"Сурма" – українська незалежна газета. №65-2023 by SurmaNewspaper

УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА

ВИХОДИТЬ ЩОТИЖНЯ

№ 36 65 | 8 ВЕРЕСНЯ 2023 | USA, UKRAINE

Поранений

ВОЇН потребує

Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин №17 ▶ стор. 4

ДОПОМОГИ у поверненні до життя

Вибори – це призначення, мир – це війна. Дурисвіти ▶ стор. 12

Зустріч з конгресвумен Марсі Каптур у Чикаго ▶ стор. 14

Детальніше читайте на 2 стор. SURMA, 5050 N. Cumberland Ave., Ste 18-S, Norridge, IL 60706, uausamedia@gmail.com

БУДЕМО ВДЯЧНІ ЗА ПІДТРИМКУ РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ «СУРМА» ISSN 2832-4676

UA-USA ⁄ Події

Руслана Романюк, Чикаго, «Сурма»

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

Поранений воїн потребує допомоги у поверненні до життя

е – Андрій Марунчак. Йому – 31 рік. Він родом із Калуша Івано-Франківської області. Молодий, красивий, розумний, добрий, працьовитий. За освітою – інженер-технолог із дипломом Львівського політехнічного університету. Працював за фахом у рідному місті. Після смерті батька був опорою для матері, яка є інвалідом ІІ групи, був підмогою для сестри та її сім’ї. Сам Андрій також не міг похвалитися абсолютним здоров’ям, оскільки мав проблеми зі слухом (чув на 40 відсотків лівим вухом і на 70 відсотків правим), через що був визнаний непридатним до служби в армії. І навіть на час воєнного стану. Однак статус комісованого не завадив тому, що в січні 2023 р. Андрій отримав повістку до війська. Як це не прикро, але можна уточнити: військові особи, причетні до мобілізації, перестріли хлопця на вулиці і жодних його пояснень про стан здоров'я не слухали, одразу забрали і завезли до військкомату. Так Андрій Марунчак опинився на війні. Він служив командиром бойової машини розвідувального взводу 3-го механізованого батальйону. Навіть при своїх проблемах зі здоров’ям намагався бути максимально корисним, чесно і самовіддано обороняючи рідну землю. 26 липня нинішнього року, воюючи на Запорізькому напрямку, Андрій отримав важке мінно-вибухове поранення. Йому ампутували праву руку і праву ногу. Серйозних пошкоджень зазнала і ліва нога, однак її вдалося врятувати. Ще більш серйозних травм зазнали органи черевної порожнини. Андрій переніс уже десятки операцій. Стосовно слуху, то лівим вухом хлопець не чує узагалі, правим – на 30 відсотків. За словами медиків, стан його важкий, але стабільний.

ОСЬ ЩО РОБИТЬ росія З НАШИМИ ЛЮДЬМИ!!! ОСЬ ЩО РОБИТЬ росія З НАШОЮ УКРАЇНОЮ!!! ТАКЕ НЕ ПРОЩАЮТЬ!!! КАРА ЗА ЦІ ЗЛОЧИНИ МУСИТЬ ПРИЙТИ!!! І вона прийде. Але про кару будемо говорити пізніше, а поки що ми повинні згуртуватися і відкрити свої серця для допомоги важкопораненим воїнам у їхньому поверненні до повноцінного, наскільки це можливо, життя. Після отриманих травм Андрій Марунчак був доставлений у госпіталь до Дніпра. Там, коли прийшов до свідомості, попросив у когось телефон, аби подзвонити до мами, до сестри. Старша на одинадцять років Ірина працювала на той час у Польщі, однак залишила все, розуміючи, що мусить бути поруч із безпорадним у своєму стані братом. Тепер вони обоє перебувають у лікарні в Києві. Зараз обговорюється можливість забрати Андрія Марунчака на лікування і протезування до Сполучених Штатів Америки. Це – доволі дороговартісний процес. Але реальний з нашою з вами допомогою, з нашою з вами фінансовою підтримкою. Андрій дуже хоче жити і працювати. Він виношує мрію, що з якісним про- роботи відстані, а з якісним біонічним тезом ноги зможе долати необхідні до протезом руки навчиться керувати комп’ютерною мишкою і повернеться до своєї професії, яку дуже любив. ДАВАЙТЕ ДОПОМОЖЕМО АНДРІЄВІ ЗДІЙСНИТИ ЙОГО МРІЇ! Кожна ваша пожертва – це в результаті шанс для Андрія Марунчака приїхати до Америки, про що ми обов’язково розкажемо на сторінках газети «Сурма». У банку «Самопоміч» ВІДКРИТО РАХУНОК за номером 190448, на який ви можете скласти свої фінансові пожертви ДЛЯ АНДРІЯ МАРУНЧАКА, для його подальшого лікування і протезування в США. Крім того, в Чикаго гроші можна занести до офісу компа-

нії DOLYNKA Ukrainian-American consulting за адресою 5050 N Cumberland Ave., Norridge, Il., 60706, де встановлена спеціальна скринька для збору коштів для Андрія Марунчака. Якщо вас цікавить більш детальна інформація про стан здоров’я воїна, про можливість надання йому допомоги, звертайтеся до його землячки пані Лесі (проживала у Калуші в одному будинку, в одному під’їзді з родиною Марунчаків) за телефоном 312731-9214, яка тримає постійний зв’язок із сестрою і мамою пораненого воїна. Ворогу – не пробачимо! Бійцеві – допоможемо! Любов і добро творять дива!

08.09.2023 — № 36 (65)

ɔɘɤɘɧɑɢɳɤɘΟɠɥɤɨɪɢɳɨɩɓɥΟ ɪɠɧɑɼɤɝΟɓΟɮɝɠɑɔɥ ПЕРЕКАЗ ГРОШЕЙ В УКРАЇНУ ТА БУДЬ-ЯКІ ІНШІ КРАЇНИ СВІТУ

ЦІНИ ЗА ПЕРЕКАЗ ГРОШЕЙ В УКРАЇНУ

ǉǠǙǑ

ǆǜǘǑǟǑ

НАШІ ЛОКАЦІЇ: 1 &80%(5/$1' $9( 1255,'*( ,/ ǋǪǩ ƾȂǞǮ $0 30 Ǎǯǝ ǉǡǠ $0 30

10 East Huron St., Chicago, IL 60611 312-888-2263, 312-888-2277 голосовий автовідповідач: 312-642-4388 факс: 312-642-4385, e-mail: gc_usc@mfa.gov.ua телефон в разі загрози життю чи загибелі громадян України: 312-536-9418 ГРАФІК ПРИЙОМУ ГРОМАДЯН: понеділок, середа, п’ятниця (09:00-13:00) та (15:00-17:00) вівторок, четвер (09:00-13:00)

Пропозиції та скарги про роботу консульства: www.mfa.gov.ua/gromadskosti/elektronne-zvernennya

1 5DQG 5G 3DODWLQH ,/ ǋǪǩ ƾȂǞǮ $0 30 Ǎǯǝ ǉǡǠ $0 30

773-600-2727 • www.dolynka.com

ĘìæĨðäé$ • • • • • • • •

Чистка та обстеження зубів Невідкладна стоматологічна допомога Лікування кореневих каналів Видалення зубів Невидимі брекети Зубні коронки та мости Зубні імплантати Відбілювання зубів

Address: 8441 W Lawrence Ave, Chicago, IL 60656 Phone Number: (773) 589-1400 Website: www.totalcaredentalchicago.com

ĂíèóċåĨĬěċ íîìíìħéóċĊ$ • •

$99 - спеціальна пропозиція для нових пацієнтів, включає обстеження та рентген Спеціальна знижка на будь-яке лікування, яке не покривається страховкою.

Політика ⁄ Геополітика

Назар Мухачов, Київ Головний редактор газети «Сурма»

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин №17

робітництво дає змогу кожній зі сторін виконувати свої конкретні завдання. Ключові висновки зустрічі: ЗУСТРІЧ ЕРДОГАНА І ПУТІНА 1. Співпраця Туреччини і московії буде зростати – за словами Ердогана, зараз товарообіг становить 62 мільярди доларів, проте його потрібно збільшити до 100 мільярдів. 2. Створення «газового хабу» на території Туреччини – для забезпечення Туреччини та подальшого перепродажу третім країнам. За словами путіна, Ердогану вже передано «дорожню карту» проекту. 3. Спроба створити «зернову угоду», але без України. За словами путіна, в росії цього року буде великий урожай – 130 млн т зернових, із яких 60 млн т може піти на експорт. Альтернативний план кремля передбачає, що Катар скуповуватиме в московії мільйони тонн зерна, яке перепро4 вересня відбувалась зустріч «заклятих друзів» дуватиме Туреччині за певну комісію, а вже тур– президента Туреччини Реджепа Ердогана та пре- ки далі відправлятимуть його покупцям у найбідзидента московії путіна. Фактично йдеться про зу- ніші країни світу. стріч голів двох геополітичних центрів, тому вона В інтересах москви – витіснити з угоди Україє досить визначальною для геополітики загалом ну, створити альтернативний зерновий коридор та війни в Україні зокрема. й водночас «зламати» частину санкцій. Саме тоОкремою важливою передумовою для зустрі- му кремль обстрілює ракетами й атакує дронами чі стало попереднє розширення блоку БРІКС, до українські зернові термінали, чорноморські та дускладу якого входять Бразилія, росія, Індія, Китай, найські порти, погрожує суднам, що прямують в ПАР. Результати саміту можна вважати китайською Україну. перемогою. Ердоган поки що стоїть на позиціях «відновленНа «важкому» дискусійному обговоренні, оголо- ня Чорноморської зернової угоди», проте формушення результатів якого двічі переносились, таки лює це не настільки однозначно – «уникнути крибуло ухвалено рішення про включення нових чле- зи з постачанням зерна в найбідніші країни». На нів – із січня 2024 року до складу БРІКС увійдуть пропозиції Ердогана щодо посередництва у відновАргентина, Єгипет, Іран, Ефіопія, Саудівська Ара- ленні угоди путін відреагував досить мляво. Чевія та Об’єднані Арабські Емірати. рез що напрошується висновок, що москва не пеРішення про розширення Сі Цзіньпін назвав «іс- решкоджатиме вивезенню українського зерна тільторичним», адже Китай (і не тільки) бачить БРІКС ки за дуже специфічних обставин. Однією з яких геополітичним союзом на противагу «колективно- можуть бути «мирні перемовини», куди активно му Заходу» на чолі зі США. схиляють Україну, не надаючи необхідної кількоПопри те, що Лула да Сілва – президент Бра- сті озброєння та техніки. зилії – є «ліваком», пов’язаним із глобалістами, а 4. Окрім зустрічі президентів, відбувалась також Індія старалась тримати проамериканську сторо- зустріч голів центробанків, головною темою яких ну, розширення таки погодили. І тут варто зазна- стало використання національних валют для товачити, що хоча розширення включило в себе 6 дер- рообміну. Черговий удар, після розширення БРІКС жав, заявок на вступ до БРІКС було подано 23. Ге- та повільного збільшення впливу китайського юаополітична ситуація стрімко змінюється, світ вже ня, по домінуванню американського долара. не буде таким, як раніше. Ердоган має важелі тиску на путіна, адже ТуТуреччина на чолі із Ердоганом з одного боку реччина залишається одним із небагатьох каналів є членом НАТО, але з іншого – сам Ердоган пере- зв’язку московії зі світом – в питаннях економіки, буває в стані глибокого протистояння із глобаліс- енергетики, туризму (через турецькі аеропорти ротами-транснаціоналами. І для того, щоб вистояти, сійські громадяни можуть летіти в будь-яку частивін, на превеликий жаль, змушений «маневрувати», ну світу). На жаль, для нас, українців, зараз Ердозокрема і щодо відносин із путінською московією. ган сам потребує підтримки з боку путіна. ГеопоЯкщо переглянути спільну пресконференцію літична шизофренічна реальність. Ердогана та путіна, навіть не надто досвідченому Зустріч Ердогана з путіним відбувалася напеглядачу впаде в око напруженість між ними. Проте редодні саміту Великої 20-ки в Індії, який також попри напруженість, взаємну недовіру та глибинне матиме значний вплив на подальші геополітичні протистояння між ідеологіями «масковскава міра» катаклізми. Саміт G-20 відбуватиметься у Нью-Дета «пантюркізму» (відродження Османської імперії лі 9-10 вересня. на базі Туреччини як лідера мусульманського світу), Ердоган та путін змушені взаємопідсилювати ВІДСТАВКА РЕЗНІКОВА – одне одного. В кремлі не забули історії з повернен- ПРИЗНАЧЕННЯ УМЄРОВА ням командирів «Азову» в Україну, а в Анкарі – як Відставки та призначення Зеленським високопутін «летів», але так і не прилетів до Туреччини. посадовців досить часто нагадують старий радянДипломатичні «уколи», так би мовити. Які не за- ський анекдот про студентський гуртожиток: «Заввадили обом президентам вжити формулювання тра буде відбуватись обмін постільної білизни. 1 по«про добросусідство і дружбу». верх міняється з 3-м, 2-й – з 4-м». У турків і росіян – лише ділові, прагматичні відМіністр оборони Олексій Резніков нарешті піносини, чітке розуміння того, в яких випадках спів- шов у відставку. Чомусь не у СІЗО, до свого ексза-

ступника В’ячеслава Шаповалова і керівника закупівельного департаменту Богдана Хмельницького. Він у нас «державник», он як його Верховна Рада оплесками проводжала! Але, якщо точніше, то Резнікова «нарешті пішли», проте не з метою притягнути до кримінальної відповідальність за злочинну діяльність із закупівлями на 10-ки мільярдів гривень («яйця по 17», «літньо-зимові» куртки, неякісні бронежилети, вегетаріанські сухпайки за ціною стейків), чи за злочинну бездіяльність в окремих питаннях оборони України (відсутність закупівель та окремих життєво необхідних видів забезпечення). Зараз цар Володька, той що не болотний, а кварталівський, вирішує подальшу долю яйценосного Олексія – чи перечекати, чи призначити послом у Велику Британію (ключового партнера України!). Заміна Резнікова першочергово має саме політтехнологічний характер. Зеленський повним ходом готується до виборів. Резніков наскрізь погруз в мільярдних корупційних скандалах, стягнув на себе велику кількість інформаційного негативу. А це означає, що в межах зомбоелекторальної стратегії Єрмака і його політтехнологів, для того, щоб українці готові були споживати «голограму Голобородька. Версія 2.0», необхідно використати міф «цар – хороший, бояри – погані». І частину бояр суворо «покарати» – послами кудись відправити. Як, до прикладу, колишню генпрокурорку Ірину Венедіктову – у Швейцарію. Де її було затримано при спробі проведення фінансових операцій по депозитних рахунках колишнього Credit Suisse (нині під контролем UBS Group AG), на які накладено фінансовий моніторинг Міністерства фінансів США. Проте згодом відпущено – через наявність дипломатичного імунітету «послиці». На зміну «рішалі» Резнікову, який був «своїм» і для Зеленського, і для Порошенка, приходить Рустем Умєров. 5 вересня Верховна Рада України відправила у відставку Олексія Резнікова, який обіймав посаду міністра оборони з 4 листопада 2021 року. Його наступником, як очікувалося, мав стати колишній голова Фонду державного майна Рустем Умєров, чию кандидатуру запропонував президент України Володимир Зеленський. У середу, 6 вересня, парламент ухвалив рішення про призначення Умєрова на посаду міністра. Призначення підтримали 338 народних депутатів. Один нардеп утримався, жоден не проголосував проти. 21 депутат не брав участі в голосуванні. Цікава одностайність в парламенті, відразу навіює думки про видатні досягнення новопризначеного. На посаду керівника міністерства оборони воюючої України Рустем Умєров перейшов із посади голови Фонду Держмайна (ФДМУ). Головною

08.09.2023 — № 36 (65)

,% - - % - # ( ) !' '* * ' % * ' '* * ) % ) ' '* * ( * ' * * ' * ' * * '* ' &* "* ' * ! &* * &* '( * ' & * * * ' &* * * * ' # & * &* ' ' * *' $

,- - # -( (-% - " - % & -

) ' * * ' * &* & &* * ' * ' * * * * ( ' ) ' * * ' * &* &* ( % * & * ' & * * * ) $ &* &* &* ' * *

,- - % ,- $ ( - * ) ! - +-$ $'

= = $ = = (!' = = " '!$ = = = /=543.-<21+=54=5 ;7309:=/= =-4= = 68,47+=7+= 3.-<2;=/= =* **=-4= = = = (# &" $ = = ! = ) = %&&! = = = /=543.-<21+=54=5 ;7309:=/= =* **=-4= = 68,47+=7+=3.-<2;=/= =-4= = =%= " '!$ = = ' = &%SP '=( ! H'S = =

Політика ⁄ Геополітика

роботою ФДМУ, особливо починаючи із каденції Володимира Зеленського, став тотальний розпродаж всього, що ще не встигли «прихватизувати». У своєму душевному пориві «продати все в Україні» Умєров відзначався «геніальністю» – на старті переговорів про зернову угоду продати ВСЕ наше зерно Туреччині! Входив Рустем Умєров також до «плеяди миротворців» – переговорної групи, що засідала спочатку в Мінську, а згодом у Стамбулі, де вже ледь не підписали «договорнячок» з путіним. Для тих, хто забув, нагадаю: 29 березня 2022 року в Стамбулі Давид Арахамія вже озвучував абсолютно неприйнятні для України пункти домовленостей. На пресконференції із Арахамією виступав також Мустафа Джемільов, радником якого колись був Рустем Умєров. І якби не позаплановий приліт прем’єра Бориса Джонсона в Київ із подальшим «вкладенням пістонів» Зеленському, то мали б ми вже путінський мир в Україні. Такі речі забувати не можна. Шукаючи інформацію про нового міністра оборони, почав вивчати його біографію. Рустем Умєров розпочав кар’єру в компанії lifecell, обіймаючи різні керівні посади з 2004 до 2010 року. З моменту заснування компанії і до 2015 року її власником був Рінат Ахметов. За абсолютно випадковим збігом обставин саме Рустем Умєров ще до повномасштабного вторгнення був посередником під час врегулювання конфлікту між Банковою (Офісом Президента) та Ахметовим. Врегулювання видалось успішним, адже згодом навіть на посаду прем’єр-міністра України заступив колишній топ-менеджер Ріната Леонідовича – Денис Шмигаль. Кадри вирішують все, так би мовити. Проте не «Ахметовим єдиним». Головними пропагандистами тотального розпродажу України виступають «перспективні молоді обличчя», вигодовані на жирні транснаціональні гранти. Рустем Умєров брав активну участь у різноманітних проектах і студентських спільнотах: Канадсько-українська парламентська програма, Американо-українська програма лідерства, Європейський молодіжний парламент, Європейський студентський форум AEGEE, Саміт «Форум майбутнього», Європейська асоціація студентів-юристів. Депутатом Верховної Ради Рустем Умєров став від партії «Голос», на чолі якої був Святослав Вакарчук. Проте останній достроково відмовився від мандату депутата після того, як проголосував за розпродаж української землі та надр. Спонсорами Вакарчука ЗМІ неодноразово називали Віктора Пінчука та Михайла Фрідмана. До речі, в 2015 році власником lifecell стала турецька компанія Turkcell, акціонером якої є «Альфагруп» Фрідмана. Як все переплетено… Проте Рустем Умєров став не простим ґрантоотримувачем, а заснував разом із братом інвестиційну компанію ASTEM і благодійний фонд ASTEM Foundation. Посередництво при передачі ґрантів від транснаціональних донорів до українських активістів. Головним «досягненням» Рустема Умєрова на посаді голови ФДМУ називають «рекорд десятиріччя» – за вісім місяців 2023 року Фонд наторгував на 2,5 млрд грн. Проте, є два «але». Перше – це не рекорд, адже в 2021 році ФДМУ під керівництвом Дмитра Сенниченка «наторгував» 5,1 млрд грн, тобто 3,1 за аналогічні 8 місяців. Друге – йдеться про тотальний розпродаж державної власності, під час якого спиртові заводи чи рекреаційні ресурси з розряду «Українських Мальдів» на Житомирщині, продавались за ціною великої квартири в Києві.

surma.com.ua

Дмитро Сенниченко, до речі, зараз прекрасно проводить час в Іспанії, а в Україні він у перебуває в розшуку за підозрою у створенні злочинної організації та заволодінні коштами Одеського припортового заводу (ОПЗ) та Об’єднаної гірничо-хімічної компанії (ОГХК). В розшуку, до слова, також перебуває попередній голова Нацбанку України Кирило Шевченко, призначений на посаду теж Володимиром Зеленським. Проте Кирило Шевченко обрав для проживання не Піренеї, а Австрію. Сумнівне, м’яко кажучи, підсилення для Міноборони воюючої України, яке погрузло в корупційних скандалах. Замість Умєрова ФДМУ буде очолювати Ольга Піщанська, колишня голова Антимонопольного комітету. Діяльність Антимонопольного комітету в країні, де монополізовано майже все, особливо енергоринок, є не надто задовільною. Проте Ольга Піщанська в очах Володимира Олександровича Зеленського має дуже велику перевагу – її сестра Світлана Піщанська є директором італійської фірми, що управляє віллою сім’ї Зеленських в Італії. Професіонали з великої літери «п». АРЕШТ КОЛОМОЙСЬКОГО

Арешт Ігоря Коломойського став подією, мабуть, не менш гучною, ніж відставка Резнікова. Творець «Слуги Народу», який за допомогою «1+1» фактично виростив «голограму Горлобородька», в 2019 році в інтерв’ю Дмитра Гордона називав перемогу Зеленського «своєю із Аваковим перемогою». І тут таке… В суботу Служба безпеки України, Бюро економічної безпеки та Офіс генпрокурора вручили олігарху Ігорю Коломойському підозру за статтями 190 та 209 Кримінального кодексу: шахрайство та легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом. Шевченківський райсуд Києва обрав олігарху Ігорю Коломойському запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із можливістю внесення застави в розмірі майже 510 мільйонів гривень. Проте не варто поспішно говорити про «ніж Зеленського в спину Коломойського». Є велика кількість деталей, які невідомі громадськості. А саме в тих деталях і ховається «диявол». Наталія Мосейчук, топ-ведуча «1+1», яку впевнено можна називати «українською скабєєвою», ще не почала інформаційних атак в бік Зеленського. Та й «1+1» поки мовчить.

№ 36 (65) — 08.09.2023 Підозрілий та недовірливий український люд відразу подумав, що в такий спосіб Ігор Валерійович хоче уникнути зустрічі з американською Фемідою – екстрадиції в США. Де на Коломойського та його бізнес-партнера Геннадія Боголюбова заведена низка кримінальних справ та заарештовано чимало майна. Як зазначається в позовах американського Мін’юсту, у США соратники Коломойського й Боголюбова, Мордехай Корф і Уріел Лейбер, працюючи з офісів у Маямі, створили мережу юридичних осіб, як правило, під назвами з варіаціями слова «Оптима», для подальшого відмивання незаконно привласнених коштів та інвестування їх. Вони придбали нерухомості й підприємств по всіх США на сотні мільйонів доларів, включно з майном, що підлягає конфіскації: офісна вежа, відома як 55 Public Square у Клівленді, офісна вежа в Луїсвіллі, відома як PNC Plaza, і офісний парк у Далласі, відомий як колишня штаб-квартира CompuCom. Сукупна вартість будівель перевищує 60 мільйонів доларів, вважають у Мін’юсті США. 21 травня 2019 року «Приватбанк» звернувся до Канцелярського суду американського штату Делавер із позовом про відшкодування збитків, яких, як вважає банк, він зазнав у результаті різних протиправних дій. Ці дії, вважає «Приватбанк», вчинені проти нього його колишніми власниками – Ігорем Коломойським і Геннадієм Боголюбовим, – а також їхніми наближеними особами Мордехаєм Корфом, Хаїмом Шошетом та Уріелом Лейбером і компаніями, зареєстрованими ними у США. Загалом у позові йдеться про «відмивання грошей» протягом майже 10 років загальним обсягом у 470 мільярдів доларів – тобто майже 13 річних бюджетів України. «Приватбанк» у позовній заяві стверджує, що Коломойський і Боголюбов є бенефіціарними власниками або мають контроль у кількох фірмах, зареєстрованих у США. І ці компанії нібито брали участь у відмиванні грошей, які виводились із «Приватбанку». Загалом ідеться про десятки активів: феросплавні й металургійні заводи, комерційну нерухомість і готелі. Наприклад, завдяки грошам із «Приватбанку» одна з компаній, Optima Ventures, стала найбільшим власником комерційної нерухомості в американському місті Клівленд. Найбільше майна в Коломойського і Боголюбова «Приватбанк» виявив у штатах Огайо, Іллінойс і Техас. Коломойський і Боголюбов заперечують звинувачення і стверджують, що купили об’єкти у США на гроші від продажу свого сталеливарного бізнесу. Під час засідання Шевченківського суду про обрання запобіжного заходу для Коломойського з’явилась інформація про те, що нібито Коломойський має українське громадянство. Яке свого часу із великим інформаційним піаром забрав президент Зеленський (таким чином вивівши Коломойського з-під дії законів про олігархів). Проте цю інформацію згодом було спростовано Сергієм Лещенком, «видатним антикорупціонером», радником Офісу президента. Хай там як, головна інтрига полягає в тому, чи використають кримінальні справи проти Коломойського в Україні для уникнення його екстрадиції в США, чи ні. В США Коломойському інкримінують відмивання 5 млрд доларів, а в Україні – 15 млн, що становить 0,2% від американського обвинувачення. Ситуація із екстрадицією до США, в якій опинився ще один «український» олігарх Дмитро Фірташ, показує, що американська юстиція дуже вперта та послідовна у своїх діях…

08.09.2023 — № 36 (65)

Війна

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

Визволення Харківщини у вересні-жовтні 2022 року: перша річниця переможного Слобожанського наступу ЗСУ

ік тому, 6 вересня 2022 року, Збройні Сили України почали наступ у Харківській області. Під час Харківської наступальної операції до першої декади жовтня підрозділи Сил оборони України розгромили та дезорганізували частини російських окупантів, просунувшись на відстань до 145 кілометрів, звільнивши територію площею до 11500 км2 і визволивши понад 500 населених пунктів. Стрімкий успіх наступальної операції в Харківській області вдалося забезпечити завдяки ретельному плануванню та підготовці сил і засобів, проведеним у режимі надзвичайної секретності. Важливу роль у створенні сприятливих для українських Збройних Сил передумов початку наступу відіграла вдала інформаційно-психологічна спецоперація, під час якої впродовж серпня в українських та світових медіа широко обговорювався наступ Збройних Сил України на Херсонському напрямку. Повіривши у реальність потужного наступу Сил оборони України на Херсонщині і не помітивши зосередження українських сил для наступу на Харківщині, російські окупанти перекинули з Харківської до Херсонської області частину своїх підрозділів, зокрема 1-шу гвардійську танкову армію. Відчутне ослаблен-

ня окупаційних військ на Слобожанщині стало одним із визначальних факторів успіху наступу ЗСУ. Ще однією запорукою успішних дій Сил оборони України стала тактика маневрового наступу, під час якого підрозділи українських Збройних Сил, що наступали, не зосереджувались на захопленні населених пунктів, а обходили їх, створюючи для ворога загрозу оточення. Українські воїни на легких бойових бронемашинах з рівнораменними білими хрестами на бортах стрімко долали значні відстані, просуваючись углиб оборони противника і змушуючи його похапцем відступати. Перший етап Харківської наступальної операції почався 6 вересня і тривав до 14 вересня 2022 року. Впродовж нього Сили оборони України почали стрімкі масштабні наступальні дії у напрямках на міста Балаклія, Ізюм і Куп’янськ. Вже 7 вересня захисники України деокупували Балаклію, а за кілька днів, 10 вересня, визволили Ізюм та Куп’янськ. 12 вересня підрозділи десантно-штурмових військ ЗСУ встановили контроль над селом Богородичне та містечком Святогірськ Донецької області. Станом на 13 вересня бійці Сил оборони України визволили всю тимчасово окуповану територію Харківської області до річки Оскіл.

У ті славетні дні мережу облетіли сотні фотографій та десятки яскравих відеороликів про те, як українські воїни визволяли захоплені російськими окупантами села та міста Слобожанщини, та як зі сльозами радості на очах зустрічали їх місцеві мешканці. Найзнаменитішим із них стало, мабуть, відео з Балаклії, на якому бійці ЗСУ зривають рашистський плакат, під яким увесь час окупації був портрет Тараса Шевченка і його пророчий вірш. І вам слава, сині гори, Кригою окуті. І вам, лицарі великі, Богом не забуті. Борітеся — поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая! Одночасно впродовж 11-13 вересня захисники України розпочали наступ у напрямку на північ від Харкова, визволивши населені пункти Липці, Глибоке, Стрілечу, Малі та Великі Проходи, Козачу Лопань та інші. Наступ Сил оборони України на цьому напрямку завершився виходом на лінію міжнародно визнаного державного кордону між Україною та російською федерацією. Надалі, форсувавши до 17-18 вересня річку Оскіл та створивши плацдарм на її лівому східному березі, 21 вересня підрозділи Сил оборони України почали другий етап Харківської наступальної операції. У його межах до 13 жовтня

2022 року захисники України визволили 99 населених пунктів і вийшли на рубіж Ямпіль, Торське, вздовж річки Жеребець, Андріївка, Дворічне. Одним із помітних моментів цього етапу наступу українських Збройних Сил на Слобожанщині стало визволення 1-2 жовтня 2022 року міста Лиман Донецької області. Деокупація Лимана стала потужним ударом по російській пропаганді, яка після проведення незаконної імітації референдуму з включення міста до складу російської федерації вже встигла проголосити, що Лиман буцімто назавжди став російським. Ще більшим і далеко не першим ударом уже по всій російській загарбницькій армії та державі-агресору російській федерації став вимушений і подекуди хаотичний та мало не панічний відступ збройних сил рф з території Харківської та почасти сусідніх Донецької та Луганської областей. Саме поразка армії росії на Харківщині наочно засвідчила, що російські окупанти вже неспроможні тримати навіть пасивну оборону і змусила російського диктатора владіміра путіна оголосити проведення мобілізації в рф. Звитяжне визволення Харківщини у вересні – жовтні 2022 року надихнуло українців до посилення збройного опору агресору й упевнило світ у неминучій перемозі України. Автор: Антон Печерський. Джерело: АрміяInform (https:// armyinform.com.ua/2023/09/06/).

08.09.2023 — № 36 (65)

Війна ⁄ Події

серпні російський гелікоптер Мі-8 з екіпажем приземлився на один з аеродромів України. Там пілот здався в полон українським військовим разом із транспортом.

