Skip to main content

"Сурма" – українська незалежна газета. №230-2026

Page 1

УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА

ВИХОДИТЬ ЩОТИЖНЯ

№ 45 (230) | 13 ЛИСТОПАДА 2026 | USA, UKRAINE

Переговори в Абу-Дабі «продовжаться» на саміті Трампа, Сі та путіна ▶ стор. 4

«Оберіг» у Чикаго – цезранку там,і побачити де діти, пісняна У мене є мрія - прокинутись в часописі першій шпальті некролог, обрамлений і любов вітаннями ▶ стор. 22та синьожовтими стягами. У тебе теж така мрія? Нелюд путін довго не проживе. Тому підтримай українське видання та українське радіо, щоб наша мрія стала реальністю.

Якщо Вам не байдуже. Підтримайте радіо і газету. Леґія українських Переведіть кошти по ZELLO за номером телефону інтелек+17736973923 або за QRнаціоналістів: кодом Рахунок в Selfreliance - 177162 туальна лабораторія CHASE BANK - 695785532майбутньої ОУН Ви можете оформити щомісячний автоматичний перевід для підтримка радіо ▶ стор. та газети. А ще Ви можете оформити автоматичну заявку, і ми будемо34 знімати вказану суму автоматично. Чеки можна висилати на нашу адресу. БУДЕМО ВДЯЧНІ 5050 N. Cumberland Ave., 18-S ЗА ПІДТРИМКУ Norridge, IL 60706. PAYBLE FOR: UKRAINIAN-AMERICAN MEDIA GROUP. РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ

СТОР 2 Ваша реклама в газеті і на радіо, це велика підтримка для нас. «СУРМА» Будемо вдячні за будь-яку підтримку. SURMA, 5050 N. Cumberland Ave., Ste 18-S, Norridge, IL 60706, uausamedia@gmail.com

ISSN 2832-4676


2

Політика / Геополітика

surma.com.ua

№ 45 (230) — 13.11.2026

Ядерний удар по Карфагену Зеленського: що далі?

О

Назар Мухачов Київ Головний редактор газети «Сурма»

прилюднення 4 листопада чергових матеріалів НАБУ та САП у межах спецоперації «Карфаген», а також десятки обшуків у найвищих владних кабінетах стали, без перебільшення, ударом ядерної потужності по чинній системі управління державою. Проте значна частина суспільства досі не усвідомлює довгострокових наслідків цієї справи. Щоб розкласти все по полицях, я пропоную розглянути «Карфаген» у трьох ключових вимірах – кримінальному, міжнародному та політичному, а також проаналізувати подальшу реакцію Володимира Зеленського та судово-правопохоронної системи. 1. Кримінальний вимір: «дахування» картелю та жорстокість рівня Колумбії 1990-х Коли ми аналізуємо матеріали НАБУ та САП, вживати слово «мафія» щодо цих угруповань навіть якось незручно перед класичною італійською мафією – та навряд чи дозволяла б собі подібну поведінку в умовах повномасштабної війни своєї країни. Те, що ми побачили на плівках, нагадує найгірші часи Колумбії епохи Пабло Ескобара. У центрі цієї мережі стоїть громадянин рф Єгор Буркін (відомий як «Мексиканець», який отримав український паспорт на прізвище Левченко) – керівник міжнародного наркокартелю «Хімпром», що відкрито співпрацює з ФСБ. Головним комунікатором між московським картелем та українськими силовиками виступав тричі засуджений рецидивіст Андрій Осіпов (позивний «Кримінал») разом зі своїм спільником Едуардом Лозовським, який раніше вже фігурував у справі про спробу передати СБУ хабар у розмірі 1 мільйон доларів. Але найстрашніше – це рівень їхнього силового прикриття. Захист картелю, прикриття мережі шахрайських колцентрів та блокування розслідувань забезпечували топпосадовці правоохоронних органів: Сергій Дука (позивний «Акім») – генерал-майор, перший заступник начальника ДЗНД СБУ, який курував силовий захист угруповання (того самого департаменту, який нерідко використовується для політичного тиску та фабрикації справ проти журналістів і критиків влади, зокрема і щодо мене особисто). Володимир Ценов (позивний «Прайс») – перший заступник начальника Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції, який допомагав злочинцям уникати відповідальності та залишати межі Києва після скоєння злочинів.

Олександр Дем’янчук (позивний «Консультант») – заступник начальника карного розшуку Нацполіції Київщини, який відповідав за оперативну безпеку та відстеження жертв через систему відеокамер «Безпечне місто». Окрім них, у матеріалах та контексті цієї справи фігурують колишній керівник департаменту кібербезпеки СБУ Ілля Вітюк, очільники Нацполіції Іван Вигівський та Максим Цуцкірідзе, чинний в.о. голови СБУ Поклад, колишній очільник СБУ Василь Малюк (якого Осіпов на зустрічах прямо називав своїм кумом і безпосереднім покровителем), а також ексміністр внутрішніх справ і чинний секретар РНБО Ігор Клименко. Угруповання мало власний силовий блок бойовиків («Боксер» та «Паша»), які викрадали людей, проламували їм голови прямо посеред вулиць Києва, а в закритих приміщеннях трощили жертвам ноги кувалдами, знімаючи це на відео для звіту перед своїми кураторами в погонах. Ба більше, на записах вони цинічно обговорювали плани облити сірчаною кислотою незгодних активістів, журналіста-розслідувача Дениса Бігуса; ветерана війни, який пройшов російський полон і викривав наркомережу; а також дружину одного з керівників підрозділу Нацполіції. Показово, що слідчим НАБУ вдалося розблокувати три телефони затриманого Осіпова, де знайшли його особисте листування з Василем Малюком. Тим часом генерал Дука під час обшуків впродовж принаймні 2 годин трощив свої телефони сокирою, поки бійці «Альфи» блокували вхід детективам НАБУ. Це свідчить про одне: антикорупційні органи мають набагато більше доказів, ніж уже оприлюднено. 2. Міжнародний та політичний виміри: фальшиві євро і загроза державності Діяльність цього синдикату давно вийшла за межі України, що створює катастрофічні наслідки для нашої держави на міжнародній арені. Окрім торгівлі наркотиками в Європі та легалізації корупційних коштів (зокрема в Іспанії), угруповання займалося друком фальшивих євро та їхнім збутом на території Європейського Союзу. Це автоматично дає можливості для розслідувань юрисдикціями ЄС та США. Тому сподівання фігурантів, які встигли втекти за кордон (якот ексгенпрокурор Руслан Кравченко в Австрії), уникнути екстрадиції стають дедалі примарнішими. Уявіть, як на ці кадри з розбитими кувалдами ногами та участь вищих силовиків у наркоторгівлі дивляться у Вашингтоні та європейських столицях. Ми ведемо війну на виживання, де без західної фінансової та військової допомоги держава не здатна виплачувати навіть зарплати й пенсії. І не випадково, на мою думку, оприлюднення цих матеріалів 4 листопада

збіглося в часі із завершенням виборчого процесу у США. У політичній площині ми бачимо тотальне зрощення криміналу з кадровою політикою держави. На плівках фігуранти спокійно обговорюють призначення Сергія Лисака головою Дніпропетровської ОВА (а згодом – очільником Одеської міської військової адміністрації), у матеріалах звучать прізвища прем’єр-міністерки Юлії Свириденко та міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка. Окремо слід згадати багаторічну помічницю президента Зеленського Марію Левченко та її чоловіка – ексзаступника голови МВС Олександра Гогілашвілі, який відповідав саме за боротьбу з наркозлочинністю. Марія Левченко, до речі, була присутня на нарадах в кабінеті Зеленського щодо питань національної безпеки та спецоперацій (зокрема, можемо згадати так званий «Вагнергейт»), не маючи при цьому допуску до держтаємниці. До чого тут Марія Левченко, запитає допитливий читач? Мої джерела в правоохоронних органах підтвердили, що «Мексиканець»-Буркін-Левченко є не просто однофамільцем помічниці Зеленського, а її братом по матері! У «випадковості» таких збігів можуть вірити хіба ті, хто повністю позбавлений критичного мислення.. 3. Три дні мовчання Зеленського та «раптове» відкриття декларацій Реакція президента Володимира Зеленського на цей скандал є не менш показовою. Маючи цілий штат спічрайтерів і виходячи в ефір щовечора, глава держави зберігав мовчання рівно три доби – 4, 5 та 6 листопада. Лише 7 листопада він прокоментував ситуацію, назвавши події навколо СБУ «відверто ганебними», анонсувавши кадрові чистки, заявивши про співпрацю із західними партнерами щодо «Хімпрому» та подавши невідкладний законопроєкт про повернення електронного декларування для працівників СБУ. Між рядками ми знову чуємо знайому тезу: «Володимир Олександрович не знав». Не знав про Єрмака, не знав про свого кума Чернишова, не знав про Міндіча, Цукермана, Галущенка, кооператив «Династію» і про картель «Хімпром» (про який медіа писали ще у 2023–2024 роках) теж не знав. Маючи помічницею сестру «Мексиканця»-Буркіна. Особливо цинічно виглядає історія з деклараціями СБУ. Роками влада тримала майнові статки співробітників спецслужби засекреченими, прикриваючись війною та національною безпекою. Хоча очевидно, що інформація про елітні маєтки та автопарки не розкриває військових таємниць. Але щойно вибухнув корупційний скандал, президент за один день вирішив, що відкриття декларацій СБУ більше не загрожує нацбезпеці. А що змінилось, власне кажучи? Подібним чином нам в свій час «закривали» закупівлі для ЗСУ, ад-

же, не дай Боже, путін дізнався б, скільки коштує кілограм картоплі або макаронів для нашої армії? Або, не доведи Мамоно, українці б дізнались про «яйця по 17» та мільярдні розкрадання. Тільки от ми про них дізнались на початку 2023-го. І що? Резніков сидить в тюрмі чи живе своє краще життя, використовуючи «чесно зароблені» гроші? 4. Вихід під заставу та «волонтерський» збір для генерала Поки влада говорить про невідворотність покарання, судова система демонструє вражаючу лояльність до фігурантів «Карфагена». Вже 5 листопада Вищий антикорупційний суд призначив заступнику керівника ДСР Нацполіції Володимиру Ценову («Прайсу») заставу в розмірі 15 мільйонів гривень (трохи більше 300 тисяч доларів – смішна сума порівняно з оборотами картелю). І вже наступного дня, 6 листопада, кошти внесли, а посадовець вийшов із СІЗО. Для порівняння: за значно менш небезпечні для суспільства епізоди людей у нас відправляють за ґрати на 60 діб без права застави. Водночас для генерала СБУ Сергія Дуки суд визначив заставу у 65 мільйонів гривень. У внутрішніх чатах СБУ почали розсилати повідомлення із закликом терміново, бажано на вихідних, «скинутися» на заставу колезі, який «потрапив у неприємності», додаючи реквізити ВАКС. Той факт, що ця розсилка одразу потрапила в медіа, свідчить про те, що у спецслужбі залишаються порядні офіцери, яких відверто обурює кругова порука мафіозного клану. ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ У сучасному інформаційному просторі будь-яка новина «живе» три дні, після чого її витісняють нові події. Головний розрахунок фігурантів цієї справи полягає саме в тому, що суспільство «проковтне» черговий скандал і забуде про нього. Проте цього разу мова йде не про «черговий» скандал, а про тотальне зрощення криміналітету та вищого керівництва СБУ, МВС, Кабміну, суддівської влади. Фактично ті, хто мав би боротись із злочинністю, самі не просто «кришували», а особисто створювали наркокартелі, шахрайські кол-центри, виготовлення фальшивих євро, викрадення та звірські садистські побиття людей. Про такі злочини, як і про мародерство на крові чи порушення Конституції (розпродаж української землі і надр, множинне громадянство), чи свідомий провал підготовки до нападу рф у 2022 році, – не можна забувати. Повноцінне покарання кожного учасника цього зеленомафіозного синдикату стане можливим лише тоді, коли ми спільним інформаційним та суспільним тиском доб’ємося докорінної зміни самої кланово-олігархічної системи влади в Україні. Карфаген має бути зруйнований.


3

13.11.2026 — № 45 (230)

DOLYNKA UKRAINIAN-AMERICAN CONSULTING

ВІДПРАВКА ПОСИЛОК В УКРАЇНУ ТА КРАЇНИ ЄВРОПИ, ЛІТАКОМ ТА МОРЕМ НАШІ ЛОКАЦІЇ: 5050 N Cumberland Ave., Office 21-v, Norridge, IL 60706. З понеділка по п’ятницю з 10.00 до 20.00, в суботу та неділю з 9.00 до 14.00 1590 N Rand Rd., Suite G, Palatine, IL 60074. В понеділок, віторок, четвер і п’ятницю з 14.00 до 19.00, в середу з 10.00 до 19.00 в суботу та неділю з 10.00 до 14.00

ТАКОЖ МИ НАДАЄМО ТАКІ ПОСЛУГИ: • Сертифіковані та нотаріально завірені переклади • Апостиль • Довіреності в Україну (супровід та перевіз дітей, продаж і купівля транспортних засобів, оформлення та отримання пенсії, купівля-продаж майна, банки, управління майном без права відчуження, представлення інтересів та інше) • Підготовка пакету документів для прийняття або відмови від спадкового майна в Україні • Підготовка пакету документів для отримання українського громадянства дітям народженим в США • Запрошення для отримання візи в США

773 600 2727 DOLYNKAFORMS@GMAIL.COM WWW.DOLYNKA.COM DOLYNKA – ОФІЦІЙНИЙ ПРЕДСТАВНИК

ПРОДАЖ КВИТКІВ ПОСЛУГИ ГРОШОВИХ ПЕРЕКАЗІВ ЗА ДОПОМОГОЮ СИСТЕМ


4

Д

Політика / Геополітика

Назар Мухачов Київ Головний редактор газети «Сурма»

воденні тристоронні переговори між Україною, США та рф, що відбулися 10-11 листопада 2026 року в Абу-Дабі, очікувано завершилися без домовленостей про припинення вогню, але показали теоретичні можливості досягнення домовленостей (можливості можуть виявитись ілюзіями) та принесли важливий гуманітарний результат. Водночас світова дипломатія переходить у нову фазу: американські посланці вирушили до москви, а Вашингтон і Пекін готують ґрунт для тристоронньої зустрічі Дональда Трампа, Сі Цзіньпіна та путіна. ПІДСУМКИ РАУНДУ В АБУ-ДАБІ Консультації в ОАЕ стали першими прямими переговорами у такому форматі за майже вісім місяців. Основна частина традиційно залишається «за кулісами» і про неї ми дізнаватимемось лише згодом – за конкретними діями та подіями. Однак певні видимі результати також мають місце: Масштабний обмін полоненими. Принципова згода Києва (яка насправді була завжди) та москви провести один із найбільших обмінів військовополоненими за час війни (за даними західних медіа – до 1500 осіб з кожного боку). Спецпосланець США Джаред Кушнер назвав це «важливим гуманітарним проривом», а в українській делегації (Рустем Умєров, Кирило Буданов) підтвердили узгодження технічних списків. Територіальний глухий кут. Питання територій залишилося найскладнішим. На брифінгу після завершення раунду в ОАЕ Давид Арахамія охарактеризував переговори як одні з найскладніших через жорстку позицію рф, відзначив роль США у структуруванні діалогу та повідомив про значний прогрес у нерозголошуваних питаннях. Він наголосив на необхідності залучення європейських країн до обговорення майбутньої безпеки в Європі і висловив сподівання знайти рішення до кінця року завдяки досягнутому імпульсу. Щодо територіального питання, керівник ОП Кирило Буданов утримався від деталей, спецпосланець США Джаред Кушнер назвав його найважчим через брак довіри, а Володимир Зеленський підтвердив неприпустимість виходу ЗСУ з Донбасу. Давид Арахамія охарактеризував зустріч як одну з найважчих із 2022 року через безкомпромісну позицію

surma.com.ua

№ 45 (230) — 13.11.2026

Переговори в Абу-Дабі «продовжаться» на саміті Трампа, Сі та путіна

Фото, надане УП українською делегацією

російської групи на чолі з Володимиром Мединським. Суперечки щодо гарантій та ролі Європи. москва наполягала на перегляді архітектури європейської безпеки на власних умовах, ігноруючи представників Німеччини, Франції та Британії, які прибули до ОАЕ для координації зі США. Натомість Київ і Вашингтон вимагають повноцінної участі Європи в мирному процесі, а Україна наполягає на надійних післявоєнних гарантіях безпеки. ПОДАЛЬШІ КРОКИ ПОСЛАНЦІВ США Одразу після ОАЕ американські перемовники Джаред Кушнер та Стів Віткофф перейшли до контактів на найвищому рівні. 12 листопада вони прибули до москви на зустріч із путіним, щоб обговорити деталі обміну полоненими та передати пакет ідей, напрацьованих разом із Києвом і європейськими союзниками. Після кремля американська делегація вирушить до Дубліна на зустріч із Зеленським. МАЙБУТНІЙ САМІТ ПУТІНА, СІ ЦЗІНЬПІНА ТА ТРАМПА На тлі буксування мирного процесу по лінії Київ – москва дедалі реальнішими стають обриси великої зустрічі лідерів трьох ядерних держав: Місце та терміни. Держсекретар США Марко Рубіо після розмови з главою МЗС Китаю Ваном Ї підтвердив підготовку тристороннього саміту на полях саміту АТЕС. Дональд Трамп також заявив, що очікує на зустріч із лідерами КНР та рф у китайському місті Шеньчжень (захід заплановано на 18-19 листопада).

Порядок денний. За словами Трампа, головними темами переговорів стануть глобальна стабільність, ядерне роззброєння та ситуація навколо Ірану. Проте, за даними The Wall Street Journal, путін прагне використати майданчик у Китаї, щоб обговорити війну в Україні напряму з Трампом і Сі Цзіньпіном. Реакція у світі. Офіційний Пекін наразі утримується від гучних анонсів, хоча підтверджує конструктивний діалог зі США. Попри те що у ліволіберальній пресі та частково у дипломатичних колах майбутній саміт уже порівнюють із «Ялтою – 1945», зустріч Трампа, Сі та путіна не матиме настільки величезного значення, водночас вона, безумовно, може стати визначальною для зупинки війни рф проти України та формування подальшого геополітичного розкладу сил. Перед Білим домом стоїть вкрай складне завдання досягнути примирення в умовах, коли і путін, і Зеленський не зацікавлені у ньому. При цьому у кожного з них свої мотиви. Позиція Китаю може стати визначальною. І попри те, що нам постійно змальовують Китай ледь не союзником рф, насправді дипломатичні формулювання Пекіна завжди були виваженими, апелювали до міжнародного права та суверенітету, жодного разу не визнавали навіть анексований Крим територією рф. Переговори – це завжди пошук компромісу. Якщо не передбачати можливості компромісу, то переговори стають імітацією. Затята непоступливість Зеленського є свідомим обманом масової української свідомо-

сті, сформованої пропагандою. Влада Зеленського йде на ініційовані нею ж міжнародні переговори зі стартовою згодою на заморозку, яку той же Зеленський відкинув на початках нинішньої каденції Трампа. А тоді в України були кращі умови, ніж зараз – у рф не було тотальної переваги в балістиці, реактивних дронах в умовах вкрай важкої зими. Яка ще не почалась, а в тому ж Києві вже електроенергію вмикають по 4-6 годин на добу. В нинішніх умовах використання слів «перемога» та «капітуляція» є свідомою брехнею. Зрештою, ми з лютого 2022 року так і не побачили жодного стратегічного та / або правового документу від влади Зеленського, у якому було б визначення понять «перемоги», «капітуляції». Та й самої стратегії ми не побачили.І зараз прийшли до умов, в яких всі можливі варіанти будуть неприйнятними. Точніше, внутрішній ворог привів українців до таких умов, проте за нашої мовчазної згоди. Позитивні варіанти завершення війни Міндіч-Цукерман вивезли з собою в Ізраїль, разом із вкраденими кривавими мільярдами. З одного боку – територіальні втрати, з іншого – ризик продовжувати війну проти ресурсно переважаючого противника із збереженням існуючих трендів. Чи готові учасники коаліцій «рішучих та незламних» дати нам технологічну перевагу над ворогом? Чи готові брати участь своїми військами? Якщо на обидва питання відповідь «ні», то за яким сценарієм розвиватимуться події? До повного відрізання всього Лівобережжя по Дніпру, згідно зі словами самого Зеленського, та / або цілковитого знищення всієї інфраструктури вже до наступного року (стаття в Financial Times)? Без знищення внутрішнього ворога падіння в прірву не припиниться. Український народ повинен вижити, зберегти себе. Україна без українців не має жодного сенсу. Принаймні для нас, українців. Утім 9 листопада 2026 року черговий антиукраїнський Кабмін Зеленського ухвалив постанову № 1395, якою створив спеціальний Координаційний штаб для реагування на випадки масового прибуття в Україну іноземців та осіб без громадянства. До чого ж вони готуються і чого прагнуть?


