"Сурма" – українська незалежна газета. №70-2023

УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА

ВИХОДИТЬ ЩОТИЖНЯ

№ 41 70 | 13 ЖОВТНЯ 2023 | USA, UKRAINE

Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин №21 ▶ стор. 2

Що таке наша поразка у війні? ▶ стор. 8

Той, хто не пустив москалів на Місяць ▶ стор. 28 БУДЕМО ВДЯЧНІ ЗА ПІДТРИМКУ РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ «СУРМА» SURMA, 5050 N. Cumberland Ave., Ste 18-S, Norridge, IL 60706, uausamedia@gmail.com

ISSN 2832-4676

2

Політика ⁄ Геополітика

Назар Мухачов, Київ Головний редактор газети «Сурма»

В

ажким та болючим видався цей тиждень для України та світу. Надзвичайно жорстка ситуація на фронтах московсько-української війни, особливо поблизу Авдіївки.

surma.com.ua

№ 41 (70) — 13.10.2023

Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин №21 ництво снарядів у Європі. Ця критична ситуація підкреслює потребу у відновленні виробництва снарядів у Данії», – заявив міністр оборони країни Троельс Лунд Поульсен.

Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань не може набути чинності без ратифікації 44 країн, які мають ядерний потенціал і техніку. На сьогодні або не підписали, або не ратифікували документ 8 держав: США, Китай, Індія, Ізраїль, Іран, Єгипет, Пакистан і КНДР. Палестинська земля може найближчим часом стати не єдиним азійським регіоном, де відбуваються бойові дії. Окрім ситуації навколо Тайваню, значне загострення відбувається в корейському регіоні. Об’єднаний комітет начальників штабів Південної Кореї доповів парламенту, що Північна Корея готується до можливості здійснити раптовий напад за допомогою тактики, яку використало палестинське угруповання ХАМАС під час атаки на Ізраїль, пише південнокорейське видання Yonhap News. «Окремої уваги заслуговує питання військового перевороту в Нігері. Сполучені Штати у вівторок офіційно оголосили усунення демократично обраного президента Нігеру державним переворотом. Переворот в Нігері зловісний, тому що це несподіваний успіх для росії і Китаю, які змагаються із Заходом за вплив у регіоні та світі. Потенційна катастрофа обумовлена тим, що це віщує відкат назад у боротьбі з джихадистським тероризмом і неконтрольованою міграцією. А апокаліптична природа перевороту криється в тому, що ситуація може сповзати до світової війни», – пише в статті для Bloomberg Андреас Клутх.

Глава Пентагону Ллойд Остін на пресконференції в Брюсселі після засідання у форматі «Рамштайн» заявив, що три найбільші донори України надали 10 жовтня був чи не найбільший наступ росіян більше допомоги, ніж Сполучені Штати у співвідна Авдіївку. Загострення на цьому напрямі триває, ношенні до ВВП. – повідомив голова військової адміністрації міста «Три найбільші європейські донори України – Віталій Барабаш. Німеччина, Британія, Польща – надали більше, ніж За його словами, ворог задіяв майже дві тисячі Сполучені Штати, у співвідношенні до ВВП», – скасолдатів і сотню одиниць техніки. зав Остін. За його словами, це стосується також ін11 жовтня на штурм пішла російська піхота, де- ших країн, включно з Хорватією, Данією, Фінлянсант висаджувався групами по 20-30 людей. Оку- дією, Швецією і трьох країн Балтії. панти йшли з 10-12 напрямків. «Дуже напружена ситуація. Третю добу не вщухають бої навколо міста, обстріли як по позиціях, так і по самому місту. Все витримали, всі позиції утримали, всі атаки відбили. Місцями навіть намагалися контратакувати», – повідомив Барабаш у ефірі телемарафону «Єдині новини». За даними Генштабу, за минулу добу в районі Авдіївки наші захисники відбили понад 10 атак ворога та ще 10 атак на всьому Авдіївському напрямку. Захисники мужньо тримають оборону. Проте традиційно хочеться розпочати із позитиву. Президент Польщі Анджей Дуда вважає, що наЗа результатами засідання у форматі пад терористичного угруповання ХАМАС на Ізра«Рамштайн», Україна отримала допомоги на пів їль сприятиме повномасштабній агресії рф проти мільярда доларів – ППО, боєприпаси, підготовку України, оскільки відволіче від неї увагу світу. до зими і F-16. Відповідаючи на питання журналістів, прези- ДРУГИЙ ТЕРМІН ЗЕЛЕНСЬКОГО, США підтвердили черговий пакет допомоги на дент Польщі зазначив: «Це, безумовно, сприяє ро- АБО ВІЙНА=ПОСАДА 200 млн доларів; також стало відомо, що Фінляндія сії та російській агресії проти України, це відволіпередає Україні 19-й пакет військової допомоги на кає увагу світу». 95 млн євро, Канада – артилерійські снаряди й іншу Водночас Дуда застеріг, що Варшава повинна зброю, зимову форму і спальники для військових. дивитись на події в Ізраїлі з погляду власних інтересів, та спрогнозував, що Європейський Союз може зазнати чергової хвилі міграції. Слова Анджея Дуди справдились в інформаційному просторі, проте поки що, на щастя, не торкнулись надання допомоги, судячи із вищезазначених результатів чергового «Рамштайну».

Норвегія, Швеція і Данія разом заснували так звану «нордичну ініціативу щодо боєприпасів» – Nordic ammunition initiative – і тепер спільно купуватимуть артилерійські снаряди для України. Міністерство оборони Данії в суботу оголосило про укладання угоди з викупу законсервованого заводу в селі Еллінг, який раніше був єдиним постачальником артилерійських снарядів для данської армії. «Вторгнення росії в Україну, яке вже триває понад півтора року, суттєво посилило тиск на вироб-

СВІТ ЛИХОМАНИТЬ ЩЕ БІЛЬШ ВІДЧУТНО, НІЖ РАНІШЕ Росія відкликає ратифікацію договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань. Про це пише The Moscow Times з посиланням на заступника міністра закордонних справ рф Сергія Рябкова. Цей договір не підтримали всього лиш 8 із 44 країн, що мають ядерну техніку. Щодо безпосереднього поновлення ядерних випробувань, Рябков підкреслив, що це можливо лише у разі аналогічних дій з боку США. Однак, за його словами, росія має відомості про те, що американські військові вели підготовку до таких випробувань у Неваді.

Володимир Зеленський заявив, що готовий йти на другий президентський термін, якщо вибори відбуватимуться під час війни, однак не балотуватиметься, якщо вона вже закінчиться. Про це він сказав румунському виданню Digi24 під час свого візиту до Румунії 10 жовтня. «Ви ще будете брати участь у виборах?» – запитав румунський журналіст. «Якщо війна триватиме – так, якщо вона завершиться – ні. Я не можу втекти під час війни», – відповів президент України. «ВІЙНА=ПОСАДА» – абсолютно логічний ланцюжок висновків, який для більшості був зрозумілий вже раніше.

3

13.10.2023 — № 41 (70)

Поранений

ВОЇН потребує

ДОПОМОГИ

Це – Андрій Марунчак. Йому – 31 рік. Він родом із Калуша Івано-Франківської області. Будучи непридатним до служби в армії за станом здоров’я (проблеми зі слухом), все ж отримав повістку на війну.

26 ȓȐȗȕȧ ȕȐȕȭȠȕȤȖȋȖ ȘȖȒț, ȊȖȦȦȟȐ ȕȈ ǯȈȗȖȘȭȏȤȒȖȔț ȕȈȗȘȧȔȒț, ǨȕȌȘȭȑ ȖȚȘȐȔȈȊ ȊȈȎȒȍ ȔȭȕȕȖ-ȊȐȉțȝȖȊȍ ȗȖȘȈȕȍȕȕȧ. DZȖȔț ȈȔȗțȚțȊȈȓȐ ȗȘȈȊț ȘțȒț ȭ ȗȘȈȊț ȕȖȋț. ǹȍȘȑȖȏȕȐȝ ȚȘȈȊȔ ȏȈȏȕȈȓȐ ȖȘȋȈȕȐ ȟȍȘȍȊȕȖȮ ȗȖȘȖȎȕȐȕȐ. ǨȕȌȘȭȑ ȗȍȘȍȕȭș țȎȍ ȌȍșȧȚȒȐ ȖȗȍȘȈȞȭȑ. ȁȖȌȖ șȓțȝț, ȚȖ ȓȭȊȐȔ ȊțȝȖȔ ȝȓȖȗȍȞȤ ȕȍ ȟțȫ țȏȈȋȈȓȭ, ȗȘȈȊȐȔ – ȕȈ 30 ȊȭȌșȖȚȒȭȊ. ǯȈȘȈȏ ǨȕȌȘȭȑ ȗȍȘȍȉțȊȈȫ ț ȓȭȒȈȘȕȭ Ȋ DzȐȫȊȭ. ǶȉȋȖȊȖȘȦȫȚȤșȧ ȔȖȎȓȐȊȭșȚȤ ȏȈȉȘȈȚȐ ȑȖȋȖ ȕȈ ȓȭȒțȊȈȕȕȧ ȭ ȗȘȖȚȍȏțȊȈȕȕȧ ȌȖ ǹȗȖȓțȟȍȕȐȝ ȀȚȈȚȭȊ ǨȔȍȘȐȒȐ. Ǿȍ – ȌȖȊȖȓȭ ȌȖȘȖȋȖȊȈȘȚȭșȕȐȑ ȗȘȖȞȍș. Ǩȓȍ ȘȍȈȓȤȕȐȑ ȭȏ ȕȈȠȖȦ ȏ ȊȈȔȐ ȌȖȗȖȔȖȋȖȦ, ȕȈȠȖȦ ȏ ȊȈȔȐ ȜȭȕȈȕșȖȊȖȦ ȗȭȌȚȘȐȔȒȖȦ. ǻ ȉȈȕȒț «ǹȈȔȖȗȖȔȭȟ» ǪǟǬDzǸǰǺǶ ǸǨǽǻǵǶDz ȏȈ ȕȖȔȍȘȖȔ 190448, ȕȈ ȧȒȐȑ ȊȐ ȔȖȎȍȚȍ șȒȓȈșȚȐ șȊȖȮ ȜȭȕȈȕșȖȊȭ ȗȖȎȍȘȚȊȐ Ǭdzȇ ǨǵǬǸǟȇ ǴǨǸǻǵǿǨDzǨ, Ȍȓȧ ȑȖȋȖ ȗȖȌȈȓȤȠȖȋȖ ȓȭȒțȊȈȕȕȧ ȭ ȗȘȖȚȍȏțȊȈȕȕȧ Ȋ ǹȀǨ. ǩȓȈȋȖȌȭȑȕȭ ȒȖȠȚȐ ȔȖȎȕȈ ȗȍȘȍȊȍșȚȐ ȟȍȘȍȏ șȐșȚȍȔț ZELLO ȕȈ ȕȖȔȍȘ ȚȍȓȍȜȖȕț 773 697 3923 (ȏ ȗȖȏȕȈȟȒȖȦ «Ǭȓȧ ǨȕȌȘȭȧ»). DzȘȭȔ ȚȖȋȖ, Ȋ ǿȐȒȈȋȖ ȋȘȖȠȭ ȔȖȎȕȈ ȏȈȕȍșȚȐ ȌȖ ȖȜȭșț ȒȖȔȗȈȕȭȮ DOLYNKA UA-USA Consulting ȏȈ ȈȌȘȍșȖȦ 5050 N. Cumberland Ave., Norridge, IL 60706, Ȍȍ ȊșȚȈȕȖȊȓȍȕȈ șȗȍȞȭȈȓȤȕȈ șȒȘȐȕȤȒȈ ȗȖ ȏȉȖȘț ȒȖȠȚȭȊ Ȍȓȧ ǨȕȌȘȭȧ ǴȈȘțȕȟȈȒȈ.

ПЕРЕКАЗ ГРОШЕЙ В УКРАЇНУ ТА БУДЬ-ЯКІ ІНШІ КРАЇНИ СВІТУ

ЦІНИ ЗА ПЕРЕКАЗ ГРОШЕЙ В УКРАЇНУ

ljǠǙǑ

džǜǘǑǟǑ

НАШІ ЛОКАЦІЇ: 1 &80%(5/$1' $9( 1255,'*( ,/ NjǪǩ ƾȂǞǮ $0 30 Ǎǯǝ ljǡǠ $0 30

1 5DQG 5G 3DODWLQH ,/ NjǪǩ ƾȂǞǮ $0 30 Ǎǯǝ ljǡǠ $0 30

773-600-2727 • www.dolynka.com

Ворогу – не пробачимо! Бійцеві – допоможемо! Любов і добро творять дива!

4 Саме «війна» є передумовою «другого терміну» Зеленського. І саме «війна» дає Зеленському та іншим слугам неукраїнського народу такий картбланш на мародерство; на тотальний розпродаж всієї України – української землі та надр, залишків промисловості; уникнення кримінальної відповідальності під заїждженими фразами про необхідність єдності перед кремлівською загрозою. В період з 2014 року до 24 лютого 2022 року останній принцип формулювався просто: «не заважайте нам красти, а то путін нападе». Хоч він ніби й тоді напав, але «неофіційно». І «патріоти» Турчинов із Порошенком навіть воєнного стану не ввели. Фактично Зеленський використовує війну як єдиний аргумент для подальшого перебування на посаді глави держави. «Я не можу кинути державу», – каже він. Звичайно, що не може. Ми всі тому є свідками. Починаючи з листопада 2021 року і британські, і американські спецслужби та високопосадовці попереджували Зеленського і ко, що буде повномасштабний напад. І Зеленський нас не кинув, а вміло дбав про психічне здоров’я українців. «Московити – також люди», «все під контролем», «в травні будемо їсти шашлики». Оберігав психіку мас від масової паніки, робив все, що міг. Нажерлись українці «зелених шашличків». Мільйони поїхали за «шашличками» за кордон, а сотні тисяч вже ніколи більше не їстимуть ані шашликів, ані чогось іншого… Серед них – десятки тисяч українських воїнів! І після 24 лютого Зеленський нас не кинув – чи то тому, що не було куди втікати. Чи, як стверджують злі язики, регент Єрмак хотів у Києві підписати акт капітуляції – після заходження московської армії. Та й взагалі, чи змогли б українці закуповувати для ЗСУ «яйця по 17» без зелених хламідій-арахамій-резнікових та їм подібних щурів? Втрата влади для Зеленського майже стовідсотково означатиме кримінальну відповідальність. Українська Кров, пролита з його вини, не змивається нічим. Тому Зеленський буде триматись за владу і, очевидно, за продовження війни. Це треба усвідомлювати. Крім того, зараз на повну здійснюється розпродаж України – зокрема землі та надр, загальна вартість яких вимірюється десятками трильйонів доларів, якщо не сотнями! І коли раніше про це говорили лише українські патріоти, включно з автором цієї статті, то з моменту повномасштабного нападу московії про це вже писали провідні світові ЗМІ. Тому, власне, зберігаючи владу, Зеленський-Єрмак не тільки матимуть певні безпекові важелі, а й безпосередньо куруватимуть процес розпродажу України. «Маленькі комісійні» від десятків трильйонів доларів – набагато більше, ніж має «український» олігарх Рінат Ахметов. Для українців нинішня війна є екзистенційною, тоді як для влади вона стала умовою можливого переобрання. Останнє речення містить в собі настільки страшні загрози для зелених антиукраїнців, що навіть важко собі уявити. Взагалі земельне питання в Україні завжди завершувалось великою кров’ю. «...Бо невчене око Загляне їм в саму душу Глибоко! Глибоко! Дознаються небожата, Чия на вас шкура, Та й засядуть, і премудрих Немудрі одурять!»

surma.com.ua – писав колись Тарас Шевченко. Писав і для «них», але насамперед - для нас, українців. «РОТТЕРДАМ+» ЄДНАЄ ПРЕЗИДЕНТІВ

«9 жовтня під час підготовчого розгляду колегія суддів ВАКС (Вищий Антикорупційний Суд) ухвалила рішення про закриття справи «Роттердам+» з підстав п. 10 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, тобто закінчення строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 цього Кодексу, після повідомлення особі про підозру», – повідомила Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Трохи історії. 8 серпня 2019 року НАБУ, САП та СБУ повідомили про підозру шістьом топ-чиновникам, причетним до запровадження в Україні формули «Роттердам+». Слідчі встановили, що представники групи приватних теплогенеруючих компаній у 2015 році вчинили тиск на керівництво НКРЕКП з метою включення до тарифу на електроенергію, яку виробляли ТЕС цієї групи, витрати на доставку та перевалку енергетичного вугілля в Україну з портів у Європі. Водночас доставка вугілля була фіктивною. Із березня 2016 року НКРЕКП піддалася тиску та включила в тариф неіснуючі послуги доставки вугілля. В результаті зросла вартість всієї електричної енергії та тарифів для промисловості, об’єктів соціальної інфраструктури, підприємців. Як наслідок, відбулося подорожчання товарів та послуг для українців. Зібрані докази доводять, що в зв’язку з рішенням, ухваленим НКРЕКП, за 2016-2017 роки споживачам електроенергії було завдано збитків у розмірі 18,87 мільярда гривень. Деякі експерти стверджують, що справжні розміри всіх збитків для громадян та бізнесу можуть бути суттєво вищими. За даними журналістських розслідувань, основну вигоду від «Роттердаму+» отримав енергетичний холдинг Ріната Ахметова ДТЕК, а також пов’язана із експрезидентом Петром Порошенком інвесткомпанія ICU, яка скуповувала облігації ДТЕК. І от ВАКС закриває справу. За формально-юридичною підставою про закінчення термінів. І тут мені навіть не хочеться вибудовувати можливу очевидну юридичну аргументацію щодо подовження термінів через коронавірусні обмеження чи повномасштабну війну. Фактично для українців та всього світу грають черговий політичний спектакль, метою якого є приховування справжнього змісту. А суть доволі проста – якщо ти олігарх та разом із вищою політичною владою домовляєшся про багатомільярдне пограбування українців, то тобі за це нічого не буде. Навіть якщо зміниться влада, то потрібно буде просто передомовитись, занести чи перевести відповідну «комісію» туди, куди вкажуть. І політична влада організує для тебе таке «розслідування», в якому буде купа порушень Кримінально-процесуального кодексу, обґрунтованих та безглуздих за-

№ 41 (70) — 13.10.2023 тримок, змін слідчого, прокурора, суддів, прибиральниць і т. д. І зрештою справу закриють, а гроші – залишаться. Разом із модернізованими схемами. Не «роттердамом» єдиним, так би мовити. Окремою «вишенькою» на торті є те, як прихильники Порошенка кинулись захищати це антиукраїнське рішення ВАКС. Мовляв, наговорювали все на нашого «хетьмана», а він-то святий! І навіть новоорганізований Антикорупційний Суд, створений в межах однієї із 144 «рихворм», це визнав! Он воно як! Прикро, що слідом за проплаченою (нашими ж грішми!) шоколадною клікою експертів та журналістів, такі ж речі повторюють одурені та зомбовані ними українці. Які повелись на спекуляції навколо сакральних українських речей.

А суть дуже проста. Зеленський та Порошенко є дуже комфортними опонентами один для одного. Порошенко має колосальний антирейтинг, тому не становить загрози для «голограми Голобородька». Водночас Порошенку також потрібно перебувати при владі і мати певні домовленості, тому збираючи частину патріотичних українців, які ненавидять Зеленського за антиукраїнські дії останнього, Петро Олексійович має своїх стабільних виборців. Водночас виконуючи функцію «пробки» в горловині можливого українського протесту проти внутрішнього ворога. Зеленському вигідно мати опонента, який не здатний його перемогти. Таку ж тактику використовував Кучма, піднімаючи комуніста Симоненка. Схожу ж тактику планував Янукович, вирощуючи певних «націоналістичних» лідерів, але не встиг її реалізувати – з відомих причин. Крім того, будь-яку критику Зеленського можна відразу списати на «порохоботів». Чорно-біле сприйняття світу, поляризація свідомості між брехливими полюсами задля збереження контролю. Хай обирають ніби й самі, але тільки з ворожого «виборчого меню». Прекрасно, ні? Але найголовніше – «світом править капітал». Або шкурні інтереси. Бажання разом дерибанити українське національне багатство. А тому і «зелені», і «шоколадні» разом голосують за антиукраїнський антиконституційний розпродаж землі та надр, всупереч статтям 13 та 14 Конституції. І ще їм пінчуківсько-вакарчуківський «голосок» у Верховній Раді «підспівує» в унісон. Вкотре нагадую про це, тому що 1 січня 2024 року нашу землю та надра вже купуватимуть іноземці та корпорації. І в кінці реалізації цих схем українська земля опиниться в неукраїнських руках. Загроза від чого є не менш страшною, ніж від московських танків, але не такою очевидною. Палестинські араби, які свого часу продавали землю євреям, можуть підтвердити. Часу на пробудження та організацію українців дуже мало. Але він ще є. Зберегти український народ та побудувати Україну як державу українців ми можемо тільки разом.

5

13.10.2023 — № 41 (70)

,% - - % - # ( ) !' '* * ' % * ' '* * ) % ) ' '* * ( * ' * * ' * ' * * '* ' &* "* ' * ! &* * &* '( * ' & * * * ' &* * * * ' # & * &* ' ' * *' $

,- - # -( (-% - " - % & -

) ' * * ' * &* & &* * ' * ' * * * * ( ' ) ' * * ' * &* &* ( % * & * ' & * * * ) $ &* &* &* ' * *

,- - % ,- $ ( - * ) ! - +-$ $'

= = $ = = (!' = = " '!$ = = = /=543.-<21+=54=5 ;7309:=/= =-4= = 68,47+=7+= 3.-<2;=/= =* **=-4= = = = (# &" $ = = ! = ) = %&&! = = = /=543.-<21+=54=5 ;7309:=/= =* **=-4= = 68,47+=7+=3.-<2;=/= =-4= = =%= " '!$ = = ' = &%SP '=( ! H'S = =

6

С

Війна

surma.com.ua

лужба безпеки «по гарячих слідах» встановила особи двох зрадників, які скоригували російський ракетний удар по кафе у селі Гроза на Харківщині 5 жовтня. Зловмисниками виявились двоє місцевих жителів, колишніх правоохоронців – 30-річний Володимир Мамон та його молодший брат 23-річний Дмитро Мамон, які під час окупації регіону перейшли на бік рашистів. За це фігуранти отримали «посади» у лавах окупаційного «управління внутрішніх справ військово-цивільної адміністрації Харківської області». Там одного з них призначили «водієм конвойної групи», іншого – «інспектором дорожньо-патрульної служби». Однак, напередодні звільнення регіону обидва зрадники разом із родинами втекли до рф, де продовжили

№ 41 (70) — 13.10.2023

СБУ викрила зрадників, які навели «Іскандер» на кафе в селі Гроза працювати на користь країни-агресора. За вказівками російських окупантів вони дистанційно розпочали формувати власну мережу інформаторів на підконтрольній Україні території. Для цього «втемну» залучали до підривної діяльності своїх родичів, сусідів та знайомих з деокупованих міст та селищ Харківщини. Під виглядом дружніх розмов та листувань у месенджері зрадники випитували у людей відомості про дислокацію Сил оборони та масові заходи на території регіону. За даними слідства, від початку жовтня цього року обидва фігуранти почали збирати інформацію про заплановане перепоховання загиблого українського захисника у селі Гроза. При цьому вони розуміли, що внаслідок ворожої атаки обов’язково загинуть мирні мешканці – їхні знайомі з села Гроза, зокрема й ті, хто надавав їм інформацію. Дізнавшись точну адресу та час проведення мирного заходу, Володимир Мамон передав ці дані російським окупантам. Отримані відомості рашисти використали для здійснення приціль-

ЮЛІЯ СКУЙБІДА 12 РОКІВ ПРАЦЮЄМО ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ. РОЗМОВЛЯЄМО УКРАЇНСЬКОЮ.

СТРАХУВАННЯ АВТО | БУДИНКИ | БІЗНЕСИ | ЖИТТЯ

БЕЗКОШТОВНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА ДОПОМОГА НОВОПРИБУЛИМ ЗІ СТРАХУВАННЯМ АВТОМОБІЛІВ ЗНИЖКА ДО 35% ПРИ ПОЄДНАННІ СТРАХОВИХ ПОЛІСІВ НА АВТО ТА БУДИНКУ СПЕЦІАЛЬНІ ЗНИЖКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ТА ВОЛОНТЕРІВ 1702 W. CHICAGO AVE., CHICAGO IL, 60622 370 S. SCHMALE RD., CAROL STREAM IL, 60188

773-235-9900 з понеділка по суботу.

ного удару по українському селу із застосуванням оперативно-тактичного ракетного комплексу «Іскандер М». Тоді внаслідок повітряної атаки рф загинули 53 мирних жителі, серед них – малолітня дитина. Ще шестеро цивільних були поранені (наразі відомо про 59 загиблих, - прим. ред.). На підставі зібраних доказів слідчі Служби безпеки склали обом фігурантам підозри за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану за попередньою змовою групою осіб). Крім того, злочинні дії Володимира Мамона додатково кваліфіковані за

ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України (пособництво у вчиненні порушень законів та звичаїв війни, поєднаних з умисним вбивством, вчинене за попередньою змовою групою осіб). Оскільки обидва зловмисники переховуються на території рф, тривають комплексні заходи для встановлення їхнього місцезнаходження та покарання. Розслідування проводили співробітники СБУ в Харківській області за процесуального керівництва обласної прокуратури. Джерело: пресслужба СБУ.

13.10.2023 — № 41 (70)

7

8

Війна ⁄ Політика

surma.com.ua

№ 41 (70) — 13.10.2023

різницю між загинути, програЩо таке наша поразка у війні? бачити ти (вижити) і перемогти, потрібно хоАнатолій Якименко, Вінниця, «Сурма»

М

и якось занадто захопилися пошуками відповідей на запитання, що таке перемога, що забули за поразку. Так часто буває з тими, хто не бере участі в бою, і взагалі не розуміють, що таке бій. Для таких може здаватися, що війна обов’язково має закінчитися перемогою. Але дуже швидко настає втомленість від очікування перемоги, і ця втома завжди закінчується бадьорістю поразки. Ми за крок до поразки у цій війні. Поразка у війні це передчасна крапка. Крапку можна поставити свідомо, а можна не свідомо. Крапку можемо поставити ми, а можуть поставити наші союзники. Крапка у війні – це формальні чи неформальні, офіційні чи неофіційні спроби підписати будьяку угоду з метою заморозити війну, або не звільнивши території перейти до відбудови країни, скориставшись відмовою ворога від активних дій. Проблема у тому, що прихильники поставити на паузу (заморозити без виходу на кордони 1991 р.) не розумі-

Олексій «СКС» Павлюк, Ірпінь, доброволець ЗСУ «Сурма»

Facebook/Генштаб ЗСУ

ють, що вони ставлять крапку у війні. Потім можна виробляти ракети, завозити сюди талантів з Індії чи Лівану, залучати 30 млн африканців, запускати економіку тощо, але для того, щоб звільнити свої території, потрібно починати нову війну. Нам ніхто не дозволить почати нову війну, тому що право на реванш дають далеко не всім у спорті, а не те що у військовому протистоянні. Віталя Кличко, мабуть, зробив висновки після поразки Леноксу Льюїсу у 2003-му і дуже хотів показати, чому його навчила поразка, але Віталі ніхто не дав можливість показати, яким він став красавою. Віталя Кличко так і увійшов в історію як банальний молодець, який програв Леноксу Льюїсу.

Імітація держави вбиває Жити по-старому вже ні в кого не вийде. А дуже хочеться...

Т

реба на білбордах писати: «Імітація держави вбиває». Починаючи з 1991 р., ніхто, крім націоналістів, тут не хотів створити справжню державу. А «мудрий» нарід прагнув в Йевропу, їхню ліберастію будувати, які націоналісти, яка майбутня війна... Всі тільки розкрадали багатющу країну. Результат – палаци під Києвом, офшори, яхти та палаци в Європі... А всередині України тільки руїна УРСР у вигляді імітації держави. Ця держава з гімна та палок тільки ззовні нагадує державу, але трапилася війна і виявилося, що військові запаси розкрадені, економіка не може без зовнішньої допомоги фінансувати війну, військова промисловість знищена ворогами, які прекрасно почуваються на всіх керівних посадах і досі... Якби не громадянське суспільство, якби не націоналісти, все було б скінчено за 3 дні... Тепер війна переходить в затяжну фазу і що ми бачимо? Де масове військове виробництво, де адекватне керування економікою та війною, де ма-

Кабінетні мудреці, які наводять у приклад азербайджансько-вірменську війну, забувають, що Азербайджану ніхто не дозволяв розпочинати війну, і для того, щоб розпочати війну проти Вірменії, він заручився підтримкою Туреччини. Вірменія це не росія. Нам ніхто не дозволить ні через п’ять, ні через двадцять п’ять розпочати війну проти ядерної держави. Ті, хто цього не розуміє, або дебіли, або зловмисники. Саме тому нам уже підсовують перемогу, задовго до передчасної крапки, переконуючи нас у тому, що вижити означає перемогти. Але вижити так само не перемогти, як загинути не програти. Вижити це і є програти та навпаки, програти – це вижити. Щоб

совий вишкіл резервістів, де нові бомбосховища ? Для цієї дИржави війни вже немає. Уже знову повилазили на дороги менти, кошмарять бізнес та людей перевірки з податкової, митниця без хабарів нікого не пропускає. Бо палаци та яхти самі себе не добудують, а офшори не наповняться... Кожний хоче заробити бабло... Країна розділилася на панів, їхню обслугу та кріпаків. Обслуга лютує, бо треба забезпечити панів баблом в першу чергу, а те, що залишиться, то вже їм. А де взяти бабло, якщо чверть кріпаків виїхала за кордон, ще частина в окупації, а значна частина на фронті? От і виходять банди поліцаїв на дороги – шукати «порушення», банди податківців нападають на підприємства, банди митників зупиняють всі потоки... Питання, а що далі?

*** Проблема життя в мафіозній державі полягає в тому, якщо ви виступаєте за законність, захищаєте власні законні права, говорите вголос правду, то ви є найгіршим злочинцем... Якщо ви кажете, що українська держава повинна бути реформована насправді, а не на словах, то ви злочинець. Якщо кажете, що Конституція України має найвищу юридичну силу та жодний закон не може їй заперечувати, то ви злочинець. Якщо ви думаєте, що у вас є свобода слова, то ви злочинець. За вами прийде СБУ, принесе вам сфабриковану постанову якогось суду та зробить обшук, а, може, ще й заарештує вас. Та буде тримати вас в СІЗО роками без всякого суду, бо в суді вас не обвинуватять... Розумієте, в чому річ: всі органи цієї держави корумповані, залежні та є мафіозними кланами. І коли ви своїми дописами чи діями починаєте заважати системі, то включається її захист – мафіозний слідчий виносить припис, мафіозний прокурор отримує ухвалу в мафіозному суді, а мафі-

ча б раз зустрітися зі смертю. Для того, щоб це зробити, не потрібно брати в руки зброю і воювати. Достатньо піти у секцію спортивної гімнастики, стрибків у воду чи кікбоксингу. Якщо спортсмен не буде готовим до змагань, він може інвалідизуватися чи навіть загинути. Перше завдання, яке вирішує гімнаст чи боксер, – це вижити, а уже потім перемогти. Поки що ми вижили. Але ми не можемо задовольнитися поразкою, тому що після поразки ми не будемо молодцями, як Віталя Кличко у боксі, а станемо трупами, тобто загинемо. Бо війна з росією – не спортивний бій. Якщо порівняти російсько-українську війну з професійним 12-ти раундовим боксерським поєдинком, то ми провели уже 10 раундів з 12. Два раунди виграли, а вісім програли. Навіть, якщо виграємо два останніх за очками, ми все одно програли. І нам ніхто не дасть права на реванш. У статусі переможених ми можемо довго не затриматись, оскільки право першого удару залишається за росією. А росія – це не ХАМАС, її удар буде куди сильнішим. Єдиний вихід – нокаут у двох останніх раундах. І це буде виграш лише у цій війні. А вона не остання.