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

Спецоперація «Синиця»: розповідь пілота, який привіз Мі-8 в Україну

з українськими спецслужбами та виявив бажання перелетіти в Україну. «Я ухвалив рішення не брати участь у злочинній війні проти України ще в грудні 2022 року. Поштовхом до такого рішення стало повне розуміння всього, що відбувається. Я розумів, що ця війна – це жорстокий злочин і вирішив, що не буду брати в ньому участі. В росії у мене залишився власний літак, хороша зарплата, дві квартири, майже пенсія. Зараз для мене це не Спецоперація під кодовою назвою важливо. Головне – не воювати проти «Синиця» стала безпрецедентною, до України», – заявив російський пілот. того ж, внаслідок якої наша держава Кузьмінов за званням є капітаном, отримала російський гелікоптер Мі- а за посадою – командиром гелікопте8 та технологічне обладнання на йо- ра Мі-8. Так, 28-річний російський піго борту. За інформацією ГУР МО, це лот служив у 319-му окремому вертовже суттєво вплинуло на боєздатність літному полку армійської авіації росії ворожої авіації. – військовій частині 13984 із пунктом 5 вересня відбулася пресконферен- постійної дислокації у приморськоція за участю представників Головно- му краї рф. го управління розвідки Міністерства Він уточнив, як саме зміг зв’язатись оборони України Андрія Юсова та Ар- з українською воєнною розвідкою. тема Шевченка, а також російського «Я був підписаний на сторінки командира вертольота Мі-8 Максима ГУРу в соцмережах, там були контакКузьмінова. Під час заходу озвучили ти. Я звернувся туди і ми почали сераніше невідомі деталі спецоперації. кретну переписку. Українські агенти Зокрема, Андрій Юсов повідомив, не нав’язували рішення, це рішення що процес тривав пів року з моменту, було моє, мене ніхто не примушував. коли Максим Кузьмінов сконтактував Десь пів року ми будували маршру-

ти, думали, як краще і безпечніше все організувати, і 9 серпня 2023 року все сталося», – пояснив Кузьмінов. Він розповів, що 9 серпня о 16:30 злетів з аеродрому «курск». У районі н. п. шебекіно летів уже на наднизькій висоті у режимі радіомовчання. Під час перетину кордону по вертольоту відкрили вогонь зі стрілецької зброї: на думку Максима, це були росіяни.

Представник ГУР МО України Андрій Юсов нагадав, що згідно із законом, Україна виплатить пілоту грошову компенсацію, гарантує безпеку йому і членам його сім’ї, а також надасть право вибору щодо подальшого місця проживання і роботи. «Зараз Максим вільна людина у вільній країні. Він розмірковує про намір долучитися до Сил Оборони України і далі протидіяти російській агресії. Але це буде його рішення – людини, яка зробила свідомий вибір», – наголосив Андрій Юсов. Кузьмінов розповів, що до проведення спецоперації виконував завдання в російському війську: він перевозив особовий склад та вантажі. Це відбувалося переважно на території рф, але іноді й на тимчасово окупованих територіях Україні, зокрема він бував у Маріуполі та Бердянську. Пілот запевнив, що не обстрілював територію Під час атаки Кузьмінов зазнав по- України. ранення в ногу. Зрештою, відлетів на Також пілот додав, що з росії вда20 кілометрів від кордону та призем- лося вивезти і його батьків, вони підлився в узгодженому місці. Інші двоє тримали рішення сина взяти участь у членів екіпажу почали поводити себе спецоперації ГУР МО. агресивно, вибігли з вертольота та поДжерело: пресслужба ГУР МО бігли в бік кордону. Як відомо, їх доУкраїни. велося ліквідувати.

УВАГА! МЕДИЧНІ ФАХІВЦІ!

США передали Україні військову допомогу не на 60, а на 19 млрд доларів

інтерв’ю Укрінформу вже колишній міністр оборони України Олексій Резніков заявив, що Україна отримала від США військової допомоги на суму понад 50, майже на 60 млрд дол. О. Резніков: ОВТ – озброєння та військова техніка. Ми отримали в грошах зброї та техніки різної, патронів, снарядів та пострілів, я думаю, під 100 мільярдів. Лише від США – понад 50 мільярдів, вже до 60 доходить. Ця заява не відповідає дійсності. З початку широкомасштабної агресії росії 24 лютого 2022 р. до 1 вересня 2023 р. вся військова допомога, яку адміністрація Дж. Байдена пообіцяла (has committed) поставити Україні, склала трохи більше 43 млрд дол. Фактично на 1 вересня 2023 р. адміністрація США поставила Україні військову допомогу на 19,3 млрд дол. Ця сума складається з таких складових: – військова допомога, передана Україні каналом PDA, але врахована за завищеними цінами, склала 24,0 млрд дол.; – завищення цін на військову допомогу, надану Україні каналом PDA

у 2022–2023 рр., за повідомленням заступника прессекретаря керівника Пентагону Сабріни Сінгх, становило 6,2 млрд дол.; – таким чином, військова допомога, передана Україні каналом PDA, врахована у цінах, коректних з погляду міністерства оборони США, склала 17,8 млрд дол.; – військова допомога, передана Україні каналами USAI і FMF, за даними Державного департаменту США, склала 1,5 млрд дол.; – військова допомога, передана Україні каналом ленд-лізу, склала 0 дол. У такий спосіб, вся військова допомога фактично передана США Україні з 24 лютого 2022 р. до 1 вересня 2023 р., склала: – не заявлений О. Резніковим обсяг у 50–60 млрд дол., – не обіцяний адміністрацією Байдена (на 29 серпня 2023 р.) обсяг у 43 млрд дол., а фактично передану Україні допомогу в 19,3 млрд дол. США. Автор: Андрій Ілларіонов. Джерело: https://aillarionov. livejournal.com

08.09.2023 — № 36 (65)

Політика ⁄ Війна

Василь Лаптійчук, Київ, «Сурма»

surma.com.ua

Вибори – це призначення, мир – це війна. Дурисвіти відносинах, демонструючи готовність до, здавалося б, безмежних компромісів, «аби не було третьої світової», росіяни закономірно переходять у наступ. І наступатимуть, доки відчуватимуть страх, слабкість і готовність поступатися. Якщо ви боїтеся війни, то вона йде до вас.

з 2 до 10 вересня рф призначила «вибори» на окупованих частинах Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Подія, власне, не варта уваги, проте вказує на деякі речі. 1. Розтягнутість у часі дозволить організаторам обдурити навіть кремль, показавши вочевидь дуже завищену кількість тих, хто з якоїсь причини прийде на «дільниці». Те, що «члени виборчої комісії» разом із солдатами обходять домівки на ТОТ, щоб виявити охочих, і виділення цілого тижня на «вибори», аби встигнути завезти масовку в кожен регіон, свідчить про невтішні для окупантів прогнози явки громадян на «дільниці». Навіть масовки для ТБ бракує. 2. СБУ, яка таки добереться до списків тих, хто брав участь в організації «виборів» і прийшов «виявитись», матиме можливість збільшити перелік тих, хто буде звинувачений у тяжкому злочині проти держави. А партизани знатимуть адреси місць скупчення сепаратистів і колаборантів. 3. Головне. Кремль сам спростовує будь-яку можливість «миру» чи «перемир’я», продовжуючи наголошувати, що все те, що одного разу «зайшло» в росію, залишатиметься там навіки. Власне, москва сама заткнула рота своїм західним пропагандистам і симпатикам разом із Папою Римським на Заході і Сході, які вважали, що з агресором можна вести якісь перемовини. «Вибори» лише підкреслять безальтернативність поразки рф на території України й руйнації держави-агресорки як умови припинення війни й настання миру. Національна особливість агресора – брехати. Про мир він говорить лише тоді, коли йому стає скрутно, і лише для того, щоб віроломно приготуватися до наступного етапу агресії.

***** ШОВІНІСТИ ПРОСЯТЬ ВОГНЮ На замовлення адміністрації путіна науковий керівник факультету світової економіки й світової політики НДІ Вищої школи економіки Сергій Караганов спеціально для російського президента підготував таємну доповідь, про яку стало відомо. Доктор економічних наук Караганов більше відомий не науковими дослідженнями, а радикальними заявами й закликами до знищення України. Можливо, «витік» інформації про таємну доповідь санкціонував сам кремль, щоб зайве полякати й так наляканих, про-

№ 36 (65) — 08.09.2023

те тенденція у намірах москви заслуговує на увагу. Доповідь лише ніби як легалізувала те, що насправді росіяни вже й так почали робити. За аналізом цього та інших матеріалів, а також змін у діях рф щодо низки країн світ виходить, що москва переходить до реалізації двох геополітичних або геостратегічних доктрин, безпосередньо пов’язаних з війною в Україні: 1. Надання ядерної зброї та\або технологій країнам, виразно ворожим до США, НАТО й Заходу загалом, щоб зробити опонентів стратегічно вразливими й змусити їх займатися проблемами власної безпеки, а не допомагати Україні (наприклад, після набуття ЯЗ та її носіїв Іраном і низкою інших країн світу включно з Латинською Америкою Вашингтон мав би припинити надавати Україні засоби ППО, а зосередитися на власному захисті). 2. Завдання по території сусідніх з Україною країн, на території яких розташовані значні логістичні центри, ракетних ударів, з метою їхнього пошкодження й знищення об’єктів самої військової допомоги Україні. «Реакція» Румунії на вибух на румунській території російського БПЛА лише надала росіянам упевненості в правильності ухваленого рішення. Американська неурядова дорадча компанія RAND якраз перед цим оприлюднила дослідження, в основі якого були висновки, що країни Центральної Європи, у разі завдання по них російських ракетних ударів, не будуть вступати у війну з рф, аби не спровокувати «третю світову». Водночас, заклик Караганова завдавати ядерних ударів по країнах Центральної Європи, очевидно, й використовується, аби ще більше налякати європейців і НАТО. Для остаточного страху МЗС рф ще має відкликати з деяких країн ЦЄ російських дипломатів, що для тамтешніх громад мало б означати – вони вже стали ціллю для російських ракет. За умов, коли Захід вичерпав власні санкційні можливості й толерує росію в міжнародних організаціях і, фактично, в міжнародних економічних

***** ГІПОТЕТИЧНА ПОРАЗКА УКРАЇНИ В ІСТОРИЧНІЙ ПЕРСПЕКТИВІ. НАСЛІДКИ Поразкою України можна було б вважати ситуацію, відповідно до якої за результатами війни москва продовжила б контролювати будь-яку частину території України і/або Київ мусив би виконати будь-який політичний ультиматум кремля (обмеження права на міжнародні відносини, скорочення армії, відведення військ, зміна законодавства тощо), тобто частково втратив би суверенітет. У разі успіху російської агресії це стало б лише початком нової епохи війн, коли задля контролю над ресурсами планети або задля поширення власного світогляду країни світу почали б розглядати одне одного як потенційні воєнні опоненти або союзники. Слабші шукали б сильного союзника, усі б озброювалися й шукали ядерну зброю. Для значної (переважної?) кількості країн світу доцільним став би союз із державою або блоком держав, які довели, що можуть перемагати, не бояться воювати й ладні заради перемоги піти на все. У разі успіху російської агресії в Україні країни світу «потягнуться» до того, хто може й здатен воювати й перемагати. Хто не рахується з втратами й уміє перетворити державу на воєнний табір для досягнення нацією визначеної мети. Хто має ядерну зброю, але не боїться воювати. Хто «чхав» на статути, угоди й конвенції заради перемоги. Такою була б реальність.

Насамперед виграють великі ядерні держави з авторитарними режимами, здатні швидко мобілізувати суспільство й ні з ким не радитися для ефективних воєнних дій, що забез-

печили б перемогу. Військово-політичний блок НАТО з його «консультаціями», залежністю від ситуативних політичних розкладів в урядах і парламентах, з його електоральною непередбачуваністю (один Трамп чого вартий), готовністю одного члена блокувати консенсусне рішення через свої особливі відносини з агресором та інтерес до сусідньої території не лише втратив би привабливість, а й став би посміховиськом на тлі союзів, де рішення ухвалюються й виконуються, незалежно від політичної погоди або чиєїсь окремої думки. Автократичні держави зі спадковістю влади стали б найнадійнішими оборонними союзниками, бо гарантують незмінність політики і виконання рішень. Ніхто й ніщо б не завадив десяткам держав Азії, Африки, Північної й Південної Америки й Океанії ставати союзниками надійний військових партнерів. Демократичний світ, який би віддав Україну в Європі зі страху «третьої світової», проковтне й створення російських чи китайських військових баз будь-де в світі. Союз з надійними автократичними партнерами міг би передбачати й надання новим партнерам ядерної зброї. Або, принаймні, розташування її на території сателітів, що мало б гарантувати їхню безпеку. Союз з великими авторитарними режимами обмежить суверенітет «малих» держав, деякі, прикордонні, навіть можуть розчинитися в них, і це лише зміцнить великі автократії. Багато націй замислилися б не лише про те, з ким надійніше мати військові союзи, а й про те, чи варто й надалі жити в умовах демократії, коли влада кожні кілька років міняється, й країна може переходити від однієї політичної концепції до іншої. А уряди й парламенти просто чекають чергових виборів і не хочуть дивитися далі, ніж на рік-два, до наступних виборів. На тлі перманентного хаосу в демократичних парламентах, де, скажімо, одні в разі перемоги обіцяють допомогу жертві агресії, а інші навпаки – обіцяють підтримати агресора, союз зі стабільними автократичними режимами виглядав би доцільнішим. Демократичний світ сидітиме тихо, боятиметься «третьої світової» й очікуватиме на свій закономірний кінець. Отже, зараз в Україні вирішується значно більше, ніж переділ кордону в Європі й спроба однієї нації знищити іншу. Може йтися про значно більше. У разі перемоги рф у війні з Україною демократія як принцип організації людського суспільства й людства загалом неминуче зазнає поразки, а на планеті почнеться нова епоха, схожа до тієї, яка панувала в Середні віки, коли головним зовнішньополітичним аргументом була зброя. https://t.me/Vasyl_Laptiichuk

08.09.2023 — № 36 (65)

UA-USA ⁄ Події

Марія Климчак, Чикаго, «Сурма»

«І

сторія судитиме наше покоління за те, що ми зробили чи не зробили для України», – вважає політикиня, депутатка Конгресу США Марсі Каптур. Підписуємося під кожним словом, бо усі ми несемо відповідальність за долю рідної землі. Марсі Каптур була першою лідеркою конгресу США, яка заявила з високої трибуни про підтримку України, назвавши росію країною-терористкою. «Тоді, коли ми тут, укрaїнські воїни гинуть за свободу, Україна бореться, вона вчить світ, що таке свобода!» – наголосила у своїй промові Марсі Каптур. 31 серпня в University Club of Chicago відбулася зустріч представників української громади з конгресвумен Марсі Каптур на знак вдячності і поваги за підтримку України. Модератором зустрічі була Марта Фаріон – голова Фундації Києво-Могилянської Академії в Америці, заступниця голови УККА, відділу в Іллінойсі. Марсі Каптур є цікавою політичною постаттю. Представниця Демократичної партії США та Палати представників США з 1983 року, співголова Кокусу України Конгресу США, що об’єднує 93 представників Демократичної та Республіканської партій, вважає, що світ повинен зробити все можливе, щоб надати Україні підтримку, необхідну для перемоги у війні з росією. Вона є авторкою низки законодавчих ініціатив, спрямованих на підтримку України: законопроекту, який передбачає санкції проти рф і військову допомогу Україні, співавторкою проекту резолюції Палати представників США про визнання Голодомору геноцидом українського народу (2017). У квітні 2022 року конгресменка Каптур у складі делегації Конгресу побувала у Німеччині, Польщі та поблизу українського кордону. Польщу, як приклад держави, яка надала при-

surma.com.ua

Зустріч з конгресвумен Марсі Каптур у Чикаго

№ 36 (65) — 08.09.2023

Коли мова зайшла про проекти Києво-Могилянської академії щодо освіти ветеранів, їхню психологічну реабілітацію, Марсі Каптур уважно слухала. Вона вважає, що це важлива справа: надавати під час війни увагу ветеранам, а ще співпрацювати з центрами фізичної та психологічної реабілітації ветеранів у США. «Питання психічного здоров’я має порушуватися на рівні державної політики. Я вітаю поступи у цьому напрямку, які робить Києво-Могилянська академія в Україні. Освіта – це запорука розвитку економіки держави. Вона дає змогу ветеранам отримати спеціальність та повернутися до повноцінного соціального життя», – сказала гостя. Серед присутніх – представники ради директорів та управи Фундації Ігор Дячун (УККА, відділ в Ілінойсі) і Марсі Каптур Києво-Могилянської Академії в Аметулок мільйонам біженців з України, вати насамперед Україну. Я хочу, щоб риці, Українського Конгресового коглибоко поважає, шанує за добросу- українці розуміли, що Сполучені Шта- мітету Америки, Фундації Українсідство. Зустрічі в Польщі сприйма- ти – їхня опора. Я з великою повагою ського геноциду в США, Українськола через призму особистих пережи- ставлюся до українських військових, го Інституту Модерного мистецтва, вань, коли вперше у 1973 році зі своєю до волонтерів. Захоплена їхнім героїз- Українського Національного Музею, мамою, на автівці, орендованій у Па- мом і патріотизмом», – Марсі Каптур. Українського Лікарського товаририжі, перетинали польський кордон, Ось такими є кроки сильної жінки ства Північної Америки, Катедральщоб віднайти свою родину в Украї- з польським корінням, яка знає Укра- ної школи св. Миколая, юристи, вчині. У Львові вони зустрілися з братом їну і яка розуміє українців. За плеча- телі, представники польської і білобабусі Марсі, якому судилося зазна- ми 40-літній досвід роботи на полі- руської громади. Марсі Каптур щиро ти 20-літнього ув’язнення у сталін- тичній ниві. Американці поважають її вболіває за жіночі організації, активських катівнях, де загинув також йо- за внесок у суспільство, ерудованість, но підтримує лідерство, і тому цікаго брат. Марсі мріяла побачити рідне тактовність, толерантність. У цьому вим було її спілкування з молодими село Буртин на Хмельниччині. Сюди учасники зустрічі мали змогу пере- представницями організації UWAA повернулася в 1975-му, будучи дирек- конатися. Дружня атмосфера сприя- – Ukrainian Women’s Association of тором Національного центру з урба- ла відкритому спілкуванню. America, які допомагають дітям, синізації та етнічних питань. Саме ці поОбговорювалися питання, які хви- ротам війни в Україні. їздки змінили її та назавжди пов’яза- люють конгресмвумен щодо освіти і Такі зустрічі сприяють адвокації ли з Україною. виховання майбутнього американ- політичної підтримки України, а таМине багато років, як спочатку гі- ського суспільства. «Початок нового кож демонструють вияв поваги украбридна, а згодом справжня, повно- навчального року повинен започатку- їнської громади м. Чикаго до конмасштабна російська війна прийде вати зміни в освіті у США. В одній зі гресвумен, яка роками підтримує в Україну, державу, яка, за словами шкіл мені заявили, що учні не хочуть українську громаду. Нам потрібно поМарсі Каптур, досягла за роки неза- вчити історію, бо їм нецікаво. Я запи- всякчас звертатися до своїх конгреслежності великого прогресу в еконо- тала учнів про те, чи знають вони про менів, незалежно від того, до якої помічному і політичному житті. Після свою родину, хто були діди, де працю- літичної партії вони належать, демонповернення з Європи у серпні 2022 вали, звідки походять. На превеликий струвати нашу проукраїнську єдність, року конгресменка Марсі Каптур за- жаль, ніхто не знав нічого, і після цьо- особливо тепер. просила посла України в США Оксану го я пояснила їм, що без знання істоМарсі Каптур зробила блискучу поМаркарову на танковий завод у своє- рії неможливо рухатися вперед. Осві- літичну кар’єру, пише книжки, посідає му штаті Огайо, де виробляються тан- та є визначальною у вихованні соці- високі позиції у політичних структуки Abrams та бойові машини Stryker. альної згуртованості. Щоб адаптувати рах, ухвалює важливі рішення, а най«Ми маємо усвідомити, що в Єв- молоде покоління до мінливих реалій, головніше – є однією з найактивніших ропі триває війна найбільша з часів проблем, ми повинні його виховувати, законодавців у Конгресі США, що виДругої світової війни. І тому Сполучені розповідати, передавати у спадок ро- ступають на підтримку України. Штати з нашими партнерами по НА- динні історії так, як це роблять украФотограф Тарас Небесний. ТО, в Європі намагаємося підтриму- їнці», – поділилася пані Каптур.

08.09.2023 — № 36 (65)

şŝŵŢ ũŝŦŞŰůŪŒ ş şŝŵťŲ ŭŰŧŝŲ ŵŧūŨŝ ũŢšťŴŪūŠū ŪŝşŴŝŪŪż ƶ ƍƋƄƉƋſƈƜƠƉƋ ƐƇƍŽƣƊƎƙƇƋƛ ƉƋſƋƛ

ũť ŠūůŰŒũū ŮŬŢųŔŝŨŔŮůŔş 4,0)&3831-78 ƶ ƎƌƂƓƢŽƈƢƎƏ Ƅ ſƄƜƏƏƜ ƇƍƋſƢ )/+ 8)',2-'-%2 ƶ ƑƐƊƇƓƢƋƊŽƈƙƊŽ ƁƢŽƀƊƋƎƏƅƇŽ ŢŧŠ ,)13(-%0=7-7 8)',2-'-%2 ƶ ƎƌƂƓƢŽƈƢƎƏ ƁƈƜ ƍƋžƋƏƅ ƊŽ ŽƌŽƍŽƏƢ mƕƏƐƔƊŽ ƊƅƍƇŽ| 1)(-'%0 %77-78%28 ƎƂƍƏƅƑƢƇƋſŽƊƅƆ ƉƂƁƅƔƊƅƆ ŽƎƅƎƏƂƊƏ '2% ƶ ƎƂƍƏƅƑƢƇƋſŽƊƅƆ ƌƋƉƢƔƊƅƇ ƉƂƁƎƂƎƏƍƅ

ŞŔŨŹŵŢ Əƅ ŭūŧŔş ũť ŠūůŰŒũū ŮŬŢųŔŝŨŔŮůŔş šŨż ŭūŞūůť ş ũŢšťŴŪŔŦ ŮűŢŭŔ

8YOMIRHSVJ 8VEMRMRK -RWXMXYXI -RG 2 ,EVPIQ 'LMGEKS -PPMRSMW

4 [[[ 88M1IHMGEP7GLSSP GSQ

ŤŝŭŢŒŮůŭūşŝŪŔ ſ -&,)

[[[ MFLI SVK

UA-USA

Марія Кокор, Чикаго, «Сурма»

ерква св. Миколая набула статусу головного єпархіального храму після встановлення на теренах Середнього Заходу і Заходу Сполучених штатів Єпархії св. Миколая у 1961 році. З того часу вона є осідком усіх єпархіальних єпископів – за час існування єпархії з 1961 року до сьогодні у ній правили 5 єпископів. Першим єпископом єпархії був уродженець Чикаго Владика Ярослав Ґабро. Його ініціативи зосереджувалися на релігійних покликаннях та на духовному зростанні вірних. Він також започаткував єпархіальну газету «Нова Зоря», щоб тримати зв’язок з найвіддаленішими парафіями єпархії. У 70-х роках Владика започаткував віднову катедри св. Миколая, а також нову єпархіальну канцелярію та резиденцію єпископа. На жаль, важка хвороба перервала його плани і у 1980 владика Ґабро відійшов до Отця Небесного. Цього ж року було призначено нового єпископа о. Інокентія Лотоцького, ЧСВВ, який колись був ігуменом монастиря і активним парохом цер-

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

Чи знаєте ви, що катедра св. Миколая є не лише парафіяльним храмом, а й найголовнішою церквою єпархії і осідком єпископа? кви св. Миколая в 60-х роках. Владика Інокентій зосередив свою діяльність на підтримці священичих і чернечих покликань, розвитку молодіжних релігійних організацій. Так, за час очолення Єпархії, він зорганізував кілька з’їздів «Української молоді Христові», святкування Срібного ювілею Єпархії та 1000-ліття Хрещення України у 1988 році. У 1990 році по досягненню 75-ліття єпископ Інокентій подав у відставку з посади єпископа. 1993 року було призначено нового єпископа Єпархії св. Миколая – о. Михайла Вівчара, ЧНІ. Під час перебування на посаді єпископа він зосередився на душпастирстві і парафіяльних питання катедри св. Миколая, а також зростанні української католицької церкви. Владика Михайло був дбайливим парохом катедри, особливо звертав увагу на догляд за хворими, прикутими до ліжка і нужденними. У 2000 році Єпископа Михайла було призначено єпархом Саскатунської ків забезпечував опіку над єпархією єпархії в Канаді, тому він ще кілька ро- св. Миколая, поки у 2003 році не було призначено нового єпископа Ричарда Семінака. Владика Ричард займався питаннями структуризації єпархії св. Миколая, зокрема розвитком відділів, які надавали адміністративну і фінансову підтримку єпархіальних структур. На жаль, 2016 року Владика Ричард помер після важкої і довготривалої хвороби. 29 червня 2017 року відбулася інтронізація теперішнього єпарха Єпархії св. Миколая – Владики Венедикта, МСУ. Молодий і енергійний владика зразу зосередив свої зусилля на тих ділянках, які потребували негайного реагування, а саме внутрішня і зовнішня комунікація, активізація освітнього, пасторального напрямків роботи, активного залучення мирян до служіння в Церкві. Серед багатьох ініціатив владики були: заснування Місійного Інституту, який успішно функціонує до сьогодні, відновлення Відділу Розвитку, який займається фандрайзингом та комунікацією всередині нашу віру і нашу надію на процвітаєпархії та зв’язками з іншими єпар- юче майбутнє. хіями та організаціями, заснуванням багатьох релігійних ініціатив для Просимо підтримати віднову катедри св. Миколая на www. молоді. esn-cc.org або за QR-кодом: У 2019 році відбувся запуск Капітальної кампанії для відновлення катедри св. Миколая, яка триває до сьогодні. Віднова катедри св. Миколая є дуже важливою не лише з огляду на її історичну та архітектурну цінність, а й через її значущість для Єпархії, адже вона уособлює в собі нашу історію,

08.09.2023 — № 36 (65)

Sales, Service

Mercedes-Benz

and Fleet Client Advisors

of Hoffman Estates

Mowimy Po Polsku Розмовляємо українською мовою Говорим по-русски

1000 W. Golf Rd, Hoffman Estates mercedeshoffman.com --- 847-885-7000

30 C-Class available

210 NEW Mercedes-Benz in stock

2023 Mercedes-Benz C 300 4Ma 4Matic Starting at: $48,705 MSRP MS

GLE available

Stk. M232 M232515

GLC available

2024 Mercedes-Benz Mercedes-B Benz GLE 350 4Matic 4M Starting MSRP Startin g at: $64,740 M

2023 Mercedes-Benz GLC 300

Stk. M242590

REDESIGNED dashboard MBUX Infotainment System Increased luggage capacity

GLS available

2024 Mercedes-Benz Merced GLS 4Matic GLS Starting at: $88,890 MSRP Starti S available ava

Stk. M242581

150 Certified Pre-Owned In Stock

PRE-DRIVEN VEHICLES -- OVER 300 AVAILABLE 2020 Mercedes-Benz C 300 4Matic Stk. M232022M....................$34,999

2020 Mercedes-Benz E 350 4Matic Stk PM3991. ....................$43,499

Experience ELECTRIC luxury.

2019 Mercedes-Benz G550 4Matic Stk. PM3879....................$128,999

20 Available

For Sales, Service or Parts -- 847-885-7000 : *QNH 5F +QƈOCP (UVCVGU OGTEGFGUJQƈOCP EQO : +KIIKPU 5F +QƈOCP (UVCVGU URTKPVGTJQƈOCP EQO $NN RTKEGU RNWU VCZ VKVNG NKE FQE HGG UGG FGCNGT HQT HWNN FGVCKNU

Політика

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

А що ж я чи ми можемо зробити? Сергій Медвідь, Вінниця, «Сурма»

асто можна чути «А що ж я чи ми можемо зробити?». Я нещодавно писав про те, що нам потрібно бути уважними до того, що ми кажемо і що ми думаємо, адже наше «слово» матеріалізується. Тож для усвідомлення і прикладу візьмімо слово «Влада». У розумінні багатьох влада – це ті, хто все вирішують, ухвалюють законодавчі акти і керують на рівні міста, району, області, країни і т. д. Ось людина йде за розв’язанням якогось питання в адміністрацію. При зустрічі на запитання, куди вона йде, людина відповідає «Іду до влади». І ось людина йде у будівлю з вивіскою із похиленою головою до якогось посадовця, який, можливо, випадково потрапив у це крісло, і називаючи його владою, та низько кланяючись, просить його допомогти у розв’язанні того чи іншого питання, або хоча б вислухати. Це, звичайно, якщо вас ще пропустять і вислухають... І дуже часто люди туди йдуть не з особистими проханнями, а з якимись пропозиціями, як покращити роботу тієї чи іншої галузі, як зробити щось ефективніше тощо. «Влада», вислухавши людину, щось пообіцяє, і людина виходить із кабінету радісна, бо її вислухала влада. А ви погляньте у ЗМІ, де постійно звучить: «влада зробила "те"», «влада не зробила "те"», «у кабінетах влади» тощо. Але ж це неправильно! Адже це не влада – це посадовці, найняті на службу державі через відповідні органи Владою України. А хто є влада в Україні? Ось читаємо у Конституції: «Стаття 5. Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади

та органи місцевого самоврядування». Тобто ми самі простих посадовців, які працюють на державу за контрактом, підносимо на висоту, називаємо їх владою, привчаємо їх до того, що вони стоять вище, ніж простий український народ, який і є єдиним джерелом влади, а потім запитуємо: «Чому вони так з нами поводяться і чому вони собі це дозволяють?». А все просто – ми їм це дозволили. Ми закладаємо собі у свідомість, що це «влада», потім це озвучуємо, а потім самі ж і починаємо в це вірити, зараховуючи себе до меншовартості і возвеличуючи їх – тих, кого ми ж самі і назвали «владою». А вони цим і користуються. Тож нам потрібно все це змінювати, хоча б зі зміни «Слова», і не казати, що це наша влада чи представники влади... Нумо просто називати речі своїми іменами. Ось, наприклад, посадовець такого-то рангу, який обіймає таку-то посаду, має виконувати «те-то», чи здійснив «то-то»... Заберімо тут зі вжитку слово «влада». Адже, якщо ми їх називаємо владою, то вони і відчувають себе владою, а народ там десь внизу... Тож будемо їх називати посадовцями чи державними службовцями, які мають служити державі, тобто владі, і завжди пам’ятати, що єдиним джерелом влади в Україні є народ. Тому спочатку міняймо хоч на словах щось, адже це в наших силах. Ми ж коли розповідаємо про події на фронті, то не кажемо, що влада звільнила таке-то місто, ми ж там кажемо, що це зробили ЗСУ, і конкретний військовий підрозділ із конкретними прізвищами військових. Так, тоді і є результат. Тому не ототожнюймо посадовця із владою. Посадовець є лише тимчасовим виконавцем своїх обов’язків, які мають бути чітко прописані у контракті. І все, не більше і не менше! І коли ми, народ, усвідомимо себе як єдине джерело влади, то, можли-

во, тоді й почнуться ті позитивні змі- – це коли погано згинаються ноги, руни у суспільстві, яких хоче більшість ки, десь скована шия та інше, то, можцього народу. Який, ще раз повторю, ливо, тоді, ви будете краще готуватизгідно з Конституцією України є єди- ся до старості та уже сьогодні краще ним джерелом влади в Україні. І ні- розуміти ті проблеми, із якими стихто більше, крім народу, не є владою. каються старші люди. Ось ці слова Карнегі я згадав у про***** холодному приміщенні мерії. Тож поНещодавно домовився зі знайо- думав, що скільки б ми не говорили, мим зустрітися в центрі міста. Коли в інтернеті чи на кухні, про те, що під прийшов, то його ще не було. Зідзво- час війни замість озеленення кошти нилися, як виявилося, він був у мерії і потрібно направити на оборону… То чекав там на розв’язання якогось пи- в затишку і прохолоді кабінетів ОП, тання. Я, щоб не витрачати часу да- Кабміну, адміністрацій, мерій, депуремно, вирішив зайти у мерію та зу- татських кріслах цього не зрозуміють. стрітися із ним там. І чи не краще й не дешевше усім чиПриміщення мерії після вулиці, новникам ввести в обов’язок ходити де була температура +36, відразу ж не у модних і легких футболках кольоза дверима оповило мене приємною ру «хакі», а повністю перейти на той прохолодою. По коридорах діловито одяг, який вони постачають на перепробігали працівники мерії. Жінки у дову? А щоб не забувати, що в нас війлегеньких платтячках, чоловіки у ле- на, то обов’язковим поверх уніформи, геньких штанцях і футболках, а деякі як і в хлопців на передовій, має бути навіть у стильних шортах. бронежилет. І тут можна і економиІ ось ця прохолода приміщення, ти та видавати браковані бронежилезагорілі працівники у легкому одязі ти, яких зібралося до біса на складах. відзразу ж десь створювали якусь меІ чим вища посада, тим довший дитацію… І тому, хто потрапляв сю- бронежилет. Наприклад, у міністра ди з вуличної спеки, ставало легко, і оборони бронежилет би мав бути аж хотілося думати лише про озеленен- до колін… І мав би він його знімати ня вулиць і ремонт стадіонів… І вза- лише на час сну. галі, мені здавалося, що тут розмоІ форму із зимньої на літню чи нави про війну, навіть, звучали б якось впаки всі чиновники мають також пенезвично, тому що порушували б ауру реодягати аж після того, як змінять спокою. в армії. І відчути те, що відчуває війА я згадав, як колись читав, що ськовий на передовій, коли надворі Дейл Карнегі (американський педа- вже мороз, а зимню форму ще не загог, лектор, письменник), перед тим, везли або видали неякісну… як виступати перед молоддю і говориМожливо, тоді, коли, вийшовши ти із ними про пенсійний вік, попро- на вулицю, ми побачимо масу людей сив, щоб вони принесли на заняття під час спеки в бронежилетах, то ми мотузки, а потім, щоб обв’язали себе будемо знати, що це чиновники поспімотузками навколо шиї, попід колі- шають на свої робочі місця, і повіринами, навколо тулуба тощо. мо, що вони щось роблять, щоб приІ ось так обв’язані вони мали ходи- скорити нашу перемогу? ти цілий день. Їсти, пити, справляти Адже коли ми хочемо прирівняти, свої потреби. І лише після закінчен- що корупціонер – це зрадник, а потім ня занять він дозволив їм розв’язати- виявиться, що він зрадник, але не кося. Коли його запитали, для чого це рупціонер, чи навпаки, він корупціобуло потрібно, то він відповів: «У мо- нер, але не зрадник… То тоді як його лодості, скільки б вам не розказували, судити, по якому закону? Ось і залищо таке старість, ви цього не зрозумі- шається лише один вихід – на диплоєте. А от коли ви відчуєте, що старість матичну роботу.

