"Сурма" – українська незалежна газета. №226-2026

УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА

ВИХОДИТЬ ЩОТИЖНЯ

№ 41 (226) | 16 ЖОВТНЯ 2026 | USA, UKRAINE

Петриківський розпис у Чикаго: торкніться душею України ▶ стор. 16

Коли музика стає

У мене є мрія - прокинутись зранку і побачити в часописі на голосомвітаннями милосердя першій шпальті некролог, обрамлений та синьожовтими стягами. У тебе теж така мрія? ▶ стор. 20 Нелюд путін довго не проживе. Тому підтримай українське видання та українське радіо, щоб наша мрія стала реальністю.

неМирні ігри

Якщо Вам не байдуже. Підтримайте радіо і газету. Переведіть кошти по ZELLO за номером телефону Коли імперія втрачала +17736973923 або за QR кодом владу: Українська НаРахунок в Selfreliance - 177162 CHASE BANK - 695785532ціональна Рада і шанс надлядержавність ▶ стор. 34 Ви можете оформити щомісячний автоматичний перевід підтримка радіо

СТОР 2

SURMA, 5050 N. Cumberland Ave., Ste 18-S, Norridge, IL 60706, uausamedia@gmail.com

та газети. А ще Ви можете оформити автоматичну заявку, і ми будемо знімати вказану суму автоматично. Чеки можна висилати на нашу адресу. БУДЕМО ВДЯЧНІ 5050 N. Cumberland Ave., 18-S ЗА ПІДТРИМКУ Norridge, IL 60706. PAYBLE FOR: UKRAINIAN-AMERICAN MEDIA GROUP. РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ

Ваша реклама в газеті і на радіо, це велика підтримка для нас. «СУРМА» Будемо вдячні за будь-яку підтримку. ISSN 2832-4676

2

Е

Політика / Геополітика

Назар Мухачов Київ Головний редактор газети «Сурма»

моції проти розуму. Пастка для масової свідомості, яка вміло використовується маніпуляторами і ляльководами. Треба розуміти, що чим сильніші емоції – тим важче мислити раціонально. Україна зараз як відкрита рана Українського Народу, з якої постійно ллється Українська Кров – і воїнів ЗСУ, і цивільних українців. Які ж наші природні емоції найлегше використовують фарисейські маніпулятори? Біль, сум, злість, ненависть, відчуття того, як розривають душу, страх, втому, слабкість. Людські емоції, особливо масові, служать свого роду «гачками» для ляльководів, даючи можливість вести масову свідомість у потрібному напрямку, викликати потрібні рефлекси та реакції. Пропаганда поляризує нашу свідомість з допомогою певного енергетично-інформаційного маятника, який ми розхитуємо енергією своїх емоцій між крайніми положеннями – від нещадної ненависті і прокльонів в бік путінської армії до ура-патріотичної радості від очікування кави в Криму, 3000 ракет «Фламінго», які ось-ось спалять москву дотла чи посадження мільярда дерев під якими розгулюватимуть вчителі, отримуючи 4000 доларів зарплати. Мистецтво політтехнологів та «чорних архітекторів» полягає в професійності паразитів, які вміють вибудовувати такі маятники та керувати ними. Маятник – дуже цікава річ. Для його енергетичної наповненості найважливішим є те, щоб його постійно розхитували. Водночас йому насправді байдуже, з якого боку ви його розхитуємо – йому найважливішим є те, щоб ви віддавали йому свою енергію. Цю ж нашу енергію згодом використовують для того, щоб нами прямо, непрямо та приховано керувати. Ця енергія може бути як тонкоматеріальною, психічною, соціальною, так і цілком фізичною. В деяких сенсах гроші є твердим, матеріальним різновидом енергії. До прикладу, в 1990-х в процесі прихватизації нам створили кланово-олігархічну систему управління Україною. Олігархами стали ті, хто завдяки доступу до колишньої комуністичної партноменклатури та зв’язків із криміналом, зміг прихватизувати найбільш цінні шматки національного багатства – заводи, фабрики, надра тощо. Проте сам процес прихватизації проводився з допомогою ваучерів, які роздали кожному громадянину, надавши останньому певний «кусочок» власності від відповідного підприємства, заводу тощо. Люди отримавши ці ваучери фактично стали співучасниками свого ж подальшого

surma.com.ua

№ 41 (226) — 16.10.2026

«(Не)мирні ігрища» Зеленського, Трампа, Чарльза ІІІ та путіна пограбування. А політико-економічні процеси були організовані так, щоб відповідне багатство згодом опинилось в потрібних руках. Тобто олігархи з’явились внаслідок використання наших з вами ваучерів, які були певним еквівалентом частинок національного багатства. З допомогою багатства (грошей) вкраденого в нас, нас з вами і очолили. На гроші вкрадені в нас були створені бізнес-проекти – політичні партії та провідні ЗМІ – з допомогою яких влада та контроль над нами ставали все сильнішими. Проте повернімось від причин нашого стану до реалій сьогодення. Останній тиждень виявився насичений великою кількістю подій, кожна із яких викликала буремні емоції та переживання. Я ж вчергове старатимусь розглядати ці події через раціональну призму, намагаючись зберігати холоднокровність. Насамперед вважаю необхідним перерахувати ключові події, щоб розглянути їх у сукупності для формування більш цілісного бачення: • 9-10 жовтня українська переговорна делегація у складі Буданова, Арахамії, Умерова та Кислиці разом із представниками Європи брала участь у двосторонніх та розширених консультаціях у Маямі. • Отримавши інформацію щодо домовленості між Трампом та путіним щодо поставок московського дизелю в США, представники України після вказівки Зеленського здійснили демарш разом із європейськими представниками. Переговори завершились 9 жовтня. • Володимир Зеленський різко засудив скасування санкцій проти російського дизеля, назвавши це «абсолютно жахливим кроком» та «подарунком путіну на день народження». Він наголосив, що такий крок принесе Кремлю додаткові мільярди на фінансування війни, а українську переговорну команду в США просто використали як «ширму». • Президент Трамп 10 жовтня зазначив: «Я пропоную, щоб в Україні з’явився новий лідер, здатний укладати угоди, тому що він [Зеленський] міг укласти вже багато угод, але з якихось причин ніколи цього не робить». Ілон Маск підтримав Дональда Трампа, прокоментувавши відео із заявою Трампа, опубліковане офіційним акаунтом Білого дому: «Зеленський зайшов надто далеко». В іншому коментарі під статтею

•

•

•

•

• •

•

на цю ж тему перший трильйонер чітко висловив свою згоду: «Я згоден, настав час Україні отримати нового лідера». У відповідь Зеленський в ефірі ABC 11 жовтня сказав: «З усією повагою до президента Трампа, це справа нашого суспільства, нашого народу – обирати того чи іншого лідера. Я знаю, що путін дуже хоче змінити президента в Україні. І якщо президент Трамп дійсно хоче якихось змін під час виборів, я також поділився цим із його командою: будь ласка, скажіть путіну – дайте нам два місяці, 60 днів повного припинення вогню, 60 днів, і ми організуємо вибори». 12 жовтня речник кремля дмитро пєсков заявив, що росія готова не стріляти «максимум один день» – безпосередньо у день самого голосування. Дональд Трамп оголосив про так зване «енергетичне перемир’я» (energy truce) між росією та Україною у неділю, 11 жовтня 2026 року. Зеленський в той же день сказав: «Для мене це було новиною. Але якщо росіяни погодяться на енергетичне перемир’я, Україна погодиться». Ігор Ананських (заступник голови комітету держдуми рф з енергетики) 12 жовтня заявив російським ЗМІ, що «жодної інформації про угоду щодо перемир’я не отримував». речник кремля дмитро пєсков (13 жовтня) у коментарі агенції Reuters та російському ТАСС не підтвердив укладання угоди, але зазначив, що «контакти [щодо енергетичного перемир’я] продовжуються», додавши, що кремлю «поки нічого більше сказати з цього приводу». Російські війська атакували ТЕЦ5 в Харкові увечері 11 жовтня. В ніч з 11 на 12 жовтня 2026 року відбувся удар ЗСУ по Ярославському нафтопереробному заводу («Славнефть-ЯНОС»). Загалом Володимир Зеленський повідомив, що лише протягом першої доби (12 жовтня) рф атакувала шість українських енергетичних об’єктів. Віцепрем’єр-міністр росії олександр новак заявив, що 14 жовтня 2026 року безпілотни-

ки атакували два російські нафтопереробні заводи в Саратовській та Рязанській областях. • Зеленський 14 жовтня здійснив екстрений незапланований візит в Лондон, де зустрівся із королем ВБ Чарльзом ІІІ та прем’єром Енді Бернемом. • Ввечері того ж дня Зеленський дав інтерв’ю для Financial Times та відомому британському ведучому Пірсу Морґану для його програми Piers Morgan Uncensored. В інтерв’ю FT Зеленський оголосив про завершення триденної паузи в атаках на російські нафтопереробні заводи на тлі триваючих російських обстрілів. В інтерв’ю програмі Piers Morgan Uncensored Володимир Зеленський заявив про відчуття зради через кулуарні дії адміністрації США та назвав обмеження роботи терміналів Starshield спробою неприпустимого шантажу. Президент також розкритикував політичні домовленості Дональда Трампа з кремлем і наголосив на необхідності переорієнтації України на надійніші безпекові альянси з європейськими партнерами. • В ніч із 13 на 14 жовтня 2026 року почались проблеми з роботою військової модифікації супутникового зв’язку Starshield в Україні, які тривали близько півтори доби і завершились під час візиту Зеленського в Лондон. Після домовленості Трампа і путіна щодо дизелю україномовний інфопростір вибухнув гнівом і ненавистю, називаючи Трампа союзником путіна. Попри те що подібні думки потужно підігріваються глобалістськими медіа (щедро фінансованими ґрантами), Зеленським та його інформаційним пулом, я з ними не можу погодитись. По-перше, якщо б США на чолі з Трампом були союзниками путіна, то Україні прийшов би кінець. Впродовж останніх днів ми чітко побачили, як можливі дрібні (поки що) проблеми із розвідінформацією та «старлінками» впливають на військові дії. І якщо нам

3

16.10.2026 — № 41 (226)

Дякуємо, що ви є членами нашої Кредитівки

СЕЗОН ПОДАРУНКІВ РОЗПОЧАВСЯ Купуйте зараз, а сплачуйте пізніше! Плани розстрочки на великі покупки, здійснені із кредитною карткою Selfreliance. Оберіть терміни розстрочки на 6, 9 або 12 місяців з низькою фіксованою ставкою.

Розглянемо сценарій:

Плани розстрочки за кредитною карткою. Наприклад: кваліфікована покупка на суму $1,500 зі сталою річною ставкою 6.99% APR матиме щомісячні платежі близько $255 протягом 6 рівних внесків. Загальна сума платежів становитиме приблизно $1,531 (включає близько $31 відсотків). Фактичні витрати можуть відрізнятися залежно від суми покупки та графіка платежів. Можуть застосовуватися штрафи за прострочення. Надання розстрочки залежить від кредитного схвалення та положень Угоди і Розкриття інформації за кредитною карткою Visa. Усі кредитні програми, ставки, умови та положення Selfreliance FCU можуть бути змінені в будь-який час без попереднього повідомлення.

ILLINOIS

Home Office: 2332 W. Chicago Ave., Chicago, IL 60622 5000 N. Cumberland Ave., Chicago, IL 60656 136 E. Illinois Ave. #100, Palatine, IL 60067 302 E. Army Trail Rd., Bloomingdale, IL 60108 50 W. Dundee Rd., Wheeling, IL 60090

MICHIGAN

26495 Ryan Rd., Warren, MI 48091 11756 Charest St., Hamtramck, MI 48212 7345 Orchard Lake Rd., West Bloomfield, MI 48322

888-222-8571 selfreliance.com

Перейдіть за QR кодом, щоб дізнатися більше!

NEW JERSEY

CONNECTICUT

734 Sandford Ave., Newark, NJ 07106 558 Summit Ave., Jersey City, NJ 07306 60-C N. Jefferson Rd., Whippany, NJ 07981

21 Silas Deane Highway, Wethersfield, CT 06109 270 Broad Street, New Britain, CT 06053 5 Commerce Dr. Cromwell, CT 06416

MINNESOTA

MASSACHUSETTS

11064 Cedar Lake Rd, Minnetonka, MN 55305

103 North Elm Street, Westfield, MA 01085

4

Політика / Геополітика

від США, окрім всього іншого, потрібні і супутникові дані, і «старлінки», то постійне інформаційне обзивання Трампа та Маска поганими словами, навряд чи сприятиме їхнім позитивним бажанням у наданні Україні необхідного. Чи не так? Чи ви думаєте, що сучасні ШІ-агенти та аналітики, які є і в президента США, і в найбагатшої людини планети, не відслідковують інформаційних трендів? І коли Ілон Маск свого часу сказав: «Моя система Starlink є хребтом української армії. Їхня лінія фронту повністю обвалилася б, якби я її вимкнув», то це не були пустопорожні заяви, наповнені звичною нам «незламністю та потужністю». По-друге: Управління енергетичної інформації США (EIA) звітує, що Сполучені Штати на добу споживають дизеля від 3,6 до 4,1 млн барелів (в середньому приблизно 3,8–3,9 млн барелів на день). У перерахунку на метричні одиниці це становить близько 500–550 тис. тонн дизеля щодня. На місяць: близько 110–123 млн барелів, що еквівалентно приблизно 15–17 млн тонн дизельного пального. Домовленості щодо можливих поставок до США становлять 300 тис. тонн в жовтні, 500 тисяч – в листопаді, 1 млн – в грудні. Тобто за перші три місяці можливі поставки московського дизеля покриють менш як 3,5 доби споживання США.

surma.com.ua

Після повномасштабного вторгнення Європа закупила енергоносіїв з рф на 209 млрд доларів (на основі статистики Євростату COMEXT). Трамп заявив, що Євросоюз заплатив Росії 250 млрд доларів за енергоносії, а московський уряд заявляв про вищу суму у $320,7 млрд. Останнє число навряд чи є правдивим, але може включати московські енергоносії, що закуповувались Європою, але потім перепродавались. По-третє: росія зараз не має достатньо дизеля для своїх потреб, тому й тримають заборону на експорт. Раніше росія виробляла 84–86 млн тонн дизеля на рік (2024–2025) при внутрішньому споживанні близько 50– 55 млн тонн. Історично великий профіцит (експорт 30+ млн тонн на рік, близько 800–900 тис. б/д).​У 2026 році через удари українських дронів по НПЗ потужності сильно впали: за оцінками IEA, виробництво дизеля знизилося майже на 30 %, загальна переробка – до найнижчих рівнів за 20+ років. Три з шести найбільших дизельних НПЗ були або зупинені, або працювали на ~25 % потужності.​Саме тому росія продовжила заборону на експорт дизеля (для виробників) щонайменше до 31 жовтня 2026, щоб забезпечити внутрішній ринок. Були регіональні дефіцити, зростання роздрібних цін (близько +18 % з початку року), окремі імпорти палива.

ПОЧИНАЮЧИ З 01 СІЧНЯ 2026 року !!! ПРИ НАДСИЛАННІ КОШТІВ ЗА МЕЖІ США ТА ОПЛАТІ ГОТІВКОЮ (CASH) ДО ВСІХ ПЕРЕКАЗІВ, ОКРІМ ОПЛАТИ КАРТКОЮ, ДОДАЄТЬСЯ ДОДАТКОВО 1% ФЕДЕРЕЛЬНОГО ЗБОРУ

№ 41 (226) — 16.10.2026

Отже, обіцяні Трампом обсяги (300 + 500 + 1000 тис. тонн у найближчі місяці + потенційно ще 3 млн «скоро») – це відносно невеликі цифри для експорту з рф і дуже скромні, м’яко кажучи, для американського ринку. Виникає питання: для чого ж тоді це все? Ані Зеленський, ані путін не хочуть перемир’я. Кожен із своїх причин. Фактично методами «кнута і пряника» Трамп пробує посадити обох за стіл перемовин. «Кнут для путіна» – санкції, закон Ліндсі Грема (який може бути кнутом і для Китаю! і не тільки), зброя для України, розвіддані, «старлінки» тощо. Пряник – можливість торгувати, за умови припинення війни, яку неможливо узгодити повністю. Але окремими кластерами – починаючи з енергетики – можливо. Принаймні спробувати варто. Проте оголошене Трампом енергетичне перемир’я відразу було вкрай крихким і фактично завершилось із ударами рф ввечері 11 жовтня по ТЕЦ-5 у Харкові та ударами України по Ярославському НПЗ в ніч з 11 на 12 жовтня. В цьому місці згадуємо мотивацію Зеленського і путіна. Після демаршу делегації за вказівкою Зеленського, а також ударів по Ярославському НПЗ, Трамп виходить із заявою про те, що Україні треба новий президент. Важливо, мова йде саме про нового президента, а не вибори! І це досить важливе уточнення. Ілон Маск публічно підтримує Трампа. Зеленський каже, що готовий провести вибори, якщо путін піде на 60 днів припинення вогню. Але путіну категорично невигідно просто так приймати такі умови – стратегічна ініціатива, реактивні дрони та балістичні ракети, перевага в ресурсах – на його боці. Напередодні зими, яка може стати колапсово-геноцидною для мешканців великих міст, особливо Києва. Крім того, за 60 днів неможливо забезпечити повноцінний політичний процес та підготовку до виборів. А це означає, що адмінресурс вирішуватиме дуже багато! А він у руках Зеленського. Тому така наївно-хитра «згода» Зеленського є продуманою маніпуляцією. Але знаючи різкість та епатажність Трампа, Зеленський відчуває певний страх і невизначеність. Саме тому відбувається незапланований авральний візит в Лондон – заручитись підтримкою, інструкціями тощо – від глобалістських сил. Які, власне, стоять за демократичною партією США. А в США в цей час повним ходом йде виборча боротьба – переобирається третина Конгресу, що може змінити баланси сил не на користь республіканців, які зараз мають більшість. Нібито відсутність інформації про пуски ракет інформаційно б’є по Трампу, проте насправді ця інформація залежить не тільки від США. Крім того, неодноразово вже було, коли пуски від-

бувались, але про них не повідомлялось. Особисто в Києві був свідком того, як відбулось два гучних вибухи (прильоти), а тривога включилась вже після – ще задовго до вищезазначених подій. Проблеми із Starshield в Україні – складніше питання. Зв’язок повністю зникав, як тільки об’єкт (транспорт чи дрон) перевищував швидкість 160 км/ год. Військові підрозділи повідомляли, що перебої та збої на 10–20 секунд фіксувалися навіть на швидкостях від 110 км/год. Це призвело до часткового зриву місій безпілотників-перехоплювачів. Проте офіційні відповіді ані Маска, ані Білого Дому не підтвердили таких заходів із свого боку, а самі проблеми почали зникати відразу після візиту Зеленського в Лондон. Співпадіння є досить цікавим, проте про що воно говорить, поки що незрозуміло. Найімовірніше, ми бачимо поверхневі прояви закулісної боротьби між умовними партіями «війни» та «миру». Чим ця боротьба продовжиться, чи досягнуто буде якихось домовленостей – покаже час. За моєю логікою, ближчим часом повинен відбутись цілий ряд подій, який битиме по Зеленському та його оточенню. Можливо це буде пов’язано з корупцією Міндіча, кооперативом «Династія», пошуками «невідомого Вови», підозрами Арахамії, Умєрову та навіть Олені Зеленській (про що неодноразово писали різні джерела, але цього так і не відбулось). Історія покаже. Зі свого боку глобалістські сили вже досить успішно використовують Зеленського проти Трампа напередодні виборів. З цього боку також можливі нові удари. Проте тут слід пам’ятати, що США є президентською республікою. А тези про можливий імпічмент Трампу звучать «потужно і незламно», проте в історії США процедуру імпічменту було офіційно оголошено чотирьом президентам – Ендрю Джонсону (1868 рік), Біллу Клінтону (1998 рік), Дональду Трампу (двічі: у 2019 та 2021 роках), Джо Байдену (2024 рік). Проте жоден з них не був усунутий з посади! Президент Річард Ніксон (1974 рік) через Вотергейтський скандал не отримав імпічмент. Він добровільно пішов у відставку до того, як Палата представників встигла провести фінальне голосування. З огляду на це, воюючій Україні прийдеться мати справу із США на чолі з президентом Трампом навіть при негативному для республіканців результаті виборів. На завершення додам, що, на мою думку, досягнення зараз хоча б енергетичного перемир’я, не кажучи вже про повне заморожування по ЛБЗ, для України є дуже вигідним та необхідним. Проте чи зможе умовна «партія миру» передавити «партію війни» – невідомо.

