УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА
ВИХОДИТЬ ЩОТИЖНЯ
№ 46 (231) | 20 ЛИСТОПАДА 2026 | USA, UKRAINE
Червона доріжка для Трампа
Генерал Дука на ТСК: гучні звинувачення, суперечності та питання без відповідей ▶ стор. 4
Білий Ведмідь У мене є мрія - прокинутись і побачити в часописі на іззранку Чикаго допомагає першій шпальті некролог, обрамлений вітаннями та синьоукраїнським жовтими стягами. У тебе теж така мрія? Нелюд путін довго не проживе. Тому підтримай українське видання та українське захисникам ▶ стор. 22 радіо, щоб наша мрія стала реальністю.
протокол
для путіна SURMA, 5050 N. Cumberland Ave., Ste 18-S, Norridge, IL 60706, uausamedia@gmail.com
Якщо Вам не байдуже. Підтримайте радіо і газету. Переведіть кошти по ZELLO за номером телефону Антон Савченко виліз +17736973923 або за QR кодом з могили під час Рахунок в Selfreliance - 177162 CHASE BANK - 695785532Голодомору і прожив 97дляроків Ви можете оформити щомісячний автоматичний перевід підтримка радіо▶ стор. 24 та газети. А ще Ви можете оформити автоматичну заявку, і ми будемо знімати вказану суму автоматично. Чеки можна висилати на нашу адресу. БУДЕМО ВДЯЧНІ 5050 N. Cumberland Ave., 18-S ЗА ПІДТРИМКУ Norridge, IL 60706. PAYBLE FOR: UKRAINIAN-AMERICAN MEDIA GROUP. РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ
СТОР 2 Ваша реклама в газеті і на радіо, це велика підтримка для нас. «СУРМА» Будемо вдячні за будь-яку підтримку. ISSN 2832-4676
2
Політика / Геополітика
surma.com.ua
№ 46 (231) — 20.11.2026
Велика гра
Назар Мухачов Київ Головний редактор газети «Сурма»
за зачиненими дверима:
вітова дипломатія завжди любила красиві декорації. Коли в китайському Шеньчжені за одним столом уперше зібралися Дональд Трамп, Сі Цзіньпін та путін, очікування світових медіа та суспільств сягнули максимуму. Півтори години напруженої розмови за щільно зачиненими дверима, жодного спільного виходу до преси, швидкий від’їзд делегацій – і на виході світ отримує так звану «Декларацію, спрямовану на мир» із чотирьох загальних пунктів, оприлюднену спершу Пекіном, а згодом продубльовану москвою: 1. Як постійні члени Радбезу Організації Об’єднаних Націй, Китай, росія та США прагнуть сприяти реформі ООН, аби вона могла ефективніше реагувати на глобальні виклики та виконувати свою фундаментальну місію з підтримки міжнародного миру та безпеки. 2. Три країни планують збільшити виробництво та постачання продуктів переробки нафти на благо всіх народів. Вони підтвердили важливість стабільних потоків енергії. 3. Глави трьох країн визнали, що принцип державної згоди та повага до імунітету державних посадовців мають першочергове значення, і погодилися, що Міжнародний кримінальний суд та інші подібні органи не повинні зловживати своєю юрисдикцією. 4. Лідери держав підтвердили, що ядерну війну неможливо виграти і не можна вести. США, Китай та рф братимуть участь у діалозі щодо зменшення ядерних ризиків та запобігання розповсюдженню ядерної зброї. Реформа ООН, обтічні фрази про ядерну безпеку, виробництво нафтопродуктів та заклики до Міжнародного кримінального суду «не зловживати юрисдикцією». Погодьтеся, заради такого набору дипломатичних штампів лідери трьох найбільших ядерних держав не летять на інший край світу і не витрачають дорогоцінний політичний капітал. Ці чотири пункти не могли бути реальною підставою для саміту такого рівня – це класична димова завіса, покликана заповнити інформаційний вакуум, поки справжні домовленості чи глухі кути залишаються в закритих теках.
чому саміт у Китаї не приніс «нової Ялти», але залишив головне за кадром
С
ІЄРАРХІЯ ПО-ПЕКІНСЬКИ: КОМУ ЧЕРВОНА ДОРІЖКА, А КОМУ – ЧЕРГОВИЙ ДИПЛОМАТ Ще до початку тристоронньої зустрічі Пекін без зайвих слів розставив акценти мовою жорсткого протоколу. Сі Цзіньпін особисто прибув в аеропорт зустрічати Дональда Трампа. Їхня двостороння розмова переросла у незапланований спільний обід, через який затримався навіть початок загального саміту. Вашингтон і Пекін говорили про реальні гроші, справедливіший розподіл торговельних тарифів та безпеку критичних нафтових артерій, зокрема Ормузької протоки. Трамп не приховував задоволення, публічно називаючи Сі другом, а сам візит – «великою перемогою». Натомість для російського диктатора сценарій був зовсім іншим. В аеропорту путіна зустрічав лише представник МЗС Китаю – 5-й за рангом високопосадовець. Двогодинна розмова з Сі напередодні нагадувала радше звіт молодшого партнера перед старшим – господар кремля доповідав Пекіну про свої попередні контакти зі спецпосланцями Трампа. А двостороння зустріч самого путіна з президентом США тривала лише близько сорока хвилин – за словами речника кремля, на повноформатні переговори просто «забракло часу». Щоправда тут слід додати, що за умови попередньої узгодженості всіх
технічних деталей між підготовчими групами, то і 30 хвилин може бути цілком достатньо для досягнення певних результатів. ГОЛОВНА ТЕМА, ЯКОЇ «НЕ БУЛО» В ДЕКЛАРАЦІЇ, ТА КЛЮЧ ПЕКІНА Найбільш промовистою деталлю підсумкового документа стала повна відсутність у ньому бодай однієї згадки про Україну. Формально – найбільшої війни в Європі з часів Другої світової ніби й не існувало на порядку денному. Фактично ж і помічники путіна, і сам Трамп підтвердили: українське питання було центральним на всіх закритих переговорах. Після зустрічей Трамп укотре наголосив, що і Вашингтон, і Пекін зацікавлені в завершенні кровопролиття, а головна роль у цьому процесі належить саме китайському лідеру. І тут неможливо не визнати очевидного: якби Сі Цзіньпін справді зайняв ту конструктивну позицію, про яку говорить Трамп, і застосував реальні економічні та політичні важелі впливу на залежну від Китаю москву, припинення війни стало б більш ніж реальним у найкоротші терміни. Проте Сі обмежився черговими абстрактними закликами до «політико-дипломатичного врегулювання», не висунувши жодної дієвої ініціативи. Пекін вочевидь не поспішає втрачати зручний інструмент тиску на Захід, виторговуючи власні преференції у США.
ЗА ЛАШТУНКАМИ ВЕЛИКОЇ ГРИ Саме в цьому полягає головний урок шеньчженського саміту. Справжня велика політика ніколи не робиться під спалахами фотокамер і не вміщується у пресрелізи. На публіку виносять лише те, що вже остаточно узгоджено, або те, що має надійно відвернути увагу. Коли великі гравці не готові оголосити реальну угоду – або коли чиїсь ультиматуми не спрацювали – у хід ідуть порожні декларації про реформу ООН та «багатополярний світ». кремль роками мріяв про «нову Ялту» – гучний саміт, де троє лідерів публічно поділять сфери впливу, легітимізувавши російську агресію коштом суверенітету України. У Шеньчжені цієї картинки москва не отримала. Жодних гучних угод за спиною Києва не підписано, а спроби путіна продемонструвати рівність із Вашингтоном та Пекіном розбилися об холодний китайський прагматизм і жорсткий американський торг. ЩО ДАЛІ? Відсутність публічних рішень щодо України зовсім не означає, що розмова закінчена. Навпаки: за лаштунками саміту сторони звірили годинники, промацали межі можливих поступок і перевели торги в максимально закритий режим. І поки Пекін вагається між роллю реального миротворця та вигодонабувача від виснаження Росії й Заходу, головні домовленості й надалі куватимуться в тиші кабінетів. А коли завіса підніметься наступного разу, світ побачить не сам процес переговорів, а вже готовий, вистражданий за кулісами результат – або черговий раунд ще жорсткішого протистояння. Проте на завершення вчергове наголошу: ми, українці, зможемо розраховувати на кращий результат у війні тоді, і тільки тоді, коли зможемо навести лад всередині держави. Карфаген повинен бути зруйнований.
3
20.11.2026 — № 46 (231)
DOLYNKA UKRAINIAN-AMERICAN CONSULTING
ВІДПРАВКА ПОСИЛОК В УКРАЇНУ ТА КРАЇНИ ЄВРОПИ, ЛІТАКОМ ТА МОРЕМ НАШІ ЛОКАЦІЇ: 5050 N Cumberland Ave., Office 21-v, Norridge, IL 60706. З понеділка по п’ятницю з 10.00 до 20.00, в суботу та неділю з 9.00 до 14.00 1590 N Rand Rd., Suite G, Palatine, IL 60074. В понеділок, віторок, четвер і п’ятницю з 14.00 до 19.00, в середу з 10.00 до 19.00 в суботу та неділю з 10.00 до 14.00
ТАКОЖ МИ НАДАЄМО ТАКІ ПОСЛУГИ: • Сертифіковані та нотаріально завірені переклади • Апостиль • Довіреності в Україну (супровід та перевіз дітей, продаж і купівля транспортних засобів, оформлення та отримання пенсії, купівля-продаж майна, банки, управління майном без права відчуження, представлення інтересів та інше) • Підготовка пакету документів для прийняття або відмови від спадкового майна в Україні • Підготовка пакету документів для отримання українського громадянства дітям народженим в США • Запрошення для отримання візи в США
773 600 2727 DOLYNKAFORMS@GMAIL.COM WWW.DOLYNKA.COM DOLYNKA – ОФІЦІЙНИЙ ПРЕДСТАВНИК
ПРОДАЖ КВИТКІВ ПОСЛУГИ ГРОШОВИХ ПЕРЕКАЗІВ ЗА ДОПОМОГОЮ СИСТЕМ
4
П
Політика / Геополітика
Назар Мухачов Київ Головний редактор газети «Сурма»
онад три години свідчень генерала СБУ Дуки перед парламентською слідчою комісією залишили більше запитань, ніж відповідей. Зв’язки з кримінальним середовищем, можливе втручання політичного керівництва у розслідування, звинувачення на адресу НАБУ, САП та незалежних журналістів – усе це пролунало на засіданні. Проте чи намагалася комісія встановити істину, чи стала майданчиком для політичного протистояння? Генерал СБУ Дука виступив перед Тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради під головуванням народного депутата Олексія Гончаренка. Основною темою стали обставини розслідування НАБУ і САП, відомого як операція «Карфаген», та звинувачення, висунуті проти представників правоохоронних структур. Дука заперечує свою причетність до протиправної діяльності, ставить під сумнів докази антикорупційних органів і стверджує, що їхні дії мають політичне підґрунтя. Однак його власні пояснення породжують низку суперечностей, які потребують окремої перевірки. РОДИЧІ НА ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ Одним із перших постало питання про батьків дружини генерала, які перебувають на окупованій Росією території. Дука підтвердив цю обставину, але заявив, що особисто не підтримує з ними контактів. Наявність родичів на окупованих територіях сама собою не свідчить про нелояльність до України. Проте для високопосадовця СБУ, який має доступ до державних таємниць, такі зв’язки можуть створювати додаткові контррозвідувальні ризики. Чи проводилися належні перевірки? Чи оцінювалася можливість тиску через родичів? Чому були припинені контакти? Ці питання залишилися без вичерпних відповідей. Або навіть не ставились. «АКІМ» – НЕ ДУКА? Наступна суперечність стосується ідентифікації генерала у матеріалах розслідування. У записах НАБУ фігурує особа під псевдонімом «Акім», яку слідство пов’язує з Дукою. Сам генерал заперечує таку ідентифікацію. Але для кримінального провадження принциповим є не псевдонім, а докази, що дозволяють встановити конкретну особу: цифрові сліди, записи розмов, експертизи, показання свідків та інші матеріали. Тому просте заперечення псевдоніма не спростовує версію слідства. Водночас належність записів генералові має бути доведена процесуально. Саме цієї конкретики бракувало під час публічного обговорення.
surma.com.ua
№ 46 (231) — 20.11.2026
ГЕНЕРАЛ ДУКА НА ТСК: ГУЧНІ ЗВИНУВАЧЕННЯ, СУПЕРЕЧНОСТІ ТА ПИТАННЯ БЕЗ ВІДПОВІДЕЙ слідство є забороненим та повинно кваліфікуватись відповідно до кримінального права. Якщо генерал повідомив про можливе неправомірне втручання у розслідування, парламентська комісія повинна домогтися перевірки цих свідчень, а не обмежуватися їх публічним обговоренням.
КРИМІНАЛЬНИЙ АВТОРИТЕТ У СБУ: СПІВПРАЦЯ ЧИ ПРИКРИТТЯ? Одним із найрезонансніших моментів стали пояснення Дуки щодо контактів з Андрієм Осіповим, який у матеріалах розслідування фігурує під прізвиськом «Кримінал». За словами генерала, з Осіповим його познайомив Василь Малюк, який очолював СБУ. Дука стверджував, що Осіпов допомагав спецслужбі протидіяти організації заворушень у виправних установах у 2022 році, а також впливав на кримінальне середовище Росії для ускладнення вербування ув’язнених до ПВК «Вагнер». Якщо це правда, така співпраця могла мати оперативне значення. Проте виникає принципове питання: яким був офіційний статус Осіпова та хто контролював його діяльність? На яких підставах він контактував із представниками правоохоронних органів? Хто забезпечував йому доступ до установ СБУ? Чи були законними можливі спеціальні умови виїзду за кордон? Співпраця спецслужб із представниками кримінального середовища можлива в межах оперативної діяльності. Але вона не повинна перетворюватися на механізм уникнення відповідальності чи прикриття незаконного бізнесу. І саме цю межу повинне встановити розслідування.
ТИСК НА ЗЕЛЕНСЬКОГО: ЗВИНУВАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО МАСШТАБУ Особливої уваги заслуговують заяви Дуки щодо НАБУ, САП, бізнесмена Томаша Фіали та пов’язаного з ним інформаційного середовища. Генерал висунув версію, за якою антикорупційні розслідування використовуються для політичного тиску на президента Володимира Зеленського та його оточення. Більше того, такий тиск, за його словами, може негативно впливати на позиції України під час міжнародних переговорів. Це надзвичайно серйозне твердження, особливо в умовах війни. Але якщо генерал СБУ справді володіє інформацією про протиправну діяльність, спрямовану на підрив державних інтересів, виникає закономірне запитання: де конкретні докази? Чи були вони передані компетентним органам? Чи існують матеріали, які підтверджують координацію дій названих осіб? Адже журналістські розслідування, викриття корупції та критика влади самі собою не є злочином чи загрозою національній безпеці. Якщо звинувачення Дуки підтверджуються, вони потребують реагування держави. Якщо ні – постає питання, чи не використовуються звинувачення у загрозах національній безпеці для дискредитації антикорупційних органів та журналістів. Ігнорувати таку суперечність парламентська комісія не має права.
ХТО ВТРУЧАВСЯ У РОЗСЛІДУВАННЯ ПРОТИ НАБУ? Найважливішими з політичного погляду стали заяви генерала про можливе втручання вищого політичного керівництва у розслідування щодо голови та працівників НАБУ. Дука стверджував, що робота стосовно директора НАБУ Семена Кривоноса та інших посадовців антикорупційної системи була призупинена за вказівками керівництва. Він згадав Василя Малюка та Руслана Кравченка, пов’язуючи їх із рішеннями про припинення відповідної роботи. Але хто саме ухвалював ці рішення? На яких законних підставах? Чи існували письмові розпорядження? Якщо керівництво втручалося у процесуальну діяльність із порушенням закону, це потребує правової оцінки. Адже втручання в
ЧОМУ ГОНЧАРЕНКО НЕ ПОГЛИБЛЮВАВ ГОСТРІ ПИТАННЯ? Окремої критичної оцінки заслуговує робота самої ТСК. Олексій Гончаренко відомий гострими запитаннями та наполегливістю під час парламентських слухань. Проте цього разу чимало принципових тем не отримали належного продовження. Генерал говорив про можливе втручання високопосадовців у розслідування – але не були встановлені конкретні обставини ухвалення рішень. Згадувалися контакти з кримінальним середовищем – однак характер цієї співпраці залишився недостатньо розкритим. Пролунали звинувачення у тиску на президента – але публічно не були представлені докази. Наприкінці засідання народна депутатка Юлія Яцик зосередила увагу на можли-
вих процесуальних недоліках матеріалів НАБУ і САП. Зокрема, порушувалося питання законності отримання записів та їхньої відповідності датам відкриття кримінальних проваджень. Такі зауваження потребують перевірки. Проте можливі процесуальні порушення не повинні відвертати увагу від суті розслідування. «КАРФАГЕН» МАТИМЕ ПРОДОВЖЕННЯ? Подальше оприлюднення матеріалів операції «Карфаген» може відкрити нові обставини та поставити додаткові питання перед українською правоохоронною системою. На 23 листопада заплановане наступне засідання ТСК, до якого мають запросити керівників НАБУ, САП та інших посадовців. Їхні пояснення можуть допомогти перевірити твердження генерала Дуки. Проте вирішальне значення матимуть не гучні заяви, а документальні підтвердження, експертизи та процесуальні рішення. ГОЛОВНЕ – НЕ ГУЧНІ СЛОВА, А РЕАЛЬНІ НАСЛІДКИ Після тривалих пояснень генерала Дуки залишається враження, що суспільству представили лише частину значно складнішої картини. З одного боку – серйозні підозри НАБУ і САП щодо представників силових структур. З іншого – звинувачення на адресу самих антикорупційних органів, журналістів і політичного керівництва держави. Усі ці обставини потребують незалежної, об’єктивної та професійної перевірки. Якщо посадовці незаконно втручалися у кримінальні провадження, вони повинні відповідати за законом. Якщо слідчі порушували процесуальні норми, такі порушення мають бути встановлені. Якщо ж представники спецслужб використовували свої повноваження для прикриття кримінального бізнесу, причетні повинні понести відповідальність незалежно від звань та посад. Парламентська слідча комісія не повинна ставати інструментом політичного піару, відбілювання одних посадовців чи дискредитації інших. Її завдання – встановлювати факти та сприяти законному реагуванню державних органів. Саме тому головне питання після свідчень генерала Дуки залишається відкритим: чи стане це засідання початком справжнього розслідування, чи залишиться черговим політичним видовищем, у якому гучні звинувачення підміняють конкретні докази? Відповідь дадуть подальші дії парламенту, правоохоронних органів та судової системи. Важливо, щоб в ході усіх подальших буремних подій ми, українці, змогли розпочати очищення України від внутрішніх ворогів.
20.11.2026 — № 46 (231)
5
6
Війна / Політика
Юрій Касьянов Київ, «Сурма»
У
дар по Кримському мосту – це, без будь-яких сумнівів, видатна подія. В російській імперії є кілька найважливіших «скрєп» – це «родіна» (батьківщина), «цар» (президент, генеральний секретар), «москва», «кремль» і «Кримський міст», як символ російської експансії. Все інше – неважливо. Тому скільки б ми не спалили НПЗ, виробничих потужностей по переробці нафти, – президент каже про 45 відсотків, західні аналітики стверджують, що 30 відсотків – це, безумовно, послаблює росію, але не може зупинити війну. Тільки удари по «скрєпам» можуть послабити владу путіна і всадити його за стіл переговорів. Цієї ночі відбувалася справжня війна мостів – ворог гатив по мостах в Києві, наші Сили оборони – по Керченському мосту. Апокаліпсис ще не настав, але він близько. При тому, що окупований Крим ми не зможемо повністю ізолювати, втративши контроль над «сухопутним коридором» в перші дні
surma.com.ua
№ 46 (231) — 20.11.2026
Тільки удари по «скрєпам» можуть послабити путіна війни, а ворог демонструє рішучість в знищенні нашої логістики через Дніпро. Альтернативних варіантів небагато – понтонні і паромні переправи, і вони ще більше вразливі. Потрібні удари по москві, на які можна «розміняти» безпеку Києва. Здається, наше керівництво це розуміє, і спроби «взяти москву» дронами майже не припиняються; тільки цієї ночі, за повідомленнями моніторингових каналів ворога, на москву летіло близько 800 дронів! На жаль, про вибухи в москві повідомлень не було… Ті, хто міг «пробити ППО москви» – наш підрозділ – ліквідований в жовтні минулого року. Балістика Штілермана чомусь не летить, а до кінця осені, на коли були обіцяні удари по москві, залишилося 14 днів… До речі, 800 дронів на москву це, щонайменше, 44 млн доларів, якщо рахувати вартість дронів FP-1 по ціні 2024 року – 55 тис. доларів – зараз вони коштують значно дорожче. Вартість ракет «Панциря» «Гвоздь» – 15 тис. доларів. Вартість відбиття атаки 800 дронів з імовірністю ураження 0,95 – приблизно 14 млн доларів.
Разом з Україною
Відзначення Дня пам’яті жертв Голодомору
28 листопада 2026 р. о 16:00 в катедрі Святого о. Миколая в Чикаго Пам’ятаємо Минуле - Захищаємо Майбутнє Запрошуємо всі громадські, культурні та молодіжні організації, представників усіх релігійних конфесій і всю українську громаду долучитися до спільного вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932–1933 років.
