"Сурма" – українська незалежна газета. №51-2023

УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА

ВИХОДИТЬ ЩОТИЖНЯ

№ 22 51 | 2 ЧЕРВНЯ 2023 | USA, UKRAINE

Вектор — Україноцентризм. Політичний дайджест новин №4 ▶ стор. 2

Діти народжуються для любові, а не для війни ▶ стор. 4

Next Step Park Ridge ▶ стор. 22 БУДЕМО ВДЯЧНІ ЗА ПІДТРИМКУ РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ «СУРМА» SURMA, 5050 N. Cumberland Ave., Ste 18-S, Norridge, IL 60706, uausamedia@gmail.com

ISSN 2832-4676

2

Політика ⁄ Геополітика

Назар Мухачов, Київ Головний редактор газети «Сурма»

РАКЕТНІ УДАРИ ТА КОНТРУДАРИ равень 2023 року відзначився дуже великою кількістю ракетних ударів по Україні. Ще в кінці квітня британська розвідка прогнозувала те, що кремль буде використовувати свій ракетний потенціал для протидії можливому українському контрнаступу. Попри масований характер московських ударів, українська ППО показує надзвичайну ефективність. До прикладу, Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний повідомляв, що вранці 29 травня російські загарбники випустили на Київ та Київську область 11 ракет «Іскандер-М» і «Іскандер-К», усі їх було знищено захисниками України. Аналогічний 100% результат ЗСУ показали і вночі 1 червня – знищили усі 10 ракет: сім балістичних ракет «Іскандер-М» та три крилаті ракети «Іскандер-К», які росія вночі випустила по Києву. Варто зазначити, що удари 29 травня та 1 червня по Києву наносились із Півночі – з території Білорусі. А самі ракети рухались по балістичній траєкторії. Вночі 1 червня між оголошенням повітряної тривоги та початком вибухів над Києвом пройшло лише 6 хвилин. Проте попри високу ефективність роботи ППО у Києві не обійшлось без жертв. Страшною звісткою стало те, що загинула жінка, яка разом із чоловіком та дитиною бігла до бомбосховища. Але двері бомбосховища були зачиненими. За словами чоловіка Ярослава: «Була тривога, люди бігли в укриття. Укриття просто не відкрили та й все. Люди стукали, дуже довго стукали. І ніхто. Були там жінки, діти і ніхто не відкрив… В той момент прилетіло». Чоловік із дитиною залишились живими. У зв’язку із зачиненими бомбосховищами прокуратура та міський голова Києва Віталій Кличко прозвітували, що ведуться слідчі дії та відкрито кримінальні провадження. Але… Цей випадок є далеко непоодиноким: про зачинені бомбосховища в різних куточках Києва повідомляли десятки, а то й сотні разів. Окремою проблемою є те, що значна частина бомбосховищ за роки Незалежності в шахрайський спосіб опинилась у приватних руках. Причому переважно ці «приватні руки», за абсолютно випадковим збігом обставин, в той чи інший спосіб були пов’язані із владою. Проблема – дуже болюча. Водночас попри те що повномасштабна війна триває вже 16-й місяць, до цього часу ані КМДА, ані прокуратура не розпочали кримінальних розслідувань по факту приватизації бомбосховищ (які не підлягають приватизації в принципі, і зараз під час війни стало зрозуміло чому!) та не розпочали повернення бомбосховищ у муніципальну власність. Ворон ворону око не виклює, своїх чіпати не можна… Проте останній тиждень відзначився ще однією дуже позитивною новиною – Україна перестала лише оборонятись, а почала наносити контрудари. Зокрема, так звані удари по москві.

30 травня БпЛА-камікадзе долетіли до москви: за інформацією мера російської столиці, відомо про 8 ударних машин; в анонімних телеграм-каналах пишуть про 27; у повідомленнях ЗМІ промайнули й усі 30. Частково їх перехопили ракетами; частково БпЛА вдарилися об будівлі (саме вдарилися, бойова части-

Т

surma.com.ua

№ 22 (51) — 02.06.2023

Вектор — Україноцентризм. Політичний дайджест новин №4 на у багатьох не спрацювала, це був саме кінетичний удар); частково впали через вогонь супротивника або тому, що вийшли з ладу. Пропагандисти на московії настільки розгубилися, що одночасно транслювали інформацію про збиття «всіх» восьми безпілотників (розповідають, що 5 збито, 3 посаджено РЕБ) і при цьому показують влучання в будинки. Атаки та удари по території противника є необхідним елементом для майбутньої перемоги. І нехай зараз вони носили радше психологічний характер, проте московські обивателі почали задумуватись над тим, що війна може стати близькою і для їхньої «ніжної шкурки». І одна справа тішитись смертям українців та бомбардуванням міст на відстані, і зовсім інша – відчувати близькість війни… Чи можна бити по території рф західною зброєю? У зв’язку із «утворенням» Білгородської Української Народної Республіки та «ударами» по москві, вчергове постало запитання про можливість використання західної зброї на території московії. Як на мене, то саме формулювання є абсолютно безглуздим: «тут – воюєм, а тут – не воюєм», проте українська влада з самого початку обрала неправильну дипломатичну позицію (цікаво чи випадково?) і навіть не спробувала активізувати той же «Будапештський меморандум». Учергове локомотивом проукраїнської міжнародної політики виступила Велика Британія. Молодший Міністр збройних сил Великої Британії Джеймс Гіппі заявив, що українські війська мають право атакувати військові об'єкти на російській території, використовуючи західну зброю. Зокрема, він сказав, що удари з метою зриву постачання є «цілком легітимними» в умовах війни. Міністр закордонних справ Великої Британії Джеймс Клеверлі, коментуючи удари дронів у москві, заявив, що Україна має законне право захищатися і може «використовувати силу за межами своїх кордонів». Позиція уряду Німеччини полягає в тому, що міжнародне право дозволяє Україні наносити удари по території агресора з метою самооборони. Про це в середу заявив офіційний представник уряду ФРН Штеффен Хебештрайт. Сполучені Штати не схвалюють удари по території росії, зокрема з використанням американської зброї, однак Україна має право самостійно вирішувати, як вести війну з рф. ДУДА: ПУТІН ЩЕ НЕ ПРОГРАВ ВІЙНУ, НЕ ВАРТО СМІЯТИСЯ З ТАНКІВ 1960-Х РОКІВ Президент Польщі Анджей Дуда у розмові з Алмаром Латуром, генеральним директором Dow Jones, видавцем The Wall Street Journal, застеріг від поспішних заяв про програш росії у розв’язаній нею війні проти України. «Сьогодні кажуть, що владімір путін програв війну, а його поразка полягає в тому, що Фінляндія вступила до НАТО, хоча протягом багатьох років фінський народ вагався, чи варто йому відмовлятися від нейтралітету. Пані та панове, владімір путін не програв жодної війни», – заявив президент Польщі. Він висловив сподівання, що путін програє війну. Проте, зазначив Дуда, «наразі ми маємо ситуацію, коли російський каток давить Україну, сотні людей гинуть на фронті щодня, при цьому росіян біль-

ше ніж 100 мільйонів, а українців менше ніж 40 мільйонів». «Вже одна ця різниця показує, хто тут має перевагу. Для росіян людське життя нічого не означає, для українців кожне життя – на вагу золота. Це різні культури. росія – ядерна наддержава, вона має гігантські запаси зброї – і що з того, що ми сміємося з того, що вона вивозить танки з 1960-х років, коли кожен танк важить 50-60 тонн. Якщо він їде, він розчавить, незалежно від того, чи він сучасний», – сказав польський президент. До слів Анджея Дуди варто додати, що навіть старі танки дуже ефективно використовуються для оборони, зокрема будучи вкопаними в землю представляють собою складну мішень та несуть значну загрозу. ЙМОВІРНІСТЬ ВІЙНИ МІЖ РОСІЄЮ І НАТО. «Війна між росією і Північноатлантичним альянсом, яка є найгіршим сценарієм для нас, не є неможливою, вона можлива», – сказав начальник чеського Генштабу Карел Ржехка. Також він зазначив, що збройні сили країни намагаються підготуватися до потенційного інтенсивного конфлікту. Минулого тижня Ржехка заявляв, що майбутній контрнаступ України проти рф не обов’язково переломить ситуацію на полі бою, та закликав готуватись до затяжної війни. Схожі тези висловлював і американський генерал – командувач об’єднаних штабів армії США – Марк Міллі.

9 МІЛЬЯРДІВ ГРИВЕНЬ ЗА КОНТРАКТАМИ МІНОБОРОНИ І НЕ ВИКОНАЛИ ПОСТАВКИ Чергові прояви «мародерства» на ЗСУ не змусили себе довго чекати. Цього разу інформаційний простір сколихнуло повідомлення про виведення за кордон більш ніж 9 мільярдів гривень Міноборони. Гроші було виділено на купівлю зброї, боєприпасів та амуніції. Міноборони під керівництвом мужнього «золотояйцевого» Олексія Резнікова перерахувало кошти трьом державним компаніям – «Укрспецекспорт», його дочірня спеціалізована зовнішньоторговельна фірма «Прогрес» та теж державний «Спецтехноекспорт». Міноборони подало до суду на державні компанії (сюрреалізм якийсь, адже це державні структури в умовах повномасштабної війни!) з вимогою повернення коштів. Більшість договорів, за які судиться військове відомство, були підписані в березні-квітні 2022 року, деякі – влітку і навіть восени. У позовах Міноборони вимагає стягнути зі своїх імпортерів суми, які воно оплатило авансом. І ці суми вражають. Так, наприклад, у травні 2022-го лише за одним контрактом «Прогрес» отримав від держави одразу 1,3 мільярда гривень. І попри те що договір не був виконаний, пізніше цій же компанії знову перераховували гроші наперед! Дані епізоди, як і багато інших, є прямою виною Володимира Зеленського та всього політичного керівництва України, яке в умовах правового режиму воєнного стану має всі важелі для розв'язання та недопущення таких проблем. І мова не повинна йти про судові позови між Міноборони та держпідприємства-

Політика ⁄ Геополітика

02.06.2023 — № 22 (51) ми, а про конкретні кримінальні справи та тюремні терміни для відповідних чиновників. «Чомусь» цього не відбувається, а народ «розводять» поясненнями в стилі «купівлі яєць в кілограмах».

3

ного кар’єрного шляху пан Кіпер встиг побути прокуку Владислава Трубіцина рором міста Києва, заступником генерального пробуло виключено із «зелекурора Віктора Пшонки під час президенства Януконої» фракції у Київраді. А вича і, за абсолютно випадковим збігом обставин» з для того щоб українці не 2019 року – позаштатним радником Андрія Єрмака, засумнівались у профеСТАРІ «МОРДИ» НА НОВИХ ПОСАДАХ колишнього помічника народного депутата від парсійності та патріотизмі Всеволода Князєва, колишнього голову Верховно- тії регіонів та кримінального авторитета (за суміснинайбільшого розвідника го Суду, якого зловили на хабарі розміром 3 мільйо- цтвом, без внесення до трудової книжки) Ельбруса Кирила Буданова, предни доларів, зняли з посади та взяли під варту. Проте Тедеєва. На тлі вищезазначених призначень повною ставник ГУР Андрій ЮсОлег Кіпер дует Єрмак-Татаров не розгубився, а відразу знайшов дрібницею виглядає втеча Владислава Трубіцина. ов зазначив, що відомство достойну заміну Князєву. ВС обрав собі новим голо«Зелений» депутат Київської міської ради Вла- надавало Трубіцину такий лист про сприяння щодо вою Станіслава Кравченка. Для ілюстрації «добро- дислав Трубіцин, якого САП та НАБУ обвинувачують виїзду з країни. При цьому Юсов сказав, що ГУР зрочесності» наведу лише кілька фактів. За інформаці- у хабарництві й який двічі не з’явився на засідання било це на прохання іншої структури, водночас відєю журналістки Наталії Соколенко, суддя Кравчен- Вищого антикорупційного суду, 13 травня 2023 року мовившись її назвати. Смію припустити, що заступко в рамках передвиборної кампанії серед суддів ВС виїхав за кордон у напрямку Польщі за дозволом го- ником керівника неназваної структури є пан Татаров. пообіцяв в обмін на го- лови Державної прикордонної служби Сергія ДейнеОднозначний висновок напрошується сам собою лоси службові квартири. ки на підставі листа від очільника Головного управ- – для дискредитації найбільших патріотів України Але це дрібниця, по- ління розвідки Кирила Буданова. кремль використовує московське ІПСО із страшною рівняно із наступним Очільник ГУР звернувся до керівника Державної силою. фактом. 2003 року Ста- прикордонної служби із проханням посприяти «безРінат Леонідович Ахметов – ще один «видатний ніслав Кравченко разом перешкодному перетину кордону» для виїзду у за- український меценат» – під час війни купив яхту, варіз ще одним суддею Сер- кордонне відрядження з 28 січня до 25 травня 2023 тість 500 мільйонів доларів. Проте він не врахував, гієм Слиньком, відпу- року п’ятьом особам. що її обслуговування коштує 50 мільйонів на рік. В Владислав Трубіцин стив з-під варти вбивцю 11 жовтня 2022 року НАБУ і САП скерували до су- зв’язку з вищезазначеною проблемою Денис Шмижурналіста Гонгадзе генерала Пукача. Після цього ду справу за обвинуваченням Трубіцина і ще п’ятьох галь – колишній топ-менеджер Ріната Леонідовича, Пукач зміг втекти. Органи правопорядку знайшли осіб в одержанні 1,39 млн грн неправомірної вигоди за а нині – прем’єр-міністр України – провів екстренйого аж у 2009 році. сприяння в організації роздрібної торгівлі у столиці. не засідання. Міністр енергетики Герман ГалущенДо слова, суддя Сергій Слинько також переміг на Серед основних доказів сторони обвинувачення ко у терміновому порядку вніс постанову про підвиконкурсі до нового Верховного Суду. «Яких тобі ще – записи розмов Трубіцина і його найближчого ото- щення тарифу на електроенергію для населення з 1 рихворм не вистачає?» – з роздратуванням запиту- чення, а також його перемовини з бізнесменом, який червня до 2,64 грн/кВт-год. – її схвалили. вав колись один «видатний патріот». і звернувся до НАБУ. На записах та в матеріалах спраГалущенко пояснив, що таке рішення спричиниЗважаючи на таку роль Кравченка та Слинька у ви також згадується прізвище заступника керівника ли руйнування і пошкодження енергетичної інфракримінальній справі щодо вбивства Георгія Гонгадзе, Офісу президента Олега Татарова. структури внаслідок російських авіаударів. Щоправцілком можливо, що консультантом дуету Єрмак-Та«Курує всі питання Татаров, бо він (Трубіцин – да, чомусь він сором’язливо промовчав, що відбудотаров виступав Віктор Пінчук, зять Леоніда Кучми. ред.) раз на тиждень до нього типу їздить на повний ва пошкоджених енергетичних об’єктів переважно 30 травня відбулось наступне «цікаве» призна- звіт…», – говорив на записах помічник депутата, який відбувається коштом державного бюджету, тоді, як чення. Президент Володимир Зеленський призна- також є обвинуваченим у справі. основну частину коштів від підвищення тарифу отчив головою Одеської Військової Адміністрації щиПроте щоб українці не дай Боже в зв’язку з усіма римає ДТЕК Ахметова. Але хіба це проблема для тарого і відданого професіонала своєї справи – Олега вищезазначеними подіями не засумнівались у патрі- кої багатої держави, як Україна, в умовах повномасшКіпера. Протягом свого нелегкого і високопатріотич- отизмі Зеленського та його «Слуг», в травні 2023 ро- табної війни, еге ж?

ПЕРЕКАЗ ГРОШЕЙ В УКРАЇНУ ТА БУДЬ-ЯКІ ІНШІ КРАЇНИ СВІТУ

ГЕНЕРАЛЬНЕ КОНСУЛЬСТВО УКРАЇНИ В ЧИКАГО Запис на прийом онлайн, за посиланням: www.chicago.mfa.gov.ua

ЦІНИ ЗА ПЕРЕКАЗ ГРОШЕЙ В УКРАЇНУ

ljǠǙǑ

džǜǘǑǟǑ

ГРАФІК ПРИЙОМУ ГРОМАДЯН: понеділок, середа, п’ятниця (09:00-13:00) та (15:00-17:00) вівторок, четвер (09:00-13:00)

Пропозиції та скарги про роботу консульства: www.mfa.gov.ua/gromadskosti/elektronne-zvernennya

НАШІ ЛОКАЦІЇ: 1 &80%(5/$1' $9( 1255,'*( ,/ NjǪǩ ƾȂǞǮ $0 30 Ǎǯǝ ljǡǠ $0 30

1 5DQG 5G 3DODWLQH ,/ NjǪǩ ƾȂǞǮ $0 30 Ǎǯǝ ljǡǠ $0 30

773-600-2727 • www.dolynka.com

10 East Huron St., Chicago, IL 60611 запис на прийом: 312-888-2263, 312-888-2277 голосовий автовідповідач: 312-642-4388 факс: 312-642-4385, e-mail: gc_usc@mfa.gov.ua телефон в разі загрози життю чи загибелі громадян України: 312-536-9418

4

Війна ⁄ Суспільство Діана Царук, Київ Заступник головного редактора газети «Сурма»

surma.com.ua

№ 22 (51) — 02.06.2023

Діти народжуються для любові, а не для війни

1

червня – Міжнародний день захисту дітей, або ж International Day for Protection of Children. В історію заснування цього дня ми не занурюватимемося, а радше поспілкуємося про його інтерпретацію для нинішньої України, чиї діти гинуть під російськими обстрілами, зазнають знущань від російських окупантів, депортуються російськими нелюдами, викрадаються та розстрілюються рашистами. Коли я була дитиною, а по моїх відчуттях це було не так давно, хоча понад 10 добрячих років минуло, 1 червня – це був день, коли у перший день шкільного літнього табору нас везли у центр міста, щоб пригостити безкоштовним морозивом; або ж як я зі своїм танцювальним колективом проводили благодійний концерт на підтримку дітей-сиріт або ж дітей із обмеженими фізичними можливостями. Попри проблеми, які покликаний висвітлювати День захисту дітей, ця дата була про добро, про благодійність, про демонстрацію турботи та піклування про тих, до кого доля виявилася менш ласкавою. Наразі ж доводиться розповідати про жорстокі, часом незбагненні для здорової психіки речі, які кояться з дітьми в Україні. Тож коли, як не сьогодні присвятити сторінки «Сурми» тим, кого потрібно захищати, за кого й борються наші воїни. Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну мільйони дітей покинули рідні домівки. Утім не всіх вивезли батьки. Когось від них викрали окупанти. Цей масштабний злочин неможливо залишити поза увагою. За словами радниці-уповноваженої президента з прав дитини Дар’ї Герасимчук, росіяни мають щонайменше п’ять сценаріїв депортації українських дітей, а саме: • спершу вбивають батьків і потім забирають дітей; • розлучають дітей з батьками під час фільтраційних заходів; • вивозять із закладів інституційного догляду; • вилучають із біологічних родин шляхом позбавлення батьків під вигаданими приводами батьківських прав; • змушують батьків підписати «папірець» щодо дозволу вивезти в «оздоровчі» табори, звідки дітей уже не повертають додому. Наразі Україні відомий ще один сценарій викрадення дітей з тимчасово окупованих територій: росіяни проводять медичні огляди дітей, після чого у здорових малюків з’являються діагнози, і батьків змушують нада-

ти згоду на їхнє вивезення на так зване лікування чи реабілітацію до росії. Герасимчук додала, що наразі Україна встановила імена 19 484 депортованих росіянами дітей, однак ворог комунікує про нібито 744 тис. українських дітей, яких росія, як це цинічно називають окупанти, «евакуювала». За її словами, ні Україна, ні третя країна або міжнародна організація не мають списку імен цих «евакуйованих», а фактично викрадених, 744 тис. дітей. «Ми не довіряємо цій цифрі, вважаємо її перебільшеною. За нашими підрахунками, росіяни могли викрасти 230 тис. українських дітей – саме стільки приблизно перебували на тимчасово окупованих територіях, де закріпилися на той чи інший період російські військові», – додала уповноважена. Депортації та примусові переміщення відбуваються під час усіх воєн, але такого масового злочину, який росіяни здійснюють в Україні, світ ще не бачив. Звісно, що першочергова мета рашистів – знищити українців як націю. І найдієвіший спосіб – позбавити Україну майбутнього, яким є наші діти. Хвилі депортації дітей не припинятимуться, поки ворог не буде знищений і не покине Українську Землю. До речі, 31 травня в Україні відкрили Центр захисту прав дитини, який протидіятиме злочинам росії проти українських дітей. Він працюватиме за планом дій Bring Kids Back UA, який об’єднає зусилля України, гро-

мадських організацій та небайдужих громадян для повернення на батьківщину всіх депортованих українських дітей. План складається з кількох блоків: • повернення депортованих росією українських дітей; • розвиток сімейних форм виховання; • реінтеграція дітей, повернутих з рф, організація їхньої соціалізації та освітні ініціативи; • порятунок та захист дітей України; • фіксація злочинів та притягнення рф до відповідальності; • міжпарламентська взаємодія; • комунікація та громадські заходи й розвиток інфраструктури домашнього виховання. Серед хорошого: за інформацією омбудсмена Дмитра Лубінця, станом на сьогодні вдалося повернути 371 українську дитину. Але це лише краплина в морі. Повернімося до того, про що має кричати увесь світ. Лише за офіційною та підтвердженою інформацією, росія з початку повномасштабної війни вбила щонайменше 483 дитини в Україні, ще майже тисячу українських дітей загарбницька армія скалічила. Лише погортати стрічки із заголовками новинних видань… Щотижня вони рясніють інформацією про загибель маленьких українців: «Росіяни вбили 5-річну дитину на Херсонщині», «На Чернігівщині росіяни вбили дитину біля шкільного майданчика»,

«На Дніпропетровщині окупанти вбили жінку та поранили дитину», – і це все лише за минулий тиждень… Досі продовжують фіксуватися злочини окупантів Київщині: 2, 3, 4-річні діти, це і хлопчики, і дівчатка; неповнолітні, вагітні жінки – їх ґвалтували та всіляко знущалися. Взагалі масові сексуальні злочини – це тактика війни росії зі знищення українського народу. Часом – це особиста ініціатива, нерідко – наказ командирів. І цьому є підтвердження. Ліричний відступ: єдине питання, справді, без прикрас – за що? І цей умовний ванька після зґвалтування дитини викраде її іграшку і привезе своїй доньці – наприклад, однолітці своєї жертви. Нелюди. Хоча, завдяки ЗСУ є велика вірогідність, що не повернеться. Переконана, всі пам’ятають зворушливе відео, коли минулоріч на польському пункті пропуску Медика зняли відео, головним героєм якого став маленький українець, що перетинав кордон. Хлопчик відчайдушно плакав, покидаючи рідну країну через війну з росією. Або світлини маленького хлопчика з Бучі біля могили його матері… і ще багато-багато трагедій, які залишилися поза об’єктивом. Трішки із травневих буднів. Після чергового терору росіянами столиці, коли уламки ворожого дрону влучили в одну з київських багатоповерхівок, на відео потрапив діалог двох малолітніх мешканців будинку, які блукали по цеглі та шматках бетону: – Як ми взагалі вижили там?

– Не знаю... Діти – не тільки наше майбутнє. Вони – це фундамент сьогодення, який потрібно лише зміцнювати та розбудовувати. Я знаю, що мої діти народяться у вільній Україні. Ба більше, я знаю, як вони зростатимуть і на чому виховуватимуться. А таких дітей буде багато, і росіяни ще досі не розуміють, у чий дім вони прийшли, чиїх дітей убивають, та наскільки жорстокою буде помста. Нині одним із найдієвіших способів вберегти та захистити українських дітей є постійна підтримка Збройних Сил України. Вони знають, за кого борються, і ми це знаємо – тому й перемагаємо!

02.06.2023 — № 22 (51)

5

6

Війна

surma.com.ua

Р

осія завдає масованих ударів крилатими та балістичними ракетами по району Києва. Причому виділяють на це значну частину свого виробництва високоточних ракет та ударних дронів і застосовують нову тактику ударів.

1. Яка мета ворога? Основною ціллю противника є радари та зенітно-ракетні системи ППО. Удари по житлових будинках або міській інфраструктурі – це також елемент провокування дій ППО.

2. Чому б’ють саме по Києву? Київ атакують, тому що це столиця, тобто місце, яке ми змушені захищати значними силами ППО через велику кількість населення та інфраструктурних і оборонних об’єктів. Якщо атаки на Київ припиняться, то українські зенітно-ракетні системи можуть опинитись десь в іншому місці, і для росіян вигідніше, щоб наші «Патріоти» збива-

№ 22 (51) — 02.06.2023

Авіаційно-ракетна битва за Київ: чому росія посилює удари?

ли «Кинджали», а не влаштували нову «Брянську побудку». Нагадаю, що 13 травня в небі над Брянською областю невідомі зенітники збили бомбардувальник Су-34, винищувач Су-35С та два гелікоптери радіоелектронної боротьби Мі-8МТПР-1, усі 11 членів екіпажів були також знищені. Тому удари по Києву для ворога важливі як сковування нашої ППО, щоб зосередити наші сили на виконанні оборонних завдань.

3. Як діють російські терористи? Атаки здійснюються кількома хвилями, з різних напрямків та висот, кілька годин, які повторюються інколи і вдень, і вночі. Одночасно запускаються хибні мішені у вигляді крилатих

ÎÐÅÍÄÀ ÆÈÒËÀ !!!

WHEATON, ILLINOIS

ÏÐÎÑÒÎÐÀ, ÐÎÇʲØÍÀ 3-õ ÑÏÀËÜÍÀ ÂÅËÈÊÈÉ ÒÀÓÍÕÀÓÑ ÂÑÜÎÃÎ ÇÀ ÊÂÀÐÒÈÐÀ Ç $2150 ÑÓ×ÀÑÍÈÌ ÐÅÌÎÍÒÎÌ. Δ КВАРТИРА ПІСЛЯ НОВОГО КАПІТАЛЬНОГО РЕМОНТУ. Δ В КВАРТИРІ ПОВНІСТЮ НОВА КУХНЯ З НОВИМИ КАБІНЕТАМИ, ГРАНІТНИМИ СТІЛЬНИЦЯМИ, ТА НОВОЮ ПОБУТОВОЮ ТЕХНІКОЮ З НЕРЖАВІЙОЧОЇ СТАЛІ. Δ ПОВНІСТЮ НОВА ВАННА ТА НОВА ДУШОВА, ДЕРЕВЯНІ ПІДЛОГИ. Δ В КВАРТИРІ ПОВНИЙ ПІДВАЛ, КІМНАТА ДЛЯ ПРАННЯ, НОВА МАШИНА ДЛЯ ПРАННЯ та НОВА СУШКА.

ÏÐÈÂÀÒÍÀ ÂÅÐÀÍÄÀ ÄËß BBQ, ÏÀÐÊÎÂÊÀ. ÊÎÍÒÀÊÒÓÉÒÅ Ç ÂËÀÑÍÈÊÎÌ ÁÅÇ ÏÎÑÅÐÅÄÍÈʲ 773-882-1100 (англійська та польська) michaelchristopoulos@aol.com

ракет Х-55, які не несуть боєголовку, а мають змусити спрацювати радари ППО, і допомагають визначати їхнє випромінювання. Також запускаються по різних траєкторіях десятки дронів «Шахед». Коли система ППО починає працювати, ворог визначає координати цілей, і намагається уразити позиції РЛС та ЗРС крилатими та балістичними ракетами «Іскандер-М», «Іскандер-К», «Кинджал», «Калібр», Х-101, а також протирадіолокаційні ракети різних типів, які запускають з наземних пускових установок та літаків, які чергують в очікуванні координат цілей. Очевидно, ворог намагається добитись тривалої роботи радарів ППО та роботи зенітно-ракетних систем, для того, щоб вони не змогли швидко змінювати позиції через необхідність відбивати нову хвилю атаки.

4. Чому вночі? Час атаки передовсім визначається часом, коли ворог концентрує максимальну кількість своїх розвідувальних засобів – тобто як радіоелектронну розвідку, так і космічні супутники. Тривалий час роботи радарів з однієї точки дає можливість точно визначити позиції силами радіоелектронної розвідки, змусити витратити наявний запас зенітних ракет та отримати можливість ураження різними видами озброєння, найперше протирадіолокаційними ракетами, які самі наводяться на джерело випромінювання. Супутники дають змогу зафіксувати пуски ракет. Також для ворога мають значення агентурні дані в тому разі, якщо відео та фото з місцем роботи засобів ППО він отримує швидко, оптимально онлайн, і може їх використати для корегування нових ударних хвиль.

5. Як довго це буде? Удари по Києву та по інших важливих стратегічних містах росія буде проводити тривалий час, це країна-терорист. Але у нас ще недостатня кількість радарів ППО та зенітно-ракетних систем, щоб зробити протиповітряну оборону щільною та непроникною, на жаль, наша держава взагалі нічого не робила для посилення та розвитку військ ППО перед війною, і ми залежимо від темпів постачання нашими союзниками.

6. Що робити? Головне для нас – не сковувати нашу ППО завданнями вмирати на позиціях, а проводити операції, зберігаючи можливість маневру, шукати вигідні позиції та швидко їх змінювати, уникаючи ударів у відповідь. Важливо створити усі можливості для якісної експлуатації складної бойової техніки, для відпочинку та боєздатності розрахунків, для щоденного аналізу дій противника та інтелектуального планування подальших дій. Нам потрібно відволікати російські ракети на хибні цілі, тобто комплексні заходи з маскування та дезінформації противника (тут ми сильно недопрацьовуємо). Основна проблема на війні – це завжди не техніка і не солдати, а насамперед командування та адміністрування. Сама наявність неподавленої ППО для росіян є постійною загрозою, «fleet in being», яка відволікає і набагато більші російські сили. У сучасній війні нема абсолютної безпеки в тилу. І на когось ці ракети все одно полетять – або на наших захисників на фронті, або на наші міста. Хтось десь все одно не буде спати, але хтось десь перепочине. Терпіти мають усі.

7. Висновки? Загалом, авіаракетна битва за Київ, де найкраща російська високоточна зброя та найкращі радіоелектронна та космічна розвідка протистоїть найкращим системам розробки НАТО на озброєнні української ППО, розвивається за вигідним для України сценарієм. Переважна більшість російських ракет та дронів успішно збивається, тоді як ворогу в травні не вдалось знищити жодного радара або зенітно-ракетної системи в районі Києва. Так, були пошкодження та близькі прильоти, але все це не фатально. На жаль, ворог руйнує місто, але інші міста страждають не менше. З політичної та інформаційної точки зору варварські терористичні обстріли росії по європейській столиці є наочною демонстрацією, що зробить путін з іншими європейськими столицями, якщо не зробити усе можливе для його розгрому в Україні. Автор: Автор: Юрій Бутусов Джерело: Цензор.НЕТ (https:// censor.net/ua/r3421762).

