"Сурма" – українська незалежна газета. №133-2024 by SurmaNewspaper

УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА

ВИХОДИТЬ ЩОТИЖНЯ

№ 52 (133) | 27 ГРУДНЯ 2024 | USA, UKRAINE

Чого очікувати в 2025 році? ▶ стор. 6

У мене є мрія - прокинутись зранку і побачити в часописі на Сила народу ▶ стор. 16 першій шпальті некролог, обрамлений вітаннями та синьожовтими стягами. У тебе теж така мрія? Нелюд путін довго не проживе. Тому підтримай українське видання та українське радіо, щоб наша мрія стала реальністю.

А за столом Святвечірнім – дух любові, родини і України

Якщо Вам не байдуже. Кирило-Мефодіївське Підтримайте радіо і газету. Переведіть кошти по ZELLO за номером телефону товариство: «Щоб +17736973923 або за QRстворити кодом Україну, Рахунок в Selfreliance - 177162 необхідно зруйнувати CHASE BANK - 695785532росію…» ▶ стор. 36

Ними щедро поділяться з вами у домівці колекціонерки давнього українського одягу Роксолани Прокопів та її чудової сім’ї SURMA, 5050 N. Cumberland Ave., Ste 18-S, Norridge, IL 60706, uausamedia@gmail.com

Ви можете оформити щомісячний автоматичний перевід для підтримка радіо та газети. А ще Ви можете оформити автоматичну заявку, і ми будемо знімати вказану суму автоматично. Чеки можна висилати на нашу адресу. БУДЕМО ВДЯЧНІ 5050 N. Cumberland Ave., 18-S ЗА ПІДТРИМКУ Norridge, IL 60706. PAYBLE FOR: UKRAINIAN-AMERICAN MEDIA GROUP. РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ

Ваша реклама в газеті і на радіо, це велика підтримка для нас. «СУРМА» СТОР. Будемо вдячні за будь-яку підтримку. ISSN 2832-4676

surma.com.ua

№ 52 (133) —27.12.2024

Шановні читачі! Від щирого серця вітаємо вас із Новим роком! 2024-й був непростим, але ми разом пройшли цей шлях, підтримуючи одне одного та зберігаючи віру в краще. У новому, 2025 році, бажаємо вам міцного здоров’я, щастя та добробуту. Нехай ваші домівки будуть сповнені теплом і затишком, а серця – любов’ю та радістю. Особливим побажанням цього року для всіх нас є Мир. Нехай прийдешній рік стане часом здійснення нашої найзаповітнішої мрії – миру для України. Ми віримо, що сила нашої єдності, підтримка одне одного та любов до рідної землі допоможуть наблизити цей день. Дякуємо вам за те, що ви з нами. За вашу довіру, підтримку і натхнення, які допомагають нашій газеті розвиватися та залишатися важливим голосом українства. Нехай 2025 рік принесе всім нам більше світла, надії та нових можливостей. Зичимо, щоб кожен ваш день був наповнений добрими справами, теплими зустрічами та гарними новинами. З найкращими побажаннями миру, щастя та процвітання редакція газети «Сурма»

27.12.2024 — № 52 (133)

WINTER

CONCERT F

6 30 p

S o e ood,

Enjoy an evening filled with vibrant Ukrainian music while supporting a noble cause! Light meal and refreshments will be available. All proceeds will benefit the Protez Foundation in providing prosthetics to Ukrainian soldiers. Organized by Wisconsin Ukrainians, Inc., with generous support from St. Mary's y Ukrainian Orthodox church and St. Michael’s Ukrainian Catholic Church.

UA-USA / Війна

surma.com.ua

№ 52 (133) —27.12.2024

Шановні читачі газети «Сурма»! Володимир Долинка, власник компанії UKRAINIANAMERICAN MEDIA GROUP, Inc., видавець газети «Сурма»

е задовго до свят, десь наприкінці листопада, я проїжджав вулицями Чикаго і зауважував, як біля деяких осель уже встановлювали новорічно-різдвяні декорації, у вікнах багатоповерхівок засвічувалися різнокольорові гірлянди. З кожним днем їх ставало все більше, що означало: Різдво і Новоріччя наближаються. Кількома роками раніше такі картинки завжди породжували у душі світлу радість від передчуття свята, від наближення свята, від передсвяткових клопотів і турбот. Щось і тепер защеміло на серці по-дитинному тепло і приємно. Але тільки на якусь мить. Бо тут же щем на серці сповнився гіркотою і болем. Тому що вже третій рік увесь християнський світ готується зустріти Різдво, і тільки наша рідна Україна бореться за життя. Тому що вже третій раз ці чудові зимові свята приходять до України під звуки вибухів, під завивання сирен, під плач і голосіння родин над могилами своїх рідних, життя яких забрала війна. Ви можете звинуватити мене, що замість того, аби в ці дні поділитися якимись світлими думками і відчуттями, я своїми словами додаю песимізму і смутку. Але ж скільки б разів не повторювати слово «мед», у роті від того солодше не стане. І ми мусимо говорити про реалії війни. Тому що ця війна перевернула долю України і всіх нас. Тому що ця війна не просто стала нонсенсом двадцять першого століття. Ця війна стала дикістю, бо розгорілася в центрі цивілізованої Європи, бо її почали і провадять ті, хто ще вчора називав себе нашим другом, сусідом і братом. Які ж ви фальшиві і ниці! Які ви огидні у всьому, що робите і що говорите! Ви опустилися на таке дно, що нижче вже нічого немає. Тільки кара. Страшна і жорстока кара, якої ви заслуговуєте. Так, ми не думали, що ця війна буде такою затяжною. Ми сподівалися, що світ допоможе нам якнайшвидше зупинити російського монстра, бо наша мирна і миролюбна країна виявилася неготовою давати відсіч ворогові самостійно. Тому що за останні три десятиліття наш військово-промисловий потенціал був доведений до такого жалюгідного стану, що ми мусимо звер-

татися за допомогою. Мусимо, щоб побороти те зло, яке насправді загрожує цілому світові. І маленька горда Україна стоїть сьогодні щитом, закриваючи собою світ від кривавої імперії зла, від імперських амбіцій і сатанинських намірів кремлівського диктатора. Стоїть. Силами тих, хто її боронить. Силами тих, хто їй допомагає. На жаль, є ще й інші. Хто мовчки спостерігає. Хто шкодить. Кому вигідно, щоб ця війна продовжувалася. Хто бреше. Хто краде. Хто втратив совість. Хто не має встиду. Хто не має ні людського, ні Божого страху за свої вчинки. Зокрема, або ж насамперед, всередині країни. Думаю, ви розумієте, про що я. І про кого. Думаю, що на сторінках нашої газети ви знаходите доволі різнопланову інформацію про перебіг тих подій, які сьогодні переживає Україна і українці. Буває, що наші статті не всім подобаються. Але для нас важлива правда. Позиція. І мета – боротися словом за очищення України. Від ворога. Від брехні. Боротися словом за ті ідеали, які характеризують цивілізоване суспільство. Ми з вами перебуваємо в країні, яка територіально далека від України. Тут – мирне небо. Тут – можливість працювати і заробляти. Тут – достаток на столі. Тобто все те, завдяки чому ми не маємо права бути байдужими до долі рідної землі – і ті, хто народжений чи проживає в Америці давно (але коріння має українське), і ті, хто приїхав уже тепер, втікаючи, рятуючись від війни. А хтось залишився там. В окопах. В полоні. В зруйнованих будівлях. На відносно мирних територіях, куди також час від часу щось прилітає. І не в одній оселі біля Святвечірнього стола стоятиме порожнє крісло – для того, кого вбила війна, хто вже ніколи сюди не повернеться… Ось чому навіть у період свят ми не можемо не говорити про війну. Ось чому газета «Сурма» вважає важливим розповідати про ту допомогу, яку надають небайдужі українці Америки, і Чикаго зокрема, для наближення Перемоги. Ми пишемо про мітинги та акції протесту і про те, як буває, м’яко кажучи, дивно і боляче, коли українці не надто активно беруть у них участь (ро-

зуміння і допомоги від світу чекаємо, а самі???) Ми пишемо про волонтерський рух, про жертводавців, про збори фінансової і матеріальної допомоги. Ми пишемо про благодійні фонди, які опікуються долею важко поранених українських бійців, організовуючи їм лікування та протезування в Америці. Ми пишемо про зустрічі в громадських організаціях українців Чикаго, про діяльність наших церковних парафій, про наші фестивальні дійства, про концерти, виставки і презентації – практично жоден із цих заходів не обходиться без благодійної складової. Ми пишемо про творчих людей нашої громади, які своєю працею демонструють красу і силу українського мистецтва. Ми намагаємося працювати так, щоб кожен знаходив на сторінках газети щось цікаве, щось потрібне, щось корисне для себе. Тому дякуємо тим, хто нас читає. Хто нас критикує. Хто нам допомагає. Хто від нас відвернувся, бо в стосунках між людьми інколи спрацьовують незрозуміло (а, може, й усвідомлено зрозумілі) корисливі мотиви. Хто, навпаки, нам не зраджує, навіть, якщо ми в чомусь помиляємось. Дякуємо спонсорам і рекламодавцям, охоче надаючи сторінки газети для рекламних послуг, а отже для просування вашого бізнесу. Дякуємо всім, чия творча і технічна праця є частинкою того процесу, в результаті якого народжується кожний черговий номер газети «Сурма». Кожному з вас, усім вашим родинам – сердечні вітання з Різдвом Христовим і Новим роком! Тим, хто сьогодні боронить рідну землю від ворога – доземний уклін і побажання близького мирного дня. Тим, хто втратив своїх рідних, – наші щирі співчуття, наша молитва, наша віра у Господню опіку душами померлих і життям живих. Тим, хто не на війні, – і в свята, і в будні перетворювати свої красиві слова про патріотизм, про любов до України на реальні справи, на допомогу, якої не буває забагато. Нехай світло Вифлеємської Зорі зігріє і наповнить усіх нас любов’ю. Нехай у ці дні об’єднає нас щира молитва за хліб на столі і за мир на рідній землі. З Різдвом Христовим, Україно й українці! З Новим роком!

27.12.2024 — № 52 (133)

DOLYNKA UKRAINIAN-AMERICAN CONSULTING

ВІДПРАВКА ПОСИЛОК В УКРАЇНУ ТА КРАЇНИ ЄВРОПИ, ЛІТАКОМ ТА МОРЕМ НАШІ ЛОКАЦІЇ: 5050 N Cumberland Ave., Office 21-v, Norridge, IL 60706. З понеділка по п’ятницю з 10.00 до 20.00, в суботу та неділю з 9.00 до 14.00 1590 N Rand Rd., Suite G, Palatine, IL 60074. В понеділок, віторок, четвер і п’ятницю з 14.00 до 19.00, в середу з 10.00 до 19.00 15 E Palatine Rd, Ste.104, Prospect Heights, IL 60070.

773 600 2727 DOLYNKAFORMS@GMAIL.COM WWW.DOLYNKA.COM

ТАКОЖ МИ НАДАЄМО ТАКІ ПОСЛУГИ: • Сертифіковані та нотаріально завірені переклади • Апостиль • Довіреності в Україну (супровід та перевіз дітей, продаж і купівля транспортних засобів, оформлення та отримання пенсії, купівля-продаж майна, банки, управління майном без права відчуження, представлення інтересів та інше) • Підготовка пакету документів для прийняття або відмови від спадкового майна в Україні • Підготовка пакету документів для отримання українського громадянства дітям народженим в США • Запрошення для отримання візи в США

ПРОДАЖ КВИТКІВ ПОСЛУГИ ГРОШОВИХ ПЕРЕКАЗІВ ЗА ДОПОМОГОЮ СИСТЕМ

DOLYNKA – ОФІЦІЙНИЙ ПРЕДСТАВНИК

Політика / Геополітика Назар Мухачов, Київ, Головний редактор газети «Сурма»

surma.com.ua

№ 52 (133) —27.12.2024

Чого очікувати в 2025 році?

оля Світу вирішується в Україні. І це ніяке не перебільшення для красного слівця чи, боронь Боже, надування щік від власної гордині. Тим паче, що саме ми, українці, платимо за це страшну ціну. А чимало геополітичних процесів вирішують з нашою допомогою. І відмовитись ми від цього не можемо. Світ продовжує лихоманити все більше. Впродовж усього 2024 року тема можливої Третьої світової війни лунала на сторінках провідних ЗМІ багато разів. Папа Римський Франциск ще у 2015 році казав, що Третя світова вже йде, коментуючи війну росії проти України на Донбасі. Попри зіпсовану репутацію та відсутній авторитет, принаймні в моїх очах, Папа Римський залишається геополітичною фігурою, до слів якої потрібно дослухатись. Тож говорячи про війну у 2025 році, одним із найбільш ризикованих та загрозливих питань є можливість її переростання в більш гарячу фазу Третьої світової. Найбільш впливовим геополітичним фактором у 2025 році буде повторний прихід Трампа до влади. Президент США – геополітичний лідер – за означенням впливає на все. Особливо, коли йдеться про президента, який вже відзначався різкою риторикою та діями. Власне інавгурація Трампа відбудеться лише 20 січня 2025 року, а світова політика та економіка вже почали змінюватись. І лідери держав та геополітичні центри готуються до нових реалій. Події в Сирії, початок опускання цін на нафту, зростання біткоїна, перегляд оборонних бюджетів європейськими учасниками НАТО, ще більша активізація Ізраїлю – далеко не повний геополітичних наслідків перемоги Трампа над Гарріс, які вже розпочались. У цьому контексті нас найбільше цікавить позиція майбутньої адміністрації Білого дому щодо війни в Україні. З позитивного: у 2025 році точно буде обірвана страшна теза Байдена «допомагати Україні стільки, скільки буде потрібно». Її загрозливість для українців полягає в несвоєчасному наданні крапельної допомоги нам в умовах війни із ресурсно переважаючим супротивником – московською

імперією в її теперішньому вигляді. Зважаючи на ресурсну перевагу путінської армії та ВПК, при продовженні попередніх тенденцій ми б прийшли майже до повного винищення українського народу. Невідомо, наскільки довго ми будемо оговтуватись від прямого та прихованого геноциду з боку різних ворогів, насамперед – путіна, але при збереженні тенденції нам би довелося перейти до тотальної війни із залученням практично всіх громадян до збройного супротиву. Незалежно від віку. І це – страшний наслідок дій Зеленського всередині держави та глобалістичних сил на чолі із Байденом зовні. Припинення цієї тенденції є вкрай важливим для нашого збереження. Проте, що буде далі – незрозуміло, невизначено та також загрозливо. Позиції Дональда Трампа і його команди є невідомими, попри наявність багатьох висловлювань в медіа та соцмережах. Панує «стратегічна невизначеність», яка змушує нервувати всіх: і нас, і західних партнерів, і путіна. Саме тому, до речі, кремль зараз максимально активізував ведення бойових дій, прагнучи до інавгурації Трампа захопити якомога більшу кількість української землі. Землі та надр, які з іншого боку вкрай активно розпродає Зеленський. Розпродає під час повномасштабної війни, вчиняючи злочин, порушуючи статті 1314 Конституції.

З боку адміністрації Трампа точно будуть дії, спрямовані на мирне врегулювання. Проте яким може бути цей мир і чи буде він справедливим для українців – складні і далеко нериторичні питання. Якщо хтось, наслухавшись ліволіберальної пропаганди від журналістів-грантоїдів чи підконтрольних Офісу Єрмака медіа, очікує, що Трамп «здасть Україну», то я впевнений, що цього не відбудеться. Проте й очікувати, що Трамп буде діяти в українських інтересах не слід. Він буде діяти в інтересах своєї групи впливу та своїх виборців у США. Будучи амбітним лідером, який зміг вдруге стати президентом найсильнішої держави світу, Трамп не захоче ввійти в історію тим, хто реалізує та зафіксує найбільші геополітичні поразки США. Особиста мотивація політичного лідера, багатої заможної людини, яка досягла великого віку і вже вочевидь сприймає світ із його висоти, не допустить такого. Проте що може бути перемогою для США в теперішній ситуації та чи буде такий сценарій перемогою України? Важко сказати. Я особисто впевнений, що українська перемога не може відбутись без знищення внутрішнього ворога та виконання українського домашнього завдання – реформування системи управління, перемоги над корупцією, нарощування вітчизняного ВПК, формування суверенних фондів, земельного банку, масштабних систем виробництва із високою доданою вартістю, тотальною люстрацією та мобілізацією всіх ресурсів (яка не має майже нічого спільного із діями теперішньої влади) тощо. Власне виконання «домашнього завдання» є ключовим для українців, адже саме воно здатне створити необхідні передумови для принципово іншого позиціонування на міжнародному рівні. З об’єкта стати суб’єктом. Утім, виходячи із теперішніх реалій та позицій,

озвучених різними політиками, найбільш логічним здається сценарій замороження конфлікту із наданням якихось гарантій безпеки Україні, економічною допомогою, використанням українських надр тощо. Проте кожен пункт із вищезазначених відразу викликає масу запитань, на які нема відповідей. До прикладу, як держави Заходу на чолі із США можуть міжнародно визнати окупацію українських територій? Навіть якщо продавлять Зеленського-Єрмака, то як це сприймуть самі українці? А інші народи світу, адже ні для кого не є секретом, що саме Україна є жертвою агресії? Попри багатошаровість та складність кривавих та цинічних геополітичних ігрищ. Як при цьому справді унеможливити подальше просування путіна та повторний напад? Як унеможливити майбутній наступ московської армії на Європу – Польщу та балтійські країни? При цьому, якщо закріпити в українців відчуття того, що умовний «колективний Захід» їх зрадив, то чи не підуть згодом ті самі українці з окупованих земель в похід на Європу у складі московської армії? І байдуже на добровільність – зеки вагнерівської пвк наступали, маючи «заградотряди» з тилу. Паразити з кремля навіть жодними розмовами про добровільність чи права людини не перейматимуться. Розвивати будь-яку гілку з потенційних умов можна дуже довго, але при цьому все одно не розберемо всього. Мій прогноз, що якийсь нав’язаний формат перемир’я буде відбуватись одночасно із певними політичними процесами всередині України, на московії та в межах різкої зміни геополітичних та економічних обставин. Ізраїль вже розпочав максимальну військову активність. Прихід Трампа цьому тільки сприятиме. Війна на Близькому Сході може досягнути величезних масштабів та зачепити майже весь мусульманський світ. Проте я вважаю, що наростання протистоянь там буде відбуватись максимально дозовано та контрольовано. А саме

27.12.2024 — № 52 (133)

ПЕРЕКАЗ ГРОШЕЙ В УКРАЇНУ ТА БУДЬ-ЯКІ ІНШІ КРАЇНИ СВІТУ

ЦІНИ ЗА ПЕРЕКАЗ ГРОШЕЙ В УКРАЇНУ

Сума

Оплата

$100.00

$4.00

$101.00 - $500.00

$8.00

$501.00 - $1,000.00

$12.00

$1,001.00 - $10,000.00

НАШІ ЛОКАЦІЇ: 5050 N. CUMBERLAND AVE., NORRIDGE, IL 60706. Пон.-Вівт.: 10:00 AM - 8:00 PM Суб.-Нед.: 9:00 AM - 2:00 PM

1590 N. Rand Rd., Palatine IL 60074 Пон.-Вівт.: 11:00 AM - 7:00 PM Суб.-Нед.: 10:00 AM - 2:00 PM

773-600-2727 • www.dolynka.com

Політика / Геополітика

падіння Асада в Сирії створило передумови для досить довгих процесів в регіоні, ключовими вигодонабувачами від яких будуть Ізраїль, Туреччина та, як не дивно, Іран. Повна поразка інтересів Заходу в Україні, до речі, неможлива, зокрема, і з причин того, що вона стала б основою для поразки і на Близькому Сході, і в Індо-Тихоокеанському регіоні. Масштабна світова війна очевидно була б використана Китаєм для повернення бунтівного Тайваню, підтримуваного Заходом. Загалом зараз на планеті триває понад 60 військових конфліктів. Підозрюю, що їхня кількість у 2025 році не зменшиться. Проте тим, хто активно створює кластери нестабільності, прийдеться складно для того, щоб не сталось потужного переходу на вищий рівень. Хоча може бути, що певні геополітичні сили прагнуть створити максимальну нестабільність та використати її. Одним із вкрай важливих факторів буде опускання ціни на нафту, яке вже розпочалось. Падіння сирійського режиму Асада та подальші дії видобувачів нафти із ОАЕ, Саудівської Аравії, Катару та, безумовно, США (які власне і штовхатимуть попередніх) визначать зміни економічних реалій. При найкращому для українців сценарії – ціна на нафту повинна повернутись якомога ближче до цін у 2020 році, що запустить надзвичайно кризові явища на московії та позбавить путіна грошей для ведення війни. Попри величезний ресурсний запас росії, основним джерелом наповнення бюджету є продаж нафти. За умови падіння прибутків від нього, дуже сильно «розігрітий» московський військово-промисловий комплекс фактично завдаватиме шкоди всій економіці і буде змушений «збавляти оберти». Але це при дуже оптимістичному сценарії, який, на мою думку, є малоймовірним. Найімовірніше, буде відбуватись поступове падіння цін із подальшими геополітичними торгами. В будь-якому разі наш ворог від цих процесів ставатиме слабшим. Водночас це не повинно створювати зайвих ілюзій серед українців та заставляти забути прислів’я «поки товстий схудне, худий – здохне». Ще одним фактором економічних змін стануть «тарифи Трампа». Суперництво США з Китаєм проявлятиметься у вигляді торгової війни, оскільки Трамп збирається запроваджувати обмеження та підвищувати тарифи. Проте торкнеться це, зокрема, й американських союзників: і Канади, і держав ЄС. Водночас китайські фірми вже стараються розширити свою діяльність за кордоном: як для того, щоб обійти торговельні бар’єри, так і для того, щоб вийти на нові ринки, зокрема на так званому

surma.com.ua

Глобальному Півдні. Китайські фірми, що будують заводи від Мексики до Угорщини, мають інші плани. Водночас погрози Трампа задіяти величезні мита за умови відходу від використання долара США в якості валюти обміну, дали свій результат. Принаймні на публічному рівні серед держав БРІКС, блок яких стрімко набрав потужності протягом каденції Байдена. І до якого належать наш ворог – росія, а також найближчі її партнери. Дуже вплине на світ вихід США з ВООЗ – Всесвітньої організації охорони здоров’я. Це одне з перших рішень Трампа, яке вже широко анонсовано та обговорюється. Відбувається це в умовах появи резонансного звіту щодо пандемії коронавірусу, який показав вкрай негативні (і при цьому добре продумані) масштабні та шкідливі дії як ВООЗ, так і відповідних міністерств в різних державах, зокрема США. Дональд Трамп бачить очільником американської системи охорони здоров’я Роберта Кеннеді-молодшого, який відомий своєю різко негативною позицією щодо вакцинації та дій влади, які в багатьох місцях поставили під загрозу життя і здоров’я людей, порушуючи при цьому базові природні та конституційні права. Існує версія, що відповідний звіт спеціально CDS прагнуло випустити до інавгурації Трампа, адже попри весь викривальний характер звіту, він, очевидно, не відповідає риториці Роберта Кеннеді-молодшого. При цьому впродовж всього 2024го і до цього часу по всьому світу почастішали повідомлення про появи різних штамів коронавірусу, пташиного, мавпячого чи свинячого грипу, резистентних бактерій та вірусів у каналізаціях багатьох міст, загрозливих та слабочутливих до медпрепаратів грибків. Зважаючи на масштаб поширення такої інформації всіма провідними медіа, виникає логічне припущення щодо можливої нової пандемії.

№ 52 (133) —27.12.2024

Додає цьому припущенню ваги те, що ВООЗ прагнуло нав’язати державам певний договір, відповідно до якого фактично мала б можливість отримувати частку національного суверенітету держав-підписантів під час світових пандемій. Видання The Economist, яке впродовж десятиліть видає обкладинки із прогнозами на наступний рік, цьогоріч розмістила на ній, зокрема, і шприц із червоним вмістом (кров’ю). Натяк достатньо очевидний. Не надто смішний саркастичний жарт в соцмережах з цього приводу звучав так: «війна в Україні зупинила пандемію, а зараз пандемією зупинять війну». Зважають на те, що ми пережили пандемію та живемо в умовах найбільшої війни з часів Другої світової, ці сценарії не слід відкидати. Швидше навпаки – потрібно розуміти, як нам всім колективно діяти, щоб не допустити аналогічних страшних речей. Обмеженість обсягу газетної статті змушує мене перейти до важливої внутрішньоукраїнської теми. Вибори в 2025 або 2026 році. Зважаючи на те, що і партія зелених слуг неукраїнського народу, і порошенківська «Солідарність», і багато інших менших за масштабами політичних проектів вже розгорнули виборчі штаби, фраза Зеленського про неможливість виборів є порожньою. Зрештою, коли Зеленський, прикриваючись Конституцією, каже про

неможливість виборів і при цьому порушує ту ж Конституцію та руйнує основи конституційного ладу, закладені в 1 розділ, то це викликає хіба злість та сарказм. Позиція команди Трампа та його оцінка Зеленського була висловлена Вікторією Спартц в інтерв’ю CNN. «На жаль, президент Зеленський підвів свій український народ. Знаєте, він не підготував країну до війни. Він не надав достатньої підтримки власній армії. Він не вирішив проблему корупції, хоч і робить багато грандіозних презентацій. Він не оголосив загальну мобілізацію, не підготував армію і не зробив нічого для реальної підтримки свого народу, який героїчно гине за свободу. Це його відповідальність. На жаль, він привів цю війну до того стану, в якому ми зараз перебуваємо», – наголосила вона. Це відбулось одночасно із тим, як делегація зелених слуг на чолі з Давидом Арахамією безуспішно прагнула добитись зустрічі із оточенням Трампа. Зважаючи на подальший перебіг подій, який ми ретельно описували на сторінках нашої газети в попередніх номерах, очевидним стає те, що нова Адміністрація Білого дому вважатиме за необхідне проведення виборів в Україні. Що стає можливим за якогось поки що невідомого «мирного сценарію». Зважаючи на сукупність всіх обставин, я переконаний, що вибори відбудуться в 2025 році. В крайньому випадку – в першій половині 2026. Проте це за умови відсутності надзвичайних форс-мажорних обставин. На завершення сьогоднішньої статті, хочу звернутись до читачів. Нехай наступний рік стане для Вас кращим та успішнішим, ніж 2024. Ми переживаємо важкі часи. І вони не закінчаться в 2025 році. Проте ми все зможемо подолати. Міцного здоров’я та Української Перемоги над всіма ворогами.