Тож наш негативний «профіт» – 30 млн доларів, щонайменше. Нагадаю, що наш добровольчий підрозділ з початку війни – з 2022 року і до ліквідації в жовтні 2025 року витратив на дрони трохи більше 4 млн доларів своїх, волонтерських і державних коштів. Результат – атаки по ворожих аеродромах, нафтобазах, зупинка роботи заводу «Кремній Ел», атаки по москві, атаки по Кремлю… Але чомусь саме ми «неефективні», а 800 дронів по москві за одну ніч з прямими збитками 30 млн доларів – ефективні… Напевно, тільки тому, що заробіток Fire Point тільки за одну ніч становив щонайменше 10 млн доларів. Штілерман, де балістика по москві? *** Ворог збільшує кількість стаціонарних дронопортів – величезних майданчиків для зберігання, підготовки і запуску ударних дронів і легких крилатих ракет. Чому вони це роблять? Тому що можуть. Наші «пускачі» – підрозділи, екіпажі, які запускають далекобійні дрони, вимушені постійно ховатися, кожен раз змінювати місця запуску, швидко запускати і негайно покидати місце роботи після запуску дронів. Будь-яка затримка, нехтування правилами маскування можуть дорого коштувати. Ворог постійно веде повітряну розвід-
ку, працює агентура, і по виявленому стартовому майданчику може негайно прилетіти «Іскандер», або авіаційна ракета. Ми теж наносимо удари по дронопортах. Але не балістикою, яка прилітає за лічені хвилини, не крилатими ракетами, які можуть прилетіти за десятки хвилин, а дронами, які працюють на максимальної відстані по радіоканалу – і це ще той треш і велика удача, якщо вийде, і які летять не хвилини, не десятки хвилин, а години, тому і не можуть наносити удари вчасно, коли ворог запускає дрони. Тож коли Штілерман каже, що його балістична ракета FP-7 «занадто дорога», то невже вона коштує дорожче тих збитків, які наносять ворожі ударні дрони? Чудово разом з нею по ворожих дронопортах працювала б і «Фламінго» з бойовою частиною вагою в цілу тонну. Але ж ні. Закрити небо може не тільки ППО, а й системна робота по знищенню ворожих засобів ураження, заводів і дронопортів. Але для цього потрібно менше красти, менше обіцяти і більше працювати. Про автора: Юрій Касьянов – офіцер ЗСУ. Радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки. Займається виробництвом дронів та БпЛА для української армії та безпосередньо аеророзвідкою, заснував громадське дослідно-конструкторське бюро безпілотної авіації «Matrix-UAV».
20.11.2026 — № 46 (231)
7
8
Війна
surma.com.ua
№ 46 (231) — 20.11.2026
Від рекордного трафіку до обвалу: скільки авто проїжджало Кримським мостом
К
римський міст зазнав масштабних руйнувань після четвертої успішної атаки України. Внаслідок обвалу дорожнього прольоту рух автотранспорту повністю зупинений, через що експерти говорять не про ушкодження, а фактично про руйнування Керченського мосту. Залізничний маршрут, яким курсує потяг «Таврія», поки працює – але відновити арку для автомобільного мосту в рф навряд чи вийде. «Слово і діло» вирішило порівняти на інфографіці, скільки автівок перетинало Кримський міст за весь час його існування.
СКІЛЬКИ АВТОМОБІЛІВ КОРИСТУВАЛОСЯ КРИМСЬКИМ МОСТОМ Автомобільну частину Кримського мосту відкрили 15 травня 2018 року. У перший рік до Криму таким чином потрапило 3,5 мільйона транспортних засобів, а 2019-го – 4,1 мільйона . У 2020 році Керченським мостом скористалися 4,4 мільйона одиниць транспорту, а в 2021-му – рекордні 5,3 мільйона. Повномасштабне вторгнення призвело до стабільного зменшення трафіку автомобілів через міст: 4,9 мільйона автівок у 2022 році (одна з яких вибухнула, начинена вибухівкою). У 2023 році – щонайменше 2 мільйони, а у 2024-му – 1,8 мільйона. Торік, за повідомленнями російських медіа, мостом скористалися 4,7 мільйона одиниць автотранспорту. Натомість, за останніми відомими даними, у 2026-му Кримським мостом встигло проїхати 3,1 мільйона автівок. СКІЛЬКИ ПАСАЖИРІВ ПЕРЕВОЗИЛА ЗАЛІЗНИЧНА ЧАСТИНА КРИМСЬКОГО МОСТУ 25 грудня 2019 року залізнична частина Керченського мосту відкрилася для пасажирів, а 30 червня 2020-го – і для вантажів. За перший повноцінний рік роботи потяг «Таврія» перевіз до та з півострова близько 1,3 мільйона пасажирів, а за 2021-й – уже 2 мільйони. Після початку повномасштабного вторгнення пасажиропотік «Таврії» різко зріс до 3,9 мільйона у 2022-му та близько 5 мільйонів у 2023-му. У 2024-му кількість пасажирів зросла до 5,7 мільйона, а торік – до 5,9 мільйона. За останніми наявними оцінками, у 2026 році залізницею до Криму скористалося 1,7 мільйона пасажирів.
СКІЛЬКИ ТРИВАЛО ВІДНОВЛЕННЯ ПІСЛЯ ПОПЕРЕДНІХ УДАРІВ УКРАЇНИ Внаслідок підриву автомобіля з вибухівкою 8 жовтня 2022 року постраждала і автомобільна, і залізнична частина Кримського мосту. Невдовзі після удару окупаційна влада заявила, що відновила обмежений рух легкових авто. Утім зрештою всі ремонтні роботи на чотирьох смугах автомобільного мосту завершилися аж через 138 днів. Рух першою залізничною колією відновили доволі швидко, натомість друга потребувала більш серйозного ремонту, який зайняв 209 днів. До його завершення потяги курсували до та з Криму реверсно, використовуючи лише одну з двох колій. Удар 17 липня 2023 року морськими безпілотниками Sea Baby призвів до ушкоджень автомобільної частини мосту. Внаслідок уражень рух усіма чотирма смугами відкрився лише через 88 днів після атаки. Через два роки, 3 червня 2025-го, оперативники СБУ заклали вибухівку під опори мосту, що призвело до їхнього ушкодження. Втім невідомо, чи проводилися внаслідок цього тривалі ремонтні роботи. ЩО ВІДОМО ПРО КРИМСЬКИЙ МІСТ Переправу до Криму росія почала будувати практично одразу після анексії півострова. Загальна затверджена вартість будівництва мосту довжиною близько 19 кілометрів сягнула 227,92 мільярда рублів. Усього міст налічує 595 опор і два аркові прольоти по 227 метрів; саме один із них, на автомобільній частині мосту, і зазнав уражень під час останньої української атаки. Важливість цих арок полягає у тому, що під ними проходить судноплавний канал між Азовським і Чорним морями. Як стверджує видання The Times, Україна атакувала Кримський міст без застосування Starlink / Starshield. Зв’язок із ракетами для українських операторів забезпечували дрони. За повідомленням президен-
та Володимира Зеленського, в атаці по мосту взяв участь цілий комплекс засобів ураження, зокрема Dovbush, «Вендета», Da Vinci, «Січень», MICH 2000, «Рута», «Паляниця», Ан-197, FP1, FP-5 «Фламінго» та Р-360 «Нептун».
Джерело: «Слово і Діло» (https://www.slovoidilo. ua/2026/11/18/infografika/bezpeka/ rekordnoho-trafiku-obvalu-skilkyavto-proyizhdzhalo-krymskymmostom)
Політика / Війна
20.11.2026 — № 46 (231)
9
Не ветерани – загроза державі.
Владислав Смірнов Київ, «Сурма»
О
т скажіть, на цій світлині точно український міністр? Навіть не про походження питаю, а про суть діяльності? Бо таке враження, що це якийсь наглядач за ветеранами, а не міністр з ветеранської політики. А що, українців бракувало на цю посаду, які пройшли фронт? Чому ними мають займатися ті, які далі корупції і кругової поруки нічого не вміють?! Саме такі питання залишає інтерв’ю міністра у справах ветеранів Віталія Кіма, оприлюднене 16 листопада 2026 року. На запитання про готовність України до масового повернення військових міністр відповідає негативно. А говорячи про можливе зростання злочинності, категорично заявляє: «Це точно буде». Далі згадує соціальне напруження, революції та історичний досвід післявоєнних суспільств. І додає, що після відкриття кордонів українці почнуть виїжджати. Це не просто невдале висловлювання чиновника. Це симптом небезпечного державного мислення, у якому український захисник поступово перетворюється з носія національної гідності на проблему для адміністративного управління. Ветеран ще не
Загроза – влада, яка боїться їхнього повернення
повернувся додому, а міністр уже прогнозує кримінал. Людина ще не отримала належної реабілітації, житла, роботи й можливості відновити родину, а чиновницька уява вже малює соціальну нестабільність. Солдат ще перебуває в окопі, а держава публічно зізнається, що не готова прийняти його назад. А хто, власне, повинен був підготувати державу? Ті, хто воює, чи ті, хто роками керує міністерствами, бюджетами й державними програмами? Після майже п’яти років повномасштабної війни посилатися на історію демобілізації після Другої світової – слабка заміна конкретному державному плану. Українські військові не повинні ставати заручниками історичних аналогій, чиновницької неготовності та економічної неспроможності влади. Невже підвищене почуття справедливості, яке сам Кім називає характерною рисою ветеранів, має розглядатися як загроза? Для української республіки саме це почуття повинно бути фундаментом післявоєнного відновлення. Люди, які пройшли фронт, мають повне право вимагати чесної держави, рівності перед законом, відповідальності посадовців та справедливого розподілу суспільних ресурсів. Український воїн не зобов’язаний повертатися слухняним підданим чиновницької вер-
тикалі. Він повертається громадянином, який захистив право свого народу бути господарем власної країни. Не менш показові слова про відкриття кордонів. Міністр визнає ризик масового виїзду людей. Але саме влада повинна відповісти, чому громадяни можуть не бачити майбутнього в країні, за яку заплачено таку страшну ціну. Людей утримують не зачиненими кордонами, а безпекою, правосуддям, гідною працею, власністю, передбачуваними законами та можливістю виховувати дітей без страху перед державним свавіллям. Держава, яка боїться вільного вибору своїх громадян, повинна змінювати не громадян, а власні методи управління. Українство – це політична й історична суб’єктність народу. Це держава, яка існує заради українців, а не українці, яких утримують заради існування державного апарату. Це повага до воїна як до співтворця національного майбутнього, а не сприйняття його як потенційної загрози громадському порядку. Справжня ветеранська політика починається не з прогнозів злочинності. Вона починається з виконання державних зобов’язань: лікування, реабілітації, житла, працевлаштування, захисту родин, економічних можливостей
VILLAGE DOCTOR
і поваги до людської гідності. Якщо влада не готова до повернення власних захисників, це свідчить насамперед про неготовність самої влади виконати своє призначення. Україна потребує повернення своїх воїнів, своїх родин, своїх дітей, своєї людської сили. Потребує їх не як керованого ресурсу, а як вільних громадян, на яких триматиметься майбутня республіка. Неукраїнській владі, яка не розуміє цієї різниці, варто замислитися не над небезпекою повернення ветеранів, а над тим, що саме вона виявилася неготовою до України, за яку ці ветерани воюють і що саме вона заважає відновленню балансу і справедливості у війні. Про автора: Владислав Смірнов – публіцист, провідний аналітик експертноаналітичного центру.
2323 W. Chicago Ave. 773 276 8600
МЕДИЧНИЙ ОФІС ДЛЯ ВАШОЇ РОДИНИ В ЦЕНТРІ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА В нас Ви можете зробити всі аналізи крові
Доктор Юрій МЕЛЬНИК, MD.
• • •
на рівень цукру та холестерину печінкові та ниркові проби на рівень вітамінів
Медогляд до школи, спорту, праці. МИ - ЛІЦЕНЗОВАНА КЛІНІКА ДЛЯ ВОДІЇВ CDL.
ми підтримуємо
Доктор Ольга САЛЕЦЬКА, лікар інтегративної медицини.
ПІДТРИМУЄМО УКРАЇНУ
10
Війна / Економіка
surma.com.ua
№ 46 (231) — 20.11.2026
Чи програє Україна битву R&D? Де виробникам шукати гроші на нові розробки
Т
ехнологічні цикли на війні короткі. Цикли технологічної адаптації на полі бою ще коротші. Нік Рейнольдс з Королівського Об’єднаного інституту оборонних досліджень каже про шеститижневий цикл (42 дні). Насамперед ця динаміка гостро проявляється в радіоелектронній боротьбі. Тобто рішення, яке сьогодні здається проривним, у доволі короткій перспективі може виявитись нікчемним. Отже, відділи досліджень і розробки (Research and Development, R&D) мають працювати безперервно. «Сьогодні R&D у defense tech не може дозволити собі чекати роками на наступний цикл модернізації. Він має швидко перевіряти рішення на практиці, слухати тих, хто щодня тримає систему в руках на фронті, і так само швидко доопрацьовувати її», – писав у своїй колонці на «Бізнес Цензорі» співзасновник французько-української defense tech компанії Alta Ares Адріан Кантер. В умовах війни, коли держава потребує нових видів озброєнь, які б відповідали реаліям поля бою і давали технологічну перевагу Силам оборони, такий підхід життєво необхідний. Проте R&D – задоволення не з дешевих, а витрати на розробку не можна закладати у вартість продукції за держзамовленням. Тобто виробники мають фінансувати розробку власним коштом з дозволеного прибутку. Але з цих же грошей необхідно фінансувати розширення виробництва, включно з придбанням / будівництвом об’єктів, адже здавати приміщення в оренду ніхто не хоче через відсутність страхування воєнних ризиків; закупівлю нового обладнання, компонентів для майбутніх партій виробів, а також – відновлення зруйнованих потужностей, що є найактуальнішою проблемою. «Бізнес Цензор» розбирався, де виробникам шукати гроші на нові розробки та як не допустити технологічного відставання України в умовах, коли ворог увесь час модернізує свої засоби ураження. РИЗИК ТЕХНОЛОГІЧНОГО КОНСЕРВАТИЗМУ Війна змінила сам підхід до розробки озброєнь, звертають увагу в Українській Раді Зброярів. Сьогодні технологічна перевага часто залежить не від створення надскладних і наддорогих систем, а від здатності швидко розробляти, випробовувати та масштабувати нові рішення з високою бойовою ефективністю та прийнятною вартістю. «Водночас значна частина українських виробників, особливо малих і середніх компаній, просто не має достатнього обсягу влас-
них обігових коштів, щоб самостійно фінансувати повноцінний цикл R&D. Якщо витрати на розробку нових систем не мають визначеного механізму компенсації, компанія фактично змушена фінансувати їх із прибутку. Але прибуток виробника одночасно потрібен для масштабування виробництва, закупівлі обладнання та комплектуючих, відновлення зруйнованих потужностей та покриття інших непередбачуваних витрат воєнного часу. Тому розраховувати, що саме прибуток стане системним джерелом фінансування R&D, недостатньо», – пояснили Бізнес Цензору в Українській Раді Зброярів. Утім є і друга проблема. Відсутність механізму компенсації витрат на R&D створює ризик технологічного консерватизму. «Виробнику, який має стабільне державне замовлення, економічно простіше продовжувати виробництво вже перевіреного рішення, ніж інвестувати власні кошти у дорогу розробку з невизначеним результатом. Як наслідок, держава може отримувати стабільне постачання наявних систем, але втрачати темп технологічного розвитку», – кажуть в Українській Раді Зброярів. Там пропонують створити прозорий і єдиний для всіх виробників механізм відшкодування витрат на R&D – передбачити в структурі вартості оборонної продукції окремої частки, пов'язаної з фінансуванням досліджень, розробки та випробувань. «Це не означає, що будь-який виробник має отримати можливість довільно збільшувати ціну контракту під приводом R&D. Навпаки, правила мають бути єдиними, прозорими та передбачати контроль обґрунтованості таких витрат. Конкретний розмір відповідної частки потребує окремого розрахунку та тестування на практиці», – пояснюють в асоціації. Акселератори, ґранти й інвестиційні програми вже частково закривають цю потребу, але їхньої пропускної спроможності недостатньо для всього українського оборонного ринку. Тому системне рішення має працювати за єдиними правилами для широкого кола виробників, а не лише для компаній, які пройшли відбір у конкретну програму. «Для України це питання не лише підтримки виробників. Це питання спроможності держави постійно оновлювати парк озброєнь, зберігати технологічну перевагу й одночасно забезпечувати достатні обсяги виробництва. Відсутність механізму фінансування R&D у довгостроковій перспективі може стати фактором
стримання для всього оборонно-промислового комплексу», – наголосили в розмові з «Бізнес Цензором» в Українській Раді Зброярів. Водночас генеральний директор «Української бронетехніки» Владислав Бельбас каже, що в нинішніх умовах виробники зброї та військової техніки мають достатньо коштів, щоб вкладати їх в R&D. «Раніше ми працювали по старій, умовно «радянській системі», яка обмежувала прибуток та жорстко його контролювала. Вона себе вичерпала. Має бути вільний ринок. Головний рушій розробки – конкуренція, яка знижує ціну та покращує якість. І кожен виробник може на свій розсуд вирішувати в які розробки та скільки вкладати», – зазначив він у коментарі «Бізнес Цензору», уточнивши, що цьогоріч в їхній компанії 35 нових розробок в абсолютно різних сегментах.
Генеральний директор «Української бронетехніки» Владислав Бельбас
За словами Бельбаса, роль держави в питаннях R&D має полягати в координації і системному розвитку, з чим є проблеми. «Бо ніякої координації немає. А у виробника нема і не може бути інформації щодо того, якою є потреба Сил оборони, які засоби потрібні зараз чи будуть потрібні в майбутньому. Тому виробників треба координувати, збирати разом. Агенція оборонних закупівель чим відрізняється від Департаменту розвитку озброєнь Міністерства оборони? Департамент збирав виробників, спілкувався і координував куди можна та треба рухатися. АОЗ же мінімізував спілкування і з'явився вакуум. По суті, АОЗ – суто тендерна організація, а за розробки ніхто не відповідає», – пояснює він. Другий важливий момент, на який звернув увагу Владислав Бельбас, – доведення потреби та довготермінове планування. «Щоб виробнича спроможність з’явилася, треба все спланувати і побудувати. Якщо ти направля-
єш виробника в одну сторону – а потім кажеш розвернися на 180 градусів – це не працює», – наголошує гендиректор «Української бронетехніки». Також, на думку Бельбаса, в питанні розробок важливою є взаємодія з партнерами. Як приклад він навів винищувачі Gripen, постачання яких, за словами президента Володимира Зеленського, очікується «найближчим часом». «Треба розуміти, які засоби ураження будуть використовуватися. І тут, відповідно є місце для розробки, модернізації засобів ураження того чи іншого типу і вона має бути доведена до виробників», – переконаний Владислав Бельбас. КРЕДИТИ ТА ПРИВАТНІ ІНВЕСТИЦІЇ Основна проблема в тому, що швидкість, з якою сьогодні потрібно інвестувати в R&D, значно вища за класичні цикли фінансування та державних закупівель, зазначила в коментарі «Бізнес Цензору» комерційна директорка українсько-британської defence tech компанії Trypillian Вікторія Кульчицька. «У нашому випадку модель дещо відрізняється, тому що Trypillian має українсько-британську структуру, і ми залучили приватні інвестиції. Частина цих коштів спрямовується саме на R&D, розвиток інженерної команди, тестування та підготовку продуктів до серійного виробництва. Це дозволяє нам інвестувати в розробку ще до того, як новий продукт починає генерувати серійні продажі. Наша модель – це поєднання приватних інвестицій, власних доходів компанії, реінвестування в наступні розробки та, де це доцільно, грантових програм», – пояснює вона.
Комерційна директорка українськобританської defence tech компанії Trypillian Вікторія Кульчицька
Війна / Економіка
20.11.2026 — № 46 (231) Стратегія технологічної компанії BlueBird Tech – реінвестиція всіх коштів з прибутку. «Через це ми працюємо в постійному дефіциті. Нас це, як українського виробника, спонукає до постійного розвитку, бо в таких умовах ми робимо менше необережних рухів і уникаємо неефективних бізнес-процесів. Водночас у певний період через це ми не можемо собі дозволити подекуди критичну R&D-розробку», – розповів Бізнес Цензору CEO BlueBird Tech Валерій Зарубін. За його словами, компанія продовжує кредитуватись, хоча розробка може не гарантувати прибуток. «Для кожної нової розробки, продукту, закупівлі, виробництва тощо потрібен ресурс тут і зараз. Я вже не кажу про відновлення чи будівництво об’єктів. Це капіталовкладення іншого рівня, які вимагають значних інвестицій», – каже Зарубін. На його думку, 25% націнки, які регулюються державою, – питання виживання для багатьох малих і середніх компаній, які не мають великих державних замовлень. «Європейські й американські виробники мають 100-відсоткові націнки, бо це все довгі гроші та масштабні процеси: технічна освіта, R&D, державні контракти на десятки років, кредитування. І якби формула з індивідуальним аудитом працювала, де б відсоток націнки переглядався – це допомогло би тим компаніям, які реінвестують
Card 5 US off 23.qxp_Layout 1 2023-06-07 6:31 PM Page 2 Card 5 US off 23.qxp_Layout 1 2023-06-07 6:31 PM Page 2
розвиток, який приноситиме користь на полі бою швидше, а також рятуватиме більшу кількість життів наших захисників», – зазначив у коментарі «Бізнес Цензору» Валерій Зарубін. Для України зараз важливо навчитися одночасно робити дві речі: залучати приватний та міжнародний капітал у defence tech і захищати українські технології, переконана комерційна директорка українсько-британської defence tech компанії Trypillian Вікторія Кульчицька. «Ці речі не суперечать одна одній. Можна залучати інвестиції, будувати міжнародні компанії та виходити на глобальні ринки, не створюючи автоматично вільного доступу до технологій», – каже вона. Але тут потрібен баланс: з одного боку, достатньо зрозумілі правила для інвестора, щоб капітал заходив в український defence tech, з іншого – чіткий контроль за передачею критичних технологій та дотримання експортного законодавства. «Для мене сильна модель – це приватний капітал плюс українська інженерна експертиза, плюс досвід військових, плюс держава як прогнозований замовник. При цьому збереження контролю над критичними технологіями залишається принциповим», – наголосила Кульчицька.