5

16.10.2026 — № 41 (226)

DOLYNKA UKRAINIAN-AMERICAN CONSULTING

ВІДПРАВКА ПОСИЛОК В УКРАЇНУ ТА КРАЇНИ ЄВРОПИ, ЛІТАКОМ ТА МОРЕМ НАШІ ЛОКАЦІЇ: 5050 N Cumberland Ave., Office 21-v, Norridge, IL 60706. З понеділка по п’ятницю з 10.00 до 20.00, в суботу та неділю з 9.00 до 14.00 1590 N Rand Rd., Suite G, Palatine, IL 60074. В понеділок, віторок, четвер і п’ятницю з 14.00 до 19.00, в середу з 10.00 до 19.00 в суботу та неділю з 10.00 до 14.00

ТАКОЖ МИ НАДАЄМО ТАКІ ПОСЛУГИ: • Сертифіковані та нотаріально завірені переклади • Апостиль • Довіреності в Україну (супровід та перевіз дітей, продаж і купівля транспортних засобів, оформлення та отримання пенсії, купівля-продаж майна, банки, управління майном без права відчуження, представлення інтересів та інше) • Підготовка пакету документів для прийняття або відмови від спадкового майна в Україні • Підготовка пакету документів для отримання українського громадянства дітям народженим в США • Запрошення для отримання візи в США

773 600 2727 DOLYNKAFORMS@GMAIL.COM WWW.DOLYNKA.COM DOLYNKA – ОФІЦІЙНИЙ ПРЕДСТАВНИК

ПРОДАЖ КВИТКІВ ПОСЛУГИ ГРОШОВИХ ПЕРЕКАЗІВ ЗА ДОПОМОГОЮ СИСТЕМ

6

Політика / Війна Олексій Павлюк, український доброволець позивний «СКС», «Сурма»

З

1991 року ніхто, крім націоналістів, тут не хотів створити справжню державу. А «мудрий» нарід прагнув в Йевропу, їхню ліберастію будувати, які націоналісти, яка майбутня війна... Всі тільки розкрадали багатющу країну. Результат – палаци під Києвом, офшори, яхти та палаци в Європі. А всередині України тільки руїна урср у вигляді імітації держави. Ця держава з гімна та палок тільки зовні нагадує державу, але трапилася війна і виявилося, що військові запаси розкрадені, економіка не може без зовнішньої допомоги фінансувати війну, військова промисловість знищена ворогами, які прекрасно почувають себе на всіх керівних посадах і досі. Якби не громадянське суспільство, якби не націоналісти, все було б скінчено за 3 дні. Тепер війна переходить в затяжну фазу. І що ми бачимо? Де масове виробництво зброї та боєприпасів, де ракети для ППО, де адекватне керування економікою та війною, де масовий вишкіл резервістів, де нові бомбосховища? Для цієї дИржави

surma.com.ua

№ 41 (226) — 16.10.2026

Імітація держави вбиває війни вже немає. Вже знову повилазили на дороги менти, кошмарять бізнес та людей перевірки з податкової, митниця без хабарів нікого не пропускає. Бо палаци та яхти самі себе не добудують, а офшори не наповняться. Кожний хоче заробити бабло. Країна розділилася на панів, їхню обслугу та кріпаків. Обслуга лютує, бо треба забезпечити панів баблом передовсім, а те, що залишиться, то вже їм. А де взяти бабло, якщо чверть кріпаків виїхала за кордон, ще частина в окупації, а значна частина на фронті ? От і виходять банди поліцаїв на дороги – шукати «порушення», банди податківців нападають на підприємства, банди митників зупиняють всі потоки. Питання, а що далі ? Жити по старому вже ні у кого не вийде. А дуже хочеться. Імітація правоохоронної діяльності зайшла дуже далеко. Мішки з кешем та матраци,

набиті валютою, регулярно появляються в новинах. Тільки це все імітація боротьби з корупцією, бо справжня корупція оперує мільярдами та працює по безналу, а живе в офшорах. Якщо вже навіть генеральний прокурор утік з країни, то тут треба ставити крапку. Ми вже перебуваємо в стадії, коли кожний сам за себе. Абсолютно пофігу, які закони там приймає верховна чи місцева влада, виживати доводиться кожній родині окремо. Кому потрібні ці постійні сигнали повітряної тривоги, якщо бомбосховищ немає, а наявні укриття одна назва. Зате в Києві продовжують будувати скляні зупинки. Що дає графік відключень електроенергії, якщо він не виконується? Тут кожен сам розв’язує проблему – генератор, сонячні панелі, акумулятори та інвертори. Транспорт зупинили через тривогу? Машини, велосипеди та приватні маршрутки продовжують бігати. Розбомбили супермаркет? Є запаси в погребі, ринок та маленькі магазини допоможуть. Живете на правому березі Дніпра, а робота на лівому? То пошукаємо роботу біля дому. Опалення не буде? Буржуйки ніхто не скасовував. Закони не дозволяють збирати дрова? Пофіг всім, он на Донбасі вже всі посадки на дрова порізали. Води немає, бо електрика надовго вирубилася? А де тут у сусіда колодязь? На вулицях снують різні банди? Мисливська та трофейна зброя до ваших послуг. Що там мутять депутати разом з ментами по законах? Пофіг абсолютно. Тому кожного дня десь стріляють та кидають гранати. Сподіватися, що камери на кожному стовпі врятують? Ні, вони для того, щоб наводити ворожі дрони та ракети на ваш дім. Всі давно зрозуміли, що порятунок

– то справа кожного окремо. Держава намагається тільки ускладнити цей процес. Може, ми колись доживемо до того, до чого в США дійшли ще 250 років тому – до Другої поправки до Конституції. Текст поправки підкреслює важливість добре організованого ополчення для безпеки вільної держави, а також те, що право народу зберігати і носить зброю не повинно порушуватися. Україна зараз в гірших умовах, ніж коли США боролися за незалежність. Бо їм тоді загрожувала тільки втрата новоствореної держави, а нам геноцид за національною ознакою. Наші вороги відверто говорять, що українців не повинно бути. *** Демохратія... Як керувати масами. Працює однаково по всьому світу. Для того, щоб ви стали рабами, треба щоб ви спочатку визнали їхню зверхність над собою. Потім те, що підкорятися їм розумно, бо вони вищі за вас. Для цього треба відокремити розумних та купити, розтлити чи знищити їх. Ті, що залишаться, будуть дійсно відчувати свою ущербність, яку їм нав’яжуть ЗМІ. Наступний крок – залякати та нав’язати відчуття невпевненості. Ну і останній крок – стравити одних людей з іншими. Поки ви будете зайняті боротьбою між собою, ви не будете ставити зайвих питань. Демохратія перетворилася з форми управління на шоу, мета якого підтримувати розподіл на вищу та нижчу касти. Після того, як ви взяли участь в цьому ритуалі, від вас більше нічого не залежить, бо все тепер будуть вирішувати обрані вищі. За допомогою цього цирку в парламент можна обрати навіть конячку чи свиню. Хоча свині там вже давно...

Політика / Війна

16.10.2026 — № 41 (226)

Костянтин Корсун Експерт з кібербезпеки Київ, «Сурма»

П

ісля ударів по ДЦ у Сасово Рязанської області та ДЦ у Калузі припинив роботу ДЦ «Йандекса» у Владімірі. Не-атакованими поки що залишається останній ДЦ – у Митищах. До 2022-го у «Йандекса» був ще ДЦ у місті Мянтсяля, Фінляндія. Але 25 квітня 2022 року він був відключений від електроживлення через санкції та перестав бути частиною «Йандекса». Але є суттєва різниця між авіаударами ЙР по українських датацентрах та ударами Сил Оборони по росіянських ДЦ. Українська система доступу до інтернету побудована на принципі децентралізації: у нас немає монополістів-гігантів. Є великі провайдери та центри обробки даних, є менші, є зовсім маленькі. Але немає якоїсь «ключової ланки», центрального стовпа, заваливши який – обрушиться уся система. На росії ж все точно навпаки: «Йандекс» є гігантом-монополістом. Він настільки багатий, що побудував власні дата-центри – і перемістив у них практично всі свої ресурси. Тому

7

Вражено вже третій дата-центр «Йандекса» на росії вони колосальних розмірів – а значить є легкою мішенню для позитивних дронів. І три з чотирьох отримали лютої української мзди. Два з чотирьох призупинили роботу. Що буде далі? А далі буде як з «Вайлдберріз»: монополізм зіграє сам проти себе і, відповідно, проти своїх користувачів. Адже «Йандекс» – це і бразуер, і пошта, і погода, і мапи, і е-диск (хмара), і маркетплейс, і служба таксі, і доставка їжі, і навіть хаб управління домашніми пристроями («Аліса»). І це масові публічні сервіси. Корпоративний сектор також широко користується послугами «Йандекса», а це банки, промисловість, транспорт, енергетика, держструктури, військова індустрія, тощо. Гіперцентралізація показала свої слабкі сторони. І поки «Йандекс» буде судомно переносити свої ресурси на інші ДЦ (за всі гроші світу) – його користувачі будуть страждати. Таксі не працюватиме, їжа не доставлятиметься, навігація буде глючити, до файлів у хмарі буде нестабільний доступ. До речі, внаслідок ударів по українських ДЦ наслідки були значно менш помітними. А от на ро-

сії це буде більш показово та драматичніше. Останній незайманий ДЦ Йандекса розташований у Митіщах московської області. Ця область максимально прикрита засобами ППО, причому Митіщі розташовані північніше москви. А загалом на росії близько 230 ДЦ, тоді як в Україні – десь 60. Тобто повністю зупинити інтернет на тій території буде практично неможливо – як, власне і в Україні. Та чи варто? 25 лютого 2022 року США ввели санкції на постачання до росії обладнання зв’язку та комунікацій – тобто у тому числі для провайдерів доступу до інтернет. Але вже у квітні – скасували це рішення. Мовляв, «…технології комунікацій уряд США зараховує до ключових гуманітарних активностей (sector essential to humanitarian activities), разом з постачанням продуктів та медикаментів». Типу, відділяють «простий нарід» від

VILLAGE DOCTOR

кремлівського режиму. Півтора місяця думали і вирішили, ще росіяни з інтернетом – це краще для США, ніж росіяни без інтернету. Чи так само краще це для України – питання дискусійне насправді. У мене немає однозначної відповіді. Та й немає у нас стільки засобів ураження. Але загалом кремлівці не подумали, що у цю гру можна грати вдвох. Як завжди. Перед тим як бити – подумай, чи не отримаєш те саме у відповідь. І чи не будуть наслідки для тебе важчими. Так і бачу Мадяра після перших атак на українські ДЦ: «Ооо, цікава ідея, а ми теж спробуємо».

2323 W. Chicago Ave. 773 276 8600

МЕДИЧНИЙ ОФІС ДЛЯ ВАШОЇ РОДИНИ В ЦЕНТРІ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА В нас Ви можете зробити всі аналізи крові

Доктор Юрій МЕЛЬНИК, MD.

• • •

на рівень цукру та холестерину печінкові та ниркові проби на рівень вітамінів

Медогляд до школи, спорту, праці. МИ - ЛІЦЕНЗОВАНА КЛІНІКА ДЛЯ ВОДІЇВ CDL.

ми підтримуємо

Доктор Ольга САЛЕЦЬКА, лікар інтегративної медицини.

ПІДТРИМУЄМО УКРАЇНУ

8

Політика / Війна

surma.com.ua

№ 41 (226) — 16.10.2026

«Шлагбаум 17», розбронювання оборонки та атака на економічний тил країни Владислав Смірнов Київ, «Сурма»

М

и перетнули межу, за якою державне управління остаточно підмінило стратегічне мислення примітивним арифметичним канібалізмом. В інформаційному просторі влада продовжує транслювати мантри про «макрофінансову стабільність», «підтримку ВПК» та «захист вразливих». Проте за зачиненими дверима урядових кабінетів розгортається операція небаченого масштабу: демонтаж залишків працюючого легального тилу. Ще влітку, разом із представниками медичного ринку, експертами Київської ТПП та Комітету з питань охорони здоров’я і фармації ТПП України, ми публічно попереджали: українська система критичності та бронювання рухається у катастрофічному напрямку. Ми на цифрах доводили, що критичність не можна вимірювати бюрократичними таблицями, сумою одного контракту чи наявністю вузьких номенклатур у закупівельних постановах на кшталт № 216. Ми пропонували функціональну модель: оцінювати реальний ризик зупинки лікарень, інфраструктури чи виробництв у разі вилучення ключових інженерів та технологів. Наші звернення були проігноровані державою. Сьогодні стає абсолютно зрозуміло: медичний ринок був лише полігоном. Новий урядовий проєкт змін до правил бронювання, розісланий на погодження у жовтні, доводить, що ми сперечалися не про технічні деталі. Ми мали справу з цілеспрямованою зміною філософії держави. Замість того щоб усунути очевидні регуляторні перекоси, влада вирішила перетворити весь кваліфікований тил – від заводів до родин із важкохворими – на безправний ресурс для заповнення звітних таблиць. ЗАМІСТЬ ПРИБОРКАННЯ ТЦК – НОВІ КАЙДАНИ ДЛЯ СУСПІЛЬСТВА Найбільш цинічним аспектом нової урядової політики є її фундаментальна несправедливість. Суспільство та економіка перебувають у стані перманентної напруги через неконтрольованість процесів мобілізації. Силові «бусифікації», не-

прозорість рішень військово-лікарських комісій (ВЛК) та відверте порушення прав громадян підривають саму суть мобілізації, перетворюючи її з почесного обов’язку на лотерею виживання. Але замість того щоб розв’язувати проблему свавілля ТЦК на вулицях та наводити інституційний порядок у структурах комплектування, чиновники обирають найпростіший шлях: вигадують нові, драконівські обмеження для законослухняних українців. Влада свідомо б’є по тих, хто працює відкрито, хто платить податки, хто оцифрував свої дані в «Резерв+» та «Дії». Держава використовує прозорість легального сектору проти нього самого, перетворюючи систему електронного бронювання на пастку. ПІДРИВ ОБОРОНКИ Межа абсурду була пройдена в момент, коли уряд зазіхнув на святая святих – вітчизняний оборонно-промисловий комплекс (ОПК). Згідно з новим проєктом, влада хоче скоротити квоти бронювання навіть на оборонних підприємствах, зменшивши ліміт зі 100% до 85%. Сучасна війна на виснаження залежить від техніки, дронів, засобів РЕБ та артилерійських снарядів не менше, ніж від кількості штурмовиків. Виробництва зброї тримаються на штучних, унікальних спеціалістах: конструкторах, програмістах вбудованих систем, інженерах-металургах, операторах верстатів із ЧПК. Якщо механічно зрізати бронь на приватному оборонному заводі, втрата 15% штату не означатиме пропорційного зниження випуску на 15%. Вона означатиме повну зупинку виробничої лінії через відсутність критичного технолога. Так ми ризикуємо залишитися не просто без людей на оборонних підприємствах – ми ризикуємо залишити армію без вітчизняної зброї в умовах, коли західна допомога нестабільна. Мобілізація інженера ОПК заради виконання денного плану ТЦК – це прямий акт роззброєння власної армії. ВЛАДНА АТАКА НА СОЦІАЛЬНИЙ ТИЛ Паралельно з ударом по промисловості уряд запроваджує збочену математичну формулу для решти бізнесу і завдає удару по найменш захищених категоріях громадян. Відтепер із загальної бази працівників, від якої вираховується 50% доступних броней, пропонують вилучити тих, хто вже має законну відстрочку (наприклад, багатодітних батьків). Як-

що на підприємстві працює 100 осіб, і 20 з них мають власні відстрочки, нова база стає 80, а ліміт броні падає до 40. Держава створює дикий стимул: наявність у штаті соціально захищеного працівника стає математичним мінусом, що позбавляє броні інших членів команди. Але на цьому соціальний дебілізм не зупиняється. Влада планує переглянути та суттєво ускладнити правила відстрочки для людей, які здійснюють догляд за рідними з інвалідністю. Під прапором «боротьби з фіктивними опікунами» держава готує бюрократичне пекло для тих, хто щодня, без жодної державної допомоги, виносить на собі тягар догляду за прикутими до ліжка батьками чи дружинами. Через нездатність навести лад у МСЕК та ТЦК, влада б’є по реальних доглядальниках, вимагаючи від них нових, нездійсненних довідок та обмежуючи їхні права. Ми ризикуємо не лише зупинити економіку, але й залишити без щоденної базової підтримки тисячі важкохворих людей, викинувши їх за межі виживання. ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ КОРУПЦІЙНОЇ МОНОПОЛІЇ Усі ці процеси будуть зацементовані новою надбудовою – Координаційним центром при Кабміні у складі 17 осіб. Цей орган об’єднує представників різних відомств, але його фактичне ядро становить силовий та фіскальний блок: СБУ, ГУР МО, Служба зовнішньої розвідки, Наці-

ональна поліція, Державна податкова служба та Держпраці. Без позитивного рішення цього органу жодне підприємство не зможе отримати статус критично важливого або погодити підвищений ліміт. Ба більше, центр наділяється правом ініціювати миттєве скасування вже наданих статусів. Управлінські ризики цієї конструкції будуть фатальні! 1. У проєкті не прописано вичерпних термінів розгляду документів чи чіткого переліку підстав для відмови. Бізнес потрапляє в зону абсолютної сваволі. 2. Рішення силовиків про відмову базуватимуться на грифованих «матеріалах оперативних перевірок». Таку відмову неможливо оскаржити в суді в розумні терміни, оскільки за час судової тяганини ключовий персонал підприємства вже буде призваний. 3. Досі корупція при бронюванні була децентралізованою. Координаційний центр створює монопольне «єдине вікно» для вимагання данини. Умови функціонування центру штовхають легальний бізнес у класичну пастку: підтвердити критичність прозоро стає неможливо, тому єдиним способом уберегти свій інженерний та виробничий персонал стає неформальна «абонплата» людям у погонах за кожного заброньованого фахівця. Цей гігантський корупційний податок неминуче буде закладений у собівартість хліба, логістики та

Політика / Війна

16.10.2026 — № 41 (226) медичних послуг, спустошуючи приватні та державні бюджети. Трохи не забув, а ще творення корупційного шлюзу доповнюється репресивним механізмом операційного контролю. Уряд запроваджує правило щодекадного (кожні 10 днів) звітування щодо заброньованого персоналу та щомісячного автоматизованого контролю рівня середньої заробітної плати. В умовах воєнного стану це перетворює бізнес на безправного заручника. Підприємства працюють під час регулярних блекаутів та хронічних касових розривів через затримки оплат від контрагентів і самої держави. Якщо державний замовник затримує виплату за виконаним контрактом, компанія не має коштів закрити фонд оплати праці. Як тільки середня зарплата через цей розрив падає хоча б на 50 копійок нижче встановленого нормативу, податкова система фіксує порушення. Статус критичності злітає в автоматичному режимі, а відстрочки фахівців миттєво анулюються через синхронізовані реєстри. Найстрашніше, що чинна постанова вже містить норму: керівник зобов’язаний протягом 10 робочих днів анулювати бронювання працівників, якщо їхня кількість перевищує ліміт. Якщо уряд знизить відсотки або змінить формулу, тисячі законослухняних підприємств за

одну ніч перетворяться на порушників, а директори постануть перед вибором: або власноруч здати половину колективу за тиждень, або втратити компанію назавжди. ФІСКАЛЬНИЙ СУЇЦИД ДЕРЖАВИ Розбронювання працюючої економіки – це не лише проблема бізнесу. Це прямий удар по єдиному джерелу фінансування Збройних Сил України. Жодна копійка міжнародної фінансової допомоги не йде на зарплати військовим. Вони фінансуються виключно з податків легального сектору. Коли чиновник вилучає фахівця з реального сектору, запускаються «фіскальні ножиці». Держава отримує солдата, якого треба утримувати (що коштує сотні тисяч гривень на місяць), але одночасно втрачає підприємство, яке генерувало ці податки. Урядова формула не рахує вартість зірваного експорту, не бачить зупинки медичного обладнання в лікарнях, від якого залежить виконання ПМГ, і не враховує соціального колапсу. Є лише один сліпий показник: скільки ще людей можна вичавити. ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ Держава, яка знецінює людський капітал, яка перекреслює роки під-

готовки інженерів, лікарів, енергетиків та творців зброї, розглядаючи їх лише як витратний мобілізаційний ресурс, власноруч ліквідує передумови своєї перемоги. Скорочення бронювання на оборонних заводах, атака на родини з інвалідністю, створення силових трибуналів замість наведення ладу в ТЦК – це не помилка бюрократів. Це інституційний злочин. Держава та суспільство десятиліттями вкладають колосальні ресурси у формування складного людського капіталу, проте нинішня мобілізаційна система цинічно зрівнює його з некваліфікованою робочою силою. Щоб підготувати повноцінного лікаря або вузькопрофільного хірурга, потрібно від 11 до 14 років безперервного навчання та клінічної практики, а сумарні інвестиції родини й держави у його освіту, стажування та ліцензування сягають від 80 до 150 тисяч доларів. Формування кваліфікованого інженера (наприклад, клінічного технолога чи фахівця ОПК) або senior-айтівця вимагає 7–10 років вищої технічної освіти та індустріального досвіду з прямими вкладеннями на рівні 50–100 тисяч доларів у навчання, обладнання й вендорські сертифікації. Натомість 25-річний чоловік без про-

фесійної освіти вимагав від системи лише мінімальних базових витрат на середню школу, а його підготовка до стандартних завдань займає від кількох тижнів до трьох місяців. Коли система механічно вилучає унікального спеціаліста з багатомільйонним економічним мультиплікатором, замість того щоб використовувати його інтелект для ремонту томографів, розробки систем РЕБ чи генерування валютної виручки, вона безглуздо спалює сотні тисяч доларів прямих інвестицій і знищує десятиліття безцінного часу, який держава вже ніколи не зможе повернути. Війна на виснаження виграється максимальною сумарною спроможністю держави воювати, виробляти зброю, ремонтувати техніку, рятувати життя і фінансувати саму себе. Перш ніж підписувати нові постанови, уряд повинен відповісти на одне питання: скільки працюючої України він готовий назавжди втратити разом із цими підписами? З чого, ви, свині ненажерливі, будете зарплати отримувати чи ви плануєте шлагбаумом на 3 свої покоління наперед вичавити з українців останні гроші? Про автора: Владислав Смірнов – публіцист, провідний аналітик експертно-аналітичного центру.

