Page 1

№2, травень 2011

KOHCEPBA

«Ось як працює страх: твої думки спотворюють реальність, а не навпаки» Ларс фон Трієр

1


2


СЛОВО РЕДАКТОРА Друзі! Вітаю Вас на сторінках другого номеру нашого журналу. Ми продовжуємо дотримуватися нашої мозкової дієти – турбуємось про вчасне надходження нової порції інформації, її свіжість, актуальність та цінність для практичного використання. Як і наш перший номер, друга інтелектуальна «Консерва» увібрала в себе те, що могло залишитись поза вашою увагою, але що, розглянуте під новим кутом зору, приправлене акцентами та творчою енергією, неодмінно має Вам сподобатись. Ми поєднали практичність та умоглядність, старе і нове, текстуальне та графічне, думки, емоції та факти, сподіваючись, що такий мікс стане Вашою щомісячною звичкою. Відкрити нашу «консерву» легко – варто просто перегорнути сторінку. Смачного! Олександра Михайлова

3


ЗMICT:

Let`s go shopping! або Атлас завзятого шопоголіка ст. 6 Ларс фон Трієр ст. 22

Матеювання

що погортати...

ст. 24

ст. 26

З ніг на голову

Домашня кінотека

ст. 28

ст. 30

Photo-story Try it

4

ст. 14

ст. 42


5


ЗА ГРОШІ

TO DO LIST: shopping shopping

shopping shopping shopping shopping

shopping abroad

6


Атлас завзятого шопоголіка Будь-хто з нас хоча б раз в житті відчував щонайменше легку ейфорію від факту покупки. Це може бути будь-що – від кофтинки, нових туфель, помади до «чогось смачненького», великого або навпаки - геть непотрібного дріб`язку. Багатогодинні подорожі по магазинах, кілометри, подолані у ходінні повз вітрини, примірки, розпродажі, полювання за брендами – і ось воно, довгоочікуване відчуття задоволення. Якщо цей алгоритм є добре вам відомим і повторюється із достатньою систематичністю, можливо, це саме про вас. Потяг до покупок став настільки поширеним явищем у сучасному суспільстві споживання, що лікарі, провівши дослідження, класифікували це як окрему форму психічної залежності. Перші факти її існування були задокументовані в кінці 19 століття. І хоча Американська психіатрична асоціація не визнала цей потяг порушенням здоров`я, феномен досі перебуває у полі зору дослідників. Попри те, що в деяких своїх виявах явище оніоманії - звичною мовою шопоголізму - є негативним, наше суспільство чудово підлаштувалось під потреби шукачів пригод та нових вражень. Шопінгтури – ось що стане спасінням для шопоголіків сьогодні! Це наче подорож у інший світ, де відстані вимірюються тисячами кілометрів, закордонні паспорти поповнюються новими візами, а валізи брендами під зав`язку. Звісно, попит швидко породив пропозицію - туристичні компанії, підтримуючи хвилю 21 століття, пропонують найрізноманітніші варіанти задовольнити свій shopoінтерес. І це нескладно, якщо знати куди і коли саме краще їхати за новинками. Куди, коли і за чим краще їхати?

Nota bene: Мовою медиків залежність від шопінгу називається оніоманією, більше відомим побутовим синонімом чого є шопоголізм. Оніоманія — непереможне бажання купити будь-що, попри відсутність необхідність і можливі негативні наслідки. З медичної точки зору, шопоголіки – це люди, залежні від своїх страхів, які відчувають себе нещасними. Аби заповнити цю нішу, подолати внутрішній дискомфорт при зустрічі з реальністю, вони ходять по магазинах, вишуючи чергову обновку. Це єдине джерело позитивних емоцій для шопоголіків, єдина відповідь на негативні життєві ситуації та емоції. Згідно з соціоло-гічними дослідженнями, люди можуть ставати схильними до шопо-голізму вже з 18 років. До того ж, це можуть бути люди з будь-яким рівнем достатку, однак частіше залежність проявляється у представни-ків середнього класу. Дві третини шопоголіків - жінки.

7


Італія! Щорічно протягом січня-лютого і липня-серпня єдиною темою обговорення для італійців є шопінг. І мова йде не тільки про туристів. Сезонний розпродаж – час, коли італійці здійснюють більшу частину своїх покупок. Зимовий сезон розпродажів в Італії починається з першої половини січня, а літній - з першої половини липня і сягають від 15% до 30%. Розпродаж триває до закінчення запасів на складах, а знижки поступово підвищуються до 50% - 70 %. І хоча офіційно розпродаж триває близько двох місяців, все найкраще скуповують в перші тижні. Найбільш престижні і коштовні речі продають у фірмових буиках, які знаходяться в центрі мегаполісів. У Римі це Площа Іспані, вулиця Кондотті та дотичні до них вулиці. У Мілані це так званий «трикутник моди», де знаходяться бутики найбільш вишуканих італійських стилістів, що знаходиться між вулицями Монтенаполеоне, Андреа, Джезу і Делла Спіга. У Неаполі це площа Амадео, площа дей Мартирі та дотичних до неї вулиці - Калабрітто та Віа дей Мілле. Речі також можна купляти у магазинах при фабриках, де шиють іменні речі. Тут вони будуть коштувати на 10-30% дешевше, ніж в бутиках. Дуже вигідно купувати товари в аутлетах (оutlets) - торгівельних центрах, де розміщуються магазини відомих марок одягу і де знижки сягають 25 - 70%. Найбільші аутлети Італії: Мілан: Serravalle Scrivia, Foxtown, La Rinascente, Upim, Franciacorta Outlet Village, 2 link, 10 Corso Como, Antonioli; Рим: Castel Romano, VALMONTONE, Designer McArthurGlen; Флоренція: Outlet THE MALL, BARBERINO OUTLET, Prada; Неаполь: Аутлет La Reggia «Якщо ви коли-небудь скуповувались в Італії – ви мали помітити, що у бутиках зазвичай не пишуть про те, що у них є знижки, просто не прийнято. Але якщо ви розраховуєте на подібні покупки – не зволікайте - заходьте. Проте будьте пильні – речі зі знижкою в 50% і більше – навряд чи будуть з нової колекції. Інша справа, що в сезон знижок будь-який нормальний бутик спустошується – речі почасти поширюються по закритих каналах, серед своїх клієнтів ще до того, як ви, таки набравшись сміливості, зайшли щось собі прикупити. Є ще один спосіб купити дизайнерську річ - це аутлети дизайнерських магазинів. Там можна купити одяг і аксесуари минулого сезону але за дуже приємні гроші». Ольга

