1

Олена Міщенко

Л/КРАЇНСЬКА

J

ЛІТЕРАТУРА Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів

Київ «ГЕ Н ЕЗА »

2009

ББК 83.34У К Р .Я 721 М71 Рекомендовано М ініст ерст вом освіти і науки України (наказ МОН України № 56 від 02.02.2009 р.)

Н езал еж н і ек сп ер ти : Шевченко 3 .0 ., кандидат педагогічних наук, старший науковий спів­ робітник лабораторії літературної освіти Інституту педагогіки АПН України; Мовчан Р.В., кандидат філологічних наук, доцент, старший науковий співробітник Інституту літератури ім. Т.Г. Ш евченка НАН України; Стефак О.П., учитель-методист СЗШ № 18 м. Львова; Линь О.С., учитель Рівненського м іського економіко-правового ліцею; Ключник Г.М ., методист відділу освіти Рівненської районної державної адміністрації; Римар Л.Я., методист відділу освіти Кам’ янської районної державної адміністрації Рівненської області; М елешко ВЛ., кандидат філологічних наук, доцент кафедри україн­ ської літератури П олтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка. В ід п о в ід а л ь н і за п і д г о т о в к у п ід р у ч н и к а д о в и д а н н я : Таранік-Ткачук К.В., головний спеціаліст МОН України; Ш инкарук Н .І., завідувач сектору Інституту інноваційних технологій і змісту освіти.

М 71

Міщенко, О.І. У країнська література: п ідруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Олена М іщ ен к о. - К. : Генеза, 2009. - 304 с. : іл.

ISBN 9 7 8 -9 6 6 -5 0 4 -9 0 4 -3 . Підручник створено згідно з чинною програмою з української літератури для 12-річної школи. Його укладено з урахуванням історико-хронологічного підходу, відповідно художні твори в ньому проаналізовано в контексті історико-літературного процесу. Підручник має чотири розділи: «Усна народна творчість», «Давня українська література», «Нова українська література» і «З літератури X X століття». Підрозділи містять біографічну довідку про письменників, аналіз творів, передбачених програмою, ш,о здійснений відповідно до новітніх досягнень літературознавства. Підручник враховує вікові та психологічні особливості учнів 9-го класу, спонукає до творчості, посилює зацікавленість національною літературою. ББК 83.34УКР.Я721

ISBN 978-966-504-904-3

© Міщенко О.І., 2008 © Видавництво «Генеза», оригінал-макет, 2009

Від

авт ора М о є м у б а т ьк о в і п р и св я ч у ю ...

Ш

ановні дев’ ятикласники! Ви знову розгорнули підручник, який поведе вас шляхами українського Слова, допомож е віднайти скарби, заховані талановитими предками в рядках художніх творів.

Нині ви робите надзвичайно відповідальний крок - переходите з дитинства в юність. Ви наближаєтеся до дорослого життя, дорослих проблем і вже з теплою поблажливістю дивитиметеся на молодш их за себе. Тож і підручник у вас тепер «дорослий», у якому вже не буде худож ніх текстів, а лише коментарі до них. Вам доведеться відповідати на непрості запитання, які поставлять вам ЇЇ величність Література і саме життя. Підручник має чотири розділи: «Усна народна творчість», «Давня україн­ ська література», «Нова українська література» і «З літератури X X століття». Та перед тим, як розпочати роботу, уважно опрацюйте вступ. Адж е в ньому розглянуто основні поняття, якими ви будете послуговуватися під час аналізу літературних епох, напрямів і творів. Ви працюватимете з надзвичайно цікавими рубриками: «Запитання і зав­ дання», «Ваш літературознавчий словник», «Робота в групах», «Дізнайтеся більш е», «П одорож літературами св іту », «Ваше портфоліо» (ш;о об’ єднує рубрики «Творчі завдання» та «П рацюємо з п роектом »), «Відпочиваючи, вчимося», «Д и скутуєм о», «Поглиблюємо знання, розш ирю ємо світогляд» і «Літературно-мистецька вітальня». Дві перші рубрики - обов’ язкові, решта додаткові, проте, опрацювавши їх, ви отримаєте корисну інформацію, що не­ одмінно стане вам у пригоді, збагатите свій ж иттєвий досвід, урізноманітни­ те захопливими пош уками й пригодами непростий ш лях пізнання. У сі вико­ нані завдання та проекти долучайте до «Ваш ого портфоліо», так ви зберете ваші творчі роботи і зможете скористатися ними за потреби в будь-який час. Напевно, ви звернете увагу на те, ш;о авторські статті перериваються запи­ таннями. Уважно опрацьовуйте їх, адже вони допомож уть вам пригадати вивчене раніше, зосередити увагу на особливо значуш;ій інформації. Завершальний розділ підсумує ваші знання, здобуті за рік, укаже напрями підготовки до вивчення української літератури в 10-му класі. Тож до праці, юні дослідники! У спіху вам, творчих звершень і відкриттів! О лена М іщ ен к о

------

Благословенна та ясна година, Коли буквар до рук бере дитина. Коли читає «К обзаря» юнак, Коли Франка «огром нії сонети» П ідносять дух, коли говорять Ґете, Ш екснір, М іцкевич, Л єрмонтов, Бальзак.

Дмитро Павличко

ВСТУП «НЕ ГІДНИЙ ПИСАТИ НІХТО, В КОГО НЕЧИСТІ ВНУТРІШН пом исли...»

аш у розм ову, певно, варто розпочати зі слів відом ого письмен­ н ика й літературознавця Ю рія К оваліва: «У наш ій іст о р ії одній з н ещ асн и х, безгл узди х, безпорадн и х, я к у, за точн им с п о ст е р е ж е н н я м В о л о д и м и р а В и н н и ч ен к а , треба ч и та ти “ з бр ом ом ” , м айж е не зн аходил ося стол іття м и ін ш ої н ац іо­ нально св ід ом ої сили, к рім п исьм ен н и ків, я к і зваж или ся на свій ризик заповню вати вип орож н ен і н іш і національної к ультури за рахун ок свого таланту, ш;о підлягав оф ірії заради великої мети - п орятун ку рідного к р а ю ... А д ж е завдяки літературі та позалітературній діял ьн ості наш их письм енників У країна не зникла бе зв істи ».

Н

Прокоментуйте думки науковця. Чи справді літецК ратура могла протягом віків зберегти, вирятувати і -4мк:4шг врешті відбудувати нашу державу? Як можна тр ак­ тувати слова Володимира Винниченка? Т о в чом у ж таємниця м огутн ості Л ітератури, ш;о здатна верш ити дол ю держ ав? Д овідай м ося, я к народжувалася вона, як поставала з наскельних м алю нків і перш и х н ехи три х п оезій , як м уж н іл а і вдосконалювалася, заволодівала душ ами й серцями м ільй онів чи тачів, цілим світом Терм іном «л ітер ату р а» (м ис■тецтво слова) визначаю ть с у ­ к уп н ість ру к оп и сн и х і друкован и х творів певного народу, періоду чи доби. Й ого почали використову­ вати лише у X V III столітті замість термінів «п оезія », «поети чн е м и с т е ц т в о » ._____________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

Федір Коновалюк. Обкладинка Р до першого українського букваря.

1925 рік

1 О ф ір а - жертва.

ВСТУП

Л ітература постала з у сн ої н ародної твор ч ості в гл и боку давнину, в період становлення д ерж авн ості й розви тк у п исем ності. У найдавніш их пам’ ятках культури словесне мистецтво нерозривно пов’ язане з міфологією , рел ігією , п ерш оп очаткам и п ри род н и ч и х та історични х н аук, етичним и законам и й практичн им д освід ом народу. Л ітературна спадш;ина найдавніш их цивілізацій : Є гипту, К итаю , Іудеї, Індії, Греції, Рим у - є свого роду ф ундаментом світової літератури. Термін «література» запровадив в античній ф іл ол огії Ц и ц е р о н ._________________________________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

Які літературні п ам ’ятки найдавніших цивілізацій ви знаєте? Навіщо, на вашу думку, сучасне суспільство звертається до них? Яка інформація в цих творах є для нас найважливішою? Л ітература я к письм ова ф орм а побутування мистецтва слова ф орм у­ ється зі становленням сусп іл ьства. П еретворю ю чись уж е не в у сн ом у , а в ч и тац ьк ом у сп р и й н я тті, твори переходили в нове, літературне буття. В одночас л ітература о б ’ єд н ує всі елементи народного м овлення, її сл овес­ ний матеріал стає універсальним . П оступ ово сл овесн ість завой овує св оє право на д уховн у св оєр ід н ість, утв ер д ж у ється я к нова ф орм а х у д ож н ь ого пізнання св іту , твор ч ої д іял ь­ н ості, стає так ою ф орм ою х у д о ж н ь о ї твор ч ості, яка займає в си стем і м и с­ тецтв особл и ве м ісце. П и сь м ен н и к и д о л у ч а ю т ь ся до л іте р а ту р н ого п р о ц е су х у д ож н ім и від к ри ття м и , зм ін ю ю ч и принципи пізнання лю дини і св іту . К різь стол іття л ітература йш ла тернистим ш л я х ом , означеним зм іною х у д ож н іх еп ох, кож н а з я к и х знаменувала новий ш;абель розви тк у у н і­ кальн ого м истецтва - ж ивоп исан н я сл овом . О днією з найуніверсальніш и х є ест ет и к о-ст и л ьова п ер іо д и з а ц ія л іт ер а т ур и , осн овоп ол ож н и к

ВСТУП

я к ої - видатний україн ськи й учений-ф ілолог Дм ит ро Ч иж евський. В її осн ові леж ить принцип зм іни стил ю епох (адж е поняття сти л ю доволі універсальне, і ми ще матимемо зм огу в ц ьом у переконатися). Стиль певної еп охи акум ул ю є як ідеол огічн і, так і естетичні засади м и стецького ж иття. ПАМ’ЯТАЙМО!

У європ ей ськ ій кул ьтурі виділяю ть такі м и стецькі : еп охи : ан т и ч н іст ь, С ер ед н ьо в іч ч я (раннє й пізнє). Р ен еса н с, б ар ок о, кл а сиц и зм , р о м а н т и зм , р еа л із м , м од ер н ізм , п ост ­ м одер н ізм . ________________ ____________________________________________________ У країн ська література переж ивала всі ці еп охи п о-св оєм у , і кож н а з них має п отуж н и й національний к он тек ст. ПАМ’ЯТАЙМО!

Національне в літературі - органічна якість письмен-

2 ства, зумовлена генетичною п ам ’ я ттю , звичаями. традиціями, м овою , типом світосп р и й н я ття н а р о д у ._______________________ Зверніть увагу, саме через п роникнення в глибини душ і св ого народу піднявся до висот світової класики Тарас Ш евченко. Ви запитаєте: як таке м ож л и во? А д ж е к ож ен народ має св ою істо р ію , і навряд чи інозем ець відчує глибину страж дань пон еволен ого у к р а їн ськ ого люду! Т ож п ом ір к у й м о, як х уд ож н ій твір стає надбанням св ітов ої к л асики . У всі часи , відколи існ у є ц и віл ізація, л ю ди н у цікавили вічні ц ін н ості: сенс ж и ття , добро і всепрощ ен н я, л ю бов і честь, відданість і п равда... Са­ ме на ц и х гум ан істи ч н и х ідеалах постала твор ч ість В ели кого К обзаря, завдяки чом у ук раїн ськ а л ітература отримала кл асика св ітов ого рівня. В одночас важ ко назвати ін ш ого м и тц я, як и й би так гл и бок о й усебічн о, п отуж н о й масш табно наповнив скарбницю літератури національної, адже саме нація, м и, ук ра їн ц і, визнали й ого лідером , п р ор ок ом , м е с ією ... Ось як сказав про це видатний у к раїн ськ и й п исьм ен н и к, культурн ий і гром адський діяч М и х а й л о Ст арицький: І заповіт братерства та любові, Щ о він нам дав, як стяг, на боротьбу, Перелетить луною в інш і мови І правдою подуж ає злобу.

А Іва н Франка п родовж и в роздум и : «К ож ен чільний сучасн ий писатель - чи він сл о в ’ янин, чи француз, чи скан ди н авец ь... - м ож е мати я кесь значення, х то має і вм іє цілій освічен ій л ю д сь к ості сказати я кесь св оє сл ово в ти х великих п итан н ях, щ о воруш ать її д уш ею , та заразом ск аза ти те сл ово в та к ій ф ор м і, я к а б н ай біл ьш е відп овідал а й ого національній в да чі». Пригадайте вивчені твори Тараса Шевченка і на конкретних прикладах проаналізуйте, що в цих творах свідчить про їхню національну закоріненість, а що - про приналежність до світової класики. П редметом дослідж ення і зображ ення в м и стецтві є ! навколиш ній світ у сприйнятті лю дини, різні прояви її ставлення до реальності. Однак саме в м и стецтві слова (а також в театрі й кіно, щ о виникли на його основі) людина як носій духовн ості стає прямим о б’ єктом пізнання і від твор ен н я .______________________________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

ВСТУП

Я к ж е твор и ться той унікальний світ, який так за х оп л ю є чи тача? У чом у т а єм ­ ниця безсм ертя одн и х творів і одноденної слави ін ш и х ? Ч о м у л ітер а ту р н и й тв ір , розкладений на ок р ем і слова і фрази, втра­ чає св ою н еп овторн ість, м агію , владу над наш ими серц я м и ? На ці запитання л ю д ­ ство н ам агається знайти відп овіді т и с я ч о ­ літтям и . У к о ж н о го п околін н я, я к і в к о ж ­ ної лю ди н и, відп овідь своя. І ми сп р обу єм о п ом іркувати над цим і збагн ути, навіщ о беремо до рук к н и ж к у , чом у навіть у д обу н овітн іх техн ол огій ніш,о не м ож е зам ін и ­ ти ж и в ого слова, наповнити д уш у світл ом і добром так, як це робить Л ітература. С п ер ш у з ’ я с у й м о , чи п о т р іб н і для аналізу твор у спеціал ьн і знання. Ч ом у, п р оч и та вш и т в ір , в и в ч и в ш и біо гр а ф ію м и т ц я , ви ч а ст о ба й д у ж е п е р е го р та єте о с т а н н ю с т о р ін к у к н и ж к и - і н іч о г о не л и ш ається ні в д уш і, ні в п а м ’ я т і? Ч ом у Олекса Новаківський. вистраж дан і, ін оді к р о в ’ ю серц я написані Панно-алегорія рядки не три вож ать д уш евн и х струн ? Варто знати головне: той, хто хоче зр о­ зум іти л ітературний твір, глибинний задум автора, повинен пізнати таємниці його творчої лабораторії, увійти в унікальний, іноді химерний світ письменника, стати співавтором. Як ви розумієте поняття «співавторство»? Чи кожна людина здатна стати співавтором? Пригадайте, як змінювалося з віком ваше сприйняття книжки. С півпраця з автором вим агає гл и бок ого і вдум ли вого аналізу твору в двох к он тек ста х —істор и ч н ом у й естети чн ом у . Так, історичн и й контекст передбачає визначення місця і ролі твору в істори ко-кул ьтурн ом у, літера­ турному процесах доби, його актуальність, злободенність у певному істо­ ричному часі, органічність сю ж ету для історичної епохи (історизм сюжету). Значущим є й естетичний контекст аналізу, під час я кого необхідно розкри­ ти естетичні ідеали автора, визначити худ ож н ю вартість літературного твор у, й ого х уд ож н ь о-ем оц ій н у при роду, особл и вості поети ки. Під час аналізу твору слід схарактеризувати: жанр : твору, й ого ідейно-тем атичний зм іст, композицію , си стем у образів, особл и вості мови, актуальність, виховне й естетичне зна­ чення, худ ож н ю м айстерність а в т о р а ._________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

Пригадайте, які елементи аналізу ви вже застосовували під час вивчен­ ня літературних творів. Л ітература —найуніверсальніш ий вид мистецтва. їй під силу підкорити час: розгорнувш и к н и ж к у, ми вмить опин яєм ося на мармурових плитах давньорим ськи х палаців, яки м и п роходи л и ще Сократ і Ю лій Ц езар ... Л ітер а ту р і підвл адни й і п р о ст ір , адж е ст о р ін к и од н ого тв ор у м о ж у т ь переносити нас із м альовн ичих Карпат на береги Ч орного м оря, у далеку Л апландію чи загадкову А ф р и к у. Л ітература м ож е змалювати бу д ь -кого

ВСТУП

і буд ь-щ о - від вродливої А ф р од іти до п отворн ого ф ан тасти чн ого ч у д о­ ви ська. Л ітература здатна п р он и к н у ти в н а й п ота єм н іш і к у т о ч к и л ю д ­ сь к о ї д уш і, сп остерегти наївне поривання і велич страж да н н я ... Які функції, на вашу думку, виконують інші види мистецтва? Т ож ми переконалися: к ож ен твір - неповторне м и стецьке явищ е, унікальне за св о єю су тт ю . Щ о ж є о сн овою ц ієї у н ік ал ьн ості? Н асамперед творча ін дивідуальність м и тц я. А д ж е са м обутн ість х у д ож н іх творів п о­ родж ена са м обутн істю о со б и сто ст і, щ о їх ст в ор ю є. Ось як повчав св оїх студентів О лександр Д овж енк о: «Треба ви сок о м и сл ити , не боя ч и сь св оє худ ож н и ц ьк е знамено нести я к ом ога в и щ е». В арто згадати і про п си х о л о гію т в о р ч о ст і, як а від к р и в ає твор чу індивідуальність п исьм енника. Це п он яття є надзвичайно ц ікави м , бага­ тогранним і складним . Творча о со б и стіст ь , поза су м н івом , є ун ікал ьною . І осердя ц ієї ун ік ал ьн ості - індивідуальний стил ь письм енника. Творча індивідуальність - неповторна своєрідність ПАМ’ЯТАЙМО! ................... = твор чої діял ьн ості м и тця, зумовлена його талантом, світогл ядом , характером , ж и ттєви м досвідом , х уд ож н ім см аком . Індивідуальний стиль - специфіка письма автора, його характерні мовні особл и вості, неповторне ем оц ій н о-ек сп реси вн е забарвлення. Вас уж е м ож на вваж ати досвідчен и м и читачам и: адж е ви не сплутаєте п оезію Л есі У к раїн к и з рядкам и Л іни К остен к о, а вірш Івана Ф ранка - зі строфами Леоніда Кисельова. Безперечно, стиль будь-якого письменника -

Віктор Зарецький. Дерево. Витоки мистецтва

ВСТУП

це складна си стем а, щ о ґр у н ту єт ь ся на певном у визначальному п ри н ­ ципі. І я к щ о з ’ я су єм о цей п ринцип, то знайдемо той осн овн и й стри ж ен ь твор ч ості письм ен н и ка, як и й і вирізняє й ого з-п ом іж ін ш и х. Порівняйте два твори одного жанру різних авторів і визначте, чим вони різняться між собою. Зробіть висновок, чи справді кожен митець - непов­ торна творча особистість. Так сам о і к ож ен твір - яскраве сам обутн є явищ е, нова реальність, створена у я вою м и тц я. Ц е ок рем и й св іт, щ о стає д окум ен том св ого часу. Ви запитаєте: як м ож е бути св іт, створени й у я вою м и тця, д ок ум ен том ? У се п росто: автор належ ить св о єм у п ок ол ін н ю , він ж иве в певну еп оху , як а визначає проблем и, сю ж е т и , особл и вості стил ю і мови. К ож ен твір н арод ж ується у визначен ом у істор и к о-к у л ьту р н ом у п росторі і є й ого відображ ен ням , тим сам им д ок ум ен том доби. Скаж ім о, ви вивчали твори Олекси Сторож енка і Всеволода Нестайка. П огодьтеся, з огляду на тему, проблематику, провідну ідею, сю ж ет і мову кож н ого з них м ож на безпомильно визначити: «Скарб» є одним з кращ их творів свого ж анру в національній літературі X IX століття, а «Тореадори з В асю ківки» - взірцем пригодницької повісті для ю них читачів X X століття. Пригадайте, які ознаки певної історичної та літературної епохи є в зга ­ даних творах. Ж и т т я , щ о н уртує всередині твор у, я к маленький всесвіт, відображ ає В сесвіт сп равж н ій , п овн оту і ц іл існ ість л ю д сь к ого ж и ття. А зустріч авто­ ра й читача в х у д о ж н ь о м у св іті л ітературн ого твор у є сп особом долучення до ц ього вел ичного св іту , засобом вихован ня істи н н ої лю дян ості, ф орм у­ вання всебічн о розви н ен ої о со би сто ст і. Н аш а розм ова була б н езаверш еною , я кби ми не згадали, щ о талано­ виті письм ен н и ки —це щ е й н еабиякі ж артівн и ки! Ось який цікавий «р е ­ цепт» написання х у д ож н ь ого твор у вигадав ф ранцузький поет К ено: Беріте слово за основу І на вогонь поставте слово. Дещ ицю мудрості візьміть, Наївності ш маток вломіть, Щ е трохи зір, ще трохи перцю, Ш маток тремтячого ще серця.

І на майстерності плиті Все те не раз прокип’ ятіть, Отак і раз, і два, і втретє. Тепер пишіть! І все ж , і все ж Слід народитися поетом!

Спробуйте скористатися цим рецептом - а раптом ви народилися поетом!

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ рівень - початковий 1. Пригадайте, як виник термін «література» і хто його запровадив.

2. Назвіть мистецькі епохи, які знайшли своє відображення в національній літе­ ратурі.

3. Перелічіть обов’ язкові елементи аналізу худож нього твору.

4. Щ о передбачає аналіз твору в історичному й естетичному контекстах? ( і ^ рівень — середній 1. Поясніть, як у худож ньому творі поєднуються національне й загальнолюдське. Творчість яких митців є цьому взірцем у вітчизняному та світовому письменстві?

ВСТУП

2. Як ви розумієте поняття «література» і «м и стец тво»?

3. Доповніть прикладами твердження про надзвичайну універсальність літератури.

4. Доведіть, щ о завдяки особливостям індивідуального стилю мож на впізнати твори певного письменника. ^ рівень —достатній 1. Виберіть із запропонованих правильне твердження і прокоментуйте відповідь.

A . Книжна література постала з усної народної творчості наприкінці XVIII сто­ ліття. Б. Індивідуальний стиль письменника не піддається аналізу.

B. Періодизація літератури Дмитра Ч иж евського базується на хронологічному принципі. Г. Потужна національна література здатна виконувати функцію консолідації народу.

2. Зверніться до творчості будь-кого з вивчених письменників і спробуйте визна­ чити риси творчої індивідуальності митця.

3. Проаналізуйте слова Олександра Довженка, уміщені на стор. 8, і визначте, на чому саме він прагнув наголосити.

4. Віднайдіть спільні ознаки та функції для літератури і таких видів мистецтва, як кіно, театр, ж ивопис, скульптура, музика. рівень —високий 1. Проаналізуйте один з вивчених минулого року творів в історичному й естетич­ ному контекстах.

2. Доведіть, щ о сучасна людина не мож е прож ити без літератури.

3. Порівняйте такі поняття, як роль особистості в історії і роль літератури в ж итті нації. Щ о, на вашу думку, відіграє важ ливіш у роль: непересічна осо ­ бистість письменника, який є активним громадським і культурним діячем, чи його твори, визнані народом? А ргументуйте прикладами з ж иття і творчості відомих вам митців.

4. Чим є література особисто для вас? Чи маєте ви домаш ню бібліотеку? Яким книжкам ви віддаєте перевагу? Як ставитеся до нині популярних аудіокниг?

РОБОТА В ГРУПАХ Об’ єднайтеся в кілька груп, оберіть якийсь класичний твір вітчизняної чи за­ рубіж ної літератури з вивчених раніше і, проаналізувавш и, визначте його національні риси й загальнолюдські цінності, щ о забезпечили йому всесвітню славу та визнання. Зверніться до творів різних жанрів (скаж ім о, драми Вільяма Ш експіра, поеми Тараса Ш евченка, детективного оповідання А ртура Конан Дойля, поезії Лесі Українки, пригодницького роману Роберта Л ьюїса Стівенсона, казки Ганса Крістіана Андерсена). Після презентації кож ного аналізу проведіть колективне обговорення і підбийте підсумки.

J

ДИСКУТУЄМО

у чому таємниця безсмертя певних літературних творів? Ч ому деякі твори геніальних письменників ж ивуть у віках і стають надбанням усього людства, а інш і цікаві лише для фахівців-філологів?

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ

ВАШЕ

__________________________

Укладіть альбом, дібравши максимальну кількість творів, висловів українських письменників про слово, секрети творчої майстерності, ПОРТФОЛІО літературу, мистецтво. Організуйте презентацію цього альбому, для

10

ВСТУП

якої підготуйте цікаві розповіді про долю письменників, декламацію поезій, записи музичних творів на слова авторів, згаданих в альбомі. З такою літературно-музичною композицією ви можете виступити перед молодшими школярами, які тількино починають свою мандрівку неповторною країною Літератури. Скористайтеся інформацією з бібліотеки, Інтернету, порадами вчителя музики.

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ____________________________________________ Проведіть конкурс на наііцікавіше запитання до письменника, яке стосується проблем літератури і творчої майстерності. Зверніться з листом до будь-кого з письменників, які меш кають у ваш ому місті (районному центрі), думка якого вам цікава. Я кщ о можна організувати особисту зустріч, проведіть її у формі інтерв’ ю і поставте підготовлені запитання.

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК А н а л і з х у д о ж н ь о г о т в о р у - розчленування ц іл існ ого літер атур­ ного твору на ком поненти, розгляд їх в історичном у й естетичному к он тек­ стах з м етою виявлення сп ец и ф іки й ого структури , ж анрово-сти л ьови х особли востей , висвітлення істотн ого, естетичн о вартісного, соціально зна­ чущ ого. Це р озкри ття ідейного зм істу твору, особливостей його худ ож н ьої форми в їх єд н о сті, осм и сл ен ня ж и ттєв и х я вищ , змальованих у творі, оціню вання й ого в и ховн ого й естети чн ого значенняі. Наскільки важливо, на ваш погляд, провести правильний, неупереджений, об’єктивний аналіз твору? К о н т е к с т (лат. тісний зв’язок, з ’єднання) - текст, логічно завершений ури вок у сн о ї чи п и сем н ої тв ор ч ості, в м еж ах я к ого зрозум іле значення ок р ем ого сл ова чи в и сл ову, щ о вход и ть до ц ього уривка. Л ітературознав­ ці розгл ядаю ть к он тек ст як відн осн о заверш ену частину тексту: ф орм у­ лю вання, розділ, строф а, цикл т ощ о. В и окр ем л ю ю ть вузький і ш и роки й к он тек сти . В узьк и й - це фраза, еп ізод, си туац ія , широкий - біограф ія, світогл яд, доля письм ен н и ка, творча лабораторія, літературна ш кол а, культурна еп оха тощ о. Виберіть будь-який твір Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки і спробуйте проаналізувати його у вузькому та широкому, історичному й естетичному контекстах. Е с т е т и к а (грец . чут т євий) - наука про загальні закони х уд ож н ь ого освоєн ня д ій сн ості, су тн ість і р озви ток мистецтва і твор чості, про особл и ­ вості ка тегорії п рек расн ого, п отворн ого, трагічного, к ом ічн ого тощ о. Як пов’язані, на вашу думку, функції естетики й завдання аналізу літера­ турного твору в естетичному контексті?

ВІДПОЧИВАЮЧИ, ВЧИМОСЯ Послухаймо цікаві бувальщини з ж иття видатних письменників, піднявши завісу над таємничим світом їхньої творчої майстерності.

1 Рубрику «Ваш літературознавчий словник» укладено на основі «Л ітературо­ знавчої енциклопедії» Ю .І. Коваліва.

'Г

11

ВСТУП

❖ Гомера вважають чи не найвидатнішим письменником світової літерату­ ри, хоча він не написав жодного рядка! Усі свої твори митець тримав у пам’ яті, оскільки не вмів ні читати, ні писати. ❖ Працюючи редактором газети, Марк Твен одержав поштою примітивну збірку поезій під назвою «Чому я живий?». Повертаючи рукопис, Марк Твен відповів авторові: «Тому, що ви послали поштою вірші, а не прийшли до редакції самі». ❖ Дуже показовою є історія з Володимиром Самійленком. У його присутності розпочалася суперечка про талант і про те, як його впізнати. «А ви, Володимире Івановичу, коли вперше усвідомили, що у вас поетичний талант?» - запитали його. - «Коли надрукували те, що я написав». - «А чи не виникали у вас сумніви щодо вашого таланту?» - «Виникали: тоді, коли друкували ВСЕ, що я писав». Що нового ви довідалися про талант і процес творчості письменників із цих жартівливих оповідей? Якими таємницями «поділилися» з вами талановиті автори?

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО СВІТОГЛЯД 1. Ковалів Ю.І. Літературознавча енциклопедія. - К., 2007.

2. Фролова К.П. Цікаве літературознавство. - К., 1991.

3. Пахаренко В. Основи теорії літератури. - К., 2007.

4. Волощук Є. Аналіз літературного твору в школі / / Зарубіжна літерату­ ра. - 2 0 0 1 .-№ 25-28.

у мене вм ить заб’єт ь с я в грудях серие, Коли до болю рідна й чарівна Десь українська пісня розіллється 1 жайвором над нами залуна.

Ігор Муратов

Поезія народних пісень... дотепність повір’їв, забобонів - все ие стано ви ть багатий скарб для балад, легенд, дум: ие джерело незаймане.

Іван Франка

...У країнське слово. Ти частка тих, що вж е давно померли, їх кров ж ивущ а, їх жага нетлінна, безсмертне і величне, як Говерла, багате і дзвінке, як Україна.

ТВОРЧІСТЬ

Закоханим - ти лагідне, як мати, а недругам - як постріл із гармати. Беру тебе, як скарб, в пісенній вроді з джерел, щ о не міліють у народі.

Дмитро Луценко

«...ГОЛОСНА ТА ПРАВДИВА, ЯК ГОСПОДА САОВО» скравим и барвами виграє веселка ук р а їн сь к ого ф ол ькл ору, витворена народним ген ієм . Я к і кол и сь, м андрую ть світом кобза рі, несучи до найвіддаленіш их к у точ к ів планети красу й неповторн ість наш их дум , пісень, балад. Збираю ть аншлаги в к ра щ и х св ітов и х кон ц ертни х залах ун ікальні національні творчі к ол екти ви - х ор ім ен і Г ри горія В ерьовки, ансамбль ім ен і Павла В ір сь к о го ... І вкотре ми припадаєм о до ц ього віч н ого дж ерела краси , яке ж и ви ть л ітер а ту р у , ж и в о п и с, м у зи к у , н аш і д у ш і. І д ок и та ж ива вода вливатим еться в серце к о ж н о ї л ю ди н и , д оти в и в и щ у ва ти м у ться наш а д ух ов н ість , національна гордість.

Я

Які сучасні народнопісенні фестивалі, вокальні гурти, що виконують фольклорну музику, ви знаєте? Чи популярний нині цей музичний напрям? Чи сприяв, на вашу думку, фольклорний стиль, до якого вдалася наша співачка Руслана, ї ї перемозі в музичному конкурсі «Євробачення»? Народна твор ч ість - це закодовані п оту ж н і к ул ьтурн і пласти, це еп о­ хи ск он ден сован ого в сл ові народного таланту, щ о дав св ітов і непереверш ені перлини н ародної д у х ов н ості: краплі д ів оч и х сл із, щ о зак ам ’ яніли в діамантах п ісен ь, вибухи щ и рого см іх у , щ о розси п ал и ся сам оц вітам и п риказок, п ри сл ів’ їв, загадок, вічну тугу м атеринських сердець, застиглу в см арагдових розси п ах легенд, балад, д у м ... Термін «ф ол ьк л ор », як и й п оходи ть з ан гл ій ської м ови, означає «народ­ на м у д р ість». Й ого вперш е вж и в 1846 р ок у англійський учений Вільям Том сон, і нині цей терм ін є загальноприйнятим у в сьом у св іті. Ф ол ькл ор а кум ул ю є д ух ов н і надбання народу, й ого ж и ттєв и й д освід, ф іл ософ ію , п си хол огію , мораль, релігійне світобачен ня, родинні взаєм ини, історичну п ам ’ ять. «Ц е одно з н ай цін н іш и х надбань і один з предм етів оправданої наш ої го р д о ст і», - писав Ів а н Франка. В итоки ф ол ькл ору ся гаю ть у глибину в ік ів , кол и л ю дство щ е не знало п исем н ості. А л е вж е тоді наш і предки прагнули розп овісти про св ої по-

14

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

чу ття , н астрої, переж ивання, враж ення. П отуж н а п риродна ст и х ія , вічні м ор ал ьн і ц ін н о ст і - д о б р о , зл о, м у д р іст ь , к р а са , н атхн ен н я - усе віднайш ло своє відображ ення в народній сл овесн ості. Р и си , я к і відрізн яю ть ф ольклорний твір від твору ПАМ’ЯТАЙМО! ..... ." ........ власне літературного: 1. У сн іст ь (твори не записували, а переповідали).

2. А н о н ім н іст ь (імена п ерп іотворц ів, як правило, невідом і).

3. В а р іа н т н іст ь (м ож е п обутувати кілька варіантів од н ого твор у, за­ п исаного від різн и х викон авц ів у різн и х р е г іо н а х ).________________________ Ви вж е багато знаєте про ф ол ькл ор. І перш ніж ми перейдем о до нових в ідкри ттів у цій безм еж н ій і п рекрасній царині л ю д ськ ої д ух ов н ості, пригадаймо: • Які фольклорні жанри ви знаєте? Які твори прочитали, запам ’ятали?

• Які твори українського фольклору вважають найдавнішими? Поясніть чому.

• Визначте, у чому специф іка виконання кожного з вивчених вами фольклорних жанрів.

• Чи створюються фольклорні твори в наш час? Якщо так, то які саме і як цей процес відбувається? Н евичерпне багатство н ародної твор ч ості сп окон вік у було ш,едрим дж ерелом натхнення для ук р а їн сь к и х письм енників. Саме україн ськ і п існ і, дум и й балади ж иви л и Ш евчен ків геній, завдяки чом у й ого п оезії нині стали народними п існ ям и й н ап ою ю ть д уш і українців ж иттєдайн ою наснагою . Які з них співають у вашій родині? Які можете виконати ви? І якшіо ми маємо честь пиш атися худ ож н ьою спадш;иною Івана Франка й Лесі У країнки, Павла Тичини й Ліни К остенко та багатьох-багатьох ін ш и х митців слова, то повинні пам ’ ятати: виплекапі ці таланти народною твор чістю ! Недарма один з найвидатн іш их україн ськи х поетів X X с т о л іт ­ тя М а к си м Р и л ьськ и й ствердж ува в: «Н ародна творчість - це той ґр у н т, на я к о м у в и р остаю ть і л ітер атура, і театр, і м узи ка, і образотворче м и с­ тецтво - і без я к ого вони б з а с о х л и » . З в’ я зок ф ол ькл ору й л ітератури м ож н а п ростеж ити на н ай гли бш ом у, родовом у рівн і, адж е у ф ол ькл орі, я к і в писемній твор ч ості, є ж анри епічні, ліри чн і й драм атичні. До епічних ф ольклорних ж анрів належ ать дум и, ле­ генди, казки , історичні пісні, до л іри чн их - ліричні пісні, до драм атичних - обряди , обрядові іг р и ._____________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

Зобразіть графічно «дерево фольклору», присвятивши кожному ж ан ­ рові свою гілку. Окрім того, доберіть приклади творів до кож ної гілки, адже ви знаєте їх уже достатньо. М ож ете скористатися знаннями із з а ­ рубіжної літератури, запропонувавш и приклади з народної творчості інших народів.

!і 5

УСНА

НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

В тіхо моя, пісне українська!.. Велика, незрівнянна, певно, твоя сила, коли ти зачудувала Європу, перейшла нетрі А зії, прийнялася в А м ериці... І лунаєш ти на славу рідної країни і того люду великострадного, в серці котрого зародилася, серед мук та лихоліття котрого побачила світ. О, твої чудові, тиховійні звуки!

Павло Грабовський

РОДИННОПОБУТОВІ ПІСНІ е ви кл и кає су м н іву твердж ен н я, щ о св іт не м ож е існувати без п існ і. Геніальний нім ец ький п исьм енник Ф рідріх Ш иллер радив: «Де сп іваю ть, там охоче лиш айся ж и ти , л и хі люди не м аю ть п ісе н ь ». А в У країн і співали завж ди. Співала мати, сх и л я ю ч и сь над к о л и ск о ю н овонародж ен ої дити ни , співала наречена, йдучи під вінець, сп івал и -туж и л и мати й батьк о, прощ аючись із сином -рекрутом, співали закохані, милую чись красою ти хої ук р а їн сь к ої ночі, співало славне наш е козац тво, ідучи в б ій ... Л іричні п існ і вин и кли, вочевидь, тоді, коли лю дина відчула потребу висловити св ої п очуття , п оділ и ти ся зі св ітом своїм щ астям чи горем . Л іричні п існ і - н ай п отуж н іш и й і надзвичайно великий за обся гом масив народної твор ч ості, напрочуд багатий на ж ан рові різновиди.

Н

ПА М ’ЯТАЙМ О !

До ліричн их належ ать календарно-обрядові, родин! но-обрядові, роди н но-п обутові та соц іал ьн о-п обутові

пісні.

Пригадайте, які календарно-обрядові та соціально-побутові пісні вам уже відомі. Р од и н н о-п обутові пісні - один з н ай ц ік авіш и х і н ай багатш их н абутків наш ого ф ол ькл ору. Це твори, щ о дотепер активно тран сф орм ую ться зав­ д я к и н еаби я к ій п о п у л я р н о ст і: ч а ст о тал ан ови ті в и к он а в ц і д од а ю ть власні купл ети, зм ін ю ю ть акц ен ти , м узи чни й суп р овід . Р один н о-п обутові пісні п оділяю ть на дві тематичні групи: пісні про кохан н я та пісні п ро родинне ж и т ­ тя. У свою чергу до пісень про родинне ж и ття належ ать к ол и ск ов і, дитячі, ж артівливі, си р ітськ і, вдовині. _______ ________________________ ______________ ПА М ’ЯТА Й М О !

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Один з н ай тал ан овитіш и х п ол ьськ и х п оетів-ром ан ти ків А дам М іцкевич писав: «У к р а їн сь к і п ростори є стол и ц ею л іри чн ої п оезії. Звідси пісні невідом и х поетів п ош и рю ва л и ся часто по всій С лов’ я н щ и н і». Які родинно-побутові пісні ви вже вивчали? Які з них за п ам ’яталися вам найбільше і чому? Звернім ося до пісень, я к і, поза сум н івом , сп овн ю ю ть серце к ож н ої л ю ­ дини, коли вона к о х а є, коли пісн я приходить сама - за тим и загадковими законам и генетичної н ам ’ я ті, за яким и людина пам ’ ятає істор ію свого на­ роду, м атерину к ол и ск ов у , запах теплого ж и тн ього х л іб а ... Так, це п існі про к оха н н я . З акохан і завж ди зн аходять н ай ніж н іш і слова, щ об висл овити свої емоції, наповню ю ть освідчення незвичайними образами-символами. А д ж е кож ен своє кохання вваж ає неповторним, гідним пензля худож ника й пера поета. М отиви пісень про кохання надзвичайно розмаїті: : вірність і пристрасть, зрада і ревнощі, кохання нерозділене 1 зневаж ене, розлука, н іж н ість, приворот тощ о. ПАМ’ЯТАЙМО!

Микола Пимоненко. Святочне ворож іння

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Одна з найвідоміш их в У країні пісень - «М іся ц ь на небі, зіроньки с я ­ ю т ь ». Кілька куплетів ум істили в собі істор ію ж иття двох закоханих (пісню мож на виконувати дуетом ). Зверніть увагу: «козак ч у є» - отж е, пісня створена, очевидно, в часи козаччини, коли січовий нетяга тільки й сподівався після кривавого бойовищ а зустріти ту єдину, з я к ою відпочине серцем, відігріється душ ею . «Я к ми лю бились та й розій ш л и ся» - у цьому рядку немає тр оп ів , а проте в н ьом у є ш;ось п ри хован о драм атичн е, ш,о завдає болю , я к ісь гіркі спогади чи про образу, чи про зраду, чи про гірку примху долі. «Ви ж мені, очі, вік вкоротил и » - приворож ила дівчина к ох а ­ ного навік. До речі, цей рядок є типовим свідченням варіантності ф ольк­ лорних творів: інш ий його варіант - «Ви ж мене, очі, плакать навчили». Ц ентральний образ твор у - «о ч і д ів о ч і» . Н евідом ий автор скори стався традиційним порівнянням - «тем н і, як нічка, я сн і, як д ен ь». Саме очі дівчини навіки полонили серце к озак а, а без н их ж и ття немає: «Д е ж ви навчились зводить лю дей ? ». М отив розл ук и , зневаж еного кохан н я п рон изує п існ ю «Ц в іте терен, ц віте т е р е н ». Це м он ол ог дівчини, щ о нарікає на зрадливого к ох ан ого: «Д есь п оїхав мій м иленький ін ш ої ш у к а т и ». П існя туж л и ва, щ о си м ­ волічно увиразнено образом терну. Ц я рослина дуж е гарно ц віте, а проте то р к н у ти ся св о го к в іт у не д озв ол и ть : надто го ст р і м ає ш п и ч ак и . Так і н ерозділене к ох а н н я : к в ітн е бу й н о, але к ол ю ч к а м и бол ю безж ал ьн о р а­ нить серце. І в цій п існ і дівчина зви нувачує оч і, адж е саме вони обрали того н егідного парубка, я к о го «л ю д и обм и н ал и ». О браз о ч ей у народних п існ я х про кохан н я надзвичайно гл и бок и й : недаремно к а ж уть , щ о слова не п отр ібн і, коли говоря ть очі зак охан и х. Які щ е образи є важливими в поезіях, піснях про кохання? Які образи ви­ користовують у сучасних піснях? А от у п існ і-діал озі «С он ц е низенько, вечір бл и зен ьк о» - істор ія зустр іч і д вох за к охан и х: лунаю ть лагідні звертання п арубка до д івчини й навзаєм: « р и б о н ь к о », «дор оги й к р и ш т а л ю », «сер д ен ь к о». Н іж н і п очуття закохан их підсилені пестливим и су ф ік сам и , реф ренами, щ о виділ яю ть к л ю ч ові слова п існ і. Т ут варто звернути увагу на щ е одн у су тт єв у о со б ­ л ивість пісень про к оха н н я : ліричним и героям и в н их завж ди є або двоє закохан и х, або один з н их. П роте часто згадую ть і про ін ш и х лю дей , п е­ реваж но про м а т ер ів, я к і так чи інакш е визначаю ть дол ю дітей. П ро матір згадано й у п існ і «З а гор од ом качки п л и в у ть »: Ой не хоче твоя мати Мене, бідну, знати, Х оче собі багатую Н евістку шукати!

А ось один з варіантів п існ і «В кінц і греблі ш ум лять в е р б и »: Не я його полюбила Полюбила мати. Заставила мене мати Руш нички в ’ язати.

Ц і пісні вирізняю ться також тим, щ о це не просто монологічне («В кінці греблі ш ум лять в ер би ») чи діалогічн е («З а гор одом качк и п л и в у ть ») м о в ­ лення. Ч астина п існ і в и к о н у єт ь ся ніби від тр етьої особи , яка і визначає

18

Сергій Васильківський. «А щ о мати скажуть?» осн овн и й кон ф л ік т твор у: «В богі д івк и зам іж ідуть, А багаті плачуть» або: «Р осл а , росла д івчи н он ька Та й на п орі стала; Ж дала, ждала к оза ­ ченька Та й плакати ста л а». П ровідним м оти вом п існ і «В к ін ц і греблі ш ум лять в ер би », як і пісні «Ц в іте терен , ц віте т е р е н », є м оти в н ерозд іл ен ого к ох а н н я , р озл у к и , сам отн ості. В одн ом у з її варіантів драм атизм твору посил ю є згадка про те, щ о вибір н ав’ язала дівчин і м атір. А от у пісні «За городом качки пли­ вуть» звучи ть м оти в соц іал ьн ої н ерівн ості: матір зам ож ного нареченого не баж ає бід н ої н евістк и , та п арубок хоче побратися лиш е з кох а н ою дівчиною. Такий мотив був надзвичайно популярним у піснях про кохання та й загалом в у к р а їн ськ ій літературі. Пригадайте, у яких вивчених вами творах є подібний мотив. Чи актуаль­ ний він для сучасної літератури? Ц ей м оти в надзвичайно оригінально втілився в п існ і «Л у гом іду, кон я в е д у » . Ж артівл и ва п існ я має повчальний характер: доля покарала п аруб­ ка, як и й баж ав од р у ж и ти ся лиш е із зам ож н ою д івчи н ою : «О й у млині на камені к укіл ь не вр од и в ся ... Старий козак, як собака, й д осі не ж е н и в ся !». М отив зради звучи ть у надзвичайно популярній п існ і «С віти , світи, м іся ч ен ь к у ». Ц е пісн я-звертан н я дівчини до зрадливого парубка. Від ім ені хл оп ц я сп івається лиш е один куплет у пісні: Я до тебе більше не прийду, нехай хтось інший йде. Єсть у мене друга дівчина, вона на мене жде.

Д івчина нарікає на л ю дей , я к і розлучили за к ох а н и х , навіть п рок л и ­ нає їх , а вся пісн я сповнена тугою й болем від н езаслуж ен ої образи. А д ж е вона к ох а л а ш;иро, сам овіддан о, готова була на кри л ах летіти до свого к о х а н о го ...

19:

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

О сновні риси п оетики пісень про кохання: ! ❖ виразно виявлені ром ан тичні п очуття; сентиментальний пафос; наявність образів-си м вол ів, порівнянь, п остій н и х епітетів.

ПАМ’ЯТАЙМО!

С им воліка в п існ я х про кохан н я п о в ’ язана переваж но з п ри род ою , щ о п роек тується на стан д уш і л іри чн ого героя (гер оїв). Ц е м ож е бути етю д м іся чн ої у к р а їн сь к ої ночі або ж згадка про бол ото з чортам и - залеж но від характеру п існ і. Ч асто звертаю ться в п існ я х до образу в о д и : вона м о ­ ж е си м вол ізувати ч и ст о ту п оч у ттів, плин ча су; в одну й ту сам у в оду двічі вступ ити не м ож н а; тиха вода ш еп оче так м ’ я к о і л агідно, як закохана дівчина, а бурхлива — нуртує, як почуття в серцях закоханих. Видатний український гром адський і культурн ий д ія ч , письм ен н и к М и к ол а К ост о­ маров писав: «О см ислення народом природи п ок азує разом із рел ігією , щ о таке н арод ... а це веде до розум ін н я п одальш их істор и ч н и х питань чом у народ діяв так, а не ін а к ш е ». Відшукайте у вивчених піснях образи-символи, проаналізуйте, які з них сталі, традиційні, а які трапилися вам уперше. Ц ікаво, щ о п існ і про кохан н я часто м аю ть ром ан сови й характер, ст а ­ ю ть дж ерелом для п р и сл ів ’ їв, п ри казок ( « Х т о в л ю бові не зн ається, той горя не зн а є»). На заверш ення згадайм о слова В олодим ира Сосюри, який підніс на п ’ єдестал X X стол іття святе п очуття - кохан н я: Тільки той щасливий, хто л ю бов’ ю сяє, в світі ж без любові і ж иття немає.

ЗАПИТАННЯ 1ЗАВДАННЯ рівень — початковий 1. Пригадайте відомі вам жанри і види народних пісень. До якого жанру належать пісні про кохання?

2. Перелічіть образи, які найчастіше використовую ть у піснях про кохання.

3. Х то є головним героєм пісень цього виду? ( п ) рівень — середній 1. П роілюструйте прикладами роль фольклору в ж итті народу.

2. П родовжте твердження: A . Українські народні пісні про кохання розповідають п ро... Б. Відомі мені пісні про нещасливе кохання - це...

B. Пісні про кохання мож уть бути побудовані у формі... Г. Часто в піснях про кохання згадується про...

3. П оясніть, чому провідним образом-символом пісень про кохання є вода. рівень — достатній 1. Узагальніть здобуті знання про фольклор. Н аскільки вагомою є його роль саме в слов’ янських літературах? Чим це зумовлено?

20

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

2. Класифікуйте вивчені вами пісні відповідно до провідних мотивів, щ о звучать у них.

3. П орівняйте особливості поетики календарно-обрядових і родинно-побутових пісень, визначте їхні спільні й відмінні риси. рівень — високий 1. П роаналізуйте к ож н у з розгл янутих пісень за такими характеристикам и: а) провідний мотив; б) особли вості поетики, наявність образів-сим волів; в) центральні образи; г) провідний настрій; ґ) особли вості пісенної форми.

2. Доведіть, щ о пісні про кохання - один з найпоширеніших видів родинно-побутової поезії.

3. У каж іть, який зміст вкладали невідомі автори в певні пісенні образи. Щ о саме вони прагнули виділити в кож ном у конкретному випадку?

РОБОТА В ГРУПАХ Оберіть для дослідження творчість певного поета і підготуйте повідомлення на тему «Роль фольклору у творчості Тараса Шевченка (Івана Франка, Лесі Укра­ їнки, Василя Симоненка та ін .)». У повідомленні проаналізуйте твори, укаж іть жанри, види народної творчості, які вплинули на творчість або на конкретний твір поета. Н еодмінно залучіть інф ормацію про фольклористичну діяльність зазначених письменників, літературно-критичні статті, довідкову літературу, відомості з Інтернету. Роботу слід оцінювати за такими критеріями; 1) новизна, ексклю зивність інформації; 2) доказовість та оригінальність висновків; 3) ш ирота охопленого матеріалу; 4) уміння працювати колективно.

ДИСКУТУЄМО Як ви вважаєте, з розвитком суспільства роль фольклору зростає чи змен­ ш ується?

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ______________________________

ВАШЕ

П ропонуємо укласти музичний диск з народними піснями для пре­ зентації його за кордоном на спеціальному заході, присвяченому ПОРТФОЛІО українській культурі, історії. Потрібно дібрати десять фольклор­ них творів, обґрунтувати, щ о саме вони допоможуть іноземцям якнайкраще пізнати наш у країну, народ, ментальність, м истецтво, традиц ії. Виконавців ви мож ете запропонувати самі або скористатися вже відомими фольклорними записами. Для втілення проекту клас має розділитися на виконавців, експертів і ж урі, яке й підіб’ є підсумки.

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ_____________________________________ Розгляньте репродукції картин Миколи Пимоненка, Сергія Васильківського та п роком ен туй те, я к у саме п існ ю мож на п роіл ю стру ва ти певною картин ою і чому. Самостійно, користую чись мистецькими альбомами, Інтернетом, доберіть ілюстративний матеріал до вивчених пісень. П оясніть, який критерій є визна­ чальним для вас у доборі ілюстрацій: настрій пісні, сю ж ет, тло, на яком у відбу­ ваються описані події, тощ о.

21

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

ш

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК

Ф о л ь к л о р и з м - зацікавлення п исьм ен н и ків у сн ою народною т в ор ­ ч істю , застосування її в літературн ом у твор і (запозиченн я, стил ізац ія, н а сл ід у в а н н я , п ер есп ів т о щ о ). Це осн ов н е д ж ер ел о т в о р ч о с т і п оетів ром ан ти ків. Ф ол ькл ори зм характерний для твор ч ості Тараса Ш евченка, Івана Ф ранка, Л есі У к р а їн к и , Б ор и са Г рін чен к а, П анаса М и рн ого, П антелеймона К уліш а та багатьох ін ш и х письм ен н и ків. Ф о л ь к л о р и с т и к а - наука про ф ольклор. Н айвидатніш і у к раїн ськ і ф ол ькл ори сти : М ихайло М аксим ович, Л евко Б ор ови к овськ и й , М икола К о стом а р ов, П ан телейм он К у л іш , П авло Ч у б и н сь к и й , Іван Ф р ан к о, В ол од и м и р Г н а тю к , Д м и тр о Я в о р н и ц ь к и й , М и хай л о Г р у ш ев сь к и й , Ф іларет К олесса.

ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ Наш народ упродовж віків нанизував намисто з кош товних перлин - пісень. І слава про них почала ш иритися світом , захоплю ю чи в полон серця ти х, хто бодай раз чув мелодійний їхній легіт. Колись видатний французький письменник Ромен Роллан сказав: «Я кщ о хочете вивчити музикальну індивідуальність я к о­ гось народу, зрозуміти, щ о в ньому ховається потаємне, то найкращий спосіб - це вивчити його народні п існ і». І світ, пізнавши велич і красу наш ої пісні, осягнув і велич народу, який у борні здобував собі волю. Найдавніші згадки про українську пісню — у спогадах посла Венеціанської республіки А м бродж о Контаріні, який, їдучи 1473 року через Україну до П ерсії, згадував, яких чудових пісень йому співали в Києві. Народну баладу «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» опублікував Ян Благослов у «Граматиці чеській» (близько 1 55 0 -1 5 7 0 років), прокоментувавш и: «Є в тій мові пісень і вірш ів або рим дуже багато». Польський учений Олександр Брікнер зазначав, щ о українська пісня «користувалася в П ольщ і найбільшою славою ». Він мав на це підстави, бо при дворі короля Яна С обеського (XVH століття) одним з найпочесніш их співців був наш кобзар Веселовський. Згодом українські думи були відомі вж е в А нглії. У X VH I столітті, завдяки сербським і хорватським студентам, щ о навчалися в К иївській академії, наші пісні помандрували на Балкани: у рукописних пісенниках того часу збереглися такі перлини українського фольклору, як «Ой хто, хто М иколая л ю би ть», «Ой погнала дівчина овечок у поле» та ін. А видатний німецький поет того часу Фрідріх Гагедорн 1747 року писав: «К озацькі думи, яких співають, приграючи на бандурі... мож уть змагатися за перш ість з найулюбленішими піснями французів та італійців». Багато україн ських народних пісень, зокрема літературного походж ення, були надзвичайно популярними в Болгарії. Там у Х І Х - Х Х століттях співали «Х усточку» на слова Григорія К вітки-О снов’ яненка, «П овій, вітре, на Вкраїну» Степана Руданського та ін . Ш евченкова пісня « Реве та стогне Дніпр ш ирокий...» часто звучить в Америці й Канаді, а Мадрид і Барселона знають «Де ти бродиш , моя доле» - цю пісню привезли з собою українські бійці інтербригад, щ о допома­ гали іспанцям боротися з фашизмом напередодні Д ругої світової війни.

Поміркуйте, як нині мандрують світом наші пісні.

. а

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Неабияку роль відіграли українські пісні у світовій музичній класиці: мотиви знаменитого «Козачка» легко впізнати у фіналі «Апасіонати» Людвіга ван Бетховена, а «В іють вітри, віють буйні» та «Ой не ходи, Гриц ю ...» геніально інтерпре­ товані Ференцем Л істом; чимало українських пісень використав для своїх творів Петро Чайковський.

Якщо хтось із вас цікавиться музикою, знає її історію, розкажіть, хто ще з композиторів-класиків скористався надбаннями нашого фольклору.

ВІДПОЧИВАЮЧИ,

вчимося

П рослухайте музичні записи українських народних пісень у виконанні народ­ них артистів України Ніни М атвієнко, Дмитра Гнатюка, Таїсії Повалій та ін. Організуйте літературно-музичний вечір на тему «Вічні народні пісні про голов­ н е», завчасно оголосивш и конкурс на кращий сценарій. Для підготовки скори с­ тайтеся записами музики М иколи Лисенка, Якова Степового, Віктора Косенка, Анатолія К ос-Анатольського - усі вони писали музику до народних пісень.

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО СВІТОГЛЯД 1. Дей о. Поетика української народної пісні. - К ., 1978.

2. Закувала зозуленька. А нтологія української народної поетичної твор­ чості. - К ., 1998.

3. Мишанич о. Система жанрів в українському фольклорі / / Українознав­ ство: П осібник. —К ., 1994.

4. Нудьга Г. Слово і пісня. - К ., 1994.

5. Погребенник Ф. Наша дума, наша п існя... Нариси-дослідження. - К., 1991.

6. Руснак І. У країнський фольклор у ш колі / / Українська мова й літера­ тура в середніх ш колах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 1999. - № 2,3;

2000. - № 3.

23

s s \

Ой піду, мамо, Ой піду, мамо, між чуж і люди. Ой там мені добре буде.

Народна пісня

УКРАЇНСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ «МИ ДІВЧИНУ ТА Й УБЕРЕМ О, ДО ШЛЮБУ ПОВЕДЕМО...»

М

абуть, немає в У країні краси віш ого й урочи стіш ого свята, ніж весілля. С кільки п оезій, п ісен ь, мелодій і ж и в оп и сн и х п ол о­ тен присвячено ц ьому дійству! Наші предки до ж одного інш ого ритуалу не стави л ися так відповідально, я к до весілля.

На жаль, нині, щ об помилуватися ш любним обрядом, почути весіл ьн их п ісен ь, н еобхідн о їх а ти в н ай віддален іш і к у то ч к и У країн и , туди, де щ е з діда-прадіда береж уть освячен і вікам и й народж ені з л ю бові до краси народні традиції. Бо ж не дивина, щ о у вел ики х м істах весілля перетворилися на ін дустрію розваг. Н іхто й не зваж ає на те, щ о в кож н ом у етапі ц и х обрядів закодован о мудрі звичаї, п ри к м ети , ін оді навіть м іс ­ тичні п овір ’ я, щ о мали принести щ астя парі, яка ставала на виш иваний руш н ик. П евно, саме том у , щ о старовинний україн ськи й ш лю б о св я ч у ­ вався духом віковічних традицій, був він м іцніш им і щ асливіш им , а лю ди, обираю чи дол ю , —розваж л и віш и м и та м у д р іш и м и ... Чи бачили ви справжнє українське весілля? Якщо так, поділіться своїми враженнями. З давніх-давен традиційне українське весілля є одним з найзворуш ливіш их родинних свят. У ньому задіяні родичі, сусіди , друзі. За словами видатного ф ольклориста Філарета К олесси, учасники розігрували драму власного ж и ття , бо для в сіх вистачало ролей: тут були свати й старости, к у ­ ховарки й коровайниці, друж ки й бояри, м узи ки, запорож ц і, цигани... Весільний обряд належ ить до драм атичних фольк: лорних ж анрів, а весільні п існ і - до роди н н о-обрядо­ вої поезії. У країн ське весілля поділ яється на три цикли: передвесільний, власне весільний і післ явесіл ьн и й. К ож ен складається з низки обрядів. П ер ед в есіл ьн і о б р я д и : св а тан н я , огл я д и н и , зм ов и н и , за п р оси н и , випікання короваю , гільце, діви ч-вечір. ПАМ’ЯТАЙМО!

Іван Соколов. Весілля Власне весіл л я: викуп м ол од ої, посад, вінчання, дарування, частуван ­ ня, розплітання к о си , покри ван н я, ком ора. П ісл я весіл ьн і обряди : пон еділ ок (циганщ ина), середа (хл ібин и ). Ц і ш л ю бн і церем онії в різн и х регіон ах У країни м ож уть дещ о ви д озм і­ ню ватися. _______________ _________________________________ В українців є прикмета: як пройш ло весілля, таким буде й родинне ж и т ­ тя. Том у справляли весілля якнайпиш ніш е, бо одруж увалися раз на все ж иття і від м іц н ості ш л ю бу залежала (та й досі залежить!) доля людини. С п ок он в ік у вечорам и п ісл я в а ж к и х хатн іх і п ол ьови х р обіт лилися у к р а їн сь к и м и вул и ц я м и сп ів и , ж ар ти , м узи ка - м ол одь сх од и л а ся на вечорн и ц і. Там уп ер ш е сп ал ахувал о д івоче серце від п а л к ого п огл я ду парубка, там навіки полонили хл опц ів дівочі очі. І т о д і... С ватання. С тарости (здебільш ого це були чол овіки, ш ановані в громаді) заходили до хати , де ж ил а дівчина. Тут відбувалася ритуальна розмова. У батьків нареченої п рям о не питали згоди: говорили про к ун и ц ю , я к у пе­ реслідує молодий м исливець, про теличку, яку свати хочуть купити, тощ о. Я к щ о молода давала згоду, старости обм іню валися з батьками хлібом . Ось як писав про це Тарас Ш евченко: «Коли батько й мати поблагословлять, то дівчина, перев’ язавши старостам руш ники через плечі, передає зарученому своєму на тарілці або крамну і , або самодільну х у с т к у » . До цього обряду ста­ вилися особл и во відповідально, адже дівчина, відм овляю чи старостам, вручала їм гарбуза, щ о вваж алося ганьбою і для н и х, і для парубка. Тому свати іноді навіть кралися городами до хати м ол одої, щ об н іхто не довідав1 К р а м н а - купована.

25

S fl

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ СЯ про їх н ій візи т, ховали під полам и о д я гу р и туальн у х л іб и н у , а так о ж ніколи не ходи ли сватати ся в середу й п ’ я тн и ц ю .

ПАМ’ЯТАЙМО!

Сваталися у вільний від польових робіт час, узи м ку ; на м ’ ясн и ц ії, а навесні - від Великодня до Трійці.

Для к о ж н о г о в е сіл ь н о го д ій ст в а н арод ск л а в п іс н і, п оба ж а н н я , при п овідк и . Т р а ди ц ій н и х у к р а їн сь к и х в есіл ьн и х п ісен ь н адзвичайно багато. Щ е в X IX столітті П авло Ч убинський, невтомний збирач ф ольклор­ них скарбів, опублікував їх понад дві тисячі! А найповаж ніш і академічні видання н ал ічую ть до п ’ яти ти ся ч так и х пісень. П ро національні ш л ю бн і звичаї писали чи не всі к ласики у к р аїн ськ ої літератури. З азирнім о на Гончарівку до героїв к ом ед ії Григорія Квіт киО сн ов’ян ен к а «Сватання на Г он ч ар ів ц і». « С к о р и к . Е, хоч наш князь і дикой, одначе он ш тукар великой! Как на свет родился, то іш,о з сабою не бился; когда ж ляжет спать, так ат нєво і слова не слихать; і таки з худоби кой-ш то маєт, і кагда абєдаєт, зубов не позичаєт, а собственними своїми кусаєт; ат вади ні разу п ’ ян не бивал, і нікагда у себя грош ей не крал; у кампанії знаєт честь, свічей і сала не ест; ум і разум за ним ведьотця, он на стену не дерьотца. Тепер ви дєлом розмиш ляйте, а нам отвєт давайте. Од а р к а (Уляні, що стоїть непорушно). Колупай швидше піч, колупай! П р о к іп (подумавши, поважно). Ось щ о ми зробимо: хліб святий приньмаємо, доброго слова не цураємось; а ш;об ви нас не порочили, буцімто ми передержуємо куниці або красної дівиці, так ми вас пов’ яж емо. Чи так, ж інко? О д а р к а (весело і лагідно). Роби як знаєш. Ти батько і нам усім голова; як ска­ жеш, так і буде. П р о к іп . Еге! Дочко, а годі піч колупати, давай чим оцих французів пов’ язати...

(Уляна виносить на дерев’яній тарілці два вишитих рушники, складені навхрест, підносить перший до Скорика і кланяється. Коли він візьме, другий підносить Тимошеві, і, відійшовши вбік, плаче)». Що, на вашу думку, означає вислів «подати рушники»? Який обряд описано в уривку? В У країні побутував і такий звичай: дівчина могла ■сама засватати хл опц я, звернувш ись до його матері зі словами: «П ри йм іть мене, м амо, я ваша н евістк а!». О крім того, зл очин­ ця, засудж еного до страти, могла порятувати дівчина, якш;о вона п роп он у­ вала взяти його собі за ч о л о в ік а ._____________________________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

Коли дівчину засватали, відбувався один з н ай важ л и віш и х етапів весіл ьн ого д ій ства - огл я д и н и . Д івчина мала ретельно п ід готу в а ти ся , адж е свекр уха неодм інно п оц ік а ви ться , чого навчила мати д он ьк у, я кі порядки в м олодої в хаті, до чого вона здібна. А ш;е на огл яди нах об го в о ­ рю вали п оса г, п ода рун ок н аречен ого. Р ізн и м и бували ті огл я д и н и : не одне дівоче серце сти ск ал ося від л и х ої вдачі св ек р у х и , к ол ю ч ого п огляду з-під її насуплених брів, бо не завж ди дум ка парубка збігалася з баж ан ­ нями його батьків. Ось як відтворив цю бен теж ну мить Іва н Н ечуй-Л евицький у п овісті «Кайдаш ева с ім ’ я » (цей твір ви будете вивчати н аступ н ого рок у ): 1 М ’ я с н и ц і - період після посту, коли за законами православної церкви доз­ воляється вживати м ’ ясну їж у, одруж уватися.

26

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

«Кайдашиха не зводила з неї очей. Мелашка була молоденька й невеличка на зріст, але проворна, жвава. “ Н у, невелика поміч буде мені з такої невістки. Для неї ще б тільки на припічку каш у їсти ” , - думала Кайдашиха. Хлопець приніс кварту горілки. Балашиха накраяла хліба. (...) “ Чи ці люди вбогі, чи Балашиха зовсім не хазяйка? Довго мені прийдеться вчити цю Мелашку, - подумала Кайдашиха і важко зітхнула. - Коли б хоч не була така сатана, як Мотря (дружина старш ого сина. - О.М.). І в Мотрі непогані брови, а за тими бровами ціла купа лиха” ... Кайдашиха таки випила чарку, хоч і скривилась як середа на п ’ я тн и ц ю ...»

Чи мирно, на вашу думку, житимуть такі невістка й свекруха? Аргумен­ туйте свою відповідь. З м ови н и , або заручини, були т а к ож надзвичайно важ ливим етапом церемонії; після заручин ані молодий, ані молода вже не могли відмовитися від весілля, бо це було б ганьбою для в сієї родини. На заручини збиралося чимало гостей , м олоди м перев’ язували рук и р уш н и к ом , який си м вол ізу­ вав д о в гу й ш,асливу ж и т т єв у д о р о гу . Щ о багатш ою та ш ;едріш ою була в и ш и в к а на р у ш н и к о в і, то ш ;асл и віш ою мала б у ти дол я п о д р у ж ж я . М олода обдаровувала гостей власноруч тканим полотном, виш иваними с о ­ рочками, руш н и кам и . Пригадайте «Пісню про рушник» Андрія ІМалишка, інші твори, народні звичаї, пов’язані з рушником. Яке значення він має в житті українців? У р оч и сти м и були й за п р оси н и на весіл л я . В ранці св я т к о в о вбрана м ол ода разом з д р у ж к а м и заходи л а до к о ж н о ї х ати , тр и ч і вклон ял ася госп од а р я м і п роси л а від ім ен і ба тьк ів та від себе п ри й ти на весілля. У д е я к и х р егіон а х У к ра їн и разом з м о л о д о ю ход и в зап рош увати гостей і н аречений. П ід час ц и х обрядів співали: Благослови, Боже, і отець, і мати! Своєму дитяті віночок одівати!

А д р у ж к и немов приказували: Та на яр ж ито роде, А не сама Ганнуся ходе. Не сама Ганнуся ходе Сімсот друж ечок воде.

Свяш;енним дій ством вваж али випіканн я весіл ьн ого к ор ов а ю . Д о ви п ік а н н я к о р о в а ю зап рош увал и тіл ь к и ти х : за м іж н іх ж ін о к , я к і ж и л и з ч ол ов ік а м и в зл агоді, були ч есн и м и , п ор я д н и м и , ш анован и м и в гр ом а д і го сп о д и н я м и , мали д і т о к .__________________________________________________________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

К оровай оздоблю вали ф ігуркам и з тіста - ш и ш кам и . М олоді дівчата під час весілля намагалися відламати від короваю ш и ш ку та з’ їсти: це була прикмета ск ор ого весілля. У д еяки х м ісц евостя х ш и ш ки пекли окрем о і роздавали к о ж н о м у гостеві. К ругла ф орма весіл ьн ого хліба ш,е з я зи чн и ц ьк и х часів символізувала сонце - основу земного ж иття. І щ о розкіш н іш им , пиш ніш им був коровай, то ш,едрішим і багатш им мало бути ж и ття м олоди х. Ритуальний хл іб, як і реш та весільних атрибутів, мав особливе магічне значення:

27 й

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Н іхто не вгадає, Щ о в нашому короваї є: Із семи ланів пшениця, Із семи криниць водиця, Із семи курок яйця. Щ о нанесли місяця марця.

Іноді саме сім о х ж ін ок запрош ували п екти коровай , з в ’ язували їх руш н и к ом , ш;об вони все робили разом. У д ея к и х регіон ах слідкували за тим , аби п ок л и к ан и х ж ін о к було парне чи сло: щ об м олоді були завж ди ш,асливі в парі. Яке значення має у фольклорі цифра сім? Якими магічними властивос­ тями наділяють її в цьому обряді? П екли к оровай у св я тк ов ом у вбранні, н еодм інно з п існ ею : Піч наша регоче, Коровая хоче; Ш иш ечки печуться. На коровай дмуться.

В есілля справляли, я к правило, в неділю . А ле і в су боту часу дарма не гаяли: цього дня прикраш али гільце і справляли д іви ч-вечір. Гільце (ш л ю бн е д ер ев о) - це си м вол народж ення н ової родини, якій баж али за м ож н ого і ш;асливого сп іл ьн ого ж и ття . Д р у ж к и прикраш али зрізану гіл к у стр ічк ам и , к вітам и , н ам и стом , ставили на стол і, де вона стоял а п ротя гом у сь о го весіл л я. Ц ей напрочуд к раси ви й обряд су п р о в о ­ дж увався л унки м и п існ я м и , у я к и х і закодован о м агію ритуалу: А де теє гілечко вилося? Та вилося гілечко в бору. Та привезли бояри до двору. Вийшли друж ечки, узяли, У нову світлоньку внесли. Поставили гілечко на стол і...

( «А де теє гілечко вилося» ) У п існ і, до речі, вказано, яке дерево ви кор и стовувал и : «Та зробили гіл ечк о з ялини Та з ч е р в о н о ї к а л и н и ». Х о ч а у твор і обм аль х у д о ж н іх засобів , та багато д іє с л ів , щ о п ід к р е сл ю ю т ь д ію , р у х , д и н а м ік у обр я д у . А пестливі суф ік си дода ю ть н іж н ості, задуш евн ості, т и х о ї ін ти м н ості всьом у дійству. Д івич-вечір - обряд гл и бок о сим волічни й , бентеж ний, сповнений сум у. А д ж е дівчина п рощ а ється зі св оїм безтурботн и м ж и ття м . Для неї п оч и ­ н ається відповідальна пора, кол и вона стане д р у ж и н ою , увій де до ч у ж ої госп од и , де зустрін уть її свекор і св е к р у х а ... Співали заквітчан і д р у ж к и , су м н ої заводила молода. Над х а тою тр е­ петно линула пісня «Л етять галочки у три р я д о ч к и ». П роймає душ у туж л и ­ вий спів нареченої, яка прощ ається з дівуванням. З пісні ми довідуємося про сам діви ч-вечір: «у с і друж ечк и по лавках с іл и » , «у с і д руж ечки та й засп івал и », «Гал очка заплакала» тощ о. У цій п існ і д р у ж о к м ол од ої п орівн ян о з «гал очкам и , щ о л етять у три ря д очк и », а саму молоду - із зозулею , щ о закувала. Зозуля в україн ськом у ф ольклорі - традиційний си м вол см у т к у , н ещ асл и вої дол і. У народних

28І f it

Володимир Маковський. Дівич-вечір п існ я х це страдн иц я-м атір, щ о розгуби л а св оїх д ітей , У країна-м ати, щ о вела сум н и й л ік св о їх загиблих синів. У яких українських піснях використано образ зозулі? Що він символізу­ вав у кожному конкретному випадку? У пісні «Л етять галочки у три ря д очк и » багато образів-сим волів: тут і калина - сим вол У країн и, символ краси, ж ін оч н ості, і посад - найпочесніш е місце в хаті, під образами, куди садили наречену, а в день весілля обох м ол оди х. П існя н алеж ить до найдавніш их ф ол ьк ­ лорн и х твор ів, про щ о свідчи ть органічний паралелізм св іту лю дей і св іту природи. Неповторну ритм іку п існ і створ ю є не рима, а п остій н і п ов тор и , щ о ви д іл я ю ть найзнач у щ іш і обр а зи , слова: з о з у л я , к ал и на, б а т еч к о ... Ц я п існ я зн ам ен увал а заверш ен н я і д о ш л ю б н о го ж и т т я д ів ч и н и , і са м о го дівич-вечора: Та жаль мені дівуваннячка, Д івоцького вбраннячка...

Такими словами прощ алася наречена з батьківською хатою . А батьки молодої щ ед­ ро частували д р у ж ок, гостей, запрош ували найкращ их м узик. Нарешті наставав день весілля, а це і ж ар­ ти, і сл ьози , і щ асливі у см іш к и , і запальні тан ц і...

Весільний вінок молодої. Івано-Франківська область. ^ Середина X X століття

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Вранці збиралися д р у ж к и , одягали д ів ч и н у у в есіл ь н е в бр а н н я , г о ­ л о в у п р и к р а ш а л и в ін о ч к о м . Н астав час п р о щ а ти ся з б а тьк а м и й ба тьк івськ ою д ом ів к ою . П існі, щ о співали в цю мить, найтуж ливіш і з весільн их, бо від них рясн и м и сльозам и вм ивалося дівоче л и ч к о ... Ой як мені сумувати Перестати, Ой як мені та батенька Забувати.

( «Суботонька, неділенька» ) П лачучи, зверталася й до м атері, зап и тую чи , яким буде ж и ття в ч уж ій госп оді. І разом з дон ею лила гір к і сльози м ати, відповідаю чи : А як підеш од мене, Ой, як підеш од мене, Спаде красонька з тебе.

( «Де дівчина ходила» ) Як відтворено в піснях хвилювання дівчини, страх перед невідомістю? А які почуття перед шлюбом, на вашу думку, виникають у сучасних дівчат? У цей час вирядж али з дом у й м ол одого: мати накидала на н ього вивер­ нутий к о ж у х , обсипала зерном і дрібними гріш м и . У супроводі весільного поїзда (п оїж д ж ай ) їхав м олодий по наречену. В есіл ьн и й п оїзд - окраса весілля. До нього входили ! головні д ій ові особи весілля: з бок у молодого —стар­ ш ий боярин, х ор у н ж и й , старш ий сват, брати, а з бок у м олодої - сваха, старш а друж ка, д руж ки , світи лки . С перш у ці групи вдавано ворогую ть, зреш тою о б ’ є д н у ю т ь ся ._______________________________________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

В есільний п охід передбачав і декіл ька викуп ів за наречену. П ерш ий називали п ерей м ам и , його влаш товували неодруж ені хлопці на знак того, щ о від п уск аю ть дівчин у з м ол од іж н ої гром ади. П овторю вали викуп біля воріт хати нареченої (вор іт н а ) - за право м ол одого ступ и ти на тери тор ію ін ш ого роду, п отім у сін я х - за м ісц е біля нареченої. Останній викуп весіл ьн и й п роп ій - відбувався н ап ри кін ц і весілля. П осад - обр я дові дії, щ о засвідчували остаточн е скріплен н я ш л ю бу й о б ’ єднання родів. Сюди входи л и обряд в и к уп у м ісц я біля нареченої, обм ін дарами м іж родинами м ол одого і м ол од ої, поділ короваю та обд ар у­ вання м ол оди х. В інчання - ц ерк овн и й ш л ю б, зап ровадж ени й Синодом^ п р отя гом X V n - X V n i століть. С перш у й ого не сприйм али в У країн і, оск іл ь к и воно суп ер ечи л о народним обрядам . В інчані м ол оді ін од і ж ил и ок р ем о, аж д ок и не справляли весілля за традиційним и звичаям и. П роте п оступ ово вінчання стало одним з н ай важ л и віш и х етапів весіл ьн ого д ій ства. Перед ним м олоді просили в батьків благословення і дякували за н ауку. Ідучи до ц еркви, м олода нерідко клала собі за п азуху ц іл у ш к у хл іба, я к у м ол о­ дята з ’ їдали, ви ход я чи з церкви. І зн ову лунав хор д р у ж ок : Благослови, Боже, і отець, і мати, Своєму дитяті під вінець ставати...

1 С и н о д - найвищий колегіальний орган православної руської церкви.

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Костянтин Трутовський. Весільний викуп У ц еркві м олоді п ри сягал и ся перед Б огом бути разом і в радості і в горі, обм ін ю вал и ся обр учк ам и й просили Б ож ого благословення для св оєї с ім ’ ї. Р озірвати ц ерковн ий ш лю б донині надзвичайно складно: церква наполягає на непоруш ності сою зу, на відповідальності людей за ріш ення, яке вони прийняли. Наскільки важливим є, на ваш погляд, обряд вінчання? Як змінилося в наш час ставлення до традиційного весілля і церковного шлюбу? Як це можна прокоментувати? П ісля вінчання відбувається частуван н я . У дом і м ол одого на п ок уті садять ліворуч н ареченого, праворуч - наречену, далі в сіх учасни ків весільн ого поїзда. За стародавнім зви чаєм , молодим даю ть одну таріл ку й одну л ож к у, я к ою вони їдять по черзі. Весілля ніколи не справляли в піст, том у весільні стол и в У країн і були надзвичайно щ едрим и. П отім м олода в суп р овод і д р у ж о к п овертається до батьк івсь к ої хати, ш,об остаточ н о з нею попропцатися. М ати з батьком зустр іч аю ть дон ьку х л ібом -сіл л ю , зап рош ую ть її та гостей до св я тк ов ого столу. Ч екаю ть м ол одого, я к и й , повернувш ись тепер уж е за друж и н ою , пла­ тить остан н ій викуп - за право сіст и біля м ол од ої. На п орозі його зустрічаю ть х л ібом -сіл л ю теш,а з тестем . З дебільш ого «п р одавц ем » нареченої був її брат, том у до нього й зверта­ лися д р у ж к и в п існ і: Ой, татарин братічок, Татарин, Продав сестрицю Задаром.

