"Сурма" – українська незалежна газета. №219-2026 by SurmaNewspaper

УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА

ВИХОДИТЬ ЩОТИЖНЯ

№ 34 (219) | 28 СЕРПНЯ 2026 | USA, UKRAINE

"Марш Єдності" у Чикаго Зеленський нічого не знав? ▶ стор. 4

тут б’ються серця в унісон з Україною У мене є мрія - прокинутись зранку і побачити в часописі на Дарія Альошкіна: першій шпальті некролог, обрамлений вітаннями та синьожовтими стягами. У тебе теж така мрія? Нелюд путін довго витинанка і вершина не проживе. Тому підтримай українське видання та українське ▶ стор. 28 радіо, щоб наша мрія стала реальністю.

Якщо Вам не байдуже. Підтримайте радіо і газету. Переведіть кошти по ZELLO за номером телефону +17736973923 або за QR кодом Франко всюдисущий Рахунок в Selfreliance - 177162 CHASE BANK - 695785532та ідея української Ви можете оформити щомісячний автоматичний перевід для підтримка нації ▶ радіо стор. 34 та газети. А ще Ви можете оформити автоматичну заявку, і ми будемо знімати вказану суму автоматично. Чеки можна висилати на нашу адресу. БУДЕМО ВДЯЧНІ 5050 N. Cumberland Ave., 18-S ЗА ПІДТРИМКУ Norridge, IL 60706. PAYBLE FOR: UKRAINIAN-AMERICAN MEDIA GROUP. РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ

Ваша реклама в газеті і на радіо, для нас. «СУРМА» СТОР 20 це велика підтримка Будемо вдячні за будь-яку підтримку. SURMA, 5050 N. Cumberland Ave., Ste 18-S, Norridge, IL 60706, uausamedia@gmail.com

ISSN 2832-4676

Культура

surma.com.ua

№ 34 (219) — 28.08.2026

Різні континенти. Одна дата. Одна країна

Діана Царук, Київ, Заступник головного редактора газети «Сурма»

радиційно День Незалежності України відзначається не лише в українських містах і селах. 24 серпня синьо-жовті прапори цього року знову з’явилися на вулицях десятків міст світу – від Берліна до Парижа, від Вашингтона до Лондона. Українці виходили на марші, організовували концерти, виставки, благодійні акції та пам’ятні заходи, а друзі України долучалися до них, демонструючи: боротьба за українську незалежність давно стала справою не лише самих українців. Цьогорічне святкування мало особливий сенс. 35 років тому Україна відновила свою державність, а сьогодні, у час повномасштабної війни, українці знову змушені її виборювати щоденною мужністю та кров’ю. Як українці відзначили День Незалежності по всьому світу – далі у нашому огляді. РИМ, ІТАЛІЯ

ПАРИЖ, ФРАНЦІЯ У французькій столиці відбулася велика хода, у якій взяли участь понад 1 000 людей у вишиванках, повідомив у Фейсбуці заступник голови Спілки українців Франції та віцепрезидент Світового конгресу українців (СКУ) Володимир Когутяк. Зокрема, учасники розгорнули 260-метровий український прапор. Водночас чимало заходів відбулося у святкові дні в різних куточках країни – у Ліоні, Бордо, Нанті, Греноблі, Ренні, Діжоні, Нансі, Ліможі та інших містах, зазначили у посольстві України у Франції. ГЛАЗГО, ШОТЛАНДІЯ У Вікторія-парку в Глазго за ініціативи Союзу українців у Великій Британії (відділ Глазго) та Friends of Victoria Park відбулися урочисті заходи до Дня Незалежності України. Консул України в Единбурзі Андрій Мадзяновський долучився до свята, привітав громаду та подякував шотландським партнерам за підтримку. Окремими почесними гостями заходу стали лорд-провост Глазго Жаклін Макларен, а також міністри шотландського уряду Стівен Гетінс та Елісон Тьюлісс. У своїх виступах вони відзначили стійкість українського народу та запевнили, що Шотландія залишатиметься надійним домом і партнером для українців стільки, скільки це буде потрібно.

ЦЕТИНЄ, ЧОРНОГОРІЯ 23 серпня у Цетинє українська громада разом із Посольством України в Чорногорії провела традиційну ходу центральними вулицями міста з 35-метровим синьо-жовтим прапором.

Фото: Facebook/Embassy of Ukraine in Montenegro

ПОРТУ, ПОРТУГАЛІЯ У центрі Порту відбулася хода з нагоди Дня Державного Прапора України та 35-ї річниці відновлення Незалежності України. До заходу долучилися українці Порту та північних регіонів Португалії, представники Консульства України в Порту, місцевої влади, політичних сил, громадських організацій, волонтери та португальські друзі України.

Фото: Facebook/Oles Horodetskyy

В італійській столиці відбулася урочиста Хода центральними вулицями Вічного Міста, організована Християнським Товариством Українців в Італії спільно з Посольством України в Італії. Колона пройшла центральними вулицями Риму під синьо-жовтими стягами, під звучання українських пісень та завершилася на вулиці Імператорських Форумів, біля Колізею.

Фото: Facebook/ Consulate of Ukraine in Edinburgh

Згодом Посольство України у Великій Британії опублікувало світлину Единбурзького замку – одного із найвідоміших символів Шотландії, який засяяв у національних кольорах України.

Фото: Facebook/Consulado da Ucrânia no Porto

Фото: Facebook/ Ambassade d'Ukraine en France

Фото: Facebook/Embassy of Ukraine to the UK

БЕРЛІН, НІМЕЧЧИНА У німецькій столиці відбулася демонстрація до 35-ї річниці Дня Незалежності України. Під синьо-жовтими прапорами колона рушила центральними вулицями столиці від Потсдамер Плац до Бранденбурзьких воріт, де відбувся заключний мітинг «Ми всі під одним небом». «Зранку на Парізер Плац встановили інсталяцію One Sky (“Одне небо”) – спільний проект ГО

Культура

28.08.2026 — № 34 (219) Vitsche Berllin та New Age Defence. Це нещодавно створений у Берліні європейський альянс виробників безпілотних систем і розробників новітніх оборонних технологій. Під антидроновою сіткою розгорнули виставку про українських цивільних, які стали жертвами російських дронів», – повідомили на фейсбук-сторінці Amal Berlin Ukraine. Головна вимога мітингувальників – ефективний захист українських міст і цивільного населення від російських атак.

В естонській столиці відбулися урочисті заходи, організовані Конгресом українців Естонії. Учасники Ходи зупинилися біля посольства країни-агресорки, де виконали Гімн України та проскандували «Україна переможе! Слава ЗСУ!». У парку Таммсааре відбулися мітинг та концерт. ВАШИНГТОН, США

Фото: Facebook/Embassy of Ukraine to the UK

ТАЛЛІНН, ЕСТОНІЯ

Фото: Facebook /Embassy of Ukraine in the USA

В американській столиці Вашингтоні біля Меморіалу Лінкольна представники української громади, дипломатичної спільноти та активісти розгорнули величезний синьо-жовтий прапор до Дня Незалежності України. Про це повідомило у фейсбуці посольство України в США.

Фото: Facebook/Amal Berlin Ukraine

ЛОНДОН, ВЕЛИКА БРИТАНІЯ Як повідомили у Посольстві України у Великій Британії на фейсбуці, у Лондоні відбулося чимало заходів з нагоди 35-ї річниці Незалежності України. Дипломатичне відомство оприлюднило яскраві світлини, як архітектурні пам’ятки підсвітили національними кольорами України.

Приймаємо більшість страхівок РРО.

Фото: Facebook/Конгрес українців Естонії

ми підтримуємо

Репортаж зі святкування 35-ї річниці Незалежності України у Чикаго шукайте на сторінках газети.

Політика / Геополітика

surma.com.ua

№ 34 (219) — 28.08.2026

Зеленський нічого не знав? Назар Мухачов Київ Головний редактор газети «Сурма»

серпня Володимир Зеленський провів пресконференцію, на якій пролунало чимало важливих тез. Перш ніж перейти до їхнього розгляду, хочу звернути увагу читачів на те, як провладні ЗМІ охарактеризували саму зустріч – «напівзакрита пресконференція». В мене відразу виникає питання до колег-журналістів: «напівзакрита» – це як? Адже йдеться про доступ журналістів та їхню можливість поставити запитання. І якщо на «напівзакриту» зустріч із президентом допускають лише «своїх» лояльних журналістів, то вона є фактично «закритою». До прикладу, ані видання «Дзеркало Тижня», до якого у мене є певні симпатії, ані «Українська Правда», симпатії до якого у мене категорично відсутні, не були допущені до зустрічі. З чого робимо висновок: на зустрічі були тільки «свої» та ставили «правильні» питання. Найкращий експромт – той, який добре підготовлений. Тому деякі відповіді Володимира Зеленського під таким кутом зору виглядають ще більш феєрично. Про вибори. Зеленський порівняв вибори із «цунамі, яке може розколоти Україну». Це була свого роду відповідь на відео Михайла Федорова, у якому ексміністр стверджував, що вибори необхідні і «путін не може диктувати умови демократії в Україні». Вище політичне керівництво категорично проти виборів. Зрештою нічого дивного в цьому нема, адже саме вибори гарантують Зеленському продовження перебування при владі, де він уже 8-й рік, хоча Конституцією передбачено 5. На мою думку, нам критично необхідним є початок політичного процесу та подальші вибори. Підкреслю, що зараз я не говорю про механізм проведення виборів, а лише про саму ідею. За умови, якщо вся повнота влади залишається в руках Зеленського та його, прости Боже, соратників, то в Україні зберігатимуться всі існуючі тенденції. Тенденції, які не просто привели нас до катастрофи, а ведуть український народ до повного знищення. «Цунамі», якого так боїться Зеленський, не може розколоти Україну. Зате, воно як натискання кнопки в туалетному бачку, здатне змити міндічів, арахамій та інших зелених паразитів в каналізацію. А слідом за політичною відповідальністю може настати і кримінальна. Впевнений, що останнього прагнуть мільйони, якщо не десятки мільйонів українців. Зрештою навіть найвища міра пока-

рання в умовах війни не буде достатньо справедливою відплатою за українську кров, якої могло б пролитись набагато менше. Про корупцію. Їхня світлість Володимир Олександрович заявили українцям та всьому світові, що вони, звичайно ж, нічого не знали про корупцію свого оточення, зокрема Ірини Мудрої – ексзаступниці Єрмака та Буданова. Українцям популяризується думка, що сам Зеленський до корупції не причетний, про неї він не знає, а після викриття стає на бік закону. Цікава думка, проте викликає певні запитання: а що ж тоді Зеленський робить 8-й рік на посаді, якщо під самим носом не може побачити корупцію такого рівня? Що роблять СБУ, Нацполіція, Фінмоніторинг тощо? І якщо вони пропускають такі випадки, то де відповідні кадрові реагування? Про Федорова і не тільки. Одна із найцікавіших частин пресконференції Зеленського. Розпочинається розповідь Володимира Олександровича з того, що він дуже поважає і шанує Михайла, бачить у ньому багато позитивних рис та реформаторство. Володимир Зеленський заявив, що причиною звільнення Михайла Федорова та Олександра Сирського став серйозний конфлікт між ними через розмежування повноважень та спроби реформувати структуру управління військами. Президент зазначив, що через повну відсутність прямої комунікації між посадовцями, кадрове рішення було ухвалене задля уникнення дестабілізації, а Федоров пропонував «чесно звільнити обох». Але одночасно звільнити і міністра, і головкома під час війни було б погано. Проте згодом Зеленський згадує один «прокол» Федорова – ексміністр нібито розповів Зеленському, що узгодив з Ілоном Маском використання «стралінків» для ударів вглиб росії. Зеленський у розмові з президентом Трампом говорить, що питання з Маском узгоджені. Проте пізніше, коли Трамп сконтактував із мільярдером, з'ясувалося, що Ілон Маск категорично відмовляє у розширенні дії супутників над рф. Через це Трамп заявив Зеленському, що українська сторона його обдурила. Зеленський прямо натякнув, що ця дезінформація та зрив комунікації стали однією з причин подальших кадрових рішень (зокрема, звільнення Федорова з посади міністра). Утім на тій же пресконференції Володимир Зеленський говорить, що 4 рази зустрічався із Федоровим для розв'язання конфлікту, зазвичай він стільки не зустрічається, пропонував різні посади, але Федоров відмовився.

Прочитавши вищезазначене, я спочатку не зовсім в це повірив. Почав шукати на сайтах інших ЗМІ, що були присутні на «напівзакритій» пресконференції. І все підтвердилось. І мене це трохи шокувало. Міністр оборони вводить в оману президента під час війни щодо наявності домовленості з Ілоном Маском. Зеленський після того вводить в оману президента США. Трамп говорить з Маском, викриває обман, і на зустрічі із Зеленським каже: для чого ти мене дуриш. Тобто внаслідок нібито обману Федорова Зеленський фактично збрехав президенту США – держави, від якої найбільше залежить підтримка України, наявність озброєння, матеріальна допомога, розвідувальна інформація тощо. Це що таке?! Якщо така омана від Федорова мала місце, то він повинен був бути звільнений наступного ж дня! Я навіть не знаю, із чим це можна порівняти. Проте Зеленський, маючи, зокрема, і таку вагому причину, після звільнення Федорова з міноборони, зустрічається з ним ще 4(!!!) рази і пропонує інші високі посади! Подальші коментарі, що виникають у мене в голові, наповнені не надто цензурними словами. «Українські "Фламінго" мають зимувати в росії. І це не про птахів, а про наші крилаті ракети великої дальності FP-5 від Fire Point. Вони не мають бути рідкісним видом – вони повинні стати масовою зброєю відплати на російських військових заводах та аеродромах цієї зими», – сказав Володимир Зеленський на пресконференції, пізніше повторивши ці тези у зверненні 24 серпня. Фраза про «Фламінго», звичайно ж, стала популярною в інформаційному полі. Проте знову ж таки викликає певне запитання. Жартівливість, пафосність та показова войовничість

– це добре. Проте є дещо важливіше – результативність. Скільки «Фламінго» за весь час долетіло до рф? До москви? Чому за, м’яко кажучи, негативної статистики, мільярди йдуть саме міндічо-штілєрманській Fire Point, а не державним виробникам «Нептунів» та «Сапсанів», які і дешевші, і неодноразово підтверджували свою високу ефективність? Красиво звучить те, що майже щоночі на москву летить по 250 дронів того ж «фаєрпоінта», проте «чомусь» в цій статистиці не говорять про те, скільки «долетіло»... Результативність та ефективність, зокрема і в питаннях використання мільярдів доларів, – ось правдиві критерії оцінки. Терміни закінчення війни. Зеленський зазначив, що «коридор можливостей» для завершення війни дипломатичним шляхом триватиме від найближчого саміту G-20 у США до кінця літа 2027 року, після чого у Штатах почнуться президентські вибори. У контексті «коридору можливостей» слід згадати раніше анонсований приїзд Стів Віткоффа та Джареда Кушнера, який так і не відбувся. Проте, згідно з повідомленнями ЗМІ, візит не скасовано, а перенесено. Чому не відбувся? Які причини? Чи не пов’язано це з небажанням представників США імітувати бурхливу діяльність за відсутності результатів? Із чим чи ким пов’язана відсутність результатів? У центрі світової уваги перебуває неанонсований візит директора ЦРУ Джона Реткліффа до москви, який відбувся 25 серпня 2026 року. Це перша поїздка очільника американської розвідки до росії з листопада 2021 року. Версій щодо причин поїздки та предмету обговорень виникло дуже багато, проте мусимо констатувати, що конкретної чіткої інформації ні в кого нема.

28.08.2026 — № 34 (219)

Політика / Геополітика

За інформацією The Wall Street Journal та The Telegraph, США отримали розвіддані про плани рф «перевірити рішучість НАТО» шляхом військових провокацій проти країн Балтії найближчими тижнями. Реткліфф привіз жорстке застереження від таких дій. Ця версія безумовно заслуговує на життя, і питання дій НАТО, а також подальше розширення/нерозширення Альянсу, безумовно, є важливим. Проте, на мою думку, воно зараз не може бути ключовим. Аналогічно ключовим для США і не може бути питання підготовки кремля до нової масштабної хвилі мобілізації, яка може бути спрямована безпосередньо проти Європи. Армія московії при всій своїй потужності не є здатною протистояти НАТО в прямому зіткненні, наскільки б не надували щоки моковські пропагандисти. Щоправда наявність військових провокацій, передислокація армійський підрозділів до балтійських кордонів, висока активність військових кораблів рф у Північному морі вказують на наявність певних підготовчих процесів. Серед інших імовірних, на думку ЗМІ, тем – обговорення каналів зв'язку між спецслужбами, російська військова підтримка Ірану та звільнення затриманих на росії американських громадян (зокрема Ксенії Кареліної). Найбільш логічним поясненням поїздки директора ЦРУ виглядає дипломатичне зондування – спроби адміністрації Дональда Трампа відчути підґрунтя для завершення війни. Сам глава Білого дому назвав візит Реткліффа до москви «майже рутинною поїздкою», але водночас додав, що з цього «можливо, щось вийде». На мою думку, головною темою обговорень безумовно була війна московії проти України, готовність путіна до дипломатичних перемовин. Саме це і було ключовим предметом обговорень. Думаю також, що найбільш ймовірних пунктів обговорень було декілька. 1. Припинення вогню по лінії зіткнення. Те, від чого категорично відмовлявся Зеленський ще рік тому, зараз безумовно вже озвучується ним як один із бажаних пунктів плану заморозки війни. Проте в нинішніх обставинах путін і його челядь просто так не погодяться на цей пункт, про що минулого тижня заявляв, зокрема, і «сумна коняка» лавров – міністр закордонних справ рф. За нинішнього перебігу подій на фронті путіна можуть змусити погодитись на такий пункт лише дві речі: - надання Україні високотехнологічного озброєння в потрібній кількості задля отримання технологічної переваги;

surma.com.ua

- наростання тиску США та Заходу загалом, зокрема і через застосування закону Ліндсі Грема. Утім слід враховувати, що зустріч відбувалась на тлі запровадження фінансової блокади Ірану, накладення санкцій на тих, хто веде торгівлю з Іраном, а також напередодні зустрічі Трампа та Сі Цзіньпіна, яка попередньо запланована на 24 вересня. Водночас накладені санкції хоча й зачепили низку китайських компаній, проте обійшли стороною китайські банки. Однак Китай все одно пообіцяв рішучу реакцію на одностороннє рішення США, яке, за словами глави китайського МЗС, порушує міжнародне право. У цьому ж контексті слід зауважити, що черговий 18-й саміт БРІКС заплановано провести 12–13 вересня 2026 року в індійському Нью-Делі. Тобто після візиту Реткліффа в москву, 12-13 вересня відбуватиметься зустріч путіна та Сі Цзіньпіна в Індії. 81-ша сесія Генеральної Асамблеї ООН (UNGA 81) розпочнеться 8 вересня 2026 року у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку, яка триватиме майже до кінця вересня і, власне, під час якої і запланована зустріч Трампа та Сі Цзіньпіна. Переконаний, що цей ланцюжок зустрічей безумовно матиме великий спільний фрагмент обговорень, який міститиме і питання можливого досягнення миру в Україні. 2. Створення буферної зони. Пункт, що неодноразово вже лунав у медіа, як один із небагатьох способів досягнення заморозки по лінії бойового зіткнення. Проте деталі щодо його можливої реалізації публічно ще жодного разу не озвучувались. Припущення щодо можливої «глибини» буферної зони від 40 до 200 км я не можу назвати деталями, адже це радше статистичні числа, які вже можуть лише наслідками досягнення домовленостей по суті. 3. Повноцінна участь Європи (ЄС+Велика Британія) у перемовинах.