озна МВС чи СБУ виконують брудну роботу... Мафія наглухо зрослася з державою. Байдуже, що вони розмовляють та пишуть постанови й закони української мовою, вони не є Українською державою. Вони є МАФІОЗНОЮ державою. А у мафії є хрещений батько, але немає національності… *** Добровольці закрили собою дірки в обороні держави, за що багато хто поплатився життям та здоров’ям. Волонтери закрили на деякий час дірки в постачанні армії, за що поплатилися своїм фінансовим становищем. Ті, хто не втік з країни, поплатилися можливістю потрапити в армію чи постраждати від ракет та бомб. Ті, що вчасно втекли, отримали «пособіє» в тих країнах, що їх прихистили, та можливість спокійно працювати. Мажорам, які мають впливових друзів та родичів, нічого не грозить. Вони продовжують насолоджуватися життям. Влада та дотичні до неї наживаються на війні та нічого не бажають змінювати. Їх все влаштовує. Ви розумієте, що та частина нації, яка страждає від війни, й та, що живе по-старому чи наживається на війні, все більше не розуміють одна одну. Розкол суспільства поглиблюється...

9

13.10.2023 — № 41 (70)

СПЕЦІАЛІСТ ЩО ПРАЦЮЄ ДЛЯ ВАС

НАТАЛЯ АСЕВЕДО КУПІВЛЯ ТА ПЕРЕФІНАНСУВАННЯ ЖИТЛА ВСЕ НЕМОЖЛИВЕ СТАЄ МОЖЛИВИМ ! ДЗВОНІТЬ ДО НАС З ПИТАНЬ КУПІВЛІ НЕРУХОМОСТІ ТА ОТРИМАЄТЕ ВСІ ВІДПОВІДІ В ОДНОМУ ОФІСІ

БЕЗКОШТОВНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ПО ТЕЛЕФОНУ

773-368-0123

• Індивідуальний підбір фінансування • Федеральні позики • Низькі відсотки • Позики під ремонт • Перефінансування з CASH OUT • Перефінансування без додаткових коштів NO CLOSING COST • Можливе 100% фінансування

Solution Financial Mortgage Company (NMLS ID 267469)

www.gosfmc.com

Наша адреса: УКРАЇНСЬКА ОКОЛИЦЯ 1706 W. CHICAGO AVE., CHICAGO, IL 60622 Tel.: 773-109-1950 Fax: 847-834-0106 nacevedo@gosfmc.com NMLS ID:232240

AN ILLINOIS RESIDENTIAL MORTGAGE LICENSEE

РОЗМОВЛЯЄМО УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

10

Війна

surma.com.ua

№ 41 (70) — 13.10.2023

Або ми їх, або вони нас Катерина Ножевнікова, Одеса, «Сурма»

В

ін стоїть поруч і кричить. Кричить так, що мені хочеться сховатися кудись. Очі сльозяться. З рота тече слина. Він кричить. Мені треба турнікети. А ще треба (починає зриватися на мат) Катя, я не можу згадати слово!!! Я не можу згадати слово! Протягую клаптик паперу: пиши, будь ласка. Не хвилюйся. Тобі не можна. Пиши. Він бере олівець, намагається писати. На руці не має півтора пальця. Слова виходять майже нерозбірливо. В нього вже третя контузія. Якщо цього не знати, він виглядає як цілком хвора психічно людина. Але він нормальніший, ніж половина населення цієї країни. В психіатричний клініці лежить хлопець, який єдиний вижив після штурму. Він також зовні виглядає звичайною людиною. Частіше він просто мовчки дивиться навколо себе. Але по ночах він штурмує ту саму останню позицію і викликає евакуацію. Кожної ночі. Він фізично повер-

нувся додому. Але залишився там.. на все життя. Їх вже десятки тисяч. Я майже не маю часу читати мережі. Але коли я туди заходжу, в мене просто опускаються руки. Ні, не так. Я майже в істериці. Поліціянт, який кинув своє місто під час вторгнення в 22 році, стає генералом. Прикордонника, якого зупинили в стані алкогольного сп’яніння і він поводиться як останнє бидло, після звільнення відправляють на підвищення в Київ. Того самого, речниця якого літала в Париж і в якого знайшли статків десь на десятки мільйонів. По всій країні у воєнкомів знаходили десятки мільйонів доларів. Тепер «виїзд» коштує не 5 тис дол., а 10. Мера міста Сум арештували, коли він приїхав брати хабар у 2 млн. А меру якогось маленького міста навпаки віддали тисячі доларів, знайдені в шафі, бо «це на пам’ятник бабці». Президент ремонтує літак за млн грн та подає своїх батьків на стипендії за особистий внесок в науку. Їм всім замало того, що вони мають. Вони хочуть все… вони не зупиняється.

• Frameless Showers • Framed & Sliding Glass Enclosures • Reverse Painted Glass Kitchen Backsplashes • Glass Enclosed Wine Cellars • Glass Railings • Mirrors & Glass Designs

Art Stass, Inc. 1024 North Ave Des Plaines, 60016 Phone: 847-341-2777 Fax: 847-635-1573 www.artstass.com

1,5 місяця по всій країні виходять люди. 1,5 місяця виходимо ми. З нас і почалось. Але ми «скасовуємо» 2-3 тендера, а на їхнє місце заходять 20 нових. І кожен вбиває своєю цинічністю. Вони купують автівки зі шкіряними салонами, стільці по 120 тис., ремонтують фасади, купують літню форму для муніципальної варти чи будують мільярдні мости, які падають. А потім в мережі з’являється відео, де депутат міської ради (я навіть і не чула, що в нас такий є), який саме має стосунок до фірми, яка будує падаючі мости, на свій народження в образі імператора катається на гіроскутері. Хворі потвори. Імператори, царі, «хозяіва» Всесвіту. Чергова перевірка в одеській мерії виявила порушень на 1 млрд грн – новина в каналі, яку вже прогортають швидко. Ну знайшли і знайшли. Кого це цікавить? Обласна лікарня викладає плитку на 30 млн, звісно, з гаслом, щоб швидкі з пораненнями воїнами не стояли в черзі. Вони, до речі, тепер все намагаються робити під гаслом «це для наших захисників». А потім додає ще один тендер на 10 млн, здається, щоб провести там світло і поставити стовбури. Водночас пораненим шукають милиці, інвалідні візки збирають на протезування чи ліки. А в Києві в шпиталі замінюють вікна. Пластикові на пластикові. На 500 млн грн. Це просто декілька прикладів… а їх тисячі по країні. В Києві поліція розвозить по ночах людей з нічного клуба. Їх там сотні. Яка там комендантська година? Це для нас вона існує, бо вони вважають нас рабами. А для імператорів її не існує. Вони не збираються вигравати війну. Це вже зрозуміло. Вони просто хочуть, як вампіри, випити останню кров з країни, яка вже майже впала, обезкровлена. «Витік» кажуть про пораненого з х*ровим турнікетом. Ось так витікає і країна. Ми з вами. Вони плюють всім нам в очі. Вони розуміють, що всі ми для них не несемо ніякої загрози. Вони купують автозаки про всяк випадок, але за 1,5 місяця вони остаточно зрозуміли, що населення країни готове жерти ось все це і мовчати. Ми або встанемо зараз дійсно, як останній раз, або треба визнати, що ми програли. І що ціною цього програшу може бути життя наших дітей. Виходьте в суботу до своїх мерій чи до ОВА. Якщо ви в Києві, виходьте до Офісу президента! До всіх, хто має зараз працювати і рятувати країну, а вони знімають серіали та просто здають нас ворогу.

Кличте своїх. Прокиньтесь вже… Він стоїть поруч і кричить: «Дайте турнікети. Я повертаюсь знов на позицію». Його треба покласти в лікарню, але він повертається на «нуль», бо людей не вистачає. Повз нас проходять люди з хокейною сіткою та приладами – місто готується до чемпіонату по хокею. Люди сміються, розмовляють про спорт. Вони не бачать хлопця, який благає про допомогу. Ми в одному приміщенні. Але в паралельних світах. На 2 млрд на серіали можна купити 4 млн (!) турнікетів. Чи тисячі мінометів або автівок, чи десятки тисяч дронів. Але, здається, вони потрібні тільки нам. Коли ворог дійде до наших воріт (а він дійде з таким ставленням до війни) буде вже запізно. І всі ці потвори будуть шукати шлях втечі. Вони будуть готові віддати останнє, щоб хтось захистив їхні нікчемні дупи. Але буде запізно. Жахливо, що ми з ними в одному човні. Ми намагаємося щось змінити, але наших зусиль замало. І знов будуть на вокзалі світлини, як з дитячого фільму про війну – тисячі жінок з дітьми по головах одне одного намагаються потрапити у вагони і сплять на підлозі по декілька діб, щоб врятувати своє життя Я би сказала, що місць на кладовищі вистачить на всіх. Але в Бучі нікого не ховали. Нас всіх скинуть в одну яму, якщо ми не змінимо ставлення держави до війни зараз. Бо зараз вже дійсно ситуація: або ми їх, або вони нас… Про автора: Катерина Ножевнікова – засновниця й директорка благодійного фонду «Корпорація монстрів».

13.10.2023 — № 41 (70)

11

12

Війна

В

и знаєте, скільки журналів веде командир батальйону? За даними ZN.UA, 32. Так, 32 бюрократичні журнали. Уявімо собі, що військовослужбовець під час штурму отримав серйозну травму, наприклад від вибуху міни чи снаряду. Здається, найголовнішим у цій ситуації є порятунок його життя та здоров’я, зокрема домедична допомога, евакуація, лікування в шпиталі й реабілітація. Але хоч як дивно, зусилля, спрямовані на збереження життя та здоров’я військового, виглядають дріб’язком на тлі того, яка «війна» ведеться у зв’язку з цим «на папері». Подібних прикладів, коли без ще одного журналу реєстрації журналів ніяк не обійтися, можна навести безліч. Адже проблема паперотворчості зачіпає широкий спектр питань армійського управління. «ПАПЕРОВІ» БОЙОВІ ДІЇ Отже, почнемо з прикладу. Військового поранено, його командир має доповісти про це до штабу військової частини. В свою чергу військова частина має виготовити довідку про обставини травми, щоб закріпити факт отримання поранення саме під час ведення бойових дій і з метою «захисту Батьківщини». Але для цього від військової частини вимагають провести службове розслідування. Щоб провести службове розслідування, командир пораненого бійця повинен написати рапорт (або, «цивільною» мовою, заяву), який стане підставою для того, аби штаб підготував наказ командира частини про проведення розслідування. Наказ, перед підписанням командиром, має пройти погодження щонайменше у трьох-чотирьох посадових осіб штабу. В наказі для проведення розслідування командир призначає когось із офіцерів частини (і це не може бути особа, яка погоджує наказ, тобто додається п’ятий учасник процесу). У подальшому цей офіцер має скласти акт про проведення службового розслідування, в якому відобразити всі документи, що стосуються пораненого військового, від призначення його на посаду в військовій частині до підстав перебування в зоні бойових дій; описати обставини його поранення, зібравши для цього письмові пояснення від тих, хто був поряд, і перевірити, чи не було порушено правил техніки безпеки (носіння бронежилета, шолома) або правил несення служби (хоч би як дивно це звучало, але це означає, чи не вживав поранений військовий перед цим алкогольних напоїв або наркотичних речовин). Далі акт про проведення службового розслідування має бути затверджений у командира військової частини, а штаб повинен підготувати вже другий наказ – про результати служ-

surma.com.ua

№ 41 (70) — 13.10.2023

«Паперові бойові дії»: як захистити військових від бюрократії в армії бового розслідування, так само завізований трьома-чотирма посадовими особами штабу. І тільки після цього начальник медичної служби готує довідку про обставини травми, яку теж підписує у командира частини. У свою чергу відсутність цієї купи паперів може призвести до того, що висновок військово-лікарської комісії не пов’яже поранення із «захистом Батьківщини», а отже, поранений не отримає державної підтримки. Якщо вам здається, що цього вже достатньо, то ні. Військового, який відправився на лікування, треба зняти з харчування в частині, тому його потрібно зазначити в окремому наказі. Якщо військовий після лікування отримає відпустку по реабілітації, його знову необхідно відмітити в окремому наказі. Для виплати військовому винагороди за безпосередню участь у бойових діях (на яку він має право під час перебування на лікуванні та реабілітації після лікування) його потрібно зазначити ще в одному наказі. Підставою для того, щоб внести військового до цих наказів, є що? Так, можливо, ви вгадали – рапорти командира його підрозділу. Після повернення з лікування/реабілітації вже сам військовий має написати рапорт, що він приступив до виконання обов’язків, і його знову потрібно внести до відповідного наказу. Проте «паперові» бойові дії на цьому все ще не скінчились. Як правило, поранення бійця супроводжується й матеріальними втратами – зброї, рації, пошкодженням бронежилета чи каски. Таке майно підлягає списанню, в іншому разі у військової частини виникає недостача майна, за яку можна понести відповідальність у п’ятикратному грошовому розмірі (і якщо такого багато, то аж до кримінальної). Так от, для того, щоб списати таке майно, потрібно знову – подати рапорти, призначити службове розслідування, вивчити документи, зібрати пояснення, затвердити акт, видати наказ про результати службового розслідування і тільки потім почати власне списання пошкодженого або втраченого майна. І, як вишенька на торті, абсолютно всі згадані документи мають бути виготовлені на папері та зареєстровані в паперових журналах, а журнали, в яких вони реєструються, – зареєстровані в журналі реєстрації журналів. Простий підрахунок показує, що кожен випадок поранення породжує десятки паперових документів – донесення, рапорти, накази, акти, і до виготовлення цих документів залучено кількість осіб, яка мало не перевищує кількості тих, хто займається безпосе-

редньо наданням медичної допомоги пораненому. У ЧОМУ ПРОБЛЕМА Тобто будь-які записи в військовому квитку чи постанова військово-лікарської комісії – це лише фінальний штрих довгого шляху ходіння по «паперових» муках. Паперова бюрократія у військових частинах стала великим тягарем, особливо під час ведення війни. Військові частини, що безпосередньо ведуть бойові дії, витрачають значні ресурси на забезпечення паперового документування своєї життєдіяльності. Це не тільки постійна необхідність у самому папері, друку та зберіганні документів, але й потреби охорони від несанкціонованого доступу, в комп’ютерній техніці, електроенергії для її роботи та зв’язку для обміну документами. Повільна обробка й передача інформації через паперові документи ускладнює оперативність реагування та ухвалення рішень. Існує великий ризик втрати або пошкодження важливих документів, особливо для тих штабів, які розташовані близько до районів активних бойових дій. Помилки, які можуть виникнути під час заповнення паперових документів, призводять до затримок, необхідності повторного випуску документів і додаткового навантаження на персонал. Багато військовослужбовців роздратовані необхідністю витрачати час на забюрократизовані процедури, які не входять до їхнього безпосереднього функціоналу. Окрім цього, існують реальні наслідки для людей, які стикаються з проблемами через паперову бюрократію. Випадок демобілізованого військовослужбовця, який уже понад рік чекає довідку про обставини травми, оскільки частина не може завершити службове розслідування, – не поодинокий, їхня кількість вимірюється, найшвидше, сотнями, якщо не тисячами. ЖУРНАЛ РЕЄСТРАЦІЇ ЖУРНАЛІВ Військові частини продовжують вести облік своїх військовослужбовців у паперових журналах і наказах. Це стосується не тільки щоденного обліку, а й звичайних для військових подій, таких як відпустки або відрядження. Наприклад, процес оформлення відпустки або відрядження включає в себе оформлення щонайменше двох рапортів, двох наказів, оформлення на бланку посвідчень і реєстрації кожного з цих документів у окремих журналах.

Кожен документ також потребує підписів, погоджень та звірки у різних службових осіб. Це не лише збільшує шанси на помилки, але й забирає час, який міг би бути використаний для виконання первинних обов’язків, а також сповільнює процес до абсурду. Практичний приклад, коли військовослужбовець у перший день своєї відпустки не може поїхати тільки через те, що протягом якогось часу відсутня одна з осіб, що бере участь в оформленні йому відпускного квитка. Будь-яке порушення дисципліни призводить до створення численних паперових донесень, доповідей і наказів. Кожен такий випадок потребує великої кількості часу та зусиль для документування, що відволікає від основних завдань. Практичний приклад: попри те, що за вживання спиртних напоїв військовослужбовець уже поніс покарання у вигляді протоколу про військове адміністративне правопорушення, і суд вже встигнув винести рішення про накладання штрафу, від частини все одно вимагали проведення службового розслідування, хоча за даних обставин насправді розслідувати вже нічого. ШЛЯХ ДО ЗМІН На перший погляд може здатися, що перехід від паперових документів до електронних автоматично приведе до оптимізації робочих процесів. Однак це далеко не так. Адже суть бюрократії полягає не в формі документів, а в їхньому змісті та процедурах обробки. Навіть якщо ми замінимо паперові форми на електронні, але залишимо застарілі процедури, це не сприятиме суттєвим поліпшенням. Саме розробка/виготовлення/погодження/візування/затвердження/підписання командиром (а часто й іншими – до п’яти – посадовими особами частини) рапортів, наказів, актів, пояснень, довідок, донесень тощо займає 99% часу. Додатково електронізація без оптимізації процесів може навіть ускладнити роботу. Наприклад, електронні документи потребують нових засобів захисту, архівації та резервного копіювання. Начальникам різного рівня, мабуть, за таких обставин буде страшно подумати про те, до якого

Війна

13.10.2023 — № 41 (70) обсягу додаткової роботи (знову: рапорти, накази, службові розслідування, акти, донесення, списання) може призвести втрата флешки з службовим ЕЦП. Тому справжній перехід до електронізації потребує не тільки зміни формату документів, а й оптимізації всієї системи документообігу. Під час війни, коли штаби та командири різних рівнів зайняті підготовкою, плануванням і веденням операцій, єдиний, хто може впровадити зміни до документообігу, – це власне розробник процедур, тобто Міністерство оборони. Отже, Міністерству оборони паралельно із впровадженням цифрового середовища військового документообігу, що вже давно назріло, варто зосередитися на супутніх не менш важливих завданнях. Ці завдання мають включати передусім технічне забезпечення та захист інформації. Зокрема, для успішної цифровізації необхідна комп’ютерна техніка. Наявності лише 10–15 ноутбуків у військовій частині недостатньо навіть для ефективної роботи штабу, не кажучи вже про інші підрозділи. Оптимізація процесів. Першочергово необхідно вивчити всі існуючі процедури документального забезпечення життєдіяльності військових частин і визначити, які з них є заста-

рілими, надмірно складними або непотрібними. Це допоможе зменшити кількість документів і спростити їхню обробку. Централізація даних. Централізоване зберігання даних відіграє критичну роль у сучасних цифрових системах. У контексті військової сфери, де ієрархія та точність інформації є вирішальними, такий підхід може стати революційним. Традиційні «паперові» процедури призводять до децентралізації інформації, коли важливі дані зберігаються безпосередньо в окремих військових частинах. Це не тільки ускладнює доступ до інформації, а й може призвести до непорозумінь, як у випадку з військовими, які отримують повістки від ТЦК під час активної служби на передовій. Зворотний зв’язок із військовослужбовцями. Щоб зрозуміти, які зміни дійсно потрібні, важливо регулярно консультуватися з тими, хто безпосередньо стикається з проблемами бюрократії на передовій. І наостанок навчання та підготовка персоналу. Щоб новий порядок запрацював ефективно, військовослужбовці мають знати, як його використовувати. Автор: Роберт Зелді. Джерело: ZN.UA (https://zn.ua/ukr/ war/paperovi-bojovi-diji-jak-zakhistitivijskovikh-vid-bjurokratiji-v-armiji. html).

«У бій ідуть одні ідіоти» Василь Лаптійчук, Київ, «Сурма»

Ц

е не про нас, у нас у бій ідуть одні старики. Хоча й це вже неточно.

Росіяни чують страх здалеку, як стерв’ятник запах трупного. Від самого початку війни вони почули цей запах ледь не з усіх країн-континентів: чудово облаштовані громадяни мирних країн злякалися, що війна докотиться (долетить) і до них. Полякавши Захід «бомбою» устами різних експертів і політиків 8-го – 9-го рівнів, кремль, аби вже «добити» страхопудів, вирішив піти тузами. У якості «страшного опудала» виставили

13

Дмитра Медведєва. З уст, номінально, другої посадової особи в секторі безпеки (Медведєв – заступник президента в РБ рф), погроза застосування ЯЗ проти країн, які надають Україні військову допомогу, мала б звучати переконливо. Проте його «червоні лінії» рухались і рухались у міру досяжності українських ракет і зброї, і поступово стало зрозуміло, що йдеться не про «червоні лінії», а, схоже, про білу гарячку. Коли кожен «пук» Медведєва став викликати, всупереч завданню, лише сміх і скепсис, кремль вирішив кинути в бій пікову даму, яка називає себе «русской» (мабуть, пращури теж із Київської області), Маргариту Симоньян, відому устами найтемнішого у всесвіті кольору. Проте не врахували, що, аби був якийсь вплив на авдиторію, треба мати й голову, а не лише «чорний рот». Одно слово, хотіли, як краще, а вийшло те, що завжди в таких випадках виходить. Симоньян на широку авдиторію запропонувала здійснити (термо)ядерний вибух в атмосфері над Сибіром. Те, що там теж живуть росіяни, найвідоміша в росії вірменка не знала. Або проігнорувала. А ще «уста кремля» не знають, що рф з 1963 р. має міжнарод-

не зобов’язання (Московський договір) не проводити ядерних випробувань у атмосфері. Проте далі – більше. Оскільки провідна російська телеведуча точно не могла таку ідею придумати сама, то виникає питання до інтелектуального рівня МО, ГШ, ФСБ й кремля в цілому. Схоже, це ті самі персони, що планували через кілька днів провести парад переможців на Хрещатику. Симоньян і ті, хто їй виписував завдання, не знали, що електромагнітний імпульс від вибуху ЯЗ виводить з ладу УСІ прилади, агрегати й техніку, які працюють на електриці. Зокрема сибірські нафто- й газовидобувні систе-

ми та зупинять транспортування вуглеводнів. Навіть дротові телефони й водогони не працюватимуть. По-друге, оскільки електромагнітний імпульс поширюється лише по прямій, доки не зникне через кривизну поверхні планети, то головний удар припаде насамперед по росії, Казахстану, Монголії й КНР. Ну, залежно від того, «де саме», ще по Японії й обидвох Кореях. Може, й по Алясці… Гадаю, Кім Чен Ин реготав, а Сі Цзіньпін лише сумно похитав головою. Треба лікувати. Ну, українці знають. Те, що заклик до проведення терористичного акту, вбивства (власних) громадян переслідуються за російським законодавством, то таке. Росія дедалі більше втрачає ознаки держави й перетворюється на невпорядковане зборище сотень різномастих племен і народів, де вірмени й буряти – «русскіє», і які, не від великого розуму й освіти, вигадали собі фальшиву історію, уявили, що те, чому їх навчають, це загальнолюдська культура, сидять на найбагатших на планеті ресурсах, загаджують усе, куди долізуть, і вустами розумово відсталих погрожують світові ЯЗ. Добре, що їх ще хтось десь боїться. А не буде страху – не буде запаху, не буде й стерв’ятника. https://t.me/Vasyl_Laptiichuk

14

Економіка

surma.com.ua

№ 41 (70) — 13.10.2023

Чому Україні потрібен план Б: що робити з економікою, якщо зовнішньої допомоги виявиться недостатньо Проблеми десятиліть помножилися на десять

У

перші місяці повномасштабного вторгнення агресора фінансова система України уникла колапсу лише завдяки друку грошей. За підсумками 2022 року було надруковано близько 400 млрд грн. За певний час почала надходити зовнішня фінансова допомога. Понад 32 млрд дол. у вигляді грантів і позичок було надано 2022 року. З цієї суми грантів надійшло близько 14 млрд дол. (Нагадаємо, що план Маршалла для Європи був безповоротним більше ніж на 90%.) Наразі всі економічні баланси країни забезпечують країни-союзники. Гарантії на поточний рік передбачають близько 42 млрд дол. зовнішньої допомоги. Водночас кредитні кошти іноземних партнерів спричинили зростання внутрішнього та зовнішнього боргу країни з 95 млрд дол. на фініші 2021 року до більш як 132 млрд дол. на сьогодні. За цей час співвідношення боргу до ВВП країни значно перевищило всі критичні стоп-лінії й за прогнозами МВФ до кінця поточного року наблизиться до 100% ВВП (2021-го це співвідношення перебувало в межах 50%). Для розуміння: загальноприйнятий максимум цього показника – 70%. Наступного року потреби України в зовнішньому фінансуванні будуть на рівні, не нижчому за поточний рік. Найбільшим «постачальником» валюти (понад 50%) є Сполучені Штати, наступним – країни ЄС та інститути європейської співдружності (більш як третина зобов’язань). ДОВІДКА ZN.UA ВВП на душу населення Словаччини та Чехії наближається до 25 тис. дол. Польщі, Угорщини – до 20 тис. дол. Болгарії та Румунії, які ніколи не мали такого промислового, аграрного, наукового й військового потенціалу, як Україна, – близько 15 тис. дол. Словенія взагалі досягла практично середнього значення ВВП у Євросоюзі (середнє значення ВВП в країнах ЄС – 34 тис. дол. на кожного громадянина співдружності). Економічний результат України за 32 роки незалежності – станом на останній мирний 2021 рік – менш як 5 тис. дол. ВВП. ПЛАН Б, АБО «ПОДУШКА БЕЗПЕКИ» Партнери запевняють, що Україну без підтримки не залишать. Але чи варто розслаблятися? Вже нині є коло невирішених питань, пов’язаних із зовнішнім фінансуванням.

1. Обсяги фінансування 2024-го й наступних років. 2. Регулярність і своєчасність допомоги. 3. Відсоток грантів у загальному об’ємі підтримки. 4. Перспективи часткового списання або реструктуризації боргів. 5. Динаміка фінансування залежно від виборчих циклів. Так, на сьогодні ситуацію в економіці України стабілізовано, бюджетні надходження демонструють обмежено позитивне зростання. Пенсії та заробітні плати надходять вчасно, зростання цін уже принаймні не стрибкоподібне, а курс національної грошової одиниці відчутно зміцнився. Проте перебувати в «теплій ванні» фінансового добробуту – марний, а головне, небезпечний задум. Не секрет, що наразі залежність від зовнішнього потоку допомоги є критичною для економіки України. Тому реалізація будь-якого ризику (навіть почасти) із зазначених вище за одночасного неналежного виконання «домашнього завдання» українськими урядовцями матиме наслідком негативний шок і економічні потрясіння. Інфляційний потяг «без гальм», надвисока емісія, неконтрольована девальвація гривні, несвоєчасне виконання державою соціальних обов’язків – ось лише декілька штрихів потенційної масштабної економічної кризи, якої ми просто зобов’язані уникнути. Масштаби необхідних зовнішніх трансфертів (у яких переважають саме кредитні джерела) генерують необхідність створювати власну «подушку безпеки» у вигляді відновлення економічної стійкості держави. Це і є план Б для України. І навіть за достатніх і регулярних обсягів західної допомоги цей план слід обов’язково виконувати. Створювати власну «подушку безпеки» потрібно було ще «вчора». А втім, минулого й поточного року десятки мільярдів гривень пройшли повз державну скарбницю через неоднозначні управлінські рішення. Весна минулого року. Офіційний курс долара – 29,25 грн/дол. США, і саме до нього прив’язані карткові курси. А на чорному ринку котування тоді вже перевищували 35 і навіть 40 грн/дол. Космічна маржа коштувала золотовалютним резервам держави мільярди доларів втрат. Ще неймовірніші суми проганяли через криптосистему. Загальновідомі й незрозумілі преференції для імпорту на загальнодержавному рівні, що існували до липня 2022 року: безмитне ввезення товарів, зокрема «євроблях», що не лише «вимивало» валюту з державної скарбниці, а й створювало довжелезні черги на

кордоні й багатоденні перешкоди для волонтерського руху, який ввозив товари для потреб оборони у вирішальний для країни час. А ще – неймовірні бонуси у вигляді розширення кола резидентів, які набули права на спрощену систему оподаткування та зменшення податкового навантаження до 2%. Відомо, що цією можливістю «економії прибутків» охоче скористалися багаті мережеві магазини (наповнені на 100% імпортною технікою, придбаною за валюту) та інші великі платники податків. Ці економічні помилки дорого обійшлися країні, яка потребує коштів на оборону. КОСМІЧНІ ДІРКИ Частину дірок у держбюджеті було ліквідовано, хоч і з величезним запізненням. Проте виявляються інші, через які втрати держбюджету просто вражають. Приміром, компанії, що працюють онлайн у сфері грального бізнесу, за п’ять місяців поточного року сплатили податків на 2,2 млрд грн. Це в чотири рази більше, ніж за весь 2022 рік (близько 550 млн грн). Таке збільшення надходжень до держбюджету в БЕБ пояснюють, зокрема, припиненням схем ухиляння від сплати податків через маніпулювання платежами та приховування їхнього реального призначення. Ще однією показовою «чорною дірою» неефективного використання коштів у воєнний час є ситуація з місцевими бюджетами. Не є таємницею, що деякі регіони отримали вигоди від економічної діяльності внаслідок релокації підприємств і виплат переселенцям, а також значні додаткові кошти від надходжень податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) з грошового забезпечення військовослужбовців і правоохоронців. Водночас 2022 року військові витрати зросли до 34% ВВП проти 3,2% 2021-го. І левова частка з них – це безпосередні виплати військовим. Значно збільшилися й особисті доходи правоохоронців. Причому ще досить недавно додаткові виплати правоохоронним органам, органам ДСНС і деяким іншим категоріям не були диференційовані залежно від зони виконання завдань, що також створювало додатковий тиск на бюджет України. Зрештою це не сприяло матеріальному забезпеченню насамперед потреб, пов’язаних із безпосередньою обороною держави від агресії. Крім того, податки з цих доходів нерівномірно потрапляли до місцевих бюджетів. Унаслідок цього деякі місцеві бюджети започаткували процес укладан-

