"Сурма" – українська незалежна газета. №57-2023 by SurmaNewspaper

УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА

ВИХОДИТЬ ЩОТИЖНЯ

№ 28 57 | 14 ЛИПНЯ 2023 | USA, UKRAINE

Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин №9 ▶ стор. 2

Непробивні «лінії оборони» московських попів в Україні ▶ стор. 6

Radio UA Chicago і газета «Сурма»: нам поки що один рік ▶ стор. 22 БУДЕМО ВДЯЧНІ ЗА ПІДТРИМКУ РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ «СУРМА» SURMA, 5050 N. Cumberland Ave., Ste 18-S, Norridge, IL 60706, uausamedia@gmail.com

ISSN 2832-4676

Політика ⁄ Геополітика

Назар Мухачов, Київ Головний редактор газети «Сурма»

САМІТ НАТО. РЕЗУЛЬТАТИ БЕЗ ПРИКРАС До аналізу таких подій, як саміт НАТО у Вільнюсі, потрібно підходити максимально тверезо та беземоційно. Наскільки це можливо, будучи українцем. Абсолютно «неочікувано» для багатьох громадян України, особливо любителів зеленого телемарафону, гасло «кради, бреши, вступай» не сприймається лідерами країн НАТО. Від слова зовсім. Вже напередодні саміту були озвучені результати для України, проте без остаточних формулювань. Досить дивний вигляд у цьому контексті має поведінка Зеленського на шляху до саміту, зокрема його повідомлення у твіттері: «...Безпрецедентно й абсурдно – коли немає жодних часових рамок і для запрошення (!), і для членства України; і коли натомість додається якесь дивне формулювання про «умови» навіть для запрошення України… Це схоже на те, що немає готовності ані запросити Україну в НАТО, ані зробити її членом Альянсу. А значить, залишається можливість торгуватися членством України в НАТО – у переговорах із росією. А для росії це означає мотивацію й надалі продовжувати свій терор. Невизначеність – це слабкість. І я відверто обговорю це на саміті». Президент України Зеленський, який повністю провалив підготовку до війни попри попередження західних партнерів, досі не запустив власного виробництва, на необхідності якого наголошували генерали Залужний та Забродський у спільній статті, який при цьому просить про допомогу у цілого світу, – звинувачує тих, хто цю допомогу йому надає у тому, що Україну не запрошують та/або не приймають в НАТО. Дане фото яскраво ілюструє реакцію Заходу.

НАТО в українській політиці стало інструментом піару для політиків, навіть для тих, хто колись озвучував промосковські тези та високо оцінював «Харківські угоди» президента Януковича (хто б це міг бути?). Проте НАТО є військовим блоком країн, який має свій статут. І відповідно до статуту НАТО, в блок не може бути прийнята країна, що воює. Тобто до моменту закінчення війни з московією стати членом НАТО ми не можемо! Але на цьому спеціально не наголошують ані політики, ані журналісти. Бо тоді схема піару «зламається». Також існують певні вимоги до кандидата – як політичні, так і так звані «військові стандарти». І якщо ми візьмемо навіть «військові стандарти», то їм Україна поки що не відповідає. Чому, запитає вдумливий читач? Адже наші ЗСУ настільки героїчні та професійні, успішно протистоять «другій

surma.com.ua

№ 28 (57) — 14.07.2023

Вектор – Україноцентризм. Політичний дайджест новин №9 Особисто для мене саме ця фраза є найгіршою з усіх результатів для України. Тому що пролунала вона від міністра оборони нашого найбільш послідовного друга у цій війні. Якщо говорити дипломатичною мовою, «вискочку поставили на місце».

армії світу» (а московська армія до цього часу залишається такою у світових рейтингах)? Тому що у «стандартах НАТО» на першому місці стоїть цінність життя воїна НАТО і, відповідно, все зроблене для його збереження. ЗСУ за своєю героїчністю та навіть в певних місцях професійністю – переважають війська НАТО чи принаймні їхні частини. Але із цінуванням життя воїнів в політичному керівництві ЗСУ є величезні проблеми. Зв’язок між реформами і членством в НАТО формально також існує. І Україна в цій частині також не відповідає вимогам. Приклад? Міністр оборони України Олексій Резніков виходить до журналістів і відкрито цинічно бреше щодо державних закупівель. Те, що він збрехав, згодом підтверджується Держаудитслужбою: яйця закуповували поштучно по 17 гривень, а не в кілограмах. Потім виринає ще ціла низка скандальних закупівель – все за завищеними цінами. Але Резніков залишається на посаді, та називає звіт Держаудитслужби таким, «що віддаляє перемогу». Стандарти НАТО, кажете? «Яких тобі ще реформ не хватає?» – казав колись інший «високопатріотичний» брехун. Проте і країни НАТО лукавлять, посилаючись на відсутність реформ та корупцію. Свого часу надзвичайно корумповану Албанію, влада якої так само розкрадала все, включно з міжнародною допомогою, прийняли в НАТО. Але за Албанію не треба було воювати. А за Україну, яка вже 9 років стоїть щитом між ордою і цивілізацією, треба битись. Український Народ стікає кров’ю, поки дехто думає, чи давати нам авіацію. Ми контратакуємо без переваги в авіації та навіть артилерії – це коштує нам сотень життів щодня. Тому в певних сенсах країни НАТО вчинили цинічно й усвідомлюють це. Але можуть собі це дозволити. Тим більше, що при владі перебувають такі «істоти». Але ж хто нам, українцям, лікар, якщо ми щоразу обираємо злодіїв – руйнівників та ліквідаторів державності? І даємо їм можливість нас грабувати і знищувати навіть під час війни? Чи їх нам хтось з Марсу надсилає? «Ситий» Захід добре розуміє клептократичну природу влади в Україні. І поводиться відповідно. І це треба розуміти. Проте винуватцем цього є не Захід, як би нам, українцям, не хотілось перекласти свою провину. Перш ніж вимагати від Заходу керуватися високими цінностями – для початку треба їх самим демонструвати й дотримуватися.

G7 УЗГОДИЛИ ДЕКЛАРАЦІЮ ПРО ДОВГОСТРОКОВІ ГАРАНТІЇ БЕЗПЕКИ ДЛЯ УКРАЇНИ У попередньому номері ми говорили, що Україні підміняють членство в НАТО. Власне, так звані «безпекові гарантії» і є тією підміною. Серед них є корисні формулювання, зокрема «Ми будемо підтримувати Україну, коли вона захищатиметься від російської агресії, стільки, скільки буде потрібно».

Також доволі позитивною є формалізація та деталізація: «a) Забезпечення стійких сил, здатних захистити Україну зараз і стримати російську агресію в майбутньому, шляхом постійного надання: ● допомога в безпеці та сучасне військове обладнання на суші, в повітрі та на морі – приділяючи пріоритет протиповітряній обороні, артилерії та вогню дальньої дії, бронетехніці та іншим ключовим можливостям, таким як бойова авіація, а також сприяючи підвищенню оперативної сумісності з євроатлантичними партнерами; ● підтримка подальшого розвитку оборонно-промислової бази України; ● підготовка та тренування українських військ; ● обмін розвідданими та співпраця; ● підтримка ініціатив щодо кіберзахисту, безпеки та стійкості, зокрема для боротьби з гібрид«МИ НЕ AMAZON» – БЕН ВОЛЛЕС ними загрозами. Міністр оборони Великої Британії Бен Воллес b) Зміцнення економічної стабільності та стійзакликав Україну висловлювати більше вдячності кості України, зокрема шляхом реконструкції та партнерам за надану військову підтримку замість відновлення, для створення умов, сприятливих для постійно ставити вимоги щодо розблокування но- економічного процвітання України, включаючи її вих видів озброєнь. енергетичну безпеку.

14.07.2023 — № 28 (57)

ПЕРЕКАЗ ГРОШЕЙ В УКРАЇНУ ТА БУДЬ-ЯКІ ІНШІ КРАЇНИ СВІТУ

ГЕНЕРАЛЬНЕ КОНСУЛЬСТВО УКРАЇНИ В ЧИКАГО Запис на прийом онлайн, за посиланням: www.chicago.mfa.gov.ua

ЦІНИ ЗА ПЕРЕКАЗ ГРОШЕЙ В УКРАЇНУ

ǉǠǙǑ

ǆǜǘǑǟǑ

ГРАФІК ПРИЙОМУ ГРОМАДЯН: понеділок, середа, п’ятниця (09:00-13:00) та (15:00-17:00) вівторок, четвер (09:00-13:00)

Пропозиції та скарги про роботу консульства: www.mfa.gov.ua/gromadskosti/elektronne-zvernennya

НАШІ ЛОКАЦІЇ: 1 &80%(5/$1' $9( 1255,'*( ,/ ǋǪǩ ƾȂǞǮ $0 30 Ǎǯǝ ǉǡǠ $0 30

1 5DQG 5G 3DODWLQH ,/ ǋǪǩ ƾȂǞǮ $0 30 Ǎǯǝ ǉǡǠ $0 30

773-600-2727 • www.dolynka.com

10 East Huron St., Chicago, IL 60611 запис на прийом: 312-888-2263, 312-888-2277 голосовий автовідповідач: 312-642-4388 факс: 312-642-4385, e-mail: gc_usc@mfa.gov.ua телефон в разі загрози життю чи загибелі громадян України: 312-536-9418

Політика ⁄ Геополітика

c) Надання технічної та фінансової підтримки для нагальних потреб України, що виникли внаслідок війни росії, а також надання Україні можливості продовжувати реалізацію ефективного порядку денного реформ, який підтримуватиме належне врядування, необхідне для просування до її євроатлантичних прагнень». Фактично відбулось юридичне оформлення того, що зараз відбувається. І це в наявних умовах є одним із небагатьох справді позитивних моментів. Водночас Володимир Зеленський, відповідаючи на запитання журналістів, сказав, що ця «Спільна декларація підтримки України» є набагато кращою, ніж незрозумілий «Будапештський меморандум», адже буде ратифіковуватись парламентами країн-учасниць. Проте це є черговою брехнею та/ або безграмотністю президента. Адже дана декларація є всього лиш «консультаційним документом» – відповідно до офіційного сайту уряду Великої Британії. А ось, як «Будапештський меморандум» є міжнародним договором відповідно до Віденської конвенції, підписаний офіційними особами, що володіли відповідними повноваженнями. І проблемою України є те, що жоден із президентів не виконав свого обов’язку і навіть не спробував юридично запустити механізм виконання «Будапештського меморандуму» – ні Турчинов, ні Порошенко, ні Зеленський. Це додаткова підстава для притягнення їх усіх до кримінальної відповідальності в майбутньому. І на завершення цієї теми нагадаю нашим читачам маловідомий факт: навесні 2014 року британці запитували, чи «розпочинаємо ми консультації за Будапештським меморандумом», на що в.о. президента Турчинов відповів негативно. Тобто ні США, ні Велика Британія не відмовлялись від виконання зобов’язань. Саміт у Вільнюсі став очікуваним провалом, а українцям варто зрозуміти, що з цього моменту все буде відбуватись в рамках realpolitik – «реальної політики». І якщо ми справді хочемо вижити та зберегти українців та Україну, то мусимо перестати видавати бажане за дійсне. І максимально опертись на свої сили – в економіці, виробництві зброї, боєприпасів тощо. ПОВЕРНЕННЯ КОМАНДИРІВ «АЗОВУ», АБО ЯК ЕРДОГАН ПРИНИЗИВ ПУТІНА

Найбільш позитивною новиною минулого тижня стало повернення 5 командирів оборони Маріуполя. Із Туреччини в Україну повернули командира окремого загону спеціального призначення Національної гвардії «Азов» Героя України Дениса Прокопенка, його заступника Святослава Паламара, виконувача обов’язків командира 36-ї окремої бригади морської піхоти Сергія Волинського, старшого офіцера «Азова» Олега Хоменка та командира 12-ї бригади Нацгвардії Дениса Шлегу. Це було одностороннє рішення президента Туреччини Реджепа Ердогана, відповіддю на яке стало традиційне завивання нечисті на московських болотах. Проте 12 липня у Вільнюсі Ердоган заявив,

surma.com.ua

що московити змінили позицію і вже не заперечують проти повернення колишніх військовополонених в Україну. «Спочатку були деякі заяви з боку росії, але потім, коли вони дізналися про деякі обставини, ситуація увійшла у позитивне русло», – сказав Ердоган. Про які обставини йдеться, Ердоган не розповів. Водночас Туреччина відмовилась від блокування вступу Швеції в НАТО та заявила про новий етап турецько-американських відносин. Ратифікація Туреччиною вступу Швеції очікується вже цієї осені. Думаю, що згодом ми побачимо дуже важливі деталі щодо цього. Проте особисто я переконаний, що всі ці події між собою є пов’язаними. А кремлівському царю та його свиті просто не залишилось інших варіантів, через неможливість псування відносин із Ердоганом. БРОНЕТЕХНІКА ДЛЯ ЗСУ

№ 28 (57) — 14.07.2023 3. Що робили та роблять зараз розрекламовані грантоїдами наглядові ради відповідних підприємств? 4. Державні компанії є підзвітними виконавчій владі. Тобто втрата 100 мільярдів гривень ними автоматично ставить запитання перед відразу трьома прем’єр-міністрами – Володимиром Гройсманом, Олексієм Гончаруком та Денисом Шмигалем. І це не жарти, адже йдеться про 100 мільярдів гривень, що навіть за теперішнім курсом гривні щодо долара перевищує 2,5 мільярда доларів! А за курсом 2015 року – 3,8 мільярда доларів! 5. І вже зовсім риторичним буде запитання про кримінальну відповідальність як менеджменту Коломойського, так і Коболєва, Вітренка, Гройсмана, Гончарука та Шмигаля. Усіх їх нам проплачені «експерти» та журналісти змальовували «ефективними менеджерами». На підставі їхньої «ефективності», зокрема, і аргументувались захмарні зарплати та премії. На Андрія Коболєва у 2019 році з державного бюджету України було витрачено 342 мільйони гривень! Майже по мільйону гривень на день, за «ефективність». І молоко – безкоштовно, – «за шкідливість». КУРНЕМ «НА ЗДОРОВ’Я»?

Rheinmetall відкриє завод із виробництва бронетехніки на заході України протягом 3 місяців, – повідомляє CNN. Окрім цього турецька компанія Baykar розпочала будівництво заводу з виробництва ударних безпілотників Bayraktar в Україні, – про це повідомив міністр з питань стратегічних галузей промисловості Олександр Камишін. На жаль, для українців Німеччина відмовилася від ідеї будівництва в Польщі центру ремонту переданих Україні танків Leopard. Берлін вважає, В умовах повномасштабної війни наші депутащо Варшава намагалася завищити вартість цьо- ти продовжують турбуватись про українців. Верго проекту. ховна Рада зробила крок назустріч легалізації медичного канабісу. 100 МІЛЬЯРДІВ ДЛЯ КОЛОМОЙСЬКОГО «За» прийняття за основу законопроекту 7457 Втрати «Укрнафти» та «Укртатнафти» під керів- проголосували 268 нардепів: «Слуга народу» – 183, ництвом Коломойського оцінили у 100 мільярдів «Євросолідарність» – 10, «Батьківщина» дала один гривень. Про це повідомив чинний керівник обох голос «за», «Платформа за життя і мир» – 16, «Гокомпаній Сергій Корецький у своєму інтерв’ю ви- лос» – 19, «Відновлення» – 11, «За майбутнє» – 8, данню «Економічна правда» (детальніше про це – «Довіра» – 12, позафракційні – 8. читайте на 16 сторінці цього випуску). Напередодні президент Володимир Зеленський Дане повідомлення відразу викликає низку за- наголосив на необхідності легалізації медичного питань: канабісу в Україні. Виходячи із діяльності зелених 1. Чи звернувся новий очільник держпідпри- слуг неукраїнського народу, їхня логіка зрозуміла. ємств у відповідні правоохоронні органи? Чи від- Адекватній людині неможливо сприймати всю ту крито кримінальні провадження? брехню, зраду, приховане і відкрите пограбування 2. Дані втрати розпочались ще в 2015 році. НАК тощо, а значить треба полегшити їй життя – легкі «Нафтогаз» є власником 50% + однієї акції в «Укр- наркотики готові допомогти. А то, не дай Боже, ще нафті» та «Укртатнафті». Отже виникає запитання українці згадають про традиції Коліївщини та випро діяльність керівників НАК «Нафтогаз» Андрія рішать, що іншим способом із внутрішнім ворогом Коболєва та Юрія Вітренка (сина прогресивної про- справитись вже ніяк. А тут «курнеш» – і вже нічого московської соціалістки Наташі Вітренко), адже во- не потрібно. Усе стає добре… Турбуються за нас, як ни були зобов’язані здійснювати певний контроль. можуть. І щоб землю продали, і надра, і щоб могли легкі наркотики вживати, і щоб потік алкоголю не зупинявся. Людьми в стані зміненої свідомості набагато легше керувати та маніпулювати. Зважаючи на широку розпіареність даних «рятівних» заходів, мабуть, доведеться написати окремий аналіз цього питання. Щоб показати українцям глибину брехні та маніпуляції. Якби ми мали українську владу, то вона прагнула б зробити український народ здоровим, мислячим, покращити демографію чи, точніше, створити передумови для цього тощо.

14.07.2023 — № 28 (57)

Політика ⁄ Суспільство Діана Царук, Київ Заступник головного редактора газети «Сурма»

кщо ви мали надію, що після «жорсткої руки» влади, яка заборонила московських попів, вони розчинилися, як типове зло у містичних серіалах, то ніт. Наш серіал, а назвати ці події інакше не можна, продовжується. І я стану оповідачем. Щоб детальніше пригадати, візьміть 43-й випуск «Сурми», зокрема статтю «Show must go on: боротьба за Києво-Печерську лавру». Тоді я зробила наївний висновок, від якого нині посміхаюся: «Як розгортатимуться події – слідкуватимемо. Зрештою, московські попи точно покинуть територію Лаври. Те, що зазомбовані прихожани стоять там із власних міркувань, сумніву не підлягає, але чи це не «договорняк» і нове шоу від влади – покаже час». Ну, на роль провидиці я ніколи не претендувала… То що ж відбулося за ці місяці, запитаєте ви? Дуже кволо і болісно виганяються російські агенти в рясах: без десятків увімкнутих камер вже не так весело й завзято. Але розповісти все одно є про що. Уранці 11 липня до Києво-Печерської лаври прибула комісія національного заповідника та правоохоронці. Вони спробували опечатати ще два корпуси Лаври, якими користувалася УПЦ (МП). Московські попи на своїх офіційних соцмережах розповіли, правоохоронці заблокували входи до 54-го та 58-го корпусів Києво-Печерської лаври. Але опір продовжують чинити як представники МП, так і їхні «вірні віряни». Так, з самого ранку віряни УПЦ МП зібралися на території лаври, де протестували щодо перевірки комісією корпусів. Вони молилися та співали пісні. Раніше, вранці 6 липня комісія за допомогою поліції все ж змогла опечатати три корпуси Нижньої лаври – 69-й, 70-й та 71-й. У 69-му корпусі правоохоронці натрапили на несподівану знахідку – портрети російського імператора Миколи II та імператриці Олександри. Ну, насправді «неспо-

surma.com.ua

№ 28 (57) — 14.07.2023

Непробивні «лінії оборони» московських попів в Україні діванка» – це доволі голосно сказано. Невже після підручників для малоросів очікувалося знайти там «Кобзаря»? До речі, виганяти бідних монахів на вулицю ніхто й не мав намірів: повідомлялося, що комісія планує опечатати всі приміщення Лаври, крім тих, які необхідні монахам для проживання. Але є одне доволі цікаве «приміщення». Адвокат московських попів протоієрей Микита Чекман повідомив, що одне з опечатаних приміщень – корпус № 70 – є резиденцією настоятеля УПЦ МП Онуфрія, в миру Орест Березовський. 5 червня комісія завершила свою роботу і заповідник направив чоловічому монастирю УПЦ МП вимогу про невідкладне звільнення, припинення користування та повернення всіх культових будівель та іншого майна, що є державною власністю. Напередодні стало відомо, що церква у встановлений термін не підписала акти приймання-передачі державного майна Києво-Печерської лаври. 13 червня Господарський суд Києва ухвалив рішення про відмову в задоволенні позову УПЦ МП до Національного заповідника Києво-Печерська лавра щодо проведення богослужінь у Києво-Печерській лаврі. Предстоятель Православної церкви України, митрополит Київський і всієї України Епіфаній попри перипетії з переходом всіх церков до ПЦУ позитивно налаштований. Він переконаний, що зрештою Києво-Печерська і Почаївська лаври, які поки що перебувають під юрисдикцією Української православної церкви Московського патріархату, долучаться до єдиної Православної церкви України. «Ми маємо уже визнану українську православну церкву. Згідно з соціологічними опитуваннями, ми знаємо, що тільки 4% населення України підтримують російську православну церкву. Цей процес переходу до єдиної Православної церкви України є незворотнім. Потрібно трішки потерпіти», – переконаний Епіфаній. Я не можу розділити тверджень митрополита лише з однієї причини,

точніше – через одну ілюстративну по- їна, який боронив і захищав нас», – дію. На Хмельниччині представники розповідала місцева мешканка. МП цькували військових через спроУ них немає Бога в серці, їхній Бог – бу передати храм новим власникам. це промови фсбшника з москви. З інУ містечку Красилів віряни УПЦ МП шого боку – Бог усе бачить. Але таких не хотіли віддавати храм, який за до- – точно не 4%... кументами вже перейшов до громади ПЦУ. Протистояння ледь не дійшло А ЩО ТАМ ПАША МЕРСЕДЕС? до силового штурму. Поки громади по всій Україні проМережею розповсюдилося відео, довжують воювати у релігійних міжуяк біля центрального храму Красило- собицях, одна «зірка» не гасне навіть ва прихожани Московського патріар- на лаві підсудних. Йдеться про сканхату кричать «ганьба» військовим і дального митрополита УПЦ МП Павчленам комісії, які прийшли описа- ла (Петра Лебедя). ти майно церкви. Ті, на чию адресу 30 червня Солом’янський райсуд лунали вигуки обурилися: Києва продовжив цілодобовий до«Ганьба, що ми хочемо перейти у машній арешт для митрополита УПЦ православну церкву, за те, що люди МП Павла до осені. Слідство підозрює хочуть молитися українською мовою, Пашу Мерседеса у виправданні агресії за те, що люди хочуть миру, перемо- російської федерації та розпалюванги і не чекають тут рашистів», – зая- ні релігійної ворожнечі. Запобіжний вила голова парафіяльної ради Юлія захід Лебедю обрали у квітні. Бабійчук. У залі суду Паша Мерседес жартуОчевидці розповіли журналістам, вав щодо свого прізвиська, зокрема, що віряни МП «проклинали й не до- сказав, що через електронний бласлет бирали слів навіть на адресу загиблих – він тепер «Паша Тесла»; розповідав на фронті захисників України: про розкольників, а після оголошен«Для них вони служать рогатому ня рішення – ще й за звичкою присатані, таке порівняння вони сказа- грозив судді судом Божим. ли. Такі слова… Вони повністю знеУ центрі кримінальної справи – два важають усіх воїнів, і мого батька так епізоди. Перший – телефонна розмосамо, зважаючи, що у нас того дня був ва митрополита зі своєю давньою знадень жалоби, привезли ще одного во- йомою, датована травнем 22-го року.

14.07.2023 — № 28 (57) Згідно з оприлюдненими СБУ аудіозаписами, піп радіє окупації Херсону, каже, що Україна заробляє на війні й розмірковує, нібито як країни-сусідки ділитимуть українські області. Лебідь ці звинувачення відкидає. Мовляв, голос на плівці йому не належить, а от співрозмовницю впізнав. У другому епізоді йдеться про проповідь колишнього намісника 29 березня, коли Кабмін уже розірвав договір із монастирем про користування майном. Тоді Паша Мерседес записав відеозвернення до вірян. У ньому Православну церкву України на чолі з Епіфанієм називав руйнівниками духовності, а діяльність Варфоломія називав безчинствами. Зв’язок із російським патріархом Кирилом Лебідь відкидає. Богом присягається, що не бачив того з десяток років. А ще митрополит називає свого наступника-виконувача обов’язків намісника Лаври Авраамія, якого призначив Епіфаній, іудою. Каже, доки сидів на домашньому арешті, без нього монастир ледь не розвалився. Прокурор наголосив – владика російської церкви в Україні має носити браслет цілодобово. Адже може впливати на свідків. Зрештою суддя ухвалив рішення – до 31 серпня владика Павло не їздитиме в Лавру і сидітиме під домашнім арештом. Але буквально за день до судового засідання, де йому продовжили запо-

біжний захід, Лебідь приїхав у Лавру. Телеграм-каналами розповсюдилося відео, на якому він ніби відчув себе голлівудською зіркою на червоній килимовій доріжці – простягав свою правицю для поцілунку усім вірянам, до кого зміг дотягнутися. ВИСНОВОК Цього разу я не хочу робити твердих висновків. Лише зауважу, що виганяти вкоренілих у Церкві московських агентів дуже складно. Звісно, що менш складно, аніж рашистських гнид. Ніби як і щось робиться, але конкретних і масштабних результатів немає. Можливо, потрібен більш дієвий підхід. Але зрозуміло одне, якби в УПЦ МП не було фанатичної підтримки людей, їхню агентурну мережу можна було змити, як крейду з асфальту. З іншого боку, коли нашій владі справді щось сильно заважає, на громадську думку особливо уваги не звертають. Тут є про що подумати. Насамкінець трішки фактажу. Голова СБУ Василь Малюк розповів, що 61 священнослужитель УПЦ МП підозрюється у роботі на рф. І це лише офіційно. Суди в Україні винесли 7 вироків клірикам УПЦ МП. Двох із них обміняли, одного – на 28 полонених українців. Припинено громадянство України для 19 попів УПЦ МП. Як бачите, роботи – непочатий край. Але треба захотіти результату.

Політика ⁄ Суспільство

} } } m ~ m ~ m ~t t } t

:25.(56 &203(16$7,21 *(1(5$/ /,$%,/,7<

} r }u t t } tu ~ t

«¤©« ¨¼À©« ª ¨Â¦®¹§«» ¬«¨¹®¹§«» ¯ «¤°©ÂÀ©« °§ Ãª®¹§° ©« ° (ZHOLQD :DZU]XWD 1 &XPEHUODQG $YH 7 1RUULGJH ,/ 3K 7H[W UR]DLQVXUDQFH#JPDLO FRP ¬ ³»À©« ¤ ¬«ª¢¡Â¨§ ¬« ®° «¯° ª¢¡Â¨» ¤ ¤ ¬¥®«©

Війна ⁄ Міжнародна політика

Василь Лаптійчук, Київ, «Сурма»

surma.com.ua

№ 28 (57) — 14.07.2023

Україну штовхають до створення власної ядерної зброї

НАТО, де якийсь орбан завжди накладе вето на колективне рішення, чи засоби індивідуальної оборони, застосуо робити, якщо воєнна до- вання яких може виявитися неприйпомога від ООН блокова- нятним для потенційного агресора. на правом вето агресора Будь-яка країна, яка вирішує став цій організації, а НАТО, якби там ти агресором, повинна автоматично і захотіли допомогти «по-справж- виходити з-під дії норм і законів, конньому», буде блоковано росій- венцій, які передбачають обмеження ським союзником у цій організа- у застосуванні до її армії, ВПК, еконоції – Угорщиною? Вихід, виходить, міки й мирного населення, яке й стоодин: наявність такої зброї, думка їть за тією армією, будь-яких реальних про яку охолодить полум’я в голові в та уявних засобів і способів, здатних будь-якого лідера й транквілізує ду- зупинити агресію. Агресор же ніколи шевний неспокій «мирного населення» нічого не дотримується, то чому стокраїни-агресора, яке зримо й незри- совно нього повинні існувати правомо виступає в ролі головного спонсо- ві обмеження? Таке враження, що сира війни, його тілом, матеріальною й стему МП виписали ті, хто й планував ресурсною базою. агресивні війни. Або особи, далекі від Зрештою, рано чи пізно, аби за- реалій міжнародних відносин і віднопобігти агресії, у міжнародному пра- син націй і людей загалом. ві (МП) має бути норма, яка передбаСьогоднішнє міжнародне право, чає на розсуд жертви агресії застосу- як бачимо, чудово зберігає можливання щодо агресора будь-яких видів вість агресії для потенційного агрезброї для припинення агресії, а також сора, проте скероване проти жертви асиметричних способів та засобів руй- агресії. Вето – в РБ ООН, потенційне нації держави агресора зсередини. І, вето – в НАТО, десятки фінансованих звісно, право на ЯЗ кожної держави, агресором міжнародних «правозахисяка не є членом колективної оборони. них» організацій, які намагаються доІ хтозна, що більше б остудило голову помогти пацифікувати жертву агресії. бану» норми Статуту ООН, але «не по потенційного агресора, – членство в Десятки членів ООН, яким «по бара- барабану» – російські гроші. Ядерні держави, озброївшись, забороняють озброїтися іншим. Для чого? Аби мати монопольне право на безпокарну агресію? Між собою вони, звичайно, не воюють, фактично толеруючи одWheaton, Illinois не одному агресію щодо тих, у кого ЯЗ немає. Чому тоді права на безпеку не мають інші держави? Де рівність держав у Статуті ООН? Адже держава, ȼȿɅɂɄɂɃ ɌȺɍɇɏȺɍɋ ȼɋɖɈȽɈ ɁȺ що має ЯЗ, автоматично перестає бути об’єктом агресії. Це божевільня, де одні вирішили, що саме вони – «санітари лісу», а решта – потенційні жертви без права на захист від «санітарів». Євреї склали оцінку міжнародним відносинам, міжнародному праву й «світовій безпеці» ще в минулому столітті і, пройшовши пекло ДСВ, всупереч лицемірним «оонам», договорам і заборонам, створили власну ядерну (і не лише) зброю. Наше пекло, схоже, ǆǞǜǬǮǤǬǜ ǫȂǭǧǻ ǩǪǞǪǟǪ ǦǜǫȂǮǜǧǸǩǪǟǪ ǬǡǨǪǩǮǯ ще попереду. І якщо ми з нього вийдемо як монолітна нація, то варто буде ƾ ǦǞǜǬǮǤǬȂ ǫǪǞǩȂǭǮǺ ǩǪǞǜ ǦǯǱǩǻ ǣ ǩǪǞǤǨǤ ǦǜǝȂǩǡǮǜǨǤ скористатися ізраїльським прецеденǟǬǜǩȂǮǩǤǨǤ ǭǮȂǧǸǩǤǲǻǨǤ Ǯǜ ǩǪǞǪǺ ǫǪǝǯǮǪǞǪǺ ǮǡǱǩȂǦǪǺ том. ООН контролюється агресором. ǣ ǩǡǬǢǜǞȂǥǪǳǪȃ ǭǮǜǧȂ НАТО – союзником агресора (і як вогню боїться росіян). ОБСЄ – не існує. ЄС ǋǪǞǩȂǭǮǺ ǩǪǞǜ Ǟǜǩǩǜ Ǯǜ ǩǪǞǜ ǠǯǴǪǞǜ ǠǡǬǡǞǻǩȂ ǫȂǠǧǪǟǤ – не має важелів достатнього впливу на агресора навіть у області економіƾ ǦǞǜǬǮǤǬȂ ǫǪǞǩǤǥ ǫȂǠǞǜǧ ǦȂǨǩǜǮǜ Ǡǧǻ ǫǬǜǩǩǻ ǩǪǞǜ ки. Більшості країн світу начхати, буǨǜǴǤǩǜ Ǡǧǻ ǫǬǜǩǩǻ Ǯǜ ǩǪǞǜ ǭǯǴǦǜ демо ми на цьому світі, чи ні, взагалі. Які в нас ще можуть бути варіанти? ɉɊɂȼȺɌɇȺ ȼȿɊȺɇȾȺ ȾɅə %%4 ɉȺɊɄɈȼɄȺ Тим більше, що Байден уже й заɄɈɇɌȺɄɌɍɃɌȿ Ɂ ȼɅȺɋɇɂɄɈɆ ȻȿɁ ɉɈɋȿɊȿȾɇɂɄȱȼ явив, що США ладні надати Україні такі безпекові гарантії, які надали Ізра ɚɧɝɥɿɣɫɶɤɚ ɬɚ ɩɨɥɶɫɶɤɚ їлеві. Є прецедент і є формула: власна PLFKDHOFKULVWRSRXORV#DRO FRP ядерна зброя і оборонна конвенційна

ÎÐÅÍÄÀ

ÆÈÒËÀ !!!

