"Сурма" – українська незалежна газета. №217-2026 by SurmaNewspaper

УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА

ВИХОДИТЬ ЩОТИЖНЯ

№ 32 (217) | 14 СЕРПНЯ 2026 | USA, UKRAINE

«UKETOBERFEST» причастив усіх вірою, любов’ю й Україною

Не дивись вгору. Версія Зеленського ▶ стор. 2

Євген Коновалець.

У мене є мрія - прокинутись зранку і побачити в часописі на 88 років потому. Vivit! першій шпальті некролог, обрамлений вітаннями та синьо▶ стор. 34 Нелюд путін довго жовтими стягами. У тебе теж така мрія? не проживе. Тому підтримай українське видання та українське радіо, щоб наша мрія стала реальністю.

Якщо Вам не байдуже. Підтримайте радіо і газету. Валентина Сидоренко: Переведіть кошти по ZELLO за номером телефону Телефон з рук +17736973923 або за QR кодом не випускаю. Рахунок в Selfreliance - 177162 CHASE BANK - 695785532Хочу почути слова «Ядляживий…» ▶ стор. 14 Ви можете оформити щомісячний автоматичний перевід підтримка радіо та газети. А ще Ви можете оформити автоматичну заявку, і ми будемо знімати вказану суму автоматично. Чеки можна висилати на нашу адресу. БУДЕМО ВДЯЧНІ 5050 N. Cumberland Ave., 18-S ЗА ПІДТРИМКУ Norridge, IL 60706. PAYBLE FOR: UKRAINIAN-AMERICAN MEDIA GROUP. РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ

СТОР 18 Ваша реклама в газеті і на радіо, це велика підтримка для нас. «СУРМА» Будемо вдячні за будь-яку підтримку. SURMA, 5050 N. Cumberland Ave., Ste 18-S, Norridge, IL 60706, uausamedia@gmail.com

ISSN 2832-4676

Політика / Війна

surma.com.ua

№ 32 (217) — 14.08.2026

Не дивись вгору. Версія Зеленського Назар Мухачов Київ Головний редактор газети «Сурма»

есантно-штурмові війська розповіли деталі наступу на Олександрівському напрямку та навели список звільнених від кінця січня населених пунктів.

У ході ведення наступальної операції відновлено контроль над понад 745 кв. км території та 26 населеними пунктами (12 – Дніпропетровської області, 10 – Донецької області, 4 – Запорізької області), а також проведено пошук і знищення противника, який інфільтрувався в тилову смугу, на площі понад 300 кв. км. Військовими частинами та підрозділами Десантно-штурмових військ ЗС України взято під контроль населені пункти: Толстой, Новохатське, Грушівське, Зірка, Зелений Гай, Піддубне, Мирне, Цегельне, Привілля, Злагода, Красногірське, Привільне, Новогригорівка, Степове, Калинівське, Березове, Новомиколаївка, Воскресенка, Олександроград, Ялта. Військовими частинами та підрозділами Штурмових військ ЗС України взято під контроль населені пункти: Рибне, Маліївка, Січневе, Тернове, Новогеоргіївка, Запорізьке. Політичні реальність, на відміну від доблесті українських воїнів, тяжіє до інших тенденцій. Пафосність та войовничість затінили собою все, особливо – критичність розуму та справжність результатів. Навіть у найболючіших випадках, від яких прямо залежить наше виживання як народу. Зупиніться на секунду і згадайте «плівки Міндіча». І що далі? Крики «ганьба», «зрада», а далі? Скільки ЗМІ, журналістів та експертів зараз ще згадують про них? Чи часто зараз чути про «Кооператив Династію», який мав поховати в прямому і переносному сенсах принаймні частину мародерів? Але фактично – це не просто не відбулось. Інформаційне поле настільки спотворене і контрольоване, що зараз вже мало хто, окрім звичайних людей, згадує про ці криваві злочини проти українців! Криваві, адже кожен вкрадений мільйон має наслідком певну кількість пролитої української крові, смертей та поранень і воїнів, і цивільних. Як описати сучасний стан свідомості українського народу одним словом? Чим далі, тим частіше мені в голову приходить ОЧМАНІЛІСТЬ. Емоційні психолого-інформаційні гойдалки вимагають від масової свідомості реакцій в дусі «Ганьба-Слава», заганяючи наші реакції в рефлексивні коридори, які б здались занадто вузькими навіть для піддослідних собачок професора Павлова. Проте днопоглиблювальні роботи команди Зеленського тривають на повну. У три зміни, без ви-

хідних. Зате з преміями та гешефтами для організаторів і виконавців. Повітряні сили ЗСУ змінили формат щоденних звітів і більше не публікують дані про кількість ракет, які росія запустила по території України. За інформацією Bloomberg, рішення про зміну формату звітності було ухвалено з міркувань безпеки та на тлі дефіциту ракет-перехоплювачів. Тобто замість виробництва своєї антибалістики, які різні єрмаки і штілермани обіцяли українцям уже кілька років, маємо заборону називати кількість атакуючих ракет. Зрозумілим є те, що інформація про прильоти, пошкоджені військові об’єкти чи об’єкти критичної інфраструктури, фото й відео наслідків ударів може допомагати ворогу. Проте в цьому випадку йдеться не про раціональне обмеження, а про стратегію «не чую, не бачу, не рахую – отже нічого нема». Це навіть не ситуація зі страусами та бетонною підлогою замість піску. Це щось набагато страшніше. «Українська влада дедалі більше нагадує лікаря, який не лікує хворобу, а забороняє пацієнту дивитися на градусник. Температура не зникла. Інфекція не вилікувана. Організм не став здоровішим. Але в палаті вже спокійніше, бо термометр прибрали, дзеркало завісили, діагноз назвали “інформаційною загрозою”, а хворого переконали, що головна проблема не в сепсисі, а в його “тривожності”», – точно написав Владислав Смірнов. Замість економічної стратегії – заборона показувати курс обміну валют. При цьому раніше реготали із відповідних заборон на московії. Замість виробництва високоефективних «Нептунів» та «Сапсанів» на базі держпідприємств, – мільярди мінідічам-штілєрманам. Замість свободи слова – боротьба з неконтрольованими журналістами, блискавичне просування аналогів путінської цензури та тиску на неугодних. Замість боротьби з корупцією – боротьба з антикорупціонерами. І не тільки серед «громадських активістів», які не викликають у мене особливих симпатій. А навіть із чинними працівниками НАБУ та САП. Замість лікування від смертельно небезпечної хвороби команда Зеленського продає масовій українській свідомості голограмний ефект плацебо, щедро приправлений «потужністю», «незламністю», «стійкістю», але не результатом. Українці, не вірте очам своїм, бо реальність – це ІПСО. Очі не бачать – серце не болить. Проте цей принцип не працює, коли ми говоримо про продовження московських терористичних атак. Питання захисту від російської балістики на тлі наближення вкрай важкої зими залишається для українців дуже болючим. 10 серпня The Atlantic повідомило, що американські оборонні компанії Raytheon і Lockheed Martin побоюються, що Україна в разі отримання ліцензії зможе удосконалити зенітні ракети Patriot і виробляти їх швидше та значно дешевше, ніж США. Публічно компанії Raytheon і Lockheed пояснюють свої застереження щодо надання Україні ліцензії «ризиками крадіжки інтелектуальної власності та несанкціонованої передачі технологій». Однак неназваний чиновник від Республіканської партії на Капітолійському пагорбі розповів виданню, що справжня причина полягає в страху конкуренції. Американські виробники непокояться, що «українці знайдуть спосіб удосконалити Patriot, а потім вироблятимуть їх масово й набагато дешевше, ніж це роблять існуючі лінії у США».

З огляду на важливість цього питання, хочу на ньому зупинитись детальніше. Українськомовне інформаційне поле створило фантастичні ілюзії в масовій свідомості. Відповідно до тих ілюзій, виробництво найсучасніших засобів ППО – PAC-3 до систем «Петріот» є чимось не надто складнішим, аніж складання дронів із китайських комплектуючих. А якщо взяти конструкторську геніальність Штілермана із «ФайрПоінт», помножити її на незламність та потужність Зеленського, то проблем із таким виробництвом взагалі не повинно виникати. Розчарую увірувавших. У межах технологічних змагань США проти Китаю та рф американці впродовж тривалого часу інвестували сотні мільярдів доларів у своє виробництво: і для безпеки, і для наявності технологічної переваги над потенційним противником, і для отримання прибутків тощо. PAC-3 зараз є найбільш сучасним. І навіть Німеччина, яка має найбільш високотехнологічний промисловий кластер в Європі, отримала в свій час від США лише PAC-2. Будучи при цьому лідером ЄС та партнером США по НАТО. Якщо копнути ще глибше, то американські ракети та ППО є наслідком довготривалої щедро високовартісної багатопланової науковоємної інноваційної роботи. І от «зелені медіа» нам розповідають, що США нам передадуть технології чи ми за 4-6-8 місяців зможемо зробити виробництво, а далі будемо забезпечувати надлишками навіть держави НАТО. Звучить воно, мабуть, гарно, але так і хочеться запитати таких «експертів»: ви взагалі розумієте про що говорите?! За оцінками британських та американських аналітиків, для розгортання виробництва PAC-3 на території Німеччини із залученням її промислово-технічного потенціалу, знадобилося б принаймні 18 місяців! І це йдеться про німців, які мають конструкторів, полігони, промисловість, гроші. «Південмаш» та КБ «Південне» мали багатий досвід розробки складних ракетних систем та балістичних технологій, проте ці діаманти українського ВПК системно руйнувались та недофінансовувались! Чи маємо ми зараз відповідну базу та, насамперед, фахівців потрібної якості та кількості? Складне питання, проте відповідь на нього саме зараз, найімовірніше, негативна. Чому? Бо інакше головним ракетобудівником України не став би Штілерман, а базою виробництва не стало б підприємство, яке ще кілька років тому виробляло бетонні лавки. Але і це ще не все. Уявіть собі, що технологічна перевага США стає відомою для Китаю та рф. І тоді вона припинить бути перевагою, а потенційні вороги ще й зможуть навчитись протидіяти, створювати свою аналоги. Вдосконалювати їх. Гонка озброєнь, промисловий шпіонаж тощо. Втрата переваги матиме не тільки економічні наслідки, а й створить абсолютно конкретні стратегічні безпекові ризики для США. І враховуючи все вищезазначене, запитайте себе: хто при здоровому розумі надаватиме такі технології Зеленському та його команді? З огляду на зустрічі в Омані, «Вагнерггейт», Єрмака, родичі якого в спецслужбах рф, Подоляка, брат якого був у московському гру, Сирського, батьки якого живуть на московії, «розвідника» Умєрова, у якого незрозуміло скільки паспортів тощо. Двома днями пізніше «гіпотези» The Atlantic були розвінчані в матеріалі Washington Рost:

14.08.2026 — № 32 (217)

Політика / Війна

- у всьому світі лишилося 827 ракет до «Петріотів», тому «вимога» Зеленського «негайно дати нам 300 ракет» є не надто адекватною; - війна з Іраном вичерпує запаси боєприпасів, яких катастрофічно не вистачає; - лише за перший місяць війни з Іраном США випустили 850 «Томагавків», 1000 перехоплювачів та 1300 балістичних ракет; - світові запаси ракет «Петріот» скоротилися з 2200 до 827; - вичерпання запасів змусило Білий дім відмовитися від ескалації; - міністерство війни США розіслало лист оборонним підприємствам, де дано 21 день на подання планів щодо значного прискорення і більш агресивних графіків поставок озброєння; - багаторічні цикли розробки вже є неприйнятними; - оборонні підрядники та стартапи з Кремнієвої Долини були запрошені до Білого дому, щоб обговорити делікатні питання; - Пентагон уклав контракт на 58 млрд доларів із метою потроєння виробництва ракет до 2030 р.; - усе залежить від схвалення Конгресом законопроекту про видатки на оборону в розмірі 1,2 трлн доларів; - деякі оборонні підрядники витрачають власні кошти на фінансування виробничих витрат (робота на перспективу). Читаючи WP, мимоволі зловив себе на думці: як же нам пощастило, що ми маємо Штілермана, якого США не перетягнуло до себе, незважаючи на американський масштаб фінансування та штілерманівської конструкторської геніальності. Лише глибинний український патріотизм Штілермана змусив його залишитись в Україні, а то в США вже генеральні директори Raytheon і Lockheed Martin вже б на дуелях стрілялись за такий цінний актив.

10 серпня 2026 року директор НАБУ Семен Кривонос та керівник САП Олександр Клименко провели спільний брифінг щодо підсумків роботи антикорупційних органів за перше півріччя 2026 року. Керівники відзвітували про 360 нових проваджень, 107 підозрюваних і 76 вироків. «Корупція в Україні не зменшується. Вона залишається на одному й тому самому рівні», – сказав керівник САП Клименко. «Якщо говорити про топкорупцію, то вона навіть зростає», – зазначив очільник САП. Крім того, він нагадав, що САП не має повноважень самостійно розпочинати розслідування щодо народних депутатів та погоджувати слідчі дії стосовно них. Керівник НАБУ Семен Кривонос зі свого боку повідомив про небезпеку корупційних проявів в оборонній сфері. За його словами, великі контракти на постачання озброєння можуть створювати умови для впливу окремих бенефіціарів компаній-постачальників, що загрожує конкуренції і, зрештою, обороноздатності України.

surma.com.ua «Трансформація корупції відбувається так: раптом у великих компаніях-постачальниках озброєння можуть з'являтися впливові люди як бенефіціарні власники», – розповів Кривонос. У контексті контрактів на постачання озброєння директор НАБУ звернув увагу на те, як окремі компанії отримують державні замовлення, і зазначив про тенденції, що загрожують знищенням конкуренції. «Це дуже важко розслідувати і доводити, безумовно. Ми витрачаємо багато ресурсів, відстежуємо фінансові транзакції, які дуже часто прив'язані до рахунків за кордоном, відстежуємо бенефіціарів, їхній вплив, здійснюємо документування відповідних злочинів», – пояснив Кривонос. Самотужки НАБУ і САП подолати корупцію в оборонній сфері складно. «Тому що величезний бюджет, величезна кількість закупівель, в кожному з них може бути корупційний ризик. Це спільна робота і антикорупційних органів, і самого міністерства (оборони – ред.)», – сказав Олександр Клименко. Дійшовши до цього місця пресконференції, я відчув гострий приступ «інтелектуальної слабкості», вирішив, що я щось десь пропустив та перемотав назад. Але виявилось – ні, нічого не пропустив. Клименко і Кривонос говорили саме це, і саме в такий аморфний безособовий спосіб! І якщо я із загальним змістом фраз ще можу погодитись, то те, що вони лунають з уст керівництва новостворених і фантастично-продуктивно-реформованих антикорупційних органів – не сприймаю зовсім. Це як взагалі? Яка мета цих заяв та звітів? Щоб що? Керівники НАБУ та САП не називають прізвищ, не дають підозр, не просувають нових справ, маючи на руках всі необхідні матеріали та докази і свідчення, не продовжують розслідувати «старі» справи на кшталт «плівок Міндіча». Значна кількість детективів залишається під слідством, яке в НАБУ та САП вважають необґрунтованим. На суддів чиниться тиск. Клименко прямо говорить: «І ніхто не вживає жодних заходів. І особи, які були причетні до цих атак, до фальсифікацій самих розслідувань, вони до сих пір залишаються на посадах, отримали підвищення, нові звання. І взагалі жодних наслідків і жодних уроків з цієї події не було зроблено». Де прізвища винуватих? Де прізвища ключових осіб, що переслідували НАБУ та САП і продовжують це робити? Якщо ви керівники інституцій виходите публічно про це говорити, то хоча б мусите озвучити конкретику та звернутись до суспільства за допомогою! Зрештою саме рік тому розпочались протести на захист НАБУ та САП, і навіть я, взагалі не симпатизуючи професійним активістам-ґрантоїдам, готовий категорично підтримувати діяльність антикорупційних органів. Особливо в питаннях покарання міндічів-хламіндічів та пошуків «невідомого Вови». Але цього всього нема. Ба більше, про кооператив «Династію» мовчать, як і про «невідомого Вову», одруженого із «невідомою Оленою». З метою забезпечення подальшого мовчання, а також відсутності згадувань про провал підготовки до війни, розмінований Чонгар, злочинні порушення Конституції тощо, саме зараз авральними темпами продовжуються атаки на свободу слова. Будучи особисто потерпілим від злочинних дій влади (замовника) та злочинців-поліцейських і ТЦК-унів, я дуже добре та гостро розумію, що відбувається. Саме тому закцентую увагу шановних читачів на вкрай тривожному сигналі. Не так давно інформаційний простір обурювався через судову заборону публікування матеріалів