Отримайте знижку $5 US з промо-кодом 5DOL23 на посилку в Україну до кінц Отримайте знижку $5 US з промо-кодом 5DOL23 на посилку в Україну до кінця 2023 року!
Код поширюється на Код поширюється на авіа та CEO BlueBird Tech Валерій Зарубін морські посилки в Ук морські посилки в Україну у себе повністю, не виводячи дохід із кодифікація – закупівля – масштабуВи можете надіслати п компанії назовні», – переконаний Ва- вання. Якщо виробник та інвестор гоЗНИЖКА лерій Зарубін. тові вкладати власний капіталВи і брати можете надіслати в офісахпосилку агента Meest: На думку Вікторії Кульчицької, на себе технологічний ризик, то після ЗНИЖКА в офісах агента Meest: держава точно бачить цю проблему. підтвердження ефективності продук-
$5 $5 на посилку в Україну
Адже з’явилися Brave1, ґрантові програми, механізми тестування, стала значно активнішою взаємодія між виробниками та військовими. Схожу думку висловив і Зарубін. «Але я б не ставила питання тільки так: скільки держава повинна дати грошей на R&D. Приватний капітал також може брати на себе частину ризику ранньої розробки, і наша компанія є одним із прикладів такої моделі. Від держави критично важливо створити короткий та прогнозований шлях: потреба військового – розробка – випробування –
на посилку в Україну
ЗАБИРАЄМО ПОСИЛКИ З ВАШОГО ДОМУ, БЕЗ ДОДАТКОВОЇ БЕЗ ДОДАТКОВОЇОПЛАТИ ОПЛАТИ
Виклик кур’єра Виклик кур’єра а номером телефону за номером телефону
312-404-1923 312-404-1923
DOLYNKA UKRAINIAN-AM DOLYNKA UKRAINIAN-AMERICAN CONSULTING CONSULTING 050 N Cumberland Ave., O 050 N Cumberland Ave., Office 21-v, Norridge, IL 60706 Norridge, IL 60706 Teл. 773-600-2727 Teл. 773-600-2727 DOLYNKA UA-US PALATIN DOLYNKAАвтор: UA-USВладислав PALATINE Недашківський 1590 N Rand Rd., Palatine, Джерело: «Цензор.Нет» 1590 N Rand Rd., Palatine, IL 60074 (https://censor.net/ua/r4031002) Teл. 773-600-2727 Teл. 773-600-2727
ту має існувати зрозумілий механізм переходу до закупівель», – пояснює вона. CEO BlueBird Tech наголошує, що за одним успішним продуктом від R&D стоятиме 10 невдалих прототипів, які ніколи не побачать світ. Але гроші на ці розробки вже були витрачені, і без них не було б того успішного готового продукту. «На мою думку, всім виробникам – як малим, так і великим – потрібно по-максимуму реінвестувати в себе. Ми обмежені бюджетами, але й часу в нас немає теж. А тому повторна інвестиція даватиме той
Промо код Промо код 5DOL23 5DOL23 ДОМУ, ЗАБИРАЄМО ПОСИЛКИ З ВАШОГО
звінки дзві та смс нки та смс
11
Є питання? Ми радо відповімо! Є питання? Ми радо відповімо!
Онлайн-чат на нашому веб-сайті: ca.me Сlassifieds/ Оголошення Онлайн-чат на нашому веб-сайті: ca.meest.com
Електронна пошта: info.canada@meest. Електронна пошта: info.canada@meest.com Безкоштовний телефон: 1-800-361-7345 Безкоштовний телефон: 1-800-361-7345
ПОДАВАЙТЕ ОГОЛОШЕННЯ ЛЕГКО: ПРОСТО НАДІШЛІТЬ ТЕКСТ У СМС НА НОМЕР 773-818-7712, І МИ ОПУБЛІКУЄМО ЙОГО ДЛЯ ВАС!
ОРЕНДА
Telegram чат: @Meest_Canada_Bot Telegram чат: @Meest_Canada_Bot CUMBERLAND / FOSTER. 2 bd and 1 ba, central AC, parking space, balcony, storage, 2nd floor. 708 717-3262 Більше акцій в Facebook Прямі повідомлення нашій сторінці Більше акцій - в Facebook Прямі повідомлення на нашій сторінцінау Facebook: РОБОТА facebook.com/MeestCanada facebook.com/MeestCanada facebook.com/MeestCanada facebook.com/MeestCanada CUSTOMER SERVICE POSITION AVAILABLE. FULL-TIME OR PART-TIME. FOR MORE INFORMATION PLEASE CALL JOANNA AT 708-314-2009. 7824 W. BELMONT AVE. CHICAGO, IL 60634 ПОТРІБНІ ВОДІЇ CDL НА ПОСТІЙНІ РЕЙСИ CHICAGO – FLORIDA 224-277-4721 ШУКАЄМО МАЙСТРА / СПЕЦІАЛІСТА ПО МЕТАЛУ! У зв’язку з розширенням команди запрошуємо досвідченого фахівця до роботи над якісними та цікавими проєктами. Основні обов’язки: • виготовлення та монтаж металевих дверей • виготовлення перил (у тому числі зі складними декоративними елементами) • збірка та встановлення металевих каркасів • вміння читати рисунки… Вимоги: • впевнене володіння TIG (аргонною зваркою) • висока якість роботи та увага до деталей • досвід у подібних проєктах • відповідальність і вміння самостійно вести роботу Також є можливість працювати на акорд (оплата від виробітку) • стабільний обсяг роботи Локація: Бенсевіль Пишіть у приватні повідомлення 773 319 19 46
12
Війна
Антон Печерський Кореспондент АрміяInform
З
а одну ніч поблизу Куп’янська-Вузлового на Харківщині розрахунок Миколи з 40-ї артилерійської бригади розбив чотири ворожі гармати, а протягом тижня – вісім. Тоді у серпні 2025 року гармаші працювали надзвичайно інтенсивно, стримуючи спроби ворога атакувати в напрямку Куп’янська на лівому березі річки Оскіл. Отримували цілі, коригували вогонь і після пострілів ховалися, щоб ворог не засік позицію, адже вже тоді російські окупанти починали бити по позиціях українських гармат FPV-дронами. Вочевидь, зокрема й за цю надзвичайно результативну роботу розрахунку, Миколу, якого побратими називають «Васильовичем», нагородили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест». Про свій бойовий шлях у війську артилерист 40-ї окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта Микола на позивний «Васильович» розповів АрміяInform. «ВЗЯВ СОБІ ПОВІСТКУ – НУ Й ПОЇХАВ У ТЦК» 42-річний Микола «Васильович» родом зі Світловодська, а після вступу до інституту осів у Кривому Розі. Строкову службу свого часу не проходив за станом здоров’я – каже, що медкомісія визнала його тоді придатним до служби у воєнний час. Тож так і сталося – до Збройних Сил Миколу при-
surma.com.ua
№ 46 (231) — 20.11.2026
«Чотири гармати поклали за одну ніч»: за тиждень «Васильович» і його побратими з 40-ї артбригади розбили вісім ворожих артсистем гато ми тоді стріляли і дуже багато цілей уразили. У нас, по-моєму, рекорд був, коли ми за добу 80 пострілів робили. Отак зайшли, могли 15-20 вистріляти і пів години сидимо, щоб нас ніхто не помітив, бо теж починали ці дрони літати, розвідувати. Відсидишся трохи – і знову до гармати, до гармати. Важко було. У нас тоді якось так виходило, що ми в середньому на бойовій сиділи два тижні. Два тижні, а потім зміна розрахунку. Поверталися, два тижні тут сиділи, – пригадує артилерист.
звали вже під час війни після початку широкомасштабного вторгнення. – Їхав на роботу, зупинили і хотіли вже там пакувати – там же стояла «бригада» на бусі. А той хлопець із ТЦК у планшетку зайшов, глянув – у розшуку мене нема. Питає: «А де військово-облікові документи?» Я й кажу: «У 25 років як пішов у військкомат, мені тоді як сказали, що колись приїдеш, так я після того там і не був. Військового квитка нема, нічого нема». Тому взяв собі повістку – ну й поїхав у ТЦК. Приїхав, почали шукати мою справу – а її там просто немає, як виявилося. А потім уже все пішло-пішло, закрутилося… У мене товариш тут, у 40-й артилерійській, дуже довго служив, з 2015 року, з АТО. І зробив мені відношення з бригади, світла йому пам’ять. Так я потрапив до 40-ї артилерійської, – розповів військовий. «ОСНОВНЕ НАВЧАННЯ ПРОХОДИВ УЖЕ ТУТ, БІЛЯ ГАРМАТИ» Спочатку Микола пройшов базову військову підготовку, а потім фахове навчання на навідника. Вчили працювати, пригадує, на гарматах Д-20, Д-30, «Гіацинт» і «Мста». Навчання тривало близько двох місяців і було корисним, однак основні знання, вміння й навички військовий здобув уже в бригаді. До 40-ї артилерійської бригади військовослужбовець прибув на початку серпня 2024 року, а вже наприкінці того ж місяця виїхав із бойо-
вим розрахунком на першу позицію на Куп’янському напрямку. Працювати тоді довелося на «трьох сімках» – М777, які артилерист також називає «трьома сокирами». – Ми з Д-20 стрельнули, коли нам видали два снаряди на всіх. А нас, мабуть, осіб 30 на цьому фаховому навчанні було. Ми тоді стрельнули один раз із неї і нас посвятили в артилеристи – дістають гільзу, обмазують, потім по обличчю пальцем і досилачем по жопі дають. Те, що в «учебці» розповідали, і те, що ми дізналися коли приїхали сюди, – зовсім різні речі. Найбільше, що з «учебки» в нас залишилося, – це медицина. А так основне навчання проходив уже тут, біля гармати, – каже Микола. «РЕКОРД БУВ, КОЛИ МИ ЗА ДОБУ 80 ПОСТРІЛІВ РОБИЛИ» Бойова робота на Куп’янському напрямку, де артилеристу довелося вперше виходити на бойові, була надзвичайно інтенсивною. Ворог постійно намагався атакувати, тож роботи гармашам не бракувало. – Тоді ж наступи були, щоденні наступи противника. І ми переважно їхню піхоту бомбили. Важкої техніки мало було, а от піхота, наступи постійні були. З ранку до ночі й цілодобово. Бувало таке, що навіть ми не встигали від гармати відходити – цілодобово ми були біля неї. Спати хотілося, заморені, голодні. Важко було, звісно. Дуже важко було. Але дуже ба-
«ВИЛЕТІВ ТОЙ КАБАН, СЛАВА БОГУ» Серед перших завдань Миколи було підкачування гідравліки. На гарматі був лоток, на який клали снаряд для автоматичного досилання, й один із випадків на початку служби запам’ятався йому несправністю під час пострілу.
– У нас колись була така ситуація: клин не дозакрився, там якась уже поломочка в нього була. І виходить, під час пострілу всі порохові гази пішли назад. А зверху сухе листя – воно там все як пихнуло! Ми полягали всі. Бахне воно чи не бахне? Ну, слава Богу, обійшлося – збігали в бліндаж, води принесли, залили все, загасили. А снаряд, виходить, не вилетів і залишився в самому стволі. Ой, ми намучилися діставати його. Там на самому досилачі є такий наконечник, спеціальний для таких випадків. Він, виходить, із протилежного боку ствола вже вставляється й вибиває. Ми били, били, били, били – ніфіга. Він там – і все. Дістати якось треба. Тоді комгар каже: «Давайте зробимо ще один постріл». Хто буде на себе відповідальність за це брати? Зрештою, нема що робити – або знімати гармати з позиції на ре-
Війна
20.11.2026 — № 46 (231) монт, або стріляти. У присутності комбата зарядили ми порох, дочекалися цілі й команди на вогонь і ввалили. Відійшли всі, правда, подалі від гармати, щоб уже нікого не зачепило, якби щось. І вилетів той кабан, слава Богу! То, звісно, такі дуже яскраві враження. Це була моя, здається, друга бойова. Коли ти ще зелений, абсолютно ж нічого не знаєш, нічого не розумієш, як воно, що до чого – тут таке, – посміхається Микола. «ПРОТЯГОМ ТИЖНЯ ВІСІМ ГАРМАТ РОЗБИЛИ» У серпні 2025 року розрахунок, в якому служив Микола, стояв на лівому березі річки Оскіл в районі Куп’янська-Вузлового. На той час артилерст уже не лише підносив снаряди, а мав досвід роботи на клині – у розрахунку обов’язки розподіляли залежно від того, кому яка робота краще вдавалася. – Я постійно був на бойових. Якось так довелося мені, щось зайшло воно мені з самого початку. Плюс дуже мотивований був тим, що всі думали: от зараз усе швидко закінчиться, зараз усі як прийдемо, як дамо їм – і на цьому все закінчиться. Шкода, що воно якось не пішло так швидко, як хотілося. Позиція в нас була тоді за пару кілометрів від Куп’янська-Вузлового, гарна позиція, ми близько пів року на ній пробули. Тобто розрахунки змінювалися, а сама гармата була
на місці. Хороша позиція була, просто найідеальніша з усіх, де я тільки не був. Удень ми тоді мало стріляли. Скажімо так, на заборону били, якщо десь якийсь штурм був. Вночі ж у нас була дуже інтенсивна і вдала стрільба. Тоді десь о дванадцятій ночі нам дали ціль. Ми – клац, перший, трошки коригуємося, бабах – другий даємо туди. Командир на рацію виходить: «Хлопці, ціль – гармата. Готова! Є! Перенос цілі!». Ми на радощах такі всі – капець. Наступний захід до гармати – і знову дві гармати ми б’ємо цієї ж ночі. Так чотири гармати поклали за одну ніч. Потім наступного дня в нас тихо було, тому що треба було трохи відсидітися. Ми того дня разів, може, чотири чи п’ять, пам’ятаю, стрельнули. І знову вночі приходимо – і знову дві гармати кладемо. Що за гармати – не знаємо. Знаю, що казали: «Гармата, гармата, гармата». І так ми, виходить, протягом тижня вісім гармат росіянам розбили. Але сама фішечка на торті була наступного дня: ми зранку ще два мотоцикли підбили. Оці два мотоцикли – це в нас залишилося в пам’яті на все життя, – із захватом пригадує Микола.
13
St. Sophia Ukrainian Orthodox Church
Джерело: АрміяInform (https://armyinform.com. ua/2026/11/11/chotyry-garmatypoklaly-za-odnu-nich-za-tyzhdenvasylovych-i-jogo-pobratymy-z-40yi-artbrygady-rozbyly-visimvorozhyh-artsystem/)
Шукаєте надійний автосервіс? Ми ремонтуємо всі марки автомобілів — легкових і комерційних: Mercedes, BMW, Toyota, Honda, Lexus, Maserati, Tesla, Ford, Sprinter — і це лише частина списку!
Повне сервісне обслуговування: • Заміна оливи та фільтрів • Діагностика та ремонт ходової • Розвал-сходження — без виїзду на інше СТО!
• ⚡ Комп’ютерна діагностика, електрика, заміна та програмування модулів: BCM, ECM, ABS, SRS, TCM – навіть Б/У, щоб зекономити ваші кошти!
🚨 ПОСЛУГИ ЕВАКУАТОРА 🤝 Працюємо з усіма страховими компаніями 🛡️ Гарантія на всі види робіт!
Кузовні та зварювальні роботи будь-якої складності: • Відновлення після ДТП • Ремонт після аукціонів • Tesla Model X — регулювання Falcon Wing Doors • Зварювання алюмінію та трейлерів
International Auto And Body Repair
773 - 807 - 3803
Internationalautobodyrepair@gmail.com
3110 River Road River Grove IL 60171
14
Політика / Війна Костянтин Корсун Експерт з кібербезпеки Київ, «Сурма»
surma.com.ua
№ 46 (231) — 20.11.2026
Що "поєднує" Михайла Федорова з наркобароном Зайфертом?
Дисклеймер: Позиція редакції газети «Сурма» може не збігатися з думкою авторів опублікованих матеріалів. Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій.
В
атажок так званого «Хімпрому» Єгор «Мексиканець» Буркін / Левченко у публічному інтерв’ю повідомив, що російський наркобарон Зайферт – однозначно «афілійований» з колишнім міністром цифровізації Федоровим. На підтримку цього він навів аргументи: наприклад, у 2022 році компанія Everstake (яка належала саме Зайферту) випустила музичний ролик Invest In Peace Bro, у якому закликала надати фінансову допомогу ЗСУ криптовалютами на новостворений криптофонд Aid For Ukraine. Один куплет у цьому ролику виконав особисто М. Федоров – тодішній віцепрем’єр-міністр та міністр «цифровізації». Відповідно, цей ролик розмістило міністерство цифровізації на своїх офіційних ресурсах. Таким чином було зібрано близько 100 біткоїнів – приблизно 40 мільйонів доларів на той момент. Але Буркін
повідомив, що на ці гроші не було куплено ані зброї, ані військової техніки. А криптовалюта з рахунків кудись зникла – і ніхто не знає куди. За цим фактом і СБУ, і Нацполіція відкрили кримінальні провадження, але «невідомі» Буркіну люди усі ці роки блокували ці розслідування. Пізніше, коли М. Федоров став міністром оборони України, ці ж люди – Зайферт і компанія – «залізли в оборонний сектор» України. Звісно, за допомогою свого друга Федорова. Ще раз: керівник злочинного угруповання зізнався, що в оборонному секторі України, під час війни, присутня росіянська нарко-
ПОЧИНАЮЧИ З 01 СІЧНЯ 2026 року !!! ПРИ НАДСИЛАННІ КОШТІВ ЗА МЕЖІ США ТА ОПЛАТІ ГОТІВКОЮ (CASH) ДО ВСІХ ПЕРЕКАЗІВ, ОКРІМ ОПЛАТИ КАРТКОЮ, ДОДАЄТЬСЯ ДОДАТКОВО 1% ФЕДЕРЕЛЬНОГО ЗБОРУ
мафія. До слова, Буркін теж дуже хотів залізти у цей ринок – але не зміг, про що шкодує. А от друг Федорова Зайферт – зміг. І можливо, досі «заробляє» в українській збройовій індустрії. Я до кінця подивився ті 2,5 години інтерв’ю Буркіна. Звісно, він максимально виставляв себе безневинною овечкою і що він типу легальний бізнесмен і ніколи не давав команди бити людям ноги молотками чи плескати в обличчя кислотою. Але у чому він точно зізнався – це в організації близько п’ятдесяти колцентрів (1500 існуючих) та у підкупі топправоохоронців. І це однозначно доводить, що він злочинець, бандит та керівник злочинної організації. Відповідно, словам бандита не можна довіряти – але можна перевірити безліч інформації, яку він надав в інтерв’ю. Також він неодноразово пропонував співпрацювати з НАБУ, піти на угоду та навіть трохи відсидіти – але за умов своєї гарантованої безпеки. Але він не вірить, що хтось може забезпечити йому таку безпеку – до зміни влади в Україні на некорумповану. Тому що точно знає, що за чинної влади (тобто влади Зеленського – КК) продається та купляється абсолютно все. І цю думку він повторює постійно протягом усього інтерв’ю. Корумпованими він називає усіх керівників ДБР, СБУ, Нацполіції, Генпрокуратури – крім буквально 10-15 співробітників у кожному відомстві. А на чолі цього корупційного спрута, на переконання Буркіна, стоїть «Дон Корлеоне» – заступник керівника Офісу Президента України Олег Татаров. Який, власне, і організував усю корупційну вертикаль. Генерал СБУ Дука є лише виконавцем середньої ланки у цій вертикалі. Той же Дука «заносив бабло» (криптою) наверх – до свого начальника, а той до свого – аж до Татарова. А Татаров є найближчою людиною до Зеленського і підпорядковується лише йому. Власне, нічого особливо нового месьє Буркін нам не розказав – все це ми і так знаємо, і вже давно. Хіба що кілька цікавих деталей. Наприклад, що у 2025-му існувала домовленість між ДБР і СБУ «не працю-
вати один по одному». І що буквально усі українські медіа продаються: за гроші можна розмістити будь-яку інформацію, або ж видалити будь-яку інформацію. Останнім, до речі, активно займалися Федоров&Co, зачищаючи сліди своїх злочинів у різних виданнях. «Не продажними» Буркін вважає лише Бігусів, УП та чомусь Притулу. Хіба Притула має медіа? Тут я трохи не зрозумів. Звісно, бандит Буркін бреше і маніпулює стосовно своєї злочинної діяльності. Але є факти, від яких неможливо відмахнутися: російський наркодилер створив в Україні компанію, на яку міністр Федоров закликав перераховувати крипту. Крипта потім зникла, а ЗСУ не отримали тих грошей. Розслідування по цих фактах штучно блокується корумпованими чиновниками та правоохоронцями. І це лише один маленький епізод про найцифровішого міністра то його банду – серед моря інших. Які теж з часом стануть відомі, я переконаний. І останній висновок, який і так нам усім відомий: у сучасній Україні немає правоохоронців – є лише бандити в погонах. Призначення нових очільників абсолютно нічого не змінюють у цій системі – допоки наверху піраміди всякі татарови. А татарови і надалі будуть призначатися Зеленським – допоки він обіймає посаду Президента України. Ось чому нам терміново потрібно якось відсторонити зе-мафію від влади – хоча поки неясно, коли і як це зробити, бо вибори неможливі від час війни. Але однозначно буде потрібна тотальна люстрація усіх керівників усіх правоохоронних органів та органів виконавчої влади – після зміни влади верховної, політичної. І Кралврал95 панічно намагається цього не допустити і всіляко затягує війну, бо чітко розуміє, що це буде означати для всіх цих дук, ценових, кропив, татарових та зеленських: тюрма, міжнародний розшук, випадання з вікон. Але до цього всього нам ще треба якось дожити.