$2150

ɉɊɈɋɌɈɊȺ ɊɈɁɄȱɒɇȺ ɯ ɋɉȺɅɖɇȺ ɄȼȺɊɌɂɊȺ Ɂ ɋɍɑȺɋɇɂɆ ɊȿɆɈɇɌɈɆ

допомога США. Щоправда, один ядерний гарант недвозначно натякнув іншому гаранту, що той може воювати з Україною вічно, бо доки воюватиме, Україну в НАТО не братимуть. Крім того, навіть якби «ізраїльські» гарантії Вашингтоном було надано Україні, вони не передбачають участі США у війні в разі агресії проти України. Але ж росія – не Палестина і навіть не Сирія. Тим більше, здавалося б, яка така допомога може бути ще більшою від проголошеного Білим домом справжнього «ленд-лізу» для України? «Гарантії» Україні, оголошені президентом Байденом, чомусь нагадали сюжет із старого талановитого фільму «Здравствуйте, я ваша тетя». Там переодягнений у жінку чоловік обіцяє залицяльнику: «Я тебе поцілую. Потім. Якщо захочеш». Наш вихід з Договору про нерозповсюдження ЯЗ не є проблемою, адже ядерний гарант нашої безпеки сам вчинив щодо України акт агресії і погрожує застосуванням ЯЗ. А решта ядерних гарантів – бояться того ядерного гаранта. Як ще вижити в цій божевільні? На нас чинитимуть міжнародний тиск? – Запитайте, як на той тиск реагував Ізраїль. Краще тиск, чи тотальна ліквідація нації й держави? Схоже, ми навіть не маємо вибору, бо «денацифікацію», яку росіяни в той чи інший спосіб ведуть щонайменше триста років, ніхто в росії скасовувати не збирається. https://t.me/Vasyl_Laptiichuk

14.07.2023 — № 28 (57)

ʺʤ˒˃ʫ ʺʫʪʰˋʻ˄ ʽˁʦʳ˃˄ ʯ ˄ʶˀʤʴʻʰ ˃ʤ ʻʫ ʯʻʤ˒˃ʫ ʯ ˋʽʧʽ ˀʽʯʿʽˋʤ˃ʰ ʶʤˀΖ˒ˀ˄ ʦ ˁˌʤ͍

ˀ̸̨̨̪̦̞̯̽̚ ̚ ̸̨̨̛̥̖̦̔̐ ̛̭̭̯̖̦̯̌̌͊ ʯ ̖̬̖̦̍́̚ ϮϬϮϯ ̨̡̬̱ ƌŽĐƵƐ /ŶƐƟƚƵƚĞ ̨̨̪̬̪̦̱̿ ̸̦̦̦̌̏̌́ ̡̨̦̣̞̜̭̌̐̽̀ ̨̨̥̏̀ ̚ ̡̨̪̖̬̖̣̥̌̔ ̦̌ ̡̡̱̬̟̦̭̱̌̽ ̨̥̱̏͘ ʿ̞̭̣́ ̖̬̹̖̦̦̌̏́̚ ĚǀĂŶĐĞ WƌŽŐƌĂŵ Ͳ ̛̏ ̨̨̬̦̯̦̐̌̌̏̌ ̦̜̖̯̖̌̔̚ ̨̬̱̔̍ ̨̨̬̯̱̍ ̞̚ ̨̡̨̛̭̏̀ ̨̨̬̞̯̦̌̍̀̚ ̨̪̣̯̌̀ ̞ ̛̥ ̥̏̌ ̱ ̶̨̥̱̽ ̨̨̨̨̪̥̙̖̥̔͘ ˀ̞̌̔ ̨̛̦̦̭̱̯̌̏̌ ̸̨̨̡̪̯̌ ̨̛̪̬̬̥̐̌ ̣̔́ ̵̨̨̛̛̦̪̬̱̣̏̍ ̶̡̱̬̟̦̞͕̌̏ ̌ ̡̨̯̙̌ ̵̛̯͕ ̵̨̯ ̵̸̨̖ ̶̛̪̬̯̌̀̏̌ ̏ ̸̛̥̖̦̞̜̔ ̣̱̞̐̌̚͘ ˉ̖ ̸̨̛̱̜̔̏ ̭̯̬̯͕̌ ̪̞̭̣́ ̡̨̨́̐ ̛̥ ̨̨̨̪̬̪̦̱̥̿ ̸̦̦̦̌̏̌́ ̦̌ ̡̨̨̨̱̣̯̬̱̽̌̏̏̐̚ ̶̭̪̖̞̣̞̭̯̌̌ ;hůƚƌĂƐŽƵŶĚ dĞĐŚŶŝĐŝĂŶͿ ̯̌ ̨̛̥̖̭̖̭̯̬̦̭̯̔̏ ;ZĞŐŝƐƚĞƌĞĚ EƵƌƐĞͿ͘ ʺ̛ ̨̦̥̥̭̌̌̐̌̿̽ ̨̨̨̛̪̥̯̔̐ ̥̏̌ ̛̬̖̣̞̱̯̌̏̌̚ ̭̖̖̍ ̱ ̨̦̞̜̏ ̡̬̟̦̞̌ ̯̌ ̨̨̨̪̬̪̦̱̥̿ ̶̡̞̜̦̱̌ ̶̞̦̱ ̌̚ ̸̦̦̦̌̏̌́͘ ʻ̸̦̦̌̏̌́ ̨̨̛̪̬̯̭̏̔̽́ ̸̖̖̬̞͕̏̏ ̚ ϲ ̨̔ ϵ ̨̛̛̦͕̐̔ ̨̺ ̡̨̣̖̐ ̨̪̦̱̯̭̿̔̿̽́ ̚ ̨̨̨̭̦̦̏̀ ̨̨̨̬̯̍̀͘ ʻ̖ ̨̬̯̏̌ ̨̛̯̭̍́̽ ̡̨̦̣̞̜̭̟̌̐̽ ̨̛̥̏͘ ʤ̡̦̣̞̜̭̐̽̌ Ͳ ̶̖ ̨̨̪̬̭̯͕ ̌ ʤ̡̛̥̖̬̌ Ͳ ̡̬̟̦̌̌ ̨̨̛̥̙̣̭̯̖̜̏͊ ʯ̌ ̨̡̨̨̯̔̔̌̏̀ ̴̶̨̞̦̬̥̞̌̿̀ ̴̨̯̖̣̖̦̱̜̯̖ ;ϮϮϰͿ ϳϯϬͲϰϲϬϬ͘

ϱϱϯ E EŽƌƚŚ ƚ͕͘ WĂůĂƟŶĞ͕ />͕ ϲϬϬϲϳ

;ϮϮϰͿ ϳϯϬͲϰϲϬϬ ǁǁǁ͘ĐƌŽĐƵƐŝŶƐƟƚƵƚĞ͘ĐŽŵ

Міжнародна політика ⁄ Війна

surma.com.ua

№ 28 (57) — 14.07.2023

Як Бернс домовився з путіним про правила нападу на Україну 5 липня журнал Newsweek опублікував статтю Вільяма Аркіна «Сліпа зона ЦРУ в російсько-українській війні». Це непересічна стаття.

Байденом своїх зобов’язань щодо війни, а також характером операцій, що проводяться ЦРУ в Україні. На численні прохання з боку журналу відповісти «під запис» на питання ЦРУ, що ерш ніж переходити до голов- його цікавлять, відмовилося. них тез статті та наведених у ній фактів, слід сказати кіль- ОСНОВНІ ТЕЗИ СТАТТІ ка слів про місце публікації статті, її В. АРКІНА автора та її унікальність. 1. Перша та головна теза, з якої починається зазначений матеріал і який ЩО ТРЕБА МАТИ НА УВАЗІ потім багаторазово відтворюється, – ПЕРЕД ТИМ, ЯК ЗНАЙОМИТИСЯ провал ЦРУ у своїй основній – розвіЗ МАТЕРІАЛОМ дувальній – діяльності: Журнал Newsweek – це видання, Головний секрет російсько-укране опозиційне нинішній владі США, їнської війни – це те, скільки і чого що не має нічого спільного з республі- ЦРУ не знає. канцями, відноситься до пулу найваж[One of the biggest secrets of the ливіших американських медіа, тісно Ukraine war is how much the CIA doesn’t «дружать» з Демпартією, що відобра- know.] жають позицію Демпартії, займаютьАгентство також не впевнене як у ся пропагандою поглядів, характер- думках та намірах Володимира Зеленних для Демпартії. Іншими словами, ського, так і щодо володимира путіна. журнал не займається якоюсь «під- І оскільки російський лідер стикаєтьривною» чи навіть просто опозицій- ся з найбільшою проблемою після неною діяльністю щодо нинішньої ад- вдалого заколоту, Управління намагаміністрації США. ється зрозуміти, що робитимуть обиВільям Аркін – дуже відомий у дві сторони… ЦРУ не розуміє, як Путін США журналіст, політичний комен- діятиме надалі в цій війні… татор, письменник, блогер із жорІ вони [всі співрозмовники сткою про-Демократичною позицією, Newsweek] не заперечували, що над який кілька десятків років пропрацю- головним завданням ЦРУ – дізнативав радником різних розвідувальних, ся, що діється в головах керівників роспеціальних, аналітичних структур сії та України, – Агентству довелося США, зокрема у розвідці армії США, попрацювати… За атакою на КерченЦРУ, РУМО Пентагону, керівництва ський міст був ще більш дальній удар ВПС та ВМФ. Під час президентства Р. по базі російських бомбардувальниРейгана Аркін розкрив дані про міс- ків в Енгельсі, майже за 700 миль від Байдена, залишившись у своїй резиця дислокації американської ядерної Києва. ЦРУ заздалегідь не знало про денції в Сочі на Чорному морі, за 800 зброї, чим спровокував політичну кри- жодну з цих атак. миль від нього, він все ж таки погодивзу та спроби кримінального переслі2. Успіх ЦРУ в інших видах діяль- ся поговорити з Бернсом по секретнодування Аркіна, які, зрештою, вияви- ності. му кремлівському телефону. лися безуспішними. РУ відіграє величезну роль: …як З цього уривку можна зробити На початку статті Аркін повідом- переговорник, як постачальник роз- висновок, що напередодні поїздки ляє, що над своїм «розслідуванням» відувальних даних, як логістична ор- Бернса до москви між Білим домом (investigation, так автор її іменує) він ганізація, як організатор делікатних і кремлем швидше за все було досягпрацював три місяці, провівши роз- відносин з НАТО і, можливо, найго- нуто домовленості про особисту зумови з більше ніж дюжиною висо- ловніше, як агентство, яке намагаєть- стріч Бернса з путіним. Однак з якикопоставлених офіцерів розвідки, ся запобігти подальшому виходу вій- хось причин путін вирішив цієї домовзбройних сил, експертів, офіційних ни з-під контролю. леності не дотримуватися. Цей факт осіб. Цитати співрозмовників, навеЦій останній, найнезвичайнішій може пояснити причину, через яку дені у статті, перемежовуються з їхні- функції ЦРУ у статті приділяється осо- Бернс пішов на порушення протокоми міркуваннями, викладеними Ар- блива увага. лу поведінки директора ЦРУ і заликіним своїми словами. 3. Найголовніше в діяльності ЦРУ у шився в москві на другу добу (3 листоСлід наголосити на унікальності цій війні – створення правил її веден- пада), ймовірно, в очікуванні зустрічі даного матеріалу. Якщо не помиля- ня та забезпечення дотримання цих (або телефонної розмови) з путіним. юся, це перша стаття, присвячена ді- правил воюючими сторонами Інший корисний висновок з цього яльності ЦРУ за останні два з лишЦя частина статті заслуговує на уривку полягає у виявленні, можликом роки (з березня 2021 р., коли по- найбільш повне відтворення та не- во, ще одного порушення директором саду директора ЦРУ обійняв Бернс), обхідне коментування. ЦРУ офіційного протоколу поведінки в якій, на перший погляд, не виявляЯк колишній посол у росії Бернс – а саме у проведенні розмови секретються очевидні зливи з ЦРУ, якими мав особливий вплив [в адміністра- ним кремлівським телефоном, і, отже, були та продовжують бути перепов- ції] щодо України. ЦРУ стежило за на- у можливій відсутності аудіозапису танені практично всі інші публікації рощуванням військового потенціалу кої розмови в американської сторони. американських ЗМІ на тему ЦРУ та росії, і в листопаді 2021 року, за три «За іронією долі зустріч пройшла Бернса. Можливо, причиною для під- місяці до вторгнення, Байден відпра- дуже успішно», – говорить другий виготовки даного матеріалу стало згаду- вив Бернса до москви, щоб попере- сокопоставлений співробітник розвідване Аркіним зростання питань з боку дити кремль про наслідки будь-якої ки, якого проінформували про неї. НеКонгресу США масштабами допомо- атаки. Хоча російський президент зважаючи на те, що росія вторглася в ги США Україні, ступенем виконання зневажливо поставився до емісара Україну, дві країни змогли ухвалити

перевірені та вірні правила дорожнього руху. Адміністрація Байдена пообіцяла, що Сполучені Штати не воюватимуть безпосередньо і не вимагатимуть зміни режиму. Росія обмежить свій напад територією України і діятиме відповідно до негласних, але добре зрозумілих принципів секретних операцій. Таким чином: 1. Високопоставлений співробітник американської розвідки, поінформований про «зустріч» (телефонну розмову) Байдена з путіним, очевидно, від самого Бернса (від кого ж ще?) називає цю розмову «дуже успішною». 2. У чому полягає «висока успішність» цієї розмови? Його подальші пояснення проливають світло це питання. У тому, що: – росія здійснила вторгнення в Україну; – це вторгнення було здійснено не просто так, а за правилами; – щодо цього російського вторгнення дві «високі сторони» (США і росія) прийняли «перевірені правила дорожнього руху» (тобто узгодили правила здійснення вторгнення, ведення війни). 3. Якими є ці правила (умови, принципи) проведення цієї війни?

14.07.2023 — № 28 (57)

Trattoria Peppino Святкування днів народження, хрестин, корпоративів та приватні вечірки.

БІЗНЕС - ЛАНЧ $15

Міжнародна політика ⁄ Війна

З боку США адміністрація Байдена взяла на себе такі зобов’язання: – США на вторгнення росії в Україну не дадуть відповіді прямими військовими діями проти росії; – США не домагатимуться зміни путінського режиму. З боку росії адміністрація путіна взяла на себе такі зобов’язання: – Росія обмежить свій напад лише територією України; – Росія під час цього нападу діятиме відповідно до неписаних, але добре зрозумілих правил проведення секретних операцій (наприклад, відповідно до правил проведення «спеціальної військової операції» за високої частки участі спецслужб). «Існують таємні правила дорожнього руху, – каже високопосадовець військової розвідки, – навіть якщо вони не закріплені на папері, особливо тоді, коли не ведеться війна на знищення». Це включає дотримання повсякденних кордонів шпигунства, відмова від перетину певних кордонів і відмова від нападів на керівництво або дипломатів один одного. «Загалом росіяни поважають ці глобальні червоні лінії, навіть якщо ці лінії невидимі», – каже чиновник. 4. Основні правила проведення вторгнення росію до України, погоджені двома «високими сторонами», полягають у: – продовженні проведення звичайних операцій розвідки (шпигунства); – відмову від атак на керівників обох сторін (не України); – відмову від атак на дипломатів обох сторін (не України). Співрозмовник Аркіна зазначає, що росіяни загалом дотримуються правил, узгоджених ними з Бернсом. 4. Зміна характеру війни Щойно російські війська увійшли до України, Сполученим Штатам довелося швидко змінити свої підходи. ЦРУ, як і решта розвідувального співтовариства США, неправильно оцінило військові можливості росії та стійкість України, оскільки росія не змогла взяти Київ, і її війська відійшли з півночі. Іншими словами, правила, вироблені двома «високими сторонами» під час візиту Бернса до москви 2-3 листопада 2021 р., зокрема його розмова з путіним, включали захоплення Києва російськими військами. Однак коли цього не сталося, і коли з’ясувалося, що ЦРУ провалилося зі своїми оцінками та очікуваннями щодо вторгнення, адміністрації Байдена довелося терміново змінювати і свою політику. До липня минулого року стало зрозумілим, що дії обох сторін звелися до тривалої війни. У міру того, як характер війни змінився, дії Вашингтона змістилися з дуже публічного та символічного розгортання військ у Європі для «стримування» подальших дій

росії на надання зброї для підтримки боєздатності України. Перед лицем вмілого публічного лобіювання Зеленського Сполучені Штати повільно і неохоче погоджувалися постачати якіснішу і далекобійнішу зброю, зброю, яка теоретично може загрожувати російській території і, таким чином, загравати з ескалацією, що викликає побоювання. Важко не відзначити саркастичного зауваження Аркіна щодо «публічного та символічного розміщення американських військ у Європі» на тлі раніше досягнутих з путіним домовленостей про те, що той обмежиться вторгненням своїх військ лише в Україну і не нападатиме на європейські країни. Внаслідок виявленої Україною здатності до опору адміністрація Байдена вимушено – «повільно та неохоче» – погодилася на постачання Україні зброї. 5. Участь Києва у секретних угодах з Вашингтоном та москвою, організованих ЦРУ «Зеленський, безумовно, перевершив усіх в отриманні того, що він хотів, але Києву також довелося погодитися підкоритися певним невидимим лініям», – говорить високопосадовець військової розвідки. У межах секретної дипломатії, яку в основному очолювало ЦРУ, Київ зобов’язався не використати зброю для нападу на росію. Зеленський відкрито заявив, що Україна не нападатиме на росію... …прямі атаки на територію росії та будь-яку участь у реальних бойових діях – те, що Київ неодноразово робив, від саботажу газопроводу «Північний потік» та мосту через Керченську протоку до атак безпілотників та спецоперацій через кордон. Ці атаки здаються такими, що суперечать обіцянкам Зеленського в тому, що Україна не робитиме дій, які можуть розширити масштаби війни. Вашингтон тихо висловив уряду Зеленського своє невдоволення щодо атаки на «Північний потік» у вересні минулого року. Проте за цим актом саботажу були інші удари, зокрема й недавня атака безпілотників на сам кремль. Це викликало питання щодо одного з основних обов’язків ЦРУ у сфері розвідки – наявності в нього достатнього знання того, що саме українці планують, – щоб вплинути на них з метою дотримання їхньої таємної угоди з москвою. Таким чином, Аркін із посиланнями на своїх співрозмовників у розвідці стверджує, що українська влада за посередництва ЦРУ уклала таємну угоду з путіним про межі проведення ними бойових дій. 6. Обмеження, накладені адміністрацією Байдена на дії десятків інших країн За лаштунками також довелося переконати десятки країн ухвалити об-

surma.com.ua

№ 28 (57) — 14.07.2023

меження, встановлені адміністрацією Байдена. Деякі з цих країн, включно з Великою Британією та Польщею, готові піти на більший ризик, ніж це влаштовує Білий дім. Таким чином, десятки інших країн, насамперед Британія та Польща, готові надавати Україні суттєво більшу допомогу. Проте адміністрація Байдена встановила обмеження їхніх дій. 7. Відкати при постачанні військової допомоги Україні Коли через Східну Європу потекла зброя на мільярди доларів, ще одним питанням, над яким стало працювати ЦРУ, стало завдання боротьби з корупцією, яке виявилося серйозною проблемою. Це включає не лише облік того, куди прямує зброя, а й припинення розкрадань та відкатів, пов’язаних із переміщенням такої кількості матеріальних засобів в Україну. Щодо вищезгаданих «розкрадань» (крадіжки, pilfering), то вони в принципі можуть здійснюватися всіма учасниками процесу надання військової допомоги – від постачальників через посередників до її отримувачів. Що ж до отримання «відкатів» (kickbacks), то їхнє отримання за визначенням не стосується одержувачів цієї допомоги, а може стосуватися лише тих, хто постачає зброю або ж дає накази на постачання такої зброї. Такими постачальниками, очевидно, не можуть бути українці. Якщо це не українці, то кого мали на увазі Аркін та його співрозмовники? Якщо не помиляюся, це перша ствердна згадка у солідній американській пресі наявності «відкатів» за постачання військової допомоги в Україну. Тим більше, з посиланням на співробітників ЦРУ, змушених займатися розслідуванням цього питання. 8. Повідомлення Бернсом розвідінформації Дуді, але не Зеленському З Туреччини Бернс вилетів до України, щоб проінформувати Зеленського про переговори. Поки він був у дорозі, у польському Пшеводові, менше ніж за 20 миль від кордону з Україною, впала ракета, що викликало шаленство дипломатів та преси. Напад росії на країну НАТО може призвести до спрацювання статті 5 статуту НАТО, згідно з якою напад на одну країну є нападом на всіх. Але американська розвідка, відстежуючи теплові сигнатури, що супроводжують кожен запуск ракети, одразу дізналася, що ракета була випущена з території України, а не з росії. (Виявилося, що це була українська ракета класу «земля-повітря», що вийшла з ладу.) Бернс отримав розвіддані з Вашингтона і негайно передав їх президентові Польщі Анджею Дуді. Аркін не повідомляє, чи так само негайно передав Бернс ці розвіддані Володимиру Зеленському, який протягом кількох днів продовжував наполягати на тому, що ракета була росій-

ською, тим самим серйозно дискредитуючи себе та Україну в очах світової громадськості. Якщо Бернс передав ці розвіддані Зеленському так само оперативно («негайно»), як і Дуді, то завзятість Зеленського у своїй помилці була очевидним провалом з його боку та з боку його співробітників, які ввели його в оману. Однак якщо Бернс не передавав Зеленському цих даних, проте повідомив їх Дуді, тоді селективний підхід Бернса у передачі критичної розвідінформації набуває зовсім іншого характеру. 9. Заключна оцінка співробітника військової розвідки США Аркін завершує своє дослідження цитатою співробітника американської військової розвідки: Високопоставлений представник військової розвідки США наголосив на тендітному балансі, який Агентство має підтримувати у своїх численних ролях, заявивши: «Мені не хотілося б цього говорити, але, схоже, ЦРУ провалилося». 10. Заключне слово автора Як знають постійні читачі, автор цих рядків протягом останніх 18 місяців регулярно звертав увагу на особливу роль у розвитку подальших подій та особливо у підготовці та початку широкомасштабної путінської агресії проти України 24 лютого 2022 р., візиту директора ЦРУ Бернса до москви 2-3 листопада 2021 р. Донедавна оцінки цієї події будувалися насамперед на витоках, зливах, дешифруванні пропагандистських матеріалів. Публікація матеріалу Аркіна в Newsweek дозволяє отримати практично з перших вуст інформацію про те, що саме тоді сталося. Як повідомили співрозмовники автора статті у розвідувальних структурах США, на зустрічах у кремлі та у розмові з путіним Бернс домовився про правила проведення росією агресії проти України, рішення про здійснення якої путін ухвалив після відвідин кремля Бернсом. Як зазначають інформатори Аркіна, і як усі ми маємо сумну можливість стежити за подіями, що відбуваються, протягом усіх цих місяців, обидві сторони, яка уклала угоду в кремлі в листопаді 2021 р., загалом дотримуються досягнутих тоді домовленостей. У майбутніх істориків, ймовірно, з’явиться більше матеріалів для того, щоб порівняти, а, можливо, і поставити в один ряд дві події, що нагадують одна одну – візити до москви Ріббентропа 23 серпня 1939 р. і Бернса 2-3 листопада 2021 р. Автор: Андрій Ілларіонов. Джерело: «Континент» (https:// kontinentusa.com/kak-bernsdogovorilsya-s-putinyim-o-pravilahnapadeniya-na-ukrainu/). Переклад газети «Сурма».

14.07.2023 — № 28 (57)

Політика

surma.com.ua

№ 28 (57) — 14.07.2023

Чому немає з кого обирати? Сергій Медвідь, Вінниця, «Сурма»

дин мій знайомий при зустрічі сказав: «Так, я розумію, що біля влади не ті, що треба, але з кого ж обирати?». Ось і дожили – тридцять два роки незалежності, а вибирати немає з кого. Хоча це не правда – обирати є з кого, але чи ми хочемо це бачити? Водночас, оглянувшись назад, якщо уважно придивитися, то політичне поле України за ці роки покрите могилами «випадкових» смертей українських патріотів, активних українців, та і просто тих, які дійсно хотіли побудувати незалежну Україну. І як не дивно, що у цих «випадкових» смертях було багато зацікавлених – тих, які просто хотіли стати на їхнє місце, тих, кому ця людина заважала своїм неординарним характером та неможливістю із ним домовитись, чи їхнім бажанням йти на вибори на найвищі посади... І тут ще додайте допомогу спецслужб «сусіда» позбутися людей, які стоять за незалежну Україну. Ось розгляньмо як приклад «випадкову» аварію, у якій загинув лідер Народного Руху України В’ячеслав Чорновіл. Це класична схема. Що ми про це знаємо? Будемо дивитися лише Вікіпедію: «25 березня 1999 року В’ячеслав Чорновіл загинув за нез’ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Трагедія сталася на 5-му кілометрі автотраси Бориспіль–Золотоноша. Автомобіль Чорновола врізався в «КамАЗ» з причепом, який розвертався посеред шосе. В’ячеслав Чорновіл і його водій Євген Павлов загинули на місці... Вже наступного ранку, не дочекавшись висновків експертів, керівник МВС Юрій Кравченко заявив, що це – нещасний випадок, і іншої версії слідство не розглядатиме...» Ось і все – нещасний випадок і немає людини, лідера НРУ і кандидата у президента України. Все, слідство закрите, поховали. І як завжди у таких випадках на похорони лідера сходиться багато людей. Які оплакують, біля могили розказують, що українці втратили лідера, а потім йдуть по домівках, життя продовжується, а лідера уже немає... Але, якщо це навіть було вбивство, то чи було воно спонтанне. Я думаю, що ні. Таким вбивствам передує значний підготовчий період. Ось перевернімо сторінку історії назад на декілька тижнів до загибелі Чорновола: «На парламентських виборах у березні 1998 року очолюваний ним На-

родний Рух України посідає друге місце, набравши 9,4% голосів, поступившись лише комуністам». А уже 19 лютого 1999 року частина керівництва Руху виступила проти В’ячеслава Чорновола. Розпочали зі зняття його з голови фракції Руху. І це була не просто частина, а аж 30 однопартійців із 46 депутатів ВР від НРУ, які виступили за зняття Чорновола з голови фракції. І це відбувалося показово – вийшли на трибуну Ради, і на всю країну розтоптали свого лідера... Я такого не пам’ятаю в історії. Ну, бували такі десь випадки і в інших партіях, але це було десь на якихось закритих засіданнях партії, але не з трибуни ВР, під улюкання і радісні крики противників Чорновола, НРУ та незалежності України. Далі із Вікіпедії: «28 лютого це угрупування організувало зібрання, оголошене ними «десятим з’їздом», і проголосили Юрія Костенка «головою НРУ». «13 крайових організацій Руху ініціювали другий етап дев’ятого з’їзду, який відбувся 7 березня 1999 року в Києві, розглянувши внутрішньопартійну ситуацію та визначивши політику Руху на виборах 1999 року. З’їзд підтвердив повноваження В’ячеслава Чорновола як Голови Руху та нівелював розкольницькі наміри...». Але НРУ уже покотився донизу... І так далі, і тому подібне... Як бачимо, що Чорновола свої ж уже майже знищили морально, а виконавцям лише залишилося поставити крапку 25 березня. Як ви вважаєте, чи насмілилися б організатори «випадкової» аварії це зробити, коли б знали, що в разі його смерті 46 депутатів ВР від НРУ вийдуть на трибуну і заблокують її роботу, аж поки детально не буде розслідувана причина смерті їхнього лідера? А так, міністр МВС ще до закінчення слідства оголосив, що це нещасний випадок і майже усі погодилися. Я не буду тут проводити детальний аналіз цього, тому що це окрема тема. Але

варто лише переглянути подальший життєвий шлях тих 30 депутатів, які привселюдно розтоптали свого лідера, та НРУ, і ви побачите, що всі вони після смерті Чорновола непогано влаштувалися. Чому я тут про це сьогодні згадав? Та просто хочу вам показати механізм знищення людей, які виступають проти системи. Я хочу, щоб ми трохи задумувалися над тим, коли нам вкидають інформацію і ми тут же починаємо паплюжити людину, яка попри всі її недоліки стоїть на проукраїнській позиції. Не лиймо воду на чужий млин. ***

Я спостерігаю, що в деяких дописувачів у фейсбуці з’явилася ейфорія після того, як американський блогер Юрій Швець сказав, що ЦРУ знає про все, що відбувається в Україні. Що вони знають, хто є агентом ФСБ, знають, хто скільки із чиновників украв і на який рахунок поклав і т. д. А я ось просто не розумію, чому ми тут маємо радіти? Ну знають, ну спостерігають... А що далі, чи українцям від цього краще? Та у нас тут, зараз, мабуть, працюють усі спецслужби світу. У країні, де триває війна, де корупція уже лізе аж через край, а агенти сидять у владі, то в такій країні створюються умови для комфортної роботи будь-яких спецслужб. І для цих спецслужб навіть краще, якщо якийсь чиновник працює на ФСБ. На нього тут же знаходять компромат, його шантажують, і він уже стає подвійним, потрійним і більше агентом іноземних

спецслужб. Хтось змушує зливати інформацію через шантаж, а хтось через гроші. Там, де немає патріотів у владі, де немає національної ідеології, а замішані лише гроші, то все і вирішується лише через гроші. Колись один мій знайомий говорив: «Якщо раніше спецслужби – це були лицарі плаща і кинджала, то зараз – це лицарі пера і геморою...» Але це він говорив давно, а я б його зараз підправив: «...Лицарі клавіатури і геморою». Ви ж розумієте, що кожному працівнику спецслужби будь-якої країни, який зараз працює на території України, потрібен інформатор, щоб потім, настукавши на клавіатурі, перекинути цю інформацію своєму керівництву. І чим вищу посаду обіймає цей інформатор у владі України, тим вищий і статус цього співробітника у своїй спецслужбі і кар’єрний ріст. Так, вони знають, хто працює на ФСБ, але він уже працює і на них. Так, вони знають, що він краде із українського бюджету і знають, де його рахунки, але що їм до грошей українських лохів? Їм навпаки це ще краще, тому що вони тримають цього агента на гачку, якщо він припинить на них працювати, то вони перекриють йому шлях до його рахунків. І ось так вони мають безоплатного агента, який на них працює за ті гроші, які він краде в українців, а вони лише цим шантажують та тримають його у своїх руках, але дуже бережуть і допомагають рухатися по кар’єрній драбині української влади вверх. Запам’ятайте, що ніяка іноземна спецслужба не буде в Україні боротися з її зрадниками і корупціонерами, окрім українських спецслужб. А для іноземних спецслужб, чим тут більше злодіїв і зрадників, тим для них більший простір для вербовки, а чим більше вони вербують тут агентів, тим краще фінансування цих співробітників та їхній кар’єрний ріст. І вони б’ють по руках лише тоді, коли їхні агенти залазять у кишеню їхніх країн, і то не завжди. Можуть тихенько змусити повернути, і працюй далі, зливай інформацію... І чим вища у тебе посада, тим ти цінніший агент, і тобі багато прощається. Такі правила роботи спецслужб зі своїми агентами. Тож тільки українські спецслужби і український суд можуть розв’язати питання боротьби з іноземними агентами, корупціонерами та зрадниками в Україні. Сподіваймося лише на себе. І не варто тішити себе думкою, що з такими людьми щось станеться і що вони злякаються народного гніву і перестануть красти. Нічого такого, будуть зраджувати і красти до останнього, а потім поїдуть з України до своїх рахунків. А деякі країни за частину тих грошей, що на їхніх рахунках, нададуть їм своє громадянство. Ось і все...