8


Франція

Зимовий сезон розпродажів у Франції розпочинається з середини січня, а літній - з кінця червня, початку липня. Найбільш привабливим містом для вибагливих шопоголіків, звичайно, є Париж. Головні вулиці дорогих бутиків - Avenue Montaigne, Avenue George V і Rue St-Honore, площа de la Madelaine, квартал Saint-Sulpice или Sevres-Babylone. Тут знаходяться магазини Yves Saint Laurent, Hermes, Christian Dior, Prada, Gucci, Escada, Louis Vuitton, Lanvin, Pierre Cardin та ін Розпродажі проводять і знамениті універмаги - Galeries Lafayettes, Le Bon Marche, Le Samaritaine, Printemps. Знижки в період розпродажів можуть сягати 50-70%. Магазини у Франції працюють за своєрідним «сезонним розкладом»: Січень-Лютий - зимовий одяг, розпродажі до другого тижня лютого. Березень - мода сезону весна-літо. Квітень-Травень - товари до каникулярно-відпускного сезону. Червень - початок розпродажів. Липень-Август - підготовка до нового навчального року, розпродажу. Вересень-Жовтень - зимова мода. Листопад-Грудень - подарунки до Різдва й Нового року. Товари, придбані на розпродажі, не підлягають ні поверненню, ні обміну. Про це говорить напис на чеку “Ni repris, ni echange”. Звичайний товар підлягає обміну за наявності чека. «Франція – це чудово! Товари відомих у нас марок коштують у сезон знижок набагато дешевше! Особливо, якщо не чекати, доки річ тебе знайде сама, а самостійно шукати, копатися. Адже зазвичай при повному розпродажі викладають все, що є. Ще одна пречудова річ – букіністичні лавки. Для тих, хто читає французькою, це буде справжній рай! Але розумієте – це треба відчути. Не просто витратити купу грошей у бутиках, а вибирати з розумом. Зрозуміло, що за такої кількості магазинів його легко втратити. Але ті, хто вже набив руку і натренував очі вишукувати сенсації з-поміж купи різного в тому числі і мотлоху вдається набити валізи брендами на півтори тисячі євро! Мені ще треба вчитись. І ще – якщо ви плануєте ввечері повечеряти у місті – потурбуйтесь про це завчасно, у Парижі, зокрема, дуже рано закриваються усі кафе та ресторанчики». Наталя


ЗА ГРОШІ

Зимовий сезон розпродажів в Іспанії починається у січні, літній - з початку липня. Головні міста для шопінгу - Мадрид, Барселона, Таррагона, Севілья, Малага, Валенсія, Аліканте, Пальма-де-Мальорка тощо. Візитна картка країни – шкіряні вироби. І, безперечно, серед усіх іспанських міст, Барселона вам припаде до душі найбільше. Значна частина магазинів та бутиків розміщена на бульварі Грасії (Passeig de Gracia) у районі Ещампль. Однак, ціни будуть вищими за середні. У торгівельному центрі L`Illa ("Острів") ви знайдете відділи таких брендів як Marks&Spencer, Springfield, Massimo Dutti, Mandarina Duck, Cortefiel, Benetton, Mango, Zara, Decathlon, Footlocker, Fnac. Торгівельний комплекс Maremagnum, що у Старому порті, відомий магазинами економічної косметики та парфумерії. (Natura, Body Shop, Esencial Mediterraneo), одягу, взуття, годинників, сумок, сувенирів, а також місцями відпочинку – кафе, ресторани, клуби тощо. На вулиці Pelai – біля Центрального університету Барселони - ви зможете знайти недорогі магазини - Camper, Zara, Mango, С&A, Zoe, Casas, Happy Books, Celio, Discos Balada. І не забувайте про іспанську сієсту, яка починається о 13.30 і триває до 16.00 - в цей час всі магазини закриті. «Скажу так – я ніколи сама не була в Іспанії, але мені вже стільки всього привезли на моє прохання, що я скоро зможу бути особистим консультантом з цього приводу. Я вам можу відверто сказати – речі там недешеві, але взуття і шкіряні вироби – дуже раджу не пожаліти і купити. Якість вражає! Можна знайти дуже гарні керамічні вироби – але, думаю, цим не здивувати. Замовте оливкову олію та іспанський делікатес - хамон. Кращого, ніж там точно не знайдете!» Оксана

Іспанія!


Чехія

У Чехії сезон знижок наступає після святкування Різдва. В цей час ціни на електроніку, спортивні товари, одяг та іграшки падають на 50-70%. Прага вже давно є улюбленою європейською столицею шопоголіків, оскільки кількість брендів та бутиків не менша, ніж в решті столиць Європи, однак за рахунок меншої вартості аренди приміщень, ціни дешевші. Одяг, взуття, прикраси, аксесуари, національні сувеніри можна знайти на Вацлавській плозі. Для шанувальників відомих брендів будуть цікавими бутики на вулицях Прикоп та Паризькій (що біля Старомістської площі), де розміщуються бутики таких відомих марок як H&M, Mango, ZARA, Salamander, United Colors of Benetton, Mexx, CottonField, C&A тощо. Найпопулярніші шопінг центри: Котва (Kotva), Палладіум, універмаг Myslbek Centre, торговий центр Praha 5 – Zlicin (справжній шопінг-район!), відомий британський торговий дім DEBENHAMS. Крім того, ви обов`язково маєте відвідати найкрасивіший шопінг-центр Lucerna Pasaz, а також такі торгівельні центри як Palace Flora, Metropole Zlicin, Cerna Ruze, торгові будинки Krone, Praha 9 - Cerny most; супермаркет Tesko Stores та об`єднання супермаркетів Pruhonice – Cestlice і Празький ринок. «Один з найбільш відомих атрибутів Чехії - Богемське скло і кришталь. У Чехії зосереджені численні склозаводи, якість продукції яких є найвищим. Богемське скло продається в великому асортименті по всій країні, але купувати його краще в Карлових Варах. Знаменитий курорт вважається батьківщиною богемського скла, тому і ціни тут нижчі. Срібло та золото краще купляти в центрі Прахи – на Водичко вій вулиці, Вацлавській площі». Валерія