7

02.06.2023 — № 22 (51)

& $'( " )

*+,-. /012304526

! "# $%&% ' $ ( % )* + ,& - ." / 0 1 / 2

! " # $%

! " # $ % &

! ! '

!"#$ %" &'( )*"+&,

8

Політика

surma.com.ua

№ 22 (51) — 02.06.2023

Показова корупція як складова олігархічних воєн Роман Кожушко, Доброволець ЗСУ, Сокаль «Сурма»

Я

не здивований, що ексголова Верховного Суду Всеволод Князєв виявився щуром-паразитом. Після масштабної корупції вищого керівництва міністерства оборони я зрозумів, що виродки-паразити проникли глибоко у всі владні структури нашої держави. І ситуація з ексголовою Верховного Суду лише підтверджує певну закономірність перебування виродків-копупціонерів на високих державних посадах. Питання лише в тому, який щур проявиться наступним. Можливо, це буде прем’єр-міністр? А можливо сам президент? Я б не здивувався ні першому, ні другому, якби не усвідомлював того, що люди (а, можливо, все-таки нелюди?), перебуваючи на найвищих політичних посадах України такого рівня, не дадуть себе піймати на хабарі, тому що їхні посади дають можливість їм вивести себе з-під удару антикорупційних органів. Вони дбають про свій рейтинг і зроблять усе, щоб одного дня він не обвалився до самого плінтуса. Навіщо їм пиляти гілку, на якій вони сидять і непогано «заробляють»? Значно краще займатися зовнішньою політикою, їздити на міжнародні зустрічі, формувати імідж справжніх державників, які щиро вболівають за Україну, і на високі посади призначати виродків-копупціонерів, які на нижчі рівні розставляють собі подібних хапуг. Це дозволяє найвищим посадовцям і їхнім посіпакам «збагачуватися» разом. А те, що час від часу топ-корупція стає публічною, то це не стільки ефективність роботи антикорупційних органів, як результат олігархічних війн, що супроводжуються гучними корупційними скандалами, кримінальними справами, затриманнями та відставками. Затримання Всеволода Князєва на кругленькій сумі хабаря є яскравим прикладом протистояння олігархів Костянтина Жеваго та Ігоря Коломойського у боротьбі за Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат. Всеволод Князєв чомусь зробив ставку на олігарха Костянтина Жеваго. Мабуть, невипадковим є отримання грошей від представника Жеваго та рішення Великої палати Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі про визнання законності придбання в 2002 році пакету акцій Полтавського гірничо-збагачувального комбінату компанією Ferrexpo, одним із акціонерів якої є Жеваго. Тільки Князєв забув, що наразі Коломойський є значно впливовішим олігархом в Україні, ніж Жеваго, який був оголошеним у

міжнародний розшук Інтерполу і зараз перебуває під слідством Франції. Власне за це Князєв і був покараний Бенею. Пленум Верховного Суду позбавив цього хапугу посади голови Верховного Суду і тепер йому загрожує цілком реальний тюремний термін. Цікавим є те, що перед тим, як судді Верховного Суду висловили вотум недовіри та звільнили Князєва з посади Голови Верховного Суду, вони виступили з заявою, яку я подаю у скороченому вигляді, акцентуючи увагу на ключових тезах: «Судді Верховного Суду шоковані зазначеними подіями. Верховний Суд діє і буде діяти за принципом самоочищення, вживаючи всіх необхідних заходів. Це чорний день в історії суду. Ми мусимо бути гідними та витримати цей удар». Насправді ця заява є дуже цинічною, тому що ці персонажі у суддівських мантіях, мабуть, потрапили у Верховний Суд у подібний до Князєва спосіб та й дехто з них є точно дотичним до «грошовитого» рішення Великої палати Верховного Суду від 19 квітня 2023 року, яке для Князєва стало доленосним. Для них, як і для Князєва, величезна заробітна плата не стала запобіжником у спокусі взяти хабар. Вони все прекрасно знають про корупційні дії одне одного. Вони добре знають про те, хто і за скільки продається тому чи іншому олігарху або його посіпаці-політику. Якщо такі ж «принципові люди», як хапуги у суддівських мантіях, очолюють НАК «Нафтогаз України», АТ «Укрзалізниця», ДП «НАЕК «Енергоатом», інші великі державні компанії та значно менші державні підприємства, то немає ніякого сенсу платити їм такі захмарні зарплати. Який у цьому сенс, якщо це жодним чином не стримує цих виродків вчиняти корупційні дії. Те саме стосується всіляких наглядових рад, у яких теж сидять продажні слуги олігархів, які офіційно отримують сотні тисяч гривень зарплати,

і не забувають про свою дегенеративну природу та «гроші у конвертах» від своїх господарів. «Шокованість викритою корупцією та декларація діяти за принципом самоочищення» пленуму Верховного Суду – це типова реакція відомства, яке наскрізь прогнило від корупції. Це така собі захисна реакція, інстинкт самозбереження паразитичної системи. Аналогічна реакція була в Міноборони, коли на початку цього року вище керівництво цього міністерства було учасником масштабної корупції. Приблизно така ж реакція була в Міноборони, коли було відкрито кримінальну справу за участю начальника Одеського ТЦК та СП Євгена Борисова, якого підозрюють в корупції. І хоч тоді Міноборони запевнило нас, що його толерантність до корупції є нульовою та попросило нас не поспішати з висновками та дочекатися завершення слідства, я переконаний, що слідство підтвердить корупційні дії з боку цього офіцера у військовій формі, тому що диму без вогню не буває. Та й саме Міністерство оборони як інституція стало уособленням корупції. І поки його очільником залишатиметься пан з хитрою щурячою пикою, який є дуже токсичним персонажем не тільки для Міноборони, але й для всієї України, доти Міністерство оборони матиме сумнівну репутацію. Тому Міноборони необхідно якнайшвидше позбутися цього баласту, який тягне за собою на дно не тільки все оборонне відомство, але і всю нашу державу разом з нами. Я впевнений, що такі начальники ТЦК та СП, як Євген Борисов, це не поодинокий випадок. Їх багато. Адже система працює всюди однаково. Призначення на посади відбуваються у корупційний спосіб. Як і ким призначаються на посади такі хапуги? За гроші такими ж хапугами, які сидять трішки вище. Я знаю, що ти або живеш чесно, або крадеш. Ти не можеш красти трошки. Ти крадеш стільки, скільки доз-

воляє тобі твій інтелект та службове становище (посада). І в нашому випадку величезні зарплати не можуть стримувати паразитів у погоні за наживою. Виродки-корупціонери думали, що займаючись корупцією стануть економічно вільними людьми, а перетворилися на повністю керованих нікчемних рабів з ілюзорною владою. Вони перестали належати собі та стали частиною цієї паразитичної системи. Вони живуть і знають, що їх у будьякий момент можуть притягнути до кримінальної відповідальності. Тому вони є повністю ручними істотами в руках «елітних дегенератів». Їх використовують ті виродки, у чию пастку вони потрапили. Вони попадаються на гачок на самому початку свого шляху до «фінансової незалежності», на якому постійно зустрічаються представники правоохоронних та контролюючих органів, які з нетерпінням очікують, що з ними поділяться кусочками вкраденого пирога. І як не дивно, єдиним їхнім порятунком стає корупція. Все у їхньому житті крутиться навколо цього слова, тому що корупція стає невід’ємною частиною їхнього життя та ідеальним середовищем проживання. Такою є реальність виродків-паразитів. Щоб не стати частиною цієї реальності, потрібно відмовитися від подорожі цим хибним шляхом та жити чесно. Чим більше людей усвідомить це, тим швидше впаде паразитична система, яка, як і будь-яка інша система, складається і тримається на людях. Я і далі переконаний в тому, що ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВИКЛЮЧНО ВІД НАС. Тому що принцип «ЩО ПОСІЄШ, ТЕ Й ПОЖНЕШ» працює безвідмовно.

P. S. Погляньте на цих два «інтелігентних» обличчя. Вони наче брати, які походять з одної щурячої сім’ї, де їхньою мамою є корупція. Вони є такими далекими від понять чесність, принциповість і гідність, як московити від понять людяність, співчуття та милосердя.

Війна ⁄ Політика

02.06.2023 — № 22 (51)

9

То як же ми маємо перемагати?.. Сергій Медвідь, Вінниця «Сурма»

Щ

одня обстріли. І, як виявляється, що найбільше ураження наносять обстріли з тих літаків і тими ракетами (чи схожими), які Україна передала росії згідно з Будапештським меморандумом. Росія пішла війною на Україну у 2014 році – рівно через двадцять років після підписання цього меморандуму, згідно з яким була здана ядерна зброя, передані росії літаки і ракети, а що не передали, те порізали на метал. Нещодавно слухав, як якийсь депутат у вишиванці кляв Будапештський меморандум та наводив цифри, скільки було при кожній владі ще продано різної зброї. Так, це злочин, і тепер, щоб врятувати державу, за кожну продану ракету чи літак ми платимо життями сотень і тисяч українців. Але чи навчило це нас? Ні! Я пам’ятаю, як цей же депутат нещодавно голосував за розпродаж української Землі та стратегічних об’єктів. І це під час війни, уночі, під час карантину та з порушенням усіх моральних законів і Конституції України.

Ми сьогодні кров’ю українців платимо за продану та невиготовлену зброю, водночас мовчки дивимося, як продається вже не якийсь літак, а вся Україна. Продається Земля-територія, продаються стратегічні, військові об’єкти, продається «Енергоатом» тощо. Якась у нас непослідовність. Я не знаю, як іноземні історики в майбутньому описуватимуть Україну. Можливо, так: «Колись була така багата держава Україна, із 52-мільйонним населенням. Але вони спочатку продали свою зброю, а потім свою землю і все майно, яке створювали усі попередні покоління... Нащадків тих українців, ви можете побачити у наших містах, раз на рік вони одягають вишиванки та співають своїх пісень...». Ви знаєте, українці мені сьогодні нагадують членів сім’ї, де мати із дітьми сидять у квартирі та планують, у який колір вони пофарбують стіни у залі, не знаючи того, що їхній батько вже продав цю квартиру...

Facebook/Генштаб ЗСУ

вогонь ще тільки розгоряється, люди стали у ланцюг і гасять вогонь, не даючи йому розгорітися. Вогонь потроху спадає... Аж тут декілька осіб забрали відра і десь пішли. І все. Ланцюг розірвався, вогонь розгоряється все більше і більше, і як результат, до приїзду пожежників все згоріло. Але такого не буває: ті люди, які уже стали в ланцюг, стоять до останнього і гасять пожежу, тому що розу*** міють, які будуть наслідки, якщо воЯк доведено, найефективніший ни перестануть це робити. Чому я так спосіб гасити вогонь, поки приїдуть детально це описую? Тому що я хочу, пожежники, – це ставати у ланцюг щоб ви уявили та відчули цю пожежу. і передавати воду відрами від колоА от днями читаємо в «Україндязя, а пусті відра у зворотньому на- ській правді», що Міністерство обопрямку. І ось уявіть якесь займання, рони України перерахувало держав-

ній структурі кошти розміром понад вісім мільярдів гривень на закупку зброї. А зараз щось там починають судитися: одна державна структура з іншою, тому що ні грошей, ні зброї. Пишуть, що гроші виведені за кордон... Ви уявляєте, скільки крові на тих руках, які підписували ці угоди й виводили гроші? Ви можете перерахувати, скільки загинуло наших хлопців і дівчат, тому що не вистачало патронів, снарядів, бронежелетів та іншого, що мали б купити за ті гроші? А у ЗМІ це прозвучить, як ще один корупційний скандал і все, з часом затихне. То яка ж це корупція, якщо тут прямі ознаки саботажу і зради. То як же ми маємо перемагати?

10

Війна ⁄ Історія

В

ище командування російсько-радянської армії ніколи не цінувало життя ані пересічних солдатів, ані цивільного населення на «звільнених» ними територіях. Але сьогоднішні покидьки в мундирах з двоголовим орлом своїми «подвигами» в Україні перевершують всіх попередників. Світ жахнувся від побаченого, коли українське військо звільнило Бучу, Бородянку, інші населені пункти Київщини, де впродовж кількох тижнів господарювали московити. Там вони накоїли чимало чорних справ, катуючи, ґвалтуючи і вбиваючи ні в чому не винних людей. У багатьох їхніх жертв були зв’язані руки, а на тілах – сліди фізичних тортур.

– Як це могло статись? – зі сльозами на очах запитувала високопоставлена представниця ЄС під час відвідин Бучі. – Вони що, нелюди? Куди дивилися їхні командири? Так, то були нелюди. І це вже аксіома. Ну а щодо командирів, то скажу так: вся історія російської армії свідчить, що в ній здебільшого робили успішну кар’єру ті, хто, м’яко кажучи, не вирізнявся гуманністю ні до підлеглих, ні тим паче до цивільного населення з «визволених» територій.

СУВОРОВ ПРИДУШУВАВ НОГАЙСЬКЕ ПОВСТАННЯ «ПО-СВОЄМУ» Хто з українців старшого покоління, які закінчували радянські школи, не чув про Олександра Суворова? Таких, мабуть, немає. Адже за часів срср він вважався одним з найкращих полководців царської росії, який виграв багато битв. Йому присвячували книги, фільми, у багатьох містах Української РСР височіли пам’ятники. А в роки німецько-радянської війни сталін навіть заснував орден на його честь, яким нагороджувався вищий офіцерський склад. Але деякі факти з життя олександра васильовича старанно приховувалися. Наприклад, його участь у придушенні повстань на теренах російської імперії та особиста жорстокість.

– У підлітковому віці я докладніше ознайомився з біографією суворова і дізнався про його «подвиги», – говорить співробітник Українського інституту національної пам’яті Павло Подобєд. – У 1783 році Катерина ІІ оголосила про входження півострова Кримського, острова Тамані і всі-

surma.com.ua

№ 22 (51) — 02.06.2023

Мундири, заплямовані кров’ю: історія жорстокості російських воєначальників єї Кубанської сторони до російської держави. Спершу цариця вирішила переселити ногайців, які там проживали, за Урал, а також у Тамбовське і Саратівське намісництво. Це призвело до логічного наслідку – ногайського повстання. На його придушення і був спрямований Суворов. Його війська винищили не лише ногайську аристократію, що підняла повстання, але й ногайських жінок та дітей. Символом цього геноциду стала різанина в урочищі Кеременчик 1 жовтня 1783 року. ЄРМОЛОВ «НАВІВ ЛАД НА КАВКАЗІ»

Сьогодні кожному російському школяреві відоме ім’я генерала олексія єрмолова. На запитання, чим він прославився, будь-який підліток відповість, що єрмолов «навів лад на Кавказі», «приніс горцям цивілізацію» тощо. Про те, як він там «наводив лад» насправді, їм невідомо. А робив він це дуже просто – звіриною жорстокістю до людей, у чому неодноразово зізнавався і в листах до таких же генералів, і в розмовах з ними. Мине багато років, і вже генерали єльцинської росії перевершать єрмолова у жорстокості щодо чеченців. Ну а коли почнеться так звана друга чеченська війна, спровокована путіним, то російська армія стиратиме з лиця землі цілі міста і села, зокрема Грозний. З часом набутий там досвід застосує і в Україні, зокрема в Маріуполі. ЗБИРАНА ГОЛОТА МУРАВЙОВА Російсько-більшовицькі війська, які прийшли знищити Українську Народну Республіку понад 100 років тому, теж нагадували дику середньовічну орду. Взимку 1918 року вони влаштували в Києві різанину, якої місто не бачило з часів Андрія Боголюбського, Батия та Менґлі-Гірея. Адже впродовж кількох тижнів піддавали його артилерійським обстрілам, знищивши чимало церков, історичних пам’яток. Командував цією ордою підполковник царської армії муравйов, який переметнувся до більшовиків. Коли муравйовці увірвалися до мі-

ста, то вбивали людей навіть за те, що ті розмовляли українською мовою. В одному з оповідань Богдан Рубчак так характеризує муравйовців: «Це була збирана голота – недобитки царської кавалерії, розбишаки і босяки з вулиць. Словом, бидло в найгіршому розумінні цього слова, зібране зі всієї росії». У листі до брата історик мистецтв Федір Ернст так описував життя міста під муравйовцями: «Трупы расстрелянных везли на площадках ломовики через весь город – прямо наваленные грудами по 10–15 человек на площадку, неприкрытыми, в искривленных позах, залитые кровью – целыми вереницами. И пока эта сволочь не убралась из Киева, я, признаюсь, ежеминутно дрожал за свою жизнь и не раз удирал под пулями». «ГІДНІ» ПОСЛІДОВНИКИ Його, як відомо, «за надмірну жорстокість», ленін наказав розстріляти. І це був чи не єдиний випадок в більш ніж 100-літній історії російсько-радянської армії, коли таких нелюдів свої ж і карали. А в ній, у цій армії, було дуже багато таких муравйових. Свою ницість, жорстокість вони особливо проявили в роки Другої світової війни. Процитуємо російського письменника-фронтовика Віктора Астаф’єва: «Життя солдата на фронті не коштувало і ламаного гроша. Пересічних солдатів, офіцерів ланки взвод-рота багато генералів і маршалів навіть за людей не вважали. Що вже казати про громадян країн Європи, яких ми звільняли від нацистів! Особливо дісталося цивільному населенню Німеччини. Наші «доблесні» вояки натворили там багато чого, намагаючись помститися за спалені села і вщент зруйновані німцями міста, знищені родини. І коли під їхню «гарячу руку» потрапляли ті ж есесівці, то тут все зрозуміло. А чим провинилися німецькі жінки, дівчатка-підлітки, яких ґвалтували і навіть вбивали за те, що в їхніх жилах текла німецька кров?

Утім в кожній армії є садисти. Але для того й існують командири, щоб приборкувати їхні звірині інстинкти. Так, сталін видав наказ, яким заборонив ображати цивільних німців, але хто його виконував? Офіцери «не помічали» злочинів підлеглих, а часто й самі їх скоювали. Подібні відгуки можна зустріти й у спогадах багатьох інших росіян, чиї імена відомі широкому загалу. Наприклад, у відомого кінорежисера Петра Тодоровського, який дійшов у 1945му до Берліна. Як розповідають учасники тих подій, радянські військовики не вирізнялися шляхетним ставленням щодо населення і під час «визвольних походів» до Угорщини, Чехословаччини. Про Афганістан годі й казати: за 9 років війни там загинув майже мільйон афганців. Про це академік Андрій Сахаров інформував особисто Леоніда Брежнєва – тодішнього керманича радянського союзу. Перелік подібних фактів жорстокості, властивої вищому командуванню російської армії, можна продовжувати і продовжувати. А тепер поставимо собі запитання: хіба може бути ця армія іншою, маючи таких командирів протягом багатьох-багатьох років? Чи варто дивуватись звірствам московитів у тій же Бучі, на Харківщині та інших деокупованих територіях, де віднайдено стільки місць масових поховань? А скільки ще не віднайдено? Невже кацапський верховний головнокомандувач не знав про звірства, які коїли росіяни Бучі? Впевнений, що знав, маючи багатотисячну армію фсб. Але він не те що нікого не покарав, а присвоїв бригаді, що чинила там звірства, звання «гвардійської», цим самим заохочуючи звіринець в армійських одностроях до нових злочинів. Автор: Сергій Зятьєв Джерело: АрміяInform (https:// armyinform.com.ua/2023/05/29/ mundyry-zaplyamovani-krovyuistoriya-zhorstokosti-rosijskyhvoyenachalnykiv/).

02.06.2023 — № 22 (51)

11

12

Війна ⁄ Суспільство

«У

surma.com.ua

№ 22 (51) — 02.06.2023

Як українці ставляться до росії та її громадян? Братами ми ніколи не були

сі війни закінчуються..» – теза, з якої часто починають розмови у контексті політики умиротворення російського агресора. «Мирні плани» Китаю, Бразилії та ПАР, заклики Папи Римського до примирення та вислови Дональ- – це про майбутнє. І майбутнє Україда Трампа щодо можливості швидко- ни не хоче примирення. го завершення російсько-української Однак в Україні залишається 21,6% війни спонукають проаналізувати, як оптимістично налаштованих громаукраїнці бачать перспективи взаємо- дян, які все ж бачать можливість тавідносин із країною-агресоркою. кого примирення. Так, 11,9% опитаЧи має ще силу ідея «зійтися по- них не покладають відповідальності за середині»? Чи можливе примирен- воєнні злочини російської влади, що ня між Україною та росією? Як змі- скоєні в Україні, на весь російський нанилося ставлення громадян України род. Тому вважають, що примирення до громадян росії? Думками українців можливе «...після суду над російськиз цього приводу поцікавилися у межах ми воєнними злочинцями та виплати опитування, яке на замовлення ZN.UA компенсацій». 5,6% українців вірять у нещодавно провів Центр Разумкова. велику силу каяття, тому примирен«Чи можливе примирення між ня очікують, «...тільки якщо росія поУкраїною та росією?» – запитали ми. кається». Відсоток же тих, хто вірить, Більшість українців (68,5%) катего- що можна двічі увійти в одну і ту сарично відкидають пропозиції «голу- му річку, сподівається, що все повербів миру» і вважають, що примирен- неться, «як було раніше», і обрав ваня між Україною і росією неможли- ріант відповіді «Відразу після заверве (див. рис. 1). Понад третина з них шення бойових дій», виявився навіть (36,3%) не бачать жодних перспектив меншим (4,1%) за частку респондендо примирення, а 32,2% українців вва- тів, які не визначилися і обрали варіжає, що має пройти багато часу, тому ант «Важко відповісти» (9,9%). обрали відповідь «Ні, за життя нинішВінстон Черчилль радив пам’ятанього покоління примирення немож- ти, що ставлення – це дрібниця, яка ливе». Така позиція українців є про- має велике значення. Оскільки думка гнозованою і цілком закономірною. про щось (про когось) визначає наш Бо коли очманілий сусід бігає за то- алгоритм прийняття рішень. Бо ставбою із сокирою і трощить усе навколо, лення – це перш за все про бажання то навряд чи спаде на думку шукати зблизитися чи відштовхнути, довіряз ним примирення. Радше, виникне ти чи остерігатися, підтримати чи песильне бажання угріти його поліном. решкоджати. Попередні опитування Причому найбільше не хоче про- Центру Разумкова показували, що набачати молодь (див. рис. 1а). А молодь віть після анексії Криму, у квітні 2014

року, відносна більшість (45%) українців висловлювала позитивне ставлення до громадян росії, а у червні 2017-го – нейтральне (42,5%). Улітку 2015 року, після боїв за Іловайськ і Дебальцеве, попри великі втрати, майже половина українців (47%) характеризувала своє ставлення до росіян як «тепле». Аналіз опитувань, проведених російською організацією «Левада-центр» за останні десять років, показав, що ставлення росіян до українців було кардинально іншим і варіювалося від «зверхньо-поблажливого» («хохли – ті ж росіяни, але трохи гірші») до «ворожого» («фашисти, які нас не люблять»). Маємо визнати, що тривалий час стосунки між українцями і росіянами були, радше, «нерозділеним коханням», аніж «взаємною любов’ю». Повномасштабне вторгнення кардинально змінило ставлення українців до росії. Про це свідчать і відповіді

на запитання «Як ви ставитеся до громадян росії?». Тією чи іншою мірою 84% українців ставляться до громадян росії негативно (див. рис. 2). Понад третина респондентів (34,6 %) вважає, що росіяни несуть колективну відповідальність за війну з Україною, незалежно від їхніх політичних переконань. Судячи з відповідей, понад чверть українців (26,1%) досі переконані, що десь існують «хороші росіяни», тому негативно ставляться до всіх громадян росії, окрім тих, які активно виступають проти війни та кремля. 23,3% не готові змінити своє ставлення до всіх росіян, тому негативно ставляться лише до тих громадян росії, що підтримують агресію росії проти України. «В усіх злочинах війни винен лише путін та його оточення, а росіяни не причетні», – таку позицію німецького канцлера Олафа Шольца, яку багаторазово повторювали російські ліберали, підтримують 9,2% громадян України. Закономірно виникає запитання: а звідки тоді з’явилися цвинтарі розстріляних автомобілів з написами «Діти»? Хто спрямовує ракети і безпілотники на мирні українські міста? Хто ґвалтував і руйнував? Хто викрадав українських дітей? Ймовірно, що такі запитання теж не з’являються в «картині світу» 1,9% українців, які, попри всі звірства, руйнування і вбивства, що вчинили росіяни, продовжують позитивно ставитися до всіх громадян Росії без винятку. Улітку 2022 року видання The Washington Post опублікувало результати проведеного Gradus Research опитування українців стосовно родинних зв’язків громадян України у росії. Зазначене дослідження показа-

02.06.2023 — № 22 (51) ло, що 48% громадян України мають принаймні одного родича в росії. Більшість з опитаних спонукали своїх російських родичів переосмислити правдивість прокремлівської інформації та засудити агресію проти України. І хоча майже 40% опитаних зазначили, що їм не вдалося змінити переконання своїх родичів, видання The Washington Post дійшло висновку, що родинні зв’язки українців можуть бути недооціненим інструментом в інформаційній війні. Дослідження, яке провів Центр Разумкова, показало, що близько половини респондентів (46,6%) мають родичів у рф або РБ. Однак 42,2% із них на запитання «Як змінилися ваші стосунки з родичами в росії та Білорусі?» обрали відповідь «Ми посварились і не спілкуємося», а майже кожен третій (29,5%) обрав «страусову стратегію»: «Я про це не говорю – значить цього немає», тобто варіант «ми спілкуємось, але уникаємо розмов про війну і політику» (див. рис. 3). Тому можна стверджувати, що все ж хибним виявилося припущення поважного американського видання щодо можливості вплинути на переконання росіян через родинні зв’язки. Доволі передбачуваною виявилася позиція 2,5% громадян України, які обрали відповідь «Мої родичі підтримують дії росії та Білорусі і мені їхня позиція близька, тому між нами проблем немає». Оскільки така відповідь корелюється з відсотком українців, які «позитивно ставляться до всіх громадян росії без винятку». Маємо прийняти той факт, що серед нас живуть громадяни України, які радо зустріли б нашу поразку у війні. Також можна припустити, що 15,4% респондентів, які зазначили, що «родичі на боці України і ми є однодумцями», не підтримують ідеї колективної відповідальності росіян за воєнні злочини російської влади. У медійному просторі відносно новим феноменом стала культура скасування (cancel culture, call-out culture), або культура відміни, коли особа чи група осіб засуджується спільнотами через порушені правові, суспільні, етичні норми, неприйнятні висловлювання або негідну поведінку. Як спосіб скасувати публічну підтримку, притягнути до відповідальності чи змінити суспільну думку. Соціолог культури Паскаль Ґілен говорить про культуру бойкоту як про етап деколонізації України. Дієвість культури скасування можна оцінити за обуренням і бідканнями росіян, які підтримали агресивну політику росії. Українці мають досвід культури бойкоту щодо Ані Лорак, Вєри Брєжнєвої, Світлани Лободи та багатьох інших публічних осіб. У соціальних мережах часто відбуваються запеклі дискусії, що пов’язані з культурою скасування. «Як ви вважаєте, чи повинні українські спортсмени, митці, вчені від-

Війна ⁄ Суспільство

мовлятися від участі у змаганнях, приниження або ж заздрість – анаконкурсах, заходах, де беруть участь лізуватимуть у майбутньому фахівці росіяни?» – запитали в українців і за- різних предметних галузей. Важлипропонували обрати одну відповідь. во нині дізнатися, чи змінилися осо«Повинні відмовлятися» – таку чітку бистісні якості українців в умовах гемежу між нами і російським агресором ноцидної війни. обрали 22,8% респондентів, а 16,6% за«Широко відомі відео, на яких пропонували «...відмовлятися за умо- російські військові усіляко катують, ви, якщо ці заходи організовані росі- навіть каструють, відрізають голови янами». Тобто культуру бойкоту ціл- українським полоненим. Чи мають ком підтримують 39,4% українців. Для українські військові у відповідь по13,9% українців достатньою підставою, водитися так само щодо російських щоб зберегти контакти і співпрацюва- полонених?» – запитали у громадян ти з росіянами, є заява-осуд злочин- України. них дій російської влади. Залишили 45,2% респондентів обрали відпоза українськими учасниками можли- відь «Ні. Катування полонених – це вість зробити ціннісний вибір та ви- грубе порушення законів війни, і набрали відповідь «Українські учасники ші військові не мають коїти воєнні цих заходів самі повинні вирішувати, злочини, не мають перетворюватися чи брати в них участь» 18,6% респон- на садистів». Якщо додати 26,9% тих, дентів. Та все ж більше респондентів хто відповів: «Не знаю. З одного боку, вважає, що українці мають відмови- лють бере, з іншого – це ж не по-людтися від участі у змаганнях, конкур- ськи», то вийде, що 72,1% українців сах, заходах, в яких беруть участь ро- доводять: нашим найбільшим просіяни (див. рис. 4). явом сили все-таки стала людяність. Збентеженість викликають 14,4% Навіть стосовно нелюдського ворога. респондентів, які вважають, що куль- Ми зберегли людяність у пекельних тура, наука і спорт перебувають поза умовах, коли ворог поставив за мету політикою. Вони й досі не готові розі- не перемогти, а знищити народ. Згарвати ментальні і культурні зв’язки з дайте про це, коли знову «накриватиросією та, ймовірно, є явними чи по- ме» чергова «зрадонька» і «всепропатенційними носіями ворожих ідей і лість». Ми зберегли людську гідність і наративів. Можна припустити, що са- спрямували свою холодну лють у конме вони знову говоритимуть «какая структивне русло – військову доблесть, разніца» та стануть електоральним винахідливість, волонтерство, творполем для латентних проросійських чість і гумор. партій на оновленому політичному 6,1% опитуваних обрали відповідь ландшафті України. Нам слід поди- «Важко відповісти». 7,5% тих, хто мав витися правді у вічі і визнати, що ра- певні причини, відмовився від відпокетні обстріли, зруйновані будинки, віді. І хоча 11,7% відповіли: «Так. Укравбивство мирних жителів і викраден- їнські військові мають чинити з російня дітей не змінили світоглядних і цін- ськими полоненими так само», всі ронісних орієнтацій частини громадян зуміють, що одне, відчуваючи злість, України. Тому маємо бути пильними – сказати і зовсім інше – реально каі розуміти, що після війни на нас че- тувати живу істоту. кає важка праця у творенні незалежЛюдяність стала опорою, що допоної держави. могла зберегти особистісну та націоЗа понад рік повномасштабної нальну ідентичність, створити гориросійсько-української війни україн- зонтальні зв’язки і вірити у перемоці стали свідками багатьох нелюд- гу, а не у «перемир’я за будь-яку ціну». ських дій, вчинених росіянами щодо Тому на запитання «Чи підтримуєте військовослужбовців ЗСУ та мирного ви проведення прямих переговорів з населення України. Чи це російський російською федерацією для досягненспосіб ведення війни, ментальна і мо- ня миру?» більшість українців (63,9%) ральна деградація, помста за власні відповіли відмовою. 13% респондентів

13

було «важко відповісти» на це запитання. Лише 23,1% респондентів висловили готовність підтримати проведення прямих переговорів із росією для досягнення миру (див. рис. 5). Понад рік повномасштабної агресії росії нівелював ідею президента Володимира Зеленського «зійтися десь посередині» та швидко припинити війну. «Якщо постане питання, що для досягнення миру потрібно повернутися до лінії розмежування, що існувала до 24.02.2022, а не до кордонів 1991 року, чи погодитеся ви з такими умовами?» – запитали в українців, і більшість громадян (66,8%) відповіли: «Ні, не погоджуюся». Така відповідь демонструє загальну стійкість українців і віру у перемогу. Можливо, «замріяні янголи», за влучним висловом українського письменника, нарешті «прокинулися»? Можливо, проходячи «кола пекла», ми щось згадали про себе? Щось «приспане» ворожою пропагандою? Примітно, що відсоток тих, хто згоден повернутися до лінії розмежування, яка існувала до 24.02.2022 (17,2%), менший за відсоток тих, хто готовий до прямих переговорів із росією для досягнення миру (23,1%) (див. рис. 6). І владі неодмінно доведеться рахуватися з такими прагненнями українців.