№ 32 (217) — 14.08.2026 про 148 об’єктів нерухомості брата директора ДБР. Ну не можна писати про родичів високопосадовців, на яких раптово (після отримання відповідних посад родичами) сходить бізнесова благодать. Проте нинішній випадок створює ще більші ризики. Колишній заступник головного військового прокурора та один із підозрюваних у так званій «справі адвокатів-хакерів» Дмитро Борзих подав до Печерського районного суду Києва позов проти ZN.UA та редакторки відділу внутрішньої політики Інни Ведернікової. Пропоную Вашій увазі позицію редакції «Дзеркала Тижня»: «ZN.UA розглядає цей позов не як приватний конфлікт Дмитра Борзих із журналісткою чи редакцією. Йдеться про значно більше – право медіа виконувати свою роботу, а суспільства знати, кого і в чому підозрюють у справах про топкорупцію. Саме тому принциповою для нас є одна з вимог Борзих – щодо публікації його імені як підозрюваного. Частина 4 статті 296 Цивільного кодексу України дозволяє оприлюднювати ім’я підозрюваного чи обвинуваченого до обвинувального вироку лише за його згодою. У 2025 році Верховний Суд підтвердив буквальне застосування цієї норми: публічний статус особи та суспільний інтерес самі по собі не дають медіа права називати її ім’я. Таким чином, треба визнати, що український підхід до права на ім’я, по суті, антиєвропейський. Європейський стандарт захищає людину від оголошення винною до вироку, але не встановлює для медіа абсолютної заборони називати підозрюваного незалежно від його статусу та суспільного інтересу. А у справах щодо публічних осіб і топкорупції європейська практика виходить із пріоритетного значення свободи слова та суспільного інтересу». Свобода слова та верховенство права є базисом, без якого неможливе нормальне життя українського народу. Порушення верховенства права та тотальний наступ на свободу слова в умовах повномасштабної війни фактично реалізовують в Україні, яка бореться за свободу, диктаторський режим, аналогічний до путінського на московії. У Роттердамі на кладовищі «Кросвейк» провели ексгумацію останків полковника Євгена Коновальця. Прах Українського Провідника повернуть в Україну та тимчасово перепоховають на Національному військовому меморіальному кладовищі. Вшанування Велетів з розряду Євгена Коновальця чи Андрія Мельника є справою честі для українського народу, чиїми Великими Вірними синами вони були до останнього подиху. Однак я категорично не вірю, що влада Зеленського може сповідувати українські націоналістичні мотиви в своїх діях. Зрештою про який український націоналізм можна говорити щодо людей, які виставили всю українську землю і надра на розпродаж? Глибоко досліджуючи та відчуваючи життя та чин Євген Коновальця, Андрія Мельника, Омеляна Сеника, Миколи Сціборського та інших високодостойних Синів Українського Народу, я чомусь маю переконання, що якби Євген Коновалець жив у наш час, то діюча олігархічна система його би вважала терористом, а об'єктами політичних акцій ОУН стало б чимало фігурантів зеленого телемарафону. Вороги роблять своє, із своєю мотивацією та прихованою метою. Нам, українцям, потрібно робити своє. Зокрема, вшановуючи світлу пам’ять Провідника Євгена Коновальця!

14.08.2026 — № 32 (217)

DOLYNKA UKRAINIAN-AMERICAN CONSULTING

ВІДПРАВКА ПОСИЛОК В УКРАЇНУ ТА КРАЇНИ ЄВРОПИ, ЛІТАКОМ ТА МОРЕМ НАШІ ЛОКАЦІЇ: 5050 N Cumberland Ave., Office 21-v, Norridge, IL 60706. З понеділка по п’ятницю з 10.00 до 20.00, в суботу та неділю з 9.00 до 14.00 1590 N Rand Rd., Suite G, Palatine, IL 60074. В понеділок, віторок, четвер і п’ятницю з 14.00 до 19.00, в середу з 10.00 до 19.00 в суботу та неділю з 10.00 до 14.00

ТАКОЖ МИ НАДАЄМО ТАКІ ПОСЛУГИ: • Сертифіковані та нотаріально завірені переклади • Апостиль • Довіреності в Україну (супровід та перевіз дітей, продаж і купівля транспортних засобів, оформлення та отримання пенсії, купівля-продаж майна, банки, управління майном без права відчуження, представлення інтересів та інше) • Підготовка пакету документів для прийняття або відмови від спадкового майна в Україні • Підготовка пакету документів для отримання українського громадянства дітям народженим в США • Запрошення для отримання візи в США

773 600 2727 DOLYNKAFORMS@GMAIL.COM WWW.DOLYNKA.COM DOLYNKA – ОФІЦІЙНИЙ ПРЕДСТАВНИК

ПРОДАЖ КВИТКІВ ПОСЛУГИ ГРОШОВИХ ПЕРЕКАЗІВ ЗА ДОПОМОГОЮ СИСТЕМ

Війна / Інтерв’ю

surma.com.ua

№ 32 (217) — 14.08.2026

Ретранслятори встановлювали під обстрілами: у Харкові бійці 40-ї артбригади забезпечили зв’язок попри вогонь ворожих снайперів Антон Печерський

етранслятор на дев’ятиповерхівці біля танкового училища у Харкові зв’язківцям 40-ї артилерійської бригади довелося встановлювати під вогнем ворожих снайперів. Цей епізод став одним із найнебезпечніших у бойовій біографії військовослужбовця 40-ї окремої артилерійської бригади Василя на позивний «Хюндай». Про шлях від мобілізованого піхотинця до зв’язківця, відновлення зв’язку в Харкові під обстрілами на початку широкомасштабного вторгнення, появу Starlink, резервні канали та непомітну, але критично важливу роботу зв’язківців боєць розповів АрміяInform. «А ВІН ЖЕ ЗВ’ЯЗКІВЕЦЬ!» 38-річний Василь з Миколаївщини працював касиром-контролером і не міг навіть уявити, що на тривалий час пов’яже своє життя з військовою службою та братиме участь у бойових діях під час збройного захисту країни. Під час строкової служби він здобув у Полтаві спеціальність військового зв’язківця, однак не думав, що це отримані знання ще колись йому знадобляться. Все змінив напад росії на Україну в 2014 році. У 2015 році Василя мобілізували, і хоча за військовою спеціальністю він мав служити зв’язківцем, спершу чо-

ловік потрапив у піхоту й виконував бойові завдання як штурмовик. – Коли почалася АТО, я мав іти як зв’язківець, але обставини склалися інакше – нам не вистачало людей, не було ким міняти і довелося стати піхотинцем і штурмовиком, – розповідає Василь. Штаб підрозділу бійця тоді розташовувався у Волновасі, а сам він перебував на позиціях поблизу Старогнатівки. До роботи за своєю первинною військовою спеціальністю «Хюндай» повернувся лише після підписання контракту у 2019 році. – У 2019 році, як підписав контракт, начальник штабу, підполковник Пономаренко, подивився військовий квиток і каже: «А він же зв’язківець!» Так я і став знов зв’язківцем, – усміхається військовий. Після цього Василь працював із різними системами військового зв’язку, переважно радіостанціями Harris

і Motorola. Згодом його підрозділ перебрався до Бахмута, де військові пробули близько двох років. РЕТРАНСЛЯТОР НА ДЕВ’ЯТИПОВЕРХІВЦІ ВСТАНОВЛЮВАЛИ ПІД ВОГНЕМ СНАЙПЕРІВ Напередодні широкомасштабного вторгнення підрозділ мав пройти бойове злагодження. Військові прибули до місця постійної дислокації 92-ї окремої механізованої бригади й лише встигли розміститися. – Ми мали їхати на бойове злагодження. Приїхали до 92-ї бригади, де було їхнє ППД (пункт постійної дислокації – ред.), тільки розмістилися. І нам наступного вечора говорять: «Можете збиратися, буде війна», – розповідає військовий. У перші дні вторгнення частина систем зв’язку не працювала. За словами Василя, сервери були зламані, тому військові не могли налагодити звичні канали. Тому, щоб забезпечити принаймні базовий радіозв’язок, зв’язківці їздили Харковом і встановлювали ретранслятори. Це давало змогу підтримувати зв’язок між розосередженими у місті підрозділами через радіостанції. – Чекали подальших вказівок, бо тоді нічого не було зрозуміло. Зв’язок був зламаний, не можна було ніяк його налаштувати, сервери були зламані. Чекали подальших вказівок вищого начальства. Їздили, розставляли ретранслятори, щоб хоча б якийсь зв’язок був, хоча б через «Мотороли». З дивізіонами по Харкову їздили, розставляли. Це було в перші дні. Більш-менш почали трохи розуміти, що і як робити, – пригадує зв’язківець.

Саме під час одного з таких виїздів Василь пережив один із найнебезпечніших епізодів своєї служби. Зв’язківці мали встановити ретранслятор на дев’ятиповерховому будинку біля танкового училища у Харкові. – Це було в Харкові, на початку війни. Може, минуло пару днів. Перший такий у мене випадок – як ми приїхали ставити біля танкового училища на дев’ятиповерхівку ретранслятор, і нас снайпери обстрілювали. Другий епізод тоді був на Харківському аеродромі, коли ми бігли злітною смугою з ретранслятором, кабелями й антенами, а артилерія обстрілювала, – каже «Хюндай». ЗАВДЯКИ «СТАРЛІНКУ» СТРІМИ СТАЛИ ЗВИЧНОЮ ПРАКТИКОЮ Згодом підрозділ отримав перші термінали Starlink. Через супутниковий інтернет зв’язківці налаштували телефонію, що дозволило стабілізувати обмін інформацією. Також поява стабільного інтернет-з’єднання змінила взаємодію командирів із підрозділами безпілотних систем. Відео з дронів почали передавати в режимі реального часу, завдяки чому командири могли швидше бачити обстановку та давати вказівки. – А потім уже перші Starlink отримали, телефонію налаштували. Уже працювала телефонія через Starlink, уже був більш-менш такий зв’язок. Потім почали робити стріми. Більш чіткі вказівки вони дають, ніж, допустимо, набрати по тій же «Моторолі». Усе видно, усе транслюється онлайн. Ціль виявляється швидше, – пояснює зв’язківець.

Війна / Інтерв’ю

14.08.2026 — № 32 (217)

За словами Василя, за кожною трансляцією з безпілотника на командний пункт і викладеним в Інтернет відео зі знищенням окупантів стоїть робота зв’язківців, які забезпечують передавання сигналу та доступ командування до відео. «НЕ ТРЕБА ЇХАТИ НА ТРЬОХ ЗІЛАХ, ЩОБ РОЗГОРНУТИ 30 КІЛОМЕТРІВ ЗВ’ЯЗКУ» Ще одна перевага сучасних засобів зв’язку – зручність і компактність порівняно із технікою, яку використовували раніше. Завдяки цьому обладнання значно легше та зручніше транспортувати та набагато швидше встановлювати. – Якщо порівняти попередній зв’язок і теперішній, то теперішній ефективніший. Передавання даних краще. Раніше для розгортання системи зв’язку могли знадобитися кілька вантажних авто, обладнання було великогабаритне. А тепер ту саму роботу може виконати значно менша група військових із компактнішими засобами. Уже не їдеш і тумбу за собою не везеш, а візьмеш собі пару штучок – і все є. Це дуже зручно, бо воно зручніше і швидше розгортається. Обладнання компактніше, займає менше місця, менше важить, легше встановлюється. Не треба їхати, допустимо, на трьох ЗІЛах, щоб розгорнути 30 кілометрів зв’язку. А тут приїхав один – і ти вже

Приймаємо більшість страхівок РРО.

налаштувався, тебе всі чують і ти всіх чуєш, – розповідає військовий. «РЕЗЕРВНИХ КАНАЛІВ МАЄ БУТИ ХОЧА Б ШТУКИ ЧОТИРИ» Точку зв’язку зі Starlink, за словами Василя, можна підготувати до роботи приблизно за чверть години. Водночас супутниковий зв’язок стає вразливим до російських засобів радіоелектронної боротьби. Тому зв’язківці не покладаються на один канал і заздалегідь готують резервні варіанти. – Якщо зі Starlink, то виходить 15 хвилин. Але зараз Starlink уже глушать також, тому ми налаштовуємо завжди резервні канали зв’язку. Ми завжди з командиром на командному пункті. У нас, допустимо,

МИ ПІДТРИМУЄМО

є й оптика, і Starlink. Якщо РЕБ працює, то переключаємося на оптику. Якщо РЕБ не працює, то працюємо зі «Старлінками» – пояснює зв’язківець. Для надійної роботи, вважає він, необхідно мати щонайменше чотири резервні канали. Це дозволяє продовжувати передавати дані навіть у разі пошкодження обладнання, обриву оптоволоконної лінії або придушення супутникового сигналу. – Нещодавно теж зіткнулися з таким, що оптика поламалася. Але у нас уже були два запасні канали, чотири навіть, які працювали, щоб стріми продовжувалися, – розповідає Василь. Робота зв’язківців переважно залишається поза увагою, доки всі сис-

теми функціонують справно. Про фахівців починають згадувати тоді, коли Інтернет зникає, перестають передаватися стрими або підрозділ втрачає зв’язок із командуванням. – Ось так воно і виходить. Типу, зв’язку немає – опа, значить зв’язківці десь мають бути. Ага, давайте їх сюди, нехай розбираються. А якщо все нормально працює, і є зв’язок, ніхто не згадує, що ми є. Тому коли про нас не згадують, це значить, що ми працюємо добре, – посміхається зв’язківець Василь. Джерело: АрміяInform (https://armyinform.com.ua/2026/08/08/ retranslyatory-vstanovlyuvaly-pidobstrilamy-u-harkovi-bijczi-40-yiartbrygady-zabezpechyly-zvyazok-popryvogon-vorozhyh-snajperiv/)

Суспільство / Політика

surma.com.ua

№ 32 (217) — 14.08.2026

Українці дедалі песимістичніше оцінюють ситуацію в країні: 56% вважають, що вона рухається у неправильному напрямку

країнське суспільство входить у серпень 2026 року з переважно песимістичними оцінками ситуації в країні. Більшість громадян вважає, що Україна рухається у неправильному напрямку, а понад половина переконана, що за останній рік становище в країні погіршилося. Про це свідчать результати дослідження «Барометр – серпень 2026» від SOCIS, проведеного методом особистих інтерв’ю серед 2000 респондентів віком від 18 років. Опитування тривало з 28 липня до 2 серпня 2026 року, статистична похибка становить до ±2,6%. На запитання про загальний напрямок розвитку України 31,8% респондентів відповіли, що країна рухається у неправильному напрямку, ще 23,8% – що «скоріше у неправильному». Таким чином, сумарно негативно оцінюють напрямок розвитку 55,6% опитаних. Позитивні оцінки дали 36,5%: 23,8% вважають, що ситуація розвивається «скоріше у правильному напрям-

ку», а 12,7% – у правильному. Ще 8,1% не змогли або не захотіли відповісти. Ще виразніше настрої проявляються в оцінці останнього року. 55,9% українців заявили, що загальна ситуація в Україні погіршилася. Лише 9,4% побачили покращення, тоді як 32,3% вважають, що ситуація залишилася без змін. Очікування на наступний рік також залишаються переважно негативними. 35,1% респондентів прогнозують подальше погіршення ситуації, тоді як покращення очікують 23,3%. Ще 26,5% не очікують істотних змін. Однією з головних проблем для суспільства залишається корупція. 50,5% опитаних оцінюють її рівень як дуже високий, ще 39,8% – як високий. Тобто сумарно дев’ять із десяти опитаних – 90,3% – вважають рівень корупції в Україні високим або дуже високим. Корупція водночас очолює перелік факторів, які, на думку українців, найбільше негативно впливають на си-

туацію в країні. Її високий рівень на державному рівні назвали 49,3% респондентів. На другому місці – постійні атаки дронів і ракет на енергетичну, комунальну та цивільну інфраструктуру (44,6%). Ще 39,4% вказали на падіння рівня життя – зростання цін, інфляцію та валютні коливання. 30,4% негативно оцінюють агресивні методи проведення мобілізації, а 24,8% – непрофесіоналізм і помилки влади. При цьому українці не демонструють готовності відмовлятися від виборів після завершення воєнного стану. Якщо переговори щодо російсько-української війни завершаться тимчасовим припиненням бойових дій і буде скасовано воєнний стан, 61,7% опитаних вважають, що вибори потрібно проводити. 25,7% виступають за їхнє відкладення ще на певний час, а 6% вважають, що після цього слід проводити лише місцеві вибори. У відповідях на запитання про найбільші помилки нинішньої влади лідирують такі варіанти:

• збереження високого рівня корупції і розкрадання бюджетних коштів – 60,2%; • неналежна підготовка до війни – 32,7%; • помилкові кадрові рішення – 28,6%. До найпопулярніших відповідей також увійшли зловживання владою й тиск на бізнес, політичних конкурентів (25,5%) та інформаційна цензура (24%). На думку 57% громадян, відповідальність за корупцію несе президент, 48,5% вважають, що Верховна Рада. Таким чином, результати соцопитування демонструють досить суперечливий стан суспільних настроїв. Українці втомлені від війни, значна частина населення бачить погіршення ситуації та не очікує швидких позитивних змін. Водночас запит на вибори після завершення воєнного стану залишається високим. Найбільш тривожним сигналом для влади є те, що головними причинами негативної оцінки громадяни називають уже не лише безпосередньо війну та російські атаки. Поруч із ними у верхній частині суспільного рейтингу опинилися корупція, падіння рівня життя, помилки влади та проблеми з мобілізацією. Це означає, що для значної частини суспільства питання майбутнього України дедалі більше пов’язане не тільки з тим, коли завершиться війна, а й із тим, якою буде сама держава після війни. Джерело: SOCIS (https://socis.kiev.ua/ua/2026-08-06/)

14.08.2026 — № 32 (217)

Завіта т йте та т д те до наших філ іілій в шта т та та т х Ілліной, Нью-Д -Дж -Д Дже жерсі, Мічиґа ґ н, Ко ґа К ннект к ику кт кут ку ут, т, Масса с чус са у ет ус ет тс ст та Міннесо сот со ота та.