27.12.2024 — № 52 (133)

TRUCK DOT SIGNS (ВИРІЗАНІ, ДРУКОВАНІ, МАГНІТНІ, ТЕКСТИЛЬНІ)

FLEET GRAPHICS (БРЕНДУВАННЯ ТРАКІВ, ТРЕЙЛЕРІВ, ВЕНІВ ТА ІНШИХ КОМЕРЦІЙНИХ АВТО)

CLOTHING BRANDING (МАЙКИ, ФУТБОЛКИ, ПОЛО, СВІТШОТИ, ТОЛСТОВКИ, ХУДІ, ЖИЛЕТКИ, КЕПКИ, КУРТКИ, СВІТЛОВІДБИВАЮЧИЙ СПЕЦОДЯГ)

WIDE FORMAT PRINTING (ДРУК НА ВІНІЛІ, ПЕРФОРАЦІЇ БАНЕРІ, КАНВІ, ФОТОШПАЛЕРИ)

DIGITAL PRINTING (ВІЗИТКИ, ФЛАЄРИ, БРОШУРИ, ВІНІЛОВІ СТІКЕРИ, )

@vectorgraphicstudio Vector Graphic Studio, Inc. vector_graphic_studio 1351 Industrial Dr. Unit G, Itasca, IL 60143 vectorgraphicstudio.us

224-676-2470

Війна / Суспільство Віктор Бородулін, Київ, позивний «Демон», український доброволець

surma.com.ua

№ 52 (133) —27.12.2024

Альтернативна історія, або Щастя, що вона не стала реальністю

офантазуймо і пограймо в альтернативну історію: у 2022 році ми всі дружно підняли лапки в час повномасштабного вторгнення і здались... З розмов з колишніми полоненими я дізнався, що списки «укропов» вже були складені в кожному селі священниками РПЦ. Хто був в АТО, хто був проукраїнським, українцем, патріотом України тощо. Всі вони попали б на підвал, а потім в катівню, а далі в лісопосадочку в братську могилу, із зав’язаними за спиною дротом руками і з ознаками ґвалтування і тортур. Ми дали відсіч, ми зважились на спротив. Ми воюємо і досить успішно. Армія, що роками грабувалась, скорочувалась – ми все ж досі тримаємо оборону від військ імперії, на грані, часто всупереч державного забезпечення, особливо ТрО. Не впали за три дні. А тепер уявимо, хто ще потрапив би під роздачу кривавої машини. Це, ймовірно, вчителі, громадські діячі,

Війна

Юрій Сиротюк, Київ, «Сурма»

е слова не мої, але вони дуже точно змальовують поточну ситуацію. Припинення екзистенційної війни переговорами неможливе. А війна таки екзистенційна, бо від її висліду залежить існування української нації та московської імперії. Або-або. Тому нинішні розмови про мир – це всього лиш агресивна і вишукана інформаційно-психологічна операція ворога. (І безкорисних ідіотів). Яку він реалізовує в розпал свого генерального наступу і вирішального кидка. Пригадайте перший декрет сифілітика зі Смольного. Він теж був про «мир». І впроваджувався агресивною війною. Зрозуміло, що будь-якими переговорами не вдасться відновити справедливість, територіальну цілісність України, компенсувати збитки, змусити москву заплатити за військові злочини. Троянський мир потрібен москві хіба лиш як передишка, якщо нинішній генеральний наступ буде зірвано і росія опиниться обеззброєною і обез-

волонтери, як вже згадувалось раніше, АТОвці, військові, навіть строковики, які можуть тримати зброю, власники зброї, з тієї ж причини, ті, хто публічно виступав за мову, націю, Україну, борщ, вишиванки, та будь-що українське. Всі вони потрапили б під роздачу. Ворог пам’ятає УПА, всі матеріали спецслужб їм доступні, вони знають що і кого шукати. Поетів, художників, співаків ротом, літераторів, журналістів, етнографів, вчених, громадських діячів, політиків, учасників товариств і організацій, які відстоюва-

ли українство, будь-яку інтелігенцію, щоб стерти нації мізки та пам’ять. Вороги термін «українство» ввели в розряд чогось пекельно русофобсько-фашистського, що має бути знищеним, разом з державою і його носіями. До чого я це все підводив? До того, що ті, хто мав би бути закопаний в посадці поблизу свого міста, досі живі завдяки героїзму воїнів, які стали щитом між смертю і їхньою діяльністю. Натомість більшість з них видихнуло і зробило вигляд, що їх пронесло і це все їх не стосується.

Так, ніхто нікому нічого не винен, бо цього не відбулося, принаймні на поки що нашій території, яку тримають титани з плоті і крові. Але ж, хай йому грець, ви мали б бути вже давно мертві, розтерзані, ув’язнені, зламані... Що вам зараз це все заважає робити для нашого народу? Не чекайте «от хлопці повернуться» – робіть! Робіть, бо та гидка альтернативна історія може стати реальністю. Ви вже померли. У вас є шанс це виправити.

«Гірше війни з москвою може бути лише мир з москвою» кровленою на роки. І тоді мир буде для кремля рятівною паличкою. Щоб перетравити загарбане, відновитися, ослабити підтримку союзників і запустити в Україну руйнівне громадянське протистояння. Наразі аксіома проста. Особливо для військових та військовозобов’язаних громадян. Військо не веде переговорів, воно вбиває ворога, щоб не лишилося з ким вести переговори. Розмови про мир навпаки – розхолоджують. москва продає ілюзію близького перемир’я, а значить українець замість того, щоб планово готуватися до оборони країни, вважає, що це вже не його справа. Ось справжня мета москви: обеззброїти Україну, заколисати і завдати рішучого удару. Все, як у Шевченка, «присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять». Хто хоче миру, має розуміти, що мир можна отримати лише Перемогою. А за перемогу треба битися стільки, скільки треба…

Нині армії потрібні вояки. Бо лише вони можуть бути миротворцями. Переможцями. Тому всі, хто хоче перемоги і як наслідок – миру, має готуватися до війни і воювати. Нині п’ята колона розпочала агресивну кампанію підриву довіри до війська. Підриву віри в перемогу. Знищення суспільної Синергії у визвольній війні і переведення її на вбивчу політичну ентропію. Лівацькі видання, що розпочали кампанію за подолання нібито негативних проявів у армії, насправді підривають державу зсередини. Як це, зрештою, на замовлення москви вже робили в минулому під час реалізації кремлем вишуканої операції під кодовою назвою «касетний скандал». Вся ця глорифікація «гнєзділовщини», підрив довіри до армії, вишукування і висвітлення будь-яких негативних проявів (бо саме армія є стрижнем державності) має чітку мету – знищення чи максимальне ослаблення дер-

жавності та знищення або максимальна маргіналізація української нації. Думаю, пасіонарна частина нації добре розуміє цю гру і не дасть зробити з себе ритуальну вівцю. Зараз країні потрібні воїни, а не крикуни. Бійці на передовій, а не «виборці». Не має бути жодного виправдання дезертирству. Немає жодного виправдання ухилянству. Мир – це виключно виграна війна. Усе інше приведе до повільної неухильної страти. Найбільше, що зараз потрібно, – добровільна мобілізація, її заохочення, суспільне сприяння і навпаки – активне протистояння дезертирству і підривним кампаніям. Заморозити ситуацію зараз – це дати шанс зовнішньому ворогу перегрупуватися, а внутрішньому – зберегти і посилити режим внутрішньої окупації. Тому треба не переставати стріляти і битися. І продовжувати вірити в Перемогу! А ще – все для цього робити… Джерело: Український погляд (https://ukrpohliad.org/analytics/ girshe-vijny-z-moskvoyu-mozhe-butylyshe-myr-z-moskvoyu.html).

27.12.2024 — № 52 (133)

З Рі�дв�!

В н� святков� � ка�ков�, У чарівн� н� Рі�дв�, Ва� бажєм� любов� Т� душевн�� тепл�, Ласк� Б�ої � достатк�, Щоб �доровим� бул�, Щоб бул� ус� � порядк�, І щоб дружн� в� жил�! Stefania’s European Food Market 5050 N Cumberland Ave, Norridge, IL 60706

NORTH SUBURBAN PHARMACY УКРАЇНСЬКОМОВНА АПТЕКА ✓Безкоштовна доставка ✓Консультація щодо лікарського призначення ✓Допомога з вибором Medicare part D ✓В наявності українські трави, настойки та олії, а також деякі ліки без рецепту ✓Швидке та дружнє обслуговування гарантовано ✓Приймаємо всі види страхувань, включаючи державну допомогу та Medicare

4954 OAKTON ST., PHONE: 847.674.0707 SKOKIE, IL 60077 FAX: 847.674.0808

Війна / Інтерв’ю

surma.com.ua

№ 52 (133) —27.12.2024

Про перелом війни на морі, нові корвети та елітний клуб виробників ракет. Інтерв’ю з Олексієм Неїжпапою

ійськово-Морські Сили Збройних Сил України за понад 1000 днів від початку широкомасштабного вторгнення кардинально змінилися. Завдяки плідній роботі всіх спеціалістів та підтримці партнерів наші Сили оборони стали тими, хто завдає ударів по ворогу морськими дронами та виробляє власні крилаті ракети. Війна на морі нині вийшла абсолютно на новий рівень – і саме про це в інтерв’ю АрміяInform розповів командувач Військово-Морських Сил Збройних Сил України віцеадмірал Олексій Неїжпапа. «СЕВАСТОПОЛЬСЬКА ПОБУДКА» ПО-УКРАЇНСЬКИ

– Як вдалося позбавити росію панування в Чорному морі протягом 2022–2024 років?

– У цілому, це плідна робота всіх Сил оборони України. Першим таким вдалим досвідом стало застосування ракетного комплексу «Нептун». А далі під час спільної операції ВМС та СБУ ми застосували морські дрони-камікадзе, які увійшли в Севастопольську бухту. Тоді це взагалі було фурором, адже такого досі ніхто не робив. Цікаво те, що 29 жовтня 1914 року навіть у той самий час відбувалася так звана Севастопольська побудка, коли турецькі кораблі наблизилися до міста й атакували його корабельними гарматами… Минуло століття, і ми атакували ворога в нашому Севастополі морськими дронами. Крім цього, варто виділити удари наших Повітряних Сил ракетами від партнерів Storm Shadow і Scalp. Це доволі плідна, багатоетапна спільна робота із залученням абсолютно всіх Сил оборони України, яка дозволила спочатку позбавити кораблі російського флоту можливості діяти в західній частині Чорного моря, у подальшому ми змусили їх вивести з бухт окупованого Севастополя до Новоросійська. Ми також зробили і Азовське море небезпечним для маневрів.

САМЕ МОРСЬКІ ДРОНИ ЗМІНИЛИ ПЕРЕБІГ ВІЙНИ…

– Як морські дрони впливають на перебіг війни тепер? Чи дозволяють сучасні технології змінювати тактику?

– Морські дрони – це революційний шлях, але не панацея війни на морі. Звісно, вони мають небезпеку для противника, але й вони готують дещо подібне, щоб завдавати ударів по нас. Ворог уже має певні розробки, але війна триває, ми теж покращуємо свої технології. Звісно, саме створення і застосування морських дронів змінило перебіг війни, адже навіть зараз це вже не просто дрони-камікадзе, це справжні платформи для інших дронів або видів озброєння. А «НЕПТУН» ВЖЕ НЕ ТОЙ…

– Як відбувається модифікація ракетного комплексу «Нептун»?

– Ми увійшли в елітний клуб, який випускає крилаті ракети. Після того, як ми потопили «москву», то ВМС ЗСУ отримали навіть першість у цьому клубі. Я очолюю державну комісію з приймання цих ракет. Фактично всі модифікації відбуваються на моїх очах. Ми плідно працюємо і перебуваємо на постійному зв’язку з Героєм України Олегом Коростельовим, який постійно вигадує нові модифікації, що дозволять збільшити дальність застосування ракети та покращать влучність. На жаль, усі таємниці й нові ТТХ не можу розкрити, адже це може зіграти на руку ворогу, але точно запевняю, що «Нептун» 2022 року і 2024го – це вже різні ракети. НАПРИКІНЦІ 2025 РОКУ МИ МАТИМЕМО ДИВІЗІОН З П’ЯТИ БОЙОВИХ ПРОТИМІННИХ КОРАБЛІВ ТА ТРЬОХ КАТЕРІВ ДЛЯ РОЗМІНУВАННЯ

– Чи можемо ми в майбутньому залучати партнерів з країн НАТО для розмінування акваторії Чорного моря?

– Ми загалом дуже поетапно підходимо до цього питання. Перший етап – це здійснення розмінування без участі партнерів. Другий – це нарощення протимінних спроможностей за допомогою партнерів. Так, у 2023 році нам передали два протимінні кораблі (Велика Британія), у 2025 році ми отримаємо ще три кораблі (два від Нідерландів і один від Бельгії) та три катери. Тоді в нас наприкінці 2025 року буде повний дивізіон з 5 бойових кораблів та трьох катерів, які повністю відремонтовані, оснащені сучасним протимінними системами, з навченим екіпажем, але найголовніше – ми будемо мати штаб, адже руки й ноги не діють без голови. Це один із напрямів, які ми набуваємо нині під час ведення бойових дій. Звісно, повне розмінування можливе тільки в умовах мирного часу, адже зараз ми проводимо пошук мін, зокрема «дрейфуючих», і здійснюємо розмінування під прицільним оком противника. Що стосується наших партнерів, то країни НАТО, які мають вихід до Чорного моря, а це Туреччина, Болгарія і Румунія – вони створили тристоронню Протимінну Тактичну Групу, почали свої дії, фокусуючись на «дрейфуючих» мінах у водах цих країн. У нас спільні погляди, і з їхньою допомогою ми можемо це здійснити ще швидше. Я особисто зустрівся з командувачами ВМС цих країн, і ми обговорювали, в якому напрямку повинні рухатися. Звісно, партнери можуть допомогти провести широкомасштабну протимінну операцію, і тоді розмінування буде швидшим, але, якщо ми матимемо всі ці засоби, то самі розмінуємо українські води Чорного моря, просто не настільки швидко. КОРОТКО ПРО SEA ВREEZE

– Як відбувається підготовка фахівців протимінної діяльності?

– Нині основні навчання відбуваються за кордоном у Великій Британії, Данії, Німеччині. Там навчаються

наші водолази, фахівці безекіпажних протимінних систем, екіпажі кораблів, які будуть передані нам уже наступного року. Наші протимінні кораблі «Черкаси» та «Чернігів», їхні екіпажі пройшли повний курс підготовки. Наступного року вони будуть проходити повну оцінку за стандартами НАТО і зможуть здійснювати пошук не тільки для розмінування Чорного моря, але й у складі протимінних корабельних тактичних груп НАТО. Це доволі серйозний крок, який ми робимо для нашого майбутнього, адже наша країна повинна стати членом НАТО. Підготовка екіпажів кораблів до майбутніх дій здійснюється за допомогою партнерів як у навчальних центрах, так і на кораблях країн НАТО. Відпрацювання спільних дій разом з кораблями країн-партнерів та проведення сертифікації наших кораблів за стандартами НАТО відбувається на навчаннях Sea Вreeze. Це українсько-американські навчання, вони відкриті для інших країн. Через повномасштабну агресію росії ці навчання вже другий рік поспіль відбуваються не в українських водах, а у водах Великої Британії, Румунії та Болгарії. УКРАЇНСЬКІ КОРВЕТИ ТИПУ ADA МАТИМУТЬ ППО, БПЛА ТА РАКЕТНО-УДАРНЕ ОЗБРОЄННЯ

– Якими є роль та місце застосування корветів типу ADA в системі ВМС ЗСУ?

– Цей проєкт ми почали ще у 2021 році за рішенням Президента України. Перший наш корвет «Іван Мазепа» наразі проходить випробування та незабаром буде включений до складу ВМС ЗС України, а другий – «Іван Виговський» – у цьому році був спущений на воду. Як я казав раніше, не можна розв’язати всі проблеми лише морськими дронами, навіть питання ППО. Щоб захистити цивільні судна в морі, які слідують морськими шляхами далеко від узбережжя, треба мати

27.12.2024 — № 52 (133) доволі потужне ППО, а воно дуже габаритне та важке. Наші корвети вже обладнані потужним озброєнням для ведення розвідки та засобами ППО. Також на цих кораблях є ракетно-ударне озброєння, яке буде застосовуватися на велику відстань для ударів по берегових цілях. Крім цього, ми розглядаємо корвети для участі в операціях (місіях) НАТО і ЄС, тому що ВМС ЗСУ повинні зробити свій внесок у міжнародну безпеку не тільки в Чорному морі, але й, наприклад, у Середземному. Наші кораблі будуть залучені до складу морських тактичних груп НАТО. До того ж корвети – це платформи для безпілотних та безекіпажних систем, вони оснащені торпедами, як можна вже зрозуміти, у них дуже багато функцій та призначень, тому їх і називають багатоцільовими. На сьогодні абсолютно в усіх флотах світу існує тенденція створювати такі корвети, які будуть оснащені таким потужним озброєнням. «ЗЕРНОВИЙ КОРИДОР» – ЦЕ НАША ЕКОНОМІКА

– Забезпечення роботи «морського зернового коридору» – одне з ключових завдань Військово-Морських Сил ЗСУ. Що ви можете про це розповісти?

– Одним із ключових моментів для відкриття морського коридору, який забезпечує цивільне судноплавство, було потоплення «москви» та звільнення острова Зміїний. У серпні 2023 року ми відкрили альтернативний зерновий коридор без російської сторони, адже до цього діяла так звана Зернова угода за участю ООН, Туреччини та росії. Тоді було проведено колосальну роботу щодо розмінування організованих коридорів, формування конвоїв та їхнє забезпечення. Починали ми тоді з одного такого на добу, а тепер у нас вони функціонують і вдень і вночі. Цивільне судноплавство – вкрай важливе, адже це наша економіка та геополітика. Є безліч країн, які потребують насамперед пшениці, тому це важка цілодобова робота наших моряків, пілотів БПЛА, розвідників та водолазів. Варто враховувати, що територія може бути замінованою, можуть ворожі групи ДРГ робити спроби, тому це все велика робота. Тим паче противник під час встановлення мін-

них загороджень застосовує нові технології, а ми із цим активно боремося. Нам вдалося знищити понад 1000 мін та забезпечити із серпня 2023 року і до сьогодні прохід більш ніж шести тисяч цивільних суден через зону бойових дій до портів «Великої Одеси» і зворотно, що дозволило вивезти понад 82 мільйони різних вантажів до 45 країн світу. І це ми говоримо про те, що це ще не всі наші спроможності, адже ми рухаємося тільки далі. Противник теж розумів, що втрачає свої можливі дивіденди, і саме тоді, влітку 2023 року, збільшив кількість ракетних ударів і ударів дронами-камікадзе саме по портовій інфраструктурі, але ми із цим впоралися.

– Як ви можете прокоментувати посилення спроможностей національного флоту за рахунок міжнародної військово-технічної допомоги від країн-партнерів, а саме щодо корабельно-катерного складу, морської авіації, підрозділів морської піхоти та берегових ракетно-артилерійських підрозділів?

– Якщо зараз говорити, наприклад, про морську піхоту, то раніше в нас було дві повноцінні бригади. Тепер ми втричі збільшили цю кількість. Хлопці показали себе в боях абсолютно на всіх напрямках: Східному, Північному, Південному, а зараз навіть на Курщині продовжують відбивати противника. На рахунку наших морпіхів понад 20 тисяч знищених російських військових, понад 400 танків, 900 артилерійських систем та понад півтори тисячі знищеної автомобільної техніки. Також бійці ВМС з підрозділів ППО, мобільно-вогневих груп знищили декілька складів із «Шахедами». Загалом на їхньому рахунку понад 400 знищених літальних апаратів: це і «Шахеди», і крилаті ракети, і навіть літаки. Наші пілоти першими застосували Bayraktar по надводних цілях, навіть успішно знищили ним вертоліт, який тільки зайшов на посадку на острові Зміїний. Коли Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський був ще на посаді командувача Сухопутних військ ЗСУ, він запропонував створити річкову флотилію, адже була необхідна така підтримка з річки, і тому вона була реалізована. Завдяки партнерам ми маємо вже два дивізіони сучасних катерів, які обладнані відповідним озброєнням і активно застосовуються на річці Дніпро та інших напрямках.

– Як морська коаліція вплинула на розвиток ВМС ЗСУ?

– Загалом Коаліція морських спроможностей була створена 11 грудня рік тому за ініціативи Великої Британії, Норвегії та, звісно, України. Наразі до складу коаліції, разом з Україною, входить 19 країн. Морська коаліція – фактично одна з найбільших за кількістю країн-учасниць та напрямів зусиль. Чекаємо, що до нас доєднаються й інші країни, адже, як я наголошував

Війна / Інтерв’ю раніше, море – це економіка та геополітика, а всім цікаво бути частиною такого величного моменту. За цей період нам вдалося повністю сформувати річкову флотилію, укомплектувати корабельним складом, ми отримали вертольоти типу Sea King, нарощуємо наші протимінні, амфібійні спроможності, відпрацьовуємо техніку морської піхоти та плавзасоби. Коаліція працює дуже добре згідно з робочою картою, деталі її розповідати не можу. Варто розуміти, що для флоту треба багато коштів і часу, адже хороший корабель будується від 2 до 5 років, а потім ще рік необхідний для набуття спроможностей екіпажем. Тому, щоб у 2035 році ми мали потужний та сильний флот, ми повинні будувати кораблі вже сьогодні, а також платформи та проводити інші заходи. Ми проводимо три ключові етапи та робимо наголос на першочергових потребах – це засоби РЕБ та РЕР, вогневі засоби, розвідка, техніка для озброєння морської піхоти та авіаційні засоби. Партнери теж розуміють важливість вчасно надавати нам необхідну техніку, і мене особисто вражає системність у роботі нашої коаліції. МИ ПРОДОВЖУВАТИМЕМО ПРАЦЮВАТИ ПО ВИШКАХ У МОРІ

– Нещодавно було завдано ударів по газовидобувних платформах біля Криму, де окупанти встановили системи спостереження. Як довго планувалася ця операція?

– Це операція не одного дня, і вона буде продовжена. Ми не можемо дозволяти противнику мати обізнаність на морі, не можемо дозволити слідкувати за нашими цивільними чи військовими кораблями і взагалі розуміти обстановку. По тих вишках ми працюємо не тільки нашими морськими дронами, але й іншими видами озброєння. Нам відомо, що ворог там залишив спецпризначенців, але вони об-

межені логістично, тому мають забезпечення лише повітряним шляхом із залученням вертольотів. Ми й надалі будемо працювати по таких вишках.

– Чи дозволить знищення чорноморського флоту рф деокупувати Крим та загалом південь України?

– Знищення чорноморського флоту рф, якщо говорити саме про повне знищення, стане стратегічним ударом по росії та дійсно матиме величезні наслідки для війни. Події, які нині увесь світ спостерігав у Сирії, доводять, що противник буде максимально обачливо себе поводити, адже флот, який вони відігнали до Новоросійська, фактично залишився єдиною найближчою базою до Середземного моря. Тим паче, що вони постійно очікують від нас ударів. ВИСАДКУ РОСІЙСЬКОГО ДЕСАНТУ В ОДЕСІ ЗІРВАЛА БРИГАДА ДШВ

– Чи можемо поговорити з вами про протидесантну оборону?

– Варто одразу зазначити, що нею керує саме сухопутний командир. Так, ми бачили вже неозброєним оком російські кораблі біля Одеси, але тоді в нас ще не було такого озброєння, яке ми маємо сьогодні. Висадка десанту була можлива лише за умов, якби противник пройшов Вознесенськ і вийшов на трасу Одеса – Київ. Фактично тоді Одеса була б у напівоточенні та була б можлива висадка десанту з моря. 80 бригада ДШВ не допустила проходження у Вознесенськ, а інші підрозділи разом з морпіхами були готові у разі чого діяти. Загалом, противник намагався проводити лише демонстративні дії типу: «Ми зараз висадимося», але це неможливо було реалізувати. Тим більше, що наші «Нептуни», а в подальшому й інші ударні засоби були напоготові уражати ворожі кораблі. Тобто жоден командир не відправить людей, якщо розуміє, що їм далеко до нашого берега, а по них уже прилітає крилата ракета, тому вони і відступили. Автор: Ольга Вікарчук Джерело: АрміяInform (https:// armyinform.com.ua/2024/12/19/properelom-vijny-na-mori-novi-korvetyta-elitnyj-klub-vyrobnykiv-raketintervyu-z-oleksiyem-neyizhpapoyu/).