Шукаєте надійний автосервіс? Ми ремонтуємо всі марки автомобілів — легкових і комерційних: Mercedes, BMW, Toyota, Honda, Lexus, Maserati, Tesla, Ford, Sprinter — і це лише частина списку!

Повне сервісне обслуговування: • Заміна оливи та фільтрів • Діагностика та ремонт ходової • Розвал-сходження — без виїзду на інше СТО!

• ⚡ Комп’ютерна діагностика, електрика, заміна та програмування модулів: BCM, ECM, ABS, SRS, TCM – навіть Б/У, щоб зекономити ваші кошти!

🚨 ПОСЛУГИ ЕВАКУАТОРА 🤝 Працюємо з усіма страховими компаніями 🛡️ Гарантія на всі види робіт!

Кузовні та зварювальні роботи будь-якої складності: • Відновлення після ДТП • Ремонт після аукціонів • Tesla Model X — регулювання Falcon Wing Doors • Зварювання алюмінію та трейлерів

International Auto And Body Repair

773 - 807 - 3803

Internationalautobodyrepair@gmail.com

9

3110 River Road River Grove IL 60171

10

Війна / Політика Ольга Гергелюк Березне, Українська журналістка

1. Трамп всього лиш нагадав Зеленському його заяву за 2020-й рік. «Якщо не зможу закінчити війну, то потрібно, щоб прийшла інша людина». «Україні потрібен новий лідер, який може укласти угоду». Якщо за шість років українці забули, то нагадає Дональд Фредович. 2. «Народ має право вирішувати» – каже великий дипломат Сибіга, коментуючи заклик Трампа щодо зміни президента. Але річ у тому, що все, що вирішує народ, – це те, які продукти купити на сьогодні і завтра. Як же зручно владі раптом згадувати про людей, коли йдеться про некомфортні для неї речі. «Питання територій вирішить народ» – рік тому Зеленський вже сигналізував, що готуйтеся, болісні рішення повісять на всіх вас. А ми влада ні до чого, собі начинку і все найкраще, а вам – те, що лишиться. Чомусь зелена влада не керувалася принципом «народ має право вирішувати», коли виставила на продаж українську землю, коли укладала з Британією закриту 100-річну угоду, підписувала угоду про надра, в яку увійшли американські бізнесмени та нові українські олігархи. Гаслу «народ має право вирішувати» немає місця в питаннях миру, війни і перемовин – всі рішення ухвалюються обмеженим колом осіб на Банковій, 11. 3. «Зеленський має підтримку українського народу» – каже Сибіга. Прогнозую, що на днях викотять соцопитування із підтримкою лідера на рівні не менше 60%. Але чомусь при такій буцімто високій підтримці, кілька тижнів тому Зеленський заговорив про свої страхи: «хочу після президентства ходити вулицями, щоб мене не ненавиділи і не хотіли вбити». Можна пройтися вулицями вже, без охорони, щоб перевірити рівень народної є-підтримки. 4. Загострення відносин Трампа із Зеленським – це продовження історії після Овального кабінету. Проте після тодішнього скандалу Зеленський дав Трампу хабар у вигляді українських корисних копалин, чим виторгував собі спокій на 1,5 року. Було знято всі розмови про аудит Вашингтоном, наданої американської допомоги. Цей спокій не міг тривати завжди. Заодно прокрутіть в голові, скільки корупційних скандалів сталося за цих 1,5 року. Тож якщо єднатися, то й навколо цього теж, правда? 5. Вам може страшенно не подобатися Трамп, але наразі і на найближчі роки він очільник найсиль-

surma.com.ua

№ 41 (226) — 16.10.2026

А що, власне, сталось? нішої держави світу. Конфлікт із Трампом може бути вигідним для Зеленського, але абсолютно невигідний для України та українців. Інтереси Зеленського й держави Україна тут не збігаються. 6. До цієї історії підключився Ілон Маск. А тому піти проти найвпливовішого у світі технократа можуть хіба що ідіоти або самогубці. Тут українці мали б задуматися, що зараз важливіше для виживання держави: знову як плем’я гуртуватися навколо лідера чи включити холодний розрахунок і не втратити підтримку тих, кого зараз у соцмережах самі ж так наполегливо поливають брудом. 7. Чому всіх раптом шокувала угода Трампа з путіним? Немає нічого неординарного. США та росія останні 1,5 року неодноразово обговорювали спільні економічні проекти. Це була тема номер один на саміті в Анкориджі. І в цьому випадку наше небажання виходити за межі власної бульбашки вкотре розбило болісні ілюзії, що світ крутиться навколо України. Ні, не крутиться. Аналітики й дипломати мали б урахувати, що економічна частина домовленостей США та рф на Алясці одного дня запрацює. Оте знамените трампівське Make a deal в дії. 8. «Бізнес на крові», «цинічна геополітика», «заробляють гроші, поки ми тут воюємо». Фрази, які зараз лунають із відчаю. Так, геополітика – це не казочка і в кінці не завжди хепіенд. А ще в геополітиці кожен дбає про свій національний інтерес. Постає питання, а що заважає нам бути прагматичними і хитрими, бо саме такими й потрібно бути у протистоянні із ресурсно в рази сильнішим ворогом. Бити в лоб не завжди виграшна тактика, коли можна раптово вдарити збоку неповороткого ведмедя. Пригадується, як нам пропонувалася угода по ЗАЕС за посередництва США, але ж нам завжди все не так. 9. Дипломатія важлива і моментами вирішальна. А ще сміється той, хто сміється останнім. Як же зараз ще більш недоречними виглядають усміхнені пики Арахамії, Умєрова та Зеленського, жартики про «киевский режим» і футболки з такими надписами, подаровані Віткоффу та Кушнеру. Підходити до цих перемовин потрібно було надзвичайно серйозно. Бо це наша країна зараз

палає у вогні, а не Штати. Мир найбільше треба Україні, а не посланцям Трампа. Хотіли постібатися з Трампа і його «вітька» і «зятька». Що ж, а тепер зацініть, як вміють політичні мастодонти, а не випускники трускавецької школи. Трамп не вітав путіна з днем народження (приспав увагу), покликав українську перемовну групу в США (тих самих, які гримасували Віткоффу і Кушнеру), і в момент, коли всі сиділи за перемовним столом переговорів із путіним, оголосив про дизельну угоду. Ще й вибрав момент, коли в Європі максимально ослабли Мерц і Макрон – Аліс Вайдель і Марін Ле Пен уже наступають їм на п’яти своїми червоними туфельками. Так що традиційної «коаліції охочих», яка збереться втирати сльози Зеленському і розповідати, який поганий Трамп, схоже, не буде. 10. Повертаючись до дипломатії. Вдумайтеся у катастрофу – у нас немає у Вашингтоні посла. Попередню послицю Маркарову особисто не міг терпіти Трамп і частина респів. Про її наступницю – дамочку в платті з пір’ям Стефанішину краще взагалі промовчу. Банально сховали від підозри послом. Посол – це база. А не приїжджі блогериці по типу Лори Лумер, яка нібито мала змінити позицію Трампа. Змінила? 11. Щоб бути рівноправним гостем за столом, а не серед позицій у меню, треба мати власний міцний державний і приватний ОПК (як тут не згадати монополіста Fire Point, від якого чекаємо чудо-ракет). Мати власну сильну економіку. Гроші – кровоносна система організму держава. І ця система має працювати самостійно, а не постійно чекати донорських вливань від «партнерів», які потім виставлять рахунки. Бу-

ти мудрими й хитрими – поєднувати оборону і дипломатію (генерал Міллі ще в грудні 2022 радив Україні йти на перемовини, користуючись успіхами Харківської операції і звільнення Херсона). Поставити Людину у центрі всієї системи. Не «людський ресурс», а саме Людину. Цінність людського життя, гідності, свободи передусім. Бо з України втікають не лише через безпекову ситуацію. А державу творять вільні люди, а не загнані під плінтус. 12. Україні потрібен мир. І потрібні перемовини. Нація знекровлюється. Лише за останній тиждень від російського терору загинуло 11 дітей, трьом із них було лише по одному року… Так, ворог підступний, цинічний, мерзенний. Нашій прекрасній країні жахливо не пощастило із агресивним сусідом. І, на жаль, географію не змінити. Проте факт, що географічно росію ми нікуди не пересунемо, не може ставати підставою для гасел «ми маємо воювати до кінця». Не пояснюючи навіть, що собою являє поняття «до кінця». Для влади і українського народу «до кінця» може означати зовсім різне. Тому слово «мир» навсмисне маргіналізували, а заклики до перемовин прирівняли до зради і капітуляції. Погляньте, як за кілька днів Гончаренко став маргіналом лише за те, що запропонував суспільну дискусію, яким міг би бути поетапний вихід із цієї страшної війни. Трамп – не наш друг, не наш союзник. Але його інтереси ситуативно збіглися з інтересами України, бо обом потрібен мир. Мудрі розуміють, як цю ситуацію використати як шанс. Собі на користь. Утім стадо просить гасел. Задля порятунку і зупинки катастрофи саме мудрість нарешті має взяти гору, а не стадне мислення.

16.10.2026 — № 41 (226)

TRUCK DOT SIGNS (ВИРІЗАНІ, ДРУКОВАНІ, МАГНІТНІ, ТЕКСТИЛЬНІ)

FLEET GRAPHICS (БРЕНДУВАННЯ ТРАКІВ, ТРЕЙЛЕРІВ, ВЕНІВ ТА ІНШИХ КОМЕРЦІЙНИХ АВТО)

CLOTHING BRANDING (МАЙКИ, ФУТБОЛКИ, ПОЛО, СВІТШОТИ, ТОЛСТОВКИ, ХУДІ, ЖИЛЕТКИ, КЕПКИ, КУРТКИ, СВІТЛОВІДБИВАЮЧИЙ СПЕЦОДЯГ)

WIDE FORMAT PRINTING (ДРУК НА ВІНІЛІ, ПЕРФОРАЦІЇ БАНЕРІ, КАНВІ, ФОТОШПАЛЕРИ)

DIGITAL PRINTING (ВІЗИТКИ, ФЛАЄРИ, БРОШУРИ, ВІНІЛОВІ СТІКЕРИ, )

@vectorgraphicstudio Vector Graphic Studio, Inc. vector_graphic_studio 1351 Industrial Dr. Unit G, Itasca, IL 60143 vectorgraphicstudio.us

224-676-2470

11

12

Геополітика / Війна

surma.com.ua

№ 41 (226) — 16.10.2026

Які країни звинувачували у розробці біологічної зброї – і наскільки обґрунтовано

М

ожливий спалах легеневої чуми у Сибірі привернув увагу не лише світових урядів, а й конспірологів. В умовах обмеженої інформації та очевидного приховування з боку рф швидко з’явилася версія про те, що співробітниця Іркутського протичумного інституту Дар’я Шипілова загинула від контакту з біозброєю. Щоправда, теорія ця не безпідставна: росія дійсно має історію розробки біологічної зброї ще з часів срср. Проте робити будьякі висновки поки зарано: зрештою, у світі регулярно стаються спалахи чуми, які не переростають у пандемії. Тим не менш, «Слово і діло» вирішило показати на інфографіці, яким урядам закидали створення зброї масового ураження з хвороб і токсинів після їхньої міжнародної заборони Конвенцією 1972 року. ЩО ТАКЕ БІОЛОГІЧНА ЗБРОЯ ТА ЯК ВОНА З’ЯВИЛАСЯ Біологічна зброя – це засоби масового та індивідуального ураження людей, тварин або рослин за допомогою хвороботворних мікроорганізмів або їхніх отруйних виділень. Це можуть бути віруси (віспа, Ебола, Марбург), рикетсії (висипний тиф, лихоманка Ку), бактерії (сибір-

Які країни звинувачували у розробці наступальної біозброї / Слово і діло

ська виразка, чума, туляремія), гриби (іржа злаків, пірикуляріоз рису), токсини (ботулотоксин, рицин, афлатоксини) та генномодифіковані організми (наприклад, так звані химерні віруси). У перші десятиліття Холодної війни біологічну зброю намагалися розробити одразу декілька країн. Крім лідерів у напрямі – срср та США – свої досліди проводили також Велика Британія, Франція, Канада і Китай. Проте в 1972 році, на тлі «роз-

рядки» між двома блоками, країни підписали Конвенцію про заборону розробки, виробництва та накопичення біологічної зброї, до якої відтоді приєдналася більшість урядів світу. ЯКІ КРАЇНИ ЗВИНУВАЧУВАЛИ У ПОРУШЕННІ КОНВЕНЦІЇ ПРО БІОЛОГІЧНУ ЗБРОЮ Незважаючи на приєднання до Конвенції, срср продовжив дослідження у напрямі не лише протидії загрозам – що, звісно ж, не заборонялося, – а й у наступальних програмах. Вже у 1973 році в срср створюють НДІ «Біопрепарат». Вважається, що випадковий викид в атмосферу спор сибірської виразки у 1979 році призвів до спалаху в місті Свердловськ, від якого загинуло близько 100 людей. Після розпаду срср новоутворена російська федерація обіцяла знищити радянську програму, однак, за численними розвідданими, рф продовжує ці розробки. Зрештою, росія неодноразово застосовувала і заборонену хімічну зброю – зокрема токсин «Новичок». Утім за чинного режиму точно встановити межі програми неможливо. Подібна історія з іншим давнім учасником клубу «біологічної зброї» – Китаєм, який офіційно згорнув наступальні програми дослідження біозброї. А втім, з 1993 року США звинувачують КНР у дослідженні токсинів і визнають цю загрозу на офіційному рівні. Однією з кількох держав, які так і не підписали Конвенцію про біологічну зброю, є Ізраїль. З самого часу його створення у 1948 році діє Інститут біологічних досліджень у Нес-Ціоні, де вивчають протидію біологічній зброї. Проте країну теж підозрюють у розробці й наступальних програм. Не без підстав: у 1948 році Ізраїль використав бактерії черевного тифу для забруднення колодязів у арабських поселеннях. У створенні біологічної зброї звинувачували і противників Ізраїлю – зокрема Єгипет, який до

1972 року розробляв небезпечні біоагенти і потенційно зберіг відповідні технології. Крім того, працювати з біологічними технологіями подвійного застосування почали військові Ірану у 1990-х, хоча відкритих доказів озброєння чи запасів біозброї поки немає. Режим аятолл – не єдиний, хто почав цікавитися біологічною зброєю вже після завершення Холодної війни. У 1991 році розробку програми почав сусідній Ірак, який у 1995-му визнав її наявність, а фахівці з ООН підтвердили розробку агентів та боєприпасів. Проте заяви США про розробку біологічної зброї режимом Саддама Хусейна у 2003 році виявилися хибними: під час другої війни у Перській затоці не виявили слідів відновлення програми. США підозрювали у створенні біологічної зброї ще дві країни Близького Сходу. І якщо в Сирії, яка за часів Башара Асада кілька разів застосовувала хімічну зброю, біозброї так і не виявили, то Лівія у 2003 році оголосила, що припиняє розробку будь-якої зброї масового ураження – у тому числі біологічної. Обмежена програма розробки наступальної біологічної зброї діяла у 2002– 2010 роках і на Кубі. Однак через обмеженість ресурсів влада острова зрештою згорнула її. Натомість у КНДР, на думку американської розвідки, є чинна національна програма, а також виробничі та технологічні спроможності для розробки зброї. Але її слідів досі не виявили. ЗВИНУВАЧЕННЯ У РОЗРОБЦІ БІОЗБРОЇ У РОСІЙСЬКІЙ ПРОПАГАНДІ Звинувачення у розробці біологічної зброї – дуже серйозне і одразу налаштовує світову спільноту проти того, хто створює її попри заборону. Саме тому російська пропагандистська мережа створила історії про буцімто розробку біологічної зброї в Україні та Грузії за участі США. Зокрема, 10 березня 2022 року міноборони рф в особі генерала ігоря кірілова звинуватило Україну в спробах поширювати небезпечні хвороби через перелітні види птахів, маршрути міграцій яких пролягають через росію – ті самі «заражені голуби». Про знайдені сліди американських біолабораторій в Україні тоді розповів і офіційний представник міноборони рф ігор конашенков. Однак органи ООН, які мали повний доступ до реальних лабораторій в обох країнах, які звинувачує росія, не виявили жодних слідів розробки біозброї. Джерело: Слово і Діло (https://www.slovoidilo. ua/2026/10/09/infografika/svit/ yaki-krayiny-zvynuvachuvalyrozrobczi-biolohichnoyi-zbroyinaskilky-obgruntovano)

Політика / Економіка

16.10.2026 — № 41 (226)

Сергій Чаплигін Львів, «Сурма»

О

собистий капітал, який ми отримуємо в спадок і передаємо далі, належить не лише нам, а й роду. У масштабі нації те саме питання звучить гостріше: чи маємо ми стосунок до капіталу, здобутого попередніми поколіннями, і чи можемо стверджувати, що він і досі належить нам, а не є узурпованим, та який ми можемо передати нашим нащадкам. Відповідь на нього – не лібералізм і не марксизм, а консервативний підхід. Особистий капітал, який ми отримуємо від батьків і передаємо дітям, належить не лише нам – він належить нашому роду. Саме ця обставина визначає економічну суб'єктність людини: її здатність примножувати отриману спадщину і передавати її нащадкам у стані, не гіршому за той, у якому вона була прийнята. Людина, позбавлена цієї здатності, перестає бути господарем власної долі – вона перетворюється на тимчасового користувача чужого майна, навіть якщо формально це майно записане на її ім'я. Якщо перенести логіку спадкового капіталу з масштабу родинного на масштаб національний, перед нами постають два питання, які рідко формулюються прямо, але від відповіді на які залежить розуміння всієї конструкції суспільного договору. Перше: чи маємо ми стосунок до національного капіталу, здобутого попередніми поколіннями – до землі, інфраструктури, інституцій, культурних і духовних надбань? Друге, значно гостріше: якщо так – чи можемо ми стверджувати, що цей капітал сьогодні дійсно належить нам, чи він є узурпованим?

ЧОМУ АНІ ЛІБЕРАЛІЗМ, АНІ МАРКСИЗМ НЕ ДАЮТЬ ВІДПОВІДІ Послідовну відповідь на питання захисту національного спадкового капіталу здатен дати лише консервативний підхід. Оскільки ані лібералізм, ані марксизм не просто не розв'язують цю проблему – вони навіть не здатні поставити її на порядок денний, бо предмет їхньої уваги принципово інший. Лібералізм – це передусім філософія приватного капіталу. Його одиниця аналізу індивід-власник, а не спадкоємець роду чи нації. Марксизм, натомість, переймається не спадщиною, а працею: його цікавить не те, кому належить накопичене багатство попередніх поколінь, а те, хто і як експлуатує живу працю сьогодні.

13

Політика захисту національної спадщини – про консервативне прочитання капіталу

Відповідно, кожен з цих світоглядів формулює власну вимогу до влади. У ліберала ця вимога звучить так: «ми платники податків, тож маємо право питати з тих, хто цими податками розпоряджається». У марксиста роль такого аргументу відіграє додаткова вартість: «влада, як агент капіталу, живе за рахунок продукту, створеного нашою працею». У консерватора вимога до влади має іншу природу: «влада розпоряджається нашою спільною національною спадщиною (або безпосередньо, або встановлюючи правила її використання), і саме в цьому, а не в позиції платника податків чи найманого працівника, полягає підстава для запитань у суспільства до тих, хто перебуває на цей момент при владі».