08.09.2023 — № 36 (65)

СПЕЦІАЛІСТ ЩО ПРАЦЮЄ ДЛЯ ВАС

НАТАЛЯ АСЕВЕДО КУПІВЛЯ ТА ПЕРЕФІНАНСУВАННЯ ЖИТЛА ВСЕ НЕМОЖЛИВЕ СТАЄ МОЖЛИВИМ ! ДЗВОНІТЬ ДО НАС З ПИТАНЬ КУПІВЛІ НЕРУХОМОСТІ ТА ОТРИМАЄТЕ ВСІ ВІДПОВІДІ В ОДНОМУ ОФІСІ

БЕЗКОШТОВНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ПО ТЕЛЕФОНУ

773-368-0123

• Індивідуальний підбір фінансування • Федеральні позики • Низькі відсотки • Позики під ремонт • Перефінансування з CASH OUT • Перефінансування без додаткових коштів NO CLOSING COST • Можливе 100% фінансування

Solution Financial Mortgage Company (NMLS ID 267469)

www.gosfmc.com

Наша адреса: УКРАЇНСЬКА ОКОЛИЦЯ 1706 W. CHICAGO AVE., CHICAGO, IL 60622 Tel.: 773-109-1950 Fax: 847-834-0106 nacevedo@gosfmc.com NMLS ID:232240

AN ILLINOIS RESIDENTIAL MORTGAGE LICENSEE

РОЗМОВЛЯЄМО УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Україноцентризм ⁄ Інтерв’ю Назар Мухачов, Київ, Головний редактор газети «Сурма»

…присплять, лукаві, і в огні її, окраденную, збудять… Т. Г. Шевченко едарма сьогоднішню зустріч починаю із цих слів Тараса Григоровича Шевченка. Також продовжується цикл інтерв’ю із розумними людьми на небанальні теми. Наразі до вашої уваги розмова з уже знайомим нашій аудиторії архієпископом Степаном, в миру – Олександром Негребецький, співкоординатором Духовної Ради Майдану. Отже, цього разу крізь призму творчості Тараса Шевченка порушимо питання української землі, власне того, за що ж воюють українці, а також багато іншого.

– Владика, вам слово.

№ 36 (65) — 08.09.2023

Архієпископ Степан: кому українська Україна крім українців потрібна? Її, окраденую, збудять... Ох, не однаково мені. Уранці сам себе почав запитувати: на нашій – не своїй…? Чому? Відколи це почалося? Окраденою – ким? Що взято, а що ще є? І що ще треба боронити, і що боронять нині хлопці на передовій, а хтось, працюючи для цієї передової. І чи тільки в кремлі сидять наші «доброзичливці»? А чи вони є ще десь? Коли сьогодні намагається подивитися, що відбувається, губишся в силі-силенній різних блогерів, експертів, політологів… Де вони вчилися, у кого – не знаю. Один одного перефразовують. Називається війна перемогою.

– Їхнє завдання відводити нас від суті, зокрема від тих сутнісних питань. – До суті ми зараз підійдемо, а нині хочу згадати таку російську фразу: «Пір во врємя чуми» – «Гуляй, Вася, наливай – чума ще десь далеко». Вперше я спробував зрозуміти тактику боротьби ще в 60-х роках. На одному диспуті в 1965-му казав: мало між собою збиратися й дискутувати, переконувати одне одного в тому, в чому кожен із нас уже переконаний. На каналі «Свій до свого по своє» – понад 60 тис. підписників, а це вже армія. Тільки очевидно, що з пасивного споглядання треба переходити до активних позицій. Насамперед, ідеться про те, щоб аналізувати, думати, шукати. Коли ти знаєш проблему, тоді можна сформулювати технічне завдання і зробити проект розв’язання політичної проблеми. Те, що я повторював уже не раз, і повторюватиму знову: у Шевченка є все, ще й на рівні метафізики. Знову ж таки – «окрадену» – перебріхана історія, неодноразово перекручена, спаскуджена церковна ідея. Не хочу переходити на персоналії й аналізувати наслідки накоєного Філаретом із Кравчуком. Попри те, що відновлюється Українська незалежна церковна ідея, в нас немає інституції, яка б сьогодні була здатна протистояти силі московських структур, зокрема настільки глибокому проникненню. От візьмімо Київ та інші міста. Річ же не тому, скільки парафій перейшло і хто як зареєстрований, а в тому, що в головах. Але це тема для окремого інтерв’ю. Нас цікавить питання історії. Наразі щось починає прокидатися. Але тільки починає. Тому що сфальшована, нав’язана історія вже давно зайшла в підсвідомість старшому поколінню. Ми це розхльобуємо. Розумієте, це я зараз говорю про одне крило. У птаха є два крила: щоб індик не літав, йому підрублюють одне крило, і він бідний крутиться – не знає, що з ним робиться. Отак і ми. Є два крила: одне – економічне, яке дає матеріальні засоби для виживання тощо, начебто, за це тільки й триває війна; друге – духовне.

– Я виріс у досить убогій хаті. Це були післявоєнні часи. У нас на кутку багато хто жив у землянках, бо все було знесено вибухами, бідували тяжко. Хоча у нас ще все було більш-менш. Були стільці та стіл, зроблені батьківськими руками, ще й навіть тапчан був, до того ж вкритий домашнім прядевом, бо баба не випускала веретена з рук. На столі – каганець з гільзи, при якому вночі читали. Але головне, що мені залишилося в пам’яті з тієї хати – навпроти вхідних дверей розташовувався великий портрет Шевченка, намальований моїм батьком. Не так запам’ятався сам портрет, як його погляд. Від цього погляду в хаті ніде не можна було сховатися: де б ти не ста у кімнаті – Шевченко на тебе дивився. Мене малого це дуже вражало. Погляд спокійний, не жорсткий, але… маєстат (велич – прим. ред.)! Пройшли роки, забулося дитинство, і хата, і портрет… Днями вночі я знову побачив цей погляд, і відразу згадалося: Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині — Однаковісінько мені. В неволі виріс між чужими, І, неоплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу — Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі. I не пом’яне батько з сином, Не скаже синові: — Молись. Молися, сину: за Вкраїну Його замучили колись. — Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні... Та не однаково мені, Як Україну злії люди – У спрощеному вигляді: національна ідея та українськи інтерес. Присплять, лукаві, і в огні

– Так. Духовне, де культура є власне наслідком певного підходу. Колись ми з тобою порушували питання «Собору» Гончара. Автор у творі питає: «А чому молодь уже пісень не співає, а лише “коробок” слухає?». Коли я в 1968 році приїхав вчителювати в село, діти ще співали, молодь ще співала на вигонах, ще була творчість. Всі не стрибали в один лад без – Ресурси аборигенів потрібні, а самі аботями. Ні, я не проти ритму чи молодіж- ригени – ні… них підходів, але що за цим стоїть далі? – Частково й аборигенів можна залу– Коли українську мелодику нам підмі- чити. Якщо не вийде так, як писала Лінили Сердючкою, Поплавським, Тіною Ка- на Костенко: «Було на світі плем’я інків, роль… ватним Потапом з його кунсткаме- було на світі – і нема…», то хоча б, щоб рою… вони лишилися горшки виносити або– Це також тема для окремої розмо- що. Чому ми виходимо до питання мави: чому і як це в глибині відбулося. Але теріального ресурсу? Адже виробництво я зовсім не про те, що щось треба забо- і кошти дають змогу робити освіту, наронити, а щось дозволити. Я за те, що уку, соціальний захист тощо. Про це таіснує властиво українське. Часом воно кож треба говорити не в останню чергу. виражається навіть у якихось дрібнич- Хоча я завжди стверджую, що спочатку ках. Покійний Максим Тадейович Риль- слово, дух, ідея, але матеріальна стороський як казав: на відіграє роль. Як парость виноградної лози, Я часто їжджу по Україні, запитую Плекайте мову. Пильно й ненастан- – чия земля, відповідають, наприклад, но «Калитчина». А я не знаю, чия то земПоліть бур’ян. Чистіша від сльози ля. І багато хто не знає, а думає, що має Вона хай буде… якийсь пай – то його земля. А він не знає, Тому коли ця мова є властиво укра- і не знає, чиї надра. Бо якийсь недолугий їнська, не тільки в лексиці, а й у фразео- конюх став в однієї пані міністром еколології – а в нас повно неукраїнської фра- гії, винюхав газові можливості, і став нарзеології, – доти вона не є метафізичним депом, змінив прізвище. Балотуючись у явищем. депутати по Богуславському округу, щоб Дорогою сюди, в автобусі, я був дуже загітувати «плебс», поставив сцену і приприємно здивований однією дрібницею: віз Жан-Клода Ван Дамма. А потім в одлюди заходять у транспорт і запитують, ній із сільрад мені кажуть, що кращого чи тут вільно. Ще рік тому ми б почули депутата на окрузі – не було. Я запитав «а тут зайнято?». Якесь пробудження, іс- чому, а він, сміючись: «Вікна в школі покри духу, відбувається. Все частіше мо- міняв, двері в лікарню поставив». Ось толодь повертається, нехай не до ідеальної, бі рівень мислення й сприйняття. На заале все ж української мови. Не ненавистю вершення хочу сказати: забрано можлиможна перемогти, а силою духу. Йдеть- вість спостерігати, аналізувати, робити ся не лише про мову. У духовному кри- висновки й адекватно реагувати. Це те, лі – колосальна робота попереду, щоб не чого нам сьогодні бракує. «Хто не скаче, шароварщину пропагувати, а саме гли- той москаль», – взяли фонарики, покрибинні речі, які є безумовно, але їх треба чали «Ганьба», та й усе. Тому: підняти та дослідити. Учітеся, брати мої! – Їх ще треба знайти… Думайте, читайте… – Дуже багато чого ще потрібно знайІ думайте, готуйтеся, як далі треба діти! Знову ж таки, у фантаста Олеся Гон- яти. чара студент Микола Баглай читав Явор– Є дві категорії людей: ті, яких ведуть, і є ті, хто повинен вести. Зараз функції тих, хто ницького (сміється). Хочу запитати і в себе, і в усіх: кому має вести, виконують чужородці. Неукраїнукраїнська Україна крім українців по- ці ні по духу, ні по крові. Ведуть туди, куди їм потрібно. А ті українці, які відчувають те, трібна?

– Ну, це далеко не риторичне запитання… про що ми з вами говорили, мають усвідомити місію і відповідальність. А що ж таке Україна? – Дати означення дуже складно – всі щось у собі мають. От, Василь Симоненко пише: «Україно, ти моя молитва, // Ти моя розпука вікова…»… У всіх інколи є ейфорія, піднесення, але чітко ми не дуже собі уявляємо, що це не лише географія, а насамперед – це дух. На зовнішніх проявах все ж іде матеріальний ресурс – земля, надра, які за можливості треба очистити від занадто думаючих.

– Колись була така практика: щоб овеча отара йшла на бійню, вперед пускали козла, який проводив, а сам ішов геть. Тож не будьте вівцями (сміється), і не йдіть за козлами. Підготувала Діана Царук.

08.09.2023 — № 36 (65)

Економіка

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

Зовнішнє фінансування бюджету: досягнення та упущення

езпрецедентні обсяги фінансової підтримки України західними союзниками потребують фахового аналізу інструментів фінансування та цілісного підходу до його залучення. Інакше боргових ризиків нам не уникнути. Від початку повномасштабної війни до червня 2023 року фінансова допомога від держав-союзниць і міжнародних організацій за сумою зобов’язань досягла 84,1 млрд євро (дані Кільського інституту). Із цієї суми 32,8 млрд євро припадає на допомогу ЄС – його колективних інститутів і держав-членів. Фінансова підтримка від США становила 24,3 млрд євро, Японії – 5,6 млрд, Великої Британії – 3,9 млрд євро. З 1 січня до 25 серпня 2023 року Україна отримала 29,7 млрд дол. США фінансової допомоги від іноземних офіційних донорів до державного бюджету (див. табл. 1). Прогноз МВФ передбачає, що загалом за 2023 рік зовнішнє офіційне фінансування України сягне 41,9 млрд дол. Фінансова допомога відігравала критично важливу роль у продовженні безперебійного надання публічних послуг у держсекторі України, в покритті масштабного дефіциту бюджету і платіжного балансу, в забезпеченні валютно-курсової та цінової стабільності. За січень–липень 2023 року іноземні кредитори й донори профінансували 48,5% видатків державного та 44,7% видатків зведеного бюджету України. Показово, що позичкове фінансування бюджету із зовнішніх джерел (686,2 млрд грн) кратно перевищувало залучення від внутрішніх позик (77,7 млрд грн). Загальний профіцит платіжного балансу величиною 7,8 млрд дол. за перше півріччя, як і профіцит фінансового рахунку величиною 9 млрд

Інфографіка: ZN.UA

дол., були більш ніж забезпечені зовнішніми позиками сектору державного управління (12,2 млрд дол.). Без таких позик, як і без поточних трансфертів до цього сектору (17,8 млрд дол.), загальне сальдо платіжного балансу було б від’ємним і сягнуло б 22,2 млрд дол. Іноземна грантова допомога стала помітним джерелом поповнення доходів бюджету: її обсяг становив 317,2 млрд грн, або 8,7 млрд дол. у січні–липні 2023 року. Найбільшим донором грантової підтримки України залишалися США (310,8 млрд грн). У невеликих обсягах Україна отримала безповоротну допомогу від Німеччини, Іспанії, Фінляндії, Ірландії, Швейцарії, Бельгії, Ісландії (разом близько 6,4 млрд грн). Зазначені кошти спрямовувалися до бюджету через Цільовий фонд Світового банку (проект PEACE). Але привертає увагу той факт, що частка грантів у структурі зовнішнього офіційного фінансування скоротилася з 45% у 2022 році до 29% у 2023-му. При порівнянні зовнішнього фінансування 2023-го з минулим роком очевидним є активніше надходження іноземної допомоги саме нинішнього року. За вісім місяців 2023-го Україна отримала майже стільки ж коштів від західних кредиторів і донорів, як і за десять місяців 2022 року. Іноземна допомога надходила до України за різними каналами та від різних донорів. Зокрема, під егідою Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) у березні 2023 року було започатковано «Ініціативу ЄС для України» як тимчасовий механізм фінансування потреб нашої країни. Його частиною є фонд, який поповнюють держави – члени ЄС, Єврокомісія та інші донори. Фонд підвищує фінансову спроможність ЄІБ щодо виділення кредитів Україні. У червні 2023 року Єврокомісія виступила з ініціативою створити Укра-

Інфографіка: ZN.UA

їнський фонд (Ukraine Facility), що має покривати короткострокові потреби у відновленні та середньострокові витрати на модернізацію. Індикативний обсяг ресурсів фонду становитиме 50 млрд євро у 2024–2027 роках. Грантова частина становитиме орієнтовно 17 млрд євро, а позикова – 33 млрд євро. Запланований новий інструмент – Український резерв – має покривати всі видатки на надання грантової допомоги та гарантій ЄС і його інститутів. Річний бюджет Українського резерву не може бути меншим від 2,5 млрд євро, але не має перевищувати 16,7 млрд євро. У грудні 2022 року лідери «Великої сімки» погодили засування Багатосторонньої координаційної платформи донорів. Керівний комітет платформи складається з вищих посадових осіб Єврокомісії, України, США та включає представників «Великої сімки». Платформа покликана координувати підтримку покриття нагальних потреб України та відновлення з різних джерел. З часу заснування платформи було проведено п’ять засідань її Керівного комітету. Установи Світового банку МБРР і МАР із початку війни мобілізували

та використали власних ресурсів для підтримки України на суму 25,2 млрд дол. Загалом 18 країн зробили внески до трастових фондів Світового банку. При цьому основним донором виступав уряд США (19,3 млрд дол.). Програма PEACE стала найбільшим компонентом пулу фінансової підтримки (див. табл. 2). МВФ у березні 2022 року прийняв рішення відкрити адміністративний рахунок для зарахування коштів на підтримку фінстабільності в Україні. Станом на липень 2023-го Україні було перераховано 1,1 млрд дол. грантів і 3,4 млрд дол. позик, акумульованих на цьому рахунку. Донорами стали уряди Канади (3,3 млрд дол.), Німеччини (1 млрд), Нідерландів (0,2 млрд), Бельгії (5 млн). У березні 2023 року Радою директорів МВФ схвалено 4-річну програму EFF обсягом 11,6 млрд СПЗ. Попередня оцінка, виконана експертами МВФ, показала, що Україна не може претендувати на будь-яку кредитну програму МВФ, оскільки динаміка державного боргу України оцінювалася як нестійка (з неминучим настанням боргової кризи) у рамках як базового, так і низхідного сценаріїв. Аби зробити можливою нову кредитну програму для України, МВФ вніс суттєві зміни до власної політики фінансового забезпечення. По-перше, гарантії групи офіційних двосторонніх донорів щодо надання ресурсів Україні були використані як запобіжники фінансових втрат МВФ. По-друге, зобов’язання кредиторів досягти полегшення боргового навантаження України в процесі двоетапної реструктуризації надали МВФ підстави позитивно оцінювати стан боргової стійкості України в майбутньому. Однак програма EFF виявилася найдорожчою в історії співробітництва України з МВФ. Базові нарахування за EFF обчислюються як відсоткова ставка СПЗ (зараз 4% річних) + 100 б. п. На непогашений борг України за рахунком GRA (що включає EFF) далі нараховується до 300 б. п. надбавки МВФ. Така надбавка має на меті

08.09.2023 — № 36 (65) «карати» за надмірні позики у Фонду та стимулювати їхнє дострокове погашення. Це означає, що кінцева відсоткова ставка за позикою EFF доходить до 8% річних. У результаті обслуговування EFF і попередніх RFI та Stand-by Україна повинна буде виплатити МВФ 2,6 млрд дол. відсоткових платежів у період із серпня 2023-го по грудень 2027 року. Таким чином, відношення відсоткових зобов’язань у зазначений період до розміру надходжень за програмою EFF становить 16,8%. Зайве говорити про те, що сама позика EFF підлягає поверненню у повному обсязі. Високий тягар відсоткових виплат на користь МВФ не лише поглинатиме бюджетні та валютні ресурси України, а й підвищуватиме ризики настання боргової кризи. Отже, поточного року порівняно з минулим збільшилися обсяги зовнішньої фінансової допомоги від західних союзників. Ці обсяги більш-меш адекватно покривали критичні потреби України у ключових сферах життєдіяльності суспільства (крім оборони) і забезпечували продовження надання публічних послуг. Вони також відігравали ключову роль в утриманні макрофінансової стабільності в Україні та стабілізації валютно-курсової динаміки 2023 року. Однак рішення щодо форм надання фінансової підтримки (70% – кре-

дитні інструменти) та вартості деяких інструментів (передусім позик МВФ) іноді приймалися без урахування запасу міцності державних фінансів України та ризиків порушення боргової стійкості. Стурбованість викликають і дефіцит цілісного бачення механізму залучення та спрямування міжнародної допомоги на першочергові потреби України, а також відсутність проактивної позиції та дієвих зусиль української сторони в справі мобілізації зовнішнього фінансування й координації діяльності донорів. Нині переважання звичайних інструментів покриття бюджетного дефіциту та екстреної фінансової допомоги воюючій країні частково затушовують ці проблеми. Але перехід країни до стадії відновлення і поствоєнної реконструкції неминуче посилюватиме актуальність проблем залучення прийнятних форм зовнішнього фінансування та формування злагодженого механізму мобілізації зовнішньої допомоги українською державою із спрямуванням ресурсів на пріоритетні програми відновлення та модернізації країни. Автор: Тетяна Богдан. Джерело: ZN.UA (https://zn.ua/ukr/ macroeconomics/zovnishnjefinansuvannja-bjudzhetu-dosjahnennjata-upushchennja.html).

Економіка

ЮЛІЯ СКУЙБІДА 12 РОКІВ ПРАЦЮЄМО ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ. РОЗМОВЛЯЄМО УКРАЇНСЬКОЮ.

СТРАХУВАННЯ АВТО | БУДИНКИ | БІЗНЕСИ | ЖИТТЯ

БЕЗКОШТОВНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА ДОПОМОГА НОВОПРИБУЛИМ ЗІ СТРАХУВАННЯМ АВТОМОБІЛІВ ЗНИЖКА ДО 35% ПРИ ПОЄДНАННІ СТРАХОВИХ ПОЛІСІВ НА АВТО ТА БУДИНКУ СПЕЦІАЛЬНІ ЗНИЖКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ТА ВОЛОНТЕРІВ 1702 W. CHICAGO AVE., CHICAGO IL, 60622 370 S. SCHMALE RD., CAROL STREAM IL, 60188

773-235-9900 з понеділка по суботу.

Економіка ⁄ Історія

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

Імператор, який намагався повернути здорову економіку в Рим – і поплатився життям Пертінакс був серйозним державним діячем, який боровся за повернення твердої валюти до Риму, але його зусилля призвели до його вбивства римськими солдатами

сторія містить незліченну кількість прикладів знецінення валюти, тобто постійного зменшення вмісту дорогоцінних металів у грошах або «підкладки» (переважно золота чи срібла), після чого в наш час послідувало введення в обіг чистих (незабезпечених) паперових грошей, які потім знецінюються, бо уряди друкують все більше і більше, щоб купувати голоси, мати дефіцит бюджету та витрачати їх так, ніби «завтра» не має значення. Це сумна історія, що сягає принаймні аж до пророка Ісаї, який засуджував своїх стародавніх ізраїльтян за те, що вони перетворили їхню срібну монету на «шлак». ( Див. Ісая 1:22.) Долар був «як золото», коли в 1913 році Вудро Вільсон розпочав погіршення монетарної ситуації в Америці. У грудні того ж року він підписав закон про Федеральну резервну систему, який зменшив «золоте покриття» паперового долара до 40 відсотків. Він також створив центральний банк, який продовжував спричиняти Велику депресію та серію рецесій, оскільки постійно роздував принаймні 90 відсотків вартості долара 1913 року. У 1933 році Франклін Рузвельт наказав американським громадянам здати своє грошове золото уряду, інакше їм загрожує штраф і тюремне ув’язнення. За Ліндона Джонсона в 1960х роках вміст срібла в монетах країни було вилучено. Потім у 1971 році Річард Ніксон поклав край останньому слабкому зв’язку між валютою та дорогоцінним металом, відмовившись виплачувати іноземні претензії на долар золотом. Жоден американський президент з часів Вільяма Мак-Кінлі не зробив нічого, щоб припинити це неподобство. Рональд Рейган був, мабуть, єдиним, хто принаймні порушив це питання – він навіть створив комісію для вивчення варіантів відновлення золотого стандарту – але з цього нічого не вийшло. Востаннє федеральний уряд затверджував здорові гроші з ухваленням Закону про золотий стандарт у 1900 році або, що ще більш драматично, з офіційним завершенням інфляції паперових грошей у громадянській війні у 1875 році. Ця знайома схема в монетарній історії рідко породжує героїв. Політичні лідери із задоволенням боягузливо відкладають реальні реформи на

якесь майбутнє покоління, а тим часом не роблять нічого, крім як «керують» занепадом. Проте моя мета цього есе – познайомити читачів з одним із небагатьох винятків – лідером, який ненадовго припинив політику приниження і зміцнив валюту своєї країни. Давньоримський імператор на ім’я Пертінакс народився 1 серпня – 126 року нашої ери. Перемотайте вперед до 31 грудня 192 року. Римський імператор – ненависне чудовисько з манією величі на ім’я Коммод (зображений актором Хоакіном Феніксом у «Гладіаторі »). Серед його численних публічних гріхів – податки та тортури, які він значно збільшив протягом свого п’ятнадцятирічного правління. Він також був сумнозвісним мафіозі. У 180 році нашої ери Коммод зменшив розмір основної римської монети, денарію, і скоротив вміст срібла з 79 відсотків до 76 відсотків. Через шість років він ще більше розбавив його – до 74 відсотків. Можливо, цифри здаються незначними, але ці дві девальвації були найбільшими в Римі з часів Нерона майже півтора століття тому. Інфляція цін, що виникла в результаті цього, стала причиною того, що римський історик Діон Кассій нарікав на правління Коммода, як на спад «від царства золота до царства заліза та іржі». На радість і полегшення більшості римських громадян, змовники, включно з його дружиною, вбили Коммода в новорічну ніч 192 року.

Введіть Пертінакс і 193 рік, відомий як рік п’яти імператорів. Сенатор і колишній військовий Пертінакс прийняв імператорський пурпур у перший день бурхливих дванадцяти місяців. Варто відзначити, що він узявся навести порядок у безладі, створеному його попередником. У своїй відомій праці «Римська історія» Діон назвав його «чудовою та чесною людиною», яка практикувала «не лише гуманність та чесність в імперських адміністраціях, але й найбільш економне управління та найретельніше ставлення до суспільного добробуту». Пертінакс намагався зі обмеженим успіхом скоротити державні витрати. Зіткнувшись із жорстким опором, він навіть спробував урізати alimenta (з

лат. – годувати, або ж забезпечувати харчами тощо, - прим. ред.), одну з найдорожчих і головних програм римської держави добробуту. Він знав, що преторіанська гвардія, елітний військовий підрозділ, який захищає імператора, був корумпованим, і вжив заходів, щоб приборкати його. Але він отримав від мене найвищу оцінку за те, що зробив із валютою. На відміну від Коммода, він підвищив вміст срібла в денарії з 74 до 87 відсотків. У темній історії римських імператорів: від Юлія Цезаря до падіння Риму історик Майкл Керріган пише: «Пертінакс був серйозним державним діячем, який щиро говорив про необхідність усунути зловживання попереднього правління, провести радикальні реформи в економіці та затягнути паски. Це було не те, що хотіли почути гвардійці… У гвардії не довіряли його інстинктам економії. Вони не були впевнені в ньому, тому він мав стати імператором на випробувальному терміні… Люди не хотіли його, частково тому, що вони його не знали, а частково тому, що вони знали те, що він планував скоротити витрати на “хліб і видовища”, які вони любили». Через вісім-сім днів свого правління Пертінакса спіткала та ж доля, що й Коммода. Він мужньо (якщо не безглуздо) намагався аргументувати гвардії свої рішення та пояснити, що занепад Риму зумовив необхідність його реформ. Його вбили на місці, після чого гвардія довела свою правоту, нахабно запропонувавши посаду імператора тому, хто запропонує найбільшу

ціну. Як я вже пояснював, переможцем став Дідій Юліан, чиє правління тривало лише 66 днів, а до кінця року за ним прийшли ще три злощасні автократи. П’ятий з імператорів, які вступили на посаду в 193 році, Септимій Север, правив 18 років. Великий марнотратник відновив «приниження» римської монети. До його смерті у 211 році, вміст срібла в денарії становив мізерні 54 відсотки. До 193 року звичної Римської республіки з її свободами та обмеженим урядом давно не було. Імперська диктатура, яку ми знаємо як «Імперія», потонула в іноземних авантюрах, політичній тиранії та самогубній економіці. Натовп хотів отримати свої публічні подачки коштом інших людей, і корумповані шахраї постійно потурали, щоб віддати їх їм в обмін на владу для себе. На цьому пізньому етапі Пертінакс був, ймовірно, занадто добрим для Риму та римлян. Якщо щось із цього звучить як дзвіночок, то це тому, що історія має здатність повторюватися, а люди мають спосіб ігнорувати її найважливіші уроки. Але, можливо, ми продовжуємо сподіватися, хоч як наївно, що якщо ми продовжуватимемо робити ті самі помилки, що й Рим, то зможемо якимось чином уникнути того самого результату. Автор: Лоуренс В. Рід. Джерело: FEE (https://fee.org/ articles/the-emperor-who-tried-tobring-sound-economics-back-to-romeand-paid-with-his-life/). Переклад газети «Сурма».

08.09.2023 — № 36 (65)

We speak

POLISH

2575 American Lane

Mówimy po Polsku!

ELK GROVE VILLAGE

The freshest meats, sausage and deli products — at wholesale prices!

All products kept below 40 degrees for freshness

Wholesale

STORE NOW OPEN TO PUBLIC

Specialty groceries

GREAT deals on:

Delta Ln 2575

Busse Rd

Willow Creek

Supreme Dr

Thor ndale Ave Thorn dale A ve

York Rd

N Ellis St

Eastern Ave

United Ln

Devon Ave

American Lane

We are excited to announce we are Now Offering Our premium meats, sausage, deli and smoked fish products at wholesale prices. Directly to the public — At our NEW Retail Storefront.We invite you to our walk-in cooler to see the freshness and prices for yourself!

Specialty Sausages and Meats: Large selection of Smoked Sausages, Hams, Bacon, Pork Loins, Pork Butts and more! Pre-sliced Deli Meats and Sausages Also Available! Fresh Meat Counter Baby Back Ribs, Hams, Loins, Bacon, Polish Sausage Italian Sausage, and more! Smoked Fish Smoked trout and our famous smoked salmon are now available – fresh and directly from the source.

STORE HOURS Sunday: Closed Monday: Closed Tuesday: 9am–5pm

Wednesday: 9am–5pm Thursday: 9am–5pm

Friday: 8am–5pm Saturday: 7am–1pm

847-787-0210 | northstarfoods.com

FOLLOW & LIKE US!

For over 40 years Northstar Foods has been producing only the finest meats, specialty sausages and smoked fish for the restaurant and grocery store industries. The essence starts in our kitchen with the finest and freshest raw materials with our unique blend of traditional herbs and spices.

Welcome

to taste and quality at great prices! STOP IN

TODAY!

Політика

Олена Михайлівська, Київ, «Сурма»

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

«Якби ви всі пішли в колгосп, то не прийшлося б вас голодом морити!»