Війна

surma.com.ua

№ 52 (133) —27.12.2024

«Ми маємо працювати як оркестр, а в нас кожен грає щось своє». Три причини, чому Україна втратить Покровськ

«М

и можемо розраховувати на підкріплення чи хоча б на якесь посилення лише у випадку, коли про наш напрямок напишуть ЗМІ або відбудеться прорив противника далеко в тил. А про глобальні зміни годі й говорити. Думаю, їх ніколи не буде», – каже Роман, лейтенант однієї з бригад ТРО, які обороняють напрямок південніше Покровська. Нам вдається поспілкуватися близько години в той момент, коли військовий відвозить на ремонт своє авто. Він небагатослівний, але підкреслює: напрямок можливо втримати, якщо перекинути сюди значну кількість резервів, які мають на озброєнні бронетехніку та, головне, пройшли якісне злагодження. Однак наразі ситуація південніше Покровська не має тенденцій до покращення. 12 грудня журналіст Юрій Бутусов заявив, що поблизу населеного пункту Шевченко окупанти захопили цілий укріпрайон ЗСУ, який не встигли зайняти наші військові. Буквально через два дні самі росіяни продемонстрували фото та відео із зайнятих ними оборонних споруд. Із наявного матеріалу видно, що це якісно збудований бункер з облаштованими місцями для сну та запасом провіанту. Підрозділ ТРО Романа, військового, з яким спілкувався кореспондент ZN.UA, тримає оборону неподалік цього місця. Лейтенант констатує: проблема дуже багатогранна і проявляється далеко не вперше. Подібна ситуація раніше складалася в н.п. Новогродівка, який був окупований ворогом улітку, а також на інших ділянках фронту неподалік Покровська. Поспілкувавшись із Романом та двома іншими командирами нижчої ланки, які тримають оборону на цьому напрямку, нам вдалося виокремити три причини таких прорахунків: • відсутність чітко налагодженої взаємодії бригад / батальйонів, що відповідальні за певну ділянку фронту; • невчасне донесення обстановки на лінії фронту через боязнь окремих ко-

мандирів повідомляти нагору про невдачі; • нестача людей для утримання позицій, зокрема через масові самостійні залишення військових частин (СЗЧ), які за останні кілька місяців набули глобального масштабу. Військові одностайні в тому, що розв’язання цих проблем завдяки ініціативі окремих командирів на місцях неможливе. Однак вони мають обережний оптимізм після призначення на посаду командувачем Сухопутних сил Михайла Драпатого та кажуть, що за наявності потрібного ресурсу той зможе виправити ситуацію. Однак простору для прийняття рішень, на думку військових, існує доволі небагато. Для покращення взаємодії між підрозділами «на нулі» може бути прийняте лише одне рішення: перехід до дивізійної структури Збройних сил. Завдяки збільшенню самих структурних одиниць, така архітектура зможе врегулювати більшість питань щодо взаємодії на передньому краї. Однак в цей же час варто пам’ятати, що сам подібний перехід – дуже довга та складна процедура, яка не може бути реалізована в розрізі кількох місяців чи навіть пів року. Також це потребує залучення додаткових ресурсів для навчання офіцерського складу, дообладнання підрозділів та систематизації роботи. «От умовно: ми тримаємо одне село, а поруч інший батальйон іншої бригади тримає ще одне село. Це не наша смуга відповідальності, ми різні підрозділи і маємо різне підпорядкування. І навіть увійшовши у взаємодію, ми можемо не розуміти, які плани має та бригада. Були випадки, коли якісь підрозділи просто «драпали» з позицій, через що ми теж мали відходити, щоб нас не оточили. А якби була дивізійна структура, ми працювали б як один механізм, як оркестр. Бо зараз ми просто сідаємо всі гуртом, і кожен грає щось своє», – підсумовує Роман. Ще одна проблема, про яку не під запис кажуть військові, – це нерозуміння командуванням чіткої ситуації на міс-

цях. Причина цього – дуже довге плече донесення інформації «з нуля» до командирів, які приймають остаточні рішення. Дуже часто командири бригад (не кажучи вже про комбатів) бояться приймати рішення навіть тактичного масштабу без погодження «з Києва», боячись відповідальності. Ситуація складається справді унікальна. Ні для кого не секрет, що у відбитті наступу росіян у лютому-березні 2022-го Україна багато в чому завдячує саме ініціативі нижчого керівного складу. Сержанти та лейтенанти, які повели свої взводи та роти в бій, не очікуючи наказів згори, змогли перевернути хід боїв з ворогом. Адже він у той час для вирішення будь-яких питань чекав зв’язку з москвою. Тоді ворожі ОТРК «Іскандер» отримували наказ на удар через годину-півтори після виявлення потенційних цілей, а командири бригад були пішаками в руках Герасімова, які робили крок лише у разі отримання наказу згори. Однак минув час, і тенденції змінилися. Зараз ворожі «Іскандери» б’ють по цілях через 2–3 хвилини після виявлення їх розвідкою, що означає повне стирання всієї вертикалі надання наказів. Тобто оператори безпілотників надають координати напряму на пускові ОТРК, не очікуючи будь-яких погоджень. Здійснення штурмів на кожному з напрямків «повісили» на командирів бригад, які тепер своєю головою відповідають за проведення тих чи інших дій на передньому краї. Водночас українське командування рухається в зворотному напрямі. За словами джерел ZN.UA в силових структурах, накази на проведення оперативних і подекуди навіть тактичних дій на лінії зіткнення схвалюються безпосередньо Головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським. На жаль, його рішення часто є невчасними, а зволікання коштує людських життів і квадратних кілометрів втраченої території. В цей же час командири бригад та офіцери менших структурних одиниць бояться приймати рішення самостійно, очіку-

Ілюстративне фото: Генштаб ЗСУ

ючи на «відповідальність», якою їм часто погрожують. З вищесказаного випливає іронічна теза, яку полюбляє висловлювати голова фонду «Повернись живим» Тарас Чмут: «Маленька радянська армія ніколи не переможе велику радянську армію». І в цьому реченні значно більше істини, ніж здається від початку. Третя проблема, про яку кажуть командири підрозділів на Покровському напрямку, – велика кількість самовільних залишень військової частини. Вона має чи не найменший простір для можливого вирішення. За даними джерел ZN.UA в Міноборони, кожного місяця Україна втрачає від чотирьох до п’яти тисяч військових, враховуючи загиблих, важкопоранених і СЗЧ. Відновлювати таку кількість втрат на даний момент вдається дуже складно. При цьому проблема не тільки в безпосередньому проведенні мобілізації, а й в якості середньостатистичного мобілізованого військового. Це тема для окремої статті, але зазначимо лише одне: наявних показників мобілізації достатньо лише для вирішення тактичних загроз у короткостроковій перспективі, а говорити про будь-яке стратегічне планування зараз не доводиться взагалі. Уже найближчим часом ми побачимо, як три наведені вище проблеми позначаться на обороні Покровська – міста, яке має неймовірне як військове, так і промислове значення для України. Жоден із трьох опитаних ZN.UA військових не дав відповіді на запитання, чи вдасться захистити Покровськ у випадку відсутності розв’язання цих проблем. При цьому ворог перебуває у восьми кілометрах від траси Покровськ – Дніпро та поволі бере її під контроль FPV-дронів. Зрештою, рівно на такій самій відстані від передових підрозділів окупантів перебуває кордон із Дніпропетровською областю. Автор: Віталій Кононученко. Джерело: ZN.UA (https://zn.ua/ukr/ war/mi-majemo-pratsjuvati-jakorkestr-a-v-nas-kozhen-hraje-shchossvoje-tri-prichini-chomu-ukrajinavtratit-pokrovsk.html).

27.12.2024 — № 52 (133)

Our Services

Dental Cleaning Dental Whitening Dental Dental Implant Cleaning Oral surgeries Dental Whitening Dental crowns / bridges /veneers Dental Implant Dental fillings Oral surgeries Root canal treatment Dental X-rays crowns / bridges /veneers Dental

ANGEL SMILE DENTAL CARE ANGEL SMILE

DENTAL CARE

Dental fillings РОЗМОВЛЯЄМО Root canal treatmentУКРАЇНСЬКОЮ Dental X-rays +1 (847) 621-2287

2364 Elmhurst Rd, Mt Prospect, IL 60056

РОЗМОВЛЯЄМО

УКРАЇНСЬКОЮ

angelsmiledentalcare.com

Політика

surma.com.ua

№ 52 (133) —27.12.2024

Сила народу Зиновій Бокійчук, Львів, «Сурма»

очевидні речі, про які все ж потрібно сказати чи написати. Багато і постійно говориться про зміну політичної системи влади. Мені не подобається ця фраза. Вона неконкретна, поверхова, схожа на передвиборче гасло і не більше. Всяка політична система є плодом суспільного устрою і одночасно впливає на нього, прилаштовуючи під себе. Але все ж суспільний устрій первинний, а політична влада вторинна. Саме спотворений відносно природності, історії та культури суспільний устрій дозволяє приходити до політичної влади негідникам, які свій примітивізм подають як велике досягнення. А суспільство в силу свого спотвореного існування ковтає це. На перше місце в цьому примітивізмі потрібно поставити матеріалістичний світогляд, який, на превеликий жаль, опанував світ і став таким собі мірилом успішності. Хоча люди здебільшого продовжують захоплюватися моральними вчинками, високими духовними цінностями, певних осіб буття, повсякденне життя приручає і спонукає

їх до примітивного матеріалізму, «бо так влаштований світ». Ми не отримали світ від Творця таким. Таким його зробили людські недоліки і слабкості, які, як я уже сказав, були висунуті на перший план як «цінність». То ж який устрій потрібний українцям, щоб Україна була суверенною, заможною і недоторканою державою? Той, який був і є, явно не підходить. Він не впорався із завданням захищати інтереси держави і кожного громадянина зокрема. Пора це вже зрозуміти і скоробагатькам різних мастей в Україні, що вони ні московії ні глобалістам не потрібні, а потрібні їхні матеріальні активи. І ні ті, ні інші з ними рахуватися не будуть, там своїх таких вистарчає. І не потрібно мати ілюзій, що ви одні з них. Внутрішньоукраїнські скоробагатьки потрібні лише для того, щоб відкрити двері до українських ресурсів. На цьому їхня місія закінчиться. Сказавши, як не повинно бути, повертаюся до поставленого питання. На мою думку, слід окреслити генеральні риси потрібного суспільного устрою, детермінанти, які поставлять українське суспільство на рейки тих очікуваних змін на краще для громадян і держави. Узгодити їх із самим суспільством, а потім деталізувати і конкре-

ЮЛІЯ СКУЙБІДА 12 РОКІВ ПРАЦЮЄМО ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ. РОЗМОВЛЯЄМО УКРАЇНСЬКОЮ.

СТРАХУВАННЯ АВТО | БУДИНКИ | БІЗНЕСИ | ЖИТТЯ

БЕЗКОШТОВНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА ДОПОМОГА НОВОПРИБУЛИМ ЗІ СТРАХУВАННЯМ АВТОМОБІЛІВ ЗНИЖКА ДО 35% ПРИ ПОЄДНАННІ СТРАХОВИХ ПОЛІСІВ НА АВТО ТА БУДИНКУ СПЕЦІАЛЬНІ ЗНИЖКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ТА ВОЛОНТЕРІВ 1702 W. CHICAGO AVE., CHICAGO IL, 60622 370 S. SCHMALE RD., CAROL STREAM IL, 60188

773-235-9900 з понеділка по суботу.

тизувати. Це завдання української еліти і ніхто окрім неї з цією задачею не впорається. Незаперечним є той факт, що найбільш ефективним у всіх відношеннях українське суспільство було тоді, коли політична влада була недієздатною. Пригадаймо Майдани, початок агресії в 2014-му та її розгортання в 2022-му. Коли діяльність чиновників як виконавчого органу політичної влади була обмежена. Звідси напрошується висновок, що українці скоріше схильні до самоорганізації ніж до владної вертикалі, а особливо, якщо та вертикаль твориться з неукраїнців не найвищої проби. Підозрюю, що знайдуться розумники, які тут же звинуватять мене в закликах до анархії. Тому, щоб запобігти таким думкам, звертаю увагу, що анархія і самоорганізація процеси діаметрально протилежні. Перший – це заперечення, невизнання і руйнування всього, історії, культури, ладу у всьому. Другий – це творення нового, корисного, більш ефективного. Саме принцип самоорганізації лежить в основі творення суспільств і національних держав на відміну від прихованої чи неприхованої диктатури, що береться творити імперії чи колонії. Сьогодні в Україні склалася ситуація, коли політична влада і ті, що вважають себе елітою за матеріалістичним мірилом, виявилися килавими, неспроможними ні завагітніти, ні виносити, ні народити ідею трансформації України, яка би відповідала очікуванням громадян і вимогам складної ситуації, водночас всіма способами намагається придушити процеси самоорганізації в українському суспільстві. Натомість вони виливають перед громадянами і міжнародною спільнотою понос своїх безглуздих ідей і в такий спосіб лише крадуть наш час та марнують ресурси. Ця так звана еліта скоробагатьків не здатна збагнути, що суспільні процеси рано чи пізно зруйнують всі їхні плани, і що захистити себе і їх від ворогів, може лише суспільство що самоорганізовується. Оскільки чинний політичний устрій уже довів свою нікчемність, то найбільше, що він може зробити, це не перешкоджати діяти суспільній самоорганізації. Фактично я підвів думку до того, що моноетнічна Україна може подолати московію, якщо справу віддати в руки народу, українцям. Якщо чинна політична влада і надалі буде видавати бажане за дійсне, то її історія не закінчить лише безславним кінцем на виборах. А українське суспільство збережеться і відтвориться. Воно робило це вже не один раз, зробить і тепер.

Великою перешкодою для суспільної самоорганізації є порушення в державному устрої принципу субсидіарності. Виразити цей принцип можна наступним визначенням: функції, які можуть виконати низинні ланки суспільства (особа, сім’я, родина для прикладу) не повинні передаватися вищим ланкам ( місцеві органи влади, міністерства, відомства і т.д.). Мабуть, найбільш кричущим прикладом порушення принципу субсидіарності є діюча в Україні солідарна система пенсійного забезпечення, яка врешті привела до геноциду пенсіонерів. Я торкнувся тут глобальних проблем, перед якими стоять українці і наша держава. Те, про що тут йшлося, настільки велике, що декому воно може здаватися не існуючим. Я хочу донести до розуміння тих, хто сьогодні керує державою чи навіть нещадно користується її багатствами, експлуатує ресурси, збагачується і думає, що він зможе домовитися, пам’ятати пророчі слова Бісмарка, що угоди з росією не вартують паперу, на якому вони написані. Можливо, хтось порахує, що зараз важливіші дрони і реби. Вони дійсно важливі, бо вони рятують життя воїнів, але вони лише дають нам час для того, щоб зрозуміти те, про що я тут пишу. Ні дрони, ні реби не зроблять Україну ефективною державою. Якщо ті, що зараховують себе до еліти, зрозуміють і погодяться зі мною, то зовсім скоро настане перелом в користь України у цій війні. На закінчення звертаю увагу читачів на той факт, що всі суспільні процеси мають нелінійний характер. На ділі це означає, що прибравши перепони принципу самоорганізації суспільства і поклавши в основу державного устрою принцип субсидіарності, ріст ефективності суспільства і держави не тільки зросте в рази, він може стрибнути навіть на порядок вище. Тобто ситуація в Україні не є безнадійною. Її розв’язання слід шукати не лише за океанами, а насамперед в самій Україні, в необхідних суспільних і державних трансформаціях. Кажуть, що сила народу в його єдності. З цим неможливо не погодитися. Так от, процес самоорганізації народу і є тим об’єднувальним фактором творення міцного громадянського суспільства з атомізованого населення. В результаті цього процесу з’явиться і справжня еліта і нові лідери.

27.12.2024 — № 52 (133)

Війна / Політика Костянтин Корсун, Експерт з Кібербезпеки, Київ, «Сурма»

грудня ЙР хакнула кількадесят ключових державних реєстрів, зокрема Державний реєстр актів цивільного стану громадян, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, Державний реєстр прав на нерухоме майно та їхніх обтяжень. А це серйозно. Скільки займе їхнє відновлення і чи будуть вони повністю відновлені – сказати важко. Думаю, повториться ситуація на початку повномасштабки – якийсь час реєстри просто не будуть доступні. Відповідно, ніяких реєстраційних дій не буде здійснюватися. Думаю, йдеться про тижні або навіть місяці. Рік тому, у грудні 2023-го, ЙР хакнула «Київстар». Щось відомо про ту атаку, чому вона стала можливою? Ні, ніхто нічого нам не повідомив. Через рік ЙР хакає головні реєстри. Готувалися довго, але ціль досягнута. Це означає, що ворог працює проти нас СИСТЕМНО. У них ще з початку 2000-х сформовано організаційні структури, навчені офіцери спецслужб, ведеться робота з вербовки «чорних хакерів», створено навчальні центри, написана нормативна база, управління здійснюється з єдиного ідеологічного центру. А що у нас? У нас було створено аж ціле «цифрове» міністерство у 2019 році. Якому підпорядкували Держспецзв’язку – держструктуру, яка насамперед мала б забезпечити безпеку державних реєстрів. Чим займалося Держспецзв’язку у вільний від корупції час? Закуповувало дрони. МЦТ разом з Держспецзв’язку вгатило шалені кошти у побудову Національного резервного центру, де мали би зберігатися основні бекапи. Чи він побудований? Ні. Де гроші ділися? А хтозна. Також колосальні бюджети попиляно на так званий «Реєстр реєстрів» – Дія.Engine. Який результат наразі? Поки що лише кримінальні справи НАБУ за розкрадання коштів проекту. Одразу, у 2019-му, під Міністерство імені Федорова створили у Раді спеціальний «цифровий комітет», який мав би, зокрема, створити правову базу національної кібербезпеки. Що той комітет настворював за 5 років разом з цифровим міністерством? Назар. Ірина. Харитон. Уляна. Ярослав. Закону про кібербезпеку – справжнього, а не оту

surma.com.ua

№ 52 (133) —27.12.2024

Українські держреєстри атакували хакери: розбір та аналіз пародію 2017 року – не спромоглися розробити за 5 років, бо дуже були заняті розробкою корупційно-диктаторських законопроектів, контролем за військовими мережами та пилянням ще не отриманих бюджетів. А чи існує наразі у країні взагалі орган, який би взяв на себе відповідальність за національну кібербезпеку? Їх у нас одинадцять, щоб ви знали. І усі за щось відповідальні, але як тільки стається гучний інцидент – усі по кущах ховаються. Паралельно відчайдушно сваряться між собою за ґранти, потоки, міжнародну технічну допомогу та право називатися «відповідальним за кібербезпеку». До речі, а чи створені кібервійська у складі ЗСУ? Ніт. Попри указ Президента про їхнє створення, датований 26 серпня 2021 року. А за порєбріком вони фактично давно існують, і ось вам доказ, прямо в пику. Тому що нема у хаті толкового хазяїна, товариство. Немає того, хто б професійно займався кіберзаконодавством, формував сучасні політики, впроваджував їх у критичній інфраструктурі, взаємодіяв з «партнерами» на фаховому рівні, – і мав для цього усі дієві механізми та важелі впливу. Але важливо, щоб одночасно брав би на себе провину за косяки. Тому що влада та повноваження завжди мають йти у парі з відповідальністю. З реальною відповідальністю, коли треба виходити і визнавати провтики. А у нас усі кричать «ми відповідальні за кібербезпеку», коли йдеться про фінансування, посади, західну допомогу. А коли прибігає пухнаста тваринка – крайніх не знайдеш, усі на засіданнях кіберкластерів вручають один одному медальки. Ще після хаку Дії у січні 2022 я казав, що подібні інциденти траплятимуться й надалі. Тому що національною кібербезпекою займаються усі – і ніхто, її фундамент – прогнилий або взагалі відсутній, професіоналізм принципово ігнорується, на високих посадах – суцільний «квартал», скрізь тотальна і примітивна брехня, реакція на критику – виключно агресія, незгодних фахівців – переслідують та затикають рота, загалом конструктиву – нуль. І корупція, корупція, тотальна корупція. Нема часу займатися безпекою реєстрів.

А, ледь не забув про легендарне: «Роль кібербезпеки дещо перебільшена» (М. Федоров, листопад 2019). Тому легко прогнозую, що це не останній інцидент національного масштабу. Їхній потік буде стабільним допоки кібербезпекою країни у нас займаються «золоті SMM-хлопчики» замість професіоналів. Без знань, без досвіду, без розуму, без совісті. Робота над помилками? Вивчення уроків? Не смішіть мого кота. Якщо цифронуті навіть після феєричного зламу Дії у 2022 цим не займалися – то навіщо вже починати?

А ось ще текст «хакерської» 361-ї статті Кримінального кодексу України: «Несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж». Смартфон – цілком відповідає визначенню однієї з цих систем. А будь-який кібер-фахівець вам підтвердить, що додаток вважається хакнутим, якщо зловмиснику вдалося отримати до нього несанкціонований користувачем доступ. Саме це і сталося у випадку пані Вікторії. Ей там, у кіберполіціях, не бажаєте збудитися? Ні? Сорі, якщо відволік від героїчного перегляду онліфанщиць. Також звертаюся до ДКІБ СБУ: панове, ви не вбачаєте тут загроз національній безпеці, ні? Ледь не половина населення має встановлений дірявий продукт, через який шахраї (або шпигуни?) можуть проникнути у смартфони 20 мільйонів українців. І організатор цього всього схематозу – топ-посадовець Уряду, який влаштував наймасштабнішу технологічну аферу усіх років української державності. Чи підпадає все це під поняття «контррозвідувальне забезпечення інформаційної безпеки держави»? Чи не цим ви повинні займатися? Не забули, для чого ми створювали цей підрозділ 24 роки тому?

*** Не впевнений, що всі помітили на фоні зламу реєстрів, що Дію теж хакнули незадовго до того. Але якось неакцентовано, без феєрверків. Бо поки усі переживали щодо можливості шахраїв через Дію оформити кожному «лівий» кредит, злам самої Дії – пройшов непоміченим. А точніше, до Дія-акаунту у пані Вікторії відбувся «несанкціонований доступ». І сам цей факт «цифровізатори» навіть не заперечують, і не коментують. Хоча ні, коментують: мовляв, «зловмисник все одно не зміг би пошарити документи жертви чи за щось проголосувати». Типу, «часткове зґвалтування не рахується». Але саму подію злочину не заперечують. І навіть опосередковано підтверджують, що «несанкціоноване підключення» таки було. І ще довго не могли його видалити. А це і є, власне, хак додатку: не просто теоретична можливість (Proof of Concept) отримати несанкціонований доступ до акаунту користувача, але і доведений практичний кейс. Тому вважаю важливим зафіксувати цей факт чергового зламу Дії. Для історії. Якщо відкрити будь-яке визначення терміну «hacking», то можна побачити приблизно таке: «the act of compromising digital devices and networks through unauthorized access to an account or computer system» (подія компрометації цифрових пристроїв та мереж шляхом несанкціонованого доступу до акаунту або комп’ютерної системи).

А що Дія, питаєте? Дія та «дієві» все заперечують – як завжди. У впізнаваному стилі «вивсьоврьоті». Заперечувати очевидні, але неприємні факти – основна комунікаційна стратегія цифронутих «новихліц». У будь-якій цивілізований країні проект згорнули б ще після першого хаку – як повністю скомпрометований. Точніше, його б навіть не почали – з огляду на хвилю критики з боку експертного середовища – ще до старту прожекту, у 2019. Але ж Україна – країна чудес. Тут абсолютно реально після простреленого колеса та палаючого бензобаку – не зупинитися та пофіксити, а лише піддати газку. P.S.: Навіть якщо вищенаведені аргументи не переконали – збережіть цей матеріал. Або просто запам’ятайте, що якийсь чувак в інтернеті стверджував, що за формальними та юридичними ознаками, Дію хакнули у грудні 2024. Ще раз. Перший раз це відбулося у січні 2022.

27.12.2024 — № 52 (133)

Політика / Суспільство

країнці вважають, що діяльність кожної депутатської фракції у Верховній Раді більше перешкоджає розвитку держави, аніж сприяє йому. Про це йдеться в соціологічному опитуванні Київського міжнародного інституту соціології. Під час опитувань соціологи часто досліджують ставлення до різних інституцій, зокрема, і до Верховної Ради. Водночас важливо розуміти, що Верховна Рада складається з різних фракцій і груп і насправді ставлення до них може бути досить різним.

У цьому опитуванні ми для кожної фракції (а також до групи «Платформа за мир і життя», утвореної на основі колишньої фракції «ОПЗЖ») запитували, чи діяльність фракції скоріше йде на користь України, чи скоріше перешкоджає розвитку держави? Нижче на графіку можна ознайомитися з результатами.

surma.com.ua

№ 52 (133) —27.12.2024

«Слуга Народу» очолила антирейтинг серед українців – соцопитування У випадку всіх фракцій більше тих, хто вважає, що ця фракція перешкоджає розвитку держави, ніж тих, хто вважає, що її діяльність йде на користь України. Відносно найкраще респонденти оцінили діяльність фракцій «Європейська солідарність» (36% вважають, що її діяльність іде на користь Україні проти 41%, які вважають, що, навпаки, перешкоджає розвитку) і «Голосу» (29% проти 35%). Далі йде фракція «Батьківщини» (25% проти 47%). У випадку фракції «Слуги народу» 18% вважають, що діяльність фракції йде на користь України, а 65% вважають, що перешкоджає розвитку. На запитання щодо групи «Платформа за мир і життя» 15% висловили думку, що її діяльність корисна для України, а протилежної думки дотримуються 50%. Більше половини респондентів – 55% – позитивно оцінюють діяльність хоча би однієї фракції з переліку. Ра-

зом з цим є 16%, які для кожної фракції зазначили, що її діяльність «перешкоджає» розвитку України. Опитування відбувалося упродовж 1-9 грудня 2024 року Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС). Використаний метод телефонних інтерв’ю (computerassistedtelephoneinterviews, CATI) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів (з випадковою генерацією телефонних номерів та подальшим статистичним зважуванням) у всіх регіонах України (підконтрольна Уряду України терито-

рія). Було опитано 1000 респондентів. Опитування проводилося з дорослими (у віці 18 років і старше) громадянами України, які на момент опитування проживали на території України, яка контролювалася Урядом України. До вибірки не включалися жителі територій, які тимчасово не контролюються владою України (водночас частина респондентів – це ВПО, які переїхали з окупованих територій), а також опитування не проводилося з громадянами, які виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року. Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки (з імовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,3) не перевищувала 4,1% для показників, близьких до 50%, 3,5% для показників, близьких до 25%, 2,5% – для показників, близьких до 10%, 1,8% – для показників, близьких до 5%. Джерело: КМІС (https://www.kiis.com.ua/?lang=ukr &cat=reports&id=1459&page=1).

Суспільство / Політика

Мародери батьківської спадщини Юрій Сиротюк, Київ, «Сурма»

в Україні унікальне місце за енергетичною та історичною потугою. Місце сили. Переплетіння доленосних історичних подій, культур. Трахтемирівські гори. Навпроти Трахтемирова історичний Переяслав. А між ними Дніпро і єдиний брід в цій частині переплетений мілинами і островами. Цим бродом рухалися культури і війська, тут єдине місце, де Трипілля переходило на Лівий берег, тут рухалися русичі і козаки, цим бродом Сагайдачний крайній раз вів війська на москву. А потім москва затопила нашу історичну та археологічну спадщину Канівським водосховищем. Пішла під воду наша історична Атлантида, але не зникла. Десь, ймовірно, під водою заховані руїни давнього козацького монастиря і тисячі безцінних історичних артефактів. Потім місця, що не затопили узяв і вкрав Бакай і на козацькому цвинтарі збудував свій маєток. Нині ж ділки, що вигулькнули з початком російського наступу у 2022 році, вирішили до кінця добити безцінну істо-

ричну спадщину, вибиваючи дозвіл на видобуток піску саме тут, саме в цьому місці. Зрештою роблячи те саме, що робить наш відвічний ворог – «розриває могили», шукає, в чому захована наша історична сила, як чорт намагається, якщо не знайти, то знищити «дідами вкрадене добро». І якщо мій син археолог і деякі активісти вважають, що нахабні нувориші роблять це через незнання, то я, маючи вже певний досвід, вважаю, що це свідома і зухвала ворожа спецоперація. Але зараз по черзі. Ще не встигли далеко відігнати путіна від Києва, як нашвидкоруч засноване у Переяславі ТОВ «ФРАНКО СЕНД» взялося під виглядом видобутку піску знищити безцінну історичну пам’ятку. Для цих ділків це вже не історія, археологія, культура чи місце сили. Тепер це бабло, яке можна здобути з річища так званого Трахтемирівського родовища піску. Місце родовища дивним чином (а точніше навмисно і зухвало) співпадає з безцінними археологічними та історичними місцями: у прибережних водах, десь 400 м від берега (див. мал.), вздовж берегової лінії між колишніми Монасти-

рком та Зарубинцями, акурат попід Зарубинецьким городищем (де стоїть хрест). Східним краєм цей підводний кар’єр рівнятиметься із Батурою. Схоже, що ритимуть острів Андрушівський (Варяжий), який затоплений водосховищем. Добувати пісок будуть земснарядом та вантажити на баржі, які його возитимуть у Переяслав. Тривалість розробки родовища – 31 рік (!). Про цей історичний погром громадськість дізналася випадково. Саме зараз це ТОВ проходить процедуру, визначену законом «Про оцінку впливу на довкілля» – громадське обговорення Звіту з ОВД. Тому ця історія і стала відома. Які у всього цього наслідки для природи і пам’яток півострова? Саме про це мало би бути сказано в тому Звіті. Як зазначають активісти в грубезному двохтомовому звіті, ні слова про історичні пам’ятки. У звіті про пам’ятки написано так: їх нема... Історики та громадські активісти вірять, що зможуть достукатися до умів і сердець влади і зупинити цей варварський шабаш. Пишуть, висловлюють аргументи. Достукаються до законів, моралі і совісті. Я ж знаю, що видобуток піску – це завжди темні справа мафії.