ОАЕ

В Об`єднаних Арабських Еміратах розпродажі йдуть протягом усього року. Дубай - вільна економічна зона з дуже низьким ввізним митом. Тут імпортовані товари часто є дешевшими за оригінал, куплений в країні-виробнику. Якщо ви плануєте здійснити дуже великий шопінг, варто їхати в Дубай навесні, коли тут триває Торгівельний фестиваль. Він проводиться з 1996 року в березні–квітні і триває місяць. Участь у ньому беруть тисячі різних фірм. Під час такого свята шопоголіків, знижки на товари можуть сягати 70%, а знижки на проживання в готелях – 40%, навіть авіалінії часто йдуть назустріч – даючи дозвіл на перевезеня додаткового багажу. Ще один торгівельний фестиваль проходить в Шаржі – під час місяця Рамазан, проте його масштаби значно менші. Найбільші торгівельні центри: Аль-Губер-Центр (Дейра), Сіті-Центр, Голд-Сук («Золотий ринок» - світовий центр роздрібної торгівлі золотом і дорогоцінним камінням), Аль-НабудаГлобаль Вілидж, Фестивальный базар (по обидві сторони Дубайської затоки). Шарж: Blue Souk, Al Fahda («улицу магазинов»), Al Ghuwair, ринок Сук-АльДжумаа («п`ятничний базар») на границі Шарджі і Фуджейри. У ОАЕ можна купити будь-які товари народного споживання. Особливо часто привозять електронні відео- і аудіотехніку, устаткування, золото, меблі. Багато магазинів здійснюють прямі постачання важких великогабаритних товарів безпосередньо в крупні міста СНД. Кредитні картки приймаються всіма крупними магазинами і більшістю дрібних, але оплата готівкою дає можливість отримати найбільші знижки і точнішу здачу. З виробів народних промислів можна придбати арабські кавники, срібні і мідні мечі, і «ханджари» (арабські криві кинджали), ляпіс-лазур, ювелірні вироби з Омана і Йемену, персидські килими і бавовняні «дуррі» (довгасті підлогові килими). «Що я можу порадити – це саме те місце, де ви можете сміливо торгуватись. Просто називайте суму вдвічі меншу і потім можете шукати спільний знаменник. Таким чином ви можете отримати дуже велику знижку просто так». Анна


13


ПІД СОУСОМ

Ларс фон Трієр

14

Для того, щоб робити фільмі, вам знадобиться принаймні дві речі: по-перше, вміти голосно кричати...по-друге, мати що сказати....- ось тоді можна шепотіти. Ларс фон Трієр Ларса фон Трієра заслужено вважають одним із найцікавіших та найекстремальніших режисерів сучасного європейського кіно. Найцікавіший, адже постійно намагається знайти щось технічно нове; найекстремальніший, адже постійно намагається епатувати публіку основними посланням свого кіно, намагається знайти таке сценарне та кінематографічне вирішення, яке могло б зачепити якомога ширше коло глядачів. Він з однаковим фанатизмом займається комерційними проектами та авторським кіно, з однаковою нестримною енергією береться за повнометражні полотна та музичні кліпи і з однаковим тиранічним тиском виснажує всіх своїх колег по цеху. Йому приємно дивитися кіно, бо він сам як режисер виріс із тривалої та сильної режисерської традиції авторського європейського кіно. Йому приємно говорити про кіно, бо це дає почуття завершеності. І що найприємніше, він любить знімати кіно, бо це дає можливість висловитися і бути почутим. Писати про фільми Трієра складно. Мабуть тому, що він сам дуже часто їх ускладнює — не лише технічними чи сценарними ходами, а й власними чить на екрані. Для режисера — це велипост-продукційними розповідями. Він ка довга гра на дешифрування смислів не лише робить багатошарове кіно, з його ж фільму, у якій він прагне перерізними можливостями прочитання могти. Його не задовільняє посередня певних подій чи образів, він ще й сам реакція на те, що він знімає — йому потпровокує публіку до різночитання. рібна максимальна емоція, максимальПісля його інтерв'ю і багатьох докумен- на віддача - що від акторів, що від глятальних фільмів про його роботи, дачів. Тому, мабуть, фільмами фон лишається враження, що Ларс фон Трі- Трієра або захоплюються, або ненавидяєр веде майстерну гру зі своїм глядачем, ть, бо ж якось середнього виміру цього постійно його провокуючи на думання, кіно немає. Первинна мета кожного його емфатичне сприйняття того, що він ба-


фільму — спонукати глядача до реакції, якою б вона не була, змусити його прожити кінематографічне життя разом з героями, відчути кожну фразу. Фільми Трієра не розважають, вони змушують переглядати власні цінності, випробовують твоє ставлення до цього світу, навколишніх людей і до себе. Фільми Ларса фон Трієра — своєрідний виклик, який варто прийняти.