Історія звільненого очільника Мінкульту Олександра Ткаченка – яскравий приклад того, що може турну ситуацію в державі та пропонустатися, якщо довірити одне з най- вати розв’язання проблемних питань. важливіших державних відомств На тлі зневаги до державної моукраїнофобу. ви, під час повномасштабної війни з росією, міністр також виступав проти «МІНІСТР-МАЛОРОС» «тотальної» заборони російської кульлипня Верховна Рада від- тури, захищав музей Булгакова в Киправила у відставку міністра єві, обґрунтовував потребу показувакультури та інформацій- ти «хороших росіян» в ефірах українної політики Олександра Ткаченка. ських телеканалів. Так до колишнього Його звільнення було довгоочікува- очільника Мінкульту міцно приклеїним для українського суспільства. Не- лося прізвисько «міністр-малорос». вдоволення посадовцем з боку громадськості в останні місяці дійшло до ВІЙНА ПРОТИ ІСТОРИЧНОЇ точки кипіння: люди підтримували ПАМ’ЯТІ петиції з вимогою звільнити ТкаченПроте не це стало фатальним для ка, а під час публічних заходів за уча- міністерської кар’єри Ткаченка, а сті міністра його незмінно зустріча- скандал із виділенням 33-х мільйоли пікетами та плакатами з вимогою нів державних гривень на зйомки черпіти у відставку. Претензій за роки гового серіалу та майже 500 млн на «правління» міністра накопичило- добудову Національного музею Голося багато, зокрема щодо його анти- домору-геноциду під час російсько-уукраїнської політики, яку він про- країнської війни, коли українські воводив у культурній та інформацій- їни потребують озброєння, техніки, ній сферах. Чому так, адже публічно амуніції та ін. Лише після відеозверТкаченко здебільшого казав правиль- нення президента України Ткаченко ні речі про Україну, патріотизм, ро- змушений був покласти заяву про своє сійсько-українську війну? Крім цьо- звільнення. го, після початку повномасштабного У тому, що саме питання Музею Говторгнення рф саме він, до прикладу, лодомору «погубило» міністра Ткастав публічним обличчям кампанії ченка, – існує певна іронія долі. Адпроти так званої «Української пра- же на тлі численних скандалів урядоввославної церкви московського па- ця залишилося майже непоміченим тріархату». для широкої громадськості його пеНасправді відносини з патріо- реслідування науковців та досліднитичною частиною суспільства у Тка- ків Голодомору-геноциду українців. ченка не склалися ще задовго до йо- Про це неодноразово писали українго призначення міністром. Серйозні ські та закордонні ЗМІ. Численні зверпитання були до його діяльності на нення з цього питання були направпосаді генерального директора «1+1 лені до української влади. Media»: просування російськомовЙдеться про незаконне звільнення ного продукту, включно із серіалами головою Мінкульту генеральної дина кшталт «Сватів», що принижувало ректорки Музею Голодомору Олесі українців, намагання прищеплюва- Стасюк, відомої вченої, завдяки якій ли суспільству почуття меншоварто- проведені численні міжнародні консті. Пізніше, вже будучи головою Ко- ференції та озвучені новітні дослімітету Верховної Ради з питань гума- дження наслідків злочинів, вчинених нітарної та інформаційної політики, комуністичним режимом у 1932-1933 Ткаченко сам проявляв себе як люди- роках. У квітні-червні цього року украна без національної гідності, заклика- їнські суди визнали наказ Ткаченка ючи до дискусії з метою переписуван- протиправним, скасували його та поня мовного закону. На догоду тим са- новили О. Стасюк на посаді. 27 червмим серіалам, які, боронь Боже, ніяк ня 2023 міністр Ткаченко змушений не можна було продублювати україн- був виконати рішення суду, тобто виською. Ткаченко також підтримував дав наказ про поновлення директорвідтермінування штрафів за неповагу ки музею на посаді та цинічно в цей до державної мови і на посаді міністра. же день, повторно звільнив її заднім Лише зараз, після його відставки, ми числом, з 5 вересня 2022 року. можемо оцінити глибину ігнорування О. Стасюк знову звернулася до суду. ним потреб розвитку української моЦей вчинок колишнього міністра – ви. Так, з інтерв’ю нинішнього вико- концентрований вияв його неповаги нувача обов’язків міністра культури до українських судочинства, права, наРостислава Карандєєва «Суспільно- уки та історичної пам’яті. Але це – лиму» стало відомо, що Експертна гру- ше вершина айсберга, адже фактично па з питань мовної політики у скла- впродовж майже двох років Ткаченко ді МКІП наразі не має у своєму скла- вів війну проти провідних українських ді жодного працівника. Цей орган, за науковців, які досліджують злочин Законом, має моніторити мовно-куль- Голодомору-геноциду 1932 – 1933 рр.

Війну, невидиму для більшості українців, адже, впливаючи на медіа, урядовець майстерно відводив увагу як від справжнього змісту подій, так і від своєї до них причетності. Точкою відліку «війни», яку розпочав міністр проти дослідників, вчених, української громади, стало 7 вересня 2021 р. Тоді у Києві відбувся Міжнародний форум «Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо». Саме на цьому Форумі були озвучені наслідки жахливих злочинів проти української нації, вчинених комуністичним тоталітарним режимом у ХХ ст. На заході, у якому взяли участь науковці, представники влади та духовенства, були оприлюднені новітні дослідження. За результатами комплексних судових експертиз, проведених Службою безпеки України, встановлено виконав-

ців злочину Голодомору-геноциду та чисельність жертв масового штучного голоду 1921–1923 рр. – 3,5 млн українців; масового штучного голоду 1946– 1947 рр. – 1,5 млн українців та Голодомору-геноциду 1932–1933 рр., під час якого винищено 10,5 млн українців, з них 4 млн дітей. Жертвами трьох голодоморів стали 15,5 млн українців. Озвучені цифри самі собою не були одкровенням, проте шокували «кремлівську колону» в Україні, адже на 30му році незалежності нарешті доведено чисельність жертв геноциду українців! До цього часу, попри війну та заяви путіна про «денацифікацію» та знищення Української держави, «п’ята колона» приховує злочини комуністів, про що зазначено в резолюціях Європарламенту та ПАРЄ, в яких

08.09.2023 — № 36 (65) йдеться про розкриття злочинів тоталітаризму та надання нової історичної та правової оцінки. Іноземні дипломати, ще в 30-х роках ХХ ст., що перебували у той час в Україні, повідомляли у своїх секретних звітах про знищених від 8 до 16 млн українців. Натомість кремль, приховуючи свої злочини, здійснюючи ідеологічну та історичну диверсію проти України, заявляє про «всесоюзный голод» та «3,5 млн умерших от голода» українців, які не пішли в колгоспи. Проведена у 2009 році науково-демографічна експертиза Інститутом демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи, під час розслідування СБУ кримінальної справи № 475, зафіксувала російську цифру «3,5 млн померлих» внаслідок «надсмертності». Однак вказана експертиза не надала відповіді на головне питання: скільки ж було знищено українців в УСРР та за її межами під час геноциду, про що неодноразово заявляли слідчі, суддя апеляційного суду та науковці. Нове розслідування було ініційоване лише в жовтні 2019 року директоркою Музею Голодомору Олесею Стасюк. Цього разу слідчі у справі призначили низку експертиз, до проведення яких були долучені понад 30 фахівців та експертів з різних державних установ. Саме вони і дійшли висновку, що у 1932 – 1933 роках було вбито 10,5 млн українців. РОСІЙСЬКА ПРОПАГАНДА В СУДІ ТА БОРОТЬБА З БІЛБОРДАМИ Важко збагнути з якої причини, але озвучена цифра довела до сказу окремих українських високопосадовців, які почали цькувати вчених, причетних до дослідження. Раптом з’ясувалося, що 3,9 млн жертв Голодомору – це єдина «дозволена правда», а будь-які інші оцінки масштабів злочину – це нібито «фальсифікація». 24 травня цього року брюссельське видання EU Today опублікувало статтю «Війна з пам’яттю: хто і навіщо в Україні переслідує дослідників Голодомору-геноциду?», у якій детально розповіли про намагання низки чиновників «перекрити кисень» науковцям. З-поміж інших, у статті згадують голову Українського інституту національної пам’яті Антона Дробовича, який став «фронтменом» кампанії з переслідування дослідників Голодомору. Проте нерозкритою залишилась роль людини, без якої нічого подібного не могло б відбутися. Це колишній міністр О. Ткаченко. Олеся Стасюк в інтерв’ю «Україні молодій» розповіла, що через кілька днів після Міжнародного форуму у вересні 2021 року їй зателефонував Дробович та нервово дорікав за участь у проведенні судових експертиз, якими встановлено чисельність

жертв Голодомору. «Я ж просив цими дослідженнями не займатися», – цитує науковиця слова голови УІНП. На початку листопада 2021 р. голова Українського інституту національної пам’яті запросив тодішню директорку Музею Голодомору на зустріч до кабінету міністра культури. В інтерв’ю О. Стасюк зазначала, що Ткаченко та Дробович тиснули на неї, вимагаючи не оприлюднювати нові дані та не доносити свою позицію через ЗМІ. У якийсь момент голова УІНП не стримався і видав таку тираду: «Якби ви всі пішли в колгосп, то не прийшлося б вас голодом морити. 50% селян пішли в колгосп, то вони і не померли, а 50% відмовилися, тому й померли». Виникає питання: з ким асоціює себе голова УІНП, якщо до українців звертається в другій особі? Та чи захищає він інтереси Українського народу? Слід зауважити, що ані Ткаченко, ані Дробович не є фаховими істори- проти українців, мали б переконати: ками. Наукові публікації очільника встановлення правди про Голодомор УІНП стосувалися філософії та куль- – це умова виживання нації. турології. Не варто забувати також, що Натомість 24 червня 2022 року мівідомство, яке він очолює, – це не на- ністр Ткаченко видав протиправний уково-дослідна установа, а орган ви- наказ про звільнення Олесі Стасюк, конавчої влади, який має займатися яка на той час перебувала у декретнасамперед збереженням національ- ній відпустці з догляду за дитиною. ної пам’яті та популяризацією істо- Як вказано в документах, причиною рії. Діяльність УІНП координує Мі- стало озвучення директоркою музею ністерство культури та інформацій- чисельності жертв геноциду. Під час ної політики. розгляду справи у суді представни«Координація» між відомствами ки міністерства прямо заявляли, що проявилась у тому, що Ткаченко та директорка Музею дратувала їхньоДробович по черзі вимагали від ди- го шефа тим, що «назвала понад 10 ректорки Музею Голодомору написа- млн жертв» Голодомору-геноциду. ти заяву про звільнення. При цьому Призначена Ткаченком виконувачрадили «подумати про сім’ю» та пере- ка обов’язків директора Л. Гасиджак конували «врятувати себе», оголосив- як доказ проти О. Стасюк подала до суши «фальсифікаторами» провідних ду роздруковані тексти російських дослідників геноциду. Очільник УІНП, пропагандистських ЗМІ, які заза словами О. Стасюк, у телефонних перечують новітні дослідження, розмовах наголошував, що його шеф та завірила печаткою Національного Ткаченко тримає «всі ЗМІ під контр- музею Голодомору, – про це йшлося олем», тож їй не вдасться відстояти у статті EU Today. свою позицію. Справді, 17 грудня 2021 Уже в листопаді 2022 року, під час року А. Дробович дав інтерв’ю «Сус- вшанування 90-х роковин геноциду пільному», в якому пригрозив «не за- українців, колишній міністр хизувавлишити каменя на камені» від репута- ся у фейсбуці знищенням білбордів з ції вчених, які встановлювали чисель- вимогою провести трибунал над коність жертв Голодомору. Перед цим у муністичним режимом, які встанонизці українських ЗМІ з’явилися пу- вили громадські організації. Ненаблікації, у яких поширювалася дезін- висна цифра у 10,5 млн муляла мініформація, що дані судових експертиз стру-малоросу очі значно більше, ніж могли бути сфальшовані. Журналіс- пам’ятники тоталітаризму. Саме тому ти цитували представників Інституту так мляво працювала Експертна радемографії, Інституту історії України, да з питань подолання наслідків рузгаданого Дробовича, які висловлюва- сифікації при Мінкульті. ли такі тези. До цифри 10,5 млн медіа у своїх текстах почали приклеювати епітети «скандальні», «суперечливі», «суттєво перебільшені». Таке однобоке висвітлення підтверджує використання «темників». Повномасштабне російське вторгнення в Україну, що розпочалося 24 лютого, не зупинило спроби чиновників затулити рота вченим. Здавалося, що трагічні картини новітнього геноциду, який коять російські окупанти

Політика

«ПРАВДА Ї НЕ ЦІКАВИТЬ» 25 листопада українські вчені, дисиденти, правозахисники та представники діаспори оприлюднили відкрите звернення до президента Володимира Зеленського з вимогою звільнити О. Ткаченка за політичні переслідування та підтримку російських наративів. Це звернення також підписав політв’язень, президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман, який у своїй статті розповів про зустріч з Ткаченком та Дробовичем, яка відбулася в кабінеті міністра, проте основним спікером був Дробович, який намагався знайти можливість спростувати судові експертизи. Виникає питання до Дробовича, він хто? Суддя, слідчий, криміналіст, судовий експерт? Він, мабуть, не знає, що розкриття злочинів та встановлення їхніх наслідків – це компетенція слідчих, криміналістів, судових експертів, а не філософів, істориків чи демографів. Геноцид українців, вчинений рашистськими окупаційними військами 2022 – 2023 рр., документують та розкривають правоохоронні та спеціальні органи. Це повинно знати українське суспільство та не піддаватися на провокації ткаченків та дробовичів. Із 1 січня 2023 року Ткаченко та Гасиджак ліквідували Інститут дослідження Голодомору – філіал Національного музею Голодомору-генониду, який пропрацював всього 4 роки. За короткий термін Інститут, під керівництвом д. і. н. Світлани Маркової зробив більше з досліджень геноциду українців, ніж Український інститут національної пам’яті за увесь час свого існування. Як бачимо, відверта антиукраїнська діяльність може бути замаскована під начебто патріотичними заявами, сказаними українською мовою в українській сорочці. Проте справжній патріотизм проявляється, з-поміж іншого, у ставленні до минулого своєї країни, нації і у повазі до своїх предків. Ткаченко, натомість, демонстрував зневагу до історичної пам’яті українців, зокрема – до пам’яті про Голодомор, що є святою для мільйонів українських родин. Як не дивно, схожу зневагу демонструє і людина, яка за своїми посадовими обов’язками мала б робити протилежне – зберігати історичну пам’ять, – йдеться про Дробовича. Цей матеріал є ілюстрацією наслідків призначення на важливі державні посади неприхованих українофобів. Неспроможність суспільства до боротьби за національні цінності надає можливість «кремлю» знищувати нас, що показує історичний досвід останніх 100 років. Майбутнє України залежить як від перемоги на фронті, так і від перемоги в гуманітарній сфері та збереженні української ідентичності.

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

Фундац я Українського Геноциду-США у сп впрацi з Генеральним Консульством України в Чикаго запрошують Вас з родиною на

Мемор альний Концерт пам'ять 90-л ття Геноциду-Голодомору субота, 16-го вересня 2023р. Українська Православна Катедра святого Андр я Первозванного Аудитор я професорa Івана Трухлого 300 E. Army Trail Road Bloomingdale, IL 6:00 година вечора, коктейл та закуски 7:00 година вечора, Мемор альний концерт

Високоповажн гост Президент України В ктор Ющенко та перша лед Катерина Ющенко

Оксана Б лоз р Кобзарський Хор Народна артистка України при Капел Бандурист в

Aнсамбль бандуристок Чикаго

Ансамбль танцюрист в "Гайдамаки"

Квитки $50 в д особи, д ти до 18 р. безкоштовно За квитками звертайтеся за тел. 815-353-2527 Замовляйте квитки онлайн: bit.ly/43AxJDZ також в Українському Нац ональному Музеї 2249 West Superior Street Chicago, IL Українськ й Православн й Катедр святого Андр я Первозванного 300 East Army Trail Road Bloomingdale, IL CYM м. полк. Дмитра В товського 136 East Illinois Avenue Palatine, IL

08.09.2023 — № 36 (65)

Історія

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

Забутий патріот Капніст Марко КлимикНеобачний, ІваноФранківськ, «Сурма»

травні 1763 року гетьман Кирило Розумовський проголосив незалежність Гетьманату від Російської Імперії – це був сміливий крок для тогочасної України. Близько 18 місяців гетьман утримував належність, поки імператриця Катерина II не знищила державний суверенітет Гетьманату. Після цих подій Україна опинилась уярмленою на 150 років, не всі хотіли миритись з цим станом речей, особливо провідна верства – нащадки родів козацької аристократії, які берегли поколіннями пам’ять про славну минувшину. Одним з таких був Василь Капніст, про якого сьогодні йтиметься. Василь Васильович Капніст народився у 1758 році на Полтавщині в Гетьманській Україні, при владі тоді ще був Гетьман Кирило Розумовський. Василь походив з двох шляхетних родів: по батьковій лінії – з роду заможних венеційських купців, що оселились в Україні та почали обіймати високі військові посади у Гетьманській Україні. По маминій лінії Василь походить з роду Дуніни-Борковських, що є давнім шляхетним-козацьким родом. Мати Василя була щирою українською патріоткою, в кращому, аристократичному розумінні цього слова, вдягалася в українське національне вбрання, розмовляла винятково українською мовою і не любила дружини свого сина Василя тільки за те, що та була «московка». Саме вона посіяла в душі свого сина зерно українського патріотизму, що згодом дали такі багаті плоди. Здобувши освіту в Петербурзькому пансіоні, юний Капніст йде на службу. У 1771-му він вступає на службу капралом лейбгвардії Ізмайловського полку і того ж року дістає рангу підпрапорщика. На початку 1772 року він переходить сержантом до Преображенського полку, де року 1775 дістає рангу прапорщика. Але незабаром він виходить у відставку з чином підпоручника гвардії й повертається на територію уярмленої України. З того моменту він перебував на різних посадах, та в різних містах, але завжди був у вищих колах української та російської еліти. Здобувши ім’я великого літератора, перед ним відкривається шлях одного з найповажніших представників тогочасного петербурзького культурного світу. Але не цього прагнула українська свідомість Капніста. Попри його тривале перебування у столиці Російської імперії, серед вищих російських кіл, він завжди пам’ятав, ким він є, асоціював себе з Україною, та не міг сидіти спокійно, коли деспотична політика знущалась зі ще недавно вільного народу. І саме в цей момент був написаний головний твір Василя Капніста, на початку 1780-х років – «Ода на рабство». Ця ода пролунала гучним протестом

молодого українця проти імперського свавілля на теренах колись великого Гетьманату. Загально прийнятою в українській науковій літературі є версія, що оду Капніст написав з нагоди указу Катерини II у 1783 р. про закріплення селян на Лівобережній Україні. Але у 1941 р. німецький науковець Ґеорґ Закке у своєму дослідженні виводить нове трактування сенсу головного твору Василя Капніста. Він стверджує, що «Ода на рабство» є протестом проти скасування Гетьманства, тобто державної автономії. Досить перечитати твір Капніста, щоб переконатися, що це справді так. Уже початок оди не залишає жодного сумніву: «Вітчизни втрачену надію, Уярмлення я оспіваю». Пише поет, рука якого «Що скована в ланцюг залізний». Капніст малює страшну картину уярмлення своєї колись могутньої батьківщини: Куди зіниць не поверну, Омивши слізьми цю руїну, Повсюд, як в траурі вдову, Я зараз бачу Батьківщину. Немає більш сільської втіхи, Довкола зникли танці й сміхи, Пісень веселих голос втих. І злотом ниви не малюють, Поля і луки — всі пустують. Скорбота вже лягла на них. Навколо, де міста і села, Беріг свободи щит всіх нас. Тримає влада огорожі І там невільності вже час. Де благо й щастя не свавільно З усіх боків текли лиш вільно, Там рабство їх жене у піч. На жаль! Та долі було до вподоби, Щоб одне слово і в окови… Змінило день в похмуру ніч. Далі поет подає широку й сумну картину пригнічення України: Погляньте ви на ті народи, Де рабство творить смерть за гріш, І де немає вже свободи, — Звук ланцюгів лунає лиш: Там лихом роджені всі смертні Принижені, нагі, нужденні, П’ють повну чашу із нещасть. І під ярмом тяжким держави Невпинно лиють піт кривавий. Життя лиш смерть їм в руки дасть. Це справжня картина стану України на початку 1780-х років. Навіть там, де поет в дусі того часу покладає наївні надії на «доброту» цариці, він не забуває додати новий штрих до попередніх скарг на гірку долю своєї загубленої батьківщини: Коли рятуєш від руїни. Вериг знімаєш ти тягар Із любої ти Батьківщини. Тоді — о, любе уповання! — І у краях мине страждання, Де вперше я побачив світ. Там, вже не крики і плачі — Почую оплески дзвінкі, І процвіте свободи цвіт.

Можна також згадати, що за деякий час до написання оди Капніста, а саме в 1781-82 рр. російський уряд зламав останні унікальні інституції державного устрою Гетьманату, де замість старих полків і сотень, встановлено було російського типу намісництва, які зруйнували стару адміністративну єдність державної території Гетьманської України та її традиційний козацький адміністративний устрій. А це своєю чергою тільки підтверджує, що Капніст своєю одою протестував проти політики російської влади. Року 1785 Капніст був обраний на київського губернального маршала шляхетства. Це обрання було для двадцятидев’ятилітнього поета виявом повного визнання його громадсько-літературних заслуг. Ми не зробимо, мабуть, жодної помилки, коли пов’яжемо цей акт з великим успіхом Капністової «Оди на рабство», як сміливого протесту проти уярмлення України. Нові обов’язки зв’язують Капніста з Києвом. Саме на цій посаді він відчуває незадоволення українського дворянства російською політикою. Старше покоління українського дворянства ще пам’ятало сміливе та велике гетьманування Гетьмана Кирила Розумовського, особливо його згадували на контрасті з імперською політикою. Тому в таких умовах Василь Капніст, відчуваючи підтримку серед провідної верстви свого народу, зважується на сміливий політичний крок. 1791 року до пруського державного і кабінет-міністра графа Герцберга звернувся з листом невідомий йому особисто український шляхтич Капніст, який писав: «Благаю Вашу Ексцеленцію вибачити мою вільність, що з нею звертаюся безпосередньо до Вас. Вельми важлива державна справа, що привела мене з далекої країни до Вашої Ексцеленції, вимагає швидкого рішення і найбільшої таємниці. Отже, насмілююся благати Вас дати мені окрему авдієнцію; моя місія така, що її можна довірити лише Вашій Ексцеленції». Міністр прийняв автора листа. Капніст, в таємній розмові, що відбулася 24 квітня, заявив міністрові, що надісланий своїми земляками які, доведені до крайнього розпачу тиранією російського режиму, зокрема князя Потьомкіна, хотіли б знати, чи можуть вони в разі війни розраховувати на протекцію пруського короля, коли вони спробують скинути російське ярмо. Капніст пояснив, що йдеться про країну козаків, яка існувала від Гетьмана Богдана Хмельницького, аж до Гетьмана Кирила Розумовського. Ми можемо стверджувати, що Василь Капніст та його оточення хотіли відновити Гетьманат на чолі з династією Розумовських, з огляду на успішне правління останнього Гетьмана Кирила Розумовського (1750-1764 рр.), який намагався затвердити спадкову передачу гетьманської булави та проводив самостійницьку політику. На ці наміри Капніста також вказують дуже добрі відносини з Гетьманичем Олексієм Розумовським – сином Гетьмана Кирила, з яким

вони продовжували активно листуватися до самої смерті. Герцберг ухилився від чіткої відповіді, посилаючись на те, що справа війни Прусії з росією ще не вирішена і що в разі війни від самих українців буде залежати, яке становище займе до них Прусія. Граф Герцберг передав інформацію про прохання Капніста, але Фрідріх Вільгельм II поставився до справи дуже холодно, мабуть, через свої тісні стосунки з російським престолонаступником. По суті, відповідь пруського уряду була холодною відмовою. Пруссія, з уваги на Англію, що відмовилась підтримувати її, змушена була скласти угоду з Австрією і зректися планів війни проти росії, а свою агресивну політику звернула в бік революційної Франції. Французькі події чимраз більше об’єднують реакційні держави на континенті для боротьби проти «революційної гідри», і, замість війни з росією, Прусія безтурботно ділить з нею нову польську здобич (другий розподіл Польщі). Після поразки Берлінської таємної місії Василь Капніст зникає з активного політичного життя та зосереджується на писемній творчості. За декілька років опубліковує поему «Ябеда», в якій у гострій формі критикував російську колоніальну політику на українських землях. В ній він описує глибокий моральний розклад, який принесла на терени України Імперська політика. У 1809-1813 роках, Капніст переклав «Слово о полку Ігоревім» на тогочасну літературну російську мову і зробив цікавий коментар, у якому підкреслено українське походження й українські особливості цього твору. Також Василь Капніст, ймовірно, є автором історико-політичного трактату «Історія Русів». Трактат мав значний вплив на українських інтелектуалів 19-го сторіччя, у цьому трактаті описується розвиток України від найдавніших часів до 1769 року, однак більша частина трактату фокусується саме на історії Гетьманату. Головні ідеї, які відстоював трактат, це історична відмінність та протистояння між Україною та московією. Особливо наголошувалось на історичній тяглості української нації від часів середньовічної Руси й до козацького Гетьманату. Та підкреслювалася рівноправність русько-козацької еліти з польською шляхтою і російським дворянством. Протягом всього свого життя Граф Василь Капніст, залишався відданим ідеї відновлення Гетьманату, його патріотизм ще багато десятиліть надихав наступні покоління. Василь Капніст залишається зразком ідеального патріота та шляхтича, який навіть під час деспотичної політики навколо не відмовляється від своїх ідей. Переклав «Оду на рабство» Станіслав Йосипенко.

08.09.2023 — № 36 (65)

Історія

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

Мундири в крові: боягуз і каратель Дмітрій Донской став символом росармії

дин із головних «скрєпов» рашистської ідеології – «перемога» московського війська на чолі з князем Дмітрієм Івановичем над темником Золотої Орди Мамаєм Киятом у вересні 1380 року. Князь за цю «перемогу» отримав прізвисько «Донской», а московія нібито позбавилася васальної залежності від Золотої Орди. І не важливо, що історики досі сперечаються через місце, де відбулася ця битва, кількість війська, що брало в ній участь і, власне, чи було Мамаєве побоїще взагалі… Але Дмітрій Донской ще в XVIII столітті був проголошений «символом русской воінской слави», а сучасна росія святкує «перемогу» в Куликовській битві на державному рівні. Іменем Донского у різні часи називали танкову колону, вітрильні лінійні кораблі, гвинтовий фрегат, броненосний крейсер і аж два стратегічні атомні підводні човни. А рпц заснувала орден на його честь і призначила «небесним покровителем» рашистської військової поліції. І не важливо, що історики характеризували цього князя «слабкодухим боягузом», а період його правління – «найнещаснішою і

найсумнішою епохою в історії», коли «безперервні руйнування та спустошення, то від зовнішніх ворогів, то від внутрішніх усобиць, слідували одні за іншими у величезних масштабах»… Отже, Дмітрій Іванович народився в москві. Він був нащадком Олександра Невського, внуком великого князя московського та владимирського Івана Даниловича Калити і сином Івана Івановича Красного. Ще в дев’ять років бояри, які скористалися усобиця-

• Frameless Showers • Framed & Sliding Glass Enclosures • Reverse Painted Glass Kitchen Backsplashes • Glass Enclosed Wine Cellars • Glass Railings • Mirrors & Glass Designs

Art Stass, Inc. 1024 North Ave Des Plaines, 60016 Phone: 847-341-2777 Fax: 847-635-1573 www.artstass.com

ми в Золотій Орді та напругою у відносинах між золотоординськими ханами та їхніми васалами-князями, проголосили Дмітрія правителем московського князівства. А в 12 років він отримав ярлик на князювання від хана, присягнувши йому на вірність. Тодішній етикет Золотої Орди вимагав для цього залізти на колінах у хомут та повзти до ніг хана. Пізніше він особисто відвозив в Орду щорічну данину і постійно поновлював ярлик на великокнязівський престол. Хоч і не мав князь жодної освіти, проте це не завадило йому керувати каральними підрозділами, які від ханського імені тероризували населення північно-східної Русі. Його військо спалювало міста, грабувало і катувало тамтешнє населення. У роки правління Донского до московії силою зброї було приєднано Галич-Мерськ, Стародуб-на-Клязьмі, Калугу, Малоярославець, Білоозеро та Устюжну, які до того були центрами окремих князівств. Тричі йшла війною москва на свого головного супротивника – Велике князівство Тверське, проте жодного разу не мала успіху. Жорстоко і без жодних докорів сумління князь віддавав накази бити і страчувати людей. У червні 1378 року московити поглумилися над Митрополитом Київським і Всієї Русі Кипріаном. У відповідь той негайно наклав анафему, тобто відлучив Дмітрія від церкви та прокляв його й усіх, хто причетний «до захоплення, і запирання, і безчестя, і хуління», а також тих, «хто спокуситься цю грамоту спалити чи затаїти». Варто зауважити, що князь Дмітрій особисто не брав участі в боях. Через що його називали слабкодухим. Не керував він і битвою на Куликовому полі. Перед її початком він перевдягнувся простим воїном і заховався поміж людей, а свої княжі регалії та знамена передав литовсько-

му боярину Бренку, який і виступив під московським княжим прапором та згодом загинув. Сама ж ця битва була ординською міжусобицею, в якій підконтрольні хану Золотої Орди Тохтамишу москва, Тверь і Тула розбили Владимир та Рязань, підконтрольні узурпатору Мамаю. Дізнавшись про стрімке наближення Тохтамиша, щоб не опинитися в оточенні, Мамай та його головні сили повернули і пішли в степ. За два тижні військо Мамая зійшлося в герці з Тохтамишем на річці Калці (протікає на території сучасних Запорізької і Донецької областей), де Мамай був розбитий і втік до Кафи, що в Криму. А тим часом литовський князь Ягайло, який також був союзником Мамая, розгромив військо Дмітрія, що поверталося з Куликового поля, захопив московські обози і винищив усіх військових, включно з пораненими. Тохтамиш й собі за два роки після цих подій захопив і спалив москву. До речі, коли стало відомо про похід Тохтамиша, Дмітрій втік у Кострому, залишивши свою столицю та її мешканців напризволяще. Очолив її оборону тоді онук литовсько-руського князя Ольгерда – Остей, який загинув разом із 24 тисячами інших мешканців московії, що ховалися в місті. Випрошуючи після цього черговий ярлик, Дмітрій погодився платити Орді данину вдвічі більшу, ніж була раніше. Крім того, віддав у заручники хану свого сина Василія. Тож, головним наслідком правління Дмітрія Донского було те, що московське князівство і далі залишалося васалом Золотої Орди і лояльним її ханам. Ото й уся «військова слава»… Автор: Євген Букет. Джерело: АрміяInform (https://armyinform.com. ua/2023/08/06/mundyry-v-kroviboyaguz-i-karatel-dmitrij-donskojstav-symvolom-rosarmiyi/).

