Issuu

УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА

ВИХОДИТЬ ЩОТИЖНЯ

№ 51 80 | 22 ГРУДНЯ 2023 | USA, UKRAINE

Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин №30 ▶ стор. 2

Благодійні заходи «Академія перемог» в Америці ▶ стор. 20

Святкові зустрічі у церкві Андрія Первозванного ▶ стор. 24 БУДЕМО ВДЯЧНІ ЗА ПІДТРИМКУ РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ «СУРМА» SURMA, 5050 N. Cumberland Ave., Ste 18-S, Norridge, IL 60706, uausamedia@gmail.com

ISSN 2832-4676

surma.com.ua

№ 51 (80) — 22.12.2023

Дорогі браття і сестри! Ось і знову прийшла до нас чарівна і хвилююча передріздвяна пора. Пора, сповнена великою радістю, великою любов’ю, очікуванням чогось особливого у житті. Адже Різдво за будь-яких обставин не перестає бути одним із найвеличніших наших свят. Коли за вікном мир і спокій – слава Господу за все! Коли таке лихоліття, яке спіткало сьогодні Україну і українців, – наші серця не повинні піддаватися якомусь сумніву, зневірі чи розчаруванню. Навпаки – ми маємо зносити свої молитви до Отця небесного, маємо просити новонародженого Господа нашого Ісуса Христа, аби допоміг нам врятуватися від великої біди. І Він обов’язково допоможе і врятує. Хіба ж ми не співаємо в одній із колядок: «Прийшов днесь із небес, щоб спасти люд свій весь»?! Треба тільки вірити. Бо по вірі нашій воздається нам. Важливо розуміти суть Різдва. Чи ви зауважили, що вітаючись у ці дні, ми інколи кажемо «Христос народився!», а інколи кажемо «Христос рождається!», хоча знаємо, що його народження уже відбулося понад дві тисячі років тому. Фізичне народження. А духовне – воно відбувається і нині. Христос і нині продовжує рождатися для всього світу і для кожного із нас. А тому не треба думати, що повезло тільки тим людям, які тоді бачили Христа. Нам також «повезло», якщо ми вміємо бачити Христа у собі, у всьому довкола себе. Якщо розуміємо, що Бог іде поруч із нами з тих пір і сьогодні, якщо розуміємо, що за всім у нашому житті стоїть Христос, що насправді Бог є режисером нашого життя. А тому свято Різдва – це не тільки можливість підготувати Святу вечерю, зібратися родиною за святковим столом, ходити в гості, колядувати. Так, все це для нас традиційно було і залишається елементами цього свята. Однак за ними не слід забувати, для чого народився Ісус Христос. Чи лиш для того, аби раз на рік ми мали свято? Звісно, ні. Господь прийшов у цей світ Сином Людським, щоб ми мали приклад, як повинна себе поводити людина, як вона повинна прожити свій вік, щоб, будучи в житті громадянином тієї чи іншої держави, завершивши свій земний шлях, отримати громадянство Неба, громадянство Вічності. А їх у Господа треба заслужити – своїми діями, своїми вчинками, своїми словами і думками, своїми бажаннями і стремліннями. Так, життя кожного із нас має радість і смуток, має успіхи і проблеми. І коли виникає якась прикрість, ми кажемо: «Боже, чому?» А чому Ісус Христос, будучи всесильним Богом, дозволив свої страждання, своє розп’яття на хресті? Він не питав свого Отця «чому?». Він сказав про своїх кривдників і палачів: «Прости їм, бо не відають, що роблять…» Так само не відають, що роблять, ті, хто нині став кривдником України. І якщо ми запитуємо, чому є зло у цьому світі, то маємо знати, що Бог дав людині волю і розум. Але Бог не винен, що не кожна людина уміє правильно розпорядитися своєю свободою і своїм розумом так, як того хоче Господь. Хоче, але не заставляє. Жодну людину не можна змусити бути доброю чи злою. Це завжди є вибором самої людини. Людина має приклад – життя Ісуса Христа. Має приклад великої любові і великої жертовності. Але ми бачимо, як гроші і багатство затьмарюють розум людини. Як її серце беруть у полон заздрість і злоба. Як тому, хто має хоч трохи влади, хочеться панувати над іншими. Як тому, хто має диктаторські амбіції, хочеться заволодіти тим, що йому не належить. Усе це ми і бачимо зараз на Україні. І всі ми переживаємо за долю рідної землі, навіть проживаючи далеко за її межами. Але там народилися ми або ж були народжені наші батьки чи діди. Там залишилися наші родини. Там сьогодні смуток і біль. І звитяга тих, хто захищає не просто українську землю, а завтрашній день України. Цього року я двічі побував на Україні. Не вдалося, як це було попереднього року, відвідати східні області. Але це правда, що війна триває не тільки на Сході України. На Заході вона триває також, бо звідси також пішли на війну її сини і доньки, тут також всіяні цвинтарі могилами захисників. Тут також плачуть матері, безмовно ридають молоді вдови, залишаються сиротами діти. Для когось цьогорічне Різдво буде сумним і гірким. І в тому також є наше з вами християнське покликання – вділити увагу людям, яких спіткало лихо, які мають страждання на душі, зігріти їх своєю любов’ю і співчуттям, своєю моральною чи матеріальною допомогою, підтримати їх, скріпити їхню віру і надію на людську і Божу поміч. Знаю, що до всіх військових позицій спробують дістатися волонтери з гуманітарною допомогою, зі святковими гостинцями, які передають їм із дому. Бо і справді дуже хочеться, щоб кожного нашого захисника зігріло у ці дні відчуття свята, щоб новонароджений Ісус благословив і їх, і всіх нас таким бажаним, таким очікуваним миром. Велика допомога традиційно іде до України і звідси, з Америки, й зокрема із Чикаго. А ще ми тут зустрічаємо поранених бійців, допомагаємо коштами на лікування, на протезування, на реабілітацію. Ми молимося за всіх живих. Ми поминаємо загиблих. Ось нещодавно у нас відбувся чудовий вечір вшанування пам’яті трьох загиблих воїнів, про яких розповідали їхні сестрички. Й упродовж усього вечора мене не покидала думка, що про це треба знімати фільми, треба писати книжки. Тому що прийдешні покоління мають знати, якою важкою була боротьба за право України бути вільною державою, якою дорогою ціною давалася. «Дай нам в мирі жити», – співаємо ми у добре відомій всім колядці «Нова радість стала». І віримо, що цією радістю – миром у наших душах і на нашій рідній землі – благословить нас Дитятко Боже, що Господь виведе все на добро. Тому що свого часу життя Христа закінчилося розп’яттям, але потім було Воскресіння. Молімося до Бога. Покладаймося на Бога. Відкриваймо свої серця для Бога. І при цьому пам’ятаймо, що слід не тільки очікувати Божих ласк, слід змінювати з Божою допомогою себе і світ навколо себе. Слід дорожити тим, що Бог дав нам уже, зараз. Хтось із мудреців сказав: «Я плакав, коли в мене не було взуття. Але я перестав плакати, коли побачив людину без ніг…» Ви розумієте, про що це? Про те, що життя наше завжди сповнене благословеннями. Про те, що у кожного із нас є тисячі причин сказати «дякую», звівши погляд свій до неба. До високого і чистого неба, на якому невдовзі засяє Вифлеємська зоря, сповіщаючи про народження Сина Божого. І нехай ваші серця сповняться світлою радістю, коли почуєте від когось або ж самі будете промовляти: «Ісусик маленький не спить, не дрімає, своїми рученятами весь світ обіймає. І вашу хатину, і вашу родину, і всю Україну – Христос ся рождає!» Від щирого серця і з любов’ю до усіх вас владика Венедикт Алексійчук, єпископ Чиказької єпархії УГКЦ.

22.12.2023 — № 51 (80)

surma.com.ua

Поранений

ВОЇН потребує

ДОПОМОГИ

№ 51 (80) — 22.12.2023

Це – Андрій Марунчак. Йому – 31 рік. Він родом із Калуша Івано-Франківської області. Будучи непридатним до служби в армії за станом здоров’я (проблеми зі слухом), все ж отримав повістку на війну.

26 ȓȐȗȕȧ ȕȐȕȭȠȕȤȖȋȖ ȘȖȒț, ȊȖȦȦȟȐ ȕȈ ǯȈȗȖȘȭȏȤȒȖȔț ȕȈȗȘȧȔȒț, ǨȕȌȘȭȑ ȖȚȘȐȔȈȊ ȊȈȎȒȍ ȔȭȕȕȖ-ȊȐȉțȝȖȊȍ ȗȖȘȈȕȍȕȕȧ. ǱȖȔț ȈȔȗțȚțȊȈȓȐ ȗȘȈȊț ȘțȒț ȭ ȗȘȈȊț ȕȖȋț. ǹȍȘȑȖȏȕȐȝ ȚȘȈȊȔ ȏȈȏȕȈȓȐ ȖȘȋȈȕȐ ȟȍȘȍȊȕȖȮ ȗȖȘȖȎȕȐȕȐ. ǨȕȌȘȭȑ ȗȍȘȍȕȭș țȎȍ ȌȍșȧȚȒȐ ȖȗȍȘȈȞȭȑ. ȁȖȌȖ șȓțȝț, ȚȖ ȓȭȊȐȔ ȊțȝȖȔ ȝȓȖȗȍȞȤ ȕȍ ȟțȫ țȏȈȋȈȓȭ, ȗȘȈȊȐȔ – ȕȈ 30 ȊȭȌșȖȚȒȭȊ. ǯȈȘȈȏ ǨȕȌȘȭȑ ȗȍȘȍȉțȊȈȫ ț ȓȭȒȈȘȕȭ Ȋ ǲȐȫȊȭ. ǶȉȋȖȊȖȘȦȫȚȤșȧ ȔȖȎȓȐȊȭșȚȤ ȏȈȉȘȈȚȐ ȑȖȋȖ ȕȈ ȓȭȒțȊȈȕȕȧ ȭ ȗȘȖȚȍȏțȊȈȕȕȧ ȌȖ ǹȗȖȓțȟȍȕȐȝ ȀȚȈȚȭȊ ǨȔȍȘȐȒȐ. Ǿȍ – ȌȖȊȖȓȭ ȌȖȘȖȋȖȊȈȘȚȭșȕȐȑ ȗȘȖȞȍș. Ǩȓȍ ȘȍȈȓȤȕȐȑ ȭȏ ȕȈȠȖȦ ȏ ȊȈȔȐ ȌȖȗȖȔȖȋȖȦ, ȕȈȠȖȦ ȏ ȊȈȔȐ ȜȭȕȈȕșȖȊȖȦ ȗȭȌȚȘȐȔȒȖȦ. ǻ ȉȈȕȒț «ǹȈȔȖȗȖȔȭȟ» ǪǟǬǲǸǰǺǶ ǸǨǽǻǵǶǲ ȏȈ ȕȖȔȍȘȖȔ 190448, ȕȈ ȧȒȐȑ ȊȐ ȔȖȎȍȚȍ șȒȓȈșȚȐ șȊȖȮ ȜȭȕȈȕșȖȊȭ ȗȖȎȍȘȚȊȐ Ǭǳȇ ǨǵǬǸǟȇ ǴǨǸǻǵǿǨǲǨ, Ȍȓȧ ȑȖȋȖ ȗȖȌȈȓȤȠȖȋȖ ȓȭȒțȊȈȕȕȧ ȭ ȗȘȖȚȍȏțȊȈȕȕȧ Ȋ ǹȀǨ. ǩȓȈȋȖȌȭȑȕȭ ȒȖȠȚȐ ȔȖȎȕȈ ȗȍȘȍȊȍșȚȐ ȟȍȘȍȏ șȐșȚȍȔț ZELLO ȕȈ ȕȖȔȍȘ ȚȍȓȍȜȖȕț 773 697 3923 (ȏ ȗȖȏȕȈȟȒȖȦ «Ǭȓȧ ǨȕȌȘȭȧ»). ǲȘȭȔ ȚȖȋȖ, Ȋ ǿȐȒȈȋȖ ȋȘȖȠȭ ȔȖȎȕȈ ȏȈȕȍșȚȐ ȌȖ ȖȜȭșț ȒȖȔȗȈȕȭȮ DOLYNKA UA-USA Consulting ȏȈ ȈȌȘȍșȖȦ 5050 N. Cumberland Ave., Norridge, IL 60706, Ȍȍ ȊșȚȈȕȖȊȓȍȕȈ șȗȍȞȭȈȓȤȕȈ șȒȘȐȕȤȒȈ ȗȖ ȏȉȖȘț ȒȖȠȚȭȊ Ȍȓȧ ǨȕȌȘȭȧ ǴȈȘțȕȟȈȒȈ.

ПЕРЕКАЗ ГРОШЕЙ В УКРАЇНУ ТА БУДЬ-ЯКІ ІНШІ КРАЇНИ СВІТУ

ЦІНИ ЗА ПЕРЕКАЗ ГРОШЕЙ В УКРАЇНУ

ǉǠǙǑ

ǆǜǘǑǟǑ

НАШІ ЛОКАЦІЇ: 1 &80%(5/$1' $9( 1255,'*( ,/ ǋǪǩ ƾȂǞǮ $0 30 Ǎǯǝ ǉǡǠ $0 30

1 5DQG 5G 3DODWLQH ,/

Ворогу – не пробачимо! Бійцеві – допоможемо! Любов і добро творять дива!

ЮЛІЯ СКУЙБІДА 12 РОКІВ ПРАЦЮЄМО ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ. РОЗМОВЛЯЄМО УКРАЇНСЬКОЮ.

СТРАХУВАННЯ АВТО | БУДИНКИ | БІЗНЕСИ | ЖИТТЯ

БЕЗКОШТОВНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА ДОПОМОГА НОВОПРИБУЛИМ ЗІ СТРАХУВАННЯМ АВТОМОБІЛІВ ЗНИЖКА ДО 35% ПРИ ПОЄДНАННІ СТРАХОВИХ ПОЛІСІВ НА АВТО ТА БУДИНКУ СПЕЦІАЛЬНІ ЗНИЖКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ТА ВОЛОНТЕРІВ

ǋǪǩ ƾȂǞǮ $0 30 Ǎǯǝ ǉǡǠ $0 30

1702 W. CHICAGO AVE., CHICAGO IL, 60622 370 S. SCHMALE RD., CAROL STREAM IL, 60188

773-600-2727 • www.dolynka.com

773-235-9900 з понеділка по суботу.

22.12.2023 — № 51 (80)

Шановні читачі газети «Сурма»! Шановні автори і рекламодавці! Шановні прихильники і друзі, критики й опоненти!

Володимир Долинка, власник компанії UKRAINIAN-AMERICAN MEDIA GROUP, Inc.

о усіх вас хочу звернутися у цей передсвятковий час із найщирішими привітаннями з нагоди Новорічно-Різдвяних свят, які завжди приходять у наші домівки з роздумами про прожите і пережите, з надіями на майбутнє, з добрими побажаннями для добрих людей. За вікном – останні грудневі дні. Котиться за обрії часу ще один календарний рік нашого життя. Ще одне Різдво ось-ось засяє на небі яскравою Вифлеємською зорею. Уже другий рік поспіль для українців у всьому світі очікування цих особливих свят сповнене водночас і духовним піднесенням, і гіркотою. Рік тому ми сподівалися, що торішнє Різдво стане першим і єдиним в умовах війни. Переживши важку воєнну зиму, сподівалися, що стане переможною весна. Потім сподівалися на переможне літо, потім – на осінь. Та знову мусимо констатувати: ще одне Різдво приходить до нашої спільної української хати під постріли і вибухи, з кров’ю і сльозами, із втратою близьких нам людей, із втратою захисників. Руйнації, смуток, горе і плач приніс на нашу землю русскій мір, який своїми діями продемонстрував на увесь світ, що не має нічого спільного із тим, що називається миром. Тому що мир – це життя. А росія сіє смерть. За час, що минув від початку повномасштабного вторгнення росіян на нашу землю, за час, який обраховується сотнями тисяч покалічених і загиблих, були великі очікування на те, що щось зміниться. Наші вороги очікували, що ми не витримаємо, здамося. Ми очікували, що вони нарешті зрозуміють, яку криваву місію обрали для себе і зупиняться, отямляться. Не сталося ні першого, ні другого. Ми не здаємося. Вони не зупиняються. Світ допомагає: хтось їм, хтось нам. Світ спостерігає. За тим, що відбувається між нами. І потроху байдужіє. І ми розуміємо, який смисл криється в отій приказці: «Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих». Але у нас трохи інший випадок, трохи інша ситуація. На жаль, у питанні військово-промислового комплексу наша країна за останні три десятиліття була доведена до такого жалюгідного стану, що без допомоги світу нам не врятуватися. Тому ми просимо, тому ми переконуємо – словами, сльозами, промовами, документальними кадрами… А потім влаштуємо весільний шабаш під Львовом на кілька мільйонів доларів, «здивуємо» світ – виявляється, не такі вони вже й бідні! – і знову просимо, знову переконуємо… Парадоксів на фоні війни у нас багато. Багато злочинів, багато гучних справ, які ніби й фіксуються, тільки про реальні покарання рідко коли

чуємо. Найбільше, чим у нас чомусь «карають», – це звільненням з посади. У відповідь на що звільнений корупціонер тільки, мабуть, сміється, аби ніхто не бачив. Рік, що минає, показав істинне обличчя багатьох. Хтось із друзів став недругом. Хтось із тих, кого ти ще вчора не знав, став для тебе сьогодні незамінним і простягнув руку допомоги у важливий момент. Так, напевно, буває завжди. Але за нинішніх обставин це відчувається і сприймається особливо гостро. Проте жодне розчарування чиїмись діями не повинне вплинути на наше з вами ставлення до тих трагічних подій, які відбуваються зараз на рідній землі. Не повинне вплинути на наше бажання допомагати Україні, працюючи на перемогу. Хтось робить це безпосередньо на фронті, хтось – в українському тилу, хтось – з-за кордону, інформаційно, матеріально і фінансово підтримуючи боротьбу України за своє місце під яскравим сонцем і мирним небом. В інформаційному просторі українського Чикаго на перемогу України працює і наша газета «Сурма». Так, ми багато пишемо про ситуацію в Україні – військову, політичну, економічну. Так, доволі часто ці публікації мають критичну складову, бо теплою ванною ситуацію не врятувати, не виправити. І, щоб допомогти пацієнтові, хірург повинен проколоти чи розрізати і прочистити гнійник. Отак і ми всі повинні говорити правду. Навіть якщо вона комусь не подобається. Якщо є успіхи в тій чи іншій царині життя – ми про це пишемо. І про допомогу діаспори Україні пишемо. І про життя українських громад, про різноманітні зустрічі, виставки і концерти пишемо, з приємністю зазначаючи, що практично всі вони мають благодійну складову. Пишемо про наші фонди, які організовують фантастичну допомогу. Про волонтерство. Про історії героїв – тих, які воюють, і тих, які поклали своє життя на олтар Батьківщини. Про поранених захисників, які приїжджають в Америку на лікування, протезування та реабілітацію… Якщо ви хоч інколи берете до рук «Сурму», то ви можете в цьому переконатися. А ще ми завжди наголошуємо на тому, що наша газета відкрита для всіх, хто хоче поділитися своїми сумнівами, роздумами, досвідом, порадами. Пишіть нам. Ми готові надати сторінки газети для будь-яких ваших публікацій, за винятком тих, які хоч би в чомусь виправдовують чи захищають росію. Це – наша принципова позиція. А тому, щонайменше, дивує, коли були спроби звинуватити нас у … підтримці росії (!). І ми чудово розуміємо, чим це викликано. Якщо коротко – позицією і сміливістю окремих наших авторів робити аналіз тих чи інших подій, не прикрашаючи їх, не замотуючи у красиві обгортки; на чорне казати, що воно справді є чорним; дозволити собі критику української влади, а це сьогодні стає у нашій державі мало не злочином… Хоча ті, хто іде до влади, хто прагне державних посад, завжди повинні знати, що їхні дії і вчинки будуть кри-

тикувати, що їм будуть адресувати незручні запитання, що у них будуть цікавитись, чому, як, для чого… Тому що державна служба – це служба для людей. Мала би бути. Тому що держава для людей, а не люди для держави. Навіть у нашій Конституції написано про те, що «Держава відповідає перед людиною за свою діяльність». Тому кожен, на якій би життєвій стезі не опинився, повинен чесно робити свою роботу. Усі ми повинні робити її чесно. І там, де потрібно, коли потрібно, об’єднувати свої зусилля. Сьогодні – саме такий час. Ми повинні бути єдині у своїй боротьбі з ворогом. Ми повинні об’єднатися у своєму прагненні до миру. У молитві до Господа з великим проханням про милість і допомогу у наших важких випробуваннях. …Кілька тижнів тому боєць із Прикарпаття, який воював на запорізькому напрямку, сказав волонтерам, які приїхали на позиції з гуманітаркою і гостинцями з його рідного села: «Так хочеться додому… До мами – на Різдво, до друзів – на Новий рік…» І прийшов. Раніше, ніж планував. Але зовсім не так, як планував. Повернувся до тих, хто його чекав, у домовині. За два тижні до Різдва. За три тижні до Нового року. Орел! Майже два метри росту! Тільки без своєї традиційної за будь-яких обставин усмішки на вустах – тепер застиглих і безмовних. Друзі ридали: «Сашко… Як же так?! Чому все так?!» А мама – від природи висока, струнка – враз зробилася якась така маленька, пригнута до землі… І наче оніміла... Лишень вдивлялася в синове обличчя, гладила холодні руки і щось шептала, шептала, шептала… А в останню мить прощання скрикнула: «Я ж народила і ростила тебе не для війни!» Ось вона – Правда: ми були народжені не для війни. Але всі ми стали її частинкою. Всіх вона перемолола у своєму горнилі. Бо так захотіли, так вирішили нЕлюди – інакше їх не назвеш. Ті, хто пішов чорною ордою на мирну землю. Ті, хто нищить, плюндрує, калічить, вбиває. Ті, хто не знає, для чого це робить, бо своєї землі має – неміряні простори. Ті, якими керує той, про кого наша геніальна Ліна Костенко сказала: «маленький сірий чоловічок накоїв чорної біди…» Нелюд в людській подобі – таким він і хоче залишатися. Таким хоче увійти в історію. Йому сподобалася ця роль. І ми мусимо їй протистояти. Багато хто із нас незадовго до нового року шукає в інтернеті, який це буде рік – дракона, півня чи собаки. І що би там не фіксував східний календар, я щиро хочу, щоб і прийдешній, і всі наступні роки були роками Людини. Благослови нас, Господи, на цю високу місію. Дай нам мудрості бути такими людьми, якими Ти хотів би нас бачити. Славимо і величаємо народження Сина Твого. З Різдвом Христовим, Україно! З Новим роком! З повагою та вірою у перемогу і в нашу подальшу співпрацю Володимир ДОЛИНКА, власник компанії-видавця газети «Сурма» та RADIO UA Chicago, UKRAINIAN-AMERICAN MEDIA GROUP, Inc.

Політика ⁄ Геополітика

Назар Мухачов, Київ Головний редактор газети «Сурма»

радиційно хотілось розпочати сьогоднішню статтю із позитиву, проте минулий тиждень не надто був ним наповненим. Грозові хмари все більше згущуються над Україною і не тільки… Проте в останній день підготовки випуску нашої газети до друку Верховна Рада вчергове почала рятувати українців. Дуже вже депутати почали перейматись тяжкохворими українцями й ухвалили в другому читанні закон про легалізацію канабісу.

Дуже піклуються, серденько болить в народних обранців… І навіть те, що для захисту тяжкохворих українців не потрібно було ухвалювати закон, а достатньо, щоб Кабінет Міністрів видав підзаконний акт, яким би розширив перелік відповідних препаратів – не було аргументом для депутатів. І вони вчергове взялись за свою нелегку роботу – турботу про українців… Аналогічним чином Зеленський, Порошенко та Вакарчук (Пінчук) турбувались про «нещасних бабусь», які не можуть продати свої паї – і запустили разом розпродаж української землі та надр – фактичне викрадення політико-економічними методами. Та й самих пайовиків свого часу було створено саме для того, щоб вирвати в українців землю. Адже на самому початку розпаювання було зрозуміло, що 80% пайовиків не будуть здатні самостійно обробляти землю. А тут тобі на голову «впала» «власність». І з криками «моє» побігли продавати «українське», не задумуючись, що саме розпаювання було здійснене «хитрими писками» – Кучмою та Пінчуком – саме заради того, щоб потім викупити ті паї. От і маємо, що зараз Веревський має 700 тисяч гектарів землі, Бахматюк, Косюк, Порошенко – по 500 тисяч гектарів, подружжя Герег – 300 тисяч і т. д. Якщо взяти всіх згаданих, то вже «земельний банк» буде більшим за всю територію держави Ізраїль! Але в самому Ізраїлі земля «чомусь» не продається. Мабуть, євреї є не надто досвідченими в фінансових справах, інакше б також запустили в себе розпродаж всього – заради отримання «переваг» так званого «вільного ринку»? Але чомусь оберігають землю, як зіницю ока, і не продають. Бракує їм наших Зеленських-Мілованових-Гетманцевих. А з 1 січня 2024 року українську землю вже зможуть купувати юридичні особи, за якими легко сховати іноземців, корпорації, міжнародні банки тощо. З «обмеженням» – 10 000 гектарів в одні руки. Пошукайте бодай одну державу світу із таким обмеженням, – не знайдете. Проте поки ці горе-реформатори підраховують десятки мільярдів доларів своїх комісійних від продажу України, до них вже давно з тонко-матеріального простору починають придивлятись міс-

surma.com.ua

№ 51 (80) — 22.12.2023

Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин №30 тери Лінч та Кольт. А ще більш уважно – Залізняк із Гонтою… «Дізнаєтесь, небожата, чия на вас шкура…» – писав Тарас Шевченко. ПРЕСКОНФЕРЕНЦІЯ ЗЕЛЕНСЬКОГО Аналіз пресконференції президента Зеленського – найгучнішої інформаційної події тижня – хочу розпочати з похвали Андрію Єрмаку, яким би дивним це не здалось нашим читачам. Офіс президента показав, що вміє еволюціонувати. На відміну від минулорічних пресконференцій, цього разу жодних журналістів «бутусових» запрошено не було. Колишній начальник Єрмака – депутат від «партії регіонів» Ельбрус Тедеєв, а за сумісництвом – режень. Зокрема, а що буде з рештою міжнародкримінальний авторитет, сказав би «всьо праш- но визнаної української території, як прийняти в ло ровна»! НАТО державу, яка воює, якщо статут НАТО це прямо заперечує; чи не буде покладено обов’язок на політичну владу України не відвойовувати окупованих московією територій, який взагалі буде статус територій, які кремль незаконно анексував, зокрема і в кривавий спосіб тощо. Ці всі обставини відбуваються на тлі завершення контрнаступу, результати якого виявились не те що відмінними від «очікуваних» солодкоголосих співів зеленого телемарафону, а набагато гіршими. Відмова Зеленського є природною та очікуваною, Жодних справді гострих питань не було. Але на- адже він сам себе «загнав у пастку» своєю ж попевіть «не гострих» вистачило для Володимира Олек- редньою риторикою. І на тлі величезного падіння сандровича – для розуміння його рівня компетент- рейтингу та того, що вже прямо починають поруності (для тих, хто раптом досі не зрозумів) та щи- шуватися питання кримінальної відповідальності рості. політичного керівництва (внаслідок «розмінованого» Чонгару, відсутності захисту Києва з півночі, НАЙВАЖЛИВІШІ ТЕЗИ корупції на закупівлях для ЗСУ, великому «крадівПРЕСКОНФЕРЕНЦІЇ ництві» тощо), розвернути риторику на 180 граду1. Зеленський не бачить перспектив для сів Володимир Зеленський вже не може. А західна переговорів із московією та проти прийнят- допомога вже зменшилась, а в майбутньому – взатя в НАТО «частинами» галі невизначена. На перший погляд може здатись, що нічого ноТому така позиція Зеленського є для нього бевого тут не прозвучало, проте потрібно дивитись ці- зальтернативною, хоча і йде врозріз із глобалісталісно на ситуацію та враховувати всі деталі. Умов- ми. Чим фактично поглиблює та продовжує інфорні «партії миру» в різних країнах Заходу, зокрема маційну лінію, розпочату із статті у виданні Time США, Франції та Німеччини набирають силу. Гло- про Зеленського та інтерв’ю генерала Залужного балістичні видання наперебій підводять нас до не- виданню The Economist. обхідності якогось заморожування війни та реаліМаю підозру, що попри те, що хоча саме Зелензації якогось «квазі-корейського» сценарію. Одним ський здійснює антиукраїнський антиконституіз варіантів «заморозки» може бути і «часткове» ційний розпродаж нашої землі та надр в інтереприйняття в НАТО – прийняття тієї частини Укра- сах міжнародних фінансових структур, що володіїни, яку не змогла захопити московія. Проте такий ють трильйонами доларів, самі «вигодонабувачі» варіант відразу викликає багато запитань та засте- можуть спокійно його «злити» – зважаючи на ту масу негативу і зла, яка вже супроводжує його постать. Зла, винуватого зокрема і в пролитій українській крові. З іншого боку, «часткове» прийняття в НАТО та перемовини із путіним в такому нав’язаному вигляді також йдуть проти українських інтересів. І влада це добре розуміє. 2. Потрібно мобілізувати 450-500 тисяч українців. Для цього потрібно ще 500 мільярдів гривень Напрям діяльності визначено, досягнення таких масштабів мобілізації видається досить складним. Особливо на тлі деморалізації українського суспільства. Віковий ценз для мобілізації зменшуватиметься, жінок мобілізовувати не будуть – Зеленський