сучасності) та комерційному американському кінематографі, і дуже вдало поєднує у власній творчості елементи обох, часом пародіюючи, іроні-зуючи, а часом відверто наслідуючи. Ідеальний глядач Трієра — людина кінематографічного горизонту, яка сприймає реальність синестетично, через всі органи чуття, при чому екран є продовженням “чутливості” цієї людини. Фон Трієр дуже послідовний режисер. Знімати Ларс Трієр почав відносно рано Моє знайомство з його фільмами було — вперше йому подарували камеру, доволі довгим та болючим, адже кожен коли йому було 14 років. І він почав екнаступний фільм відкривав якусь нову спериментувати: знімати невеликі відео сторону людського існування у соціумі себе і своїх друзів, намагатися змонтувата в собі, при тому максимально оголю- ти їх у єдине ціле. Власне саме із першої ючи темні сторони і не часто лишаючи відеокамери почалася цікавість до техпростір для надії на хеппі енд. Кожен на- нічної сторони знімання. Знімати викоступний фільм епатував та дивував, ви- ристовуючи різну техніку було весело, кликав дуже різні емоції — від тотально- адже можна було не лише вигадувати го захоплення, до тотального власні сюжети, а й випробовувати технеприйняття. Але, на диво, всі роботи нічні новації, щоби втілити задумане на режисера утворюють певну цілісну мозаїку — всі вони мають спільні мотиви, які хвилюють автора, спільну техніку виконання, яка їх тримає. Чим більше фільмів Трієра дивишся, тим чіткіше розумієш, що він хоче сказати. Як на мене, саме до Трієра можна застосувати твердження, що всі режисери протягом життя насправді знімають один фільм. Все кіно Трієра — ці-лісна конструкція. І кожен наступний фільм є частиною розгадки до попереднього. Тому Трієра не можна дивитися без контексту. Не без соціального чи історичного — його герої плівці. Для Трієра техніка значить дуже зазвичай позачасові, їх не можна вписа- багато: «Цікавитися технікою можна поти в певну часо-просторову парадигму. різному, але одна з головних причин Без кінематографічного контексту. Він цікавитися технікою — це бажання взявиріс на витонченому євро-пейському ти події під контроль. Ви можете не кон(від Бергмана і Тарковського, яких він тролювати своє життя, почуття, стосунвважає найвидатнішими режисерами ки, а от плівку ви завжди можете

15


покласти на монтажний стіл і перекроїти так, як вам хочеться. Те, чого ви не можете зробити з людьми, ви можете зробити з плівкою чи фільмом». Бажання поставити героя в екстре-мальні умови і перекроїти його життя саме так, як

рідко його герої наділені фізичними чи розумовими вадами), під якими маються на увазі перш за все сила внутрішня, моральність чи просто чесність — риси, які за версією режисера, ігноруються в нашому суспільстві.

Знайомство з його фільмами було доволі довгим та болючим, адже кожен наступний фільм відкривав нову сторону людського існування у соціумі та в собі, максимально оголюючи темні сторони.

хочеться автору — це мабуть одна з визначальних рис Трієра-сценариста. Йому цікавий розвиток сильної особистості, поставленої у певні умови чи то власними страхами, чи то бажаннями суспільства, у якому герой існує. Центральний герой Трієра, зазвичай, асоціальний елемент через свою відмінність, свою унікальність, яка озна-чується і підкреслюється певними зовнішніми характеристиками (скажімо, не

16

У художній реальності Ларса фон Трієра є свої кумири. Це кіно, на якому він виріс і яке хотів би повторити. Безумовними авторитетами для нього є Інгмар Бергман, Андрій Тарковський, Карл Теодор Дрейер та Йорган Лет. Трієр багато про них говорить і багато в них запозичує. Його фільми можна сприймати саме у контексті цих чотирьох видатних режи-серів. Дивно, але самі Бергман та Тарковський дуже однозначно озна-


чували творчість молодого режисера: Андрій Тарковський бачив перший фільм Трієра і назвав його сміттям, а Інгмар Бергман вважав режисерські спроби Трієра знущанням над глядачем та камерами. А от Йорган Лет навпаки дуже високо оцінює фільми свого колеги, називаючи їх найчеснішими серед сучасного кіно. Від Бергмана Трієр бере мистецтво діалогу. Ларса захоплює саме Бергман сценарист та постановник, його цікавить можливість передати максимальну кількість інформації через мінімальну кількість слів. Для цього діалоги мають бути максимально відточеними та пропрацьованими. Персонажі Трієра, так само як і персонажі Бергмана, говорять небагато, проте по суті. Слово і діалог стають однаково важливими як і зображення, вони несуть значно більше смислове навантаження. Приблизно це ж ставлення до діалогу практикував і Карл Дрейер. Він почав знімати ще за часів німого кінематографу, тому економив мовні засоби, коли з'явилося кіно звукове. Для Трієра Дрейер і Бергман найкращі зразки того як можна розказати історію невеликою кількістю слів, як максимально чітко вплести слово у канву фільму. Не дивно, що один із перших своїх успішних фільмів - «Медею» 1988 року - Ларс фон Трієр знімає за сценарієм та нотатками Дрейера, ніби намагаючись максимально відтворити атмосферу можливого фільму. До того, ж йому імпонує північна фатальність, більшість героїв Бергмана і Дрейера замкнені асоціальні люди, які мають певні труднощі у співіснуванні із зовнішнім світом, і вони приречені на якусь жертву. Саме такими своїх персонажів робить і Трієр. А от Тарковський цікавить Трієра в плані технічному, перш за все. На думку Ларса, Тарковський - геніальний режисер сучасності, найкращий з усіх режисерів. Його камера не просто описує, показує чи закарбовує ситуацію дії, вона досліджує не лише зовнішні ознаки, а й бачить

внутрішні зміни. Щось подібне до ефекту внутрішнього зору, яким послуговувалися сюрреалісти і зокрема Рене Магріт. Тарковський геніально композиційно вибудовує кадр, при тому майже весь час послуговуючись лише статичною камерою. Час для Тарковського і має бути таким - статичним, через це виникає майже тактильне відчуття часового простору фільму. Ларс фон Трієр любить повторювати, що багато запозичив у видатного радянського режисера, всій останній фільм він навіть присвятив Тарковському. Цей жест можна розцінювати порізному, адже розмови навколо «Антихриста» дуже різноманітні і загалом зводяться до негативної оцінки фільму, проте технічно цей фільм виконано бездоганно і в манері, яка дуже часто алюзує до стилю Тарковського. Якщо фільми Андрія Тарковського навчили Трієра розповідати історії за допомогою композиції та статичної камери, то своїм прагненням до експерименту та нових форм операторської роботи він зобов'язаний Йоргану Лету — знаному данському режисеру та журналісту. Йорган Лет здобув визнання на батьківщині та за її межами перш за все як документаліст та інноватор експериментального кіно. Він намагався поєднати естетику художнього фільму з реалістичністю викладу документального кіно. Найвідомішою його роботою є короткометражна стрічка «Ідеальна людина» 1967 року, яка зображає чоловіка та жінку як об'єктів споглядання в уявному зоопарку. Від робіт Лета Трієр запозичив чітку грань між реальністю та вигадкою, яка для нього стає визначальною. 1995 року Трієр стає одним із засновників «Догми-95» мистецького кінематографічного руху, який прагнув до оновлення форми вислову у кінематографі, проголошував повернення до реалістичності кіно. На думку учасників «Догми-95» сучасний кінематограф став занадто фальшивим, ілюзорним, він потребує відходу від романтичної концепції авторства та