13.11.2026 — № 45 (230)

5


6

Війна

Антон Печерський Кореспондент АрміяInform

Артилеристи пошкодили російський танк, знищили тягач, який приїхав його забирати, а в іншому бою захистили свою гармату від атаки 11 ворожих FPV-дронів. Згадуючи Харківський контрнаступ осені 2022 року, «Карбон» розповідає, як артилеристи після влучання в російський танк дочекалися ворожої евакуаційної техніки й знищили тягач. А нещодавно артилеристам довелося захищати вже власну гармату, коли російські FPV атакували її приблизно через кожні 10–15 хвилин. Тоді Олександр із побратимами знищив десять дронів, а ще один підбили й згодом передали волонтерам. Жоден із 11 ворожих безпілотників у гармату не влучив. Про ці та інші яскраві епізоди бойової роботи українських гармашів розповів АрміяInform боєць 40-ї окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта Олександр на позивний «Карбон». «ЧЕРЕЗ ТИЖДЕНЬ Я ВЖЕ СТАВ АРТИЛЕРИСТОМ» 41-річний Олександр з Олександрії із позивним «Карбон» – номер обслуги гармати 40-ї артилерійської бригади. До повномасштабного вторгнення він був підприємцем, займався роздрібною торгівлею, а гармати бачив хіба що по телевізору. Однак уже 25 лютого 2022 року чоловік був у військовій частині, а з 1 березня став на оборону Харкова. Щоправда, певний військовий досвід Олександр уже мав, адже відслужив строкову службу у 2003–2005 роках. Тоді на центральному складі боєприпасів він працював із ремонтом та обслуговуванням снарядів і мін. «Карбон» припускає, що саме цей досвід міг вплинути на рішення направити його в артилерію. – 24-го лютого розпочалося, а 25-го ми вже були в частині. Зранку я приїхав у військкомат, надвечір – автобус, й автобусом нас доставили в частину. Й уже з 1 березня 2022 року ми з колегами вже стояли на захисті Харкова. Старші колеги були бойові й усе розказали, все показали. Складного немає нічого, головне, щоб колектив був дружний і працювали всі як швейцарський механізм. Працювали спочатку з «Гіацинта». Для мене це була нова гармата. Я ці гармати бачив тільки по телебаченню, я з ними не працював. А мій командир гармати каже: «Робіть те, що хлопці». Спочатку було трошки незвично, бо тиждень тому був цивільним, а за тиждень я вже став артилеристом. Ну і як піднести снаряд,

surma.com.ua

№ 45 (230) — 13.11.2026

«Вони приїхали забирати танк – а ми спалили їм тягач»: як гармаші 40-ї артбригади знищили російський евакуатор і відбили атаку 11 дронів як його заряджати, як там працювати. Вуха треба закривати, бо активних навушників на той час у нас не було, – згадує «Карбон». «ЗОРІЄНТУВАЛИ ГАРМАТУ, ЛУП-ЛУП – І ВТЕКЛИ» У травні 2022 року, після Великодня, бригада отримала перші гаубиці M777, які артилеристи називають «сімками» або «трьома сокирами». З ними бійці вирушили на Ізюмський напрямок. Під час Слобожанської наступальної операції восени 2022 року підрозділ «Карбона» просунувся аж до Осколу. Свою ділянку артилеристи тримали у визначеному секторі відповідальності, узгоджуючи роботу із сусідами. – Ми виїхали в район цілі, відпрацювали, швиденько – раз-два, згорнулися, втекли. Відпрацювали – втекли. Ми міняли позиції, не стояли на одному місці. Напевно, завдяки цьому нас не могли вирахувати. Виїхали, розклалися, відпрацювали, склалися, причепили гармату до автомобіля – поїхали. На все про все виходило максимум 30 хвилин. У нас був уже район цілі: виїхали, виставилися, зорієнтували гармату, луп-луп – і втекли. Один-два пристрілювальні, до п’яти максимум. Але навіть з першого вже могли уразити або пошкодити ціль. Це були і бліндажі, була й техніка їхня. Якщо не зраджує мені пам’ять, навіть по танках працювали, були влучання. Одного разу було влучання в танк і ми чекали, поки росіяни приїдуть евакуювати. Вони приїхали забирати танк – а ми спалили їм тягач.

Олександр на позивний «Карбон»

Оп – і танк той пошкодили, і плюс тягача, який його тягнув, знищили. І все – і ми задоволені, і піхота дякує. Колектив у нас був класний – розрахунок, який не мінявся. Нових людей нам не давали, старих не забирали. Ми тоді дев’ять місяців одним розрахунком відпрацювали і один одного з півслова розуміли. Очима зиркнув, подивився – й усе зрозуміло: той підносить снаряд, той – заряд. Зарядили, закрили, відстріляли. Склали, причепили, поїхали. Плюс водій у нас був від Бога, що тільки під’їхав – одразу раз на фаркоп і виїхав, – розповідає артилерист. «Б’є „Богдана“ так само влучно» Згодом Олександр перейшов у розрахунок «Богдани». У навчально-

му центрі артилеристи опановували новий механізм: розбирання, обслуговування та особливості роботи, після чого повернулися виконувати бойові завдання. – Якщо порівнювати «сімку» і «Богдану», то із «сімкою», звісно, легше працювати завдяки її вазі. А так немає нічого складного перейти, бо снаряди такі самі. Порохи, снаряди, заряди теж ті самі. Та і б’є «Богдана» так само влучно. На мою думку, робота з гарматою залежить від таких головних чинників. Це і навідник, і правильно посортовані снаряди, заряди – кожен за партіями. Якщо все виставлено як треба, то і працює все чітко: перший – пристрілювальний, другий і максимум третій – і ціль або пошкоджена, або уражена. Замаскувалися й розбіглися. Тому снаряди і заряди ми сортували за ваговими категоріями, за партіями. Пару разів пристрілялися: якщо влучаємо – значить, усе нормально. Якщо ні – то шукаємо десь нюанс. Можливо, порох старий був. Може недоліт бути, може переліт. Якщо на «контрбатарейку» – там інші треба снаряди, касетні. Якщо скупчення живої сили, якщо потрібно замінувати територію – працюєш іншими. Якщо йде контрнаступ, чи наші йдуть, чи окупанти полізли, то потрібно використовувати вже інші. Залежно від цілі використовуємо той чи інший снаряд. Якщо переліт, то беремо менший заряд. Також навідник піднаводиться, бо йому дають вказівки, а він їх виконує. А поки він піднаводиться, ми теж уже знаємо, які треба принести сна-


Війна

13.11.2026 — № 45 (230) ряд і заряд. Дали команду зарядити – зарядили. Влучили – молодці. Не влучили – шукаємо, десь щось, може, знову не так, збилися. Де присутній людський чинник, завжди є право на помилку, – пояснює «Карбон». «ЖОДЕН ДРОН ТОДІ НЕ ВЛУЧИВ У ГАРМАТУ» У березні 2022 року під час оборони Харкова капонірів для гармат не облаштовували. Тоді бракувало часу, був сильний холод. Згодом M777 ховали в кущах і накривали маскувальними сітками. Найбільшими загрозами тоді Олександр називає ствольну артилерію та касетні боєприпаси. Приблизно із середини – другої половини 2024 року вимоги до позицій змінила поява ударних дронів. На Донецькому напрямку артилеристи вже вручну копали капоніри, бо гармати й місця зберігання боєприпасів довелося заглиблювати в землю. – Капонір, погрібки стали обов’язковими. Все робимо під землею. Максимально маскуємо – закидаємо землею, гілками, зеленню. Усе, що можна, накриваємо. Бо розвіддрон пролетить, сфотографує – і все. І направить до нас сюди безпілотника якогось. Тому кожен день ми оновлюємо маскування, бо чим краще ти позицію замаскуєш, тим більше шансів у тебе вижити. Бо якщо розкрили, то вони вже використовують усе, починаючи

від «стволки» і закінчуючи FPV – все летить по нас. Одного разу вони якимось чином вирахували нашу гармату й почали до нас відправляти ударні FPV-дрони. Інтенсивність – десь 10–15 хвилин, і прилітає. Поки одного збили, магазини позаряджали – уже наступний летить. Ми виставили вогневі точки так, щоб бути в полі зору один в одного, щоб один одному в спину не стріляти, і чітко працювали. Жоден дрон тоді не влучив у гармату. Усі одинадцять ми зупинили – десять знищили, одного підбили й передали волонтерам. А вони нам генератор подарували. Працювали тоді «помповиками» – помповими рушницями – і «калашами». Раз – він у сітці заплутався, ми його луп – збили. А одного зняли і побачили, що на ньому немає бойового заряду. Як він відпав – не знаю. Забрали, передали волонтерам. Кажу: «Не-

хай буде в них як трофей від Збройних Сил», – згадує Олександр. «ВДИВЛЯЄШСЯ В ЕКРАН І РОЗУМІЄШ, ЩО ЦЕ ТВОЯ РОБОТА, І Є РЕЗУЛЬТАТ» Цілевказання артилеристи отримують як від аеророзвідників свого підрозділу, так і від суміжників. Інформацію про виявлені цілі передають через керівництво. У визначеному квадраті це може бути скупчення піхоти або поява техніки. Так, на Бахмутському напрямку у 2023 році аеророзвідка повідомила про рух ворожої колони. Машини супроводу втекли, а гусеничну техніку вдалося, діючи спільно із суміжниками, спалити. – Від того, як нам дають ціль, до того моменту, як ми маємо стріляти, хвилин п’ять-шість має минути. Уже поки ми йдемо до гармати, нам кажуть, який

VILLAGE DOCTOR

має бути снаряд, який заряд. Й у нас уже все готове. Ми вже на ходу знаємо, що один розмасковує, один піднімає ствол, один порохи дістає, той уже несе заряд, снаряд – усе швидко. Дали команду заряджати – зарядили, відпрацювали. Замаскувалися, і треба тікати, щоб не було відповідних дій у наш бік. А потім нам присилають, скидають відео нашої роботи хлопці, які сидять там на пункті, що нам можна подивитися. Я кажу: «Ну покажіть, ми влучили чи не влучили?» – «Та влучили». – «Покажіть». – «Ну, потім». А коли скидають відео, то йдемо в бліндажик і як бокс дивимося чи той футбол. На емоціях, бо особовий склад свій зберегли, техніку зберегли, а ворога знищили. Усе це – найкраща мотивація. Відео невеликі, короткі, на 20–30 секунд. Вдивляєшся в той екран і розумієш, що це твоя робота, і є результат. Окупанта знищено, піхота жива-здорова й теж нам дякує. Це найкраща мотивація. Я впевнений, що це не тільки для мене, це й для всіх побратимів також хороша мотивація. Техніка ціла, ми живі-здорові, окупант знищений. Значить, день прожив не дарма, – переконаний «Карбон». Джерело: АрміяInform (https://armyinform.com. ua/2026/11/05/vony-pryyihalyzabyraty-tank-a-my-spalyly-yimtyagach-yak-garmashi-40-yiartbrygady-znyshhyly-rosijskyjevakuator-i-vidbyly-ataku-11/)

2323 W. Chicago Ave. 773 276 8600

МЕДИЧНИЙ ОФІС ДЛЯ ВАШОЇ РОДИНИ В ЦЕНТРІ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА В нас Ви можете зробити всі аналізи крові

Доктор Юрій МЕЛЬНИК, MD.

• • •

7

на рівень цукру та холестерину печінкові та ниркові проби на рівень вітамінів

Медогляд до школи, спорту, праці. МИ - ЛІЦЕНЗОВАНА КЛІНІКА ДЛЯ ВОДІЇВ CDL.

ми підтримуємо

Доктор Ольга САЛЕЦЬКА, лікар інтегративної медицини.

ПІДТРИМУЄМО УКРАЇНУ


8

Політика / Війна

Олексій Павлюк “СКС” Український доброволець

surma.com.ua

Мафія та держава

З

дається ці терміни не поєднуються. Не поспішайте... З цими Карфагенами та Мідасами я вже й не знаю, чи в нас ще є держава, чи одне суцільне ОЗУ (озброєне злочинне угрупування) ? З іншого боку, якщо ця хвороба вилазить на зовні, то в нас ще є шанс. Діагностика хвороби це вже половина лікування… Злодій завжди думає, що навкруги всі злодії. Просто хтось більш успішний, а хтось ні. Вбивця думає, що навкруги всі вбивці. Просто хтось боїться вбивати, а хтось ні. Менти думають, що навкруги одні злочинці. Просто різниця в крутості банди, до якої належать люди. Їхня найкрутіша. Деякі кажуть, що навкруги всі хабарники. Просто деяким не повезло і їм хабарі не дають... Таким чином аморальні люди завжди виправдовують себе. Навкруги я бачу більшість українців, які живуть по совісті. Але чомусь

№ 45 (230) — 13.11.2026

Jilla Dastmalchi, bbc.com

керують державними установами абсолютно аморальні люди. Що не так з цією системою ? Може це наслідки СРСР ? Чи генетичні вади тих, хто лізе нагору ? Може винна релігія чи її відсутність ? Чому для одних людей Совість існує, а для інших ні ? Війна за виживання нації не тільки не прибрала корупцію, а збільшила її в рази... Спочатку по термінам. Я називаю мафіозну державу дИржавою, на відміну від справжньої. В мафіозній дИржаві панує суцільна шизофренія. Є закон, але він діє тільки для пересічних. Всі органи такої дИржави мають дві функції - показову, де

імітується те, для чого вони створені, та справжню для збагачення членів мафії. Друга головна. Чи може якийсь зовнішній орган типу НАБУ, ДБР, чи ще який, подолати мафію в дИржавних органах ? Ні. Бо мафія, це по-перше централізована організація, де потрібні люди призначаються на "прибуткові" керівні посади. По-друге, головна функція цих організацій не залежить від конкретного прізвища. Скільки б ви не спіймали корупціонерів, на їх місце прийдуть нові. Це ми говорили про гілки виконавчої влади, але так само мафія контролює і законодавчу владу. Просто демократію давно хакнули. Хакнули через ЗМІ, через підкуп виборців, через маніпуляції та стравлювання людей між собою, через відповідні закони... Постсовкова мафія не має чітко вираженого керівництва, якогось Дона мафії. Тут царює колективний принцип та кругова порука. Може на місцях немає мафії ? Знову ні. Місцева мафія нічим не краще центральної. І пов'язана з нею…

Правова держава виникає тільки тоді, коли в країні вже не залишилося не привласнених ресурсів. Саме тоді правлячий клас зацікавлений в двох речах : 1. Перерозподілі награбованого в середині правлячого класу (щоб прибрати "безпрєдельщиків", які працюють на правлячий клас іншої країни та не хочуть підкорятися загальним правилам). 2. Захисті награбованого від зазіхань пересічних, які чомусь вважають, що ці ресурси належать насправді їм. Саме для цього і потрібна "правова" держава - щоб через різні юридичні викрутаси довести, що награбоване насправді то "віджате законним шляхом". Зараз мені спитають, а який вихід та хто винен ? Не треба звинувачувати український нарід. Він нічим не гірший та не кращий за інші. Держави створює не народ, а національні чи фінансово-промислові еліти. Справжню еліту українського народу знищували, чи асимілювали різні імперії на протязі сотень років. Тому, на руїнах СРСР, радянська мафія сформувала "українську" дИржаву. А нічого іншого вона збудувати і не могла... Чи є у нас шанс перебудувати дИржаву в дЕржаву ? Так є. Чи ми ним скористаємося ? Час покаже.

Владислав Смірнов Київ, «Сурма»

П

озолота, колони, Rolls-Royce і живий крокодил – політичний символ вийшов бездоганний, погодьтеся. Поліція провела обшуки у фігурантів справи про розкрадання бюджетних коштів на будівництві захисту енергооб'єктів на Київщині. А розкрадання завжди у схемі: бюджет – чиновник – компанія – реалізатор злочину. Калашник, очолюючи Київську ОВА, підписував без тендерів договори на захист підстанцій вартістю понад 500 млн грн із фірмами, які

КРОКОДИЛ У ВЛАДІ не мали необхідного штату й техніки. Замість саркофагів на підстанціях у компанії, яка отримала кошти на це, з'явилися «царські» інтер’єри з позолотою, мармуровими колонами в багаторівневому пентхаусі, критий басейн, тераріум зі справжнім крокодилом та Rolls-Royce. Народу – стійкість. «Боярам» – позолота. Одним пояснюють, як правильно терпіти, інші облаштовують

декорації власного царювання. Навіть крокодил є. Очевидно, щоб господарям не було самотньо серед людей. Для кримінально-політичного синдикату країна – не Батьківщина. Це господарство: бюджет приносить гроші, громадяни сплачують рахунки, війна пояснює незручності. Приватизувати можна все, крім відповідальності. Її залишають народові. А далі – улюблена придворна казка: «Цар

нічого не знав». «Боярє» самі. Підрядники самі. Позолота сама наросла. Крокодил узагалі зайшов погрітися. Тільки ЗЕ-владі не випишеш індульгенцію цією казкою. Не можна претендувати на всю повноту влади й одночасно вимагати повної невинуватості за те, як працює державна машина. Не знав? Тоді навіщо керував. Не міг зупинити? Тоді чим саме керував. Знав? Тоді питання вже зовсім інші. Проблема не в тому, що хтось тримає крокодила. Проблема – коли всю країну тримають як кормову базу. Про автора: Владислав Смірнов – публіцист, провідний аналітик експертно-аналітичного центру.


13.11.2026 — № 45 (230)

9


10

Політика / Війна Костянтин Корсун Експерт з кібербезпеки Київ, «Сурма»

А

бсолютно несподівано Рада проголосувала за законопроєкт №13255 про створення Космічних Сил. Ні сіло, ні впало – як грім серед ясного неба. Створення таких сил ніде навіть не обговорювалося – на відміну від Кіберсил, за які Рада проголосувала ще рік тому (25.10.2025), і це актвино обговорювалося, зокрема у медія – але до другого читання справа так і не дійшла. І схоже, що виносити його (з/п про Кіберсили) на друге читання поки ніхто не планує. Хоча де-факто Кіберсили вже давно існують, і дуже успішно «працюють». А Космічні ж Сили – поки що лише на папері. На папері у Верховні Раді, а не у ЗСУ. Злорадно зазначу, що законопроєкт про Космічні Сили побудований саме так, як я завжди пропонував створювати Кіберсили, – одним коротеньким абзацом: внесення змін до Закону про ЗСУ з додаванням нової назви Сил. Все інше – Порядок, завдання, склад, структура – можна затвердити секретним Указом Верховного Головнокомандувача. Як

surma.com.ua

№ 45 (230) — 13.11.2026

Рада проголосувала за створення Космічних Сил це було зроблено для тих же ДШВ чи СБС. Але одночасно у законопроєкті про Космічні Сили залишаються Повітряні сили. Що дивно. Адже це дуже близькі сфері діяльності і їх слід би об’єднати. Якщо Космічні війська будуть займатися виведенням на орбіту супутників, то для цього рано чи пізно знадобляться літаки та ракетні технології, бо не вистачить грошей платити іноземним космодромам для виведення на орбіту хоча б мінімально необхідних 250 супутників. А ракетні війська існують у складі Сухопутки, ДШВ, ВМС. То, може, було б логічніше якось все це впорядкувати під одне командування: Повітряні Сили, Космічні та Ракетні? У московитів це називається «повітряно-космічні сили». Не хотіли зробити «як у росіян»? Гм, ну такий собі аргумент. У США, наприклад, є окремі Космічні Сили, але вони підпорядковані Міністерству повітряних сил. А британський Space Effects Squadron – по суті Космічні Сили – теж входять до складу Королівських повітряних сил (Royal Air Forces). Невже авторам українського законопроєкту ліньки було погуглити? У мене виникає відчуття, що

законопроєкт про Космічні Сили народився спонтанно, імпульсивно – і дуже кулуарно, через чиїсь особисті «хотєлки». Хоча законопроєкт подано до ВРУ у травні 2025 року – півтора року – до вересня 2026-го про нього ніхто навіть не згадував. А потім його раптом виносять під купол – і різко голосують. Дивно це все, дивно і підозріло. Цікаво, чи погоджено це питання із Драпатим, бо задовго до призначення пана Михайла на посаду Головкома ЗСУ законопроєкт вже був у Раді. Зазначу, що законопроєкт про Космічні Сили проголосовано лише у першому читанні – так само, як і законопроєкт про Кіберсили. Тобто фактично поки що не створено ані тих, ані інших. Обидві «сили» створені наче як наполовину і наразі не мають легального статусу. Хоча питання створення Кіберсил давно вже назріло і перезріло, я про це немало говорив та писав. А от стосовно Космічних Сил – тут я не впевнений. У 2023-2024 Залужний створив у Генштабі «космічні» підрозділи – ЦУ-

КП / ЦГД – але Сирський ліквідував їх майже одразу, як тільки став Головкомом. А унікальних фахівців – розкидали по піхотних підрозділах. А тепер начебто аж окремий вид Збройних Сил напівстворено. Підозрюю тут лобіювання з боку якихось таємничих, але могутніх політичних сил, які вже щось знають – особливо про перспективи та джерела фінансування «космічного» напряму. Мабуть, і голосували, вже домовившись про кандидатуру командувача Космічних Сил. Хтозна, може це буде Павло «Лазар» Єлизаров. Або хтось інший, політично лояльний до правлячої партії. Несподівано це все, багато незрозумілих моментів. Тривожно. Але очевидно, що якимось іменам та прізвищам – дуже для чогось потрібно.


