"Сурма" – українська незалежна газета. №202-2026

УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ГАЗЕТА

ВИХОДИТЬ ЩОТИЖНЯ

№ 17 (202) | 1 ТРАВНЯ 2026 | USA, UKRAINE

Хор «Гомін» піснями гомоніли про любов

� Чикаг�

Шоу талантів у Чикаго: вперше, але яскраво і цікаво ▶ стор. 18

Сходини УККА (відділ У мене є мрія - прокинутись зранку і Іллінойс): побачити в часописі на першій шпальті некролог, обрамлений та синьопідсумкивітаннями роботи за рік, жовтими стягами. У тебе теж така мрія? Нелюд путін довго вибори, плани ▶ стор. 22

не проживе. Тому підтримай українське видання та українське радіо, щоб наша мрія стала реальністю.

ЗНИЖКА $5

КУПОН

DOLYNKA

Якщо Вам не байдуже. Підтримайте радіо і газету. Маківка: місце пам’яті СТОР.

24по ZELLO Переведіть кошти за номером телефону історична висота, +17736973923 або за QRта кодом де Україна знову Рахунок в Selfreliance - 177162 CHASE BANK - 695785532навчилася перемагати

Ви можете оформити щомісячний автоматичний перевід для підтримка НА КОЖНУ ПОСИЛКУ ▶ стор.

34радіо та газети. А ще Ви можете оформити автоматичну заявку, і ми будемо знімати ВАГОЮ 20 ФУНТІВ І БІЛЬШЕ UKRAINIAN-AMERICAN CONSULTING вказану суму автоматично. висилати на нашу адресу. БУДЕМО ВДЯЧНІ Знижка тільки в офісах DolynkaЧеки доможна 05.10.2026

DOLYNKAFORMS@GMAIL.COM WWW.DOLYNKA.COM

Д� Дн� матер�

5050 N. Cumberland Ave., 18-S Norridge, IL 60706.

PAYBLE FOR: UKRAINIAN-AMERICAN MEDIA GROUP.

ЗА ПІДТРИМКУ РЕДАКЦІЇ ГАЗЕТИ Ваша реклама в газеті і на радіо, це велика підтримка для нас. «СУРМА» Будемо вдячні за будь-яку підтримку.

SURMA, 5050 N. Cumberland Ave., Ste 18-S, Norridge, IL 60706, uausamedia@gmail.com

ISSN 2832-4676

2

Політика / Геополітика

Назар Мухачов, Київ Головний редактор газети «Сурма»

surma.com.ua

Нові плівки «старого» Міндіча. Початок кінця Зеленського?

2. В антикорупціонерки Берлінської була 13-та зарплата?

М

Подробиці, оприлюднені УП, доповнюють Броневицького. Фактично матеріал поділено на три частини: Сергій Шефір, Наталія, Рустем Умєров, – у кожній з яких Тимур Міндіч спілкується із різними особами.

ПОВІДОМЛЕННЯ БРОНЕВИЦЬКОГО ЗАЦИТУЮ ПОВНІСТЮ Повертаючись до теми прихованої Клименком з Кривоносом частини «плівок Міндіча», наводжу наступний фрагмент неоголошеної п’єси, отриманої з джерел у правоохоронних органах. Дійові особи: Міндіч, Умєров, Жумаділов, Берлінська (заочно). Розмова 8 липня 2025 року. Епізод 1 Міндіч: Можешь Мыколу назначить куда-то? Он нормальный. Знаешь сколько он попросил зарплаты? Умєров: Две тысячи? Міндіч: За три готов. Ну ты знаешь сколько Игорь – 50. У Маши – 20. Ира – 50. Умєров: Маше вы даете уже? Міндіч: Ну а что, она же додавила Дифенс Сити. Епізод 2 Міндіч: Давай по Маше договорим (йдеться про Берлінську). Умєров: Какой у нее? Че мы ей вообще? Міндіч: Я не знаю. Умєров: Просто она там живет. Зарплату ей платим? Міндіч: Ты ей платишь. Епізод 3 Міндіч: Реши етот вопрос, прошу тебя. Умєров: Стараюсь смотри. У Арсена спрошу (набирає Жумаділова). Арсен: Алё. Умєров: Арсен-бей, асалям алейкум. Удобно? Арсен: Алейкум асалям. Да. Умєров: Я тут на встрече. По вот этим бронежилетам хотел спросить. … Міндіч: Там просто 300 милионов вложено, половина моих денег. Умєров: Я услышал, вызову опять, скажу смотрите, что от меня нужно, чтобы вы сделали. Кілька питань знавцям: 1. Коли очікувати підозру Міндічу за ст. 344 КК України?

Сергій Шефір – перший співрозмовник, експомічник Володимира Зеленського та його близький партнер-друг. Вплив братів Шефірів на Зеленського та формування його команди на початках президенства поступався, можливо, хіба що впливу Ігоря Коломойського. Який нині перебуває в СІЗО, відчуваючи на собі всю ненависть «Буратіно» до «папи Карло», який його і «вистругав», створивши в інформаційному просторі «голограму Голобородька» із серіалу «Слуга Народу». Шефіри свого часу стали першими офіційними великими спонсорами-партнерами Зеленського, змінивши структуру власності «95-го кварталу». Тоді ключовими акціонерами стали сам Зеленський та брати Шефіри, а між іншими членами команди було поділено всього лиш кілька відсотків акцій. Саме із приходом Шефірів відбулась фундаментальна зміна в роботі «95-го кварталу»: колишні квнщики перестали самі собі писати тексти. Саме спічрайтерам, що прийшли разом із Шефірами, українці завдячують «шедеврам» – насмішками над Голодомором, порівнянням України із порноактрисою, роздачею ебонітових паличок беркутівцям проти майданівців та взагалі комплексному висміюванню української ідентичності і зведенню образу українця до недоумкуватого сільського рагуля у вишиванці. Проте згодом Шефіри втратили частину свого впливу – їх потіснила промосковська група на чолі із Андрієм Єрмаком. Відбулось це після того, як Єрмак став главою ОП замість бєніного Андрія Богдана, а також після замаху на Шефіра – стрілянини по його машині. Багато людей думали, що це фейк, я ж особисто переконаний у реальності «попередження» та невипадковості подальшої відставки Шефіра з посади помічника президента. Зрештою Шефір став одним із останніх, хто мав прямий доступ до Зеленського в обхід Єрмака, проте судячи із фрагментів «плівок Міндіча» певний вплив у нього залишився. Разом із можливістю «заробляти» на бюджеті воюючої України. Міндіч на зустрічі із Шефіром обговорює їхнього друга Олексія Чернишова («Чегевару»), який напередодні отримав підозру та заставу. Вони вирішують, як вносити заставу, зокрема Шефір пропонує взяти гроші «із каси». Цей фрагмент фіксує наявність якоїсь «злочинної каси», яка повинна чимось та кимось наповнюватись. Важливий факт, на який потрібно звернути увагу! Шефір з Міндічем вирішують скинутись, але неофіційно. Шефір також обіцяє спитати у Буткевича

инуло майже пів року з часу оприлюднення перших «плівок Міндіча», хоча сама інформація про прослуховування квартири співвласника студії «Квартал 95» Тимура Міндіча з’явилась ще в липні 2025 року. Історія з криміналом друзів Зеленського продовжується. Днями було оприлюднено чергову порцію записів, проте сам спосіб поширення інформації викликає чимало запитань. Як і, власне, відсутність видимих результатів впродовж майже 6 місяців після публікації першої порції «плівок Міндіча».

23 квітня експрокурор САП Станіслав Броневицький опублікував стенограму частини «плівок Міндіча», на яких нібито згадують волонтерку Марію Берлінську.

29 квітня журналіст «Української правди» Михайло Ткач опублікував ще один фрагмент. Суттєво більший за обсягом, ніж озвучений Броневицьким. Вважаю, що зараз необхідним є аналізувати разом обидві порції нових стенограм розмов друзів Зеленського. Для цього є щонайменше дві причини: взаємозв’язок дійових осіб та «подій», що обговорюються, а також – спосіб публікації.

№ 17 (202) — 01.05.2026

(власника АТБ), чи хоче той також скинутись на заставу. Цікавим фактом в контексті Буткевича є те, що його мати Неллі Михайлівна Буткевич свого часу очолювала регіональну каральну психіатрію в срср, яка, зокрема, катувала деяких українських дисидентів. Цей факт є дуже важливим, адже вказує на природу кланово-олігархічної системи, основою якої стала колишня комуністична номенклатура, яка зрослась та споріднилась із криміналом 90-х. Діти та внуки комуністичних керівників, зокрема організаторів Голодомору й катів дисидентів, опиняються на вищих щаблях влади та/або бізнесу невипадково! У розмові Шефіра з Міндічем також згадується, що «Кисель» і «Сова» перераховують половину «зароблених» коштів Шефіру. Найбільш ймовірно, йдеться про депутатів «Слуги народу» Юрія Кісєля та Олександра Сову. Наприкінці грудня 2025 року депутат Кісєль, до речі, отримав від НАБУ і САП повідомлення про підозру у справі про виплату хабарів народним депутатам. Фігурантами цього фрагменту розмови також є колишній голова Офісу президента Андрій Єрмак, колишній заступник керівника ОП Андрій Смирнов та чинний заступник керівника ОП Олег Татаров. Єрмак, попри обшуки та подальшу відставку з посади голови ОП так і не отримав підозру, проте його люди залишились на посадах, а він сам вечорами навідується до Зеленського в Конча-Заспі. Серед іншого, співрозмовники обговорюють загрозу через святкування в ресторані дня народження Арістова (імовірно, ідеться про колишнього народного депутата від «Слуги Народу» Юрія Арістова, який склав мандат після викриття на відпочинку на Мальдівах). «Я розмовляв із Вовою перед Шабатом, перед тим, як із Чернишовим це все … Він каже, … це все ***** якийсь, усе ***, ну», – каже мовець, названий Міндічем. У другій частині «плівок» Міндіч говорить із Наталією – кураторкою будівництва маєтків у кооперативі «Династія» в Козині. Розмова, задокументована у квартирі Міндіча за адресою Грушевського, 9а, вранці 1 липня 2025 року. Близько 11 ранку Міндіч говорить із жінкою, яку він називає «Наталі» і яка, ймовірно, керує будівництвом кооперативу «Династія» – чотирьох маєтків у Козині під Києвом, які, за даними джерел УП, зводять для президента Володимира Зеленського, ексглави ОП Андрія Єрмака, ексвіцепрем'єр-міністра Олексія Чернишова та самого Міндіча. Ця розмова може бути першим свідченням того, що дані джерел – правда, адже сторони згадують Чернишова, будівництво Міндіча та будівництво Андрія і Вови. Ймовірно, Міндіч «переймається», що після підозри Чернишов ризикує вивести слідство на чотири будинки, які, як стверджують джерела УП, можуть бути будинками самого Міндіча, Чернишова, Єрмака, а також, ймовірно, президента Зеленського. Після викриття маєтків журналістами НАБУ та САП відкрили кримінальне провадження, а самі будинки перебувають під арештом. Голова НАБУ Семен Кривонос обмежився коротким коментарем: «Кому належать маєтки – це встановлює група детективів для того, щоб установити джерело походження коштів і всі транзакції». Мабуть, найцікавішою та змістовнішою є опублікована розмова Міндіча із Рустемом Умєровим, ниніш-

3

01.05.2026 — № 17 (202)

DOLYNKA UKRAINIAN-AMERICAN CONSULTING

ВІДПРАВКА ПОСИЛОК В УКРАЇНУ ТА КРАЇНИ ЄВРОПИ, ЛІТАКОМ ТА МОРЕМ НАШІ ЛОКАЦІЇ: 5050 N Cumberland Ave., Office 21-v, Norridge, IL 60706. З понеділка по п’ятницю з 10.00 до 20.00, в суботу та неділю з 9.00 до 14.00 1590 N Rand Rd., Suite G, Palatine, IL 60074. В понеділок, віторок, четвер і п’ятницю з 14.00 до 19.00, в середу з 10.00 до 19.00 в суботу та неділю з 10.00 до 14.00

ТАКОЖ МИ НАДАЄМО ТАКІ ПОСЛУГИ: • Сертифіковані та нотаріально завірені переклади • Апостиль • Довіреності в Україну (супровід та перевіз дітей, продаж і купівля транспортних засобів, оформлення та отримання пенсії, купівля-продаж майна, банки, управління майном без права відчуження, представлення інтересів та інше) • Підготовка пакету документів для прийняття або відмови від спадкового майна в Україні • Підготовка пакету документів для отримання українського громадянства дітям народженим в США • Запрошення для отримання візи в США

773 600 2727 DOLYNKAFORMS@GMAIL.COM WWW.DOLYNKA.COM

ПРОДАЖ КВИТКІВ ПОСЛУГИ ГРОШОВИХ ПЕРЕКАЗІВ ЗА ДОПОМОГОЮ СИСТЕМ

DOLYNKA UKRAINIAN-AMERICAN CONSULTING

ЗНИЖКА $5

НА КОЖНУ ПОСИЛКУ ВАГОЮ 20 ФУНТІВ І БІЛЬШЕ

Знижка тільки в офісах Dolynka до 05.10.2026

DOLYNKAFORMS@GMAIL.COM WWW.DOLYNKA.COM

Д� Дн� матер�

КУПОН

DOLYNKA – ОФІЦІЙНИЙ ПРЕДСТАВНИК

4

Політика / Геополітика

нім Секретарем РНБО, який тоді був міністром оборони України. Зокрема, вони говорять про справи компанії Fire Point. Імовірно, Міндіч скаржиться голові Міноборони, що компанію недофінансовують. Тут слід нагадати, що раніше Міндіч публічно заперечував свою причетність до компанії. Далі, за твердженням УП, Міндіч та Умєров переходять до обговорення питань закупівель Міноборони. На плівках Міндіч інструктує чинного на той момент міністра оборони Умєрова та вимагає розв'язати його питання з постачанням бронежилетів, які не приймає держава. Умєров у відповідь не заперечує та повідомляє, що зустріч вже запланована, після чого у розшифровках обговорюється фінансування проектів компанії. Умєров, схоже, лобіював залучення інвестицій саме в цю кампанію. Перш ніж читати далі, поставте собі просте як двері запитання: у кого є така влада, що за його вказівкою міністр оборони України (Умєров) виконує інструкції того, хто взагалі не має жодних владних повноважень (Міндіч)? Хто б це міг бути? Також Міндіч та Умєров нібито обговорюють можливі призначення в Міноборони. У розшифровках кілька разів фігурує ім'я «Маша». Журналіст зазначає, що в примітках матеріалів слідства вказано, що йдеться про Марію Берлінську – відому активістку та керівницю ГО «Центр підтримки аеророзвідки». Про це саме писав експрокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Станіслав Броневицький, але сама Марія Берлінська назвала інформацію «фейком». Проте з аналізу УП випливає, що «Машею», яку згадують у розмові, ймовірно, є Марія Доценко – радниця генерального директора акціонерного фонду «Національний фонд інвестицій України». Проте в цьому випадку я не можу погодитись із УП. Публікація стенограм прослуховування Міндіча має вибірковий характер, нам показують виключно те, що вважають доцільним саме тут і зараз! Що, зі свого боку, вказує на політичну сторону кримінальної справи щодо друзів Зеленського. УП, власником якої є Томаш Фіала, належить до глобалістичного соросячого пулу журналістів та активістів. І до нього ж належить Марія Берлінська, яку впродовж тривалого часу щедро фінансували ґрантами, дали можливість стати однією із очільниць «дронового напряму» (розуміючи його перспективність) та просували для подальшого політичного майбутнього. Тому з точки зору глобалістичної ґрантової спорідненості УП зацікавлена захищати Берлінську. Окрім цього, в минулотижневій публікації експрокурора САП Броневицького йдеться про те, що «... она же додавила Дифенс Сити». У своїй риториці Марія Берлінська захищала компанію Fire Point, яка фігурує на плівках і яка є найбільшим споживачем оборонного бюджету України. І замість високоефективних та перевірених ракет «Нептун», що виробляє державне Київське конструкторське бюро «Луч» (ДККБ «Луч»), мільярди йдуть на виробництво «Фламінго», щодо наявності та ефективності яких є величезні запитання. Український військовий та конструктор дронів Юрій Касьянов пише: «Fire Point – це величезний монстр, Левіафан, біблейське чудовисько. І одночасно Fire Point – це мильна бульбашка, яка раптом колись зникне, як роса на сонці. Немає ніякого “технологічного чуда”. Дрони FP1 і FP-2 – це звичайні безпілотні літачки, яких багато в світі. Єдина їхня конкурентна перевага – величезні гроші, адмінресурс і постійні замовлення.

surma.com.ua

Дрони “Фаєрпоінта” стали основою далекобійних ударних сил України не тому, що вони найкращі, а тому що конкурентів розорили, або ліквідували, як “підрозділ Касьянова”. Якщо Міндіч домовляється з Умеровим про всі гроші світу для “Фаєрпоінт”, то на що чекати іншим?..

FP-1 і FP-2 – це зовсім не так дешево, як стверджують очільники мафії і їхня медійна обслуга. На початку 2024 року держава купувала FP-1 по 55 тис. доларів, а наші дрони “Спис” за ціною менше 5 тис. доларів. При тому, що в нас були кращі і дорожчі комплектуючі, за винятком двигуна, який у FP-1 був на 5 тис. доларів дорожчим. Ну, ок, беремо ціну “Списа” і додаємо 5 тис. за двигун. Виходить ціна FP-1 10 тис. дол., але ж ніяк не 55 тис. FP-1 і FP-2 давно вже не найдешевші, та й ніколи такими не були. Їхня ціна давно перевалила за 100 тис. доларів, що значно дорожче того ж “шахеда”. Як то кажуть, “апетит приходить під час їжі”. Якщо тебе ніхто не контролює, ти друг президента, – роби що завгодно, багатій, живи краще!.. Якби вони зупинилися на дронах, які досить легко збирати з китайських комплектуючих, але Левіафан – це ненажерлива істота. Вони вирішили “піти в ракети”, бо там більше грошей. З ракетами вийшла біда, бо мало зробити болванку з мотором, системи керування на неї немає, ніхто не продає, а тільки по координатах gps вона погано літає, та й двигунів немає, і взагалі… Небагато країн в світі роблять свої крилаті ракети, для цього потрібні інженери, досвід, обладнання – цього міндічі-штілермани не врахували. Тож ніяких анонсованих 3000 ракет не вийшло. Осінтери помітили тільки 23 пуски “Фламінго”, з яких тільки дві долетіли до цілі. За це свято жадібних дилетантів держава заплатила щонайменше 14 млн доларів при ціні 600 тис. за ракету…» У попередньому дописі щодо Марії Берлінської Юрій Касьянов писав: «Прошу НАБУ терміново викликати мене на допит і надати мені захист, як свідку. Що стосується Маші Берлінської. Саме вона, коли я через неї вів перемовини з Єрмаком та іншими, всіма силами намагалася мене переконати в тому, що Fire Point не має жодного стосунку до влади. Саме вона вела пресконференцію Fire Point 19 листопада 2025 року, і завжди всюди медійно підтримувала бізнес Міндіча, зокрема в ефірі з Мосійчук 20 грудня, коли оббрехала мене, а Штілермана називала видатним українським конструктором. Тож не поспішайте з висновками. Мені багато є про що розповісти – на кілька десятків сторінок тексту і години запису. Чекаю на пропозиції від журналістів і пишу заяву в НАБУ». Можна погоджуватись чи не погоджуватись із позицією Касьянова, проте точно зрозуміло одне – правоохоронці зобов’язані взяти до уваги вищенаведені тези, допитати Юрія Касьянова як свідка або експерта. Зрештою, за умови правдивості позиції влади Зеленського, це навпаки може стати виправданням та допомогти розгромити кляту московську ІПСО щодо друзів Зеленського та компанії Fire Point. Надіюсь, що подальше розслідування НАБУ та САП зможе чітко та однозначно вказати, про яку саме «Машу» йдеться на плівках. І відповідно притягнути до кримінальної відповідальності або Марію Доценко, або Марію Берлінську, одночасно інформаційно відбіливши ім’я тієї Марії, яку несправедливо пов’язали із корупцією Міндіча та інших друзів Зеленського. «Автентичність, повноту та релевантність будьяких записів або фрагментів мають встановлювати правоохоронні органи. Використання інших дже-

№ 17 (202) — 01.05.2026

Кооператив «Династія». Фото УП

рел може призвести до вказання неперевіреної чи неточної інформації», – повідомили агентству «Інтерфакс-Україна» в пресслужбі Умєрова в середу, коментуючи оприлюднені виданням «Українська правда» фрагменти записів розмов бізнесмена Тимура Міндіча та на той момент міністра оборони Рустема Умєрова про, ймовірно, закупівлю продукції Fire Point, бронежилетів та можливе призначення Умєрова послом до США. Рустема Умєрова, Сергія Шефіра та засновників Fire Point викликали на засідання тимчасової слідчої комісії ВР для пояснень щодо нових оприлюденних розмов у межах справи «Мідас». УП для відповідної статті обрало заголовок: «Тому що його друзі заробляють на війні». “Українська правда” публікує частину «плівок Міндіча» Михайло Ткач ставить далеко не риторичне питання: «яка ймовірнсть того, що “будинок Вови”, поруч із будинками Єрмака, Міндіча та Чернишова, є будинком президента Зеленського?» За корупційні гроші, вкрадені у скривавленого українського народу, Міндіч, Чернишов та Єрмак будували собі маєтки. Міндіч був близьким другом Зеленського, а Чернишов та Єрмак – взагалі кумами. Чи міг Зеленський про це не знати? Хоча мене набагато більше цікавить інше питання. Чи стануть «плівки Міндіча» початком кінця президентства Зеленського? Зміна політичного керівництва України для українців є критично необхідною. Навіть не як вода, без якої людина здатна прожити 7 днів, а як повітря. Проте я не надто оптимістично налаштований щодо «плівок Міндіча». Потенціал «плівок» – більш ніж достатній. Але чи буде опубліковане продовження – велике питання. Сам факт публікації матеріалів експрокурором Броневицьким та журналістами УП, а не офіційними НАБУ та САП є дуже промовистим. В силу невідомих (або очевидних) нам обставин керівництво НАБУ та САП може гальмувати та/або «зливати» справу. Зрештою, на тлі тотального свавілля слід розглядати навіть варіант повного або часткового знищення записів. Чи додавання підробок до справжніх записів з метою подальшого доведення фальсифікату та вибивання записів як доказів по кримінальній справі. Як вишенька на торті: Міндіч подав позов до суду на депутата Железняка «про захист честі, гідності та ділової репутації». Зелена честь – вона така, не сумнівайтесь. З огляду на реалії окупації України внутрішнім ворогом, я не буду надто здивований, якщо Міндіч, сидячи в Ізраїлі, зможе виграти позов проти Железняка. Проте надія на те, що решта матеріалів таки буде опублікована, – залишається. Така ймовірність є, хоч і не надто висока. Зрештою не просто так саме зараз певні сили вирішили оприлюднити частини «плівок Міндіча», що стали предметом написання цієї статті.