Війна ⁄ Політика

14.07.2023 — № 28 (57)

Провісники нової бурі

Юрій «Хорт» Павленко, Київ, «Сурма»

ещодавно слідами холодноярців*, рівно через століття, у вічність пішов нескорений Ігор Гуменюк. Це був одинокий спалах революційного націоналізму в болоті угодовства, який, я вважаю, матиме далекосяжні наслідки. Після 2014-го багато хто став на шлях конформізму відносно правлячого режиму та ліберальної ідеології в Україні, і псевдоеліти стали розглядати націоналістів як свої «охоронні загони», яких можна використовувати у війні з росією, і які більше не несуть загрози їхньому власному пануванню. Націоналізм на початку розумів себе як єдино правильне та революційне учення. Ідеї не в’януть. Відкрийте «Кобзар»: «Ні ж*да, ні ляхa, а в степах Украйни – О боже мій милий – блисне булава!». «Націоналізм» Донцова, як і століття тому, стверджує волю за основний закон життя і батожить все тих же меншовартісних самокастратів, космополітів, провансальців, що моляться на Європу. Ми бачимо там наших опонентів-сучасників.

Однак люди – не ідеї. Людська спільнота з часом може «постаріти», і на місце фанатиків приходять кар’єристи, хабарники, угодовці. Бандерівська ОУН в 1940-му з цієї причини взяла собі означення «революційна». У нашу добу Олександр Музичко (Сашко Білий), Олег Мужчиль (Лісник) та Ігор Гуменюк (Дубенко) увійшли до пантеону націоналістів-революціонерів, що прийняли смерть за переконання і стали символами безкомпромісності. Викажіть своє ставлення до цих людей, і можна безпомилково сказати, хто ви. Всякий, хто умом чи становищем пов’язаний з нинішнім ладом не зможе публічно, без «але» назвати їх героями. Йому треба буде складати хитромудрі конструкції, щоб якось виправдати охоронців режиму. Дуже вдалу систему для цього придумано відразу після Майдану. Урядові будівлі охороняють відтоді не просто «мєнти», а «ветерани». На місцях – те саме. І в критичні моменти революція тепер щоразу ітиме по головах таких ветеранів під свист прикоритної преси і посполитих мазохістів. Ніби нема у солдата іншого вибору.

Я стільки виправдань наслухався від своїх конвоїрів під час перебування у СІЗО, що з них можна скласти окрему брошуру-цитатник. Їм було незручно вести мене попід руки до суду, бо злочинцями вважали їх, а не мене. Навіть зеки не люблять осуду, прокльонів від потерпілих, а ці хлопці – поготів. Я неодмінно відповідав їм: «У вас є ВИБІР». Навіть призваний на строкову службу у внутрішні війська/НГУ 27.04.2010, 01.12.2013 чи 31.08.2015 міг не виконувати наказ, відступитись, коли народ реалізує своє право на опір гнобленню. В такі моменти, виконуючи наказ по охороні режиму, ви точно і без помилок є ворогом України. Якщо за вашою спиною нардепи ухвалюють план розчленування України, як мінімум, треба покаятись і скласти зброю. Сотник надвірної міліції Умані Іван Гонта зробив правильний вибір, коли до міста прийшли козаки Залізняка. Я не знаю і не хочу знати нікого із загиблих з боку охоронців внутрішньо-окупаційного режиму, що здійснює геноцид українців. Уявлення, приміром, не маю, як звуть СБУшника, який загинув при штурмі будинку «Лісника». Та й ніхто без під-

готовки не назве тут його ім’я. Такий його вибір: бути перешкодою в історії героя. Імена героїв-революціонерів, натомість, ніколи не згаснуть. На наших очах витворюється новітній міф. Їхніми слідами підуть наступні борці, мечем прокладаючи дорогу до нового світу. *Мається на увазі повстання політв’язнів з «Холодноярської організації» 9 лютого 1923 року у Лук’янівській тюрмі з спробою визволення.

UKRAINIAN – AMERICAN MEDIA GROUP, Inc.

Óêðà¿íñüêå ðàä³î 1240AM Online 24/7

Якщо Вам не байдуже. Підтримайте радіо і газету. Переведіть кошти по ZELLO за номером телефону +17736973923 або за кодом

З понеділка по п’ятницю з 10 АМ до 11 АМ та з 5 PM до 7 PM

А ми тую червону калину підіймемо, А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо! 5050 North Cumberland Avenue,

þĞēęĝę ĀĞİiĢęěđ ñĝđİiĢęěđ ûģİĬĢģĠđ Завжди цiкавi гостi

Suite 18-S, Norridge, IL 60706 www.radiouachicago.com uausamedia@gmail.com Phones: (773) 697 3923 (773) 818 7712

Рахунок в Selfreliance 177162 Áóäüìî ðàçîì, âñòàíîâ³òü äîäàòîê! Ñëóõàéòå óêðà¿íñüêå 24/7

Війна ⁄ Політика

surma.com.ua

№ 28 (57) — 14.07.2023

За що треба дякувати і за що не треба дякувати президенту Зеленському у справі звільнення полонених «азовців» Давайте розберемось, за що треба дякувати і за що не треба дякувати президенту Зеленському у справі звільнення полонених «азовців». ерховний Головнокомандувач Зеленський не надав своєчасний наказ на розгортання військ, на призов оперативного резерву, військ ТРО, та наказ на підрив мостів, що дало можливість російським окупантам наступати на повній швидкості у маршевих колонах, на другий день війни без бою росіяни захопили Мелітополь, на третій день без бою захопили Бердянськ, на четвертий день захопили Токмак, на п’ятий день війни російські війська оточили без бою Маріуполь, і тим самим увесь гарнізон понад 5 тисяч бійців, дві бригади у повному складі – 12-та Нацгвардії, у складі якої «Азов», і 36-та морської піхоти ЗСУ опинились у «котлі», і були змушені одразу вести бій у критичних умовах. За це дякувати? За це треба судити. Верховний Головнокомандувач Зеленський кілька разів відвідав Маріуполь і добився добудови автомагістралі, але Зеленський взагалі нічого не зробив, щоб підготувати Маріуполь до оборони. Ніяких споруд, ніяких запа-

сів снарядів, ні забезпечення, ніяких позицій, ні інженерних машин, ні інженерних мін, взагалі нічого. Більша частина зброї «Азова» була у ремонті з 2019-го року, і полк не міг воювати усіма силами. Маріуполь влада готувала до здачі. За це дякувати? За це треба судити. Верховний Головнокомандувач Зеленський призначив на найвищі посади в СБУ викритих агентів ФСБ – начальника головного управління СБУ по Криму Кулініча та начальника головного управління внутрішньої безпеки СБУ Наумова, призначив на найвищу посаду в розвідці – начальник комітету по розвідці при президенті України російського агента Демченко, який не попередив про напад. Саме призначені Зеленським посадовці дозволили російській армії швидко та без бою проїхати Чонгар та оточити Маріуполь. За це дякувати? За це треба судити. Верховний Головнокомандувач Зеленський обіцяв особисто допомогу оточеному гарнізону Маріуполя, резерви, вогневу підтримку, деблокаду, все це не було зроблено. Коли мізерні запаси боєприпасів повністю закінчились, гарнізон Маріуполя, який зробив більше, ніж це можливо в умовах абсолютної переваги росіян, за нака-

За часів менеджменту Коломойського «Укрнафта» і «Укртатнафта» втратили до 100 млрд грн

енеджмент Ігоря Коломойського завдав «Укрнафті» та «Укртатнафті» втрат на суму до 100 млрд грн. Про це в інтерв’ю «Економічній правді» розповів керівник компаній Сергій Корецький. «Проблемних питань, з якими зіткнувся новий менеджмент, орієнтовно до 100 млрд грн», – заявив він. За словами Корецького, дебіторська заборгованість тільки «Укрнафти» з 2015-го становила 30 млрд грн. Крім цього, на балансі «Укрнафти» є нафта на понад 3 млрд грн, яку не знайшли. До того ж він розповів, що зафіксовано нестачу нафти від постачальників Socar і «Укртранснафта» на суму також понад 3 млрд грн. Дебіторська заборгованість «Укртатнафти» – близько 40 млрд грн. «Після відновлення обліку треба донарахувати податків на мільярдні суми», – додав Корецький. Він також нагадав, що «Укрнафта» має паливні картки на близько 5 млрд грн. Вони хочуть передати їх військовослужбовцям, але емітенти карток – компанії, пов’язані з Ігорем Коломойським, заблокували їх. Пряма мова: «Ми були в сховищі «Укрнафти», де зберігаються товарно-матеріальні цінності, документи. У цих кімнатах – скретч-картки, якими з «Укрна-

фтою» розрахувалися за борги, а зараз ці скретч-картки заблоковані. Усього їх на 115 мільйонів літрів, у грошах це еквівалент близько 5 мільярдів гривень. «Укрнафта» заплатила за нафтопродукти і мала їх отримати, але з нею розрахувалися талонами. З моменту мого приходу компанії-емітенти ці скретч-картки заблокували. Їх перестали обслуговувати на заправках Аvіаs та ANP». Нагадаємо, торік у листопаді держава націоналізувала «Укрнафту» та «Укртатнафту», які впродовж останніх 20 років перебували під контролем групи «Приват» Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. Загалом у ли-

зом Верховного головнокомандувача здався у полон, під гарантію Зеленського, що усіх звільнять. У полон потрапило понад 2 тисячі захисників Маріуполя, з них по обміну звільнено близько 500. Близько 1 500 – «азовців», морських піхотинців, прикордонників, інших учасників оборони, продовжують перебувати у полоні. За це дякувати? Дякую Верховному головнокомандувачу Зеленському за те, що він приділяє увагу поверненню полонених, дякую, що сам їх возить, відмічає Дениса Прокопенка та інших видатних героїв легендарної оборони Маріуполя. Так, дякую. Але тисячі оборонців Маріуполя та мирних мешканців загинули саме з вини самого Володимира Зеленського. І Зеленський виправляє деякі наслідки своїх жахливих дій та бездіяльності, внаслідок яких росіяни змогли оточити, вбити та захопити у полон тисячі

стопаді 2022-го держава провела велике відчуження: п’ять великих промислових підприємств «Укрнафта», «Укртатнафта», «Мотор Січ», «АвтоКрАЗ» і «Запоріжтрансформатор» примусово були переведені в державну власність. Держава скористалася можливістю вилучати приватну власність під час воєнного стану. Сергій Корецький очолив «Укрнафту» й «Укртатнафту» за кілька днів після відчуження. Він отримав компанію у збитковому стані: «…Коли прийшов, я точно міг би увійти в історію як людина, яка вперше в історії «Укрнафти» зупинила видобуток. Проблем була величезна кількість, гроші були лише на зарплати. Не

патріотів. І понад 1 500 оборонців досі у полоні у жахливих російських тюрмах. Зеленський та Єрмак зараз намагаються показати, ніби вони друзі «Азова» – хоча вони самі намагались послабити «Азов» усі три роки перед війною, саме за їхніх вказівок «Азов» не випускали на фронт, не давали техніку та боєприпаси. Тому що влада розуміє – зараз вони прикриваються посадами, але влада не вічна, і після перемоги дуже багато українських героїв, дуже багато друзів та родичів загиблих зроблять все, щоб притягнути винуватців швидкої здачі півдня та інших регіонів країни. Суд буде. І на суді в пам’ять усіх загиблих доведеться відповідати не солдатам і сержантам, а тим, хто призначав агентів ФСБ на найвищі посади, тим, хто заглядав в очі ворогу та запускав руки в оборонний бюджет, тим, хто готував країну до здачі. І на суді треба розібратись, кому дякувати, а кому відповідати за десятки тисяч втрачених життів... Автор: Юрій Бутусов. Джерело: Цензор.НЕТ (https://m. censor.net/ua/resonance/3429945/za_ scho_treba_dyakuvaty_i_za_scho_ne_ treba_dyakuvaty_prezydentu_ zelenskomu_u_spravi_zvilnennya_ polonenyh).

було чим платити податки, ренту, податок на прибуток за попередній період до мого призначення», – сказав Корецький в тому ж інтерв’ю «Економічній правді». 2019-й «Укрнафта» закінчила зі збитком в 4,3 млрд грн, 2020-й – з прибутком у 4,3 млрд грн, прибуток за перше півріччя 2021 року – 1,58 млрд грн. На кінець 2022-го «Укрнафта» накопичила борг перед державою в 4,5 млрд грн, за даними Корецького. Кабмін у травні 2023 року затвердив фінплан «Укрнафти» з 12 млрд грн чистого прибутку і 9 млрд грн інвестицій. Підготувала Діана Царук.

14.07.2023 — № 28 (57)

١ҔՅՈՉ԰ԲՀ԰‫ڳ‬ԻԳ՛ԶՄՅ‫ڳ‬Ի԰ՆՂ԰ՄՅԲ԰ՄՅԳՅ‫ڳ‬ԳՇ԰Ռ՛ՀՊ‫ڳ‬ԱՊԶԷ‫ڳ‬Բ՛ԶԱՊԲ԰ՉԼՈՠ‫ڳ‬Բ‫ڳ‬ԻՅՄԼ٦‫ڳ‬ԶԷ‫ڳ‬Մ԰Շ԰Ի՛‫ڳ‬ՄԷՃ԰ՙ ԰ՀՉԼԲՄԼՍ‫ڳ‬ԱՅԽՅԲԼՍ‫ڳ‬Զ՛Խ٫

Війна ⁄ Суспільство ⁄ Інтерв’ю

а час широкомасштабної війни Україні вдалося повернути з російського полону 2 576 громадян, серед них 144 цивільні люди. Водночас понад 25 тисяч людей вважаються цивільними заручниками рф. Кожний черговий обмін дає надію родинам полонених та зниклих безвісти, що і їхні близькі повернуться додому. Однак психологічно це очікування і пошуки неймовірно виснажливі. Про особливості психологічного стану невизначеної втрати та допомогу таким родинам кореспондентці АрміяInform розповіла координатор проекту ГО «Інститут психології здоров’я» Юлія Іорш.

surma.com.ua

№ 28 (57) — 14.07.2023

Між надією та відчаєм – як підтримати родини полонених та зниклих безвісти

нак це не патологія, а реакція на невизначеність. Невизначена втрата ґрунтується на стресі, вона не є медичною, але симптоми подібні до травми або складного горя. І ці симптоми у цьому випадку є результатом соціального контексту неоднозначної втрати, а не патологічного стану. – Тобто людина не знає, як правильно поводитись у цій ситуації? – Реакції людини можуть лякати її саму і виглядати ненормальними для навколишніх. І тут важливо знати, що ці реакції є природними. Саме невизначена втрата характерна тим, що навіть дуже стійка людина не може контролювати те, що відбувається. Війна – Поясніть, будь ласка, що та- – це ситуація, коли порушуються всі ке невизначена втрата? наші уявлення про життя, про май– Невизначена втрата – це най- бутнє, про нас. По суті, світ втрачає більш стресовий вид втрати, що не під- безпеку – і це теж невизначена втрата. дається вирішенню. Зі смертю відбу- Тобто люди, які шукають зараз своїх вається офіційне засвідчення втрати, близьких або чекають з полону, переа траурні ритуали дозволяють попро- живають подвійну невизначену втращатися. Натомість постійна двознач- ту. Коли родина отримує звістку, що ність блокує пізнання і формування близька людина в полоні або зникла сенсу. Втрата – це неминуча частина безвісти, часто з нею вже тривалий життя, ми постійно щось втрачаємо: час немає зв’язку. З одного боку – це цілі, роботу, стосунки. Усі втрати ви- хоч якась звістка, а з іншого боку це кликають душевний біль та горе. Коли горе. Це підтвердження страшних дувтрата пов’язана з двозначністю, емо- мок або підґрунтя для нових жахлиційний біль набагато інтенсивніший, вих думок. Інформація, яку отримують а відтак посилюється вплив на добро- близькі, може змінюватися по декільбут людини. Невизначена втрата – це ка разів на день, викликаючи виснажунікальний тип втрати, який викли- ливі коливання емоцій між надією та кає унікальний вид горя, якому немає відчаєм. Але спочатку це шок. У перкінця, і причиною є не слабкість лю- ші години або тижні допоміжним є дини, а двозначність ситуації. Збері- повернення до відчуття власного тігається надія на те, що людина жива, ла, власного дихання, розуміння «де але є безліч відчуттів, які неможливо я зараз?», «хто є поряд?», «що відбупрожити у зв’язку з цим. вається з тими, хто поряд?», здатно– Яким є психологічний стан сті рухатися і відчувати себе взагалі. родин полонених чи зниклих Як би довго не тривав період очікубезвісти? вання звістки, коли її отримано, най– Стан, в якому вони опиняються, частіше це все одно шокове оніміння, може сприйматися як патологічний, та потім багато сильних та часто проми стикаємося зі станом хронічного тилежних почуттів. Злість, ненависть ускладненого горювання або хроніч- та любов, безсилля та рішучість, наного гострого стресового розладу. Од- дія та безпорадність, страх та сміли-

вість, біль та радість – протилежні почуття є природною реакцією, коли існує невизначеність. Людина може знаходитися в постійному коливанні між зосередженістю на болісних переживаннях та забезпеченням функціонування та пошуку. Це дуже виснажливо, але з часом психіка адаптується. Гірше, якщо стан людини не дозволяє відбуватися коливанням і вона застрягає в стані апатії, відчаю та сліз або навпаки, стає дуже агресивним та небезпечним. У таких випадках рекомендується звернутися до фахівців. У прагненні полегшення людина може шукати сенс у тому, що відбулося, питаючи: чому таке сталося зі мною, чому зараз. Проте іноді в житті стається щось, що не має сенсу, і на що ми не можемо впливати. Слід згадати зауваження дослідниці невизначеної втрати Паулін Бос, що є два світогляди – східний та західний. В західному світогляді ми все контролюємо, плануємо. І коли стається щось не передбачуване, як зараз, це дуже руйнівне для психіки. Ми важче це переживаємо, аніж люди зі східним світоглядом, які усвідомлюють: завжди є щось, непідвладне нашому контролю. Коли щось таке неминуче стається з нашими близькими, наше життя може розділитися на дві частини. Одна – де я майже нічого не контролюю і це мене вводить в тривожний стан. І друга частина, яку я можу контролювати, таким чином опанувати свій стан і допомогти собі бути стійким в такій ситуації. – Які ще небезпечні прояви спостерігається у рідних полонених військовослужбовців? – Важким випробуванням для близьких зниклого або полоненого стає самозвинувачення. «Чому я не зупинила його?!» За цим іде самообмеження як самопокарання. Наприклад, самообмеження щодо задоволення власних потреб (їсти, спати,

усміхатися, зустрічатися з друзями, купувати щось й таке інше), що додатково збільшує виснаження. Самообмеження та самозвинувачення – це те, з чим я часто стикаюсь на перших зустрічах. В подальшій роботі ми разом з клієнтом крок за кроком знаходимо відповіді на важливі питання: «Чи були ваші дії бажанням зробити гірше рідному?», «Що саме ви дійсно могли зробити, щоб не сталося того, що є зараз?», «Чи дійсно ваша близька людина отримала б полегшення, знаючи про ваше самообмеження?», «Що саме ви зробили невірно на власний розсуд?», «Що, як вам здається ви не зробили?». Обговорення цих та інших питань, застосування фахових технік, дає полегшення, розуміння свого стану та набуття сил. Важливо пам’ятати, не ми з вами розв’язали цю війну, тому не слід робити себе винним. Водночас важко пережити, що немає кому висунути претензії, отримати сатисфакцію. Якщо мені боляче, я хочу дати відсіч, відреагувати, а такої можливості немає, тому з’являється самозвинувачування. Гнів – це цілком природна реакція на втрату. Гнів, спрямований назовні, стане рушійною силою, а скерований на себе – це руйнівна сила, яка буде виснажувати і забирати сили, які так потрібні в пошуку та очікуванні. – Якщо всі в родині переживають невизначену втрату по-різному, чи можуть вони підтримати одне одного? – Це було б ідеально, але досвід свідчить, що в такій ситуації навпаки можуть загостритися конфлікти. Ми розбираємо такі ситуації на індивідуальних і групових зустрічах. Наведу приклад: дружина шукає чоловіка, у неї двоє дітей, а батьки звинувачують, що вона шукає неправильно, що слід писати в соціальні мережі, хоча вона точно знає, що цього не слід робити, а їхні закиди сягають аж прагнення за-

14.07.2023 — № 28 (57) брати дітей. Слід віддати їй належне, вона отримала повну підтримку в групі психологічної підтримки і укріпилася в своїх пошуках, відновила відносини з дітьми, змогла налагодити стосунки з батьками і колегами. Завдяки дружньому оточенню людей, які знаходяться в подібних обставинах, фаховій допомозі, жінка змогла дати собі раду. Це стало підґрунтям для відновлення стосунків з близькими, які стануть підтримкою надалі. Тому що робота з психологами триває певний час, а потім потрібно самостійно знаходити джерела підтримки. – Що робити, коли в родині протилежне ставлення до втрати – хтось змирився, а хтось чекає? – Існує таке поняття, як «закриття горя» – це коли є можливість попрощатися з тілом, поховати, перейти в фазу адаптації до втрати та подальшого життя. В цьому випадку цього немає і різні члени родини можуть це не витримувати. Наприклад, дружина шукає чоловіка понад рік, її сили закінчуються і вона ухвалює рішення визнати, що він загинув та ідентифікувати себе як вдова загиблого військового. А дитина-підліток не погоджується, для сина батько живий. Крім того, помилково якийсь фахівець працював з цією дитиною на закриття горя, вони навіть вигадували ритуали, щоб попрощатися. Цього робити не треба. Кожен член родини має право переживати цей стан, як може. Якщо для дружини стало нестерпним витримувати цю двозначність і їй потрібне таке внутрішнє рішення, доросла людина має право його ухвалити. Можливо, це збереже її функціональність, особливо, коли в оточенні є діти або літні люди. Дитину ні в чому не переконуємо, а тільки підтримуємо, балансуючи її стан. Кожен в родині має право переживати невизначеність у свій спосіб. – Як запропонувати допомогу такій родині? – На жаль, коли стається втрата, в родині досить часто близькі люди відсторонюються. Чому так відбувається? Тому що людям буває важко витримувати біль близького, водночас це загроза втратити власну безпеку. Здається: зі мною теж може статися таке. Щоб допомогти, важливо не відсторонюватися. Слухати і бути поруч. Менш питань та порад, більш – слухання та підтримки. Такі події змінюють звичне життя родини, вона може потребувати допомоги у побуті, з догляду за дітьми, з приготування їжі. Я часто бачу, як дружини військових здійснюють особистий подвиг у пошуку чоловіка, вони перевертають світ, щоб його знайти, але в них є діти і хтось має ними опікуватися – тож побутова допомога вкрай потрібна. У спілкуванні не кажіть: я розумію, що ти відчуваєш, якщо ви не знаходитися в східних умовах. Сформулюйте інакше: я не можу зрозуміти, що ти

відчуваєш, але я бачу твій біль і розпач, твою безпорадність, відчуваю твоє горе, щиро хочу бути поряд і допомогти. Можна нагадати поїсти, вивести на прогулянку, взяти з собою на спорт, нагадуйте, як важливо підтримувати режим сну і харчування. – Які практичні поради щодо збереження психологічної рівноваги таким родинам? – Практичні поради стосуватимуться саме посилення складової нашого життя, яку ми можемо контролювати. Планувати свій день, і не тільки справи, але й відпочинок. Скажімо, у цей час, понеділок 11.30-11.45, я п’ю каву і дивлюся в одну точку. Важливо знати, що вам подобається, наповнює енергією, це можуть бути дуже прості речі. Вдягнути щось затишне, коли зимно, купити запашний крем, який давно приваблює. Говорячи про ресурсні речі, ми рекомендуємо звертатися до своїх органів почуттів: на що я люблю дивитися, що люблю слухати, які аромати подобаються, що приємне на дотик. Наприклад, є річ, яка була подарована близькою людиною і сам дотик до неї надає сил. Тобто слід знайти для себе джерело ресурсу і культивувати його. Обов’язково слід піклуватися про власний режим дня: їжа, сон, фізична активність. Якщо важкі думки заважають сну, зверніться до фахівця, сон важливий для відновлення, а для пошуків потрібні сили. Існують вправи, методики, спрямовані на нормалізацію сну, якщо немає ресурсу для цього, лікар порекомендує препарати, які допоможуть певний час, поки ви зможете обходитись без них. Звертаючись до психологів, зокрема і в Інституті психології здоров’я, ви дізнаєтесь, що таке психологічна сім’я. Створення психологічної сім’ї дуже важливе на етапі пошуку зниклого чи очікування полоненого, це якісне соціальне спілкування в колі людей, які перебувають в подібних життєвих обставинах, це потужна емоційна підтримка. – Чи ефективне відновлення ритуалів, пов’язаних з полоненим чи зниклим військовослужбовцем? – Ритуали, які були важливою частиною життя з близькою людиною, бажано згадувати та відновлювати за мірою можливості. Відновлюйте їх навіть без цієї людини. Функцію відсутнього близького може взяти на себе хтось інший. З одного боку це емоційно важко, а з іншого це підтримує емоційний зв’язок з людиною. Часом люди пишуть листи без відправлення полоненим або зниклим рідним, ідуть пішки по місцях, де було добре гуляти разом, продовжують робити те, що починали разом, поновлюють щотижневі зустрічі родини. – Розкажіть, які проекти пропонує Інститут психології здо-

Війна ⁄ Суспільство ⁄ Інтерв’ю ров’я для підтримки родин полонених. – Психологічна підтримка людей в горі є одним із напрямків освітньої, клінічної та дослідницької діяльності організації вже більше ніж трьох років, але саме підтримка при невизначеній втраті почалася з березня 2022 року, коли ми стали все більше отримувати запитів від партнерів про експертну допомогу та супровід. Ми познайомилися та почали співпрацю з професором Массачусетського університету Паулін Бос, засновницею досліджень з невизначеної втрати. Завдяки цій співпраці психологи в Україні отримали від неї декілька безоплатних навчальних вебінарів. Програма, яку ми зараз впроваджуємо з фахівцями Інституту психології здоров’я, розроблена спираючись на її дослідження та підтримана нею. Ця програма розроблена саме з врахуванням українського досвіду та нинішніми реаліями в нашій країні. Ситуація, яку ми маємо, є унікальною для фахівців в усьому світі. Програма психологічної підтримки родин, члени яких є зниклими безвісти або перебувають в полоні, включає в себе групові та індивідуальні зустрічі. Напередодні групової роботи проводиться індивідуальна зустріч, люди мають можливість звернутися по індивідуальну допомогу, але в групових заняттях формується психологічна сім’я, а це дуже важливо, учасники груп продовжують спілкуватися після закінчення курсу, маючи дружнє середовище. Раз на місяць ми зустрічаємося після завершення роботи в групах і підтримуємо учасників, у багатьох протягом цього часу змінюється ситуація, але вони виходять із занять з навичками самодопомоги. Стикаючись з новими стресовими подіями вони вже багато знають про себе, розуміють, що робити, більш стабільні й стійкі. – Ця програма відбувається онлайн? – Ми продовжуємо цю роботу на базі наших регіональних центрів очно, а також онлайн. Зараз Інститут психології здоров’я вже має сім регіональних осередків та планує відкривати нові, де люди можуть отримати психологічний супровід очно. Тут підготовлені психотерапевти допомагають дорослим, дітям і підліткам. Це психологічна допомога при невизначеній втраті, тобто родинам, де є полонені чи зниклі безвісти, а також робота з втратою, коли в сім’ї є загиблі військовослужбовці або близькі померли за інших обставин. Водночас є загальні групи підтримки для дітей. Ми об’єднуємо дітей в групи за віком і надаємо загальну підтримувальну психологічну допомогу. Це арттерапія та інші техніки, які допомагають вивільняти важкі емоції під час невизначеної втрати, очікування батьків з війни. На нашому сайті та сто-

рінці Facebook можна знайти контакти регіональних центрів, роз’яснення щодо груп психологічної підтримки, також можна зареєструватися і протягом трьох днів з вами зв’яжеться адміністратор, скоординує з психологом для першої зустрічі. Завдяки проекту міжнародної підтримки зараз ми маємо можливість надавати цю допомогу безоплатно. Але, на жаль, наступного року дія проекту завершується і ми вже зараз шукаємо фінансування для продовження безоплатного надання психологічної підтримки при невизначеній втраті. – Чи збільшилась кількість звернень по психологічну допомогу з початком широкомасштабного вторгнення? – Часто люди, які переживають невизначену втрату, отримують пропозицію щодо психологічної підтримки на початку свого шляху і багато з них відмовляються. У них виникає питання: чим це мені допоможе знайти близьку людину? Питання може виглядати логічним, якщо не враховувати, що шлях пошуку буде потребувати сили. Щоб мати сили долати цей шлях, потрібна фахова психологічна допомога. Ми не знаємо, скільки це триватиме і скільки сил знадобиться, щоб витримувати ці емоційні гойдалки. Люди звертаються по допомогу, але не всі й не одразу. Допоміжними стають повідомлення в соціальних мережах і ЗМІ про можливість отримати психологічну підтримку, про людей, яким це допомогло. Віра і надія людей, їхнє прагнення віднайти і повернути своїх близьких непереможна, вона створює дива, але тіло та психіка має обмеження, тому треба себе підтримувати. Слід зауважити, що до війни довіра до психологів дійсно була нижча, ніж зараз, нині звертаються частіше, психологи завантажені роботою. Зараз у нас одночасно працюють понад 20 груп у різних містах з визначеної втрати, а ще 5–6 з невизначеної втрати. Водночас ми продовжуємо вести групи психологічної підтримки для дітей військовослужбовців. Зараз триває набір в декілька груп як онлайн, так і очно у Києві. Зустрічі спрямовані на стабілізацію психологічного стану, зниження рівня тривоги, страху та напруги, розвиток взаємної підтримки однолітків, навчання технік саморегуляції. Цей напрям роботи здійснюємо спільно з Громадським рухом «Жіноча Сила України». Звертайтеся по психологічну підтримку, щоб триматися, навчитися самостійно регулювати свій емоційно-психологічний стан та мати змогу допомагати оточенню. Автор: Леся Медведенко. Джерело: АрміяInform (https:// armyinform.com.ua/2023/07/11/mizhnadiyeyu-ta-vidchayem-yakpidtrymaty-rodyny-polonenyh-taznyklyh-bezvisty/).