Війна / Суспільство

13.11.2026 — № 45 (230)

ВИБІР Анатолій Матвійчук Київ, «Сурма»

З

а моїми спостереженнями, журналістика в її класичному вигляді, якої навчали на факультетах журналістики, вже практично померла. Замість неї або галасливі таблоїди із сенсаційними заголовками, які не відповідають змісту, або пропагандистські інструменти для просування певних ідей, персоналій, політсил або модних трендів. Часто обидві ці функції поєднуються і видають в інфопростір абсолютно недостовірну фейкову інформацію, призначення якої – просто маніпулювати свідомістю. І найгірше те, що навіть класичні інформаційні агентства, завданням яких було раніше збирати і поширювати ДОСТОВІРНУ інформацію, переймають технології і прийоми жовтої преси, для якої не існує жодної відповідальності за поширену інформацію. Усе сказане чітко корелюється з поняттям постправди, яка все більше стає правилом сьогоднішнього дня. Це правило стверджує, що правди, як такої, не існує, натомість правда це те, що вигідно і корисно вам у даний момент. Завтра ситуація змінюється і ви оперуєте іншими фактами і аргументами, забувши, що говорили вчора, тобто у вас інша правда. І саме це ми вже бачимо у виконанні політиків провідних країн. Додайте ще до цього можливості ШІ, який може вам згенерувати будь-яке «правдиве» фото чи навіть відео, яке ви не зможете відрізнити від реального і вам стане не по собі. А тепер помножте всю цю «інформацію» на масштаби впливу на людство приватних глобальних медіакорпорацій і вам стане страшно – в якому світі ми живемо! А ще фахівці стверджують, що мозок переживає з однаковою інтенсивністю, як реальні події, так і відвертий кіновимисел – викидаючи в кров не-

зліченну кількість різноманітних гормонів. Вас налякали і – в крові адреналін та кортизол, що спалюють мозок і судини. Подивилися привабливу рекламу – і пішов тестостерон чи дофамін по судинах. Забрали у вас позитивні новини – і дефіцит серотоніну вкидає вас у глибоку депресію. Грубо кажучи, ми – як музичні інструменти, на яких грають ті «музиканти», в чиїх руках світовий медіапростір. Для цих «маестро» простіше простого створити потребу в абсолютно непотрібних вам речах, нав’язати вам певний тип поведінки чи стиль одягу чи кулінарні вподобання. А ще в їхній силі буквально з нуля розкрутити за якихось 5-10 років повноцінний збройний конфлікт між країнами чи справжню криваву війну з величезними жертвами. Для цього є безліч маніпулятивних інструментів, які, будучи застосовані одночасно, викликають явища соціального резонансу такої сили, що їх не зупинити нічим. А потім деякі спритні люди сідають і будують наукові теорії, підводять ідеологічні бази, вибудовують історичні концепції, підтягують потрібні наративи, виправдовують певні емоції – і будують міцні

ментальні егрегори над цілими країнами. Але достатньо залишити хоча б на деякий час таку країну, де все це працює, як величезна і потужна машина, як ти раптом розумієш і відчуваєш, що все це – лише страшна мана, фата моргана, неймовірна ілюзія, де люди, як біологічні механізми, змушені виконувати заплановані кимось функції. А насправді Людина, яка раптом залишається наодинці із собою, коли ій перестають нашіптувати, підказу-

11

вати, манити, спокушати, залякувати чи шокувати – вона повертається до стану внутрішньої рівноваги. Людині наодинці із собою не потрібно демонструвати амбіції, брехати собі чи картати себе за свої недоліки. Бо для цього Людині потрібна інша Людина! І тепер найцікавіше – Ісус колись сказав Істину: полюби ближнього, як самого себе! Бо коли ти здатен так полюбити Ближнього, як самого себе – ти не чинитимеш йому зла. Бо зла собі завдають лише психічно хворі люди... Чим більше ми відходимо від Бога Від розуміння Шляху і Мети, Тим більше озираємось убого, Не в силі власний страх перемогти. Глобальний страх. Мов стиснута пружина. І вже лягає палець на курок. Все важче, важче стримувати джина, Що грає в мозку інфернальний рок. Хтось в героїн тікає, хтось – у владу. Чим більше доза – то страшніше гріх. І ця жорстока дійсність, як розплата, А в ній – все менше радощів і втіх... Я перестав вірити будь-кому, окрім власної Душі, коли зрозумів, що править світом. А ви ще й досі не знаєте, що світом правлять дві Сили, або дві Ідеї. Зброя першої – Любов, а зброя другої – Страх. Свобода вибору за вами! Про автора: Анатолій Матвійчук – Народний артист України, поет, композитор, журналіст, телеведучий, музичний аналітик, педагог, науковець.

РЕКЛАМА В ГАЗЕТІ ТА НА

773-818-7712

uausamedia@gmail.com

ПОЧИНАЮЧИ З 01 СІЧНЯ 2026 року !!! ПРИ НАДСИЛАННІ КОШТІВ ЗА МЕЖІ США ТА ОПЛАТІ ГОТІВКОЮ (CASH) ДО ВСІХ ПЕРЕКАЗІВ, ОКРІМ ОПЛАТИ КАРТКОЮ, ДОДАЄТЬСЯ ДОДАТКОВО 1% ФЕДЕРЕЛЬНОГО ЗБОРУ


12

Політика

Ш

евченківський районний суд міста Києва 6 жовтня 2026 року ухвалив принципове рішення: зобов’язав Державне бюро розслідувань відкрити кримінальне провадження щодо колишнього виконувача обов’язків міністра культури та інформаційної політики Ростислава Карандєєва та начальниці відділу кадрів міністерства Лесі Сидорової. Ідеться про системне посадове свавілля, підробку документів та цілеспрямоване переслідування ексочільниці Національного музею Голодомору-геноциду, докторки історичних наук Олесі Стасюк. Ця ухвала суду підлягає негайному виконанню та переводить черговий епізод адміністративного тиску на науковців за розкриття злочинів кремля у площину кримінальної відповідальності. Згідно з рішенням суду, слідчі ТУ ДБР у м. Києві розслідуватимуть факти чергового, вже третього поспіль, незаконного звільнення Олесі Стасюк. Процесуальні дії охоплюють одразу кілька статей Кримінального кодексу України: ст. 172 КК України – незаконне звільнення працівника з особистих мотивів чи через його професійну діяльність; ст. 364 КК України – зловживання владою або службовим становищем; ст. 366 КК України – службове підроблення, видання за-

surma.com.ua

№ 45 (230) — 13.11.2026

Ухвала Шевченківського суду: ДБР розслідуватиме дії ексміністра Карандєєва за переслідування Олесі Стасюк відомо неправдивих офіційних документів, актів та наказів. У той час як друге звільнення науковиці вже визнано судами незаконним та політично вмотивованим, ухвала Шевченківського суду б’є по наступній «кадровій махінації». Спрямовуючи наказ про третє звільнення в обхід судових рішень щодо попередніх поновлень, керівництво МКІП на чолі з Карандєєвим фактично вдалося до фальсифікації внутрішніх документів та демонстративного нехтування верховенством права. Рішення щодо Ростислава Карандєєва та Лесі Сидорової не є ізольованим випадком. Воно стало продовженням довготривалого політичного переслідування, яке розпочали ексміністр культури Олександр Ткаченко та голова УІНП Антон Дробович. Нагадаємо, що Івано-Франківський апеляційний суд рішенням від 22 жовтня 2024 року, яке залишив у силі Верховний Суд України вже дав чітку юридичну оцінку діям керів-

ництва Мінкульту, а саме: констатовано факт політично вмотивованого переслідування науковиці з боку керівництва Міністерства культури та інформаційної політики за дослідження кількості жертв геноциду українців у 10,5 мільйонів, визнавши всі доводи й Керівництво МКІП на чолі з Карандєєвим факаргументи відомства тично вдалося до фальсифікації внутрішніх доповністю маніпулякументів. тивними. На підставі цих фактів щодо проти- сії та її гібридних методів знищенправних дій Олександра Ткаченка та ня нашої ідентичності, а українські Антона Дробовича вже розслідують- науковці самовіддано відкривають ся одразу кілька кримінальних про- світові правду про наслідки тяжких ваджень. злочинів ворога, чиновники всереДержавне бюро розслідувань за- дині країни розгортають війну проти реєструвало та розслідує проваджен- самих вчених. Замість захисту націня за ст. 172 КК України – незаконне ональних інтересів та розбудови ісзвільнення працівника та ст. 364 КК торичної пам’яті, окремі посадовці України – зловживання владою або фактично копіюють ворожі практислужбовим становищем, а Служба без- ки цензури й адмінтиску, спрямовупеки України відкрила провадження ючи державний ресурс не на боротьза ст. 111 КК України – державна зра- бу з агресором, а на знищення украда, оцінюючи низку дій посадовців че- їнської науки. рез призму шкоди національним інПобудова нової, сильної України тересам та підігрування ворожій про- можлива лише тоді, коли внутрішнє паганді. свавілля перестає бути «нормальною Спроба Ростислава Карандєєва практикою» і стає предметом неупепродовжити лінію кадрових розправ реджених розслідувань. Прозорий демонструє, що наступники Ткаченка судовий процес у цій справі має стаперейняли ті самі протиправні мето- ти важливим прецедентом для всіди, поставивши власні посадові амбі- єї системи державного управління. ції та замовні інтереси вище за судові Джерело: «Україна молода» вердикти України. (https://umoloda.kyiv.ua/ У час, коли Україна веде виснажnumber/0/2006/195624/) ливу боротьбу проти російської агре-


13.11.2026 — № 45 (230)

Разом з Україною

Відзначення Дня пам’яті жертв Голодомору

28 листопада 2026 р. о 16:00 в катедрі Святого о. Миколая в Чикаго Пам’ятаємо Минуле - Захищаємо Майбутнє Запрошуємо всі громадські, культурні та молодіжні організації, представників усіх релігійних конфесій і всю українську громаду долучитися до спільного вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932–1933 років.

13


14

Політика / Війна Костянтин Корсун Експерт з кібербезпеки Київ, «Сурма»

О

фіційно виконувач обов’язків Голови СБУ Поклад та його начальник Зеленський гнівно засудили ганебний кейс генерала СБУ Дуки. Але неофіційно негайно дали команду збирати по всій службі гроші на заставу зашквареному генералу. При чому все відбувається централізовано, команда спускається по вертикалі, зверху вниз: з Києва на начальника обласного Управління, далі на начальників відділів та секторів, які контролюють виконання оперативним складом. З доказами, скриншотами та звітуванням у Київ. У столичному ДЗНД – та сама історія, я впевнений. Тобто публічно вони проти корупції у лавах СБУ, а непублічно – намагаються врятувати одного зі своїх. З таким підтекстом, типу: «йому сьогодні не повезло, але завтра на його місці можеш опинитися ти». А це все означає, що випадок Дуки – це не збій системи. Це і є Система. Система, у якій на словах – захист інтересів національної державності.

surma.com.ua

№ 45 (230) — 13.11.2026

Офіційне засудження та неофіційна підтримка А насправді то лише фальшиві слова, гасла для лохів. Направду ж хлопці просто заробляють гроші – як можуть: хтось десь щось «кришує», хтось десь «в долі» з бандитами, хтось забезпечує «шлагбауми», усі потроху якось «рішають питання» на своєму рівні – від Києва до останнього райвідділу. Попри і без того непогані зарплати, між іншим. Якщо це так (а це плюс-мінус так і є) – то це по суті така ж злочинна організація, що і «Хімпром» – лише при погонах, з піштолями, екіпом, бронетехнікою, законами та надзвичайними повноваженнями. І з патріотичними гаслами, звісно. Мовляв: «хто критикує СБУ – той агент кремля». До речі, у мене суто процедурне питання: а якщо у когось з оперів немає зайвих 50 тисяч – тому як бути? Ну типу, треба родині відправити гроші у Польщу, за оренду хати заплатити, за комуналку, за опалення, собі щось поїсти купити? Чи обіцяють у таких випадках відшкодування? А хто буде відшкодовувати? Концерн «Хімпром» чорним кешем? Чи заїде» одного дня вантажівка наркокартелю на територію Управи і почнуть роздавати пря-

мо з борта пачки гривень, євро та доларів? Чи будуть їх так само організовано роздавати по вертикалі, з описом та звітами у Київ? Знаю, знаю, не усі співробітники СБУ – продажні тварі. Більшість не беруть хабарі, бо ж «Ми хабарів не беремо! З принципу! Та й не дають…». Багато хто дійсно добре робить свою роботу – особливо ті, хто лупашить ЙР. Але тоді порядні офіцери СБУ мають відмовитися платити в «общак» за зашквареного генерала. І я впевнений, що більшість і не хоче платити за якогось ушльопка у Києві. Але ж їх буквально примушує начальство. А якщо ти «при погонах», то сваритися з начальством – дуже погана ідея, особливо під час війни. Звільнити зі служби тебе не зможуть, а от відправити туди, де дуже складно й небезпечно – запростяк. По лінії фронту багато таких місць, звідки не повертаються. Та й хто там буде перевіряти, з якого боки прилетів дрон, і чи був він ворожим. Я це все розумію. Але ж завжди є місце тихому саботажу незаконних вказівок начальства. До того ж нагадаю, що виконання завідомо злочин-

ного наказу – теж є злочином (п. 4 ст. 41 Кримінального кодексу України). Висновок з цієї ситуації досить простий: якщо Зеленський не відсторонить Поклада від виконання обов’язків Голови СБУ – це означатиме, що Зеленський насправді покриває корупцію у лавах Служби, це щонайменше. А щонайбільше – й отримує долю від співпраці організованої злочинності з українською спецслужбою. Правильні слова про «нульову толерантність до корупції у правоохоронних органах» – це одне. А от справжні дії – це зовсім інше. І саме дії показують – по який бік барикади ти перебуваєш, Вова з «Династії».

Шукаєте надійний автосервіс? Ми ремонтуємо всі марки автомобілів — легкових і комерційних: Mercedes, BMW, Toyota, Honda, Lexus, Maserati, Tesla, Ford, Sprinter — і це лише частина списку!

Повне сервісне обслуговування: • Заміна оливи та фільтрів • Діагностика та ремонт ходової • Розвал-сходження — без виїзду на інше СТО!

• ⚡ Комп’ютерна діагностика, електрика, заміна та програмування модулів: BCM, ECM, ABS, SRS, TCM – навіть Б/У, щоб зекономити ваші кошти!

🚨 ПОСЛУГИ ЕВАКУАТОРА 🤝 Працюємо з усіма страховими компаніями 🛡️ Гарантія на всі види робіт!

Кузовні та зварювальні роботи будь-якої складності: • Відновлення після ДТП • Ремонт після аукціонів • Tesla Model X — регулювання Falcon Wing Doors • Зварювання алюмінію та трейлерів

International Auto And Body Repair

773 - 807 - 3803

Internationalautobodyrepair@gmail.com

3110 River Road River Grove IL 60171


Міжнародна політика

13.11.2026 — № 45 (230)

15

Цифрова холодна Card 5 US off 23.qxp_Layout 1 2023-06-07 6:31 війна: PM Page 2 Card 5 US off 23.qxp_Layout 1 2023-06-07 6:31 PM Page 2

У

як США та Китай ділять світ через ШІ-альянси

світі усе частіше говорять про цифрову Холодну війну, у центрі якої – ШІ. Китай і США, лідери у сфері машинного навчання, прагнуть першими створити AGI – загальний штучний інтелект. Але для перемоги у новій гонці озброєнь, де замість ядерної зброї – ChatGPT, DeepSeek та інші нейромережі, потрібен доступ до ресурсів та ринків. Саме тому Вашингтон і Пекін запустили Pax Silica та WAICO. На інфографіці «Слово і діло» – які країни приєдналися до ШІ-альянсів Сі Цзіньпіна та Дональда Трампа. PAX SILICA – ОБ’ЄДНАНІ ЗАРАДИ НАПІВПРОВІДНИКІВ Коаліція Pax Silica започаткована 12 грудня 2025 року з ініціативи Держдепу США. Її учасники підписали Декларацію без формальних зобов’язань, у якій визнають, що надійні ланцюги постачання є необхідними для взаємної економічної безпеки, а ШІ являє собою ключову силу для довготривалого процвітання. Серед цілей ініціативи – побудувати безпечну, стійку та інноваційну

технологічну екосистему, розвивати нові енергетичні проєкти, точні виробництва, ШІ-інфраструктуру та логістику. Зокрема, одне з базових завдань – позбутися ресурсної залежності від країн, які можуть використовувати її для тиску. Іншими словами, здобути незалежність від китайського впливу. Поки що Pax Silica не висуває чітких вимог до своїх учасників, проте у перспективі США можуть вимагати від членів коаліції відмовлятися від технологічної співпраці з Китаєм і його партнерами для збереження ресурсів та технологій. Очевидно, що хаотична зовнішня політика Дональда ТрамЯк США та Китай ділять світ через ШІ-альянси Pax Silica та WAICO па у ці два роки не сприяла побудові міцних зв’язків у техно- ри по світу – Ізраїль, Японія, ФіліппіФормально Китай є рядовим учаслогічній сфері. Зараз до Pax Silica вхо- ни, Південна Корея, Велика Британія, ником WAICO, проте аналітики вказудить 25 держав, загальний ВВП яких Норвегія, Австралія. Також деклара- ють, що організація стане інструменсягає 61,66 трильйона доларів. Це са- цію підписав ЄС через Єврокомісію та том КНР для розповсюдження своєї мі США, а також їхні ключові партне- окремо кілька його членів – Фінляндія, екосистеми ШІ, інтернету та цифроНімеччина, Греція, Італія, Нідерлан- вих технологій на інші країни. Наразі ди, Швеція. Також у вересні повідом- угоду мають ратифікувати в країнах, лялося, що Литва збирається також що її підписали. Серед них сам Киокремо підписати декларацію. Крім тай, його партнери в Африці (зокретого, до Альянсу входить низка країн ма Південно-Африканська РеспубліЛатинської Америки, а ще Казахстан, ка, Алжир та Ефіопія) та Європі (рф Індія, Сінгапур, ОАЕ та Катар, які не та Білорусь, а також Сербія та Грузія). є «партнерами» США у прямому сен- Також до організації входять низка сі, але зацікавлені у розвитку спільної інших країн «Глобального Півдня» інфраструктури. Також у статусі «учас- – зокрема Бразилія, Індонезія, Паника без підпису» перебуває Тайвань. кистан та ворожі до США Іран і Куба. Прикметно, що Казахстан входить до WAICO – ОБ’ЄДНАНІ ЗАРАДИ складу обох технологічних коаліцій. УПРАВЛІННЯ ШІ Сумарний ВВП усіх 37 членів WAICO World Artificial Intelligence – 30,08 трильйона доларів, що удвіCooperation Organization (Всесвітня чі менше, ніж у Pax Silica. Водночас організація співробітництва у сфе- країни WAICO мають більшу ресурсну рі штучного інтелекту) започатко- базу та потенціал до координації чевана усього пару місяців тому – 16 рез пряміше управління з боку КНР, липня 2026-го у Шанхаї під час од- на який припадає 65% ВВП коаліції. нойменної міжнародної конференХоч зараз і Pax Silica, і WAICO моції. На відміну від Pax Silica, WAICO жуть виглядати суто декларативнипропонує не лише загальні деклара- ми об’єднаннями, вони демонструють ції та символічні об’єднання, а доволі важливу річ: технологічний розвиток конкретний напрям співпраці країн світу остаточно піде двома різними переважно «Глобального Півдня»: шляхами. Китай втягуватиме в орбіформування спільних правил робо- ту екосистеми своїх продуктів менш ти ШІ, зіставлення попиту і пропо- технологічно розвинені країни та члезицій партнерів, створення техноло- нів «осі зла» – Кубу, росію, Іран. Нагічної сумісності. Організація матиме томість США, які мають зараз техноштаб-квартиру у Шанхаї. До її Ради логічну перевагу, більш занепокоєні входитиме по одному представнику втратити ресурсну базу свого розвитку. кожної країни з рівним голосом, які Джерело: Слово і Діло ухвалюватимуть рішення на основі (https://www.slovoidilo. консенсусу. Також в угоді про ствоua/2026/11/09/infografika/svit/ cyfrova-xolodna-vijna-yak-ssha-taрення WAICO прописане фінансуванkytaj-dilyat-svit-cherez-shi-alyansy) ня цієї організації.