Політика / Війна
20.11.2026 — № 46 (231)
15
Корпоративний гербарій 2027 Владислав Смірнов Київ, «Сурма»
Щ
ороку наприкінці осені лондонський вісник старих грошей і транснаціональних трастів The Economist викладає на стіл свою фірмову шараду – ілюстрований кошторис планети на наступні дванадцять місяців. Для наївного обивателя це футурологічний ребус. Для того, хто розуміє анатомію корпоративного перехоплення держав, обкладинка The World Ahead 2027 – це холодна інвентаризаційна відомість глобальної керуючої компанії, де кожному народові, кожній війні та кожній території відведено суворо визначену клітинку в бухгалтерському балансі. Читаємо зашифроване. Чорне, червоне і біле. Кольори бухгалтерського гросбуха, де чорним пишуть прибутки синдикатів, червоним – збитки і кров списаного персоналу, а білим залишають порожнечу стертих імен. Тут немає держав у класичному розумінні. Немає суверенних націй, історичних прав чи конституцій. Є лише щільно утрамбований біополітичний тераріум, розбитий на функціональні поверхи кастової піраміди.
ми підтримуємо
На самому верху земної кулі, немов на даху корпоративного хмарочоса, в ряд вишикувалися сім безликих силуетів у ділових костюмах, оточених лісом безбарвних прапорів. У них немає облич, бо в епоху транснаціональних інвестиційних фондів і закритих віденських та нью-йоркських з’їздів прізвища публічних президентів чи прем’єрів більше не мають значення. Це – змінні аватари, найняті менеджери з продажу. Прямо під їхніми ногами – гігантська ретрансляційна вежа, що розсилає хвилі у всі боки, та неокласичний фасад Центрального банку і біржі, з якого стрімко летить униз червона стрілка графіка і сиплються пачки банкнот. Це ідеальна ілюстрація управління через контрольований хаос: нагорі друкують боргові зобов’язання і транслюють «єдиний інформаційний порядок денний», а внизу за допомогою штучно створеної інфляції та фіскальних зашморгів зачищають залишки національного середнього класу. У самому геометричному центрі кулі – там, де в гуманістичну епоху малювали серце або людину Вітрувія, – пульсує червоно-чорний електронний мозок у хмарі
двійкового коду 1 та 0. Поруч із ним – робот, який тікає з мішком награбованого повз кодовий сейф, гігантський шприц, пігулки та колби біолабораторій. Для мешканців сучасної України цей центральний вузол обкладинки читається як пряма цитата з нашої реальності 2026 року. Це світ, де живу людину з її родом, предками і національністю офіційно заборонили ч. 2 ст. 7 Закону про демографічний реєстр, замінивши її цифровим біометричним профілем, податковим кодом РНОКПП у кожній транзакції та автоматизованим алгоритмом Єдиного реєстру боржників (Закон № 4833IX). Алгоритмові не потрібно знати, хто ти – українець, воїн чи підприємець. Для електронного мозку в центрі обкладинки ти лише набір одиниць і нулів, якому можна за секунду заблокувати рахунок за борг у три тисячі гривень або прописати в кодексі замість рідного дому тимчасовий корпоративний «осідок». Тепер опустіть очі в нижню третину глобального глобуса. Куди глобальні архітектори помістили війну? Вона загнана в підвал світобудови. Два танки стоять дулом до дула на тлі спалахів вибухів, руїн міських кварталів і чорного лісу. Ліворуч у червоне полум’я летять чотири ракети, над головами кружляють силуети дронів, праворуч – скутий кайданами військовий корабель і винищувачі над трубами заводів. Вдивіться в цей безжальний композиційний цинізм The Economist: війна внизу ніяк не заважає роботі фінансового храму та безликих костюмів нагорі! Навпаки – вона є їхнім фундаментом і паливним котлом. Танки внизу впираються гусеницями у внутрішню лінію фронту, не даючи тим, хто горить у цьому пеклі, підняти голову і подивитися, хто саме у верхньому секторі ділить їхні банки за контрак-
тами з Rothschild і переписує їхні чорноземи через інститут «посідання» у проєкті Цивільного кодексу № 15150. Ті чотири ракети ліворуч – це вирок нашій внутрішній мародерській комедії. Поки серйозні гравці малюють у прогнозах на 2027 рік реальні балістичні та крилаті арсенали, в Україні сотні мільярдів гривень оборонного бюджету зливають у пісок на «політичні стейтменти» з меблевими петлями фірми Fire Point, одночасно добиваючи ревізіями ДАСУ справжні ракетобудівні КБ і готуючи казнокрадам амністію через законопроєкт № 13423. І нарешті – саме дно обкладинки, її підмурок під танками й телескопом. Що ми бачимо на самому споді світу 2027 року? Силует похиленого пастуха з худобою на випаленій землі та ряд трикутних наметів біженців, біля яких на колінах сидять зігнуті людські постаті з вузликами в руках. Ось він – візуальний фінал конвеєра десуверенізації! Ось як мовою глобальної графіки виглядає стаття 29 проєкту українського Цивільного кодексу № 15150 про заміну постійного «місця проживання» на тимчасовий «осідок» та статті 581–583 про передачу землі фактичним «посідачам». Коли у нації спочатку забирають графу «національність» із паспортів та свідоцтв про народження дітей, потім закривають 370 тисяч мікробізнесів, блокують півтора мільйона людей у цифровому реєстрі боржників і спалюють чоловіків у безстрокових окопах без ротації – у сухому залишку на дні картини залишаються саме ці чорно-червоні намети. Табір безіменних кочівників на уламках колишньої держави, над якими в центрі світиться кришталева куля ворожки для наївних і червоний термометр глобального перегріву. Світ входить у 2027 рік – рік великого списання боргів і жорсткого переділу власності. У такому штормі безіменні корпоративні території з населенням, яке має лише «осідок» і цифровий код боржника, йдуть на дно першими – їх просто розбирають на органи й корисні копалини під шум світових криз. Але в кожній такій «карті майбутнього» від глобальних ілюзіоністів є одна фатальна вада. Вони малюють світ так, ніби народи внизу вже остаточно змирилися з роллю палива й інвентарю у їхній корпоративній монополії. Вони ставлять у підзаголовок пихате запитання про популізм: «What is mightier than Le Pen?» («Що є могутнішим за Ле Пен?»), навіть не підозрюючи, що справжня відповідь народжується не в європейських парламентських салонах...
16
Міжнародна політика
surma.com.ua
№ 46 (231) — 20.11.2026
THE WORLD AHEAD 2027.
«С
Валерій Карпунцов Київ, «Сурма»
віт змінюється не лише через рішення тих, хто має владу. Він змінюється через мільярди рішень звичайних людей. Почнімо з енергії власних думок – і перетворюймо її на енергію творення». The Economist показує світ, до якого ми прямуємо. А я пропоную замислитися над світом, який ми могли б створити разом. А що, як усе набагато простіше, ніж нам здається? Не все у майбутньому визначено стовідсотково наперед. Воно залежить від наших рішень, цінностей і готовності співпрацювати. Ми звикли сприймати світ як щось неймовірно складне. Мільярди людей, сотні держав, економічні системи, війни, технології, глобальні кризи… Здається, що всім цим неможливо керувати, а майбутнє залежить від рішень сильних світу цього. Але давайте подивимося на світ інакше. Людина – це цілий неосяжний Всесвіт. Вона складається з органів і тканин, ті – з клітин, а клітини побудовані з молекул та атомів. На найглибшому рівні матерія постає перед нами не як щось абсолютно тверде й незмінне, а як дивовижний світ квантових полів, взаємодій та енергії. І ось тут починається сакральне. Кожна велика зміна починається з чогось малого. Думки перетворюються на слова. Слова – на вчинки. Вчинки формують звички, відносини між людьми, суспільні правила і, зрештою, цілі держави. Ми не можемо одним помахом руки припинити всі війни чи розв’язати всі світові проблеми. Але можемо почати з того, що справді залежить від нас. З того, що ми думаємо. Що говоримо. Як ставимося одне до одного. Які рішення ухвалюємо щодня. Чим більше у світі поваги, довіри, доброзичливості, вдячності та прагнення творити, тим більше можливостей для позитивних змін ми створюємо. Позитивна думка сама собою не змінить законів фізики й не зупинить ракету. Але думка, яка надихає на добрий вчинок, здатна змінити життя іншої людини. А тисячі людей, які діють заради спільного блага, можуть змінити суспільство. Тому я пропоную поглянути на майбутнє інакше. Не як на неминучу боротьбу за владу, ресурси й панування. Не як на нескінченну чергу криз, катастроф і протистоянь. А як на спільне завдання людства – створити світ, у якому хочеться жити. Світ, у якому співпраця важливіша за протистояння. Світ, у якому свобода й людська гідність є цінністю кожного. Світ, у якому на-
АЛЬТЕРНАТИВНИЙ ПОГЛЯД НА МАЙБУТНЄ роди мають право на власний шлях, а держави шукають можливості для взаємного розвитку. Світ, у якому технології служать людині, економіка створює добробут, а природа зберігається для наступних поколінь. Світ, у якому успіх однієї країни не потребує занепаду іншої, а сила вимірюється не здатністю руйнувати, а спроможністю творити. Можливо, це здається надто простим для нашого складного світу. Але ж і найвеличніші речі часто починаються з простого. З однієї думки. Одного рішення. Одного доброго вчинку. Ми не здатні одноосібно визначити майбутнє всього людства. Проте кожен із нас щодня робить свій внесок у те, яким воно стане. Тож, можливо, замість того, щоб запитувати, які сценарії майбутнього готують для нас сильні світу цього, варто поставити інше запитання: ЯКЕ МАЙБУТНЄ МИ САМІ СТВОРЮЄМО СВОЇМИ ДУМКАМИ, СЛОВАМИ ТА ВЧИНКАМИ? Я обираю майбутнє, побудоване на позитивній енергії людських думок, свободі, взаємній повазі, справедливості та співпраці. Не тому, що проблем не існує. А тому, що проблеми не повинні позбавляти нас здатності бачити можливості. THE WORLD AHEAD 2027 Майбутнє не визначене наперед. Почнімо створювати його з себе. І створюймо разом! Тож ось моя альтернатива The World Ahead 2027 – світ, у якому сила служить миру, технології – людині, економіка – добробуту, а свобода та гідність є цінністю кожного народу. МАЙБУТНЄ, ЯКЕ МИ СТВОРЮЄМО РАЗОМ Співпраця замість протистояння • Процвітання замість бідності • Безпека замість страху • Мир замість війни • Свобода замість примусу • Інновації для кожного • Природа для майбутніх поколінь 1. Міжнародна співпраця – замість боротьби за світове панування Cooperation over domination Світ не повинен бути ареною боротьби за гегемонію. Сильні держави мають не підпорядковувати слабших, а допомагати створювати справедливі правила міжнародних відносин. Суверенітет, територіальна цілісність і право кожного народу самостійно ви-
значати своє майбутнє мають бути основою міжнародного порядку. 2. Загальне процвітання – замість концентрації багатства Shared prosperity Економічний розвиток має вимірюватися не лише зростанням ВВП, капіталізацією корпорацій чи прибутками фінансових ринків, а й якістю життя людей. Чесна конкуренція, гідна праця, доступ до освіти, медицини та житла повинні створювати можливості для кожного. Технологічний прогрес має приносити користь суспільству, а не лише вузькому колу власників капіталу. 3. Спільна безпека – замість гонки озброєнь Security through cooperation Справжня безпека починається з поваги до міжнародного права, запобігання війнам і відповідальності за агресію. Держави повинні мати можливість захищати себе, але стратегічною метою людства має стати скорочення загроз, контроль над озброєннями та створення дієвих механізмів мирного врегулювання конфліктів. Мир не може ґрунтуватися на безкарності агресора або позбавленні жертви права на захист. 4. Здорова планета – замість виснаження природних ресурсів A healthier planet Економічний розвиток не повинен руйнувати природні основи життя. Чиста енергетика, відповідальне використання ресурсів, відновлення лісів, збереження води та біорізноманіття мають поєднуватися з техноло-
гічним прогресом і доступною енергією. Відповідальність за довкілля – це не привілей багатих країн, а спільне завдання всього людства. 5. Інновації для всіх – замість технологічної монополії Innovation for everyone Штучний інтелект, робототехніка, біотехнології та цифрові системи повинні розширювати людські можливості. Їхній розвиток має супроводжуватися захистом приватності, свободи особистості та права людини контролювати власні дані. Технології мають допомагати лікарям лікувати, учителям навчати, підприємцям створювати робочі місця, а державам – ефективніше служити громадянам. Інновації повинні залишатися інструментом людини, а не засобом її підпорядкування. 6. Сильні демократії – замість концентрації влади Stronger democracies Держава існує для людини, а не людина для держави. Незалежні суди, вільні медіа, чесні вибори, підзвітність посадовців і невідворотність відповідальності за корупцію є фундаментом довіри до влади. Жодні політичні, фінансові чи технологічні інтереси не повинні стояти вище за права людини та закон. Сильна держава – це не держава з необмеженою владою, а держава з дієвими інституціями та відповідальними керівниками. 7. Мир через діалог – замість ворожнечі Peace through dialogue Відмінності між народами, культурами та політичними системами не повинні бути приводом для ненависті. Дипломатія, культурний обмін, наукова співпраця та взаємна повага створюють можливості для подолання конфліктів. Діалог не означає відмови від принципів або виправдання злочинів. Він означає пошук рішень, які дозволяють зберегти людське життя, свободу й гідність. ГОЛОВНА МЕТА: СВІТ МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ КОЖНОЇ ЛЮДИНИ Майбутнє не повинно бути результатом боротьби за владу над людством. Воно має стати результатом спільної праці заради людства. Ми можемо створити світ, у якому держави змагаються не в руйнуванні, а в розвитку; бізнес – не в експлу-
Міжнародна політика
20.11.2026 — № 46 (231) атації, а у створенні цінності; технології служать людині; право захищає слабшого; а успіх однієї країни не вимагає занепаду іншої. Не світове панування, а співіснування суверенних народів. Не привілеї для обраних, а гідні можливості для кожного. Не страх перед майбутнім, а спільна відповідальність за нього. THE WORLD AHEAD 2027 Майбутнє не визначене. Створюймо його разом. А тепер я хочу звернутися до тих, хто дочитав до цього місця. А як ТИ бачиш своє позитивне майбутнє? Майбутнє своєї родини? Своєї країни? Усього світу? Яким ти хочеш бачити життя через рік, п’ять, десять років? У якому світі ти хотів би, щоб зростали твої діти й онуки? Що хорошого ми можемо створити разом? Не поспішай шукати перешкоди. Не починай із того, чому це неможливо. Дозволь собі спочатку уявити, яким прекрасним могло б бути наше майбутнє. Якщо в тебе є таке бачення – напиши про нього! Опублікуй його на своїй сторінці. Розкажи друзям. Запропонуй їм зробити те саме. Нехай замість нескінченного потоку страху, ненависті, обурення й поганих новин наш інформаційний простір наповнюється ідеями, мріями та конкрет-
Приймаємо більшість страхівок РРО.
ними пропозиціями про те, як зробити життя кращим. Адже кожен із нас здатний не лише критикувати світ, у якому живе, а й запропонувати світ, у якому хотів би жити. Досить емоційного рабства в негативі! Ми не зобов’язані дозволяти страху керувати нашими думками, а чужому песимізму – визначати межі наших мрій. Так, у світі є війни, несправедливість і жорстокість. Ми не повинні закривати на них очі. Але протистояти злу – не означає постійно жити в його тіні. Нам потрібні не лише критика й обурення. Нам потрібні позитивні цілі, сміливі ідеї та готовність втілювати їх у життя. Почни з думки. Поділися нею. Надихни інших. Перетвори позитивну енергію на добрі справи. І нехай кожна людина, яка прочитає твій допис, теж запитає себе: яким я хочу бачити наше майбутнє – і що особисто я можу зробити для його створення? Уявімо це майбутнє разом. Обговорімо його. Зробімо його предметом нашої спільної уваги. Бо майбутнє – це не лише те, що з нами станеться. Це ще й те, що ми разом вирішимо створити. Про автора: Заслужений юрист України, доктор юридичних наук, державний радник юстиції 3 класу, народний депутат України VII-VIII скликань
ми підтримуємо
17
18
Війна / Міжнародна політика / UA-USA
№ 46 (231) — 20.11.2026
Приховані деталі допомоги Україні з боку США Юрій Кондеревич Співзасновник Ukraine Victory Foundation
П
ублічно американцям розповідають дуже просту історію: «Сполучені Штати більше не фінансують Україну так, як за Байдена, тепер за американське озброєння платять НАТО та Європа». Але це не так. Фінансові документи уряду США показують значно складнішу реальність. Великого нового пакета Трамп справді не отримав від Конгресу, проте витрачав на нову зброю для України більше, ніж Байден та союзники по НАТО оплачували згідно з програмою PURL. Здивовані? Я не хотів нашкодити Україні. Я це знав. І саме тому не хотів про це говорити. Я давно знав, що публічна картина не збігається з тим, що реально відбувається всередині американської бюджетної та військово-промислової машини президента Трампа. Я не хотів про це писати не тому, що цифри були слабкими. Навпаки, вони були надто промовистими. Але тепер, коли офіційні урядові звіти вже дозволяють побачити майже повну картину, приховувати очевидне також немає сенсу. Тим паче, коли стільки брехні ллється в бік адміністрації Трампа – і незаслужено. Після 20 січня 2025 року, коли Президент Трамп вступив на свою посаду, американська фінансова машина, пов’язана з Ukraine Response, не зупинилася. За найкращою оцінкою на основі офіційних квартальних звітів, рух коштів, спрямованих на зброю та пов’язаних з обороною України, за адміністрації Трампа та 17 місяців його перебування на посаді становив – $91.85 млрд. НАТО, згідно з PURL, – $4.80 млрд, що становить 5% від суми, яку США за каденції Трампа переправляли, контрактували, поставляли та виділяли для України. Скільки за 3 роки війни потратив Байден на «допомогу» Україні? $83.43 мільярда. Запитаєте, звідки ці цифри? Джерело – офіційні доповіді Спеціального генерального інспектора до Конгресу США, підписані керівниками наглядових органів Міністерства війни США – Пентагону, Державного департаменту США та USAID. Я порівняв два офіційні звіти: станом на 30 вересня 2024 року та станом на 30 червня 2026 року. Саме це порівняння й показує, як змінювали-
ся обсяги асигнувань, бюджетних зобов’язань, фактичних виплат і коштів, строк доступності яких уже закінчився. До речі, Байден так «квапився» законтрактувати та направити допомогу Україні, що близько $5.2 млрд взагалі «згоріли». При Трампі? $110 млн, і то з коштів USAID, спрямованих на підтримку лівацьких медіа… Посилання на обидва офіційні звіти додаю в коментарях. Для особливо допитливих: станом на 30 червня 2026 року, у порівнянні з 30 вересня 2024 року: + ≈36,4 млрд було реально disbursed; + обсяг appropriated / made-available funding збільшився приблизно на $13,2 млрд. Окремо зазначу, що офіційний FY2026 Q3 report прямо ідентифікує $12,75 млрд FY2025–FY2026 funding, з яких близько $4,80 млрд становили внески НАТО / PURL, а приблизно $7,95 млрд – інші бюджетні джерела, виділені вже адміністрацією Трампа. І навіть усередині USAI – програми безпосередніх оборонних закупівель – після вступу Трампа на посаду було фактично виплачено приблизно $8,35 млрд, причому середньомісячний темп виплат був приблизно на 47% ВИЩИМ, ніж у період Байдена. Почнемо з того, де публічна версія є правильною. За Президента Дональда Трампа Конгрес не ухвалив нового масштабного Ukraine supplemental package (додаткове фінансування для України), співставного з пакетами 2022–2024 років. Останнім великим спеціальним пакетом залишається закон від 24 квітня 2024 року на $60,78 млрд (де значна частина суми не стосувалась України взагалі, та, в кращих традиціях адміністрації Байдена, було «все та для всіх» – тобто кошти на його виборчу кампанію 2024 року). Але на цьому проста історія закінчується. Бо відсутність нового великого пакета зовсім не означає, що адміністрація Трампа та США перестали платити. Платежі не зупинилися. Навпаки, вони збільшились! За Президента Трампа федеральна система продовжувала оплачувати старі контракти, укладати нові, оплачувати виробництво, закупівлі, поставки та інші вже профінансовані Конгресом програми, які Байден «не встиг» потратити та законтрактувати (читай: НЕ хотів та гальмував). Особливо це видно на прикладі Ukraine Security Assistance Initiative – USAI. USAI – це не просто передача старої техніки зі складів, як при PDA – що так полюбляв Байден, де Україні передавався старий та іржавий мотлох зі складів Пентагону і куди списува-
лась левова частка так званих «пакетів допомоги Україні». Там і ці скандали з «бухгалтерськими помилками» на $6.2 млрд – коли республіканці взяли більшість у Палаті представників Конгресу в 2024 році та почали перевіряти, як виділялась допомога Україні. Так ось, старий та іржавий мотлох списувався за ціною новесенької зброї… Довелось поспіхом чиновникам Байдена це публічно назвати «бухгалтерською помилкою». На відміну від Presidential Drawdown Authority (PDA), через USAI Пентагон закуповує оборонну продукцію та послуги у військово-промислового комплексу – виробництво НОВИХ систем, боєприпасів, обладнання та інших можливостей. Ключове тут, що це все – нове обладнання. І саме цьому адміністрація Трампа надала пріоритет. Сам Пентагон багаторазово пояснював цю різницю: PDA використовує наявні запаси, USAI – замовлення обладнання через промисловість. І саме тут цифри стають дуже цікавими. USAI за Байдена: станом на кінець грудня 2024 року фактичні USAI disbursements становили приблизно $11,15 млрд. На основі найближчих офіційних квартальних звітів показник на 20 січня 2025 року можна оцінити приблизно у $11,49 млрд. Від 24 лютого 2022 року до 20 січня 2025 року – приблизно 34,9 місяця. Отже, середній темп фактичних USAI-виплат за Байдена становив приблизно $329 млн на місяць. USAI за Трампа: станом на 30 червня 2026 року cumulative USAI disbursements уже становили $19,832 млрд. Тобто після 20 січня 2025 року було фактично виплачено ще приблизно $8,35 млрд за приблизно 17,3 місяця. Середній темп – близько $483 млн щомісяця. І ось головна цифра: за Трампа середньомісячний темп фак-
тичних USAI-виплат був приблизно на 47% ВИЩИМ, ніж за Байдена. Здивовані? Байден: ≈483 млн / місяць. Різниця: ≈ $154 млн додатково ЩОМІСЯЦЯ, НОВОГО військового обладнання для України. При однаковому 17,3-місячному періоді темп Байдена дав би приблизно $5,69 млрд. Фактично за Трампа було виплачено ≈ $8,35 млрд. Тобто приблизно на $2,65 млрд більше, ніж було б виплачено за той самий проміжок часу при середньому темпі Байдена. Себто, за каденції Трампа пріоритет віддавався новій зброї для України та застосовувались більш агресивні методи контрактування та постачання. Які це методи? Все просто: адміністрація Трампа вигнала всіх чиновників Пентагону, які займались при Байдені «контрактуванням військової допомоги Україні» та «не встигли витратити» близько $100+ млрд, виділених Конгресом, з яких $5.2 млрд просто «згоріли». Це не політичне трактування. Це арифметика на основі офіційної звітності. Але ж нам кажуть: тепер платить НАТО. Так, НАТО і європейські союзники справді почали платити значно більше. І це важлива частина політики Трампа. Через нову програму PURL (Prioritized Ukraine Requirements List) союзники НАТО фінансують закупівлю американського озброєння та послуг для України, а також, у певних випадках, поповнення американських запасів. Станом на 30 червня 2026 року Пентагон фактично отримав приблизно $4,80 млрд внесків союзників НАТО через PURL для України. Союзники на той момент оголосили внески приблизно на $6,308 млрд, але ще «не встигли» перевести ці кошти (як обіцяні німецькі «Тауруси»)… Проте США за Трампа самі виплатили через USAI більше, ніж НАТО