ЧОМУ СЬОГОДНІ ПРАЦЮЄ ЛИШЕ КОНСЕРВАТИВНА ПІДСТАВА Кожна з трьох підстав по-своєму варта уваги та дискусії. Проте в сьогоднішніх українських умовах перші дві з них виявляються або несуттєвими, або фіктивними. Ми виставляємо рахунок сьогоднішній владі не тому, що ми платники податків, і не тому, що ми трудівники. Корінь проблеми не в тому, що влада стягує з нас податки чи експлуатує нашу працю – фіскальна й трудова логіка тут лише супровідні, вторинні мотиви. Корінь полягає в тому, що влада, через свою олігархічну природу, узурпує суспільний капітал (і не тільки уречевлену працю наших пращурів), а й землю з її надрами, – тобто те, що за визначенням не може бути приватизоване жодним поколінням, оскільки належить усім поколінням одночасно – минулим, теперішньому і майбутнім. Саме тому завданням консерватизму є захист національного спадкового капіталу від обмеженого кола осіб, які тимчасово історично перебувають при владі чи біля неї. Це не питання економічної політики у вузькому сенсі – це питання основи загальної свободи. Бо суб'єктність народу так само, як і суб'єктність окремої людини, вимірюється здатністю розпоряджатися своєю спадщиною, а не отримувати дозвіл на користування нею від тих, хто її захопив. КОНСТИТУЦІЙНОПРАВОВА ОСНОВА Теза про узурпацію суспільного капіталу не є публіцистичним прийо-

мом – вона має пряму конституційну опору. Стаття 13 Конституції України визначає землю, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси в межах території України, а також ресурси континентального шельфу й виключної економічної зони як об'єкти права власності Українського народу, при цьому від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування – і лише в межах, визначених Конституцією. Це формулювання заслуговує окремої уваги: держава тут – не власник, а розпорядник за дорученням, агент, чиї повноваження прямо обмежені Основним Законом. Саме цю конструкцію консервативний підхід і фіксує як вихідну: влада не володіє національною спадщиною – вона нею управляє від чужого імені, і будь-яке перевищення цього доручення є не політичною суперечкою, а порушенням конституційної норми. Стаття 14 Конституції додає до цього принципового погляду на землю як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, гарантуючи право власності на неї лише в порядку, встановленому законом. Аналогічний принцип закріплено і на рівні цивільного законодавства: стаття 324 Цивільного кодексу України відтворює ту саму конструкцію права власності Українського народу на землю, її надра, атмосферне повітря та інші природні ресурси в межах території держави. Важливо й те, що ця норма – не декларація і не риторична формула. Як зазначив у фаховій дискусії суддя Верховного Суду Віталій Зуєв, норма про право власності Українського народу

на природні ресурси є не декларацією, а політико-правовою категорією, яка підтверджує: окремі об'єкти не можуть перебувати в цивільному обігу, а будь-які угоди, що порушують це право, є нікчемними від початку. Це ключовий юридичний наслідок: якщо угода чи рішення влади порушує право власності народу на спадковий капітал – така угода нікчемна з моменту укладення, незалежно від того, скільки підписів і печаток на ній стоїть. Тому узурпація, про яку йде мова в цій статті, – це не лише моральна категорія, а підстава для юридичної недійсності конкретних управлінських рішень. Водночас Конституція одразу встановлює межу для самого народу-власника: право власності зобов'язує і не повинно використовуватися на шкоду людині й суспільству. Це означає, що консервативна політика національної спадщини не є запереченням приватної ініціативи чи права власності як такого. Йдеться не про те, щоб відібрати, а про те, щоб повернути розпорядження суспільним капіталом в межі, встановлені дорученням, яке народ (і ніхто інший) видав державі. P.S. До цієї логіки безпосередньо належить і нематеріальний капітал, отриманий нами в спадщину, – наша культура. Вона так само може бути примножена або розтрачена, захищена або узурпована, і відмовляти їй у статусі спадкового капіталу було б тією самою помилкою, що й применшувати значення землі чи інфраструктури. Джерело: Король Данило (https://www.koroldanylo.com.ua/ news/politika_zaxistu_nacionalnoyi_ spadshhini_pro_konservativne_ procitannia_kapitalu)

14

Економіка

surma.com.ua

№ 41 (226) — 16.10.2026

Ставки вгору до 2027-го, вниз лише з 2028-го: що ФРС готує світовій економіці

О

тже, Кевіну Воршу знадобилося лише кілька місяців перебування на посаді керівника Федеральної резервної системи (ФРС), аби сформувати ієрархію пріоритетів. І цим пріоритетом стало не економічне зростання чи зниження вартості іпотеки для пересічних американців, а боротьба з інфляцією. Зазвичай Федрезерв – це такий собі «пентеконтор Одіссея», який має пройти між Сциллою боротьби з інфляцією та Харибдою економічного зростання і зайнятості. «Крейсерська швидкість» американської економіки, яка наразі залишається лише у мріях ФРС, – це споживча інфляція на рівні 2% і зростання ВВП на рівні 3%. Зараз ці параметри перемішалися, як деталі пазла після землетрусу: зростання на рівні 2% та інфляція понад 3%. Після пандемії 2020 року США ніяк не можуть повернути джина інфляції у «пляшку» монетарного таргетування. Навіть виник термін – «липка інфляція», яка буквально прилипла до всіх базових сегментів економіки: сектора послуг, ринку житла, вартості енергоресурсів, зв’язку тощо. Трамп критикував колишнього керівника ФРС Джерома Пауелла за нездатність знизити відсоткові ставки. Зниження ставок критично потрібне американській адміністрації для здешевлення кредитів для населення та бізнесу, особливо іпотечних позик. А також для зменшення вартості обслуговування американського державного боргу, який уже досягнув астрономічної позначки у 40 трлн дол. (понад 130% ВВП). Сума обслуговування боргу зросла до 1 трлн дол. на рік (що вже перевищує річні витрати на сектор оборони). Саме тому Трамп висунув кандидатуру Ворша на посаду керівника ФРС із «батьківським наказом»: «Іди і знижуй ставки». А втім, такий самий наказ Трамп ще за часів своєї першої каденції давав… Джерому Пауеллу, який пішов і ставки… підвищив. Так само зараз вчинив і Ворш, що ще раз підтверджує здогад: посада керівника ФРС – це умовна «квота» не президента, а лобі Волл-стріт, якому потрібна не дешева іпотека, а низька інфляція і висока дохідність фінансових інструментів. Отже, Ворш розпочав новий трек жорсткої монетарної політики: медіанний прогноз щодо ставки на 2026–2027 роки збільшили до 4,1%, що передбачає ще один раунд підвищення ключової ставки на 25 базисних пунктів до кінця поточного року. На засіданні ФРС у вересні діапазон базових ставок підвищили до інтервалу 3,6–4,1%. Прогноз щодо базової інфляції (Core PCE) на цей рік підвищили до 3,4%. Щодо повернення до цільового рівня інфляції (таргетний показник) у розмірі 2,0%, то ФРС прогнозує вихід на таргет не раніше 2029 року, тобто вже після президентських виборів 2028-го. Ба більше, ФРС підвищила розмір нейтральної ставки з 3 до 3,25%, що означає навіть

певну часткову поступку монетарної влади в боротьбі з інфляцією. Прогнозування Федерального комітету з відкритого ринку США, вересень 2026 р., %

і невизначеності, оцінити стійкість американської економіки…». «Однією з головних ознак сильної економіки є стан ринку праці США. Рівень безробіття залишається низьким – близько

Board of Governors of the Federal Reserve System

У таблиці наведено згруповані прогнози ФРС, оновлені на засіданні у вересні 2026 року. Жорстка монетарна політика стримуватиме економіку: за медіанним прогнозом, ВВП США зросте на 2,3% цього року і на 2,4% наступного, водночас рівень безробіття залишатиметься на мінімальних значеннях – 4,1–4,2% Ставка ФРС почне знижуватися лише з 2028 року, але, враховуючи кілька раундів підвищення наприкінці 2026-го та протягом 2027 року, до рівня ставок станом на літо поточного року відсотковий механізм Федрезерву повернеться лише 2028-го. Проте «загасити» інфляцію ФРС сподівається саме 2027 року. Наскільки реалістична ця мета? Без розв’язання комплексної проблеми глобальних цін на енергоресурси та похідних від енергії цін на продовольство і промислові товари досягти дезінфляції, очевидно, не вдасться. Що сказав Ворш щодо ставок за підсумками вересневого засідання ФРС? Ключові тези: «…Невизначеність залишається підвищеною, зокрема через геополітичну ситуацію, внутрішні витрати є стабільними, зростання продуктивності – значним, а капітальні інвестиції активні. Зростання зайнятості відповідає зростанню робочої сили, а рівень безробіття не змінився. Однак інфляція все ще занадто висока. Сьогоднішнє рішення сприятиме своєчаснішому поверненню інфляції до цілі комітету у 2%. Цей комітет обов’язково забезпечить стабільність цін». Ворш упевнений, що Федрезерв ухвалив рішення щодо ставок тоді, «…коли американська економіка, здається, зміцнюється. Набір персоналу, доходи приватного сектора, капітальні інвестиції підприємств – останніми місяцями всі ці показники покращилися та вказують на сприятливий розвиток подій. Потік кредитування залишається сильним, особливо кредитування підприємств». За таких умов підвищення ставки за кредитами не стає обмежувальним чинником для економічного зростання. Однак «…досить подивитися на нинішню геополітичну ситуацію, повну потрясінь

4,1%. Зростає кількість вакансій і тривалість робочого тижня. Чотиритижневе ковзне середнє кількості заявок на допомогу з безробіття перебуває на рівні, який підходить для повної зайнятості. Ситуація з працевлаштуванням, що належить до мандата ФРС, є сприятливою». ФРС каже, що економіка США міцна, а рівень зайнятості на історичному максимумі. І є лише одна проблема: «…вже понад п’ять років інфляція перевищувала цільовий рівень. Тому наш пріоритет – цінова стабільність, другий бік нашого мандата. Річ у тім, що інфляція занадто висока і триває занадто довго» (як відомо, два мандати ФРС: – зайнятість і рівень інфляції). Прогнози інфляції на шість і дванадцять місяців вказують на позначку у понад 3%. ФРС звертає увагу на постійне зростання вартості сировинних товарів, що формує ключові фактори підвищеної інфляції. Цей фактор може проілюструвати й драматичне скорочення стратегічного нафтового резерву США. Стратегічні запаси нафти в Америці станом на кінець вересня 2026 року скоротилися до 283 млн бар. Ще в лютому, до початку війни з Іраном, стратрезерв США становив 415 млн бар. Водночас середній рівень стратрезерву за період 1977–2026 років становив 573 млн бар. Максимуму досягли 2010 року – 727 млн бар., мінімуму – на тлі близькосхідної кризи 1977 року – 2,6 млн. Цього року США використали третину нафтового стратрезерву. Так, гарячий паливний сезон позаду: у вересні запаси нафти знизилися лише на 3 млн бар. Але якщо навесні 2027 року війна в Перській затоці не завершиться, світ може увійти в смугу серйозної енергетичної кризи. До весни 2027 року нафтові стратрезерви в Китаї, США та Європі значною мірою вичерпаються. Прогнози ФРС: «За медіанним прогнозом, реальний ВВП зросте на 2,3% цього року і на 2,4% надалі. Загальна інфляція PCE становитиме 3,7% цього року і впаде до 3,2% наступного. Безробіття залишиться на рівні 4,1%. Медіанний прогноз учасників передбачає, що

до кінця цього року ставка федеральних коштів становитиме 4,1% і не зміниться наступного. Ризики для інфляції зміщуються вгору, а ризики для ринку праці загалом збалансовані». Зазвичай ФРС оцінює поточну інфляцію за рівнем максимального завантаження економіки (на основі параметрів, розрахованих в умовах повної зайнятості). Якщо поточний сукупний випуск перевищує максимальний тренд (економіка «вище тренду»), його слід охолодити та мінімізувати інфляційні ризики. НБУ теж підвищив свою облікову ставку. Але чим відрізняється монетарна стратегія ФРС від дій НБУ? Крім зрозумілих розбіжностей у масштабі та рівні створюваних смислів, відмінність полягає в умінні формувати тенденції, а не сліпо йти за ними. В Україні можуть відбуватися структурні кризові явища, але Нацбанк продовжує йти за монетарною «методичкою», написаною для геть інших умов (хоча зараз сам НБУ мав би писати методички зі стимулювання економіки під час війни). Та, мабуть, на Інститутській вважають нашу економіку резистентною до впливу надвисоких ставок в умовах немонетарної інфляції (не пов’язаної зі зростанням внутрішнього попиту), що лише посилює економічну кризу й консервує тип сировинної, рентної, корупційної економіки, яка максимально залежить від зовнішніх, екзогенних чинників впливу, серед яких головний – навіть не сировинні ціни, а динаміка зовнішнього кредитування. Однак повернімося до ФРС. Отже, цикл зниження ставок завершено. Нейтральної ставки у 2% так і не досягли. Дезінфляційне очищення в США зазнало невдачі. Це перше підвищення ставки з липня 2023 року. Що характерно, рішення щодо ставки ухвалили одноголосно всі 12 членів Комітету з відкритих ринків (FOMC). Посилення інфляційного тиску в США відбулося внаслідок зростання цін на енергоносії через геополітичну нестабільність і війну з Іраном. Поганий сигнал для Трампа та республіканців напередодні осінніх виборів до Конгресу. Серед практичних наслідків: долар зміцниться щодо євро. Республіканці, найімовірніше, програють восени Палату представників, але ще зберігають примарний шанс утримати Сенат. Інфляція в США залишається «великим руйнівником» політичних еліт, не даючи їм закріпитися на бажані дві каденції поспіль. Колись Байден називав зростання цін «інфляцією Путіна». Зараз Трамп каже про «інфляцію Зеленського». А втім, це інфляція не вартості пального, а геополітичного статусу США. Автор: Олексій Кущ Джерело: Дзеркало Тижня (https://zn.ua/ukr/macroeconomics/ stavki-vhoru-do-2027-ho-vniz-lishez-2028-ho-shcho-frs-hotuje-svitovijekonomitsi.html)

Політика / Війна

16.10.2026 — № 41 (226)

Геннадій Друзенко Співзасновник ПДМШ»

В

літку росіяни присилали до мого дому кілера, щоб убити мене. Дякувати професійним діям Служба безпеки України, я залишився живий. Напевно ця прикрість не дає спокою комусь в українській владі. Сьогодні раптом дізнався про наказ Командувача Національної гвардії України перевести мене до штурмової бригади. Видати наказ настільки поспішали, що навіть не дочекалися мого повернення із законної відпустки. Оскільки я свого переведення з Lasar’s Group НГУ точно не ініціював, вирішив, що це ініціатива командування моєї 27-ї Печерської бригади. Запитую, чим я завинив – розводять руками: ініціатива не їхня – спустилася зверху. Отже, мою частину просто поставили перед фактом: солдата Друзенка Г. В. потрібно перевести до в/ч 3018 без жодного обґрунтування чи пояснення такої потреби. Так, вперше за 12 років війни я відчув себе кріпаком. Бо саме так поміщики поводилися з кріпаками. Один міг продати, обміняти чи подарувати кріпака іншому. Хоча тут ситуація ще гірша: попри відсутність стягнень і чудо-

15

Померти не страшно ві характеристики в частині, в якій я вже рік як служу, хтось невідомий без жодного обґрунтування чи пояснення (офіційного чи неофіційного) вирішує перевести мене до іншої частини, в якій я невідомо кому і для чого потрібний. Принаймні, «Рубіж» точно не літає на крилах, на яких літає «Лазар», а отже, всі навчання минулої зими й досвід весни – псу під хвіст… Сподіваюсь, це стане уроком для тих небагатьох диваків, які ще добровільно йдуть до українського війська. Армія – це кріпацтво. Де нікого не цікавить логіка, здоровий глузд чи ефективність. Хоча чому? Логіка є: перетворити вільного козака на мовчазного кріпака. І заткнути рота людині, яка критикує владу і не погоджується з «генеральною лінією партії». Тоді чим ми відрізняємося від росії? Мовою, кольором прапора, але не суттю: «страна рабов, страна господ»… Якщо хтось сподівався, що я не повернуся з закордонної відпустки чи піду в СЗЧ, то він мене погано знає. Я пішов на фронт добровольно 12 років тому. Без жодної державної підтримки створив один з найефективніших медичних підрозділів Сил оборони України, який досі рятує поранених на фронті та допомагає їм відновитися в тилу.

Коли держава вирішила, що їй потрібен рядовий Друзенко більше за засновника та очільника ПДМШ / PDMSh, я мобілізувався, чесно пройшов БЗВП, попри висновок ВЛК про обмежену придатність, написав рапорт і поїхав на фронт. Щоправда, літо провів в лікарнях та на реабілітації, але якщо держава одягає в камуфляж чоловіків 50+, їй слід бути готовою до того, що (значну) частину часу вони проводитимуть у медичних закладах. Байдики не бив – за літо запустив в ПДМШ / PDMSh проєкт медичних перевезень. Попит, який не може закрити держава, виявився настільки великим, що лише за ІІІ квартал наші швидкі з пораненими військовими та ветеранами проїхали дорогами України понад 40 тис. км. Тобто об'їхали по екватору земну кулю. Хоча кому я все це пояснюю? Слово «ефективність» – це точно не для наших «ефективних менеджерів», у погонах чи без. Видавати та виконувати абсурдні (чи навіть злочинні) накази – інша справа. Але якщо хтось сподівається заткнути мені в такий спосіб рота, він глибоко помиляється. Мені болить моя країна, а тому я робитиму все, аби вона вижила навіть під владою, яка до болю нагадує нашого ворога. Померти не страшно. Врешті-решт,

РЕКЛАМА В ГАЗЕТІ ТА НА

773-818-7712

uausamedia@gmail.com

ми підтримуємо

це лише уточнення другої дати на надгробку. Страшно зрадити себе. Страшно втратити власну гідність. Страшно розучитися любити. Страшно перетворитися на подобу свого ворога. І померти однозначно краще, аніж стати кріпаком. Як і замах росіян, сприймаю намагання когось у владі підступно позбутися мене не інакше, як визнання. Як там у Ганді? «Спочатку вони вас не помічають, потім з вас сміються, потім з вами борються, а потім ви перемагаєте». Значить, я за крок до перемоги. Від редакції: Геннадій Друзенко – відомий український правник, громадський активіст, публіцист, ветеран війни та співзасновник і президент Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова. Такі дії з боку влади мають тільки одне пояснення – Геннадія Друзенка хочуть ізолювати, заткнути та/або знищити. Зрештою нашому колективу мета таких дій є доволі очевидною, зважаючи на те, як на замовлення політичної влади вчинялись та продовжують вчинятись злочинні дії щодо Назара Мухачова – головного редактора «Сурми».

16

UA-USA / Події

№ 41 (226) — 16.10.2026

Петриківський розпис у Чикаго: торкніться душею України Руслана Романюк Чикаго, «Сурма»

Н

апевно, навіть людям, не надто обізнаним у світі мистецтва, знайомий термін «петриківський розпис». Якщо ж показати їм хоч би одну роботу, виконану у цьому стилі, то неодмінно скажуть: знаємо, бачили, чули. Ще б пак! Адже цей унікальний вид українського декоративно-прикладного мистецтва уже давно став відомим далеко за межами України, а в 2013 році його було внесено до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Назву свою він отримав від місця зародження – селища Петриківка Дніпропетровської області. Історичні джерела засвідчують, що поодинокі речі з візерунками петриківського розпису збереглися ще з ХVІІІ століття, однак у сучасному розумінні цей напрям утворився наприкінці ХІХ – на початку ХХ століт-

тя. А почалося все з бажання людей вкривати стіни (і внутрішні, і зовнішні) своїх скромних осель яскравими візерунками, дивовижними сюжетами, які засвідчували єдність людини із природою. Звідти і бачимо чудернацькі рослини, оригінальні квіти, фантастичних птахів – аж до міфічної жар-птиці, які милують зір кольорами, вигинами ліній, неймовірної краси орнаментами. У швидкому часі зі стін вони «перебралися» на печі, на меблі, на скрині, на посуд та інші речі домашнього вжитку і просто на папір, перетворюючись на чудові картини. А використані основні кольори – червоний, жовтий, зелений та синій – засвідчували силу життя, красу життя, любов, життєдайну енергію сонця, радість від щедрого врожаю, спокій і красу, даровані людині природою. Первісні сюжети так припали до душі майстрам петриківського розпису, що вони почали додавати до них зображення людей, демонструючи їхні почуття; героєм багатьох сюжетів став козак Мамай – герой українського фольклору, який був символом українського характеру, волелюбності та глибинної духовності народу; а згодом петриківку почали використовувати і в іконописі, і в розмальовуванні капличок та церковних споруд. Отож, сьогодні багато де можна впізнати характерні для петриківського розпису елементи, якими є «зернятко», «гребінець», «горішок», «перехідний мазок». Для їх виконання використовують мегапрості, але справді унікальні інструменти: «кошачку» (пензлик із котячої шерсті, яку вистригають на грудях або під лапкою кота, від чого, до уваги зоозахисників, тваринки залишаються абсолютно здоровими і неушкодженими); «рогозинку» – тоненьку тру-

бочку зі стебла рогозу; різноманітні підручні матеріали – листя, пагінці дерев, частинки овочів, і доволі часто навіть власні пальці, адже від дотику зафарбованої подушечки паль-

ця до основи майбутньої картини ідеально виходять ягідки, грона калини чи пелюстки квітів. Напевно, на цю тему можна говорити і можна захоплюватися нею без-

16.10.2026 — № 41 (226) кінечно. Адже результат роботи майстрів петриківського розпису справді вражає: неймовірні картини, неймовірні сюжети, а за ними – неймовірна праця, витончена, філігранна, виконана не просто руками, а, без перебільшення, душею. І як же приємно, що переконатися у цьому і почути про все це могли зацікавлені люди української громади Чикаго: тут відбулася дивовижна виставка дивовижних робіт української майстрині петриківського розпису Галини Назаренко. Отож, далі про неї, про художницю, яка є однією з найбільш активних і найбільш знаних сучасних петриківських майстринь, яка популяризує українське мистецтво і в Україні, і далеко за її межами. Пані Галина народилася і проживає саме там, у Петриківці. Малювати хотіла змалку (вдячна мамі, яка підтримала її зацікавленість творчістю) і практично відразу відчула потяг до петриківки, яку бачила довкола, в яку закохалася, якою надихалася. Навчалася в дитячій художній школі, де її вчителем був відомий майстер Федір Панко, пізніше – у Миргородському керамічному технікумі. Працювала в Експериментальному цеху петриківського розпису, перейменованому з часом на Центр народного мистецтва «Петриківка». А згодом зважилась піти у, так би мовити, вільне творче «плавання» (тут уже вдячна за підтримку чоловікові і своїй сім’ї). Більше трьох десятиліть творчої діяльності Галини Назаренко – це тисячі художніх робіт на папері і полотні, на дереві та кераміці, розписані церкви, каплички, великомасштабні декоративні та інтер’єрні мурали. Майстриня представляла свої роботи у понад 70 групових та 35 персональних виставках в Україні (найперша була у Софії Київській) і за кордоном. Вони