№ 34 (219) — 28.08.2026

Європа вже давно прагне бути учасником перемовин, а не спостерігачем. І якщо раніше США старались організувати тристоронні перемовини, то на тлі теперішніх геополітичних обставин, зокрема ключової фінансової ролі Європи в питаннях допомоги Україні та стратегічної націленості європейських лідерів на продовження війни, президент Трамп міг бути змушеним переглянути попередні позиції. Питання наявності/відсутності Європи за столом перемовин також тісно переплітається із питаннями подальшого розширення НАТО, прийняття України в ЄС. Відповідно воно носить доволі стратегічний характер, особливо для Європи, яка прагне повернути собі сильнішу геополітичну суб’єктність. Окремою причиною візиту директора ЦРУ в москву також може бути бажання США пом’якшити потенційний рівень зростання нинішнього етапу ескалації. Військові експерти, із якими я мав можливість поспілкуватись особисто, прогнозують кульмінацію цього етапу ескалації на кінець жовтня – початок листопада. Проте це не означатиме, що наступний етап стане легшим, особливо з огляду на те, що росія зараз виробляє не менше ніж 100 балістичних ракет на місяць. Саме таку оцінку озвучив Зеленський, проте мені у спілкуванні експерти називали вдвічі більше число – до 200 ракет. У будь-якому разі осінь та зима обіцяють бути вкрай важкими. Особливо для жителів Києва та інших великих міст. Уряд Італії на чолі із Джорджею Мелоні спільно з Францією таємно погодив масштабний пакет військової допомоги Україні вартістю 3 мільярди євро, головною метою якого є радикальне посилення протиракетної оборони. Що увійде до нового пакету ППО: ● 4 зенітно-ракетні комплекси SAMP/T NG – це новітнє покоління франко-італійських систем проти-

ракетної оборони (введені в експлуатацію у 2025 році); ● 7 радарів великої дальності – шість радарів від французької компанії Thales та один від італійської Leonardo; ● ракети-перехоплювачі Aster 30 – першу партію дефіцитних протиракет передадуть безпосередньо зі складів Збройних сил Італії вже до жовтня 2026 року, щоб перезарядити дві батареї SAMP/T, які вже захищають українське небо, але залишилися без боєприпасів. Найбільш стратегічним кроком уряду Мелоні та Парижа є намір дозволити виробництво перехоплювачів Aster 30 N1BT безпосередньо в Україні. Перші контракти щодо цієї промислової співпраці планують підписати вже до вересня, що дасть Україні автономію у виробництві протиракетного озброєння. Прем'єр-міністр Великої Британії Енді Бернем під час візиту до Києва офіційно оголосив, що Лондон схвалив передачу Україні секретних технологій та креслень для власного виробництва далекобійних крилатих ракет Storm Shadow (SCALP). Технології передаються для того, щоб Україна спільно з Францією (яка раніше погодила аналогічний крок щодо своєї версії SCALP) змогли розгорнути лінії збирання та виробництва цих ракет безпосередньо на українській території. З огляду на високотехнологічність цієї зброї хочеться надіятись, що ВПК в Україні буде здатним організувати таке виробництво. Зрештою українські заводи станом на 1991 рік мали одні з найкращих спроможностей в світі, проте на 36-му році Незалежності стан Південмашу, АКБ «Луч», КБ «Південне» та ін. суттєво відрізняються. У будь-якому разі висловлюємо вдячність західним партнерам за надання таких критично необхідних озброєнь та можливостей.

28.08.2026 — № 34 (219)

Інформаційний спонсор:

Суспільство

-9 серпня 2026 Rating Group провела всеукраїнське опитування на тему ідентичності, патріотизму, історичних і політичних питань. НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ УКРАЇНЦІВ Абсолютна більшість опитаних (90%) зазначили, що для них особисто важливо бути громадянином України. На думку респондентів, найважливішим аспектом для того, щоб вважатися українцем, є власна самоідентифікація (95%). Також серед інших важливих ознак переважають відчуття відповідальності за ситуацію в країні (92%), повага до законів та політичного устрою (89%), а також перебування в контексті українського культурного простору (88%). Спілкування українською мовою відзначили 80%, тривале проживання в Україні – 74%, приналежність до української національності – 69%, факт народження в Україні – 67%. Найменш важливою ознакою є належність до християнської релігії (48%). ГРОМАДЯНСЬКА, ЛОКАЛЬНА, ЄВРОПЕЙСЬКА ІДЕНТИЧНІСТЬ Найбільше респонденти ідентифікують себе як громадяни України (середнє значення - 9,1 / 10 можливих балів). Дещо менш виражена локальна (8,1) і європейська ідентичність (5,0). Громадянська ідентичність залишається на стабільно високому рівні, хоч і зазнала зниження порівняно з піком у квітні 2022 року (9,7). Показник локальної ідентичності після падіння з 9,4 бала у 2022 році стабілізувався на позначці 8,1 бала. Показник європейської ідентичності також знизився з 6,4 бала у квітні 2022 року до 5,0, проте все ще лишається вищим за довоєнний рівень серпня 2021 року (3,6).

УЯВЛЕННЯ ПРО ПАТРІОТИЗМ Найчастіше ознаками патріотизму респонденти називали дотримання законів (39%), відстоювання демократії, прав і свобод людини (36%), а також збереження української культури (33%), використання української мови і служба у війську (по 24%). Серед інших важливих ознак патріотизму були названі волонтерство і допомога людям (19%), шанування історії України (18%), активна участь у громадському житті (17%), проживання в Україні (15%). Рідше за інші ознаки називали сплату податків (13%), підтримку українських виробників (10%), турботу про екологію, природу (9%), представлення інтересів України за кордоном (5%). СПРИЙНЯТТЯ ІСТОРИЧНИХ ПОСТАТЕЙ Респондентів попросили назвати трьох найвидатніших українців усіх часів (відкрите запитання). Більше 60% опитаних назвали Тараса Шевченка. Лесю Українку назвали 28,4%, Богдана Хмельницького – 15,9%, Степана Бандеру – 11%, Володимира Зеленського – 10,4%, Івана Мазепу – 9,9%, Михай-

surma.com.ua

№ 34 (219) — 28.08.2026

Патріотизм, історія, самоідентифікація – що думають українці 65% респондентів висловили підтримку створенню Українського національного пантеону, 8% не підтримують створення меморіального комплексу, 25% нічого не знають про цю ініціативу. 64% опитаних вважають, що головною метою створення Українського національного пантеону є поєднання вшанування історичних постатей та сучасних героїв. 16% вбачають як головну мету поховання та вшанування героїв сучасної російсько-української війни, 3% – вшанування та перепоховання видатних історичних постатей минулого. 13% вважають, що загалом такий пантеон не потрібен. ла Грушевського – 9,8%, Григорія Сковороду – 9,1%, В’ячеслава Чорновола – 8,9%. Також серед видатних українців згадали Валерія Залужного – 4%, Василя Стуса – 3,9%, Ліну Костенко – 2,8%, Олександра Усика – 2,7%, Петра Порошенка – 2,5%, Ярослава Мудрого – 2,4%, Сергія Корольова – 2,3%, Володимира Великого – 2,1%, Романа Шухевича – 2%. Менше 2% вказали Андрія Кузьменка (Скрябін), Андрія Шевченка, Павла Скоропадського, Івана Котляревського, Симона Петлюру, Петра Конашевича-Сагайдачного, Пилипа Орлика, Івана Сірка. Близько 1% назвали Богдана Ступку, Ігоря Сікорського та Віктора Ющенка. В іншому блоці запитань ми дали респондентам перелік з деякими історичними постатями та попросили респондентам оцінити їх. Серед запропонованих постатей найбільш позитивно респонденти ставляться до Богдана Хмельницького (90%), Михайла Грушевського (84%), Івана Мазепи (82%) та Степана Бандери (74%). Помірно позитивним є ставлення до Павла Скоропадського (63%), Симона Петлюри (59%), Романа Шухевича (56%). Достатньо суперечливим є сприйняття Нестора Махна: до нього позитивно ставляться 45%, а негативно – 22% (найвищий показник негативу серед усіх). Переважно позитивним є ставлення до Володимира Винниченка (40%), Євгена Коновальця (39%) та Андрія Мельника (25%). Водночас респонденти найменше обізнані про ці історичні постаті (від 44% до 65% опитаних вказали «не знаю такого»). Ставлення до Симона Петлюри та Івана Мазепи у 2026 році помітно покращилося порівняно з 2022 роком (зросло з 49% до 59% та з 74% до 82%, відповідно). Ставлення до Степана Бандери й Михайла Грушевського закріпилося на стабільно високому рівні (74% і 84%, відповідно). СПРИЙНЯТТЯ ВОЇНІВ РІЗНИХ ЧАСІВ Абсолютна більшість опитаних позитивно ставиться до воїнів сучасної Української армії (98%), воїнів Радянської ар-

мії, які воювали з фашизмом (87%), воїнів УПА (74%). Оцінка воїнів УНР та ЗУНР є переважно позитивною (64%), однак відзначається найбільшою часткою тих, хто не може відповісти на це питання (26%). Ідею визнання ОУН-УПА учасниками боротьби за державну Незалежність України підтримує більшість респондентів 82%, тоді як проти виступають 10% респондентів, а 8% вагаються з відповіддю. Рівень підтримки визнання ОУН-УПА борцями за Незалежність України у 2026 році утримується на позначці 82%, що фактично повторює показник 2022 року (81%) та демонструє значне зростання порівняно з 2019 роком (з 45% до 82%). ІСТОРИЧНІ ПИТАННЯ, ІСТОРИЧНИЙ СПАДОК 45% респондентів підтримують ідею заборони лише тих російських та радянських культурних продуктів, які містять пряму антиукраїнську пропаганду. 33% виступають за його повне вилучення і заборону із публічного простору в Україні. 20% підтримують надання права самостійно вирішувати, який культурний продукт споживати. 50% опитаних визначили роль Радянського Союзу як тоталітарного режиму, який здійснював репресії та нищив українську ідентичність, 45% відзначили і позитивні, і негативні сторони. 4% вважають, що Радянський Союз дав Україні розвиток, промисловість та соціальні гарантії. 60% опитаних оцінюють Революцію Гідності як боротьбу громадян за свої права, свободу та європейський вибір, 25% – як неоднозначну подію, наслідки якої ще не можливо оцінити сьогодні, 13% – як державний переворот, який призвів до втрати території та війни. 43% респондентів зазначають, що питання історії та майбутнього зараз не на часі через необхідність вижити і зберегти державу. 38% опитаних орієнтовані на побудову майбутнього і надання йому пріоритету порівняно із суперечливим минулим, 16% відзначили важливість відновлювати історію та пам’ять.

БАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ СИТУАЦІЇ, МАЙБУТНЬОГО УКРАЇНИ 43% респондентів вважає, що справи в Україні йдуть у неправильному напрямку, тоді як 39% називають напрямок правильним, а 18% вагаються з відповіддю. Станом на серпень 2026 року, респонденти називають головним чинником для збереження незалежності перемогу у війні (54%). Порівняно з липнем 2025 р. зросла важливість відсутності корупції (з 35% до 40%) та єдності суспільства (з 30% до 37%). Розвиток економіки назвали 15%, посилення обороноздатності – 14%, справедливість влади – 11%, вступ до НАТО та ЄС по 4%, розвиток української культури та міжнародну підтримку – 3-4% опитаних. 38% опитаних бачать майбутнє України після війни як самодостатньої держави-«фортеці», що спирається лише на власні сили (без союзів), 29% – як члена ЄС і НАТО, європейської демократії, 21% – як лідера регіонального союзу з сусідніми країнами (Польща, Литва, інші), 7% – як нейтральну позаблокову державу, 1% як члена нового союзу з Білоруссю та «демократизованою» росією. 51% опитаних вважають, що нинішня війна для України є визвольною війною за існування та незалежність держави. 35% визначають її як геополітичний конфлікт великих держав, у якому Україна є заручником, 11% – як виснажливу та саморуйнівну війну, де втрати переважають здобутки. Опитування проводилося 4-9 серпня 2026 р. методом CATI (Computer-Assisted Telephone Interview) – телефонні інтерв'ю з використанням комп'ютера. Розмір вибірки: 2000 респондентів віком 18 років і старше в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій, а також територій, де на момент опитування відсутній український мобільний зв'язок). Результати зважені з використанням актуальних даних Державної служби статистики України. Вибірка репрезентативна за віком, статтю і типом поселення (помилка – не більше 2,2% з довірчою ймовірністю 0,95). Джерело: Rating Group (https://www. ratinggroup.ua/news/socpol-aug2026-2)

28.08.2026 — № 34 (219)

Війна / Інтерв’ю

surma.com.ua

№ 34 (219) — 28.08.2026

Свого останнього слова артилерія ще не сказала: як САУ Богдана нищить ворога попри навалу дронів

учасна війна змушує артилерію постійно адаптуватися до нових умов – передусім через масове застосування безпілотників та засобів радіоелектронної боротьби. Водночас артилерія не втрачає своєї ролі на полі бою: вона залишається одним із найпотужніших засобів ураження, здатним працювати за будьякої погоди. Про те, як змінилася робота артилеристів за роки великої війни, чому гармати доводиться постійно маскувати та змінювати позиції, як БПЛА і РЕБ допомагають артилерії та чому українські «Богдани» добре зарекомендували себе на фронті, в ефірі Армія FM розповів офіцер відділення комунікацій 40-ї окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта Олександр на позивний Comfy.

– Як змінилася роль артилерії за роки великої війни – від 2022-го до 2026 року?

– Різниця колосальна. Сучасна війна зараз дуже сильно акцентована на дронах, і артилерія також це переживає. З'явилися нові підходи: потрібно ховати гармати, правильно їх маскувати, правильно стріляти та постійно змінювати тактику. Дехто вважає, що артилерія відмирає, але наразі це не так. Її потужна сторона в тому, що вона стріляє за будь-якої погоди. Їй не заважає дощ, сніг чи інші погодні умови. І вона досі залишається одним

із найпотужніших засобів ураження.

– Які завдання зараз найчастіше виконує 40-та окрема артилерійська бригада?

– Артилерія працює за всіма напрямками. Якщо визначати умовний топ-3, то на першому місці – ураження логістики противника. Далі йде підтримка оборони, а третє – контрбатарейна боротьба. Гармата, наприклад, може діставати на 20–25 кілометрів. Якщо розвідка дає ціль, вона може бути абсолютно різною: сьогодні це постріл по бліндажу, завтра – по піхоті, післязавтра – робота на заборону стрільби. Але частіше це робота по логістичних шляхах ворога.

– Наскільки важлива зараз взаємодія артилерії з підрозділами БпЛА та РЕБ?

– Зараз навіть неможливо нормально працювати артилерії без тісної взаємодії з БпЛА та РЕБ. БпЛА – це наші очі в повітрі. Вони розвідують ціль, визначають координати. Після цього артилерія працює: перший постріл, другий, третій – і, як правило, ціль уражається.

Також важливу роль відіграє РЕБ. Якщо відбувається подавлення противника і в нього немає очей у небі, самохідна артилерійська установка може безпечно виїхати з укриття, відпрацювати та повернутися назад. Коли працюють разом розвідка БпЛА, РЕБ та артилерія, ми отримуємо хороший результат.

– Чи змінилися вимоги до швидкості ухвалення рішень через постійне спостереження ворожих дронів?

– Звичайно, змінилися. Це один із головних чинників. Якщо небо «брудне», ми бережемо кожну гармату та кожну САУ. Ми не агресори, тому не можемо просто виставити техніку серед білого дня, щоб її побачили й знищили. Якщо небо чисте, координати передаються, ми безпечно виїжджаємо, дуже швидко й точно відпрацьовуємо та повертаємося.

– Як бригада адаптує тактику маскування та зміни позицій артилерії в умовах постійного повітряного спостереження?

– Кожна техніка, кожна гармата бережеться. Якщо потрібно заїхати на вогневу позицію, це робиться вночі. Тут також дуже тісна робота з БпЛА та нашою розвідкою. Ми розуміємо, що в певному секторі чисто, немає ворожих «очей». Вночі заїжджаємо, заздалегідь готуємо локацію, після цього туди заводиться гармата. Її накривають, приховують, маскують – і вона працює. Якщо позицію все ж виявили, по гарматі може прилетіти 10, 15, а іноді й 20 дронів. Тому після цього вночі відбувається зміна позиції. Усе готується заздалегідь: підготовлені запасні позиції, на які можна переміститися.

– Яка техніка чи артилерійська система найкраще показала себе у роботі бригади?