Отримайте знижку $5 US з промо-кодом 5DOL23 на посилку в Україну до кінц Отримайте знижку $5 US з промо-кодом 5DOL23 на посилку в Україну до кінця 2023 року!

ЗНИЖКА ЗНИЖКА

$5 $5 на посилку в Україну

на посилку в Україну

Промо код Промо код 5DOL23 5DOL23 ДОМУ, ЗАБИРАЄМО ПОСИЛКИ З ВАШОГО

ЗАБИРАЄМО ПОСИЛКИ З ВАШОГО ДОМУ, БЕЗ ДОДАТКОВОЇ БЕЗ ДОДАТКОВОЇОПЛАТИ ОПЛАТИ

Код поширюється на Код поширюється на авіа та морські посилки в Ук морські посилки в Україну Ви можете надіслати п Ви можете надіслати в офісахпосилку агента Meest: в офісах агента Meest:

DOLYNKA UKRAINIAN-AM DOLYNKA UKRAINIAN-AMERICAN CONSULTING CONSULTING 050 N Cumberland Ave., O 050 N Cumberland Ave., Office 21-v, Norridge, IL 60706 Norridge, IL 60706 Teл. 773-600-2727 Teл. 773-600-2727 DOLYNKA UA-US PALATIN DOLYNKA UA-US PALATINE 1590 N Rand Rd., Palatine, 1590 N Rand Rd., Palatine, IL 60074 Teл. 773-600-2727 Teл. 773-600-2727

Є питання? Ми радо відповімо! Є питання? Ми радо відповімо!

Онлайн-чат на нашому веб-сайті: ca.me Онлайн-чат на нашому веб-сайті: ca.meest.com Електронна пошта: info.canada@meest. Електронна пошта: info.canada@meest.com Безкоштовний телефон: 1-800-361-7345 Безкоштовний телефон: 1-800-361-7345

Telegram чат: @Meest_Canada_Bot Telegram чат: @Meest_Canada_Bot Виклик кур’єра Виклик кур’єра Більше акцій - в Facebook Прямі повідомлення нашій сторінці Більше акцій - в Facebook Прямі повідомлення на нашій сторінцінау Facebook: facebook.com/MeestCanada facebook.com/MeestCanada facebook.com/MeestCanada а номером телефону за номером телефону facebook.com/MeestCanada

312-404-1923 312-404-1923

звінки дзві та смс нки та смс


16

Політика / Війна

surma.com.ua

№ 45 (230) — 13.11.2026

Цифрові «брати» Владислав Смірнов Київ, «Сурма»

У

країна повторює цифровий ГУЛАГ росії. Знайдіть десять розбіжностей між російським «цифровим слідом» і українською «державою в смартфоні». Дисклеймер: мобілізація – це питання виживання нації. Ця стаття не ставить під сумнів конституційний обов'язок захищати країну і не закликає до ухилення. Її мета – врятувати мобілізацію від бюрократичної та цифрової деградації, яка знищує довіру до держави. У липні 2026 року держава-агресор перейшла рубікон, офіційно закріпивши у своєму нормативно-правовому та юридичному словнику поняття «цифрового сліду» та «цифрової гігієни». Те, що раніше було функціоналом спецслужб, тепер стало відкритою державною доктриною. російська імперія скинула залишки демократичного лушпиння: відтепер будь-які електронні дані людини, її транзакції, переміщення, контакти та історія запитів є власністю держави та інструментом для її виявлення і покарання. Це фінальний етап будівництва російського цифрового ГУЛАГу, де колючий дріт замінили на алгоритми, а конвоїрів – на реєстри та камери з розпізнаванням облич. Росіянин більше не є суб'єктом права. Він – рядок у базі даних, якому система може дистанційно відключити доступ до життя. Ми дивимося на цей тоталітарний морок з цілком виправданою огидою. Україна платить ріками крові саме за те, щоб ніколи не стати частиною цієї системи. Проте, варто відвести погляд від новин із-за порєбріка і подивитися на архітектуру влади, яку сьогодні методично вибудовують у Києві, стає по-справжньому моторошно. Між російським «цифровим слідом» і українською «державою в смартфоні» стрімко зникає будь-яка принципова різниця. І там, і тут влада розглядає народ не як джерело суверенітету, а як об'єкт загону. Ми маємо справу з феноменом цифрових братів, які синхронно, крок за кроком, будують абсолютно ідентичні цифрові концтабори. ДЗЕРКАЛЬНА ІНФРАСТРУКТУРА УДУШЕННЯ: 5 ОДНАКОВИХ КРОКІВ Якщо відкинути риторику (де росіяни говорять мовою криміналістики, а українські урядовці – мовою модних стартапів) і подивитися виключно на управлінські дії, побачимо жахливу синхронність. Обидві держави застосовують абсолютно однакові інструменти проти власних громадян. 1. ЗЛИТТЯ РЕЄСТРІВ БЕЗ ЗГОДИ ЛЮДИНИ У росії: створено Єдиний реєстр військовозобов'язаних, який автоматично підтягує дані з порталу «госуслуги», по-

даткової, медичних баз, системи освіти та МВС. Громадянин не може приховати жодного аспекту свого життя. В Україні: ухвалено Закон №3549-IX щодо Єдиного реєстру «Оберіг». Держава, повністю ігноруючи європейські норми захисту персональних даних (GDPR), легалізувала автоматичний збір інформації з податкової, міграційної служби, прикордонників, МОЗ та Пенсійного фонду. Держава зібрала всі сліди вашого життя в єдину базу, перетворивши вас на ідеальну мішень. 2. АВТОМАТИЗАЦІЯ У росії: з моменту появи електронної повістки в реєстрі автоматично вмикається ланцюг санкцій: заборона на виїзд, блокування угод з нерухомістю, заборона на реєстрацію ФОП та скасування права керувати транспортними засобами. В Україні: ухвалено Закон №3633-IX, який запровадив точнісінько такий самий механізм – обмеження права керування транспортним засобом за порушення обліку. Водійське посвідчення перестало бути сертифікатом навички, воно стало важелем шантажу. Далі – більше: українська влада (за словами омбудсменки Решетилової) відкрито готує законопроєкти про повне обмеження доступу «ухилянтів» до базових адміністративних послуг. 3. ФІНАНСИ У росії: центробанк та росфінмоніторинг заморожують банківські рахунки «неблагонадійних» кількома кліками. Паралельно впроваджується цифровий рубль (CBDC) для абсолютного контролю за тим, як і де громадянин витрачає кошти. В Україні: вже зараз десятки тисяч банківських рахунків українців заблоковані виконавчими провадженнями за штрафи від ТЦК. Держава готується зробити арешт рахунків масовим явищем для «ефективнішого розшуку». Одночасно НБУ активно тестує «е-гривню» та відкрито заявляє про дослідження її «програмованості». Програмовані гроші в умовах репресій означають, що влада зможе вказувати вам, де, коли і на що ви маєте право витрачати свої кошти, або встановлювати їм «термін придатності». 4. ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ У росії: працедавців зобов'язали вести жорсткий електронний облік та миттєво передавати дані про працівників до реєстрів. Бізнес виконує роль наглядача. В Україні: уряд ухвалює Постанову №812, згідно з якою роботодавці зобов'язані звіряти військово-облікові документи через «Дію» та електронні кабінети. Держава карає за легальність: щойно ви оформлюєте працівника (інженера, менеджера, логіста) офіційно, він стає підсвіченою ціллю. Бізнес вимушено стає агентом ТЦК. 5. БІОМЕТРИЧНИЙ ПАНОПТИКУМ У росії: система відеоспостереження «сфера» в москві та інших містах автома-

тично вихоплює обличчя людей з натовпу і звіряє їх із базами призову та розшуку. В Україні: під час війни, коли фронт благає про дрони та РЕБ, тилові міськради (як у Полтаві, де на це виділили 2 млн грн) масово закуповують та встановлюють камери відеоспостереження з функцією розпізнавання облич на вокзалах і ринках. У країні, де вулицями їздять буси ТЦК, камери стають не інструментом безпеки, а очима цифрового загону. Окрема подяка Михайлу Федорову. Коли ми аналізуємо, як Україна опинилася в цій точці, неможливо оминути увагою головного архітектора цієї системи. Дякуємо вам, Михайле Альбертовичу Федоров! За те, що ви продали волелюбній нації концепцію «держави в смартфоні». Ви прийшли з презентаціями, модними худі та обіцянками знищити бюрократію. Ви майстерно переконали мільйони українців добровільно, з радістю та усмішкою, віддати ключі від свого життя, своїх документів і своєї приватності в один централізований державний додаток. Дякуємо за те, що ви створили ідеальну цифрову інфраструктуру, яка в один прекрасний день, за помахом руки репресивного апарату, перетворилася з сервісу на бездоганну цифрову клітку. Якби не ваш талант маркетолога, українська влада роками ламала б голову над тим, як загнати мільйони чоловіків у бази даних. Але ви зробили це під виглядом «зручності». Ви навчили людей радіти тому, що їхній паспорт, податковий номер і статус тепер лежать на одному сервері, який контролює чиновник. Ви прибрали черги (не всі), але разом із ними ви прибрали і будь-які бар'єри для державного свавілля. Тепер, щоб позбавити українця базових прав, заблокувати йому рахунок чи зробити його ізгоєм у власній країні, державі більше не потрібен суддя, прокурор чи дільничний. Завдяки вашим зусиллям достатньо просто змінити статус у базі на «ухилянт» – і людина автоматично стирається з легального суспільства. «Одним кліком», як ви й обіцяли. Російському мінцифри довелося ламати суспільство через коліно, запроваджуючи електронні повістки. Ви ж зробили красиво: назвали це «Резерв+», пообіцяли автоматичні відстрочки і сказали, що це – інновація. Ви побудували для держави пульт управління народом, і тепер цей пульт – в руках системи ТЦК, яка тоне в корупції та беззаконні. Дякуємо, що показали: найефективніший ГУЛАГ – це той, який має зелений логотип і завантажується з App Store. Головний парадокс і найстрашніший злочин цієї системи полягає в тому, що вона б'є виключно по найкращих, найсумлінніших та найпрозоріших громадянах. Цей цифровий терор абсолютно не зачіпає того, хто роками живе в тіні. Корупціонери, мафіозі, контрабандисти та тіньові ділки з «рішалами» не користуються послугами держави. Вони оперують тонна-

ми готівки, не світять свої компанії в реєстрах і не оновлюють дані. Вони – невидимі для цифрового радара. Вся міць цієї каральної машини обрушується на тих, хто намагався жити чесно. На підприємця, який «в білу» утримує штат інженерів, платить їм офіційну зарплату на банківські картки і сплачує всі податки, утримуючи ЗСУ. Що робить ця людина зараз? Вона бачить, що держава карає її за легальність. Якщо роботодавець перетворюється на агента ТЦК – бізнес змушений звільняти людей офіційно і переводити їх у тінь, просто щоб зберегти кадри від фізичного винищення. Влада свято вірить, що репресіями та цифровими зашморгами вона заганяє людей у систему. Насправді вона вчить українців із цієї системи тікати. Держава власноруч знищує податкову базу, розриває економіку і вирощує покоління «цифрових привидів», які ненавидять власні інституції. Яскравим доказом цього є нещодавній крик душі командира батальйону, підполковника Романа Ковальова. Зіткнувшись із черговою «геніальною реформою» від команди Федорова та Міноборони, яка обіцяла премію у 15 000 гривень за ліквідацію ворога в стрілецькому бою, піхотинці отримали відмову через відсутність... відеозапису самого процесу бою з бодікамери стрільця. Урядові «космонавти» вимагають цифрового сліду там, де держава не забезпечує бійців бодікамерами, де немає електрики для їх заряджання і де відсутній інтернет для завантаження терабайтів відео в профільний софт. Фізичні трупи ворога, захоплені трофейні автомати, документи, рапорти комбата та свідчення бійців для архітекторів «Держави в смартфоні» більше нічого не варті – алгоритм холодно видає: «Не верифіковано». Цей випадок доводить головне: людина, її життя і її результат для них – ніщо, якщо вони не підтверджені цифровим файлом. Сьогодні Україна воює на два фронти. На зовнішньому – проти російської імперії, яка прагне нашого фізичного знищення. На внутрішньому – проти власного державного апарату, який, прикриваючись гаслами про війну, вибудовує ідеальну цифрову копію російського тоталітаризму. Різниця між російським і українським цифровим апаратом сьогодні зводиться виключно до дизайну. Російський «брат» – це похмурий чекіст із кийком, який кричить про «цифровий слід». Український «брат» – це усміхнений хіпстер-чиновник, який розповідає про «ефективність сервісу», поки натискає кнопку блокування твого рахунку. Форми різні, але суть одна – цифрова клітка для народів всередині.


13.11.2026 — № 45 (230)

17


18

Міжнародна політика / Війна

№ 45 (230) — 13.11.2026

Україна — серед світових лідерів за витоками даних. Хто ще під ударом?

К

ризову ситуацію, що виникла протягом останнього часу у світовому кіберпросторі, інакше як хакерською вакханалією не назвеш. Сп'янілі від нових можливостей хакери (абсолютна більшість із КНДР, Росії та Китаю) здійснюють масштабні атаки на цифрову інфраструктуру по всьому світу. Сталося те, про що фахівці попереджали і рік, і два тому: перш ШІ ніж стане універсально корисним, він буде використаний для потреб війни та скоєння злочинів. Атаки на цифрові ресурси компаній і крадіжки особистих даних не знають кордонів і спрямовані передусім проти тих, хто може платити, тобто на розвинені країни, але з недостатньо захищеною цифровою інфраструктурою. Листопад 2026 року Японія зустріла в режимі кіберкризи. Одна за одною сталися великі атаки на компанії GMO Internet, Docomo, SMBC Consumer Finance та інші. Уже 6 листопада уряд прем’єр-міністра Санає Такаїчі оголосив пакет екстрених заходів з подолання кризи, а поліція створила загальнонаціональний штаб із розслідування останньої хвилі нападів. За повідомленнями з урядових джерел,

ми підтримуємо

її пов’язують зі зростанням ролі штучного інтелекту та слабкими системами захисту, посиленими поганою «кібергігієною». Японія тут не виняток: схожі інциденти фіксують у багатьох країнах світу. Варто згадати виведення близько 6,3 млрд дол. із криптобіржі Binance та віддалене втручання в роботу холодильного обладнання супермаркетів по всій Європі, через яке зіпсувалися продукти на мільйони євро. ШІ просто на очах стає інструментом зловмисників для зламів і вимагання грошей, тому регулювання та кіберзахист потрібно посилювати негайно. У соціальних мережах також поширюється інфографіка про те, що «ШІ-хакери» одночасно вдарили по фінансовій системі світу одразу в семи місцях. Серед них — блокування податкового порталу в Бельгії, шкідливе ПЗ у Європейському центральному банку, збій застосунку французького банку із заявленими збитками 118 млн євро, атаки на дев’ять банків Південної Кореї та Японії. Дослідження компанії Surfshark свідчать про масштаби проблеми: у третьому кварталі 2026 року скомпрометували 121,8 млн облікових записів клієнтів, що

на 13,2% більше, ніж у другому кварталі (107,6 млн); швидкість витоків зросла з 830 до 940 записів на хвилину; найгіршим кварталом року був перший: 214,4 млн записів; від початку 2020 року скомпрометовано 10,6 млрд записів, що становить 44% усіх витоків із 2004 року. У середньому це зачіпає 19 зі 100 людей у світі щороку. Лідером за кількістю витоків у третьому кварталі були США (38,1 млн, 31% від загальної кількості). Далі йдуть Бразилія (7 млн), Велика Британія (5,8 млн), Індія (5,5 млн) та Австралія (3,1 млн). У Британії кількість скомпрометованих записів зросла на 121,6%. Україна піднялася з 47-го на шосте місце у світовому рейтингу за кількістю витоків: за квартал скомпрометували 2,6 млн записів. За звітом Microsoft Digital Defense Report 2026, у першому півріччі Україна посіла перше місце в Європі та третє у світі за кількістю кібератак. Українська команда CERTUA із січня до вересня опрацювала близько 200 інцидентів проти громадян (рік тому було 80), значна частина яких стосувалася фішингу для викрадення облікових даних Telegram і Signal. Експерти Surfshark радять не збирати і не розголошувати зайвих особистих даних, використовувати окремі електронні адреси для різних сервісів і користуватися менеджерами паролів, щоб витік одного пароля не відкривав доступу до інших акаунтів. Хакери дісталися політичного рівня. 7 листопада міністр закордонних справ Італії Антоніо Таяні повідомив, що кіберзлочинці вже кілька днів публікують його особисті дані у DarkWeb і шукають додаткову інформацію, зокрема про його родину. За словами Таяні, вони готові платити за такі подробиці. Прем’єр-міністр Джорджа Мелоні поклала відповідальність за ці атаки на проросійських хакерів і назвала спроби продавати конфіденційні дані посадовців «предметом серйозної стурбованості», на який треба реагувати з максимальною рішучістю. Таяні пов’язує атаку з позицією Італії щодо України та припускає, що це також реакція на зусилля уряду зміцнити цифровий захист урядових структур. Який саме тип даних оприлюднено, він не уточнив, але вказав, що загроза триває, а відомство координує дії із союзниками. Цей випадок збігається з низкою інших інцидентів у Європі, коли через фальшиві повідомлення про замінування розвертали літаки й піднімали тривогу в медіа. Так само, як у Японії, у Європі дані стають товаром, а їхній витік слугує інструментом тиску й вимагання. За даними MM Research Institute, які наводить Nippon.com, тільки з січня до ве-

ресня 2026 року кібератаки призвели до 454 витоків інформації, що на 49% більше, ніж за той самий період торік (304); до 13 жовтня їх було вже 485, що перевищує підсумок усього 2025 року (432) і є п’ятирічним максимумом. Найбільше змінилася структура жертв. Атаки зміщуються до менших компаній, тобто ціллю хакерів усе частіше стають малі й середні підприємства, які частіше нехтують рівнем захисту: на фірми з 300 і менше працівників припало 195 витоків, майже вдвічі більше, ніж торік; на компанії з 301– 1000 працівників — зростання на 25%; на середні компанії (1001+) — зростання на 33%. Серед малих і середніх фірм головною загрозою стало шифрування серверів програмами-вимагачами. Далі йдуть захоплення облікових записів і використання вразливостей програмного забезпечення. У 164 випадках (36%) були залучені зовнішні сторони: підрядники або хмарні провайдери. Це вказує на тенденцію атакувати малі компанії, інтегровані в ланцюги постачання великих корпорацій. За галузями найбільше зросли атаки на компанії у сфері інформаційних технологій та комунікацій, виробництва та освіти. За повідомленням японських ЗМІ, російськомовна група вимагачів Qilin розповіла телеканалу NHK, що атакує японські компанії, бо вони, за її словами, часто залишають вразливості неусуненими. Група заявила, що атакувала багато японських фірм з минулого року, зокрема Asahi Group Holdings і компанію групи Keio. В іншому випадку атака зачепила хмарний сервіс Onamae.com для віддалених робочих столів і вплинула на понад 26 000 серверів, зокрема акаунти для торгівлі на валютному ринку. Хакери утримували персональні дані клієнтів як заручників і вимагали викуп. Сайт, яким користувалися зловмисники для оприлюднення даних, закрив адміністратор, щоб зупинити подальші витоки. Кібератака на системи гарантування позик SMBC Consumer Finance зачепила ще й банки. Підтверджено витік 5935 записів про колишні позики: Resona Bank (139), Kansai Mirai Bank (5793) і Minato Bank (3). Кількість постраждалих клієнтів Bank of Yokohama поки невідома. Потенційно скомпрометовано імена, контакти, номери водійських посвідчень, дані про роботу та дохід. Пакет екстрених заходів щодо подолання кіберкризи, оголошений урядом Японії, передбачає кадрові, технічні, правові та фінансові кроки. Протягом листопада буде створено команду елітних спеціалістів із тестування на проникнення та посилення захисту.


Міжнародна політика / Війна

13.11.2026 — № 45 (230) Окрема команда з представників влади й приватного сектору допомагатиме компаніям під час атаки. Уся інформація про кібератаки централізується в Національному офісі кібербезпеки (NCO), а оператори критичної інфраструктури мають повідомляти його якнайшвидше. NCO запустив спеціальний сайт із попередженнями та гарячими лініями, а також видав протоколи для бізнесу: постійний моніторинг вразливостей, оновлення патчів, перевірка, чи адміністративні сторінки доступні публічно. Із резерву бюджету 2026 фінансового року на ці цілі виділено 10 млрд єн (≈63,3 млн дол.): 2 млрд на перевірку критичних урядових систем за допомогою ШІ, 4,1 млрд на кіберполіцію та 3,8 млрд на захист систем Цифрового агентства. Варто зазначити, що ще у травні минулого року в Японії ухвалили Закон про активний кіберзахист, щоб наблизити захист Японії до західних стандартів. У жовтні набули чинності положення про «нейтралізацію доступу», що дають змогу поліції та Силам самооборони виводити з ладу системи нападників біля джерела й випереджати атаки, блокувати сайти, які використовують для зловмисної діяльності. Законодавство передбачає підготовку десятків тисяч фахівців у сфері кібербезпеки, спеціальні зусилля із захисту малих і середніх компаній, які самостійно не мають ресурсів на ці цілі.