5

01.05.2026 — № 17 (202)

UNIVERSE CARRIER

UNIVERSE CARRIER

МИ ПІДТРИМУЄМО

це логістична компанія, яка за 15 років свого існування, зарекомендувала себе як конкурентоспроможний лідер у сфері перевезень, створений задовольняти запити клієнтів.

Ми використовуємо новітні, високоякісні технології та інноваційне обладнання. Наш відданий персонал та професійні водії надають широкий спектр транспортних і логістичних послуг.

Universe Carrier має найбільш розгалужену транспортну мережу, що забезпечує надійну своєчасну доставку товарів (перевозимо через 48 континентальних штатів, Аляску та Канаду).

WWW.UNIVERSECARRIER.COM 14351 WEBER DR, HUNTLEY, IL 60142

Наша формула успіху полягає у спілкуванні, якісному плануванні та сильному бажанні розвивати наш бізнес і відносини з клієнтами через партнерство, покращуючи транспортні рішення та послуги. Ми на 100% підтримуємо своїх водіїв і маємо найновіші та найбезпечніші вантажівки. Використовуючи запатентовану технологію, ми можемо оптимізувати режим обслуговування, який найкраще відповідатиме вашим потребам, і забезпечити активне відстеження кожного відправлення. Ми завжди раді бачити у своїй команді водіїв з досвідом, а також без досвіду, адже у нас є програма тренування, де ви можете швидко навчитись і стати невід’ємною частиною нашої компанії.

Працювати з нами - це зростати щодня!

6

Культура Діана Царук, Київ, Заступник головного редактора газети «Сурма»

surma.com.ua

№ 17 (202) — 01.05.2026

Кіностудія Довженка стала «Скарбом європейської кінокультури»

Н

аціональна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка офіційно увійшла до престижного переліку «Скарбів європейської кінокультури». Про це повідомили на фейсбук-сторінці Української кіноакадемії. У повідомленні йдеться, що статус «Скарбу європейської кінокультури» надається об’єктам, які мають особливе історичне та мистецьке значення для європейського простору та надається European Film Academy (EFA). До списку також потрапили ще дев’ять локацій – кінотеатри, студії, знімальні локації, архіви у Берліні, Стокгольмі, Ризі, Таллінні та інших містах Європи. Програма «Скарби європейської кінокультури» є частиною роботи Європейської кіноакадемії зі збереження кінематографічної спадщини, розпочатої у 2022 році. Мета ініціативи – відзначати й захищати місця, які мають особливу цінність для історії європейського кіно, для їхнього збереження для майбутніх поколінь. Нині у списку майже 70 об’єктів. Відзначення у такий спосіб знаної київської студії стало цілком закономірним визнанням Києва одним із центрів формування європейської кіномови. Історія цієї кіностудії починається у 1927 році зі створення Київської кінофабрики ВУФКУ – однієї з найбільших і найсучасніших на той час у Європі виробничих баз, яка від самого початку мислилася не як провінційний майданчик, а як повноцінний центр кінематографічного виробництва з павільйонами, лабораторіями та технічною інфраструктурою. До речі, кінофабрика була збудована на тодішній околиці Києва всього за один рік. 4 березня 1928 року на екрани вийшов перший фільм Київської кінофабрики режисера Акселя Лундіна «Ванька і месник», який ночами знімався в недобудованому павільйоні, бо вдень вирувало будівництво. Саме тут працював Олександр Довженко, чия творчість вийшла дале-

ко за межі національного контексту і стала частиною світового канону: його фільми «Земля» і «Арсенал» не лише закріпили за ним репутацію одного з найважливіших режисерів ХХ століття, а й сформували особливу кінематографічну мову – поетичну, метафоричну, глибоко вкорінену в український культурний код, але зрозумілу глядачеві будь-де. Показово, що «Земля» неодноразово входила до списків найкращих фільмів усіх часів, зокрема на Всесвітній виставці у Брюсселі у 1958 році фільм визнаний одним з 12 найкращих у світі фільмів. Сам Довженко також вплинув на покоління режисерів далеко за межами СРСР. У повоєнний період і особливо в 1960-х роках кіностудія імені Довженка стає одним із центрів так званого українського поетичного кіно – явища, яке сьогодні розглядається як унікальний внесок у європейську кінокультуру. Саме тут працювали режисери, які не просто знімали фільми, а змінювали саму мову кіно: Сергій Параджанов зі своїми «Тінями забутих предків» створив візуально і ритмічно нову кінореальність, де етнографія, міф і експресія зливаються в цілісне художнє висловлювання, а також надалі символом спротиву уніфікації радянської культури; Юрій Іллєнко розвинув цю естетику, перетворюючи кадр на самодостатній образ і працюючи з темами історичної пам’яті та ідентичності. Через цю студію пройшли десятки акторів, операторів, художників, які формували не лише укра-

їнський, а й ширший радянський і європейський кінематографічний простір; тут вироблялися десятки фільмів щороку, і хоча значна частина з них, на жаль, слідувала ідеологічним вимогам часу, саме в межах цієї системи народжувалися твори, що виходили за її рамки і працювали на рівні універсальних тем – життя, смерті, пам’яті, свободи. Культурне значення кіностудії полягає не лише у переліку імен чи фільмів, а в тому, що вона стала місцем, де українська культура змогла сформулювати себе мовою кіно і бути почутою у світі. Вона була простором, де локальне перетворювалося на універсальне, де національна традиція не ізолювала, а, навпаки, відкривала шлях до міжнародного діалогу. Саме тому включення до списку European Film Academy виглядає логічним: йдеться не про географію, а про внесок у формування спільної культурної пам’яті Європи. Після здобуття Україною незалежності кіностудія, як і вся система державного кіновиробництва, опинилася у глибокій кризі, яка була не лише економічною, а й структурною. Зникла централізована модель фінансування, розпалася налагоджена виробнича система, а новий ринок ще не сформувався. У 1990-х роках виробництво різко скоротилося, багато проектів не доходили до реалізації, фахівці залишали професію або шукали можливостей за кордоном. Частина територій і павільйонів фактично простоювала або здавалася в оренду, що дозволяло ви-

живати, але не розвиватися. До цього додавалася проблема застарілої матеріально-технічної бази, яка не відповідала новим технологічним стандартам, і відсутність системної державної політики у сфері кіно протягом тривалого часу. У 2000-х і 2010-х роках ситуація почала поступово змінюватися завдяки появі державної підтримки через кінофонди, розвитку незалежного продакшену та копродукцій, однак кіностудія Довженка вже не повернулася до ролі головного виробничого центру, перетворившись радше на історичний і частково функціональний майданчик, який поєднує в собі виробництво, оренду, архів і символічний капітал. Сьогодні її значення дедалі більше зміщується у площину культурної пам’яті та ідентичності: це не просто місце, де знімають кіно, а простір, що втілює цілу епоху – від авангарду 1920-х до пошуків нової мови у 1960-х і драматичного виживання в пострадянський період. В умовах повномасштабної війни це набуває ще одного виміру: збереження таких об’єктів стає питанням не лише культури, а й стійкості суспільства, здатності триматися за власну історію. Саме тому включення кіностудії до переліку «Скарбів європейської кінокультури» – це водночас і визнання минулого, і інвестиція у майбутнє: підтвердження того, що український кінематограф є невід’ємною частиною європейського, а його ключові інституції заслуговують не лише на пам’ять, а й на захист і розвиток.

01.05.2026 — № 17 (202)

7

8

Війна Віктор Бородулін позивний «Демон» український доброволець Київ, «Сурма»

Я

кось під час навчань в одній з країн НАТО нас вчили, як зачищати населений пункт. Тренувальне містечко з кількома десятками домів і вулиць з парканами. Я був інструктором для наших хлопців і дівчат контрактників. На вивчення дисципліни було виділено 4 дні і на п'ятий ми мали ротою з трьома взводами зачистити містечко від їхніх інструкторів. Нам встановили межі, згідно з їхньою військовою доктриною і підручниками. Серед наших інструкторів були всі, виключно які пройшли зону бойових дій і не по підручниках побували в замісах. Ми завжди слідували на усіх навчаннях з нашими бійцями, іноземними інструкторами і перекладачами, домовившись, що ми коректно, без заперечень матеріалу, будемо вносити правки у матеріал, що викладається. Настав день п'ятий урбану. Нам дали заготовлений план штурму. Все

surma.com.ua

№ 17 (202) — 01.05.2026

Як українці вчили НАТО воювати… стандартно, штурмова група, група прикриття, група резерву. Ми зібралися з інструкторами, обговорити плани. Перекроїли все до невпізнаваності, пам'ятаючи кожен свій бойовий досвід, зібрали свій особовий склад і проговорили принципи бою з розрахунком на те, що все, звісно, піде не за планом. Саме алгоритми, а не послідовність дій, як в древньому бейсіку з програмами «if», «or» – якщо, або, розуміючи, що слабо підготовлені бійці будуть механічно пхатись під вогонь противника у разі засідки, чи непередбаченого ходу подій. Брифінг тривав довго, ми повторювали одні і ті ж речі неодноразово, вспінюючи воду в їхніх мізках, і під кінець швидко показали маршрути і роль кожної групи на кожному з етапів. Все було досить реалістично: з димами, вибухами, стрільбою холостими. Одразу все пішло не за планом... Тих, хто оборонявся. Групи плавно просочувались в квартали під прикриттям і жорстко зачищали будинок за будинком, як потім описували ті, хто тримав оборону містечка: під шум пострілів надворі, зненацька на 2 поверх будівлі нізвідки за вибухом гранати, яка несподівана вкочувалась

Ілюстративне фото

в кімнату, вривались 2 українця, і поклавши ногу на бронежилет, добивали мене пострілами в голову. Це були холості, але чорт забирай, я пів години після того нічого не чув. Містечко було зачищене і останні, затиснені з усіх сторін, здавалися в полон. Ми мали відпрацювати техніку взяття полонених з роззброєнням і обшуком. Ворожі бійці прямували до нас з високо піднятою зброєю над головою. Я прикурив цигарку, зайнявши позицію за автомобілем. Вискочив на капот і розрядив магазин в ворожих бійців. Випустивши дим цигарки, я вигукнув, що ми полонених не берем. Всі іноземні спостерігачі випали в осад і порозкривали роти від такої нахабності. Але ж полонені, але ж Женевська конвенція...

На наступних навчаннях, по зачистці траншей, іноземні інструктори забивалися в кутки бліндажів і панічно відступали, знаючи, що українці хворі на голову і можуть діяти непередбачено. На аналізі післядій зачистки містечка приймаюча сторона висловила захват нашою тактикою і рівнем підготовленості в такий короткий термін. Вони сказали, що такого рівня їхні бійці досягають через 8 тижнів інтенсивних тренувань, а ми показали результат на п'ятий день. Один з їхніх інструкторів підійшов до мене і запитав, у чому фішка, у чому секрет? Я скромно відповів: ну по-перше, ми українці, а по-друге, на все, що ви казали робити згідно з вашою доктриною, ми говорили перекладачу, щоб ні в якому разі не робив вам прямий переклад того, що ми кажемо своїм бійцям і просто повторював той матеріал, що нам було сказано. А тим часом ми казали своїм приблизно таке: це все *уйня, пацани, це робимо так, а це робимо по-іншому і погодливо киваємо, ніби дізналися з їхньої доктрини щось геніальне. Тепер їхні інструктори їздять до нас вчитись.

Суспільство / Війна

Скільки українських дітей перебувають у Європі, рятуючись від війни

Н

айбільше українських дітей зі статусом тимчасового захисту перебувають у сусідній Польщі – понад 444 тисячі. На другому місці – Німеччина. Всього у 27 країнах ЄС нараховують 1,3 мільйона українців віком до 18 років, які вимушено покинули свої домівки в Україні через повномасштабну війну. Скільки українських дітей-біженців у різних країнах Європи – на інфографіці. У країнах ЄС діти з України, так само як і дорослі, отримують спеціальний правовий статус, якщо вони вимушено втекли від війни. Вони також можуть подорожувати з дорослими у межах ЄС (до 90 днів протягом 180 днів) та мають право повернутися в Україну без втрати статусу. Дія тимчасового захисту в ЄС для українців діятиме щонайменше до березня 2027 року. Станом на лютий поточного року у 27 країнах ЄС, за даними Eurostat, перебували близько 1 млн 303,8 тисячі українських дітей віком від до 18 років. Це на 2,6% менше, ніж було рік тому. Країна-лідер за кількістю українських дітей з тимчасовим захистом – Польща (444,4 тисячі). Однак це на 1,5% менше, ніж було торік. На другому місці – Німеччина, де пере-

буває 324,5 тисячі українських дітей. Також у першій трійці – Чехія, де проживають з тимчасовим захистом 87,8 тисячі дітей (-9,1% до лютого 2025 року). За нею – Іспанія і Румунія, де 74,6 тисячі і 53 тисячі дітей з України відповідно. Також у першій десятці – Словаччина, Ірландія, Нідерланди, Бельгія та Австрія. В цих країнах від 24,8 до 41,2 тисячі українських дітей біженців. У Норвегії (не член ЄС) – 22,7 тисячі дітей, у Фінляндії – 19,3 тисячі. У Швейцарії (не член ЄС), Болгарії, Литві, Італії, Угорщині, Данії, Швеції та Португалії – від 11,4 до 18,6 тисячі дітей з України, які покинули свої домівки через вторгнення рф. В Естонії, Хорватії, Греції перебувають 8,3 – 8,9 тисячі українських дітей. У Латвії – 6,7 тисячі, на Кіпрі – 5,8 тисячі. Найменша кількість дітей з України, згідно з даними, що є у відкритому доступі – у Словенії, Люксембурзі, Ліхтенштейні (не член ЄС) та на Мальті. Джерело: Слово і діло (https://www.slovoidilo.ua/2026/04/28/ infografika/suspilstvo/skilky-ukrayinskyx-ditejperebuvayut-yevropi-ryatuyuchys-vijny)

Інфографіка: Слово і діло

Війна

01.05.2026 — № 17 (202)

Юрій Касьянов Київ, «Сурма»

Щ

е перед початком минулої війни з Іраном адміністрація Трампа розпорядилася перекинути на Близький Схід 20 тисяч зенітних ракет, які адміністрація Байдена обіцяла передати Україні.

Саме цими ракетами – APKWS разом з іншими зенітними системами і авіацією ППО армія США і союзники збили понад 95 відсотків всіх «шахедів», які запустив Іран. Протиповітряна оборона продемонструвала стійкість, треба визнати – прильотів дуже мало у відсотковому відношенні до кількості запущених ракет і дронів. Деяку кількість ракет APKWS і пускових установок Україна таки отри-

9

Для ефективності ППО бракує комплексних рішень мала кілька місяців тому. Що ж це за ракети? Технологія APKWS – це, фактично, додатковий модуль лазерного наведення, який перетворює дешеву некеровану авіаційну ракету Hydra 70 у високоточну зброю проти наземних і повітряних цілей. Ціна такої ракети в кілька разів менша, ніж ракет ПЗРК з тепловою головкою самонаведення і в десятки разів менша ракет комплексу NASAMS. У західній пресі озвучувалася ціна від 9 до 18 тис. доларів за штуку. Приблизно стільки ж коштує українська ракета РК-10 КБ «Луч», яка перед початком вторгнення проходила випробування (і де вона зараз?), і ракета «Гвоздь» російського «Панциря», призначена для боротьби з БпЛА – саме ці ракети «не пускають» наші ударні дрони в московський регіон. Єдиний недолік ракет з лазерним наведенням – вони, як і дрони-перехоплювачі, малоефективні в погану погоду, коли за туманом, хмарністю і опадами оператор не бачить ціль. Але на Близькому Сході майже завжди хороша ясна погода.

До речі, у європейців (бельгійців) є свій подібний варіант модернізації некерованих ракет – FZ275 LGR. А в нас ще до великої війни серійно вироблялася некерована ракета РС-80 – аналог радянської некерованої авіаційної ракети С-8, яку теж можна було б модернізувати в керований зенітний снаряд. Чергова війна з Іраном, як і попередня, продемонструвала, що США та їхні союзники чудово справляються з «шахедами» без дронів-перехоплювачів і мобільних вогневих груп – використовують зенітно-ракетні комплекси малої дальності й авіацію.

Висновок: немає ніякої «панацеї» або «вундервафлі» – ефективні комплексні рішення. А нам саме зенітно-ракетної компоненти не вистачає, щоб надійно закрити небо. Чому не вистачає? Тому що багато років наші відповідальні керівники ігнорували цю компоненту, хоча всі її складові у нас були. Про автора: Юрій Касьянов – офіцер ЗСУ. Радіоінженер, спеціаліст з аеророзвідки. Займається виробництвом дронів та БПЛА для української армії та безпосередньо аеророзвідкою, заснував громадське дослідно-конструкторське бюро безпілотної авіації «Matrix-UAV».

Контролювання болю

Життя без болю

У Global Clinic ми пропонуємо професійні медичні послуги, найсучасніші технології лікування та доступні ціни, що є найкращим вибором лікування болю в нашій клініці.

Ми пропонуємо фізіотерапії, терапевтичний масаж з голковколюванням, вправляння дисків, лазерні терапії, блокади та зцілення власною плазмою.

Наш офіс працює для вас Понеділок - П’ятниця з 9:00 до 20:00 Субота з 9:00 до 15:00

8565 W. Dempster St. Niles, IL 60714

(847) 299-7000

СУЧАСНИЙ МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР ШУКАЄ ФІЗИЧНОГО ТЕРАПЕВТА

ПРОПОНУЄМО ГНУЧКИЙ ГРАФІК,

ТА МАНУАЛЬНОГО ТЕРАПЕВТА

ДЗВОНІТЬ ЗА НОМЕРОМ: 847-207-5300

БЕНЕФІТИ, СПОНСОРСТВО НА H1B ВІЗУ. запитати Анну.