UA-USA / Події

17

18

UA-USA / Події

експонувалися в США, Канаді, Китаї, Японії, Франції, Італії, Португалії, Іспанії, Німеччині, Нідерландах та інших країнах. Її твори зберігаються в музейних та приватних колекціях по всьому світу. Галина Назаренко є членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Асоціації художників Марселя (Франція) та Асоціації народних художників України. Тепер у творчій долі Галини Назаренко є свої квіткові композиції, сцени

surma.com.ua

українського сільського життя, розписані ікони, легендарна постать козака Мамая, весільні процесії та фантастичні й міфічні птахи. Дивишся і не перестаєш дивуватися: як може уява продукувати щось подібне, звідки беруться сюжети? Саме з такими запитаннями, оглядаючи картини, і підходили до мисткині відвідувачі виставки «Петриківка – душа України», яка вперше відбулася у Чикаго. Зініціювала виставку відома в мистецьких колах художниця Олена Дяденко – разом із пані Галиною вони навчалися у Миргородському технікумі художньої кераміки. Організаційно до проведення виставки доклався 36-й відділ Союзу Українок. А розмістили експозицію – майже сотню робіт – у просторому залі Українського Національного музею. Відкриття виставки (минулої п’ятниці, 9 жовтня) перетворилося на маленьке свято величної української культури. Виконавчий директор музею доктор Ірина Волошина провела короткий екскурс в історію виникнення петриківського розпису, творчі люди нашої громади – юна скрипалька Юлія Перехожук (акомпанемент – Оксана Підручна), вокалісти Христина Мусій та Віра Бойчук – доповнили

№ 41 (226) — 16.10.2026

зустріч чудовими творами українського змісту і звучання, а відвідувачі не приховували свого захоплення роботами Галини Назаренко, кожна з яких засвідчувала красу і душу України. Барвисті, виконані яскравими фарбами, вони сьогодні можуть слугувати своєрідною арттерапією, коли в наших думках є так багато важких роздумів про долю рідної землі. А ці роботи засвідчують силу життя і перемогу життя. Як і сотні розписаних петриківкою ангеликів, які пані Галина передає через волонтерів хлопцям на передову. Щоб ставали для них молитвою. Щоб берегли. Щоб відвертали смерть. А її «Мамай у маках» опинився навіть біля Бахмута: після виставки у Франції, в місті Морестель, вона відправила цю картину їхньому другові блогеру Юрі Фоменку, який з 2014-го перебував у зоні бойових дій. Він писав Галині: доки Мамай був на стіні нашого блокпоста, ми не мали жодного загиблого побратима… Вона й сама звідти (і туди цими днями повернеться), де навколо вирує війна. Де навіть малолітні онуки, прислухаючись до звуків, уже відрізняють, що летить. І тоді одне лиш на думці: Боже, збережи…

Каже: найважче буде, коли через небезпеку ворожих ударів доведеться покидати рідний дім. Там оселя, розписана і прикрашена петриківкою. Там більше трьох сотень кущів троянд. Там земля, яка надихає. І яка є найкращою у світі. Вона показує це світові своїми закордонними виставками, ставши таким чином послом мистецької дипломатії. Тому художниця завжди радіє, коли оглянути її роботи, поспілкуватися з нею приходять не тільки українці, але й представники інших націй і народностей. Як це, до речі, було і в Чикаго. А ще Галина Назаренко уже провела тут два майстер-класи, де кожен бажаючий міг спробувати себе у петриківському розписі (до слова, третій майстер-клас відбудеться 25 жовтня з 4 до 7 години після полудня у ресторані «Чарівний глечик»; реєстрація за телефоном 773-719-7403). А ще серед відвідувачі виставки знайшлися охочі придбати для себе вподобану картину. І ти, читачу, маєш шанс побачити унікальні роботи Галини Назаренко: виставка триває до 22 жовтня (Український Національний музей, 2249 W Superior St., Chicago). Моя тобі порада: прийди, торкнися душею України і, не сумніваюся, відчуєш її дотик у відповідь.

16.10.2026 — № 41 (226)

19

20

UA-USA / Події

surma.com.ua

Коли музика стає голосом милосердя Мотря Мельник Чикаго, «Сурма»

У

неділю, 11 жовтня, Український інститут модерного мистецтва в Чикаго наповнився прекрасною музикою, особливим теплом і щирим відчуттям єдності. Цього дня мистецтво стало не лише джерелом естетичної насолоди, а й виявом людяності, співчуття та небайдужості до долі тих, хто найбільше потребує нашої допомоги. У виконанні талановитих музикантів оркестру Lyric Opera Orchestra of Chicago прозвучав величний Октет Франца Шуберта – твір надзвичайної краси, гармонії та душевної глибини. Особливу атмосферу створив також Choir Glorious, творчий резидент нашого Інституту, під керівництвом диригентки Богдани Чепіль. Музика цього дня промовляла до кожного з нас по-своєму. У ній були і світло, і смуток, і надія. Вона нагадувала, що навіть у найскладніші часи краса здатна об’єднувати людей та пробуджувати найкраще в людському серці. ПАМ’ЯТІ ОРИСІ КАРДОСО Мені випала честь вести цей концерт, і у своєму вступному слові я з особливою теплотою згадала нашу дорогу Орисю Кардосо, багаторічну голову управи Українського інституту модерного мистецтва, яка нещодавно відійшла у вічність.Орися щиро любила музику, була безмежно віддана Інститутові й присвятила багато років свого життя його розвитку. Я не раз думала про те, як би вона раділа, знаючи, що наші галереї наповнили-

№ 41 (226) — 16.10.2026

Благодійний концерт в Українському інституті модерного мистецтва в Чикаго

ся чудовою музикою, а люди зібралися разом заради такої благородної мети. У її пам’ять прозвучала «Мелодія» Мирослава Скорика. Для мене це була особливо хвилююча мить – мить вдячності, пам’яті та усвідомлення того, що люди, які присвячують своє життя служінню культурі й громаді, залишають після себе спадщину, яка продовжує жити.

ЗАРАДИ ДІТЕЙ, ЯКИХ НЕ МОЖНА ЗАБУВАТИ Головною метою нашого концерту була допомога дитячому хоспісу «Місто Добра» в Чернівцях, заснованому Мартою Левченко, де знаходять при-

хисток, медичну допомогу й турботу діти з тяжкими захворюваннями, зокрема онкологічними, а також діти, чиї життя зруйнувала війна. Сьогодні наша увага цілком зрозуміло зосереджена на боротьбі України за свободу та незалежність. Ми допомагаємо військовим, підтримуємо поранених, переселенців, родини загиблих. І це надзвичайно важливо. Але є діти, які щодня ведуть свою тиху, майже невидиму боротьбу. Вони

не можуть чекати закінчення війни. Їм потрібні ліки сьогодні. Їм потрібні кисень, медичний догляд, тепло людських рук і постійна присутність когось, хто про них подбає. Деякі з цих дітей не мають батьків. Інші втратили домівки, пережили обстріли, евакуацію та важкі випробування. А є й такі, для яких найбільшим подарунком є ще один день без болю, день, проведений у турботі та любові.

Знаючи про діяльність «Міста Добра» та дітей, які знаходять там прихисток і турботу, я відчувала глибоку потребу долучитися до допомоги. Саме тому я хотіла, щоб Український інститут модерного мистецтва підтримав цю благородну справу. Я вірила, що ми можемо об’єднати силу мистецтва з силою людського милосердя, перетворивши прекрасний музичний концерт на можливість реально допомогти дітям. Для мене це було не просто бажання організувати ще одну культурну подію. Це було особисте прагнення зробити бодай щось для дітей, які щодня борються з тяжкими хворобами й так потребують нашої уваги, турботи та любові. ЗВОРУШЛИВА РОЗПОВІДЬ ОКСАНИ ТАРАТУЛИ Особливо зворушливим моментом концерту став виступ Оксани Таратули, засновниці, колишнього президента та дорадчого директора, Українського жіночого товариства Америки (Ukrainian Women’s

16.10.2026 — № 41 (226) Association of America – UWAA), яка розповіла про багаторічну діяльність організації та її підтримку дитячого хоспісу «Дім Метеликів» у «Місті Добра», підкресливши: «Мені довелося особисто побачити цих дітей, їхні страждання та надзвичайно складні обставини, у яких вони живуть. Такі зустрічі змінюють людину. Після них неможливо просто повернутися до звичного життя й забути побачене». Розповідь пані Оксани та короткий відеоролик відкрили присутнім світ дітей, чиї долі позначені тяжкими хворобами, війною, втратами та випробуваннями, які важко навіть уявити. Водночас вони нагадали про надзвичайну силу людської любові й самовідданості тих, хто щодня піклується про цих дітей, даруючи їм не лише медичну допомогу, а й відчуття безпеки, родинного тепла та людської гідності. Перед очима залишаються дитячі обличчя, їхня беззахисність і водночас неймовірна сила. І приходить глибоке усвідомлення того, наскільки багато може означати для важкохворої дитини проста людська турбота, ніжний дотик, добре слово, присутність людини, яка не залишить її саму. Я щиро захоплююся відданістю Оксани Таратули та понад сорока членкинь організації UWAA, для яких допомога цим дітям стала не просто громадською діяльністю, а справою серця. Завдяки таким людям милосердя перестає бути лише красивим словом, воно стає щоденною працею, яка змінює дитячі долі. Особливо важливо пам’ятати, що «Місто Добра» не отримує державного фінансування та значною мірою залежить від благодійної підтримки. Війна ще більше ускладнила його діяльність. Витрати на медичне обладнання, ліки, електроенергію та щоденний догляд зростають, а багато українських доброчинців, які раніше допомагали, сьогодні самі опинилися у складних обставинах через війну. Та дитяче життя не може чекати. Хвороба не робить перерви на час війни. І потреба в милосерді не зникає навіть тоді, коли світова увага звернена на інші трагедії.

ВИЗНАННЯ 55 РОКІВ СЛУЖІННЯ УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ Особливо приємною та знаменною була присутність на концерті Генерального консула України в Чикаго Костянтина Ворони, який у своєму зверненні наголосив на важливості підтримки дітей України, особливо тих, хто в умовах війни та тяжких захворювань найбільше потребує нашої уваги й допомоги. Цей день став для нашого Інституту ще й особливою нагодою для гордості. Генеральний консул урочисто вручив Українському інституту модерного мистецтва почесну грамоту з нагоди 55-річчя його діяльності та 35ї річниці відновлення незалежності України за вагомий внесок у збереження та популяризацію української культурної спадщини й мистецтва. Як президент Інституту, я прийняла цю відзнаку з глибокою вдячністю. Для мене вона стала не лише визнанням багаторічної праці нашої установи, а й даниною пошани її засновникам, митцям, доброчинцям, членам управи та всім, хто протягом 55 років віддано підтримував її місію. Особливо символічним було отримати цю відзнаку саме під час благодійного концерту. Адже вона нагадала нам, що служіння українській культурі – це не лише збереження нашої мистецької спадщини, а й жива відповідальність перед Україною та її людьми. СПІЛЬНИМИ ЗУСИЛЛЯМИ – ЗАРАДИ ДОБРА Концерт відбувся у співпраці з Ukrainian Women’s Association of America (UWAA), яка вже багато років допомагає найбільш вразливим дітям України. Усі кошти від концерту та благодійні пожертви призначені

UA-USA / Події для підтримки «Міста Добра». Завдяки щедрості наших гостей і доброчинців Український інститут модерного мистецтва передає $7,490 доларів на допомогу дітям «Міста Добра». Я щиро вдячна музикантам Lyric Opera Orchestra of Chicago, які подарували нам свій талант і час заради цієї благородної мети, хору Choir Glorious та його диригентці Богдані Чепіль, організаторам, доброчинцям і всім, хто долучився до проведення концерту. Особлива подяка кожному, хто прийшов цього дня до Інституту не лише послухати прекрасну музику, а й відкрити своє серце дітям, яких, можливо, ніколи не зустріне особисто. У цьому і є справжня сила доброчинності – допомагати не тому, що ми знаємо людину, а тому, що відчуваємо її біль і усвідомлюємо свою відповідальність перед нею. КОЛИ МИСТЕЦТВО СТАЄ ЧИМОСЬ БІЛЬШИМ Уже 55 років Український інститут модерного мистецтва є місцем зустрічі мистецтва, культури та громади. Заснований українськими митцями-емігрантами, він став важливою частиною культурного життя Чикаго та мостом між Україною, Америкою і світом. Ми пишаємося нашою роллю у збереженні, розвитку й представленні українського та сучасного мистецтва. Але я глибоко переконана, що місія культурної установи не обмежується лише виставками, концертами чи мистецькими програмами. Мистецтво має силу не лише зворушувати, а й спонукати до дії, пробуджувати співчуття та об’єдну-

21

вати людей. Саме таким я відчула наш Інститут того недільного дня. Для мене цей концерт був значно більшим, ніж культурна подія. Це був день, коли музика, пам’ять, любов до України та людська доброта поєдналися в одному спільному пориві. Коли я дивилася на присутніх, слухала прекрасну музику й думала про дітей, заради яких ми зібралися, мене не полишало одне відчуття: наскільки важливо, щоб серед усіх наших щоденних турбот ми не втрачали здатності бачити чужий біль. Ми не можемо змінити всіх трагічних обставин, у яких сьогодні живуть ці діти. Не можемо вилікувати кожну хворобу чи повернути кожній дитині втрачену родину. Але ми можемо полегшити страждання, допомогти забезпечити необхідний догляд, подарувати трохи більше тепла й людської уваги. Я вірю, що справжня цінність нашого концерту вимірюється не лише красою виконаної музики чи щедрістю пожертв. Вона полягає також у тому, що ми змогли нагадати одне одному про дітей, чиї голоси рідко чути за гучними новинами війни. Бо серед усіх випробувань, які переживає сьогодні Україна, ми не маємо права забувати про найслабших і найбеззахисніших. Якщо завдяки нашим спільним зусиллям хоча б одна дитина отримає необхідну допомогу, відчує більше тепла, турботи й любові, значить усе, що ми зробили, було недаремним. І понад усе мені хотілося, щоб із нашого Інституту, з далекого Чикаго, до дітей «Міста Добра» долинуло одне просте, але надзвичайно важливе послання: «Ми про вас пам’ятаємо. Ви не самі. І ви люблені!». P.S. Підтримка і допомога «Місту Добра» потрібні щодня, щоб забезпечити лікування, догляд і турботу важкохворим дітям. Кожна пожертва має значення: https://www.uwaahelp.org/ Фото: UIMA Про автора: Мотря Мельник – президент Українського інституту модерного мистецтва м. Чикаго.

22

Х

Культура

Ольга Смольницька Швейцарія «Сурма»

удожня література, як відомо, ґрунтується на житті. Наші предки, спостерігаючи світ навколо, намагалися його пояснити – звідси виникли, зокрема, легенди. Знаючи їх, ми краще розуміємо і твори, і наші звичаї. Адже, скажімо, стільки обрядів і звичаїв на Різдво та інші свята, але не завжди замислюємося, звідки вони постали, чому з покоління в покоління наші пращури практикували ці сакральні дійства. Адже в кожній дії, у кожному символі був сенс. Він є й зараз, але треба його знати. Наприклад, у багатьох легендах фігурує дракон, який стереже скарби. Але є й оригінальні «зміїні» образи. Таких ми ще не знали. Наприклад, у романі Гната Хоткевича «Довбуш» рясно переповідаються легенди про цього героя. Наприклад, гуцули діляться одне з одним почутим, у тому числі про печеру головного опришка – діалектом це звучить так: «– Там є на столі вироблений діамантовий змій. Жертва. І тота жертва світе там водно єк день, так ніч… / – Ой га! Коби хотів посписувати усьо, шо за Довбуша говіркуют люди, – велико паперу, відай, тра було на тото». І мрія героїв справдилася, бо знайшовся письменник, завдяки якому ми все це знаємо! Цікаво, що тут згадується діамантовий змій, який служить світичем. Звичайно, сам по собі цей образ дуже красивий, а ще можна уявити, як він сяє в темряві печери. Чи живий цей змій? Може, він оживає вночі? А ще згадаймо легенди про худобу. Наприклад, про козу. Ми знаємо різдвяний звичай водити козу. Зрозуміло, що вона означає молоко і родючість. Але ще є легенди про різних тварин. Коли Господь творив різних звірів і взагалі істот, одразу з’являвся нечистий (диявол, чорт), який із заздрощів намагався перевершити Бога – і теж ліпив із глини подоби. Але виходила зла пародія. За одним сюжетом, коли Творець виліпив із глини Адама як першу людину, чорт захотів виліпити самого себе (щоб нечиста сила розплодилася по світу). Але у свою глиняну подобу не міг вдихнути життя. І далі, як розповідається, з’явився цап, який почав бити нечистого рогами і ратицями. Традиційно чорта уявляють рогатим і взагалі схожим на цапа. Але в цій народній легенді козел якраз нападає на нечистого, б’є та жене його – і тому, за віруваннями, ворог роду людського боїться кіз і цапів. Може, тому на стайні тримали цапа – щоб домовик і взагалі нечиста сила вночі не заїжджали коней? За іншими легендами, Господь створив кіз

surma.com.ua

№ 41 (226) — 16.10.2026

Українські народні легенди: ВІД ДІАМАНТОВИХ ЗМІЇВ ДО ІНШИХ ІСТОТ, А ТАКОЖ ГІР І ВОГНЮ хвостатими, а чорт «пообдирав їм хвости», тому вони стали куцими. Гуцульські пастухи розповідали, що кози тому «скрізь лізуть», бо в них «дідькові ноги», нечистий заганяв їх побиттям. Також є різні легенди про те, як Бог створив перших людей. Ми знаємо з Біблії, що Єву Господь створив із Адамового ребра. Але в деяких саме українських легендах розповідається, шо найперша жінка постала з гілки дерева. Або навіть потім її знову перетворили на дерево – вербу (яку на різних діалектах називають «ивою», «івою», «гивою» тощо). Може, тому, що на слух ім’я Єва і слово «ива», «іва»-верба схожі? Це називається народною етимологією. Адже ім’я Єва означає «життя». Але дерево-жінка і жінка-дерево – поетично. До того ж верба – струнка і гнучка. Згадаймо, як у «Лісовій пісні» Лесі Українка ворожа Мавці Килина закляла ту у вербу. Є поетичні легенди про комах. Наприклад, про бджолу – золоту, медоносну. Наші предки вірили, що святі Зосим і Саватій – покровителі бджільництва. І навесні, на їхнє свято, виставивши вулики, молили, щоб бджола полетіла за море і принесла золоті ключі від літа. Поетично! Вірили, що в цієї комахи є свій «бджолиний Бог». А ще розповідали, що нечистий, скуштувавши такого солодкого меду, позаздрив Богу й вирішив сам створити медоносну комаху. Він створив осу, яка не дає меду, а тільки жалить. Також, за легендою, розлючений чорт, побачивши, що меду оса не дасть, роздер її навпіл – і тому ця комаха здається розірваною (а ще є вислів «осина талія», тобто дуже тонка). Медом, як відомо, не лише ласують, а й лікувались і лікуються. А ще наші предки не знали цукру і тому вживали мед. Комахи літають. Літають і птахи. Ми вживаємо крилаті вислови, пов’язані з ними, але не завжди знаємо, звідки це походить. Наприклад, білий крук або біла ворона. Зрозуміло: це той або та, хто якось відрізняється від інших. Адже цей птах – чорний. Проте, за легендою, коли під час Всесвітнього потопу Ной плив на ковчезі з порятованими людьми і тваринами, то захотів знати, чи вже сухо. Герой послав крука розвідати. І спочатку цей птах був білим і не харчувався кров’ю та м’ясом. Але на землі він скуштував падло і почорнів. Як відомо, ворон не повернувся. А от голуб повернувся з масличною гілкою (тобто гілкою оливи) і лишився білим. А звідки походять природні явища? Як було створено світ? Що казали наші предки?