Політика

Чи збере президент РНБО через рішення суддів, які відстороняють від посад мерів і забирають повноваження у місцевих рад?

surma.com.ua

№ 28 (57) — 14.07.2023

Кулак влади

бюджеті Чернігова грошей лежить не менше, ніж було в сейфі Князєва. Однак у цьому випадку на три мільярди гривень зазіхнув цілий голова міської військової адміністрації, призначений особисто президентом України. А суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Скалозуб іще 22 червня, не моргнувши оком, віддав повноваження місцевої працюючої ради державному чиновникові. Підмінивши своїм рішенням Конституцію, парламент і Європейську хартію місцевого самоврядування разом узяті. Тобто – увага! – поки Банкова однією рукою збирається демонстративно перевіряти на поліграфі добропорядність суддів Верховного суду та судів усіх інстанцій, другу руку з допомогою керованих суддів вона запускає до кишень міських бюджетів, політично й економічно нейтралізуючи місцеве самоврядування. Чому це важливо зафіксувати? Рішення суду щодо бюджету Чернігова є прецедентом, і вже другим після відсторонення судом від посади, а згодом і звільнення мера Чернігова Владислава Атрошенка. Буквально вчора суддя вже Рівненського міського суду Денисюк визнав мера Рівного Олександра Третяка винним у вчиненні корупційного адміністративного правопорушення (потягнуло на штраф аж у 6 800 гривень) і відсторонив його від посади на рік. І те, що наслідками цього можуть стати звільнення Третяка, безпідставне введення військової адміністрації в Рівному, а також передавання їй судом (а не парламентом!) повноважень місцевої ради, – не фантазія міського божевільного, а реальність, яка вже настала в Чернігові. Що відбувається? Куди веде країну влада, яка нібито прагне до ЄС? На це запитання відповіли в.о. мера Чернігова Олександр Ломако, виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан, а також експерт із децентралізації, директор Інституту розвитку територій Юрій Ганущак.

ОЛЕКСАНДР ЛОМАКО, В.О. МІСЬКОГО ГОЛОВИ ЧЕРНІГОВА: – Чернігів – єдиний обласний центр, який перебував в активній зоні бойових дій, але не під окупацією, де 17 лютого без жодних підстав було створено військову адміністрацію (ВА). Навіть якщо відсунути убік попередню історію незаконного відсторонення від посади та звільнення всенародно обраного мера Атрошенка, все, що відбувалося в місті опісля, – це нонсенс.

Голова Чернігівської міської військової адміністрації Дмитро Брижинський та президент України Володимир Зеленський під час робочої поїздки на Чернігівщину

Одразу зазначу, що саме в момент уведення в місті ВА влада власноруч заклала міну. Тому що в частині 3 статті 4 Закону «Про правовий режим воєнного стану» зазначено: «Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією і законами України повноваження, а також в інших випадках, передбачених цим Законом». У Чернігові навіть у момент облоги міста працювала місцева рада, а за злагоджений опір ворогу місто одержало статус героя. Після звільнення Атрошенка все й надалі працює – в раді робоча більшість, а я як її секретар на підставі закону виконую обов’язки мера. Проте після призначення голови ВА всі дії центральної влади було спрямовано на те, щоб дестабілізувати роботу місцевої влади. У хід пішли постійні «мінування» зали засідань, допити депутатів і безупинний тиск силовиків на комунальні підприємства. Утім, 30 березня на сесії міської ради ми проголосували відомі зміни до бюджету, які й оспорює в судах голова ВА Дмитро Брижинський. Водночас це були зміни виключно соціального характеру. Але оскаржується саме право обраних депутатів ухвалювати рішення щодо бюджету. Тобто розпоряджатися бюджетом як основним інструментом для виконання завдань місцевого самоврядування. Свій позов голова ВА аргументував тим, що згідно зі статтею 15 того ж закону бюджет – це повноваження голови ВА, а не міської ради. Водночас він забув не лише про те, що ВА було введено безпідставно, а й про те, що

трохи вище є стаття 10. У ній зазначено, що лише ВР за поданням президента своїм рішенням може наділити начальника військової адміністрації повноваженнями органів місцевого самоврядування. Верховна рада такого рішення не ухвалила. Зате суд у закритому режимі без слухання сторін повністю задовольнив усі вимоги Брижинського. Водночас у статті 143 Конституції зазначено, що затвердження бюджету належить виключно до повноважень місцевої ради. Ми готуємо апеляцію, де посилатимемося на резолюцію Європарламенту, в якій дано чіткий сигнал про те, що децентралізація влади й дотримання прав місцевого самоврядування – одна з ключових умов вступу до ЄС. Це спроба підмінити 42 обраних людьми депутатів одним призначеним із Києва чиновником і дати йому змогу одноосібно розпоряджатися бюджетом громади. Але він апріорі не може вважатися представником громади, він є представником однієї вулиці Києва, а не чернігівців. Городяни сприймають такі дії влади стосовно Чернігова як плювок в обличчя місту-герою. ОЛЕКСАНДР СЛОБОЖАН, ВИКОНАВЧИЙ ДИРЕКТОР АСОЦІАЦІЇ МІСТ УКРАЇНИ: – По-перше, справді вже проглядається тенденція. Учора в Рівному суд відсторонив від посади мера за конфлікт інтересів під час підписання розпорядження про зарплату одному з працівників мерії. І це на підставі вже третього протоколу від НАЗК. Перші два мер виграв. Звернення до судів із боку НАЗК стали масовими й у інших обласних центрах. Нещодавно

була геть безпідставна історія з мером Тернополя Сергієм Надалом. НАЗК розмістило в себе на сайті інформацію про те, що під час війни мер нібито щось переплатив. Але в суді Надал виграв. По-друге, у випадку як із Атрошенком, так і з Третяком суддя застосував не передбачену в статті санкцію, за якою було складено протокол. Тобто КУпАП за таке правопорушення передбачає штраф, а не відсторонення від посади. Суддя ж, керуючись власним переконанням, підводить рішення під відсторонення. І вже не один суддя. Тому ми вбачаємо в цьому тенденцію. Щоразу знаходять нові приводи, але результат один: міста позбавляють обраної людьми місцевої влади. Отже, суди ухвалюють рішення, що порушують передбачену законом відповідність покарання виявленому правопорушенню. Санкцій, що стосуються тимчасових відсторонень, немає в частинах 1, 2 статті 172-7, й вони пов’язані з тим, аби людина не впливала на свідків тощо. За цим порушенням передбачено штраф і внесення до реєстру, – це спрямовано на репутацію та рейтинги осіб, яких обирають. Схожі історії трапилися з мером Помічної Кіровоградської області – його було відсторонено на рік, – а також із трьома мерами Дніпропетровської області. Це вже своєрідна судова практика. Ми можемо говорити про те, що судді в своїх рішеннях масово перевищують санкції, передбачені законом, і в такий спосіб позбавляють громадян їхнього конституційного права та згортають інститути демократії в країні. ЮРІЙ ГАНУЩАК, ДИРЕКТОР ІНСТИТУТУ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІЙ: – Це яскравий приклад того, що нехтування Конституцією, Європейською хартією місцевого самоврядування обов’язково проявляється в найпотворніших формах. Якщо перетворення місцевих державних адміністрацій на військові є виправданим з огляду на те, що це – органи виконавчої влади, то ліквідація повноцінних органів місцевого самоврядування на рівні громад не має жодних раціональних підстав. Слід зазначити, що така практика ігнорування норм Конституції – не винахід нинішньої влади: вона почалася ще 2015 року з ухвалення закону «Про військові державні адміністрації». Але якщо тоді були хоча б міркування державної безпеки, то введення військової адміністрації в Чернігівській громаді в зоні, далекій від бойових дій, чітко вказує як на політичні мотиви такого рішення, так і на банальне бажання безконтрольно витрачати публічні кошти в неконституційний спосіб.

Політика

14.07.2023 — № 28 (57) Однак створення військової адміністрації населеного пункту без передачі їй самоврядних повноважень, тобто заміни нею органів місцевого самоврядування, обов’язково створює конфліктну ситуацію. Адже суто державні функції, насамперед безпекові, цілком покривають військові адміністрації на рівні району, а також територіальні органи ЦОВВ на цих рівнях відповідно до компетенції. А самоврядні – орган місцевого самоврядування, яким у цьому випадку є Чернігівська міська рада. Законодавець намагався поставити заслін від можливого свавілля з боку військової адміністрації населеного пункту тим, що передача самоврядних повноважень здійснюється лише за окремим рішенням Верховної Ради, чого у випадку Чернігова не сталося. Але така нормативна конструкція, вочевидь, є нестійкою, оскільки породжує правову невизначеність у повноваженнях органів влади. Зазначена проблема виникла, зокрема, внаслідок зупинки реформи територіальної організації влади, насамперед через відсутність реформування місцевих державних адміністрацій, передбаченого законопроектом №4298. Цей законопроект чітко розмежовує не тільки повноваження органів виконавчої влади, але й визначає чіткий функціонал місцевих державних адміністрацій.

Практика його застосування показала б недоречність створення військових адміністрацій на рівні громад, оскільки законність діяльності органів місцевого самоврядування забезпечувалася б ефективним контролем із боку саме місцевих органів виконавчої влади загальної компетенції, якими мають бути місцеві державні адміністрації. Очевидно, що потрібно вносити зміни до законодавства в частині визначення чітких обставин як для введення військових адміністрацій в громади, так і їхнього виведення після припинення дії таких обставин. Виправданою виглядає наявність таких адміністрацій на щойно деокупованих територіях до відновлення належної безпекової, соціальної та комунальної інфраструктури. Чернігівський прецедент також виявив серйозні проблеми в реформуванні судової гілки влади. Рішення окружного суду, яке порушує фундаментальні конституційні норми, свідчить або про низьку правову кваліфікацію суддів, або про збереження їхньої залежності від інших інститутів влади. З огляду на те, що реформою місцевих державних адміністрацій саме на суди покладено місію вирішувати спори між виконавчою владою та місцевим самоврядуванням, питання підвищення кваліфікації суддів набуває актуальності.

ÎÐÅÍÄÀ ÆÈÒËÀ !!! WHEATON, ILLINOIS

ÏÐÎÑÒÎÐÀ, ÐÎÇÊ²ØÍÀ 3-õ ÑÏÀËÜÍÀ ÂÅËÈÊÈÉ ÒÀÓÍÕÀÓÑ ÂÑÜÎÃÎ ÇÀ ÊÂÀÐÒÈÐÀ Ç $2150 ÑÓ×ÀÑÍÈÌ ÐÅÌÎÍÒÎÌ. Δ КВАРТИРА ПІСЛЯ НОВОГО КАПІТАЛЬНОГО РЕМОНТУ. Δ В КВАРТИРІ ПОВНІСТЮ НОВА КУХНЯ З НОВИМИ КАБІНЕТАМИ, ГРАНІТНИМИ СТІЛЬНИЦЯМИ, ТА НОВОЮ ПОБУТОВОЮ ТЕХНІКОЮ З НЕРЖАВІЙОЧОЇ СТАЛІ. Δ ПОВНІСТЮ НОВА ВАННА ТА НОВА ДУШОВА, ДЕРЕВЯНІ ПІДЛОГИ. Δ В КВАРТИРІ ПОВНИЙ ПІДВАЛ, КІМНАТА ДЛЯ ПРАННЯ, НОВА МАШИНА ДЛЯ ПРАННЯ та НОВА СУШКА.

ÏÐÈÂÀÒÍÀ ÂÅÐÀÍÄÀ ÄËß BBQ, ÏÀÐÊÎÂÊÀ. ÊÎÍÒÀÊÒÓÉÒÅ Ç ÂËÀÑÍÈÊÎÌ ÁÅÇ ÏÎÑÅÐÅÄÍÈÊ²Â 773-882-1100 (англійська та польська) michaelchristopoulos@aol.com

ЯКИМИ Є ОСНОВНІ ЦІЛІ БАНКОВОЇ? РНБО, звісно, ніхто не збиратиме. Адже сценарій історії, що розгортається (під час війни!) у сфері відносин центральної та місцевої влади, пишеться на Банковій. Однак для викриття вшитих у нього корупційних і політичних сюжетів мало компетенції НАБУ. Тим, хто ще, крім суду, міг би здійснити законний «обшук», мав стати парламент і його профільний комітет. Але суд став інструментом у руках влади, а депутатів вистачило лише на те, щоб не голосувати за очевидно антидемократичну постанову про передачу повноважень працюючої місцевої ради військовій адміністрації. Але далі Банкова впоралася сама. Якою є мета цього? По-перше, це в певному сенсі реванш за програш місцевих виборів 2020 року (мер Рівного – член «Європейської солідарності»), плюс централізація влади, до чого схильний президент Зеленський, який вже підкорив собі Кабмін і парламент. Залишилися тільки ослаблена судова система, яку можна «заперевіряти» до ручного керування, плюс місцеве самоврядування, яке чинить спротив. Прикладами Чернігова та Рівного влада подає іншим сигнал: рівняйтеся, інакше будете покарані. А який іще сигнал подають Садовому, на котрого після нещодавнього прильоту відкрили провадження за статтею «залишення людей у небезпеці»? Який сигнал подають Кличкові, якого підвісили на гачок можливого звільнення з посади голови КМДА? А Філатову, в якого 600 кримінальних справ по всьому муніципалітету? А мерові Хмельницького, де відкрили провадження щодо знятого асфальту? А мерові Луцька? На кожного мера чинять тиск. Та річ тут аж ніяк не в реальній боротьбі з «мерами-корупціонерами», наратив про яких активно транслює влада (й причини для порушення теми нерідко є). Згадаймо хоча б кейс не відстороненого Труханова. Річ у тім, що повідець нереформованої правоохоронної системи центральна влада натягає лише тоді, коли вважає за потрібне для розв’язання своїх шкурних питань. Про те ж, аби реально знайти (причому не силами двох тисяч працівників НАБУ та САП, а понад 150-тисячною армією правоохоронців і прокурорів, які засіли в ресторанах разом із місцевими чиновниками), довести й посадити, не йдеться – так і на себе мимохіть можна вийти. Для відсторонення мерів від влади використовують дрібні адміністративні порушення, як-от вивезення дружини на службовій машині з країни або внесення 24 тисяч у виборчий фонд. Мета – посадити на їхнє місце нову маріонетку. По-друге, майбутнє повоєнне відновлення. Як відомо, думки міс-

цевого самоврядування та Банкової розділилися. В основі конфлікту – скандальний закон №5655, який Мінвідновлення під патронатом Банкової заклало в основу майбутнього процесу замість стратегії регіональної політики. Ставки настільки високі, що влада не поступається, попри резолюцію Європарламенту, якою президентові рекомендовано не підписувати зазначений закон на догоду будівельному лобі. Та якщо у своїй резолюції Європарламент назвав суб’єктів, із якими потрібно працювати в сфері фінансування проектів відновлення України – Асоціацію міст України і Європейський альянс міст і регіонів, а також конкретно позначив підходи, за якими треба працювати (децентралізація, виборні особи тощо), в рішенні Єврокомісії все це розписано докладніше. Одержати 50 мільярдів і освоїти їх можна, лише врахувавши позицію місцевого самоврядування та регіональної політики. Тому бажання Банкової замінити некерованих мерів до процесу відновлення очевидне. Можна прогнозувати, що в ключових містах, де відбуватимуться процеси реконструкції, місцеве самоврядування активно згортатимуть. Усе крутиться навколо грошей. Ви сказали, що потрібно буде працювати з місцевим самоврядуванням? Гаразд, партнери. Але в Херсоні нібито теж місцеве самоврядування, в Чугуєві, Покровську, Слов’янську, Ізюмі. І ось тепер – у Чернігові. Тільки тепер бюджет там розподілятиме одноосібно голова ВА, призначений президентом. По-третє, вибори. Лояльна влада в містах – те, що потрібно для організації адміністративного ресурсу на повоєнних виборах. Важливо розуміти, що нині оскаржити рішення підручних суддів адміністративних судів у тому ж таки Верховному суді неможливо, хоч би скільки його перевіряли й переформатовували після арешту Князєва. Тоді як закон не вважає адміністративні справи серйозним приводом, аби відривати від роботи Верховний суд, судді першої інстанції відривають від роботи мерів міст-мільйонників. Тож у разі програшу в апеляції в.о. мера Чернігова Ломако начальникові військової адміністрації Брижинському місцева влада може роками домагатися справедливості в ЄСПЛ. А Банкова тим часом проведе вибори й відбудує Чернігів без тих, кого громада вповноважила обстоювати її інтереси та розпоряджатися її грошима. Автор: Інна Ведернікова. Джерело: ZN.UA (https://zn.ua/ukr/ POLITICS/kulak-vladi-chi-zbereprezident-rnbo-cherez-rishennja-sudivjaki-vidstoronjajut-vid-posad-meriv-izabirajut-povnovazhennja-umistsevikh-rad.html).

UA-USA ⁄ Події

Руслана Романюк, Чикаго, «Сурма»

з цієї нагоди ми вирішили організувати святкову зустріч. Може, хтось дорікне: всього рік – чи ж то привід для святкувань?! Привід. Хоча б тому, що практично у кожній сім’ї не упускають можливості відзначити перший рочок своєї дитини. А в нас також є сім’я – Ukrainian-American Media Group. І радіо та газета – то її «діти». Вони з’явилися на світ у дуже непростий час – рік тому, коли вже тривала повномасштабна війна росії проти України. І їхню появу в інформаційному просторі української діаспори в Чикаго важко переоцінити. Адже правдива, без цензури, незаангажована інформація завжди важлива у житті, і тим більше важлива в ситуації, коли триває війна. Звичайно, навіть перебуваючи на американському континенті, далеко від рідної землі, ми маємо можливість дізнаватися про перебіг усіх подій з різноманітних інтернет-джерел. Однак своя україномовна газе-

surma.com.ua

№ 28 (57) — 14.07.2023

Radio UA Chicago і газета «Сурма»: нам поки що один рік та і своє україномовне радіо на теренах Чикаго – це не тільки інформація з України, це й палітра місцевих новин, інтерв’ю, реклами, консультацій, цікавих історій, висвітлення подій, які відбуваються в українських громадах, розповідей про ту величезну допомогу, яку надають українці Америки загалом і Чикаго зокрема для України, для армії, для фронту, для перемоги. Своя україномовна газета і україномовне радіо – то справді ніби частинка України на американській землі. Ось чому і взявся за їхній випуск небайдужий до долі України і українців, невгамовний у створенні нових проектів керівник Ukrainian-American Media Group Володимир Долинка. Звісно, не без підтримки. Звісно, не без допомоги. І задумане рік тому вдалося втілити у життя. Нелегко, непросто, але вдалося. Зазначимо: про прибутки медіа-проектів наразі не йдеться. Йдеться наразі про те, що своєю працею ми хочемо зайняти міцну інформаційну нішу під сонцем, хочемо бути потрібними, хочемо бути почутими, хочемо, щоб у нас повірили

слухачі, читачі, рекламодавці, і тоді радіо та газета матимуть майбутнє. Про все це і йшлося на зустрічі з нагоди нашого дня народження. Хоча газета, якщо звернутися до історичного минулого, насправді святкує своє відродження, адже первісна «Сурма» бу-

ла заснована ще у 1927 році, проіснувавши з перервами кілька десятиліть. Ведучі свята, вони ж – ведучі вечірніх етерів радіо Вадим Оксенчук, Дмитро Галан і Наталія Маглакелідзе, побудували сценарій таким чином, що поряд із їхніми розповідями про поки що

14.07.2023 — № 28 (57) однорічну історію Radio UA Chicago і відновленої газети «Сурма», слово брали шановані гості – отець Сергій Ковальчук, який привітав і поблагословив присутніх, передавши вітання і слова підтримки від владики Венедикта Алексійчука, президент компанії Nortia Logistiсs.Inc, засновник гуманітарної організації Ukrainian Resistance Foundation Алла Лопаткіна, яка однією з перших фінансово підтримала ідею випуску газети і радіо, представники асоціації «Самопоміч» Волтер Тюн та Роман Яцківський, представник Українського конгресового комітету Америки (відділ Іллінойс) Марія Коркач-Грошко, лікар-офтальмолог

UA-USA ⁄ Події

Мирон Левицький, представник фонЯк бачимо, наші медіа хоч іще ду Revived Soldiers Ukraine Христина зовсім молоді, однак збирають довКлим, представники компанії Vector кола себе цікавих і небайдужих люGrafic Studio. Цікавими були відеов- дей. Саме такі сиділи і в залі: кожен ключення з України – саме там пра- із присутніх певним чином дотичцюють ведучий ранкового радіоетеру ний до виходу у світ газети і радіо, за Ігор Лісович та кореспондент з арени що вам усім, дорогі наші гості, щивійськових дій Христина Луцик, го- ра дяка. Дякуємо також ресторану ловний редактор газети «Сурма» На- «Galaxy» за гостинний прийом, бензар Мухачов. Приємним сюрпризом ду «Аквамарин» та солістці Надії Жук стали відеопривітання зіркових гос- – за чудові музичні паузи, власниці тей – Ігоря Кондратюка, Ірини Фарі- кафе «Шоколад» Галині Федус – за он, Марійки Бурмаки, Остапа Дроз- вишукані торти для винуватців тордова, Марічки Падалко, Оксани Мухи, жества. Ми дуже хотіли поділитися Романа Скрипіна, Євгена Клопотенка, з усіма вами своїм скромним відчутінших відомих співбесідників із ко- тям маленького свята – першої річгорти журналістів, митців, військових. ниці радіо та газети. Сподіваємося,

нам це вдалося. Сподіваємося, що коло наших прихильників і спонсорів буде надалі тільки розширюватися. Залишається нагадати, що Radio UA Chicago ви можете слухати щотижня від понеділка до п’ятниці з 10 до 11 ранку та із 5 до 7 години вечора на хвилі 1240 АМ. Шукайте радіовипуски і в соціальних мережах – фейсбук, інстаграм, ютуб. А кожної п’ятниці виходить із друку свіжий номер газети «Сурма», наповнений цікавою і потрібною інформацією. Тримаймо руку на пульсі життя, і не забуваймо, що разом ми – сила!

ПРОДОВЖЕННЯ / С. 24

UA-USA ⁄ Події

ПОЧАТОК / С. 23 Приємний подарунок – поетичні рядки від Vektor Grafic studio:

Чи ви задумувались, друзі, Чому важлива є для нас Можливість чути рідну мову і рідне слово в чужинах? Чому так тягне нас до свого – До церкви, віри, до людей? Аби лиш слово, отче слово Нас тішило із дня у день Я думаю, і ви напевно згідні: це – туга за батьківським краєм, Тож кожен тягнеться до пісні, Традицій наших і звичаїв.. Тому-то свій до свого ходить. Тому збираємось ми всюди, Шукаєм в світі Україну, Де слово рідне, рідні люди.. Любов до неньки, до Вітчизни,

surma.com.ua Плекати слід в серцях завжди, Щоб відчувати й пам’ятати, Хто наші прадіди – діди! Й була для того добра воля: Наш вісник слова народивсь. У час, коли війна триває, Нас правдою він збагатив. Це сталось рік тому. Й донині Сурмить газета й Radio UA! Вони створилися із думки та ідеї, Й зібрали тут сьогодні всіх гостей! Ми раді, що цей фронт працює вдало! Ми чуєм рідне слово кожен день, Щотижня маємо газету, що немало, – Про Україну, про події та людей. Бажаємо й надалі гарних планів, Цікавих гостей, радісних новин! Тримайте правди фронт завжди незламно! Побільше часу вам в ефірі та годин!!!

№ 28 (57) — 14.07.2023

14.07.2023 — № 28 (57)

Суспільство

surma.com.ua

Бути справжнім українцем – це вибір кожного Лідія Корсун, Нью-Йорк «Сурма»

Від редакції: Українська мова – код Українського Народу. Ми не просто говоримо, передаємо інформацію, обмінюємось думками – весь процес людського сприйняття світу, самоусвідомлення, мислення, внутрішнього діалогу тощо відбувається через мову. Український народ перебував під окупацією: разом із чужою культурою нам нав’язували чужу мову. Тому захист української, її всебічне впровадження є абсолютно необхідними. А українське суспільство повинно вбити в собі толерантність до ворожого. Проте говорячи про Українську мову, ми водночас повинні не забувати, що вона стала предметом спекуляцій. Ворожа агентура спекулювала на утисках московської мови, а «агентура у вишиванках» займалась самопіаром, замість всебічного впровадження мови у всіх сферах життя. Мова є необхідною ознакою українця, проте аж ніяк не достатньою. А стільки шкоди для великої Української Справи, скільки принесли зрадники у вишиванках, розмовляючи українською та спекулюючи на сакральних для нашого народу речах, не змогла принести вся ворожа агентура на чолі з Януковичем та Медведчуком.

Два шляхи допомоги: доброчинність (донати) для ЗСУ, що роблять всі свідомі українці та їхні друзі у світі; збільшення рядів справжніх українців через вживання української мови вдома, на вулиці, на роботі, де б не були у своєму оточенні. І цим самим заявити світу: я українець і нічого спільного не маю з нашим клятим ворогом. Важко зрозуміти тих, хто продовжує користуватись мовою окупанта, який кидає ракети на житлові будинки, добравшись вже до Львова. На превеликий жаль є ті, хто і сьогодні, коли вже сотні тисяч українських військових та цивільних вбито та закатовано, називає російську ...«рідною». У суботніх школах україністики Америки небезуспішно працюють вчителями біженці зі Сходу. Але деякі з них з власними дітьми продовжують розмовляти... російською. Конкретний приклад: в одному з містечок на Заході України біженки зі Сходу, користуючись гостинністю місцевих, на їхній закид «чому ви розмовляєте тут мовою ворога?» нагло відповідають в очі: «Ви ету войну всьо равно нє виіграєтє»... Як це витримувати, коли щоденно кожне місто чи село в західних областях хоронить своїх синів, привезених у трунах з фронту? А скільки ще так званих експертів новин на ТБ та державних чиновників на провладних трибунах Верховної Ради, Кабінету міністрів безсовісно користуються мовою ворога! То як відрізнити «своїх» і не просто «чужих», а смертельних ворогів? Це все наслідки пропаганди «русского міра». І лиш тому, що ліньки усвідомити та деякий час напружитись у щоденному використанні української і цим відгородитись від ворога духовно та долучитися до рядів справжніх українців.