Ми вшановуємо силу, у незламність і у, у украї ух а нського народу. аї у Як у. незгасний дух українського кредитна спілка, заснована українською украї а нською аї громадою, ми пишаємося с свої ся о м корінням і з ої своїм гордістю підтримуємо Ук У раї а ну та украї аї а нців у аї Україну українців всьому світі.

ПОНАД 75 РОКІВ ДОСВІДУ. У ДОВІРА У. Р НА ВСЕ ЖИТТЯ. РА Повний спектр фінансових рішень для ваших потреб сьогодні й у майбутньому. Професійні поради. Персоналізоване обслуговування. Разом із громадою.

Політика

surma.com.ua

№ 32 (217) — 14.08.2026

Україна стала єдиною державою у світі, що змусила ЄС відловлювати своїх громадян Владислав Смірнов Київ, «Сурма»

е, що зараз відбувається з українцями в країнах ЄС – це не просто порушення прав людини. Це абсолютно унікальне, безпрецедентне правове жахіття у новітній історії міжнародного міграційного права. У сучасній Європі немає жодної іншої національності, групи біженців чи іноземців, до яких застосовувалися би такі нелюдські вимоги. Жодна інша держава на планеті не додумалася делегувати відлов своїх громадян іноземним урядам. І жодна інша нація не опинилася в статусі безправного шматка м'яса своєї адміністрації, перебуваючи на території вільного світу. За Женевською конвенцією 1951 року та базовим законодавством ЄС про притулок, гуманітарний захист надається людині на основі загрози її життю. У міжнародному праві діє за-

лізне правило: держава, яка надає притулок, ніколи не вимагає від біженця виконання обов'язків перед державою, з якої він втік. Німецький чи польський чиновник ніколи не запитає сирійця, чи відслужив той у армії Асада, і не вимагатиме довідку з дамаського військкомату. Ніхто не вимагає від еритрейців, які тікають від довічної примусової служби, показувати військовий квиток для отримання прихистку. Ніхто не вимагає від білорусів чи росіян жодних дозволів на виїзд від їхніх урядів. Більше того, ухилення від мобілізації в рф – це пряма, законна підстава для Європи дати людині гуманітарну візу чи статус біженця. Європа десятиліттями захищає іноземців від репресивних апаратів їхніх власних держав. Але українців виділили в окрему, нижчу касту безправних терпил. Український громадянин став єдиним іноземцем у ЄС, чиє базове право на порятунок від вій-

ПОЧИНАЮЧИ З 01 СІЧНЯ 2026 року !!! ПРИ НАДСИЛАННІ КОШТІВ ЗА МЕЖІ США ТА ОПЛАТІ ГОТІВКОЮ (CASH) ДО ВСІХ ПЕРЕКАЗІВ, ОКРІМ ОПЛАТИ КАРТКОЮ, ДОДАЄТЬСЯ ДОДАТКОВО 1% ФЕДЕРЕЛЬНОГО ЗБОРУ

Це не ініціатива Брюсселя. Європейським міграційним службам не здався цей зайвий бюрократичний геморой. Цей механізм – прямий наслідок політичного тиску з Києва. Українська держава фактично заявила Європі: «Це не люди, які тікають від ракет. Це наш мобілізаційний ресурс, який самовільно втік з плантації. Допоможіть нам загнати це стадо назад, або хоча б позбавте їх прав». ни цинічно обумовлено дозволом від Експортуючи ці драконівські мівласного уряду. ри, уряд стрімко перетворює країну Європа десятиліттями без зайвих на цифровий концтабір. Це сучаспитань роздає прихисток і статуси сот- ний тоталітарний паноптикум, де ням тисяч мігрантів із країн, що по- держава розглядає громадян не як топають у криміналі. вільних людей, а як біологічну власОфіційні поліцейські та наукові зві- ність – худобу, яку треба відстежувати в тій же Скандинавії фіксують ката- ти, обмежувати і контролювати настрофу: зростання кількості зґвалту- віть за межами країни. Європа факвань на 500% за десять років. Зафіксо- тично делегувала функцію поліцаїв вані десятки підривів ручних гранат на над іноземцями іноземному ж уряду вулицях мирних міст. Поліція відкри- на своїй території. Сьогодні німецьто пише, що ці гранати активно вико- кий, чеський чи польський інспектор ристовують організовані кримінальні працює як позаштатний шнир украгрупи мігрантів. І що робить європей- їнського ТЦК, перевіряючи додатки ська бюрократія? Їй норм! Їм дають і відмовляючи тим, хто виїхав абсопритулок, соцвиплати, їх толерують. лютно легально. Нікому і в голову не прийде вимагаКожен українець, який зараз стоти від них довідки з військкомату чи їть перед віконцем європейської мідозволу на виїзд від їхніх урядів. Для граційної служби і змушений довоних європейські двері відчинені безу- дити, що він не є власністю Кабмімовно. Але коли йдеться про українців, ну, має розуміти: цей принизливий які тікають від найкривавішої війни на фільтр склепали в Києві, а європейконтиненті – європейські чиновники ці радісно підмахнули. Нас офіційно різко згадують про правила і почина- продали як безправний ресурс. Єдиють пропускати їх через фільтраційне ний спосіб зупинити це – не мовчати, сито, відмовляючи в базових правах вимагати письмових відмов, наймачерез відсутність галочки у смартфо- ти європейських адвокатів і завалюні. Європейська солідарність закінчу- вати суди ЄС позовами. ється там, де починається український Кріпацтво скасували у 1861 році. «Резерв+». Але у 2026-му його цинічно відродиЦей жах не впав з неба. Цей пре- ли, зробивши українців єдиним нацедент – результат цілеспрямованої, родом у світі, який офіційно позбасистемної роботи української влади, вили базових свобод. Архітектори цієї яка вирішила витратити свій дипло- політики повинні нести не лише поматичний капітал не на захист людей, літичну, але й жорстку кримінальну а на розширення зони свого мобіліза- відповідальність. За свідоме і системційного терору. не порушення фундаментальних прав людини: права на свободу пересування, права розпоряджатися власним тілом та невід'ємного КОМП’ЮТЕРНИЙ СЕРВІС права на життя.

FIXTECH365

ПРОФЕСІЙНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ КОМП’ЮТЕРІВ та НОУТБУКІВ Діагностика • Ремонт • Апгрейд 347-975-1307 Naperville • Chicago та передмістя

Про автора: Владислав Смірнов – публіцист, провідний аналітик експертно-аналітичного центру.

14.08.2026 — № 32 (217)

Війна / Політика

surma.com.ua

№ 32 (217) — 14.08.2026

Як дійти до закінчення війни? Юрій Касьянов Київ, «Сурма»

гідно з опитуванням КМІС, більше 80% українців вірять, що Україна переможе у війні з росією, і тільки 3% вважають, що переможе росія. Чудово! Але черг в військкомати (ТЦК) немає. Припустимо навпаки – черги є, військо повністю укомплектоване, є навіть постійний резерв для планових ротацій і демобілізації тих, кому за п'ятдесят, і хто воював більше трьох років. Що тоді?.. Ми виграємо війну?.. Що взагалі означає виграти війну?.. Повернути окуповані території, Крим, війти на кордони 1991 року, чи взяти москву?.. Окей, нам це вдалося – ми повернули свої території. Чи закінчиться війна?.. Ні. росія проведе мобілізацію, і виставить проти нас вдвічі, втричі більшу армію, почне наступати з півночі, і, можливо, знову з Білорусі, і, можливо, застосує тактичну ядерну зброю. Дехто вважає, що війна закінчиться після «обов'язкового» і «неминучого» розпаду росії. Це, безумовно, приємний для нас варіант, проте фантастич-

Костянтин Корсун Експерт з кібербезпеки Київ, «Сурма»

майже шокований, наскільки масово російський софт досі використовується в Україні. Причому не тільки у приватному бізнесі, але також на підприємствах ВПК, у військових частинах і навіть у «Дії». Попри усі санкції, обмеження, реєстри забороненого ПЗ. Попри 12 років війни і п’ятий рік щоденних масових вбивств українців. Непробивні. Журналістами було проведено дослідження цього феномену – шляхом аналізу відкритих джерел, зокрема оголошень про пошук фахівців. І я трохи шокувався масштабом проблеми. Суть її у тому, що попри різко негативне ставлення в українському суспільстві до всього сосіянського – по факту ніщо в Україні не забороняє користуватися московськими шпигунськими програми типу 1С. «Вони такі зручні, дешеві, ми до них звикли, й усі партнери цим користуються» (аргументи майже такі ж самі, що й у користувачів «Дії», до речі). Попри очевидні колосальні ризики як особистої кібербезпеки, так і кібербезпеки усієї країни.

ний: окрім завжди бунтівних республік північного Кавказу, поки що не помітно ніяких рухів від москви. До того ж Захід, Європа, Штати, страшенно бояться дезінтеграції росії через побоювання втрати контролю над численною ядерною зброєю і її виробництвом. Розраховувати на революцію в росії теж не варто: путін міцно тримає владу, і навіть якщо він Ілюстративне фото раптом помре, на його місце прийде новий цар, можливо, не такий лю- так само руйнувати прифронтову інфдожер, але точно не той, хто зупинить раструктуру, або всерйоз зайнятися війну з Україною, тому що зараз існує протидією носіям КАБів. Поки в нас немає в достатній кільпевний консенсус між елітою і підданими імперії щодо «українського кості ні балістичних ракет (400 штук питання» і місця росії в новому світі. на місяць), ні крилатих ракет (400), Війну на виснаження ми не вигра- ні ударних дронів (40 тис.), ні велиємо, навіть якщо Захід подвоїть до- кої кількості КАБів, і немає протидії помогу. Тут проста арифметика: як- КАБам, війна на виснаження призвещо росія запускає по Україні щомі- де до суттєвої руйнації України, косяця умовно 100 балістичних ракет, ли росія буде почуватися ще тільки 100 крилатих ракет і 10 тис. ударних на чверть зруйнованою. Можна або вести війну «вічно», дронів, то ми повинні виробляти і запускати в 3-4 рази більше ракет і дро- за умови постійної західної допомонів по об'єктах на території ворога, з ги – до повного руйнування України урахуванням території, чисельності і і критичного скорочення людського щільності населення, щоб зрівнятися потенціалу (виробники зброї за цей в масштабах руйнувань. І ще нам по- час стануть мультимільярдерами). Ветрібно кидати свої КАБи в таких саме сти війну, намагаючись дочекатися макількостях, як це робить ворог, щоб лоймовірного розпаду росії, смерті пу-

тіна, міфічної «змови еліт», падіння метеорита на москву, військової допомоги дружніх інопланетян тощо. Або погоджуватися на умови путіна – віддати ще території без бою, відмовитися від повного суверенітету, і очікувати нової війни до повної втрати незалежності. Або примусити путіна до миру на безумовно компромісних, але більш підходящих для нас умовах, показати російській еліті й мешканцям імперії, що воювати з нами небезпечно. Як це зробити?.. Треба розуміти логіку дій ворога, його цілі на цьому етапі війни, його больові точки, щоб ухвалити правильні рішення. P.S. Мені дорікають, що я не оптиміст, що відбираю у людей віру в перемогу. Так, я не популіст. Нагадую слова Черчилля, з якими він звернувся до нації під час війни: «Я не обіцяю вам нічого, крім поту, крові і сліз!..» Нація зрозуміла, згуртувалася і перемогла. Це і є справжній оптимізм, побудований на реалізмі. Про автора: Юрій Касьянов – офіцер ЗСУ. Радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки. Займається виробництвом дронів та БпЛА для української армії та безпосередньо аеророзвідкою, заснував громадське дослідно-конструкторське бюро безпілотної авіації «Matrix-UAV».

Ворог у комп’ютері: чому в Україні досі користуються російським ПЗ? Згідно з «реєстром забороненого ПЗ», який веде Держспецзв’язку, заборонено використовувати близько 2 тисяч найменувань софта російського походження. Але заборонено лише у держустановах чи де обробляється інформація, що є власністю держави. І ще де гриф «Таємно». Усім іншим – ніяких юридичних обмежень, крім моральних. Користуйтеся на здоров’я. Та навіть якщо держпідприємство користується 1С – за це навіть штрафу не передбачено. Навіть найменшого, Карл. То чому б державному підприємству «Дія» не користуватися 1С, якщо така лафа? Вони навіть оголошення опублікували: «Шукаємо на роботу фахівця зі знанням 1С». «Війна? Ні, не чули. Ми заброньовані». Принагідно: а нагадайте-но прізвище ах-якого-прекрасного-міністра, хто створив і кіберконцтабір «Дія», і відповідне ДП на російських технологіях? До речі, про палку, хоча й таємну любов «дієвих» до усього росіянського – я розказував ще у 2025 році. Вони навіть назву свого міністерства змавпували із «старшого брата». А якщо хтось спитає мене «а яка проблема користуватися російським програмних забезпеченням?» – тому я мо-

жу відповісти грубо. Таким людям дуже рано читати мої дописи: спочатку слід піти вивчати основи кібергігієни. Бо сам факт такого питання буде свідчити про абсолютну й неймовірну безграмотність у питаннях інформаційної безпеки. Людям, які не розуміють, чим софт ворожої країни може нашкодити, треба судовими рішення забороняти брати в руки смартфон, комп’ютер чи планшет. Пояснювати настільки примітивні речі – це наче якби нейрохірург пояснював, що мити руки все ж треба з милом. Але, як виявилося, такі люди не тільки працюють у ВПК чи служать у Силах оборони – вони ФОРМУЮТЬ ДЕРЖАВНУ ІНФОРМАЦІНУ ПОЛІТИКУ. При цьому вони позиціонують себе як еталон надсучасності й технологічних досягнень. І сміються над «архаїчною» Європою, де безпеку громадян ставлять вище за «швидкі зручні додатки». А самі при цьому активно користуються російським ПЗ просто під час повномасштабної війни проти росії. Ну і сосіянським же ж телеграмом, ага. Як це може одночасно жити в одній голові – я не можу збагнути. Роздвоєння особистості якесь. А потім таких ще й міністрами оборони призначають. А інші такі виходять

з картонками за своїх божків. Тераріум однодумців. І що найгірше – усім на все це байдуже, включно з керівництвом країни. «А звідки росіяни так багато про нас знають?» – обурено питають одне в одного користувачі 1С та телеграму. Факт присутності у їхніх ґаджетах російського шпигунського агента анітрохи не наштовхує їх на якісь логічні взаємозв’язки. Бо, як казав колись один колишній віцепрем’єр-міністр України (забув його прізвище): «Роль кібербезпеки дещо перебільшена». Тому інформаційною та кібербезпекою країни як ніхто не займався, так ніхто й не займається. Не хоче, не вміє і навіть не планує. Навіть Євросоюз цього не вимагає від держави Україна (поки що). І ось вони, наслідки такого підходу: дике поле, суцільний хаос, повна свобода для російської технічної розвідки. А крайніх не знайдеш: «відповідальних» держструктур багато, усі смокчуть гроші з держбюджету, але якщо якийсь інцидент – усі ховаються по кущах і мекають про «відсутність повноважень». Що і треба росії. Доцарювалися.

14.08.2026 — № 32 (217)

CELEBRA CELEBRATING RA YEA EA UKRA RA RAT ATING 35 YEARS E RS OF UKRAINIAN’S R INIAN’S INDEPENDENCE & AMERICA CA ’ 250TH ANNIVERSA SARY CA’ AS S R AMERICA’S ANNIVERSARY Sunday,

RAZOM RA AZ ZOM R A RUN RUN 5K 5 K

BUSSE WOODS – GROVE ELK GROVE VILLAGE, IL

9:00 AM

AUGUST

32,

РЕЄСТРАЦІЯ ЗА QR КОДОМ

100% of registration fees f es fe and donations support Protez Foundation

RUN R RUN. UN. WALK. WA W ALK. SU SUPPORT. UPPOR RT T. T.