Усі наведені дані вказують на спільну закономірність. Кількість атак зростає швидше, ніж встигають змінюватися захист і правила. Хакери використовують ШІ для пошуку слабких місць, що давно відомі: невиправлені вразливості, відкриті адміністративні сторінки, занедбані акаунти, слабкі підрядники. Саме на це, за їхніми словами, роблять ставку такі групи, як Qilin. Штучний інтелект, за оцінками японських експертів, посилює цю динаміку, роблячи пошук вразливостей і масштабування атак дешевшими й швидшими. Показово, що Японія перейняла досвід України у використанні «білих хакерів» та ШІ для упереджувального пошуку вразливостей і слабких місць у державних системах раніше, ніж це зроблять зловмисники. Одна з ключових рекомендацій, яка є наслідком останньої хвилі атак, — це те, що найуразливішими стають не гіганти, а малі та середні компанії, пов’язані з великими партнерами ланцюгами постачання. Для них вимоги щодо посилення рівня захисту і ретельного дотримання кібергігієни, що були б надто складними та витратними у звичайний час, стають сьогодні питанням виживання. Автор: Сергій Корсунський, Надзвичайний і Повноважний Посол України Джерело: Дзеркало Тижня (https://zn.ua/ukr/ TECHNOLOGIES/ukrajina-seredsvitovikh-lideriv-za-vitokami-danikhkhto-shche-pid-udarom.html)

www.kleynodchicago.com Годинники можна замовити та придбати в Чикаго

+1 224 688 7287

19


20

Суспільство

surma.com.ua

№ 45 (230) — 13.11.2026

Я

к подружжя краматорців у віці 70 років наважилось виїхати на Волинь. Чи не страшно було їхати до «бандерівців» і чи відрізняються люди зі сходу й заходу України. Того злощасного 24 лютого 2022 пані Вікторія та її чоловік пан Олександр прокинулись від вибухів. З їх квартири було видно результати прильотів в районі аеропорту. Разом з сусідами вони бігали ховатись до підвалу. День за днем вибухи ставали інтенсивніші. Люди не витримали страху і вирішили їхати. Хоча й не знали, куди. А вік то вже – не юний. Обом по 70 років. ПОЇЗД «КРАМАТОРСЬККОВЕЛЬ» — Ви змушені були через війну їхати з рідного міста, а чому вибір впав на Ковель? — 17 березня 2022 року ми з чоловіком були на залізничному вокзалі. З собою схопили лише документи та ручний багаж. Людей повно. Куди їхати? Ми не знали! Хаос такий. Добре, що було багато волонтерів, вони якось координували все це. Один з них нам підказав, що на поїзд до Ковеля небагато людей на той час. Містечко невелике і нам, як людям не молодим, пасуватиме такий варіант. Так ми й вирішили, що поїдемо до цього населеного пункту. — А вам як жителям сходу України, не страшно було їхати на захід? Різні стереотипи є про регіони країни. — Абсолютно ні. Якщо чесно, ми майже нічого і не знали про цей край. Чули лише, що є така Волинська область, місто Луцьк. — І ви приїхали до незнайомого Ковеля… — Так, там нас також зустріли волонтери. Привезли в молитовний будинок на вулиці Соборній. А звідти нам запропонували кімнату в гуртожитку місцевого технікуму. Люди приносили продукти, допомага-

«На заході України живуть такі ж люди, як і на сході», – вимушена переселенка з Краматорська про життя у Ковелі ли найнеобхіднішим. Жили ми в тому гуртожитку до серпня, аж поки не почався навчальний сезон. І тоді нам дали тиждень на пошук нового житла. А таких, як ми, там чимало було. Всі кинулись шукати, куди переїхати. Знову підказали волонтери: на базі церкви євангельських християн-баптистів «Благодать» були кімнати. Десь 15 переселенців у цьому молитовному будинку отримали прихисток. З нами в кімнаті жила ще одна жінка з м. Рубіжне Луганської області. Отак ми там жили біля церкви. Чоловік мій допомагав там, чим міг. Туга за рідним домом змусила повернутись до Краматорська. Але ненадовго Минав час. Дехто з вимушених переселенців знаходив інше житло у Ко-

В руках — сувенір про Донецьку область і Краматорськ

Пані Вікторія та пан Олександр біля Меморіальної стіни «Вони віддали життя за Україну» (Ковель)

велі, а деякі люди повертались назад додому, в надії, що фронт стабілізувався і все якось налагодиться. «І ми теж не витримали. Затужили за домом. У квітні 2025 року поїхали назад до Краматорська. Сподівались, що найстрашніше пережили. Хоча нас застерігали, що рано ще… Приїхали. Як з’ясувалось, у нашому під’їзді залишилось три сусіди. У нас були розбиті вікна, але це дрібниці, вставили... Купили пральну машину. Влітку консервували фрукти на зиму, планували жити нормальне життя», – ділиться пані Вікторія.

Та в Краматорську спокійніше не ставало. Все більше обстрілів, нових руйнувань і менше місця для нормального життя. Люди з гіркотою усвідомили: жити спокійно в Краматорську їм не дадуть. «І знову ми шукали відповіді на те саме питання: куди їхати? Зателефонували до церкви в Ковелі, де жили перед цим. Пастор Ярослав Михалевський сказав, що має стареньку родичку, яка живе одна в хаті після інсульту. Запропонував там жити і ми погодились. Так в серпні 2025-го ми виїхали знову до Ковеля. Щоправда, цього разу не самі. Разом з ними виїхала ще одна родина – сусіди по будинку в Краматорську. Вони ж стали нашими сусідами і в Ковелі – живуть разом в одному будинку. Хатина не нова, але з мінімальними зручностями: вода, каналізація, газ», – розповідає жінка. Власниця житла декілька місяців тому померла. Її родичі – спадкоємці поки що не планують продавати хату. Тому дві сім’ї з Краматорська живуть тут – до кращих часів. «Живемо з чоловіком на пенсію та виплати для ВПО. Дещо вирощуємо на грядці. Скромно, але ж не під такими обстрілами, як там. Вік дається взнаки, здоров’я… У чоловіка – проблеми із зором. Треба була операція, то ми трохи призбирали грошей, в Луцьку вдалось прооперуватись. На роботу піти, то ми старі, не візьмуть. Це раніше чоловік працював інженером-механіком на одному з підприємств міста. А моє останнє місце роботи – директорка кінотеатру «Родина». А нині – ми прості пенсіонери. Якби довелось платити за оренду житла, то це навіть страшно подумати. А так – лише комунальні», – ділиться вона. — Якої допомоги потребуєте зараз? — Та ми не любимо просити. Може, тепла ковдра.. Хоча, це все не значне… — Інколи зневірені люди кажуть: «Куди ми з нашого дому поїдемо, нікому ми ніде не потрібні». Що би Ви на це відповіли? — З першого дня, як ми прибули на вокзал в Ковелі, до нас добре ставились. На ринку, як чули про наші обставини, то навіть чужі люди намагались підтримати, словом, речами, продуктами… Запитують часто, звідки ми. А в багатьох місцевих навпаки – їх рідні на сході. Можливо, від нас і втомились. Але за весь цей час я жодного слова поганого не чула на свою адресу. Тут, на Волині, живуть такі люди, як і ми. — Про що мрієте найбільше? — Про життя в рідному домі. Якби війна закінчилась, я через день була би в Краматорську. Там – все наше життя. Зоряна Бодялова Джерело: KramatorskPost


13.11.2026 — № 45 (230)

UA-USA / Події

21

Американський конгресмен з українським серцем – майбутній мер Чикаго Марія Климчак Чикаго, «Сурма»

Х

то як не ми підтримаємо кандидата, який здійснив шість поїздок до України та якого з нашою громадою пов’язує багаторічна дружба. 8 листопада, у день святого Архистратига Михаїла, ми вітали з днем іменин Михайлів і американського конгресмена Майка Квіґлі (Mike Quigley), співголову Конгресового українського кокусу. У суботу, 7 листопада, щойно повернувшись із чергової поїздки в Україну, конгресмен поспішив із летовища до Eventus Hall, де на нього вже чекали представники української громади, друзі та виборці. Зустріч організувала відома громадська діячка Наталя Асеведо під гаслом «Українці за мера Майка Квіґлі».Зала зібрала людей, для яких важливе як майбутнє Чикаго, так і доля України. Багато присутніх знають конгресмена роками, пам’ятають його виступи, зустрічі та підтримку українських ініціатив. Майк Квіґлі піднявся на сцену і там на нього чекав приємний сюрприз. Представники українського бренду етноодягу «Колос» подарували йому білу сорочку, вишиту білим по білому з побажанням, щоб вона стала його талісманом у виборчій кампанії. А якщо Майк переможе на виборах мера Чикаго, то, можливо, саме в цій українській вишиванці з’явиться на своїй інавгурації. Ця ідея викликала щирі усмішки та оплески. Та найважливішою частиною вечора стала розповідь конгресмена про його останню поїздку в Україну. Майк ділився враженнями від Києва, від побаченого на землі, яка вже майже п’ять років протистоїть повномасштабній російській агресії. Особливо запам’яталася історія про жінку, яку він зустрів на деокупованій території. «Якщо ви нам не допоможете, вони прийдуть знову», – сказала вона американському конгресменові. У цих кількох словах увесь біль пережитої окупації, страх перед її повторенням і водночас велика надія на підтримку демократичного світу. Майк Квіґлі добре розуміє, що для українців американська допомога – це право жити у вільній державі. Він наголошував, що Сполучені Штати та Європа повинні продовжувати підтримувати Україну. Слухаючи конгресмена, можна було відчути, що він говорить як політик, який займається міжнародними справами та особисто бачив наслідки війни, чув свідчення тих, хто її переживає.

Мені особисто пощастило познайомитися з Майком Квіґлі понад десять років тому. І вже тоді мене вразила його увага до українських питань, зокрема до однієї з найтрагічніших сторінок нашої історії – Голодомору 1932–1933 років. Пам’ятаю, як за його ініціативи тема визнання Голодомору геноцидом українського народу прозвучала з трибуни Конгресу США. Для нашої громади, яка десятиліттями домагалася міжнародного визнання правди про цей злочин сталінського режиму, така підтримка американського законодавця була надзвичайно важливою. 3 листопада 2026 року Майк Квіґлі знову переміг на виборах до Палати представників США від п’ятого виборчого округу штату Іллінойс. Від 2009 року він представляє інтереси своїх виборців у Вашингтоні. Сьогодні він є співголовою Конгресового українського кокусу та членом впливового Комітету з асигнувань Палати представників, який бере участь у формуванні федеральних видатків. Але тепер перед ним нова політична мета – очолити Чикаго. І тут варто згадати, що Квіґлі прийшов до Конгресу з місцевого самоврядування. З 1998 до 2009 року він працював у Раді комісарів округу Кук, де займався питаннями бюджетної відповідальності, прозорості влади та ефективності управління. У своїй кампанії на посаду мера він порушує проблеми, які хвилюють мешканців Чикаго: вартість житла, громадську безпеку, фінансовий стан міста, податки, розвиток бізнесу та якість міських послуг. Зокрема, Квіґлі запропонував план будівництва 50 тисяч нових житлових одиниць упродовж чотирьох років. Він також виступає за ефективніше використання бюджетних коштів та зміни, які, на його думку, сприятимуть економічному розвитку міста. Звичайно, виборцям належить оцінити реалістичність цих пропозицій, порівняти їх із програмами інших кандидатів і вирішити, кому довірити керівництво Чикаго. Чому українці Чикаго підтримують Майка? На зустрічі в Eventus Hall було помітно, що для багатьох присутніх Майк Квіґлі є політиком, із яким українська громада підтримує зв’язки вже багато років. Його шість поїздок до України, підтримка укра-

їнської незалежності, діяльність у Конгресовому українському кокусі, увага до історичної пам’яті та зустрічі з українцями стали причинами, з яких учасники ініціативи «Українці за мера Майка Квіґлі» висловлюють йому довіру. Для них важливо, щоб людина, яка претендує на посаду мера, знала історію української громади, розуміла її потреби й підтримувала зв’язки Чикаго з Україною. Водночас майбутній мер має представляти всіх мешканців міста, незалежно від їхнього походження, мови чи політичних переконань. Чикаго є містом іммігрантів. Українці зробили вагомий внесок у його громадське, духовне, культурне й економічне життя. Тому природно, що українська громада хоче бути почутою під час виборів нового мера й активно долучається до обговорення майбутнього Чикаго. Під час зустрічі громадська активістка Зоряна Сможаник провела інтерв’ю з конгресменом, а доктор Марія Дмитрів-Капеняк подякувала йому за незмінну підтримку України та української громади. Наталя Асеведо, народжена в Чикаго, пояснила присутнім, чому ми хочемо бачити в кріслі мера проукраїнського кандидата. Не обійшлося й без традиційної української гостинності, смачного частування, дружніх розмов, спільних фотографій та щирих побажань. Варто подякувати організаторці Наталі Асеведо, Оксані Ханас, спонсорам, добродіям і всім, хто долучився до проведення цього вечора. 23 лютого 2027 року Чикаго обиратиме мера. Попереду ще багато зустрічей, дискусій, передвиборчих обіцянок і непростих запитань. Адже керувати таким великим містом, як Чикаго, величезна відповідальність. Але вже сьогодні можна сказати, що в особі

Майка Квіґлі українська громада має багаторічного співрозмовника у Вашингтоні, який неодноразово демонстрував свою увагу до України конкретними діями. І символічно, що буквально напередодні Дня святого Михаїла він знову повернувся з України та зустрівся з українцями Чикаго. Є ще одна важлива сторінка у багаторічній дружбі Майка Квіґлі з Україною. Президент України Володимир Зеленський нагородив американського конгресмена орденом «За заслуги» II ступеня за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету й територіальної цілісності України та популяризацію нашої держави у світі. 23 вересня 2026 року Президент України особисто вручив цю високу державну нагороду Майкові Квіґлі під час зустрічі в Нью-Йорку. Приймаючи нагороду, Майк Квіґлі наголосив, що Україна перебуває на передовій боротьби за демократію у світі, а її народ заслуговує на непохитну підтримку Сполучених Штатів та союзників по НАТО. І завершив свої слова українським вітанням: «Слава Україні!». Отож, під час зустрічі в Eventus Hall перед українською громадою виступав американський конгресмен, кандидат на посаду мера Чикаго, кавалер державного ордена України, чия багаторічна підтримка отримала найвище офіційне визнання. Дякуємо майбутньому меру за багаторічну дружбу з українською громадою та підтримку України. А подарована біла вишиванка нехай нагадує йому про теплу зустріч у Чикаго та людей, для яких свобода України й майбутнє їхнього американського міста однаково важливі. 8 листопада 2026 року


22

UA-USA / Події

surma.com.ua

№ 45 (230) — 13.11.2026

«Оберіг» у Чикаго – це там, де діти, пісня і любов Руслана Романюк Чикаго, «Сурма»

К

оли вокальна студія «Оберіг» готується до свого чергового творчого звіту, її засновниця і незмінний керівник Ольга Допілко анонсує його так: «З великою радістю запрошуємо вас на доброчинний концерт, де лунатимуть щирі дитячі голоси, українська пісня та мелодії, сповнені любові до рідної землі. На вас чекають талановиті юні виконавці, яскраві виступи і незабутні емоції». Ось такими чи приблизно такими словами пані Ольга запрошує усіх на концерти, які уже традиційно відбуваються двічі на рік. І обіцяного в анонсі вони завжди дотримуються. Тому що ці концерти справді перетворюються на гарне і тепле свято пісні, любові, щирих людських почуттів і переживань. І надії. На те, що все буде добре. Що всі незгоди і біди минуть. Що навіть після найтемнішої ночі обов’язково приходить світанок нового дня. Хіба ж не про це – наші думки і мрії, наші молитви? А молитву, промовлену дитячими вустами, найпершим чує Господь. І на нашому концерті, після благословення отця Богдана Налисника, найпершим прозвучав твір «Величаю Тебе, Боже» у виконанні дитячого церковного хору «Надія», який також організувала і яким керує Ольга Допілко. Тому що усі її вихованці – це діти, народжені або в Україні, або ж в Америці, але в українських родинах, а тому вона допомагає їм відчути, допомагає зрозуміти, що для нас головними і надзвичайно важливими є слова Бог і Україна. А ще допомагає розуміти життя силою саме україномовних – народних і авторських

– пісень, через які діти, для яких звичною в американському середовищі стає англійська мова, не забувають, вдосконалюють й українську. І коли більше десяти років тому пані Ольга, музичний педагог за фахом, створювала при церкві святого Йосифа Обручника дитячу вокальну студію, то вирішила назвати її «Оберіг», адже пісня – це один із найпотужніших духовних оберегів нашого народу, який таїть у собі національну ідентичність та генетичний код українців. Усе це і демонстрували діти, які займаються у студії. Солісти, дуети, ансамблі – вони виходили на сцену і дарували присутнім свої співочі таланти. Звичайно ж, відчувалося, хто займається у студії вже кілька років, а хто робить тут тільки перші кроки. Але треба розуміти, що дитяча студія – це таке мистецьке гніздечко, з якого одні пташенята, коли приходить пора, дорослішають і вилітають, а на їхнє місце приходять інші – спочатку невмілі, однак з великим бажанням співати і почуватися артистами. І треба розуміти, що за кожним їхнім виступом стоїть неймовірна праця вчителя. Треба розуміти, що скільки дітей – стільки й характерів, стільки й підходів до кожного, стільки й пропозицій репертуару, щоб дитина розкрилася, щоби пройнялася розумінням того, про що співає, щоб зазвучала. Тобто пані Ольга, наче ювелір, виконує дуже тонку роботу, яка вимагає надзвичайного терпіння й уваги до найменших деталей.

Її результат ми й бачимо на звітних концертах студії «Оберіг» (як і на багатьох українських фестивалях у Чикаго, учасниками яких стають вихованці Ольги Допілко). Про що співають діти? Про щасливе дитинство, про матусину любов, про свою родину, про дружбу і дитячі мрії. Про кохання, бо коли ти на порозі юності, то душа уже відкривається, щоб зустріти це прекрасне почуття. І про українську землю – красиву, незрівнянну, яка сьогодні вмивається кров’ю і сльозами. Про це також були пісні у вико-

нанні дітей, серця яких наповнені любов’ю і співчуттям. Бо вони знають, чують у розмовах дорослих, що тисячі їхніх однолітків в Україні позбавлені сьогодні щасливого дитинства; що там діти втрачають батьків, а батьки втрачають дітей; що там ворог вбиває українців цілими сім’ями і безжально калічить долі людей. До слова, концерт, про який ми ведемо мову, традиційно називався «Наші серця і таланти тобі, Україно» і відбувався із благодійною метою: зібрані кошти будуть передані благодій-


13.11.2026 — № 45 (230)

ному фонду PROTEZ FOUNDATION для лікування поранених українських захисників. А тому вдячність пані Ользі Допілко, яка вміє не просто передавати своїм юним друзям любов до пісні, але й засіває у їхніх душах ті моральні й духовні цінності, які є надзвичайно важливими для кожної людини. Вона ж, керівник студії «Оберіг», також зачитала подяки: парафії святого Йосифа Обручника, при якій працює студія; батькам її вихованців, які прийняли надзвичайно правильне рішення – інвестувати кошти у творчий розвиток своїх дітей; спонсорам і партнерам – за підтримку; компанії ZVUK – за професійний технічний супровід їхніх виступів; відеографу Оксані Свідрук, яка щоразу фільмує для історії виступи студії; нашій газеті «Сурма» та Radio UA Chicago, які традиційно виступають інформаційними спонсорами подібних творчих івентів. Звісно, ми охоче розповідаємо про концерти дитячих колективів і студій. І анонсуємо їх проведення. А тому щиро жаль, коли на таких пісенних святах багато крісел у глядацькій залі залишаються порожніми. Бо виступи юних виконавців, їхня дитяча безпосередність, їхнє бажання ділитися любов’ю маленьких сердечок – це завжди ніби ковток водиці із чистого джерела. Так було і цього разу. І був наостанок спільний виступ усіх учасників студії із піснею-колядкою, яка містила в собі і побажання – «хай пропаде кривда люта, згине горе і біда», і пісенне нагадування – «веселіться,

християни, йде різдвяна коляда», бо час і справді невпинно крутить колесо життя до нової зими і до чудових

UA-USA / Події

Різдвяних свят. І була відома пісня Святослава Вакарчука «Оберіг», яку радо взяли до свого репертуару ви-

23

хованці однойменної студії, кожен з яких мріє засвітити на пісенному небосхилі свою зірочку.