2014 року Анастасія Дмитрук написала пророчий вірш «Никогда мы не будем братьями». Російсько-українська війна не тільки підтвердила цю думку, а й показала, що братами ми ніколи не були. І це записано кров’ю на скрижалях історії нашої Перемоги. Опитування проводилося Центром Разумкова на замовлення ZN.UA з 28 квітня до 3 травня 2023 року методом face-to-face у 22 областях України та м. Києві. Опитано 2020 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Автор: Лідія Смола. Джерело: ZN.UA (https://zn.ua/ukr/ UKRAINE/jak-ukrajintsi-stavljatsjado-rosiji-ta-jiji-hromadjan-bratamimi-nikoli-ne-buli.html).

14

Економіка ⁄ Політика

З

минулого літа, коли рашисти почали обстрілювати об’єкти української енергетики, одним із популярних товарів у Prozorro стали біг-беги (див. рис. 1) – великі кубічні мішки, у які засипають пісок і обставляють ними наземні енергооб’єкти для захисту від осколкових уражень. «Наші гроші» проаналізували найбільші закупівлі та виявили цікаву тенденцію. Як тільки у назві замовника з’являється слово «Енергоатом», закупівельна ціна біг-бегів злітає щонайменше вдвічі, а часом і вчетверо. Але кримінальне провадження за ціну біг-бегів отримала держкомпанія «Укренерго», яка купувала їх за ринковою ціною. О, покарання невинуватих – це вже цікаво. Найбільші суми на біг-беги витрачали «Енергоатом» – оператор АЕС та «Укренерго» – оператор енергосистеми. Цілком логічно – саме у них зосереджено найбільшу кількість об’єктів, що потребують захисту (див. рис. 2). Але нелогічним є розрив у закупівельних цінах. Зараз ринкова ціна біг-бегів коливається в районі 250–300 грн за штуку. У розпал обстрілів під час ажіотажного попиту ціна зростала десь на 30% – до 300–400 грн. Але щоб ціна злітала вище 500 грн – це хіба що тільки у перепродавців та «Енергоатому» (місцеву девіацію «Львівтеплоенерго» на закупівлях менше 1 млн грн залишимо на совісті Андрія Садового). За даними ZN.UA, ДТЕК і «Євро-реконструкція», наприклад, також купували біг-беги значно дешевше 500 грн.

Рекордна ціна біг-бега вигулькнула у підряді на влаштування захисних споруд Південноукраїнської АЕС у березневому контракті загальною вартістю у 31 млн грн. Як виявилось, у локальному кошторисі було зашито майже половину підряду, 14 млн грн, саме на закупівлю біг-бегів по 3029 грн за штуку (див. рис. 3). Якщо прийняти, що середня ринкова ціна навіть у перепродавців у березні становила 400 грн, то маржа на біг-бегах становила 12 млн грн. Може, біг-беги «Енергоатому» якісь не такі? Пильний читач напевно помітив на рис. 2, що атомники єдині, хто не вказує розмірів мішків, які купує. А якщо саме їм потрібні мішки вдвічі, втричі чи вдесятеро більші? Ми перевірили – не підтвердилося. Нижче скрін із додатку до того самого березневого договору на «Улаштування тимчасових штучних захисних споруд ВП ПАЕС» у Южноукраїнську, де ціна біг-бегів у

surma.com.ua

№ 22 (51) — 02.06.2023

Як «Енергоатом» підняв десятки мільйонів... на мішках

кілька разів вища за середню ринкову. На скріні (див. рис. 4) чітко вказано місткість біг-бега – 1,5 тонни, що цілком відповідає стандартним розмірам 90х90х145 см. Навіть за найрізноманітніших варіацій у розмірах і щільності наповнювача мішок на 1,5 тонни не більший за стандартний ані в сім разів, ані вдвічі. Добре, припустимо, що мова про ціну біг-бега, вже наповненого піском. Дивимося кошторис (рис. 3): пісок – 288 грн/тонна, або 450 за кожен бігбег, додамо середню ринкову вартість самого мішка у 400 грн, виходить 850 грн за штуку, аж ніяк не три тисячі. Отже, навіть з урахуванням вартості піску маржа цієї закупівлі у 14 млн грн становила 10 з лишком мільйонів гривень, а вартість була завищеною майже в чотири рази. І зауважте, що закладена нами вартість самого мішка ну дуже щедра, якщо порівняти із закупівлями того ж таки «Укренерго», то півторатонний біг-бег із піском ніяк не виходить дорожчим за 750 грн. За законами жанру, якщо є «смачний» підряд, має бути і «смачний» підрядник – друга сторона, без якої розкрадання державних грошей було б неможливим. Що ж, принаймні законів жанру «Енергоатом» не порушує. Так, їхній «смачний» підрядник – продавець біг-бегів «Енергопромбуд». Довідково. За даними системи YouControl, ТОВ «Енергопромбуд» входить у групу «Корпорація Бугські Кар’єри» подружжя Матвія та Анастасії Ясеницьких. Раніше з діяльністю цієї групи був пов›язаний Сергій Бучко, який у 2000-х роках працював на Південноукраїнській АЕС.

Наприклад, у лютому атомники уклали з «Енергопромбудом» угоду вартістю 335 млн грн, у якій 41 млн призначався на придбання кабелів. Як виявилося, ціна кабелів була завищена у 2,6 раза, і після публічного скандалу атомники вирішили розірвати угоду. Це, до речі, унікальний випадок, коли скандал призвів до розриву великого контракту «Енергоатому» з «Енергопромбудом». На жаль, зазвичай усе проходить тихо. А співпраця «Енергопромбуду» із «Енергоатомом» – більш ніж плідна. Просто порівняємо результативність участі компанії у держзакупівлях: 2021 року – 20 млн грн, 2022-го – 156,6 млн, за неповне півріччя 2023-го – 419 млн грн. Ти ба, як поперла карта. І всі контракти, оце так збіг, із «Енергоатомом» або його підрозділами.

Тож недивно, що після перших скандалів інформацію про закупівлі між атомниками та «Енергопромбудом» почали приховувати. «Центр протидії корупції» звернувся до «Енергоатому» із запитом про надання локальних кошторисів із контракту з «Енергопромбудом» на ремонт одного з атомних енергоблоків ціною 81 млн грн. Але атомники відмовилися це робити (див. рис. 5), бо вони із підрядником «визначили», що вся інформація, яка стосується їхніх договорів і до-

даткових угод, є конфіденційною. Виявляється, так можна було. На жаль, це юридичне ноу-хау від «Енергоатому» цілком лягає у загальну канву дій Міністерства енергетики із засекречування своєї діяльності. У розпорядженні редакції є березневий наказ за підписом міністра Германа Галущенка про тотальне засекречування інформації. Зверніть увагу, «службовою інформацією» визнаються навіть ті документи, які надіслані до Міненерго з грифом «комерційна таємниця» (див. рис. 6). Отже, державні чиновники чудово розуміють вагу цієї інформації, раз бояться показувати її громадськості. Також Галущенко взявся особисто судити, яка інформація «може завдати істотної шкоди репутації та правам інших осіб», «сприяти заворушенням», і за відомими лише йому критеріями визначати, чи переважатиме шкода від оприлюднення якихось даних суспільний інтерес. При цьому публічна реакція на викриття будь-яких зловживань в енергетиці у міністра Галущенка стандартна: на нас вкотре здійснено інформаційну атаку! Далі тиша, навіть якщо за підсумками «інформаційної атаки» НКРЕКП розпочинає розслідування. Тож у відповідь на цю історію чекаємо максимум чергового повідомлення про зухвалий інформаційний напад. Та й не так цікава реакція профільного міністерства, як правоохоронної системи, яка вже у грі. Здавалося б, правоохоронці мають очевидні підстави для прискіпливого вивчення закупівель «Енергоатому», ну, хоча б стосовно біг-бегів. Але вітчизняні слуги закону вміють дивувати. За даними від джерела в «Укренерго», Шевченківське управління Нацполіції в м. Києві у березні почало розслідування закупівель біг-бегів за корупційною статтею 191 Кримінального кодексу саме компанією «Укренерго»! О так, саме щодо тих контрактів, де державна компанія отримала найнижчі ціни в Україні. «Татаровці» вже пригрозили «укренергетикам» обшуками і почали викликати їх на допити. Так, напевно, варто вкотре згадати про стійке бажання групи Галущенка та їхніх кураторів з ОП з допомогою силовиків Татарова випхати з «Укренерго» Володимира Кудрицького, який так і не зрозумів усіх конотацій слова «конструктивний» у контексті багатомільйонних тендерів ввіреної йому державної компанії. Але не лише ці «ви-

02.06.2023 — № 22 (51)

Економіка ⁄ Політика

сокі мотиви» могли привести Нацпол в «Укренерго». Ми почали з того, що «Енергоатом» та «Укренерго» – основні покупці біг-бегів. Зрозуміло, що ціна, за якою їх закуповує «Укренерго», муляє і тре лю-

15

дям, які на порожньому місці вийшли на маржу із шістьма нулями. Схема може абсолютно спокійно жити доти, доки енергооб›єкти держави у потенційній небезпеці: і потреба у них завжди виправдана, і кошти завжди знайдуться. А цей ціновий бенчмарк від «Укренерго» все псує. Незугарній дівчині красива подружка точно не потрібна. Кримінальне розслідування, погодьтеся, зрозумілий натяк, що час згортати всі ці ринкові практики, які так невигідно підсвічують неринкові ціни колег-енергетиків. Автори: Юрій Ніколов, Олександра Карасевич. Джерело: ZN.UA (https:// zn.ua/ukr/anticorruption/jakenerhoatom-pidnjav-desjatkimiljoniv-na-mishkakh.html).

16

Економіка

surma.com.ua

№ 22 (51) — 02.06.2023

Про походження «відкритого суспільства» і світом 3. Всі наші дії у світі 1 схильні до впливу того, як ми засобами світу 2 розуміємо світ 3. Ось чому неможливо пояснити людську свідомість і людське «Я» без розуміння світу 3, і тому ж Думки редакції можуть не збігатися не можна інтерпретувати ні світ 3 як з окремими твердженнями, наведеними лише вираз світу 2, ні світ 2 як просте у тексті. вираження світу 3» (Карл Поппер. Знання та психофізична проблема. ут якісь ліваки майстер-клас На захист взаємодії). з питань «відкритого суспільТобто реальність проявляється як ства» мають в Україні проводи- сукупність взаємозалежних комуніти. Утім, аби зрозуміти, що таке «від- каційних процесів та подій. крите суспільство», потрібно насамперед прочитати двох його адептів: Кар*** ла Поппера та його учня Джорджа СоСаме це з успіхом в подальшому зароса. Перший цікавий як теоретик, стосовував у біржовій грі Джордж Содругий — як практик... рос, присвятивши своє життя як спекуБудучи студентом Лондонської ляціям на фінансових ринках, так і пошколи економічних та політичних на- ширенню ідей «відкритого суспільстук, Джордж Сорос познайомився з фі- ва», назвавши це «теорією рефлексивлософом та соціологом Карлом Поп- ності фондових ринків». пером, який став в подальшому його У своїй книзі «Алхімія фінансів» він ідейним наставником. стверджує, що економіка та фондові ринки не відображають реальності, оскільки на них впливають мислячі учасники, дії яких зі свого боку впливають на результати. Трейдери й інвестори ухвалюють рішення про купівлю та продаж цінних паперів, виходячи з очікувань цін у майбутньому. Кожен готовий вкласти свій капітал у той інструмент, який принесе прибуток. А оскільки очікування — категорія психологічна, на них можна здійсКарл Поппер нити певний інформаційний вплив. Саме Поппер познайомив молодого Сороса зі своєю соціологічною теорією рефлексивності, в якій досліджується зв'язок між мисленням та реальністю. І саме вона дуже вплинула на менталітет і майбутні рішення Сороса, який пов'язує свій успіх саме з цією теорією рефлексивності. У філософії Карла Поппера є дві сторони: наукова та соціальна. Сергій Чаплигін, Львів «Сурма»

ли або скільки втратили внаслідок тієї чи іншої дії.

3. Той факт, що теза (думка ринку) є помилковою, не означає, що ми не повинні інвестувати в неї доти, доки інші люди вірять у неї.

диктує цілі та завдання, встановлює догми та норми та обмежує індивіда, то таке суспільство втрачає якість «відкритості» та перспективу вільного розвитку у всіх можливих напрямках. Саме виходячи з прийняття або за-

Т

КАРЛ ПОППЕР. ГНОСЕОЛОГІЧНИИ ̆ АСПЕКТ Він запропонував розрізняти такі три «світи»: 1. Світ фізичних об’єктів чи фізичних станів.

2. Світ станів свідомості чи розумових (ментальних) станів.

3. Світ продуктів людської свідомості у вигляді матеріальних та нематеріальних об'єктів культури. У такому прочитанні світ бачиться як мережа взаємовпливів та коадаптації процесів фізичного світу, психічних станів та культурних форм. Кожен зі світів виступає посередником у розвитку інших світів. Світ 1 і світ 3 відкриті один одному завдяки їхньому опосередкуванню через світ 2. «Світ 2 — світ свідомості — стає на рівні людини все більшою і більшою мірою сполучною ланкою між світом 1

4. Найкращий час для того, щоб перечення «відкритого суспільства», «зробити гроші» — це хаос на фондо- Поппер оцінює ті чи інші політичні, вому ринку. Найкращий спосіб заро- соціальні та філософські вченням. бити на фондовому ринку — грати на На його переконання, «виправданнепорозумінні одних і бажанні щось ням» закритого суспільства та тоталізмінити інших. таризму займалися Геракліт, Платон, Тому перше положення «теорії реф- Аристотель, Гегель, Маркс, Шелер, лексивності» Джорджа Сороса гово- Шеллінг, Шпенглер, Мангейм, Вайтрить — важлива не подія, а думка лю- хед, Тойнбі… дей про цю подію. Але це лише перший ешелон лжеІ друге — можливість створення пророків. Інші занадто дрібні для істоцієї думки. Яка здійснюється шляхом рії, тому Поппер скопом вказує на те, її коригування через ЗМІ для масово- що робило суспільства «закритими» го поширення та експертів для цільо- — це численні ірраціоналістичні течії, вої аудиторії. а головне — релігії. Усе, що їх об’єднує, — заперечення «відкритого суспіль*** ства» та центральності індивіда. КАРЛ ПОППЕР. Таким чином попперівське «відСОЦІАЛЬНА ТЕОРІЯ. крите суспільство» являє собою кінУ своїй праці «Відкрите суспільст- цевий результат індивідуалізму, перево та його вороги» він ділить суспіль- твореного на ідеологію та здійснюваства на два основні види — «відкрите ного у конкретній політиці. Недарма суспільство» та «закрите суспільство» Джордж Сорос назвав свою мережу Джордж Сорос (the «open» society and the «closed» Open Society Foundations. Відповідно, настрої та очікування society) . На закінчення. Не забуваймо, що окремо взятих учасників ринку відо«Відкрите суспільство» засноване Поппер вказував на те, що «відкрите» бражаються у характері ринкових опе- на центральності індивіда. Таке суспі- суспільство може згодом еволюціонурацій. льство відкидає всі форми Абсолют- вати в «абстрактне». Цитую: «ВластиСорос порівнює фондовий ринок ного, тобто воно є «відкритим» саме вості “абстрактного суспільства” можіз конкурсом краси, де переможцем завдяки центральності індивіда та йо- на пояснити за допомогою однієї гістає не найкрасивіша учасниця, а та, го різноманітних варіацій без жодних перболи. Ми можемо уявити суспільяку більшість людей вважає красивою. меж, мети та сенсу. В такому суспіль- ство, в якому люди практично ніколи І він дає ключові секрети для цього: стві індивід є «вільним» від будь-якої не зустрічаються віч-на-віч. У такому 1. Необхідно усвідомити, що фондо- ідентичності та обов’язкових видових суспільстві всі справи здійснюються ві ринки відображають не факти, а упе- ознак. індивідами у повній ізоляції, і ці індиредження учасників. Потрібно зосеДругий тип — «суспільство ворогів віди зв’язуються одне з одним за допоредитися на психології та навчитися відкритого суспільства». Поппер на- могою листів або телеграм та роз’їждрозуміти, як ірраціональна поведінка зиває його «закритим». Його вороги жають у закритих автомобілях. (Штуінвесторів впливає на ринкові тенден- — це ті, хто виступають проти центра- чне запліднення дозволило б навіть ції. льної позиції індивіда та виступають розмножуватися без особистих кон2. Неважливо, правильне чи непра- за різноманітні моделі, засновані на тактів.) Таке вигадане суспільство мовильне рішення ви ухвалюєте. Важли- Абсолютному. А оскільки Абсолют жна назвати «абстрактним або безово лише те, скільки грошей ви зароби- вторгається у сферу індивідуального, собовим суспільством».

02.06.2023 — № 22 (51)

17

18

Україноцентризм ⁄ Духовність

surma.com.ua

№ 22 (51) — 02.06.2023

Творець Майбутнього: якою повинна стати людина? Назар Мухачов, Київ Головний редактор газети «Сурма»

Глобалізаційні тренди формують браконьєрський, споживацький тип людини, яка позбавлена власної думки в багатьох фундаментальних питаннях, Свобода та Гідність для якої не є найвищими цінностями. Відповідно, Свободу та Гідність як вищі ідеали ця людина не готова захищати, тим більше із використанням жорстких способів впливу.

Г

лобалізаційні тренди надзвичайно сильні, вони підкріплюються трильйонами доларів, контролем всіх найпопулярніших соцмереж, провідних ЗМІ, продажними корумпованими урядами в майже усіх куточках світу. У цій статті ми зосередимось на найбільш визначальних загальних рисах, якими повинна володіти Людина для того, щоб протидіяти браконьєрам та їхнім виродженим світоглядно-інформаційним трендам. Боротьба Творців та Браконьєрів стає все гострішою, а виклики для Творців стають все більш явними та відчутними. Про боротьбу добра і зла, найвищі цінності, що, власне, і роблять з обивателя — Людину, говорили всі метафізичні традиції та Пророки: Рама, Крішна, Заратустра, Будда, Ісус Христос. І тут доцільно розмежовувати те, що несли Світочі Людства, та те, як це використовувалось і реалізовувалось політико-релігійними інститутами. На мою думку, дуже хорошим сучасним духовно-моральним узагальненням цих ціннісно-світоглядних метафізичних поглядів є книга Юло Вооглайда «Мислити як громадянин». Власне, сам Юло Вооглайд є видатним мислителем сучасності, одним із «батьків-засновників» незалежної Естонії, вченим високого рівня. Тоді як речі, які прописані автором у своїй книзі є актуальними як для Естонії чи України, так і для всіх людей доброї волі у різних країнах світу. Адже глобалізаційні виклики стоять і перед кожною людиною, і перед народами, і перед усім людством! Споживацький спосіб мислення та існування людей вже доводить планету до стану, в якому вона раніше чи пізніше змушена буде самоочиститись від «найнебезпечнішого вірусу» — браконьєрського людства зі споживацьким світоглядом. Книга «Мислити як громадянин» є доступною в інтернеті англійською та російською мовами, український варіант — доступний в друкованому вигляді. Попри використання терміну «громадянин», праця Юло категорично не має нічого спільного із глобалізаційною риторикою, носіями якої виступають ґрантожери різних національностей, статусів та різновидів. Книга фактично є підручником для створення «Людини Майбутнього», яка в ній зображена певним ідеалом та має назву «відповідального громадянина». Громадянин ототожнюється не з юридичною належністю до певної держави, а із представником справжньої Еліти. З педантичною чіткістю та точністю створюється образ, в якому перераховано дуже багато ознак та властивостей, що є необхідними для людей майбутнього. Повертаючись від книги до нашої теми, звернусь до алегорії.

Уявіть собі прекрасне величезне озеро, з кришталевою водою, що має цілющі властивості, наповнене багатим життєвим різноманіттям, з мальовничими берегами. Ми, люди, є мешканцями цього озера. І от це озеро внаслідок системних ворожих браконьєрських дій, впродовж тривалого проміжку часу перетворювалось в болото — із зеленуватою багнюкою — замість кришталевої цілющої води, трясовиною — замість водного плеса, засміченими берегами та острівцями тощо. Але ми, люди, залишились жителями цього болота, колишнього озера. Частина жителів — найбільш жирні п’явки, до прикладу, називають себе головними. І вони вже не хочуть нічого змінювати. Частина жителів пристосувалась, дехто пішов в наймити до «п’явок» і почав писати наукові чи інформаційні праці, які мають нас всіх переконати, що «Болото замість озера — це добре»; «Болотна вода набагато корисніша, ніж кришталево чиста»; «Озера ніколи не існувало» та в інших «великих мудростях». І от у нас є вибір — жити в болоті, яке раніше чи пізніше стане непридатним для нас, чи спробувати навести тут лад і поступово з болота знову зробити озеро. Так, для цього нам треба поставити на місце всіх паразитів, навіть тих, які кричать щось з розряду: «Я — головна п’явка правого берега»; «Я — верховна ропуха центрального острова»; «Я — авторитетна кишкова паличка найбільшого озерного джерела» тощо. Розмірковуючи над такою аналогією, я згадав 2014 рік. Момент, коли в українських воїнів не було забезпечення: їжі, води, одягу тощо (особливо, води), волонтери досить великими партіями закуповували польські «таблетки», кожна з яких здатна була навіть із зеленуватої болотної багнюки зробити літр питної води, очищеної від будь-яких бактерій, вірусів чи мікроорганізмів. Потім питання водного забезпечення розв’язалось, але такі таблетки запам’ятались тим, хто з ними стикався. Повернімось до аналогії з озером. Творець Майбутнього, який заявлений в заголовку до цієї статті, повинен виконувати для нашого озера функції такої «очисної таблетки». Різної за величиною, специфікою та місцем застосування. Якась таблетка може очистити літр, якась 10 літрів, якась — кубометр води, інші мають вищі антисептичні властивості — краще знищуватимуть шкідливі мікроорганізми, ще інші — будуть вирізнятись саме місцем застосування — хтось з них очищатиме замулені джерела задля притоку (приходу) нової свіжої кришталевої води. Хтось, можливо, персонально утилізовуватиме найбільших паразитів і, як наслідок, створюватиме передумови для подальшого очищення. У будь-якому разі необхідним є весь перерахований функціонал, а загальний обсяг робіт, що необхідні для очищення болота і приведення його до стану озера, є величезним, відповідно, потребує великої кількості робочих рук та правильно докладених зусиль. Таку роль людина може виконувати, якщо одночасно володіє двома характеристиками: 1. Розуміє та усвідомлює все те, що відбувається. Має власну думку, сформовану на основі критичного системного мислення відповідно до законів логіки та здорового глузду. Останнє уточнення є дуже важливим. Адже «пан» Шаріков із «Собачого серця» Булгакова також про щось там «думав».

2. Активно ставиться до реальних проблем. Тобто людина не просто все розуміє, а ще й прагне своїми можливими діями змінити те, що потребує змін. Покращити ситуацію. В Україні та не тільки є велика кількість людей, що вдало прогнозують подальший розвиток подій. І через деякий час справді все відбувається саме так, як вони й прогнозували. І тоді можна з розумним виглядом гово-

рити «а я ж казав»... Так от, для цих людей є сумна новина — цього недостатньо! В Україні велика кількість людей була проти багатьох явищ: проти прихватизації, викрадення землі, дружби з росією (свого часу), знищення промисловості, кредитів МВФ, зрадницьких «Мінських угод» тощо. Ще більша кількість людей була проти знищення українських воїнів у котлах, зокрема під Іловайськом. І так, вони були проти. Але під Адміністрацію зрадника Порошенка в серпні 2014 року приходило 250 людей, а мали бути десятки й сотні тисяч! Бо люди мали захистити тих, хто навіть ціною власного життя був готовий захистити Україну! Відчуваєте відмінність між «а я знав (казав)» і «я почав робити бодай щось, щоб це змінити»? Для перемоги зла достатньо, щоб добрі люди нічого не робили. Відсиділись в сторонці, «у своїй хаті з краю». Пішли у зовнішню або внутрішню еміграцію. І вже навіть не згадували, що насправді прислів’я про хату — козацьке і звучить трохи інакше: «Моя хата з краю — першим ворога стрічаю!». Або «першим стріляю». Тобто активно дію. Час Великого Переходу, у який ми всі живемо, ставить перед кожним свої вимоги та завдання. Усвідомлення та подальша дієвість — до них належать. На рівні багатьох країн світу зараз відбувається боротьба національних еліт із транснаціональними ворожими структурами. В Україні проблема поглиблюється тим, що своя Еліта — відсутня, а її місце зайнято не тільки Псевдоелітою, а подекуди — і Антиелітою! Еліту кожного народу формують люди, які присвятили себе служінню суспільним інтересам. Ще з часів Древньої Греції належність до Еліти вважалась піднесеною ідеєю. В часи Середньовіччя Елітою називали лицарів та шляхтичів, що захищали державу, короля, себе, підданих від ворогів, а також (неодмінно!!!) обстоювали честь і гідність, право бути собою. Моральні принципи шляхти мали бути чіткими, зрозумілими та передбачали неухильне дотримання. Виконання своїх обов’язків, точне і безперечне, було одним із ключових критеріїв моральності. Аморальність та виродженість отримували відповідну оцінку та засуджувались, а не возвеличувались до дегенеративного культу з розряду БЛМ, ЛГБТ чи інших глобалізаційних трендів. Чітке уявлення про честь та ганьбу задавало світоглядні орієнтири. В наш час більша частина вищезазначених слів викинуті із загального інформаційного простору, що й не дивно, зважаючи на дегенеративність останнього. Але ми повинні це змінювати. Адже все починається саме з цих високих метафізичних категорій. Споживацтво гине там, де з’являється усвідомлення первинності Духу над Матерією, а не навпаки. Творці Майбутнього — сукупність Еліт різних народів світу, які всі разом зможуть перемогти світових браконьєрів. І яким би важким та недосяжним це не здавалось на даний час, саме такий екзамен стоїть перед всім Людством на етапі Великого Переходу. Відоме китайське прокляття «жити тобі в епоху змін»... Навіть маленький вогник розсіює суцільну темряву. І один у полі воїн. А якщо разом дмухнути, то ураган буде. І як же тут не згадати Тараса Шевченка:

Борітеся — поборете! Вам бог помагає! За вас правда, за вас слава. І воля святая!

19

02.06.2023 — № 22 (51)

TRATTORIA PEPPINOS & RED BOTTLE BAR

RED BOTTLE BAR & TRATTORIA PEPPINO RESTAURANT

ŧƀŬųŜ ŠŮŬŭūŲƀ

ŬŧŕŲŨƀ ŗŜŲŜūƀ Ů ŤũŦƀ śūŮŠƀŗ ũŬũŖŦšŗŕ ŕŭŧũŬŰŜūŕ śŦŷ ŪũŖŕŲŜŨŸ ŬŗŷŭŤŮŗŕŨŨŷ śŨŷ ŨŕūũśşŜŨŨŷ

ŵũŗšűƀśŨšű ŭŜŧŕŭšŲŨƀ śūŕŢŗũŗƀ ŗŜŲƀūŤš ŖƀŠŨŜŬ ŦŕŨŲƀ Ūũ ŖŮśŨŷű Ҋ҉҈ѻѺҟ҆҉҄ : PASTA DAY ԭԗԯ԰ԗ ԙՂԝ ԷԞԳԗ ԙԯԺԬԚԬ ԩԣԷ $9 ҌѻҋѻѺѴ: WINE DAY Ԫ’Շԯԫԗ ԝԬԷԧԗ ԰ԗ ԧԞԩԣԴ ԙԣԫԗ $20 ҒѻҍѶѻҋ: SUSHI DAY ԢԗԪԬԙԩՇԤ ԘԱԝԺ-ՇԧԣԤ ԮԬԩ Ԣԗ $9

7438 W NORTH AVE, ELMWOOD PARK 773 796 7887

20

Суспільство ⁄ Історія

E

U Today – брюссельська інформаційна служба з аналітичними матеріалами, відома достовірними інсайдами з Європарламенту. Опублікований службою матеріал «Війна з пам’яттю: хто і навіщо в Україні переслідує дослідників Голодомору-геноциду?» має високий статус – як редакційний. «Україна Молода» публікує переклад цієї статті без купюр. *** У той час як Європейський Союз визнає сталінський Голодомор геноцидом українців, в Україні закривають Інститут дослідження Голодомору. Провідних вчених переслідують через «неугодну», на думку кількох чиновників, цифру жертв цієї трагедії.

ГЕНОЦИД, ПРО ЯКИЙ ХОТІЛИ ЗАБУТИ 15 грудня 2022 року Європейський парламент ухвалив резолюцію, якою визнав масовий штучний голод 1932-1933 років в Україні – Голодомор – геноцидом українського народу. Законодавчий орган ЄС засудив навмисні дії радянського тоталітарного режиму, які призвели до загибелі мільйонів українців і «підірвали основи українського суспільства». Російську федерацію та інші країни, що постали після розпаду СРСР, закликали не приховувати факти, пов’язані з Голодомором, та розсекретити відповідні архіви. Країни-члени ЄС та треті держави – просувати обізнаність про ці події та інші злочини комуністичного тоталітарного режиму. Цей історичний документ ухвалили лише через 90 років після того, як був скоєний один із найжахливіших злочинів в історії людства. Масовий штучний голод був організований Йосипом Сталіним та його соратниками, щоб упокорити Україну: у 1929-1931 роках країною, що була окупована росіянами у 1920 році, прокотилась хвиля повстань. Причиною виступів був як спротив примусовій колективізації, так і прагнення до державної незалежності. Кількість повстань і їхній масштаб дозволяють говорити про ці події як про повноцінну російсько-українську війну. Якщо сьогодні росія проводить так звану «денацифікацію та демілітаризацію» українців за допомогою ракетного та бомбового терору, то 90 років тому інструментом «спецоперації» був голод. Села, містечка та цілі райони заносили на «чорні дошки», після чого оточували, вилучали всі харчі та блокували від зовнішнього світу. Крім території Української Соціалістичної Радянської Республіки, до якої входила більша частина українських етнічних земель, від Голодомору також постраждали регіони інших радянських республік, де компактно проживали українці – Північний Кавказ, Поволжя та Північний Казахстан. Голодом були вбиті мільйони людей: макси-

surma.com.ua

№ 22 (51) — 02.06.2023

Війна з пам’яттю: хто і навіщо в Україні переслідує дослідників Голодомору-геноциду? мальна цифра, яку називали вчені та публіцисти – до 15-ти мільйонів. Це – хоч і найстрашніший, але лише епізод в історії спроб москви знищити українців як націю. До цього був масовий штучний голод 1921 – 1923 років, невдовзі після – голод 1946 – 1947 років, жорстоке придушення національного руху на заході Україні. Загалом же ця історія налічує сотні років: повномасштабна військова агресія росії, що розпочалась у 2022 році – закономірне продовження політики кремля щодо України.