10

Культура / Війна / Інтерв’ю

surma.com.ua

№ 17 (202) — 01.05.2026

«Оборона Київщини. Чотири роки поспіль» Ольга Дубовик Київ, «Сурма»

У

квітні відбулася прем’єра особливого документального фільму «Оборона Київщини. Чотири роки поспіль». Це розповіді свідків та очевидців про ті трагічні, драматичні й доленосні дні 2022 року, коли Київська область стала щитом. І про людей, які ним були. «Оборона Київщини. Чотири роки поспіль» – документальне свідчення про українців, котрі не здалися, а пішли супроти ворога і захистили Ірпінь, Бучу, Гореничі, Білогородку, Святопетрівське – загалом понад 270 міст і сіл Київщини, які пережили окупацію, бої і втрати. У фільмі оприявлені історії населених пунктів Київщини, що стали символами української стійкості: Білогородка, Стоянка, Буча, Ірпінь, Мощун, Гостомель, Макарів... І десятки тисяч врятованих життів. Чотири роки. Один міст. Тисячі історій, які неможливо забути. Це не просто кіно – це пам’ять, яка оживає на екрані. Водночас можливість побачити, відчути і згадати, якою ціною виборюється свобода України. Фільм створений регіональною телекомпанією «Разом Медіа», що діє на теренах Білогородської громади та взялася за відтворення реальної історії оборони Київщини, нагадую-

чи про мужність захисників і єдність громадян України у найскладніші часи. Прем’єрні покази з успіхом відбулися на кону будинків культури в Гореничах, Музичах, Білогородці та Святопетрівському. Під час перегляду в кінозалах панувала особлива тиша, наповнена емоціями, співпереживанням і вдячністю. І ФАШИСТИ, І РАШИСТИ РУХАЛИСЬ ЧЕРЕЗ БУЧАНСЬКУ ТРАСУ – 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення московитів, ми відзняли фільм «Київський укріплений район: новітня історія оборони», – пригадує продюсерка, режисерка і журналістка телеканалу «Разом UA» («Разом Медіа») Тетяна Сучкова-Ладік. – У стрічці йшлося про бункерні споруди часів Другої світової війни, що відіграли вагому роль під час оборони Київщини 2022 року. Вони не діють, але коли підійшли рашисти, то бункери перетворились на оборонні рубежі та військові локації. Деякі слугували укриттями, тому що це бетонні споруди. То був наш перший фільм про оборону столичної області, в якому проглядалися паралелі між 1941 і 2022 роками. Чому? Тому що і фашисти, і рашисти рухались через Бучанську трасу, по тих самих мапах і маршрутах. Тобто рашисти використовували тактику фашистів 1941 року. І ці кадри – «наклалися». Особливо – Ірпінський міст: як було колись і є нині. Ми відтворювали новітню історію оборони 2022 року, шукаючи відповіді на питання: чому стало можливим використання старих мап, і чим обумовлені кроки ворожого командування й наших захисників. Таким був перший фільм. Другий фільм «Оборона Київщини: чотири роки поспіль» продовжує іс-

торію пристоличних фортифікацій, але вже увага зосереджена не так на спорудах, як на людях, які захищали Київську область. Фільм свідчить: фортифікаційні споруди 2022 року справді відіграли захисну роль, одначе найголовнішу справу здійснили люди. Саме на Київщині 2022 року згуртованість людей була неймовірною. Зйомки відбувалися у кількох місцевостях: Ірпінь, Буча, Гостомель, Бородянка та Білогородська громада. Увагу зосередили на феномені Територіальної оборони (ТрО): як люди єдналися, з ким співпрацювали. У фільмі є головний герой – Павло Нетьосов – полковник, організатор ГО «Цитадель», що займається укріпленими районами. Він показував маршрут, звідки починали боронити Київщину, рухаючись від Києва до Ірпеня дорогою, про яку рашисти не знали. Дуже багато укриттів створили вже згодом, але людей саме тією дорогою переправляли. На екрані фігурує вже легендарний Ірпінський міст, що був підірваний, і саме про нього ми спілкувалися з колишнім міським головою Ірпеня Олександром Маркушиним: як люди збиралися до лав тероборони, як евакуювалися, як ховалися під мостом, а потім виходили та рухалися далі. То був останній рубіж на підступах до Києва. Якби не Ірпінський міст, то рашисти перейшли б до столиці. Стоянку вони майже захопили. А Білогородка стала місцем збору і розподілу людей, звідки вирушали на Київ або до інших міст. Там стояла волонтерська варта, де евакуйовуваних зустрічали, годували, надавали прихисток. На площі були зосереджені автобуси, машини, що рушали врізнобіч. У фільмі фігурують 22 герої територіальної оборони Білогородської громади, Ірпеня, Бучі, Гостомеля, Боярки. Також йдеться про Мощун, оскільки там відбувалися найтяжчі бої, та і в першому фільмі згадано про це містечко. Власне, спогади чотирирічної давнини характерні тим, що свідки розповідали без страху про страшні події.

Адже 2022 року, коли ми знімали перший фільм у таких поруйнованих містах, як Буча та Ірпінь, то люди ще боялися говорити, жахались телекамери. До речі, кінокартина про київський укріпрайон демонcтрувалася в кінотеатрах, була й прем’єра на Подолі в Києві, можна проглянути й на Mеgоgо. ЗГУРТОВАНІСТЬ БУЛА НЕЙМОВІРНОЮ – Друга кінострічка – це радше спогади про минуле на тлі війни, що триває, – продовжує розповідь Тетяна Сучкова-Ладік. – Згадуємо і наголошуємо, що Київ вистояв завдяки тому, що люди гуртувалися і знали: річка Ірпінь – це природна перешкода, яку не можна знищувати. А також вали відіграли вагому роль, оскільки Білогородка розташована в такому місці, що її жоден ворог не міг захопити. Власне, Білогородка – форпост Київської Руси-України: ідеальне місце перед Києвом, де містилася резиденція князя Володимира. Дехто стверджує, що тут взагалі виникли найперші фор-

Культура / Війна / Інтерв’ю

01.05.2026 — № 17 (202) тифікаційні споруди. Водночас Білогородка зіграла роль коридору, через який люди могли вийти і врятуватися від рашистської навали. Окремо і ширше розповідаємо про волонтерський рух. Постійно намагаємося рухатися за хронікальними спогадами людей, і нагадуємо, як все відбувалося, порівнюючи вже не з 1941 роком, а з 2022-м. Також у фільмі фігурує тема відбудови поруйнованих міст Київщини. Наприклад, Бородянка була зруйнована на 80%, і ми показуємо процес відродження міста відповідно до державної програми 2025 року. Показуємо, як стоїть Гостомель. Тобто наше завдання було дати емоційне відчуття: попри трагедію, що відбулася, життя має тривати і триває. Звісно, осягнути неосяжне неможливо і не потрібно. Ми вважали за необхідне показати події чотирирічної давнини через людський фактор, переживання й відчуття. Через громадян України, які достеменно згадували, як все відбувалося, і вже могли більше розповісти, аніж під час зйомок фільму про київський укріплений район. Така от новітня історія оборони Києва в обличчях і спогадах. Після того, як фільм був презентований у чотирьох кінотеатрах, подаємо його на участь у Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA (є пере-

Приймаємо більшість страхівок РРО.

клад англійською). Стрічка гідна уваги. А вже після завершення фестивалю (місяців через два) фільм можна буде побачити у широкому медійному просторі. Також плануємо презентувати на європейському рівні. Прагнемо «включити» на Меgоgо та показати на Суспільному телебаченні. Маємо на меті цьогоріч створити ще чотири фільми дещо іншого тематичного напряму. Зокрема, третій фільм назвати «Ціна Перемоги». А саме – про Гнатівку і Білогородку як історичну цінність з часів Руси-України та князя Володимира. Надалі є думка зняти художній фільм та ще один документальний про «Сталевих людей» (тобто протезування). Маємо дуже багато планів. Наголос: телеканал «Разом Медіа» заснований 2024 року як регіональне медіа. Почали активно працювати з початку 2025 року. Нині задіяли застосунок для смартонів, де «Разом Медіа» можна знайти через Google Play. Маємо розлогий сайт. Тож запрошуємо до перегляду наших фільмів та сюжетів. Наразі саме регіональні медійні ресурси почасти виконують важливу функцію консолідації суспільства, оскільки є ближчими до людей безпосередньо в громадах, а отже в певному сенсі й сильнішими навіть від загальносуспільних. Досвід регіональних медіа, на мою думку, буде розвиватися…

МИ ПІДТРИМУЄМО

В суботу та неділю з 9.00 до 14.00

11

12

Міжнародна політика

surma.com.ua

№ 17 (202) — 01.05.2026

В Європу під знаменами «Лукойла» Олег Синякевич Біла Церква «Сурма»

З

приводу перемоги в Болгарії проросійського Румена Радева. Відкрив якусь статтю, читаю наступне: «Румен Радев вважається євроскептиком та політиком із проросійською риторикою. Його перемога викликала занепокоєння на Заході: видання The Washington Post зазначає, що Болгарія може стати новим “плацдармом” для впливу кремля в ЄС, подібно до позиції Угорщини часів Віктора Орбана. Радев раніше висловлювався проти військової допомоги Україні та критикував швидкий вступ Болгарії до єврозони». Тут у мене останнім часом мимоволі виникає питання: оцей термін – євроскептик – що він означає? І чи обов’язково євроскептицизм йде одним пакетом з русофілією? А якщо так, то чому? І яка така причина може бути, що європейська держава, яка пережила радянсько-російську окупацію (нехай і лайт-версію, але все ж…)

– і знову розвертається лицем до свого окупанта… Ми зараз перебуваємо в дуже критичному стані, фактично на межі виживання, і цей стан розфарбовує все і всіх у чорно-білі кольори. Це нормальна реакція під час війни. Тому основним маркером для нас є позиція щодо російсько-української війни. Щодо мотивацій виникнення євроскептицизму, то нас це не цікавить, оскільки тут все просто і ясно: ось вам красива демократична Європа, а ось – деградована терористична росія. Між тим політична партитура, яка грається в сьогоднішній Європі, не така проста: як самі ноти, озвучені без знаків альтерації, без динамічних знаків – форте, піано, крещендо і т. д. – не дадуть вам справжньої музики, так і сам оцей термін – «євроскептик» – не дає справжньої картини без вияснення причин його виникнення. Для прикладу візьму дві крайності: політик зі Східної Європи може в минулому закінчити МГІМО, де і стати штатним «проросійським» політиком і його «євроскептицизм» – це не його позиція, а позиція його кураторів. На противагу є інший тип: політик з Західної Європи став євроскептиком, коли усвідомив, що політика Брюсселю – сімейна, мігрантська – несе загрозу його нації. І тоді він стає не просто євроскептиком, а може отримати ще й тавро ультраправого. І в цьому випадку його москвофільство є наслідком, оскільки через своє незнання природи кремля він в росії вбачає оплот європейського консерватизму. А тепер в чому принципова різниця для нас: з штатним «євроскептиком» нема сенсу вести дебати, тому що ніякі твої аргументи не вплинуть на «політику партії» його кураторів. Натомість з москвофілами ситуативними, які наївно бачать в кремлівському режимі союзника у бо-

ротьбі з неомарксистськими тенденціями, дискутувати можна і треба. Щоправда, для цього треба мати свою власну політичну позицію. Щодо причин зростання «євроскептичності» – декілька штрихів про Іспанію. В Іспанії прем’єр-міністром є Педро Санчес, лідер Іспанської соціалістичної робітничої партії. Соціалісти – вони, як відомо, переймаються проблемами трудового народу. І треба розуміти, що «трудовий народ» у соціалістів – це той промінь, який, пропущений через політтехнологічну призму, розкладається на різноколірну електоральну базу. А ще вони, схоже, таки люто ненавидять європейську цивілізацію, інакше я не можу розцінити рішення Санчеса легалізувати всіх нелегалів, які прибули в Іспанію з сусіднього континенту. Там їх близько пів мільйона, хоча окремі видання кажуть, що реальна цифра біля 750 тисяч. Окрім того, стрімко активізувався мігрантоперевізний бізнес: зараз в країнах Північної Африки всі, хто можуть, ловлять момент «відкритих дверей» в Європу. Мотивація Санчеса: мігранти вкладають свої зусилля у «процвітання і згуртованіть» Іспанії, тому їх треба натуралізувати хоча би з позиції справедливості і моральності. Врешті, іспанська нація старішає і потрібні нові ресурси. Тобто перед соціалістом Санчесом питання про відродження іспанської нації не стоїть в принципі і причини занепаду його не цікавлять. А він не розуміє, що йдеться про фактичне заміщення іспанців іншими народами, про неминуче конфесійно-цивілізаційне переформатування?.. Врешті, є досить яскравий приклад Тоні Блера, який відкрив двері в пошуках «робочої сили» в двохтисячних, тож сьогодні ми можемо оцінити результати. Але чого очікувати від соціаліста Санчеса, коли архієпископ Вальядоліда Луїс Арґуельйо (Luis Argüello), який очолює Конференцію католицьких єпископів Іспанії, ще у 2025 році сказав, що часи, коли бути іспанцем автоматично означало бути католиком, остаточно минули, і констатував: «Католицької Іспанії більше не існує». Зі свого боку що ми можемо вимагати від нещасного архієпископа, коли і Франциск, і його наступник Лев XIV камлали про міграцію як можливість «зростання» для Європи… Вже й не знаю, що є причиною таких сподівань: особиста неадекватність чи прояв політики глобального мультикультуралізму?.. Не важко здогадатися, як збудилися в Європі на новину про іспанську масову легалізацію нелегалів інші держави, зокрема сусідня Франція. Кандидат у президенти і лідер консерваторів Бруно Ретайо вимагає обмеження безконтрольного пересування легалізованих мігрантів. А представники правих партій Франції (Les Républicains та Rassemblement National) вимагають введення постійного контролю на кордоні з

Іспанією, що ставить під питання майбутнє Шенгену. Звісно, що після легалізації одного нелегального вихідця з Магрибу іспанці згодом отримають ще декілька членів його дружньої родини. Це вже накатана схема. Також отримають зростання криміналу і вандалізму. Щодо Іспанії, то в цю ж мультикультурну тему можна вписати таке абсурдне у своїй правовій профанації явище, як «окупаси», і ще масу всіляких родзинок, які привносить у європейське життя неомарксистське знищення критеріїв національності як культури автохтонів і заміщенням її простою пропискою без необхідності адаптуватися до цієї культури. Більше того: у новоприбулих з якогось лиха з’являються права на легалізацію і захист законом їхньої культури з наступним домінуванням у разі виникнення міжцивілізаційних конфліктів, що ми можемо спостерігати в Британії, де пакистанська сім’я викликає поліцію, щоби та вивела з парку британця, який там гуляв зі своєю собакою. Я взяв тільки маленький аспект проблем сучасної Європи, спричинений зростаючими соціалістичними віяннями, а сюди ж окремою темою можна вписати ідіотизм брюсельської адміністрації щодо екологічних критеріїв, який вже призводить до закриття автозаводів в Німеччині чи ту ж боротьбу з атомною енергетикою… Мерц нещодавно так м’якенько і делікатно закинув на адресу брюссельського парткому: може все ж не будемо забороняти дизельні двигуни?.. А що ж так, Фрідріх Йоахимович?.. Так ось щодо Румена Радева – євроскептика. За всіма параметрами він таки підпадає під визначення євроскептика: у 2024 році, попри опір «правозахисників», підписав закон про заборону популяризації у школах нетрадиційної сексуальної орієнтації; також критикував Стамбульську конвенцію, оскільки та нібито вводить поняття «третьої статі», і взагалі його риторика щодо сімейних цінностей «перекликається з висловлюваннями Орбана». Ось тут мені цікаво: чому, коли хтось виступає проти дегенеративних трендів, то відразу це пов’язується з Орбаном або москвою? Чи не для того, щоби асоціативний ряд був чітко ув’язаний: проти дегенерації? – значить проти Європи. Зустрічне питання: а чому в таких випадках не згадують того ж французького письменника і публіциста Домініка Веннера, який на знак протесту проти неомарксистського божевілля застрелився у Нотр-Дам зі словами «Франція, ти збожеволіла…» «Його (Радева) опоненти вважають, що така політика віддаляє Болгарію від європейських цінностей та поглиблює розкол у суспільстві». Перепрошую, досі не можу зрозуміти, відколи самознищення європейської цивілізації увійшло в перелік «європейських

цінностей»… Наче самогубство й не підтримується християнством… Чи, може, я що пропустив?.. А тепер щодо москвофілії Румена Радева. Коли він говорить, що надання Україні зброї буде «стимулювати конфлікт» і що нам потрібно шукати «прагматичного діалогу» з кремлем – це говорить його нерозуміння звірячих планів московії по знищенню української автентичності? Тоді він не політик. Точніше, він політик, який підпадає під безсмертне визначення Де ла Мерта щодо неприпустимості помилок в політиці: «Це гірше злочину, це – помилка». Якщо ж він усвідомлює справжню суть московської агресії, тобто, якщо він усвідомлює плани москви щодо знищення українства як явища, тоді він злочинець. Свідомий міжнародний злочинець. І саме під таким кутом треба інтерпретувати будь-які подібні заяви щодо ненадання жертві агресії засобів захисту від агресора. Румен Радев у своїй передвиборчій пропаганді обіцяв боротися з корупцією і місцевим олігархатом. Звісно, я вірю у його благі наміри. Навіть Янукович, коли йшов на президента, обіцяв боротися з корупцією. Але от було таке: у листопаді 2025 року Радев якось ветував закон про продаж в Болгарії активів російського «Лукойлу», – тієї структури, яка тільки тим і займається, що скуповує європейських політиків, як медові пряники на ярмарці. А вже в Болгарії, де стоіт над горою Альоша… Але, вочевидь, це не корупція, ета другоє. Тож побажаємо Румену Радеву успіхів у його непримиримій боротьбі з корупцією. Як то кажуть – «Лукойл» в помощь!.. П.С. Тут у мене на мобілці транзитні фото Румунії і Болгарії 2024 року. Не сказав би, що чимось сильно відрізняються від України. Дуже типові совкові пейзажі. Хіба що в Україні вже «Лукойла» немає. Тому коли мені говорять, що Україна не дотягує за якимись параметрами для вступу в Євросоюз – поїдьте в Болгарію…

Z на стовпах – це в Болгарії. Горілка «Сталінская» – це в Румунії на заправці. Вочевидь, термін ГУЛАГ для них незнайомий. Хочуть викликати дух Сталіна?..

Суспільство

01.05.2026 — № 17 (202)

Н

ині сорок років минуло відтоді, як я вперше від нього почув «у Києві сталась аварія на атомній станції». Офіційна влада про це мовчала. Я пам’ятаю той день. Він – наш однокурсник, студент з Угорщини (більше – голова студентського братства угорських студентів у Львові), вернувся з Києва, де їздив у консульство своєї країни. Ми, його одногрупники, сиділи навпроти комбінату харчування Політеху, коли він підійшов і без привітання сказав: «У Києві сталась аварія на атомній станції». Сказати, що після його слів запала тиша, буде перебільшенням. Не запала – хоча так, хвиля якогось холоду, страху пройшла. Він далі говорив про якийсь неприродний, на його думку, туман над Дніпром. Все. Надворі була чудова весна, останні дні квітня 1986 року. Попереду в нас травень і червень – захист диплому, розподіл, останні канікули. Як відомо, по-справжньому оцінити пережите, миті нашого життя, ми можемо тільки тоді, коли вони стають спогадами. У наш час, коли минуло стільки літ, майже всі знають, що і як там було насправді – є документальні фільми, є серіал НВО «Чорнобиль» 2019 року, хороша публіцистика і та ж «Чорнобильська молитва» Світлани Алексієвич. Тоді ми починали щось розуміти, коли в місті стали мити вулиці й

Радіація

дороги з поливальних машин, а в аптеках зник йод. Однаково все це доходило поступово, радше у формі чуток. Офіційній інформації від влади не вірили. Що там насправді сталося таке? Аварія – це вибух, пожежа, це як атомна бомба? Забруднена вся територія України? Ні, куди вітер ту хмару відніс? У Швецію!? Потік страшнуватих чуток про масову смерть усього і всіх, про мутантів – як звірів, так і людей – і, звичайно, що влада все це навмисне приховує, а партійні бонзи тим часом вивозять своїх дітей з Ки-

єва. Гриби, ягоди, особливо чорниця на львівських базарах часом не з волинських лісів, не з забрудненої території? На ринках з’явилися дозиметри. Який порятунок від цього? Йод для щитовидної залози? А скільки і як його треба приймати? У продажі купа розмаїтого алкоголю, який нібито виводить радіацію – і таке добро, якому дають назву «бальзам», з’явилося в аптеках. У розмовну мову ввійшли старі-нові слова зі словника професіоналів: доза, дозиметр, зона, реактор, період піврозпаду, радіонукліди, ланцюгова реакція, поділ ядра, ізотопи, радіаційний фон, радіаційний пил – і, звичайно, сама радіація, а потім додався чорнобильський ліс, лікарня, місто-привид, ліквідатори. Потім мій кузин у складі студбудзагону будуватиме село для переселенців, відселених із забруднених територій, і всі в родині переживатимуть, як то воно потім буде у нього в житті – а точніше, чи матиме дітей. Радіація після аварії на ЧАЕС вплинула на гени та захворюваність на рак у людей, які пережили катастрофу, та їхніх нащадків. На жаль, незважаючи на те, що минуло сорок років, це історія з відкритим кінцем, безконечний серіал – ми не знаємо, що буде далі. Чорнобиль з нами назавжди буквально, наші праправнуки ще будуть з цим розбиратися. Відпрацьоване ядерне паливо зберігають сто років, що буде потім, не знає ніхто – людство з таким ще не стикалося. Знятий ґрунт – верхні п’ять сантиметрів, листя з дерев зібране в ті перші дні. Все радіоактивне мало бути вивезене за сотню кілометрів і відповідно захоронено: глибока яма, бетон, потім пісок, щоб не становити загрози. (Могили перших ліквідаторів, які померли в москві, заливали бетоном не так заради безпеки, а щоб потім не було ексгумації). Далеко ніхто не віз, бо автомобіль за таку подорож починав би «світитися», тому виривали рів неподалік, ту-

13

ди висипали той небезпечний вантаж і засипали землею. Де ті ділянки, де захоронення тих відходів – у наш час не можуть знайти. В зоні відчуження живуть самосели, вони повернулись у свої домівки, у свої села. Тримають господарку, збирають ягоди, гриби. У плаценті деяких вагітних українок досі фіксують перевищення рівня небезпечних радіонуклідів – через 40 років після аварії. Пояснення – їжа: на ринки попадають овочі, м’ясо і риба з зони. Про екскурсії в зону, про метал, який виносять звідти і продають, написані вже книжки. Ще у 2000 році станція припинила виробляти електроенергію, з того часу триває період зняття з експлуатації, утилізація, перевезення і переробка відпрацьованого ядерного палива. Робота не припиняється і триватиме ще невідомо скільки. Спеціалізовані державні підприємства займаються радіоактивними відходами, науковими дослідженнями й обслуговуванням території. Лише на самій станції задіяно більше пів тисячі співробітників, які працюють вахтовим методом. Все робиться для того, щоб наслідки катастрофи залишалися керованими. Але в нас у країні війна. Після початку бойових дій зона відчуження під посиленим контролем, а саму територію охороняють – бо близькість до кордону. У перші дні 2022 року ворог зайшов в зону з території Білорусі й захопив станцію. Після звільнення в зоні відчуження залишилися заміновані ділянки, на мінах підриваються звірі, було пошкоджено інфраструктуру, порушено систему безпеки, як результат – радіаційний фон підвищився. Нещодавно, у лютому 2025 року, в саркофаг над четвертим блоком влучив «шахед». Покриття зазнало ушкодження. У МАГАТЕ, яке працює на майданчику з 2023 року, підтвердили: герметичність порушено. Роботи з відновлення саркофагу тривають досі. Ще одного такого попадання укриття може не витримати. За попередніми оцінками, вартість відновлення та посилення безпеки становить близько 500 млн євро. Єдиний позитив усього цього – це, звичайно, природа: дика природа в радіаційному екологічному біосферному Чорнобильському заповіднику повертає своє. Там, де було місто, тепер стоїть ліс, по якому бігають лосі, вовки і коні (тільки тут є вони, коні Пржевальського – останній у світі вид диких коней). Звірі адаптувались – і ми в Україні, напевно, також, адже погрози ворога кинути на нас бомбу, атомну бомбу, вже не лякають, як лякали колись, до війни. Ми перестали боятися, бо так довго триває війна... Автор: Майкл Мишкало Джерело: ZBRUC (https://zbruc.eu/node/124186)