( «Ой татарин братічок» )

31

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Веселе частування й запальні танці зн ову перери ваю ться сум н им и піснями та зворуш ливим обрядом п окри ванн я, щ о починався з р о з п л і­ т ання коси. Н айчастіш е це робив брат молодої, про щ о довідуєм ося з пісні: Ой брат сестрицю розпліта, А де він розпліт подіва? Поніс на базар - не продав,

Меншій сестриці подарував: На тобі, сестрице, цей розпліт. Та дожидай таких літ!

П отім м олоду садили на д іж у , вкри ту к о ж у х о м , і мастили вол осся маслом чи м е­ дом . У д ея к и х регіон ах У країни дівчині після того заплітали зам ість од н ієї коси д ві, в ін ш и х - відтинали к осу . На П оділлі втинав к о су мол оди й: п осадивш и наречену собі на кол іна, відрізав к оси нож и ц я м и . На Закарпатті зберігався давніш ий обряд в ід сік а н н я к о си . Р од и ч і м о л о д о го п р и ­ в ’ язували кінец ь к оси до гвіздка, в би того в стін у. М олодий в танці повинен був єд и ­ ним ударом сок и р и відрубати к осу . П ісля ц ього роди чі м ол од ої приймали хл оп ц я до св ого роду. Далі гол ову м ол од ої п окривали о ч іп ­ к ом . За зви чаєм , дівчина мала двічі його Намітка. Знатна українка. зривати і тіл ьки на третій раз кори л ася.

X V in століття П оверх очіп к а одягали н ам ітк у чи х у ст к у . З ц ієї миті дівчина ставала м олодицею , тож тепер завж ди мала збирати в о­ л осся в ж м у т і запинати х у ст к о ю або вдягати о ч іп ок , без я к и х виходити п ом іж лю ди вваж алося н еп ристой ни м . Обряд покривання був останн ім , щ о викон увався в осел і нареченої. П ісля нього м олодий забирав м ол оду до свого дом у, заразом і її посаг. П осаг —придане нареченої. П осаг свідчив не стільки ' про д остаток м ол одої та її рідн их, ск іл ьк и про її пра­ целю бність. Я к щ о дівчина була талановитою м айстринею , її зустрічали хл ібом -сіл лю , співали величальну п іс н ю .______________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

В останнє стояла молода на п орозі бать к івсь к ої хати , і зринав уви сь її туж ливий спів: Де б я не ходила, де б я не була, Всюди тобі, мамо, дякувала. Д якую тобі, мамо, щ о будила мене рано. Більш не будеш, більш не будеш.

( «Де б я не ходила, де б я не була» ) Як ви вважаєте, що символізував обряд розплітання чи відсікання коси? В аж ливим етапом весіл ьн ого д ій ства був і поділ к ор ов а ю . Д іставш и від старости благословення на розподіл к ороваю , старш и й боярин цілує й ого та починає краяти «зол оти м н о ж е м », як сп іваю ть у п існ і, розкладає на «ср ібн у та р іл к у» і розн оси ть у сім гостя м . В ерхн ю части ну короваю , щ о си м вол ізує М ісяц ь, розрізали навпіл і передавали м олодятам .

32

Т

'

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

З аверш увалося весілля коморою. Це цикл обрядів ш л ю бн ої н очі, ш;о складався з д вох части н: перш а - перевдягання м олодої, чи п ч и н и , виве­ ден ня її д о го сте й (перезва)-, д руга - прийм ання н евістки в роди ну ч о ­ л овіка, розпалю вання печі, готування обід у, частування свекрів. Н ареш ті наставала черга післ я весіл ьн ого ц икл у обрядів, теж ц ік авого, веселого і важ л и вого, я к і попередні. Понеділок називався складчиною, або циганщиною, понеділкуванням. Гості перевдягалися циганами, москалями, хтось отримував роль ворож ки. Р ядж ен і ходили дом івкам и і збирали все, чим господарі могли п оділити­ ся , щ об продовж и ти святкуван н я. У се зн оси ли до хати м ол од ого, де відбувалися ігри , танці, словом - ци­ ганщина. Н ай весел іш ою забавою бул о катання тещ і на візку. Зять садив тещ у на в ізок, котив вулицею, намагаю чись скин ути в найглибш у калю ж у чи н ай гу стіш у п и л ю к у. У вівторок продовж увал и гуляння і в х а ті м ол од ого, і в хаті молодої. С вяткування заверш увалося лиш е в середу, яка щ е звалася хлібини. Б атьки м ол од ої навідували сва тів, де їх прийм али й частували разом з ін ш им и гостя м и . Ц ього дня співали і ж артівл и ві, і сум н і пісні. Про які риси характеру українців свідчить обряд весілля? Що, на вашу думку, означають післявесільні шлюбні ритуали? Навіщо їх проводили? У країнське весілля —м огутній код національної мен­ тальності, отож пізнаваймо разом духовне коріння наш ого народу - і будьмо щ асливі! П А М ’Я ТА Й М О !

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ рівень - початковий 1. Назвіть етапи українського весілля.

2. Укаж іть виконавців кож ної з пісень весільного дійства.

3. Під час яких весільних обрядів виконували ж артівливі пісні, а під час яких сумні? Чому? рівень — середній 1. П оясніть зміст весільних обрядів. Щ о, на вашу дум ку, вони символізують?

2. Аналізуючи тексти пісень, укаж іть, які з них виконують сольно, а які призна­ чені для хорового співу. На підставі чого ви зробили такий висновок?

3. Щ о вам відомо про етнографічні особливості весілля у ваш ому регіоні? ( н і рівень — достатній 1. Виберіть і прокоментуйте правильне твердження.

A . Головним персонажем українського весілля є наречена. Б. Українське весілля є чітко регламентованим, раз і назавжди усталеним, продуманим і оформленим дійством.

B. В українському весіллі органічно поєднались язичницькі та християнські вірування й обряди. Г. Весілля в Україні святкували будь-коли протягом року.

2. Віднайдіть в українському весіллі ознаки, що яскраво характеризують наш народ.

2

о. М іщ ен к о, У к р . л ітера тур а, 9 кл.

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

3. Проаналізуйте ілюстрації до розділу. Що саме намагалися виділити художни­ ки у весільному дійстві? Якими піснями можна було б супроводжувати подані живописні полотна?

'IV; рівень —високий 1. Порівняйте весільні пісні з іншими жанрами народної лірики. Що їх споріднює, а що - різнить?

2. Поміркуйте, яке значення для сучасної людини має дотримання старовинних народних традицій і обрядів.

3. Відомо, що українці народження нової сім’ї називають одруженням, шлюбом (раніше - слюбом), весіллям. З’ ясуйте походження цих слів. Чому саме так назвали узаконення стосунків молодят?

РОБОТА В ГРУПАХ Клас має розділитися на чотири групи. Перша аналізує поетику пісень, які виконує наречена, друга - пісні, що виконують весільні батьки (батьки молодого й молодої), третя - пісні інших учасників весілля. Наприкінці дослідження чет­ верта група (експерти) підбиває підсумки: визначає спільні та відмінні художні засоби в різних групах весільних пісень.

ДИСКУТУЄМО Як ви вважаєте, зникнення звичаю дівчині самій сватати хлопця пов’ язане зі зміною суспільних ролей чоловіка й жінки, повним занепадом матріархату чи іншими явищами? Чи варто відновити цю традицію? Чи може відродитися цей звичай в умовах рівності статей?

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ______________________________ Розробіть оригінальний сценарій весілля, склавши репліки, опис Snin ‘^о^^’гюмів і необхідної атрибутики, записавши пісні кожного персонажа, а найголовніше - врахувавши місцеві особливості весільно­ го дійства. Також у проекті сценарію вкажіть, які елементи весільного обряду використовують у наш час, а які - ні, поясніть причини. Доберіть музичний супровід до кожного етапу весілля. Спробуйте за цим сценарієм поставити п’єсу в шкільному театрі.

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ______________________________________ Доберіть музичний супровід для сучасного весілля, використавши народні пісні та пісні сучасних виконавців. Обов’ язково мотивуйте, чому ви зробили саме такий вибір і якому весільному ритуалу відповідають обрані пісні.

%

ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ

Ознайомившись із таїнствами весільних обрядів, ви, напевно, переконалися, що вони споріднюють жителів усієї планети. Якщо, наприклад, у Галичині молодим, що сидять на покутті, перед частуван­ ням зв’ язують руки рушником, то в далекій Індії батько зв’ язує руки молодятам священною травою, зв’ язані під час церемонії і поли їхнього одягу. А ось як писала видатна українська письменниця Зінаїда Тулуб про татар­ ське весілля, що справлялося в околицях Кафи в часи гетьмана Сагайдачного;

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

«Знялася весела метушня. Дехто перев’ язував собі руку чепурним рушни­ ком, інші тягли колоди підперти ворота, а на вулиці вже гучно рипіла гарба*, лунко перегукувалися веселі голоси, і раптом хтось заторохтів у ворота важким каменем.

- Хто там? Чого треба? - відгукнулися з двору.

- Молодий бей наш полював у горах і поранив легконогу сарну. Зникла сарна з наших очей, та по слідах її дійшли ми до ваших воріт. Пустіть посланців моло­ дого мисливця, поверніть йому здобич його. Горпина стояла осторонь, і дивно було їй чути і бачити, що й тут, як у рідному степу, також ломляться до нареченої поїжджани, тільки там зовуть його не моло­ дим беєм, а князем, а наречену не сарною, а білою лебіддю... ...А Медже звернулася до... своєї названої матері і заспівала другої прощаль­ ної пісні, і голос її тремтів і зривався від ледве стримуваних сліз...» Про що, на вашу думку, свідчить така подібність весільних ритуалів у різних народів? Які загальнолюдські цінності закладені в цих обрядах?

ВІДПОЧИВАЮЧИ, ВЧИМОСЯ Спробуйте запам’ ятати весільні повір’ я і прикмети нашого народу, адже це віковічна мудрість, сконцентрована у влучних і дотепних спостереженнях. ❖ Не можна переходити дорогу перед молодими з порожніми відрами. ❖ Під час вінчання молодим не можна озиратися, інакше їх переслідувати­ муть усілякі нещастя: будуть сваритися або й розійдуться, можуть померти діти, не буде достатку в хаті. ❖ Якщо на весіллі буде бійка, сварка, то в житті молодят не буде злагоди. ❖ Якщо під час весілля падає дощ чи сніг, то молоді будуть багаті. ❖ Хто при собі завжди носить обручку, з якою тричі брали шлюб, той ніби за­ чарований: йому не страшна ні тюрма, ні куля, перед ним розступаються мури, а замки самі злітають з дверей. А які прикмети знаєте ви? Чи варто в них вірити? Як, на вашу думку, виника­ ли ці забобони? Яку роль вони відігравали у весільному дійстві в різні часи?

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО світогляд 1. Вовк Хв. Шлюбний ритуал та обряди на Україні. Студії з української етнографії та антропології. - К., 1995.

2. Українська народна обрядова поезія. - К., 2006.

3. Борисенко В. Весільні звичаї та обряди на Україні. - К., 1983.

4. Здоровега Н. Нариси народної весільної обрядовості на Україні. - К., 1974.

5. Весілля: У 2 кн. - К., 1970.

1 Г арб а - високий віз на двох або чотирьох колесах (фура, теліга, мажа).

2*

“Т

”

П

35

При добрій годині чуж і кумаються. При лихій годині свої цураються.

Народна балада

УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ БАЛАДИ «ДОВЕДЕТЬСЯ УСЮ ПРАВДУ ЛЮДЯМ РОЗКАЗАТИ...» країн ська балада має давню і славну істо р ію , адж е це один із ж анрів у к р а їн ськ ого ф ольклору, завдяки я к ом у світ пізнавав У к р а їн у . О сь я к п и сав п ро це в и д атн и й д о сл ід н и к у к р а їн ­ сь к о го ф ольклору Григорій Н уд ьга : «Баладні п існ і... західн о­ єв р оп ей ськ і вчені щ е в X I X стол ітті зараховували до числа н ай кр ащ и х балад св іт у . П ерегорн ем о а н гл ій ськ і, ісп а н сь к і чи ін ш і періодичні видання або ж ф іл ол огічн і д осл ідж ен н я т ого часу, і ми н еод­ м інно натрапим о на загол овки “ Балади У країн и ” , “ К озацькі балади” , “ Балади степу” ... П оетична Україна для зарубіж ного дослідника, письмен­ ника чи п росто читача неодм інно а соц ію єть ся з б а л а д о ю ...».

У

У кінематографі є картини, названі баладами: «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Балада про солдата» тощо. Як ви вважаєте, чим особливі такі фільми? Можливо, ви бачили якийсь із них? Б алада я к літературн и й ж анр зародилася в Х П - Х П І с т о л іт т я х . С п оч атку так називали л ю бов н у п існ ю до танцю в П рован сі (п ровін ц ія Ф ранц ії). З годом у твор ч ості італійця Данте А л іґ ’ єр і балада втратила своє «танцю вальне» забарвлен­ ня. У ф ранцузькій п оезії X V I стол іття балада набула кан он ічн их літера­ турн их ознак: п остійн і три строф и , стала схем а римування, о б о в ’ язковий рефрен, звертання до певної особи . Р озк віт літературн ої балади припав на еп оху В ідродж ення. Й ого п о в ’ я зу ю ть з твор чістю ф ранцузького поета Ф рансуа В ій о н а .______________________________________________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

Які інші відомі вам фольклорні жанри поступово трансформувалися, втрачали свої первинні ознаки? ПАМ’ЯТАЙМО!

' Ш

Балади поділ яю ться на: - ❖ міф ологічні; легендарно-історичні;

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

роди н но-п обутові; л ю б о в н і.__________ Н айдавніш им и є балади з м іф ол огічни м м оти вом . В осн ов і сю ж ету та­ к и х балад л еж ать ф антастичні істо р ії про перетворення ю н ої вродливиці на топ ол ю , про к у щ калини чи соп іл к у , щ о ози ваю ться т уж л и ви м сп івом , д ів ч и н у -зозу л ю , щ о згорьована прилетіла до вби того к оза к а ... Пригадайте вивчену в 7-м у класі баладу Тараса Шевченка «Тополя». Про яке перевтілення там ідеться? Що ви пам’ятаєте про жанр літературної балади?

Карпо Трохименко, Василь Кравченко. Весна 1648 року Що відображено на картині? Поясніть назву полотна.

^ ^

Одна з н ай п р он и зл и віш и х у к р а їн сь к и х балад - «О й летіл а ст р іл а ». Основа твор у - реалістична, а ф антастичні елементи свідчать про гене­ тичний з в ’ я зок ф ол ькл ору з м іф ол огією . У ц ій баладі р озп овідається про загибель у д ов и н ого си на. В дова - н ай трагічн іш и й образ ук раїн ськ ого ф ол ь к л о р у , т о м у й ем оц ій н е н а п р у ж ен н я балади м а кси м ал ьн е. Д оля сам отн ьої ж ін к и в уярм леній У країн і була незм ірно в а ж к ою , а втрата єди н ого сина для матері - гірш е см ер ті. Зозулям и прилетіли оплакати ю нака м ати, сестр и ц я й кохана. Образ зозулі в цій баладі має ц ік аву тріаду варіацій. Пригадайте, у яких фольклорних творах використовувався принцип тріади. Чому він настільки популярний у народній творчості? Образ м ат ері-зозул і - один з найпош иреніш их у вітчизняному ф ольк­ лорі. Н атомість сестра чи кохана в образі сум н ої птахи з ’ являю ться значно рідш е, адж е тіл ьки мати плакатиме вічно: Ой матінка плаче, Поки ж ити буде.

37

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Щ о ж до сестри та м и л ої загиблого ю н ака, невідом ий автор хоч а й ж ор сток и й , проте справедливий: А сестриця плаче, П оки не забуде; А миленька плаче, П оки його бачить...

Саме в цих рядках - гл и бока ж и ттєв а м уд рість, реал істи чн ість твору. Зачин балади побудований у ф орм і діалогу. Справді, переказам и з уст в у ста р о з п о в сю д ж у в а л и ся с в іт о м у давн и н у н ов и н и , від п о д о р о ж н іх чекали зв істок про св о їх дітей згорьовані матері. А далі плине туж л и ва розп овідь, пересипана п естливим и словам и: «зо зу л е н ь к и », «го л о в о н ь к а х », «се р д е н ь к а », «н іж е н ь к а х ». Сумний реч и ­ татив балади, насичений таким и сл овоф орм ам и , п оси л ю є трагізм п р о­ щ ання з д ор огою л ю ди н ою . Балади, в я к и х ідеться про трагічну смерть героїв, ' прощ ання із загиблими, споріднені з таким ф ольк­ лорним ж анром , як голосіння (ознаки сп оріднен ості: речитативне в и к о­ нання, туж ливий настрій, спільні худ ож н і засоби). __ ______________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

Л еген дарн о-історичні балади м аю ть істор и ч н і сю ж ет и , їх героям и є славні лю ди м и н увш ин и . А л е, на відм ін у від дум та істор и ч н и х пісень, у баладі не й деться безпосередн ьо п ро певну істор и ч н у п од ію , н атом ість балада акцентує увагу на емоційних станах, на п очуття х, адже насамперед це твір ліри чн ий , а вж е п отім - епічний. Які щ е твори належать до ліро-епічних? Визначте, які ознаки балади характеризують ї ї як ліричний жанр, а які - як епічний. До легендарно-історичних балад належить твір «Ой на горі вогонь го­ рить». Ц я балада сповнена глибокими почуттями, надзвичайно виразними обр азам и-си м вол ам и . Л и ц а р -коза к загин ув у ж о р с т о к о м у б о ю , на щ о вказую ть довол і п ром ови сті епітети: «порубан ий , достр іл ян и й , к и тай к ою п окриван ий». Так, саме червоною ки тай кою закривали очі загиблим геро­ ям. А поряд схил и в гол ову вірний к ін ь , як и й не раз рятував товариш а від см ер ті, та ц ього разу не зм іг. У багатьох народн их п існ я х п остає образ м удрого кон я, я к о го козак ш анобливо називає і д ругом , і братом . Які елементи козацького спорядження символізовані, персоніфіковані, яким з них надавалося магічне значення в баладі? Слова вж е м ертвого к озак а , звернені до в ір н ого кон я -п обрати м а, свід ча ть про вір у лю дей у п о той біч н и й с в іт , у безсм ер тя д у ш і. Т іл ьки та к ого вір н ого друга м ож е козак п роси ти , аби той сп овісти в батьків про й ого см ерть. Самотній кінь сум н о ірж ав біля воріт, і вж е не треба було слів: кінь без верш н и ка повертався д одом у лиш е в одн ом у в и п ад к у... У явн и й діа л ог м атері й к он я п оси л ю є драм атизм балади, в ід твор ю є п отуж н ість образн ого мислення україн ц ів, здатність гарм он ій но сп ів ­ існувати з н авколи ш нім св ітом : Не плач, мати, не ж урися, Та вже ж твій син ож енився. Та взяв собі паняночку, В чистім полі земляночку.

38

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Д ієсл ів н і ри м и н адаю ть тв о р о в і д и н ам ізм у , сю ж е т н о го р у х у , який ок р есл ю ється лиш е п рохан н ям , з я к и м загиблий к озак звертається до свого к он я. Серед ін ш и х пісенних ж анрів баладу вирізняю ть р о­ мантичний паф ос, фантастичні елементи, трагічний фінал, м о р а л іза то р ств о .______________________________________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

Надзвичайно цікавий масив родинно-побутових балад. У цих творах п о­ руш ено низку проблем, я к і хвилю вали сусп ільство: соціальна нерівність, моральні конф лікти, ш лю б з нелю бом, родинний деспотизм тощ о. Пригадайте, який конфлікт призвів до перетворення красуні дівчини на тополю в баладі Тараса Шевченка «Тополя». П одібний м оти в звучи ть і в знам енитій народній баладі «Бондарівна». Одразу зр озум іл о, щ о в осн ові твор у - реальні п одії. Н адто чітким и є вказівки на гер оїв: я к щ о в ін ш и х баладах це п росто узагальнені образи, то тут це Б он д а р ів н а та пан К а н ьо в с ьк и й ; ч ітк о визначене й місце дії «у м істе ч к у Б о г у сл а в к у ». П роте істо р ія ж и т т я й загибел і дівчини досить типова для ти х часів: пан уподобав к ра сун ю , щ о й ом у не підкорилася. Горда дівчина виріш ила, щ о л іпш е вм ерти, аніж стерп іти неславу: Ой волю ж я, пан Каньовський, в сирій землі гнити, Н іж з тобою по неволі на цім світі жити.

Трагізм ц ієї балади скон цен трован и й в оп и сі батькового горя: Ударився старий Бондар в стіну головою: «Бондарівно, моя донько, пропав я з тобою!»

П арні рим овані строф и балади надають їй м и л озвучн ості, наспівності. О крім т о го , саме на при кін ц еві слова рядків падає логічний наголос, щ о особл и во уви разн ю є драм атизм оп овід і: «ціл увати - р оззув а ти », «ж и т и г н и т и » , «сказала - вп ал а*. У баладі використан о традиційну ф ольклорну образн ість: «си ва го л у б к а », «л и ч к о р у м ’ я н е », «пи ш н ая п ава », «срібн а р у ш н и ц я », «си р а зем л я» тощ о. Ц ікаво, щ о у творі пана Каньовського характеризують лише його вчинки: вони надто п р ом ов и сті, том у герой не п отребує д ода тк ови х х арак тери с­ ти к . Зверніть увагу, він без дозвол у обій м ає й ц іл ує Б ондарівну, посилає по беззахи сн у дівчин у д вох озброєн и х ж овн ір ів , п огр ож у є їй руш ни ц ею , зм уш ую чи ск о р и ти ся . П отім п роп он ує ба тьк ові гр ош і «за л и чко р у м ’ я ­ не» - і цей учи н ок свідчить про аморальність героя, адже пан переконаний, щ о грош и м а м ож н а залагодити буд ь-щ о, навіть злочин. Чи зустрічали ви в реальному житті «панів Каньовських»? Яке ставлення в су­ часному суспільстві до таких «героїв»? К он ф лікт у цій баладі багатоплановий. П ерш за все, соціальн ий, щ о п ор у ш у є проблем у м айн ової н ерівності п ерсон аж ів: звісн о, дочка бонда­ ря не могла д орівн я ти ся статкам и до пана, я к ом у належ ало все м істечко (« У м істеч к у Б огусл авк у К ан ьовськ ого пана» - так п очи н ається балада). А в тор виразно ок р есл ю є моральну перевагу гор д ої дівчини над пихатим і сам озакохан и м паном. Ц я балада надзвичайн о ін ф орм ати вн а, адж е п овід ом л я є, я к і гр ош і були в у ж и т к у (« т а л я р и к и »), куди клали п ок ій н и ка («н а тесову л а в к у »).

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

КОЛИ ховали («л еж и ть Бондарівна день та щ е й год и н у»). В казує автор і на те, щ о навіть для поховання потрібен був дозвіл пана («звелів пан Каньовський викопати я м к у », «звелів пан Каньовський зробить д ом ов и н у »). У «Б он дарівн і» яскраво представлені провідні ж ан ­ рові ознаки балади: спорідн еність з к азк ою , сп івп е­ реж ивання долі героїн і, виразне ліричне начало, ем оційне напруж ення, драматичні кол ізії, трагічний ф ін а л ._________________________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

Н адзвичайно багатим є м асив балад про к охан н я . З дебільш ого сам ж анр балади сп онукав авторів оповідати про нещ асливе, драм атичне к о ­ хання, щ о п ри зводи л о до загибелі героїв. Т акі балади не м ож у ть ли ш ити байдуж им и ж од н ого читача чи сл ухача. У ц ьом у л егк о п ересвідчи тися, я к щ о прочитати баладу «К оза к а н е су ть ». За ск уп и м и ря д к ам и , п рак ти ч н о позбавленим и х у д о ж н іх засобів , п о ­ стає цілий св іт - загибель козака, занапащ ена дівоча д ол я ... К озак не мав ви бору - головн им й ого о б о в ’ я зк ом було борон ити рідн у зем лю . Г ір к о т у ­ ж и ть за к охан и м дівчина: видно, палким і щ и ри м було їх н є кохан ня, я к о м у так і не суди л ося розквітн ути . Ц я балада має виразний м орал ізаторськи й ви сн овок : Ой, ломи, ломи Білі рученьки До єдиного пальця! А де знайдеш ти. Та дівчинонько. Над козака коханця!

У ц их п р ом ов и сти х ряд к ах - і повага до п ол еглого ли царя-козака, і трагедія дівчин и , я к ій не суди л ося бути щ асл и вою в кохан н і. У к р а їн сь к і л ітер ату р н і балади п остал и на ґр у н т і •балад н арод н и х, на вж е сф ор м ова н и х особл и в остя х ж анру, Ч асто л ітер ату р н і балади п ерейм али м оти ви ф ол ьк л орн и х б а л а д ._____ ПАМ’ЯТАЙМО!

Ви вж е знаєте, щ о в ранній твор ч ості Тараса Ш евчен ка саме баладам було відведено почесне м ісц е. Ц е і вивчена вами « Т о п о л я » , і «П р и ч и н н а », зачин до я к ої, «Р еве та стогн е Д ніпр ш и р о к и й », став народн ою п існ ею , і неповторна «Л іл е я ». У «Т о п о л і» та «Л іл еї» автор св оєр ід н о ін тер п р ету­ вав народні м оти ви про перетворення лю дини на росл и н у. «П ри чи нн а» належ ить до л ю бовн и х балад: розл ук а з к охан и м і туга за ним призводять до бож евіл л я героїні. В українській поезії балада, ж анрово споріднена з дум ою та романсом, пош ирювалася також у творчості поетів-романтиків, я к у ви будете вивчати згодом . У д ругій половині X I X стол іття цей ж анр представлений у тв ор ­ чості Ю рія Ф едькови ча, Б ориса Г рінченка та ін ш и х поетів. У X X сто л ітті балада з ’ я вл я ється в у к раїн ськ ій л іри ц і зрідка. Вона на­ була соціальн о-побутового звучання, але не втратила і свого драматичного напруж ення, про щ о свідчи ть баладна твор чість Івана Д рача і й ого збірка «Балади буд н ів» (з нею ви озн ай ом и теся в стар ш и х кл асах). Імена яких вищеназваних письменників вам відомі? Що ви знаєте про нинішню громадсько-політичну діяльність Івана Драча?

40

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ©i j

рівень — початковий

1. Назвіть прочитані вами балади.

2. Визначте, до якої групи належить кожна з вивчених балад.

3. Перекажіть історію становлення жанру балади. рівень — середній 1. П оясніть, чим балада вирізняється з-поміж інш их пісенних жанрів. А ргумен­ туйте свою відповідь.

2. Підтвердьте відповідними цитатами, щ о в баладах використовуються тра­ диційні для інш их фольклорних творів худож ні засоби.

3. Застосуйте до кож ної з балад прийом коментованого читання. Коментар пови­ нен містити вказівки, де слід ставити логічний наголос, яку з балад необхідно виконувати речитативом, а яка передбачає виразне читання. рівень — достатній 1. Проаналізуйте поетику текстів прочитаних балад.

2. Зіставте прочитані твори зі зразками раніше вивчених балад і виберіть ті сю ­ жетні елементи й поетичні особливості, які їх споріднюють, і ті, за якими вони різняться.

3. Виберіть з-поміж прочитаних балад ту, яка, на вашу думку, найповніше репре­ зентує всі ознаки жанру.

fj рівень - високии 1. Доведіть, ш;о літературна балада споріднена з фольклорною баладою.

2. Визначте роль і місце балади в системі фольклорних жанрів.

3. П оміркуйте, чому дума, наприклад, була надбанням фольклорної творчості лише українського народу, а балада стала одним з найпош иреніш их жанрів світової літератури.

РОБОТА В ГРУПАХ Розділіться на кілька груп, оберіть для аналізу будь-яку літературну баладу вітчизняного чи зарубіжного автора і, підготувавш ись, презентуйте її. Презен­ тація передбачає коротку довідку про письменника й історичну епоху, в яку він жив, інформацію про перекладачів цього твору українською мовою , історію на­ писання твору, його аналіз в аспекті жанрової специфіки балади, декламацію. У рубриці «П одорож літературами світу» зазначено, твори яких письменників стали надбанням класики світової баладної творчості.

^

ДИСКУТУЄМО

Чи актуальними для людини X X I століття є моральні проблеми, про які йдеться в прочитаних баладах? Який з фольклорних і літературних жанрів такі проблеми поруш ує найрельєфніше, найяскравіш е, найгостріш е?

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ______________________________

ВАШЕ^

Обговоріть і визначте три-чотири сю ж ети для сучасної балади. Врахуйте класифікацію балад: ви повинні запропонувати сюж ети гіОРТФОЛІО міф ологічного, легендарно-історичного, родинно-побутового та любовного характеру; продумайте можливі сю ж етні колізії.

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ Доберіть музичний супровід до прочитаних балад, визначте, до репертуару яких сучасних виконавців могли б увійти ці твори. П оміркуйте також , які м у­ зичні інструменти вдало передають настроєву тональність балад і чому. Можливо, вам відомі твори сучасних іноземних виконавців, щ о належать до ж анру балади. Влаштуйте імпровізований концерт, на яком у частину творів можна прослухати в записах, а частину виконати самим.

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК Б а л а д а (франц. т анцю ват и) - ж анр л іро-еп іч н ої п оезії ф ан тасти ч­ н ого, істор и к о-гер оїч н ого або соц іал ьн о-п обу тов ого зм істу з драм атичним сю ж етом . Для балади характерна н ап руж ен ість, гострота, часом тр агіч ­ ність сю ж е т у , ви сок а ем оц ій н ість, зображ ен ня од н ієї п одії з ж и ття гол ов ­ ного героя, нетривалий час дії, сти сл ість розп овіді, невелика к іл ьк ість героїв. На прикладі однієї з вивчених балад ретельно продемонструйте кожну із зазначених ознак балади.

Дізн а й т ес я

б іл ь ш е

Певно, вам цікаво буде довідатися, щ о на сю ж ет балади «Бондарівна» відомий вам Іван Карпенко-Карий написав драму під такою самою назвою. Блискучі пе­ респіви творів Адама Міцкевича «Рибалка» і «Пані Твардовська» створив Петро Г улак-А ртем овський , а балада Левка Б ор ови к овського «М аруся» сю ж етн о пов’ язана з баладою німецького поета Готфріда Бюргера «Ленора» та російського поета Василя Ж уковського «Світлана».

Пригадайте, із життям якого класика української літератури пов’язане ім’я Василя Жуковського. Що вам відомо про цю людину?

%

ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ

Балада, як відомо, виникла в романських народів у середньовіччі. Уже в ХПІ сто­ літті в лицарській літературі жанр набуває певних канонічних ознак (обов’ яз­ кові три строфи, рефрен, певний вид римування). У Німеччині й А нглії баладою називали народну епічну пісню з фантастичним, часто похмурим і таємничим к о ­ лоритом, яка оповідала про події та героїв, щ о лишили слід у пам’ яті народу (Карл Великий, Дуглас, Робін Гуд).

Що про цих героїв вам відомо з ІсторГі? Розповсюджувачами й виконавцями балад були менестрелі, жонглери, барди. Серед музичних баладних шедеврів - твори Франца Ш уберта, Михайла Глинки, Фредеріка Шопена.

Музичне мистецтво яких країн представляють названі композитори? Яку роль, на вашу думку, відіграє музична класика в наш час? Серед блискучих світових взірців жанру - балади Ф рідріха Шиллера «Івікові ж уравлі», «П олікратів перстень», «К уб ок »; Адама Міцкевича «Ф ар и с», «Пані Т вардовська»; Йоганна В ол ьф ґан ґа Ґете «Р и ба л к а »; Василя Ж у к о в сь к о го «Світлана»; Олександра Пушкіна «Пісня про віщого Олега», «Б іси», «Утопленик»; Михайла Лєрмонтова «П овітряний корабель».

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

Ось блискучий переспів твору Олександра бив Левко Боровиковський: Ворон к ворону летить, Ворон ворону кричить; «Де б нам, вороне, поснідать? Як би нам про те розвідать?» «Єсть! Лети за мною вслід Буде снідання й обід; В чистім полі кущ рокити Під кущем козак убитий.

Пушкіна «Два ворони*, який зро­ Хто й за що убив його Тілько сокіл зна того. Та кобилка вороная. Та козачка молодая. З поля сокіл улетів; На кобилку ворог сів; А козачка жде милого, Не убитого, живого».

Поміркуйте, які спільні образи й мотиви можна віднайти у творі Пушкіна і в народних баладах. Про що це свідчить? Чому, на вашу думку, російський класик звернувся до образу козака?

ВІДПОЧИВАЮЧИ,

вчимося

Сьогодні учасникам гри пропонуються слова, сюжетно пов’ язані з однією з ба­ лад, і кілька зайвих слів. Кожен гравець під час жеребкування отримує слово, з яким повинен скласти речення. Фрази виголошують по черзі, так утворюється оповідання, як правило, доволі смішне. Напевно, ця гра припаде вам до душі. Тож грайтеся частіше, адже, як казав класик німецької літератури Фрідріх Шиллер, « ...у грі людина отримує таку саму насолоду від вільного виявлення своїх здібностей, яку художник почуває в процесі творчості».

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО СВІТОГЛЯД 1.

2.

3.

4.

Балади. Серія «Народна творчість». - К., 1987. І прадіди в струнах бандури живуть. - К., 1991. Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості. - К., 1989. Наша дума, наша пісня. - К., 1966.

ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКА ВІТАЛЬНЯ ФЕДІР КОНОВАЛЮ К «Душа українського пейзажу» Цей талановитий художник був гідно поцінований лише після того, як віді­ йшов у вічність. Але його творча спадпщна стала здобутком класики українського живопису X X століття. Федір Коновалюк народився 1890 року на Вінниччині у бідній родині селянинанаймита. Бідування та сирітська доля (батько помер, коли Федорові було де­ сять років) незагоєними ранами ятрили душу вразливого й чулого хлопця. Він, як ніхто інший, розумів, що довелося пережити в дитинстві Тарасові Шев­ ченку, тож, узявшись за пензлі та фарби, став малювати героїв Шевченкового «Кобзаря». Федір Коновалюк навчався спершу в Петербурзькій академії мистецтв, далі в Києві, в Художньому інституті, в майстерні Федора Кричевського. Його вчите-

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

лями були видатні українські худож ники - Іван їж акевич, Олександр М урашко, Володимир М аковський. Шевченкіана Коновалюка - понад 100 робіт - це справжній творчий подвиг! Він проілюстрував 35 творів, написав 97 картин, зобразивши події ж иття Вели­ кого Кобзаря, пейзажі його рідного села, місця, де бував Кобзар, пам’ ятники в різних містах України. Чимало творів написано й на історичну тематику: «Княгиня Ольга на могилі Ігоря», «Греки в князя В олодимира», «Ж ертва ідолу». Протягом усього ж иття худож ник домагався максимальної лаконічності та простоти ж ивописного вислову. І не випадково на обговоренні перш ої персональ­ ної виставки його творів 1955 року мистецтвознавець Микола Прахов сказав: «Усе це написано просто, та ця простота зумовлена великою худож ньою майстер­ ністю і смаком тонкого колориста». Ж ивопис Коновалюка здебільшого ліричний, але, коли художник зображає розгорнуті краєвиди, відкритий простір і небо, його мистецтво набуває епічного звучання. Справжнім літописом Києва є доробок худож ника в царині м іського пейзажу. Чимало місць столиці пам’ ятають його пензль: Коновалюк розписував Всіхсвятську церкву Києво-Печерської лаври, Борисоглібський храм і П окровську церкву. Розглянувши його обкладинку до першого українського букваря, ознайомив­ шись з іншими його роботами, ви відкриєте для себе дивовижну творчу майстерню неповторного художника.

ДАВНЯ

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА mu т а к і не збагнув до яких народів себе записати бо отой тисячолітній протяг шо утворився коли одні повернули на північ а інші на південь зберіг лише пішаний вітер

І mu розгадуєш темні слова: і чуєш - приглушене іржання сполоханих коней

Василь Махно («Приватний коментар до історії»)

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Все мож еш , коли хочеш . Бо ж се не тяж ко, коли ти наситився стравою, накормити го­ лодного, а налившися, напоїти нрагнущого; коли ти огрівся, зогрій і того, ш;о тря­ сеться від хол оду... Коли ти задоволив себе при столі, звесели затурбованого; коли врадовався чимось, порадуй засумованого. Коли тебе почестили як багача, почести й ти убогих.

Ізборник Святослава 1076 року

«ОКУПІТЬСЯ ж в и в Д Ж ЕРЕЛ О , ЩО СРІБЛИТЬСЯ ПЕРЕД ВАМИ...» и ви р уш аєм о в оп ови ту таєм н и ц ям и м и н увш ин у, в ті часи, кол и кн язь В ол одим ир, ж иви й і повний си л, вдивлявся в задніпровські далі й думав важ ку кн яж у думу: якою бути його вітчи зн і? І знайш ов відповідь, про щ о так записав на ск р и ­ ж ал я х істо р ії невідом ий авт ор: «Д и вно ж е єсть се, к ол и к о добре сотвор и в В ол одим ир Р у ськ ій зем л і, х р ести в ю , ми ж , х ри сти я н и сущ,е, не воздаєм о п очесті суп р оти одн ого в о з д а н ію ...» . Зазирнемо ми і до келії мудрого митрополита Іларіона, який гордо сповіщ ав, щ о Русь «відома й слиш им а єст ь всім и к он ц і з е м л і»...

м

Х рещ енн я Р у сі відбулося 988 р о к у за часів прав•ління к н я зя В ол одим ира, названого згодом Х р е с ­ тителем і канонізованого православною ц ерквою . М итрополію^ на Русі запроваджено 1051 року за часів правління Ярослава М удрого, сина Володи­ мира Великого. П ерш им руським митрополитом був учений і письменник Іларіон. ПАМ’ЯТАЙМО!

m

Що ви знаєте з історії про запровадження християнства на Русі? Як це відбувалося? Яку роль відіграла ця подія в історії Київської Русі? У літературн ом у к он тек сті нас передусім ц ікави ть розви ток п и сем ­ н ості в Р у сі-У к р а їн і, істор ія к ул ьтури , м и стецтва, ті нетлінні п ам ’ ятки л ю д сь к ої м у д р ості, я к і й оп овіл и нам про ж и ття на благословен н и х д н іп ровськ и х сх и л а х більш е ти ся чі рок ів т о м у ... Д ля ц ього зан ури м ося в давном инулі часи , коли народж ення кн иги було д и вови ж н и м таїн ством , щ о верш и л ося в півтем ряві келій м овчазн их п он ур и х ченців. Але насамперед з ’ясуймо, що таке давня література. іДо вам уже відо­ мо про неі7 1 М и т р о п о л і я - церковно-адміністративний округ, яким відає митрополит.

.

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Давня л ітература - тривалий період істор ії н а ц іон а л ь н ого п и сь м е н ств а , щ о охоп л ю є X I -X V I I I стол іття . Д о л ітер а тур­ них п ам ’ я ток ц ього п еріоду належ ать не л и т е власне літературні твори, а й істор и ч­ ні (літописи та л ітоп и сн і п овісті), описи мандрів, щ о звалися «х о д ін н я м и », поученія, ж итія св я т и х , або ж агіограф ічн і т в о ­ ри (розповіді про ж и ттєв и й ш л я х лю дей, канонізованих х р и сти я н сь к ою ц ер к в ою ), твори ора торськ ого ж ан ру тощ о. Імена тогоча сн и х авторів переваж но не збереглися. Т ож значна кіл ьк ість текстів анонімна, щ о сп орідн ю є давню л ітер ату­ ру з народною твор ч істю . Поміркуйте, з яких причин імена творців давньої літератури нам не відомі. Чому ав­ тори часто не підписували свої твори?

піеппфі^пьегкіе . unnnt йіііік«паі(тіпіиііі ии ' ^BitMtVY(*u|>Kuinuniu г Д іиіГП Ь кМ ІИ ІМ ІЬ . (T IM Ifti

(rbttVriHeMili.ntMU ІІ'КІГІЛ euiL'tntniHTrfCTI e e n iK llin t КМІПИ КМІП<4ГПЛ> (b ijK n i

fci І4І к.тпііііипткАпі N H r itn . UKJ[TtUcii.lUM njTAH . п|Т4И&ііиіиьйі 6 V i) ilH T if lW H m ( u u H |in e :M (IAMUIII . ПиКП4кЄЛПЕ*ЧІП

UT*

Київський Псалтир.

1397 рік

Д авня л іте р а ту р а рукописна: твор и розп овсю дж увал и п ереп и сую чи . Талановиті п ереписувачі н ерідко дода­ вали щ о сь д о т е к ст у , зм ін ю в ал и в н ь о м у я к ісь деталі, коригували відповідно до запитів доби чи забаганок чергового замовника. Д ехто нама­ гався продем онструвати зм іни літературних см аків або власні м овн о­ стилістичні вподобання. Ц им і зумовлена варіативність літературних пам’ яток. Н ині науковці-текстологи ретельно вивчаю ть їх , щ об з ’ ясувати, який з варіантів р у к оп и су був первинним , авторськи м , як він зм ін ю вав­ ся впр одовж століть. ПАМ’ЯТАЙМО!

Д авню л ітер атуру ум овн о п оділ я ю ть на к и євор усь•к и й , рен есан сн и й , ба р ок ов и й і п р осв ітн и ц ь к и й

періоди. Х ара к терн ою р и сою давн ьоук раїн ської л ітератури є повторюваність у різни х твор ах п евн и х си туац ій , хара к тери сти к , п орівн ян ь, епітетів, м е­ тафор, а т а к ож «етикетність»: герой чи н ить і п оводи ться так, як того вим агає закон і ум ов н ості того часу; п одії зм альовано за д оп ом огою ста­ лих образів і ф орм , з виразн ою церемоніальністю. Д авньоукраїнська література урочиста, велична, повчальна. Які з цих рис наявні у вивченому вами творі давньої літератури - «Слові про похід Ігорів»? Які ознаки ви могли б додати до вже названих? Виникла давн ьоукраїн ська л ітература в к ін ц і X стол іття . П рийняття християнства я к держ авної релігії зум овило п ояву сл уж бови х та історикооп овідн и х тек стів ц ер к ов н осл ов ’ я н ськ ою м ов ою . К и ївська Р усь одразу долучилася до ви сок орозви н ен ої в ізан тій ськ ої л ітератури , проте інтереси феодальної держ ави вимага.тіи створенн я власни х, ори гін ал ьн их творів і нових ж ан рів. Л ітература мала виховувати п атріоти зм , утвердж увати істор и ч н у й п ол іти чн у єд н ість р у сь к и х зем ель, викривати та засуд ж ува­ ти к н я зівсь к і м іж у соб и ц і.

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

О бш ир тем атики літератури X I - п очатк у X III стол іть - істор ія виник­ нення Р у сі, істор ія К и ївсь к ої Р у сі в її з в ’ я зк ах з істо р ією всесвітн ьою , бо­ ротьба із зовн іш н ім и ворогам и , печенігам и та п ол овц я м и , протиборство князів за к и ївськи й п рестол. У се це визначило загальний характер стилю тогоча сн ої літератури - м о н у м е н т а л ьн о го іст о р и з м у . ПАМ’ЯТАЙМО!

Н ай да вн іш и м и р у к оп и сн и м и кн игам и К и ївсь к ої :Р у с і вваж аю ть О стромирове євангеліє та Ізборник

Святослава. Остромирове євангеліє — найдавніш а п ам ’ ятка церковнослов’ ян ської писем ності. З бол гарського оригіналу в 1 0 5 6 -1 0 5 7 роках ц ю книгу пере­ писав дяк Григорій на замовлення н овгородськ ого посадника Й осипа (до хреш,ення мав ім ’ я О стром ир), котрий від імені к и їв ського князя Ізяслава керував Н ов гор од ськ ою зем лею . Талановитий дяк зазначив у св оєм у рукописі: «А з, Григорій Д иякон, написах Євангеліє се, да хто ліпш е напиш е, то не м ож е заздрити м ені, гр іш н ом у . П очах ж е я п исати м іся ц я ок тобря 21, на нам’ ять Іларіона, а кон чи х м ісяц я мая в 12, на п ам ’ ять Єпіфана. М ол ю ж е в сіх почитаю ш ,их, не м ож ете кл я сти , ні ісправляш е почитайте, тако бо і Святий апостол П ауло каж е: “ Б лагослові­ те, а не кляніте. А м ін ь ” ». Як ви зрозуміли слова переписувача? На чому він наголошував у своїй праці? Н апис «Євангеліє С оф ійське ап ракос» в к а зу є на те, ш;о к н и га належ ала С оф ій ­ сь к о м у собор у у В ел и ком у Н овгороді і п ри ­ значалася для ти ж н ев ого читання, себто ок рем і єван гел ьські глави в ній розміш;ені не в хронологічном у порядку, а за тиж нями, п очи н аю чи з В еликодня. Д уж е цікавою є істор ія віднайдення р у ­ Євангеліст Лука. коп ису: 1805 р ок у пам ’ я тк у знайдено в гар­ ^ Мініатюра з Остромирового деробі п окій н ої імператриці Катерини II і євангелія передано до П етербурзької публічної бібліо­ тек и , я к у нині названо на честь М ихайла С алтикова-Щ едріна. У перш е О стром и рове євангеліє бул о оп убл ікован о 1843 р ок у досл ідн иком О лександром В осток ов и м , як и й і дав й ом у таку назву. Навіщо, на ваш погляд, учені дошукуються подробиць написання та зберігання таких літературних пам ’яток? Євангеліє написане к и рил и ц ею на 294 пергам ентних арк уш ах р озм і­ ром 8 верш ків завдовж ки та м айж е 7 верш ків завш и рш ки (3 5 x 3 0 см ). С торінки при краш ен і заставкам и й букви ц я м и . Т екст написаний у два стовп чи к и по 18 рядків у к ож н ом у , круп ни м уставом . З агол овки писані середнім уставом , післ ям ова —дрібним . ПАМ’ЯТАЙМО!

48

^

У ст а вом називали урочи сте п исьм о, ш;о відзначало:с я сим етричним и літерами, к ом бін ац іям и п рям и х і

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

заокруглених ліній, червоним и літерами на початку абзаців. З X IV стол іт­ тя устав замінено на п івуст а в - напівкругле похиле письм о. __ ____________ У кн изі є три х у д о ж н і заставки (рам и) - м ініатю ри із зображ енням и євангелістів Іоанна, Л ук и та М арка. Т ехн іка виконання м алю н ків інкрустована емаль, щ о застосовувал ася в ті часи викл ю чн о у Візантії. Ще од н ією най давн іш ою р у к оп и сн ою к н и гою К и ївськ ої Р у сі є Ізбор ­ ник Святослава. В ідом і два рук оп и си з та к ою назвою , датовані 1073 та 1076 роками. Ізборн и кам и називають п ам ’ ятки писем ності києво! р у сь к ої доби, рук оп и сн і хрестом атії, щ о містили цікаві вислови, уривки з богосл овськ и х творів тощ о. ПАМ’ЯТАЙМО!

П ерш а з таких хрестом а тій - Ізборн ик 1073 року, переписаний дяком Іваном та ін ш и м и переписувачам и для к и їв ськ ого князя Святослава Я рославича з бол гарськ ого ори гін ал у, складеного в X стол ітті для бол ­ гарськ ого царя Симеона. П ам ’ ятка ця надзвичайно о б ’ єм на, у ній понад 380 статей, щ о нале­ ж ать понад 20 авторам , переваж но візан тійц ям . Серед них - Іоанн Золот оусти й , Г ри горій Н іссь к и й , А тан асій Синаїт. Окремо слід згадати про Георгія Х ір о в о ск а . Ц е перш ий на сл о в ’ я н ськ и х зем лях автор ри тори чн о­ го п осібн и к а про троп и та сти л істи ч н і ф ігури . Й ого праця називається «О образах». У ній розкрито значення таких понять, як «алегорія», «метафо­ ра», «гіп ер бол а ». Пригадайте, що це за тропи. Поміркуйте, чому цю працю було вміщено в такий поважний збірник. Яку роль відіграють ці тропи в давніх текстах? Ц ік аво, щ о в Ізборн и к у був ум іщ ен и й та к ож сп и сок реком ендованих і заборонених кн и г, долучений до найдавніш ого сп и ск у апокрифів. А п о к р и ф и - це старод авн і рел ігій н о-легендарн і : тек сти , зм іст я к и х не цілком відповідав оф іційном у віровченню . Так називали і зіпсовані переписувачами чи пош кодж ен і оригінали, вилучені з рел ігій н ого вж и тк у. До апокрифів належать і деякі біблійні тек сти , не визнані канонами церкви. Були вони надзвичайно п о­ пулярними, пош ирю валися усн о й у с п и с к а х .______________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

В Ізборнику 1073 рок у вміщ ено майстерно виконаний груповий портрет к н я ж ої с ім ’ї, а так ож на розкіш ній заставці на тлі храму - зображ ення сім ох св я т и х , оздоблене хим ерн и м и геом етричним и та рослинним и орн а­ ментами. Знайдено бл и зько двадцяти ру к оп и сів, щ о є повними або часткови м и к оп ія м и Ізборн и к а 1073 р ок у . О ригінал ц ієї п ам ’ я тки збер ігається в М осковськом у історичном у музеї, а один зі списків - у Л ьвівськом у музеї україн ського мистецтва. Ізборн и к 1076 р ок у - відом а п а м ’ я тка давньої у к р а їн сь к ої літератури. Він був укладений на осн ові р ук оп и сів вел и к ок н я зівсь к ої бібліотеки С оф ійського собору. Збірник м істить переклади з візантійської літератури, у ри вк и з б ібл ій н о ї кн и ги «П р ем у д р ощ і І с у с а ...» , твор и сх ід н о с л о в ’ я н ­ ських авторів, фрагменти ж итій святих та ін. Єдиний сп исок ц ієї пам’ ятки, щ о дій ш ов до нас, зберігається в С анкт-П етербурзі.

49

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

До речі, саме про цей збірни к написав д осл ід н и ц ьку працю Іва н Фран­ ка, щ о був одним з н ай від ом іш и х м ед ієв істіві. Ось як оц ін ю вав він твори давньої л ітератури: «З бір н и к з 1076 р ок у не визначається о б ’ єм ом . Се пергаментовий рукоп ис, злож ений із 276 карток малого формату, так що на одну сторону виходить 13 рядків, а в к ож н ім рядку ледве по 1 6 -1 8 букв. Р у к оп и с не за х ов ався весь, бо всередин і бр а к ує д ея к и х к а р ток . Зміст й ого доси ть м іш аний і тіл ьки в малій часті згідний із зм істом збірника із 1073 р о к у ». У цьому збірнику вміщ ені надзвичайно актуальні та важ ливі твори. У трактаті про читання книг, ск а ж ім о, записано: «Н е збудується корабель без гвоздів, але і праведник без читання кн и ж ок . Я к невольника душ а біж ить до своїх родичів, так праведник до читання кн и ж ок . П рикраса воїну ор у ж ж я , а кораблю вітрила, так само праведнику читання к н и ж ок ». Г л ибокі д ум ки висловлені в повчанні, яке згодом лягло в осн ову « П о ­ вчання д іт я м » Володимира М о н о м а х а : «Д и тин о, приблизи розум серця св ого і почуй слова родителя твого, бо вони не підуть на ш к од у душ і т воєї; але коли прийм еш їх розум н о, то будуть тобі поводарям и до царства не­ бесн ого. Н астав п осуд и н у серц я твого, щ об накапали тобі слова, сол одш і від меду, щ о м ож у ть ож и ви ти тебе і зроби ти безсм ертн и м ». Т акими вони були, давні к н и ги , і стор ін к и їх н і, п ож ов к л і й к р и х к і від часу, нині для нас на вагу золота. Вони п ерек он ую ть нас у том у , щ о л ю дська м удрість - вічна. І щ о ж од н і винаходи ц ивілізації не знецінять гол овн ого - д ух ов н и х істи н , яки м и ж иве лю дство. Що ви вважаєте вічними, незмінними істинами?

Біблія ...М удрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі!

Біблія. Книга притч Соломонових Ми переконалися, щ о є вічн і істи н и і є книги, в яких ці істини закарбо­ вані. У них - прадавня м уд рість л ю дська, щ о й трим ає л ю дство на Землі, не дозвол яє й ом у зн и кн ути , розчи н и ти ся в безвісті В сесвіту. Д осл ідн ики навіть вваж аю ть, щ о в таких кн игах закодовано не тіл ьки наш е минуле, а й майбутнє. І одна з та к и х к н и г - Б іблія. Біблія - одна з найдавніш их п ам ’ я ток св ітов ої пи: с е м н о ст і, зібр а н н я р ізн и х за зм іст о м і ф ор м ою тек стів, щ о з ’ явилися в період від X II стол іття до н.е. до IV століття Н . Є . , і збереж ення їх реглам ентується суворим и правилами. Назва п оходи ть від си р ій ськ ого п орту Бібл, звідки до Г реції завозили папірус. Г рец ькою ж це слово означає « к н и г и » ._______________________________________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

Яке значення для сучасної людини має віра? Чи згодні ви з тим, що це суто інтимна сфера людського життя? Б ібл ія м ає д ві са м о ст ій н і ч а сти н и . П ерш а - С тарий З ап овіт (Закон), написаний д а в н ь о єв р е й сь к о ю м о в о ю в д о х р и с т и я н с ь к у д обу. Старий І М е д і є в і с т - дослідник давньої літератури.

50

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Заповіт визнає віровчення Є д и н ого Б ога — Я гве. Д руга ч а ст и н а - Н о в и й З а п о в іт (Б л агодать), укладен и й ранніми х р и с т и я ­ нами, заверш ений не раніше IV століття н. е. і 364 року канонізований х р и с т и я н сь к о ю ц ер к в ою на Л аод и к ій ськ ом у ц ерк овн ом у соборі. Х р и с т и я н и , щ о с п о в ід у ю т ь у ч е н н я Ісу са Х р и с т а , в в а ж а ю т ь Б іб л ію с в о є ю свяш ;енною к н и гою і п ри йм аю ть її в п ов ­ н ом у обся зі (Старий і Н овий З аповіти ), а іудеї визнаю ть тіл ьк и Старий Заповіт. Старий Заповіт становить близько трьох четвертих у сієї Біблії. Він м істить 39 книг, н аписаних переваж но давн ьоєврей ськ ою м овою . У ньому розп овідається про с т в о ­ Ікона XVIII століття рення св іту , гріхоп адін н я, становлення й занепад єв р ей ськ ого народу волею Бога. Головна части на С тарого З аповіту - « П ’ятикнижжя» - була остаточно завершена в V ст. до н. е. У п ’ яти книгах п ророк а М ойсея — «Бут т я», «Іс х о д », «Л евіт », «Числа», «Второзаконня» - розповідається про ств о­ рення св іту Б огом за ш ість днів, про п ерш их лю дей - Адама та Єву, які ж или в раю , але, поруш и вш и наказ Б ож и й , були вигнані звідти. За цей н еп осл ух, або гр іхоп ад ін н я . Б ог п рокл яв увесь рід лю дський. Книга «Ісход» розповідає про М ойсея - пророка, якого Господь обрав посередником м іж со б о ю та єврей ськи м н ародом ; про те, як М ойсей вивів єврей ськи й народ з єги п е т сь к о г о рабства до зем лі о б іт о в а н ої - П алестини. О крім « П ’ я т и к н и ж ж я », до С тарого З аповіту вход я ть істор и чн і книги, або «Книги П ророків», і П исання - «Псалми» (П салтир), «Притчі Соло­ монові», «Книга Екклезіаста», «Пісня Пісень» та численні пророцтва, л ітоп и сн і перекази, к азк ові оп овіді тощ о. Н овий З ап овіт - друга частина Б іблії, у я к ій викладено власне ід ео­ л о гію х р и сти я н ст в а . Ц я части н а м іст и т ь 27 к н и г, щ о п од іл я ю ть ся на чотири Євангелія (св. М атвія, св. М арка, св. Л уки та св. Іоанна), «Одкро­ вення Іоанна» (А п ок а л іп си с), «Діяння апостолів» та ін ш і. У Н овом у З аповіті розп овідається про непорочне зачаття, н ародж ення та ж и ття Ісуса Христ а, чудеса, які він творив, см ерть за сп ок у ту гр іхів л ю дства і в о ск р е сін н я Сина Б о ж о г о . Т а к о ж т у т ід ет ь ся п ро ви н и к н ен н я та д іял ьн ість Ц еркви. А п остол и у св о їх п осланн ях (л и стах) до церков даю ть п оради, як ж и ти і д ія ти , аби п оря тувати д у ш у . Остання кн ига Н ового З аповіту - «О б’явлення» (О дкровення Іоанна) - сп овіщ ає про другий п рихід С пасителя на зем лю , про вічн у кару для т и х , х то не повірив у Х р и ста, та про небесне м істо, створене Б огом для спасенни х. Біблія є Святим Письмом для християн та іудеїв. Які священні книги мають інші релігГі7 Які відомості про унікальні писемні п ам ’ятки людства ви отримали, вивчаючи курс історії стародавнього світу? Т ож сп робуй м о підійн яти завісу над загадковим світом біблійних текстів.

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Біблійні легенди Милість та правда нехай не залишать тебе, П рив’ яж и їх до шиї своєї, Напиши їх на таблиці серця свого І знайдеш ти ласку та добру премудрість В очах Бога й людини!

«Притчі Соломонові» Л егендою про створенн я св іту розп оч и н ається Старий Заповіт. І уява наша вим альовує на тлі тендітного світан к у ж и ття дві п остаті - Адама та Єви - п ер ш и х л ю д ей , щ о п оста л и з п р а х у зе м н ого ш о с т о го дня твор ін н я ... І вперш е чи таєм о тут сл ово Б ог. Сама Біблія трактує поняття «Б ог» так: «Б ог - це Д ух безконечний, вічний і незмінний у Своїм бутті, м удрості, силі, свя тості, д оброті (милосерді) і правді» (Євангеліє від Іоанна. -- 4 :2 4 )._____________________________________________________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

А як ви розумієте поняття «Бог»?

,-Л

-

^

V. '■*.

Іван Марчук. Біля джерел життя

І»

Л егенда п ро створ ен н я св іту оповідає про те, як Г осподь створи в усе суш;е за ш ість днів. Сперш у - небо і зем лю , п отім світл о, р о з ’ єднавш и день і ніч. «Х а й ст а ­ неться св ітл о» — п е р т и й день творін н я. Н аступ н ого дня з ’ яви л ося небесне ск л е­ п ін н я. В елике диво тр ап и л ося тр етього дн я, коли Б ог сказав: «Н ехай збереться вода з неба до м ісц я од н ого, і нехай с у ­ ходіл буде ви д н и й ». «І назвав Б ог суход іл зем лею , а згром адж ення вод назвав м орем » (К нига Б уття ). Б ог звелів - і виросла тр а ­ ва, дерева, к в іт и ... Ч етв ер того дня Б ог створи в сон ц е, бо н іщ о не сп ром ож н е ж и ти без сон ц я на зем лі, а так ож м іся ц ь і зорі, щ об світи ли вночі. Поясніть, спираючись на знання з біологи, фізики, чому без сонця неможливе життя на землі. А яка роль місяця в природних про­ цесах?

На п ’ ятий день з ’ явилися риби у воді й птахи в небі. Та найплідніш им був ш ости й день: на землі з ’ явил и ся тварини, к о м а х и ... А оп ісл я Б ог с о ­ творив л ю ди н у «за власним образом і п о д о б о ю ». І л и ш и вся вдоволений св оєю працею . Ви зап и таєте: ти ж д ен ь має сім д н ів, щ о ж в ід бу в а л ося сь о м о г о дн я? А в неділю Б ог сп очи ва в від трудів с в о їх . І день цей став у лю дей днем уславлення В севи ш н ього, як и й подарував їм ж и ття . Чому, на вашу думку, саме в такій послідовності Бог створював світ? Поясніть це, використовуючи знання з природничих наук.

52 .{і ш

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Л егенда п ро п ерш и х лю дей п р од овж у є легенду про створення світу. Ім ’ я п ерш ої лю дини - А д а м - не випадкове: означає «взяти й із зем л і», адже саме із зем лі й ого було зліплено! Б ог дав лю дині душ у, ш;об вона пізнала Бога. З ребра А дам а, п ок и той спав. Бог створив ж ін к у і дав їй ім ’ я Єва - «матір у сіх ж ивих л ю д е й ». Бог благословив їх на ш люб, дозволив ж ити в Едемі (раю ), звелівш и оберігати райський сад. ПАМ’ЯТАЙМО!

К нига Б уття н агол ош ує: ми всі - нащадки А дама і : Єви.

Чому, на вашу думку, людину вважають найдосконалішим Божим створінням? Як ви ставитеся до того, що Бог дав людині душу передусім для віри у Творця? Та зм ій -сп ок у сн и к (Б іблія п овід ом л я є, щ о в образі змія Єві явився Са­ тана) ум овив ж ін к у ск уш тува ти я бл у к о з дерева «пізнання добра і зл а», до я к ого Б ог заборонив торк ати ся л ю ди н і. Єва з ’ їла заборонений плід і п ри гостил а ним А дам а. Розгн іван ий Г о с­ подь вигнав лю дей з раю за н еп осл ух і п ри ­ судив їм надалі в п оті чола здобувати хл іб свій , але зм и л ости ви вш и сь, п ообіц яв їм спасителя. Н им і став Ісус Х р и сто с. С траш ний гріх учинив син Адама та Єви К аїн: він убив брата св ого А в е л я , п озазд­ ривш и й ом у. А діти ін ш ого сина - Сит а, перейнявш и л и хі звички дітей К аїн ови х, стали безбож н и к ам и . І тоді Б ог виріш ив зн ищ ити все, щ о створи в: таки м був його Якопо Тінторетто. гнів на л ю дей , щ о не ш анували Т ворц я й Адам і Єва не д отрим увал и ся заповідей його. Л егенда п ро п отоп оп овід ає, щ о лиш е праведнику Н оєві Бог сповістив про м айбутн є л и хо. Творець загадав Н оєві зм айструвати ковчег, на я к ом у він і п орятувався зі св оєю род и н ою , взявш и туди різних тварин по парі, їж у , хл ібн і зерна, плоди й сін о. С орок днів заливав зем лю великий дощ . І сто п ’ я тдеся т днів не було н ічого, ок р ім води й Н оєвого ковчега. І лиш е п отім ковчег з порятован им и зуп ин и вся біля А рар атськ и х гір. Нині м еш ­ канці м іста Н ахічевань, щ о розташ оване поряд з ім овірн ою стоя н к ою ковчега, ствер дж ую ть, щ о саме там - домовина праведника. А д ж е назва міста означає: «ту т осел ився Н о й ». Легенда про пОтоп п овчає, щ о п орятувати ся від Б ож ого гніву м ож е тільки лю дина праведна, щ о не чинить гр іх ів і ж иве за Б ож им и зап овід я ­ ми. Н оя завж ди ставлять у приклад тим , х то зневажає закони моралі, не дотрим ується приписів віри, не плекає чесноти у своїй душ і. Ця легенда гл и боко закорінена у свід ом ості різних народів. У неї вірять м екси кан ці та п ол ін езій ц і, єги п тян и й греки, китайці й ін дуси. А знаєте чом у? Бо є н аукові підтвердж ення того, щ о потоп був історичним фактом, серед них такі: дощ ечки з написами; епічна поема про Гільгамеш а, знайде­ на поблизу Н іневії; археологічні дані про потопні осади й наноси; знищ ені ранні ц ивіл ізац ії, щ о м еш кали в долині Євфрату, тощ о. Спираючись на знання з історії, біології, доведіть, що всесвітній потоп просто легенда або ж таки історичний факт.

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Л егенда про В авил он ську веж у п оя сн ю є, чом у всі лю ди так і різн і. К о­ лись вони забажали сягн ути неба, збудувавш и височенну веж у. Керувала ними гординя; люди прагнули услави тися, дорівн яти ся до В седерж ителя. Т ом у Бог виріш ив припинити це зухвале будівн и ц тво в надзвичайно оригінальний сп осіб: він стер з п ам ’ яті лю дей рідну м ову, я к ою сп іл кува­ лися всі, й переміш ав мови так, щ об л ю ди не могли розум іти один одного. В ідтак п родовж и ти будівн и ц тво було н ем ож л и во. Л ю ди покидали зна­ ряддя й розій ш л и ся св ітом , розділ и вш ись на народи, а недобудоване м істо назвали В авилоном , ш;о означає «зм іш а н н я ». А що для вас символізує Вавилонська вежа? Чим повчальна ця легенда? Л егенда п р о М ой сея. М о й с е й - одна з н ай визначніш их п остатей в се­ світн ьої істор ії, п ророк , релігійний реф орматор, законодавець. Ц е лю ди ­ на, щ о прож ила бурхливе цікаве ж и ття . Він зм іцнив св ою волю , навчився п ідп орядковувати її волі Б ож ій , в у сьом у виявляти абсол ю тни й п ослух Т ворцеві. М ойсей очолив п л ем ’ я рабів і в т я ж к и х ум овах вигнання пере­ творив й ого на м огутн ій славний народ. Історія народж ення М ойсея незвичайна: єги п етськ и й фараон звелів знищ увати в сіх новонародж ен и х ізраїл ьськи х х л оп ч и к ів , щ об не м но­ ж и в ся рід ізраїл ьтя н , я к і перебували в єги п етськ ом у рабстві. А л е матір М ойсея не втопила сина, а сховала. Коли й ом у ви п ов­ н и л ося три м іс я ц і, п ок л ал а н ем овл я в просм ол ени й к ош и к і пустила за водою . У х р естом а тії ви п рочи таєте, я к дивом вря­ тувався М ой сей , я к п отрапив до д вору фа­ раона й опановував н аук у, не забуваю чи про свій уярм лений народ. П ісля втечі від фараона М ой сей , о д р у ­ ж и в ш и сь із д он ьк ою м ід ій сь к ого ж ерц я , ж ив у п устел і, пас отари. І одн ого разу п о ­ бачив терновий к у щ , з я к ого п ал ахкотіл о п ол ум ’ я, та сам к у щ не горів. М ойсей почув гол ос, щ о звертався до н ього. Це п р ом ов ­ ляв Б ог. Саме тоді Г осподь призвав М ойсея вивести з неволі єврей ськи й народ. Л ^

Мойсей біля вогняного тернового куща

Якими чеснотами був наділений М ой­ сей, що саме йому Господь доручив таку відповідальну місію?

В аж ко було М ойсееві зм усити фараона відпустити ізраїльський народ з Єгипту. Не раз карав Бог Є гипет... І лише найстраш ніш а кара - смерть у сіх первородних дітей - зм усила фараона відпустити ізраїльтян до землі обітованої - землі Ханаан. Господь уберіг нещ асних, які позначили свої будинки к р о в ’ ю ж ер тов н ого я гн я ти , і всі діти ізраїл ьські л и ш и л ися ж и в и м и . А єгиптян Бог скарав за те, щ о вони ж орсток о знущ алися зі своїх рабів. Легенда засвідчує невідворотність кари для тих, хто збиткується з ближ ніх. Чимало див трапилося на ш л я х у ізраїл ьського народу з єги п етськ ого рабства до землі обітова н ої, щ о тривав сор ок років.

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Н еаби я к и м вип робуван н я м була ця путь і для М ой сея: зм уч ен і тр и ­ валою д о р о го ю л ю ди зн евір ю вал и ся і в у с іх бідах зви нувачувал и й ого. Д ехто навіть нарікав на те, щ о через н ього вони покинули Єгипет. І саме за зневіру Б ог покарав народ таким довгим ш л я хом до волі, адж е мусили померти ті, х то були рабами, щ об рабська свід ом ість не тьмарила розум . У цій легенді п оруш ен о в ік ов іч н у п роблем у стосу н к ів вож дя й народу. Як, на вашу думку, вирішується ця проблема в наш час? Якою є роль лідера нацГі? Як боротися зі зневірою, що полонить душі людей на шляху до мети? Ідейним осердям легенди є оповідь про те, як Бог виголосив ізраїльсько­ му народові д еся т ь зап овідей на горі Сипай. Ви, напевно, не раз їх чули, адж е зап овіді Б ож і - св оєр ід н и й м оральний к од ек с, перелік чесн от, які м у си ть у с о б і сф о р м у в а т и к о ж н а п ор я д н а , бл а гор од н а , чесн а лю ди н а. У ц и х за п ов ід я х В севи ш н ій н а гол ош ує: треба вір и ти , покладаю чись на Бога, працю вати й розбудовувати св оє ж и ття , не м ож н а вбивати, красти, чинити перелю бу й неправдиво св ід ч и т и ... Д есять заповідей були запи­ сані на к а м ’ я н и х ск р и ж а л я х , я к і звуться ск ри ж ал ям и Заповіту. Ви маєте розум іти : Бог створи в л ю ди н у за своїм образом і п одобою , дав їй душ у й зм огу безтурботно ж и ти в раю . П роте Він не створив лю дину р о­ ботом , як и й автом атично лю бив би Бога, безвільно викон ую чи Й ого волю. Бог дав л ю ди н і право вибирати м іж добром і злом . Минулого року ви вивчали твори (зокрема, поезії Бориса Олійника), в яких було порушено проблему вибору. Чи завжди людині просто зробити вибір між добром і злом? Чи повсякчас між ними є чітка межа? Ц я легенда зак ін чується м удрим п овчанням : ук отр е зневірився народ у св оєм у п р ор ок ов і і за зневіру Г осподь карав лю дей. Та, незваж аю чи ні на щ о , зн о в у й зн о в у М ой сей благав у Б ога м и л осер д я для зн ев ір ен и х . І Б ог прощ ав. Л иш е перед см ер тю М ойсей зій ш ов на в и сок у гор у, звідки побачив зем лю обітован у (П алестину). Він подякував Б огові за подароване щ астя і відразу п ом ер. У легенді в озвел и ­ чено д ух ов н у м іц ь М ой сея , вольовий х а ­ рактер, м у ж н ість . Ц е л ю ди н а, щ о пізнала біл ьш е, н іж ін ш і, здатна була п рози рати м а й бутн є. М ой сей р озум ів головне - іс т о ­ ри чн у н е обх ід н ість для св о го народу р у х а ­ тися вперед. Він прагнув донести до людей ідею богообр а н ості ізраїл ьського народу, але не всім вона була до вподоби. П ророк виконав св ою істор и ч н у м ісію : після його см ерті народ ізра їл ь сь к и й у в ій ш о в у зе м ­ лю обітова н у. Що саме вас найбільше вразило в цій легенді? Яким постає у вашій уяві пророк Мойсей? Г л ибокі за зм істом і повчальні легенди та при тчі Н ового З аповіту. Н авчаю чи на­ род, Ісус Х р и ст о с часто говори в п ри п овід ­ кам и, щ об доступ н іш е й виразніш е висло-

3 Нагірної проповіді Ісуса Х риста

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Тарас Шевченко. Програвся в карти (із серії ілюстрацій до «П ритчі ^ про блудного сина») Який епізод притчі про блудного сина відображений на картині?

ВИТИ св ої д ум ки - настанови л ю дству на ти ся ч і р ок ів. Т ож зверн ім ося до й ого ф іло­ соф сь к и х п ри тч, щ об стати х оч на дещ ицю м удріш им и! Притча про блудного сина п о р у ш у є вічну п роблем у стосу н к ів м іж близьким и л ю д ь м и , м іж б а ть к а м и й д іт ь м и . Ця істор ія вчить ш анувати батьків, визнавати св ої провини й к ая ти ся , возвели чує силу ба ть к івсь к ої л ю бові й всепрощ ення. Ісус перек он ує, щ о н ай ви щ ою р ад істю є радість від н ай ден н я в тр а ч ен ого - н а й д ор ож ч ої л ю д и н и : «В есел и т и сь і т іш и т и с ь треба бул о, бо цей брат твій був мертвий - і ож и в , був пропав - і зн а й ш ов ся ». Б атько, чи ю м уд рість уславив св оєю п ри тчею Ісус Х р и сто с, належ но оцінив працелю бність і віддан ість стар ш ого си на, щ о працю вав поряд з ним день у день, і щ ире к ая ття м о ­ л о д ш о г о , я к и й п ісл я д о в г о го бл укан н я таки усвід ом и в св ої пом и лки й п окаявся. Н ай головн іш а особл и вість п риповідок Ісусових — їх багатозначність: кож ен, хто прочитав їх чи почув, має зм огу зробити власні висн овки.

Як часто в літературних творах порушують подібні проблеми? Які паралелі з прочитаним раніше ви могли б провести? Притча про сіяча, як і реш та повчань Ісуса, ст о су єт ь ся надзвичайно важ ливої сфери л ю д сь к ого ж и ття - віри. Саме здатність лю дини п рийм а­ ти у своє серце Слово Б ож е стала предм етом ц ієї п ри повідки Х ри ста. Звісно, він мав на увазі не п росто насіння, а Слово Б ож е. Воно ж бо - як зерно: те, щ о впало край дороги і дістал ося п тахам , - це С лово, п очуте лю дьм и, я к і й ого не зрозум іли й відки нули . А т ом у сатана л егко викраде й ого із серця так ої лю дини. Н атом ість Слово Б ож е, щ о, як і зерно, впало в посуш ливе груддя, таки дісталося до серця лю дини, та не зм огло в ньому вкорінитися. Така людина втратить віру за н айм енш их випробувань. Зер­ на, щ о падали в кол ю чи й терен, означають Слово Б ож е, сприйняте л ю дь­ ми заклопотаними, обтяж еним и земними турботам и. Вони не вм ію ть ж ити духовн им ж и ття м , а том у ті буденні к л оп оти гл уш ать тендітні пагони Слова Б ож ого в їхн іх душ ах. А добрий ґр у н т для зернин, які висіяв сіяч , це лю ди, котрі і чую ть, і прийм аю ть Слово Б ож е, а воно проростає в них добрим насінням у стократ. Так пояснив свою притчу сам Ісус Христос. А як ви ЇГ зрозуміли? Які ще повчальні думки приховані в цьому мудрому тексті? Певно, вам не раз доводилося чути слово псал ом . У перекладі з грецької воно означає « п іс н я » . 150 пісень релігійного зм істу входя ть до знам енито­ го Псалтиря, який є части ною Б іблії і навчальною к н и гою для хри сти ян . А втор ом д ея к и х псалмів вваж аю ть бібл ій н ого царя Д а в и д а , два тексти

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

п ри п и сую ть п р ор ок ов і М о й с е ю та цареві С о л о м о н у , реш та анонімні.

твори

К орінь слова «п сал ом » означає прославлення, за■хоплення від ч огось або к огось д оброго, м огутн ього і га рн ого. Т о ж м ож н а зр оби ти в и сн о в о к , щ о п салм и ви к он ува л и під час ст а р о єв р е й сь к о ї л іту р г ії, к о л е к ти в н о го бо госл у ж ін н я і п ерсон альної м о л и т в и ._______________________________________________________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

П салми п оділ яю ть на кіл ьк а видів: хваління Б ога, псалми-плачі, царські псалми, псалми вдячні і покаянні. П салми ввійш ли до о б о в ’ я зк о в о ї щ оден н ої м олитви хри сти я н . У них поєднані ф ілософ ські роздум и, релігійна лірика, героїчний епос. Поетична образн ість, р и тм ічн ість і щ и рість стали зап орук ою п опул ярн ості цих творів. П отуж н а метаф оричність і гли би н н ість псалмів спонукали бага­ тьох письм енників наступних п околін ь п ереосм ислю вати, переспівувати їх. Одним з найяскравіш их таких творів є Ш евченкові «Давидові п сал м и ». Н евдовзі ви озн а й ом и теся з тв о р ч істю Г р и гор ія С к овор оди , зокрем а з й ого п оети чн ою збір к ою «Сад бож ествен н и х п ісен ь », у як ій також досить від ч утн и й вплив П сал ти р я . З вер тал и ся до н еоц ін ен н ого д у х о в н о го досвіду псалм ів і П авло Тичина («П са л ом за л ізу »), і Ліна К остен ко («Д а ­ видові п сал м и »). Чому, на вашу думку, різні письменники в різні епохи зверталися до цієї вічної книги? Що їх приваблювало в ній? Для лю ди н и, я к у не виховували на Б іблії і не привчали читати її регу­ лярно, тек ст П салтиря м ож е здатися дещ о одн ом ан ітн и м . П роте я к щ о зви кн ути до та в тол огіч н и х і а н тон ім іч н и х п р и й ом ів ст а р оєв р ей сь к ої п оезії, то повільне, медитативне читання псалмів м ож е принести н ейм о­ вірну н асол оду, духовн е піднесення. У нікал ьн ою к н и гою є «Пісня пісень», або «Пісня над піснями», зібрання п ісен н ої л іри ки давніх євреїв, укладеної п ротя гом І тисячол ітІван Марчук. Пісня пісень Як художник відтворив біблійний образ?