Те, що деміург творить добро, а його ворог робить усе навпаки, щоб зіпсувати творіння, часто розповідається у фольклорі. Наприклад, у знаменитій повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» головний герой, Іван Палійчук, набувається вівчарського досвіду та проводить зиму в горах. Темними вечорами, при багатті, старші розповідають різні історії. Але спочатку показано, як герої бачать різні явища і самі їх пояснюють собі. Грозу, як відомо, пояснювали тим, що Перун – а потім Ілля-пророк – воює проти нечистої сили. На прикладі «Тіней забутих предків» гуцульське сприйняття грози в горах показано так: «Часом била на полонині плова. Святий Ілля воювавсь з тими – цур їм та пек! Так блискав мечем і так гримав з рушниці – свят єси, господи! – що лупилося небо та западало на гори, а щойно лусне, то щось чорне за кожним разом зів’єся туди-сюди – та й шусть під камінь…». Інший герой повісті, Микола, розповідає Івану про походження світу. Наприклад, про те, що раніше гори росли. Персонажі знають рідні Карпати, і тому легенда (яку Іван називає «казкою», бо не знає слова «легенда», і цікаво те, що герої вірять у ці оповіді як у правду) – виразно карпатська. Героям цікаво, звідки взялися гори. Також наведена далі легенда явно нагадує апокриф. За нею, героями були Бог і арідник (як називали нечистого), а все життя походить з води: «– З первовіку не було гір, лише вода… Така вода, гейби море без берегів. Та й Бог ходив водою. Але раз він уздрів, що на воді крутиться шум. „Хто ти є?” – запитав. А воно каже: „Не знаю. Живий сме, а ходити не можу”. А то був арідник. Бог про него не знав, бо він був, як Бог, з первовіку». Отже, уже на початку оповіді показано, що нечистий, ворог Бога і людей, мав неповний образ. Далі: «Дав Бог йому руки та й ноги, і ходять вже разом оба побратими. От виучилось їм все по воді ходити, схотів Бог землю зробити...» І далі арідник сказав, що може дістати глини: «„Я бих туди пронир».– «Пронри”. От він пірнув на дно, згріб в жменю глини, а решту сховав до рота для себе. Узяв Бог глину, розсіяв. „Більше нема?” – „Нема”. Поблагословив Бог ту землю, та й почала вона рости. А та, що

в роті у сотони, росте й собі. Росте та й росте, вже й рота розперла, не можна йому дихати вже, очі на лоба лізуть. „Плюй!” – радить Бог. Зачав він плювати, та й де лиш плюне, там виростають гори, одна вища за другу, до самого неба доходять». І висновок про гори: «Вони б і небо пробили, коли б Бог не закляв. Відтоді перестали гори рости…» Узагалі за українськими народними легендами, спочатку Господь створив землю рівною та гарною, але нечистий позаздрив і наробив на ній гір, ям і взагалі нерівностей. Проте в повісті помітно захват героїв перед красою Карпат. Адже гори – справді краса, і про це сказано. Тобто нечиста сила все одно не змогла зруйнувати красу. Цікаво, як далі розповідається про винаходи – наприклад, про млин. За різними повір’ями і легендами, млин вигадав саме нечистий. Легенди в цій повісті оригінальні, бо за ними Бог брав в арідника винаходи (якими той не хотів ділитися) і віддавав людям. Це дещо нагадує міф про Прометея. Звідки постав вогонь? І чому він димить? За легендою, яку розповідає ця повість: «Раз арідник змерз та й, щоб загрітись, вигадав ватру. Прийшов Бог до ватри і дивиться на вогонь. А той вже знає, чого він. „…сього не дам”. Але дивиться арідник, а Бог кладе вже ватру. Так йому стало досадно, що він озьмив та й плюнув у Божу ватру. А з тої слини і знявся над вогнем дим. Перше ватра була без диму, чиста, а відтоді курить…». Це не просто цікаві історії – то гарні, а подекуди й моторошні чи дотепні. Це наша культура. До речі, раніше їх розповідали не для розваги, а саме для дорослих, які набували професійного і взагалі життєвого досвіду. Аналітик матеріалів – Олена Смольницька Про автора: Ольга Смольницька – кандидат філософських наук, консультант з філології Місії «Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих» Української Греко-Католицької Церкви (Львів)

23

16.10.2026 — № 41 (226)

Prices effective Oct.14-20, 2026

24

Культура

surma.com.ua

№ 41 (226) — 16.10.2026

Українське дерево життя: мистецькі сенси очима воїнів і митців

Ч

Ольга Дубовик Київ, «Сурма»

и можлива синергія Воїна і Художника? Вочевидь, можлива, якщо за справу беруться Українці. Незвичайний, світоглядно-філософський, глибинний проєкт «Дерево життя. Традиції і сучасність» до 22 жовтня діє у музеї «Будинок митрополита» Національного заповідника «Софія Київська». Тож маємо нагоду відвідати виставку декоративно-ужиткового мистецтва (лозоплетіння, вітражів, текстилю, витинанок, ювелірних та графічних творів, вибійки), де кожен автор є або чинним військовим, або родичем воїна, або волонтером. Ініціювала та спільно втілила подію сутнісна тріада: медіацентр Сухопутних військ Збройних сил України, Національний заповідник «Софія Київська» та представники секції декоративно-ужиткового мистецтва Київської організації Національної спілки художників України. Прикметно: це вже другий виставковий проєкт Національного заповідника «Софія Київська», Сухопутних військ ЗСУ та платформи «Позивні». Безпосередньо курують виставку: мама двох воїнів, організаторка, художниця, членкиня бюро секції декоративно-ужиткового мистецтва Національної спілки художників України Галина Дюговська та двоє воїнів – Данило Проскурін і Євген Солонина. До проєкту долучився відомий сценарист, режисер, оператор, автор оригінальної відеоінсталяції «Мить не минає» про виставку «Дерево життя» Олександр Дірдовський.

ОРНАМЕНТИ ЗІ СПРАВЖНІМИ ПОЗИВНИМИ Експозиція запрацювала 5 жовтня, хоча мала б відкритися для відвідувачів на тиждень раніше – 29 вересня, адже була приурочена до Дня захисників і захисниць України та є виявом вдячності Воїнам всіх поколінь. Але. Саме тими днями на столицю вільної європейської держави летіли ракети і дрони московитських нелюдів: вибухи лунали неподалік святої Софії, зазнав руйнування головний корпус Національної академії наук України. Тому діяльність Заповідника майже на тиждень припинилася: готова експозиція стояла без глядачів. А подивитися є на що. Як і замислитися над самим фактом: українці плекають красу навіть попри щоденний терор навіжених недоімперців. Десятеро українських митців – Олександр Дірдовський, Володимир

Балибердін, Галина Дюговська, Тетяна Пранчук, Катерина Гончар, Анастасія Лелюк, Олександр Гребенюк, Анна Кізіма, Людмила Антоненко, Аліна Соколовська – демонструють власні погляди на Дерево життя Української нації, експериментують, прагнуть лаконічності та водночас віднаходять глибинність. – Як відомо, Дерево життя є універсальним символом послідовної передачі генів, досвіду, культурного коду від пращурів до нащадків через сучасне покоління, – наголошує Галина Дюговська. – Його зрозуміла візуальна мова не потребує додаткових обґрунтувань, а тому є вдалим інструментом для налагодження комуніка-

ції між людьми різних професій, віку чи досвіду. Надважливо, що Сухопутні війська ЗСУ безпосередньо долучитись до формування сучасного мистецького погляду на Дерево життя. Центральними експонатами події стали інсталяції «Дерева Позивних» з традиційними орнаментами української вишивки, що викладені патчами з реальними позивними Українських

Культура

16.10.2026 — № 41 (226)

Воїнів. Для мене ця виставка особлива не тільки тому, що від Сухопутних військ ЗСУ та Платформи «Позивні» я запрошена бути кураторкою спільно з шанованими воїнами Данилом Проскуріним та Євгеном Солониною, а ще й тому, що мої сини Ігор та Олександр довірили саме тут озвучити їхні Позивні, які є серед всіх шевронів на одному з панно «Дерева життя», створеному Тетяною Пранчук. Художниця представляє свої текстильні роботи, де за основу взято мотив справжнього українського рушника початку ХХ століття з Київщини, а в орнаментах – реальні позивні сучасних наших Воїнів. Можна побачити дві з чотирьох існуючих робіт мисткині. Частиною експозиції є і мої твори з лози «Паростки». Почала створювати серію 2022 року під враженням, як окупанти нищили українську землю, де вчора ще були лани, сади, будівлі, а через варварство московитів все перетворюється на згарище. Згодом трансформувала свій внутрішній жах у відчуття, що все ж таки ми переможемо, а наша земля розквітне новими прекрасними паростками. Ми, українці, – символ відродження. Композиція створена з чорної та білої лози. Чорна – символ воєнного часу, а біла – відродження, коли ми розквітнемо енергійним сонечком, прекрасним майбутнім України. Проєкт «Дерево життя. Традиції і сучасність» уже викликає зацікавленість на міжнародному рівні як такий, що здатен донести всьому людству істину про екзистенційну боротьбу Української нації за власну державність на рідній землі. Є й перші пропозиції щодо співпраці. Але поки що не маємо фінансування, складними залишаються й питання логістики. ТВОРИТИ НОВУ УКРАЇНУ ТА РОБИТИ УКРАЇНЦІВ МОНОЛІТНИМИ На переконання кураторів, проєкт «Дерево життя. Традиції і сучасність» – про тих, хто у війську, і тих, хто чекає. Про те, як кожного з нас змінила війна. Про те, що попри все залиша-

ється найціннішим. Місія – об’єднувати зусилля і шукати спільну мову задля майбуття українського суспільства, його консолідації. Задля єднання українців, які живуть в Україні й закордоном, які воюють і повертаються, які пережили втрати. – Люди дуже по-різному проживають нинішні реалії, а ми, митці, шукаємо засоби їх об’єднати, спираючись на українську історію та коріння, – розмірковує Галина Дюговська. – Переосмислюємо, наскільки важкі часи проживали українці в минулому, і максимально гідно проживаємо випробування нині. Показуємо, як заради майбутнього зможемо об’єднати сенси для всіх верств населення, зробити українців монолітними. Мета проєкту «Позивні» – не лише допомагати вижити, а надихнути жити далі й творити оновлену Україну. Адже прецедент, коли разом зійшлися дві цивільні інституції й одна військова – це круто. А Дерево життя – символ кореня, з якого проростає сьогодення і майбуття. Наше завдання разом з військовими долучитися до формування української культурної політики задля єдності, витривалості та моральної відновлюваності суспільства. Тому кураторами обира-

лись експонати, які будуть доступні для розуміння максимальній аудиторії. Приміром, серія творів Володимира Балибердіна «Пам’ять серця» включно зі скульптурою про будинок в Бородянці, розбитий окупантами у перший рік повномасштабної війни, розповідає про трансформацію зла в надію. Також презентує серію розкішних графічних робіт «Серпокрильці» Олександр Гребенюк – воїн, який вже кілька років керує БПЛА і водночас творить мистецтво. – Вражає «Дерево життя» з позивними тих, хто зараз захищає життя і свободу, – наголошує блогерка Юлія Гаврилова. – В основі цієї роботи – мотиви рушника столітньої давнини з Київщини, тільки замість квітів чи пташок – позивні українських воїнів. За кожним патчем – звичайні люди, не народжені для війни, але вони щодня творять новітню історію, захищаючи Україну. Не залишають байдужим роботи в інших декоративних техніках: скульптури і прикраси з переплавлених гільз та битого скла після «прильотів», витинанки з «Деревом життя», вибійки-абетка з ініціалами українських воїнів, де букви відтворено за їхніми почерками, а також декоративна керамічна плитка про вічне

25

коло буття, «Козацька зірка» і «Козацьке сонце» Володимира Балибердіна з підковами, зібраними з усіх куточків України. Роботи з лози розповідають про те, як кожен з нас переживає досвід війни і знаходить душевні сили, коли здавалося, що їх вже не залишилося. А паросток символізує, що Українське Дерево життя пустить нові гілки замість зламаних. Виставка засвідчує, які різні й талановиті люди зараз воюють за Україну, та за всіх, хто чекає на них вдома. Також свідчить про пам’ять, повагу і вдячність. І насамперед про Життя, яке через війну невідворотно змінилося, але триває. А головне – проєкт «Дерево життя: традиції і сучасність» є виявом безмежної вдячності кожному Герою, який нас боронить. Завдяки вам, Воїни Світла, Україна живе, бореться й вірить у Перемогу. Янголів-охоронців вам поруч кожної миті! Ольга Дубовик, світлини з особистого архіву Галини Дюговської. До проєкту долучився відомий сценарист, режисер, оператор, автор оригінальної відеоінсталяції «Мить не минає», що відображає виставку «Дерево життя», Олександр Дірдовський.

26

Політика / Суспільство

Олександр Костенко Київ, «Сурма»

С

ьогодні існують фактори, які створюють небезпеку не лише для України, але й для всього Європейського простору. Це, зокрема, фактор воєнної агресії, яка має визнаватися злочином. Ідея протидії воєнній агресивності людей відома давно. Її проілюстрував ще до нашої ери давньогрецький драматург Арістофан у своїй комедії «Лісістрата». Афінянка Лісістрата, намагаючись зупинити нескінченні війни, організовує так звану «сексуальну забастовку». Згідно з її планом, жінки мають відмовляти своїм чоловікам у виконанні шлюбного обов’язку доти, доки не припиниться кровопролиття. Цей антивоєнний захід жінок призводить до того, що чоловіки під таким тиском своїх дружин змушені відмовитися від воєн. Сучасна концепція протидії воєнній агресії не зводиться до застосування кримінальної відповідальності щодо тих, хто здійснює саме діяння агресії, як воно визначено в національному законодавстві чи в нормах міжнародного права. Італійський кримінолог Чезаре Беккаріа, керуючись принципом верховенства законів природного права, сформулював тезу, яку можна назвати «золотим правилом» кримінології: «Злочину краще запобігти, ніж потім карати за нього!». Це правило стосується і злочину воєнної агресії. Для запобігання злочинам, і зокрема злочину агресії, треба адекватно визначати ПРИЧИНУ злочинної поведінки і УМОВИ, що сприяють прояву цієї причини у вигляді злочину (кримінального правопорушення). Слід подолати недоліки антикримінальної політики як в Україні, так і в Європі, що засновуються на «теорії факторів», яка не розрізняє серед криміногенних факторів ПРИЧИНУ і УМОВИ. Для цього в кримінології слід застосувати так званий метод «палички Коха», який дає критерій для розрізнення понять ПРИЧИНА і УМОВА в етіології будь-якого явища, зокрема в етіології злочину, та само як і в етіології, наприклад, туберкульозу. Роберт Кох подолав «теорію факторів», що існувала довгий час в етіології туберкульозу, відкривши патогенний мікроорганізм –- так звану «паличку Коха», яка виявилася єдиною причиною туберкульозу, а всі інші патогенні фактори відіграють роль не причин, а лише умов, що сприяють патогенезу. Цей підхід може бути використаний і для виявлення причини і умов в етіології злочинів. Згідно з

surma.com.ua

№ 41 (226) — 16.10.2026

Про громадянське пособництво воєнній агресії соціально-натуралістичною кримінологією, єдиною причиною будь-якого злочину є комплекс сваволі і ілюзій, що вражає людину. Такий стан людини є соціопатією. Усі злочини на світі є проявом цієї соціопатії. А решта криміногенних факторів є не причинами, а умовами, що сприяють вчиненню злочинів. Але щоб стан соціопатії проявився у вигляді злочину, потрібні ще умови, сприятливі для цього. Жоден злочин не може бути вчинений без сприятливих для цього умов – це кримінологічна закономірність! Причиною воєнної агресії є ураження агресора комплексом сваволі і ілюзій, тобто соціопатією. Це стосується і воєнної агресії росії проти України. Ця причина не може бути усунена з допомогою притягнення осіб, що вчиняють воєнну агресію, до відповідальності. Відповідальність (покарання) – це лише соціальна реакція на злочин, вона не усуває згадану причину воєнної агресії, хоча може і має спонукати (мотивувати) до дій для її подолання. Однак не слід недооцінювати фактори, що відіграють роль умов, які сприяють вчиненню злочинів. Звичайно, безкарність є однією з таких умов. Усунення цієї умови сприяє НЕВЧИНЕННЮ злочину, навіть за наявності причини для вчинення злочину. Людина, що має криміногенний комплекс сваволі і ілюзій (тобто соціопатію), може за все своє життя не вчинити жодного злочину, якщо для цього не буде мати сприятливих умов. Отже, невідворотність покарання є необхідною умовою для протидії воєнній агресії. Але обумовленість воєнної агресії не зводиться лише до її безкарності. Актуальною проблемою щодо протидії воєнній агресії є проблема тих умов, які сприяють їй, будучи створеними громадянами країни-агресора. Зокрема, це стосується такого феномену, як ПОСОБНИЦТВО громадянина воєнній агресії (без ознак співучасті у цьому злочині). Таке пособництво громадянина воєнній агресії можна визначити терміном ГРОМАДЯНСЬКЕ ПОСОБНИЦТВО. Пособництво громадян (громадянське пособництво) у воєнній агресії, що здійснюється урядом, – це діяння, що утворюють (забезпечують) можливість для уряду здійснювати воєнну агресію. Згідно з доктриною природного права, воєнна агресія є діянням, що порушує закони природного права і тому має визнаватися злочином

(кримінальним правопорушенням). А той, хто вчиняє діяння, що утворюють можливість для уряду здійснювати воєнну агресію, вчиняє пособництво воєнній агресії, порушуючи таким чином закони природного права. Звісно, без «допомоги» громадян, яка, зокрема, має вигляд пособництва, здійснення урядом воєнної агресії є неможливим! Тому виникає питання: чи можна протидіяти воєнній агресії, впливаючи на волю і свідомість громадян таким чином, щоб вони не здійснювали пособництва воєнній агресії? Відповідно до доктрини природного права, за порушення законів природного права, зокрема у формі воєнної агресії, має наставати соціальна реакція у вигляді відповідальності. Від волі і свідомості громадян залежить, чи буде можливість воєнної агресії! Згідно з законами природного права, існує природний обов’язок кожної людини протидіяти будь-яким злочинним проявам сваволі і ілюзій, в тому числі і в формі воєнної агресії. Прояв волі і свідомості громадянина в діянні, яке сприяє воєнній агресії, створює вину, що є підставою для відповідальності. Отже, громадяни не можуть бути безвідповідальними перед людством, не протидіючи, а створюючи можливість воєнної агресії для свого уряду. Якою ж має бути відповідальність громадян, з «допомогою» яких уряд здійснює воєнну агресію? Цю проблему пропонував розв’язати німецький філософ Карл Ясперс в своїй праці «Питання про винуватість. Про політичну відповідальність Німеччини». Він, зокрема, визначав «політичну винуватість» наступним чином: «Вона полягає в діях державних діячів і в приналежності до громадян певної держави, в силу чого я повинен розплачуватися за наслідки дій цієї держави, під владою якої перебуваю і завдяки устрою якої існую… Кожна людина відповідає разом з іншими за те, як нею правлять… Стримувати свавілля і владу можуть політична мудрість громадян, що думають про подальші наслідки, і визнання норм природного права та міжнародного права» (Див.: Jaspers, Karl. Die Schuldfrage. Heidelberg, Lambert Schneider, 1946. – 106 S.). Отже, визнаючи норми природного права та міжнародного права, кожен громадянин, зокрема і гро-

мадянин РФ – країни-агресора, має природне право і природний обов’язок протидіяти вчиненню воєнної агресії свого уряду. Якщо громадянин не протидіє цій воєнній агресії, то він не виконує законів природного права і міжнародного права. Але тоді він може вчиняти дії, які мають ознаки громадянського пособництва воєнній агресії, що вчиняє уряд. Зокрема, формами цього пособництва можуть бути такі добровільні (умисні) дії: • вчинення воєнних злочинів в складі армії агресора; • громадянський колабораціонізм з урядом, що вчиняє воєнну агресію; • електоральна підтримка уряду, що вчиняє воєнну агресію; • участь в якості комбатанта у воєнній агресії, що вчиняється урядом. Громадянське пособництво воєнній агресії може виключатися в таких випадках: 1. Якщо громадянин діяв в стані крайньої необхідності. 2. Якщо громадянин виконував дії, необхідні для забезпечення нормальної життєдіяльності громадянського суспільства загалом. Згідно з доктриною природного права, громадянин, що вчинив дії, які мають ознаки громадянського пособництва воєнній агресії свого уряду, не може виправдовуватися посиланням на законодавство чи наказ, бо законодавство і наказ, що зобов’язують порушувати закони природного права, є нікчемними. Соціальна небезпечність громадянського пособництва своєму уряду, що вчиняє злочин воєнної агресії, полягає в тому, що воно є тією умовою, яка забезпечує можливість вчинення воєнної агресії. Якби не було громадянського пособництва воєнній агресії, то вона була б неможливою. Вина громадян у воєнній агресії свого уряду полягає у вчинені ними громадянського пособни-

ПРОДОВЖЕННЯ / С. 27

Політика / Суспільство

16.10.2026 — № 41 (226)

Костянтин Корсун Експерт з кібербезпеки Київ, «Сурма»

Д

ля тих, хто аж настільки захопився сучасними LLMками, що використовує їх як особистого психолога і навіть як друга, – маю цікавий випадок. 30-річна Карлі Мішель Геллар з містечка Боніта-Спрінгс у Флориді, США, написала у Claude (вона використовувала цю ШІ-модель як особистий щоденник), що планує розстріляти офіс шерифа і вже придбала для цього нову зброю. Claude зреагував на ключові слова (ймовірно, це «зброя», стріляти» чи інші інтерпретації намірів здійснити насилля) та повідомив про це людей-операторів. Вони то почитали і передали дані до поліції. Жінку заарештували та звинуватили у «письмовій погрозі масовим насильством» (стаття 836.10 флоридського КК). Не думаю, що жінку реально засудять до чогось, але ж мова не про це. І навіть не про занадто людські стосунки з бездушною машиною – бо яких тільки ідіотів не існує на цій Землі. Річ у тому, що багато хто забуває, що таке сучасні LLMки: ChatGPR, Claude, Perplexiti, Gemini, Grok та багато інших,

ПОЧАТОК / С. 26 цтва їй. За це вони і мають нести адекватну відповідальність. Висновок про залежність політики уряду, зокрема і його агресивної політики, від громадян випливає, наприклад, зі спостереження Г. Гегеля: «Кожен народ має той уряд, на який він заслуговує». Зазначена соціальна закономірність вказує на те, що воєнна агресія уряду залежить від волі і свідомості громадян, які своїми діями забезпечують можливість воєнної агресії. Так було, зокрема, в нацистській Німеччині. Тому уряд і культивує такий стан волі і свідомості своїх громадян, аби вони своїми діями забезпечували можливість воєнної агресії. Ось завдяки чому існує воєнна агресія! Ось чому для запобігання воєнній агресії чи її припинення потрібне культивування антивоєнної культури в громадян, щоб вони не здійснювали громадянське пособництво агресії! Отже, людський фактор – стан волі і свідомості громадян має вирішальне значення для протидії воєнній агресії, тому необхідним є, крім культивування антивоєнної культури в громадян, також забезпечення відповідальності їх за громадянське пособництво цій агресії. Громадяни держави-агресора, які вчинили дії грома-

27

«Цікаві» особливості сучасних моделей ШІ у тому числі «китайських» (які насправді американські). І це всього лише продукт, вироблений людиною. Якщо сильно спростити, то для більшості користувачів сценаріїв використання фактично два. Це: а) сильно покращений пошук інформації в Інтернеті та б) суперавтоматизація рутинних вебдій. Є ще багато різного іншого, але більшість «пересічних» користується саме цими двома. Згідно з опитуваннями у США, найпопулярнішими функціями так званого ШІ є такі: пошук інформації – 42%, робочі завдання – 38%, розваги – 25%, медичні поради, дієта, фітнес – 20%, емоційна підтримка – 10%, товариське спілкування – 4%. І важливо: кожне слово, яке ви напишете або надиктуєте до ШІ-агента, може бути використано проти вас. І це написано в отих правилах, які ви підписуєте, не читаючи. Це крім того, що своїми запитами ви безкоштовно навчаєте моделі – а дехто свідомо «навчає поганого», але то окрема історія. дянського пособництва воєнній агресії свого уряду, мають нести адекватну своїй провині політичну, економічну, юридичну чи моральну відповідальність, як на національному, так і на міжнародному рівнях. Очевидно, сьогодні розв’язання проблем відповідальності громадян держави-агресора за громадянське пособництво воєнній агресії має важливе значення для протидії воєнній агресії і забезпечення миру і безпеки людей і народів у світі. Слід також мати на увазі, що, крім застосування до громадян відповідальності за громадянське пособництво воєнній агресії, для них можуть наставати НАСЛІДКИ, причиною яких є вчинення самої воєнної агресії. Громадяни, які так чи інакше пособляють воєнній агресії свого уряду, тим самим створюють своїми руками для себе ситуацію небезпеки, в якій вони можуть постраждати від воєнних дій противника, який обороняється від агресії. Така соціальна природа війни, з якою мають рахуватися громадяни, аби не постраждати через своє громадянське пособництво воєнній агресії! Цей закон соціальної природи відображений в англійській приказці «Той, хто живе в скляному будинку, не повинен кидатися камінням в інших». Про автора: Олександр Костенко – доктор юридичних наук, професор.