20.11.2026 — № 46 (231) внесло через PURL. За період Трампа до 30 червня 2026 року фактичні USAI-виплати становили приблизно $8,35 млрд. Фактично отримані PURL-внески НАТО – $4,80 млрд. Співвідношення: 4,80 млрд = 1,74. Тобто фактичні USAI-виплати американського уряду Трампа за цей період були приблизно у 1,74 раза більшими за фактично отримані на той момент внески НАТО через PURL. Або приблизно на 74% більше коштів. Але якщо хибне політичне твердження звучить як: «тепер за американську зброю для України платить Європа, а США більше не платять», – то офіційні цифри цього просто не підтверджують. А що з додатковими коштами за Трампа? Є ще одна деталь, яку часто взагалі пропускають. Після основного пакета 2024 року для OAR та Ukraine Response було зроблено доступними додаткові кошти через регулярні бюджетні акти: фінансовий рік Трампа (ФРТ) 2025: $5,13 млрд, ФРТ 2026: $7,62 млрд. Разом: приблизно $12,75 млрд (додатково). Але тут важливо не бути демократом та не маніпулювати цифрами. З цих $12,75 млрд приблизно $4,80 млрд – це якраз внески НАТО / PURL. Якщо відняти PURL: $12,75 млрд − $4,80 млрд = приблизно $7,95 млрд інших бюджетних ресурсів США, виділених вже адміністрацією Трампа. Тепер порівнюємо. Американські джерела без PURL: ≈4,80 млрд. Співвідношення: ≈1,66 раза. Тобто навіть нові бюджетні ресурси США, якщо прибрати внески союзників, були приблизно на 66% більшими за фактично отримані PURL-внески НАТО за час каденції Трампа. Якщо врахувати і USAI, то фактично різниця – на 340%: адміністрація Трампа потратила більше на зброю Україні коштів платників податків США, аніж усі союзники НАТО оплатили згідно з програмою PURL. Для найбільш допитливих – USAI – $8.35 млрд + $7.95 млрд додаткових асигнованих адміністрацією Трампа коштів, і того за каденції Трампа – 16.3 млрд проти $4.8 млрд від союзників по НАТО згідно з PURL. Фізичний механізм доставки американської військової допомоги також не зник після приходу Трампа. У звіті за квітень–червень 2025 року зазначено, що security assistance to Ukraine продовжувалася у скоординованому режимі з НАТО та Україною. Частину технічних і складських функцій Пентагон переніс з Regional Distribution Center–Ukraine до інших об’єктів у Польщі, а технічне обслуговування Patriot, NASAMS та радарів Sentinel продовжувалося на об’єкті підрядника у Jasionka, Poland. Також USTRANSCOM продовжував перевозити військові вантажі для України. Звіт повідомляє, що в період з липня до грудня 2025 року амери-
Війна / Міжнародна політика / UA-USA
канське транспортне командування виконало щонайменше 75 авіарейсів та 8 морських перевезень з військовими вантажами для України. Аеропорт Jasionka тимчасово закривався на ремонт влітку 2025 року (його можливості адміністрація Трампа вирішила значно розширити), але поставки не були повністю припинені – використовувався альтернативний аеродром. Jasionka знову відкрилася у грудні, та після завершення робіт цей аеропорт / склад знову став основним авіаційним пунктом передачі військової допомоги Україні. А 7 липня 2025 року сам Пентагон офіційно оголосив, що за прямим розпорядженням Президента Трампа США відправлять Україні додаткове оборонне озброєння. Ще більш показовою стала зміна американської політики щодо розвідувальної підтримки та дальніх ударів України по території росії. За повідомленнями американських посадовців (мої особисті джерела та джерела в авторитетних медіа це підтверджують, додаю посилання в коментарях), Президент Трамп від початку літа 2025 року наказав розширити передачу Україні американської розвідувальної інформації для далекобійних ударів по енергетичній інфраструктурі на території росії. Американські розвідслужби та Пентагон почали надавати Києву інформацію (та зняли усі обмеження епохи Байдена), необхідну для планування ударів по російських енергетичних об’єктах далеко від фронту – включно з нафтопереробними заводами. Йшлося не просто про загальні супутникові знімки. Також для цього були надані й засоби… Американські розвідувальні структури за вказівкою Трампа розширили підтримку та допомагали Україні визначати: розташування та слабкі місця російської ППО, вразливості конкретних цілей, маршрути польоту, висоту польоту, оптимальний час удару та інші параметри (не впевнений, чи коректно мені це розголошувати), необхідні для обходу російської протиповітряної оборони. Саме російська енергетична інфраструктура, включно з НПЗ, стала одним із головних напрямів цієї кампанії. Американські та українські посадовці також офіційно повідомляли, що така розвідувальна підтримка була важливим чинником у проведенні українських ударів по російських нафтових та газових об’єктах. Чи варто тут вказати, що подібні цілі були ТАБУ за каденції Байдена та Україні зв’язували руки й наказували навіть про це не думати? Чи нагадати вам, можливо, «снарядний голод» за каденції Байдена, коли військовим не було чим відповісти ворогу? ОТЖЕ, і саме тому можна одночасно сказати, що Трамп справді переніс частину фінансового навантаження на Європу, але водночас Америка сама продовжила платити мільярди –
приблизно на 340% більше, ніж НАТО згідно з PURL. Твердження, що після приходу Трампа всю або практично всю американську військову допомогу Україні оплачують НАТО та Європа, не відповідає офіційній фінансовій звітності. Я мовчав, бо не хотів нашкодити. Я це розумів давно. Я бачив, що американська система продовжує працювати незалежно від гучних політичних заяв та маніпуляцій «говорящих» голів та псевдоекспертів з України. Я бачив, що контракти виконуються. Що виробництво не зупинилося. Що поставки зброї Україні продовжуються (та збільшились). Що гроші реально виплачуються. І я не хотів перетворювати це на політичну зброю проти адміністрації Трампа, якщо результатом могло стати скорочення чи переривання допомоги Україні… Так, я справді мав інсайдерську інформацію, і я очікував офіційних звітів, щоб це констатувати. Але сьогодні це вже не питання припущень. Це питання офіційних цифр. І цифри говорять дуже просто: Трамп справді не надав Україні нового пакета масштабу каденції Конгресу часів Байдена. Адже він мав $100 млрд, які Конгрес виділяв адміністрації Байдена, та вони «не встигли це витратити» для військової підтримки України за 3 роки війни (а $5.2 млрд взагалі згоріли). Трамп звільнив усіх діячів Пентагону, котрі займались «контрактуванням військової допомоги Україні» (фактичним гальмуванням), та призначив нових, які дуже агресивно контрактують, поставляють та оплачують замовлення для України. Додатково варто звернути увагу ще на один, часто недооцінений напрям політики Адміністрації Трампа – удар по російських енергетичних доходах. Після повернення Дональда Трампа до Білого дому його Адміністрація не продовжила спеціальний режим, який дозволяв проводити частину енергетичних транзакцій через низку російських банків, що перебували під санкціями. Тимчасова ліцензія General License 8L, яка дозволяла проведення фінансових операцій, пов’язаних з енергетикою росії, втратила чинність 12 березня 2025 року. Вона охоплювала операції, пов’язані з нафтою, нафтопродуктами, природним газом та іншими енергоресурсами через санкційні російські фінансові установи. Ця лазівка була свідомо введена адміністрацією Байдена, через яку путін набивав свої кишені нафтодоларами протягом усієї війни, та перенаправляв на будівництво та розширення свого військово-промислового-комплексу. Наступним важливим фронтом стала Індія – один із найбільших покупців російської нафти у світі. У першій половині 2025 року росія забезпечувала близько 35% індійського ім-
19
порту нафти, або приблизно 1,75 млн барелів на добу. Адміністрація Трампа почала використовувати торговельні тарифи як важіль тиску на Нью-Делі, прямо пов’язуючи додаткові мита з продовженням закупівель російської нафти. Врешті додатковий тариф, пов’язаний із російськими закупівлями, становив 25%, довівши сукупні американські тарифи на значну частину індійських товарів до 50%. За це платив споживач в США… Під цим тиском індійські державні нафтопереробні компанії в певний момент призупинили укладання нових контрактів на російську нафту. Саме тому ця політика була економічно й політично ризикованою і для адміністрації Трампа. Тарифи – це не безкоштовний інструмент зовнішньої політики: вони можуть підвищувати вартість імпортованих товарів, створювати додаткові витрати для американського бізнесу та, залежно від того як компанії переносять ці витрати, зрештою відображатися на цінах для американського споживача. Виборцям Трампа це не подобалось. Але завершення війни в Україні та прагнення змусити путіна сісти за стіл перемовин стали пріоритетом його адміністрації. Отже, тиск на російський енергетичний сектор за Трампа не обмежувався гучними заявами. Йшлося про фінансові обмеження для російських банків, санкційний тиск на нафтові компанії та судна, торговельний тиск на великих покупців російської нафти та спробу скоротити один із головних потоків валютних доходів Кремля. Чому це не зробила Європа та адміністрація Байдена від 2022 до 2025 року??? І тут важлива сама логіка: росія фінансує значну частину державного бюджету за рахунок нафти й газу. У 2024 році доходи російського федерального бюджету від нафти та газу становили близько $108 млрд. Тому кожен втрачений великий покупець, кожне ускладнення платежів, кожне скорочення знижкового експорту – це вже прямий тиск не просто на російські компанії, а на фінансову спроможність Кремля продовжувати війну. Чого домагаються цими фейками у пресі опоненти Трампа? Відновлення USAID – де кошти платників податків США перенаправлялись лівацьким силам: від ковідних тестів Африці та допомоги продовольством Південній Америці (це було «зашито» Байденом у «пакети допомоги Україні» за його каденції), обрізань статевих органів в Африці (я не жартую!), вивчення поведінки трансгендерних мавп (теж не жартую!) до підтримки «незалежних медіа», які пропагандують лівацькі наративи та пропаганду лишень однієї партії – демократичної. Трамп говорить одне, але робить зовсім інше…
20
surma.com.ua
№ 46 (231) — 20.11.2026
Від внутрішньої цензури – до Страсбурга: ЄСПЛ розглядає справу щодо переслідування владою в Україні дослідниці геноциду українців Олесі Стасюк
Ж
урналісти «України Молодої» продовжують уважно слідкувати за розвитком подій, які стосуються політичного цькування науковців та протиправного звільнення провідної дослідниці Голодомору, Заслуженого працівника культури, докторки історичних наук Олесі Стасюк, яка ініціювала відкриття СБУ кримінального провадження щодо виконавців геноциду українців. Протиправні дії чиновників у владних кабінетах отримали резонансну оцінку на міжнародному рівні. Ці події розпочалося після проведення Міжнародного форуму 7 вересня 2021 року в Києві. Саме на цьому заході було вперше офіційно представлено результати наукових досліджень та комплексних судових експертиз, якими встановлено, що диктатор сталін та його підручні у 1932–1933 роках організував масові вбивства українців. Жертвами стали 10,5 млн українців, з них більше 4 млн дітей. На сьогодні, слід зазначити, що це не остаточна чисельність жертв. Розсекречені архіви Італії, Німеччині, Польщі, США та Ватикану свідчать, в ті часи було винищено до 15 млн представників української нації, з них 50 % були діти. Тому розкрити всі злочини кремлівських диктаторів проти української нації – це головне завдання влади під час російсько-української війни. Також важливою є боротьба із внутрішнім ворогом. Однак чиновники у владних кабінетах чомусь не реагують чи «закривають очі» на антиукраїнську протиправну діяльність представників «п’ятої колони» та колаборантів. Таке враження, що ці дії узгоджуються у владних кабінетах. А як можна пояснити той факт, що за два місяці до повномасштабного вторгнення російської окупаційної армії, на науковців розпочався системний тиск саме із владних кабінетів. Так, ми вже повідомляли читачам, що колишній міністр культури Олександр Ткаченко та вже колишній голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович категорично вимагали від Олесі Стасюк: не захищати першу у світовій та українській історіографії докторську дисертацію з геноциду українців; заперечити результати комплексних судових експертиз, проведених за постановами слідчих; публічно назвати «фальсифікаторами» провідних експертів, дослідників, правників, психологів,
Дробович і Ткаченко категорично вимагали від Олесі Стасюк не захищати першу у світовій та українській історіографії докторську дисертацію з геноциду українців.
дисидентів, які присвятили своє життя встановленню правди про злочини кремля. Олеся Стасюк категорично відмовилася відкликати дисертацію, зректися наукових висновків та звести наклеп на своїх друзів та однодумців. Це викликало обурення з боку Ткаченка та Дробовича, пролунали погрози знищити репутацію дослідниці. Маючи адміністративний та медійний ресурс, вказані особи розгорнули масштабне публічне цькування О. Стасюк у ЗМІ, задіявши «п’яту колону». А далі відбулося цинічне та демонстративне свавілля та грубе порушення вимог Конституції України та законів. Повністю були проігноровані рішення національних судів про поновлення Олесі Стасюк на посаді. Наприклад, тодішній міністр Ткаченко спромігся вдруге звільнити науковицю з роботи в той самий день, коли суд поновлював її на посаді. Третє незаконне звільнення вчинив наступник Ткаченка – Ростислав Карандєєв, судовий розгляд щодо незаконного третього звільнення триває й досі. Кримінальні провадження за цими подіями розслідуються роками. А це вже проблеми так званої реформи кримінальної юстиції. Галасу було багато, а насправді реформатори змінили законодавство так, що дало можливість міжнародній мафії та різним міжнародним фондам, за підтримки так званих «реформаторів» захопити владу в Україні та її багатства. Прийняті закони працюють проти українського суспільства та українського народу. Правове свавілля усередині країни, невиконання законів чиновниками від влади та неможливість захистити свої конституційні права людини та громадянина змуси-
ли Олесю Стасюк звернутися до міжнародних правозахисних інституцій. 4 червня 2026 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) офіційно зареєстрував судову справу, а вже 10 червня розпочав її розгляд. Страсбурзький суд оцінює дії посадовців крізь призму порушення ключових норм Європейської конвенції з прав людини: Стаття 6 – Право на справедливий суд (ігнорування та невиконання рішень національних судів);
Стаття 10 – Свобода вираження поглядів (тиск на наукову діяльність, вимоги цензурування та відмови від результатів досліджень); Стаття 18 – Межі застосування обмежень прав (використання владних повноважень для цілей, не передбачених конвенцією, а саме для політично вмотивованого переслідування). Старт розгляду цієї справи Міжнародним судом, під час війни за незалежність – є серйозним репутаційним ударом по владних інституціях України, з огляду на той факт, що росія переслідує науковицю ще з 2015 року, таврувавши міщанським судом Москви її наукову роботу з геноциду українців як екстремістську. Європейський суд не лише зафіксує докази політичного та адміністративного тиску, а й розглядатиме питання цензури з боку влади в Україні щодо науковиці, яка відстоює історичну правду та національну пам’ять нашого народу. Далі буде… Олена Михайлівська Джерело: «Україна молода» (https://umoloda.kyiv.ua/ number/0/2006/195661/)
20.11.2026 — № 46 (231)
21
22
UA-USA / Події
surma.com.ua
№ 46 (231) — 20.11.2026
Білий Ведмідь із Чикаго допомагає українським захисникам Руслана Романюк Чикаго, «Сурма»
З
вісно, у наших широтах білі ведмеді не водяться. Мешкають вони виключно на Північному полюсі, в обмежених арктичних регіонах. І все ж у Чикаго є один – симпатичний, дружелюбний, доброзичливий, а головне – дуже жертовний. І такий, що не соромиться звертатися за фінансовою підтримкою до небайдужих людей, бо його метою є допомога українському війську. Ось тому він і приходив цього літа майже на всі українські фестивалі, даруючи своєю присутністю неймовірну радість дітворі (а до фотографії і з дітьми, і з дорослими ставав, певно, сотні разів!), складаючи глибоку вдячність організаторам фестивалів та окремим гостям, які передавали йому на благодійні цілі більші чи менші суми. І тішився кожній навіть мінімальній пожертві, бо, зібрані докупи, ці кошти дозволяли йому закуповувати і відправляти в Україну те, про що його просили наші хлопці. Наші захисники. А тепер я відмотаю плівку своєї розповіді назад і скажу про те, що кілька років тому я познайомилася зі скромною сімейною парою – з Володимиром і Наталею. Це було на одному із фестивалів, де вони стояли неподалік від входу на фестивальний майданчик, тримали в руках велике фото з групою військових, а поруч, просто на землі, лежав військовий шолом і шматок картону із написом «Збір на дрон». Відтоді (минуло вже більше трьох років) ми бачилися доволі часто, але завжди за особливих обставин – на тих же численних фестивалях в українській громаді Чикаго, на акціях протесту, на мітингах, на різнома-
нітних творчих і благодійних зустрічах. І вони завжди розповідали мені про те, що вдається зробити для допомоги Україні, як із кожним роком усе важче відбувається збір коштів, але дякували Богу і долі за тих людей, які підтримували їх, які допомагали з придбанням необхідних речей чи приладів, які розуміли, що серця батька і матері живуть тривожним неспокоєм, бо в рядах українських захисників – їхній син. Зі спеціальної підготовки Руслан мав усього лиш військову кафедру інституту, але на другий день війни він добровільно пішов до військкомату. У телефонній розмові сказав батькам: «Я – в теробороні». Однак у дуже швидкому часі був уже на Харківщині, а з 2023 року комбат, у підпорядкуванні якого є більше п’ятисот бійців, тримав із бойовими побратимами позиції в Запорізькій області. Від минулої зими вони перебувають на Херсонщині. На кожну із цих адрес і летіла допомога, яку вдавалося зібрати, придбати і відправити. А хлопці завжди надсилали короткі відео з подяками (особливо – за дрони і автівки), аби ті, хто відгукується на прохання Володимира і Наталі про допомогу, бачили, куди і на що вона скеровується. Ось так і «воюють» батьки уже п’ятий рік, констатуючи: «На війні не тільки наш син. Ми також на війні». Зізнаються, що бувають моменти, коли хочуть сказати: «Втомилися»... Але тут же проганяють від себе це слово, бо вважають, що говорити про втому можуть тільки ті, хто там, де війна, де небезпека. А тому ховають свої переживання у найглибші закутки серця. І можна тільки здогадуватися про їхні часто безсонні ночі. Про тривожні відчуття, коли день-два немає зв’язку і хоч би якоїсь вісточки від сина. Про думки, куди і до кого ще б звернутися
за допомогою, бо тільки своїми заробітками, після витрат на проживання, багато не придбаєш. «Повірте: це так непросто – бути тим, хто просить, – каже Володимир. – Але я не соромлюся просити. Бо там іде війна не на життя, а на смерть. Бо там стоять наші діти…» Хоча він не тільки просить, але й придумує способи, аби заробляти. Приміром, торік, незадовго до зимових свят, придбав костюм Санта-Клауса, закинув рекламу в соцмережі і був радий навіть кільком запрошенням, коли ішов з привітаннями до дітей чи в офіси невеликих компаній: як кажуть, копійка до копійки – і вже можна щось планувати. А згодом натрапив у тих же мережах на сюжет з анімаційним Білим Ведмедем і вирішив, що спробує зробити щось подібне у Чикаго. Костюм йому передали з України. Доповнити
образ вирішили гуцульським кептарем (вдячність за допомогу костюмеру школи танцю «Вишиванка» Валентині Блажко). І пішов Ведмідь на дитячі свята у школи українознавства, на українські фестивалі, на приватні дні народження та різні сімейні тор-
жества. І безмежно тішився з кожного заробленого долара. Тому що зовсім недавно поставив перед собою доволі амбітну мету. Вона, ця мета, народилася з великої радості. Нинішнього літа Руслан, син Володимира і Наталі, мав законну відпустку і спробував відкрити туристичну візу до Америки. Упустимо деталі про збір необхідного пакету документів (і від чинного військового, і від його батьків), скажемо відразу про те, що візу йому відкрили. У липні Руслан, його дружина і донечка прилетіли до Чикаго, до батька й матері. Зустріч, після стількох років розлуки, була неймовірною. Не могли надивитися, не могли наговоритися. Тільки в питаннях про війну Руслан був дуже небагатослівний і батьки розуміли, що не про все можна запитувати і не про все можна розповідати. Натомість старалися показати своїм доро-
20.11.2026 — № 46 (231)
гим гостям принади нашого міста, возили на екскурсії, організовували не надто далекі мандрівки. А ще знайомили із людьми, які вже не раз допомагали 102-й бригаді. До прикладу, у церкві святого Йосифа Обручника – із Братством блаженного священномученика Миколая Чарнецького. Руслан потиснув кожному руку і хлопці розуміли, відчували, що означає його слово «дякую». А на вулицях із тисячами автівок Руслан замріяно дивився услід пікапів: «От би нам туди, на фронт, кілька таких…» «Я ще не знав, де візьму гроші, але сказав: «Сину, я зроблю вам шість пікапів…» – розповідає Володимир. І щойно Руслан полетів назад до України, назад на війну, взявся за пошуки грошей, за пошуки автівок, а передусім – за пошуки небайдужих людей, які би допомогли йому виконати обіцяне. Якщо говорити про гроші, то складав докупи і зароблені Білим Ведмедем, і ті, якими ділилися з ним організатори фестивалів; й отримані, до прикладу, з аукціону на «МОЛОКОфест», де розігрували переданий хлопцями прапор; і допомогу від земляків-прикарпатців, які живуть і працюють у Чикаго й активно допомагають ЗСУ (зареєстрована в соцмережах група «Чорний Потік»). Відчутними були приватні пожертви – як от від тих, ко-
го Ведмідь ходив на замовлення вітати з днем народження. Відчутним було сприяння уже згаданого Братства священномученика Миколая Чарнецького, його голови Сергія Сютика та активної волонтерки нашої громади Людмили Шидлюк. Із вдячністю Володимир згадує допомогу дівчат із ансамблю «Етнос». Згадує, як без роздумів надав йому фінансову підтримку власник компанії Dolynka UkrainianAmerican Consulting Володимир Долинка, який надзвичайно багато допомагає українським захисникам… Три крапки наприкінці попереднього абзацу означають, що список можна продовжувати. І кожному, хто згаданий і хто не згаданий, батьки висловлюють сердечну подяку. А в історії з автівками-пікапами ніяк не оминути увагою ще двох молодих людей, про яких з особливою теплотою говорить мій співрозмовник Володимир і називає власників компанії FOUR WHEELS Drive. Це – Микола Щербан та Ілля Беля. Володимир знайшов у Фейсбуці інформацію про їхню майстерню, про те, що вони викуповують на аукціонах і рихтують до продажу автівки, і спочатку написав, а потім зателефонував до хлопців: «Мій син на війні, мені потрібні пікапи. Допоможете?» Допомогли (і в свою чергу вдячні за колеса компанії UNITED TIRES, де працюють Микола Скоропад і Володимир Барабах). Допомогли, бо роблять це уже не вперше. Від 2022 року, від початку повномасштабного вторгнення, вони належать до тих, хто не в Україні, але для України. Так, Володимир безмежно радіє, що обіцянку про шість пікапів для сина йому майже вдалося виконати. Не будемо розповідати про кожен крок цієї справді важливої і такої потрібної для наших захисників справи, але на
UA-USA / Події
сьогодні ситуація така. Три пікапи вже «воюють»: два знайшли через інтернет в Англії і відразу звідти переправили в Україну, а один було придбано на аукціоні у Нью-Йорку (уже повністю проплачено і за самі автівки, і за їх доставку). Ще три придбані в Чикаго – два саме зараз пливуть на поромі до Литви і звідти поїдуть до України, третій, після рихтування, найближчими днями передадуть на цей же логістичний шлях. Наразі Володимир збирає гроші, щоб проплатити доставку автівок, і вкотре щиро вдячний Миколі Щербану та Іллі Белі, які також докладаються до цих проплат. А самі автівки перед їх відправкою на фронт освятив владика Венедикт, щиро бажаючи разом з усіма причетними, щоб вони служили нашим хлопцям на збереження життя, і щиро благаючи Господа про мирний день в Україні. Усе написане вище – це тільки маленькі фрагменти того, як працює тил у закордонні. Але це дуже важливі фрагменти. І дуже важливо, що знаходяться люди, які працюють для фронту. Хто де може і хто в чому може. Як це робить скромна сім’я Володимира і Наталі. І думають вони не тільки про свого сина. Якось побачили у мережі «Фейсбук», як готують і передають хлопцям харчі у вакуумних упаковках їхні земляки із Надвірнянщини на Прикарпатті, то і їм вирішили допомогти, розповівши знайомим про неймовірну працю дбайливих господинь. І для невтомного «Кулінарного батальйону» полетіла фінансова підтримка від Ольги Допілко та її творчого колективу «Свашки» із церкви на Камберлан-
23
ді, а також від лідера української громади у місті Мілвокі (штат Вісконсин) Галини Здирко-Салапат (вона ж купила хлопцям із бригади їхнього сина вкрай потрібний потужний ноутбук). Ось так – крапля до краплі допомоги і підтримки, долар до долара, серце до серця… Ми вистоїмо. Мусимо. Бо пам’ятаємо: борітеся – поборете! P. S. Наближаються новорічно-різдвяні свята. Пан Володимир придбав новий чудовий костюм Санти-Миколая. Якщо ви хочете зробити приємний сюрприз-привітання своїм дітям, своїй родині, друзям чи співробітникам, то запросіть до себе цього чарівника. Усі деталі і номер телефону – на одній із фотографій до нинішньої статті. Подаруйте комусь свято, а українським захисникам – допомогу і тепло своїх сердець.