ня тротуарної плитки й інші «ласощі» мирного часу (реконструкцію стадіонів чи створення розкішних квітників навіть у прифронтових містах). Окрім бажання сподобатися виборцям, незайвою складовою такого натхнення, либонь, є й «дружні» приватні фірми, що не страждають від зайвої скнарості й завжди готові поділитися прибутком із ближніми за допомогу з бюджетним замовленням. Тож не дивно, що Мінфін пропонує бюджетне нововведення, згідно з яким заплановано повністю забрати в місцевих громад податок на фізичних осіб із таких категорій, як правоохоронці та військовослужбовці. Також є ініціатива зменшити на 4% норматив відрахування ПДФО до бюджетів територіальних громад. У будь-якому разі певне законодавче регулювання в цій сфері просто необхідне. Адже міняти дрони на нову бруківку ще не на часі. ЗУСТРІЧНИЙ РУХ Надійна підтримка фінансової платоспроможності України можлива лише тоді, коли назустріч допомозі Заходу рухатимуться відчутні українські зусилля. Проте ще й досі не усунуто всіх законодавчих шпарин, що дають змогу корупціонерам різної величини почуватися досить комфортно. Крім того, залишилися й невисока культура сплати податків, і низька якість управління в економіці, а ще – популізм політиків, що часто суперечить економічним інтересам країни. Принцип «збагачення понад усе», як бачимо, не відпускає багатьох високопосадовців навіть у воєнний час. Наразі економіка країни, що воює, тримається завдяки потоку зовнішніх євро та доларів від партнерів. Але в будь-якому разі цей потік – скінченний, принаймні за розмірами точно. Наприклад, між інвестиційними коштами у відбудову України й поточною допомогою цивілізованих країн світу точно буде перерва. Не виключено, що, приміром, під час цієї перерви країну може накрити масштабний фінансово-економічний шок із усіма його жахливими атрибутами. Таке може статися, якщо Україна й далі існуватиме в ілюзіях і самовпевненості, що транші допомоги – нескінченні за часом і розміром, замість того, щоб спиратися на власний економічний потенціал. Автори: Вадим Башта та Сергій Следзь. Джерело: ZN.UA (https://zn.ua/ukr/ ECONOMICS/chomu-ukrajini-potribenplan-b-shcho-robiti-z-ekonomikojujakshcho-zovnishnoji-dopomohivijavitsja-nedostatno.html)

15

13.10.2023 — № 41 (70)

ВПЕРШЕ В ЧІКАГО «Караоке на майдан» з Ігорем Кондратюком

Переможець Караоке отримає запис пісні та ротацію на Radio UA Chicago

LodzhukLaw Юридичний офіс адвоката Максима Лоджука

(773) 732-8835 www.lodzhuklaw.com maksym@lodzhuklaw.com

LAW OFFICE OF MAKSYM LODZHUK PLLC ͞˄̡̡̛̬̟̦̭̜̌̽ ̡̛̪̬̦̌̏ ̏ ̡̡̱̬̟̦̭̞̜̌̽ ̨̬̥̞̐̌̔ ̡̡̨̨̱̬̟̦̭̌̽̐ ˋ̡̨̛̌̐͟

ͨʽ̦̣̜̦̌ͩ ̶̡̨̦̭̱̣̯̞̽̌́ ̚ ̞̥​̶̨̨̥̞̬̞̜̦̐̌̐ ̪̬̌̏̌ ˁˌʤ ̌̚ ΨϱϬ ϯϬͲ̛̯ ̵̛̛̣̦̏​̦̌ ̶̡̨̦̭̱̣̯̞̽̌́ ̚ ̨̡̨̯̥̌̔̏̌ ̞̱̯̭̏̔̍̏̌̿̽́ ̶̨̛̭̯̦̞̜̦̔̌ ̸̖̬̖̚ ̨̨̡̞̖̏̔̏͛́̚̚ ̌̚ ̨̨̨̨̪̥̟̔̐ ̨̨̬̦̟̍̌ ʦ̛̥̌ ̨̛̪̬̬̥̐̌ ;̶̡̪̣̞̞̟̌̌Ϳ͗

ʳ̥​̶̥̞̬̞̜̦̞̐̌ ̯̌ ̦̖̞̥​̶̥̞̬̞̜̦̞̐̌ ̛̞̏̚ ̏ ˁˌʤ ʿ̨̨̦̣̖̦̏​̦́ ̬̞̦ͨ̐Ͳ̡̬̯̌ͩ ̯̌ ̨̨̣̞̔̏̏̚ ̦̌ ̶̪̬̌̀ ͨʧ̬̞̦Ͳ̡̛̬̯̌ͩ ̨̪ ̶̪̬̖̣̹̯̱̦̌̏̌̏̌​̦̀ ̏ ˁˌʤ ͨʧ̬̞̦Ͳ̡̛̬̯̌ͩ ̨̪ ̨̦̦̏͛̿̔̌̚​̦̀ ̭̞̥̟͛ ̏ ˁˌʤ

˄ ̡̛̪̱̏̌̔ ̨̨̪̣̹̟̔̌̽ ̶̭̪̞̪̬̞̏̌ ̱ ̴̨̬̥̯̞̌ ̨̡̯ͨ̌̔̏̌Ͳ̡̣̞̦̯͕̿ͩ ̞̜̭̦̖̦̔̌̚ ʦ̛̥̌ ̨̪̣̯̌̌ ̌̚ ̶̡̨̦̭̱̣̯̞̽̌̀ ̵̬̱̯̭̌̌̿̽́̚ ̨̔ ̨̬̯̭̯̞̏̌ ̵̨̡̡̛̯̭̌̔̏̌̽ ̨̪̭̣̱̐ ̨̪ ʦ̨̹̥̱̌ ̡̖̜̭̱͘

ʻ̶̯̱̬̣̞̞̌̌̌́̚ ̯̌ ̵̨̪̞̦̖̔ ̨̨̬̥̦̭̯̐̌̔́̏ ˁˌʤ dW^͕ hϰh͕ ^/:^͕ ̨̨̪̬̙̖̦̔̏​̦́ ̯̌ ̥̞̦̌̚ ̭̯̯̱̭̞̌̏ ʯ̵̛̭̯̌ ̱ ̶̨̪̬̖̭̞ ̛̣̖̦ͨ̏̔̌​̦́ͩ ;̶̨̖̪̬̯̞̟̔̌Ϳ

16

Економіка

surma.com.ua

№ 41 (70) — 13.10.2023

Кінець валютної епохи «36,6»: що буде з гривнею КЕРОВАНИЙ ГОТІВКОВИЙ ХАОС передчутті валютних змін готівковий ринок запанікував іще в середині вересня. Стрибки до майже 39 грн/дол. і назад – до 38 грн/дол. подеколи відбувалися протягом кількох днів.

У

ДОВІДКА ZN.UA У вересні населення продало комерційним банкам готівкової та безготівкової валюти на 1,589 млрд дол. і купило на 2,033 млрд дол. Чиста купівля валюти становила 444 млн дол. Загалом у вересні українці збільшили купівлю валюти втричі проти серпня. Паніку на готівковому валютному ринку спробували залити «відром холодної води». Одного вересневого дня великий державний банк і три комерційні банки з іноземним капіталом виставили в своїх касах курс продажу долара на рівні 37,75. При тому, що раніше придбати стодоларову купюру в цих фінансових установах часом було справжнім квестом. Але цього разу наміри «збити» курси було підкріплено стосами новеньких сотенних купюр доларів і євро. Дійшло до абсурду: підприємливі громадяни скуповували валюту «на всі» в одному банку й несли її до каси іншого, де курс був ринковим. На різниці курсів (подеколи до 50 коп. на доларі) та за відповідного об’єму придбання можна було поліпшити особистий бюджет на 100–150 дол. на день. ЗМІНА КУРСУ А починаючи з 3 жовтня фіксований курс НБУ, за яким працював міжбанк, на який орієнтувалися юридичні особи та готівковий ринок, до якого, врешті, були прив’язані конвертаційні короткострокові депозити населення, було ліквідовано. Першого ж дня торгів по-новому міжбанківські котирування хоч і незначно, але зрушили вгору з точки стояння, яку було встановлено ще в липні минулого року. Так валютний ринок України почав працювати в парадигмі «керованої гнучкості курсу» під контролем регулятора. І тепер експерти наперебій прогнозують, що в середньостроковій перспективі, принаймні до кінця наступного року, курс долара коливатиметься в коридорі від попередньої основи 36,6 грн до 41–40 грн/дол. І саме цю позначку вважають справедливою в Мінфіні. Це ще не вільне «плавання», як до війни, але й не зацементований курс долара міжбанку (євро та інші валюти коливаються до долара відповідно до динаміки світових ринків).

Тепер для втримання курсової стабільності НБУ змушений здійснювати масивні інтервенції з продажу валюти на ринку. Коштів вистачає, адже надходження від міжнародних партнерів упродовж 2023 року були значними та регулярними – за підсумками року, найімовірніше, вони перевищать заплановану позначку в 42 млрд дол. ТРИ ВАЛЮТНІ СЦЕНАРІЇ Якою є перспектива цього валютного фронту? Якою буде динаміка національної валюти до кінця наступного року? На наш погляд, можливі три сценарії з різною ймовірністю їхньої реалізації. СЦЕНАРІЙ 1. НЕВИПРАВДАНИЙ ОПТИМІЗМ (ІМОВІРНІСТЬ – 5%) Цей сценарій передбачає, що гривня залишається «надутою». Її курс не збігатиметься з фундаментальними показниками реальної економіки. В такому разі безготівковий долар перебуватиме близько позначки 36,6 і поступово девальвує до курсу готівкового ринку, що склався на сьогодні. Хоч і з низькою ймовірністю, але такий сценарій можливий у разі, якщо транші від країн і організацій, що надають фінансову допомогу Україні на наступний рік, будуть принаймні не меншими, ніж цього року, а їх надходження буде регулярним (без затримок). Проте, як бачимо, сама ймовірність відносно «низького» долара в середньостроковій перспективі майже нульова. СЦЕНАРІЙ 2. ПОМІРНА ДЕВАЛЬВАЦІЯ (ЙМОВІРНІСТЬ – 80%) Як і ціна на будь-який товар, ціна валюти перебуває в прямій залежності від попиту й в оберненій – від пропозиції на валютному ринку. Попит на національну валюту визначається попитом на вітчизняний експорт, а її пропозиція – попитом на вітчизняний імпорт товарів і послуг. Так є в теорії, й так завжди було до війни. Наразі в умовах шаленого дисбалансу державного бюджету потреба в зовнішній допомозі становить 25% від ВВП у розмірі близько 42 млрд дол.

щорічно. Водночас імпорт активно зростає, а експорт, навпаки, скорочується. В цьому сценарії ми виходимо з того, що 2024 рік наші партнери профінансують у більш-менш необхідних обсягах. А золотовалютні резерви, накопичені НБУ протягом поточного року, все ще значні й у разі перебоїв із постачанням твердої валюти слугуватимуть своєрідною валютною парасолькою. В цьому разі динаміка курсу національної валюти вже не залежить виключно від об’єму ЗВР і темпів інфляції. Чинником номер один стає обсяг і періодичність зовнішнього фінансування. Але на цей показник Нацбанк прямого впливу не має. Тому «середній» сценарій передбачає, що гривня відтепер рухатиметься донизу. Водночас поступова девальвація до рівня, який урядовці визнають бажаним, тобто понад 40–41 грн/дол. за підсумками 2024 року, є не найгіршим варіантом. А золотовалютна парасолька забезпечить плавність сповзання курсу гривні без зайвих стресів для економіки країни. СЦЕНАРІЙ 3. НЕКОНТРОЛЬОВАНИЙ ОБВАЛ (ІМОВІРНІСТЬ – 15%) Поряд із відносно спокійним контрольованим здешевленням гривні під патронатом НБУ деяку ймовірність має і сценарій, який умовно можна назвати «фінансово катастрофічним». Занепокоєння спричиняють такі обставини: • надзвичайні виклики воєнного часу; • посилення імпортозалежності економіки; • борги країни наступного року сягнуть 110% від ВВП; • видатки держбюджету вдвічі перевищуватимуть рівень доходів; • «вікна» для виведення капіталу нереально причинити повністю. Частина валюти, що належить населенню та бізнесу, значною мірою осідає за кордоном. Отже, економічний фундамент країни буде слабким, а соціально-економічне становище населення – вразливим.

До того ж наступний рік – це рік виборів у США та багатьох провідних країнах Європи. Геополітичні та геоекономічні ризики для фінансування України в «звичних» розмірах у передвиборчий та поствиборчий період будуть надзвичайно турбулентними. Тому ближче до другої половини 2024 року на валютному ринку країни можуть з’явитися хмари. ГРИВНЯ – НА ВОЛІ Отже, 2024 року валютний ринок країни буде волатильним, але дестабілізаційна девальвація досі малоймовірна. Нацбанк вчасно зрозумів, що втримати наявний баланс на рівні 36,6 грн/дол. – це задача без розв’язання. А встановлювати новий фіксований курс – лише відтермінування проблеми. На наступний рік анонсовано збільшення заробітних плат у два етапи та підвищення пенсій. Але розраховувати на значне поліпшення життєвого рівня населення чужим коштом, а не завдяки грошам, заробленим власною економікою, мабуть, трохи наївно. Допомога Заходу буде досить дозованою й нерегулярною. Водночас потрібно фінансувати армію, соціальну сферу й підтримувати економіку. Зробити це можливо, лише якщо курс гривні буде ослаблено. Саме про це попросив Мінфін. Саме такий варіант де-факто вже заклало Мінекономіки в плани надходжень від податків наступного року та корекції торговельного сальдо. Експорт наступного року зросте на 7,5%, а імпорт, навпаки, скоротиться на 5,5%. На третину зростуть податкові надходження проти 2023 року, – так планують урядовці. Саме ці гроші «з повітря» допоможуть: • значно збільшити гривневі доходи бюджету (підвищаться податки на імпорт, зростуть надходження від продажу валюти всередині країни); • профінансувати соціалку; • дещо зменшити темпи деградації сальдо торговельного балансу, адже некритичний імпорт зменшиться. Автори: Вадим Башта та Сергій Следзь. Джерело: ZN.UA (https://zn.ua/ukr/ ECONOMICS/kinets-valjutnoji-epokhi36-6-shcho-bude-z-hrivneju.html).

13.10.2023 — № 41 (70)

17

18

Політика

Отримувачі найбільших хабарів не стали корупціонерами офіційно - вони відсутні в Єдиному реєстрі осіб, які вчинили корупційні чи пов’язані з корупцією правопорушення.

surma.com.ua

№ 41 (70) — 13.10.2023

Чому в Реєстрі корупціонерів відсутні найбільші хабарники

Ж

оден топ-хабарник з корупційних скандалів на мільйони доларів не потрапив до Реєстру корупціонерів, доступ до якого відкрили 28 вересня. Реєстр адмініструє Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК). Фігурант кримінальної корупційної справи отримує офіційний статус корупціонера та потрапляє до Реєстру після відповідного рішення суду. З п’ятірки отримувачів найбільш скандальних хабарів, що зафіксовані правоохоронцями, жоден не був підданий конфіскації майна, жоден не отримав реального строку. Нагадаємо їхні «корупційні історії».

РЕКОРДНИЙ ХАБАР НА $6 МЛН – ВИННІ ВИЗНАНІ, АЛЕ НІХТО НЕ СЯДЕ ДО В’ЯЗНИЦІ 2 жовтня «агент» НАБУ Євген Шевченко повідомив, що за рішенням колегії суддів Вищого антикорупційного суду (Віктора Маслова, Ігоря Строгого та Лесі Федорак) отримає як викривач корупційного злочину винагороду у 10% від розміру хабаря у $5 млн, запропонованого керівнику САП Назару Холодницькому та директору НАБУ Артему Ситнику у 2020 році. Розмір винагороди викривача, за українським законодавством, вираховується від суми хабаря у національній валюті за курсом на момент вчинення злочину. Тому, через курсову різницю, Шевченко отримає фактично не $500 тис, а $350 тис. «Що, звісно, теж дуже непогано», – зазначив Шевченко на своїй сторінці у Facebook. Історія зі спробою підкупу Холодницького та Ситника трапилась у 2020 році. Тоді до Євгена Шевченка звернувся перший заступник начальника Головного управління Державної податкової служби в місті Києві Микола Ільяшенко, який спочатку скинув на телефон Шевченка «довідку» з кримінального провадження проти Миколи Злочевського, колишнього міністра екології при Вікторі Януковичі, власника газовидобувної компанії Burismа. У справі йшлося про те, що Злочевський продав бізнесменові Сергію Курченко, близькому до президента Януковича, сумнівно відчужений у держави Херсонський нафтопере-

валочний комплекс. А потім нібито сприяв виділенню Нацбанком стабілізаційного кредиту у 800 млн грн для «Реал Банку» Курченка під заставу цього підприємства. Через Шевченка Ільяшенко хотів домовитися з НАБУ про закриття справи. Йшлося про один мільйон доларів за зміну підслідності провадження – якщо справу Злочевського з НАБУ буде направлено до МВС. Або про $2 млн, якщо САП та НАБУ самі справу закриють. Згодом розмір хабаря за закриття справи виріс до $5 млн, бо нібито Злочевському терміново треба було повернутись в Україну. Насправді хабар Злочевського становив $6 млн, один мільйон Ільяшенко планував лишити собі «за посередницькі послуги». 12 червня 2020 року у день передачі коштів Шевченко зустрівся з Ільяшенко в його кабінеті, там також були присутні колишня податківець Олена Мазурова та юрист компанії Burisma Злочевского Андрій Кіча, який вивчав постанову про закриття справи та вносив свої правки. Згодом Шевченко привіз виправлену «ухвалу» за підписом керівника САП Назара Холодницького та печаткою, а також лічильну машинку для грошей. У підземному паркінгу податкової Шевченко та Ільяшенко рахували мільйони Злочевського. Після передачі коштів Ільяшенко, Мазурову та Кічу затримали правоохоронці, відкрили кримінальне провадження. Через деякий час справу довели до суду – першою вирок отримала Олена Мазурова, з якою правоохоронці буквально за кілька днів після невдалої передачі хабара уклали угоду про визнання винуватості. Справу проти Мазурової відкрили за статтею 369 КК ч.4 «Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі», що передбачає позбавлення волі на строк

від 5 до 10 років з конфіскацією майна або без неї. Мазурова втім за рішенням судді конфіскації уникнула, як і тюремного строку – враховуючи «щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину», суд присудив їй у липні 2021 року п’ять років позбавлення волі умовно. На угоду з правоохоронцями пішли також Андрій Кіча, який отримав вирок лише у квітні цього року (справа закрита від публікації у Реєстрі судових рішень) та Миколай Ільяшенко, який аналогічно з Мазуровою, на початку цього тижня отримав позбавлення волі умовно і також уникнув конфіскації майна. Як повідомляють у Центрі протидії корупції, за умовами угод Кіча, Злочевський та Ільяшенко на трьох сплатили 680 млн грн на дрони для військових, а Микола Злочевський ще задонатив для армії 160 млн грн. Сам хабар у 6 млн доларів ще у квітні 2022 року за рішенням суду мали передали Силам Спеціальних Операцій. Варто зазначити, що Андрій Кіча та Олена Мазурова присутні у Реєстрі корупціонерів, Миколи Ільяшенка там поки не має. ХАБАР У $3 МЛН. ВСЕВОЛОД СЕРГІЙОВИЧ КНЯЗЄВ, ГОЛОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ 15 травня НАБУ та САП оголосили про викриття «масштабної корупції у Верховному Суді», схем одержання хабарів «керівництвом та суддями Верховного Суду». Був затриманий голова Верховного Суду Всеволод Князєв. Його взяли при отриманні хабаря у близько $3 млн. Гроші Князєву передавали нібито за судове рішення на користь компаній олігарха Костянтина Жеваго. Тоді Велика Палата Верховного Суду розглядала справу щодо права власності компаній Жеваго на 40,19% акцій Полтавського гірничо-збагачувального комбінату Ferrexpo.

На момент передачі грошей Верховний Суд вже прийняв рішення частково на користь Жеваго, скасував рішення попередньої інстанції, що визнало недійсним угоду купівлі Жеваго підприємства, укладену більше 20 років тому. Хабар Князєву передавав адвокат Олег Горецький, керуючий партнер «Горецький та партнери». Це адвокатське об’єднання виступало посередником між суддями та тими, хто пропонував їм неправомірну грошову вигоду. Одночасно з затриманням Князєва правоохоронці проводили обшуки у Верховному суді ще у 18 суддів, що також слухали справу Полтавського гірничо-збагачувального комбінату. Та у чотирьох виявили мічені купюри. Судді висунули свої версії того, як мічені гроші опинилися у них – включно з покупкою доларів в обмінному пункті. Колегам Князєва не було пред’явлене обвинувачення. Тим часом адвокат Олег Горецький пішов на угоду зі слідством. Йому змінили кваліфікацію із співучасті в одержанні неправомірної вигоди на співучасть у наданні цієї вигоди (зі статті 368 на ст. 369 ККУ). Умови домовленостей НАБУ не розголошує. Загалом така угода передбачає готовність фігуранта справи озвучувати будь-які свідчення проти інших підозрюваних за можливість надання йому трирічного умовного строку. Навіть головний фігурант справи – суддя Князєв – обіцяє «здати» інших суддів, якщо йому як Горецькому «пом’якшать» можливе покарання. Проте на відміну від нього Князєв поки проходить по статті 368 «Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою», що можливості умовного строку не передбачає. Покарання за цією статтею – позбавлення волі на строк від 8 до 12 ро-

13.10.2023 — № 41 (70)

19

20

Політика

ків з конфіскацією майна. Зараз Князєв перебуває в СІЗО. У «Реєстрі корупціонерів» не фіксується. ПРИХОДЬКО ЮЛІЯ ВІКТОРІВНА, СПІВРОБІТНИЦЯ ФОНДУ ГАРАНТУВАННЯ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ, ЯКА ВИМАГАЛА $5 МЛН ХАБАРЯ Ця історія трапилась у далекому 2017 році, тому встигла забутись. В червні 2017 року співробітники СБУ затримали на хабарі у $5 млн чиновницю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) Юлію Приходько, що здійснювала тимчасову адміністрацію у «Актабанку». На той момент ця невелика фінустанова з Дніпра вже була у процесі ліквідації. Раніше «Актабанк» належав родині дніпровського підприємця, співзасновника групи «Алеф» Вадима Єрмолаєва. Випадок став резонансним за рекордною на той момент офіційно зафіксованою сумою хабаря – $5 млн. Обговорювалася й інша обставина – як у банку з балансом близько 180 млн грн вимагають хабар на той момент на 130 млн грн. Фабула справи виглядає так: навесні 2017 року уповноважена ФГВФО Юлія Приходько, яка займалася ліквідацією неплатоспроможного «Актабанку», виявила сумнівні договори, укладені за рік до запровадження тимчасової адміністрації. У неї нібито з’явився умисел вимагати у колишнього керівництва та власників «Актабанку» хабар за те, що вона не буде звертатись до суду для визнання цих угод з позичальниками і вкладниками банку нікчемними. Для реалізації плану Приходько начебто вступила у змову з «громадянином Борисенком». Спочатку екс-голові правління «Актабанку» Ігорю Шестапалову озвучили вимогу про $6 млн хабаря. Потім сума винагороди зменшилась до $5 млн. За версією слідчих, Борисенко залучив своїх знайомих, які повинні були отримати гроші від колишніх власників банку та покласти їх до банківських комірок в «Укргазбанку». У подальшому ці посередники, «не бажаючи сприяти злочину, діяли з метою викриття Приходько і Борисенка». 7 червня 2017-го гроші помістили в комірки «Укргазбанку», хоча затримали Приходько в приміщенні «Актабанку» у Дніпрі, згодом за місцем її проживання вилучили оригінали угод банку, що Борисенко обіцяв в обмін на гроші віддати екс-голові правління банку. За матеріалами справи, співучасник Юлії Приходько встиг виїхати з України і оголошувався у розшук. До України він повернувся у квітні 2020го, під час перетину кордону його не затримували. Пізніше він ознайомлювався із матеріалами досудового розслідування, йому обрали запобіжний

surma.com.ua захід у вигляді особистого зобов’язання. Чоловік стверджував, що майже три роки нічого не знав про кримінальну справу і підозри йому не надходили. Пішов вже сьомий рік з моменту відкриття провадження: зараз суд вирішує питання чи з’єднати кримінальні провадження проти Приходько і Борисенко в одне, чи не з’єднувати. Складається враження, що тягнеться час, за який спливе десять років з моменту скоєння злочину, строк притягнення до кримінальної відповідальності. Справа проти Юлії Приходько відкрита за ч 4 статті 368-4 КК «Підкуп особи, яка надає публічні послуги», що передбачає позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. До «Реєстру корупціонерів» вона не потрапила. НАРДЕП ВІД «СЛУГИ НАРОДУ» АНАТОЛІЙ ГУНЬКО Нардеп від «Слуги народу» і голова Тимчасової слідчої комісії ВРУ з питань розслідування фактів корупції на державних підприємствах, в установах та організаціях Національної академії аграрних наук України Гунько пропонував підприємцям за хабарі отримати землю, яка була у сфері управління держпідприємств. Свої «послуги» він оцінював у $130/га. За надання для обробки ріллі площею 1700 га вимагав у бізнесмена хабаря у $221 тис. Його взяли в серпні при отриманні $85 тис «авансу». Гунько не потрапив в Реєстр корупціонерів. ХАБАР У $50 ТИС ДЛЯ НАРДЕПА ЄС АЛЄКСЄЄВА Народний депутат від ЄС та голова підкомітету у комітеті Верховної ради з питань правоохоронної діяльності Сергій Алєксєєв за $50 тисяч обіцяв допомогти іноземцю уникнути екстрадиції. СБУ викрила депутата під час одержання другої частини грошей – $30 тисяч. Йому повідомили про підозру у шахрайстві. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна. На початку липня народний депутат з фракції «Європейська солідарність» Сергій Алєксєєв, якого підозрюють у шахрайстві, вийшов з-під варти під заставу в розмірі 2,26 млн грн. Алєксєєв відсутній в Реєстрі корупціонерів. МЕР СУМ ЛИСЕНКО Мер міста Суми Олександр Лисенко планував регулярно брати данину з місцевого приватного підприємства з вивозу та утилізації сміття. 2 жовтня його разом з підлеглим спіймали на отриманні частини хабаря в 1,4 млн грн, відправили в СІЗО. 6 жовтня Лисенко вийшов з тюрми, сплативши заставу у 3 млн грн. Фігуранта справи по-

№ 41 (70) — 13.10.2023

ки немає у Державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення. КОГО МОЖНА ЗНАЙТИ В РЕЄСТРІ КОРУПЦІОНЕРІВ? За інформацією системи Opendatabot, найбільшу кількість фігурантів внесено до Реєстру через порушення вимог фінансового контролю. У 84% випадків мова йде про несвоєчасне подання декларації. Друга за поширеністю причини – порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. У Реєстрі зафіксовано 4 663 таких випадків. І тільки на третьому місці розташоване хабарництво – через пропозицію, обіцянку або надання неправомірної вигоди службовій особі в Реєстрі опинилися 4 606 осіб. В 2044 справах в Реєстрі відсутня кваліфікація правопорушення – через це вони виключені з загального переліку причин. Найчастіше фігурантів реєстру штрафують – таке покарання застосовано у 33 908 справах. У 56% або 19 043 випадках ці штрафи становлять 850 грн. Другий за поширеністю вид покарання – позбавлення волі. За ґрати потрапило 3 285 корупціонерів, з них 346 отримали так звані «умовні» строки. Замикає топ-3 конфіскація майна – цей вид покарання застосовано лише у 1 377 справах. За словами засновника Opendatabot Олексія Іванкіна, Реєстр корупціонерів та його наповнення «не є реальним показником боротьби з корупцією в країні». «Скоріше, це накладення вірогідності «попався/не попався» на «домовився»/не домовився». Невідворотність покарання не замінює системних змін, які роблять корупцію або невигідною, або неможливою», – зазначає він. Кого ж можна зустріти в Реєстрі, наприклад, по основних статтях за хабарництво? Першою справою у Реєстрі, за ч. 1 статті 369 ККУ «Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі» зазначена справа Аббаса Салема, уродженця Саудівської Аравії, громадянина України, що на українському кордоні у 2021 році запропонував інспектору прикордонної служби 400 грн, які поклав у свій закордонний паспорт (у тексті судової ухвали не зазначено яке питання він таким чином намагався вирішити). За це Дергачівський райсуд Харківської області ухвалив оштрафувати Аббаса Салема на 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 тис грн. Салем потрапив до Реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення. За статтeю ч. 3 ст. 368 ККУ «Прийняття пропозиції, обіцянки або одер-

жання неправомірної вигоди службовою особою» у Реєстрі зареєстрована 91 справа. Першою в Реєстрі корупціонерів вказана справа Анатолія Теплухи, колишнього начальника 22-ї стрілецької команди станції ім. Т. Шевченка Знам’янського загону відомчої воєнізованої охорони Одеської залізниці. У квітні 2013 року Теплуха привласнив 12 штук восьмихвильового шиферу, металевий лист та цемент вагою 77 кг, всього на загальну суму 1258, 54 грн. Він підписав акти про списання цих будматеріалів та передав папери до бухгалтерії Знам’янського загону воєнізованої охорони Одеської залізниці «для подальшого привласнення». Згодом вивіз будматеріали до свого гаражу у Смілі. Крім того, як з’ясувало слідство, Анатолій Теплуха періодично погрожував підлеглим можливим звільненням, вимагав від них 15, 20, 30 чи 50 грн, впродовж жовтня-листопада 2013 року отримав таким чином загалом 1835 грн. А у листопаді 2013 року у змові зі своїм заступником вимагав від стрільця загону для уникнення звільнення 3000 грн. В момент передачі цих коштів у середмісті Сміли заступник Теплухи був спійманий правоохоронцями. У 2015 році Анатолій Теплуха був засуджений на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов’язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки та з конфіскацією половини його особистого майна. Втім, цей вирок був оскаржений і ще впродовж п’яти років розглядався в суді. У грудні 2020-го Черкаський райсуд Черкаської області звільнив Теплуху від відбування покарання, встановивши йому іспитовий строк у 3 роки. В Реєстрі корупціонерів міститься лише одна справа за статтею 3682 ККУ «Незаконне збагачення», що у 2019 році Конституційним судом була визнана неконституційною. У справі йдеться про колишнього працівника Нацполіції в Одеській області Олександра Назарчука, що у 2012 році вимагав від колишнього наркозалежного засудженого $3 000. За діючою зараз статтею 368-5 «Незаконне збагачення» жодного фігуранта у реєстрі немає. За статтею ч. 2 ст. 210 ККУ «Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням» зазначений лише один корупціонер по справі 2012 року. Автор: Ольга Прокопишина. Джерело: БІЗНЕС ЦЕНЗОР (https://mbiz.censor.net/resonance/ 3448170/chomu_v_reyestri_ koruptsioneriv_vidsutni_nayibilshi_ habarnyky).

21

13.10.2023 — № 41 (70)

We speak

POLISH

2575 American Lane

Mówimy po Polsku!

ELK GROVE VILLAGE

The freshest meats, sausage and deli products — at wholesale prices!

All products kept below 40 degrees for freshness

Wholesale

STORE NOW OPEN TO PUBLIC

Specialty groceries

GREAT deals on:

Delta Ln 2575

Busse Rd

Willow Creek

Supreme Dr

Thor ndale Ave Thorn dale A ve

York Rd

N Ellis St

Eastern Ave

United Ln

Devon Ave

American Lane

We are excited to announce we are Now Offering Our premium meats, sausage, deli and smoked fish products at wholesale prices. Directly to the public — At our NEW Retail Storefront.We invite you to our walk-in cooler to see the freshness and prices for yourself!

Specialty Sausages and Meats: Large selection of Smoked Sausages, Hams, Bacon, Pork Loins, Pork Butts and more! Pre-sliced Deli Meats and Sausages Also Available! Fresh Meat Counter Baby Back Ribs, Hams, Loins, Bacon, Polish Sausage Italian Sausage, and more! Smoked Fish Smoked trout and our famous smoked salmon are now available – fresh and directly from the source.