22.12.2023 — № 51 (80)

ƭǨǓǜǬǕǗ ǋǚࠢǕ ǍǗǖǗǙǉǕ ࠢ ǍǙǜǐǨǕƨ ƶǎǞǉǒ ƹࠢǐǍǋǗ ƾǙǑǚǛǗǋǎ ǘǙǑǖǎǚǎ ǕǑǙǜ ƼǓǙǉǯǖࠢ ǋǉǡǑǕ ǙǗǍǑǖǉǕ ǐǍǗǙǗǋǄǨƤ ǖǉǍࠢǧ ¬ ǔǧǊǗǋƣ ƺǔǉǋǉ ƼǓǙǉǯǖࠢƨ

ˡ˵̀˳̖˹ ˚˲̖̂ ˿̀˵˷˸˴˵˽̂ ˝˰̖̆˾˽˰˻̌˽˸˹ ̃˽̖˲˵̀́˸̂˵̂ ˚˸̔˲˾ ˜˾˳˸˻̏˽́̌˺˰ ˰˺˰˴˵˼̖̏ ˜˰̀̂˰ ˤ˰̖̀˾˽ ˿̀˵˷˸˴˵˽̂ ̂˰ ˮ̖̀˹ ˓˾̀˾˴˽̖̇˵˽˺˾ ˳˾˻˾˲˰ ˠ˰˴˸ ˚˸̔˲˾ ˜˾˳˸˻̏˽́̌˺˾̗ ̄̃˽˴˰̖̗̆ ː˼˵̀˸˺˸ ËÅä ä fÝ SƣHƣ Ëú ĘĚĔĔĝ ©¬ ¤ËƤ ,; ĚĔĚĘĚƴĔĔĔĝ Ä ¬¾ǐ»Ä£ËéÅ ä¬ËÅƣËÙ¤ S©ËÅ ƥ ƹėĕĖƺ ĜĜĖƴĔĕĔĘ ©ääÖÝƥưưõõõƣé»Ä ƣ éƣé ư Å¤ ©ääÖÝƥưưõõõƣ£ ËË»ƣ ËÄư9û¬ôAË©û¾ ư

HB a ©ääÖÝƥưưä¬ÅûéÙ¾ƣ ËÄưÄÙĖ£ėĘ££

x Ȯ ¡ ɣ £Ȥ ·ʉ ɣ ¡ ¢£ Ȯ Íåõàé 2024 ð³ê â³äçíà÷èòüñÿ ò³ëüêè ïðèºìíèìè íîâèíàìè! Íåõàé â³í áóäå ïåðåìîæíèé ³ ñïîâíåíèé ðàäîñò³! Íåõàé êîæíà óêðà¿íñüêà äèòèíà áóäå ëþáëÿ÷îþ òà ùàñëèâîþ. Íàø³é Óêðà¿í³ áàæàºìî ìèðó, â³äáóäîâè é ïîäàëüøîãî ïðîöâ³òàííÿ! Ùàñëèâîãî Ð³çäâà òà íîâîãî ðîêó, âñ³õ ãàðàçä³â! Stefania’s European Food Market 5050 N Cumberland Ave, Norridge, IL 60706

Політика ⁄ Геополітика

surma.com.ua

сказав, що накладе «вето», якщо буде ухвалено відХоча в цьому випадку я дуже хотів би помиляповідне рішення. тись. Врятувати ситуацію можуть українські розробники та винахідники, які вже справді виготовляють тисячі ударних дронів на середню та довгу дистанцію. Проте для цього їм потрібно створити умови! 5. Моя команда буде зі мною Один «майжекосмонавт», якого так і називали – «Льоня Космос», колись озвучив словосполучення, яке стало крилатим: «я і моя молода команда». Говорячи про Володимира Олександровича, слово «молода» можна замінити на «зелена» або на «регіональна» – і словосполучення залишиться актуальним. Якщо хтось вважає, що вживання слова «регіональна» є несправедливим, то нехай проаналізує, хто із ближчого оточення Володимира Зеленського працював на «партію регіонів», а потім ще раз подумає над справедливістю. Команда Зеленського залишиться з ним. Варі3. Корупція. Найгостріше питання в «теплич- антів нема. Суворі професіонали не можуть кинуній ванні» підгодованої журналістики. Проте попри ти Україну в такий складний час. те, що саме формулювання запитань було макси6. Генерал Залужний тобі не «Валєра» мально м’яким та коректним – відповідь президенНа запитання, чи можлива відставка головнота була на межі хамства та дитячої образи. Відпо- командувача ЗСУ Валерія Залужного, Зеленський відь з розряду «ми виконали та виконуємо все, що відповів, що у них «робочі стосунки» та «є питаннам кажуть МВФ, ЄС, Світовий банк тощо у своїх ня». Але про саму відставку ніби не йдеться. дорожніх картах» – це така собі затягнута спроба Проте вже ближче до завершення пресконфевідповісти, що у нас «все добре». ренції знову було поставлено питання про генераВласне протягом минулого тижня я в кількох ін- ла Залужного. Цього разу в контексті поведінки формаційних джерелах, контрольованих ОП, вже Мар’яни безглуздої, перепрошую – Безуглої, яка побачив спроби вибілювання «золотояйцевого» істерично гавкає в бік військового керівництва – Рєзнікова. Типу, що яйця так і не були закуплені Залужного та його оточення. за такими цінами, а значить Рєзнікова несправедВолодимир Олександрович зробив вигляд, що ливо оббрехали. ця діяльність «безумної» є її особистою ініціативою, Тільки при цьому чомусь замовчують, що але аж ніяк не виконанням вказівок ОП! контракти із тими цінами не були виконані саме Журналістка NV Наталія Роп поцікавилася у Зетому, що пішов інформаційний розголос та розпо- ленського, як він ставиться до подібних провокачався скандал. Ви уявляєте їхній цинізм? цій, на що президент відповів, що надто зайнятий, 4. Власне виробництво зброї та боєприпасів. щоб звертати увагу на різні суперечки у соцмереУ відповідь на запитання журналістів щодо на- жах, назвавши при цьому Залужного «Валєрою». лагодження власного виробництва президент Зеленський відповів, що все йде та розвивається бурними темпами. Зокрема, пообіцяв виготовити мільйон FPV-дронів. «Я підтримую виробництво дронів та боєприпасів та створення підрозділів. Потрібна інфраструктура. Не радянська, а сучасна, щоб все працювало швидко. Щодо виробництва – ми виробимо наступного року мільйон дронів. Мільйон ми зробимо. Ми зробимо все, щоб так воно і було», – сказав президент. Міністр стратегічних галузей промисловості Олександр Камишін, коментуючи обіцянку президента виготовити у 2024 році мільйонів дронів, «Що стосується Мар’яни, Валєри… І у них там є зазначив, що йдеться лише про FPV-дрони. Крім ще кілька людей… Дуже складно. Вони всі дуже люних Україна планує виготовити ще тисячі дронів блять коментувати, лайкати у Facebook. Вони дуже середньої та великої дальності. часто там спілкуються. У них діалоги… То вони раЗнаю особисто кількох виробників дронів, а та- зом їздять на фронт, то вони сваряться. Це складні кож деякі особливості процесу, тому в мене відра- питання для мене… Нам усім потрібно давати резу виникли певні запитання. зультат державі, щоденний, а селфі – встигнемо», Мільйон дронів – це прекрасно. Але звідки бу- – пояснив він свою позицію. дуть братись мільйони комплектуючих до них? Нам Президент воюючої України на пресконференпотрібно своє виробництво комплектуючих, основ- ції, яку дивиться весь світ, називає головнокоманна маса яких зараз поставляється з Китаю. Де його дувача ЗСУ «Валєрою» та ставить в один ряд із істовзяти? Чи будемо залежати від фактичного союз- тою, рівень інтелекту та культури якої коливається ника росії і годувати їх мільярдами доларів? між «бабушками путіна» та дружиною Януковича. Яким чином зараз державою забезпечено нав- І при цьому нам продовжують казати, що розкол чання пілотів? між Зеленським і Залужним – московське ІПСО. Мільйон дронів за рік – 83 334 дрони на місяць, Ага. Омано-московське. 2 740 дронів на добу. Він тобі не Валєра. Незалежно від позитивної Тому маю велику підозру, що той мільйон дро- чи негативної оцінки дій Залужного на посаді, він є нів буде літати поруч із мільярдом висаджених де- «головним генералом України» – як пише західна рев, в тіні яких будуть сидіти пенсіонери із отрима- преса. З ним зустрічається голова Пентагону Остін, ними від держави смартфонами. спілкуються міністри оборони всіх держав, що до-

№ 51 (80) — 22.12.2023 помагають Україні. І спроба принизити генерала Залужного та прирівняти його до зеленої підстилки насправді принижує українців в очах усього світу. Буває так: роблять вони, а соромно – нам. 7. Подвійне громадянство На завершення пресконференції Зеленський вирішив вчергове довести свою роль гаранта Конституції. На початку президент пояснював, що переговори з рф та часткове приєднання до НАТО – неможливе, бо «стратегія записана в Конституції», вказуючи на необхідність виконання останньої. «Про множинне громадянство я говорив ще до початку повномасштабної війни, це було в нашій програмі. Я дійсно вважаю, що це нормально і я вважаю, що українців дійсно є 60 мільйонів у світі. І не всім обов’язково жити в Україні, у них є історія, і свої сім’ї, хтось народився в Канаді, в США, але ми маємо дати їм можливість підтримувати Україну, відчувати, що вони українці, допомагати, відкривати бізнеси тут, сплачувати податки тощо. Все це точно іде в плюс Україні», – сказав Зеленський. І наплювати на те, що стаття 4 тієї ж Конституції чітко визначає, що в Україні існує єдине громадянство – тільки громадянство України. Найвищий рівень цинізму. Аналогічно статті 13 та 14 Конституції не стали на заваді Володимиру Зеленському, коли він разом із депутатами Порошенка з «Європейської солідарності» та Вакарчука (Пінчука) із «Голосу» проголосували за розпродаж української землі і надр. Жоден журналіст не поставив питання щодо розпродажу України під час війни – фактичного викрадення української землі і надр політико-економічними методами. Та й взагалі інформаційне поле про це майже мовчить. Незважаючи на те, що ми вже давно за межею національної катастрофи, про яку потрібно не говорити, а кричати. «Та добре вигострить сокиру. Та й заходиться вже будить…» – писав Пророк. Завершити хочеться чимось веселішим. Оптимістичним – складно, а от веселішим – цілком можливо. Еволюціонують всі, зокрема і наші політичні очільники. Не обійшла стороною «еволюція» і Зеленського. В жовтні 2019 року Володимир Олександрович зустрічався із воїнами у с.Золоте-4, де добровольці та ветерани виступали проти відведення українських військ. Тоді, за словами Зеленського, мешканці Золотого виступали за відведення військ. Хоча це доволі дивний аргумент для президента, який вже тоді був Верховним Головнокомандувачем і мав керуватись Конституцією України та українськими інтересами. Проте він тоді заявив, щоб учасники акції у Золотому прибрали зброю, а в ході словесних перепалок із військовими сказав фразу, що стала крилатою: «Послухай, я президент цієї країни. Мені 42-й рік. Я ж не лох якийсь». Талановиті люди не можуть зупинитись на одній крилатій фразі. Наступною ідіомою, породженою Зеленським, став іменник «боневтік». Після останньої пресконференції список поповнився новою реплікою: «я не тряпка якась»... Тепер можемо посміятись, отримати рецепт легалізованого медичного канабісу і під хихотіння спостерігати, як в Українського Народу видирають залишки національного багатства, насамперед – Землю. А можемо почати оборонятись. Усвідомлюючи при цьому наявність повномасштабної війни московського ворога. Між молотом і ковадлом. 2024 рік може стати визначальним для існування українців як етносу.

22.12.2023 — № 51 (80)

Україноцентризм ⁄ Політика

Сергій Медвідь, Вінниця, «Сурма»

surma.com.ua

№ 51 (80) — 22.12.2023

Викрадення землі – національна катастрофа

екілька днів тому зустрів інформацію, що «…Сьогодні провідні аграрні асоціації, які представляють тисячі малих та середніх агровиробників з усієї України, зібралися на круглий стіл, щоб обговорити земельну реформу, зокрема збереження нинішніх лімітів продажу землі під час війни...» ну і т. д. До того ж я на цьому зібранні побачив тих, хто з перших днів кричали, що «земля – товар, і має продаватися…». А тепер, що якісь збільшення лімітів до 10 тис. га вас не влаштовують, тому що на цей «ринок» заходять великі гравці? Так завтра буде дозвіл до мільйона і більше... Та й що? Ну не зможете ви конкурувати на цьому ринку української землі, тому що на цьому «ринку» землю будуть скуповувати лише великі ТНК (транснаціональні корпорації), які ще тридцять років тому все це і розпочали. А ви що думали, що станете з ними поряд та будете гендлювати українською землею на рівних? Пам’ятаю, як ще років двадцять тому, я, виступаючи на якомусь зібранні по земельному питанню, говорив, що у так звану українську «земельну реформу» хтось вкладає величезні кошти, щоб у кінцевому результаті скупити українську землю. Тому ось цей «хтось» і буде основним гравцем на цьому «ринку». А українських фермерів доведуть до зубожіння, і єдине, за що їм, може, заплатять, то це якісь крихти за корпоративні права. І ви ж бачите, як розумно розвели за допомогою росіян із цим «зерновим коридором», що у фермерів наче і зерно є, а грошей немає. То ось ділки і ходять попід хати фермерів, щоб скупити печатки, разом з орендованою землею. І куди діватися такому фермеру? Це було очевидним по тому, як мільйонними тиражами випускалися і завозилися з-за кордону підручники українською мовою із детальними інструкціями з розпаювання і продажу землі. По тому, скільки вкладалося коштів у ЗМІ по рекламі ринку зем-

лі та блокуванні будь-якої інформації від тих, хто проти цього. Підкуповували частину народу, даючи їм «хабар» у вигляді паю із загальнонародної землі, та роблячи їх прибічниками цього «ринку». Масово скуповувалися усі мапи із геологорозвідувальними даними (а для українців вони ставали таємницею). Це було видно у вкладанні коштів на підкуп української влади, чиновників на місцях та фінансування так званих «активістів» по негайному розпродажу України. Ну а про депутатів ВР я уже мовчу… Невже можна повірити у те, що хтось вкладав ці кошти і все це робив для користі українців та задля щасливого майбутнього українських дітей? Ну а ось тепер маємо те, що маємо. І тут аж зараз деяким активним борцям за ринок землі, які збиралися і самі прикупити земельки, дійшло, що їхні інтереси нікого не цікавлять, і що цей так званий «ринок» не для них. Вони вже свою місію агітаторів за розпродаж України виконали, і тепер на них уже й ніхто не зважатиме. А що тут дивного, адже це було сплановано уже давно. І фермери, навіть ті, які мають 5-10 тисяч гектарів, тут не гравці. Я уже не говорю про тих, у кого землі менше. Тому і військова допомога була така в’яла. Було домовлено, що путін бере собі визначену частину України, ну а інша частина йде з молотка. Але тут ці плани зламав український народ, який вийшов захищати кров’ю свою Батьківщину та ще не продану землю. А зараз, як бути після 1 січня 2024 року? Узаконення продажу відкрито, але колективний «путін» розійшовся і хоче все більше і більше. І ті, хто стоять за ним, зрозуміли, що поки йде війна, то на ній можна добре заробити і тримати російський народ у покорі, зачистити росію за допомогою ЗСУ від бидломаси та прихопити української землі.

Також стало зрозуміло, що російська армія – це не друга армія світу, і уже не та армія, якою її уявляв світ, але і НАТО – це теж не те НАТО. І сьогодні керівники країн НАТО не дуже впевнені, що їхні військові будуть так йти на смерть, за свої кордони, як це роблять українці. Запропонувати Орбану вийти «попити кофе» під час якогось проміжного голосування за Україну – це одне, а ось послати своїх військових на смерть це зовсім інше. Та і чи вони ще виконають цей наказ і підуть, це теж під питанням. І ось тут дилема, а особливо після останнього виступу колективного «путіна», де він сказав, що вони планують йти далі… Постає логічне питання – а хто ж буде захищати викуплені українські землі від росіян? Французи, німці?.. Та і чи здатні європейці так жертовно захищати свої країни, як українці Україну? Ех, Джонсон, Джонсон… Чого ти приперся і зламав усі домовленості та змусив владу захищати Україну? Адже так усе було добре розписано – один собі бере «свою» частину, інші «своє» купують, а тим, хто у ділі, тільки сиди і рахуй бабло за продану країну… І аж ніяк сюди не вписувався і не враховувався український жертовний патріотизм та приїзд Бориса Джонсона, який забрав ручку у підписантів перемир’я із путіним… *** Щоб вийти із кризи, у якій ми опинилися зараз, то нам самим потрібно, виходячи із того стану, в якому ми перебуваємо, розробляти свою конкретну стратегію і тактику виходу із кризи, а не порівнювати себе із кимось та дублювати чиїсь дії, а тим більше виконувати чужі рекомендації. Колись норвезький економіст Ерік Райнерт, який займався вивченням питань «Чому одні країни багаті, а

інші бідні?», писав: «...ви не знайдете у підручниках чи публічних бібліотеках цих країн стратегії економічної мудрості, завдяки яким ці країни стали багатими – все свідомо знищено, а ті теорії, які пропонуються сьогодні бідним країнам, так і залишать їх бідними. А щоб подолати бідність, робіть не те, що вам радять робити багаті країни, а те, що вони самі робили, коли були бідними». *** Я навіть не збирався писати про пресконференцію Зеленського, там можна знайти багато чого, і я не очікував чогось нового, але мене вразила одна фраза, де Зеленський сказав, що його команда дуже маленька – десь 5-6 менеджерів... І це на п’ятому році президентства, у країні із сорока чи уже тридцяти мільйонним населенням? Так уже за ці роки мала би бути створена потужна команда інтелектуалів-патріотів, яка б працювала над розробкою успішного розвитку України, яка б не лише розробляла перспективні плани розвитку, але й втілювала їх у життя. Ну не можемо ж ми жити лише коштом 100% приватизації і розпродажі землі та того, що десятиліттями будували попередні покоління українців, а також за іноземну допомогу? А що ж далі? Що очікує Україну завтра? Я тут згадав свого приятеля, у якого батько робив маленькі стільчики та продавав їх на базарі. Стільчики були не дуже виразні, але дехто їх купував, тому що на них було зручно сидіти, коли доїш корову чи перебираєш картоплю. Основними знаряддями виготовлення цих стільчиків у його батька були ножівка, стамеска, молоток та рубанок. Мій приятель вважав, що його батько добрий столяр, але йому не вистачає інструментів. І ось, будучи бізнесменом, він вирішив допомогти батькові і закупив для його майстерні усі деревообробні інструменти, які були доступні на ринку, та привіз як подарунок. Коли він через деякий час приїхав до батька, то побачив, що батько і далі працює лише із тими знаряддями, з якими працював до цього. Він ще раз показав батькові, як працюють нові інструменти, як вони полегшують роботу, і що завдяки їм можна виготовляти набагато кращі стільчики та і не тільки. Але батько махнув на все це рукою, і далі продовжував «клепати» свої стільчики лише тими знаряддями, до яких він звик. До чого це я? Розумієте, ну не можна очікувати від людини чогось більшого, якщо вона не вміє, а тим більше, якщо і не хоче того. Про автора: Сергій Медвідь – письменник, академік Академії інженерних наук, кандидат аграрних наук.

22.12.2023 — № 51 (80)

Міжнародна політика

surma.com.ua

№ 51 (80) — 22.12.2023

В пошуках втраченого позитиву Оксана Давида, Роузбург, штат Орегон, «Сурма»

е знаю, як ви це бачите, друзі мої, але як це не парадоксально звучить – в перші місяці війни позитиву було більше. Позитив від єдності українців, котра розірвала мозок тих, хто планував і дозволив цю страшну війну. Позитив, що неймовірним чином працював як животворний цілющий бальзам для страшних ран і понівечених тіл – кров пролита недаремно, ось ще трохи, і прорвемося. Позитив, що виніс Україну жовто-блакитною хвилею на поверхню для цілого світу, який аплодував, захоплювався, плакав, підтримував, брав приклад і співав оди мужності і відважності українців. Позитив, що привернув увагу до ЗСУ як до найбоєздатнішої армії світу на сьогодні – ось що може зробити патріотизм і любов до рідної землі! Минув час, добігає другий рік великої війни і вже минула 10 річниця від увертюри Майдану, де була про-

лита перша кров як передвісник чогось страшного. Позитив якось почав розчинятись в гірких реаліях буднів війни. Почалося з тих горезвісних яєць рєзнікова, потім пішла правда про закупки для фронту, про щурів на складах з гуманітаркою, про надхмарні зарплати чиновників, про недоторкану нерухомість воєнкомів, що оплачена поборами за сумнівні послуги. Потім – більше, вилізла неприкрита сутність діячів з ОП, з посольств України в різних країнах, де зіркою беззаперечно стала наша відома «рестораторша», котра вперто блокувала ленд-ліз, заодно встромляючи прапор України в «chicken Kyiv». Тепер маємо ще й свіжачок від самого ЗЕ – повний провал його «зедипломатії» у США, вміло організований його «начальником чукотки» Єрмаком, що завершився ще однією підгнилою вишнею на зіпсутому торті «Україна і світ», що задекорований глазурними «вершниками апокаліпсису» і погано пахне. Пахне невипраною гімнастьоркою міністра оборони, пожмаканими галіфе і сталінським тренчем ще якогось здорованя на якійсь посаді, якого ніхто і не впізнає, пах-

не нахабством завгоспа в хакі, що зверхньо говорить з американського екрану чимось на зразок «блатної фєні», замішаною з поганою англійською. Чи вже час для українців включити інстинкт самозбереження, чи ще «неначасі»? Чи варто зазирнути в історію, в народну творчість, зрештою, і пошукати/розбудити новітнього Кирила Кожум’яку, що напевно десь собі скромно живе і мирно мне шкіри? І попросити, довіритися, переконати – вже час, не можна більше годувати змія-бузувіра молодими тілами українців і тремтіти від його гнилого подиху. Вже досить слухати своїх розжирілих князьків і запроданців, котрі вдають, що «стурбовані», а тим часом підгодовують зміїв апетит свіжою плоттю нещасних бранців. Почула мудрі слова мудрого чоловіка, мого львівського побратима: «Коли дійде до кризи, то чортівня повтікає, і управління візьмуть на себе справж-

ні. Так само, як це було під Києвом. На жаль, українці по-іншому не вміють. Але цього разу СПРАВЖНІ мають не тільки врятувати ситуацію, а повністю взяти на себе управління країною. Момент ІСТИНИ для українців скоро настане». Ось і знайшовся позитив, якого нам так треба. Є СПРАВЖНІ. Є розуміння ІСТИНИ буття. Є розуміння моменту, коли вже майже запізно, але ще можна щось зробити. І це зробити ТРЕБА. Треба прокинутись і сказати – ми вистоїмо, ми сильні, і ми це зробимо самі, так, як тоді, в перші дні навали. Тоді власне НАРОД захистив країну, заодно мимоволі захистивши собі на біду і тих, хто веде цей народ назад до прірви. І тепер вони присвоюють собі подвиг українців, заодно сварять нас через дурниці, а самі стелять собі золоте сіно в своїх заморських берлогах «на чорний день». СПРАВЖНІ, ваш час настав.

Польщу спіткає байденізація ставлення до України? Погляди редакції можуть не збігати- сти до послаблення ягелся з окремими твердженнями, наведе- лонських мотивів у зовними у тексті нішній політиці на ко-

літку минулого року українсько-польські стосунки все ще здавалися дуже міцними. Навіть попри напругу, яку принесло перше під час повномасштабної війни відзначення роковин Волинської трагедії. Тим не менше, тоді, влітку 2022 року, я дозволив собі висловити непопулярну позицію і наголосити, що в польській «проукраїнськості» не варто бачити щось незмінне. Процитую міркування, які я тоді висловлював: «Політика Варшави за певний час може виявитися не настільки вигідною для нас як зараз. Це не означає, що антиросійськість і ягеллонські мотиви зникнуть цілковитим чином. Одначе їх можуть потіснити інші чинники. Ймовірність реалізації несприятливого для нас сценарію у першу чергу необхідно просто враховувати. Також потрібно належно оцінювати польські політичні сили. Зокрема, необхідно розуміти, що реванш лібералістичних сил більш за все узалежнить Варшаву від Берліна і поховає теперішні вигідні для нас амбіції Польщі. Водночас перемога сил, “правіших” за ПіС, може призве-

ристь “п’ястівських” (чи то пак – мотивів Романа Дмовського)». Зараз, як видається, Польща якраз ступила на шлях таких трансформацій, здійснила кілька кроків і готова прямувати далі. Я щиро сподіваюся, що новий польський уряд, хизуючись «проукраїнськістю», здійснюватиме політику, яка матиме реальну вагу у площині нашого протистояння з москвою. Грубо кажучи, я сподіваюся, що ця «проукраїнськість» не обмежиться тим, що Туск, вітаючи гей-парад у Варшаві, особливим чином відзначить учасників української колони. Проте, незалежно від ступеню реалізації такого сценарію, Польщу найімовірніше спіткає своєрідна «байденізація» ставлення до Києва. Байденівська стратегія щодо України полягає в наданні нам реальної допомоги, яка, одначе, не дозволяє досягти суттєвих успіхів у протистоянні з росією. Таку стратегію супроводжує риторика принципової підтримки Києва. Поєднання цих двох речей вплинуло на настрої у республіканському таборі несприятливим для нас

чином. Підтримка України стала асоціюватися з демократами. Водночас непослідовність цієї підтримки призвела до того, що в ній почали бачити всього лише тринькання коштів американських платників податків, яке не приносить результату. У підсумку ізоляціоністські запити суттєво потіснили запити на політику «яструбів». У Польщі на становище основного критика лібералістичного уряду може претендувати Конфедерація. Від неї через «надмірну проукраїнськість» перепадало і ПіС. Тепер же українська тема може стати елементом більш цілісної критики уряду. Причому, дещо повторюся, «проукраїнськість» уряду може бути дуже і дуже умовною і вже явно не такою, як очікують чимало супер-наївних українців. Приміром, якщо брати зернове питання, то новий уряд навряд чи піде на суттєві поступки, оскільки до коаліції входять політсили, залежні від голосів електорату, залученого до сільськогосподарського сектора. Також потрібно враховувати кілька обставин. По-перше, новий уряд має достатньо шансів бути непопулярним, зокрема через те, що його обличчями стали політики позавчорашньо-

го дня з великим антирейтингом, а Конфедерація якраз виграє на цьому тлі. По-друге, Конфедерація може сподіватися на подальше зростання підтримки з боку молоді. По-третє, посиленню умовно чи справді антиукраїнських настроїв сприятиме ряд моментів, пов’язаних із українськими мігрантами, а також природне зменшення інтересу до російсько-української війни (тут нарікати немає сенсу, оскільки подібне зменшення інтересу можна спостерігати в самій же Україні). По-четверте, конкуруючи з Конфедерацією, ПіС, імовірно, буде змушена дещо мімікрувати під її підхід до українського питання. Таким чином, нам залишиться задовольнитися «проукраїнськістю» «Громадянської коаліції» та більш лівих політсил. Але така «проукраїнськість» не буде поєднуватися з притаманним для ПіС ступенем антиросійськості, а також буде позбавлена амбіцій посилення ролі Центрально-Східної Європи, які дотепер змушували польських консерваторів докладати зусиль для підтримки стосунків із Києвом. Автор: Ігор Загребельний. Джерело: Політична теологія (https://politteo.online/materialy/ polshhu-spitkaye-bajdenizacziyastavlennya-do-ukrayiny/).

22.12.2023 — № 51 (80)

We speak

POLISH

2575 American Lane

Mówimy po Polsku!

ELK GROVE VILLAGE

The freshest meats, sausage and deli products — at wholesale prices!

All products kept below 40 degrees for freshness

Wholesale

STORE NOW OPEN TO PUBLIC

Specialty groceries

GREAT deals on:

Delta Ln 2575

Busse Rd

Willow Creek

Supreme Dr

Thor ndale Ave Thorn dale A ve

York Rd

N Ellis St

Eastern Ave

United Ln

Devon Ave

American Lane

We are excited to announce we are Now Offering Our premium meats, sausage, deli and smoked fish products at wholesale prices. Directly to the public — At our NEW Retail Storefront.We invite you to our walk-in cooler to see the freshness and prices for yourself!

Specialty Sausages and Meats: Large selection of Smoked Sausages, Hams, Bacon, Pork Loins, Pork Butts and more! Pre-sliced Deli Meats and Sausages Also Available! Fresh Meat Counter Baby Back Ribs, Hams, Loins, Bacon, Polish Sausage Italian Sausage, and more! Smoked Fish Smoked trout and our famous smoked salmon are now available – fresh and directly from the source.