В яких перехрещені інтереси бандитів, мєнтовських, прокурорських та іншої наволочі. А ще, звичайно, корупціонерів в дозвільних органах. І ці ділки вважають, що давно купили чи взяли «Бога за бороду». Їм байдужа історія, пам’ять про минуле, місце сили – заповітні Трахтемирівські гори вони готові перетворити у знищені і зруйновані могили. Тому не вірю в силу слухань, звернень, дискусій, вірю в силу прямої дії. І знаю, що кожен поплічник путіна, хто посягнувся на нашу історію, має відповісти за законами воєнного часу. Я думаю, ми не за це воюємо проти відвічного ворога, щоб просто так дати внутрішнім ворогам знищити нашу історію. Детальніше про мародерів і ситуацію зі спробую знищити пам’ятки на місці Трахтемирівського броду у групі Трахтемирівський півострів та на фейсбук-сторінці Sviatoslav Syrotiuk. Нам і нашим «мертвим» кинули зухвалий виклик. Ми його приймаємо… А землеснаряди на святій землі мають піти туди, куди і російський воєнний корабель… П.С. Товариство потрібен максимальний розголос і дієва допомога.

27.12.2024 — № 52 (133)

şŝŵŢ ũŝŦŞŰůŪŒ ş şŝŵťŲ ŭŰŧŝŲ

ŵŧūŨŝ ũŢšťŴŪūŠū ŪŝşŴŝŪŪż ƶ ƍƋƄƉƋſƈƜƠƉƋ ƐƇƍŽƣƊƎƙƇƋƛ ƉƋſƋƛ

ũť ŠūůŰŒũū ŮŬŢųŔŝŨŔŮůŔş 4,0)&3831-78 ƶ ƎƌƂƓƢŽƈƢƎƏ Ƅ ſƄƜƏƏƜ ƇƍƋſƢ )/+ 8)',2-'-%2 ƶ ƑƐƊƇƓƢƋƊŽƈƙƊŽ ƁƢŽƀƊƋƎƏƅƇŽ ŢŧŠ ,)13(-%0=7-7 8)',2-'-%2 ƶ ƎƌƂƓƢŽƈƢƎƏ ƁƈƜ ƍƋžƋƏƅ ƊŽ ŽƌŽƍŽƏƢ mƕƏƐƔƊŽ ƊƅƍƇŽ| 1)(-'%0 %77-78%28 ƎƂƍƏƅƑƢƇƋſŽƊƅƆ ƉƂƁƅƔƊƅƆ ŽƎƅƎƏƂƊƏ '2% ƶ ƎƂƍƏƅƑƢƇƋſŽƊƅƆ ƌƋƉƢƔƊƅƇ ƉƂƁƎƂƎƏƍƅ

ŞŔŨŹŵŢ Əƅ ŭūŧŔş ũť ŠūůŰŒũū ŮŬŢųŔŝŨŔŮůŔş šŨż ŭūŞūůť ş ũŢšťŴŪŔŦ ŮűŢŭŔ

8YOMIRHSVJ 8VEMRMRK -RWXMXYXI -RG 2 ,EVPIQ 'LMGEKS -PPMRSMW

[[[ 88M1IHMGEP7GLSSP GSQ

ŤŝŭŢŒŮůŭūşŝŪŔ ſ -&,)

[[[ MFLI SVK

Суспільство

surma.com.ua

№ 52 (133) —27.12.2024

Сприйняття належності до української нації – соцопитування

иївський міжнародний інститут соціології провів опитування громадської думки щодо того, кого українці вважають належними до української нації, а також запитав про самоідентифікацію. Далі докладніше.

НАЦІОНАЛЬНО-ТЕРИТОРІАЛЬНА ІДЕНТИФІКАЦІЯ УКРАЇНЦІВ Від моменту проголошення Незалежності в 1991 році в Україні не вщухають дискусії про «українську націю». Причому дискусії стосуються досить різних аспектів існування української нації. Наприклад, чи взагалі можна говорити про існування єдиної української нації, особливо в певні історичні періоди (нагадаємо, що наші вороги та не дуже добре поінформовані світові «лідери думок» часто говорили і деякі досі говорять про «розколену» Україну-failed state).

Графік 1. Ким Ви вважаєте себе в першу чергу? % обрали варіант «Громадянином України»

З 1990-х років в Україні проведено чимало дотичних кількісних і якісних досліджень, проте ми пропонуємо спочатку нагадати результати відповідей українців на запитання «Ким Ви вважаєте себе в першу чергу?» з опціями, які варіюють від «мешканцем села, району чи міста» до «громадянином світу». Це запитання з початку 1990-х років ставить Інститут соціології НАН України (дані за 2022-2024 роки були зібрані КМІС). За останні понад 30 років можна говорити про зростання самоусвідомлення як частини української нації – якщо на початку 2000-х років лише 40% насамперед ідентифікували себе як громадяни України (а значна частина населення мали більш локальну ідентичність – як-от мешканець свого населеного пункту чи регіону), то далі в період до 2014 року середній показник становив 51%, у період до 2022 року – 60%. Наразі, після 2022 року, у середньому 80% україн-

ців ідентифікують себе як громадяни України. При цьому важливо, що у всіх регіонах – від Заходу на Схід – абсолютна більшість ідентифікують себе насамперед як громадяни України. Так, за даними опитувань КМІС у 2022-2024 роках у середньому 80% мешканців Заходу, 82% мешканців Центру, 80% мешканців Півдня і 77% мешканців Сходу вважають себе насамперед громадянами України. Те саме стосується й інших категорій населення: зокрема, незалежно від етнічного походження чи мови, абсолютна більшість вважають себе громадянами України. Зокрема, у період 2022-2024 років у середньому 81% українськомовних і 75% російськомовних респондентів ідентифікували себе насамперед як громадяни України. У контексті результатів далі також варто додати, що крім високої громадянської ідентифікації є чітке усвідомлення росії як ворога (що сприяє кращій делімітації України як своєї Батьківщини): 96% на Заході, 93% у Центрі, 90% на Півдні, 88% на Сході, 96% українськомовних українців і 80% російськомовних українців погано ставляться до росії. КОГО УКРАЇНЦІ ВВАЖАЮТЬ НАЛЕЖНИМИ ДО УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ Проте іншим важливим питанням є, кого самі українці зараховують до української нації. У контексті геополітичного вибору на користь Західного ліберально-демократичного світу, а також на тлі повномасштабної війни українці мають рухатися до інклюзивного визначення української нації. Війна особливо має доводити, що любов до Батьківщини та суб’єктивна ідентифікація з Україною та її долею є основними вимогами до тих, хто хоче бачити себе частиною української нації (незалежно при цьому від етнічного походження, мови спілкування, релігії тощо). Проте деякі люди (особливо ті, хто активний у соціальних медіа) намагаються просувати більш вузьке або конфліктне визначення, хто є членом української нації. Враховуючи чутливість питання, у нашому опитуванні ми спробували експериментально підійти до оцінки тонкощів сприйняття (не)належності до української нації. Ми реалізували експеримент з факторіальним дизайном (інше визначення – метод з віньєтками). Ми зачитували респондентам опис людини і далі ставили запитання «Існують різні думки, кого слід вважати належним до україн-

ілюструють вплив окремих факторів, але не можуть вважатися вичерпним переліком критеріїв визначення належності до української нації. Крім цього, додаткові методи аналізу необхідні для більш глибокої обробки результатів (і ми наразі у відповідному процесі). На графіку 2 нижче наведені результати, яка різниця у сприйнятті, наприклад, мешканців Заходу і Сходу (за умови «рівності» інших описів – мови та етнічного походження – оскільки описи мешканців Заходу і Сходу в однаковій мірі включали українське / російське етнічне походження та спілкувалися вдома українською / російською мовою). Насамперед треба зазначити, що лише незначна кількість респондентів (не більше 7%) стверджували, що людина з таким описом скоріше або безумовно не є членом української нації. Тобто ні регіон, ні етнічне походження, ні мова спілкування вдома не є для українців підставою для «виключення» з української нації, якщо ця людина любить Україну та засуджує росію. Такі результати доволі оптимістичні щодо розвитку саме інклюзивного підходу до української нації.

ської нації, а кого – ні. Зараз я зачитаю Вам опис людини, а Ви скажіть, така людина, на Вашу думку, безумовно належить, скоріше належить, 50 на 50 / важко сказати напевно, скоріше не належить чи безумовно не належить до української нації?». Для кожного респондента опис людини, про яку ми запитували, завжди включав «Ця людина є громадянином України, вважає Україну своєю Батьківщиною, засуджує російську агресію». Водночас далі для кожного респондента додався (сформований повністю випадковим чином) опис регіону проживання людини (або Захід, або Схід України), етнічне походження (або українець, або росіянин) і мова спілкування вдома (або українська, або російська). Наприклад, «Ця людина є громадянином України, вважає Україну своєю Батьківщиною, засуджує російську агресію. При цьому ця людина переважно спілкується російською мовою, є за етнічним походженням українцем, проживає на Сході України.». Отже, у кожному описі ми завжди вказуємо на найбільш очевидні і важливі критерії належності до української нації Графік 2. Належність до української нації людини, – ця людина любить Україну, яка є громадянином України, вважає Україну своєю вважає своєю Батьківщиною і Батьківщиною, засуджує російську агресію, і при цьому… при цьому засуджує російську агресію. У разі інклюзивного баченРазом з цим очевидними є тоння української нації інші додаткові ха- кощі сприйняття, які все-таки вплирактеристики не мають впливати і, на- вають на сприйняття належності до приклад, і для «людини із Заходу», і української нації. Так, українці збедля «людини зі Сходу» має бути при- рігають обережність і незалежно від близно однакова частка тих, хто зара- опису не більше половини «безумовховує їх до української нації. Нижче ж но» зараховують людину до українбудуть наведені результати опитуван- ської нації. Якщо говорити про сконя, як додаткова інформація про регі- ріше або безумовне зарахування, то он проживання, етнічне походження 61-75% незалежно від регіону, етнічі мову впливає на сприйняття належ- ного походження чи мови вважають ності до нації. людину частиною української нації. Ми хочемо окремо підкреслити, що Ще близько чверті обирали обережотримані результати є насамперед за- ний варіант «50 на 50», тобто, з однопрошенням українських та світових го боку, не виключали людину з лав експертів та лідерів думок до диску- української нації, але, з іншого боку, сії та подальших більш глибоких до- потребували додаткової інформації сліджень. Наведені нижче результати для більш певної відповіді.

27.12.2024 — № 52 (133)

Суспільство

Якщо говорити про конкретні ха- «російськомовних» людей лише 7% ході і Сході. Їх, відповідно, 59% і 56% тих, хто відповів «50 на 50» (так, серед рактеристики, то регіон проживан- не вважають належними до україн- загалом зараховують до української українськомовних українців лише 9% ня фактично не грає ролі. Для лю- ської нації. нації (і з них, відповідно, 26% і 32% вважають, що російськомовні україндей-«мешканців Заходу» 69% загаНижче на графіку 3 наведені ре- безумовно вважають такими). Віднос- ці не є частиною української нації). лом зараховують їх до української зультати для кожного повного опи- но найкраща ситуація – з українськоПодібна тенденція простежується і нації, для «мешканців Сходу» – за- су (всього їх було 8) (треба врахову- мовними українцями на Заході і Схо- у випадку етнічної належності (етнічні галом 68% (з них безумовно зарахо- вати, що респондент відповідав лише ді. Так, 77% (незалежно від регіону) українці більш обережні у зарахуванні вують, відповідно, 43% і 44%). на 1 опис, тому на кожний опис було загалом зараховують до української етнічних росіян до української нації, Більш помітні відмінності стосу- 200-250 відповідей і похибка, відпо- нації, а безумовно зараховують – від- хоча серед них лише 6% виключають ються етнічного походження і мови відно, вища). Як можна бачити, неза- повідно, 57% і 56%. етнічних росіян з української нації). спілкування. Так, для людей-«етніч- лежно від опису регіону проживання, Таким чином, ми інтерних українців» загалом 75% зарахо- мови і етнічного походження не біль- претуємо результати як те, вують їх до української нації, для лю- ше 10% вважають людину такою, що що незалежно від регіону, дей-«етнічних росіян» – загалом 61%. не належить до української нації. І у етнічного походження і моПри цьому якщо «етнічних українців» випадку всіх описів не менше 56% вва- ви респонденти відкриті до 53% безумовно зараховують до укра- жають людину належною до україн- включення людини до українїнської нації, то «етнічних росіян» ської нації. ської нації, якщо вона любить безумовно зараховують – 34%. Україну і засуджує російРізниця переважно за рахунок ську агресію. Водночас більшої частки тих, хто обирав від окремих категорій (у варіант «50 на 50». Наприклад, першу чергу – етнічні рочастка тих, хто вважає «етнічних сіяни, у меншій мірі – роросіян» не належними до українсійськомовні) очікується Графік 4. «Взаємне» сприйняття окремих категорій населення (чи належать вони до української нації) ської нації – лише 6%. дещо більше «зусиль», Подібні тенденції (але з менщоб довести, що вони дійсно є Опитування відбувалося впрошим «розривом») простежуютьчастиною української нації. Або довж 20 вересня – 3 жовтня 2024 ся щодо мови спілкування вдома. інший варіант трактування – на- року методом телефонних інтерв’ю Для «українськомовних» людей явність певних характеристики (computer-assistedtelephoneinterviews, 71% зараховують їх до української (українське етнічне походжен- CATI) на основі випадкової вибірки монації, для «російськомовних» люня, українська мова) підвищує більних телефонних номерів (з випаддей – 65%. Якщо порівнювати Графік 3. Належність до української нації людини, ймовірність, що людину «за за- ковою генерацією телефонних номечастку тих, хто безумовно зара- яка є громадянином України, вважає Україну своєю мовчуванням» будуть вважати рів та подальшим статистичним ховує, то показники, відповідно, Батьківщиною, засуджує російську агресію, і при належною до української нації. зважуванням) у всіх регіонах Укра48% і 39%. Знову-таки, різниця цьому… їни (підконтрольна Уряду України переважно за рахунок тих, хто обиТак, відносно найгірша ситуація з «ВЗАЄМНЕ» територія). Було опитано 2004 ресрає варіант «50 на 50», а, наприклад, російськомовними росіянами на За- СПРИЙНЯТТЯ МЕШКАНЦІВ понденти. Опитування проводилося ЗАХОДУ І СХОДУ, з дорослими (у віці 18 років і старше) УКРАЇНСЬКОМОВНИХ громадянами України, які на момент І РОСІЙСЬКОМОВНИХ опитування проживали на теритоУКРАЇНЦІВ, рії України, яка контролювалася УряЕТНІЧНИХ УКРАЇНЦІВ дом України. До вибірки не включаІ ЕТНІЧНИХ РОСІЯН лися жителі територій, які тимІ насамкінець ми хотіли би розгля- часово не контролюються владою нути, наскільки ми маємо симетрич- України (водночас частина респонне чи ні сприйняття мешканцями За- дентів – це ВПО, які переїхали з окуходу мешканців Сходу (і навпаки), а пованих територій), а також опитакож, яким є ставлення українсько- тування не проводилося з громадямовних українців до російськомовних нами, які виїхали за кордон після 24 українців (і навпаки). лютого 2022 року. Отже, на графіку нижче наведеФормально за звичайних обстані результати. Насамперед потрібно вин статистична похибка такої випідкреслити, що фактично має місце бірки (з імовірністю 0,95 і з врахуван«взаємне визнання»: більшість меш- ням дизайн-ефекту 1,3) не перевищуканців Заходу вважають мешканців вала 2,9% для показників, близьких до Сходу (які люблять Україну і засуджу- 50%, 2,5% для показників, близьких до ють росію) частиною української на- 25%, 1,7% - для показників, близьких ції і серед мешканців Сходу більшість до 10%, 1,3% - для показників, близьвважають те саме щодо мешканців За- ких до 5%. ходу. Серед українськомовних украЗа умов війни крім зазначеної форїнців більшість вважають російсько- мальної похибки додається певне сисмовних українців частиною україн- тематичне відхилення. Фактори, що ської нації, і навпаки. можуть впливати на якість резуль1590 N Rand Rd., Suite G, Palatine, IL НАШІ ЛОКАЦІЇ: Проте все-таки є важливі відмін- татів в умовах «воєнного часу», на60074. В понеділок, віторок, четвер ності у сприйнятті, особливо це сто- водилися раніше КМІС. 5050 N Cumberland Ave., і п’ятницю з 14.00 до 19.00, сується мови спілкування і етнічного Загалом, ми вважаємо, що отриOﬃce 21-v, Norridge, IL 60706. в середу з 10.00 до 19.00 походження. Так, серед російськомов- мані результати все одно зберігаЗ понеділка по п’ятницю з 10.00 до них українців 73% загалом і з них 49% ють високу репрезентативність та 20.00, в суботу та неділю з 9.00 до 15 E Palatine Rd, Ste.104, Prospect безумовно зараховують українсько- дозволяють досить надійно аналі14.00 Heights, IL 60070. мовних українців до української нації. зувати суспільні настрої населення. Серед же українськомовних українців Джерело: КМІС (https://www.kiis. аналогічні показники для російськоDOLYNKAFORMS@GMAIL.COM com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=1 мовних українців – відповідно, 59% і WWW.DOLYNKA.COM 458&page=1). 30%. Різниця переважно за рахунок

Авіаквитки

в будь-яку країну світу

773 600 2727

UA-USA / Інтерв’ю

Руслана Романюк, Чикаго, «Сурма»

Ними щедро поділяться з вами у домівці колекціонерки давнього українського одягу Роксолани Прокопів та її чудової сім’ї

початку ми не були знайомі особисто. Спочатку я тільки бачила її здаля – у чомусь загадкову, та водночас надзвичайно природну, відкриту і неймовірно захоплену тією справою, яка стала частинкою її життя. «Кого ж вона мені нагадує?» – ця думка не давала спокою і я взялася перебирати в пам’яті… літературних героїв. Чомусь не сумнівалася, що вже зустрічалася з нею саме там – на сторінках якоїсь красивої книги. Мої пошуки увінчалися успіхом: та це ж Мавка із «Лісової пісні» Лесі Українки! Ота, що відчувала душу предковічного лісу і рідної землі, розуміла мову птахів, знала, про що перешіптується гульвіса-вітер із травами у ранковій росі. Яка чула (пригадуєте Лесине?): «Он бачиш, там питає дика рожа: “Чи ж я хороша?” А ясень їй киває в верховітті: “Найкраща в світі!”»... Цікаво, а який Лукаш зустрівся у житті оцій реальній Мавці, за якою я спостерігала здаля? – моталася далі ниточка роздумів. І недавно мені пощастило побачити їх удвох на чудових весільних фотографіях. Це сталося того дня, коли я завітала до гостинної господи, де проживають герої моєї сьогоднішньої розповіді – Роксолана і Максим Прокопіви. А оте фото в альбомі (і не одне) одразу засвідчило правильність моїх порівнянь: ось же вона, Мавка, – у красивій вишиванці, яка просто-таки дихає духовним надбанням поколінь, у розкішному віночку з польових квітів; а ось і Лукаш – також у вишиванці, в со-

surma.com.ua

№ 52 (133) —27.12.2024

А за столом Святвечірнім – дух любові, родини і України

лом’яному брилі, але не з сопілкою в руках, а зі скрипкою. З надзвичайно дорогим для нього спадком від діда Петра, який заповідав: коли умру, то сорочку мою вишивану і скрипку віддати Максимові… Максим не вміє грати на скрипці, але оті дідові скарби є для нього дорожчими від золота і коштовного каміння. Як і сорочка-вишиванка на нареченій: її вишивала бабуся для заручин Роксоланиної матері, а потім і онука вирішила іти в ній під вінець. Навіть не так: не вирішила, а завжди знала, що у день свого весілля хоче бути саме в бабусиній сорочці. Вони одружувалися у 2009 році. Тоді, коли більшість дівчат мріяли про розкішні білі сукні хоч би від місцевих кутюр’є. Але Роксолану з Максимом у їхніх особливих народних строях хотів бачити чи не весь Тернопіль. І побачив, адже їхнє фото з такого справді незвичайного весілля було надруковане в регіональному журналі. Оце й усе, про що ти збиралася написати? – запитаєте ви. Та де ж там! Просто я навіть не підозрювала, що торкнуся таких цікавих історій із життя їхньої родини. А на зустріч ішла тільки для того, щоб розповісти про неймовірне захоплення Роксолани Прокопів, яка добре знана в українській громаді Чикаго як колекціонер давнього українського одягу. І я, звичайно, розкажу про це. Але не тільки. Тому що доля подарувала мені таке чудове спілкування, такий глибокий світ духовних скарбів, таке тепло родинного вогнища, що про кращу передріздвяну зустріч годі було і мріяти. І найперше, що мене приємно вразило у моїх співрозмовниках (а ними одразу стали двоє – і Роксолана, з якою я домовлялася про зустріч, і Максим – її друге крило, без якого у житті – ні-

як!) – це ті погляди, які вони й досі, хоч одружені вже п’ятнадцять літ, уміють дарувати один одному; це ті дотики ніжними словами, які кожен будень перетворюють на маленьке свято життя; це відчуття того, як люди можуть доповнювати одне одного і ставати єдиним цілим, ставати тим світом, у якому вони й самі хочуть жити, і який хочуть передати у спадок своїм дітям, – світом чистоти, любові і приналежності до славного роду українського. Їхня доля склалася значно краще, ніж доля літературних Мавки і Лукаша у «Лісовій пісні», бо Роксолана з Максимом пишуть свою пісню життя – красиву і світлу. Починаючи від того, що проживали в одному славному місті Тернопіль, але познайомилися у санаторії, куди взяли путівки на відпочинок їхні батьки. Однак там – нічого, як кажуть, особистого, ніяких зітхань і обіцянок. А десь через два роки він побачив Роксолану на автобусній зупинці і, хоч їхав у протилежному напрямку, розвернув свою автівку, запропонувавши дівчині підвезти її. Скажете: випадковість? Може. Якщо

не враховувати того, що ми ходимо ногами по землі, а Бог вершить наші долі на небі. І це дуже важливо: вчасно розвернути свою автівку… Щоб далі поїхати разом… З любов’ю… Через життя і до життя. Їхні зустрічі були щирими і красивими. А до самого факту одруження підштовхнуло те, що Максим виграв «зелену карту»: звісно ж, одразу вирішили виїжджати до Америки удвох. Отоді і відбулося уже згадане вище весілля, перед яким вона вишивала для шлюбу рушник (а як же інакше?!), за тиждень до заручин вишила коханому сорочку (а мама, професійна кравчиня, в ніч перед заручинами пошила її). Весілля, на яке і наречений, і наречена одягнули успадковані вишиванки. Чомусь були переконані, що саме такий одяг і саме в такий день – це дуже важливо, дуже правильно і правдиво. Як і те, що їхнє весільне свято відбувалося тільки у колі двох родин, тих найближчих людей, які передали їм найважливіші життєві цінності – віру в Бога, любов до отчої землі, родовідну пам’ять.

27.12.2024 — № 52 (133) – Мене завжди оточували народні звичаї і традиції, родинні обереги, – розповідає Роксолана. – І досі живе у душі теплим спомином бабусина хата, що у мальовничій Липі на Івано-Франківщині, звідки родом мама: на краю села, за яким – річка, ліс, гори, полонини; а в оселі – завжди чистий обрус на столі, вишиті рушники на образах… Потім вони були і в нашому тернопільському домі. А чого варте захоплення мого тата (на жаль, уже покійного), який любив досліджувати родинне дерево і мав записи про історію кількох поколінь наших дідів-прадідів… Знаєте, коли ти живеш серед цього, то не особливо акцентуєш увагу, як на чомусь надто важливому. Тому що це – твій природній світ. Та коли опиняєшся далеко від нього, то розумієш, що саме є безцінним надбанням твого життя. Говорили про це завжди і в родині Максима, ревно зберігаючи кожну життєву історію родоводу. До прикладу, завжди із гумором згадували, як його дід Петро не поїхав у молодості до Америки через… штани. Тактак, саме через штани. То було у 40х роках уже минулого століття, коли українці не з добра вирушали шукати кращої долі за океан. Але десь роздобув Максимів прадід добротні штани, тай каже жартома двом своїм неодруженим синам: на кого підійдуть – лишається дома, на кого ні – їде до Канади. Підійшли на Петра. А Микола поїхав. Через багато років потому Максим з Роксоланою гостюватимуть у дядька в Торонто, пощастить побувати навіть на його 100-літньому ювілеї. І донині пам’ятають, як він казав, задивившись у життєву даль, але звертаючись до своїх гостей: «Життя потрібно ЖИТИ…» – Коли такі слова каже тобі столітня людина, – повторює своєрідний дядьків заповіт Роксолана, – то до них, погодьтеся, варто не просто прислухатися. В житті і справді потрібно ЖИТИ. Навіть, якщо доводиться іти через сумніви, через роздуми і сум’яття… І в них без цього не обійшлося. І їм не все так просто вдавалося. Хоч, здавалось би, які проблеми: в руках – виграшний квиток, на горизонті – країна мрій, до якої чимало хто хотів потрапити… Все це так. Але і вдома вже були якісь надбання, були вже якісь статки. Максим працював програмістом в одному із офісів, а в позаробочий час, у вихідні почав серйозно займатися фотосправою: люди, події, свята, історії, долі, обличчя, погляди, характери – умів розгледіти їх під особливим кутом і передати у своїх фотороботах, а тому замовлень не бракувало. Тепер же треба було все залишати і їхати насправді у невідомість. Треба було щось невидиме і важливе ніби обрубати. Наважилися. 2010 рік. Прилетіли в Рочестер, де їх зустріла далека родичка. І, як-

що чесно, згадують той час майже, як страшний сон. Чужа оселя. Чужі люди навколо. Нікого і нічого не знають. Суєта… Важка робота… Втома… Для радості місця не залишалося… Життя якось ніби проходило повз… Максим прибирав уночі магазини, чистив машиною сніг, який за ногами носили покупці, а друзі писали з України: нам тебе не вистачає, до того ж – тільки ти робив із наших зустрічей та свят найкращі фото… А Роксолані здавалося, що отой холод і сльота за вікном проникають в саму душу, витісняючи з неї світло і тепло. Коли ж дізналася, що вагітна, сказала: я не хочу, щоб наша дитина народжувалася в такому світі… – І я донині вдячна Максимові за те, що він тоді зрозумів мене і що ми поїхали додому, – каже. – На відстані я трохи інакше все оцінила, багато що переосмислила. А ще побачила, що чоловікові непросто уже вдома починати все заново. Так минуло кілька місяців – у роздумах, у невизначеності, у сумнівах… – І я донині вдячний Роксолані, за те, що вона тоді зрозуміла мене і ми повернулися до Америки, – повторює Максим слова, раніше сказані дружиною, – дуже важливі слова про розуміння, які здатні надзвичайно міцно цементувати стосунки у сім’ї. А ще додає, що виношував мрію, аби і в Америці займатися фотосправою. Навіть, якщо спочатку доведеться робити якусь рутинну, далеку від творчості роботу. За порадою дядька з Канади, цього разу поїхали до великого міста – до Чикаго. Скористалися і ще однією мудрою його порадою: ходіть до українських церков; там, де збираються українці, – там завжди є маленька часточка України, там нові знайомства, там підтримка, там обмін інформацією… Так і сталося, коли вони пішли до церкви святого Йосифа Обручника на Камберланді. Молоді хлопці, з якими познайомились, підказали Максимо-

UA-USA / Інтерв’ю

ві роботу на заводі. А вільний час і вихідні, можете не сумніватися, він присвячував фотосправі. Ходив на фестивалі, на різноманітні творчі зустрічі в українських громадах, закидав фото в соцмережі. Люди бачили, оцінювали майстерність знімків, почали запрошувати на особисті свята. І коли на заводі сталося скорочення з виплатою упродовж року грошової компенсації, Максим сповна віддавав і час, і кошти улюбленій справі, зареєструвавши згодом компанію «MaxProStudio». І справді із любов’ю розповідає про те, чим займається. Наприклад, про весілля. Каже, що надзвичайно цікаво робити фотозйомку весіль у індусів: там торжества тривають три дні; там мусиш заздалегідь хоч трошки знати щось про обрядовість, мусиш постійно бути на зв’язку з батьками наречених, які підказують найголовніші моменти свята і пояснюють, що вони означають; а фотографії з барвистим одягом, з ритуальними аксесуарами, з багатством традицій схожі на красиві картинки. Каже, що найлегше робити фотозйомку весіль в американців: вони невибагливі, обрядовості не так і багато, їм подобається усе, їм важливо зафіксувати якнайбільше моментів весільного свята, якнайбільше гостей і просто цікавих ситуацій, до яких можна потім повертатися, гортаючи альбом. Каже, що найскладніше робити фотозйомку весіль в… українців: свято триває один день; маса традицій, час злітає шалено швидко і скрізь треба встигнути – й на обряди в домівках наречених, і на шлюб до церкви, і на фотосесію в мальовничі місця, і до ресторану… І все має виглядати належно, і все має бути зроблене перфектно, бо для українців дуже важливо, «а що люди скажуть?» Ні-ні, ви не подумайте, Максим зовсім не критикує своїх земляків, а розповідає про це з особливою теплотою, адже надзвичайно цінує, коли люди, опинившись далеко від дому, хочуть, щоб і тут їхнє свято виглядало «як удома».