STORE HOURS Sunday: Closed Monday: Closed Tuesday: 9am–5pm

Wednesday: 9am–5pm Thursday: 9am–5pm

Friday: 8am–5pm Saturday: 7am–1pm

847-787-0210 | northstarfoods.com

FOLLOW & LIKE US!

For over 40 years Northstar Foods has been producing only the finest meats, specialty sausages and smoked fish for the restaurant and grocery store industries. The essence starts in our kitchen with the finest and freshest raw materials with our unique blend of traditional herbs and spices.

Welcome

to taste and quality at great prices! STOP IN

TODAY!

22

Суспільство Діана Царук, Київ, Заступник головного редактор газети «Сурма»

surma.com.ua

№ 41 (70) — 13.10.2023

Туризм в Україні: потенціал колосальний, але бажання відсутнє

А

мстердам, Рим, Лондон, Мадрид, Прага, Париж, Берлін, Відень… Це я вам перерахувала європейські столиці, які цьогоріч найчастіше обирали для мандрівок. Гаразд, якщо взяти не столиці: найпривабливішими назвуть італійські містечка, французькі провінції, серед українців популярністю користується також близьке закордоння. Але ми пам’ятаємо, що повномасштабна війна з московією триває, про мандри в задоволення говорити не той момент. Натомість доречно порушувати тему зміцнення економіки країни, що воює. А що завдяки переплетеності з багатьма сферами бізнесу може дати державі чималу вигоду? Правильно, туризм. Утім, щось із ним все-таки не так в Україні – країні, яка за історичними пам’ятками не поступається Польщі, краєвидами та ландшафтами Грузії, гостинністю країнам Балтії тощо. Гляньмо правді у вічі: чимало українців, які допомагають армії, але через різні обставини не в лавах ЗСУ,

мають відпустки й проводять їх з родинами. Оскільки законно перетнути кордон в умовах воєнного стану неможливо, люди вирішують залишати гроші в своїй країні, але в іншому її регіоні. Які маршрути? Вам назвуть Львів, Карпати і курортні містечка на Прикарпатті. Раніше в цьому переліку в топі фігурувала хіба ще Одеса та

приморська зона. На цьому все? Якщо не почати БАГАТО й старанно шукати інформації, то, напевно, й усе… А ось саме це, пані та панове, головна тема цієї статті: туризм – чому така важлива складова економіки поза зоною пріоритетності влади? Розповідаю про це недаремно, а так би мовити, з власного досвіду. Нещодавно мала неве-

личку подорож, доволі продуманий маршрут, впродовж якого виникали роздуми, в які запрошую вас. КИЇВ – КАМ’ЯНЕЦЬПОДІЛЬСЬКИЙ Невеличкий відступ. Річ у тім, що на початку вересня через сімейні обставини ми з чоловіком поїхали на

Суспільство

13.10.2023 — № 41 (70) кілька днів до Івано-Франківська. Я була рада показати йому місто, яке в студентські роки часто відвідувала, зокрема Калуш та красу довкола нього. На тлі цін у Києві, у Франківську ми відчули себе заможними – причому сервіс, якість, враження не поступалися європейським. Подекуди було в рази смачніше, більше, красивіше, гостинніше. Вирішивши справи, шляхом додому зійшлися в одному – Україна нам дуже рідна, але скільки всього незвіданого ще на її просторах. Ось так і виникла ідея поєднати корисне з приємним: на чоловіка вже півтора року чекав незабраний диплом магістра у Чернівцях. Нічним поїздом прямого сполучення «Київ-Кам’янець-Подільський»

ми вирушили назустріч внутрішньому туризму. Вокзал зустрів вересневою прохолодою і звичними видами для дівчини з невеличкого містечка Черкаської області – ніби й не виїжджала. Але ранковий Кам’янець став для нас проміжним пунктом. На старенькому автовокзалі знайшли маршрутку на Хотин. Про це далі. ХОТИН – КАМ’ЯНЕЦЬПОДІЛЬСЬКИЙ 25 хвилин, 52 гривні, з Хмельницької області ти потрапляєш в прикордонну Чернівецьку. Підслухали на сусідніх сидіннях розмову групи людей – виявилося, вони також їдуть побачити Хотинську фортецю, але мають значну перевагу – місцевого гіда. Ми

«примазалися» до них, розговорилися та попрямували до фортеці. Від місця висадки потрібно було пройти ще хвилин зо 20 пішки по сільських вуличках, аж поки не зустрілася асфальтована дорога з великою табличкою «Хотинська фортеця – туди». Ще 5 хвилин – і перед нами неймовірні простори, Дністер, фортеця XVII століття… і ще кілька туристів. Щоб прочитати історичну цінність та її значення в історії України – знайдіть інформацію, це дуже швидко. Після реставрації фортеця стала туристичним об’єктом у 2004 році. Здається, відтоді змінювалися лише виставки й ціни на сувеніри в прифортечних торговців. Потрапити на територію дорослому можна за 80 гривень – приймають готівку або ж

23

можна відсканувати QR-код, роздрукований на А4 й повішений на шафу в хатинці касирів. Неможливо описати силу й волю, яка відчувається, коли проходиш у браму й бачиш ці простори. А головне – тиша… аж така, що чутно шевеління трави за вітром. Для відвідувачів фортеці заборони умовні та стандартні: • Не курити всередині • Не вилазити на високі мури • Не вилазити на мури, які розсипаються. Ось і все… а розмаїття виставок, можливість блукати коридорами княжого палацу майже безперешкод-

ПРОДОВЖЕННЯ / С. 24

24

Суспільство

ПОЧАТОК / С. 23 на, за винятком кімнат, де оновлюються виставкові композиції. Зброя, одяг, обладунки, побутові дрібнички, рай для нумізматів і навіть виставка з Трипільської культури – неймовірна концентрація цінностей на квадратний метр. Ми блукали кілька годин – відвідали кожен куточок, але зрештою територія велика, ми були після ночі в поїзді, до того ж – день тільки розпочинався. Вийшли за територію фортеці й постало питання: а як нам потрапити назад до Кам’янця? Оскільки до міста було лише 20 кілометрів, ми вирішили, що знайти транспорт назад не буде проблемою. Як же ми помилилися. Щоб дістатися від території заповідника до автовокзалу в Хотині потрібно немало-небагато йти однією вулицею 40-45 хвилин. З’ясувалося, що й Хотин – це місто, в якому можна витратити день, розглядаючи всі історичні пам’ятки. Але тут вже не про цікаве, а про сумне. Місто засноване у 1002 (!) році. Напевно ж, за понад тисячу років існування йому є що показати. Щонайменше йдеться про понад 20 пам’яток історії, які перебувають на державному обліку. Будівля митниці є найстарішою і найвидатнішою спорудою Хотина після фортеці. Хотин практич-

surma.com.ua но завжди був прикордонним містом, що неодмінно передбачало наявність митниці. Споруда з товстими стінами з грубого каміння, обрамлена орнаментом з червоної цегли, збудована у XVII–XVIII ст. Але якщо ви проігноруєте маленьку табличку, яка стоїть біля неї, то й не дізнаєтеся, що проходите повз історичну пам’ятку. Річ у тім, що будівля ніяк не відділена від решти приміського ландшафту, довкола неї бур’яни, стоїть біля статичних житлових п’ятиповерхівок. Ми були вражені. Чи уявляєте ви, що таке ставлення було б до трьохсотлітньої історичної будівлі десь у Західній Європі чи ба навіть у Львові? Стало прикро… Цікаво, що наш випадковий маршрут до автовокзалу став доволі багатим на історію. Пройшли повз кам’яну Покровську церкву, зведену протягом 1867–1868 рр, якою, до речі, дуже пишався той місцевий чолов’яга, який за 5 хвилин розповів нам чимало цікавинок. Храм оточує центральний міський парк. Праворуч від храму розташований маленький одноповерховий будинок з кованими залізними воротами, який збудовано у 1868 р. як будинок притчу. Зараз у приміщенні будівлі міститься Краєзнавчий музей. Але наш шлях до автовокзалу продовжувався. В голові оселилася думка: які красиві споруди ми проходимо,

№ 41 (70) — 13.10.2023

але такі занедбані… Саме місто – чим ближче до автовокзалу, тим менше доглянуте. Та й самі містяни, схоже, не надто дбають про добробут. Менше з тим. Зрештою дійшли до… ну, як нам казали Google Maps, автовокзалу, але по суті – зачиненого, видно, що тільки що відремонтованого кафе, кількох генделиків та роздрукованого на А4 розкладу руху міжміських автобусів. Ось і все. Ми не встигли на рейс до Кам’янця буквально на 10 хв., наступний – за півтори години, але це за умови, якщо ми повіримо, що той папірець був надрукований нещодавно й інформація в ньому актуальна. Вбиральні немає, наші прохання потрапити всередину кафе, де була продавчиня, не зламали її твердого «ні». Ані місцеві, ані продавчиня не знали, де можна було знайти зручності. Наші спроби викликати таксі виявилися претензією на значно вищий рівень достатку – за 20 кілометрів місцеві служби просили 600 грн. Квиток на маршрутку за двох коштував 100… Зрештою, папірець А4 не підвів – маршрутка приїхала майже вчасно. За 25 хвилин ми повернулися до Кам’янця, або як це назвала голодна й знесилена я – до цивілізації. Враження від Хотина: фортеця – must have для відвідування, але наскільки крутим джерелом доходу дер-

жави вона могла стати, якби налаштувати механізм довкола неї. Банальний транспорт, кілька кафе, розвиток інтерактивів тощо – повірте, за цими враженнями їхали б навіть з-за кордону. Тим паче, що в Хотині зосереджена така кількість історії нашої народу. Поки що – сумно й прикро. Попри неприємності та втому, післясмак залишився солодким. КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ На противагу Хотину Кам’янець-Подільський дуже втішив. Маючи український менталітет, не хочеться порівнювати прямо – адже різниця населення становить десятки тисяч осіб. Але ж ми прямуємо до розвитку… Наприклад, польське містечко Цепліце нараховує лише шість тисяч мешканців – це навіть трішки менше, ніж в Хотині, однак там не треба перепитувати у перехожих, як дістатися з пункту А до пункту Б, вулички оснащені незліченною кількістю різноманітних вказівників і мапсхем. Поляки вже давно зрозуміли, що привабливість невеликих містечок полягає, зокрема, у їхній неспішності та історії, такий собі суцільний історичний атракціон. Хіба варто казати щось про більш туристичні країни далі на захід по Європі? Ні, бо ми й так про них знаємо. Отже, Кам’я-

Суспільство

13.10.2023 — № 41 (70) нець. Переважна частина міста – сучасна, стандартна, житлова… Але розумієш правильність вибору Кам’янця як турист, лише наблизившись до Старого Міста. Як же це красиво, привабливо, гідно, романтично… Не порівнюватиму стандартно це місто з якимось в Європі. Вважаю це взагалі неприйнятним, адже наші міста нічим не гірші ніж європейські. Переночувати ми вирішили в історичному центрі – і вибір готелів там є. Всі вони є на Booking, тому це зручно й безпечно. Номер нам дістався неабиякий – в цих апартаментах свого часу під час медового місяця зупинявся Тиміш Хмельницький з молодою дружиною молдавською князівною Розанде. Вікна виходили на храм, який саме реставрувався. Ціна за ніч не перевищує вартості ліжкомісця в європейському хостелі. Переодягнувшись, ми вирушили в другу за день фортецю – звісно, Кам’янець-Подільську. Тут відчулася різниця з Хотином. Ні, не через красу, а саме через цивілізованість та орієнтованість на туристів. Стало прикро, бо Хотинська фортеця насправді подекуди навіть величніша та просторіша. В Кам’янецькій фортеці вже просили за дорослий квиток 100 гривень, але всередині комплексу є окремі виставки та музеї, задля яких доведеться виймати гаманець окремо. За кількістю інтерактивів переважає

Хотинську, але за якістю виставок – для мене у фаворитах саме Хотинська фортеця. Йдеться виключно про мої особисті враження як туриста, а не про історичну цінність чи якісь роботи працівників заповідника. На території Кам’янець-Подільської фортеці ми провели значно менше часу – до години. Можливо, втома. Утім, після мосту раджу не проґавити музей мініатюр під відкритим небом – там зібрана колекція замків України, від якої я отримала двоякі враження. Вартість квитка – 90 гривень. На 2,5 тис. кв. м представлений 21 замок. 21 замок в Україні!!! Нагадаю, я з Черкаської області, три покоління моєї родини також. І ми лише зараз дізнаємося, що неповторний Леськівський замок ХІХ століття розташований лише за 30 кілометрів від мого рідного Жашкова! І ні, ми не з тих родин, які не цікавляться історією та пам’ятками, але думали, що знаємо все про нашу область. А все тому, що наш туризм перебуває в якомусь стані невизначеності – ніби є чим дивувати, а чи немає на це бажання, чи грошей, чи ідей, чи сил – незрозуміло. Власне, повертаючись до музею. Ми потрапили туди в день туризму й після невеликої бесіди касир (а, може, й не касир, а директор) люб’язно запропонував нам повернутися ввечері й безоплатно знову

зайти, щоб помилуватися експонатами та видами з підсвіткою. Ми так і зробили, про що взагалі не пошкодували. Кам’янець-Подільський – красивий, зручний, доволі сучасний. Хоча цінами нас не дуже здивував (привіт, мій любий Івано-Франківськ). А вранці нас чекала нова мандрівка. КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ – ЧЕРНІВЦІ Якщо, любий читачу, ти вже стомився від нашої мандрівки, то це ще не все. Але обіцяю, скоро фінал і тут вже буде швидше. Отже, ранкова автостанція, автобус на Буковель, 180 гривень, півтори години – і ми в Чернівцях. Яке ж це комфортне, мальов-

25

ниче, колоритне й молоде місто! Не в останню чергу через Чернівецький університет, який є візитівкою не лише Чернівців, але й України. У вересневому теплі та сяйві це місто взагалі ніби зійшло зі сторінок романів XIX століття. Ось Чернівці – це вже приклад туристичної точки на мапі України. Якщо коротко, ми не могли нагулятися й намилуватися. Це було красиво, історично й тепло. Магістерський диплом, до речі, забрали. Місію виконали. Наступного дня нас чекав нічний поїзд Чернівці-Київ. А Чернівці з вузькими вуличками та затишком, в які я встигла закохатися, попрощалися з нами повітряною тривогою, поки поїзд рушав від платформи.

26

Історія

Наталія Дробязко, Батурин, «Сурма»

С

тановлення Пилипа Орлика як людини європейських цінностей відбулося у гетьманській столиці Батурині за часів гетьманування Івана Мазепи. Україну XVII – XVIII ст. історики називають Гетьманщиною. Керівником Гетьманщини був гетьман, якого обирали на козацькій раді вільними голосами. Гетьманською столицею 53 роки було місто Батурин. Тут жили і працювали члени гетьманського уряду, вирішували державні справи. У 1700 р. розпочалася Велика Північна війна коаліцій Швеції та московії. Гетьманщина змушена була брати участь у цій війні. В листопаді 1708 р. московити спалили, знищили, зрівняли з землею, вбивши все місцеве населення гетьманського Батурина. Причиною такої нелюдської розправи було прагнення гетьмана Івана Мазепи звільнитися з-під російського ярма. Іван Мазепа ще на початку XVIII ст., заручившись підтримкою короля Швеції Карла XII та короля Речі Посполитої Станіслава Лещинського, обрав європейський шлях розвитку. Його рішення підтримали всі представники уряду, найближчим соратником був Пилип Орлик. У статті ми розкриємо діяльність Пилипа Орлика та його боротьбу за звільнення козацької нації від російського домінування. Пилип Орлик народився у 1672 р. Навчався у Києво-Могилянській академії, найпрестижнішому навчальному закладі Східної Європи XVII ст. Здобув гарну освіту, розкрив літературний хист та здібності до вивчення іноземних мов, у результаті він досконало володів вісьмома іноземними мовами. З 1699 до 1708 рр. разом із родиною мешкав в гетьманському Батурині. У родині Орликів народилось 8 дітей, троє з них в Батурині: Григорій, Михайло та Варвара. В Ба-

surma.com.ua

№ 41 (70) — 13.10.2023

Гетьман Пилип Орлик сформував Українсько-європейські зв'язки у XVIII столітті турині вони будували власну садибу. Свідченням цього є археологічна знахідка – кахля з родинним гербом Орликів «Новина» та ініціалами «F.О.», знайдена на території єдиної відомої садиби Пилипа Орлика. В уряді гетьмана Івана Мазепи Пилип Орлик обіймав посаду генерального писаря. Сьогодні ми назвали б його керівником уряду з обов’язками міністра закордонних справ. І саме він вів міжнародні перемовини та дипломатичне листування з представниками тогочасної Швеції, Речі Посполитої, Османської імперії, Кримського ханства. Ситуацію, в якій перебувала Гетьманщина, влучно охарактеризував відомий французький письменник Вольтер у своїй праці «Історія Карла XII»: «Україна завжди прагнула бути вільною. Але оточена росією, володіннями великого султана та Польщею, їй потрібно було шукати захисника. Вона спочатку подалася під захист Польщі, яка поводилася з нею як зі служницею. Відтоді вона віддалася московиту, який перетворив її на рабиню…». У квітні 1710 р. у Бендерах (сучасна Молдова) Пилипа Орлика обирають гетьманом. Цей день закарбувався в українську історію першою Конституцією, яку розробив Пилип Орлик, і яку ухвалили на козацькій раді у Бендерах. Нині латиномовна Конституція Пилипа Орлика під назвою «Договори і Постановлення прав і вольностей війська Запорізького», зберігається у Національному архіві Швеції (фонд «Diplomatica Muscovitica», колекція «Cosacica»). Пилип Орлик гідно продовжував справу Івана Мазепи – звільнення української землі від московитів. Його політичні погляди підтримали: Швеція – Карл XII, Річ Посполита – Станіслав Лещинський, Османська ім-

Цитадель Батуринської фортеці. 2022 р. Національний заповідник «Гетьманська столиця», м. Батурин.

Кахля пічна з родинним гербом Орликів «Новина» та ініціалами «F.О.», XVIII ст. Знайдена у 2018 р. під час археологічних досліджень садиби Пилипа Орлика в Батурині. З фондової колекції Національного заповідника «Гетьманська столиця».

перія – Ахмет ІІІ, Кримське ханство – Девлет ІІ Герай. Український гетьман пройшов тяжкий шлях еміграції. Терниста дорога провела його через сучасну Молдову, Швецію, Польщу, Грецію, Румунію. Це була довга і затяжна боротьба українського гетьмана проти московських агресорів. Імперська, а пізніше радянська пропаганда замовчували цей період історії або інсценували Пилипа Орлика як зрадника, «мазепинця». Перебуваючи в еміграції, Пилип Орлик, як і багато сучасних українців сьогодні, які опинилися за кордоном і об’єдналися проти російської агресії, продовжував боротьбу за визволення України з-під московського гніту. Він збирав людські й матеріальні сили, переосмислював причини поразки. Доклав безліч зусиль для створення сильної європейської коаліції, без якої неможлива українська незалежність. Ніколи не припиняв пошуку підтримки у європейських державах. Писав листи до французьких, польських, шведських і османських політичних діячів про звільнення козацької нації від московського ярма. Він вважав, що боротьба українського народу за своє визволення і відновлення власної державності є важливою для всієї Європи. На підтримку українського питання Станіслав Лещинський зазначав: «Без свободи козацької нації не буде спокою на сході Європи». Як бачимо, ці слова, як і 300 років тому, є актуальними. Гарним помічником у боротьбі за українську незалежність став старший син гетьмана Григорій. Він відіграв важливу роль у дипломатії однієї з мо-

Портрет гетьмана Пилипа Орлика. Худ. Наталя Павлусенко. 2021 рік. З фондової колекції Національного заповідника «Гетьманська столиця».

гутніх європейських країн XVIII ст. – Франції. 30 років свого життя Григорій Орлик присвятив французькій таємній дипломатії, водночас глибоко переймаючись інтересами козацької нації. З огляду на безперечний авторитет до його думки дослухались при версальському королівському дворі. Його переконливі слова обговорювали французький король Людовік XV з кардиналами та послами, і саме це формувало їхню уяву про наш український народ та його головну проблему – тиранічну росію. Король Франції Людовік XV зауважував: «Маю підстави думати, що дозволити росіянам заволодіти Україною, (…) означатиме взяти участь у справжній несправедливості». Постать Пилипа Орлика є прикладам освіченості, боротьби, цілеспрямованості. Його політична, дипломатична діяльність задля звільнення українського народу з-під російського ярма орієнтувалась на Європу. Його наполегливість, переконливі аргументи, дипломатичний хист та надзвичайна відданість справі викликали захоплення у європейської еліти. Водночас його чекали українці, щоб скинути нестерпне російське ярмо. Пилип Орлик забезпечив присутність українських питань у комбінаціях шведської, польської, французької, османської закордонної політики XVIII ст. З упевненістю можна говорити, що гетьман Пилип Орлик є безперечно знаковою постаттю українсько-європейських відносин. Про автора: Наталія Дробязко – історик Національного заповідника «Гетьманська столиця», член ІСОМ.

27

13.10.2023 — № 41 (70)

КУПОН ЗНИЖКА

20% НА МЕДОГЛЯД

ДЛЯ ВОДІЇВ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ Купон дійсний до 31.12.2023

28

Суспільство

Володимир Сергійчук, Київ, «Сурма»

А

втору цих рядків багато доводилося писати про видатних українців. Здебільшого йшлося про тих, хто вже відійшов у засвіти. Але траплялося й таке, коли щастило зустрітися з живим героєм свого твору, про якого розповідав уже раніше. Скажімо, п’ять років тому наш посол у США Валерій Чалий запросив мене на зустріч з українською громадою у Вашингтоні. Заходимо в приміщення, в якому вже зібрався гурт українців. І раптом від нього відділяється сивочолий чоловік і з відкритою усмішкою йде назустріч. «Де ж я йо-

surma.com.ua

№ 41 (70) — 13.10.2023

«Той, хто не пустив москалів на Місяць». До 90-річчя від дня народження Михайла Яримовича го бачив?» – б’ється сполохана думка. А він уже простягає руку для вітання і представляється: «Називаюся Михайло Яримович». І тут як струмом вдаряє в свідомість: «Так це ж той, про кого я стільки писав і з ким хотів дуже побачитися». Виявилося, що Михайло Яримович, один з героїв моєї книги «Що дала Україна світові», першим упізнав мене, бо бачив моє фото вже раніше на обкладинці книги. Тому для мене вже не було дивиною, коли організатори недавнього мого виступу в Нортпорті у Флориді Оксана та Петро Пясецькі повідомили, що Михайло Яримович з дружиною обов’язково завітають на лекцію про Голодомор-геноцид 1932–1933 років в Україні. Так і сталося, і цей видатний українець дуже уважно слухав, вдивлявся в документи, продемонстровані, зокрема, на підтвердження катастрофічних втрат українців. Особливо ж його цікавили свідчення про дитячу смертність у ту лиху для українства добу. Він, уродженець 1933-го, як ніхто інший добре розуміє, що його доля та-

УВАГА! МЕДИЧНІ ФАХІВЦІ!

кож могла скластися трагічно, якби народився на Наддніпрянщині. Але Всевишній благословив його появу на світ в українській родині на Підляшші, де тимчасово перебували його батьки-тернополяни. Потім Яримовичі повернулися в село Метенів Зборівського району, а згодом вони мешкали в Тернополі на Микулинецькій. Після Другої світової війни родина Яримовичів переїхала до США, де здібний юнак вивчав аеронавтичну інженерію в Нью-Йоркському університеті, а в Колумбійському став доктором філософії з інженерних наук. А вже після цього 26-річний фахівець розпочинає кар’єру в галузі космічних досліджень. Треба сказати, що досить швидко він засвідчив про свій талант конструктора космічних систем, бо від 1965 року в Департаменті оборони як технічний директор керував реалізацією проекту Орбітальної космічної лабораторії з екіпажем на борту. Це саме він був відповідальним за функціонування систем космічних кораблів «Аполлон» (системи електронного управління двигунів, навігації, стабілізації та контролю). Тобто, українець Михайло Яримович, по суті, втілював у життя той проект, який за пів століття до цього висунув його великий попередник на рідній землі Юрій Кондратюк. Але зоряний час Михайла Яримовича цим успіхом не обмежився. Коли в США розгорталися так звані зоряні війни, то Рональд Рейган зробив ставку на нашого земляка, якого призначив у квітні 1986 року керівником Центру стратегічної оборонної ініціативи. А ще з його ім’ям у світовій історії пов’язуватимуть запровадження системи місцезнаходження GPS. Можна додати, що наш іменитий земляк очолював усі найпрестижніші міжнародні організації з космонавтики й астронавтики. Сам же Михайло Яримович з приводу своїх заслуг перед світовою космонавтикою сказав так під час вручення йому відзнаки почесного доктора УКУ: «Ми працювали день і ніч, спавши лише по кілька годин, а наші дружини дбали про дітей. Ми мали потрапити на Місяць до кінця десятиліття, швидше за радянський союз. Врешті-решт наша команда досягла успіху, а радянська космічна програма провалилася. Мені пощастило невтомно працювати над тим, щоб допомогти західному світу звільнитися від загроз та утисків з боку радянського союзу, при-

святивши себе галузі космонавтики та аргонавтики. На моєму прикладі ви маєте змогу побачити, як може скластися доля українського емігранта, якщо дати йому свободу розвиватися у вільній і демократичній Америці». До речі, відзначаючи заслуги Михайла Яримовича, влада США в спеціальній грамоті наголосила, що «його широке технічне знання та майстерність керівництва були важливими факторами у прийнятті концепції і планів орбітальної лабораторії із залогою. Він постійно виконував обов’язки, які вимагали незвичайного спеціального знання та уваги з великою ініціативою та наполегливою цілеспрямованістю». А ще він одержимий любов’ю до рідної землі. Після проголошення незалежності України він налагодив співпрацю з академічними установами відродженої держави. Так, за його участю було реалізовано міжнародний проект «Морський старт» (Sea Launch), де використовувалася українська ракета «Зеніт-3SL». Тому й не дивно, що активного діяча української громади у Вашингтоні Михайла Яримовича Національна академія наук України одним із перших іменувала своїм іноземним членом. Коли ми прощалися з Михайлом Яримовичем та його дружиною Роксоланою, то він додав іще один цікавий факт зі своєї біографії: після успішного повернення американських астронавтів з Місяця його колеги говорили про нього однозначно: «Той, хто не пустив москалів на Місяць». Про автора: Володимир Сергійчук – завідувач кафедри історії світового українства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор історичних наук, професор.

29

13.10.2023 — № 41 (70)

şŝŵŢ ũŝŦŞŰůŪŒ ş şŝŵťŲ ŭŰŧŝŲ ŵŧūŨŝ ũŢšťŴŪūŠū ŪŝşŴŝŪŪż ƶ ƍƋƄƉƋſƈƜƠƉƋ ƐƇƍŽƣƊƎƙƇƋƛ ƉƋſƋƛ

ũť ŠūůŰŒũū ŮŬŢųŔŝŨŔŮůŔş 4,0)&3831-78 ƶ ƎƌƂƓƢŽƈƢƎƏ Ƅ ſƄƜƏƏƜ ƇƍƋſƢ )/+ 8)',2-'-%2 ƶ ƑƐƊƇƓƢƋƊŽƈƙƊŽ ƁƢŽƀƊƋƎƏƅƇŽ ŢŧŠ ,)13(-%0=7-7 8)',2-'-%2 ƶ ƎƌƂƓƢŽƈƢƎƏ ƁƈƜ ƍƋžƋƏƅ ƊŽ ŽƌŽƍŽƏƢ mƕƏƐƔƊŽ ƊƅƍƇŽ| 1)(-'%0 %77-78%28 ƎƂƍƏƅƑƢƇƋſŽƊƅƆ ƉƂƁƅƔƊƅƆ ŽƎƅƎƏƂƊƏ '2% ƶ ƎƂƍƏƅƑƢƇƋſŽƊƅƆ ƌƋƉƢƔƊƅƇ ƉƂƁƎƂƎƏƍƅ

ŞŔŨŹŵŢ Əƅ ŭūŧŔş ũť ŠūůŰŒũū ŮŬŢųŔŝŨŔŮůŔş šŨż ŭūŞūůť ş ũŢšťŴŪŔŦ ŮűŢŭŔ

8YOMIRHSVJ 8VEMRMRK -RWXMXYXI -RG 2 ,EVPIQ 'LMGEKS -PPMRSMW

4 [[[ 88M1IHMGEP7GLSSP GSQ

ŤŝŭŢŒŮůŭūşŝŪŔ ſ -&,)

[[[ MFLI SVK

30

Історія ⁄ Політика

Володимир Василенко, Київ, «Сурма»

Під час підготовки тексту до публікації стало відомо, що Володимир Василенко відійшов у засвіти. Редакція газети «Сурма» висловлює співчуття рідним та близьким Володимира Андрійовича.