24

UA-USA / Події

Наталія Боївка Чикаго, «Сурма»

С

ьогодні я хочу розповісти про подію, яка відбулася декілька днів тому. Хочу розповісти про приїзд до Америки тих, хто сьогодні творить історію, хто одночасно є нашим теперішнім і нашим майбутнім. Чикаго приймало особливих гостей. Це були діти наших Українських Героїв. Діти тих, хто віддав своє життя за волю і долю України. Діти тих, чиї батьки були в полоні. Діти, чиї батьки сьогодні боронять Україну. Діти героїв Першого корпусу «Азов». Восьмеро дівчат і хлопців з різних областей України приїхали до Америки у супроводі Наталії Бешти та чинного військовослужбовця Павла Кіндія. Народилася ідея такої поїздки на одній із зустрічей в нашій українській громаді, коли ми спілкувалися з Генеральним консулом України в Чикаго Костянтином Вороною. Серед широкого кола питань про життя українського ком’юніті Генконсул, пригадую, почав говорити про дітей наших героїв, наших захисників, а потім запитав, чи були вже проєкти з організації для таких дітей відпочинково-пізнавальних поїздок до Америки. І висловив пропозицію: якщо не були, то можемо спробувати щось подібне. Мені пригадалося, що у 2019-му році уже був такий проєкт для групи дітей загиблих кіборгів, яким я займалася з ініціативи фонду Revived Soldiers Ukraine. І був він надзвичайно цікавим. Тому я відразу підтримала ініціативу пана Ворони і після зустрічі у Zoom, на якій обговорювалися окремі деталі, після певних узгоджень ми взялися за справу. Кажу «ми», тому що в реалізації проєкту брали участь МЗС України, Український конгресовий комітет Америки (відділ Іллінойс), Українське консульство в місті Чикаго, представники благодійних фондів Protez Foundation та Revived Soldiers Ukraine. Разом із Генеральним консулом та небайдужими людьми української

surma.com.ua

№ 45 (230) — 13.11.2026

У нас гостювали діти Українських Героїв громади ми зустріли наших бажаних гостей в аеропорту O’Hare, поселили у спеціально орендованому будинку, щоб вони проживали усі разом з керівниками групи. А ще перед приїздом дітей зосередилися на програмі їхнього перебування в Америці, щоб за нетривалий час – 10 днів – вони мали можливість і відпочити, і побачити цікаві місця. Звісно ж, у Чикаго ми були на оглядовому майданчику однієї із висоток – раніше відомої як John Hancock building, з якої на 360 градусів відкривається панорама нашого чудового міста. Була у нас прогулянка на кораблику, відвідування музею Гаррі Поттера та музею індустрії. На Золотій милі – Michigan Avenue – ми завітали у легендарний Starbucks – найбільший у світі заклад цієї мережі. Звичайно, діти висловили побажання побачити знаменитий будинок із фільму «Сам удома». Неабияке враження справила на них прогулянка вечірнім Чикаго, коли все навколо залито золотом вогнів, і емоції, які аж зашкалювали на американських гірках у парку Six Flags. Надзвичайно змістовною і сердечною була у нас зустріч у парафії церкви Святого Йосифа Обручника, яка дуже потужно підтримала цей проєкт. Спілкування з парохом отцем Миколою Бурядником, з парафіянами – повірте, було дуже приємно бачити, як наші люди гостинно і радо приймали дітей. Не менш змістовною і відвертою була розмова з Генеральним консулом Костянтином Вороною у приміщенні консульства. Високопосадовець радо вітав юних друзів і приділив спілкуванню з ними максимум уваги, адже у кожного з цих дітей – своя історія, пов’язана з війною, з бідою, з болем. Була у нас надзвичайно цікава зустріч і в кредитівці «Самопоміч», яка радо відгукнулася стати одним зі спонсорів цього проєкту.

Загалом же щира вдячність кожному, хто підтримав проєкт, хто весь час був поряд, забезпечуючи дітям цікаве перебування на американській землі. Це організації та люди доброї волі, яких хочу назвати: Юрій та Дарія Глови, Марія Щерб’юк, Ольга та Володимир Кудіми, Наталія Миндюк, Зоряна Яворська, Otaman Trans Group, The Acavedo Team, Фундація «Спадщина», Global Freight Logistics, Nakone Law, Український Конгресовий Комітет Америки (відділ Іллінойс), Star

Windows Construction, Сестринство Пресвятої Богородиці, Братство бл. Миколая Чарнецького та Кирило-Мефодіївська спільнота при церкві Йосифа Обручника, першопричасники – 2026 із церкви Йосифа Обручника, Ukrainian Daughters Foundation, власники бізнесів S&O Brother та Luxar. Безмежно дякую закладам, які запропонували нашим дітям смачне частування, – ресторанам «Живаго», «Чарівний глечик», «Red Bottle», «Арагві».


13.11.2026 — № 45 (230)

На цьому я свою розповідь не завершую, адже із Чикаго ми з дітьми полетіли до Вашингтона. Там програма була не менш насиченою. Ми мали дуже важливі зустрічі з тимчасовим повіреним України в США Денисом Сєніковим та з колишнім послом України у Сполучених Штатах Америки пані Оксаною Маркаровою. Діти побували у кількох музеях, відвідали Маунт-Вернон – резиденцію Джорджа Вашингтона. Для нас провели екскурсію в Капітолії – головному будинку Конгресу США. Але найважливішим моментом перебування у Вашингтоні я б назвала той, що наші діти отримали можливість бути 1 листопада в Національному соборі і разом зі священниками та всіма вірянами взяти участь у спільній молитві. Ця хвилююча подія називалася «Молитва дітей за дітей». В соборі було багато людей, були представники різних організацій, були гості. І разом з ними наші діти дякували Богу за те, що вони мали можливість здійснити цю поїздку, зустрітися з чудовими людьми, надихнутися безмежними враженнями. А ще вони молилися за дітей, які загинули на війні в Україні. Повірте: не обійшлося без сліз. Надзвичайно вразило мене і те, що кожного ранку, де б не перебували і чим би не займалися, вони вшановували хвилиною мовчання пам’ять про

тих, хто віддав своє життя у двобої з ворогом. Я побачила це найпершого дня, як тільки ми зустрілися. Хоч здавалося, потрапивши до Америки, вони могли хоч на трохи забути про те, що залишили там, удома… Але ні: ранок, звук метронома на годиннику і вони стоять, натягнуті, мов струни. У мовчанні. У вимірі пам’яті. Бо вони знають і пережили значно більше від усіх нас, хто не бачив війни… Тому для мене це був не просто проєкт, який надав можливість кільком дітям приїхати до Америки. Це були дуже важливі дні, прожиті разом із тими, хто, насправді будучи ще дитиною, вимушений ставати дуже дорослим зовсім у юному віці. Я дуже хочу, вірю і молюся, як і всі ми, щоб закінчилася війна. І щоб у цих дітей, у всіх дітей доля склалася щасливо. А щодо проєкту… Сподіваюся, що ми зможемо його повторити. Що українські діти – інші і більшими групами – зможуть приїжджати сюди, адже не таємниця, що багато хто хоче побачити, яка вона – Америка. Тож і нам приємно було почути, як хтось із наших нинішніх гостей сказав: «Дякую, Боже, за те, що я тут. Моя мрія здійснилася». А наступного дня вони полетіли до України… Ще раз дякую кожному за подаровані цим дітям щасливі дні. Бо чужих дітей і справді не буває!

UA-USA / Події

25


26

Н

Культура

Ольга Смольницька Швейцарія «Сурма»

аші предки складали легенди фактично про все побачене, і ці усні оповіді переходили в назви лісів, пам’яток і взагалі природи. Наприклад, про воду. Те, що це – джерело життя і в біології, і взагалі в наших уявленнях (недарма, за міфами, є Світовий океан, «синє море», усе створене з води тощо), відомо. Але наш народ поетизував цю стихію. Гуцули розповідали: «З первовіку була лише одна вода, облаки і Бог святий. Землі зразу не було, лиш море ціле. На морі був шум. З верхи, з воздухів падала роса». Так записували історики та етнографи, це можна прочитати у збірниках та інших наукових працях – наприклад, у Михайла Грушевського. А казки і просто фольклор про живу воду? Уявлення про те, що вода – це кров землі, її артерії, жили? Можна згадати вірш Любові Забашти, яка багато писала і для дітей, і для дорослих: «Жива вода дає життя / Всьому живому в світі. / Якщо живе жива вода, / тоді земля у цвіті». .Зокрема, Україна відома своїми озерами, річками і взагалі водоймами. Є цілі краї, де вода відіграє дуже значну роль. Наприклад, це Волинь, яку називають «синьоокою», бо там дуже багато озер. Або Полісся. Варто згадати «Лісову пісню» Лесі Українки, де дія починається на лісовому озері, і далі саме воно неодноразово з’являється для подальших дій. .Що сказати про реальні водойми, назви яких відомі та вивчаються в географії? .Легко уявити, як хтось – може, ще дитиною – питав у дорослих, звідки взялися конкретні річки, озера, ставки, водоспади тощо, і чому так називаються. Або хтось із дорослих замислювався над цим. Наприклад, що сказати про річки і лимани? Їх уявляли як живих істот. Ось одна з легенд. Могутній батько Лиман вирішив поділити спадок між дітьми – сином Дніпром і дочкою Десною. (Це – назви знаменитих річок, які легко вгадуються). Найкращі землі Лиман вирішив дати тому, хто першим прибіжить. Десна заступила братові шлях кам’яними порогами (легенда, звідки вони взялися на Дніпрі), але суперник виявився сильнішим і просто збив їх. Прибіг першим? Ні, обоє прибігли разом! Тепер і Дніпро, і Десна течуть поруч – брат і сестра. Так наші предки пояснювали походження цих річок і чому вони течуть поряд. А ще розповідали, що вони були людьми, а батько Дніпро перетворив їх на річки, щоб примирити.

surma.com.ua

№ 45 (230) — 13.11.2026

Українські народні легенди: РІЧКИ, ОЗЕРА І ВЗАГАЛІ ЖИВА ВОДА

Або: усі знають легенду про засновників Києва – братів Кия, Щека, Хорива і сестру їхню Либідь. Колись повноводна річка, тепер Либідь уже давно перетворилася фактично на струмок. А є й інші легенди про неї. Ось що розповідали на Поділлі, ця легенда поетична і призначена для дітей: «Річка Либідь пішла від сліз дівчини Либідь, дочки київського князя. Вона була чудова, як майське сонце. З усіх країв світу з’їхалися молоді лицарі, князі й королевичі просити її руки. Та княжна й знати, й чути не хотіла про весілля. / – Не піду та й годі, – казала вона всім. / Лицарі й королевичі хотіли звабити княжну своїм багатством, хоробрістю і не один поклав голову, щоб сподобатися, та ніщо не допомогло. Королевичі порадились між собою, здвигнули плечима, припоясали булатні мечі, сіли на своїх вірних коней і роз’їхалися. / Пусто і сумно зробилося в княжому палаці, не стало ні хоробрих рицарів, ні прекрасних королевичів. Княжна, як горличка в квітці, сиділа в своєму опустілому теремі. Може, й хотіла б, щоб хтось приїхав, та ніхто не показувався. / Пройшло кілька літ. Помер князь, княжна мусила вибиратися із палацу. Вона побудувала собі хату за Києвом й жила в ній одна-одненька. Дні й ночі плакала. З цих сліз і пішов струмочок, який і називається Либідь. Гора, на якій жила княжна, зветься тепер Дівич-Горою». .До речі, не раз замислювалися, чому в назвах багатьох українських річок трапляється поєднання літер «д» і «н». Вслухаймося: Дніпро, Дністер, Десна, Дунай… Є версія, що це на честь богині Дани. Ця богиня означала жіноцтво, небесну воду (у тому числі дощі), їй належали криниці та взагалі водойми. Їй жертвували хліб (який, за свідченнями, кидали у воду), з Даною пов’язано багато переказів – у тому числі, наприклад, про шлюб із Сонцем. Це символічне поєднання стихій. Цікаво, що це не вигадка, а ще з епохи романтиків (Якова Головацького) запи-

сано історичні свідчення про Дану. Також у неї були свої символи і тотеми. День цієї богині-Діви – п’ятниця, а дерево – липа. Її ім’я перейшло у фольклор, у тому числі в пісні. Ось звідки особливі приспіви, наприклад, у коломийках. Зокрема, Квітка Цісик співала цей народний твір, де є слова: «Ой дай-дуна, ой дай-дуна, ой дай-дуна-дана, / Я дівчина молоденька, а ще не віддана». Або інші приспіви: «Шіді-ріді – Дана!», «Ой, Дана! Річка Дана!» Відомо, що Дунаєм називали й просто річку. Ця назва часто згадується в піснях. Наприклад, після смерті сестра перетворюється на річку Дунай і заповідає братові: «Не пий, брате, з Дунаю води, / Бо в Дунаю вода, то ж кров моя. / Не їж, брате, із Дунаю риби. / В Дунаю риба, то тіло моє». І скільки міфів, легенд, повір’їв та інших оповідей про те, що після смерті (часто насильницької) людина перетворюється на річку. Або перехід в інший світ – це дівочі сльози (недарма в піснях дівчина часто плаче саме біля річки). Але відомо, що міфи і легенди існують у різних версіях. І все змінюється з часом. Тому, наприклад, про небесну воду – дощі – казали, що це вода богині Дани. Але можна натрапити й на уявлення, що дощ – це «чоловіча» вода, як і сніг, тобто те, що падає з неба. Натомість земні води – «жіночі». Вони очищають, зцілюють. Ось чому наші пращури так шанували воду. І ось чому стільки уявлень про хрещенську (богоявленську) воду – водичку-ярданичку (тобто йорданську, гуцули зверталися до неї: «Водице Арданице!»), узагалі святу або свячену воду… А ще розповідають про особливу силу непочатої або джерельної води (тобто якої ще ніхто не пив), купальської, зоряної та багатьох інших. На певні дати набирали цю воду, причому часто до сходу сонця (до світання), з обрядами, молитвами. І кожного свята або випадку вода була особлива. Одна лікувала людей, друга – худобу, допомагала багатству, приплоду, узагалі – здоров’ю…

У замовляннях фігурують води – чи вода? – з жіночими іменами. Вода Тетяна, Іуліяна (Оляна, Уляна), Киліяна, Єлена (саме церковний варіант імені), Олена… Чому? І чому стільки рідкісних імен та варіантів? Зверталися: «Добридень тобі, водо Уляно й земле Тетяно!» Вірили, що це живі істоти. Тому зверталися, наприклад: «Добрий день, водо Уляно! Дай мені води од усякої біди». Або на Харківщині казали: «Земля – Тетяна, Вода – Уляна, Ключ – Іван. Дайте води од всякої біди!». Є дуже цікаві та рідкісні замовляння. Предки шанували «біжучу воду». На Поліссі саме цією водою пускали пожертви предкам. Це зафіксовано в пісні на Чернігівщині про душі-птахів: «Ой десь наші родителі живуть за горами, / Вони до нас щовечора пливуть селезнями». Звичайно, було багато вірувань і про «мертву воду», і про нечисту силу, але варто розповісти цікаве і незвичне. Річку уявляли як зв’язок між світами, а також це часто було символом дороги і подорожі. А ось озера уявляли як «вікна» між світами. Озеро (як і болото) затягувало, проте в легендах потоплені могли вийти через багато кілометрів від цього ставу. Таке, наприклад, розповідали про зовні тихе озеро з промовистою назвою Вікнина (у селі Хропотова на Хмельниччині). Казали, що колись у ту Вікнину провалився під лід чоловік із кіньми. А потім коней живими знайшли через десятки кілометрів в іншому селі. Про долю чоловіка не розповідають. Але інша назва – «озеро привидів» – промовляє сама за себе. Узагалі з водою пов’язували багато містичного, фантастичного, незбагненного. Озера притягували, але водночас від них радили триматися подалі або, принаймні, поводитись обережно. .Таким чином, вода була загадковою стихією для наших предків. Вона давала життя, але могла й забрати. Перехід, дорога, вікно в інший світ, богиня, жива істота… дуже різноманітна. І з кожним струмком, з кожною річкою, з кожним ставком, з кожним болотом, з дощем, з росою, узагалі з водою пов’язувалися легенди. Недарма бажають для здоров’я: «З роси і води!» Аналітик матеріалів – Олена Смольницька Про автора: Ольга Смольницька – кандидат філософських наук, консультант з філології Місії «Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих» Української Греко-Католицької Церкви (Львів)


27

13.11.2026 — № 45 (230)

Дорогі друзі, шановні добродії та приятелі Києво-Могилянської академії! РІВНО МІСЯЦЬ ДО НАШОЇ ЗУСТРІЧІ! РОЗПОЧНІМО СВЯТКОВИЙ СЕЗОН РАЗОМ ІЗ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЮ ФУНДАЦІЄЮ В АМЕРИЦІ! Чому саме з нами? Бо ми готуємо для вас особливий вечір, сповнений святкового настрою, музики, теплих зустрічей і добрих справ! 5 грудня запрошуємо вас на STARS OF HOPE – «ЗІРКИ НАДІЇ», благодійний вечір на підтримку студентів Національного університету «Києво-Могилянська академія». На вас чекатимуть жива музика, смачні святкові страви, вино, благодійний аукціон, чудове товариство та багато приємних несподіванок! А найголовніше, що разом ми зможемо подарувати українським студентам шанс на освіту та краще майбутнє. НАША ОСОБЛИВА ЯЛИНКА СТИПЕНДІЙ Цього вечора на вас чекатиме незвичайна ялинка! Замість традиційних прикрас на її гілочках з'являться символічні конверти зі стипендіями для студентів Могилянки. За кожним конвертом – мрія молодої людини, яка попри війну, повітряні тривоги, нічні обстріли та відключення електроенергії продовжує навчатися, здобувати знання й вірити в майбутнє України. І саме ви можете допомогти здійснити цю мрію! Кожна подарована стипендія – це підтримка молодої людини, яка завтра розбудовуватиме Україну. ДЕ І КОЛИ ЗУСТРІЧАЄМОСЯ? Субота, 5 грудня 2026 року | 6:00 вечора Український інститут модерного мистецтва 2320 W. Chicago Ave., Chicago, IL Квиток – $50 з особи Придбати квитки: https://bit.ly/48iebsM СТАНЬТЕ ДОБРОДІЄМ – ДОДАЙТЕ СВІЙ КОНВЕРТ НА ЯЛИНКУ НАДІЇ! Запрошуємо родини, підприємців, громадські організації, українські установи та всіх друзів України долучитися до

нашої стипендійної програми. Рівні благодійної підтримки: $25,000 – Зірка майбутнього – $10,000 – Золота зірка Києво-Могилянської академії – $5,000 – Світло освіти – $3,000 – Крила мрії – $1,000 – Стипендія надії- $500 – Вогник доброти Кожен внесок є кроком до здійснення студентської мрії! НЕ МОЖЕТЕ ПРИЇХАТИ ДО ЧИКАГО? ВАШ ПОДАРУНОК ОБОВ'ЯЗКОВО ЗНАЙДЕ ДОРОГУ ДО МОГИЛЯНКИ! Де б ви не жили, ви можете стати частиною нашого свята і підтримати українську молодь. Як зробити благодійний внесок: Онлайн: www.kmfoundation.org – натисніть Donate. QR-код: Скористайтеся кодом для пожертви на нашому запрошенні. Чеком: Випишіть чек на Kyiv-Mohyla Foundation of America та надішліть за адресою: P.O. Box 46009 Chicago, IL 60646 У призначенні пожертви зазначте: Stars of Hope – Scholarships. Навіть якщо ви не зможете бути з нами особисто, ваш подарунок стане частиною нашої Ялинки надії! БУДЬТЕ ЗІРКОЮ НАДІЇ! До зустрічі 5 грудня! Разом ми запалимо вогники надії для тих, хто сьогодні найбільше потребує нашої підтримки. З найтеплішими побажаннями та щирою вдячністю, Марта Фаріон Президентка Києво-Могилянської Фундації в Америці Марія Климчак Виконавча директорка Києво-Могилянської Фундації в Америці www.kmfoundation.org


28

Культура

surma.com.ua

№ 45 (230) — 13.11.2026

«ALMA DEL ARTE»:

М’ЯКА СИЛА ДИТЯЧОЇ МИСТЕЦЬКОЇ ДИПЛОМАТІЇ

С

Ольга Дубовик Київ, «Сурма»