цьому матеріалі йтиметься про мову як предмет спілкування. Українську мову. Тема надважлива саме в ці дні нищення України й українців рашистськими окупантами при мовчазному спогляданні світу. А конкретніше, ми поговоримо про книгу Антіна Мухарського та Єлизавети Бєльської «Як перейти на українську. Збірка автобіографічних розповідей та практичних порад». Хоча видання 2021 року не зовсім можна назвати книжковою новинкою, але для мене та багатьох моїх друзів воно саме таке! Найголовніше у книзі ***** – її актуальність у зв’язку з неоголоОсь чому для мене авторитетом шеною війною, з продовженням зло- сьогодні стали автори книги «Як печинного геноциду української нації рейти на українську». Та як удоскопідлим сусідом – ницими залишка- налювати її. Книга за жанром художми представників російської імперії. ньо-популярна. Здебільшого світоУ 2014-му московити окупували глядна. В цьому її особлива цінність. Крим і частину Донбасу з пояснен- Автори розповідають про власний ням «визволяємо російськомовних». досвід українізації, а головне про те, А нині, з 24 лютого 2022 року, швидко що стало мотивацією такого переходу забувши ідіотську теорію про «єдіний і принципового щоденного вживання. народ», просто почали вбивати, зниПодружжя Антіна Мухарського щувати «нациків», тобто українську – письменника, актора, телеведучонацію та її державу. Оскільки першою го, в минулому зросійщеного українознакою держави є об’єднання наро- ця та Єлизавети Бєльської – мисду на основі спільної території та мо- тецтвознавця, видавця, з дитинства ви, то допомогти їй вистояти може українськомовної – корінні кияни і зобов’язаний абсолютно кожен із і вже з десяток останніх років ціленас, народжений в Україні, чи то на спрямовано займаються українізаціїї землях, чи то в діаспорі. єю України. Антін, зокрема, у відомо-

№ 28 (57) — 14.07.2023

вії проти України». Тут конспект (дати і конкретні заходи влади) з 1169 р., коли Володимиро-Суздальський князь Андрій Боголюбський пограбував Київ, вивіз багато цінностей нашої культурної спадщини і до 1990 р., коли Верховна Рада СРСР постановила вважати російську мову єдиною офіційною мовою СРСР. Виявляється, в наших інститутах нам давали дозовані факти заборони та нищення нашої мови в царські часи (тим більше в радянські): ну Емський, ну Валуєвський укази, ну знищення Запорізької Січі, ну Шевченка за мову і волелюбність запроторили на каторгу... Що ми ще пам’ятаємо? А тут детальна фактологія, яка розплющує очі: московія вже тисячу літ колонізувала Русь-Україну і жила за рахунок її кадрів і талантів. Був навіть довгий період примусових шлюбів на українках, щоб зневілювати нашу націю і збагатити генно угро-фінську (російську). І так до сьогодні. Висновок: не може бути рідною насильно нав’язана чужа мова колому художньому образі Ореста Люто- нізатора, який протягом тисячоліть го та за допомогою книг. нашу рідну нищив, паразитично виЦікава історія появи художнього користовуючи «вершки» більш генеобразу «Ореста Лютого». У часи Яну- тично цивілізованої нації Руси-Україковича (2012 р.) Антін вів корпора- ни. Бодай такий аргумент: Києво-Мотивну програму в Одесі. Був день на- гилянська академія заснована в 1612 родження горезвісного «мовознав- р., а перший російський університет ця» депутата ВР Ківалова. Вже під – в 1755 р. випускником Могилянки кінець, коли гості (зрозуміло якого Михайлом Ломоносовим. штибу) були напідпитку, він під наДещо світоглядне від Антіна Мустрій виголосив відоме гасло: «Ну то харського із розділу «Українізація за неньку Україну тричі: Будьмо, гей! або смерть» (ст.12-80) названої виБудьмо, гей! Будьмо, гей!» Ківалов- ще книги: ська публіка озвалася доволі мляво: «2. Про націоналізм. Чому не «гей, гей...». І затихла. Проте за ку- може бути держави Україна без лісами організаторка корпоративу української мови кожного її гробула залізобетонною, накинувшись мадянина та мешканця з прана ведучого: «Ви што сєбє позволяє- вом проживання? Ідеологічне те? Здєсь жена президєнта с синовья- обґрунтування. ми, а ви здесь на єтой собачьей мо«...Єдиною сталою силою ве разгавариваєте! Ми вам не за єтот впродовж усього часу зароязик деньгі платім!!!» ... дження та формування новітА далі на цілу сторінку остовпілий, ньої української державності зневажений тоді автор пише про свої був саме націоналізм. Насамемоції та думки, які в результаті трьох перед природний – народний... речень змінили його свідомість і жит- Він універсальний для всіх форм тя... Пише: «В цю ніч я познайомив- українського буття у Тараса ся з «Орестом Лютим» (тобто ство- Шевченка, ідеалістично-підрив цей образ і кинувся його іменем несений у Лесі Українки, соціав бій за українську мову, за Україну). лістичний у Франка, ідеологічСпробую передати кілька думок ний у Донцова та Міхновського, моїх нових авторитетів. Трішки за- романтичний у молодого Тичицитую, щоб було ексклюзивно і яко- ни, комуністичний у Хвильомога зрозуміліше. Але почну з кінця, вого, практично-військовий у з додатку, який підготували автори ( Петлюри, Коновальця, Бандест. 232-249): ри та Шухевича, інтелекту«1. Чому народженим на Укра- альний у Лук’яненка та Сверїнській землі (неважливо – це стюка, естетично-модерний у південь, схід, центр, захід) ро- Стуса та Алли Горської, агресійська мова не може бути рід- сивно-пасіонарний у «Правого ною, якщо навіть з пелюшок нам сектору»... Бо націоналізм різїї втохмачували батьки, а поза нобарвний, творчий та життдомом – оточення та влада?» єствердний» Відповідь в кінці книги, у хроноСкладно заперечити ще один вилогічному додатку на 17-ти сторінках, сновок автора: «У найважчі часи з 232-ї до 249-ї «Злочини Моско- української історії саме націо-

Суспільство

14.07.2023 — № 28 (57) налісти були основою пасіонарного ядра Нації, які були готові платити життям за власні ідеали...» Додам, що нинішня війна за волю України це демонструє щоденно. Наразі вся Україна (за винятком корумпованого чиновництва-мародерів та явних зрадників), стала суцільним Холодним Яром 20-х років з гаслом тодішніх борців з російським большевизмом «Воля або смерть!» Автор продовжує: «Перебуваючи нині в епіцентрі геополітичної боротьби між Заходом і Сходом (нагадую: книга видана у 2021 р. – прим. авт.) Україна була і лишається тим авангардним загоном, що боронить консервативні цінності Нації, викликаючи гнів як на лівацькому Заході, так і в шовіністичній росії, яка зазіхає на наші території, автоматично зараховуючи російськовмовних денаціоналізованих українців до космополітичної раси росіян. Ось чому українізація русифікованої України є найпершою і найголовнішою запорукою елементарного її виживання в сучасних історичних та геополітичних умовах . Ось чому мова – не лише засіб комунікації, як нас намагаються впевнити (нинішні провладні практичні лівацькі – прим. авт.) лібертаріанці. Українська мова – наш твердий ґрунт на шляху до мети – справжньої української України. Наш об’єднавчий ланцюг!!! Серпень 2021». 3. Чому формулювання «російськомовний українець» неправильне? Насправді в країні є величезна кількість «зросійщених українців». Саме останнє визначення, за переконливим твердженням Мухарського «Лютого», є правильним діагнозом. Це справжня хвороба України. Відомий науковець, знавець української мови, професор Колумбійського університету Юрій Шевчук, якого всі українці Нью-Йорка добре знають, дав назву цій хворобі: «Ментальний сифіліс зросійщених». Заразна інфекція. Нема потреби роз’ясняти чому. Саме російська мова зросійщених українців дала підставу путіну і його кремлівським пропагандистам називати нас «єдіним народом». Один із них – Гундяєв прямо врізав: «русский мір начінаєтся там, где звучіт русская рєчь». Як відомо всім, АТО (насправді – війна) 2014-2021 рр. та «військова операція» (а насправді геноцид) з 24 лютого 2022-го розпочались цинічним поясненням «освобожденія русскоязичних». І висновок автора: «Установлення правильного діагнозу – перший крок до одужання (від

зросійщення, – прим. авт.). Питання зміни термінології в країні, де навіть президент належить до численної категорії ментально хворих «зросійщених» громадян, є вкрай необхідним. (Автор має на увазі необхідність не тільки публічного вживання української мови, а й вдома, в побуті). І далі, як відрубав: «Нині розмовляти в Україні і будь-де російською – аморально!». 4. Чому аморально? У кінці надають слово ще кільком авторам, що концентруються на цій темі (розділ «Запрошені автори» (ст. 192-226) і діляться своїми думками. Елементарну відповідь щодо мотивації власної українізації дав військовослужбовець Валерій Маркус: «Мене запитав за кордоном іноземець: «Якщо Україна воює з росією, то чому ти говориш російською?» ...Мені стало соромно... Цей сором був стимулом, який мене підтримував на шляху моєї українізації». Євген Рибчинський – поет, громадський діяч: «Допоки українці думають російською, росія скрізь… Щоб вигнати росію з України, потрібно, щоб кожен, хто любить Україну, говорив її... мовою». Лариса Ніцой – письменниця, педагог: «Мова – це світогляд. Спільна мова у народу формує спільний світогляд... А команді світоглядних однодумців легше будувати свою країну». Ірина Фаріон – доктор філології, професор: «У нас нема російськомовного населення. Є етнічні росіяни – нащадки окупантів та сьогоднішні окупанти і з’яничарені українці – жертви московського терору». І розповіла жахливі історії вбивства 2-х молодих людей лише тому, що вони розмовляли українською мовою. Це історії 19-річного Юрія Поправки (Київська обл., 2014 рік) та 26-ти річного активіста Артема Мирошниченка (м. Бахмут, 2019р.). Останнього вбили 16-літній та 17-літній покидьки, тобто народжені вже в незалежній Україні зі словами: «Чєво ти тут ходіш?». Коли той щось відповів, додали: «А на нормальном язикє ти не можеш? Ми на етом нє понімаєм». І розтрощили Артему голову... Останній запис активіста у фейсбуці був про українську мову, за яку його закатували: «Українська мова в 1934 р. на конкурсі краси мов у Парижі була визнана як найкраща, наймиловидніша й найбагатша мова світу і посіла друге місце після італійської. У 2012 р. занесена до книги рекордів Гіннеса, і віднині на першому місці, встановивши рекорд за трива-

лістю музичного телемарафону національної пісні»... І дуже варто з цього розділу прочитати його родзинку «Одкровення поліцейського українізатора» капітана поліції Максима Лободзінського. Отримаєте супер задоволення. 5. Мова – це теж зброя. Антін Мухарський: «Патріотичні почуття до країни нерозривно пов’язані з рідною мовою… Навіть якщо в дитинстві вам прищепили чужу мову, яку ви вважали рідною, ви можете це змінити. Свідомо обрати для себе бути українцем. І почати все з чистого листа... Моя позиція: російська мова має зникнути з усіх ЗМІ, включно з телебаченням, радіо, газетами-журналами... Мусять бути заборонені вивіски, реклами і навчання російською. Якщо в Україні з інформаційного простору зникне російська, ми дуже швидко повернемось до власної мови. Російські кулі убиватимуть нас, допоки на наших землях лунатиме російська мова і російська музика! Одужуйте! Здолайте «ментальний сифіліс» зросійщення у собі. Будьте українцями, а не лише називайтеся ними. Це ваш вибір». 5. Хочете відмежуватись від ворога-окупанта – переходьте на українську повсюдно і повсякчасно! Це основна ідея монологів у книзі Єлизавети Бєльської – дружини Антіна, яка в цьому дуеті займає лагідний, жіночий тон порад з питань дерусифікації українців у розділах «Мовні історії» (с.82-105) та «Сто порад, як перейти на українську» (ст. 192-226). У «Мовних історіях» – відповіді на десятки питань: - що зупинить гнилу пропаганду руського міра? - чому недієздатний президентський мем «какая разніца?» - чому не може бути наполовину українця, наполовину «русского?» - чим можуть допомагати ЗСУ ті, хто не має коштів на доброчинність? - якою мовою говорять наші захисники? - як діяти, якщо колеги відмовляються розмовляти українською? - якою мовою розмовляти українцям за кордоном? - чому твердження «відповідати російськомовному співбесіднику в Україні лише його мовою, пояснюючи це правилами етики» є хибним тощо. З приводу останнього, згідна з авторами: «Бо це по-рабськи. Нехай зросійщені проявляють етику, слухаючи у відповідь узаконену українську мову. Її вживання

як єдиної державної в усіх сферах обслуговування нам гарантовано статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та статтею 10 Конституції України «Про єдину державну українську мову по всій території України». Геть зрадників-медведчуківців та ОПеЗеЖистів! А «Сто порад» Лізи – це факти з її власного досвіду, починаючи з українськомовного дитинства і закінчуючи цілеспрямованою працею разом з Антіном з українізації України. Не тільки початківці, а й ті, хто вдосконалює свою українську, знайдуть тут силу-силенну корисних порад. Я б додала до цих порад ще одну дуже актуальну нашу проблему на шляху дерусифікації. Як на мене, її вирішення залежить: 1) від політичної волі влади, до того ж негайної, а тим часом вона імпотентна, млява в цій проблемі, – це вигнати з України незаконне перебування церков московського патріархату, які раніше і нині працюють на ворога, що вже доведено правоохоронними органами; 2) від совісті парафіян, які мають поступитись своїми рутинними звичками в ім’я інтересів держави Україна та перейти добровільно в українські церкви. Не можете? Тоді переїжджайте в «рашу» зараз. Очистіть Україну іменем сотень тисяч полеглих наших синів і дочок у війні з рашистськими вбивцями, яких благословляють попи московської орієнтації та відданості. Бути українцем в сьогоднішніх умовах війни – це власний вибір кожного! За цей вибір точиться війна. Завершити хочу словами Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного: «Ціною життів кращих ми виборюємо право говорити рідною мовою, бути українцями, визначати своє майбутнє. Українська мова – це мова наших батьків і дітей. Мова нашої Перемоги».

Культура ⁄ Історія

surma.com.ua

№ 28 (57) — 14.07.2023

Українське свято Петра-Павла: купальським гулянням – ніт, зажинки почались Віктор Іщенко, Київ, «Сурма»

и напекли ви вже мандриків? Либонь, коли напекли, то вже й поїли. Мандрики традиційно пекли українки на День святих Петра і Павла. Але… Спочатку варто уважно дослухатись до природи: зозуля перестає кувати – господині зачинали пекти обрядове печиво – мандрики. Це смачні пампушки чи коржики (як де), які готували із замішаного на сметані сиру, пшеничного борошна і яєць. Раніше вважалося, що саме у цей день хитра зозуля поцупила в апостола Петра із торбини мандрику, проте відразу ж вдавилася – і Бог скарав грішну птаху за таку підставу апостолові. Є на таку нагоду прислів’я: «На Петра зозуля мандрикою вдавилася». Є й инша версія походження слова, мовляв, це є обрядове печиво пастухів, адже назва позірно схожа на дієслово мандрувати у значенні ‘ходити за отарою або чередою’. Отже, 12 липня маємо за так званим новим стилем свято Петра і Павла. Українці до цього свята готувалися заздалегідь. Наприклад, жінки білили хати, прикрашали рушниками стіни та ікони, святково споряджали подвір’я та виготовляли обрядове печиво. Звичайно, чепурилися. На церковну службу йшли уквітчані віночками, першу скрипку в яких грали червоні маки. Чоловіки ж подумки готувалися до жнив і неодмінно усією родиною розговлялися після Петрівчаного посту. До народних забав у ці дні належать вмивання «петровою водою», народні хороводи і …гойдання на гойдалці. Закінчився Апостольський піст, що тривав од другого понеділка по Зелених святах до Дня святих Петра і Павла, він же Петрівський піст, Петрівка. Цікаво, що Апостольський піст щороку має різну тривалість: найкоротший має 8 днів, а найдовший – аж 42. На Петра дотримувалися табу на польові роботи. Але перед тим, у Петрівку починалися зажинки. У традиційному українському суспільстві після Івана Купала молодь не збиралася на вулиці, не справляли весіль, а гульки-гуляння потроху припиняли, адже усі потуги йшли на збирання врожаю. Бо ж сказано: хто в Петрівку п’є горілку, той зимою – без чобіт. Або ще: хто в Петрівку сіна не косить, той зимою і в собак їсти просить. До зажинків готувалися заздалегідь і починали вдосвіта: ішли в поле і заки не зійшло сонце, робили почин — зрізали обрядовий сніп. Дотримувалися також і певних етичних правил: не можна було сваритися, лаятися, гнівитись, бідкатись, навіть на тварин не можна було кричати. Перед початком роботи обіч лану розстеляли скатертину, клали хліб-сіль, свячену великодню цілушку від паски та інші наїдки. Далі ставали обличчям до сходу і господар зачитував славень, або молитву: «Сонце праведне, святий Петре, наші святі душі, виростили ви хлібець Божий на ниві нашій, внесіть же його в наші руки. Докотись же, хлібцю святий, житечко наше, у наші клуні-стодоли. Хмари дощові, буряні, громові-блискавиці, і ти, граде б’ючий, обходьте ниву нашу стороною і до нас не наближайтеся». Потім присідали довкола скатертини, а після хвилинного мовчанки підводилися, ставали обличчям до лану, а господар вклонявся й промовляв: «Боже, благослови!». Відтак господар або найстарша жінка починали зажинок. По двох жменях збіжжя

робили так: складали стебла навхрест, що символізувало початок жнив. Далі брали непарну кількість снопів, ставили їх колоссям догори, формуючи коло, і потім клали посередині ще один зажинковий хрест зі збіжжя, а тоді сідали снідати. Дорослі могли й по чарці випити, для годиться й з вірою у краще згадували добрим словом минулорічні жнива, обов’язково поминали померлих родичів і батьків. А опісля прийому їжі лягали навзнак на землю, потягувалися всім тілом, виконуючи своєрідну ритуальну фізичну вправу: «щоб під час жнив спина не боліла». Коли поверталися додому, брали кілька колосків чи пару снопиків збіжжя. Якщо в сім’ї була дівчина на виданні, то це зерно залишали й пекли весільний коровай. Якщо ж ні, воно придавалося для осіннього засіву, на озимину. Цього дня більше ніякої роботи не починали і всією родиною ходили аж до вечора у святковому одязі. Петрівський піст, що передує святу Петра-Павла не є строгим, дозволяється вживати їжу рослинного походження з олією (звісно, крім понеділка, середи і п’ятниці) та рибу (у суботу та неділю), оскільки апостол Петро ж вважається покровителем рибалок. А ще він тримає ключі від Раю і є фундатором Церкви. Майже на всій території України був також звичай закруток-оберегів. Було так: господиня перед світанком, щоб ніхто не бачив, наосліп творила на своєму полі карколомне плетиво зі збіжжя, сплітаючи химерні фігури та нашіптуючи різні наклички й замовляння, які мали вберегти поле «від бурі, граду та злих очей». Але були ще й закрутки-напасниці: коли сім’ї ворогували між собою, то могли вдатися і до таких закруток на чужому полі. Якщо помічали їх, то хутчіш старалися їх позбутись, бо така закрутка нібито могла накликати лихо на родину чи господарство. Такі закрутки скошували косами і, не торкаючись руками, спалювали. Дуже шанували святого Петра як покровителя жнив на півдні України, де жнива починали раніше через кліматичні вигоди. Автор фундаментальних праць з української етнографії Олекса Воропай наводить цікаву народну легенду, записану на Херсонщині, про те, як святий Петро з Богом людей парували. Нині ж наші доблесні воїни-захисники з Божою поміччю парують хіба окупантів з сирою землею на тій стражденній Херсонщині, а проте буде ще свято й на вулицях українського Півдня. А невеличка легенда заслуговує, щоб навести її тут цілою: Ідуть вони (Бог з Петром) в жнива; сонце пече їх..., жито стоїть, як стіна; те жито дівка жне так, що й голови не піднімить. Петро й каже: «Боже, поможи тобі, дівко!» Вона підняла голову, подякувала та й знову жне. Пішли вони на другу ниву, а там під копою в холодку дівка спить, аж хропе. Подивився на неї Бог і святий Петро та й пішли далі. Дивляться: стоїть віз одпряжений, а під возом спить парубок — нап’яв собі холодок з ковдри та й спить. Хотів святий ціпком оперізати, а Бог каже: «Не займай, Петре, ходім!» Пішли вони й зайшли в пшеницю — як ліс стоїть пшениця; парубок жне її, пече його сонце, а він працює й голови не піднімить. Петро й каже: «Боже, поможи тобі, хлопче!» Парубок підняв голову, подякував та й знову жне. Відійшли вони, а Петро й каже до Бога: «Спаруй, Более, цього парубка та оту дівку, що жито жне, і тих ледацюг спаруй». А Бог відповідає йому: «Старий ти, Петре, та дурний. Як тих ледацюг спарувати, то вони й з голоду помруть; цього парубка треба спарувати з ледачою дівкою». Так

воно й буває в світі: як чоловік роботяга, то жінка ледащо; а як жінка моторна, то чоловік вайло. Бачимо, що народні інтерпретації життя святих часто передають радше уявлення людей про життєвий уклад та актуальні цінності, етичні імперативи, ніж докладно та смиренно, як належало б християнам, переповідають біблійні сюжети. Радше навпаки: народ робить такими інтерпретаціями святих ніби ближчими до себе, омовлюючи буття трансцендентних святих, приземлюючи їх, наділяючи людськими рисами й звичками. Можна сказати. Що Петро й Павло віками є народними улюбленцями, чому підтвердженням є те, що на їхню честь називалися поселення: Петропавлівка, Петрівське, Павлівка тощо. Або ж християнські православні храми, що й казати про Католицьку церкву, де свято Петра-Павла є наріжним для церкви і дуже шанованим серед вірян. Християнське свято Петра й Павла, відоме з IV століття нашої ери, органічно вписалося в обрядову циклічність українського народу. Це середина року, адже після літнього сонцестояння літо котилося до осени. Про цей день є чимало прислів’їв та приказок, колоритних та традиційно-серйозних, властивих для трудолюбивого українського народу. Ось деякі з них: До Петра молочка відерце, а по Петрові глек, і той неповний; До Петра не сподівайся тепла, а по Петрові та й по теплові; Зозуля тільки до Петра, а потім галушкою вдавиться; По Петрові на дворі пусто, а в полі густо; Коли на Петра сльота, то буде в літі багато болота. Є у народній обрядовості ще один з цікавою назвою празник – Полупетра, що відзначають 13 липня. Є версія народна, що це свято Петрового батька, а інша пов’язує назву з тим, що свято нібито «наполовину менше», адже це день після Петра. На Слобожанщині й Наддніпрянщині святкували (себто так добряче святкували) цього дня, відзначаючи Полупетра. На Полтавщині, наприклад, з цього приводу різали трьох півників і готували борщ у трьох горщиках, адже Петро тричі відрікся від Христа. У цей день вшановували пастухів та худобу. Маленьким пастухам цього дня дозволялося не пасти худобу, тому казали: «На Полупетра щаслива дітвора».

14.07.2023 — № 28 (57)

СПЕЦІАЛІСТ ЩО ПРАЦЮЄ ДЛЯ ВАС

НАТАЛЯ АСЕВЕДО КУПІВЛЯ ТА ПЕРЕФІНАНСУВАННЯ ЖИТЛА ВСЕ НЕМОЖЛИВЕ СТАЄ МОЖЛИВИМ ! ДЗВОНІТЬ ДО НАС З ПИТАНЬ КУПІВЛІ НЕРУХОМОСТІ ТА ОТРИМАЄТЕ ВСІ ВІДПОВІДІ В ОДНОМУ ОФІСІ

БЕЗКОШТОВНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ПО ТЕЛЕФОНУ

773-368-0123

• Індивідуальний підбір фінансування • Федеральні позики • Низькі відсотки • Позики під ремонт • Перефінансування з CASH OUT • Перефінансування без додаткових коштів NO CLOSING COST • Можливе 100% фінансування

Solution Financial Mortgage Company (NMLS ID 267469)

www.gosfmc.com Наша адреса: УКРАЇНСЬКА ОКОЛИЦЯ 1706 W. CHICAGO AVE., CHICAGO, IL 60622 Tel.: 773-109-1950 Fax: 847-834-0106 nacevedo@gosfmc.com NMLS ID:232240

AN ILLINOIS RESIDENTIAL MORTGAGE LICENSEE

РОЗМОВЛЯЄМО УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Духовність

surma.com.ua

№ 28 (57) — 14.07.2023

Що робити з кукілем? Святослав син Ігоря, Львів «Сурма»

Не багато хто пізнають мудрість відречення від себе – більшість народжується для того, щоб боротися і померти... влад. О. Ведмеденко

ому заклики до духовного життя не змінюють заскорузлі серця наших казнокрадів та здеградованих політиків? Думаю, таке запитання ставить собі кожна людина, яка багато молиться, займається допомогою Україні та нашим воїнам зокрема. Гадаю, що у своїх дописах я вже описав достатньо механізмів, що допоможуть пробудженню народу через насичення основних потреб людської душі й насичення потреб духа кожного українця зокрема. А чи щось треба робити на фізиці з тими, хто має заскорузле серце і не відступає від своїх поганих діл? Якось в Євангеліє я знайшов ключ до відповіді і на це запитання. Христос в частині, де вчить молитві своїх учнів, описав, що роблять люди, коли в них є якась проблема на фізиці – вони ЗВЕРТАЮТЬСЯ з ПОСТІЙНІСТЮ до тих, в кого є важелі впливу. І дуже дивно, що ми часто не бачимо буквальної підказки. Якщо проблема на фізиці, то і на фізиці треба знайти, до кого звернутись, і зробити це грамотно (сформувати правильно складений юридичний документ і донести до відповідних структур, згідно з правилами законодавства, що працює в даному середовищі). І тоді все спрацює, коли кількість тих, кому не байдуже, набере хоча би 10% від кількости учасників процесу! А про результат дії такого механізму є ролик на моєму каналі: «Про механізм впливу на виконавчу владу». А то ми часто плутаємо роль молитви, де замість отримати від Богоспілкування пораду, силу та благословення на дію, ми, на початкових ступенях, хочемо сховатись в мушлю благодаті та ізолюватись від світських проблем. У нашій ситуації немає нічого гіршого, аніж надмірна надія на Боже Милосердя... що є одним із гріхів. В чому воно полягає? В тому, що обрядова людина хоче обмежити свою допомогу соціуму виключно обрядовими релігійними діями і скинути на Бога всю свою практичну реалізацію в соціальній сфері. Притча про закопані таланти – це не притча про дари Духа! Таланти – це те, що має кожен з нас у вигляді часу, життєвої енергії, практичних

вмінь, якими ми або служимо ближнім, або безцільно витрачаємо на гедонізм та догоджання пристрастям, породжених власним егосом. І в цій притчі описано теж те, що скаже їм при зустрічі Добра Податель. Як важливо, щоб не стосувались нас слова «цей народ устами мене почитає та серце їхнє віддалилось від Мене». Я вірю, що в нас буде по-іншому і що ми з вами теж активно долучимось до трансформації нашої держави, кожен у своїй зоні відповідальності. Це уможливить потужна духовна Українська Сила, що походить із ейдетичних сердечних просторів нашого роду та народу... Можливо, тут і криється відповідь на запитання, чому молитва не допомагає зупинити корупцію та змінити країну? Як можна закликами чи кількісним зверненнями людей змінити серця тих, що мають атрофовану совість і перебувають при владі? Говорю про істоти в людській формі, але без Бога за душею... скористаюсь євангельським терміном: Що робити з кукілем? Питання не реторичне, бо від форми відповіді залежатимуть практичні кроки кожного, хто почув владику Андрея, Магатму Ґанді, мати Терезу, Івана Павла ІІ, Костянтина Острозького, Шевченка, Балбочана, Шухевича, Івана від Хреста... Ви скажете, що ці люди мають між собою спільного? Бога в серці і практичну допомогу ближнім у соціальному житті! Питання завжди стоїть у площині: чи не звертаючи увагу на кукіль, ми дійсно вирощуємо пшеницю? Так ми не винищуємо кукіль у власному середовищі, але коли ба-

чимо, як він завдає шкоди, то чи зневірюємось? А що допомагає не впадати в розпуку чи депресію? — Бо хіба легко не злитись на зло? — Ні! — А що допоможе змінити стан безвиходу? — «Вирощування пшениці!» (Про те, що не можна віддавати землю ворогам, які нападають чи то зі зброєю в руках, чи то з долярами в міхах, це тема для окремого допису). Бо кожен, хто не формує та не розвиває позитивне середовище, той потенційно себе та майбутнє нашої Країни спрямовує до зневіри та процвітання корупції. Чому корупціонери розвивають свій кукіль? Бо вони самоорганізовані довкола мінусової ідеї й щоденно окроплюють її енергією практичних злих вчинків, казнокрадства та злоби. А чому їм не протиставили нічого донині? Бо не змогли сформувати середовище людей моральних, що насичували б внутрішні потреби духа «понад усе». Лише ті, що мають живу віру, отримують антидот, ЯК ПРОТИСТОЯТИ будь-яким спокусам мінусового. Питання моралі стоїть не в площині сповідування тієї чи іншої релігії, а в площині вміння користатись цим її механізмом так, щоб він на ділі давав тепло та світло ближнім, що тебе оточують. Христос зміг змінити світ практичними ділами свого життя, хоча при житті «його ролики» не мали «мільйони підписників». Зате після відходу деякі з його послідовників мали на «своїх каналах» тисячі добродіїв... Але це сталось лише після того, як ці учні відчули силу Духа Христового між собою і сформували спільну думку та запланували спільну ді-

єву програму... Тому на сторінках даного часопису я спілкуюсь з однодумцями і даю їм практичні механізми для формування свого поля однодумців, які вірю, що будуть здатні змінити світ на краще. Питання ж боротьби з негативом є теж на порядку денному, але слід, вивчаючи його природу, зауважити, що він не має творчої сили сам у собі. Насправді «мінус» перекодовує людей, використовуючи особисті слабкості кожного, але не змушує будь-кого стати корупціонером. Його сила в пропозиції, в спокусі, що активізовується лише при прийнятті свобідною волею особи. Для нього головне, щоб люди не включили в собі енергообмін з вищими духовними світами – цього він найбільше боїться і в цьому головна метода нашої боротьби. Гляньте на життєвий приклад деяких наших сучасників – владики Андрея, Олега Ведмеденка, Стефанія (його дописи в рубриці Духовність ви знайдете на сторінках нашого часопису). Їхні свідчення говорять про те, що бюрократична система не всесильна, а моральні принципи – це механізми, живучи якими людина стає ...теж і прозорливою. Адже спочатку треба стати з колін власних залежностей, відчути силу самодисципліни та впливу аскетики на власну свідомість, а згодом, коли буде потреба, Бог може подарувати і розуміння всіх процесів Буття через один з рівнів прозорливості (книга «Крила» О. Асауляк). А до того часу є багато вищезгаданих дороговказів, як допомога в побудові механізмів та програм для ухвалення рішень і спільного руху до позитивних соціальних та духовних змін.

14.07.2023 — № 28 (57)

ЮЛІЯ СКУЙБІДА 12 РОКІВ ПРАЦЮЄМО ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ. РОЗМОВЛЯЄМО УКРАЇНСЬКОЮ.