STORE HOURS Sunday: Closed Monday: Closed Tuesday: 9am–5pm

Wednesday: 9am–5pm Thursday: 9am–5pm

Friday: 8am–5pm Saturday: 7am–1pm

847-787-0210 | northstarfoods.com

FOLLOW & LIKE US!

For over 40 years Northstar Foods has been producing only the finest meats, specialty sausages and smoked fish for the restaurant and grocery store industries. The essence starts in our kitchen with the finest and freshest raw materials with our unique blend of traditional herbs and spices.

Welcome

to taste and quality at great prices! STOP IN

TODAY!

Культура

Діана Царук, Київ, Заступник головного редактора газети «Сурма»

surma.com.ua

№ 51 (80) — 22.12.2023

Для настрою та роздумів: добірка фільмів для натхнення духом Різдва

НОВИЙ РІК У СІМЕЙНОМУ КОЛІ режисер Максим Наконечний, 2018 Яна та її чоловік – переселенці. Цей Новий рік ахопливі казкові пригоди, теплі сімейні мо- вони разом із сином святкують у новому місці, в менти та неповторна атмосфера свята – це орендованій квартирі. Та все летить шкереберть: те, що робить різдвяні та новорічні фільми від закупівель у супермаркеті до самого святкуванневід’ємною частиною святкового настрою. Коли ня. До того ж похвалитися наявністю заповітного вулиці прикрашені вогняними гірляндами, а по- новорічного настрою вони не можуть. І що ж мовітря наповнюється ароматом ялинки та солод- же все змінити? ких випічок, найкращі новорічні стрічки стають справжнім дарунком для душі. «Сурма» пропонує разом зануритися у світ чарів та пригод: починаючи з класичних сюжетів з українським вогником, закінчуючи відомими витворами кінематографії, що нерідко трапляються в сімейних традиціях людей по всьому світу. До вашої уваги українські й іноземні стрічки: від повнометражних до документальних й анімаційних, від магічних пригод та різдвяних чудес до теплих Короткометражка розповідає про реальність, з історій про дружбу та кохання, ці фільми створю- якою зіткнулося багато жителів України з початком ють атмосферу радості, незабутніх вражень та на- вторгнення росії до нашої країни. Попри всі передії. Надії, яка нині так всім нам потрібна… шкоди, з якими зіткнулися українці, стрічка втілює Але мушу зауважити, добірка – дуже суб’єктив- головну думку: у картині присутня легкість, зберена, адже пригадати все, що варто було б перегляну- жений гумор й та сама атмосфера, яку ми всі так чети, неможливо, а тим паче не вистачить всіх свят- каємо від новорічних фільмів, та нагадує, що найкових днів для перегляду. Сподіваюся, що бодай головніше мати поруч родину та близьких людей. одну корисну ідею ми вам подамо. КАЗКА ПРО ГРОШІ ЩЕДРИК режисер Олеся Моргунець-Ісаєнко, 2017 режисер Олеся Моргунець-Ісаєнко, 2022 Український повнометражРозпочну зі своєї особисто найщирішої реконий художній фільм 2018 року мендації, під час перегляду якої неможливо стрирежисера Олесі Моргунець-Ісмати ані усмішок, ані сліз. «Щедрик» – українська аєнко. Сюжет стрічки засноваісторична драма режисерки Олесі Моргунець-Ісаний на повісті «Йом-Кіпур, або єнко за сценарієм Ксенії Заставської, що вийшла у Судний день». Стрічка вийшла прокат в Україні 5 січня 2023 року. Світова прем’єв обмежений український прора відбулася 4 березня 2022 року. Має інші назви кат 25 січня 2018 року. «Szczedryk» (Польща) та «Carol of the Bells» (ВелиКартину створено Націока Британія). нальною кіностудією художніх фільмів імені О. У фільмі розповідається про життя трьох родин Довженка. Зйомки фільму відбувалися в Києві та різних національностей: українців, поляків та єв- в Національному музеї народної архітектури і пореїв, об’єднаних спільною бідою – війною. Після буту в Пирогові. репресивної системи СРСР вони відчувають на соЗа сюжетом, сільський парубок Левко успадкобі каральну машину Третього Рейху. вує млин свого дядька, який за загадкових обставин утопився в озері. Неочікуване збагачення збурює в Левкові нестримну жагу до грошей. Він привласнює шинок єврея Янкеля, якого за надмірну скнарність у Йом-Кіпур забрав чорт Хапун. Левко починає лихварювати та забирати в людей останнє. Коли він геть втрачає здатність до співчуття, дружби та кохання, нечиста сила добирається і до нього. Класичний різдвяний український колорит, а також любовна лінія з інтригою – ось що потрібно у ніч перед Рідзвом.

Вони мешкають у місті Станиславові (нинішньому Івано-Франківську) по сусідству в одному будинку. Каральний режим СРСР, що прийшов 1939 року, позбавив дітей їх батьків. А коли на імперію Сталіна напала нацистська Німеччина в ході Другої світової війни, вони відчувають всі тяготи ворожої окупації Третього Рейху, що схожа на безвихідь. Знедолені дівчатка потрапляють до викладачки співу Софії. Її донька Ярослава понад усе прагнула примирити світ чарівливою мелодією українського «Щедрика». Ярославі це вдалося, як і фільм зміг причарувати кожного глядача.

ІСТОРІЯ ЗИМОВОГО САДУ режисер Семен Мозговий, 2018 Документальний фільм «Історія Зимового саду» – це насамперед історія кохання. Валентина Миколаївна 45 років доглядає за павільйоном квітникарства, який розташований на території ВДНГ у Києві. Прохання керівництва піти з посади вражає Валентину Миколаївну, адже Зимовий сад – це її особистий всесвіт. Попри свою документальність, картина задумлива і медитативна з художньої точки зору, навіть меланхолійна. Саме так і буває, коли розмірковуєш про вічне – життя і смерть, зміну пір року або зміни

в житті. Окремо заворожують та впливають на медитативний настрій фільму кадри, які наповнені симетрією та вічнозеленим кольором рослин саду, які до того ж нагадують, що будь-яка зима – не вічна. УКРАЇНСЬКІ ЗИМОВІ СВЯТА/UKRAINIAN WINTER HOLIDAYS режисер Лора Боултон, 1942

Ще одна документалка в нашій добірці захоплює своєю документальністю, а також часом створення. Стрічка розповідає про життя української діаспори в канадській провінції Манітоба в 1940-х роках минулого сторіччя та про стародавні ритуали й звичаї, пов’язані зі святкуванням Різдва. Унікальний фільм про відданість українців традиціям, навіть коли вони живуть за тисячі кілометрів від рідного дому. Люди, які давно залишили батьківщину, прикрашають ікони, готують традиційні страви до Святвечора та зустрічають колядників у канадських горах. Вкривання підлоги сіном, підкидання куті до стелі і ще багато різдвяних звичаїв, про які на довгі роки забули в самій Україні. Загалом фільм вважається справді документальним скарбом, що допомагає краще зрозуміти нашу історію. До речі, стрічку можна переглянути на YouTube. ЧАРЛІ ТА ШОКОЛАДНА ФАБРИКА режисер Тім Бертон, 2005 Поки в прокаті по всьому світу фільм «Вонка» з Тімоті Шаламе в головній ролі продовжує збирати свою касу, ми пропонуємо пригадати фільм про Віллі Вонку та пригоди на його фабриці маленького

Культура

22.12.2023 — № 51 (80)

Чарлі. В Україні саме ця версія історії вважається Під час перегляду ловіть знайомі обличчя ДжиВ основі картини ленайбільш новорічною та атмосферною. ма Керрі, Гаррі Олдмена, Коліна Ферта та інших. жить оповідання Філіпа Коротенько нагадаємо: за сюжетом, мультимільВан Дорена Стерна «Наййонер і власник великої і найкращої у світі конди- ПОЛЯРНИЙ ЕКСПРЕС більший подарунок». Сютерської фабрики – Віллі Вонка, оголошує гранрежисер Роберт Земекіс, 2004 жет фільму розгортаєтьдіозний конкурс, п’ять переможців якого можуть Як можна помітити, Роберт ся довкола Джорджа Бейпровести один день на його фабриці, а один з них Земекіс уміє дарувати різдвя- лі, який перебуває на межі стане володарем таємничого призу... ний настрій, і цей мультфільм розпачу через велику кільСтрічку засновано на однойменному дитячому не став винятком. кість проблем. Це все прифентезійному романі валлійського письменника За сюжетом, хлопчик Стівен зводить до того, що напеРоальда Дала. вважає, що Санта Клауса не іс- редодні одного з найдобрінує. Як взагалі можна вірити ших і найсвітліших свят РІЗДВЯНА ІСТОРІЯ в дідугана, який щороку готує – Різдва – Джорджа відвідують думки про саморежисер Роберт Земекіс, 2009 сюрпризи для мільйонів дітей? губство. І ось, коли Джордж вже був готовий вкороОдна з найулюбленіших Навіть в енциклопедії написа- тити собі життя, перед ним постає його ангел-охоріздвяних історій, неоднора- но, що погода на Північному полюсі не годиться ронець – Кларенс Одбоді. Він допомагає герою позово втілена у різних жанрах для функціонування цілої фабрики з виробництва бачити життя з іншого боку, і той розуміє, яке воно мистецтва. Однак саме ані- різдвяних подарунків. насправді чудове. маційний фільм від режисеАле раптом біля будинку Стівена зупиняється Із цікавого: до цієї картини причетний україра Роберта Земекіса зачаровує чарівний потяг «Полярний експрес». У хлопчика нець. Музику редагував американсько-український й настільки сильно занурює з’являється шанс перевірити, чи існує Санта на- композитор Дмитро Тьомкін, чотирикратний лаглядачів у класичне одно- справді. В останню секунду він усе-таки наважуєть- уреат премії «Оскар», який вважав, проте, що йойменне оповідання Чарльза ся на пригоду, під час якої дізнається багато важ- го працю обмежує Френк Капра, який змінив парДіккенса. ливого про дружбу, хоробрість і справжній дух но- титуру за тональністю і тривалістю та перемістив А все почалося зі смерті ворічних свят. п’єси на свій смак. Марлі – компаньйона скорБеріть дітвору і гайда, адже не будемо кривити На десятій позиції я не можу не нагадати вам про ченого від власної жадібно- душею: у новорічний період дорослі ще більше за Гаррі Поттера та Кевіна Маккалістера. Песті лихваря Ебенезера Скруджа. Його ж товариш малечу хочуть відчути бодай краплину чудес, що регляньте бодай по першій частині кожного фільзабирає усі статки покійника, навіть не плануючи безумовно й можна знайти в мультфільмах. му про пригоди цих хлопців. витрачатись на похорон. Через сім років в переддень Різдва Марлі повернувся. Виявилося, що йо- ЦЕ ДИВОВИЖНЕ ЖИТТЯ/ Насамкінець трішки роздумів. Укладаючи цю го на тому світі наздогнала відплата – до ніг прила- IT’S A WONDERFUL LIFE добірку, все одно в голові трималася думка про тих, штували ланцюга з камінням, щелепа вивалюєтьрежисер Френк Капра,1946 в кого не буде змоги переглянути ці фільми з родися, а спокою немає. Він повернувся, аби врятувати Класика американського кінематографу, поляр- ною – про наших звитяжних воїнів ЗСУ. Тому пам’яСкруджа. Для цього за ним слідують три прима- но протилежна до попередніх пропозицій, але не тайте: у хлопців немає часу відпочивати, а у нас нери – минулого Різдва, нинішнього та майбутнього… менш чарівна. має бути перепочинку від постійної допомоги їм!

0DJLF -XJ ȅȎȞȳȐțȖȗ ǱșȓȥȖȘ 0 D J LF - X LD Q UH 8N UD LQ

VWD XU DQ

Żƈ .XWLDD œż Ż G ŋƎŶŮŬŹŮ W VDODG UH HJ LQ 9 ŪżŹƈųũ Ű ũŻ ũŴ GŚ VDODG %HHWURRW ŭŮſƅ J ŗźŮŴŮ +HUULQJ Ūũ ũůŮŶũ Źű ŵ Ś K VK I IL Żũ )ULHG ŮŶũ ųũŸżź żƁ ś H DJ EE ŹƂ FD Ūŷ HG Ų HZ ű 6W K ŘűŻŶ ERUVKFK Ŵűūũ 'ULQNLQJ űŪŶũ ŸƎŭ JUDYY\ ŌŹ ųũ RP UR VK űŪŶũ ƇƁ 0X ŌŹ H DJ SRWW ŷŴżŪſƎ SRWDWR Ō 0XVKURRP HG DW JU K LW Z H DJ EE Ƈ 6WXIIIHG FD ųũŹŻŷŸŴŮ ŷŴżŪſƎ Ű ŻŮŹŻŷƇ WDEOHV Ō DQG YHJH FH UL K LW ű EEDJH Z ƎŰ Żũ ŷūŷƀũŵ ŌŷŴżŪſ 6WXIIIHG FD Ű Źűźŷŵ VKURRPV W DQG PX HD Z N FN K EX ŵű EEDJH ZLW Żũ ŬŹűŪũ 6WXIIIHG FD ŻŷƇ ŬŹŮƀųŷƇ ſƎ Ű ųũŸżź Ŷ Ŵű ŕ ŶŶƈŵ FUHSHV ųű Ű ūũŹŮ żƁ &DEEDJH Ÿ ũŵ Ř P Ű ŵũųŷŵ MD K ųű LW Z żƁ V ũŵŸ 'RXJKQXW \ VHHGV Ř ƀŶƎ SS ű SR ũź K ųű ųŴ WV ZLW ŘũŵŸżƁ 'RXJKQX XJKQXWV Ű ŵũųŷŵ GR Ǝ ſ LF Ŷ VV Ŵű OD & HV ŕ HGV FUHS ũŹ 3RSS\ VH 8VYDUU ŜŰū

ͩ ̛̬̞̦̜̏ ʧ̸̡̛̣̖ ̌ ˋ ͨ ̦ ̌ ̬ ̨ ̭̯ ̖ ˀ ̖̦͕̀ ̡̖́ ̙̖̏ ̥ ̖ ̦ ́ ̏ ̔ ̞̚ ˀ ̿ ̨̨̪̬̪̦̱ ̨̥̣̖̦̦̌̏́͊̚ ̨̐ ̨ ̽ ̦ ̔ ̖ ̬ ̖ ̪ ̨ ̨̭̯̱̪̦̖̔ ̣̔́ ̪

773.286.88

0DJLF -

8N UD LQ

LD Q UH VW

DX UD QW

6KXED VDODG Ś ũŴũŻ š 2OLYLH żŪũ VDODG Ś %HHW DQ ũŴũŻ ŗ G KRUVHU ŴƎū ƌ DGLVK VD ODG ŊżŹ 3RUN JDO ƈƀųű Ű ž DQWLQH ŹƎŶŷŵ ŞŷŴŷŭŮſ /LYHU UR ƅ OO ŘŮƀƎŶ ųŷūűŲ Ź 0HDW FU ż ŮŻ żŴ HSHV ŕ ŴűŶſƎ Ű 0HHW VW XII ŵ ƈźŷŵ IIHG FDE EDJH Ōŷ ŴżŪſƎ Ű .URY\ Y DQND ŵ ƈźŷŵ D œŹŷū ƈŶųũ

9XVKND ZLWK PX VKURRP V ŋżƁų 9DUHQ\NN ũ Ű ŬŹűŪ \ ŋũŹŮŶ ũŵű űųű SRWDWR Ű ųũŹŻ ŷŸ Ŵ ŮƇ FDEEDJH SRWDWR D Ű ųũŸżź QG PXVK ŻŷƇ URRPV FDEEDJH V Ű ųũŹŻ DQG PX ŷŸŴŮƇ Ż VKURRPV ũ ŬŹűŪũ V Ű ųũŸżź ŵű ŻŷƇ Żũ VRXU FKHU ŬŹűŪũŵ U\ Ű ūűƁ U\ ű ŶŮƇ

ʯ̛̬̯̌̍̌ ̨̥̣̖̦̦̌̏́̚ ̨̥̙̦̌ ϮϮ ̯̌ Ϯϯ ̬̱̦̐̔́ Ϯϰ ̯̌ Ϯϱ ̬̱̦̐̔́ ̡̣̌̌̔̚ ̦̖ ̶̛̪̬̯̥̖̌̀̏̌

ϲϯϱϰ t͘ /ƌǀŝŶŐ WĂƌŬ ZĚ͕͘ ŚŝĐĂŐŽ͕ /> ϲϬϲϯϰ

Духовність

surma.com.ua

№ 51 (80) — 22.12.2023

Різдво – таємниця щастя Богдана Райхерт, Львів, «Сурма»

ародження – це завжди містична подія. Вона невипадкова, завжди має сенс, завжди є результатом раніше спланованих дій. Це втілення задумів, очікувань, поява нового, яке змінює реальність. Народження нового дня, живих істот природи й нових рослин. Народження думок, емоцій, дій, народження дитини. Щомиті народжуються зорі, планети, галактики, Всесвіти... Містичне дійство появи нової реальності. Саме в момент народження Таємниця стає Дійсністю. Різдво Господнє – найгарніше свято року, наповнене енергією тепла, радості, світла і веселощів. В цей час для дорослих і дітей оживає казка, де усе набуває чарівності, музики, кольору і пахощів. Люди готуються до цього свята особливо старанно, прикрашають оселі, вулиці, міста, кожен прагне поділитись радістю дарування та отримання подарунків. Чому і віруючі в Народженого, і не віруючі, усі відкривають двері в цю містерію? Що ж насправді так приваблює нас? Це ДУХ РІЗДВА! Його відчуває, чекає кожен і прагне знову пережити містичне торкання Світла до свого серця, побачити Диво, яке стало тілом, і відчути, що воно прийшло саме до тебе і заради тебе. Дух Різдва не порівняти ні з чим. Від часів Едему, коли людство покинуло Небесну домівку, в якій Дух перебував постійно і радість його присутності не покидала нікого, а Світло не просто торкалось серця, а жило в ньому, наповнювало всю людину («Бог був всюди і з усіма»), ніколи з того часу цей Дух на Землі не з’являвся. Бо покидаючи тонкі світи, духовні світи, людство вийшло за браму Едему – вона закрилась і відчинились двері у холодний темний світ планети Земля, де темрява панує ночами і ховається в закутках вдень. А світло тут – це результат обертання Землі навколо Сонця. Коли ми виходимо із домівок, то сонце зігріває наше тіло. Коли бачимо сонце, то це початок нового дня і радіє душа, що проживемо ще день, але без радости присутності Духа, «Того, що всюди і з усіма». Люди загубились у темряві. У темряві і досі невідомого світу, у темряві незнання і боротьби за виживання. А крізь темряву на людей дивилась смерть, яка в цьому земному фізичному світі панувала всюди. Хто її переможе? Навіть титани і велетні, народи і держави, природа і споруди з’являлись лише на час і щезали, занепада-

ли і руйнувались. Смерть безжально збирала податі з усіх, хто перебуває на Землі. «Дух Істини, прийди і вселися в нас...» – взивало людство тисячоліттями. І Дух прийшов. Почалась велика містерія підготовки до Різдва. Не одразу, а поступово. Всесвіт поглянув на маленьку планету Земля і Її душа подивилась на небо і тихо промовила: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав».(Лук.1:38). І Дух прийшов. Вперше від часів Едему, брама відкрилась і Світло полилось і наповнило дух, душу і тіло Дочки Землі. І людство отримало надію – нарешті возз’єднатись з Небесною сім’єю. В темряві земного життя на небосхил зійшла Зоря і засяяла, вказуючи дорогу до нової Радості, яка понад усяку радість («Нова радість стала, яка не бувала. Над вертепом зірка ясна весь світ осяяла»). Люди чекали, вивчали, шукали знаків, які покажуть, де місце Великої зустрічі Неба і Землі. І ось три царі пішли з різних кінців світу на пошуки таємниці, бо було їм відкрито, що прийде Цар над царями. Хоча вони досягли найвищого в земній ієрархії, але покинули все і пішли в пошуках когось, Хто вищий за всіх і все, що відкрилось людям земними зусиллями. Важливо, що їх називають і звіздарями і волхвами. Тобто це люди пробуджені внутрішньо, вони вивчили науку неба, земну мудрість, таємні знання про тонкий світ і енергії, стихії і духів. Вони були на вершині пізнання світу і мудрість їх була в тому, що не зупинились на досягнутому. Устремління до незвіданих горизонтів і віра що усе, пізнане сьогодні, лише фрагмент майбутнього, дає тобі шанс на нові відкриття. Кожному з них відкрилось, що все доступне в цьому світі, лише ма-

ле вікно в безмежну мудрість. БагаНа внутрішньому небі твоєї душі то хто з сучасних людей прагне знань, світить особливо яскрава зоря. Її продосліджує космос, і заглиблюючись в мінь вказує на малу хатинку, а в ній містичні знання про тонкий світ, роз- щось по-особливому звучить. Це тишифровує і читає знаки рун, карт Та- хий спів Ангелів. Вони уже побачиро, астрологічних комбінацій планет ли явлену Таємницю, тому «чудятьі зірок, а проте на Різдво іде святкува- ся, Рожденного бояться...», бо це «Бог ти. Але що святкуємо? Предвічний народився...». Вісники Навіть коли приносимо по- Різдва кличуть тих, що були поряд дарунки, часто не замислює- і побачили світло, кличуть пастушмось про містичне наповнення ків. Це серце людини, що в простокожного фрагменту цього Свя- ті та щирості служіння виконує свою та Різдва. роботу. Прийшли мудреці – розум Тому древні царі-звіздарі-волхви людський, що пізнав вершини земдосі наймудріші, бо шукали іншого, і них знань. Прийшов і Йосип, опікун подарунки: золото, ладан і миро – об- Матері й Дитяти – це дух людини. Зарали інтуїтивно правильно (хто знайо- йшли Ангели, спустившись з Небес – мий з символізмом і значенням речей, це наші генетичні вогняні коди, що зрозуміє). Навіть маршрут обрали не пробуджуються енергією Духа. Притак, як зручно і комфортно прокладе- лягли навколо звірі: віл, осел, ягнята ними шляхами, але – як вела їх яскра- – це прояви нашої тварної приземлева зоря на небосхилі, поява якої су- ної природи, залежність від обставин, перечила усталеному порядку речей. лінь і впертість, лякливість і розпоБайдуже, мудрець іде до незвіданого, рошеність. Усе, що є в людині, придопускаючи, що таємниця відкриєть- ходить поклонитись Народженому! І ся лише в точці зустрічі з нею. тоді відкривається таємниця поТаємниця оберігає сама себе: дії – душа, яка прагнула, шукала, ніколи сплячий духом і душею не по- кликала Бога і почула відповідь бачить того, що перед ним; а розум- («Ангел сповістив Благодатній... Раний, по-земному, і самовпевнений в дуйся!») – ось, зараз яви світу плід Дусилі свого інтелекту все відкине і лише ха. Те, що було відомо лише їй, тепер радітиме вихідним в товаристві таких подаровано усім. Саме цей подарусамих обізнаний; а традиціоналісти нок чекає кожен, свідомий того і фанатики перевірять наявність усіх чи не свідомий. Радість вища всяобов’язкових страв на столах, прове- кої радості, довгоочікувана і недуть необхідний ритуал і відчують се- сподівана зустріч. Стало можливим бе вдоволеними; а ще інші радіючи повернення в небесну родину, де кожкупуватимуть ялинки, гірлянди, по- ного чекають і приготували подарунки дарунки, бо весело і круто. на Різдво, бо «брат був мертвий і ожив, А що ж Таємниця? Де Дух Різдва? пропав був і знайшовся» (Лук.15.32). Так, щоб по-справжньому, щоб Небо Про автора: Богдана Райхерт – відкрилось і «Ангели в Небі пісню спілектор, автор практик пробудженвають...». ня свідомості та моделювання майУтиш душу свою, людино, зробутнього, президент ЛМГО «Ліствиця». би своє серце смиренним і тиhttps://linktr.ee/bogdana_ хим, зайди в глибину, там цілий raikhert Всесвіт і тоді...

22.12.2023 — № 51 (80)

Катедра св. Миколая Історія катедри св. Миколая почалася з невеликої групи відважних іммігрантів із Західної України, які почали прибувати на початку 1900-х років. Ці іммігранти покинули Україну, шукаючи кращого та безпечнішого життя в Сполучених Штатах, у той час, коли сама країна була окупована двома імперіями – Австро-Угорщиною та царською Росією. Ранні поселенці обрали за взірець своєї майбутньої церкви знамениту Софію Київську, збудовану у Києві в 1037 році князем Володимиром Великим за часів Київської Русі. Бачення катедри нашими предками полягало в тому, щоб задекларувати свою належність до східної католицької традиції, де св. Миколай є одним із найбільш шанованих святих і водночас є одним з символів їхньої батьківщини. Катедра була побудована іммігрантами для надання духовної, культурної та соціальної підтримки їхніх родин; для того, щоб їхні нащадки та наступні покоління українців продовжували їхню справу. Сьогодні, як і 80 років тому після Другої світової війни, катедра стала притулком і джерелом розради для багатьох нових біженців з України, які шукають миру та стабільності для своїх родин під час війни Росії проти України. Кілька важливих фактів про архітектуру катедри: Побудована компанією M. Ryan Contractors у 1915 році, катедра є шедевром архітектури неовізантійського барокоб заввишки 167 футів. Вона неодноразово визнавалася однією з найкрасивіших будівель Чикаго. Серед унікальних елементів катедри є: • мозаїчні та фрескові ікони 1928 року • мистецькі вітражі, розроблені Мюнхенською студією Чикаго • 13 монументальних мідних куполів (наразі на реставрації), що уособлюють Христа та 12 апостолів • унікальний стилізований український орнамент • вишуканий золотий канделябр, виготовлений в Європі, який містить 486 ламп на дев’яти ярусах і вважається найбільшим у США.

е залишаймося байдужими, допоможімо нашій катедрі зберегти її будівлю, а разом з нею, понад столітню історію української релігійної громади Чикаго для майбутніх поколінь! Долучаймося до збору коштів на: www.esn-cc.org або за QR кодом:

Відкрийте для себе світ краси! Ми з радістю запрошуємо вас до European Med Beauty Family Clinic – салон, де ваша краса стає мистецтвом. Наша команда висококваліфікованих фахівців піклується про вашу красу. З нами ви можете бути впевнені, що отримаєте передові процедури та індивідуальний підхід до ваших потреб.

Ми пропонуємо:

387 Shuman Boulevard suite 203w, Naperville, IL, USA medbeautyclinic23@gmail.com

773-326-5809

Semaglutide injections for Weight Loss, Botox, Dermal fillers, IV vitamins Infusion, Vitamin B12 & Vitamin D injections, Plasma Injections, Microneedling with Exosomes, PRX-T33 Chemical Peel, Permanent Makeup, Fibroblast, Massage Therapy, Laser Hair Removal.

Історія

Анастасія Костюченко, Київ, «Сурма»

давніх-давен Різдво Христове було головним святом для українців і святкували його значно пишніше, ніж Новий рік. Та найфеєричнішим місцем святкування був, певна річ, гетьманський двір.

Головні відомості про свято залишив після себе один з найосвіченіших українців середини XVIII століття, син скарбничого при гетьмані – Маркович Яків Андрійович у своїх щоденниках. За день до Різдва у Батурин (а згодом у Глухів) з’їжджалася вся знать, яка везла з собою повно усіляких дарунків, щоб всім показати свою заможність і витратити всі статки що були зароблені за рік. З подарунків тоді везли годинники, шовкові пояси

surma.com.ua

№ 51 (80) — 22.12.2023

Сяйво Гетьманської Різдвяної ночі: як святкували Різдво в Гетьманському дворі і хустки, екзотичні та дорогі на той час закордонні продукти: оливки, лимони, апельсини, чорну ікру. Їхали, як правило, цілим кортежем, найчастіше з усією родиною, брали з собою і кухарів та конвой. За ними доправляли парадний одяг, посуд, харчі та ще багато різних речей. Яків Андрійович неодноразово скаржився, що міщани столиці сильно підвищували ціни на оренду будинків, а дрова та свічки за своєю вартістю доходили ледь не до чорної ікри, традиція така прослідковується і до сьогодення. Після вітань та поклонів всі урочисто виїжджали на різдвяну літургію до одного з найбільших соборів міста, а по закінченню молебну та з появою першої зірки на небі розпочинався найпишніший за весь рік бенкет. Деякі іноземні гості скаржилися на те, що не можуть так багато їсти, стіл був дійсно багатим і могло бути навіть по шість перемін страв. Готувалася, звичайно ж, кутя, але іноді замінювалась на калачі та булки з маком, особливо цінувалася запечена дичина: лосятина та оленина, куріпки та тетеруки, делікатесом вважалися також молочні поросята і телята. Повний був стіл і закордонних страв: французькі паштети, соуси, сири, турецькі олив-

• Frameless Showers • Framed & Sliding Glass Enclosures • Reverse Painted Glass Kitchen Backsplashes • Glass Enclosed Wine Cellars • Glass Railings • Mirrors & Glass Designs

Art Stass, Inc. 1024 North Ave Des Plaines, 60016 Phone: 847-341-2777 Fax: 847-635-1573 www.artstass.com

ки, голландські оселедці, але цінувалася, звичайно ж, і місцева кухня, було багато ковбас, солені гриби, копчене м’ясо та ще багато іншого. Окрім основних страв подавали й десерти, через близьке сусідство зі сходом гостей частували марципанами, кавою та шербетами, але були і західні розкоші, такі як пудинги, тістечка та безе. Грошей на них не шкодували, а інгредієнти до деяких страв купувалися ще з літа. Певна річ, на столах був присутній і алкоголь, ігристі вина були великою рідкістю і тільки з’являлися на території України, як правило, отримували їх через Вроцлав, плативши за одну пляшку втричі більше, ніж найдорожча пляшка звичайного вина. Але багато було недобросовісних «виробників», які продавали значно дешевше пародію на шампанське, додаючи у звичайне біле вино негашене вапно, через що пляшки часто розривало. Та не гидували, звичайно, і вином, горілкою, настоянками (вишневою, анісовою, грушевою), медовими напоями та пивом. Такий широкий вибір алкоголю міг спричинити й дуже серйозні проблеми, вважають, що гетьман Данило Апостол помер саме після новорічних застіль (найімовірніше, від інсульту). Яків Маркович зазначає також, що після такого гарного застілля не рідко траплялися дуелі серед козацької старшини, але особливу схильність до них мали російські офіцери. Та найтяжчим Різдвом у козаків можна сміливо назвати 1674 рік, воно увійшло в історію як «Різдвяна битва на Січі», що відбулася між козаками та османськими яничарами. Вороги підійшли до Чортомлицької Січі з розрахунком на те, що козаки у свято будуть п’яні та не зможуть чинити опору, але битва закінчилась тринадцятитисячною ворожою втратою.