ередина осені-2026. Піснеспіви «Боже, великий, єдиний! Нам Україну храни!», «Реве та стогне Дніпр широкий» голосами українських дітей лунають у знакових місцях Каталонії (Іспанія) – знаменитому бенедиктинському храмі на горі Монсеррат, церкві Святого Романа міста Льорет-де-Мар та на горі Монжуїк у Барселоні. Так звучав Міжнародний різножанровий фестиваль «Душа мистецтва» («Alma Del Arte»), що тривав двоетапно: 21–28 вересня та 29 вересня – 6 жовтня. Мета – також двоєдина. Найперш показати європейцям унікальне культурне обличчя Української нації, привернути увагу до нашої боротьби за державність. А ще – дати можливість юним українцям, чиї життя щодня загрожені через геноцидну московитську війну, відпочити від ворожих обстрілів під мирним небом під плюскіт хвиль Середземного моря. УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ У ХРАМАХ МОНСЕРРАТ, ЛЬОРЕТ-ДЕ-МАР І БАРСЕЛОНИ Обдарована юнь з різних регіонів України являла свої таланти в Іспанії, стверджуючи: ми, українці, – давня нація з власним культурним обличчям, яка нині вкотре платить величезну ціну за право бути собою – співочим і вільним народом на рідній українській землі, в центрі Європи. Як це було? 21–28 вересня народний художній хореографічний колектив «Забавки»

з Дніпра, народний художній вокально-хоровий колектив «Мозаїка» з Сум та вокальний колектив хору «Мелодія» з Іршави (загалом понад п’ятдесят юних артистів) чарували глядачів українською піснею і танцем у курортному місті Льорет-де-Мар, а потім – на головній площі монастиря Монсеррат та у Тронній залі собору, де збе-

рігається світова святиня – статуя Святої Непорочної Діви Марії Монсерратської з немовлям. Від Генерального консульства України в Іспанії та Почесного консульства України на Балеарських островах юні митці отримали подарунок – українсько-іспанське видання книги каталонського автора Санті Ріуса «Дерево життя». Сяяла ді-

амантами українських дитячих талантів і друга частина міжнародного проєкту культурної дипломатії Alma del Arte. Ніде було яблуку впасти у храмі Святого Романа під омофором Божої Матері. Саме там пролунав трепетний спів-молитва «Боже великий, єдиний, нам Україну храни!» у виконанні хору Одеського дитячого музичного


Культура

13.11.2026 — № 45 (230)

ліцею імені професора П.С. Столярського під орудою чудового хормейстера Назара Найданова та концертмейстерки Єлизавети Власової. Далі благословенна Рівненщина явила українську пісню фольклорного гурту «Веснянка» Рівненського палацу дітей та молоді під керівництвом Віктора Ковальчука. Додали автентики гості-литовці: молодіжний ансамбль виконавців сутартинів Dalilio з музичного клубу Austrarietis міста Утена (керівник Austra Rinkeviciene). Окремий день означився букетом виступів на горі Монсеррат та у храмі, що вважається другим після Ватикану найвагомішим християнським центром світу. Українські діти співали перед олтарем, а вгорі – височіли обриси Мадонни, до якої безперервним потоком йдуть люди. Кульмінацією став підсумковий концерт у центрі міста Льорет-де-Мар. Хвацько танцювали юні кияни зі школи танцю «FORS Dance Studio» з композицією «Щедрик» (художні керівники Тетяна Винокурова та Олександра Жилка), художній колектив ансамблю народного танцю «Дружба» Рівненського міського палацу дітей та молоді під орудою Наталі Дзюбенко, жіночий колектив «Богині» центру «Штурм» з Дніпра, школа балету Alira та школа мистецтв In TOP SCHOOL (м.Льорет-де-Мар), грузинський ансамбль Grupo GENI з Барселони. Співом викликали сльози на очах глядачів гурт «Веснянка», хор та солісти Одеського державного музичного ліцею ім. професора П.С. Столярського. Олена Троніна від імені Генконсульства України в Іспанії привітала артистів та подяку-

вала організаторам фестивалю Alma del Arte – Міжнародному форуму організації культурної дипломатії на чолі з Ольгою Обласовою, компанії LuxTour та фундації Клемента Гітарта. Творчі колективи і керівники отримали подяки за розвиток міжнародних зв’язків та молодіжної мистецької дипломатії. Окрім фестивалю, діти побували на екскурсіях у Барселоні, а дорогою принагідно мали «побачення» з чарівними італійськими містами – Падуєю, Вероною та Венецією. ЯКЩО В УКРАЇНІ Є ТАКІ ДІТИ, ТО НАМ Є ЗА ЩО БОРОТИСЯ – 17 років тому я очолила громадську організацію «Яскрава країна» у Дніпрі, яка реалізує багато культурно-мистецьких проєктів, – розповідає директорка-засновниця фестивалю Ольга Обласова. – П’ять років тому, з початком повномасштабного вторгнення, ми започаткували фестиваль Alma Del Arte. Основна мета – донести європейцям, що ми, українці, не тільки просимо допомоги, а є носіями великої культурної спадщини нашої нації. Завдяки підтримці Фонду Клемента Гітарта, Олени Білоусової та Генеральному консульству України у Барселоні привозимо найкращі дитячі творчі колективи коштом наших європейських партнерів. Такий напрям від травня 2024 року розвиваємо в місті Льорет-де-Мар. Цьогоріч Фонд так само оплатив проживання в готелі під час фестивалю чотирьом дитячим колективам з регіонів, що потерпають від бойових дій (Сум, Києва, Одеси та Дніпра). Для багатьох дітей це був перший у житті візит до Іспа-

нії, а деякі взагалі вперше побували за кордоном. Це діти, чиє дитинство триває в умовах війни. Є й народжені 2014 року, які жодного дня не жили у мирній країні, і лише під час фестивалю змогли відчути, що таке спокій і безпека. Вони це цінують. І від глядачів маємо багато позитивних відгуків. Унікальність цьогорічного фестивалю в тому, що було задіяно сумарно близько 500 осіб. Додалися учасники з Литви, які представляли національний спів, що належить до нематеріальної духовної спадщини ЮНЕСКО. – Пані Ольго, поділіться досвідом: як це – влаштовувати виступи у храмі на горі Монсеррат? – Відповідальна і тяжка робота. Розпочинаємо заздалегідь. Надаємо керівництву монастиря Монсеррат (на рівні аббата і кардинала) характеристики колективів-претендентів на честь виступити саме у храмі. Клопітна і нешвидка справа. Але то є основна родзинка фестивалю. Тому він і називається «Душа мистецтва». Адже храм на горі Монсеррат – сакральне місце та перша консерваторія в Європі, що була створена бенедиктіанцями ще в VІ столітті. Так через спільні християнські і людські цінності мистецтво підсвічує і висвітлює роль людини, і зокрема дитини в світі. – Звертаючись до учасників фестивалю, Ви акцентували увагу на утвердженні української мови. Однак деякі діти їхали з-під ракетних московитських обстрілів і разом з наставниками послуговувалися мовою агресора. Чи є вихід з глухого кута? – Дуже вдячна за болюче питання. Це справді наш біль. Постійно наголошуємо, що викладачі мають доносити дітям на особистому прикладі життєву необхідність української мови. І хоча ситуація дещо поліпшилася, але проблема існує. Вихід насамперед у свідомому ставленні викладачів до української мови. Бо керівник для творчого дитячого колективу – беззаперечний авторитет. Це людина, якій у творчих і дисциплінарних питаннях довіряють і батьки, і діти. Бачу наочно: коли позиція керівника є сталою і свідомою, то це впливає на батьківське і дитяче сприйняття. Бо дитина робить те, що їй насамперед кажуть батьки та дозволяють керівники. Коли є взаєморо-

29

зуміння у родини й наставника щодо єдиних критеріїв виховання, тоді діти залюбки розмовляють українською мовою. Ми в неформальних бесідах також пояснюємо дітям, як буцімто безневинні перегляди тіктока опосередковано фінансують країну-агресора. Утверджувати українську мову – наша місія. Будемо діяти спільно. – Наскільки глибоко європейські глядачі переймаються реаліями життя українських дітей у війні? – Залежить від кожної людини: або справді хочуть дізнатися більше про Україну, або перебувають у полоні стереотипів. Намагаємося зробити так, щоб виступи наших творчих колективів були додатковим інформаційним приводом. Цьогоріч ми привертали увагу до гуманітарної катастрофи в Олешках: акцентували на цій темі розповідями та додатковим відеорядом у храмі Святого Романа. Була й імпровізована зустріч з партнерами. Подякували та обмінятися думками про важливість підтримки України з відомою благодійницею, черницею, письменницею Сор Лусією Карам, яка активно підтримує в тому числі наших поранених воїнів. – Як щодо планів? – Наступний етап фестивалю «Альма дель Арте» плануємо провести з 7 по 12 травня 2027 року так само в Льорет-де-Марі. Активно готуємося. Втілюємо й інші міжнародні проєкти. Наші діти нещодавно мали успішні виступи у Парижі. Сподіваємося, що у лютому 2027 року під час Венеційського карнавалу вдасться сформувати делегацію українських дітей. Загалом наша команда складається з 10 активних співробітників. Є люди, які відповідають за транспортну логістику, за бронювання в транзитних готелях, тому що колективи їдуть, наприклад, через Італію, а інколи ще й мають виступи. Окрема історія – страхування або ж замовлення транспорту. Це – наша зона відповідальності. Впевнена: якщо в Україні є настільки талановиті діти, яких ми щоразу зустрічаємо, то нам є за що боротися і заради кого відстоювати нашу свободу. Ольга Дубовик, світлини авторки


30

Культура / Освіта

surma.com.ua

№ 45 (230) — 13.11.2026

Руйнація освіти – не помилка і не випадковість Сергій Чаплигін Львів, «Сурма»

В

сі ці постійні реформи освіти в Україні більше нагадують методичну зачистку інтелектуального поля. Руйнація класичної школи це не чиясь помилка чи злий умисел, а системне замовлення ринку на глобальну модернізацію, яке послідовно й старанно виконували всі міністри освіти – від Квіта до Лісового. Класична європейська школа (і українська освітня традиція зокрема) завжди прагнула виховати всебічно розвинену особистість і громадянина. Людина мала отримати фундаментальну базу: культуру мови, логіку, системне розуміння історії та причиново-наслідкових зв’язків у науці. Така освіта давала людині інтелектуальний стрижень – здатність мислити самостійно та критично оцінювати реальність. Сучасному глобальному ринку такий випускник більше не потрібен. Громадянин, який забагато думає та аналізує, – це загроза для Системи, а ринку потрібен «оптимізований споживач» і «гнучкий виконавець». Сьогодні офіційні документи Міністерства освіти та численних західних фондів (у межах реформи «Нова українська школа») пря-

Приймаємо більшість страхівок РРО.

мо зазначають, що школа має формувати не знання, а «компетенції» та soft skills (гнучкі навички). Дитину більше не вчать шукати об’єктивну істину. Її дресирують бути адаптивною, стресостійкою, комунікабельною, готовою працювати в команді й безперервно змінювати професії. По суті, школу перетворили на конвеєр із підготовки безликого «людського капіталу». Тому замість розуміння цілісної картини світу та формування системного мислення учням згодовують фрагментарні інформаційні блоки. Як саме це реалізується в українських реаліях прямо зараз? Знищується авторитет вчителя. «Прогресивні» методики проголосили класичне навчання «насильством над особистістю», а оцінки, дисципліну та авторитет педагога – «травмуючими факторами». Навчання перетворилося на суцільну гру, де вчитель це більше не носій знань і моральний авторитет, а «фасилітатор» або «тьютор» (типу сервісного персоналу, який допомагає дитині гратися, бо освіта це вже сфера послуг). Крім того, знецінивши працю вчителя копійчаними зарплатами, побутовими злиднями, паперовою бюрократією та позбавивши його права на дисципліну, система зруйнувала самі основи педагогіки. А школа, яка лише роз-

ми підтримуємо

важає, ідеально готує індивіда до суспільства споживання, де головною цінністю є пасивне отримання швидкого задоволення. Під гаслами «диджиталізації» та інтеграції в сучасний світ дітей масово підсаджують на онлайн-платформи та гейміфікацію навчання. Результат? Живе спілкування з педагогом та глибоке читання книг замінюються кліповим мисленням. Дитину змалечку позбавляють здатності до тривалої концентрації. Замість глибоких знань формується звичка «погуглити в два кліки». Але Google дає інформаційне сміття, а не структуру мислення. Той, хто не має бази в голові, не здатний відрізнити фейк від правди та стає ідеальною жертвою алгоритмів. Під виглядом «оптимізації» відбувається якійсь освітній апартеїд та географічно-класова сегрегація дітей. Де для більшості населення освіта перетворюється на когнітивне «гетто» де дітей просто утримують до повноліття, навчаючи мінімальної цифрової грамотності, базової англійської для сфери послуг та «політкоректності». Водночас класична, глибока освіта з філософією, вищою математикою, фундаментальною історією та класичними мовами стає елітарним товаром, доступним лише у закритих приватних школах або закордонних університетах

для дітей можновладців. Адже майбутні правителі системи повинні вміти мислити масштабно, на відміну від атомізованої маси, якою вони управлятимуть. Зрештою, ми опиняємося перед невтішним підсумком. Освітні реформи, які нам презентують як квиток до цивілізованого майбутнього, насправді є демонтажем нашого інтелектуального суверенітету. Країну, позбавлену власної наукової та культурної еліти, чекає роль вічного постачальника робочої сили для транснаціональних корпорацій. Бо коли згасають останні вогні класичної школи, настають сутінки критичного мислення. І якщо сьогодні ми не захистимо право української дитини на глибокі знання, а не лише на «гнучкі навички», завтра ми прокинемося в суспільстві, де вміння виконувати чужі інструкції назавжди замінить здатність творити власну історію. Конвеєр запущено, і єдине, що може його зупинити – це наше усвідомлення, що освіта є питанням національної безпеки, а не сферою послуг. Джерело: Король Данило (https://www.koroldanylo.com.ua/ news/politika_zaxistu_nacionalnoyi_ spadshhini_pro_konservativne_ procitannia_kapitalu)


13.11.2026 — № 45 (230)

С

початку це був кіндер-сюрприз. Я купував ці кіндери своєму малому. Власне тоді я вперше побачив забавку, яка мала всередині щось, що можна з’їсти. Іграшка, яку можна було отримати, якщо з’їсти зовнішню оболонку, обгортку, пакування, – це була серйозна маркетингова ідея, і діти на це купувались. Точніше, діти хотіли – а купували, звичайно ж, дорослі: батьки і дідо з бабою. Таких сюрпризів було багато, вони були різні – і, звичайно, виготовлені дуже майстерно й притягували погляди малечі. Крім того, вони продавалися на кожній касі всіх магазинів і навіть торгових кіосків. Потім був набір «Геппі-міл» у тому ж Макдональдсі. Та сама ідея – їжа і забавка в одному наборі. Ці комплекти, звичайно, бувають різні – і, відповідно, бажання дитини купити і спробувати на смак всі. Так, на смак – це була принаймні їжа яка-не-яка, фаст-фуд Макдональдса чи дешевий (в сенсі складників, а не ціни) солодкий десерт, як в кіндері. Але за ці двадцять з гаком років хімія і харчова промисловість рвонули дуже далеко вперед. Днями я мав нагоду в цьому переконатися. Довелося постояти в черзі у магазині; попереду мене, де продавали ці всі чудеса сучасної хімії і харчової промисловості, була купа школяриків, і дітлахи то все змітали з прилавків. «Хробаки», «павучки», «восьминоги», «кальмари», «людські очі», «че-

Чупа-чупс

репи»… всі ці їстівні потвори складалися з кислотного кольору желатину або карамелі в якихось дуже яскравих барвах. Як казав Кузьма Скрябін, «стара добра американська хімія». З корисних і натуральних речовин у цих їстівних забавках були хіба що цукор і той же желатин у якихось конячих дозах, решта – вода і періодична таблиця Менделєєва. Маю надію, що вдома або в присутності батьків ці діти все-таки споживають щось, що нагадує їжу. Час мого дитинства – це був світ без реклами, без конкуренції, без ринкових відносин. Найчастіше попит у рази перевищував пропозицію, тому ніхто з харчової промисловості – від виробників і до торгівлі – не переймався, в яку тару запакувати товар. Соняшникова халва стояла в таких собі величезних металевих банках, і продавщиця колола ті брили ножем, щоб наколупати мені грамів сто-двісті на двадцять копійок, потім загортала це все в банальний паперовий кульок незрозумілого кольору. Добре, що в ті далекі часи наука, принаймні в совдепії, ще не витворяла такі чудеса, і я, будучи дитиною, міг їсти натуральні солодощі. Очевидно, що дитячий розум не може опиратися спокусі (часто і дорослий

не в стані) купити і скуштувати. Воно таке, що аж очі розбігаються. Тим більше, гроші є, батьки дають – чому не з’їсти? А ще й приклад ровесників. Вся ця тілесна псевдоїжа шкодить тілу. А от коли мова йде про їжу духовну – це дуже сумна історія. Діти в полоні інтернет-чудес, які у конкурентній боротьбі за їхній вільний час і за їхню уяву, і за їхні смаки, уподобання, за їхній вибір і навіть ідеали перемогли книжку, школу, дуже часто слова старших, батьків. У часи мого школярства були телевізор, газети і політінформація в школі – й усе це ми легко пропускали повз вуха. Відтоді багато змінилося: з інтернетом так не вдасться, його не вимикають, як телевізор, і батьки його не контролюють, часто не знають, що їхні діти слухають, дивляться, який інформаційний продукт споживають. Цьому майже неможливо опиратися, тому дітлахи, та й дорослі, «залипають», стають буквально залежними від своїх екранів. Ця духовна псевдоїжа, цей аудіовізуальний чупа-чупс, не просто шкідливий – він небезпечний, коли в країні війна. Скільки разів, коли проходиш повз дітей, чуєш, що вони слухають на своїх телефонах – і мова не про музику, не про пісні, ні. Весь цей контент – мовою ворога. Він здається таким нейтральним, просто розважальним: часто ідіотичний сюжет, коротке відео – як їстівна оболонка кіндера, а все-

Суспільство

31

редині щось зовсім інше. І вони ковтають це щось, що налаштовує їх на прийняття наших ворогів – їхніх мотивів, їхньої точки зору, їхньої системи цінностей, особливо коли мова йде про всіх цих «справжніх, реальних пацанів». У них немає відторгнення від того, що вони чують їхню мову, – і поступово, не відразу, вони будуть слухати новини в їхній подачі. Ті, хто стоїть за всім цим, дуже підступні, злі й лихі, і ніяк не на нашому боці – вони вороги, але далеко не всі це розуміють. Якщо їжа тілесна призводить до того, що, як сказав мій знайомий (він викладає фізкультуру в навчальному закладі – це не школа), «вони не біжать крос, не можуть – на залік вони йдуть», то отрута в якості духовної їжі – це коли ти чуєш, здається, від адекватних людей і дітей «треба було в двадцять другом році підписати мир, і все – не було в війни» або, ще набагато страшніше, «а хто тобі сказав, що то росія бомбить, – ти там був?» І зовсім жахливе: «А що б такого сталося, якби вони прийшли сюди»... Майкл Мишкало Джерело: «Збруч» (https://zbruc.eu/node/125747)

Сlassifieds/ Оголошення ПОДАВАЙТЕ ОГОЛОШЕННЯ ЛЕГКО: ПРОСТО НАДІШЛІТЬ ТЕКСТ У СМС НА НОМЕР 773-818-7712, І МИ ОПУБЛІКУЄМО ЙОГО ДЛЯ ВАС!