17


максимального входження в реальне життя. Саме тому вони пропонували певний набір правил, названий «Обітницею непорочності», яких мусить дотримуватися режисер: зйомки мусили відбуватися на натурі, з мінімальною кількістю задіяного штучного реквізиту чи декорацій; звук мусить бути записаний одночасно зі зйомкою без можливості студійного доопрацювання; камера мусить бути ручною, всі рухи камери мають бути продиктовані виключно рухами людської руки; фільм мусить бути кольоровим, будь-які оптичні ефекти чи фільтри заборонені; фільм не може містити умисного діяння (як-то вбивство чи стрільба); формат фільму — 35 мм; і найцікавіше - заборонялося жанрове кіно та ім'я режисера в титрах. “Догма-95” ставила собі за мету повернення до авангардних принципів кіномистецтва. Це було намагання поновити форму вислову, цікавий експеримент, який надихнув багатьох

режисерів. Але перш за все — він витворив оригінальний стиль Трієра — його славетну ручну камеру. Остання фраза маніфесту «Догми-95» є радше лейтмотивом усієї творчості режисера: «Присягаюся утримуватися від створення «творів мистецтва», оскільки миттєвість цінніша за вічність. Моя вища мета — вижати правду з багатьох персонажів та обставин. Присягаюся виконувати ці правила усіма доступними засобами, на шкоду хорошу смаку та будь-якій естетиці”. Фактично єдиним фільмом Трієра, де дотримано всіх правил та дійсно естетику принесено в жертву натуралістичності, є «Ідіоти» 1998 року. Візуальні вирішення Трієра дуже особливі, їх не можливо сплутати зі стилем будь-якого іншого режисера. Він дуже вміло поєднує театральність та досконалість діалогу Дрейера і Бергмана з тактильною статичною зйомкою Тарковського, ручною камерою Догми-95 та документальним стилем Лета.

“Антихрист” Навколо останнього фільму Ларса фон Трієра «Антихрист» було забагато шуму. Перш за все, його вщент розкритикувала критика Каннського фестивалю. Фільмові закинули надмірну натуралістичність, садизм та мізогінію. Трієр довго захищав витвір власної фантазії, а потім просто перестав давати будь-які пояснення щодо окремих сцен чи мотивів. Він вирішив, що не мусить нікому нічого пояснювати, він просто зняв фільм, який мусив бути знятий. На мою думку, “Антихрист” у творчості Трієра - це випадок коли поганий фільм трапляється у хорошого режисера. Технічно фільм знятий просто бездоганно. Якщо відкинути смислові пласти і подієвість, і лишити тільки картинку, то «Антихрист» - дійсно неймовірний фільм. Трієр тут проявляє всі свої техніки — від ручної цифрової камери до статичних панорамних зйомок; вдало опе-

18

рує кольоровими змінами, залежно від розвитку емоційного сюжету роблячи фільм чи то повноколірним, чи то чорнобілим; змінює ритм зйомки — від уповільненої до миттєвих кадрів; вдало варіює середні та крупні плани. Дійсно, якщо лишити тільки картинку — то робота фантастична. Проте є ж ще і сценарний пласт. І ось тут, здається, Трієра підвело чуття. У окремих інтерв'ю він заявляв, що почав знімати цей фільм як намагання вийти із затяжної депресії, він просто змушував себе знімати цей фільм. Мабуть, це позначилося на тому, що фільм перенасичено зайвою обтяжливою символіч-ністю. Та й сам сценарій виглядає доволі примітивним, деякі окремі ситуації просто викликають сміх, попри те, що первинний задум видається доволі цікавим. На жаль, ми не маємо можливості дізнатися, як би виглядав “Антихрист”, якби Трієр трохи деталь-


ніше розробив сценарій, проте можемо спробувати проаналізувати вже зроблений фільм. У “Антихристі” всього два дійових персонажі: Вона та Він. Історія трагічна, але проста - у подружжя гине маленький син. Вона дуже важко переживає втрату дитини, Він - професійний терапевтпсихіатр - намагається допомогти дружині подолати горе, для цього вивозить Її за місто, де Вона має зустрітися з усіма своїми підсвідомими страхами. Проте терапія веде не до щасливого видужання дружини, а до летального кінця для обох персонажів. Трієр традиційно грає на контрастах. Всі попередні фільми побудовані на існуванні центрального персонажу і його антагоніста, від початку вони подаються глядачеві в рівних стосунках і лише за ходом сюжету розкривається їхнє протиставлення (так було з Сельмою і Біллом у “Тій, що танцює у темряві”; так було у “Догвілі” з Грейс та Томом Едісоном-молодшим). У “Антихристі” Трієр доводить ситуацію до крайнощі. Він лишає центральний персонаж — Її

— без антагоніста. Режисера звинувачували у мізогонії, перш за все, через те, що він мовляв протиставляє чоловіка і жінку, роблячи жінку виявом усього диявольського. Але це не зовсім доречно. Знаку рівності між двома персонажами немає від початку, протиставляти образи не одного порядку неможливо. Вона існує в іншому світі вимірі. Вона показана як стихія, сила природи, людина доведена обставинами до критичної точки відчаю. В той час як Він постає як радше карикатурний персонаж, Його намагання пояснити депресію дружини, провадити над нею терапію радше алюзують на бажання цивілізації окультурити природу. Бажання раціонально пояснити нераціональну емоцію, а не просто прийняти її - це проблема персонажа Вілема Дефо. В той час як сліпе слідування за своїм болем є своєрідним прокляттям героїні Шарлотти Гінзбург. Вони діють на різних рівнях розуміння, їхні світи у фільмі практично не перетинаються. Тому образи видаються настільки експресивними, адже вони позбавлені тіні, не мають такої потрібної опозиції,