ПРОДОВЖЕННЯ / С. 26

UA-USA / Інтерв’ю

ПОЧАТОК / С. 24-25 Його робота, неважко здогадатися, займає в основному вихідні та святкові дні, що є, напевно, єдиним, чим вона Максима не влаштовує. Бо це якраз той час, який він максимально хотів би проводити у колі своєї неймовірно красивої сім’ї. Там, де його розуміють, як ніде і ніхто. Там, де вони, серед всього іншого, зберігають особливий скарб – тисячі фотографій навіть про найбуденніші миттєвості життя, які, проминувши, уже стають історією. Там, де справжньою берегинею родинного вогнища є Роксолана. Ти, здається, хотіла розповісти саме про неї, про світ її захоплень? – справедливо нагадаєте мені. Та я й не забула. А ви, сподіваюся, не забули, як ще на початку цієї розповіді я назвала їх єдиним цілим, отож говорити про Роксолану без Максима і про Максима без Роксолани було би щонайменше неправильно. Тому що це та сім’я, яка летить у житті на двох крилах. Тому що без підтримки одне одного вони, напевно, не зуміли би жити так красиво, не зуміли би наповнювати і свій світ, і світ своїх дітей особливим змістом, особливим родинним теплом. Та все ж, нумо далі і справді про неї. Про Мавку-Роксолану, яка має надзвичайно чутливу творчу душу. Хоча по закінченню школи дівчина вирішила обрати доволі прозаїчну професію і навчалася на юридичному факультеті Тернопільського економічного університету. Любила історію. Успішно захистила дипломну роботу, розробляючи тему правничих засад у часи реєстрового козацтва. Але юристом так і не встигла попрацювати, оскільки якраз тоді підоспів виїзд до Америки. Отой перший, про який залишилися не вельми хороші спогади. Хоча і там були світлі промінчики – спілкування з деякими людьми, які демонстрували душевну щедрість і тонку благородність стосунків. Наприклад, американка Леслі, у

surma.com.ua

якої Роксолана прибирала будинок: вона запросила молоде подружжя до себе на День Подяки, оскільки знала, що Роксолана з Максимом нікого в Рочестері не мають, а в день такого традиційного американського родинного свята негоже бути поза сімейним колом, навіть, якщо це коло – не твоя кровна рідня. А там і мама Леслі нагодилася до розмови: розкажіть, як в Україні святкують Різдво? Роксолана полинула думками до бабусиної хати, до матусиних передсвяткових турбот і описала все так, що поважного віку американка зацікавлено вирішила: 6 січня будемо ваше Різдво святкувати у мене! Поїхали до магазину, закупили продукти. І Роксолана частувала американців традиційними українськими різдвяними стравами у мальовничому будиночку на їхній родинній фермі. То був незабутній вечір! А приклад Леслі та її батьків показав, що смуток із душі треба витісняти чистотою помислів, світлом стосунків, наповнювати родинним теплом, яке допоможе у найскладніших перипетіях життя. Коли вони вдруге приїхали до Америки, до Чикаго, через два місяці народилася Саміра. – Ми наче знову починали все заново, – пригадує Роксолана. – Ніколи не забуду: прийшли з дитинкою до помешкання-ренту, мали дві пеленочки і дві кофтиночки, які дали у лікарні, поклали її на ліжечко, яке віддала нам знайома, стоїмо і… плачемо. Але не тому, що не знаємо, як далі бути, а від щастя: ми – батьки; в оцих ось маленьких оченятах, які з ліжечка дивляться на нас, – цілий світ! Той світ, який ми маємо відкрити, показати донечці в особливому світлі. Тому що із прикладу своїх родин ми знали: дитина сприймає усе через призму батьків; тому такими важливими є сімейні традиції, сімейні свята, спільна праця, спільний відпочинок. Гори, море, лижі – те, що у нас дитина-грудничок, абсолютно не ставало перепоною у наповненні життя позитивни-

№ 52 (133) —27.12.2024

ми емоціями. Зрештою, саме завдяки народженню дитини ми зрозуміли, що почали ЖИТИ – у новому вимірі, з новими відчуттями. І так було у нас тричі, адже Господь благословив нас трьома донечками: Самірі зараз тринадцять, Юстині – сім, Меланії – три. Кожен у цій сім’ї – особистість зі своїм характером, зі своїми звичками, але їхні п’ятеро маленьких «я» складають одне велике «МИ», з якого так само кожен черпає любов, у якому відчуває захист і підтримку. І родинну єдність. У них все виглядає приблизно так: не просто прикрасити ялинку до Різдва, а прожити період очікування свята з відчуттям особливої радості, з вивченням колядок і віншувань; не просто на Святвечір накрити стіл обрядовими стравами, а пояснити дітям сенс тієї обрядовості, розказати Різдвяну історію – феєричну і неймовірно важливу для життя кожного християнина історію народження Божого Сина. Вони слухають, затамувавши подих. В очах – цікавість. І хвилювання. Здається, що

аж чути, як у святвечірній тиші б’ються під красивими родинними вишиванками їхні маленькі серденька. До народного одягу у дівчаток особливе ставлення. Як до невід’ємної частини їхнього життя. Інакше й бути не могло, якщо вони і народжувалися, і зростають в оточенні речей, через які до них промовляє Україна, які засвідчують її незрівнянну красу і багату історію. Якщо цим просто-таки живе їхня матуся. Ще у шкільні роки мама навчила її вишивати. Тоді ж Роксолана захопилася бісероплетінням. Любила розглядати візерунки на вишиваних рушниках, що ними були заквітчані ікони. Любила сорочки-вишиванки. З особливими трепетом брала до рук і одягала на себе ті, що дихали старовиною. Відчувала: вони – наче оберіг від лиха, у них – невидимий код нашої нації, який несе у собі таїну минулого. Коли виїжджала до Америки, прихопила з собою кілька. І потім, коли їздила в Україну, щоразу привозила щось до свого американського дому. То сорочку, то топірець гуцульський, то посилкою відправила стародавні коци з бабиної хати і величезний кошіль, з яким бабуся з дідусем ходили до лісу по гриби і по ягоди. А одного разу на кордоні, коли її валізу пропускали через контроль, митник здивовано запитав, показуючи на екран: це що – праска? Ствердно кивнула головою: так, ще й не проста, а на вугіллі… Здивування подвоїлось: навіщо вона вам в Америці? Ну, як тут поясниш, що це – шматочок родинної історії, подих бабусиної оселі. Що кожна така річ – то незрима ниточка родоводу, яку вона хоче втримати і тут, вдалечі від рідної землі, ще й дітям своїм передати. Тому в їхній американській оселі тільки стіни американські, а дух панує український, бо дух цей надто важливий для кожного із родини Прокопі-

27.12.2024 — № 52 (133) вих. У своєму міні-музеї вони мають навіть дерев’яне корито (наймолодша, Меланія, після народження кілька разів у ньому купана). Мають веретено. Мають оригінальну скриню (поки що одну, але з часом хочуть роздобути ще дві, аби всім трьом донечкам придане до заміжжя готувати. Можливо, сам Максим за виготовлення скринь і візьметься – он який чудовий обідній стіл і лавки до стола вдалося йому зробити). Знайшлося місце в їхній хаті і для невеликого ткацького верстата. «Це – мій майбутній крок в опануванні народних ремесел», – каже Роксолана. Напевно, прийде час, коли й ляльки-мотанки знову почне робити – має кілька, виготовлених у минулому. І ділиться ще однією мрією: от би знайти майстра, щоб ось тут – показує на куток у кімнаті – справжню українську піч змурував! Таку, як була у бабиній хаті… Роксолана дуже часто згадує ту хату. Бабусі вже давно нема, то вона й попросила двоюрідного брата, який робив там для себе реконструкцію оселі: нічого не викидай із тих старожитностей; і бамбетель, і мисники, і всяке інше домашнє начиння склади десь акуратненько в сарайчику, нехай на мене чекає… Каже: напевно, якби я залишилася жити в Україні, то створила би якийсь етномузей. Каже: загострене відчуття розлуки з домом підштовхнуло мене тут робити те, що я роблю. Творити маленьку Україну і в своєму домі, і довкола себе. Каже: я щаслива, що знаходжу у своєму захопленні однодумців. Особливо, коли почалася вся ця історія з колекцією давнього одягу з усіх регіонів України. Хоч насправді почалася вона із того, що Роксолана згадала своє колишнє захоплення – виготовлення прикрас із бісеру. Спочатку почала робити їх для себе. Потім виставила кілька зразків на фейсбук. Надходили замовлення – відправляла прикраси і в Україну, і в Польщу, і в Канаду, і декому в Чикаго. Багато віддавала на благодійність – її намиста продавали з аукціонів для збору коштів на допомогу українським захисникам. Почала давати майстер-класи для дівчат, які проявили інтерес до виготовлення намист. Показувала, як це робиться, з яких матеріалів, а заодно розповідала про історію, про традиційність, про те, де їх носили, хто, чому, на яких подіях, з яким одягом, коли і до чого пасували мониста, силянки, згарди чи гердани. Молоді дівчата надзвичайно захопилися цією роботою, новими знаннями, новими вміннями, особливим духовним наближенням до історії і традицій нашого народу. Якось кажуть: так хочеться ще і ще збиратися; може би то проводити майстер-класи з української випічки… Чи з шиття… Чи з вишивання… А, може би, етнофотосесії проводити…

Після цих слів Роксолану вже було не зупинити: одразу уявила юних американських україночок у зворушливо красивому народному вбранні – й аж дух перехопило. Базовий одяг у її особистій колекції уже був – і привезений з України, і куплений через інтернет. Цікавилася речами з нахилом до давнини, цікавилася елементами вбрання із різних етнорегіонів. Бачила красу у відтворенні всього давнього. Гадала: робить це просто для себе, а воно і ще для когось виявилося цікавим. Почала готувати першу фотосесію. І не просто для красивих фото, а з благодійним підтекстом, адже в Україні уже тривала війна. Виставила у фейсбуку пост: запрошуємо дівчат на фотозйомку у народному вбранні; приблизно година роботи з кожною; кілька десятків фотознімків; вартість – 200 доларів; мета – збір коштів на допомогу Україні. Ідею підтримали 17 дівчат. Роксолана передивилася вдома тоді ще не надто велику колекцію: сорочок вистачить (до того ж, дехто мав свої), і намист є достатньо, а от спідниць, чи плахт, чи хоч би запасок не вистачає. Проблема? Не зовсім. Згадала науку своєї матусі-кравчині і почала самотужки шити, як вона каже, низи. І головні убори почала виготовляти: давні придбати було складно, та й вигляду належного вони не мали – час над ними виявився найбільш невблаганним. З деякими елементами одягу підсобила Тетяна Мельничук – також неабияка поціновувачка і колекціонер народних строїв. А Роксолана тим часом опановувала ще одну професію – фотографа та відеооператора, бо чудово розуміла, що її чоловік через свою зайнятість справді не зможе знаходити час для проведення зйомок. Зате він виявився хорошим вчителем: підказував і навчав, що, де, як, коли, аби знімки були якнайкращими. Тренувалася на… своїх дітях. Отож до початку нового періоду у її творчому житті була так чи інакше задіяна вся сім’я. А дівчата, попередньо приміряючи костюми, з нетерпінням чекали зйомок, бо також відчували, що майбут-

UA-USA / Інтерв’ю

ні фото – це буде щось особливе. Коли вони заходили у примірочну в джинсах і майках, а виходили у народному строї, то не стримували біля дзеркала своїх емоцій: «Як гарно!» Аж не впізнавали себе. – Я бачила, що оте вбрання навіть змінювало до певної міри їхню свідомість, що вони наповнювалися гордістю, відчували якийсь особливий гонір за те, що вони є українками, – пригадує Роксолана Прокопів. Ті фото справді були неймовірними. Виставлені у фейсбуку і на її сторінці, і на сторінках дівчат, вони здобули масу захопливих відгуків. А Роксолана почала отримувати пропозиції на інші фотосесії: їх замовляли і мами для своїх донечок, і мами разом з донечками, і наречені перед одруженням, і просто подружки-україночки, які хотіли бачити себе у такому незрівнянно красивому і одухотвореному одязі. Для проведення фотосесій Роксолана ще й місця особливі підбирала: то у полі, то в лісі, то на березі мальовничого озера – словом там, де відчувається особлива спорідненість із землею, де, здається, з тобою і справді розмовляє природа, де ти бачиш її красу і ніби чуєш її подих… До того часу Роксолана ще не акцентувала увагу тому, аби костюми, які вже має, прив’язувати до певного регіону України. А тоді задумалась: чом би не пропонувати замовникам одяг тієї етнічної території, з якої вони приїхали або ж де розташоване їхнє родовідне коріння. І взагалі, чому б не об’єднати Україну тут, у Чикаго, силою і красою народного строю, притаманного кожній із областей?! Це була смілива ідея. І вона за неї взялася. Штудіювала книги та інтернет-видання, підписалася в соцмережах на багатьох народних майстрів, на колекціонерів. Деякі речі замовляла і купляла. Оскільки ж автентика коштує надзвичайно дорого, то знову засіла за швейну машинку сама, працюючи над стилізацією одягу, аби доводити його до максимальної схожості з давніми традиційними костюмами, характерними для того чи іншого регіону.

І тепер вона має їх – народні строї усіх областей. Разом із Кримом, який так нахабно окупував наш північний сусід-ворог, разом зі східними областями, які той же ворог хоче стерти з лиця землі. У кожному комплекті є щось автентичне. Сама ж Роксолана може годинами розповідати вам про плахти, дерги і запаски, про крайки, кептарі, сердаки, камізельки, жупани і свити, про постоли і чоботи, про хустки, очіпки, намітки і чільця, про брилі, капелюхи, клепані, крисані і мазниці, про те, чим відрізняється борщівська вишиванка від покутської, а в чому на свята і в будень ходили гуцули, подоляни чи мешканці Слобожанщини. Хоч би частково торкнутися цих справді безцінних народних скарбів мали нагоду і українці Чикаго: на фестивалях у наших громадах уже кілька разів відбулися покази давнього українського одягу (поки що тільки жіночого, хоча деякі варіанти чоловічого вбрання у неї є також) із колекції Роксолани Прокопів. Їх демонстрували вихованки модельної школи «StarKids», яку організувала в Чикаго Катерина Грод, а також дівчата, які брали участь в отій найпершій етнофотосесії Роксолани. Їхнє дефіле на сцені, на фоні карти України – великої, величної, красивої і, головне, єдиної, справді зворушували серця тих, хто усе це бачив. Але на цьому мисткиня не зупинилася. Хоча покази і викликали величезний фурор, однак Роксолана розуміла: глядач подивиться один раз, другий, а за третім разом скаже, що я вже це бачив… І вона задумалася над втіленням на сцені оригінальних народознавчих композицій. Знайшла підтримку від своїх подруг Тетяни Диньки, Любові Лукашевич, Тетяни Дармограй, Лілії Семко, Мар’яни Гладій, від багатьох інших творчих людей української діаспори Чикаго, і разом їм вдалося зробити уже кілька сценічних проектів. Як, наприклад, «Кохайтеся, чорнобриві…» – історію зростання дівчинки, як символу становлення

ПРОДОВЖЕННЯ / С. 28

UA-USA / Інтерв’ю

ПОЧАТОК / С. 24-27 цілого народу, майстерно показану на основі поезій Тараса Шевченка. Або ж композицію «У гаю», яка стала однією із родзинок на «UKETOBER FEST» – у зворушливо красивих костюмах вихованці школи танцю «Вишиванка» уміло передали, як між молодими людьми зароджується гарне і світле почуття кохання, як дівчата для своїх суджених сорочки вишивають, як готові чекати їх із далеких доріг, бо лиха доля часто людей розлучає. На фестивалі у Річмонді під відому народну пісню «Несе Галя воду» був показаний обряд збирання нареченої до шлюбу. А ще в чудових костюмах із колекції Роксолани Прокопів вокалісти студії «Елегія» разом з учасниками школи танцю «Вишиванка» на творчому звіті школи продемонстрували хвилюючу композицію «Ми з України!» Знову ж таки, в неймовірно красивому народному одязі, зібраному і створеному руками майстрині, вихованці вокальної студії «Оберіг» на минулорічному різдвяному концерті заслуженої артистки України Оксани Мухи разом зі знаменитою гостею повели за собою глядачів у феєричний світ колядок і щедрівок. За згаданими сценічними роботами криється і свого роду режисерський талант Роксолани Прокопів. Кожна ідея – обдумана. Кожний сю-

surma.com.ua

жет вистражданий внутрішніми переживаннями. Як вони народжуються – навіть важко сказати. Приміром, запропонував Михайло Бойчук із парафії святого Йосифа Обручника, щоб до його благодійного творчого вечора долучилася і Роксолана зі своєю колекцією, а вона… відмовилася, бо не бачила, як це зробити, щоб було і красиво, і вражаюче. Але… Їхала у автівці. Слухала музику – гурт «YAGODY» («ЯгОди»), який працює у напрямку етно-драми, популяризує українську пісню, використовуючи екзотичні мотиви у її подачі. Тому і звучать ті пісні, наче відгомін минувшини, наче стогін, плач і радість рідної землі. Роксолана слухала їх, поверталася думками до рідного українського дому, ніби чула голоси і своєї матері, і матері Максима, які за роботою люблять співати, ніби схилялася над колисочками своїх дітей, яким вимолює у Бога щасливу долю… Так і народилася чергова ідея трансформованої на сцену часточки життя: ось дівчата пишуть листи своїм коханими; ось хлопці читають їх; а далі – зустріч закоханих, така бажана, така очікувана… За творчим задумом – про минувшину йдеться, та які чіткі, які гострі паралелі з днем нинішнім відчуваються! Знову хлопці у війську. Знову дівчата чекають. І ворог той самий. І цілі у нього ті ж, що і завжди: знищити Україну, знищити її територію, мову, культу-

№ 52 (133) —27.12.2024

ру… Все повторилося… Поможи нам, Боже, вистояти… – Я щаслива тим, що я роблю. Я безмежно рада, що до своїх проектів мені вдається залучати дітей, молодь, і що вони стають для них важливими, – говорить Роксолана Прокопів. – Я щаслива, що дівчата і хлопці після наших зйомок і міні-вистав починають глибше розуміти нашу історію, розуміти сенс історичної пам’яті, усвідомлювати значення і ціну нашої культурної спадщини. Вони телефонують до своїх родин в Україну і просять передати їм щось із народного одягу чи щось із давніх домашніх предметів, якими колись користувалися у побуті. Тому що ця естетика минулого у кожній сучасній оселі – то є наше коріння, то є наше багатство. Я тішуся, що наші донечки (поки що дві старші) охоче відвідують школу українознавства і школу народного танцю «Вишиванка», що чекають поїздок до України (Саміра і Юстина уже були кілька разів, у трирічної Меланії такі поїздки ще попереду), пам’ятаючи про вареники, про смачні пиріжки з вишнями, якими їх завжди частують обидві бабусі, про домашній хліб із печі. Й оця скриня у нашій хаті, оцей різдвяний павук із соломи, який я навчилася робити, оці вишиванки – все це наша пожива, наш духовний скарб. Це – код, який не зламати і не знищити…

… Я виходила з їхньої оселі із дивним відчуттям того, що за кілька годин нашої розмови стала… багатшою. Теплим спілкуванням, прикладом пошанівку до роду свого українського, до рідної землі, її звичаїв, традицій і обрядовості, які прийшли до нас через віки і ми повинні передавати їх далі. На небі одна за одною засвічувалися дрібненькі зірочки. Залишалося ще кілька днів до того, коли спалахне серед них особлива Зоря, сповіщаючи про народження Божого Сина. Я дуже чекаю її. З великою вірою і з молитвою, щоб зійшла ця Зоря і благословила миром нашу рідну Україну. А ще чекаю на феєричне «Століття Різдва» – нову театралізовану постановку, яку принесе в подарунок українцям Чикаго Роксолана Прокопів разом зі своїми друзями-однодумцями. Це станеться в аудиторії церкви святого Йосифа Обручника на Камберланді, де вони отримують щире благословення на свої глибоко змістовні творчі задуми. Це станеться в один із різдвяних днів, коли вони в оригінальний спосіб розкажуть історію святкування українського Різдва впродовж останнього століття. І поділяться любов’ю. Тільки любов’ю. Бо кожна людина віддає іншим те, чим багата її душа. Фото з особистого архіву сім’ї Прокопівих.

27.12.2024 — № 52 (133)

Приймаємо більшість страхівок РРО.

Пропонуємо дисконтні плани для пацієнтів без страхівок.

A-Z Medical Supply

Працюємо з більшістю медичних страхівок A-Z Medical Supply пропонує широкий асортимент високоякісних товарів, які відповідають Вашим медичним потребам. Від ходунків до приладдя для хворих на нетримання сечі. У нас є все, що Вам може знадобитися, і багато іншого.

OUR ADRESS 1141 S Arlington Heights Rd., Arlington Heights, IL, 60005

Політика / Війна

Сергій Чаплигін, Львів, «Сурма»

фільмі Мартіна Скорсезе «Банди Нью-Йорка» (Gangs of New York, 2002) з Леонардо Ді Капріо є сцени нью-йоркського антипризовного бунту 1863 року. Річ у тім, що в першій половині ХІХ століття Нью-Йорк був міцно пов’язаний із південними штатами, звідки йшла бавовна, яка перероблялася на місцевих фабриках та вивозилася до Європи. Тому, коли в 1861 році південні штати вийшли з Союзу, а федеральна влада силою спробувала повернути їх назад, Нью-Йорк став оплотом «партії миру» на Півночі, яка закликала перестати воювати, а якось по-доброму домовитися з жителями Півдня заради спільної торгової вигоди. Одночасно Нью-Йорк був ще й центром тяжіння іммігрантів, які становили основу робочої сили низької кваліфікації. Навесні 1861 року федеральний уряд ще розраховував швидко приду-

surma.com.ua

№ 52 (133) —27.12.2024

Громадянська війна у США: нью-йоркський антипризовний бунт шити заколот на Півдні. Президент Лінкольн видав декларацію про призов 75 тисяч добровольців із терміном служби на три місяці. Але швидко здолати мешканців Півдня не вийшло. Війна тривала. Вчорашні добровольці або дезертували, або просто не продовжували контракт, а шукати їм заміну з кожним місяцем ставало все важче. У березні 1863 року Конгрес прийняв безпрецедентний закон про військовий призов. Відтепер, якщо в штаті не набиралася квота на добровольців, серед громадян чоловічої статі від 20 до 45 років проводилося жеребкування, яке визначало майбутніх призовників. Утім той, на кого випав жереб, міг або виставити замість себе заміну, або законно (через так званий «комутаційний платіж») відкупитись 300 доларами. Зрозуміло, що заплатити такі гроші могли лише заможні люди. А це ще більше розпалювало почуття несправедливості, а противникам бойових дій дозволило говорити про «війну багатих, в якій воюють бідні». Ве-

личезна маса вчорашніх іммігрантів, які тільки-но отримали громадянство, не розуміли, за що їм воювати. До того ж їхні головні конкуренти на ринку низькокваліфікованої праці – темношкірі робітники, під закон про призов не потрапляли, оскільки здебільшого не були громадянами. Виявлялося, що білий робітник йшов на війну, яку оголосили як війну за свободу темношкірих, а його робоче місце відразу посідав темношкірий. У липні в Нью-Йорку розпочалися перші жеребкування, які спровокували соціальний вибух. Розлючений натовп почав трощити поліцейські дільниці, призовні пункти та редакції провоєнних та аболіціоністських газет. Почалися погроми у чорних кварталах та масові лінчування темношкірих. Нью-Йорк горів і перебував у хаосі протягом чотирьох днів, коли терміново відкликані з фронту федеральні війська вступили до міста і навели лад. Вважається, що саме нью-йоркський бунт врятував армію генерала Роберта Лі після поразки при Гетті-

Ілюстрація: The Illustrated London news

сберзі. Призов у Нью-Йорку було відкладено на місяць. Хоча добровольча система комплектування федеральної армії залишилася основною формою набору на службу, але вже не через патріотизм, а через великі грошові виплати добровольцям. N.B. Через війну з 2,1 мільйона людей, які пройшли через федеральну армію у роки Громадянської війни в США, реальних призовників було менше 50 тисяч...

Міжнародна політика За інформацією CBC відповідно до даних соціальних опитувань

онсерватори – це фактично центристи з адекватним лідером, який просуває більш менш збалансовану економічну політику і однозначно підтримує Ізраїль проти всього світового антисемітського закулісся. Він за депортацію нелегальних іммігрантів, особливо тих, що загрожують безпеці країни. Ліберали – соціалісти на запущеній стадії, повернуті на ґендерних питаннях. Їхній лідер – політичний авантюрист соросівського крила, що розбазарив колись міцну економіку Канади, покровитель антисемітських витівок екстремістів. Саме за лібералів поліція не виходить за межі «крайньої стурбованості». З великою ймовірністю їхній лідер – «маньчжурський кандидат», який наповнив країну радикалами. Нові демократи – комуністи. Вони десь на початку 1960-х відбрунькувалися від компартії Канади і змінили ім’я на менш відразливе, але за фактом залишилися тими ж комуністами. Це типові «шарікови» венесуельського зразка. Блок Квебеку – франкомовні сепаратисти. У них у політичному порядку єдине питання: яку ще вигоду ми можемо отримати від решти Канади, і якщо нам цього не дадуть, то оголосимо референдум про відділення.