З

часів укладення в Переяславі українсько-російської угоди 1654 року не припиняються системні спроби росії тримати Україну у своєму силовому полі, знищити ідентичність української нації і, врешті-решт, повністю поглинути її. Особливо ворожою щодо України стала політика росії у 20-му столітті, коли державну владу там захопив керований Леніним більшовицький уряд. Після проголошення УНР унаслідок реалізації українською нацією свого права на самовизначення, більшовицька росія у період з 1917-го до 1920 року під вигаданим приводом надання збройної допомоги штучно утвореній українській радянській республіці тричі завойовувала Україну. Третя більшовицька окупація України завершилася в листопаді 1920 року. Для утримання її у покорі росія дислокувала на території України 6 армій чисельністю 1,2 мільйона багнетів. Але збройний спротив українців не було подолано. В різних регіонах України палали повстання під гаслами «Геть радянську владу!» і «Хай живе самостійна Україна!». Розуміючи неможливість тривалого підкорення України лише за допомогою традиційної збройної сили, комуністичний режим вирішив вдатися до нестандартного методу – виморення українців шляхом штучного голоду. З цією метою кремлівська влада спланувала і здійснила багатоходову превентивну каральну операцію, в ході якої у 1932-1933 роках в Україні і в місцях поселення українців поза її межами було організовано Голодомор. Жертвами геноцидного винищення голодом питомої частини української нації стали мільйони українців. За новітніми дослідженнями із застосуванням новітніх методів число жертв Голодомору – геноциду української нації у 30-х роках 20-го століття – сягає 10,5 мільйона осіб. Через колосальні людські втрати, яких українська нація зазнала внаслідок голодомору і систематичних репресій до, під час і після Другої світової війни, комуністичній владі вдалося підірвати потенціал українського національного визвольного руху, але не знищити його. У нових історичних умовах наприкінці 20-го століт-

surma.com.ua

№ 41 (70) — 13.10.2023

Витоки сучасної геноцидної політики і практики росії щодо України тя в Україні зусиллями патріотичної української провідної верстви було створено Народний Рух, наслідком діяльності якого стало відновлення її незалежної державності. Акт проголошення незалежності України, ухвалений 24 серпня і підтриманий 1 грудня 1991 року більше ніж 90% громадян України, став каталізатором розпаду комуністичної імперії – Радянського Союзу. Це був тріумф українського національно-визвольного руху, з яким не змирилося кремлівське керівництво. Сьогодні російська владна еліта, підтримувана переважною частиною зазомбованого офіційною пропагандою населення, вважає, що Україна є екзистенційним ворогом росії. Остаточною метою української політики росії є тотальне знищення української нації, ліквідація незалежної державності України і взагалі припинення її існування як геополітичного явища. Не спромігшись досягти цієї мети «мирними» засобами, російське керівництво 20 лютого 2014 року розпочало проти України збройну агресію, яка з 24 лютого 2022 року набула геноцидного характеру. Глибинна причина геноцидної війни росії проти України криється як у ментальній ущербності в. путіна – президента країни-агресора, так і в злочинній природі очолюваного ним режиму. Особистість в. путіна формувалася протягом тривалого часу під впливом специфічних обставин, які стали предметом уваги багатьох серйозних досліджень і журналістських розслідувань, зокрема таких вчених-істориків, публіцистів і експертів, як Юрій Фельштинський, Христина Курчаб-Редліх, Юрій Швець, Андрій Піонтковський, Роман Баданін, Марія Жолобова, Дар’я Жук, Ніколай Ковальов, Дмітрій Волчик, Валєрій Кур та багатьох інших. На формування особистості путіна вплинуло його важке дитинство. Він мав трьох батьків. Один із них – біологічний, якого в. путін ніколи не бачив, другий – садист, який нещадно бив дитину, а третій – сталініст, який виховував її у підлітковому віці. Через вроджені фізичні вади путін із раннього дитинства зазнавав насильства і знущань з боку однолітків. Все це не могло не позначитися на формуванні його особистості та психотипу. Як з’ясували дослідники дитинства і юнацьких років путіна, його мати Віра Миколаївна народилася в 1926 році в уральському селі Терехіно, поблизу містечка Очер, в якому після війни почала вчитися в аграрному технікумі. Там вона познайомилася з уроджен-

ЛЕНІН

цем Пермської області Платоном Приваловим, від якого завагітніла у 1950 році. Випадково довідавшись, що він жонатий, Віра Путіна втекла від нього і приїхала до рідного села, де 7 жовтня 1950 року народила сина, якого назвала Владімір і залишила на виховання своїх батьків. Через рік вона поїхала на виробничу практику до Узбекистану, де познайомилася з грузином Георгієм Осіпашвілі і вийшла за нього заміж. Новий чоловік привіз її на свою батьківщину у грузинське село Метехі за 50 кілометрів від Тбілісі. Коли маленькому вові путіну виповнилося 3 роки, його з уральського села перевезли до грузинського. Слабка фізично (дуже малий зріст і вага) дитина опинилася у ворожому для неї середовищі – чужі мати і батько (дитина вважала своїми батьками бабусю і дідуся), чужа вкрай бідна оселя, чуже мовне середовище і чуже дитяче оточення. У дитинстві путін зазнавав фізичного насильства як з боку нерідного батька, який почав поводитися з ним особливо жорстоко після народження його власних дітей, так і з боку одноліток, які зневажливо ставилися до нього як незаконнонародженого, дражнили, ображали і гнобили. Рідна мати була змушена відвезти сина назад на Урал до своїх батьків, які у 1960 році відправили його до Ленінграда, де жив їхній далекий бездітний на той час родич Владімір Спиридонович Путін та його дружина Марія Іванівна Шеломова. Десятирічний владімір путін знову опиняється в ворожому середовищі. Вдома його б’є прийомний батько, а у школі і дворі над новеньким і слабеньким знущаються однолітки. Путіна психічно травмувала його фізична ущербність, він зростає в атмосфері насильства і агресії. У пошуках компенсаторних механізмів захисту ще в Грузії він почав відвідувати спортгурток із самбо. У Ленінграді путін також записався до секції сам-

бо спортклубу «Турбостроитель» ДСТ «Труд» у 1964 році. Його першим тренером був Анатолій Рахлін, а з кінця 1960-х років – кримінальний авторитет Леонід Усвяцов, який під дахом спортсекції організував банду. Її членом став путін. Органи МВД, які відслідковували діяльність Л. Усвяцова, завербували в. путіна і дали йому псевдо «Уральський». Як досвідчений злочинець, Усвяцов виявив цей факт, але не покарав путіна, а наказав йому повідомляти органам інформацію, що вводила їх в оману. Таким чином, зверхником і наставником юнака з травмованою психікою і комплексом меншовартості став Усвяцов, відомий в кримінальних колах як Льоня Самбіст. У своїх президентських мемуарах путін з повагою величає Усвяцова, який на той час вдруге відбув десятирічний термін позбавлення волі, Леонід Іонович. У підлітковому віці в. путін продовжує пошуки компенсаційних механізмів захисту, але вже на новому, вищому рівні, і мріє про кар’єру у всесильному КГБ. Після закінчення школи у 1970 році путін за власною ініціативою відвідав управління КГБ СРСР по місту Ленінграду і області, де після співбесіди йому порекомендували одержати поглиблену гуманітарну освіту. Він вирішує вступати до міжнародного відділення юридичного факультету Ленінградського держуніверситету. На цей час путін є учасником банди, агентом МВД і має другий спортивний розряд із самбо. Стати студентом юрфаку ЛДУ, та ще й його міжнародного відділення пересічній людині без серйозної підтримки було неможливо. Але путін мав таку підтримку як з боку кримінального світу, так і з боку правоохоронних органів. Формально прохідним квитком до ЛДУ був спортивний розряд. Як відомо, в Радянському Союзі елементом престижу вищих навчальних закладів були команди

13.10.2023 — № 41 (70) спортсменів, які представляли їх на різноманітних міжвузівських спортивних змаганнях. Тому при прийомі до вищих навчальних закладів діяв негласний квотний критерій – абітурієнти-спортсмени мали перевагу при зарахуванні. Одним із викладачів в. путіна був доцент Анатолій Собчак – майбутній авторитетний політичний діяч, демократ номер два після Єльцина. Після закінчення держуніверситету в. путін за розподілом почав служити в органах КГБ на посаді молодшого оперуповноваженого 1-го відділення 5-го відділу УКГБ по Ленінградській області. У 1984 році, після отримання звання майора, його направили до Московської вищої школи КГБ, а в середині 1985 року відрядили до НДР, де він працював під прикриттям посади директора Будинку радянсько-німецької дружби у Дрездені. У званні підполковника в. путін повертається до Ленінграда в січні 1990 року. Коли посилюються процеси дезінтеграції СРСР, він, не звільняючись зі служби, стає офіцером дієвого резерву КГБ. Його першою посадою під прикриттям стає позиція помічника проректора ЛДУ з міжнародних питань. Але невдовзі КГБ спрямовує в. путіна до команди Анатолія Собчака, обраного мером Ленінграда. Після того як А. Собчака не переобрали на посаду мера, путіна відряджають

до москви, незважаючи на той факт, що проти нього були висунуті серйозні звинувачення в корупції. У ході розпаду СРСР команда Б. Єльцина розбудувала в росії систему влади, ключовим елементом якої став президент з величезними повноваженнями, практично необмеженими механізмами стримувань і противаг. Цим скористалася чекістська корпорація, яка вирішила захопити державну владу легальним шляхом за допомогою просування на посаду президента рф представника спецслужб. Ветеранами КГБ СРСР Ф. Бобковим і Є. Пітоврановим була спланована і здійснена масштабна багатоходова спецоперація, на початку якої в. путін був лише одним з її коліщат. На завершальному етапі спецоперації йому було відведено роль одного з ключових гравців. Унаслідок реалізації ретельно розробленого плану була створена ситуація, в якій доведений керівником його служби охорони генералом Коржаковим до алкогольної деградації Б. Єльцин не міг не зробити вибір на користь підтримки представника спецслужб кандидатом у президенти росії. Ним став в. путін, який після переїзду до москви зробив у 1996-1999 роках дивовижно швидку і карколомну кар’єру. Людина з комплексами і посередніми здібностями, яка, за свідченнями багатьох його колег, не хапала зірок з неба і яка мала прізвиська на кшталт

ȷ ʈ Ȫ ¢ ¡ £Ȫ...

ОРГАНІЗАЦІЯ ПОХОРОНІВ БЕЗ ЖОДНИХ КЛОПОТІВ ДЛЯ ВАС Будь ласка, зв’яжіться з нами щодо будь-якої з наших послуг. (773) 545-3800. Fax: (773)-545-1996. Email: info@muzykafuneralhome.com

Історія ⁄ Політика «сіра міль» та «недопалок», пройшла шлях від різних посад середнього рівня в адміністрації президента рф до таких ключових державних посад, як Директор ФСБ, Секретар Ради національної безпеки, Голова уряду рф. 9 серпня 1999 року Б. Єльцин у телезверненні назвав путіна своїм наступником на посту президента рф: «Зараз я вирішив назвати людину, яка, на мою думку, здатна консолідувати суспільство. Спираючись на найширші політичні сили, забезпечити продовження реформ у росії. Він зможе згуртувати навколо себе тих, кому в новому, 21-му столітті, належить оновлювати велику росію. Це секретар Ради безпеки росії, директор ФСБ – владімір владіміровіч путін… Я в ньому впевнений». Конституція рф не передбачала інституту успадкування посади президента, але путін того ж самого дня в телеінтерв’ю заявив, що приймає пропозицію Єльцина і балотуватиметься на пост президента в 2000 році. Спецоперація добігала кінця. Путін був настільки впевнений в її успішному завершенні, що за кілька місяців до президентських виборів, призначених на березень 2000 року, виступаючи перед керівництвом органів держбезпеки на «День чекіста» ще 20 грудня 1999 року, відверто заявив: «Я хочу доповісти, що група співробітників ФСБ, скерована у відрядження для роботи під прикриттям до уряду, на першому етапі зі своїм завданням справляється. Інфільтрація до злочинного угруповання пройшла успішно». Отже, чекістська корпорація вважала демократичні владні інститути єльцинської епохи «злочинним угрупованням». Воно підлягало усуненню він влади під час другого етапу спецоперації. Він розпочався 26 березня 2000 року, коли владіміра путіна було обрано президентом росії вже в першому турі внаслідок фальсифікації результатів виборів і приписки йому необхідної для цього кількості голосів. За результати екзитполів, в. путіна підтримало приблизно 48-49% виборців, а згідно з офіційними даними він отримав 52,94% голосів виборців (39 мільйонів 740 тисяч 434 голоси). Таким чином, главою держави в росії став соціопат з кримінальною ментальністю і чекістським вишколом, позбавлений емпатії і одержимий імперськими комплексами. Він обожнює Петра І і з неприхованим пієтетом ставиться до Сталіна, відомих своїм українофобством і спробами знищити Україну, зокрема і шляхом геноцидних акцій. Використовуючи багатотисячну армію офіцерів дієвого резерву і апарату прикомандированих співробітників КГБ, путін розпочав узурпацію влади і концентрацію її в своїх руках. Першим важливим кроком у цьому

31

ТРОЦЬКИЙ

напрямку став Указ Президента від 13 травня 2000 року про створення 7 федеративних округів та про повноваження представників президента в округах. Цим указом запроваджувався непередбачений конституцією рф державний інститут, наділений широкими повноваженнями і підпорядкований виключно президенту. З семи призначених в. путіним представників президента п’ятеро були офіцерами КГБ/ФСБ, зокрема, у Центральному федеративному окрузі, до якого входить москва, повноважним представником президента став генерал ФСБ Віктор Черкесов, а у Північно-Західному окрузі, до якого входить Санкт-Петербург, – генерал ФСБ Георгій Полтавченко. Це був лише початок процесу нищення демократичних інститутів, який призвів до сформування в росії диктаторського тоталітарного рашистського режиму нацистського типу. Путін – це Гітлер сьогодні. Гітлер ненавидів євреїв і винищував їх. Путін ненавидить українців і має намір вигубити українську націю. Він є нерозбірливим у виборі засобів досягнення мети, діє підступно і цинічно, претендує на роль пожиттєвого національного лідера, покликаного історією виконати високу місію відродження Російської імперії. З ледь прихованою зверхністю ставиться до лідерів західних демократій та демонструє параноїдальну ненависть та зневагу до українців та України. Злочинна експансіоністська поведінка росії не є результатом якихось ситуативних випадковостей, а становить modus operandi путінського режиму. Цей режим підлягає знищенню як абсолютне зло і такий, що не може бути реформований. Путін розуміє і керується у своїй діяльності лише правом сили. Тому режим, створений ним у росії, має бути ліквідований шляхом воєнної перемоги над державою-агресором і притягнення до міжнародно-правової відповідальності росії як держави та індивідуальної кримінальної відповідальності всіх осіб, що належать до її вищого військово-політичного керівництва, за всі вчинені ними міжнародні злочини. Про автора: Володимир Василенко – правознавець-міжнародник, заслужений юрист України, Надзвичайний і Повноважний Посол України, доктор юридичних наук, професор.

32

Культура

Анатолій Матвійчук, Київ, «Сурма»

surma.com.ua

№ 41 (70) — 13.10.2023

Ікона української культури. Пам'яті Ніни Матвієнко

Відхід особистості такого рівня викликає величезну тривогу і роздуми про майбутнє української культури

М

атінка-берегиня української пісні. Ніна Матвієнко – це ікона української культури! Таким би мало бути перше речення, якби я збирався писати для модних таблоїдів або популярних олігархічних телеканалів. Тому що це правда – і навіть звістка про смерть знакової артистки на сайті tsn.ua опублікована ніде інакше, як в розділі «Гламур». Але життя співачки, яка вийшла із самої гущі народу, було далеко не гламурним. Бо які можуть бути статки в сім’ї, де одинадцятеро дітей, а ти десь посередині? Їй пощастило з мамою, яка надзвичайно любила українську пісню – і змалечку привила Ніночці любов до неї. Її шлях не був наперед визначений багатими батьками, тому Ніні довелося починати з самого низу, з робітничого середовища. Але, слава Богу, її молодість припала на ті часи, коли талант ще не був несуттєвим до-

датком до фінансових можливостей – і саме завдяки лише таланту можна було «вийти в люди». Так і сталося – Ніна прослухалася у студії культового на той час хору імені Верьовки – і її зарахували. Спочатку взяли як співачку хору, де вона прослужила пару десятиліть, а далі як яскраву солістку, яка знала сотні українських народних пісень і мала такий чарівливий голос від якого завмирало серце і простого селянина з глибинки, і у політика №1 тодішньої України.

} } } m ~ m ~ m ~t t } t

:25.(56 &203(16$7,21 *(1(5$/ /,$%,/,7<

} r }u t t } tu ~ t

­«¤©« ¨¼À©« ª ¨Â¦®¹§«» ¬«¨¹®¹§«» ¯ ­«¤°©ÂÀ©« °§­ ꮹ§° ©« ° (ZHOLQD :DZU]XWD 1 &XPEHUODQG $YH 7 1RUULGJH ,/ 3K 7H[W UR]DLQVXUDQFH#JPDLO FRP ¬­ ³»À©« ¤ ¬«ª¢¡Â¨§ ¬« ®° «¯° ª¢¡Â¨» ¤ ¤ ¬¥®«©

Так, її помітив політикум, бо просто не міг не помітити! У той час яскрава українськість ще цінувалася, хоча й мала до певної міри декоративне значення. Але далі пішли сольні концерти, виступи у складі тріо «Золоті ключі» разом із Марією Миколайчук та Валентиною Ковальскою, зйомки у незабутніх фільмах разом зі знаковим українцем Іваном Миколайчуком. Родина Ніни Матвієнко, де були чоловік-художник Петро Гончар та трійко діток – два сини та донька – не заважали кар’єрі співачки – і згодом вона досягла найвищих вершин пошанування – стала Народною артисткою України, орденоносицею, Героєм України, об’їздила з гастролями ледве не цілий світ. Але, варто зазначити, що Ніна Матвієнко попри її високий соціальний статус в Україні, залишалася досить скромною і комунікабельною людиною, яка завжди мала свою думку на все, в тому числі й на політичні події. І їй прощалося багато що. Варто їй було лише вийти на сцену і заспівати – і серця можновладців танули, як пломбір на сонці. Бо істинний Талант завжди цінувався в Україні – принаймні до останніх часів, коли почалася тотальна підміна цінностей. Загалом, сукупність її людських і професійних якостей давала їй ту при-

тягальну магію, яку прагнули використовувати політики і митці різних поколінь, а вона легко йшла на будьякі творчі колаборації – чи то з тандемом авторів: Ігор Поклад – Юрій Рибчинський, чи то з композитором Костянтином Меладзе. Хоча її основою все ж був величезний репертуар українських народних пісень – обрядових, побутових, купальських, козацьких та інших безцінних артефактів української пісенної культури. Відхід особистості такого рівня викликає величезну тривогу і роздуми про майбутнє української культури. Чи з її відходом не буде перегорнута остання сторінка поваги і любові до народної пісні? Чи будуть мати можливість молоді співачки, які були її ученицями і, по суті, є її продовжувачками, бути представленими в культурному інфопросторі так же активно, як і їхня велика попередниця? Чи взагалі в Україні існує якась традиція фіксації даних про творчий шлях найвидатніших творчих особистостей? Особливо, з покоління мистецьких титанів, яке так трагічно відходить на наших очах! Ще пару десятків років тому про людей такого рівня обов’язково писалися монографії – і за цим неухильно слідкувало Міністерство культури, Академія Наук України. Бо саме в такій монографії докладно розбирається кожний життєвий етап і кожний культурний артефакт, створений особистістю. І це та основа культури, без якої абсолютно все буде підмінене, розмите і знищене поколінням новітніх псевдореформаторів... Перечитав ще раз усе, написане мною тут – і пересвідчився, що це не схоже на якусь чергову епітафію. Життя продовжується – і люди йдуть від нас назавжди, але мають залишатися у пам’яті. І колись, створюючи свою автобіографічну книжку, я обов’язково згадаю про ті цікаві і зворушливі сторінки особистого спілкування з Ніною Митрофанівною. А поки що лише скажу – прощавайте, наша Матінко-Берегине української культури. І хай ваш щемливий голос ніколи не зникне з нашого інформаційного простору. Бо тоді зникне Україна.

13.10.2023 — № 41 (70)

33

34

Культура

Ольга Смольницька, Швейцарія, «Сурма»

Т

риває осіння пора поетів. Жовтень – це не менш плідний місяць. У жовтні народився геніальний і справжній європейський український поет, який тривалий час був заборонений, хоча сьогодні нічого небезпечного в його творах ми не знаходимо, його навіть вивчають у школі та університеті, йому створюють пам’ятники і всіляко увічнюють. Він був інтелектуалом і справжнім патріотом. Коротке (він не дожив до 28 років), проте дуже творчо продуктивне життя. Це – Богдан-Ігор Антонич (1909–1937). Ті українці, хто вперше читав його вірші (навіть нічого не знаючи про автора), по-справжньому відчували свою ідентичність. Художник Володимир Ласовський так відгукувався про свого знайомого: «…як митець, як художник був дуже принциповий і не відступав від своїх поглядів». Передусім він був поетом. Але писав і статті, і прозу, і драматургію, і лібрето, і перекладав, і взагалі був різнобічною особистістю. І ще – активним культурним діячем, розповідаючи іншим про українську літературу. «Вітай життя!» – закликав він. Його поезію називають сонячною. Певна, що ви знаєте колядку «Народився Бог на санях». Її вже давно співають на Святвечір як народну. Це – слова Антонича, вірш «Різдво». Ось оригінальний вірш: «Народився Бог на санях / в лемківськім містечку Дуклі. / Прийшли лемки у крисанях / і принесли місяць круглий. // Ніч у сніговій завії / крутиться довкола стріх. / На долоні у Марії / місяць – золотий горіх». Або вірш «Коляда», який теж співають: «Тешуть теслі з срібла сани, / стелиться сніжиста путь. / На тих санях в синь незнану / Дитя Боже повезуть. // Тешуть теслі з срібла сани, / сняться веснянії сни. / На тих санях Ясна Пані, / очі наче у сарни. // Ходить сонце у крисані, / спить слов'янськеє Дитя. / Їдуть сани, плаче Пані, / снігом стелиться життя». Цей твір теж

surma.com.ua

№ 41 (70) — 13.10.2023

Богдан-Ігор Антонич – поет, який оспівав золотий горіх і сонячний мак співають. У Львові я чула від юних колядників цю обробку. Особливо дітям подобалося те, що у Діви Марії – «очі наче у сарни». До речі, співаються ці вірші просто прекрасно – а головне й душевність як тексту, так і виконання. Львів’яни пишаються Антоничем – адже він пов'язаний з їхнім містом. А якщо побувати Місті Лева, поезія цього генія ще більше зрозуміла. Гадаю, сьогодні можуть пригадати вже хрестоматійні слова поета з вірша «Вишні»: «Антонич був хрущем і жив колись на вишнях, / на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко». (До речі, його змалечку виховували на Шевченковій поезії). І далі: «Моя країно зоряна, біблійна й пишна, / квітчаста батьківщино вишні й соловейка! // Де вечори з Євангелії, де світанки, / де небо сонцем привалило білі села, / цвітуть надхненні вишні кучеряво й п’янко, / як за Шевченка, знову поять пісню хмелем». Або з іншої поезії: «Я, сонцеві життя продавши / за сто червінців божевілля, / захоплений поганин завжди, / поет весняного похмілля». Чи інший відомий вірш, «Село», присвячений «Володимирові Ласовському» (який лишив портрет поета і спогади про нього): «Корови моляться до сонця, / що полум’яним сходить маком. / Струнка тополя тонша й тонша, / мов дерево ставало б птахом. // Від воза місяць відпрягають. / Широке, конопляне небо. / Обвіяна далінь безкрая / і в сивім димі лісу гребінь. // З гір яворове листя лине. / Кужіль і півень і колиска. / Вливається день до долини,/ мов свіже молоко до миски». Він умів відчувати природу, зливатися з нею – тому й писав: «…ти ще рослина, ти ще камінь, / тебе обкручує змія» (вірш «Змія», збірка «Три перстені»). Після тривалого табу окремі українські ентузіасти почали являти читачам цього невідомого поета. Скажімо, монографія Ігоря Калинця (поета, прозаїка, перекладача, дисидента) – «Знане і незнане про Антонича». Виявляється, до Калинця ніхто не писав ґрунтовної біографії поета, ще й у формі книги. Були статті, передмови тощо, але цього замало. Автор (сам талановитий поет) присвятив безліч часу роботі з джерелами, знаходячи про Антонича в архівах. І вийшла дуже оригінальна та солідна книга! Це тим паче подвиг, коли я дізналася, що насправді обмаль біографічних фактів про цього знаменитого українця.

За текстом відчувається, що цей поет був дуже близький автору. Інтелектуальність і душевність – те, що об’єднує обох. І обидва – справжні українці. Скажу, що з величезним задоволенням читала цей сюрприз, подарований самим автором. Узагалі Ігор Калинець (чиє літературне життя теж пов’язано зі Львовом) робив і робить усе для увічнення пам’яті Антонича. Або ілюстрована збірка 1990 р. «Росте хлоп’я, мов кущ малини», видана Іваном Малковичем – для дітей. І там уперше для малих читачів розповідається про Антонича. Сьогодні, звичайно, бібліографія, присвячена генію, незрівнянно ширша, різноманітніша, проте чи розгаданий Антонич? Не думаю. Богдан-Ігор Антонич був стриманим, скромним, елегантним, у хорошому розумінні – консервативним, водночас і товариським. Він явно беріг сили для творчості. Тому й зумів створити такі сильні книги. Звичайно, багато читав. Тому в нього надзвичайно потужна поезія. Задумливий і щирий хлопчик залишився таким. Яке було його життя? Відомо, що народився на Лемківщині, у селі Новиця, а не стало його у Львові, напередодні Івана Купала. Батько – греко-католицький священик Василь Кіт або Кот (він пережив свого сина на 12 років), але до народження сина змінив прізвище на Антонич. Чому, досі як слід не знають. Ігор Калинець у своїй книзі припускає, що прізвище «Кіт» було не дуже солідним для священика. Антонич вийшло як родове прізвище. Сім’я пережила Першу світову війну. Як справжнім українцям їм довелося покинути рідну Лемківщину (про це докладніше писав Ігор Калинець), і ще змалечку майбутній поет бачив Відень. Але взагалі цей період – дуже темний, маловідомий, і дослідники збирали біографію за окрушинами. Майбутній поет скінчив Сяноцьку гімназію – єдину на Лемківщині, де на той час викладали українську мову. А потім навчався у Львівському університеті імені Яна Казимира (сьогодні – імені Івана Франка, де є кафедра Богдана-Ігоря Антонича). Вступив на філософський факультет, на польську філологію – оскільки української не було. До речі, Антонич дуже багато працював над стилем, бажаючи, щоб його вірші були зрозумілі й наддніпрянським українцям. Він міг би реалізуватись як науковець. В університеті писав наукові роботи. Скінчив за спеціальністю магістра філософії. Але, виявляється, українець не міг отримати державну

посаду. Тому поет заробляв у часописах, багато пишучи. Чи можна його назвати фрілансером? Чи було це постійне працевлаштування? Скоріше – перше. Я здивувалася, дізнавшись, що літературне життя поета тривало тільки… шість років. Так, у дитинстві писав вірші, але як справжній поет заявив про себе вже юнаком. За життя він опублікував три збірки (причому регулярно!), багато друкувався у періодиці, а ще збереглися вірші, які не були оприлюднені. Він створив безліч текстів – усе назбиралося на грубезний том, причому тільки те, що ми знаємо. Перша збірка вийшла 1931 р. – «Привітання життя». Згодом так назвуть Літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича (і мені було приємно 2008 р. стати її лавреаткою та опублікуватися в антології «Привітання життя»). Уже в ній поет дуже яскраво заявив про себе. А далі, 1934 р., з’явилася книга «Три перстені», через два роки – «Книга Лева». На щастя, архів автора було збережено, і 1938 р. (тобто вже посмертно) опублікували рукописні збірки – «Зелена Євангелія» та «Ротації». Слід зазначити, що в кожній книзі поет залишається собою та водночас експериментує зі стилем і тематикою. Помітно, що він росте. Він не встиг одружитися (відомо, що нареченою була Ольга Олійник, якій поет присвячував вірші, вона зберегла його книги, попри всі труднощі – про це можна писати окрему статтю), а вмер від апендициту. Коротке, але насичене життя, в якому поет умів радіти. Чи був він помітний за життя? Як поет – так. А зовні – дуже скромний.

Культура

13.10.2023 — № 41 (70) Проте 8 липня 1937 р., коли його ховали у Львові, було справді велелюдно. Зупинився транспорт. Похорон нагадував скоріше демонстрацію. Очевидці згадують, що дощило, нібито небеса теж плакали. А потім визирнуло сонце. Так і в житті: після зливи – сонячно. Далі поета видавали в Польщі та інших країнах. Ми почали його відкривати порівняно нещодавно. Яким він був зовні? Зеленоокий брюнет, охайний, із краваткою-метеликом. (Але згадують і сині очі – може, вони змінювали колір?) На вигляд не дуже спортивний, але любив дивитися змагання, у віршах оспівував і спорт, життєву снагу. Його вірші – справді життєві. А ще грав на скрипці та малював, навіть був композитором. Це помітно у віршах і тому, як тонко Антонич відчував фольклор. А ще йому належить опера «Довбуш», яку можна назвати справжньою драматичною поемою. Я читала обидва варіанти, зокрема для постановки. Узагалі дивує масштаб поетичної постаті. Він радів життю, але це була мудра радість. Дитячість у хорошому розумінні – без наївності та інфантилізму. Справжній поет умів побачити незвичайне в буденному. Наприклад, вірш «Зелена Євангелія»: «Весна – неначе карусель, / на каруселі білі коні. / Гірське село в садах морель, / і місяць, мов тюльпан, червоний. // Стіл ясеновий, на столі / слов’янський дзбан, у дзба-

35

www.oc-gear.com

Overton Chicago Gear – Addison шукає оператора термічної обробки/стажиста (повний робочий день) – шукає працьовитого працівника, який бажає будувати печі та навчитися працювати з різним обладнанням. Попередній досвід термічної обробки, готовність працювати понаднормово та обов’язково володіти англійською мовою, понаднормова робота потрібна за потреби. Зателефонуйте до Bogie 773-638-0508 Ext. 347 bklosek@oc-gear.com ні сонце. / Ти поклоняйся лиш землі, / землі стобарвній, наче сон цей!». Поезія цього автора довела багатьом, що українське слово – є. Отже, завдяки ентузіастам Антонич став справжнім народним поетом, а не лише вивченням вузького кола. Читачі та слухачі відчувають його тексти. І тому хотілося б, щоб його вірші та взагалі тексти більше видавалися. Бо цей поет – як і справжня поезія – досі не розгаданий. Аналітик матеріалів – Олена Смольницька Про автора: Ольга Смольницька – кандидат філософських наук, консультант з філології Місії«Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих» Української Греко-Католицької Церкви(Львів).

розмовляє англійською/польською

www.oc-gear.com

Overton Chicago Gear – Addison шукає досвідченого інспектора з контролю якості, який відповідатиме за перевірку деталей, читання відбитків, допомагатиме з калібруванням та виконуватиме інші обов’язки відділу. Повинен вміти працювати з мікрометрами та різними вимірювальними приладами. Має говорити англійською. Оплата відповідно до досвіду. Зателефонуйте до Bogie 773-638-0508 Ext. 347 bklosek@oc-gear.com розмовляє англійською/польською

ăúĀîđýāċúøù ĀôāĂþĀîý ЧАРІВНИЙ ГЛЕЧИК

ПРАЦЮЄ ДОСТАВКА Uber Eats

ВИ МОЖЕТЕ СМАЧНО ПОЇСТИ В НАШОМУ ЗАТИШНОМУ РЕСТОРАНІ ТА ЗАМОВИТИ ЇЖУ ДО СВОГО СТОЛУ 773-286-8855 СВІЖІ САЛАТИ ПЕРШІ СТРАВИ: чанахи, бульйон, солянка, борщ, грибна зупа ДРУГІ СТРАВИ: чебуреки, деруни, печеня, налисники, голубці, галушки, пельмені, більше 10 видів вареників, свинина, яловичина, курка, риба І тільки у нас можна спробувати справжній банош з бринзою та шкварками Спеціальні ціни на комплексні обіди: понеділок-п’ятниця, від 11.00 ранку до 1.00 по обіді. ДЛЯ ГАРНОГО НАСТРОЮ: налисники з маком, налисники з сиром, вареники з вишнею, сирники, та багато іншого. СПЕЦІАЛЬНЕ МЕНЮ ДЛЯ ВОДІЇВ ТА ДЛЯ ТИХ ХТО ХОЧЕ П’ЯТЬ ДНІВ НА ТИЖДЕНЬ МАТИ СМАЧНУ ЇЖУ ЯК У МАМИ: всього за $99 ви маєте пакет на тиждень: 5 сніданків, 5 перших страв, 5 основних страв з гарнірами і салатами

НАША АДРЕСА: 6354 W. Irving Park Rd., Chicago, IL 60634 773-286-8855

Пон.-Четв.: 11.00 -20:00 П’ятн.-Cуб.: 11.00-21.00 Нед.: 11.00-17.00

36

Історія

surma.com.ua

№ 41 (70) — 13.10.2023

«Ой там, ой там за двором…» Ілько Колодій, Львів, «Сурма»

Штрихи до портрета командира Військової Округи УПА-Захід Якова Чорнія («Ударника», «Кулі», «Мушки»).