Попри небачений масштаб трагедії, правда про Голодомор тривалий час була невідома для світу. Тоді, у 1932 – 1933 роках більшість західних урядів робили вигляд, що не знають про долю українців, адже хотіли й далі купувати в СРСР дешеве зерно. Приховувати правду допомагали і окремі журналісти лівих поглядів, такі як американець Волтер Дюранті. Інші – такі як британський репортер Ґарет Джонс, писали про масовий голод, але їхні голоси були надто слабкі. До середини 1980-х років про Голодомор гучно говорили лише представники української діаспори на Заході. У самій Україні, що перебувала під російською окупацією, ця тема була під забороною.

30 жовтня 1984 р. Рональд Рейган підписав Прокламацію «Вшанування Великого голоду в Україні Президентом Сполучених Штатів Америки», в якій вказав про загибель понад семи мільйонів українців. Вже у 1985 році у Конгресі США була створена Комісія з питань Українського Голоду (Commission on the Ukraine Famine), яку очолив науковець Джеймс Мейс. Комісія досліджувала події 1932 – 1933 років в Україні та 22 квітня 1988 року представила Конгресу висновки, назвавши масовий штучний голод актом геноциду з втратами у 7 мільйонів. Москва змушена була реагувати та вперше визнати сам факт голоду. Зробили це вустами професора Станіслава Кульчицького – якого обрали з тогочасних радянських істориків. У 1989 році була опублікована його брошура «1933: трагедія голоду». Представнику офіцій-

ної радянської науки доручили те, за що інших у СРСР репресували – відкрито заявив про масовий голод в Україні та навіть «підрахував» кількість жертв – близько 3,5 млн. Кульчицький заперечив те, що Голодомор був штучно організований, а визнання геноцидом назвав спробою Заходу демонізації СРСР. Голод, як стверджував вчений, був наслідком «прорахунків» у політиці Сталіна. Таку позицію щодо подій 1932 – 1933 років москва займає й досі. Україна ж після здобуття незалежності у 1991 році впродовж ще 15 років «доношувала» радянське бачення злочину, вчиненого комуністами. До 70-х роковин Голодомору, у 2003 році виходить Спільна заява ООН, яку підписали 64 країни світу, в тому числі росія, яка визнала, що: «Великий голод 1932-1933 років в Україні – забрав життя від 7 до 10 мільйонів ні в чому не винних людей та став національною трагедією Українського народу». Лише у 2006-му, після перемоги Помаранчевої революції, український парламент визнав Голодомор геноцидом українців. У січні 2010 року Апеляційний суд Києва визнав Сталіна, Молотова, Кагановича та інших керівників СРСР винними у вчиненні злочину геноциду проти Українського народу. Цьому передувало розслідування, проведене Службою безпеки України. У рішенні суду також йдеться про цифру жертв трагедії – 3 мільйони 941 тисяча українців. Її встановив співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень ім. Птухи, шляхом медичного терміну «надсмертність» та радянських переписів населення, не врахувавши матеріали про злочин геноциду. До того ж, загальновідомо, що переписи 1937 і 1939 років були сфальшовані, а демографи, які їх проводили, були репресовані сталінськими каральними органами. Ця цифра вже тоді викликала суперечки, адже співпадала з позицією росії про «загальносоюзний голод», а свідки Голодомору оцінювали чисельність жертв у, щонайменше, 7-10 мільйонів. Генеральна прокуратура України теж не погодилася із висновком та надала вказівку слідчим СБУ провести комплексну судову експертизу із залученням різних фахівців – криміналістів, правників, лікарів, істориків, економістів та інших. Аналогічні оцінки були поширені в українській діаспорі. Також, цифра у 10 мільйонів втрат озвучувалась президентами України Леонідом Кравчуком (2003 р.), Леонідом Кучмою (2016 р.), Віктором Ющенком (2003-2019 рр.). А президент Володимир Зеленський, 29 листопада 2020 р. в день пам’яті заявив, що «втрати українців зіставні з тими,

Станіслав Кульчицький

яких зазнала Україна у Другій світовій війні». За офіційними даними та підрахунками вчених у цій війні загинуло 9-10 мільйонів. «НЕУГОДНА ЦИФРА»: КІЛЬКА ЧИНОВНИКІВ ПРОТИ НАУКОВЦІВ У жовтні 2019 року директорка Національного музею Голодомору-геноциду Олеся Стасюк, ініціювала нове розслідування – цього разу проти виконавців злочину. У межах цього розслідування було призначено низку комплексних судових експертиза із залученням різних державних установ та 25 різних фахівців, як того вимагала Генпрокуратура України у 2009 р. Встановлено, що жертвами геноциду 1932-1933 років стали 10,5 млн українців, з яких 9,1 млн – на території УСРР, ще 1,4 млн – на Північному Кавказі, де українці складали більшість населення. Нові дані були презентовані 7 вересня 2021 року на Міжнародному форумі «Масові штучні голоди: пам’ятаємо, вшановуємо». Уже за місяць після цього з незгодою досліджень виступив очільник Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович. 17 грудня 2021 р. було опубліковане його інтерв’ю, в якому він публічно погрожував, що «не залишить каменя на камені» від репутації вчених, причетних до дослідження. Дробович «оголосив» оприлюднені дані сфальшованими. Варто зазначити, що Інститут національної пам’яті – не науково-дослідна установа, його головне призначення – популяризація історії. З критикою дослідження виступили і кілька науковців в Інституті історії України Національної академії наук України. Підпис в. о. головного наукового співробітника Інституту Станіслава Кульчицького – перший під так званим «Відкритим листом щодо фальсифікації кількості жертв Голодомору-геноциду 1932–1933 років» від 1 грудня 2021 року. Так, це той самий професор Кульчицький, який у 1989 році був делегований радянським керівництвом визнати факт масового голоду в Україні. Донедавна він був заступником директора Інституту історії України з наукової роботи, а отже – був не просто істориком, а людиною, що весь період незалежності продовжувала визначати тенденції розвитку української історичної науки. Свої погляди

Суспільство ⁄ Історія

02.06.2023 — № 22 (51) щодо Голодомору професор залишив на тих же позиціях, що і понад 30 років тому. Дивовижно, але за кілька місяців до початку повномасштабного російського вторгнення, коли путін вже стягував війська до кордону з Україною, всередині самої держави почали переслідувати провідних науковців, які досліджують тему Голодомору – найбільшого злочину проти українців, який вчинила москва. У грудні того ж 2021-го баталії розгорнулися через захист докторської дисертації з теми геноциду генеральною директоркою Музею Голодомору Олесею Стасюк. Стасюк – відома дослідниця сталінського геноциду, що вивчає цю тему понад 20 років. Серед іншого – є авторкою виставки «Страчені голодом: невідомий геноцид українців», яку експонували у 50-ти країнах світу. Вченій не дозволили захистити дисертацію у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, тож захист відбувся в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі 24 грудня. Стасюк здобула науковий ступінь доктора історичних наук, проте кампанія проти неї розгорнулася ще за місяць до самого захисту. У листопаді торік стало відомо, що Національне агентство України із забезпечення якості вищої освіти взяло до розгляду скаргу на дисертацію вченої. Головний підписант скарги – заступник директора Інституту історії України Геннадій Боряк. Він відомий, з-поміж іншого, зв’язками з проросійським політиком Дмитром Табачником, що був міністром освіти України за часів президентства Віктора Януковича та втік з країни після перемоги Євромайдану. Наразі Табачник є чиновником російської окупаційної адміністрації в окупованій частині Запорізької області. У 2004 році Геннадій Боряк очолював Державний комітет архівів України та був фігурантом скандалу із крадіжкою документів із Львівського архіву. Тоді Табачник, що був віце-прем’єр-міністром з гуманітарних питань, подарував Віктору Януковичу – тодішньому голові уряду – листи українського історичного діяча Михайла Грушевського, які, як з’ясувалося, були викрадені з державного архіву. У покриванні крадіжок Боряка тоді прямо звинувачувало керівництво області. У 2010 році Геннадій Боряк і Станіслав Кульчицький з ініціативи міністра освіти Табачника працювали над створенням спільного «українсько-російського підручника з історії» разом з російськими істориками.

24 червня 2022 року міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко звільнив Олесю Стасюк з посади керівниці Музею Голодомору. У квітні цього року суд першої інстанції визнав це рішення незаконним та негайно поновив на посаді. Рішення міністр не виконав донині, наразі цим займається виконавча служба по притягненню до виконання судових

рішень. Зараз справу розглядає апеляційний суд. Під час засідань суду представники Міністерства культури прямо заявляли, що причиною звільнення Стасюк стала встановлена її колегами цифра у «понад 10 млн жертв». З такою ж причиною звільнення позовну заяву підписав особисто О. Ткаченко до апеляційного суду. Переслідування зазнали й інші історики – провідні фахівці з теми Голодомору. Так, від 1 січня 2023 року виконувачка обов’язків директорки Музею Голодомору-геноциду, призначена міністром Ткаченком, Леся Гасиджак ліквідувала Інститут дослідження Голодомору – філіал Музею, у якому працювало 23 фахівці, зокрема – 7 докторів і 11 кандидатів наук. Це назвали «реорганізацією», проте в результаті були звільнені відомі українські вчені – історики Володимир Сергійчук і Василь Марочко, юрист Володимир Василенко, лікар-психіатр, правозахисник і політв’язень Семен Глузман.

Володимир Сергійчук – професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, голова Міжнародної асоціації дослідників Голодомору-геноциду. Саме його підрахунки лягли в основу експертизи, що встановила цифру у 10,5 млн жертв Голодомору. Замість даних радянських переписів населення, що є сумнівними з низки причин, історик використовував первинні архівні джерела. Зокрема – шкільні журнали за 1930-ті роки, які показують різке скорочення кількості дітей у школах. Таким чином було встановлено, що лише дитячі втрати внаслідок масового штучного голоду перевищували 4 мільйони. Наразі кафедру історії світового українства в університеті Шевченка, якою завідує професор Сергійчук, намагаються закрити. Ініціатором цього є декан історичного факультету вищого навчального закладу Іван Патриляк. Він з усією родиною підписав «відкритий лист» проти Олесі Стасюк та звернення до Українського інституту національної пам’яті, в якому висловив незгоду з цифрою у 10,5 млн, хоч сам ніколи тему Голодомору не досліджував. На відміну від його заступника Тараса Пшеничного, який заявив про понад 10 млн вбитих українців на допиті в межах кримінальної справи. Парадоксально, що неприховане переслідування вчених з боку керівництва окремих державних і наукових установ

21

відбувається у той час, коли президент регіонах Радянського Союзу. Жертвами і парламент України регулярно зверта- нібито стало близько 7 мільйонів «раються до іноземних партнерів із закли- дянських людей». Українців серед них, ками про законодавче визнання україн- за російською версією, менше половини ської трагедії. Так, 24 квітня голова ВРУ – понад три мільйони. Решта – мешканРуслан Стефанчук на конференції спі- ці радянських росії та Казахстану. Таким керів парламентів країн-членів Євро- чином, трагедія проголошується «всесопейського союзу заявив: «У результаті юзною», її причинами називають «заштучно організованого у 1932-1933 ро- суху та неврожай», «прорахунки радянках сталінським режимом голоду, Укра- ського уряду» та «перегини на місцях». їна втратила до 10 мільйонів своїх синів і Впадає у вічі, що Український інстидоньок». А 17 травня Володимир Зелен- тут національної пам’яті та російське ський подякував французькому Сенату, МЗС називають майже однакову кільякий підтримав резолюцію про визнан- кість загиблих українців внаслідок станя Голодомору геноцидом. лінського геноциду. Цифру у 3,9 мільйоЗагалом після 24 лютого 2022 року на жертв Голодомору також часто навовже 11 держав ухвалили аналогічні рі- дять російські пропагандистські ресурси, шення. Цьогоріч до визнання трагедії посилаючись при цьому на український доєдналися Болгарія, Бельгія, Ісландія Інститут демографії. Дивовижно, що у та Франція. Цьому сприяє те, що зараз цьому питанні є якийсь консенсус з краросія наочно показує своє ставлення до їною, яка взагалі не визнає українців за України та українців, прямо заявляю- окрему націю та перекручує всю історію чи про намір стерти українську ідентич- України. ність. Проте чи робить уся українська Ця химерна «любов» між російськивлада достатньо, щоб спонукати решту ми пропагандистами та поборниками країн нарешті визнати геноцид 1932 – «виважених цифр» проявилась і під час 1933 років? Переслідування про- судового процесу у справі про звільненвідних вчених – це явно не те, що ня Олесі Стасюк, коли тимчасова керівдля цього потрібно. ниця Національного музею Голодомору-геноциду Леся Гасиджак подала до РОСІЙСЬКА ПРОПАГАНсуду як доказ публікації російських виДА, ЗАВІРЕНА УКРАЇНСЬдань «Вести.ру» та «Взгляд.ру»: КИМ НАЦІОНАЛЬНИМ «Історики СБУ намалювали мільМУЗЕЄМ йони фальшивих жертв голодомору» Виникає ще одне питання: чо- та «Розкрите шахрайство при створенму саме цифра жертв Голодомору ні головного українського міфу». Обидва стала причиною справжньої війни, пропагандистських матеріали завірені яку вченим оголосили функціоне- печаткою Національною музею та підри низки відомств? Здавалося б, що писом виконувачки обов’язків генеральце питання мало б бути предметом нау- ної директорки від 26 серпня 2022 року. кової дискусії, а не політичних з’ясувань. У той день російські окупанти обстрілюТим більше, що обидві сторони конфлік- вали територію п’яти областей України, ту наголошують: сама по собі цифра не вбили цивільних у Бахмуті, Слов’янську впливає на головне – встановлення фак- та на Харківщині. ту геноциду українців, здійсненого коЧому результати судової експертизи муністичним тоталітарним режимом. щодо подій 90-річної давнини виявилиСправді, 3,9 мільйонів жертв, на яких ся настільки незручними для окремих наполягає Український інститут націо- українських посадовців, що вони готові нальної пам’яті, – це величезна цифра використовувати російську пропаганду і її достатньо, щоб вважати Голодомор у боротьбі зі своїми опонентами? На це 1932–1933 років однією з найбільших питання важко знайти однозначну відтрагедій, які переживало людство у ХХ повідь. Свою роль можуть відігравати столітті. Проте тут є ще один цікавий ас- особисті амбіції, образи, заздрощі, або, пект: з кількістю загиблих українців у у що хотілося б вірити найменше, – за3-3,5 мільйонів погоджується і офіцій- ангажованість росією. на російська історична наука. Офіційну У будь-якому разі, така ситуація є позицію російської держави щодо Го- неприпустимою в умовах, коли українлодомору висловив у листопаді торік ська нація воює за своє фізичне існуванпосол росії у Німеччині Сергій Нечаєв, ня проти ворога, який вже не вперше в ісякий опублікував статтю у німецькій га- торії намагається це існування закінчити. зеті Junge Welt, присвячену цій темі. ПуПам’ятати про своє минуле українблікація вийшла напередодні голосуван- цям зараз як ніколи важливо. Ця пам’ять ня у Бундестазі, де більшість депутатів важлива і для всього світу, про що свідпідтримала резолюцію про визнання Го- чить те, що дедалі більше країн приєднулодомору геноцидом. Цікаво, що у резо- ються до визнання та вшанування злолюції, на відміну від більшості аналогіч- чину Голодомору-геноциду, вчиненого них документів, надана оцінка кілько- комуністичним режимом у 1932-1933 рості жертв, – 3-3,5 мільйона лише за три ках. зимових місяці 1932 – 1933 років. Тоді як злочин тривав два роки. Джерело: «Україна Молода» Головний меседж статті Нечаєва – те, (https://umoloda.kyiv.ua/ що масовий голод у 1932 – 1933 роках ні- number/0/196/175632/). бито був не лише в Україні, але і в інших

22

UA-USA ⁄ Події

surma.com.ua

№ 22 (51) — 02.06.2023

Next Step Park Ridge Мар’яна Балаш, Чикаго «Сурма»

Ц

ьогоріч Memorial Day відзначився особливими подіями не лише для американських ветеранів, а й для українських воїнів – поранених військових, які перебувають у США на лікуванні завдяки благодійномy фондy Revived Soldiers Ukraine. Один із найбільших та найпотужніших благодійних фондів, який уже 8 років займається протезуванням поранених військових України, зовсім нещодавно завдяки донорам придбав будинок у чудовому передмісті Чикаго, який став домівкою для усіх поранених військових і таким собі центром для фізичної та психологічної реабілітації. «Насправді протезування – це лише половина справи на шляху до успіху, адже не менш важливою є фізична реабілітація», – каже президентка фонду Ірина Ващук-Discipio. Спільними зусиллями волонтерів та усіх небайдужих українців вдалося здійснити ще одну мрію наших захисників – відкрити власний тренажерний зал.

Спонтанно та доволі рішуче команда фонду працювала над запуском спортивного залу для поранених військових, які уже прибули та ще прибуватимуть на лікування й реабілiтацію до США. Головною мотивацією було бажання створити максимально комфортні та зручні умови для тренувань поранених військових, щоб якомога швидше поставити їх на ноги. Тож виникла ідея перебудувати зви-

чайнісінький гараж, що належить будинку, у спортзал. І ось ще одна маленька перемога! У неділю відбулося офіційне відкриття реабілітаційного тренажерного залу, який має назву Next Step Park Ridge, що є уже таким собі брендом благодійного фонду Revived Soldiers Ukraine. Це стало справжнім святом для наших військових й усіх, хто працював над здійснен-

ням проекту. Переповнені емоціями та відчуттям щастя, наші поранені військові Андрій Насада, Олег Івахнюк та Артем Мороз радісно перерізали червону стрічку на честь відкриття уже улюбленого центру. Тут вони зможуть здобути міць, силу та якомога швидше відновити своє здоров’я. Атмосферу свята створили синьо-жовті кульки від Star Balloons, десерти і святковий торт від талановитої Лесі Плугатор, шампанськe, смачні закуски від ресторану «Вареничок».

UA-USA ⁄ Події

02.06.2023 — № 22 (51) Спеціально на цю подію, щоб підтримати віськових та благодійний фонд Revived Soldiesr Ukraine, до Сполучених Штатів з України прилетіла відома журналістка, провідна ведуча телеканалу 1+1 та Телевізійної Служби Новин Марічка Падалко, яка, до речі, разом з нашими військоивими та командoю Revived Soldiers Ukraine взялa участь у щорічному забігу-марафоні на 10 км у Чикаго на Soldiers Field, що відбувається на честь усіх ветеранів. Також на відкриття реабілітаційного центру завітали: генеральний консул України в Чикаго Сергій Коледов, президентка організації Kyiv Committee

of Chicago Sisters Cities Internetional Віра Eляшевскi, благодійник, лікар Мирон Левицький, який безкоштовно оперує та допомагає пораненим українським захисникам у медичних справах, та ще багато гостей. Велика подяка усім донорам, спонсорам, меценатам, які допомогли придбати усе необхідне обладнання та матеріали. Велика вдячність працьовитим та щирим українцям, які пожертвували своїм чаcом і зусиллями, щоб перетворити звичайний гараж на тренажерний зал. Неймовірно велика заслуга волонтерів фонду, які від початку були ідейниками та кураторами проекту: Христина

Клим, Наталя Фігель, Дмитро Галан та вся команда на чолі із президенткою благодійного фонду Revived Soldiers Ukraine Іриною Ващук-Discipio. Звісно ж найбільша вдячність, шана та низький уклін нашим захисникам! І це найменше, що ми можемо для них зробити. Вони заслуговують великих благ! Нагадаємо, що три року тому благодійний фонд Revived Soldiers Ukraine відкрив потужний реабілітаційний центр для поранених військових України Next Step Ukraine з американським обладнанням та командою професійних реабілітологів у місті Ірпінь, який вистояв під обстріла-

23

ми. А вже цього року планується відкриття ще одного ребцентру Next Step Lviv. Команда благодійного фонду Revived Soldiers Ukraine запрошує спонсорів, меценатів, керівників різних бізнесів долучитися до здійснення цього надзвичайно важливого проекту на благо наших поранених військових в Україні. Вони віддали своє здоров’я за нас, за Україну. Наше завдання, наш обов’язок і відповідальність – відновити їхнє здоров’я та повернути їх до повноцінного життя. Разом ми переможемо! Слава Україні! Героям Слава! Світлини: Natalia Infinite Photo Art

24

Історія ⁄ Суспільство

surma.com.ua

№ 22 (51) — 02.06.2023

здоров’я та освіти і працює Міжнародний день захисту дітей: охорони виключно для допомоги дітям і захисту їхніх прав. витоки та історія іжнародний день захисту У вересні 2012 року Генеральний

Максим Пастівничний, Сокаль «Сурма»

М

дітей було засновано 1925 року під час Всесвітньої конференції із захисту дітей у Женеві. Захист прав дітей згадується в багатьох міжнародних документах і резолюціях по всьому світу. Його також згадують у Конвенції про права дитини, ухваленій у 1989 р., і в Декларації прав дитини Генеральної Асамблеї ООН, ухваленій у 1959 р. У перерахованих документах діти розглядаються як одна з найуразливіших соціальних груп у будь-якому суспільстві. Міжнародний день захисту дітей уперше відзначали 1950 року. Потім, 20 листопада 1959 року, Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила власну Декларацію прав дитини. Вони додали десять нових принципів безпеки дітей замість початкових п’яти, що і назвало його Всесвітнім днем захисту дітей. День захисту дітей започаткував у другу неділю червня 1857 року преподобний доктор Чарльз Леонард, пастор Універсалістської церкви Спокутителя в Челсі, штат Массачусетс: Леонард провів спе- названий Квітковою неділею, а поціальну службу, присвячену дітям тім названий Днем захисту дітей. і для дітей. Пастор назвав цей день День захисту дітей було вперше Днем троянди, хоча пізніше він був офіційно оголошено національним

ЮЛІЯ СКУЙБІДА 12 РОКІВ ПРАЦЮЄМО ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГРОМАДИ. РОЗМОВЛЯЄМО УКРАЇНСЬКОЮ.

СТРАХУВАННЯ АВТО | БУДИНКИ | БІЗНЕСИ | ЖИТТЯ

БЕЗКОШТОВНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ТА ДОПОМОГА НОВОПРИБУЛИМ ЗІ СТРАХУВАННЯМ АВТОМОБІЛІВ ЗНИЖКА ДО 35% ПРИ ПОЄДНАННІ СТРАХОВИХ ПОЛІСІВ НА АВТО ТА БУДИНКУ СПЕЦІАЛЬНІ ЗНИЖКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ТА ВОЛОНТЕРІВ 1702 W. CHICAGO AVE., CHICAGO IL, 60622 370 S. SCHMALE RD., CAROL STREAM IL, 60188

773-235-9900 з понеділка по суботу.

святом Турецької Республіки 1920 року зі встановленою датою 23 квітня. День захисту дітей відзначається на національному рівні з 1920 року, коли уряд і газети того часу оголосили його днем дітей. Однак було вирішено, що для уточнення і виправдання цього святкування необхідне офіційне підтвердження, і офіційна заява була зроблена на національному рівні в 1929 році засновником і президентом Турецької Республіки Мустафою Кемалем Ататюрком.

4 листопада 1949 року Міжнародна демократична федерація жінок у москві проголосила 1 червня Днем захисту дітей.

14 грудня 1954 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила спільну резолюцію Індії та Уругваю, яка закликає всі країни заснувати Всесвітній день захисту дітей, по-перше, для сприяння взаємному обміну і взаєморозумінню між дітьми, а по-друге, для того, щоб ініціювати дії з просування ідеалів Статуту ООН і благополуччя дітей світу. 20 листопада 1959 року Організація Об’єднаних Націй ухвалила Декларацію прав дитини. У 2000 році світові лідери визначили Цілі розвитку тисячоліття щодо припинення поширення ВІЛ/СНІД до 2015 року. Хоча це стосується всіх людей, головна мета стосується дітей. ЮНІСЕФ прагне до досягнення шести з восьми цілей, що стосуються потреб дітей, щоб усі вони мали право на основні права, закріплені в міжнародному договорі про права людини 1989 року. ЮНІСЕФ постачає вакцини, співпрацює з політиками в галузі

секретар ООН Пан Гі Мун очолив ініціативу з навчання дітей. По-перше, він хоче, щоб кожна дитина могла відвідувати школу, що є метою до 2015 року. По-друге, поліпшити набір навичок, набутих у цих школах. Нарешті, реалізація політики щодо освіти для заохочення миру, поваги і турботи про довкілля. Всесвітній день захисту дітей – це не тільки день, коли діти відзначають, хто вони є, а й щоб привернути увагу дітей у всьому світі до насильства у формах жорстокого поводження, експлуатації та дискримінації. Дітей використовують як робітників у деяких країнах, залучають до збройних конфліктів, вони живуть на вулицях, страждають від відмінностей: чи то релігія, чи то проблеми меншин, чи то інвалідність. Діти, які відчувають наслідки війни, можуть бути переміщені через збройний конфлікт і можуть отримати фізичні та психологічні травми. Терміном «діти і збройний конфлікт» описуються такі порушення: вербування і діти-солдати, вбивство/пошкодження дітей, викрадення дітей, напади на школи/лікарні та недопуск гуманітарного доступу до дітей. Нині близько 153 мільйонів дітей віком від 5 до 14 років змушені займатися дитячою працею. Міжнародна організація праці в 1999 році ухвалила Заборону та викорінення найгірших форм дитячої праці, включно з рабством, дитячою проституцією та дитячою порнографією. Офіційно визнана дата Дня захисту дітей варіюється від країни до країни. День захисту дітей відзначають 1 червня в країнах колишнього СРСР (включно з Вірменією, Азербайджаном, Білоруссю, Естонією, Грузією, Казахстаном, Киргизією, Латвією, Литвою, Молдовою, Таджикистаном, Туркменістаном, Україною, Узбекистаном), а також в інших країнах колишніх чи теперішніх комуністичних держав (Албанія, Ангола, Бенін, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Камбоджа, Хорватія, Куба, Чехія, Словаччина, Ефіопія, Східна Німеччина, Косово, Лаос, Монголія, Чорногорія, Мозамбік, Материковий Китай, Північна Македонія, Польща, Португалія, Румунія, Сербія, Словенія, Танзанія, В’єтнам і Ємен, і меншою мірою в Ізраїлі через міграцію його радянського єврейського населення). Сюди входять 25 країн, які відновили незалежність від СРСР, відокремилися від Югославської Федерації, а також Чехословаччини та Ефіопії після їхніх відповідних розколів. Всесвітній день захисту дітей відзначають 1 червня в ознаменування Декларації прав дитини, ухваленої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року.

25

02.06.2023 — № 22 (51)

şŝŵŢ ũŝŦŞŰůŪŒ ş şŝŵťŲ ŭŰŧŝŲ ŵŧūŨŝ ũŢšťŴŪūŠū ŪŝşŴŝŪŪż ƶ ƍƋƄƉƋſƈƜƠƉƋ ƐƇƍŽƣƊƎƙƇƋƛ ƉƋſƋƛ

ũť ŠūůŰŒũū ŮŬŢųŔŝŨŔŮůŔş 4,0)&3831-78 ƶ ƎƌƂƓƢŽƈƢƎƏ Ƅ ſƄƜƏƏƜ ƇƍƋſƢ )/+ 8)',2-'-%2 ƶ ƑƐƊƇƓƢƋƊŽƈƙƊŽ ƁƢŽƀƊƋƎƏƅƇŽ ŢŧŠ ,)13(-%0=7-7 8)',2-'-%2 ƶ ƎƌƂƓƢŽƈƢƎƏ ƁƈƜ ƍƋžƋƏƅ ƊŽ ŽƌŽƍŽƏƢ mƕƏƐƔƊŽ ƊƅƍƇŽ| 1)(-'%0 %77-78%28 ƎƂƍƏƅƑƢƇƋſŽƊƅƆ ƉƂƁƅƔƊƅƆ ŽƎƅƎƏƂƊƏ '2% ƶ ƎƂƍƏƅƑƢƇƋſŽƊƅƆ ƌƋƉƢƔƊƅƇ ƉƂƁƎƂƎƏƍƅ ŞŔŨŹŵŢ Əƅ ŭūŧŔş ũť ŠūůŰŒũū ŮŬŢųŔŝŨŔŮůŔş šŨż ŭūŞūůť ş ũŢšťŴŪŔŦ ŮűŢŭŔ

8YOMIRHSVJ 8VEMRMRK -RWXMXYXI -RG 2 ,EVPIQ 'LMGEKS -PPMRSMW ŤŝŭŢŒŮůŭūşŝŪŔ ſ -&,)

4 [[[ 88M1IHMGEP7GLSSP GSQ

[[[ MFLI SVK ÂÅËÈÊÈÉ ÒÀÓÍÕÀÓÑ ÂÑÜÎÃÎ ÇÀ

$2150

ÎÐÅÍÄÀ

ÆÈÒËÀ !!!