Ситуація на політичній карті Канади

Зелені – ліворадикальні популісти. Щось на кшталт комуністів. Тільки перші знають, що руйнують країну і роблять це з корисливою метою. А зелені взагалі не усвідомлюють цього, живуть у якомусь своєму світі гасел та кліше. Народна партія – це темна конячка. Правий фланг консервативної партії, що відбрунькувався. У зовнішній політиці вони ізоляціоністи, за вихід із ООН. За видобуток нафти та скорочення державних витрат. За припинення підкупу ЗМІ, за закриття кордонів. Їх-

ній час ще не настав. На них з’явиться попит, коли ліві прогресисти, всі ці світлі творчі люди полум’яними очима, остаточно доб’ють економіку. Динаміка загалом позитивна. Маятник хитнувся праворуч. Проте ситуація в Канаді й досі дуже погана. Товариство з приватних підприємців, фермерів давно перетворилося на голодний натовп державних чиновників, усі вони рохкають і рвуться до бюджету. І незмінно голосують за лівих. Навіть якщо будуть дострокові вибори і навіть якщо консерва-

тори переможуть, із ким їм створювати коаліцію? Народної партії не вистачить. З каменем на ногах у вигляді комуністів та фінансовою діркою в бюджеті, яка вже розміром у 62 мільярди, а буде більше, далеко не попливеш. Переклад газети «Сурма» Автор: Михайло Співак Джерело: Континент (https:// kontinentusa.com/po-dannym-svssejchas-po-oprosam-obshhestvennogomneniya-takoj-rasklad-napoliticheskoj-karte-kanady/).

27.12.2024 — № 52 (133)

Культура / Інтерв’ю

surma.com.ua

№ 52 (133) —27.12.2024

У гості до трипільців Ольга Дубовик, Київ, «Сурма»

Україні є такі дива, яких немає ніде. Приїхавши бодай на один день до села Легедзине на Черкащині, ви побачите відбудовану дворівневу хату, шеститисячолітню фігурку богині родючості, найдавніше у світі збережене насіння і ще багато дивовиж. Пізнаваймо свою землю! НАЙБІЛЬШЕ ПРОТОМІСТО : 450 ГЕКТАРІВ І 2700 ХАТ Шість тисяч років тому на переважній частині нинішньої України жили люди, яких ми називаємо трипільцями. Захоплюємося їхньої витонченою культурою та філософією життя. І небезпідставно припускаємо, що в наших жилах є часточка їхньої крови. Які ж вони були? Звідки взялися і куди зникли? Частково відкрити завісу таємничості вам допоможе подорож до села Легедзине, що у Тальнівському районі на Черкащині (230 км від Києва, 160 км від Черкас). Пощастить кожному, чиїм гідом по Музею Трипільської культури буде його директор, людина енциклопедичних знань В’ячеслав Чабанюк. Він подарує вам не просто екскурсію, а повнноцінний урок історії з містичними нотками. СПАЛЮВАЛИ ЖИТЛО, ЯК ПОКІЙНИКІВ Музей Трипільської культури в селі Легедзиному входить до складу Державного історико-культурного заповідника «Трипільська культура», розташованого одразу в трьох районах Черкащини: Тальнівському, Уманському та Звенигодському. Заповідник створений 2002 року на основі найбільшого з трипільських поселень-гігантів – Тальянки. Інші гіганти – «Чичиркозівка» – 300 га, «Майданецьке» – 270

га, та «Доброводи» – 250 га. А найнаочніша родзинка Заповідника і музею – дворівнева хата – реконструкція. – То є один із варіантів, – каже Вячеслав Чабанюк. – Вчені досі гадають, якими були трипільські хати. Житло для трипільців було священним. Однак вони спалювали свої поселення. Чому? Схоже, жили на одному місці років 70–100, а потім через виснаження ґрунту переходили на нову територію. Для них хати помирали. Спершу руйнували піч – серце хати. І па-

лили. Вважаємо, що перший поверх був коморою, а на другому жили люди. Каркас – дерев’яний, поверх якого накидалася глина з половою, а потім – тонкий шар штукатурки, покритої вохрою. У пізню кам’яну добу люди опанували хліборобство, і вже жили аж на 10 років довше, ніж мисливці (близько 35 років, усі інші – 25 ). Учені вважають, що перехід від мисливства до землеробства насамперед відбувся на Близькому сході.

Згодом ті землероби розселялися на наших територіях зі швидкістю приблизно 100 км на 100 років. Це десятки поколінь, змішування з місцевим людом, нові традиції. Якщо хати на території Малої Азії будували кругловиді, то тут уже – прямокутні, бо дерево є. Якщо там тримали лише кіз і овець, то у нас – вже й свині та корови. Вирощували кілька сортів ячменю, горох, сочевицю, мали велику рогату худобу, собак (котів не мали). Трипільці – це європейці так званого середземноморського антропологічного типу зростом 1 метр 60 см. Але вони не приходили в пустку. Тут вже жили люди, середній зріст яких був до 1 м 80 см, ширококості, здорові, переважно займалися полюванням. Маємо біля річки Росі поруч два поселення – трипільське і мисливське. Вони існували синхронно, нібито навіть посудом обмінювалися, не знищували один одного, можливо, навіть переодружувалися. Тривали складні процеси етногенезу, тож трипільське населення, яке жило на території нинішньої України, – було вже далеко не таким, як у Малій Азії. Наприкінці ХІХ століття Вікентій Хвойка розкопав матеріальні залишки їхньої культури: кераміку, перепалену глину, фігурки людей і тварин. Він і назвав все це окремою археоло-

Культура / Інтерв’ю

27.12.2024 — № 52 (133)

гічною – Трипільською – культурою: за місцем перших розкопок у селі Трипілля. На початку ХХ століття всі зрозуміли, що крила цієї великої культури сягають від східної Румунії до Дніпра, від Волині до Одеси. Перші трипільські поселення з’явилися на нашій теперішній території 7 тисяч років тому. Зникла трипільська культура приблизно 4800 років тому. Загальний час існування – приблизно 2200 років. ТРИПІЛЬЦІ ЗБИРАЛИ НАЙБІЛЬШЕ МЕДУ

– Чому Музей створюєте саме у Легедзиному ?

– Найбільше з трипільських поселень – Тальянки – міститься за півтора кілометра від Легедзиного. Тому і заповідник тут. Співпрацюємо з Інститутом археології: нам довіряють матеріали з експедицій, передають, ми їх досліджуємо, зберігаємо і частину виставляємо на огляд.

– Як були відкриті гігантські поселення?

– У 60-х роках ХХ століття військові проводили аерофотозйомку. Помітили певні системні лінії на полях. Науковці виявили, що то сліди вулиць та будинків трипільців, що стояли тісно один біля одного. У 1981 році приїхали археологи досліджувати поселення Тальянки. Відтоді інтенсивно «копають». Хотілося

ж план мати. І от 1983 року геофізики запропонували досліджувати особливими приладами, а 1986 року вже створили перший план трипільського поселення-гіганта Тальянки: 450 гектарів і 2700 хат. План дав можливість уявити обриси протоміста. То були ряди будинків, між якими – буквально кілька метрів. Вікно в хатах – тільки одне – кругле, навпроти входу. Будівлі двоповерхові, в середньому метрів 15-17. Утворювалася широка вулиця на добрих 7 кілометрів. Хоча цей план був досить приблизний. 2011 року до нас приїхали німецькі геофізики і запропонували за свої гроші зробити дослідження. Привезли

Володимир ПИНДУС

Професійний тренер Спортсмен, пауерліфтер, богатир. Найсильніша людина Прикарпаитя.

- Схуднення - Набір мязевої маси - Програми харчування - Підліткові/дитячі тренування - Підготовка до змагань.

Володимир Пошпур Ваш майбутній REALTOR® (312) 772-5858 poshpur.com poshpur@gmail.com

Допоможу Вам знайти житло Вашої Мрії

872- 888-9495

спеціальну автівку з магнітометрами, з’єднаними з супутниками (таких машин є всього дві у Європі). І ми невдовзі вже дізналися, де містилася кожна трипільська хата з точністю до 10 сантиметрів. До речі, як виявили німці, найбільшу кількість меду збирали саме трипільці. Поселення-гіганти існували років 400 та зникли разом з трипільською культурою. ВІРИЛИ У ПРАМАТІР, ВІД ЯКОЇ ПІШЛО ЛЮДСТВО

– Що можна знайти у спалених будинках?

– Битий посуд або спеціально залишені предмети. У першій залі Музею бачимо фігурки, за допомогою яких здійснювали обряди. Панувало багатобожжя. Наприклад, фігурки вагітних жінок – Великі матері. Трипільці вірили у Праматір, від якої пішло людство. Ось вона стоїть – мама наших мамів. Вагітна. Таким фігуркам часто закладали у животик зерно як символ родючости. Наша унікальна тим, що всередину їй поклали 9 глиняних горошин. Коли берете в руки, трясете, вона тарабанить. І ви чуєте той самий звук, який звучав приблизно 6 тисяч років тому. Інколи до нас заїжджають «чарівники», маги, феї, провідники, медіуми, і кажуть: коли потрясти цією фігуркою – зала наповнюється золотим світлом. Я не дуже в цьому спеціаліст… Але ще одна про неї з’явилася легенда. 2012 року цю фігурку розкопала Дністровська експедиція Інституту археології у Могилів-Подільському районі Вінниччини, в поселенні Пернашівка. Співробітниця інституту, яка її знайшла та досліджувала, довго не мала дітей – і тут – о, диво ! – завагітніла. Трапляється, що приїжджають до нас люди на великих пузатих чорних машинах і просять «потрясти»... Знамениті біноклевидні посудини: вважається, що слугували для викликання дощу. Хоча, як на мене, це символ двох людей, взаємопоєднаних у шлюбі. Є з дном і без дна. Ми навіть пробували викликати дощ за допомо-

гою ритуалу з цією посудиною. Вдалося... НАЙСТАРІШЕ ЗЕРНО ЄВРОПИ – У цьому горщику – міститься найстаріше зерно музейного фонду Європи, – продовжує знайомити з артефактами Музею Вячеслав Чабанюк. – Горщик був закопаний під стіною трипільської хати на території Новодністровська Чернівецької області. Відкрили, а там – якісь круглі зернятка (але ж зерно не може зберегтися так довго). Виявилося, що це – горобейник: лікарська рослина, антисептик, кровоспинний. І саме горобейник трипільці заклали під час будівництва хати як магічний символ. Є у Музеї і цілий Трипільський скарб – вироби з кременю. Був закопаний в хаті. На тому місці через 5 тисяч років зробили асфальтовану дорогу Київ-Одеса, а в 2004 році вирішили мостити автобан, зрізати горби. Коли почали руйнувати культурний шар – натрапили на скарб… Приблизно 5 тисяч років тому похолодало. Це привело до занепаду трипільської культури. А сама етнічна група – трипільці – просто змішалася з іншими… У нас є на всю Україну один вчений-палеозоолог, якому 78 років, і загалом 350 археологів (для порівняння : в Німеччині – 5 тисяч, у Польщі – 3 тисячі). Ольга Дубовик, світлини авторки

Культура

Ольга Смольницька, Швейцарія, «Сурма»

минулій публікації я вже писала про українських антологістів – зокрема, на прикладі Івана Франка і його «Акордів». Але треба звернутися й до пізніших монументальних видань, ініційованих видатними українцями. Ми знаємо Богдана Лепкого (1872– 1941) як новеліста, романіста (цикл «Мазепа») і взагалі як блискучого, багатопланового письменника. Був він і поетом, і літературознавцем… Писав під псевдонімами: Федір Кригулецький, Сент Брень, Петро Тихий, Нестор, Ярослав Марченко, Л. Богдан, Нестор Л., Онисим, Тойсам. Ми знаємо, що він був автором вірша «Журавлі» («Видиш, брате мій…»), який став піснею – «Чуєш, брате мій», і це навіть гімн Українського січового стрілецтва. (Покладений на музику братом автора, Левом Лепким). Але мало хто знає, що Богдан Теодор Нестор Лепкий був і упорядником антологій української поезії. Тобто – ентузіастом своєї справи. Про це свідчить двотомна антологія «Струни». Видання вийшло в Берліні в 1922 р. Розгляньмо перший том. Це вишукане оформлення антології: на обкладинці – давньогрецька ліра, яка нагадує й український інструмент. Томи мають такий підзаголовок: «Антольоґія української поезії від найдавніших до нинішних часів для вжитку школи й хати влаштував Богдан Лепкий. Від „Слова о полку Ігоревім“ до Івана Франка». Перший том базується на фольклорі, а далі – українські романтики й пізніші автори. Наприклад, починається уривками («виїмками») зі «Слова про похід Ігорів» в українських перекладах. Точніше, це переспіви. Наприклад, відкривається «Заспівом» у переспіві Богдана Лепкого (тут і далі цитується переважно у правописі антології): «Чи не добре булоби нам, браття, / Старосвітським ладом заспівати / Про лицарський похід, про завзяття // Князя Ігоря? Час звеличати / Сумні бої! Час правді до слова. / Як Боян, ми не годчі співати. // Гей Бояне, дивнаж твоя мова! / Раз, як вовк вона мчиться степами, / То щебече, аж ходить діброва». Є тут епізоди битв. Наприклад, «Погром», переспіваний Тарасом Шевченком: «Сперед світа до вечора, / А з вечера до досвіта / Летять стріли каленії, / Брязчать шаблі о шеломи, / Тріщать списи гартовані / В степу, в незнаємому полі, / Серед землі половецької». Є й знаменитий «Плач Ярославни» – у переспіві Панаса Мирного, схожому на україн-

surma.com.ua

№ 52 (133) —27.12.2024

Богдан Лепкий і його антологія «Струни»: від українського фольклору – до модернізму. Том перший

ські народні пісні: «Ой то не сива зозуленька закувала, / Не дрібні пташки защебетали, – / То Ярославна, рано до схід сонця, слізно ридала, / Словами промовляла: // „Ой полечу, – каже, – я зозулею, / Та помчуся по синім Дунаю, / Сяду-впаду край річки Каяли, / Змочу свої боброві рукави, / Та обітру князеви керваві / На хоробрім тілі його рани“». А оскільки наближаються Різдвяні свята, то буде доречним процитувати колядки, уміщені в цій антології. Вони входять до розкішного циклу фольклору. Зокрема, це колядка, записана на Золочівщині. У примітці упорядник пояснив діалектизм «красна» літературним «гарна». Ось текст: «Ой у садоньку павоньки ходять, ой дай Боже! / Павоньки ходять, пір’ячко ронять, ой дай Боже! / Ходить за ними красна дівчина, ой дай Боже! / Пір’ячко бере, в рукавець кладе, ой дай Боже! / Віночок плете, на голов кладе, ой дай Боже! / Та схопилися буйні вітрове, ой дай Боже! / Буйні вітрове, шайні дощове, ой дай Боже! / Та і схопили павяний вінок, ой дай Боже! / Занесли його на тихий Дунай, ой дай Боже! / Та надійшли туда три риболови, ой дай Боже! / Три риболови, панські синове, ой дай Боже! / «Чи не стрічали пав’яний вінок?» ой дай Боже! / «Хоч і стрічали, коли не знали, ой дай Боже! / А що ж нам буде за переємець, ой дай Боже!» / «Одному буде хустка шовкова, ой дай Боже! / Другому буде золотий перстень, ой дай Боже! / Третьому буде сама молода, ой дай Боже! / Сама молода, та як ягода, ой дай Боже!”». Або рідкісна колядка, узята із «Трудів» Павла Чубинського: «Заграно, забубняно а в княжім дому рано: / А збирайтеся, зїзжайтеся, бо ми поїдемо та поїдемо, / Бо ми поїдемо та поїдемо та до славного міста, / Бо ми виб’ємо та вишебемо кам’яну стінку, / А візь-

мемо та привеземо та Івасеві жінку. / Не гнівайся, тестю! Не у мнозі зять їде, / Не багато бояр везе / Да сто коней верхових да сімсот возових». Ми бачимо, що ця колядка нагадує весільну пісню. Багато тут весільних, колискових, обжинкових, похоронних та інших пісень. Тобто показано всі періоди життя людини. Наприклад, така весільна, де віддзеркалюється обряд: «Біжи, біжи, кониченьку, в тестя двір, / Та до мої Марусеньки поза стіл; / Пустимо стрілку перлову, / Виб’ємо стінку кам’яну, / Візьмемо Марусеньку молоду». Або така: «Стала зоря до місяця / Рано, раненько: / «Місяченьку, мій братіку. / Не заходь же ти наперед мене. / Та взійдемо обоє разом, / Освітимо небо і землю.» // Стала Маруся до Юрочка: / «Мій Юрасеньку, мій друже вірний! / Не сідай же ти наперед мене. / Та сядемо обоє разом, / Та взвеселимо отця і неньку, / Усю родиноньку”». У цих піснях добре показано міфологічну модель, порівняння людей із місяцем, зірками тощо. Але є й менш оптимістична, проте справді філософська пісня – і теж весільна: «Казав ти мені, кленів листоньку, / Що не будеш падати. / А тепер падеш, / Земленьку криєш, / Тугу серденьку чиниш. // Казав ти мені, рідний батеньку, / Що мя не даш від себе, / А тепер даєш / І сам не знаєш, / Яка доленька жде мя». Є тут і релігійні, й історичні, і взагалі різноманітні народні пісні. Цінним є те, що упорядник їх не просто зібрав, а й класифікував. Певною мірою «Струни» можна розуміти як наукове видання. І, звичайно, кожний твір тут – це шедевр. Наприклад, така пісня на любовну тематику, де рослинна символіка символізує героїв: «Болить мене голівонька від самого чола, / Не бачила миленького ні нині, ні вчора; / Ой

бачиться, не журюся, в тугу не вдаюся, / А як вийду за ворота, від вітру валюся. // Ой бачиться, що не плачу, самі сльози ллються; / Від милого людий нема, від нелюба шлються; / Нема мого миленького, нема мого сонця, / Ні з ким мені розмовляти сидя у віконця. // Нема мого миленького, нема його тута, / Посходила після дошу шалвія і рута; / Я шалвію пересію, руту перетичу, / Таки свого миленького к собі перекличу. // Барвіночку зелененький, стелися низенько, / А ти, милий чорнобривий, присунься близенько. / Зелененький барвіночку, стелися ще низже, / А ти, милий чорнобривий, присунься ще близше». Є тут уривки і з Івана Котляревського: «Енеїда», «Наталка Полтавка» та ін. Багато віршів із цих творів стали народними піснями. Є тут і Петро Гулак-Артемовський – у тому числі його переспіви балад Ґете та інших романтиків. Є ціле гроно українських романтиків різних шкіл: Левко Боровиковський, Євген Гребінка, «Руська трійця» та ін. Є тут харківські романтики, є інші. Є Амвросій Метлинський, Віктор Забіла, Микола Костомаров… Велика добірка з Тараса Шевченка. Тут і вірші «Нащо мені чорні брови», і поема «Неофіти», і «Великий Льох», і уривки з поеми «Сон»… І вірші, які сьогодні стали хрестоматійними – наприклад, «Заповіт», «Мені тринадцятий минало…», «І золотої, дорогої…» Геніальний Кобзар тут представлений у різних іпостасях, вірші – і ліричні, і полум’яні, й трагічні. Видно, що автор антології дуже любив і цінував Шевченкову творчість. Є й менш відомі автори, але цікаві, із Шевченкового кола. Наприклад, Олександр Афанасьєв-Чужбинський. У нього є мила пейзажна замальовка, яку, однак, не можна вважати простою: «Мов синяя стрічка, Донець під горою, / Круг його ліси та широкі луги; / Мов килим шовковий, здаються

Культура

27.12.2024 — № 52 (133) весною / У квітах пахучих його береги. // А там зеленіє гора за пісками. / Через гору стежечка геть простяглась, / Пішла по байраках, горами, степами, / І в двір аж у панських будинків якраз. // За тії будинки ховається сонце – / Далеко та тінь полягла по луці; / І дівчина гарна стоїть край віконця, / І перстень аж сяє на білій руці». Є тут і Леонід Глібов (в антології – Глібів). У нього – і байки, і ліричні вірші (не забуваймо, що він був і потужним ліриком). Наприклад, мудрий вірш-настанова: «Не плач, поет! хоч як там трудно, тяжко буде; – / Не плач, не треба сліз твоїх; / Плаксивих дум тепер ніде не люблять люде, / І лишенько чуже – їм сміх. / Всім веселійше жить, коли кругом сміються, / Бо горя скрізь доволі є; / І через золото, он кажуть, сльози ллються, – / На щож ще горенько твоє? / Не плач, по-

ет! жалійсь про все собі самому, / Неси в могильний свій скиток. / «Він, –скажуть, – гореньком не докучав нікому, / Йому хвала, йому вінок!”». Фактично цю поезію адресовано і поколінню автора, і наступним генераціям, і – самому Глібову, чиє життя не було легким (попри веселість багатьох віршів «дідуся Кенира») і навіть трагічним. А байки – просто не у брову, а в око, така тут влучна мораль. Наприклад, «Чиж та голуб», де фінал: «Ото на себе не надійся, / Чужому лихові не смійся!». Або просто перлинка – «Півень і перлинка»: «Під тином Півень, біля хати, / Знічев’я смітник розгрібав / І квокчучи там дещицю клював, — / Наїдку не було, а так — аби клювати. / У сміттячку углядів якось він / Блескучу, кругленьку Перлинку, / І дорогу таку новинку / Узяв та й викинув під тин. / «Не хочу я таких дурних новинок»,

/ Промовив він: «нащо здалась вона? / За жменю цих цяцькованих Перлинок / Не дав би я і зернятка пшона, — / Нехай дурний індик ковтає». / Так недотепа-неборак / Ганьбуе те, чого не знає, / І думає, що добре так». Є тут багато й інших цікавих поетів, як Степан Руданський (автор не лише співомовок, а й лірики, навіть пісенної, в антології він – Стефан), і Осип-Юрій Федькович, і Сидір Воробкевич (під псевдонімом Данило Млака), і менш відомі. Наприклад, «Веснянка» Миколи Вербицького. Починається начебто як оспівування весни, за мотивами народних пісень (недарма ж така фольклорна назва), але далі – уже патріотизм і сучасні інтонації: «Ой не віє буйний вітер – / Ледви подихає; / Знову долі виглядаєм, / А долі немає... // Брати мої, товариші, / Орли молодії! / Осідлаймо, брати мої,

Magic M agii c Jug

Ресторан Р ес т оран “ “Чарівний е чик ”в вітає іт ає ст то Чарівний Глечик” Гле ечик” к” та

зР Різдвом ддвввоом иим м Рііізззд о м Христовим! Х исст Хр ст тоооввви им! м!! ГО СВЯТКОВОГО СТОЛУ:

Святий С вя Св в ят я т ий вечір в чі ве ч ір ір

КУТЯ ПАМПУШКИ ГРИБНА ЮШКА ВАРЕНИКИ РИБА ПІСНИЙ БОРЩ

Вечір В чі Ве ч ір і р Різдва Р із Рі і зд з дв д ва ва

ХОЛОДЕЦЬ ПЕЧІНКОВИЙ РУЛЕТ РУЛЕ ЕТ ЗАПЕЧЕНІ РЕБРА КРУЧЕНИКИ

Різдвяна Р із Рі і зд з дв д вя в ян я на н а Солодка С ол Со о ло л од о дк д ка к а Колекція К ол Ко о ле л ек е к ці ц ія ія ГОРІШКИ ВАФЕЛЬНИЙ ТОРТ МУСОВІ ТІСТЕЧКА ПЛЯЦКИ ШОКОЛАДНІ ЯЛИНКОВІ КУЛЬКИ ТА БАГАТО ІНШОГО

Святкуйте нами! аам м ии!! Свввяят С я тк т ку тку ку йт й те т е вдома в до вд д ом о ма м а разом р аз ра а зо з ом зом ом з нна нам ми magic.jug Magic Jug magic-jug.com

773-28

6354 W.Irving Pk.Rd. Chicago, IL 60634

/ Коні воронії, // Та поїдьмо на тих конях / По широкім полю – / Здоганяти, переймати / Козацькую долю! // Запитаймо долю-волю, / Де вона блукає? / Попрохаймо – нехай до нас / В гості завітає». Перший том завершується віршами Михайла Старицького. Ми знаємо його як блискучого драматурга (хто не знає «За двома зайцями» або п’єс «Не судилось!», «Талан» та інших), романіста (трилогія «Богдан Хмельницький), перекладача, але він був і цікавим поетом. Наприклад, це вірш «Виклик», покладений на музику. Сьогодні ми знаємо його як пісню «Ніч яка, Господи, місячна, зоряна!» і навіть можемо наспівати. Б. Лепкий умістив цю поезію в антології. У «Струнах» привертає увагу й вірш «До молоді», де вже зрілий літератор так звертається до нового покоління: «Поки живий, — мерщій несіть / Сліпому світило просвіти, / І в серце, смертію сповите, / Живу надію закропіть! // Вшануйте, друзі, рідну річ, / Назвіте голосно своєю, / Та розженіте над землею / Непереможню, темну ніч». Скільки століть тому написано всі ці рядки. Але дійсність показує, що жодний із цих творів не застарів. Також видно, що Б. Лепкий подавав українські пісні, вірші, байки, поеми, балади за хронологією. Таким чином, навіть у необізнаного читача складалося правильне враження про нашу літературу. Сподіваюся в наступній публікації зробити продовження – огляд другого тому «Струн». Аналітик матеріалів – Олена Смольницька Про автора: Ольга Смольницька – кандидат філософських наук, консультант з філології Місії «Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих» Української ГрекоКатолицької Церкви (Львів).