інші перезаряджали їх, що дало ефект безперервного вогню. Не знаючи, як діяти, яничари там і полягли. Загалом багато їсти та пити вважалося ознакою доброго тону, навіть якщо непритомного гульвісу доставляли додому слуги. Якщо ж гостям вдавалося дістатися додому ще при пам’яті, то в приватних щоденниках з’являлися згадки «подпияхом изрядно», а наступні записи з’являлися тільки через дні 2-3. Та не столом єдиним славилося святкування, наші гармаші створювали просто фантастичні салюти, були справжніми майстрами своєї справи. Створювавши ледь не цілі ракетно-бомбові симфонії, вони вміли викладати із ракетних свічок і ґнотів фігури з ініціалами гетьмана. За час святкування генеральна артилерія могла використати майже половину річного запасу пороху, а під час феєрії траплялися і смертельні випадки. Розвагою виступав також цех генеральної військової музики, грали литаври, ріжки, труби, сурми, співали різних кантів хори спудеїв, святкова атмосфера підтримувалась весь час і супроводжувалась танцями, але музика несла не лише розважальний характер, але й неабияк підкреслювала культурний рівень суспільства. Святкування ніколи не нормувалося, гуляли стільки, скільки спроможний господар та допоки гості можуть стояти на ногах. Різдвяні святкування не лише відображали релігійні традиції, але й виражали соціокультурний контекст епохи, в якій влада, багатство та розваги перепліталися у дивовижному синтезі. Різдво в гетьманському оточенні безумовно було грандіозним: розкішна їжа, необмежена кількість алкоголю, музика, феєрверки створювали вишукану, радісну атмосферу. Але відігравало воно одразу декілька важливих функцій, а саме політичну та соціальну. Оскільки володіючи великою владою та ресурсами, гетьман демонстрував свою впливовість та велич перед іноземними гостями, налагоджуючи таким чином дипломатичні зв’язки. Соціальна ж полягала в тому, що гетьмани використовували Різдво як можливість для укріплення свого Козаки зуміли дати відсіч, захопив- положення в суспільстві та зміцненши ще у полон майже дві сотні яничар. ня вірності своєму правлінню. СпільПо-справжньому геніальна на ті ні святкування створювали атмосфечаси тактика полягала в тому, що од- ру єдності та підкреслили важливість ні стріляли з мушкетів та пістолів, а спільної ідентичності.

22.12.2023 — № 51 (80)

şŝŵŢ ũŝŦŞŰůŪŒ ş şŝŵťŲ ŭŰŧŝŲ ŵŧūŨŝ ũŢšťŴŪūŠū ŪŝşŴŝŪŪż ƶ ƍƋƄƉƋſƈƜƠƉƋ ƐƇƍŽƣƊƎƙƇƋƛ ƉƋſƋƛ

ũť ŠūůŰŒũū ŮŬŢųŔŝŨŔŮůŔş 4,0)&3831-78 ƶ ƎƌƂƓƢŽƈƢƎƏ Ƅ ſƄƜƏƏƜ ƇƍƋſƢ )/+ 8)',2-'-%2 ƶ ƑƐƊƇƓƢƋƊŽƈƙƊŽ ƁƢŽƀƊƋƎƏƅƇŽ ŢŧŠ ,)13(-%0=7-7 8)',2-'-%2 ƶ ƎƌƂƓƢŽƈƢƎƏ ƁƈƜ ƍƋžƋƏƅ ƊŽ ŽƌŽƍŽƏƢ mƕƏƐƔƊŽ ƊƅƍƇŽ| 1)(-'%0 %77-78%28 ƎƂƍƏƅƑƢƇƋſŽƊƅƆ ƉƂƁƅƔƊƅƆ ŽƎƅƎƏƂƊƏ '2% ƶ ƎƂƍƏƅƑƢƇƋſŽƊƅƆ ƌƋƉƢƔƊƅƇ ƉƂƁƎƂƎƏƍƅ

ŞŔŨŹŵŢ Əƅ ŭūŧŔş ũť ŠūůŰŒũū ŮŬŢųŔŝŨŔŮůŔş šŨż ŭūŞūůť ş ũŢšťŴŪŔŦ ŮűŢŭŔ

8YOMIRHSVJ 8VEMRMRK -RWXMXYXI -RG 2 ,EVPIQ 'LMGEKS -PPMRSMW

4 [[[ 88M1IHMGEP7GLSSP GSQ

ŤŝŭŢŒŮůŭūşŝŪŔ ſ -&,)

[[[ MFLI SVK

UA-USA ⁄ Події

Марія Климчак, Чикаго, «Сурма»

ундація Києво-Могилянської академії в Америці у грудні провела низку заходів «Академія перемог», спрямованих на підтримку Центру Ветеранів Києво-Могилянської Академії. Осмислюючи багатолітній досвід доброчинної діяльності, Фундація змогла провести успішну кампанію збирання коштів, розширивши географію подій на Каліфорнію та Чикаго. «Уже 10 років Україна виборює своє майбутнє у жорстокій війні з росією. Справжній масштаб і наслідки війни стануть зрозумілими вже після Перемоги. Першочергове завдання – загоїти психологічні рани на дорозі життя допомогти ветеранам повернутися до суспільного життя та закінчити освіту», – заявив президент Києво-Могилянської Академії др. Сергій Квіт. Цю місію взяла на себе Києво-Могилянська академія. «Ветерани зможуть пройти в Києво-Могилянській академії підвищення кваліфікації, перекваліфікацію, одержати нову професію, у тому числі пов’язану з високими технологіями», – говорить президент Фундації Києво-Могилянської академії в Америці Марта Фаріон. Вона вірить у силу успішної Академії. Могилянка впродовж трьох десятиліть є лідером якіс-

surma.com.ua

№ 51 (80) — 22.12.2023

Благодійні заходи «Академія перемог» в Америці ної та сучасної освіти в Україні. Університетська спільнота пишається своїми випускниками, які завдяки своїм досягненням відомі в міжнародних колах. Серед них – Юрій Городніченко, професор у Департаменті економіки Університету Каліфорнії Берклі, дослідник у NBER, визнаний як один з п’ятьох головних економістів світу, голова Ради дирекції Фундації Києво-Могилянської академії в Америці. Він став ініціатором проведення першої зустрічі могилянців з благодійниками у Каліфорнійському університеті, яка відбулася 1 грудня. Берклі – студентське містечко у передмісті Сан-Франциско. Тут розташований славний університет з кампусом, відомим розмірами бібліотек і лабораторій, обсягами досліджень та публікацій. До складу висококваліфікованих викладачів на поточний момент входять 7 лауреатів Нобелівської премії. «За якістю освіти можна спрогнозувати майбутнє держави і саме тому Берклі, як кожен державний університет, має велику підтримку від меценатів. Цей досвід Берклі варто вивчати і брати Могилянці за взірець», – вважає професор Городніченко. Прикметно, що один із найстаріших університетів в США, Берклі, іс-

торія якого розпочалася в 1868 році, підписав меморандум з Могилянкою, заснованою у 1615 році. Таким чином амбасадором-могилянцем напрацьовуються зв’язки у міжнародному академічному середовищі. Українська громада у Берклі відносно молода. З перших днів війни вона активно допомагає Україні та її Збройним Силам. Студенти створили український клуб, щоб збирати кошти на відновлення шкіл, зруйнованих війною. Бенкет «Академія перемог» відбувся у Факультетському клубі, який внесено до Національного реєстру істричних пам’яток. Будинок, збудований у 1902 році, зберіг шарм початків минулого століття. Здавалося, що тут зупинився час.

Професор Городніченко зазначив, що попри складнощі, пов’язані з війною в Україні, Фундація Могилянки в Америці та академічна спільнота університету сповнені оптимізму й віри в Перемогу українського народу. Він передав слово своєму колезі, професору Річарду Лайонсу, колишньому декану славнозвісної бізнес-школи Berkeley Haas, заступнику канцлера, головному директору відділу інновацій та підприємництва. Професор Лайонс подякував українцям за захист глобальної безпеки, побажав невпинного розвитку і перемоги, а на знак поваги та вдячності Юрій Городніченко подарував йому символічний плакат художника Нікіти Тітова із зображенням статуй Свободи та Матері-Батьківщини.

22.12.2023 — № 51 (80) Головний доповідач з Києва Тарас Лукачук розповів присутнім про Ветеранський ресурсний Центр. «Віримо, що, акумулюючи усі сили, ми разом здолаємо виклики й істотно посприяємо розбудові сильної і успішної академії», – підкреслив. Тарас Лукачук, випускник Києво-Могилянської Академії, Факультету Соціальних Наук 1997 року. Здобув визнання як талановитий керівник. У 2023 – один із засновників благодійної організації «Благодійний фонд “Києво-Могилянська фундація”» (Київ), також заснував викладацьку стипендію «Найкращий викладач-наставник» ФЕН, якою щорічно нагороджують викладачів Факультету Економіки. Успішний керівник, з досвідом віце-президента та територіального директора Mondelez International (до 2014 року Крафт Фудз) в Україні та на Нових Ринках Східної Європи й Центральної Азії, президента регіону EEMEA, компанії Jacobs Douwe Egberts (JDE). На порядку денному у Тараса усе, що вміщує слово Україна, планування та інвестиції в розумне майбутнє. Відеопрезентації про діяльність Могилянки та розбудову ветеранського центру, представлені під час заходів, викликали інтерес у присутніх. Марта Фаріон у своєму виступі окреслила діяльність КМА, подякувала за гостинність університетові. Родзинкою став благодійний аукціон, на якому розіграли український прапор, підписаний генералом Валерієм Залужним, плакати Нікіти Тітова. Партнером аукціону виступила Анастасія Федик, викладачка університе-

ту та співзасновниця Good Foundation. Додаткові лоти включали розмальовану гільзу від артилерійських снарядів, трофейний шолом, мистецькі гобелени. Вела аукціон Марія Климчак, директор програм Фундації. Левова частка внесена родиною могилянців Городніченків. Як висновок – цей захід об’єднав Каліфорнію з Україною. Дякуємо Берклі. Наступною зупинкою став Лос-Анджелес. Подія відбулася 3-го грудня в Українському Культурному Центрі. Збудований у 1924 році як кінотеатер, від 1959 року став українським домом. Керівництво центром здійснюється Радою директорів, яку очолює Ляриса Райфель, онука відомого у діаспорі громадського діяча, рушія Українського лікарського товариства, одного із засновників Інституту Модерного Мистецтва в Чикаго, др. Ахіля Хрептовського. Презентації Ляриси Райфель, уміло зрежисерована програма ведучої Вікторії Кузіної, спілкування і нові контакти – переконливе свідчення уваги до українських військових ветеранів. Так само, як у Берклі, у Лос-Анджелесі ми зустріли випускників Могилянки та інших університетів України. Велика подяка благодійним організаціям «Stand with Ukraine», «Go Ukraina» та усім добродіям, які спричинилися до збору коштів. Не менш вагомий внесок у перемогу здійснюється випускницями Могилянки Марією Берлінською та Любою Шипович. Дівчата прилетіли з України підтримати альма-матер. «Допомагаючи фронту, насам-

UA-USA ⁄ Події перед потрібно рятувати наших людей. Воюючи дронами, ми зможемо мінімізувати втрати на полі бою», – доносила зі сцени свій посил Люба Шипович, співзасновниця благодійного фонду Dignitas, успішний ІТ-фахівець. Разом з Марією Берлінською займається технологічною підтримкою українських захисників, забезпеченням та навчанням захисників та рятувальників, реабілітацією ветеранів. Засновниця громадської організації «Центр підтримки аеророзвідки», ініціаторка та керівниця адвокаційного правозахисного проекту «Невидимий Батальйон» Марія Берлінська переконана, що у цій війні воювати треба технологіями, а не людьми. Марта Фаріон вручила подяку Раді Українського Центру в Лос-Анджелесі за підписом президента НаУКМА Сергія Квіта. Після теплого прийому з музичною нотою від Вови зі Львова, успішного аукціону, обіймів і солідарності – дякуємо, Лос-Анджелесе! Одним із приорітетів для Фундації КМА є синергія різних хвиль емігрантів та американців. Після Перемоги кількість ветеранів сягатиме 2-3 млн людей, віком 25-40 років. Серед них – потенційні студенти, чия освіта у руках донорів, меценатів Америки. Таке наше унікальне призначення – забезпечити майбутнє ветеранів через створення стипендійних фондів та розбудову Могилянкою Ветеранського ресурсного Центру. Чикаго, 9 грудня «Академія перемог» в Українському Інституті Модерного Мистецтва. Українська громада міста Чикаго та околиць підтримала

подію. Присутніми були представники Центру Ветеранів RUSH University Medical Center, також журналісти з чиказького телебачення, 9-го телеканалу. У їхніх новинах подано репортаж під назвою «Українська громада зійшлася, щоб підтримати Україну». Уже наступного дня десятки відгуків у соціальних мережах повідомляли, що Надзвичайна та Повноважна Посол України в США Оксана Маркарова, випускниця могилянки, надіслала своє відозвернення. Серед гостей – консул України Євген Дробот, єпископ греко-католицької єпархії св. Миколая Венедикт Алексійчук, президент та головний виконавчий директор «Western NIS Enterprise Fund» (WNISEF) Ярослава Джонсон, президент фундації «Спадщина» Тарас Дрозд, представник Асоціації «Самопоміч» Роман Яцківський, місцеві українські ЗМІ, власники бізнесів та члени громадських організацій. Несподваним був приліт з Орландо команди «Revived Soldiers Ukraine» із засновницею Іриною Ващук, щоб підтримати Центр Ветеранів в Києво-Могилянській Академії. Присутні тепло вітали ветеранів, що перебувають в США на реабілітації. Іван Молдун, херсонець. У бою з рашистами втратив обидві ноги, учасник Ігор Нескорених в Дюссельдорфі (Німеччина); 22-річний Станіслав Зорій, дворазовий чемпіон світу з кікбоксингу, захищав Київ, звільняв Ізюм від окупантів. У 2023 році отримав мінно-вибухове поранення.

ПРОДОВЖЕННЯ / С. 22

UA-USA ⁄ Події

ПОЧАТОК / С. 21 Ірина Ващук вручила нагороду «Хрест громадянських заслуг» президентові УІММ Мотрі Мельник, президентові Фундації КМА Марті Фаріон, голові комітету міст побратимів Київ-Чикаго Вірі Еліяшевській, голові УККА, відділу в Іллінойсі, Марії Дмитрів, голові Асоціації «Самопоміч» Романові Яцківському, засновнику газети «Сурма» та Radio UA Chicago Володимиру Долинці. Усі ці активісти, будучи партнерами Фундації КМА, спричинилися до успіху. Після виступів Марти Фаріон, Мотрі Мельник, Тараса Лукачука, Люби Шипович, Марії Берлінської, професора Northwestern University Йоханана Петровського-Штерна, головні спонсори оголосили про свій внесок: фундація «Спадщина» $35 000, Кредитівка «Самопоміч» – $10 000. Могилянка готова запевнити, що кожен ваш долар – це вклад у науку та здорове суспільство.

surma.com.ua

Як зауважили користувачі соцмереж – під час аукціону не обійшлося без магії поетеси Людмили Горової та відчуття віртуальної присутності самого генерала Валерія Залужного. Щасливими власниками лотів з підписом генерала стали: Василь Кучернюк – прапор, Анастасія Коваленко – монета. Наталя Асеведо та Мар’яна Яремко виграли плакати Нікіти Тітова. Завершуючи програму, ведуча Ярина Климчак запросила гурт «Тріода» продовжити вечір мелосом української пісні. Єдиною командою волонтерів виступили UWAA – Ukrainian Women’s Association of America, Ukrainian Daughters Foundation, Ukrainian Institute of Modern Art, Український Конгресовий Комітет Америки Відділ Іллінойс, фотограф Петро Ковтун, відеограф Оксана Свідрук, кореспонденти газети «Сурма» та радіопрограми «Сурма», «Незалежне Радіо», «Українська Хвиля»..

№ 51 (80) — 22.12.2023

Тема українських ветеранів обговорюється в американських інституціях. У Чикаго з ініціативи програми Міст Побратимів Чикаго-Київ три місяці тому відбулася зустріч за участю Віри Еліяшевської, Левка Голубця та Марти Фаріон з провідними особами у Veterans Center at RUSH University Medical Center. Друга ділова зустріч відбулася у грудні, під час якої Марта Фаріон та Тарас Лукачук з Києва, домовилися з представниками Центру Ветеранів в Чикаго про співпрацю з Центром Психічного Здоров’я Києво-Могилянської Академії, де др. Сергій Богданов багато років поспіль веде роботу у цьому напрямі, охоплючи столицю та східні регіони України. У 2023 році відкрито ще один Центр КМА в Бучі. Могилянка піклується про тих, хто відстоював незалежність на фронті, й про тих, кого війна застала вдома. Допомагає реалізовувати свої мрії молодому поколінню у вільній країні. Національний університет «Києво-Могилянська академія», Фунда-

ція КМА в Америці дякує усім партнерам – від Іллінойсу до Каліфорнії. Пишаємося і гордимося! Тримаймо стрій! Якщо ви маєте бажання у різдвяний подарунок військовому ветеранові вкласти іменну стипендію, долучайтеся! Стипендія українському ветеранові Національного Університету Києво-Могилянська Академія на 1 академічний рік – $ 5 000. Дякуємо за Ваші пожертви, які є надзвичайно важливими у цей час! Ви можете зробити внесок на нашій вебсторінці https://www.kmfoundation.org/ (Click on the button Donate) Також виписуйте чеки та висилайте на Фундацію: Kyiv-Mohyla Foundation of America P.O.Box 46009 Chicago, IL 60646 Про автора: Марія Климчак – директор програм КМФ.

22.12.2023 — № 51 (80)

СПЕЦІАЛІСТ ЩО ПРАЦЮЄ ДЛЯ ВАС

НАТАЛЯ АСЕВЕДО КУПІВЛЯ ТА ПЕРЕФІНАНСУВАННЯ ЖИТЛА ВСЕ НЕМОЖЛИВЕ СТАЄ МОЖЛИВИМ ! ДЗВОНІТЬ ДО НАС З ПИТАНЬ КУПІВЛІ НЕРУХОМОСТІ ТА ОТРИМАЄТЕ ВСІ ВІДПОВІДІ В ОДНОМУ ОФІСІ

БЕЗКОШТОВНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ПО ТЕЛЕФОНУ

773-368-0123

• Індивідуальний підбір фінансування • Федеральні позики • Низькі відсотки • Позики під ремонт • Перефінансування з CASH OUT • Перефінансування без додаткових коштів NO CLOSING COST • Можливе 100% фінансування

Solution Financial Mortgage Company (NMLS ID 267469)

www.gosfmc.com

Наша адреса: УКРАЇНСЬКА ОКОЛИЦЯ 1706 W. CHICAGO AVE., CHICAGO, IL 60622 Tel.: 773-109-1950 Fax: 847-834-0106 nacevedo@gosfmc.com NMLS ID:232240

AN ILLINOIS RESIDENTIAL MORTGAGE LICENSEE

РОЗМОВЛЯЄМО УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

UA-USA ⁄ Події

Марія КоркачГрошко, м. Блумінгдейл, «Сурма»

арними високодуховними і душевними святами були сповнені минулі вихідні у парафії святого Апостола Андрія Первозванного, що у містечку Блумінгдейл. Треба сказати, що це вже стало у нас доброю традицією, адже такі свята надзвичайно здружують парафіян, наповнюють серця відчуттям української родини, дають можливість об’єднатися у спільній молитві до Всевишнього, дякуючи за Його ласки і благаючи про допомогу у потребах, прохаючи спокою у душі і миру на рідній українській землі. Отож у неділю, 10 грудня, наша громада відзначила храмове свято. Божественну Літургію і Подячний Молебень за участю багатьох священиків очолив митрофорний протопресвітер Віктор Полярний – настоятель парафії св. Андрія і Секретар Вікаріату Помісної Української Православної Церкви України в США,

surma.com.ua

№ 51 (80) — 22.12.2023

Святкові зустрічі у церкві Андрія Первозванного

ктор Войтихів виступив із привітаннями з нагоди храмового свята і вручив парафії та Вікаріату щедрі фінансові пожертви. Присутніх також привітав голова парафії Іван Яресько, який розповів про діяльність парафії, про численні проекти, завершені протягом року, зокрема й ті, що були спрямовані на підтримку України, яка склала понад 400 тисяч доларів. Промовець висловив сердечну подяку всім жертводавцям і прихильникам громади церкви святого Андрія – парафіянам та прихожанам, установам і організаціям, які постійно працюють при церкві, іншим парафіям Вікаріату. Особлива подяка за довголітню підтримку – українській Спілці «Самопоміч» та Фундації «Спадщина». Від імені Сестринства святої Софії виступила пані Марія Слобідська, яка склала щиру подяку всім сестрицям, котрі і в минулих роках, і сьогодні працюють на благо парафії, а також передала значний фінансовий внесок на її численні потреби. Канаді і Японії. Богослужіння супро- му культурному центрі, який наш хор Святкову програму зустрічі доповводжувалось чудовим співом церков- розпочав пісенною молитвою. Зі свя- нювали чудові виступи творчих коного хору (диригент Тарас Руденко). точним словом виступив настоятель лективів. До концерту долучилися учПродовженням храмової зустрічі парафії митр. прот. Віктор Полярний. ні Школи українознавства (директор став святковий бенкет у парафіяльно- А віцепрезидент каси «Самопоміч» Ві- Тетяна Чорній), молоді співачки Еве-

22.12.2023 — № 51 (80) ліна Чорній, Ева Чаплінська, Анастасія Руснак, вихованці вокальної студії «Елегія» (керівник Світлана Поляк), танцювальний колектив «Гайдамаки», який працює при нашій парафії (керівники Таїса та Валентина Ампульські). А вже через тиждень до наc завітав святий Миколай. Щирою і сердечною була ця зустріч, адже доброго небесного чарівника люблять і діти, і дорослі. Свято організувала Школа українознавства, яку цього року відвідує 107 учнів. Зі вступним словом виступила директор Школи Тетяна Чорній, а отець Михайло Лещишин, привітавши Миколаїв з іменинами,

запросив присутніх до спільної молитви «Отче наш». Усі діти – від дитячого садочка і до 6 класу – розучували до зустрічі вірші, пісні або рольові ігри, щоб заслужити подарунок від Миколая (і таки заслужили!). А ще кожен виконавець ділився з Миколаєм своїми побажаннями, мріями і проханнями, серед яких найголовнішим було прохання про мир на Україні. Додамо, що програму свята підготувала директор Школи українознавства Тетяна Чорній за сприяння викладачів Наталії Касоларо, Лесі Кулик, Вероніки Миколаєнко, Олени Беляк, Ольги Гавриляк, Марії Кова-

UA-USA ⁄ Події лишин, які багато працюють над тим, аби їхні вихованці знали звичаї, традиції, обряди і свята українського народу. І, звичайно ж, ніяк не оминути увагою наш традиційний «Різдвяний базар», який уже понад тридцять років організовують «андріївська» кухня і сестринство святої Софії. Цього року під умілим керівництвом пані Марії Слобідської та кулінарної команди відданих волонтерів тут було представлено великий вибір традиційних українських святкових страв. Широкий асортимент домашньої випічки задовольняв найвибагливіших покупців. А поруч можна було огляну-

ти і придбати чудові витвори рук народних умільців – різноманітні ювелірні вироби ручної роботи, ялинкові прикраси, керамічні статуетки, українські вишиванки… Якщо хтось задумав потішити своїх рідних чи друзів оригінальним подарунком, то обирати і справді було з чого. А ще всім додалося доброго новорічно-різдвяного настрою, і додалося відчуття України у наших серцях, яку любимо, за яку молимося. І посприяли цьому теплі святкові зустрічі, про які ми вам розповіли і які ще довго житимуть у душі приємним спомином. Фото Софії Черній.

Культура

Віктор Іщенко, Київ, «Сурма»

аш літературний канон має лиш кількох жінок, якщо йдеться про класичний період. Це Леся Українка, Ольга Кобилянська та Марко Вовчок. Остання була найпершою з них: на жіночім обрії української літератури середини ХІХ століття вдалось засяяти лише їй. Чоловіки захоплювалися нею, а жінки ненавиділи. Інтерв’ю вона не давала, хоч приводів для цього було безліч, а підстав і пліток навколо її приватного життя не бракувало. Проте вона нічого не коментувала, вважаючи, що біографію письменника варто писати лише посмертно. Справжнє ім’я її Марія Вілінська. Народилася 22 грудня 1833 року у збіднілій дворянській родині, що ідентифікувала себе з росіянами. Проте вона з княжого роду Радзивілів, а бабуся матері Марії була польсько-литовського походження, у батька було білоруське коріння. Українську мову Марія Вілінська вивчила уже дорослою. Хоча Іван Франко, наприклад, вважав, що «вона походила з української чи, може, з польсько-української сім’ї, про яку не знаємо нічого ближче. Правдоподібно, й знання української мови вона винесла з рідного дому». І якось так сталось, що одного сірого пообіддя прокинулась уже класиком української літератури. Тоді їй було всього 25. Її українська ідентичність з-посеред іншого теж була фактично протестним жестом, адже була Марія бунтаркою у всьому. Спершу ненавидить середовище, в якому виростає, та не хоче повторити долю матері, одруженої з чоловіком-пияком та гульвісою. Відтак утікає до тітки в Орел, де спочатку живе на правах бідної родички, не маючи навіть власної кімнати та особистого простору (привіт Вірджинії Вулф), та згодом одружується із засланим членом Кирило-Методіївського товариства Опанасом Марковичем. Цей крок був абсолютно природним для Марії: вона розуміла, що лише так зможе вирватись зі старосвітських оков занепадного псевдодворянства, яке вже стало їй осоружним, та взяти власну долю у власні руки. Та й пізніше вона зізналася Герцену, що тоді вийшла заміж «не кохаючи, а лише прагнучи незалежності». Маючи неабиякий хист до вивчення мов, під

surma.com.ua

№ 51 (80) — 22.12.2023

Українка за вибором серця, якій Шевченко подарував золотий браслет впливом Марковича повністю опановує українську. Починає писати. Є версія, що «Народні оповідання», завдяки яким Марко Вовчок і стала відомою, написав її чоловік Маркович. Хай там як, а правки найшанованішого тогочасного редактора Пантелеймона Куліша до тих оповідань Марія навідріз відмовилась приймати. Стала у позу, показала характер ще на початку творчої кар’єри. Чи не за це й сподобалась Кулішеві. Він навіть вирішив полишити дружину, подавшись за Марією у далекі Европи, а проте швидко повернувся, заставши її з Іваном Тургєнєвим, російським тодішнім найпопулярнішим романістом. Такою була вона до самої смерті: непередбачуваною, бунтівливою, самовпевненою, гордою. Про свій життєвий шлях та вірність собі письменниця сказала так: «Я прожила весь свій вік, ідучи по одній дорозі й не звертаючи убік. У мене могли бути помилки і слабкості, як у більшості людей, але в головному я ніколи не заплямувала себе відступництвом». Багато чоловіків мріяли про Марка Вовчка. Наприклад, знаний ловелас Тарас Шевченко не міг не оцінити миловидність Марії. Він і неодноразово тепло про неї згадував. Маємо як свідчення навіть такі його слова: «Яке піднесено-прекрасне створіння ця жінка!», а також поетичні присвяти. Після повернення до Петербурга Шевченко зініціював серед українців-діаспорян північного міста грошовий збір, а на ті гроші купив золотий браслет та вислав своїй фаворитці. Реверансом Марко Вовчок написала повість «Інститутка» з присвятою метрові, де майстерно показала антилюдяність кріпосницької російської системи. Шевченко ж благоговійно називав її також донею і водночас пророком, якого він виблагав у господа-бога, іменував зоренькою святою та – промовисто – силою молодою, зокрема у вірші, датованому лютим-місяцем 1859 року: Недавно я поза Уралом Блукав і господа благав, Щоб наша правда не пропала, Щоб наше слово не вмирало; І виблагав. Господь послав Тебе нам, кроткого пророка І обличителя жестоких Людей неситих. Світе мій! Моя ти зоренько святая! Моя ти сило молодая! Світи на мене, і огрій, І оживи моє побите

Убоге серце, неукрите, Голоднеє. І оживу, І думу вольную на волю Із домовини воззову. І думу вольную… О доле! Пророче наш! Моя ти доне! Твоєю думу назову. Проте життєві дороги Шевченка й Вілінської лиш на якийсь час перетиналися, але не на постійно: він був для письменниці насамперед наставником та порадником, вони хіба лише листувалися.