• Frameless Showers

Wheaton, Illinois

• Framed & Sliding Glass Enclosures • Reverse Painted Glass Kitchen Backsplashes

NjnjNJǍǎNJnjƼ njNJǃdžƲǔljƼ DZ ǍNjƼLJǘljƼ džƾƼnjǎDŽnjƼ ǃ ǍǏǓƼǍljDŽLj njǁLjNJljǎNJLj

džǞǜǬǮǤǬǜ ǫȂǭǧǻ ǩǪǞǪǟǪ ǦǜǫȂǮǜǧǸǩǪǟǪ ǬǡǨǪǩǮǯ

• Glass Enclosed Wine Cellars

ƾ ǦǞǜǬǮǤǬȂ ǫǪǞǩȂǭǮǺ ǩǪǞǜ ǦǯDZǩǻ ǣ ǩǪǞǤǨǤ ǦǜǝȂǩǡǮǜǨǤ ǟǬǜǩȂǮǩǤǨǤ ǭǮȂǧǸǩǤDzǻǨǤ Ǯǜ ǩǪǞǪǺ ǫǪǝǯǮǪǞǪǺ ǮǡDZǩȂǦǪǺ ǣ ǩǡǬǢǜǞȂǥǪdzǪȃ ǭǮǜǧȂ

• Glass Railings • Mirrors & Glass Designs

NjǪǞǩȂǭǮǺ ǩǪǞǜ Ǟǜǩǩǜ Ǯǜ ǩǪǞǜ ǠǯǴǪǞǜ ǠǡǬǡǞǻǩȂ ǫȂǠǧǪǟǤ Art Stass, Inc. 1024 North Ave Des Plaines, 60016 Phone: 847-341-2777 Fax: 847-635-1573 www.artstass.com

ƾ ǦǞǜǬǮǤǬȂ ǫǪǞǩǤǥ ǫȂǠǞǜǧ ǦȂǨǩǜǮǜ Ǡǧǻ ǫǬǜǩǩǻ ǩǪǞǜ ǨǜǴǤǩǜ Ǡǧǻ ǫǬǜǩǩǻ Ǯǜ ǩǪǞǜ ǭǯǴǦǜ ÏÐÈÂÀÒÍÀ ÂÅÐÀÍÄÀ ÄËß BBQ, ÏÀÐÊÎÂÊÀ. ÊÎÍÒÀÊÒÓÉÒÅ Ç ÂËÀÑÍÈÊÎÌ ÁÅÇ ÏÎÑÅÐÅÄÍÈʲÂ

ǜǩǟǧȂǥǭǸǦǜ Ǯǜ ǫǪǧǸǭǸǦǜ michaelchristopoulos@aol.com

26

UA-USA ⁄ Історія

surma.com.ua

Мистецтво і доба Ді-Пі єні рани на тілі цілої нації, а також таборовий період — від 1945 р. до 1951-го. Атмосферу післявоєнного часу якнайкраще передали у своїх творах письменники, митці, театральні діячі. Це вони разом із багатьма вченими, учиЗ АРХІВУ УКРАЇНСЬКОГО телями, представниками інтелектуНАЦІОНАЛЬНОГО МУЗЕЮ. альної і творчої думки створили під«Найбільше зло, яке українській ґрунтя для майбутнього української волі й незалежності завжди на пе- діаспори. решкоді ставало і стає, криється, Документальна фотовиставка з арна превеликий жаль, у нас самих. І хіву Українського Національного Мутільки тоді, коли ми з розуму й серця викорінимо нашу пасивність, нерішучість, тільки тоді здобудемо собі волю». Микола Понеділок Марія Климчак, Чикаго «Сурма»

Юрій Клен, він же перекладач, поет, прозаїк і науковець Освальд Бургардт: «Ми живемо в малокультурних умовинах, у тісноті, не маючи власного кутка, часто серед руїн найбільш поруйнованих міст, загрожені постійною небезпекою втратити навіть той куток з твердим ложем, де провізорично прихилили свої голови. Ми люди без імені й держави, без громадської приналежності. А проте вперто стоїмо на своєму мандрівному шляху й не хочемо збочити з

Щ

е до сьогодні учені шукають зірку під назвою «Планета Ді-Пі», часовий простір якої позначений «ерою переміщених осіб». Вона насправді існувала в недалекому від нас ХХ столітті. І була на цій Планеті «держава бездержавних» — загальна кількість переміщених осіб і біженців у Західній Європі становила в 1944 р. понад 10 млн осіб. Один із її мешканців, український письменник Улас Самчук писав: «Ситуація унікальна... На території Європи Заходу таборує Україна Сходу. Парадокс чи післанництво? Вигнання і кара Божа? На світовій сцені триває світова гра з її останнім актом «бути чи не бути»... «За цією грою спостерігали 2 мільйони українців, які опинилися у таборах переміщених осіб після війни на території Німеччини та Австрії.

Один із глядачів, український письменник Іван Багряний відгукнувся на ці події своїм нарисом «Чому я не хочу вертати на «родіну?»: я повернуся до своєї Вітчизни з міліонами братів і сестер, що перебувають тут, в Європі і там, по Сибірських концентраках, тоді, коли тоталітарна кривава більшовицька система буде знесена так, як гітлерівська. Коли НКВС піде вслід за Гестапо, коли червоний російський фашизм щезне так, як щез фашизм німецький. Коли нам — Українському Народові — буде повернено право на свободу і незалежність в ім’я християнства і справедливості». Безумовно, у цих сповідях відображено добу української мартирології — від вересня 1939-го до кінця 1944-го, коли окупанти, наступаючи одне одному на п’яти, залишали незаго-

зею в Чикаго є постійною в експозиції музею і присвячується поколінню українців, які прибули до Америки в кінці 40-х — на початку 50-х років із таборів Ді-Пі (від англ. DP — displaced persons — переміщені особи). Близько 80 таборів були заселені виключно або переважно українцями, і в них розвинулося широкомасштабне суспільно-громадське, релігійне, політичне та культурно-освітнє життя. Близько 250 000 українців переселилися в США або Канаду; інші в Південну Америку, Австралію або різні країни Західної Європи. Це дає можливість сучасному поколінню оцінити те, що відбулося в житті цілого покоління, який спадок і кому від нього перейшов? Зрештою сам заповіт й умови на отримання спадку не до кінця прочитані нащадками, як у діаспорі, так і в Україні. Тому «Планета Ді-Пі» вимагає фундаментального дослідження. Через фотографії, які частково використані в експозиції, а також таборові щоденники сподіваємося повернути українській культурі імена тих, чиї зорі загорялися і згасали під чужим небом, увійти у ворота історії разом із батьками, розділити пережите братами і сестрами. Ця розвідка представляє невеликий екскурс у мистецько-журналістську сторінку з таборового життя. Автор цієї статті (МК) є куратором цієї ж виставки і упродовж багатьох років вивчає цю тему. Добу Ді-Пі дуже вдало схарактеризував у своїх «Думках на дозвіллі»

нього. Ми ладні піти світ за очі, за океани, у краї тропічні чи полярні, аби не вертати додому, — це явище, яке не має прикладу в історії. І в цих важких умовинах життя, віддані на ласку чужих народів, ставши перехожими гостями — ми далі творимо свою культуру. Маємо школи, нижчі, середні і вищі, навіть свій університет, маємо свої церкви, лікарні, театри, видавництва, газети, трупи артистів, співців, а наші поети й прозаїки не перестають і тут, на чужині, плекати рідне слово. Який інший народ спромігся б на це?». Здається, більшого пояснення непотрібно, все зрозуміло. Окупація Волині та Галичини більшовиками у 1939 році знищила майже всю пресу, яка видавалася на цих землях, тож більшість критиків та письменників намагалися консолідувати мистецькі сили, щоб далеко від рідної землі підтримувати й розвивати українське слово. За час із травня 1945-го до 1950 p., коли функціонували табори Ді-Пі у трьох зонах Німеччини та Австрії, а також серед українських військовополонених Італії і Великої Британії, з’явилося понад 500 періодичних видань, позначених іменами У. Самчука, І. Багряного, Ю. Клена, Є. Маланюка, Т. Осьмачки, К. Гриневичевої, Ю. Шевельова, І. Качуровського, Б. Кравціва, О. Лятуринської, Я. Січинського та інших. Саме творці «нової української культури» на європейських просторах заявили — бути! 25 вересня 1945 року у Фюрті, що в північно-

№ 22 (51) — 02.06.2023 східному передмісті Нюрнберга було створено Мистецький український рух (МУР). Це об’єднання було відкрите для всіх діячів слова та художників. Ідея створення належала групі літераторів: Юрію Шевельову, Віктору Петрову, Івану Багряному, І. Костецькому, Леонідові Полтаві, І. Майстренку. Журналістська «Планета Ді-Пі» (1945-1950 рр.) мала свої літературні столиці: Мюнхен, Авгсбург, Новий Ульм, Зальцбург, Париж, Штутгарт. Її мешканці видали три збірники МУРу літературно-мистецького спрямування; МУР-альманах, ч.1; «Арка» — місячник літератури, мистецтва, критики; «Хорс» — збірник красного письменства, критики і перекладів; «Заграва» — літературний журнал; «Звено» — журнал літератури, мистецтва і критики. Окрім серії «Мала бібліотека МУРу», у цих містах видавалися також газети та журнали: «Рідне слово», «Українська трибуна» (Мюнхен), «Заграва» (Авгсбург), «Літературно-науковий вісник» (Гайденав), «Українські вісті» (Ульм), «Неділя» (Авгсбург), «Час» (Фюрст), «Литаври» (Зальцбург). У журналі «Арка» ( Мюнхен, 1947-1949 рр.) читачі знайомилися з художніми творами, рецензіями, мистецтвознавчими, філософськими та культурологічними статтями, критичним оглядом. Історик Володимир Маруняк наводить такі цифри щодо видань Ді-Пі: в Німеччині за 1945-1951 рр. видано 1 548 назв, з них машинним друком із металевих шрифтів 1146, розмножених циклостилем з машинописних текстів 402. Важливим джерелом інформації були радіопередачі, які транслювалися з Мюнхена, а інформаційні листки стали початком еміграційної преси. Писані від руки або на друкарській машинці аркуші, виконували роль настінних газет, згодом з’явилися бюлетні. Заснували ці перші видання у 1945 році вихідці з

Харківщини, що перебували в таборі у Ваймарі. 22 квітня 1945 року мешканці табору читали «Короткі вісті». З 12 травня до 14 червня 1945 р. українською мовою тут виходили «Короткі радіові звіти» та окремі листки «Інформація», друковані на друкарській машинці. Із Ваймера видавничу справу було перенесено до Гресфельду, оскільки місто відійшло під радянську зону окупації, і небажання та страх повернення «у совєтський рай», змусило українців шукати притулку в інших зонах. Відголосся тих днів пробивається в поезії Леоніда Полтави: «Лиши-

UA-USA ⁄ Історія

02.06.2023 — № 22 (51)

лася велика ніч, лишилися гігантські хмари. Спи, Ляйпцігу. Твій смертний сон надійно береже «товаріщ». Нависла терновим вінком ніч над усім материком». В Авгсбурзі 4 травня 1945 вийшло перше число «Громадського бюлетня української колонії Авгсбургжчини», згодом з’являлися «Радіо-Вісті». У цих виданнях повідомлялося про організаційне життя громади. Місцем заснування повноцінних пресових видань українською мовою можна вважати Мюнхен. Саме тут було засновано кілька наукових установ, зокрема Український Вільний Університет. Ці видання представляли політичні погляди представників політичної хвилі еміграції. Захоплення газетними листками перенеслося навіть на кораблі, які до берегів Америки й інших країн везли біженців. У невеличких за обсягом листках рідною мовою повідомлялося про погоду над Атлантикою, давалися поради емігрантам. Ці листки привіз із собою до Чикаго перший архівар музею Олекса Ганкевич. Цікавим є і те, що поруч і привітом капітана англійською мовою, подавався технічний паспорт корабля, а новини адресувалися пасажирам на їхніх мовах.

Зі щоденника Святослава Гординського про одинадцять днів на океані, прочитане врізається в пам’ять: «На Півночі ми межуємо з арктичним сяйвом, на Сході — зі сходячим сонцем, на Півдні — з рівниковим рівноденням, а на Заході зі Страшним Судом. Тільки на Заході — думав я, збираючись виносити свої клунки». Епопею «великого ісходу» із невизначеним статусом Ді-Пі пережив Іван Кейван. У своїх спогадах мистець згадував: «У таборах, в колишніх військових казармах, у приміщеннях, переповнених людьми, як у бочці з оселедцями, де кімнати були перегороджені коцами і веретами, а часто й на горищах, у конюшнях і підвалах, не маючи потрібних матеріалів, наші голодні й холодні митці працювали творчо». Українська Спілка Образотворчих Мистців (УСОМ) постала у Мюнхені на початку 1947-го і діяла до 1951-го року. УСОМ об’єднувала митців різних мистецьких напрямів, які тоді жили переважно у таборах переміщених осіб у Німеччині й Австрії — головою був Едвард Козак. УСОМ влаштувала кілька виставок, брала участь у міжнародній виставці УНРРА (United Nations Relief and Rehabilitation Administration) в Німецькому Національному Музеї у Мюн-

Правління і контрольна комісія Спілки українських науковців, літераторів і митців у Зальцбурзі (УНАМ). Зліва направо сидять: др. фізики Ю. Мочук, артист і режисер С. Бутовський, науковець Е. Гловінський, др. права І. Олексишин, науковець М. Гаврилюк. Зліва направо стоять: математик Я. Данченко, др. хімії І. Ковальський, артист-маляр Г. Радченко, науковець Денисівський, п. Грибінський, поет Б. Олександрів

27

Баден-Бадені, Зальцбургу. Зокрема, у зальцбурській взяли участь 28 професійних художників, було виставлено 218 експонатів. З 10 до 26 січня 1947 року УСОМ взяла участь у виставці в Німецькому Національному Музеї в Мюнхені за участю 71 митця, з них 48 були українцями: Микола Анастазієвький, Северин Борачок, Олекса Булавицький, Микола Бутович, Яків Гніздовський, Святослав Гординський, Михайло Дмитренко, Іван Кейван, Едвард Козак, Григор Крук, Сергій Литвиненнко, Галина Мазепа, Марія Гарасовська-Дачишин, Антін Малюца, хені (1947), видала 2 випуски багато- Михайло Мороз, Антін Павлось, Миілюстрованого журналу «Українське рослав Радиш, Юрій Соловій та інші. Мистецтво» (редактор: Михайло Дми- Їхні імена повинні бути вписані золотренко) і кілька альбомів та моногра- тими літерами в літопис української фій. Мюнхен, Геттінген, Мітенвальд, Бертхесгаден, Регенсбург, Нойбоєрн — вогнища мистецької активності. Тут творили: П. Андрусів, М. Білинський, С. Борачок, Я. Гніздовський, С. Гординський, Г. Крук, І. Курах, З. Лісовська, Л. Моссора, М. Осінчук, С. Пастухів, П. Холодний, М. Черешньовський, С. Литвиненко, А. Павлось, М. Мухин, М. Дзиндра, М. Анастазієвський, Д. Горняткевич, М. Бутович, Л. Перфецький, В. Кричевський, М. Неділко, Е. Козак, М. Мороз, Л. Морозова, А. Малюца, М. Гарасовська-Дачишин, О. Булавицький, Ю. Соловій, М. Стефанович-Ольшанська, М. Черньошовський, І. Кейван, Г. Мазепа, М. Радиш, М. Станько, Є. Ліпецький, М. Азовський, Н. Білецька, С. Луцик, М. Михалевич, О. Дядинюк, М. Дмитренко, М. Левицький, О. Танасевич, В. Пе- культури. Успіх виставки подвоївся ребийніс... участю хору та української Капели банУ резолюції з’їзду УСОМ-у чітко бу- дуристів під диригуванням В. Божика і ло визначено 10 напрямів, перший з Г. Китастого. Відгуки в німецькій преяких декларував головне завдання: «З сі про тиждень української культури одного боку — зберігати і продовжува- додавали впевненості митцям різноти творити ті форми українського наці- го віку. онального мистецтва, що сьогодні мо«Я впевнений — заявив у своєму вижуть бути розвинені в Україні, з друго- ступі військовий губернатор Баварії го — репрезентувати українську куль- Марей Вегонер, — що коли б показати туру перед чужинцями. Українські мит- сьогоднішню імпрезу американському ці, знайшовшися силою обставин на чу- конгресові, він схвалив би без вагань зажині, вважають своїм обов’язком не ті- кон про допущення великої кількості льки далі вивчати великі досягнення переміщених осіб до Сполучених Штаевропейського мистецтва, але й вноси- тів Америки». Американський підполти в те мистецтво свої власні, оригіна- ковник Джеррі Сейдж звернувся до митльні надбання», — читаємо в альмана- ців українською мовою: «Мої українсі «Українське мистецтво» (Мюнхен, ські друзі! Дякую Вам!».

1947 р.). Ініціатором проведення тижня укХроніка таборових виставок у своїй раїнської культури у Мюнхені був більшості обмежувалася межами сво- ЗУДАК на чолі з доктором Романом Смуго табору. Вони не завжди відповідали ком. Архівні матеріали д-ра Р. Смука тому рівневі, до якого прагнули митці. складають фотографії і альбоми з ли«У своїй більшості вони були складені стами подяки, таборова преса. Америз усього, що попадалося під руки — пе- канські офіцери й урядовці, представниредусім із народного мистецтва і виро- ки допомогових комітетів вперше відбів таборових майстерень, рідше із су- кривали на цій виставці і концертах Укто мистецької індивідуальної творчо- раїну. Кожен з учасників по-своєму розсти — малярства, графіки, різьби», — кривав, за визначенням Святослава повідомляє альманах «Українське ми- Гординського, «складну і оригінальну стецтво» (Мюнхен, 1947 р.). душу української істоти і генія своєї траТому митці намагалися вийти по- гічної, а водночас повної творчих сил за межі табору і найпомітнішими у нації». Ці люди творили характер своєї 1945-46 рр. стали мистецькі виставки у Мюнхені, Карльсфельді, Брегенці, ПРОДОВЖЕННЯ / С. 28

28

UA-USA ⁄ Історія

surma.com.ua

№ 22 (51) — 02.06.2023

Виставкова заля у Мюнхені під час тижня української культури

ПОЧАТОК / С. 27 доби. В малярстві домінував імресіонізм. Вирізнялися твори М. Мороза, С. Борачка, Н. Неділка, С. Луцика, Б. Стебельського, В. Кричевського, Л. Тимошенка. Одним із найкращих скульпторів був Григорій Крук, декоративним ілюстратором Едвард Козак, акварелістами Леонід Папара та Іван Кейван, символістами Антін Малюца і Микола Анастазієвський, поступом у графіці прославилися Яків Гніздовський та Мирон Білинський, у живописі Михайло Дмитренко та Олекса Булавицький, між реалізмом і натуралізмом писали Олександра Бистрякова та Андрій Кучера... До цього списку можна додати імена багатьох, чиї роботи перебувають у приватних колекціях і музейних збірках. За кожним прізвищем — своя доля. Уяви бракує, щоб побачити таборове життя з таборовим меню, а ще таборову атмосферу, якою доводилося дихати. «Часто-густо політично-партійна гризня і вічні бурі в шклянці каламутної води не давали можливості зосередитися», — писав Юрій Шерех (Шевельов). Але саме ці люди були наділені Божою іскрою очищати замулені джерела і поїти спраглих як чужих, так

і своїх. У Мюнхенському оперному театрі 4 квітня 1948 року — аншлаг. На сцені виступала чоловіча хорова капела під керуванням В. Божика. Запрошено через ЗУДАК і ЦПУЕ американських гостей. Упродовж наступного тижня у Палаці мистецтв та університеті присутні слухали піаніста-віртуоза Бориса Максимовича і оперного співака Лева Рейнаровича, подивляли рівень балетної майстерності учнів школи Валентини Переяславець та хорової музики у виконанні мішаного хору, дирегент Нестор Гордовенко. На мюнхенських концертних вечорах прославилися оперні співаки Вероніка Максимович ( меццо-сопрано) і Орест Руснак (тенор) у супроводі паніста Романа Савицького. Репертуар складався із творів, написаних в ХІХ ст., бракувало музики молодшого покоління композиторів, для яких молоді поети вже писали вірші.

чай знаходилися і свої гумористи. Залюбки слухалися під час концертів виступи Миколи Понеділка. Послуговуючись могутньою зброєю сміху, вмів Понеділок належно ударити по наших національних ворогах і висміяти наші національні хиби. У книжці оповідань та нарисів Миколи Понеділка «Зорепад» показано драматичні картини з переживань наших втікачів у таборах Німеччини. Головним героєм іншої збірки «Рятуйте мою душу» є Іван Криворучко, одчайдушний і безтурботний скиталець, поет і невдаха, якому не щастить. На передостанній сторінці цієї великої повісті написав М. Понеділок, їдучи вже до Америки, таку просьбу: «Простіть, що я бешкетував і в таборі всіх осміював. Вони, мої кревні з табору, зовсім не такі вже й злі, не смішні й затяті. В них може половина серця і смішлива, а інша половина все-таки золота. Навчала все добре, людське творити. Школи, церкви, театри, хори... Та «...Скриплять старезні сходи... я так провинився, що все хороше меКрізь порох павутин хтось вічний в ризах ходить, ні в тих людей й перелічити годі... Вокидає в простір тінь. ни, ті таборові люди, не тільки сварилиА як застигнуть дзвони в вечірній висоті, ся, а й вчилися. Вони не лише дні марнуВін молиться Мадонні безсмертній і простій». вали, а і свої душі в чеснотах для вічности (Андрій Гарасевич, 1946 р.) приготовляли... Простіть мені...». Таборове життя, немов великий вуНа еміграції було чимало гуморислик, різні характери, різні люди. Зазви- тів. Це і А. Гак (Мартин Задека), Ан. Га-

4[JWYTS (MNHFLT ,JFW ў ɷʆʇਮʂ਱ ʐ਴ʇਮʙ

4[JWYTS (MNHFLT ,JFW ɳ਱ʉʀਮਲʃ ў ʐ਴ʇਮʙ

лан (Іван Евентуальний), Едвард Козак (Еко), Язичинська, Ікер (Іван Керницький), Гр. Мохнатий (От. Вусатий), Панько Незабудько, Зоя Когут, Ганна Черінь. Вони залишили цікаві оповідання, вірші і гуморески, присвячені добі Ді-Пі. Письменниця Докія Гуменна, під час евакуації з Києва, взяла із собою найцінніший скарб, — чернетки чотирьох томів роману «Діти Чумацького шляху». І ось 12-13 липня 1947 року у Берхтесгадені відбувся Перший Конгрес 4-х мистецьких організацій: МУР, ОМУС, ОУМ, УСОМ. Було ухвалено створити єдину організацію українських митців «Об’єднані мистецтва». Письменники, драматурги й актори, композитори й музиканти об’єдналися, щоби на Чумацькому шляху єдиним фронтом виступати за мистецькі і суспільні ідеали українського народу. Література і мистецтво дарують безсмертя, вони поза простором і часом. Ми повинні знати про тих, хто у непростих умовах життя на чужині не тільки не втратили свою самобутність, але й зробили вагомий внесок у розвиток повноцінної української культури. Фото: Український Національний Музей у Чикаго. Автор: Марія Климчак — дослідниця історії української Америки.

4[JWYTS (MNHFLT ,JFW ў ɷʆʇਮʂ਱ ʐ਴ʇਮʙ

ʃ਱ਲ਼ʁਹʃʏਯʊ਱ʂ਱ ਲ਼ʋਯʎਹਮʈਹਲ਼ʌਮ ʅ ôσ õφëôðυ χφêφùðυ íτôþ íòā êτïõτùôφìφ öσ τ÷τñöðëôφìφ íφψëώíùτôφìφ ïωêφúòώ÷ωëσòþôðñσ ôσ 2MPIW ,SJPIV ξφëðôτô ʌਯਵʊਹʏʊ਱ʂ਱ ਱ʀਲ਼ʈ਴ʂ਱ʁ਴ʁਮʊʊʗ öχσôψõφχöωëσôôā ïσõùσψöðô óώî ôσúðóð ïσëφíσóð μτ- ëðñφôωëσöð ôσòσúöωëσôôā öσ ñφχðìωëσôôā õώψòā õχφêôφìφ φêϊώíôφ íφìòāíσöð öσ õώíöχðóωëσöð φêòσíôσôôā ë ùðψöφöώ ïσïφχω ûφê ñëσòώ÷ώñφëσôφ úòώ÷ωëσöð íτöσòώ íòā íχωñω ηφòφ- ʁਯਲਲ਼ʌਮʌਹʁ ਹ ਱ʀʈਮʃʊਮʊʊʗ êωöð ωëσîôðó íφ íτöσòτυ ώ ϊφχφúðó ëφíώăó Ûσêτïõτùω- íώöð õχσñöðùôðóð ïôσôôāóð χφïìφχöñð øτôöχωëσôôā ώôöτχ-

ʁ਱ʃਹʗ ਲਹʅʊ਱ਲ਱ʀ਱ʏ਱ʂ਱

ʅ਴ʀ਱ʐʈਹʍ਴ʁਮʈʔʊʆʇਮ

ëσöð ψωõχφëώí ëώíõφëώíôðϊ íφñωóτôöώë íφ ïσõùσψöðô āñώ ëώíõχσëòāĀöþψā ηóώöð ïσñχώõòĀëσöð ùσψöðôð ôσ õòφψñώυ õòσö÷φχóώ ñτχωëσöð ëðòφùôðó ôσëσôöσîωëσùτó ψñχώõòĀëσöð íτöσòώ íòā öχσôψõφχöωëσôôā ηφíώυ öσñφî ëðñφôωëσöðóτ íφíσöñφëώ φêφëƅāïñð χώïôφχφêφùφìφ ë óτϊσôώùôφóω øτϊω ïσ õφöχτêð ôτφêϊώíôφ õχσøĀëσöð õφôσíôφχóφëφ.

ëσòω óφíð÷ώñσøώϏ õχφ÷ώòĀ ìφòφëñð ôφóτôñòσöωχð õτχτíσù λσöð íφψëώí ëðóώχĀëσôôā óώî úöð÷öσóð öσ ôσí úöð÷öσóð óώñχφóτöχσóð öσ úöσôìτôøðχñωòāóð õφïôσùσöð íτöσòώ ï öφùôώψöĀ íφ íτψāöðϊ ηώíõφëώíσöðóτ ïσ ïσêτïõτùτôôā χφêφöð óσúðô õχφöāìφó ïóώôð ëðìφöφëòτôôā āñώψôðϊ íτöσòτυ ςφχφúσ φõòσöσ öσ õχðëώòτϏ íòā íφψëώíùτôφìφ úòώ÷ωëσòþôðñσ

ξφëðôτô ëφòφíώöð õχσñöðùôðóð óτϊσôώùôðóð ôσëðùñσóð χφêφöð ï öφñσχôðóð ëτχψöσöσóð ÷χτïσóð öφûφ êσïφëðóð ôσëðùñσóð ωψωôτôôā ôτψõχσëôφψöτυ ï τòτñöχðñφĀ ïíσöôώψöĀ ëðñφôωëσöð ωõχσëòώôôā õχφøτψφó öτϊôώùôτ φêψòωìφëωëσôôā φêƅăñöώë ώôφíώ ëφíώôôā γφôñωχτôöφψõχφóφîôσ φõòσöσ öσ õχðëώòτϏ íòā ëώíõφëώíôφìφ ñσôíðíσöσ

Øωíþ òσψñσ ïëƅāîώöþψā ï Øφìώ γòφψτñφó ïσ ôφóτχφó Ùφí Ɓ FOPSWIO$SG KIEV GSQ χφïóφëòāă σôìòώυψþñφĀ õφòþψþñφĀ

Øωíþ òσψñσ ïëƅāîώöþψā ï Øφìώ γòφψτñφó ïσ ôφóτχφó Ùφí Ɓ FOPSWIO$SG KIEV GSQ χφïóφëòāă σôìòώυψþñφĀ õφòþψþñφĀ

Øωíþ òσψñσ ïëƅāîώöþψā ï Øφìώ γòφψτñφó ïσ ôφóτχφó Ùφí Ɓ FOPSWIO$SG KIEV GSQ χφïóφëòāă σôìòώυψþñφĀ õφòþψþñφĀ

29

02.06.2023 — № 22 (51)

СПЕЦІАЛІСТ ЩО ПРАЦЮЄ ДЛЯ ВАС

НАТАЛЯ АСЕВЕДО КУПІВЛЯ ТА ПЕРЕФІНАНСУВАННЯ ЖИТЛА ВСЕ НЕМОЖЛИВЕ СТАЄ МОЖЛИВИМ ! ДЗВОНІТЬ ДО НАС З ПИТАНЬ КУПІВЛІ НЕРУХОМОСТІ ТА ОТРИМАЄТЕ ВСІ ВІДПОВІДІ В ОДНОМУ ОФІСІ

БЕЗКОШТОВНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ПО ТЕЛЕФОНУ

773-368-0123

• Індивідуальний підбір фінансування • Федеральні позики • Низькі відсотки • Позики під ремонт • Перефінансування з CASH OUT • Перефінансування без додаткових коштів NO CLOSING COST • Можливе 100% фінансування

Solution Financial Mortgage Company (NMLS ID 267469)

www.gosfmc.com

Наша адреса: УКРАЇНСЬКА ОКОЛИЦЯ 1706 W. CHICAGO AVE., CHICAGO, IL 60622 Tel.: 773-109-1950 Fax: 847-834-0106 nacevedo@gosfmc.com NMLS ID:232240

AN ILLINOIS RESIDENTIAL MORTGAGE LICENSEE

РОЗМОВЛЯЄМО УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

30

Культура

Ольга Смольницька Швейцарія, «Сурма»

surma.com.ua

Олеся Зірка – Ольга Косач: талановита сестра Лесі Українки та її талісман

Є

зірки, які світять у великих сузір’ях. Є ті, які потрапляють в орбіту яскравих світил. І залишають про них спогади. Скільки вже написано про родину Косачів, про те, як Олена Пчілка (Ольга Косач) розвивала таланти своїх шістьох дітей! Звичайно, одразу згадується Леся Українка (Лариса Косач-Квітка). Але скільки б не сміялися з Олени Пчілки – мовляв, вона хотіла з усіх своїх дітей зробити поетів чи, принаймні, літераторів, – але успіхи на цій ниві були, бо дехто справді виявився здібним до красного письменства. Отже: які були талановиті брати і сестри в нашого класика? Це, наприклад, її молодша сестра (третя дитина в сім’ї) Ольга Косач-Кривинюк (26 травня 1877, Звягель – Авґсбурґ, 1945). Вона писала і перекладала і під власним іменем, і під псевдонімом «Олеся Зірка». А за освітою була медиком. Вона любила театр, оперу, літературу, іноземні мови, історію, математику, хімію, медицину, грала на фортепіано, була етнографом… Безкорисливий літописець життя і творчості Лесі Українки та взагалі родини Косачів, зберігачка їхніх архівів, Ольга сама по собі була видатною індивідуальністю. Але виходить так, що сьогодні її портрет доводиться відтворювати за окрушинами. Леся Українка називала її французькою «Mascotte», тобто «талісман». І писала: «…твої слова, певне, не гинуть марне в „книзі долі”». Так і виявилося. А ще вона писала сестрі: «У нас з тобою є спільна риса:

№ 22 (51) — 02.06.2023

почуття товариства і братерства не тілько до своїх, але й до чужих, не знаю, що заложило його в нас, виховання чі природа, тілько в нас воно дуже розвите…». Олеся Зірка – цікавий псевдонім. Олеся – це зменшувальне ім’я не лише від «Олександра» чи інших імен, але й від «Ольга» (проте саме народна форма – і, можливо, тому Олена Пчілка обрала її для своєї дочки). У сім’ї її називали й Олесею. Леся Українка писала дядьку, Михайлу Драгоманову: «Воно славне дівча, ся Олеся, і, сподіваюсь, будуть з нього люди кращі, ніж з нас, старших, дуже вже воно завзяте, а сього, власне, тепер і треба». Зірка – зрозуміло: бажання засяяти на схилі та осявати іншим шлях. Але якщо прочитати з наголосом на останньому складі,