РОБОТА CUSTOMER SERVICE POSITION AVAILABLE. FULL-TIME OR PART-TIME. FOR MORE INFORMATION PLEASE CALL JOANNA AT 708-314-2009. 7824 W. BELMONT AVE. CHICAGO, IL 60634 ПОТРІБНІ ВОДІЇ CDL НА ПОСТІЙНІ РЕЙСИ CHICAGO – FLORIDA 224-277-4721 ШУКАЄМО МАЙСТРА / СПЕЦІАЛІСТА ПО МЕТАЛУ! У зв’язку з розширенням команди запрошуємо досвідченого фахівця до роботи над якісними та цікавими проєктами. Основні обов’язки: • виготовлення та монтаж металевих дверей • виготовлення перил (у тому числі зі складними декоративними елементами) • збірка та встановлення металевих каркасів • вміння читати рисунки… Вимоги: • впевнене володіння TIG (аргонною зваркою) • висока якість роботи та увага до деталей • досвід у подібних проєктах • відповідальність і вміння самостійно вести роботу Також є можливість працювати на акорд (оплата від виробітку) • стабільний обсяг роботи Локація: Бенсевіль Пишіть у приватні повідомлення 773 319 19 46


32

Спорт

Михайло Яровенко Буча, «Сурма»

ЮНАЦЬКІ ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ Збірна України з футзалу серед дівчат виборола історичне золото, метальниця молота Міланія Кохан стала чемпіонкою змагань, а легкоатлети Віталій Тарасюк і Дарина Козка поповнили медальну скарбничку країни срібною та бронзовою нагородами відповідно. Дівоча збірна України з футзалу здобула перше в історії країни золото юнацьких Олімпійських ігор у цій дисципліні. У фінальному протистоянні українки в напруженому матчі здолали Венесуелу з рахунком 4:3. Основний час завершився внічию – 3:3, а перемогу синьо-жовтим приніс гол Аделіни Власенко в екстратаймах після передачі Ангеліни Запорожець. Рахунок у зустрічі на сьомій хвилині відкрила Маргарита Ручка, яка скористалася відбитим воротаркою ударом Валерії Юхновець. Однак на 16-й хвилині Ельяніз Пас відновила рівновагу після помилки української команди. Уже на початку другого тайму Ручка вдруге вивела Україну вперед, забивши через сім секунд після поновлення гри. Венесуелки знову зрівняли рахунок на 31-й хвилині завдяки Валеські Гутельяс. За чотири хвилини до завершення матчу Єва Щавінська втретє забезпечила українкам перевагу, але суперниці відігралися за 20 секунд до фінальної сирени. У додатковий час вирішальним став м’яч Власенко. Таким чином українська команда не лише вперше здобула нагороду юнацької Олімпіади з футзалу, а й перервала невдалу серію виступів у кваліфікації, адже після дебюту цього виду спорту на Іграх у 2018 році збірній не вдавалося потрапити на турнір. Примітно, що Венесуела стала суперницею України й на груповому етапі, де синьо-жовті також перемогли – 5:4 в екстратаймах. Ще одне українське золото виборола 17-річна метальниця молота Міланія Кохан. Представниця легкоатлетичної династії завершила змагання з результатом 71,27 метра, встановивши новий особистий рекорд. Українка одразу захопила лідерство, відправивши молот на 70,71 метра вже в першій спробі та майже на вісім метрів випередивши найближчу конкурентку. Після невдалого другого кидка Кохан у третій спробі показала результат 69,70 метра, а в четвертій знову подолала позначку 70 метрів – 70,55. Найкращий результат дня вона продемонструвала під час п’ятої спроби, втретє

surma.com.ua

№ 45 (230) — 13.11.2026

Огляд спортивних новин тижня:

Олімпійські досягнення українських юнаків, новий президент ФІФА та чергове дербі між Донецьком та Києвом

покращивши особистий рекорд, а завершила виступ із показником 66,96 метра. До змагань у Дакарі спортсменка підходила в статусі чемпіонки Європи U18. У липні 2026 року в італійській Рієтті вона перемогла на континентальній першості з результатом 70,19 метра. Міланія професійно займається метанням молота лише з минулого сезону, проте вже у 2025 році стала чемпіонкою України серед спортсменів до 20 років і срібною призеркою національної першості U18. У 2026 році вона виграла чемпіонати України в обох вікових категоріях – U18 та U20, а тепер повторила досягнення свого старшого брата Михайла Кохана, який здобув золото юнацької Олімпіади в Буенос-Айресі у 2018 році.

Дві медалі Україні також принесли представники спортивної ходьби. Віталій Тарасюк став срібним призером на дистанції 5000 метрів серед юнаків, подолавши її за 20:55.54 хвилини. Українець поступився лише іспанцю Габріелю Гонсалесу, який фінішував із результатом 20:41.36, тоді як третє місце посів японець Футо Абе з часом 21:09.22. Бронзову нагороду на аналогічній дистанції серед дівчат здобула 16-річна Дарина Козка. Вона показала особистий рекорд – 23:58.96 хвилини. Переможницею стала представниця Китаю Ван Яру з результатом 22:58.33, а срібло виборола литовка Юсте Андріяускайте, яка фінішувала за 23:55.00. Українка піднялася на третє місце після того, як дві її суперниці отримали штрафи. Завдяки результатам Тарасюка та Козки Україна вперше за 16 років здобула медалі юнацьких Олімпійських ігор

у спортивній ходьбі. Востаннє український представник цієї дисципліни підіймався на олімпійський подіум у 2010 році, коли Ігор Лященко став переможцем змагань на дистанції 10 000 метрів. ЗМІНИ У ФІФА Колишній головний тренер лондонського «Арсеналу» та нинішній керівник відділу глобального розвитку футболу ФІФА Арсен Венгер розглядає можливість участі у виборах президента Міжнародної федерації футболу. Про це повідомляє BBC Sport. 77-річний француз обіймає посаду у ФІФА з листопада 2019 року та може стати конкурентом чинного президента організації Джанні Інфантіно, який керує федерацією з 2016 року й має намір переобратися на четвертий термін. Інтерес Венгера до президентської посади виник на тлі критики керівництва Інфантіно, зокрема через план FIFA Forward Enterprise (FFE), який передбачав залучення приватних інвесторів до турнірних і комерційних операцій ФІФА, включно з діяльністю, пов’язаною з чемпіонатом світу. Згодом організація відмовилася від цієї ініціативи. Водночас ФІФА повідомила про намір відкрити членам своєї ради доступ до основних документів щодо FFE. Ознайомитися з ними можна лише особисто в штаб-квартирі федерації в Цюриху з дотриманням спеціальних протоколів. За інформацією BBC Sport, Венгер серйозно оцінює перспективи висунення власної кандидатури, а окремі європейські футбольні функціонери закликають француза взяти участь у виборах. Його кандидатура має авторитет у футбольному середовищі завдяки багаторічній роботі на чолі «Арсеналу» та діяльності у ФІФА. Водночас остаточного рішення Венгер поки не ухвалив. Серед обставин, які можуть вплинути на його вибір, називають вік фахівця та завершення його чинного контракту з ФІФА наприкінці 2026 року. Крім того, участь у президентській кампанії може позначитися на його подальшій роботі в організації. У разі висунення Венгер потенційно може отримати підтримку УЄФА, яка раніше критикувала комерційні плани керівництва Інфантіно. Водночас європейська конфедерація розглядає й альтернативних претендентів та має визначитися зі своїм кандидатом до завершення терміну подання заявок. Француз також має прихильників серед пред-

ставників африканського футболу. Під час роботи в «Арсеналі» він активно залучав гравців з Африки, а вже у ФІФА підтримував розширення чемпіонату світу до 48 збірних, що, зокрема, збільшило представництво африканських та інших національних команд у фінальній частині турніру. Попри критику, Джанні Інфантіно продовжує користуватися підтримкою низки футбольних конфедерацій, зокрема південноамериканської, африканської та азійської. НІЧИЯ У ЛЬВОВІ МІЖ КИЄВОМ ТА ДОНЕЦЬКОМ Донецький «Шахтар» та київське «Динамо» зіграли внічию 0:0 у центральному матчі 12-го туру української Прем’єр-ліги. Попри кілька небезпечних моментів біля обох воріт, командам не вдалося відзначитися забитими м’ячами. Уже на 11-й хвилині суперники обмінялися гострими атаками. Назар Волошин мав нагоду вивести киян уперед, однак не зміг реалізувати свій момент. У відповідь Глейкер Мендоса пробив із близької відстані, але м’яч пролетів над поперечиною. На 37-й хвилині Волошин знову опинився в центрі уваги: після перехоплення Матвія Пономаренка він отримав передачу та пробив по воротах, проте Дмитро Різник врятував «Шахтар». Наприкінці першого тайму вже донеччани були близькими до гола – удар Аліссона з-за меж штрафного майданчика прийняла на себе стійка воріт. До перерви обидві команди завдали по чотири удари у площину воріт, а за володінням м’ячем перевагу мали «гірники» – 58%. Після відновлення гри активніше діяло «Динамо», однак на 54-й хвилині ситуація для киян змінилася після вилучення захисника «Шахтаря» Вінісіуса Тобіаса. Попри чисельну перевагу, столичній команді не вдалося знайти шлях до воріт суперника, тож фінальний свисток зафіксував нульову нічию. Завдяки набраному очку «Шахтар» повернувся на перше місце турнірної таблиці УПЛ. В активі донеччан 29 очок після 12 матчів – на один бал більше, ніж у житомирського «Полісся», яке провело на одну гру менше. Третю позицію посідає київське «Динамо» з 23 очками після 11 поєдинків. До першої п’ятірки також входять «Харків» із 21 очком у дев’яти матчах та «Карпати», які набрали 19 очок за 11 зустрічей. Фото: Instagram/uefafutsal


13.11.2026 — № 45 (230)

33


34

Історія

Віктор Іщенко Київ, «Сурма»

Ц

е цікава тема не лише з погляду історії самої організації, а й у контексті генези ОУН: становлення ідеології українського націоналізму, об’єднання різних націоналістичних середовищ та пошуку організаційних форм боротьби за українську державність. Леґія українських націоналістів (ЛУН) – це одна з українських націоналістичних організацій міжвоєнного періоду, діяльність якої пов’язана з формуванням організованого українського націоналістичного руху в еміграції та Центрально-Східній Європі. Український націоналізм міжвоєнної доби не виник на порожньому місці й не був наслідком раптового захоплення європейськими політичними модами. За його становленням стояв досвід покоління, яке пройшло крізь Українську революцію, побачило постання власної держави й пережило її втрату. Для тих людей незалежність перестала бути абстрактною політичною вимогою: вони знали ціну державності, її інституційної крихкості та наслідків національної неорганізованості. 12 листопада 1925 року в чеських Подєбрадах постала Леґія українських націоналістів (ЛУН). До її складу увійшли (назвемо чільних): Микола Сціборський – полковник Армії УНР, ідеолог українського націоналізму, ініціатор створення та голова Леґії; Євген Маланюк – поет, публіцист, колишній старшина Армії УНР, редактор часопису «Державна нація»; Леонід Мосендз – поет, публіцист, інженер; Дмитро Демчук – доктор, громадський та націоналістичний діяч; Микола Вікул – український громадський і націоналістичний діяч; Яків Моралевич – громадський діяч, згодом учасник Проводу українських націоналістів; Юрій Руденко – інженер, генеральний писар ЛУН; Леонід Костарів – інженер, політичний референт ЛУН; Петро Кожевників – один із засновників Леґії, референт преси та пропаганди; Ярослав Герасимович – діяч ЛУН, секретар Генеральної ради організації. Організація проіснувала менш ніж чотири роки, однак її історичне значення не вимірюється тривалістю діяльності. ЛУН стала одним із тих середовищ, де розрізнені політичні переконання, досвід визвольних змагань і прагнення до національної консолідації поступово набували рис нової ідеологічної та організаційної системи. Щоб зрозуміти появу Леґії, варто побачити не лише політичну організацію, а й середовище, з якого вона виросла. У 1920-х роках Подєбради були

surma.com.ua

№ 45 (230) — 13.11.2026

Леґія українських націоналістів: інтелектуальна лабораторія майбутньої ОУН одним із центрів української еміграційної культури. Тут діяла Українська господарська академія, заснована 1922 року, де здобували освіту майбутні інженери, агрономи, економісти й організатори господарського життя. Поруч із ними перебували колишні військовики, старшини українських армій, громадські діячі, письменники та журналісти. Вони належали до різних поколінь і мали неоднаковий політичний досвід, але їх об’єднувало усвідомлення незавершеності українського державного проєкту. Еміграція не означала припинення українського політичного життя. Навпаки, втрата територіальної основи державності змушувала шукати інші форми національної присутності – освітні, культурні, видавничі, організаційні. Академічне середовище Подєбрад було не тільки місцем професійної підготовки молоді, а й простором формування уявлень про майбутню Україну. Тут обговорювали не лише причини поразки 1917–1921 років, а й питання, від яких залежало можливе відновлення державності: політична організація суспільства, економічна самостійність, роль інтелігенції, військова готовність, національна солідарність. У цьому середовищі зустрілися люди, які принесли із собою різні складники українського державницького досвіду. Військові – пам’ять про збройну боротьбу й потребу дисциплінованої організації; студенти – прагнення до фахового знання та модернізації суспільства; письменники – здатність осмислювати національну історію мовою культури; політичні діячі – досвід революційної державності й пошук нових механізмів її відновлення. Леґія стала спробою звести ці складники в єдину політичну рамку. Поява ЛУН засвідчила важливу зміну в українському політичному словнику. Означення «націоналістична» було винесене безпосередньо в назву організації. Йшлося вже не тільки про захист національних прав або відновлення незалежності, а про формування окремої політичної доктрини, у якій нація поставала головним суб’єктом історичного процесу, а державність – необхідною умовою її повноцінного існування. Для покоління, яке пережило розпад українських державних структур, проблема полягала не лише в несприятливому міжнародному становищі чи військовій перевазі противників. Вона полягала також у внутрішній неузгодженості політичних сил, недостатній суспільній консолідації та відсутності сталої системи державного управління. Звідси поставало прагнення до організації, здатної

діяти послідовно, мати спільну мету й не розчиняти її в поточних політичних компромісах. Однак український націоналізм не формувався у світоглядній ізоляції. Міжвоєнна Європа переживала кризу парламентаризму, поширення авторитарних рухів і радикальних політичних доктрин. Власне, значення ЛУН полягало й у тому, що вона була простором пошуку, а не лише поширення вже сформованих догм. Український націоналізм виробляв власну політичну мову в суперечках про співвідношення нації та держави, особистості й колективу, демократії та дисципліни, національної традиції й модерних суспільних моделей. Постаті Миколи Сціборського та Євгена Маланюка дають змогу побачити різні, але взаємодоповнювані виміри діяльності Леґії. Сціборський уособлював перехід від військового досвіду до систематичної політичної теорії. Його подальша праця над концепцією націократії стала спробою відповісти на питання, яким має бути державний лад, здатний забезпечити політичну суб’єктність української нації. Маланюк представляв інший вимір – культурно-історичний. Його поезія та публіцистика були спробою осмислити причини національної поразки, історичну відповідальність і проблему державної зрілості. У 1927 році він редагував часопис «Державна нація», два числа якого стали одним із виявів видавничої діяльності ЛУН. Участь Маланюка й Леоніда Мосендза засвідчує, що середовище Леґії не обмежувалося політичними організаторами та військовими. Тут перетиналися політична думка, література й культурна рефлексія. Для українського націоналізму це мало принципове значення. Нація не могла бути лише об’єктом політичної мобілізації; вона потребувала історичної пам’яті, культурної самосвідомості та інтелектуального осмислення власного місця у світі. Саме культура надавала державницькій ідеї глибшого змісту, пов’язуючи сучасну політичну боротьбу з історичною тяглістю українського народу. Леґія не була єдиним джерелом майбутньої ОУН. Паралельно розвивалися Українська військова організація, Група української національної молоді, Союз української націоналістичної молоді та інші осередки. Кожен із них мав власний досвід і власне бачення визвольної боротьби. Завданням наступного етапу стало не просто об’єднання цих структур, а вироблення спільної політичної волі. У 1927– 1928 роках активізувався процес координації націоналістичних організацій,

у якому брала участь і ЛУН. У 1928 році вона провела власний делегатський з’їзд, упорядкувала статут і сформувала Генеральну раду. Це свідчило, що організація зберігала внутрішню структуру, водночас беручи участь у ширшому об’єднавчому процесі. 28 січня – 3 лютого 1929 року у Відні відбувся Перший конгрес українських націоналістів, який проголосив створення Організації українських націоналістів на чолі з Євгеном Коновальцем. Леґія увійшла до нової організації, припинивши окреме існування. Її кадри, організаційний досвід та ідеологічні напрацювання стали частиною ширшого націоналістичного руху. Важливо, що об’єднання мало і соборницький вимір. У ньому зустрілися наддніпрянська еміграційна традиція, сформована досвідом УНР, і західноукраїнський рух, який розвивався в умовах польської влади та підпільної боротьби. Ці середовища не були тотожними за політичною культурою й практичними завданнями. Проте саме спроба поєднати їх у загальноукраїнську організацію стала одним із важливих кроків до подолання регіональної роз’єднаності. Чи ж була Леґія українських націоналістів інтелектуальною лабораторією майбутньої ОУН? Безперечно, так – якщо розуміти цю метафору не як твердження про одноосібне авторство ідеології, а як визначення одного з важливих середовищ її формування. ЛУН не створила всіх засад українського націоналізму й не визначила наперед його подальшої еволюції. Проте саме в її середовищі досвід визвольних змагань поєднався з інтелектуальними пошуками еміграції, військова традиція – з потребою політичної систематизації, а культурна рефлексія – з ідеєю національної держави. Історичне значення Леґії полягає передусім у тому, що вона допомогла перетворити розпорошений досвід покоління на організовану політичну думку. У Подєбрадах зійшлися люди, які шукали відповіді на питання, як повернути українцям політичну суб’єктність і як зробити державність не короткочасним здобутком революції, а тривалою формою національного існування. Тож ми розглядаємо ЛУН не як другорядний епізод передісторії ОУН, а як окрему сторінку формування модерної української політичної думки. Адже її учасники не просто готували створення нової організації – вони шукали мову, якою українська нація могла осмислити власну поразку, сформулювати державницькі цілі та повернутися до історії як самостійний політичний чинник.


35

13.11.2026 — № 45 (230)

UNIVERSE CARRIER

UNIVERSE CARRIER

ми підтримуємо

це логістична компанія, яка за 15 років свого існування, зарекомендувала себе як конкурентоспроможний лідер у сфері перевезень, створений задовольняти запити клієнтів.

Ми використовуємо новітні, високоякісні технології та інноваційне обладнання. Наш відданий персонал та професійні водії надають широкий спектр транспортних і логістичних послуг. Universe Carrier має найбільш розгалужену транспортну мережу, що забезпечує надійну своєчасну доставку товарів (перевозимо через 48 континентальних штатів, Аляску та Канаду).

WWW.UNIVERSECARRIER.COM 14351 WEBER DR, HUNTLEY, IL 60142

Наша формула успіху полягає у спілкуванні, якісному плануванні та сильному бажанні розвивати наш бізнес і відносини з клієнтами через партнерство, покращуючи транспортні рішення та послуги. Ми на 100% підтримуємо своїх водіїв і маємо найновіші та найбезпечніші вантажівки. Використовуючи запатентовану технологію, ми можемо оптимізувати режим обслуговування, який найкраще відповідатиме вашим потребам, і забезпечити активне відстеження кожного відправлення. Ми завжди раді бачити у своїй команді водіїв з досвідом, а також без досвіду, адже у нас є програма тренування, де ви можете швидко навчитись і стати невід’ємною частиною нашої компанії.

Працювати з нами - це зростати щодня!


36

surma.com.ua

№ 45 (230) — 13.11.2026

Дякуємо, що ви є членами нашої Кредитівки

СЕЗОН ПОДАРУНКІВ РОЗПОЧАВСЯ Купуйте зараз, а сплачуйте пізніше! Плани розстрочки на великі покупки, здійснені із кредитною карткою Selfreliance. Оберіть терміни розстрочки на 6, 9 або 12 місяців з низькою фіксованою ставкою.

Розглянемо сценарій:

Плани розстрочки за кредитною карткою. Наприклад: кваліфікована покупка на суму $1,500 зі сталою річною ставкою 6.99% APR матиме щомісячні платежі близько $255 протягом 6 рівних внесків. Загальна сума платежів становитиме приблизно $1,531 (включає близько $31 відсотків). Фактичні витрати можуть відрізнятися залежно від суми покупки та графіка платежів. Можуть застосовуватися штрафи за прострочення. Надання розстрочки залежить від кредитного схвалення та положень Угоди і Розкриття інформації за кредитною карткою Visa. Усі кредитні програми, ставки, умови та положення Selfreliance FCU можуть бути змінені в будь-який час без попереднього повідомлення.

ILLINOIS

Home Office: 2332 W. Chicago Ave., Chicago, IL 60622 5000 N. Cumberland Ave., Chicago, IL 60656 136 E. Illinois Ave. #100, Palatine, IL 60067 302 E. Army Trail Rd., Bloomingdale, IL 60108 50 W. Dundee Rd., Wheeling, IL 60090

MICHIGAN

26495 Ryan Rd., Warren, MI 48091 11756 Charest St., Hamtramck, MI 48212 7345 Orchard Lake Rd., West Bloomfield, MI 48322

888-222-8571 selfreliance.com

Перейдіть за QR кодом, щоб дізнатися більше!

NEW JERSEY

CONNECTICUT

734 Sandford Ave., Newark, NJ 07106 558 Summit Ave., Jersey City, NJ 07306 60-C N. Jefferson Rd., Whippany, NJ 07981

21 Silas Deane Highway, Wethersfield, CT 06109 270 Broad Street, New Britain, CT 06053 5 Commerce Dr. Cromwell, CT 06416

MINNESOTA

MASSACHUSETTS

11064 Cedar Lake Rd, Minnetonka, MN 55305

103 North Elm Street, Westfield, MA 01085


Turn static files into dynamic content formats.

Create a flipbook
"Сурма" – українська незалежна газета. №230-2026 by SurmaNewspaper - Issuu