Історія

Віктор Іщенко, Київ, «Сурма»

ередина ХІХ століття. Україна у складі російської імперії, де посилюється політика централізації та русифікації. Українська культура та мова зазнають утисків, селянство страждає під гнітом кріпацтва, а фактично рабства. Поодинокі ініціативи української аристократії або зазнають невдач (як, наприклад, ідея відновлення Гетьманату Василя Капніста наприкінці XVIII століття), або хиляться на московський копил і танцюють під царську дудку за царські гроші. У 1835 році Київ втратив одне зі своїх найважливіших історичних надбань у сфері євроінтеграції – Магдебурзьке право, що століттями символізувало автономність і самоврядність міста. Його місце посіла міська дума, повністю залежна від волі місцевої адміністрації. Так багатовікова традиція самоврядування поступилася місцем бюрократичному диктату імперської системи. Тим часом уряд російської імперії, невблаганний у своїй централізаційній політиці, видав постанови, які знищили правову унікальність південно-західних і литовських губерній. Литовський статут – колись основа місцевого законодавства, разом із його сеймовими конституціями, був скасований, а натомість прийшов диктат законів російської імперії. Нокаутом плюснуло 4 березня 1843 року – Литовський статут остаточно втратив чинність у Чернігівській та Полтавській губерніях. Цей день став ще однією краплею в океані зусиль імперії, спрямованих на уніфікацію та знищення історичної й правової самобутності українських земель. Водночас у Європі попкорном народного гніву вибухають національні революції, загалом відомі в історії під назвою «весна народів». Активно поширюються ідеї національного відродження та соціальної рівності. Польське повстання 1830-1831 років, революції в інших європейських країнах та виникнення таємних товариств не могли не вплинути на українську інтелігенцію, яка прагнула захистити свою ідентичність і добитися політичних змін. У той час в Києві виникає гурток українофілів, що згодом перетвориться на таємну політичну організацію під назвою «Кирило-Мефодіївське братство». Їх було 12. Апостоли правди і науки, передвісники українського національно-визвольного руху. Це одна з перших українських політичних організацій ХІХ століття, яка, по-перше, стала ідейним підґрунтям для по-

surma.com.ua

№ 52 (133) —27.12.2024

Кирило-Мефодіївське товариство: «Щоб створити Україну, необхідно зруйнувати росію…» дальших визвольних рухів, а, по-друге, опиралася на традиції українського визвольного й автономістського руху. Тобто поєднала минуле із майбутнім. Маючи форпост в історії, вони фундували майбутнє. Діяли кирило-мефодіївці під прикриттям в умовах імперського тиску царської росії. До організації належали: ініціатори створення братства і його засновники Микола Костомаров, Микола Гулак, Опанас Маркович, Пантелеймон Куліш, Василь Білозерський, до яких згодом доєдналися Георгій Андрузький, Олександр Навроцький, Микола Савич, Дмитро Пильчиков, Олександр Тулуб, Іван Посяда. А у квітні 1846 року до славного товариства долучився Тарас Шевченко. Діяльність Кирило-Мефодіївського братства це один з класичних прикладів боротьби за українськість та формалізація віковічних прагнень українського народу до соціальної й політичної справедливості. Кирило-мефодіївці мали на що опертися в національній традиції. Вони взорувались насамперед на українські православні братства, що активно діяли в XVI-XVII століттях у культурно-просвітницькій та соціально-політичній царинах суспільного життя. За покровителів були обрані просвітники слов’ян, тож братчики носили перстень, на якому викарбувано було таке: «Святі Кирило і Мефодій, січень 1846 року». Ідеологічною основою товариства став документ під назвою «Книга буття українського народу», написаний Миколою Костомаровим. У творі, який кілька разів переписувався і мав не одну редакцію, засуджувалося самодержавство, розглядалася історична місія українського народу та висловлювалася ідея рівності всіх слов’янських народів. Її в грубім та лаконічнім переказі можна звести до спроби синтезу християнської та національної ідей та відповідно їхньої адаптації на українськім ґрунті. Іншим важливим текстом була «Записка» Василя Білозерського, яка визначала ключові напрями діяльності товариства: ліквідація кріпацтва, введення демократичних свобод, розвиток освіти українською мовою та об’єднання слов’ян у федерацію. Братчики жили в полоні слов’янофільських ідей, тому логічно для них було вважати, що український народ має достатньо потуги, а ще й божу волю на те, щоб допомогти росіянам звільнитися від деспотизму, яку спра-

ведливо називали вони бідою, а полякам як братам слов’янам західним – мали допомогти позбавитись од бундючного аристократизму польських еліт. Такі ідеї формувалися під авторитетом Костомарова та його «Книг буття українського народу». Кирило-Мефодіївське товариство поставило собі за мету об’єднання слов’янських народів у федеративну республіку з гарантіями рівності, свободи й соціальної справедливості. Україна, за планами членів товариства, мала посісти важливе місце у цій федерації, відновивши власну державність і зберігши національну культуру. Чільних членів Кирило-Мефодіївського товариства, зокрема Миколу Костомарова, Пантелеймона Куліша, Василя Білозерського вабили ідеї християнського соціалізму, якщо це можна так назвати. Вони виступали проти самодержавства, кріпацтва та соціальної нерівності, закликали до об’єднання слов’янських народів на засадах рівності. Їхня діяльність базувалася на національно-визвольній ідеї, що поєднувалася з прагненням до демократичних реформ. Однак варто згадати про іншу гілку товариства, напрямок, який розробляв молодший їхній побратим, Георгій Андрузький. На час вступу до Кирило-Мефодіївського братства він був студентом Київського університету, де вивчав право. Андрузький написав два проєкти Конституції: «Проєкт досягнення можливого ступеня рівності і свободи (переважно в слов’янських землях)» та «Ідеал держави». У цих текстах він осмислював модель федеративної слов’янської республіки, яка мала поєднати в собі конституційний досвід США і критичне переосмислення державотворчих традицій російської імперії. Але зрештою розчаровано висновував уже на засланні (його не оминула доля інших братчиків): «Щоб створити Україну, необхідно зруйнувати росію, а вона зміцнювалася віками». Діяльність товариства мала просвітницький і водночас політичний

характер. Члени організації проводили таємні зустрічі, на яких обговорювали національні й соціальні питання, а згодом поширювали витяжки своїх ідей серед інтелігенції та студентства. Проте, на жаль, товариство не мало широкої підтримки серед селянства, однак його програми закликали до соціальної рівності та скасування кріпосного права. Учасники також планували створення друкованих видань, які мали б популяризувати їхні погляди. Проте варто сказати, що протягом діяльності Кирило-Мефодіївського товариства його ідеологія поступово змінювалася. Спочатку основна мета організації полягала в об’єднанні слов’янських народів, але з часом вона набула конкретнішого спрямування, зокрема щодо рівноправного співробітництва між слов’янами та відродження української нації. Велику роль у підготовці до створення товариства відіграв Микола Костомаров, а творчість і погляди Тараса Шевченка справили значний вплив на його учасників. Кирило-Мефодіївське братство проіснувало лише 14 місяців, після чого було ліквідоване владою через донос студента Київського університету Олексія Петрова. За цю «послугу» Петров отримав посаду в таємній поліції. Напередодні Великодніх свят учасників товариства заарештували й перевезли до Санкт-Петербурга. Після завершення слідства братчики отримали різні вироки: Микола Гулак провів три роки у Шліссельбурзькій фортеці, Микола Костомаров – рік у Петропавлівській фортеці, а Георгій Навроцький – пів року у Вятській в’язниці. Інші члени були вислані до віддалених регіонів російської імперії. Тараса Шевченка відправили рядовим до Оренбурзького корпусу, де він провів 10 років заслання. Хоча товариство проіснувало недовго, його вплив на український національно-визвольний рух був значним. Воно стало однією з перших значних спроб об’єднати національні та соціальні прагнення українців, дало поштовх розвитку української політичної думки та формування національної ідентичності. Ідеї членів Кирило-Мефодіївського товариства пізніше знайшли відображення у творчості Тараса Шевченка, який їх критично переосмислив, а також у діяльності інших національних рухів кінця ХІХ та початку ХХ століть.

Історія / Події

27.12.2024 — № 52 (133)

Євген Салевич, Львів, «Сурма»

рганізація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели науковий семінар «Українська військова еліта в історії: Юліан Головінський». У вступному слові завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич висловив головні непроминальні теми семінару: • Українська військова еліта в національній історії; • Стан воїна в українській нації; • Символічний і конкретний образ і шлях української військової еліти та українського воїна в історії; • Образ і шлях українського воїна Юліана Головінського в історії визвольних змагань. Наша мета, – продовжував доповідач, – поширити ці наші головні теми в українському інформаційному, освітньому і культурному просторі для національної просвіти і національного виховання. Надто важливими є такі розділи в підручниках української школи і такі статті в інформаційних виданнях. Головна мета нашої нації і національної держави – творити привілейований впливовий стан української військової еліти і стан воїна, творити атмосферу пошанування військових діячів в українському суспільстві. Промовець подав також вершинні сходження українського військового і політичного діяча, воїна української нації Юліана Головінського. У роки Першої світової війни – він офіцер австрійської армії на російському, сербському, італійському фронтах. Від листопада 1918 р. – командир бойової групи 6-ї Равської бригади Української Галицької армії в боях на польському, більшовицькому і денікінському фронтах. Організатор антибільшовицького виступу і переходу галицьких бригад Червоної Української Галицької армії на бік Армії Української Народної Республіки у квітні 1920 р. Співзасновник і член проводу Української військової організації (1924–26 рр., 1930 р.), бойовий референт (1922–24 рр.), крайовий командант УВО у Львові, організатор низки збройних акцій проти ворогів української нації. Слово на науковому семінарі виголосили також відомий історик Іван Сварник «Неперевершений воїн нації: Юліан Головінський», відомий журналіст, громадський діяч Ярослав Сватко «Український

Науковий семінар «Українська військова еліта в історії: Юліан Головінський» воїн Юліан Головінський і провідник нації Євген Коновалець», доктор історичних наук Ігор Гаврилів «Юліан Головінський в історії УВО та ОУН», кандидат філософських наук Віктор Маринюк «Український воїн Юліан Головінський в контексті мілітарної культури нації». Участь в обговорені теми наукового семінару, окрім уже згаданих учасників, брали доктор економічних наук Борис Карпінський, доктор технічних на-

ук Роман Базилевич, доктор мистецтвознавства Роман Одрехівський, кандидат технічних наук Михайло Яворський, редактор журналу «Наша спадщина» Ан-

дрій Левик, відомий оперний співак, композитор, культурний діяч Роман Ковальчук, народний художник Василь Семенюк, діяч освіти Ярослав Даць, громадський діяч Зеновій Бермес, завідувач відділу інформаційних технологій та електронних засобів Ігор Капраль, провідний бібліотекар Мар’яна Москва. Світлини Ігоря Капраля.

KEEP UKRAINE WARM

ДОЄДНУЙТЕСЯ ДО ЗБОРУ КОШТІВ НА ТЕПЛУ ЗИМОВУ ФОРМУ ДЛЯ UNWLA.ORG/DONATE ЗАХИСНИЦЬ УКРАЇНИ.

Здоров’я

surma.com.ua

№ 52 (133) —27.12.2024

Капуста кале – супер продукт! Віктор Мандзяк, Львів, «Сурма»

вісно, нема ніякої чарівної таблетки здоров’я у вигляді якогось суперфуду. Здоров’я потребує праці над собою: здорове харчування, фізкультура, сон, конструктивний стрес-менеджмент. Але їжа, яку ми їмо, різна, а тому по-різному впливає на наше здоров’я і фігуру. Булочка і селера – це різне. Бо як нема двох однакових людей на планеті, так і нема двох ідентичних харчових продуктів. Так, заголовок цієї статті гучний і може здатись клікбейтним. Але я не обманюю, капуста кале дуже корисна і для фігури, і для здоров’я. Обіцяю, я тебе в цьому сьогодні переконаю. ВПЛИВ НА ФІГУРУ У культовому експерименті 1995 року, який я дуже люблю цитувати, Сюзанна Холт визначила, що чим більше білка, клітковини і води в продукті, тим кожна калорія з нього краще насичує, тобто дає ситість меншою кількістю калорій, сприяючи схудненню. Білок, клітковина і вода – як з цим

всім в капусті кале? Із цим там все добре: 4% білка, 3,5% клітковини і гігантських 87% води – капуста кале ситна до курчої мами! Гаразд, додавай капусту кале в свій раціон – наїдайся меншою кількістю калорій – худни. Файно? Люкс! Але це ще не все. Клітковина з цієї капусти знижує засвоєння калорій: ти не тільки менше калорій з’їси завдяки цій капусті, а й менше їх засвоїш. А білок капусти кале, хоч і має не найкращий амінокислотний профіль (в білку цієї капусти «цеглинки», з яких побудований білок, представлені не в найкращому співвідношен-

Малорухливість у поєднанні з відмовою від кави збільшила ризик смерті

алорухливість у поєднанні з відмовою від споживання кави пов'язали з підвищеним ризиком передчасної смерті. Це виявили, прослідкувавши за десятьма тисячами добровольців, а саме – їхньою тривалістю сидіння і вживанням кави на день. Результати опубліковані в журналі BMC Public Health.

ЯК ВИЯВИЛИ ЗАЛЕЖНІСТЬ РИЗИКУ СМЕРТІ ВІД СПОЖИВАННЯ КАВИ? Дослідники виявили, що люди, які сиділи більше, ніж 6 годин на день і не пили каву, мали в 1,58 раза вищий ризик смерті від усіх причин, порівняно з тими, хто сидів менше 6 годин і вживав каву. Також науковці з'ясували, що у людей, які споживали найбільше кави, ризик смертності від усіх причин був на 33 відсотки нижчим. А ризик смерті від серцево-судинних захворювань у цій групі був нижчим на 54 відсотки. Крім того, у людей, які пили більше кави, ризик смертності не збільшувався навіть при тривалому сидінні понад вісім годин на день, на відміну від тих, хто не пив каву. Більше того, вживання кави у будь-яких кількостях пов'язали

із нижчим рівнем смертності від серцево-судинних захворювань. Науковці вважають, що причиною такого ефекту можуть бути антиоксидантні властивості кави, однак для підтвердження цього необхідні подальші дослідження. ЧИМ ЩЕ КОРИСНА КАВА Регулярне вживання кави також пов’язали із нижчим на 40 відсотків ризиком виникнення хвороби Паркінсона. Таку дію пояснюють впливом на розподіл дофаміну — сполуки, нестача якої супроводжує цю хворобу. Також виявилося, що люди, які щодня вживають по дві-чотири чашки кави, мають менший ризик рецидиву раку кишківника. При цьому чим більше кави споживали, тим меншим був ризик повернення раку. А от екстракт еспресо зміг поборотися із проявами хвороби Альцгеймера, такими як формування, скупчення та поширення патологічного тау-білка. Це відкриває перспективи для створення ліків від цієї хвороби на основі кави. Джерело: nauka.ua (https://nauka. ua/news/regulyarne-vzhivannya-kavipovyazali-z-nizhchim-rizikom-smertivid-maloruhomogo-zhittya).

ні і концентрації, щоб будувати білки тіла гомо сапієнса), все ж позитивно вплине на твою мускулатуру, щоб ти не тільки ставав легший, а й набував естетичних контурів тіла. Оскільки капуста кале – це 87-відсоткова вода, а вода не містить в собі калорій, ця капуста дуууууже некалорійна – 35 ккалорій в сотні грамів. Якщо б ти потрапив на капустяне поле, оточене шестиметровим частоколом без дверей і вікон, і не мав би змоги їсти нічого крім капусти кале, то мусів би з’їдати її близько 7 кілограмів щодня, щоб задовільнити свої потреби в енергії. Цією капустою просто нереально переїсти... як і будь-якою іншою. ОК, з фігурою ніби ясно: капуста кале має безумовно позитивний вплив на те, який вигляд має людина, яка дивиться на тебе з люстерка щоранку після контрастного душу. А як щодо здоров’я? ВПЛИВ НА ЗДОРОВ’Я Оскільки капуста кале сприяє схудненню, а схуднення – оздоровленню, капуста кале оздоровлює через схуднення. Але вплив на здоров’я цієї капусти не обмежується одним схудненням. Щоб твої кістки були міцні і не зламались під важкою штангою, потрібно споживати десь 1 грам кальцію щодня. Всі ми знаємо, що молоко – чудове джерело кальцію (120мг/100г), як і знаємо, що лише третина молочного кальцію потрапляє з кишок в кров, і це вважається чудовою біодоступністю. Як і знаємо, що з рослинних джерел кальцій гірше засвоюється... але хіба, якщо це не капуста кале. Мало того, що в капусті кале навіть трохи більше кальцію, ніж в молоці (щоправда, випити склянку молока легше, ніж втрамбувати в себе 200 грамів капусти), то й, що ще важливіше, аж 42% кальцію з цієї капусти потрапляє в кровотік. Зрозуміло, в капусті кале багато кальцію, а що ще там є корисного? Ой, матінка Природа (чи Бог?) напхала в цю рослину величезну купу корисностей. В ста грамах капусти кале

є: три добові норми вітаміну А, сім (!) добових норм вітаміну К, дві – вітаміну С, 8% добової норми заліза, 9% – калію, 6% – магнію. За корисними властивостями капуста кале легко обігрує звичайну білокачанну капусту і навіть супер-ЗОЖ-броколі. ЯК, КОЛИ І З ЧИМ ЇСТИ КАПУСТУ КАЛЕ? Як хочеш (можна навіть руками чи ногами), коли хочеш, з чим хочеш. Геть дурнячі харчові правила, вигадані клоунами від дієтології! Додавати цю капусту в салат або зупу, як на мене, непогане рішення. А ще раджу їсти її на початку трапези, коли ти ще голодний і тобі смакуватиме навіть «трава». Смакуватиме, а отже запам’ятовуватиметься мозком як позитивна поведінка. А якщо вживання капусти кале вічно спраглий до кайфу мозок запам’ятає як позитивну поведінку, він змусить тебе її повторити, ще і ще, так і сформується звичка до капусти кале – безумовно корисна звичка з накопичувальним позитивним ефектом для фігури і здоров’я. А ще можна поєднувати не надто смачну капусту кале (яка дещо схожа на щавель, тільки що гіркіша) з чимось, що ти любиш. Наприклад, з печеною бульбою. І з часом мозок асоціюватиме цю капусту з хрусткою картоплею, а отже із задоволенням. Усі ці лайфхаки працюють, але все починається з мотивації, а мотивація – з усвідомлення того, що тобі це треба. Гадаю, сьогодні я навів достатньо аргументів для усвідомлення того, що капуста кале – це те, що «тобі треба». Вмотивовуйся, змінюй свою харчову поведінку, адже маленькі позитивні дії при щоденному повторенні мають величезний кумулятивний вплив. Капуста кале – не манна небесна, але якщо ти інтегруєш багато таких «капуст кале» в своє життя, останнє зазнає змін. Звісно, я не тільки про їжу, і навіть не тільки про ЗОЖ... Instagram: viktor_mandziak Facebook: Мандзяк Віктор

Наука / Здоров’я

27.12.2024 — № 52 (133)

изик депресії виявився вищим у неодружених людей у всьому світі, показало популяційне дослідження на вибірці, яка представляла 541 мільйон людей з семи країн. Утім сила впливу сімейного статусу на розвиток депресії залежала від таких факторів, як країна проживання, стать і рівень освіти. Ці чинники необхідно враховувати, щоб розробляти заходи запобігання депресії та боротьби з нею. Такі результати опублікували в журналі Nature Human Behaviour. НАСКІЛЬКИ ВИЩИМ БУВ РИЗИК ДЕПРЕСІЇ НЕОДРУЖЕНИХ?

Науковці провели двостадійне популяційне дослідження. Перша його стадія була поперечною і враховувала дані про депресію та її ризики в конкретний момент часу серед понад 100 тисяч людей зі США, Сполученого Ко-

Ризик депресії виявився вищим у неодружених людей ролівства, Мексики, Південної Кореї, Ірландії, Китаю й Індонезії. Друга була повздовжньою і використовувала дані майже 21 тисячі людей, за якими спостерігали від 4 до 18 років. Як виявилося, депресія траплялася у 1,86 раза частіше серед неодружених, ніж серед одружених учасників. При цьому найбільший ризик її появи серед неодружених мали розлучені люди, а найменший – овдовілі. Ризик депресії також був суттєво більшим у жителів західних країн, чоловіків і тих, хто мав вищий ступінь освіти. В учасників дослідження з Китаю та Мексики помітили також підвищення ризику виникнення депресії через паління, а в жителів цих країн і Південної Кореї – ще й через вживання алкоголю. Результати дослідження свідчать про високу поширеність депресії серед неодружених у всьому світі, але також показують фактори ризику, вплив на які може знизити ймовірність появи цього захворювання. ЯКИМИ Є РИЗИКИ ДЕПРЕСІЇ • Як встановили науковці, самотність є вагомим чинником виникнен-

ня депресії, але не викликає більшість інших хвороб, з якими її пов’язували. • У депресії є й генетичне підґрунтя – понад 500 генів науковці пов’язали з більшим ризиком розвитку депресивного та тривожного розладів. • Сама депресія може бути фактором підвищеного ризику розвитку хвороб, зокрема інсульту, ризик якого зростав на 39-54 відсотки, якщо па-

цієнти мали високі бали за шкалою депресії. • Апатія, яка є частим симптомом депресії, також виявилася пов’язаною з розвитком хвороб – вона підвищила ризик деменції в людей старшого віку. Джерело: nauka.ua (https://nauka. ua/news/rizik-depresiyi-viyavivsyavishchim-u-neodruzhenih-lyudej).

Спорт

surma.com.ua

№ 52 (133) —27.12.2024

Спортивні підсумки 2024 року Михайло Яровенко, Буча, «Сурма»

арешті прийшла черга підбивати підсумки року в контексті спорту. За традицією, високосні роки завжди багаті на спортивні події, про які ми сьогодні і поговоримо. Користуючись нагодою, й оскільки ми побачимося вже наступного року, хочу привітати усіх читачів газети «Сурма» з Різдвом та Новим роком. Хай наступний рік принесе нам омріяний мир, спокій і перемогу. А тепер йдемо до наших підсумків. ДВІ ПЕРЕМОГИ ОЛЕКСАНДРА УСИКА

Так сталося, що одна з найголовніших подій для українського спорту (точніше друга її частина) відбулася буквально нещодавно, тому перший розділ буде одночасно і підсумком року, і свіжою новиною. У травні цього року шанувальників боксу в усьому світі чекав історичний бій, на кону якого стояли чотири головні пояси в надважкій вазі. Можна без перебільшення сказати, що мало не весь світ став свідком перемоги Олександра Усика над Тайсоном Ф’юрі. Українцю вдалося об’єднати всі чемпіонські пояси та стати першим абсолютним чемпіоном у гевівейті у XXI столітті. Бій Усик – Ф’юрі завершився після 12 раундів роздільним суддівським рішенням: 115-112, 114-113 та 113-114. У дев’ятому раунді українець був близький до того, щоб закінчити бій достроково, але рефері допоміг Ф’юрі протриматися до гонга. У бою-реванші, який відбувся в ніч із 21 на 22 грудня, Усик успішно захистив свої чемпіонські титули. Поєдинок так само тривав усі 12 раундів, але судді цього разу одностайно стали на бік українця. ЄВРО-2024 ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ З ФУТБОЛУ Для національної збірної України рік розпочався із важливих перемог над Боснією і Герцеговиною та Ісландією у плейоф, які дозволили команді Сергія Реброва вчетверте поспіль

кваліфікуватися до фінальної частини чемпіонату Європи. У компанії з Румунією, Бельгією та Словаччиною після трьох турів групового раунду утворилась цікава ситуація: усі збірні набрали по 4 очки. До плейоф у підсумку вийшли три з чотирьох команд – всі, за винятком України. «Синьо-жовті» виявилися зайвими за додатковими показниками – втретє в історії не змогли подолати груповий етап фінальної частини Євро. Восени команда Сергія Реброва стикнулася з новим викликом – шістьма матчами в дивізіоні В Ліги націй. Хоча Чехія, Грузія та Албанія не були найсильнішими суперниками, «синьо-жовті» почали турнір з двох поразок від албанців та чехів. Проте в наступних чотирьох матчах українці набрали 8 очок і посіли друге місце в групі. Саме з поєдинків Ліги націй для збірної України з футболу розпочнеться 2025 рік – матчами проти Бельгії за право підвищення в дивізіон А. Після цього, у вересні, стартує відбір на чемпіонат світу-2026. ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ На літніх Олімпійських іграх 2024 року в Парижі збірна України здобула 12 медалей, серед яких три золоті, п’ять срібних і чотири бронзові. Перше «золото» Україні принесла команда фехтувальниць, до складу якої увійшли Ольга Харлан, Аліна Комащук, Олена Кравацька та Юлія Бакастова. Друге «золото» виборола Ярослава Магучіх у стрибках у висоту, а третє – боксер Олександр Хижняк. Сергій Куліш у стрільбі з малокаліберної гвинтівки на 50 метрів з трьох

положень та гімнаст Ілля Ковтун у вправі на паралельних брусах зупинилися за крок до медалі. Свої результати, досягнуті на Олімпіаді в Токіо, повторили Людмила Лузан та Анастасія Рибачок у веслуванні на каное-двійці на 500 метрів, а також Парвіз Насібов у греко-римській боротьбі. Загалом від України на Олімпіаду поїхало 140 спортсменів у 23 видах спорту. Уперше наша країна була представлена командою у футбольному турнірі, однак вийти з групи підопічним Руслана Ротаня не вдалося. ПАРАЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ Наприкінці серпня в Парижі стартувала Паралімпіада, де Україна була представлена 140 спортсменами, які змагалися в 17 з 22 видів спорту. В цілому українська команда здобула на Паралімпійських іграх у Парижі 82 медалі, серед яких 22 золоті, 28 срібних та 32 бронзові. АРТЕМ ДОВБИК СТАВ ПЕРШИМ УКРАЇНСЬКИМ ФУТБОЛІСТОМ ЗА 18 РОКІВ, ЯКИЙ ОТРИМАВ НОМІНАЦІЮ НА «ЗОЛОТИЙ М’ЯЧ»

Довбик розділив 29-те місце з новим партнером, захисником Матсом Гуммельсом, з яким виступає в італійській «Ромі» за результатами голосування за «Золотий м’яч». Однак попри це, провів надрезультативний 2024 рік: забив 22 м’ячі у складах команд, що виступають у топ-5 чемпіонатах Європи. 2024 рік став успішним для багатьох українських футболістів, що виступають за кордоном. Андрій Лунін разом з «Реалом» виграв Лігу чемпіо-

нів і став номінантом на «Трофей Яшина», здобувши визнання за свої виступи в плейоф (за винятком фіналу). Також успішно виступає Ілля Забарний, який у «Борнмуті» поступово стає ключовим гравцем, допомагаючи команді боротися за місце в єврокубках. СВІТОВИЙ РЕКОРД ЯРОСЛАВИ МАГУЧІХ Безперечно, найуспішнішою українською атлеткою 2024 року стала Ярослава Магучіх. Вона встановила новий світовий рекорд у стрибках у висоту, який тримався з 1987 року. Українка стала першою в історії, хто подолав висоту 2.10 метра. Це досягнення відбулося на етапі Діамантової ліги в Парижі в липні. Наступним великим досягненням Ярослави Магучіх стало «золото» Олімпійських ігор-2024 у Парижі. Українка здобула перше місце, подолавши висоту 2 метри з першої спроби, що дозволило їй піднятися на найвищу сходинку п’єдесталу. У вересні Ярослава Магучіх здобула перемогу на змаганнях Діамантової ліги в Брюсселі, подолавши висоту 2,01 метра і ставши чемпіонкою турніру. За підсумками року її визнали найкращою легкоатлеткою світу в небігових дисциплінах, а також найкращою легкоатлеткою Європи. БРОНЗА ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО ФУТЗАЛУ Збірна України з футзалу здобула історичні бронзові медалі на чемпіонаті світу-2024 в Узбекистані. У матчі за третє місце «синьо-жовті» розгромили команду Франції з рахунком 7:1. Ці медалі стали першими для України на Мундіалі з футзалу, а також першою медаллю наших збірних на чемпіонатах світу в командних видах спорту з часу відновлення незалежності. Також двоє гравців української збірної отримали індивідуальні нагороди на ЧС-2024. Даниїл Абакшин був нагороджений срібною бутсою як другий найкращий бомбардир турніру. Ростислав Семенченко ж здобув бронзовий м’яч та звання третього найкращого гравця чемпіонату світу.