СТРАХУВАННЯ АВТО | БУДИНКИ | БІЗНЕСИ | ЖИТТЯ

БЕЗКОШТОВНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА ДОПОМОГА НОВОПРИБУЛИМ ЗІ СТРАХУВАННЯМ АВТОМОБІЛІВ ЗНИЖКА ДО 35% ПРИ ПОЄДНАННІ СТРАХОВИХ ПОЛІСІВ НА АВТО ТА БУДИНКУ СПЕЦІАЛЬНІ ЗНИЖКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ТА ВОЛОНТЕРІВ 1702 W. CHICAGO AVE., CHICAGO IL, 60622 370 S. SCHMALE RD., CAROL STREAM IL, 60188

773-235-9900 з понеділка по суботу.

Культура

Ольга Смольницька, (Швейцарія) «Сурма»

surma.com.ua

№ 28 (57) — 14.07.2023

Сучасний центр мистецтв — приклад швейцарського мистецтва: з мінімуму — багата фантазія

ні, на Платформі 10 — я вже писала про колесо, обмотане волоссям), Ніколя Делярош (Nicolas Delaroche), Філіп Фрец (Philippe Fretz), Крістель Кала (Christelle Kahla), Лін Маркіз (Line Marquis), Крістіна Да Сільва (Cristina Da Silva), Юлія Сьоренсен (Julia Sørensen), Жером Штеттлер (Jérôme Stettler), Максимільєн Урфер (Maximilien Urfer). Це дуже різнобічні постаті, бо їх важко назвати чистими митцями: це також і колекціонери, і музиканти... І все поєднують у своїй діяльності. Є корінні швейцарці. Також імпонує, що вони не просто відзначені Швейцарією, а й мають художню освіту, ретельно працювали і працюють над своїм стилем. Це приклад серйозного мистецтва. Багатьом Швейцарія дала друге творче життя. А партнери — художня література (бо елементом виставки є й книжки). Це книгарня «L’étage», музичний магазин «Transfert Music» і «La Ressourcerie» (асоціація, яка працює з будівельними матеріалами). Начебто всі різні, але роблять свій внесок у спільну справу. Моя мати (лікар-невролог) і я зацікавилися сучасним мистецтвом — зокрема для порівняння з нашим. І як приємно побачити в затишку Центру стільки шедеврів! Ми заходимо. Приміщення, схоже на галерею, зі склепінчастими стелями і зводами, відкриває свої цікавинки і таємниці. Білі стіни, увішані картинами. А ось — розписана стіна, схожа на порцеляну. Поряд — книги на висоті. Оформлено так, нібито музей сам відкриває наступний і наступний експонат, а водночас можна бачити всю панораму. Але, звичайно, найцікавіше — у глибині. Нам люб’язно показують, що один із елементів експозиції — вітальня. Тут можна сісти на канапу і спостерігати У Сучасному центрі мистецтв від- виставку. Відчути себе, як у салоні. буваються експозиції, зустрічі з митця- Швейцарія — країна скромності, з якої ми, лекції та інші заходи. Головне, що народжується комфорт. Музейна вітамистецтво — живе. Я вже писала про льня не просто вітальня, а частина артвиставку кераміки в цьому Центрі, але виставки. Це підказує не лише компотам постійно щось нове. І наступна екс- зиція, а й чорно-біла стіна біля канапи. позиція не розчарувала. Такий мур (а це ж витвір мистецтва!) Її назва — «STUDIOLO». Що таке і захищає, і зосереджує, і нагадує про студія, ми знаємо. Знаємо й що таке художній задум. У цьому кутку вистав«студіо» як житло. Проте чому така на- ки — канапа, фотель, торшер (дуже гарзва експозиції? Організатори поясни- на лампа бурштинового кольору), на ли, що це відсилає до приватних ро- столику — мандарини і склянки, поряд бочих кабінетів Італії — ще від XV ст. — столик із програвачем і платівками… Тобто нагода зосередитися з улюбле- Біля мандаринів — горщик із великою ними книгами, замислитися, відпочи- рослиною. Це гіпоестес або гіпестес — ти, створювати поезію… із червоним листям. Тут воно — жовтаВажко перерахувати всіх художни- во-біле. Також на столі — цикламени ків, які представлені там. Це Софі Бу- (квітка, дуже популярна у Швейцарії, в’є Ауслендер — Sophie Bouvier Auslän- тут її часто висаджують). А в іншому der (її роботи ми вже бачили в Лозан- кутку — пальма або інша екзотика. На

о таке справжнє мистецтво? На це питання досі немає й не буде вичерпної відповіді. Так само ніхто не дасть готового рецепта, як творити. Важливо знати, що справжнє мистецтво — сміливість фантазії. У цьому плані можна згадати українську творчість як самовираження і протест, а ще — живопис, графіку, скульптуру тощо в європейському контексті. Швейцарське мистецтво вражає тим, як із зовсім буденних речей, причому буквально кількох, можуть творити шедеври. З мінімалізму народжується те, що справді залишається в серці. Головне й ракурс, під яким показано ці роботи. Швейцарськими містами цікаво гуляти саме пішки — адже тоді можна побачити галереї, ательє та інші окраси, що буквально заманюють подивитися нове. Не виняток і кантон Во, де є Сучасний центр мистецтв (Centre d’art contemporain) у місті Івердон-ле-Бен — на Площі Песталоцці, у напрямку до замку — Музею міста і регіону.

полицях — музичні альбоми, а сидячи — суто білі, окремі — з червоними маможна спостерігати малюнки та кар- люнками. Є, звісно, оформлені й весетини новітніх митців, розвішені на сті- ло, проте це не розважальна і не дитянах. Сучасно і трохи ретро. Але спочат- ча література. Деякі книги розгорнуто, ку хочемо пройти й подивитися все, а і ми бачимо приклад ілюстрацій. Врапотім заглиблено спостерігати інше. жає ракурс, під яким можна подати Музейні працівники запрошують книги так, щоб вони жили — і нам вардо читальної зали. Дуже добре впису- то повчитися такого оформлення. ються в композицію книги, журнали, Як завжди, на виставці — картини збірки (на які нам указує наукова спів- в різних техніках, різних митців. Про робітниця), вони такі доречні на цих все можна докладно прочитати в інстоликах і самі виглядають як арт-об’єк- формації, яку нам дали, а також на сайти. Бачу, що тут багато сучасної літера- ті та ФБ Центру, але я висловлю свої тури (естетично виданої), і взагалі все перші враження від побаченого, коли це виглядає інтелектуально і затиш- дивилася без підготовки. но. На одній зі збірок написано прізКартини у всю стіну. Мініатюри. Різвище Артюра Рембо, водночас указа- ні техніки. Різні стилі. Є маленькі фоно й імена інших авторів. Одні книжки то. Тематика так само різна. Скажімо, розкладені, інші — стосом і підготов- світлини, які зображають двері, завілені як для презентації. Обкладинки си та інше в будинку, але так ілюзорпереважно мінімалістські. Бачу, що но і авангардистськи, у різному освітпревалює чорний колір, а деякі книги ленні — навіть червоному. Я сприйняла ці роботи як показ того, що в житті є вихід. Багато картин тут означають прорив і свободу. Це роботи французького митця Ніколя Деляроша (Nicolas Delaroche), який працює у Лозанні та Франції, виставлявся також у Китаї та Бразилії. Узагалі неможливо всього перелічити, але зазначу, що особливо мене зацікавила незвична картина, яка зображає рослинну композицію. Треба вдивлятись у глибину, щоб зрозуміти техніку — можливо, це оформлено під гербарій чи голограму? Є дуже ретельно продумані композиції — наприклад, полотно в увесь мур, де на білому — темно-синім (наче візерунки на порцеляні) — картина Європи.

Культура

14.07.2023 — № 28 (57) Але алегорична, зроблена під Серед- лися, коли я розповіла, що в Україні ньовіччя. Можна впізнати морські пор- знають цей шедевр, і він неодноразоти, сирен, русалок — і це викликає асо- во перекладався українською — сучасціації з Венецією, мандрами… Хочеть- ний і найкращий переклад належить ся нескінченно вдивлятись у ці деталі. Максимові Стрісі, лауреату премій за Портрети не середньовічні, а нагаду- нього). Художник надихався не лише ють сучасні та вражають виписаними Данте, але й Біблією — Одкровенням, деталями. Ми розуміємо, що це ілюзія, де розповідається про Небесний Єрупроте є й зв’язок із реальністю — ось салим. Побачені дві роботи — тільки що таке справжнє мистецтво. І, звіс- частка циклу, над яким митець працюно, такі твори варто роздивлятися не вав з 2020 р. один раз. Швейцарці — майстри деталей. Так Також цікаві картини, схожі на ман- само швейцарські організатори запродали (хоча прямо так не названі). Ав- шують митців із різних країн, чия твортор — швейцарець Філіп Фрец (Philip- чість цікава і суголосна швейцарській pe Fretz). Приємні барви не ріжуть око, — у тому числі увагою до деталей. а викликають задумливість. Одна з манМитці застосовують різні техніки. дал ніби показує місто з пташиного по- Наприклад, молода швейцарська хульоту, бо вгорі — небо з хмаринками, дожниця Крістель Кала (Christelle Kahморські хвилі, по центру — будинки й la), яка працює в Лозанні, явно виривамагістралі (але з дуже великої висоти), ється за межі стандартів і торік створисхожі на лабіринт; коло в оточенні бу- ла гігантське полотно Behind the Sceдинків, і все це — продумана компози- nes, де використала не лише акрил, ція. Кольори — блакитний, синій, жов- але й помаду і скотч. Організатори витогарячий, брунатний у центрі), роже- ставки пояснили, що мисткиня покавий, темно-зелений. Упізнаються чо- зує жіночність, і цей твір — дуже симтири сторони світу по боках компози- волічний. ції. Назва цієї мандали — «Jerusalem Окрема увага — гігантська етажерoutremer (Paradiso)», 2021. Тобто «Єру- ка (чи інша конструкція?) з книгами. салим за морем (Рай)». Не Небесний У швейцарських музеях люблять роЄрусалим, як у Біблії, а — за далеким бити креативні «кабінки», де всереди(чи близьким?) морем або океаном. ні — книги, від класики до сучасності. «Заморський Єрусалим». Джерела свід- Їх можна погортати на місці. Але ця чать, що цей термін походить від Пер- «етажерка» — справжній витвір мисших хрестових походів і означає дер- тецтва. Вона схожа на ширму або дежави хрестоносців — Триполі, Антіо- рев’яний конструктор, причому книхію тощо. Інша мандала, схожа на неї, ги стирчать навіть назовні, просунувідрізняється кольорами (переважає ті у шпарини. Усередині можна сісти жовтогарячий), у центрі — піраміда? на стілець і відчувати себе оточеною Вавилонська вежа? Назва — «Jerusa- книгами. Авторка — Софі Був’є Аусlem chartreuse (Inferno)», тобто «Зе- лендер (Sophie Bouvier Ausländer), чиї ленкувато-жовтий (кольору шартрез) роботи ми вже бачили в Лозанні (і я Єрусалим (Пекло)». Але на обох кар- про них писала). Вони відрізняються тинах центр увінчується храмом, схо- оригінальною концепцією, умінням жим на античний. Це ілюстрації до використати начебто звичайні речі. «Божественної Комедії» Данте Аліґ’є- (Хоча хто сказав, що справжня книрі — «Пекло», «Чистилище», «Рай» га — це звичайна річ?) Ця інсталяція (до речі, швейцарці, у тому числі іта- називається «Ways of Worldmaking / лійського походження, дуже зацікави- Self Portrait» і зроблена 2019 р.

В іншій залі можна сісти і дивитися чорно-білий мультфільм Cowboys, намальований художником. Він динамічний і цікавий технікою. Але це не дитячий розважальний, тому авдиторія — це скоріше фахівці. Є й інші відео. Сподівана несподіванка — поєднання художніх творів із книгами та предметами побуту. Враження того, що гості перебувають удома. Це й є сучасність. Так само сучасне й переосмислення вічних цінностей у класиці.

Центр готує нову виставку. Сподіваємося невдовзі відвідати! Адже пізнавати швейцарське мистецтво і порівнювати з українським — дуже цікавий взаємообмін. Аналітик матеріалів — Олена Смольницька. Автор: Ольга Смольницька — кандидат філософських наук, провідний науковий співробітник Київського літературно-меморіального музею Максима Рильського.

• Frameless Showers • Framed & Sliding Glass Enclosures • Reverse Painted Glass Kitchen Backsplashes • Glass Enclosed Wine Cellars • Glass Railings • Mirrors & Glass Designs

Art Stass, Inc. 1024 North Ave Des Plaines, 60016 Phone: 847-341-2777 Fax: 847-635-1573 www.artstass.com

Політика

Олександр Костенко, Київ, «Сурма»

surma.com.ua

№ 28 (57) — 14.07.2023

ДЖЕРЕЛА СОЦІАЛЬНОГО НАТУРАЛІЗМУ Частина 5

єнний чинник. Згідно з цим ученням, людство сьогодні не озброєне засобами запобігання війнам чи припинення вже розпочатих воєн, бо не волоурма» пропонує п’яту ча- діє концепцією про антивоєнний постину з праці Олександра тенціал соціальної культури громадян Костенка «Нові очі для і «технологією» його використання. нового часу». Воєнна агресивність у росії сформувалася тому, що в цьому суспільстві Відповідно до соціального нату- не куль-тивувалася соціальна культуралізму, воєнна агресія полягає в по- ра громадян. А світове співтовариство рушенні законів соціальної природи, не володіє достатньо ефективно «техтобто це прояв комплексу сваволі й нологією» формування цієї культури ілюзій. Це означає, що всі агресивно як антивоєнного чинника. От і вихонастроєні громадяни країни-агресора дить, що фактор воєнної агресивності уражені воєнною агресивністю, цеб- росії виявився сильнішим, аніж прото комплексом сваволі й ілюзій, який тидія йому сучасного світового співкультивується в суспільстві агресив- товариства. ним урядом для забезпечення підОчевидно, треба протидіяти цьому тримки його загарбань з боку грома- людському факторові, що уразила родян. Без такої підтримки агресія або сію. Але як? Теж за допомогою люднеможлива, або приречена на невдачу. ського фактору, який називається «соОтже, ураження народної маси комп- ціальна культура громадян». Зупинилексом сваволі й ілюзій є необхідним ти воєнне загарбництво чи запобігти для країни-загарбника. Якщо народні йому можна шляхом культурифікамаси позбавити якимось чином цьо- ції народних мас. Вона може знищиго комплексу, то війна стає неможли- ти вірус, що породжує воєнну агресію, вою, навіть за наявності більш ніж до- – комплекс сваволі й ілюзій, котрий статнього інструментального чинни- набрав у Росії специфічної форми рака – озброєння. шизму. В цьому випадку така культуЗвідси випливає висновок: будь- рифікація означає дерашизацію гроякій війні можна запобігти, якщо ви- мадян. Якби не було рашизму – цьолікувати ураження народних мас ві- го злочинного людського чинника, то русом воєнної агресії – комплексом не було б і війни. сваволі й ілюзій. А позбавити цього Тож на сцену «театру воєнних дій» комплексу можна тільки культивуван- має вийти соціальна культура як заням у суспільстві соціальної культури сіб подолання воєнної агресивносгромадян, яка створює імунітет проти ті. Це випливає з соціального натунього – джерела воєнної агресивнос- ралізму. Про соціальну культуру люті. На сцену «театру воєнних дій» має дей можна сказати словами з Біблії: вийти антивоєнний людський чинник «Камінь, що його будівничі відкину– соціальна культура як засіб подолан- ли, той наріжним став каменем» (Пс. ня іншого людського чинника – во- 117:32). Очевидно, цим мають опікуєнної агресивності. Для забезпечення ватися міжнародні організації, спромирного співіснування народів пріо- можні культивувати соціальну кульритет має віддаватися запобіганню ви- туру громадян усіх країн відповідно никнення воєн культивуванням соці- до принципу «Ми всі в одному човальної культури в усіх країнах світу. Це ні!». Зокрема, це може здійснювативипливає із соціального натуралізму. ся в формі культуртрегерства – руху «Формування соціальної культури культивування соціальної культури громадян» має стати основною анти- в тих суспільствах, у яких вона недовоєнною «зброєю» епохи Нового Про- розвинута. світництва й епохи Гуманітаризму. Якщо виходити із законів соціальЯк показує та надзвичайна ситу- ної природи, то для росії краще буація, що склалася у світі з 24 лютого ло б жити в мирі і дружбі з Україною, 2022 р. внаслідок воєнної агресії росії, ніж воювати. Але всупереч цим закояка відкриває глобальну небезпеку за- нам і правилам співіснування людей стосування ядерної зброї, щось не так і народів, що випливають із них, росія сьогодні з антивоєнною концепцією під керівництвом президента в. путіу світі. У зв’язку з цим актуалізують- на напала на Україну. Чому? Бо вона ся два питання: 1) чому виникла во- уражена злочинним вірусом рашизєнна агресивність у росії; 2) чому ре- му: він уразив волю і свідомість люакція на неї неадекватна? Чогось іще дей. Рашизм – це специфічна форма не вистачає в антивоєнній концепції, комплексу сваволі й ілюзій. І тому рощоб ефективно протидіяти проявам сія не «грає за правилами», що виплитакої агресивності у світі. вають із законів соціальної природи. Відповідно до соціального натура- Першоджерелом цих правил є заколізму, не вистачає саме вчення про со- ни соціальної природи. Для того, щоб ціальну культуру громадян як антиво- росія «грала за правилами», потріб-

«С

на дератизація її, тобто здійснення заходів, які сприяли б узгодженню волі та свідомості людей із законами соціальної природи і розвитку соціальної культури громадян росії. Які ж іще можливості є в соціального натуралізму для розгляду актуальних проблем сучасності? Для того, щоб продемонструвати ці можливості, можна у світлі соціального натуралізму в порядку дискусії розглянути спроби знайти рецепти для лікування соціальних аномалій сучасності, здійснені, наприклад, Айн Ренд. Утім, це скоріше дискусія з читачем, який сприйняв усерйоз її ідеї. Читач помилився, якщо так! Не відкрила йому Айн Ренд того справжнього «атланта, який розправив плечі». То була ілюзія! Він виявився звичайною лялькою, здатною лише розважити наївного читача. Ті соціальні реалії, зокрема аномалії, в яких живе сьогодні людство, незрозумілі для більшості людей. Тому існує гостра потреба в поясненні принципових речей сучасного життя. Про це свідчить популярність творів згаданої письменниці, яка спробувала задовольнити її за допомогою створеної нею так званої теорії об’єктивізму. Сьогодні багатьох людей спокушає ідея свободи як незалежності від законів соціальної природи. Багато хто сприймає природну необхідність як фактор поневолення. Айн Ренд у книзі «Атлант розправив плечі» пропагує думку, що, мовляв, моя свобода визначається моїм розумом, а не розумом інших. Ця екстраординарна ідея викликала жвавий інтерес у багатьох читачів, спраглих до якихось новацій. Письменниця вважала, що коренем усіх соціальних зол є «суб’єктивізм», для протидії якому вона запропонувала власну «теорію об’єктивізму». «Об’єктивність, – стверджує авторка цієї теорії, – метафізичне та епістемологічне поняття. Воно має справу з відносинами свідомості та буття. Метафізично об’єктивність – це визнання того факту, що реальність існує незалежно від свідомості будь-кого, хто її сприймає. Епістемологічно

об’єктивність – це визнання того факту, що свідомість того, хто сприймає реальність (людини), має набути знання про реальність за допомогою особливого методу (розуму) відповідно до певних правил (логіки)» . Проте в цьому визначені «об’єктивізму» лише повідомляється про факт, що існує реальність, незалежна від свідомості того, хто її сприймає. І «методом розуму» людина має здобувати знання про неї. А в чому полягає ця реальність? Відповіді в Айн Ренд немає. І тут виникає питання: люди завжди здобували «методом розуму» знання про реальність, то чому ці знання такі недосконалі, чому так багато ілюзій уражають людей? Звідки беруться, зокрема, ілюзії, як не з розуму? Це ж саме він їх продукує, спостерігаючи реальність. Чому ж так виходить? Очевидно, проблема в розумінні «об’єктивної реальності» Айн Ренд. Реальність – це лише властивість природи бути. Проте є ще одна її властивість – надавати закони для існування всього того, що вона породжує, а саме для трьох форм природи: фізичної, біологічної і соціальної. Отже, реальність – це буття природи, її трьох форм, які існують кожна за своїми законами. І пізнання полягає в пізнанні саме цих законів. Відповідно до соціального натуралізму, соціальне пізнання полягає в пізнанні законів соціальної природи. Проте Айн Ренд, застосувавши свій розум для пізнання «об’єктивної реальності», якимось чином приходить, зокрема, до таких висновків про основи соціального життя людей: 1. Капіталізм – найдосконаліша форма суспільного життя людей – вона визначає соціальний прогрес. 2. Основою капіталізму є егоїзм людей. 3. Етика несумісна з раціональністю тоді, коли вона «суб’єктивна». Етика має бути «об’єктивною» (тобто в ЇЇ розумінні людська етика полягає у протистоянні людини суспільству, яке є суб’єктивним). Інакше ця етика антикапіталістична, а має бути капіталістичною. Але щотоді є першоджерелом етики? «Об’єктивна реальність», – ствер-

Політика

14.07.2023 — № 28 (57) джує Айн Ренд, яку вона пояснює, користуючись «методом» власного розуму. З такої реальності можна таким чином вивести що завгодно, в ній є все. Цим і користується Айн Ренд. Соціальний натуралізм заперечує її теорію ось таким чином. На відміну від теорії соціального «об’єктивізму», запропонованої письменницею, теорія соціального натуралізму виходить із того, що коренем всякого зла є комплекс сваволі й ілюзій, тобто стан неузгодженості волі і свідомості людей із законами соціальної природи. Для протидії свавіллю й ілюзіям, які є коренем усіляких суспільних аномалій, і забезпечення соціального прогресу може бути використана теорія соціального натуралізму, яка полягає у визнанні існування соціальної природи, що існує за своїми законами. Згідно з соціальним натуралізмом, долати суспільні аномалії слід застосуванням у соціальній практиці засобів, які сприятимуть узгодженню волі та свідомості людей із законами соціальної природи. Таким заходами є, зокрема, реформи і просвітництво, спрямовані на реалізацію в суспільному житті принципу верховенства законів соціальної природи. На відміну від «теорії об’єктивізму» Айн Ренд, із теорії соціального натуралізму випливає таке: Капіталізм – це не найкраща і не найгірша соціальна форма. Він є пе-

рехідною формою існування суспільного життя, яка з’являється в результаті розвитку суспільства, зокрема розвитку соціальної культури, тобто в результаті пристосування суспільства до законів соціальної природи, і зникає в результаті цього розвитку. Після нього, як і до нього, буде інша форма, адекватна стану соціальної культури в суспільстві. Отже, наприклад, сприяти заміні капіталізму на іншу, прогресивнішу форму можна тільки шляхом сприяння розвитку соціальної культури (а не шляхом революцій, бо природа, у тому числі соціальна, «не знає стрибків»!). Проблема поділу людей на бідних та багатих за капіталізму (яку Айн Ренд теж намагалась вирішити у світлі свого «об’єктивізму») має вирішуватися, відповідно до соціального нату-ралізму так. Якщо багатий став багатим тому, що дотримувався законів соціальної природи, а не діяв свавільно, то він цілком справедливо збагатився. Якщо бідний є бідним за законами соціальної природи, а не через чиєсь свавілля, то це теж справедливо. Роль держави, моралі й права полягає в тому, щоб забезпечити саме такий принцип поділу людей на багатих та бідних, і протидіяти такому поділу завдяки свавіллю. Інакше в суспільстві настане криза замість прогресу. Егоїзм людей, як і альтруїзм, не є рушійною силою соціального прогре-

ÂÅËÈÊÈÉ ÒÀÓÍÕÀÓÑ ÂÑÜÎÃÎ ÇÀ

$2150

ÎÐÅÍÄÀ

ÆÈÒËÀ !!!

Wheaton, Illinois

ǋǌǊǍǎǊǌƼ ǌǊǃǆƲǔǉƼ Ǳ ǍǋƼǇǘǉƼ ǆƾƼǌǎǄǌƼ ǃ ǍǏǓƼǍǉǄǈ ǌǁǈǊǉǎǊǈ

ǆǞǜǬǮǤǬǜ ǫȂǭǧǻ ǩǪǞǪǟǪ ǦǜǫȂǮǜǧǸǩǪǟǪ ǬǡǨǪǩǮǯ ƾ ǦǞǜǬǮǤǬȂ ǫǪǞǩȂǭǮǺ ǩǪǞǜ ǦǯǱǩǻ ǣ ǩǪǞǤǨǤ ǦǜǝȂǩǡǮǜǨǤ ǟǬǜǩȂǮǩǤǨǤ ǭǮȂǧǸǩǤǲǻǨǤ Ǯǜ ǩǪǞǪǺ ǫǪǝǯǮǪǞǪǺ ǮǡǱǩȂǦǪǺ ǣ ǩǡǬǢǜǞȂǥǪǳǪȃ ǭǮǜǧȂ ǋǪǞǩȂǭǮǺ ǩǪǞǜ Ǟǜǩǩǜ Ǯǜ ǩǪǞǜ ǠǯǴǪǞǜ ǠǡǬǡǞǻǩȂ ǫȂǠǧǪǟǤ ƾ ǦǞǜǬǮǤǬȂ ǫǪǞǩǤǥ ǫȂǠǞǜǧ ǦȂǨǩǜǮǜ Ǡǧǻ ǫǬǜǩǩǻ ǩǪǞǜ ǨǜǴǤǩǜ Ǡǧǻ ǫǬǜǩǩǻ Ǯǜ ǩǪǞǜ ǭǯǴǦǜ ÏÐÈÂÀÒÍÀ ÂÅÐÀÍÄÀ ÄËß BBQ, ÏÀÐÊÎÂÊÀ. ÊÎÍÒÀÊÒÓÉÒÅ Ç ÂËÀÑÍÈÊÎÌ ÁÅÇ ÏÎÑÅÐÅÄÍÈÊ²Â

ǜǩǟǧȂǥǭǸǦǜ Ǯǜ ǫǪǧǸǭǸǦǜ michaelchristopoulos@aol.com

су, як стверджує Айн Ренд. Вони лише форми суб’єктивної (внутрішньої) сторони соціальної, зокрема, економічної, поведінки людей. А об’єктивна (зовнішня) сторона поведінки, тобто саме діяння, має – мусить! – заради результату узгоджуватися не з егоїзмом чи альтруїзмом людини, а із законами соціальної природи. Інакше її поведінка буде проявом сваволі й ілюзій з усіма наслідками, що настають для порушника цих законів. Із соціального натуралізму випливає, що рушійною силою суспільного прогресу є свобода людини, узгоджена із законами соціальної природи, тобто те, що називають здоровим глуздом, а не егоїзм чи До речі, цей самий принцип стосуальтруїзм. Справжніми «атлантами», ється і проблеми співвідношення поліна плечах яких тримається світ, є саме тики й моралі. Аморальна політика не люди, які мають таку свободу і здоро- може бути ефективною тому, що вона вий глузд, а не егоїсти чи альтруїсти. є таким управлінням суспільним житДля капіталізму це також властиво. тям людей, яке порушує закони соціЕтику Айн Ренд виводить із вирі- альної природи. Про це свідчить і авшення проблеми співвідношення ра- торитетне переконання Б. Франкліна, ціонального і морального. «Людська який задекларував принцип: «чесність мораль, – пише вона, – має бути раці- – найкраща політика». ональною. Вона має бути заснована не А от Айн Ренд, апелюючи до своєї на вірі, не на свавільній примсі чи уя- «філософії об’єктивізму», приходить ві, не на емоціях, не на одержимості до висновку, що всяка мораль є гальмістичними чи соціальними ідеями, мом для придуманих нею «атлантів» а лише на раціональному судженні». – творців прогресу, крім тієї, яку вона Але тут виникає питання: як мож- сама визначає як раціональну. на забезпечити, щоб це судження буНе вдалося Айн Ренд розв’язати і ло раціональним, а не чиєюсь ілюзі- проблему співвідношення колективізєю, не «грою розуму»? Відповіді в неї му та індивідуалізму. У неї вони пронемає. Проте в світлі соціального на- тиставляються як несумісні одне одтуралізму очевидно, що раціональне ному, зокрема тому, що колективізм і моральне не мають суперечити одне пригнічує індивідуалізм. Проте, відодному, адже обоє повинні заснову- повідно до соціального натуралізму, ватися на «спільному знаменнику» – колективізм і індивідуалізм утворюзаконах соціальної природи. Лише за ють нерозривну єдність, засновану таких умов мораль може бути раціо- на спільній основі – природній необнальною, проте Айн Ренд якраз цього хідності. Суспільне життя неможлиосновного в проблемі співвідношен- ве без кожного з цих складових. Наня раціонального й морального і не приклад, черга об’єднує і те, й інше табачить. А з соціального натуралізму ким чином, що кожна людина реалізує випливає принцип їхнього співвід- свій індивідуалізм завдяки дотриманношення: усе, що є справді мораль- ню колективних правил. Якщо люди ним, є і справді раціональним, а все, в черзі керуються природною необхідщо справді раціональним, – і справді ністю, а не свавіллям та ілюзіями, тобморальним. Розходження може бути то мають належну соціальну культуру, лише між псевдоморальним і псевдо- то між колективізмом і індивідуалізраціональним. мом у цій черзі буде органічна єдність. Так само, відповідно до соціальОтже, чи здатна «філософія об’єкного натуралізму, бізнес і мораль не тивізму» забезпечити адекватне виможна протиставляти, бо вони мають рішення цих проблем? Як виявилося, засновуватися на спільному корені – ні! Запропоновані Айн Ренд умовивона законах соціальної природи. Амо- ди свідчать про неспроможність цієї ральний бізнес – небезпечний і нее- філософії сприяти адекватному виріфективний, бо порушує їх. Мораль не шенню фундаментальних проблем суобмежує той бізнес, який узгоджуєть- часності. «Філософія об’єктивізму» – ся із законами соціальної природи, – це монополія, створена Айн Ренд, яку навпаки, сприяє йому! – але обмеж- наповнювати змістом та інтерпретуваує той, котрий порушує їх. Ідея, що ти може лише вона, керуючись власмораль, яка відображає закони соці- ною волею і свідомістю. Що це як не альної природи, може перешкоджа- видимість філософії? ти соціальному прогресу, – помилкоАвжеж, «об’єктивізм» Айн Ренд – ва. Інша справа – псевдомораль, тоб- це створена нею видимість філософії. то мораль, яка чомусь не відображає Вона є витвором сваволі й ілюзій саці закони (наприклад, архаїчна, сек- мої письменниці. До такого висновку тантська псевдомораль, псевдомораль можна прийти, розглядаючи «філоу деградованих субкультурах чи в то- софію об’єктивізму» у світлі соціальталітарних суспільствах тощо). ного натуралізму.