Війна / Інтерв’ю

surma.com.ua

№ 32 (217) — 14.08.2026

Валентина Сидоренко: Телефон з рук не випускаю. Хочу почути слова «Я живий…» Ольга Дубовик Київ, «Сурма»

сторія кохання Валентини Сидоренко та Олександра Москаленка – то щось космічне. Але сталося насправді. Попри розлуку і найтемніші часи їхні почуття продовжують промінити світло. Такий особливий Божий Дар. Нині сорокавосьмирічна українка Валентина – вдова воїна ЗСУ. Народилася та до 2022 року жила в Києві разом з чоловіком Олександром Олександровичем, сином Всеволодом та 90-річною бабусею Надією. Старшій жінці важко було спускатися в укриття після початку повномасштабної агресії московитів, тож родина переїхала до селища Корнинське на Житомирщині. Що відбувалося далі та чим живе зараз? Без купюр про все розповідає особисто Валентина Анатоліївна – різнобічно обдарована творча особистість: дизайнерка, кравчиня, майстриня Самчиківського розпису. «РОБИ ВСЕ, ПРО ЩО МИ РАЗОМ МРІЯЛИ» – До широкомасштабної війни разом з Олександром ми збирали старовинні українські речі. Чоловік зосереджувався радше на монетах і значках. А якось запропонував: «Започаткуймо музей там, де оселимось на схилі літ».

Я погодилась. І ми почали шукати українську атрибутику. Моя місія – це глечики, миски, вишиті рушники: знаходила всюди. Маю у своєму зібранні більше 200 рушників. Десять років тому придбали будинок у селищі Корнинське. То вже була наша дача. Там планували втілити мрію про етнографічний музей або ж музей-кав’ярню. Місцевість обрали не випадково, адже мій світлої пам’яті тато Анатолій Петрович родом із села Білки Корнинської громади, а мама Світлана Іванівна – киянка. Чоловікова мама Ольга Анатоліївна з вітчимом Володимиром Олександровичем – з Сумщини, де, на жаль, зараз все повністю зруйновано: вони встигли виїхати і нині також живуть у Корнинському. Ми як поїхали 2022 року з Києва, так досі не повернулися. 2023 року саме з Корнинського мій Олександр пішов воювати. На жаль, з лютого 2024 року коханий вважався зниклим безвісти. Півтора року тривали пошуки, а в серпні 2025 року надійшло сповіщення про збіг експертизи ДНК. Майже рік тому, 30 серпня 2025 року, ми поховали Олександра Москаленка в селищі Корнин… Посмертно нагороджений орденом «За Мужність» III ступеня… До речі, за три дні до сповіщення про результати експертизи чоловікової ДНК я отримала звістку про отримання ґранту на мій творчий проект. Доти вісім разів подавалась і щоразу знаходилася якась помилка. Майже рік не приступала до вишивання. Але згодом почала вишивати, створювати дизайн. Майже рік пензлика не брала до рук. Знову малювати почала лише кілька місяців тому… Перші кроки дуже важко давалися. Нині особливо заглибилась саме в Самчиківський розпис: розробляю колекцію сучасного одягу. Насправді цього ніхто ще не робив, позаяк надто складно перевести у машинну вишивку саме Самчиківський розпис, бо він доволі глибокий і своєрідний. Зі мною залишається мрія Олександра про музей ... Хочу, щоб про мого чоловіка знали. Щоб знали про наше кохання. Олександр мені дуже часто сниться. Або й щодня. Розповідаю коханому про все, що хочу зробити. Пам’ятаю, як він казав: «Коли буде перемога, я тебе дуже прошу: проїдемося по всій Україні, заглянемо в кожен ку-

точок, в кожне село, навіть якщо воно зруйноване. Просто будемо запитувати людей: як вони, чим жили? І напишемо книгу…» Зараз у здійсненні заповітних мрій Олександра мене підтримують чоловікова і моя матусі та син Всеволод. Та й сам Олександр сповістив уві сні: «Роби все, про що ми разом мріяли. І про що ти мріяла! Роби!» «ТАКОГО КОХАННЯ ЩЕ НЕ БАЧИЛИ…» Хочу наголосити, що ще до експертизи ДНК Олександр мені так само у снах пророкував: «Тільки ти мене знайдеш. Будь ласка, знайди мене». Але після того, от зараз, знову сниться і каже: – Потерпи ще трошки. Ти – сильна. Я обов’язково прийду. Відповідаю: – Ти ж розумієш, що ми тебе поховали. Хоча я не вірю, що тебе нема. А він: – Потерпи. Я невдовзі прийду і сам «зніму» це все. Наше з Олександром подружжя від самого початку було дуже-дуже незвичайним. Знайомі завжди дивувалися і стверджували, що такого кохання, як наше, ще не бачили… Маємо різницю у віці: чоловік – молодший на одинадцять років. Не раз переповідав, що сторонні люди відмовляли, мовляв, навіщо тобі старша жінка. На що мій коханий відповідав: «Ви просто її не знаєте. Якби ви її знали внутрішньо, то розуміли б, що це за людина». Точно знаю: ми з Олександром – на одному подиху. Всі близькі вже по-

мітили і підтверджують: так, це справді якийсь незвичайний зв'язок. Розповім лише кілька фактів. 25 травня 1995 року я закінчила школу і прийшла додому, де всі родичі на той момент сиділи за столом. І раптом моя тітка Наталя мовила: «Ну що, Валюшка, вітаю із закінченням школи. То що ти, зараз вийдеш заміж?» Чітко пам’ятаю, як я подивилася їй в очі та відповіла: «Ні. Мій чоловік щойно пішов у перший клас». Згодом ми зіставили події і виявилося, що й справді мого Сашка саме в цей день мама привела у перший клас. І далі по життю будемо дивовижно перетинатися. З його мамою познайомилися випадково, і вона сказала мені, двадцятирічній, цікаву фразу: – Я б так хотіла, щоб у мене була така невістка, як ти. Я поцікавилася: – А в тебе є діти? У відповідь почула: – Так, є. Але одному синові 9 років, а другому – 8. На що кажу: – Та почекай. Пройде час, мені буде 29-30, а йому – 19, і ми зустрінемося. І справді. Зустрілися, коли мені виповнилося 29 років. І от відтоді – разом. Все життя. Та й зустрілись суто «випадково». Навіть не знала, що то Сашко. Дуже багато про це згадували. Усі наші близькі та знайомі кажуть: «Він дивиться на тебе так, ніби з’їв би тебе. А ти дивишся на нього – начебто в ньому розчиняєшся». Це справді так. Я дуже кохаю Олександра. Вірю в те, що моє кохання додасть йому сили. Вірю, що він не загинув. Багато разів уявляла собі момент, коли зателефонує і скаже: «Я – живий». Пригадую ще одну обставину. Ми щороку з 1 по 10 травня рушали відпочивати в Карпати. Мали таку сімейну традицію. Одного разу їхали і чомусь заговорили про цифри. У мого чоловіка була дуже погана пам'ять на цифри. І раптом він запитав: «Не розумію, чому я завжди твій номер телефону знаю напам’ять? Нічиїх днів народження не пам’ятаю, нічого іншого, а лише твій номер телефону?» Тут і син обізвався: «Мам, і я твій номер телефона знаю. Чому так?» І я раптом мовила таку фразу: – Можливо, мій номер телефону колись вам врятує життя…

Не знаю, що з цим пов’язано, але навіть у снах Олександр мені знову підтверджує: – Завжди пам’ятаю твій номер телефону. Я його проговорюю. А я телефон з рук не випускаю. Одного разу хочу почути ці слова: – Я живий… «ХОЧЕТЬСЯ ЩОСЬ ЗМІНИТИ НА КРАЩЕ» – 2022 року після переїзду до Корнинського я почала шити балаклави й шапки для військових ТрО. Робили це у мене вдома разом з місцевими дівчатами: хто не вмів – усі навчилися. Потім у 2023 році я дізналася про жінок благодійної організації «Територія добра» з селищ Кривого та Корнинського, які готують страви для воїнів. Допомогла, чим могла. А коли споглядала їхню працю – плакала. Мені настільки приємно, що є такі люди: не зупиняються, продовжують допомагати захисникам. Оскільки я творча людина, то разом з подругою Оксаною Булавіною, яка виготовляє ляльки-мотанки, вирішили створити мотанку-Берегиню, яка б подорожувала селами й містами з прапором України. І ми спільно з дівчатами підхопили ідею. Оксана роздрукувала книгу, і так народився проект «Книга подорожі Берегині від серця до серця». Тобто мотанка-Берегиня подорожуватиме з книгою різними селами і містами України. І до якої людини потрапляє, тій належатиме розповісти про рідне село чи місто: чим пишається, що там є красивого, чим зараз живуть люди. Наразі близько 60 осіб чекають, коли зможуть долучитися до проекту. Домовились, що для кожного населеного пункту надаємо тиждень-два часу. П’ятими у списку були наше селище Корнинське, Криве та загалом Корнинська ОТГ. Я небагато знаю людей у Кривому та Корнинському, але зрозуміла: хочу закарбувати, що є такий волонтерський рух «Територія добра», а також є у нас письменники і просто чудові люди Людмила Добровольська і Микола Савенець. Робимо спершу маленькі відеоролики і записи. З часом хочемо роздрукувати повноцінну книгу про те, як подорожувала наша Берегиня-мотанка рідним краєм. Хто захоче придбати видання – зможе. Всі охочі можуть доєднатися. Де лишень я вже не була! Наразі Берегиня поїде в місто Миколаїв. Також хотілося б влаштовувати майстер-класи, навчати всіх охочих Самчиківському розпису, вишивці. Щоб громада не занепадала. Не сумувала. Поки я тут – хочеться щось змінити на краще… Далі – буде!

Війна / Інтерв’ю

14.08.2026 — № 32 (217)

Buy Tickets:

Ukrainian-American Media Group Inc.

Radio

Chicago

УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА

ВИХОДИТЬ ЩОТИЖНЯ

№ 1 | 15 ЧЕРВНЯ 2022 | USA, UKRAINE

ЗБЕРІГАЄМО

УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО!!!

Звернення до українців ▶ стор. 3

UA-USA / Події

surma.com.ua

№ 32 (217) — 14.08.2026

«Україна Незалежна: була, є і буде!»: вечір подорожі регіонами України Зоряна Сможаник Чикаго, «Сурма»

місця, куди хочеться повертатися знову і знову. Не тому, що вони найкрасивіші у світі, а тому, що там живе частинка тебе. Для когось – це ранкові Карпати, для когось – шум одеських двориків, безкрайні поля Харківщини, волинські дороги чи запах вишневого саду на Поділлі. Особисто для мене – це наполегливе кудкудакання курей зі стайні і запах сіна на стриху у бабусі. На жаль, цього запаху я вже не чула понад дев’ять років. Сьогодні українці живуть у різних куточках світу, але спогади про рідні місця залишаються з нами незалежно від відстані. Для когось – це місто дитинства, для когось – село, де залишилися родичі, улюблене море

МИ ПІДТРИМУЄМО

чи вулиця, якою колись ходили щодня. А є місця, до яких сьогодні особливо боляче повертатися думками – міста й села, що опинилися під окупацією, були зруйновані або продовжують жити під загрозою війни. Саме тому Ukrainian Daughters Foundation запрошує відзначити 35-й День Незалежності України особливим благодійним вечором «Україна Незалежна: була, є і буде!» – подорожжю регіонами України! 22 серпня, 16:00 Saints Volodymyr & Olha Ukrainian Catholic Church 739 N Oakley Blvd, Chicago, IL 60612 Квитки доступні за посиланням на сайті ukrainiandaughters.org та при вході. 22 серпня у Чикаго на вас чекатиме своєрідна Україна в мініатюрі. Ко-

жен регіон матиме свій простір, атмосферу, традиції та особливі деталі. Тут можна буде скуштувати галицькі пляцки, поласувати варениками з Волині, сфотографуватися на тлі Карпат або перенестися на узбережжя Чорного моря – з лежаками, парасольками та навіть знайомими вигуками: «Свіжа кукурудза! Кальмари! Пахлава!» Звичайно, Україна – величезна, і неможливо за один вечір розповісти про всі її міста, села, традиції, діалекти, страви та особливості регіонів. Нам знадобилися б десятиліття, щоб спробувати охопити все розмаїття тільки українського борщу чи вареників. Але цей вечір стане нашою спробою зібрати якомога більше знайомих образів в одному місці, щоб бодай на кілька годин відчути себе ближче до дому. На гостей також чекає особлива концертна програма з виконавцями, яких ще не бачили на цьогорічних літніх фестивалях. Серед них – улюбленець публіки з Луганщини Міша Гон-

тар, а також спеціальний літній виступ гурту «Ватра». Свято доповнять вікторини, розіграші, лотереї та можливість виграти унікальні подарунки, які просто зараз прямують до Чикаго з України. Працюватимуть українські бізнеси, які підтримали ініціативу, а численні фотозони та професійні фотографи допоможуть зберегти спогади про цей вечір. Тож український святковий стрій буде особливо доречним! Знаково, що за всім цим святом стоїть важлива мета: 100% коштів, зібраних під час заходу, буде спрямовано на підтримку Сил Оборони України. Це ще одна можливість закрити життєво-необхідні запити захисників та підтримати тих титанів, чия праця дозволяє нам святкувати черговий День Незалежності. Україна – це не лише місце, куди ми хочемо повернутися, Україна – там, де ми є. До зустрічі 22 серпня!

14.08.2026 — № 32 (217)

Prices effective August 12-18, 2026

UA-USA / Події

«UKETOBERFEST» surma.com.ua

№ 32 (217) — 14.08.2026

причастив усіх вірою, любов’ю й Україною Руслана Романюк Чикаго, «Сурма»

не випадково використала у заголовку слово «причастив», адже в переносному значенні причаститися – це означає ставати причетним, долучатися, доторкатися до чогось великого, прекрасного чи важливого; це означає відчувати красу довкілля чи мистецтва; це означає бути учасником або

14.08.2026 — № 32 (217) частиною якоїсь важливої ідеї чи події… Погодьтеся, що кожне із цих слів сповна характеризує наш знаменитий фестиваль «UKETOBERFEST», який минулими вихідними відбувся в Чикаго у парафії святого Йосифа Обручника. Ти ж був там, читачу, правда? Не міг не бути. Тому що там щороку бувають тисячі. Сходяться. З’їжджаються. Долають відстані з інших міст і з інших штатів. А якби я почула, що хтось навіть спеціально прилітає з інших країн (або й континентів), то охоче б у це повірила. Адже фестиваль вартує того, щоб тут побувати. Щоб розчинитися у його кольорах, звуках, ароматах, у його неймовірній духовній атмосфері. Щоб надихнутися глибиною чистого неба, до якого тягнуться увінчані золотими хрестами куполи храму, і відчути: щойно невидимою рукою до твого чола торкнувся і тебе поблагословив сам Господь. Щоб, зайшовши на церковне подвір’я, майже відразу побачити дивовижної краси мозаїчну ікону Божої Матері, зазирнути в очі Богородиці і впізнати у них погляд рідної неньки – люблячий і лагідний. Щоб ось так ненароком зачепити поруч на клумбі розкішні чорнобривці і з п’янкими їхніми пахощами почутися, наче біля свого далекого українського дому… Втім цей храм також є рідною домівкою для кожного, хто прагне духовної обнови, хто приходить сюди із вдячністю за отримане і з благаннями про Господню опіку, хто знаходить для себе у парафіяльній спільноті нову родину. Для того його і збудували колись, постановивши, що зводять храм на славу Божу і для майбутніх поколінь. Отож, цьогоріч церква святого Йосифа Обручника відзначає 70-ліття своєї парафії. Тому фестивальне свято було побудоване довкола цієї гарної ювілейної дати. Сам же фестиваль також досягнув цікавої життєвої віхи: він, за українськими мірками, став повнолітнім, адже проводиться 18-й раз. І жодного разу не зраджував головній ідеї: причащати, наповнювати своїх гостей молитвою, вірою, надією, любов’ю і Україною. Як же це важливо сьогодні, коли наша рідна земля терпить страшну кривду від лютого ворога! Як це важливо – тримати руку на пульсі українського життя і допомагати Україні та її захисникам у двобої за Правду. Й українці Чикаго це роблять. І, зокрема, парафія святого Йосифа Обручника, очолювана отцем Миколою Бурядником, є надзвичайно жертовною, є міцним тилом, який працює для фронту, який підтримує лікування в Америці наших поранених воїнів, який опікується знедоленими родинами і дітьми-сиротами в Україні… Бо тут навіть фестиваль означає не тільки пісню, слово, вишиванку,