24
Культура
surma.com.ua
№ 46 (231) — 20.11.2026
Антон Савченко виліз з могили під час Голодомору і прожив 97 років
А
Ольга Дубовик Київ, «Сурма»
його правнук розповів всьому світові про свого прадідуся. У документальній книзі «Історія села Липки» Віктор Балтин згадує імена селян із Липок Попільнянської громади на Житомирщині, які загинули від геноциду-голодомору 1932– 1933 років. У тому списку – 302 осіб. З них – 101 дитина. – Серед померлих від голоду могло бути й прізвище мого прадідуся Антона Івановича Савченка, – стверджує інженер-геодезист Дмитро Чернецький… ГОЛОД, ВІЙНА, ПОЛОН, УРАЛ І… ЧЕТВЕРО ДІТЕЙ …У селі Липки цього чоловіка називали «дід Савченко». Оскільки хата Савченків – крайня вздовж дороги на станцію Скочище, то дідуся Антона часто можна було бачити на лавочці біля воріт: проводжав поглядом кожного, хто йшов чи їхав… – Антон Іванович Савченко народився 10 липня 1911 року, – розповідає Дмитро. – На час голодомору мав 21 рік. Тоді люди помирали цілими сім’ями, тож не встигали копати ями на цвинтарі. Призначили спеціальну бригаду, яка збирала тіла по селі та звозила до ями. Траплялося, що під-
бирали ще живих людей, які через виснаження не подавали ознак життя. Так сталося і з моїм прадідусем. Одного спекотного дня Антон втратив свідомість і його сприйняли за мертвого, підібрали на підводу та кинули у загальну яму з померлими. Бригада не засипала яму, доки не об’їдуть усе село. Коли опритомнів, то зрозумів, що треба рятуватися. Зібрався з силами, проповз між мерців, дістався до дороги. На щастя, з поля поверталися жінки, які сапали буряки. Вони і врятували мого прадідуся Антона. Одна з них забрала хлопця до своєї домівки, ділилася їжею. А їли кору, корінці й лободу… Уся наша родина довіку вдячна цій невідомій жінці. Без неї, певне, не було б ні моєї бабусі, ні моєї мами, ані мене. …Антону Івановичу судилося довге життя – прожив майже 97 років. Доля ще неодноразово випробовувала його. Воював. Був нагороджений орденом «За мужність» третього ступеня. Потрапив в оточення і – як полонений – опинився у німецькому концтаборі. Коли 1945 року бранців звільнили американські війська,
Антон Іванович важив 32 кг. Усіх, хто був звільнений американськими військами, радянсько-московська влада відправила на поселення на Урал. 1949 року Антону Івановичу вдалося повернутися в рідне село. Одружився. Виховав з дружиною 4 дітей: трьох рідних – Надію, Степана і Любов – та одного прийомного сина-сироту Володимира… ФІЛЬМ ПОСІВ ДРУГЕ МІСЦЕ У КАНАДІ Автором ідеї відеоінтерв’ю стала викладачка української мови та літератури Віра Борисівна Максимчук з коледжу інформаційних технологій та землевпорядкування Національного авіаційного університету. Дітям, які знімали фільм, на час зйомки було по 17 років. Автором сценарію став Дмитро Чернецький – правнук Антона Савченка. Операторську роботу виконав Андрій Бордюк, а текст за кадром озвучила Ольга Давидова. Надіслали роботу на конкурс до Канади, де міжнародне журі відзначило фільм дипломом другого ступеня. У листопаді 2018 року відбулася презентація і нагородження в Українському домі в Києві. З’їхалися люди з усієї України та з діаспори. – Наш фільм переглядали наприкінці програми. Після завершення у залі кілька хвилин стояла німа тиша, –
розповідає онука Антона Савченка Наталка Донець – Потім зааплодували… Дід Антон для мене завжди був прикладом мужності… За життя не дуже розповідав про Голодомор. Але кожен шматочок хліба цінував. У нього була спеціальна чашечка: сухариків наламає, водичкою замочить і їсть. Пам’ятаю, бо всі канікули з дідом проводила в селі. А якось купив мені в лавці помаранчеві бантики, після чого я, п’ятирічна, заявила: – Все, бабо, буду виходити заміж за діда! – Доню, за що ж ти його любиш? – тільки й спитала бабця. – За те, що він добрий борщ варить…– була моя відповідь. Довго всі сміялися. Дід Антон ніколи не сварився. До останнього тримав корову Берізку, плакав, коли довелося з нею прощатися… Радів кожному, хто проходив повз хату чи заходив на подвір’я. Навіть коли зимою в середині двотисячних до хати навідався злодій – відкрив двері, нагодував, дав гостинця. Зловмисник побив дідуся, забрав останню пенсію, цукор з мішка, якісь речі та замкнув оселю знадвору. Коли Антон Іванович прийшов до тями – почав стукати у вікно. Діти йшли зі школи – побачили, відкрили. Після прикрого випадку дідусь довгенько жив з нами у Києві. Ходив до останнього
Культура
20.11.2026 — № 46 (231) дня, розмовляв, а потім просто ліг… і все. Йому нічого не боліло. Приїхав лікар, оглянув і каже: – Вперше у житті бачу, що людина від старості померла. …Антон Іванович Савченко пішов у засвіти 2008 року, два місяці не доживши до 97 років… І скажіть, чим не історія життя праведника?.. ФАКТИ БЕЗ СТРОКУ ДАВНОСТІ День пам’яті жертв Голодомору-геноциду цьогоріч випадає на 28 листопада. Тож, згадуючи загиблих від голоду, вкотре закарбуймо факти для світу і всіх поколінь українців. 28 листопада 2006 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» (№ 376V): голод тих років визнано геноцидом Українського народу, а публічне заперечення – протиправним. У лютому 2026 року парламент доповнив цей закон: щороку в четверту суботу листопада о 16:00 відбувається загальнонаціональна хвилина мовчання і стартує акція «Запали свічку». Органи влади зобов’язані повідомити про початок. Стаття 1 закону від 2006 року формулює чітко: Голодомор 1932–1933 років в Україні є геноцидом Українського народу. Стаття 2 додає, що публічне заперечення є наругою над
пам’яттю мільйонів жертв і приниженням гідності Українського народу. 13 січня 2010 року Апеляційний суд міста Києва визнав винними в організації Голодомору керівників радянської влади, серед яких Йосип Сталін, В’ячеслав Молотов, Лазар Каганович, Павло Постишев, Станіслав Косіор, Влас Чубар і Мендель Хатаєвич. Ви-
рок не замінює історичне дослідження, але фіксує українську судову позицію щодо організаторів. Визнання голодомору геноцидом на рівні парламентів інших держав почалося з Естонії та Австралії у 1993 році й розширилося після 2022 року. Станом на початок 2026 року визнання ухвалили парламенти понад тридцяти країн, а також Парламентська асамблея Ради Європи та Європейський парламент. Частина держав обмежилися заявами урядів або регіональних зборів, тож цифра в публічних оглядах розходиться на кілька позицій. Порядок вшанування, який запровадили Український інститут національної пам’яті й Національний музей Голодомору-геноциду, складається з трьох кроків: 1) до 16:00 – приспущені державні прапори там, де це передбачено; відмова від концертів, гучних вечірок, розважальних ефірів; 2) о 16:00 – загальнонаціональна хвилина мовчання, після якої стартує акція «Запали свічку».
25
3) з настанням темряви – свічка на підвіконні або біля меморіалу, пам’ятного знака, горщика із зерном. Демографічна оцінка втрат саме від надсмертності в УРСР у 1932– 1934 роках – 3,9 мільйона осіб. Її оприлюднив Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України: близько 3,6 мільйона припало на села, близько 0,3 мільйона – на міста, ще приблизно 0,6 мільйона – ненароджені діти. Дев’яносто відсотків смертей сконцентровані в 1933 році; від голоду загинуло близько 13 відсотків тодішнього населення республіки, у селах – приблизно кожен шостий. У виступах і родинній пам’яті досі звучать інші цифри: 7–10 мільйонів. Пам’ятаймо, яку ціну заплатив український народ за бездержавність. Голодомор-геноцид – злочин ворогів українства без строку давності. ПОСТСКРИПТУМ: Знакова і гарна новина. Нещодавно в роду Савченків сталося поповнення: на світ прийшла Злата – праправнучка Антона Савченка. Хай повниться Український рід ! Слава Україні! Ольга Дубовик, світлини з родинного архіву родини Савченків
26
Культура
surma.com.ua
№ 46 (231) — 20.11.2026
Бережемо українську діаспорну культурну спадщину,
Н
Лідія Корсун, Нью-Йорк, «Сурма»
ещодавно, а саме 14 листопада ц.р в гостинному приміщенні названого об’єднання (Нью-Йорк, 98, Друга Евеню) відбулась презентація виставки члена управи товариства «Самопоміч» (до слова, найстарішої (1948) діаспорної організації після Другої світової війни), відомого в громаді культуролога Ігоря Павлишина. Зібралися ті, хто вболіває за збереження української культурної спадщини у світі в будьяких її проявах. Це до того, що не тільки наша діаспора зобов’язана зберегти, відстояти, захистити від знищення Український Культурний Центр у Баунд Бруку, а й берегти та пропагувати будь-які прояви української культури у світі. Тим більше і тому, що ворог рашистський в особі путіна і всіх лідерів світу, хто його ганебно підтримує, нищить в ці дні все, що українським зветься.
Виставка Ігоря Павлишина в «Самопомочі»+ його каталог, що містить інформацію про 18 тисяч українських друкованих листівок, виданих поза межами рідного краю, законно належать до тематики українознавства. Це творчість наших діаспорян в основному докомп’ютерного ХХ століття та початку ХХІ-го. Збірка листівок Каталогу розміщена в домашній «канцелярії» Ігоря та Віри Павлишинів і доступна будь-кому, хто проявить зацікавлення. А всім присутнім в день презентації виставки саме в «Самопомочі» дуже пощастило на цікаву, доступну і прикрашену емоціями власних зацікавлень розповідь двох інтелектуалів-модераторів: самого Ігоря Павлишина – героя дня і його колеги – редакторки української частини журналу «Наше життя» Лесі Тополі. Виставка включала 26 примірників постерів та афіш різної тематики:
або Ігор Павлишин – як автор «Електронного Каталогу Українських Діаспорних Листівок» та організатор діючої виставки діаспорних афіш та постерів в Об’єднанні Українців Америки «Самопоміч», відділ Нью-Йорк релігійна, борці за свободу, згадуючи і сьогоднішню війну навіть з художнім читанням Вірою Павлишин нового вірша Ліни Костенко. Для українців Нью-Йорку була цікавою афіша виступу улюбленого нині всіма хору «Думка» в післявоєнні (Другої світової) роки. Хор, який скоро буде відзначати своє 80-ліття. Особливо приємна для автора цих рядків афіша фільму «Маруся» випуску 1938 року (Нью-Йорк) за мотивами твору М. Старицького «Ой не ходи, Грицю…», в якому пісенну частину виконував хор героїв авторських нарисів: Олександр Кошиць (всесвітньо відомий диригент і композитор), а продюсером фільму був відомий хореограф Василь Авраменко. Той самий українець із Черкащини, який навчив весь світ полюбити гопак. Колекціюванням листівок пан Ігор займається більше 10 років, з того часу як співочий дует його донечок Надійки та Наталі Павлишин завершив свою 17-літню діяльність. Він зібрав інформацію про майже 18 тисяч діаспорних листівок та уклав «Електронний Каталог Української Діаспорної Листівки». Листівки друкувались у солідних видавництвах. Найбільшими серед випуску листівок були: у Америці – це «Хвилі Дністра», який створив якраз земляк пана Ігоря Василь Ільчишин – в каталозі описано 388 таких листівок, а в Канаді – видавництво Тараса Барана та пізніше його дочки – Дарії Баран, сумарна кількість листівок їхніх родинних видавництв перевалила за 500. Друкували українські листівки також інші видавництва, найпопулярніші із них Оresta, Fortuna, Ваsilian Press. Зараз нема українських видавництв, в
Нью-Йорку нема українського радіо. А ось в Чикаго є. Не так давно продали т.зв. «Культурний міст з Україною» 98-літню крамницю «Сурма», що була навпроти українського релігійного та духовного центру – греко-католицької церкви св. Юрія у Нью Йорку. Пан Ігор у своєму виступі-презентації висловив великий жаль з цього приводу, адже біля 80 процентів усіх постерів на виставці представлено саме із архівів цієї крамниці. Зараз мало хто став у ряди збереження Українського Культурного Центру у Баунд-Бруку. Точніше з організацій ніхто, окрім молодого проукраїнського «Світанку», який звалив на свої юні плечі найскладніше, найтяжче: захист через закони, тобто суд. Проте у нас появився новий жанр: гала-ювілеї… Що то українською означає – не пишуть… Але квитки по $500. В ті часи листівки готували професійні художники. Для видавництва «Хвиля Дністра» працювали такі митці: відома художниця Катерина Кричевська-Росандіч із всесвітньовідо-
мої мистецької родини Кричевських, її колега Оксана Мошинська, оригінальний художник Володимир Беднарський, художники Богдан Божемський, Надія Сомко та багато інших. Із цікавинок Каталогу – ведучі зупинилися на історіях пошуку серії із 72 листівок… з українськими піснями Книгарні Бориса Тищенка у Відні, що діяла на початку 40-х років минулого століття. Художнє оформлення до них провів відомий художник і мистецтвознавець Микола Битинський. В числі відомих художників-ілюстраторів листівок – Едвард Козак (псевдо ЕКО), художник-баталіст Петро Андрусів, Микола Анастазієвський, отець Антохій, Орест Слупчинський (псевдо Ґоґо) і ще нескінченний ряд інших. Суть в тому, що в Третій хвилі української діаспори була більшість інтелектуалів, яких в першу чергу цікавила Україна, а не власний добробут, який почав в наступних хвилях (Четверта і нинішня в роки війни П’ята) перемагати в свідомості діаспорян. Не всіх звичайно,
Культура
20.11.2026 — № 46 (231)
але шальки терезів (на одних – ідея українства, на других – власний добробут або байдужість) сильно заколихались. Ось чому переконливі приклади зібраних Ігорем Павлишиним українських постерів, афіш, листівок більшого формату та традиційних поштових (а це плоди духовно-мистецької творчості) стають реальними прикладами для нас – діаспорян та спонукають бодай частково відповідати україноцентричному лозунгу «Україна понад усе». Велика і щира вдячність пану Ігорю Павлишину, його дружині Вірі та донькам Надії і Наталі, а тепер всій розлогій родині з чоловіками доньок
і онуками. Адже десятилітня робота пана Ігоря – абсолютно волонтерська і вся родина витрачає сімейні кошти на пошуки, купівлю, поїздки, щоб зібрати в один вузол українські сліди праці, творчості, надбань. Родина зробила і робить все можливе, щоб вони були збережені. Принагідно від імені організації Svitanok.nyc і всіх небайдужих членів нашої великої і загалом діяльної громади дозволю нагадати нагальне: доєднуйтесь через Svitanok.nyc до збереження перлини української матеріально-культурної спадщини, а саме Культурного Центру у Баунд-Бруку. Родина Павлишиних – приклад для
27
всіх нас, коли особисті захоплення та праця стають громадськими. Фото Ігоря Павлишина.