57

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

тя до н.е. А в то р ств о твор у п ри п и сую ть цареві С о л о м о н у . Ц е один з най­ давніш их у світі гім нів л ю б о в і, л ю бов і п р и стр а сн ій , о д у х о т в о р е н ій , щ о «си л ьн а, я к с м е р т ь » . Г оловні герої твор у - дівчина С улам іф і закоханий у неї ю нак. Вони долаю ть у сі п ереш коди , я к і чи н ять на ш л я х у до їхн ь ого шіастя родичі, друзі, варта. Палітра х уд ож н іх засобів настільки яскрава, щ о сухого опису в п ідручнику замало - ви самі переконаєтеся в цьом у, про­ читавш и навіть невеликий ури вок: «П оклади мене, як печатку, на серце твоє, як перстень, на руку твою : бо сильна, як смерть, любов; лю ті, як пекло, ревнощі; стріли її - стріли вогненні; вона - п ол ум ’ я дуж е сильне. Великі води не м ож уть погасити лю бови, і ріки не заллють її. Я кби х то давав усе багатство дом у свого за лю бов, то він був би відкинутий із прези рством ». Якими художніми засобами скористався автор у цьому уривкові для ви­ раження своїх почуттів? «П існ я над п існ я м и » - вічна скарбни ц я натхнення. З неї п овсякчас черпали наснагу майстри х уд ож н ього слова. В ідгом они безсм ертн ої книги звучать у творчості єврей ськи х класиків - Х аїма Нахмана Бялика, Ш оломА лейхем а; мотиви старовинного манускрипту заново ож или у твор ч ості Тараса Ш евчен ка, Л есі У к р а їн к и , Івана Ф ранка, Євгена Маланюка. Я к бачим о. Б іблія п ротя гом багатьох століть була од н ією з н ай гол ов­ н іш и х кн иг х р и сти я н сь к ого св іту . Так, тек ст П салтиря був одним з най­ давніш их перекладів сл о в ’ я н ськ ою м ов ою і п ош и ри вся в У країн і відразу після прийняття хри сти я н ства, до того ж із тлум аченням н еясн и х м ісць. На ньому в давнину ворож и л и , і тек ст так званого гадательного П салтиря, у я к ом у до к о ж н о го псалма додавали різні ж и ттєв і поради, був відом ий уж е в X I стол ітті. П салтир був од н ією з найдавніш их біл ор у сь к о-у к р а ­ їн ськ и х д рукован и х к н и г Ф ранциска Скорини та Івана Федорова^. Ц ю книгу віками використовували як ш кільний підручник, читали над хворим и та пом ерлим и. Ц итати з П салтиря трап л яю ться в україн ськ ій літературі вж е з X I стол іття і до н ай н овіш и х часів. У к р а їн ськ ою м овою його п е р ек л а д а л и /в а м Я і/л ю й (1 9 0 3 ), о. О лександр Б ачинський (1 9 0 3 ), М и х а й л о К обрин (1 9 3 6 , 1 9 4 1 ), Ів а н О гієн к о (м и т р о п о л и т Іл ар іон ) ( 1 9 6 2 ) ,/в а к Х ож ен к о (1 9 6 3 ) та ін. В аж ливими книгам и для давнього сусп іл ьства були і Є вангелія. Євангеліє - грецьке сл ово, яке сп очатк у означало дар, нагороду за добру звістк у, а згодом увій ш л о в у ж и ток у значенні благої звістки - благовіст у. Д обра звістка для х р и сти ­ ян - одкровення про спасіння, про Н овий Заповіт (тобто новий сою з) Бога з л ю ди н ою , про сп о к у ту С ином Б ож и м гр іх ів л ю дства. Й ого Х р есн у Ж ертву, про Ц еркву, засновану Н им на зем лі, про нове, благодатне ж и т ­ тя , про обож н ен н я л ю ди н и. О тж е, Є вангеліям и називаю ть кн иги про земне ж и ття і вчення Ісуса Х р и с т а .______________ ____________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

В у к р а їн сь к ій л ітер а ту р і вагом и м надбанням стали Є вангел ія, п ер е­ кладені ц е р к о в н о сл о в ’ я н сь к о ю м ов ою з елем ентам и д ав н ьоу к р аїн ськ ої, серед я к и х н а й від ом іш і - О ст р о м и р ов е та П ер есоп н и ц ь к е єв а н гел ія .

1 Ф р а н ц и с к С к о р и н а , І в а н Ф е д о р о в - видатні східн осл ов’ янські перш о­ друкарі.

58

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Саме на П ер е со п н и ц ь к о м у єв а н гел ії з 1991 р ок у п р и ся га ю ть прези ден ­ ти У к раїн и . Чому, на ваш погляд, глава держави присягає саме на цій книзі? В аж ливими для хр и сти я н сь к ого віровчення книгами були й А п остол и . А п о сто л - скорочена назва сакральних кн и г, у я ких •описано діяння дванадцяти учнів Х р и ста . Ц і книги призначені для щ оденних богосл уж ін ь. ПАМ’ЯТАЙМО!

Л ь в ів сь к и й А п о с т о л 15 7 4 р о к у , або «Д ія н н я та п осл а н н я а п о с­ то л ь сь к і», традиц ій но вваж аю ть найдавніш ою точн о датованою кн и гою , надрукован ою на у к р а їн сь к и х зем л ях. Видав А п остол визначний п ерш о­ друкар Іван Ф едоров на власні та зібрані львівським и міщ анами кош ти . Д уж е ц ік ав и й п р и м ір н и к А п о сто л а 1574 р ок у з вел и к и м вкладним записом Катерини Іванівни Виш невецької-Ходкевич, сестри славнозвісного Д митра В и ш н евецького, я к о го о тотож н ю ю ть з героєм народної пісні Бай­ дою . Запис зроблено 1575 рок у. О чевидно, Виш невецька отримала А п о с­ тол безпосередньо від сам ого Івана Ф едорова. П рим ірники А п остол а є практично в у сіх найбільш их к н и гозбірн ях України та ін ш и х країн світу. Як ви вважаєте, чому найбільші бібліотеки світу збирають і вивчають давні тексти? Варто згадати і про перекладачів Б іблії, адж е в наш у к у л ьту р у Біблія прийш ла саме завдяки бл и ск уч и м перекладам рідн ою м овою . У X I X стол ітті Григорій К віт к а-О снов’я н ен к о в Х а р к о в і, а М аркіян Ш аш кевич - на Галичині (вивчати їх н ю твор ч ість ви будете згодом ) май­ ж е о д н о ч а сн о п о ч и н а ю т ь п ерекл адати уривки з Н ового Заповіту україн ською м о ­ вою . Ц ікаве видання - «П са л ьм и , перелож ен і на м а л ор у ск оє н а р єч іє» проф есора М и ха й л а М ак си м ови ча, п ерш ого ректора К и ївськ ого ун іверси тету С вятого В ол оди ­ м ира (н и н і К и їв сь к и й н ац іон ал ьн и й ун іверси тет ім ені Тараса Ш евченка). В и ­ датна п а м ’ ятка X I X стол іття - переклад Євангелія та «Д іян ь а п о сто л ів », щ о й ого зробив П и л и п М ор а ч евськ и й . На ж ал ь, Синод за б о р о н и в д р у к у в а ти переклад Євангелія у к р а їн сь к о ю м о в о ю . Т іл ьк и 1906 р ок у під ти ск ом револ ю цій н их подій цей переклад було опубліковано. П исьменник П ант елейм он К уліш разом з видатним ученим Іваном П ул ю єм сп іл ь ­ ними зусиллям и перекладають майж е весь кодекс Б іблії. Ц е був перш и й повн и й п е­ р е к л а д Б іб л ії з є в р е й сь к и х і гр е ц ь к и х тек ст ів ук р а їн ськ о ю н овіт н ьою м овою . Частинами й ого друкували у Л ьвові й у Євангеліст Лука. Гравюра ^ Відні. П роте під час п ож еж і згорів рукоп ис з А постола. 1574 рік ^ перекладу С тарого З аповіту. Н евтом н ий

ш

-3 ^

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Пантелеймон К уліш удруге взявся за ц ю працю , та, на ж аль, не встиг закінчити її. Заверш или переклад Іван П улю й і письм енник Іва н Н ечуйЛ евицький (він переклав П салтир). П раво власності на переклад здобуло Британське біблійне товариство, яке вперше видало Біблію українською мовою 1903 року. В У країні ж ці видання були заборонені. Згодом Б ри­ танське біблійне товар и ство зам ови л о Іва н ові О гієн к у (м и тр оп ол и тові Іларіону) н овий переклад к ан он іч н ої Б ібл ії 1936 р ок у , оск іл ь к и наклад видання Б ібл ії в перекладі К у л іш а -П у л ю я вж е р озій ш ов ся , а п ередру­ ковувати його не було сен су, адж е україн ська мова за цей час суттєво змінилася. С токгольм ське Товариство для пош ирення Євангелія в СРСР видало 1942 рок у Н овий Заповіт і П салтир у перекладі проф есора Івана О гієнка. Й ого перекладом, перевиданим 1962 р ок у , нині п осл уговується більш ість п ротестан тськи х церков, частк ово православна і греко-католицька. Серед ін ш и х відом их перекладів - «К нига Б у т тя », перекладена Іваном Ф ранком , а один з остан н іх перекладів Б іблії, здійснений П атріархом У П Ц К и ївськ ого патріархату Ф іларет ом , виданий 2004 рок у. Поміркуйте, чому впродовж віків виникала потреба знову і знову перекла­ дати Біблію, окремі ЇГ частини. Т ож ми розпочали тривалу й важ ли ву розм ову про вічні д уховн і ц ін н ості л ю дства, завдяки яким лю дина м ож е і повинна йти у св іт з м у д ­ рою гол овою та ясн им п огл ядом , л ю би ти ж и ття , ш анувати лю дей , св ою зем лю , к ул ьтуру, м ову. А п род овж увати м ем о її завдяки ти м , х то цю м удрість п ереосм ислю вав у св оїй твор ч ості, н ам агаю чись доп ом огти нам пізнати н ай потаєм ніш і глибини бу ття , - Г ри горієві С ковор оді, Тарасові Ш евчен ку, П антелейм онові К ул іш у і багатьом -багатьом інш им .

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ рівень — початковий 1. Назвіть найдавніші рукописні книги К иївської Русі.

2. З яких двох частин складається Біблія? К оротко схарактеризуйте кож ну з них.

3. До яких частин Біблії належать вивчені вами легенди і про щ о в них роз­ повідається?

4. Х то з українських письменників, учених, релігійних діячів перекладав Біблію українською мовою?

5. Пригадайте, чи чули ви раніше про когось із героїв Біблії. Звідки ви про них довідалися?

6. Щ о нового ви дізналися про Псалтир? Я ку роль він відігравав у ж итті укра­ їнців?

7. Назвіть українських письменників, у творчості яких є біблійні мотиви. Д / рівень - середній 1. Прочитайте і прокоментуйте кож ну з легенд Старого Заповіту. Яка, на вашу думку, їхня роль у Біблії?

2. Обґрунтуйте прикладами з ваш ого ж иття чи з ж иття ваш их друзів справед­ ливість і мудрість притчі про блудного сина.

3. Перекажіть і прокоментуйте притчу про сіяча.

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

4. Підтвердьте, щ о Псалтир був і є найпопулярнішою релігійною книгою в Україні.

5. Виразно прочитайте десять заповідей. Чи складно, на ваш погляд, їх дотриму­ ватися?

6. П ідготуйте презентацію Ізборника Святослава для молодш их читачів. Скорис­ тайтеся для цього довідниками, Інтернетом.

7. Закінчіть розпочате висловлювання; «Більш ість талановитих українських письменників зверталися до Біблії, перекладали її українською мовою , вико­ ристовували біблійні мотиви у своїй творчості, тому щ о ...» рівень - достатній 1. Використовуючи знання з історії України, схарактеризуйте епоху, коли в Укра­ їні з ’ являлися перші друковані книги.

2. Узагальніть відомості, які ви прочитали про Старий і Новий Заповіти, докладно розкаж іть про кож ну з частин Біблії.

3. Зіставте легенду про створення світу Богом і свої знання з біології. Як пояснити співіснування біблійної легенди і теорії Чарльза Дарвіна?

4. Які моральні чесноти визначає в ж итті людини Біблія? Назвіть їх, прокомен­ туйте свою відповідь, підтвердж уючи її посиланнями на біблійні тексти.

5. Поясніть, чому до основоположної релігійної книги, якою є Біблія, було додано «П існю над пісням и».

6. П одивіться на географічну карту і поміркуйте, навіщо Бог змусив євреїв сорок років блукати пустелею, не дозволивши за короткий час пройти незначну відстань від Єгипту до Палестини.

7. П оясніть, чому Біблія - духовне надбання Сходу - стала осердям релігійного ж иття християн різних частин світу.

Y) рівень — високий 1. Проаналізуйте біблійні притчі. Чому Ісус Х ристос звертався до людей зі своїми приповідками, використовуючи інакомовлення?

2. Доведіть, щ о давня література вплинула на весь подальший розвиток україн­ ського красного письменства.

3. Висловіть власну думку з приводу того, чому Біблія та окремі її частини були найпопулярнішими серед перш их перекладних і друкованих книг в Україні.

4. Я кі, на ваш погляд, найцікавіш і тексти були вміщені в найдавніших українсь­ ких книгах - Ізборниках Святослава? П рокоментуйте їхн ю мистецьку й істо ­ ричну цінність.

5. Спробуйте оцінити й мотивовано окреслити роль християнства і Біблії в духов­ ному розвитку українського народу, суспільства.

6. З якого віку, на вашу думку, людина має ознайомлюватися з Біблією і чому од­ разу не мож на читати повний текст ц ієї літературної пам’ ятки?

7. Які нові поняття ви з ’ ясували з прочитаних вами біблійних уривків? Як ви трактуєте поняття «віра», «надія», «лю бов», «гр іх », «покута», «рай», «пекло»? Наскільки часто ви послуговуєтеся ними в повсякденному ж итті? Чи завжди їхній зміст відповідає тому, який закладено в Біблії?

РОБОТА В ГРУПАХ Підготуйте повідомлення про найдавніші літературні й релігійні пам’ ятки інших народів, зокрема такі: Коран, Махабхарата, І-Дзин (Книга змін). Веди, епос про Гільгамеш а. Для цього скори стай теся довідковою літературою з бібліотеки, попрацюйте в Інтернеті, проконсультуйтеся зі служителями церков.

Проаналізуйте, що спільного мають усі ці нетлінні духовно-мистецькі пам’ятки і чим вони різняться. Які особливості кожного тексту?

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ДИСКУТУЄМО Як відомо, зацікавлення Біблією, життям Ісуса Христа не зменшувалося ніколи. Про це свідчить той факт, що з покоління в покоління талановиті творці різних видів мистецтв прагнуть знову й знову переосмислити жертовний шлях Ісуса, біблійні заповіді, легенди, притчі. Прикладом такого переосмислення мо­ же бути рок-опера, бродвейський мюзикл «Ісус Христос - суперзірка», написа­ ний композитором Ендрю Ллойдом Вебером. А 2004 року вийшов на екрани фільм талановитого американського актора й кінорежисера Мела Гібсона «Страсті Христові». Демонструють і мультфільми про Ісуса, екранізують леген­ ди Старого Заповіту, нещодавно створено кінострічку про Ноїв ковчег. Чи можна виправдати таке «світське» тлумачення БіблГі? Як ви вважаєте, во­ на має залишатися суто релігійним кодексом, надбанням вірних усього світу чи знову оживати в мистецьких творах?

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ

ВАШЕ

Пропонуємо підготувати для учнів молодших класів розповідь про Біблію (на 10-15 хв), про легенди, з якими ви щойно ознайомилиПОРТФОЛІО ся, притчі. Доберіть до своєї розповіді ілюстрації, продемонструй­ те різні видання Біблії. Обов’ язково складіть план такої бесіди і погодьте його з учителем.

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ_____________________________________ Із запропонованих крилатих висловів, що народилися з біблійних текстів, оберіть той, який вам до вподоби, і напишіть коротеньку історію з життя, стосов­ но якої доречно було б ужити цей вислів. ❖ Адамове ребро - жартівливе найменування жінки. ❖ Адамові діти - рід людський, нащадки першої людини. ❖ Блудний син - людина, що розкаялася у своїх помилках. ❖ Вавилонське стовпотворіння - збіговисько, шум, безлад. ❖ Всесвітній потоп - страшна катастрофа, лихо. ❖ Обітована земля - багатий край, сподівана мета. Ви також можете дібрати власні крилаті вислови, що запам’ яталися вам під час читання Біблії.

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК П р и т ч а - невелика за обся гом повчальна алегорична оп овід ь, м а к си ­ мально типізована, побудована за п ринципом аналогії. С ю ж ет притчі п рям о підпорядкований її м орал ізаторській части ні. П ри тча м ож е мати прозову, п оети чн у чи драм атичну ф орм у. У ній розкр и ваю ться важ ливі е ти ч н і, естети ч н і, ф іл о со ф сь к і н астан ови . П ритча м ає си м в ол іч н и й п ід тек ст. Основне призначення ц ього твор у - п оя сн и ти , я к лю дина п о­ винна чинити в певній си туа ц ії. Б іблійні притчі в и к ор и стов у ю ть ся для вираж ення д ух ов н и х настанов у алегоричній ф орм і. До ж ан ру п ри тчі зверталися такі у к р аїн ськ і п и сьм ен н и ки , я к П анте­ леймон К ул іш , Іван Н ечуй -Л еви цьки й, Г ри горій К вітк а-О сн ов’ ян ен ко, Іван Ф ранко, а Тарас Ш евченко створив навіть серію ілю страц ій до притчі про блудного сина. Визначте ознаки жанру притчі у прочитаних вами творах.

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

(И

ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ

6*

Біблійні сю ж ети у світовій літературі чи не найпопулярніш і, а твори на біблійні мотиви давно увійш ли до класики. Я кісь із них ви вж е прочитали, з деяким и ознайом итеся в старш их класах. І йдеться не лиш е про літературу. А дж е геніальні літературні шедеври надихали композиторів творити музику, ж ивописців - писати полотна... Серед світових шедеврів на біблійні мотиви - «Божественна комедія» Данте А л іґ’ єрі, поема Д ж ордж а Гордона Байрона «К аїн », Йоганна Вольфґанґа Ґете «Ф ау ст». Перлини світового малярства - і'рафічні шедеври Доре, який ілю стру­ вав більш ість біблійних сю ж етів, полотна Мурільйо, Караваджо, Тінторетто, Рафаеля - цей перелік можна довго продовжувати. Зокрема, «Повернення блудно­ го сина» - краща з картин геніального голландського художника Рембрандта.

Поцікавтеся, які твори світової музичної класики пов’язані з біблійними мо­ тивами та сюжетами.

ВІДПОЧИВАЮЧИ, вчи м о ся Прочитайте бувальщину про славетного перш одрукаря Івана Федорова, в якій знайдете відом ості про н ього сам ого, й ого характер, а також перегуки з біблійною притчею про сіяча. «Коли перш одрукарі Іван Федоров і Петро М стиславець, звинувачені в єресі, змушені були тікати з М оскви, притулок їм надав великий гетьман литовський Григорій Х одкевич. Та недовго й тут працювали перш одрукарі. Мстиславець з невідомих причин переїхав у Вільно, а Федорову Х одкевич незабаром запропону­ вав залишити друкарську справу й займатися хліборобством. Федоров на це відповів так: “ Не випадає мені проводити дні свого ж иття за ра­ лом - займатися сіянням зерен ж итніх: духовні зерна повинен я розсівати по світу, не рало у мене в руках - худож ество” . І залишив гетьмана. Чимало злигоднів перетерпів друкар, поки дістався до Львова, а потім до Острога, звідки й розсіялися його “ духовні зерна” і дали буйні сходи*.

Із книги «Цікаві бувальщини» Прокоментуйте цю історію. Як у ній переосмислена біблійна притча про сіяча? Як ця ситуація характеризує Івана Федорога?

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО світогляд 1. Історія православної церкви в Україні: 36. наук, праць. - К ., 1997.

2. Історія релігії в Україні: Навч. посібник / За ред. А .М . Колодного, П.Л. Я роцького. - К ., 1999.

3. Біблія. - К . , 2004.

4. Повернення до Бож ого Храму. - К ., 2004.

5. Ісаєвич Я.Д. Літературна спадщина Івана Федорова. - К ., 1989.

6. Довідник з історії України / За ред. І. Підкови та Р. Ш уста. - К ., 1993.

7. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. Луцьк, 2000.

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Як хочеться розсунути меж і л ітопису... Побачити, щ о там! Та ми до кінця не освоїли ще й цього ма­ терика наш ої перш оісторії, тому кожне нове його прочитання має розглядатися як наближення до вичерпніш ого знання початків нашої великої історії...

ОРИГІНАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА КНЯЖОЇ <РУСІ-УКРАЇНИ

Павло Загребельний

ЛІТОПИСИ я к ІСТОРИКО-ХУДОЖНІ ТВОРИ ригінальна література К и ївсь к ої Р у сі X - середини X III с т о ­ ліття є орган іч н ою ч а сти н ою д у х ов н ої к ул ьтури всього сл о в ’ я н ськ ого св іту . Перекладна література і традиції на­ родної словесності дали початок ук раїн ськ ом у літопи санн ю , п р о п о в ід н и ц ь к ій , а гіогр а ф іч н ій (ж и т ій н ій ) л іте р а ту р і. У цей час відбулося становлення світського писання, зокрема з ’ явилися такі ш едеври давньої л ітератури , як «П овчан ня д ітя м » В олодим ира Мон ом аха, «С лово про п охід Ігорів» та ін. Д авньоруські кн и ж н и ки - Н естор Л ітоп исец ь, п роп овідн ики Іларіон, К ирило Т у ровськи й , ігум ен Д анило, м он асти рські л ітоп и сц і Симон і П ол ікарп , десятки анонімних авторів торували нелегкий ш л ях, збагачую чи ідейно-тем атичну і ж ан рову р о з­ м аїтість д авн ьор уськ ого п исьм енства та вводячи й ого у світови й л ітера­ турний процес.

О

Л ітоп ис - це ж анр історично-м ем уарної прози, у я к о ­ му в хрон ол огічн ом у порядку, порічно записували події, а також фрагменти міфів, ж итій святи х, легенд, ораторської прози, друж инного епосу тощ о. Л ітопис за своєю структурою нагадує різнож анро­ вий, різностильовий колаж . Л ітописи є пам ’ ятками ки єворуського періоду. З найдавніш ого к и їв ськ ого літописання найвідом іш і три п ам ’ ятки П очатковий л ітопис (1 0 9 3 ), «П овість минулих л іт» (1 1 1 3 ) та К иївський літопис (1 2 0 0 ).________________________________________________________________ П А М ’ЯТА Й М О !

О сер ед к ом тв ор ен н я о р и гін а л ь н о ї л іте р а ту р и к н я ж о ї д оби була К иєво-П ечерська лавра. Сперш у це був м онастир. Й ого заснували 1051 р о­ к у м он ахи А н то н ій і Ф еод осій у печерах біл я л ітн ь ої к н я ж о ї рези ден ц ії Б ер естов о п о бл и зу К и єв а . У X I с т о л іт т і м он а ст и р став ц ен тр ом у т в е р ­ дж енн я х р и сти я н ств а в К и ївськ ій Р у сі. У X II ст ол іт ті м он асти р отри м ав стату с лаври, т о бто вел и к ого п равосл авн ого м он а сти р я , щ о п ід п о р я д к о ­ вувався у св оїй д ія л ь н о сті н ай ви щ ій ц ер к ов н ій владі. У X V III стол ітті

64

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

О

Ш

Ій Щ

І

Ш Р Г Ш Ш й ііі.

'Н ІІ1 Я ІШ

М -

Триптих «Богом атір з А нтонієм і Ф еодосієм ». Києво-Печерська лавра. Близько 1470 року

^ Р

К и єв о-П еч ер сь к а лавра стала н ай біл ьш и м ц ер к ов н и м ф еодалом в У к р а ­ їн і, я к о м у бу л о п ід п ор я д к ова н о багато д р ібн и х м он асти р ів і так звані п у ст о ш і (зок р ем а , К и та їв ськ а , М и к іл ь сь к а та ін ш і під К и єв ом ) з їх н ім и у гід д я м и й к р іп а к а м и . У с т ін а х л аври п ер ек л ад ал и ц е р к о в н о сл о в ’ я н ­ с ь к о ю м о в о ю і п ереп и сувал и твор и ін о зе м н и х ав тор ів . Саме тут було укладен о сл авн озвісн у «П о в ість м и н ул их л іт » , а в Х Н І стол ітті - К и євоП ечер ськ и й п атерик - п а м ’ я т к у , щ о стала осн овн и м д ж ерел ом істор ії К иєва.

«Повість минулих літ» «П овість...» стала епохою не тільки в культурному ж итті К иївської Русі. Вона наклала відбиток на все наступне літописання східних сл ов’ ян. Л ітописці майбутніх поколінь... ставили минуле в приклад сучасникам.

Олекса Мишанич «П овість минулих літ» є окрасою давньої української літератури. До речі, саме вона дала назву ж анру л ітоп и су, бо почи н ається словами: «В л іт о ...» Ц я п ам ’ я тк а о б ’ єднала в собі док ум ен ти , перекази, легенди, оп овід і, д р у ­ ж инний еп ос, записи візан тій ськ и х х р он ік . П ерш у редакцію^ ц ієї п овісті уклав чернець Н ест ор на осн ові попередніх л ітоп и сн и х зведень, автора­ ми я к и х були к н и ж н и к Н и к он та ігум ен К и єв о-П еч ер сь к ого монастиря Іва н . У л ітоп и сі Н естор м айстерно поєднав народні перекази й ури вки з Б ібл ії, перекл адн их гр ец ьк и х і бол гар сь к и х тек ст ів , свідчен н я оч е­ видців, власні роздум и .

1 Р е д а к ц ія - тут: варіант якого-небудь літературного чи музичного твору або окремої його частини. З о. М іщ ен к о, У к р . л ітер а тур а , 9 кл.

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

1

Д ругу ред ак ц ію уклав за доручен н ям к н я зя В ол од и м и р а М он ом а х а ігу м ен Вид уб и ц ь к ого м он асти ря Сильвест р (1 1 1 7 ), т р е тю 1118 р о к у - М ст и с л а в , си н В о л о ­ дим ира М оном аха. Поміркуйте, чим була зумовлена необ­ хідність тричі змінювати «Повість минулих літ», доповнювати й переписувати її. Т радиційн о автором «П ов істі минулих л іт» вваж аю ть Н естора, адже його як автора ц ього твор у д вічі згадую ть у К и єво-П ечер­ сь к о м у патерику. Я ким и ж вони були, ці давні кн и ж н и ки , щ о д ов ги м и вечора м и під м ер ехтін н я св іч к и ви вод и л и на п апері х и т р о м у д р у в ’ язьі старосл ов’ я н ськ и х л ітер? Геніальну ск у л ь п т у р у Н естор а Л іт о п и сц я ств ор и в М арко А н ток ол ь ськ и й . Н ині вона ст оїт ь у К и їв сь к ом у м узеї р осій сь к ого мистецтва: Н естор, вічн о схил ен и й над писан ням , з пером у руц і, твор и ть щ оденний подвиг Нестор Літописець зап и сує для нащ адків величну іс т о р ію ... і сам н авіки вход и ть у неї. У м он асти рській бібл іотеці було знайдено оп и с зов н іш н ості Н естора: «Н естор Л етописец п одоби ем сед , брада не р аздвои л ась, на плечах клобук^, в п равой руке п еро, а в левой - ч е т к и ...» . В ідом о, щ о він народився м іж 1 0 4 0 -1 0 5 6 р о ­ кам и, н ай вірогідн іш е, п оход и в з багатої родини. Був ви сок оосв іч ен ою л ю ди н ою , знав к іл ьк а ін озем н и х м ов. У віц і сім н ад ц яти р ок ів й ого п р и ­ йняли до П ечер ськ ого м он асти ря. Не дивуй теся, адж е в ті часи навіть кн язівські діти ш укали п ри тул ку за мурами св я тої обителі: д ехто ховався там від тур бот св іт сь к о го ж и ття , д ех то сам озречено віддавався улю бленій кн иж н ій справі. Так учинив і Н естор. Яким ви уявляєте давнього ченця, книжника, перекладача і переписува­ ча книг? Чим, на вашу думку, відрізняється Нестор від сучасних учених? «П овість м и н улих л іт» укладена за принципом к л аси ч н ого л ітоп и су п орічн о. Це давало зм о гу в ід твор и ти п осту п а л ьн ість істо р и ч н о го р о з ­ в и т к у К и їв с ь к о ї Р у с і, в н о си т и зм ін и та д оп ов н ен н я , в ста н ов л ю в а ти ген еал огію к и їв сь к и х к н я зів , чи м о собл и в о п ерей м ався Н естор . П р оп а ­ гу ю ч и загал ьнодерж авн і ідеали , автор п росл авл яє тіл ь к и ти х п рави ­ тел ів, я к і бор ол и ся за о б ’ єдн ан н я в с іх р у сь к и х зем ел ь, у м іл и «тв ор и ти м и р і б л ю ст и зем лі Р у с ь к і» , я к це в давал ося Я р осл а в ов і М у д р ом у чи В ол одим иру М он ом аху. У якому відомому творі давньої літератури позиція автора щодо цього питання відповідає поглядам Нестора?

1 В ’ я з ь - вид старовинного декоративного письма, у яком у окремі літери й слова зливаються в суцільний орнамент.

2 К л о б у к - високий циліндричної форми головний убір з покривалом, який носять православні ченці.

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

П овна назва твор у - «Се п овісті м и н ул их літ звідки почалась Р уська зем ля, х то в К и єві перш ий став к н я ж и ти і звідки Р уська земля стала б у т ь ». Я к бачите, сама назва н алаш товує нас на патріотичний лад - автор наполягає, ш;об ми п а м ’ ятали св о їх славних предків, пиш алися св оєю батьківш ;иною , її вел ичною істо р ією . Л ітоп и с о п ов ід а є насам перед п ро ви н и кн ен н я і розсел ен н я сл о в ’ я н ­ сь к и х племен, про їх н ю роль в істор ії. Н естор розглядав сл ов’ янські пле­ мена та істор ію Р у сі як органічну частину істор ії людства, світу, намагався довести, щ о Р усь була м огутн ьою держ авою і відігравала клю чову роль в істор ії Європи. Саме том у автор так докладно розповів про становлення К и ївськ ої Р у сі, її зовн іш н ю п ол іти к у, розш ирення кордон ів, військову міць. «П ов ість м и н ул их л іт» розповідає і легенду про заснування столиці наш ої держ ави трьом а братам и -кн язям и - К и єм , Щ ек ом , Х ори вом та їх н ь ою сестр ою Л ибіддю . У л ітоп и сі возвеличено м уд рість княгин і Ольги як ж ін к и -д е р ж а в о т в о р ц я , в о їн сь к у добл есть к н я зя С вятослава, далеко­ глядність Володим ира, я к и й , п ередбачивш и напрям р у х у ц ивіл ізац ії, за­ провадив на Р у сі хри сти я н ство. В ел и кою п ош ан ою у достоєн о і Ярослава М удрого передовсім за культурн у діяльн ість - зверш ення на ниві освіти, науки, зодчества. «П овість м и н ул и х л іт» була написана в д обу к н я зівськ и х м іж усоби ц ь після см ер ті Я рослава, і цей розбрат найбільш е гн ітив автора. Він з болем споглядав занепад вел икої держ ави, від к ол и ш н ьої слави й м огутн ості я к ої не л и ш и л ося й сл іду. Пригадавши історію України цього періоду, доповніть картину соціальнополітичного становища Київської Русі, докладніше поясніть, які саме події найбільше тривожили автора. П А М ’Я ТА Й М О !

«П овість минулих л іт» - не лиш е історични й , а й ви' сок охуд ож н ій літературний т в ір ._____________________

Я к літературний твір «П о в іс т ь ...» нерозривно п ов ’ язана з фольклором. А втор л ітоп и су добре знав і ш анував народну твор ч ість, а том у майстерно використав обр я дову п оезію , зм альовую чи п обут сл ов ’ ян, їх н і звичаї, вірування. Н ародн опоети чн и м и образами сповнена оп овідь про віщ ого Олега, як и й розгадав х и тр ощ і п ідступ н и х греків і пом ер, як і п ророкував вол хв-я зи чн и к , від власного кон я. В ідгом ін ф ол ькл орн ої традиц ії в ч у ­ вається в оп овіді про п ом сту к н яги н і Ольги древлянам; вона попросила в м еш канців Іск оростен я данину від к ож н ого д вору - по три гор обц і і по три гол уби . П отім п р и в’ язала до н іж ок п тахів запалені в іх ти к и й в ід п ус­ тила - птахи спалили столи ц ю древлян, які вбили її чоловіка, князя Ігоря. Зразком д ру ж и н н ого еп осу є оп овідь про кн я зя С вятослава. Н атхненно р озп ов ід а єть ся і п ро х р ещ ен н я К и їв сь к о ї Р у с і к н я зем В ол од и м и р ом , зародж ення сл о в ’ я н ськ о ї п исем н ості. Про що свідчить глибока фольклорна закоріненість літопису? Я к щ о в перш ій частині л ітопису переваж ають народнопоетичні мотиви, то в другій , яка ох оп л ю є період від X I до X III стол іття , дом ін ую ть кн иж н і мотиви, описано події зі свідчень очевидців або сам ого автора л ітопису. В аж ливо, щ о саме в цій части ні вм іщ ен о сказання про створенн я П ечор­ ськ ого (нині К и єво-П ечерськ ого) м онастиря (1 0 5 1 ), оповідання про напад

з*

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

на П ечерський монастир (1 0 9 6 ), про спільний п охід руськи х князів проти половців (1 1 0 7 ), оповідь про замирення князів і «П овчання д ітя м » В олодимира М оном аха (сам остійни й оригінальний твір, доданий до літоп и су Н естором ). А в тор повідав нам і про вбивство кн язів Бориса і Гліба, про осліплення кн язя В асилька Т еребовл ян ського, щ о стало стр аш ­ ним свідченням п ідступ н ої боротьби м іж кн язям и за владу. У « П о в іс т і...» м а йстерн о поєднані ча сов і та п р ост ор ов і пласти , ж анри ф ол ькл орн ого та к н и ж н о го п о х о д ж е н н я , щ о разом стан овл я ть єдиний м онум ентальний твір зі св о єр ід н о ю ф іл ософ ією , з власним п отр ак ту в ан ­ ням добра і зла, сп раведл и вості й н есп р аведл и вості. Б о ж о ї вол і, гр іх а і покарання. П О Л О В Ц ІВ

Ідея «П овісті минулих літ» - уславити Русь, заклика' ти спільно боротися із зовніш німи ворогами, о б ’ єдна­ ти руськ і землі й засудити братовбивчі війни за кн яж и й престол. П А М ’Я ТА Й М О !

М ова л ітоп и су сповнена розм овн ою л ек си к ою , проте водночас виразно п роступ ає нарочита к н и ж н ість. Т вір за ж и в ом ов н ою трад и ц ією багатий на п оети ч н і зв о р о т и , п р и с л ів ’ я , п р и к а зк и , аф ор и зм и . З вор отам и з « П о в іс т і...» ми к о р и сту єм о ся й нині, і це д оводи ть, щ о духовн а культура, збереж ена в м ові, у рідн ом у сл ові, - вічна. Ось вон и, перлини «П ов істі минулих л іт » : «січ а л ю т а », «стр іл и , як д о щ » , «зл ом и ти с п и с » , «в ій сь к о стоїть , я к л іс и » ... «П овість м инулих літ» засвідчила високий рівень : давньоукраїнської культури, стала авторитетною істо­ ричною п ам ’ я тк ою і справила неабиякий вплив на становлення л ітоп и ­ сання та розви ток національної літератури й культури за г а л о м .__________ ПА М ’Я ТА Й М О !

С ю ж ети, м оти ви , образи л ітоп и су п отуж н и м струм ен ем вливалися у творчість письменників різних поколінь - Тараса Ш евченка, Івана Франка, Степана Р уда н ськ ого, Павла З агребельного, Василя Ш ев ч у к а ... Спробуйте пояснити резонансність «Повісті минулих літ» у вітчизняній літературі (порівняйте зі «Словом про похід Ігорів»).

Києво-Печерський патерик ...Історик літератури не мож е не піднести ж ивості і драматизму деяких оповідань та того щ ирого братолюбства і співчуття до всякого людського горя, яким надихане тут кож не слово.

Іван Франка П атери к (лат. бат ько) - це загальна назва збірок : оповідань і новел агіограф ічного зм істу , в я к и х р оз­ повідається про подвиги д уховн и х п одви ж н и ків. На відм іну від повного «ж и тія с в я т о г о », у патерику змальовано лиш е найзначніш і епізоди ж и т ­ тя праведника, чудеса, сотворен і ним, видіння. П атерикам властива п р ос­ тота викладу, строга ф орма, територіальний принцип (змалювання ж иття святих певної країни, релігійної у ста н ов и ).__________________________________ П А М ’Я ТА Й М О !

Г

'

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

К и єво-П ечер ськ и й п атерик укладен и й на осн ові л и стуванн я д вох к и єво-н еч ер ськ и х ченців - С имона і П олікарпа. С имон, відом ий як «м у ж м и лостивий і у ч и тел ь н и й », 1214 р ок у став єп и ск оп ом С уздальським і В л ад и м и р ськи м . Ч естол ю бн и й П ол іка рп т а к ож х о тів мати ви сок и й ц ерковн ий сан. Він зверн увся по д оп ом огу до к н я зівсь к ої родини, як а й поклоп отал ася за нього перед С им оном . П роте Симон дорікн ув й ом у за «са н о л ю б іє», закликав зм ирити гор ди н ю , повернутися до рідної обителі, бо то найбільш а честь - ж и ти в м он асти рі, де трап л яється стільки чудес, де сп о к о н в ік у м еш кали «бож ествен н і о т ц і» . На п ідтвердж ен н я св о їх слів Симон додав до листа д ев’ ять оповідей про чен ц ів-ч уд отвор ц ів К и єво-П ечер ськ ого м он асти ря та п ’ ять легенд про чудеса, я к і стал ися під час будівн и цтва головн ого м он асти рського х р а м у - У с п е н с ь к о г о с о б о р у . У сі ц і іс т о р ії бул и зап и са н і з п ереказів за сн ов н и к ів м он а сти ря , А н то н ія та Ф е о д осія , на осн ові П ечерського л ітоп и су (щ о дотеп ер в важ ається втрачен и м ), у сн и х переказів і легенд, власних сп остереж ен ь.

О чевидно, м ірк уван н я С им она були настільки п ерек он л и ви м и , ш;о П ол ікарп зв ер н у вся д о а рхім ан д ри та К и єв о-П еч ер сь к ого м он а сти р я А к и н д и н а з л и стом см и рен н я, доп овн и вш и й ого од и н ад ц ятьм а о п о в і­ данням и про к и єво-п ечер ськ и х угодн иків, які ж или наприкінці X I - на п очатку Х П стол іття . Д о п ерш ої редакц ії К и єв о-П еч ер сь к ого патерика ■ввійш ли ж и тій н і оповідання Н естора Л ітоп исц я, пе­ рекази та послання Симона й оповідання П олікарпа. Вони о б ’ єднані спіль­ ним ідей н о-твор чи м задум ом - довести особл и ву св я т ість К и єво-П ечерського м он а сти р я ._____________________________________________________________ П А М ’Я ТА Й М О !

«Г ум ан н ою і д обр оч и н н ою » к н и гою назвав Іван Ф ранко цю п ам ’ ятку. А д ж е вона, п росл авл яю чи релігійний центр Р у сі, утвердж увала ідею

69

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Р у сь к о ї зем лі, м огу тн ості К и ївсь к ої держ ави, яка на той час уж е втрачала св ої п ози ц ії в Європі.

ЄД Н ОСТІ

Чому, на вашу думку, проблема єдності держави актуальна в усі часи? У якому контексті ми обговорюємо ї ї нині? У К и єво-П ечерськ ом у п атерику є оповідання про особл и ву св я тість м ісц я, де збудовано лавру, істо р ія сп орудж ен н я У сп ен ськ ого собор у на честь Б огород и ц і, яка сама закликала кращ и х зод чи х будувати храм на Д ніпрових схил ах. Благословенний А н д рієм П ер в озв а н и м К и їв зм а л ь о ­ вано я к визначний культурн ий , політичний і екон ом ічн и й центр Європи, куди звідусіль з ’ їж д ж а ю ть ся к н я зі й бояр и , маляри й зодчі, купц і С ходу, Півночі, Півдня. Симон н аголосив, щ о всі вони не лиш е віддаю ть належне розкош ам св іт сь к и х палаців, а й п оціновую ть велич релігійних святинь, найбільше - К иєво-П ечерського монастиря. Якою є роль Києво-Печерської лаври як культурно-релігійного центру нині? П ереповів П олікарп ц ікаві легенди про М арка П ечерника, я к ого сл ухал и навіть м ертві, А га п ія , щ о зцілю вав бід н и х, тала­ н ови того маляра А ліпія. Одним з найвід ом іш и х стало оповідання про чорноризця^ П р о х о р а , як и й «з м ол и твою із трави, щ о називається лободою , пік хліб і з попелу сіль р о б и в » . Г ероя ц ь о го оп овід ан н я називали щ е П р ох ор ом Л обод н и к ом , бо їв він лише хліб з лободи, а пив тільки воду. За таке смирення Бог зробив ту л ободу сол од к ою . Ж и в П р ох ор , я к п тах, не м аю чи н ія к ого майна, т о ж віддан о сл уж и в Г осп од ов і. У ц ьом у оповіданні П олікарп засудив Євангеліст Іоанн ^ з П рохором. Мініатюра князя Святополка, котрий «багато насиль­ з Остромирового євангелія ства лю дям вчи н ив». А відтак за його к н я ­ зювання Р усь захлинулася ли хом : були го­ лод і «бідність вел и ка», спустош ували землю п ол овц і... Рятував голодних земляків П рохор - хлібом з лободи: чесним лю дям був той хл іб сол од ки м , як мед, а тим , х то вкрав й ого, був гір к іш и й від полину. К оли С вятополк не п устив до К иєва к уп ц ів з Галича, не стало й сол і. Тоді П р ох ор збирав попіл, м ол и твою перетворю вав й ого на сіл ь і роздавав у сім , х то при ходи в до нього. Зарозум ілий і ж адібн ий кн язь забаж ав відібрати в чор н ори зц я всі за­ паси сол і, встан овити на них в и сок у ц ін у й н аж и ти ся на том у. А л е коли вкрадену сіл ь привезли к н я зеві, вона зн ову стала попелом . У се це так вразило к н я зя , щ о він п окаявся у св о їх гр іх а х ігум ен ові Печер ськ ого м он асти ря Іоаннові й зап ри сягн увся н ік ом у не творити більш е зла. Він ш анобливо п остави вся д о П рохора, п ообіц явш и на св оїх плечах внести його до печери, коли той помре.

1 Ч о р н о р и з е ц ь (заст.) - чернець, монах.

П іт .

ш

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

К нязь виконав обіц я н к у. Отримавш и благословення від преподобного П рохора, став С вятополк здобувати величні перемоги й завш е приходив ук л он и ти ся святій П ечерській оби тел і та її чуд отворц ям . Бачим о, щ о реалістичні епізоди в К и єво-П ечерськом у патерику тісно переплетені з ф антастичними. В осн ові к ож н ої легенди леж ить п роти бор­ ство добра і зла, устрем ління преподобних до д уховн ого подвигу. А д ж е си ­ л ою благочестя, м олитви, праведного ж и ття творили чудеса ці святі лю ди. Т о ж із д авн іх п и сьм ен ми д о в ід у єм о ся про ж и т т я , п обу т, к у л ь ту р у н аш и х предків, про їх н і м оральні ц ін н ості. К и єво-П ечерськи й патерик став п ом ітн ою п од ією в д ух ов н ом у ж и тті К и ївськ ої Р у сі, неабияким д о ­ сягнен н ям вітчи зн я н ої агіограф ічн ої л ітератури. І не втрачає значуш;ості м уд рість й ого нетлінних ря д к ів: « ...н а в е р т а є В ладика наш е л ю д с ь к е н ед б а л ьст в о на д о б р о д ій с т в о ...» П ам ’ ятайм о про це!

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

© рівень —початковий 1. Назвіть героїв «П овісті минулих л іт ». Коли і де саме відбуваються події, опи­ сані в цьому творі?

2. Опишіть, яким у вашій уяві постає чорноризець П рохор.

3. Пригадайте, щ о вам відомо про Києво-П ечерську лавру.

рівень —середній 1. Доповніть інформацію з історії К иєво-П ечерського монастиря сучасними відо­ мостями про нього. Скористайтеся Інтернетом, відвідайте саму лавру, попра­ цюйте в бібліотеці, поспілкуйтеся зі свящ еником місцевої церкви.

2. Доведіть, щ о «П овість минулих літ» є унікальною пам’ яткою давньоукраїнської літератури.

3. П ерекажіть оповідання про чорноризця П рохора від імені самого Блаженного, князя Святополка, простої людини, щ о приходила до П рохора по хліб і сіль.

рівень —достатній 1. Проаналізуйте наукову й загальнокультурну цінність відомостей, записаних Н естором у «П овісті минулих л іт».

2. Доберіть з Біблії епіграф до «П овісті минулих л іт». Проведіть м іні-конкурс на кращий епіграф до твору.

3. Поясніть символічне значення хліба й солі в повчальному оповіданні Полікарпа про ченця П рохора.

рівень —високий 1. Схарактеризуйте ж анрові особливості «П овісті минулих л іт».

2. Доведіть, щ о мета ж итійних творів давньої літератури - привернути увагу вірую чих до певних християнських осередків, святинь.

3. Узагальніть відомості про твори давньої літератури, заповнивши таблицю. Назва твору

Автор (автори)

Система образів

Ідея твору

Опис побуту і звичаїв

Мова твору

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

З

РОБОТА В ГРУПАХ

Розділивш ись на групи, підготуйте розгорнутий план екскурсії (рідною та іноземною мовою, яку ви вивчаєте в ш колі) до найближчих видатних архітектур­ них пам’ яток, храмів, монастирів тощ о. Проведіть такі екскурсії для своїх батьків, учнів молодш их класів. Група авторитетних експертів оцінить вашу ро­ боту і визначить переможця.

^

ДИСКУТУЄМО

Літературознавці вважають, щ о агіографічна література вплинула на творчість українських письменників, зокрема Тараса Шевченка, Івана Франка. Спробуйте на прикладі вивчених раніше творів і на матеріалі творів давньої житійної літера­ тури, з якими ви ознайомилися, довести чи спростувати цю думку.

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ

ВАШІ

Створіть аудіовізуальний альбом «Х рам и та святині України». Для цього оберіть кілька найвизначніш их, на вашу думку, святинь, доЇО ^Ф 'ЛІО беріть історичні матеріали, зображення, відеоматеріали, відпо­ відний музичний супровід, укладіть карту культурно-релігійних пам’ яток нашої держави. Презентуйте свій проект у молодших класах, влаштуйте конкурс таких проектів між паралельними класами.

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ_____________________________________ Створіть літопис ваш ої ш коли. Зустріньтеся з випускниками попередніх років, візьміть інтерв’ ю в керівників ш коли, перегляньте архіви, а якщ о вашу ш колу збудували нещодавно, започаткуйте такий літопис і передайте традицію його ведення наступникам - учням молодш их класів. Повірте, вас неодмінно згадають добрим словом, адже ви збережете для на­ щадків історію ваш ого навчального закладу!

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ На території Києво-П ечерської лаври з X I століття проводилося масштабне будівництво (Успенський собор. Троїцька надбрамна церква). Наприкінці X II сто­ ліття навколо лаври було зведено оборонні стіни, проте вже 1240 року їх було зруйновано під час нападу Батия. У 1 69 8-17 01 роках спорудили нові фортечні стіни з бійницями й баштами. У 1 73 1 -1 7 4 4 роках спорудж ено велику лаврську дзвіницю, висота якої - 96,52 м. На території лаври поховано багато видатних осіб, зокрема біля трапезної церкви - генерального суддю українського війська Василя Кочубея і полтавського полковника Івана Іскру, у церкві Спаса на Берес­ тові - засновника М оскви Ю рія Д олгорукого.

25 січня 1918 року в стінах К иєво-П ечерської лаври в часи тотального вини­ щення православного духовенства закатували перш ого новомученика митропо­ лита К иївського й Галицького Володимира, а 1920 року лавру закрили. Під час окупації фашистами Києва монастир удалося відродити, але ненадовго - 1961 ро­ ку ченців знову вигнали зі стін обителі. 25 червня 1988 р ок у відбулася Б ож е­ ственна літургія в печерному храмі преподобного Ф еодосія в Далеких печерах і серце лаври знову забилося.

Довідайтеся, якою була доля храмів у вашому місті, селі в революційні часи. Наскільки важливо для народу берегти релігійні пам’ятки давнини й зводити нові?

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

%

ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ

Вам, напевно, буде цікаво знати, щ о патерики - доволі популярний жанр у давніх літературах різних країн. Найвідомішими патериками вважаються Синайський, Єгипетський, Римський. Синайський, щ о також має назву «Л уг духовний», містить оповідання палес­ тинських ченців про чудесні зцілення хворих. Єгипетський переповідає «Історію єгипетських чорн оризців», у якій ідеться про ж иття єгипетських пустельників та їхню боротьбу з бісівськими напастями. До Римського патерика ввійшли «Бесіди про життя і чудеса італійських отців та про безсмертя душ і» Папи Римського Гри­ горія Великого, які використав у «Божественній комедії» Данте А л іґ’ єрі. Сюжети С китського патерика лягли в основу повісті класика російської літе­ ратури Льва Толстого «Отець С ергій».

Чому, на вашу думку, житія святих, чудесні вчинки яких описано в патери­ ках, були настільки популярними в давнину?

ВІДПОЧИВАЮЧИ,

вчимося

з давніх-давен популярна літописна легенда про княгиню Ольгу. Після смерті чоловіка, князя Ігоря, 957 року княгиня Ольга вирушила до Константинополя з дипломатичною м ісією —налагодити торговельні й політичні зв’ язки з могутньою імперією - Візантією. Її правителем у той час був Костянтин Багрянородний. Княгиня, ж інка виняткової вроди й розуму, сподобалася Костянтину, і він запропонував їй ш люб. На його дум ку, Ольга гідна була сісти на престол наймогутніш ої держави світу. Княгиня ж не хотіла мати його за чоловіка, та її відмова могла спричинити міжнародний скандал. Тож їй довелося негайно ш укати вихід з делікатної ситуації - і вона знайшла: ж інка нагадала імператорові, щ о він став для неї хрещ еним батьком, а за християн ською традицією ш люб між ними не допускався. Такими були перші кроки до світової слави княгині-християнки, мудрої пра­ вительки К иївської Русі, перед якою схилив голову навіть могутній візантійський імператор, визнавши її перемогу.

Як ця легенда характеризує княгиню?

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО СВІТОГЛЯД 1. Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. Луцьк, 2000.

2. Довідник з історії України / За ред. І. П ідкови та Р. Ш уста. - К ., 1993.

3. Патерик К иєво-Печерський / Переклад та прим. І. Ж иленко. - К., 2001 .

4. П исемність К иївської Русі і становлення української літератури. - К., 1988.

5. П овість минулих літ / Переклад В. Близнеця. - К ., 1989.

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Історія мистецтва значною мірою стає історією стилів.

Дмитро Чижевський

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА РЕНЕСАНСУ 1 БАРОКО К

«ОДНА З НАЙЗАГАДКОВІШИХ, НАЙБАГАТШИХ І НАЙВЕАИЧНІШИХ КУЛЬТУРНИХ ЕПОХ» п о х а Р ен есан су, або В ід р од ж ен н я , по праву в ва ж а єть ся н ай прогреси вніш им переворотом в іст о р ії лю дства. У Європі ця доба тривала з д р у гої п оловини X IV до кінц я І ; ^ X V I стол іття . Н айвизначніш им и її п редставникам и в мисЛ и і і И Ш тецтві стали Еразм Р оттер дам ськи й , Ф рансуа Рабле, Данте А л іґ ’ єр і, Ф ранческо П етрарка, Д ж ованні Б ок к ачч о, Л еонардо да В інчі, Рафаель Санті, М ігель де Сервантес Сааведра, М ікеландж ело Б уонарроті. Ц ей перелік геніїв нескінченний, щ о і є свідченням ви н я тковості епохи. В ідродж ення славне н ауковим и відкри ттям и Д ж ордано Б руно, Галілео Галілея, Т ом аса М ора та Т ом азо Кам панелли, Х р и стоф ор а К ол ум ба, А м ер и го В есп уччі, В аско да Гами, я к і кардинально зм інили уявлення про світ.

Оклад книги.

1701 рік

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

В аж ливим для розум ін н я су тн о ст і еп охи є виникнення Р еф ор м а ц ії р у х у за оновлення ц еркви, як и й привів до появи н ової кон ф есії у х р и сти ­ я н ськ ій ц ерк ві - п ротестан тизм у. П А М ’Я ТА Й М О ! Е поха В ідродж ення означена гум а н ізм ом - п отуж - ..... ~ ним інтелектуальним напрямом, який пропагував звільнення к ул ьтури від тотал ьн ого патронату церкви, утвердж ення ц ін н ості зем ного існування лю дини, свободу л ю дської дум ки. М истецтво знову звернулося до класичн их творів античності, суспільство утвердж у­ вало культ знань. Освічена Європа прагнула бачити своїм ідеалом всебічно розвинену гарм онійну о с о б и с т іс т ь ._______________ _____________________ _ Що вам відомо про кожне зі згаданих відкриттів і явищ? Яке їхнє значення для розвитку людства? У літературі ф орм увався стій к и й інтерес до л ю дськ ої індивідуаль­ н ості, до о со б и сто ст і творця. Іш л ося про о соби стіст ь, яка сповідувала інди відуалізм , мала н епереборну ж агу пізнання, я сн ість мислення, праг­ нула м аксим альн о повно пізнати всі принади ж и ття . Ц ентральною п остаттю епохи Відродження був м и­ тець, який прагнув удосконалю вати світ за законами краси, гармонії та доверш ен ості. П А М ’Я ТА Й М О !

Ренесанс справді став одним з п овор отн и х п унктів д уховн ого ж иття Європи. Щ о ж саме відродж увал ося в серц ях і ум ах європ ей ців? Н айго­ л овніш е, щ о світ у ж е не сп ри йм ався я к п ри тул ок диявола, який людина повинна п ок и н ути задля ви щ ого щ астя в Ц арстві Н ебесном у. Н атом ість світ п редставники ренесансної культури та Реф орм ації сприйм али як святи л и щ е краси й гарм он ії, а л ю ди н у - як органічну частку природи. Як ви вважаєте, чи актуальні ідеї ренесансної культури, естетики для сьо­ годення, сучасного мистецтва?

Наука, культур а, о с в іт а в Україні Епоха В ідродж ення прийш ла в У країну з тими самими гаслами: п ош и ­ рення гум аністичних ідей, гармонійне поєднання настанов віри та радощ ів земного ж и ття ... П роте о б ’ єктивн і історичні обставини внесли певні корек ­ тиви в культурні процеси ти х часів на наш их зем лях. Ренесанс в Україні був лиш е одн ією з естетичних течій і позначився більш е на суспільній свідом ості, ніж на мистецтві. Спробуймо переконатися в цьому. Р енесансові явищ а в сусп іл ьн ом у й к у л ьту р н ом у ж и тті україн ського народу заявили про себе в X V - X V I ст о л іт тя х . Н асамперед ц ьом у сприяло виникнення в У країн і З апорозької С ічі, «к оза ц ь к ої держ ави» як реакції народу на посилення н ац іон ал ьн о-рел ігій н ого гн іту з б ок у П ольщ і, Л ит­ ви та ін ш и х держ ав. Знаний науковец ь, автор титан ічн ої праці «Істор ія зап орозьк и х козаків f>, Д м ит ро Я ворни ц ьки й писав: «З ап оріж ж я завж ди мало глибоке значення в у сьом у вн утріш н ьом у ж и тті п івден норуського народу і й ого зовн іш н іх відн осин ; вон о бул о від би тк ом й ого заповітних у стрем л інь, хранителем й ого п ол іти чн и х та сусп іл ьни х ідеалів і завж ди слугувало для п івд ен н ор уськ ого народу ж иви м передвістям свободи й

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

рівн ості, м у ж н ості й х о р о бр о сті, ж и ви м п ротестом проти насильства і рабства. Доповнивши слова вченого, визначте роль Запорозької Січі в історії України. Окрім того, з ’ являю ться п отуж н і гром адські організації православного м іськ ого населення - брат ст ва. М ета дія л ьн ості ц и х організацій була надзвичайно благородна: бороти ся з покатоличенням ук раїн ськ и х земель, захищ ати соц іал ьн о-екон ом ічн і права та свободи ук раїн ськ ого міш;анства, плекати національну культуру, н ауку, освіту, запобігати руйнівним п р о­ цесам денаціоналізації україн ського суспільства. До братств записувалися міщ ани, рем існики, крамарі, представники освітн ьої і творчої інтелігенції, дрібна ш л я хта, православне д уховен ство. Н айдавніш ими і найвпливовіш ими в У країні були Л ьвівське (1 5 8 5 ), К и ївське (1615) та Л уцьке брат­ ства (1617). А ктивн у діяльність розгорнули також О строзьке і Дрогобицьке. Н айбільш ою заслугою братств була їхн я суспільно-політична й культурноосвітня д ія л ь н ість . ............ _ .................... П А М ’ЯТА Й М О !

У країна підняла на бор отьбу з п ол ьськ и м н аступ ом у сі верстви насе­ лення. У н айближ чі три д есяти л іття після Л ю бл ін ськ ої ун ії керівну роль у національном у ж и тті україн ців відігравали за давньою трад и ц ією ари ­ стокр ати ч н і родини. Вони вваж али святи м о б о в ’ я зк ом справу оборони ук раїн ськ ої культури, тож піклувалися про національну освіту, ц еркву, відкривали благодійні установи. Зокрема активний оп ір пол ьській к о ­ лоніальній експансії чинили Григорій Х одкеви ч і К остянти н О строзький, а фундаторкам и у к р а їн ськ ого ш кіл ьн и ц тва стали зам ож н і, національно свідом і у к р аїн ськ і ж ін к и - Олена Ч ортори й ськ а-Г ор н остай , яка 1596 р о ­ к у зорганізувала ш к ол у в П ересоп н и ц ьком у м он асти рі, Ганна Гайська, щ о спорудила ш к ол у при П оча ївськом у м он асти рі, та ін. Якою, на вашу думку, є роль українських жінок у розбудові сучасного суспільства? Хто із ж інок-меценаток відомий вам? Завдяки н евтом ній праці п а тр іоти чн о н ал аш тован их у к раїн ц ів ф ор ­ м увалися нові к у л ьтур н о-освітн і осередки , щ о боронили від п ол онізац ії національну м ову, осв іту й віру. Саме на цей час припадає діял ьн ість братськи х ш к іл , О строзьк ої та К и єв о-М оги л я н ськ ої академій.

1576 р о к у вол и н ськи й магнат к н я зь К ост я н т и н О ст р озьк и й у своїй рези д ен ц ії від к ри в О ст р о з ьк у а к а д ем ію . Д о реч і, він на вл асні к ош ти організував у к р аїн ськ і ш кол и та к ож у Т урові, В ол од и м и р і-В ол и н ськ ом у та ін ш и х м іста х. Щ об забезпечити навчальному закладові якн айвищ ий освітн ій рівень, кн язь запросив до викладацької роботи найвизначніш их у к р а їн сь к и х і за р у б іж н и х у ч е н и х , к в а л іф ік ов а н и х ф а х ів ц ів з р ізн и х галузей знань. Навколо О строзької академії згуртувалися кращ і наукові сили України. До п роф есорськ о-ви к л адац ького скл аду академії входи л и: ієр ом он ах з Острога Купріян, який здобув освіту в П адуї та Венеції, педагоги-письменники Й ов К н яги н и цьки й (друг Івана В и ш ен ськ ого), К лірик О строзький , Д ем ’ ян Н аливайко (брат Северина Н аливайка). П рацю вали тут і за­ рубіж н і вчені - Кирило Л укаріс, Д іон ісій П алеолог, Ян Л отос та ін. Вони

76

ї

Ш

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА П ІД Н Я Л И О строзьку ш к ол у до рівня академії і розгорнули ш и р ок у письмен­ н ицьку й н аук ову д іял ьн ість у її стін ах.

Назвіть сучасних видатних науковців, викладачів, учителів. О строзька а кадем ія була п оп у л я р н ою серед у к р а їн сь к ого народу й набула св ітов ого визнання. В аж ливо, щ о в ній навчалися д іти не тільки багатіїв, а й п ростол ю д у. П ро педагогічні у сп іх и академії свідчать імена її славних вихован ців, так и х як гетьман П етро К онаш евич-С агайдачний, учений та п исьм енник М елетій С м отри ц ьки й , україн ські культурн оосв ітн і д ія ч і Іов Б орецьки й і Д м и тро С амозванець. На той час розпочав св ою кн игови давни чу діяльн ість Ів а н Ф ед о р о в сл авн озвісн и й с л о в ’ я н ськ и й п ерш од р ук ар , я к и й 1572 р ок у заснував друкарн ю у Л ьвові. А вж е 1574-го видав одн у з перш их україн ськи х д р у ­ кован и х к н и г - А п о сто л , до я к ого додав надзвичайно важ ливу для нас, наш;адків, п ісл я м ову, де вм істи в в ід ом ості про своє ж и ття , про те, як за­ род ж увал ося д рук арство на н аш их зем л ях. Т ого ж р ок у він видав «Б у к ­ в а р », ш;о на довгі рок и став зразком для в сіх п одібн и х видань не лиш е в У країн і, а й у Р о сії та в Б іл орусі. Ц і видання даю ть нам підстави вважати Івана Ф едорова, «друкаря кн иг перед тим н еба ч ен и х », основополож ником друкарства в У країн і. Заснована згодом , 1581 рок у, друкарня при О строзькій академії згурту­ вала п отуж н і науково-літературні сили, репрезентувала високий науковий злет ук раїн ськ ої педагогічної науки. Тут було надруковано понад ЗО книг. Іван Ф едоров на прохання князя К остянтина надрукував у цій друкарні 1581 рок у перш у в істор ії друкарства повну Біблію сл ов ’ янською мовою об­ сягом 1252 сторінки . Готували її до друку понад 10 років. Над перекладом з єврейської та давньогрецької мов наполегливо працювали 72 перекладачі. Біблія вийш ла з переднім словом князя О строзького, вірш ованою передмо­ вою Герасима С м отрицького та п ісл ям овою Івана Федорова. Які інші видання Біблії вам відомі? Поясніть, чому Іван Федоров надрукував насамперед Апостол, «Буквар» і Біблію. П ерш им р ек тор ом О стр озь к ої академ ії став Герасим С м отри ц ьки й . Одночасно він був перекладачем і одним з упорядн и ків знам енитої О ст ­ р о з ь к о ї Б іблії. Б ібл іотеки О ксф орда, Рима й ін ш и х знаних н аукови х ц ен трів р ізн и х країн св іт у вваж али за честь отри м ати її п ри м ірн и ки . Варто зауваж и ти , ш,о в М оск ві друкована Б іблія з ’ явилася більш е як за 80 рок ів п отом у, 1663 р ок у , до того ж це була к оп ія О строзьк ої. На ж ал ь, п ісл я кн я зя К остян ти н а О стр озьк ого п осл ід ов н и к ів серед у к р а їн сь к и х магнатів не знайш лося. П роте за осв ітн ю справу активно взялися зам ож н і у к р а їн ськ і міш,ани, особл и во л ьвів ськ і, розш и рю ю чи д іял ьн ість ц ерк овн и х братств. Завдяки Л ьвів ськ ом у братству при церкві У спін н я Л ьвів став другим після О строга визначним осередком н ац іо­ нального відродж ення та розви тку україн ського ш кільництва, української д ух ов н ості, п еда гогік и , освіти і к ультури . Братства мали повноваження організовувати ш коли, лікарні, притулки, друкарн і, навколо них гуртували ся п рогресивн і лю ди т ієї доби , наукова й м и стецька еліта. Л ьвівське бр атство, наприклад, активно виступало проти п окатоли чен н я за х ід н оу к р а їн ськ и х зем ель, а відкрита при ньому 1586 р ок у ш к ол а, перш а в У країн і, була о д н ією з краш;их у Європі. Її ви-

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

кладачами стали св іточ і тогоча сн ої науки - П амво Беринда, Л аврентій і Стефан Зизанії, Іов Борецький, Захарія К опистенський, М аксим Грек. Важ ливу роль відіграла і Л ьвівська братська друкарня, заснована 1591 ро­ ку на базі викуп лен ої в Лихварів друкарні вж е пом ерл ого на той час Івана Ф едорова. Н ечуване на той час чи сл о видань - сто ти ся ч п р и м ірн и ків з логоти пом Л ьвівськ ої бр а тськ ої друкарні р озій ш л ося сл ов ’ янськи м и зем лям и, потрапило до країн З ахідн ої Європи. Чи є нині настільки ж популярні, авторитетні й потужні громадські орга­ нізації, якими колись були братства? Та най важ ли віш у роль для розви тк у осв іти , науки й культури у к р а ­ їн ськ ого народу відіграла К и єв о -М о ги л я н сь к а а к а д ем ія . У п р од овж віків вона була н осієм і виразн иком сп еци ф ічн и х рис д ух ов н ості нації, м о ­ гутнім чи н н и ком ф орм ування її са м осв ід ом ості, дж ерелом натхнення в боротьбі за ба тьк івськ у віру й свобод у. Для україн ц ів вона завж ди буде н аціональною святи н ею , я к П адуя чи Болонья для італ ій ців, О ксфорд для ан глійців, Сорбонна для ф ранцузів, К арловий ун іверси тет для чехів, Я гел л он ський - для пол яків. Назвіть інші видатні навчальні заклади світу. Чи хотіли б ви навчатися в котромусь із них? А чи почуваєте в собі сили стати студентом нашої академГі? К иєво-М огилянська академія була перш им виш;им навчальним закла­ дом, щ;о відповідав запитам і потребам народу в період радикальних св іто­ глядних і сусп іл ьн о-п ол іти чн и х зм ін , нац іон альн о-визвол ьн ої бор отьби , ф орм ування держ ави. П оступ ово центром д ух ов н ого ж и ття стає К иїв. Ось ч ом у до К иєва п о­ тягнулися культурно-освітні діячі з різних кінців У країни, особливо з ти х, де польсько-католицький гніт ставав нестерпним. Серед них були письмен­ ники, педагоги, перекладачі, н ауковці, богослови, видавці, худож н ики . Н айвідоміш і з них - письменник Захарія К опистен ський, лінгвіст, гравер, енциклопедист, автор «Л ек си к он у сл авен ор осського» П амво Беринда, п исьм енник, л ін гвіст, редактор Тарасій Земка, автор ш к іл ьн и х п ід р у ч ­ н иків, педагог Л аврентій Зизаній та багато ін ш и х. Бажання при служ и ти ся загальним інтересам спонукало знатну ки ян ку зі ш л я х етсь к ого роду Гал ьш ку Г улеви чівн у 15 ж овтн я 1615 р ок у впи са­ ти до К и ївськ и х м а гістр а тськ и х к н и г дарчу, за я к о ю свій дім із зем лею і «всім а до нього н ал еж н остя м и » вона дарувала під ф ун дацію м онасти ря й ш кол и для дітей «н ароду р у сь к о го , п равосл авн ого... А ш;об тая фундація ск у т о к свій брала, —писала Гулевичівна, —то зар аз... в той д в ір ... ш к ол у впровадила й в п р ов а д ж у ю ». Так розпочала св ою діял ьн ість ш к ол а, яка ввійш ла в істо р ію як К и ївськ а братська ш кол а, родоначальниця К и євоМ оги л я н ськ ої академії. Т ож на дарованій зем лі бул о засновано не лиш е ш к ол у , а й монастир. П ерш у церкву - Б огоя вл ен ськ у - збудував власним к ош том гетьман П ет­ ро К онаш евич-С агайдачний. 1639 р ок у на м ісц і стар ої, дерев’ я н ої церкви гетьман Іван М азепа звів нову к а м ’ ян у в к озац ьк ом у бар ок овом у стилі. Вона стала ок р а со ю всього К иєва, архітек турн и м ш едевром П одолу. На ж аль, 1934 р о к у Б огоя вл ен ськ и й храм було зруйновано рад ян ською вла­ дою , яка затято борол ася з традиц ій ною д у х ов н іст ю у к р а їн ськ ого народу. Які пам ’ятки культури були зруйновані впродовж трагічних століть поне­ волення України? Які з них відновлено? Які цікаві факти з цим пов’язані?

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Велику п ід три м к у братська ш кол а отримала від гетьмана В ійська За­ п орозьк ого П етра К онаш евича-С агайдачного. Він був не лиш е таланови­ тим п ол ководц ем , а й м удрим п ол іти ком , ч іт к о усвідом л ю вав значення нац іон альн ої о св іт и й ви хован н я . С агайдачний зац ік ави в ся справам и за х и сту православної рел ігії від у ти ск у ч у ж и н ц ів, щ е навчаю чись в О ст­ розькій академії. А 1620 рок у гетьман Сагайдачний вступив до К и ївського братства «зі всім В ій сь к о м ». Так братство отри м ало м огутн ій захи ст, а козац тво стало си л ою , ш;о підтримала загальнонародні ін тереси , зокрем а важ ливі для становлення у к р а їн сь к ої держ авн ості н ауку й освіту. К и єво-М оги л ян ськ а академія довгий час була єдиним виш;им загаль­ н оосвітн ім навчальним закладом У країн и, С хідн ої Європи, всього пра­ вославн ого світу. Заснована на принципах гум ан ізм у й просвітництва, академія пош ирю вала передові знання. Серед відом и х ви п ускн и к ів ака­ дем ії - Іван Г ри горови ч-В арськи й - ар х ітек тор і зодчий, щ о збудував у К и єв і понад ЗО сп ор у д , серед я к и х - ц ерк ви М и кол и Н абер еж н ого, П окровськ а, Надбрамна в К и ри л івськом у м онастирі. У К и єво-М огилянській академ ії о св іт у здобули видатні м еди ки: Н естор А м б од и к , осн овоп ол ож ­ н ик а к у ш ер ств а , бота н ік и й ф ізіо те р а п ії; Іван П ол ети к а, проф есор К е л ь н сь к о ї а к а д е м ії, го л о в н и й л ік а р П е т е р б у р з ь к о г о ген ер ал ьн ого госп італ ю ; Д анило С ам ойлович, почесн ий член 12 зар убіж н и х академій, який винайш ов протичум н е щ еплення; Павло З гурськ и й , осн овоп ол ож ­ ник р о сій сь к о ї ан атом ічн ої ш к ол и . В и п уск н и ком академії був і П етро Ч айка, я к и й працю вав згодом ш таб-лікарем у В ’ я тц і (Р осія ), - дід знаме­ н итого к ом п ози тор а П етра Ч ай к ов ськ ого. О собл и во сл ід відзн ачити ак ти вн и й р озв и ток істо р и ч н о ї науки в К и єво-М оги л ян ськ ій академ ії. Д осить згадати, щ о л ітоп и сц і Роман Ракуш ка-Р ом ановський (Самовидець), Самійло Величко, Григорій Граб’ янка отримали освіту в цьому навчальному закладі, а їхн і «козацькі літописи» одне з н ай важ л и віш и х істор и ч н и х дж ерел того періоду. Саме тут сф орм увалася одна з най біл ьш их х у д ож н іх і граверних ш кіл в У країн і. В изначними граверами - вип ускн и кам и академії - були Іван М итура, Іван Щ и р сь к и й , Л еонтій Тарасевич, Григорій Л еви ц ький , брати Іван і Василь Г ри горови чі-Б арські. Значну увагу в академії приділяли м узи чн ом у м и стец тву, зокрем а із середини X V II стол іття було організовано х орову ш кол у. Найталановитіш ими серед ком позиторів академії були М аксим Березовський і Артем Ведель, я к і й дотепер є гор д істю у к р а їн сь к ої м узи ки. В и хован ц я м и К и єв о -М о ги л я н сь к о ї ак ад ем ії бул и т а к о ж м айбутн і гетьмани: Ю рій Х м ел ьн и ц ьк и й , Іван В и говськ и й , П етро Д орош енко, Павло Тетеря, Іван Б р ю ховец ьк и й , Іван М азепа, П илип Орлик, Данило А п остол , Іван С короп адськи й , наказний гетьман П авло П ол уботок. Т ож у стін ах ц ього навчального закладу ф орм увалася генерація к озац ьк ої старш и н и , щ о згодом верш ила у к р а їн сь к у істор ію . Хто із сучасних випускників академії досяг виняткових успіхів у культурній і державницькій діяльності? Іван Ф ран ко оц ін ю вав академ ію як «ін ст и т у ц ію значною м ір ою ін тер­ національну, вплив я к о ї п р остя гся далеко за м еж і У к р а їн и ». П роводячи кол он іал ьн у п ол іти к у щ од о У країн и, позбавляю чи її всіх дем ократи чн и х національних надбань - гетьм анства. З апорозької С ічі, к оза ц ь к о го а д м ін істр а ти вн ого у с т р о ю , р осій сь к и й царизм зн и щ и в і

і 79

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

К и єво-М оги л ян ськ у академ ію - визначний осередок у к р а їн сь к ої освіти , к ультури , д ух ов н ості. За розпорядж ен н ям р осій сь к ого царського уряду, 14 серпня 1817 р ок у академія припинила св ою діяльність.

М и стец ька епоха бароко Ви вже переконалися, щ о українська культура, наука, освіта у XVII сто­ літті розвивалися в руслі ідей В ідродж ення, але значно яскравіш е, повно­ кровніш е, цікавіш е розквітнув в українськом у духовн ом у просторі стиль бароко, ш;о полонив у X V II-X V III стол іття х у сю Європу. Цей вибагливий стиль настільки органічно влився в українське м истецтво, щ о саме через посередництво України ввійш ов у білоруське та російське мистецтво. Це в ід б у л о ся в н а сл ід о к в а ж л и в и х со ц іа л ь н и х , к у л ь т у р н и х і н ац іот в о р ч и х п р о ц е сів . В ал ерій Ш ев ч у к за у в а ж и в ; «У к р а їн сь к а л ю ди н а ба ­ р о к о відчувал а себе не тіл ь к и п р и в ’ я за н ою до р ід н ої зем л і, а й реально н ал еж н ою до п евн ого, власне у к р а їн сь к о г о ет н о су , зм агалася за св ої права та в о л ь н о ст і, зви ча ї, с в о ю , зр е ш т о ю , о к р е м іш н іст ь , а то й п ід ­ нім алася на нац іон ал ьн о-визвол ьн і зм а га н н я ». На п ідтвердж енн я д ум ки в и д а тн ого у к р а їн сь к о го вчен ого м ож н а навести слова од н ого з д у х ов н и х л ід е р ів у к р а їн с т в а т іє ї д о б и , к л а с и к а т о г о ч а с н о ї п о е з ії Л а за р я Бар а н ови ча : Вкраїна - це море! Воно червоне, Х то сам - потоне, в гурті переборе. Хай Україна буде єдина!

Як ви зрозуміли слова давньоукраїнського поета? Т ож бароко я к напрям у м и стец тві й літературі при йш ло на зм іну В ідродж ен н ю , але не було й ого запереченням . Б ароко синтезувало м и сте­ цтво готи к и й ренесансу. Визначальними рисами ба р ок о є: • посилення рол і ц еркви й держ ави. поєднання релігійних і св ітськ и х м оти вів, образів; ❖ мінливість, поліф онічність, ускладнена форма; ❖ тяж ін н я до різк и х кон трастів, складної метаф оричності, алегоризму; ❖ прагнення вразити читача пиш н им , барвистим стил ем , ри тори чн им оздобленням твору; ❖ напруж еність, трагічне світосприйм ання; ❖ н астрої песим ізм у, ск еп си су, р озч а р у в а н н я ._____________________________ ПА М ’ЯТА Й М О !

У країн ське бароко виникло в перш ій чверті X V II стол іття й розвивало­ ся п ротягом двох століть в у сіх ж анрах тогочасн ої літератури, зокрем а у п роп овідях Іоан и к ія Г ал я товського, А н тін а Р ад и ви л овського, в п оезії Л азаря Барановича, Івана В ел и чковського, Григорія С ковороди та ін ш и х. П ровідним ж анром бар ок ової поезії була духовн а п існ я, проте світська п о­ езія так ож мала різном анітні ж анрові форми: ф ілософ ська й еротична лірика, панегірик та епіграма, пейзаж ні й емблематичні вірш і тощ о. Б ароковий стиль т а к ож мав різні ідей н о-сти л ьові варіації: «в и сок е» бар ок о, тобто оф іц ій н е, ари стокр ати ч н е, «сер ед н є» і «н и з о в е », яке ще

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Бароковий інтер’ єр церкви Святого Андрія Первозваного у Львові

називали «к озац ьк и м », або «народн им », бароко. Саме на ґрунті «низового» бароко творилася ж артівлива, пародійна, різдвяна та великодня п оезія, вертепна драма, ін терм едії, а зго'дом - бурлескно-травестійні твори. Доба бароко тривала д оси ть д овго, том у виділяю ть три її етапи раннє, розвинене й п ізн є ба р ок о, щ о мали св ої визначальні ознаки і тала­ н ови ти х представників.