19


яка могла б пом'якшити певні кути. “Антихрист” радше не про дияволічність жіночої природи, а про гріховність тіла. Заперечувати, що Вона у фільмі є виразником природи, а Він — виразником розуму, немає сенсу. На цьому рівні опозиція існує. Проте вона не на користь чоловіка чи жінки, Трієр у вирішенні цієї дилеми не мізогінічний, а мізантропічний загалом. Режисер одночасно апелює до ще середньовічних уявлень про жінку та природу як диявольське (головна героїня пише дисертацію про жінок, яких спалювали за підозрою у відьомстві лише за гендерною ознакою; Вона зберігає окультні зображення на горищі; загалом прояви її істерик та катування власного чоловіка, божевілля врешті), але й із сарказмом вказує на чоловіче джерело цих уявлень (діагноз про хворобливість переживань дружині ставить її чоловік; власне протягом фільму Він провокує вивільнення всіх її темних сторін; Він позиціонує себе як раціо-

20

нальна, «здорова» людина, яка власне може «вилікувати» Її від болю, що фактично не можливо). Трієр тут виступає власне проти людини, а не проти жінки чи жіночої природи конкретно. Він продовжує свою традиційну опозицію між тілом та духом, просто доводить її до екстриму - щоб звільнити дух необхідно знищити тіло. Звідси сцени кастрації, як своєрідна інваріанція покарання плоті - внутрішній біль, страх, всеохопна емоція може знайти свій вихід тільки через фізичне знищення, адже інших способів комунікації вже немає. Вона (головна героїня) чинить насильство не конкретно над собою чи власним чоловіком, а над тілом загалом; над тілом, яке здатне відчувати фізично, попри неможливість морального, емоційного відчуття. Натуралістичні сцени статевих актів, зображення тіла у “Антихристі” загалом є антитілесним: тіла акторів у цій стрічці є об'єктами деестетизації. Головний антигерой фільму — тіло. Єдиним дійсно провальним моментом


для Трієра було бажання перейти на рівень дуже узагальнених алегорій та символів. Постійне нагадування про певний містичний підтекст у фільмі радше нервує, ніж тривожить. У сцені загибелі дитини ми бачимо на столі три фігурки «прохачів», яких можна вважати певними антиподами до трьох мудреців, чий прихід віщує народження Христа. Від-повідно, наприкінці фільму, коли у будинку, де відпочивало

подружжя, з'яв-ляються три тварини, ми розуміємо, що хтось мусить померти. Сама наявність трьох дивних тварин - оленя, лисиці та ворона - протягом фільму викликає радше посмішку, а не страх. Показово, що більшість глядачів чітко реагують на сцену, в якій лисиця говорить головному героєві «Хаос править!», як на комічну.

“Антихрист” радше не про дияволічність жіночої природи, а про гріховність тіла.

21


USE IT

МАТЕювання Мате (Йерба мате) - напій, приготовлений з листя і пагонів дерева Illex Paraguariensis. Це вічнозелене дерево з гладкою корою і твердою деревиною росте в диких лісах Південної Бразилії, Східного Парагваю та Північної Аргентини. Індіанці гуарані та кечуа називають його - каа, експортери - йерба, а фармацевти і аптекарі - Mate folium. Нам же воно відомо, як зелене багатство Південної Америки - мате. Мате зберіг до наших днів назву «йерба» (трава) і «парагвайський чай». Саме слово «мате» походить від назви посудини з гарбуза (mate), яка використовується для приготування і пиття цього напою.

МАТЕматика здоров`я: В мате міститься величезна кількість вітамінів та мікроелементів, він дійсно володіє надзвичайними цілющими властивостями. На думку вчених з паризького інституту Пастер і паризького наукового товариства, у ньому містяться вітаміни А, С, Е, Р, всі вітаміни групи В ( до того ж у концентрації більшій, ніж у маточному бджолиному меді), магній, кальцій, залізо, мідь, сіра, нікотинова кислота, пантотенова кислота тощо. В йєрба мате міститься матеїн - аналогічний за своєю дією до дії кофеїну, але позбавлений побічних ефектів останнього (підвищене серцебиття, нервове тремтіння тощо). Матеїн стимулюя як фізичну.так і психічну активність людини, діє м`яко і не викликає залежності. Він допомагає людині залишатись свіжою та зібраною, а також викликає занурення у більш глибокий сон. Тому, якщо вам треба добре виспатись за невеликий проміжок часу - мате вам в цьому допоможе. Парагвайський чай значно знижує прояви депресій, неврозів, регулює цикл сну. Вчені також відмічають імуностимулюючий ефект напою і навіть наполягають на його вживанні жителями великих міст, тому що кисень і хлорофіл, що містяться в мате, допомагають очищенню крові. Мате слугує профілактикою серцево-судинних захворювань і деяких видів онкології.

22


Класичний метод приготування мате складається з

6 етапів:

Якщо калабас гарбузовий, то при першому використанні його необхідно підготувати. Заповніть калабас на 2/3 його об'єму Yerba Mate, налийте в нього гарячої води (не більше 80 градусів) і дайте настоятися мате протягом доби. Потім настій потрібно вилити і очистити калабас. 1. Заповніть калебас на 2/3 сухою заваркою мате. 2. Закрийте калебас рукою та несильно струсніть. Це робиться для того, щоб дрібні частинки йєрби залишились на поверхні. 3. Нахилість калебас таким чином, щоб заварка утворила горку на одній стінці, а біля іншої утворилася порожнеча. 4. Поступово заливайте воду в калебас (можна як холодну, так і гарячу) таким чином, щоб вона, повністю всмоктавшись, лише злегка змочила заварку. 5. Зачекайте декілька хвилин (2-3 хвилини), коли заварка повністю вбере воду. Це можна перевірити, злегка нахиливши калабасу, - якщо заварка втратила сипучість, злегка розбухла і має кашеподібну консистенцію, можна переходити до наступного етапу приготування. 6. Обережно помістіть в калебас бомбілью, закривши верхній отвір пальцем, аби туди не потрапила заварка. Опустіть бомбілью на дно калебаси, трохи зануривщи її в гущу заварки. 7. Залийте калебас гарячою водою ( але не більше, ніж 70-80 °С) Після цього мате настоюють від 30 секунд до 2 хвилин і пьють маленькими ковтками. Мате можна заливати повторно до трьох разів. Якщо ви п`єте мате часто, то можна залишати калебас вологим і при готуванні нової порції напою очистити його і сполоснути водою. Якщо ж ви п`єте мате рідко, тоді після використання його треба сполснути і поставити отвором вниз, аби вода стікала по стінках. Завдяки цьому калабас не зіпсується і прослугує вам довгий час.