то вийде «Зіркá», тобто «та, яка добре (гостро) бачить», «видюща». Якщо читати тексти Ольги Косач, то можна помітити цю уважність, спостережливість. Отже, Леся (Леся Українка) і Олеся (Олеся Зірка) – обидва яскраві імені. Перша – геній, друга – талант. Коли Ользі Косач виповнилося тринадцять років, її сестра (старша на шість років) присвятила вірша «Веснянку», де були такі рядки: «Спогадуй, Олесю, / Сестру свою Лесю!» Шкода, що ми досі замало знаємо текстів і взагалі про діяльність цієї зірки, яка справді була яскравою. А біографія Лесі Українки показує, що в родині ця класик після смерті свого улюбленого старшого брата Михайла Косача мала особливо довірені стосунки з молодшою сестрою Ольгою – і душевно, й інтелектуально. Ольга Косач-Кривинюк вирішила, що її обов’язок – залишити спогади про свою геніальну сестру. Завдяки їй ми знаємо грубезну працю «Леся Українка: хронологія життя і творчости» (вийшла посмертно, у Нью-Йорку, 1970 р.), де є також багато цікавих фактів про родину Косачів, зокрема генеалогію. Це дуже цінні документи. Як Петро Косач і Ольга Косач-Драгоманова виховували своїх дітей (не забуваймо: дворянських!) Ольга Косач (дочка) так про це згадувала в наведеній мною книзі: «Вдома ж наші батьки намагалися дати нам якнайкраще виховання. …маму навіть осуджували знайомі „дами” за те, що вона не вчить нас різних реверансів та взагалі „хороших манер”, а батька за те, що він попускає в цьому матері,

дозволяє їй так нас „псувати” і так нам цим калічити кар’єру. Але ж наші батьки добирали нам хороше читання, хороші забавки, намагалися защепити нам і словом, і прикладом людяне ставлення, привчали до якогось путнього заняття, до роботи, витолковували всі життьові явища по щирості, як самі їх знали й розуміли, а не „завиваючи в папірки”…». Про свою старшу сестру, її вдачу, авторка спогадів писала дуже багато, зокрема: «Леся була лагідна, добра, не хотіла нікого кривдити, але вона не була податлива і не легко піддавалася чиємусь впливові. Вже й тоді [1882 р., коли їй було 11 років, а Ользі – 5. – О. С.] вона була вельми принципова і витривала в своїх переконаннях». Як відомо, усі діти Косачі отримали домашню освіту. Олена Пчілка, за словами її дочки, не любила «казенної» освіти, і хотіла сама сформувати світогляд своїх дітей. Тому в гімназії юні Косачі навчалися переважно вже з підліткового віку. Не виняток і Ольга Косач, яка скінчила гімназію із золотою медаллю. Коли я вивчала український мовний етикет, то для мене стало відкриттям, як великі та видатні українці зверталися до своїх родичів і знайомих. Це була справжня гра словами, угадування натури іншого. Наприклад, Ольгу Косач у родині її називали Лілея (може, тому, що вона нагадувала цю квітку), Ліль, Ліля, Лілічка, Лілеєнька, Ліліціка, Ліцик, Ліліточка, Лілінятко, Пуц (як хлопчика), Пуцик та іншими іменами: «Лілея золоторожевая», «моя злото-рожева», «моя лілейнорожева», «мій Лільчик золотий і рожевий, і іскристий», «mia roseo dorata» («моя золотаво-рожева»), «моя Лілея лілейная», Джилія (італійською – лілея), giglio bellissimo («найпрекрасніша лілеє»), Giglio carissimo («найдорожча лілеє») та іншими іменами. Найбільш різноманітні та поетичні імена своїй сестрі з усіх членів родини Косачів давала Леся Українка. Цікаво прочитати її листування – уривки, які стосуються молодшої сестри. (Цього рясно в 14-титомному «Повному академічному зібранні творів» Лесі Українки 2021 р.). Зокрема, письменниця (яка сама навчала своїх братів і сестер різних наук) відзначала старанність Пуца. Наприклад, про навчання (пишучи матері): «Ми з Пуциком часу дарма не тратимо, – після твого виїзду пів книжки (ІІ тома) Рима вивчили, навіть більш ніж половину. Я думаю, що ми історію скінчимо до Нового року. І

Культура

02.06.2023 — № 22 (51) німецьким теж займаємось. Мені так тоді стало соромно при тобі за своє недбальство в заняттях з Пуцом, що я взялась від того часу за розум і тримаю себе в струні». Або – про господарство (Косачі знались і на кулінарії). Скажімо, про чорну смородину: «Пуцовий учитель приймає живу участь в ягодних справах, – я навіть не сподівалась сього: Пуцик в антрактах між ученням і гойдалкою теж варить і господарить». Або Леся Українка так зверталася до сестри, описуючи красоти моря в Одесі: «Ой, Пуцюішацю, шкода, що ти не їздив човном при місяці по морі, – ото-тó добро!». Або ось що Леся Українка писала з Києва матері: «Ну, приходять уже всі Пуцові професорі, і Пуц вчиться дуже ретельно, не забуваючи при тім і моїх уроків: історії та німецької мови. Старається таки! Так він настроїв себе на учений лад, що навіть намагається йти зо мною сьогодні на публічну лекцію хімії в універсітет, ну, що ж, нехай іде, нехай привчається до лекцій універсітетських. Намагався він двічі, щоб іти в театр, але я не пішла, – рано ще, нехай колись потім, та й не за тим ми сюди приїхали, щоб гроші на театри розпускати». Або: «Пуц поводиться поважно і справно, – я починаю думати, що з нього вийде колись порядна студентка». Лесі Українці було цікаво розвивати інших і бачити, як розвиваються молодші: «Трошки жаль було б тілько Пуца, але ж він молодий і хвірткий, нічого йому не станеться, як поживе сам, адже ж хоче він їхати за границю на медицину сам, ну, нехай вчиться самостійного життя перше тут, на своїй стороні, між своїми людьми». Або, пишучи сестрі про її весілля: «Моя Джілія! Всетаки, – прости мене, – трошки мені смішновато казати „твоє весілля”, „твої дружки”, коли подумаю, що все-таки ти і „Пуцик”, і „Пудільда” і т.д.». Із Сан-Ремо (лікуючись в Італії), зокрема, писала таке до Ольги: «Я така рада завжди, коли отримую „ґрафійку” від моєї Лілеї лілейної! так же вона славно дряпає завжди і такого багато різного наскребе. Mio Giglio d’oro!» (тобто італійською – «Моя золота Лілеє!», Леся Українка так жартома назвала сестру, вище описуючи віллу з таким іменем, тобто згадувала слово «лілея» українською та італійською). Судячи з того, як щедро письменниця пересипала свої листи італійськими висловами, видно, що її адресатка розуміла цю мову. Читаю далі: «Bасі e saluti al Giglio d’oro» – «Поцілунки та вітання золотій Лілеї». Або – так само із Сан-Ремо, і ми дізнаємося таку рису адресатки: «(Сей листок à part, для тебе тілько). Хвалю тебе, Лілея моя славная, що ти не ставиш всього на карту для любови». Чи – знову з СанРемо: «Дуже ти впору мені написала, моя Ліліціка!». І застерігала з Італії:

«Лілеєнько! Гляди, не „переучись”!». Або – знову турбота: «А чого-то Ліль захрип? Ей!» Знаючи Ольжину спрагу до знань та її вимогливість до себе та викладачів, Леся Українка на правах старшої пояснювала: «Ніяка школа, властиве, не робить чоловіка справді готовим до якої-небудь діяльности, а дає тілько підготовку до підготовки». Або таке: «Як я читала твого листа, то мені сором стало за себе. Де ж, ти по дві, по три ночі зряду не спала, учебними і неучебними справами до краю томилася, а скілько маєш енерґії, охоти і здатности до праці!». З милої дитини Ольга Косач стала повноправною співбесідницею Лесі Українки та її справжньою другом, а ще – діловою партнеркою. Їй можна було довірити важливі думки та справи. В одному з листів наша класик так пояснювала сестрі важливість їхнього діалогу: «Ніколи не думай, Лілеєнько моя, що я колинебудь писати до тебе спересердя: я ніколи не вмію замовчувати свої претенсії до близьких людей, а на тебе, мою злоторожеву, і не могла б так сердитись, щоб аж мовчати. Часом не пишеться „так якось” (хоч признаю, що то свинство), часом з різних виразних психологічних причин, а часом тому, що приходиться писати багато не-листів, то робиться противним власний почерк, перо, і чорнило, і все, що до писання належить».

Розумний Пуц виріс у прекрасну та розумну Лілею. З листування створюється теплий, симпатичний і навіть жартівливий портрет. Але життя світлої Лілі-Пуцика не було світлим чи запашною трояндою. Родинна улюблениця, вона замолоду зіткнулася з тим, що 1903 р. влада заарештувала її – вочевидь, за

31

Віньєтка випускниць Жіночого Медичного інституту. Фото 1906 року

неприховані українські симпатії (бо Ольга Косач багато спілкувалася з колом українських студентів, була членкинею «Просвіти»). Їй довелося навіть пробути у в’язниці – факт, який вона приховувала від Лесі Українки. І після цього за Ольгою був поліційний нагляд. А обранець Ольги Косач, її майбутній чоловік Михайло Кривинюк, так само був «неблагонадійним», його ув’язнили. Зрештою, Ольга отримала заборону на професію та не могла практикувати як лікарка. У Кривинюків народилося троє дітей. Дочка вмерла, а вижили двоє синів – Михайло та Василь. Подружжя Кривинюків жило у Празі з 1904 р., приїздило в Україну. Але далі Ольга Косач-Кривинюк пережила обшуки, перебувала під дамоклевим мечем – і, незважаючи на всі трагедії (які задовго переповідати, а моя стаття присвячена творчості), зберігала архіви, багато перекладала, робила все для збереження пам’яті про Лесю Українку та її коло. Не стало Ольги КосачКривинюк у Німеччині – в Авґсбурзі, у таборі для переміщених осіб. Розрадою, потужним хобі були література, зібрання українських народних візерунків (що робили Олена Пчілка і Леся Українка) та інша діяльність: «Я свідомо поставила в Лесиній „Хронології” в 1876 році вихід друком «маминих узорів», як усі ми називали цей збірник. Ті мамині узори мали великий виховавчий вплив на Лесю й Мішу: діти з самого початку свого свідомого життя бачили, що їх мати серйозно й наполегливо працює над узорами, – збирає їх, вимальовує, щось пише до них, радиться про них з „ученим” дядьком, нарешті – велика подія – друкує їх. І це робота не над якимсь „дамським рукоділлям”, а над збірником „Українських народніх

узорів” з їх коханої Звягельщини. З перших років життя ця материна робота поруч з „Трудами” Чубинського навчила дітей поважати роботу коло найрізноманітнішої української етнографії». Помітно, що в Ольги Косач-Кривинюк поєднувалися чуття прекрасного, літературний стиль і увага, любов до точних фактів (недарма одним із її улюблених предметів була математика). Вона відома й як плідна перекладачка. У Косачів рано навчали іноземних мов (базовими були французька та німецька). Також Ольга Косач-Кривинюк вивчила англійську, скандинавські, слов’янські та інші мови. Була справжнім поліглотом. Їй належать переклади українською з Александра Дюмабатька («Королева Марґо»), Віктора Гюґо («Дев’яносто третій рік»), Ґі де Мопассана, Чарльза Діккенса, Джека Лондона («Північні оповідання»), чия зірка тоді зійшла, казок Редьярда Кіплінґа, а ще – з фінської, польської, чеської та іншої літератури. Тобто – класики. Помітно, що перекладачка віддавала свої симпатії прозі. Ці переклади читались і аналізувалися ще за життя Ольги Косач-Кривинюк. Читаючи ці переклади, я відзначала оригінальний стиль, цікаві мовні знахідки, уловлення душевної інтонації. Це варто не лише науково вивчати, а й перевидавати. На її могилі написано: «Зоре моя! Твоє світло повік буде ясне!». Світло йде і від погаслих зірок – на тисячоліття та безліч кілометрів. Це світло дійшло і до нас. Але нам треба більше знати і власних, і перекладених творів Ольги Косач-Кривинюк – Олесі Зірки, – вони мають видаватися більшими накладами. Тоді ми ще краще зрозуміємо ту добу і героїзм Косачів. Аналітик матеріалів – Олена Смольницька Про автора: Ольга Смольницька – кандидат філософських наук, консультант з філології Місії «Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих» Української Греко-Католицької Церкви (Львів).

32

Історія ⁄ Україноцентризм

surma.com.ua

№ 22 (51) — 02.06.2023

Скільки років Києву? ж тоді виходить з цією офіціозною датою виникнення Києва? А ось що. Виходить, що 2 800 років тому якісь невідомі прибульці з космосу звели до неба кільки років Києву? «Дитяче» величезні циклопічні споруди, за обсязапитання для школяра? Тест гом робіт співставні зі спорудженням Вена знання історії України? Чи, ликої китайської стіни чи єгипетських може, перевірка знань з минулого напірамід для захисту з півдня якогось хушої держави для «академіків від істотора чи села. Хто в такі фантастичні рерії»? Все разом. Зі шкільної чи студентчі може повірити? У нас науковці-істоської лави ми знаємо, що Києву 1541 рік. рики чи фантасти? Ця дата була затверджена ще в РадянДля будь-якої людини, яка знайома ському Союзі за часів правління в ньому з формальною логікою, ці факти говоБрежнєва (того, про якого розповідали рять лише одне. Щонайменше 2 800 роанекдоти) і Щербицького в Україні. Зроків тому на місці сучасного Києва існузуміло, що 1500 річчя Києва було «наувала столиця могутньої держави, на заково» обґрунтовано відповідними нахист якої з півдня від кочових племен і уковими установами «від історії» і відбули споруджені грандіозні Змійові ваповідними «корифеями», які керують ли. І не в один ряд. Це була розгалужена історичною наукою і донині. Хіба мосистема фортифікаційного захисту Києжуть вони привселюдно заявити нині, ва. Причина її створення точно така, як і що всі їхні «наукові» розробки нічого не ті становить понад 800 км. Навіть нині в будівництва Великої китайської стіни варті і визначалися лише тодішньою по- висота цієї «Китайської стіни» досягає – захист держави від наскоків войовнилітичною номенклатурою і кон’юнкту- 10 метрів. Під час же спорудження ви- чих степових кочівників. Різниця лише рою, а також бажанням керівників дер- сота валів досягала 16 метрів, тобто ви- в тому, що китайці захищали свою імжави, які ніякого стосунку до історії як соти 7-поверхового будинку! Крім того, перію з півночі, а ми з півдня. Ось і все. науки не мали? Очевидно, що ні. зверху ще на декілька метрів простягаЦе ж дійсно, треба було мати могутТак скільки ж років Києву, історич- лися до неба могутні дубові колоди, за- ню, добре організовану державу, щоб ній столиці України? Чи можуть істори- биті чи закопані сторчма. За залишка- зганяти на важкі земельні роботи десятки й археологи визначити якусь умовну ми цих дубових колод, радіовуглецевим ки тисяч людей, одягати, годувати їх, будату виникнення нашої столиці? Чи є аналізом, вчені і визначили, що цим ва- дувати для них житло. Хіба не так? Понауково обґрунтований період, про який лам щонайменше 2700-2800 років. Що трібні були будівничі, проектанти, армія, поліція, інтенданти і таке інше. Хтось проектував, а хтось втілював цей проект у життя, хтось підвозив провіант, а g o" хтось охороняв цей вал цілодобово. Все w w це могла робити лише чітко організована і структурована держава, яка ста вила на меті вберегти від руйнування ¯®¢­Å²¼ ±¢®Æ ¤ ­Å §°®¡Å²¼ ´®²® ­ ²¥«¥´®­ ² ­ ¤Å¸«Å²¼ свою священну столицю. Навіщо інак§ ¯®¢­¥­³ ² ¡«¨·ª³ ­ ¬ ­ H PDLO XDXVDPHGLD#JPDLO FRP ше такі титанічні зусилля взагалі були ¡® ­ ²¥«¥´®­ Ð потрібні? Якщо Київ в той час існував, але не було держави, то хіба можна уя ű«¿ ²®£® ¿ª ¬¨ ®²°¨¬ ì® § ¯®¢­¥­³ ´®°¬³ ¬¨ §¢Ó¿¦¥¬®±¿ вити собі, щоб сотні тисяч людей самі по § ¬¨ ² ¢¨¸«¥¬® ­¥®¡µÅ¤­³ ´®°¬³ ¤«¿ ®¯« ²¨ § ¯Å¤¯¨±ª³ собі зібралися в одному місці і почали копати лопатами землю і створювати з BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB неї величезний вал. Це просто в принципі не можливо.

BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB Нині Змійові вали ми можемо бачити на космічних знімках Києва й околиць. Хтось, дуже далекий від історії, і ­®¬¥°Å¢ BBBBB ­®¬¥°Å¢ BBBBB ­®¬¥°Å¢ BBBBBB не лише від неї, роздав землі навколо цих валів дачникам. Та так, що де-не-де 1$0( BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB до цих валів і підійти не можна. Ось так ми ставимося до власної славної істо$''5(66 BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB рії. Вперше ці вали відмічені «для широкого загалу» в Комплексному атласі 3+21( BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB України, виданому ДНВП «Картографія» у 2005 році. На стор. 24 цього ат ласу міститься карта геоморфологіч(0$,/ BBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB ної будови нашої держави. Саме на ній вперше на фізико-географічній карті 3$<0(17 Ð 3OHDVH FKHFN RQH і позначені Змійові вали, які тягнуться навіть не в один, а в декілька рядів &$6+ BBBBBBB &$5' BBBBBBBB &+(&. BBBBBBBB =(//2 BBBBBBBB від річки Тетерів до Дніпра, а також від річок Здвиж, Ірпінь також до Дніпра. Південніше такий же вал простягнувBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBBB ся вздовж Росі. Є такі вали й на лівому березі Дніпра, а також виявлені воПетро Масляк Київ, «Сурма»

С

ми можемо сказати, що вже в той далекий час існувала давньоукраїнська держава зі столицею в Києві. Виявляється – можемо! У мене на південь від Києва розташована дача. Тисячі цих дачних ділянок оперізують нашу столицю зусібіч. Так ось, недалеко від моєї дачі простяглися знамениті Змійові вали. Могутня фортифікаційна споруда давніх часів. Її протяжність лише в Київській облас-

ни і на північ від Києва – від Дніпра до Тетерева. Зрозуміло, що просто так побудувати ці величезні перешкоди для пересування і піти додому не мало ніякого сенсу. Очевидно, що як і в Давньому Китаї, який тоді так не називався і за свою історію, як і Україна, не раз змінював свою назву, через якийсь відрізок на валу містилися бастіони, а біля них приміщення, де постійно жила озброєна охорона. Ця охорона постійно змінювалася. Тисячі людей несли постійну сторожову службу по охороні південних рубежів столиці своєї держави. Це була одна із перших прикордонних служб України. Тут мають бути музеї, туристи з усього світу повинні щодня відвідувати ці місця. Як відвідують Велику китайську стіну туристи з найвіддаленіших куточків нашої планети. Декілька кілометрів цієї циклопічної споруди держава мала б уже давно відновити в первісному вигляді, показавши всьому світові, що ми належимо до найдавніших і найславетніших націй нашої планети. Щоб люди на власні очі побачили, що наші предки збудували і для чого. Уже давно необхідно було б надрукувати тисячі рекламних буклетів. Багато чого вже упущено. Таким умовним рубежем рекреаційно-туристичного використання Змійових валів і відновлення їхньої світової слави могло б послужити проведення чемпіонату Європи з футболу 2012. Але нічого не було зроблено. Навіть знання про існування цього величезного туристичного ресурсу світового масштабу і розуміння необхідності його використання у нас немає. Про це дуже яскраво говорять відповідні опитування автором різних верств населення Києва. Практично 100% людей вперше чують про наявність під самим боком столиці якихось Змійових валів. Не відомо їм і про їхнє призначення і час створення. В цьому сенсі наша освіта абсолютно не є адекватною часові. Діти в школі, знову ж таки за опитування автора, краще знають про революцію у Франції чи про події в росії часів Івана Грозного, ніж про те, що відбувалося в них під носом в далекому і в недалекому минулому. Але ж істинно сказано: хто не знає свого минулого, той не буде мати майбутнього. Про автора: Петро Масляк – професор, доктор наук, академік Національної академії вищої школи України.

33

02.06.2023 — № 22 (51)

ăúĀîđýāċúøù ĀôāĂþĀîý ЧАРІВНИЙ ГЛЕЧИК

ПРАЦЮЄ ДОСТАВКА Uber Eats

ВИ МОЖЕТЕ СМАЧНО ПОЇСТИ В НАШОМУ ЗАТИШНОМУ РЕСТОРАНІ ТА ЗАМОВИТИ ЇЖУ ДО СВОГО СТОЛУ 773-286-8855 СВІЖІ САЛАТИ ПЕРШІ СТРАВИ: чанахи, бульйон, солянка, борщ, грибна зупа ДРУГІ СТРАВИ: чебуреки, деруни, печеня, налисники, голубці, галушки, пельмені, більше 10 видів вареників, свинина, яловичина, курка, риба І тільки у нас можна спробувати справжній банош з бринзою та шкварками Спеціальні ціни на комплексні обіди: понеділок-п’ятниця, від 11.00 ранку до 1.00 по обіді. ДЛЯ ГАРНОГО НАСТРОЮ: налисники з маком, налисники з сиром, вареники з вишнею, сирники, та багато іншого. СПЕЦІАЛЬНЕ МЕНЮ ДЛЯ ВОДІЇВ ТА ДЛЯ ТИХ ХТО ХОЧЕ П’ЯТЬ ДНІВ НА ТИЖДЕНЬ МАТИ СМАЧНУ ЇЖУ ЯК У МАМИ: всього за $99 ви маєте пакет на тиждень: 5 сніданків, 5 перших страв, 5 основних страв з гарнірами і салатами

НАША АДРЕСА: 6354 W. Irving Park Rd., Chicago, IL 60634 773-286-8855

Пон.-Четв.: 11.00 -20:00 П’ятн.-Cуб.: 11.00-21.00 Нед.: 11.00-17.00

} } } m ~ m ~ m ~t t } t

:25.(56 &203(16$7,21 *(1(5$/ /,$%,/,7<

} r }u t t } tu ~ t

­«¤©« ¨¼À©« ª ¨Â¦®¹§«» ¬«¨¹®¹§«» ¯ ­«¤°©ÂÀ©« °§­ ꮹ§° ©« ° (ZHOLQD :DZU]XWD 1 &XPEHUODQG $YH 7 1RUULGJH ,/ 3K 7H[W UR]DLQVXUDQFH#JPDLO FRP ¬­ ³»À©« ¤ ¬«ª¢¡Â¨§ ¬« ®° «¯° ª¢¡Â¨» ¤ ¤ ¬¥®«©

ӃӜӜӵӒӠӏӦӵәӝӘә ӏӔӑӞӚӏӢ ҬӛӬӒӏ ҫӏӚӞӝӕӧӝӏ ҶӘӠӞӚӘә ӡӟӕӚӢӠ ӵӜӜӵӒӠӏӦӵәӝӘӥ ӟӞӡӛӣӒ ҟӞӗӗhӳӔӝӏӝӝӯ ӡӵӜhӶ ӗ ӒӠӞӜӏӔӯӝӏӜӘ Ӣӏ ӠӕӗӘӔӕӝӢӏӜӘ үҶҝ ӃӜӜӵӒӠӏӦӵәӝӵ ӝӏ ӝӕӵӜӜӵӒӠӏӦӵәӝӵ ӑӵӗӘ ӑ үҶҝ ҭӠӞӔӞӑӖӕӝӝӯ ӡӢӏӢӣӡӣ ӟӕӠӕӐӣӑӏӝӝӯ Ӣӏ ӗӜӵӝӏ ӡӢӏӢӣӡӣ ӑ үҶҝ ҭӠӞӒӠӏӜӏ ӟӏӠӞӛӮ 6OJUJOH GPS 6LSBJOF ӟӠӞӔӞӑӖӕӝӝӯ ӟӏӠӞӛӮ ҬӤӞӠӜӛӕӝӝӯ 514 5FNQPSBSZ 1SPUFDUFE 4UBUVT Ӣӏ ӔӞӗӑӞӛӣ ӝӏ ӠӞӐӞӢӣ ҭӠӞӔӞӑӖӕӝӝӯ ҥӕӛӕӝӞӶ ҨӏӠӢӘ ҭӞӔӏӧӏ ӔӞӚӣӜӕӝӢӵӑ ӝӏ ӒӠӞӜӏӔӯӝӡӢӑӞ үҶҝ ҬӤӞӠӜӛӕӝӝӯ "EWBODF 1BSPMF Ӕӛӯ ӢӘӜӧӏӡӞӑӞӒӞ ӑӘӶӗӔӣ ӗӏ ӚӞӠӔӞӝ 3FFOUSZ 1FSNJU Ӕӛӯ ӠӕӗӘӔӕӝӢӵӑ үҶҝ

-FF 4USFFU 4VJUF %FT 1MBJOFT *-

PďDF!OBLPOFMBX DPN

XXX OBLPOFMBX DPN

34

Історія ⁄ Культура

surma.com.ua

№ 22 (51) — 02.06.2023

Девід Лінч і викуп з кріпацтва Тараса Шевченка: якими були останні слова Кобзаря? Віктор Іщенко, Київ «Сурма»

П

ід час заслання у Новопетровському укріпленні із січня до жовтня 1856 року Шевченко написав повість «Художник». За жанровими особливостями, характером типізації персонажів, принципами зображення повість має заплутану структуру. Особливістю твору є те, як мемуарні елементи співіснують у ній з елементами епістолярного жанру та нарису. Вдався Шевченкові цей зв’язок дуже органічно. На відміну від інших повістей Кобзаря, «Художник» вирізняється автобіографічністю, є цінним джерелом відомостей про біографію поета в період перебування у Петербурзі й навчання в Академії мистецтв. Перша частина повісті – мемуарна. Розповідь у ній ведеться від імені художника, в образі якого можна впізнати риси реальної людини – Івана Сошенка. У списку ювілярів ЮНЕСКО є Іван Сошенко, український художник. Його день народження припадає на 2 червня, а нині є 216 років з часу, коли у Богуславі (тепер Київська область) з’явився на світ в Україні визволитель з неволі національного генія Тараса Шевченка. Дід Сошенка називався Кіндрат Соха і був міщанином. У повісті Тараса Шевченка «Художник» є епізод про теплу й несподівану зустріч у Літньому саду Петербурга двох вихідців з України – 22-річного кріпака поміщика пана Енгельгардта та молодого студента Петербурзької Академії мистецтв, родом з Богуслава. Земляки зійшлися не тільки завдяки походженню, а й через любов до мистецтва. У 1835 році щаслива доля звела у Санкт-Петербурзі двох учнів Степана Превлоцького – Івана Сошенка і Тараса Шевченка. Тоді українська діаспора була впливовою у столиці імперії. Земляки познайомили Сошенка з секретарем Академії мистецтв Василем Григоровичем. Незабаром талановитому юнакові дозволили безкоштовно відвідувати Ермітаж для копіювання картин і стати вільним слухачем Академії. А про зустріч із Шевченком Сошенко писав так: «Разом зі мною малював брат дружини Ширяєва, – згадував Сошенко. – Від нього я дізнався, що у того служить козачком мій земляк Шевченко, про якого я дещо чув ще у Вільшані... Я дуже просив родича Ширяєва, щоб він прислав до мене Тараса на квартиру... Шевченко на другий же день... з’явився до мене». Сошенко одразу побачив неабиякий мистецький талант і заповзявся продовжувати навчання Тараса задля його блага, щоб не розтратила молодість

Пейзаж Сошенка

великий талант попусту. Відтоді для Тараса Григоровича розпочався шлях до Вічності. І до всесвітнього визнання само собою, тому саме Сошенкові маємо бути вдячними за те, що не відступив од веління долі й повірив у Шевченка. Зі шкільної лави українці знають про деталі викупу Шевченка з неволі, про портрет Жуковського, написаний Брюлловим і розіграний в лотерею. Принагідно згадаймо, що оцінила російська імперія українського пророка не аж так дорого – 45 кілограмів срібла вартував Тарас Шевченко. Сталося це навесні 1938-го. Про ту першу зустріч з Брюлловим Шевченко мав дуже яскраві спогади і плекав їх до самої смерті. Після викупу Сошенко, друг та «незабутній благодійник», як називав його Шевченко, забрав земляка до себе жити. З осені 1838 по січень 1839 року Шевченко жив на одній квартирі із Сошенком у північній столиці імперії. Між Сошенком і Шевченком сталася цікава, проте малозгадувана біографами подія, майже невеличка драма за Підмогильним. Це яскравий епізод із романтичної біографії Шевченка з петербурзького періоду. Під час навчання в Академії мистецтв Шевченко малює юну племінницю своєї домовласниці, натурницю Марію Европеус; між ними закручується роман. Водночас, як виявляється згодом, 15-літню німкеню збирався сватати Сошенко. Він писав: «Я полюбив її від душі й навіть, грішна людина, подумував, було, з нею одружитися. Але Тарас зламав усі мої плани. Він швидко повів атаку проти Маші та відбив її у мене». Чоловіки не стримали емоцій та посварилися, Сошенко вигнав Шевченка на вулицю: «Довго я приховував невдоволення їхніми близькими стосунками, нарешті не витримав. Вилаявши Тараса, я вигнав його з квартири». Згодом Тарас дуже сильно перепрошував, відчуваючи за собою непевний

Продаж сіна на Дніпрі

грішок бурхливої творчої натури перед Іваном. Цікаво, що прототипом Паші з повісті «Художник» була Европеус, чиє особисте життя не склалося. Дослідники також вважають, що на акварелі «Жінка в ліжку» Шевченко зобразив саме її. Після того, як Іван витягнув з ліжка коханої сусіда-земляка та вигнав його, у нього стався нервовий зрив, далі була астма і туберкульоз. Довелося передчасно повертатися додому, в теплу і сонячну Україну, щоб берегти здоров’я. Для цього Сошенко мусив здобути атестат на звання вільного художника. І хоч довелося Івану Максимовичу переїхати з холодного й вогкого Петербурга в Україну, де він і прожив до кінця життя, дружба залишилася надовго. У 1846 році погіршення стану здоров’я змусило Сошенка переїхати з Ніжина до Немирова. Його призначено на посаду вчителя малювання. Серед його тодішніх учнів були: майбутній скульптор Гуйський, портретист Страшинський, пейзажист Орловський. Для заробітку копіював роботи з картинної галереї Потоцького. Науковці припускають, що на замовлення управителя маєтку Потоцького Іван Сошенко виконав копію відомого портрета Софії Потоцької роботи Лампі. За деякими свідченнями, Сошенко написав портрети своїх стареньких батьків під час відвідин їх у Звенигородці влітку 1852 року. Виконуючи замовлення сільських церков, художник мав лише єдину значну роботу – запрестольний образ для жіночого монастиря «Успіння Матері Божої». Робота була великого розміру, з постатями у людський зріст. Сошенко працював над нею понад рік. У 1856 році Сошенко переїхав до Києва викладати у 2-ій гімназії, де працював 20 років, здобувши любов і незмінну повагу керівництва і учнів. Сошенко також написав кілька українських краєвидів, створив портрети Хмельницького, Мазепи, Гонти.