К

омандир Шостої військової округи УПА-Захід Яків Чорній мав три псевда – «Ударник», «Куля», «Мушка». Як бачимо, не надто романтичні, як для провідника такого рангу. Не «Буй-Тур», не «Сокіл», не «Залізняк»... Радше прагматичні, припасовані до тодішньої суворої дійсності. Без ударника куля з цівки автомата не вилетить. А без мушки-приціла просвистить бозна-куди. А що повстанець? Вояк армії без держави. На харчі, одяг ще можна розжитися серед краян. А ось зброю, набої треба здобувати в бою з ворогом. І розпоряджатися ними ощадно. Повстанці про це пам’ятали. Як і про те, що останню кулю слід було зберегти для власної скроні чи серця. Як ця армія змогла успішно воювати зі сталінськими опричниками впродовж десяти літ без жодної підтримки ззовні, світ розгадуватиме ще, мабуть, довго. Цей феномен найпершим збагнув генерал де Голль: «Якби в мене була така армія, нога німецького солдата не ступила б на землю Франції». Армія ця таки не схилила голови. А отримала велику стратегічну перемогу в моральному плані. Яків Чорній у цій Армії безсмертних не був вояком рядовим. Досить сказати, що до Шостої ВО УПА-Захід, командиром якої був, входило 18 сотень повстанців. Та парадокс підпільної боротьби, надійно законспірованої не лише від ворога, а й частково від своїх, аби при нелюдських тортурах не «засипати» мережу, полягає в тому, що нині ми часом більше знаємо про бійців рядових, аніж провідників. Читаю 13-й том Літопису УПА: «Пора витягнути із забуття першого Командира Шостої Військової Ок-руги УПА «Ударника», на честь якого всі сотні 26 Тактичного відтинку «Лем-ко» були названі «Ударниками». Про цю округу й «Ударника» дуже мало згадок у підпільній літературі. Лише в дев’ятому числі «Ідеї і Чину» є таке повідомлення: «Командир ВО УПА-Захід «Ударник» загинув 23. XII. 1944р. у бою з большевиками» («Впали на полі слави», Ідея і Чин – 1945р. – 4.9 – С. 249). Як знаємо, командування УПА-Захід творило при областях військові округи наприкінці 1943-го року (формально в січні 44-го). Тоді ж бу-

ла сформована й Шоста Перемиська ВО «Сян». Відомо, що до її штабу входили: «Ударник» («Куля», «Мушка») – командир, «Іскра» і «Павук», якого звали курінним, члени. Очевидно, на такі високі пости випадкових людей не призначали. То хто ж такий був Яків Чорній, чим заслужив високої посади в УПА, які мав заслуги перед національно-визвольним рухом?.. Ці запитання я поставив головнокомандувачу УПА після загибелі Романа Шухевича – Василеві Куку наприкінці 1990-х. І, о щастя!, виявляється, Чорній і Кук разом вчилися в Люблінському університеті в 30-х роках. Яків Чорній був студентом права. Винаймав помешкання на вул. Веселій, 10. Як з’ясується на Варшавському процесі, квартира ця належала Францішкові Мацеєвському, який служив у польській поліції. Дана обставина важлива. На тому ж процесі Чорнія звинувачуватимуть: знав, для якої цілі призначено його помешкання, згодився на те й домовився з Малюцою (теж обвинувачуваний) про кличку з відповіддю: «булан-верхи», що ним Мацейко – атентатник міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького – без сумніву покористувався. Отже, після атентату Григорій Мацейко наступного дня, 16 червня 1934р., прибув до Любліна на Веселу, 10. Яків Чорній, який випроводжав того дня на двірець студента Бурака, з котрим разом жив, по-вернувшись на квартиру ввечері, попросив у господині дозволу переночувати товариша, назвавши його учителем з Галичини, що дістається на рідні терени на вакації. Уранці Григорій Мацейко квартиру покинув. Отже, неважко зрозуміти, що квартира, на якій проживав Яків Чорній, була обрана невипадково і мала особливе призначення. Напередодні, як знаємо, Яків Чорній відпровадив на залізничну станцію співмешканця Бурака. Мабуть, для того, щоб звільнити місце для Григорія Мацейка, та й аби менше очей останнього бачило. 21 червня, до речі, від послуг помешкання Яків Чорній відмовився. З усього виходить, що в цій операції він не був людиною випадковою. Як не випадковим був його арешт 28 вересня 1934 року, після якого через рік – 18 листопада 1935 р. опинився на лаві окружного суду у Варшаві. Процес, до речі, почався у понеділок. Але тяжким він був радше для польських суддів, аніж для дванадцяти українських месників, серед яких були Степан Бандера, Микола Лебедь, Дарія Гнатківська,

Ярослав Карпинець, Микола Климишин, Богдан Підгайний, Іван Малюца, Яків Чорній, Євген Качмарський, Роман Мигаль, Катерина Зарицька, Ярослав Рак. Як поводився Яків Чорній на суді? Про це найбільше можна довідатися з двотомника Зеновія Книша «Варшавський процес ОУН» («Срібна сурма», – Торонто, 1986.). З матеріалів випливає, що сміливо і принципово. Подекуди навіть виклично. При тому варто врахувати, що це не був якийсь юнак-максималіст. Мав на той час 28 літ. Був, до того ж, студентом права, мусив розумітися в юриспруденції. Мав також певний досвід «спілкування» зі слідчими органами Польщі. Так, у 30-х роках його двічі підозрювали у підпалі скирт в околицях Львова, що належали полякам, і двічі він успішно вив’язувався з халепи. Повідомлення про один з арештів читаємо у «Нарисі історії ОУН» Петра Мірчука (видання третє, доповнене, Київ, 2007): «У вересні (1930 року – І. К.) арештовано в Хишевичах біля Рудок – студентів Ю. Гавришкевича, Чорнія, Цяпку, Лопадчука, Саврука». На суді Чорнієві інкримінували також приналежність до ОУН. Очевидно, він до того не признавався. Попри те, що Малюца, який, як стверд-жується у книзі Зеновія Книша, не щадив нікого, зізнався, що знайомий з Чорнієм з легального студентського життя та пізнав його на якомусь студентському з’їзді, а про членство Чорнія в ОУН довідався від Василя Кука. Звісно, це були докази непрямі. Тим паче, що Василь Кук (засуджений 1934 року за саботажні акти) під час допиту цього факту не підтвердив. Сказав, що не знає ані Малюци, ані Чорнія. Відрікся від знайомства з Малюцою і Яків Чорній. Та, попри все, приналежність до ОУН польський суд йому у вироку «прифастригує». У першому томі «Варшавського процесу ОУН» читаємо й таке: «Підсудний Чорній був спокійною людиною, студіював право й ніколи до ОУН не належав. Процес не дав ні одного доказу, що його обтяжував би на те, що поміг чоловікові, що – як запевняє Малюца – називається Гриць Мацейко». Тут би слід уточнити. Дуже добре, що процес не дав жодного доказу проти Чорнія. Але навряд чи це сталося тому, що Чорній ніде не був замішаний. Він просто вміло і грамотно викручувався. Нікого, зокрема себе, не засипав. Ось його покази на слідстві стосовно люблінського візиту Григорія Мацейка: «Прибулого чоловіка не знав. Прізвище подав невиразно. Його не відпроваджував, навпаки – лежав у ліжку... Обличчя пам’ятає

слабо. Міг би не пізнати. Як був зодягнений – не пам’ятає». Як бачимо, тут комар носа не підточить. Тим паче, неважко було Чорнієві спростувати свою приналежність до ОУН через послуговування на процесі українською мовою. Таке звинувачення взагалі виглядало абсурдно. Можливо, якраз через нього студент права «зірвався» 27 листопада 1935 р. Цитуємо Зеновія Книша: «Чорній кричав піднесеним голосом, що не буде говорити по-польському не тому, що будьто б належав до ОУН, але тому, що він українець. За той викрик його усунули із залі». Ця цитата одночасно дає характеристику й польському судові, вказує на його «об’єктивність» та «залізні» аргументи. Не був Чорній у залі навіть тоді, коли читали його зізнання, хоч це є порушенням процедури. Усунути його можна, як стверджує автор «Варшавського процесу ОУН», хіба коли він чинить авантюри і своєю поведінкою перешкоджає веденню процесу. Чим керувався «високий» суд, невідомо. Можливо, такими ж аргументами, як і при звинуваченні підсудного у членстві в ОУН за допомогою рідної мови. Далі з Чорнієм, як із «людиною спокійною», скоїлось щось таке, що стане зрозумілим лише тоді, коли вчитаємося у спогади Степана Стебельського (сотенного «Хріна») «Крізь сміх заліза» (Літопис УПА, т. 30). Але зацитуймо поки що Зеновія Книша: «Підсудного систематично оглядав від 28 січня до 6 лютого (1935 року – І. К.) керманич окружного шпиталю для нервово і психічно недужих в’язнів д-р Шпаковський і ствердив, що підсудний Чорній нездужав у тому часі на реактивну психозу ситуаційного, т. зв. в’язничного характеру». Але це ще не все. Польський суд усе скрупульозно розбирав до дрібниць. І, звісно, мали місце повторні оглядини з ініціативи апеляційного судді при співучасті

Історія

13.10.2023 — № 41 (70) д-ра Шпаковського і д-ра Амброзевича. На їхній підставі Чорнія вирішено відрядити на 6-тижневу обсервацію у Творки – заклад для психічно хворих. Але там лишень підтвердили попередній діагноз: реактивний психічний розлад, спричинений перебуванням у слідчій в’язниці і, безумовно, виключили свідому симуляцію. Ніби й нема підстав не довіряти польським лікарям – усе ж не совєтські номенклатурники! – але посміявся таки над їхніми висновками Яків Чорній разом із сотенним «Хріном» через дев’ять літ. Ось як про це пише легендарний ватажок УПА у вищезгаданих спогадах: «Одного дня удвох з «Бурлакою» йдемо на зустріч з віст. «Жаром». Заходимо в одну хату і тут бачимо кілька дівчат-підпільниць... На коцах, розстелених на подвір’ї, опалюється кілька повстанців. Підходимо до них і, на превелике диво, пізнаю тут свого давнього знайомого Яцка... Його не бачив уже дев’ять років. Він змінився, уже не такий веселий, як був. Знищила його в’язниця, а найбільше те, що мусив вдавати під час слідства і розправи душевнохворого. Про в’язницю й згадувати не хоче. Просить заспівати пісню, що її співав я йому, коли ми обидва вкладали долівку в читальні «Просвіти» в селі X. (Хишевичі – І. К.): «Ой там, ой там за двором...» І пішли спогади про давні літа... Повстанці зацікавилися, хто ж це веде таку щиру розмову з їхнім командиром. Але трудно – конспірація, і ми лишилися для них «Мушкою» і «Хріном»... Отже, симуляція таки була. Але настільки правдоподібна, що докам польської медицини виявилася не по зубах. Говорить вона лише про одне: Яків Чорній був досвідченим підпільником і міг обкрутити довкола пальця не лише лікарів чи господиню помешкання на Веселій, 10... Тому й доручали йому завдання відповідальні. Очевидно, що поведінка Якова Чорнія на суді була узгоджена з його адвокатом Левом Ганкевичем – людиною досвідченою і в Галичині надзвичайно впливовою й авторитетною, з солідним багажем не лише в царині правовій, а й суспільно-політичній. Під час Першої світової війни Лев Ганкевич співпрацював з Союзом Визволення України та був його представником в Болгарії. В 1918 році був делегатом Української Національної Ради Західноукраїнської Народної Республіки. А в 1921-23 та 1930-34 роках – головою виконавчого комітету. Саме в 30-х роках здобував нову славу – як ефективний і дієвий адвокат в політичних процесах, обороняючи членів ОУН та УВО (Українську Військову Організацію) в польських судах. Був президентом Союзу Українських Адвокатів у Львові та віцепрезидентом організації Львівських Адвокатів.

Та незважаючи ні на що, польський суд милостивим до українських націоналістів не був. І 13 січня 1936 року голова трибуналу Посемкевич проголосив такий присуд у Варшавському процесі за вбивство Перацького: «8. Підсудного Якова Чорнія, уродженого 15 листопада 1907 р. в Хишевичах, повіт Рудки, сина Івана і Ксені, трибунал засудив за приналежність до ОУН (таки засудив! – І. К.) на вісім років в’язниці; за провину за ст. 148 карного закону на п’ять років в’язниці і на втрату публічних та громадських прав на 10 років. На основі амнестійного закону ст. 4, уступ 4 трибунал зменшив йому кару з 8 років на 5 років і 4 місяці і за другу провину з 5 років на 2 роки і шість місяців. На основі ст. 31 карного закону трибунал визначив Якову Чорнієві спільну кару на вісім років в’язниці і на втрату публічних і громадських прав на десять років». Відбував покарання Яків Чорній у тюрмі особливого режиму «Свєнти кшиж» («Святий хрест»), що неподалік від Ченстохова, у тій самій, що й Степан Бандера. Так твердив Василь Кук. Можемо лишень припускати, що у тій буцегарні, де утримувалися політичні в’язні, Яків Чорній мав досить часу (до вересня 1939-го року, коли почалася німецько-польська війна, вона ж і Друга світова), аби заглибитися в себе, передумати минуле і зробити висновки на майбутнє. Мабуть, оглядався й на пройдений шлях, де за плечима залишалися студентські гарячі з’їзди, полум’я поміщицьких фільварків, солом’яних скирт, перші виклики на поліцейські постерунки… Відомо, що 20-30-ті були роками запеклої боротьби за відстоювання прав українства на етнічних землях. І він без вагань став у лави борців. Це був вибір свідомої, дорослої людини, яка вчилася в гімназії у Львові (матуру здав 1928 року), а згодом в університеті. Очевидно, що Яків Чорній поділяв програмові засади Української Військової Організації, читав нелегальні брошури Пропаґандивного Відділу УВО, що тоді масово розходилися між українцями. Хтозна, можливо, послуговувався їхніми аргументами у бесідах з батьком, який приїжджав до Варшави на судовий процес сина і не надто радів від того, що вчорашній студент, красень Яків, у науку якого вкладено стільки тяжкої праці, відтепер сидітиме не в студентській лавці, а на лаві підсудних, та згодом – на тюремних нарах. Так-так, Яків був безкомпромісний. Він теж, як і УВО, вважав, що закид, т. зв. «реальних політиків», ніби, «революція пожирає гекатомби кривавих жертв поневоленого народу, трагічною помилкою або єхидним заслонюванням власної трусливости. Поневолений нарід обдирають з його надбань не тоді, коли він робить пов-

стання, а тоді, коли гнобитель є переконаний, що поневолений нарід не є здібний повстання підняти. Жертви, покладені в боротьбі за волю, поривають народ і наснажують його незламним завзяттям». А тому – «ніхто й ніщо не здержить нас на нашому революційному шляху. Ми йдемо вперед і закликаємо до нас усіх, у кого кров ще кружляє, у кого серце б’ється і в кого, крім самолюбія, живе ще любов вищого роду – любов до батьківщини». Цю безкомпромісність і твердість Яків Чорній доведе рештою свого молодого життя з початком Другої світової війни, коли вийде на волю і знову кинеться у вир боротьби за визволення з-під чобота окупантів. За часів німецької окупації він працював ніби на офіційних посадах: начальник поліції у Вишатичах (19401941 рр.), начальник поліції у Пикуличах (1941-1942 рр.), начальник поліції у Добромилі (з червня 1942-го). Але це, як згадував Іван Кривуцький («Аркадій», підлеглий Якова Чорнія по лінії ОУН, референт з особливих доручень у надрайоні «Холодний Яр», виконував різні завдання Крайового Проводу на Закерзонні, згодом політв’язень совєтських концтаборів, автор спогадів «Де срібнолентий Сян пливе»), було лише прикриття. Основна ж робота полягала у зміцненні підпільної мережі ОУН. В тому часі (1943 рік) потрапляє в лабети гестапо. Знову тюрма, але тепер уже німецька. Та, на щастя, все скінчилося вдало, залишився живий і йому доручають творення УПА на основі попередньої мережі ОУН. Ця підпільна мережа мала за німецької окупації окрему Перемишльську область. Чорній її добре знав, бо сам брав у творенні цієї мережі безпосередню активну участь. Тому й призначили його командиром Шостої військової округи. Це були, як уже згадував сотенний «Хрін», часи глибокої конспірації. Тому так мало знаємо про діяльність Якова Чорнія. Дещо можна почерпнути з «Денників» сотні «Крилача» (Ярослава Коцьолка). Під датою 26 липня 1944 р. автор згадує про інспекцію сотні «Кулею», тобто командиром Перемиської Військової Округи УПА «Ударником», що «відбув з командним складом нараду». Вже 20 жовтня автор (Коцьолок – І. К.) зустрівся з командиром Перемиської ВО «Ударником» («Кулею», «Мушкою») і «склав йому звіт». У тих же «Денниках» є характерна зноска: «Куля» – це один із псевдонімів командира Перемиської Військової Округи УПА – «Ударника». Справжнє прізвище «Ударника» – невідоме». Як бачимо, основним у ті часи було псевдо! До речі, Ярослав Коцьолок занотував дату загибелі Якова Чорнія – 23 листопада 1944 року. Натомість Василь Галаса (підпільні псевдоніми – «Орлан», «В’юн», «Зенон», «Назар», «Біс», «Дніпровський» – діяч україн-

37

ського національно-визвольного руху, провідний член ОУН, полковник УПА) говорив про грудень 1944-го.. Той же Іван Кривуцький, виходець з Перемишльщини, який був у підпіллі і знає на Закерзонні чи не кожну стежку, ще точніший – загинув Яків Чорній 23 грудня 1944 року. До речі, він бачився з Чорнієм кілька разів. Особливо пам’ятає першу зустріч. Це було влітку серед білого дня в Пикуличах. Надворі стояла спека. Чорній був оголений до пояса. Саме грав з хлопцями у волейбол. Високого зросту, кремезної спортивної статури. Мав темнорусяве волосся... Зрештою, чи так важливо, якого дня загинув командир «Ударник». Важливо те, що поліг у бою. Це сталося при перетині польського кордону в районі села Ліщина. Переходили зі с. Княжпіль, що на Добромильщині, на територію Польщі. Саме там мала наступного дня відбуватися якась важлива нарада. Відбувалася вона вже без нього. Іван Кривуцький стверджує, що у складі групи з п’яти осіб була й зв’язкова на прізвище Туживець. Здається, звали її Ганною. Ніби наречена Якова, тридцятисемирічного командира-повстанця. Не було в нього часу одружитися. Навіть у такому поважному віці. Їх повінчала навіки ...сира земля. Це сталося у с. Ямна Долішня недалеко від Кальварії. Очевидно, й тут не обійшлося без конспірації. Такого висновку, окрім усього, можна дійти й після прочитання книжки Йосипа Свинка «Ямна: знищене село Перемишльського краю (історія, спогади)», виданої у 2005 році в Тернополі. Автор, виходець з цієї «повстанської столиці» (Ямни Долішньої, Ямна складалася з двох частин – Долішньої і Горішньої), до речі, професор-геолог, академік, доволі скрупульозно описує перебіг визвольної боротьби на цих теренах у 1944-1947 роках, кілька разів згадує й Якова Чорнія та його вагомий вклад у формування підрозділів УПА на Перемишльщині, подає навіть світлину (портрет, очевидно, з якогось документа, бо з правого краю знімка бачимо залишки печатки), але жодним чином не обмовився про факт поховання такого очільника ОУН-УПА у Ямні Долішній. З книжки з прикрістю дізнаємося, що села (нині територія Польщі), в принципі не існує. Акція «Вісла» порозкидала ямнянців по цілому світу, а на місці колишніх хат, дворів, городів і садів нині ростуть чагарі, дикий ліс…. Занедбаний також цвинтар, на якому був похований, либонь, не лише Яків Чорній… Хто ж тепер підхопить його улюблену «Ой там, ой там за двором...»? Годилося б почути її бодай на батьківщині Героя у Хишевичах, де колись у 30-х роках укладав долівку в читальні «Просвіти» разом зі Степаном Стебельським, у майбутньому легендарним сотенним «Хріном».

38

surma.com.ua

№ 41 (70) — 13.10.2023

Катедра св. Миколая Історія катедри св. Миколая почалася з невеликої групи відважних іммігрантів із Західної України, які почали прибувати на початку 1900-х років. Ці іммігранти покинули Україну, шукаючи кращого та безпечнішого життя в Сполучених Штатах, у той час, коли сама країна була окупована двома імперіями – Австро-Угорщиною та царською Росією. Ранні поселенці обрали за взірець своєї майбутньої церкви знамениту Софію Київську, збудовану у Києві в 1037 році князем Володимиром Великим за часів Київської Русі. Бачення катедри нашими предками полягало в тому, щоб задекларувати свою належність до східної католицької традиції, де св. Миколай є одним із найбільш шанованих святих і водночас є одним з символів їхньої батьківщини. Катедра була побудована іммігрантами для надання духовної, культурної та соціальної підтримки їхніх родин; для того, щоб їхні нащадки та наступні покоління українців продовжували їхню справу. Сьогодні, як і 80 років тому після Другої світової війни, катедра стала притулком і джерелом розради для багатьох нових біженців з України, які шукають миру та стабільності для своїх родин під час війни Росії проти України. Кілька важливих фактів про архітектуру катедри: Побудована компанією M. Ryan Contractors у 1915 році, катедра є шедевром архітектури неовізантійського барокоб заввишки 167 футів. Вона неодноразово визнавалася однією з найкрасивіших будівель Чикаго. Серед унікальних елементів катедри є: • мозаїчні та фрескові ікони 1928 року • мистецькі вітражі, розроблені Мюнхенською студією Чикаго • 13 монументальних мідних куполів (наразі на реставрації), що уособлюють Христа та 12 апостолів • унікальний стилізований український орнамент • вишуканий золотий канделябр, виготовлений в Європі, який містить 486 ламп на дев’яти ярусах і вважається найбільшим у США.

Н

е залишаймося байдужими, допоможімо нашій катедрі зберегти її будівлю, а разом з нею, понад столітню історію української релігійної громади Чикаго для майбутніх поколінь! Долучаймося до збору коштів на: www.esn-cc.org або за QR кодом:

13.10.2023 — № 41 (70)

39

40

Політика ⁄ Суспільство

surma.com.ua

№ 41 (70) — 13.10.2023

Хліба і видовищ Сергій Чаплигін, Львів, «Сурма»

Е

лементи маніпуляції громадською думкою для вирішення тих чи інших політичних і соціальних завдань існували з давніх-давен – пригадаємо вимогу римського плебсу – panem et circenses («хліба і видовищ»). Але перетворення всієї соціально-економічної та політичної ситуації в одну суцільну маніпуляцію – це дійсно притаманне вже кінцю ХХ – початку ХХІ століть. До того часу маніпуляція інформацією та громадською думкою (пропаганда) була лише прикладним моментом, покликаним забезпечити психологічний фон для вирішення конкретних питань різними політичними силами – за всіма цими діями завжди можна було виявити конкретного замовника. В такій ситуації ще не було й мови про самостійну лінію ЗМІ як автономного соціального суб’єкта («четвертої влади»), незалежного від інших владних інстанцій. Із цього й починається симуляція всіх соціальних, політичних, культурних та економічних процесів – диктування об’ємної реальності, – що в ній є, а чого немає, чому бути, а чому не бути. Поза медійним контекстом подій і явищ просто не існує. З цього приводу пригадався Ґі Дебор – автор культової лівацької книги «Суспільство Видовищ» («La societe du spectacle»,1967), де він пише, що з часів Маркса сталася серйозна зміна в тих стратегіях, якими Капітал користувався в своєму прагненні поневолити Працю та узурпувати «додаткову вартість». Якщо раніше Капітал використовував «грубі» методи, то поступово все більше і більше він усвідомлював важливість «тонких» стратегій, пов’язаних з людською психологією та з потужним значенням образів і знаків. І Капітал змінив ім’я, повністю втілившись в «суспільство видовищ», де мас-медіа є не просто випадковим явищем, а виразом його головної тенденції, замінивши роль тих соціальних інструментів, які раніше відповідали за сферу образів. Відповідно результат відчуження цього разу зайшов так далеко, що визиску піддаються вже не тільки робоча сила, а й сама соціальна реальність, підмінена на інформаційний симу-лякр та повністю залежна від тотальної влади Капіталу… Тобто якщо прямувати за логікою марксистських поглядів на сенс історії, то це визначається як «реальна домінацію капіталу».

За Марксом, в період звичайного, класичного капіталізму, Капітал здійснює лише «формальну домінацію». Йому протистоїть «партія Праці», робітничий клас, який все більше усвідомлює свою революційну роль. Але ця «формальна домінація» (при невдачі або провалі соціалістичних революцій та перетворень) переросте в «реальну домінацію». В цьому випадку у Капіталу більш не залишиться зовнішнього супротивника і він повністю перетравить Працю, породивши реальність, абсолютно підконтрольну його логіці.

За «реальної домінації капіталу», Капітал зможе вже настільки вільно розпоряджатися попитом, споживанням, виробництвом, обміном, що всякі перешкоди будуть скасовані. Свобода Капіталу стане абсолютною, і він отримає необмежену владу над людьми, повністю підпорядкувавши їхнє життя і поведінку своїй власній логіці. Таким чином він стане єдиним суб’єктом соціальної історії… Саме таку картину світу описують і апологети сучасного Капіталу. І це їм представляється найбільш розумною і прогресивною соціально-економічною структурою, в якій будуть «подолані» витоки варварства, агресії, класових і етнічних конфліктів, статевої нерівності та ін. Де відбудеться не тільки кінець історії, а й «кінець людини». Та штучно сформується новий вид постлюдини, позбавлений всіх тих «нелогічних» якостей, які становили сутність передніх стадій людської історії… ***** Термін «консерватизм» вперше використав учень Ж. де Местра та Ф. де Бональда – Франсуа Рене де Шатобріан в 1821 році. У своєму журналі «Conservateur» він підсумував погляди своїх вчителів та визначив цим терміном ту традицію, яка сьогодні має назву «класичний консерватизм». Але філософський підсумок консерватизму походить значно раніше – ще від Е. Берка.

Таким чином сам термін «консерватизм» виник пізніше появи консервативної ідеології та філософії. Згадаємо: ще Берк дав оцінку непродуманим реформам та нововведенням у своїй книзі «Роздуми щодо революції у Франції». Але я про інше. Сам термін «консерватизм» означає не тільки «збереження». В індоєвропейських мовах ще – «надійність», «ефективність», «стійкість» (порівняйте «закон» «споконвічно» та ін). А ось тут цікаво. У Стародавньому Римі був такий бог Конс (Consus), який відповідав за вирощений та збережений на наступний посів урожай. Тобто він був відповідальний за відтворення та постійне народження у вигляді незмінного відновлювального процесу успіху – творчості благ та цінностей на конкретному ґрунті (культурі). А ще був Бог Лібер (Liber), який відповідав за тимчасову та миттєву насолоду із зібраного урожаю. Це стосувалося аграрного циклу і зовнішнього світу та його ушляхетнення. Але бог Конс відповідав ще й за ушляхетнення внутрішнього світу людини, нагадуючи їй про тяжку працю на ниві самовдосконалення. А це, як ми знаємо, тяжкий процес, адже шляхетність вимагає постійних зусиль, які пов’язані з творчістю та підтримкою деяких цінностей, які зростають на конкретному ґрунті (культурі). Тому Конс відповідав ще й за розуміння, і саме звернення до нього робило людину розуміючою та усвідомленою (conscius). Звідси також походить здатність зважати на розуміння та думки іншої людини, як цінністю, що проявляється в згоді та однодумстві (consesus). Відповідно будь-яке явище у римлян розглядалося з точки зору руху в бік Вічності (consecrato), що гарантувало успіх, на відміну від profanatio – непросвітлений та не посвячений стан повного нерозуміння, який веде не лише до неуспіху, а й до загибелі. Істина для римлян полягала в знанні мір та меж продуктивного, єдності минулого, сьогодення та майбутнього, – в наслідках та взаємодії... В історико-культурній та політичній дійсності саме через бога Конса для будь-якого римлянина проявлялася будь-яка традиція успіху, який хотілося мати і в майбутньому. Тому історія дає нам інноваційні уроки – зміни та розвиток ефективні, поки пам’ятають про свій зв’язок та приналежність до тієї постійності, яка їх підтримує...

**** 28 вересня 551 р. до Р. Х. народився Конфуцій – стародавній мислитель та філософ Китаю, основоположник філософсько-етичної системи, зведеної до рангу релігії, яка отримала назву конфуціанство.

Воно виникло як етико-соціально-політичне вчення в період Чуньцю – в час глибоких соціальних та політичних потрясінь у Китаї. В епоху династії Хань конфуціанство стало офіційною державною ідеологією, конфуціанські норми та цінності стали загальновизнаними. В імператорському Китаї конфуціанство відігравало роль основної релігії та принципу організації держави понад дві тисячі років у майже незмінному вигляді, аж до початку XX століття. У конфуціанстві немає інституту церкви та немає теології. Його ідеал – створення гармонійного суспільства, в якому кожній особистості відведено належне місце. Основні принципи соціальної гармонії – взаємна відданість начальника та підлеглого, батьківсько-синові відносини у суспільстві. Конфуціанство – одночасно філософська система, світогляд, політична ідеологія, наукова традиція та спосіб життя. У центрі конфуціанства стоїть «шляхетна людина», яка має п’ять чеснот: любов до людей, справедливість, вірність звичаям, мудрість, розсудливість, щирість. Саме Конфуцію належить золоте правило етики: «Не роби людині того, чого не бажаєш собі». Моральні обов’язки реалізуються в ритуалах, надають культурний сенс людському буттю, є основою виховання та освіти. Ритуали конфуціанства визначили особливу красу життя в Китаї – бо «краса є у всьому, але не всім дано її бачити». Усі ці прекрасні, казкові церемонії: чайна, музична, любовна – і є красою, створеною власними руками! Адже «Можна все життя проклинати темряву, а можна запалити маленьку свічку».

41

13.10.2023 — № 41 (70)

+(/3 8.5$,1( 5HYLYHG 6ROGLHUV 8NUDLQH LV D ZHOO HVWDEOLVKHG F 8 6 FKDULW\ WKDW KDV EHHQ SURYLGLQJ PHGLFDO WUHDWPHQW WR ZRXQGHG VXSSOLHV OL 8NUDLQLDQ VROGLHUV DQG GHOLYHULQJ PHGLFDO HTXLSPHQW VXSSOLHV DQG KXPDQLWDULDQ DLG WR 8NUDLQH VLQFH

5HYLYHG 6ROGLHUV 8NUDLQH UHFHYLQJ J DQ DZDUG IURP 3UHVLGHQW =HOHQVN\ RP 3UHVLGHQW =HOHQVN\ RP 3UHVLGHQW =HOHQVN\

-2,1 7+( ()) -2,1 7+( ())257 12:

ZZZ UVXNUDLQH RUJ

<RXU GRQDWLRQ ZLOO KHOS SURYLGH FUXFLDO PHGLFDO WUHDWPHQW IRU ZRXQGHG VROGLHUV

86 &RQJUHVVPDQ DQG 9HWHUDQ %ULDQ 0DVW ZLWK 8NUDLQLDQ 6ROGLHUV

:RXQGHG VROGLHU $QGUL\ 1DVDGD DW 2UODQGR 3URVWKHWLFV &HQWHU

3/($6( '21$7( $1' 6+$5( :,7+ <285 )5,(1'6

Відкрийте для себе світ краси! Ми з радістю запрошуємо вас до European Med Beauty Family Clinic – салон, де ваша краса стає мистецтвом. Наша команда висококваліфікованих фахівців піклується про вашу красу. З нами ви можете бути впевнені, що отримаєте передові процедури та індивідуальний підхід до ваших потреб.