ПОЛЕМІЧНА ЛІТЕРАТУРА Саме в п еріод ран н ього ба р ок о з ’ явил ася полемічна л ітер атура. Н ай ­ я ск равіш и м її п редставн и ком в У країн і був Іван В иш енський, про я к ого й написав св ою сл авнозвісн у п оем у Іван Ф ранко. Т ож сп р обу й м о з ’ ясувати істор и ч н у , політичну й ідеол огічну основи пол ем ічн ої л ітератури. Доба Р еф орм ації посилила розкол м іж катол иц ькою та православною церквам и, як и й стався щ е в X I стол ітті, внаслідок чого цен тром к атол и ­ ц и зм у став Рим (п ізн іш е — В атикан ), а православ’ я - К он стан ти н оп ол ь. У цей час саме протестан тизм розпочав п отуж н у боротьбу п роти всевлад­ н ості к а тол и ц ьк ої церкви. З вісн о, в У к раїн і ці п роцеси мали дещ о інш е п ід ґр у н тя , причини і, зр еш тою , наслідки. П отуж н и й спалах церковн ої пол ем іки на н аш и х зем ­ л ях став р еак ц ією на Л ю бл ін ськ у ун ію 1569 р ок у та Б р естсь к у ц ерковну ун ію 1596 р ок у . Л ю бл ін ська унія закріпила угод у про о б ’ єднання П ольщ і й Л и тов ськ ого к н я зівства в Р іч П оспол и ту - єди ну си льн у держ аву, яка п рагн ул а п ід к о р и т и У к р а їн у ш л я х о м о б ’ єд н ан н я ц е р к о в в у н іа т сь к у . У далекосяж них планах Ватикану було не лише територіальне, а й духовне поневолення сл о в ’ я н ськ и х земель. у чом у ж полягала суть ц ієї у н ії? П равославна ук раїн ськ а та к ато­ лицька ц еркви о б ’ єдн увалися в ун іатськ у, яка зберігала православну о б ­ ря довість, але визнавала чіл ьн ість Папи Р и м ськ ого. З X V III стол іття цю церкву стали називати грек о-к а тол и ц ьк ою . Ставлення до ун іа тсь к ої церкви в різні часи було неоднозначним. Сперш у більш а частина у країн ства п оставилася до ун ії ворож е, трактую -

0181

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ЧИ іі я к черговий к рок до поневолення У країни. Згодом греко-католицька церква стала сп равж н ім оп ертям для у к р а їн сь к ої держ авн ості. П ро це свідчи ть хоч а б той ф акт, щ о 1946 р ок у ц ю церкву було заборонено, а біл ьш ість її свящ ен и к ів репресовано. Що вам відомо про сучасний розвиток греко-католицькоїцеркви в Укра­ їні? Хто ї ї очолює? А тоді, у далеком у X V I ст о л іт ті, бор отьбу з Б р естськ ою у н ією в У країні очолив князь К остянти н О строзький з части н ою свящ ен и ків, щ о зал и ш и ­ лися вірним и православним традиц іям . Саме він закликав православне ук раїн ство борон ити св ою національну й релігій н у свободу. К он ф лікт, спричинений Б р естськ ою у н ією , і дав п ош товх п отуж н ом у розви тк ові п ол ем ічн ої л ітератури . Ц е полемічне п роти стоя н н я тривало навіть на м овном у рівні: свящ еники-уніати й католики творили п ольською м ов ою , трактати ж на за х и ст правосл ав’ я писали у к р аїн ськ ою . Отже, ця література стала головною зброєю ідеологічної боротьби укра­ їнського народу проти національного й релігійного гноблення, підготувала ідейне п ід ґр у н тя Н ац іон ал ьн о-ви звол ьн ої війни у к р а їн сь к ого народу 1 6 4 8 -1 6 5 4 р ок ів під п роводом Богдана Х м ел ьн и ц ьк ого. Серед видатних ук раїн ськ и х полем істів найдош кульніш им було перо в Герасима С м отри ц ького, Василя О строзького, Стефана Зизанія, М елетія С м отрицького, З ахарії К оп и стен ського та, звісно, Івана В иш ен ського. Що ви пригадуєте про Івана Вишенського? П ол ем ічн і твори Ів а н а В и ш ен ськ о го - м асш табна панорама ж и ття україн ського народу наприкінці X V I - на початку X V II століття. Палкий голос трибуна й пол ум ’ яного патріота лунав у складний для У країни період становлення нації та держ авності, у час, коли зазіхання іноземців знекров­ лювало нашу землю. Важ ливо, щ о гостре слово В иш енського було скерова­ не не лише проти поляків, я кі почувалися господарями на українській землі. Він гнівно таврував і ук ра їн ськ и х панів та підпанків, щ о намагалися, не­ хтую чи своїм корінням, в усьом у наслідувати пихате польське панство. Ів а н Ф ранка, я к и й не л и ш е ст в о р и в бл и ск у ч и й обр аз Івана В и ш ен ­ сь к о го , а й провів ґр у н тов н у н аук ову розвід к у «Іван В и ш ен ський і його т в о р и » , писав: «Іван В и ш ен ський належ ить до ти х д ія ч ів , я кі св оїм гаря ­ чим і чудово-красн им сл овом будили наш народ зо сн у, піднімали й ого до св ід ом ості св о єї л ю д сь к ої і національної гід н о сті... Н ебагато в нас у дав­ нину було лю дей, к о тр і п осм іл и б і зум іли б так бли зько д отор к ати ся до насущ них духовн и х потреб наш ого народу і виявляти ті потреби та нуж ди й ого ж и ття таким гарячим я ск рави м сл овом !» Ви п ам ’ ятаєте, щ о Іван В и ш ен ський народився бл и зько 1550 р ок у в м істеч к у С удовій В иш ні на Л ьвівщ и ні. З годом ж и в у Л уц ьк у й О строзі, н ай вірогідн іш е, прибувш и туди на запрош ення К остянти н а О строзьк ого. У 70-х роках X V I століття В иш енський оселився на А ф он і. П омер у грець­ кій оби тел і, незадовго до см ер ті збирався щ е раз відвідати батьківщ ин у. Саме про останні роки ж и ття видатного гр ом ад ського й к ул ьтурн ого діяча написав св ою поем у Іван Ф ранко. Пригадайте, які риси Вишенського виділив письменник. На чому саме наголосив у своїй поемі? Які символічні образи використав?

82; ґ : /

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

^

Киріак Костанді. Рання весна На які думки _ наштовхує вас | це полотно? Який загальний настрій картини?

Щ о ж до п ол ем ічн и х творів письм ен н и ка, то найвизначніш ими серед них є «П осл анн я до є п и с к о п ів » , «В и к р и ття д и явол а-світод ерж ц я », « П о ­ слання д о в сіх , в Л я д ськ ій і зем лі ж и в у щ и х » , «П осланіє до Л ьвівського бр а тств а », «П р о єр е т и к ів ». Іван В и ш ен ський - один з п ерш и х у к р а їн сь к и х письменників, творам я к о го властиві риси бар ок о. О крім того, мова й ого творів близька до ж и ­ вої н ародної. В и ш ен ськи й звертався до в сіх ж анрів тогочасної полем ічної л ітератури - послання, памф лету, трак тату, діалогу, часто п оєдную чи їх в одн ом у твор і. П ол ем ічн а т в о р ч іс т ь В и ш е н сь к о го мала два п ровідн і ідей н і с т р и ж ­ н і: зап ереч ен н я у н ії я к за со б у п он евол ен н я у к р а їн сь к о го н ароду й зн и ­ щ ен н я д е р ж а в и , а т а к о ж в и к р и т тя і са ти р и ч н е зм алю вання с в іт сь к и х м ож н о в л а д ц ів , я к і «над Б ога богам и в и щ и м и для св о їх п ід р у ч н и х п ід д ан и х п о р о б и л и с я » . П ри ц ь ом у н а го л ош у є: п р и н ц и п ової р ізн и ц і м іж п о л ь сь к и м и й у к р а їн сь к и м и панам и н ем ає, бо ча сто св о ї «л у п л я ть не гір ш е ч у ж и х » . В и ш ен сь к и й за су д ж у є м анірн е ж и т т я в ер х ів к и т огоч а сн ого с у с п іл ь ­ ства, та вр ую чи т и х , х т о п еретвор и в ж и т т я в У к р аїн і на п екло. Й ого о б у ­ р ю ю ть « ...б р е х н я , кри вда, п ерехи труван н я, п ересп ірки , н аклеп, л и ц е­ м ір ств о, л естощ і й н а си л ь ст в о ... відчай, ненависть, заздрість і м ер зота ... р о з п у ста , п л ю га в ств о і оги д н и й б р у д » . Н ай п отуж н іш и й наступ на у н ію здійсн и в письменник у «П осл анн і до єп и ск о п ів ». Він д оводи в, щ о ті, х то так ревно п ік л ується про о б ’ єднання ц ерков, не м аю ть м орального права виріш увати долю ц іл ого народу: «Т ії хл опи п р остії в св о їх х и ж а х си дять. А ми в палацах єп и ск оп сь к и х л еж и ­ мо! Т ії хл оп и з од н ієї м и сочк и п ол и вк у або борщ и к хл еп ч уть, а ми по кількан адц ять п ол ум и ск ів, різним и см акам и уф арбованих, п ож и раєм о!»

1 Л я д с ь к а з е м л я (походить від слова «л ях», як в Україні називали поляків) землі, щ о входили до складу Речі П осполитої.

83

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Які слова та мовні звороти є застарілими? У ц ьом у посланні В и ш ен ський висловив гол овн у ідею св о єї твор чості: у сі лю ди рівні перед Б огом . Т ом у так при страсно він викриває ти х, щ о «із обори к он і, воли, вівц і у бідн их п іддан их» відби раю ть і «їх н ього п оту м іш ки повні гріш ми золотими н а п и ха ю ть». Він творить промовисту, яскра­ ву антитезу — вовки і вівці. Саме «вівці» «з дітьми себе ути скую ть, пайку собі у р ізую ть, боя ч и сь, ш;о їм хліба до н ового врож аю не д ося гн е... А тії бідаки піддані і п р остої сіря чи н и путящ,ої, чи м би н аготу св ою п рикрити м огли, не м а ю ть ... Ш еляга, за ш;о сол і куп и ти , не м а ю ть ». Кого змальовує Вишенський в образі овець? У твор ч ості В и ш ен ськ ого вчува ється п отуж н и й ф ольклорний ст р у ­ мінь, особл и во це ст о су єт ь ся традицій н ародної сатири. Саме у ф ол ькл ор­ ном у к л ю ч і зм альовано п и хатого пана у твор і «П ор а д а »: «Щ е ти к ровоїд, м ’ я соїд , вол оїд, ск о то їд , звіроїд, свин оїд, к у р оїд , гу ск оїд , п тахоїд , си роїд, сл астоїд, м аслоїд, пирогоїд! Щ е ти периноспал, м ’ я косп ал , п одуш коспал! Щ е ти тіл у угодн ик! Щ е ти тілолю битель! Щ е ти кровопрагнитель! Щ е ти перцелю бець, ш аф ран ол ю бец ь... ц укрол ю бец ь!» Поясніть кожне зі звинувачень. Які риси барокового стилю простежу­ ються в цьому уривку? Х у д о ж н я сила творів п ол ем іста - у я ск рави х карти нах тогоча сн ого ж и ття , ем оц ій н ості викладу, вл уч н ості д ок азів, при кладів, у п ерекон л и ­ вості автор ської п озиц ії. До Івана В и ш ен ського в ук раїн ськ ій літературі н іхто з таким завзяттям не викривав ж ор сток ої правди ж иття уярм леного україн ського лю ду в Речі П оспол и тій , н іхто так ріш уче не п ротестував проти несправедливостей феодального сусп іл ьного у стр ою , проти поневолення лю дини лю дин ою . П ро ш;о б він не писав, п овсякчас утвердж ував правду, не вдаю чись до «ба сн осл овія », оп ираю чись на реальні факти.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ( Т ) рівень — початковий 1. У каж іть, коли саме і в якій послідовності змінювалися в Україні мистецькі епохи. Назвіть найвидатніших європейських представників кож ної з них.

2. Розкаж іть про осередки української освіти X V I-X V II століть.

3. З якими книгами п ов’ язують початок книгодрукування в Україні?

4. Назвіть найвидатніші твори Івана Виш енського, їхні жанр і провідні теми. ( і ^ рівень — середній 1. Схарактеризуйте історичну, політичну й економічну ситуацію в Україні в X V I-X V II століттях.

2. П оясніть, чому саме братства відігравали таку важливу роль у тогочасному ж итті України.

3. Перелічіть визначальні ознаки ренесансу й бароко. Як ці напрями співіснували в українській культурі?

4. Яка основна ідея творів Івана Виш енського?

84

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

1J) рівень - достатній 1. Яка роль провідних діячів ренесансу та бароко в розвитку української культури?

2. Визначте місце К иєво-М огилянської та Острозької академій у становленні національної освіти.

3. Докладно перекажіть історію книгодрукування в Україні.

4. Ч ому ми вважаємо Івана Виш енського представником раннього бароко? ( і ^ рівень — високий 1. П орівняйте мистецькі принципи ренесансу й бароко, визначте їхні спільні та відмінні риси.

2. Запропонуйте своє бачення ролі кож ної з проаналізованих епох і напрямів для подальш ого розвитку української культури.

3. Схарактеризуйте стан культури, науки й освіти в Україні в X V I-X V II століттях.

4. П оясніть причини бурхливого розвитку полемічної літератури в цей період. Яка її роль в культурному й суспільному ж итті тогочасної України?

РОБОТА В ГРУПАХ Групи отри м ую ть завдання презентувати будь-кого з видатних випускників О строзької чи К иєво-М огилянської академій. Експертна група визначить, кого з видатних діячів наш ої історії представлено найоригінальніш е й найцікавіш е.

7 ДИСКУТУЄМО Чи актуальні нині твори Івана Виш енського з огляду на те, як змінилося став­ лення до греко-католицької церкви та її роль у суспільному ж итті? П ровівш и ди скусію , спробуйте сформулювати моральний кодекс полеміста: якими якостям и повинна володіти людина, щ о бере участь у серйозній полеміці.

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ

ВАШЕ ПОРТФОЛЮ

Назва проекту - «Видатні люди нашої ш кол и». Спробуйте відш у­ кати серед випускників ваш ої ш коли ти х, хто уславив свою батьківщ ин у. Зберіть про них інф орм ац ію , виготовте інф ор­ маційний стенд «Гордість нашої ш кол и».

ІСТОРИЧНО-МЕМУАРНА ПРОЗА Слава коні свої там острогами била, І бойовищ е вона трупами покрила. Ваша матір, давня Русь, смак пізнала слави — Хай за муж ність вашу скрізь рицар світу з ’ явить.

Олександр Бучинський-Яскольд ( З літопису Самійла Величка ) Визначальну роль у розви тк у л ітератури X V III століття відігравали к ан он и б а р о к о . А від та к під в п л и вом ц ь о го н ап ря м у т в о р я т ь ся й н а й ­ я ск р ав іш і л ітературні твори т ієї доби - к озац ьк і л ітоп и си , драм атургія, мемуарна л ітература, сатирична й лірична п оезія.

85

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Б езум овно, саме історична література була дж ерелом інф ормації про ж иття наш ої країни того часу. Н асамперед це літопи си унікальний ж анр, як и й творили на осн ові істор и ч н и х х р он ік , док ум ен тів, мемуарів (спогадів очеви дц ів), народних переказів і легенд, ж и тій св я ти х , власних сп остер е­ ж ен ь і роздум ів. З разк ам и к о з а ц ь к о г о л ітоп и са н н я є л ітоп и си С амовидця, Г ри горія Г раб’ ян ки, Самійла Величка. Ц е масш табні істор и чн і п ол отн а , я к і н а й п ов н іш е в и св іт л ю ю т ь п одії Н аціонально-визвольн ої війни у к р а ­ їн сь к ого народу 1 6 4 8 -1 6 5 4 рок ів і загалом ж и ття У країни ц ього періоду. К озацькі л ітоп и си ' істор и к о-л ітер а ту р н і твори кінц я X V II-X V II I стол іття , ш;о ма­ ю ть мемуарний характер, зображ ую ть іс т о ­ ричні події в У країні. Основна частина цих твор ів присвячена аналізу Н аціональновизвольної боротьби під проводом Богдана Х м ел ьн иц ького та доби Р у їн и ._____________ П А М ’ЯТАЙ М О !

Невідомий художник. Покрова з портретом гетьмана ^ Богдана Хмельницького. Кінець X VII - початок XVIII століття

Літопис Самовидця Л ітоп и с С ам ови дц я - твір, автора я к ого д отепер не встановлено. Вчені висловлю вали численні п ри пущ ен н я, п ри пи сую чи й ого то перу генераль­ н ого вій сь к ового п ід ск арбія Ром ана Р ак у ш к и -Р ом ан ов ськ ого (саме він і залиш ається н ай вірогідн іш и м претендентом на а втор ство), то к орсун ськ ом у п ол ковн и кові Ф едорові К андибі, то писареві Іванові Б и х овц ю . П ро­ те немає сум н іву, щ о це лю дина вій ськ ова, з числа к оза ц ьк ої старш и н и , яка неодм інно була св ід к ом і у часн и к ом зображ уван и х подій. Ц ей л ітоп и с має дві части ни . П ерш а о б ’ єдн ує н и зку ок р ем и х оповідань і ви світл ю є п одії до 1667 р ок у . Д руга більш е ск и д ається на традиційну л ітоп и сн у х р он ік у й докладн о оп и су є п одії до 1702 р ок у. С ам ови дц ем автора назвав П ан телейм он К ул іш , •який не лиш е підготував цей літопис до друку, а й написав на його осн ові свій знаменитий роман «Ч орна рад а», як и й вивча­ тим ете згодом . А д ж е С ам овидець дуж е докл адн о зм алю вав причини й перипетії доби Р уїн и , а та к ож Ч орну раду 1663 р ок у - апогей боротьби за _____________________________________ гетьманську булаву. ПА М ’ЯТА Й М О !

П ерсонаж ам и л ітоп и су С амовидця є ук р а їн сь к і гетьм ани, к ож ен з я к и х - непроста осо би стість. С учасників найбільш е ц ікави ть погляд ав­ тора на к о ж н о го героя. А л е слід врахувати так у деталь: автор, я к довели досл ідн ики , спирався у св о їх оц ін к ах на видатну працю «М ир с Б огом чел овеку» Ін окен тія Гізеля (я к о го проф есори К и єв о-М оги л я н ськ ої академії ж Ш 86

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

н азивали «н а ш и м А р іс т о т е л е м » ). Ц я к н и га, п р и зн ачен а для д у х ів н и ц ­ тва, стала на той час своєрідни м моральним к од ек сом , зведенням етичних законів для всього сусп іл ьства. І Самовидець ставився до св оїх героїв гетьм анів, м он ар хів, воїн ів і міш;ан, п редставників ін ш и х сусп іл ьн и х верств - відп овідн о до визначених канонів. Він засу д ж у є п ол іти к у Д ем ’ яна М н огогріш н ого, щ о орієн тувався на сою з із тур к ам и , гетьмана Д орош ен к а, який так ож брав у сп іл ьн ики т у р к ів , х о ч і з д и п л ом а ти ч н и х м ір к уван ь. О собли во г о ст р о в и св ітл ю є С ам овидець свавілля п ол ьсь к ої ш л я х ти в У країні. А в то р ц ього л ітоп и су утвердж ував гум ан істичн і моральні принципи. Т ож зр озум іл и м є шіирий гн ів, сп рям ован ий на зрадників п равосл ав’ я, щ о , ставш и к а тол и к а м и , п еретвор и л и ся на ж ор ст ок и х гон и телів п раво­ славної віри: « А найгірш е н а см іх ови сь к о й ути ск и терпів народ руськ и й від т и х , к о т р і з р у сь к о ї віри прийняли р и м ськ у в ір у ». Ц ерк ву автор сп ри йм ав як д уховн е оп ертя суспільства. Він н агол ош у ­ вав, щ о руйнування храм ів сп о к о н в ік у вваж алося гр іхом , н евіглаством , ж о р с т о к іс т ю . Т ом у за су д ж у є не ли ш е сп устош ен н я й руй н уван ня п ра­ восл авн и х ц ерк ов к а тол и к а м и , а й варварське ставлення у к р а їн сь к и х сою зн и к ів - ту р к ів і татар - до к а тол и ц ь к и х святи н ь і храм ів. В они сп у ­ стош ува л и к атол и ц ьк і к ость ол и , руйнували склепи , роздягали зам ож н о вбраних п ок ій н и к ів і натягали той одяг на себе. З розповіді про напад тур к ів на К а м ’ янець д ізн а єм ося , щ о тоді ікон ам и «бусурм ан и » м остили в у л и ц і... За це автор л ітоп и су і дорікав гетьм анові Д орош енку. Самовидець був не лиш е сувор и м п оборн и к ом моралі, він найбільш е шанував закон і право, том у й засудж ував бу д ь-я к і поруш ення прав л ю ­ дини. О писую чи сторінки Визвольної війни, він наголош ує: «Р ідко хто в тій крові на той час рук св оїх не вмочив і того грабунку тих добр не ч и н и в ». Самовидець схиляв св оїх читачів неодмінно робити висновки з уроків істор ії. Він засудж ував усе те, щ о ставало на заваді о б ’ єднавчим, держ аво­ творчим процесам в У країні. Та інакш е й не могло бути, коли «полковник проти гетьмана, свящ еники м еж и со б о ю ... м еж и к о за к а м и й п о сп о л и т и м и св а р и , п о з в и ...» . Що засуджує цими словами автор літопи­ су? Проти чого виступає? Іноді С амовидець не к ом ен тує зоб р а ж у ­ ване, але чи тач, вихований у д усі х р и сти ­ я н ськ о ї моралі, сам дає одн озн ачн у оц ін к у ф актам. В и сок о оц ін ю ю ч и п ол іти к у Б о г­ дана Х м е л ь н и ц ь к о г о , він н а д зви ч а й н о стрим аний у й ого оц ін ц і я к лю ди н и, п ол ­ ководц я. З м а л ь ов у ю ч и к о з а ц ь к у в ій н у , автор зазначав, щ о «в се ж и в е п ід н я л о ся в к о з а ­ ц т в о » , х т о сам не м іг, п осил ав си на чи сл угу -п а р уб к а . О хоп и вш и та к у н еп р осту істор и ч н у еп о х у . С амовидець не м іг о бм е­ ж и т и ся рам кам и л ітоп и сн ого ж а н р у . А відтак, я к представн и к істор іогр а ф іч н ої

Богдан Хмельницький з полками

87

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

літератури барокової доби , насичує твір ф ольклорною си м в ол ік ою , п ри ­ казкам и, п ри слів’ ям и , традиційними епічним и зворотам и: «піш л а світом козацька сл ава», «би л ися т а к ... щ о кров текла рікам и » та ін. З н айсильніш им осу дом стави вся л ітоп и сец ь до м іж у соб н и х війн, щ о тривали після смерті Х м ел ьн иц ького в У країні в добу Р уїни. Саме під впливом ц их докірливих і правдивих слів літоп и су напиш е свій поетичний шедевр «За літописом Самовидця» Василь Стус, намагаю чись підняти з колін св о їх сп іввітчи зн и ків у X X сто л ітті. Зверталися до ц ього твор у й такі видатні письменники, як М ихайло Старицький, Богдан Л епкий, Павло Загребельний.

Л ітопис Григорія Граб’янки На д ум к у багатьох д осл ідн иків. Л ітоп ис Григорія ' Г раб’ ян ки - одна з н ай докл адн іш и х л ітоп и сн и х п ам ’ я ток , щ о є практично повн ою істо р ією У країни від часів виникнення козацтва до 1709 р о к у .________________________________________________________ П А М ’Я ТА Й М О !

М ихайло М аксим ович св ого ч а су вказував, щ о Г раб’ янка - в и со к о ­ освічена і вчена лю дина, гл и бок о обізнана з вітчи зняним і зарубіж н и м , зокрем а п ол ьськи м , л ітоп и санн ям . М ета автора л ітоп и су була надзвичай­ но бл агородн ою : він сам написав, щ о прагне істо р ію бор отьби у к р а їн сь к о­ го козацтва зберегти для п отом ства. Й ого л ітоп и с - колосальна збірка к о ­ зац ьких док ум ен тів, ури вк ів з ін озем н и х л ітоп и сів , оп овідей очевидців, док ум ен тів, закон одавчи х актів. Ч асто вваж аю ть, щ о твір Г раб’ янки ш видш е велична вояцька п овість, аніж п росто л ітоп и с. А в тор навіть розділам дав назву «ск а за н ія » - як у творах давнього еп осу. О крім того, він виразно орієн тувався на Р осію , а відтак весь л ітоп и с слід розглядати в ц ьом у к он тек сті. Г раб’ янка п ри ­ хильно ставився до ти х ук р а їн сь к и х держ авн и к ів, х то прагнув со ю зу з Р о сією , насамперед до Богдана Х м ел ь н и ц ь к ого. Ц ік аво, щ о він зробив вин яток для Івана М азепи: незваж аю чи на те, щ о Р осій сь к а влада п р ого­ лосила й ого зрадн и ком , а ц ерква піддала анаф ем ії, Г ри горій Г раб’ янка все-таки стави вся до гетьмана м аксим альн о о б ’ єк ти вн о. У центрі уваги л ітоп и су - В извольна війна у к р а їн сь к ого народу. Г раб’ я н к а вваж ає її ц іл к ом за к о н о м ір н ою , адж е несила бу л о терп іти безчи н ства ш л я хти в У країн і. А в тор ок рем о зм ал ьовує найваж ливіш і битви - під Ж овти м и В одами, під К орсунем . Які щ е визначні битви Визвольної війни ви знаєте? А в то р був, поза сум н івом , великим п атріотом . Р я д к и й ого оповідей співзвучні величному народному епосу. Змальовує він і подвиги безіменних героїв, щ о віддавали ж и ття за п ерем огу коза ц ь к ого вій ськ а. З ахоп л ю єть­ ся п ол к ов од ч и м тал ан том Богдана Х м е л ь н и ц ь к о го , х о р о б р іс т ю Івана Богуна, м уж н істю М аксима Кривоноса. Я к і Самовидець, Граб’ янка описує ж ахли ві картини п ол ьськ ого панування в У к раїн і, ок р есл ю ю ч и причини п оту ж н ої війни, на я к у п ідн явся весь народ. і Д н а ф е м а - відлучення від церкви.

88

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Поміркуйте, хто може кращ е змалювати історичні події: сторонній спо­ стерігач, іноземець, запрошений літописець чи людина, що є безпосереднім учасником подій і переймається проблемами національної історії.

Л ітопи с Самійла Величка Не м ож на ом инути увагою і найфундаментальніш у працю про події X V II стол іття , щ о належ ить перу Самійла В еличка. Вчені й досі д и ск у ту ­ ю ть з п ри воду т о го , чи це класичн ий л ітоп и с, чи бл и скучий худож н ій витвір. Ц ю п рац ю ук л аден о в ч о т и р ь о х т о м а х . Її розп оч а то в селі Ж у к а х П ол та вськ ого п овіту, а заверш ено 1720 р ок у і п ри свячен о зем лякам , щ о м еш к аю ть «в М ал оросій ськ ій У країн і п ооби двабіч Д н іп ра». П ро автора ц ього л ітоп и су відом о значно біл ьш е, н іж про ін ш и х. Він був к ан ц ел я р и стом З а п ор озьк ого в ій сь к а , а відтак мав безпосередній доступ до різн и х док ум ен тів. Н айбільш е й ого, звісн о, цікавили героїчні сторінки істо р ії В извольної війни, і він, к ор и сту ю ч и сь дж ерелами д осто­ вірної інф ормації, створив монументальний літопис про героїчну боротьбу наш ого н ароду проти п ол ьськ ого гноблення. О п убл ікован о цей л ітоп и с п ротя гом 1 8 4 8 -1 8 6 4 р ок ів . Н им п осл у гову ­ вався Тарас Ш евч ен к о, поклавш и п одії, оп исан і в л ітоп и сі, в осн ову св оїх поезій. А д ж е К обзареві найперш е ім п он увал о баж ання автора натхненно і правдиво відтворити бор отьбу ук р а їн сь к ого народу за св оє національне визволення. Цей л ітоп и с бли зький до х у д о ж н ь о го твор у, зокрем а до «Слова про похід Іго р ів », адж е розповідь про В извольну війну Величко також розп о­ чинає з опису знамення: затемнення сонця, небаченої комети, нападу сара­ ни. П роте автор наголош ував: його твір - правдива оповідь про героїчне минуле м у ж н ь о го і н езл ам ного у к р а їн сь к о г о н ароду. Слід зауваж ити так ож , щ о Самійло В еличко одним з п ерш их уж и в пон яття «У країн а» й «ук р аїн ськ и й н а р од ». Він висл овл ю вався з п ри воду драж ли ви х п ол іти ч­ них питань, хоч а й доси ть обер еж н о, не сп отв ор ю ю ч и істор и ч н и х фактів. Пригадайте, яке знамення описано в «Слові

і що воно віщувало.

Н ай трагічн іш і стор ін к и л ітоп и су ті, де розповідається про смерть Х м ел ьн и ц ьк ого та м іж у со б и ц і, щ о розпочалися згодом . «У м ер добрий вож дь наш , остави вш и по собі безсм ертн ую сл а в у ...» - це слова писаря Х м ел ьн и ц ьк ого Самійла З орки, заф іксовані в л ітоп и сі. Викликали осуд п ід ступ н і д ії гетьмана В и говського, яки й прагнув п о­ вернути У к раїн у під п ротекторат П ольщ і. П роте С амійло В ел и чко, поза сумнівом , виявив себе великим гум аністом , адже він толерантно ставиться до в сіх народів, віддаю чи їм належ не за їх н і досягнення. У д р угом у том і йдеться про сп р обу к р и м сь к ого хана зн и щ и ти З апо­ розьку Січ 1675 р ок у. А л е к озак и сп ром огл и ся в ід стоя ти к ол и ск у св оєї вол ьн ості, знищ или н епрохан их гостей . Н айбільш е уваги присвячено подвигам легендарного к ош ов ого Івана С ірка. В раж ає розповідь про стра­ ту частини визвол ен и х ним у к р аїн ськ и х п ол онен и х, щ о забаж али повер­ нути ся назад до К рим у, бо вж е встигли п р и ж и ти ся там. Т аки х виявилося бл и зько трьох ти ся ч. Л ітоп и сец ь, правдиво передавш и вагання к ош ового отамана перед п рийняттям так ого ж о р сто к о го ріш ення, все-таки схвалив його.

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Чому, на ваш погляд, так учинив отаман і чому Самійло Величко поста­ вився до його вчинку схвально? Т ретій том м істи ть переваж но д ок ум ен ти та л и сти . В одночас автор п риділяє увагу тим істор и ч н и м особам , я к і відіграли н айбільш у роль у п о л іти ч н о м у ж и т т і У к р а їн и X V II - п о ч а т к у X V III с т о л іт т я . Н ай п овн окровніш і, яскраві, непересічні образи - Мазепа й К очубей. Мазепа змальо­ ваний по-своєм у правдиво: хоч він, на дум ку автора, «хи три й л и с», проте постать й ого ся гає величі бібл ій н ого Й осиф а - м уд рого і си льн ого харизм атичного лідера. У л ітоп и сі виразно п р остеж у єть ся барокова поети ка. Т вір м он ум ен ­ тальний, має ознаки різн и х ж ан рів, навіть елементи п ри год н и ц ьк и х оповідань, ви к ор и стан о н ародн оп оети чн у обр азн ість, травестію і сатиру. О крім того, л ітоп и с м істи ть 10 ц ін ни х портретів видатних істор и ч н и х о сіб - Богдана Х м ел ь н и ц ь к ого, Івана В и гов ськ ого, Ю рія Х м ел ьн и ц ьк ого, Івана Б рю ховецького, Павла Тетері, Петра Д орош енка, Д ем’ яна М ного­ гр іш н ого, М ихайла Х ан ен ка, Івана Самойловича й Івана М азепи. Чому, на вашу думку, так важливо зберегти портрети тих часів? Валерій Ш ев ч ук , як и й відкри в для у к р а їн сь к ого читача перлини давньої української літератури, писав: «Самійло Величко - монументальна наша літературна постать. Й ого ж и ття , минувш и всіл які сл уж би , пішло для того, ш;об написати найбільший літопис, ш;о його знає українська істор іо­ графія, і він, хоч і втратив при цій роботі зір, справу свого ж иття виконав. Й ого літопис - грандіозне мозаїчне панно, котре, попри пом илки, наш ару­ вання, пил, ш;о сів на нього, залиш ається враж аю чим і до сь огод н і...» М ож ем о додати: вся ук раїн ськ а л ітература п отом у ж иви л ася тим к о ­ лосальним творчи м п отен ц іал ом , як и й утіли в С амійло В еличко у своїй нетлінній праці. Черпав з нього факти П антелеймон К уліш для написання «Ч о р н о ї Р а д и », Іван Н е ч у й -Л е в и ц ь к и й - для р ом а н у «Г еть м а н Іван В и го в сь к и й », М ихайло С тарицький - для н ай м асш табн іш ого ж и ттєп и су Богдана Х м ел ьн и ц ьк ого в трьох к н и гах , Богдан Л епкий - для п ’ я т и т ом ­ ного роману «М азеп а ». П евно, надихав цей літопис і Олександра Д овж енка, який творив к озац ьк и й еп ос у св о єм у зн ам ени том у ф ільм і «З вен и гора». В ідчувається й ого віддих і в п атріоти чн ій ліри ц і Євгена М аланю ка. Як сам е, на вашу думку, письменники використовували матеріали л і­ топису? Що їх цікавило найбільше: інформація, оцінки, власне документи, портретні характеристики?

«Історія русів» Ц ей твір, на д ум к у В алерія Ш ев ч ук а , належ ить до ти х , «дол я я к и х - в особливій сусп іл ьн ій заан гаж ован ості, я к і значною м ір ою впливали на сучасн иків та наш;адків і п о -св о єм у акум улю вали національну ен ергію , ш;об вона, ніби струм, потекла потім по артеріях народного тіла, витворю ючи новий рівень са м осв ід ом ості та гальм ую чи творен ня ф ерм ентів н ац іо­ нального р озп ад у». Як ви розумієте слова вченого? П А М ’Я ТА Й М О !

90

Валерій Ш евчук за зн ачущ істю для україн ської нації =п ри рівн ю є «Істо р ію р у сів » до «Е неїди » Івана Котля-

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ревського. П ерш а «дала підстави до національного пробудж ення в різних сферах с у сп іл ь ст в а », друга «розбудила україн ців е м о ц ій н о ». __________ Ц ей твір за ж ан ром визначаю ть я к істор и ч н и й памф леті, де в и к ор и с­ тано засоби п ол ем ічн ої л ітератури , л ітоп и сн і прийом и. А в тор дав гідну відповідь ти м , х то зруйнував к оза ц ьк у держ аву, перетворивш и У країну на к ол он ію величезної ім перії. Л ітоп и с дотеп ер оп ови ти й безл іч чю таєм н и ц ь, я к і наука н есп р ом ож ­ на розгадати. П ривернула увагу сен сац ій н а зн ахідк а ніби то автографа р у к о п и су 1828 р о к у в п ри ватн ій б ібл іо те ц і м іст еч к а Гринева Ч ер н ігів ­ с ь к о ї губерн ії. Р у к оп и с разом з бібл іотек ою перейш ов у власність князя Голіцина, п ісл я чого був утрачений. Збереглися л иш е к оп ії, зроблені для визначних науковців свого часу, зокрем а для історика Д митра БантишаК ам енського. П ри п ускал и , ш;о р у к оп и с було зн и щ ен о, аби приховати ім ’ я автора. А л е згодом з ’ ясувал ося, щ;о бу.пи к оп ії, зроблені значно раніш е 1828 рок у. Т оді знайдено було не автограф ? Н ай вірогідн іш а дата написання твор у - 90 -ті рок и X V H I - початок X IX стол іття , х оч і це сум н івн о. Справді, автор мав підстави приховувати св оє ім ’ я, адж е надто різк и м було й ого ставлення до р осій сь к ої ц арської влади, надто п атріоти чн о як на той час оп исано доблесні перемоги у к р а ­ їн сь к ого л и царства, надто сувор о оц ін ен о зрадн и ків-п ереки н чи ків, надто відверто звучали заклики до поновлення у к р а їн сь к ої д ер ж а в н ості... Ось як и й вірогідни й портрет автора запропонував Валерій Ш евчук на підставі к о п іт к и х і багаторічн и х д осл ідж ен ь учен и х: «Ж и в він у другій половині X V n i стол іття , принаймні у 1769 роц і мав понад двадцять років, бо брав участь у турецькій війні, значить, народився бл и зько 1745 рок у, учи вся в К и ївськ ій академ ії, кол и в ній у ж е не культи вувалася книж на ук раїн ськ а м ова, м ож л и во, продовж ував навчання і в Р о сії, належав до к озац ьк ої старш и н и , був зем левласником , очеви дн о, не м аю чи правди­ вих док ум ен тів ні на д вор я н ство св о є, ні на зем лю , ж и в на Чернігівш ;ині, м ож л и во, десь на Г ородн ян щ ин і чи Н овгород-Сіверш ;ині, і, очевидно, був зв ’ язаний з Н овгород-С іверськи м культурн им осеред к ом , відзначався гл и боки м ук ра їн ськ и м п атріоти зм ом , сх и л ь н істю до віл ьн одум ства, мав ш ирокий політичний світогляд, цілком негативно ставився до росій ського абсол ю ти зм у та сам од ер ж авства ». Яким уявляєте автора цього твору ви? «Історія русів» - пам’ ятка українського письменства, щ о змальовує картину істори чн ого розви тку України від найдавніш их часів до 1769 року. А втор скори стався, я к відом о, козаць­ кими літописами, зокрем а творами Самовидця і Граб’ янки, а у свою роз­ повідь залучив перекази, власні спогади, м іркування, важ ливі документи. Вперш е твір опублікував 1846 рок у Осип Б о д я н с ь к и й ._____________________ ПА М ’Я ТА Й М О !

Твір перейнятий ідеями боротьби, прагненням відновити знівельований Р осій сь к о ю ім п ер сь к ою владою статус гетьм анства я к н еобхідн у ум ову 1 П а м ф л е т - публіцистичний твір сатиричного характеру, спрямований проти якого-небудь політичного або суспільного явища чи окремої особи; сатира.

91

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

відродж ен н я у к р а їн сь к о ї д ерж а ви , п ри найм н і у ф орм і ав тон ом ії. Він вираж ав ф іл ософ ськ у «ід ею н ароду» та пропагував культ героя. Написана росій ськ ою м овою , «Історія русів» була розрахована на ч и ­ тачів, я к і не знали україн ської минувш ини, істор ії та культури. У країн­ ські переклади твору було здійснено в Н ью -Й орку В ’ ячеславом Давиденком 1956 рок у та Іваном Д рачем, визначним україн ськи м поетом X X стол іття, 1990 рок у. Чому так пізно твір переклали українською мовою? Задум твор у, за словам и автора, полягав у том у , щ об написати істор ію У країни «на два п е р іо д и » : до наш естя татар - « е к с т р а к т о м » , тобто к о р о т ­ к о , а п отом у - «п р о сто р о й д ок л а д н о». О крім т ого, автор переконливо і пристрасно заперечує ф альсиф ікації істор и к ів щ од о н іби то виникнення У країни в X V - X V I сто л іття х на «п о р о ж н іх » до т ого часу зем л ях, в и см ію є вигадки щ одо створенн я к оза ц ьк и х форм увань п ол ьськ ою к ор он ою , д ов о­ дить, щ о К и ївськ а Р усь - давня ук раїн ськ а держ ава, Р усь - У країн а, а не Р осія . На доказ св о єї п ози ц ії автор наводить той ф акт, щ о до тери тор ії Р у сі належала лиш е Н овгородщ ин а, а М оск овія завж ди була окрем им держ авним утворен н ям . А в тор мав виразно ан тим он архічн і погляди - кри ти к а р осій сь к ого ца­ ризм у в л ітоп и сі очевидна. З окрем а, це п роя вл я ється у п ром ові Павла П олуботка, де критично оцінено діяльність Петра І (ц ю п ром ову ви к ор и с­ тав для св о єї поеми «С он » Тарас Ш евчен ко). П равдиво зображ ено картини розправи ц арськ ого ф аворита М енш икова в У країн і. Й ого «р е м е сл о », як зазначає автор, полягало в том у, щ об «колесувати , четвертувати і на палю вби вати », а за ігр а ш к у вваж алося «віш а ти й голови р у ба ти ». Л ітоп исец ь негативно оцінив П ереясл авську угод у, адж е це було серйозне п оруш ен ­ ня п ол іти чн ої рівноваги в Європі: після приєднання земель У країни су тт єв о розш и ри л ася тер и тор ія Р о с ій с ь к о ї ім п ер ії і п оси л и вся її вплив у св іт і. А відтак єв р о п е й сь к і держ ави були зац ікавл ені у відновленні держ авності та сам остій н ій п ол іти ц і У країни. Схарактеризуйте сучасне геополітичне становище України, взаємини з Росією, іншими держ авам и. Які спільні проблеми можна віднайти в політичних суперечностях XVIII і XXI століть? Н ай яскравіш і стор ін к и л ітоп и су - розповідь про бор отьбу з Т уречч и ­ н ою , К ри м ськи м ха н ством , П ол ьщ ею , М оск овщ и н ою . А в тор залучив до твор у дум и, істор и ч н і п існ і, п р и сл ів ’ я, п ри казки. М онум ентальними історичн и м и п остатям и в «Істо р ії р у сів » є Іван П ідкова, Северин Н али­ вайко, Іван Б огун , Іван С ірко, Семен П алій, Тарас Т ряси л о. З м ал ьовую ­ чи героїв, автор п іш ов не лиш е за су хи м и рядкам и істор и ч н и х х р он ік , а й за народними переказам и й легендами, щ о свідчи ть про ознаки прером антизм у в л ітоп и сі. Змальовано тут і Н аціонально-визвольну вій н у 1 6 4 8 -1 6 5 4 р ок ів під проводом Богдана Х м ел ьн и ц ьк ого. Я к і в к озац ьк и х л ітоп и са х, автор «Істо р ії р у сів » вваж ав її еп охал ьн ою п од ією у к р а їн сь к ої істо р ії, тож і чільний герой твор у - Богдан Х м ел ьн и ц ьки й . А д ж е, на д ум к у автора, саме ц ьом у гетьм анові вдалося стати сп равж н ім «батьк ом н а ц ії». У творенні характерів героїв велику роль відіграю ть монологи. Й деться передусім про Богдана Х м ел ьн и ц ьк ого, Івана М азепу, П етра І. У своїй проклам ації М азепа, ображ ений П етром І на бен кеті в М ен ш и кова (про

92

Є

/)

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

залиш ив свідчен н я навіть В ол ьтер), оповідає про насильство р осій ськ и х військ, вчинене на у к р аїн ськ и х зем л ях. П оя сн ю є гетьман і причини со ю зу зі Ш вец ією , о п и ­ су є П о л т а в сь к у б и т в у , р о з п о в ід а є п ро взаєм ини р о сій сь к о го царя з царевичем О л ексієм , зн и щ ен у п ож еж ею 1718 р ок у в К и єві б ібл іо те к у П ечер ськ ого м он асти ря , я к у автор л ітоп и су вваж ав сп а д к о єм и ц е ю к н и го збір н і Я росл ава М удрого. ЩО

Чому, на вашу думку, саме цим образам і подіям української історії автор приділяє так багато уваги? Н ай трагічн іш и м є образ Павла П ол у­ ботк а, гетьм ана, щ о ри зи кн ув подати до р о с ій с ь к о г о С ен ату с к а р г у п р о у т и с к и у к р а їн сь к о г о н ароду з б о к у р о с ій сь к и х Гетьман Іван Мазепа уря д овц ів, а відтак - про п оруш ен н я П ере­ я сл авськ ої угод и . У явн і м он ол оги гетьм а­ на, виголош ені ним нібито в п ри сутн ості П етра І, х а р а к т е р и зу ю т ь ц ього у к р а їн сь к о г о держ авни ка як л ю ди н у сильну, м у ж н ю , віддан у св оєм у н а род ові й вір н у с в о їм п ри н ц и п ам . Н едарем н о автор л ітоп и су прагнув п р и хов ати св о є ім ’ я, адж е в м істи в у т е к ст д оси ть відверті звинувачення П ол уботком П етра І: «П овертати народи в рабство й в ол од іти над рабами є д іл ом а з ій с ь к о г о ти р а н а , не х р и с т и я н с ь к о г о м он ар ха , щ о має обов ’ я ­ зок бути батьк ом народів. Я зн аю , щ о нас чек аю ть кайдани й понура в ’ я зн и ц я , де зам орять нас гол одом і затом л ять по м оск ов ськ ом у звичаю . Та п ок и я щ е ж и в и й , гов ор ю то б і п р а в д у ...» Саме на Б ож и й суд поклав П ол у боток надію на к ару, як а м у си ть сп ітк а ти П етра І. А в тор «Істо р ії р у сів» не приймав назви «У країна» й «у к р а їн ц і». Р у ссю та русам и баж ав він бачити і нази вати св о їх зем л я к ів , сл авн и х сп а д к о єм ц ів величної держ ави , щ о увійш ла в істо р ію під назвою «К и ївська Р у с ь » . ПАМ’ЯТАЙМО!

Визначний у к ра їн ськ и й учен ий-літературозн авець X X стол іття Сергій Єфремов писав: « “ Історія р у сів ” була немов пророкуванням про близьке національне відродж ен н я У країн и і оправданням її нового письм ен ства, з я к о го те в ід р о д ж е н н я п о ч а л о с я ». Щ о ж мав на увазі автор ц и х сл ів ? А те, щ о від гом ін «Істо р ії р у сів » ч у єть ся в п оезіях ром ан ти ків А м в р осія М етли н ськ ого, М иколи К остом арова, Євгена Гребінки. Ц ей твір зм уси в наш их п исьм ен н и ків не п росто зверн ути ся до сторін ок національної істор ії, а й переосм ислити їх . В иразно п роступ аю ть мотиви «Істор ії русів» у твор ч ості Тараса Ш евченка. Ж и ви л а ся ц ією к ол осал ьн ою скарбн и ц ею істор и ч н ого матеріалу й за­ рубіж н а л ітература. Олександр П уш к ін написав на її осн ові п оем у «П ол ­ тава », д ок ор ін н о п ереосм и сл и вш и , як і слід було чекати , роль гетьмана М азепи. К індратій Р и л єєв ви к ор и став матеріали л ітоп и су в к он тек сті ідеалів, щ о сповідували д екабри сти, внаслідок чого з ’ явилася поема « В ой наровськи й ».

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

© рівень —початковий 1. Назвіть козацькі літописи, з якими ви ознайомилися. Що відомо про їхніх авторів?

2. Кого з українських гетьманів змальовано в «Історії русів» і як оцінює їхню діяльність автор твору?

3. Визначте, які події з історії України найяскравіше відображені в літописах і які вам найбільше запам’ яталися завдяки талантові літописців.

рівень —середній 1. Поясніть, чому не всі імена літописців відомі.

2. Доповніть своїми міркуваннями інформацію про важливість літописних доку­ ментів для нащадків.

3. Перекажіть найяскравіші епізоди тексту «Історії русів» і прокоментуйте їх, зіставивши авторський і власний погляди на зображувані події.

III рівень —достатній 1. Порівняйте характеристики історичних постатей у різних літописах. Що спільного і що відмінного можна спостерегти в цих творах?

2. Використавши знання з історії України, прокоментуйте, в яких випадках автор кожного літопису йшов за чіткою історичною хронікою, а в яких послугову­ вався переказами та легендами, застосовував художній домисел.

3. Доведіть, опираючись на тексти творів, що кожен з авторів літопису був патріотом, талановитою та освіченою людиною, належав до привілейованої верстви суспільства, мав широкий світогляд і надійні джерела інформації.

rV рівень —високий 1. Доведіть, що козацькі літописи відіграли важливу роль у формуванні національної самосвідомості українців.

2. Проаналізуйте, які спільні риси можна віднайти в давніх літописних творах («Слово про похід Ігорів», «Повість минулих літ») і козацьких літописах.

3. Поміркуйте й аргументовано доведіть, наскільки позиція автора літопису щодо певної події могла вплинути на подальше потрактування цієї події істориками наступних поколінь. Як, на вашу думку, переосмислюють історичні події з часом 1 чи переосмислюють їх узагалі

РОБОТА В ГРУПАХ Кожна група обере для дослідження одного з героїв «Історії русів» - будь-яко­ го українського гетьмана - і максимально повно представить його за сторінками літопису. Спробуйте визначити, в чому автор «згрішив» проти історичної прав­ ди, а де описав свого героя і події, в яких той брав участь, максимально точно, об’єктивно й повно.

ДИСКУТУЄМО Чи має право літописець, створюючи свою працю, висловлювати власне став­ лення до зображуваних подій? І якщо він так чинить, то чим це зумовлено?

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ______________________________

ВАШЕ

Спробуйте створити літопис життя нашої України за останній рік. Обов’ язково мотивуйте, чому ви вмістили до літопису певні події ПОРТФОЛІО (зважте, що літописці, як правило, зупинялися лише на значущих.

94

Гд

-

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

доленосних для країни та народу подіях). Проект може містити фотографії, відеоматеріали, музичні фрагменти. ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ____________________________________________ Напишіть творчу роботу на тему «Минуле України в козацьких літописах».

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ Нещодавно вчені майже остаточно довели, що автором літопису Самовидця, який довгий час вважався анонімним, був Роман Ракушка-Романовський - над­ звичайно цікава й показова для своєї доби особистість. Тож коротко довідаймося, хто був цей талановитий чоловік, який стільки часу провів над сторінками безцінного для українців твору. Він народився між 1623-м і 1625-м роками в Ніжині в козацькій родині. Ро­ ман зробив військову кар’ єру: від охоронця військової скарбниці Ніжинського полку - до посади ніжинського наказного полковника, генерального підскарбія при гетьмані Іванові Брюховецькому. Є достеменні відомості і про те, що він спершу підтримував Якима Сомка, потім перекинувся на бік Брюховецького. Доклав він зусиль і до проголошення церковного прокляття (анафеми) гетьману Дем’ янові Многогрішному, який захопив майно Ракушки-Романовського в Ніжині. Наприкінці життя став священиком у містечку Стародубі, де мешкав з родиною. Помер 1703 року. Що ж стосується літопису Самійла Величка, то вам цікаво буде дізнатися, що оповідання в літописі про похід Івана Сірка з козаками на Крим і про лист до кримського хана послужило основою сюжету для знаменитої картини Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Ці оповіді також лягли в основу прекрасної драми Спиридона Черкасенка «Про що тирса шелестіла». Пригадайте, який твір Черкасенка ви вже вивчали. Поцікавтеся історією картини Рєпіна, підготуйте коротке повідомлення про неї.

ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ

^

Сьогодні подорож буде незвичайною. Здійснити її вдасться за допомогою кон­ турних карт. Використавши знання із зарубіжної літератури, створіть літературні карти епохи Ренесансу й бароко в Європі. Кожну країну означте відомостями про найвидатніші літературні, музичні, живописні твори цих епох. Деякі підказки можна знайти в цьому розділі підручника.

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО світогляд 1. Шевчук в . Муза Роксоланська; У 2 кн. - К., 2004.

2. Макаров А. Світло українського бароко. - К., 1994.

3. Європейське Відродження та українська література XIV-XVIII століть. К., 1993.

4. Історія русів / Передмова В. Шевчука. - К., 1991.

5. Величко Самійло. Літопис: У 2 т. - К., 1991.

6. Українські гуманісти епохи Відродження. Антологія: У 2 ч. - К., 1995.

7. Луценко Ю. Григорій Граб’янка та його літопис / / Літопис гадяцького полковника Григорія Граб’ янки. - К., 1992.

*1

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

...Твори високої поетичної стійкості, яких не постидалась би жодна літера­ тура на світі і котрі сміло мож уть ви­ держати порівняння з найкращ им... твори, котрі справедливо і по заслузі здобули собі серед народу таку ш ироку популярність.

Іван Франка

ПОЕЗІЯ «САД ПОЕТИЧНИЙ»

а другу п ол ови н у X V II стол іття припав р озк віт не лиш е п р о­ зи, а й вірш ован ої л ітератури . П ровідну роль зн ову-таки відігравала К и єво-М оги л ян ськ а академія. В академ ії читали ун ікальн і к урси п оети к и й ри тори ки сп равж н і св іточ і науки, п исьм ен н и ки, гр ом а д ськ і, кул ьтурн і, рел ігій н і д ія ч і: Лазар Баранович, Іоан и кій Г ал я товськи й , Ф еофан П рок оп ови ч , М итроф ан Довгалевський та багато ін ш и х. їх н і н ау к ові п рац і, л ек ц ії стали осн ов ою викладання поетичн ого мистецтва в академії, зокрем а це «Н астанови в поетичном у м и стецтві» Григорія К он и ського, «Сад поетичн ий» М итрофана Д овгалевського та «П ро поетичне м и стец тво» Феофана П рокоповича. У тогочасн и х трактатах виділяли такі роди і види І поезії: епічна, драматична (трагедії, комедії та трагі­ комедії), сатирична, буколічна (поезія пастухів), елегійна (скорботна), епістолярна, лірична, епіграматична, к урй озн а і ф ігурна (вірш і у формі «р а к ів », хрестів, зірок , лабіринтів, а к ровірш і), емблематична, вір ш ові за­ гадки та п а р о д ії._______________________________________________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

С пробуймо з ’ ясувати особл и вості к у р й озн ої п оезії, найталановитіш им представником я к о ї є Іван В ел и чковськи й.

«ДВІ КНИЖЕЧКИ ВКУПІ ЗВ’ЯЗАНІ»

ТВОРЧІСТЬ ІВАНА ВЕАИЧКОВСЬКОГО ...Не для якогось, крий Боже, марнославства, але цілком для хвали Бога і славетної володарки наш ої і завжди Діви Марії, і на оздобу Вітчизни нашої та втіху малоросійським синам її, особливо для читання охочим та любомудрим.

Іван Величковський Іван В еличковський - поет надзвичайний. Саме поет, а не вір ш оп и ­ сець. Бо наділила й ого природа іск р о ю х у д ож н ь ого таланту - здатністю

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

пильно вди вл яти ся у с в іт , гостр о и парадоксально осм и сл ю вати й ого, ви ­ ливати с в о ї д ум к и в м іст к і а соц іа ц ії, к ол ор и тн і образи, влучні дотепи. В іртуозн о вол одію чи сл овом і вірш ем , він полю бляв експерим ентувати, ш ук ати та розробл яти нові й незвичні л ітературні форми. Це була типова лю дина еп охи бар ок о - ренесансна ж и ттєрад існ ість і ж и ттєл ю бн ість поєднувалися в н ьом у з гл и бок ою , ш;ирою релігій н істю , а це ж ивило п о­ ту ж н ою ен ергією й ого твор ч ість, - така одностайна дум ка дослідників й ого п оезії. Ц ік ави й він щ е й ти м , ш;о не займав в и сок и х посад, не мав п о в а ж н и х т и т у л ів і, бу в ш и о с в іч е н о ю л ю д и н о ю , л и ш ав ся все ж и т т я р я д ов и м орачем рід н ої к ул ьтурн ої ниви. Т очна дата н ародж ен н я В е л и ч к овсь к ого невідом а, дослідн ики п ри ­ п уск аю ть, щ о народився він на Н іж и н щ и н і близько 1651 року. Загалом відом остей про й ого ж и ття небагато, але м аєм о знати: навчався у КиєвоМ оги л я н ськ ій ак ад ем ії, п рац ю вав у Ч е р н ігів сь к ій д р ук арн і, належав д о к у л ь т у р н о -о с в іт н ь о г о о се р е д к у , с т в о р е н о г о Л азарем Б аран ови чем . У Ч ернігові меш кали його рідні брати - чернець В іктор і намісник СвятоМ и кільського монастиря Л аврентій. Т ут В еличковський і одруж ився, став свящ еником . У середині 1680-х років переїхав до П олтави, де зайняв поса­ ду пресвітера собор н ої У спен ської церкви. Згодом намісником цієї церкви довгі роки був його син. П омер Іван В еличковський у вересні 1701 року. Т ворчість Івана В еличковського є одним з н айяскравіш их зразків укра­ їн ського бароко. Д оробок цього непересічного автора - панегірик на честь Лазаря Барановича, «В ір ш і про Д едала», складені на честь Івана Самойловича та подаровані гетьманові в П олтаві 1687 року. Ц ей факт, до речі, відомий нам з л ітопису Самійла Величка, а сам автор літоп и су, оціню ю чи літературну спадщ ину поета, назвав В еличковського «м уж ем , наділеним м удрістю й Б ож ою благодаттю »! Н айвидатнішими стали дві рукописні збірки «З е ґа р і з пол узеґарком » і «М л ек о». О крім того, зберігся великий рукописний збірник, куди автор записував як панегірики релігійного ха­ рактеру, так і ліричні твори, епіграми, переклади тощ о. Свої збірки «Зеґар з полузеґарком » та «М леко» Іван Величковський подарував ки ївськом у м итрополитові Варлааму Я си н ськ ом у. Іван В ел и чковськи й як лю дина творча поставив перед собою доволі ам бітну м ету: «вп и са ти » ук раїн ськ у л ітературу в загальноєвропейський літературний м и стец ьк и й п ростір , про щ о свідчи ть й ого власне зізнання в передм ові до к н и ж к и «М л ек о»: «Я ж , як справж ній син М алоросійської вітчизни наш ої, уболіваю чи за те серцем ... із горливості своєї до милої Вітчизни, прикликавш и Бога та Б ож у М атір і св я ти х , ум ислив, скільки м ож л и вість п ростого розум у м ого дозволяла, деякі значніш і поетичні ш туки з ’ явити руськ ою м ов ою ... я к і ч у ж ою м овою не м ож уть бути з ’ явл ен і». Прокоментуйте ці міркування Величковського. П обутує дум ка, щ о Іван В ел и чковськи й творив для лю дей освічен и х, м уд ри х, щ о гл и бок о розум іл и ся на п оети чн ом у сл ові. О крім того, такий читач ум ів розгадувати поетичні загадки. Т ом у не м ож н а п ри ступи ти до розм ови про н и х, не досл уха вш и сь до реком ен дацій автора: «К ол и ці вірш і м ої він (читач. - О М .) ш видко пройде, не добачивш и, яка в к ож ном у ш тучк а х ова єть ся , мало або ж од н ого не д осягн е п ож и тк у. А ле коли над 1 З е ґ а р - великий годинник, найчастіш е з боєм, на будинку або на веж і.

4 о. М іщ ен к о,

У к р . л ітер а тур а .

9 кл.

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

к ож н и м вір ш и к ом так багато забавиться, аж п оки зр озум іє, щ о в н ьом у за річ захова­ на, вельми їх п ол ю би ть ». А відтак продов­ ж у є: «Т ож , прецінь, ласкавий читальнику, 4 к н н ж н ц и кол и з н их хочеш віднести в тіх у , довго р о ­ iSltSш4 офлшялтт зум ій їх , а кол и к отрась ш ту ч к а здасться для розум ін н я п реваж ка , сл уш н а р іч , о д ­ н ого й д ругого п ри кл и к авш и , сп іл ьн о д о ­ м и сл ю й теся . А д ж е у сі все м ож ем о, а один у сьо го знати не м ож е, відтак Б ог дав розум при писанні, дасть і при ч и тан н і». ' i»»V — * Іван В ели чковськи й вваж ав за ц іл ком допустиме застосовувати до «християнських м а тер ій » «к у р й о зн у » ф орм у (д и віться ваш .d B K O л ітературознавчий сл овн и к), прагнучи до си нтезу зм істу та ф орм и. Х у д ож н ість його творів м ож н а ося гн у ти , якш;о розглядати їх у єд н ості обох ц и х скл адни ків. « Х р и с т и ­ Рукописна титулка янський» зм іст не м ож на ігнорувати - слід двох книж ок спробувати знайти в ньому відлуння змісту Івана Величковського «н а ц іон а л ь н ого» - со ц іа л ь н о ї д ій сн о ст і тогочасної У країни. З бірка «З е ґа р з п о л у зе ґа р к о м » невелика за обся гом . До неї входя ть звертан н я до чи тача, щ о є заш и ф р ова н ою анаграмою^ «Іоан В ел и ч к ов ­ с ь к и й », вірш і та п розове звернення до Варлаама Я си н сь к ого, а т а к ож три поетичні цикли «З еґар ц ілий, щ о скл адається з 24 год и н », «П ол узеґарек, щ о вклю чає в себе години денні, а особл и во години н іч н і», «К в ад р ан с, т о б т о р о зд іл е н н я год и н на ч о т и р и ч а ст и н и » (ц е д у ж е ц ік а в а ф орм а, адж е письменник намагався уявити світ, щ о має чотири складники - весна, літо, осінь, зима; сх ід , захід, південь, північ). Ви знаєте, щ о й синоптичних Євангелій насправді чоти ри - від М атвія, М арка, Л ук и , Іоанна. З бірка «З еґа р » д уховн а. У вірш ован ій ф орм і автор розповідає істор ію ж и ття і воскр есін н я Ісуса Х р и ста та й ого матері Д іви М арії. П ол узеґарек вибудовує ц ін н існ і орієн ти р и в ір ую ч ої лю дини. Д ещ о відокрем леним у цій збірці є цикл « М и н у т и » , де п остаю ть к а р ­ тини світу, в я к о м у ж иве звичайна лю дина. Ідея ц ього ц иклу полягає в том у, щ о все минає - автор уви разню є ц ю д ум к у, назвавш и п оступ ово віхи лю дського ж иття від народж ення до покаяння перед см ертю . «М и н ут а м и з л и м и » Іван В ел и чковськи й називає славу, багатство, честь, п ияц тво, мстивість, гордість, пиху, хвальбу, ви сокі дум и, банкети, сл уж бу, друж бу, ж а р ти , у т іх у , р о з к о ш і, ск а р б и , зради , х и т р іс т ь , ош у к а н ств о, заздрість, ненависть тощ о. Усе це марності сього світу, несталі і нетривалі. В сі вони м и н уть - коли прийде смерть. На п роти л еж н ом у п ол ю сі - в « м и н у т а х д о б р и х » - поет кон ц ен трує явищ а, я к і а соц ію ю ться з приниж еним и й упосл ідж ен и м и : хвор оби , пере­ слідування, м уки, біди, ж алі, сльози, образи, наруги, голод, спрагу, наготу, у бозтв о, каліцтво, сл іпоту, нім оту, труди, неспокої - все те, щ о терпить лю дина п ротя гом ж и ття . Я вищ а ці - « в ся к о є з л о » , але терпіти й ого дово-

и

1 А н а г р а м а - переставлення літер у слові у зворотному порядку, завдяки чому з ’ являється нове слово.

98

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

диться здебіл ьш ого «д о б р и м », бідн им , п о ­ рядним л ю дям . Звільнить їх т а к ож тіл ьки смерть. Чи могли б ви додати щось від себе до «минут злих і добрих»? О тж е, як сл уш н о вваж ав Валерій Ш ев ­ ч у к , вічний зеґар В ел и чк овськ ого має дві стр іл к и , одна з я к и х вказує на годи н и, т о б ­ то говори ть про Бога й л ю ди н у, а друга «м и н у т н а », щ о представляє л ю дськ и й світ в у сій й ого «багатом ан ітн ості, скл адн ості, тл ін н ості й безп о д ібн о сті». Іван В ел и чковськи й зм ол оду зневаж ав перегони за багатством і п анство загалом (це виразно за свідч ує й ого еп іграм а про вел и к ого пана-магната, к отри й притягає зол ото, я к м агніт залізо; поет грає на словах-ом он ім ах «м агн ас» і «м а гн е с»).

віт*

гіг» aSw і£т

Пм«» tr «• Mnemf btifmA, Стг4^: Й»*л« «.<■■■.««І*».

o S ^ ‘fu « ллм ,4 а | ііій ^ . М І 4 > Т *

'Ui 7 tif Смп а»ім S4&> яммш• Лм мамм ■•'f > /1^* *ІММ *Ги^tf* Mtc* Cs3Kr«M«<^

Як ви вваж аєте, чи реалізує автор соціальні мотиви у своїй духовній ліриці?

Сторінка зі збірки «Зеґар» П о-х р и сти я н сь к и обсто ю ю ч и тра к това ­ з малюнками Івана Величковського ну ідею р івн ості в сіх лю дей, Іван В елич­ к овськ и й п ри діл яє багато уваги надзви­ чайно п опулярн ій у м и стецтві еп охи бароко тем і н ем и н учості, невідво­ р о т н о с т і, в се в л а д н о сті см е р ті, б а й д у ж о ї до соц іа л ь н и х градац ій та ієр ар хій , і вза єм озв ’ язаній з тем ою см ер ті тем і часу - й ого ш ви дкоп ли н ­ н ості, невпи н н ості. Ц і теми не втратили св о єї актуальності і в нові часи. Н аступна збір к а, « М л е к о », щ о має повн у назву «М л еко, од вівці пастиру н а л е ж н е є», цікава насамперед «П еред м овою до ч и та ч а », про яку ми вж е згадували, та 23-м а вірш ам и, я к і автор назвав «п оети ц ьк і ш ту ч к и ». Д м ит ро Ч иж евський, видатний досл ідн и к у к р а їн сь к ої літератури, за­ уваж и в: «Ін к ол и вір ш і писали та друкували як певну ф ігуру: хрест, п івм іся ц ь, яйце, ча рк у і т.п . У та к и х ігра ш к ах виявлялася чиста радість із вір туозн ого в ір ш ов ого вм ін н я, з вір ш ован ої ф орм и. Зміст не завж ди грав велику р ол ь ». Сам автор називав такі курй озн і вір ш і: « е х о » , «різн і типи р а к ів », «а з­ бучн і» вір ш і, «ан аграм и », «а к р о в ір ш і», «л абіри н ти », «ф ігурн і» у вигляді три кутн и ків та інш і - до т ого ж супроводж ував свої визначення власними прикладам и. А в тор п оя сн ю є зм іст к о ж н о го виду св о їх к ур й озн и х вір ш ів: « е х о » вір ш , у я к о м у п ерегук ую ться останні склади к ін ц ев и х слів у рядках; «р а к л іт ер а л ьн и й » (тобто буквени й ) - вірш , у я к ом у літери в словах, навіть чи та ю ч и сь навпаки, зберігаю ть зм іст сл ів; сх о ж и й на нього і «рак с л о в е с н и й » , у я к ом у чи таю ться навпаки не л ітери, а цілі слова. Н ато­ м ість «р а к п р е к о с л о в н и й » - зо в сім п роти л еж н а ф орм а вір ш а, у н ьом у сл ова , щ о ч и та ю ть ся навпаки, ви раж аю ть і п роти л еж н е значення. А ще є вірш і « о д н о г л а с н і» , щ о заверш ую ться од н ак овою гол осн ою , «ж арт овн і» (ж артівл и ві), в я к и х слова переставлені так, щ о викл и каю ть см іх , «е п іг р а м и » та ін.

4*

99

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Спробуйте визначити, який з наведених прикладів якому видові курйоз­ ного вірша відповідає.

1. Мене Анна Анна Анна Анна 2. -

П А М ’Я ТА Й М О !

ради на радость богом міру данна во дар бо имя ми обрадованна, дар и мн"Ь с'Ьн мира данна, ми мати и та ми манна, пита мя я мати панна.

Чтб пачеши, Адаме: земнаго ли края? Рая. Чему в бнь не внійдеши, бойш ли ся браньї? Раньї. Не м[ож еш и] ли внійти внутр єгб побіідно? Б'Ьдно. Или возбранен теб'Ь вход ест херувими? Ими.

Т ворчість Івана Величковського - класичний взірець і один з найцінніш ий набутків україн ськ ого бароко.

МАНДРУВАЛА СВІТОМ ПІСНЯ Нам добро і ніком у зло - ось законне ж иття.

Семен Климовський Серед літературних п ам ’ яток X V III - п очатку X IX століття є настільки унікальні, щ о навіть істо р ія їх п обутуван н я, викон анн я, мандрів вида­ ю ться мало не детективн им и. Це був період бурхл и вого розви тк у к н и ж н ої п існ і. Ц іла плеяда поетівп існ ярів, ви к ор и стову ю ч и цінний досвід ук р а їн сь к ого ф ол ькл ору, дару­ вали св оєм у н ародові нові й нові перлини, я к і згодом ставали народними. Ц ікавою є історія знаменитої пісні «їх а в козак за Д ун а й ». Це одна з кращ их ук ра їн ськ и х народних пісень л ітературн ого п оход ж ен н я. Т екст п існ і вперш е було надруковано в р осій сь к ом у збір н и к у Л ьвоваПрача 1790 р ок у . З вісн о, з п ри воду авторства п існ і тривали довгі д и с­ к у сії, але росій сь к и й істор и к і п исьм енник М и к ол а К арам зін перш им назвав її автора - С ем ен а К л и м о в с ьк о г о , про я к ого написав так: «К а ­ ж уть, щ о К л и м овський не м енш , я к сім гр ец ьки х м удреців, був славний і ш анований м іж й ого побратим ам и к о за к а м и ...» У чені п р и п уск аю ть, щ о ця талановита лю дина та к ож належала до славних ви п у скн и к ів К и євоМ оги л я н ськ ої академії. П ро ж и ття Семена К л и м овськ ого більш е п ри пущ ен ь, аніж ф актів. П роте він був доси ть популярним свого ча су, адж е про н ього 1812 р ок у кн я зь О лександр Ш а х ов сь к и й написав водевіль під назвою «К озак вір ш отвор ец ь». Згадано й ого п різвищ е і в п ’ єсі Івана К отл я ревськ ого «Н аталка П ол та вк а », п ри чом у автор украй негативно відгукн увся про свого побратима по п еру. Ви зап и таєте ч о м у ? А сам е т ом у , щ о чим ало історичних пліток мандрувало в Р осійській імперії і одна з них розповідала, щ о К л и м овський писав панегірики П етрові І. П існя «їхав козак за Д унай» написана як відгомін численних росій ськотурецьки х воєн , я к і тривали у X V III стол ітті. Д о речі, вона стала народ­ ною не лиш е в У к раїн і, а й у далекій Ш отл ан дії. П одолавш и кордон и і

100

гд

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА М О В Н І ба р ’ єр и , підкорила всю Європу, зв у ­ чала і звучи ть ч е сь к о ю і ф ра н ц узьк ою , п ол ьською і бол гар ськ ою , у гор сь к ою і сер бськ ою м овам и. Ось щ о писав про автора та його твір ви­ датний україн ськи й учений-ф ольклорист М ихайло М аксим ович: «Сія пісня складе­ на козаком Семеном К л и м овськ и м , я к ом у , напевно, належ ить і чимало ін ш и х, щ о л и ­ ш илося н ев ід ом и м , я к і взагалі ми не знаємо твор ц ів народн и х п ісен ь. К лим овський ж ив бл и зько 1724 р о к у ... П існя сія переходить з одного пісенника в інш ий зі сторонніми наростами, я к і ледве чи м ож н а приписати К л и м ов сь к о м у ».

Що, на вашу думку, вчений назвав «сто­ ронніми наростами»? Як і чому змінюється пісня, поширюючись у народі?

Михайло Башилов. Портрет Семена Климовського

П існя написана бездоганною ук раїн ськ ою народною м овою . А втор ви­ користав силабічне вірш ування. Звісно, під час перекладу інш ими мовами текст утрачав первинну сю ж етн у осн ову, к ож ен народ доповню вав його елементами реалій власного ж и ття : так виникав щ оразу новий твір. Але зберігався провідний мотив оригіналу, вічний, як саме ж и ття , - розлука закохан их. Картина прощ ання козака, щ о їде вою вати, з дівчин ою сп овне­ на св ітл и м см у т к о м і н е п о в то р н о ю в н у т р іш н ь ою к р а сою л ю д сь к и х взаємин - щ и ри х, сп равж н іх, гл и бок и х ... Н ім ец ьки й ф ол ькл ори ст і п исьм енник Георг Коль зібрав незаперечні докази того, щ о саме україн ська пісня прийш ла до Європи і стала осн овою народних сп іван ок у різн и х країнах. Учений дослідив істор ію подорож ей п існ і, зібрав ін ф орм ацію про ж и ття Семена К л и м овськ ого і щ и ро д и ву­ вався, щ о в У країн і про ц ього талановитого автора мало х то знає. В и явл я ється, п існ ю К л и м овськ ого перекладали кращ і європ ей ськ і п о ­ ети, до неї зверталися н ай відом іш і к ом п ози тор и (до п рикладу, Бетховен створив дві м узи чн і варіації на тем у пісні «їх а в козак за Д ун ай »).

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

V рівень —початковий 1. Назвіть види курйозних вірш ів Івана Величковського.

2. Визначте, які твори Величковського мають духовний, а які - світський характер.

3. Чим унікальна доля пісні Семена Климовського «їхав козак за Д унай»?

II рівень — середній 1. Розкаж іть про збірку Величковського «Зеґар з полузеґарком ». Які цикли до неї входять, у чому їх особливість?

2. Поясніть, чому вірші Івана Величковського зі збірки «Млеко» звуться курйозними.

3. Наведіть факти, щ о свідчать про світову славу пісні Семена Климовського.

I I I рівень — достатній 1. Виберіть із запропонованих правильне твердження і прокоментуйте його.

101

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

A. Іван Величковський намагався відсторонитися від засад релігійної лірики. Б. Іван Величковський працював лише в царині світського віршування.

B. Іван Величковський писав лише панегірики можновладцям, присвячуючи їм свої твори. Г. Іван Величковський зажив слави як автор поетичних творів різних жанрів і тематики.

2. Проаналізуйте твір Семена Климовського як взірець любовної лірики.

3. Узагальніть свої знання про розвиток української поезії у XVIII столітті, під­ готувавши коротке резюме з цього питання.

IV рівень —високий 1. П оміркуйте, як спосіб ж иття, погляди, переконання, світогляд вплинули на творчість Івана Величковського та Семена К лимовського, щ о жили приблизно в один час. Щ о об’ єднує і щ о різнить цих авторів?

2. Доведіть, щ о в збірці Величковського «Зеґар з полузеґарком» наявні глибоко філософські мотиви.

3. Як відом о, істор ія ж иття Семена К ли м овського переповнена пліткам и. Н аскільки, на вашу думку, вони впливають на дослідження творчості поета? Чи потрібно розвінчувати таку інформацію?

РОБОТА В ГРУПАХ Розділивш ись на групи, запропонуйте своє трактування назв поетичних збірок Івана В еличковського. Група експертів визначить, чиє пояснення найбіль­ ше відповідає дійсності.

ДИСКУТУЄМО___________________________________________ Як ви вважаєте, курйозні (або фігурні) вірш і є зразками елітарної поезії чи це твори для масового читача? Дискусія має розвиватися у двох площ инах: стосовно часу їх створення і су ­ часності.

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ___________________________________ Організуйте проект під назвою «Десять найкращ их українських народних п ісень». Кожен учень класу - учасник проекту - підготує і презентує свою пісню, яку він вважає найкращ ою. Можна залу­ чити як власне народні, так і пісні літературного походж ення, твори програмові і ті, які ви чули від ваших рідних, друзів. Проведіть голосування, і десять пісень, щ о наберуть найбільшу кількість голосів, стануть переможцями.

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ____________________________________________ Ви вже зрозуміли, що курйозні вірші мають одну визначальну особливість: у них форма важливіша, ніж зміст. Тож спробуйте самі створити будь-який варіант курйозного вірш а, послуговую чись прикладами творів Івана В еличковського.

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК f г ' Ф і г у р н і ( к у р й о з н і ) в і р ш і (лат. повт ор, поворот ) - виш укан і п ое­ тичні твори, неординарні за ф орм ою , я к і п ош и рю вали ся в ук раїн ськ ій літературі з п очатк ом доби бароко. Вони мали різні зовн іш н і ф орм и, а відтак і називалися: рак, кентавр, е х о, луна, загадка, лабіринт тош;о. Для ф ігурних вірш ів характерн и м є поєднання зор ови х і сл у х ов и х елементів.

102

Т

'

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ з літопису Самійла Величка дізнаємося, щ о Іван Величковський був також знаним худож ником . Відомо, щ о творчістю Величковського щиро захоплювався гетьман Іван Мазепа. Нащадки поета були також непересічними особистостями. Перший син, як вам уж е відомо, продовж ив справу батька і служив у тому самому храмі, а другий, Василь, став ніж инським полковником - чин на той час вельми поважний. Саме він упорядковував рукописи свого талановитого батька, певний час зберігав Києво-Печерський патерик.

А як добре ви знаєте своє генеалогічне дерево? Чи важливо, на ваш погляд, для сучасної людини пам’ятати своїх предків?

ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ Ф ігурні, вони ж курйозні, вірш і - це твори, в яких поєднуються властивості звукових і візуальних образів. Вони переважно мають графічну форму хреста, птаха, сокири тощ о. Такі вірш і народжувалися в різних літературах світу, а запроваджені вони бу­ ли александрійським поетом Сіммієм Родоським. Неповторні поетичні фігури знаходимо у збірках творів російських поетів Олександра Сумарокова («Х р е ст »), Гаврила Державіна («П ірам іда»). Відродження цього загадкового виду поезії відбулося на початку X X століття - у творчості француза Гійома Аполлінера, українця Михайля Семенка, російського поета Валерія Брюсова. Наприкінці X X сто­ ліття цей вид віршування знову ож ив у різних європейських поетичних ш колах. Але розмова про це трохи згодом!