08.09.2023 — № 36 (65)

(773) 732-8835

LodzhukLaw Юридичний офіс адвоката Максима Лоджука

www.lodzhuklaw.com maksym@lodzhuklaw.com

LAW OFFICE OF MAKSYM LODZHUK PLLC ͞˄̡̡̛̬̟̦̭̜̌̽ ̡̛̪̬̦̌̏ ̏ ̡̡̱̬̟̦̭̞̜̌̽ ̨̬̥̞̐̌̔ ̡̡̨̨̱̬̟̦̭̌̽̐ ˋ̡̨̛̌̐͟

ͨʽ̦̣̜̦̌ͩ ̶̡̨̦̭̱̣̯̞̽̌́ ̚ ̶̨̨̞̥̥̞̬̞̜̦̐̌̐ ̪̬̌̏̌ ˁˌʤ ̌̚ ΨϱϬ ϯϬͲ̛̯ ̵̛̛̣̦̦̏̌ ̶̡̨̦̭̱̣̯̞̽̌́ ̚ ̨̡̨̯̥̌̔̏̌ ̞̱̯̭̏̔̍̏̌̿̽́ ̶̨̛̭̯̦̞̜̦̔̌ ̸̖̬̖̚ ̨̨̡̞̖̏̔̏͛́̚̚ ̌̚ ̨̨̨̨̪̥̟̔̐ ̨̨̬̦̟̍̌ ʦ̛̥̌ ̨̛̪̬̬̥̐̌ ;̶̡̪̣̞̞̟̌̌Ϳ͗

ʳ̶̥̥̞̬̞̜̦̞̐̌ ̯̌ ̶̦̖̞̥̥̞̬̞̜̦̞̐̌ ̛̞̏̚ ̏ ˁˌʤ ʿ̨̨̦̣̖̦̦̏́ ̬̞̦ͨ̐Ͳ̡̬̯̌ͩ ̯̌ ̨̨̣̞̔̏̏̚ ̦̌ ̶̪̬̌̀ ͨʧ̬̞̦Ͳ̡̛̬̯̌ͩ ̨̪ ̶̪̬̖̣̹̯̱̦̦̌̏̌̏̌̀ ̏ ˁˌʤ ͨʧ̬̞̦Ͳ̡̛̬̯̌ͩ ̨̪ ̨̦̦̦̏͛̿̔̌̀̚ ̭̞̥̟͛ ̏ ˁˌʤ

˄ ̡̛̪̱̏̌̔ ̨̨̪̣̹̟̔̌̽ ̶̭̪̞̪̬̞̏̌ ̱ ̴̨̬̥̯̞̌ ̨̡̯ͨ̌̔̏̌Ͳ̡̣̞̦̯͕̿ͩ ̞̜̭̦̖̦̔̌̚ ʦ̛̥̌ ̨̪̣̯̌̌ ̌̚ ̶̡̨̦̭̱̣̯̞̽̌̀ ̵̬̱̯̭̌̌̿̽́̚ ̨̔ ̨̬̯̭̯̞̏̌ ̵̨̡̡̛̯̭̌̔̏̌̽ ̨̪̭̣̱̐ ̨̪ ʦ̨̹̥̱̌ ̡̖̜̭̱͘

ʻ̶̯̱̬̣̞̞̌̌̌́̚ ̯̌ ̵̨̪̞̦̖̔ ̨̨̬̥̦̭̯̐̌̔́̏ ˁˌʤ dW^͕ hϰh͕ ^/:^͕ ̨̨̪̬̙̖̦̦̔̏́ ̯̌ ̥̞̦̌̚ ̭̯̯̱̭̞̌̏ ʯ̵̛̭̯̌ ̱ ̶̨̪̬̖̭̞ ̛̣̖̦̦ͨ̏̔̌́ͩ ;̶̨̖̪̬̯̞̟̔̌Ϳ

Відкрийте для себе світ краси! Ми з радістю запрошуємо вас до European Med Beauty Family Clinic – салон, де ваша краса стає мистецтвом. Наша команда висококваліфікованих фахівців піклується про вашу красу. З нами ви можете бути впевнені, що отримаєте передові процедури та індивідуальний підхід до ваших потреб.

Ми пропонуємо:

387 Shuman Boulevard suite 203w, Naperville, IL, USA medbeautyclinic23@gmail.com

773-326-5809

Semaglutide injections for Weight Loss, Botox, Dermal fillers, IV vitamins Infusion, Vitamin B12 & Vitamin D injections, Plasma Injections, Microneedling with Exosomes, PRX-T33 Chemical Peel, Permanent Makeup, Fibroblast, Massage Therapy, Laser Hair Removal.

Духовність

Богданна Райхерт, Львів, «Сурма»

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

Навіщо сучасній людині християнські празники?

станнім часом все частіше в суспільстві звучить думка, що релігія, як інститут форми, не потрібна, віджила себе, а люди сучасні стали дорослі і «дитячі іграшки» їм не потрібні. Проте самого Бога люди не відкинули і активно проповідують особистий прямий зв’язок людини і Творця. Чудово. Нарешті більшість людей пробудилась і зрозуміла Божественну Ідею втілення Бога у цей світ. Його прихід був свідченням того, що людству життєво необхідно було відновити пам’ять, зв’язок і живе спілкування зі своїм Творцем, джерелом свого існування. Бо на той час цивілізація «сліпа», «глухоніма» і загублена в світах пізнання добра і зла котилась в прірву саморуйнації. Її треба було зупинити, не дати загинути, але спочатку зцілити від сліпоти та глухоти. Тому Бог прийшов в тілі людини, щоб показати вихід, і був з ними, говорив, пояснював, навчав. Він зцілював від глухоти, сліпоти та німоти, не лише буквальної, але лікував насамперед душі, свідомість людей, звертаючись до кожного особисто й у різний спосіб. Він запитував, слухав відповіді, вчив спілкуванню з Творцем, давши приклад звертання до Бога, як до свого Батька – «Отче Наш». Розкривав таємниці світів Царства Неба для більш зацікавлених, тобто апостолів – особистих учнів Його. Дав чітке розуміння того, як усе те, чого Він вчив, кожен може використати вже сьогодні, тут і зараз у своєму земному житті, бо воно важливе, неповторне. І зовсім не потрібно чекати фізичної смерті, щоб потім шукати в потойбіччі дороги до своєї істинної домівки. Немає для людини, яка навчилась співпраці з Отцем, нічого неможливого («Будете робити те, що Я і більше того»). Син Бога сказав усім, хто почує, що ми теж, як Його діти можемо отримати все, що потребуватимемо в цьому житті, щоб стати щасливими учасниками процесів творення нових реальностей та подолати приреченість на смерть і забуття. Він проголосив і земним життям довів, що ми радше приречені на життя, а не на смерть. Проте, коли боїмось померти, то пам’ять про це жахливе і неминуче паралізує душу і ми включаємо режим автопілота, рухаючись до точки призначення «смерть, темнота, ніщо». І уся енергія творчості, яка дається кожному на якісне проживання свого життя, у сотвореному для нас світі, витрачається на безперебійну роботу «автопілота», що їде до пункту «смерть».

Будь-який водій знає, що заправивши повний бак пального, якого вистачить проїхати по головній магістралі, можна витратити і на поїздки по манівцях і битих шляхах, що ведуть в інший бік. Але, з’їхавши з центральної дороги, ти неминуче витратиш пальне. Навіть якщо потім захочеш повернутись і таки доїдеш до магістралі, ти не завершиш поїздку, бо дозаправки не буде. І ось могло бути щось велике, важливе, чудове в твоєму житті і воно чекало саме тебе, але ти не доїхав, втратив час і всю енергію (пальне), залишив авто без пального, а без цього воно не потрібне. Скільки таких загублених душ і життів застрягли обабіч своєї головної дороги, не доїхавши іноді кілька умовних кілометрів, чи навіть метрів? І не кажіть, ніби то Бог тому винен, що вони самі заблукали, заснули, завмерли. Отже, Бог зробив усе, що потрібно людям: - віднайшов їх у темряві пізнання добра і зла; - освітив собою цю темряву; - дав знання, як інструмент; - показав і розказав, що і як робити, щоб нам не померти, а жити; - залишив навігаційну мапу з важливими точками корекції маршруту, що сьогодні ми називаємо їх християнські свята. Сам Бог, Логос покликав усіх, хто Його почув, на центральну магістраль

«Я є Шлях, Істина і Життя» щоб узріли дорогу. А хто до Нього підійшов, тим дав резервуари з новим високоякісним «паливом» – чистим Духом, щоб доїхали куди треба і отримали винагороду – життя вічне. «А до чого тут релігія»: спитаєте ви? Ні до чого. Вона потрібна для перших кроків на шляху до себе справжнього, сотвореного досконалим громадянином Неба. Релігія може допомогти пригадати, куди насправді треба рухатись і є «посохом в руках подорожнього». Те, що люди самі стали сприймати «посох», як ціль і зупинились, це питання їхньої відповідальності, чи інфантильності. Христос релігію не засновував, він закликав поклонятись «не тій горі і не іншій», а сповідати віру в Дусі та істині (про самарянку). І ті, хто може осягнути духом Його вчення, тому Істина починає відкриватись і веде по Шляху. Тому код достойного і щасливого життя слід шукати не в історичному літописі життя Марії, доньки Анни та Йоакима, чи Ісуса з Назарету. Необхідно відкрити таємничу завісу в «святая святих» свого внутрішнього храму, яким є душа кожного, а особливо християнина. Саме в глибинах душі зачинається, народжується, зростає і набуває сили та повноти Духа божественний плід, нова свідомість, що здатна звільнити з рабства нав’язаних із зов-

ні залежностей та обмежень, привести людину до особистого прозріння, до життя без страждань, чи боротьби за виживання, страху невідомого «завтра». Це дасть можливість стати свідомим учасником нової епохи періоду духовного розвитку суспільства майбутнього. Чи це можливо для земної, обмеженої тілом, обставинами і щоденними нескінченими справами людини? Чи комусь це вдалося? Навіть апостоли не за один день, побачивши Сина Божого, зрозуміли, хто Він, не за кілька співбесід з Ним стали спеціалістами високого класу, щоб зробити дії, які з легкістю робив їхній наставник. «Ісус сказав їм: “Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого. А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом”» (Мр 9:20-21). Стільки часу були з Ним і все ж потім, коли була Голгофа, полякались, що і вони помруть, поховались, сиділи в темноті своїх старих стереотипів, страхів, сумнівів, аж треба було Марії Магдалині їх покликати вийти із закритого простору і рушити в обіцяне, але абсолютне невідоме воскресіння. Та пішли не всі і не одразу. І ми, християни, в більшості так і не зрушили з місця впертого свого переконання, що світ жорстокий, нічого не змінити, тому досі не скинули з себе пелену духовного сну. Досі спимо і «бачимо» сон про своє життя, а не по-справжньому живемо. Тому ритуали знаємо, про зміст празників слухаємо, в храмах буваємо, проте так і не стаємо свідомими співробітниками епохи квантових змін. Зараз настав той період в еволюції планети і усього живого, коли динаміка змін настільки швидка, що навіть найменша зупинка викидає на узбіччя і надолужити втрачену швидкість нереально. «Літак цивілізації» добігає кінця розбігу на злітній смузі. Хто прокидається, має шанс встигнути на рейс. Про автора: Богданна Райхерт – лектор, автор практик пробудження свідомості та моделювання майбутнього, президент ЛМГО «Ліствиця». YouTube: ЛМГО «Ліствиця».

08.09.2023 — № 36 (65)

Катедра св. Миколая Історія катедри св. Миколая почалася з невеликої групи відважних іммігрантів із Західної України, які почали прибувати на початку 1900-х років. Ці іммігранти покинули Україну, шукаючи кращого та безпечнішого життя в Сполучених Штатах, у той час, коли сама країна була окупована двома імперіями – Австро-Угорщиною та царською Росією. Ранні поселенці обрали за взірець своєї майбутньої церкви знамениту Софію Київську, збудовану у Києві в 1037 році князем Володимиром Великим за часів Київської Русі. Бачення катедри нашими предками полягало в тому, щоб задекларувати свою належність до східної католицької традиції, де св. Миколай є одним із найбільш шанованих святих і водночас є одним з символів їхньої батьківщини. Катедра була побудована іммігрантами для надання духовної, культурної та соціальної підтримки їхніх родин; для того, щоб їхні нащадки та наступні покоління українців продовжували їхню справу. Сьогодні, як і 80 років тому після Другої світової війни, катедра стала притулком і джерелом розради для багатьох нових біженців з України, які шукають миру та стабільності для своїх родин під час війни Росії проти України. Кілька важливих фактів про архітектуру катедри: Побудована компанією M. Ryan Contractors у 1915 році, катедра є шедевром архітектури неовізантійського барокоб заввишки 167 футів. Вона неодноразово визнавалася однією з найкрасивіших будівель Чикаго. Серед унікальних елементів катедри є: • мозаїчні та фрескові ікони 1928 року • мистецькі вітражі, розроблені Мюнхенською студією Чикаго • 13 монументальних мідних куполів (наразі на реставрації), що уособлюють Христа та 12 апостолів • унікальний стилізований український орнамент • вишуканий золотий канделябр, виготовлений в Європі, який містить 486 ламп на дев’яти ярусах і вважається найбільшим у США.

е залишаймося байдужими, допоможімо нашій катедрі зберегти її будівлю, а разом з нею, понад столітню історію української релігійної громади Чикаго для майбутніх поколінь! Долучаймося до збору коштів на: www.esn-cc.org або за QR кодом:

Історія ⁄ Культура Діана Царук, Київ, Заступник головного редактор газети «Сурма»

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

Іван Котляревський – батько українського літературного слова

Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди, Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть. Т. Шевченко, «На вічну пам’ять Котляревському» (1838)

вересня виповнюється 254 роки від дня народження однієї з найвидатніших постатей української історії – Івана Петровича Котляревського. Цій особистості судилося стати засновником нової української літературної мови, з творів якої «занедбане й закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс з попелу, воскресло знову… і голосно залунало по широких світах». Трішки з біографії. Іван Петрович народився 1769 року в Полтаві. За походженням був із зубожілого козацького старшинського роду, його батько працював канцеляристом міського магістрату. Згодом Котляревські отримали дворянське звання. Упродовж дев’яти років здобував освіту в Полтавській духовній семінарії, закінчити якої так і не зміг – душа не лежала до кар’єри в духівництві. Натомість знайшов віддушину в літературі: почав писати вірші, оприлюднював творчість у сатиричному альманаху «Полтавська муха». Як би сказали зараз, був фрілансером: то працював канцеляристом, а то вчителював у поміщицьких родинах. Водночас не шкодував часу й корисному хобі: активно цікавився українським фольклором, вивчав життя простого люду, його звичаї та обряди, записував народні пісні. Із 1796-го перебував на військовій службі у Сіверському карабінерському полку. Саме в цей період в його життя увірвалося болісне кохання, якому не судилося стати квитком до щастя: Іван Петрович закохався у 20-річну Марію Семенівну, бідну родичку господаря, в якого працював домашнім учителем, але дівчина вже була обіцяна іншому і мала вийти заміж за багатого вдівця. Водночас у той же період Котляревський підготував перші три частини поеми «Енеїда», написаної на сюжет однойменного твору римського поета Вергілія. Згодом саме цей твій дозволить Івану Петровичу отримати славу зачинателя нової літературної української мови. Чи то долею випадку, чи то наполегливістю, але рукописний примірник поеми опинився в конотопського поміщика Максима Парпури. Останній завідував друкарнею медичної

колегії в Петербурзі. І вже під час військової служби Іван Петрович дізнався про видання в 1798-му в Петербурзі «Енеїди» коштом Парпури. Один з варіантів добору теми для твору Котляревського геть не випадковий. У тогочасній російській імперії «Енеїда» Вергілія була «програмним» твором задля виховання імперської свідомості. У поемі Вергілія Анхіз, батько Енея, звертається до нащадків: «Пам’ятай, громадянине римський, як правити світом. Покликання твоє: в покорі тримати народи, милувати вірних підданих та підкорювати гордих». Але те, наскільки майстерно програв стародавній сюжет Котляревський, використовуючи не тільки українську мову, а ще й роблячи твір дуже злободенним, викликає ніщо інше, як захоплення. Наприклад, порівнюючи козаків із троянцями, які вважалися міфічними засновниками Римської держави, Іван Котляревський прозоро натякає й на роль козаків-українців у творенні російської держави. Може навіть здатися, що поет виступає тут в ролі нібито «співця інтеграції» українців до російської імперії як народу, який разом з росіянами творить її велич: «Енею, годі вже журитись, Од його має розплодитись, Великий і завзятий рід, Всім світом буде управляти, По всіх усюдах воювати, Підверне всіх собі під спід. І римськії поставить стіни, В них буде жити, як в раю». Але вчитатися кілька разів і сатира стає очевидною. Також можна побачити Івана Котляревського як противника «свавільного» кріпосництва. Так, про жорстоких кріпосників він пише: «Панів за те там мордували І жарили з усіх боків, Що людям волі не давали І ставили їх за скотів». Аналізувати «Енеїду» можна дуже довго, адже цей твір створив зовсім

нове уявлення європейців про український народ. Але ще трішки цікавого. «Енеїда» стала першим твором в українській літературі, написаним народною мовою – цьому нас навчають ще в 6-7 класі школи. Утім, без подальшого зацікавлення ним, слова стають лишень стандартною шкільною інформацією. Це нашому поколінню нині важко уявити, як тоді українська мова внаслідок цілої низки указів російської влади поступово витіснилася з ужитку, навіть церковні служби змушували правити церковнослов’янською мовою. Хоча ні, не важко, адже нині ми знову лише стаємо заново на шлях тотальної українськомовності суспільства.

«Енеїда» 1991 року вважається першим повнометражним мультфільмом незалежної України.

Іван Огієнко писав: «Першорядної ваги було те, що Котляревський порвав з панівною тоді наукою про мовні стилі, високий і подлий, і став дивитися на мову народну, як на достойну поважних творів… А в “Наталці-Полтавці” та в “Москаль-Чарівнику” він дуже висміяв ту панівну за його часу мову, якою говорило в Україні середнє й вище панство, поволі обмосковлюючись». І далі: «Котляревський міцно поєднав українську мову з українському літературою – після нього справді нашою літературною мовою остаточно, уже без хитання, стала жива народна мова. І від Котляревського вона стала творчо розвиватися вже зовсім свідомо. За прикладом Котляревського пішло багато його наслідувачів, на яких він сильно впливав аж до часу Шевченка».

Не в останню чергу тому творчість Котляревського так високо цінував Тарас Шевченко. У 1838 році з-під його пера вийшов вірш «На вічну пам’ять Котляревському», у якому Котляревський підноситься як національний співець та прославляється як творець безсмертної «Енеїди». Олена Пчілка порівнювала Івана Котляревського з першою весняною квіткою, що «змарнілу землю звеселяє», з найпершою ластівкою, що «весну нам принесла», з першою зорею, яка «у добу безпросвітну у небі стиха засіяла». Звертаючись до зачинателя нової української літератури і літературної мови, Олена Пчілка славить свого земляка-полтавця: «Ти, наче ясна зоряниця, З’явився в наших небесах І засвітив надію милу В сумних опущених очах. Хвала ж тобі, хвала довічна, Ти – України вірний син! Хвала і слава невмируща За той щасливий твій почин!» Серед цікавих фактів: «Енеїду» з автографом автора дбайливо зберігав імператор Олександр І, примірник твору мав навіть Наполеон І Бонапарт. Повертаючись до життя Котляревського. Під час військової служби він брав участь у задунайських походах російсько-турецької війни 1806-1807 років, відзначався хоробрістю та безстрашністю в боях (при взятті фортець Бендери та Ізмаїл) і при виконанні дипломатичних доручень. Тоді ж познайомився з козаками Задунайської Січі, яких мав залучити на бік Російської імперії. В 1808-му вийшов у відставку в чині капітана. Життя після армії складалося складно. Лише за кілька років йому вдалося влаштуватися на роботу: в 1810-му став наглядачем Будинку виховання дітей бідних дворян у Полтаві, який під його керівництвом перетворився на зразковий навчально-виховний заклад.

Історія ⁄ Культура

08.09.2023 — № 36 (65) Але за буденними обов’язками Котляревський не забував про творчість. Він організував та керував Полтавським театром (1818-1821). Як це було заведено, там також ставили російські й західноєвропейські п’єси та водевілі. Однак Котляревський зумів використати цей творчий плацдарм для поширення української культури, зокрема творення нового етапу драматургії. Його найбільш відомі драматичні твори «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», спеціально написані для театру, досі не сходять зі сцени. Активно співпрацював з талановитим актором Михайлом Щепкіним, якого допоміг викупити з кріпацтва. Входив до масонської ложі «Любов до істини», де активно обговорювалися реформи царя Олександра І. Також був членом і співавтором програмових документів таємного «Товариства малоросійського». Ця інформація сплила під час слідства про повстання декабристів, однак для Котляревського все минулося без наслідків. За однією з версій, за нього заступилася дружина генерал-губернатора Миколи Рєпніна Варвара – внучка останнього гетьмана Кирила Розумовського. Родина Рєпніних багато років тісно спілкувалися з Іваном Петровичем. Мешкав у батьківському будинку, збудованому ще в 1705-му. Помер 10 листопада 1838-го в Полтаві. Перед

тим відпустив на волю 6 своїх кріпаків та роздав все майно родичам і знайомим. В останню путь його проводжала вся Полтава, а Тарас Шевченко відгукнувся віршем «На вічну пам’ять Котляревському»: ...Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди; Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть!... Оскільки Іван Петрович ніколи не був одружений і не мав прямих нащадків, його спадкоємницею та господаркою садиби стала економка Мотрона Веклевичева, унтер-офіцерська вдова. Утім, інформація про нащадків насправді достеменно невідома. Можливо, хтось із роду Котляревських десь поміж нас. Повний текст «Енеїди» в шість частин світ побачив уже після смерті автора – в 1842-му. У рідній Полтаві на честь Івана Котляревського відкрито пам’ятник (1903), літературно-меморіальний музей (1952) та музей-садибу (1969). Творчість Івана Котляревського з’явилася в момент, коли під ризиком зникнення та знищення була власне наша українська мова, під загрозою була й уся українська культура. Тому, хоча й Івану Петровичу не підійшло служіння в духовенстві, він точно був посланий Україні Богом. За матеріалами УІНП.

} } } m ~ m ~ m ~t t } t

:25.(56 &203(16$7,21 *(1(5$/ /,$%,/,7<

} r }u t t } tu ~ t

«¤©« ¨¼À©« ª ¨Â¦®¹§«» ¬«¨¹®¹§«» ¯ «¤°©ÂÀ©« °§ Ãª®¹§° ©« ° (ZHOLQD :DZU]XWD 1 &XPEHUODQG $YH 7 1RUULGJH ,/ 3K 7H[W UR]DLQVXUDQFH#JPDLO FRP ¬ ³»À©« ¤ ¬«ª¢¡Â¨§ ¬« ®° «¯° ª¢¡Â¨» ¤ ¤ ¬¥®«©

ăúĀîđýāċúøù ĀôāĂþĀîý ЧАРІВНИЙ ГЛЕЧИК

ПРАЦЮЄ ДОСТАВКА Uber Eats

ВИ МОЖЕТЕ СМАЧНО ПОЇСТИ В НАШОМУ ЗАТИШНОМУ РЕСТОРАНІ ТА ЗАМОВИТИ ЇЖУ ДО СВОГО СТОЛУ 773-286-8855 СВІЖІ САЛАТИ ПЕРШІ СТРАВИ: чанахи, бульйон, солянка, борщ, грибна зупа ДРУГІ СТРАВИ: чебуреки, деруни, печеня, налисники, голубці, галушки, пельмені, більше 10 видів вареників, свинина, яловичина, курка, риба І тільки у нас можна спробувати справжній банош з бринзою та шкварками Спеціальні ціни на комплексні обіди: понеділок-п’ятниця, від 11.00 ранку до 1.00 по обіді. ДЛЯ ГАРНОГО НАСТРОЮ: налисники з маком, налисники з сиром, вареники з вишнею, сирники, та багато іншого. СПЕЦІАЛЬНЕ МЕНЮ ДЛЯ ВОДІЇВ ТА ДЛЯ ТИХ ХТО ХОЧЕ П’ЯТЬ ДНІВ НА ТИЖДЕНЬ МАТИ СМАЧНУ ЇЖУ ЯК У МАМИ: всього за $99 ви маєте пакет на тиждень: 5 сніданків, 5 перших страв, 5 основних страв з гарнірами і салатами

НАША АДРЕСА: 6354 W. Irving Park Rd., Chicago, IL 60634 773-286-8855

Пон.-Четв.: 11.00 -20:00 П’ятн.-Cуб.: 11.00-21.00 Нед.: 11.00-17.00

Культура

Ольга Смольницька, Швейцарія, «Сурма»

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

Людмила Старицька-Черняхівська – півзабута постать української літератури

она була соратницею Лесі Українки. Дочкою свого видатного батька Михайла Старицького. Жінкою цікавої, але трагічної долі – але творчість перемогла все. Хоча й посмертно, але сьогодні її знають. Поетка, драматург, романістка, перекладачка, мемуаристка… і просто талант. Чудово володіла французькою, німецькою та іншими мовами, – але обрала українську. Вона залишила цінні спогади про український театр, Лесю Українку, Миколу Лисенка, Володимира Самійленка, Агатангела Кримського, Михайла Коцюбинського та інших, а ще – цікаве про своє життя. Дворянка, навчалася в гімназії, зросла в літературному середовищі. Боролася за права жінок. Постійно навчалася. Явно мала організаторський талант. Походила зі знаменитої талановитої родини, стала матір’ю обдарованих дітей – але це не позбавило їх трагедій. Це – Людмила Старицька-Черняхівська (1868–1941). Вона була принциповою, освіченою, інтелектуальною та взагалі цікавою людиною, уміла підтримувати друзів у скруті та в радості. Фактично її можна назвати меценаткою. Допомагала і відвідинами, і працею (за Першої світової війни стала сестрою милосердя), і грішми. Про себе казала: «…першим завданням, на мою думку, була й буде культурна праця». Письменниця позиціонувала себе як українку в ризиковані моменти. Якраз тоді було виховано покоління європейськи освічених дворян, які стали політичними українцями. Про себе письменниця згадувала так: «Наше покоління – виключне покоління: ми були першими українськими дітьми. Не тими дітьми, що виростають в селі, в рідній сфері стихійними українцями, – ми були дітьми городянськими, яких батьки виховували вперше серед ворожих обставин свідомими українцями із сповитку». Діти Петра Косача і Олени Пчілки та інші київські дворяни – саме це покоління. Зрозуміло, що талант формують. Важливо мати іскру Божу – але не менш важливо її підтримувати. Яка була атмосфера в родині Старицьких? Письменниця згадувала про своє дитинство: «В наших обох родинах Старицьких і Косачів панував особливий літературний дух; тому, хто мав хоч іскру таланту, не писати тут було цілком неможливо. Тут завжде писали, розбирали твори, читали їх, видавали збірники і взагалі жили в осередку громадських і літературних інтересів. Як Ольга Петрівна [Олена Пчілка, ав-

тонім Ольга Косач. – О. С.], так і батько мій підтримували кожного, хто виявляв найменше бажання займатися літературою, розжеврювали найдрібнішу іскру таланту». Узагалі стиль цих текстів афористичний. Наприклад: «З ненависти виростає любов – та болюча й незагійна любов, якою тільки й люблять діти окривджених батьків». Надзвичайно активна українська діячка. Важко перелічити всі видання та організації, де вона була. Це скоріше справа біографів, а я хотіла б зосередитися на творчості. Прекрасний драматург, Людмила Старицька-Черняхівська мала власний голос. Про це свідчать її романтичні, але історично влучні драми «Гетьман Дорошенко», «Іван Мазепа» та інші. Якщо хочеться прочитати про історію та побут запорозьких козаків, шляхти, стежити за колізіями, зануритись у барокову добу та інші епохи, то ці твори – те, що треба. Якщо ви любите гостросюжетну літературу і бойовики, а також історичну, то вас може зацікавити трилогія «Богдан Хмельницький». Ці романи («Перед бурею», «Буря» і «Біля пристані») тривалий час видавалися тільки під іменем Михайла Старицького – бо ім’я його дочки-співавторки Людмили Старицької-Черняхівської було під забороною. Лише нещодавно відновили справедливість. А сам письменник розповідав, як писав романи у співавторстві з донькою, і знайомі інтелігенти – як Максим Славінський (поет, перекладач, творчий колега Лесі Українки) – слухали ще не опубліковані уривки, потім обговорювали їх.... Це було прецікаво. Жива література! Про Михайла Старицького і його сприяння молодим талантам (наприклад, поету-сатирику і перекладачу Володимиру Самійленку), до речі, дочка писала: «Я ніколи не зустріча-

ла письменника, щоб так щиро, так атру корифеїв (зазначу, що саме того беззаздрісно переймався творчістю вечора письменниця познайомилася молодих авторів, як мій батько». Це з Миколою Садовським і Марком Кробула справжня літературна кухня. «– пивницьким): «Кілька хвилин в теаНу, пане Самійле, а що написали? – трі чутно було тільки дощ оплесків. А Та ось переклав з Беранже. – Беран- коли скінчилась дія, завіса вже впала, же? Гаразд. Людя, принеси Беранже. – всі були захоплені як один. Оплески / Я приношу маненьку книжечку, та- не вгавали. Викликали всіх: тих, що то накладає пенсне на носа і починає зчарували театр своєю артистичною читати по-французьки». грою, і навіть тих, що не заробили на Звичайно, зростаючи у такому ото- таку шану. Ніхто не розбирався у грі ченні, «Людя» (а потім Людмила) не кожного окремого артиста. / Публіка могла не розвинути свого таланту. У затопила фойє, коридори. Обличчя неї цікава й інша проза – повість «Ді- всім пашіли, очі блищали... стояв жиамантовий перстень» про польське вий гамір... дзвеніла українська мова». повстання 1830–1831 рр. Сама Людмила Старицька-ЧерняхівЗ Лесею Українкою Людмилу Ста- ська (тоді просто Старицька) була підрицьку-Черняхівську об’єднувала не літком 12-13 років, як сама згадувала. лише дружба (відомо, що письменни- І дивувалася, що її та інших міських ця була на вінчанні своєї літературної дітей, які бачили зарубіжні вистави товаришки з Климентом Квіткою), а французьких зірок, справді вразила й спільний вектор творчості. Це звер- рідна п’єса. І не лише тому, що це Танення до української історії, патріо- рас Шевченко – а й завдяки грі актотизм, а водночас – уміння бачити про- рів, постановці. З роками письменниблеми у світовому контексті. Європей- ця сформулювала те, який вплив мав ська огранка сприяла цьому. Скажімо, український професійний театр на нау творі «Мрія» героїня шукає шляхів ціональну свідомість: «…український у різних епохах, у тому числі навіть театр і розжеврів у свідомих, і збудив у у римлян (це своєрідна «машина ча- несвідомих національне почуття, що су»), намагаючись дізнатися правду він став великим етапом і чинником про становище жінки. Якраз за доби в історії зросту нашого національного Косачів і Старицьких назріла пробле- самопізнання – це безперечний факт». ма жіночої емансипації. Або… драма Або спогади «Хвилини життя Ле«Сапфо», яку можна назвати трагеді- сі Українки» авторка відкрила епією? І водночас – як гарно, струнко і графом із Шекспірового «Гамлета»: щиро це написано. Українських пое- «Людиною він був, Гораціо». А як поток цікавила доля їхніх античних і вза- знайомилися майбутні поетки? – Ще галі давніх колег. Виявляється, давни- в дитинстві. І знайшли спільну мову на і сучасність були близькі. Або укра- завдяки ерудиції, спільним книжїнські авторки зашифровували сучасні кам… Ще впадає у вічі, що і Косачі, і їм проблеми, описуючи давнину. Старицькі вміли об’єднуватися, і їхЇї можна назвати безкорисливим ніх дітей змалечку тягнуло створювалітописцем своєї доби. Наприклад, у ти власні гуртки, видання тощо. Так, спогадах «Двадцять п’ять років україн- Людмила Старицька-Черняхівська ського театру» авторка так описувала згадувала: «На першу чергу задумареакцію публіки на українську виста- но було з літературних справ підневу «Назар Стодоля» з репертуару те- сти „Зорю” і „Дзвінок”. Заложено було,

Культура

08.09.2023 — № 36 (65) навіть, у Київі так зване „Літературне бюро”. На молодших упав обов’язок прийняти на себе редаговання „Дзвінка”. / Леся захопилась всім серцем сією справою. Ми уложили вже кілька номерів з оповіданнями, з науковими розправами, з віршами і, навіть, з загадками і віршованими шарадами для менших дітей. Як зараз пам’ятаю, сі шаради Лесині були дуже влучні і веселі, і ми самі з охотою розгадували їх». До речі, коли Людмила Старицька-Черняхівська навчалась у гімназії, то там видавали рукописний журнал (своєрідний «самвидав») – і будьте певні, що «Людя» відігравала там активну роль, заповнювала власними текстами (почавши як повістярка і сатирик). До речі, у гімназіях тоді часто «видавали» рукописні журнали. Набивали руку? Бавились у літературу? Згодом вийшло, що все це серйозно. Або ось що пише про літературні конкурси (читаючи про цю блискавичність і дотепність, ми б сьогодні назвали їх мозковим штурмом): «Були ще інші забавки літературного характеру, наприклад: один з присутніх починав оповідання і в самому цікавому місці переривав його і кидав хустку своєму сусідові, – той мусів провадити далі і, довівши своє оповідання до самого несподіваного моменту, знов переривав його, кидаючи хустку третьому, залишаючи його виплутуватись з сеї плутанини і т. д.». Література – це серйозно, але й весело, у формі гри та розваг діти та молодь вправлялися в майстерності.