23


ЩО ПОГОРТАТИ

що погортати... Автор: Наталка Сняданко Рік видання: 2011 Наталка Сняданко - доволі відомий та успішний письменницький бренд в сучасній українській літературі, тому вихід її нового роману під назвою «Гербарій коханців» став непересічною подією літературного життя країни. Із першого свого роману Наталка Сняданко розпочала захопливу гру з національними, культурними, віковими й сексуальними стереотипами. Її твори активно перекладаються, та справжній тріумф на Батьківщині приніс письменниці 2008 рік: вона номінована на премію «Книга року Бі-бі-сі». Колись феномен її письменства називали анти-Забужко, та її новий роман - безпрецедентне явище в українській прозі. «Гербарій коханців», за словами автора передмови до роману, справжнього гуру сучукрліту Юрка Іздрика, такого ґатунку, що в українській жіночій прозі його взагалі нема з чим порівнювати. «Це не колекція любовних історій, - каже Іздрик, - а дійсно гербарій певних людських типів з дивними стосунками між ними. Секс тут, звісно трапляється, і в

Автор: Януш Вишневський Рік видання: 2010 Один з найчуттєвіших романів про любов, що вийшли останнім часом. «Зі всього, що вічно, найкоротший термін в любові» - такий лейтмотив європейського бестселера Вишнєвського. Герої «Самоти в Мережі» зустрічаються в інтернеті-чатах, обмінюються еротичними фантазіями, розповідають історії зі свого життя, які виявляються дужче будьякої вигадки. Зустрінуться вони в Парижі, пройшовши не через одне випробування, але головним випробуванням для любові виявиться сама зустріч. Осінню 2006 років по цьому роману – головному польському бестселеру початку XXI ст – був випущений фільм, в перший же місяць прокату рекорд касових зборів, що поставив, обігнавши всі голлівудські новинки.

24


Автор: Ліна Костенко Рік видання: 2010 Це перша нова книжка Ліни Костенко за останні 20 років мовчання і перший її прозовий роман. Роман написано від імені 35-річного комп’ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу. У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він — заручник світових абсурдів — прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом. За жанровою стилістикою «Записки українського самашедшого» — насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання і публіцистики.

Автор: Сергій Жадан Рік видання: 2010 Одного разу ти дізнаєшся, що твій брат зник у невідомому напрямку, приятелі займаються фінансовими аферами, а бізнес намагаються перекупити представники незрозумілих структур. Реальність виявляється хисткою та зникомою, життя робить крок убік, і ти несподівано опиняєшся поміж своїм минулим, де на тебе чекають друзі, й майбутнім, де на тебе чекають вороги. «Ворошиловград» - роман жорсткий, меланхолійний та реалістичний. Наскільки взагалі реалістичним може бути соцреалізм. Вони приходять і забирають у тебе все, що тобі належить. Вони позбавляють тебе твоєї свободи й твоєї території. Вони забирають у тебе твоє минуле і твою пам’ять. І все, що ти можеш їм протиставити – це свою любов і свою ненависть. Ну, і свої кримінальні навички.

25


З НІГ НА ГОЛОВУ

“Less Talk! More action!” Antoine Caesar 25 лет «Сейчас я абсолютно убежден в том, что человек должен заниматься тем, что ему нравится и от этого в большей мере зависит его успех. Пусть поначалу этому будет много препятствий, непонимания и даже разочарования – газ в пол и все получится! Не представляю свою жизнь без музыки и очень рад, что в свое время набрался смелости рискнуть!»

В детстве был период, когда я перепробовал почти все виды спорта. Даже выигрывал соревнования по плаванью, когда-то еще в большой теннис играл, более того – что-то еще и выигрывал. Потом был футбол...в какой-то момент я осознал, что отдаю ему столько свободного времени, что даже стал задумываться, а не заниматься ли мне этим профессионально. Но нет…вскоре я пришел к выводу, что спорт нужно оставить в прошлом…с удовольствием смотрю, могу даже сыграть, но только ради собственного удовольствия. Учеба…тут тоже нашлось место непредсказуемости. Учился вначале на эколога. Признаюсь, было очень нелегко, особенно усложняло процесс преподавание на английском языке. В эти же сту-

26

денческие годы влюбился в музыку. И настолько, что перевелся в другой университет на совсем другую специальность - менеджер шоу бизнеса. С этого момента музыка начала занимать практически весь эфир моего жизненного времени. Учеба – музыка, в свободное время - тоже музыка. Она была везде – везде вне меня и везде во мне. Первые пробы написание музыки, куча прочитанной теории, уроки диджейства, запуск авторского радиошоу, большая работа над собой. Почти каждый день я проводил перед компьютером, изучая новый музыкальный софт, перебирая тонны музыки для своего радиошоу и пропагандируя свою музыку на всяких разных музыкальный форумах. И эта работа не прошла даром - в 2006


году я получил приглашение на участие в самом глобальном и масштабном фестивале Украины – «Qiev Dance». Появляется трек «Fucking Famous (Fucking mix)», вошедший в пятерку лучших релизов по версии рейтинга ди-джеев «TopDJ 2005/2006». Фактически, это был первый успешный шаг индивидуального творчества. Признание, репутация, поддержка многих весомых представителей клубной культуры. Именно то, к чему я так стремился! Но останавливаться было нельзя…работа, работа, день и ночь. Не думайте, что в шоу-бизнесе все дается так просто. Наоборот – срок годности артиста очень мал. Если ты не успеешь вовремя продемонстрировать свое умение, если будешь медлить – о тебе никто так никогда и не услышит. Еще сложнее – пробиться и держаться на плаву, оставаться интересным публике. Я задался такой целью и делал все для этого.