UA-USA / Події

кухню: під усе підведені чи над усім поставлені молитва й духовний сенс. І це, повірте, відчувалося, дуже відчувалося упродовж двох фестивальних днів. А скільки днів тривала підготовка? Про це знають тільки вони – отці парафії, оргкомітет фестивалю, парафіяльна рада, братство і сестринство, прицерковні спільноти і організації, численна група волонтерів… Але воліють не розповідати про ті насичені клопотами і працею прекрасні підготовчі будні (плюс два прекрасно ша-

surma.com.ua

лені фестивальні дні – думаю, що рук та ніг і досі не чують), які ще більше їх усіх здружили. Вони просто кажуть: ми хотіли подарувати вам свято. І подарували. Неймовірне. Одухотворене. Щире. Красиве. Вишиване. Мелодійне. Смачне… Здавалось би, сценарій звичний: сцена для виступів, ярмарок сувенірів і вишиванок, українська кухня. Ніби все так, але… Але все було наповнене якимось таким особливим змістом, збагачене такими особливими нюансами, такими зустрічами, таким спіл-

№ 32 (217) — 14.08.2026

куванням, що тільки встигай усюди побувати, все побачити, аби щось важливе не пропустити. Духовно-творча програма була справді фантастичною. До того ж – на трьох сценічних майданчиках. У найбільшому наметі працювала головна Велика сцена. Тут недільної днини відправлялася Служба Божа, яку очолив Владика Венедикт. Тут відбувалося офіційне урочисте відкриття фестивалю – із внесенням прапорів України та Америки, із виконанням головних державних пісень (спів цер-

ковного хору під супровід духового оркестру – це було щось незвичайно особливе). Тут вітали спонсорів, без підтримки яких було б неможливим таке масштабне фестивальне дійство. Сюди, на головну сцену, виходили найпочесніші гості фестивалю – українські захисники, які зусиллями благодійних фондів PROTEZ FOUNDATION та REVIVED SOLDIERS UKRAINE перебувають в Америці на лікуванні і протезуванні. Тут розігрувались лотереї, вручались подяки, звучали відеопривітання для парафії і для

14.08.2026 — № 32 (217)

фестивалю з України – від популярних виконавців, які в різні роки були гостями «UKETOBERFEST». Тут упродовж двох днів змінювали одні одних талановиті окремі виконавці і колективи (ті, які працюють при церкві святого Йосифа Обручника, і творчі гості з інших парафій та мистецьких шкіл), які за роки своєї діяльності вже стали улюбленцями чиказького (і не тільки) глядача. Різножанровість (але найбільше – з українським змістом і народними мотивами) пісень, розмаїття костюмів, нестримні ритми танцю… А зіркові гості ?! Чого тільки вартувала нестримно бурхлива зустріч Джамали! Здавалося, сцена не витримає такої напруги пристрастей та емоцій. Але ні, витримала. Адже це були емоції любові. Не бракувало їх і на другій фестивальній сцені – меншій за розміром, яка, попри те, була названа Величною. Частину програми тут складали виступи виконавців, які не так давно сту-

пили на мистецьку стезю, але вихід на Величну сцену – то ніби путівка у гарне творче життя. І ці юні або й зовсім маленькі дівчатка і хлопчики мусять знати, що стараннями і серйозною працею можна досягти успіху і стати такими ж професійними артистами, як ті, з якими вони сьогодні ділять Величну сцену – сюди також завітали уже відомі в українській громаді солісти, дуети і гурти. А навколо – ярмарок. Хтось торгує, хтось купує, хтось приміряє, хтось придивляється… Чую, як якийсь чоловік зі здивуванням каже своїй супутниці (напевно, дружині): «То яку за рахунком вишиванку ти вже собі щойно купила?». На що та (таки точно дружина) тут же відповідає: «Я ж твої вудочки не рахую…». І чмок його у щоку! Бо на фестивалі неможливо посваритися. Бо тут дух такий – любові, доброзичливості, зустрічей із друзями чи з родиною, яких через суєту буднів тільки на святах і бачиш. А там,

UA-USA / Події

де радісні зустрічі, там і маленькі застілля. Тим паче, що смакоти на фестивалі – лиш вибирай: банош, шашлик, бограч, деруни, чебуреки, кукурудза, борщ, грибна юшка, голубці, налисники, вареники, капуста з ковбасою… Всього й не згадаєш. А діти тягнуть батьків до морозива, до бургерів та хот-догів (ох уже це американське захоплення фастфудами!), до солодкої вати і до дитячих ігрових майданчиків. Так, тут, на фестивалі, і справді стільки локацій, стільки можливостей для втілення своїх забаганок, що сказати, ніби чогось не вистачає, то було би справді гріхом. Я ж поспішаю до третьої фестивальної сцени. Це – новинка цьогорічного фестивалю. Це один із тих зініційованих моментів, які роблять «UKETOBERFEST» високодуховним святом. І оця сцена – то навіть не сцена у звичному розумінні – нею сьогодні стали дві сходинки підвищення пе-

ред іконостасом у приміщенні церкви. Саме тут відбувалася «Тиха програма у Храмі». Справді тиха. Для душі, для роздумів, для особливого відчуття Божої любові. Тут звучали молитви. Тут звучала висока поезія відомих поетів і віршовані відвертості місцевих авторів. Тут звучали духовні пісні. Тут звучала житейська наука від Владики Венедикта і свідчення українського воїна із позивним «Соловейко» про те, як на війні він відчув Бога, як він іде тепер з Богом через життя, і як це важливо – мати в душі Бога. Так, цей хлопець знає, про що говорить, адже він був там, де межа між життям і смертю така тонка, що ось тут ти є, а ось тут, на відстані одного подиху чи одного зойку, тебе нема. Та коли виживеш, коли життя ще не раз буде випробовувати тебе більшими чи меншими викликами, твій внутрішній світ повинен будуватись на фундаменті, яким є Бог і тільки Бог. І тільки Він знає, де і доки ми більше потрібні – на землі чи у за-

UA-USA / Події

світах. «Тому зараз, – каже воїн Андрій, – я з вами. Втратив руку, втратив око, на другому оці частково відновлено майже повністю втрачений зір. Але я вас бачу… І я відчуваю Його… Головне – вірити…» А поруч – портрети загиблих захисників. Ще один іконостас під куполом храму. Тих, хто виконав свою місію. Тих, хто відлетів. А на фестивальній сцені – «Полотно пам’яті», також нова ініціатива організаторів фестивалю. Чорна дошка. Вона була встановлена майже при вході. І була чистою. Тепер же змережана нерівними рядками літер: кожен міг підійти, щоб білим маркером написати ім’я того, кого знав, і кого вже нема – родича, сусіда, друга… Й ось ця дошка на сцені. Поруч – варта воїнів-захисників. І удари метронома. Хвилина пам’яті. І молитва. За тих, хто зараз тримає небо. І наша допомога у скриньки для пожертв. Бо ми й на відстані невіддільні від України. Своїми думками. Своїм обраним способом допомоги. Своєю працею. Своєю творчістю. Своїми фестивалями, важливою складовою яких є благодійність. А поруч – церква. Та, що будувалася на славу Божу і для майбутніх поколінь. Чудовий відеофільм про спорудження храму, у стіну якого на початку будівництва вмурували камінь із берегів Дніпра і шматок вугілля із Донбасу, про діяльність церковної парафії за 70 літ, був продемонстрований на великому екрані. Тут же, на сцені, відбулася презентація картини про родовідне дерево парафії, яку спеціально до фестивалю намалювала художниця Оксана Кріцак. Ця картина лягла в основу величезного банера, біля якого охоче фотографувалися усі бажаючі. Як і в чудових фотозонах – на возі із соломою, біля криниці, біля заквітчаної стіни із логотипом «UKETOВERFEST». І просто серед розкішних квітів. Серед танців і пісень. Серед доброго гумору і щемливих

surma.com.ua

№ 32 (217) — 14.08.2026

14.08.2026 — № 32 (217)

UA-USA / Події

зізнань. Серед молитов і щирого спілкування. Бо усім цим було наповнене фестивальне подвір’я. Таке світле і радісне, що в неділю ополудні аж гроза надумала завітати сюди. Та ще й яка! Дощисько уперіщив – не на жарт: у видолинках на території фестивалю води одразу стало понад кісточки. Пропала електрика, а отже світло і озвучення. Найбільше переживань було за безпеку людей і за апаратуру. Але хлопці із компанії «ZVYK» звикли до всілякого екстриму (потім братчики парафії подарують кожному із них футболки з написом «І що б ви без мене робили» – і то таки правда!). Отож, поки вони все рятували-ладнали, народ проганяв грозу… піснею: невгамовні «Свашки» і духовий оркестр вийшли на сцену без мікрофонів і повели фестивальний люд на перелаз, отой, що від сусіда до нас; а потім на ту гору, де два дубки схилилися докупки; а коли співали про чер-

вону руту – дивовижне чар-зілля, що має велику силу любові, дощ почав відступати. Що скажете? Отож-бо! І фестиваль завирував з новою силою, з новою енергетикою. Інакше й бути не могло. «Ми готували цей фестиваль не руками, а серцями», – сказав напередодні у ефірі Radio UA Chicago настоятель парафії святого Йосифа Обручника отець Микола Бурядник. Спасибі, отче, Вам і всім причетним до цього надзвичайного дійства, за ваші серця. «Ми це зробили!» – наступного після фестивалю дня хтось із його організаторів закинув у соцмережі фото із таким написом. Так, ви це зробили. І зробили неймовірно гарно. Вам усе вдалося. Тому що до вашої парафії можна припасувати одне мудре українське прислів'я: «Громада – то великий чоловік». Воно означає силу єдності. Воно підкреслює, що спільнота здатна робити потужні справи з гарним

surma.com.ua

і важливим результатом. Ним і став «UKETOBERFEST» – наш улюблений фестиваль, який володіє справжньою магією: тільки-но цьогорічний завершився, а ми вже очікуємо наступного… * * * .Ти, мабуть, зауважив, читачу, що в нашому репортажі про фестивальне дійство майже немає імен і прізвищ його дійових осіб. Просто їх було настільки багато (доводилось чути, що тільки до сценічних виступів задіяли понад 500 дітей), що в ситуації такого масштабного проекту завжди є небезпека когось помилково не згадати. А це було би неправильно. Тому наша вдячність – кожному. Ви поділилися любов’ю і добром. Нехай же воздасться вам сторицею на славу Божу, на радість нині сущих і прийдешніх поколінь, на мирну долю України. Фото Максима Прокопіва та редакції газети.

№ 32 (217) — 14.08.2026

14.08.2026 — № 32 (217)

UA-USA / Події

UA-USA

surma.com.ua

5 червня 1933 – 7 серпня 2026

ліан Е. Кулас – чиказький адвокат, банкір і полковник Резерву Армії США, який присвятив своє життя українській громаді, що її він любив, і країні, яка дала йому прихисток, – помер 7 серпня 2026 року в оточенні родини в Чикаго, штат Іллінойс. Йому було 93 роки. Пан Кулас народився в Боратині, невеликому українському селі, що нині лежить у межах Польщі, 5 червня 1933 року. Під час Другої світової війни німецька влада вивезла родину Юліана до табору для переміщених осіб в Оберстенфельді (Німеччина), де вони прожили кілька років, перш ніж змогли переїхати до Сполучених Штатів. Ще хлопцем Юліан разом із родиною спершу опинився в сільській Джорджії, а на початку 1950-х років вони перебралися до Чикаго й оселилися в дванадцяти квадратних кварталах Українського Села, які стали опертям для всього його подальшого життя. Він прибув із дещицею грошей і ще меншим знанням англійської. По собі він залишив один із найпомітніших послужних списків громадського служіння в історії цього району. Він зустрів свою майбутню дружину Єлизавету, коли йому було дев'ятнадцять, і 1957 року вони одружилися, розбудовуючи родину та спільне життя в Чикаго. Пан Кулас здобув ступінь бакалавра з бухгалтерського обліку та ступінь доктора пра-

№ 32 (217) — 14.08.2026

Юліан Е. Кулас

ва в Університеті ДеПол, у 1958 році став членом адвокатської колегії штату Іллінойс, а в 1960 році отримав право виступати перед Верховним Судом США. Він заснував фірму «Кулас і Кулас» (Kulas & Kulas), щоб допомагати родинам іммігрантів, для яких через брак капіталу, кредитної історії та володіння англійською був закритий доступ до правової та фінансової систем. У 1964 році він перебрав на себе занепалу місцеву ощадно-позичкову установу й відбудував її як First Security Federal Savings Bank. Під його керівництвом банк виріс в установу з активами майже 500 мільйонів доларів, фінансуючи придбання житла та розвиток бізнесу, що втримували Українське Село разом. Історики етнічного Чикаго визнавали, що відродження банку стабілізувало район на покоління. Пан Кулас провів злиття банку з MB Financial у 2004 році, а виручені кошти спрямував на створення фундації «Heritage Foundation», яка вже понад два десятиліття підтримує неприбуткові організації української громади Чикаго. Його служіння сягало далеко за межі району. Отримавши офіцерське звання в Резерві Армії США, він дослужився до полковника. Він був юридичним рад-

ником Консульства України в Чикаго та Української католицької єпархії святого Миколая, очолював Гельсінський моніторинговий комітет Чикаго, а двоє президентів США призначали його до Меморіальної ради Голокосту США. Він обіймав керівні посади в Українському Конгресовому Комітеті Америки, який 1989 року назвав його «Людиною року». Він зустрічався із шістьма президентами США, співпрацював з обома мерами Дейлі, посприяв започаткуванню партнерства міст-побратимів Чикаго і Києва та був відзначений орденом «За заслуги» України. Загальнонаціональну славу він здобув 1980 року як адвокат Волтера Половчака – дванадцятирічного українського хлопчика, який відмовився повертатися до Радянського Союзу разом із батьками й став відомий як «наймолодший перебіжчик». Справа «Половчак проти Міза» (Polovchak v. Meese) випробувала на міцність права дитини перед лицем наддержави й на роки втримала пана Куласа в центрі протистояння часів Холодної війни. Він часто казав, що втеча хлопчика від радянської влади віддзеркалювала його власну. Віра та рідна культура залишалися в осерді його життя. Він був довічним чле-

ном Спілки Української Молоді (СУМ), парафіянином Української католицької церкви святих Володимира і Ольги та давнім доброчинцем Українського католицького собору святого Миколая. Футбол пронизував усе його життя – від дитинства в Україні до останніх десятиліть у Чикаго. Молодим іммігрантом він грав за футбольний клуб «Крила» (Wings). Він на роки залишився невід'ємною частиною спортивного життя громади – спершу як гравець, а згодом як добре знайома постать на бровці під час матчів своїх дітей та онуків. У 2006 році його ввели до Зали слави Футбольної асоціації штату Іллінойс, а у 2016 році – до Української спортивної зали слави за внесок у футбол. У пана Куляса залишилися брат Мирон і сестра Севера; діти – Славко, Павло та Ліля; семеро онуків – Никола, Таня, Елиса, Марко, Пилип, Христофор і Ніна; троє правнуків – Юліана, Майло та Еван, а також ще одна дитина, яку родина чекає незабаром. Раніше за нього відійшли дружина Єлизавета; батьки Антон і Анна; брати Оскар і Славко. Родина просить ушанувати його пам'ять пожертвами на Фонд гуманітарної допомоги Українського Конгресового Комітету Америки (УККА), якому Юліан прислужився, головуючи на двох його з'їздах, або на Національний реабілітаційний центр «Незламні» (Unbroken) у Львові, що опікується пораненими українцями.

Шукаєте надійний автосервіс? Ми ремонтуємо всі марки автомобілів — легкових і комерційних: Mercedes, BMW, Toyota, Honda, Lexus, Maserati, Tesla, Ford, Sprinter — і це лише частина списку!

Повне сервісне обслуговування: • Заміна оливи та фільтрів • Діагностика та ремонт ходової • Розвал-сходження — без виїзду на інше СТО!

• Комп’ютерна діагностика, електрика, заміна та програмування модулів: BCM, ECM, ABS, SRS, TCM – навіть Б/У, щоб зекономити ваші кошти!

ПОСЛУГИ ЕВАКУАТОРА Працюємо з усіма страховими компаніями Гарантія на всі види робіт!