Ці мемуари цікаві, теплі, чесні. Авторка не раз наголошувала на Лесиній мужності та доброті (навіть альтруїзмі, «Краплі егоїзму не було в сеї людини, не було й тоді, коли близька смерть дає на нього право. А про стан свого здоровля Леся не мала жадних ілюзій»), гостинності родини Косачів, проте не цуралася змалювати скрутні моменти життя своєї подруги – у тому числі останніх робіт. Зокрема, цитувала: «“Я тепер без заробітку прожити не можу, – писала мені Леся в од-

ному листі, – і коли могла, то й писала даром, ви ж се знаєте, dearest friend. А коли заробляю чим іншим, то вже на писання сил не стає. Так, наприклад, було ту зиму в Єгипті, коли я давала по 4–6 годин в день лекції для заробітку”» («лекціями» тоді називали приватні уроки; поетеса заробляла репетиторством, викладаючи іноземні мови). Але що сказати про власні тексти Людмили Старицької-Черняхівської? Це й ніжна, і трагічна, і сатирична, і пейзажна лірика. А ще поетка добре знала історію, звертаючись до неї не лише у прозі та драматургії, а й у віршах. Наприклад, поезія «Заспів», де сказано про минуле Київської Русі: «Перша слава – то Перуну, / Міцновладцю темних хмар; / Голосніше ж грайте, струни, / Богу пишному у дар! / Друга слава – то Даждьбогу: / Завжди в промінях ясних / Ту блакитную дорогу / Він вершить на радість всіх. / Третя слава – пишній Ладі, / Щастю, радости, весні: / У її вабливій владі / І кохання, і пісні». І наприкінці: «Кличте ж всю дружину вірну, / Наливайте келех вщерть, / Нашу славу неомірну / Не оборе навіть смерть!..». Людмилі Старицькій-Черняхівській належить не лише патріотична і сатирична, але й мила, затишна лірика. Наприклад: «Вже блакитне сяйво світу / Виступа на небеса, / На похиленії квіти / Впала теплая роса; / Гаснуть, бліднуть зорі ночі, / Перекинувсь в небі „віз”... / І на змученії очі / Впали краплі теплих сліз...» Вочевидь, у вірші мається на увазі сузір’я Великий Віз. Чи є повне зібрання творів Людмили Старицької-Черняхівської? На жаль, іще ні. Бо, скажімо, її переклади – це детективна історія. Репресована, персона нон ґрата, ця жінка взагалі мала стати забутою. Але не стала завдяки допомозі інших українських інтелігентів – у тому числі Максима Рильського. Скажімо, їй належить переклад речитативів опери Джоаккіно Россіні «Севільський голяр», де соковито відтворено українською реалії дворянського оточення. А за переклад для опери в Києві (сьогодні це Національна опера України) виписували

гонорар. Отже, перекладачці не дали вмерти з голоду. Коли я працювала з цим текстом і розшифровувала його, це була копітка, але цікава праця. Отже, ще одна грань письменниці, поетеси та взагалі різноманітної людини, в якої я раніше знала інші твори, але не оперні переклади. А їй належать ще українські версії лібрето Глюка, Верді, Пуччіні та інших геніїв. 1930 р. її заарештували нібито за участь у Спілці визволення України (про цю справу вже багато написано) та допитували. Її позбавили волі та обмежили у правах (згодом дали умовний строк). А далі… вислали, потім 1941 р. заарештували, вилучили документи та інші писання – і повезли

в телячому вагоні до Казахської РСР. У дорозі Людмила Старицька-Черняхівська вмерла. Коли саме її не стало? Де її поховали? Ми досі не знаємо. «Людиною він був, Гораціо». Те ж саме можна сказати про Людмилу Старицьку-Черняхівську. І хотілося б, щоб її творчість більше видавали і відкривали – тим паче, що є неопубліковані автографи, і ще стільки треба пізнати. Аналітик матеріалів – Олена Смольницька Про автора: Ольга Смольницька – кандидат філософських наук, консультант з філології Місії«Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих» Української Греко-Католицької Церкви(Львів)

ӃӜӜӵӒӠӏӦӵәӝӘә ӏӔӑӞӚӏӢ ҬӛӬӒӏ ҫӏӚӞӝӕӧӝӏ ҶӘӠӞӚӘә ӡӟӕӚӢӠ ӵӜӜӵӒӠӏӦӵәӝӘӥ ӟӞӡӛӣӒ ҟӞӗӗhӳӔӝӏӝӝӯ ӡӵӜhӶ ӗ ӒӠӞӜӏӔӯӝӏӜӘ Ӣӏ ӠӕӗӘӔӕӝӢӏӜӘ үҶҝ ӃӜӜӵӒӠӏӦӵәӝӵ ӝӏ ӝӕӵӜӜӵӒӠӏӦӵәӝӵ ӑӵӗӘ ӑ үҶҝ ҭӠӞӔӞӑӖӕӝӝӯ ӡӢӏӢӣӡӣ ӟӕӠӕӐӣӑӏӝӝӯ Ӣӏ ӗӜӵӝӏ ӡӢӏӢӣӡӣ ӑ үҶҝ ҭӠӞӒӠӏӜӏ ӟӏӠӞӛӮ 6OJUJOH GPS 6LSBJOF ӟӠӞӔӞӑӖӕӝӝӯ ӟӏӠӞӛӮ ҬӤӞӠӜӛӕӝӝӯ 514 5FNQPSBSZ 1SPUFDUFE 4UBUVT Ӣӏ ӔӞӗӑӞӛӣ ӝӏ ӠӞӐӞӢӣ ҭӠӞӔӞӑӖӕӝӝӯ ҥӕӛӕӝӞӶ ҨӏӠӢӘ ҭӞӔӏӧӏ ӔӞӚӣӜӕӝӢӵӑ ӝӏ ӒӠӞӜӏӔӯӝӡӢӑӞ үҶҝ ҬӤӞӠӜӛӕӝӝӯ "EWBODF 1BSPMF Ӕӛӯ ӢӘӜӧӏӡӞӑӞӒӞ ӑӘӶӗӔӣ ӗӏ ӚӞӠӔӞӝ 3FFOUSZ 1FSNJU Ӕӛӯ ӠӕӗӘӔӕӝӢӵӑ үҶҝ

-FF 4USFFU 4VJUF %FT 1MBJOFT *- PďDF!OBLPOFMBX DPN

XXX OBLPOFMBX DPN

Культура

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

Що лишилося від культурних українців? Анатолій Матвійчук, Київ, «Сурма»

ефірі зараз неймовірна кількість «патріотичних» пісень. На тлі тих больових тем, які сьогодні домінують в нашому інфопросторі – всі інші теми іноді здаються нам неважливими і несуттєвими. Але це лише ілюзія свідомості, яка просто ставить шори на наше світовідчуття. І ми починаємо мислити і міркувати в екстремальному режимі, думаючи, що робимо все правильно. Хоча досвідчені психологи якраз стверджують зворотнє: коли суспільство перебуває в екстремальних умовах, а люди емоційно збуджені і не здатні глибоко аналізувати події – саме тоді з’являється чудова можливість для тотальної маніпуляції свідомістю суспільства. Тож сьогодні, як ніколи, важливі ті, хто здатен не спекулювати на актуальних темах, а говорити про важливі речі, що ніколи не втрачають своєї актуальності. Тож я знову поверну вас, друзі мої, до проблеми наповнення нашого музичного простору. Щодо форми цього простору тут нібито все гаразд. Зага-

лом в Україні існує сотні ФМ-станцій музично-розважального характеру, які щодня видають в ефір сотні пісень в режимі 24 години на добу. З формального погляду усі вони ніби україномовні – з ефіру забраний будь-який контент, що пропагує творчість країни-ворога. В ефірі зараз неймовірна кількість «патріотичних» пісень. У кожній другій композиції – повторюється як мантра – «Україна», «ЗСУ», «сильні», «нездоланні», «перемога»... Усе ніби добре – ніяких тобі «шлепок» чи «шиншил», «туманов» чи «пиришек-пупиришек». Але не радійте так сильно, а просто спробуйте зробити разом зі мною певне дослідження – візьміть більшість тих «патріотичних» пісень, які нині у всіх на вухах і поцікавтесь, – хто їхні автори??? І ви будете сильно здивовані, бо авторами цих «патріотичних» пісень є саме ті, хто вчора наповнював наші ефіри вищеназваними пупиришками, шиншилами і шльопками. А заодно ці ж автори забезпечували репертуаром багатьох російських звьозд і наших москворотих зірок, що донедавна заробляли гроші в росії. Якщо ви помітили, слово «патріотичні» пісні я взяв у лапки, тому що єдиною ознакою патріотизму в цих

піснях є вживання «правильних» слів. Що ж до якості цих творів, сюжетності, структури, побудови, поетичності текстів, то вони часто не витримують жодної критики. Що відбувається? А нічого особливого – просто ми бачимо перефарбовані фасади, за якими нічого не змінилося. Для цього існує кілька причин. Перша – економічна: сучасний інфопростір весь капіталізований. Радіостанції і телеканали – це підприємства, де заробляються гроші і статки для їхніх власників. Але ці гроші заробляють також і автори пісень, чиї твори перебувають в ротації. Тому існує певна угода між учасниками цієї гри: ми даємо вам заробляти в обмін на вашу лояльність до нас. І тільки так це працює, якщо ви не знали! Бізнес – що поробиш. Але ж є ще політичні причини, скажете ви! Адже інфопростір формує культурне обличчя нашої країни, впливає на світогляд, скажете ви? Так, вони формують це обличчя – але дуже спотворене гримасами «руського міра». Адже персоналії цього інфопростору ті ж самі, що й до війни – нікого нового там не з’явилося! І, як і раніше, це коло не розширилося ані завдяки тим досвідченим професійним українським авторам, які давно були оголошені «неформатом», ані завдяки тим молодим авторам, за спиною яких відчувається певна мистецька школа. Що я маю на увазі під розумінням «школи» – сформовану творчу естетику, бездоганну літературну грамотність текстів, опору на українську класичну спадщину, любов і повагу до неї. Цього всього немає і близько! А інколи буває навіть гірше, коли проект нібито спирається на поезію українських класиків-поетів, але ця поезія спотворена до невпізнанності. Що таке хороша українська пісня? Це, по суті, лаконічний жанр високого мистецтва! У його основі – історія з чітким сюжетом, вивіреними метафорами і точною передачею психологічного стану її героя. А не ті нескінченні калини і тополі та зойки – сильні, вільні, незламні, переможні... Я пригадую, з яким хвилюванням і трепетом я показував свої найкращі пісні «Матінку-вовчицю», «Сивого музиканта», «Баладу про пісню», «Фотографа», «Кленову баладу» – ві-

домим і авторитетним на той час поетам, композиторам, відомим виконавцям, чия точка зору була для мене вкрай важливою. Бо ці люди були носіями тих професійних критеріїв, тієї творчої «школи», приналежність до якої для мене була вкрай важливою. І байдуже, що вже в той час вже почали з’являтися зовсім інші тенденції, які сьогодні майже зруйнували нашу традиційну пісенну культуру... Так, безумовно – у воєнні часи зростає вага «плакатних» жанрів – спрощених за структурою, але агітаційних за своєю суттю. Але ж це теж потрібно робити талановито і бездоганно, а не просто на потребу дня. Я розумію, що сучасний автор пісень, а чи сонграйтер – це дещо інше. Музика змінилася. Значно знизилися вимоги до якості текстів, відсутній будь-який контроль за тим, що звучить в інфопросторі. Та й публіка втратила в своїй більшості будь-які критерії оцінки цієї творчості – її просто дезорієнтували і забрали усі критерії, окрім єдиного, який називається «прикольно». Але на фоні тотального домінування «приколістів» нестерпно спостерігати, як бідніє внутрішній світ українців, як деградують смаки, як мутують і спотворюються душі, як остаточно завершується процес підміни цінностей у народу, який називає себе українцями, хоча в нинішніх українців уже не лишилось майже нічого з того, за що століттями боролись наші пращури... Я знаю, що все ще можливо врятувати. Бо з однієї хорошої пісні, як із житньої зернини, може відродитися і заколоситися вся наша культура. Але, як і раніше, хтось, хто контролює наш інфопростір, не дозволяє українцям бути сіячами на рідній землі... І я не знаю, чи пройшли ми вже точку неповернення?

08.09.2023 — № 36 (65)

+(/3 8.5$,1( 5HYLYHG 6ROGLHUV 8NUDLQH LV D ZHOO HVWDEOLVKHG F 8 6 FKDULW\ WKDW KDV EHHQ SURYLGLQJ PHGLFDO WUHDWPHQW WR ZRXQGHG VXSSOLHV OL 8NUDLQLDQ VROGLHUV DQG GHOLYHULQJ PHGLFDO HTXLSPHQW VXSSOLHV DQG KXPDQLWDULDQ DLG WR 8NUDLQH VLQFH

5HYLYHG 6ROGLHUV 8NUDLQH UHFHYLQJ J DQ DZDUG IURP 3UHVLGHQW =HOHQVN\ RP 3UHVLGHQW =HOHQVN\ RP 3UHVLGHQW =HOHQVN\

-2,1 7+( ()) -2,1 7+( ())257 12:

ZZZ UVXNUDLQH RUJ

<RXU GRQDWLRQ ZLOO KHOS SURYLGH FUXFLDO PHGLFDO WUHDWPHQW IRU ZRXQGHG VROGLHUV

86 &RQJUHVVPDQ DQG 9HWHUDQ %ULDQ 0DVW ZLWK 8NUDLQLDQ 6ROGLHUV

:RXQGHG VROGLHU $QGUL\ 1DVDGD DW 2UODQGR 3URVWKHWLFV &HQWHU

3/($6( '21$7( $1' 6+$5( :,7+ <285 )5,(1'6

Наука

Олександр Костенко, Київ, «Сурма»

«Сурма» пропонує першу частину з другого розділу праці Олександра Костенка «Нові очі для нового часу».

сі біди, які сьогодні переслідують людство (війни, злочинність, суспільні й особисті кризи та конфлікти тощо) є наслідком ураження людей сваволею й ілюзіями. Як протидіяти цьому, зокрема як запобігати цим проявам соціальної патології? Це проблема № 1 сучасної цивілізації. Вона може бути розв’язана в світлі соціального натуралізму, ідея якого відкриває «нові очі» для нового бачення соціальних реалій. Ці положення соціального натуралізму сформульовано на основі ідей стоїків, Арістотеля, Цицерона, Фоми Аквінського, Г. Гроція, Дж. Лока, А. Сміта, Е. Дюркгейма та інших мислителів. Емпіричною основою для виведення цих положень є реалії соціального життя людей у сучасному світі, зокрема в Україні, де відбуваються унікальні соціальні процеси, спостереження за якими сприяє пізнанню раніше не відомих закономірностей. Це процеси подолання соціального свавілля і соціальних ілюзій у суспільній практиці заради руху шляхом соціального прогресу. Сьогодні Україна є своєрідною природною лабораторією, в якій визрівають емпіричні підстави для нового світогляду. І Природа – це сутність, що породжує все суще і дає йому закони існування. Мати-Природа – Найвищий Законодавець для всього сущого на всі часи. Бог – це релігійний образ Матері-Природи. «На початку був Закон. І цей Закон був від Матері-Природи!» Мати-Природа панує у світі через свої Закони. ПРИНЦИП ВСЕСВІТНЬОЇ ПРИРОДНОЇ ЗАКОННОСТІ: все суще на світі існує, пристосовуючись до Законів Матері-Природи.

II Згідно з ідеєю природної цілісності світу існують (є сущими) три форми природи: фізична, біологічна і соціальна (теорія «трьох природ»). Соціальна – це природа суспільного життя, а соціальним визнається все те, що належить до суспільного життя людей. Наука про соціальне життя і його закони, тобто про соціальну природу, – соціологія. Згідно з цим, соціальні науки є такими ж природничими, як і фізичні та біологічні, бо пізнають (відкривають) закони соціальної природи, відмінної від фізичної та біологічної.

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

Основи соціального натуралізму Частина 1 III Ключове питання соціальної філософії – чи є соціальне природним? Соціальний натуралізм – це доктрина, яка полягає у визнанні існування, поряд із фізичною і біологічною, так званої третьої природи – соціальної, що існує за своїми законами, відмінними від законів фізичної й біологічної природи. Несприйняття і критика соціального натуралізму зумовлюється неправильним його розумінням, зокрема спотворенням його суті, приписуванням йому того, чого він не має, тощо. Соціальний натуралізм не є фізикалізацією чи біологізацією соціального, а також його ідеалізацією. Соціальний натуралізм відкриває «нові очі» на раніше не помічену людьми форму природи – соціальну природу та її закони. Той, хто хоче побачити світ по-новому, має дивитися на нього у світлі соціального натуралізму. Він, як ліхтар у темряві, потрібен людині для адекватної поведінки у світі, що існує відповідно до законів соціальної природи. Це вчення спрямоване на: 1) узгодження волі та свідомості людей з уже пізнаними (відкритими) законами соціальної природи; 2) пізнання (відкриття) нових її законів. Соціальний натуралізм – це філософія, яка, за Цицероном, здатна «культивувати душу людини». Із принципу розмежування фізичної, біологічної і соціальної форм природи випливає, що порушення законів однієї не є порушенням законів іншої. Відповідно те, що є порушенням законів фізичної чи біологічної природи, не є порушенням законів соціальної. Зокрема, відхилення від законів (норм) біологічної природи людини (хвороби та інші біологічні аномалії) не є порушенням законів природи соціальної, а тому не може бути підставою для дискримінації людини, яка має ці відхилення. Ставлення до біологічних аномалій (патологій) людини в суспільстві має бути толерантним, але адекватним, тобто не заперечуючи їхню біологічну аномальність і заперечуючи їхню аномальність соціальну. Зокрема, сексуальні аномалії належать до біологічної природи і не порушують законів соціальної, відповідно до цього має бути ставлення до них у суспільстві. У світлі соціального натуралізму концепція гендеру засновується на ідеї, що біологічна стать не має соціального значення. Соціальне значення має здатність чоловіка чи жінки виконувати ту чи іншу суспільну роль незалежно від біологічної статі.

IV Соціальна природа породжує всі соціальні явища і дає їм закони існування. Зокрема, право (природні права та природні обов’язки людини, її свобода), мораль, релігія, мистецтво, звичаї – визначаються соціальною природою, згідно з її законами, а не властивостями людини. Найвищою владою для Людини є влада Матері-Природи, яка діє через закони фізичної природи, закони біологічної природи, закони соціальної природи. Будь-яка інша влада має узгоджуватися із законами Матері-Природи. Без такого узгодження Людина їй непідвладна. Державна влада є природною необхідністю, вона має, керуючись принципом верховенства законів соціальної природи, забезпечувати порядок у суспільстві на їхній основі. V Закон соціальної природи – це природна необхідність, тобто необхідність, що породжується природою суспільного життя людей. Закони соціальної природи реально існують і діють у суспільному житті людей незалежно від них. Люди не можуть їх скасовувати чи змінювати, а лише пізнавати їх і керуватися чи не керуватися ними (порушувати їх). Всупереч законам соціальної природи люди здатні створювати лише соціальні аномалії (потвори): наприклад, тоталітарну державу. Якби не було законів соціальної природи, то людям було б усе дозволено («вседозволеність»). Із розвитком соціальної природи змінюються відповідним чином і її закони: те, що було природним для одного суспільства, може стати неприродним для іншого, якщо природа цих суспільств відрізняється між собою. Природа суспільства може змінюватися також унаслідок надзвичайних ситуацій. Відповідно до соціального натуралізму, життям людей у суспільстві управляє невидима рука законів соціальної природи. Одним із них є, зокрема, «правило черги», якого людям необхідно дотримуватися, якщо потреба в чомусь більша, ніж можливості її задоволення, – черга до каси за квитками, черга для посадки в літак, черга для виходу з приміщення чи входу до нього тощо. Правила дорожнього руху, чи правила мореплавання, чи санітарні правила – це правові форми відображення законів соціальної природи. Так само як існують моральні форми відображення цих законів.

Доктрина, яка не визнає реальне існування і дію в суспільстві законів соціальної природи, називається соціальним позитивізмом. Відповідно до неї, творцем соціальних реалій є воля і свідомість людей, які не залежать від законів соціальної природи. Підставою для існування соціального позитивізму є автономність волі та свідомості, тобто можливість їхнього функціонування незалежно від законів соціальної природи, перебуваючи в стані сваволі й ілюзій. Соціальний позитивізм відкриває можливість для існування сваволі й ілюзій в суспільному житті людей, бо звільняє їх від необхідності керуватися законами соціальної природи. Суспільна історія – це вічна боротьба між соціальним позитивізмом і соціальним натуралізмом заради соціального прогресу. Для діагностування, якою з цих доктрин користується людина, можна використати тест А. Лінкольна: скільки в собаки лап, якщо хвіст вважати лапою? Той, хто відповідає, що п’ять, є позитивістом, а той, хто стверджує, що чотири, – натураліст, бо вважати хвіст лапою – протиприродно. VI Пізнавати закони соціальної природи людина починає з дитинства на основі свого життєвого досвіду, вступаючи у взаємини з іншими відповідно до природної необхідності, що існує в суспільному житті (зокрема, природна необхідність укладання між людьми угод про обмін речами, наприклад – «договір» обміну іграшками, правило черги тощо). Ці закони є першоджерелом права й моралі. Завдяки життєвому досвіду в людини воля і свідомість узгоджуються з природною необхідністю, тобто із законами соціальної природи, і таким чином в неї утворюється те, що називають «здоровим глуздом». Керуючись здоровим глуздом, людина керується законами соціальної природи. Здоровий глузд – основа ці-

Наука

08.09.2023 — № 36 (65) єї культури людини, яка визначає її долю. Недотримання людьми цих законів – основна причина соціальних криз і аномалій, які становлять загрозу існуванню людства. Жити за цими законами важче, ніж без дотримання їх, але безпечніше і щасливіше. VII Діагноз світоглядної патології нашого часу: видимість заміняє дійсність, а свобода бачиться як уседозволеність. Для подолання цієї патології потрібні знання тієї дійсності, що стоїть по той бік видимості, а саме реально існуючих і діючих в суспільному житті законів соціальної природи. «З видимого пізнавай невидиме!» – метод Г. Сковороди для пізнання цих природних законів дійсності, які є невидимими. Наука й освіта – це засоби відкриття (пізнання) законів соціальної природи і впровадження їх у суспільну практику. Соціальний натуралізм є ідейною основою для множини галузей соціальної природи, які диференціюються між собою за критерієм їхньої ролі в суспільному організмі: «природна економіка», «природна політика», «природне право», «природна мораль», «природна релігія», «природна педагогіка», «природне мистецтво» тощо. Відкриті людьми у світлі соціального натуралізму закони соціальної природи завдяки їхній волі та свідомості втілюються у формах політики, економіки, права, моралі, релігії, філософії, науки, педагогіки, мистецтва, народних звичаїв. Вони також фіксуються у формі народної мудрості: в афоризмах, прислів’ях, приказках, байках, казках, піснях, гаслах, а також релігійних проповідях тощо. (В біологічних істот унаслідок еволюційного пристосування їх до законів соціальної природи відображення цих законів відбувається шляхом формування в них соціальних інстинктів: бджоли, мурашки, вовки, слони, галки тощо.) Із розвитком пізнання людьми відкриватимуться нові закони соціальної природи, якими вони мають керуватися. Зокрема, так зване золоте правило поведінки («не чини іншим того, чого б ти не хотів, щоб чинили тобі») – це відкритий людьми закон соціальної природи, втілений ними у форму моралі. Римське право – це закони соціальної природи, втілені в форму цивільного законодавства. Злочин – це діяння, що вчиняється згідно із законами фізичної й біологічної природи, але порушує закони соціальної природи. Крадіжка визначається в кримінальному законодавстві злочином, тому що порушує закон соціальної природи щодо власності. Соціальна роль релігії полягає в тому, що вона інтерпретує закони соціальної природи як дані Богом, ідея про Якого є засобом упорядкування життя

людей відповідно до законів соціальної природи. Найпрогресивніша та релігія, догмати якої найбільш узгоджені з законами соціальної природи. Так само як і релігія, засобами упорядкування життя людей відповідно до законів соціальної природи є політика, економіка, філософія, наука, педагогіка, мистецтво, народні звичаї, різні форми народної мудрості тощо. Відповідно до соціального натуралізму, воля і свідомість людей, що проявляється в соціальній практиці, має узгоджуватися із законами соціальної природи. Це – «золоте правило» суспільної поведінки людей, зокрема в таких сферах практики, як політика, економіка, судочинство, виховання, наукова творчість тощо. «Золоте правило» для політики можна сформулювати так: «Політика має узгоджуватися із законами соціальної природи, інакше вона буде проявом політичної сваволі й полі-

тичних ілюзій, що породжують політичні кризи!». «Золоте правило» економіки: «Економіка має узгоджуватися із законами соціальної природи, інакше вона стане проявом економічної сваволі й економічних ілюзій, що породжують економічні кризи!». (Іншими словами, найкращою є та економіка, яка керується принципом верховенства законів соціальної природи.) «Золоте правило» судочинства може бути сформульовано так: «Судочинство має узгоджуватися із законами соціальної природи, інакше воно уражається правовою сваволею і правовими ілюзіями, що породжують кризу судочинства!» (Іншими словами: суд має судити згідно із законами природного права, втіленими в законодавстві.) «Золоте правило» виховання таке: «Виховання має полягати у забезпеченні узгодження волі та свідомості

(773) 692-1010

людини із законами соціальної природи, інакше воно призведе до формування в людей комплексу сваволі й ілюзій, що є зародком усякого зла!» «Золоте правило» наукової творчості: «Наукова творчість має полягати у відкритті законів фізичної, біологічної і соціальної природи для узгодження з ними життя людей!». Так само має формулюватися «золоте правило» і в інших сферах соціальної практики.

УСІ ПОСЛУГИ БЕЗКОШТОВНІ

КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА ДОПОМОГА З ЗАЯВКАМИ

ОФІСИ Центральний оф с 2456 W Chicago Ave, Chicago, IL 60622 з понед лка по п'ятницю - 10АМ-4РМ

ПРОГРАМА ДОПОМОГИ НА ХАРЧУВАННЯ (SNAP) МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ (MEDICAID) ФІНАНСОВА ДОПОМОГА ДОКУМЕНТИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ДОЗВОЛУ НА РОБОТУ НОМЕР СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ (SSN)

Українська Греко-Католицька Церква св. Йосифа Обручника 5000 N Cumberland Ave, Chicago, IL 60656 з понед лка по четвер - 10АМ-4РМ Українська В зант йсько-Католицька церква Непорочного Зачаття 116 E Illinois Ave, Palatine, IL 60067 понед лок та середа - 10:00AM-4:00PM Українська Православна Церква св. Петра Павла 8410 W 131st Street, Palos Park, IL 60464 понед лок та середа - 10:00AM-4:00PM

ДОДАТКОВІ ПОСЛУГИ КОНСУЛЬТАЦІЇ ІММІГРАЦІЙНОГО АДВОКАТА КУРСИ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ (ESL) ДОПОМОГА ЛІТНІМ ЛЮДЯМ ДОПОМОГА У ПРАЦЕВЛАШТУВАННІ

Контакти

Український Православний Собор св. Андр я Первозваного 300 E Army Trail Road, Bloomingdale, IL 60108 четвер - 10:00AM-4:00PM Кредитна сп лка Самопом ч 50 W Dundee Rd, Wheeling, IL 60090 понед лок та четвер - 10:00AM-4:00PM

(773) 692-1010 info@welcomeukraine.us www.welcomeukraine.us

Геополітика ⁄ Війна

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

«Непомітний» геноцид? Юрій Ситник, Львів, «Сурма»

раїна стрімко сповзає в катастрофу. Тих відсотків 20 вигодонабувачів на війні (псевдоволонтери, політики, казнокради, бізнесмени) просто не розуміють: їхня «стабільність», що ґрунтується на баблі, крихка як весняний лід. Цілий голова незалежної міжнародної комісії з розслідування порушень в Україні Ерік Мьосе заявив, що вони не мають достатніх наявних доказів для визнання геноциду в Україні. Курва, перепрошую, бо хочеться вжити куди жорсткішу ненормативну лексику, то їм пороблено? Ваш покірний слуга писав про геноцид ще за часів п’єтого презеса, але тоді це було неочевидно для електорату. Нині, коли московська пропаганда на всіх рівнях заперечує право на існування Українського народу, наші сексуальні, ще раз перепрошую, активні західні партнери далі цього не помічають! Навіть «Вікіпедія» пише: «Геноцид (від грец. γένος – рід, плем’я та лат. caedo – вбиваю) – цілеспрямовані дії з метою повного або

часткового знищення груп населення чи народів за національними, етнічними, расовими або релігійними мотивами». Але все це неспроста. Можете кпити скільки завгодно та таврувати мене конспірологом чи іншими ярликами для інакомислячих, я стверджую: така позиція «заходу», в особі того ср*ного голови «незалежної міжнародної комісії», є не випадкова. Як і сто років тому, ситуація повторюється, але це ще не пік. Олександр Олесь свій знаменитий вірш написав у серпні 1931 року, перед Голодомором, про який всі знають. Однак масовий голодомор відбувся в Україні ще дещо раніше, у 1921-1923 рр, переважно у південних областях тодішньої УРСР. У селян конфісковували хліб і вивозили до РСФРР, Західної Європи та США. Минуло 100 років і , крім вивозу нашого збіжжя, без жодного розуміння, чи вистачить його українцям (або з чітким розумінням, що не вистачить), маємо ще геноцид війною, яка юридично навіть не війна, а для декого просто можливість збагачення за рахунок тисяч смертей наших вояків. Міністра оборони, при якому процвітала корупція, тихонько відправляють у відставку з делікатним формулюванням, а на його місце ставлять

ǝǒǗǘǍǙǍ Ǐ ǐǍǔǒǟǄ ǟǍ ǚǍ

773-818-7712

uausamedia@gmail.com

людину, яка останнім часом займалася розпродажем залишків державного майна! Деградація системи влади, про яку пишу вже багато років, неочевидна хіба для зомбованих ЗМІ ідіотів. Які шанси в народу з такою владою? За міфи про «НАТО» та «евроінтеграцію», якими підмінили здоровий консервативний україноцентризм, ми нині розплачуємося вже мільйонами українців, які загинули, виїхали назавжди і не народилися. Але це ще не дно і я не впевнений, чи у 2031 році буде кому написати такі гірко-правдиві слова, як у вірші Олександра Олеся, бо як і сто років тому московія проводить геноцид українців, а Європа з Америкою турбуються. Водночас зауважу, що прості люди із західних країн щиро співчувають і допомагають, а їхні солодкоголосі політики провадять з московитами ґешефти ціною українців. Проте лох електоральний не бачить надприбутків корпорацій на цій війні, як і не помічав вигодонабувачів пЛандемії. Але горе тому народу, який не розуміє, що відбувається власне його геноцид, бо «приспаний лукаво», цього разу він вже може і не відродитися. ***** У мене на думці, що люди й надалі не розуміють – ніщо відбувається, нікуди все прямує. Для самовпевнених «інтелектуалів», які сьогодні ретранслюють у Пейсбуці мнєнія різних експердів та власні інтелектуальні випорожнення, нагадаю фрагмент свого допису від 16 лютого 2021 року: «А оскільки з приходом до влади Байдена формат поділу України знову набрав обрисів прямого збройного вторгнення з остаточним її розчленуванням, тому вчергове повернувся до цієї теми, щоби застерегти – будьмо пильними! Повномасштабна війна зі

зрадниками і п’ятою колоною при владі знищить Україну куди більше ніж усі попередні війни та Голодомори». Це було далеко не єдине застереження щодо різкого зростання загрози повномасштабного вторгнення після обрання президентом США батька Байдена, але, як і розпачливі дописи «майданного періоду», залишилося без уваги. На початку повномасштабного вторгнення 29 квітня 2022 року записав відео під назвою «Чому “цей дощ надовго”», в якому сказав, що «не бачу точок дотику для встановлення миру», і пояснив, чому війна швидко не закінчиться. На жаль, не бачу причин швидкого завершення і сьогодні. Звісно, що варіанти є: ядерна кульмінація, нова пандемія, втручання «інопланетян» тощо. Але це лише «замороження конфлікту», яке можуть організувати і в інший спосіб, як це вже було на так званій «лінії розмежування». Однак, за будь-яких сюжетів, Українському народу (з великої літери як у Конституції) нічого хорошого не «світить». І попри всі зовнішні негаразди, насамперед причина у самому народі. Але, будучи його невід’ємною частинкою, не можу стулити собі писка і замовкнути. Тому вчергове наголошую: чистіть мізки від інфолайна, не вірте ЗМІ та жодному тиражованому політику чи експерду – це все за бабло і від лукавого. Різним віщунам, ворожбитам і «мольфарам» теж не вірте – зараз канали зв’язку з метафізичним простором дуже засмічені, тож інформація звідтіля транслюється з великими спотвореннями! Більше того, ми сотворці реальності, а отже можемо може змінювати сюжети. Ось тут найважливіша річ: кожен загальний сюжет починається з конкретної людини та її помислів і дій. Тримаймося!