А ось, скажімо, перша українка-академік та мати українського націоналізму й Лесі Українки благородна Ольга Косач (вона ж Олена Пчілка), не цураючись слів непротокольних, назвала Марію Вілінську «проклятою кацапкою, яка вкрала українську личину…». У інших випадках, природно, жінки часто не любили Марію, відчуваючи конкуренцію. Попри жаскі слова Олени Пчілки, можна стверджувати, що Марко Вовчок суттєво збагатила українську літературу, зокрема рядом нових прозових жанрів, наприклад соціально-феміністичною повістю («Інститутка»), соціально-проблемного оповідання («Козачка», «Горпина», «Два сини»), психологічного оповідання й повісті («Павло Чорнокрил», «Три долі»), соціальної казки («Дев’ять братів і десята сестриця Галя»), баладного оповідання («Чари», «Данило Гурч»), художнього нарису («Листи з Парижа») тощо. Письмо її попри чоловіче псевдо вирізняється особливою емоційною складовою. Письменник та громадський діяч Михайло Павлик у листі

до винахідника Х-променів (рентгенівських) Івана Пулюя писав так про стиль письма Марка Вовчка: «Найголовніша хиба її – коли це взагалі хиба жінки! – страстність, але ця хиба нітрохи не заперечує її літературні заслуги». Заслуги її неабиякі: завдяки творчості Марка Вовчка постала пізніша генерація прозаїків українських. Вона, що прикметно й на то й час знаменито, заробляла на життя винятково літературною працею. Знала десяток мов, стала першою перекладачкою бестселерів Жуля Верна в російській імперії. Повість «Маруся» принесла Марку Вовчку всесвітню славу, адже була рекомендована Французькою академією до обов’язкового вивчення у французьких школах та витримала не один десяток перевидань у Франції ще за життя письменниці. Цікаво перечитувати твори Марка Вовчка, адже щоразу проступає крізь текст нам якась досі невловна риса авторського стилю або ж історична деталь. Ці тексти несуть також особливу енергетику, яка повністю накриває під час читання, переносячи у далекий тепер світ нашої непростої, часто трагічної, історії. А проте за текстовими особливостями завжди стоїть людина. Завжди вгадується душа людська, а жаска правда раптово вдаряє в голову. Сильні твори Марка Вовчка написані вистражданим, пережитим, побаченим, пізнаним. Завершилось життя Марії Вілінської не дуже весело: наприкінці кар’єри ув’язалась вона у черговий скандал, пов’язаний з плагіатом. Попросту найняла замість себе для перекладів, на які мала контракт, інших жінок, а ті її підставили, взявши уже готовий опублікований переклад. Марію навіть публічно судили судом з 19 письменників. Відтак вона переїхала у російську глибинку. Похована у Нальчику на Кабардино-Балкарії.

22.12.2023 — № 51 (80)

KMS DISTRIBUTING, INC. ÍÀØÀ Ì²Ñ²ß ÏÎËßÃÀª Â ÒÎÌÓ, ÙÎÁ ÄÎÏÎÌÎÃÒÈ ÍÀØÈÌ ÊË²ªÍÒÀÌ ÏÐÈÄÁÀÒÈ ÓÏÀÊÎÂÎ×Í² ÌÀÒÅÐ²ÀËÈ, ÏÐÎÏÎÍÓÞ×È ÍÀÉØÈÐØÈÉ ÀÑÎÐÒÈÌÅÍÒ ßÊ²ÑÍÈÕ ÏÐÎÄÓÊÒ²Â, }Ȫ ¢ · ¡ §¯µ Ƽ ȼ ·µ £ Ȫ ȷ ʉ Ǐ Ȫ µ ¢Ⱥ ¡ ¡© £Ȫ ¨· ¤ ×ÓÄÎÂÅ ÎÁÑËÓÃÎÂÓÂÀÍÍß ÒÀ ØÂÈÄÊÓ ÄÎÑÒÀÂÊÓ. Ⱥ • Понад 1000 розмірів картонних коробок

• Поліетиленові мішки різних розмірів

• Картонні коробки друковані під замовлення з логотипом вашої компанії

• Папір білий та коричневий в рулоні

• Прозора, кольорова і друкована клейка стрічка (Scotch tape) під замовлення з логотипом вашої компанії • Плівка для обгортання піддону (Stretch Film) • Різновидні конверти (паперові, поліетиленові, пластикові, бандерольні)

• Гофрокартон листовий та в рулоні • Пінопластові вироби для упаковки •

Виготовлення індивідуальної брендової упаковки на замовлення

Весь необхідний для Вашої компанії упаковочний матеріал Ви зможете замовити на нашій сторінці: www.kmsdistributing.com, або зателефонувати на номер: 847-630-7502

• Та багато інших товарів...

s ȵ ¤¢ ·ȳ Ĭ §ȧ ȵ ¤¢ ·ȳ }Ȫ ¡ §¯µ Ƽ ȼ Ȫ ȷ Ⱥ s ȥ

Культура

Ольга Смольницька, Швейцарія, «Сурма»

ін народився на Луганщині (тоді – на території Харківської губернії), а не стало його в Італії. Він як дворянин міг створити собі запаморочливу кар’єру – але обрав український шлях, коли це було небезпечно. Ще дитиною він робив власний альманах. Ми знаємо цю постать як автора віршів, казок, поем і оповідань, повістей, байок, балад, героя шкільної програми. Також як педагога. Він писав і драми. Навіть сонети. І обробляв відомі сюжети (від класичних до народних), і створював їх сам. А ще ми знаємо його як автора нашого словника. Дехто пригадає, що письменник творив і під псевдонімом «Василь Чайченко». А ще в нього були псевдоніми: Л. Яворенко, П. Вартовий, Б. Вільховий, Іван Перекотиполе, Гречаник… Ще він був етнографом, активним громадським діячем… Але мало хто знає, що він починав як швець. Уже потім став учителем. А ще працював… статистиком. Це – Борис Грінченко (1863–1910), чий ювілей – цього року. Його муза була й романтичною, і сатиричною. А ще вражає надзвичайно багатий доробок цього діяча – якщо згадати, в яких умовах той творив. Він навчився читати у п’ять років – і перечитав всю батьківську бібліотеку. Українську мову, попри заборони, обрав свідомо. І так само рано почав творити. Це пояснюють і генами, бо рідна бабуся (батькова мати) була двоюрідною сестрою Григорія Квітки-Основ’яненка, відомого нам сьогодні за творами «Конотопська відьма», «Шельменко-денщик», «Сватання на Гончарівці» та ін. Але хоча Грінченко теж багато писав про український народ і збирав фольклор, усе ж таки мав іншу музу. Як і на багатьох майбутніх українських класиків, на Грінченка світоглядно вплинув «Кобзар». Також підліток багато читав із сера Вальтера Скотта (популярного тоді романіста – а може, знав і його вірші), Байрона, Віктора Гюґо… – тобто романтиків. Виявляється, ще в юності він був ув’язнений за поширення вільних ідей, а далі не міг продовжити навчання. Він навчився ремесла – шевства. Дворянин, який шиє чоботи – бо більше нічого не залишалося. Проте він, як і змалечку, багато читав і завдяки цьо-

surma.com.ua

№ 51 (80) — 22.12.2023

Борис Грінченко – письменник, патріот, автор словника му зумів скласти іспити – і стати на- пошук цвіту папороті. про лихо те тяжке / Ти родним учителем при Харківському У Грінченка ці фольскажеш, а не їм. // Коуніверситеті. І навіть завідувачем при клорні оповідки набули ж не зможе і воно / школі! Ті численні оповідання про ді- вають філософського Розважити, – засни: тей, їхнє шкільне навчання, пробле- значення – поема «З / На світі щастя є одми, болі та мрії, були взяті автором папороті квіт». Молоно – / То золотії сни...» безпосередньо з його досвіду. Грін- дий наймит, випадкоАбо – цикл «Зернятченка-педагога відзначали як тако- во знайшовши купалька»: «Щастя хочеш ти го, хто справді розумів дітей. зазнати? / Щастя дурської ночі цвіт папоАле це ще не все, бо Грінченко ві- роті, набув мудрості но не дається: / Тільки домий як учасник «Братства тарасів- та почав розуміти все той його придбає, / Хто ців». Рано захопившись Шевченків- – від голосів природи за його в бої б’ється». ськими ідеями, він об’єднав навколо до того, де ховаютьА одним з його манісебе таких ентузіастів. Треба сказати, ся скарби. Проте коли фестів можна назвати що й далі Грінченко створював укра- він захотів зректися дувірш «У темряві»: «Ми їнські об’єднання – які на той час бу- ховного заради матерівийшли на працю, – не ли нелегальними. Узагалі нагляд вла- ального, то загубив часходило сонце, / І досі ди за ним і його родиною був до смер- рівну квітку, забув цю премудрість і в воно не зійшло, / І досі маленькеє наті письменника. розпачі знову пішов до лісу шукати ше віконце / Все темне, як перше буЙого гаслом можуть цвіт папороті. Більше люди не бачи- ло. // Хоч темрява чорна усіх покрибути власні слова: «Від- ли цього героя й не розуміли, чого він ває, – / Ми робим і віримо ми, / Що дав себе я праці без ваган- хотів: «Не вернувся він ніколи, / Що з світ невечірній жаданий засяє / І нам ня, / Я йшов туди, де ро- ним сталося – не знати, / І його забу- серед ночі й пітьми. // Ще є у нас сизум посилав». ли люди, / Хоч жили його скарбами…» ла! Не впали нам руки, / Ми зможемо Поліглот, самоук, енАбо «Перша жінка» з підзаголов- гордо знести / Неволю тяжкую і лютії тузіаст, письменник ак- ком «Народна легенда». Вочевидь, ав- муки / І шлях свій до краю пройти. // тивно спілкувався з ін- тор обробив апокриф – нібито першу Хай темрява давить, недоля хай гнішими українськими жінку Адамові Бог створив із квіток, і те! / Хоч, може, того ми й не вздрим, класиками. Як би не бу- ця героїня пробудила високі, духовні / Як згине те все, та уздрять наші діло йому важко, але він з пориви: «Той образ дівчини-квітчини, ти / Ту волю, що виборем їм!» Або, у юності збирав книги. А / Пів-янгола і пів-людини, / Ніколи ранньому вірші «Не гордуй ти житще про нього згадували нас не покидав…» Проте для звичай- тям молодим…», де є слова: «Носиш як про самозречену лю- ного життя найкраща супутниця – лю- сили в душі молодії, – / Не зрікайся дину. Бо, скажімо, тяжко дина, і так постала Єва. «Людина-квіт- завчасно надії». хворіючи, він відмовився ка» стала мрією, недосяжним ідеалом, Авжеж, є у Грінченка дотепні байвід зібраних заради нього коштів, по- але вона пробуджує в нас високе. По- ки. Наприклад, «Кури та ластівка» з яснюючи, що ці гроші будуть потріб- ет показав, як народилася творчість: епіграфом: «Біга, як курка з яйцем». ніші іншим. (В останній рік він виїхав «Повік несправджена надія / До нас на Звісно, кури не можуть літати – а ласлікуватися в Італію, як і Леся Україн- землю прихилить / Небесно-чистую тівка літає. У творі Курка знесла яйце ка та інші, проте, вочевидь, запізно). блакить. / І тільки тихими піснями / та, надзвичайно горда, пишається пеПрожив класик лише 47 років, проте Ми тужим-плачемо, сумні, / За тим, ред іншими курками. А якого ще взявражає, скільки він створив. що мріє там над нами / У недосяж- ти глядача? Вона вимагає від ЛастівЩо сказати про цього автора? Га- ній далині». ки, щоб ця пташка теж помилувалася: даю, читачі пригадають Грінченкові Або обробка відомої народної каз- «“А ти сидиш? Оце!.. / Чом не летиш поеми – наприклад, це «Лесь, прес- ки «Два морози (З народного поля)». дивитись на яйце? / Ти глянь – яке!” – лавний гайдамака», «Смерть отамано- Але сюжет про те, кого краще морози- „Та годі сокотіти! – / Говорить Ластівва»… Треба сказати, що Грінченко був ти (і хто не дався!) переказаний білим ка. – Чого ще там глядіти? / Хіба вже і вправним поетом – не лише сюжета- віршем: «Ой гуляли в полі два моро- я не бачила яєць? / Сама несла й вими (які в нього новаторські, особливо зи, / Два морози, два рідненьких бра- водила я діти / І вам скажу я навпрояк на той час), а й формою. Скажімо, ти. / Брат старіший звався Ніс Чер- стець: / Ви галас любите чинити / Із історична поема «Матильда Аґраман- воний, / А молодший – Синій Ніс на кожного яйця свого / І дивом робите» наслідує форму романсеро – бо ж ймення. / Ой гуляють в полі два моро- те його, / Мов річ зробили превелидія відбувається на Кубі: «До кінця вже зи, / Поле чисте в кригу зодягають. / І ку, / Яєць же на світі без ліку, / Бо яйдень доходив. / Золотими говорить менший так до ця кожен птах собі несе, / І найдурніпарусами / сонце пишнее брата: / – Ой, мій брати- ший зробить се”». Мораль: «Омельку, убравшись, / вже схиляку, Червоний Носе! / Як братіку! от як тебе почую, / Як кажеш лось над полями. // Горби нам з тобою тут погра- про свої великії діла, – / Так і згадаю дим пальмам верховіття тись, / Поморозити лю- Курку навісную, / Що і вона своє яй/ на прощання золотило, дей і звіра?» це знесла...» /на барвистих крильцях У нього є й афорисІ, звичайно, оповідання. Одне з ніжних/ у колібрі ще мигтичні вірші. Наприклад: хрестоматійних – «Сам собі пан». Батіло». «Парус» тут озна«Болить душа твоя? Мов- гато хто читав у школі про кмітливочає «сонячний промінь». чи / І не кажи людям, / А го українського селянина, який, зароАбо… хто тільки не щоб розважиться, – вночі бивши грошей, поїхав першим класом обробляв наших легенд / Поплач тихенько сам. // до міста. У цьому творі цікаво й те, як і вірувань про купальські Хіба що серце є таке, / Що подано події – очима геть не дурнозвичаї – у тому числі про б’ється із твоїм, – / Йому го чоловіка, який уперше опинився в

Культура

22.12.2023 — № 51 (80) місті, а ще показано культурні прагнення цього героя, який захотів піти до театру: «Треба ж іще подивитися, яково то самому собі паном бути. Куди б же мені піти? Розпитуватись у людей не важився, щоб, бува, не насміялися, а надумав собі так, що піду до тіятру. Хоч я сам у ньому й не був, та таки попович наш мені розказував, що там шуткуючи таке роблять, неначе справді воно є: і кохаються, й цураються, і миряться, і сваряться, ще й убивають одне одного... а що вже співають та танцюють!.. і так каже, що без сорому при людях і цілуються... А пани сидять та дивляться. Отож піду й я подивитися та й куплю собі панське місце. Пішов, ходжу по городу та читаю по тих стовпах, де здорові газети наліплюють, з оттакелезними літерами – шукаю, чи нема де тіятру. Так усе або вчора був, або завтра буде, а сьогодні нема. От мені не щастить. Ходжу від стовпа до стовпа, як дурний... Коли таки натрапив на своє. Хоч воно й не тіятр, та таки щось на нього скидається: „у залі дворянського собранія концерт”. Одміна його зна, думаю собі, що воно за концерт! Одначе, прочитавши газету, бачу, що там грають і співають, – ну, то можна й слухати». «Здорові газети наліплюють, з оттакелезними літерами» – це, звісно, афіші. І хоча головний герой не зумів відсто-

яти своїх прав (обставини вийшли сильнішими), проте він побачив інше життя. Тобто все одно досяг свого. Як перекладач Борис Грінченко всіляко популяризував зарубіжну літературу. Він знав французьку, німецьку, італійську та інші мови. Ґете, Гайне, Шиллер та багато інших зазвучали по-нашому саме завдяки йому. Скажімо, Максим Рильський навчався читати українською за «Робінзоном Крузо» Даніеля Дефо у Грінченковому переказі з англійської! Що сказати про «Словник української мови?» Він вийшов як «Словарь української мови», у чотирьох томах. Є українські інтелектуали, які бачили цей раритет. А потім «Словник» було перевидано – як репринт, у двох томах. Читати його дуже цікаво (недарма у вірші «Про мову» Максим Рильський рекомендував читати саме цей словник!) Він не просто перекладний, а й тлумачний. Автор отримав за нього академічну премію. А ще там такі приклади, що їх більше ніде не можна прочитати. Це й почуте з живих народних уст, і взяте з різних джерел – у тому числі фольклористичних… Сьогодні ця титанічна праця – класична й справжній скарб. До речі, над цим словником Борису Грінченку допомагала працювати його дружина Марія, яка писала під псевдонімами «Марія Загірня», «М. Чайченко» тощо. Треба сказати, що підготовка до словни-

ка тривала десятиліттями, бо ще вчителем Борис Грінченко постав як новатор, видавши українську абетку та книгу «Рідне слово». Також він готував українсько-італійський словник, але, на жаль, смерть завадила завершити.

В одній із попередніх публікацій я писала про українських перекладачок. З-поміж них була єдина дочка Грінченка – Анастасія Грінченко. Або Настя. (До речі, теж народилась у грудні, як і її батько, причому – на Різдво!) Батьки писали для неї дитячі книги – українською. А сама вона писала під псевдонімами Настя Горова, Наталка, Настя Сагайдачна, Н. Гаєнко та ін. Була й сама поетесою, а ще писала прозу, мала справжні таланти перекладачки, упорядниці, боролася за права жінок… На жаль, її шлях вийшов трагічним. Так, вона жила цікаво – зокрема, познайомилася з Іваном Франком, Михайлом Грушевським та іншою елітою. Була надзвичайно енергійною та творчою. Її переклад із

Марка Твена про Гека Фінна й зараз гарно читається. (На жаль, перекладачка не встигла побачити його опублікованим). Узагалі можна виокремити покоління талановитих молодих українських перекладачів. Проте за політичну діяльність Настю заарештували, вона захворіла на туберкульоз – і вмерла. Їй було тільки двадцять три роки. Умер і її маленький син. Для Грінченків це було страшним горем. Проте завдяки ентузіастам нам залишилися тексти – і ми можемо читати українською про Гекльберрі Фінна. А ще Настя Грінченко перекладала з Анатоля Франса, Генріка Ібсена… причому брала незаяложені твори – й одночасно промовисті. Вона гідно продовжила справу своїх батьків. А її мати видавала серію «Книжки пам’яті Насті Грінченко». Неможливо висвітлити всі здобутки Бориса Грінченка і його родини в одній публікації. Проте сподіваємося, що ця статті викличе інтерес в авдиторії, яка побачить цього автора письменником, ученим, словникарем, педагогом і українським патріотом. Аналітик матеріалів – Олена Смольницька Про авторку: Ольга Смольницька – кандидат філософських наук, консультант з філології Місії «Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих» Української Греко-Католицької Церкви (Львів).

NORTH SUBURBAN PHARMACY УКРАЇНСЬКОМОВНА АПТЕКА Безкоштовна доставка Консультація щодо лікарського призначення Допомога з вибором Medicare part D В наявності українські трави, настойки та олії, а також деякі ліки без рецепту Швидке та дружнє обслуговування гарантовано Приймаємо всі види страхувань, включаючи державну допомогу та Medicare

4954 OAKTON ST., PHONE: 847.674.0707 SKOKIE, IL 60077 FAX: 847.674.0808

Освіта

surma.com.ua

№ 51 (80) — 22.12.2023

Стосунки між людьми Надія Красоткіна, Луцьк, «Сурма»

тосунки між людьми – це одна з найактуальніших проблем у сьогоднішньому житті. Адже всі ми хочемо, щоб нас слухали з захопленням, не перебивали, погоджувалися з нашими думками, оскільки ми вважаємо себе найрозумнішими, мудрими і деколи найкращими, адже ми вже чогось у житті досягли, – тому будьте добрі, прислухайтеся до наших думок і слів… Так думають чимало людей, хоч вони іноді дуже далекі до істини, але амбіції беруть гору і вже людина по-іншому не може про себе думати, а щоб погодитись з чужою думкою, то це вже занадто! Хай до моєї прислухаються, адже – це Я! А це є ніщо інше, як ГОРДИНЯ, зазнайство, возвеличення; піднесення себе до небес, іноді зовсім не маючи на те підстав. А насправді всі люди мають здатність помилятися, а тому завжди повинні вчасно визнавати свою помилку чи поразку, бо інакше просто у цьому світі неможливо існувати. Адже скільки людей, стільки є думок і поглядів на одні і ті ж питання. І кожен хоче довести свою правду. Комусь видається, що його думка і оцінка ситуації найсправедливіша і найправильніша, а іншому видається, що саме його думка істинна. І якщо люди вміють розбиратися і стараються дійти до істини, то тоді все вирішується по-доброму, мирно і зрозуміло. Адже у спілкуванні і в мудрих доводах є істина, як каже народна мудрість, а тому треба розбиратися в усіх питаннях терпляче і мудро. Іноді такі суперечки заходять в глухий кут, бо одна сторона, хоч і зовсім не має рації, але не хоче зрозуміти правду, а всупереч здоровому глузду хоче залишитись при своїх поглядах, хоч і безпідставно. Тоді виникають конфлікти, непорозуміння, гострі суперечки і навіть злісна неприязнь. Тому треба вчитися уважно вислуховувати кожного опонента, не перебивати, а дати можливість довести свою думку до кінця і підтвердити її фактами, прикладами, достовірними історіями і випадками. Отже, перше, чому нам усім потрібно вчитися – це вмінню уважно слухати і не перебивати, а нотувати слова і думки, щоб потім ми могли довести свою правду, спираючись на те, що ми почули і занотували. Цьому вмінню ми повинні вчитися регулярно, постійно, адже воно не приходить за один раз. Цю майстерність ми повинні відшліфовувати постійно, протягом всього життя. Адже життя весь час змінюється, не стоїть на місці, а тому кожна людина повинна бути завжди на вершині подій та інформації, повинна відчувати час і тримати руку на пульсі нашого життя, адже сьогодні

без цього не можна жити. Тому кожному з нас треба вчитися терпляче і уважно слухати, щоб добре зрозуміти, що хоче довести опонент, а тоді вже викладати свою думку. Але для того, щоб тебе слухали і почули, потрібно зрозуміло і гарно вести розмову, висловлювати свої думки правильними і мудрими словами, такою вишуканою мовою, щоб вона зачаровувала слухачів своєю послідовністю, виразністю і красою. Іноді слід вживати літературні звороти, народні прислів’я, поговірки та жарт, який захоплює, покращує настрій, загострює увагу. А для того, щоб вести гарну розмову, володіти майстерно словом, то треба теж довго і наполегливо вчитися. Адже нічого не приходить до людини просто так. До всього треба докласти наполегливість і силу, вміння себе перебороти і довести всім, що ти здатний на краще. Отже, людині треба зрозуміти, що ще з юних літ і протягом всього життя, треба вдосконалювати свою майстерність у спілкуванні, збагачувати свою мову новими словами і виразами, а для цього треба дуже багато читати і переказувати прочитане, щоб уміти тримати думку, бути послідовним у своїй розповіді, вміти виділяти головне… Тож недаремно народ каже, що «Хто багато читає, той багато знає!», а кожна «Книжка вчить, як на світі жить». Тому скільки б ти вишів ти не закінчив, але коли вже перестав читати і розвиватися, не хочеш постійно вдосконалювати свою майстерність, то ти поступово падаєш все нижче і нижче. Це стосується кожної людини, адже всі ми біологічно схожі одне на одного. Тому свій мозок треба постійно насичувати новими знаннями, навичками, вміннями, не можна давати мозкові спочинку від бездіяльності, бо це вбиває його і людину робить відсталою. Тож поки людина займається своїм вдосконаленням, духовним ростом, доти вона і мудра, доти вона і вміє спілкуватися, сперечатися, слухати. І це стосується всіх без винятку людей. А що ми спостерігаємо сьогодні? Зовсім не те, що хотілося б. Бо одні хочуть щось сказати, а інші ще не дослухавши, тут же його перебивають і вносять свої недоречні «п’ять копійок», щоб висловити свою думку чи своє ставлення до того, що він говорить… І це постійно! Дивишся і соромно стає, що люди не тільки не вміють слухати, не тільки не зважають на мудрі думки та слова, а несуть у світ таку невідповідність слова і думки, що аж соромно стає. І те, що в руках дорогий айфон, ще не свідчить про культуру і мудрість людини, бо такі телефони тепер в усіх, навіть в однорічної дитини, що в колясці, а от мудрості в пересічних громадян чомусь стає все менше і менше.