Політика ⁄ Суспільство

surma.com.ua surma.com.ua

№ 28№(57) 24 — (53)14.07.2023 — 16.06.2023

Щодо консервативного прочитання демократії 1. Монархія – влаШість потенційних да однієї людини, формул, через змішуяка дійсно керується вання трьох основних. суспільним благом. Основні – править 2. Аристократія – один, декілька або всі. втілення гідності, мужЗмішування – благе ристотель говорить – існує ності, жертовності неправління, коли правпринципово три типи прав- багатьох осіб, які взяли лять на благо всіх, і ління, але які, відповідно, мо- на себе владні повноваження. збиткове, коли правлять собі в кижуть бути розглянуті як позитивно, 3. Політія – сукупність відповідаль- шеню (або під впливом пристрастей). так і негативно. них та розумово повноцінних, людей Коли править один, це монарЗа фактом існує або правління доброї волі, які здатні кваліфіковано хія, коли правлять деякі (або кращі) одного, або правління декількох, або ухвалювати закони і правити самі со- – аристократія, коли правлять багаправління багатьох – і в їх різних по- бою. то – політія. єднаннях. Комбінації між ними – лише поВідповідно, коли правлять погані, Ці три моделі створюють певну ма- зитивні. (під впливом пристрастей або собі в трицю, – свого роду «топологію поСпотвореною ж формою правлін- кишеню), то монархія вироджується літичних систем», яка не змінилася ня, за Аристотелем, є: в тиранію, аристократія – в олігархію, й досі. 1. Тиранія – влада «ідіота», який політія – в охлократію (владу натовпу. За допомогою цієї матриці і треба діє лише заради власних інтересів. Так насправді називалося демократія аналізувати будь-яку політичну си2. Олігархія – влада декількох, як аж до 1830-х років, коли Токвіль пестему. антитеза чеснот аристократії. реоцінив цей термін з негативного на Це і є, по-суті, загальний закон по3. Демократія – правління розу- позитивний). літичної філософії. мово неповноцінних мас, як пародія Актуальним на сьогодні було б Але далі Аристотель говорить нам, на політію. звернути увагу на «політію», яка як що існує гарне правління одного, гарВодночас гіршою за демократію і «демократія», є також владою бане правління декількох і гарне прав- є олігархія, а гірше олігархії – тира- гатьох. ління багатьох. Але й також існує по- нія. Ці форми правління, відповідАле не довільного набору мешкангане (спотворене) правління одного, но, пов’язані між собою: тирани ча- ців, а лише громадян, серед яких приправління декількох і правління ба- сто спираються саме на «демократію», сутня культурна єдність, спільні істогатьох. так само до «демократії» часто апелю- ричні та релігійні засади. Правильними Аристотель вважає ють і олігархи. P.S. Екскурс до історії. три системи правління: В підсумку що ми маємо? За часів Аристотеля до виконання громадянських обов’язків готували. Виховання і підготовка ефебів (кандидатів на громадянина, обоє батьків яких були громадянами) розглядалися як важлива державна справа та перебували під пильним наглядом і контролем Народного зібрання. Про значимість цієї виховної роботи говорить не тільки факт відбору софроністів (спеціальних вчителів для ефебів) з числа найбільш шанованих громадян Афін, а й їх висока оплата: софроністу була покладена на утримання 1 драхма в день, як і члену ҶӘӠӞӚӘә ӡӟӕӚӢӠ ӵӜӜӵӒӠӏӦӵәӝӘӥ ӟӞӡӛӣӒ найважливішого органу афінської деҟӞӗӗhӳӔӝӏӝӝӯ ӡӵӜhӶ ӗ ӒӠӞӜӏӔӯӝӏӜӘ Ӣӏ ӠӕӗӘӔӕӝӢӏӜӘ үҶҝ мократії – Ради 500. Після року занять вчителі звітуӃӜӜӵӒӠӏӦӵәӝӵ ӝӏ ӝӕӵӜӜӵӒӠӏӦӵәӝӵ ӑӵӗӘ ӑ үҶҝ вали про свою діяльність в Народних ҭӠӞӔӞӑӖӕӝӝӯ ӡӢӏӢӣӡӣ ӟӕӠӕӐӣӑӏӝӝӯ Ӣӏ ӗӜӵӝӏ ӡӢӏӢӣӡӣ ӑ үҶҝ зборах, а ефеб складав іспит на те, чоҭӠӞӒӠӏӜӏ ӟӏӠӞӛӮ 6OJUJOH GPS 6LSBJOF ӟӠӞӔӞӑӖӕӝӝӯ ӟӏӠӞӛӮ му його навчили. Тільки після цього ставав повноправним громадянином. ҬӤӞӠӜӛӕӝӝӯ 514 5FNQPSBSZ 1SPUFDUFE 4UBUVT Ӣӏ ӔӞӗӑӞӛӣ ӝӏ ӠӞӐӞӢӣ Громадянська повноправність ҭӠӞӔӞӑӖӕӝӝӯ ҥӕӛӕӝӞӶ ҨӏӠӢӘ включала в себе сукупність певних ҭӞӔӏӧӏ ӔӞӚӣӜӕӝӢӵӑ ӝӏ ӒӠӞӜӏӔӯӝӡӢӑӞ үҶҝ прав і обов’язків. Найбільш істотниҬӤӞӠӜӛӕӝӝӯ "EWBODF 1BSPMF Ӕӛӯ ӢӘӜӧӏӡӞӑӞӒӞ ӑӘӶӗӔӣ ӗӏ ӚӞӠӔӞӝ ми правами громадян були право на свободу та особисту незалежність від 3FFOUSZ 1FSNJU Ӕӛӯ ӠӕӗӘӔӕӝӢӵӑ үҶҝ будь-якої іншої людини, право на земельну ділянку на полісній території та економічну допомогу від дер -FF 4USFFU 4VJUF Сергій Чаплигін, Львів «Сурма»

ӃӜӜӵӒӠӏӦӵәӝӘә ӏӔӑӞӚӏӢ ҬӛӬӒӏ ҫӏӚӞӝӕӧӝӏ

%FT 1MBJOFT *- PďDF!OBLPOFMBX DPN

XXX OBLPOFMBX DPN

В’язень А зберігає мовчання В’язень А дає свідчення

жави у випадку матеріальних труднощів, право на носіння зброї і службу в ополченні, право на участь в справах держави (тобто участь в Народних зборах), виборних органах, право на шанування і захист вітчизняних богів, на участь в громадських святах, право на захист і заступництво афінських законів. Продовженням цих прав було формування обов’язків громадянина: громадянин був зобов’язаний берегти своє майно і працювати на земельній ділянці, приходити на допомогу полісу всіма своїми засобами в надзвичайних обставинах, захищати рідний поліс від ворогів зі зброєю в руках, підкорятися законам і обраній владі, брати активну участь у громадському житті, почитати богів. «ДИЛЕМА В’ЯЗНЯ» ЯК ЛОГІКО-МАТЕМАТИЧНИЙ АСПЕКТ МОРАЛЬНОГО ВИБОРУ В ПОЛІТИЦІ У Аристотеля етика є наукою, яка завдає основу для політики та економіки. Якщо нас не дивує мета людини, яка займається економічною діяльністю, то чому у нас має дивувати мета людини, яка займається політичною діяльністю. Адже сьогодні будь-які дії будьякої людини мають сенс – у кожного є своя мета і своя ієрархія цінностей. Це раніше етика суспільних відносин, як система моральних зобов’язань щодо суспільства та обмежень до себе, базувалася на нормах, імперативно оголошених релігією як божественних і дорівнювалася до зобов’язань щодо Бога як об’єкта моралі. Потім це перейшло до дотримання певних ідеологічних переконань. Зараз абстрактний гуманізм звів етику до умоглядних висновків кожного окремого індивіда з його власними принципами обмежень чи переваг. А це вже «дилема в’язня» – фундаментальна проблема в теорії ігор, згідно з якою гравці максимізують свій власний виграш, не піклуючись про вигоду інших. Простіше кажучи, неважливо, що зробить інший гравець, кожен виграє більше, якщо зрадить. Оскільки в будь-якій ситуації зрадити вигідніше, ніж співпрацювати, всі раціональні гравці завжди виберуть зраду. Ви кажете «Бог вмер»? Ні – це «людина вмерла».

В’язень Б зберігає мовчання

В’язень Б дає свідчення

Обидва одержують по півроку

А одержує 10 років, Б звільняється

А звільняється, Б одержує 10 років тюрми

Обидва одержують по 2 роки в’язниці

14.07.2023 — № 28 (57)

+(/3 8.5$,1( 5HYLYHG 6ROGLHUV 8NUDLQH LV D ZHOO HVWDEOLVKHG F 8 6 FKDULW\ WKDW KDV EHHQ SURYLGLQJ PHGLFDO WUHDWPHQW WR ZRXQGHG VXSSOLHV OL 8NUDLQLDQ VROGLHUV DQG GHOLYHULQJ PHGLFDO HTXLSPHQW VXSSOLHV DQG KXPDQLWDULDQ DLG WR 8NUDLQH VLQFH

5HYLYHG 6ROGLHUV 8NUDLQH UHFHYLQJ J DQ DZDUG IURP 3UHVLGHQW =HOHQVN\ RP 3UHVLGHQW =HOHQVN\ RP 3UHVLGHQW =HOHQVN\

-2,1 7+( ()) -2,1 7+( ())257 12:

ZZZ UVXNUDLQH RUJ

<RXU GRQDWLRQ ZLOO KHOS SURYLGH FUXFLDO PHGLFDO WUHDWPHQW IRU ZRXQGHG VROGLHUV

86 &RQJUHVVPDQ DQG 9HWHUDQ %ULDQ 0DVW ZLWK 8NUDLQLDQ 6ROGLHUV

:RXQGHG VROGLHU $QGUL\ 1DVDGD DW 2UODQGR 3URVWKHWLFV &HQWHU

3/($6( '21$7( $1' 6+$5( :,7+ <285 )5,(1'6

Історія ЧАСТИНА 2

surma.com.ua

№ 28 (57) — 14.07.2023

Євген Чикаленко. Щоденник

19181919 КИЇВ, ТЕМПОРА, 2011 РІК ді я гадаю, прийде кінець не тільки на(уривки зі щоденника). шій державності, а й всій європейській

«С

урма» пропонує вам другу частину зі щоденника Євгена Чикаленка: 41. Перше треба провести демократичну аграрну реформу та укріпити українську державність і аж тоді можна скликати парламент. (ст. 155) 17.09.1918 42. І українській інтелігенції треба помогти гетьманові це зробити і не боятись того, що це зміцнить гетьманську владу. Треба миритись з фактом існування гетьмана, тим більше, що це наша історична традиція. (ст. 156) 17.09.1918

43. Гетьманський уряд щиро і чесно працює над організацією Української Держави і брудну роботу, боротьбу з большевицьким повстанням, можна сказати, вже закінчив, бо по всій Україні банди партизанів розбиті, знищенні; (він з смаком висловив, що «мы росколотили эту сволочь, почти поголовно состоявшую из уголовных элементов»), але тепер насуває на Україну друга небезпека — це недобитки з «Совдепії», які можуть залить нашу молоду державу і привести її до об’єднання з росією. Я, каже Кістяківський, переконаний самостійник і міг би довести необхідність самостійної України і з економічного, політичного і культурного боків, але я цього перед вами робити не буду, бо ви самі переконані самостійники; але досі українська ідея була нерозривно зв’язана з соціалізмом, якого я не поділяю і, як бувший соціаліст, вважаю його нездійснимою фантазією. Для боротьби з російською хвилею, яка може залить нас, треба привабити в уряд українців, але я боюсь, що українці будуть знов намагатись провести в життя соціалізм і врешті приведуть Україну до того кошмарного стану, в який прийшла Московщина під большевицьким урядом. (ст. 157) 24.09.1918 44. В. К. Винниченко певний в тому, що соціалістична революція обхопить всю Європу. Це можливо, але то-

цивілізації і од неї потомству лишаться тільки якісь пам’ятки, як після єгиптян або ацтеків. (ст. 167) 03.10.1918 45. Нарешті я завважив, що лучче було б, якби він (Винниченко) сидів в кабінеті й писав, ніж вести отаку політику, бо це скінчиться тим, що може загинути і він і багато нашої інтелігенції, але Винниченко вийшов не переконаний мною. (ст. 197) 11.11.1918 46. На жаль, отся його величезна тщославність може багато наробити лиха Українській Державі і погубить його самого. Справді, краще було б, якби він був тільки письменником, а не ліз в політику. (ст. 198) 11.11.18 47. Отак люди дурять і себе, і других, а крім большевицької анархії, Директорія нічого зробити не може. (ст. 203) 16.11.18 48. Національний союз з самого свого народження поставився вороже до гетьмана, а коли головою союзу вибрано Винниченка, то всі помірковані елементи предрікали, що Н. союз буде новим виданням Ц. Ради і наробить багато шкоди. (ст. 205) 18.11.18 49. А все це наробила безглузда політика Грушевського, потім Гренера, та Кістяківського, а нарешті і Винниченка. (ст. 206) 18.11.18 50. Одна надія на шкоду і взагалі на культурну працю, про що я раз у раз кажу; тільки це есть певний спосіб витворити Україну, а всякі повстання ведуть тільки до деморалізації, до руїни та анархії, але таким честолюбцям, як Винниченко, Петлюра до цього байдуже, їм аби їх ім’я скрізь лунало, аби йшла про їх слава; до такої категорії належить і Грушевський. (ст. 207) 19.11.18 51. Взагалі не доросли ми ще до своїє держави; ще треба поповчитись в своїй школі, щоб зробити народ свідомим; ще треба пройти через стадію шовінізму, як поляки, або українці в Галичині; очевидно, ще доведеться і багато крові пролляти. (ст. 208) 19.11.18 52. А вже так було, здавалось, близько до повної згоди між укр. громадянством та гетьманом, але крайні праві та крайні ліві розбили цю згоду і вкинули Україну знов в пожарище. Тепер хто б не виграв справи, а українська державність програла. Коли виграють праві, то буде «единая самодержавная чорносотенная Россия», а коли подалають повстанці, то буде «единая большевистская теж самодержавная Россия», а Української держави вже не буде на багато літ. Федеративною росія не може бути, бо московський народ звик бути, «хазяїном землі русской», і чи чорносотенець, чи кадет, чи большевик — кожний з них схоче по-колишньому панувати над «інородцями». (ст. 209) 20.11.18

53. Та взагалі все населення Києва воліє єдиную росію хоч чорносотенну, аби не Україну, в надії потім чорносотенну переробити на іншу — відповідно своїм поглядам: хто на федеративну, хто на автономну, а хто й на «советскую». (ст. 211) 23.11.18 54. Взагалі доля німців в житті українського народу за цей рік буде на віки пам’ятка: не розуміючи укр. національного руху, вони свідомо, чи скоріше несвідомо, ввесь час свого пробування на Україні підтримували ворогів української державності, на шкоду українському народові. (ст. 212) 24.11.18 55. Дорошенко дякував за довір’я і обіцяв зараз же поговорити з гетьманом, якого він вважає за людину безумовно чесну і щировіддану Україні, але очевидно, що Директорія повинна на скілька років виїхати з України, бо інакше не можна буде встановити ладу на Україні. (ст. 213) 25.11.18 56. Дорошенко одповів, що вони мають надію ліквідувати справу Петлюри мирною дорогою, що начальник стрільців Коновалець був у його і казав, що можна було б і зараз помиритись, якби гетьман тепер же покликав українців на всі портфелі, хоча б і не міняючи федеративного курсу, але гетьман, оточений добровольцями, не може цього зараз зробити, а коли вже тут буде Антанта, то він, опираючись на її військо, запросить в кабінет українців на всі портфелі. Устимович запевняв, що й Болбочан, якого він добре знає, теж згодиться на такі умови. (ст. 221) 5.12.18 57. За Винниченком йдуть самі большевики. (ст. 226) 14.12.18 (І ці більшовики – московські підтримували Винниченка протягом всього його життя). Комуністична москва призначила йому пожиттєву партійну пенсію за проведену «плід-

ну» чи підлу роботу в Україні в той трагічний час). (Доповнення ГК 2021 р ) 58. Аби тільки не прийшла сюди зараза большевизму, бо тоді загине Україна у всеросійській совдепії! (ст. 227) 18.12.18 59. Коли підготовча робота дійшла до відповідного ступеня, В. Винниченко і М. Шаповал представили її на обговорення центральних комітетів своїх партій (с-д. с-р.). Обидві інституції принципіально погодилися як з самою ідеєю озброєного повстання, так і з планом ініціаторів, виробленим ними разом з представниками Січових стрільців, полковником Коновальцем, начальником штабу Січових стрільців Мельником, а також представниками залізничників А. Макаренком, генералом Осецьким і др. Маючи за собою піддержку своїх партій, В. Винниченко і М. Шаповал зробили спробу перенести ідею повстання на обговорення всього Національного Союзу. (ст. 229) 21.12.18 60. Настрій у всіх був страшенно пригнічений большевицькою політикою Директорії, яка виявилась в її декларації та опублікованому списку кабінету міністрів. (ст. 233) 24.12.18 61. Українське інтелігентне громадянство теж пригнічене большевизмом уряду Директорії, а головне списком кабінету, який складається майже виключно з політичних шахраїв, або хворих на манію величия. (ст. 235) 25.12.18 62. «Недавно за Петлюрою шел весь народ, а теперь и десяток душ гимназистов не пойдет!» (ст. 237) 01.01.19 63. Директорія, як і Ц. Рада торік, щоб врятуватись від чужих большевиків, намагається сама повести найяскравішу большевицьку політику і вже оголошено, що вся земля без викупу перейде селянам, фабрики і заводи будуть націоналізовані і т. д. Замість того, щоб опертись на дріб-

Історія

14.07.2023 — № 28 (57)

ну буржуазію, яка в Україні самий надійний клас, Директорія, так як і Ц. Рада, хоче спертись на анархічну голоту, яка здатна тільки руйнувати державу, а не будувати. (ст. 239) 08.01.19 64. Болбочан каже, що краще його військо вже перебите, а у большевиків добре організоване і озброєне військо на сході, яким командують досвідчені царські генерали. Очевидно, щоб завойовувати Україну, охоче йдуть з большевиками і генерали. (ст. 240) 09.01.19 65. А Директорія замість того, щоб опиратись на працьовитих селянських хазяїнів і втихомирити хуліганів, сама становиться большевицькою, думаючи цим задовольнити своїх большевиків, яких вважає за революційний народ. Але вона помиляється, як і минулого року Ц. Рада. Хазяїни не піддержуть її, бо вони тероризовані хуліганами, яких підтримує уряд, а хулігани пристануть до большевиків і примусять Директорію тікати, що я й предрікав Винниченкові, коли він задумав повстання проти гетьмана. Але горе в тім, що Винниченко, як спеціаліст по втіканню, втече собі, а українську інтелігенцію большевики перестріляють. (ст. 243) 14.01.19 66. Одним словом, почалась еміграція укр. інтелігенції за кордон, яка боїться бути розстріляною большевиками. Якби ці большевики були свої, то, певне, не емігрувало б стільки народу, а московських большевиків всі бояться, бо вони розстрілюватимуть не тільки буржуїв, а й українських діячів, обвинувачуючи їх в буржуазності. (ст. 244) 28.01.19 67. Народ наш, після чотирьохлітнього досвіду нарешті переконався, що на Україні повинна бути тільки своя українська влада, бо всяка чужа – чи комуністична, чи чорносотенна, тільки плюндрує й грабує його. До цієї свідомості довели його самі ж оті московські окупанти, з якими він тепер і бореться так героїчно (отаманщина). Але боротьба та провадиться неорганізовано, непляномірно й несистематично, і її доконче необхідно організувати, одухотворити, щоб підняти всенародне повстання і, вигнавши большевиків, збудувати свою державу. (ст. 247) квітень 1921 року 68. Тут, на еміграції, наші люде розбіглись думками, в них нема та-

кого одностайного захоплення однією думкою, одним поривом, одним гаслом, як у народу на Україні, а тому й нема такої особи, на якій спинилися б очі. Тут люде поділились на гуртки, на групи і замість того, щоб збільшувати книжковий запас, цей культурний капітал для України, всю свою енергію, папір та гроші витрачають на гризню між собою, на полеміку-лайку в своїх органах, нікому на Україні не потрібних, а тут тільки скандалізуючих українську націю. Один гурток в своїм органі виступає проти боротьби з московською комуністичною владою і закликає до кооперації з нею. Другий – стоїть за будування своєї комуністичної республіки, яка була б в федеративному зв’язку з такою ж московською і всіх інакомислящих лає….. «по-комуністичному». На чолі цих гуртків стоять, на жаль, наші найчільніші люде – видатний учений-історик М. Грушевський та талановитий белетрист В. Винниченко, які, правда, тепер вже не мають того політичного значіння, що ще недавно мали, бо як державні мужі не виправдали тих надій, що покладало на них громадянство. Їхнє абстрактне теоретизування після всяких манівців завело їх на стежку кооперації з московськими комуністами, яка йде врозріз з широким шляхом національної самоохорони, по якому інстинктивно пішов наш народ, а тому обидва вони й втеряли свою таку голосну ще недавно популярність серед мас на Україні. Перший з них, хоч і учений-історик, не зрозумів нашого історичного моменту і перемудрував, переполітикував, ставши на чолі по суті великоруської есерівської партії і мусив вийти в тираж ще разом з есерівською Центральною Радою і зможе повернути своє політичне значіння хіба тільки з «евентувальним» відродженням тої Ц. Ради. Винниченко, не реальний політик, зійшов з політичного кону і зможе вернутися на перше місце тільки тоді, коли Україна стане дійсно «Українською Комуністичною Республікою»… (ст. 248) квітень 1921 року 69. Галичане, розчарувавшись в державнотворчих здібностях наддніпрянців і загубивши всяку надію на можливість разом з ними збудувати Соборну Українську Державу, тепер за малим не всі прагнуть з’єднання з Росією, в надії, що вона їх врятує від Польщі. (ст. 248) квітень 1921 року 70. Був час, коли галичане, пішовши разом з Скоропадським, допомогли б йому збудувати дійсно Українську Державу, але вони воліли піти з наддніпрянськими соціалістами і розвалити ту, хоч напівукраїнську державу, яка згодом вирвала б їх з польського ярма. Тепер, намагаючись вирватися з того ярма, галицькі політики в розпуці кидаються на всі боки: пробують увійти в контакти й з Маклаковим, Гірсом, Струве і з Денікіним та замов-

ляють наддніпрянців приставати на федерацію з росією, яка, мовляв, вже не буде такою, як була царська. Але ми вже бачили й царську, і росію Керенського, і большевицьку і знаємо, що москалі всі однакові централісти-імперіалісти, як і поляки. Очевидно, що й з цих федералістичних кіл нема чого сподіватися визволителя і будівничого Української Держави. (ст. 249) квітень 1921 року 71. Тільки Хлібороби-державники, на чолі з В. Липинським, твердо й виразно стали на точці погляду, що Українську Державу може збудувати, й оборонити від сусід тільки «дідичний» Гетьман-Монарх. До дуже логічних та переконуючих аргументів В. Липинського, («Хліборобська Україна І-ІV»), одного з найліпших знавців гетьмансько-козацького періоду нашої історії, можна хіба додати тільки те, що справді, не можна збудувати й оборонити держави з республіканською формою там, де нема своєї національної буржуазії й майже нема інтелігенції і де 80% людності не може прочитати навіть виборчих списків; республіканська форма тепер вимагає більшого культурного рівня народу, ніж тепер на Україні чи взагалі в бувшій росії, крім хіба Фінляндії та Прибалтики. (ст. 249) квітень 1921 року 72. Але не можна відкидати самої ідеї Гетьмана-Монарха, яка тепер, як кажуть приїжджі з України люде різних світоглядів, набирає все більше й більше популярності. Народ на Україні, що за цих чотири роки бачив та перетерпів всякі влади та всяке безладдя, прагнучи ладу, при якому можна було б жити, не рискуючи кожної хвилини своїм життям, спокійно орати-сіяти, інтуїтивно приходить до думки, що йому треба «тата», «хазяїна», «царя», «хоч палиці з надітою короною», хоч «гетьмана, за якого хоч і били шомполами, та не розстрілювали», тобто до тієї ж думки, яку так блискучо обґрунтував історик В. Липинський. (ст. 250) квітень 1921 року 73. Дійсно, як слушно доводить Липинський, тепер тільки монарх зможе дати бажаний спокій, тільки монарх зможе збудувати українську державу та оборонити її від сусід, а тому треба спішити поставити свого монарха в своїй державі, поки ще не настав всеросійський цар, до якого неминуємо врешті приведе централістично-самодержавна комуністична влада, бо тоді Україна з московського комуністичного ярма знов попаде в московське царське. (ст. 250) квітень 1921 року 74 Державний устрій нашої країни повинно будувати не на парламентаризмі та централізмі, а на федерації окремих земель, округів чи губерній, тобто на широкім самоурядованії, але не на цензовім дореволюційнім земстві і не на пролетарський совєтах, а на земствах-радах, вибраних тільки в першій інстанції по загальному демо-

кратичному виробничому праву, але не по виборчих списках, а з місцевих людей, відомих кожному в своїй околиці. Делегати цієї першої земельної одиниці вибирають гласних до повітової Ради, а ті – вибирають послів до губернської Ради, що разом з тим будуть послами і до Центральної Державної Ради, чи Сойму, перед яким повинно бути відповідальне міністерство. (ст. 253) квітень 1921 року 75 А земельну реформу треба улаштувати на скасування латифундій, бо вони не вигідні для держави, процентово даючи менше продуктів, як середні господарства, та на встановленню максимуму землеволодіння, в розмірах, признаних агрономічною наукою найпродуктивнішими в даній місцевості. (ст. 254) квітень 1921 року 76 А згодом, коли держава наша одіб’ється від москви, устоїться, окріпне під монархом і коли весь народ навчиться читати виборчі списки, як по інших державах, привчиться за конституційної монархії, як наприклад в Англії, до виборчого права, призвичається до громадського самоврядування, тоді внуки наші чи правнуки, може, й схотять подумати і за Українську Народну Республіку, а нам поки що треба подбати за монархію, без якої ми не матимем своєї держави і не об’єднаємо всіх українських земель в Соборну Україну. (ст. 255) квітень 1921 року 77. Дивуюсь завжди я селянам, як вони, живучи в тісноті і в невеликих достатках, так легко ще тісніше стискаються, пускаючи до себе в хату зовсім сторонніх людей, і як охоче вони діляться тим, що є в хаті, з незнайомими людьми. Переночували ми на славу! Нагодували нас і звечора, і вранці. Правда, ми за їжу платили немало, на наші гроші, але це ніякого враження не справило на господарів. Вони грошам значення не надавали. (ст. 344) квітень 1921 року 78. – Скажіть, будь ласка, як ви думаєте, чи Петлюра насправді любить Україну, чи він просто собі якийсь авантюрист? Трохи заделікатне було питання, щоб йому відразу відповісти. Подумавши хвилину, я йому кажу: • На таке питання мені тяжко відповісти. От якби ви запитали мене, чи любить Петлюру Україна, то на це можна б легше знайти відповідь….. • Ну, добре, а як ви думаєте про це? • На це скажу вам, що Україна Петлюри, видно, не любить! • А чому ви так думаєте? • Ну, якби Україна любила Петлюру, то сидів би він, певно, тут, у Києві, а не тинявся б десь на заході, а де саме, то ні я, мабуть, ви не знаємо! Та, певно, й вас би тут не було…. (ст. 380) квітень 1921 року Матеріал надано Григорієм Князюком.