Політика ⁄ Історія

08.09.2023 — № 36 (65)

Демократія та олігархія шенням повноважень ради та народних зборів. Там, де більше повноважень у народних зборів – там демократія. Де більше повноважень у ради й існує особлива система відбору до нтичний світ знав кілька різ- неї людей з певного кола – там оліних форм політичного устрою. гархія. Більш-менш всі вони проанаУ народних зборах міг взяти участь лізовані Аристотелем в його «Полі- кожен афінський громадянин, хоча це тиці». У принципі, їх можна звести до не був його обов’язок. Обов’язком будвох основних форм – це демократія й ло виконання тих законів, які ухвалиолігархія. Причому в сучасній мові ці ли народні збори. Тут або ти сам бетерміни отримали абсолютно не влас- реш участь у вирішенні своєї долі, дотиві їм відпочаткові значення. лі свого полісу, або ти виконуєш те, що Зазвичай демократія визначаєть- вирішили для тебе інші. ся як «влада більшості». Але «демос» Ще два важливих моменти. тільки в епоху архаїки протистояв інПерший – обов’язкове обговореншій частині населення грецького по- ня. Принцип свободи слова – право лісу, яка називалася аристократією, а кожного громадянина брати участь в кінці архаїчного періоду аристокра- в обговоренні будь-якого питання в тія вже увійшла в поняття «демос». офіційних органах влади. Тому демос – це позначення громади Другий – право законодавчої інібудь-якого полісу, а демократія – вла- ціативи кожного громадянина. Тому да громади, де рішення ухвалюються народними зборами обговорювалишляхом голосування, тобто більшістю. ся практично будь-які питання і будьТермін «олігархія» у нас теж ро- який громадянин мав право брати в зуміється інакше. Чомусь олігарха- цьому участь. ми стали називати багатих людей. Але Потім відбувалося голосування, і визначення «олігархія» має стосунок те рішення, за яке проголосувала більтільки до форми влади: oligoі – «неба- шість, вважалося ухваленим. гато», arkhe – «влада». Тому олігарДругий орган законодавчої влади хами може бути лише невелика група – це рада. Навіщо вона була потрібна і людей, яка пов’язана безпосередньо хто до неї входив? В Афінах була Рада з владою, а не коштами, що є «плуто- п’ятисот, до якої потрапляли шляхом кратією». І взагалі, розповідати про жеребкування. З осіб, які виявили бадемократію та олігархію найзручні- жання стати членами ради, проводише на прикладі Афін. лося жеребкування, і з кожної поліШлях Афін до демократії зайняв тичної одиниці (в Афінах це називадуже тривалий проміжок часу – поча- лося «філа») обирали по 50 осіб. ток створення демократичного устрою Рада за своїм складом нічим не відвідраховують з реформ Солона (це 594 різнялася від народних зборів. Але був рік до Р. Х.). А як про систему, що скла- відбір громадян до неї. Будь-яке пилася, тобто про демократію, можна го- тання, яке мало обговорюватися в наворити з середини V століття до Р. Х. родних зборах, спочатку надходило Тобто на формування пішло 150 років. до ради. Проіснувала ж вона недовго – до 322 У цьому органі влади, який був нароку до Р. Х. Всі демократичні режи- багато меншим за кількістю учасними поступово зійшли нанівець в кінці ків, було легше обговорювати будь-які IV століття Р. Х. Тобто експеримент з питання. Спочатку рада обговорювадемократією виявився невдалим. ла якесь питання й ухвалювала рішенЩо характеризує демократію як ня, яке записувалося, а потім народполітичну систему? ні збори обговорювали те, що запроПо-перше, існують три гілки вла- понувала рада. ди. Без цього демократія неможлива. Тому хоча кожен міг виступити У деспотії одна людина об’єднує в щодо цього тексту, обговорення масобі всі три гілки, а демократія поділяє ло конструктивний характер. Народдержавне управління на гілки. Основ- ні збори мали право відкинути рішенною гілкою влади є законодавча вла- ня ради, але найчастіше ухвалювали, да. І тільки вона встановлює правила додаючи ті пункти, які вважали за пожиття в суспільстві. У всіх грецьких трібне. Тому кожен законодавчий акт полісах завжди були два органи зако- починався словами «Рада і народ ухванодавчої влади: народні збори, в яких лили…». брали участь усі громадяни, та рада. Наступна гілка влади – виконавча. І законними були лише ті рішення, Тут простіше, оскільки принципи які ухвалюються цими двома органа- функціонування виконавчої влади одми – народними зборами та радою. накові, як для демократичних, так і Те, що намагалися іноді ухвалюва- для олігархічних полісів. Адже викоти або рада, або народні збори, вважа- навча влада розумілася як влада, що лося нелегітимним. Тому політична виконує ті рішення, які ухвалила заформа влади визначалася співвідно- конодавча влада. Сергій Чаплигін, Львів, «Сурма»

Які принципи функціонування виконавчої влади? Перше – колегіальність. В грецькому полісі не могло бути такої посади, яка була би зосереджена в руках однієї людини. В Афінах все було просто. Оскільки там було 10 адміністративних одиниць – «філ», будь-яка магістратура складалася з 10 осіб. І серед них ніколи не виділялося когось за головного. Усі вони мали абсолютно рівні повноваження. Друге – принцип виборності. Причому основний принцип демократії – на посаду людей призначають по черзі шляхом жеребкування (іноді навіть без їхнього бажання). Участь в органах законодавчої влади – це ваше право, участь у роботі виконавчої влади – ваш обов’язок. Єдине, де обирали шляхом прямого голосування, – це військові посади. Третє – звітність. Адже якщо є виборність, має бути й звітність. Оскільки для будь-яких форм державного устрою основним пороком є корупція, то різні держави розв’язували цю проблему по-різному. Східні сатрапії шляхом посилення покарань. А в Афінах знайшли інший спосіб: не спокушати людину. Тому четверте – короткий термін перебування на посаді. Не можна перебувати на одній і тій же посаді більше ніж один рік. Єдиний виняток в Афінах, та й в інших полісах, робився для магістратури стратегів: якщо людина мала військові здібності, її можна було обирати багато разів. Водночас, на відміну від інших посад, її обирали прямим голосуванням на народних зборах. Ось ці основні принципи характерні і для грецької демократії, і олігархії. Є ще п’яте – те, що відрізнятиме демократію від інших форм правління. За демократії для того, щоб зробити участь в управлінні державою можливою для людини будь-якого майнового статусу, запроваджується оплата державних посад.

Це за олігархії не платили, – тому лише заможні люди мали змогу брати участь у державному управлінні. Третя гілка влади – судова. В Афінах із загальної кількості громадян щороку шляхом жеребкування обирали кандидатів. Щоранку обрані на цей рік кандидати приходили на агору, і там відбувалося ще одне жеребкування – хто на цей день буде суддею. Потім жеребкуванням визначали склад суду та яку справу цей суд розглядатиме. Склад суду міг бути як 101, так і 1001 людина. Чому так багато? Арістотель з цього приводу пише: «звісно, судді – прості люди. Це ремісники, селяни, торговці. Вони не фахівці і тому судять, виходячи з власного життєвого досвіду. Деякі можуть помилятися. Але ж не можуть помилитися більше ста чоловік!» Тому надійність рішення досягалася через їхню кількість. Тобто існувало декілька важливих принципів для справедливого суду: -Для запобігання підкупу призначалася велика кількість суддів. -Судді лише в день суду дізнавалися, яку справу вони судитимуть і в якому складі. -А головне, від агори до місця суду було приблизно хвилин 20 ходу. Тому за всю історію існування афінського суду жодного разу не вдалося підкупити суддів. Не тому, що вони були непідкупні – просто не вистачало часу підкупити більше ста осіб. Сьогоднішня демократія має мало спільного з демократією Афін, оскільки та є породженням полісного устрою. В сьогоднішньому суспільстві вона просто неможлива. А ось політична модель Римської республіки (яка виявилася довговічнішою) є дуже цікавою. Звичайно, як і різноманітний досвід усієї античної цивілізації. Але це вже тема іншого допису. Далі буде...

Суспільство ⁄ Історія

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

Відблиски празьких вікон Ілько Колодій, Львів, «Сурма»

ути в Чехії і не бачити Праги?.. Не постояти на романтичному Карловому мості, не запричаститися духовною аурою грандіозного собору святого Віта, не спацерувати площею Вацлава чи не зиркнути бодай краєм ока на Празький замок, де тисячі люду заполонили вхід в очікуванні зміни почесної варти – «градніх стражів»?.. Це все одно, що бути в Римі і... Мені поталанило. Я потрапив, нарешті, туди, куди прагнув упродовж тривалого часу і побачив, хай поспіхом, головні принади чеської столиці. Прага, звісно, зачаровує своєю архітектурою, численними пам’ятками і про них можна розповідати довго і з захопленням. Тут ви зустрічаєтеся з численними легендами, тисячолітніми історією, культурою. Прага – місто Шафарика, Гуса, Масарика, Кафки... Їхні та багато інших барельєфів, пам’ятників я роздивлявся зблизька. Але для українця близьке і рідне те, що столиця Чехії в багатьох випадках була прихильною до наших державницьких ідеалів і цінностей, до наших страдників у борні за самостійну державу. Ще наприкінці XVIII століття громадсько-політичний діяч Карел Гавлічек-Боровський, повертаючись з москви до Праги через Галичину, прорік у Львові сакраментальну фразу: «Поки не буде спокутувана кривда, заподіяна українцям, доти неможливий міжнародний мир і порозуміння між слов’янами». Як бачимо, празький публіцист уже тоді усвідомлював те, чого не могли чи не бажали збагнути європейські політики на початку століття ХХ-го після завершення Першої світової війни. У результаті Українська Народна Республіка впала під жорстоким натиском більшовиків. В той трагічний момент Прага дала прихисток численним українським політичним емігрантам, державним, культурним діячам, ученим, письменникам... Тут ожили розмаїті громадські організації, середні і вищі навчальні заклади, зокрема педагогічний інститут імені Михайла Драгоманова, Вільний університет... Тут розташовувався й Музей визвольної боротьби українців з його багатющими експонатами та архівами, а також Український історичний кабінет з унікальними теками періодики. Зрештою, про українські сторінки Праги чи радше про Прагу як частину української одісеї у ХХ столітті написано чимало...

Перед входом до Празького замку у серці столиці – імпозантний Томаш Масарик у бронзі. Як вчений особисто знався і спілкувався з Іваном Франком, Михайлом Грушевським, професором Карлового університету Іваном Горбачевським. Як перший президент проголошеної Чеської республіки прихильно поставився до української політичної еміграції, сприяв, значною мірою матеріально, розбудові українських інституцій у Празі та околицях, зокрема, становленню української преси... Празька еміграція була своєрідним феноменом у тому розумінні, що в міжвоєнні витворила цілу низку науково-мистецьких шкіл – поетичної, архітектурної, малярської, зокрема графічної... Тут плідно творив учений світової слави Дмитро Чижевський, тут створив новаторську на той час кафедру електротехніки у місцевій політехніці і завідував нею до кінця життя Іван Пулюй. Прага дала дах над головою світилові української історіографії Олександрові Шульгину, громадському діячеві-меценатові Євгенові Чикаленку... Не була нам чужою столиця Чехії в минулому. Очевидно, не є такою й нині, бо впродовж кількох годин екскурсії містом не раз доводилося чути рідну мову. Хтось тут вчиться, хтось живе. Та найбільше заробітчан. Офіційна статистика ще кілька років тому зафіксувала їх понад 150 тисяч. Насправді ж цифра набагато більша. Особливо зараз, коли з початком російської агресії Європа відчинила свої двері для біженців з України. З розмов із чехами пересвідчився: про заробітчан відгукуються загалом прихильно, люди – працьовиті. Часто співчувають їм, що змушені покидати рідні гнізда в пошуках заробітків. Але доводилось чути й нарікання: мовляв, не завадили б їм …виховні курси. Про багатьох із наших родаків там не найкращої думки. Звичайно, все це дуже швидко, часто безпідставно, переноситься на всю націю, державу... Від

цього нині застерігають навіть найвищі владні очільники Чехії... Звісно, прикро, що нинішня трудова еміграція за рівнем своєї культури, виховання поступається і довоєнній, і тим паче післявоєнній політичній. Адже ж добре знаємо, який авторитет завоювали собі свого часу українці в Канаді, Америці, Австралії... Працею, манерою поведінки, високою і ефективною організацією громадського життя. Це викликало повагу серед чужинців. Це давало сподівання бодай на моральну підтримку у світі в процесі боротьби за Незалежність. Як прищепити цей досвід нинішнім емігрантам – питання не риторичне!.. Зрештою, спустившись униз сходами від Празького граду, я опинився біля дверей греко-католицької церкви св. Климента. Виявляється, храм цей у Празі і є тим духовним центром, де згромаджуються українці у вільний від роботи час. Читаю графік Служб Божих, які провадяться українською. У вихідні їх по кілька на день. Є спеціальна й для дітей. Прекрасно. Бачу й оголошення про оформлення передплати на українські видання. Отже, не все так погано у нашій чеській емігрантській господі, як це уявляється окремим чехам, яким «Европска унія» таки додала пихи. Суботня Прага виявилася вельми людною! Біля пам’ятника Масарику витинали свої мелодії народні музики. До капелюха сипалися коруни. Неподалік у кіосках і просто неба обабіч площі йшла жвава торгівля сувенірами... Тиша і спокій владарювали хіба у Йозефові – середньовічному єврейському кварталі-гетто, через який ми прямували на проспект Вацлава. Коротенька вуличка «У старого гржбітова» («Біля старого цвинтаря»)

цілком порожня. І доволі характерна для євреїв. На її початку і кінці – дві синагоги. З правого боку – будинки, з лівого упритул одна до одної – торговельні лавки. А ось і Нове Место (нове місто) з Вацлавською площею. Вона чимось нагадує львівський проспект Свободи. Лишень довша і під невеликим кутом здіймається вгору. Шлях їй перегороджує велична споруда Національного музею, яку оберігає бронзова фігура святого Вацлава. Зрештою, святий Вацлав, зображений на коні зі списом у лицарських латах і шоломі, стоїть на сторожі не лише цієї однієї, хай і символічної споруди, – він заступник і покровитель усіх чехів. У скрутні хвилини їхні погляди і молитви звернені саме до нього. Князь обов’язково прийде зі своїми хоробрими вояками і принесе жаданий порятунок. Віра в нього, схоже, і є для чехів тією національною ідеєю, у пошуках якої, ми, українці, блукаємо ось уже три десятки літ. Знайомлюсь із житієм святого Вацлава, а бачу нашого князя Володимира. Обидва жили у Х столітті, народившись у княжих язичницьких родинах, обидвох навертали до ревного християнства бабусі-вдови, обидва були правителями своїх земель і активно впроваджували під час свого правління Христову віру... Обидва удостоєні пам’ятників у столицях своїх держав. Різниця лише в тім, що Вацлав стиснув у десниці спис, а Володимир – хрест! Чи випадкова вона! Чи не закладені тут смисли двох поглядів на життя, на суспільні закони загалом, на дві системи, де смиренність протиставлена більш активній, рішучій, навіть войовничій позиції? Ці два образи набирають ще більш суперечливих обрисів, якщо зважити на основоположні постулати православ’я й католицизму… Влада – релігійна й світська в них сприймаються геть по-різному. На відміну від Праги, на наших теренах віддавна домінувала традиція візантійська, де Церква підпорядковувалася державі, ставилася в обороні владної потуги, а в Європі вінценосці на тронах дослухалися Папи… Чи я на боці

08.09.2023 — № 36 (65) списа? Напевно, так! Хоча, переконаний, що не один опонент мене гаряче переконуватиме, що хрест – зброя сильніша, що в нім велика сила духовна, що це також своєрідний спис – культури, гуманізму… Раптом мій погляд спотикається на заквітчаному горбику. Виявляється, тут спалив себе студент Ян Палах, у січні 1969-го, то був відчайдушний акт протесту проти московської окупації … Земля ніби здибила бруківку й виштовхнула зі свого лона дерев’яний хрест…Чорний, обгорілий… Ні, радше опалений священним вогнем опору. Зчорнів він ще й від скорботи - за юним життям, стемнів і похилився так, що майже лежить на площі. Який глибокий, гуманістичний, задум! З одного боку – самогубство, гріх! А з іншого – геройський вчинок в ім’я Свободи. Ніби й дилема? Ні! Такі вчинки – праведні й богоугодні… І без крихти сумніву мають освячуватися хрестом, то ж хай ніхто не шукає тут жодного святотатства! За місяць подвиг Палаха на площі Вацлава повторив інший студент Ян Заїц. Ці святі факти подумки переносять мене в Україну. Яскраві факели спротиву «освітлювали» й нашу стражденну землю. На знак протесту проти нищення українства, зухвалого захоплення Чехословаччини червоним кремлем спалив себе дисидент-політв’язень Василь Макух. Тоді, до речі, багато українців висловили свою підтримку чеському і словацькому народам після окупації Чехословаччини. Серед них найбільш відомі – Мустафа Джемілєв, Зорян Попадюк, Олександр Сергієнко... Тепер, коли росія окупувала частину українських територій, навпаки українці «відчувають сильну підтримку з боку чехів». Чехія достойно увіковічнила пам’ять Людини-факела – міська рада Праги ще у 2018 році ухвалила рішення про присвоєння імені Василя Макуха пішохідному мосту, звідкіля починається вулиця Українська в районі Прага 10 – Вршовіце. На мосту встановлено інформаційну дошку, що розповідає про вчинок Макуха. Це вияв дяки і солідарності з нами, українцями, які теж натерпілися від червоного тоталітарного режиму. Натерпілися більше й довше, мабуть, тому Україна, на відміну від Чехії, так тяжко позбувається радянської спадщини, особливо на сході… Скільки вже часу минуло від нашої Незалежності, а ми лишень після Революції гідності по-справжньому взялися за декомунізацію національного простору. З величезним скрипом скинули з п’єдесталів червоних бовванів, змінюємо назви міст і вулиць… А де ще та декомунізація у головах і душах… Годі уявити, як усе те сміття

перепиняє нам шлях до цивілізованого світу, а зараз за усе це ще й платимо великою кров’ю… Не від добра в нашім народі з’являлися герої-відчайдухи. Через десять літ після Макуха «живим смолоскипом» проти русифікації і закріпачення України спалахнув Олекса Гірник. Символічно, зробив він це на Чернечій горі, де покоїться прах нашого Пророка Кобзаря. …В середмісті Праги, на площі Кінських, посередині невеличкого скверу явився мені… молодий, енергійний Шевченко. Стояв на повен зріст у бронзі. У часи президенства Віктора Ющенка «прийшов» наш Тарас до Праги як духовний побратим Шафарика, Коллара, Ганки, як автор присвяченої Янові Гусу поеми «Єретик», як вдячний автор, повне і нецензуроване видання «Кобзаря» якого вийшло саме тут, у столиці Чехії. До того бачив нашого Пророка у Празі лише на світлинах, в інтернеті. То ж зараз сяяв від щастя. Празький Шевченко лівою рукою тулить до грудей сувій поезій. Мабуть, у ньому є й уже згадуваний знаменитий «Єретик». Кажуть, чехи вельми вдячні Шевченкові за цей твір, там так правдиво змальована постать мученика Яна Гуса! Наш Тарас осягнув його величезне значення. В «Єретику» відчувається особлива симпатія автора до свого героя, якась незрима взаємна їхня суголосність... Хоч обидва жили в різних епохах, між ними легко вгадуються паралелі. Вибивалися в люди з простих селянських сімей, Шевченко – ще й з кріпацтва. Обидва були борцями за Правду, Свободу, проти Системи брехні, неволі, цинізму… Ян Гус гаряче став на прю з національною несправедливістю – німецьким кумівством у Празькому університеті ще тоді, коли там починав працювати. Та й Шевченко, коли поринув у «гуситську» проблематику, вже був автором «Сну» – гострого політичного памфлету проти самодержавства й національного гноблення. Нарешті, Гуса спалено на вогні інквізиції, а Шевченкова інквізиція – солдатчина, царські сатрапи поженуть його у москалі, де в степу далекім за Уралом відбуватиме він свою десятилітню каторгу... Та вертаюсь до пам’ятника. Він навіває стільки асоціацій... Молодий Тарас, мабуть, міг би тримати коло серця «Єретика»? Адже уже йшлося про чеські симпатії Шевченка, про тісний клубок теплих взаємостосунків. Зрештою, симпатії були й з чеського боку, Шафарик у 1844-му році плакав, коли читав «Єретика». Та чи така вже вдала ідея з «Єретиком» у лівій руці була б для пам’ятника, чи не банальна, а то й прямолінійна?.. Чи не обмежила б вона

Суспільство ⁄ Історія

слов’янський політ українського Генія самими лишень чеськими горизонтами?.. Меморіальна дошка на будинку на розі вулиць Оплеталової та Політичних в’язнів знов нагадує про перший не цензурований «Кобзар», який побачив світ далекого 1876 року в друкарні Едварда Ґреґра … Рік 1876-й для українців був особливо похмурий. Власне тоді російський імператор Олександр ІІ підписав зухвалий Емський указ, що плюндрував нашу мову, витісняв її зі сфери мистецтва, літератури, культури загалом… Чехи прийшли нам на виручку. Далі можна висновувати цілу «лекцію» з іменами чеських популяризаторів Шевченка… Кілька годин у Празі пролетіли непомітно. Ми так і не встигли розшукати приміщення Слов’янської бібліотеки, в якій зберігається багатюща україніка. Десь тут, у мистецьких залах Праги, понад сто літ тому звучала українська пісня у виконанні знаменитого хору під батутою Олександра Кошиця. Звучала настільки натхненно, що визначний музикознавець, згодом президент Чеської академії наук Зденек Неєдлий був просто зачарований. Він твердив, що чогось подібного Прага в житті не чула. А ось слова доктора мистецтвознавства, професора Українського вищого педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова Йозефа Гуттера: «Україна є чистий народ, не зачеплений петроградською гнилістю царського режиму, не зачеплений гультяйством імперіалістичної Польщі. Народна пісня збереглася тут від язичницької доби. Це мистецтво, хоч і як воно далеке від нас, потрясло нас так, що ми полюбили і спів, і той народ».

Вирядив хор Кошиця з пропагандистською місією у світ Симон Петлюра. Коли забракло війська, аби оборонити Україну від більшовицької чуми, воювати мала наша пісня. У Празі хор Кошиця виступав впродовж травня-червня 1919-го. Не відаю, чи відвідував бодай один із тих шести концертів Винниченко, один з очільників УНР і одночасно соціаліст-романтик, який твердив, що молодій Українській державі армія не потрібна, бо друзі з соціалістичної росії не збираються воювати з народною республікою України. Та «друзі» не були романтиками і вислали на Київ царського військовика Муравйова. Так народилися наші Крути. Винниченко свою помилку збагнув. Та не одразу. У 1920 році зустрівся у столиці Чехії з Масариком і Бенешем. Ті переконували його вертатися до більшовиків в Україну. Поїхав. Але дуже швидко розчарувався і чкурнув за кордон. Та у Празі не затримувався, бо тут чекістські щупальці могли до нього дотягнутися куди легше, аніж у Франції... Ті щупальця накоять великого лиха українській еміграції. Час від часу викрадатимуть вони наших чільних діячів із Праги і гнатимуть у сибірські сніги... Ці невеселі думки навіяв охайний квартал Виногради, що в двох-трьох кілометрах від центру чеської столиці. Тут я більше роздивлявся по вікнах, аніж поперед себе. Де й з котрого з них викинувся на вулицю український видавець, громадський, культурно-освітній, педагогічний діяч, учасник національного відродження 1917 року на Катеринославщині, один з організаторів катеринославської «Просвіти», у січні 1919 року – голова культурно-просвітньої комісії Трудового конгресу Євген Вировий?.. Викинувся з четвертого поверху, аби не датися в руки чекістським сатрапам. Та не всім так «поталанило». Жертвами енкаведистів стануть: військовий і політичний діяч, публіцист, перекладач і поет, товариш Лесі Українки Максим Славінський; Президент Підкарпатської Русі, останній ректор УВУ в Празі Августин Волошин; історик і письменник, голова Товариства Музею визвольної боротьби України Володимир Бірчак; військовий і політичний діяч, фізик і публіцист Микола Галаган; історик літератури Григорій Омельченко; мовознавець та етнограф Іван Панькевич... Мимоволі стискається серце: у вікна української історії не можна заглядати без брому... В них більше жалобної скорботи, аніж сонця... Ховалося сонце й у Празі. Із шиб щезали останні скупі жмутки багрянцю. Повітря стало враз холоднішим. Кінець жовтня. На вокзалі нас чекав поїзд на Брно.

48 Здоров’я

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

Як не зриватись з дiєти? Віктор Мандзяк, Львів «Сурма»

об відповісти на питання, яке зазначено в заголовку, варто поставити інше: а чому люди взагалі зриваються з дiєти? На це є три причини. Причина 1 – слабкий інгібуючий контроль. Людина – істота, яка живе заради емоцій. В нашому випадку емоції можна отримати відразу, напхавшись пончиками зі згущеним молоком, або потім, споглядаючи свою тaлію в люстерку. Але пончики вже тут, а талія ще не знати коли буде. Навіщо чекати на емоції? І руки тягнуться до смаженого тіста. Але все ж таки емоції можна відтермінувати. Вміння потерпіти зараз заради світлого майбутнього зумовлено генетично. І це – на жаль. Яким ся вродив, таким тобі й жити. Причина 2 – недостатня мотивація. Мати гарний вигляд хочуть всі. Але за таку «хотілку» треба платити. Обмеження в їжi – це ціна за стрункість. Ціна висока, тому хотіти треба сильно. А достатньо сильно хочуть не всі. Людина пробує, а мозок каже: «Ні, Машо, я не збираюсь залишатись без улюбле-

ної їжі, щоб твоя дупа залізла в джинси своєї юності!» Мозок ініціює зрив. Досі я сварився, звинувачуючи у всіх смертних гріхах. Казав, що є проблеми з контролем поведінки та слабка мотивація. А поговорімо про Неї, про твою дiєту. Може, це вона у всьому винна? Причина 3 – жорстка дієтa. Я не знаю, з ким ти працював, які марафони проходив і які статті чи книжки читав. Але я знаю, що робиться у нас у сфері cхуднення. Міф на міфі. Вважається, що треба споживати їжу в один і той же час. Каші зранку, капусту на вечерю. Ввечері фрукти – під страхом смерті. Картопля, солодке, борошняне, глютенове та молочне часто потрапляють під заборону. Людей змушують пити два літри води, але тільки не під час їжі. Має бути дуже сильний інгібуючий контроль і неймовірна мотивація, щоб це терпіти довго. Більшість зривається. І навпаки, якщо у тебе немає сильного інгібуючого контролю і мотивації, але є адекватна дієтa, ти з великою долею імовірності дійдеш до цілі. Бо така дієтa не вимагатиме від тебе того, на що ти не здатен. Це дієтa, в якій можна їсти солодке, борошняне, картоплю і взагалі все. Щось більше, щось мен-

g o" w w ¯®¢Å²¼ ±¢®Æ ¤ Å §°®¡Å²¼ ´®²® ²¥«¥´® ² ¤Å¸«Å²¼ § ¯®¢¥³ ² ¡«¨·ª³ ¬ H PDLO XDXVDPHGLD#JPDLO FRP ¡® ²¥«¥´® Ð Å±«¿ ²®£® ¿ª ¬¨ ®²°¨¬ Ã¬® § ¯®¢¥³ ´®°¬³ ¬¨ §¢Ó¿¦¥¬®±¿ § ¬¨ ² ¢¨¸«¥¬® ¥®¡µÅ¤³ ´®°¬³ ¤«¿ ®¯« ²¨ § ¯Å¤¯¨±ª³ BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB ®¬¥°Å¢ BBBBB ®¬¥°Å¢ BBBBB ®¬¥°Å¢ BBBBBB 1$0( BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB $''5(66 BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB 3+21( BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB (0$,/ BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB 3$<0(17 Ð 3OHDVH FKHFN RQH &$6+ BBBBBBB &$5' BBBBBBBB &+(&. BBBBBBBB =(//2 BBBBBBBB BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB

ше, але можна все, навіть алкогoль і бургери. Фрукти можна ввечері, хай їм грець! А води треба пити рівно стільки, скільки хочеться. Звучить фантастично, але не для учасників програми «Наука і здоровий глузд». Якщо ж ти все-таки зірвався з дiєти, головне не робити з цього проблему. Сприймай це як крок назад, аби потім зробити два вперед. Ще ніхто від одного прийому їжі, яким би він калоЩоб продемонструвати, як ворійним не був, не набрав ваги. Плюс но працює, проведімо експеримент. на вагах після зриву – це їжа в ШКТ і Спробуйте 30 секунд НЕ ДУМАТИ про вода, зв’язана з вуглеводами і сіллю рожевого слона. Заплющіть очі, час (зриваються переважно на вуглевод- пішов... ну і солону їжу). За один зрив нереальІ шо, які результати? Пророкую, ви но набрати бодай 200 г жиpу. Тому не не змогли відволіктись, клятий рожепанікуй, а спокійно вертайся до діє- вий слон постійно зринав в уяві. Слон ти. Перфекціонізм – поганий порад- – як надокучлива думка, чим більше ник в схудненнi. ми хочемо про нього не думати, тим Як позбутись неприємної думки? більше він лізе в голову. У середині минулого століття заОК, а до чого тут Перлз зі своїми сновник гештальт-терапії Фредерік офіціантами? Перлз приводив своїх студентів в ресЯкщо ти хочеш позбавити себе торан, щоб продемонструвати їм од- важких думок, стань офіціантом, який ну цікаву особливість людської пси- розрахував столик, стань учнем, який хіки. Він запитував офіціанта, що їли написав контрольну: ДОЗВОЛЬ НЕлюди за столиком, який він тільки що ПРИЄМНІЙ ДУМЦІ ПРОСТО БУТИ. розрахував, і чим набивають животи Якщо я не кручу в голові важку думті, що ще несамовито чавкають пря- ку, не жену її від себе, не боюсь її, не мо зараз. намагаюсь себе в чомусь переконати, Як думаєте, замовлення яких гос- заспокоїти, а просто її приймаю – я затей офіціант пам’ятав краще, перших вершую гештальт. Я прийняв думку, чи других? По логіці, звісно, перших, дозволив їй бути – питання закрито. адже з ними було проведено більше Знаю, це звучить троха контріноперацій, зокрема він їм вручав чек, туїтивно, і ми не звикли так поводив якому значилось все спожите цими тись з думками. Людині притаманно людьми. А от і ні! боротись з негативом в своєму житНа відміну від столика «нерозра- ті. Але якщо сусіду, який дуже гучно ховано», офіціант дуже погано пам’я- співає колискові своїм дітям, можна тав, що їли «розраховані» гості. І це дати по писку, то така тактика щодо логічно: мозок викидає з пам’яті за- внутрішнього світу (думок, спогадів, йву інформацію. Люди поїли, гроші я емоцій, почуттів, відчуттів) працює не в них взяв, хай котяться лісом. Забу- надто добре. ти, забути, забути. Саме тому ми так Я приймаю цю думку, дозволяю мало знань беремо зі шкільної парти: їй бути зі мною, приходити і йти, ковивчив, контрольну написав – забу- ли їй заманеться – от що працює. Якти як страшний сон всі коми з котан- що прийняти свою важку думку, мозок генсами. Мозок зберігає лише важ- невдовзі перемкне увагу на щось інше ливу інформацію, ту, яка потрібна – з’явиться новий гештальт. Можливо, для вирішення практичних завдань. ця важка думка пізніше знов зрине в Знати, хто охрестив Русь, треба... до свідомості, але вона буде вже не такою екзамену з історії України. А далі? болючою, і якщо ти її знову приймеш, Перлз назвав цей феномен «завер- вона розтане в твоєму тілі. Але знай, якшеним гештальтом». І до чого тут не- що ти ніколи нічого схожого не робив, приємні думки, які мучать нас, мор- потрібна практика, щоб навчитись придують собою і виїдають мізки десерт- ймати свій досвід. Але воно того варте, ною ложкою? це дуже сильна штука, яка робить житНаприкінці того ж століття, ко- тя яскравим, а людину сильною. ли Перлз їздив по світу і проповідуЗнаю, зараз на мене накинутьвав свою гештальт-терапію, з’явився ся з одного боку прихильники гешСтівен Гейз і сказав: «Чим більше ми тальт-терапії, з іншого – терапії принамагаємось позбавити себе непри- йняття і відповідальності. Як ти, Вітя, ємних думок, тим більше вони нас му- смієш об’єднувати ці кардинально різчать». ні школи психотерапії?!! Ти, фізкульГеніально! турник чортів! Смію, бо я друга дитина Важка думка ніби відчуває, що ми в сім’ї. А друга дитина в сім’ї – бунтар. її боїмось, це її тішить і годує. Вона Instagram: viktor_mandziak росте, годована нашим болем, а ми Facebook: Мандзяк Віктор страждаємо все дужче.