Люди перестали спокійно спілкуватися, а все норовлять показати свою зверхність, нетерпимість, зарозумілість… І це дуже кидається в очі, особливо в людних місцях. Кожен хоче себе показати з якоїсь незрозумілої висоти, а от для чого і нащо, того і сам не знає. От просто, щоб вищим бути, чи то щоб розумнішим здаватися, як йдеться в народі: «Сказано ж: велика птиця – горобець!», бо «Що комар, то й сила!». А потім на цьому ґрунті виникають конфлікти, а серед молоді то ще й сутички, які переростають у серйозні бійки. А що до цього привело? Якесь необдумане чванливе слово, якась смутна репліка, що когось зачепила за живе і він не мав звички стримувати своєї реакції, відреагував негативно і все почалось. Про яке там спілкування може йтися? Воно в людей просто начисто відсутнє. Все починає вирішувати сила. А все тому, що нема культури поведінки, яку треба виховувати з дитячих років, яку треба прищеплювати сьогодні всім дітям і дорослим також у сім’ї, в школі і в суспільстві. Тому я повертаюся до того, що псує стосунки між людьми і чого сьогодні так важко буває порозумітися і знайти спільну мову, вирішити полюбовно деякі навіть незначні питання, які іноді виїденого яйця не варті. А їх вирішувати стає все складніше і складніше, бо в людей відсутня ота внутрішня культура, яка не дає кричати на людей, підвищувати голос на старших, сказати нецензурне слово, чи випускати свою негативну чорну енергію на волю. Сьогодні люди не вміють або і не хочуть аналізувати події, які відбуваються, їм необхідно, що їхній був верх у вирішенні справи і зовсім неважливо, що вони помиляються, що їхня думка абсурдна, але для них треба, щоб було по-їхньому і все! Люди просто перестають думати, аналізувати, міркувати. Що стало цьому причиною? Та я думаю, що тут просто потрібна робота над собою, своєю культурою і ставленням до людей та навколишнього світу, в якому людина живе, потрібна робота над своїм ЕГО. А це для дорослої людини буває дуже важко, адже закоренілі звички повертають людину то тих манер і слів, що вона набула за своє життя; вона настільки переконана у тому, що завжди має рацію, що інша думка їй і на голову не приходить; вона не хоче змінювати свою поведінку тому, що своєю наглістю часто досягає бажаного; люди просто не хочуть собі псувати нерви і відходять… А ця людина користується їхньою поступливістю і починає напирати на людей настільки, що вже навіть і не думає, що це погано для інших, тут головне, що їй так добре. Це стає її переконанням і характером. Тому ми сьо-

годні бачимо прояви такої негативної поведінки в багатьох дорослих людей і навіть у дітей. Одного разу мене вразила мала дитина, яка зайшла з мамою в тролейбус (а там було багато людей). Та дівчинка не стала спокійно, як інші люди, а почала розштовхувати людей руками, ліктями з криком: «Дайте я пройду!», «Постороніться, чого стоїте!» Люди відступали, а мама дівчинки лише сказала їй: «Не йди далеко, ми на наступній зупинці виходимо!» Але дитина продовжувала свій шлях, пробиваючи дорогу ліктями і руками, шарпаючи людей, а на наступній зупинці вона так само проривалася до виходу. От це і є той шлях, на якому закладаються звички: зневага до людей, зробити так, як хочеться, вилити свій негатив і будь що показати себе! А потім це переростає у звичку і людина стає некерованою. І як з нею можуть спілкуватися однокласники чи навіть дорослі? Така дитина здатна буде піти на будьякі вчинки, на все, що їй заманеться, вона ображатиме дітей, затіватиме бійки, та влаштовуватиме різні знущання над спокійними дітьми, бо вони її не зможуть спинити… А потім з такої дитини виростає жорстока, некерована і неадекватна людина. Про таких людей частенько розказують в новинах, бо вони то напали на когось і пограбували, то зґвалтували дитину чи жінку, або ж інакше скривдили… А все, як завжди, починається з виховання у дитинстві. Та й потім кожна людина може себе виправити і поставити на належну висоту, аби лише захотіла стати мудрою, розумною, доброю, терплячою. Все залежить від людини, адже кожен з нас може самовдосконалюватись, розумнішати, мудрішати. Все залежить тільки від нас. Хто людині може сказати, що вона цього не зможе, якщо захоче? Та ніхто! Кожен зможе подолати себе, якщо захоче. Тут головне поставити перед собою мету і йти до цілі щодня, щохвилини. Треба просто вчитися керувати собою, своїми бажаннями, вчинками. І мета буде досягнута завжди! Тому всім людям треба зважати на свою поведінку і поводитись так, щоб з вами кожному було приємно і зручно не тільки спілкуватися, а й поруч жити. Бо навіть, якщо ви ГЕНІЙ, то все одно у вас є щось негативне, що може суперечити нормам суспільної поведінки, бо досконалих людей немає. У кожного є свої найкращі риси і десь глибоко є щось таке, чого не хочеться озвучувати… Але розумна людина завжди може себе зробити кращою і нести у цей світ доброту і тепло, любов і людяність, турботу і повагу. Тому ставаймо кращими, світлішими, добрішими і несімо у цей світ свою любов. Щоб стосунки між людьми стали кращими, то ми самі повинні їх налагоджувати. Адже як приємно спілкуватися з мудрими і добрими людьми, вони наче освітлюють нам шлях своєю лю-

22.12.2023 — № 51 (80) бов’ю, добротою, терплячістю, ласкою. І є у цьому істина проста – Після такого спілкування хочеться леУ тій душі весна і солов’ї. Там ласка і любов, а ще тепло, тіти високо в небо, адже вони дали нам Турбота, людяність, найкраще все, крила і силу для польоту, зробили нас Що у віках в людській душі було світлими, легкими і добрішими. То чому Й вона усе те до людей несе. ж і нам не стати такими ж добрими, люТа добрість у блячими і світлими, такими людяними очах, немов зоря, Не дозволяє збитися з путі. і доброзичливими. Адже це так просто! Пройдеш із нею сушу і моря, Треба тільки навчитись слухати уважЙ щасливим будеш у своїм житті! но людину і не перебивати її розмову; В своєму серці добрість збережи вміло і гарно вести бесіди з людьми, доІ випромінюй, шли у світ її! носячи до них добре і світле, правдиве і Та з людяністю все життя дружи, чесне; багато читати, щоб більше знати Щоб в серці зазвучали солов’ї. і мати чарівну й вишукану мову; треба завжди виконувати обіцянку і дане людям слово, адже від цього залежить ва- КОМУСЬ ДОПОМОГТИ… ша честь і совість; мати високу культуру Комусь в житті хоч чимсь допомогти – Це легко й дуже просто може бути! поведінки; ніколи нікому не грубити, а Тут головне байдужим не пройти, бути толерантним, добрим і чуйним до І проявити добрість не забути людей. Нести у цей світ доброту і світТа милосердя, що від серця йде, ло, любов і ласку, щедрість і щирість – Чуттєвості краплинку і уваги. в цьому найвище покликання кожноЙ біда від когось раптом відійде, го з нас, незалежно від нації і від раси, Як ти колись не виявиш зневаги… від кольору шкіри і волосся, від країни, Байдужість і зневага – все це зло, від віри в Бога, яку ми сповідуємо чи не сповідуємо, а є переконаними атеїстаЯке людині серце закриває. Бо як би там в житті нам не було, ми, адже всі ми люди на цій святій і таА добрість нас угору піднімає! кій скривдженій війнами Землі. Ми всі І впевненості, сили додає, – люди, і прийшли на цю Землю жити І нашу сутність завжди розкриває. щасливо, то що нам заважає це робиХоч час важкий, але ж душа в нас є! ти? Подумаймо і зробімо висновки, поТому душа світити сонцем має! ки у нас ще є час… ЯКЩО Є ДОБРОТА

Якщо в очах людини доброта, Ніхто не зітре ластиком її.

Освіта

Для них найважливіше в світі - гроші. Розруха, горе, знищені міста… Іде війна, а в їх серцях — пітьма… Тут вороги взялись хазяйнувати, І для злодіїв всі шляхи хороші. Для них війна – прогулянка проста. Закрались так, що далі — просто дно! Вони пройшли – нічого не лишили, Так налітає хижа саранча. Та брешуть в очі і стида немає! Все розікрали, злісно розгромили, Гуманітарку приховало це лайно, Лиш гори трупів їх похід вінча. Нужденних, погорільців обкрадає. Жорстока дійсність, далі – гірше буде, А кільки люду без хатин й двора, Не дай їм, Бог, прорвати рубежі… А скільки діток в нас осиротіло…. У нас біда, беззбройні гинуть люди, То може схаменутися пора? І воїни частенько на межі… Хіба паскудам є до цього діло??? Ніколи не було й тепер нема, Робити треба все для перемоги, Тож злодій патріотом не буває. Кувати зброю, танки, літаки… Бо в нас немає іншої дороги, До їх сердець достукатись дарма, А вороги, неначе хробаки, Бо в їхніх грудях і сердець немає, Вони повсюди: в небі, під землею Там мають камінь, заздрість й люте зло, І на землі, й в середині в нас є. І в совісті глибоку чорну вирву… Боротись час з навалою цією Там доброти ніколи й не було… Та захищати рідне і своє. Й такі потвори тягнуть люд у прірву. Жорстока дійсність, тож тримаймось, люди, ЯКУ СКАЛІЧЕНУ Нам відступати геть нема куди. МИ МАЄМ ДОЛЮ А як відступимо – країни вже не буде, Яку скалічену ми маєм долю, А замість нас прийде орда сюди… Тож дійсність в Україні, ой, страшна… Душа аж розривається од болю, Кругом погроми, горе… В нас війна. ДЛЯ ЩАСТЯ ТРЕБА… Притихли діти на краю руїни — Хтось прагне визнання, багатства, слави Недавно їхня школа тут була. І пнеться до вершини, аж пищить… Цвіли тут мрії кожної хвилини, У мене ж книжка є і чашка кави, Багато щастя, сонця і тепла… І щастя, що нічого не болить. А скільки тут пісень ясних звучало, І я умиротворена, спокійна, У школі дружба між дітьми росла. Бо знаю, що усе в житті мине. А жадібність, пихатість, гра подвійна Ніколи сміху в ній не бракувало, Лише дивують і смішать мене. Тож школа щастям й радістю жила. ЖОРСТОКА ДІЙСНІСТЬ Багатство, слава – дуже ненадійні, Тепер стоять навколо в сумі діти. Жорстока дійсність: смерть, біда і А гріх гордині серце спопеля… Сьогодні й вчора — різні береги… втрати, Стоять в сльозах… Нема чому радіти, Лише любов і доброта постійні, Лиш попіл і руїни навкруги… Вони прийшли з глибин віків, здаля. А вороги гатять, руйнують далі, Для щастя людям треба небагато, Дітей вбивають, нищать геть усе… Любов, здоров’я, щирість, доброта. За це в Росії їм дадуть медалі Тоді завжди у душах буде свято. Це всім відома істина проста. І кожен це додому принесе… Медаль за те що катував людину, Що ґвалтував жінок й мале дитя… ЇХ ХАМСТВО ПО ЖИТТЮ ТЕЗа те, що розстріляв усю родину… ПЕР ВЕДЕ Але в душі не має каяття. Хамлять лиш ті, хто мудрості не має, Це – росіяни, нелюди й катюги. Людей прошарок, що уже на дні. Збрехати, вкрасти – думка в них одна. Бо хамство злістю душу роз’їдає, Орда рашистська, вбивці і злодюги… У хамства свій жаргон, свої пісні. Душа в них чорна, підла і страшна. Хамлять насправді від свого безсилля, Це, зазвичай, всі служки і раби. Тож посилають матюки в довкілля, В ОКОПАХ ВОЇН ДНЮЄ Не здатні мислити, живуть без боротьби. І НОЧУЄ Себе не вміють геть опанувати, Ідуть свята зимові дивовижні… Несуть образу гостру на щиті… І це колись була щаслива мить! Невпевнені, не можуть ради дати… Бо ж всі міста і села білосніжні! Вони ущербні у своїм житті. А зараз ця пора для всіх болить, Не відбулись, себе десь загубили, Бо йде війна й зима своє диктує, Й не реалізувалися ніде. То захурделить в нас, то буревій… Змінитися уже немає сили, В окопах воїн днює і ночує, Їх хамство по життю тепер веде. Від холоду й морозу ледь живий. В них ненависть в душі переважає… Тож смерть над ним і день, і ніч чигає, І не живуть там промені ясні. Й тримає під прицілом всіх бійців. Такий частенько хамством допікає, А він же рідну землю захищає, Святий куточок прадідів-дідів… Бо опинився вже на самім дні. А скільки їх поміж живих немає, Загинули у тих страшних боях. ХІБА ПАСКУДАМ Є І свічечка чиясь знов догорає… ДО ЦЬОГО ДІЛО В людському серці не стихає страх… Щось дуже сумно й боляче мені, А хлопці йшли у бій всі без вагання, Бо сьогодення в нас на прірву схоже. Це ж Україна наша у вогні, Ніхто по-іншому з них поступить не міг! А можновладці крадуть, хто як може! Тож пом’янім хвилиною мовчання У них сумління-совісті нема, Усіх, хто в цій війні за нас поліг.

Культура

surma.com.ua

№ 51 (80) — 22.12.2023

Він гідно вік свій одробив... на всілякого роду недоречності в житті і народжувала такі “перли”, що вони й донині в рідному Кніселі на Жидачівщині викликають гомеричний сміх». Але мати часто й страждала за них, Кілька штрихів до портрета Остапа Фе- накликала на себе гнів начальства… З доришина, директора естрадного театру гіркого маминого досвіду Остап Федо«Не журись!», Заслуженого діяча мис- ришин, який рано осиротів (втратив тецтв України, депутата Львівської облас- батька), добре усвідомив, що в актоної ради п’ятого скликання ри йому подаватися, хай з неабиякими артистично-комічними задатками, анок 29 грудня кожного нема чого: правди говорити не дозвороку нагадує мені, що лять, а обслуговувати фальшиву рамаю іти на «зустріч» – дянську владу, з якою боровся батько, вклонитися останкам товариша Оста- не личить. Тож, закінчивши Львівську па Федоришина на Янівському цвин- школу-інтернат із золотою медаллю, тарі. напівсирота з Кнісела подався на меЗрештою, думаю про нього не ли- хмат Львівського університету ім. Іваше в день скорбної дати, а набагато на Франка. Закінчив два курси, але тячастіше, особливо в моменти непро- га до творчості, рідного слова перемогсті, часом неоднозначні, коли потріб- ла і таки перевівся на журналістику… на щира порада, підтримка, допомоПрацював у комсомолі під керівга... Зринають у пам’яті також світлі ництвом Богдана Котика, товарознавчаси нашої творчої співпраці... цем Львівського облплодоовочторгу, Він відійшов у засвіти на 72-му ро- заступником директора з комерції ці життя 29 грудня 2017–го. Комбінату громадського харчування Серце не витри- у Брюховичах, заступником начальмало напруженого, ника інформаційно-диспетчерської навіть невгамовно- служби Управління торгівлі Львівго ритму життя, в ського міськвиконкому, викладав якому не було міс- філософію у Лісотехнічному, був наця «почиванню чальником відділу постачання і збуна лаврах», а ли- ту Львівського дріжджового заводу... ше постійне переСаме на дріжджзаводі працювала живання за українську долю і мето- секретаркою директора статечна падичне бажання творити добро навко- ні Стася, комічний образ якої Остап ло себе, конкретним людям, усім, хто Федоришин згодом використовуватидо нього звертався... ме впродовж десятиліть у своїй твор...Інсульт підкосив здоров’я не на чій кар’єрі. У парі з Богданом Рибкою жарт. Та найбільш болісний його удар – паном Дзюньом. перенісся на мову, дикцію – основну Гумористичний дар увесь цей час зброю артиста Федоришина, і це не- випирав із нього, так би мовити, на абияк гнітило: він більше уже не вий- рівні побутового підпілля. Львівська де на сцену, якій віддав тридцять років богема була в захопленні від його режиття, з якої наближав і утверджував приз, гуморесок, анекдотів, байок, паНезалежність Української Держави! родій, від усного тонкого гумору… А Прихильники сатирично-гуморис- ще Остап Федоришин майстерно «підтичного жанру знали Остапа Федори- робляв» голоси. І не лише пані Стасі. шина в оригінальному образі кумедної А й поета Бориса Олійника, генсека пані Стасі, якій парою на сцені завж- совдепії Брежнєва… ди був не менш колоритний пан ДзюІ коли навесні 1988 року у Львові ньо (актор Богдан Рибка, на жаль, ни- своїм гострим сатирично публіцистичні також уже покійний). ним мистецтвом вибухнув театр «Не Яким був Остап Федоришин? Чо- журись!», на чолі якого став Остап Феловік компанійський і симпатичний, доришин, це було сприйнято у Галицьнебайдужий до людських доль і долі кому П’ємонті досить органічно. ФеУкраїни, в міру амбітний і надзвичай- доришина вже знали но обдарований на мистецькій ниві, не лише як підпільнобагатий інтелектуально, надзвичай- го комічного актора, но начитаний (щодня зі жмутком га- а й такого, що з роказет, а про розкішну домашню бібліоте- ми опанував фах екоку й говорити нічого), активний у сус- номіста-менеджера, пільно-громадському житті, політиці… став підприємливим Перфектно знав рідну мову, любив організатором. слово, писав дотепні пародії, друкуЗ 1988 року театр вався в газетах, журналах. З 1969 ро- з гострополітичнику – член Спілки журналістів України. ми, викривальними «Гумор, сатира, гостре слово у мене та історико- пізна– від матері, – зізнавався Остап Федо- вальними виставаришин. – Вона блискавично реагувала ми об’їздив усю УкраІлько Колодій, Львів, «Сурма»

...Р

шинський, Степан Степан, Стефан П’ятничко, Андрій Алексик, Мар’ян Шуневич... Також Леся Боровець, Оксана Муха, Леся Бонковська, актори Петро Бенюк, Євген Федорченко, Тарас Бобеляк, поети Богдан Стельмах, Роман Кудлик, музиканти Петро Рачинський, Степан Нетреб’як, Микола Габрук, талановита молодь… Звісно, список з пам’яті далеко не повний. Наголошу й на тому, що саме Остаїну, СНД, де компактно проживають пові Федоришину належить гарна ідея українці, північний і південний аме- – збирати на сцені мистецькі пари. Віриканські та австралійський конти- дома «Мелодія двох сердець» якраз ненти, Східну і Західну Європу... І всю- виросла з «Концертів мистецьких пар» ди акторів супроводжували аншлаги, під егідою «Не журись!», що на них бо їхнє мистецьке слово було новатор- запрошував і подружжя Білоножків, ським, сміливим. Воно вперше за довгі і Гаврилюків, і Стригунів… Зрештою, ідей йому ніколи не брароки тоталітаризму дихало Правдою, відкривало заборонені комуністами кувало. Завше намагався уникати басторінки української історії – про сі- нальщини. Ось хоча б такий випадок. чове стрілецтво, боротьбу УПА, дис- У багатьох його концертах брав участь идентський рух в імперії зла... самодіяльний артист з прекрасним теЗ тих пір минуло понад тридцять нором Андрій Сидорук. Оголошуваліт – дуже короткий термін для того, ти його виступ звичним робом не хоаби належно оцінити вклад театру у тілося, і Остап Федоришин придумав здобуття Незалежності, розбудову на- оригінальний образ «соліста зі знамешої держави та пропаганду України нитого оперного театру в Мілані “Ла у світі. Віддамо цей кусник роботи іс- Скала”, вихідця з Галичини Адріано торії. Сидоріні», який з однаковим успіхом Згодиться для неї й видана Оста- тішив глядача, як аріями італійською, пом Федоришином книжка «Не жу- так українськими народними солоспірись!»: у рецензіях, відгуках, світли- вами. З цього приводу навіть розігрунах… (1988-2010)», де у передньому валася дотепна сценка-мініатюра, де слові він, упорядник, розповідає про «італієць» демонстрував «аліганцьке», історію виникнення театру, а також хай не без акценту, знання обох мов. «всесвітньо-відомої пари пана Дзю... Коли навесні 2002 року на Львівня і пані Стасі», про стосунки з тодіш- щині вкрай загострилася боротьба між ньою компартійною владою, про ак- національно-патріотичним блоком і торів театру, гастролі Україною і сві- есдеківським адмінресурсом, Остап том, репертуар… Федоришин не міг зоставатися надаОстап Федоришин залучав до уча- лі лише митцем. Вирішив іти в депутасті в мистецьких дійствах відомих ак- ти облради на своїй малій батьківщиторів з усієї України. Завдяки йому ні – Жидачівщині. Об’їздив чи не всі львів’яни мали змогу тримати руку на села свого округу, агітував, переконупульсі культурно-мистецького життя вав людей, дивлячись їм у вічі. І вірив, країни. Хтось влучно у ті часи підмі- що правдиве слово має бути почуте. тив, що Федоришин працює на ЛьвівЗгодом активно виступав на сесіях щині як повноцінне управління куль- облради, працював в окрузі. Федоритури області. І, очевидно, з підкрес- шин відслужив громаді чесно. Виборленим «національним» відтінком... ці про це знають і донині вдячні коПід егідою «Не журись!» виступали лишньому своєму посланцеві. буквально всі найбільш відомі митці Колись Остап Федоришин працюУкраїни: Марічка Бурмака, Олександр вав на виробництві, а в душі залишавПономарьов, Анатолій Паламаренко, ся актором. Згодом його серце було Євген Дудар, Анатолій Мокренко, Ми- одержиме іншою дилемою – як ув’якола Свидюк, Василь зати мистецтво з нагальною потреЗінкевич, Ніна Матві- бою активізації громадянської позиєнко, Валентина Сте- ції людей. Він чудово розумів, що одне пова, Лілія Сандуле- і друге доконче потрібне людям. Їхня са, Іво Бобул, Ніна вдячність, тепла усмішка, чи то із конШестакова, Наталія цертного залу, чи то на вулиці, додаСумська, Анатолій вали йому нової сили, енергії, наснаХостікоєв, Богдан Бе- ги творити добро. нюк… Казав якось: як зроблю щось коВиступали, звіс- рисне конкретній людині, тоді крано, й найкращі львів- ще сплю... ські таланти. СолісОкрему статтю можна було б нати, народні артисти писати про Федоришина-батька, який України Роман Віто- разом з дружиною Любою виховав

22.12.2023 — № 51 (80) двох прекрасних доньок – Зоряну й ОПЛЕСКИ В ІМЛІ… Оксану, про Федоришина-дідуся, який Директором в театрі «Не журись!», Як часто він в душі своїй журився… над усе любив онуків – Христуню й Незгода рве нас – наче жертву рись! Остапчика, вони також виросли доБоровся з нею, гнівався й молився… стойними і добрими нащадками. ...Труди, діла, яскраві виступи З бідової сім’ї півсирота, Остапа Федоришина на політичній та естрадній сценах, переконаний, Сільський хлопчина, спраглий до освіти… надовго збережуть пам’ять про ньоЗа висотою виростала висота, Нові пунктири і значимі міти… го – цілеспрямованого й невгамовного в небайдужих до страдницької, Він влучно з глупства глузував, з але, врешті-решт, світлої долі Украмарнот… їни серцях! Із галицької політичної сверблячки… Так, він був, попри всі переживанКишів його репризами блокнот, ня і побоювання, оптимістом. В одній Де наші не вміщалися болячки. із останніх своїх аналітичних статей «Як навести лад в українській хаті», Нам милували око снігурі писав: «Попри всі труднощі і негаразІ срібні простирадла на планеті… ди, – я все-таки вірю у європейське А він – нерідко хижі пазурі майбутнє України. Головне – повніЯскраво бачив у чумнім бенкеті. стю відійти від азійської московії і остаточно розірвати з нею як фінансоЙ тоді вмирав у ньому гуморист, во-економічні, господарські, так і диМіж публіку вривалася сатира… пломатичні відносини»... Де кожне слово, - як нагайки свист, Значною мірою слова Остапа ФеДе кожне слово – гостре, як сокира. доришина нині, коли рашистський варвар віроломно напав на Україну, Він чесно й гідно вік свій одробив… наповнюються реальним змістом. І Неспокій вирував огнем в Остапі… символами в цій ситуації є численні заміни – радянського герба на ТриВін не один важенний камінь роздробив зуб на пам’ятникові «України-матері», На українськім страдницькім етапі! назви вулиць, площ, скверів, міст... І А я лишився – на однім крилі… ще один символ, який би не міг не поО, як нелегко, – на однім летіти… мітити Остап Федоришин: «московТо оплески здригнуться десь в імлі… ська» ковбаса офіційно тепер уже імеТо десь на сцені заридають квіти… нується «бандерівською».

Культура

} } } m ~ m ~ m ~t t } t

:25.(56 &203(16$7,21 *(1(5$/ /,$%,/,7<

} r }u t t } tu ~ t

«¤©« ¨¼À©« ª ¨Â¦®¹§«» ¬«¨¹®¹§«» ¯ «¤°©ÂÀ©« °§ Ãª®¹§° ©« ° (ZHOLQD :DZU]XWD 1 &XPEHUODQG $YH 7 1RUULGJH ,/ 3K 7H[W UR]DLQVXUDQFH#JPDLO FRP ¬ ³»À©« ¤ ¬«ª¢¡Â¨§ ¬« ®° «¯° ª¢¡Â¨» ¤ ¤ ¬¥®«©

Суспільство

surma.com.ua

№ 51 (80) — 22.12.2023

«Свобода від» чи «свобода для»? Сергій Чаплигін, Львів, «Сурма»

гадаймо саму сутність визначення ліберальної свободи (Д. С. Міль) – «свобода від» або «негативна свобода» (І. Берлін), яка зараз дана нам за цим визначенням як беззаперечний факт. Але таке розуміння «негативної свободи» стало домінувати у суспільній свідомості відносно нещодавно (приблизно десь 300–400 років тому) разом із появою «Левіафана» та безумовним делегуванням йому батьками-засновниками лібералізму правоохоронних функцій. Коли було відкинуте саме розуміння «свободи для» – самостійно творити закон для себе та всередині своєї спільноти. На перший погляд, абсолютно невинна підміна «позитивної свободи» на «негативну» ніби нічого не змінює. Але варто глибше розглянути різницю між цими двома розуміннями свободи і ми бачимо, що визначаючи людину як істоту, яка керується інстинктом самозбереження, ліберали з метою безпеки віддають її в заручники держави. Сьогодні ця уявна турбота про безпеку допускає вже запровадження стеження у громадських місцях, паспортів вакцинації, інтернет-цензуру, словники «небажаної» лексики, ґендерні експерименти над людьми та ін. І все це під гучні оплески прогресивної публіки. У що це перетвориться, ми можемо прочитати у Орвелла в його романі «1984». Сьогоднішній порядок денний вимагає тотальності ліберального дискурсу протиставити ідеал свободи, який ґрунтується на простій республіканський юридичній формулі – «до добровільного вступу у правовідносини з іншими у вас немає ані прав, ані обов’язків перед ними». Друзі! Політична реальність виникає у той момент, коли ви даєте явно виражену особисту згоду стати її частиною – увійти до загального правового простору. Тобто свобода не виникає з повітря, а є наслідком визнання за вами прав та обов’язків з боку інших членів спільноти. Взаємне визнання людьми договороспроможності одне одного виявляється у комунікації і наділяє кожного учасника спілкування рівними правами. Найбільш чітке визначення цього нам дав Цицерон, який охарактеризував це як res publica – «спільну річ», «спільну справу» чи «справу народу», де «народ є не будь-яким поєднанням людей, зібраних разом будь-

яким чином, а поєднанням багатьох людей, пов’язаних між собою згодою у питаннях права та спільністю інтересів». Тоді стає зрозумілим, що всупереч ліберальним профанаціям з підручників політології, «республіка» – це не форма правління та спосіб передачі влади «народним представникам» (адже тоді яка різниця між Швейцарією та Північною Кореєю?). Жити в республіці означає підкорятися тільки визнаній тобою владі, тобто насправді підкорятися тільки самому собі. Тому ліберальна демократія, яка відтворює корупційні патроно-клієнтські відносини не є прикладом для наслідування в ХХІ столітті, оскільки позбавлена будь-якої логіки людських чеснот. І тут ми приходимо до висновку, що сутність формування владних інститутів не має значення, коли їхньою єдиною метою є лише збільшення ренти, яка збирається з підвладного населення. Як ми бачимо, республіка не є рівнозначною ліберальній демократії і не зводиться до поділу влад чи ефективно організованих інституційних меж. Адже свобода може зберігатися не в тому спотвореному вигляді, про який говорить один із батьків-засновників лібералізму Томас Гоббс, для якого вищезгаданий «Левіафан» кращий, ніж саморегульована громада з високими вимогами до індивіда. Тому сьогодні важливо не лише визначити факт спотворення природного порядку речей, а й запропонувати альтернативний погляд на світ і людину в ньому, яка здатна відповісти на посягання на її свободу. Адже свобода це: - невід’ємний атрибут громадянина, який відрізняється від раба своєю участю у політиці; - можливість брати участь в ухваленні законів, які добровільно покладаються на себе суспільством; - культура обов’язку та відповідальності.

Людський світ не зводиться лише до питань ефективності, зручності чи комфорту. Люди ще мають визначати систему координат відповідно до своїх переконань про спільне благо. Бо тільки така свобода вибору, яка спрямована на творення політичної дружби, досягнення справедливості, може повною мірою вважатися самоствердженням людини. А однодумці, які готові нести на собі тяжкий тягар захисту республіки, завжди знайдуться.

ків проводилося жеребкування, яке визначало майбутніх призовників. Утім той, на кого випав жереб, міг або виставити замість себе заміну, або законно (через так званий «комутаційний платіж») відкупитись 300 доларами. Зрозуміло, що заплатити такі гроші могли лише заможні люди. А це ще більше розпалювало почуття несправедливості, а противникам бойових дій дозволило говорити про «війну багатих, в якій воюють бідні». Величезна маса вчорашніх іммі*** грантів, які тільки-но отримали гроУ фільмі Мартіна Скорсезе «Бан- мадянство, не розуміли, за що їм води Нью-Йорка» (Gangs of New York, ювати. 2002) з Леонардо Ді Капріо є сцени До того ж їхні головні конкуренти нью-йоркського антипризовного бун- на ринку низькокваліфікованої праці ту 1863 року. – темношкірі робітники під закон про Справа в тому, що в першій поло- призов не потрапляли, оскільки здевині ХІХ століття Нью-Йорк був міц- більшого не були громадянами. но пов’язаний із південними штатаВиявлялося, що білий робітник ми, звідки йшла бавовна, яка пере- йшов на війну, яку оголосили як війроблялася на місцевих фабриках та ну за свободу темношкірих, які й завивозилася до Європи. ймали відразу його робоче місце. Тому коли в 1861 році південні У липні в Нью-Йорку розпочалиштати вийшли із Союзу, а федераль- ся перші жеребкування, які спровокуна влада силою спробувала поверну- вали соціальний вибух. Розлючений ти їх, Нью-Йорк став оплотом «партії натовп почав трощити поліцейські миру» на Півночі, яка закликала пе- дільниці, призовні пункти та редакрестати воювати, а якось по-доброму ції провоєнних та аболіціоністських домовитися з жителями Півдня зара- газет. Почалися погроми у чорних ди спільної торгової вигоди. Одночас- кварталах та масові лінчування темно Нью-Йорк був ще й центром тяжін- ношкірих. ня іммігрантів, які становили основу Нью-Йорк горів і перебував у хаосі низькокваліфікованої робочої сили. протягом чотирьох днів, коли терміНавесні 1861 року федеральний ново відкликані з фронту федеральні уряд ще розраховував швидко при- війська вступили до міста і навели лад. душити заколот на Півдні. Прези- Вважається, що саме нью-йоркський дент Лінкольн видав декларацію про бунт врятував армію генерала Роберпризов 75 тисяч добровольців із термі- та Лі після поразки при Геттісберзі. ном служби на три місяці. Але швидко Призов у Нью-Йорку було відклаздолати мешканців Півдня не вийш- дено на місяць. Хоча добровольча сило. Війна тривала. стема комплектування федеральної Вчорашні добровольці або дезер- армії залишилася превалюючою фортували, або просто не продовжували мою набору на службу, але вже не чеконтракт, а шукати їм заміну з кожним рез патріотизм, а через великі грошомісяцем ставало все важче. У березні ві виплати добровольцям. 1863 року Конгрес ухвалив безпрецеN.B. Через війну з 2,1 мільйона людентний закон про військовий призов. дей, які пройшли через федеральну Відтепер, якщо в штаті не набира- армію у роки Громадянської війни в лася квота на добровольців, серед гро- США, реальних призовників було менмадян чоловічої статі від 20 до 45 ро- ше ніж 50 тисяч...