Кузовні та зварювальні роботи будь-якої складності: • Відновлення після ДТП • Ремонт після аукціонів • Tesla Model X — регулювання Falcon Wing Doors • Зварювання алюмінію та трейлерів

INTERNATIONAL AUTO AND BODY REPAIR

773 - 807 - 3803

Internationalautobodyrepair@gmail.com

3110 River Road River Grove IL 60171

Культура

14.08.2026 — № 32 (217)

Українські народні легенди про пташок: лелека раніше був людиною і носить жилетку

Ольга Смольницька Швейцарія «Сурма»

ражає, скільки легенд у нашого народу. Рослинні, про тварин і птахів, а також історичні, фантастичні, міфологічні, про походження гір, річок і взагалі місцин… Також є християнські легенди. А ще цікаво, що фактично про кожну квітку та іншу рослину в українському фольклорі є легенди. Також є цікаві оповідки про птахів. Наші предки придивлялися до птиць і створювали пояснення про зовнішність, звички тощо. Наприклад, про лелеку. Цей птах, якого ще називають чорногуз, а також бусел, бусол, боцян, боцюг, а ще – гайстер, лагідно – бузько і різними іншими діалектизмами, – наш тотем. Бо недарма саме в нього стільки імен – і, відповідно, багато легенд саме про лелеку. Відомі жартівливі (а раніше – легендарні) пояснення, що цей птах приносить дітей. Але цим не вичерпується кількість сюжетів! Вірили і вірять, що лелека на даху (стрісі) – лад у хаті. Тому в селах робили і роблять гнізда для цих птахів – із коліс. І вірили, що добра прикмета, якщо лелека потім прилітає з теплих країв на ту саму хату й в те саме кубло. Убити цього птаха вважалося гріхом. За легендою, наприклад, покаранням за це буде посуха – або навпаки, злива. І те, і те зле для врожаю. А оскільки традиційно дощ порівнюється зі слізьми, то про зливу казали, що це плаче вбитий лелека – три дні! (Вірили, що може статися й інше зло, не лише погодне, якщо вбити цього птаха). Тобто лелеку пов’язували з прикметами, погодою. Отже, він означає вологу, бо на болотах та в інших водоймах шукає та поїдає жаб, ропух та інших. Але ще казали, що він приносить вогонь з небес, зокрема жар. І може підпалити кривднику хату – наприклад, за те, що той викрав у нього яйця. Водночас – те, що цей птах милосердний. І взагалі: у нього є характер – то добрий, то суперечливий. Зокрема, наші предки вірили, що він був людиною й навіть казали, що лелека носить жилетку. Навіть давали цим птахам людські – причому чоловічі – імена. А щоб це зрозуміти, варто згадати іншу назву цього птаха: жабоїд. Адже лелека їсть жаб та інших плазунів. Тому пращури так його шанували, вважаючи, що він очищує землю. (До речі, за ознакою – дзьоба-

ти – його називають і дзьобун). Ще, можливо, стільки легенд, вірувань і звичаїв, спрямованих на шанування чорногуза, пояснюється й білим кольором – адже білий означає сакральний, а ще це чистота. Також безіменних творців легенд цікавило, чому лелека білий, але кінчики крил у нього чорні, а дзьоб і лапи (ноги) – червоні. Отже, за легендою, колись лелека був людиною. Господь Бог доручив герою віднести мішок із гадами (як наші предки називали плазунів – тобто змій, ропух та інших) та потопити в болоті або в морі (інші варіанти: спалити або закопати). Відомо, що змій і ропух вважали нечистими створіннями (і недарма у фольклорі на них перетворюється саме нечиста сила – від чортів до відьом). Але персонаж виявився надто цікавим і, попри заборону, розв’язав мішок, щоб подивитися, що там. Звісно, усі «гади» розлізлися та розплодилися. У покару Бог перетворив цю людину на птаха-жабоїда, щоб той знищував плазунів. І якщо лелека був білим, то через гріх у нього почорніли кінчики крил, а через сором – дзьоб і ноги. Цікава історія. До речі, наш класик Іван Нечуй-Левицький, який написав і «Світогляд українського народу», де вивів нашу міфологію, легенди, перекази та взагалі фольклор, порівняв цей сюжет із давньогрецьким міфом про скриньку Пандори. Гадаю, не варто пояснювати, ким була Пандора і чому не можна було відчиняти скриньку з усіма лихами та хворобами (але вона це зробила). А вислів «скринька Пандори» досі вживається. Отже, ця «Божа птиця», як її називали, – провідник між небесами і людським, земним, світом. Тому стосовно дітонародження народ створив поетичну легенду, що лелека приносить не просто дітей, а їхні душі з вирію. (Тому діти просили: «Буську, буську, принеси мені Маруську!») Узагалі вірили, що цей птах сприяє родині та щастю в домі. Наприклад, якщо дівчина побачить летючого лелеку, то невдовзі одружиться. А от якщо цей птах сидітиме у гнізді – значить, ще рік сидіти вдома з батьками. Тобто пояснювали за зовнішньою ознакою: летить – дівчина «вилетить» з дому, сидить – і вона сидітиме. Також лелека приносив й інше щастя – від урожаю до грошей. Надзвичайно добрий птах – і вісник, і посередник, і дарує… Ще він – оберіг. Адже лелека на да-

ху приносить щастя. Водночас помічали: якщо є хати, які ці птахи уникають, то це явно «прокляті» оселі. Раніше не знали про енергетику, але спостерігали за поведінкою тварин і птахів. Так і розуміли, чому на певному місці можна будувати хату, а в іншому – ні. Але це ще не все. За легендами, у лелеки є душа. Він по-справжньому плаче (у тому числі оплакує свій гріх – непослух Господа), а ще в лелек є своя ієрархія, своє суспільство і навіть суд! І родини в них справжні, пари на все життя. є легенди про лебедів, які створюють подружжя на все життя, і якщо один помре, то його пари теж не стане. Але те ж саме розповідали про лелек. За один раз і не переповісти всього. Просто наші предки помічали, що ці птахи дуже розумні, відчувають добре ставлення до себе й тому довіряють людям, якщо ті не кривдитимуть їх. Тому й вірили, що лелеки розуміють людську мову і навіть мають свою, а ще навіть моляться. Згадаймо іншого улюбленого птаха («Божого» або «чистого») – жайворонка. Його не раз оспівували наші класики (цікаво: птах – співочий, і його оспівували, метафорично кажучи). Про жайвора або жайворонка, жайворона чи жайворонця відомі не лише пісні та прикмети, звичаї (у тому числі випікання з тіста жайворонків), повір’я та інший фольклор, а й легенди. Це не просто мила невеличка пташка, яка співоча та тішить нас. Її називають «ранньою пташкою», лагідно – «жайвороня» тощо. Про неї – складні та багаті уявлення. Оскільки птах – це душа, то в українському фольклорі зафіксовано: жайворонки не просто приносять весну, але це й душі предків, які раз на рік відвідують рідні ниви. Також саме ці птахи, за повір’ям, означають святі душі, що відігрівають замерзлу зиму. Ще саме жайворонок приносить урожай. Бо є легенда про сонце. Оскільки жайвір високо літає, то вірили, що

він може запросто дістатися й Сонця – божества. За легендою, він просив у цього світила тепла для врожаю. Із християнізацією стали вірити, що ця пташка прославляє Бога і навіть молиться. І не просто літає в небеса, а лине до Господа – сповідатися. Отже, чинить як людина. У минулій статті було про ластівок, які заважали розп’яттю Христа і забирали цвяхи. А жайворонок, за легендою, виймав колючки з тернового вінця Спасителя. За це Богородиця благословила жайворів і ластівок. До речі, саме жайворонок (в іншій легенді) співав поховальну пісню за розп’ятим Ісусом Христом, а вторували цьому співу голуби та інші «чисті» птахи. А ще, за легендами, узимку жайворонок не просто відпочиває в теплих краях, а перебуває у вирію чи християнському раю. Його тримають і доглядають янголи, а коли викрешеться блискавка, цей птах може зазирнути в небесні таємниці. А чому жайвір живе лише в полі? І чому він зовні скромний, сірий, рябенький? Бо кольором як земля та бадилини – щоб можна було ховатися. Те, що сьогодні називається мімікрія. А про походження цього птаха і його звички є галицька легенда. Творячи світ, Бог підкинув угору грудочку землі, і та перетворилася на «сіру, як земля», пташку – жайворонка. Отже, народні легенди – і поетичні, і повчальні, і помічають головне у природі. Наші предки пояснювали різні явища мудро, дотепно і оригінально. Персонажі в легендарному жанрі мають власні ознаки, характеристики, ось чому лелека, жайворонок та інші птахи поводяться як люди. Цікаво читати легенди і бачити, що в цих поясненнях і мальовничих описах є раціональне зерно. Але, звичайно, скарбниця такого жанру невичерпна. Тому сьогодні українські народні легенди стають і матеріалом наукового вивчення. Їх досліджують філологи, етнографи та інші. Проте не всі оповіді й на сьогодні доступні нам, треба більше дізнаватися легендарних сюжетів, бо недарма це те, що має бути прочитано. Аналітик матеріалів – Олена Смольницька Про автора: Ольга Смольницька – кандидат філософських наук, консультант з філології Місії «Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих» Української Греко-Католицької Церкви (Львів)

Суспільство

surma.com.ua

№ 32 (217) — 14.08.2026

Жертви інфопростору Анатолій Матвійчук Київ, «Сурма»

риводом для написання цього матеріалу є деякі події інформаційного характеру, які трапляються усе частіше, та все ж недооцінюються українським суспільством, хоч є загрозою не меншою, аніж пряме вторгнення загарбника в країну. Ця проблема лежить в іншій площині. І набуває все більшої актуальності. Отож! Почнемо з того, що ми – діти мегаполісів, навчилися мистецтву жити разом, залишаючись абсолютно індивідуальними. Сучасне велике місто вже давно не є плавильним котлом культур, як це було при СРСР. Воно схоже на гігантський вітраж, де працює закон соціальної мозаїчності. І хоча ми іноді тиснемося в одному вагоні метро, але кожен має свій окремий мікросвіт. Хіпстер зі своїм лате на рослинному молоці, IT-вець у зручному худі, втомлений роботяга із передмістя чи літній професор у старомодних окулярах – ми всі часом притиснуті одне до одного, але наші світи майже ніколи не перетинаються. Ніколи! Єдине, чого ми навчилися за роки Незалежності, – поважати чужі кордони особистості, хоча б просто задля того, аби захищати власну психіку від перевантаження. З часом цей захисний механізм переростає у систему паралельних світів. Велике місто розпадається на автономні паралельні всесвіти. У нас з'являються свої улюблені локації, свої маршрути, свої закриті «бульбашки». Ми фізично ділимо один асфальт, але ментально ходимо абсолютно різними дорогами. Це такий собі неофіційний «пакт про ненапад» і основне правило демократичних суспільств: я не чіпаю твою зону комфорту, а ти не лізеш у мою. Але в наше життя непрохано вторглися алгоритми, і ми були змушені мігрувати до так званого ЦИФРОВОГО ТРАЙБАЛІЗМУ. Наші затишні «бульбашки» перетворилися на цифрові фортеці. Тепер нас об'єднує не спільний під'їзд, а стрічка новин, сформована нами і контрольована штучним інтелектом. Він дуже уважно стежить за нашими уподобаннями та інтересами і підкидає нам саме те, на що ми реагуємо. Причому, реагуємо не тільки позитивно, але й негативно. Це створює в мережі додатковий ажіотаж і допомагає розганяти рекламу. А загалом, ми живемо в епоху новітніх неолітичних общин, де вождями стали інформаційні інфлюенсери, а релігією – спільні політичні чи культурні погляди. Ми остаточно закрилися у своїх «інформаційних печерах», де відлуння доносить лише те, що нам подобається чути. Якщо ми отримуємо, те, що нам не подобається, ми реагуємо занадто емо-

ційно, і це часто провокує міжособистісні конфлікти у мережі. Але доки правила гри лишаються непорушними, цей соціальний баланс працює. Що ж стається, коли в наші паралельні соціуми починається інформаційне вторгнення? Коли зовнішній ворог, якась внутрішня радикальна сила чи занадто активна бізнесова група вирішує атакувати наші бульбашки, тоді крихкий інформаційний простір, а відтак і наш фізичний світ тріщить по швах. На відміну від класичних війн, війна інформаційна не потребує танків і ракет. Їй достатньо почати контролювати теле та радіоканали, захопити адмінство у ключових чатах, запустити вірусні фейки або через таргетовану рекламу роздмухати приховані інтереси конкретного цифрового племені. Спалахує віртуальна війна! Бо зазвичай ці «оцифровані племена», які ізольовані й не спілкуються між собою в реальному житті, втрачають здатність до спільної (мирної!) перевірки фактів (верифікації). Одне паралельне суспільство починає бачити в іншому не просто «дивних» сусідів, а суттєву загрозу для свого існування. Інформаційні ін'єкції ненависті перетворюють нейтральне співіснування на тиху або цілком реальну агресію. Вірус ворожнечі, запущений «між бульбашками», роздмухує внутрішні конфлікт. І наші мегаполіси (чи вся країна) із простору паралельних світів перетворюються на поле ментальної битви, де люди воюють за вигадані сенси, навіть не виходячи зі своїх затишних квартир. А ми наївно думали, що «прозорі стіни» наших бульбашок захистять нас від хаосу. Але виявилося, що саме ці СТІНИ заважали нам побачити ВЧАСНО, як наш політичний, ідеологічний, культурний «ворог» захоплює кімнату за кімнатою нашого спільного міського будинку. А ми пізно схаменулися і відчуваємо страшенний дискомфорт! Майте на увазі – це був лише вступ до великої теми нашого співіснування у соціумі! А уявімо тепер, що відбуватиметься, коли в межах держави інформаційну владу захоплює якась окрема, досить радикальна щодо всього суспільства, соціальна група? Які наслідки ми отримаємо? Коли ця група захоплює повноту інформаційної влади в державі, країна стикається з масштабною кризою, яку в політології та соціології описують як демонтаж сталих інститутів влади. Причому демонтаж звичного інформаційного простору є ключем до демонтажу всіх інших сфер влади. Отримавши таку можливість, ця група негайно починає перебудовувати існуюче медіаполе під себе. Як результат, майже одразу знищується незалежна журналістика. Будь-які

опозиційні або нейтральні медіа маркуються як «вороги», позбавляються ліцензій або закриваються. Будь-які незалежно мислячі журналісти, суспільні або культурні діячі тим чи іншим чином видаляються зі спільного інформаційного поля, блокуються або оголошуються ворожими голосами. Увесь спектр існуючих ЗМІ, включно із Суспільним мовленням, яке мало би до кінця відстоювати рівні права усіх «соціальних бульбашок», перетворюється на рупор пропаганди окремої соціальної групи. Відбувається свідома поляризація суспільства. Радикали при владі тримаються на відвертій радикалізації своїх прихильників. Їм не вигідний широкий спектр думок як запорука громадянського миру. Така радикальна група штучно розколює суспільство на «своїх» (патріотів, героїв, істинних громадян) та «чужих» (зрадників, маргіналів, ватників, ворогів народу). Суспільна мозаїчність – це велике досягнення мирного часу – заміняється відкритою ворожнечею між паралельними соціумами, які ще донедавна могли нормально співіснувати. Наслідки – ерозія реальності та дегуманізація. Інформаційні інструменти починають використовуватися не для інформування, а для емоційного маніпулювання страхом і гнівом. Запускається кампанія переслідування усіх незгодних, а до когорти «корисних» підтягуються усі можливі ситуативно вигідні категорії – нацменшини, сексуальні меншини, радикальні молодіжні групи тощо. І нарешті – найнебезпечніше – суспільству нав'язується безальтернативна картина світу. Тобто, інші версії існування і розвитку знімаються з порядку денного і навіть не обговорюються. Будь-яка критика існуючого стану речей чи персоналій влади прирівнюється до зради національних інтересів. Це і є авторитаризм у всій своїй красі! Він дозволяє вільно змінювати закони, обмежувати права людини, фальсифікувати будь-які суспільні рішення, а суспільство втрачає можливість отримувати об’єктивну інформацію. Як результат – демократичні вибори, які привели радикальну групу до влади, стають останніми вільними виборами в історії цієї держави на довгий період… І на закінчення одне питання: чи існують якісь механізми захисту інформаційного простору від будь-якої його монополізації радикальними групами чи злочинними угрупуваннями? Так, вони існують, але це комплексне завдання. В його основі лежать важливі речі: - Тотальне розуміння того, що інформаційна сфера сьогодні це основний технологічний інструмент як приходу до влади, так і контролю над масами. - Децентралізація та незалежність медіаринку. Найкращий захист від ін-

формаційного захоплення – це неможливість контролювати всі джерела інформації з одного центру. Ніщо, навіть події драматичного характеру, як війна чи глобальна криза, не повинні давати можливість зосередити в одних руках право на обробку та поширення інформації. - Законодавче обмеження монополій на медіаринку для ТБ, преси, радіо та великих інтернет-порталів). - Захист та регулювання цифрових платформ. Сучасні радикали, які непомітно вирощують своїх лідерів, приходять до влади через алгоритми соцмереж (TikTok, X, Telegram, Facebook), які часто підсвічують радикальний контент заради масовості охоплень аудиторії. - Впровадження жорстких правил прозорості для алгоритмів соцмереж на державному рівні (як це робить Європейський Союз через Digital Services Act). Платформи мають звітувати, чому вони піднімають у топпереглядів радикальний чи відверто агресивний контент. - Блокування фінансованих ботоферм. - І нарешті – впровадження медіаграмотності як базової гігієни! Люди мусять розуміти, що шахраї більше не діють на базарах чи вулицях – вони масово перемістилися на телеканали та інтернет-портали! Наші люди досі не розуміють, що будь-яка маніпуляція працює лише тоді, коли суспільство є вразливим до емоційних вкидів, які оминають аналітичні бар’єри свідомості. Основи критичного мислення та медіаграмотності давно вже необхідно впровадити у шкільну та університетську освіту. Громадяни повинні вміти розрізняти факти і судження, знати як перевіряти першоджерела, вчитися етикету віртуального спілкування та розпізнавати і блокувати мову ворожнечі. Якщо масове божевілля можливе, то воно колись прийде до нас із соціальних мереж і телеканалів, де сьогодні працює чимало людей, котрі не те що не мають певної професійної освіти, а й просто є недостатньо культурними і коректними людьми, які мають моральне право на власну думку у соціумі. Наше суспільство має шанс вижити, якщо воно не втратило здатність чути правду і остаточно не загубило свої моральні орієнтири та суспільні ідеали. Але в цьому і є найбільший сумнів! Про автора: Анатолій Матвійчук – Народний артист України, поет, композитор, журналіст, телеведучий, музичний аналітик, педагог, науковець.