14

Політика

Сергій Медвідь, Вінниця, «Сурма»

«С

таньте на їхнє місце» – каже депутат ВР Костенко, виправдовуючи поліцейських, які втекли від стрільця. Я взагалі вважаю, що ось такі виправдання звучать безглуздо. Часто так виправдовують президента, міністрів, чиновників, але разом з тим забувають, що ніхто цих людей насильно на ті посади не затягував. Я зрозумію, якщо пострілів злякався пересічний громадянин і щодо нього говорять «А що б ти робив на його місці?», то це було б логічно, що він тікав – він цивільна людина. Але ж той, хто йде на посаду поліцейського, то знає, на яку посаду він йде і що його може очікувати будь якої миті, а особливо на чергуванні? Коли подібне говорять про державних керівників, то у нас же є вимоги і посадові інструкції до тієї чи іншої посади. І людина, претендуючи на цю посаду, добре знає, які обов’язки вона має виконувати, і перед тим, як погоджуватися на цю посаду, вона повинна подумати, чи відповідає вона цим вимогам, чи ні; чи зможе вона повноцінно виконувати свої посадові обов'язки? І тільки після того ухвалювати рішення. А якщо ця людина далека від професійного виконання посадових обов’язків і свідомо обіймає цю посаду, то це злочинець. Від дій чи бездіяльності якого ми втрачаємо дуже багато і гинуть люди. Ось на випадковому відео ми побачили, до чого призводить непрофесійність поліцейських. А скільки ми ще не бачимо інших втрат, коли ту чи іншу посаду обіймають не професіонали своєї справи, а куми, свати, друзі, а то і просто хороші хлопці чи дівчата? Тому кожен має обирати і посідати своє місце згідно зі своїм рівнем знань і розвитку. І не варто говорити «станьте на їхнє місце». Кожен має бути на своєму місці і чітко виконувати свої обов'язки, тоді і країна стане кращою. *** Я не вірю у те, що від переговорів, які ведуть від імені України люди із громадянством США чи якоїсь іншої країни, виграє Україна! Я не вірю у те, що держава Україна може досягти успіху тоді, коли нею керують менеджери, яких готували для керівництва не державними, а приватними компаніями! Чому? Причину цього я пояснив у одній із своїх статей ще у 2019 році.

surma.com.ua

№ 17 (202) — 01.05.2026

Наймані управлінці без держави: для кого працює влада У ЧОМУ КРИЄТЬСЯ ЗАГРОЗА, ЩО ПРИ ЦИХ МЕНЕНДЖЕРАХ МИ МОЖЕМО ВТРАТИТИ ДЕРЖАВНІСТЬ? Одна із основних проблем України сьогодні у тому, що до влади прийшли люди, які здебільшого слухали лекції чи закінчували якісь «білягарвардські» курси з питань підготовки менеджерів для керування приватними компаніями. І усі ось ці «докторські» дипломи не державного зразка видані їм за уміння служити лише тим і виконувати завдання лише тих, хто їх просунув на ту чи іншу посаду. Ми повинні зрозуміти, що в основі підготовки державних менеджерів і приватних менеджерів мають бути різні підручники, і готувати мають різні викладачі. Україна і українці після виборів стали заручниками приватних менеджерів, які прийшли до влади і в яких зовсім відсутнє державне мислення. Більшість цих хлопців і дівчат при владі дійсно проходили курси і стажування, але не по програмі виводу країни із кризи і побудови незалежної держави, а навпаки. І одним із предметів, які лягли в основу їхніх навчань, були учення Мілтона Фрідмана (батька шокової терапії) про те, що неекономічні моменти (тобто соціальні) у бізнесі – нераціональні й неефективні. Де він наголошує, що підприємства не повинні бути всебічними установами, а повинні «заробляти гроші лише для своїх акціонерів». А хто у нас головні акціонери українських посадовців? Правильно: ті, хто посадив їх у те чи інше крісло. Але повернемося до Фрідмана. Він у своїй статті «Соціальний обов'язок бізнесу – множення прибутку», опублікованій в 1990 році, пише: «У системі вільних підприємств, приватної власності, керівник корпорації є працівником власника бізнесу. Він несе пряму відповідальність перед своїми роботодавцями. Ця відповідальність полягає у тому, щоб заробляти для власника бізнесу якомога більше грошей…» Тобто для того, щоб тебе призначили керівником корпорації, ти маєш розуміти, що головне твоє завдання – це примноження статків тих, хто тебе сюди поставив, як і говорить сама назва статті, і що «лише множення прибутку є твоїм соціальним обов’язком», а не щось інше. І це лежить в основі і

виправдовує призначення – «Це виправдання для того, щоб дозволити обрати керівника корпорації акціонерам і що виконавчий орган буде агентом, який обслуговує інтереси лише свого довірителя…». Але, як продовжує далі Фрідман, «це виправдання зникає, коли керівник корпорації витрачає виручені кошти для "соціальних" цілей. Він фактично стає державним службовцем…», і тому власники мають його звільнити. Хочеш виконувати свої соціальні обов’язки, будь ласка, роби це, але «вони можуть робити добро, та лише своїм коштом, наголошує Фрідман. Або ж йди на державну службу і виконуй вимоги Конституції, де записано, що Україна – це соціальна держава. У нас же на державну службу прийшли люди, які виконують завдання своїх власників з мирної передачі їм активів України. Тому для того, щоб зрозуміти, чому заморожені усі соціальні проекти, не знижуються тарифи, відсутнє підняття зарплати учителям і т. д., чому все приватизується (навіть стратегічні об’єкти) та планується запустити ринок с/г землі, українцям має дійти, що нова влада працює не на Україну і її народ, а на майбутніх господарів нашої території і цінних об’єктів. А сьогоднішні міністри навіть не прагнуть сподобатись чи щось корисне зробити для України, вони лише проходять кастинг перед майбутніми власниками на кращого менеджера у тій чи іншій галузі. Кадрову політику сьогоднішньої влади, мабуть, можна виразити двома реченнями Ігоря Коломойського, які він сказав у другій частині інтерв'ю Юрію Бутусову: «Коболєв і Вітренко в порядку. Які цілі і завдаання перед ними ставили, вони такі і виконували». Те, що сказав Коломойський про Коболєва і Вітренка, можна сказати майже про всю сьогоднішню владну команду. Ось тільки він не уточнив,

хто їм ці «цілі и задачі» ставив, які вони успішно виконували. По їхній діяльності уже видно, що вони чинять як керівники приватних компаній, і головне їхнє завдання – це чітко виконати вказівки своїх власників, а не розв'язати проблеми України і її жителів. Тому коли ми чекаємо від сьогоднішнього керівництва країною виконання ними своїх соціальних обов’язків перед своїм народом, то маємо розуміти, що свій соціальний обов’язок вони бачать у множенні прибутку лише тих, хто їх поставив на ці посади. А сподіватися на їхню моральність і що вони змінять свою позицію не варто. Їх іншому і не вчили. У статті «Моральна безмовність менеджерів» (Фредерік Б. Бьорд і Джеймс А. Вотерс) наводяться приклади того, що багато менеджерів дотримуються вкрай негативної думки про етику у бізнесі, вважаючи, що будь-які розмови про моральність загрожують їхній репутації як енергійних, здатних досягти своєї мети. У цій статті розглядається всеохопне небажання менеджерів говорити про моральні проблеми бізнесу в етичному плані. Моральні розмови сприймаються багатьма діловими людьми як складові загрози організаційної гармонії, ефективності управління і кар’єрному росту у приватному бізнесі. Як бачимо, чим менше моралі, тим вищі посади у приватному бізнесі. Але ж не у керівництві державою? Адже, як зазначено у Ювілейній доповіді Римського клубу (2017 р.): «В умовах вільного руху капіталу, завжди виграє країна, що має абсолютну перевагу». І тут автори доповіді стають на сторону національних держав, які, на їхню думку, з більшою ймовірністю будуть піклуватися про людей і їхнє загальне благо, ніж транснаціональні корпорації. Тому українцям варто вирішити – ми будуємо державу, чи транснаціональну корпорацію? І чи Україною мають керувати державні менеджери, чи менеджери приватних компаній? (Із книги Сергій Медвідь «Хронологія великого злочину», вид. «Консоль», Вінниця, 2019 рік.) Про автора: Сергій Медвідь – письменник, академік Академії інженерних наук, кандидат аграрних наук.

Економіка

01.05.2026 — № 17 (202) Кожен п'ятий бізнесмен в Україні отримує дохід від 10 млн грн

74

тисячі бізнесменів, які мають дохід від 10 млн грн на рік та вчасно подають фінансову звітність, нараховується наразі в Україні. Переважна більшість з них – 72% – чоловіки. До трійки найбагатших бізнесменів України потрапили Рінат Ахметов, Віталій Антонов та Андрій Веревський. Майже чверть бізнесменів зареєстровані у Києві.

74 тисячі бізнесменів, чиї компанії генерують від 10 млн грн доходу, нараховується наразі в Україні. Це п’ята частина від усіх власників компаній, які подали річну звітність – 360 тисяч бізнесменів. Лише 28% бізнесменів з переліку – жінки. За рік рейтинг виріс: 9 122 учасників вибули, водночас 15 450 додались. Чистий приріст рейтингу склав 6 328 бізнесменів. Змінилися й позиції, на своїх місцях утримався лише 21 учасник. Водночас 37% бізнесменів піднялися у рейтингу, а 42% – навпаки, втратили позиції. Майже чверть усіх бізнесменів зареєстровані у Києві – 16 230. Наслідує Дніпропетровщина (7 204 бізнесмени) та Львівщина (5 878). Разом на ці 3 регіони припадає близько 40% усього великого бізнесу країни. Більшість працює у «середньому» сегменті великого бізнесу: 79%

МИ ПІДТРИМУЄМО

15

Рейтинг бізнесменів України 2026 мають дохід від 10 до 100 млн грн. Ще 19% генерують від 100 млн до 1 млрд грн, і лише 2% – це справжні гіганти з обігом понад 1 млрд грн. «Вхідний квиток» до сотні найбагатших бізнесменів країни зріс до 9,96 млрд грн у 2025 році. Це на 11% більше, ніж у 2024 році. Аби потрапити до топ-1000, потрібно щонайменше 1,5 млрд грн доходу компаній. З моменту публікації Рейтингу бізнесменів-2025 у переліку відбулись зміни – зокрема, через актуалізацію фінзвітності. Тож десятка кращих оновилась. Станом на зараз, з урахуванням уточненої фінансової звітності, топ10 бізнесменів 2026 виглядає так: абсолютним лідером залишається Рінат Ахметов із доходом компаній понад 843 млрд грн. Друге і третє місця посідають Віталій Антонов (164 млрд грн) та Андрій Веревський (149,7 млрд грн). До десятки також входять Юрій Косюк, Володимир Костельман, Олексій Порошенко та Дмитро Фірташ. Єдина жінка у топ-10 – Світла-

на Івахів, яка замикає топ з доходом близько 46,9 млрд грн.

69 власників бізнесу із сотні кращих прописані в Україні. Також у переліку є представники Кіпру (7%), США та Великої Британії (по 5%), Швейцарії (4%) та інших країн, включаючи ОАЕ, Німеччину і Монако. Як відправну точку для рейтингу було обрано дохід від 10+ млн грн. Це

саме той поріг, на якому вже не працює єдиний податок та межа, за якою справа починає ставати бізнесом – зі структуруванням, звітністю та всіма податками. У міру оновлення фінзвітності перелік може набувати змін. Джерело: Опендатабот (https://opendatabot.ua/analytics/ businessmen-2026)

16

Війна / Суспільство

surma.com.ua

№ 17 (202) — 01.05.2026

Помилка, якої не існує: як українки раптом опинилися «в розшуку» через військовий облік

В

ійна змінює баланс між безпекою та правами людини. Держава отримує ширші повноваження, суспільство – більше обмежень. Це неминуче. Але для демократичної країни є принципова межа: навіть у воєнний час держава має залишатися передбачуваною, юридично відповідальною та здатною виправляти власні помилки. Саме тому історії, які останнім часом почали з’являтися в Україні, викликають дедалі більше запитань. Йдеться про випадки, коли жінки, які ніколи не ставали на військовий облік і за законом не підлягають обов’язковій постановці на нього, раптом виявляють себе в державних реєстрах військовозобов’язаних. Ба більше – деякі з них дізнаються, що перебувають у розшуку за «ухилення» від військового обліку. На перший погляд, це може виглядати як технічний збій. Але що довше люди намагаються розібратися з власним статусом, то очевидніше стає: проблема не в одиничній помилці. Вона значно глибша й пов’язана із самим принципом функціонування системи. КОЛИ СТАТУС З’ЯВЛЯЄТЬСЯ БЕЗ ЖОДНИХ ПІДСТАВ Українське законодавство досить чітко визначає правила військового обліку для жінок. Обов’язковому обліку підлягають лише ті, хто має медичну або фармацевтичну освіту. Для решти українських громадянок військова служба можлива виключно на добровільних засадах. Це правило неодноразово підтверджували й представники влади, й військове командування. Проте на практиці з’ясувалося, що реєстри іноді живуть за власною логікою. Ірина (ім’я змінено) дізналася про свій новий статус випадково. Виявилося, що її внесено до реєстру військовозобов’язаних, оголошено в розшук, а за «ухилення» від військового обліку на неї навіть накладено адміністративний штраф. Жінка не має медичної освіти, ніколи не проходила військово-лікарської комісії та жодного разу не зверталася до територіального центру комплектування. Інакше кажучи, вона не робила нічого з того, що могло б призвести до появи її даних у системі військового обліку. Попри це, в державній базі вона вже була людиною, яка порушила закон. Після цього почалися місяці листування, звернень і пояснень. Але відповіді, які отримувала жінка, лише посилювали відчуття абсурду. У відповідях чиновники фактично визнавали: перевірити законність внесення її даних до реєстру неможливо,

оскільки відповідні документи відсутні або втрачені. Водночас виключити її з військового обліку також неможливо, оскільки процедури видалення помилково внесених даних законодавством не передбачено. Тож система опинилась у парадоксальній ситуації: вона може створити проблему для людини, але не має інструментів для її вирішення. АРХІВІВ НЕМАЄ – АЛЕ ЗАПИСИ З’ЯВЛЯЮТЬСЯ Схожа історія трапилась і з директоркою навчального закладу з Харківської області Тетяною Васильєвою. Жінці 54 роки. Вона ніколи не проживала в Харкові, не має медичної освіти й жодного разу не проходила військово-лікарської комісії. Проте якось їй зателефонував дільничний поліціянт і повідомив, що вона перебуває в розшуку як особа, яка ухиляється від військового обліку. Щоб перевірити інформацію, жінка встановила державний застосунок «Резерв+» для перевірки військово-облікових даних. Те, що вона побачила в системі, виглядало ще дивніше. Згідно з інформацією в реєстрі, вона перебувала на обліку в одному з територіальних центрів комплектування Харкова ще з 2009 року. Ба більше – в системі було зазначено, що вона має медичну освіту і навіть проходила військово-лікарську комісію! Але все це – просто... чиясь вигадка. Коли адвокат звернувся із запитом до ТЦК Шевченківського району міста Харкова, йому відповіли, що архіви установи було знищено внаслідок ракетного удару 2022 року. Тому перевірити підстави постановки на облік неможливо. Проте саме ця відповідь породжує ще більше запитань. Якщо архіви знищено, то на підставі яких документів її дані потрапили до електронного реєстру?

ПРОБЛЕМА, ЯКА МОЖЕ ВИЯВИТИСЯ ЗНАЧНО ШИРШОЮ Після того, як декілька таких історій стали публічними, почали з’являтися нові свідчення. Інші жінки та-

кож повідомляють, що несподівано знаходять себе у системі військового обліку або дізнаються про штрафи й розшук. Наразі складно оцінити масштаб цієї проблеми. Але очевидно, що вона не поодинока. Вже відомо про понад два десятки жінок, які постраждали від «фантазій» чиновників ТЦК. Офіційні представники військового командування наголошують: мобілізація жінок в Україні не планується, а повідомлення про її підготовку є маніпуляціями. Водночас визнають, що в державному реєстрі військовозобов’язаних справді було виявлено помилки. Однак для людей, які опинились у цій ситуації, слово «помилка» звучить доволі умовно. Бо на практиці воно означає адміністративні штрафи, пояснення в поліції, листування з державними органами, неможливість виїхати за кордон та багатомісячну боротьбу за підтвердження очевидного факту – що їх не має бути в цій системі. Проблема вже вийшла за межі приватних історій і стала предметом політичної уваги. Народний депутат Олександр Федієнко в коментарі для ZN.UA заявив, що отримав звернення від жінок, які опинились у такій ситуації, і направив депутатські запити до Міністерства оборони, Служби безпеки України та інших державних органів на предмет втручання в роботу цифрових систем і можливої халатності посадових осіб. За його словами, попередній аналіз свідчить, що частина проблем може бути пов’язана з процесом оцифрування старих паперових архівів військкоматів і перенесенням даних до електронного реєстру «Оберіг». У цьому процесі, припускає депутат, могли виникати помилки й некоректні прив’язки даних. Водночас Федієнко наголошує: навіть якщо йдеться про технічні збої,

Війна / Суспільство

01.05.2026 — № 17 (202) держава повинна мати чіткий і швидкий механізм виправлення таких помилок. «Якщо людина потрапила до реєстру помилково, має існувати процедура, яка дає змогу оперативно виправити ситуацію. Інакше це створює правову колізію, коли громадянин змушений доводити державі, що він не порушував закону», – зазначає депутат. Саме тому, за його словами, необхідна системна перевірка коректності даних у військових реєстрах і аудит процесу їх оцифрування. ЦИФРОВА ДЕРЖАВА Й ЦІНА ДОВІРИ Україна останніми роками активно розбудовує цифрову державу. Створюються нові електронні реєстри, інтегруються бази даних, автоматизуються адміністративні процедури. У теорії це має зробити систему швидшою, прозорішою та менш залежною від людського чинника. Але у будьякій цифровій системі є базове правило: якщо вона може помилитися, то повинна мати механізм швидкого виправлення помилки. Якщо такого механізму немає, система перетворюється на бюрократичну пастку, де людина опиняється сам на сам із алгоритмом і не має інструментів для захисту своїх прав. І тоді проблема перестає бути технічною. Вона стає політичною.

17

Бо держава, яка може оголосити людину порушником без достатніх підстав, але не здатна швидко виправити власну помилку, неминуче стикається з кризою довіри. ВІЙНА НЕ СКАСОВУЄ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У країні, що воює, тема мобілізації завжди буде складною й болючою. Держава змушена ухвалювати рішення, які в мирний час виглядали б неможливими. Суспільство ж мусить приймати нові правила гри. Але навіть у цих умовах є принцип, який не можна ігнорувати. Мобілізаційна система може працювати лише тоді, коли громадяни вважають її справедливою та передбачуваною. Якщо ж людина може прокинутися одного дня й дізнатися, що вона – «ухилянт», хоча ніколи не мала жодних зобов’язань перед військовим обліком, – це вже не технічна проблема. Це питання того, чи здатна держава визнавати власні помилки й виправляти їх. А для країни, яка прагне залишатися демократичною навіть під час війни, відповідь на це питання є принциповою.

www.kleynodchicago.com Годинники можна замовити та придбати в Чикаго

+1 224 688 7287

Автор: Віктор Конев Джерело: ZN.UA (https://zn.ua/ukr/ UKRAINE/pomilka-jakoji-ne-isnujejak-ukrajinki-raptom-opinilisja-vrozshuku-cherez-vijskovij-oblik.html)

Вікна та двері з України!

Європейська якість для вашого дому у США Надійні вікна та двері профілю REHAU

Заміри >>>>>

Доставка >>>>>

Монтаж

(773) 668-6068 Юрій

Енергоефективність, сучасний дизайн, преміум матеріали!