Ну тобто давно відомий факт, що масі людей суди призначили покарання на підставі історії їхніх гугл-запитів, бо це було серйозним доказом їхньої провини. Вже навіть у кіно таке показують. А от практично те ж саме, але не в гуглі – а в якомусь Claude – чомусь для багатьох не вважається зливом особистої інформації «невстановленому колу осіб». Тому що і «медичні поради, дієта, фітнес – 20%», і «емоційна підтримка – 10%», і «товариське спілкування – 4%» – все це дуже інтимні персональні дані, якими точно не слід ділитися невідомо з ким. Які невідомо кому можуть цю інфу продати. Та навіть «пошук інформації» може характеризувати ті ваші риси, про які мало хто взагалі знає, але буде знати компанія-оператор ШІ-агента. Так само, як і ваші «робочі завдання» дуже непогано вас характеризують, розкривають характер роботи і навіть ваше ставлення до неї. Якщо ще більше спростити мій меседж, то він звучить

так: «за кожною сучасною технологією стоять конкретні живі люди, з іменами та прізвищами» – ось що слід завжди пам’ятати. Немає ніякого «штучного інтелекту» – є люди, які спонукали вас користуватися цією технологією. І навіть платити за неї. Гугл он досі безкоштовний. Немає ніякої окремо існуючої «Дії»: є конкретні чиновники, які слідкують за вами через цю технологію та намагаються контролювати ваше життя під гаслом «ми ж хочемо допомогти». І випадок з жінкою, яку у доволі демократичній країні заарештували за те, що вона написала у себе у смартфоні десь на власній кухні, спілкуючись із додатком Claude, означає, що «Big Brother is watching you (Великий Брат слідкує за тобою)». І у разі чого – використає наявну інформацію проти тебе ж. Людський же суд розгляне справу Карлі Мішель Геллар у листопаді 2026.

www.kleynodchicago.com Годинники можна замовити та придбати в Чикаго

+1 224 688 7287

28

Суспільство / Інтерв’ю

surma.com.ua

№ 41 (226) — 16.10.2026

Як накопичити фінансову подушку безпеки навіть із середньою зарплатою Більшість людей не відкладають гроші: хтось живе від зарплати до зарплати, а хтось переконаний, що накопичувати просто нема з чого. Але фінансова подушка починається не з великих доходів, а з рішення спочатку платити собі.

М

айже 60% українців не відкладають гроші на випадок втрати доходу, звільнення, хвороби чи іншого форс-мажору. І лише 5% змогли накопичити суму, що перевищує шість середніх зарплат. Це показало опитування Work.ua. Та у часи економічної нестабільності фінансова подушка – вже не розкіш, а базова потреба. Вона дає не лише гроші «на чорний день», а насамперед відчуття спокою, захищеності й можливість не ухвалювати рішення в паніці. Експерти наголошують: створювати заощадження можна навіть із невеликим доходом. Головне – зрозуміти свою мету й виробити звичку відкладати регулярно. Про те, як сформувати фінансову подушку безпеки, почати накопичувати навіть із середньою зарплатою та чому не варто інвестувати без резервного фонду, говоримо з експерткою, незалежною фінансовою радницею Тамарою Чорною. ФІНАНСОВА ПОДУШКА, ЗАОЩАДЖЕННЯ, ІНВЕСТИЦІЇ: У ЧОМУ РІЗНИЦЯ

– Тамаро, почнімо з термінології. Що таке фінансова подушка і чим вона відрізняється від заощаджень чи інвестицій?

– Фінансова подушка – це грошовий резерв, який дозволяє людині у разі втрати доходу або форс-мажорних обставин зберігати звичний рівень життя щонайменше шість місяців. Заощадження – накопичення з конкретною метою: відпустка, купівля авто чи техніки, ремонт, навчання дітей тощо. Вони завжди мають кінцеву матеріальну ціль. Інвестиції – це вже наступний рівень, переходити на який можливо лише після створення фінансової подушки. Тобто спершу варто сформувати резервний фонд, а вже потім переходити до інвестування.

– Як правильно розрахувати розмір фінансової подушки? Чи різниться ця сума для самотньої людини, сім’ї з дітьми, людей із нестабільним доходом?

– Орієнтир – мінімум шість місяців базових витрат без зміни звичного рівня життя. Ідеально, коли людина веде облік доходів. Тоді достатньо відкрити застосунок, підсумувати ба-

зові витрати за пів року, поділити на шість, і ви отримаєте необхідну суму, яку треба накопичити для безхмарного майбутнього. У базові витрати входять не лише ваші потреби, а й потреби всіх фінансово залежних від вас людей: дітей, батьків, домашніх тварин. Узагалі, потрібно враховувати всі складові. Наприклад, для когось нормально регулярно користуватися таксі, для інших важливо щомісяця проходити доглядові процедури. Це теж треба брати до уваги. Коли я розраховувала власну фінансову подушку, то закладала витрати на дитину, няню, машину, комунальні послуги, їжу – усе, що забезпечувало мені комфортний рівень життя. Якщо йдеться про людину, яка самостійно виховує двох дітей в Україні, з урахуванням усіх воєнних ризиків орієнтир може збільшуватися до 12–24 місяців. Адже з дітьми кількість непередбачуваних витрат значно зростає. Якщо є сімейний бюджет, бажано розділити витрати, які несуть партнери. Бувають й такі ситуації, коли жінку в декреті забезпечує чоловік, у неї немає доходів. У такому разі я виступаю за роздільний бюджет, навіть якщо в сім’ї заробляє одна людина. Варто домовитися: працюючий партнер виділяє певну суму, за яку непрацюючий не звітує. З цих коштів можна відкладати на власну подушку безпеки, дозволяти особисті радощі. Може бути й інший варіант: чоловік, розуміючи всі ризики сьогодення, свідомо створює для жінки окремий фонд. Варіантів безліч. Але суть у тому, що в разі втрати роботи кілька місяців «простою» не повинні перетворюватися на постійний стрес. СКІЛЬКИ ВІДКЛАДАТИ, ЯКЩО ГРОШЕЙ ЛЕДВЕ ВИСТАЧАЄ

– Часто кажуть, що накопичити можна просто відмовившись від щоденної кави. Це справді працює? Що порадите тим, хто хоче почати відкладати, але має середню зарплату?

– У процесі накопичення є три етапи: зберегти, не витратити й примножити. Це різні кроки, і кожен з них важливий. Якщо ви щось з цього робите, до прикладу, відмовляєтеся від кави, – це вже добре. Є різні методи розподілу бюджету, але зазвичай на фінансову подушку відводять 10% від доходів. Отримав зарплатню – 10% відразу відклав. Однак помилкою багатьох людей є відкладання лише з великих надхо-

джень. Вони починають, кидають, починають і знову кидають. Насправді варто формувати звичку накопичувати з будь-якого доходу: зарплати, подарунків, поверненого боргу чи навіть випадкової суми. Наприклад, ви отримали кешбек 121 гривню 50 копійок – 10% уже можна відкласти. Такі невеликі суми накопичуються майже непомітно, але з часом дають відчутний результат. Головне правило – спочатку платити собі. Тобто відкладати потрібно до щоденних витрат, а не за залишковим принципом. Щодо зберігання. Для початківців добре працює окремий депозит або рахунок без швидкого доступу. Це допомагає уникнути спокуси витратити ці гроші одразу. Врешті-решт підійде конверт чи банка. ГОТІВКА, ДЕПОЗИТ ЧИ ВАЛЮТА: ДЕ ТРИМАТИ ФІНАНСОВУ ПОДУШКУ

– Добре, припустимо ми почали накопичувати. У якій формі й де краще зберігати ці гроші?

– Фінансова подушка має бути ліквідною. Тобто ви повинні мати змогу швидко скористатися нею у разі потреби. Оптимально частину тримати готівкою, частину безготівково. Також варто розподіляти кошти між кількома валютами: гривнею, доларом та євро. Валюта країни, у якій ви проживаєте, обов’язково має бути в резерві. Наприклад, на початку повномасштабного вторгнення багато людей, які зберігали всі заощадження лише у валюті, зіткнулися з тим, що не могли розрахуватися в супермаркеті, адже банкомати не працювали, картки були заблоковані. Тому запас гривні хоча б на кілька тижнів дуже важливий. Не варто зберігати фінансову подушку в довгострокових інвестиціях: нерухомості, землі чи фондовому ринку. Це менш ліквідні інструменти, і швидко скористатися такими коштами у критичний момент буде складно. Також важливо раз на рік переглядати розмір подушки. Є поняття «інфляція життя»: ми поступово починаємо витрачати більше, навіть не помічаючи цього. Тому сума резерву теж має зростати.

– Цей день настав – фінансову подушку вдалося накопичити. Що робити далі?

– Насамперед відчути спокій і розуміння, що ви фінансово захищені. Пам'ятайте, що подушку можна поповнювати, примножувати й навіть заробляти на ній. І тут не йдеться про інвестування.

Резервний фонд – це недоторканий запас, використовувати його для інвестування не рекомендується. Інвестиції завжди пов’язані з ризиком, ви можете не лише не заробити, й втратити. До цього треба бути готовим і підбирати інструменти індивідуально, залежно від вашого ризик-профілю. Ще гірше – брати кредит для інвестицій. Цього робити категорично не можна.

– Що б ви зробили найперше, якби тільки починали створювати фінансову подушку?

– Найперше – сформувала б звичку накопичувати. Вона формується щонайменше 90 днів, і саме перші три місяці зазвичай найскладніші, а далі це стає частиною рутини. Створила б фінансову подушку, а вже потім переходила до інвестицій. Далі поставила б собі реальну ціль у часі. Не просто «хочу накопичити», а конкретно: «за стільки-то місяців я сформую резерв». Важливо додавати до цієї мети емоцію, не лише суму, а й відчуття: спокій, свободу, впевненість. Це тримає мотивацію. І ще одне правило – не позичати у себе. Якщо ви вже відклали певну суму, не варто постійно брати з неї «тимчасово». Саме так найчастіше фінансова подушка і зникає. *Опитування проводилося у квітні 2026 року. У ньому взяли участь 1074 користувачі Work.ua. 57% користувачів нашого сервісу не мають заощадження на випадок втрати доходу. 23% опитаних накопичили менш ніж одну середню зарплату – до 28 000 грн. У 12% респондентів є фінансова подушка у приблизно 1–3 середні зарплати (28 000–84 000 грн). Більше ніж 6 середніх зарплат (понад 168 000 грн) мають 5%. 3% накопичили 3–6 середніх зарплат (≈ 84 000–168 000 грн). Автор: Анастасія Чорна Джерело: Work.ua (https://www. work.ua/articles/expert-opinion/4191/)

29

16.10.2026 — № 41 (226)

Приймаємо більшість страхівок РРО.

ми підтримуємо

30

Здоров’я

surma.com.ua

№ 41 (226) — 16.10.2026

Чому правильна зупа допомагає схуднути? Віктор Мандзяк Львів, «Сурма»

Ї

жа, яка добре насичує, даючи мало калорій, сприяє схудненню. Ачєвіднає нєвєраятнає. Якщо ти наїсися заправленим майонезом борщем на м’ясі з кусками жиру, а ще між кожними двома ложками цієї національної страви впинатимешся зубами в натертий часником пампушок, то така «зупа» схудненню, звісно, не сприятиме. А от овочевий суп з нежирним м’ясом чи рибою – то шо... Вітя прописав. Розкажу, чому така зупа допомагає схуднути і навчу її варити. Якщо тебе теорія не цікавить, гортай в кінець, там рецепт правильного супу. Допитливим же поясню. Нумо! Зупа – то рідина, але на відміну від напоїв, її не прийнято перехиляти з посудини до рота, а використовується певне пристосування – ложка – об’ємом 15 мілілітрів. І це перша вагома причина, чому дієтична зупа добре насичує. Поясню… В науці є таке поняття – сенсорно-специфічне насичення. Це, банально, коли ти насичуєшся певним смаком їжі, і більше її не хочеш [1]. Коли

ти, до прикладу, п’єш сік великими ковтками, 200 мл напою вмить проскакують через ротяку, і ти не встигаєш насититись смаком цієї «цукрованої води». Але якщо ти їси зупу 15-мілілітровою ложкою, то мусиш 33 рази зачерпнути, щоб спорожнити півлітрову миску. А ще тримати ту зупу в роті, жуючи. Довго зупа в роті – отже насичуєшся зупиним смаком – значить відчуваєш себе ситим. Рухаємось далі… Наша система регуляції харчової поведінки – шлунок, кишківник, вентромедіальний гіпоталамус – формувалась під тиском повільного надходження калорій в тіло, адже ні м’ясо дикого оленя, ні волокнисті палеолітичні фрукти не могли спожитись так швидко, як твої бургери чи вафлі, та й калорій містили порівняно мало. Насичення потребує часу, і чим довше ти їси свою їжу, тим меншою кількістю калорій наїсися [2]. 33 ложки правильної зупи, яку ще треба пожувати (овочі, м’ясо) потребують достатньо часу, щоб спожитись і роблять нас ситими якраз тоді, коли ложка задзеленькотить по дні савєцкої миски і спожито буде не 100500 калорій, як від набитого за три хвилини бургером жилудка. Ше не всьо… Овочі в зупі, всякі різні, від моркви до капусти, містять в собі клітковину,

яка добре насичує і знижує засвоєння калорій [3]. А білок з зупиного мняса чи риби – то взагалі дууууже ситна штука, а ще він спалює багато калорій, щоб засвоїтись (для допитливих DIT білка 20-30%), і береже мускулатуру, щоб після схуднення ти був не лише легкий, а й крутий [4]. А вода, яка є основою будь-якої рідкої страви, «розбавляє калорії», а отже дає об’єм їжі без жодної калорії, ще більше сприяючи насиченню [5]. Коротше, правильний суп – то ситість без зайвих калорій. З ТЕОРІЄЮ ЗАВЕРШИЛИ, ПЕРЕХОДИМО ДО ПРАКТИКИ! Тримай, підписнику, до біса простий рецепт правильної зупи. Помісти в каструлю воду, нежирне м’ясо чи рибу, овочі (які хочеш) сіль, перець і лавровий лист. Запали конфорку. Всьо, за 30-50 хвилин страва буде готова і матиме позитивний вплив на фігуру. Але якщо ти хочеш, щоб твій суп ввібрав в себе справжню жироспалюючу силу, тобі потрібно виконувати впродовж всієї варки ритуальний танець. Стрибай, присідай, відтискайся і качай прес – мотиляй своїми трубчастими кістками так, ніби в тебе вселився чортя-

ка! Не забудь привідкрити кришку, щоб зупа ввібрала в себе всю жироспалюючу силу танцю, інакше всьо пропало. По завершенні вимикай вогонь, приймай душ і можеш братись за споживання правильної зупи. От шо таке наука і здоровий глузд! P.S. Якщо хочеш, щоб було трішки менш дієтично, але смачніше, додай собі в тарілку 20 грамів сметани. Якщо хочеш максимально дієтично, ніц не додавай. Всьо, подякуй Богу за Вітю. Віктор Мандзяк – той, що силкується пізнати реальність ЛІТЕРАТУРА: 1. Sensory-specific satiety for a food is unaffected by the ad libitum intake of other foods during a meal. Is SSS subject to dishabituation? (Meillon, 2013) 2. Eating rate of commonly consumed foods promotes food and energy intake (Dongen, 2010) 3. Effects of high- and low-fiber diets on human feces (Beyer, 1978) 4. Protein, weight management, and satiety (Paddon-Jones, 2008) 5. A satiety index of common foods (Holt, 1995) Instagram: viktor_mandziak Facebook: Мандзяк Віктор

Війна ⁄ Наука

16.10.2026 — № 41 (226)

31

Олені й лисиці зменшили нічну активність під Card 5 US off 23.qxp_Layout 1 202 час російської окупації Чорнобиля. Card Зазвичай 5 US off 23.qxp_Layout 1 2023-06-07 люди робили тварин активнішими вночі

О

лені й лисиці в Чорнобильській зоні відчуження стали менш активними вночі під час російської окупації в лютому-квітні 2022 року. Зміну добових ритмів цих і ще дев’яти видів ссавців у зоні відчуження зафіксували за допомогою камер-пасток, які працювали ще з 2021 року. Це суперечить природній поведінці тварин, коли вони у відповідь на контакти з людьми стають більш активними вночі та, відповідно, менш активними вдень. Дослідження опублікували в журналі Science.

Фото оленя благородного в Чорнобильській зоні відчуження вночі (зроблене не в період проведення дослідження). Чорнобильський радіаційно-екологічнийбіосфернийзаповідник

Як вдалося відстежити поведінку тварин під час війни? Війна має значний вплив не лише на людей, але й на тварин. Причому цей вплив не завжди однозначно негативний, наприклад, демілітаризовані зони та закриті від цивільних території можуть ставати прихистком для тварин, що знаходяться під загрозою через діяльність людини. Водночас активні бойові дії загрожують тваринам через імовірність підриву снарядів, браконьєрство та знищення середовища проживання, як-от під час горіння лісів через російські обстріли. Але загалом вивчати вплив війни на тварин надскладно через небезпеку для самих науковців. Ще до повномасштабного російського вторгнення Чорнобильська зона відчуження була місцем дослідження того, як спричинена людьми катастрофа впливає на довкілля. Разом із цим, вона стала прихистком для тварин, популяції яких в інших регіонах України зменшуються через діяльність людини. Тому з 2021 року в зоні відчуження розгорнули програму спостереження за риссю звичайною (Lynx lynx) за допомогою камер-пасток. Дані з цих камер і стали основою дослідження міжнародної команди науковців на чолі з фахівцями Франкфуртського зоологічного товариства та Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника. Які тварини змінили свою поведінку через окупацію?