Спорт

Михайло Яровенко, Київ, «Сурма»

surma.com.ua

№ 28 (57) — 14.07.2023

Еліна Світоліна – найуспішніша спортсменка в історії українського тенісу. І трохи про спорт в цілому

хочу почати цей матеріал з невеличких роздумів. Зараз ми говоритимемо про визначні здобутки української спортсменки на міжнародній арені. Це є однією з ланок того, як сприймають нас у світі і як будується наш імідж. Спорт завжди був невід’ємною частиною авторитету країни й усі це розуміють. Чи дійсно усі? Поки ми радіємо за наш футбол та теніс, у інших видах спорту (будемо чесними, менш прибуткових) представники нашої країни вимушені відмовлятися від змагань, де беруть участь «спортсмени» з росії та білорусі, згідно з розпорядженням нашого Міністерства молоді та спорту. Люди, які усе своє життя йшли до того, щоб представляти свою країну у світі та перемагати, не зможуть це зробити. На цьому етапі наших роздумів можна сказати, що це правильно і навіть кваліфікаційні стадії, де присутні «спортсмени» зі згаданих вище країн, мають уникатися представниками нашої держави. Правильно? Можливо, але є одне «але». У цей час українська збірна з футболу грає в одній кваліфікації до Чемпіонату Європи з командою Білорусі (хоч за регламентом і не зможе зіграти очний поєдинок), а представники тенісу спокійно грають з росіянами та білорусами одне проти одного. Чи винні у цьому спортсмени? Ні. Єдина провина тут лежить на нашому спортивному відомстві, яке, по-перше, не змогло задіяти увесь свій дипломатичний хист, якщо він у них є, і переконати спортивні федерації не допускати представників терористів до змагань, а по-друге, не змогли відмовити «жирним» видам спорту, де крутяться великі гроші, у той час, коли інші вимушені змінювати громадянство, щоб потрапити до заявок

змагань. У ситуації, коли країна втрачає цвіт нації на фронті та в еміграції, це є злочинним та лицемірним рішенням. Чи зміниться щось? Питання риторичне… А тепер про хороше. «Зараз я просто кажу собі, що кількість років попереду, які ще в мене залишаються, вона менша за ту, яка вже в минулому. Я повинна взяти і зробити це, у мене більше немає часу для програшів. Я не знаю, скільки ще років буду грати. Тому я намагаюся говорити собі, що маю бути рішучою. Сьогодні, поки я йшла на Центральний корт, на своєму шляху я побачила стільки історії. Ти розумієш, що тренуєшся саме задля цього. Я говорила, що потрібно вийти і діяти рішуче, потрібно віддати всі сили. Це мені справді допомогло і ще теж трохи заспокоїло». Саме так прокоментувала Еліна Світоліна свою перемогу над першою ракеткою світу Ігою Свьонтек у чвертьфіналі найпрестижнішого тенісного турніру Вімблдон. Спортсменки у важкому тригодинному поєдинку обмінялися перемогами у двох перших партіях (7:5, 6:7), а у вирішальній сильнішою виявилася Світоліна, впев-

нено вигравши з рахунком 6:2. Для Один із виступів Світоліної, якій було Еліни це дев’ятий виступ в основній на той момент 12 років, побачив харсітці Вімблдону. Вона вдруге у кар’єрі ківський бізнесмен Юрій Сапронов. зіграє у 1/2 фіналу турніру у Лондоні. Він став її спонсором і оплачував треЦікаво, що нинішній турнір україн- нування, щоб підготувати юну спортсська спортсменка розпочала з пере- менку до міжнародних змагань. Щоб моги над однією з найкращих пред- вона могла повноцінно тренуватися, ставниць цього виду спорту. У пер- у 2007 році її сім’я переїхала з Одеси шому колі Світоліна зустрічалася із до Харкова. легендарною американкою Вінус ВіУ ті ж 12 років юна спортсменка льямс, яка вигравала цей турнір п’ять увірвалася в десятку найкращих діразів. Цікаво, що раніше, відповідаю- тей-тенісистів Європи, а батькам і тречи на питання про найкращий матч нерам стало зрозуміло, що вони вироу кар’єрі, українка згадувала перемо- щують майбутню зірку. гу над зірковою сестрою Вінус – СереВідтоді життя Еліни підпорядконою Вільямс у 2016 році. ване спортові – тренування, турніри, Напередодні Світоліна переграла навчання в тенісній академії Жустін в 1/8 фіналу білоруску Вікторію Аза- Енен, вихід у професійний тур. І багато ренко – і після перемоги відмовилася роботи. Її перший тренер Андрій Лупотиснути тій руку на знак протесту ценко добре запам’ятав, як Світоліна проти російського вторгнення в Укра- залишалася на корті після тренувань, їну. Цікаво, що Світоліна не очікува- відпрацьовуючи монотонні вправи бала, що зайде на Вімблдоні так дале- гато годин поспіль. «Я була дуже моко. Їй навіть довелося продати квитки тивована, батьки теж, і це стало фунна концерт британського виконавця даментом для моєї кар’єри взагалі», Гаррі Стайлза у Відні, який відбувся – розповідала вона Forbes. в неділю, оскільки цього дня вона маНа Олімпіаді-2020 у Токіо Світоліла грати з Азаренко. на виграла «бронзу», завоювавши для Утім, феєричний шлях на цьогоріч- України першу медаль в історії тенісному турнірі для Еліни Світоліної все них олімпійських турнірів. Загалом у ж завершився. Вона зазнала поразки її активі 17 індивідуальних нагород. у півфіналі Вімблдону-2023. УкраїнІ якщо вже розмова зайшла за цьока зустрічалася з 42-ю ракеткою сві- горічний Вімблдон, варто нагадати, ту Маркетою Вондроушовою з Чехії та що Світоліна не єдина, хто показує програла у двох сетах– 3:6, 3:6. прекрасні результати у нинішньому Сильно засмучуватися не варто, розіграші. Так, українська тенісистуспішний виступ на Вімблдоні зробить ка Людмила Кіченок вийшла у фінал Світоліну першою ракеткою України турніру у змішаному розряді на Вімбвперше після повернення – у рейтин- лдоні-2023. Українка в парі з Мате Пагу WTA вона займе 27 місце. вічем із Хорватії у півфіналі обіграла Світоліна – перша в історії укра- британців Джонні О’Мару та Олівію їнська тенісистка, якій вдалося діста- Ніколлз. Трисетовий поєдинок тритися до третього рядка світового рей- вав майже дві години. У вирішальнотингу WTA. Цю позицію вона посіда- му матчі міксту суперниками Кіченок ла у 2017 і 2019 роках. та Павіча будуть Йоран Фліген із БельТенісистка народилася в Одесі у гії та Сюй Іфань із Китаю. 1994 році. Її батьки і брат – спортсмеХотілося б побажати успіху нашим ни. Батько займався боротьбою, мати тенісисткам, адже настільки гучні пе– майстер спорту з веслування, а брат ремоги вчергове не дають забувати про з дев’яти років займався тенісом. Са- Україну. Спорт – це теж у якомусь сенсі ма Еліна почала займатися тенісом дипломатія. І поки міністерства її проз чотирьох років – слідом за братом. грають, наші спортсмени – навпаки.

14.07.2023 — № 28 (57)

ǝǒǗǘǍǙǍ Ǐ ǐǍǔǒǟǄ Ukrainian Restaurant

ǟǍ ǚǍ

773-818-7712

uausamedia@gmail.com g o" w w ¯®¢Å²¼ ±¢®Æ ¤ Å §°®¡Å²¼ ´®²® ²¥«¥´® ² ¤Å¸«Å²¼ § ¯®¢¥³ ² ¡«¨·ª³ ¬ H PDLO XDXVDPHGLD#JPDLO FRP ¡® ²¥«¥´® Ð Å±«¿ ²®£® ¿ª ¬¨ ®²°¨¬ Ã¬® § ¯®¢¥³ ´®°¬³ ¬¨ §¢Ó¿¦¥¬®±¿ § ¬¨ ² ¢¨¸«¥¬® ¥®¡µÅ¤³ ´®°¬³ ¤«¿ ®¯« ²¨ § ¯Å¤¯¨±ª³ BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB ®¬¥°Å¢ BBBBB ®¬¥°Å¢ BBBBB ®¬¥°Å¢ BBBBBB 1$0( BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB $''5(66 BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB 3+21( BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB (0$,/ BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB 3$<0(17 Ð 3OHDVH FKHFN RQH &$6+ BBBBBBB &$5' BBBBBBBB &+(&. BBBBBBBB =(//2 BBBBBBBB BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB

ĂࢡॻघđĜėૉ ñęࣗĥėĘ

ǞǷȃȅȇȅǽǼȄȝ ȆȇȅǻȊȁȉǿ ‫ࣗॻࢡݦ‬ĜėĘė ŐƐ Ѵ0 Ŝ ƑƔ ĦĠ.) Ŋ õ ĘࢡॻĠफ़ğęࣗĭĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺŪѶĺƖƔ Ŋ õ ࣄėॻफ़ě Ġࢡ ĘࢡॻĠफ़ğęࣗĭĺĺĺĺĺĺĺŪѶĺƖƔ Ŋ õ ě'Įࣄफ़ěĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺŪѶĺƖƔ Ŋ õ Ęࢡğ২ࣄĠफ़ĭĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺŪѶĺƖƔ Ŋ õ Ęࢡğ২ࣄĠफ़ĭ घ ĒॻėďࢡěėĺĺĺĺĺĺĺĺĺŪѶĺƖƔ Ŋ õ ࣄफ़ęࣗĜėě ࣄėॻफ़ěĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺŪѶĺƖƔ Ŋ õ đėĦĜࣗĭĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺŪѶĺƖƔ üࣗęĪěࣗĜघ ŐƐ Ѵ0 Ŝ ƒƔ ĦĠ.) - ࣄđėĜėĜࢡĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺŪƖĺƑƔ - Ę২ॻĮĠėĜࢡĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺŪѶĺƖƔ - ĠࣗęĮĠėĜࢡĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺĺŪƐƏĺƕƔ

773-286-8855 6354 W. Irving Pk. Rd. Chicago, IL 60634

42 Здоров’я

surma.com.ua

№ 28 (57) — 14.07.2023

Стрес і маса тіла Віктор Мандзяк, Львів «Сурма»

ристина стояла на зупинці та чекала двадцять першу маршрутку, яка звично її доставляла додому, до спиногризів і чоловіка-нероби. Накрапав липневий рясний, але дрібний дощ. Юрба людей збилась докупи, ховаючись від вологи під скупим накриттям. Христина стояла осторонь і ніби не помічала непогоду. Крапельки вологи скапували з кінчика її орлиного носа і розбивались об порізане часом асфальтоване покриття. Її, відповідального працівника, вишвирнули з роботи, як використаний презерватив. Христина стояла нерухомо, дивлячись в нікуди. Здавалось, земля йде з-під ніг. Біль, страх, обурення і кривда – коктейль емоцій, яким було охоплене все її єство... На масу тіла стрес може мати кардинально різний вплив. Переживаючи якусь неприємну чи просто стресову подію у своєму житті, ти можеш почати з більшою силою давити на підлогу на своїй кухні – набрати зайві кеге, а можеш й, не хотячи, скинути пару кілограмів. Цікаво, що повні

поправляються, а худі ще більше висихають. От чи є в житті справедливість, підписнику? Що ж там в організмі таке виробляється, коли нас виганяють з роботи, що змушує масу тіла мінятися? Прошу вітати в нашій статті бурхливими оплесками кортизол. Виділення цього глюкокортикоїду корою наднирників у відповідь на неприємні чинники зовнішнього середовища – нормальна біологія. Але як цей гормон може змінювати масу тіла? Кортизол впливає на нашу поведінку, а саме на те, що і скільки ми їмо. Якщо ми почнемо ритись в фізіології, то побачимо, що при стресі апетит має знижуватись, як рівень згущеного молока в металевій банці

після гречаної дієти. Стрес – це активація гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі, яка пригнічує травні процеси. А кортизол – кінцева ланка цієї осі – знижує рівень гормону голоду нейропептиду Y в мозку. Окрім того, кортизол може посилювати ліполіз (розщеплення жирової тканини), але тільки підшкірної, у вісцеральній жировій тканині під дією кортизолу ліполіз навпаки інгібується. Тож якщо ви хочете мати велике округле пузо, стресуйте, беріть близько до серця найдрібніші неприємності, які з вами трапляються. Шкодуйте про минулі промахи, прогнозуйте жахливе майбутнє – тримайте кортизол на високому рівні. Ми бачимо, що стрес пригнічує апетит. Але як тоді в дослідженнях беруться люди, які набирають зайву вагу при тривожних переживаннях? Вчені зауважили, що безшерстому примату, якого жорстоке і несправедливе життя ввігнало в стрес, вкрай важко дотримуватись здорового харчування – контроль харчової поведінки погіршується. Думаю, кожен чув фразу «заїсти стрес». Так от, це правда. Тортики і шоколадки – це наша спроба втечі від негативних емоцій, адже огірком ніхто стрес заїдати не буде, кайф не той. Наша гедоністична природа вимагає калорій, багато калорій. РЕЗЮМЕ Хронічний стрес може як збільшувати масу тіла, так і зменшувати. Все залежить від того, чи маєш ти негативну звичку заїдати стрес. Якщо маєш, моя порада: відволікай себе від негативних емоцій більш конструктивною діяльністю, наприклад, фізкультурою. І пам’ятай, всі події, які відбуваються в нашому житті нейтральні по своїй суті, негативними чи позитивними їх робить наше сприйняття. То не я сказав, а Епіктет. Завжди твій Віктор Мандзяк – той, що попри усвідомлення обмеженості власних когнітивних можливостей, силкується пізнати цей світ. У ЧИЇХ РУКАХ ТВОЄ ЩАСТЯ? Людиною керують ідеї, якими наповнений її мозок. Якщо в довірли-

вий дитячий мозочок було напхано купу «народної мудрості» у вигляді прикмет, забобонів, гороскопів і подібного лайна, то жити буде тяжко. І от чому… Мозок завжди вишукує підтвердження нашим переконанням. Якщо я вичитаю в газеті, що водоліям поталанить цього тижня, я обов’язково знайду підтвердження пророцтву, бо навіть з найбезнадійнішим лузером за 168 годин мусить відбутись щось хороше. Як мінімум голуб випорожниться на праве плече – чим не везіння? До грошей же, ні? Ми ходимо до бабки, нам гадають на кавовій гущі, ворожать на гівні, і все справджується, бо мозок шукає підтвердження. І знаходить. І з кожним таким знайденим «підтвердженням» мислення людини стає все більш містичним. Ох, ця ізотерика! І то ше не всьо… Мозок – орган, який не призначений для розуміння суті речей. Завдання тисячатрьохсотграмового желе – знаходити оптимальні шляхи розв’язання проблем виживання та репродукції, та й навіть з цим він часто справляється на три з мінусом. В мозку є купа хиб та когнітивних викривлень. До прикладу, він наївно і бездумно всмоктує з середовища інформацію, яка узгоджується з нашим світоглядом, і вкрай критично налаштований до інформації, яка суперечить нашим поглядам на життя. Якщо сказати дещо спрощено і образно, ми надіваємо на макітру сито, проникне лише для ідей, якими нас нафарширувала культура в час формування нашого світогляду. А тепер скажи мені, підписнику, людина, яка вірить в гороскопи, ходить до гадалки, ділиться грошима з екстрасенсами і тому подібними шарлатанами, відчуває, що її щастя в її руках? А от і ні! А якщо я не відчуваю, що моє щастя в моїх руках, то я буду яким? Правильно, пасивним. А пасивним вдача не всміхається. Фортуна любить сміливих і діяльних. І от сидить біля облупленої хрущовки старічок, рубається в доміно з кєнтами, і жаліється на життя, жінку, політиків, неблагодарних дітей. А все почалось в шість рочків, коли він повірив в гороскопи… Твоє щастя у твоїх руках. Йди з цим переконанням по життю, і ти знаходитимеш йому підтвердження на кожному кроці. «Щастя у твоїх руках» – теж не зовсім правда, але таке «сито на голові» дозволить тобі підкорити то життя, щоб на старості, з порізаним зморшками лицем, ти міг глянути на захід сонця і, всміхаючись, сказати: «Мда, було тяжко, але ж до чого кайфово!». Instagram: viktor_mandziak Facebook: Мандзяк Віктор

14.07.2023 — № 28 (57)

şŝŵŢ ũŝŦŞŰůŪŒ ş şŝŵťŲ ŭŰŧŝŲ ŵŧūŨŝ ũŢšťŴŪūŠū ŪŝşŴŝŪŪż ƶ ƍƋƄƉƋſƈƜƠƉƋ ƐƇƍŽƣƊƎƙƇƋƛ ƉƋſƋƛ

ũť ŠūůŰŒũū ŮŬŢųŔŝŨŔŮůŔş 4,0)&3831-78 ƶ ƎƌƂƓƢŽƈƢƎƏ Ƅ ſƄƜƏƏƜ ƇƍƋſƢ )/+ 8)',2-'-%2 ƶ ƑƐƊƇƓƢƋƊŽƈƙƊŽ ƁƢŽƀƊƋƎƏƅƇŽ ŢŧŠ ,)13(-%0=7-7 8)',2-'-%2 ƶ ƎƌƂƓƢŽƈƢƎƏ ƁƈƜ ƍƋžƋƏƅ ƊŽ ŽƌŽƍŽƏƢ mƕƏƐƔƊŽ ƊƅƍƇŽ| 1)(-'%0 %77-78%28 ƎƂƍƏƅƑƢƇƋſŽƊƅƆ ƉƂƁƅƔƊƅƆ ŽƎƅƎƏƂƊƏ '2% ƶ ƎƂƍƏƅƑƢƇƋſŽƊƅƆ ƌƋƉƢƔƊƅƇ ƉƂƁƎƂƎƏƍƅ

ŞŔŨŹŵŢ Əƅ ŭūŧŔş ũť ŠūůŰŒũū ŮŬŢųŔŝŨŔŮůŔş šŨż ŭūŞūůť ş ũŢšťŴŪŔŦ ŮűŢŭŔ

8YOMIRHSVJ 8VEMRMRK -RWXMXYXI -RG 2 ,EVPIQ 'LMGEKS -PPMRSMW

4 [[[ 88M1IHMGEP7GLSSP GSQ

ŤŝŭŢŒŮůŭūşŝŪŔ ſ -&,)

[[[ MFLI SVK

Літературна сторінка Власта Власенко, ІваноФранківськ, «Сурма»

ШЕЛЕСТИ Ключі на дні

Не бійся. Вітер вистудить страх. Ти вже шкірою чуєш Починається вовчий шлях… Ворохобиться кров. Чує здобич із глибини. Ти місяць вила на місяць, Голод морила холодом, А тепер – гони! Швидше, швидше поки твоя мета Вітром зализує рани уздовж хребта, Поки ця ніч світла тобі така, Шерсть твоя на морозі блискуча, Шкіра твоя гнучка, Не бійся, Бо це не втеча, це просто біг, А той, хто прийшов стріляти, Не знає твоїх доріг.

В мене немає імені, Слухай мене, я – тінь, В мене немає голосу, В мене немає стін… Тричі не мої півні Зрадять не мій Грааль, Я ще зникаю опівдні В довгу горизонталь, Я ще приходжу в північ, Довго мовчу і йду, Довго за мною йони Падають у саду… Довго ще, правда, сниться Схоже щось на любов… Дивна моя жар-птиця, Ніжний мій птахолов... Деколи вітер сердиться, Страшно тоді мені, Але замки - відчинені, Але ключі - на дні, Але багатства роздані, Бідності, звісно, теж… Квітка моя на скелі, Прірва моя без меж. Правила мої, птахи, Випурхнуть із-під вій… Що мені тут боятись, Вітре, коханий мій… Не вий, не шукай мене, чуєш? В тебе важка рука, Бо я вже давно повітря, Я вже давно ріка, В мене немає храму, Як у ангелів - тьми, В мене нема свободи, В мене нема тюрми, В мене немає імені, Тільки ще тепла кров Сіпнеться, коли сниться Схоже щось на любов.

Досвіта на душі тихо як у старих лісах… І ніби живі ходять по ній ангелики в капчурах

surma.com.ua

№ 28 (57) — 14.07.2023

ЗҐАРДИ як по першій траві… А ти слухай безмовність десятим спинним хребцем, бо десь тут зліва чи справа є переправа перед Боже лице… Стає трохи зимно… Ті в капчурах наносили дров… Так файно у серці потріскує… Говорять, чую, що то любов… Зникає межа..У верхньому місті, по нижньому сні обличчя чиєсь сумне пливе у блакитнім човні… і минає мене, ще минає мене… І у тишу як у траву влягається схарапуджена кров… А ті, що в капчуриках, усміхаються… І підкидають дров.

Білому ти вже чорна, чорному - крижана, скрипнули райські двері, Єво, налий вина... Вип’є за тебе, грішну, той, що повзе, до дна, А кому кого жаліти хто його зна, хто зна... Єво, не плач, то голос, голос не твій з ребра, яблука покотились... Єво, тобі пора. Ось тобі, Єво, тіло, перевдягайся, на, там буде трохи зимно… Що ж ти така сумна, що ж ти така, не бійся, все заплатиш сповна, пісня твоя небесна, доля твоя земна. Йде за тобою Місяць, ставить тобі печать, плачуть два серафими, плачуть, але мовчать... З білим - нова дорога, з чорним - стара війна... Сходить за раєм сонце... Єво, налий вина...

А тепер все мені прощається, ніч згортається колачем, може, вперше так засинається заримовано під дощем, давні мрії здуріли й збудуться, підуть ходором дивні сни, ще до півночі перебудуться і забудуться до весни, кожен гріх як горіх розколото і рознесено в пух і прах…

одягнутись чи що у золото, походити у соболях... любо ж дорого в серце глянути, хоч від світа пусте й сліпе, щось там в ньому дається гладити і кошлатиться, і сопе, і тому все йому прощається від Великодня до Різдва... ходить кіт по вікні, змеркається, і збирається на дива...

..І гарно, бо гарно, бо гарно, бо от, розшитий червоним по жовтому код зчитуєш просто, бо знаєш що це… маки стали на пальчики і роздивляються в сонце… І ніжно, бо ніжно, так ніжно, що аж рай тремтить у тобі немов міраж, згадуєш ноти, вгадуєш звуки, а пуп’янки розповилися і хочуть на руки… І дивно, бо тихо, бо чисто, бо ніби засяяли знову поношені німби, ніжність притихла, тонка, полога… і так затишно як і колись у пазусі в Бога…

Десь мороз волочить срібні дзвони зачепив на білу кочергу, як снігур животиком червоним копошиться ранок у снігу, на горі крижується в запічку заспане ще сонце у штанцях і як бубен котиться у річку, і собі валяється снігах, і сміється, й плеще у долоні аж бурульки падають в садок, і тепліють нібито холодні очі у розгублених грушок, і дорога - вигиблена дошка аж скрипить з-під моцної руки, грає ліс як дідова гармошка все мені, та все коломийки, скаче сонце у ліси різьблені, хвалиться собою до снігів... Скільки в Бога музики для мене! Скільки в мене Богови жалів...

Річко, здойми сорочку, річко, тісно воді, коси твої на срібно сповстились на льоді, смутки мої на темно витекли і втекли, а я навіґлі хрестила тих, що мене врекли, а я навічно тікала і поверталась знов, лід ми пішов під шкіру, світ ми на дно пішов… Де ж ви, йорданські води,

де ж ти, блакитний птах, я ж свою душу до нитки низинкою по снігах позашивала чисто і не лишила слід… коні мої червоні крешуть великий лід, води течуть глибокі в мені і по мені, в серці моїм Предтеча світить Його вогні… Ті, що стоять позаду стрінуться в куполах, крига прийде і стане книгою у руках… Знаю щось те, що іншим знати не вольно, ні… Річко, здойми сорочку, стало тепло мені.

На, посріблений ключ... Вийди з себе. Закрий себе. Йди. Швидко йди, щоб не встигла жаліти себе, ні ганьбити свої сліди, ні питати себе де не так, що не так і чи варто було... буде сніг як подрібнене скло розбиватись в твоє житло, і маленьке тепло ще хотітиме так повернутись до тебе, заглядатиме в вікна, блакитні два вікна в півнеба, але ти не відкриєш...А треба? А нащо? Щоб сміялись замерзлі від власного снігу могучі стовпи над твоїм недолугим теплом, над твоєю гарячою кров’ю з твоєї стопи, що летітиме з серця впереміш з подрібненим склом? Тому от... Ця дорога твоя, ця дорога веде до води, де лишили для тебе Ісусові риби свої сліди… На, посріблений ключ... Вийди з себе . Закрий себе. Йди…

Дивися: під ранок трава ненароком сивіє, І в синє повітря входять чесні відтінки правди, Ще теплі листки з-під снігу так просять розради, а жовтень ніяковіє і нащось ховає під листя ще трохи південного вітру, а потім бере свою одіж нехитру, і ти розумієш що так, саме так, зникають важливі для тебе речі : нанімо, велико і чесно, а решта - сторонні речення … і недоречні стають всі слова до одного так тихо і строго дивиться правда, але чомусь в тебе під светром ще теплі листки зніяковіло ворушаться І так безвідмовно просять розради…

Берегиня

14.07.2023 — № 28 (57)

от вам проблемка, знайти такий день 1 ч. л. солі з гіркою буває дуже і дуже складно, а шашли- 1 ч. л. перцю без гірки ку все ще хочеться. На щастя, можна приготувати чудовий соковитий шашКРОК 1 лик у духовці, як на грилі. Зачистьте 1 кг м’яса від плівок і наріжте на квадрати по 3-4 см. ПОРАДИ З ПРИГОТУВАННЯ ШАШЛИКУ В ДУХОВЦІ КРОК 2 Для шашлику найкраще обирати Додайте приблизно по чайній ложошийок, бо в нього є прошарок жиру. ці солі та перцю, гарно перемішайте, Саме це дає бажану соковитість м’я- накрийте кришкою чи плівкою і лису. Також непоганим буде шашлик із шіть маринуватися впродовж 2 годин. вирізки, але в духовці він усе ж буде сухішим, ніж на грилі. КРОК 3 Конкретно в цьому рецепті я виріУвімкніть духовку розігріватися до шив не додавати до м’яса додаткові сма- 200 градусів. На вимочені шпажки наки, щоб перевірити наскільки сокови- низайте десь по 3 шматки м’яса. Візьтим воно буде саме по собі, пригото- міть прямокутну форму для запіканване в такий спосіб. Але маринади для ня, виставте на неї шпажки з м’ясом і шашлика – річ хороша, тому я цілком відправляйте запікатися на 40 хвилин. їх раджу для внесення різноманітності. Перевірте м’ясо на готовність, розріЗамість шампурів я тут використо- завши один шматочок, і, за необхідновую дерев’яні шпажки, однак їх по- сті, допечіть іще впродовж 10 хвилин. ЯК НА ГРИЛІ. СОКОВИТІ ШАШЛИКИ В ДУХОВЦІ трібно обов’язково замочити на 1-2 годині у воді, щоб вони не пригорали. КРОК 4 ВІД ЄВГЕНА КЛОПОТЕНКА Якщо ж вони все одно почнуть пригоПодавайте шашлик із улюбленим рати, обгорніть краї фольгою. соусом, додайте тарілку сезонної зеШашлик. Скільки приємних асо- язику його смак і пробую знайти вільлені та овочів і влаштовуйте собі доціацій в одному слові. Я вже відчуваю ну дату, щоб поїхати кудись на приІНГРЕДІЄНТИ машній пікнік прямо на кухні. аромат диму, буквально розпізнаю на роду і приготувати цю смакоту. Але 1 кг свинячого ошийка Подавайте з улюбленим соусом.

СУРМА ДБАЄ НЕ ЛИШЕ ПРО ДУХОВНУ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ПОЖИВУ ДЛЯ НАШИХ ЧИТАЧІВ, А Й ПРОПОНУЄ СМАЧНІ РЕЦЕПТИ ВІД МАЕСТРО УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ ЄВГЕНА КЛОПОТЕНКА.

Стерилізації банки з помідорами. Томати та овочі ми складаємо в банки та заливаємо гарячим маринадом. По суті, овочі не проходять термічну обробку, тому потрібна стерилізація. Для цього оберіть таку каструлю, в яку вміщується 3 літрова банка і можна залити в неї рідину до половини банки. На дно обов’язкового викладіть рушник, щоб банка в процесі стерилізації не тріснула. Вмикайте середній вогонь, щоб не було великих бульбашок і банка з томатами не перекосилася. ІНГРЕДІЄНТИ На 3 літрову банку: 2 кг середніх томатів 5 зубчиків часнику 10 горошин чорного перцю КЛАСИЧНИЙ РЕЦЕПТ. МАРИНОВАНІ 3 лаврові листи ПОМІДОРИ БЕЗ ОЦТУ 1 л води Можна нескінченно експеримен- Всі пошкодженні та м’яті приберіть, 2 ст. л. солі тувати зі смаком маринованих помі- бо вони перетворяться на кашу в бан- 3 ст. л. цукру дорів – додавати спеції та приправи, ці та зроблять маринад каламутним. ½ ч. л. лимонної кислоти закривати цілими чи розрізати нав- Якщо бажаєте отримати більш насипіл. Але вважаю, що в шафі обов’яз- чений смак, візьміть більше часнику. КРОК 1 кового мають бути баночки за клаСтерилізація банки та кришПомийте 2 кг томатів, приберіть сичним рецептом. Будьте впевнен- ки. На консервацію йде багато сил та обережно хвостики, щоб не порушині, вони всім догодять, тому сміливо часу, звісно хочеться, щоб вона довго ти цілісність. Викладіть в каструлю ставте цю закуску на кожен святко- зберігалася. Саме тому, важливо зна- та залийте холодною водою. Заливий стіл. ти, як стерилізувати банки в домаш- ште на годину. ніх умовах, щоб не мати проблем зі ПОРАДИ здуттям кришок. Одну чи кілька баКРОК 2 Щоб у вас вийшли смачні мари- нок зручно стерилізувати на парі чи в Стерилізуйте банку та металеву новані томати та консервація довго мікрохвильовці, багато – «запікати» кришку на пару. В каструлю налийзберігалася, дотримуйтеся цих порад: в духовці. Кришки теж можна стери- те воду, установіть на неї сито по типу Вибір овочів. Використовуйте лізувати на парі чи скласти в сотей- парової бані. Ставте на вогонь, коли стиглі та м’ясисті сорти томатів се- ник, залити водою прокип’ятити 10 вода закипить, на сито ставте банку реднього розміру. Якнайкраще пі- хвилин. Виймати з рідини лише то- на 10 хвилин. Потім так само зробіть дійде сорт сливка або бичаче серце. ді, коли будете використовувати їх. з кришкою.

КРОК 3 В підготовлену банку додайте 5 очищених зубчиків часнику, 10 горошин чорного перцю та 3 лаврові листи. Закладайте щільно помідори. Щоб вони гарно утрамбовувалися, після кожного шару струшуйте банку. КРОК 4 Зваріть маринад. В каструлю влийте 1 л води, почекайте, поки закипіть та додайте 2 ст. л. солі та 3 ст. л. цукру. Варіть хвилину та помішуйте до розчинення компонентів. Всипте ½ ч. л. лимонної кислоти та теж перемішайте до повного розчинення. Знімайте каструлю з вогню та заливайте маринадом банку з помідорами. Якщо ви добре утрамбували овочі, потрібно буде трішки менше маринаду – приблизно 900 мл. КРОК 5 Ставте банку з томатами стерилізуватися. На дно каструлі викладіть рушник, поставте банку, накрийте її кришкою, налийте воду так, щоб доходила до її половини. Стерилізуйте 15 хвилин після закипання рідини. КРОК 6 Обережно дістаньте банку. Пам’ятайте, що вона гаряча, тому використайте рукавички для духовки чи рушник. Закрийте кришкою та залиште остигати за кімнатної температури. Потім зберігайте до року в прохолодному місці. Смачного! Підготувала Діана Царук. Джерело: https://klopotenko.com/

surma.com.ua

№ 28 (57) — 14.07.2023

14.07.2023 — № 28 (57)

ŬťŦŭŵťřűų ŴųŶŭŰůŭ Ŭ ŧťŽųŨų ũųűŸ ŦŪŬ ũųũťŷůųŧųŜ ųŴŰťŷŭ

ВИКЛИК КУР'ЄРА ЗА НОМЕРОМ ТЕЛЕФОНУ

312-404-1923 дзвінки та смс

Забираємо посилки в Українській околиці БЕЗКОШТОВНО!!!

surma.com.ua

№ 28 (57) — 14.07.2023

4136 United Pkwy Ste A Schiller Park, IL 60176

847-786-5529

TRANSPORTATION WAREHOUSING DISTRIBUTION