18

UA-USA / Події

surma.com.ua

№ 17 (202) — 01.05.2026

Шоу талантів у Чикаго:

вперше, але яскраво і цікаво Руслана Романюк Чикаго, «Сурма»

Н

апевно, більшість із вас, шановні читачі, добре начувані про популярну в українському телевізійному просторі програму під назвою «Україна має талант» або й переглядали котрийсь із сезонів, захоплюючись, які справді дивовижні люди приходять на шоу продемонструвати свої незвичайні навички, свою майстерність у чомусь, свої обдарування. Таких людей справді є немало. І, зокрема, в нашому українському Чикаго. Особливо ж людей, талановитих у мистецтві. Завітайте, наприклад, на будь-який фестиваль, і ви будете вражені розмаїттям талантів. А якщо відчуваєте, що також маєте до чогось особливий дар, то обов’язково шукайте можливість, щоб його продемонструвати, щоб засвітити на мистецькому небосхилі і свою зірочку. Саме з такою метою відбулася нещодавно в Чикаго незвичайна подія – «Kids & Teens Talent Show». Його ініціаторами та організаторами виступили уже знайомі нам люди – засновниця і креативний директор компанії «Sova Events» Христина Клебан, власник ресторану «Passage» Олександр Філд, яких підтримав благодійний фонд «Асамблея світових діаспор» (голова ради директорів Леонід Бард). Чому ми називаємо їх знайомими людьми? А тому що саме вони не так давно – у грудні минулого року – уже були серед організаторів чудового дитячого свята «Fairytale Gala», про що й писала наша газета. І практично відразу по його завершенні почали

планувати новий проект на підтримку творчих дітей (додамо: як один із івентів, ідеї яких виношують у своїх планах, спрямованих на розвиток української громади). Ось так і народилася ідея провести «Шоу талантів для дітей та підлітків». Анонсували його в радіоефірі, у популярних соцмережах. І взялися за підготовку. Від задуманого до зробленого минуло трохи більше трьох місяців. Дуже насичених трьох місяців. З одного боку – організаційною роботою, пошуком спонсорів і партнерів (щира дяка кожному із понад двадцяти, чия допомога і підтримка були дуже потрібними і важливими), ретельним плануванням кожного кроку майбутнього конкурсу, кожного слова у сценарії, адже йшлося про особливу категорію учасників – про дітей, у спілкуванні з якими межа чутливості та емоційної вразливості є дуже тонкою. З іншого боку, це була велика робота з відбору учасників, адже організатори дійства отримали майже дві сотні заявок, змушені були відмовляти

охочим з інших штатів (хвилювалися за успіх фактично пілотного проекту, бо ж і справді подібне організовували вперше), проводили кастинги, попереднє прослуховування, відбираючи найкращих. До фінальної частини конкурсу увійшли 36 номерів із залученням майже двохсот виконавців. Вона відбулася у приміщенні ресторану

«Passage», який, крім усього, забезпечив і гостинне частування учасників та гостей талант-шоу. З роллю ведучих чудово впоралися Христина Гриценко та Іван Сабат. До складу журі увійшли люди, безпосередньо дотичні до світу мистецтва, – композитори, вокалісти, хореографи, керівники мистецьких студій, спортивні тренери, радіоведучі, яким довелося ой як

01.05.2026 — № 17 (202)

нелегко, адже програма виступів була надзвичайно розмаїтою. Конкурсантів розділили на чотири вікові категорії: 4-6 років, 7-12 років, 13-17 років та 18 і плюс. Представляли вони себе у таких творчих напрямах: вокал – соло, дуети, ансамблі; хореографія – танцювальні номери в різних стилях і з різною кількістю учасників; театральне мистецтво; образотворче та арт-мистецтво; оригінальний жанр; креативний номер. Не будемо розповідати окремо про кожного конкурсанта, бо на це знадобиться багато часу. Зате скажемо фразу, яка, безсумнівно, стосуватиметься всіх: але ж і талановиті наші діти! Срібні переливи голосів, грація і пластика, майстерна театральна гра, драйв, старання, щирість, фантазія, магія, гармонія – все це було у кожному з виступів, які глядачі вітали гарячими аплодисментами. Тому що всі бачили всіх. Навіть ті, хто сидів на задніх рядах (а деякі номери виконувались взагалі на майданчику перед сценою), навіть ті, хто виходив у коридор закла-

ду розім’яти ноги (програма тривала кілька годин): за мудрим рішенням організаторів конкурсу, відеопроекція кожного виступу демонструвалася на великому сценічному екрані і на великому дисплеї у холі ресторану. Найважче цього дня було, мабуть, не конкурсантам, які хвилювалися за свої виступи, а… членам журі. Їм належало оцінювати підготовку, техніку, емоційність подачі, індивідуальність, вживання в образ, вміння донести свій талант до глядача. А діти були просто-таки неймовірними! І хоч кожен очікував на вердикт суддів, однак відчувалося найголовніше: це був конкурс не стільки про те, хто більше чи менше талановитий, скільки про можливість проявити себе, повірити у власні сили, відчути підтримку. І цілком вірогідно, що комусь із нинішніх конкурсантів накреслено долею стати знаменитим артистом чи спортсменом. Отоді і згадають свої перші кроки на ось цій затишній сцені, в ось цій дружній атмосфері. Якщо ж самі не пам’ятатимуть, то нагадають батьки:

UA-USA / Події

крім замовлених професійних фотографів та відеографів, вони активно фіксували виступи своїх дітей на телефони. На підсумковий результат (його все-таки визначали, бо ж конкурс), впливали, крім оцінок журі, ще й глядацькі симпатії: кожен із глядачів отримав анкету для голосування з іменами всіх учасників фіналу і міг відзначити трьох найкращих, на його думку, конкурсантів. Тому переможців оголошували не відразу: потрібен був час, щоб правильно, справедливо і чесно підрахувати всі голоси. Але безпосередньо того дня без хвилин своєї сценічної зіркової слави і без подарунків не залишився ніхто. А Ірині Стефанишин, єдиній учасниці у номінації «Образотворче мистецтво», дістався у розіграші лотереї суперприз – Sony PlayStation 5. Остаточні результати конкурсного шоу талантів були оголошені через кілька днів у прямому ефірі Radio UA Chicago. Переможців багато (усі вони, до слова, отримають відповідні сер-

19

тифікати), оскільки йдеться про кілька загальних номінацій у чотирьох вікових групах, плюс окремі спеціальні номінації, як, наприклад, «Серце сцени», «Креативна зірка» чи «Енергія танцю». Про все це ви можете довідатися на сторінці радіо у фейсбуці, відшукавши радіопередачу вечірнього ефіру за п’ятницю, 24 квітня. Ми ж сьогодні публікуємо фото, щоб ви могли пересвідчитися, наскільки цікавою, колоритною і різноманітною була конкурсна програма, і називаємо імена тих учасників, які здобули рекордну кількість голосів. Отже, володарями Гран-прі стали: «Red Beat Team» (хореографія, школа танцю V Dance Center (VDC)), «The Little prince» (театральне мистецтво, студія «Creative Kids»), «MelaViki» (вокальний дует, приватний викладач вокалу Любов Лукашевич), Jeff Dillard (соло, вокал плюс хореографія – чудове перевтілення у Майкла Джексона), Sasha Seneta (вокал, школа «LIKA music»),

ПРОДОВЖЕННЯ / С. 20

20

UA-USA / Події

ПОЧАТОК / С. 19 «Whispering Winds» (хореографія, студія «Creative Kids»), Mia Cherepaka (вокал, студія «Smart Minds»). У коментарі газеті «Сурма» Христина Клебан, одна із організаторів дитячого шоу талантів, сказала: – Ми робили це вперше, тому для нас важливо було чути і слова підтримки, і слова критики, яку ми врахуємо у наступних конкурсах. Сподіваюся, що вони стануть традиційними. Я ж хочу подякувати всім учасникам шоу, спонсорам і партнерам, батькам, мистецьким школам, викладачам і тренерам. Усі разом ми зробили головне: створили майданчик для виступу дітей, для їхнього творчого розвитку. Діти показали себе, побачили інших. У певному сенсі усі вони стали переможцями, тому що потішили і журі (їм також подяка за непросту працю), і глядачів своєю творчістю. Хтось демонстрував її дебютним виступом, хтось закріпив свої успіхи, оскільки уже не вперше на сцені. Якщо ж навіть цього разу комусь не вистачило кількох голосів до призового

surma.com.ua

місця, то ви, юні друзі, стали на крок ближче до своєї мети – бути сміливими, творчими, красивими, дарувати радість своїми талантами. Окремих учасників нашого шоу ми вже бачили раніше на деяких фестивалях і концертах у громаді. А дехто, і це надзвичайно приємно, отримав запрошення на майбутні творчі імпрези, оскільки в залі були їхні організатори. Приємно і те, що виступи наших талановитих конкурсантів візьмуть у ротацію на Radio UA Chicago. Отже, їх почує ще ширше коло слухачів. До речі, запис «Kids & Teens Talent Show» уже є в соцмережах, зокрема на сторінці ресторану «Passage», а тому його можуть побачити у будь-якому куточку світу. Погодьтеся, що наші талановиті діти цього заслуговують. А ми додамо, що всі, хто причетний до організації цієї чудової події, заслуговують щирої подяки. За велику працю. За потрібну працю. Адже засвічувати на мистецькому небосхилі нові яскраві зірочки – це так важливо і так благородно! Фото Андрія Дребота

№ 17 (202) — 01.05.2026

21

01.05.2026 — № 17 (202)

Prices effective April 29– May 5, 2026

22

UA-USA / Події

surma.com.ua

№ 17 (202) — 01.05.2026

Сходини УККА (відділ Іллінойс): підсумки роботи за рік, вибори, плани Наталя Пономарьова Чикаго, «Сурма»

26

квітня 2026 року в Українському культурному осередку відбулися річні загальні звітно-виборчі збори Українського Конгресового Комітету Америки, відділу Іллінойс. Це була важлива нагода підсумувати рік плідної праці, громадської активності та служіння українській справі у Сполучених Штатах Америки. Сходини розпочалися спільною молитвою, яку очолив о. Сергій Ковальчук. У своєму слові отець Сергій згадав героїв сучасної війни, які сьогодні боронять свободу України, а також тих, хто 40 років тому віддав своє життя, рятуючи людей від невидимого ворога – радіації після Чорнобильської катастрофи. Було вшановано хвилиною мовчання пам’ять усіх жертв цієї трагедії, яка забрала життя багатьох українців і залишила глибокий слід в історії нашого народу. Пресв. о. Сергій Ковальчук також передав усім присутнім вітання та Боже благословення на подальші звершення від Преосвященного Владики Венедикта Алексійчука. Із наступним словом та словами вдячності до присутніх звернувся Генеральний консул України в Чикаго пан Сергій Коледов. Він також згадав сумну дату – 40-ві роковини з моменту найстрашнішої техногенної катастрофи, яка сталася в Україні у 1986 році. Пан Генеральний консул подякував за плідну роботу та співпрацю з УККА упродовж своєї каденції на цій посаді й визнав нашу організацію однією з найпотужніших у США. Оскільки пан Сергій офіційно склав свої повноваження як Генеральний консул України в Чикаго, він водночас подякував усім присутнім за чудовий досвід праці в нашій громаді. Під час сходин прозвучали численні привітання від громадських організацій та партнерів. Зокрема, вітання від Фундації «Спадщина» передав Тарас Дрозд, який підкреслив, що будь-яка громадська праця в українській громаді неодмінно асоціюється зі співпрацею з УККА. Адже УККА сьогодні є однією з провідних організацій, здатною об’єднувати навколо себе всіх небайдужих людей, які прагнуть добра для України та українців у діаспорі. Також було заслухано привітання від пані Марти Фаріон – президентки Фун-

дації Києво-Могилянської академії; від голови осередку СУМ ім. М. Павлушкова в м. Чикаго Роберта Одомірка; від Фундації «Самопоміч» і Кредитової спілки «Самопоміч» – їх виголосив Роман Яцківський. Ігор Дячун зачитав привітання від ООЧСУ та фундації «Воля». Під час зборів прозвучали звіти Ради директорів та керівництва організації. Зокрема, змістовний звіт про пророблену роботу представила голова УККА відділу Іллінойс доктор Марія Дмитрів-Капеняк. Також були заслухані звіти інших фондів та комісій, які активно долучаються до діяльності УККА та підтримують важливі громадські ініціативи. Особливим моментом зборів стало одноголосне переобрання пані Марії Дмитрів-Капеняк на новий термін, що стало виявом довіри та вдячності за її віддане лідерство, енергію та багаторічну працю для громади. Щиро вітаємо пані Марію Дмитрів-Капеняк та всю новообрану Управу УККА відділу Іллінойс із переобранням на новий термін. Упродовж останнього року УККА, відділ Іллінойс, провів низку важливих заходів, які знайшли глибокий відгук у нашій громаді. Це були численні мітинги, протести, адвокаційні кампанії, а також відзначення найважливіших дат історії України – Дня Незалежності, Дня Соборності, Свята Героїв, вшанування пам’яті славних представників української нації, зокрема Степана Бандери та Романа Шухевича. До цих заходів активно долучалися представники молодечих організацій ПЛАСТу і СУМу, а також школи українознавства. Цей рік став роком дії, єдності та впливу. Відділ Іллінойс організовував численні громадські акції, завдяки яким голос української громади лунав гучно не лише у США, але й далеко за їхніми межами. Представники організації неодноразово відвідували Вашингтон, де відстоювали інтереси України на федеральному рівні, а також активно працювали на рівні штату Іллінойс.

Однією з найяскравіших подій року став Ukrainian Global Forum, який відбувся у серпні 2025 року. На цю подію прибули представники з різних куточків світу, зокрема представники міжнародних організацій. Багато з них не є українцями за походженням, але своєю присутністю вони продемонстрували солідарність і підтримку українському народові. Надважливою заслугою та доказом професійно проробленої роботи всіма членами Управи УККА стало отримання наприкінці літа минулого року офіційної прокламації про те, що серпень офіційно проголошено місяцем України як у місті Чикаго, так і в усьому штаті Іллінойс. Це історичний крок, що засвідчує повагу до української громади, її внеску та ролі у громадському житті штату. Одним із найвагоміших досягнень року стало також офіційне визнання української околиці Чикаго як культурного центру штату – важливий крок, що забезпечує пошану та визнання української громади на покоління вперед. Важливо зазначити, що УККА, відділ Іллінойс, має тісний контакт із представниками різних засобів масової інформації. Представників нашої організації регулярно запрошують на американське телебачення, щоб почути нашу думку і позицію щодо останніх подій, які відбуваються в Україні. Багато американських газет зацікавлені у публікаціях і статтях, які висвітлюють сучасну війну в Україні та боротьбу українського народу за свободу. Щиро дякуємо також нашим інформаційним партнерам – Radio UA Chicago і газеті «Сурма» – за багаторічну співпрацю та підтримку нашої організації. Щиро вітаємо всіх членів новообраної Управи УККА: доктора Марію Дмитрів-Капеняк, Мотрю Мельник, Марту Фаріон, доктора Марію Коркач-Грошко, Павла Бандрівського, Ігоря Дячуна, Андрія Дзюка, Наталю Асеведо, Наталію Пономарьову, Марійку Дзюму, Марка

Супронюка, Марійку Климчак, Оксану Чуйко, Віктора Іванківа, Наталю Боївку, Александру Городиську, Віктора Грошка, Лілю Попович, Романа Яцківського. Тепер перед новою Управою стоять великі завдання і нові виклики. Ми всі добре розуміємо, що маємо працювати не покладаючи рук. Основними пріоритетними напрями, які визначила для себе новообрана Управа, є продовження адвокаційної праці як на федеральному, так і на локальному рівнях; налагодження зв’язків із представниками різних країн, які всіляко допомагають Україні у цей складний час; тісна співпраця із засобами масової комунікації для постійного висвітлення українських питань, а також ширше залучення молоді до діяльності УККА, щоб нове покоління могло гідно представляти інтереси України на державному рівні. Невипадково сьогодні УККА, відділ Іллінойс, визнають одним із найактивніших, найрезультативніших і найпотужніших відділів у США. За цим стоїть щоденна праця десятків волонтерів, підтримка громади, довіра партнерів і спільна любов до України. Щиро дякуємо всім присутнім, хто взяв участь у сходинах, а також представникам численних громадських організацій за теплі привітання, які прозвучали під час зборів. Особлива подяка за постійну підтримку Фундації «Спадщина», Фундації «Самопоміч» та Кредитовій спілці «Самопоміч», які багато років стоять поруч із громадою та підтримують українські ініціативи. Щиро дякуємо всім членам УККА, відділ Іллінойс, за довіру, працю та єдність. Окрема вдячність усій команді за відданість справі. Працюємо далі – разом, сильно, гідно! Про автора: Наталя Пономарьова – Член Управи УККА (відділ Іллінойс)

01.05.2026 — № 17 (202)

23

24

UA-USA / Події

surma.com.ua

№ 17 (202) — 01.05.2026

Хор «Гомін» у Чикаго: піснями гомоніли про любов Руслана Романюк Чикаго, «Сурма»

З

дається, вони не роблять нічого незвичайного. Просто виходять на сцену і просто співають. Знайомі пісні, забуті, віднайдені в архівах, авторські й народні, фольклор, світову й українську класику. Але роблять це так особливо, у такій своєрідній інтерпретації, з такою на оголеному нерві енергетикою душі, що їх відразу почали називати феноменом сучасної української пісенної творчості. Здогадалися чи підказати, про кого йдеться? Звісно, про відомий уже й далеко за межами України, принаймні там, де б’ються українські серця, хор «Гомін», який у 2023 році став творчою частиною Львівського органного залу. Власне з того часу і почалася новітня, так би мовити, історія колективу – з новим керівником Вадимом Яценком, з оновленим складом співаків. Чи снився їм успіх? Не знаю. Але, заспівавши акапельно, у джазовій обробці «Цей сон, цей сон» – відому пісню Степана Гіги, вони справді прокинулися знаменитими. А невдовзі, після ще кількох творів, і характеристика «феномен» не забарилася. Чи подобається вона їм, молодим і амбітним? Напевно, так. Кому ж не приємно, коли тебе хвалять, коли про тебе стільки позитивних відгуків. Але тільки вони знають, що за цією характеристикою криється неймовірна праця. Інакше не було би феномену. Інакше не було

би успіху. Не було би популярності. Не було би великої приємності знати, що тебе чекають у різних куточках світу. І в Чикаго чекали. І вони приїхали. Минулої суботи «Гомін» запросив на програму ретропісень «Цей хор, цей хор» своїх шанувальників. Концерт відбувся у самому серці Міста Вітрів – у Harris Theater, що в Міленіум парку. Поки глядацька зала наповнювалась охочими почути спів популярного «Гомону», ми поспілкувалися з одним із директорів Львівського органного залу, який супроводжує колектив у його творчій поїздці. І добродій Тарас Демко розповів газеті «Сурма», що концерт у Чикаго – це частина великого гастрольного туру колективу, який розпочався ще у серпні минулого року. Спочатку це були виступи у майже всіх великих містах України; у жовтні був виїзд до Європи – 9 країн, 18 міст; наступний етап – Різдвяний тур Укра-

їною; довкола Великодніх свят – ще один невеликий виїзд у Європу; й ось зараз – Сполучені Штати. В Америці колектив уперше. Уже відбулися виступи в Бостоні, Нью-Йорку, Філадельфії, Вашингтоні, Шарлотті. Сьогодні – Чикаго (до слова, 273й концерт великого туру). Далі – Детройт, переїзд до Канади і виступи там у всіх великих містах. Завершиться творча подорож знову у США, у Сакраменто. Затим хор летить до Європи, де перед поверненням додому також має заплановані до кінця травня концерти.

– Як бачите, у нас зараз дуже активний творчий період, – говорить Тарас Демко. – До Америки ми привезли програму ретропісень, яка дуже полюбилася глядачам. Крім того, я би назвав її особливою і для «Гомону». Вона об’єднавча. Вона об’єднує цілу нашу країну. Навіть у тому сенсі, що в колективі працюють люди з різних областей

01.05.2026 — № 17 (202) України. У тому сенсі, що в наших піснях – ліси, степи, гори… У тому сенсі, що це пісні, які знають різні покоління глядачів. А такі імена, як Володимир Івасюк, Анатолій Горчинський, Юрій Рибчинський, чиї твори ми взяли до свого репертуару, говорять самі за себе.

– Багато із цих пісень і популярні, і мають свої дивовижні історії, – продовжує Тарас Демко. – Наприклад, пісня «В саду осіннім айстри білі». Знаєте ж, напевно, що вона була вкрадена росіянами, які переробили її на дещо вульгарну «Вот кто-то с горочкі спустілся…» Отож, ми повертаємо цю та інші пісні в українську культуру, повертаємо людям, які знають справжню творчу цінність таких пісень. Ми співаємо про любов, про весну, про молодість, про красу рідної землі і красу людських стосунків… Мені здається, що ця програма – ретро – вона уособлює українську мрію. І вона надихає. І співаків, і глядачів. Коли люди виходять із цих концертів, вони кажуть: ми дуже гарно відпочили, ми зарядилися дивовижною енергетикою, ми скинули з плечей кілька років або й десятки літ. Приємні слова… Приємним також є офіційне визнання колективу, який, за версією Укрінформу, названий найкращим хором України і в 2024, і в 2025 роках. За цим визнанням також праця. І багатий репертуар – від дуже давньої музики, якій понад 500 років, до сучасних ритмів. І напрацювання кількох програм різного тематичного спрямування. І справді, унікальна можливість працювати з оргáном або ж з великим симфонічним оркестром Луганської філармонії, яка зараз тимчасово релокована у Львівському органному залі. І сміливий крок включити до свого репертуару твори французьких композиторів, скандинавську, балтійську хорову музику, твори латиною.