Дослідники порівняли дані 31 камери, які працювали з 19 січня по 6 травня 2022 року – до, під час і після російської окупації, з даними 25 камер, що працювали в тому ж регіоні з 19 січня по 31 березня 2021 року. Ці камери були обладнані інфрачервоними датчиками, які виявляли рух тварин поруч і робили від одного до трьох зображень, зазвичай одне вночі та декілька послідовних удень. Загалом камери зафіксували 14 диких та одомашнених видів ссавців, а науковці сфокусувалися на 11 видах, спостережень яких було достатньо. Для відстеження військової активності, зокрема обстрілів, дослідники поєднали свідчення людей, що залишилися в окупації, та термальні записи з супутників, за якими відстежували площу пожеж. Так з’ясувалося, що нічна активність і кількість фіксацій у цей час доби зменшилася для оленя благородного (Cervus elaphus) та лисиці звичайної (Vulpes vulpes). Також вона була дещо меншою для козулі (Capreolus capreolus) і лося звичайного (Alces alces), але така зміна може бути пов’язаною і з сезонними коливаннями активності цих видів. Водночас науковці виявили відмінності у поведінці двох видів, які зазвичай подібним чином реагують на людську діяльність, – оленя й козулі. У дні з інтенсивнішими обстрілами імовірність зафіксувати камерою козулю була нижчою, ніж зазвичай. А для оленя, навпаки, збільшилася імовірність виявлення, особливо вночі. Такі відмінності можуть свідчити про те, що олені пристосувалися до нових загроз краще, а козулі залишаються більш вразливими. Водночас заєць сірий (Lepus europaeus) виявився єдиним видом, для якого виявили збільшення денної активності в ті ж дні, коли зафіксували пожежі в регіоні. Не всі дикі тварини однаково уникали людських поселень у період окупації. Наприклад, свині дикі (Sus scrofa) і єнотоподібні собаки (Nyctereutes procyonoides) уникали людей, тоді як рисей і лисиць, навпаки, частіше фіксували біля поселень. Імовірно, це пов’язано з тим, що хижаки використовували людські поселення як джерело більш доступної їжі. Як дослідження допоможе відстежувати наслідки війни? Результати дослідження показали, що поєднання наземних камер-пасток із даними з супутників може бути корисним для відстеження активності диких тварин у зонах ведення бойових дій. Це важливо тому, що більшість даних про наслідки війни для довкілля збирають уже після її завершення, й іноді це може бути запізно для захисту чи відновлення екосистеми.

Отримайте знижку $5 US Отримайте знижку $5 US з пром

ЗНИЖКА ЗНИЖКА

$5 $5 на посилку в Укр

на посилку в Україну

Мапа розташування камер-пасток, які працювали у 2021 (світло-коричневі точки) і 2022 (чорні) роках. Kudrenko et al. / Science, 2026

Промо код Промо код 5DOL23 Автор: Інна Радевич 5DOL23 ЗАБИРАЄМО ПОСИЛКИ З ВАШОГО ДОМ Джерело: nauka.ua (https://nauka. Водночас дослідження показало, що навіть у межах одного регіону та однакових умов різні тварини неоднаково пристосовуються до постійної загрози. При цьому науковці припускають, що розмір Чорнобильської зони відчуження та її статус природоохоронної території ще до окупації частково пом’якшили вплив війни на тварин. Тож більш

фрагментовані екосистеми та тварини в них можуть бути вразливішими до наслідків бойових дій.

ЗАБИРАЄМО ПОСИЛКИ З ВАШОГО ДОМУ, БЕЗ ДОДАТКОВОЇ БЕЗ ДОДАТКОВОЇОПЛАТИ ОПЛАТИ ua/news/oleni-j-lisici-zmenshili-nichnuaktivnist-pid-chas-rosijskoyi-okupaciyichornobilya-zazvichaj-lyudi-robili-tvarinaktivnishimi-vnochi)

Виклик кур’єра Виклик кур’єра Більше акцій - в Faceb Більше акцій - в Facebook facebook.com/MeestCa за номером телефону за номером телефону facebook.com/MeestCanada

312-404-1923 312-404-1923 дзвінки дзві та смс нки та смс

32

Спорт

Михайло Яровенко Буча, «Сурма»

ФЕЄРІЯ «ШАХТАРЯ» В ЄВРОПІ «Шахтар» здобув свою першу перемогу в цьогорічному розіграші Ліги чемпіонів, обігравши грецький АЕК із рахунком 3:1 у другому турі основного етапу турніру. Поєдинок розпочався з небезпечної атаки господарів: уже на третій хвилині після подачі кутового Арольд Мукуді пробив головою, однак м’яч влучив у каркас воріт. На дев’ятій хвилині донеччани відповіли ударом Аліссона з-за меж штрафного майданчика, але воротар АЕКа

впорався із загрозою. Згодом Лука Йович отримав можливість відзначитися з близької відстані, проте його удар пройшов вище воріт Дмитра Різника. На 28-й хвилині грецький клуб вийшов уперед: Ставрос Піліос пройшов крізь оборону «гірників» і виконав передачу на Ловро Маєра, який успішно завершив атаку. Проте уже за п’ять хвилин «Шахтар» відновив рівновагу. Після порушення правил Філіпе Релвашем проти Аліссона арбітр призначив пенальті, який реалізував Педріньйо. Перед перервою донеччани були близькими до того, щоб повести в рахунку, однак після удару Педро Енріке м’яч влучив у поперечину. На початку другої половини зустрічі АЕК діяв активніше й протягом перших 15 хвилин завдав шість ударів по воротах суперника. В одному з епізодів Різник врятував свою команду після небезпечного виконання штрафного. Попри тиск греків, наприкінці матчу саме «Шахтар» схилив шальки терезів на свій бік. На 81-й хвилині Вінісіус Тобіас пробив із правого флан-

surma.com.ua

№ 41 (226) — 16.10.2026

Огляд спортивних новин тижня: Перемога «Шахтаря», Формула-1 в Африці і астероїд імені Магучіх

гу, а після контакту з голкіпером АЕКа Альберто Бріньйолі м’яч опинився у воротах. Ще за п’ять хвилин Ізакі Сілва перевів гру на лівий край атаки, звідки Глейкер Мендоса точним обвідним ударом у верхній кут встановив остаточний рахунок – 3:1. Ця перемога стала для «Шахтаря» першою в нинішньому розіграші Ліги чемпіонів. У стартовому турі команда зіграла внічию з нідерландським ПСВ – 1:1. Набравши чотири очки у двох матчах, донеччани піднялися на десяту позицію в турнірній таблиці основного етапу. Наступний поєдинок команда проведе в чемпіонаті України проти «Колоса» в суботу, 17 жовтня, початок – о 18:00. У Лізі чемпіонів на «гірників» чекає зустріч з італійським «Інтером», яка запланована на середу, 21 жовтня, о 22:00 за київським часом. F1 НА АФРИКАНСЬКОМУ КОНТИНЕНТІ Руанда готується прийняти етап чемпіонату світу з автоперегонів Формули-1 на початку 2030х років. Для цього країна розбудовує необхідну інфраструктуру, а керівництво серії домовилося з урядом про довгострокове партнерство. Про це повідомили представники Формули-1 у соціальних мережах. Сторони уклали угоду терміном на десять років, яка передбачає повернення королівських перегонів до Африки після тривалої перерви. Конкретну дату дебютного етапу в Руанді поки не визначили: його проведення залежить, зокрема, від завершення будівництва нового автодрому. Якщо перегони відбудуться у 2030 році, від останнього африканського Гран-прі мине 37 років. Востаннє Формула-1 змагалася на континенті у 1993 році в Південно-Африканській Республіці. У Руанді розраховують, що проведення етапу стане не лише спортивною подією, а й інвестицією в майбутнє країни. Уряд наголошує на можливостях для молоді долучатися до автоспорту, здобувати професійні навички та будувати кар’єру в інженерії, технічному обслуговуванні й бізнесі. Також очікується, що новий проєкт сприятиме створенню робочих місць, розвитку туристичної галузі та залученню інвестицій. Автодром планують звести

в районі Бугесери, приблизно за 40 кілометрів від столиці Кігалі, неподалік нового міжнародного аеропорту. Завершення будівництва попередньо заплановане на початок 2030 року. Проєкт реалізують за участю компанії WurzDesign, заснованої колишнім пілотом Формули-1 Александром Вурцем, та інженерної групи Tilke, яка долучалася до створення багатьох трас чемпіонату світу. Повернення Формули-1 до регіону також пов’язують із просуванням туристичного бренду Visit Rwanda. Останній африканський етап чемпіонату, який відбувся 1993 року в ПАР, завершився перемогою французького гонщика Алена Проста. Друге місце посів бразилець Айртон Сенна, а третім фінішував британець Марк Бланделл. Загалом Африка приймала 24 Гранпрі Формули-1. Історія перегонів на континенті розпочалася 1958 року, а основними місцями проведення змагань були південноафриканські траси в К’яламi та Іст-Лондоні, а також марокканський автодром Айн-Діаб. НОВА (ЧЕРГОВА) ДОМІВКА ДЛЯ ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ Збірна України з футболу проведе заключний домашній матч групового етапу Ліги націй УЄФА сезону 2026/27 проти Грузії у словацькому місті Кошице. Зустріч шостого туру групи В2 запланована на 17 листопада на Кошицькій футбольній арені і розпочнеться о 21:45 за київським часом. Для чоловічої національної команди України цей стадіон уперше стане місцем проведення номінально домашнього поєдинку. Раніше на арені в Кошицях домашні матчі грали жіноча та молодіжна збірні України. Отже, «синьо-жовті» продовжать приймати суперників у Словаччині: у Трнаві команда під керівництвом Андреа Мальдери вже проводила номінально домашні зустрічі проти Північної Ірландії та Угорщини. У вересні та жовтні українці зіграли чотири матчі в межах нинішнього розіграшу Ліги націй. Старт кампанії виявився успішним – збірна перемогла Угорщину з рахунком 1:0, а в наступному турі розійшлася миром із Грузією (0:0). Однак у двох наступних поєдинках українська команда поступилася Північній Ірландії (0:3) та Угорщині (1:2). Після чотирьох турів в активі України чотири очки, що дозволяють посідати третю сходинку в групі В2. Попри невдалі результати в останніх матчах, команда зберігає можливість завершити груповий етап серед

двох найкращих збірних і поборотися за підвищення до вищого дивізіону. У листопаді на українців чекають дві заключні зустрічі турніру. 14 листопада о 21:45 за київським часом команда зіграє проти Північної Ірландії в Белфасті на стадіоні «Віндзор Парк». А 17 листопада в цей самий час українська збірна прийме Грузію в Кошице, де й завершить виступи на груповому етапі Ліги націй у 2026 році. КОСМІЧНИЙ РІВЕНЬ ЯРОСЛАВИ МАГУЧІХ На честь української легкоатлетки Ярослави Магучіх, олімпійської чемпіонки та рекордсменки світу зі стрибків у висоту, назвали малу планету Сонячної системи. Небесне тіло отримало офіційне ім’я (57915) Mahuchikh, що підтверджується в бюлетені Робочої групи з номенклатури малих тіл Міжнародного астрономічного союзу. Магучіх досягла найвищих вершин у своїй дисципліні: здобула олімпійське золото, перемагала на чемпіонатах світу та Європи як на відкритих аренах, так і в приміщенні, а також встановила світовий рекорд. 7 жовтня в Києві на «Площі зірок» відкрили пам’ятну зірку на честь спортсменки. Водночас її ім’я вже закріплене й за справжнім небесним об’єктом. Астероїд відкрили 9 березня 2002 року на горі Бігелоу в американському штаті Аризона в межах астрономічного проєкту Catalina Sky Survey. Спочатку він мав тимчасове позначення 2002 EB110, а офіційну назву Mahuchikh отримав у 2025 році. В описі до найменування згадано ключові спортивні здобутки українки, зокрема перемогу на Олімпійських іграх у Парижі 2024 року, бронзову нагороду Олімпіади в Токіо 2020 року та світовий рекорд у стрибках у висоту – 2,10 метра, встановлений у 2024 році. Астероїд (57915) Mahuchikh належить до троянської групи Юпітера. Такі об’єкти рухаються навколо Сонця поблизу орбіти газового гіганта, перебуваючи в гравітаційно стабільних областях. Зокрема, цей астероїд входить до групи L4, яку традиційно називають «греками». Ярослава Магучіх – не єдина українська спортсменка, чиє ім’я увічнили в космосі. Власний астероїд мають і брати Віталій та Володимир Клички – (212723) Klitschko. Крім того, назви малих планет увічнюють пам’ять про видатних українців, серед яких Тарас Шевченко, Леся Українка, Сергій Корольов, Борис Патон та Іван Пулюй. Фото: Instagram/fcshakhtar

16.10.2026 — № 41 (226)

33

34

Історія

surma.com.ua

№ 41 (226) — 16.10.2026

Коли імперія втрачала владу: Віктор Іщенко Київ, «Сурма»

В

осени 1918 року європейська політична карта змінювалася швидше, ніж уряди встигали пристосовуватися до нових обставин. Перша світова війна, яка мала визначити співвідношення сил між великими державами, поставила під сумнів саме існування звичного імперського порядку. Російська імперія вже розпалася, Австро-Угорська наближалася до краху, а народи Центральної і Південно-Східної Європи намагалися перетворити національні прагнення на політичні рішення. У цьому русі не було наперед визначених переможців: можливість створити власну державу ще не означала, що її вдасться втримати. Для українців Галичини настав час, коли багаторічна праця в парламенті, політичних партіях, культурних товариствах і громадських організаціях мала дати відповідь на питання, яке раніше часто залишалося в межах програмних декларацій: хто і на яких підставах розпоряджатиметься долею українських земель після зникнення імперської влади? Розпад Австро-Угорщини не був несподіванкою для тих, хто стежив за перебігом війни, хоча точні обставини її кінця передбачити було неможливо. Чотири роки бойових дій виснажили економіку, порушили транспортні зв’язки, загострили продовольчу кризу й підірвали авторитет монархії. Війна, яку вели за допомогою промислового виробництва, залізниць, телеграфу, кулеметів, важкої артилерії та авіації, змінила не тільки способи ведення бойових дій, а й саме уявлення про можливості держави та межі людської витривалості. Паралельно змінювалося й суспільство. Нові мистецькі течії відмовлялися від усталених форм, наука й техніка відкривали можливості, які ще недавно видавалися фантастичними, а масова політика залучала до суспільного життя дедалі ширші верстви населення. Розвивалися й поширювалися політичні ідеології – соціалізм, лібералізм, націоналізм, консерватизм, – кожна з яких пропонувала власне бачення суспільного устрою, джерел влади та майбутнього держави. Політична легітимність дедалі менше залежала від династичного права й релігійної санкції та дедалі більше – від волі громадян, національного представництва й суспільного договору. Навіть там, де Церква зберігала значний суспільний вплив, політичні питання вже не зводилися до традиційної конфесійної належності: вони ставали предме-

Українська Національна Рада і шанс на державність

том партійної боротьби, ідеологічного вибору та публічної дискусії. У жовтні 1918 року постала Чехословацька республіка, Польща готувалася перебрати владу від окупаційних адміністрацій, а південнослов’янські політики шукали форми об’єднання сербів, хорватів і словенців. Національне питання перестало бути справою лише культурних товариств або парламентських дискусій: воно стало питанням кордонів, армій, урядів і міжнародного визнання. Проте кожен народ входив у цей процес зі своїми обставинами. Чехословацький рух мав закордонне політичне представництво й підтримку Антанти, польські політичні сили спиралися на кілька осередків влади, а українські землі залишалися розділеними між імперіями. В Галичині до того ж перетиналися українські та польські державницькі проєкти, кожен із яких мав власні історичні аргументи й політичні організації. Український політичний рух у Галичині мав досвід парламентської боротьби, розвинену мережу партій, кооперативів, культурних товариств і преси, а також сформоване покоління діячів, які вміли працювати з законодавством і представляти національні інтереси в державних установах. Євген Петрушевич, Кость Левицький та їхні соратники належали до політичного середовища, яке протягом років домагалося розширення українських прав у межах Австро-Угорщини. Але восени 1918-го стало очевидно, що звичні механізми представництва невдовзі можуть втратити сенс разом із самою монархією. 16 жовтня імператор Карл I оприлюднив маніфест про перебудову Австрії на федеративних засадах, сподіваючись зберегти державу через надання народам ширших можливостей для самоврядування. Для українських діячів така пропозиція вже не розв’язувала головної проблеми: коли центральна влада слабшала, а сусідні народи готувалися перебирати управління територіями, чекати на чергову реформу означало ризикувати втратити час. На нараді української парламентської репрезентації 10 жовтня у Львові вирішили скликати представницьке зібрання, яке мало визначити політичну долю українських земель Австро-Угорщини. Йшлося не про створення ще однієї партійної організації, а про орган, уповноважений діяти від імені народу в умовах розпаду держави. 18 жовтня у Львові, в Народному домі, зібралися українські депутати австрійського

парламенту, представники Галицького та Буковинського крайових сеймів, делегати політичних партій і духовенство. У формуванні Ради брали участь діячі різних політичних середовищ, а присутність представників Церкви відображала її значну суспільну роль у Галичині. Головою Української Національної Ради обрали Євгена Петрушевича, який очолював українську парламентську репрезентацію в австрійському парламенті. Важливо, що Рада від початку задумувалася як конституанта – установчий орган, покликаний реалізувати право українського народу на самовизначення. Її статут передбачав не лише визначення майбутнього українських земель, а й ухвалення представницьких, законодавчих та адміністративних рішень для втілення цього визначення в життя. Отже, йшлося про перехід від політичного представництва в чужій державі до претензії на власну владу. Це не означало, що всі питання були розв’язані або що український політичний рух становив цілком однорідну силу. Треба було узгодити позиції партій, визначити територіальні претензії, створити адміністративні механізми й відповісти на питання, як діяти, якщо австрійська влада відмовиться передавати повноваження. У політиці того часу програмні положення швидко ставали практичними проблемами, а час на їхнє розв’язання вимірювався вже не роками, а тижнями. 19 жовтня Українська Національна Рада проголосила утворення Української держави на українських етнографічних землях Австро-Угорщини, передусім у Східній Галичині, на Буковині та Закарпатті. У декларації йшлося про право українського народу самостійно визначати свою політичну долю, а також про територіальну цілісність майбутньої держави й права національних меншин. Однак проголошення не усувало суперечностей, які накопичувалися десятиліттями. Польські політичні сили вважали Східну Галичину частиною майбутньої Польщі; українські діячі наполягали на праві української більшості краю створити власну державу. У Кракові 28 жовтня виникла Польська ліквідаційна комісія, яка мала перебрати владу в Галичині від ав-

стрійської адміністрації та включити край до польської держави. Українці мали підстави розглядати ці дії як безпосередню загрозу власному державницькому проєкту. Саме тому політична робота Ради розгорталася паралельно з військовою підготовкою. Наприкінці вересня у Львові почав діяти військовий комітет, який згодом очолив сотник Українських січових стрільців Дмитро Вітовський. У ніч на 1 листопада українські військові перебрали контроль над головними об’єктами Львова. Листопадовий чин став переходом від проголошеного права на владу до спроби реально її здійснювати. Невдовзі постала Західно-Українська Народна Республіка, а Українська Національна Рада стала її найвищим представницьким і законодавчим органом. Перед нею постали завдання, які неможливо було розв’язати самою декларацією: організувати адміністрацію, забезпечити роботу судів і фінансів, сформувати військо, налагодити дипломатичні відносини. Війна з Польщею, що розгорнулася за контроль над Галичиною, звужувала простір для політичних рішень і дедалі більше визначала долю молодої республіки. Українська Національна Рада виникла в момент, коли імперські інституції втрачали владу, а нові держави ще не мали гарантованого місця в європейському порядку. Її діячі не могли знати, як завершиться війна за Львів, якими будуть рішення великих держав і чи вдасться об’єднати західноукраїнський державницький проєкт з Українською Народною Республікою. Вони мусили діяти без певності щодо результату, але з розумінням, що відсутність рішення також матиме наслідки. Створення Української Національної Ради стало результатом тривалої політичної роботи, яка в критичний момент набула нового змісту. Парламентський досвід, партійна організація та громадська активність дали змогу українцям заявити про власну державність тоді, коли старий порядок уже не міг забезпечити їм політичного майбутнього.

35

16.10.2026 — № 41 (226)

UNIVERSE CARRIER

UNIVERSE CARRIER

ми підтримуємо

це логістична компанія, яка за 15 років свого існування, зарекомендувала себе як конкурентоспроможний лідер у сфері перевезень, створений задовольняти запити клієнтів.

Ми використовуємо новітні, високоякісні технології та інноваційне обладнання. Наш відданий персонал та професійні водії надають широкий спектр транспортних і логістичних послуг. Universe Carrier має найбільш розгалужену транспортну мережу, що забезпечує надійну своєчасну доставку товарів (перевозимо через 48 континентальних штатів, Аляску та Канаду).

WWW.UNIVERSECARRIER.COM 14351 WEBER DR, HUNTLEY, IL 60142

Наша формула успіху полягає у спілкуванні, якісному плануванні та сильному бажанні розвивати наш бізнес і відносини з клієнтами через партнерство, покращуючи транспортні рішення та послуги. Ми на 100% підтримуємо своїх водіїв і маємо найновіші та найбезпечніші вантажівки. Використовуючи запатентовану технологію, ми можемо оптимізувати режим обслуговування, який найкраще відповідатиме вашим потребам, і забезпечити активне відстеження кожного відправлення. Ми завжди раді бачити у своїй команді водіїв з досвідом, а також без досвіду, адже у нас є програма тренування, де ви можете швидко навчитись і стати невід’ємною частиною нашої компанії.

Працювати з нами - це зростати щодня!

36

surma.com.ua

№ 41 (226) — 16.10.2026

You are invited to a special evening in support of

CHICAGO MAYORAL CANDIDATE

MIKE QUIGLEY Saturday, th November 7 6-8 PM

Eventus Hall

2848 W. Chicago Ave, Chicago IL 60622

With culinary bites & cocktails, live entertainment, and raffles & prizes!

HOSTED BY:

Ukrainians for Mike Quigley for Mayor

TICKETS AT ACTBLUE.COM/DONATE/QUIGLEY117 HOST: $5,000 CO-HOST: $2,500 SPONSOR: $1,000 SUPPORTER: $500 GUEST: $100

FRIEND: $250 ATTENDEE: $25

Paid for by Friends of Mike Quigley. A copy of our report filed with the State Board of Elections is available for purchase from the State Board of Elections, Springfield, IL