Сошенко Іван Максимович

Найбільша колекція робіт Сошенка (понад 50 творів) зберігається у Національному художньому музеї, його картини є у Київському музеї Шевченка та у Корсунь-Шевченківському історико-культурному заповіднику. У знаменитому серіялі Девіда Лінча «Твін Пікс» є знаковий образ, символічний Чорний віґвам, що існує ніби в паралельній реальності. Проте кінематографічно він представлений як червона кімната, з червоними занавісками й смугастою червоною підлогою. Саме цей віґвам є ключовим для розуміння багатьох взаємозв’язків і прихованих сюжетних ходів Лінчевого опус маґнум. Подейкують, що з останнім передсмертним видохом з уст Шевченка зронилися слова «червона кімната». Саме це візуальне враження геніальний художник зберіг на все життя аж до смерті. Це була кімната Карла Брюлова, яка його ошелешила під час тієї визначальної зустрічі, що призвела до його визволення з кріпацтва. Червона кімната.

Історія ⁄ Події

02.06.2023 — № 22 (51)

35

Український гетьман ХХ століття: Павло Скоропадський і його державотворча діяльність Євген Салевич, Львів «Сурма»

П

ровідне коло Організації української нації «Держава», Українське національне середовище, громадська організація «Міждисциплінарні філософські студії «Ентазис» та відділ україніки ЛОУНБ провели наукову конференцію «Український гетьман ХХ століття Павло Скоропадський і його державотворча діяльність».

Вступне слово на конференції виголосив завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич. Він висловив низку світоглядних думок про століття блукань української національної еліти та назвав головний контекст обговорення теми заходу – питання навернення і піднесення української аристократії, правдивих давніх українських родів (шляхти) задля творення української аристократичної держави. Після давньоукраїнського княжого часу в нашій історії було лише два періоди гетьманату – період козацької державності (близько півстоліття від половини XVII ст.) та вісім місяців правління гетьмана Скоропадського (квітень – грудень 1918 р.). А те, що тліло століттями і загорілося у ХХ столітті, може постати знову. Консервативна ідея живе – вона потрібна українській аристократії, представникам давніх родів і духовному виміру України. Відомий український історик, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту української археографії й джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України, ідеолог українського традиційного консерватизму Володимир Потульницький подав концептуальну наукову промову «Роль та місце гетьмана Павла Скоропадського в історії, сучасному та майбутньому України». У повному викладі промови Володимир

Потульницький змалював такий образ українського гетьмана ХХ століття: Цього року українська громадськість відзначає дві ювілейні дати, пов’язані з життям та діяльністю видатного українського державного та політичного діяча, останнього гетьмана України Павла Скоропадського (1873 – 1945). Перша з них – 29 квітня виповнилось 105 років з дня проголошення гетьманату – давньої форми державності, яку відродив Павло Скоропадський у новітніх умовах 20го ст. Друга – це 150-а річниця з дня народження 1873 р. у Вісбадені (Німецька імперія) самого гетьмана 15 ції, була закладена традиція творентравня 1873 р. ня міжнародних відносин на зовсім Здобутки гетьмана та його роль і іншій основі, аніж у республіканзначення в історії України слід поді- ських державах. Вона була закладелити на дві групи: 1) ті, які несуть іс- на на основі бачення згори – з позиторичне значення; 2) ті, які зануре- цій власної української аристократії ні у прийдешнє і ще, можливо, чека- – шляхти. Саме на такій основі гетьють на свою реалізацію в подальшому ман Скоропадський встановив в емірозвиткові української нації та дер- грації міжнародні відносини з двома жави. Безперечно, історичне зна- монархіями – Англією та Японією, чення мають такі звершення геть- та 14 республіками в Європі та Амемана, як офіційне визнання укра- риці. Ці відносини потребують виїнської держави урядами 12 країн, вчення їхнього досвіду і врахування відкриття Кам’янець-Подільського у майбутній дипломатичній практиці. державного університету – першого • Гетьман Павло Скоропадський в історії університету з українською спричинився до створення ідеології мовою навчання, ухвалення гетьма- традиційного українського консерном закону «Про заснування Укра- ватизму. Якщо Липинський створив їнської Академії наук» та його пер- цю ідеології як течію «правого» крише установче засідання, організація ла в українському політикумі, то Скоукраїнського війська, судової систе- ропадський зробив все можливе, щоб ми держави, військової і цивільної ви- ідеологія традиційного консерватизщої та середньої освіти, становлення му, уособлена у формі гетьманату, стоєдиної української валюти – гривні. яла над всіма ідеологіями й виступала Значення для прийдешнього ма- як об’єднувальний центр для всього ють такі ось три здобутки гетьмана: українського політичного спектру. За• реставрація Павла Скоропадсько- раз, коли вже 30 років поспіль в Украго гетьманської влади в Україні – на- їні відсутні політичні ідеології, які машої найдавнішої національної дер- ють бути занурені в нашу історію і чержавної традиції, яка тривала мало не пати з неї свої витоки та традиції, а півтора століття (половина 17-го ст. – замість партій, побудованих на оснотри чверті 18-го ст.). Сам Павло Ско- ві глибоко закладених в нашій історії ропадський прийняв титул гетьма- ідеологій консерватизму, лібералізму, на України. Було запроваджено дер- націоналізму та інших течій, існують жавну символіку Української держави різні «іменні» угруповання, створена основі відродження козацько-геть- ні під конкретного лідера, які обслуманських традицій та було затвердже- говують по суті інтереси того чи того но гетьманський проект про форму- олігарха, – ідеологія консерватизму, вання війська на класовій основі та яку створив Липинський та удоскопроект відродження українського ко- налив Скоропадський, покликана зазацтва як окремого воєнізованого ста- початкувати повернення до нормальну. Всьому світу було засвідчено самим ного стану речей. Цей ідеологічний фактом проголошення гетьманату, що здобуток гетьмана, за умови його відукраїнці – це не плебейська, так звана родження, підніме Україну на зовсім «неісторична» нація, «неісторичний» інший цивілізований щабель у полінарод, як це стверджували Геґель, тиці й сприятиме просуванню УкраїМаркс, Ленін та їхні численні послі- ни до ЄС та НАТО. довники в усьому світі, а нація, яка буВищезазначені три здобутки Скодує свою аристократичну національну ропадського мають непересічне та педержаву, національна свідомість якої реломне значення для майбутнього сягає в часи давніх гетьманатів на чо- за умови, коли їх реалізують сучасні лі зі своєю аристократією – шляхтою. українці. Буде злочином перед май• За часів існування гетьманату бутнім не спробувати провести ці Скоропадського, і особливо в емігра- здобутки у політичну практику зно-

ву, оскільки досі політичний механізм України працює на масову свідомість, але аж ніяк не на еліту. А сильну, законну й справедливу державу, як свідчить досвід усіх могутніх націй, створюють давні усталені традиційні ідеології, притаманні певній землі. Наукові промови на конференції виголосили відомий історик, директор ЛОУНБ Іван Сварник «Гетьман Павло Скоропадський і культурні підвалини Української держави», доктор філософських наук Ігор Держко «Ідея Української держави та еволюційний шлях гетьмана Скоропадського», доктор історичних наук Богдан Левик «Національна армія Павла Скоропадського», доктор історичних наук Ігор Гаврилів «Історія гетьмана в контексті історії Української держави», доктор мистецтвознавства Роман Одрехівський «Гетьман Скоропадський та діячі національної культури і мистецтва». Слово на конференції також мали громадсько-політичний діяч Ігор Кузьмак «Втрачені можливості української нації в історії ХХ століття», громадський діяч Юрко Антоняк «Ідея служіння нації в історичній долі гетьмана Скоропадського», громадський діяч Михайло Яворський «Дитинство українського аристократа», громадський діяч Зеновій Бермес «Проблеми еволюції української еліти», діяч освіти Ірина Даць «Образ гетьмана у спогадах доньки Олени», редактор журналу Андрій Левик «Український гетьман ХХ століття на сторінках «Нашої спадщини». Участь у науковій конференції, окрім уже згаданих учасників, брали доктор технічних наук Роман Базилевич, кандидат філологічних наук Ольга Антоник, поет і літературознавець Павло Салевич, художник-монументаліст, іконописець Наталя Білоус, діяч освіти Ярослав Даць, громадський діяч Михайло Вельгош, підприємець та меценат Олег Подвірний, художник Ігор Копчик, завідувач відділу інформаційних технологій та електронних ресурсів Ігор Капраль, провідні бібліотекарі відділу україніки Мар’яна Москва і Надія Бала та інші.

36

Історія

surma.com.ua

№ 22 (51) — 02.06.2023

Урбанізація — вироджене явище сучасності керамічних виробів цієї доби вченими датовано ранішими періодами. Принаймні так стверджували в археологічному музеї у с. Трипілля на Київщині. Трипільська культура охоплювала територію понад 350 тис. км2 між Карпатами і Дніпром, а кераміку цього періоду я бачив навіть у Теребовлянському краєзнавчому музеї. До речі, туди її приніс школяр, який викопав уламки глечиків та іншого посуду в себе на городі. Куди щезли ці міста разом із високорозвинутою цивілізацією — невідомо.

16.4.4. Принаймні так зазначено у книзі «Історія Львова в документах і матеріалах», видавництво «Наукова думка», 1986 рік. Ось так нам вкрали з нашої історії 5511 літ… До речі, у 1994 році під час археологічних розкопок на місці запланованого спорудження готелю «Золотий Лев» (тепер там розміщено вже начебто зруйнований для нового будівництва ринок «Добробут») виявилося, що ця територія, розташована поза межами львівських укріплень ХІV-XVІІІ ст.,

Історична пам’ять успішно зачищалась усіма завойовниками наших земель. До прикладу, під час захоплення Львова королем Казимиром ІІІ були не лише пограбовані князівські скарби, а й знищені (викрадені?) писемні джерела княжої доби. Згадка про нашу давню історію збереглась у літочисленні, про яке чомусь не вельми охоче розповідають науковці. Та й сама історична наука є сфальшована на догоду ріжним зайдам. Яка офіційна дата заснування Львова? Всі знають, що 1256 рік — дата першої писемної згадки про місто. А ось що насправді написано у першоджерелі: «Року... 6767, Куремса вирушив війною на Данила і Василька... І коли Данило і Василько збиралися до бою з татарами, трапилося таке, як кара за гріхи. Зайнявся Холм через окаянну баМОЖЕ ЖИТИ ДЕКІЛЬКА РОДИН І ВСІ ПОРУЧ бу.., і полум’я було таке, ВСЬОГО ЗА $2150 що з усієі землі було видЗДАЮТЬСЯ ВЕЛИКІ, ПРОСТОРІ 3-х СПАЛЬНІ но заграву, також і з ЛьвоТАУНХАУСИ В МІСТІ WHEATON, ILLINOIS. ва, по Белзьких полях буСУЧАСНИЙ РЕМОНТ, НОВА КУХНЯ, НОВА ПОБУТОВА ТЕХНІКА, ГРАНІТНІ СТІЛЬНИЦІ, НОВА ВАННА ТО НОВА ло видно, бо сильним буДУШОВА, ДЕРЕВЯНІ ПІДЛОГИ. ло полум’я пожежі», — заВ КВАРТИРІ ПОВНИЙ ПІДВАЛ, ОКРЕМА КІМНАТА ДЛЯ пис у Галицько-ВолинсьПРАННЯ, НОВА ПРАЛКА ТА СУШКА. кому літописі в переклаПРИВАТНА ВЕРАНДА, ПАРКОВКА. КВАРТИРИ ВІД ВЛАСНИКА ЖИТЛОВОГО КОМПЛЕКСУ, ді на сучасну українську; БЕЗ ПОСЕРЕДНИКІВ. джерело: бібліотека АН 773-882-1100 (англійська та польська) • michaelchristopoulos@aol.com СРСР., відділ. рук., спр.

була постійно заселеною ще з V-VІ ст. Тут існувала щільна дерев’яна забудова, мешканці якої переважно займалися ремісництвом. Назагал куди більше відомо про середньовічні міста, адже епоха феодалізму внесла свої корективи в розвиток поселень, які часто виникали поруч з укріпленими замками. Загалом принцип розселення навколо певного центру влади та захисту є характерним для всіх міст, які з’явились у цей період. Сьогодні цей принцип певним чином трансформований у метрополійність, тобто в появу головних міст, як правило, адміністративних центрів окремих територій. Наприклад, Львів свого часу став столицею Галичини, а сьогодні юридично є обласним центром і де-факто — центром Львівської агломерації. Усі найбільш відомі культури були міськими, а загалом відома нам світова історія є історією міст. Держава, політика, релігія та мистецтво — це переважно феномени великого міста, хоча їхнє культурне та національне коріннязавжди у селі. Села переважно передають усну традицію, звичаї та ремесла, а міста залишають у спадок бібліотеки, державність і просувають технічний прогрес. Відома фраза Освальда Шпенглера: «Нації — це народи, які будують міста». Проте урбанізація су-

Юрій Ситник, Львів «Сурма»

Н

е хочу писати ні про політику, ні про війну. Напишу краще про явище, яке є певною мірою визначальним у розвитку людства, але водночас суперечливим, — це урбанізація. На хлопський розум урбанізація є процесом концентрації населення у містах. Як і кожне явище, урбанізація має дві сторони медалі. З одного боку, прийнято вважати, що це цивілізаційний процес, який веде до прогресу, але… Усім відомо, що за 2000 років до нашої ери, на території Єгипту й Межиріччя існували сплановані та регулярні міста з геометрично правильною мережею вулиць і громадськими центрами, які включали в себе палацові та храмові комплекси. Принципи планування цих міст згодом використали римляни та греки, доповнюючи та вдосконалюючи містобудівні прийоми. Однак небагатьом відомо, що задовго до появи вищезгаданих міст, коли в Європі ще не було жодної цивілізації, повноцінні міста, населення яких кілька тисяч років тому становило до 25 000 осіб, а площа сягала 400 га, існували на території України в епоху Трипілля. Найбільші серед віднайдених міст розташовані у межах сучасної Черкаської області. До прикладу: поблизу с. Тальянки близько 3700 року до так званої нашої ери місто налічувало від 15 до 25 тисяч мешканців, розселених у 2 700 будинках на площі 450 га; поблизу с. Майданецьке у той самий час мешкало до 10 тисяч жителів у приблизно 1 500 будинках на площі 270 га; поблизу с. Доброводи місто налічувало до 10 тис. мешканців, розселених на площі 250 га тощо. Будинки у цих містах були 2-х і 3-х поверхові площею до 1 000 м2. І не тільки будинки. У трипільських містах знайдено споруди, які вважають святилищами. До прикладу, у поселенні Коновка, що в Чернівецькій області, стояв храм розмірами 6×19 м. Хоча вважається, що Трипільська культура набула найбільшого розквіту між 5500 та 2750 роками до н. е., багато

ŵŪŲŷ ŵŪŲŷ ŵŪŲŷ

перечить принципам природньої економіки, але то вже інша тема… Стрімкі темпи урбанізації породили низку проблем. Ось кілька цитат з публікацій лондонської преси кінця ХІХ ст., наведених у книзі Ебенізера Говарда, автора концепції «міст-садів», «Міста майбутнього», виданої у 1898 році: «Думка про Лондон не викликає у мене ніякої гордості. Це місто завжди стоїть переді мною неначе привид: мільйони людей, здавалося б, випадком закинуті до берегів цього… потоку, що працюють кожен у своєї клітці, не звертаючи уваги одне на одного і не знаючи нічого про іншого, не маючи жодної уяви, як цей інший живе — ця сліпа випадковість у долі незліченних тисяч людей переслідує мене примарою (березень 1891 року)… Для того щоби знищити зло, потрібно усунути причину, яка його породжує. Потрібно повернути потік назад. Потрібно зупинити міграцію в міста, і повернути населення до землі. Безпека та благополуччя самих міст тісно пов’язані з розв’язанням цього питання» (6 листопада 1891 р.)… Наша країна поступово стає країною великих міст. Села або зупинились у своєму розвитку, або рухаються назад; міста ж растуть непомірно. Кажуть, що великі міста мають тенденцію перетворюватися поступово в могили нашої національной сили. Та хіба можна цьому дивуватися, коли ми бачимо, в якому жахливому стані перебувають будинки, які вони смердючі, вологі, занедбані та брудні?». Сьогодні урбанізація все більше нагадує деградацію. Багато хто не погодиться з цією думкою, але мене це не хвилює. Хто доживе до прогнозованої шведським економістом і письменником Кьєллом А. Нордстремом нової доби — той переконається, що це саме так. Цей чоловік заявив (на жаль, не знаю точної дати прогнозу), що сьогодні ми перебуваємо на початку найшвидшої урбанізації людства. Ключове у цій фразі — «на початку». Нам здається, що все вже сталося і закрутилося, а насправді це лише старт. Країни вмирають як структури. За 50 років замість 218 країн буде 600 міст. Через 25 років не буде, наприклад, Австрії, бо вже сьогодні Австрія — це Відень і якісь там містечка поряд. Відбудуться такі зміни через нові системи сприйняття інформації, розвиток транспорту та технологій загалом. У цій ситуації виживуть міста, які кардинально змінять свою парадигму розвитку. На жаль, нашим містам, зокрема Львову, таке не світить, бо (Д)урбаністи, які нині керують розвитком міст — це просто неуки та хапуги, яким до розуміння процесів нової епохи — як від прадавньої історії Трипілля до футурології Нордстрема…

37

02.06.2023 — № 22 (51)

+(/3 8.5$,1( 5HYLYHG 6ROGLHUV 8NUDLQH LV D ZHOO HVWDEOLVKHG F 8 6 FKDULW\ WKDW KDV EHHQ SURYLGLQJ PHGLFDO WUHDWPHQW WR ZRXQGHG VXSSOLHV OL 8NUDLQLDQ VROGLHUV DQG GHOLYHULQJ PHGLFDO HTXLSPHQW VXSSOLHV DQG KXPDQLWDULDQ DLG WR 8NUDLQH VLQFH

5HYLYHG 6ROGLHUV 8NUDLQH UHFHYLQJ J DQ DZDUG IURP 3UHVLGHQW =HOHQVN\ RP 3UHVLGHQW =HOHQVN\ RP 3UHVLGHQW =HOHQVN\

-2,1 7+( ()) -2,1 7+( ())257 12:

ZZZ UVXNUDLQH RUJ

<RXU GRQDWLRQ ZLOO KHOS SURYLGH FUXFLDO PHGLFDO WUHDWPHQW IRU ZRXQGHG VROGLHUV

86 &RQJUHVVPDQ DQG 9HWHUDQ %ULDQ 0DVW ZLWK 8NUDLQLDQ 6ROGLHUV

:RXQGHG VROGLHU $QGUL\ 1DVDGD DW 2UODQGR 3URVWKHWLFV &HQWHU

3/($6( '21$7( $1' 6+$5( :,7+ <285 )5,(1'6

ÎÐÅÍÄÀ

ÆÈÒËÀ !!!

Wheaton, Illinois ȼȿɅɂɄɂɃ ɌȺɍɇɏȺɍɋ ȼɋɖɈȽɈ ɁȺ

$2150

ɉɊɈɋɌɈɊȺ ɊɈɁɄȱɒɇȺ ɯ ɋɉȺɅɖɇȺ ɄȼȺɊɌɂɊȺ Ɂ ɋɍɑȺɋɇɂɆ ɊȿɆɈɇɌɈɆ džǞǜǬǮǤǬǜ ǫȂǭǧǻ ǩǪǞǪǟǪ ǦǜǫȂǮǜǧǸǩǪǟǪ ǬǡǨǪǩǮǯ ƾ ǦǞǜǬǮǤǬȂ ǫǪǞǩȂǭǮǺ ǩǪǞǜ ǦǯDZǩǻ ǣ ǩǪǞǤǨǤ ǦǜǝȂǩǡǮǜǨǤ ǟǬǜǩȂǮǩǤǨǤ ǭǮȂǧǸǩǤDzǻǨǤ Ǯǜ ǩǪǞǪǺ ǫǪǝǯǮǪǞǪǺ ǮǡDZǩȂǦǪǺ ǣ ǩǡǬǢǜǞȂǥǪdzǪȃ ǭǮǜǧȂ NjǪǞǩȂǭǮǺ ǩǪǞǜ Ǟǜǩǩǜ Ǯǜ ǩǪǞǜ ǠǯǴǪǞǜ ǠǡǬǡǞǻǩȂ ǫȂǠǧǪǟǤ ƾ ǦǞǜǬǮǤǬȂ ǫǪǞǩǤǥ ǫȂǠǞǜǧ ǦȂǨǩǜǮǜ Ǡǧǻ ǫǬǜǩǩǻ ǩǪǞǜ ǨǜǴǤǩǜ Ǡǧǻ ǫǬǜǩǩǻ Ǯǜ ǩǪǞǜ ǭǯǴǦǜ ɉɊɂȼȺɌɇȺ ȼȿɊȺɇȾȺ ȾɅə %%4 ɉȺɊɄɈȼɄȺ ɄɈɇɌȺɄɌɍɃɌȿ Ɂ ȼɅȺɋɇɂɄɈɆ ȻȿɁ ɉɈɋȿɊȿȾɇɂɄȱȼ

ɚɧɝɥɿɣɫɶɤɚ ɬɚ ɩɨɥɶɫɶɤɚ PLFKDHOFKULVWRSRXORV#DRO FRP

38

Освіта

surma.com.ua

Бути людиною Надія Красоткіна Луцьк, «Сурма»

Людиною бути – це дуже важливо! Людьми в білий світ ми прийшли... Й творити повинні в нім радість і диво, Щоб душі в нас сонцем цвіли І добрість несли, і любов’ю світили Та всім дарували тепло. Щоб світ цей і все в нім ми щиро любили, Щоб небо в нас мирне було.

В

сі прийшли у цей світ, щоб жити... А прийшли ми на цю Землю людьми, тому дуже важливо бути на ній ЛЮДИНОЮ! Що ж це означає – бути людиною? Усі ж, ніби, люди, все на місці – руки, ноги, голова, все там, де треба, вміємо говорити, щось робити, то в чому справа? А вся справа у нашій поведінці, в думках, у тих справах, які ми робимо. Людині даний розум, який вона може й повинна розвивати, жити в цьому світі так, як собі поставило за мету людське суспільство. Людина повинна мати щиру і добру душу, адже вона розуміє такі речі, які не можуть зрозуміти тварини. Адже людина покликана творити добро, а іноді робить зло... Людина повинна нести у світ доброту, але часто несе зло, біду і горе... Людина повинна говорити правду, а от деколи несе в світ брехню... Людина повинна вміти співчувати, бути світлою, уважною, турботливою, а от робить навпаки. Отже, людина – це не тільки фізична людська оболонка, а насамперед людська душа, її поведінка, вміння бути поміж людьми у цьому світі. Тому саме час про це поговорити, саме про те, як важливо бути людиною у людському тілі, а не згустком ненависті, зла і чорної енергії. Нині це дуже важливе питання, адже світ став такий неспокійний і нестабільний, накочується одна біда за одною – і вже не знаєш, що на тебе може чекати в будь-яку мить: чи прилетить послана ворогом ракета і знищить твій чарівний світ, чи землетрус завалить твій будинок і тебе похоронить під ним, чи, може, вулкан почне раптово вивергатися, а то налетить торнадо – знищить все, що ти роками наживав і творив... А може прийти вода неждано й негадано, а деколи суша загубить твою землю... І такі біди частішають. Та одна біда, коли це робить природа, адже вона всесильна і не завжди підвладна людині, адже ми її не завжди розуміємо та всього не можемо передбачити... А зовсім інша справа, коли людина творить зло, несе смерть, розруху, біду і горе, іде з війною на іншу країну, прагне знищити її народ, зруйнувати та

зрівняти із землею її міста і села. І тут катували до смерті... І що? Ви маєте виникає питання: «А вони люди?». повагу від когось? Ви величні? О! Ось ті, хто прийшов в Україну, в наш Нікчеми підлі! Вас ніколи ніхто не квітучий рідний край і все тут знищує, поважав, може, просто боялися і жили руйнує, глумиться над народом, над за принципом: «Не займай купу, щоб старими людьми і малими дітьми... не смерділа»... Вбиває всіх: і людей, і тварин, Але ніколи росіян не поважали і знищує все, навіть тваринні ферми, ніхто вас не любив, бо таких нелюдів заповідники і зоопарки... Це люди? Як не можна ані поважати, ані любити! їх назвати, тих які катують, ґвалтують, І ось прийшов нарешті час, щоб вам глумляться, а потім кидають у ями й вказати на місце у світовій історії, притрушують землею, про людське на вашу нікчемність і підлість... А око, називаючи це братськими українці завжди були, є і будуть далі могилами? Скільки таких закатованих жити, бо в наших жилах тече козацька у наших зруйнованих містах: кров, наповнена любов’ю до волі, Бучі, Маріуполі, на Херсонщині, добротою, людяністю і щирістю! І Дніпропетровщині, Харківщині та вам нас не зламати, скільки б ви не багатьох інших містах і селах... Та і біснувалися, як би ви не скаженіли. цього їм видається замало, тому вони Бо ми вільні і незалежні, роботящі, знущаються ще й над полоненими, розумні і мудрі, ми – ЛЮДИ! А ви всі яких захопили під час боїв на нашій – нелюди, орки, рашисти, які ніколи землі. То вони стріляють у нашого не матимуть поваги до себе від усього воїна за слова: «Слава Україні!», бо земного людства, бо ви – нелюди. Де така у них до нас ненависть, що вони росія – там завжди біда, горе, сльози, прийшли з війною у наш край і терпіти розпач, там війни та розрухи. Що ви нас не можуть, ненависть просто не зробили в Сирії, на Кавказі, та в інших має межі, зашкалює... Показали куточках планети, тож огляньтеся хоч відео, як відрізають нашому військо- раз на свої п’яти, і подивіться, у вас в вополоненому, ще живому, голову... росії як люди живуть? На вашій землі Скажіть мені – це люди? Це ж яку і в її надрах незчисленні багатства, а чорну, сатанинську душу треба мати, люди ваші живуть, як бездомні пси... щоб таке робити і при цьому сміятися, І при цьому ви любите «родіну – мать радіти... Неймовірно, до чого можуть вашу»... Це, мабуть, від великої любові докотитися ті, хто несе в своєму серці і безмежного достатку ви наймаєтесь ненависть, зло, лють. за гроші у військо, щоб іти воювати в І це страшно, бо все йде від чужу країну і там загинути зі стійким виховання дитини в сім’ї, в дитячому переконанням, що свою росію садочку, в школі, від учителя, захищаєте? Цікаво живете, орки, але від телевізора і засобів масової й не позаздриш! Бо ви навіть і не уявінформації, від батька з матір’ю...То ляєте, як живуть народи в інших кращо ви, орки, закладаєте в дитячі ду- їнах, як вони вміють культурно і гарші? Чому виховуєте своїх дітей у лю- но відпочивати без постійного п’янтій ненависті до всіх народів, чому ства, без бійок і скандалів з матюками; виховуєте їх заздрісними нікчемами, як уміють працювати натхненно і підлими посіпаками, оскаженілими творчо; як вміють виховувати сволюдиноненависниками, без душі та їх дітей у доброті, мудрості і в честі... людяності, без доброти і співчуття, Ви навіть і уявити не можете цього, без поваги і щирості? Так, ви і є бо ваші голови забиті пропагандою, такий народ, який віками знищував заздрістю, ненавистю і злобою. інші народи, щоб самим стати Що від таких взяти? У вас немає ні найвеличнішими і головними... Ви крихти людяності, бо людяність – катували українців протягом багатьох це доброта, щирість, турбота про століть, виморювали нас голодом, інших, повага до людей, любов до холодом, вивозили в сибірські катівні, ближнього, співчуття і допомога... де знущалися і мучили, вбивали та І ця страшна війна показала, хто є

№ 22 (51) — 02.06.2023 хто. Тисячі людей з різних країн світу прихистили наших біженців, надали їм житло, забезпечили всім необхідним, обігріли їх любов’ю і турботою, піклуванням і щирістю, бо там ЛЮДИ! А що в цей час зробили орки? Вони вивезли наших людей без їхньої на те згоди десь в глибинку, забрали наших осиротілих дітей, повикрадали їх від батьків та вивезли теж без їхньої згоди: кого в чужу сім’ю, когось у сиротинець... Звичайно, мабуть, і були такі, які хотіли, щоб їх вивезли в росію, не заперечую, але інших вивезли примусово... А хто не скорився, тих закатували, повбивали, знищили... От і вся сутність росії і її нелюдів чи недолюдків. Важко про це писати, дуже важко, адже війна продовжує вершити свої чорні справи, ідуть жорстокі бої за кожен дюйм нашої рідної землі і нам треба перемогти у цій кривавій битві, адже, якщо ми отримаємо перемогу, то пропадуть всі війни на планеті і люди зітхнуть з полегшенням, не буде вже більше агресора, який буде починати війни, над нами всіма сяятиме ясне і мирне небо, люди щасливо житимуть у спокої і в радості... Тож це не тільки наша війна... Ми стоїмо на рубежі знаменного часу, коли від нашої перемоги залежить мир в усій Європі й не тільки. Нам випала нелегка доля, але ми мусимо перемогти лютого ворога! Всім миром ми йдемо до перемоги, бо всі країни нам допомагають хто чим може, адже мир потрібен всім. Та сьогодні і дуже важко всім, бо в кожній країні починаються проблеми з економікою, на людей лягає непомірне навантаження та є й інші житейські проблеми... Але всі ви, люди, в інших країнах живете у своїх квартирах, ваші діти граються у своєму дворі, вони ходять до затишної школи, вони впору нагодовані, викупані й сплять у своїх теплих і чистих ліжечках, у них є тато і мама, які на нічку їм розкажуть казочку, обіймуть і поцілують... А сотні тисяч наших українських діточок цього всього не мають, бо в багатьох вже немає своєї квартири чи дому – їх зруйнували ракети та бомби, у них вже немає свого двору, немає своєї школи, бо її розбомбили ще в перші дні війни, у наших діток немає своїх ліжечок, багато з них живуть в чужій стороні, а в когось уже ніколи не буде тата чи мами. Їх більше не пригорнуть до себе рідні і лагідні руки батьків, бабусь і дідусів. Така страшна наша реальність, викликана війною і ненавистю наших сусідів. Тому сьогодні, як ніколи раніше, батьки повинні мудро виховувати своїх дітей у доброті, в турботі про свого ближнього, з любов’ю до людей... Треба прищеплювати своїм дітям любов до всього прекрасного, вчити дітей нести тепло у цей

Освіта

02.06.2023 — № 22 (51) такий прекрасний і веселковий світ, виховувати їх добрими, щирими і щедрими, щоб вони вміли захоплюватись своїми і чужими успіхами, але ніколи не заздрили, щоб уміли любити і не знали, що таке ненависть, щоб вони вміли поважати людей, росли чуйними і добрими, вмілими і роботящими, світлими і уважними... Час сьогодні дуже складний, але від батьків насамперед залежить те, якими виростуть їхні діти. А якими вони виростуть, такою буде і старість батьків. Бо виховання завжди працює на перспективу. Його відразу так і не побачиш, а лише згодом, через роки воно проявиться і стане стійким переконанням для людини. Як же я хочу, щоб вже закінчилась війна, щоб не ревли повітряні тривоги і не здригалися будинки від вибухів ракет... Як же я хочу, щоб ми здобули перемогу у цій війні і почали знову нормально жити у мирі, в спокої, в затишку. Як же хочеться милуватись чарівною природою рідного краю, сходити свою рідну Україну всіма її стежечками, проїхати всіма її дорогами і спокійно слухати навесні чарівні трелі соловейка, витинанки вивільги і неймовірні пташині хори в лісах та гаях... Як же хочеться милуватися ромашковим полем, червоними маками, синіми волошками та на повні груди вдихнути МИР, ЩАСТЯ, РАДІСТЬ! Я дуже вірю в

перемогу! А ще прошу Бога, щоб наші Воїни Світла повернулися всі додому живими, бо вони – це цвіт української нації, найкращі з найкращих і вони повинні жити! Вони повинні ростити своїх дітей добрими і мудрим, щирими і світлими, з гарячим сонечком у душах. А всі ми повинні бути ЛЮДЬМИ! Бути людиною – це найвище наше завдання!