ВІДПОЧИВАЮЧИ, вчи м о ся Спробуйте розгадати вірш-лабіринт, який наводив Іван Величковський, і по­ ясніть принцип його побудови. Яірамарія ІраМсМарі РаМсусМар АМсусусМа МсусІсусМ АМсусусМа РаМсусМар ІраМсМарі яіраМарія

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО світогляд 1. Ш евчук в. Муза Роксоланська: У 2 кн. - К., 2005.

2.

3.

4.

5.

6.

Нудьга Г. Слово і пісня. - К ., 1985. Величковський І. Твори. - К ., 1972. А нтологія української поезії; У 2 т. - К ., 1984. - Т. 1. Ш евчук В. Дорога в тисячу років. - К ., 1990. Чиж евський Д. Історія української літератури. - Тернопіль, 1994.

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Дим єсть єдин - людська і х у л а ,і слава.

Феофан Прокопович

ДРАМАТУРГІЯ

«ДО СМЕРТІ ВСЯК ЧОЛОВІК УЧИТЬСЯ...»

Н

ай ви щ ого р о зк в іту давня ук раїн ська драма сягнула в перш ій полови н і X V III стол іття . Щ е ми називаєм о її ш к іл ьн ою дра­ м ою . А л е, шіоб зр озум іти ч ом у , варто зазирнути в глиб вік ів, п оц ік ави ти ся її іст о р ією - аж тоді все п роя сн іє.

П оходж ен н я ш к іл ьн ої драми п о в ’ язане зі статутом ц ер к ов ­ них і св ітсь к и х навчальних закладів, у я к и х сц ен ічні вистави були обов ’ язковим и, адже сприяли засвоєнню латини, я к ою вони були написані. У країнах Західної Європи цей ж анр з ’ явився щ е на м еж і X V -X V I століть. А в У країн і тек сти ш к іл ьн и х драм писали викладачі й учн і братськи х ш кіл і К и єво-М оги л ян ськ ої академ ії. Т вори мали вір ш ован у ф орм у, на­ писані були у к р а їн сь к о ю к н и ж н о ю м ов ою з ви кори стан ням си лабічної си стем и вірш ування. Загалом саме завдяки курсам п оети ки , щ о читалися в академ ії, було створено теорію драм и. Н айбільш е уваги розроблен ню ц ієї теор ії п ри ­ ділив Ф еоф ан П р о к о п о в и ч , один з найвидатн іш их держ авни х і к у л ь ту р ­ них діячів перш ої половини X V III стол іття , ректор К и єв о-М оги л я н ськ ої академії, про я к ого датський учений П ет ер фон Гавен писав: «Ц я чудова людина за знаннями своїм и не має собі майж е н ік ого р ів н ого... Крім істор ії, богосл ов’ я і ф іл ософ ії, він м ає гли бокі знання з матем атики і вели­ ку лю бов до ц ієї науки. Він знає н изку європ ей ськ и х м ов, з я к и х двома р о з м о в л я є, х о ч а в Р о с ії не х о ч е в и к о р и с т о в у в а т и ж о д н о ї, к р ім р о с ій ­ с ь к о ї, - і лиш е в о со бл и в и х ви п ад к ах р озм ов л я є л а т и н сь к ою , в знанні я к о ї не п оступ и ться перед ж од н и м ак а д ем ік ом ». Саме Ф еофан П р ок оп о­ вич започаткував в академії (і в усій тодіш ній Р осій ськ ій ім перії) вищ у матем атику. А теорію драми він виклав у своїй праці «Три кн иги про п о­ етичне м и стец тво» (1 7 0 5 ). П опередникам и і навчителям и своїм и П р о к о ­ пович вваж ав П лавта, Сенеку, О відія, А р істотел я та ін ш и х античних кл аси к ів, я к и х цитував і на я к и х посилався.

«Ні

Чому в середньовіччі так важливо було знати латину, а нині нею послу­ говуються представники лиш е кількох спеціальностей?

104

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

П роф есор поетики мав за свій о б о в ’ я зок не лиш е навчати студентів теорії драм и, а й писати твори і ставити їх разом зі своїм и учн ям и . В архівах знайдено найдавнішу згадку про такі вистави - початок 40-х років X V II стол іття . У К и єво-М оги л ян ськ ій академ ії за р о­ дився і р озквітн ув сп равж н ій театр. У на­ роді ж особл и во п опул ярн и м и були вертеп та ін те р м е д ія . С туд ен ти са м і го ту в а л и інтерм едії, драм и, розучували п існ і, в и го ­ товляли все н еобхідн е для вертепу. На я р ­ м арках, у селах - на п л ощ ах біля ц ерков, р и н к ів р о з іг р у в а л и в он и с в о ї д ій с т в а . С л ух ач і й ґл я д а ч і р а д існ о стр іч а л и с т у ­ д е н т сь к у м у зу , ш,едро в и н а го р о д ж у ю ч и «тр уж ен и к ів н а у к и ».

Ш -

VV

Феофан Прокопович

Ш кіл ьн і драми ставили під час різних свят, пере’ важ но на Різдво та Великдень, а також з нагоди у р о ­ чи сти х подій. Спектаклі п роходи л и або на сцені навчального закладу, або просто на м а й д а н і.____________________________________________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

П обудові сцени приділяли багато уваги, адж е дія могла відбуватися одн очасн о на зем лі, у раю та в пеклі. З осн овн ої сцени (землі) сх ід ц і вели вниз (до пекла) і на підвищ ення (до раю ). Д обре організовані вистави відзначалися багатством к о стю м ів , дек орац ій , реквізиту^. Р олі в таких сп ектакл ях виконували тільки ю наки, а глядачами могли бути як звичайні учн і навчального закладу, так і релігійні д ія чі, зам ож ні городян и , гетьман зі старш и н ам и , м ісцеве панство. Б іл ьш ість п ерсон аж ів ш к іл ьн ої драми були алегоричними. Грим і к о с ­ тю м підказували глядачеві, к ого саме грає актор: Л ю бов, Н енависть, С овість, С мерть, Ф ор тун у, Р озум тощ о. Спробуйте уявити, в які костюми одягали та як гримували вже названих героїв, а також, наприклад, Релігію, Віру, Злість, Заздрість, Жорстокість, Печаль. Ш к іл ь н і драм и п о д іл я ю ть на іс т о р и ч н і д р а м и , ПАМ’ЯТАЙМО! ....................................... м істер ії - В Є Л И К О Д Н І та різдвяні спектаклі, міраклі іс т о р ії п ро ж и т т я , д у х о в н і п одви ги та чуд еса св я ти х о т ц ів , м ор а л іте повчальні д р а м и .______________________________________________________________ До наш ого часу дійш ли тексти понад тридцяти драм. Вони д осить різно­ манітні за зм істом, сю ж етом , худож ньою вартістю, а одна з кращ их - «В ол о­ д и м и р » Ф еоф ана П рокоп овича. Вона належ ить саме до істор и ч н и х драм. Трагедоком едія «В ол оди м и р» (твір з елементами трагедії та к ом едії) написана 1705 р ок у і вперш е поставлена на сцені К и єво-М оги л ян ськ ої академії того ж р ок у . У X V III сто л ітті вона п ош и рю валася в рукоп и сн и х сп и ск а х . Н ині відом о ш ість р у к оп и сів, найповніш ий з я к и х знаходиться 1 Р е к в і з и т - сукупність справж ніх чи бутафорських речей, необхідних для вистави або кінозйомки.

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

В Д ерж авній п ублічній бібл іотец і ім ен і М. С алтикова-Щ едріна в СанктП етербурзі. Це була справді видатна п одія в розви тк у давньої ук р а їн сь к ої драм а­ тур гії. Т ра гедоком едію «В ол оди м и р» п ри свячен о п ок рови тел ю К и ївськ ої академії гетьману Іванові М азепі. У творі м айстерно виписані образи істор и ч н и х осіб; великий к и ївськи й кн язь В олодим ир С вятославич, за правління я к ого в 9 8 8 -9 8 9 рок ах на Р усі бул о запровадж ено х р и сти я н ­ ство; й ого м олодш і сини Б орис і Гліб, вбиті 1015 р ок у за наказом їхн ього старш ого брата С вятополка; Я роп ол к І С вятославич - великий к и ївськи й князь, брат В олодим ира С вятославича, з я к и м В олодим ир вів м іж у собн і війни за вел и к ок и ївськ и й кн я зівськ и й престол. Тема твору - запровадж ення хри сти ян ства на Р усі, = боротьба з язичництвом . Головний герой - князь В о­ лодимир. Драму написано книж ною українською м овою . Стиль урочистий, підн есен ий . М ає п ’ ять ак тів, прол ог і еп іл ог, за к ін ч у ється традиц ій н о х о р о м ._________________________________________________________________________ П А М ’Я ТА Й М О !

У перш е в істо р ії ш к іл ьн ої драми було опрацьовано сю ж е т з н аціональ­ н ої істо р ії, п ри чом у автор надав й ом у ц іл ком актуал ьн ого звучання. У чом у ж полягає ця актуал ьн ість? Ф еофан П рок оп ови ч поставив собі за м ету не п росто нагадати сучасн икам про істор и ч н у м ісію кн язя В ол о­ дим ира, ш,о охрести в Р усь. Ідея була значно глибш а; В олодим ира зобра­ ж ено як м удрого і передбачливого правителя, як и й скерував К и ївськ у Р усь на ш л ях п рогресу й ц и віл ізац ій н ого п оступ у. С учасні н ауковц і п р о­ п он ую ть дві версії трактування п ід тек сту ц ього твору. За п ерш ою (О л ек ­ са М и ш а н и ч ), через образ В олодим ира автор намагався возвеличити й уславити реф орм аторську д ія л ьн ість Петра І. А д ж е після проголош енн я церквою анафеми Івану М азепі П рок оп ови ч «п ер еп р и свя ти в» твір ц ьом у м онархові. За другою версією ( Валерій Ш ев ч у к ) , саме Івана М азепу автор вваж ав н асту п н и к ом к н я зя В ол од и м и р а, оск іл ь к и К оза ц ьк а держ ава була не новоутворен н ям , а сп а дк оєм и ц ею К и ївськ ої Р усі. У всі часи реф орматори мали ворогів, я к и х з певних причин не влаш ­ товував бурхл и ви й ш л я х р озви тк у . Саме так и х к он серватор ів у зн еваж ­ л и во-сатиричн ом у тон і змалю вав автор в образах я зи чн и ц ьк и х ж ерців Ж еривола, К урояда, П ияра. Ц е н евігласи, ненаж ери, бр ехун и , яким н ічого п ротиставити аргументам гр ец ьк ого ф ілософ а, щ о об ст о ю є засади хри сти ян ства. Ось яки м и характери сти кам и він їх наділяє: «І уві сні ж е ­ ре Ж ер и вол », «М и богів м аєм о не тіл ьки вбоги х: уп и ваю ться вони м е­ д о м ... ж ирн их корів та волів п о ж и р а ю т ь ». Власне, сам і імена п р ом ов и с­ то свідчать про вн утріш н є єство ц и х п ерсон аж ів. Тут Ф еофан П рокоп ови ч іш о в за у к р а їн сь к о ю ф о л ь к л о р н о ю т р а д и ц ією : ім ен ам и визначал и вн утріш н ю сутн ість героїв. Н адзвичайно ц ікаво зм альований к н я зь В ол одим ир. Ц е си льн и й, владний, розумний правитель, який дбає про благополуччя своєї держ ави, про її розквіт і перспективу. А втор драми відтворю є сам процес прийняття ріш ення про запровадж ення хри сти ян ства. Він вагається як звичайна людина: язичництво він трактує як гальмо розвитку держави - неписьмен­ ність, забобон н ість, н евігластво. Н атом ість х р и сти я н ств о накладає на

100

1?

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

лю дину багато обм еж ен ь, я к и х теж боя вся кн язь, розум ію чи силу сп о ­ к у с, щ о м ож у ть овол одіти к ож н и м . Та прийнявш и ріш ен н я, він уж е п ослідовно й ж о р ст к о дом агався й ого виконання. Пригадайте, як князь Володимир запроваджував християнство. А чи знаєте ви, що нині в Україні відроджуються язичницькі вірування? Про що це свідчить? А в тор п си х ол огіч н о точн о зм альовує вн утріш н ю боротьбу, щ о точ и ть ­ ся в д уш і к н я зя . А д ж е це не так п р осто - порвати з батьк івськ ою вірою і прийняти нову. І це складно не лиш е для н ього - для в сієї країни! П роте аргум ент, як и й зн аходить у св оїй д уш і к н я зь, н ай переконливіш ий: «Д о см ерті вся к а лю дина в ч и ть ся ». Ф еофан П рок оп ови ч у св оєм у твор і врахував вим оги п оетики тогоча с­ ної драм и. Обрав істор и ч н и й с ю ж е т , дотрим ав єд н ості д ії і часу, адже п ро­ тягом п ’ яти актів в и св ітл ю є один епізод із ж и ття кн язя Володимира п ри йн яття ним хри сти я н ства. Д ія тривала вп родовж досить к оротк ого часу (три дні) і в одн ом у м ісц і - у К и єві. Д рам атург не намагався точн о відтворити істор и ч н і п одії, натом ість був переконаний, щ о найголовніш е - «навчити лю дей, яким и вони п о­ винні бути в том у чи ін ш ом у роді ж и т т я ». Т ом у саме риси реформатора він ви д іл я є в о со б і В ол одим ира, адж е сам е вони гарантували й ом у як держ авном у діячеві у сп іх і визнання. Слід звернути увагу на бар ок ові риси в цій драм і. Тут немає виразно алегоричн их п ерсон аж ів, н атом ість сю ж е т м істи ть у собі головну але­ гор ію ; д ія л ьн ість кн язя В олодим ира Ф еофан П рок оп ови ч п роектує на діял ьн ість царя-реф орм атора П етра І, а п ротидія реформам Володимира ц іл ком п розор о п ерегук ується з оп ором патріархальн ої Р осії досить ради­ кальним реф ормам П етра. В и користав П рок оп ови ч і надбання ренесанс­ ної драми. Визначте, які саме. Д ослідники сл уш н о зауваж или, щ о в драмі відчувається «свобода д ум ­ ки , см іл и вість і р ізк ість сл о в а » . В аж л ивою ком п ози ц ій н ою части ною тво­ ру є закл ю чн и й хор: саме в н ьом у згадую ться п одії, щ о сталися згодом : будівн и цтво К и єво-П ечер ськ ої лаври, зруйнування К иєва ханом Б атиєм , звучать величальні слова на честь П етра І, гетьмана Мазепи. Чи послуговувався, на вашу думку, автор драми «Володимир» літописами, хроніками для написання свого твору, а якщо так, то якими? У країнська ш кільна драма, зокрема трагедокомедія «В олодим ир» Феофана П рок оп ови ч а, є взірцем єв р оп ей ськ ої д у х ов н ої драм и. О крім того, як у ж е згадувалося, на цей період припадає р озквіт інтерм едій і драми вертепної. Л ялькові вистави відом і у св іті з найдавніш их часів. А л е щ е н іхто з д осл ід н и к ів не зн айш ов свідчен ь про хоч а б віддалену їх п одібн ість до у к р аїн ськ ого вертепу. Саме У країна породила і виплекала це унікальне м и стецьке явищ е. Вертеп передбачав різдвяну драм у і сати р и ч н о-п обутову інтерм едію . П ерш а частина вертепу, так звана свята, мала доси ть ст ій к у ком п ози ц ію . Вона оповідала про страш н ий злочин Ірода, як и й наказав знищ ити всіх немовлят у В іф леєм і, і п о в ’ язані з цим п одії. До М арії з немовлям прихо-

107

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

п асту­ х и . С мерть карала Ірода, стинаю чи йом у гол ову, а Ч орт волік й ого до пекла. Д руга ж части на варію валася залеж но від м ісц е­ в ості та зд ібн остей , д отеп н ості вертепн и ­ ка. Ч и сл о л я л ь ок ся га л о ін од і со р о к а . Г л яд а ч і в ер теп у сп о ч а т к у п ри гад увал и бібл ій ну істо р ію , а п отім від д уш і см іял ися з Ц игана, Л я ха, М оскал я, Ж и д а, С еляни­ на, Д іда, Баби, П ан отця, а найбільш е - зі свого улю бл еного З апорож ц я з й ого «ж а р ­ тами ».

ДИЛИ ПОКЛОНИТИСЯ В О Л ХВ И , Я Н ГО Л И ,

Релігійна дія вертеп!н о ї драми тематично розподілялася на п ’ ять частин, оск іл ьки Гі к ом п ози ц ія відповідала ком п ози ц ії ш к іл ь ­ ної драми: 1) звернення до глядачів; 2) ви ­ клад д ії; 3) зав’ язка; 4) напруж ений стан; 5) р озв ’ язка. ПАМ’ЯТАЙМО!

Скринька вертепу ^

Розглянувши ілюстрацію, опишіть будову вертепу.

М и к ола М ар кеви ч , щ о видрукував тек ст вертепу 1860 р ок у , писав у передмові: «П ервісн е п оход ж ен н я вертепу м ож н а віднести до часів геть­ мана К онаш евича-С агайдачного, до 1 6 0 0 -1 6 2 0 р ок ів , коли він почав відновлю вати К и ївське братство й а к а д ем ію ». Пригадайте, якими щ е славними ділами увійшов в українську історію гетьман Петро Сагайдачний. П ол ьськ о-ук раїн ськи й етнограф Еразм Ізоп ол ьськ и й наводить близькі до цих дати - 1 5 9 1 -1 6 3 9 роки. У матеріалах львівського братства є письм о­ ва згадка про вертеп, датована 1666 р ок ом . Вертепні вистави заж или найбільш ої слави в другій половині Х У П І стол іття , особл и во в період за­ непаду К и єво-М оги л ян ськ ої академ ії, коли чи сло вертепн и ків п оп ов н ю ­ валося її вихован цям и, щ о йш ли в народ п опуляри зувати україн ськи й ляльковий театр. Така ф орм а, з огл я ду на переслідування м оск ов сь к ого уряду, була н ай зручн іш ою , щ об плекати лю бов до н ародної твор ч ості й п ош и рю вати правду про істор и ч н і п одії (зокрем а, про руйнування З апо­ р озьк ої Січі йдеться у вертепі «З а п ор ож ец ь »). В аж ливо, щ о вертепні вистави мали ви кл ю чн о національний колори т. З ам ість традиц ій ни х єван гел ьських п ерсон аж ів лю ди із задоволенням слухали сп іви звичайних сіл ьсь к и х п астухів. Чому євангельські сюжети вертепних спектаклів виконавці намагалися максимально наблизити до реалій народного життя? Н адзвичайно ц ікави м і динам ічним видовищ ем була друга частина вертепного сп ек та к л ю . Тут розгортал и ся веселі, д отеп н і сц ен ки із ж и ття звичайних лю дей, я к і сп івал и , танцю вали, зали ц яли ся, пили гор іл к у, розповідали анекдоти, кепкували один з одн ого. Власне, така вистава презентувала ук раїн ськ е су сп іл ьств о X V III стол іття , адж е п редставники в сіх станів і національностей були героям и вертепного дійства. Вертеп чимало запозичив з у к р аїн ськ ого ф ол ькл ору: р и си , яким и наділено героїв, їх н і ха ра к тери сти к и , п існ і, я к і вони в и к он у ю ть, і т. п.

108

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

До речі, одн у з н ай п оп ул я р н іш и х у вертепі пісень «О й під ви ш н ею , під череш н ею » згод ом ви к ор и ста в у п ’ є с і «Н аталка П ол тавка» Іван К отл я ­ ревський. В ертепні драми насичені народними при слів’ ям и , приказками, ф разеологічним и зворотам и , у сю ж ети вистав органічно вплітали народ­ ні анекдоти, оригінальні м овн і звороти , п риповідки. К ож н ого героя наділено пром ови сти м и рисами: так народ висловлював своє ставлення до героїв ул ю бл ени х і ти х , к ого зневаж ав чи ненавидів. У вертепі м ож н а бул о п обачити п и хатого п ол ьського П а н а , щ о накивав п ’ ятами при одній згадці про гайдамацьке повстання, вигадливого й д о ­ тепного М оск а л я , ш;о дурив довірливих Д ід а й Бабу, і хитрого П оп а , який не завж ди д отри м увався ц ерк овн и х при пи сів. У любленим п ерсон аж ем вертеп у був З а п о р о ж е ц ь, щ о втіл ю ва в к р ащ і ри си бор ц я за вол ю . У традиц ій ном у к озац ьк ом у вбранні, з оселедцем , співав він, трим аю чи бандуру; Случалось мені, - і не раз, В степу варить пиво. Пив тур чи н ,п и в татарин. Пив і лях, на диво.

Багацько лежить І тепер з похмілля М ертвих голов і кісток Од того весілля.

У цій п існ і сконденсована істо р ія визвольної боротьби наш ого народу проти ін озем н и х п он евол ю вачів. З апорож ец ь - бідний сіром а, щ о «й с о ­ рочки не м а є». Саме так і нетяги після зруйнування К атериною II З апо­ розьк ої С ічі стали безправними кріп акам и , чиї спини до к рові списували пан ські кан чуки. А вертепна драма втілю вала вік овічн у м рію народу про неперемож ного лицаря: З апорож ець долає всі п ереш коди , розгадує хитрощ і Ц иганк и та п ідступ н ість Ш и н ка ря, карає п ’ я н и чк у П опа, виганяє гон ористого Л я ха . З ак ін чується вертепна вистава веселим і яскравим д ій ством , ц іл ком народним за св о єю су тт ю і зм істом : селянин К л им платить Д я к о в і за осв іту н ап івздохл ою свин ею , тан цю є з к о зо ю , а З л и дар збирає гр ош і за вертепну виставу, н асп івую чи: П рош у на харч, на горілку. Х то дасть шаг, а хто руб, Прийму і копійку.

П равдивість, ж и т т єв іст ь сцен вертепу досягалися завдяки влучним характери сти кам к о ж н о го п ерсонаж а: вони поводилися, говори л и , діяли відповідно до св ого соц іал ьн ого стан у, статі, освіти , уявлень, щ о п об у ту ­ вали про них у народі. Як, на вашу думку, було індивідуалізовано мову персонажів? З годом ук раїн ськ а вертепна драма стала тим н езглибим им дж ерелом , з я к ого ж иви л ася нова ук раїн ськ а література, а особл и во — театр. У м и с­ тецтві вертепу си нтезувал ися м айстерність х уд ож н ь ого слова актора, оригінальні при йом и народного л ял ькового театру, словесна народна твор чість, м узи к а , образотворче м и стец тво, все те, щ о презентувало світові таланти ук р а їн сь к ого народу. П ровідні дослідники виділ яю ть так і різновиди вер! тепу: 1. М ім одр а м а (релігійні й мирські елементи тексту переплітаються, діалоги та монологи слабко розвинуті, ролі виконую ть ляльки під спів хору). ПАМ’ЯТАЙМО!

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

2. Л яльковий верт еп (релігійна й мирська частини тексту чітко розме­ ж овані (залежно від ситуації могли виставлятися окрем о); досить розвинуті діалоги й м онологи, сц ен ою є ф ункціонально активний будин очок, ролі виконую ть рухом і ляльки, за я к и х, відповідно зм іню ю чи голос, говорить ляльковод (або кілька ляльководів); у виставах іноді брав участь ансамбль).

3. Ж и в и й верт еп (у д ея к и х тек стах слабко розвинута м ирська частина, ролі виконує багато лю дей, ляльки статичн і, а будиночок сценою не сл у ­ ж ить; діалоги розви н утіш і, н іж у драмі л ялькового вертепу; актор в и к о­ нував в одній виставі лиш е одну роль).

4. К ом бін ова н а ф орм а (поєднано гру людей і ляльок; спроби такого поєднання відом і в наш час і в проф есійном у т е а т р і).______________________ Які форми вертепу збереглися, відроджуються і розвиваються в наш час? Д ійство у к р аїн ськ ого вертепу нині відн овл ю є С пудейське братство Києво-М огилянської академії, яке 1996 року створило власний студентський вертеп. Студенти щ иро захопилися цим заходом і зібрали доволі велику глядацьку ауди торію , а та к ож сф орм увалася своєрідн а «вертепна гр уп а », учасники якої долучаються до написання сценаріїв, підготування костю м ів і організації виступів. Коло вертепників постійно поновлю ється «молодим п ок ол ін н я м », яке з радістю продовж ує традиції давнього мистецтва.

ЗАПИТАННЯ 1ЗАВДАННЯ і ) рівень —початковий 1. Коли і де виникла шкільна драма? Х то брав участь у спектаклях? Наскільки вони були популярними?

2. Назвіть героїв ш кільної драми Феофана П рокоповича «В олодим ир».

3. Пригадайте і перелічіть види вертепу.

рівень —середній 1. П оясніть, чим різняться між собою види ш кільної драми.

2. Визначте елементи композиції трагедокомедії «В олодим ир».

3. Розкаж іть, як змінювався вертеп протягом століть і які причини лежали в о с­ нові таких змін.

рівень —достатній 1. Презентуйте роль К иєво-М огилянської академії, її викладачів і студентів у розвитку української драматургії ХУПІ століття.

2. Прочитайте ті уривки драми «В олодим ир», у яких особливо яскраво прослідковується алегорія образу Петра І, прокоментуйте їх.

3. Проаналізуйте історію виникнення вертепу. Спробуйте пояснити, чому це сл о­ во іноді вж ивається в негативному значенні.

рівень —високий 1. Н апиш іть резюме щ одо прочитаного вами твору Феофана П рокоповича. Обов’ язково зазначте, чи складно сучасній людині сприймати тексти XVHl сто­ ліття, а якш;о так, то чому.

2. Як відомо, раніш е ш кільні вистави запровадж увалися для удосконалення учнями латини. Якби в ниніш ніх ш колах такі вистави стали обов’ язковими, яке було б їхнє призначення?

3. Знайдіть і прокоментуйте додаткові відомості про відродження вертепних тра­ дицій у наш час (скористайтеся розповідями друзів, знайомих, інформацією з Інтернату, радіо, телебачення).

110

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

РОБОТА В ГРУПАХ Групи, обравши для презентації одного героя вертепної драми, спробують макси­ мально повно й точно його представити. Обов’ язково розкажіть про костюм, харак­ тер героя, його роль у вертепі, взаємини з іншими персонажами, особливості цього героя в різних регіонах України.

^

ДИСКУТУЄМО Чи можна вважати український вертеп звичайним ляльковим театром?

-

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ______________________________

ВА Ш В ^г П ідготуйте доповідь про історію лялькового театру в Україні. Ско_ Г_. ристайтеся бібліотекою, Інтернетом, за змоги відвідайте лялькоПОРТФОЛІО вий театр у вашому місті. П оцікавтеся, які лялькові персонажі є в інш их народів. Доберіть ілюстрації, виготовте моделі вертепних ляльок, спро­ буйте зіграти невеличку виставу для учнів молодш их класів.

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ_____________________________________ Придумайте сценарій різдвяного вертепу, сю ж ет якого будуватиметься на подіях із ж иття ваш ої ш коли, і організуйте виступ на різдвяному святі. Навідай­ теся до друзів, знайомих, поважних людей, обов’ язково продемонструйте свою виставу і в молодш их класах, аби долучити наступні покоління до розвитку ду­ ховних скарбів України.

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК Ш к і л ь н а д р а м а (лат. дозвілля і грец. дія) - це ж анр латнном овної рел ігій н ої д рам атургії, щ о виник на м еж і X V - X V I стол іть у країнах З ахідн ої Є вропи. В истави були о б о в ’ я зк ов и м елем ентом навчання в рел ігій н их і св ітсь к и х навчальних закладах. Твори мали вірш ову ф орм у, написані були к н и ж н ою ук р а їн сь к ою м ов ою з використан ням силабічної си стем и вірш ування. Н ай давн іш а з в ід о м и х ш к іл ь н и х драм - т в ір н ев ід ом ого автора «О лексій, чоловік Б ож и й », датована 1673 роком . Найвизначніш і - трагедоком ед ія «В ол од и м и р » Ф еоф ана П рок оп ов и ч а , а та к ож твір н евідом ого автора про Богдана Х м ел ьн и ц ьк ого. В е р т е п (ста р о сл о в ’ ян. печера) - народний театр л ял ьок-м аріон еток, п ош ирений в У країн і в барокову добу (Х У П -Х У ІІ І стол іття ). Вертепом називали н евелику за розм іром п ерен осн у ск р и н ьк у , щ о мала вигляд д во­ п овер хового будин очка, виготовл ен ого з дерева. Л яльки пересувалися на дротиках, а вів виставу «вер теп н и к ». На верхн ьом у поверсі йш ли вистави релігійного змісту. Переважно це були драми різдвяні, про народження Ісуса Х ри ста. П ісля закінчення рел ігій н ої вистави на н и ж н ьом у поверсі показували н ародн о-п обутові ін терм едії, сц ен ки , в я к и х персонаж ам и були звичайні лю ди. В ирізані з дерева л яльки були розф арбовані відповідно до того, яку роль вони виконували. Д ерев’ яним и були й ф ігурки тварин. Вистава могла суп роводж увати ся м у зи к ою , сп івом , навіть хором , якщ о вертепник мав п ом ічн и к ів і керував лялькам и не сам. Поміркуйте, що спільного між шкільною драмою і вертепом, а що їх різнить.

'Г

111

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Дізн а й т ес я

б іл ь ш е

Герої української вертепної драми надзвичайно цікаві кож ен по-своєму. Селя­ нин Клим уособлю є типового представника тогочасного українського селянства розумного, працьовитого, заклопотаного щоденними турботами, іноді позірно простакуватого, але насправді кмітливого, вигадливого. Надзвичайно правдиво й дош кульно-уїдливо зображувався Корчмар - хитрий, корисливий, який дбав лише про власний зиск. Ш инкарка та Циганка-ворожка, що будь-кого могли пошити в дурні, остерігалися лише мудрого й сильного духом Запорожця. Цікаво характеризує козак Священика, яком у хотів висповідатися перед смертю: поступово він приходить до висновку, щ о ці «служ ителі церкви» «ледащ ички», які на поминках «м ов коні гарцю ю ть».

••ft

ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ

Унікальне явище української культури — вертеп — не має подібних у світі. Проте цікаві лялькові театри і в інш их країнах світу. Театри ляльок відіграли визначальну роль у світовій культурі. Згадки про них знаходимо у творчості античних авторів - Арістотеля, Геродота. Близько X I сто­ ліття виник особливий тип релігійних вистав на релігійні теми, а одночасно з ляльковими виставами розвинувся і народний сатиричний театр. Перші документальні свідчення про театр ляльок в Італії датовані 1550 ро­ ком. Головний герой такого театру - Пульчінелла - веселий, дотепний, іноді к у ­ медний персонаж, який гостро викриває вади суспільства. У Франції цей образ, щоправда, дещо видозмінений, отримав ім ’ я Полішинеля, в А нглії - Панча, в Іспанії - дона Крістобаля Пульчинели, у Голландії - Пікельрінга.

Поміркуйте, який персонаж українського вертепу схожий на цих ляльок з європейських майданів.

ВІДПОЧИВАЮЧИ,

вчимося

Як відомо, на сучасній українській естраді плідно працює дніпропетровський музичний гурт «В ертеп». Знайдіть записи ц ієї групи, прослухайте їх і визначте, чи справді ці музики мають підстави так зватися, чи вони довільно використову­ ють назву старовинного українського театрального дійства.

Аргументуйте свою думку, спираючись на знання про вертепну драму.

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО СВІТОГЛЯД 1. Франко І.я . До історії українського вертепу XVII в. / / Зібр. творів: У 50 т. К ., 1982. - Т . 36.

2. Українська минувшина. - К ., 1993.

3. Культура і побут населення України. - К ., 1991.

4. Грицай М.С. Українська драматургія X V II-X V III століття. - К ., 1974.

5. Федас Й. Український народний вертеп: (У дослідженнях Х І Х -Х Х ст.). К ., 1987.

6. Х рестоматія давньої української літератури. - К ., 1967.

112

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ГРИГОРІЙ С К О В О Р О Д А ( 1722- 1794)

«ДОЛЯ ДАРУВАЛА Ж РАЇН І СКОВОРОДУ» Знайдімо нове серце. Одягнімося в одеж у нових нетлінних надій, в нутро братолюб’ я. Тоді нам все живе просвітлиться, весь мир заграє і заскаче. Буде нам щодня Великдень, не зайде сонце нам, і місяць не умалиться нам. Ми ж наречемося на­ родом святим, людьми оновлення.

Григорій Сковорода В и да тн і м и сл и те л і м и н у л о го , го л о с я к и х п розвучав ч и сто і правдиво, стаю ть гол осом народу. Саме до та к и х мислителів н ал еж и ть Г р и го р ій С авич С к ов ор од а . К ож н е нове п околін н я зам исл ю вал ося над й ого ф іл ософ ськи м и від к ри ття м и , і рель­ єф ніш е окресл ю вал ося й ого м ісце в істо р ії св ітов ої ф іл ософ ськ ої д ум к и , я ск р а в іш ою і зр озум іл іш ою ставала доба у к р аїн ськ ого бар око, я к у він бл и скуче репрезентував св оєю тв ор ч істю . С коворода був не лиш е ф іл ософ ом , а й п исьм ен н и ком , педагогом . Я к видатний гум ан іст і п росвіти тел ь, він п ал к о в ід ст о ю в а в права о с о б и с т о с т і на всебічний р озви ток , а народу - на свободу. Й ого м и стец ьк а спадщ ина відіграла зн ач­ ну роль у становленні н ової у к р а їн ськ ої л ітератури. А щ е він д оп ом іг ук раїн ськ ій к ультурі п осісти почесне м ісце у св ітовом у кул ьтурн ом у п росторі. У се св ід ом е ж и т т я Григорій Сковорода цей п о д в и ж н и к д у х у торував ш л я х до н о­ вих взаєм ин м іж л ю дьм и, заснованих на р івн ості та св обод і, вірив у силу л ю д сь к ого розум у, д освід у, праці. Яку роль у розвитку суспільства, на вашу думку, відіграють нові філо­ софські ідеї? Г ри горій С коворода народився під с о л о м ’ я н ою ст р іх о ю зати ш н ої укра­ їн ськ ої хати , на верш ечку я к ої щ е здаля м ож н а було побачити лелече гніздо. Він з ’ я вився на св іт З грудня 1722 р ок у . І гордо у см іхн у в ся козак Сава С коворода, п ри горн увш и до грудей си н а ... Гостинна дом івка малоземельного козака завж ди повнилася лю дським гом он ом : тут збиралися друзі, знаходили п ри тул ок кобзарі та бандуристи, у я к и х малий Г ри ц ьк о вчився співати та грати на бандурі й соп ілц і. Ш ви дко пром айнули дитячі роки на березі ти х ої М ноги, щ о котила свої чи сті води до закол и сан ого вербами У даю . П рийш ла пора прощ ати ся з б атьк івськ ою хатою . Б атько припасував си н ов і, щ о руш ав у н ауку, св ою славну козац ьку ш аблю , а мати ти х ен ьк о вклала в дол он ю старовинний золотий дукат

113

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

давнього к оза ц ьк ого роду і наказала подарувати й ого тій вродливиці, що полонить синове серце. Іш ов 1734 рік . Гри горій С коворода став сп удеєм К и єво-М оги л ян ськ ої а к а д ем ії. Д ва н а д ц я ти р іч н и й х л оп ч и н а в в ій ш ов у д р ев н ю ст о л и ц ю з окрай ц ем ж и тн ього хліба, підсолен им гір к ою м атериною сл ьозою , та улю бленою ф лейтою , вірн ою п од р угою й ого ж и ття . Д опитливий і сп раг­ лий до знань ю нак вступав у незнаний св іт храм у науки. Чому, на ваш погляд, сам е до цього навчального закладу вирушив на­ вчатися Григорій Сковорода?

1741 р ок у К иїв відвідала росій сь к а ім ператриця Єлизавета П етрівна. В и няткові вокальні й м узичні здібн ості С ковороди сприяли том у, щ о його запросили до п ри дворн ої ім п ераторськ ої капели в П етербург. Там він і зрозум ів, щ о не зм ож е ж ити в пиш них палацах, я к і гнітили працелюбного ю нака паразитизм ом д вір ськ ого п обуту. В ідтак він знову п овертається в академ ію . 1745 р ок у в складі диплом а­ тичної р о сій сь к о ї м ісії С коворода відвідав У гор щ и н у, П ол ьщ у, А в стр ію , Словаччину. За кордоном він ознайом лю вався з к ультурою та м истецтвом Європи, пізнавав світ у в сіх й ого п роявах, тож із Європи Г ри горій Савич поверн увся сповнений знаннями, але «з п орож н ім и к и ш ен я м и ». Ченці К и єво-П ечерськ ої лаври пропонували Г ри горію С авичу п ри й н я­ ти духовн ий сан, п ророк ую чи ю н акові ст р ім к у к а р ’ єр у. « Т и ... будеш стовп ом церкви і ок р а со ю о б и т е л і», - п ровіщ ал и св я щ ен н осл у ж и тел і. На щ о дотепний С коворода відп овів; «Я стовп отвор ін н я при м н ож увати собою не х оч у , довол і й вас, стовп ів н еотесан и х, у храм і Б ож ом у !» Л иш е 1750 р о к у п оверн увся С коворода на батьківщ и н у. Й ого зап роси ­ ли викладати п оети к у в П ереясл авськом у к ол егіу м і. Т ут він уклав свій перш ий п ідручни к, щ о мав назву «Р азсу ж д ен іє о поезій и рук ов од ств о к и ск у сств у о н о й » , а та к ож написав тр агік ом едію . На ж аль, ці праці до нас не д ій ш л и , х оч а , як св ід ч и ть д осл ід н и к М и хай л о К ов ал и н ськ и й , у зга­ дан ом у к у р сі п оети к и п р о сто і зр о зу м іл о бу л о викл аден о м атеріал про п оезію та закони вірш ування.

1751 р ок у С коворода зн ову п оверн увся в академ ію , де навчався до 1753 рок у. Т оді м и троп ол ит Т им оф ій Щ ербацьки й особи сто р ек ом ен д у ­ вав Г ригорія Савича д ом аш н ім учителем зам ож н ом у п ом іщ и к у Степанові Том арі. Т ож наступні ш ість р ок ів минули в селі К оврай (нині Ч еркаська область). Це надзвичайно цікава пора в ж и тті м ол одого м и слител я. Саме в цей час остаточн о сф орм увався й ого світогл я д , були визначені творчі пріори тети , ф іл ософ ські погляди. Він багато працю вав, писав я к худ ож н і твори, так і ф ілософ ські трактати. Саме тут було створено біл ьш у частину вірш ів збір к и «Сад бож ествен н и х п ісен ь».

1759 р о к у С к овор ода п ереїзди ть до Х а р к ов а , п о т у ж н о го к у л ь т у р н ого осер ед к у С хід н ої У країн и. Т ут у к ол егіу м і п роф есор С к овор ода викладає п о е т и к у , гр е ц ь к у м о в у і с п ів и , п із н іш е - к а т е х із и с (к о р о т к и й в и к л ад осн ов х р и с т и я н сь к о ї р е л ігії), у д о д а тк ов и х кл асах для д ітей дворян С коворода почав викладати к у р с д обр он р а вія , а згод ом зап очатк ував к у р с л ек ц ій «В сту п н і двері до х р и ст и я н сь к о ї д о б р о н р а в н о ст і». Це був ц ікави й к у р с е т и к и , щ о в ал егоричн ій ф орм і тр ак тув ав х р и сти я н сь к і етичні к он ц еп ц ії та бібл ій н і сю ж е т и . Саме в цей час м ислитель зустрів од н ого з н айвідданіш их св о їх учн ів, М ихайла К о в а л и н сь к о го , я к и й п ісл я см е р т і в ч и тел я н ап и сав й о го б іо ­

114

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

граф ію, докладну, ґр у н то в н у , на я к у посилалися й п осилаю ться всі дослідники тв о р ч о сті вел и к ого м удреця. Саме в л и стах до н ього Григорій Савич висловлю вав н ай важ л и віш і ідеї, щ о згодом ставали осн овою ф іло­ соф ськи х трактатів. С коворода вдруге відм овився стати ченцем, і знову горда відповідь воле­ лю бного мислителя образила духовен ство. Він знав, щ о св я ті отц і не завж ди є прикладом ви сок ом орал ьн ого та чесного ж и ття . К он ф л ікт був неминучий: 1769 року Григорій Савич залишає педагогічну працю і вируш ає в мандри, я к і тривали до к ін ц я ж и ття . Поясніть, чому високоморальна, освічена людина, що спала лише чотири години на добу, опівночі молилася, не визнавала земних марнот, не побажала навіть на запрошення найвищих церковних сановників стати ченцем. М айж е чверть стол іття Г ри горій С коворода мандрував Л івобереж ною У країн ою , В орон езьк ою , К у р сь к ою , О рл овською губерн іям и. Де б не з ’ я в л я в ся цей ч о л о в ік , там зн ах од и в щ и р у л ю бов і п ри я зн ь п р ости х лю дей. Д о н ього стави л ися як до св я того, і не в одній сел ян ській оселі висів п ортрет в и со к о ч о л о го м удрец я з я сн и м и п ром ен и сти м и очим а, й о г о зви чн и м п р и ста н ов и щ ем були п р о ст і м азан ки під н асуплени м и со л о м ’ яним и стр іха м и , п асік и , сади. Н авіть на запрош ення цариці К ате­ рини II він не побаж ав залиш ити ча бан ської хал уп и , яка була для нього рідніш а й д ор ож ч а , аніж царська «м и л іс т ь ». Він був байдуж ий до зем них благ. Й ого сти х ією була природа, пісня, м узика, і ніколи він не розлучався з ф лейтою та соп іл к ою . М и к ола Кост ом аров писав; «М ало м ож на вказати так и х народних постатей , я к о ю був С к овор ода і я к о г о би так п а м ’ ятав і п оваж ав народ. На всьом у обш и р і від О стр огозьк а до К и єва, у багатьох будин ках ви ся ть й ого п ор тр ети . Й ого м андрівне ж и т т я є предм етом оповідань і л е ге н д ...» На л он і п ри род и твор и в він і с в о ї ф іл о ­ соф сь к і трак тати та п ри тчі. П ід ш у м м а­ л ьовн и чи х у к р а їн сь к и х гаїв н ар од ж ув а ­ л и ся рядки п оезій . Загалом він н ай ліп ш е п очувався сам е серед п ервісн ої п ри роди, гір к о н арік аю чи на те, щ о л ю ди п су ю ть її, зн еваж аю ть, «п е р е т в о р ю ю т ь ». Саме том у ще за ж и ття й ого називали « с л о в ’ я н ськ и м Р у ссо » - та к , саме під таки м ім ’ ям знала н а ш ого в и д а т н о го м и сл и т е л я о св іч е н а Європа! П ротягом 1 7 6 9 -1 7 7 4 р ок ів було напи­ сано збір к у п розови х бай ок-п ри тч «Б ай ки х а р к ів с ь к і», «Б есід у , названу д воє, про те, щ о блаж енним бути л е гк о », «Д іал ог, чи Розм ова про стародавній с в іт » , «Р озм ова п ’ яти подорож ніх про справж нє щ астя в Іван Кавалерідзе. ж и т т і» , «Р озм ов а , звана А л ф авіт, чи Б у к ­ П ам’ ятник Григорію вар с в іт у ». Сковороді в Лохвиці 1785 р ок у Г ри горій Савич написав с в ою На що саме звернув увагу зн а м е н и т у з б ір к у «С ад б о ж е с т в е н н и х скульптор у постаті п ісе н ь », о б ’ єдн авш и три дц я ть п оезій , на­ Григорія Сковороди? п и сан и х у різн и й час.

21 сх

115

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

У віці 72-х років С коворода здійснив давно ом ріян у мандрівку до свого улю бленого учня на О рловщ ину. Він пройш ов п іш ки близько 300 верст. Р озум ів, щ о ж и ття добігає кінц я, тож передав М ихайлові свої твори, втіш и вся зу стр іч ч ю , але зали ш и тися не побаж ав: кликала У країна. П рибув незабаром до ти х о ї оселі А н д р ія К овал евського в мальовничій П аніванівці, ш;о тепер зветься С ковороди н івкою . Не міг уж е мандрувати лиш е д ум ки ш иряли далеко-далеко, обій м аю чи рідні п ростори . В ічн у оби тел ь с в о ю , я м у -д о м о в и н у , сп ор у д и в С к овор од а вл асн ор уч . Він д у ж е ретел ьн о го ту в а в ся до о ст а н н ь ої м а н д р івк и с в о го ж и т т я . Під гіл л я сто ю л и п о ю к оп ав я м у Г р и го р ій С авич, н а й осв іч ен іш а лю дина св о го ч а су , н осій істи н и і н а р од ол ю бства. О д ягн увся в ч и ст у од іж , п р о ­ читав м ол и тву , п оклав у го л о в а х зш и т к и св о їх твор ів і ста р ен ь к у сір у св и т к у . Склав р у к и х р е ст о м і н а в ік и засн ув. Так і зн ай ш л и й ого 9 л и с­ топада 179 4 р о к у . ПАМ’ЯТАЙМО!

На надм огильном у кам ені, я к побаж ав С коворода, було викарбувано: «С віт л овив мене, та не сп ій м а в ».

Як ви розумієте цей напис?

«ЩАСТЯ НАШЕ ВСЕРЕДИНІ НАС» ФІЛОСОФСЬКІ п о гл яд и ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ Найголовніша зла причина те і є, щ о людина саму себе не знає. Тому напис «пізнай самого себе», зроблений на храмі дельфійському, справедливо вважається за основу премудрості людської.

Феофан ІІрокопович X V n i стол іття в істо р ію єв р оп ей сь к ої к ультури ввій ш ло як епоха П росвітн и цтва. К расном овна назва, щ о говори ть сама за себе. Вона нага­ дує про те, я к ого значення надавала лю дина знанням, я к вона вірила у св ою здатність п оясн и ти закони св ітов ого буття і, щ о найваж ливіш е, влаш тувати й ого справедливо. Григорій Савич С коворода був оригінальним і сам обутн ім мислителем . Він добре знав учення найвидатн іш их ф ілософ ів ан ти ч н ості, середньо­ віч чя , нового часу. Ф іл ософ ськ і погляди С ковороди м аю ть багато сп іл ь ­ ного з поглядами просвіти тел ів X V H I стол іття , зокрем а з ідеям и фран­ ц узь к ого ф ілософ а Ж ан -Ж ак а Р у ссо. Опанувавш и досягнен ня св ітов ої ф іл ософ ськ ої д ум к и , Г ри горій С коворода став одним із зачинателів н ової ф іл ософ ії в У країн і.

Вчення про дві н атур и і т р и с в іт и О сновною проблем ою ф ілософ ії С ковороди є пробле­ ма лю дини, її щ астя і ш л яхів його досягнення. Ця проблем а орган ічн о випливає з учення п р о дві н а т ур и і т ри світ и , на осн ові я к ого мислитель розробив етичні принципи, а все св оє ж и ття підп о­ рядкував їх р еа л іза ц ії.________________________________________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

ГтОЕТ 116

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Григорій Сковорода вважав, щ о все у світі має дві природи (натури) зовнішню, видиму, і внутрішню, невидиму. Він переконаний, щ о в у сьо­ му слід бачити п одвій н ість: видим е і невидиме, зовн іш н є і вн утріш н є, тілесне і духовне, тлінне й вічне, л ж у та істи н у, тварі і Бога, старе й нове, явне й таєм не. «В сі світи скл адаю ться з д вох природ: злої і д обр ої*, ствердж ував ф ілософ . Н аступна важ лива теза вчення полягає в том у, щ о єдиною постійною і вічною основою всього сущого є Бог. М и не знайдемо ж одної речі, ж одної істоти , в я к ій «Б о г би не правив за гол ову і зам ість начала». П он я ття м , п ротил еж н им за св оїм зм істом до пон яття Бог, у творах С к овор оди є видима натура, або твар. Ц ік а в і д у м к и з ц ього п ри воду ви ­ сл овл ю є С к овор ода у тр ак таті «Р о зм о в а , звана А л ф авіт, чи Буквар св іт у ». Він пиш е, щ о Бог є не щ о інш е, я к «вічна глава і таємний закон у т в а р я х ». Закон ж е цей є Господньою природою , тобто невидимою натурою, щ о не п ід л я га є тл ін н ю . В и д и м и м , зо в н іш н ім С к овор од а називав св іт речей, св іт матеріальний. В и ди м ість минущ а, том у вона не м ож е бути істи н н ою . Істинне, за Сковородою, тільки те, що вічне. С піввіднош ення м іж двом а натурами С коворода п оя сн ю є так ою ана­ л о гією : вправний худ ож н и к намалював оленя і павича. П отім він стер фарби. М алю нки зн икли, але образи їх ж и л и , ж и в у ть і ж и ти м у ть вічно, вони не м о ж у ть загинути. Зникла тіл ьки фарба, я к о ю були намальовані тварини, а образи залиш илися. Як ви розумієте поняття матеріального й духовного, минущого та істинного? Д ругим осн овоп ол ож н им принципом ф ілософ ської ■си стем и С ковороди є поділ усього су щ ого на три світи: великии - макрокосмос, малии - мікрокосмос, сим волічни и Біблія. _______________________________________________________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

Що ж вкладав філософ у ці поняття?

Великий світ - макрокосмос - це Всесвіт, весь св іт речей. Великий світ він позначав термінам и «старий с в іт » , «св іт с в іт ів » , «u n iv ersu m ». На д ум к у ф ілософ а, великий св іт скл адається з багатьох св ітів, наче «він ок з він оч к ів або маш ина з м а ш и н ок », і к іл ь к ість світів нескінченна. С коворода беззастереж но приймав геліоцентричну си стем у К оперника, вваж ав, щ о о сн о в о ю в сіх матеріальних речей є чоти ри елементи - вогонь, п овітря, вода і зем ля, а тілесне зд ор ов ’ я є рівн овагою чоти р ь ох названих елементів. Поміркуйте, як ці погляди філософа співвідносяться з досягненнями су­ часної науки.

Малий світ - мікрокосмос - це людина. С коворода п оя сн ю є сутн ість л ю ди н и, сп и р а ю ч и сь на вчення про дві натури: у сі світи , в том у числі й малий св іт , скл адаю ться з види м ої і н евиди м ої натур. О тж е, в л ю ди ні, як і в у сьом у , щ о існ у є, є видиме і невидиме, тілесне і д ух ов н е, тлінне і вічне. Л ю дина повинна знати, щ о в ній є «тіл о земляне і тіл о духовн е, таємне, п ри хован е, в іч н е ». І сп равж н ьою , на д у м к у С ковороди , лю дина стає тоді, коли ося гає невидиме, приховане. Т оді вона н ародж ується вдруге, стає л ю ди н ою д ух ов н ою , і су тн істю лю дини є не тілесне, а духовн е.

1 Т в а р - творіння, істота, предмет.

117 ^

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Ф іл ософ так ож ствердж ува в, щ о зерна в сіх наук є всередині лю дини. Мета л ю д ськ ого ж и ття полягає в том у , щ об пізнати істи н у і тим самим здобути душ евний спокій. Справжнє пізнання повинно починатися із сам о­ го себе. «П ізн а й са м ого себ е» - один з провідних принципів філософського вчення великого мудреця. К ож на лю дина повинна вміти побачити п р и хо­ вану в своєм у тілі вічн ість і добути її звідти, наче іскр у з попелу. Зверніть увагу, якими промовистими прикладами намагався пояснити своє вчення Сковорода. Спробуйте дібрати власні образні приклади на підтвердження цього положення його філософської системи. Н ай ва ж л и віш и м д л я л ю д и н и С к овор ода вваж ав щ а ст я . Щ астя , ствердж ував він , полягає не в багатстві, не в чи н і, воно не залеж ить ні від зем лі, ні від небес. Наше щ астя - це св іт душ евни й , тож у с е су єт а , ок рім д у ш е в н о ї р а д о с т і. Н авіть коли лю дина п ідк ори ть собі весь св іт, це не вартуватим е н ічого без д уш ев н ої рад ості. Р адість ж е п ри ход и ть до л ю д и ­ ни тод і, кол и вона пізнає істи н у , тобто сам у себе, а через пізнання себе са м ої - і весь світ. Та стати щ асл и вою м ож е не кож н а лю дина, бо переваж на біл ьш ість зам ість того, щ об пізнавати вічне, нетлінне і на цій н еп охи тн ій осн ові б у ­ дувати св оє щ астя, вбачає щ а стя в гон и тві за матеріальним д остатк ом , славою . Та чи м ож е це зроби ти л ю ди н у щ асл и вою ? Як би відповіли ви на це запитання Григорія Сковороди? Світ си м в ол ів - ц е Б іблія. П ро К н и гу к н и г С коворода говори в так: «Б ібл ія є наш верховн іш и й друг та бл и ж н ій , бо веде нас до того, щ о єд и ­ не, н айдорож че та найулю бленіш е. Вона є заповіт, щ о залиш или для нас прадіди, заповіт, щ о п р и хов у є ск арб богобач ен н я». У світогл я д і С ковороди Б іблія п осідає д уж е важ ливе м ісце. Н емає ж од н ого ф іл ософ ськ ого твор у, в я к о м у б він не п осилався на неї. Ц ей світ сим волів так ож ф орм ується двом а натурами: в н утріш н ьою д ух ов н ою та зовн іш н ьою м атеріальною . До зовн іш н ьої обол он к и Б іблії (викладу її зм істу засобами л ю д сь к ої м ови ) м ислитель стави вся вкрай ск еп ти чн о. Він чимало писав про н едоречн ості й суп ер ечн ості в бібл ій н и х тек стах. Самі тек сти тлум ачив я к су к у п н ість певних си м вол ів, алегорій, за яким и при ховувався таєм н и й, сп равж н ій см и сл Б ібл ії. В ідтак її алегоричний зм іст, «вн утр іш н я н а тур а », трактувал и ся С ковор одою я к конденсоване вираж ення л ю д сь к ої м уд рості. Як ви зрозуміли цю позицію мислителя?

Філософ сько-етичне вчення В идатний д осл ід н и к у к р а їн сь к о ї л ітер атури Д м ит ро Ч иж евський п исав, щ о у ф іл ософ ії С ковороди «ск р и ста л ізов а н і всі риси у к р а їн сь к ого н ар од у». О крім того, осм и сл ю ю ч и проблем и і завдання св о єї еп охи , у к р а ­ їн ськи й мислитель спирався на п отуж н и й арсенал надбань св ітов ої ф іл о­ соф ськ ої дум ки . С коворода трактував ф іл ософ ію як н ауку, щ о має на меті зробити в сіх лю дей щ асливим и. Заклики Григорія Савича до п ростого ж и ття , п ом ірк ован ості та при­ боркання пристрастей нагадую ть ідеї Ж ан -Ж ак а Р у ссо про те, щ о багат­ ство розбещ ує лю дин у, щ о слід задовольняти лиш е «природн і п отр еби ». Іван Франка зазначив, щ о С коворода, «подібн о до свого сучасника Ж ан-

U8

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Ж ака Р у ссо, всім своїм ж и ття м проп овідує відречення від гідностей і п о­ честей світу, від ученої чи урядової к а р ’ є р и » . О кремо слід наголосити й на том у, щ о світогл яд мислителя, напевно, ф орм увався також під впливом народної м уд рості. Ч итаю чи твори С ковороди, зверніть увагу: м айж е в к ож н ом у з них він п осилається на м удрість ук раїн ськ и х, р осій ськ и х, ла­ ти н ськ и х п ри сл ів’ їв, п ри казок. А це означає, щ о своє ф ілософ ське вчення він прагне обґр ун тува ти , враховую чи духовн о-практи чн и й досвід народу.

Ідея спорідненої («сродної») праці Саме ця ідея дала підстави Іванові Ф ранку назвати С ковороду «перш им глаш атаєм гл и бок ого гу м а н ізм у ». П роп агую чи принцип сп орідн ен ої праці, ф ілософ мав на увазі п о­ єднання п рак ти ч н ого ж и ття з п окли кан н ям . Л юдина повинна, на його д ум к у, зай м ати ся ти м , до чого вона має зд ібн ості. Ц я теорія у своєрідний сп осіб заперечувала підвалини ф еод ал ьн о-к р іп осн и ц ького ладу, за я кого праця розподіл ял ася м іж лю дьм и не за їхн ім и природним и здібн остям и, а за соц іальн и м ста ту сом . Селянин м уси в орати зем лю , х оч м іг би стати талановитим ж ивописц ем , ф ілософ ом , письменником. Н атомість бездар­ ний багатій займав ви сок у посаду, хоча насправді був неспромож ний ви к о­ нувати свої о б о в ’ язки. Ось саркастичний «рец епт» від С ковороди: «Я к щ о ж , як у при слів’ ї, на посаду м ости ш ся , як коза на п окрівл ю , для того, щ об через неї вискочи ти на купу надмірного марнославства, видно як у дзер­ калі, щ о ти до посади не ретельний, а том у й не народж ений для н еї...» С коворода перш им з ф ілософ ів нового часу висунув : ідею перетворення праці із засобу до ж иття в най­ перш у ж и ттєв у потребу і найвищ у насолоду. «Я к щ о ти усвід ом л ю єш , для чого ти н ародж ений, і п рацю єш з п ри єм н істю , ти щ асл и вий ... Повне щ ас­ тя найперш е не в досягненні я к огось результату, а в сам ом у процесі праці за п ок л и к ан н я м ». ПАМ’ЯТАЙМО!

Вчення про самопізнання В ислів «пізнай са м ого се б е », як в ід ом о, був викарбуваний щ е над в х о ­ дом до храм у А поллон а в Д ельф ах. У тілення ц ього принципу видатний ф ілософ ан ти чн ості Сократ вваж ав гол овн ою у м ов ою д оброч и н н ості. Він не втратив св о єї зн ач ущ ості й для ф іл ософ ії С ковороди. Теорія самопізнання мала виразну гум аністичну спрям ованість, оск іл ь­ ки вона ґрунтувалася на переконанні, щ о в к ож н ої людини є природні м ож ­ ливості духовного розвитку, щ о їй властиве пізнання спорідненої праці та досягнення земного щ астя. Поза сумнівом , у Сковороди самопізнання було безпосередньо пов’язане з процесом розвитку національної культури. С амопізнання, на д ум к у С ковороди , - єдиний ш л ях до щ астя. І саме ц ього він учив св о їх сучасн и к ів, саме ц ю п росту і разом з тим безм еж но гл и боку д ум к у повинні ося гн ути й ми. Н ехай вам д оп ом ож уть слова са­ м ого мислителя: «Щ а стя твоє в тобі сам ом у: пізнавш и себе, пізнаєш усе, а не пізнаєш себе - ходи тим еш у тем ряві й бояти м еш ся там, де страху й не б у л о». Багато творів збірки «Б айки х а р к ів сь к і» п ов ’ язані з обґр ун туван ­ ням залеж ності щ астя від пізнання та вдосконалення лю дин ою власної природної сх и л ьн ості до праці.

119

3 ^

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Не м ож н а бути щ асл и вим , вваж ав С коворода, я к щ о діяти всупереч своїй природі. П ізнання природи - це пізнання Бога. А ле пізнат и себ е і Б ога л ю д и н а м ож е л и ш е за д о п о м о го ю сер ц я . «Істи н ою л ю дин и є серце в л ю ди н і, гл и бок е ж серц е - од н ом у л иш е Богу д ося ж н е, я к д ум ок н аш и х безодн я , п р осто ск азати д у ш а ...» , - говори в С коворода. Він ототож н ю ва в серце з д уш ею , сп и р аю ч и сь на Б ібл ію , яка визнавала серце д уш ею і д ух ом , ш л я х ом до ви щ ої істи н и. Саме Григорій Сковорода сформулю вав основні п ол о­ ж ення «ф іл ософ ії с е р ц я » , яка розвивається в україн­ ськ ом у духовн ом у п росторі д о н и н і.. ПАМ’ЯТАЙМО!

Л ю бов, як вважав філософ , є п ерш оосн овою світу. «Л ю б ов - почат ок, середи н а і к ін е ц ь » - ось й ого палке переконан ня. І п оч у ття це він вваж ав всеохоп н и м і багатогранним. Сковорода ототож н ю є прекрасне з моральним, красу з добром , потворне з аморальним, тобто він о б ’ єд н ує етичні й естети чні к атегорії. Я к бачимо, не випадково Григорій Сковорода ввійш ов у фінальну десят­ к у проекту телеканалу «Ін тер» «В еликі у к р аїн ц і». Напевно, голосували за нього саме ті, хто досі ж иве за його заповітом: «У никай марнослав’ я, ося ­ гай сам отність, лю би бідність, цілуй цнотливість, друж и з терплячістю , прийми в душ у смирення, ревно служ и Господові В седерж ителю ».

Філософський т р а к т а т «Вступні двері до християнської добронравності» Тепер ми м ож ем о перейти до аналізу одн ого з н ай ц ік авіш и х ф іл ософ ­ сь к и х трактатів, я к о м у м ислитель дав такий п ід загол овок: «Н аписано в 1766 роц і для м ол од ого ш л я хетства Х а р к ів сь к о ї губерн ії, а оновлено в 1780 р о ц і». Ц я праця, в я к ій автор запропонував власне тлум ачення д е­ сяти бібл ій н их заповідей, викликала обурення біл гор од ськ ого єп и ск оп а, а відтак Г ри горія Савича відсторон ил и від викл адац ьких о б о в ’ язків. Це кон спективн и й виклад к у р су л екц ій , я к і С коворода читав у Х а р к ів сь к о ­ му кол егіум і. Ч ом у ж цей трактат свого часу викликав такий резонанс? Н асамперед варто врахувати , щ о йдеться про к у р с ети ки . С коворода розм ірковував про л ю дськ е щ а стя , за яке ми м аєм о д якувати Б огові. Щ е у вступ і, який зветься «П еред д вер и м а», автор н агол ош ує, щ о щ астя не « ...в А м ер и ц і, чи в К ан арськи х остр ов а х, чи в азій ськ ом у Є р у са л и м і...», щ астя к ож н ої людини в ній самій, в її здатності пізнавати істинне, духовне начало буття. Ц ей твір має д есять глав, к ож н а з я к и х п ри свячен а аналізу певного пон яття : Б ог, віра, п р и стр асті й гр іх и , л ю бов і щ и росер д н ість тощ о. К ож н а глава - це св оєр ід н и й м ін і-тр ак тат, заверш ена си стем а м ір к у ­ вань, яким и мудрець прагнув п оділ и ти ся з лю дьм и. Саме вступ є клю чем до розум ін н я п одальш их глав, де С коворода с к е ­ р овує лю дину на те, щ об вона зам исл и лася над св оїм ж и т т я м , над тим , щ о їй п отр ібн о н асп равді і ч о г о вон а прагне біл ьш е від м а р н осл авства і баж ання наж иви. Він н агол ош ує: щ астя в серц і і д уш і л ю дськ ій . Ф іл ософ ськ і трактати С ковороди часто називаю ть діалогам и, адж е в о ­ ни побудовані у ф орм і запитань і відповідей на н их. Він звертається до читача з ласкавим «др уж е м ій » , н алаш товую чи л ю ди н у на д руж ню бесіду, обм ін д ум кам и , приєм не і довірливе сп ілкуванн я. Щ о , єдине і не-

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

п овторне, завж ди п отрібне л ю ди н і? - стави ть питання ф ілософ . Відповідь проста і очевидна - Бог. П ерш ий розділ трак тату - «П р о Б ога » - стосу єть ся вчення про дві на­ тури (ви ди м у і н евидим у). Д уж е ц ік аві наймення дає їм С коворода: види ­ ма - «речовин а або м атерія, зем ля, плоть, тінь т о щ о » , а невидима, себто Бог, - «натура, буття речей, віч н ість, час, доля, н еобхідн ість, ф ортуна, розум всесвітн ій т о щ о » . Яке визначення вам видається найвлучнішим, найточнішим? Друга глава, у якій філософ м іркує про віру, органічно продовж ує пер­ ш у, оскільки в ній ідеться знов-таки про те, щ о над усім світом єдиний воло­ дар - Бог, і людина має вірити: «П ідданий його є к ож ен народ, і так само кож ен визнає перед ним рабство с в о є ». Сам С коворода сф орм улю вав ядро, п ровідну ідею св о єї праці в к ільк ох к ор отк и х р я д к а х , я к і озаглавив «Т вер дь б е сід и ». К л ю човим є перш ий з п ’ яти ря д к ів: «Істи н а Господн я зал и ш ається п о в ік ». Що має на увазі автор під словом «твердь»? Цей трактат С коворода недаремно назвав «вступни м и дверим а». Читач п оступ ово в ход и ть у св іт й ого д у м ок , м іркуван ь, переконань і настанов. Навіть осягнення внутріш ньої структури , унікальності ком п ози ц ії праці приходить поступ ово. О скільки трактат побудований за принципом ком ен­ тування автором десяти біблійних заповідей, він має десять глав. С коворо­ да прагнув р о з’ яснити своїм учням , а так ож , напевно, і всім нащадкам, як він розум іє зм іст цих вічних і незмінних настанов лю дству. П рикметним є те, щ о він ком ен тує не всі заповіді, адже такі як «Н е вби вай !», «Н е чини пе­ рел ю бу!», «Н е кради!», на дум к у автора, коментарів не потребують. Н атом ість реш ту заповідей він к ом ен тує, намагаю чись у доступній і зрозум ілій ф орм і довести їх н ю глибину і вагом ість. С коворода п овторю є в ком ентарях принципи св о єї ф ілософ ії: тлумачення заповіді «Н е жадай майна бл и ж н ього св ого» несе в собі настанови л ю бові, адж е, на д ум к у С к о­ вороди, лиш е залюблене серце не здатне згріш и ти , а настанова пам ’ ятати день суботн ій , щ об славити Господа, в інтерпретації Гри горія Савича пере­ творю ється в настанову творити добро, виявляти милосердя до ближ нього. А заповідь «не сотвори собі кум и ра» він п оя сн ю є теорією д вох натур. Прокоментуйте решту настанов філософа. Чи збігаються вони з вашим ро­ зумінням десяти заповідей, яке сформувалося після ознайомлення з Біблією? Надзвичайно цікаві міркування викладені в главі «П ро істинну вір у». Справді, кож на людина рано чи пізно зам ислю ється над тим, у щ о вона вірить, приймає в душ у свого Бога. Т ом у саме для тих, хто сумнівається, хто стоїть на роздоріж ж і, слова Сковороди про те, щ о віра й надія є головним и доб р оч есн ост я м и л ю ди ни і ці доброчесності - серце лю дське, «немов надійний вітер корабель приводить нареш ті у гавань л ю бові і їй д ор у ч а є». Поміркуйте, як пов’язані ці думки Сковороди з його «філософією серця». Одне з основних полож ень трактату - у розділі «Б лагочестя і церем онії р ізн я ть ся ». Він виступи в проти підм ін ю ванн я сп равж н ього благочестя зовн іш н ім и ц ерем оніям и , саме цю «ц ер ем он іал ьн ість» він вважав осн о­ вою л и ц ем ір ства ба га тьох п ред ста вн и ків ц ерк ви . Ф іл ософ н агол оси в: сила й ого д еся ти сл ов ’ я, тобто десяти заповідей, ум іщ ен а в одн ом у слові «л ю б о в ». Він п овтор ю є за Б ібл ією : «Л ю б о в є Б о г ». А л е ф ілософ зали­ ш ається вірним со бі, п оя сн ю ю чи все зн ову ж таки з п ози ц ії д вох натур: є

121'

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

лю бов вн утріш н я , щ о зветься істи н н и м бл агочестя м , і є її зовн іш н і п р о­ яви, щ о нагадую ть «л и стя біля п л оду» чи ком п л ім ен т за д оброзичливого ставлення. П роте ін оді зовн іш н і прояви л ю бові не м аю ть вн утріш н ього наповнення, і тоді л ю бов н есправж н я, нещ ира, а лю дина нагадує «тр ун у розф арбован у». На противагу п ристрастям і гріхам С коворода використовував поняття «щ и р осер д н ість». П лекаю чи щ и росердність у душ і, лю дина м ож е ж ити в «п р ек расн ом у саду, щ о сповнений в тіх о ю , ти хи м и вітрам и , квітам и , щ о сол од ко п а х н у т ь ». І саме в так ом у саду п роц вітає древо «нетл ін ного ж и т ­ т я » . Ф актичн о в останн ій главі «П р о л ю б ов , а бо щ и р осер д н ість » автор трак тату п р оп он ує нам п ортрет істи н н ого хр и сти я н и н а, яки й завж ди ж и ти м е з м и ром і позначений буде м и л істю Б ож ою . А тепер, причиняю чи за собою двері до х р и сти я н ськ ого благочестя, які відчинив для нас Сковорода, замислімося наостанок над тим, чи збираємо ми плоди щ иросердності, які обіцяє мудрий філософ. А плоди ці такі: «добро­ зичливість, незлостивість, прихильність, лагідність, нелицемірство, бл аго­ надійність, безпека, задоволення, кураж та ін ш і невід’ єм ні задоволення». Чи хотіли б ви користуватися цими плодами? Як слід жити сучасній лю­ дині, щоб досягти чеснот, про які говорив Сковорода?

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ рівень — початковий 1. Коли і де народився Григорій Сковорода? З якими містами, країнами пов’ язане його ж иття?

2. Над чим розмірковує автор у своєму філософському трактаті « Вступні двері...» ?

3. Пригадайте, які біблійні образи використав український філософ у своєм у трактаті. П роцитуйте відповідні уривки.

4. Визначте основні положення філософії Григорія Сковороди. ( і ^ рівень — середній 1. Зіставте вузлові моменти біографії Григорія Сковороди і процес становлення його світогляду, творчі звершення. Я кі періоди в ж итті, які події ви вважаєте найважливішими для розуміння світогляду філософа, письменника, педагога.

2. Оберіть будь-який з відомих вам афоризмів Сковороди і прокоментуйте його.

3. Перекажіть основні положення філософського трактату «Вступні д вер і...».

4. Які положення трактату видаються вам найважливішими і чом у? Запишіть їх у зошит і спробуйте самостійно пояснити їх значення для кож ної людини. ^ рівень — достатній 1. Пригадайте, в якій біблійній легенді є образ голуба з оливковою гілкою . Як цей образ трактується в четвертій главі трактату Сковороди?

2. Щ о має на увазі автор трактату під «кам ’ яними дош ками» (четверта глава)?

3. Укладіть таблицю, відтворивши в ній взаємозалежність положень філософської системи Григорія Сковороди.

4. Наведіть приклади з реального ж иття, які підтвердили б справедливість ідеї спорідненої праці. рівень — високий 1. Проаналізувавши ж иттєвий і творчий ш лях Сковороди, висловіть свої припу­ щення з приводу того, чому він обрав ш лях мандрівного філософа. Я ку людину можна схарактеризувати як «сковородинівський ти п »?

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

2. Доведіть, щ о творчість Сковороди має біблійну основу.

3. У чому полягає повчальний зміст філософ ського трактату «Вступні д в е р і...»?

4. Підтвердьте, спираючись на інформацію про ж иттєвий і творчий ш лях митця, на зміст ф ілософ ського трактату, щ о ми по праву іменуємо Григорія Сковоро­ ду великим просвітителем.

ш .

РОБОТА В ГРУПАХ

Кожна група обере один з афоризмів Сковороди і підготує коротку історію чи то з власного ж иття, чи то з прочитаного літературного твору, яка висвітлювала б актуальність крилатого вислову.

• Ні про щ о не турбуватися, ні за щ о не переживати - значить не ж ити, а бути мертвим, адже турбота - рух душ і, а ж иття - це рух.

• Правильно використав час той, хто пізнав, чого треба уникати і чого домагатися.

• Не все те невірне, щ о тобі незрозуміле.

• Довго сам учись, коли хочеш навчити інш их.

• Як гниле дерево не склеюється з іншим гнилим деревом, так і між негідни­ ми людьми не виникає друж би.

• Найгірша хвороба - хворіти духом.

• Уникай товариства поганих людей.

Спробуйте й самі віднайти афоризми у творах Сковороди і використати їх для виконання завдання.

«ВОСКРЕСІННЯ НАРОДУ ПОЧАЛОСЬ» БАЙКАРСЬКА ТА ПОЕТИЧНА ТВОРЧІСТЬ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ С правж нім надбанням не лиш е національної, а й св ітов ої культури є збірка Г ри горія С ковороди «Байки харківські». Саме в ц ьом у вин ятково ц ікавом у ж ан рі він о б ст о ю є і св о ї ф іл ософ ськ і погляди. С коворода ст в о ­ рив перш у в ук ра їн ськ ій л ітературі збір к у оригін альн их бай ок, тим са ­ мим п роторував ш и р ок у дорогу ц ьом у ж ан рові, заклавш и осн ову, на якій звелася доверш ена ук раїн ськ а класична байка. П ерш у баіік у бул о н аписано 1760 р ок у . Сам автор указав причину, яка спонукала й ого вдатися до ц ього л ітературн ого ж анру, адж е «багато х то з учн ів, н ітр охи для ц ього не народж ен і, н авчал и ся». Г ірку правду про св оїх учнів він сказав м овою вел и к ого Езопа, і, як виявил ося, саме така форма була н ай еф екти вн іш ою . Було негайно звільнено більш е 40 «н ед о­ у к ів » —у такий сп осіб їх позбавили «н еп оси л ьн ої п р ац і». Про що, на вашу думку, свідчить така «сила слова» Сковороди? П исати м уд рого Г ри горія Савича сп он ук ал о баж ання дон ести до своїх сп іввітчи зн и ків п ровідн і п ол ож ен н я св о єї ф іл ософ ії, навчити, передати ж и ттєв и й досвід і сп остереж ен н я , плоди багаторічн и х роздум ів. Зразком для С к овор оди була класичн а грец ька та ри м ська байка, передусім езоп івська. А щ е дж ерелом й ого ба й к а рськ ої твор ч ості є україн ськи й ф ольклор - бездонна к ри н иц я м у д р ості, д отеп н ості, аф ористичності. П ротягом 1 7 6 9 -1 7 7 4 рок ів у Х а р к о в і, в ок ол и ц я х м іста та в селі Баба­ я х було написано ЗО бай ок , я к і й увій ш л и до знам енитої збір к и «Б айки х а р к ів с ь к і». Її вінш ував С коворода св о єм у д ругові П анасові П апкову. П ро те, чом у він учинив саме так, ми дізн а єм ося з передмови.

123

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Ц я передмова - ц іл ком сам остій н и й твір , яки й м істи ть численні аф о­ ризм и, ц ік аві сп остереж ен н я , дум ки мислителя про д р у ж бу , істи н у, п о­ ходж ен н я си м вол ік и , ієр огл іф ік и , при тч, бай ок. І особл и во важ ливим для нас є й ого м іркування з приводу зн ач ущ ості ж ан ру бай ки : «Б айка тоді буває кеп ська й бабська, коли в н ікчем н ій і см іш н ій своїй п ол ові не м істить зерна істи н и , сх о ж а тоді на гор іх с в и щ ... Іноді і в дранті к о ш т о в ­ ний к ри ється к а м ін ь ... Я к обряд є без сили б ож ої безгл уздя, так і байка без істи н и. Коли ж із істи н о ю , х то н асм іл и ться назвати бр ех л и в ою ?» Я к великий педагог. С коворода н агол ош ує: «Б атьк ів ськ е покарання м істи ть у гір к оті своїй сол од ощ і; а мудра іграш ка таїть у собі си л у ». Які положення філософії Сковороди можна віднайти в цьому міркуванні? Байки написані п розою , кож н а з них має дві части- ни: ф а б ул у, в як ій , власне, викладено сю ж ет твору, і м ор ал ь-п овчан н я , я к у С к овор ода н азиває с и л о ю . О собл и вість бай ок у к р аїн ськ ого ф ілософа якраз і полягає в том у, щ о й ого прагнення навчи­ ти, переконати, застерегти впливає на к ом п ози ц ію байки: мораль іноді вдвічі або втричі перевищ ує фабулу. І ця мораль, здебільш ого висловлена аф ористично, звучить виразно й п ер ек он л и в о.________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

У байках С ковороди переваж аю ть ф іл ософ ськ і м оти ви , автор тор к а ­ ється актуальних проблем су ч асн ої й ом у доби . Н айбільш а група байок (близько половини) - це твори, в я к и х філософ п родовж ує втілю вати ідею спорідненої праці, необхідності ж ити «за п ри родою », за покликанням. Чи не найкращ е р озкр и то ці дум ки в байці «Бджола і Шершень». У ній ідеться не лиш е про п отребу обирати сп орідн ен у п рац ю , а й про ж и ттєв у н еобхідн ість праці взагалі. Творча праця за природним н ахил ом , за здібн остям и - це, за С к овор одою , дж ерело сп равж н ього щ астя. Н ещ асна та лю дина, яка роби ть не св ою сп раву, адж е вона не п ри носи ть к ор и сті сусп іл ьству і сама не м ож е бути щ асл и вою . А в тор твор у славить бд ж іл , щ о є си м вол ом п рац ел ю бн ості. Вони зби ­ раю ть мед, «б о народж ен і для ц ь о го ». І праця для них важ ливіш а й с о ­ лодш а, аніж сам мед. А л е є й інш і створін н я - ш ерш н і. Ц е паразити, «щ о ж и вуть к р а д іж к ою ч у ж о г о » . «Б д ж ол а - це мудра лю дина, щ о у св оєм у сп орідн ен ом у діл і п р а ц ю є » . Ш ерш н і - л ю ди , щ о дивляться на науку тіл ь­ ки як на засіб власного збагачення, я к і не прагнуть бути к ори сн и м и для ін ш и х. С коворода п роти ставл я є їм т и х , х т о не в р озк ош а х , а в ск ром н ій щ оденній праці зн аходить розраду і щ а стя , сенс ж и ття . Р озм ір к овую чи над су тн істю байки. С коворода особливий наголос р о­ бить на силі д ум ки , на її безсм ерті: «В се не наш е, все загине і сам і бовдури наш і. Одні лиш д ум ки наш і завж ди з нами, одна лиш е істи н а вічна. А ми в ній, як яблуня у св о єм у зер н я тк у, с х о в а є м о сь ». Як ви зрозуміли цю думку Сковороди? ПАМ’ЯТАЙМО!