ПОЧИНАЮЧИ З 01 СІЧНЯ 2026 року !!! ПРИ НАДСИЛАННІ КОШТІВ ЗА МЕЖІ США ТА ОПЛАТІ ГОТІВКОЮ (CASH) ДО ВСІХ ПЕРЕКАЗІВ, ОКРІМ ОПЛАТИ КАРТКОЮ, ДОДАЄТЬСЯ ДОДАТКОВО 1% ФЕДЕРЕЛЬНОГО ЗБОРУ

– За останні чотири роки ми працювали на різних системах – і закордонних, і українських. Наразі ми працюємо, зокрема, на «Богданах», і вони зарекомендували себе максимально яскраво. По-перше, це наша техніка. Якщо виникають питання ремонту, її можна досить швидко й просто відремонтувати власними силами. По-друге, вона працює боєприпасом 155-го натівського калібру. Хлопці говорять, що вона максимально точна. Потрібно зробити кілька пострілів для пристрілки, а далі наступний постріл уже може йти в ціль.

Для порівняння: противнику іноді потрібно сім або навіть десять пострілів, що не дуже добре з точки зору ефективності.

– Як змінилася підготовка артилеристів з огляду на технологічність сучасної війни? – Головне – це адаптивність і можливість швидко змінюватися. Є така фраза: «Змінюйся або помри». Вона дуже добре описує сучасну артилерію. Сьогодні ти працюєш на одній системі, завтра – на іншій, післязавтра – на САУ чи «Богдані». Це абсолютно різні системи. Якщо ти можеш швидко й коректно адаптуватися, ти будеш ефективно працювати. Тому адаптивність – це, напевно, головне, що зараз має бути в кожного артилериста.

– Що б ви хотіли, щоб суспільство краще розуміло про роботу артилеристів сьогодні?

– Напевно, головне – зрозуміти, що артилерія не стоїть десь далеко за Карпатами й працює по росії. Зараз є таке поняття, як «кілзона». Наприклад, 30–40 кілометрів – це зона, де працюють FPV-дрони. Середня дальність роботи артилерійської системи – приблизно 25–35 кілометрів. Кожен артилерист максимально ризикує своїм життям і здоров'ям, щоб виконати завдання. Вони перебувають безпосередньо на лінії бойового зіткнення, там, де важко. Хотів би донести, що артилеристи, як і піхотинці, виконують колосальний обсяг роботи, який дає нам максимальний результат.

– Який урок цієї війни, на вашу думку, є найважливішим для майбутнього артилерії як роду військ?

– Як я вже говорив, головний урок – необхідність постійної адаптації. Якщо ми будемо адаптивними, ми будемо перемагати. Технології сильно змінюють поле бою. Дрони стали серйозним викликом. Але артилерія зуміла пристосуватися й зберегти свої ключові переваги. Вона працює за будь-якої погоди. Дронам може завадити погода або РЕБ, але якщо артилерійський снаряд уже полетів, він долетить до цілі. Артилерія залишається одним із найпотужніших засобів ураження. І свого останнього слова вона ще точно не сказала. Джерело: АрміяFM (https://www.armyfm.com.ua/)

НА АВТО ДЛЯ "ПОСІПАК" з 40 ОАБр

Війна / Політика

28.08.2026 — № 34 (219)

Хибна стратегія війни Юрій Касьянов Київ, «Сурма»

шокований святкуванням Дня Харкова – так сміливо, навіть зухвало відсвяткувати день улюбленого міста під постійними повітряними атаками можуть, напевно, тільки справжні, незламні патріоти України. Якби ще така сила вийшла проти корупції і свавілля – ми б давно жили в іншій, більш справедливій державі. І війну б закінчили перемогою. Я в захваті від першого в світі параду дронів у Києві. Нашій владі ніколи не бракувало креативності. Це дійсно потужно. Ще більш потужним вийшов би парад дронів і роботів, які не потрапили у військо через дилетантизм, технічну некомпетентність чиновників, корупцію і нечесну конкуренцію. Я прослухав звернення президента з нагоди Дня Незалежності. Верховний, зокрема, наголосив, що «Фламінго» повинні «стати масовими птахами і зимувати в росії». Згадалося, як два роки тому в цей день президент сказав, що в Україні створені «ракети-дрони», а я в коментарі для «Радіо НВ» заперечив існу-

вання таких «птахів», через що наш підрозділ вперше ледве не розігнали. З тих пір про «ракети-дрони» нічого не чутно, а «Радіо НВ» з часом перестало звертатися до мене за коментарями. Моє місце посів Штілерман. Цього разу президент не згадав «ракети-дрони», проте знову висвітлив продукцію «Файєрпоінта», якому він постійно приділяє особливу увагу. Важко бути неуспішними і небагатими за такої потужної підтримки. Нагадаю тільки, що в нас ще є «Нептуни», «Сапсани», «Люті» і десятки інших виробів і виробників, які так само потребують президентської підтримки. І я все ще чекаю на відновлення справедливості стосовно нашого підрозділу, пане президенте. *** Щось ми там знову запалили на болотах – черговий НПЗ, черговий величезний склад різноманітних товарів. Це вже стало рутиною, як стали звичними і ворожі удари по наших заправках, нафтобазах і торговельних гіпермаркетах. Дехто вважає, що це норм, мовляв, росіяни спалять в нас всі склади, заправки і маркети, проте ми ще будемо палити і палити… Не будемо, бо навіть виробництво дронів залежить

від «Епіцентрів», в яких купуються болти, гайки, дроти, різноманітні матеріали, фарби. Облаштування позицій, побуту військ залежить від будівельних маркетів і торговельних баз, експлуатація десятків тисяч «волонтерських» і особистих автомобілів військових залежить від наявних/спалених заправок. Знищенні бізнеси – це не тільки втрати власників, але і втрата роботи, зарплати, бронювання для десятків тисяч робітників, втрати бюджету. Сьогодні діпстрайки, «далекобійні санкції», які так полюбляє наш президент, перетворилися на зброю масового ураження XXI століття, ми обмінюємося «ядерними ударами» з ворогом, який більший за нас щонайменше в чотири рази. Тож, або наших ударів повинно бути в чотири рази більше, або ми програємо цю гонку діпстрайків і ракетних ударів. Ми повинні або робити в чотири рази більше засобів ураження, але це нереально, бо дуже дорого, потрібно багато людей, заводів; або наша зброя повинна стати в чотири рази ефективнішою, ніж зараз. На жаль, великі корумповані виробники зовсім не зацікавлені в розвитку технологій, їм вигідно «гнати вал», розмінювати сотні дронів на один НПЗ за всі гроші світу. Закупівельна практика МО також не сприяє розвитку техно-

логій, коли дрони оцінюють за ціною, а не за ефективністю. І все це разом з відвертим лобіюванням згори породжує неймовірну корупцію і зменшує наші оборонні спроможності. НАБУ, на жаль, досі не торкалося цієї теми, напевно, керівництво Бюро вважає її «занадто політичною», загрозливою для безпеки України під час війни. Але тут навпаки – саме монополія, корупція, близькість великих виробників до високих кабінетів приводить до того, що самі виробники на свій розсуд формують хибну оборонну стратегію країни, тактику масованих і дороговартісних «далекобійних санкцій», обмін «ядерними ударами» по цивільних об'єктах, за яку платить наш тил, наша економіка і кожна людина в Україні. Стратегія заробляння великих грошей не тотожна стратегії перемоги у війні. Про автора: Юрій Касьянов – офіцер ЗСУ. Радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки. Займається виробництвом дронів та БпЛА для української армії та безпосередньо аеророзвідкою, заснував громадське дослідно-конструкторське бюро безпілотної авіації «Matrix-UAV».

Шукаєте надійний автосервіс? Ми ремонтуємо всі марки автомобілів — легкових і комерційних: Mercedes, BMW, Toyota, Honda, Lexus, Maserati, Tesla, Ford, Sprinter — і це лише частина списку!

Повне сервісне обслуговування: • Заміна оливи та фільтрів • Діагностика та ремонт ходової • Розвал-сходження — без виїзду на інше СТО!

• ⚡ Комп’ютерна діагностика, електрика, заміна та програмування модулів: BCM, ECM, ABS, SRS, TCM – навіть Б/У, щоб зекономити ваші кошти!

🚨 ПОСЛУГИ ЕВАКУАТОРА 🤝 Працюємо з усіма страховими компаніями 🛡️ Гарантія на всі види робіт!

Кузовні та зварювальні роботи будь-якої складності: • Відновлення після ДТП • Ремонт після аукціонів • Tesla Model X — регулювання Falcon Wing Doors • Зварювання алюмінію та трейлерів

International Auto And Body Repair

773 - 807 - 3803

Internationalautobodyrepair@gmail.com

3110 River Road River Grove IL 60171

Політика

surma.com.ua

№ 34 (219) — 28.08.2026

Спецоперація Банкової чи правдиві вибори? Іван Спринський Львів, «Сурма»

едоров – справжній реформатор чи наступник, який прикриватиме втечу «слуг»? З чого все почалось, запитаєте ви? З нашої непринциповості, от, до прикладу, Кучма, Пінчук, Ахметов, Янукович, Єнаківський сидять станом на сьогодні? Ні? А чому тоді повинні сидіти теперішні, які виступали перед колишніми на сцені? Українцям роками пропонують одну й ту саму, на перший погляд, цілком логічну формулу політичного виправдання: президент великої держави не може особисто контролювати кожного чиновника, перевіряти кожну декларацію, стежити за кожним тендером і знати, що відбувається за зачиненими дверима тисяч державних кабінетів, а тому будь-який корупційний скандал навколо чергового посадовця слід сприймати виключно як персональну історію конкретної людини, яка зрадила довіру держави, суспільства і свого керівництва. Один попався – випадковість, другий – кадрова помилка, третій – президент нічого не знав, четвертий – нехай розбираються правоохоронці, п’ятий – не можна робити висновків до рішення суду.

Кожне з цих пояснень окремо може бути абсолютно справедливим, однак проблема починається тоді, коли винятків стає настільки багато, що вони поступово перестають виглядати винятками, а прізвища людей, якими цікавляться антикорупційні органи, з’являються вже не на далекій периферії державного апарату, а дедалі ближче до кабінетів, у яких роками концентрувалися найважливіші політичні рішення країни. За офіційними підсумками НАБУ і САП, лише протягом першого півріччя 2026 року 107 особам повідомили про підозру, 106 постали перед судом, а 55 обвинувальних вироків щодо 76 осіб набрали законної сили, і сама ця статистика, звичайно, не є доказом корумпованості президентської команди, однак вона показує масштаб роботи антикорупційної системи та пояснює, чому кожна справа щодо високопосадовця сьогодні має значення далеко за межами конкретного кримінального провадження. Особливо тоді, коли йдеться про людей із найвищих поверхів влади. Колишньому керівнику Офісу Президента Андрію Єрмаку НАБУ і САП повідомили про підозру в легалізації понад 460 мільйонів гривень. Підозра Єрмаку не скасовує політичного питання до Зе-

ленського, тому що йдеться не про випадкового чиновника, якого президент міг ніколи особисто не бачити, а про одного з найближчих соратників глави держави, людину, яка протягом років мала колосальний політичний вплив і перебувала в самому центрі президентської моделі управління. Наступний приклад – колишній заступник керівника Офісу Президента Андрій Смирнов, справа якого вже передана до суду і якого НАБУ та САП обвинувачують у незаконному збагаченні, легалізації незаконно набутих коштів та прийнятті пропозиції неправомірної вигоди в особливо великому розмірі. За версією слідства, у 2020–2022 роках він набув активів вартістю 17,1 мільйона гривень, тоді як його заощадження та офіційні доходи становили трохи більше 1,3 мільйона гривень, а різницю приблизно у 15,7 мільйона антикорупційні органи кваліфікували як незаконне збагачення. Проте громадяни мають повне право не чекати завершення всіх кримінальних процесів, щоб поставити зовсім інше – політичне – питання: як люди, щодо яких згодом виникають настільки серйозні претензії правоохоронних органів, отримували доступ до найвищих державних посад, хто рекомендував їх президентові, хто перевіряв їхню доброчесність, хто давав їм повноваження, хто контролював їхню діяльність і чому система внутрішнього політичного контролю раз за разом виявляється менш помітною для суспільства, ніж робота детективів та прокурорів? Нам надто довго пропонували примітивне розуміння політичної відповідальності, відповідно до якого президент нібито відповідає виключно за те, що зробив власними руками, і якщо немає доказів, що саме він отримав хабар, організував конкретну схему або підписав незаконний документ, то будь-які претензії до нього автоматично оголошуються маніпуляцією. Але жодна зріла демократія так не працює. Україні потрібна принципово інша розмова про майбутнє – не про пошук нового месії, не про чергове красиве прізвище на білборді і не про стару українську віру в те, що достатньо посадити в президентське крісло «чесну людину», після чого наступного ранку корупція якимось дивом зникне. Нам потрібна система, в якій чиновникові не допомагає знайомство з президентом, міністром, керівником Офісу президента чи будь-яким іншим центром політичного впливу, тому що процедура сильніша за телефонний дзвінок, незалежний прокурор сильніший за політичну рекомендацію, а суддя захищений настільки, щоб прізвище підсудного не визначало зміст майбутнього рішення.

Саме в цьому контексті закономірно виникає дискусія навколо Михайла Федорова та його бачення технологічної держави, яке для частини суспільства виглядає альтернативою традиційній бюрократичній моделі, однак було б великою помилкою автоматично переносити успіх окремих цифрових продуктів на питання політичної доброчесності цілої системи. Цифровізація сама собою не знищує корупцію, красивий застосунок не замінює незалежного суду, автоматизований реєстр не гарантує чесного прокурора, алгоритм не створює політичної відповідальності, а молодість, технологічність і сучасна риторика політика не можуть бути доказами того, що стара система персональної лояльності не відтвориться під новим брендом. Саме тому до Федорова, якщо він справді претендуватиме на роль політичної альтернативи, суспільство повинно застосовувати не нижчі, а, можливо, навіть вищі стандарти: покажіть правила формування команди, покажіть джерела політичного фінансування, покажіть механізми контролю, гарантуйте незалежність НАБУ і САП, не перетворюйте прокуратуру на політичний інструмент і заздалегідь дайте відповідь на найскладніше питання – що зробить нова влада, якщо завтра детективи прийдуть не до чиновника Зеленського, а до найближчого соратника самого Федорова? Ось тоді й відбудеться справжній іспит на нову політичну культуру, тому що Україні не потрібен хороший цар замість поганого царя, нам потрібна система, в якій узагалі немає необхідності шукати царя, а є тимчасово обрані посадовці, обмежені законом, парламентом, незалежним судом, вільною пресою, антикорупційними органами та суспільним контролем. Не потрібно просити громадян повірити, що наступні люди будуть чеснішими. Потрібно зробити так, щоб громадянам узагалі не доводилося покладатися на чесне слово влади. Відкриті закупівлі, незалежні НАБУ і САП, незалежний суд, відкриті декларації, реальна політична конкуренція, прозоре фінансування партій, сильний парламентський контроль і невідворотність відповідальності незалежно від посади та прізвища – саме це, а не фотографії нових облич, повинно стати програмою справжньої зміни держави. Слуги Офісу президента звісно будуть голосити, що то все не на часі, мовляв, війна, але слуги народу всі іспити у війну провалили, а от Українці всі іспити склали. Тому, певно, час.

28.08.2026 — № 34 (219)

КРЕДИТНА КАРТКА VISA® ДЛЯ СТУДЕНТІВ

Розпочніть ! ж о р о д фінансову по Студенти можуть отримати кредитну картку VISA® у віці від 18 років із поручителем або спільним заявником за умови дотримання певних вимог. 16-річні студенти можуть бути додані лише як авторизовані користувачі.

ПЕРЕВАГИ НАШИХ КРЕДИТНИХ КАРТОК VISA® Захищеність

Скануйте QR-код для детальної інформації

Розумне управління фінансами

Автоматичні сповіщення про шахрайство: отримуйте миттєві повідомлення про будь-яку підозрілу активність. Сповіщення про транзакції: SMS надходить щоразу, коли ви здійснюєте покупку кредитною карткою. Політика Visa Zero Liability: захищає вас від відповідальності за несанкціоновані транзакції з вашою кредитною карткою. Захист Visa 3D Secure від шахрайства: додатковий рівень безпеки для онлайн-платежів завдяки автентифікації власника картки, що допомагає запобігати шахрайству та несанкціонованим операціям.

Блокування/розблокування картки: миттєво блокуйте або розблоковуйте картку для безпеки та захисту від шахрайства. Блокування транзакцій: встановлюйте обмеження за місцем, типом торговця або видом транзакції. Ліміти витрат: контролюйте суму витрат на одну транзакцію для кращого планування бюджету. Відстеження транзакцій і торговців: категоризуйте та відстежуйте витрати залежно від того, де було здійснено покупку, щоб оптимізувати бюджет і винагороди.

Зручність безконтактних платежів і цифрових гаманців Цифрові гаманці: здійснюйте швидкі та безпечні платежі в магазині, додатку, чи онлайн за допомогою смартфона. Безконтактні платежі: просто прикладіть. Просто оплатіть.