В 2008 году открыл музыкальный лейбл Indeks Music. За основу взял концепцию издания неформатной музыки, которая охватывает избранную аудиторию и кропотливо ищет необычный саунд. На данном этапе мы вооружены несколькими десятками успешных релизов. Среди артистов лейбла - признанные новаторы не только из Украины, но и Франции, России и Канады. Открыты для сотрудничества с новыми артистами, которые не ограничивают себя стилистическими рамками и готовы развиваться. Ведь это так важно – открывать что-то новое, кого-то нового! Что мне помогает? - Моя самокритичность. Я всегда чем-то не доволен, и до тех пор, пока это так, мне есть куда развиваться. Надеюсь, что это чувство всегда будет со мной. Много чего хочу сделать и сделаю. Но об этом лучше не говорить, а делать. Мой девиз сегодня – Less talk! More action!

27


домашня кінотека

В дорозі. У пошуках дому В дорозі / Away We Go Країна: США, Big Beach Films Рік виходу: 2009 Режисер: Сем Мендес

Якщо замислитись, лише одиниці серед сучасних режисерів вміють знімати насправді нестандартні та реалістичні мелодрами. Зазвичай, за основу береться псевдо-буденна історія кохання, на яку накладаються стандартні прийоми, як-то весілля або аеропорт у фіналі стрічки. Але досвідченому глядачеві вже набридли солоденькі романи. Хочеться чогось більш реалістичного, чогось справжнього. І тут на допомогу приходить Сем Мендес. Хто, як не він, зможе показати життєві реалії на кіноекрані? Всім відомі «Краса по-американськи», де у фокус потрапляє особиста драма чоловіка «середнього віку», та «Дорога змін», де Леонародо Ді Капріо та Кейт Уінслет зображують подружню пару, що переживає нелегкі часи, – це справж-ній коник режисера. Його почерк можна легко вгадати вже на початку перегляду, однак фільм «В дорозі» вибивається з цього ряду. У центрі стрічки – закохана пара, що чекає на дитину. Їхні стосунки нестандартні, але немає жодного сумніву в тому, що вони кохають один одного. І до того ж - кохають не «по-кіношному», а так, як кохають пересічні люди, звичайні люди з нашого з вами життя. І проблеми їхні цілком реальні – пошук свого місця, пошук дому для того, щоб створити насправді гармонійну родину. І все здається банальним та простим, але розвивається сюжет зовсім не так, як він би розвивався у житті. Навряд чи хтось з ваших знайомих зірвався б на шостому місяці вагітності та поїхав подорожувати, щоб віднайти себе справжнього, щоб перевірити свої почуття та готовність до нового етапу – материнства, батьківства, родини. Берт і Верона – герої Сема Мендеса – це зробили. І в цьому вся неймовірна привабливість фільму – у тому, як дві нічим не примітні людини ризикнули своїм непримітним світом у пошуках

28


кращого, яскравішого. Дивно, як гармонійно вписується тонкий гумор у життєву мелодраму. Якби подібний сценарій потрапив до рук, наприклад, Стівена Долдрі, то на виході ми б отримали справжню драму. Тут є все для того, щоб пробити глядача на сльози – він і вона чекають дитину, але не мають гідного дому, щоб її виростити. Її батьки загинули в автокатастрофі, його батьки – їдуть далеко від свого ще ненародженого онука, кидаючи їх без допомоги. Але – ні! Той фільм, що зняв Сем Мендес, ніколи не назвеш важким або сумним. І настрій після перегляду просто чудовий! Втім, якщо після звичайних бездарних комедій зміст фільму забувається миттєво, то цю стрічку хочеться тримати всередині та обдумувати, переживати побачене. І справді, «В дорозі» дає над чим замислитись. Людські стосунки – нелегка справа. І, тим більш, їх неможна заганяти у певні рамки, накладаючи спільні для всіх людей правила. Хтось знайде у відносинах Верони та Берта – свій ідеальний варіант кохання. І справді, щирі та надзвичайно харизматичні, вони навіть змушують їм трохи заздрити. Ось воно – щастя. А хтось замислиться над тим, чи знайшов він свій дім, чи не впустив шанс знайти ліпший. Особливу увагу варто звернути на неймовірну музику, записану для фільму музикантом Алексієм Мердоком. Всі 11 пісень для саундтреку він написав особисто і, повірте, це насправді атмосферна та якісна музика. Так, можливо, Мендес знімає не для всіх. У нього немає вражаючих спецефектів та закручених сюжетних ліній. Але в ньому є реальність – реальність без прикрас. З крапелькою влучної іронії та з кількома краплями тендітності.

29


PHOTO-STORY


Чеський Крумлів

31


Мюнхен

32


33


34


Венеція

35


Рим

36


37


Флоренція

38


39


40


Неаполь

41


TRY IT

42

5 рецептів напоїв із мате


1 2 3 4 5

Лікер із мате У посудину, яка закривається, залити літр спирту і додати 500 гр. мате, струшувати три рази протягом дня. На шостий день витримки (не забувайте струшувати настій мате) процідити алкогольну настоянку і додати 2 літри охолодженого густого цукрового сиропу, щільно закрити посудину і витримати щонайменше 2 місяці.

Коктейль Сніжний Скип`ятити 4 склянки молока з 2 столовими ложками мате, паличкою кориці та цукром на смак. Процідити і поступово додати 4 попередньо збиті жовтки. Збивати до появи товстої піни, додати 150 гр. горілки.

Коктейль Медовий На літр вареного мате додати 2 столові ложки меду, попередньо розплавленого для кращого змішування. До отриманої суміші залити півсклянки горілки. Подавати холодним.

Мате з молоком Налити в ємкість для варіння молоко (500 мл), бажано нежирне, поставити на вогонь і довести до 50-60 С. Добавити 20 гр (2 столові ложки) Yerba Mate, перемішати, додати на смак мед чи цукор, довести до кипіння, але не кип`ятити. Зняти з вогня, процідити крізь сито, розлити по чашках. 2 чашки мате з молоком - це повноцінний завтрак, оскільки організм отримує всі необхідні елементи для енергійного початку дня.

Пунш з Мате

Для того, щоб зробити пунш з мате, необхідно засипати в емкість для пуншу 2 столові ложки мате, цедру одного лимону і 4 столові ложки цукру. Залити одним літром окропу і дати настоятись декілька хвилин. Процідити і додати півстакану алкогольного напою: рому чи коньяку.

43


Могилянська школа журналістики Київ, 2010

Консерва  

Михайлова Олександра. Могилянська школа журналістики