22.12.2023 — № 51 (80)

СПЕЦІАЛЬНА ЗНИЖКА ДО РІЗДВЯНИХ СВЯТ! на всі послуги!

- 50%

Golden

Beauty

ǽȞȜȝȜțȡȱȚȜ

· ¤ £ȧ ʉȤ Ȫ By Hrystyna Klym 5434 W Fullerton Ave, Chicago, IL 60639

Nourishing Pumpkin Facial LED Light Therapy Facial Vacuum massage Pressotherapy Body Wrap UItrasonic cavitation Oxygen Mask Facial Deep Pore Cleansing Wood Theraphy Eyelash Lifting Facial massage Far Infrared Sauna Chemical Peels Microneedling Custom Fatial Radio FPT Waxing

*GIFT CERTIFICATE AVAILABLE. Зроби приємне тим кого любиш!

Наука

онад 72 мільйони років тому західні моря Тихого океану були домом для одного з найлютіших океанських хижаків усіх часів.

Майже розміром з автобус кремезна істота не була ссавцем, незважаючи на теплокровність. Це також не був крокодил, попри його голову подібної форми. Натомість істота належала до групи нині вимерлих морських ящірок із бінокулярним зором, чотирма величезними кінцівками у формі весла, довгим і потужним хвостом та, можливо, спинним плавцем. Японські вчені називають його «блакитним драконом» Вакаяма через місце, де він був знайдений, і міфічних істот японського фольклору. Майже повний скелет вимерлої тварини був спочатку виявлений у 2006 році вздовж річки Арідаґава у Вакаямі палеонтологом Акіхіро Місакі з Музею природної історії та історії людства Кітакюсю. Знадобилося п’ять років ретельної роботи, щоб видалити кістки з каменю, в якому вони були поховані.

surma.com.ua

№ 51 (80) — 22.12.2023

У Японії знайшли рештки «блакитного дракона» – унікальної стародавньої істоти Офіційний опис 6-метрової істоти наразі класифікував її як абсолютно новий вид мозазаврів під назвою Megapterygius wakayamaensis. З’ясувати, як він плавав чи полював, виявилося досить складним завданням. «Нам не вистачає жодного сучасного аналога з такою морфологією тіла – від риб до пінгвінів та морських черепах», – каже палеонтолог Такуя Коніші з Університету Цинциннаті. «Ніхто більше не має чотирьох великих ласт, які використовуються у поєднанні з хвостовим плавцем». Мозазаври були одними з найбільших хижаків усіх часів, завдовжки до 17 метрів в деяких випадках. Приблизно 20 мільйонів років ці страшні зві-

рі панували в океані як останні з великих морських ящерів. Їхні нищівні щелепи та ріжучі зуби могли впоратися з чим завгодно, від молюсків до черепах і акул. Вони навіть їли інших собі подібних. Коніші, експерт із древніх морських ящерів, думав, що розуміє мозазаврів, поки не поглянув на синього дракона Вакаяма. Його веслоподібні ласти, особливо задні, надзвичайно довгі порівняно з іншими скам’янілостями мозазавра, знайденими в інших місцях світу, як-от Нова Зеландія, Каліфорнія та Марокко. Колючки на його хребцях теж мають інакший вигляд, майже як у дельфінів. У китоподібних спинні плавці розташовані позаду центру ваги, що забезпечує додаткову стабільність під час плавання. Вчені припускають, що цей мозазавр теж міг мати спинний плавник. На підставі того факту, що китоподібні з довшими ластами використовують кінцівки для маневрування під час плавання, а не просто для плавання, японська команда вважає, що блакитний дракон Вакаяма використовував свої передні плавники з подібних причин.

Його задні плавці, яких немає у сучасних китоподібних, можливо, використовувалися, щоб допомогти йому пірнати або спливати. Його хвіст, ймовірно, був рушійним фактором. Для порівняння, плезіозаври, які були стародавніми плаваючими рептиліями, які жили поруч з мозазаврами, використовували для поштовху свої ласти, а не хвости. Вчені вважають, що більшість плезіозаврів не могли конкурувати з мозазаврами як хижаки, але чи пов’язано це з їхніми різними здібностями до плавання, невизначено. Дослідження було опубліковано в Journal of Systematic Palaeontology. Джерело: Science Alert (https:// www.sciencealert.com/ancient-dragonunearthed-in-japan-is-unlike-anythingweve-ever-seen?).

У Рівному 44-річна жінка народила сімнадцяту дитину

Рівненському перинатально- домила у коментарі ZAXID.NET го- роднім шляхом. Наразі з нею та ному центрі 44-річна жінка на- ловна лікарка медзакладу Вікторія вонародженим хлопчиком все дородила 17-ту дитину. Як пові- Єнікеєва, жінка народжувала при- бре.

Як зазначили у Рівненському обласному перинатальному центрі, жінка народила хлопчика у неділю, 3 грудня. «У нас трапилась дуже гарна подія. В нашому закладі жінка народила 17-ту дитину. В сім’ї восьми хлопчиків та восьми дівчаток наразі народився дев’ятий хлопчик», – повідомили у медзакладі. За словами Вікторії Єнікеєвої, вага новонародженого хлопчика – 3 кг 960 грам, а ріст – 55 см. Його матір – мешканка Рівненського району. Вагітність у неї протікала добре, жінка народжувала природнім шляхом. Це вже дев’ята дитина, яку жінка народила у обласному перинатальному центрі. Джерело: ZAXID.NET (https://zaxid. net/news/).

22.12.2023 — № 51 (80)

УВАГА! МЕДИЧНІ ФАХІВЦІ!

Спорт

Михайло Яровенко, Буча, «Сурма»

епомітно, але й невблаганно до нас підкрався кінець року. Вже наступного тижня українці у всьому світі святкуватимуть Різдво і робитимуть це разом з усім цивілізованим світом, а після цього – не менш значуще свято Нового року. Не дивлячись на часті дискусії щодо доцільності цього дня як свята і суперечок щодо нав’язування нам його, я все ж люблю Новий рік і вважаю, що ці два свята можуть спокійно і гармонійно співіснувати, не заважаючи одне одному. Ця пора – час для того, щоб оновити себе символічним відривом останнього папірця у календарі, а чіпляючи новий і «товстий» рік, побажати, захотіти і зробити. Також Новий рік – це той період, коли усі роблять символічні підсумки. Скажу відразу, сьогодні їх не буде, ми повернемося до повноцінних підсумків 2023 року у наступному номері газети «Сурма». І тільки зараз, дописуючи цей вступ, я подумав про те, що міг його притримати і використати наступного тижня, але напишу новий… Сьогодні ми оглянемо спортивні події, які хвилювали світ протягом останніх семи днів, і підемо далі займатися своїми різдвяно-новорічними справами. Як то кажуть, «It’s the Most Wonderful Time of the Year».

«ШАХТАР» У ЯПОНІЇ (А ТАКОЖ У МАРСЕЛІ, АЛЕ ПІЗНІШЕ) Дійсно, часто наші тижневі огляди не обходяться без донецької футбольної команди і це не дивно, адже гірники Фото: shakhtar.com були і залишаються головними ньюзмейкерами вітчизняного футболу. І цього разу народили для нас цілих два інфоприводи. «Шахтар» провів благодійний матч на Японському національному стадіоні у Токіо. Благодійний матч у Японії організували з метою збору коштів на підтримку України. Суперником «Шахтаря» у поєдинку на Японському національному стадіоні, основній арені Олімпіади-2020, стала «Авіспа Фукуока» – чинний переможець Кубка Японії. Перед початком матчу на великому екрані показали звернення до команд та вболівальників прем’єр-міністра Японії Фуміо Кішіди, промову також виголосила міністерка закордонних справ Японії Йоко Камікава. На трибунах розгорнули великий прапор України. Перед стартовим свистком

surma.com.ua

№ 51 (80) — 22.12.2023

Огляд спортивних новин тижня: «Шахтар» у Японії, серби у москві та ще трохи Олімпіади пролунали гімни України та Японії, також учасники гри та вболівальники вшанували пам’ять жертв війни в Україні хвилиною мовчання. Футболісти «Шахтаря» грали в спеціальних футболках, де прізвища було написано японською мовою. Також «гірники» вийшли з траурними пов’язками на рукавах, вшанувавши пам’ять Анатолія Гроса, колишнього співробітника клубу, який служив в ЗСУ й загинув у грудні на Херсонському напрямку. Сам матч виявився результативним. На старті зустрічі Данило Сікан вивів «Шахтар» уперед, однак голи Даїкі Мія та Такеші Канаморі дозволили японській команді піти на перерву з перевагою у рахунку. На початку другого тайму Мар’ян Швед відновив паритет. Цей м’яч став останнім у матчі – нічия 2:2. Гру в Токіо відвідали 18 114 глядачів. Усі виручені кошти спрямують на допомогу Україні. Цього ж дня, тільки раніше, «Шахтар» дізнався свого суперника у 1/16 фіналу Ліги Європи. За підсумками жеребкування у швейцарському Ньйоні «гірники» зіграють проти «Марселя». «Шахтар» розпочав нинішній сезон в єврокубках у групі Ліги чемпіонів, де потрапив до квартету за участі «Барселони», «Порту» та «Антверпена». «Гірники » до останнього туру претендували на вихід у плей-оф найпрестижнішого єврокубку, але програли на виїзді португальській команді з рахунком 3:5 та посіли третє місце. За форматом «Шахтар» та ще сім команд, що посіли треті місця у групах Ліги чемпіонів, мають зіграти стикові матчі проти клубів, що посіли другі місця у квартетах Ліги Європи. Переможці 2-матчевих протистоянь вийдуть до 1/8 фіналу ЛЄ, куди автоматично пройшли переможці груп. Перші стикові поєдинки плей-оф Ліги Європи відбудуться 15 лютого 2024 року. Учасники 1/8 фіналу єврокубка остаточно визначаться після матчів-відповідей, які відбудуться 22 лютого 2024-го. УКРАЇНА ЇДЕ НА МУНДІАЛЬ! (ПОКИ ЩО З ФУТЗАЛУ) Ця новина ще тепленька, як свіжий пиріжечок, адже відомо про це стало буквально декілька годин тому, коли чоловіча збірна України успішно провела заключний поєдинок елітного раунду кваліфікації ЧС-2024 з футзалу. Українські футзалісти перед останнім туром відставали від поляків на два очки, тож українцям для виходу на ЧС треба було перемагати на виїзді. Сам

поєдинок у Польщі завершився з рахунком 5:3 на користь збірної України, яка посіла перше місце у групі та напряму вийшла на ЧС-2024. Для нашої держави цей ЧС стане першим за вісім років, а фінальна стадія світової першості пройде з 14 вересня до 6 жовтня 2024 року в Узбекистані.

УЛЮБЛЕНА РУБРИКА «ЩО ТАМ НА ОЛІМПІАДІ?» Міжнародний олімпійський комітет допустив російських та білоруських спортсменів на Олімпіаду-2024 у нейтральному статусі, повідомляється на сайті організації. Спортсменів із цих країн, які пройдуть кваліфікацію у своїх видах спорту, буде допущено до участі в Олімпійських іграх. Звісно ж, у відомстві наголосили, що РОСІЯ ЗІГРАЄ ТОВАРИСЬКИЙ не буде допущено до турніру спортсмеМАТЧ ПРОТИ ЗБІРНОЇ СЕРБІЇ нів та членів їхніх команд, які активно Ви здивовані? Я – ні. Суто з полі- підтримують вторгнення рф в Україтичної точки зору серби завжди вика- ну. Також до Олімпіади не допустять зували підтримку росіянам, хоч їхній атлетів, які мають контракти з органапрезидент Александар Вучич завжди ми національної безпеки та військовиходив по тонкій кризі і намагався вси- ми структурами. діти відразу на шовковому кріслі циАле вже цього тижня олімпіадчивілізованого світу і дірці у вулично- ки допустили до змагань представниму туалеті партнерів росії. Але оскіль- цю збірної Білорусі з боротьби Ванессу ки в нас все ж спортивна рубрика, ми Колодинську, яка має стосунок до МВС будемо дивитися суто з цієї точки країни. Спортсменка отримала від сазору. мопроголошеного президента БілоруЄвропейські збірні не провели з сі Олександра Лукашенка премію «Біросією жодного матчу від листопада лоруський спортивний Олімп», в ре2021-го. Минулого року на пропози- жимному указі якого зазначається, що цію росіян спершу пристала Боснія та спортсменка є «інструктором зі спорту Герцеговина, але під тиском власних найвищої кваліфікації спортивної кофутболістів відмовилася від поєдин- манди Міністерства внутрішніх справ». ку. Тому Сербія стане першою євроТут на відміну від ситуації із сербапейською збірною, що проведе матч з ми у футболі потрібен максимальний росією. Зустріч відбудеться 21 березня розголос, який у таких ситуаціях неов москві і слугуватиме для сербів під- дноразово змінював рішення і допоготовкою до фінальної частини Єв- магав відновити справедливість. Споро-2024. діваюсь, тут буде саме так. Від початку повномасштабного Ви можете запитати, а як же провторгнення до України збірна рф не коментував ситуацію з допущенням провела жодного офіційного матчу. спортсменів з росії та Білорусі преросіяни залишаються поза змагання- зидент МОК? Слушне запитання, адми за рішенням ФІФА та УЄФА і обме- же він продемонстрував нам свої дожуються товариськими зустрічами. Від сягнення у математиці, порахувавши, вересня 2022-го росія провела 11 това- скільки воєн зараз у світі, нібито кариських матчів чоловічих збірних. Їх- жучи нам усім: «Що ви до мене приніми суперниками виступали команди чепилися?». з Азії (Узбекистан, Іран, Катар), Афри«Окремі спортсмени не можуть буки (Камерун, Кенія, Єгипет U23), ка- ти покарані за дії своїх урядів. Це одрибська Куба. на з 28 воєн і конфліктів, які відбуваІ, на жаль, з цим нічого не поро- ються у цьому світі, а решта спортсмебиш. Одна справа, коли росіяни вихо- нів мирно змагаються один з одним», дять грати проти молодіжки Єгипту і – цитує Томаса Баха BBC. зовсім інше, коли їх легітимізує учасХочеться, звісно, сказати про те, що ник ЄВРО-2024. Що робити? Нам, на наразі триває найбільша війна у Європі жаль, нічого. Знаючи позицію сербів, з часів Другої світової, аби взятися поїх навряд можна буде переконати яки- рівнювати усі ці 28 воєн, але на це й розмось зверненнями під сумну музику раховані такі заяви. Просто МОК треба від наших спортсменів або футболь- розмазати увагу і збити фокус, мовляв: них функціонерів. Як показав кейс з «Чого тільки одних убивць не допускаБоснією, увесь імпульс може йти тіль- ють, у світі он скільки всього, а ви прики від команди або від УЄФА, і я не ду- чепилися до бідних росіян». І знаєте маю, що хтось з них захоче з цим щось що? Мені цей наратив дуже нагадує назробити. Тому залишаємо цей вчинок ше улюблене «Где вы были 8 лет?», а сербів на розсуд історії і, звісно, зали- людей з цією риторикою переконати шаємо за собою право напихати їм як- неможливо. Як то кажуть: «О спорт, ти найбільше голів в очній дуелі, якщо та- – мир!»… О Бах, ти – … хай кожен сам ка колись станеться. додумає.

22.12.2023 — № 51 (80)

Медичні послуги: •

Клінічні лабораторні дослідження, УЗД-дослідження, Рентген, Діагностика порушень сну

КУПОН ЗНИЖКА

20% НА МЕДОГЛЯД

ДЛЯ ВОДІЇВ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ǲțȗȖȕ ȌȭȑșȕȐȑ ȌȖ 31.12.2023

• Медичний супровід від народження до зрілого віку • Щорічні оздоровчі / профілактичні візити • Лікування хронічних захворювань • Лікування застуди та грипу • DOT-огляд (обстеження CDL водіїв, відповідно до вимог Департаменту Транспортування) • Відмова від паління • Програма схуднення • Превентивна медицина • Шкільна та спортивна медицина • Онлайн консультація лікаря ПОНЕДІЛОК: 10-6 • Здоров’я жінки та чоловіка: огляд гінеколога та андролога ВІВТОРОК: 9-5 • Вітамінні внутрішньовенні СЕРЕДА: 10-7 крапельниці ЧЕТВЕР: зачинено • Ін’єкції: вітамін D та В12 П’ЯТНИЦЯ: 9-3 • Ін’єкції тестостерону СУБОТА: 9-2 Ми розмовляємо українською, польською та англійською НЕДІЛЯ: зачинено

Здоров’я

surma.com.ua

№ 51 (80) — 22.12.2023

Зимові свята без шкоди для фігури – 6 порад Віктор Мандзяк, Львів, «Сурма»

а місяць до Різдвяних свят різко зростає попит на різні «похудатєльні» марафони. Цілий грудень люди морять себе голодом, заповзято мотиляють кінцівками, щоб на свята одягнути лілову сукню в білий горошок на нове тіло і... віджертись назад. Адже наступні два-три тижні можна їсти багато, часто, постійно. А потім знов на марафон. Супер! Така циклічність схуднення негативно позначається на композиції тіла: з кожним циклом схуднення жиру в тілі стає все більше, а м’язів – менше. Упс! Людина, яка худне до якоїсь події Х, приречена на невдачу: подія Х проходить, стимулу тримати свою харчову поведінку під контролем більше нема – зайві кілограми вертаються з друзями. Те, що в нашій культурі заведено зловживати їжею на свята, не означає, що така поведінка вигідна хоч комусь з нас. Надлишок калорій завжди йде в запаси, і ти не переконаєш свій організм не накопичувати жир словами «Слухай, бро, я ж не заради втіхи, в нас свята, традиції». Та й суть свята не в тому, щоб поглинати їжу в нефізіологічних кількостях, дух свята – в комунікації. Зібратись великою родиною, сходити в гості до кума. Обійми, сміх, жарти, задушевні бесіди за столом – от що таке свято. І все це може і навіть має супроводжувати їжа. Але їжа для того, щоб їсти, а не об’їдатись. І ні, я не збираюсь в тебе забрати свято, я хочу дати шість порад, як провести зимові свята і з радістю, і без накопичення зайвих кілограмів в тілі. ПОРАДА 1: ВОРУШИ ТІЛОМ! Жир в тілі накопичується лише тоді, коли в організм надходить більше калорій, ніж організм використовує. Враховуючи, що на свята їжа калорійна, її багато і вона так і проситься до рота, нам треба зробити, щоб організм багато калорій витрачав. Єдиний дієвий засіб тут – фізична активність. Ходи пішки, катайся з дітками на санках, ліпи сніговиків, виконуй фізичні вправи – будь активним.

ка передбачає вживання їжі лише в голодному стані. Це правило розповсюджується і на свята. Так, сам факт знання того, що в холодильнику купа смакоти, провокуватиме бажання частенько до нього заглядати. Боріться з цим. Як тільки з’явився імпульс щось піджувати, питайте себе: я зараз дійсно голодний? ПОРАДА 3: ПОЧНИ ТРАПЕЗУ ІЗ СИТНОЇ ЇЖІ

Почни трапезу з ситної некалорійної їжі, заповни нею шлунок, і тоді для Олів’є і Спартака лишиться менше місця. Для таких справ підходять овочеві салати, фрукти, нежирне м’ясо чи риба. ПОРАДА 4: ПРАКТИКУЙ ПЕРІОДИЧНЕ ГОЛОДУВАННЯ От запросили тебе теща з тестем в гості на 19:00, а ти знаєш, що там просто силоміць пхають їжу до рота – змушують їсти. Народна мудрість каже «в гості ситим не ходять», і ми це використаємо собі на користь. Ти вдома нічого не їж з самого ранку, прийди до тещі голодним як пес. Цим ти вб’єш трьох зайців: 1) збережеш їжу вдома; 2) порадуєш тещу хорошим апетитом; 3) кількість калорій, яку ти споживеш за день, не перевищить твої енерготрати (ти ж сніговика ще ліпитимеш). Адже переїдання – це не об’ємний прийом їжі, а коли ти в день спожив більше, ніж витратив. ПОРАДА 5: В БУДНІ ДНІ АСКЕЗА Не всі дні святкові, свята чергуються з будніми днями. Ти в свята можеш з’їсти трохи більше, а рухатись менше, а в будні дні зробити навпаки: менше налягати на харч, більше – шурхати черевиками по снігу. В результаті будні дні компенсують святкові і фігуру буде врятовано.

ПОРАДА 6: АЛКОГОЛЬ ДОЗУЙ ТА ОБИРАЙ НАПОЇ БЕЗ ЗАЙВИХ КАЛОРІЙ Алкоголь для маси тіла нейтральний. Але слід врахувати, що крім калорійного етанолу в алкогольних напоях може бути багато цукру чи жирів ПОРАДА 2: (коктейлі, десертні вина). Тому раджу ЇЖ, ЗГОЛОДНІВШИ обирати сухі вина, або щось міцне, тиСвята – не зелене світло жерти бе- пу горілка, коньяк, віскі. І не зловжизупину. Адекватна харчова поведін- вайте, звісно, щоб я за вас не червонів.

Ми живемо в час, коли їжа вкрай доступна і неймовірно смачна. Зимові свята – це не зелене світло їсти без упину без наслідків для фігури. За все в житті доводиться платити. Я пропоную не кидатись в крайнощі, а ловити баланс. Крайнощі – завжди погано. Веселих свят і мирного неба!

певним смаком, і він тебе перестає приваблювати, але для їжі з іншими сенсорними властивостями враз з’являється другий шлунок. Від добавки маминого борщу ввічливо відмовляєшся, а от засохлі вафлі з сільського ЯК ДОВГО ТРИМАТИ ЇЖУ магазину ваблять своєю солодкою хруВ РОТІ ПЕРЕД сткістю. Знайомо? ПРОКОВТУВАННЯМ? До чого це я? Якщо їжа дуже швидЗ чим у вас асоціюється споживан- ко проскакує ротову порожнину, нам ня їжі? Кааааайф, правда? Але наш банально треба більше цієї їжі, щоб філогенетичний предок – людинопо- «нагодувати» смакові рецептори. І це дібна мавпа – важко працював, щоб не моя фантазія. Численні експеризабезпечити себе калоріями. Я вже менти, в яких їжа в ротах людей пезмовчу про те, як він ся мучив, щоб ред проковтуванням перебувала різзнайти їжу, а скажу лише, що мавпа ну кількість часу, чітко показали: чим змушена пів дня жувати бідні калорі- довше їжа в роті – тим ми менше з’їдаями волокнисті листки, стебла, фрук- ємо в результаті. Тримайте їжу довти і ягоди. Це важка праця, а не кайф. го в роті, хай вона тривало контакХХІ століття, безшерстий примат тує з солодкими, гіркими, солоними, їсть котлети, булочки з очищеного кислими рецепторами. Всі ці сигнапшеничного борошна. А яблуко його ли надходять у мозок, який все фікшлунок бачить лише у вигляді пирога сує. І на цьому позитивні ефекти тричи соку. Ця їжа тане в роті, проскакує валого перебування їжі в роті не зайого за секунди. Сформовані еволю- кінчуються... цією міцні щелепи, набір зубів різної Відомо, що 10% калорій, які потраформи і сильні жувальні м’язи нам вже пляють нам до рота, організм спалює, не потрібні. Ми удави, які проковту- щоб їх засвоїти. Це називається індують свою «жертву» без подрібнення. кованим дієтою термогенезом. Але Ще б пак, навіщо жувати те, що тане 10% – це середні значення. Тоді як в роті? Але чи може тривалість пере- конкретні цифри залежать від кільбування їжі в роті перед проковтуван- кості жиру в організмі, співвідношенням мати вплив на периметри наших ня макронутрієнтів, часу споживанталій? Вочевидь, відповідь ствердна... ня їжі, режиму харчування і... від тоВи, мабуть, чули рекомендацію го, як довго їжа перебуває в ротовій «вставати з-за столу ледь голодним», порожнині. Споживання їжі методом адже «мозку потрібно трохи часу, щоб удава знижує індукований дієтою терзробити нас ситими»? Воно трохи не могенез, хоч і не суттєво, але негативтак. Наш організм – досконала біоло- но впливаючи на наші талії. гічна машина. І якщо б ми їли їжу, для То що, «Спартак» ретельно пеякої призначені наші шлунки, то від- режовувати, а апельсиновим соком 5 чуття ситості приходило б якраз тоді, хвилин полоскати ротову порожниколи ми отримали достатньо калорій. ну перед проковтуванням? Ні, в меТи довго жуєш горіхи, фрукти чи ку- не є краща ідея. сок запеченого м’яса – калорії повільОвочі, фрукти, різні крупи, цільноно надходять в тіло, мозок встигає все зерновий хліб, бобові, нежирне м’ясо, вчасно зафіксувати і змусити тебе від- риба, кисломолочний сир, насіння і класти виделку в сторону. А от коли горіхи – їжа, яку хочеш чи ні, а швидко неприродно калорійна їжа з непри- проковтнути не вийде, бо воно тверродною швидкістю залітає в шлунок де. А низька щільність енергії, вода, через дірку в обличчі, відчуття сито- клітковина і білок роблять таку їжу ще сті не встигає за виделкою і ми пере- більш ситною. Наїдайся таким харчом їдаємо. Ох і ах. – будеш ситий, стрункий і здоровий. І Тому всі ці лайфхаки з маленькими не намагайся ретельно пережовуваукусами, тривалим пережовуванням, ти те, що створене для задоволення, споживанням зупи чайною ложкою і бо зіпсуєш останнє. Халву, шоколад десятьма присіданнями після кожної і здобну булочку залиш в раціоні для ложки працюють, бо знижують швид- душі, і їж, як хочеться, але не скільки кість надходження калорій в шлунок, хочеться. Дозуй те, що «тане в роті», даючи мозковій канцелярії врахува- щоб і вівці лишились живими, і вовти кожен джоуль поглинутої енергії. ки не були голодними, тобто щоб буАле справа не тільки в швидкості над- ло смачно, здорово і струнко. ходження калорій... Instagram: viktor_mandziak Є таке поняття як сенсорно-специFacebook: Мандзяк Віктор фічна ситість. Це коли ти наситився

22.12.2023 — № 51 (80)

Літературна сторінка Лідія Підвисоцька, ІваноФранківськ, «Сурма»