Подайте заявку сьогодні у будь-якій з наших філій Угода про кредитну картку споживача та розгорнута інформація доступні на selfreliance.com/join-about-us/disclosures/

www.selfreliance.com ILLINOIS

Home Oﬃce: 2332 W. Chicago Ave., Chicago, IL 60622 5000 N. Cumberland Ave., Chicago, IL 60656 136 E. Illinois Ave. #100, Palatine, IL 60067 302 E. Army Trail Rd., Bloomingdale, IL 60108 50 W. Dundee Rd., Wheeling, IL 60090

MICHIGAN

26495 Ryan Rd., Warren, MI 48091 11756 Charest St., Hamtramck, MI 48212 7345 Orchard Lake Rd., West Bloomﬁeld, MI 48322

NEW JERSEY

CONNECTICUT

734 Sandford Ave., Newark, NJ 07106 558 Summit Ave., Jersey City, NJ 07306 60-C N. Jeﬀerson Rd., Whippany, NJ 07981

21 Silas Deane Highway, Wethersﬁeld, CT 06109 270 Broad Street, New Britain, CT 06053 5 Commerce Dr, Cromwell, CT 06416

MINNETONKA

MASSACHUSETTS

11064 Cedar Lake Rd., Minnetonka, MN 55305

103 North Elm Street, Westﬁeld, MA 01085

Політика Костянтин Корсун Експерт з кібербезпеки Київ, «Сурма»

а новій порції «плівок НАБУ» – там, де Офіс Президента України рейдерив коштовну нерухомість столиці – є одна деталь, яку я все ніяк не міг зрозуміти: яким боком до цих цілком «посадових» злочинів якісь там «хакери». Знаючі люди пояснили мені (дякую), але воно досі не вкладається у голові. Тому про все по порядку. У нас доступ до різноманітних електронних реєстрів мають надзвичайно багато організацій: суди, правоохоронні органі, нотаріуси, органи місцевого самоврядування. Деякі реєстри взагалі є відкритими для усіх охочих, зокрема для онлайн-сервісів. Чи правильно це (особливо під час війни), чи ні – питання дискусійне насправді. З одного боку, у нас зовнішній смертельний ворог – росія, а з іншого – не менш смертельний ворог внутрішній – корупція. Але сьогодні не про це. Так от, станом на кінець 2025-го в Україні зареєстровано понад 5800 нотаріусів. Кожен з них має право доступу до реєстрів, зокрема може вносити в них зміни. Зі своїх особистих комп’юте-

surma.com.ua

№ 34 (219) — 28.08.2026

Систематизація корупції рів, які вони купують за власні гроші, і самі несуть відповідальність за їхню кібербезпеку. Відповідно серед тих 5800 обов’язково знайдуться кілька сотень (а то й тисяч), які чхати хотіли на кібербезпеку – або вважають «та я все знаю про хакерів, зі мною таке не станеться». І тому без вагань клікають на сумнівні посилання, отримані від незнайомців – після чого злочинці отримують повний контроль за робочою станцією такого нотаріуса. І можуть «вносити зміни до реєстрів» нібито від їхнього імені. А самі нотаріуси можуть (з корисливих мотивів) «не помічати», що хтось від їхнього імені вчиняє якісь протиправні правочини. А можуть й дійсно не помічати – лохи є в усіх верствах, і серед нотаріусів також. Звісно, жертва такої оборудки може вчасно помітити, що його житло чи фірма раптом зранку стала належати комусь іншому. У такому разі звертаються до Мінюсту з вимогою скасувати таку незаконну реєстраційну дію. А Мін’юст може почати дуже довге розслідування – на кілька тижнів чи місяців. А майно за першу добу перепродають тричі, і вже четвертий покупець вважатиметься «добросовісним» – тобто забрати назад вкрадене вже буде майже нереально. Навіть коли/якщо цю реєстраційну дію зрештою визнають незаконною.

І чесно, я був шокований, що такі схеми досі не тільки існують, але й «кришуються» державою та правоохоронцями: попри існування дуже непогано укомплектованих кіберполіції та кібердепартаменту СБУ. Які завзято полюють на онліфанщиць та пильнують моральність суспільства, переглядаючи тисячі годин порно (з «контрольними закупками», звісно). А от коли у них під носом, серед білого дня, злочинці хакають комп’ютери нотаріусів (нотаріусів, Карл!) та пропонують «зацікавленим особам» свої послуги типу «швидкого зняття арешту» – цього вони не помічають. «Ой не чує баба». На «плівках» корупціонери кажуть, що «зняти одну ухвалу» (ймовірно, ухвалу про арешт майна) їм буде коштувати 5-7 тисяч доларів. Для порівняння: у 2019 році це коштувало десь 50 тисяч доларів. Тобто за часів «команди цифровізаторів» цей «ринок» став настільки масовим, що обвалив ціни майже вдесятеро. Логічно виникає питання – а навіщо нам спеціалізовані кіберпідрозділи, якщо вони не здатні протидіяти найкритичнішим загрозам? І друге питання: а якщо кіберзлочинці можуть внести хаос у систему реєстрації власності громадян України,

то їх можуть найняти сосіяни, так же? І влаштувати цим такий кіпіш, що картонковий майдан здаватиметься дитячим хороводом. Серйозно: якщо зруйнувати довіру до реєстрів, то система просто рухне, різні свідоцтва права власності перестануть щось означати, на майно буде кілька одночасних власників, суди та правоохоронці ніяк не допоможуть, тому громадянам доведеться захищати себе самостійно – хто як може, ймовірно, зі зброєю. І це буде хаос, і будуть жертви. А потім згадають, що почалося все з корупції – корупції Мін’юсту, корупції судів, корупції кіберполіції, корупції нотаріусів. Яким байдуже на суспільство, бо у разі чого вони чухнуть у свої Дубаї, а боронити країну будуть звичайні громадяни – ну тобто як завжди. Висновок такий: «хакери», які незаконно і регулярно вносять абсолютно ліві зміни до реєстрів, існують завдяки масовій тотальній корупції у кіберполіції, судах, держорганах, і завдяки окремим продажним нотаріусам. І якби не було корупції – не було б «хакерів» у нотаріальних мережах. Як не було б і продажних нотаріусів. Тому що виявляти зловживання нотаріусів в електронній системі нотаріату доволі нескладно, як і припиняти подібні практики. Але на це «немає політичної волі». Бо, як ми дізналися з плівок, Офіс Президента України у нас корупцію «систематизує, контролює та очолює», а не бореться з нею.

«Друзі скинуться»: Ірина Мудра висміяла рішення суду і пояснила, де візьме 20 мільйонів Леся Бондарук Львів, «Сурма»

Уродженка Львівщини вийде з СІЗО швидше, ніж туди потрапила?

к тільки Вищий антикорупційний суд оголосив ухвалу про запобіжний захід для ексзаступниці керівника Офісу президента Ірини Мудрої, суспільство отримало черговий майстер-клас із тотального знецінення справедливості. ВАКС відправив колишню чиновницю під варту з можливістю внесення застави у 20 мільйонів гривень. Прокурори САП наполягали на 150 мільйонах, прямо вказуючи, що реальні статки підозрюваної можуть перевищувати 250 мільйонів гривень, а ризик утечі прямо пропорційний її майнову стану. Але суд ухвалив рішення, яке у контексті масштабу розслідуваної оборудки виглядає як звичайна формальність. Реакція самої уродженки Львівщини Мудрої не забарилася і виявилася дивовижно цинічною. Виходячи із зали суду під конвоєм, вона заявила, що

частина грошей у неї є, а решту вона проситиме у «знайомих і друзів». За її словами, за 17 років роботи у неї зібралося «достатньо контактів», аби без проблем знайти 20 мільйонів. Ця легкість, із якою колишня високопосадовиця говорить про збір мільйонних сум через дружні зв’язки, вражає. Вона фактично натрапила на позику у кілька тисяч доларів до зарплати, а не на кримінальну відповідальність за участь у масштабній корупційній схемі. Проте найбільший абсурд цієї ситуації полягає у дисонансі між призначеною заставою та тими цифрами, які фігурують у матеріалах слідства. Мудра є підозрюваною у гучній справі «Форест Гамп». За даними НАБУ, злочинне угруповання за участю посадовців ОП, ексдепутатів та керівництва банків організувало легалізацію коштів, одержаних злочинним шляхом. Йдеться про 150 мільйонів гривень готівкою, які че-

рез підставні компанії «відмивали» лише для того, щоб внести заставу за іншого фігуранта – колишнього міністра енергетики Германа Галущенка у справі «Мідас». На оприлюднених негласних слідчих діях Мудра також обговорює передачу мільйонних сум у доларах із чинними й колишніми нардепа-

ми та натякає на свої зв’язки у прикордонній службі й допомогу «ізраїльським біженцям». Зіставивши ці масштаби, стає зрозуміло, що призначена судом застава у 20 мільйонів гривень – це дрібний пил на тлі тих сум, якими оперують фігуранти прослуховувань. На плівках обговорюються кошти, які у рази перевищують будь-які офіційні застави. Для клану чиновників та їхніх «багатих друзів», чиї статки обраховуються сотнями мільйонів, елітними авто типу Range Rover за 120 тисяч євро, незадекларованими діамантами Cartier та рахунками від доларів до шекелів, така сума застави є не покаранням чи стримувальним фактором, а звичайним операційним видатком. Система вкотре демонструє, що для обраних топпосадовців судові застави перетворилися на банальну ціну виходу на свободу, де дружні зв'язки вирішують все.

28.08.2026 — № 34 (219)

Політика / Війна

surma.com.ua

№ 34 (219) — 28.08.2026

В України у війні з московитами нуль союзників Валерій Карпунцов Київ, «Сурма»

артнери допомагають Україні. Але хто готовий розділити з нею відповідальність за перемогу? Прочитав статтю Миколи Голомші – «Світ, схаменися! Ми стоїмо над прірвою». Це справді крик душі. І я з ним погоджуюся. Світ звикає до війни. До ракет. До загиблих дітей. До зруйнованих будинків. До цифр у статистиці. До чергових заяв про «глибоку стурбованість», «підтримку України» і «необхідність справедливого миру». Але до цього крику душі я хочу додати ще одну річ. Можливо, світ дозволяє собі не схаменутися ще й тому, що Україна має багато партнерів – але не має союзників. І це принципова різниця.

ПАРТНЕР – НЕ СОЮЗНИК Україна підписала десятки двосторонніх безпекових угод. Ми маємо партнерські відносини з провідними державами світу. Ми отримуємо зброю, фінансову допомогу, гуманітарну підтримку, політичну і дипломатичну допомогу. І за це ми маємо бути вдячними. Але не підміняймо поняття. Партнерство – це не союзництво. Партнер допомагає, коли це відповідає його інтересам, його можливостям і його політичному рішенню. Союзник – це той, чия власна безпека нерозривно пов’язана з твоєю. Партнер може сказати: «Ми з вами». Союзник повинен бути готовий сказати: «Якщо ви впадете – це стане і нашою війною». Саме тому питання, яке ми повинні поставити сьогодні, звучить дуже просто: скільки у України у цій війні справжніх союзників? І відповідь, якою б неприємною вона не була, – нуль. Не тому, що світ нам не допомагає. Допомагає. Не тому, що світ байдужий до України. Не весь. Не тому, що ми залишилися абсолютно самі. Ні. А тому, що остаточна відповідальність за існування української держави сьогодні лежить на самій Україні. І саме тому ми повинні перестати заспокоювати себе словом «партнери». ЦЕ ДАЄ СВІТУ МОЖЛИВІСТЬ ГРАТИ У ПОДВІЙНУ ГРУ Подивімося на реальність без дипломатичних евфемізмів. Одні держави допомагають Україні зброєю. Водночас світова економіка продовжує взаємодіяти з росією. Російські ресурси продовжують знаходити шлях на міжнародні ринки. Одні країни говорять про необхідність покарання агресора. І водночас інші продовжують купува-

ти його ресурси. Одні політики говорять про підтримку України до перемоги. І водночас залишають собі можливість домовлятися з москвою. Це і є той світ, який Микола Голомша закликає схаменутися. Але треба назвати речі своїми іменами. Для багатьох держав Україна – партнер, росія – теж контрагент. І це можливо саме тому, що вони не є нашими союзниками у цій війні. Тому що вони можуть одночасно допомагати Україні вистояти і зберігати власні економічні інтереси у відносинах із росією. Це не обов’язково змова. Не обов’язково злочин. Не обов’язково навіть цинізм. Це – державний егоїзм і прагматизм, який у міжнародній політиці існував завжди. Але є одна проблема. Ціну цього прагматизму платить Україна. І платить не тільки грошима. Україна платить кров’ю. ЄВРОПА ЗАХИЩАЄТЬСЯ УКРАЇНСЬКОЮ КРОВ’Ю Не треба говорити, що Європа «хоче, щоб Україна воювала». Це було б спрощенням. Але не можна ігнорувати інше. Український фронт сьогодні є одним із головних факторів безпеки Європи. Українська армія стримує російську військову машину. Українські міста приймають на себе ракети, які не летять по Парижу, Берліну, Варшаві чи Празі. Український солдат платить за безпеку Європи своєю кров’ю. І тому питання звучить не так: «Чому Європа допомагає Україні?» Питання звучить інакше: «Чи достатньо Європа робить для того, щоб Україна перемогла, а не просто продовжувала тримати фронт?» Бо це різні речі. Допомагати Україні не програти – одне. Зробити все необхідне для перемоги над агресором – зовсім інше. І тут ми повинні бути чесними: європейським державам потрібна безпека України, але вони не завжди готові платити за цю безпеку ту ціну, яку платить Україна. НАЙСТРАШНІШЕ, ЩО ЗА НАШІ ПОМИЛКИ ПЛАТИМО МИ І ось тут починається друга, не менш важлива частина розмови. Не можна всю відповідальність перекладати на світ. Україна повинна подивитися на себе. Бо якщо ми говоримо про некомпетентність державного управління, корупцію, безсистемність, кадрові помилки, провали мобілізації, несправедливість, недовіру суспільства до держави – це не абстрактні політичні проблеми. Це проблеми, за які ми платимо життями. За корупцію ми платимо життями. За некомпетентність – життями. За відсутність системності – життями. За управлінські помилки – життями. За зруйновану довіру між державою і громадянином – життями. І навіть за помилки мобілізаційної по-

літики – життями. Бо коли мобілізація перетворюється для частини суспільства на символ приниження, страху і «бусифікації», держава втрачає найважливіше – добровільну готовність громадянина захищати свою державу. Це вже не просто проблема ТЦК. Це проблема державної політики. Бо держава повинна не тільки мобілізувати людину. Вона повинна переконати її, що вона захищає свою державу, а держава захищає її. Коли цього взаємного договору немає – слабшає не тільки мобілізація. Слабшає сама держава. ПАРТНЕРАМ МОЖНА СКАЗАТИ: «ЦЕ ВАШІ ВНУТРІШНІ ПРОБЛЕМИ» І тут виникає особливо болючий парадокс. Якщо Україна для світу – партнер, то її внутрішні проблеми залишаються переважно її внутрішніми проблемами. Корупція? Розберіться самі. Неефективне управління? Ваше питання. Провали мобілізації? Ваша відповідальність. Некомпетентні чиновники? Ваші кадрові рішення. Розкрадання? Ваші правоохоронні органи. А зброю ми вам дамо. Гроші дамо. Політичну підтримку дамо. Але як ви всім цим розпоряджаєтеся – це вже ваша справа. І формально в цьому є логіка. Але є страшна деталь. Ми не можемо дозволити собі ставитися до власних помилок так само спокійно, бо партнер може списати неефективність на українські внутрішні проблеми. Україна не може. Партнер може чекати. Україна не може. Партнер може рахувати гроші. Україна рахує загиблих. МИ НЕ МАЄМО ПРАВА ПРОСИТИ У СВІТУ ТЕ, ЧОГО НЕ ВИМАГАЄМО ВІД СЕБЕ Тому я категорично не погоджуюся з позицією, яка зводить усе до: «Захід недостатньо допомагає». Так, допомога має бути більшою. Так, санкції мають бути жорсткішими. Так, росія не повинна отримувати можливості заробляти на війні. Так, світ не повинен дозволяти агресору торгуватися за життя українців. Але одночасно ми повинні поставити питання до самих себе: А чи робимо ми все, щоб ця допомога була максимально ефективною? Чи кожна гривня допомоги доходить туди, куди повинна? Чи кожен поставлений Україні ресурс використовується з максимальною ефективністю? Чи покарані ті, хто краде під час війни? Чи однаковий закон для військового, чиновника, бізнесмена і наближеного до влади? Чи може громадянин довіряти державі? Чи розуміє він, за що саме його мобілізують? Чи бачить він справедливість? Чи бачить він сенс? Бо союзників не можна замінити кількістю міжнародних угод. Союзником стають тоді, коли бачать перед собою сильну, відповідальну і передбачувану державу.