За ж анром байки С ковороди визначаю ть я к байкип р и т ч і.___________________________________________

А ще ф ілософ визначав бай ку як «м у д р у ігр а ш к у », щ о х оває в соб і не­ абияку силу. Й ого байки здебільш ого побудовані на діалогах, кон трастах, уж е в сам их заголовках часто в и к ор и стову ється прийом антитези: за­ дається п ротистоян ня гол овн и х персон аж ів за їхн ім и певними харак те­ ристикам и: «Орел і Ч ереп аха », «Б дж ол а і Ш ер ш ен ь », «Голова і Т у л у б ».

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Ц ікавими є й байки, в я к и х поруш ено тем у друж би , товариських взаємин, порозум іння м іж лю дьм и. Ц і мотиви звучать у байках «Соловей, Ж айворон ок і Д р о зд », «Собака і В о в к » . П ровідна ідея таких творів - слова самого Сковороди: «Щ асливий, х то хоч саму тільки тінь доброї друж би на­ ж ити сп ром ігся. Н емає н ічого дорож чого, солодш ого і кори сн іш ого за н е ї» . М ислитель вваж ав, ш;о саме д руж ба - виш;а єдність лю дей, в осн ові я к ої л еж и ть спільна праця, бл и зьк ість ін тересів, поглядів, уподобань. Якш;о м іж л ю дьм и та к ої сп іл ьн ості нем ає, д руж ба м іж ними немислим а. Це красн ом овн о доводи ть байка «С обак а і В о в к ». Вовк не м ож е п отовари ­ ш увати із собакам и Л евкон ом та Ф и рідам ом , хоча м іж ними є зовніш н я п одібн ість. І навпаки, п астух Т іти р і собак и зовні зовсім різн і, а проте поєднані сп іл ьн ою сп равою , сп іл ьн ою відп овідал ьн істю за отару, а відтак вони сп равж н і друзі. З реш тою , С коворода наголоси в, щ о « . . .і багатство, і чини, і родинні стосу н к и , і тіл есн і обдарування, і науки - не в си лі утвердити друж бу. А л е серц е, в д ум к ах сугол осн е, і однакова чесн ість лю ди нол ю бн ої душ і, ш,о ж и ве у д вох чи трьох тіл ах, саме це є істинна лю бов і єд н іс т ь ...» . Що для вас означає дружба? У яких творах ви читали про неї? Чи є у вас справжні друзі? Байки С ковороди наснаж ені національним к ол ори том , численними п обутови м и деталям и, ф разеологічним и зворотам и , афоризмами, при­ казкам и, п р и сл ів ’ ям и. С ю ж ети п ер ев а ж н о ор и гін а л ь н і, хоч а частина бай ок п обу д ов а н а на р о з в и т к о в і к л а си ч н и х б а й к о в и х сю ж е т ів , від ом и х із т в о р ч о с т і Е зопа. Спробуйте визначити, які сюжети байок оригінальні, а які запозичені з творчості попередників. Для цього прочитайте не лиш е програмові, а ще кілька байок Григорія Савича. Байки С ковороди відкрили н ову е п оху у к р а їн сь к ого байкарства, а про­ д ов ж у в а ти й о го сп р а в у в зя л и ся П етро Г у л а к -А р те м о в сь к и й , Євген Г ребінка, Л евко Б ор ови к овськ и й , Л еонід Глібов. Народна мудрість ствердж ує, щ о талановита лю дина талановита в у сь о ­ м у. А т о м у ми за хоп л ен о чи та ти м ем о й п о е зії Г р и гор ія Савича, так сам о м у д р і, гл и б о к і, розваж л и ві. М аєм о неоціненний скарб - тридцять віршівпісень, о б ’ єднаних у збірку «С ад бо ж е ст в е н н и х п ісе н ь ». Н аписані вони були п ротя гом 1 7 5 7 -1 7 8 5 р ок ів. П овна назва збірки - «Сад бож ествен н и х пісень, щ о проросли із зерен С вятого П и сь м а». Справді, до кож н ого твору автор дібрав влучні епіграфи з бібл ій н их тек стів, у кож ній пісні осмислив певну ідею з Б іблії. Т ом у ці пісні є доверш еним циклом . й о г о поезія - це вдумливе споглядання навколи ш нього ж и ття з усім а п роблем ам и, це серй озн і роздум и над сен сом і су тн істю л ю д сь к ого буття, над взаєм инам и м іж л ю ди н ою і п ри род ою , м іж лю дьм и взагалі. Ш и р ок і тем атичні обш и р и , глибина ф іл ософ ськ ої д ум ки - таким и є визначальні риси й ого п оети чн ої твор чості. Це літоп и с душ евн и х переж ивань, щ ира сп овідь бл агородн ої лю дини, сп осіб сп іл куванн я з н авколиш нім св ітом . П рочитавш и зб ір к у , ви від­ чуєте, щ о Сковорода спізнав і гіркого см утку («П існя 19-та» - «Ой ти, туго п рокл ята!»), об у р ю в а в ся п р оти н есп р а в ед л и в ості, і гн ів х ви л ею ск и п ав у благородній д уш і (« П іс н я 1 7 -т а »). А л е бували й хви л и ни щ астя від зд о­ б у того ум и ротвор ен н я - («П існ я 16-та» - «П рой ш л а вся туга. Світло нам збл и сн ул о»).

125

ДАВНЯ УКРАІНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Н аписані під впливом ф ольклору, пісні С ковороди зі збір ки «Сад бож ествен н и х п ісен ь» стали народними: «Ой пташ ино ж о в то бок а », «А х , поля, поля зел ен і». У них бринить щ ирий ліризм , у протиставленні картин природи і л ю дського ж иття вчува­ ю ться непохитні переконання автора: щ ас­ тя не в багатстві чи п анівном у станови щ і: - -

То у тих хай мозок рветься, Х то високо вгору пнеться.

Скромність, гармонійне співіснування з природою - ось нетлінні скарби, я кі лю дина повинна взяти до серц я і ц ін н ість я к и х у свід ом и ти . Н ай від ом іш и м твор ом збір к и є філософ ськ о-сати ри чн и й вірш «В ся к ом у м істу Іван М арчук. звичай і п р а в а ...» («П існ я 1 0 -т а »). Він теж Природа дивує нас став н ародною п існ ею , я к у згодом заспіває Прокоментуйте назву возний Т етерваковськи й - герой п ’ єси Іва­ та символічний зміст на К отл я ревськ ого «Н аталка П ол та вк а». картини в контексті П очи н ається твір розваж л и ви м и о п о ­ філософських поглядів відним и ін тон ац ія м и : автор р озм ір к овує Григорія Сковороди. про м ету і сенс ж и ття , про см аки й у п од о­ бання, адж е к ож ен їх р озум іє п о-своєм у. Ідеал, на я к о м у н агол ош ує автор, - ч есн ість , б езк ор и сл и в ість , ясн ість розум у, чи ста совість. Саме в ц ій п о е зії С к овор ода п род ем он стрував св ій я ск р ав и й талант сатирика: він гостр о викрив п отворн і явищ а тогоч а сн ої д ій сн ості, «у з в и ­ чаєння» панства, чиновництва, купецтва, ш ахраїв і злочинців. У се це змальовано переконливо, яскраво, хоч і стисло. Це нагадує твір ж ивоп ису, коли талановитий х у д о ж н и к ек он ом н и м и , але точним и м азками нама­ гається м аксим альн о уви разни ти зображ уване: Панські Петро для чинів тре кутки, Федір купець обдурити прудкий. Той зводить дім свій на модний манір, Інший гендлює, візьми перевір.

Антитеза цим яскравим картинам - високі моральні ідеали самого автора: В мене ж турботи тільки одні, Щ об з ясним розумом вмерти мені.

С коворода в и см ію є панський п обут з п ’ яним и оргіям и в ш и н к ах і м а єтк ах, р озп усту та свавол ю «госп одар ів ж и т т я », п род аж н ість су д оч и н ­ ства, відірваність від ж и ття ш к ол и , науки: Ладить юриста на смак свій права, З диспутів учню тріщ ить голова.

У цій п існ і вади тогоча сн ого сусп іл ьства й сатиричні типи п остаю ть із ж и в и х , ц іл ком реальних я ви щ і деталей. Змальовані п ерсон аж і - не си м ­ воли і м аски , не довільна й строката ж и ттєв а м озаїка. П еред нами цілісна, яскрава картина д ій сн о сті, узагальнена автором .

■Sie' 126 4-

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Що із сучасного життя можна висміяти і затаврувати за допомогою цього твору Сковороди? Твори зі збір к и «Сад бож ествен н и х п ісен ь» - це гім н гум ан ізм ові, св о ­ боді. Ідея н еоц ін ен н ості волі для к о ж н о ї лю дини леж ить в осн ові од н ієї з кращ и х поезій - «D e lib e rta te » («П р о св о б о д у »). Вона є взірцем в и со к о ї гр ом ад я н ської п атріоти чн ої л іри ки , в як ій п о­ ет п ов ’ язує волю з боротьбою за національне визволення. А втор р озм ірко­ вує над долею покріпаченого народу, возвеличує вольність - єдине, на його д ум к у, щ о варте боротьби. П ок азово, щ о «ба тьк ом зо л ь н о сті» С коворода вваж ає Богдана Х м ел ь ­ н и ц ьк ого. Н еаби яку см іл и вість мав автор ц ієї п оезії, адж е насмілився в часи, кол и р осій сь к а цариця К атерина П, зруйн увавш и Запорозьку Січ, прагнула зн и щ и ти сам у п ам ’ ять про у к ра їн ськ е к озац тво, уславлю вати вел икого гетьмана. Щ о є свобода? Добро в ній якеє? Каж уть, неначе воно золотее? Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото, Проти свободи воно лиш болото.

О, якби в дурні мені не пошитись, Щ об без свободи не міг я лишитись. Слава навіки буде з тобою , Вольності отче, Богдане-герою!

Н айцінніш ою поет завжди вважав особисту свободу. Він тлумачив її як свободу сумління, як незалеж ність від кріпосного та колоніального рабства. У цьому вірші втілено естетичні та соціальні ідеали Сковороди. Сформу­ люйте їх тезово. Спадщ ина Г ри горія С ковороди в національном у д ух ов н ом у п росторі окрем а віха. Іва н Франка писав: «Г л и бок и й гум анізм , я к ого вістун ом був С коворода, роби ться о сн овою в сіх к ращ и х творів у к р а їн сь к ої літератури X I X в ік у » . П рогреси вн і ідеї С ковороди не втратили св оєї зн ачущ ості й нині. Й ого п ерекон ан ість у неодм інній перем озі добра стала заповітом су сп іл ь ств у, яке він так прагнув вилікувати від виразок.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ .1 ).рівень —початковий © 1. Назвіть збірки Сковороди, роки, коли їх було створено, відомі твори, що ввійшли до них.

2. Пригадайте, хто став героями творів письменника.

3. Визначте, які філософ ські ідеї втілив Григорій Савич у поезії та байкарській творчості.

( і ^ рівень —середній 1. Прочитайте в ролях байку «Бджола і Ш ерш ень». Які інтонації потрібно вико­ ристати, щ об схарактеризувати кож ного з персонажів?

2. Доберіть з хрестом атії афоризми Сковороди, якими можна проілюструвати провідні ідеї його поетичних творів і байок.

3. П оясніть, чому твір «De libertate» був надзвичайно актуальним у час його на­ писання.

III рівень —достатній 1. Узагальніть відомості про філософські погляди Сковороди і продемонструйте, використавш и відповідні цитати, в яких творах вони втілені.

127

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

2. Продовжте думку; «Бджола з байки-притчі Сковороди - це символ а ш ер­ шень 3. Чому саме Богдан Хмельницький став утіленням ідеалів свободи для Григорія Сковороди?

J V рівень — високий 1. Доведіть, щ о основа збірки «Сад бож ественних пісень» - біблійна.

2. П оясніть, чому за жанром твори Сковороди є притчами.

3. Доведіть, щ о творчість Григорія Сковороди підготувала прихід нової україн­ ської літератури, вплинула на творчість Тараса Ш евченка, Івана Франка, інш их письменників.

РОБОТА В ГРУПАХ Об’ єднайтеся в пари. П ідготуйте запитання за творчістю Григорія Сковороди. По черзі ставте їх інш им групам, я к і мають дати вичерпну відповідь на них, користую чись цитатами з творів, філософ ських трактатів, знаннями з біографії видатного мислителя.

7 ДИСКУТУЄМО Чи реально в наш час повторити духовний подвиг Сковороди? Чи мож е нині людина стати мандрівним філософом?

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ______________________________

ВАШЕ

Назва проекту - «Вшанування пам’ яті Григорія Сковороди в Україні й у св іт і». П оцікавтеся, де саме встановлено пам’ ятники видатноПОРТФОЛІО му мислителю, віднайдіть інформацію про меморіальний музей Сковороди. Доповніть інформацію про відтворення образу Григорія Савича в ма­ лярстві, музиці, літературі. Д овідайтеся, у яких країнах світу вш ановують геніального сина України.

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ_____________________________________ Спробуйте скласти власну байку, мораль якої містила б цікавий афоризм. Найвдаліші афоризми з вказівкою на автора розм істіть у ш кільній газеті або ви­ готовте плакат для вашого кабінету.

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК А ф о р и з м (грец. відокремлюю, визначаю) - це короткий влучний ори­ гінальний вислів, узагальнена глибока думка, виражена в лаконічній (}юрмі. А ф ор и зм не м істи ть аргум ен тації, н атом ість впливає на св ід ом ість л ю дин и гли би н ою , а ін оді й п арадоксальністю судж ен н я . С ократ кол ись сказав: «Я знаю , щ о я н ічого не зн а ю », а ри м ськи й ім п ератор Октавіан А в гу ст зауваж ив: «П осп іш ай повільно!» Г\рміркуйте, що об’єднує і що різнить афоризми та фразеологізми.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ Образ Григорія Савича Сковороди, його виняткове життя вражало не лише його сучасників, а й нащадків. У таїну таланту цієї непересічної особистості прагнули

128

Г<?

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

проникнути всі наступні покоління українців, які жили й творили, дотримую ­ чись заповітів видатного земляка. Ви можете прочитати симфонію «Сковорода» Павла Тичини, вірші Івана Драча, Дмитра Павличка, Миколи Вінграновського, Бориса Олійника, Андрія Малишка. Привертає увагу поема Пантелеймона Куліш а «Сковорода» та повість Тараса Ш евченка «Близнецьі» (саме в цьому творі Ш евченко створив незабутній образ Сковороди-педагога). До образу мандрівного філософа звернулися класики українського малярства Сергій Васильківський, Іван їжакевич, Карно Трохименко, Василь Касіян, Тетяна Яблонська. У скульптурі безсмертний образ Сковороди відтворили Іван Кавалерідзе та Валентин Зноба, в музиці - Борис Л ятош инський.

Віднайдіть ці репродукції, музичні записи, підготуйте з допомогою вчителя урок-презентацію «Образ Григорія Сковороди в українському мистецтві».

%

ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ

Сковорода, як син свого часу, багато зробив для того, щоб люди зрозуміли сенс і значущ ість самопізнання, а відтак - духовного самовизволення. Ж ан-Ж ак Руссо, наприклад, у своїй відомій праці «Ч и сприяло відродження наук і мистецтв очищенню правів» так само рекомендував «увійти в самого себе і прислухатись до голосу со в іст і». На цікаві роздуми наш товхує це гасло і геніального німецького письменника Йоганна В ольф ґанґа Ґете. І навіть у перш ій чверті X IX століття його підхоплює Байрон у своїй містерії «К аїн », де Люцифер, демонструючи Каїнові всесвітні простори, каже: «Ти хотів знання? А в тім , щ о показав тобі, хіба ж ти не пізнав самого себе? »

Як ви вважаєте, чому ідея самопізнання заволоділа на той час світом, свідомістю митців?

ВІДПОЧИВАЮЧИ, вчи м о ся Спробуйте закінчити розпочаті афоризми Григорія Сковороди, а потім пе­ ревірте за будь-яким виданням його творів, чи збігаються ваші думки з думками вашого видатного пращура. М ожливо, так народиться новий афоризм!

• Не суди лиця, суди...

• Чисте серце перебуває в любові, а любов залиш ається...

• Х орош а любов є та, яка є ...

• Я не люблю н іякого дару, якщ о він не пов’ язаний з...

• Найкраща помилка та, яку допускають п ри...

• Сміх є рідний брат...

• З у сіх втрат втрата ч а су ...

• Не можна збудувати словом, коли те ж саме руйнувати...

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО світогляд 1. Багалій Д. Український мандрівний філософ Григорій Сковорода. - К., 1992.

2. Чиж евський Д. Нариси з історії філософії на Україні. - К ., 1992.

3. Ковалинський М. Ж иття Григорія Сковороди. - К ., 1963.

4. П ільгук І. Григорій Сковорода. - К ., 1971.

5. Ш евчук В. Дорога в тисячу років. - К ., 1990.

6. Драч І., Кримський С., Попович М. Григорій Сковорода. Біографічна повість. - К ., 1984.

5

о. М іщ ен к о, У к р . л ітер а тур а , 9 к л .

129

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ЛІТЕРАТУРНО-МИСТЕЦЬКА ВІТАЛЬНЯ ГЕОРГІЙ ЯКУТОВИЧ Схилившись над аркушем незавершеного малюнка, майстер заснув навіки. Того вечора транслювали фільм «Тіні забутих предків». Кожен кадр у ньому ви­ будував худож ник-постановник Георгій Я кутович... Над Карпатами і в оселі майстра сумно й тривож но плакали трембіти. Георгій Якутович, академік, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, професор Української академії мистецтв, майстер графіки, символізував собою в історії українського мистецтва злам старого мислення й народження принципово нової худож ньої системи.

1960-ті роки - час короткотривалої «хрущ овської відлиги» - дали потужний імпульс до чергового відродження. П овітря ілюзорної політичної та творчої сво­ боди надихало на експерименти й відкриття. «К ож на епоха вирізняється власним співвідношенням форми та п ростору», - часто повторював слова Володимира Фаворського молодий графік. Створене Я кутовичем мистецтво - це політ розкутої творчої волі й водночас результат самовідданої роботи яскравої, артистичної осо ­ бистості. Здобувши ще замолоду авторитет у худож ньом у середовищ і, він став знаковою постаттю в мистецтві України. У той час народна сти х ія стала духовн о н еобхідн ою части н ою ж иття суспільства. Проте фольклорне, національне було настільки гострою , а часом і трагічною темою, щ о за право бути національним худож ником інколи розплачу­ валися не лише свободою , а й ж иттям. Без перебільшення можна твердити, що відродив українську етнокультуру енергійний талант Я кутовича. Ілюстратор творчості видатних письменників, людина честі, сподвиж ник Сергія Параджанова, товариш Івана Дзюби й Івана Драча, Георгій Я кутович став потуж ним ка­ талізатором оновлення інтелектуального ж иття в Україні. Саме завдяки йому творча молодь зачаровувалася поетикою Карпат, зачитувалася забороненими в 60-ті роки М ихайлом Груш евським, Володимиром Винниченком, слухала твори юних Івана Драча, М иколи Вінграновського, Ліни Костенко. Оселя худож ника стала в ті часи воістину «вільною академ ією ». Георгій Якутович говорив: «Вваж аю, щ о джерела справжнього розуміння м о­ нументального мистецтва леж ать у народній твор чості. Вивчаючи його, я зустрівся з дивовижними творами, простими й монументальними. Такими є на­ родна українська гравюра, декоративне мистецтво. Тут кожен твір узагальнений. Тут є синтез, а він, природно, веде до монументальності. Саме до джерел народно­ го мистецтва я звертаюся, коли ш укаю засоби вираження в станковій графіці». В українському мистецтві Георгія Якутовича пам’ ятають насамперед як неперевершеного ілюстратора творів Івана Франка, Михайла К оцю бинського, Васи.пя Стефаника, «Слова про похід Ігорів» і «П овісті минулих л іт ». Крім книж ної графіки, худож ник створив окремі ілю страції на історичні теми: «Іван Вишенськ и й », «Олег Гориславич», а також цикли на мотиви українських народних пісень і казок. Нині творчу естафету батька, щ о відійш ов у небуття, продовж ує син, Сергій Якутович. Саме він став худож ником фільму «М олитва за гетьмана Мазепу» Юрія Іллєнка, створив потуж ну графічну мазепіану в українському мистецтві як підсумок тривалих роздумів митця про національну історію , національних ге­ роїв і національні трагедії... Сергій Я кутович - лауреат Національної премії імені Тараса Ш евченка 2004 року.

НОВА

^

ИСЬКА АТУРА На л ітоп и су н е з а т е р т ім Креслю циклоїду доби, Ше т у т в ллоїм земнім п о см е р т і В ібр ую ть луни б о р о т ь б и ...

5*

1 знаю; буде. Знаю; вд а р и ть.

1 знов, і знов х и т н е т ь с я с в іт , І п рокр и вави ть гімном кари Непереможний за п о в іт .

! Євген Маланюк

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Чоло не вінчали лавровії віти, Тернів не скрашали ні злото, ні квіти, Страждали співці в самоті; На них не сіяли жупани-лудани, Коли ж на руках їх дзвеніли кайдани, То вже не були золоті...

Леся Українка

НОВА УКРАЇНСЬКА АІТЕРАТУРА «НОВЕ СЛОВО МІЖ НАРОДАМИ» озм ову про нову е п оху в наш ій к у л ьту р і ми розпочали п р о­ м о в и сти м и р я д к а м и п о е зії Л есі У к р а їн к и , н ап и сан у на стол ітн ій ю віл ей нойої ук р а їн сь к ої л ітератури 1898 року. П оп ер ед у в нас - д о в га д о р о га чер ез два с т о л іт т я , через в е р х о гір ’ я твор чи х зверш ень і нетрі розчарувань, через пере­ пони й випробування - до п ерем оги , до т ого ча су, кол и на зм ін у новій літературі прийш ла л ітература н овітня.

Р

ПАМ’ЯТАЙМО!

Х р о н о л о гіч н о доба н ов ої у к р а їн сь к о ї л ітер атури три вал а з к ін ц я X V III с т о л іт т я (1 7 9 8 ) д о к ін ц я

X X століття.

Суспільно-Історичні о бстави н и Н априкін ці X V III - на п оч атк у X I X стол іття У країна остаточ н о втра­ тила сам остій н ість і стала ча сти н ою великої Р о сій сь к о ї ім п ерії. У сі сф е­ ри ж и ття у к р а їн сь к ого сусп іл ьства - політична, культурн а, гром адська потрапляю ть під ж о р стк и й ідеол огічний кон тр ол ь ім п ер сь к ої маш ини. Одна з крашіих на теренах Європи ук раїн ськ а св ітсь к а осв іта занепадав. К и ївська академія та к ол егіу м и стаю ть д уховн и м и закладам и. Е кспансія Р о сії виявлялася насамперед у том у , ш;о н ай тал ан овитіш и х п редстав­ н иків м олодого п ок ол ін н я зм уш увал и їхати навчатися в М оск ву та П е­ тербург. З годом , зал и ш и вш и сь у Р о сії, вони ж иви л и св оїм и талантами к ул ьтуру р осій ськ у. Як ви вважаєте, чи актуальна нині проблема «переманювання» талано­ витої молоді? Якщо так, то якїГм ож на розв’язати? У країн а страж дала від п ол іти ки денац іон ал ізац ії, ш;о стоял а на заваді п овн окровн ом у формуванню україн ської нації. Розбалансованість екон о-

132

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА М 1 Ч Н 0 Г 0 , П О Л ІТ И Ч Н О Г О и к у л ьту р н ого ж и ття в різн и х регіон ах н аш ої країни сп ри чи н и ­ ла відставання У країн и від поступ ал ьн и х процесів св іто в о го розви тк у , перетворила її на си ровин н ий п ри даток Р о сій сь к о ї та А в стр о -У го р сь к о ї ім перій. З руйнування З ап ор озьк ої С ічі, о ст а то ч ­ не закріпачення ук р а їн сь к ого сел ян ства і частк ово козац тва, л іквід ац ія в сіх у к р а ­ їн ськ и х п оч а тк ови х ш к іл , насильницька а си м іл я ц ія і зросійш ;ення у к р а їн сь к о г о дворянства та духівництва - ось ш,о довелося пережити У країні наприкінці X V III стол іт­ тя, коли занепадав феодальний суспільний устр ій і зар оди л и ся н ові ка п іта л істи чн і відносини. Все це мало знівелю вати бу д ь-я к і н ац іо­ нальні прояви в у к р а їн сь к ом у сусп іл ь ств і, п ритлум ити д ух свобод и , а н а том ість зр о­ дило п оту ж н у хви л ю національного в ід ­ Іван Падалка. Обкладинка родж ення серед різн и х сусп іл ь н и х верств. до поеми «Енеїда» ^ С ел я н ськ і п овста н н я ск о л и х н у л и с к у т у Івана К отляревського ім п ер сь к и м и кай дан ам и зем л ю : палали вогні н еп окор и в селі Т урба ях, на К атеринославш;ині, Полтавщ;ині. На П равобер еж ж і через к іл ьк а десяти літь після К ол іївщ и н и стає л егендою У сти м К ар м ал ю к ...

ENEIAa

Пригадайте вивчену минулого року пісню про Кармалюка. Які реалії буття тогочасної України змальовано в ній?

Р о зв и то к кул ьтур и Н ац іонал ьн о-визвол ьн у бор отьбу У країн и ж ивила н евтом н ою працею ук раїн ськ а ін тел іген ц ія. Ц арський уряд, заснувавш и виш;і ш кол и Х а р к івсь к и й ун іверси тет (1 8 0 5 ), Р іш ел ьєвськи й ліцей в Одесі (1 8 1 7 ), Гім н азію виш;их наук у Н іж и н і (1 8 2 0 ) і, зр еш тою . К и ївськ и й ун іверси тет (1 8 3 4 ), мав н ам ір зд ій сн и ти п л а н ом ір н и й н а сту п на у к р а їн сь к у ін тел іген ц ію . Н ап ерек ір задум ам ім п е р сь к и х ч и н ов н и к ів ц і к у л ь ту р н і осередк и стали за собом єдн ан н я н ац іон ал ьн о св ід о м о г о ук р а їн ств а . З Х а р к ів с ь ­ ки м у н ів е р си те то м п о в ’ язана д ія л ь н ість П етра Г ул а к а -А р тем ов сь к ого, Г ри горія К в ітк и -О сн о в ’ ян ен ка. В іс т о р ії К и їв сь к о го у н ів ер си тету п о ­ чесне м ісц е п осід а ю ть видатн ий у ч е н и й -істо р и к , етнограф , ф іл ософ , літер атурозн а вец ь М и хай л о М а к си м ов и ч і, зв існ о, Тарас Ш евч ен к о. Н іж и н сь к а гім н а зія зр ости л а М и к ол у Г огол я , Євгена Г р ебін к у, Л еоніда Глібова та ін. Які видатні культурні діячі, громадські й політичні лідери народилися у вашому селі, містечку, регіоні? Чи пишаєтеся ви своїми земляками? У к р а їн ськ а твор ча ін тел іген ц ія ак ти в н о бер еться за досл ід ж ен н я різних галузей національної культури - мови, історії, фольклору. 1818 року

лзз т

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

В П етербурзі ви ходи ть у світ перш а грам атика у к р а їн сь к ої мови Олексія П авл овського, щ о стало черговим сп ростуван н ям міф у про н еп овн оц ін ­ ність у к р а їн ськ ої м ови. Саме в цей час на са м остій н у н аук ову галузь п еретвор ю ється ф ол ьк л о­ р и ст и к а . С п р авж н ім к у л ь т у р н и м зв ер ш ен н я м стал и видан н я у к р а їн ­ сь к и х пісень, укладені М ихайлом М аксим овичем : «М ал ор осій сь к і п існ і» (1827), «У країн ські народні п існ і» (1 834), «Збірник народних у країнськи х пісен ь» (18 49 ). Р озвивається й етнограф іяі; ф ольклорно-етнограф ічні праці н адруку­ вали Осип Б одян ськи й , М икола К остом аров, та найбільш им досягненням стало двотомне видання «Н отатк и про П івденну Р у сь» Пантелеймона Куліш а. Ц і дослідж ен ня сприяли становленню та утвердж ен н ю у к р аїн ськ ої нації, виховувал и п околін н я національно св ід ом ої ін тел іген ц ії, яке від ром ан ти чн ого захоплення н ародною д уш ею перейш ло до боротьби за звільнення україн ців від національного й соц іальн ого гн іту. Ц е покоління чинило своєрідний культурно-просвітницький опір, завдяки чом у і зберег­ лася українська культура. М и к ола Гоголь писав М ихайлові М аксим овичу: «Щ о всі черстві л ітоп и си , в я к и х я тепер р и ю сь, перед цим и дзвінки м и , ж иви м и л ітоп и сам и !» Саме в цей буремний час привертала увагу багатьох талановитих митців світу складна, героїчна і маловідома історія У країни. Символ н ескорен ості й національної гор д ості, Іван М азепа став героєм поем и Байрона, ром ану Г ю ґо ... У св ітов у л ітературу п ерем ож н ою х од ою ввійш ли В ой наровськи й і Н аливайко, Богдан Х м ел ьн и ц ьк и й та Іван Б огун ... Чи траплялися вам українські історичні постаті у творах зарубіжноїлітератури? А хто з історичних діячів інших народів став героєм нашої літератури? Н еоціненну роль в н а ук овом у п осту п і відіграла д ія л ьн ість ф ілолога Ізм аїла С резневського. Т вори й матеріали, оп убл ікован і в й ого істор и к ол ітературн ом у збір н и к у «З а п орож ск ая стар и н а », ви к ор и стовувал и для св оїх творів П антелеймон К ул іш , Олекса С тор ож ен к о, Тарас Ш евчен ко. Іва н Франка свого часу писав: «М и не повинні забувати, ш;о й перед К отляревським у нас було п исьм ен ство і були писателі, було духовн е ж и т ­ тя, були лю ди, щ о сяк чи так вибігали д ум к ою поза тісн ий к р у г буденних матеріальних ін тер есів... от ти м -то й вийш ло, щ о від кін ц я X V III століття і україн ці, від к л и каю ч и сь на віяння часу і п отреби су сп іл ь н ості, почали й собі творити н ову л ітературу на народній м ові і п рой н я ту новочасним и гум анними та п росвітн ім и ідеа лам и ». Це означає, щ о творилася л ітера­ тура власна, оригінальна за зм істом і ф орм ою , національно сам обутня. Ф ундамент ц ієї л ітератури заклали в схід н ій частині У країн и Іван К о т ­ л яревськи й , П антелеймон К ул іш , М икола Г оголь, П етро Гул ак-А ртем ов сь к и й , Євген Г ребін ка, Г ри горій К в ітк а -О сн ов ’ я н ен ко. А д ж е д осі У країна см ієть ся заливистим см іх о м К отл я ревськ ого, к еп к у є з П істряка й Забрьохи К вітк и -О сн ов ’ яненка, н апруж ено стеж и ть за зм аганням геть­ манів у К уліш евій «Ч ор н ій р а д і» , а Р іздвяні свята не п р ох од я ть без «Н очі перед Р ізд вом » М иколи Г ого л я ...

1 Е т н о г р а ф ія - галузь історичної науки, яка вивчає культуру і побут народу, його походж ення, розселення та культурно-побутові зв’ язки з інш ими народами.

Ш \34

■1?

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Свіж им подихом у розвитку нової україн ської літератури стала творчість Тараса Ш ев чен к а. Й ого вваж аю ть осн овоп ол ож н и к ом н ової у країн ськ ої л ітератури , адж е він утвердив ті принципи х уд ож н ь ої твор ч ості, я кі пізніш е стали визначальним и для твор ч ості митців у сіх н аступ н их п о­ колінь. П антелейм он К уліш влучно назвав н ову ук раїн ськ у літературу «нови м сл овом м іж н арод а м и », адж е рядки Ш евчен кового «К обзаря » стали одкровен ням для в сіх , х то цінував ш;ире й відверте слово. «Н еоціненна спадш;ина Ш евченка - національна свя: тиня і вселю дський скарб. Н овий Заповіт рідному народу й у сьом у культурн ом у к о с м о с у », —писав Володимир П огребенник. А д ж е у його творчості закарбована світоглядна модель українського наро­ ду, концепція розвитку вітчизняної л іте р а ту р и .____________________________ П А М ’Я ТА Й М О !

Як ви вважаєте, чи впливає творчість Шевченка на сучасний літератур­ ний процес, чи, можливо, її вплив обмежився літературою XIX - початку XX століття? Інакш е склалася си туац ія на за х ід н оу к р аїн ськи х зем лях. 1784 рок у у Л ьвові бул о від к ри то ун іверси тет, у 1 8 1 4 -1 8 1 5 рок ах у П еремиш лі к ул ьтур н о-освітн є товариство. Х оч а ці ук р а їн сь к і землі знаходилися в осерді Є вропи, де на той час активно п ош и рю вали ся нові ф іл ософ ські, п ол іти ч н і, е к о н о м іч н і й м и ст е ц ь к і ід еї, у к р а їн сь к а к у л ь ту р а ц ього регіону була занедбана. Франка гір к о д орікав: «М огутн ій розви ток єв р о­ п ейської л ітератури і л ітератури п ол ьськ ої, щ о відбувався у той час, пройш ов повз гали ц ьких україн ц ів без сл іду, не викресав у них ані ж о д ­ ної ж и в ої іск р и . Ц ерковщ и на вбивала ж и ви й д ух серед нечисленної ін тел іген ц ії...» «Т іл ьк и в 3 0 -х рок ах п очи н ається нова доба в д уховн ім ж и тті Галиць­ кої Р у с і» , - продовж ував Ф ранко. С кол ихн ув Галичину гурток у к р аїн сь­ кої ін тел іген ц ії під н азвою «Р усь к а т р ій ц я », заснований трьом а студен та­ ми ф іл ософ ськ ого ф акультету Л ьвівськ ого ун іверси тету - М аркіяном Ш аш кевичем , Я к овом Головацьким та Іваном Вагилевичем. З годом на зем л я х З ахід н ої У к раїн и залунає ш;ирий і ч и сти й гол ос «бу к ов и н ськ ого со л о в ’ я » , «бу к о в и н ськ о го К обзаря» Ю рія Ф едьковича. Оспівав поет подвиги О лекси Д овбуш а, щ о підняв оп ри ш к ів на боротьбу за волю . У й ого п оезіях виповідали св ою тугу згорьовані бу к ов и н сь к і ма­ тер і... Й ого пісн я линула над полеглим и на ч у ж ій війні україн ськи м и хл оп ц я м и -рек р утам и , щ о мусили брати в м озол ясті х л іб ор обсь к і руки не­ нависні р у ш н и ц і... П роте і на західн и х, і на сх ід н и х зем л ях нова україн ська література зародж увалася з глибин народного нсиття, черпала д уховн у наснагу з рідної мови. П ро це свідчать «Н аталка П ол тавка» Івана К отл яревського, « М а р у ся » та «К о н о т о п с ь к а в ід ь м а » Г р и гор ія К в іт к и -О сн о в ’ яненка, оповідання П антелейм она К уліш а. М абуть, саме про ті часи казав Євген Сверст юк - письменник, політичний в ’ язень X X століття, як ого в далеких тю рмах піднімали на ноги рядки у к ра їн ськ ої класики : «Н аш а література п о-своєм у виідеалізовує народ, але не зверху і здалеку, а зсередини: вона підносить з глибини його душ і перли, вибирає з його гущ і обдарованих д у­ ш евною к расою й си л ою , виви щ ує їх і д осл ід ж ує їх н ю долю серед сіри х, стертих, скал ічен их і при би ти х у богістю буднів ук раїн ського ж и т т я ».

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Основні художні напрями На особл и ву увагу засл уговує оригінальна стил ьова палітра тогочасн ої ук ра їн ськ ої л ітератури. Х арактерною особл и вістю цього періоду літератури було своєрідне сп ів ­ існування різних течій і напрямів, стилів і х уд ож н іх манер. Так, ск аж ім о, у творчості Івана К отл я ревськ ого сп остерігаєм о і бурл ескн о-травестій ні риси, і ознаки сентименталізму, подекуди романтизму і, зреш тою , реалізму. Це стосу ється і твор чості М иколи Г оголя, Г ри горія К вітки -О сн ов’ яненка, Петра Г ул ака-А ртем овського, Євгена Гребінки та ін ш и х. П ісля заверш ення бар ок ової доби в ук р а їн сь к ій л ітературі почав р о з­ виватися к л аси ц и зм , щ о на той час у ж е гл и бок о вк орін и вся в єв р о ­ пейській л ітературі. П А М ’Я Т А Й М О ! К л аси ц и зм (лат. взірцевий) - напрям у європ ей ській ■■ -- ■■■■■ л ітер а турі, щ о вини к на п роти вагу бар ок о. Для кл асиц и зм у характерні такі особл и вості: орієнтац ія на культ античності, прогол ош ен ої ідеальною , на гідну наслідування особи стість, в и сок ом о­ ральну та свід ом у свого гром адян ського о б о в ’ я зк у , на виш уканий смак відповідно до вічн их, н епоруш них законів м и ст е ц т в а .____________ _________ К ласицизм зародився в італ ій ськ ій літературі X V I стол іття доби В ід ­ родж ення, а найбільш ого розквіту досяг у м онархічній Ф ранції X V II ст о ­ ліття. Інтерес до ц ього сти л ю виявляв особи сто кардинал Р іш ел ьє, який навіть дав завдання Ф ранц узькій академ ії сф орм улю вати осн овн і п ри н ­ ципи ц ього сти л ю для т о го , щ об перетворити л ітер атуру на ідеологічне знаряддя абсол ю тн ої м он архії. Що вам відомо з історії та літератури про кардинала Рішельє? К ласицизм орієн тувався на авторитетн і античні тек сти А р істотел я , Горація, щ о вваж алися ідеальним и, к л асичн им и, зр азкови м и , гідним и наслідування. П и сьм ен н и к и ч а сто зап ози чувал и сю ж е т и з ан тичн ої м іф ол огії, істо р ії, ви кори стовувал и ж анри ан тичної л ітератури . Вплив кл асиц и зм у на м и стец ьке ж и ття Європи був надзвичайно п оту ж н и м і тривалим, а в а р х ітек ту р і він відчувався аж до X I X стол іття . Для кл асиц и зм у характерн і раціоналізм (прагнення п обудувати м и с­ тецтво на засадах розум у), відмова від релігійної схоластики (су хої, мертвої н ауки, відірваної від ж и ття ). У кл аси ц и сти чн ій п оезії ви кори стовувал и тіл ьки певні вір ш ові розм іри ; м ова мала бути я сн ою , ч и ст ою , аф ор и сти ч­ н ою ; автор м уси в дотри м увати ся су вор и х вим ог реглам ентованих стилів і ж анрів. Д о ви со к о го стил ю в класицизм і належ али такі ж ан; ри, як трагедія, ода, епопея; до с е р е д н ь о г о - елегія, м оралізаторський діалог, повчальна поема; до н и зьк ого - іди лія, сатира, ком едія, байка, епіграма, травестія, літературна к а з к а .____________________ П А М ’Я ТА Й М О !

Для кл аси ц и зм у характерн и м є т а к ож прагнення до ари стокр ати зм у: щ об догоди ти см акам панівних верств сусп іл ьства, треба було позбавити л ітературу ознак буд ен н ості, втілю вати в ній ви кл ю чн о «в и со к и й » зм іст, п ри чом у м а кси м ал ьн о ідеалізован и й. Це і стало п р и чи н ою н адм ірн ої висок оп арн ості кл асиц и сти чн ої літератури, відірваності її від ж и ття , п обуту

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА М О В И народу. О крім того, героям и к л аси ц и сти чн и х творів мали бути лю ди лиш е в и со к о го п оход ж ен н я. Ц ік аво, щ о в к ож н ій к раїн і, в к ож н ій національній літературі к л аси ­ цизм набував св оєр ід н и х , н еп овторн и х ознак. Видатними представн и ка­ ми ц ього н апрям у у Ф ранц ії були П ’ єр К орнель, Ж ан Р асін, Ж ан Батіст М ольєр, Ж ан де Л аф онтен; у р осій сь к ій літературі - М ихайло Л ом оносов , Гаврило Д ерж авін , в ан гл ій ській - Д ж он М ільтон, у п ол ьській Ігнацій К р асіц ьк и й . й

Пригадайте, які ознаки класицизму властиві творчості Мольєра. Як у комедіях французького драматурга втілено один з основних принципів класицизму: краси та істини можна досягти розумом? В у к р а їн сь к ій л ітер атурі через н еспри ятл и ві істор и ч н і ум ови , як засвідчив авторитетний дослідн ик Дм ит ро Чиж евський, класицизм не зм іг розви н ути ся як цілісна х уд ож н я систем а, м ож л и во, через сильний вплив н изового к оза ц ьк ого бароко. Однак певні тенденції класицизм у в українській літературі відобразилися в трагіком едії «Володимир» Феофана П рокоповича, поезіях Івана Н екраш евича, поемі «Енеїда» Івана К отля­ ревського, творчості П етра Г улака-А ртем овського та ін ш и х письменників. Вплив кл асицизм у відчутний і в п ’ єсі «Н аталка П олтавка» (дотримано к л асиц и сти чн ого принципу трьох єдн остей: м ісц я, часу та дії). Які класицистичні жанри були представлені в українській літературі і чому? Н ап ри кін ц і X V III - на п очатк у X I X стол іття кл асиц и зм у біл ьш ості л ітератур Є вропи, а відтак і в у к р а їн сь к ій , переж иває кри зу. Він п осту п о­ во втрачає з в ’ я зок з реальним ж и ття м , зам и к ається у вузьк ом у кол і влас­ них у м овн остей . Р озпочалася доба ром ан ти зм у - напрям у, щ о виник як ж ор стк а оп ози ц ія кл асиц и зм ові. Р ом анти зм заявив про себе на п очатк у X I X стол іття і п ош и ри вся в літературі біл ь ш ості країн Європи, а та к ож у Є получених Ш татах А м ер и ­ ки. Т ворчість ром ан ти ків у к ож н ій країн і м ає, звісн о, св ою сп еци ф іку, щ о визначається особл и востя м и н аціонального істор и ч н ого розви тк у, проте м ож н а визначити кіл ьк а загальних рис напряму. Р ом антизм (ф ран ц . м а л ьовн и ч и й , н а ст р оєви й , ■м рійливий) - н ап рям у л ітер а ту р і та м и стец тв і загалом, особл и вістю я к ого було протиставлення буденному ж и ттю ви со­ ки х ідеалів. У центрі уваги романтиків —непересічний герой, схильний до бурхл и ви х переж ивань, при страстей , уваж н и й до душ евни х поривів. В и­ значальні риси романтизму - заперечення культу розум у, увага до всіх про­ явів л ю дської особи сто сті, ф о л ь к л о р и зм .___________________________________ П А М ’Я ТА Й М О !

Проаналізуйте історичні умови виникнення романтизму у світі та в Україні. Прокоментуйте риси цього художнього напряму в історичному контексті. П и сьм ен н и ки -ром ан ти ки реальній д ій сн ості, яка їх не задовольняє, п ротиставляю ть картини ж и ття баж ан ого, витворен ого власною уявою . Образ ром ан ти чн ого героя ств о р ю єть ся за при нц и п ом кон тр асту до реаль­ ного сучасника: це лю дина велики х пристрастей, видатних м ож ливостей, сильн ого харак теру, здатна на незвичайні вчи н ки . Д ію ть такі герої часто у ф антастичних обставин ах.

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

П ровідн ою в ром ан ти зм і стала т ем а са м от н ост і. С амотніми є герої М ихайла Л єрм он това, Д ж ор д ж а Гордона Байрона, А дам а М іцкевича. Це ви нят к ові ге р о ї у ви н я т к о в и х об ст а ви н а х. Я скравою , розм аїтою була палітра х у д ож н іх засобів ром ан ти ків. П ей­ заж і в ром античних творах - це здебільш ого картини розбурхан ої сти х ії, ш торм у, страхітл и ви х ск ел я сти х урвиш; і загадкових л ісови х нетрів. Ром антики відійш ли від традицій наслідування античності, відкинули сувор і канони кл аси ц и зм у і понад усе цінували натхнення та н езал еж ­ ність у твор чості. Ф ольклор ром антики розглядали як дж ерело національної культури, вони відкрили красу народного м истецтва - казок, легенд, пісень, пере­ казів на противагу класицистам , я к і не ц ікавилися творчістю простолю ду. Р ом анти ки та к ож ствердж ували д ух ов н у н еп овторн ість к о ж н о ї л ю д и ­ ни. Ц им вони відрізн яли ся від п р осв ітн и к ів , я к і вваж али, ш;о всі лю ди одн акові, адж е ж и вуть за строги м и і сталим и законам и розум у. Р ом ан ти ­ ки цуралися св іту н аж иви, егоїзм у, л и цем ірства, відстою вал и свобод у о со б и сто ст і, Шіирі й відкри ті стосу н к и м іж лю дьм и. П ровідним ж анром було п рогол ош ен о ром ан. В ідк р и ттям став істор и ч ­ ний ром ан В альтера С котта. П ош и рен и м и були й т а к і ж ан р и , як поем а й балада, зок рем а у твор ч ості Б айрона, Ш иллера, Гейне, П уш к ін а та Л єрм онтова. Твори кого з названих письменників ви читали? Пригадайте, які риси ро­ мантизму проявилися в них. Р ом антизм в У країн і відіграв значну роль у п робудж ен н і національної св ід ом ості, обґр ун туван н і істор и ч н ої сам обутн ості н ароду, збереж енні й розви тк у м ови , культури загалом. П рояви ром ан ти зм у сп остер ігаєм о у твор ч ості О лекси С торож енка, Ю рія Ф едьковича та ін ш и х майстрів слова. Ц ей напрям співіснував з ре­ алізмом, адже й ого перш опочатки зн аходим о вж е у твор чості письм ен ­ н иків п ерш ої половини X I X стол іття . У 30-х роках X IX століття у французькій, а згодом і в інш их європейських літературах, зокрем а в ук раїн ськ ій , п ош и ри вся реалізм . В у к р аїн ськ ом у письм енстві реалізм заявив про себе сп ерш у в рам ках ром ан ти зм у, а ост а ­ точно утверди вся в 5 0 - 6 0 - х рок ах X I X стол іття в твор ч ості Тараса Ш ев­ ченка, М арка В овчка та ін ш и х п исьм ен ни ків. Щ е довол і довгий час у класичній л ітературі Х І Х - Х Х стол іть реалістичний м етод органічно п оєднувався з елементами ром ан ти зм у. Ц е засвідчили твори Оноре де Бальзака, А н тон а Ч ехова, Івана Н ечуя -Л еви ц ького, Панаса М ирного. Та детальніш е про реалізм ми матим ем о н агоду п оговори ти згодом , і ця розмова, повірте, буде надзвичайно ц ік ав ою та пізнавальною ! З ром античним напрям ом в новій у к р аїн ськ ій л ітературі органічно поєднувалася та к ож бурл ескн а стил ьова течія. ПАМ’ЯТАЙМО! П он яття бурл еску запровадив у своїй твор чості фло.............. - = р ен тієц ь Ф р а я ч еск о Б ерні. З год ом бу р л еск ом на­ зивали різновид к о м іч н о ї п оезії та д рам атургії, ген ети чн о пов язании з народною см іх овою к ул ьтурою , середньовічним и карнавалами. Для нього характерна свідома невідповідність м іж зм істом і ф орм ою , карикатурність. Бурлеск був популярним у середньовічном у європ ей ськ ом у письм енстві, передусім у твор чості м андрівних сп івц ів.

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

У літературі бурлеск п о в ’ я зую ть із тр а в естій н ою тр ад и ц ією — «перели­ цю ванням » античних творів. Ц ю традицію утвердив ф ранцузький поет Поль С каррон, який «в и со к и м » стилем писав про «н и зьк і» явищ а ж и ття і н авпаки._______________________________________________________________________ В У країн і бурл еск відом ий за ф ольклорним и дж ерелами (« б ісів с ь к і іг р и щ а », «со р о м іц ь к і п існ і» т о щ о ). Ц я сти л ьова течія була п ош и рен а в д о б у б а р о к о , р о зв и в а л а ся за в д я к и м а н д р ів н и м д я к а м і ст у д ен та м б р а тсь к и х ш к іл , я к і писали п а р од ії, ви к р и ваю чи сл іпе д отр и м ан н я ц ер ­ к ов н и х д огм . У р ізд вя н и х і в ел и к од н іх п існ я х -тр а вестія х св яті п остаю ть в образах п р о ст и х л ю дей (у так и й с п о сіб створ ю вал и к ом ічн и й еф ект). Н ай повн іш е ж ан рові особл и вості бурл еск у були представлені в ін тер ­ м ед ія х, вертепі. Ц ей х уд ож н ій досвід використав Іван К отляревськи й у гер оїч н о-к ом ічн ій поем і «Е н еїд а », ви кори ставш и національні набутки бурл еск у і єв р оп ей сь к у бурл еск н у к ул ьтуру. Ц ікавий бурлескний л ітера­ тур н и й ек сп е р и м е н т п р о д е м о н ст р у в а в П ан телей м он К ул іш у п оем і «К ул іш у п е к л і». Б урлеск зреалізувався і в м узи чн ом у м и стец тві, зокрем а у твор чості В ол ьф ґан ґа А м адея М оцарта, Д ж оа к к ін о Р оссін і, Йоганна Себастьяна Баха. Т ра ди ц ію бурл еск у розвивали й кінем атограф істи X X стол іття , яскравий приклад ц ього - німе к ін о за участю Чарлі Чапліна.

ЗАПИТАННЯ 1ЗАВДАННЯ рівень — початковий 1. Пригадайте особливості розвитку українського письменства до періоду нової української літератури.

2. Назвіть найвизначніших письменників нової української літератури.

3. Які стильові напрями розвивалися наприкінці XVIII - на початку X IX століття? рівень — середній 1. Укаж іть фактори, щ о визначали розвиток нової української літератури.

2. П оясніть, чому цікавість до ж иття народу стала неодмінною ознакою творів різних напрямів післякласицистичного періоду.

3. Які відмінності в розвитку літератури Східної та Західної України можна спостерегти на меж і XVIII та X IX століть? ‘П|) рівень — достатній 1. В икориставш и свої знання з історії У країни, доповніть інф ормацію про суспільно-історичні обставини формування нової української літератури.

2. Узагальніть відомості про худож ні напрями та стилі й визначте значення к о ж ­ ного з них для подальш ого розвитку літературного процесу.

3. Чим зумовлене протистояння різних художніх напрямів цього періоду в літературі? рівень - високий 1. Чому Тараса Ш евченка вважають основополож ником нової української літе­ ратури?

2. Який з худож н іх напрямів цієї доби був найпоширенішим у національному письменстві і чому?

3. Доведіть, щ о надбання літератури кінця XVIII - початку X IX століття відчутно позначилися на сучасному українському мистецтві.

139

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ ( 1769- 1838)

«ВІН м іж НАМИ ТЕПЕР! ВІН ЗІБРАВ НАС УСІХ!» ...у щасливий час Вкраїнським словом розпочав співати. І спів той виглядав як см іх не раз. Та був у кім завдаток сил багатий, І огник, ним засвічений, не згас, А розгорівсь, щ об всіх нас зогрівати. Іван Франка В аж кі часи переж ивала У країна, коли п р ол у н а л о я ск р а в е , п о в н о к р о в н е , ж и в е сл о в о Івана П етрови ч а К о т л я р ев сь к ого. Л ітературознавець О л ексан др Б іл ец ьк и й зазначав, щ о то була п ох м у р а еп о х а , коли п ід за гр озою знищ ення опинилася у к р а ­ їн ськ а мова, культура. На той час У країна втратила реш тки автон ом ії, а народ був закріпаченим і тягн ув ярм о н аціонального й соц іал ьн ого гн іту. На вічне запитання Іван Котляревський «Б ути чи не б у т и ? » все-так и зн ай ш л ося к ом у відповісти однозначно: «Б у ти !». Це був Іван К отл яревськи й . Бо не м ож на здолати той народ, як и й ум іє так л унко й дотеп н о см ія ти ся . Н іхто не зн и щ и ть м ову, я к о ю витворен о такі л ітературні ш едеври, як «Е н еїд а », «Н аталка П о л та в к а »... Ж и ттєстверд н а ен ергія твор ч ості Івана К отл я ревськ ого дала підстави Т арасові Ш евчен ку згодом сказати: Будеш , батьку, панувати, П оки ж ивуть люди; П оки сонце з неба сяє. Тебе не забудуть!

Поясніть, чому Великий Кобзар так звертався до свого попередника. П антелеймон К ул іш , Іван Ф ранко, Сергій Єфремов п о в ’ язували з «Е н еїд ою » н овонар од ж ен н я у к р а їн ­ ськ ого худ ож н ього слова, відродж ення у країн ськ ої н а ц ії._________________ П А М ’Я ТА Й М О !

«Й ого писання, - зазначав Іва н Ф ранко, - синтез усього того духовн ого стану, ти х течій, щ о були в Л івобереж н ій У країн і при к ін ц і X V III в ік у ». К отляревський узя вся твор и ти у к р а їн ськ у літературу рід н ою , народною м овою , плекати ідеї гум ан ізм у, національної гід н ості, п робудити у св оїх сп іввітчи зн и ках в и сок і ідеали д у х о в н ості й п атріоти зм у. Н ародився Іван П етрович К отл яревськи й 9 вересня 1769 р о к у в П ол ­ таві. М альовниче у к ра їн ськ е м істо назавж ди стало для нього си м вол ом дом аш н ього зати ш к у, і він щ ор азу повертався сю д и , щ об відн овити сили для подальш ої боротьби.

1789 р ок у , не закін чи вш и навчання в д ух ов н ій сем ін арії, м айбутній письменник, уж е тоді відомий серед однолітків як «ри ф м ач», дістав посаду

140

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Тарас Шевченко. Будинок Івана Котляревського в Полтаві

дрібн ого сл уж б овц я , а тр ох и згодом - д ом аш н ього вчителя в п ом іщ и ків. Один із су ч а сн и к ів К отл я р ев ськ ого п ри гадував, щ о сам е тоді «...в ін сп о ­ стерігав звичаї, п о в ір ’ я і перекази ук раїн ц ів, бував на збори щ ах і забавах п ростолю дин ів і сам , переодягн ен ий , брав участь у н и х ...» . Вивчивш и в сем ін арії гр ец ьк у й л ати н ськ у м ови , ю н ак прочитав в оригіналі Горація, Овідія, В ергілія. Х т о знає, м ож л и во, щ е тоді вперш е п остали в його уяві образи славних троя н ц ів і бун тівл и вого Е н ея ... Н аступ н а ст о р ін к а ж и т т я Івана К о т л я р е в сь к ого сп овн ен а героїзм у. Він сл уж и в у в ій сь к у , дістав звання ш та бс-к а п іта н а , був л ю ди н ою в и со­ к ої в ій с ь к о в о ї д обл есті. В ідзн а чи вся в р о сій сь к о -т у р е ц ь к ій війні - у би твах під Б ендерам и й Ізм аїл ом . Т ал ан ови ти й стр атег, він улаш тував сп равж н ій театр на п олі бо ю - р озігр а в «в и ста в у -о п е р а ц ію » з п ри буттям вдаваного п ід к р іп л ен н я , щ о й дало зм о гу р о сій сь к и м вій ськам о в о ­ лодіти м істо м без б о ю . Д віч і був у д о ст о єн и й о с о б и с т о ї п и сь м ов ої подяки м он арха, за б л и ск у ч у в ій сь к о в о -д и п л о м а ти ч н у оп ер а ц ію нагородж ений орден ом А н н и . Що вам відомо з історії про російсько-турецьку війну? Чому ці військові операції викликають інтерес в істориків? С л овесн и й п ор т р е т Івана К о т л я р е в с ь к о г о зал и ш и в з а х ід н о у к р а їн ­ ськ и й письм ен н и к Я к ів Гол овацький: «З р іст й ого був середній, собою був худощ ави й , лице мав продовговате, очі невеликі, чорн і і би стрі, волосся так ож чорн е, у виразі лиця був ум і багато п р о с т о д у ш ія » . П олтавці знали К отл я ревськ ого як л ю ди н у щ и ру й сердечну, т ож і довірили й ом у посаду наглядача Б удин ку виховання дітей бідних дворян, попечителя «богоу годн и х закладів» П олтави. В ихованці щ иро любили свого наставника, су в о р о го , ви м огл и вого, та справедливого. В ід о м о т а к о ж , щ о Іван К о т л я р е в сь к и й був чл ен ом м а со н сь к о ї л о ж і!«Л ю б о в до іст и н и », й ого допитували під час розслідування справи декабристів.

1 М а с о н с т в о - релігійно-етичний р ух, щ о виник на початку XVIII століття в Англії, а згодом поширився у вигляді таємних товариств в інших країнах Європи, нерідко поєднував завдання «морального самовдосконалення» з консервативними політичними поглядами.

141

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Що вам відомо про діяльність російських декабристів в Україні? Які пам’ятні місця нашої держави пов’язані з цим рухом російського дворянства? Перед см ер тю Іван К отл яревськи й відп усти в на волю св о їх к ріп аків, роздав знайом им і родичам на згадк у н айцінніш і о соби сті речі (х оч до у к а зу про л ік в ід а ц ію к р іп осн и ц тв а л и ш ал ося щ е д ов ги х 23 рок и !). В ідійш ов у віч н ість 10 листопада 1838 р ок у . За спогадам и сучасн и ків, « ...ц іл і ю рби народу п роводж ал и до м оги ли свого д остой н ого сп ів гр ом а­ дянина. П очуття н евим овн ої втрати було загальним не для сам и х тільки друзів й о г о ...» . ЗО серпня 1903 р ок у в П олтаві вдячні наш;адки на гуртом зібрані к ош ти відкри л и п ам ’ ятни к Івану

П А М ’Я ТА Й М О ! К отляревськом у.

О ст ап Л и сен к о, син видатн ого у к р а їн сь к ого к ом п ози тор а М и кол и Л исенка, згадував: «О світлений я ск рави м п ром ін н ям , зігр іти й сонцем і народною л ю б о в ’ ю , брон зовий К отл я ревськ и й ласкаво п осм іхав ся л ю ­ дям , я к и м сл уж и в вірою і п равдою все св оє ж и ття . Ц я “ неоф іціальна” , непередбачена програм ою зустр іч н ароду з К отл яревськи м найбільш е схви л ю вал а батька. Я к ісь незнайом і лю ди п ідходил и до нас, цілувались з батьком , як на В еликдень, п озд ор ов л я л и ...» Т ого ж дня було влаш товано бенкет для п очесн и х гостей : організатори ви р іш и л и п овтор и ти сл авнозвісн ий «обід Д ід о н и », оп исан и й в «Е н еїді» (з цим безсм ер тн и м твор ом ви озн а й ом и теся н евдовзі): на довж ел езн і дубові столи виставили всі наїдки, перелічені К отл я ревськи м . О красою святкуван н я стала вистава «Н аталка П ол та вк а », де ви борн ого М акогоненка зіграв М и хай л о К ропи вн и ц ький , возн ого Т етерваковського - Іван К арпенко-К арий, М и кол у - М икола С адовський, Т ерп и л и ху - Софія Т обілевич. Заверш ував вечір х ор М иколи Л исенка, ш,о співав знам ениту кантату на слова Тараса Ш евчен ка «Н а вічну п ам ’ ять К отл я р ев ськ ом у ». «К ол и дій ш л о до величного фіналу кантати і весь х ор заспівав бадьоро, упевнено “ Б удеш , батьк у, п а н у в а т и ...” , - немов буря пронеслась по залі і всіх підняла з м ісц ь. Д овго не вибухали оп л еск и , захоплені ви гуки . С тоя ­ чи вш анували п р и сутн і п осла н ц і в с іє ї У к раїн и вел и ки х твор ц ів вічно ж и вого слова - Ш евчен ка, К отл я ревськ ого і Л исенка» (О ст ап Л и сенк о).

«“ЕНЕЇАА” - НЕЗРІВНЯННО НАРОДНІША ВІД УСІХ СВОЇХ ПОПЕРЕДНИЦЬ» ...Стільки сердечного тепла, тонкого гумору і ж ивих барв своєї батьківщ ини, щ о його «Енеїда» і до цього часу не втратила своєї чарівності.

Іван Франка П оема Івана К отл я ревськ ого «Е неїда» - в оісти н у безсм ертн ий твір. Не одне покоління читачів захоп л ю вал ося іск р ом етн и м гум ором і п оту ж н ою гер оїк ою , каркол ом ни м и пригодам и та їд к ою сати р ою поем и. Л егке перо ген іал ьн ого у к р а їн сь к о го п и сьм ен н и ка створ и л о д овер ш ен у к арти н у ж и ття у к ра їн ськ ого сусп іл ьства п о м е ж ів ’ я стол іть, том у часто «Е неїду» називаю ть ен ц и кл оп едією ж и ття у к р аїн ськ ого народу.

.....

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Та перш н іж о зн а й ом и ти ся з п о е м о ю , сл ід з ’ я сув а ти , як н ародився задум твор у, я к о ю була істо р ія й ого створенн я, щ о закодував м іж рядків дотепний автор. Істор ія нап исан н я та ви ход у у св іт « Е н еїди » су часн ою м овою мало не детективна. К отл яревськи й почав працю вати над твором 1795 рок у. Д ові­ д уєм ося про це з листа письм ен н и ка: «Я над м ал ор осси й ск ой “ З найдою ” 26 лет баю ш ки б а ю ». П ерш і три частини поеми були надруковані 1798 р о­ к у без відом а автора, кол и той відбував вій ськ ову сл уж бу в П етербурзі. На титульній сторінці видання було зазначено: «Знеида, на малороссийский язьік перелицованная И. К о т л я р е в ск и м ». Видавцем значився М ак сим П арпура. 1808 р ок у істо р ія п овтори л ася: той сам ий видавець зн ову видав перш і три частини твору і без відом а автора. ПАМ’ ЯТАЙМО!

1798 рік - знаменна дата, щ о си м вол ізує народжен' ............ ня н ової у к р а їн ськ ої літератури. П оема Івана К отл я­ ревського «Е неїда» започаткувала н ову добу ук раїн ськ ого письменства. Іван Ф ранко сказав, щ о тільки з п ри ходом у літературу К отляревського п и сьм ен ство «п р и й м а є харак тер н ов оч асн ої л ітер атури , стає чимраз ближ че реального ж и ття , чимраз відповідніш е до й ого п о т р е б » .__________ У к р а й р о зл ю ч е н и й К о т л я р е в сь к и й не м іг зм ов ч а ти і «п ок а р а в » свавіл ьн ого видавця, затаврувавш и П арпуру таким и рядкам и: Н атуру мав він дуж е бридку, Кривив душ ею для прибитку. Ч уж еє оддавав в печать; Без сором у, без Бога бувши І восьму заповідь забувши, Ч уж им пустився промиш лять.

Пригадайте, яку саме заповідь мав на увазі Котляревський. П роте гнів Івана П етровича, відверто к аж уч и , був несправедливим. Навряд чи М аксим П арпура - ви сок оосвіч ен и й к он отоп ськ и й п ом іщ и к, лікар за ф ахом , знавець і сп равж н ій п оцін овувач у к р аїн ськ ого слова, пе­ рекладач, видавець - прагнув мати зи ск із видання «Е н еїд и ». Н асправді він уболівав за розви ток у к р а їн ськ ого письм енства, тож і вм істи в таку присвяту до поеми: «Л ю бителям малоросійського сл ова». Про доброчин­ ність ц ієї людини свідчить і те, щ о в заповіті він відписав близько 100 тисяч карбованців на л ікарн і, ш кол и та Х а р к івсь к и й ун іверси тет. І тільки третє видання поеми підготував сам автор. Вийш ло воно 1809 ро­ к у вж е без перекручень і н еточн остей (адж е П арпура видавав твір за р у ­ к оп исн и м и сп и ск а м и ). П овн істю «Е неїда» побачила св іт лиш е 1842 року, вж е після см ер ті К отл я ревськ ого. Яке ваше ставлення до видавця поеми М аксима Парпури? Ви схвалюєте чи засуджуєте його вчинок? ПАМ’ЯТАЙМО! ""

«Е неїда» - перш ий друкований твір, написаний ж ивою ук ра їн ськ ою розм овн ою м о в о ю ._________________

У ж е перш і розділи «Е неїди » набули так ої п оп ул я рн ості, щ о п ош и р ю ­ валися в ру к оп и сн и х сп и ск ах . П ереп овідаю ть, щ о з К отл яревськи м тра­ пився я к ось кум едний випадок: Іванові П етровичу під час вій ськ ової сл уж би довел ося зу стр іти ся із зап орож ц я м и З адун ай ської С ічі, як і.

Г

143

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

довідавшись, щ о перед ними «той, щ о скомпонував “ Енеїду” », запрошували й ого до себе «за с т а р ш о г о » . У якому з вивчених творів є згадка про Задунайську Січ? Ж а н р . С ю жет. П ровідні мотиви твору. З ан тичної м іф ол огії від ом о, щ о Еней - он ук царя П ріам а, син боги н і Венери (у Г рец ії - А ф р од іти ) і царя А н хіза . Коли греки зруйнували Т рою , за велінням богів, щ о меш кали на славнозвісній горі Олімп, Еней вируш ив ш ук ати л атин ську зем лю , щ об заснувати на ній нове царство. Що символізує гора Олімп нині? П ро це щ е в І сто л ітті до н. е. написав славнозвісн у п оем у «Е неїда» р и м ськи й поет П убл ій Вергілій М ар он . Саме її «перелиц ю вав» Іван К о т ­ ляревський, використавш и літературну п ереробку ц ього твору, здійснену росій сь к и м п исьм ен н и ком О сиповим . За ж ан ром ук раїн ськ а «Е неїда» - бурл ескн о-травестій н а поема (зазирніть у ваш л ітературознавчий сл овн и к ). Загалом цей твір - сам обутн є х у д ож н є п ол отн о, щ о вда­ ло п оєд н ує національну ф ол ькл орн у о сн о ­ ву з героїчн им сю ж етом р и м сь к ого автора, п р и й о м и к л а си ц и зм у , п р о с в іт и т е л ь с ь к і ідеї з к о м іч н о ю ф ор м ою , гр ом а д я н сь к у відп овідал ьн ість автора і яскраве перели­ цю ван н я, високе звучання гер оїч н и х сцен і виразно зн и ж ен и й оп ис «в и со к и х » явищ . Ж ан р травестії вимагав, щ об п и сьм ен ­ ник п овн істю зберіг запозичений сю ж ет, п р оте д озв ол я в тв ор и ти в л асн і обр а зи . Секрети св о єї твор чої праці автор розкрив читачам у т ек сті поеми: Анатолій Вазилевич.

^

Еней у бою. Ілюстрація до твору Івана К отляревського «Енеїда»

Я, мож е, що-небудь прибавлю. Переміню і щ о оставлю, Писну - як од старих чував...

О тож Еней К отл я р ев ськ ого, сп равж н ій ук раїн ськ и й к озак , «п ар убок м о тор н и й », «завзятіш и й од в сіх б у р л а к », сім років блу­ кає морями, поки вреш ті-реш т прибуває на землі н ин іш н ьої Італії. П роте гости нн и й прийом царя л ати н ськ ої землі Л атина ще не гарантував, щ о пригоди Енея за к ін ч и л и ся . Р іш ен н я за в зя ­ то го го ст я од р у ж и ти ся з Л авін ією , д он ьк ою Л атина, сп он у к ає володаря сусід н ього рутул ьськ ого царства Турна йти на Енея в ій н ою , оск іл ьк и він та к ож баж ав п обрати ся з Л а він ією . П роти Енея ви ступ и л и і д руж и н а Л атина А м а та, і м еш кан ц і л а ти н ськ ої зем лі. Ц я бор отьба закін чи лася лиш е тоді, кол и в бою Еней убив Турна і став царем л ати н ськ ої землі. Поема античного класика мала героїчний паф ос, а ідея її полягала в підтвердж енні бож ествен н ого п оход ж ен н я влади ім п ераторів Р и м ськ ої держ ави, я к у ф актичн о зап очаткував Еней. Н атом ість поем а К отляревЧи відповідає образ, створений художником, концепції образу Енея в поемі?

144

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

сь к ого свід чи ть про ц іл к ом сам остій н е п отрактуван ня біл ьш ості подій. Ж и в і картини ук р а їн сь к ого народн ого п обу ту , оригінальні зображ ення пекла й раю , випи сані я ск раво, к ол ор и тн о, є ц ілком сам одостатн ім и . Т ож м ож н а впевн ен о к он ста ту в а ти : п оем а, написана на запозичен ий сю ж ет, є твор ом ц іл к ом оригінальним . Пригадайте, які інші твори світової літератури написано на запозичені чи так звані мандрівні сюжети. Т вір має ш іст ь ча сти н . У п ерш ій ід еть ся про іс т о р ію п оневірян ь т р о ­ ян ц ів, п р и бу ття в К арф аген, зн а й ом ство Енея з Д ід он ою . У д ругій р озп ов ід ь про п ода льш і мандри Енея і т р оя н ц ів , ж и т т я небож ителів. Третя частина присвячена п еребуванню Енея і троян ц ів на К ум ській зем л і, зм ал ю ван н ю карти н пекла. Ч етверта ча сти н а оп и су є пригоди троя н ц ів на остр ов і злої чарівн и ці Ц ір ц еї. У ц ьом у розділі є важ ливий для розум ін н я ідеї твор у епізод: п ором н и к , ш;о перевозив троян ц ів, нази­ ває свій (р о зу м ієм о - ук раїн ськ и й )-н ар од довічно п ереобтяж ен им в а ж к ою р оботою волом . П ’ ята частина - героїчне п р о т и ст о ­ яння тр о я н ц ів і м еш к а н ц ів л а т и н сь к о ї зем лі, у х о д і я к о го в ід гр а н ю ю ть ся образи Низа й Евріала - гер оїв-к озак ів, ш,о знам е­ ную ть перехід від к ом іч н и х строф поеми до висок оп атр іоти чн и х і героїчних рядків, у ш остій, заверш альній, частині Зевс на­ реш ті заборон яє небож ителям втручатися в справи зем них меш канців, і захоплива розповідь заверш ується яскравим і си м ­ волічним п оєд и н к ом Енея і Турна. О л ім п ій ські боги в поем і п оділилися на два табори: одні допомагаю ть Енеєві, інш і — ш к од я ть. М іж н им и , як і м іж л ю дьм и, Анатолій Базилевич. триває невпинна боротьба. Бенкет у Дідони «Енеїду» вважають епічним твором. Чим це можна підтвердити?

Які згадані в «Енеїді» етнографічні деталі відтворив художник на ілюстрації до поеми?

П рин ципово різн и ть твори В ергілія та К отл я ревськ ого обр азн а си стем а . У поем і наш ого сп іввітчи зн и ка п остаю ть картини ж и ття не р и м сь к и х , а у к р а їн сь к и х пан ів, чи н ов н и к ів, селян Х У П І століття. Згодом видатний україн ськи й письм енник і вчений М икола Кост омаров писав, ш,о Котляревський в «Е неїді» «переніс її остов на мало­ р осій ськ и й м уж и ч и й св іт і зобразив цей св іт надзвичайно точн о і талано­ вито» . Й ого троя н ц і - це зап орозькі к оза к и , «го л о д р а н ц і», я к и х позбирав Еней. Образ гол овн ого героя Е к ея виписаний у динаміці. Якш;о на початку твору Еней очол ю є ватагу розбиш ак, «к уп ається в бр азі», «в м іє біси ки п у с к а т ь », то згодом , після п ереж и ти х пригод і поневірянь, він стає сп равж н ім лицарем, загартованим у в ип робуван н ях і п оєди н ках, а далі це вж е зразкови й держ авний д ія ч , вправний диплом ат, «к д обру з натури ск л он н и й », «правдивий ч о л о в ік », щ о прагне припинити кровоп ролиття.

145

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Й ого побратим и - т р оя н ц і - так сам о переж иваю ть н и зку м етам ор­ ф оз, і наприкінці поеми ми бачим о х ор обр и х добл есн и х воїн ів, патріотів, щ о готові «до останньоіі каплі к р ов і св ою свобод у бор он и т ь ». О лім пійські боги , верш ителі л ю д сь к и х доль, зм альовані в зн и ж ен ом у тоні (прийом бурл еску). К отл яревськи й для їх характери сти ки застосовує сатиру, ір он ію , гр отеск . Н авіть верховн и й бог Зевс нарікає: П оступки ваші всі не бож і, Ви на сутяж ників п охож і, І раді мордувать людей...

Ч итач р озум іє, щ о насправді автор зобр аж ує розбещ ене україн ське панство в у сіх й ого «ч есн ота х » і в у сій «к р а с і». Це ненаж ери, п и я ти ки , інтригани, хабарн и ки , щ о зневаж аю ть п ростолю д і зн ущ аю ться з нього п овся к ч а с. Д отеп н о ви к р и в К отл я р ев ськ и й і тогоч а сн у держ авну б ю р о ­ кра тію , чи н овн и ц ьк у сваволю . Які суспільні «виразки», затавровані Котляревським, характерні для су­ часного суспільства? Чому їх дотепер не вдалося викоренити? Які з них ви вважаєте найнебезпечнішими? З ев с - тип овий вельм ож а X V III стол іття , волею я к ого і три м ається світ. Та навіть він, м огутн ій повелитель у сього зем ного й н ебесн ого, ж иве в павутині ін триг і заздрощ ів. Свавільний володар не п ри ховує св ою п иху. Не на п р о ст и х см е р тн и х - на боги н ь він к р и ч а в , « я к на го н ч и х п с а р ». А н айм иліш і й ого серц ю були бучні бен кети, де він «к р у ж л я в си в у х у » і, зр еш тою , «од гор іл к и весь о б д у в ся ». П ром ови сто харак тери зує К отл я ­ ревський і богин ь: «зу бо ск а л к и , м ор гу х и , д зи ґи , ф ігл я р к и ». Віднайдіть у тексті твору влучні й дотепні характеристики олімпійських небожителів. Вадами якого прошарку суспільства, на ваш погляд, автор наділяє богів? Земні герої - Л ат и н, Т у р н , Д ід о н а , Е ван др - п еревтілені у к раїн ськ і п ом іщ и к и X V III ст о л іт тя з їх н ім и п обу том , зв и ч к ам и , сварк ам и й ін ­ три гам и. Х а р а к т е р и зу ю ч и ц и х гер оїв , автор особл и в о безж ал ьн и й і д о ­ ш кульний. Ось як пиш е про них К отляревський: «старий ск у п и н д я », «зальотна п ти ­ ц я », «той , щ о “ топить печаль в питейнім м орі” », «добродій песиків і сучок, і лош аків мінять о х о ч », ті, щ о «ганяю ться за гривн ям и », «дряпічка» тощ о. Кого з героїв так схарактеризував автор? Знайдіть у тексті відповідні цитати. Слід п а м ’ я тати , щ о гол овн і гер ої твор у - к о за к и -за п ор ож ц і, славне лицарство, ук р а їн сь к і зв и тя ж ц і. їх н і чесн оти акум ульован і в образах друзів-патріотів Н и за й Е вріал а, щ о полягли за батьківщ ин у, виявивш и відвагу й завзяття. У країн ську «Е неїду» загалом м ож на витлумачити як «плач крізь см іх » над неволею кол и сь вел икого і д ерж авного народу. К отл я ревськ и й у св і­ дом лю вав кри вду У країн и під владою Р о сій сь к о ї ім п ерії. П и сьм ен ни к став на захи ст національних прав і гід н ості ук раїн ц ів, їх н ь ої культурн озви чаєвої та м овн ої ок р ем іш н ості. К л ю човим епізодом для розум ін н я ідеї поем и є картина зм алю вання пекла. Саме п одор ож Енея в ц арство м ертви х д озвол яє ох оп и ти пильним

146

?

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Рельєф пам’ ятника Іванові К отляревському в Полтаві

ДО

Який епізод поеми «Енеїда» тут відображено?