ВІРШІ ПРО ЛЮДИНУ А СВІТЛІ ЛЮДИ, НАЧЕ ЗОРІ СЯЮТЬ А світлі люди, наче зорі сяють, У них по вінця є краси й тепла, Вони в житті ніколи не згасають, Від них стежинка світла пролягла Й веде до правди і вони це знають. Тому ідуть вперед без каяття. Й ніколи із дороги не звертають І в цьому світло їхнього життя. Нікого без уваги не лишають, На поміч залюбки усім прийдуть. Чим можуть всім вони допомагають, Бо з сонечком в душі завжди живуть. БУДЬ ЛЮДИНОЮ Якщо людина забагато має, То думає, що буде так завжди. І світ навколо майже не сприймає, Не бачить горя людського й біди. Про себе дуже думає високо, Гординя навіть груди розпира. Для неї інші, мов трава осока, Чи так, як пес, що вискочив з двора.

Вона ж все має! Інші — то не люди, Не вміють і не можуть мати все… Отямсь, людино, так не завжди буде. Тебе ще може в прірву занесе… Ще будеш плакати та помочі просити, Окраєць хліба щоб тобі дали. На цій землі по-людськи треба жити. Тож поки добре, доленьку не зли. А будь людиною, до інших прислухайся, Допомагай чим можеш і завжди. Відкинь гординю і не зазнавайся, Щоб хтось підтримав у часи біди. БО Ж УСМІШКА НЕ КОШТУЄ НІЧОГО Ах, усмішка — так просто і красиво, Неначе в серце літечко прийшло! Тож усміх на обличчі — гарне диво, Що викликає радість і тепло. Відразу на душі стає приємно, Від серця все недобре відлягло І хочеться всміхнутися взаємно, Щоб всім навколо радісно було. Бо ж усмішка не коштує нічого, А гарний настрій кожному несе. Подібна вся до сонечка ясного, Бо і освітлює і згладжує усе. Тому всміхатись треба всім частіше, В любові жити, в добрості, в теплі. І в цьому світі стане веселіше, І буде більше щастя на Землі. ВДЯЧНИМИ, ЩИРИМИ БУТИ УМІЙТЕ Вдячними, щирими бути умійте, Дякуйте всім і за все.

39

Лише приносити лиха не смійте Й заздрість хай вас не трясе. Все, що зробили для вас, пам’ятайте! В серці несіть доброту, Людяність, добрість й любов роздавайте Й істину знайте просту: Все, що несеш в білий світ — повернеться! Хоч і не зразу, але… Добрість твоя добротою озветься, Та повернеться і зле… Тому несіть в світ добро, щирість, ласку, Світлу любов і тепло. Самі творіть своє щастя і казку, Щоб вам прекрасно було! ВСІ ПО-РІЗНОМУ ЖИВУТЬ Приходять люди в світ оцей щомиті І щохвилини в безвість з нього йдуть. Під синім небом сонечком зігріті, Та дуже всі по-різному живуть. То так і треба. Але от при цьому Всім нам потрібно совість зберегти. Щоб доброта — у кожному одному, Й любов в житті потрібно пронести До всього того, що навколо тебе. І до краси земної, й до життя… Й до квіточки, й трави і сині неба, Бо кожен у природі, мов дитя. Все треба полюбити й цінувати, І один одного любити й берегти. Уміти треба руку подавати, А іноді й на поступки піти… Під себе лиш добро гребти не треба, Бо все це тлінь, залишиш все одно. Поки живеш, милуйсь красою неба, І так живи, щоб не піти на дно.

40

Спорт

surma.com.ua

№ 22 (51) — 02.06.2023

Вейн Грецкі: Легенда хокею з українським корінням Михайло Яровенко, Буча «Сурма»

З

овсім скоро ми підбиватимемо підсумки футбольних сезонів та аналізуватимемо фінали європейських турнірів, але сьогодні хотілося б поговорити про видатну людину у тому виді спорту, який для мене завжди був більш-менш чужим, тому цікаво має бути і вам, і мені. Канада є батьківщиною багатьох талановитих хокеїстів, але серед них виділяється Вейн Грецкі, чий природний дар ще в дитинстві дозволяв йому перевершувати не тільки однолітків, а й старших гравців. Навіть маючи за плечима безліч нагород, рекордів та титулів, він залишився простою і скромною людиною, щирою з шанувальниками, які за ці якості та професіоналізм стали називати кумира Великим.

Рід Грецьких походить із Берестейщини, звідки емігрував його дід – по батькові Терентій Лаврентійович Грецький. Бабуся Івана Марія – українка, і походить із Підгайців (нині Тернопільської області); з дідом вони між собою розмовляли українською. Його батьки – Волтер і Філіс Грецкі; своєю рідною мовою батько вважав українську. У сім’ї було ще четверо дітей: Кім, Кейт, Брент і Глен. Батько хлопчика працював у телефонній компанії і був настільки відданим шанувальником хокею, що готовий спостерігати за іграми на місцевому стадіоні по 10 годин поспіль. Не дивно, що його старший син став на ковзани вже у 2,5 року. Це трапилося в гостях у бабусі та дідуся, на ділянці яких протікала річка. Пізніше батько вирішив обладнати на задньому дворі ковзанку для дітей, яку називав «Колізей Воллі». Він особисто тренував спадкоємців, не лише навчаючи техніці, а й заохочуючи креатив. Вейн потім зізнававася, що вплив батька відчувався протягом усієї подальшої кар’єри.

У 6 років талант Грецкі був очевидний, адже він грав в одній команді з хлопчиками, яким було по 10. Коли гравець досяг цього віку, він забивав уже понад 300 шайб за сезон і продовжував покращувати статистику. Про юну зірку заговорили не лише у рідному місті, а й за його межами, а подивитися на матчі за участю Вейна з’їжджалися і діти, і дорослі. При цьому хлопчик був талановитим не лише в хокеї – в інших видах спорту він також демонстрував успіхи, особливо у бейсболі. Але гра на льоду була його справжньою пристрастю, що допомагало досить непоказному підлітку випереджати гравців, які перевершували його в габаритах. Він вражав їх хитрістю, спритністю, швидкістю. Водночас слава мала й іншу сторону – неприкриту заздрість оточуючих. Це почуття до юного таланту відчували не лише суперники, а й товариші по команді і навіть їхні батьки. Вони освистували Вейна, коли він виходив на кригу. Щоб уберегти сина від негативних переживань, батьки погодилися відпустити його до Торонто. На той момент Грецкі було лише 14 років, і він був змушений жити один у чужому місті. Але мрія грати у хокей вела його вперед. Будучи 14-річним підлітком, Вейн, як і раніше, був гідним суперником для старших гравців і змагався нарівні з 20-річними хлопцями. Він грав у юнацькій лізі та продовжував демонструвати вражаючі результати, що дозволяло рухатися далі. Уклавши у 16 років контракт із «Грейхаундсом», Грецкі почав будувати професійну кар’єру. За сезон спортсмен забив 70 шайб у ворота суперників, що дозволило потрапити на чемпіонат світу серед юніорів у Монреалі. Він став наймолодшим учасником турніру. У клубі «Грейхаундс» Вейн спочатку хотів взяти номер гравця-кумира Горді Хоу – 9, але він був зайнятий. Тоді хокеїст вийшов на кригу під номером 19, з яким провів кілька матчів. Потім менеджер команди порадив взяти число 99, що стало талісманом гравця до кінця кар’єри. А светр із цим ігровим номером

нині зберігається у музеї хокейної слави як знак поваги до таланту знаменитості. Хоча мрією Грецкі було потрапляння до НХЛ, для цієї ліги існувало вікове обмеження. Тому в 17 років юний талант зміг дозволити собі лише контракт із американським клубом «Індіанаполіс Рейсерс» із ВХА. Але в цьому ХК спортсмен провів трохи часу, незабаром його обміняли в «Едмонтон Ойлерз». Існує легенда, що гравця просто розіграли у нарди власники команд. Клуб «Едмонтон Ойлерз» багато чого отримав із приходом Вейна, а сам гравець зміг здійснити мрію про НХЛ. Це сталося внаслідок злиття з ВХА, завдяки чому шанс виступати у Національній хокейній лізі отримали представники 4 команд Всесвітньої хокейної асоціації. Оскільки після переходу «Едмонтон Ойлерз» дозволили на початок сезону зберегти у складі двох гравців, вибір ліг на Грецкі. З цієї причини у драфті НХЛ він ніколи не брав участі. Довіру керівництва спортсмен виправдав сповна. З цією командою він став чотириразовим володарем Кубка Стенлі та двічі завойовував Кубок Канади. Але на відданість гравця відповіли зрадою – його несподівано продали до клубу «Лос-Анджелес Кінгз», який на той момент вважався слабким. На прес-конференції Вейн не стримував сліз, так важко йому було прощатися з командою. Попри драматичність та несправедливість ситуації, Грецкі продовжив демонструвати професіоналізм на льоду та бити хокейні рекорди. Він відіграв кілька яскравих сезонів та вивів клуб на високий рівень. В 1994-му спортсмен отримав звання найкращого снайпера в історії Національної ліги, а також черговий титул «Арт Росс Трофі». Але оскільки інші гравці команди поступалися Вейну у професіоналізмі, досягти значних висот не вдалося. Тоді гравець зважився на перехід у «Сент-Луїс Блюз», і успішно, але конфлікти з новим керівництвом змусили спортсмена піти та підписати контракт із «Нью-Йорк Рейнджерс», де він зустрів захід кар’єри. Останню гру кумир

мільйонів провів у 1999 році і кілька разів змінював светри та ключки, пізніше роздавши їх на згадку фанатам, які того знаменного дня не могли стримати сліз. Після відходу з льоду Грецкі продовжив роботу як хокейний функціонер. Деякий час він був співвласником та тренером команди «Фінікс Койотіс», але не зміг привести її до перемог. Згодом гравці згадували, що відчували змішані почуття, коли на них кричав кумир дитинства. Яскравою подією біографії Вейна стала поїздка на Олімпіаду в СолтЛейк-Сіті, куди він вирушив як генеральний менеджер збірної Канади. Його співвітчизники виграли золоті медалі. Наступним місцем роботи знаменитості стала його колишня команда «Едмонтон Ойлерз». Він співпрацював з нею 5 років і звільнився 2021-го. УКРАЇНА У ЖИТТІ ГРЕЦКІ Грецкі не наголошував на своєму українському корінні, однак в інтерв’ю авторам документального фільму «ЮКІ» констатував цей факт. На великому фандрейзинговому обіді в Торонто на підтримку канадської медичної місії допомоги постраждалим на Майдані та в АТО. 11 вересня 2014 Вейн разом із дружиною Дженет були представлені прем’єр-міністру Канади Стівену Гарперу як почесні гості цього заходу. На початку повномасштабного вторгнення росії на територію України хокеїст підтримав нашу державу і закликав, зокрема, обмежити участь російських хокеїстів у змаганнях: «Ми всі згодні, що це безглузда війна. Цього ранку я говорив із парою хлопців, які живуть у Києві. Вони відвезли свої родини на машині з міста, повернулися і взяли до рук зброю, щоб захищати своє місто. Ми всі бажаємо всім в Україні всього найкращого та молимося за них. Якщо ми хочемо відправити додому російських хокеїстів, то це мають бути не тільки вони, в Канаді працює багато інших професій. Дуже радий, що збірна Польщі з футболу висловилася та відмовилася грати з ними».

02.06.2023 — № 22 (51)

41

42

Здоров’я

Віктор Мандзяк, Львів «Сурма»

Н

аскільки сильно на тебе впливають інші люди? Твої рішення — дійсно твої? Чи часто ти ставиш собі питання: «А як в такій ситуації діють інші?» Десь років з десяти в мене почав закрадатись сумнів щодо розуміння дорослими цього світу. Я не міг збагнути доцільність багатьох шкільних предметів, чому ми з батьками щонеділі ходимо до церкви і беремо участь в дивних ритуалах, і чому люди п’ють отруту за здоровля? І чим більше я жив, тим

більше впевнявся: люди — заручники культури, наповнені мемами, які вони відтворюють стереотипно. Я став скептиком... і залишаюсь ним.

surma.com.ua

№ 22 (51) — 02.06.2023

Не дай шуму людських голосів збити тебе з дороги Але як істота я — людина, і це накладає певні обмеження, на які я мушу зважати... У середині минулого століття Соломон Аш провів серію своїх шедевральних експериментів, які показали неприємну правду про нас: наші судження і рішення — не зовсім наші. Упс... Що ще за експерименти? Ти сидиш в кімнаті з сімома іншими учасниками експерименту (насправді вони актори, але ти цього не знаєш). Вам всім показують зображення вертикальної палички на одному аркуші паперу, а потім показують інший аркуш паперу, на якому три вертикальні лінії різної довжини. Завдання: визначити, яка паличка на другому аркуші такої ж довжини як на першому. Завдання вкрай просте, відповідь очевидна, але ти відповідаєш останній. І це все змінює. Актори всі по черзі дають неправильну відповідь... очевидно неправильну. І всі вказують на одну і ту ж паличку. Коли помилиться перший, ти здивовано хікотнеш. Але коли всі сім акторів дадуть явно неправильну відповідь, ти з 75%-ю гарантією з ними погодишся. Ми довіряємо іншим людям більше, ніж своїм очам. Це називається конформністю, і це наша сутність.

ǝǒǗǘǍǙǍ Ǐ ǐǍǔǒǟDŽ ǟǍ ǚǍ

773-818-7712

uausamedia@gmail.com

Коли ти не погоджуєшся з більшістю, спрацьовує відділ мозку, який відповідає за помилку. На анатомічному рівні мати свою думку — це помилка. Розумієш, як все сумно? Мабуть, це в нашій генетиці. Природний добір працював на користь конформності. Людина палеоліту не могла вижити без племені. Індивідів, які дуже вимахувалися і на все мали свою думку, або забивали палками, або виганяли з племені голодним тиграм на обід. Ті, що не рипались, — виживали і плодились. Ми ж їхні нащадки — не рипатись і з усім погоджуватись в наших генах. Вроджену схильність до конформності посилюють вихованням з ригідними правилами: тут не сиди, там не ходи. Ще пластичний дитячий мозок стикається із забороною самовиражатись. Щораз, як дитина робить щось посвоєму, її карають, соромлять. Чи матюкається мій син? Так, якщо хоче. Моє завдання як батька — пояснити йому наслідки такої поведінки, доцільність гострого слова в різних ситуаціях, а не ставити його в жорсткі межі. А ще він любить надягати кепку зворотною стороною, і це чудово. Коли «Наука і здоровий глузд» була ще в зародковому стані, мої колеги у фітнес-центрі посміювались в мене за спиною: «Онлайн тренування? Мдаа, шо робиться з Мандзяком?». Зараз «Наука і здоровий глузд» — найбільший проект схуднення в Україні, і не думаю, що комусь смішно. Для мене критика — це не погано, це слово набуло для мене зовсім іншого значення, протилежного. Критика — це маркер того, що я на правильному шляху. Адже найкращий засіб уникнути критики — нічого не робити. Сиди тихо, і ніхто про тебе не скаже злого слова... хорошого теж. Щодень в соціальних мережах на мене ллється більше критики, ніж пересічна людина отри-

мує за все життя. Це шум. Просто шум, який не здатен заглушити голос мого серця. Серце веде мене — не люди. Люди — шум. Критиків можна поділити досить умовно на дві групи. 1 — ті, що заздрять; 2 — ті, що з тобою не згодні. З першими все ясно: критика — це все, на що вони здатні. Другі можуть мати інше бачення. І це нормально. У всіх нас був різний досвід, в наших головах живуть різні ідеї, переконання. Але ні перші, ні другі не повинні збивати тебе зі шляху. Пам’ятай — це шум. Ти дійсно можеш робити якусь дурницю, але це буде твоя дурниця. Твоя помилка, твій досвід, твій урок. ОК, ти вже знаєш про свою вроджено-набуту конформність.

Знай ще, що несхвалення та критика супроводжуються стресом. Прямо на фізіологічному рівні: кортизоли всякі з адреналінами виділяються, тиск в судинах росте. Не втікай від цього. Проживай цей досвід, він корисний, він тебе загартовує. З кожним актом супроти конформності, ти будеш міцнішати. Те, що раніше викликало стрес-реакцію, тепер не зачіпатиме жодну зі струн твоєї душі. Щораз ти ставатимеш здатним робити все більш сміливі речі. Ти станеш сильним. Критика — просто шум...

Instagram: viktor_mandziak Facebook: Мандзяк Віктор

43

02.06.2023 — № 22 (51)

ŬťŦŭŵťřűų ŴųŶŭŰůŭ Ŭ ŧťŽųŨų ũųűŸ ŦŪŬ ũųũťŷůųŧųŜ ųŴŰťŷŭ

ВИКЛИК КУР'ЄРА ЗА НОМЕРОМ ТЕЛЕФОНУ

312-404-1923 дзвінки та смс

ПРАЦЮЄМО 7 ДНІВ НА ТИЖДЕНЬ. Акція дійсна до 31 травня та на відстані до 20 миль від головного офісу DOLYNKA UA-USA в Норрідж.

44

Берегиня

surma.com.ua

СУРМА ДБАЄ НЕ ЛИШЕ ПРО ДУХОВНУ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ПОЖИВУ ДЛЯ НАШИХ ЧИТАЧІВ, А Й ПРОПОНУЄ СМАЧНІ РЕЦЕПТИ ВІД МАЕСТРО УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ ЄВГЕНА КЛОПОТЕНКА.

УКРАЇНСЬКІ СПРІНГ-РОЛИ. ГОЛУБЦІ З ПЕКІНСЬКОЇ КАПУСТИ Скільки є видів капусти, стільки є видів голубців. Така моя глибинна філософія про цю українську страву. То чому б, наприклад, не приготувати голубці з пекінської капусти, чия легка текстура аж нагадує той рисо-

вий папір спрінг-ролів. Класичні голубці з рисом і м’ясом подаються зі сметаною чи соусом, у якому вони тушкувалися. Але ці «пекінські» голубці ми подамо з соєвим соусом, щоб зробити смак більш азійським.

ПОРАДИ З ПРИГОТУВАННЯ ГОЛУБЦІВ ІЗ ПЕКІНСЬКОЇ КАПУСТИ Готуючи будь-які голубці, вам потрібно акуратно відділити кожен листочок капусти. Просто розбираючи її, листя можна пошкодити. Тому тут ми обріжемо весь низ пекінської капусти на кілька сантиметрів, та легко розберемо кожен листочок. Готовий зварений рис я раджу процідити, навіть якщо візуально води в ньому нема. Це потрібно для того, щоб у ньому не лишилося клейковини і він був сухіший. ІНГРЕДІЄНТИ 1 пекінська капуста (1 кг) 500 г свинячого фаршу 150 г круглозернового рису (приблизно 300 г вареного) 1 морквина (приблизно 115 г) 1 цибулина (приблизно 80 г) ½ ч. л. кунжуту 2 ст. л. олії 100 мл соєвого соусу 25 г ріпчастої цибулі для соусу КРОК 1 Залийте 150 г рису водою в пропорції 1:2 і варіть впродовж 7 хвилин після закипання. Наріжте дрібним кубиком Кременчуці, але я хочу вшанувати її пам’ять, приготувавши цю чудову страву. Тим паче, що я люблю відроджувати старовинні рецепти і ділитися ними з вами. ІНГРЕДІЄНТИ 1 кг листководріжджового тіста 50 г меду 1-2 ст. л. борошна (для підпилу) Для начинки: 200 мл води 200 г цукру 100 г маку 50 г вишні (свіжої або змороженої)

УКРАЇНСЬКИЙ МАКІВНИК Я обожнюю українську культуру в цілому, а коли у творах письменників згадуються якісь страви – це для мене окремий вид насолоди. Адже цікаво дізнатись, що готували наші пращури та відродити ці рецепти на сучасний манір. В цьому для мене є якась особлива магія. Чи то рецепт макового рулету з варенням, чи то вергуни або маківник – всі ці страви хочеться готувати й смакувати нами, даруючи любов близьким.

Я помітив, що випічка відрізняє нас від багатьох світових кухонь, бо українці здавна її шанують. Тому хочу поділитися з вами секретами, як спекти маківник. Цю страву і я відкрив для себе на сторінках книги «українського їстівного мистецтва» Олі Павленко, волонтерки, майстрині мистецької студії «Кольорово», яка вела кулінарну школу для дітей і дорослих. На жаль, її життя обірвалось під час ракетного удару по ТЦ «Амстор» у

КРОК 1 Тісто попередньо розморозьте, переклавши його з морозильної камери в холодильник. Підпиліть робочу поверхню борошном і викладіть пласти листководріжджового тіста. Нам знадобиться 1 кг, в моєму випадку тісто вже розділене на зручні шари, але якщо у вас воно одним суцільним пластом, це теж не біда. Трохи розкачайте його та розріжте ножем на смужки товщиною приблизно 10-15 см, в залежності від розміру завиванців, які хочете отримати. В мене вийшло 8 смужок. КРОК 2 Розігрійте духовку до 200 градусів. Кожну смужку тіста трохи розкачайте скалкою, потім змастіть медом за допомогою кулінарного пензлика і загорніть їх у рулет.

№ 22 (51) — 02.06.2023 1 морквину та 1 цибулину, підсмажте на 2 ст. л. олії до м’якості та золотого кольору. КРОК 2 Обріжте з капустини основу качана, розділіть листочки та залийте їх окропом на 1-2 хв. Якщо ви хочете м’яке листя, тримайте довше, якщо любите злегка хрумке – 1 хвилини буде досить. КРОК 3 Обріжте білу тверду частину на листі слайсом і трохи знизу, щоб основна частина листка буда тонка і ніжна. КРОК 4 Змішайте 500 г фаршу з відвареним рисом і засмажкою. Посоліть і поперчіть до смаку. КРОК 5 Закрутіть голубці, по 60-70 г начинки в кожен листочок. КРОК 6 Викладіть голубці в каструлю, залийте водою, щоб вона їх покрила та підсоліть за смаком. Тушкуйте на повільному вогні 30-40 хвилин залежно від розміру голубців. КРОК 7 Дуже дрібно наріжте маленьку цибулину та додайте в 100 мл соєвого соусу. Подавайте голубці, притрусивши кунжутом, із соусом. КРОК 3 Деко застелить пергаментом і викладіть на нього рулетики з тіста, лишаючи між ними відстань у 2-3 сантиметри. Поміж тіста викладіть ложки та виделки, щоб обмежити розширення тіста при випіканні. КРОК 4 Накрийте рулети з тіста іншим деко, так, щоб воно щільно лягло на нього і готові маківники мали сплюснуту форму. Випікайте в розігрітій до 200 градусів духовці протягом 20 хвилин. КРОК 5 Відваріть 100 г маку. Для цього залийте його окропом і варіть 20 хвилин на середньому вогні. КРОК 6 Додайте до маку 50 г вишень, трохи перемішайте. Можна брати як свіжі, так і заморожені ягоди, останні треба попередньо розморозити та злити зайву рідину. КРОК 7 В каструлі змішайте 200 г цукру і 200 мл води, зваріть сироп на середньому вогні, поки весь цукор не розчиниться. КРОК 8 В керамічну або металеву форму викладіть готові рулетики з тіста. Полийте сиропом і викладіть зверху начинку з маку та вишень. Дайте їм гарно просотатись. Смачного! Підготувала Діана Царук. Джерело: https://klopotenko.com/

02.06.2023 — № 22 (51)

45

46

Літературна сторінка Власта Власенко, ІваноФранківськ «Сурма»

ФРАЙ «…мій боже суничний, ожинний, малинний»

шантають шпаки понад ріку пруґається листя під дощами зранку з ясенами-бахурами травень п’є настоянку в садку в них розмова без великих слів в них щасливі голови порожні і чуби розпатлані безбожно і павоні, повні до країв у черешні вигнута брова так вона сміється безупину, що вдягає білу сорочину в черешневі хрестики трава і вуста ховає в вуставки бо вітри закохані й шалені вяжуть їй на дудики зелені від кульбабок жовті китички ну а я стою як скоморох і дзвеню дрібонькими думками... вийшов травень в трави з ясенами вийду й я — і вип’ємо на трьох бо стою і мокну при стіні у якусь свою заперта клітку і дешеву вицвілу позлітку з мене дощ змиває, і мені в той момент здається, що жива що не маю на печаль причини бо мені вдягає сорочину в черешневі хрестики трава і удвох ми з травнем у садку слухаємо разом як ночами пруґається листя під дощами й шантають шпаки понад ріку…

surma.com.ua

ласкаву, молочну що пахла тобі нескінченно і точно весняно, далеко, прозоро як бабина паска знадвору... А тепер наша тиша постаршала все частіше хрипить і кашляє носить тепліші светри курить честер до міліметра серед ночі мовчить і будить... попелом з рук зіскакує і дивиться скальпелем в груди... ΅΅΅

сісти собі з дідом на порозі плести собі з дідом кошелі добре сіно в теплім оборозі синьоокі в глині картоплі тихне хата, стріхою пещена гарбузи під соняхом скриплять тліє ватра, в попелі печенка що нам з дідом? тиша - благодать -діду, де та мишка-сіроманка?

- в кірзаку старому на поді -діду, де твоя маленька Данка - під листком в зеленій лободі Данці конче дідови в коліна сорочина в снах і цвіркунах і на кроснах букове поліно і туман вечірній в долинах...

- а листок коза біленька спасла!

- лізь бігом у наші кошелі! дідо гладить вигорілі пасма на моєму теплому чолі мою гривку, сонцем золочену ніби там шукає свої дні ми їмо собі удвох печенку -діду, дуй на пальчики мені... ...але от - ні сну, ні тиші в стрісі ні тепла, ні діда, ні лози тільки дзвоник на старім горісі мідний дзвоник з білої кози...

΅΅΅

΅΅΅

Ти памятаєш ту тишу? Діточу? Весняну? Що рано входила до хати як лапа котяча терпляча по тобі, по ковдрі по носі, помалу, потихо, потрошки соталася в білі клубки, у коралі а потім по краплі капала з ринви в цебер з ясенової дошки а потім ховалась в коричневій льолі старої копиці а потім втікала щезала у ліс, у горби, у ялиці і там позначала паролі, де гніздяться птиці і білі гриби і найліпші чорниці... Ти памятаєш ту тишу? ...як пінку з горнєтка

коли небо дуже бігло, то падало, спухало і наливалося як синець на коліні і плакало, плакало, плакало так, що було видно під його шкірою блискавки… я сиділа коло вікна, колінами в шибу наші з небом синці розпухали однако, ми плакали, плакали, кожен по-свому, а баба з нами сварилисі, шо не мож так собов хітати одно з другим, а потому баба викочували небови сонце, а мені - білий хліб з повидлом, ми зустрічалися в калабані, і так і стояли: небо з сонцем, а я з хлібом, і дивилися один одному в очі, поки надворі у любистку вовтузився грім, котрого баба давно приручили як пса, котрий дуже добрів і тих,

№ 22 (51) — 02.06.2023

коли йому зачинали грати коники в конюшині... «Най би так все було», - думала я лежачи у траві, роздивляючись небо у дві кулачкові підзорні, і воно гнало у синю ґражду білих драконів, що ставали білими вівцями, їх вовна падала, падала, падала, зачіпаючи сині тернові ягоди, з яких робився туман... тоді я знала, що так приходить баба яга, дише терновим туманом і дує небови на напухлу бубку, гамуючи блискавки під шкірою, і воно не плаче, і я не плачу, бо моя баба загортає мене у вовніну хустку і вертає додому... де у братрурі пріют пироги з синіми ягодами, а в стодолі на сірім одвірку ключ від хати, такий великий, що може й від неба... ΅΅΅

повішу свої нерви на граблі у кутку і в мами понадвечір зариюся в садку запорпаюся в глину як жук-єдиноріг аби мене ніколи ніхто знайти не зміг запхаюся в стодолі по шию в отави і буду бричку плести з зеленої трави ще бабина верета торкнеться до руки заваляться решета загубляться роки і будуть мої рими банальні і прості і вийдуть дуже зримо з отави всі святі ми сядемо на драґар дістанемо свічник я нерви, вони німби повісимо на цвєк і буде з нами миша турубити псалми і буде просто тиша і пес під ворітьми і хусточка в горошок і стріха в горобці і теплі з разової три коржики в руці а потім зникнуть раптом думки і сни нагі... лиш лишаться дороги і ті, хто дорогі...

΅΅΅

сніги сховали білі сови під нашу стріху у садку дрімає небо фіалкове поклавши руку під ріку скрипить стара кринична корбахтось добуває зимну ніч сповзає з неба біла ковдра і небо горнеться на піч йому маленькому тривожно бо не засунені шубри бо там штовхаються безбожно старі вітри як бахури сопе макітерка різдвяна в старої лавки на плечі нас накриває баба Анна удвох із небом на печі і не тривожно вже нікому і тихо, й небови з руки повисипалися за комин дітвацькі небові зірки повідкривали крила совиснігами випала вода і в білих пуп'янках зимових засуятилась коляда... ліхтар під вікнами задзенькав затих мороз на ланцюгу... лиш Хтось в киптарику маленький писав завіти на снігу... ΅΅΅

чи гірші ми, чи ліпші ми - хто зна… але уже косичиться весна легка-тонка, бездомна, без тривог на роверци, сукеночка в горох… вона збиває з толку важний час вона стається в кожному із нас коли міняють давні звіздарі старі садки на білі ліхтарі… тоді в потоці миється душа весна їй ллє з Великого Ковша і так їм добре без людських тривог в одній на двох сукеночці в горох... ΅΅΅

Ніч вляглася у норі Як великий звір Викотили звіздарі Білу днинку в двір Як горошок зі стручка Днинка вже біжить Але ти ще спиш, рука Під щокою спить Днинка котиться без меж Між зелених крон Як її ти проживеш? Що там каже сон? Зараз встанеш, побіжиш В гаморі прикрас І склює патлатий чиж На току твій час Буде рейвах, суєта, Сто важливих справ Так і зникне золота Днинка межи трав Озирнешся - звіздарі Зачиняють двір Тиша. Темінь. Сон в норі. Спи, великий звір...

02.06.2023 — № 22 (51)

47

48

surma.com.ua

№ 22 (51) — 02.06.2023