І ТУТ Є ЩЕ ОДНА НЕПРИЄМНА ТЕМА – ЦІНА ПІДТРИМКИ Окремої розмови потребує американська політика. За однієї адміністрації Україна отримувала значну військову допомогу як підтримку у боротьбі з агресією. За іншої – відносини дедалі більше почали розглядатися через призму американських інтересів і конкретних економічних вигод. Питання природних ресурсів України стало частиною цієї нової реальності. І тут я не хочу повторювати ні американську, ні українську пропаганду. Я хочу поставити просте питання: якщо українська держава бере на себе міжнародні зобов’язання, пов’язані з природними ресурсами та майбутніми доходами країни, чи має український народ право знати повну ціну таких домовленостей? Не через витоки. Не через заяви політиків. Не через суперечливі трактування. А відкрито. Зрозуміло. Прозоро. Бо українці сьогодні платять за цю війну не тільки податками. Вони платять життям. І тому вони мають право знати, якою є ціна допомоги, яку отримує держава. Допомога союзника не повинна перетворюватися на рахунок, який виставляють переможеному. А партнерство не повинно перетворюватися на торг за рахунок країни, яка проливає кров. УКРАЇНА НЕ ПОВИННА БУТИ ВІЧНИМ ПОЛЕМ БИТВИ Нам потрібно вийти з логіки: «Дайте нам ще зброї – і ми будемо воювати». Україні потрібна інша стратегія: «Допоможіть нам перемогти, відновитися і стати настільки сильною державою, щоб наступна війна проти нас була неможливою». Для цього потрібні не тільки ракети. Потрібна сильна економіка. Сильна армія. Справедливий суд. Професійна державна служба. Нульова толерантність до корупції. Розумна мобілізаційна

система. Справедливе ставлення до військових. Реальна відповідальність чиновників. Парламентський контроль. Місцеве самоврядування. Суспільний контроль за владою. І головне – довіра. Бо держава без довіри може мобілізувати людей силою. Але вона не здатна перемагати довго. УКРАЇНА ПОВИННА СТАТИ СОЮЗНИКОМ САМА СОБІ Можливо, це найнеприємніша думка з усіх. Ми роками шукали союзників. І це правильно. Нам потрібні союзники. Україна повинна вступити до системи колективної безпеки, яка дає реальні, а не декларативні гарантії. Але поки ми цього не маємо, потрібно нарешті усвідомити: першим і головним союзником України повинна стати сама Україна. Не влада. Не президент. Не уряд. Не окрема партія. Не олігарх. Не бізнес-група. Держава і народ. Українська держава повинна стати такою, щоб її хотіли захищати. Такою, де громадянин не боїться держави. Такою, де військовий не відчуває себе витратним матеріалом. Такою, де чиновник боїться не журналіста і не політичного конкурента, а закону. Такою, де красти під час війни – означає гарантовано сісти до в’язниці, незалежно від прізвища і посади. Такою, де закон однаковий для всіх. Такою, з якої люди не хочуть тікати. Такою, до якої хочуть повертатися. БО УКРАЇНА НЕ МОЖЕ ВОЮВАТИ ВІЧНО Нам не потрібна нескінченна війна, в якій одні держави постачають зброю, інші купують російські ресурси, треті закликають до миру, четверті торгуються, а Україна щодня ховає своїх громадян. Нам потрібна перемога. А після перемоги – держава, яка не повторить власних помилок. Тому світ справді повинен схаменутися. Але й Україна повинна схаменутися. Світ повинен зрозуміти: не можна одночасно називати Україну партнером і очікувати, що вона нескінченно платитиме кров’ю за безпеку Європи. А Україна повинна зрозуміти: не можна вимагати від партнерів максимальної відповідальності, якщо власна держава не готова відповідати перед своїми громадянами. Партнери можуть допомагати. Партнери можуть співчувати. Партнери можуть постачати зброю. Партнери можуть підписувати угоди. Але в критичний момент кожен із них насамперед захищатиме власну державу. І це нормально для міжнародної політики. Тому ненормально інше: коли Україна досі не побудувала систему, за якої її безпека стає безпекою інших настільки, що її падіння стає неприйнятним для них. НУЛЬ СОЮЗНИКІВ – ЦЕ НЕ ВИРОК Це діагноз. І його треба не оплакувати, а виправляти. Нам потрібні

Політика / Війна

28.08.2026 — № 34 (219) не сотні меморандумів. Нам потрібні реальні союзницькі зобов’язання. Не красиві фотографії після підписання чергової угоди. Не чергові декларації про «непохитну підтримку». А механізми, за яких напад на Україну автоматично стає проблемою не тільки України. Нам потрібна така Україна, яку не можна примусити до капітуляції економічним шантажем. Така армія, яку не можна зламати. Така економіка, яку не можна поставити на коліна. Така демократія, яку не можна підмінити ручним управлінням. Таке суспільство, яке довіряє своїй державі. І такі міжнародні союзи, в яких Україна – не прохач, не об’єкт допомоги і не поле битви чужих інтересів.

А повноправний союзник. Тому я погоджуюся з Миколою Голомшею: світе, схаменися. Але хочу додати: Україно, схаменись теж. Бо поки у нас немає справжніх союзників, ми не маємо права бути слабкими. Поки інші можуть дозволити собі політичний прагматизм, ми не можемо дозволити собі державну некомпетентність. Поки інші рахують мільярди, ми рахуємо загиблих. Поки інші можуть чекати, ми не можемо. І поки світ вирішує, скільки йому коштує наша перемога, ми повинні зробити все, щоб ціна нашої поразки для нього стала незрівнянно вищою. Не погрозами. Не шантажем. Не торгом. А силою держави. Силою армії. Силою економіки. Силою права.

Силою демократії. Силою суспільства. І тоді нам не доведеться просити: «Станьте нашими союзниками». Тоді світ сам зрозуміє: Україну не можна залишити саму. Бо Україна – не просто партнер. Україна – союзник цивілізованого світу. І якщо світ цього досі не зрозумів, то питання вже не тільки в тому, чи врятує світ Україну. Питання в іншому: ЧИ ЗРОЗУМІЄ УКРАЇНА, ЩО ДЛЯ ПОЧАТКУ ВОНА ПОВИННА НАВЧИТИСЯ БУТИ СОЮЗНИКОМ САМІЙ СОБІ? Про автора: Валерій Карпунцов – український правник, доктор юридичних наук, заслужений юрист України, Народний депутат України VII скликання.

Buy Tickets:

Ukrainian-American Media Group Inc.

Radio

Chicago

УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА

ВИХОДИТЬ ЩОТИЖНЯ

№ 1 | 15 ЧЕРВНЯ 2022 | USA, UKRAINE

ЗБЕРІГАЄМО

УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО!!!

Звернення до українців ▶ стор. 3

Політика

surma.com.ua

№ 34 (219) — 28.08.2026

Штучний пантеон: як кабінетна соціологія намагається переписати українську історію Владислав Смірнов Київ, «Сурма»

епоху інформаційних воєн та телевізійної монополії одним із найнебезпечніших інструментів впливу стає так звана «кабінетна соціологія», ну, ви зрозуміли, така, яку у виробничих масштабах штампують в агенціях типу КМІС. Її мета часто полягає не у фіксації реальних суспільних настроїв, а в програмуванні колективної пам'яті. Яскравим прикладом такої технології стало нещодавнє опитування, де чинного президента Володимира Зеленського штучно інтегрували до п’ятірки «найвидатніших українців усіх часів» – в один ряд із Тарасом Шевченком, Лесею Українкою, Богданом Хмельницьким та Степаном Бандерою. Проблема цього явища полягає зовсім не в тому, скільки відсотків здобув чи втратив політик. Справжня маніпуляція криється в самій спробі легітимізувати через соціологічні таблиці абсурдне су-

сідство: поставити в один умовний пантеон титанів, які століттями виборювали право українців на існування, та вихідця з російськомовної розважальної індустрії.

www.kleynodchicago.com Годинники можна замовити та придбати в Чикаго

+1 224 688 7287

МЕХАНІКА СОЦІОЛОГІЧНОГО ГІПНОЗУ Як працює ця маніпуляція? Організатори опитувань пропонують людям назвати видатних діячів з пам'яті. В умовах, коли суспільство перебуває під постійним тиском новин, телемарафону та медійного піару влади, спрацьовує базовий психологічний рефлекс – люди називають прізвище, яке лунає з кожної праски. Але згодом ці цифри публікуються з гучними заголовками, і поточний політичний діяч непомітно «вписується» у вічність. Це фарисейство чистої води. Кабінетні опитування використовуються для того, щоб підмінити справжню історичну велич медійною впізнаваністю. Це спроба прирівняти кров, пролиту за націю, до кількості ефірного часу. ЧУЖИЙ КУЛЬТУРНИЙ КОД: ВІД КВК ДО ПОЛІТИКИ Щоб усвідомити прірву між справжніми національними лідерами та чинним очільником держави, достатньо поглянути на їхній шлях. Історичні провідники формувалися в тюрмах, на засланнях, у підпільній боротьбі та інтелектуальній праці на благо нації. Натомість Володимир Зеленський – це продукт зовсім іншої екосистеми. Його бекграунд – це сцена КВК, гумор нижче пояса, та індустрія розваг, яка роками живилася з російського ринку і транслювала відповідні наративи. Багато в чому його прихід до влади став можливим саме завдяки багаторічній підготовчій роботі московської пропаганди та пострадянської масової культури, які системно висміювали українську ідентичність, маргіналізували па-

тріотизм та привчали глядача до образу політики як дешевого серіалу. Блазнювання на сцені та висміювання власної держави (згадаймо жарти про «Україну-актрису з німецьких фільмів для дорослих») – це не той фундамент, на якому будується національна гідність. ЛІДЕРСТВО ПО ДУХУ, А НЕ ЗА РЕЙТИНГОМ Справжній лідер нації визначається не відсотками в соціологічних звітах, а глибоким, органічним зв'язком зі своїм народом – як по крові, так і по духу. Національний лідер мислить категоріями століть, відчуває культурний код своєї нації як частину самого себе і готовий нести хрест історичної відповідальності. Неможливо стати духовним провідником нації просто завдяки вдалій піар-кампанії чи тому, що тобі пишуть правильні тексти для вечірніх відеозвернень. Глибинне нерозуміння українського духу, відсутність укоріненості в українській традиції неможливо компенсувати жодними кабінетними рейтингами. Історія – це суворий суддя, який не читає соціологічних звітів і не дивиться телевізійних шоу. Коли інформаційний пил осяде, а медійні технології перестануть діяти, штучно створені кумири неминуче зникнуть з пам'яті поколінь. У справжньому українському пантеоні залишаться лише ті, хто дійсно належав цій нації своїм духом і своїми діями, а не ті, кого туди тимчасово вписали соціологи. Про автора: Владислав Смірнов – публіцист, провідний аналітик експертно-аналітичного центру.

28.08.2026 — № 34 (219)

DOLYNKA UKRAINIAN-AMERICAN CONSULTING

ВІДПРАВКА ПОСИЛОК В УКРАЇНУ ТА КРАЇНИ ЄВРОПИ, ЛІТАКОМ ТА МОРЕМ НАШІ ЛОКАЦІЇ: 5050 N Cumberland Ave., Office 21-v, Norridge, IL 60706. З понеділка по п’ятницю з 10.00 до 20.00, в суботу та неділю з 9.00 до 14.00 1590 N Rand Rd., Suite G, Palatine, IL 60074. В понеділок, віторок, четвер і п’ятницю з 14.00 до 19.00, в середу з 10.00 до 19.00 в суботу та неділю з 10.00 до 14.00

ТАКОЖ МИ НАДАЄМО ТАКІ ПОСЛУГИ: • Сертифіковані та нотаріально завірені переклади • Апостиль • Довіреності в Україну (супровід та перевіз дітей, продаж і купівля транспортних засобів, оформлення та отримання пенсії, купівля-продаж майна, банки, управління майном без права відчуження, представлення інтересів та інше) • Підготовка пакету документів для прийняття або відмови від спадкового майна в Україні • Підготовка пакету документів для отримання українського громадянства дітям народженим в США • Запрошення для отримання візи в США

773 600 2727 DOLYNKAFORMS@GMAIL.COM WWW.DOLYNKA.COM DOLYNKA – ОФІЦІЙНИЙ ПРЕДСТАВНИК

ПРОДАЖ КВИТКІВ ПОСЛУГИ ГРОШОВИХ ПЕРЕКАЗІВ ЗА ДОПОМОГОЮ СИСТЕМ

UA-USA / Події

"Марш Єдності" у Чикаго: surma.com.ua

№ 34 (219) — 28.08.2026

тут б’ються серця в унісон з Україною Руслана Романюк Чикаго, «Сурма»

мене є десятки, сотні запитань до української влади – нинішньої і колишньої. Яких? Та всіляких. Чому? Як? Хто? Коли? Навіщо? Доки?... Але я не маю жодного запитання до України. Тому що я просто люблю її. Не владу. Україну. Рідну землю. А коли любиш – щиро, до глибини душі, то ні про що не запитуєш. Нічого не вимагаєш. Ні за що не дорікаєш. Не соромишся. Не обмовляєш. Допомагаєш, в чому можеш, бути кращою. Красивішою. Навітьщо для цього вирішуєш просто сіяти квіти… Попри те що цього року моя Україна відзначає всього 35 років своєї Незалежності, моя любов до неї має більше літ – рівно стільки, скільки живу на світі, а це вже трохи більше, ніж 35. Бо я народилася і зростала українкою ще тоді, коли Україна належала до складу радянської імперії. Але в бабусиній хаті були образи́ (ікони), заквітчані вишитими рушниками. А в шафі – вишиванки для кожного із родини. А на Різдво кутю готували, а на Великдень паску пекли і крашанки цибулинням фарбували (правда, потай від чужих недобрих очей, бо мама працювала вчителькою, і при союзі могла за таке роботою поплатитися). А дідусь вечорами любив інколи увімкнути програвач і з вінілової пла-

тівки линув хоровий спів: «Верховиноооо, світку ти наш, гей, як у тебе тут мило», і вслід за співом, з того ж вінілу, троїсті музики наповнювали хату запальним «Арканом». А на стіні коло печі була прикріплена велика фотокартина з диво-квітами Катерини Білокур і чітко надрукованими словами: «Чорнобривців насіяла мати у моїм світанковім краю…» Ось так я і зростала з Україною в серці – із землею мого народження, мого першого кроку і першого слова. Ось так і виховувалась, навчаючись у радянській школі (80-ті роки минулого століття), і ніяк не могла зрозуміти, чому бабуся, коли я одного разу почула історію її батька, який був висланий до Сибіру, на мої детальні розпитування про його долю, казала: «Ой, дитино, не зараз, не зараз…» А потім настав 1991-й. Настав день проголошення Незалежності. І хоч перша письмова згадка про Україну, зафіксована у Київському літописі, да-

тується 1187 роком, однак ми святкуємо твої, Україно, дні народження у часі новітньої історії. Цього року – 35-й! Так, за ці роки знайдено відповіді на багато запитань про минуле, але, на жаль, так само багато з’являється їх про нинішній день. І серед них найголов-

нішим для мене є запитання, яке дуже правильно сформулював у своєму вірші поет-пісняр Степан Галябарда: «Хто ти є, Україно? Доки будуть глумитися з тебе чужі і свої?». Бо вийшла із того глуму страшна біда. Чорна і кривава, яка зветься коротким словом «війна».

28.08.2026 — № 34 (219)

Чи не тому такою важливою датою у житті свідомих українців стала, Україно, твоя 35-та річниця Незалежності?! І там, на рідній землі, де знаходять можливості для її відзначення, і в закордонні, бо сьогодні на всіх материках б’ються українські серця. Чикаго – не виняток. Навпаки, тут шанують і вшановують усе, що пов’язане з Україною. Але, на жаль, не всі. За одними приблизними підрахункам українців у нашому місті є понад 200 тисяч, за іншими – майже 500. Гадаєте, хоч би половина навіть від меншої цифри приходить на відзначення державних українських свят? На жаль… Однак я не хочу зараз говорити про байдужість, про пасивність, про коротку пам’ять (багато

хто міг давно уже бути під кулями, якби не…), про важливість присутності кожного, щоб американське суспільство бачило і розуміло, ЩО ми святкуємо, ЧИМ

UA-USA / Події

сьогодні стривожені, ЯКОЇ підтримки і допомоги потребуємо і ЧОМУ. Усе це може бути темою окремої розмови. Я ж – про відзначення 35-ї

річниці Незалежності України у Чикаго з глибокою вдячністю до всіх, хто приходив на проведені зустрічі. А їхнім ініціатором та організатором традиційно

UA-USA / Події

виступили Український Конгресовий Комітет Америки, відділ Іллінойс (Президент доктор Марія Дмитрів-Капеняк) та Генеральне консульство України в Чикаго (Генконсул Костянтин Ворона) за підтримки та участі різного віку українських активістів. Слід зазначити, що незадовго до нашої ювілейної дати мер міста Брендон Джонсон проголосив серпень 2026 року Місяцем України в Чикаго. А губернатор штату Іллінойс Джей Бі Пріцкер офіційно проголосив серпень 2026 року Місяцем Незалежності України в усьому штаті. У п'ятницю, 21 серпня, в центрі Чикаго, на Daley Plaza, відбулася церемонія підняття Державного Прапора України.

surma.com.ua

В суботу, 22 серпня, в Українському Культурному осередку відбувся форум «Україна і світ. Глобальні перспективи», який об’єднав лідерів української громади, друзів України з числа політиків, науковців, духовних осіб та представників громадських організацій для обговорення глобальних викликів і майбутнього України у світі. А в неділю, 23 серпня, відбувся Марш Єдності. Святково прибрана колона формувалася на перехресті вулиць Chicago та Ashland і повільною ходою рушила до центру Української околиці. Порядок вуличного дійства забезпечувала поліція Чикаго. Метою Маршу було показати, що українська громада – сильна, що наша Україна – незламна. В колоні іш-

№ 34 (219) — 28.08.2026

ли представники церковних парафій зі своїми духовними отцями, громадські організації, установи, спортивні клуби, молодіжні спільноти, благодійні організації, школи українознавства, творчі колективи. Ішли люди різного віку – сивочолі і зовсім юні, але зі щирими українськими серцями. Замилування викликали молоді сім’ї, які прикрасили дитячі візочки українською символікою, а малесеньких – віком кілька місяців чи, навіть, кілька тижнів – синочків і донечок зодягнули у вишиванки. Дівчата в українських строях несли в руках оберемки розквітлих соняхів і роздавали випадковим перехожим. Мітингувальники скандували англійською мовою гасла «Мир для України!», «Ми

боремося за свободу!», «росія – держава-терорист!», «Порятунок України – це порятунок світу!», «Америка підтримує Україну!», «Спасибі, Америко!». Впереміш із гаслами лунали пісні – про калину, яку ми разом підіймемо, про червону руту, про рідну Україну, над якою зорить Чумацький шлях і яку не можна не любити… Піднесений настрій продовжила сильна і змістовна концертна програма, як відбулася біля собору святих Володимира і Ольги (заодно – вдячність парафії, яка підготувала для святочної громади щедре частування). Розпочали концерт з виконання головних державних пісень України та Америки, з нашого духовного гімну «Боже великий, єдиний». Після благосло-

28.08.2026 — № 34 (219)

UA-USA / Події

вення святих отців та палких промов американських друзів-політиків, після привітального слова Генерального консула України в Чикаго Костянтина Ворони, естафету перейняли дивовижно талановиті виконавці української громади. Пісенні твори і танцювальні композиції не тільки дарували естетичну насолоду, але й силою мистецтва демонстрували єдність України, показували її мелодійну красу у слові, у ритмах, у вишиванках, спонукали кожного із присутніх летіти думками до рідної землі, якій випали непрості випробування. Загалом же усі дійства під час святкових урочистостей у Чикаго були підведені до одного знаменника: Україна – мирна країна; в Україні уже п’ятий рік

surma.com.ua

триває війна; в Україні гинуть люди – військові, цивільні, діти; Україна хоче жити і має право на життя. Тому колону, повернуся до Маршу Єдності, очолювали українські американські ветерани. За ними ішли дівчата із портретами загиблих захисників. Далі за ними – українські воїни, які перебувають в Америці на лікуванні та протезуванні. Оплески вдячності, сльози, квіти і пісні, маєво синьо-жовтих і червоно-чорних знамен, американських прапорів, велика надія на Божу милість, щира любов до рідної землі, незламна віра у мирний день України – усе це єднало учасників Маршу у цілісний організм. Усе це додавало розуміння, що тільки разом ми можемо наблизити той день: ті, хто воює на фронті, ті, хто працює для фронту