м и стецьки м о к ом у сі п рош арки тогоч а сн ого у к р аїн ськ ого суспільства и викрити вади, щ о властиві й ом у. П ри чом у К отляревськи й наголосив, щ о «п р оп и ск у » в п еклі м ож у ть отри м ати всі, зокрем а й духівництво з його численним и гріхам и. А в тор прагнув д овести , щ о там, серед казанів з киплячою см ол ою , зр ів н ю ю ть ся «в п равах» у сі: і пани, і чи н овн и ки , і «сір я к и ». Чи вірите ви в існування раю та пекла? Якщо так, то якими ви їх уяв­ ляєте? Чи відповідають ваші уявлення про пекло описам Котляревського? К артини раю п отр ібн і були авторові «Е неїди » для того, щ об п родем он­ струвати ; тут таки м ож н а зу стр іти «ста р ш и н у правдиву» - «буваю ть в ся к ії п а н и », однак на світі «тр о х и сь ого д и в а ». Загалом п ри йом антитези є одним з п ровідн и х у творі. Зверніть увагу; п р оти ставл я ю ться Еней і Т урн, щ о к ер у ю ть ся різними мотивам и, розп о­ чинаю чи вій н у, боги - звичайним зем ним м еш кан ц ям , окрем і вояки з в о­ р ож и х вій ськ тощ о. К ритика підвалин тогоча сн ого ф еодального сусп іл ьства - визначальна ідея п росвітн и ц тва. Ідеї ц ього напрям у реалізовані у творі через м ораль­ не заперечення «в и р а зо к » н а вк ол и ш н ьої д ій сн ості, через ф іл ософ ськ е осмислення законів буття. П исьм енник закликав сп устити ся «на з ем л ю », «до л ю д е й », н атякаю чи, щ о він не схва л ю є сентиментальних «сл із та ох а н н я ». У тексті «Енеїди» простеж ується чимало паралелей з подіями минулого, видатним и істор и ч н и м и д ія чам и . Ц іл к ом п розор ою є згадка про л убен ­ сь к ого п ол ковн и ка, щ о рятував «П ол та в у -м а туш к у», про те, як «пропали ш веди тут п оч в а р и ». Для ц ього автор ви к ор и стовує х у д ож н ій прийом алю зії (зази рн іть у ваш л ітературознавчий словник). Які сюжетні лінії поеми відповідають історичним реаліям? Знайдіть у тексті поеми алю зії на реальні історичні події, героїв національної історії. Т ож тепер м ож ем о визначити, щ о т ем а твору Котляревського —змалю ­ вання ж иття україн ського народу, який , долаючи безліч переш код, прагне збудувати св ою вікам и ом р ія н у держ аву.

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

П оетика. С пробуйм о д окл адн іш е проаналізувати особл и вості гум ору, м ови, вірш ування поеми. С торінки твору К отляревського переносять нас у давнє українське село, зм альовую ть народні звичаї, традиц ії, п о в ір ’ я. К ол оритн о оп исано вечор­ ниці (щ оправда, в п еклі: «Т од і-то в пеклі в еч ор н и ц і»). Ігри, п існ і, в ор о­ ж ін н я, картини бен кетів і деталі ін те р ’ єр у, народні тан ці, п охор он і п о­ минки - усе це я ск ра во й д остовірн о в ід твор ю є у к р а їн сь к у дій сн ість кінц я X V III - п очатк у X I X стол іття . Ц ік аво, щ о в «Е н еїд і» ук р а їн сь к и х страв, наїдків і напоїв згадано більш е, н іж у сп еціальн ом у досл ідж ен ні М иколи М аркевича «Звичаї, п овір’ я, к ухн я і напої м ал ор осія н », виданому 1860 року. З ображ уване К отл я ревськ и й оц ін ю є за норм ам и н ародної моралі, п ри ­ хильний лиш е до к оза к ів, їх н ь ого ватаж ка Енея та п р остол ю д у «з р а ю ». Для «Е н еїд и » К отл я р ев ськ ого я к твор у орган іч н о у к р а їн сь к ого х а ­ рактерна, на д ум к у знаного літературознавця В алерія Ш евчук а, вертепна ор га н іза ц ія . Ш іс т ь ча сти н п оем и у т в о р ю ю т ь н ем овби к іл ь к а я р у сів вертепн ої ск р и н ьк и , на верхн ьом у з я к и х від бувається серй озн а вистава про Ісуса й Ірода, а на н иж ньом у —весела інтермедія. П роте К отляревський перевернув св ою вертепну ск р и н ьк у д огор и д н ом , а т о м у вгорі оп и н и л а­ ся весела вистава, а вн изу, п ри хован а від н еуваж н ого глядача й читача, вдум лива, серй озн а оп овід ь про іст о р ію багатостр аж д ал ьн ої у к р а їн сь к ої зем лі. Стиль «Е н еїд и » бурл ескн о-травестій н и й . У ж е з п ерш и х строф поеми ми п ори наєм о в атм осф еру неп овторн ого а в тор ськ ого см іх у . Він твор и ть ­ ся за законам и бурл еск у, коли ж артом а, «н и зь к и м » стилем зм альовано те, щ о мало б звучати підн есен о, велично. А том у руїн и Т р ої виглядаю ть як «ск и р та г н о ю » , розгнівана Ю нона - «суч а д о ч к а », П ептун виринає з води «я к к а р а с ь » ... Р ізк о звучать бурл ескн і харак тери сти к и в п орівн я н ­ н ях і м етаф орах, я к і п о єд н у ю ть п он яття з р ізн и х сф ер ж и т т я : тр оя н ц і охл ял и , «н іби в д ощ щ е н я »; М еркурій «п р и ск оч и в м ов к оти щ е м у р и й »; «враг на врага ск ак ав, м ов б л о х и ». Обраний автором стил ь вимагав відп овідн ого м овн ого оф орм лення. В ідтак «Е н еїд а » в су ц іл ь п ереси п ан а си н он ім а м и , ф р а зеол огізм а м и , п р и сл ів ’ ям и , п ри казкам и , образам и з пісень і к азок . Ось один з п р ом о­ вистих прикладів м овної вправності К отляревського: Еней не п росто втік, а «тя гу д а в », « п ’ ятами н ак и вав», «к уд и очі п оч у х р а в », «в собачу ристь п о б іг», «від тіл ь у п л іта в », «дав драп ак а». П исьм енник виявився і м ай стром творення ж а р гон ізм ів, щ о надавали тек сту особли вого гум ори сти чн ого к ол ори ту. О крім того, у тек сті є ч и с­ ленні інверсії, ком ічн і сти л ізац ії під проф есійне мовлення, м акаронізм и міш анина з л ати н ськ и х і у к р а їн сь к и х слів. Знайдіть у тексті приклади мовних прийомів, специфічних для поеми Котляревського. Т ож внесок Івана К отл я р ев ськ ого в розви ток у к р а їн сь к ої л ітературн ої мови неоціненний. Р осій сь к и й письм енник Володим ир К ороленко, щ о меш кав в У країні, справедливо зауваж ив: «В ін зробив ц ю м ’ я к у , виразну, сильну, багату м ову м овою л ітературн ою , і ук раїн ська мова, я к у вваж али тільки м ісц евою гов ір к ою , з й ого л егк ої руки залунала так гол осн о, щ о звуки її рознеслись по всій Р о сії. На ній пізніш е співав св ої п існ і й К обзар Ш е вч ен к о».

148

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Н атом ість, зм ал ьовую чи гер оїчн і битви троян ц ів з р утул ьськи м в ій сь­ к ом , а особл и во творячи образи Н иза й Евріала, К отл яревськи й від ход и ть від бурл еск н ого тон у, надаючи св оїй оп овід і героїчн ого пафосу. В «Е неїді» автор застосував силабо-тонічну си стем у вірш ування. Т вір написано чотиристопним ям бом . Строфа - д еся ти ря д к ова, зі св оєр ід н ою си стем ою римування: у перш и х ч оти р ьох ряд к ах - перехресн е, у подальш их ш ести - парне й кільцеве. Рими ви к ор и стан о ж ін оч і й чол овічі (зази рн іть у ваш літературознавчий сл о в н и к ).______________________________________________________________________ П А М ’Я ТА Й М О !

П оем а Івана К о т л я р е в с ь к о г о ввій ш л а в се р ію « Б е з см е р т н і», ш;о о б ’ єд н ує н айвидатніш і твори св іт о в о ї л ітератури. Оперу «Е неїда» написав геній у к р а їн сь к ого м узи чн ого мистецтва М и­ кола Л и сен к о, а л ібрето до неї - М и кол а С адовський. П А М ’Я ТА Й М О !

Це перша в історії української музики опера-сатира.

П ройш ло не одне століття відтоді, як було створено поему, змінювалися політика, п раво, м ораль, та «Е н еїду» як тоді читали, так і нині читають за хоп л ен о... і см ію ть ся - весело, ш,иро, гордо!

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

©І )Ірівень —початковий 1. Назвіть «зем них» героїв «Енеїди» та небожителів. Який герой о б ’ єднує ці два світи?

2. Знайдіть у тексті поеми назви предметів побуту, інтер’ єру, одягу, страв, народ­ них інструментів, ремесел і т. ін.

3. У каж іть, на території яких країн відбуваються описані Котляревським події.

4. Пригадайте, скільки частин у поемі, і коротко перекажіть зміст кож ної з них. рівень — середній 1. П оясніть, чом у ми називаємо Івана К отляревського «зачинателем нової укра­ їнської літератури і літературної м ови».

2. Віднайдіть у поемі «Енеїда» казкові образи, використані автором, і вкажіть, з яких українських народних казок вони запозичені.

3. Складіть розширений цитатний план образу Енея.

4. Визначте, чим різняться описи пекла та раю в поемі.

III рівень — достатній 1. Порівняйте, як автор характеризує Енея, його побратимів і мешканців Олімпу.

2. Знайдіть у тексті назви народних ігор і поясніть правила, за якими в них гра­ ють (скористайтеся довідковою літературою, Інтернетом).

3. Нанесіть на контурну карту ш лях Енея і троянців. Розкажіть, ш;о вам відомо про історію , культуру країн і земель, якими вони мандрували.

4. Дослідник М икола ІПашкевич писав: «В “ Енеїді” Котляревського знаходимо чимало згадок про козацьку старовину, наприклад про часи Сагайдачного, Доро­ шенка, про Січ, про Залізняка». Віднайдіть у тексті уривки на підтвердження цих слів, виразно прочитайте і прокоментуйте їх.

149

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

рівень — високии 1. Доведіть, використовуючи цитати з тексту «Е неїди», щ о цей твір має риси просвітницького реалізму.

2. Виберіть з тек сту твору ф разеологізм и, п р и сл ів’ я та приказки і складіть коротен ькі оповідання із сучасн ого ж и ття , де мож на було б застосувати ці вислови.

3. Підтвердьте, щ о в поемі «Енеїда» Іван Котляревський вдається до всіх засобів творення комічного (цитування є обов’ язковим).

4. Визначте і прокоментуйте, як ставляться автор поеми та її герої до війни.

Р О Б О ТА В ГРУПАХ Славнозвісну поему ілюстрували кращ і худож ники України: Федір Коновалюк, Іван їж акевич, Георгій Нарбут, Михайло Дерегус, Анатолій Базилевич. Розділивш ись на групи, підготуйте ком ентовану розповідь про одного з цих худож н иків і його ілюстрації. Завдання груп - довести, щ о ілю страції саме «їхнього» художника найточніше відповідають змістові та ідейній наснаженості поеми.

J

ДИСКУТУЄМО

Влаштуйте диспут на тему «Ч и мож на Енея вважати взірцевим лицарем, держ авником, ч ол овіком ?». Спробуйте спроектувати риси його вдачі на тогочасні ідеали й ідеали сьогодення. Н аскільки органічними є його особистісні характе­ ристики в наш час?

-1____

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ

Видатний поет X X століття М аксим Рильський назвав «Енеїду» Котляревського «енциклопедією українського життя X V III сто­ ПОРТФОЛІО ліття». О бґрунтуйте це твердження, уклавш и на основі твору енциклопедію (чи енциклопедичний словник). Доберіть відповідні ілюстрації до статей вашої енциклопедії.

ВАШ Ш L ju lJ "

«Наталка Полтавка» В чім же ця сила п ’ єси, в чім її чаруюча душ у краса? В простоті, в правді і найголовніше в любові автора до свого народу, в любові, котра із серця Івана Петровича Котляревського перейшла на його утвір!

Іван Карпенко-Карий Одна З н ай цікавіш их стор ін ок біограф ії Івана К отл я ревськ ого - теат­ ральна д іял ьн ість. Він безтям но лю бив вл аш товувати дом аш н і вистави, залучав до п остан овок св о їх вихован ців.

1818 р о к у письм ен н и ка призначено д и р ектор ом П ол тавськ ого театру, який того ж р о к у приймав труп у Івана Ш тейна з Х а р к ів сь к о го театру, де грав геніальний М и х а й л о Щ еп к ін (п ізн іш е - один з н ай ближ чих друзів Т араса Ш е в ч е н к а ). І сам е К о т л я р е в сь к и й зби р ав к о ш т и на в и к у п Щ епкін а з кріпацтва. Іван К отл яревськи й виявив себе я к реж и сер, актор. Саме для П олтав­ сь к ого театру він написав дві п ’ єси - «Н аталка П ол тавка» і «М оскаль-

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ч а р івн и к ». Ролі М акогоненка та Ч упруна були написані спеціально для Щ епкін а, і він зіграв їх н епереверш ено, забезпечивш и творам К отлярев­ сь к ого світову славу. П ізніш е в ролі Н аталки П олтавки полонила глядачів неповторна М арія З аньковецька.

1819 рік, коли вперш е було інсценізовано п ’ єсу Кот!л я р ев ськ ого «Н аталка П ол тавка», вваж аю ть роком народж ення ук р а їн сь к ого п роф есій н ого театру. Іва н К арпенко-К арий назвав ц ю п ’ єсу «п р ам атір’ ю у к ра їн ськ ого т е а т р у » ._______________________ П А М ’Я ТА Й М О !

Проте надрукували «Наталку П олтавку» лише 1838 року в «Українському зб ір н и к у », видавець я к о го , видатний ук раїн ськ и й учений і гром адський діяч Ізм аїл С резневськ и й , склав так у передм ову: «Я почав “ У краин ский сбор н и к ” “ Н атал кою П ол та вк ою ” Івана П етровича К отляревського і, здається, не м іг вибрати к ращ ого п очатк у: а) “ Н аталка П олтавка” була не тільки одн им з перш и х кн и ж н о-н арод н и х творів У країни, але й водночас перш им збір н и к ом п ам ’ я ток у к р а їн сь к о ї н ародн ості, зразком для всіх, ш;о з ’ я в и л и ся п о тім ; б) “ Н атал ка П ол та вк а” мала велики й вплив на ви ­ вчення у к р а їн сь к о ї н ародн ості, м ож н а сказати, пробудила її, і досі зали­ ш а ється крапдим взірц ем , ш;о вказує м айж е на всі найваж ливіш і сторони, я к і слід мати на увазі, вивчаю чи у к р а їн сь к у н арод н ість». Які твори, на вашу думку, так само важливі для пізнання української нації, для ї ї розвитку? Т ем а. С ю ж ет. К ом п ози ц ія . С ю ж ет твор у К отл яревськи й не вигадав, а взяв із ж и ття . М еш канці П олтави довгі р оки охоче показували гостям ха­ ту на М азурівці, де кол ись ж ила Т ерпилиха з дон ьк ою . Т ож тема драми «Н аталка П ол тавка» - р озп овідь про кохання бідної сел я н ськ ої д івчин и , ш,о в ід стою є св оє право на ш,астя. С ю ж ет п ’ єси м ає со ц іа л ь н у сп р я м о в а н іст ь , адж е сам е соц іал ьн а нерівність героїв л еж ить в осн ові к он ф л ікту. З убож іл а п ісл я см ер ті ч о л о в ік а вдова Г орп ин а Т ерпилиха прагне для с в о є ї є д и н о ї д о н ь к и Н а та л к и щ а ст я , а в ід т а к х о ч е в ід д ати її за м іж за пана в озн ого (так н ази вався в ті часи д рібн и й су д ов и й чи н овн и к ). П р о­ п ози ц ія пана о д р у ж и т и ся з к р а су н ею п ол та в к ою і є за в ’ я зк ою к он ф л ік ­ ту. В озн ого Т ете р в а к о в сь к о го в й о го д ом аган н ях п ід три м ує ви бор н и й М ак огон ен к о - «ста р ш и й на с е л і» . А л е Н аталка л ю би ть П етра, бідн ого п арубк а , щ о н ай м и тував к о л и сь у її батьк а. Х л оп ец ь зм уш ен и й був п і­ ти бу р л а к у в а ти , бо за м ож н и й Т ерп и л о не давав згоди на й ого ш л ю б з Н атал кою . У розви тк у д ії значну роль автор відвів посередникам - виборн ом у та другові П етра М и кол і. В иборний сватає Н аталку для возн ого і всіл яко в м ов л я є д ів ч и н у не п р о ґа в и т и св о го « щ а с т я » . М и кол а ж д оп ом агає П етрові, як и й п оверн увся із за р обітк ів, побачитися з Н аталкою . Епізод зустр іч і зак охан и х є кул ьм ін а ц ією п ’ єси , щ о ви верш ується сц ен ою , в я к ій Н аталка лам ає о д в іч н у тр а д и ц ію і в ід м ов л я єт ь ся бр ати ш л ю б з н е­ л ю бом . П отом у вона, з благословення м атері, од р у ж уєть ся з П етром. К ом пози ц ія твор у проста, дія розви вається динам ічно, природно, твір не обтяж ен и й зайвим и сю ж етн и м и л ініям и чи сценами.

151 '

ш

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Ж ан р. А в тор назвав «Н атал ку П ол тавк у» «м а л ор осій ськ ою оп ер ою ». П роте знання з теорії л ітератури даю ть зм огу визначити, щ о за ж анром твір є соц іа л ьн о-п обутовою драм ою (адж е кон ф л ікт п ’ єси соц іал ьн и й, а тема - побутова). Та щ о ж мав на увазі Іван К отл я ревськ и й , визначаю чи п ’ є с у як оперу? П ередовсім те, щ о у твор і п оєд н у єть ся драм атична д ія зі сп івом , м узи ­ к ою , танцю вальними номерами. У п ’ є с і ви к ор и стан о 22 п існ і, частина з я к и х - народні. Пригадайте, хто є автором пісні «Віють вітри, віють буйні , яку виконує Наталка Полтавка. Що вам відомо про історію написання цієї пісні? Твір справді м ож н а вваж ати к ом іч н ою оп ерою , адж е він має п обутову тем у, лю бовни й сю ж е т , ри си етнограф ізм у, щ асл и ву к ін ц ів к у , в н ьом у чер гую ться драм атичні й ком ед ій н і сцени з вокал ьн и м и . П роте він є значно глибш им , серй озн іш и м , багатш им за ж анровим и ознакам и. Визначте, які ознаки жанру комічної опери має п’єса «Наталка Полтавка». Доведіть або спростуйте твердження, що твір є соціально-побутовою драмою. М айстерно дібравш и п існ і, автор п еретворив їх на я скрави й засіб х а ­ ра к тери сти к и п ерсон аж ів. А р ії-м о н о л оги Н аталки я кн ай к р ащ е х а р а к ­ тери зую ть у к р а їн ськ у дівчин у: «Н е багата я і п р о с т а ...» , « А я дівчина П олтавка». Свої п очуття , переж ивання героїня висл овл ю є в п існ я х «Ч ого вода кал ам утн а», «В ію ть вітри , вію ть б у й н і...» . В лучно автор дібрав п ісен н і п ар тії і для х а р а к т е р и сти к и в о зн о го : «О т ю н и х літ не знав я л ю ­ б о в і», «В ся к о м у гор од у прав і п рава». Як, на вашу думку, може характеризувати возного пісня на слова Гри­ горія Сковороди? За д оп ом огою арій -м он ол огів автор харак тери зує й ін ш и х п ерсон аж ів: П етра (« У сусід а хата біл а », «Т а й ш ов к озак з Д он у, та з Д ону д о д о м у »), М иколу («О ди н собі ж и в у на св іті, я к би линка в п о л і», «Г ом ін , гом ін по д іб р о в і»). Як характеризує пісня «Гомін, гомін по діброві» м виконавця? С истем а обр а зів. Ц ентральним персон аж ем твор у є, звісн о, Н ат а л к а. Це роботя щ а, чесна, здібна сел ян ська дівчина, я к у влучно характери зує виборний: «З ол ото - не д івка!.. О крім т ого, щ о красива, розум на, м от ор ­ на і до в ся к ого діла дотепна, - яке в неї добре серце, як вона поваж ає м атір св о ю ; ш а н ує в сіх ста р ш и х себе; яка трудя щ а, як а р у к од іл ьн и ц я ; себе і м атір св ою на світі д е р ж и т ь » . Та автор п ’ єси виділ яє й ін ш і хар ак тер и сти к и д івчин и : Н аталка енергійна, горда, наполеглива в бор отьбі за щ астя , за ж ін оч у гідн ість. Це не затуркана сел ян ська ю н ка. Вона м ож е дати гідн у від січ возн ом у «х и тр о м у ю р и с т і», має гостре й допитливе ок о. Н аталка у свід ом л ю є, щ о за м іж ж я з багатим для неї стане рабською зал еж н істю . «У пана така ж ін к а бу д е... к р іп а ч к о ю », - відповідає вона возн ом у на й ого залицяння. З її слів зр озум іл о, щ о наруги дівчина не стерп ить. Водночас вона надзви­ чайно зворуш лива у відданості кохан ом у, у красі й н іж н ості свого почуття. Саме Н аталка стала втіленням кращ и х рис у к р а їн сь к ої дівчини , ж ін к и , для я к ої над усе - гід н ість, честь, вол ел ю бність. Її коханий П ет р о - носій к ращ их рис народного характеру. Він щ ирий, чесний, роботя щ и й , відданий Н аталці, проте не здатен на оп ір обстави-

152

Невідомий художник. Полтава. «Тікай, Петре, з Н аталкою ...»

нам, готов и й їм п ід к о р и ти ся , т о ж зби р а ється віддати Н аталці на посаг зароблені гр ош і. Й ом у й на д ум к у не спадає піти наперекір усталеним звичаям. Однак сам озреченість героя сп ри йм ається як духовна слабкість. На п роти вагу П етрові й ого друг М и к о л а - справж ній чоловік. Він м у ж н ій , си льн и й, км ітл и ви й , готови й на бор отьбу за незалеж ність. А д ж е над у се для н ь о го - вол я. Ц ей «с и р о т а без р од у , без плем ен і» готов и й активн о бор оти ся за правду, сп раведл и вість, на в ідм ін у від Петра, який у ск р у тн и х си ту а ц ія х ви я вл я ється безпорадним. Образ М иколи особливо важ ливий у творі, адже за світоглядною пози­ цією автора саме М икола є носієм авторських поглядів, утілю є розумне на­ чало в ж и тті. Читач прихильно ставиться до нього за прагнення допомогти бл и ж н ьом у, п отяг до свободи, волелю бність, чесність, самовідданість у друж бі. Р еа л істи ч н и м є образ Н а та л чи н ої м а тер і, Г о р п и н и Т ер п и л и х и . П р і­ звищ е її говори ть саме за себе, адж е п оход и ть від слова «тер п іти ». Н ем а­ ло горя випало на дол ю ц ієї ж ін к и . Т ом у не слід звинувачувати її в том у, щ о вона зм уш ує Н аталку вийти зам іж за возн ого. А д ж е їй , згорьованій, зм ученій злидням и, так х отіл ося для доньки кращ ої долі, яку міг дати, на дум ку матері, лиш е багатий возний. В аж ливо, щ о вона щ иро зраділа, к о ­ ли Наталка дом оглася права побратися з П етром . Саме образ Т ерпилихи в ід к ри в безсм ер тн у галерею п р ек р асн и х обр азів м атерів в у к раїн ськ ій літературі. Н адзвичайно к ол ори тн і образи во зн о го Т ет ер ва к овськ ого й ви б ор н ого М а к о го н ен к а . П ерш ого героя к о р о т к о і влучно характеризує п ром ови ста фраза: «ха п ун так и й , щ о і з рідн ого батька зл у п и ть». Д рібний ш ахрай, щ о вваж ає себе справж нім «паном » у селі, багато просторікує про кохання, хоч його словам не йме віри ані Н аталка, ані читач чи глядач. Свататися возний виріш ив з розрахун к у: х оч Н аталка й не має посагу, бо й ого п р о­ гайнував батько, але вона скром на, слухняна, порядна й працьовита. Саме цих рис бракує реш ті пол тавських п анночок, щ о, як і возний, маю ть себе за «неаби щ о» й п оводяться відповідно. Він так «захоп и вся » освідченням у

I. •

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

кохан ні, щ о сам себе порівняв з вовком - ц іл ком слуш на сам охарактери с­ тика: «Л ю блю тя діви ц ю , как ж адний волк младую я гн и ц ю ». Вам, звісн о, зд асться, щ о вчи н ок возн ого н ап ри кін ц і твор у, коли він відм ови вся від Н аталки на к ор и сть П етра, дещ о дивний, навіть невмотивований. А л е слід п а м ’ я та ти , щ о є зак он и ж ан ру - така п ’ єса повинна була мати щ асливий кінец ь. Такий фінал відповідав світогл я д у автора (п росвітител і вірил и , щ о добро завж ди долає зло). В иборний М ак огон ен к о - м етикований злодійкувати й «стар ш и й на сел і», не позбавлений прагматизму й здорового глузду. Він у всьом у ш укав вигоди. Ц ей «хи три й як л исиця» пом ічник возного схарактеризований теж надзвичайно влучно: «уж е де й чорт не зм ож е, то пош ли М акогоненка, зараз д о к а ж е ». Він не зм ін ю ється п ротя гом у сього твор у - на діял ьн у й х и тр у натуру ц ього пронози н іщ о не м ож е вплинути. Чи доводилося вам зустрічати таких людей у житті? П оетика твор у. С вою «Н атал ку П ол тавк у» Іван К отл яревськи й п р осп і­ вав я к н ародну п існ ю про кохан н я. А в тор багато уваги приділив переж иванням героїв, тактовн о ставл я­ чись до порухів душ і кож ного з них. Н авіть виразно сатиричне змалювання возн ого чи виборн ого не стаю ть на заваді точн ого п си х ол огіч н ого м алю н ­ к у характерів ц их дій ови х о сіб. Д ібрані автором і складені ним самим пісн і («О й мати, м а ти », «В іє вітер г о р о ю » ) так ож свідчать про глибоке проникнення у вн утріш н ій св іт героїв. К ож н а пісн я чи то к ом ен тує си т у ­ ац ію , чи то відтін ю є настрій персонаж а. Твір став народною оп ерою і завдяки том у, щ о він насичений народним гум ором , ком ічним и си туац іям и , дотепним и приказкам и та п ри слів’ ями. Н ай к ум едн іш е зв у ч и ть к а н ц ел я р сь к а м ова в о зн о го , п ереси п ан а с т а р о ­ сл о в ’ янізмами, особливо коли він освід чується в кохан н і: «У язвленноє ча ст о р е ч е н н о ю л ю б о в ію с е р ц е ... не в зір а єт ь ні на п о р о д у , ні на л іта . Н і на с о с т о я н і є ...» П роте автор р ід к о п р о с т о к е п к у є з ц ь о го н ед ол у гого за л и ц я л ьн и к а - зн ач н о ч а ст іш е с к е р о в у є на н ь ого в іст р я д о ш к у л ь н о ї са ти р и . М ова персонаж ів твор у індивідуалізована, вона та к ож є п оту ж н и м і яскравим засобом харак тери сти к и п ерсон аж ів. Н асичена бентеж ним и ін тонаціям и - у П етра, пересипана я скравим и дотепам и і влучним и ж а р ­ тами - у М иколи, одном анітна, зі см іш н и м и повторам и - у виборн ого. Сценічна доля твор у надзвичайно щ аслива. Завдяки чарівним м елоді­ ям М иколи Л исенка опера «Н аталка П олтавка» д осі є гор д істю біл ьш ості оперних сцен У країни. Голос незабутньої Оксани П ет р усен к о в ролі Н а­ талки лунав під склепінням и кращ их театрів світу. Ц ей безсм ертний твір було перекладено узбец ьк ою й л и товською , ан гл ій ською вона звучала зі сцен у С Ш А й Канаді, знана у Ч ехії, П ол ьщ і, У гор щ и н і, Італії, Болгарії. В иступаю чи з концертами в У країні, угорськи й ком п ози тор Ф еренц Ліст був вражений піснями, які почув у «Наталці П олтавці». За мотивами пісні «В ію ть вітри, вію ть б у й н і...» він написав всесвітньо відомий твір «С карга».

1936 р ок у було створено перш у ек ран ізац ію твор у, кіноф іл ьм тран с­ лювали в багатьох країнах св іту , він був дуж е п опулярн и м . Які екранізації літературних творів української чи світової літератури вам відомі? За яких умов, на вашу думку, екранізація твору може виявитися вдалою?

154

т -

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Р озп овідь про ж и ття і твор ч ість славного сина У країн и Івана К отл я ­ ревського заверш им о влучним и рядкам и М иколи В орон ого: Він між нами тепер! Він зібрав нас усіх! Х то ж на поклик його не озветься?! З-поміж довгих ста літ чи ви чуєте см іх? То Іван Котляревський сміється!..

ЗАПИТАННЯ

1ЗАВДАННЯ

© рівень —початковий 1. Розкаж іть про театральну та драматургічну діяльність Івана К отляревського.

2. Випишіть найхарактерніш і висловлювання кож ного з героїв п ’ єси «Наталка П олтавка», за якими їх можна безпомилково впізнати.

3. Визначте, кого з персонажів Котляревський висміює, з кого по-доброму кепкує, а до кого ставиться абсолютно серйозно. рівень — середній 1. П роілюструйте прикладами з тексту жанрові ознаки «Наталки П олтавки».

2. П оясніть, чому возний все-таки відступився від Наталки.

3. Визначте, щ о означають ці прислів’ я та приказки з п ’ єси: «Дай Боже, щ об ви любились, як Петро й Наталка»; «Це та дівчина, щ о все Петра ж д е», «Не мати, а Терпилиха», «Не кож ній Наталчине щ астя». ( І ^ рівень - достатній 1. Як ви вважаєте, чи можлива в наш час ситуація, описана у творі Івана К отля­ ревського «Наталка П олтавка»?

2. Заповніть таблицю. Назва пісні

Ім ’ я героя, щ о виконує пісню у п ’ єсі

Характеристика героя за виконуваною піснею

3. Узагальніть змальовану автором картину ж иття тогочасного українського села (соціальний і моральний аспекти). рівень — високий 1. Проаналізуйте образ Наталки і поясніть, чом у ми вважаємо її ідеалом укра­ їнської ж інки.

2. Визначте, чим різняться ж иттєві позиції Петра і М иколи. З ’ ясуйте, викорис­ товую чи відомості про автора та цитати з твору, який з героїв є виразником ідей Котляревського.

3. Висловте свою дум ку з приводу значення творчості Івана К отляревського в українському культурному відродженні.

Р О Б О ТА В Г Р У П А Х ___________________________________________ Клас ділиться на дві групи. Одна отримує завдання дібрати музичні уривки з опери М иколи Лисенка «Е пеїда», які характеризують героїв твору (арії), друга з опери «Наталка П олтавка». Групи по черзі демонструватимуть свій уривок, а решта учнів повинні здогадатися, кого з героїв композитор характеризує саме та­ кою музикою . Перемонсе та група, яка відгадає найбільшу кількість музичних уривків.

155

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ДИСКУТУЄМО Тема дискусії - правдоподібність чи неправдоподібність вчинку возного (відмо­ ва від Наталки), переконливість авторської мотивації такої розв’ язки конфлікту.

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ

ВАШЕ ПОРТФОЛІО

Складіть словник крилатих висловів, приказок і прислів’ їв, вико­ ристаних Іваном Котляревським у п ’ єсі «Наталка П олтавка».

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ Спробуйте інсценізувати окремий уривок з п ’ єси «Наталка П олтавка». Можна «перенести» сю ж ет твору в наші дні - адаптувати його. Тоді возний виявиться, приміром, чиновником якоїсь установи, а виборний - міліціонером. Фантазуйте!

%

ПОД О РО Ж ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ

Давні класичні твори мають багато бурлескних переробок. Бурлескно-тра­ вестійне перелицювання «Енеїди» Вергілія ще до К отляревського було здійснено різними авторами: в Італії це була «Перелицьована Енеїда» Джованні Лаллі (1633), у Франції - «Перелицьований Вергілій» Поля Скаррона (1 6 4 8 -1 6 5 3 ), в Німеччині - «Вергілієва Енеїда, або Пригоди благочестивого героя Енея» Алоїза Блюмауера (1784). У Російській імперії вийшла друком «Вергилиева Знейда, вьівороченная наизнанку» Миколи Осипова, закінчена згодом інш им автором Олександром Котельницьким (1 8 0 2 -1 8 0 8 ). Проте і твір Івана Котляревського вплинув на інш і літератури, а сам Котля­ ревський був ш ироко знаний у літературних колах тогочасної Європи. Під впливом його «Енеїди» білоруський поет Вікентій Ровінський створив «Знеіду навьівар ат». У цьому творі згадується Котляревський - як попередник і натхненник.

Чому, на ваш погляд, давньоримська поема «Енеїда» викликала такий жва­ вий інтерес у світовій літературі? Про що це свідчить?

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК Т р а в е с т і я (італ. п еревдягат и ся) —різн овид гум ор и сти ч н ої п оезії, за традиціям и я к ого твір сер й озн ого, п оваж н ого, гер оїч н ого зм істу п ерероб­ л яється («п ер ел и ц ь ову єть ся ») на твір ком ічн и й , відповідно - з ком ічн и м и героям и та сп ец и ф ічн ою м ов ою (в и к ор и стову ю ть ся ж аргон ізм и , вул ьга­ ризм и, притам анні см іх о в ій кул ьтурі). Визначте ознаки травестм в поемі «Енеїда». П а р о д і я (грец. перероблене на см іш ний лад) - гум ори сти чн и й чи са ­ тиричний твір, де у ф орм і ж а рту, ш а рж у ім іту єт ь ся тек ст бу д ь-я к ого п исьм енника. Х арак терн і особл и вості п ародійован ого твор у п одаю ться в п еребіл ьш ен о-кари катурн ом у вигляді, але сатирични й зм іст у пародії відображ ен ий у серй озн ій ф орм і. Як, на вашу думку, можна відрізнити пародію від травестм? Укажіть, де автор «Енеїди» використовує травестію, а де - пародію. Б у р л е с к (італ. ж арт ) - різновид к ом іч н ої п оезії та д рам атургії, гене­ тично п о в ’ язаний з народн ою см іх о в о ю к у л ь ту р ою , із середньовічн им и карнавалами. Д ля бурл еск у характерна н евідп овідн ість м іж зм істом і

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

'Ч;

Ж

ф орм ою твор у, використан н я н и зького сти л ю для зм алювання ви сок ого, гр отеск і т р а в естія . К ом іч н и й еф ект у бу р л еск у д о ся га єт ь ся ш л я х ом з о ­ браж ення гер оїч н ого й підн есен ого в д ош к у л ьн ом у, зневаж ливом у тоні. Як скористався прийомом бурлеску Котляревський? А л ю з і я (лат. жарт , нат як) - худ ож н ьо-сти л істи ч н и й п ри й ом , щ;о в и к ор и стову єть ся автором у твор і як натяк на загальновідомий істо р и ч ­ ний, літературн и й чи п обутови й ф акт з р озрахун к ом на те, ш;о ерудиц ія читача д оп ом ож е зр озум іти закодован ий зм іст. Знайдіть і прокоментуйте алю зії на українську історію в тексті «Енеїди». Р и м у в а н н я - о со б л и в и й п о р я д о к розмінцення ри м у вір ш і. П а р н е (йде н ази вається су м іж н и м , паралельним) з в ’ я зує су сід н і рядки (аабб), п е р е х р е с н е - парні з парними, непарні з непарним и (абаб), к іл ьц еве (оп о­ вите, ох о п л ю ю ч е ) - перш ий ря д ок з четвертим , други й з третім (абба). За м ісц ем н а гол осу в сл ова х ри м и бу в а ю ть ч ол ов іч і (н агол ос на оста н ­ н ьом у ск л а д і), ж ін оч і (н агол ос на п ер ед остан н ьом у ск л а д і), дакти лічн і (н агол ос на т р е ть о м у від к ін ц я ск л а д і) і гіп ер д а к т и л іч н і (н агол ос далі, н іж на т р е ть о м у від к ін ц я сл ова ск л а д і). Знайдіть в «Енеїді» зразки різних рим і видів римування.

>J>

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Іван Франко переповів цікавий «літературний анекдот». Дід відомої західно­ української письменниці Наталі К обринської Іван Озаркевич, активний громад­ ський і культурний діяч, переробив текст «Наталки П олтавки», щоб вона була доступніш ою глядачеві Галичини. 1848 року в Коломиї відбулася перша поста­ новка перелицьованої «Наталки Полтавки» - п ’ єси «Дівка на виданні». Вистава мала приголомшливий успіх. Публіка гриміла, вимагаючи побачити автора. «Коли оклики не втихали, - писав Іван Франко, - один з акторів виступив на сцену, щоб пояснити зібраним, щ о автор якраз перед 10-ма літами вмер. Але розентузіазмовані русини прийняли його за автора і заглушили його слова довгими бурхливими оплес­ ками; бідоласі не лишалося ніщ о, як тільки поклонитися і піти зі сцени. Отак по­ став анекдот про те, щ о Котляревський 1848 року був у К олом иї».

ВІДПОЧИВАЮЧИ, вчи м о ся Як відомо, поема «Енеїда» славиться своїм и синонімічними рядами. П ро­ ведіть легку літературну розминку - протягом п ’ яти хвилин віднайдіть у творі найдовший синонімічний ряд. У спіху!

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО світогляд 1. Котляревський І.П . Твори. - К ., 1982.

2. Іван Котляревський у документах, спогадах, дослідж еннях. - К ., 1969.

3. Н ахлік Є. Творчість Івана К отляревського: Замовчувані інтерпретації. Д искусійні проблеми. - Львів, 1994.

4. Ш евчук В. «Енеїда» Івана К отляревського в системі літератури україн­ ського бароко / / Дивослово. - 1998. - № 2, 3.

5. Сверстюк Є. Іван Котляревський см іється / / Сверстюк Є. На святі на­ дій. - К ., 1999.

157

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ГРИГОРІЙ К В ІТ К А -О С Н О В ’ЯНЕНКО ( 1778- 1843)

«УТНИ, БАТЬКУ, ЩОБ НЕХОТЯ НА ВВЕСЬ СВІТ ПОЧУАИ» Творець людової повісті, один із перш их того роду творців у європейських письменствах.

Іван Франка Р о зм о в у р оз п о ч н е м о з н есп од ів а н и х сл ів о д н ого з н а й ви д а тн іш и х л іт е р а т у р о ­ знавців X X стол іття Ю рія Ш евел ьова про Г ри горія К в ітк у -О сн ов ’ яненка; «У ж е к о ­ ли чи таєш спогади про К в ітк у , впадаю ть в очі н езрозум іл і суп ер ечн ості. Б оязка зол о­ туш н о-хворобл и ва дитина, п отім людина, ш,о, я к м ім оза, закривається від к ож н ого д о т о р к у , лю ди н а, щ о т ік а є від св іт у м ов л я в , л овив він мене і п ій м ав - у чен ц і А водночас кілька разів військовий, і актор і перш орядн и й тан ц ю ри ст, і ін іц іатор ма ло не в сіх гр ом ад ськ и х заходів у Х а р к ов і м ол од ом у тоді у н ів ер си тетськ ом у м іст і., перш ий ди р ек тор театру, один з редак торів “ У к р а и н ск ого вестн и к а” , засновник Ін сти туту ш л я х етн и х дівчат і кадетського корпусу, повітовий “ предводитель дворян­ Григорій ства” , совісний суддя і голова карного суду Квітка-Основ’ яненко і до т ого ж кіл ька разів вибираний - зна­ ч и ть, не погано виконував ці о б о в ’ я зк и ... Ч и не найбільш е в світі К вітка бо я в ся ... коней (а боявся він взагалі багато ч ого). А л е, бувш и ченцем, узя вся сам доглядати в м он асти рі к о н і» . Яким ви уявляєте Григорія Квітку-Основ’яненка зі слів Шевельова? Він увій ш ов в ук раїн ськ у літературу як батько і перш ий класик х у д о ж ­ н ьої п рози , поєднавш и у св оєм у п різви щ і родове ім ’ я К вітка і псевдонім О сн ов’ ян ен ко, утворен и й від назви сл ободи Основа п обл и зу Х арк ова. Там у дворянсько-старш инській родині він і народився 29 листопада 1778 року. Рід був славний, к оза ц ьк и й , відом ий заслугам и у в ій ськ ови х п оход ах. Ч им ало п ро ц ю п оваж н у роди н у свідчи ть і той ф акт, щ о части м і баж аним гостем бував у ній Г ри горій Савич С коворода. Й ого твори діти вивчали напам’ ять і декламували на різн и х у р оч и стостя х . Серед предків Григорія Федоровича Квітки були безстрашні очільники козацьких походів проти ворогів України, родинні архіви берегли спогади про те, як приймали в себе Квітки Петра І та Олександра І. Батько підтриму­ вав друж ні стосунки з А нтоном Головатим - колиш нім писарем Запорозької Січі, а згодом - військовим суддею Ч орноморського козачого війська. У се ж и ття цей невтом ний сіяч на ниві у к р а їн ськ ої культури провів у рідних м ісц я х. Н авряд чи м огла б у Х а р к ів сь к ій губерн ії трап ити ся якась значущ а п одія, до я к о ї б не доклав зусиль Г ри горій Ф едорови ч.

158

Т Г

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Д итяча сліпота, щ о відступила у віці ш ести років після того, як він з м атір’ ю відвідав К урязьку ц еркву, де зберігалася славнозвісна чудодійна ікона О зерянської Б огоматері, незвичайні духовні здібності, щ о розвину­ лися в хлопчика, родинні традиції стали підґрунтям глибокої релігійності. У сі вчи н ки , а згодом і твор ч ість п и сьм ен н и ка свідчили про ви сок и й гум анізм , щ о став осн овою його світовід чуття : відраза до вій ськ ової сл у ж ­ би, відм ова від роди н ного сп адку на к ор и сть брата А н д рія , скром н е, але сповнене л ю б о в ’ ю і радістю твор ч ості родинне ж и ття . Д руж ина Г ри горія Ф ед ор ов и ч а , А н н а Г р и гор ів н а В ульф , в и й ш л а за м іж за К в ітк у , к ол и том у було вж е за сор ок . Вона створила родинний п ри хи сток для свого тала­ н ови того ч ол ов ік а , і їх н я небагата, але затиш на й гостинн а оселя завж ди приваблювала твор чу ін тел іген ц ію . У н и х бували Євген Гребінка, Ізмаїл С резневський, М икола К остом ар ов, В асиль Ж у к ов сь к и й . «Д ім Григорія Ф едоровича, - згадує україн ськи й етнограф С ем ент овський, - був завжди ти хи м п ри тул к ом науки й м и стецтва; тут не було м ісц я для світськ ого базікан н я, зате р озм ова н ай частіш е п оверталася до предм етів і новин у ч ен о-л ітер а ту р н и х ...» Пригадайте, хто з українських письменників також організовував удома літературні салони. Яке значення мали свого часу такі осередки творчого спілкування? О світу м айбутн ій письм ен н и к отрим ав у м он асти р ськ ій ш к ол і. Істин ­ не розум ін н я й поцін уван н я х р и сти я н сь к и х заповідей у родині назавжди прищ епило м а й бутн ьом у кл аси к ові літератури н еп оруш н і хри сти я н ськ і ідеали. У в іц і 26 р ок ів він став п о сл у ш н и к о м у м он асти р і: я к свідчать родин ні леген ди , п ри чи н ою втечі від св іт у стал о нещ асливе кохання. Він, за власним и сл овам и , «п у сти л ся вскачь к обители п р еп од об н и х ». А л е діяльна творча натура К вітки не м огла реалізуватися в ж орстк о ун орм ован ом у аск ети ч н ом у м он а сти р ськ ом у п обу ті. І він, «сн яв монаш еск у ю образи н у и обрив б о р о д у », п оверн увся «в бол ьш ой свет» і... став д и р ек тор ом д вор я н ськ ого тан цю вального клубу! П оступ ово вир гром ад­ сь к о ї та к у л ьту р н ої дія л ьн ості захоп ив й ого у Х а р к ов і. Талановита лю дина, я к ви вж е зн аєте, талановита в усьом у. М узично обд а р о в а н и й . К в іт к а б л и ск у ч е грав на ф о р теп іа н о і ф л ей ті, став сп івзасн овн и к ом багатьох знаних на той час п еріоди чн и х видань, зокрем а ж урн ал у «У к р аи н ск и й вестн и к » та альманахів «М ол од и к » і «У тренняя звезд а», брав активн у участь у створ ен н і п ерш ої п убл ічної бібліотеки в Х а р к ов і, Ін сти ту ту ш л я хетн и х д івчат, для ч ого, за спогадами сучасн иків, «прин іс у ж ертву майж е весь д оста ток с в ій » . Й ом у як акторові аплодува­ ли глядачі ам атор ськ ого театру, а 1812 р ок у він став директором театру Х а р к ів сь к о го , згодом —одним з п ерш и х театральних літоп и сц ів. А щ е він ретельно виконував о б о в ’ язки п овітового предводителя дворянства, судді, голови Х а р к ів с ь к о ї палати к а р н ого су д у , п р и ч ом у довіря л и й ом у безза­ стереж н о. Про що свідчить така багатогранна, плідна й напружена діяльність митця? Й ого літературна творчість розпочалася 1827 рок у і тривала до останніх днів ж иття. 20 серпня 1843 р ок у Григорій Ф едорович К вітка-О снов’ яненко пом ер. П охован о й ого в Х а р к ов і.

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

«ВНУТРІШНІЙ ОБРАЗ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ» ТВ О РЧ ІС Т Ь ГРИГОРІЯ К В ІТ К И -О С Н О В ’ЯНЕНКА А ж коло року 1840-го починають майже в усіх літе­ ратурах Європи появлятися твори, в котрих мужик являється героєм, ж иття його стається головним предметом, канвою талановитих творів літератур­ н их... В літературі україн ській ... появляються далеко швидше, ніж деінде... оповідання КвіткиОснов’ яненка, черпані виключно з життя народного.

Іван Франка Творча спадщ ина Г ри горія К в ітк и -О сн ов ’ яненка - бл и зьк о 80 творів різн и х ж анрів - фейлетони, к ом едії, оповідання, п овісті, ром ани, нариси, статті. П исав р осій сь к ою і у к р аїн ськ ою , але сп равж н є визнання принесли й ом у твори, в я к и х й ого герої говорили рідн ою , ук р а їн ськ ою м овою . І ш,об зр озум іти все розм аїття й ого сю ж е т ів , характерів, сти л ьови х п ри йом ів, слід п оцікавити ся й ого світогл я д ом : тоді й від к р и ється перед нами той неповторний світ далекої іди л ії К вітк и . Я к відом о, істор и к о-к у л ьту р н і ум ови того ча су були скл адни м и : р у й ­ нація ф еодального су сп іл ьн ого у стр о ю , остаточн а аси м іл я ц ія у к р аїн ськ ої д в о р я н сь к о ї ел іти в н а сл ід ок бо р о ть б и за тепле м ісц е в ім п е р сь к ій ієрар хії. Зденаціоналізоване україн ське панство ставилося до україн ської м ови з виразним п рези рством , вваж аю чи її «м у ж и ц ь к о ю » і непридатною для «в и со к о ї» л ітератури. На це м аєм о недвозначну відп овідь сам ого письм ен н и ка: «Є так і люди на св іті, щ о з нас к еп к у ю ть і говоря ть та й п и ш уть, б у ц ім т о ... по-наш ом у, опріч лайки та глузування над дурнем , більш н ічого не м ож н а й написа­ т и ... Т ри вайте-бо, панове! Не дуж е сікай тесь! Є щ е на св іті православне хри сти я н ств о, щ о вм ію ть і л ю бл я ть п о-н а ш ом у читати . Не усе ж для м о с­ калів: м ож е б, треба і для нас щ о -н е б у д ь ...» П антелеймон К ул іш н ай гол овніш им и зд обуткам и К в ітк и -О сн ов ’ яненка справедливо вваж ав те, щ о він «нас увів у м у ж и ц ьк у х а т у » , звеличив «вн утр іш н ій образ у к р а їн сь к ого н а р о д у ». Т ак ом у сп рям уван н ю твор ч ості письменника сприяли засади п росв іти тел ь сь к ого реалізм у та вплив Г ри ­ горія С ковороди. Ч ерез у сю твор ч ість К вітк и -О сн ов ’ яненка п роходи ть дум ка, щ о осн овн ою п ри чи н ою соц іал ьн и х проблем є н еуц тво. Він чи м а­ ло доклав зусил ь, аби п росвіти тел ьськи й реалізм в У к раїн і скл ався в ц іл існ у, п овн ок ровн у х у д о ж н ю си стем у . Н ай характерн іш і для п р осв іти ­ тел ьськ ого реалізм у риси К вітк а задекларував в од н ій -єд и н ій настанові: « і зви ч а й н е, і н іж н ен ьк е, і р о з у м н е , і п о л є з н е» . ❖ З в и ч а й н е п ередбачає у ва гу до п ов ся к д ен н ого : ж и ття і побуту; ❖ ніж неньк е —розкриття найтонш их порухів душ і людини (під впливом такої сти л ьової течії, як сентименталізм, щ о теж позначився на твор чості письменника); ❖ р о з у м н е - культ розум у, характерний для класиц и зм у та п росвіти ­ тел ьського реалізм у; ❖ полєзне (корисне) - повчальні та моралізаторські засади, властиві кла­ сицизму, сентименталізму та просвітительському реал ізм у._______________ __ ПА М 'Я ТА Й М О !

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Головним творчи м п ринципом К вітка визначав «пи сан н я з н а тур и », тобто ор ієн това н ість на ж и в у д ій сн ість із залученням п оту ж н ого арсена­ лу засобів н ародної твор ч ості. Н еправдоподібне і неприродне він називав н ех уд ож н ім . Героїв, я к и х вваж ав лю дьм и сп равж нім и , лю дьм и з народу, наділяв усім а найліпш им и рисами і навіть ідеалізував. Н атом ість ти х, к ого х отів в и см ія ти , змальовував мало не кари катурно. П оря д з п ер ек он а н н я м у н е о б х ід н о с т і б е з к о р и сл и в о го сл у ж ін н я су сп іл ь ств у, вітчи зн і, у світогл я д і К вітк и м ож н а було виразно п ом іти ти й м он ар хіч н і, кон сервати вн і погляди. Влучний к ом ен тар до ц ієї проблем и запропонував Юрій Ш евел ьов: «П осл ідовн и й к он серватор , щ о приймав М и кол аївську Р осію всю , як в о­ на була, вваж ав її за н епоруш н е, від Б ога дане, ш,о вмер би, напевно, з п е­ реляку, якби хтось х оч натякнув й ом у про потребу змінити існую чий лад він за це був охрещ ен и й біл ьш ови ка м и ідеол огом , мовляв, реакційних п ом іщ и к ів . Він і не м ріяв ні про я к і зм ін и - ні про соціальні (хоч би ск а ­ сування кріп ацтва), ні про національне визволення У країни з-під влади “ біл ого ц а р я ” . Д ій сн ість здавалася й ом у - п ри найм н і поки він мислив теорети чн о, як п ол іти к, —суц іл ьн ою ід и л ією . П ок ірн і селяни і губернато­ ри , щ о п л ачуть, та к , плачуть над н ещ астя м селян , - це ланки од н ієї си ­ стем и , а загалом “ ійде все гаразд. Н ема н ія к ої зам іш к и : усяк над своїм и розп ор я ж а, і усе ійде справно, і ніком у не тяж ко, і ніхт о не зобидж ен” . Треба було н осити іди л ічн ість у к р ов і й м о зк у , щ об написати це і щ об не здригнулася рука. А л е та сама рука виводила й зовсім ін ш і речі. Я к і ж ал ю гідн о обм еж ені й нікчем ні герої “ К он отоп ськ ої відьми” ! А яку галерею свинячих рил змальовано в “ К ози р-дівц і” : падлюка-писар, фертики -урядовц і, бай дуж і до л ю дського горя картярі, несостеменний йолоп су дя щ и й , бубл и коїд-н ен аж ера судд я , щ о все м ехан ічн о підписує (“ Я вже ні об чім і не п а м ’ ятаю , тіл ьки все п ід п и су ю !” ), - у сі ці “ п ’ яні п ики ” зл овісн и м хор ов од ом о точ у ю ть гер оїн ю твор у, і од н ієї губернаторської сл ізки аж н іяк не д оси ть, щ об зм ити весь цей бруд і нечисть. І дій сн ість К вітчин и х творів раз у раз сповнена злочинів і підлот: зґвалтування (“ Сердешна Оксана” ), грабунки й убивства (“ П ерекотиполе” ), хабарництво, загроза безви н н ої к аторги й здача в рек р ути (“ К ози р-д івк а” ), голод (“ Д обре роби, добре й буде” ), топлення лю дей (“ К он отопська відьма” ). (...) Т а к и х ... си туац ій , ти п ів, м ісц ь м ож н а знайти д осх оч у , і в цьому сила реалізм у К вітк и , як би все це не п о м ’ я к ш увал ося тим серпанком ласка­ вості (сен ти м ен тал ізм у. - О .М .), щ о завж ди притам анний К вітчиній р оз­ п о в ід і...» Проаналізуйте та прокоментуйте ці слова видатного літературознавця. У чому причина таких протиріч, що терзали талановитого письменника? В естетичній програм і К вітки дом іную ть основні ’ принципи п росвітительського реалізму: формування характерів під впливом соціального середовищ а і насамперед виховання; ідея поліпш ення ж иття ш ляхом розум н ої перебудови суспільства й у д о ск о ­ налення людини засобами морального й естетичного виховання; створення образу ідеальної лю дини як зразка для н а сл ід уван н я .__________ ___________ П А М ’ЯТА Й М О !

А л е треба розум іти й от щ о: К вітк а-О сн ов’ яненко був перш им у к р а ­ їн ськ и м п розаїк ом , том у в й ого твор ч ості переплелися елементи різних

6 о. М іщ ен к о, У к р . л ітера тур а. 9 кл.

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Літературних напрямів і течій - п р осв іти тел ьськ ого реалізм у, сен ти м ен ­ талізм у, бурл еск у, навіть раннього ром ан ти зм у. Він синтезував весь х у ­ дож ній досвід, зібраний митцями української літератури, тож його творчий д оробок позначений н оватор ськ и м и п ош ук ам и в царині зм істу , ф орм и, сти л ю .

«Маруся» Я к в ід о м о , п ер ш и м п р о зо в и м т в о р о м К в іт к и -О с н о в ’ я н ен к а була повість «М аруся» - один з яскравих зразків українського сентиментальнореалістичного письма. 1833 року письменник заявив: «Я написав “ М арусю ” і д о в ів , щ о від м а л о р о с ій с ь к о ї м ов и м ож н а р о з ч у л и т и с я » . А п ізн іш е щ е раз підтвердив свій намір: «Щ о б довести од н ом у, яки й не вірив, щ о м а л ор осій ськ ою м ов ою м ож н а написати н іж н е, зворуш л и ве, я написав “ М арусю ” ». Чому, на вашу думку, мовна проблема так турбувала Квітку? Ц я п овість вивела в л ітературу п рости х сел я н -труд івн и к ів і, щ о важ ­ ливо, оповідача - м удру, к м ітл иву й сп остереж л и ву лю дину з народу на ймення Г рицько О сн ов’ яненко. М и ніби сл ухаєм о д освідченого старож ила Х а р к ів сь к ої губернії, неквапливу, довірливу, барвисту розповідь лю дини, звиклої розваж ати св оїх сл ухачів нескінченними байками та переказами. ПАМ’ЯТАЙМО!

П овість «М аруся» була написана 1832 р ок у і стала : перш им прозовим твором н ової у к р а їн сь к ої л іте­

ратури. У ц ьом у та ін ш и х п розови х творах письм енника ф ігурує оповідач. Р о з­ п овід ь від ім ен і п р о сто л ю д и н а була за соб ом п ош и р ен н я п р о св іт и т е л ь ­ ськ и х ідей і поглядів самого автора, наближала твори до реалій тогочасного ж и т т я , в и сл о в л ю ю ч и н арод н і ін тер еси , народний світогляд. О снова к он ф л ік ту п овісті - соціальноп обу тов а . М а р у с я , д оч к а за м ож н ого с е ­ лянина Н а у м а Д р о т а , п окохал а бідного м ісь к ого п арубка-си роту В аси л я. Та й ом у з а г р о ж у є р е к р у т ч и н а , щ о т о д і три вал а 25 р ок ів. Б езрадісним і злиденним було ж и ття ж інки -сол датки , тож батьки, звісно, не баж али своїй д оньц і та к ого « щ а с т я » . Це л и ш е зов н іш н ій сю ж е т н и й п у н к т и р к о н ­ ф лікту. Насправді це ніж на, тонка, красива, поетична істор ія чи стого і вірн ого кохання сіл ь сь к о ї дівч и н и . Саме сен ти м ен тал ізм дав п и сьм ен н и к ові зм огу наділити св оїх гер оїв о собл и в ою ч у т т є в іс т ю , д уш евн ою вразливістю, чулістю , а усі події відбувають­ ся під «віщ ування серц я» - один з основних х у д о ж н іх засобів сентим енталізм у. Василь Тропінін. Р о зв ’ язка твор у трагічна - гер ої п ом и ­ Дівчина з Поділля раю ть: сп ерш у М аруся, не дочекавш и сь

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

к ох ан ого із зар обітк ів, згодом і Василь, який, повернувш ись і довідав­ ш ись про трагедію , постригся в ченці і також невдовзі помер. С юж ет твору пронизаний мотивами ф ольклорних пісень і балад про трагічне кохання, яскраво й рельєфно постаю ть національні звичаї, традиції, обряди. Головн і герої твор у, М аруся і В асиль, ідеалізовані, в тіл ю ю ть найкращ і л ю д сь к і я к о с т і, щ о ц іл к ом відп овідал о ідеалам сам ого автора. М аруся була « і красива, і розум на, і багата, звичайна та ще к том у ти ха, і смирна, і у ся к о м у п о к ір н а », «до у ся к о го діла н евси п ущ а». А щ е «в и сок а , п рям е­ сенька, як стріл оч к а, чорн явен ька, очи ц і, як тернові я гід к и , бр івон ьк и , як на ш н у р оч к у, л и чк ом ч е р в о н а ...» . П равила сентим ентального письм а вимагали осн овн у увагу зосереди ти на зображ енні п очуттів і переж ивань героїн і. Т ож її м он ол оги , витрим ані у ф ольклорном у д усі, розкр и ваю ть н еповторний вн утріш н ій св іт м ол од ої дівчини - глибокий, багатий, к р а ­ сивий. Так сам о й В асиль - щ и ри й , відданий, чесний, роботящ ий п арубок, ж и ттєв а трагедія я к о го в том у, щ о він бідний сирота, за я к ого «н ік ом у з а ст у п и т и с я ». Пригадайте фольклорні твори, в яких є подібні характеристики героїв, мотиви, сю жети. Які з них, на вашу думку, міг використати Квітка? Ідеалом лю ди н и-сел ян и на п остає і батько М арусі, Наум Д рот. П анте­ леймон К уліш наголош ував, щ о в н ьом у зібрані й опоетизовані кращ і риси ук р а їн сь к ого хл ібороба . Ц ей образ став утіленням гл и бокої рел ігій н ості автора, адж е саме Б о ж о ю волею і поєднанням рідних після см ер ті втіш ає він св ого героя: «Се вж е в нього така натура: чи хоч трохи біда чи радість є й ом у я ка, зараз до Б ога ». К вітка виявив себе непереверш еним м айстром етнограф ічного м алю н ­ к у : ви л егк о м ож ете вивчати п обу т у к раїн ц ів п очатку X I X ст о л іт т я за й ого творам и . Х ристиянсько-релігійний світогляд Квітки і визначив ідею повісті: не треба на світі ні до чого надмірно прикипати душ ею, «не то, щ об до якої вещ і, а то хоч би й до наймиліш их людей: ж інки, діточок, щ ирих приятелів і д ру ги х ». «П ерш е всього, - проповідує автор, - подумаймо: чи ми ж на цьо­ му світі віч н ії?» Розгортання сю ж ету повісті «М аруся» є ніби доведенням дум ки, я к у висловив автор у вступі: нема на цьому світі три вкого щ астя. Н еабиякий у сп іх у чи тачів мала ця п овість і «М а л ор осій сь к і п ов істі» загалом. Ось, наприклад, відгук у ж урналі «С оврем ен н и к »: «М іж сучас­ ними творцям и повістей автор, щ о взяв собі ім ’ я Грицька О сн ов’ яненка, без сум н іву, один з п ерш и х талантів, навіть і не в Р осії т іл ь к и ». Та найдо­ рож чи м и для автора були слова з листа Тараса Ш евчен к а: «В ас не бачив, а ваш у д уш у , ваш е серце так бачу, як м ож е н іхто на всім св іт і. Ваш а “ М а­ р у ся ” так мені вас р озк а за л а ...»

«Конотопська відьма» Серед реал істични х твор ів, щ о забезпечили н евм и рущ у славу К віткиО снов’ яненка, найвизначніш им є «К он отоп сь к а в ід ь м а ». П рийоми б у р ­ л еск у, елементи н ародної ф антастики зробили цей твір популярним серед м ільйонів чи тачів, а й ого екранізація - і серед глядачів. Цей твір відзначається су в ’ яззю проблем, характерних для українського суспільства н априкінці X V III століття. Більш е т ого, К вітка-О снов’ яненко

6*

ІІбЗ

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ВИЯВИВ себе бл и скучим сатириком , і вістря ц ієї сатири було скероване на панівну верхівку сусп іл ьства, для чого письменник не пош кодував ані уїдл и вого сарказм у, ані безж альн их гр отеск ов и х барв. Ів а н Франка вл уч­ но сп остеріг, щ о К вітка дав «незрівн ян н ий м айстерно м алю н ок стари х к озац ьк и х п орядків з половини X V III в ік у в н овочасн ім сатиричнім осв ітл ен н ю ». ПАМ’ЯТАЙМО!

П овість « К онотопська відьма » була написана 1833 ро— к у, а надрукована 1837-го в другій книзі «М ал оро­ сій ськ и х о п о в ід а н ь » .__________________________________________________________ В одн ом у з л и стів п исьм ен н и к ствердж ував, щ о повість написана на о с ­ нові н ародних переказів і реального ф акту топлення «від ь ом » й ого су ч а с­ ницею , я к о ю сь п ом іщ и ц ею : «Топлення (у я вн и х) відьом в ум овах п осухи не лиш е в м и н ул ом у, з усім а гірки м и н аслідкам и, але, на подив і навіть ж а х , поновлене п ом іщ и ц ею су сід н ьої гу бер н ії». До зображ ен ня м ин улого К вітка звернувся з ч іт к о визначеною м етою : «би ти в минулому сучасн е». Перед автором стоял о складне й відповідальне завдання: доба В еликої Р уїн и , щ о тривала п ісля см ер ті Богдана Х м ел ь ­ н и ц ьк ого, була одним з н ай стра ш н іш и х періодів у к р а їн ськ ої істор ії. Р осій ськ а м онархічна влада викорін ю вала останн і надії на ук раїн ськ у держ авність, органічний для У країни п олково-сотенний адміністративний поділ п оступ ово зникав під т и ск о м ім п ер сь к ої адм ін істрати вн ої си стем и . У тій си туа ц ії козац ька старш ин а п осту п ово виродж увалася, п еретвор ю ­ ю чи сь на ек сп л уататорську в ер х ів к у , п отворн у у св оїй обм еж ен ості, п ри м іти вн ості, а ча сто й п ід л ості. О крім того, письм енн и к чудово р о­ зум ів, щ о сучасне й ом у ук раїн ськ е п анство, обдароване привілеям и та д ворян ством від р о сій сь к о го царя, багато в чом у сх о ж е на ту к озац ьк у старш и н у, щ о отрим увала посади не за зд ібн ості та засл уги , а лиш е за зв ’ язки і п оход ж ен н я. Й ого слова - «см у тн о й н евесел о», щ о звучать п р о­ тягом у сього твор у, влучно характеризували кінець доби Гетьм анщ ини. О тж е, сатира К вітки від п оча тк у зам ислю валася як соціальна. Які соціальні проблеми зображеної Квіткою доби «відродилися» в сучас­ ному суспільстві? Гумор і сатира в п овісті поєдную ться з фольклорними мотивам и, фан­ тасти кою народних п овір’їв, переказів, легенд про відьом, з реалістичними картинами ж иття вій ськової верхівки та п ростих меш канців К онотопа. «Ж а р т в у к р а їн ськ и х степ ах, - писав один із сучасн и х К вітц і к р и ­ ти к ів , - і д осі ходи ть розхр и стан и й . П ри ся гається ч ор том , ся к ається в рук а в, ч оботи м а сти ть д ь о гт е м ». А Ю рій Ш ев ел ьов д одав: «Ц е один із су то ук р а їн сь к и х первнів - м ож е, не п ерш орядн ої ваги, але важ ливий тим , щ о й ого не п ідробиш . У К вітки це один з виявів й ого орган ічн ої, в к рові, в світогл я д і, в світосприй м а нн і закладеної у к р а їн сь к о ст и » . С ю ж ет п о в іст і - складна ін трига, щ о п оєд н у є к іл ьк а л ін ій . С отник М и ки т а З а б р ьо х а мав виступати зі своєю сотнею в похід до Чернігова, але писар П іст р я к , як и й сам х отів п осісти м ісц е сотн и к а, З абрьоху обдурив. Він переконав п ростак уватого М и ки ту У ласовича, щ о в К он отоп і є важ ­ ли віш і справи, н іж наказ гетьмана. Ц ією сп равою ви яви л ося «п ол ю в ан ­ ня на в ід ь ом ». П істр я к пригадав у сі н ещ астя, щ о трапилися в К он отоп і, а особливо п осуху, і намовив сотника негайно виловити й перевірити водою (відьми не повинні тон у ти ) ц и х к ап осни ц ь. Відьм ами писар «призн ачив»

164

П г

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

семеро ж ін о к , я к і й ом у особи сто не подобалися. Таки не втопилася справ­ ж ня відьм а - Я в д о х а З у б и х а , щ о за зн ущ ан н я ви ріш и л а п ом сти ти ся сотн и к ов і й писарю . З ам ість од р у ж и ти сотн и к а, як він того п р оси в, з хорун ж івн ою О л ен о ю , вона одруж ил а й ого з ря бою к ри вою д ів к ою , а п и са­ ря - з бід н ою н ай м и чк ою . А Олена щ асл и во вийш ла зам іж за Д е м ’я н а , я к ого кохала. Образи твор у, я к бачим о, я ск раві й н еп овторн і. П роте на гол овн у у ва­ гу засл уговую ть сотн и к З абрьоха та писар П істр як - ш арж овані, м айж е кари катурні п ерсон аж і, я к и м суди л ося стати обличчям и новоспечен ого у к р а їн сь к о го «д в о р я н ст в а » X I X с т о л іт т я , щ о давно зрекл ося не лиш е м ови , зви чаїв, традиц ій , але й, власне, батьківщ и н и . В и кор и стовую чи худ ож н і прийом и бурл еску, К вітка засудж ує обм еж е­ ність ц и х гер оїв, їх д уховн е у бозтво, невігл аство, паразитичне існування. Вдається він до п ря м ої а в тор ськ ої хара к тери сти к и : «П рок іп Р игорович П іс т р я к ... у нас ч о л о в ік з у ч е н о ю го л о в о ю , гов ор е так , щ о і з десятьм а головам и не р о з ж у є ш »; «От і став пан П істр як л ічи ти . Л ічить-лічить, а у п ’ я тій сотн і од н ого к озак а і не д о л іч и т ь ся ». С отник Забрьоха розкри ­ вається і в сам охар ак тер и сти ц і: «Я б, п ож ал уй , собл аговоли в, так ліків більш е три дц я ти не знаю . Л ічи сам і роби, як зн а єш ... бо я на те сотни к, щ об не л ічи ти , а тіл ьки п ід п и су в а ти ». М и ки та Забрьоха «не мав дев’ ятої клепки в г о л о в і» , але ж успадкував п осаду за закон ом : «Т аки х то скільки не зазна, то сотен н ою старш и н ою все були З а б р ь о х и ...» Ледачий п ’ яниця сотник поза тим не забуває перед людьми дерти догори носа: «Іде со бі, н адувш ись, і ні на к ого не д и ви ться, тіл ьки щ оки надува, щ об у с і зн ал и , щ о він т у т - зд есь є с т а р ш и й » . У сі й о го п ом и сл и сп р я ­ м ован і в и к л ю ч н о на те, щ об за в ся к у ц ін у о д р у ж и т и ся з х ор у н ж ів н ою О леною , задля чого сотн и к готови й хоч і спалити «з чоти рьох кінц ів» увесь К он отоп. П исар П істр я к - образ іщ е к ол ор и тн іш и й . К вітка мав чималий досвід у зм алю ванні та к ого собі д р ібн ого, але м ети кован ого сіл ьськ ого п ’ явки, написавш и раніш е к ом ед ію «Ш ел ьм ен к о - волосний п и сар ». С кори став­ ся він і д освід ом К отл я ревськ ого. Саме сл ово «п іст р я к » означає «п р и щ » або «гр и б-п а р а зи т». Ц е м сти ва, підступн а, хи ж а й нахабна лю дина, щ о прагнула лиш е од н ого - п осісти м ісц е сотника. Зіставте образи возного з п’єси «Наталка Полтавка» і писаря Пістряка. Чим вони схожі, а чим різняться? К ол оритн им є образ к о н отоп сь к ої відьми Я вдохи З уби хи . Саме для творення цього образу автор використав і народну ф антастику, і перекази, і легенди. Вона, зовні звичайна ж ін к а, сп ром ож н а на ф антастичні вчи н ­ ки: напускати ману на лю дей, піднімати лю дину в повітря, причаровувати. Я вдоха керує інш ими героями творів, як ляльками-маріонетками, сама при ц ьом у зал и ш ається в тін і. П о я с н і т ь , чому автор назвав твір «Конотопська відьма», але Явдоха Зубиха так і не стала головною його героїнею.

В аж ливу роль у творенні образів відіграє м овна характери сти ка п ерсо­ наж ів. М ова З абрьохи - лайлива й брутальна, яка ви світл ю є убогий вн утріш н ій світ героя. « А лисий д ідько вас зна! - к ри к н ув М икита Уласов и ч ... - Ц ур вам, відчепітесь від мене. В ійтесь собі, куди хочете, х оч на ш и бен и ц ю ». Так він розм овл яв з козак ам и . К рутія і н ікчем у П істряка, я к и й , п р оте, к о р ч и т ь із себе м ож н ов л а д ц я й м ає чи м а л і а м б іц ії, знов-

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

таки викриває й ого мова; ♦...нем едлінно пош л ем о гін ц я п іш к и , к ри вого Ілька Х вер л ущ ен к а, да ш кан ди баєть до в и ш ш ого начальства з л еп ортом , щ о нам не м ож н а у п оход іти , занеж е ми обачне п огр у ж а єм о відьом у бездну наш ого с т а в к а ...» На той час К вітк а-О сн ов’ ян ен ко був країцим знавцем у к р а їн сь к ої л іте­ ратурної м ови, щ о сф орм увалася на народній осн ові. Він поставив за мету довести, щ о наша мова має великі перспективи й н еобм еж ені м ож л и вості, нею м ож на творити як сентим ентально-ліричні оп овіді, так і бурлескні, ір о н іч н о -са ти р и ч н і, г р о т е с к о в і к а р ти н и . К в ітк а т в ор ч о в и к ор и ста в безцінні надбання н ародної еп ік и , п ісен н ості, гум ору. К вітка-О снов’ яненко відіграв важ ливу роль у розвит■к у у к раїн ськ ої літературної мови. Він розш ирив Гі лексичний запас, збагатив н и зк ою яскравих х уд ож н іх з а с о б ів .____________ ПАМ’ЯТАЙМО!

В україн ській літературі К вітку-О снов’ яненка ш аную ть як творця ук ра­ їн сь к о ї х у д о ж н ь о ї п рози , як п исьм енника, щ о зі щ и р ою п ри хи л ьн істю малю вав сел я н ськ е ж и ття . С воїми малю нкам и з народного п обуту він ви ­ передив навіть євр оп ей сь к и х літераторів.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ( Т ) рівень —початковий 1.

2.

3.

4.

Де і коли народився та навчався Квітка-Основ’ яненко? Назвіть героїв повісті «М аруся». Про щ о цей твір? Опишіть добу, в якій відбуваються події повісті «К онотопська відьма». Визначте, хто з героїв «К онотопської відьми» викликає відразу, а хто - си м ­ патію.

рівень —середній 1. Поясніть, чому Квітка все ж иття був глибоко релігійною людиною.

2. Прочитайте уривок з повісті «М аруся». Я кі почуття він викликає?

3. Проілюструйте прикладами з тексту повісті «К онотопська відьма» авторську оцінку історичної ситуації в Україні.

4. Схарактеризуйте образ оповідача в повістях Квітки.

II) рівень —достатній 1. Продовжте думку: «П ровідні принципи світогляду К вітки - ...»

2. Порівняйте роль оповідача в повістях К вітки-О снов’ яненка «К онотопська відьма» та «М аруся».

3. Які риси бурлеску можна віднайти в «К онотопській відьм і»? Проілюструйте цитатами, прокоментуйте роль цього худож нього прийому.

4. Доведіть або спростуйте дум ку Ю рія Ш евельова: «Не пророк, не вож дь, не вчи­ тель - усім цим Квітка не був і не є; але балакучий і добрий приятель, щ о роз­ важить і розрадить під час утоми й скором инущ ої зневіри...»

^ рівень —високий 1. Спробуйте самостійно визначити роль і місце К вітки-О снов’ яненка в історії україн ської літератури. П орівняйте ваш і аргументи з поглядами знаних на­ уковців і літературознавців.

2. Які християнські ідеали втілив письменник у своїх повістях? Я кі прийоми ви­ користав для цього?

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

3. Проаналізуйте всі засоби комічного в повісті «К онотопська відьм а», їхню роль у творі, доречність використання автором.

4. Як поєднані в повісті «К онотопська відьма» реалізм і фантастика? Яка особ­ ливість використаної К віткою фантастики?

Р О Б О ТА В ГРУПАХ Організуйте імпровізовану гру «Щ о? Де? К ол и ?». Визначте серед одноклас­ ників ш істьох знавців і капітана команди. Решта класу розділиться на групи, кожна з яких підготує запитання за творчістю К вітки-Основ’ яненка. Якщ о знавці знайдуть відповідь - вони перемож ці, якш;о ні - перемагають ті, хто таке хитромудре запитання підготував.

Я

ДИСКУТУЄМ О

Ч ому в українській літературі фактично не розвинулася така стильова течія, як сентименталізм? І чи сентиментальні українці як нація?

. -

^

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ____________________________________

ВАШЕ'g

Мета проекту - дослідити мову творів К вітки-О снов’ яненка. Підготуйте таблиці, в яких рубриками будуть шари лексики - архаїзми, ПОРТФОЛІО історизм и, неологізми, власне українські слова, інш омовні слова, ж аргонізми, діалектизми. Запишіть до кож ної колонки таблиці якомога більшу кількість прикладів. Проаналізуйте, як змінився лексичний склад української мови від часів К вітки-О снов’ яненка.

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ____________________________________________ Уявіть себе режисером, яком у доручили екранізувати «К онотопську відьму». Підготуйте розширений план-сценарій, зазначивши: а) епізоди, які ви вважаєте за потрібне екранізувати; б) акторів на ролі (аргументуючи свій вибір); в) к остю ­ ми кож ного з персонажів; г) деталі інтер’ єру, де повинні відбуватися зйомки.

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК Л і т е р а т у р н и й н а п р я м - творча єдність митців певного історичного періоду, щ о мали спільну естетичну п рограм у, близькі стилі та світосп р и ­ йняття. Напрям вваж ається головною одиницею членування літературного п роц есу. Іноді напрям збігається з одн им , панівним , стилем (к л асиц и зм , сен ти ­ м енталізм , ром ан ти зм , реалізм ). А л е він м ож е охоп л ю вати і кілька стил ів, я к , наприклад, у бароко. Л ітературн і напрями в істо р ії л ітератури - це бар ок о, класицизм , п росвітн и ц ьк и й реалізм , сен ти м ен тал ізм , ром антизм та ін. Творчість яких письменників можна віднести до такого літературного напряму, як просвітницький реалізм? Л і т е р а т у р н а т е ч і я - єд н іст ь п р ов ід н и х ід ей н о-естети ч н и х , с в іт о ­ гл яд н и х, сти л ьови х п ринципів, щ о о х о п л ю є твор чість багатьох письм ен ­ н иків на п евн ом у етапі розви тк у л ітературн ого п роц есу. Т ечія п ов ’ язана з напрям ом , але від різн я ється л окал ьн іш им и часови м и та просторовим и х арак тери сти к ам и , не має м а сш табн ого вим іру.