P.S. На цьому заході зібрано кошти в розмірі $760, які через благодійний фонд «Антитіла» підуть на опіку дітей-сиріт в Україні, які втратили своїх батьків на фронті. Охочим долучитись до збереження артефактів української спадщини та доповнення до Каталогу діаспорних листівок звертатись до Ігоря Павлишина: (646) 894- 8534 або pavlishyn@hotmail.com
28
Є
Культура
Ольга Смольницька Швейцарія «Сурма»
міста, які притягують і не відкриваються одразу, а поступово показують свої красоти для тих, хто розуміє. І несподівано відкриваються паралелі з українською історією та культурою. Зокрема, це Женева, яка відома своїми фонтанами, архітектурою, скульптурами, а головне – історією. Адже саме з нею асоціюється ім’я діяча Реформації Жана Кальвіна. Проте що ми знаємо про той період, окрім вивченого у школі та університеті? Що ми знаємо, окрім спеціальних книг – у тому числі про Велике князівство Литовське і Річ Посполиту? Можна згадати історичні романи – наприклад, Александра Дюма, і фільми, зняті за ними. Ці книги: «Королева Марго», «Графиня де Монсоро» і, звичайно, «Три мушкетери»... Хоча знаменитий романіст багато фантазував, але є історичні описи, які дуже правдиві й навіть документальні, причому їх багато. Тому ми досі це читаємо. Але це – французька історія, проте що було потім? Адже у Швейцарії досі є нащадки гугенотів, які врятувалися від Варфоломіївської ночі, перейшли гори та заснували свої села і навіть міста. (Опис у Дюма цієї трагедії такий живий, що для тих, які пережили сьогодні подібне, викликає свіжі враження, це неможливо читати, бо не виходить абстрагуватися). Нові поселенці принесли нові технології та ремесла – у тому числі годинникарство і виробництво музичних скриньок, сьогоденну славу і візитівку Швейцарії. А ще відомо, як французькі аристократи обирали свою віру, змінювали своє життя (хоча це було не лише не вигідно, а й небезпечно), і починали все з нуля в іншій країні. Відповіді дає Міжнародний музей історії Реформації (Musée International de la Réforme). Але спочатку треба розповісти трохи про старе місто і про архітектуру.
surma.com.ua
№ 46 (231) — 20.11.2026
Женевський музей Реформації та українська історія: ДІЯЧІ ТА ПОДІЇ
Скажімо, до цього Музею треба підніматися вгору східцями, і навколо будівлі здаються середньовічними. Тут справді зберігається історія – у тому числі про письменників і філософів, як-от Жана-Жака Руссо. А ще є пам’ятки та інші цікавинки, які начебто непомітні, але насправді пов’язані з Реформацією. До сприйняття треба підготуватися. Наприклад, біля Музею, але більше у глибині, – пам’ятник. Треба помітити потрібний ракурс, і тоді цю статую буде видно, бо так вона не впадає у вічі. Перше враження: волелюбний козак-запорожець. Навіть одяг подібний до одежі наших предків! На питання, хто був прототипом, ми чуємо, що це не конкретний персонаж, а збірний образ – французький протестант, який під час релігійних воєн боровся та дістався до Швейцарії. Скульптор майстерно вловив динаміку, самі рухи, бажання звільнитися – і цей дух відтворено. Дуже сильне і оптимістичне враження. Сам Музей Реформації заслуговує на окрему розповідь. Зовні не такий великий, він – дуже насичений, має як головну експозицію, так і підземну. Виявляється, це єдиний у світі світ-
ський музей, присвячений Реформації та історії протестантизму! Від музейної книгарні йдемо до коридору, який відкриває старовинні книги (у тому числі рукописні), портрети і ще багато речей. Зокрема, бачимо в оригіналі поезії П’єра Ронсара (відомо, що його перекладали українською), видані за життя геніального автора! Ми знаємо, що його покровителькою була Марія І Стюарт – майбутня шотландська королева, яка навчалася в Ронсара віршування. Також тут безліч документальних та історичних книг. Бачимо автографи Мартіна Лютера та інших. XVI століття й кожна епоха далі – і наші дні. Що ще тут зберігається? Експонати – і знаменитих діячів, як Жана Кальвіна або художника Кранаха (портрет Мартіна Лютера – його пензля), і менш відомих у світі, проте не менш значущих діяльністю. А ще ми бачимо портрети французьких протестантів. Це не лише Генріх Наваррський – майбутній король із династії Бурбонів, який зійшов на престол після Валуа. Це й адмірал Коліньї. Традиційно його уявляють зовсім іншим, але тут він – молодий, причому типажем схожий на українця! Зовсім незвичний пор-
трет. Важливе те, що експозиції не лише оригінальні, а й дуже насичені, хочеться вдивлятися в кожний експонат і потім рушати далі. Реформація показана в розвитку. Кожна зала – свого кольору. Червона – присвячена Варфоломіївській ночі. Ми бачимо на екрані й уривки з фільму 1994 року «Королева Марго» (у головній ролі – Ізабель Аджані), причому епізоди саме цієї трагедії. На величезному постері – актриса в закривавленій сукні. Але все це сприймається як зв’язок із сучасною реальністю (на жаль), а не як історія чи трилер. Кожний крок у музеї продуманий. Також, якщо далі згадувати протестантизм, приємною несподіванкою виявляється показ на іншому екрані уривків із фільму «Єлизавета» (1998) про королеву Єлизавету І Англійську Тюдор, у головній ролі – Кейт Бланшетт. Ми знаємо, що королева Єлизавета була протестанткою і через це мало не була страчена своєю сестрою Марією Кривавою. У фільмі (в історії так і було) показано бажання виваженої Єлизавети створити мирне співіснування в Англії обох конфесій. Ми знаємо, що правління дочки Генріха VIII (завдяки якому започаткували англіканську церкву) стало золотою добою її країни. Парламент, пристрасті, багато фактів, щасливий кінець… Поєднання старовини і сучасних технологій у музеї дуже продумані та розраховані на сприйняття публіки. Він дуже новаторський і одночасно зберігає дух старовини. Також нагадує й українські музеї. Забігаючи вперед, зазначу, що у книгарні продаються листівки, у тому числі репродукції гравюр і картин за гарячими слідами, присвячені Варфоломіївській ночі. Також є експонати, які вимагають пояснення і знання історії. Для швейцарців це – жива історія їхніх родин.
Культура
20.11.2026 — № 46 (231) Зокрема, скринька. Зовні – звичайна скриня. Але саме там зберігали протестантські Біблії французькою мовою, коли у Франції переслідували гугенотів і взагалі реформаторів. З історії відомо, що іншу конфесію королі то дозволяли, то забороняли. Тому ті, хто залишилися на Батьківщині, часто жили як на реакторі. Так само була заборонена форма гугенотського хреста (його носили потай, під одежею) – із фігуркою голуба, символом Святого Духа. Хіба це не нагадує не такі вже й далекі атеїстичні часи, коли збереження (не кажучи про читання) Біблії та носіння хрестика було під забороною? Хіба це не нагадує українську принциповість і відданість вірі (бо багато хто відзначав релігійність нашого народу)? Ми дізнаємося, що гугенотів переслідували за молитви в церкві, було заборонено збиратися та мати свої храми. Тому віряни збиралися в лісах і взагалі на природі. І, звичайно, молилися вдома. Це схоже і, наприклад, на історію греко-католиків у радянському союзі. Просто один в один! Швейцарці зацікавлено питають про українську історію та уважно слухають розповіді. Вражає, які схожі певні моменти. Інші зали. Історія Реформації в інших країнах. Наприклад, у США. Аміші. Тут не лише зображення, а й унікальні вироби – як вишите покрива-
ло. Ми знаємо, що в американських релігійних громадах були розвинуті ремесла (окремі осередки робили посуд, інші – меблі тощо), а жінки багато часу віддавали рукоділлю. Це було і красиво, і практично. Покривало таке яскраве і веселе, а ще гарне символікою, що нагадує українське. Якщо придивлятися до шитва, то воно вражає тонкістю і складністю. А це робили часто прості люди. На екрані з’являються карти, кораблі та інші факти з історії. Як зароджувалася нова конфесія в Європі, як послідовники протестантизму під час переслідувань були змушені далеко перепливати або інакше вирушати, долаючи моря і гори. З цих технологічних зображень усе зрозуміло. І далі з’являється нове – статистика. Скільки в кожній країні та взагалі на земній кулі – протестантів. Скільки відсотків. Кожна деномінація. Окрема тема – місіонерство. Або, в іншій, залі, – начебто сучасна, музична техніка. Тут звучать справжні протестантські гімни, причому відчувається щирість. Ми бачимо безліч перекладів – сучасних видань – Біблії різними мовами. Приємно впізнавати на обкладинках написи мовами, які знаємо і розуміємо. А ще тут дуже багато примірників мовами, які не знаємо. Собор Святого Петра (Cathédrale Saint-Pierre de Genève) – окрема роз-
www.kleynodchicago.com Годинники можна замовити та придбати в Чикаго
+1 224 688 7287
повідь. Порівняно з іншими швейцарськими церквами та іншими храмами він більш простий усередині, але не менш величний. Тут є пам’ятні місця – як стілець самого Кальвіна. І, звичайно, окраса Женеви – знаменитий Мур діячів Реформації (le Mur des Réformateurs), або просто Стіна. Вона завдовжки понад 100 метрів і збудована саме там, де раніше були бастіони, фортечні мури Женеви. Сьогодні тут – парк, але до самого Муру треба дійти. Усе продумано і розраховано на те, щоб ми згадували історію Швейцарії. Здається, що цей Мур Реформаторів був завжди. Але це не так. Його збудували в 1917 р., тобто 109 років тому. Сам процес тривав довго, але результат виявився надзвичайним – як сама Швейцарія. Тепер у парку – величезні статуї реформаторів і стели з їхніми іменами (у тому числі й тих, які не презентовані тут у скульптурі, але не менш відомі). Ми бачимо і Жана Кальвіна, і Ґійома Фареля (відомого саме у Швейцарії), і французького протестанта Теодора де Беза (Théodore de Bèze), й багатьох інших. Від європейських країн – головний представник. Так ми дізналися про Реформацію Угорщини (перше враження від статуї: вбрання точно як в українського гетьмана) та інших країн. Мартін Лютер, шотландець Джон Нокс,
29
швейцарець Ульріх Цвінґлі… Кожний діяч тримає книгу. Адже Реформація почалася з перекладів Біблії на рідні мови різних народів. Святе Письмо змогли самостійно читати. І обов’язком стала грамотність. Звичайно, не можна забути про книгодрукування, яке тоді розвивалося семимильними кроками, і про те, що освіта і література ставали дедалі доступнішими. Вражає те, що ці постаті виглядають як живі – особливо очі. Продумана робота, виконана з любов’ю. Біля цього Муру хочеться довго стояти. Відчувається захист. Це не просто пам’ятник. Він викликає пошану і бажання більше думати, більше дізнатися про країну, яка нас урятувала. І Музей Реформації, і Мур Реформаторів не лише відкривають нам історію, але вчать поважати вибір інших, уміти боротися за своє, а також і співпрацювати. Несподівано у пам’яті виринають українські паралелі. І ми усвідомлюємо, що за результат треба боротися, але якщо мета досягнута, можна пожати добрий врожай. Аналітик матеріалів – Олена Смольницька Про автора: Ольга Смольницька – кандидат філософських наук, консультант з філології Місії «Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих» Української Греко-Католицької Церкви (Львів)
30
Культура / Освіта
surma.com.ua
№ 46 (231) — 20.11.2026
КРУГЛИЙ СТІЛ Євген Салевич Львів, «Сурма»
О
рганізація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели круглий стіл «Священна мова нації і духовна віра Маркіяна Шашкевича». У вступному слові завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич висловив світоглядні думки про священну мову і священні тексти у відродженні і піднесенні нації, про потребу сакралізації мови, творення її високого стилю в молитві, проповіді і поезії. Він окреслив вершини життєвого і творчого шляху українського письменника, священника, «будителя Галичини» Маркіяна Шашкевича: від таємного гуртка «Руська трійця» до знакової для нашої нації високої проповіді українською мовою в храмі Святого Юра 14 жовтня 1836 року та альманаху живою українською мовою «Русалка Дністровая». На завершення доповідач наголосив: «Маркіян Шашкевич здійснив сакралізацію української мови, піднявши її від низької буденної говірки до мови релігійного культу, високої культури і філософії, бо без священного статусу національної мови неможливе національне відродження. Національний шлях Маркіяна Шашкевича – це спалах зірки на українському небі в короткому часовому вимірі: 1811–1843 рр. А ми маємо йти далі в обороні й піднесенні священної мови нашої нації, бо в ній наше минуле і прийдешнє та наша дорога до Бога». Далі на круглому столі прозвучали проповідь на Різдво Пресвятої Богородиці та поезія Маркіяна Шашкевича «Бандурист» у талановитому виконанні іконописця й акторки Наталі Білоус і поета Святослава Салевича. Відомий львівський історик та архівіст, директор ЛОУНБ Іван Сварник поділився думками про Маркіяна Шашкевича як засновника модерної української нації в Галичині та духовного провідника свого покоління, який перетворив розпорошену етнічну масу на свідому політичну й культурну спільноту. На думку історика, у 1830-х роках галицькі українці перебували у стані глибокого занепаду та втрати еліт, які полонізувалися або онімечувалися. Шашкевич першим наважився відкрито заявити про суб’єктність українського народу, зламавши стереотип, ніби народна мова придатна лише для хатнього вжитку. Іван Сварник підкреслив, що запровадження народної мови у письменство (альманах «Русалка Дністровая»), церковної проповіді та початкової освіти
«Священна мова нації і духовна віра Маркіяна Шашкевича»
(«Читанка») стало головним інструментом збереження народу від асиміляції. Історик також спинився на питанні боротьби Шашкевича за кирилицю проти спроб нав’язати латинську абетку («Азбука і abecadło»), що мало вирішальне значення для збереження культурної самобутності. Поет і літературознавець, директор Центру наукових досліджень давньої української літератури «Інститут Слова» Павло Салевич виголосив доповідь «Заповіт святости рідної мови та духовної віри українців у спадщині Маркіяна Шашкевича», мовивши таке. «Духовні засади українського національного відродження в Галичині першої половини XIX століття нерозривно пов’язані з Маркіяном Шашкевичем: письменником, учасником “Руської трійці”, священником і будителем. Коли українському слову в підавстрійській Галичині загрожувала асиміляція, Шашкевич сформував концепцію відновлення національного буття. Його творча й священницька спадщина стала мовним і духовним заповітом, вибудуваним на трьох засадах: сакралізації рідного слова як Божого дару, глибокій вірі в Бога та утвердженні національної ідентичности. У розумінні Шашкевича мова є не просто засобом спілкування чи етнографічною ознакою, а сакральним даром Творця, що вимагає від народу оберігання, плекання і захисту. У передмові до альманаху “Русалка Дністровая” (1837; співавтори Я.˚Головацький та І.˚Вагилевич) він наголосив на цінності рідної мови: «В нім [язику] являється душа народу і степінь його просвічення, глибина або міль (мілина) його мислей». Нерозривність рідного слова з народною душею звучить і в полум’яному заклику до єдности: “Руська мати нас родила, Руська мати нас повила, Руська мати нас любила: Чому ж мова єй немила? Чом ся нев встидати маєм? Чом чужую полюбляєм?” (“Руська мова”). Зневажати материнське слово, за Шашкевичем, означає руйнувати духовну основу життя, адже воно є свя-
тим даром і живим цвітом духу. Тому не можна схиляти голови перед чужою мовою, бо в рідній мові наша душа і наш Бог. Як священник греко-католицької церкви, Шашкевич органічно поєднував служіння з національним покликанням. Його світогляд ґрунтується на незламній силі духу та глибокій надії: “Віра серця мого, як Бескид, твердо постановилась на любові; смуток твій знидіє, а сумна північ буде ясним полуднем… бо надія із серця твого не втікла… Вирвеш ми очі і душу ми вирвеш: а не возьмеш милості і віри не возьмеш, а не видреш любові і віри не видреш, бо руське ми серце та й віра руська” (з “Псалмів Русланових”, II). Християнська етика і патріотизм становлять у його творчості єдиний моральний стрижень. Обстоюючи право народу говорити й молитися рідною мовою, він утверджував вірність власним традиціям: “Русин я си з роду, тим ся величаю. Люблю просту щирість, храню руські нрави...” (“Товариська пісенька”). Вирішальною історичною заслугою Шашкевича та його однодумців із “Руської трійці” стало подолання регіональної обмежености галицького руху. Вони вивели відродження на загальноукраїнський простір, усвідомлюючи Галичину як невіддільну частину єдиного національного тіла, і закликали до спільної просвітницької праці: “Разом, разом, хто сил має, гоніть з Русі мраки тьмаві; зависть най нас не спиняє, – разом к світлу, други жваві!” (“Слово до чтителей руського язика”). Діяльність “Руської трійці” заклала підвалини духовного братерства та соборного єднання українців, а Шашкевич залишив нащадкам заповіт вірности національним та релігійним святиням. Його спадщина є цілісною системою поглядів, що стала фундаментом українського національного відродження. Шашкевич показав, що мова є храмом
духу, віра – непорушною опорою моральної стійкости, а усвідомлення соборности – єдиним шляхом до збереження нашої самобутности». Громадсько-політичний діяч Юрій Антоняк розповів про греко-католицьке духовенство і церковну ієрархію, які трималися консерватизму і лояльності до влади, спілкувалися і проповідували польською мовою. Маркіян Шашкевич та його соратники свідомо перейшли на живу українську мову в літературі та шкільництві, утверджуючи окремішність українського народу. Ідеї «Руської трійці» мали як відданих послідовників (Микола Устиянович, Антін Могильницький), так і відступників (Яків Головацький). Найвідомішим прикладом відступництва став Яків Головацький: він перейшов на позиції москвофільства, почав писати штучним «язичієм» і заперечувати існування окремого українського народу.
Слово на круглому столі також виголосили: кандидат філософських наук Віктор Маринюк – «Фольклорна діяльність «Руської трійці» як основа національного відродження на західноукраїнських землях у 1830–1840-х роках»; доктор економічних наук Борис Карпінський – «Питання національної пам’яті про Маркіяна Шашкевича»; відомий архітектор Микола Обідняк – «Священний спадок княжої доби: мова у поглядах Маркіяна Шашкевича»; громадський діяч Іван Гавалюк – «Українська революція Маркіяна Шашкевича». В обговоренні теми круглого столу, окрім уже згаданих учасників, брали участь доктор технічних наук Роман Базилевич, відомий художник Ігор Колісник, перекладачка з іспанської Галина Чубай, юрист Нестор Гнатів, громадський діяч Іван Вівчарівський, діячка освіти Ірина Даць, журналістка Зірка Андрусь та інші.
27 31
20.11.2026 — № 45 13.11.2026 46 (230) (231)
Дорогі друзі, шановні добродії та приятелі Києво-Могилянської академії! РІВНО МІСЯЦЬ ДО НАШОЇ ЗУСТРІЧІ! РОЗПОЧНІМО СВЯТКОВИЙ СЕЗОН РАЗОМ ІЗ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЮ ФУНДАЦІЄЮ В АМЕРИЦІ! Чому саме з нами? Бо ми готуємо для вас особливий вечір, сповнений святкового настрою, музики, теплих зустрічей і добрих справ! 5 грудня запрошуємо вас на STARS OF HOPE – «ЗІРКИ НАДІЇ», благодійний вечір на підтримку студентів Національного університету «Києво-Могилянська академія». На вас чекатимуть жива музика, смачні святкові страви, вино, благодійний аукціон, чудове товариство та багато приємних несподіванок! А найголовніше, що разом ми зможемо подарувати українським студентам шанс на освіту та краще майбутнє. НАША ОСОБЛИВА ЯЛИНКА СТИПЕНДІЙ Цього вечора на вас чекатиме незвичайна ялинка! Замість традиційних прикрас на її гілочках з'являться символічні конверти зі стипендіями для студентів Могилянки. За кожним конвертом – мрія молодої людини, яка попри війну, повітряні тривоги, нічні обстріли та відключення електроенергії продовжує навчатися, здобувати знання й вірити в майбутнє України. І саме ви можете допомогти здійснити цю мрію! Кожна подарована стипендія – це підтримка молодої людини, яка завтра розбудовуватиме Україну. ДЕ І КОЛИ ЗУСТРІЧАЄМОСЯ? Субота, 5 грудня 2026 року | 6:00 вечора Український інститут модерного мистецтва 2320 W. Chicago Ave., Chicago, IL Квиток – $50 з особи Придбати квитки: https://bit.ly/48iebsM СТАНЬТЕ ДОБРОДІЄМ – ДОДАЙТЕ СВІЙ КОНВЕРТ НА ЯЛИНКУ НАДІЇ! Запрошуємо родини, підприємців, громадські організації, українські установи та всіх друзів України долучитися до
нашої стипендійної програми. Рівні благодійної підтримки: $25,000 – Зірка майбутнього – $10,000 – Золота зірка Києво-Могилянської академії – $5,000 – Світло освіти – $3,000 – Крила мрії – $1,000 – Стипендія надії- $500 – Вогник доброти Кожен внесок є кроком до здійснення студентської мрії! НЕ МОЖЕТЕ ПРИЇХАТИ ДО ЧИКАГО? ВАШ ПОДАРУНОК ОБОВ'ЯЗКОВО ЗНАЙДЕ ДОРОГУ ДО МОГИЛЯНКИ! Де б ви не жили, ви можете стати частиною нашого свята і підтримати українську молодь. Як зробити благодійний внесок: Онлайн: www.kmfoundation.org – натисніть Donate. QR-код: Скористайтеся кодом для пожертви на нашому запрошенні. Чеком: Випишіть чек на Kyiv-Mohyla Foundation of America та надішліть за адресою: P.O. Box 46009 Chicago, IL 60646 У призначенні пожертви зазначте: Stars of Hope – Scholarships. Навіть якщо ви не зможете бути з нами особисто, ваш подарунок стане частиною нашої Ялинки надії! БУДЬТЕ ЗІРКОЮ НАДІЇ! До зустрічі 5 грудня! Разом ми запалимо вогники надії для тих, хто сьогодні найбільше потребує нашої підтримки. З найтеплішими побажаннями та щирою вдячністю, Марта Фаріон Президентка Києво-Могилянської Фундації в Америці Марія Климчак Виконавча директорка Києво-Могилянської Фундації в Америці www.kmfoundation.org
32
Культура / Освіта
surma.com.ua
№ 46 (231) — 20.11.2026
Свобода без мислення
Сергій Чаплигін Львів, «Сурма»
Ф
ранцузький журналіст Жан-Франсуа Кан в 1992 році ввів в обіг такий вислів «рensée unique» («єдина думка», «однодумство»), яка означає ідеологічне обмеження дискусії, зокрема твердження про неолібералізм як єдиний правильний спосіб організації суспільства, де будь-які інші погляди автоматично маргіналізуються чи тавруються як «нереалістичні», «популістські» або «застарілі». Дійсно. Ми живемо в умовах парадоксальної свободи, яка проголошена, але не проживається – чуємо нескінченні підтвердження про «відкритість», «плюралізм» і «демократичні цінності», але водночас нам дозволено мислити лише в межах одного ідеологічного сценарію. Ось це і є «єдина думка», м’який, але всепроникний режим, який не потребує цензорів, бо вже давно живе всередині нас. І його сила не у забороні, а у нормуванні, не в каральній політиці, а в культурній гомогенізації. Він діє як атмосфера: всюдисущий, але непомітний і тому такий небезпечний.