№ 34 (219) — 28.08.2026

(Чикаго, без перебільшення, може слугувати прикладом підтримки України та її захисників) і цивілізований світ, до якого ми звертаємось за допомогою, бо маємо справу з таким монстром, якого не побороти самотужки. А воно, знаєте, що сказало недавно на черговій болотяній зустрічі з такими ж недолюдьми, як і само? Воно сказало, що русскі військові журяться: от закінчиться СВО і чим ми будемо займатися; тобто вони настільки захопилися цим, настільки з душею це роблять і відчувають свою причетність до великої, потрібної для рассєї справи, що в них тривога виникає – чи будуть вони затребувані так, як зараз… Ви чуєте цей посил? Ви розумієте, про що йдеться? Вони зараз вбивають

людей, рівняють із землею наші міста і села, і роблять це «з душею»... Вони хочуть, щоб війна не закінчувалась, бо їм не буде чим зайнятися. Невже нічого, крім убивати, вони не вміють?! Схоже, що так… Чуєш, світе? Це ж мова про тих, хто може мати в записничку звірячий план: сьогодні ми, а завтра – ви… То як, ти з нами, світе?! Віримо, що з нами. І віримо у тебе, Україно. Віримо у твої прийдешні ювілеї. Їх буде ще багато, дуже багато. Бо твоя доля на тих шальках терезів, де Бог, Правда і Любов. Благослови нас, Господи, миром. Слава Україні! Фото Петра Ковтуна та редакції газети

28.08.2026 — № 34 (219)

UA-USA / Події

Культура / Інтерв’ю

surma.com.ua

№ 34 (219) — 28.08.2026

Світлана Талан: Нас вирвали з корінням

Ольга Дубовик Київ, «Сурма»

олота письменниця України (книжкові наклади – понад 100 тисяч примірників). Одна із сучасних майстринь Українського слова, чий роман «Оголений нерв» увійшов до десятки творів, написаних бездоганною українською мовою. Тричі лауреатка Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», премії ім. В. Юхимовича, конкурсу літературно-наукового фонду ім. Воляників-Швабінських фундації Українського Вільного Університету, літературно-мистецької премії ім. Пантелеймона Куліша. Почесна громадянка міста Сіверськодонецька та Березівської ОТГ. Членкиня Національної спілки письменників України та Всеукраїнського товариства «Просвіта». Людина великого таланту й карколомної долі. Все це – Світлана Талан, з якою ми зустрілися у рідному селі Тараса Шевченка Моринцях на Черкащині, де 15-16 серпня пройшов ювілейний – десятий – фестиваль «Ше. Фест». Там, у пам’ятному дубовому гаю, містилася Просвітницька галявина зі сценою, де Світлана Олегівна тримала діалог з численними гостями. Їй є що розповісти світові. ВІСІМ РОКІВ ВОЛОНТЕСТВА ТА ІНФОРМАЦІЙНИЙ СУПРОТИВ

– Пані Світлано, у ваше життя війна увірвалася 2014 року, коли рашисти вперше окупували Сіверськодонецьк. Відомо, що ваша перша фіксація тогочасних подій – це роман-дилогія «Оголений нерв»…

– Так. За цей роман колаборанти включили мене до розстрільного списку. А перед тим російське телебачення

(телеканал «росія-24») показало сфабрикований репортаж. У сюжеті розповідають, що «жидобандерівська письменниця написала роман, в якому своїх земляків обзиває бидлотою», і, мовляв, цей роман включений до шкільної програми з історії. У кадрі – блокпост біля села Варварівка, де стоять підлітки у військовій формі з автоматами Калашнікова, зупиняють машини, і коли їх запитують, що вас спонукало взяти до рук зброю, то кажуть, що це сталося після того, як у школі вивчали роман Світлани Талан. Але тоді «Оголений нерв» ще навіть не вийшов друком, а до шкіл і поготів не встиг потрапити. Напередодні я в Дніпрі анонсувала появу цієї книги, і там був присутнім невідомий мені репортер. Невдовзі з’явилося те постановочне відео з дітьми. Так діє ворожа пропаганда. Повторювали кожні пів року. Тоді двоюрідні сестри і брати в росії мене заблокували. Щодня надходили погрози в соцмережах від фейкової республіки ЛНР: розуміла, що більшість з них написані «із-за порєбріка», але й місцеві сепаратисти погрожували «знайти авторку й спалити на її книжках». Мене це розлютило, і я розпочала власну інформаційну війну: два роки

висвітлювала життя по обидва боки розмежування у постійній рубриці літературно-мистецького, публіцистичного і науково-популярного журналу «Бористен». Далі взялася вести блог «Інформаційний супротив Світлани Талан». Також кілька разів на місяць їздила на фронт до наших захисників, підтримувала їх: зібрала й розвезла більше ніж 3 тисячі книжок, листи від дітей, обереги та численні посилки. Коли дізналася, що у Сіверськодонецьку є бійці, які вийшли живими з Іловайського котла, зустрілася з ними, щоб почути правду, яку вони бачили на власні очі. Так з’явилося продовження роману під назвою «Повернутися дощем». Загалом майже 8 років, з кінця 2014-го, я була волонтеркою: допомагала українському війську на нульовій лінії розмежування Луганського напрямку… ТРИДЦЯТЬ ТРИ СПОГАДИ: ЖОДНОГО СЛОВА НЕ ВИКРЕСЛЮ

– Пані Світлано, яке враження на вас справляє село, де прийшов у світ Пророк України?

– Коли дивишся на буяння природи у Моринцях, з’являється відчуття: недарма саме тут народився талант Тараса Шевченка. Все купається у зелені і дуже нагадує природу моєї рідної Сумщини.

– Ви – авторка романів у жанрі «реальних історій» та книг для дітей. Зокрема, роман «Розколоте небо» про Голодомор 30-х років був рекомендований Міністерством освіти для вивчення у школах, і разом з романами «Ракурс», «Матусин оберіг», дилогією «Де живе свобода», названий сепаратистами екстремістським. Насправді то відзнака реальних письменницьких досягнень. З чим завітали до Моринців? – На «Ше. Фесті» мала діалог з читачами про збереження пам’яті у літературі. Представила свою першу нехудожню книгу (нонфікшн) «Нас вирвали з корінням» (можна придбати в мене або у видавництві «Білка» та кни-

гарнях). Її писала не тільки я, а й мої земляки з Сіверськодонецька. Свого часу я кинула клич: збережімо історію, зафіксуймо те, як ми дізнались про повномасштабне вторгнення, що пережили та бачили до моменту, коли виїхали з міста. Багато хто довго залишався у Сіверськодонецьку. Адже місто вперше потрапило в окупацію на кілька місяців навесні 2014 року. Потім ЗСУ нас звільнили, й Сіверськодонецьк знову почав розквітати. Але 25 червня 2022 року після 120-денної оборони окупанти вдруге захопили місто та перетворили на руїну. Проте у людей залишалася надія, що все повториться: настане визволення. Виживали, як могли, навіть у підвалах.

Багато хто відгукнувся на мій заклик зафіксувати пережите. Але спромоглися написати спогади лише 32 особи, а я – 33-тя. Хтось починав писати, але так і не зумів повернутися в минуле: кожен пам’ятає всі страхіття, та коли починаєш викладати на папері, переживаєш знову кожну хвилину – це морально дуже важко. У книзі «Нас вирвали з корінням» я й своїми спогадами поділилась. Згадала, яким був наш Сіверськодонецьк, які гарні й відомі люди жили там. Цікавий факт: коли порахувала і систематизувала тексти, то виявилось, що маємо дописи загалом 33 авторів. Водночас, символічно, що я прожила у Сіверськодонецьку також 33 роки. Ця книга – заклик зберігати пам'ять. Дуже шкодую, що не встигла зібрати свідчення моїх бабусь-дідусів про власний рід. Після того, як виїхала з Сіверськодонецька, два з половиною роки жила на Львівщині, і була вражена, наскільки там люди пам’ятають родовід, історії предків передаються від покоління до покоління. Народилася я на Сумщині (7 березня 1960 року в селі Слоут Глухівського району), а все свідоме життя прожила на Луганщині. На східних теренах України через складні історичні перипетії не вчили

Культура / Інтерв’ю

28.08.2026 — № 34 (219) берегти родову пам’ять. Нині переконана: конче необхідно писати історію кожної родини. Дуже добре, що є такі видавництва, які навіть не маючи прибутку, видають книги на військову тематику. Адже нині твориться новітня історія України, і ми маємо її закарбувати для наступних поколінь. Свідчення дня нинішнього, можливо, стануть у нагоді й для суду в Гаазі, адже кожна розповідь про звірства московитів в Україні – вагомий доказ. Коли люди писали спомини до книги «Нас вирвали з корінням», я сказала: жодного слова не викреслю, навіть якщо написано сумбурно чи схвильовано. Слово – то дзеркало. Одразу видно, коли писав, приміром, історик: коротко і чітко вказані дати. Жінки викладали спогади емоційно. Поліцейські писали так, ніби звіт подавали. Вийшло цікаво. Я працювала над книгою рік, потім ще рік відшліфовували з видавництвом «Білка». Запропонувала фотографу з Сіверськодонецька В’ячеславу Непрану долучити до друку чорно-білі світлини, що ілюструють і доповнюють розповіді. Вийшло, на мій погляд, гідно. Хотілося, щоб якнайбільше людей прочитали і замислились над тим, що потрібно зберігати пам'ять своєї родини. Хай це навіть будуть записи у зошиті. Для наступних поколінь то цінність. Кожен має «вести» свій родовід.

З середини вересня почну презентувати книгу «Нас вирвали з корінням» на ширший загал.

– Як складалася ваша доля після вимушеного переїзду з Сіверськодонецька?

– Два роки і шість місяців я з сином Сергієм прожила на Львівщині у невеличкому мальовничому містечку Миколаїв Стрийського району. Довелося розв'язувати складні проблеми зі здоров’ям. Загалом там було спокійно, але мені не вистачало руху. Переїхала до Києва, де живу вже два роки. І коли відчуваю, що зупиняюсь, вклякаю на одному місці, тоді просто виходжу на вулицю, де вирує потік машин і людей, всі рухаються і поспішають. І цей рух підхоплює, разом з ним активуєшся і повертаєшся «заряджений». Куди біжу? Біжу писати – за стіл. Спершу мені було непросто в Києві: мало знайомих, самотність. Але приятелька-луганчанка якось порадила: «Не поспішайте. Якщо полюбите Київ – він стільки вам відкриє! Відчуєте глибинну енергетику та любов, яку дає це неймовірне місто». Так і стається. У Києві почуваюся нормально. Спілкуючись із сєвєродончанами, які вимушено полишили рідне місто, знаю, як їм досі болить, і яким непереборним є бажання повернутися додому… Але вважаю: щоб не впадати у депресію, потрібно не проливати сльози за минулим, а робити посильний внесок у нашу перемогу…

ми підтримуємо

VILLAGE DOCTOR

2323 W. Chicago Ave. 773 276 8600

МЕДИЧНИЙ ОФІС ДЛЯ ВАШОЇ РОДИНИ В ЦЕНТРІ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА В нас Ви можете зробити всі аналізи крові

Доктор Юрій МЕЛЬНИК, MD.

• • •

на рівень цукру та холестерину печінкові та ниркові проби на рівень вітамінів

Медогляд до школи, спорту, праці. МИ - ЛІЦЕНЗОВАНА КЛІНІКА ДЛЯ ВОДІЇВ CDL.

ми підтримуємо

Доктор Ольга САЛЕЦЬКА, лікар інтегративної медицини.

ПІДТРИМУЄМО УКРАЇНУ

Культура

surma.com.ua

№ 34 (219) — 28.08.2026

Дарія Альошкіна: витинанка і вершина

Ольга Смольницька Швейцарія «Сурма»

и любимо художників. Але важко дізнаватися, що декого з наших сучасників уже немає, причому немає тієї мисткині, яка пішла в розквіті таланту. Це Дарія Альошкіна – майстриня витинанок, художниця, скульпторка і взагалі багатогранна індивідуальність.

Її витинанки називають ажурними. Про неї не раз писали різні видання – у тому числі міжнародні. Про неї знімали фільми. З нею брали інтерв’ю. З нею було прецікаво спілкуватися. Відчувався масштаб постаті, попри скромну поведінку і вимогливість до себе. Вона презентувала рідну Україну в 23 країнах завдяки своїм виставкам, майстер-класам та іншій мистецькій діяльності, а ще – виступам на конгресах та інших заходах. Про неї знають в Україні, у Швейцарії, у Південній Кореї, у Польщі, у Німеччині, у Брюсселі… Її витинанки стали оздобою штаб-квартири в ООН у Швейцарії. Якщо перелічити всі виставки та інші досягнення художниці, це точно займе обсяг статті. Про цю талановиту мисткиню ще напишуть наукові дослідження, не кажучи про публіцистичні та інші тексти. Сподіваюся, ще видаватимуть її роботи. Але гірко знати, що 15 серпня цього року Дарії Альошкіної несподівано не стало у Львові. Їй було тільки 44 роки. Багато хто це важко сприйняв, творчі колеги майстрині. Особливо важко це сприймати, бо ми особисто знали мисткиню, і спілкування з нею було справжнім творчим діалогом. Інші митці діляться спогадами про Дарію Альошкіну, а ще – про її останню виставку «Обереги свободи» до 9 серпня 2026 р. у Києві. Як завжди, мета експозиції була патріотична, благодійна.

Художницю оплакали і відспівали. Але пам'ять про її творчість – це головне, і хочеться накреслити бодай кілька яскравих штрихів – так, як утримує моя пам'ять. Біографія мисткині відома, як і те, що в художниці була серйозна школа – звідси унікальна техніка. А ще вражає, що за доби комп’ютеризації, цифровізації та інших винаходів усе (!) мисткиня робила вручну. Вона не боялась експериментувати, тому матеріалом ставав не лише папір (із якого роблять витинанки), а й, скажімо, вініл. Метал, кераміка, навіть камінь… Це нагадує навіть швейцарську традицію, де в мистецтві – від народного до авторського – використовується буквально все, зокрема «непотрібні» шматки, обрізки чи уламки. Папір, дерево, скло, залізо, пластик, матерія… – усе годиться. Витинати товстий папір (ножем!) та інші матеріали, достатньо тверді та цупкі, – це важко. Треба мати не лише фізичну силу, а й точність удару. Адже один хибний рух – і можна зіпсувати роботу. (Раніше я тільки читала і чула схоже про іншу українську мисткиню – Софію Караффу-Корбут, яка працювала з лінолеумом). Це лише на словах нібито легко згорнути папір чи інший матеріал удвічі, прорізавши там орнамент чи інші зображення, а потім – вуаля! – витинанка. Ні, це творчий, а не механістичний процес. Художники-монументалісти дуже добре це розуміють. А ті, хто викладають, ведуть майстер-класи, підтверджують, що й звичайна маленька витинанка вимагає уваги, техніки, уміння, і що за один сеанс цього не можна навчитися. У мисткині хобі дитинства (сніжинки на вікні – традиція, відома багатьом українцям) стало фахом. А ще українська техніка використовувалась і для оформлення книг. Дарія Альошкіна поставала як ілюстраторка і оформлювачка обкладинок – у тому числі зарубіжної класики. Наприклад, багато хто згадає роман бразильського класика Жоржі Амаду «Дона Флор та двоє її чоловіків» (цього автора любить українська авдиторія – завдяки перекладачам і… художникам!) Чорно-білий жіночий портрет, стилізований і невловимо народний, у жанрі витинанки, – це її робота. Магічний реалізм роману (книга не лише про кохання) – те, що треба мисткині, бо можна багато фантазувати, плюс головна героїня – жінка непростої долі, а українська художниця часто зображувала саме жінку. Як справжня мисткиня, героїня статті навчалася, несвідомо беручи інший досвід у творенні своїх робіт. Наприклад, на деяких її чорно-бі-

лих витинанках можна вловити відгомін англійського художника і графіка Обрі Бьордслея. А ще цікаво спостерігати перспективу – скажімо, як у композиції між героями проступає скрипка… Недарма здавна тіло порівнювали з цим інструментом. Уперше ми (моя мати і я) дізналися про гігантські, монументальні витинанки (від метра до чотирьох метрів, і це ще не край!), панно і саму творчу індивідуальність Дарії Альошкіної, читаючи видання – репортажі та інтерв’ю. Далі, у Львові, коли я була лауреаткою Премії Митрополита Шептицького як перекладачка (2021), у Колегіумі Українського Католицького Університету побачила як грандіозні сюрпризи виставку витинанок цієї майстрині. Величезні витинанки (жіночі постаті) – як вітражі, у розмір високих вікон. Одразу впізнала: це рука Альошкіної! Співробітники УКУ підтвердили – як і те, що знайомі з цією мисткинею. Стало зрозуміло, що її роботи – не просто тонке чуття рідних символів, а й вміле поєднання технік, залучення сучасності. Своєю діяльністю невтомна художниця доводила, що витинанка – це не спадщина минулого і не розвага з ножицями і папером, а серйозне мистецтво, яке має бути, воно живе завдяки таланту. Познайомилися з Дарією Альошкіною ми вже під час повномасштабної війни, будучи в Польщі. Я міркувала над тим, як саме показати іншим наші українські таланти. Є ситуації, коли не треба слів, а невербальне мистецтво скаже в сучасних подіях найкраще. Адже люди найкраще вловлять – і одразу – те, що закодовано в образотворчому мистецтві. Водночас можна й навіть треба показати наше національне. Витинанка! Нею цікавляться, охоче роздивляються символи, але не всі ще знають про вираження нашої душі. А ще ми дізналися про зарубіжних ентузіастів, які не просто влаштовували виставки мисткині, а й думали про іншу її промоцію. Ще її витинанки прикрашають особисті колекції швейцарських та інших знавців мистецтва. Згадую наше знайомство з мисткинею. Це було у Кракові 2022 р. Ми