– Але українська культура – це насамперед, – говорить Тарас Демко. – До прикладу, зараз ми маємо ціль записати всього Миколу Леонтовича – до його 150-річного ювілею. Рік уже працюємо над цим, ще рік – попереду. Тому що Леонтович – це не тільки «Щедрик», який зробив його відомим на весь світ, це й багато інших чудових творів. І їх також повинен почути весь світ. Тому ми використовуємо кожну можливість, кожну сцену, кожний виступ для промоції української музики, для промоції України. Більше того, у нинішньому часі хор «Гомін» визначив для себе дві місії, про які наш співрозмовник каже так: – Перша – це, повторюся, популяризувати українську пісню, враховуючи зацікавленість публіки, яка додає нам неабиякого натхнення. Дозволю собі сказати, що ніколи ще в історії української культури не було такого інтересу власне до хорового колективу і до хорового співу. Ми – свідки цього процесу. Це нас надихає і зобов’язує

працювати якісно. А друга місія, якою ми дуже гордимося, – не менш важлива: використовуючи публічність, робити свій внесок у підтримку ЗСУ. Тобто у нашій діяльності присутня благодійна складова. Ми збираємо і передаємо кошти нашим військовим. Тільки за останній рік йдеться про передані 28 мільйонів гривень на нашу найбільшу мрію – про мир на рідній землі. Але ця сума була б неможливою без кожного українського серця, де б воно не билося… Забігаючи наперед, скажу, що на концерті у Чикаго глядачі також підтримали благодійну діяльність хору «Гомін» – і пожертвами до скриньок, і придбанням квитків для проведення лотереї, і активною участю в аукціоні. Загалом межу 10 тисяч доларів переступили. А ще хор «Гомін» запросив бути у рядах глядачів особливих людей – поранених українських захисників, які зусиллями благодійного фонду PROTEZ FOUNDATION перебувають в Америці на лікуванні та протезуванні. Щодо самого концерту… Знаєте, давно я не бачила такого залу, у якому сотні сердець билися, як одне велике серце. Давно я не чула такої тиші, поки звучали пісні (загалом – близько двох десятків) і давно не чула такого шквалу аплодисментів, коли стихали їхні останні акорди. Та й хіба мог-

UA-USA / Події

ло бути інакше, якщо зі сцени лунали неймовірно щемливі мотиви про айстри білі в саду осіннім, про волошкові очі, про розсипані на пероні пелюстки троянд – свідків напевно що розбитого кохання, про гуцулку Ксеню і ніч над Карпатами, про далекі гори і про загадкову червону руту… Вони, артисти, співали, спілкувалися із залом, жартували. На шалено бурхливе сприйняття своєї візитівки – пісні «Цей сон, цей сон» – відреагували своєрідно: розуміємо, чому вона «зайшла» вам, адже першим рядком цієї пісні є слова про зустріч «біля озера у літню ніч…». Отож і в нас із вами є зараз майже літня ніч і озеро поруч – прекрасний Мічиган... Все сходиться. Тільки, сподіваємось, взаємна любов не обмежиться сном, а перейде у гарну реальність… Дехто із глядачів, не стримуючи емоцій, підспівував. Навіть не дехто, а майже всі. Хоч у залі сиділи люди дуже різного віку. Хоч окремі з почутих пісенних творів були написані так давно, коли юні за віком глядачі ще й не народилися. Але є пісні, які, скільки би не минало років, лишаються поза часом. Тим паче, коли це пісні про любов. Про те світле почуття, яке, врешті, і робить людину людиною. Отаким був цей концерт, за який глядачі віддячили артистам не тільки бурхливими оплесками, не тільки

25

квітами, але й… короваєм. Так-так, справжнісіньким короваєм, який спеціально до цієї творчої зустрічі випекла українська майстриня Оксана Клюйко, підтримавши ідею знаної в українській громаді ведучої мистецьких заходів і приватних івентів Лілії Семко (вона ж і вручила його артистам як жест єдності, любові та благословення). Ох, і війнуло вкотре у залі Україною – щирою, гостинною, квітучою! А керівник колективу Вадим Яценко взяв і каже: «Зараз ми заспіваємо пісню про одне українське місто (то була незрівнянна “Києве мій”). Про моє улюблене місто. А ви, співаючи разом з нами, можете заплющити очі і уявіть кожен свій рідний куточок на батьківській землі… І полиньте туди думками… І відчуйте його…» Не знаю, як іншим глядачам, але мені вдалося. Полинути. Відчути. І завдяки неймовірному співу «Гомону», і ще й тому, що якраз тієї днини, за кілька годин до концерту, мама надіслала мені фото, як біля моєї хати квітнуть вишні. Там, у моєму рідному селі на Прикарпатті. Квітнуть так пишно, так нестримно, так ніжно. І справді: як тебе не любити, рідний краю!? Лиш би миру тобі. Лиш би миру… Фотограф Роман Кость

26

Історія / Події

surma.com.ua

№ 17 (202) — 01.05.2026

Ідея нації Валентина Мороза Євген Салевич Львів, «Сурма»

О

рганізація української нації «Держава», Українське національне середовище та відділ україніки ЛОУНБ провели науковий семінар «Ідея нації Валентина Мороза». Вступне слово на заході подав завідувач відділу україніки, поет Євген Салевич. Він зазначив: «Нашою головною темою є українська еліта як носій національної ідеї в часи московської радянської окупації, українська людина національного спротиву та національна ідея в українському дисидентському русі. Нашою метою є окреслення творчих українських ідей для тривання і розвитку нації та поширення їх в українському інформаційному просторі. А також тривання української традиції, вшанування видатних діячів української історії, зокрема, вшанування Валентина Мороза як видатного діяча українського національного руху, представника національного крила українського дисидентського руху на противагу ліберальному культурництву шістдесятників, пу-

бліциста, історика і поета. Наші контексти: • Повсякденне життя українців в радянській московській імперії.

• Українська національна еліта в радянській історії: її спроби спротиву.

• Національна ідея в українському дисидентському середовищі.

• Радикалізм, безкомпромісність, незламність: українська національна вісь тарасівців від Шевченка, Міхновського, Донцова до Валентина Мороза і Василя Стуса.

• Сучасний стан нації та сучасні проблеми творення носіїв українських державотворчих ідей, формування національної ідеї в нашій освіті та інформаційному просторі». Доповідач також наголосив на тому, що «спадщина видатних українських діячів потребує розвитку українських студій, де здійснюватиметься духовний вишкіл нашої молоді, а українська національна ідеологія має

стати постійним чинником вітчизняного інформаційного поля». Оглядаючи життєві вершини Валентина Мороза, Євген Салевич відзначив його московські тюремні «голготи» та голос незламного спротиву в творах «Репортаж із заповідника імені Берії», «Серед снігів» та «Хроніка опору». Він підкреслив значення визволення Валентина Мороза, його світове визнання та його «формування українського міфу історії як історії українськими очима та історії духу нації». Аналізуючи ідею нації у висловах самого Валентина Мороза, доповідач виокремив такі, додаючи власний коментар: «Нація – це духовна субстанція, яка не підлягає раціональному аналізу. Вона живе доти, доки живе її дух, її віра в себе», – з чого випливає, що традиція має бути понад усе. «Можна мати прекрасні ідеї, але якщо немає людей, готових за них померти, ці ідеї залишаться мертвими. Націю творять одержимі», – відповідно, нація потребує носіїв національної ідеї та одержимих нею. «Ми маємо справу з ворогом, який хоче випалити нашу пам’ять. Тому кожен старий звичай, кожна церква – це наш останній редут», – отже, ми мусимо берегти історичну пам’ять і віру предків. «Українська нація перебуває в стані замерзання. Щоб її розморозити, потрібен не розум, а вогонь», – а отже, українська нація має пройти через «вогонь і залізо» і стати вільною. У короткому викладі національна ідея за Валентином Морозом – це Традиція, Віра, Історич-

на пам’ять, Одержимість та незгасний Палаючий дух нації. Промови на науковому семінарі виголосили відомий історик Іван Сварник «Україна у двадцятому столітті: 1900–1920 роки» та «Україна у двадцятому столітті: 1920–1953 роки. Книга друга» Валентина Мороза в українському науковому, освітньому та інформаційному просторах; доктор історичних наук Ігор Гаврилів «Повсякденний образ та ідея нації Валентина Мороза»; громадсько-політичний діяч Юрій Антоняк «Духовна вертикаль в українському світогляді Валентина Мороза»; головний редактор журналу «Наша спадщина» Андрій Левик «Національна історія українськими очима в інтерпретації Валентина Мороза». Участь в обговоренні теми наукового семінару, окрім уже згаданих учасників, також брали доктор мистецтвознавства Роман Одрехівський, доктор технічних наук Роман Базилевич, кандидат філологічних наук Ольга Антоник, відомий дослідник давньої української літератури, поет Павло Салевич, відомий художник Ігор Колісник, діяч освіти Ярослав Даць, перекладач з іспанської Галина Чубай, адвокат Нестор Гнатів, громадські діячі Іван Вівчарівський, Зеновій Бермес, Марта Продан та інші.

Освіта

01.05.2026 — № 17 (202)

27

Трансляція «світоглядного коду»: освітні тренди для майбутнього Сергій Чаплигін Львів, «Сурма»

С

вітогляд – це система наших уявлень про навколишній світ, його сутність та устрій, а також ієрархія цінностей, що з неї випливає. Він є тією «віссю координат», за допомогою яких ми пізнаємо навколишній світ, визначаємо суспільні та особисті цілі, розставляємо знаки та акценти подій, явищ, речей, суспільних процесів, вчинків, інших людей... Кожна людина має світогляд. Тільки хтось осмислює це, аналізує його, пам'ятає і знає тих, хто заклав його основи, а інші керуються ним за інерцією, сприймаючи вплив світогляду на них самих як щось «зрозуміле», як «даність» та щось «природне», не усвідомлюючи, що це за світогляд та яким чином він був нав'язаний. (Це як з користувачами комп'ютерів або мобільного зв'язку, – мало хто з нас знає, як ці механізми функціонують). Але світогляд завжди у своїй основі має чітке походження, якийсь механізм (чи то релігія, чи то філософія), який завантажується у свідомість (та несвідоме) людини. Це свого роду «операційна система» в комп'ютері,

яка визначає всі наступні реакції, оцінки, системи вибору, дії та емоції. Так ось, трансляцією «світоглядного коду» займається освіта. Вона є процесом суспільного розвитку людини, передачею їй соціально значущого досвіду, навичок, умінь, уявлень про навколишній світ – тобто повідомленням новим поколінням «світоглядного коду», що забезпечує наступність поколінь та безперервність суспільно-історичних процесів. Освіта створює образ громадянина – соціального суб'єкта, покликаного бути носієм конкретного «світоглядного коду». Сьогодні подібна трансляція знань відбувається безсистемно та хаотично, поєднуючи інерцію радянської школи з розрізненими фрагментами інших західних систем, запозичених у довільному порядку. За своєю суттю освіта має номінальний характер як процес вона існує, але зі змістовної сторони жодного «світоглядного коду», жодної системи смислів вона не транслює.

Освіта у всіх суспільствах керує зв'язком часів. Через неї відбувається збереження та зміцнення ідентичності суспільства – історичне підґрунтя сполучається з проектом майбутнього. А це потребує як суспільного розвитку, так і збереження традицій. Ця пропорція має бути встановлена заново.

VILLAGE DOCTOR

Увага до навколишнього світу, осмислення новітніх процесів, що у ньому протікають, паралельно з новим поглядом на скарби історичної та народної традиції – все це має сприяти формуванню майбутнього образу України, і отже лягти в основу тієї системи освіти, яка відповідатиме вимогам епохи, що надходить.

2323 W. Chicago Ave. 773 276 8600

МЕДИЧНИЙ ОФІС ДЛЯ ВАШОЇ РОДИНИ В ЦЕНТРІ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА В нас Ви можете зробити всі аналізи крові

Доктор Юрій МЕЛЬНИК, MD.

• • •

на рівень цукру та холестерину печінкові та ниркові проби на рівень вітамінів

Медогляд до школи, спорту, праці. МИ - ЛІЦЕНЗОВАНА КЛІНІКА ДЛЯ ВОДІЇВ CDL.

МИ ПІДТРИМУЄМО

Доктор Ольга САЛЕЦЬКА САЛЕЦЬКА, лікар інтегративної медицини.

ПІДТРИМУЄМО УКРАЇНУ

28

Війна / Суспільство

Олександр Костенко Київ, «Сурма»

18

квітня у Києві сталася трагічна подія, яка актуалізувала проблему доступності вогнепальної зброї для цивільного обігу і запобігання так званим «збройним» злочинам, зокрема терористичним актам. Злочинець серед білого дня розстріляв 7 мирних громадян і поранив 14. При визволенні взятих ним заручників він був знешкоджений спецпідрозділом Національної поліції України. Чи можна було запобігти цьому теракту і зберегти життя і здоров’я людей? Сучасні науки кримінологія і соціопатологія дають достатньо підстав вважати, що це було можливим! У цьому інциденті проявилися усі проблеми громадянської безпеки в Україні. Громадянська безпека – це стан захищеності громадян, зокрема від злочинних посягань на їхнє життя, здоров’я, добробут, спокій тощо. Особливо небезпечними посяганнями є воєнна агресія, терористичні акти і так звані «збройні» злочини, тобто злочинні посягання на громадян з використанням зброї. Як цей стан громадянської безпеки має забезпечуватися? Згідно з положеннями соціально-натуралістичної кримінології, стан захищеності громадян створюється внаслідок: 1) запобігання злочинним посяганням на громадян; 2) адекватного реагування на вже вчинювані злочинні посягання, яким не вдалося запобігти. Згідно з гуманістичною ідеєю італійського кримінолога Ч. Бекаріа, концепцію забезпечення безпеки громадян можна сформулювати так: «Злочинним посяганням на громадян краще запобігати, ніж потім реагувати на їх вчинення!». Уявляється, що з саме цієї концепції слід виходити при проектуванні системи забезпечення громадянської безпеки, зокрема в захисті громадян від воєнної агресії, терористичних актів і «збройних» злочинів. Навколо проблеми запобігання «збройним» злочинам не лише в Україні, а й в усьому світі здавна ведеться гостра дискусія. В різних країнах і в різні часи ця проблема розв'язувалась по-різному, залежно від тих чи інших панівних в суспільстві уявлень про механізм «збройних» злочинів і про протидію їм. В Україні зростає рівень так званої «збройної» злочинності, тобто злочинів, що вчиняються з використанням зброї, зокрема вогнепальної. Цей факт надзвичайно тривожний! Проте для адекватної реакції суспільства на нього він має бути правильно інтерпретований, зокрема в аспекті понят-

surma.com.ua

№ 17 (202) — 01.05.2026

Україні потрібна ефективна концепція громадянської безпеки тя ПРИЧИНИ і УМОВ, що породжують феномен «збройної» злочинності. Бо це має значення для здійснення ефективної політики щодо протидії злочинам, що вчиняються з застосуванням зброї і для здійснення захисту людей від таких злочинів. Для цієї інтерпретації потрібно використати ПРАВИЛЬНУ концепцію. Відомо, що інтерпретація фактів залежить від теорії, яку ми використовуємо для цієї інтерпретації. Отже, що стало ПЕРШОПРИЧИНОЮ такого зростання «збройної» злочинності – доступність зброї чи щось інше – якийсь фактор «Х»? Згідно з соціально-натуралістичною доктриною кримінології, доступність зброї – це УМОВА, яка сприяє прояву кримінальної поведінки у формі «збройної» злочинності, але не причина! А що ж стало ПРИЧИНОЮ? Згідно з соціальним натуралізмом, першопричиною будь-якого злочину, зокрема «збройного», є соціопатія, тобто ураження людей комплексом сваволі й ілюзій, проявом якого і є будь-яка злочинність, зокрема і «збройна» за формою прояву. Слід зазначити, що соціопатія – це стан неузгодженості волі і свідомості людини з законами соціальної природи, які відображаються в нормах права і моралі. На відміну від психопатії, яка є патологією біологічних властивостей людини, соціопатія є патологією соціальних властивостей людини. Соціопатія є наслідком дефектів соціалізації цієї людини в суспільстві. Простіше кажучи, будь-який злочин як порушення законів соціальної природи, відображених в нормах права і моралі, є проявом соціопатії, а не психопатії. З огляду на зміст висловлювань в соціальній мережі, згаданий вище київський терорист мав типові симптоми, за якими можна діагностувати в нього соціопатію. Саме вона стала причиною того «збройного» злочину, який він вчинив, використовуючи отриманий ним дозвіл на володіння вогнепальною зброєю. Якби цей злочинець не мав доступу до зброї, він, будучи уражений соціопатичним комплексом сваволі й ілюзій, вчинив би інший – беззбройний злочин, з використанням знарядь, альтернативних зброї. Цю криміногенну соціопатію можна і треба виявляти для запобігання (здійснення профілактичних заходів) щодо злочинних проявів, якби ж компетентні служби моніторили контент соціальних мереж за допомогою інструментів штучного інтелекту, пристосованих для виявлення симптомів криміногенної соціопатії. Це мало б вигляд своєрідного «невода», пристосованого для виловлювання публічних проявів криміно-

генної соціопатії в «морі» інформації соціальних мереж. Як свідчать факти, соціопатія тих, хто користується соціальними мережами, завжди залишає свій «слід», за яким можна діагностувати стан соціопатії в цих осіб. Експертна оцінка цих проявів соціопатії могла б бути підставою для здійснення профілактичних заходів, спрямованих на недопущення злочинних (зокрема терористичних) проявів соціопатії. Це ж скільки людей завдяки застосуванню таких заходів можна було б захистити від терористичних посягань на їх життя і здоров‘я! Наприклад, взяти хоча б відомий факт вчинення терористичних актів Андерсом Брейвіком 22 липня 2011 року в Норвегії, який позбавив життя 77 молодих людей і 319 поранив. Норвезький стрілець залишив своєю поведінкою в публічному просторі «сліди», за якими, якщо використовувати належні методи і інструменти, можна було б діагностувати в нього ознаки соціопатії, яка мала проявитися у вчиненні терактів. Але відповідні спецслужби Норвегії не виявили цієї криміногенної соціопатії і тому була втрачена можливість запобігти посяганням на життя і здоров’я мирних громадян. Очевидно, це зокрема тому, що зазначені спецслужби не володіли методами і інструментами діагностики соціопатії за «слідами», які Брейвік залишив в публічному просторі своєю поведінкою. Згаданий вище київський терорист теж залишив свій соціопатичний «слід», викладаючи свої дописи в соціальній мережі. По цьому «сліду» можна було за допомогою відповідної методики і інструментів діагностувати в нього соціопатію, і на підставі цього діагнозу здійснити щодо нього профілактичні заходи. Сучасні наукові досягнення, зокрема в соціопатології і кримінології, можуть надати ефективну методику і інструменти для здійснення такої діагностики ознак соціопатії і для діяльності із запобігання терактам та іншим посяганням на життя і здоров‘я громадян. Це є цілком можливим і нагальним сьогодні в інтересах громадянської безпеки. І може бути реалізовано не лише в Україні, а й в інших країнах. Уявляється, що цей підхід може бути застосований також для запобігання не лише терактам та іншим «збройним» злочинам, а й воєнній агресії, яка теж є проявом соціопатії агресора. Наприклад, якщо піддавати контент-аналізу публічні виступи сучасних державних діячів, що визначають політику тих чи інших держав. Зокрема, наприклад, за виступами Адольфа Гітлера можна було діагностувати соціопатію у формі нацизму, яка проявилась воєнною агресією керованої Гітлером Німеччини. При

правильній діагностиці і належному реагуванні міжнародного співтовариства на публічні прояви соціопатії Гітлера, можливо, вдалося б запобігти воєнній агресії Німеччини, і таким чином запобігти Другій світовій війні. І щодо проявів воєнної агресії, так само як і кримінальної агресії, варто підкреслити, що причиною її є саме соціопатія, а наявність відповідної озброєності воєнного агресора є лише умовою, що сприяє проявам цієї агресії. Тому міжнародне співтовариство заради миру і безпеки має протидіяти соціопатизації держав, – тоді зникне причина для вчинення актів збройної агресії, так само як і терористичних актів. І тоді ж зникне також сама потреба в гонці озброєнь! Останнім часом в Україні через соціальну кризу посилилася соціопатизація людей, тобто ураження їх криміногенним комплексом сваволі і ілюзій. Це призводить до підвищення рівня злочинності, зокрема і «збройної». За цих умов, якщо не буде у злочинців можливості вчиняти «збройні» злочини, то вони будуть вчиняти вбивства БЕЗЗБРОЙНІ: з використанням інших засобів – наприклад: отрути, підпалів, автомобілів, літаків (відомий теракт 11 вересня 2001 року в США, наприклад), смертоносних бойових прийомів руками, саморобних вибухових пристроїв, «заточок», кухонних ножів, «удавок» та інших альтернативних видів зброї і злочинних технологій. З цього факту і випливає роль зброї та альтернативних їй знарядь в механізмі кримінальної поведінки згідно з соціально-натуралістичною кримінологією. Якщо зловмисник не має можливості використати зброю, то він буде шукати їй альтернативу для здійснення злочинного умислу. З огляду на це треба розробляти концепцію ПРИЧИН і УМОВ в механізмі кримінальної поведінки, а на висновках про справжні причини і умови формувати антикримінальну політику, зокрема і законодавство. Отже, корінь проблеми не в доступності чи недоступності зброї. Це лише УМОВА, яка має те значення, що полегшує і визначає, який злочин соціопат вчинить – збройний чи беззбройний? Звісно, збройні злочини є більш небезпечними і це треба враховувати в антикримінальній політиці. Але будь-які маніпуляції законодавця щодо зброї –