М
ирні міста вкладають на ніч спати своїх дітей і дорослих, а не спускають їх вниз в укриття або ще глибше під землю, в метро, щоб пережити ще ніч, ще одну ніч залишатися живим. Мирні міста вкладають своїх дітей і дорослих у власні ліжка теплих спалень і затемнених вікон, а не кладуть їх на холодний бетон переходів, укриттів і станцій метро. Благо, якщо у вас є каремати, спальники, намети, ліжка, які можна розкласти. Це дає трохи тепла, це дає трохи тиші і самоти, це створює ілюзію затишку. Благо, якщо надворі літо, осінь, весна, ще тепло, а не люта зима і морози. Так ви можете трохи поспати, відпочити хоч якось, перечекати ракетний удар. Зранку прокинуться всі й підуть на роботу, навчання, додому. Мирні міста не знають, що таке завивання сирен, розриви бомб і гудіння шахедів усю ніч і весь день. Мирні міста – це скрип трамваїв, скрегіт гальм, шурхіт шин і рев двигунів сотень машин, коли загорілося зелене, сміх дітей і голоси перехожих. Мирні міста – це спокій вночі, коли майже немає руху машин і нема перехожих, всі сплять. Звуки мирного міста, де котиться звичне, буденне життя, де по вулицях історичного центру бродять туристи, на площі грає якийсь музи-
Як працює «єдина думка». Вона не забороняє альтернатив – вона просто позбавляє їх легітимності та зводить на маргінес. Усі складні питання (міграція, національна ідентичність, релігія, роль держави, геополітичні ризики) перетворюються на моральні формули. Не на аргументи, а на оцінки, не на дебати, а на ярлики. Той, хто ставить незручні запитання, отримує не відповідь, а етикетку: «ретроград», «популіст», «ксенофоб», «гомофоб», «фашист». Все, що входить в словник не раціональної політики, а репресивної моралі. У такий спосіб досягається подвійного результату: по-перше, свої власні переконання оголошуються єдино можливими, а по-друге, будьяка альтернатива – небезпечною та аморальною. І, що ми маємо в результаті? Політична думка завжди занепадає тоді, коли зникає здатність ставити запитання. А «єдина думка» не просто забороняє інше бачення, вона позбавляє людей уяви, переконує їх, що світ вже остаточно описаний і залишається тільки діяти за інструкцією: відкритість це добро, кордони це зло; релігія це приватність, гендерна ідеологія це прогрес; глобалізація – неминучість та ін.
У такий спосіб люди отримують свободу говорити, але не свободу мислити, політика перетворюється на ритуал, масмедіа на хор однодумців, університети на фабрики правильних переконань, а мислення замінюється повторенням. Але свобода слова без свободи думки це всього-на-всього шумовий фон. Справжня свобода починається там, де дозволено назвати явища та речі своїми іменами. Але в режимі «єдиної думки» слова втрачають свій сенс та замінюються евфемізмами, які приховують реальність. І саме тоді суспільство впадає в
Мирні міста кант і з відкритих кафе, ресторанів і барів доносяться фрази людей, які мають доволі вільного часу, які нікуди не поспішають, бо вони в цілковитій безпеці. Ранок вони зустрічають у власному домі, в колі сім’ї, а не серед сотень чужих, незнайомих людей, таких як вони жителів міст, до яких вдерлася війна. Поснідавши, вони підуть на роботу, діти – в школу, а менші – в садок, їх ведуть. Їх не цікавить, де в них у квартирі несуча стіна, з чого складається тривожна валіза і що то таке – та карта тривог. Їх цікавить, якою буде погода: дощ чи вже мокрий сніг, брати таксі чи їхати тим же трамваєм, тролейбусом чи автобусом. А може, метро. Їх цікавлять ціни в магазинах і плани на вихідні, як зіграла футбольна команда, коли вийде но-
вий сезон серіалу чи нова модель телефону, кросівок, автомобіля. Мирні міста живуть своїм мирним життям. Просто, банально, але так воно є. Мирні міста – це не про нас, не про українські міста. У нас в країні війна. Так, у нас є, якщо так можна сказати, відносно мирні міста на заході України, де не було прильотів і немає на цей час руйнувань. Але там, у цих містах, також виють сирени вночі, там також часто новини замість сніданку, там також після ночі тривог спочатку потрібно зробити дзвінки, чи живі всі рідні, близькі, знайомі, які живуть в інших містах, там також в центрі міста алеї Героїв – і там ніхто не гарантує, що завтра буде так, як було ще вчора, як є сьогодні. Тому залишається жити зараз і тут – зі своїм страхом, зі своїми надіями і сподіван-
кризовий стан, бо перестає бачити його глибинні причини. Друзі! Опір всьому цьому полягає в акті відновлення мислення, здатності називати речі своїми іменами. Бо світ, у якому всі думають однаково, – це не світ згоди, а світ, який перестав мислити... Джерело: https://sergiychaplygin.substack. com/p/2db?fbclid=IwdGRjcAVns41jbGN rBWey4GV4dG4DYWVtAjExAHBkb2YBc 3J0YwZhcHBfaWQMMzUwNjg1NTMxN zI4AAEf868BupNKQET4XqFbGpZC0Sq1 L7v2-KcMOuPNrRUPVehp0kB3qKblJxKdGQ_ aem_1px0JhHnEmqOV1mDLETO9Q&utm_ id=97757_v0_s00_e0_tv2
нями, планами, з тим, що є, і бути вдячним, що географія на нашому боці. Бо там, на півдні й особливо на сході, на крайньому сході, покалічені війною міста дихають пилом і кров’ю, димом пожарищ і холодним осіннім дощем. Міста великих заводів, де не працюють лікарня, пошта, магазини і транспорт, на вулицях немає вітрин, де залишилися тільки понівечені градом осколків дерева і тиша, яку раптово переривають артобстріли і вибухи бомб. Перетворені на руїни квартали, порожні каркаси панельних висоток і кілометри розбитих доріг. Так, там ще присутня активність людей, але без світла, води й опалення, без газу в квартирах мешканці міст вже не живуть – виживають. Прив’язані до своїх будинків, до своїх квартир, свого міста. Одні хочуть виїжджати, інші кажуть, що їхати їм немає куди і за що. Є й такі, що чекають. Ждуни. Війна забирає у нас наші мирні міста, вона вже зруйнувала одні, покалічила інші, майже не зачепивши лиш ті, що відносно далеко від лінії фронту. Нам залишається тільки вірити в те, що ми повернемо все, відбудуємо все – і чинити їй опір в міру власних сил і можливостей. Майкл Мишкало Джерело: «Збруч» (https://zbruc.eu/node/125799)
20.11.2026 — № 46 (231)
33
34
Спорт
Михайло Яровенко Буча, «Сурма»
НЕ НАЙКРАЩА ЛІГА НАЦІЙ ДЛЯ ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ Збірна України з футболу завершила груповий етап Ліги націй двома листопадовими матчами. Спочатку підопічні Андреа Мальдери поступилися Північній Ірландії з рахунком 0:1, а в заключному турі здолали Грузію завдяки голу Данила Сікана – 1:0. Цей результат дозволив «синьо-жовтим» посісти третє місце у групі та зберегти прописку в дивізіоні В. Попри це, завершення турніру мало кілька важливих наслідків для команди та її подальших перспектив. На початку турніру українці мали хороші шанси поборотися за місце серед двох найкращих команд групи. Після перемоги над Угорщиною (1:0) та двох турів без поразок ситуація виглядала перспективною. Однак три невдалі матчі поспіль суттєво погіршили турнірне становище збірної. Поразка від Північної Ірландії в листопаді поставила команду перед необхідністю перемагати Грузію, щоб уникнути перехідних матчів за збереження місця в дивізіоні В. Завдяки ранньому голу Сікана українці виконали це завдання та завершили груповий етап на третій позиції. Отже, збірна України залишиться у другому дивізіоні Ліги націй четвертий сезон поспіль. Президент УАФ Андрій Шевченко зазначив, що наразі цей рівень відповідає можливостям національної команди. Водночас він визнав, що виконати всі поставлені завдання на турнір збірній не вдалося. Поразка від Північної Ірландії позбавила Україну можливості поборотися за місце у другому кошику посіву під час жеребкування кваліфікації чемпіонату Європи. Для цього команді потрібно було фінішувати серед двох найкращих збірних групи Ліги націй. У результаті українці потраплять до третього кошика, а серед потенційних суперників можуть опинитися Північна Ірландія та Швеція, які останнім часом створювали проблеми національній команді. Також збірна втратила шанс отримати додаткову можливість потрапити у плейоф відбору через Лігу націй. Таке право здобували лише переможці груп. Тепер основна увага команди буде зосереджена на кваліфікації Євро–2028, яка стартує навесні. Мальдера сподівається, що до того часу до складу повернуться травмовані футболісти, а команда матиме більше часу для підготовки. Заключний матч проти Грузії мав для українців принципове значення. Перемога або нічия гарантували третє місце, тоді як поразка могла відправити команду до перехідних матчів. Зустріч розпочалася вдало для «синьо-жовтих»: уже на першій хвилині Данило Сікан відкрив рахунок. Після цього грузини перехопили
surma.com.ua
№ 46 (231) — 20.11.2026
Огляд спортивних новин тижня:
Світоліна за крок від тріумфу, невтішні результати збірної України та вітчизняна результативність у NBA
ініціативу та створили кілька небезпечних моментів. Голкіпер Дмитро Різник неодноразово рятував команду й завершив гру з чотирма сейвами. Утім українці не обмежилися обороною та продовжували шукати нагоди для атак. Зокрема, небезпечними були удари Едуарда Сарапія та штрафний Єгора Назарини. Зрештою, збірна втримала мінімальну перевагу та здобула важливу перемогу. Після матчу Мальдера відзначив психологічну стійкість футболістів, їхній характер і командний дух. За словами тренера, іноді доводиться перемагати у складних матчах, навіть якщо не вдається контролювати м’яч. Він наголосив, що вміння витримувати тиск і боротися до кінця є важливими якостями, які складно відпрацювати лише на тренуваннях. Одним із головних позитивних моментів турніру став виступ Данила Сікана. До початку Ліги націй нападник мав лише один гол за збірну, забитий ще у вересні 2021 року в матчі проти Казахстану. До того ж він не грав за національну команду з листопада 2023-го. Однак у нинішньому розіграші Сікан відзначився двічі та став найкращим бомбардиром України. Його голи принесли команді обидві перемоги в турнірі – над Угорщиною та Грузією. У заключному матчі нападник також встановив рекорд, забивши найшвидший гол в історії офіційних поєдинків збірної України. Загалом національна команда забила три м’ячі за шість турів. Окрім Сікана, відзначитися вдалося лише Роману Яремчуку, який забив Угорщині, проте його гол не врятував українців від поразки (1:2). Ще однією особливістю роботи італійського тренера стала поступова стабілізація стартового складу. У перших чотирьох турах Мальдера активно ротував футболістів і використав майже всіх 30 викликаних гравців. Натомість у двох заключних матчах кількість змін суттєво скоротилася. Зокрема, незмінною залишилася лінія оборони у складі Іллі Забарного, Едуарда Сарапія, Миколи Матвієнка та Віталія Миколенка. В обох зустрічах із перших хвилин також виходили Георгій Судаков і Єгор Ярмолюк, а Данило Сікан грав у нападі разом із Романом Яремчуком та Ігорем Краснопіром відповідно. Водночас тренер продовжив залучати нових виконавців. Через відсутність Віктора Циганкова у матчі з Північною Ірландією дебютував у старті Олексій Кащук, а проти Грузії вперше з перших хвилин зіграв Геннадій Синчук. Невизначеною поки залишається й позиція основного воротаря: у листопадових матчах місце у складі ділили Анатолій Трубін і Дмитро Різник. Підбиваючи підсумки першого етапу роботи зі збірною, Мальдера позитивно
оцінив атмосферу в команді та взаємодію з футболістами. Він зазначив, що гравці довірилися його вимогам, а за кілька місяців вдалося сформувати згуртований колектив і залучити нових виконавців. Тренер наголосив, що, попри невиконані завдання в Лізі націй, отримав чимало позитивного досвіду, зокрема й завдяки невдалим матчам. Тепер збірна матиме час для підготовки до наступного етапу роботи, головною метою якого стане успішний старт у кваліфікації Євро–2028. МАЙЖЕ ТРІУМФ СВІТОЛІНОЇ Перша ракетка України Еліна Світоліна не змогла здобути титул на Підсумковому турнірі WTA–2026. У фінальному поєдинку змагань українська тенісистка зустрілася з представницею «нейтрального» статусу міррою андрєєвою та поступилася їй у двох сетах. Вирішальний матч завершився з рахунком 5:7, 3:6. У першій партії мірра андрєєва швидко захопила перевагу, вигравши подачу українки та повівши 2:0. Проте Світоліна змогла переломити ситуацію, зрівняла рахунок і згодом вийшла вперед – 3:2. Надалі боротьба залишалася рівною, але за рахунку 5:5 українська тенісистка не втримала власну подачу. Після цього суперниця скористалася нагодою та завершила сет на свою користь – 7:5. У другій партії Світоліна знову опинилася в ролі тієї, що відіграється. мірра андрєєва одразу зробила брейк, однак українка швидко відповіла тим самим. Після обміну виграними геймами рахунок став 2:2. Вирішальним виявився наступний відрізок зустрічі: представниця «нейтрального» статусу знову взяла подачу Еліни та поступово довела свою перевагу до 4:2. Світоліна скоротила відставання, але наздогнати суперницю не змогла. Партія завершилася з рахунком 6:3. Завдяки перемозі у фіналі мірра андрєєва вперше у кар’єрі стала чемпіонкою Підсумкового турніру WTA. Протягом усіх змагань тенісистка не зазнала жодної поразки та виграла кожен матч у двох сетах. Для Світоліної фінал став можливістю поквитатися із суперницею за невдачу на груповому етапі, проте українка вдруге поступилася міррі андрєєвій у межах одного турніру. Це вже друга поразка Еліни у вирішальних матчах Підсумкового турніру. У 2019 році вона також боролася за чемпіонський титул, але тоді не змогла подолати австралійку Ешлі Барті, програвши з рахунком 4:6, 3:6. Водночас найуспішнішим для українки залишається 2018 рік, коли вона стала переможницею цих змагань. Не вдалося Світоліній і збільшити кількість перемог над представницями топ-10 світового рейтингу. Після успішного півфіналу проти Лінди
Носкової українка мала 11 виграних матчів проти суперниць із першої десятки у сезоні-2026. Це був найкращий результат серед усіх тенісисток туру. Попри поразку у фіналі, Еліна завершить сезон на шостій сходинці світового рейтингу WTA. УКРАЇНЕЦЬ ЗДИВУВАВ У NBA Український баскетболіст Святослав Михайлюк провів найрезультативніший матч у сезоні 2026/27. У поєдинку проти «Лос-Анджелес Лейкерс» захисник «Юти Джаз» набрав 15 очок, а його команда здобула другу перемогу поспіль із рахунком 109:97. Після успішної гри проти «Лос-Анджелес Кліпперс», у якій українець зробив сім підбирань і повторив особистий рекорд за два останні сезони в НБА, Михайлюк розпочав наступний матч із лави запасних. Проте згодом отримав значний ігровий час і провів на майданчику 34 хвилини. Це новий сезонний максимум баскетболіста, який він покращив на одну хвилину порівняно з попередньою зустріччю. За цей час Святослав реалізував сім кидків із гри, чотири з яких були триочковими, а також влучив у трьох спробах штрафних. До 15 набраних очок українець додав три підбирання, п’ять результативних передач і два перехоплення. За кількістю очок він став третім у складі «Юти», поступившись лише Джорджу Кейонте (30) та Оріусу Бейлі (19). Попереднім найкращим результатом Михайлюка в поточному сезоні були 10 очок у матчі проти «Мемфіса» 22 жовтня. Також перед стартом клубного чемпіонату українець результативно виступив за національну збірну у відборі на ЧС–2027, набравши 23 очки проти Чорногорії та 13 – у грі з Грецією. Поєдинок із «Лейкерс» розпочався не на користь команди українця: після першої чверті «Юта» поступалася з рахунком 29:34. Однак до великої перерви баскетболісти зуміли перехопити перевагу та вийшли вперед – 56:54. Після третьої чверті різниця в рахунку залишилася незмінною, проте в заключному відрізку матчу «Юта» збільшила відрив ще на 10 очок і довела зустріч до перемоги – 109:97. Цей успіх став для команди другою перемогою поспіль. Напередодні «Юта» перервала серію з 12 поразок, здолавши «Лос-Анджелес Кліпперс». У тому матчі Михайлюк віддав п’ять результативних передач, повторивши свій найкращий показник сезону. Загалом перемога над «Лейкерс» стала для «Юти» третьою у регулярному чемпіонаті НБА сезону 2026/27. Попри два успішні матчі поспіль, команда поки залишається на останньому місці Східної конференції.
35
20.11.2026 — № 46 (231)
UNIVERSE CARRIER
UNIVERSE CARRIER
ми підтримуємо
це логістична компанія, яка за 15 років свого існування, зарекомендувала себе як конкурентоспроможний лідер у сфері перевезень, створений задовольняти запити клієнтів.
Ми використовуємо новітні, високоякісні технології та інноваційне обладнання. Наш відданий персонал та професійні водії надають широкий спектр транспортних і логістичних послуг. Universe Carrier має найбільш розгалужену транспортну мережу, що забезпечує надійну своєчасну доставку товарів (перевозимо через 48 континентальних штатів, Аляску та Канаду).
WWW.UNIVERSECARRIER.COM 14351 WEBER DR, HUNTLEY, IL 60142
Наша формула успіху полягає у спілкуванні, якісному плануванні та сильному бажанні розвивати наш бізнес і відносини з клієнтами через партнерство, покращуючи транспортні рішення та послуги. Ми на 100% підтримуємо своїх водіїв і маємо найновіші та найбезпечніші вантажівки. Використовуючи запатентовану технологію, ми можемо оптимізувати режим обслуговування, який найкраще відповідатиме вашим потребам, і забезпечити активне відстеження кожного відправлення. Ми завжди раді бачити у своїй команді водіїв з досвідом, а також без досвіду, адже у нас є програма тренування, де ви можете швидко навчитись і стати невід’ємною частиною нашої компанії.
Працювати з нами - це зростати щодня!
36
surma.com.ua
№ 46 (231) — 20.11.2026
Дякуємо, що ви є членами нашої Кредитівки
СЕЗОН ПОДАРУНКІВ РОЗПОЧАВСЯ Купуйте зараз, а сплачуйте пізніше! Плани розстрочки на великі покупки, здійснені із кредитною карткою Selfreliance. Оберіть терміни розстрочки на 6, 9 або 12 місяців з низькою фіксованою ставкою.
Розглянемо сценарій:
Плани розстрочки за кредитною карткою. Наприклад: кваліфікована покупка на суму $1,500 зі сталою річною ставкою 6.99% APR матиме щомісячні платежі близько $255 протягом 6 рівних внесків. Загальна сума платежів становитиме приблизно $1,531 (включає близько $31 відсотків). Фактичні витрати можуть відрізнятися залежно від суми покупки та графіка платежів. Можуть застосовуватися штрафи за прострочення. Надання розстрочки залежить від кредитного схвалення та положень Угоди і Розкриття інформації за кредитною карткою Visa. Усі кредитні програми, ставки, умови та положення Selfreliance FCU можуть бути змінені в будь-який час без попереднього повідомлення.
ILLINOIS
Home Office: 2332 W. Chicago Ave., Chicago, IL 60622 5000 N. Cumberland Ave., Chicago, IL 60656 136 E. Illinois Ave. #100, Palatine, IL 60067 302 E. Army Trail Rd., Bloomingdale, IL 60108 50 W. Dundee Rd., Wheeling, IL 60090
MICHIGAN
26495 Ryan Rd., Warren, MI 48091 11756 Charest St., Hamtramck, MI 48212 7345 Orchard Lake Rd., West Bloomfield, MI 48322
888-222-8571 selfreliance.com
Перейдіть за QR кодом, щоб дізнатися більше!
NEW JERSEY
CONNECTICUT
734 Sandford Ave., Newark, NJ 07106 558 Summit Ave., Jersey City, NJ 07306 60-C N. Jefferson Rd., Whippany, NJ 07981
21 Silas Deane Highway, Wethersfield, CT 06109 270 Broad Street, New Britain, CT 06053 5 Commerce Dr. Cromwell, CT 06416
MINNESOTA
MASSACHUSETTS
11064 Cedar Lake Rd, Minnetonka, MN 55305
103 North Elm Street, Westfield, MA 01085