одина Теренчуків готувалась до Різдва, як завжди ретельно. Вже cкрізь було помито, прибрано, білосніжні фіранки на прозорих вікнах лебедями злітали до побіленої вапном стелі, в ночвах підкисло тісто на калачі і завиванці, вивалюючись через край, на плиті щось шкварчало, шипіло і булькало… А пахло в хаті так, що можна було мимоволі проковтнути власний язик. Малий Богданко старанно чистив оселедця. Воно в нього не дуже виходило, він голосно сопів, сердився, але продовжував здирати з пахучого риб’ячого тільця шкіру, що клята трималася, мов приклеєна, рвалася, ніяк не хотіла віддиратись. Господиня Маринка місила тісто. Вона також сердито накидалася на нього з міцно стисненими кулаками, штовхала його з кожного боку, била, м’яла, розправляла і знову виминала, вимішувала старанно і добряче. Те бідне тісто аж стогнало, квакало під її вмілими руками. Вона дуже поспішала, бо роботи ще був непочатий край, а рук мала двійко і тільки одну-єдину доньку-помічницю, а решта всі – сини, хлопці… Хоч нині всі дружно, як один, допомагали матері в підготовці до свята. Збоку донька Орися ліпила вареники. Батько родини – чоловік Степан – тер мак, перед тим натовкши цілу гірку горіхів. Горіхи в цьому році вдалися славні: ядра – великі, жовті, аж відливали янтарем. Вони, мов магнітом притягували ще одного помічника – дванадцятирічного Василька, що у кутку вбирав зелену красуню-ялинку. Він крадькома простягав руку за горіхами і по одному вкидав собі в рот. Допомагав йому в тому Орест тобто, і ялинку наряджати, і горіхи їсти… (вони з Орисею були двійнятками, мали обоє по 16 літ, але такі неподібні між собою, що якби Маринка їх не народила, то б сама засумнівалася в їхньому родстві) Найстарший Павло разом з дідом Грицьком, Маринчиним свекром, в сараї порав худобу. Бо то є наша українська традиція, тверде правило, навіть закон, що на Святвечір скотину ні в якому разі не лишати голодною. Всі мають бути ситі, нагодовані: і корова, і порося, і птиця, і навіть пес чи кіт. Перш ніж сісти до святої вечері кожен намагався спочатку нагодувати худібку. Аякже! Так сам Бог приказав, бо ж народжувала непорочна діва-Марія Ісуса Христа на сіні в присутності тварин, які були єдиними свідками святого таїнства. Нарешті все було готове… Стіл до святої вечері накрили святковим

surma.com.ua

№ 51 (80) — 22.12.2023

Різдвяний подарунок

сідським Михайлом. Це вже було не вперше. І не тільки з Михайлом. Павло бився за сестру майже з усіма паруббілосніжним обрусом, виками, якщо тільки котрийсь з них вишитим по краях, і почали являв до неї найменшу увагу чи інтескладати на нього приготорес. Поводив себе, як дурнуватий реввані страви. Чого тільки не нивий чоловік. В тих його ревнощах було щось незрозуміле, патологічне. І було на тім столі! Серед традиційних 12-ти страв найвони надзвичайно турбували Марину. головнішою, звичайно, вваВід непотрібних, навіть, недоречних жалась солодка смачна кутя за святковим столом думок відвернув з маком, медом, горішками її басовитий голос свекра, який встав, і родзинками. Вона гордо засвітив на столі свічку і голосно покрасувалася посеред столу чав читати «Отче наш». Всі швиденьу великій глиняній поливако підхопились з своїх місць, загриміній макітрі і притягувала до ли, засовали стільцями, зашелестіли себе всі погляди…А навколо одягом і втихли… Виструнчилися за неї розмістили решту страв, пригото– Ти замовкнеш нарешті! – то «най- округлим столом, як в почесній варваних спільними зусиллями. І пиріж- краща дівчина в світі» подала голос ті… Тільки голосна молитва, що високи з різною начинкою, і оселедець, і і зашарілася. ко знялась до стелі, порушувала уросмажена рибка, і пісний борщ з гриб– Тихо, тихо, діти, – втишувала їх чисту тишу. Нарешті вмовкла і вона... ними вушками, і смачні пампушки Марина, сама дуже вдоволена по- Тиша запала знову… Всі сиділи якісь з маком та варенням, і пишні високі чутим, бо воно цілком співпадало піднесені, розчулені, ніби щира мокалачі та завиванці, і солодкий узвар з з її планами. – Тихо, діти… Сьогод- литва порушила, зачепила найтонші, сушениці, і квашені капуста та яблука. ні Святвечір! Сваритися не годиться. найделікатніші струни в душах, в серБогданко з Васильком вже кілька Краще побіжіть котрийсь погукайте цях… Дзенькнула пляшка, яку батько разів вискакували на вулицю в пошу- діда і Павла до вечері. взяв до рук, щоб поналивати старшим ках першої зірки на небі, поява якої По цих словах широко відкрили- домашнього вина. Меншим – солодповідомляла про народження Ісуса ся вхідні двері і до хати зайшли двоє кий сік та компот. Христа, і після того вже можна по- чоловіків: дід Грицько і двадцятиріч– Спочатку кутю, кутю беріть! – зачинати вечеряти. Бо при вигляді тої ний Павло, який ростом вже перегнав спішила Маринка і перша набрала совиставленої смакоти на столі посеред діда. Вони втягнули до хати «Дідуха» бі тієї смакоти повну ложку. Дружно кімнати всі мимоволі ковтали слину і – великий сніп пшениці, який Орися запрацювали ложками решта. Павло не могли дочекатися тієї зірки, що не- ще за дня прибрала барвистими стріч- упадав біля Ориськи як галантний камов дражнилася з ними нині і ніяк не ками і позліткою. «Дідух» – неодмін- валер. Підливав їй вина, узвару, підхотіла з’являтися на небі. ний атрибут Різдвяних свят. Він сим- кладав в тарілку різні наїдки. Марин– Ану, сядьте обоє, – гримнула на волізує багатство і добробут родини ка знову невдоволено повела бровою… них мати, – не вирипуйте мені хату! в наступному році. Але втрималася, нічого не сказала… Гримнула так за звичкою, для годить– «Дідух», «Дідух»! – заверещали – Павле! Прослідкуй-но за малися. Їй вже самій не терпілося скинути в захваті наймолодші, підскакуючи і ми, понакладай їм всього в тарілки! – з себе кухонний фартух, трохи приче- плещучи в долоні. обізвався Степан, скоса глипаючи на пуритися і сісти до святкового столу. – Зробіть місце… Куди його? – за- дружину, відразу здогадавшись, що – Мамо, мамо, – сіпнув її за свят- питав дід, відсапуючись, бо «Дідух» діється в її душі. О, він її завжди розукову темно-синю спідницю Василь- був важкий і пелехатий. мів. Він її занадто добре знав. ко – мамин мазунчик і ябеда, що вже – Сюди, сюди, в куток, – заметуПавло підкорився хоч і нехотя, але прибіг знадвору з мокрим червоним шився Степан і сам змалився, зрадів без заперечень. носиком, засмучений і розчарований, «Дідухові», як чомусь рідному, знайоЇли дружно, охоче, з апетитом, бо бо зірка ще не зійшла. – А Павло ни- мому з дитинства. наїдки були смачні. Хвалили Марині знову бився з Михайлом. (Михай– Ялинку не зваліть! – суворо обі- ну, як сказав Павло за «високу майло – то був сусідський хлопець, з яким звалася мати, теж всміхаючись при по- стерність в кулінарії» (він любив виМаринка мала таємну надію поєдна- яві «Дідуха». Але при тому не забула словлюватися пафосно і високопарно). ти колись свою Орисю). кинути сердитий погляд на старшо– В мене було багато помічників, – Чого ж вони билися? – запита- го сина за ту його дурну, цілком не- – заперечувала вдоволена Марина, – ла машинально, щоб тільки запита- доречну, як на її тверде переконання, ви всі мені допомагали. Тому все тати, бо в думці рахувала страви на сто- бійку з сусідом. ке вдале, смачне. Ось вам і результат, лі, чи є їх 12, чи дотримана стародавПавло тільки вступив в хату, відра- чого можна досягти дружною спільня традиція? зу пошукав поглядом золотисту голів- ною працею. Сама одна людина – безОрися вибирала з крутого кип’ятку ку Орисі, що схилилася над столом. сила, а гуртом гори зрушить. Бог дав вареники і від плити погрозила брату Єдина в родині білява і синьоока, вона мені тільки одну помічницю-доньку пальцем. Але той на застереження се- там ще щось підправляла, перестав- Орисю. Але ви в мене справжні молодстри не звернув ніякої уваги. ляла, міняла місцями тарілки, стиха ці, не соромитеся жіночої роботи. Всі – Знову за Ориську билися. подзенькувала стаканчиками, звіль- мені допомагаєте, мої синочки доро– Ну, якщо він чимось її образив, то няла місце для вареників… гі і я вас всіх дуже-дуже люблю. Рідні Павло, як старший брат, звичайно, її Нарешті засвітили гірлянду на мої! Хороші мої! оборонив, – повчально відповіла ма- ялинці і всі повсідалися до столу. ПоПри цьому вона обвела ласкавим ти, але в серці несподівано обізвалася середині, на покуті, сіли дід Гриць і поглядом чорняві голівки дітей, сенеприязнь до найстаршого сина, сво- батько з матір’ю. Навколо них з обох ред яких, мов сонях серед городу зого первістка. сторін – діти. Павло вмостився, зви- лотилася Орисина. – Ага, оборонив, – невгавав малий чайно, біля Орисі, чим викликав її неЩоб попередити сльози, що вчуваябеда, – а Михайло її і не ображав. Він вдоволення. Нахмурила злегка і ма- лися в голосі дружини, Степан швитільки сказав, що наша Ориська – най- ти свої чорні стрілчасті брови. Вона денько запропонував: краща дівчина в світі. А Павло відра- знову переварювала почуте від Ва– А тепер, мамо, ми тобі заколядузу битися поліз. силька про бійку старшого сина з су- ємо!

22.12.2023 — № 51 (80) – Ні! – суворо заперечив Павло, ніби він найстарший в хаті. – Ні, почекайте! Я хочу дещо вам всім сказати. Можна, тату? Діду? – все ж звернувся по дозвіл, пошанував старших. – Говори, синку! – зітхнув Степан, вже чисто фізично відчуваючи той біль, який зараз завдасть своїй матері її улюбленець. Всі насторожилися, вичікуючи… – Батьку! Мамо! Дозвольте мені піти в монастир! – Сину!... – жалібно простогнала Марина, нічого не розуміючи. – Та, чого ж тобі в хаті не вистачає? – Я маю гріх, мамо, тяжкий гріх, що мушу замолювати! – Який гріх? Що ти кажеш? Ти ще цілком молодий. Які в тебе можуть бути гріхи, такі страшні, щоб аж в монастирі їх відмолювати? Та ж нікого не вбив, не обікрав, не скривдив тяжко! – Я Орисю люблю, мамо! – То й добре, синку, що любиш, – все ще нічого не могла второпати Марина, чи, може, прикидалася, сама перед собою лукавила, бо не могла не знати, не бачити, не помічати тих палких поглядів, які завжди кидав Павло на Ориську. – Я інакше її люблю мамо. Не як сестру. Гріховно. Я її уявляю дружиною своєю, коханою. А це – гріх, це якесь, просто, кровозмішення, мамо. Вона в нас така гарна, така… як образ божої матері в церкві. – голос Павла затремтів. – І вона мене любить, мамо. Також не так, як брата. Я це знаю, відчуваю… – Павлику! – зойкнув високий Орисьчин голос і змовк безсило, упав підранком. Павло обняв її за плечі. – Любить!… – повторив вперто. – То для чого мені ще і її в гріх вводити. Ні, мамо, я мушу йти. Я твердо вирішив! Бо біда буде! Простіть мене. Я вас всіх дуже люблю. Мені тяжко вас лишати, але.. я мушу!.. – Що в ній красивого, в тій Орисьці? – зашепотів Василь, не зрозумівши, як гаразд, про що йдеться, на вухо Оресту, який сидів коло нього, – не розумію!... Руда, худа, очі, немов синькою заляпані… – Мовчи вже, «великий знаток жіночої краси», – пирхнув Орест. Він був насмішником з неабияким почуттям гумору. – Багато ти розумієш!... Головне є те, що Павло хоче йти від нас… Розумієш? – Більше від тебе розумію! – огризнувся, але злегка, побоюючись, бо від Ореста можна було і потиличник заробити. Як за командою, дід Грицько і Степан подивилися на Марину, яка моментально зблідла, як мрець… – Ні, ні! – аж відсахнулася від них і вхопилася руками за груди, наче їй відразу забракло повітря. – Марино! – суворо звів густі кошлаті брови свекор…

Літературна сторінка

– Маринцю! – в голосі Степана по- ні каже.. Але, що?»… Коли ж, чулася просьба і ніжність… від ясел до мене донісся дивДавно забуте звертання, що пам’я- ний звук: не то скавуління, не тала ще з юності роззброїло її і похит- то нявкання. Я до них, аж там нуло жіночу впертість. А, може, то вчи- – дитина!... Закутана, замотанила з нею ніжність, що прозвучала в на… Такий собі голубець, тучоловіковому голосі… Не знала… Не генький згорточок… Синіє знала, але кивнула головою на знак до мене очицями… Я ледве згоди і, похилившись над столом, об- не впустив ліхтарик просто хопила голову обома руками. Ніхто з на те дитя. «Оце маю різдвядітей нічого не розумів… Всі сиділи ний подарунок!» – думаю. А розгублені, здивовані таким чудним Лиска, розумниця, схилила закінченням Святвечора. свою велику рогату голову і –Кажи вже! – простогнала мати до дихає просто на дитину, гріє її Степана і подивилась на нього, немов своїм диханням. Ну, ви бачилань поранена. ли колись таку корову?... Вона – То було давно, – почав свою чудну ж мене того і відштовхнула, щоб я не розповідь батько, немов лаштуючись бухнув сіно просто на дитину. Не корозповідати різдвяну казку. – Акурат рова, а золото! Але звідки з’явилась в шістнадцять літ минає нині. То був та- яслах дитина?... Хто її туди поклав?... кож Святвечір, але погода була… Ма- Коли?... Та я не мав часу на роздуми і тінко Божа! Така знялася віхола, так здогадки. Треба дитя рятувати від хокрутило снігом, що не було видно ні лоду. Я швиденько вхопив той згорнеба, ні землі. Вітер що є сили бухкав у точок, сховав під кожух і бігом до хадвері, добирався до вікон, ніби змуче- ти! Ще надворі пообзирався, погукав, ний здорожений мандрівник просився але голос мій повернувся до мене надо хати. Потрясав тими дверима, дзе- зад, вітер його приніс мені прямісіньленчав вікнами. Ціла хата здригалася ко до власного рота. Що можна буі трусилася від того буревію. Здавало- ло побачити і почути в таку негоду?... ся, що вона зараз розвалиться. Страш- В хаті розмотав дівча (бо виявилося, но було вийти надвір, але я мусів пі- що Бог подарував мені крім сина, ще ти до сараю погодувати худібку. В та- й донечку) і поклав поряд з народжеку ніч і народився ти, Оресте… ним сином коло матері. А через кіль– І я, тату, і я також… – подала го- ка днів охрестили дітей і записали, як лос Орися. близнят. – І ти також, донечко, – лагідно по– То я – не ваша, не рідна? – вибухдивився Степан просто в доньчині очі, нула плачем дівчина. що засиніли йому назустріч незабуд– Дитино моя! – кинулася до неї ками. – Ви обоє народилися в ту ніч. Марина і обняла міцно. – Рідна моя – Кажи вже, – простогнала Марин- дорога донечко! Не я тебе народила, ка, – кажи вже, Степанку, не тягни. але я тебе вигодувала разом з Орестом – Ваша мати лежала змучена піс- своїм молоком. Ти завжди будеш моля пологів… єю єдиною дорогою донечкою. Я те– Ти сам приймав дітей, тату? – зди- бе любила більше від своїх дітей, навовано обізвався Орест. магалася завжди вділити і смачніший – Ти забуваєш, що я – фельдшер, – кусочок їжі, і частіше попестити твою якось криво усміхнувся Степан. – Ба- золоту голівку, і на руки зайвий раз буся ваша ще жила тоді, допомагала. взяти, і побавити. Всі гадали: причиВрешті, кого можна було прикликати на в тому, що ти – дівчинка, а я завжна допомогу в таку завірюху?... Коли ди думала, боялася, що даю тобі зая налаштувався вийти до сараю, за- мало серця, менше, ніж могла б дати ледве зміг сінешні двері відкрити. Ві- рідна мати. Може, рідна мати більше тер їх ніби припечатав до одвірка. Я тебе любила б, може, від неї ти мала б йшов і нічого перед собою не бачив. більше ласки і тепла. Може, з нею виСвітло ліхтарика миготіло мені в руці, ростала би щасливішою. але слабо що допомагало, тому я до– Мамо! – високим тремтячим гобирався навпомацки. Нарешті натк- лоском зойкнула Орися. – Мамо! Ви нувся на обмерзлі двері. Відкрив… В мені рідна! Ви – моя найдобріша, найлице мені війнуло теплом, змішаним любіша матінка! з запахом молока та гною. Лиска обі–Дитинко моя!... звавалася на мій прихід лагідним муЗашуміли, загомоніли хлопці. канням. Але щось незвичне чулося ме- Кожен намагався доторкнутися до ні в її голосі, і дивилася вона на мене Ориськи, погладити руку, чи плече… якось збентежено, розгублено… Я ще Піднявши похилену голову, Орисьнічого не розумів… Тільки налашту- ка побачила, що на неї дивляться тавався кинути добрячу, принесену з со- кі знайомі з самого дитинства карі очі бою охапку сіна в ясла, як дістав від братів, батька, діда, і любов з тих очей Лиски такий удар, що відлетів від неї ллється через край. на пару метрів. Я розгубився, бо ла– Орисю, Орисю, – смикнув її за ругіднішої корови від Лиски ми не ма- кав малий Василько. – То я так, проли ніколи. З нею і мале дитя дало би сто сказав, що в тебе очі синькою засобі раду, впоралось би. «Що то є за ляпані, просто так… Ти гарна! Я тезнак?» – подумав я, – «Щось вона ме- бе люблю!

– А я ще більше від тебе! – перебив брата Богданчик – Любіться, діти мої, – обізвалася щаслива Марина, – любіться, живіть в злагоді, підтримуйте одне одного і постійно допомагайте в житті. – Але Орест все ще ніяк не міг заспокоїтися… – І про це ніхто з людей, зовсім ніхто не знав, тату? – Знали ми з мамою, дід з покійною бабусею Оксаною. А ще – панотець, перед яким був би гріх таке таїти. Він і порадив нам удочерити Орисю, виховувати, як свою, і мовчати до слушного часу. Нині цей час і настав… Як гадаєш, Павле? – хитро примружився до найстаршого сина, який сидів ошелешений почутим поряд з Ориською, і йому вже, мабуть, бачилось власне весілля. Павло раптом зірвався з місця, вхопив за руку Ориську і вони вдвох, як вихор вилетіли з-за столу надвір. Тільки вхідні двері грюкнули. – Куди ви? – розгубився дід, але його зупинив Степан. – Нехай ідуть, батьку, – махнув рукою, – нехай! Їм є про що поговорити. А ми з вами нарешті заколядуємо. Ох і колядували того вечора в хаті Теренчука! Віковічні, вже трохи похилені стіни старої хати, відколи їх збудували далекі предки, ще не чули такого співу. Співали серця… Співали душі… Одна колядка змінювала іншу. І ще, і ще, безперестанку. Голоси міцніли, набирали сили, зливалися в єдину повноводну ріку, якій згодом стало тісно в хаті і вона вирвалась надвір. А надворі, притулившись одне до одного, колядували вдвох Орися з Павлом. Павло колядував голосно і радісно… Нині він ніяк не міг наспіватися, зупинитися, передихнути… – «Бог предвічний нам народився….» – лунало на весь світ, а очі дивилися на дівчину, що довірливо припала до його грудей, і не могли відірватися від її золотавої голівки, від її блакитних очей, які тепер по праву належатимуть тільки йому одному. – «…Щоб спасти люд увесь, і утішився…», – співав урочисто, на повні груди, так, як не співав ще ніколи в житті. Йому сьогодні небо отворилося…

Берегиня

surma.com.ua

СУРМА ДБАЄ НЕ ЛИШЕ ПРО ДУХОВНУ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ПОЖИВУ ДЛЯ НАШИХ ЧИТАЧІВ, А Й ПРОПОНУЄ СМАЧНІ РЕЦЕПТИ ВІД МАЕСТРО УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ ЄВГЕНА КЛОПОТЕНКА.

РІЗДВЯНЕ ПЕЧИВО ВІД ЄВГЕНА КЛОПОТЕНКА Традиція пекти печиво на Різдвяні свята – абсолютно прекрасна. Дім наповнюється ароматом різдвяної випічки, ранковий чай і кава мають ідеальних компаньйонів, а ваші рідні та близькі можуть отримати чудові подарунки, приготовані власноруч із душею. Рецептів печива є безліч: з ім-

биром чи корицею, у вигляді круглих пряників чи святкових чоловічків. Однак ми знайшли ідеальне різдвяне печиво з українським смаком, котрий йому дарує копчена груша. Зберігайте рецепт, адже готується він швидко й легко, а тому це можна робити часто.

№ 51 (80) — 22.12.2023

НАЙКРАЩІ ІНГРЕДІЄНТИ ДЛЯ ПЕЧИВА Головна родзинка цього рецепта – копчена груша. Її потрібно небагато, однак смак суттєво відрізняється від звичайного і тим паче магазинного. Ще один важливий інгредієнт – сіль. Вона затримує вологу в тісті, завдяки якій утворюється гарна скоринка. ІДЕАЛЬНА КОНСИСТЕНЦІЯ І ФОРМА ПЕЧИВА За цим рецептом печиво виходить м’яким всередині та злегка хрустким ззовні. Ми використали форму сніжинки. Частково саме завдяки такій формочці досягається хрусткість на кінцях і м’якість всередині, де тіста більше. Якщо ви використаєте просто круглу форму, воно буде трішки інакшим по текстурі, але все ще смачним. ІНГРЕДІЄНТИ 40 г копченої груші 2 яйця 100 г цукру 130 г меду 350 г борошна +20 г для підпилу ½ ч. л. соди 50 мл холодної води сік 1 лимона 300 г цибулевого конфітюру Для конфітюру: 300 г цибулі 100 г цукру 70 г меду 1 ч. л. олії 1 ч. л. яблучного оцту

1/3 ч. л. солі 130 г волоських горіхів 1 яйце для змащування КРОК 1 Натріть 40 г груші на дрібну тертку. Увімкніть духовку розігріватися до 200 градусів. КРОК 2 Збийте 2 яйця зі 100 г цукру до збільшення в об’ємі, додайте 130 г меду та розмішайте. КРОК 3 Додайте 350 г борошна, ½ ч. л. соди, 1/3 ч. л. солі й натерту грушу та замісіть тісто. За необхідності додайте 20 г борошна для підпилу. КРОК 4 Розкачайте тісто товщиною десь 0,7 см, видавіть печиво формочками, розкачайте залишки та видавіть решту. Перекладіть на застелене пергаментом деко. КРОК 5 Збовтайте 1 яйце. Всередину кожного печива покладіть горішок, змастіть всі яйцем. Випікайте печиво 10 хвилин. КРОК 5 Перекладіть усе в форму для запікання, накрийте кришкою чи фольгою та поставте в духовку тушкуватися на 90 хвилин.

КРОК 6 У цей час приготуйте цибулевий конфітюр. Очистьте 300 г цибулі та наріжте її дрібними кубиками. РозіКРОК 1 грійте невелику сковорідку з 1 ч. л. олії Вимийте по 300 г моркви та буря- та обсмажте на ній цибулю до м’якока, 100 г селери, очистьте наріжте їх сті. Додайте 1 ч. л. оцту, гарно переміневеликим кубиком. 700 г яловичи- шайте, зменште вогонь до мінімуму та ШПУНДРА З ЯЛОВИЧИНИ З БУРЯКОМ ни зачистьте від зайвих плівок і на- тушкуйте ще 15 хвилин. Додайте 100 ВІД ЄВГЕНА КЛОПОТЕНКА ріжте більшим за овочеві, але все ще г цукру, перемішайте та готуйте доки Ну як ті шпундри не любити? Це Це тушковане м’ясо з буряком невеликим кубиком. він не розтане. Потім додайте 70 г метушковане м’ясо з овочами та наси- спершу потрібно смажити, а потім ду, перемішайте та тушкуйте до золоченим соусом українці обожнювали запікати. Ви можете використовуваКРОК 2 тавого кольору. ще 300 років тому за Котляревсько- ти окремий посуд для цих двох проУ глибоку каструлю чи сковорідго. А й дотепер кожен шматочок ці- цесів або ж, якщо маєте жаростійку ку налийте 3 ст. л. олії, розігрійте її та КРОК 7 єї страви викликає гусячу шкіру від глибоку сковорідку – робити все в ній. обсмажуйте м’ясо впродовж 7-10 хвиКоли шпундра буде готова, додайзахвату. лин до шкоринки. Готове м’ясо пере- те цибулевий мармелад та сік одного ІНГРЕДІЄНТИ кладіть у миску. лимона. Розбавте 1 ч. л. крохмалю у ПОРАДИ З ПРИГОТУВАННЯ Для шпундри: 50 мл холодної води й також додайШПУНДРИ 300 г буряка КРОК 3 те до шпундри, щоб загустити страПочнімо з вибору інгредієнтів. У 300 г моркви Увімкніть духовку розігріватися до ву. Але якщо ви бачите, що в ній і так ресторанному рецепті використову- 100 г стебла селери 160 градусів. У тій самій каструлі об- мало рідини, крохмаль можна не доється яловича лопатка, однак ви та- 700 г яловичини смажте моркву, буряк і селеру впро- давати. Гарно перемішайте та дайте кож можете взяти задню частину – бу- 3 ст. л. олії довж 5 хвилин. покипіти ще 2-3 хвилини. де не менш смачно. Квас краще оби- 1 ст. л. томатної пасти рати темний, так буде традиційніше. 200 мл квасу КРОК 4 КРОК 8 Цей рецепт шпундри також має ци- 250 мл води Додайте в каструлю обсмажене Подавайте страву гарячою, прибулевий конфітюр. Для страви потріб- 20 мл соєвого соусу м’ясо, 1 ст. л. томатної пасти, 200 мл красивши гілочками розмарину. но лише 300 г, але ви можете взяти ¼ ч. л. чорного перцю квасу, 250 мл води, 20 мл соєвого соуповний рецепт цибулевого конфітюру 1 ч. л. солі су та спеції: ¼ ч. л. чорного перцю, по Смачного! та приготувати його з 1 кг цибулі. По- 1/3 ч. л. сушеного часнику 1 ч. л. солі та насіння кропу, 1/3 ч. л. сувірте, він пасує до безлічі страв, тож 1 ч. л. насіння кропу шеного часнику. Гарно перемішайте Підготувала Діана Царук. Джерело: https://klopotenko.com/ ви знайдете йому застосування. 1 ч. л. крохмалю та доведіть до кипіння.

22.12.2023 — № 51 (80)

surma.com.ua g o" w w

№ 51 (80) — 22.12.2023

ǝǒǗǘǍǙǍ Ǐ ǐǍǔǒǟǄ

¯®¢Å²¼ ±¢®Æ ¤ Å §°®¡Å²¼ ´®²® ²¥«¥´® ² ¤Å¸«Å²¼ § ¯®¢¥³ ² ¡«¨·ª³ ¬ H PDLO XDXVDPHGLD#JPDLO FRP ¡® ²¥«¥´® Ð Å±«¿ ²®£® ¿ª ¬¨ ®²°¨¬ Ã¬® § ¯®¢¥³ ´®°¬³ ¬¨ §¢Ó¿¦¥¬®±¿ § ¬¨ ² ¢¨¸«¥¬® ¥®¡µÅ¤³ ´®°¬³ ¤«¿ ®¯« ²¨ § ¯Å¤¯¨±ª³ BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB

ǟǍ ǚǍ

®¬¥°Å¢ BBBBB ®¬¥°Å¢ BBBBB ®¬¥°Å¢ BBBBBB 1$0( BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB $''5(66 BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB 3+21( BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB (0$,/ BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB 3$<0(17 Ð 3OHDVH FKHFN RQH &$6+ BBBBBBB &$5' BBBBBBBB &+(&. BBBBBBBB =(//2 BBBBBBBB BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB

773-818-7712

uausamedia@gmail.com

ЗАБИРАЄМО ПОСИЛКИ З ВАШОГО ДОМУ, БЕЗ ДОДАТКОВОЇ ОПЛАТИ

Виклик кур’єра за номером телефону

312-404-1923 дзвінки та смс

ПРИ ПОШКОДЖЕННІ ПЛІВКИ ПЕРЕВІРЯЙТЕ ВМІСТ ПОСИЛКИ

DOLYNKA.com

www.

CHECK THE PARCEL WHEN THE TAPE IS BROKEN

22.12.2023 — № 51 (80)

UNIVERSE CARRIER

це логістична компанія, яка за 12 років свого існування, зарекомендувала себе як конкурентоспроможний лідер у сфері перевезень, створений задовольняти запити клієнтів.

Ми використовуємо новітні, високоякісні технології та інноваційне обладнання. Наш відданий персонал та професійні водії надають широкий спектр транспортних і логістичних послуг. Universe Carrier має найбільш розгалужену транспортну мережу, що забезпечує надійну своєчасну доставку товарів (перевозимо через 48 континентальних штатів, Аляску та Канаду).

WWW.UNIVERSECARRIER.COM 14351 WEBER DR, HUNTLEY, IL 60142

Наша формула успіху полягає у спілкуванні, якісному плануванні та сильному бажанні розвивати наш бізнес і відносини з клієнтами через партнерство, покращуючи транспортні рішення та послуги. Ми на 100% підтримуємо своїх водіїв і маємо найновіші та найбезпечніші вантажівки. Використовуючи запатентовану технологію, ми можемо оптимізувати режим обслуговування, який найкраще відповідатиме вашим потребам, і забезпечити активне відстеження кожного відправлення. Ми завжди раді бачити у своїй команді водіїв з досвідом, а також без досвіду, адже у нас є програма тренування, де ви можете швидко навчитись і стати невід’ємною частиною нашої компанії.

Працювати з нами - це зростати щодня!

surma.com.ua

№ 51 (80) — 22.12.2023

Дорогі читачі газети “Сурма”! Дорогі слухачі Radio UA Chicago!

продовж минулого року, працюючи для вас, ми намагалися тримати руку на пульсі найсвіжіших, найголовніших події та найцікавіших історій. Чи вдавалося? Судити вам. І для нас дуже важливо, що ви у нас є. Сподіваємося, що ми будемо разом і надалі. А сьогодні щиро вітаємо вас із прийдешніми святами. Нехай Різдво Христове поблагословить усіх любов’ю і миром, а Новий 2024-ий рік принесе безліч можливостей і радості в кожному дні. Ми бажаємо вам тільки добра. Ми хочемо, щоб сторінки нашої газети і програми нашого радіо стали свідками ваших успіхів, позитивних змін, вагомих досягнень, підкорення бажаних вершин. Нехай у Новому році буде багато щасливих моментів, буде добрим здоров'я, нехай здійснюються мрії, які є дуже особистими для кожного, і нехай якнайшвидше здійсниться наша найбільша, найголовніша спільна мрія – мрія про ПЕРЕМОГУ. Щастя вам, віри, любові і надії, тепла рідних сердець, спокою за завтрашній день – свій і своїх родин. Якщо хтось поруч сумує – розвеселяйте. Якщо когось поруч бракує – не забувайте. Нехай родовідна пам’ять стає надійним компасом на шляху у майбутнє, допомагає долати будь-які труднощі, у горі і в радості єднатися в гарну і міцну українську родину. Тримаймося! Все буде Україна!!!

З найкращими побажаннями Володимир Долинка, редакція газети «Сурма» та Radio UA Chicago.