Війна / Суспільство

01.05.2026 — № 17 (202) дозвіл чи заборона – не розв'язують радикально проблему запобігання, наприклад, вбивствам – збройним чи беззбройним. Вільне володіння цивільною зброєю, зокрема і короткоствольною, може мати дві форми прояву: 1) во благо, якщо вона в руках людини з високим рівнем правової і моральної культури, і 2) во зло, якщо вона в руках соціопата. Звідси і треба виходити в політиці щодо цивільного обігу зброї. Слід також мати на увазі, що для реалізації права на легальне використання зброї значення має не лише право на фактичне володіння нею, а й законодавче визначення права на її застосування у випадку необхідної оборони. Тому ч. 4 ст. 36 Кримінального кодексу України доцільно було б викласти в такій редакції: «4. Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо вона ДОБРОСОВІСНО ПОМИЛЯЛАСЯ в оцінці відповідності заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту». Завжди в ситуації необхідної оборони, яка є екстремальною, є ризик допущення такої помилки особою, яка захищає себе чи інших людей від злочинного нападу. Цей ризик добросовісної помилки має покладатися на нападника, а не на того, хто перебуває в стані необхідної оборони. Чому? Нападаючи, злочинець має усвідомлювати, що жертва може добросовісно помилитися

і заподіти йому шкоду, яка перевищує межі необхідності. А той, хто захищається, має усвідомлювати, що його добросовісна помилка при захисті не буде визнана злочинною. Ризик постраждати від добросовісної помилки того, хто обороняється, має нести нападник, який своїм нападом створює ту небезпечну ситуацію, що й зумовлює добросовісну помилку потерпілого при здійсненні ним необхідної оборони. Іншими словами, вина за добросовісну помилку при необхідній обороні має покладатися на нападника, а не на того, хто обороняється. Це підвищить активність громадян, та й самої поліції, в здійсненні необхідної оборони від злочинних нападів чи при припиненні терористичних актів, не боячись того, що громадяни чи поліцейські через добросовісну помилку ризикують бути притягнуті до кримінальної відповідальності за перевищення меж необхідної оборони, які в створеній нападником небезпечній ситуації правильно визначити не завжди вдається, а часто просто неможливо. В історії України вже були часи, коли українські козаки вільно володіли зброєю, і це не обумовлювало підвищення рівня «збройної» злочинності. Тому що козаки мали високу моральну і правову культуру, зокрема керувалися біблійною заповіддю «Не вбий!». Правова і моральна культура козаків, заснована на законах природного пра-

ва і природної моралі, давала їм критерій для розрізнення позбавлення життя противника в бою і злочинного вбивства іншої людини, наприклад такого ж козака, як і він сам. Вбити противника в бою, захищаючи свою батьківщину, – це природне право і природна мораль, а вбивати мирних співвітчизників – це протиприродно, і тому злочинно. Тобто українські козаки мали культуру, згідно з якою зброю не можна використовувати для вчинення злочинів. Отже, для протидії будь-якій злочинності – збройній і беззбройній – радикальним засобом є усунення першопричини – СОЦІОПАТІЇ, шляхом виховання правової і моральної культури громадян. Очевидно, слід прогнозувати: 1) якщо в суспільстві немає належного рівня моральної і правової культури громадян, то надання їм дозволу на володіння зброєю може зумовити використання такими громадянами зброї для вчинення «збройних» злочинів, а 2) ненадання такого дозволу буде умовою для злочинних проявів вже в беззбройній формі, з використанням засобів і злочинних технологій, альтернативних зброї. Такою є драматична дилема, яку має розв'язувати законодавець в суспільстві з неналежним рівнем правової і моральної культури громадян. Якщо ж в суспільстві рівень правової і моральної культури громадян є ви-

29

соким, то проблема вибору надавати чи не надавати громадянам дозвіл на володіння зброєю втрачає значення: і зі зброєю, і без зброї громадяни не вчинятимуть злочини і житимуть в безпеці. Очевидно, також, що і надання дозволу громадянам на зброю, і ненадання такого дозволу в законодавстві – обидва підходи не розв'язують проблему забезпечення безпеки громадян. Найкращим засобом забезпечення безпеки є не наявність чи відсутність в громадян зброї, а високий рівень правової і моральної культури в суспільстві, яка створює імунітет проти ураження людей соціопатією. Про що свідчить теракт в Києві? В ньому відображається той факт, що рівень громадянської безпеки в Україні дуже низький. Чому? Бо в країні реалізується концепція громадянської безпеки, основою якої є пріоритет реагування на злочинні прояви, а не пріоритет запобігання їм. Як показує практика, реагування без запобігання ніколи не буде ефективним. Очевидно, треба вдосконалювати концепцію громадянської безпеки, з огляду на принцип: «Посяганням на безпеку громадян краще запобігати, ніж потім на них реагувати!». На цьому має засновуватися сучасна концепція громадянської безпеки в Україні. Про автора: Олександр Костенко – доктор юридичних наук, професор

Шукаєте надійний автосервіс? Ми ремонтуємо всі марки автомобілів — легкових і комерційних: Mercedes, BMW, Toyota, Honda, Lexus, Maserati, Tesla, Ford, Sprinter — і це лише частина списку!

Повне сервісне обслуговування: • Заміна оливи та фільтрів • Діагностика та ремонт ходової • Розвал-сходження — без виїзду на інше СТО!

• Комп’ютерна діагностика, електрика, заміна та програмування модулів: BCM, ECM, ABS, SRS, TCM – навіть Б/У, щоб зекономити ваші кошти!

ПОСЛУГИ ЕВАКУАТОРА Працюємо з усіма страховими компаніями Гарантія на всі види робіт!

МИ ПІДТРИМУЄМО

Кузовні та зварювальні роботи будь-якої складності: • Відновлення після ДТП • Ремонт після аукціонів • Tesla Model X — регулювання Falcon Wing Doors • Зварювання алюмінію та трейлерів

INTERNATIONAL AUTO AND BODY REPAIR

773 - 807 - 3803

Internationalautobodyrepair@gmail.com

3110 River Road River Grove IL 60171

30

Культура

Ольга Смольницька Швейцарія «Сурма»

Я

ка рута зелена, а яка червона? Чому на весіллі – барвінок? Які звичаї були в наших предків? Яка символіка у веснянках? Які ми знаємо весняні твори? Де знаходиться райський Дунай? Як гралися наші предки? Що означають рослини в піснях і взагалі фольклорі? Виявляється, багато пісень, які ми знаємо, були записані нашими класиками. До речі, саме українські письменники записували цей фольклор професійно. Наприклад, Леся Українка робила це за всіма правилами (у тому числі з нотами), призначаючи для публікації збірників. Якраз був період, коли нашу народну творчість почали розглядати науково та систематично. Українська письменниця зазначала, наприклад, до майбутнього видання народних дитячих ігор, пісень і казок, записаних з її голосу: «Всі оці дитячі гри, співи та казки зібрані серед народу на Волині, в Звягельському, Луцькому та Ковельському повітах; при записуванні задержана вимова, властива кожному з повітів. Матеріали сі, однак, не було записано від якоїсь одної людини з народу, вони збиралися довго в пам’яті моїй; мало не всі їх я знаю, як то кажуть, зроду, перейнявши їх ще дитиною від сільських дітей і від моєї родини, а матеріали з Ковельщини мені трапилось не раз перевірити на місці пізніше». Вражає скромність і науковий підхід класика, бо далі Леся Українка застерігала: «Може, так споруджена, збірка ся і не задовольнить всіх вимог сучасної етнографії, та коли вона заохотить інших зробити щось ліпше, то праця, покладена на неї, не буде пропаща». Отже, письменниця не претендувала на щось велике та на остаточне слово. Проте сьогодні й науковці, і просто читачі звертаються до цих видань, бо вони – справжній скарб для того, щоб дізнатися наше минуле. Шкода, що не всі ці тексти були записані повністю. Наприклад, така стародавня обрядова веснянка-гра «А ми просо сіяли». Вона дуже відома, під неї водять танки, дівчата виступають. Є версія, що текст іще язичницький (недарма там згадується бог Ладо). Ця пісня – одна з найдавніших, отже, її співали і під неї танцювали ще наші пращури. Але цей твір відомий у різних варіантах. Наприклад, Леся Українка записала тільки два рядки: «А ми просо сіяли, сіяли! / Зеленая рута, жовтий цвіт, жовтий цвіт!» Може, вона більше не встигла? Проте що обірвало запис, можна тільки здогадуватися. А що кажуть нам ці слова? Рута (з епітетом «зелена») – рослина,

surma.com.ua

№ 17 (202) — 01.05.2026

Травневі звичаї, пісні та прикмети: «А вже весна, а вже красна» відома у фольклорі та народній медицині. Це дуже багатозначний символ – від дівочості до гіркоти. Факт, що рута – саме зелена. Звичайно, усі знають пісню «Червона рута», але там фігурує рододендрон, тобто інша квітка. Є гіпотеза, що червона рута – узагалі міфічна, як купальський цвіт, проте ботаніка свідчить інше. А зелена рута, рута духмяна – багаторічна рослина, яка справді цвіте жовтим. У піснях згадується «рутяний віночок» як ознака дівочості, а ще він – весільний, у вінок вплітали і барвінок, і калину, й інші рослини. А в іншій веснянці, коли весну питають, що вона принесла, уособлення пори року (колишня богиня?) відповідає: «Принесла я вам літечко, щоб родило зіллячко, і рута, і червоний мак, і м’ята, і зелений барвінок». Мак, як відомо, ознака і краси, і здоров’я. А рута – ще й оберіг, у тому числі від нечистих. Барвінок нам відомий за піснями та взагалі фольклором як зелений і хрещатий. Якщо вдуматися, цей символ досить складний, бо ця рослина – вічнозелена. Ми знаємо сині та фіолетові квітки, схожі на фіалки, про них ідеться і в піснях. У букеті три квітки: барвінок, волошка і любисток – означали кохання. Барвінок – символ безсмертя, вічного життя, це смерть і народження знову (тому ця квітка використовувалась як на весіллі, так і на похороні), а ще це любов, кохання і вірність. Також він використовувався на весіллі (наприклад, наречена, «княгиня», носила барвінковий вінок, але й «молодий князь» його носив!), узагалі під час шлюбних обрядів, і зрізання барвінку супроводжувалось обрядами, дійствами. Тримати цю квітку вдома, особливо взимку, вважалося добрим знаком і оберегом від нечистої сили. Тому барвінок вирощували в себе на городі. І вірили: якщо ця квітка в’яла, – значить, милий дівчині насправді нелюб, якщо не цвіте, – значить, зрада з боку чоловіка або нещасливе подружнє життя. А якщо барвінок процвітав, зеленів, – значить, любий. У піснях ця рослина означала й коханого. Недарма співали: «Зелененький барвіночок садила, / За нею батько тихенько. / Сади, сади, Мар’єчко, зіллячко: / “Не ходи ти, мій батеньку, за мною, / Не мила мені бесідонька з тобою. / Ой ходи, ходи, Івасеньку, за мною, / Мила мені бесідонька з тобою”». Ми бачимо, що тут барвінок означає не просто кохання, а й те, що дівчина скоро покине батьківський дім і заживе своїм життям. А мати в піснях поливає та доглядає барвінок, а от різати цю рослину має вже наречена. Я не переповіла й десятої частки того, що відомо про барвінок завдя-

ки обрядам, звичаям, пісням. Ця рослина часто згадується в нашому фольклорі. Рослинна символіка навіть у назві весняних місяців, бо травень – від слова «трава». А як далі в обрядовій пісні «А ми просо сіяли»? Її любили романтики. Наприклад, поет Амвросій Метлинський, який творив під псевдонімом «Амвросій Могила», доніс такий варіант – «Зеленая моя рутонька, жовтий цвіт!», який явно весільний: «– Ой ми поле оремо, оремо, / ой ми жито сіємо, сіємо! / – А ми коні пустимо, пустимо! / – А ми коні займемо, займемо! / – А ми коні викупим, викупим. / – Ой що ж ви нам додасте, додасте? / – Ой ми дамо сто рублів, сто рублів. / – Ми сто рублів не візьмем, не візьмем. / – А (ми) дамо тисячу, тисячу. / – Ми тисячі не візьмем, не візьмем. / – А ми дамо дівочку, дівочку. / – За дівочку ні слова, ні слова, / за кониченьки да й з двора, да й з двора!». Рослинна символіка така часта в наших піснях, що неможливо все перелічити. І в рідкісних варіантах є несподівані символи. Наприклад, така в записі Лесі Українки. Кожний рядок повторюється двічі: «Ой не рости, кропе, високо та й у городі, / ой не рости, кропе, / коло моїх та ворітечок. /Ой не ходи, хлопче, / коло моїх та віконечок. / Як матінка засне, / я до тебе та сама вийду. / Я до тебе вийду / під зелену вишню, / я в тебе спитаю, / що в тебе на мислі». Вишня, як відомо, не просто дуже поширений символ в українських піснях, а й означає дівчину. Або така весняна гра – «Пускайте нас». Вона саме весняна. Українська письменниця зберегла її рідкісний варіант, із нотами. Записані іншими діячами в інших регіонах України ігри та пісні схожі, але й відрізняються, якот гаївки. Отже, у селі Колодяжному діти гралися так – процитуймо Лесю Українку: «Діти стають так, що половина береться за руки, а друга половина так собі гуртом тримається і співає: // 1. Пускайте нас, / пускайте нас / за гір погуляти. // Той гурт, що за руки побрався, одспівує: // 2. Не пустимо, / не пустимо, / бо близько Дунай. // А ми мости / Помостимо / за райський Дунай. // Незчеплений гурт співає: // 3. А ми мости / поломимо, / сами собі / поїдемо / за райський Дунай. / [часом замість сих слів співають знов: «сами поїдем»] / Та й силоміць прориваються крізь зчеплений гурт». Цікава деталь: «Треба завважити, що в с. Колодяжному діти, так само як і дорослі, намагаються співати якомога грубшим голосом, на цілу октаву нижче, ніж записано тут і далі в піснях з Колодяжного». Що означає «райський Дунай»? У нашому фольклорі (і ця традиція пере-

йшла в український романтизм) словом «Дунай» позначали не лише конкретну річку, а й річку взагалі. Тобто ми маємо справу з міфологічними уявленнями. «Райський» – начебто зрозуміло. Але це може означати і прадавній «вирій», «ирій» або «ірій», тобто язичницький рай, теплий край, а також і потойбіччя. Факт, що учасники гри намагаються перейти межу, яка означає поділ між світами – реальним і потойбічним. Межу, перехід означають річка і міст. Ось чому інші учасники не пускають, «бо близько Дунай», і хочуть поломити майбутні мости. Що сказати про травневі свята? Ми всі знаємо грудневий день святого Миколая, відомий подарунками. Це – Зимовий Микола. Святий Миколай – надзвичайно улюблений і знаний у нашому народі. Є й Весняний, або Теплий або Травний, тобто травневий. Саме навесні перенесли мощі святого Миколая Мирлікійського або Миколая Чудотворця в Барі. І, звичайно, із цим днем пов’язані прикмети. Наприклад, вірили, що з цього дня буде тепло. Або навіть так: хай і буде холодно, але все одно саме із Миколи Весняного настане тепло. Раділи, якщо тоді задощить. Ще вірили, що до цього дня не можна купатися. А також цей святий вважався покровителем коней, тому їх випасали. І за днем Миколи Теплого орієнтувалися, коли що треба робити в господарстві, у тому числі мочити коноплі. Дивилися й на погоду та лічили, скільки лишилося ранкових морозів (зазвичай дванадцять). Можна довго перелічувати, у що вірили наші предки, як і що відзначали навесні, яке значення має кожне слово в обрядах і піснях. Але варто нагадати, що свята були нерозривні з господарським календарем, а ще – виявляється, мало не кожний фольклорний твір має давню та складну історію, яку треба знати. А весна триває, і з нею – ще багато прикмет, звичаїв, творів. Аналітик матеріалів – Олена Смольницька Про автора: Ольга Смольницька – кандидат філософських наук, консультант з філології Місії «Постуляційний Центр беатифікації й канонізації святих»Української ГрекоКатолицької Церкви (Львів)

ЗАБИРАЄМО ПОСИЛКИ З ВАШОГО ДОМУ, 31 БЕЗ ДОДАТКОВОЇ БЕЗ ДОДАТКОВОЇОПЛАТИ ОПЛАТИ

01.05.2026 — № 17 (202)

Виклик кур’єра Виклик кур’єра Більше акцій - в Faceb Більше акцій - в Facebook facebook.com/MeestCa за номером телефону за номером телефону facebook.com/MeestCanada

312-404-1923 312-404-1923 дзвінки дзві та смс нки та смс

Чому обирають нас?

Чому обирають нас?

Індивідуальний підхід

Індивідуальний підхід

Kожен план лікування створюється під ваші потреби

Комплексні послуги Mедицина, ортопедія, естетика

Сучасні технології Tочність, безпека та ефективність

Досвідчена команда Чйність і турбота на кожному кроці

Kожен план лікування створюється під ваші потреби

WELLNESS MEDICAL CENTER

Чому обирають нас? Наші напрямки: Сімейна медицина Індивідуальний підхід

Kожен лікування Гостріплан та хронічні захворювання створюється під ваші потреби Депресія та тривожні розлади

WELLNESS CENTER ТравмиMEDICAL та ушкодження

Комплексні послуги Ваше здоров’я — наша турбота Ваше здоров’я — наша турбота Жіноче та геріатричне здоров’я Комплексні послуги Чому обирають Mедицина, ортопедія,нас? Все, що потрібно для здоров’я та Все, щоУЗД, потрібно здоров’я аналізи,для контроль ваги та Mедицина, ортопедія, естетика впевненості — в одному місці. впевненості — в одному місці. естетика Ортопедія Індивідуальний підхід Сучасні технології Kожен лікування Tочність, безпека Сучасні технології Болі вплан суглобах і та м’язах Tочність, безпека та ефективність

Досвідчена Запис за команда телефоном Чйність і турбота на кожному 847-375-9711 кроці

створюється під ваші потреби ефективність Болі в спині Ін’єкції в суглоби

Комплексні послуги Стероїдні ін’єкції, PRP Досвідчена команда Mедицина, ортопедія,

(ін’єкції збагаченої плазми), Запис заі турбота телефоном естетика Чйність на кожному

Гіалуронова кислота Чому обирають нас? кроці 847-375-9711 Переломи, розтягнення

WELLNESS MEDICAL CENTER Ваше здоров’я — наша турбота Все, що потрібно для здоров’я та впевненості — в одному місці.

WELLNESS MEDICAL CENTER Ваше здоров’я — наша турбота Все, що потрібно для здоров’я та Запис за телефоном впевненості — в одному місці. МИ ПІДТРИМУЄМО 847-375-9711

Сучасні технології Tочність, безпека та

Урологія Індивідуальний підхід ефективність

Hаша адреса 8937 W Golf Rd, Niles, IL 60714

E-mail/Web info@wellmedcenters.com www.wellmedcenter.us Warm and and Welcoming W lcomin We i g Atmosp in Atmosphere s h sp

Warm and Welcoming Atmosphere

We ensure that our patients feel cared for and We ensure that our patients feel cared for and confident in their wellness journey with us. confident in their wellness journey with us.

Kожен план лікування Проблеми з сечовидільною створюється під ваші потреби Hаша адреса системою Чому обирають нас? Зниження лібідо, простатит, команда 8937Досвідчена W Golf Rd, Niles, IL 60714 обстеження послуги Комплексні Чйність і турбота на кожному Mедицина, ортопедія, кроці E-mail/Web Естетика та волосся Індивідуальний підхід естетика Kожен план лікування Ботокс, філери, пілінги, info@wellmedcenters.comлазери створюється під ваші потреби Мікронідлінг, мезотерапія, www.wellmedcenter.us Сучасні технології Warm and Welcoming Atmosphere догляд за шкірою Tочність, безпека We ensure that our patientsта feel cared for and Комплексні послуги Лікування випадіння волосся: confident in their wellness journey with us.PRP, ефективність вітамінні коктейлі, стимуляція ростy Mедицина, ортопедія, естетика

WELLNESS MEDICAL CENTER

Hаша адреса WELLNESS MEDICAL CENTER 8937 W Golf Rd, Niles, IL 60714

Запис за телефоном Ваше здоров’я — наша турбота 847-375-9711 E-mail/Web Все, що потрібно для здоров’я та впевненості — в одному місці. info@wellmedcenters.com

WELLNESS MEDICAL www.wellmedcenter.us WELLNESS MEDICAL CENTER CENTER Hаша адреса Ваше здоров’я — наша турбота

Д-р Олена Гордон, MDВсе, Д-р Гордон, 8937 W Олена Golf Rd, Niles, ILздоров’я 60714 MD що потрібно для та

Досвідчена команда Сучасні технології Чйність і турбота на кожному Tочність, безпека та кроці

впевненості — в одному місці.

E-mail/Web Запис за телефоном

info@wellmedcenters.com 847-375-9711 www.wellmedcenter.us

WEL MED CEN

Д-р О

WEL MED

32

Спорт

Михайло Яровенко Буча, «Сурма»

П

очати цей випуск хотілося б з відзначення важливого дня в історії українського спорту. 29 квітня 1992 року на стадіоні «Авангард» в Ужгороді відбувся перший офіційний матч збірної України з футболу з часу проголошення незалежності. «Синьо-жовті» тоді зустрілися зі збірною Угорщини з футболу. Матч завершився з рахунком 1:3 на користь гостей, однак саме він розгорнув першу сторінку виступів національної команди незалежної України. Тоді на Закарпатті на очах у 13 тисяч вболівальників народилась наша збірна. Це команда, яку ми часто критикуємо, але перед кожним матчем щиро бажаємо перемоги, знову і знову сідаємо усією країною перед телевізорами вболівати за цю команду, бо, на відміну від клубних уподобань кожного прихильника футболу, іншої збірної у нас не буде.