зустрілися біля пам’ятника Адаму Міцкевичу. Я одразу впізнала пані Альошкіну. У кав’ярні ділова зустріч (обговорення інтерв’ю) плинно переросла в художню. Згадую чудові листівки витинанок і публікації, підписані нам пані Дарією. Її розбірливий, гарний почерк, щирі побажання. А від нас художниця отримала теплу шаль кольору хурми (моя мати плете гачком), оскільки тоді було дуже холодно – і одразу в неї загорнулася. Також мисткиня отримала на віддарунок дерев’яний «браслет дружби» (виявляється, у Швейцарії є така традиція між друзями – обмін браслетами), причому зроблений дітьми. Швейцарські діти, які рано стають самостійними та працелюбні, досить часто продають свої вироби на брокантах (просто неба), ярмарках, виставках тощо. Підтримати дитину – це святе. І річ пішла в добрі руки. Коли мисткиня надягла цей браслет, то зробила це таким майстерним рухом (і погляд був таким точним, блискавичним), що стало зрозуміло: справжня художниця. Стиль і смак – це вроджене. Треба сказати, що у Швейцарії цікавляться нашим жанром витинанки. Річ у тім, що тут дуже популярне мистецтво декупажу і пов’язане з ним. Навіть у магазинах і крамницях можна побачити вирізані чорні композиції, які означають швейцарський ритуал пойя (la poya): пастухи ведуть корів нагору, на вершину, на пасовисько. Тому не завжди знаменитий символ цієї країни – корову – можна побачити на полях чи лугах. Цікаво, що слово «пойя» означає «схил», походить із арпітанської мови (інша назва – франкопровансальська). Ця мова була поширена в певних романських (франкомовних) регіонах Швейцарії, і є місцеві мешканці, у роду яких не так давно розмовляли саме арпітанською. Слово «пойя» має ла-

Культура

28.08.2026 — № 34 (219)

тинське коріння – наприклад, із «poya» пов'язаний… подіум! Тому логічно: вершина! Справжній митець завжди здіймається на вершину. І за життя Дарії Альошкіної, і зараз (як би тяжко не було відчувати її відхід) зрозуміло, що її твори – це справжня вершина. Але пойя зображує не лише пастухів, корів і гори. Це – модель Всесвіту, зокрема Світове Древо. Завдяки цим зображенням (які, до речі, бувають і об’ємні, як ляльковий театр!) можна наочно дізнатися про яруси, про те, як уявляли світ. Обійми на прощання. Хто б міг подумати, що ця зустріч із нею буде останньою для нас. Завжди гадаєш, що ще буде привід зустрітися та поспілкуватися. Є думка, що справжній митець завжди чимсь невдоволений і тому ру-

хається вперед, розвивається. Це так, але героїня статті була й щасливою – коли творила. Це було творчою свободою. Художниця була щасливою, коли спілкувалася з тими, хто її розуміє. Вона відкривалася в такому спілкуванні – і водночас талантом і глибиною могла відкривати найкраще та нове в інших людях. І – приємно це знати – вона була щасливою, прочитавши інтерв’ю у краківському літературному журналі RADAR, яке я підготувала з нею українською та польською мовами, а ще цей текст переклали німецькою. На презентації видання художниця була зворушена увагою. …Я знову роздивляюся роботи майстрині – у тому числі листівки витинанок. Наприклад, синьо-біла Віфлеємська зірка, яка нагадує і сніжинку, і Всесвіт, і мандалу, і Світове Дре-

Чому обирають нас?

Індивідуальний підхід

Kожен план лікування створюється під ваші потреби

Комплексні послуги Mедицина, ортопедія, естетика

Сучасні технології Tочність, безпека та ефективність

Досвідчена команда Чйність і турбота на кожному кроці

Kожен план лікування створюється під ваші потреби

WELLNESS MEDICAL CENTER

во, і мереживо, і павутиння, і морозні візерунки на вікні, і шлях – і предків, і наш. Масштабна зірка-звізда – у кілька людських зростів, а листівка – для нас. Або чорно-білі квіти, рослинні орнаменти – від народних вазонів, як на рушниках, до складних символів, схожих на кельтські. Бачу, що авторка любила символ нескінченності. Так, хочеться вірити в коло, у нескінченність, у те, що творці живуть, доки їх пам’ятають. Або українська символіка: сині птахи (щастя!) тримають синє Світове Древо на жовтому тлі. Червоні олені – теж пара – бережуть, стережуть Дерево Життя. Дізнавшись про трагедію, ми зрозуміли: треба розповісти про Дарію Альошкіну тим швейцарцям, які її взагалі не знали, але цікавляться мистецтвом – зокрема українським. Звучать фрази

Досвідчена Запис за команда телефоном Чйність і турбота на кожному 847-375-9711 кроці

французькою та англійською мовами… Я намагаюся стисло створити портрет мисткині для тих, хто співчуває нам. А корінням такої розповіді стає витинанка. Ми схожі! Справжніх художників (а покійна мисткиня була справжньою художницею) треба не просто любити і цікавитись їхньою творчістю, але й підтримувати. Так, як залежить від кожного. Світлій пам’яті Дарії Альошкіної, похованої у Львові, присвячую цю статтю. Аналітик матеріалів – Олена Смольницька Про автора: Ольга Смольницька – кандидат філософських наук, консультант з філології Місії «Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих» Української Греко-Католицької Церкви (Львів)

Чому обирають нас? Наші напрямки: Сімейна медицина Індивідуальний підхід

Kожен лікування Гостріплан та хронічні захворювання створюється під ваші потреби Депресія та тривожні розлади

WELLNESS CENTER ТравмиMEDICAL та ушкодження

Комплексні послуги Ваше здоров’я — наша турбота Ваше здоров’я — наша турбота Жіноче та геріатричне здоров’я Комплексні послуги Чому обирають Mедицина, ортопедія,нас? Все, що потрібно для здоров’я та Все, щоУЗД, потрібно здоров’я аналізи,для контроль ваги та Mедицина, ортопедія, естетика впевненості — в одному місці. впевненості — в одному місці. естетика Ортопедія Індивідуальний підхід Сучасні технології Kожен лікування Tочність, безпека Сучасні технології Болі вплан суглобах і та м’язах Tочність, безпека та ефективність

створюється під ваші потреби ефективність Болі в спині Ін’єкції в суглоби

Комплексні послуги Стероїдні ін’єкції, PRP Досвідчена команда Mедицина, ортопедія,

(ін’єкції збагаченої плазми), Запис заі турбота телефоном естетика Чйність на кожному

Гіалуронова кислота Чому обирають нас? кроці 847-375-9711 Переломи, розтягнення

WELLNESS MEDICAL CENTER Ваше здоров’я — наша турбота Все, що потрібно для здоров’я та впевненості — в одному місці.

WELLNESS MEDICAL CENTER Ваше здоров’я — наша турбота Все, що потрібно для здоров’я та Запис за телефоном впевненості — в одному місці. ми підтримуємо 847-375-9711

Сучасні технології Tочність, безпека та

Урологія Індивідуальний підхід ефективність

Hаша адреса 8937 W Golf Rd, Niles, IL 60714

E-mail/Web info@wellmedcenters.com www.wellmedcenter.us Warm and Welcoming Atmosphere

Warm and Welcoming Atmosphere

We ensure that our patients feel cared for and We ensure that our patients feel cared for and confident in their wellness journey with us. confident in their wellness journey with us.

Kожен план лікування Проблеми з сечовидільною створюється під ваші потреби Hаша адреса системою Чому обирають нас? Зниження лібідо, простатит, команда 8937Досвідчена W Golf Rd, Niles, IL 60714 обстеження послуги Комплексні Чйність і турбота на кожному Mедицина, ортопедія, кроці E-mail/Web Естетика та волосся Індивідуальний підхід естетика Kожен план лікування Ботокс, філери, пілінги, info@wellmedcenters.comлазери створюється під ваші потреби Мікронідлінг, мезотерапія, www.wellmedcenter.us Сучасні технології Warm and Welcoming Atmosphere догляд за шкірою Tочність, безпека We ensure that our patientsта feel cared for and Комплексні послуги Лікування випадіння волосся: confident in their wellness journey with us.PRP, ефективність вітамінні коктейлі, стимуляція ростy Mедицина, ортопедія, естетика

WELLNESS MEDICAL CENTER

Hаша адреса WELLNESS MEDICAL CENTER 8937 W Golf Rd, Niles, IL 60714

Запис за телефоном Ваше здоров’я — наша турбота 847-375-9711 E-mail/Web Все, що потрібно для здоров’я та впевненості — в одному місці. info@wellmedcenters.com

WELLNESS MEDICAL www.wellmedcenter.us WELLNESS MEDICAL CENTER CENTER Hаша адреса Ваше здоров’я — наша турбота

Д-р Олена Гордон, MDВсе, Д-р Гордон, 8937 W Олена Golf Rd, Niles, ILздоров’я 60714 MD що потрібно для та

Досвідчена команда Сучасні технології Чйність і турбота на кожному Tочність, безпека та кроці

впевненості — в одному місці.

E-mail/Web Запис за телефоном

info@wellmedcenters.com 847-375-9711 www.wellmedcenter.us

WEL MED CEN

Д-р О

WEL MED

Суспільство

«Я

за своє життя випив стільки…» Це інтерв’ю дуже відомого українського спортсмена, футболіста – і, на жаль, воно таке не одне. Цю фразу «я за своє життя випив стільки…» я вже чув і читав не раз і не два в таких інтерв’ю. Найдивніше, що звучить це зізнання з якоюсь незрозумілою для нормальної логіки гордістю, а головне – таким тоном, яким зазвичай говорять «я переплив океан», «пройшов пішки Сахару» чи «зійшов на Еверест». От я зміг стільки випити – я такий молодець. На Заході це також є, воно притаманне не тільки нам – просто там наркоти більше, ніж алкоголю. Але вони про це згадують вже тоді, коли це постфактум – або в тому контексті, що змогли побороти залежність, кардинально все змінили і добилися всього того, що є у їхнім житті. Йдеться про тих, кому далеко не двадцять і тридцять – у тридцять вони зупинились, а в сорок і п’ятдесят почали відлік назад. Я розумію, чому це виносить у заголовок інтерв’ю журналіст – так більше народу це прочитає чи клікне і подивиться в інтернеті, бо нормальність якось нікого вже й не приваблює. Але гордитися тим, що своїми руками ти зруйнував своє власне здоров’я? (Покоління, яке пило і грало у футбол чи бігало марафони – у ньому довгожителів зовсім немає, як і здорових лю-

surma.com.ua

№ 34 (219) — 28.08.2026

Авторитет

Card 5 US off 23.qxp_Layout 1 2023-06-07 6:31 PM Page 2 дей). Але як це читати чи слухати тим, ни дають інтерв’ю, ведуть свої блоги, Card 5 USпочинає off 23.qxp_Layout 1 2023-06-07 6:31 PM 2 дійсність, яка хто тільки цей шлях, хто хо- це не казка – всеPage це тут, че чогось добитися, щось виграти, стати відомим спортсменом? Цим юним і молодим брати приклад, наслідувати кого – тих, хто «я за своє життя випив стільки»? Йдеться не тільки про спорт – просто спортсмени, як і люди, які представлять шоу-бізнес, завжди на слуху, вони приваблюють нашу увагу і живуть з цієї уваги. У випадку Заходу це доволі успішні особи, фінансові брокери, адвокати, бізнесмени і винахідники, всі ті, про кого говорять self-made man – люди, які буквально всього досягли самі. Деякі з них написали книжки, описали свій шлях. Думка, ідея у всіх цих книжках аж ніяк не складна для розуміння: дивіться, я хворий, старий чи залежний від алкоголю і наркоти, зміг вибратися з ями, подолав свою залежність, свою слабість, поборов усі обставини, які були проти мене, і добився всього, ким я є, що я маю тепер – отже зможете і ви. Що робить усі ці книжки, а це переважно автобіографії, такими популярними, допомагає буквально бити рекорди продажів, розбирати написане на цитати (найвідоміший приклад – автобіографія Стіва Джобса) – вони правдиві. Люди, які це написали, які це зробили, живуть у наш час, во-

поруч. Чудеса інтернету дають змогу побачити це в реальному часі. В історії України, в минулому, у нас не бракує успішних людей – тих, хто не здався, хто зміг наперекір всім обставинам, добився всього, що хотів, хто поборов свою слабість і лінь, хто переміг. Навіть за тих же дрімучих совєтських часів – деякі навіть написали про все це книжки. Той же академік Амосов власним здоровим способом життя це доводив як кардіохірург, багато писав і говорив про корисне харчування, про фізичні навантаження й обмеження, про щастя і нещастя, про глобальні проблеми людства, психологію, соціологію, написав декілька книжок і повістей, виданих у нас і перевиданих за кордоном. З футболістів найбільше написав сам у співавторстві (і написали про нього) Олег Блохін. Чи Валерій Лобановський – його автобіографія «Нескінченний матч», плюс книжки, написані про нього іншими авторами. З наших сучасників є автобіографії футболістів Андрія Шевченка й Олександра Зінченка, гімнастки Анни Різатдінової, де всі вони розповідають, як подолали втому, страх, розчарування і біль. Є вже навіть книжка про Залужного «Залізний генерал».

У нас ніколи не бракувало героїв – наприклад, дисидентів, тих, хто боровся з тим же совєтським режимом і переміг, хто воює і захищає нас всіх сьогодні на проклятій війні. У пресі є багато матеріалів про тих, хто «піднявся після удару», після втрати, трагедій і горя, які завдала війна, після поранення повернувся до життя, хто вижив в окупації, хто не звик жити зі смертю, але навчився жити поруч, хто не опустив рук і відродив свою справу, свій бізнес, свої компанії, перенісши на захід України, хто зміг знову почати з нуля на новому місці. Тільки це інша історія і далека до завершення, бо війна ще триває. Я сподіваюся, що ці приклади, ці майбутні біографії чи автобіографії стануть тим взірцем (або, як тепер говорять, ці люди стануть рольовими моделями) для молодих, для наступних поколінь українців і українок, бо їх чекає нелегке життя. Географію не змінити. Орда нікуди не зникне і ніколи не зміниться – це з нами назавжди.

Отримайте знижку $5 US з промо-кодом 5DOL23 на посилку в Україну до кінц Отримайте знижку $5 US з промо-кодом 5DOL23 на посилку в Україну до кінця 2023 року!

ЗНИЖКА ЗНИЖКА

$5 $5 на посилку в Україну

на посилку в Україну

Промо код Промо код 5DOL23 5DOL23 ДОМУ, ЗАБИРАЄМО ПОСИЛКИ З ВАШОГО

ЗАБИРАЄМО ПОСИЛКИ З ВАШОГО ДОМУ, БЕЗ ДОДАТКОВОЇ БЕЗ ДОДАТКОВОЇОПЛАТИ ОПЛАТИ

Код поширюється на Код поширюється на авіа та морські посилки в Ук морські посилки в Україну Ви можете надіслати п Ви можете надіслати в офісахпосилку агента Meest: в офісах агента Meest:

DOLYNKA UKRAINIAN-AM DOLYNKA UKRAINIAN-AMERICAN CONSULTING CONSULTING 050 N Cumberland Ave., O 050 N Cumberland Ave., Ofﬁce 21-v, Norridge, IL 60706 Norridge, IL 60706 Teл. 773-600-2727 Teл. 773-600-2727 DOLYNKA UA-US PALATIN DOLYNKAАвтор: UA-USМайкл PALATINE 1590 NМишкало Rand Rd., Palatine, Джерело: ZBRUC IL 60074 1590 N Rand Rd., Palatine, (https://zbruc.eu/node/125025) Teл. 773-600-2727 Teл. 773-600-2727

Є питання? Ми радо відповімо! Є питання? Ми радо відповімо!