Ми пропонуємо:

387 Shuman Boulevard suite 203w, Naperville, IL, USA medbeautyclinic23@gmail.com

773-326-5809

Semaglutide injections for Weight Loss, Botox, Dermal fillers, IV vitamins Infusion, Vitamin B12 & Vitamin D injections, Plasma Injections, Microneedling with Exosomes, PRX-T33 Chemical Peel, Permanent Makeup, Fibroblast, Massage Therapy, Laser Hair Removal.

42

Історія

surma.com.ua

№ 41 (70) — 13.10.2023

Василь Липківський – апостол українського релігійно-національного відродження Віктор Іщенко, Київ, «Сурма»

«Щ

об відродити нашу церкву, щоб вдихнути в неї душу, ми мусимо вискочити з-під московської церковної влади», – казав ще століття тому Василь Липківський. І слова ці, як бачимо, досі не втратили актуальності. Московська церква, а фактично підрозділ кремлівських спецслужб, настільки глибоко запустила свої хижі мацаки в український ґрунт, що й на другий рік повномасштабної страшної війни, після жахіть і вбивств, руйнувань храмів і знищених українських міст, тисячі засліплених прихожан ворожої церкви не можуть від полови відділить зерно. Воістину мудро сказано: хоч в очі плюй, а все божа роса. А ось як Василь Липківський відповідав таким людям ще століття тому: «Знайте ж усі ті, що вважаєте себе тут в Україні ще й досі прихильниками старої слов’янської церкви, підлеглої московському патріярхові, що ви підтримуєте неправду людську проти правди Христової, що коли ви не прагнете до церковної волі, до визволення Української церкви, ви йдете проти заповітів Христа, проти наказів святих Апостолів». Митрополит Василь Липківський присвятив життя боротьбі за самостійну церкву в Україні, за українську мову в церкві та відділення церкви від держави. Василь Костянтинович Липківський народився 19 березня 1864 року у селі Попудня на Черкащині. Він був українським релігійним діячем, церковним змінотворцем, проповідником, учителем, письменником і перекладачем. А найголовніше, був борцем за самостійність та окремішність од москви українського православ’я та став творцем і першим митрополитом Київським і всієї України відродженої у 1921 році Української Автокефальної Православної Церкви. У 1919–1927 роках Липківський був останнім настоятелем та доглядачем Софії Київської. Апостолом українського релігійно-народного відродження назвав Липківського його інший великий сучасник академік Агатангел Кримський. За час свого служіння як митрополит здійснив неймовірні зусилля з розширення й розвою української православної церкви та спромігся перетворити її на впливовий рушій життя тогочасного українського суспільства. Липківський демократизував і наблизив до простого люду церкву, що було революційним зрушенням, адже фактично він поставив за мету знівелювати багатолітню межу поміж кліром і вірянами, запро-

понувавши радикальну зміну: урівняти в правах духовенство й прихожан у справах світських. Він зробив численні переклади богослужбової та церковної літератури українською мовою. Липківський – автор «Історії (Дієпису) Української церкви». Зарахований до лику священномучеників. Українці не люблять свою історію, а тому й не знають. А хто не знає історії, не може будувати свого майбутнього. Це, звісно, трюїзми та банальності, а проте якщо бодай спробувати розгорнути сторінки написаного Василем Липківським та просто почитати, ой як багато стало б зрозуміло, зокрема й щодо природи московської агресії. Адже війна ця не нова, триває вона століттями. Недорікуваті вірні московської церкви кажуть, що правдивіша та церква і мова проповідей церковнослов’янська (а фактично російська), бо давніша. А ось що казав Липківський: «Очевидно, що коли Російська Церква та її духівництво проти української мови для українського народу на Божих службах, то це з причин не церковних, не релігійних, а тільки з причин старого політичного ладу, що нічого спільного з Церквою та вірою не мають. Не хочуть української мови в Божих службах, бо взагалі не хочуть українського народу, як окремого народу, рівноправного з іншими народами світу. То розмисли політично-державні, а внесення політичних розмислів у релігійне життя народу, то вже само по собі буде докорінним порушенням христового заповіту…». Тактовно, проте переконливо. Або, наприклад, таке: «Ми знаємо, що Київська церква існує з часів святого Володимира, має свій вищий орудний орган, має голову – митрополита Київського. Так було в X столітті, коли ще не було на світі Москви. Таким чином, Київська церква найбільше має право бути автокефальною. Мало того, вона є матір’ю для всіх останніх церков України і росії, бо з Київської церкви пішов світ віри у Новгород, Володимир і москву... Київська церква є матір’ю, а московська – дочкою. І що ж зробила ця дочка своїй матері? Ця дочка виросла під вихованням своєї матері, а коли почула за собою силу оружну царя російського, стала сильнішою фізично, бо духовно сильнішою ніколи не була... то вона за коси взяла свою матір рідну Київську». Так і московія, почуваючи за собою обман, за коси взяла тепер Україну, ґвалтує її на всі боки, маючи на меті знищити. З початком революційних подій 1905 року Отець Василь (Липківський) долучився до українського культурно-релігійного руху. Того ж року його обрали головою з’їзду духовенства Київської єпархії, де ухвалено було,

що українська мова має бути запроваджена в церковне богослужіння та викладання у духовних школах. До 1917-го Липківський жив під перманентним наглядом царських поліцаїв, присвячуючи себе парафіяльній роботі та викладанню у школах. Саме тоді майбутній митрополит усвідомив нагальність та історичну потребу реформувати церкву, звільнивши її від функцій органу державної влади. Він також бачив необхідність у пожвавленні релігійно-громадського життя. Відділити церкву від держави, що закріплено тепер у нашій Конституції, Василь Липківський прагнув ще століття тому: «В нових обставинах світового життя церква вже не має бути ні державна, ні одержавлена, а має бути відокремлена від держави, має зайняти собі таку ділянку життя на землі, якої не може взяти ніяка інша спільнота [...] От же Українська Церква має стати царством небесним на своїй рідній землі, царством не від світу цього для свого рідного народу». У вирі революційних подій появилася ідея скликати Всеукраїнський церковний собор, який би вирішив подальшу долю православної церкви в Україні. Так постало «Братство воскресіння Христа», серед фундаторів якого був отець Василь. За активного сприяння «Братства» восени 1917 року прихильники автокефалії сформували Оргкомітет для скликання Всеукраїнського Церковного Собору. А згодом реорганізували його в тимчасову Всеукраїнську православну церковну раду (ВПЦР), яка стала на чолі руху до скликання Собору. Перший Собор мав відбутися на Різдво 1918-го, але російсько-українська війна не дозволила цього зробити. І Скоропадський (1918-го), і Директорія (1919-го) проголошували автокефалію української церкви, але далі слів діло не пішло. Автокефалію проголосили у листі ВПЦР до громадськості у травні 1920-го, але без державної підтримки та власного єпископату це знову були лише слова на папері. Проте Липківський та його однодумці не опускали рук – і на Покрову 1921 року у Софії Київській скликано було перший Всеукраїнський Церковний Собор, який підтвердив постанову ВПЦР від 5 травня 1920 року. 21 жовтня 1921 року перший всеукраїнський православний церковний собор утвердив автокефалію православної церкви в Україні, а Василя Липківського обрали Митрополитом Київським та всієї України. Собор наголосив на непідлеглості Церкви керівництву інших церков і оголосив,

що примусовий перехід Київської церкви під Московський патріархат у 1686 році був аморальним та неканонічним актом. Сакральною мовою Церкви була визнана українська. Важливо, що склад Собору базувався на принципі соборноправності: сьома частина делегатів були священнослужителями, а решта – мирянами. Серед них були академіки Сергій Єфремов та Агатангел Кримський, професори Володимир Чехівський, Петро Стебницький, Василь Данилевич, Григорій Стороженко, письменники Людмила Старицька-Черняхівська та Григорій Косинка, композитор Кирило Стеценко. Липківського називали «народним митрополитом», він став справжнім духовним лідером українців та користувався величезною популярністю: коли після другого арешту митрополит повернувся до Києва, кияни влаштували йому царський, за споминами Сергія Єфремова, прийом – усі квіти у столиці розкупили. Особисто виїздив Липківський на парафії УАПЦ та відвідав понад 400 парафій, де зустрічався з вірянами й проповідував. Він казав: «Ми тепер відновлюємо свою рідну вільну українську церкву (ПЦУ), ми тепер відновлюємо ту споруду, яку упродовж минулого життя нашого народу кілька разів було вже знесено супротивними вітрами. Але основа, справжня підвалина нашого рідного життя, нашої віри, яку закладено було ще за часів князя Володимира хрещенням нашого народу, остається твердим, непохитним, і доки ця основа тверда, непохитна, ми віримо, що наш народ таки зведе на ньому такий дім свого рідного, вільного життя, що хоч би і дощ пішов, і розлилися ріки, і повіяли вітри і налягли на той дім, він уже не впаде». Це до питання про «не на часі», як люблять деякі говорити в Україні: мова не на часі, церква українська не на часі… А за що ж ми тоді воюємо, як казав Черчилль. Наразі на часі війна. …22 жовтня 1937 року Липківського арештували енкаведисти за звинуваченням в нібито керівництві «фашистською націоналістичною організацією українських церковників». 27 листопада у Лук’янівському СІЗО завершився земний шлях митрополита, де він був розстріляний у напівпідвальному приміщенні. Тіло, найімовірніше, вивезено було у Биківню, як дозволяють припускати матеріали СБУ. Могили його немає. А пам’ять про фундатора Української Автокефальної Православної Церкви живе.

43

13.10.2023 — № 41 (70)

UKRAINIAN – AMERICAN MEDIA GROUP, Inc.

Óêðà¿íñüêå ðàä³î 1240AM Online 24/7

Якщо Вам не байдуже. Підтримайте радіо і газету. Переведіть кошти по ZELLO за номером телефону +17736973923 або за кодом

З понеділка по п’ятницю з 10 АМ до 11 АМ та з 5 PM до 7 PM

А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! 5050 North Cumberland Avenue,

þĞēęĝę ĀĞİiĢęěđ ñĝđİiĢęěđ ûģİĬĢģĠđ Завжди цiкавi гостi

Suite 18-S, Norridge, IL 60706 www.radiouachicago.com uausamedia@gmail.com Phones: (773) 697 3923 (773) 818 7712

Рахунок в Selfreliance 177162 Áóäüìî ðàçîì, âñòàíîâ³òü äîäàòîê! Ñëóõàéòå óêðà¿íñüêå 24/7

44

В

Наука ⁄ Суспільство

осьмий континент на Землі був утворений в результаті відділення від суперконтиненту Гондвана. Науковці переконалися в існуванні восьмого континенту нашої планети, який майже повністю занурений під воду, розповідає видання ScienceAlert про дослідження, оприлюднене в Tectonics. Приблизно 83 млн років тому суперконтинент Гондвана розколовся на частини, одна з яких пішла під воду. Зі слів геологів, цей затонулий шматок суші, який називають Зеландією, можна було б вважати восьмим континентом, якби він не опинився під водою. Та частина Зеландії, яка все ще височіє над водою, називається Новою

surma.com.ua

№ 41 (70) — 13.10.2023

Восьмий континент: вчені показали таємничий затоплений материк на мапі Зеландією і прилеглими до неї островами. Близько 94% континенту, площею 4,9 млн кв. км, заховані під водою, тому восьмий континент досі залишався загадкою. Геолог із науково-дослідного інституту GNS Science Енді Таллох і його колеги, схоже, впритул підібралися до розгадки походження континенту, який пішов під воду. У своєму дослідженні вчені використовували геохімічні та ізотопні дані зі зразків гірських порід, а також сейсмічні дані.

«Ми багато чого не знаємо про загублений континент, але знаємо, що там кора тонша, ніж кора більшості континентів, але товстіша, ніж океанічна кора. Ми також знаємо, що він утворився під час розпаду Гондвани, коли земна кора стоншилася і розтягнулася», – зазначив вчений. Зразки гірських порід було взято на ділянках розвідувального буріння і низки оголених вершин Південної Зеландії, зокрема на островах Чатем і з Антиподів. Аналіз геологічних даних показав їхню схожість із геологією Західної Антарктиди. Це дало змогу припустити, що чверть мільярда років тому відбулася субдукція краю Зеландії, яка явила на світ теперішнє плато Кемпбелл біля західного узбережжя Нової Зеландії. Спочатку були розколоті об’єднані території Зеландії та Західної Антарктиди, Антарктиди та Австралії. Саме це дозволило хлинути туди Тасмановому морю близько 83 млн років тому. Після цього, під час пізнього крейдяного періоду, приблизно 79 млн років тому, відокремилися одна від одної Зеландія і Західна Антарктида.

Поки що невідомо, що могло так розтягнути й потоншити кору Зеландії, перш ніж вона відкололася. Таке ж витончення спостерігається і в Західній Антарктиді. Також дослідники виявили докази того, що напрямки цього розтягування кори змінювалися на 65 градусів у період від 100 до 80 млн років тому. Таке явище справді могло призвести до значного витончення континентальної кори. Джерело: ScienceAlert (https://www.sciencealert.com/themysterious-origins-of-zealandia-havefinally-been-traced).

FANTASY ISLAND SCHOOLS FOR KIDS ПРИЙМАЄ НОВИХ УКРАЇНСЬКИХ ШКОЛЯРІВ ДО ЯСЕЛ, ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ТА ДИТЯЧИХ САДКІВ! Ми готуємо свіжі традиційні східноєвропейські страви. (У нас є український кухар!)

Щодня три свіжоприготовані страви!

Ми РОЗМОВЛЯЄМО УКРАЇНСЬКОЮ ТА ПОЛЬСЬКОЮ МОВАМИ, маємо багато українських студентів і будемо сприяти інтеграції українських дітей в американське суспільство.

CALL NOW! 773-206-4627 E-MAIL: BEATABIELIC@GMAIL.COM OUR WEBSITE: FANTASYISLANDSCHOOLSFORKIDS.COM

У нашій школі ваші діти вивчать англійську, але ніколи не забудуть українську! Також надамо батькам БЕЗКОШТОВНУ КОНСУЛЬТАЦІЮ ЩОДО ДЕРЖАВНОЇ ДОПОМОГИ!

13.10.2023 — № 41 (70)

Віктор Мандзяк, Львів, «Сурма»

Здоров’я

45

Як зробити тренування частиною свого життя?

і людина не виняток, пандемія ожиріння – красномовне підтвердження цього факту. и вже знаєте, що фізичні впраТримайте цю інформацію в голові, ви вам потрібні. Ви це усвідома я тим часом зайду з іншої сторони… люєте, розумієте, відчуваєте, Те, чим наповнений твій день – все, але не тренуєтеся. Ну не йде воно, хоч що ти робиш з дня в день, від колупанлусни! Даєте собі обіцянку почати з ня в носі до кавопиття в улюбленій ка- вальних м’язів. А опісля ти мнеш в рупонеділка, з нового року, після дня фешці і пива з пацанами – це те, що ках блискучі обгортки з відчуттям пународження доньки кума… і дотрити колись був вмотивований зробити стоти, безглуздості свого життя і вімуєтеся її. Та після декількох тренувперше. Ти втнув це разок, і тобі «ста- дрази до себе. За годину, коли рівень вань «нове життя» відкладається до ло добре на душі». Мозок запам’ятав глюкози в крові падає, а кількість грекращих часів, звільняючи місце для цей приємний стан, і вимагав в тебе ліну зростає, ти знов подивляєшся в звичного дивану, пульта телевізора, повторити цей досвід. Ти робив це зно- сторону «канфєт», роль яких може футболу, пива й чіпсів. ву і знову, ще, ще, ще і ще. Так сформу- виконати будь-яка калорійна бомба Тому розповім вам сьогодні, як вались різні звички, тобто твій спосіб з твого холодильника, від котлет до тренування інтегрувати в своє житжиття. Ці звички прагнуть відтворю- згущеного молока. тя, зробити їх звичкою. І тут нам треватись, вони управляють тобою, роПроблеми з вагою тіла, як насліба діяти з трьох боків, інакше діла не блячи «на душі добре». Ці механіз- док «звеселяючої їжі», радості в житбуде. ми приховані від свідомості. Нам на- ті не додає, створюючи низхідну спіБІК ТРЕТІЙ: ївним наші дії здаються осмисленими раль: їм, бо сумно – набираю зайві кіБІК ПЕРШИЙ: КЕРУЙСЯ ПРАВИЛОМ і продуманими, тоді як більшість того, лограми – від того стає ще сумніше СТВОРИТИ МОТИВАЦІЮ Щоранку чистите зуби – чому? Бо що ми робимо щодня – автоматизми. – їм, бо сумно. Ні обіцянки собі, ні сила волі, ні оп- це правило. Створіть таке ж правиТвої звички можуть перестати ролата послуг тренера на 10 років напе- ло й щодо тренувань. До прикладу, бити тобі «добре на душі», і це зако- ЩО РОБИТИ, КУДИ БІГТИ? ред, нічого з цього не спрацює, якщо «тричі на тиждень я тренуюсь», або номірно, адже твій світогляд змінюПерше: твої очі не блищать від усвідомлення «в понеділок, в середу і п’ятницю піс- ється в результаті мудрих (і не дуже) Прописати на листочку в косу літого, що тобі тренування дійсно по- ля роботи я проводжу тренування». книжок, всяких роликів в тік-тоці і нію просте правило і приліпити на хотрібні. Якщо залізти трохи глибше, то Ти чітко слідуєш цьому правилу, без балачок з різними мудрими (і не ду- лодильник і чоло: ПІСЛЯ СПОЖИтренування мають задовольняти якісь будь-яких винятків, відмазок тощо. же) людьми. Ти стаєш іншим, і деякі ВАННЯ ЇЖІ Я НАСТУПНИХ 4 ГОДИпотреби безшерстого примата, яких в Правила, щоб їх виконувати, інакше речі в твоєму житті відживають себе, НИ ВІДКРИВАЮ РОТ, ЛИШЕ ЩОБ нього не так вже й багато. Одна з них який в них сенс? І все одно, що ви без лишаючись відголосками колишньо- СПИТАТИ, ЯК ПРОЙТИ В БІБЛІОТЕ– «їсти серця», а ще одна – «бути кру- настрою, сил чи бажання. Є правило го «роблення добре на душі». У твоєму КУ. Залізне правило, яке можна порутим». Тренування саме для того. Во- – має бути дія згідно з правилом. Від- житті відбуваються зміни, часто кар- шити, лише якщо в тебе закладений ни роблять тебе сильним, витривалим, мазки залиште для тещі, коли вона за- динальні: від тебе йде жінка, розбіга- ніс, а дихати через анальний отвір ти швидким, фіґуровим, що не може не питає, чому ти не доїв її борщ. ються друзі, змінюється робота, з’яв- ще не навчився. приваблювати і не викликати заздроЗагалом, вмотивувати себе – то є ляється нова марка чіпсів до пива. І Друге: щі. Всі серця будуть з’їджені, а в кру- раз; зробити це прикольним – два; ке- якщо ти гнучко не набуваєш нових Наповнити своє життя конструктизні з тобою зможуть тягатись хіба руватись правилом – три. звичок, якщо ти не прощаєшся з ти- тивними активностями. Всілякими ціщо варені яйця. ми поведінковими патернами, які вже лями, саморозвитками, знайомстваА ще тренування покращать тобі ЩО РОБИТИ, КОЛИ ЇЖА – себе віджили, робити «добре на душі» ми. Пробувати нове, експериментуванастрій, додадуть впевненості в собі, ЄДИНЕ ЗАДОВОЛЕННЯ В більше нічому. Старе вже не торкає, а ти, шукати своє. Через страх, сором і покращать продуктивність на роботі. ЖИТТІ? нового ти не навчився, не набув. сумніви. Не боятись жити. Життя треТи станеш здоровішим, будеш ясніше Ми, люди – біологічні машини, кеВаріантів «роблення добре на ду- ба жити! Коли ти живеш на повну, їжа мислити, міцніше спати. ровані емоціями, а якщо точніше, ба- ші» лишається дрібка, і всі вони тяг- відходить на другий план. Мотивація з’явилася? Добре, але жанням відчувати позитивні емоції і нуть людину в бездну. Алкоголь і їжа І переусвідомити труднощі. Трудцього мало… уникати негативних. Якщо двома сло- – найбільш поширені з них. Про алко- нощі – це не проблеми, а виклики. А вами описати мотиви поведінки лю- голь тобі хай наркологи розкажуть, а виклики – це квести, завдання, які БІК ДРУГИЙ: дини, то МИ ХОЧЕМО, ЩОБ НАМ БУ- я продовжу про калорії... треба долати. Виклики –цікава гра, ЗРОБИ ЦЕ ПРИКОЛЬНИМ ЛО ДОБРЕ НА ДУШІ. Їжа повсюдна, доступна, безвід- хоч місцями важка і болюча. Але гра. Для того, щоб якась поведінка заУ нас Великим Конструктором мовна. Їжа в сучасному світі – найдо- І таким чудовим викликом для того, кріпилась у твоєму поведінковому ре- (еволюція, Бог) закладені механізми, ступніше джерело «роблення добре хто їжу зробив своєю єдиною відрапертуарі, вона повинна тобі подоба- які роблять нам «добре на душі» під на душі». Секс – треба знайти парт- дою, може (і мусить) стати схуднення. тись. Якщо ти щось зробив, і воно то- час поглинання калорійної їжі. А як нера; соціальний успіх і визнання – Що може бути краще, як усвідомленбі сподобалось, мозок буде вимагати же інакше змусити безшерстого при- треба потрудитись. Їжа – вхопись ру- ня того, що ти гусениця, яка рухаєтьповторити цей досвід ще, ще і ще. Як- мата отримувати життєво необхідну кою, донеси до рота, жуй. Шо може ся до своєї мети – стати метеликом з що не припало до душі – буде важко. енергію? Добути достатню кількість бути простіше? віртуозно розмальованими крилами Тому перше, що потрібно вирішити, калорій – щоденний виклик для всьоАле я мушу додати ще один факт і здатністю літати? як саме ти будеш знущатися над сво- го, що дихає, росте, бігає, має колюч- в мою оповідь, щоб ви зрозуміли всю Твої звички – твоя відповідальїм тілом. Визначте, що ви більше лю- ки, ікла, копита, кігті та нігті. Все жи- трагічність ситуації… ність. Негативні звички прилипають бите: бігати, стрибати, бити по мор- ве потребує калорій. Гепард женетьЧим більше в їжі калорій – тим до тебе самі, як мухи до меду, особлиді інших, копати м’яч, кректати під ся за газеллю не заради забави, йому сильніший ефект «роблення добре во, якщо нема позитивних. Останні ж важкою штангою чи, може, крути- потрібні калорії; соняшник не зако- на душі». Калорійна їжа радує шлу- потребують праці, викликів і роботи ти педалі? Оберіть, до чого душа ле- ханий в сонце, він крутить голову за нок. І це пастка ожиріння: бідолага над собою. Робіть собі тяжко, інакше жить. Якщо не можете швидко вирі- цією зіркою, бо йому потрібні кало- страждає від емоційного голоду, і пхає тяжко зробить вам життя. шити, то пробуйте різні види спорту рії; миша, яка лізе в мишоловку, не са- до рота шоколадні цукерки ще і ще. А Instagram: viktor_mandziak й фізкультури, від йоги до боротьби могубця, вона реагує на доступні ка- добре на душі стає лише в передчутті Facebook: Мандзяк Віктор під ковдрою, хай веде серце. лорії. Все живе тягнеться до калорій, солодкого смаку і під час роботи жу-

В

Далі, коли вже оберете певний вид тренувань, прошу, зробіть їх посильними. Збільшуйте інтенсивність, об’єм і частоту тренувань поступово. Дайте організму час, почніть з малого, і потроху рухайтеся до великого. Наскоком хіба кінь на кобилу успішно залазить, і то не завжди (з особистих спостережень). І фіксуйте свій розвиток: записуйте свої успіхи, ставте особисті рекорди. Це дуже мотивує! Зробіть тренування цікавими: тренуйтеся з улюбленою музикою чи веселими друзями, купіть собі модні кросівки за останні гроші. Все це має приносити задоволення. Гаразд, мотивація є, смачне тренування теж, ще додамо один компонент, і станете адвентистом Сьомої Гантелі.

46

Спорт

Михайло Яровенко, Буча, «Сурма»

Т

иждень у світі спорту видався цікавим, і готуючись до написання чергового матеріалу, я довго думав, яку б тему обрати цього разу. Зрозумів, що жодна подія останніх семи днів не зможе перерости у повноцінний матеріал, але водночас кожна заслуговує на те, щоб ви про неї дізналися. Тому до вашої уваги дивовижний калейдоскоп спортивних подій за останній тиждень. УЄФА «ПОСТАВИЛА НА ПАУЗУ» РІШЕННЯ ЩОДО ДОПУСКУ РОСІЙСЬКИХ ЮНАЦЬКИХ ЗБІРНИХ І почати відразу хочеться з хорошого, або хоча б «хорошого на перший погляд». Виконавчий комітет УЄФА розглянув питання про зарахування росії до чоловічих і жіночих молодіжних змагань й ухвалив рішення, що країна все ж не буде допущена до участі у відбіркових іграх чемпіонату Європи серед юнаків до 17 років. Зазначається, що «пункт порядку денного було знято, оскільки не вдалося знайти технічне рішення, яке дозволило б російським командам грати». Як ми пам’ятаємо з минулого матеріалу, рішення про пом’якшення політики щодо російських спортсменів спровокувало розкол у виконавчому комітеті УЄФА. Принаймні 12 із 55 європейських федерацій-членів заявили, що їхні команди продовжуватимуть відмовлятися від ігор, у яких бере участь росія. І тепер хочу звернутися до читачів «Сурми» з УЄФА. Вилазьте, ми вас розсекретили, тепер треба частіше присвячувати вам матеріали, може, згодом ви припините бути відомством, до якого немає іншої рими, як «Мафія». Насправді, це заслуга великої кількості людей та організацій, які своїм щирим невдоволенням не дали навіть поворухнутися Вікну Овертона, яке б у майбутньому, рано чи пізно, призвело б до повноцінного повернення росіян на футбольні поля Європи. Тому поки розклад такий, що навіть юнацькі збірні з мальчікамі з цееска та ахмата можуть розраховувати хіба що на товарняки з Еритреєю, а також кубок содружества з Білоруссю, де росіянам ще до початку матчу вручать трофей і вони поїдуть додому. Але… я не просто так написав трохи вище слово «поки», адже видання The Guardian, посилаючись на свої джерела, заявило, що хоч спроби повернути росіян у турніри УЄФА наразі поставлено на паузу, однак почат-

surma.com.ua

№ 41 (70) — 13.10.2023

Майбутні матчі збірної, несподіване рішення УЄФА та інше: огляд спортивних новин кові результати голосування з пошуку технічного рішення про включення збірних із рф до змагань залишаються чинними. «Це означає, що УЄФА все ще може прийняти росіян у майбутні юнацькі турніри, якщо буде знайдено рішення», – додали журналісти. УЄФА, не дай Бог. Мені не складно, я ще можу про вас купу матеріалів накатати, давай без своїх приколів, якщо ФІФА нічого не зробило з росіянами у себе, це не означає, що ти маєш теж «шукати якісь рішення». Треба просто твердо сказати «Ні» і піти далі. А що далі? ЧЕМПІОНАТИ ЄВРОПИ 2028 І 2032 РОКІВ ОТРИМАЛИ СВОЇХ ГОСПОДАРІВ Боже, нещодавно ніби раділи Євро-2012, а тут вже несподівано (насправді очікувано) вибрали країни, які прийматимуть ЧЄ через 20 років після українсько-польського турніру. Який я старий… Так, Євро-2028 прийматимуть Велика Британія та Ірландія, Євро-2032 – Туреччина та Італія. Відомі такі запропоновані міста, де проведуть поєдинки Євро-2028: Белфаст, Бірмінгем, Кардіфф, Дублін, Глазго, Ліверпуль, 2 стадіони в Лондоні, Манчестер і Ньюкасл. Міста, які проводитимуть матчі Євро-2032, визначать до жовтня 2026 року. Італія і Туреччина представили 20 показових стадіонів, з яких буде обрано десять – по п’ять від кожної країни. Цікаво, що Англія вже втретє прийматиме ЧЄ з футболу (після 1996 і 2020 років), Шотландія – вдруге (після 2020-го). Для Уельсу, Ірландії та Північної Ірландії це станеться вперше. РОНАЛДУ ПООБІЦЯЛИ ВІДШМАГАТИ БАТОГОМ, ЯКЩО ВІН ЩЕ РАЗ ПРИЇДЕ ДО ІРАНУ Новина на перший погляд виглядає як клікбейт, але це і не є особливо важливим аспектом теми. Спочатку розповім суть. Лідер арабського «Аль-Насра» Кріштіану Роналду перед матчем 1-го туру Ліги чемпіонів Азії в Ірані зустрівся зі своєю вболівальницею – іранською художницею Фатімою. Жінка є інвалідом, але це не заважає їй стежити за успіхами свого кумира. Під час спілкування з художницею легенда збірної Португалії обійняв її і поцілував, чим порушив суворі закони, що діють в Ірані. Епізод стався ще 18 вересня, проте скандал спалахнув лише через місяць, коли про це написали іранські ЗМІ. Португалець має

бути покараний 99 ударами батогом, якщо він колись повернеться до Ірану. Вчинок Роналду може трактуватися як перелюб, вчинений особою, яка не є одруженою. Цікаво, що це вже не перший випадок, коли Роналду, порушуючи звичаї країн Близького Сходу, потрапляє у скандали. І зараз мені хочеться запитати, а що взагалі ми чули про Кріштіану у контексті спорту за останній час? Перемога в азійській Лізі чемпіонів? Окей, і все. Так, йдеться про того самого великого і неповторного Кріштіану Роналду, який усього якихось п’ять років тому брав третю поспіль Лігу чемпіонів (справжню, а не азійську), який претендує і зараз на звання G.O.A.T у цій грі, якому, на секундочку, не 45 і навіть не 40, а 38 років. Не можна сказати, що це мало за футбольними мірками, але найкращий з найкращих, здається, ще міг би себе показати, натомість обміняв достойний фінал своєї справді великої кар’єри у Європі на арабські гроші. Згадується кар’єра Златана Ібрагімовича, який нещодавно повісив бутси на цвях. Він жодного разу не вигравав Золотий м’яч, але в кожному клубі, чию емблему носив, – був лідером. І коли у 2018 році він перейшов до «Ґелексі» з Лос-Анджелеса, усі казали, що Златан поїхав «догравати», адже йому на той момент було вже 37 років. Але через два роки швед з обох ніг увірвався назад у Європу, перейшовши до Мілана і забивши там 34 голи у 64 матчах. Йшовши з футболу, Ібрагімович отримав переповнений Сан-Сіро і гідний фінал. Я не уявляю, щоб він догравав у клубі Саудівської Аравії. Хоча раніше і про Роналду не міг… ЛЕГЕНДАРНИЙ 44-РІЧНИЙ БОКСЕР МЕННІ ПАК’ЯО МАЄ НАМІР ВИСТУПИТИ НА ОЛІМПІАДІ-2024 Олімпійський комітет Філіппін направив до МОК офіційний запит, щоб отримати дозвіл для участі 44-річного боксера у майбутніх Іграх. Пак’яо подякував Олімпійському комітету за цей крок і зазначив, що не бачить проблем у своєму віці:

«Я вважаю, що вік не повинен бути перепоною для здійснення наших мрій. Вірю, що не пізно привезти додому золоту медаль Олімпіади з боксу для Філіппін», – цитує ветерана ABSCBN News. Пак’яо є єдиним боксером в історії, якому вдалося здобути титули у восьми вагових категоріях. Усього в активі філіппінця 62 перемоги (39 – нокаутом), 2 нічиї та 8 поразок. МАЙБУТНІ МАТЧІ ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ З ФУТБОЛУ

УАФ/Павло Кубанов

Попереду у наших хлопців залишилося ще три матчі у відборі на Євро-2024. Днями синьо-жовті зіграють проти Північної Македонії та Мальти, а в листопаді – гра проти Італії. Матч проти Північної Македонії 14 жовтня хоч і буде домашнім для збірної України, але тільки формально. Цього разу українці прийматимуть суперника в Празі на стадіоні «Epet Arena». Початок зустрічі – о 16:00 за Києвом. Гра пройде без кількох лідерів команди – жовтневі матчі пропустять Ярмоленко, Циганков і Лунін. А Мудрик тільки нещодавно відновився від ушкодження. А вже 17 жовтня на українців очікує виїзний матч проти Мальти. Ця команда хоч і не набрала очок у цьому відборі, але в матчі проти України неабияк «попсувала нерви» нашій команді. Враховуючи те, що наша збірна вже поступається італійцям в загальній таблиці, то в заключні три матчі нам потрібно набирати максимум очок. Адже Північна Македонія теж має сім очок, як і ми. Тож перемога дозволить нам відірватися від одного переслідувача. Й обов’язково перемагати Італію в останньому матчі. Бо навіть якщо італійці ще раз втратять очки в матчі проти Англії, у них на один зіграний матч менше. Я вже неодноразово писав про цей відбір на Євро-2024 і ще раз хочу побажати нашим хлопцям перемоги (а краще три) і найголовніше, здобувши позитивний результат у першому матчі, не розслаблятися і виходити на другу гру більш вмотивованими, адже сила проявляється на довгих дистанціях.