РЕЗУЛЬТАТИВНИЙ РЕКОРД УПЛ Матч 25-го туру УПЛ сезону 2025/26 між «Кривбасом» та «Динамо» увійшов в історію чемпіонатів України як найрезультативніший матч в історії. «Динамо» обіграло «Кривбас» у найбільш результативній грі в історії УПЛ. Матч завершився з рахунком 6:5. Після першого тайму «Динамо» програвало з рахунком 1:4, тоді як у другому кияни скоротили відставання до 4:5 та вийшли вперед, завершивши матч перемогою (6:5). На двох команди забили 11 голів – це найрезультативніший матч в історії чемпіонату України. До цього рекордом результативності було десять забитих м'ячів – таких матчів було вісім в історії, востаннє цей результат зафіксували у 2023 році у матчі «Металіст» – «Верес» (5:5). Покер у матчі оформив півзахисник «Кривбаса» Глейкер Мендоса – перший футболіст в історії, який забив стільки м'ячів «Динамо» в одному поєдинку. ФІНАЛ ЛІГИ ЧЕМПІОНІВ ВЖЕ БЛИЗЬКО ПСЖ здобув перемогу в першому півфінальному матчі Ліги чемпіонів 2025/26. У надгольовому протистоянні парижани переграли «Баварію» з рахунком 5:4. У першому півфінальному матчі цьогорічної Ліги чемпіонів між собою зустрілися чинні чемпіони турніру ПСЖ та мюнхенська «Баварія». Парижани вийшли до 1/2 фі-

surma.com.ua

№ 17 (202) — 01.05.2026

Огляд спортивних новин тижня: півфінали Ліги чемпіонів, дискваліфікація Мудрика та 11 м’ячів за матч в УПЛ

налу завдяки перемозі над англійським «Ліверпулем», а мюнхенці у чвертьфіналі здолали мадридський «Реал». Відкрити рахунок «Баварії» вдалося на 17й хвилині матчу після того, як захисник Вілліан Пачо у власному карному майданчику збив вінгера мюнхенців Луїса Діаса і рефері призначив пенальті, який реалізував Гаррі Кейн. Проте ПСЖ вдалося зрівняти рахунок вже на 24-й хвилині, коли Дезіре Дуе виконав дальню передачу на хід півзахиснику Хвічі КвараФото: fcdynamo.com цхельї, а той, увірвавшись в карний майданчик «Баварії», уда- ті та самостійно його реалізував – 1:0 ром з-під захисника відправив м'яч і м'яч «у роздягальню» на 44-й хвиу ворота. лині. На 33-й хвилині вже інший півза«Атлетіко» також відновив парихисник парижан Жуан Невес відзна- тет з 11 метрів: Хуліан Альварес реачився взяттям воріт, забивши м'яч го- лізував стандарт, призначений за гру ловою після навісу з кутового від Усма- рукою. А наприкінці матчу «Арсенал» на Дембеле. претендував на третій пенальті у поНаприкінці першого тайму «Ба- єдинку – суддя після перегляду VAR варія» вийшла у позиційну атаку до його скасував. воріт ПСЖ і після серії передач м'яч Альварес також міг забивати зі отримав Майкл Олісе, який, увірвав- штрафного після перерви – поцілив шись в карний майданчик суперни- у сітку із зовнішнього боку. Після гока, зрівняв рахунок у матчі. дини ігрового часу вирвати перемогу Ще до завершення першого тайму для «Атлетіко» міг Антуан Грізманн, ПСЖ знову вдалося вийти вперед, піс- утім м'яч після його удару влетів у поля того як рефері зафіксував гру рукою перечину! в захисника «Баварії» у своєму карноЗрештою, команди завершили му майданчику та призначив пеналь- матч нічиєю 1:1 – до матчу-відповіді ті, який реалізував Дембеле. в Лондоні жоден із суперників не маНа 56-й хвилині Кварацхелія, ско- тиме переваги за голами. риставшись пасом від правого захисника Ашрафа Хакімі, вдруге в цьому ВЕРДИКТ У СПРАВІ матчі відзначився взяттям воріт, зро- МИХАЙЛА МУДРИКА бивши рахунок 4:2 на користь ПСЖ. Півзахисник «Челсі» Михайло МуА ще через дві хвилини Усман Дембе- дрик отримав максимальну дискваліле також оформив дубль, довівши пе- фікацію за позитивний допінг-тест від ревагу своєї команди до трьох м'ячів. англійської Футбольної асоціації. Це «Баварії» вдалося скороти відста- BBC підтвердили у Спортивному арвання на 65-й хвилині завдяки штраф- бітражному суді (CAS). ному удару, який виконував Йозуа ФА висунула Мудрику звинуваченКімміх, а м'яч після його подачі го- ня в порушенні антидопінгових праловою зрізав у ворота захисник Да- вил у червні 2025 року. Відтоді кейот Упамекано. рівна організація не розкривала деЩе через три хвилини Діас зу- талей справи, проте після її передачі мів переграти захисника ПСЖ Мар- до Спортивного арбітражного суду в кіньйоса та у підсумку відправити м'яч інстанції підтвердили BBC, що грау ворота, зробивши рахунок 4:5. вець отримав максимальний передУ другому півфінальному матчі зі- бачений термін дискваліфікації – на грали лондонський «Арсенал» та ма- чотири роки. дридський «Атлетіко». Обидва голи У справі футболіста відкрили проматчу були забиті з пенальті. Першим бу «Б», яка підтвердила позитивний перед перервою відзначився «Арсе- результат на заборонену речовину нал»: Віктор Йокерес заробив пеналь- мельдоній. На той момент футболіст

вже відбував тимчасове відсторонення з грудня 2024 року. Мудрик вже подав апеляцію до Спортивного арбітражного суду на вердикт про дискваліфікацію. CAS наразі не призначав дату слухань; між сторонами триває обмін письмовими заявами. Наразі невідомо, які терміни передбачає дискваліфікація Мудрика і чи включає вона період, що гравець вже провів поза футболом з моменту тимчасового відсторонення в грудні 2024 року. У грудні 2024 року Мудрик винайняв юристів, які опікувалися справою французького футболіста Поля Погба у CAS. У вересні 2023 року Погба також отримував дискваліфікацію на чотири роки через порушення антидопінгових правил, яку врешті було скорочено до 18 місяців за результатами розгляду в CAS. Востаннє Мудик грав за «Челсі» в матчі 28 листопада 2024 року проти «Гайденгайма» в Лізі конференцій (2:0). УКРАЇНА – НАЙКРАЩА У ЄВРОПІ З БОРОТЬБИ Збірна України завершила виступи на чемпіонаті Європи 2026 року з боротьби, що проходив у Тирані. За підсумками змагань, українська команда здобула 11 нагород: шість золотих, одну срібну та чотири бронзові медалі. На континентальній першості, яка тривала з 20 до 26 квітня, Україна була представлена максимальним складом із 30 атлетів. У кожному із трьох видів боротьби – вільній чоловічій та жіночій, а також греко-римській – виступили по 10 представників (по одному в кожній ваговій категорії). Минулорічний чемпіонат Європи збірна України завершила з чотирма золотими та п'ятьма бронзовими нагородами, посівши тоді друге місце в заліку. На цей же раз «синьо-жовті» стали найкращою збірною турніру з доробком в 11 нагород, шість з яких – золоті. За результатами Євро-2026 Україна також вперше виграла медальний залік турніру. Досі вище другого місця «синьо-жовті» не підіймалися. Також Україна виграла командний залік у жіночій вільній боротьбі з доробком у 193 очки. Загалом українкам вдалося це зробити вдесяте в історії.

Берегиня

01.05.2026 — № 17 (202) «СУРМА» ДБАЄ НЕ ЛИШЕ ПРО ДУХОВНУ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ПОЖИВУ ДЛЯ НАШИХ ЧИТАЧІВ, А Й ПРОПОНУЄ СМАЧНІ РЕЦЕПТИ ВІД МАЕСТРО УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ ЄВГЕНА КЛОПОТЕНКА.

АВТЕНТИЧНИЙ РЕЦЕПТ. БІЛЯЇВСЬКА ЮШКА ВІД ЄВГЕНА КЛОПОТЕНКА Біляївка – це мальовниче містечко з багатим козацьким минулим, розташоване в Одеській області, просто у дельті Дністра. Якщо глянути на Біляївку на мапі, то ви побачите, що місцина буквально пронизана звивистими рукавами річок та поцяцькована смарагдовими озерами і ставками. Тож цілком природно, що місцеві знаються на рибі й тому, як приготувати її по-справжньому смачно. Саме в такому місці й виник особливий рецепт Біляївської юшки – наваристого, насиченого рибного бульйо-

ну, який подають із гострою томатною заправкою саламуром. Автентичним рецептом юшки зі мною люб’язно поділилися жителі Біляївки під час однієї з моїх гастрономічних експедицій, а тепер я радо ділюся ним із вами. Я свідомо не даю в рецепті точної ваги інгредієнтів, адже для автентичної юшки їх ніхто ніколи не вимірював, готують на око, із тієї прісноводної риби, яку вдалося спіймати. Вважається, що чим більше різних видів риби ви використаєте, тим смачнішою буде страва. Також смак юшки

ІДЕЯ НА ВЕЧЕРЮ. ЗАПІКАНКА З КАБАЧКІВ І ФАРШУ ЗА РЕЦЕПТОМ ЄВГЕНА КЛОПОТЕНКА Якщо ви постійно шукаєте ідеї, що ж приготувати на вечерю, то ця запіканка є достойним варіантом. Готується вона повністю в одній формі для запікання, і вистачає страви на шість порцій. При цьому запіканка містить як фарш, так і овочі з сиром, а тому вже сама собою є повноцінною стравою, яку можна їсти навіть без гарніру.

вуємо фарш «асорті», тобто суміш яловичого та свинячого м’яса у пропорції 50 на 50. Він є помірно соковитим та густим, не містить надлишку вологи. Не їсте мясо? Тоді овочева запіканка ваш варіант. Не менш важливим за вибір фаршу є підготовка кабачків. Сіль допомагає «витягнути» з овочів вологу, а після цього вам залишаєтеся лише доЩОБ ЗАПІКАНКА ВИЙШЛА бре їх відтиснути. Зробити це можІДЕАЛЬНОЮ на просто руками, за допомогою сиЗапорукою успіху цього рецепта є то або загорнувши кабачкову масу в якісний, свіжий фарш. Ми використо- марлю.

прямопропорційний розміру риби. В ідеалі, юшку готують у казані на багатті, але у домашніх умовах згодиться і велика каструля. Правильно зварена Біляївська юшка на наступний день застигає, перетворюючись на своєрідний рибний холодець. ІНГРЕДІЄНТИ Для юшки: 1 короп 1-2 карасі 1 солодкий перець 3 помідори (у нас невеликі «сливки») 1 цибулина 3-4 картоплини сіль до смаку 3-4 горошки чорного та духмяного перців 2 лаврових листки 4,5-5 л води 1 пучок петрушки Для саламуру: 200 г томатної пасти 5 зубчиків часнику 1 перець чилі перець чорний мелений до смаку 1-2 ч. л. солі свіжа зелень КРОК 1 Почистьте рибу від луски та нутрощів. Наріжте коропа великими шматками, карасів можна залишити цілими. У каструлю (або казан) викладіть рибу (у нас каструля на 5 л).

33

КРОК 2 Усі овочі наріжте великими шматками. Цибулю поріжте на чверті, картоплю розріжте просто навпіл, перець та томати – на крупні часточки. Додайте овочі в каструлю до риби. Залийте інгредієнти чистою холодною водою та поставте каструлю на вогонь. КРОК 3 Як тільки бульйон закипить, обов'язково зніміть піну. Додайте по 3-4 горошки чорного та духмяного перцю, сіль, 2 лаврових листки. Варіть на середньому вогні приблизно 1 год. Наприкінці приготування додайте пучок петрушки. Юшка повинна бути на смак ледь солоною, тоді як саламур готують з більшою кількістю солі. КРОК 4 Поки юшка вариться, приготуйте саламур. В окремій мисці змішайте 200 г томатної пасти, 5 пропущених через прес зубчиків часнику, 1 дрібно нарізаний перець чилі, чорний мелений перець, 1-2 ч. л. солі. Коли юшка буде готовою, додайте до саламуру 2-3 черпаки гарячого бульйону та перемішайте, залиште соус запаритися. КРОК 5 Викладіть рибу на окрему тарілку. Бульйон розлийте по порційних чашках. Подавайте юшку з окремими мисочками саламуру, щоб кожен міг додати його до бульйону на власний смак.

Наостанок дайте готовій запікан- ку з вогню та охолодіть до кімнатної ці постояти у формі 10-15 хвилин. Так температури. страва стабілізується, і ви зможете нарізати її порційними шматочками. КРОК 3 У великій мисці з'єднайте відтисІНГРЕДІЄНТИ нуті від рідини кабачки, 400 г фаршу, 700 г кабачків засмажку (не гарячу!), 2 яйця, 3 ст. л.

400 г фаршу (асорті) панірувальних сухарів та подрібнений 1 морквина кріп. Додайте також половину терто1 цибулина го твердого сиру (50 г), посоліть та по2 ст. л. олії для смаження овочів перчіть до смаку. Ретельно вимішай2 яйця те масу до однорідності.

3 ст. л. панірувальних сухарів 5 гілочок кропу КРОК 4 100 г твердого сиру Форму для запікання застеліть 20 г масла для змащення форми пергаментом або змастіть шматоч1 ст. л. сметани ком масла. Викладіть підготовлену сіль та перець до смаку масу у форму та рівномірно розподіліть її. Зверху змастіть запіканку 1 ст. КРОК 1 л. сметани. Натріть 700 г кабачків на грубій терці. Посоліть їх, перемішайте і виКРОК 5 кладіть в сито на 10 хв, щоб пустили Готуйте запіканку у розігрітій до сік. Після цього обов'язково дуже до- 180 градусів духовці 50 хв. За 10 хв до бре відтисніть кабачкову масу, щоб за- готовності дістаньте запіканку та попіканка не вийшла водянистою. сипте її залишками сиру (50 г), а потім допечіть страву до кінця. КРОК 2 Цибулину наріжте дрібним кубиком, а моркву натріть на середній терСмачного! ці. Розігрійте пательню з 2 ст. л. олії Підготувала Діана Царук. та обсмажте овочі до м'якості та легДжерело: https://klopotenko.com/ кої золотавості. Потім зніміть засмаж-

34

Історія

surma.com.ua

№ 17 (202) — 01.05.2026

Маківка: місце пам’яті та історична висота, де Україна знову навчилася перемагати Віктор Іщенко Київ, «Сурма»

З

29 квітня по 4 травня 1915 року, у розпал Першої світової війни, на висоті 958 метрів у Карпатах тривало запекле протистояння між підрозділами австро-угорської армії, у складі яких діяли Українські Січові Стрільці, та частинами російського війська, що намагалися прорватися через гірські перевали. Формально це була боротьба за тактичну висоту поблизу села Козьова, але фактично – зіткнення двох історичних векторів, у якому українці вперше за багато десятиліть виступили як дієва військова сила, здатна чинити організований опір імперській армії. Тому Маківка сьогодні в колективній свідомості українців уже перестала бути просто географічною точкою, перетворившись на своєрідний рубікон, де відбувалося не лише воєнне протистояння, а й символічне випробування самої можливості української присутності в історії як суб’єкта, а не як об’єкта чужих рішень. В національній символічній топографії такі речі є не просто місцями на мапі історичних подій, але місцями пам’яті. До цього визначення ми повернемося знову – тепер же, пропливімо трохи далі за течією тексту у наше минуле. Весна 1915 року стала моментом критичної напруги на Східному фронті Першої світової війни, адже російська імперська армія, скориставшись попередніми успіхами, намагалася прорватися через Карпатський хребет у напрямку Угорської рівнини, що могло б поставити Австро-Угорщину перед стратегічною катастрофою. Гора Маківка контролювала підступи до перевалів, і тому той, хто утримував висоту, отримував можливість впливати на рух цілих армійських угруповань. Саме тому російське командування наполегливо прагнуло швидкого прориву, вважаючи, що стрімкий штурм дозволить зламати оборону противника ще до його стабілізації. Однак швидкість у цій битві не стала перевагою. 29 квітня 1915 року розпочався перший масований штурм Маківки, який здійснювали зокрема 309 піхотний Овруцький полк та 311 Кременецький полк російської армії, сформовані значною мірою з українців. Цей факт додає подіям глибокого трагізму, адже на одному полі бою опинилися лю-

ди, пов’язані мовою, походженням і культурою, але розділені імперіями, що визначали їхню долю. Українці опинилися по обидва боки фронту: одні – у складі австро-угорських підрозділів як Січові Стрільці, інші – у російській формі. Це створювало екзистенційне напруження, яке робило бій братовбивчим за своєю суттю. Атака здійснювалася з кількох напрямків, і на окремих ділянках російським підрозділам вдалося прорвати першу лінію оборони, захопити полонених і частину кулеметних позицій. Проте вже протягом кількох годин українські Січові стрільці разом із союзними частинами здійснили контратаку, яка відновила контроль над ключовими рубежами. Втрати російського полку були надзвичайно високими: із приблизно 2500 бійців у строю залишилося лише близько 600, що фактично означало нейтралізацію наступальної спроможності підрозділу після першої ж спроби штурму. Далі бойові дії втратили маневрений характер і перетворилися на виснажливу позиційну боротьбу. Російські війська підтягували резерви, руйнували дротяні загородження і намагалися закріпитися. Штурми 30 квітня та 1 травня стали черговою спробою зламати оборону, однак, попри тимчасові успіхи й захоплення частини окопів, просунутися глибше російські підрозділи не змогли. Українські Січові стрільці не дозволяли ворогу закріпитися. Бій поступово переходив у фазу, де вирішальною ставала психологічна стійкість. На вирішальний штурм 4 травня російське командування кину́ло у бій останні резерви, прагнучи будь-що захопити вершину. Після тривалих атак і значних втрат їм справді вдалося тимчасово встановити контроль над Маківкою. Формально це можна було б вважати перемогою, однак стратегічно ситуація виглядала інакше: підрозділи були настільки виснажені, що втратили здатність до подальших наступальних дій. Уже в ніч на 13 травня вони залишили позиції. Значення битви за Маківку для нас полягає в символічному розриві історичної тяглості. Йдеться про те, що після поразки під Полтавою 1709 року українська військова традиція в межах власної державності була знищена, і протягом понад двох століть українці воювали у складі чужих армій. Маківка ж стала тим історичним моментом, коли ця ситуація почала змінюватися: Українські Січові стрільці виступили як організована національна формація, що здатна ефективно діяти на полі бою проти ре-

гулярної армії російської імперії. Тому в певному сенсі для українців це було поверненням права на історичну суб’єктність. Адже нація починається не лише з мови чи культури, а й з досвіду сили, з усвідомлення того, що вона здатна захищати себе. І саме про це ми можемо говорити як завдяки Січовим Стрільцям і бійцям УПА, так і завдяки Збройним Силам України, що нині є єдиною гарантією існування Держави Україна. Але є і прикметний момент людського виміру, про який варто згадати. Серед учасників боїв особливо виділяється постать Олени Степанів, яка стала однією з перших жінок-офіцерів у європейській військовій історії. Вона не лише організувала жіночу чоту, а й безпосередньо брала участь у боях, за що була відзначена нагородами. Згодом Олена Степанів потрапила в російський полон. Її історія демонструє, що Маківка була не лише воєнною подією, а й соціальним зрушенням, яке зруйнувало традиційні уявлення про роль жінки в суспільстві та армії. Битва за гору Маківка у 1915 році є прикладом місця пам’яті, як ми вказали напочатку. Навіть якщо вона не була вирішальною у військовому плані Першої світової війни. Її значення виникає не лише з події, а з того, як ця подія була вписана в наратив нації. Як фізичний простір Маківка – це карпатська висота, яка стала ареною боїв. Але як місце пам’яті (lieu de mémoire за концепцією П’єра Норá) вона перетворюється на символічний вузол, де перетинаються кілька рівнів пам’яті: військова історія Першої світової, український національний рух, досвід бездержавності та досвід першої модерної спроби української збройної суб’єктності.

Важливою рисою lieux de mémoire є те, що вони ніколи не є нейтральними, адже пам’ять є форма організації минулого. У контексті національної свідомості lieux de mémoire виконують функцію структурних «якорів». Вони фіксують розпорошений історичний досвід у формах, які можна передати, повторити і впізнати. Маківка в цьому сенсі є доказовий елемент колективного наративу: «ми вже перемагали», «ми вже були суб’єктом», «ми вже існували як військова сила». А нація, яка не має досвіду перемоги або не артикулює його, ризикує залишитися у стані історичної вторинності – як об’єкт чужих історій. Місця пам’яті змінюють цю ситуацію: вони дозволяють спільноті виписати те, як вона відчуває своє минуле, теперішнє і майбутнє. У цьому контексті пам’ять є активний процес соціального згуртування. Вона створює спільний горизонт значень. Коли українці звертаються до Маківки як до місця пам’яті, вони не лише пригадують подію – вони погоджуються щодо її сенсу. І те саме й щодо битви під Крутами. Це погодження є ключовим механізмом творення колективної ідентичності. Воно дозволяє людям, які ніколи не були на полі бою і не мають прямого зв’язку з подією, відчувати її як частину власної історії. Таким чином пам’ять виконує функцію символічної інтеграції. Але ця інтеграція не є стабільною. Вона постійно має відтворюватися через освіту, літературу, меморіальні практики, публічні ритуали. Все це дозволяє спільноті мислити себе як історичного суб’єкта. Через такі місця пам’ять перестає бути приватною або розсіяною – вона стає структурою колективної свідомості.

01.05.2026 — № 17 (202)

35

36

surma.com.ua

№ 17 (202) — 01.05.2026