Онлайн-чат на нашому веб-сайті: ca.me Онлайн-чат на нашому веб-сайті: ca.meest.com Електронна пошта: info.canada@meest. Електронна пошта: info.canada@meest.com Безкоштовний телефон: 1-800-361-7345 Безкоштовний телефон: 1-800-361-7345

Telegram чат: @Meest_Canada_Bot Telegram чат: @Meest_Canada_Bot Виклик кур’єра Виклик кур’єра Більше акцій - в Facebook Прямі повідомлення нашій сторінці Більше акцій - в Facebook Прямі повідомлення на нашій сторінцінау Facebook: facebook.com/MeestCanada facebook.com/MeestCanada facebook.com/MeestCanada а номером телефону за номером телефону facebook.com/MeestCanada

312-404-1923 312-404-1923

звінки дзві та смс нки та смс

28.08.2026 — № 34 (219)

Prices effective Aug. 26 - Sept. 1, 2026

Спорт

surma.com.ua

№ 34 (219) — 28.08.2026

Огляд спортивних новин тижня: Михайло Яровенко Буча, «Сурма»

ВІКТОР ЦИГАНКОВ СТАВ ГРАВЦЕМ «АЯКСА»

Український вінгер Віктор Циганков продовжить кар’єру в Нідерландах. Футболіст офіційно став гравцем амстердамського «Аякса», про що клуб повідомив на своєму офіційному сайті. Угода з 28-річним українцем розрахована на три сезони. Фінансові деталі трансферу сторони не розголошують. Водночас Transfermarkt оцінює суму переходу приблизно у 4 мільйони євро. В «Аяксі» Циганков знову працюватиме з Мічелом Санчесом. Іспанський фахівець раніше тренував українця в «Жироні» та залишив каталонський клуб після його вильоту до другого дивізіону. Останні тижні Циганкова в «Жироні» супроводжувалися конфліктом. У червні стало відомо, що футболіст хоче змінити команду після пониження «Жирони» в класі. Через це він не взяв участі в передсезонній підготовці. Попри це, на стартовий матч нового сезону українець потрапив до заявки, однак на поле так і не вийшов. Головний тренер Кіке Альварес заявив, що Циганков відмовився вступати в гру із лави запасних. Представники футболіста спростували цю версію, пославшись на медичні рекомендації, згідно з якими гравець не мав брати участі в матчі. Після цього «Жирона» розпочала щодо українця дисциплінарну процедуру через можливе невиконання ним умов контракту. Зрештою сторони припинили співпрацю, а Циганков приєднався до «Аякса». У нідерландському клубі українець стане третім представником України за всю історію команди. До нього футболку «Аякса» носили Андрій Демченко та Олександр Зінченко, які провели за амстердамців відповідно п’ять та два офіційні матчі. Новий клуб Циганкова вже зіграв два поєдинки в чемпіонаті Нідерландів. В активі «Аякса» чотири очки після перемоги та нічиєї. Крім того, амстердамці продовжують боротьбу в єврокубках: у плейофі кваліфікації Ліги конференцій команда зустрічається зі швейцарським

досягнення українців, перший пояс для Хижняка та новий клуб Циганкова

«Сьйоном». Перший матч завершився перемогою нідерландців з рахунком 4:2. ПЕРШИЙ ПОЯС ОЛЕКСАНДРА ХИЖНЯКА Олександр Хижняк завоював свій перший чемпіонський пояс у професійній кар’єрі. Український боксер став володарем титулу WBA Gold у напівважкій вазі. Олімпійський чемпіон України провів свій третій бій на професійному рівні. Суперником Хижняка був аргентинець Дурваль Еліас Палаціо. Поєдинок відбувся у Львові в межах вечора боксу, організованого промоутерською компанією Олександра Усика. За підсумками 10 раундів усі троє суддів віддали перемогу українцю – 99:91, 98:92 та 100:90. Таким чином, Хижняк завоював пояс WBA Gold у своєму першому титульному поєдинку серед професіоналів. Для українця це вже третя перемога в трьох професійних боях. Раніше цього року він переміг француза Ленні Патрача, провівши два раунди в андеркарді поєдинку Ентоні Джошуа проти Крістіана Пренги. Свій професійний дебют Хижняк відзначив достроковою перемогою над колумбійцем Вілмером Бароном – суперник був нокаутований у першому раунді. Бій із Палаціо став першим у професійній кар’єрі Хижняка, який тривав усі 10 раундів. До цього найдовшим для українця був поєдинок із Патрачем – тоді він провів у ринзі лише два раунди. До переходу в професіонали Хижняк досяг значних успіхів у любительському боксі. У 2024 році він виборов олімпійське золото, а також раніше ставав чемпіоном світу у 2019-му та Європи у 2017 році. Крім того, українець є срібним призером Олімпіади-2020 у Токіо. МАЛЬДЕРА РОЗРАХОВУЄ НА МУДРИКА У ЗБІРНІЙ Головний тренер збірної України Андреа Мальдера підтвердив, що розраховує на Михайла Мудрика після його тривалої відсутності. Італійський фахівець вважає українського вінгера важливою частиною національної команди, однак не хоче поспішати з його поверненням та створювати додатковий тиск. «Чи розраховую я на Михайла? Якщо у тебе є можливість мати футболіста рівня Мудрика, це однозначно краще. Тож відповідь – так, на сто відсотків», – заявив Мальдера в інтерв’ю «ВЗБІРНА». Наставник також розповів, що в таборі збірної позитивно сприйняли повернення Мудрика до футболу. За його словами, керівництво УАФ, тренерський

штаб та гравці команди раді можливості знову побачити вінгера на полі. Водночас Мальдера розуміє, що після майже дворічної перерви футболісту потрібен час для повноцінного відновлення. Тому тренер не планує форсувати процес і сподівається побачити Мудрика вже під час найближчого збору збірної України. Михайло востаннє грав у листопаді 2024 року. Після цього його відсторонили від футболу через допінгову справу. У квітні 2026-го з’явилася інформація про чотирирічну дискваліфікацію українця, яку він оскаржив у Спортивному арбітражному суді. У липні відсторонення було скасоване внаслідок спільного рішення Футбольної асоціації та WADA. Підставою стали зміни у відповідних антидопінгових правилах. Після цього Мудрик повернувся до тренувань із «Челсі» під час передсезонного збору в Гонконгу. Українець взяв участь у контрольних матчах проти «Ювентуса» та малайзійського «Джохор Дарул Тазіма», записавши на свій рахунок результативну передачу. Однак у стартовому турі нового сезону АПЛ проти «Фулгема» Мудрик не потрапив до основного складу. Паралельно тривають переговори щодо можливої оренди футболіста до іншого клубу англійської Прем’єр-ліги. ТРІУМФ УКРАЇНСЬКОГО ФРІДРАЙВИНГУ Українська фрідайверка Катерина Садурська стала чемпіонкою світу CMAS-2026 у дисципліні з постійною вагою без ластів. Спортсменка здійснила занурення на 77 метрів, чого вистачило для перемоги. Світова першість із фрідайвінгу проходить у Роатані, Гондурас, під егідою Всесвітньої федерації підводної діяльності (CMAS). Турнір триває з 14 до 27 серпня та охоплює низку дисциплін, у яких спортсмени змагаються на глибині. Садурська приїхала на чемпіонат у статусі однієї з головних претенденток на перемогу. Українка є чинною рекордсменкою CMAS у дисципліні з постійною вагою без ластів – її світовий рекорд становить 88 метрів. Для виступу на ЧС-2026 Садурська заявила результат 77 метрів і успішно виконала занурення. Українка впевнено випередила суперниць: срібну медаль отримала італійка Алессія Зеккіні, яка занурилася на 65 метрів, а бронзовою призеркою стала француженка Джейд Агботон із результатом 64 метри. Ця нагорода стала для Садурської вже третьою на цьогорічній світовій пер-

шості та другою золотою. Раніше українська спортсменка перемогла у дисципліні з постійною вагою в ластах, підкоривши глибину 108 метрів. Ще одну медаль Садурська виборола у вільному зануренні – там вона стала срібною призеркою. Чемпіонкою світу в цій дисципліні стала інша представниця України Наталія Жаркова, яка під час виступу встановила новий світовий рекорд. НАЙДОВШИЙ СЕТ В ІСТОРІЇ ВОЛЕЙБОЛУ Матч між чоловічими збірними Італії та Німеччини увійшов в історію світового волейболу. У першій партії команди набрали рекордні 130 очок, а сет завершився перемогою німців із рахунком 66:64. Поєдинок відбувся 26 серпня в Реджо-Калабрії в рамках Кубка FIPAV. Турнір збірні використовують як підготовку до чемпіонату Європи, який пройде у вересні. За грою на трибунах спостерігали понад 4400 уболівальників. Рекордний сет тривав 89 хвилин, або майже півтори години. Попереднє досягнення за кількістю набраних очок у партії на рівні національних команд було встановлено лише в червні 2026 року. Тоді Аргентина та Польща в матчі Ліги націй зіграли перший сет із рахунком 50:48 – загалом 98 очок за 62 хвилини. Італійці та німці значно перевершили цей показник. За рахунку 64:64 збірна Німеччини взяла два наступні розіграші та закрила партію на свою користь – 66:64. Попри невдалий старт, Італія зуміла переломити хід зустрічі та здобула загальну перемогу – 3:2. Після рекордного сету команди провели ще чотири партії: 25:22, 23:25, 25:22 та 15:12 на користь господарів. Загалом матч тривав 3 години 29 хвилин. Рекорд за тривалістю та кількістю очок у міжнародному матчі тепер належить саме першій партії зустрічі Італії та Німеччини. До цього найрезультативнішим сетом в історії офіційних міжнародних поєдинків вважався рахунок 50:48 у грі Аргентина – Польща. На клубному рівні найрезультативніший сет було зіграно ще у 2013 році в чемпіонаті Південної Кореї. У протистоянні «Korean Air Jumbos» та «Rush & Cash» одна з партій завершилася з рахунком 56:54 – команди разом набрали 110 очок. Італійський рекорд, який тримався понад 20 років, також залишився позаду. У січні 2002 року в матчі «Кунео» – «Тревізо» друга партія завершилася з рахунком 54:52, що становило 106 очок.

28.08.2026 — № 34 (219)

Історія

surma.com.ua

№ 34 (219) — 28.08.2026

Франко всюдисущий та ідея української нації

Віктор Іщенко Київ, «Сурма»

люди, яких час віддаляє від нас. А є ті, з ким час, навпаки, скорочує дистанцію. Чим далі відходять у минуле, тим виразніше стає зрозуміло, що говорили вони не лише про свою добу. А говорили про нас. Таку, це про Івана Франка, уродини якого 27 серпня. Ми так звикли бачити його в бронзі: Каменяр, класик, автор «Мойсея», письменник зі шкільної програми, людина, чиє ім’я носять вулиці, університети й театри. Але за цією звичною культурною декорацією легко втратити найважливіше: Франко був одним із тих, хто вчив українців мислити себе не об'єктом чужої історії, а її суб'єктом. І це значно більше, ніж блискуча сюжетна література, якої він написав чимало, чи тонка лірика, що вражає нас і сьогодні своєю силою духу. Франко жив у час, коли українськість ще не мало очевидного масового окреслення. Українці існували – але не мали власної держави. Мали мову – але не мали повноцінного простору для її розвитку. Мали історичну пам'ять – але імперії постійно намагалися перекласти її іншою мовою, привласнити або стерти. Мали величезний народ – але ще тільки вчилися усвідомлювати себе нацією. І саме тому Франко так багато працював. Не просто писав. Але будував. Це ключова наша метафора до розуміння Івана Франка. Будівничий. Не даремно – каменяр. Франка можна назвати людиною, якій було замало одного життя. І масштаб його вражає нас сьогодні. Поет і прозаїк, драматург і перекладач, журналіст і видавець, філософ і літературознавець, економіст і фольклорист, політичний мислитель і громадський діяч. Та цей перелік нічого не пояснює. Важливіше інше: Франко ніби постійно намагався закрити ті прогалини, без яких народ не може стати повноцінною модерною нацією. Якщо українцям потрібна сучасна література – він її творить. Якщо потрібен інтелектуальний діалог із Європою – він перекладає європейську класику. Якщо потрібно осмислити суспільні процеси – він пише політичні та економічні тексти. Якщо потрібно говорити про історію, культуру, фольклор, працю, освіту, політику – він іде туди. Це не про кількість заради енциклопедичності, це Франко – всюдисущий. Це титанічна робота людини, яка розуміла: нація не виникає лише тому, що десь живе багато людей, які говорять спорідненою мовою. Їй по-

трібен власний інтелектуальний світ. Потрібно навчитися називати світ своїми словами. Потрібно виробити власні поняття, власну історичну пам'ять, власну культуру, власне бачення майбутнього. Потрібно перестати дивитися на себе очима тих, хто століттями мав владу визначати, ким ти є. У цьому сенсі Франко був не лише письменником українського модерну. Він був одним із його інженерів. Мабуть, найточніше про власне ставлення до України Франко сказав у словах, які сьогодні варто перечитувати особливо уважно: «Мій український патріотизм – це не сентимент, не національна гордість, це тяжке ярмо, вложене долею на мої плечі». Це зовсім не той патріотизм, який легко любити. У ньому немає самозакоханого милування собою, немає декоративної любові до батьківщини, яка добре виглядає на святковій листівці. Є відповідальність. Праця. Внутрішній обов'язок. Франко навіть дозволяє собі зізнатися, що це ярмо може бути важким. Він може «здригатися», може подумки проклинати долю – але не може його скинути. Бо тоді зрадив би власну совість. Ця думка надзвичайно важлива для розуміння Франка. І українство для нього – не комфортна ідентичність. Це етичний вибір. І саме тому в його погляді на український народ немає солодкавості. Він бачив його слабкість, темряву, бідність, деморалізацію, непорадність. Він не потребував створювати міф про бездоганний народ, щоб залишатися його сином. Навпаки. Він вірив у народ настільки серйозно, що дозволяв собі говорити про його недуги без прикрас. Бо любити народ – не означає лестити йому. Часто це означає вимагати від нього більшого. І саме тут Франко дивовижно сучасний. Він дивиться не тільки на те, якими українці є, а передусім на те, якими вони можуть і мають стати. І в цьому – його життєствердна сила. Потрібно не просто знати, що ти «хтось». Потрібно усвідомити: у тебе є власні інтереси, власна історична перспектива, право самому визначати своє політичне майбутнє. Франко дуже добре відчував цю проблему. Саме тому його думка постійно рухається від культури до політики, від особистості до громади, від громади до народу, від народу – до національного ідеалу. Його знамените «Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів» – це значно більше, ніж заклик до єдності. Це спроба змінити сам спосіб мислення. Не Галичина проти Наддніпрянщини. Не місто проти села. Не інтелігенція проти простолюду. Не одна соціальна група проти іншої. Україна має навчитися чути себе як одне ціле. Для

імперського світу така єдність завжди небезпечна. Бо імперія любить не просто підкорювати – вона любить дробити. Вона значно легше керує людьми, які бачать себе передусім окремими регіонами, станами, конфесіями, «місцевими» спільнотами, ніж тими, хто усвідомлює спільний історичний інтерес. Тому Франкова праця над українською цілісністю була водночас працею проти колоніальної логіки. Найважча спадщина імперії, зокрема й для України, – чужий погляд на себе. Колоніалізм не закінчується в ту мить, коли зникає імперський чиновник. Його найстійкіша форма залишається в голові. Це ситуація, коли поневолений народ продовжує оцінювати себе мірками колишньої метрополії. Коли власна культура здається меншою за чужу. Коли власна історія потребує чужого дозволу. Коли національні інтереси автоматично сприймаються як щось підозріле, вузьке або «несучасне». Коли для того, щоб бути повноцінною частиною світу, потрібно спочатку перестати бути собою. Франко працював проти цього задовго до появи самого терміна «постколоніалізм». Його модерність полягала не в тому, щоб замкнути Україну в собі. Навпаки – Франко був одним із найбільш відкритих до Європи українських інтелектуалів свого часу. І відкритість до світу для нього не означала самозречення. Це принципова річ. Можна знати Гете і Шекспіра, Данте й Гюґо – і залишатися українцем. Можна вести інтелектуальний діалог із Європою – і не погоджуватися на роль її периферії. Можна бути відкритим до універсального – і водночас знати своє. Власне, тільки маючи власний голос, можна по-справжньому вступити в діалог з іншими. Франко був людиною пошуку. Він не мав готової карти українського майбутнього – він намагався її накреслити. Саме тому його варто читати не як музейного пророка, кожне слово якого треба механічно прикласти до сучасності. Його треба читати як Великого Співрозмовника – людину, яка постійно змушує думати, сперечатися, перевіряти себе. На початку ХХ століття Франко сформулював те, що для українців залишалося майже немислимим: національний ідеал не може обмежуватися тим, що здається досяжним за нинішніх політичних обставин. Якщо народ ставить собі тільки ті цілі, які дозволяє імперія, він уже погодився з імперією. Тому Франків «національний ідеал» принципово виходив за межі дозволеного. Повне життя нації. Її вільний розвиток. Самостійність. У цьому є одна з найважливіших властивостей національної ідеї: вона дозволяє народові бачити себе не лише таким, яким він є зараз, а таким, яким він має пра-

во стати. Ми вже маємо державу. Але сама наявність державних інституцій ще не гарантує внутрішньої свободи. Держава стає справді своєю тоді, коли її громадяни перестають сприймати себе як тимчасових мешканців на власній землі. Коли українська мова не потребує виправдання. Коли українська історія не мусить просити дозволу на власну версію минулого. Коли українська культура не почувається провінційною. Коли українська політика виходить із власних інтересів, а не з постійного очікування, що хтось сильніший визначить, що для нас добре. Коли українець почувається не гостем у власній історії, а її господарем. Франко є одним зі стовпів нашої національної цілісності. Шевченко дав українцям мову великого національного переживання. Франко значною мірою допоміг перетворювати це переживання на систему модерного мислення – критичного, європейського, політичного, національно свідомого. Він працював над тим, щоб українець не просто любив свою землю, а розумів, чому вона його земля і яке майбутнє він має право для неї вимагати. Можливо, саме тому образ Каменяра залишається таким живучим. Але його можна прочитати ширше, ніж ми звикли. Каменяр – це не тільки той, хто розбиває скелю. Це той, хто розуміє: свобода не падає на народ готовою. Хтось мусить щоденно працювати там, де сьогодні немає видимого результату. Франко працював саме так. Його арештовували. Його переслідували. Його нерідко не розуміли сучасники. Він переживав політичні поразки й особисті трагедії. Зрештою, його тіло дедалі більше відмовлялося служити волі, яка до смерті залишалася неймовірно сильною. Але він продовжував працювати. І тому його історія – це не історія людини, яка чекала сприятливого моменту для України. Він натомість сам створював цей момент. І у цьому, можливо, і полягає найважливіший урок Франка для нас. Нація не народжується одного дня. Вона формується з тисяч рішень – говорити своєю мовою, пам'ятати свою історію, створювати свою культуру, захищати свою землю, сперечатися за своє майбутнє, працювати для українців, які житимуть після нас.

28.08.2026 — № 34 (219)

UNIVERSE CARRIER

ми підтримуємо

це логістична компанія, яка за 15 років свого існування, зарекомендувала себе як конкурентоспроможний лідер у сфері перевезень, створений задовольняти запити клієнтів.

Ми використовуємо новітні, високоякісні технології та інноваційне обладнання. Наш відданий персонал та професійні водії надають широкий спектр транспортних і логістичних послуг. Universe Carrier має найбільш розгалужену транспортну мережу, що забезпечує надійну своєчасну доставку товарів (перевозимо через 48 континентальних штатів, Аляску та Канаду).

WWW.UNIVERSECARRIER.COM 14351 WEBER DR, HUNTLEY, IL 60142

Наша формула успіху полягає у спілкуванні, якісному плануванні та сильному бажанні розвивати наш бізнес і відносини з клієнтами через партнерство, покращуючи транспортні рішення та послуги. Ми на 100% підтримуємо своїх водіїв і маємо найновіші та найбезпечніші вантажівки. Використовуючи запатентовану технологію, ми можемо оптимізувати режим обслуговування, який найкраще відповідатиме вашим потребам, і забезпечити активне відстеження кожного відправлення. Ми завжди раді бачити у своїй команді водіїв з досвідом, а також без досвіду, адже у нас є програма тренування, де ви можете швидко навчитись і стати невід’ємною частиною нашої компанії.

Працювати з нами - це зростати щодня!

surma.com.ua

Інформаційний спонсор:

№ 34 (219) — 28.08.2026