14.08.2026 — № 32 (217)

Перша українська пошта в сша

Доставка посилок Швидка та надійн а В Україну В Європу В 170 країн світу Доставка по США Карго-ванта嘄 Гуманітарна допомог а Фулфілмент длI бізнесу

Завітайте у наші відділення: 820 N RIDGE AVE, UNIT J, LOMBARD, IL 60148 630-889-1100

6725 W BELMONT AVE, CHICAGO, IL 60634 773-489-9225

5050 N CUMBERLAND AVE, NORRIDGE, IL 60706 773-600-2727

224 S MILWAUKEE AVE, Suite C, WHEELING, IL 60090 224-522-4625

1645 HICKS RD, UNIT K, ROLLING MEADOWS, IL 60008 847-208-8451

1590 N RAND RD, PALATINE, IL 60074 773-600-2727

1320 Illinois Rte 59, SUITE 118, NAPERVILLE, IL 60563 312-498-2759

10200 S ROBERTS RT, PALOS HILLS, IL 6046

5 313-828-883   7

5714 S Illinois Rte 31, Crystal Lake, IL 60014 224-504-9767

1380 Mitchell Blvd, Schaumburg, IL 60193 732-956-7179

3 W Rollins Rd, Round Lake Beach, IL 60073

us.meest.com

862-682-4224

cab.meest.com

331-304-2793

info.usa@meest.com

Суспільство

іто 2026 року стало одним із найспекотніших в історії спостережень. Україна та решта Європи пережили вже кілька теплових хвиль, які побили місцеві температурні рекорди. І хоч «тепловий купол», який приніс тисячі смертей на континенті, вже розпався, на іншому краю планети продовжує набирати обертів інше явище, яке породжує погодні аномалії, – Ель-Ніньйо. Метеорологи попереджають, що цьогорічний епізод може отримати статус «супер-Ель-Ніньйо». «Слово і діло» показує на інфографіці, до яких наслідків призводило це кліматичне явище у минулому. ЩО ТАКЕ ЕЛЬ-НІНЬЙО ТА ЯК ВОНО ВИНИКАЄ З іспанської «el niño» перекладається як «хлопчик», «дитина». Так морські рибалки Перу та Еквадору прозвали незвичне потепління води, що інколи наставало в період Різдва, а тому асоціювалося з новонародженим Христом. Ель-Ніньйо виникає через ослаблення пасатів – вітрів, які дмуть зі сходу на захід і забезпечують рівномірний нагрів води. Проте раз на декілька років вони слабнуть через аномалії інших течій та вітрів. Як наслідок, над східною частиною Тихого океану, біля Латинської Америки, виникає зона води, не менш ніж на 0,5 °C гарячіша за норму. Це потепління може здатися незначним – однак ідеться про величезні об’єми води. Поява такої гарячої зони порушує роботу інших течій по всій планеті та зміщує випадання опадів: Азія потерпає від посухи, а Південна Америка – від повеней. ЩО ТАКЕ СУПЕР-ЕЛЬ-НІНЬЙО Супер-Ель-Ніньйо виникає, коли поверхнева температура екваторіальної зони Тихого океану на сході збільшується на 2 або більше градусів Цельсія. В історії спостережень зафіксовано п’ять супер-Ель-Ніньйо. Перший, у 1877–1878 роках, вважається найсильнішим. Він, зокрема, призвів до великого голоду в Китаї та Індії, який забрав десятки мільйонів життів. Глобальне потепління призвело до почастішання супер-Ель-Ніньйо: за останні 50 років явище повторилося вже чотири рази, щоразу з катастрофічними наслідками. ПІВ РОКУ ДОЩІВ В ЕКВАДОРІ ТА ПЕРУ: ЕЛЬ-НІНЬЙО 1982–1983 РОКІВ Під час Ель-Ніньйо 1982–1983 років в Еквадорі та північному Перу за пів року випало близько 2,5 метра опадів, тоді як в Індонезії та Австралії спалахнули масштабні лісові пожежі через посуху. Крім того, постраждала екосистема Галапагоських островів, де через зміну течій суттєво скоро-

surma.com.ua

№ 32 (217) — 14.08.2026

Повені, пожежі та голод: які наслідки мали супер-Ель-Ніньйо в минулому тилися популяції місцевих пінгвінів, морських левів та котиків. Безпосередні економічні втрати від Ель-Ніньйо 1982–1983 років у світовому масштабі оцінюють більш ніж у 8 млрд доларів США, проте довготривалі наслідки, як вважають дослідники, можуть перевищувати 4 трильйони доларів. «НІЧ ТОРНАДО» У ФЛОРИДІ ТА ЗАГИБЕЛЬ РИФІВ: ЕЛЬ-НІНЬЙО 1997–1998 РОКІВ Під час Ель-Ніньйо 1997–1998 років поверхнева температура води на сході Тихого океану подекуди на 6 °C перевищувала стандартну. Про масштаб явища свідчить те, що через переміщення води на схід рівень моря у західній частині Тихого океану впав на 30 сантиметрів нижче за норму. Для США цей Ель-Ніньйо запам’ятався «ніччю торнадо» у Флориді, коли за 21–23 лютого 1998 року над штатом пройшло 15 торнадо. Збитки від кліматичного явища для Еквадору склали близько 2,9 мільярда доларів. Також через аномальне потепління води масово постраждали коралові рифи на Мальдівах та Сейшелах, а також на Карибах та у Великому Бар’єрному рифі. 60 МІЛЬЙОНІВ ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД ГОЛОДУ: ЕЛЬ-НІНЬЙО 2015–2016 РОКІВ Перший масштабний Ель-Ніньйо XXI століття відбувся у 2015–2016 роках. Саме він призвів до того, що 2016й став найспекотнішим роком в історії спостережень (до 2023-го). Його найбільшим наслідком стало знищення врожаїв у Південній та Східній Африці, а також посуха у В’єтнамі, Таїланді та на Філіппінах. За оцінкою Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, нестача харчів та води внаслідок Ель-Ніньйо зачепила понад 60 мільйонів людей у світі. Крім того, явище спричинило масові пожежі в Індонезії з велетенським викидом вуглецю в атмосферу. ПОСИЛЕННЯ ГЛОБАЛЬНОГО ПОТЕПЛІННЯ: ЕЛЬ-НІНЬЙО 2023–2024 РОКІВ Цей Ель-Ніньйо призвів до того, що 2023 рік побив рекорд 2016-го і став новим найспекотнішим роком в історії спостережень. Рекорд тримався недовго – вже наступний 2024 рік перевищив його. Серед найбільших наслідків – посуха в Амазонії, посухи – а потім повені – у Східній Африці, а також чергове знебарвлення найбільших коралових рифів планети.

Інфографіка: Слово і діло

ЕЛЬ-НІНЬЙО 2026: ПРОГНОЗИ ТА ОЦІНКИ Всесвітня метеорологічна організація очікує, що поверхнева температура води на основних територіях вимірювання на 2,9 °C перевищить норму. Явище Ель-Ніньйо, на думку ВМО, посилиться протягом серпня – жовтня 2026 року. Зі свого боку дослідники Національного океанічного і атмосфер-

ного управління США (NOAA) дали у червні шанс у 63% на те, що цьогорічний Ель-Ніньйо перевищить поріг у 2 °C в зоні вимірювань – що означатиме формування «дуже сильного» Ель-Ніньйо. Джерело: Слово і діло (https://www.slovoidilo.ua/2026/08/11/ infografika/svit/poveni-pozhezhi-taholod-yaki-naslidky-maly-super-el-ninjomynulomu)

14.08.2026 — № 32 (217)

www.kleynodchicago.com Годинники можна замовити та придбати в Чикаго

+1 224 688 7287

ЗАБИРАЄМО ПОСИЛКИ З ВАШОГО ДОМУ, 31 БЕЗ ДОДАТКОВОЇ БЕЗ ДОДАТКОВОЇОПЛАТИ ОПЛАТИ

Виклик кур’єра Виклик кур’єра Більше акцій - в Faceb Більше акцій - в Facebook facebook.com/MeestCa за номером телефону за номером телефону facebook.com/MeestCanada

312-404-1923 312-404-1923 дзвінки дзві та смс нки та смс

VILLAGE DOCTOR

2323 W. Chicago Ave. 773 276 8600

МЕДИЧНИЙ ОФІС ДЛЯ ВАШОЇ РОДИНИ В ЦЕНТРІ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА В нас Ви можете зробити всі аналізи крові

Доктор Юрій МЕЛЬНИК, MD.

• • •

на рівень цукру та холестерину печінкові та ниркові проби на рівень вітамінів

Медогляд до школи, спорту, праці. МИ - ЛІЦЕНЗОВАНА КЛІНІКА ДЛЯ ВОДІЇВ CDL.

МИ ПІДТРИМУЄМО

Доктор Ольга САЛЕЦЬКА САЛЕЦЬКА, лікар інтегративної медицини.

ПІДТРИМУЄМО УКРАЇНУ

Спорт

Михайло Яровенко Буча, «Сурма»

РОСІЙСЬКИЙ ТЕРОР ПРОТИ УКРАЇНСЬКОГО ФУТБОЛУ

Російські війська 7 серпня завдали удару по стадіону «Чорноморець» у центральній частині Одеси. Внаслідок атаки були пошкоджені дах арени, скління та трибуни. Осколкові поранення отримала 29-річна жінка. Через пошкодження стадіону домашній матч Української Прем’єр-ліги між «Чорноморцем» і «Колосом», запланований на 8 серпня, довелося перенести. В одеському клубі назвали обстріл черговим проявом російського терору проти мирного міста. Після атаки фахівці ДСНС провели обстеження споруди. Експертиза показала, що основні несучі конструкції стадіону не зазнали пошкоджень. Попри видимі наслідки удару, виявлені дефекти наразі не становлять критичної загрози для міцності арени. Результати обстеження дають «Чорноморцю» підстави розраховувати на повернення до Одеси та проведення домашніх матчів на власному стадіоні. Якщо відповідальні служби та футбольні органи не матимуть додаткових застережень щодо безпеки, команда зможе повернутися на рідну арену вже наприкінці серпня. Найближчий домашній поєдинок одеситів запланований на 30 серпня. Суперником «Чорноморця» має стати «Кривбас». ЧЕРГОВИЙ КУБОК ЇДЕ У ПАРИЖ Парижський ПСЖ став володарем Суперкубка УЄФА, здолавши у фінальному матчі переможця Ліги Європи «Астон Віллу» з рахунком 2:1. Для французького клубу цей поєдинок став стартом нового футбольного сезону та черговою можливістю поповнити свою колекцію трофеїв. Команди вже зустрічалися у чвертьфіналі Ліги чемпіонів сезону 2024/25. За підсумками двох матчів сильнішим виявився ПСЖ. Парижани активно розпочали зустріч і першими створили кілька небезпечних моментів. На 10-й хвилині Нуну Мендеш прострілив у штрафний майданчик ан-

surma.com.ua

№ 32 (217) — 14.08.2026

Огляд спортивних новин тижня: Суперкубок УЄФА їде до Парижа, майбутнє Михайла Мудрика та пошкодження стадіону в Одесі глійців, однак воротар «Астон Вілли» випередив суперників. Згодом Вітінья пробив по воротах, але його удар виявився неточним. Перший гол глядачі побачили на 20й хвилині. Хвіча Кварацхелія отримав передачу перед штрафним майданчиком, увірвався до карної зони та влучно пробив у правий кут, вивівши ПСЖ уперед. До завершення першого тайму «Астон Вілла» змогла відігратися. На 45-й хвилині Джон Макгінн навісив із правого флангу до штрафного, а Бріан Мбемо головою переправив м'яч у ворота – 1:1. У другій половині зустрічі ПСЖ знову вийшов уперед. На 61-й хвилині Усман Дембеле вивів на ударну позицію Дезіре Дуе. Молодий французький нападник обіграв голкіпера та відправив м'яч у сітку. Спочатку арбітри не зарахували взяття воріт через офсайд, однак після перегляду VAR рішення змінили – гол було зараховано. Український захисник Ілля Забарний цього разу не вийшов на поле та провів увесь матч у запасі. Для футболіста це був перший Суперкубок УЄФА у складі ПСЖ. Українець приєднався до французького клубу торік у день його першої перемоги в цьому турнірі. Здобутий трофей став для Забарного вже п'ятим у складі ПСЖ. У попередньому сезоні разом із командою він виграв чемпіонат і Суперкубок Франції, Міжконтинентальний кубок та Лігу чемпіонів. БРОНЗА ДЛЯ УКРАЇНИ Михайло Кохан виборов бронзову медаль чемпіонату Європи-2026 з легкої атлетики у метанні молота. Нагорода українця стала першою для нашої збірної на континентальній першості. До фіналу Кохан пробився з четвертим результатом кваліфікації – 77,40 метра. Українець розпочинав турнір у статусі чинного бронзового призера чемпіонату Європи. Фінал зібрав 12 найсильніших метальників континенту, серед яких були представники топшістки європейського рейтингу. Серед головних конкурентів Кохана – олімпійський віцечемпіон Бенце Галаш, переможець Євро-2016 Павел Файдек та срібний призер чемпіонату світу-2025 Мерлін Гуммель. Українець із першої спроби показав результат 78,70 метра, посівши четверте місце. Лідерство одразу захопив Галаш, який метнув молот на 80,96 метра. Другий підхід Кохана виявився невдалим. Окрім цього, спортсмен отримав попередження за неналежну поведінку в сек-

торі. У третій спробі українець покращив результат до 78,76 метра, однак залишився на п'ятій позиції. У четвертому раунді Кохан продемонстрував результат 79,10 метра та піднявся на четверте місце. Від третьої сходинки, яку посідав Файдек, його відділяли лише три сантиметри. Ключовою для українця стала п'ята спроба. Кохан відправив молот на 79,49 метра та піднявся до трійки призерів. У заключному раунді жоден із претендентів на медалі не зміг покращити свій результат, тож українець зберіг третю позицію. Золото здобув Бенце Галаш, який у передостанній спробі встановив найкращий результат сезону у світі – 84,25 метра. Срібним призером став Павел Файдек. Для Кохана це вже друга поспіль бронзова медаль чемпіонату Європи. На Євро-2024 у Римі українець також посів третє місце, показавши результат 80,18 метра. Таким чином, Кохан приніс Україні першу нагороду на чемпіонаті Європи-2026 з легкої атлетики. Після цього успіху збірна України в режимі реального часу посіла дев'яте місце в медальному заліку. ДЕ ГРАТИМЕ МИХАЙЛО МУДРИК? Український вінгер Михайло Мудрик погодився залишити «Челсі» на правах оренди. За інформацією BBC Sport, такий варіант розглядається як можливість для футболіста набрати оптимальну форму після тривалої перерви в офіційних матчах. Наприкінці липня з Мудрика зняли дискваліфікацію у допінговій справі. Після цього українець повернувся до тренувального процесу лондонського клубу та на початку серпня приєднався до команди під час передсезонного збору в Гонконзі. Одним із головних претендентів на Мудрика називають французький «Страсбур». Клуб, як і «Челсі», входить до структури одного власника. Також інтерес до українця проявляють представники італійського чемпіонату. Водночас, за інформацією Фабріціо Романо, сам футболіст хотів би продовжити кар'єру в іншій команді англійської Прем'єр-ліги. Під час передсезонної підготовки Мудрик уже отримує ігрову практику. У товариській зустрічі з «Ювентусом» (0:1) він провів на полі близько 10 хвилин. Згодом українець зіграв і проти «Мілана» (3:0), а в матчі з малазійським «Джохор Дарул Тазімом» (3:3) записав до свого активу результативну дію – його передача призвела до автоголу суперника.