47

13.10.2023 — № 41 (70)

Golden

Beauty

ǰȳȒȥȡȗ ȘȞȎȟȡ ǯȡȒȪ ȘȞȎȟȜȬ ȞȎȕȜȚ ȕ

Golden Beauty

ǽȞȜȝȜțȡȱȚȜ Nourishing Pumpkin Facial

UItrasonic cavitation

Far Infrared Sauna

LED Light Therapy Facial

Oxygen Mask Facial

Chemical Peels

Vacuum massage

Deep Pore Cleansing

Microneedling

Pressotherapy

Wood Theraphy

Custom Fatial

Body Wrap

Eyelash Lifting Facial massage

Radio FPT

Waxing

Golden Beauty %\ +U\VW\QD .O\P

goldenbeauty.com

ǿșȳȒȘȡȗ ȕȎ țȎȚȖ ǰȳȒȟȘȎțȡȗ Țȓțȓ

48

Історія

surma.com.ua

Що означає для України вислів Наполеона: географія – це доля?

Петро Масляк, Київ, «Сурма»

В

ійна московії проти України призвела до багатьох речей, які вимагають нашого національного переосмислення. І одним із них є практично невідомий українському загалу вислів Наполеона: географія – це доля. Звичайно, говорячи про це, а за ним назирці ходило два чоловіка, які записували все, що мовив цей геній, Наполеон не мав на увазі Україну. Він говорив взагалі, про те, що підходить до будь-якої країни і людини. Але нині виявилося, що саме до України цей вираз століттями пасував і особливо пасує в наш час, а ми про нього нічого не знаємо. То що ж хотів виразити Наполеон цією короткою дефініцією? Все дуже просто. Долю будь-якої держави, на його думку, визначає її географічне розташування. Тобто, в яких природних умовах вона перебуває, які держави і народи її безпосередньо оточують, який ресурсний потенціал вона має для власного розвитку тощо. Відносно природи і природних ресурсів в України все гаразд. Навіть більше того. На думку німецьких кліматологів, Україна розташована в тій частині нашої планети, яка має найкращі природні умови для життя і господарської діяльності людини. Ці вчені навіть визначили область нашої держави і мі-

сто, де весь комплекс природних умов є найсприятливішим. Це Вінницька область і її місто Немирів. Україна також розташована на ділянці Європи з найскладнішою геологічною будовою, що визначає унікальне багатство нашої держави практично на всі види корисних копалин. Найоптимальнішими у світі для землеробства є і ґрунти України. Відомо, що еталон найродючішого ґрунту планети, який нині є в Паризькому музеї ґрунтів, взятий в самому центрі України, на її Правобережжі. І тут нетерплячий читач зауважить, а як же це так. Ще до початку широкомасштабного вторгнення московії на нашу землю і навіть до анексії Криму і початку воєнної інвазії московії на Донбасі у 2014 році Україна вже була найбіднішою державою Європи. Як так може бути? То що ж тоді, виходить, що Наполеон помилився? Нічого такого. Наша біда саме в нашому географічному розташуванні, тобто розміщенні в безпосередньому сусідстві з московією. І це понад 2500 кілометрів кордону, а якщо нині сюди ще додати тисячу кілометрів фактично окупованої нею Білорусі, то масштаби географічного сусідства справді вражають. Водночас московія з самого власного виникнення використовувала безпосереднє сусідство з Україною для перманентної агресії проти сусідки в усіх можливих сенсах, включно з військовою. Так, якщо фізико-географічне розташування України є вкрай сприятливим для її розвитку, то політико-географічне можна назвати вкрай несприятливим. І цей останній чинник, як показують реалії нашого життя, нині є визначальним. Використовуючи просторово-територіальну близькість з Україною, московія вже понад 300 років дестабілізує всі сфери суспільного життя нашої держави і нації. В наш час це відбувається через

Allroad Logistics Inc. Тракова компанія запрошує на роботу ВЛАСНИКІВ ТРАКІВ на локальні та довгі дистанції. Вчасна оплата Хороші умови Вигідна співпраця allroadlogisticsin@gmail.com

№ 41 (70) — 13.10.2023

Тел. 708-261-2884

три основних чинники. Перший – це створення олігархічної системи в нашій країні, яка повністю пов’язана в один соціально-економічний і політичний організм з такою ж системою в московії. Злі язики говорять, що всі українські олігархи є агентами кремля. У це нескладно повірити, оскільки без благословення москви в нас останні 30 років нічого не відбувалося. Другий – так звана УПЦ московського патріархату. Через цю сатанинську церкву, філію РПЦ в Україні, з нашої держави викачувалися багато мільярдів доларів. Ті ж злі язики плещуть, що жоден піп цієї, з дозволу сказати церкви, не міг не бути агентом ФСБ, а інакше він не був би призначений в ту чи іншу парафію. Третій чинник – це величезна кількість агентів кремля на всіх ієрархічних і територіальних рівнях влади в Україні. Від самої гори до самого низу. Від самого низу – до самої гори. І завданням всіх цих трьох чинників було і є не давати Україні розвиватися, насаджувати скрізь корупційні схеми, викачувати з України величезні гроші до московії. Звідки ж така нестримна й невситима ненависть до України, постійне намагання не дати не те що розвиватися українцям, але й жити їм. Якщо в минулі часи московити намага-

лися все це завуалювати розмовами про «дружбу», «братерство», «один народ» тощо, то нині під час московсько-української війни їхні пропагандисти відкрито і відверто заявляють про те, що їхнім завданням є знищення держави України і української нації як таких. Витоки цієї страшної ненависті є історико-генетичними. За часів Руси чотири українських князівства – Волинське (Володимирське), Галицьке, Київське і Переяславське задля отримання данини з диких племен московитів-андрофагів, які жили в лісах і болотах центральної московії, вирішили збудувати там чотири

Ñõóäíåííÿ íàçàâæäè корекція раціону допомога у розладі харчування рецепти правильного харчування збирання продуктової корзини

Àíàñòàñ³ÿ 312-874-9824

Історія

13.10.2023 — № 41 (70) міста-фортеці. Тоді в Європі дуже цінували шкірки хутряних звірів, насамперед горностаїв і соболів, які у величезній кількості водилися в лісах угро-фінських племен меря, мещора, мурома, ерзя тощо. Волиняни спорудили Володимир, який московити нині називають Владімір, кияни – Ярослав, нинішній московський Ярославль, галичани – костромський Галич, а переяславці – Переяслав на землях ерзі, який нині відомий як Рязань (Ерзянь). Русини навіть річки назвали по-своєму. Тому серед низки угро-фінських назв типу москва, калуга, кострома, тверь, тула, вологда тощо, в московському Ярославлі протікає київська річка Либідь, а в Рязані переяславська річка Трубіж. У цих чотирьох містах-фортецях жило декілька сотень молодих чоловіків-воїнів на чолі із синами київських, галицьких, волинських, переяславських князів. Ці молоді чоловіки місцевих угро-фінів андрофагів, тобто людоїдів, і за людей не мали. Але природа брала своє. Їм були потрібні жінки. І вони брали місцевих угро-фінок кожен стільки, скільки могли подужати. Від цих шлюбів народжувалися метиси, як майбутні нинішні московити. Величезна кількість метисів. Сини князів теж собі брали жінок угро-фінок. Саме вони і прививали своїм дітям ненависть до русинів-українців. Тому Андрій Боголюбський, московський князь, нащадок сина київського князя і місцевої угро-фінки ще до монгольської навали спалив такий ненависний йому Київ. І в 2022 році угро-фіни з московії прийшли до Києва вчергове захопити й зруйнувати його. Річ у тім, що відтоді питома вага угро-фінської крові у московитів за останні понад 700 років сильно зросла. Генетичний механізм перетворення угро-фінів андрофагів (за Геродотом) абсолютно той самий, що й перетворення індіанських племен Мексики з індіанців на нинішніх метисів мексиканців. Так само з Іспанії прийшло декілька сотень конкістадорів, які спорудили свої міста-фортеці і назвали їх так, як називалися міста, звідки вони прийшли – Малагою, Валенсією, Мадридом, Кордовою тощо. Так само вони вважали місцевих індіанців дикими племенами. Так само вони брали данину золотом з них. Так само вони брали собі в наложниці сотні індіанок і від цих шлюбів народжувалися тисячі і тисячі метисів. Так само ці метиси нині ненавидять Іспанію і різниця з Україною лише в географії. Іспанія, на щастя для неї, безпосередньо не межує з Мексикою. Завершення війни, навіть неминучий розпад московії кардинально не змінять ситуацію. Угро-фінська московія все одно на північному сході безпосередньо межуватиме з Україною. Враховуючи ментальність цьо-

го народу, не важко передбачити, що з часом вони знову почнуть «збирати землі». Як показує історія це «добровільне» приєднання до московії сусідніх народів завжди відбувається шляхом агресивних воєн. Водночас агресивність цієї країни буде на дуже високому рівні. Як бачимо після розпаду Радянського Союзу вона постійно зростала, допоки не призвела до масштабної війни з Україною. І цю війну не важко було передбачити. По-перше, зник пом’якшувальний вплив цивілізованіших, ніж московити, народів Балтії, України, Грузії, Вірменії тощо, які почали витрачати цивілізаційну енергію на будівництво власних держав. По-друге, в московії різко зросла питома вага агресивного первинного угро-фінського субстрату. Треба завжди пам’ятати, чому московити-андрофаги є такими, якими є, тобто неймовірно жорстокими,

лукавими, брехливими. Цивілізовані європейські народи й особливо їхні керівники з огляду на власне генетичне походження і виховання просто не здатні осягнути, що люди, які схожі на них зовні, належать за власною ментальністю до людей кам’яного віку. Вони здатні брехати просто у вічі, не червоніючи і відстоювати власну брехню іншою брехнею. І так без кінця і краю. І причина тут криється в тому, що пращурами московитів ще нещодавно, в історичному сенсі, були людоїди (за Геродотом, батьком історії, андрофаги). Нині на це вказують розкопані археологами на землях центральної московії залишки розщеплених в пошуку кісткового мозку вперемішку кістки тварин і людей біля поселень. Ті ментальні особливості, які нині демонструють московити в України під час війни, а також на світовій

(773) 692-1010

арені у спілкуванні з іншими народами, саме й притаманні для народів, пращури яких ще порівняно нещодавно були канібалами. В основі цієї ментальності лежить ставлення до людини, як до витратного матеріалу, тобто м’яса. І хоча нині вони вже людей не їдять, підсвідоме ставлення до собі подібних як до їжі все ще залишається. У такий спосіб Наполеон, враховуючи особливості нашого географічного розташування, рекомендує нам не розслаблятися і після війни збудувати стіну, яка б відгородила нас від московії, на кшталт тієї, яка відгороджує Ізраїль від арабських держав, США від Мексики чи КНДР від Республіки Кореї. Особливості генетики московитів не дають нам підстав сподіватися, що вони в найближчий історичний період зміняться на краще.

УСІ ПОСЛУГИ БЕЗКОШТОВНІ

КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА ДОПОМОГА З ЗАЯВКАМИ

ОФІСИ Центральний оф с 2456 W Chicago Ave, Chicago, IL 60622 з понед лка по п'ятницю - 10АМ-4РМ

ПРОГРАМА ДОПОМОГИ НА ХАРЧУВАННЯ (SNAP) МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ (MEDICAID) ФІНАНСОВА ДОПОМОГА ДОКУМЕНТИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ДОЗВОЛУ НА РОБОТУ НОМЕР СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ (SSN)

Українська Греко-Католицька Церква св. Йосифа Обручника 5000 N Cumberland Ave, Chicago, IL 60656 з понед лка по четвер - 10АМ-4РМ Українська В зант йсько-Католицька церква Непорочного Зачаття 116 E Illinois Ave, Palatine, IL 60067 понед лок та середа - 10:00AM-4:00PM Українська Православна Церква св. Петра Павла 8410 W 131st Street, Palos Park, IL 60464 понед лок та середа - 10:00AM-4:00PM

ДОДАТКОВІ ПОСЛУГИ КОНСУЛЬТАЦІЇ ІММІГРАЦІЙНОГО АДВОКАТА КУРСИ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ (ESL) ДОПОМОГА ЛІТНІМ ЛЮДЯМ ДОПОМОГА У ПРАЦЕВЛАШТУВАННІ

Контакти

49

Український Православний Собор св. Андр я Первозваного 300 E Army Trail Road, Bloomingdale, IL 60108 четвер - 10:00AM-4:00PM Кредитна сп лка Самопом ч 50 W Dundee Rd, Wheeling, IL 60090 понед лок та четвер - 10:00AM-4:00PM

(773) 692-1010 info@welcomeukraine.us www.welcomeukraine.us

50

Літературна сторінка

surma.com.ua

№ 41 (70) — 13.10.2023

Сміх для всіх Володимир Гребенюк, Жашків «Сурма»

***

– В нього, це скажу вам я – Чокнута уся сім’я! – Звідкіля ти знаєш, Гнат? – А я його рідний брат...

***

Ну й прислів’я «раша» має: «Гарно там, де нас немає»... Дійсно, це звучить не марно: Там, де їх немає – гарно!

***

А я помітив давно це Вмерти і не жити... За вихідні – встигаю все, Окрім відпочити...

І кінчається на "Ба"?» –Це є – коник стрибунець! – Диви – вгадав! Молодець! ***

Вчора на пляжу Марат Задивився на дівчат... І тут – сонячний удар! Оце тобі Божий дар... Просто його «сонце» радо Їло чебурек позаду...

***

Перший урок... Вчителька: – Діти! Ви не забули нічого за літо? Відповідь може давати будь-хто. Діти всі разом до неї: – Ви хто?

***

***

Просив мій чоловік, Антон, Зварити курячий бульйон... А що робити я не знаю – Сусідка їх не випускає...

***

*** ***

В лісі ми відпочивали І пригоду таку мали: Коли ми відкрили пляшку – Замовкла зозуля-пташка... ***

– Пам’ятаєш – я кричала, Що знайшла ключі тут Алла? – Пам’ятаю добре, Міла! – А куди я їх поділа? ***

– В мене такі зуби, кажу, Як в бобра! Хочеш – покажу? – Що – такі міцні? Так, Рая? – Ні... їх тільки два я маю... ***

– Знаєш, куме, Василя – Терпіти не можу! – Що – ти, куме, так, як я Винен йому гроші? ***

У геніїв, кажуть, Катя, Має бути безлад в хаті! Зайшов я у свою хату – Та я ж – Енштейн! Що й казати! ***

– Головний в сім’ї – це я! Зрозумів мене ти, Вова? – Тату, мама про це зна? – Т-с-с...мамі – ані слова... ***

Ось наречений наречену Виносить з РАЦСу на руках! Вона йому на вушко: – Женя... Це холостому життю – крах... Ми одружились, дам пораду – Давай на шию пересяду...

Гарний такий, як мопед! Де узяв такого він? Мені жалко, як свого! Ну, я йому і сказав: – Не лишай! Вкрадуть його! – Хай крадуть... Ну... я і вкрав...

В аптеці чув розмову – клас: – Відхаркувальні є у вас? – Аякже, є! Це тет-а-тет: Будь ласка – путлєра портрет! Німець каже: – В мене фрау, Наче та стеблинка... А француз: – Мадам у мене, Немов соломинка... Українець: – Господь з вами Таку «фрау» мати, Щоб у ліжку ту «мадаму» Граблями шукати!.. ***

Зробили уроки!!! Мама – захрипла, Тато – напився, бабуся – зникла, Дідусь – оглух, валідол – закінчився, Кіт непогано – читати навчився! ***

– Мій чоловік в своєму стилі – Це зрозуміти сил не маю: «Проси – що хочеш, моя мила, Тобі я все пообіцяю!»

***

В мене бабуся ще та... Вона мала два кота, Одного назвала – Вася! Ну, а другого – Невася... ***

Я з розумом не можу тратить гроші! Хоча трапляються товари в нас хороші! І що мені робить ніхто не знає – То грошей, а то розуму немає... ***

– Колись мене Глібом хотіли назвати, Бабуся не дала, бо будуть казати: «Гліб-хліб, ти, Гліб-хліб, ти, іди до нас гратись!» – Отак з нього будуть усі прозиватись! На вулицю вийти тепер я боюся: Назвали – Антоном! Спасибі, бабуся!

***

Їм бутерброд з ікрою... відчуваю – Життя вдалося в мене значить, Рая! В наступному я році, щоб ще їв – Посаджу, мабуть, більше кабачків... ***

Скажи мені про все сам! Краще буде жити нам! А то я додумаю – Гірше буде, думаю...

***

– Подарунок я поклав В новий рік коханій Під ялинку... хтось казав, Що так модно, Саня... – Ну, і що, вона взяла – І радості крики? – Вона його не знайшла... Ліс такий великий!

***

–У мене син! У нас є син! Сім доньок і, нарешті – він! – На кого схоже щастя це? – Ми не дивились на лице...

***

***

Йду з сокирою в руці, З посмішкою на лиці... В нас на танцях у селі Появились москалі... ***

Баба дідові говорить: – Діду, думка мене морить – У нас будуть діти, Стас! – Знаю...– пенсія ж у нас... Прийшов на торт до мене гість... Згадав – солодкого не їсть І він не дуже затужив, Узяв цей торт – і посолив... ***

***

Якось бабка мужика Взяла в парку за бока: – Розгадаєш ти загадку – Я твоя! Тобі на згадку! «Зелененька і стрибає, Задні ноги довгі має, Починається на "Жа"

***

Батька в лікарню приймали, Сина, що привіз, питали: – Халат, тапки є у вас? – Є. – А ковдра і матрас? – Є й подушка і відро – Все ось в ящику «добро». – Ну, а хто це стоїть з вами В білому халаті? Мама? – Ні. (Почухав синок ніс) Це я лікаря привіз... Про всяк випадок… не знаю – Є тут лікар, чи немає...

*** ***

На відео Вова зняв День учителя! Як знав... Ніби він дивився вдаль – В нього золота медаль!

Запитує в дружини Гнат: – А 10-ть літ тому назад – Ти пам’ятаєш, як жили! Які щасливі ми були! – Та 10-ть років назад ми Геть не були знайомими! – А я про що, любов моя! Про це і кажу, Галю, я...

Петро кумі питання ставить: – Тебе, крім грошей, щось цікавить? Відповідай і не тягни! Кума: Звичайно – де вони?! ***

Ставить кум велосипед Біля магазину, блін...

–Ой! Падає зірка, кохана! Загадуй бажання, жадана! – Щоб ми одружились відразу! – Назад полетіла... зараза... Про автора: Володимир Гребенюк – композитор, поет, пісняр, Заслужений працівник культури України.

13.10.2023 — № 41 (70)

51

52

Берегиня

surma.com.ua

СУРМА ДБАЄ НЕ ЛИШЕ ПРО ДУХОВНУ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ПОЖИВУ ДЛЯ НАШИХ ЧИТАЧІВ, А Й ПРОПОНУЄ СМАЧНІ РЕЦЕПТИ ВІД МАЕСТРО УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ ЄВГЕНА КЛОПОТЕНКА.

УКРАЇНСЬКІ ТРАДИЦІЇ. МАЧАНКА ПО-БОЙКІВСЬКИ З КОПЧЕНИМИ РЕБЕРЦЯМИ ТА СМЕТАНОЮ Помітно холодніше, і виникає бажання з’їсти щось гаряче і поживне. Щоб зігрітися цієї осені, приготуйте традиційну бойківську страву – мачанку. Це щось середнє між супом і підливою, вона густа за консистен-

цією завдяки додаванню борошна і сметани та дуже смачна. Мачанку часто варять на основі грибної юшки, але я пропоную вам більш святковий варіант, з копченими реберцями та свинячою вирізкою. З таким роз-

№ 41 (70) — 13.10.2023

кішним обідом ніяка осіння хандра вам не страшна. ЩО ТАКЕ БОЙКІВСЬКА КУХНЯ ТА МАЧАНКА Бойки – це етнографічна група, що мешкає в українських Карпатах та частково на території Підкарпатського воєводства у Польщі. Гірський ландшафт, складний клімат та особливий стиль життя сформували їхню самобутню культуру та кухню. Бойківська кухня заснована на використанні простих, доступних інгредієнтів: того, що можна було зібрати або виростити в горах. Серед автентичних страв: будз, затирки, книші, ощипки та багато інших оригінальних назв. Щодо мачанки, то назва страви імовірно походить від дієслова «мачати». Сучасною мовою мачанку можна було б назвати соусом, через її густу текстуру. У бойківській кухні «мачанки» – це швидше певний тип страв, схожих за консистенцію та способом приготування. Це дуже проста у приготуванні страва – все, що вам потрібно – якісні продукти, трохи часу і натхнення. ІНГРЕДІЄНТИ 200 г копчених ребер 2 літри води 200 г свинячої вирізки 1 цибулина 2 ст. л. смальцю 3 ст. л. борошна ни можуть бити як самостійною стравою, так і гарніром або інгредієнтом для супу. Особливу популярність мають звісно на Полтавщині. Готувати галушки можна не лише з пшеничного, але й з житнього, гречаного та навіть вівсяного борошна. ІНГРЕДІЄНТИ 200 г білокачанної капусти 300 г квашеної капусти сіль за смаком 2 цибулини 3 ст. л. олії для смаження 200 г пшеничного борошна сіль за смаком 20 г пшеничного борошна для підпилу

ЯК 100 РОКІВ ТОМУ. М’ЯКІ ТА НІЖНІ КАПУСТЯНІ ГАЛУШКИ ВІД ЄВГЕНА КЛОПОТЕНКА Теплі, ніжні та м’які українські галушки здатні не лише швидко втамувати голод, але й подарувати нам особливе відчуття домашнього затишку. Ця проста їжа з доступних інгредієнтів так подобалася нашим предкам, що страва збереглася донині. Приготуйте разом зі мною галушки, але не прості, а капустяні. За моїм рецептом вони

виходять м’якими, ніжними та мають приємну кислинку завдяки додаванню квашеної капусти. ЩО ТАКЕ ГАЛУШКИ Галушки – це традиційна українська страва, що готується з відвареного тіста, без начинки та подається із засмажкою з цибулі та інколи сала. Во-

100 г сметани сіль за смаком перець за смаком 2-3 гілочки кропу для подачі КРОК 1 У велику каструлю наберіть 2 літри води, додайте 200 г нарізаних копчених реберець та варіть їх 15-30 хв до утворення бульйону. КРОК 2 1 цибулину очистьте від шкірки та наріжте кубиками, 200 г свинячої вирізки також наріжте кубиками. На сковорідку додайте 2 ст. л. смальцю, розігрійте та обсмажте нарізану цибулю з вирізкою кілька хвилин, поки м’ясо не побілішає. КРОК 3 Обсмажену вирізку та цибулю додайте в бульйон з копчених ребер і проваріть 10 хв. КРОК 4 На окремій сухій сковорідці обсмажте 3 ст. л. борошна кілька хвилин, постійно помішуючи, щоб воно не пригоріло. КРОК 5 До бульйону додайте обсмажене борошно, 100 г сметани, поперчіть за смаком та за потреби досоліть. Для подачі посипте мачанку нашаткованим кропом. смаження, добре її розігрійте та обсмажте нарізану цибулю до золотавого кольору. КРОК 3 Відварену капусту поріжте ножем на дрібніші часточки, так, щоб вам зручно було замісити з нею тісто. КРОК 4 У велику миску додайте подрібнену капусту, половину обсмаженої цибулі, 200 г борошна, сіль за смаком та замісіть тісто.

КРОК 5 Сформуйте руками приплюснути овальні галушки, вагою приблизно 40 г кожна. А щоб тісто та готові галушКРОК 1 ки не прилипали до робочої поверхні – 200 г білокачанної капусти помий- присипте її борошном, 20 г буде досить. те, висушіть рушником та нашаткуйте. У велику каструлю наберіть води, КРОК 6 доведіть її до кипіння та посоліть. ДоУ велику каструлю наберіть водайте в киплячу воду 200 г нашатко- ди, посоліть та доведіть до кипіння. У ваної білокачанної капусти та 300 г киплячу воду обережно викладіть гаквашеної капусти. Варіть 50 хв, потім лушки та варіть їх 10 хв на середньозцідіть всю воду і дайте капусті трохи му вогні. Готові галушки відцідіть від охолонути. води та прикрасьте другою половиною раніше обсмаженої цибулі з олією. КРОК 2 2 ріпчасті цибулини очистьте від Смачного! лушпиння та наріжте кубиками. На Підготувала Діана Царук. Джерело: https://klopotenko.com/ сковорідку додайте 3 ст. л. олії для

53

13.10.2023 — № 41 (70)

TRATTORIA PEPPINO RESTAURANT Ресторан європейської кухн в Чикаго. Ун кальний та привабливий нтерʼєр, велика к льк сть посадочних м сць. Р зноман тне та банкетне меню, приватна к мната для святкування: ВЕСІЛЛЯ ДНІВ НАРОДЖЕННЯ ХРЕСТИН КОРПОРАТИВІВ

СВЯТКУЙ ОСОБ ИВІ МИТІ З НАМИ

УНІКАЛЬНИЙ ІНТЕРʼЄР

СМАЧНА ТА РІЗНОМАНІТНА КУХНЯ

ВЕЛИКИЙ БАНКЕТНИЙ ЗАЛ

Також додатково можна замовити музику, д -джея, декорац ї столу

7440 W North Ave Elmwood Park, Illinois 708 453 2155

54

surma.com.ua g o" w w

№ 41 (70) — 13.10.2023

ǝǒǗǘǍǙǍ Ǐ ǐǍǔǒǟDŽ

¯®¢­Å²¼ ±¢®Æ ¤ ­Å §°®¡Å²¼ ´®²® ­ ²¥«¥´®­ ² ­ ¤Å¸«Å²¼ § ¯®¢­¥­³ ² ¡«¨·ª³ ­ ¬ ­ H PDLO XDXVDPHGLD#JPDLO FRP ¡® ­ ²¥«¥´®­ Рű«¿ ²®£® ¿ª ¬¨ ®²°¨¬ ì® § ¯®¢­¥­³ ´®°¬³ ¬¨ §¢Ó¿¦¥¬®±¿ § ¬¨ ² ¢¨¸«¥¬® ­¥®¡µÅ¤­³ ´®°¬³ ¤«¿ ®¯« ²¨ § ¯Å¤¯¨±ª³ BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB

ǟǍ ǚǍ

­®¬¥°Å¢ BBBBB ­®¬¥°Å¢ BBBBB ­®¬¥°Å¢ BBBBBB 1$0( BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB $''5(66 BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB 3+21( BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB (0$,/ BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB 3$<0(17 Ð 3OHDVH FKHFN RQH &$6+ BBBBBBB &$5' BBBBBBBB &+(&. BBBBBBBB =(//2 BBBBBBBB BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB

773-818-7712

uausamedia@gmail.com

ЗАБИРАЄМО ПОСИЛКИ З ВАШОГО ДОМУ, БЕЗ ДОДАТКОВОЇ ОПЛАТИ

Виклик кур’єра за номером телефону

312-404-1923 дзвінки та смс

ПРИ ПОШКОДЖЕННІ ПЛІВКИ ПЕРЕВІРЯЙТЕ ВМІСТ ПОСИЛКИ

DOLYNKA.com

www.

CHECK THE PARCEL WHEN THE TAPE IS BROKEN

55

13.10.2023 — № 41 (70)

UNIVERSE CARRIER

UNIVERSE CARRIER

це логістична компанія, яка за 12 років свого існування, зарекомендувала себе як конкурентоспроможний лідер у сфері перевезень, створений задовольняти запити клієнтів.

Ми використовуємо новітні, високоякісні технології та інноваційне обладнання. Наш відданий персонал та професійні водії надають широкий спектр транспортних і логістичних послуг. Universe Carrier має найбільш розгалужену транспортну мережу, що забезпечує надійну своєчасну доставку товарів (перевозимо через 48 континентальних штатів, Аляску та Канаду).

WWW.UNIVERSECARRIER.COM 14351 WEBER DR, HUNTLEY, IL 60142

Наша формула успіху полягає у спілкуванні, якісному плануванні та сильному бажанні розвивати наш бізнес і відносини з клієнтами через партнерство, покращуючи транспортні рішення та послуги. Ми на 100% підтримуємо своїх водіїв і маємо найновіші та найбезпечніші вантажівки. Використовуючи запатентовану технологію, ми можемо оптимізувати режим обслуговування, який найкраще відповідатиме вашим потребам, і забезпечити активне відстеження кожного відправлення. Ми завжди раді бачити у своїй команді водіїв з досвідом, а також без досвіду, адже у нас є програма тренування, де ви можете швидко навчитись і стати невід’ємною частиною нашої компанії.

Працювати з нами - це зростати щодня!

56

surma.com.ua

№ 41 (70) — 13.10.2023

773-634-0492 4136 United Pkwy, Schiller Park, Chicago 60174 info@ua-resistance.org natalie@ua-resistance.org

Скрізь плач, і стогін, і ридання, Несмілі поклики, слабі, На долю марні нарікання І чола, схилені в журбі. Над давнім лихом України Жалкуєм-тужим в кожний час, З плачем ждемо тії години, Коли спадуть кайдани з нас

Ті сльози розтроюдять рани, Загоїтись їм не дадуть. Заржавіють від сліз кайдани, Самі ж ніколи не спадуть! Нащо даремнії скорботи? Назад нема нам воріття! Берімось краще до роботи, Змагаймось за нове життя! (Л. Українка)

Ñëàâà Óêðà¿í³! Ãåðîÿì ñëàâà!