08.09.2023 — № 36 (65)

FANTASY ISLAND SCHOOLS FOR KIDS ПРИЙМАЄ НОВИХ УКРАЇНСЬКИХ ШКОЛЯРІВ ДО ЯСЕЛ, ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ТА ДИТЯЧИХ САДКІВ! Ми готуємо свіжі традиційні східноєвропейські страви. (У нас є український кухар!)

Щодня три свіжоприготовані страви!

Ми РОЗМОВЛЯЄМО УКРАЇНСЬКОЮ ТА ПОЛЬСЬКОЮ МОВАМИ, маємо багато українських студентів і будемо сприяти інтеграції українських дітей в американське суспільство.

CALL NOW! 773-206-4627 E-MAIL: BEATABIELIC@GMAIL.COM OUR WEBSITE: FANTASYISLANDSCHOOLSFORKIDS.COM

У нашій школі ваші діти вивчать англійську, але ніколи не забудуть українську! Також надамо батькам БЕЗКОШТОВНУ КОНСУЛЬТАЦІЮ ЩОДО ДЕРЖАВНОЇ ДОПОМОГИ!

UKRAINIAN – AMERICAN MEDIA GROUP, Inc.

Óêðà¿íñüêå ðàä³î 1240AM Online 24/7

Якщо Вам не байдуже. Підтримайте радіо і газету. Переведіть кошти по ZELLO за номером телефону +17736973923 або за кодом

З понеділка по п’ятницю з 10 АМ до 11 АМ та з 5 PM до 7 PM

А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! 5050 North Cumberland Avenue,

þĞēęĝę ĀĞİiĢęěđ ñĝđİiĢęěđ ûģİĬĢģĠđ Завжди цiкавi гостi

Suite 18-S, Norridge, IL 60706 www.radiouachicago.com uausamedia@gmail.com Phones: (773) 697 3923 (773) 818 7712

Рахунок в Selfreliance 177162 Áóäüìî ðàçîì, âñòàíîâ³òü äîäàòîê! Ñëóõàéòå óêðà¿íñüêå 24/7

Історія

Віктор Іщенко, Київ, «Сурма»

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

Історія повторюється? Переможна битва під Оршею 1514 року

инуло понад 500 років з часу битви під Оршею (8 вересня 1514 року), яка була неодноразово охарактеризована істориками як зіткнення цивілізацій: азіатської та європейської. Першу репрезентувала деспотична московія, що незадовго до того звільнилася з-під монгольської орди, а другу представляло Велике князівство Литовське, Руське і Жемайтійське. Як і тоді, тепер маємо подібну ситуацію, коли українці з допомогою цивілізованого світу протистоять хижій московській навалі, боронячи Європу. Як і тоді, ми відстоюємо наш цивілізаційний вибір. Князя Костянтина Івановича Острозького після перемоги над московією у 1514 році в битві під Оршею називали руським Ганібалом. Гетьман Костянтин Острозький був направду одним із найвидатніших полководців Литовсько-Руської держави, адже за своє військове життя він провів шістдесят дві (!) битви, і лише дві з них були тотальними поразками. У старопольській літературі його називали Руським Сципіоном, також Литовським Сципіоном і другим Ганнібалом. У численних публікаціях з баталістики (історії воєн і військової справи), які говорили про оршенську вікторію (переможну битву під Оршею), її головним героєм є гетьман князь Костянтин Іванович Острозький. У цій битві Острозький прославився тим, що майстерно затягнув московські військові загони, які значно переважали русько-литовсько-польське військо чисельністю, в засідку і, уміло використавши географічні особливості теренів, а також вправно скоординувавши різні роди військ (кавалерію, піхоту та артилерію), розбив ворога. Битву під Оршею історик Ярослав Кравчик так описав: «Жорстока це була, але славна, баталія: атакували стальні вершники, важко працювала піхота, гриміли гармати (одна приїхала над Дніпро прямо з майстерні Альбрехта Дюрера!). А князь Костянтин Острозький зумів це все вміло поскладати в міцну руку, яка тяжко нокаутувала московські полки». Отож, трохи контексту. У кінці XV сторіччя між московською державою та Великим князівством Литовським, Руським та Жемайтійським (ВКЛ) розпочалася активна боротьба за давньоруську спадщину. Питання стало руба, адже йшлося фактично про домінування в Центрально-Східній Європі. У листопаді 1512 року кремлівський князь Василій ІІІ, не оголосивши війну

(видать, то теж була спеціальна воєнна операція), розпочав наступ на Смоленськ, який був під владою ВКЛ. У липні 1514 року московити зайняли Смоленськ і стали просувалися далі на Захід. Їх треба було спинити, щоб врятувати країну від московської окупації. Це добре розумів Великий князь Сигізмунд, тож він почав вживати рішучих заходів і з-поміж всіх кандидатів на гетьмана, що мав дати відсіч окупантам, обрав українського князя з Волині. Костянтин Острозький вже встиг уславитись у боях з татарами. Армія під його керівництвом складалася з литовських, білоруських, українських, сербських, кримськотатарських, польських, угорських та німецьких загонів. Найбільше серед української частини війська було галичан, холмщаків, подолян, волинян, дещо менше поліщуків та жителів Київщини. Загальна кількість його війська становила 25-30 тисяч (різні джерела дають різні цифри). Московським військом командували воєводи Михаїл Голіца-Булгаков та Іван Челяднін, а налічувало воно майже 80 тисяч воїнів. У битві під білоруською Оршею (місто на Дніпрі) український полководець переміг саме завдяки вдало продуманій тактиці. Успіх передусім завдячував налагодженій комунікації на теренах та злагодженим діям підрозділів. Костянтин Острозький спочатку переправив основні сили з гарматниками через Дніпро і розвів війська на позиції. Зробив він це за допомогою зібраного з човнів, бочок та колод понтонного мосту. Далі всю увагу ворога відволікла кавалерія, що розташувалася неподалік. Проте і це було не єдиною хитрістю гетьмана: гарматників він заховав у засідці. Опівдні 8 вересня воєвода Челяднін віддав наказ атакувати лівий фланг своєму правому полку, однак цю атаку союзні війська ВКЛ успішно відбили. Самовпевнений Іван Челядін чекав відкритого бою. Але не так сталося, як гадалося:

Костянтин Острозький раптово призупинив атаку і неждано для московитів наказав …відступати. Ті відповідно почали йти вслід його війську і несподівано для себе потрапили у засідку, де на них чекали гарматники. Артилерія Острозького спричинила значні втрати супротивника, а водночас і дала сигнал до масштабної контратаки союзницьких військ. Московити були в паніці. Доки сонце сіло, загони Костянтина Острозького гнали загарбників. Взяли у полон 6 із 11 московських воєвод, 611 представників військової верхівки та бояр. Вбито було майже половину московського війська. У полон потрапили і Челяднін, і обидва Булгакови, а також воєводи з військовим авторитетом, майже увесь «двір государев» і навіть діти бояр. А звичайних вояків, за свідченням очевидців, «шляхта без ліку по маєтках своїх розтягла». І хоча та війна тривала ще понад 20 літ (аж до 1537 року), московські керманичі більше не наважувалися на масштабні бойові зіткнення. Польсько-литовське військо під керівництвом Острозького здобуло тактичну перемогу в тій битві, розгромивши московську армію, а проте стратегічно …могло б бути й краще. Адже метою того протистояння було повернення втраченого нещодавно перед битвою Смоленська, чого досягти не вдалось. Відбили лише кілька невеликих прикордонних твердинь: Мстиславль, Кричев й Дубровно. І вже коли, здавалося б, дорога на Смоленськ була відкрита, більшість шляхти почала збиратися додому, бо втомилася воювати. Сталося те, чого так боявся князь Острозький. Московський же князь Василь ІІІ, побачивши, до чого йде діло, скористався тимчасовою пасивністю суперника і натомість продовжив політику депортації (вже тоді це була частина державної політики московії щодо захоплених територій): так, жителів Смоленщини переселили в примосковські ліси,

а ближніх до москви районів навпаки перевезли в Смоленськ. Ось так Смоленськ став «ісконним рускім городом». Одначе значення перемоги під Оршею важко переоцінити. Це був справді видатний тріумф польсько-українсько-литовсько-білоруської армії під проводом волинського князя Острозького над сильним і жорстоким ворогом, адже він не тільки повернув віру у власні сили, але й аж до середини XVII століття фактично припинив експансію кремля на захід. Чи змінилося щось за майже 510 років? Не дуже. Цивілізаційне протистояння Європи та московської орди, яка вважає за правильне буквально затоптувати чужі території своїм (не)зліченним числом замість використовувати передові технології. Імперські амбіції кремлівських керманичів і дике бажання загарбати нові землі проти продуманої і тактично грамотної оборони. Ну хіба литвини (вони ж білоруси) нині формально проти нас. Однак наша сьогоднішня війна перемогою України й розвалом росії повинна допомогти їм прогнати картопляного пюрера і дати шанс на відродження славної традиції балтійсько-чорноморського об’єднання народів. Нині в російсько-українській війні 30-та окрема механізована бригада продовжує славетні традиції предків. З 2018 року бригада носить ім’я гетьмана Костянтина Острозького. Нарукавним знаком бригади є щит «британського типу», що облямований жовтим кантом і розділений (розсічений) на червону (праворуч) та чорну (ліворуч) половини. Щит містить геральдичну фігуру із герба князя Костянтина Острозького, що іменується «острогою», або «лицарською шпорою».

Спорт

08.09.2023 — № 36 (65)

Михайло Яровенко, Буча, «Сурма»

Відбір на ЄВРО-2024: черговий ривок української Збірної на шляху до Німеччини

о нас непомітно підкралася осінь, і якщо минулі тижні ми плакали від шаленої спеки, то вже зараз, йдучи ввечері на прогулянку, поневолі замислюємося над тим, чи треба нам легка курточка… Холоднішає. Але є й позитивні новини. У спорті, зокрема у футболі, розпочинаються найцікавіші часи, і якщо національні чемпіонати почалися в багатьох країнах ще в кінці липня – на початку серпня, то основні європейські баталії очікують нас саме восени. У клубному українському футболі ситуація не найкраща, адже вони здебільшого залишилися за бортом групових стадій основних змагань Старого світу, а саме «Дніпро-1» не зміг з трьох спроб «залетіти» до бодай одного турніру, «Динамо» програло турецькому «Бешикташу» за крок до групи, а «Ворскла» розминулася з Європою програвши грузинській «Ділі». Так у нас залишилися дві команди: луганська «Зоря» представлятиме нашу країну у Лізі Конференцій, а донецький «Шахтар» – у найпрестижнішому турнірі Європи – Лізі Чемпіонів. Але наш матеріал сьогодні не про це, адже перед початком клубних євротурнірів нас чекають чергові матчі відбіркового етапу до Євро2024, і наступними суперниками синьо-жовтих будуть Англія та Італія. Нижче я розповім вам про поточний стан цих команд і намагатимусь довести, що у наших хлопців є усі шанси на перемоги. АНГЛІЯ На сторінках «Сурми» у березні цього року, перед першим матчем відбору, який якраз був з англійцями, я казав про те, що Україна має усі шанси перемогти, адже в англійському Чемпіонаті грають декілька гравців української збірної: Мудрик тоді тільки-но перейшов до «Челсі», у лондонському «Арсеналі» грав (і досі грає) Олександр Зінченко, а «Борнмут» та «Евертон» мають у своєму складі Забарного та Миколенка відповідно. Тоді у мені говорили патріотизм та надія на те, що між Англією сильною і Англією суперсильною буде перший варіант, але сьогодні, після 4 ігор родоначальники футболу мають у своєму активі безпомилкові 12 очок і різницю забитих та пропущених м’ячів 15 – 1. Зараз можна сміливо казати, що ця збірна є абсолютним фаворитом нашої групи, з яким буде надзвичайно важко боротися в очній дуелі, а нашим хлопцям треба докласти великих зусиль для того, щоб нав’язати Англії

свою гру, і навіть попри те що напередодні англійська федерація футболу повідомила, що гравці збірної Джек Гріліш та Трент Александер-Арнольд не допоможуть команді у вересневих матчах відбору до Євро-2024, нам буде вкрай складно. Повертаючись до українців у англійській Прем’єр-лізі, я досі не відмовляюся від свого аргументу, хоч і наші хлопці не завжди отримують достатню кількість ігрового часу у своїх командах на Туманному Альбіоні, вони знають усю «кухню» і зможуть допомогти Сергію Реброву (який, до речі, теж грав свого часу в Англії) у виборі тактики на гру. ІТАЛІЯ Італійці стартували у відборі дещо стриманіше за англійців, і після двох ігор мають у своєму розпорядженні три очки. Наразі немає сенсу судити щось у турнірній таблиці, адже кожна з команд зіграла різну кількість матчів (Мальта з Англією по 4 гри, Україна та Північна Македонія – по 3, а Італія усього дві). І наразі «Сквадра Адзурра» це саме та команда, з якою ми будемо боротися за друге місце і можливість виходу до Євро через стикові матчі. Окрім цього, нам треба молитися на інших наших учасників групи, щоб ті у своїх дуелях з Італією змогли відібрати у неї очки, такий розвиток подій нас цілком влаштовує, але перемога 12 вересня в очній дуелі – те, що потрібно нам понад усе. До вересневих матчів команда Італії підходить з кардинальними змінами, адже замість Роберто Манчіні новим тренером італійців став Лучано Спаллетті, який навесні цього року став чемпіоном Італії разом з «Наполі». Зокрема, під керівництвом нового наставника національної команди Італії було ухвалено рішення про зміну капітана. Захисник Леонардо Бонуччі, який також перебуває у процесі пошуку но-

вої команди, втратить свій статус капітана. Натомість у ролі нового капітана виступатиме Джованні Ді Лоренцо, один із ключових лідерів «Наполі». Цей досвідчений захисник виконував аналогічну роль вже у своїй клубній команді, і Лучано Спаллетті знайомий із його лідерськими якостями, оскільки раніше співпрацював із ним. Які висновки можна зробити з цього? Італійці – непостійна збірна, яка може не вийти на Чемпіонат світу у 2018 році і виграти Чемпіонат Європи у 2020 -му. Тому, як я вже казав у березні, цю команду можна і треба обігрувати. НАШІ Національна збірна України перебуває в абсолютно новому для неї амплуа, точніше у процесі переродження, адже такої кількості гравців у топ-лігах, як зараз, наша команда не мала ще ніколи. За літо цей список поповнився. Так, Артем Довбик з «Дніпра-1» перебрався до іспанської «Жирони», що, на мою думку, є прекрасним рішенням для нашого центрфорварда, адже середняк Ла-Ліги зможе дати Артему достатню кількість ігрового часу, а перебування у складі команди ще одного українця Віктора Циганкова допоможе швидше асимілюватися у клубі. І хоч, скажу чесно, виписав Довбику компліментів трішки авансом, він обов’язково себе проявить. Ще один гучний трансфер відбувся зовсім нещодавно. Основний воротар «Шахтаря» Анатолій Трубін перейшов до португальської «Бенфіки», і хоч він ще не встиг дебютувати за нову команду, цей перехід однозначно піде на користь і клубу, і національній збірній. Також ще один основний форвард синьо-жовтих Роман Яремчук змінив бельгійський «Брюгге» на іспанську «Валенсію», що для українця, сподіваємося, стане реанімацією кар’єри. Таким чином, дивлячись на потенційні стартові склади нашої збірної на матчі

з італійцями та англійцями, можемо побачити майже повністю укомплектовану гравцями топ-ліг команду. До вересневих матчів Ребров та компанія підходять майже без втрат, і, маючи на руках майже усю «колоду карт», ми чекатимемо на потужну одинадцятку. Михайло Мудрик, хоч і не так багато, як хотілося, грає за «Челсі», у збірній регулярно показує хороші результати і добре тримає фланг, Зінченко вже став повноцінним лідером та мотиватором нинішньої збірної, і його присутність на полі дійсно може робити різницю, Ярмоленко, який влітку повернувся до «Динамо», у збірній демонструє хорошу форму й аргументує своєю грою місце у стартовому складі. Також дуже цікаво було би подивитися на молодого форварда киян Владислава Ваната, а також дозаявленого в останній момент півзахисника «Дніпро-1» Олександра Піхальонка. Перший добре показав себе на молодіжному чемпіонаті Європи, а також стабільно грає у «Динамо», а другий, особисто для мене, є єдиною надією дніпрян у наступному сезоні УПЛ. В цілому, будемо дивитися, а дивитися краще на перемоги.

Берегиня

surma.com.ua

СУРМА ДБАЄ НЕ ЛИШЕ ПРО ДУХОВНУ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ПОЖИВУ ДЛЯ НАШИХ ЧИТАЧІВ, А Й ПРОПОНУЄ СМАЧНІ РЕЦЕПТИ ВІД МАЕСТРО УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ ЄВГЕНА КЛОПОТЕНКА.

СВЯТО В КОЖНОМУ ШМАТОЧКУ. БАРАНЯЧА НОГА В ДУХОВЦІ ВІД ЄВГЕНА КЛОПОТЕНКА Знаєте, що я помітив: останнім часом усе більше людей повертаються до невеликих домашніх святкувань усіх нагод. Разом із тим більш актуальними стають святкові страви, що виділяються на фоні решти звичай-

них днів. Я однією з таких страв вважаю запечену баранячу ногу, бо, певен, не щодня ви їсте баранину. Але ж вона й смачна! Фарширована сливами та зеленню, запечена з гірчицею та спеціями вона буквально смакує,

№ 36 (65) — 08.09.2023

як свято. Тож навіть якщо у вас свя- 2 ст. л. олії та немає, приготуйте її, щоб зроби- Сіль та перець до смаку ти якийсь випадковий день ну дуже особливим. КРОК 1 Розігрійте духовку до 180 градусів. ПОРАДИ З ПРИГОТУВАННЯ Баранячу ногу підготуйте для фаршиБАРАНЯЧОЇ НОГИ В ДУХОВЦІ рування. Видаліть кістку стегна, одПо-перше, поговорімо про бара- нак залиште кістку гомілки. Промийнину. Знаю, вона не входить у пере- те та ретельно обсушіть паперовими лік тих видів м’яса, котре ми звикли рушниками. Видаліть зайвий жир і готувати щодня, однак я наполегли- плівки. во рекомендую вам спробувати кілька страв. Окрім цієї ноги мої фавориКРОК 2 ти – східна шурпа з баранини та сокоПриготуйте начинку для фаршивиті баранячі ребра на грилі, від яких рування. Гілочки петрушки, 6 зубчискладно відірватися. ків часнику та 10 маринованих слив Я раджу брати ногу молодого ба- подрібніть ножем. Додайте сіль, церана, її вага буде десь 1-1,5 кг. Нога дру 1 лимону та перець до смаку. Цістарішого барана важитиме більше, єю сумішшю нафаршируйте верхню близько 2-2,5 кг, але смакуватиме во- частину баранячої ноги, саме те місна трішки гірше та й готувати її таку це, де була видалена кістка стегна. Завелику буде трішки складніше. горніть м’ясо та скріпіть кулінарною Під час приготування в духовці ба- ниткою. раняча нога може почати пригорати. Тому варто пантрувати, щоб цього не КРОК 3 сталося, і в разі чого накрити її фольЗмішайте 1 ст. л. солодкої гірчигою. ці, 1 ст. л. меду, 2 ст. л. олії, сік одного лимона та сіль та перець до смаку. ІНГРЕДІЄНТИ Ретельно натріть ногу цією сумішшю. 1 бараняча нога (близько 1-1,5 кг) 10 гілочок петрушки КРОК 4 6 зубчиків часнику Запікайте в розігрітій духовці про1 лимон для цедри та соку тягом 1,5 години. В разі необхідності 10 маринованих слив накрийте її фольгою. Перед подачею 1 ст. л. солодкої гірчиці наріжте ногу порційними шматоч1 ст. л. меду ками. на щодень. І готується дуже просто, все як ми любимо.

ПОРАДИ З ПРИГОТУВАННЯ БЕЛЬГІЙСЬКИХ ВАФЕЛЬ Підготуйте одразу велику миску, вінчик для збивання або міксер. У рецепті я використовую м’яке вершкове масло. Якщо ви не витягли масло з холодильника заздалегідь, а вафель хочеться негайно – то тримайте кілька лайфхаків. Наріжте масло дрібними кубиками. У велику склянку налийте окріп та дайте їй добре нагрітися. Вилийте воду зі склянки та накрийте нею кубики масла. За лічені хвилини його можна буде використовувати в рецепті. Або скористайтеся мікрохвильовою. Масло краще нарізати на кубики. Потужність мікрохвильової має буВАШ НОВИЙ УЛЮБЛЕНИЙ СМАКОЛИК. НІЖНІ ти мінімальною. Нагрівайте масло поБЕЛЬГІЙСЬКІ ВАФЛІ ВІД ЄВГЕНА КЛОПОТЕНКА ступово, інтервалами по 5 секунд, аби Ви купили вафельницю… Що да- на позитивне продовження дня. За- не розтопити його повністю. лі? А далі беріть мій рецепт бельгій- лучайте до готування дітей та кохаГарячі вафлі подавайте одразу, ських вафель та мерщій готувати! Як- них, так виходить ще смачніше! Ну прикрасивши сиропом, цукровою пущо ж ваша вафельниця лежить десь і звісно, експериментуйте з різни- дрою або будь-якими іншими улюблев коробці і припадає пилом – витя- ми топінгами і додатками – посипте ними начинками. гайте, воно того варте. Попереджаю, бельгійські вафлі цукровою пудрою є небезпека, що ці ніжні бельгійські або шоколадом, додайте фруктів чи ІНГРЕДІЄНТИ вафлі можуть стати вашим новим улю- ягід. борошно 200 г бленим смаколиком. Це також чудоА, оскільки вафель багато не буває, вершкове масло 120 г вий варіант недільного сніданку, ад- то ось вам рецепт вафельного торту. цукор 50 г же такі вафлі піднімуть настрій вам Вічна класика, що буде доречною і на яйця 2 шт. та вашій родині і налаштують всіх святковому столі і як смаколик до чаю молоко 150 мл

цукор ваніль 10 г розпушувач 1 ч. л. КРОК 1 У велику миску розбийте 2 яйця, додайте до них 50 г цукру, 10 г ванільного цукру та збийте вінчиком або міксером до білого кольору. Додайте до яєць розм’якшене вершкове масло та все перемішайте. КРОК 2 Додайте до яєць розм’якшене вершкове масло та все перемішайте. КРОК 3 У миску до рідких інгредієнтів поступово додайте 200 г борошна, 1 ч. л. розпушувача і розмішати. Влийте 150 мл теплого молока і ще раз гарно перемішайте тісто. Воно має бути консистенції густої сметани. Дайте тісту постояти 20 хв. КРОК 4 Розігрійте вафельницю та збризніть її антипригарним спреєм або протріть поверхню для смаження ватним тампоном, змоченим у рослинній олії. Ложкою викладіть тісто у вафельницю та випікайте 5-7 хв, залежно від потужності конкретно вашого прибору. Смачного! Підготувала Діана Царук. Джерело: https://klopotenko.com/

08.09.2023 — № 36 (65)

TRATTORIA PEPPINO RESTAURANT Ресторан європейської кухн в Чикаго. Ун кальний та привабливий нтерʼєр, велика к льк сть посадочних м сць. Р зноман тне та банкетне меню, приватна к мната для святкування: ВЕСІЛЛЯ ДНІВ НАРОДЖЕННЯ ХРЕСТИН КОРПОРАТИВІВ

СВЯТКУЙ ОСОБ ИВІ МИТІ З НАМИ

УНІКАЛЬНИЙ ІНТЕРʼЄР

СМАЧНА ТА РІЗНОМАНІТНА КУХНЯ

ВЕЛИКИЙ БАНКЕТНИЙ ЗАЛ

Також додатково можна замовити музику, д -джея, декорац ї столу

7440 W North Ave Elmwood Park, Illinois 708 453 2155

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

ЗАБИРАЄМО ПОСИЛКИ З ВАШОГО ДОМУ, БЕЗ ДОДАТКОВОЇ ОПЛАТИ

Виклик кур’єра за номером телефону

312-404-1923 дзвінки та смс

ПРИ ПОШКОДЖЕННІ ПЛІВКИ ПЕРЕВІРЯЙТЕ ВМІСТ ПОСИЛКИ

www.oc-gear.com

Overton Chicago Gear – Addison шукає досвідченого інспектора з контролю якості, який відповідатиме за перевірку деталей, читання відбитків, допомагатиме з калібруванням та виконуватиме інші обов’язки відділу. Повинен вміти працювати з мікрометрами та різними вимірювальними приладами. Має говорити англійською. Оплата відповідно до досвіду. Зателефонуйте до Bogie 773-638-0508 Ext. 347 bklosek@oc-gear.com

www.oc-gear.com

Overton Chicago Gear – Addison шукає оператора термічної обробки/стажиста (повний робочий день) – шукає працьовитого працівника, який бажає будувати печі та навчитися працювати з різним обладнанням. Попередній досвід термічної обробки, готовність працювати понаднормово та обов’язково володіти англійською мовою, понаднормова робота потрібна за потреби.

розмовляє англійською/польською

CHECK THE PARCEL WHEN THE TAPE IS BROKEN

Allroad Logistics Inc. Тракова компанія запрошує на роботу ВЛАСНИКІВ ТРАКІВ на локальні та довгі дистанції. Вчасна оплата Хороші умови Вигідна співпраця allroadlogisticsin@gmail.com

розмовляє англійською/польською

Зателефонуйте до Bogie 773-638-0508 Ext. 347 bklosek@oc-gear.com

DOLYNKA.com

www.

Тел. 708-261-2884

ǝǒǗǘǍǙǍ Ǐ ǐǍǔǒǟǄ

773-818-7712

uausamedia@gmail.com

08.09.2023 — № 36 (65)

UNIVERSE CARRIER

це логістична компанія, яка за 12 років свого існування, зарекомендувала себе як конкурентоспроможний лідер у сфері перевезень, створений задовольняти запити клієнтів.

Ми використовуємо новітні, високоякісні технології та інноваційне обладнання. Наш відданий персонал та професійні водії надають широкий спектр транспортних і логістичних послуг. Universe Carrier має найбільш розгалужену транспортну мережу, що забезпечує надійну своєчасну доставку товарів (перевозимо через 48 континентальних штатів, Аляску та Канаду).

WWW.UNIVERSECARRIER.COM 14351 WEBER DR, HUNTLEY, IL 60142

Наша формула успіху полягає у спілкуванні, якісному плануванні та сильному бажанні розвивати наш бізнес і відносини з клієнтами через партнерство, покращуючи транспортні рішення та послуги. Ми на 100% підтримуємо своїх водіїв і маємо найновіші та найбезпечніші вантажівки. Використовуючи запатентовану технологію, ми можемо оптимізувати режим обслуговування, який найкраще відповідатиме вашим потребам, і забезпечити активне відстеження кожного відправлення. Ми завжди раді бачити у своїй команді водіїв з досвідом, а також без досвіду, адже у нас є програма тренування, де ви можете швидко навчитись і стати невід’ємною частиною нашої компанії.

Працювати з нами - це зростати щодня!

surma.com.ua

№ 36 (65) — 08.09.2023

773-634-0492 4136 United Pkwy, Schiller Park, Chicago 60174 info@ua-resistance.org natalie@ua-resistance.org

Сердечно бажаємо Вам, дорогі друзі, щастя, радості і добра! Усі великі успіхи нашої держави складаються з успіхів кожного небайдужого українця – як безліч річок і потічків зливаються в могутній Дніпро. Тож нумо з нагоди найважливішого свята України щиро покладатися на успіх наших спільних дій і продовження активної співпраці, яка єднає нас, зміцнює нашу державу.

Ñëàâà Óêðà¿í³! Ãåðîÿì ñëàâà!