Наступний контрольний матч «Челсі» проведе 15 серпня проти іспанського «Реал Сосьєдада». Новий сезон АПЛ лондонці розпочнуть за тиждень – у першому турі команда Хабі Алонсо зустрінеться з «Фулгемом». Оренда в інший клуб може стати для Мудрика шансом регулярно грати та поступово повернутися до колишніх фізичних і спортивних кондицій після майже дворічної паузи в офіційних матчах. КОЛИШНЬОГО ГРАВЦЯ ДОНЕЦЬКОГО «ШАХТАРЯ» ЗААРЕШТУВАЛИ У БРАЗИЛІЇ Колишнього півзахисника донецького «Шахтаря» Жадсона заарештували в Бразилії за підозрою у домашньому насильстві. Про це повідомляє Globo. Інцидент стався у місті Камбе під час конфлікту футболіста з дружиною. За даними поліції, під час сварки Жадсон схопив жінку за шию. На її шкірі залишилися сліди, які правоохоронці зафіксували після прибуття на місце події. Потерпіла розповіла поліції, що суперечка між подружжям розпочалася ще напередодні, а під час чергового конфлікту чоловік нібито намагався її душити. За її словами, це був не перший випадок агресивної поведінки з боку Жадсона. Жінка звернулася із заявою про необхідність захисту та пройшла медичну процедуру для фіксації можливих тілесних ушкоджень. Сам колишній футболіст визнав, що між ним і дружиною сталася серйозна сварка, однак заперечив застосування фізичної сили та спробу завдати їй ушкоджень. Його адвокат Хуліо Сесар де Ліз звернувся з проханням про тимчасове звільнення Жадсона, щоб той міг захищатися від звинувачень, перебуваючи на волі. Жадсон виступав за «Шахтар» із 2005 до 2012 року та провів у складі донецької команди один із найуспішніших періодів кар'єри. Разом із «гірниками» він шість разів вигравав чемпіонат України, тричі ставав володарем Суперкубка та двічі – Кубка України. Найяскравішим моментом його виступів у Донецьку стала перемога в Кубку УЄФА сезону 2008/09. Саме Жадсон забив вирішальний гол у фінальному матчі, принісши «Шахтарю» перший європейський трофей в історії клубу. Після завершення виступів за українську команду бразилець грав у чемпіонатах Китаю та Бразилії. Останнім клубом у професійній кар'єрі Жадсона була «Віторія», за яку він виступав у бразильській Серії C.

14.08.2026 — № 32 (217)

Чому обирають нас?

Індивідуальний підхід

Kожен план лікування створюється під ваші потреби

Комплексні послуги Mедицина, ортопедія, естетика

Сучасні технології Tочність, безпека та ефективність

Досвідчена команда Чйність і турбота на кожному кроці

Kожен план лікування створюється під ваші потреби

WELLNESS MEDICAL CENTER

Чому обирають нас? Наші напрямки: Сімейна медицина Індивідуальний підхід

Kожен лікування Гостріплан та хронічні захворювання створюється під ваші потреби Депресія та тривожні розлади

WELLNESS CENTER ТравмиMEDICAL та ушкодження

Комплексні послуги Ваше здоров’я — наша турбота Ваше здоров’я — наша турбота Жіноче та геріатричне здоров’я Комплексні послуги Чому обирають Mедицина, ортопедія,нас? Все, що потрібно для здоров’я та Все, щоУЗД, потрібно здоров’я аналізи,для контроль ваги та Mедицина, ортопедія, естетика впевненості — в одному місці. впевненості — в одному місці. естетика Ортопедія Індивідуальний підхід Сучасні технології Kожен лікування Tочність, безпека Сучасні технології Болі вплан суглобах і та м’язах Tочність, безпека та ефективність

Досвідчена Запис за команда телефоном Чйність і турбота на кожному 847-375-9711 кроці

створюється під ваші потреби ефективність Болі в спині Ін’єкції в суглоби

Комплексні послуги Стероїдні ін’єкції, PRP Досвідчена команда Mедицина, ортопедія,

(ін’єкції збагаченої плазми), Запис заі турбота телефоном естетика Чйність на кожному

Гіалуронова кислота Чому обирають нас? кроці 847-375-9711 Переломи, розтягнення

WELLNESS MEDICAL CENTER Ваше здоров’я — наша турбота Все, що потрібно для здоров’я та впевненості — в одному місці.

WELLNESS MEDICAL CENTER Ваше здоров’я — наша турбота Все, що потрібно для здоров’я та Запис за телефоном впевненості — в одному місці. МИ ПІДТРИМУЄМО 847-375-9711

Сучасні технології Tочність, безпека та

Урологія Індивідуальний підхід ефективність

Hаша адреса 8937 W Golf Rd, Niles, IL 60714

E-mail/Web info@wellmedcenters.com www.wellmedcenter.us Warm and and Welcoming W lcomin We i g Atmosp in Atmosphere s h sp

Warm and Welcoming Atmosphere

We ensure that our patients feel cared for and We ensure that our patients feel cared for and confident in their wellness journey with us. confident in their wellness journey with us.

Kожен план лікування Проблеми з сечовидільною створюється під ваші потреби Hаша адреса системою Чому обирають нас? Зниження лібідо, простатит, команда 8937Досвідчена W Golf Rd, Niles, IL 60714 обстеження послуги Комплексні Чйність і турбота на кожному Mедицина, ортопедія, кроці E-mail/Web Естетика та волосся Індивідуальний підхід естетика Kожен план лікування Ботокс, філери, пілінги, info@wellmedcenters.comлазери створюється під ваші потреби Мікронідлінг, мезотерапія, www.wellmedcenter.us Сучасні технології Warm and Welcoming Atmosphere догляд за шкірою Tочність, безпека We ensure that our patientsта feel cared for and Комплексні послуги Лікування випадіння волосся: confident in their wellness journey with us.PRP, ефективність вітамінні коктейлі, стимуляція ростy Mедицина, ортопедія, естетика

WELLNESS MEDICAL CENTER

Hаша адреса WELLNESS MEDICAL CENTER 8937 W Golf Rd, Niles, IL 60714

Запис за телефоном Ваше здоров’я — наша турбота 847-375-9711 E-mail/Web Все, що потрібно для здоров’я та впевненості — в одному місці. info@wellmedcenters.com

WELLNESS MEDICAL www.wellmedcenter.us WELLNESS MEDICAL CENTER CENTER Hаша адреса Ваше здоров’я — наша турбота

Д-р Олена Гордон, MDВсе, Д-р Гордон, 8937 W Олена Golf Rd, Niles, ILздоров’я 60714 MD що потрібно для та

Досвідчена команда Сучасні технології Чйність і турбота на кожному Tочність, безпека та кроці

впевненості — в одному місці.

E-mail/Web Запис за телефоном

info@wellmedcenters.com 847-375-9711 www.wellmedcenter.us

WEL MED CEN

Д-р О

WEL MED

Історія

surma.com.ua

№ 32 (217) — 14.08.2026

Євген Коновалець. 88 років потому. Vivit! Віктор Іщенко Київ, «Сурма»

серпня 2026 року на роттердамському кладовищі Кросвейк відкрили могилу, в якій 88 років спочивали останки Євгена Коновальця. Полковник Армії Української Народної Республіки, командир Січових стрільців, засновник Української військової організації та перший голова Організації українських націоналістів нарешті повертається в Україну. Після ексгумації його останки доправили на Батьківщину. Тут їх мають дослідити науковці, а згодом Коновальця перепоховають на Національному військовому меморіальному кладовищі. Ця історія це щось значно більше, ніж перепоховання історичної постаті. Для українців повернення Коновальця має особливий сенс: людина, яка більшу частину свого дорослого життя присвятила боротьбі за незалежність України і загинула від руки радянського агента далеко від батьківщини, через майже дев'ять десятиліть знову опиняється на Українській землі. Щоб зрозуміти значення цієї події, варто повернутися до Роттердама 1938 року. 23 травня 1938 року Євген Коновалець ішов на зустріч із людиною, яка назвалася його давнім знайомим. Це був Павло Судоплатов – співробітник радянських спецслужб, який отримав завдання ліквідувати керівника ОУН. Зустріч відбулася в Роттердамі. Після неї Коновалець загинув від вибуху замінованого подарунка. Український інститут національної пам'яті та історики спецслужб розглядають убивство як операцію радянських спецслужб. У цьому епізоді є майже детективна простота: зустріч, подарунок, вибух – і смерть. Але за кількома хвилинами в Роттердамі стояли попередні роки боротьби. Ідейної та фізичної, інтелектуальної та збройової. Коновальця вбивали не просто як окремого політичного противника. Адже він був одним із головних організаторів українського визвольного руху міжвоєнного періоду – людиною, яка після поразки Української революції не погодилася з тим, що українська державність програна назавжди. Саме тому його смерть стала ударом по всьому українському руху. Втім вона не знищила того, що Коновалець створив. І тут радше навпаки: його ім'я стало частиною традиції українського визвольного руху, яка пережила і його самого, і його вбивцю – радянський союз.

Коновальця важко вмістити в одну біографічну роль. Він був військовим, політичним організатором і державником – і саме поєднання цих якостей пояснює його історичне значення. У роки Української революції він став командиром Січових стрільців – одного з найорганізованіших і найбоєздатніших формувань. Після поразки визвольних змагань Коновалець не залишив справу незалежності. У 1920 році він став одним із творців Української військової організації, а 1929 року очолив Організацію українських націоналістів. Це і є ключ до розуміння місії Євгена Коновальця. Зрозуміло, він належав до покоління українців, яке втратило державу, але відмовилося визнати втрату України. А проте для нього незалежність не була епізодом 1917–1921 років. Це була мета, яку треба було продовжувати – іншими засобами, в інших умовах і, якщо потрібно, протягом наступних поколінь. Саме тому Коновалець є одним із найбільших українських героїв ХХ століття. Його внесок полягає не лише в участі у війні чи створенні політичної організації. Він – як лідер і очільник – допоміг зберегти саму ідею української державності після військової поразки. Він передав її далі – поколінню, яке продовжило боротьбу вже після його смерті. І в цьому сенсі його історія ще не закінчилася. Вона просто змінила місце – від Роттердама 1938 року до України 2026го. Після смерті Коновальця його тіло залишилося в Нідерландах, але його справа воскресла в Україні. російська імперія, а згодом більшовицька росія та радянський союз не раз намагалися «вирішити», як рашисти повторюють за нацистами, «українське питання» фізичним знищенням його носіїв, себто українців, що не готові змиритись і впасти під російський чобіт. І, як знаємо з історії України зокрема, смерть окремої людини не обов’язково означає смерть ідеї. Бо ніщо не зупинить ідею, час якої настав! А Коновалець після розгрому Армії УНР не повернувся до тихого приватного життя. Як це зробив, наприклад, Володимир Винниченко. Відповіддю на втрату держави у Коновальця була не капітуляція, а організація наступного етапу боротьби. Бо, як писав Іван Франко: «А що кров не зможе змить, / Спалимо огнем то! / Лиш боротись значить жить… / Vivere memento!» Українська історія ХХ століття – це довга боротьба за право українців самим визначати, якою буде їхня країна. Коновалець був одним із тих, хто після військової поразки зумів зберегти цю боротьбу як організовану традицію. Тому його повернення має значення далеко за межами церемонії перепоховання. Україна повертає не просто

останки людини з підручника історії. Вона повертає одного з тих, хто свого часу відмовився погодитися з думкою, що українська державність – історична випадковість. Коновалець був для радянської влади небезпечним саме тому, що поєднував військовий досвід із політичним баченням. Він був не лише командиром, який воював проти більшовиків. Він був організатором, який після поразки намагався створити умови для продовження боротьби. Це був, за словами цитованого вище класика, Дух, що тіло рве до бою! І його противником була не абстрактна «радянська система». Це була конкретна держава, яка не визнавала права України на незалежне політичне існування. Саме в цьому контексті треба читати історію його вбивства. радянські спецслужби роками працювали проти українського визвольного руху. Сам факт такого вбивства промовистий. радянська влада могла переслідувати, ув’язнювати, депортувати чи дискредитувати своїх противників. Але у випадку Коновальця було обрано фізичну ліквідацію за кордоном. Чому? Тому що для москви українська незалежницька ідея була небезпечною не лише тоді, коли мала армію. Вона залишалася небезпечною доти, доки існували люди, здатні організовувати українців навколо неї. У цьому є важливий історичний парадокс. радянська спецслужба змогла вбити Коновальця, але не змогла вбити те, заради чого він жив. ОУН продовжила існувати після його смерті. Український визвольний рух пережив його покоління. А сьогодні незалежна Україна зустрічає останки людини, яку москва колись намагалася назавжди прибрати з української історії. Для українців в Україні та інших країнах Євген Коновалець може здаватися далекою постаттю з епохи імперій, революцій і політичної еміграції. Але саме нині в розпал страшної війни, агресії росії проти України йо-

го історія набуває нового звучання. І в цьому сенсі між Коновальцем і сучасним українським військовим існує пряма історична лінія. Обставини різні, зброя різна, політична карта Європи змінилася. Але фундаментальне питання виживання Української Нації знову постало перед нами. Коли сучасний український військовий захищає Україну, він не є першим у цій боротьбі. За ним – покоління, яке боролося в Армії УНР, Січових стрільцях, Українській військовій організації, ОУН, Українській повстанській армії та інших формах українського визвольного руху. Бо всіх їх об’єднує переконання: українська свобода варта боротьби. російська агресія вустами кремлівської злочинної шобли намагається представити українську незалежність як щось випадкове, штучне або тимчасове. Історія Коновальця дає на це просту відповідь: українське прагнення до державності не виникло у 1991 році і точно не почалося у 2022му. Воно має покоління попередників, які платили за нього свободою, вигнанням і життям. Тому повернення Коновальця – це також повернення історичної пам’яті. Є таке слово, без якого важко зрозуміти Коновальця, – чин. Не в сенсі красивого жесту чи героїчної пози. Що таке чин? Це дія, яка випливає з переконання і за яку людина готова платити особисту ціну. Чин – це не суха впевненість у тому, що перемога гарантована. Це готовність діяти тоді, коли результат не гарантований взагалі. Через 88 років останки Євгена Коновальця повертаються на Батьківщину. І це повернення мимоволі ставить сучасному українцеві те саме питання, яке стояло перед поколінням Коновальця: що ми готові зробити для України, майбутнього якої можемо не побачити власними очима? Бо національна пам’ять потрібна не для того, щоб жити минулим. Вона потрібна, щоб розуміти, хто ми, звідки прийшли і за що стоїмо сьогодні.

14.08.2026 — № 32 (217)

UNIVERSE CARRIER

МИ ПІДТРИМУЄМО

це логістична компанія, яка за 15 років свого існування, зарекомендувала себе як конкурентоспроможний лідер у сфері перевезень, створений задовольняти запити клієнтів.

Ми використовуємо новітні, високоякісні технології та інноваційне обладнання. Наш відданий персонал та професійні водії надають широкий спектр транспортних і логістичних послуг. Universe Carrier має найбільш розгалужену транспортну мережу, що забезпечує надійну своєчасну доставку товарів (перевозимо через 48 континентальних штатів, Аляску та Канаду).

WWW.UNIVERSECARRIER.COM 14351 WEBER DR, HUNTLEY, IL 60142

Наша формула успіху полягає у спілкуванні, якісному плануванні та сильному бажанні розвивати наш бізнес і відносини з клієнтами через партнерство, покращуючи транспортні рішення та послуги. Ми на 100% підтримуємо своїх водіїв і маємо найновіші та найбезпечніші вантажівки. Використовуючи запатентовану технологію, ми можемо оптимізувати режим обслуговування, який найкраще відповідатиме вашим потребам, і забезпечити активне відстеження кожного відправлення. Ми завжди раді бачити у своїй команді водіїв з досвідом, а також без досвіду, адже у нас є програма тренування, де ви можете швидко навчитись і стати невід’ємною частиною нашої компанії.

Працювати з нами - це зростати щодня!

surma.com.ua

№ 32 (217) — 14.08.2026

МАРШ ЄДНОСТІ з нагоди 35-ї річниці

НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ 23 серпня, 2026 року 12:00 pm Українське село (Ukrainian Village) 1566 W. CHICAGO AVENUE Chicago, IL 60622 Просимо всі організації зареєструвати свою участь до 10 серпня 2026 року.

РАЗОМ ДО ПЕРЕМОГИ! iнформації: info@uccаillinois.org 773.829.6288

СТАНЬТЕ СПОНСОРОМ!

ПІДТРИМАЙТЕ МАРШ ЄДНОСТІ! з нагоди 35-ї річниці НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ Запрошуємо компанії, організації, бізнеси та меценатів стати спонсорами Маршу Єдності. Разом ми покажемо, що українська громада сильна, Україна незламна! 23 серпня, 2026 poky початок o 12:00 pm

UKRAINIAN VILLAGE 1556 W. CHICAGO AVENUE Chicago, IL 60622

Інформації: info@uccаillinois.org 773.829.6288

Запрошуємо на Форум «Україна і світ - Глобальні перспективи» 22 серпня 2026 року 8:00 am - 5:00 pm Український Культурний Центер 2247 W. Chicago Avenue Chicago, Il 60622 Напередодні 35-ї річниці Незалежності України запрошуємо долучитися до Форуму, який об'єднає лідерів та друзів України для обговорення глобальних викликів і майбутнього України у світі. Організатор: Іллінойський відділ Українського Конґресового Комітету Америки (UCCA Illinois Division). Для отримання додаткової інформації: info@uccаillinois.org 773.829.6288