27.12.2024 — № 52 (133)

СТРАХУВАННЯ АВТО · БУДИНКИ · БОНДИ · БІЗНЕСИ ВІДКРИТТЯ КОМПАНІЙ

• Frameless Showers

WORKERS COMPENSATION

• Framed & Sliding Glass Enclosures

GENERAL LIABILITY

• Reverse Painted Glass Kitchen Backsplashes • Glass Enclosed Wine Cellars • Glass Railings • Mirrors & Glass Designs

Art Stass, Inc. 1024 North Ave Des Plaines, 60016 Phone: 847-341-2777 Fax: 847-635-1573 www.artstass.com

ПРАЦЮЄМО ДЛЯ УКРАЇНЦІВ ВСІ КОНСУЛЬТАЦІЇ БЕЗКОШТОВНІ

розмовляємо англійською, польською та розуміємо українську мову Ewelina Wawrzuta 5050 N. Cumberland Ave, 19T, Norridge IL, 60706 Ph; 708-695-5051 Text; 312-522-1071 rozainsurance@gmail.com працюємо з понеділка по суботу, в неділю за записом

www.autowisegroup.com autowisegroup@gmail.com

Ваш надійний партнер з купівлі автомобілів на аукціонах та транспортуванні авто Легко купуйте та відправляйте автомобілі з аукціонів, а також транспортуйте свої автомобілі як усередині країни, так і за кордон.

929-705-1229

Літературна сторінка Лідія Підвисоцька, ІваноФранківськ, «Сурма»

(оповідання)

а вікном не випогоджувалося. Стогнало і завивало, як за покійником. Крутило снігом. Цілі пригорщі того колючого снігу вітер жбурляв у вікна, що вони аж дзвеніли під могутніми ударами. Гуділо в комині. Дим над ним не піднімався прямо і високо, а стелився над хатою, хилився пригнічено, ніби змучена людина під важким тягарем недолі. В таку негоду страшно на вулицю вийти, не те що бути десь в дорозі. Дениско, правда, раз у раз вибігав з хати, але тільки для того, щоб подивитися, чи не зійшла на небі зірка. Поява зірки у різдвяну ніч сповіщає людей про народження маленького Ісуса Христа. Зійшла зірка на небі – народився Ісус! І тоді можна сідати до святої вечері. Бігає Дениско, бігає, поглядає на небо, а зірка ніби у хованки з ним грається. Ніяк не хоче з’являтися… Нарешті, нарешті зійшла! Та й велика яка, яскрава! Тільки-но Денис хотів повернутися до хати з радісною звісткою, як голосно загавкав Бровко. Але дивно якось загавкав. Не так cердито, як на чужих, а розгублено, винувато. Дениско швиденько побіг туди, звідки доносився гавкіт собаки. Мудрий Бровко, побачивши Дениса, відразу замовк. – Що трапилось, Бровку? – суворо спитав. – Чого ти? Тебе ж нагодували! А Бровко втупився просто в очі хлопцеві, ніби щось сказати хоче, аж повискує тихенько, ніби дивується, що той нічого не бачить. Дивиться Денис, а просто біля собачої будки жінка з дитиною на руках. Закутана в якесь дрантя, тільки очі виглядають. Труситься вся, змерзла, видно, і задубілими руками дитину до себе тулить. Розгублений Бровко переступає з однієї лапи на другу, тупцяє на місці і не знає, що робити. Очікувально на Дениса дивиться і гавкає. Рятуй, мовляв, забирай до хати! – Тітко, тітко, – тихенько сіпає її хлопець за плече. – Вставайте! Не сидіть тут! Замерзнете! Дениско спробував підняти жінку, де вже там йому самому довести її до хати. Не здужає! Вона зовсім виснажена, вибилася з сил, кроку ступити не може… Як тільки сюди дійшла – невідомо. До того ж, і дитина на руках вже величенька… Ні! Треба гукати тата на допомогу. Тато з мамою помаленьку завели незнайомку з дитиною до теплої хати. В хаті відігрілися, попоїли, бо дуже вже худими і зголоднілими виявилися несподівані гості – тітка Марія і Богданчик.

surma.com.ua

№ 52 (133) —27.12.2024

Спи, Ісусе, спи…

– Ми – родом з Чернігівщини, – розповідала сумно Марія. – Хата наша згоріла… Добираємося до своїх далеких родичів в Чернівці. Пішки добираємося, бо грошей на проїзд в нас немає… Та по дорозі завірюха розгулялася. Ледве не замерзли, в темноті збилися з дороги, довго блукали в заметах і випадково наткнулися на ваш хутір. – Молодець Бровко, що знак подав! – втрутився Дениско. Тітка Марія лагідно йому всміхнулася – Дякую тобі, Денисе, що до нас підійшов, допоміг, бо в мене вже не було сили навіть на те, щоб до хати підійти, у двері постукати. – Як же ви дійшли сюди аж з Чернігівщини? – журливо запитала мати. – То ж не близький світ? – Поки по шосе йшли, підвозили добрі люди. Задарма підвозили. Не у всіх ще серця зашкарубли, – пояснила тітка Марія. – Це вже я тут заблукала. – Ось що! – втрутився тато. – Своїх родичів вже по святах пошукаєте. А сьогодні – святвечір, завтра – Різдво… Будьте нашими гостями. Куди вам знову з дитиною блукати? І так забрели далеко від Чернівців. Зовсім в іншу область потрапили. – Залишайтесь, сестро! – це вже мати приєдналась до чоловіка. – Залишайтесь, тіточко! Залишаймось, мамо! – в один голос вигукнули Дениско з Богданчиком. – Спасибі, люди добрі! Спасибі вам! – низько вклонилася в пояс втішена і здивована жінка. – Як же так? – розгубилася. – Ви ж мене цілком не знаєте, а гостювати запрошуєте… – Хіба по людині не видно, хто вона, що вона, – знову обізвалася мати, – По очах відразу видно. Очі не збрешуть. Тітка Марія соромливо синіла незабудками з-під довгих закручених вій. Залишилися тоді несподівані гості, на всі свята залишилися. І вечеряли разом, і Різдво святкували! До церкви ходили, і на Йордан воду посвячували. А що вже Дениско радів, що має на канікули товариша!.. Вони ж на хуторі живуть, від села далеко. Всі однокласники – в селі. Ще влітку, звісно, щодня зустрічаються, а взимку… Сніг глибокий, мороз, віхола… До школи піти – проблема. Возить тато свого сина до школи саньми, запряженими коником. То ж до школи!… А для ігрищ з товаришами, для пустощів батько возити не бу- де. Та і Денис не просить, розуміє… Не маленький!.. До церкви теж тато відвіз саньми. Почепив на Орлика дзвіночки. Ох, і весело було їхати через ліс по пухнастому сніжку під веселий передзвін маленьких дзвоників! А в зимовому лісі – казка! Ліс – сонний зачарований, в пухнасті шуби закутаний. Біло-біло навколо! Так святково, урочисто. Тиша

глуха, така, що аж вухам боляче. Ялинки важко опустили засніжені лапи додолу, черкають ними снігові замети. Поскрипують дерева від морозу. Кущі – волохаті від інію… Кумедні такі, мов їжачки. А небо – синє, глибоке… Зовсім, як очі тітки Марії. І сонце яскраво світить. Хоч по-зимовому світить, не гріє, а все ж, весело-весело. Золотить снігове покриття, і сніг від сонця виблискує, як позлітка, сліпить очі. Зірветься снігур чи зимородок, колихне гілку – посиплеться з неї сніг просто в пухнасті білі перини. І знову тиша, і знову безгоміння… Ввечері колядували. Яких тільки колядок не співала тітка Марія. Дениско таких і не чув. А голос у неї, як в солов’я! Дзвінкий та високий. В церкві не співала… Соромилася, мабуть, між чужими людьми. І так на неї всі зацікавлено поглядали. Довелось сказати, що родичі приїхала святкувати. Не розповідати ж усім людям їхню сумну історію. А в хаті колядувала багато… – Який голос у вас хороший! – захоплювалась мати Дениса. – Вам би співачкою стати! В консерваторію би! Гріх такий талант від людей ховати. Вас повинні слухати, насолоджуватись вашим чудовим співом! – Де вже мені вчитись по консерваторіях, – сумно посміхнулась тітка Марія. – Мені б тепер он того неслуха вивчити, в люди вивести. – Я, мамо, лікарем буду, – то малий Богданко подав голос. – Я тоді всіх людей вилікую. – Вилікуєш, синку, – лагідно погладила його по голівці мати. – Ну, що ж, – обізвався тато, – нумо ще по чарці, та й заспіваємо ще перед сном! Заколядуємо ще раз! Починайте, пані Маріє! Ви колядок багато знаєте. –Яку ж би то ще заспівати? – задумалась Марія… І раптом почала тихенько і журливо: «Спи, Ісусе, спи, спатоньки ходи, Ми тя будем колихати, Пісеньками присипляти, Люлі! Серденько, люлі!..» Всі заслухалися… Чарівний голос Марії просто дзвенів, переливався і відчувалося, що тісно йому в хаті, що він хоче за двері, на волю. А Дениско слухав, тамуючи подих. В його грудях раптом стало тісно серцю. Те серце чомусь почало рости, зробилось таке велике, гаряче і хлопець злякався, що воно теж, як пісня , зараз вирветься назовні і полетить вслід за нею у засніжені простори. Особливо зворушили Дениска останні слова: «Спи, Ісусе, спи, а серце втвори… Не питай, що далі буде, Що зготують тобі люди… Люлі! Серденько, люлі!» «Що зготують?»… О! Дениско добре знав, що зготують! Він читав Єванге-

ліє і на все життя запам’ятав і про Голгофу, і про муки Ісуса, і про жахливу смерть божого сина на страшному хресті. Звичайно, потім буде воскресіння, але поки воно наступить, Ісус повинен пройти хресну дорогу. Ще зовсім малим Дениско думав, чи знав Ісус Христос про свою страшну долю?... Звичайно, звичайно, знав усе наперед, інакше він не був би Божим Сином. Але чи знав ще в дитячому віці, ще коли був зовсім малим? Таким, як Богданко, а потім – як Денис? «Може, не знав, – з надією думав хлопчик, і серце його, просто, розривалося від жалю. – Може, в дитячому віці все таки не знав… Бо це дуже страшно: жити і знати, що ти скоро помреш, та ще і так жахливо, на хресті!.. Як можна з цим жити і спокійно спати?» «Спи, Ісусе спи, очка зажмури, Спи на рученьках Марії, То ж вона тебе леліє, Люлі, серденько, люлі!» Як можна любити тих, що потім знущатимуться над тобою, тих, що підло зрадять тебе і розіпнуть, присудять на довгу мученицьку смерть? Як можна цих людей любити до такої міри, щоб померти за них, за те, щоб їм простилися всі гріхи? Це ніяк не міг осягнути його дитячий розум, прийняти його щире, дитяче, непримиренне серце! Невинна душа і серце не визнають ніяких компромісів… По святах тато сам відвіз своїх гостей на станцію, посадив на електричку. Вона їх мала відвезти просто до родичів, без жодних пригод…. Ще потім був лист, в якому тітка Марія дякувала за сердечність, за гостинність, особливо теплі слова були написані для Дениска, якого жінка називала «своїм маленьким рятівником». І про Бровка згадала, не забула… Більше від них не отримували нічого… А потім була війна! Довга, люта, кривава… Війна, яка все переплутала в хаосі тривог, втрат і марних очікувань… Вже пізніше, після війни, коли хлопець виріс, якось у програмі «Для тих, хто не спить» передавали концерт естрадних співаків. І Дениско відразу впізнав знайомий голос, який колись, в далекому дитинстві так його зворушив. На жаль, тітки Марії вже не було в живих. Концерт, як пояснили Денису на радіо, був записаний на плівку. Вона померла ще зовсім молодою, але голос свій, свою пісню, свою душу встигла донести до людей. А з Богданом Денис, звісно, зустрівся. Колись ви про це неодмінно дізнаєтесь.

27.12.2024 — № 52 (133)

КОМПАНІЯ ШУКАЄ ПРАЦІВНИКІВ! Сімейний бізнес з багаторічним досвідом.

ШУКАЄМО ДОСВІДЧЕНИХ ПРАЦІВНИКІВ та тих хто бажає здобути будівельну професію НАМ ПОТРІБНІ БУДІВЕЛЬНИКИ ТАКИХ ПРОФЕСІЙ: - інсталятор водостоків та ринв - зовнішня обробка будинків - зовнішнє фарбування та стейнування будинків - покрівля дахів - сайдінг - інші будівельні спеціалісти В нас найкращі умови оплати праці відповідно до кваліфікації. Допомагаємо з переїздом і проживанням.

Потрібна базова англійська мова для спілкування. Ви можете жити і працювати в мальовничому штаті Монтана, містечко BIG SKY.

406-993-9339

Дзвоніть до нас: Відправляйте резюме на: info@BigSkyGutterCo.com

VILLAGE DOCTOR

2323 W. Chicago Ave. 773 276 8600

МЕДИЧНИЙ ОФІС ДЛЯ ВАШОЇ РОДИНИ В ЦЕНТРІ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА В нас Ви можете зробити всі аналізи крові

Доктор Юрій МЕЛЬНИК, MD.

• • •

на рівень цукру та холестерину печінкові та ниркові проби на рівень вітамінів

Медогляд до школи, спорту, праці. МИ - ЛІЦЕНЗОВАНА КЛІНІКА ДЛЯ ВОДІЇВ CDL.

СПЕЦІАЛЬНА ЗНИЖКА ДЛЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ МЕДОГЛЯД ДЛЯ ІММІГРАЦІЇ. Green Card форма I 693. До кінця 2024 року - тільки $240

Доктор Ольга САЛЕЦЬКА, лікар інтегративної медицини.

ПІДТРИМУЄМО УКРАЇНУ

Берегиня

surma.com.ua

«СУРМА» ДБАЄ НЕ ЛИШЕ ПРО ДУХОВНУ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ПОЖИВУ ДЛЯ НАШИХ ЧИТАЧІВ, А Й ПРОПОНУЄ СМАЧНІ РЕЦЕПТИ ВІД МАЕСТРО УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ ЄВГЕНА КЛОПОТЕНКА.

ДОМАШНЄ ПЕЧИВО ЧОКОПАЙ ВІД ЄВГЕНА КЛОПОТЕНКА Печиво чокопай – один з тих смаколиків, що можна купити у супермаркеті. Хоча воно з’явилось на нашому продуктовому ринку відносно нещодавно, доволі швидко знайшло своїх поціновувачів. Втім, це не дивно, бо смакує воно круто, а концепція страви доволі вдала, бо поєднує і тісто, і крем, і шоколад. Здається, що зробити таке печиво самостійно складно. Але я перевірив – це не так! Пропоную поекспериментувати та приготувати чокопай в домашніх умовах.

ПОРАДИ З ПРИГОТУВАННЯ ПЕЧИВА У цьому рецепті крем робиться на основі цукрового сиропу та желатину. Але це також може бути магазинне маршмеллоу, яке потрібно розплавити в мікрохвильовці або на водяній бані, щоб отримати крем. Замість маршмеллоу також підійде меренга, яку легко зробити з білків. Потрібно збити їх з цукром та лимонним соком на водяній бані до стану стійких піків, а дали висадити крем

ДЕСЕРТ ДО СВЯТ. ТИРАМІСУ З МАНДАРИНАМИ ВІД ЄВГЕНА КЛОПОТЕНКА Фішка цього рецепту – насичений на смак мандариновий курд. Щоб він вийшов ідеальним, потрібно взяти смачні мандарини. Взимку продається багато різних сортів. Я раджу спробувати сорти «Клементин» та «Муркот». Одразу попереджу, що цей курд виходить доволі солодким. Тож ви можете взяти менше цукру або ж додати до нього лимонний сік, що збалансує смак готового крему. ПОРАДИ З ПРИГОТУВАННЯ ТИРАМІСУ Як завше прошу вас брати для збивання вершкового крему жирні та хо-

№ 52 (133) —27.12.2024

на печиво за допомогою кондитерського мішка.

Випікайте печиво протягом 15 хвилин при 180 градусах. Готове печиво охолодіть.

ІНГРЕДІЄНТИ Для печива: 1 яйце 50 г цукру дрібка соли 10 г ванільного цукру 50 г масла 120 мл молока 180 г борошна 1 ч. л. розпушувача Для печива: 50 мл води 7 г желатину 100 г цукру 40 мл води 1 ч. л. лимонного соку 85 г чорного шоколаду 100 мл вершків 33 %

КРОК 4 Для крему змішайте 50 мл води та 7 г желатину. Дайте 5 хвилин набухнути. Окремо змішайте 100 г цукру та 40 мл води. Закип’ятіть сироп у сотейнику, додайте 1 ч. л. лимонного соку, зніміть з вогню та охолодіть. КРОК 5 Розтопіть желатин на паровій бані або у мікрохвильовці. Додайте його у цукровий сироп та збийте масу міксером до утворення крему. Потрібно збивати десь 10 хвилин.

КРОК 6 Викладіть крем у кондитерський мішок та нанесіть на печиво. Далі накрийте одну половинку печива іншою та відКРОК 1 правте чокопай у холодильник на 1 гоУ мисці збийте вінчиком 1 яйце, 50 дину. Має вийти десь 10-14 штук печива г цукру, дрібку солі, 10 г ванільного цу- залежно від діаметру. Якщо реклама заважає вам готувакру, щоб цукор розчинився. ти, відключіть її, придбавши підписку. КРОК 2 КРОК 7 Далі додайте 50 г масла, 120 мл молоОкремо розтопіть на водяній бані 85 ка кімнатної температури, перемішайте. Додайте 180 г борошна та 1 ч. л. роз- г чорного шоколаду зі 100 мл вершків пушувача. Об’єднайте усі інгредієнти, 33% до однорідності. Занурте печиво у шоколадну глазур повністю або на пощоб вийшло однорідне тісто. ловину. Викладіть на пергамент, щоб глазур схопилась і шоколад стабілізуКРОК 3 Перекладіть його у кондитерський мі- вався. Можна відправити печиво у хошок з прямою насадкою. Висадіть печиво лодильник. Подавайте чокопай до чаю на деко з пергаментом діаметром 3-4 см. або кави. Нехай смакує!

ІНГРЕДІЄНТИ Для мандаринового курда: 400-450 г мандаринів (150 г соку) 4 яйця 50 г цукру 80 г масла 1 жовток Для вершкового крему: 200 мл вершків 33% 30 г цукрової пудри 400 г маскарпоне Для тирамісу: 200 г печива савоярді 300 мл молока 2-3 мандарини для прикрашання

лину збивайте на невеликій швидкості, а потім збільште до максимальної. Додайте 30 г цукрової пудри та 400 г маскарпоне та збийте масу до об’єднання інгредієнтів. КРОК 4 Починаємо складати тирамісу. Занурте у молоко печиво савоярді й викладіть на дно прямокутної керамічної форми. Всього для десерту піде близько 200 г печива та 300 мл молока. КРОК 5 Зверху покрийте печиво вершковим кремом, а далі мандариновим. Розрівнюйте крем ложкою.

КРОК 1 Подрібніть у блендері 400-450 г манлодні вершки. У холодному стані жир даринів без шкірки. Процідіть масу, КРОК 6 твердий, він краще утворює маленькі щоб отримати сік. Нам потрібно 150 мл Повторіть шар печива, далі покрийбульбашки повітря, що додають крему соку. те його мандариновим курдом, а за ним вершковим кремом. об’єм. Теплі вершки стають рідшими, і КРОК 2 жир не може ефективно утримувати поЗмішайте 4 яйця, 50 г цукру, 80 г масКРОК 7 вітря. До того ж якщо вершки будуть тела, 1 жовток та сік мандаринів у сотейОстанній прошарок прикрасьте 2-3 плими, то жир може розшаровуватися. нику. Варіть на маленькому вогні до запорізаними на кружечки мандаринаВ класичному рецепті тирамісу печигустіння протягом 5 хвилин, постійно ми. Дайте декілька годин настоятися в во савоярді занурюють у каву. Але цього помішуючи. Охолодіть курд. холодильнику. Нехай смакує! разу я пропоную більш ніжний варіант з молоком. Буде цікаво зробити каву з КРОК 3 Смачного! молоком та використати її для печива. Але тут все залежить від ваших смакоДля крему збийте 200 мл вершків Підготувала Діана Царук. вих уподобань та готовності експери- 33% збийте потужним міксером до Джерело: https://klopotenko.com/ ментувати зі смаками. утворення стійких піків. Першу хви-

27.12.2024 — № 52 (133)

31 ГРУДНЯ

та зіркові гості

RED BOTTLE BAR & BLUE FIRE RESTAURANT

Святковий старт - $75 Вхід на бар без резервації столику. Включає безлімітний фуршет до 11 pm.

СТАНДАРТ - $150 Місце за столиком. Входить: брускети з томатами, сирна/м`ясна дошка, салат олів`є, паста Rigatoni ala Vodka, Chicken Limone, медовик.

VIP - $200 Місце за столиком. Входить: брускети з грибами/ прошуто, сирна/м`ясна дошка, олів`є та грецький салат, стейк з картоплею, лосось з овочами гриль, фруктова тарілка, медовик. Також на кожних 4 особи подається пляшка вина та пляшка коньяку. Є можливість приносити свій алкоголь (з Cork Fee).

1 (708) 453 21 55

7438 W North Ave, Elmwood Park

Василь Марущак, фронтмен гурту

DOLYNKA UKRAINIA CONSULTING № 52 (133) —27.12.2024 050 N Cumberland A Norridge, IL 60706 Teл. 773-600-2727

наsurma.com.ua посилку в Україну

Промо код

5DOL23 ЗАБИРАЄМО ПОСИЛКИ З ВАШОГО ДОМУ, БЕЗ ДОДАТКОВОЇ ОПЛАТИ

DOLYNKA UA-US PA 1590 N Rand Rd., Pal Teл. 773-600-2727

Є питання? Ми радо відпов

Онлайн-чат на нашому веб-сайті:

Електронна пошта: info.canada@m

Безкоштовний телефон: 1-800-361-

Виклик кур’єра Більше акцій - в Facebook за номером телефонуfacebook.com/MeestCanada

Telegram чат: @Meest_Canada_Bot

Прямі повідомлення на нашій сто facebook.com/MeestCanada

312-404-1923 дзвінки та смс

ПРИ ПОШКОДЖЕННІ ПЛІВКИ ПЕРЕВІРЯЙТЕ ВМІСТ ПОСИЛКИ

ІММІГРАЦІЙНИЙ АДВОКАТ ОЛЬГА НАКОНЕЧНА

Імміграційний Широкий спектр імміграційних послуг: адвокат • Возз'єднання сім'ї з громадянами та резидентами США • Імміграційні наОльга неімміграційні візи в США Наконечна

• Продовження статусу перебування та зміна статусу в США • Програма Uniting for Ukraine/продовження паролю Широкийпаролю спектр імміграційних послуг: • Оформлення (Temporary Protected Status) та дозволу на роботу Возз'єднання сім'їTPS з громадянами та резидентами США ІмміграційніЗеленої на неімміграційні • Продовження Картивізи в США Продовження статусу перебування та зміна статусу в США • Подача документів на громадянство США Програма паролю Uniting for Ukraine/продовження паролю •Оформлення Оформлення Advance Parole тимчасового TPS (Temporary Protected Status)для та дозволу на роботу виїзду за кордон Продовження Зеленої Карти США • Reentry Permit для резидентів Подача документів на громадянство США Оформлення Advance Parole для тимчасового виїзду за кордон Reentry Permit для резидентів США

www.nakonelaw.com

701 Lee Street, Suite 610 Des Plaines, IL 60016 847-391-1008 oﬃce@nakonelaw.com

www.nakonelaw.com

DOLYNKA.com

www.

CHECK THE PARCEL WHEN THE TAPE IS BROKEN

27.12.2024 — № 52 (133)

UNIVERSE CARRIER

це логістична компанія, яка за 12 років свого існування, зарекомендувала себе як конкурентоспроможний лідер у сфері перевезень, створений задовольняти запити клієнтів.

Ми використовуємо новітні, високоякісні технології та інноваційне обладнання. Наш відданий персонал та професійні водії надають широкий спектр транспортних і логістичних послуг. Universe Carrier має найбільш розгалужену транспортну мережу, що забезпечує надійну своєчасну доставку товарів (перевозимо через 48 континентальних штатів, Аляску та Канаду).

WWW.UNIVERSECARRIER.COM 14351 WEBER DR, HUNTLEY, IL 60142

Наша формула успіху полягає у спілкуванні, якісному плануванні та сильному бажанні розвивати наш бізнес і відносини з клієнтами через партнерство, покращуючи транспортні рішення та послуги. Ми на 100% підтримуємо своїх водіїв і маємо найновіші та найбезпечніші вантажівки. Використовуючи запатентовану технологію, ми можемо оптимізувати режим обслуговування, який найкраще відповідатиме вашим потребам, і забезпечити активне відстеження кожного відправлення. Ми завжди раді бачити у своїй команді водіїв з досвідом, а також без досвіду, адже у нас є програма тренування, де ви можете швидко навчитись і стати невід’ємною частиною нашої компанії.

Працювати з нами - це зростати щодня!

surma.com.ua

№ 52 (133) —27.12.2024

СПЕЦІАЛІСТ ЩО ПРАЦЮЄ ДЛЯ ВАС

НАТАЛЯ АСЕВЕДО КУПІВЛЯ ТА ПЕРЕФІНАНСУВАННЯ ЖИТЛА ВСЕ НЕМОЖЛИВЕ СТАЄ МОЖЛИВИМ ! ДЗВОНІТЬ ДО НАС З ПИТАНЬ КУПІВЛІ НЕРУХОМОСТІ ТА ОТРИМАЄТЕ ВСІ ВІДПОВІДІ В ОДНОМУ ОФІСІ

БЕЗКОШТОВНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ПО ТЕЛЕФОНУ

773-368-0123

• Індивідуальний підбір фінансування • Федеральні позики • Низькі відсотки • Позики під ремонт • Перефінансування з CASH OUT • Перефінансування без додаткових коштів NO CLOSING COST • Можливе 100% фінансування

Solution Financial Mortgage Company (NMLS ID 267469)

www.gosfmc.com

Наша адреса: УКРАЇНСЬКА ОКОЛИЦЯ 1706 W. CHICAGO AVE., CHICAGO, IL 60622 Tel.: 773-109-1950 Fax: 847-834-0106 nacevedo@gosfmc.com NMLS ID:232240

AN ILLINOIS RESIDENTIAL MORTGAGE LICENSEE

РОЗМОВЛЯЄМО УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

З Новим роком та Різдвом Христовим!