167

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

С е н т и м е н т а л і з м (франц. почут т я, чг/тпливість) - х удож н ій напрям у європ ей ськ ій л ітературі д р у гої половини X V III стол іття , щ о отримав назву від загол овка твор у ан гл ій ськ ого письм енн и ка Л оренса Стерна «Сентиментальна п одор ож Ф р ан ц ією та Італ ією » (1 7 6 8 ). С ентименталізм виник я к певна оп ози ц ія к л аси ц и зм у з й ого су вор ою регл ам ен тац ією та к у л ьтом абсол ю тн ого р озу м у , вл асти вим п р осв ітн и ц ­ тву. П ерсонаж ам и творів сен ти м ен тал істів були не м ож н овл адц і, а прості лю ди: селяни, рем існ и ки, к упц і. П ровідними сю ж етам и були не історичні чи міф ологічні, а п обутові, щ о висвітлю вали повсякденне ж иття п ере­ січ н и х л ю дей . Г ерої ж т а к и х твор ів п оставал и ск р о м н и м и , щ и р и м и , добри м и , п рац ьови тим и, гл и бок о релігій н им и. Сентиментальним творам властива ж ива розмовна мова, глибинний, ор ­ ганічний зв ’ язок з фольклором. Розповідь часто велася від перш ої особи. Значна увага приділялася пейзажним малюнкам, переважно сільським краєвидам, щ о були засобом передання почуттів і настроїв персонаж ів твору. С ентименталісти ставили собі за м ету розчул ити читача, викли кати в нього сп івчуття до долі героїв твору, для чого п очуття персон аж ів зм альо­ вували гіп ерболізован о, а героїв ідеалізували. Р е а л і з м (лат. сут т єви й , справж ній) - напрям у л ітературі й м и с­ тец тві, п ослідовн и ки я к о го надавали перевагу пізнанню , п равдивом у, о б ’ єк ти в н ом у і всебічн ом у відображ ен ню д ій сн ості. Н айкращ е сутн ість реалізму сформулював англійський письменник Вільям Теккерей: «Істина не завж ди приємна, але істи н а понад у с е ». М ета реалізм у - глибоке пізнання св іту і х у д ож н є й ого відображ ення. О сновним принципом реал істи чн ого письм а є т и п іза ц ія - х у д ож н є уза­ гальнення ж и ттєв и х я ви щ і л ю д сь к и х характерів. Для реалізм у х а р а к ­ терний к он к ретн о-істори чн и й п ід хід до яви щ ж и ття - так званий іс т о ­ ризм. Л юдина в реал істични х твор ах зображ ен а як істота соц іал ьн а, тож образи розви ваю ться відп овідн о до зм ін су сп іл ьн ого ж и ття . Я к х уд ож н ій м етод реалізм сф орм увався в Є вропі в еп оху В ідр од ж ен ­ ня ( X I V -X V I стол іття ), хоча терм ін почали ви к ор и стовувати з середини X IX стол іття . Реалізм п рой ш ов у св оєм у розви тк у декіл ька етапів, а корінням сягає ан тичності. П р о св ітн и ц ь к и й реал ізм сф о р м у в а в ся в е п о х у П р о св ітн и ц т в а , у X V II-X V II I ст о л іт тя х . П и сьм ен ни ки , щ о зверталися до ц ього м етоду, змальовували повсякденне ж и ття п рости х лю дей з властивим и їм в и сок и ­ ми моральними я к остя м и , світлим розум ом . П и сьм енни ки -просвіти телі утвердж ую ть у св о їх твор ах вір у в л ю ди н у, в си л у її р озум у і в и сок ої м о ­ ралі, щ о має зм ін и ти св іт на кращ е. Для доби п росв ітн и ц ь к ого реалізм у характерна глибока релігійність авторів і відповідно культ хри сти ян ськи х ідеалів у їх н іх творах. Визначте, які риси просвітницького реалізму характерні для творчості Квітки-Оонов’яненка. Аргументуйте свою думку.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ ❖ Як відомо, Григорій Квітка написав надзвичайно комічну автоепіграму після того, як облишив чернецтво: П ослуш ником я бьіл, густа бьіла брада! А мур пощ екотал... спасанню шабаш!

168

ІХЦ

.U. ^

■■

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Ш тандарт любови блеснул, йду служ ить сюда! А х вечно ль буду я носить любови цепь! ❖ Ф ільм за сю ж етом п овісті «К он отоп ська відьма» було екранізовано ре­ ж исером Галиною Ш игаєвою 1990 року на к ін остудії імені Олександра Д ов­ ж енка.

ПОДОРОЖ ЛІТЕРЛТУРАМИ СВІТУ Григорій К вітка-Основ’ яненко написав блискучі комедії, які з успіхом манд­ рують українськими сценами й екранами. Одна з них - «Ш ельменко-денщ ик» свідчить про те, щ о український письменник у своїй творчості рухався цілком у руслі худож н іх пош уків європейської літератури. Про щ о його комедія? А про те, як спритний, кмітливий і винахідливий герой, фактично слуга, тільки офіцерський, умудряється обдурити самовневнених і бундючних панів, та ще й глузує з них. Простакуватий зовні герой родом з укра­ їнських народних анекдотів про дотепних і лукавих слуг, щ о завжди пошивають у дурні обмежених і примітивних панів. Подібний герой є на сторінках комедій Жана Батіста Мольєра «В итівки Ска­ лена» та Карло Ґольдоні «Слуга двох панів». Блискуча екранізація останнього твору під назвою «Труффальдіно із Бергамо» з К остянтином Райкіним у головній ролі вам, напевно, відома.

Перегляньте обидві екранізації («Шельменко-денщик» і «Труффальдіно із Бергамо») і спробуйте визначити, що об’єднує їх головних героїв.

ВІДПОЧИВАЮЧИ, вчимося Коли К вітку-О снов’ яненка обрали головою Х арківської палати карного суду, з ’ явилася епіграма, яку написав його приятель Каразін. Епіграма, погодьтеся, була доволі дотепною: Не надивлюся я, Создатель, Какой у нас мудреньїй век: А ктер, позт и заседатель Один и тот ж е человек.

Спробуйте й ви скласти епіграму один на одного (або автоепіграму).

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО світогляд 1. Зубков С. Григорій Квітка-Основ’ яненко. Ж иття і творчість. - К ., 1978.

2. Гончар О. Просвітительський реалізм в українській літературі. Жанри та стилі. - К ., 1989.

3. Гаєвська Н. Хрестоматія української літератури та літературної критики X IX ст.: У З кн. - К ., 1996. - Кн. 1.

4. Ільєнко І. Григорій Квітка-Основ’ яненко; П овість. - К ., 1973.

5. Слюсар А . Фантастична повість в українській літературі 30-х років X IX ст. / / Розвиток жанрів в українській літературі X IX - початку X X сто­ ліття. - К ., 1986.

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Гарно твоя кобза грає, Л юбий мій земляче! Вона голосно співає, Голосно і плаче.

ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ

І сопілкою голосить, Бурею лю тує, І чогось у Бога просить, І чогось сумує.

Олександр Афанасьєв-Чужбинський

«РОЗГЛАСИ В ДАЛЕКИЙ КРАЙ СЛАВУ ДАВНЮЮ УКРАЙНИ!» ю дина п овся к ча с прагне до ч огось н ового, щ е не від кри того, я ск ра вого і незнаного. А відтак сентим енталізм як культ б е з п о се р е д н іх л ю д сь к и х п оч у в а н ь став п ер ш и м к р о к о м в ід ход у від к л асиц и зм у, щ о всевладно панував у єв р оп ей ­ сь к и х л ітер атурах н ап ри кін ц і X V III ст о л іт тя . К ласи ц изм був надто далеким від в н утр іш н ього св іт у зви чай н ої л ю ди н и , від св іту уяви й фантазії, визнаючи лише те, щ о мож на збагнути розум ом. А люди прагнули д ом огти ся чогось та к ого, щ о схви л ю вал о б їх н ю д уш у , р озбу р ­ хало п очуття й п робудило уяву. Такий буйний св іт ф антазії таївся в на­ родн и х п існ я х , к азк ах, віруван н ях. О тж е, виникла потреба детальніш е досл іди ти ж и ття народу, світ й ого уя ви . І ром а н ти зм не л иш е виконав це н епросте завдання, а й відп усти в крила твор ч ої уяви у вільний лет. Термін «романтизм» з ’ явився досить оригінально: поети, ш укаю чи нових тем, м отивів, образів, часто зверталися до народної фантастики ром анських народів, до їх н іх пісень, казок і вірувань. Він передбачав щ ось таємниче, непідвладне розум ові. Романтизм як худ ож н ій напрям буревієм перейш ов Європу, збудив до ж и ття п отуж н і творчі таланти, знайш ов своє блискуче виверш ення у творах Байрона і Ґердера, Ґете і Ш иллера, М іцкевича й Ш ев­ ченка, Ж ук ов сь к ого, П уш кіна, Л єрм онтова, Г огол я ... А що ви вкладаєте в поняття «романтизм», «романтичний»? ПАМ’ЯТАЙМО! Основні р и си р ом а н т и зм у як творчого напряму такі: --------------------1 . П ротиставлення буденному ж и ттю високи х іде­ алів; втеча від ж орсток ої реальності у вим ріяні, екзотичні, ірреальні місця.

2. У центрі уваги письм ен н иків - сильна, непересічна, виняткова о с о ­ би стість, наділена надзвичайними м ож л и востя м и , духовн о багата.

3. Ром античний герой схильн ий до бурхл и ви х почувань, пристрастей, емоцій.

170

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

4. Ром антизм заперечував культ розум у, п ротиставляю чи й ом у культ пізнання через ін ту їц ію , п очуття , переж ивання.

5. П и сьм ен ни ки -ром ан ти ки заглиблю валися в п си х ол огію св оїх ге­ роїв.

6. Р ом антизм черпав сю ж ети , худ ож н і засоби з ф ольклорних дж ерел, м іф ол огії, характеризувався елементами ф антастики.

7. Ц ей н ап рям впл и н ув на ф орм уван н я н ац іон ал ьн и х л ітер а ту р , оскіл ьк и надавав в и н я тк ового значення проблем і розви тку національних м ов, відтворенню д уховн и х орієн ти рів нації.

8. Зацікавлення національною істо р ією визначило такий складник р о ­ мантичного письма, як історизм .

9. П ровідн ою к он ц еп ц ією ром ан ти зм у став індивідуалізм як прояв п р о­ тистоян ня в и сок и х д уховн и х злетів сильної особи стості й недосконалого суспільства.

10. Б ли зькість до природи, сп івзвучн ість бунтарства в душ і людини з буянням природних сти хій стало одним з осн овн и х дж ерел формування поетики ром антизм у: персон іф ікац ії, си м вол ік и , антитези, поглибленого трагізм у, м оти вів світової с к о р б о т и ,_________ _______ ______________________ __ Р ом анти зм приніс у єв р оп ей сь к у л ітер атуру (відп овідн о і в україн сь­ к у) особл и ві ж ан рові різн овиди : ром ан ти чн у баладу та поем у, посвяти та посланія, елегію та ідилію , ром ансову ліри ку, поезії на теми громадського ж и ття , ін ти м н у л іри ку. Р ом анти зм - явищ е св іто в о го л ітер атурн ого п роц есу. Виникнувш и н а п р и к ін ц і X V III с т о л іт т я м а й ж е о д н о ч а сн о в Н ім е ч ч и н і, А н гл ії, Ф ранц ії, він на п очатку X I X стол іття п ош и ри вся в м и стец тві П ольщ і, Р осії, Італії, А в стр ії, Г рузії, У країн и, охоп и в і країни А м ер и к и . Для сам о­ ствердж ення націй, щ о формувалися в цей час, велике значення мали анти­ феодальні рухи й особливо Ф ранцузька бурж уазна револю ція, а згодом п одібн і револ ю ц ії в ін ш и х країн ах Є вропи. У ром анти зм і поєдналися ідеї н аціон альн о-визвольн их р у х ів і невдоволення ари стокр атії новим и бур­ ж уазн им и відн осин ам и . А відтак кон ф л ікт з д ій сн істю , п ош ук ін ш ого, к ращ ого ж и т т я , ідеал, створени й п алкою у я в ою , лягли в осн ову творчої програм и п и сьм ен н и к ів-ром ан ти к ів. Н ем ож л и вість поєднання баж ан ого з дій сн им призводила до глибоких розчарувань, до св ітов ої ск ор б оти , бай рон ізм у, наслідком чого ставало роздвоєн н я д уш і, поява так званої зайвої лю дини. Підтвердьте висловлену тезу прикладами з творчості Байрона, Лєрмонтова. Пафос самовизначення й утвердж ення особи стості поєднувався в р о ­ мантизмі з усвідом ленням са м обутн ості в сіх народів та їх н іх національнок ул ьтурн и х традиц ій , з ф аховим п оцін уван ням ф ол ьклору, в я к ом у , на д ум к у ром ан ти к ів, панував д ух п ри род н ої к ул ьтури , втраченої ц и віліза­ ц ією . Т ом у романтизм як світоглядна система засвідчував зміну культурноісто р и ч н и х е п о х у Є вроп і, в и к он у ва в о собл и в і соц іа л ь н о-істор и ч н і, к ультурн і ф ун кц ії. у с л о в ’ я н с ь к и х к р а їн а х р о м а н ти зм став ід еол огіч н и м оп ер тя м н ац іон ал ьн о-визвол ьн ого ру х у , сп ри яв осм и сл ен ню взаємин осо б и сто ст і з н аціональною сп іл ьн отою . С тановленню ром ан ти зм у в ук р а їн сь к ій літературі сприяла д іяльність Х а р к ів с ь к о ї ш коли р о м а н т и к ів , до я к о ї входи л и Ізмаїл С резневський, Л евко Б ор ови к овсь к и й , А ф анасій М етли нський , М икола К остом аров,

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Михайло Попов.

Українська ніч

П етро Г ул ак -А р тем овськ и й , М ихайло П етренко. Значну роль відігравали й п ідготовлені ними видання: «У країн ськи й альманах» (1 8 3 1 ), «Запорож ская старина» (1 8 3 3 -1 8 3 8 ). О дночасно в Галичині стала ш и р ок ов ід ом ою «Р у сь к а т р ій ц я », щ о о б ’ єднала прекрасн и х поетів - М аркіяна Ш аш кеви ча, Івана Вагилевича та Я кова Г ол овац ького. На м еж і 3 0 - 4 0 - х р ок ів з ’ явилося нове п околін н я ром ан ти к ів, очільниками я к ого стали Тарас Ш евчен ко, П антелейм он К уліш . Ідеї, я к і вони пропагували, мали виразне н аціонально-політичне забарвлення, сп р и я ­ ли появі К и ри л о-М еф одіївськ ого братства з й ого ром ан ти чн о-хри сти я н ськ ою п рогр ам ою . У літературі цей етап засвідчений п оя вою перш ого істор и ч н ого ром ан у К ул іш а «Ч орна рад а», істор и ч н и х драм «Сава Ч а­ л ий» та «П ереясл авська н іч» М иколи К остом ар ова, р озви тк ом ін ти м н ої, пейзаж н ої, рел ігій н ої, гр ом ад я н ської л іри ки , представленої у твор чості Євгена Г ребін ки, М ихайла П етренка, В іктора Забіли, Тараса Ш евченка. О крім того, М икола К остом ар ов започаткував у к р а їн сь к у літературн у к ри ти к у - «О гляд твор ів , п исаних м а л ор осій ськ ою м ов ою » (1848). П ровідна роль в утверд ж ен н і у к р а їн сь к ого р ом ан ти зм у я к ц іл існ ої х уд ож н ь ої си стем и й л ітер атурн ого напряму належ ить, поза сум н івом , Т арасові Ш евчен ку та П антелейм онові К ул іш у. У другій пол ови н і X I X стол іття риси ром ан ти зм у поряд з реалізм ом сп остерігаєм о у твор ч ості О лекси С торож ен ка, Івана М ан ж ури, Ю рія Ф едьковича та ін ш и х. Н ап ри кін ц і X I X стол іття відбувся п роцес он овлен ­ ня певних естети чн и х канонів ром ан ти зм у, ш;о дало підстави говори ти про розви ток так ої ідей н о-сти л ьової течії, як н еором ан ти зм . Її я ск равою представницею стала в у к р а їн ськ ій л ітературі Л еся У країнка.

172 h

.

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Проте на цьому розвиток романтизму не заверш ився. Він продовжував впливати на літературу X X століття загалом і на творчість окрем их письмен­ ників зокрем а. Вплив ром ан ти чн ої традиції відчули на собі й письменник и -ш істд еся тн и к и - Василь С и м он ен ко, М икола В ін гран овський та інш і. А ле розм ова про X X стол іття в нас ш;е попереду. Пригадайте вже вивчені твори названих письменників. Визначте в них риси романтичного письма.

ХАРКІВСЬКА ШКОЛА РОМАНТИКІВ Це літературне угруп ованн я виникло в 2 0 -3 0 -т і роки X I X стол іття при Х а р к ів сь к о м у ун іверси теті. П огляди і діял ьн ість й ого учасн и ків, студен тів і викладачів, сп ри ял и теоретичном у осм и сл ен ню та п рак ти ч н о­ му застосуван н ю засад ром ан ти зм у в україн ській літературі. У діял ьн ості членів Х а р к ів сь к о ї ш к ол и п ом ітн и й вплив н ім ец ького й ан гл ій ськ ого р о ­ м анти зм у, ор ієн това н и х на невичерпне багатство ф ол ькл ору, а так ож п ол ьськ ого та ч есь к о го , м етою я к и х було відродж ення істор и ч н ої п ам ’ яті народу й вивчення й ого «та єм н и ч ої д у ш і».

ПЕТРО ГУЛАК-АРТЕМ ОВСЬКИИ ( 1790- 1865) ПАМ’ЯТАЙМО! Саме з творчості П етра Г ул ак а-А р тем овського роз---------— почалася доба ром античного письм ен ства в У країні.

1827 р ок у в ча соп и су «В естн и к Европьі» було оп убл ікован о його балади «Т вардовськи й » і « Р и б а л к а ».________________________________________________ П роф есор, рек тор Х а р к ів сь к о го ун івер­ си тет у ( 1 8 4 1 -1 8 4 9 ), він чи м ало докл ав зуси л ь до вихован ня талановитої у к р а їн ­ сь к ої м олоді. А л е п оступ ово в д уш і ГулакаА р тем ов сь к ого поет п оступ и вся ви сок оп осадовцеві, я к о го влада щ едро обдаровувала чинами й орденам и. Т ворчість й ого втр а­ чала ті я скраві й сам обутн і ри си, я к і св ого ч а су так за х оп и л и м ол од ого Ш евченка: «Гулак-А ртем овський хоч чув (народну м о­ ву. - О.М .), так забув, бо в пани п о с т р и г с я » . А л е без й о го твор ів барвисте й со к о в и те п ол отн о у к р а їн ськ ого ром антизм у було б неповним, а відтак, п овернім ося до його «Р и б а л к и ». У л и сті до редактора ж урн ал у, де було о п у б л ік о в а н о цей т в ір , Г у л а к -А р те м о в сь к и й писав про те, щ о стало п ош товх ом до написання пересп іву балади Ґете. Р е­ д а к то р у п ер е д м о в і п о я сн и в та єм н и ц ю твор чого задум у: « ...м іж ін ш им і заради ц ік а в ості за хотів він спробуват и, чи не

Петро Гулак-Артемовський ^

173

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

м ож н а м а л о р о сій сь к о ю м о в о ю п ередати п оч у ття н іж н і, бл агородн і, піднесені, не зм уш ую ч и читача або сл ухача см ія ти ся , як від “ Енеїди” К отл я ревськ ого і від ін ш и х, з т ією ж м етою писан и х в ір ш ів ». У баладі Ґете ю н ак, зачарований р у сал к ою , поринає в привабливе підводне царство. Ц ей сю ж е т м ож н а знайти в к азк ах багатьох народів, зокрем а й у к р а їн сь к и х. А том у Г ул ак -А р тем овськ и й , д отр и м ую ч и сь у св оєм у переспіві сю ж е т у ори гін ал у, свій сю ж е т буд ує ц іл ком у д усі у к р а ­ їн сь к ої ф ол ькл орн ої традиції. В икористання засобів н ародної п ісен н ості дає зм огу авторові створити неповторні образи м рій л и вого Рибалки і русал ки , позначені виразним національним к ол ори том . За буденним зан яттям - ри бол овл ею - застає героя водяна красун я і зваблю є й ого н ерозгаданою таїн ою п ідводн ого св іту . А л е звільнення від пут буденщ ини ви яви л ося для ю нака трагічним : Рибалка хлю п!.. За ним ш убовсть вона!.. І більше вж е нігде не бачили Рибалки!

Ю ний Рибалка в п ересп іві у к р а їн сь к ого автора п остає у к р аїн ськ и м па­ рубк ом , а русалка нагадує у к р а їн сь к у к расун ю -д івч и н у, щ о « к о с у зч ісу є і брівкам и м о р га є ». П естл и ві слова цій баладі надаю ть ром античнол іри чн ого звучання, твор я ть особл и ву м ел оди ку, ем оц ій н у н аснаж еність.

МИКОЛА КОСТОМ АРОВ ( 1817- 1885) Це багатогранна творча особи стість, визначний громадський діяч, один з організаторів К ирило-М еф одіївського братства, в літературі відомий також під псевдонімом Ієрем ії Галки. Саме він був автором програмного докум ен­ та братства — «К н иги буття у к р аїн ськ ого н ар од у», осн овн ою ідеєю я к ого __________________________________бул о скасуван н я к ріп ацтва й утворення ф едерації сл о в ’ я н ськ и х народів. Син пом іщ ика і кріпачки, студент Х а р ­ к ів сь к о го , а згодом — п роф есор К и ївськ ого і П етербурзького ун іверси тетів, великий гум аніст, видатний істор и к , письменник, літературний кри ти к - таким увій ш ов він в україн ську істор ію і літературу. Саме К ост о м а р о в у К обзар п р и свя ти в одн у з кращ и х поезій ц икл у «В казем аті» «В еселе сон ечк о х о в а л о с ь ...» . У некролозі один з й ого учн ів написав: «П о л у м ’ яна л ю бов до батьк івщ и н и і прагнення с л у ж и ­ ти н ароду були п аф осом у с іє ї д ія л ьн ості К осто м а р ов а ». П охован о М и кол у К остом а ­ рова в П етербурзі. Значне м ісце у твор ч ості ц ього поета займ ає ром антична п обутова й ін ти м н а л і­ рика. В ірш «С ол овей к о» м алю є, на перш ий п огл яд, зви чн у карти н у, коли оксам и това Микола Костомаров україн ська ніч повн и ться непереверш еним

а іА

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

со л о в ’ я. А л е п осту п ово за п оети чн и м оп и сом со л о в ’ їн ого сп іву п о­ стає трагічна картина - сам отн я м огила, на я к у щ он оч і п ри ход и ть д ів ч и ­ на - напевно, су м у є за втраченим кохан н ям (зверніть увагу, образ могили надзвичайно п опулярн ий у ром ан тичн ій п оезії). А втор тон к о підм ічає; у сп іві со л о в ’ я к ож ен м ож е почути відгом ін влас­ них почувань - х то радість к охан н я , х то см у ток розчарувань, х то пекуче до сліз горе. А л е не всі розум ію ть пісенний подвиг малесенької пташ ини, щ о розум іє п орухи л ю д ськ ої д уш і й переливає їх у неповторні звуки. С П ІВОМ

Проаналізуйте художні засоби цієї поезії.

М И ХАЙ Л О ПЕТРЕНКО (1817 - р. см . невід.) Нам, на ж аль, украй мало відом о про цього талановитого поета, щ о на­ родився у Слов’ я н ську, на Д онеччині. С купі кри хти інформації віднахо­ дяться в й ого творах —вірш «Б атькова м оги л а», наприклад, розповідає про раннє си рітство, а «С л ов’ ян ськ» - про к ор отк і м иті щ асливого дитинства. Н авчаю чи сь у Х а р к ів сь к о м у ун іверси теті, почав п исати вірш і. Є ще згадка про те, щ о він працю вав «п о ц ивіл ьни х в ід о м ст в а х ». Точна дата см ер ті невідома. Т ворча сп адщ ин а М ихайла П етрен ка - у сь о г о 19 твор ів . А л е навіть я кби він написав тільки поезію «Н е бо » («Д и вл ю сь я на н е б о ...» ), то й тоді п осів би п очесне м ісц е в істо р ії у к р а їн сь к ої л ітератури . Ц ей твір став на­ родн ою п існ ею , яка й д осі лунає в різн и х к у точ к а х У країн и. А в тор ськ и й ори гін ал вірш а значно різн и ться від н евели кого уривка, щ о н авіки зак р іп и вся в національном у ф ол ькл орі. П оезія пройнята непе­ реборним баж анням л іри чн ого героя втек ти , заховати ся від самоти й г ір к ого си рітства . Н ас м и м овол і захоп л ю є ром ан ти чн и й порив у небесне безм еж ж я , м рія п ок и н у ти зем лю й пол инути в захм арн у далечінь, де м ож н а віднайти ін ш и й , кращ ий св іт. Там немає рутини й буденн ості, але є незрівнянно прекрасна сила, щ о дає п р и хи сток зболеній душ і ліричного героя: А тільки кохає небесна музика, І легко колиш е вона його стиха.

М істична картина прикутої до неба душ і набуває символічного звучання. А л е не завж ди небесний полон ви я вл я ється л егки м і принадним; Неначе небо все і хмари ті Мені схилилися на груди.

Так за к ін ч у ється цей своєрід н и й поети чн и й три п ти х. Т лум ачити його ми м ож ем о п о-р ізн ом у : як баж ання поета зблизити височінь неба і в и со ­ к о ст і п оети чн ого сл ова, знайти натхнення саме в ти х захм арн их далях, дорівн я ти м уки п оети чн ої твор ч ості до гр ом ів і хм ар, щ о час від ч а су тр и ­ вож ать небеса. В ук р а їн сь к ій літературі це був один з перш и х зразків н ового п оети ч­ н ого ж ан ру - м еди та ти вн о-ел егій н ого вірш а, як и й належ ить до ф іло­ соф сь к ої л іри ки . В осн ові та к ої л іри ки - роздум и про вічн і проблеми ж и ття і см ер ті, сенс л ю д сь к ого буття. Як ви тлумачите символічний образ неба в цьому творі?

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ЄВГЕН ГРЕБІНКА (1812-1848) С еред за ч и н ател ів н о в о ї у к р а їн сь к о ї л іте р а ту р и п оч есн е м ісц е п осід а є лоет, п розаїк, байкар Євген П авлович Гребінка. Він н ародився в грізн ий рік наш естя Наполеона, а пом ер, кол и в Європі вирували ре­ в о л ю ц ії. В ін од н и м з п ер ш и х в ід к р и в світові талант Ш евченка і намагався св оєю твор ч істю звеличити п р остого у к р а їн сь к о­ го т р у д ів н и к а , д о я к о г о п очува в щ и ре сп ів ч у ття і гл и бок у повагу. Й ого д и ти н ство м инуло на мальовничій Полтавщ,ині, нянька оповідала й ом у у к р а ­ їн сь к і к азк и , співала, «я к л яхи спалили Н ал и вай ка». А том у п отя г до твор ч ості в ю н ака виявився вж е в гім н азії, де трьом а класами вищ е вчи вся і М икола Гоголь.

30 -ті роки X I X стол іття ознаменувалися перш им и серй озни м и п убл ікац ія м и , серед І Євген Гребінка я к и х - ба й к и , п оезії. З атхл а атм осф ера п ровін ц ії зм усила Г ребінку їхати в П етер­ бург - він прагнув діял ьн ого, ак ти вн ого ж и т т я . Д уж е ц ік а в і й ого сп о га ­ ди про то го ч а сн у стол и ц ю : «П етер бур г є к ол он ія осв іч ен и х м а лор осія н . У сі у ста н ов и , в сі ак а д ем ії, в сі у н ів е р си тет и п ер еп овн ен і зем л я к а м и , і при п ри зн ачен н і л ю ди н и на сл у ж б у м а лорос звертає о собл и в у увагу як розум н а л ю д и н а ». О точення Г ребін к и в П етер бу р зі - Ш ев ч ен к о, Г р и го ­ рови ч, С ош ен к о, Ш тер н бер г, П у ш к ін , Т урген єв. Ш евч ен к ом за х о п л ю ­ вався надзвичайно, називаючи «лю диною д и вови ж н ою ». Про кого з названих друзів Гребінки і що саме вам уже відомо? Ш евченко був щ иро вдячний Гребінці за допом огу. 1837 року намалював акварельний п ортрет п оета (й о го й у м іщ ен о в п ід р у ч н и к у ), а в травні 1 8 4 3-го вони разом їзди л и в У к р а їн у, відвідали й У бєж и щ е, родовий м аєток Гребінки. Т вори К обзаря Гребінка зберігав навіть тоді, коли Ш ев ­ ченко був на засланні. Творча спадщ ина письменника - «пречудові» (за оц ін к ою Івана Франка) байки, кращ і з я к и х - «Р и б а л к а », «В едм еж ий с у д » , «Б у д я к та К оноплин о ч к а », «Я ч м ін ь », «П ш е н и ц я ». В ідом ий він і я к автор л іри чн ої п оезії, р осій ськ ом овн ої поем и «Б о гд а н », п овісті «Ч а й к о в сь к и й », перекладів з П уш кіна тощ о. П омер Євген Гребінка 15 грудн я 1848 р ок у в П етербурзі, похован и й у селі М ар’ ян івц і неподалік П ирятина. «У к р а їн ськ а м ел од ія » була написана 1840 р ок у за м отивам и народних пісень, я к і оп овід аю ть про гір к у ж ін оч у дол ю , про те, як лягаю ть у си ру землю у к раїн ськ і дівчата, бо несила з нелю бом вік вікувати . П обудована у ф орм і д іалогу, ця поезія (за ж ан ром її м ож н а визначити і як баладу) розкриває світ д уш евн и х м ук матері й дон ьки . М атір, х оч і розум іє, щ о важ ко ж и ти з нелю бом , прагне віддати д оч к у зам іж , бо доля сам отньої сироти видається їй щ е страш н іш ою . Д івчина, сповнена поваги.

т ? 6

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

лю бові й сп ів ч у ття до м атериних сл із, п огод ж ується , та, як у біл ьш ості романтичних творів, фінал цієї історії трагічний. Двома короткими моно­ логічними рядками передає автор горе матері, щ о ридає на доньчиній могилі. Елегійний н астрій п оезії, переваж ання ок л и ч н и х і питальних речень, щ о посил ю ю ть ем оц ій н у й ін тон ац ійн у насиченість твору, гл и бок е п р о­ никнення в збурений св іт п очуттів д вох згорьовани х ж ін ок - усе це й за­ безпечило славу п оезії як взірця у к р а їн сь к о ї ром анти чн ої поезії. Сюжети яких творів нагадала вам ця поезія?

ВІКТОР ЗАБІЛ А (1808-1869) Син Ч ер н ігівськ ої зем лі, В ік тор М и к о ­ лайович Забіла народився в родині д р ібн о­ го п ом іщ и к а. Був певний час вій ськ ови м , та згодом п олиш ив сл уж бу. С подівання на особи сте щ а стя теж не сп равди л ося - к о х а ­ ну віддали за ін ш ого, за м ож н іш ого. На згадку про о со би сту драм у л и ш илася п ое­ тична збір к а «С піви к різь сл ь о зи ». П роте щ асти л о з д рузя м и , серед я к и х Тарас Ш евч ен к о, М ихайло Глінка. В идат­ ний росій сь к и й к ом п ози тор , зачарований м ел од и к ою поезій Забіли, поклав на м у зи ­ к у й ого твори «Гуде вітер вельм и в п о л і» та «Н е щ ебечи , с о л о в е й к у », щ о стали п о ­ п улярним и ром ансам и. А до вірш а « Ч о в ­ н и к » м у зи к у склав сам Ш евчен ко. В ідом о й те, щ о, будучи талановитим кобзарем , Забіла й сам писав м у зи к у до св о їх поезій. В ік тор Забіла так і не од р у ж и в ся , зали­ ш ався вірним н езгасн ом у п оч у ттю . Ш,едра Віктор Забіла і щ ира лю дина, він на сх и л і літ залиш ився без за со б ів д о існ у в а н н я , а т о м у д о ж и в а в в ік у в сестр и в Б орзн і (Ч ерн ігівськ а обл асть), де й помер. Д о остан н ього п о д и х у туж и в він за втраченим щ а стям , за к охан ою Л ю бою Б іл озер ськ ою , д он ьк ою су сід а -п ом іщ и к а , виливав на папір гіркі роздуми про несправедливість суспільного устрою , щ о нівечить л ю д сь к і дол і. Сам н ік ол и не дбав про д рук уван н я с в о їх тв ор ів , а том у чим ало з них дослідники вваж аю ть втраченими. А ле й ті, щ о, на щ астя, збереглися, забезпечили їхн ь ом у авторові довічну славу талановитого україн ського лірика. П оезія « С о л о в е й », ел егія за ж а н р ом , я ск р а в о д ем он струє душ евн у м у к у безнадійно зак оха н ого л іри чн ого героя. Ц е про своє горе розповідає він сол овей к ов і, заздрячи ц ій милій п таш и н і, щ о м ож е сама звити собі кубел ьце, і н іх то не стане на заваді. Й ом у несила слухати щ асливий спів сол овей ка, бо пісн я «розди рає д у ш у ». Ц я п оезія — відвертий, щ и ри й , ем оц ій ни й м он ол ог лю дини, щ о багато переж ила, перестраж дала. У сам ій осн ові твор у закладено ром античний кон ф л ікт - н ем ож л и вість при м и ри ти м р ію і буденність, д ося гти ідеалу.

177^

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

В ід ч у в а єт ь ся й п о ту ж н е ф ол ь к л ор н е п ід ґр у н т я - еп іт е т и , стал: порівняння, м етаф ори, си м вол ік а орган ічн о «п ер етік а ю ть» з народної п оезії. П естливі су ф ік си , ви сок а ін тон ац ійна н асиченість, романтична ск орбота, чи сте й світл е п оч у ття , я к и м ущ ерть сповнений твір, - усе це стало зап орук ою й ого ш и р о к о ї п оп ул я рн ості. Які твори про трагічне, нерозділене кохання ви вже читали?

РУСЬКА ТРІЙЦЯ» На за х ідн оук р а їн ськ и х зем л ях р озви ток національної культури від бу­ вався в сп ециф ічн их істор и ч н и х і сусп іл ьн о-п ол іти чн и х ум овах. Д авало­ ся взнаки довготривале п ол ьськ е, а згодом (від 1772 р ок у ) австрійське па­ нування. Д инастія Г абсбургів намагалася провадити на теренах ім перії п рогресивну на той час п ол іти ку. П ро це свідчить і скасування к ріп осн ого права (1848), проведене значно раніше, н іж в Р осійській імперії, і визнання п овн оп равності гр ек о-к а тол и ц ьк ої ц еркви, і від к ри ття ун іверси тету у Л ьвові (1 7 4 8 ) тощ о. А ле Західна Україна, залиш аю чись провінц ією величезної ім перії, п о­ терпала від п оступ ового наступу на національну м ову, культуру. Т ож дух просвітительства, національно-культурного відродж ення, щ о дедалі біль­ ше ш ирився європейським и країнами, не оминув і Західної У країни. Львів як осередок д ух ов н ого ж и ття краю приваблю вав м ол оди х талановитих українців, поляків, учасників знаменитого повстання. П оступ ово з ’ явля­ лися ґрунтовні українознавчі та фольклористичні праці, граматики. Тоді се­ ред прогресивних кіл інтелігенції зародилася ідея «європ еїзації» З ахідн ої У країн и, а відтак - н е обх ід н ість застосуван н я л а ти н сь к ого алфавіту. Т ож головна заслуга засн овн иків « Р у сь к о ї тр ій ц і» - М аркіяна Ш аш кевича, Івана Вагилевича та Я к ова Г ол овац ьк ого - у том у , щ о вони відстояли право ви к ор и стовувати народну м ову я к літературн у й за ст о со ­ вували фонетичне п исьм о. «Р уськ а тр ій ц я » - гурток талановитої у к раїн ської інтелігенції, як и й діяв уп р одовж 1 8 3 3 -1 8 3 7 років. Й ого фундаторами стали три студенти Л ьвівськ ої сем інарії - М а р к ія н Ш аш кевич, Ів а н В аги леви ч і Я к ів Г ол ова ц ьк и й . _________________________ П А М ’ЯТА Й М О !

Ц ей гурт прагнув відроди ти д уховн е ж и ття к р аю , був о б ’ єднаний сп іл ьн ою ід еєю п рац і на к о р и сть у к р а їн сь к о ї к у л ь т у р и , п ерей н я ти й п о ­ требою відродж ення національної св ід ом ості, бор отьби за в о зз’ єднання ук р а їн сь к и х земель, розви тк у письм ен ства на осн ові народн ої м ови. Д евізом «Р у сь к о ї т р ій ц і» стали слова зі збірки н ародних пісень М ак си ­ м овича «С віти , зоре, на все поле, закіль м іся ц ь зій д е». Який зм іст вкладали учасники гурту в цей девіз? Етапним у розви тк у н аціонального п исьм ен ства на З ахідн ій У країн і стало видання ал ьм ан аху «Р у са л к а Д н іс т р о в а я » 1837 р о к у . Ф ранка сказав, щ о ця к н и ж к а була «н ем ов один н ея сн и й п ори в ч у ття л ю д сь к ого серед загального затупіння та зд и ч ін н я ». В альманасі вм іщ ен о ф ол ьк л ори сти чн і м атеріали, оригінальна тв ор ­ чість учасн и ків «Р у с ь к о ї т р ій ц і», переклади сер б ськ ого еп осу, істор и ч н і та бібліограф ічн і матеріали.

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Ц ентральн ою п остаттю «Р у сь к о ї т р ій ц і», її орган ізатором , душ ею прогресивної п атр іоти чн ої гали ц ької м ол од і був М аркіян Ш аш кевич.

МАРКІЯН ШАШКЕВИЧ (1811-1843) Доля відміряла цій надзвичайно обдаро­ ваній людині вкрай короткий вік. Завж ди задумливий, гол убоок и й , з н іж н ою д уш ею , але сталевою волею , самовідданий і працьо­ витий - таким він був. Ф ранко називав й ого лю ди н ою н аскрізь си м п ати чн ою , ш;ирою і п р остою , о гр іто ю л ю б о в ’ ю до рідн ого народу і н еп охи тн ою , певн ою св о єї дороги. М аркіян Семенович народився 6 л и ст о ­ п ада 18 11 р о к у в се л і П ід л іс с і З о л о ч ів с ь к о го п овіту на Львівш;ині. Б унтівлива вдача, загострене п очуття сп раведл и вості, непоказний та діяльний патріотизм, актив­ на ж иттєва позиція - ось причини його ж и т ­ тєв и х драм і ранньої см ер ті. В иклю чення із сем ін арії «за в іл ь н од ум ств о», розрив з ба ть к ом , я к и й не п робачи в і не зр озум ів сина, матеріальна ск рута і принизливі п ід ­ р обітк и , я к насл ідок - підірване зд ор ов ’ я і Маркіян Шашкевич туберк ул ьоз, ш,о дочасно урвав ж и ття та­ л ан овитої лю дини. Й ого творча спадщ ина - невелика збір очк а п оезій, бл и скуч і полемічні статті, упорядкован і альманахи. Він писав еп ічн і істор и ч н і твори, п ерсо­ наж ами я к и х були національні гер ої («О Н ал и вай к у », «Х м ельн и ц ького обсту п л єн іє Л ь вов а »), гром адян ська л іри ка («П о б р а т и м о в і», «В ідкинь той кам інь, ш;о те серце ти сн е »), інтимна та пейзаж на (« Т у г а » , «Р озл ук а», «В есн ів к а »). У твор ч ості к о ж н о го вел икого поета є твор и , написані у хвилини вели­ к ого д уш евн ого с у м ’ я ття , гл и бок ого н есподіван ого зворуш ення, коли п ри ход и ть я к есь особл и ве натхнення. Саме так зроди вся і вірш «В есн ів ­ к а » - перлина п ейза ж н ої ліри ки Ш аш кевича. Х т о с ь зі знайомих надіслав й ом у л и ст-в и м огу повернути позичені гр о ш і, я к и х на той час у н ього не було. Х т о знає, я к і гір к і д ум к и полонили тоді поета? Пригадайте, поцікавтеся, які світові шедеври були написані під впливом драматичних або навіть трагічних обставин. Підготуйте короткі повідомлення. Н апевно, довго си дів він над цим л и стом , а п отім перевернув к а р тк у і написав на звороті вір ш , як и й М ихайло М аксим ович назвав краш;им у «Р усал ц і Д н іст р о в ій ». Н авіть н айвибагливіш ий читач, поза сум н івом , буде враж ений м ел од ій н істю , ром ан ти чн ою п ідн есеністю , д овер ш ен істю п оети чн ої ф орм и ц ього чуд ового твору. Образ п рол іска я к си м вол при йдеш н ьої весни був довол і п опул ярни м у світовій та ук р а їн сь к ій ром ан тичн ій п оезії. Т ож , на перш ий погляд, він видається традиц ій ни м . А л е разом з тим веснівка несподівано п остає в

179

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

образі щ и рої, сердечн ої дівч и н к и , яка звертається до м атері-весни. І між ними триває ж и ви й , надзвичайно ліричний діалог. К онтраст, антитеза, закладена в осн ову твор у, м ож е п рочи туватися як а л егор ія : не за вж ди к р а щ і д у ш е в н і п ори ван н я зн а х од я т ь вдячн их послідовни ків. Ч асто в и сок і устрем л інн я розби ваю ться об мури байдуж ої буденності. Ц іл к ом ім овірн о, щ о автор зам ислю вався над майбутнім рідної культури. П оет прагне, щ об та культура чаром та к расою здивувала світ. Ц ю м р ію він і ви сл овл ю є у веснівц і. А л е водночас гол ос холодної реф лексії (гол ос весни) остерігає й ого, щ о щ е м ож у ть прийти вихори й м орози, я к і занапастять н іж н у к в іт к у у к р а їн сь к ої культури . Д ехто з досл ідн иків бачив у образі к в ітк и -в есн ів к и м олоду гали ц ьку літературу, яка щ е тіл ьк и розправляла кри л а, баж аю чи п ри нести радість л ю дям , окри л ити їх . За рядкам и , сп овн ен и м и ек сп р есії, м ож н а побачити й долю сам ого м и тц я, й ого таланту. Н емає зневіри і розгубл ен ості - є чітк а мета: Щ оби-м згорнула Весь світ до себе!

Як щ е можна тлумачити цю алегорію? У відповіді весни вчувається ж и ттєви й досвід, традиційний для роман­ тизм у драматичний елемент, а діалог, побудований на принципі п ерсон і­ ф ікац ії, додає щ и р ості, задуш евн ості сп іл куванн ю . У н ікал ьн ою є і ри тм ом ел оди ка вірш а. А в тор застосував різн і си стем и римування, д акти л ічн у та ж ін оч у ри м у, використав традиц ій ну для ф ольклору пестли ву л ек си к у , п овн огол осі епітети-озн ачен ня («га р н а я », «р ід н а я », «д р іб н а я »). В ірш одразу став п опул ярн и м : М аксим ович п овн істю надрукував й ого в ча соп и су «К иевл ян ин » (1 8 4 1 ), Ф ранко взяв повний тек ст твор у за епіграф до од н ієї зі св о їх п рогр ам ови х праць «К р и ти чн і письм а о га­ ли цькій ін тел іген ц ії». У вій ш л а «В есн івк а» до ш к іл ьн и х хрестом атій і чи тан ок. До ц ього твор у н еодноразово зверталися к ом п ози тор и , проте найкращ у м у зи к у написав А н атол ій К ос-А н атол ьськ и й . Пригадайте інші авторські поетичні твори, які стали народними піснями. Т ож у к р а їн сь к и й р ом а н ти зм - явищ е я ск р а в е, са м о б у т н є, н еп е­ ресічне. Він відкри в св іто в і у к р а їн ськ у д уш у, і це, за словам и класика п ол ьськ ого ром ан ти зм у А дам а М іцкевича, зроби ло У к раїн у обітован ою землею сл ов ’ я н ськ ої р ом ан ти чн ої п оезії. Р ом анти зм став не л иш е есте­ тичним від к ри ття м . Ц е було істор и ч н о закон ом ірн е я вищ е, важ ливий к рок у розви тк у д ух ов н ого ж и ття ук р а їн сь к ого сусп іл ьства. О крім того, саме ук раїн ськ и й ром ан ти зм став скл адн и к ом загал ьносл ов’ я н ськ ого н ац іон ал ьн о-культурн ого відродж ен н я, подальш им к р ок ом у сход ж ен н і національного п исьм ен ства до верш ин св іт ов ої слави.

ЗАПИТАННЯ 1ЗАВДАННЯ рівень — початковий 1.

2.

3.

4.

Назвіть визначних поетів-романтиків X IX століття. Коли і де виник романтизм? Коли він пош ирився в Україні? Які провідні образи романтичних поезій мож на виокремити? П роцитуйте. Щ о вам відомо про «Р уську трій ц ю »?

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

рівень — середній 1 Назвіть худож ні настанови романтизму.

2. Схарактеризуйте романтичного героя.

3. Порівняйте особливості розвитку літературного процесу першої третини X IX сто­ ліття в різних регіонах України.

4. Розкажіть про літературно-мистецькі угруповання романтиків X IX століття. ( І ^ рівень — достатній 1. Визначте провідні мотиви прочитаних вами романтичних поезій. Щ о їх об’ єднує, а щ о різнить?

2. П роком ентуйте слова україн ського поета і літературознавця X X століття Павла Ф илиповича про твір Гулака-А ртем овського: «П ерша спроба переса­ дити романтику в українську поезію була том у успіш ною , що знайдений був свій ґр ун т, на який можна було пересадж увати, і на цьому ґрунті народної поезії, народної творчості виросла квітка, відмінна від німецької - простіш а, ж ивіш а, ніж ніш а, навіть інш е тут слово мож на вж ити —сентиментальніш а».

3. Визначте види рим у поезії Михайла Ш аш кевича «Веснівка».

4. П орівняйте образ солов’ я в поезіях М иколи Костомарова і Віктора Забіли. рівень — високий 1. Скориставшись знаннями із зарубіжної літератури, спробуйте знайти спільне та відмінне у становленні й розвитку романтизму в Україні та інших країнах Європи.

2. П ростеж те взаємозв’ язок українського романтизму з фольклором, аргумен­ туйте свою відповідь цитатами.

3. Визначте провідні худож ні засоби, особливості римування прочитаних поезій. П орівняйте їх.

4. Яка роль романтизму як худож нього напряму в розвитку національної літера­ тури, культури?

Р О Б О Т А В ГРУПАХ П ідготуйте додаткове повідомлення про творчий доробок поетів-романтиків. Доповніть фактичний матеріал ілю страціями, музичним супроводом (покладені на музику твори зазначених авторів).

&

ДИСКУТУЄМ О

Чи потрібна романтична література в наш час? Чи цікавий нині романтичний герой у літературі, ж ивописі, музиці, кіном истецтві?

^

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ______________________________

ВАШЕ

Укладіть літературну карту під назвою «Р ом антизм ». На контурну карту нанесіть ті країни, з літературами яких ви хоч побіжно ознаПОРТФОЛІО йомлені, міста, в яких народилися видатні письменники-романтики, указавш и їхні імена. Захист проекту має відбутися у формі презентації окремим учнем (групою ) кож ної з країн; час виникнення на її теренах романтизму, його найвидатніші представники, їхні твори, герої цих творів, екранізації, інсцені­ зації, музика та ж ивопис романтичної епохи.

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ_____________________________________ Напишіть твір-роздум на тему «М ій романтичний герой». Це не обов’ язково має бути персонаж літературного твору, але ви маєте скористатися знаннями про те, який він - романтичний характер.

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК

ш Р о м а н т и з м - х уд ож н ій напрям , як и й виник у літературі та м и с­ тецтві Європи н ап ри кін ц і X V III - на п очатк у X I X стол іття . Ром античний герой - лю дина вел ики х п ри страстей , видатних м ож л и востей , сильного характеру, здатна на незвичайні вчинки. Д ію ть такі герої в надзвичайних, часто екстрем альн и х обстави н ах. Р ом анти зм заперечив су вор і правила й канони к л асиц и зм у, підніс значення народної твор ч ості. Ром антизм п р о­ голош ував н еп ересічн ість і д ух ов н у н еп овторн ість к о ж н о ї о соби стост і. Ром антики досягли великих у сп іхів у створенні ж анру роману (Вальтер С котт, Ж ор ж Занд, В іктор Г ю ґо ), поеми (Д ж ордж Гордон Байрон, Генріх Гейне, Адам М іцкевич), ліричної поезії (Генріх Гейне, Ш андор Петефі). Важливе місце у творчості ром антиків посіла історико-героїчн а поема. Пригадайте вивчені раніше твори Тараса Ш евченка. Які з них є роман­ тичними? Доведіть свою думку. Е л е г і я (грец. ж урлива пісня) - ж анр л іри ки , в я к ом у в и сл овл ю ю ться настрої су м у , ж ур би , см у т к у , туги , гір к и х роздум ів. О собли вого п ош и ­ рення цей ж анр набув у тв о р ч о сті сен ти м ен тал істів і ром ан ти ків. Поясніть, чим це зумовлено. Р о м а н с - невелика лірична пісня про кохан н я , призначена для сол ь ­ ного виконання. Н ай вірогідн іш е, виникла в Ісп ан ії, звідки пош и ри л ася в ін ш и х країнах. С перш у ром ансам и називали п існ і, я к і виконували на­ родн ою м овою , і лиш е в X I X стол ітті цей ж анр набув к ан он іч н ої ф орм и: так стали називати л іри чн і п існ і переваж но про кохан н я з м узи чн и м с у ­ проводом . Прослухайте в класі кілька романсів. Чим особливі ці твори? Чому вони досі не втратили своєї популярності?

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ Чи знаєте ви, що один з найпопулярніших романсів, «Очі чорні», прославле­ ний свого часу на весь світ геніальним співаком Федором Шаляпіним, написав Євген Гребінка?!

П О Д О РО Ж ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ Помандруймо сторінками польського романтизму. Вашій увазі запропонова­ на одна з блискучих поезій Адама Міцкевича в бездоганному перекладі Максима Рильського: Мій рідний Німане! Куди спливли ті води, Що я в дитячі їх зачерпував долоні, Що ними плавав я по дикому затоні, Для серця буйного шукавши охолоди? Лаура, з власної милуючися вроди. Колись любила там свої квітчасті скроні, І відбиток її у хвиль сріблястім лоні Мутив сльозами я, не знаючи негоди.

182

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

МІЙ Німане! А де ж і горе те безкрає, І щастя разом з ним, і золоті надії? Малечих днів моїх де радощі яснії? Де ще любіший нам юнацький шал літає? Лаура де моя? Де друзі молодії? Минуло все... Чому ж сльоза лиш не минає? Знайдіть спільні мотиви й образи з творами українських авторів. Прокомен­ туйте романтичні ознаки цієї поезії.

ВІДПОЧИВАЮЧИ, вчимося Напевно, вам буде цікаво знати, що дотепний Гребінка одного разу, цитуючи Біблію, розсмішив навіть священика. У дружньому колі він звернувся до служи­ теля церкви із запитанням: «Чому до Ісуса Христа завжди родили тільки чо­ ловіки, а від народження Ісуса почали родити тільки ж інки?». Священик не на жарт розхвилювався, не знаючи, як йому реагувати на зухвалість молодого письменника. Тож дорікнув Гребінці, що той вигадує нісенітниці. Натомість Євген Павлович повторив історію з Біблії: Авраам народив Ісаака, Ісаак народив Іакова, Іаков народив Іуду і братів його, і так усі чоловіки наро­ джували чотирнадцять поколінь до Давида і двадцять вісім - до Христа. Усі вже давно гучно реготали, довелося розреготатися навіть священикові, який, за свідченнями очевидців, сказав тоді: «Йому в пеклі мало буде місця, ну і язичок!». Євген Гребінка, Микола Гоголь та інші гімназисти придумали доволі цікаву розвагу, щоб посміятися над обмеженими, консервативними професорами. Вони підсовували таким викладачам, зокрема знаменитому своїм невіглаством Никольському, вірші Пушкіна, Язикова та інших відомих на той час поетів, видаю­ чи їх за власні. Професор «черкав їх безжально* і мстився гімназистам, читаючи власну довжелезну та неоковирну дидактичну поему «Ум і Рок», яку дотепні гімназисти перехрестили на «Ум за Розум».

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО СВІТОГЛЯД 1. Українські поети-романтики. Поетичні твори. - К., 1987.

2. Яценко М.Т. Романтизм як художній напрям в українській літературі / / Укр. мова і літ. в школі. - 1989. - № 2.

3. Русалка Дністровая. - К., 1987.

4. Шашкевич М. Твори. - К., 1973.

5. Вінок Маркіянові Шашкевичу. Поезії, статті, виступи, хроніка. - К., 1972.

" Г

183

<iD

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

М И К О Л А ГОГОЛЬ (1809-1852)

«ВІН

до

СМЕРТІ НЕ ЛЮБИВ ПЕРЕПОВІДАТИ ОДНЕ Й ТЕ Ж САМЕ...» І сум, і жаль, і висновки повчальні. І слово непосильне для пера. Душа пройшла всі стадії печалі. Тепер уж е см іятися пора.

Ліна Костенко М икола В асильович Г огол ь - к л асик св ітов ої культури . Й ого твори чи таю ть та екранізую ть в А м ериц і й Р осії, у Н імеччині й Б іл ор у сії, і, звісн о, в У к раїн і. П ро нього розповідаю ть м істичн і легенди, таєм ницею оп о в и та н авіть см ер ть М и кол и Васильо­ вича. Р осій ськи й письменник Д м итро Мер е ж к о в ськ и й написав ун ік ал ьн е л ітер а ­ тур озн авче д осл ід ж ен н я , я ке називалось «Г огол ь і ч о р т ». То х то ж він, М икола Г о­ голь, уродж енец ь П олтавщ ини, закоханий в Італію м итець, який , ж ивучи в холодном у П етер бу р зі, все ж и т т я серц ем рвався в У к ра їн у? Що вам уже відомо про Миколу Гоголя? Н ародився майбутній письм енник 20 бе­ резня 1809 р ок у в м істеч к у В еликі С оро­ чинці М и р гор одськ ого п овіту. П оходи в з українського роду, хоча в офіційних паперах Микола Гоголь зн ачилося, щ о й ого предки на п різвищ е Гоголь п ольської нації. Прадід, Ян Гоголь, випускник К и єво-М оги лян ської академії, оселився на П олтавщ ині, саме він дав початок родові Гогол ів-Я н овськи х. М икола Васильович ж артом а казав, щ о «дод аток » до прізвищ а - Я н овськ і - «ви га­ дали п о л я к и » . Б а ть к о м а й б у тн ь ого к л а си к а п ом ер , кол и х л о п ч и к о в і виповнилося 15 років. Сценічна діяльність батька, веселої, доброзичливої людини і блискучого оповідача, вплинула на розвиток таланту майбутнього письменника, у я к ого досить рано виявилися театральні здібн ості. Ж и ття в у к ра їн ськ ій п ровін ц ії, в атм осф ері п оети чн ого й м альовн ичо­ го у к р а їн сь к ого п обуту, незабутні ди тя чі враж ення - усе це згодом лягло в осн ову н еп овторн и х «В ечорів на х у т ор і біля Д и к а н ь к и », «М и р гор од а », істор и ч н и х та етнограф ічни х творів. В ідом о так ож і те, щ о п ізніш е, вж е м еш каю чи в П етербурзі, Гоголь просив м атір оп исати п обутові деталі для й ого творів про У країн у. М атері так ож п ри п и сую ть гл и бок у рел ігій н ість, щ о згодом практичн о поглинула д уш у й серце геніального митця.

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Смерть батька стала важ ки м випробуванням для родини. П іклуватися про матір і сім ей ні справи довелося ю н ом у М иколі. Він мріяв зробити к а р ’ єр у держ авного сл уж бовц я , хоч і не мав особл и вого х и сту до цього. Та Гоголь уж е тоді був переконаний: перед ним - велике і славне майбутнє. Т ож ам бітний хл опец ь вируш ає до П етербурга. Однак розчарування не забарилося. В актори й ого не прийняли, сл уж ба виявилася беззм істов ­ н ою і викликала відразу, н атом ість й ого дедалі більш е приваблювала л ітература. Саме тоді в Г огол я виник задум написати «В ечори на х у тор і біля Д и к а н ь к и ». Гоголь писав р осій сь к ою , бо розум ів, щ о ш и рок у чи:та ц ьк у аудиторію , письм енницьку славу й визнання м ож на здобути в Р осій ськ ій ім перії лиш е за ум ови повної або часткової а с и м іл я ц ії.____________________________________________________________________ П А М ’Я ТА Й М О !

У ж е 1829 р ок у в ж урн алі «О течественньїе зап и ск и » був надрукований твір «В ечір п роти Івана К уп ал а», написані «С ор очи н ськи й ярм арок» та «М ай ськ а н іч ».

1831 року відбулася доленосна зустріч з П уш кіни м , склалися друж ні стосун ки з Ж ук ов ськ и м . Виш укане літературне товариство відразу п оцін у­ вало молодий талант, тож Гоголь невдовзі став «своїм » у цьом у колі. На той час М икола В асильович викладав в ін сти ту ті, мав приватні у р о ­ ки . А л е сл уж ін н я м и стец тву вваж ав за свій найвиш;ий о б о в ’ я зок , я ком у віддавався з у с іє ю п р и стр а стю м ол од ого тал ан ту. Ц я пора була найд ія л ь н іш о ю в й о го ж и т т і: за в ’ я зува л и ся ц ік а в і зн ай ом ства , ф орм увався х ар ак тер , я к и й згодом назвуть загад кови м , закл адал и ся осн ови ти х н е­ сп одіван и х і дивн и х уч и н к ів , я к і будуть зроблені п ізніш е і я ки х н іхто так і не зм ож е п о я сн и ти ... С правж ню славу і визнання принесла й ом у збірка «В ечори на хуторі біля Д иканьки. П ов істі, видані п а січ н и ­ к ом Рудим П а н ь к о м », щ о вийш ла в П етер­ бурзі в 1831 та 1832 р ок а х двом а части на­ ми. До п ерш ої увій ш л и «С орочи н ськи й я р­ м а р ок », «Н іч проти Івана Купала», «М ай сь­ ка ніч, або У топ л ен а», «П ропала грам ота»; до д ругої - «Н іч перед Р ізд в о м », «Страш на п ом ста» та ін ш і. Л ітературна слава тепер була беззап еречн ою , молоде п ок ол ін н я ба­ чи ло в н ьом у ту величезну си л у, я к ій с у ­ дилося здійсн и ти переворот в істо р ії л іте­ ратури. П оїзд к а д о д о м у розчарувал а Г огол я . Тепер він бачив ін ш і картини україн ського ж иття, домаш ні справи були вкрай кепські. П роте він х о тів за л и ш а ти ся в У к р аїн і, мріяв очол и ти в К и ївськ ом у ун іверси теті кафедру істо р ії, вивчати у к р аїн ськ у ста р о ­ в и н у , н а п и сати щ о сь вел ичне з іс т о р ії України. Та кафедру запропонували інш ому, ІванКрупський. а й ом у був відкри тий лиш е П етербурзький університет. П роте після к іл ьк ох л екц ій до

Вечірній мотив

185

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

н аукової діял ьн ості збайдуж ів і 1835 р ок у сам відм ови вся від посади п р о­ фесора.

1835 рік став роком нових літературних перемог М иколи Гоголя: у кн и ж ­ ці повістей «М иргород» були вміщ ені «С таросвітські п ом іщ и ки» і «Тарас Б ульба», «В ій » та інш і твори, щ о ввійш ли до світової літературної класики.

1836 р ок у Г огол ь здійснив сп равж н ій переворот і в царині театру: на сц ен і з ’ я в и в ся й о го « Р е в із о р » . Ц я к ом ед ія стала од к р ов ен н я м для р осій сь к ого сусп іл ьства, яке побачило себе в дзеркалі геніальної сатири. Т ого ж р о к у він виїхав за к ордон , де, лиш е зрідка п овертаю чи сь у Р о с ію , перебував у п р о д о в ж д овол і д ов гого ч а су . Саме за к ор д он ом він заверш ив твір у сьо го свого ж и ття - «М ертві д у ш і» , написав «Ш и н ел ь». М еш кав у Н ім ечч и н і, Ш вей ц арії, Ф р ан ц ії, але п о-сп р а вж н ь ом у був закоханий в Італ ію , у Рим. «М ертві д у ш і» було надруковано 1842 р ок у після тривалих перипетій з ц ен зурою . Т оді ж Гоголь востан н є п оїхав за к ордон . Це був складний період у ж и тті письм енника. Н ап ри кін ц і 1840-х рок ів Г оголь назавж ди п оверн увся в Р осію . М еш кав у М оск ві й О десі, побував удом а. П оступ ово стало слабнути зд ор ов ’ я. П и сьм ен н и ком овол одів страх см ер ті, він обл и ­ ш ив заняття л ітер атурою , почав вести гл и бок о аскетични й сп осіб ж и ття . В наслідок п си х іч н ого зриву він спалив д ругу части ну «М ертви х д у ш » ... П омер М икола Васильович Г огол ь 21 л ю того (4 березня) 1852 р ок у , п о­ хований у М оск ві, на кладови щ і Д анилового м он асти ря. На п ам ’ ятн и ку геніальном у п исьм ен н и ку ск ром н и й напис - слова з книги п ророк а Ієрем ії: «Г ір к и м м оїм сл овом п о с м ію с я ».

«ЖИТТЯ кипить в МЕНІ. ПРАЦІ М ОЇ БУДУТЬ НАТХНЕННИМИ» Твори Гоголя п о-сп р авж н ьом у ук р а їн сь к і - за тем ою , за д ух ом , за зм істом , за с у тт ю , за стилем автора. І одним з п ерш и х так и х твор ів, які свого ч асу «від к р и л и » Р о сії н еп овторн і принади у к р а їн сь к ої ф антастики, етнограф ії, було оповідання «Ніч проти Івана Купала». Яка легенда побутує про купальську ніч? Які обряди супроводжують це свято і що воно символізує? Відколи його відзначають в Україні? Саме в цю загадкову й м істи ч н у ніч відбуваю ться п одії у твор і Г оголя. Оповідач - дотепний Х о м а Г р и го р о в и ч . Й ого мова неповторна, пере­ сипана дотепам и й аф оризм ам и, насичена ун ікал ьн им и образним и ви сл о­ вами, метафорами. Вона за вор ож ує читача, н агадую чи л ю бі з дитинства казки , відірватися від я к и х не м ож н а й на мить. У ц ьом у твор і відчутне зацікавлення автора ук ра їн ськ ою істор ією , адже перекази старш и х людей доповнені легендам и, щ о передавалися народними оповідачам и з п о к о ­ ління в п ок ол ін н я : «Т а ні дивні розповіді про давню старови н у, про наїзди за п ор о ж ц ів , про л я х ів , про м ол од ец ь к і діла П ід к ов и , П івтораК о ж у х а і С агай дачн ого не захоп л ю вал и нас та к , як р озп ов ід і про я кунебудь старовин н у дивну при году, від я к и х завж ди д р ож п роходи в по тіл у і вол осся воруш и л ося на го л о в і». Історія , розказана у твор і, - казкова й водночас традиційна для у к р а ­ їн сь к ого ф ольклору. У ній переплелося кілька сю ж етів з к азок , легенд, ф антастичних п ереказів. Тут є оп овідь про зак ох ан ого в зам ож н у дівчину бідного парубка, про пош ук скарбів, нечисту силу, продаж д уш і д и явол ові

186

\ НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

за ск а р б и , у б и в ст в о н еви н н ої д и ти н и . І все це завд я к и таланту Гоголя м айстерно сплетен о в чудерн ац ький вузол оп овіді. У якому творі української літератури вже йшлося про пошук скарбу? Що спільного в цих творах і чим вони різняться? Н ай кол ор и тн іш і в оп овідан н і п ерсон а ж і, щ о репрезентую ть н ечисту си л у , - Б а са в р ю к і Я га . Образ ст а р о ї зл ої ч а к л у н к и , поза су м н ів ом , від ом и й вам з д и ти нства - такий п ерсон аж є в к азках у сіх народів світу. А х то такий Б асаврю к? У сл о в ’ я н ській м іф ол огії так ого персонаж а немає, немає й ого ні в тл ум ачн ом у сл овн и к у В олодим ира Даля, ні в у к р аїн ськ и х етим ологічних словниках. У Гоголя Басаврю к - це «бісівська лю дина», д и ­ явол у лю дській подобі, сатана, який втілився в лю дину, щ об відш укувати скарби . Та не м ож н а віднайти скарби н ечи сти м и рукам и , том у й м усить він прим ан ю вати м ол од и х, о х о ч и х до багатства хл опц ів. «Н ечи ста си ла» в ін терпретац ії Г огол я ц іл к ом відповідає тим мораль­ н о-ети чн и м засадам, я к і скл ал ися в у к р а їн сь к ом у сусп іл ьстві. Зв’ язок з «н еч и стою си л о ю » був для рел ігій н и х ук раїн ц ів сим волом гріхопадіння, злочин у. З вісн о, автор ум іл о балансує на м еж і ір он іч н ої п осм іш к и та м о­ торош них картин: «Смійтеся; одначе не до см іх у було наш им дідам. І дарма щ о отець А ф ан асій ходи в по в сьом у селу зі св я тою водою і ганяв чорта кропилом по всіх вулицях, а все щ е тітка п окій н ого діда довго скарж илася, щ о х тось , як тіл ьк и вечір, стук а є в дах і ш к р я бає в ст ін у ». Світ ук раїн ськ ого села постав під пером Гоголя надзвичайно поетичним і я ск рави м . Р ом ан ти чн и й характер оп овід і п озн ачи вся на п ортретни х ха рак тери сти к а х: «...п о в н е н ь к і щ ок и в к озач ки були св іж і й яскраві, як мак н ай н іж н іш ої рож ев ої барви, к ол и , вм и вш и ся б о ж о ю р осою , палає він, розправляє л и сточк и і чеп ури ться перед сон еч к ом вранці; щ о брови, мов чор н і ш н у р о ч к и ...» . Так сам о в ром ан ти чн ом у к л ю ч і оп исано страж ­ дання зак охан и х П и д о р к и й П е т р у с я , спричинене баж анням старого К ор ж а віддати д он ьк у за зам ож н ого ляха. Сильні п ри стр асті, непересічні характери і вчи н ки , драм атична р о зв ’ язка - свідчення бездоганного во­ лодіння автором прийом ам и ром ан ти чн ого письма. Пригадайте риси романтизму. Як вони представлені у творі «Вечір проти Івана Купала»? Д инамічна оп овідь п одек уди , мов п отуж н а ріка, у тв ор ю є заплавивідступи , щ о додаю ть невим уш ен ості спілкуванню з мудрим і досвідченим оп овідачем , щ о має неабияку п а м ’ ять і чималий ж и ттєв и й досвід. Ц ікаво, щ о Гоголь, ще навчаючись у гімназії, завів «К нигу всякої всячи­ ни, або Д опом іж ну енциклопедію ». До цього товстого зош ита в брунатній ш кіряній палітурці він записував різноманітну інформацію: були тут і слов­ ничок українських слів з перекладом росій ською , і опис «ігор та розваг ма­ л оросіян », їх обрядів, звичаїв, записи пісень, загадок, приказок, прислів’ їв, назви українських страв. Все це Гоголь збирав у рідній В асилівці та в о к о ­ л и цях, а так ож у Н іж и н і. І ця ретельна праця таки дала результат! У цій та ін ш и х св о їх ук р а їн сь к и х п о в іс т я х М и к ол а Г огол ь зв ер н у в ся д о ук раїн ськ ого народу як до літературного героя, причому героя п озити в­ ного. Т ак ої в и н я тк ової уваги до н ародних характерів і народного п обуту р осій ськ а л ітература на той час щ е не знала. В оповіданні «В ечір проти Івана Купала» та ін ш и х творах, щ о увійш ли до «В ечорів на х утор і біля Д и к а н ь к и », Г огол ь зосередився на ти х п робл е­ м ах, я кі не полиш али й ого твор чості й надалі: втручання дем онічних сил

187

0^

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

л ю дське ж и ття , безпорадність лю дини перед власною долею , її вразливість, марно­ сл авство як причини нещасть. Щ оправда, все це письменник підсолодж ує іскром ет­ ним гум ором , крізь який проступає вдум ­ ливий і тривож ний погляд філософа, який уміє зазирнути в людську душ у і за лаштунки буденного ж иття. З а вер ш и м о н аш у н етр и в ал у р озм ов у п ро т в о р ч іс т ь М и к ол и Г огол я сл ова м и Ю рія Л уцьк ого, од н ого з н ай автори тетн і­ ш и х західн и х у к р аїн істів : «О снова м и сте­ цтва та ф іл ософ ії Г огол я була ук раїн ськ а. Г ум ор і м ор ал ьн ість Г огол я зар оди л и ся на й о го н ац іон ал ь н ом у ґр у н т і. Він п р осто пересадив їх у р осій сь к у літературу. Я к х у д о ж н и к , він д ося г ви н я тк ового у с п іх у ... не с т о с у н к и л ю д и н и з іс т о р іє ю та с у ­ сп іл ьством , але стосу н к и її з Б огом ц ік а в и ­ ли Г огол я як м и сл ител я, і в ц ьом у він був Федір Манайло. бли зький до С к овор од и ... Він не добачив ні На Івана Купала у ф ол ькл орі, ні в істор ії н ічого та к ого, щ о д оп ом огл о б й ом у п овіри ти в ок р ем іш н ість У країни від Р о сії. Н авпаки, він п оказував, щ о р озбіж н ості м іж цим и д в о­ ма культурам и м ож н а згарм онізувати . А ле ір он ією долі бул о, щ о ледве всти г Гоголь категори чн о п риписати У країн у до Р о сії, як п розвучав голос одн ого з й ого сп іввітчи зн и к ів, як и й піддав су м н іву ц ю к о н ц е п ц ію » . В

Прокоментуйте цю думку вченого. Якого співвітчизника Гоголя мав на увазі Юрій Луцький?

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ рівень — початковий 1. Назвіть найвизначніші дати ж иття і творчості М иколи Гоголя.

2. До якої книж ки ввійшло оповідання «Вечір проти Івана К упала»?

3. Визначте головних і другорядних героїв оповідання. Я кі з героїв фантастичні, а які - реальні? ( і ^ рівень —середній 1. Які особливості світогляду і характеру Гоголя ви спостерегли?

2. Докладно проаналізуйте, чому в основі сю ж ету оповідання лежить свято Івана Купала.

3. Спробуйте переказати цю фантастичну історію від імені її учасників. Чим різни­ тимуться такі оповіді? ПІ) рівень — достатній 1. Щ о, на вашу думку, вплинуло на формування світогляду М иколи Гоголя?

2. Проаналізуйте мову оповідання. Зверніть увагу на худож ні засоби, стилістичні фігури, особливості синтаксису.

3. Як письменник користується романтичною ум овністю в оповіданні?

188

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

рівень - високий 1. Оцініть роль фольклору у творчості М иколи Гоголя.

2. Визначте провідну ідею твору й особливості морально-етичного конфлікту. Як поєднано у творі християнські погляди автора та містичний сю ж ет?

3. Виберіть з тексту оповідання «Вечір проти Івана Купала» прислів’ я та приказки і напишіть твори-мініатюри (1 0 -1 5 речень), використовуючи їх.

РОБОТА В ГРУПАХ Відшукайте твори українських і зарубіжних поетів, присвячені Миколі Гоголю. Проаналізуйте їх і визначте, щ о в особистості Гоголя відзначали його шануваль­ ники.

^

ДИСКУТУЄМО

«Він заклав основи великої літератури, і в традиційному переліку - Гоголь, Д остоєвський і Толстой - ім ’ я Гоголя є джерельним і залишається найзагадк овіш и м », - сказав Євген Сверстюк. Тут ідеться про те, ш;о Гоголь став основопо­ ложником російської літератури. А ми вивчаємо його творчість в курсі літератури української. То він російський письменник чи український?

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ Багато творів Гоголя екранізовано й інсценізовано. Зокрема, ви­ датний к ін ор еж и сер Ю рій Іллєнко зняв фільм за мотивами ПОРТФОЛІО оповідання «Вечір проти Івана К упала». Назва проекту - «Екра­ нізації та інсценізації творів М иколи Гогол я». Влаштуйте конкурс на кращий сю ж ет літературно-мистецького вечора «Твори М иколи Гоголя на кіноекрані». Доберіть уривки з фільмів, прокоментуйте їх, самостійно інсценізуйте будь-який уривок з твору Гоголя. Використайте оперу «Різдвяна ніч» і музичну драму «Тарас Бульба» (автори - Микола Л исенко та Михайло Старицький).

ВАШ Е,^

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ Напишіть творчу роботу на тему «Любов Гоголя до світла, до життя, до людини однаково близька всім народам світу».

%

ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ

Мотив запродання душі дияволові за певну винагороду є доволі поширеним у світовій літературі. Найвідоміший твір - «Ф ауст» Йоганна Вольфґанґа Ґете. Спро­ буйте знайти інші твори з подібними сюжетами. Порівняйте, як цю проблему виріш у­ ють різні автори. За консультацією зверніться до викладача зарубіжної літератури.

ВІДПОЧИВАЮЧИ, ВЧИМОСЯ Узимку 2006 року з-під пера працівників студії Step Creative Group вийшов квест за творами М иколи Гоголя «Вечори на хуторі біля Д иканьки». Нещодавно вийшла й друга частина гри під назвою «Вечір проти Івана Купала». Гра побудо­ вана на сю ж еті щ ойно прочитаного вами твору. Проте розробники не обмеж или­ ся рамками лише цього оповідання, а розш ирили сю ж ет за рахунок інш их творів зі збірки. Тож аби грати в цю гру, самостійно прочитайте всі твори «В еч ор ів...».

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Сюжет гри захопливий. Селище Диканька готується до свята Івана Купала. За легендою, цієї ночі розцвітає квітка папороті. Той, кому вдасться її знайти, отри­ має надзвичайні м ож ливості, зокрема змож е відш укати скарби й казкові багат­ ства. Петрусь мріє розбагатіти й приймає пропозицію дивного незнайомця, який нещодавно прибув до Диканьки. А головному героєві гри Вакулі (коваль з повісті «Ніч перед Р іздвом ») доведеться розплутувати складну інтригу, щоб порятувати Петруся. Щ асти вам у грі!

Інтернет-адреса гри: http: j І www.igray.ru/reviews.php? rid=138

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО світогляд 1. Луцький Ю. М іж Гоголем і Ш евченком. - К ., 1998.

2. Куліш П. Гоголь перед судом викривальної літератури / / Куліш П. Твори у 2 т . - К . , 1989. - Т . 2.

3. Василашко В. Чи України ти син? - К ., 1994.

4. Вересаєв В. Гоголь в ж итті. - X ., 1990.

Т А Р А С Ш ЕВЧЕНКО (1814-1861)

СЛОВО ГЕНІЯ Благословенна най буде година, І тая хата, і село. Щ о Україні принесло З великих найбільшого сина. Благословенна!

Богдан Лепкий В альманасі «Л астівк а» Євген Гребінка писав: «П ол ю біте, зем л як и , наш у “ Л а сті­ в о ч к у ” , читайте її ш видш е, бо незабаром, м ож е, прилетять со л о в ’ ї, тоді х то стане сл ухати “ Л астівочк у” ? » . І справді, у той час у ж е розпочинав св ою безсм ертн у п існ ю сол овей , велетень ук р а їн сь к ого слова, щ о затьмарив незабаром у сіх св о їх п оперед­ н иків. Ц е був Тарас Ш евчен ко. Й ого геній порвав пута усталени х л іте­ ратурн и х н орм , і п оезія К обзаря не лиш е ввібрал а в себе в сі гр ан і у к р а їн сь к о г о Тарас Шевченко. Автопортрет зі свічкою національного ж и ття , а й навернула це ж и ття на новий ш л я х . Трагічна та яскрава доля Тараса Ш евченка, як і доля його народу, а творча спадш,ина геніаль­ ного поета, худ ож н и к а й мислителя стала національною святи н ею . Він є для нас і Б атьком Тарасом , натхненним гол осом ц іл ого народу, і будителем нації, і її П рор ок ом . К ож н е нове п околін н я покли кан е заново відкривати себе і св ою д ух ов н у спадщ ин у - тобто відкри вати Ш евченка. Немає й не було на св іті україн ця, у сер ц і я к о го Ш евч ен к о не зали ш и в би сл іду - сл іду са м оу св ід ом л ен н я себе як сина чи доньки великого у к р а ­ їн сь к о го народу.

ш

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Ш евчен ко став предтечею н аш ої держ авн ості. Та чи зрозум іли ми й ого зап овіти ? Чи прийняли їх у д уш у с в о ю ? Ч и розгл адяться зм ор ш к и на ск а м ’ янілім Тарасовім чол і? На ці питання ми зобов’ язані дати відповідь і собі, і нащ адкам . Коли ви вперше почули про Тараса Шевченка? Чи одразу зрозуміли, яка його роль у долі нашого народу? Пригадайте, які його твори ви вже прочитали.

«МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО СЕ Я, ЩО СЕ Ж ТА МОЛОДІСТЬ МОЯ» РАННЯ Т В О РЧ ІС Т Ь Коло року 1840 в європейській літературі сталася важна і характерна подія. В літературу вступив простий муж ик з села... І як тільки вірші цього молодого селянина, щ о недавно ще був кріпаком, з ’ являються в друку - його земляки вітають його як духовного провідника і найбільшу окрасу укра­ їнської літератури. Він, щ о ще кілька літ тому мусив дрижати перед гнівним поглядом свого пана... і був проданий, по довгих торгах, як расовий кінь, за 2500 рублів, тепер стає провідником цілого народу.

Іван Франка Ми вж е п роходи л и стеж к ам и Т арасового д и ти нства, скуш тувал и ра­ зом з ним гір к о го си р ітсь к о го хліба і п ан ськ и х к ан чук ів, бачили його тріум ф поета й х у д ож н и к а , мандрували знедоленою У к раїн ою і лічили дні осор у ж н о го заслання в далеких к а за х сь к и х степ ах. П оволі входячи до храм у Ш евчен кової П оезії, ми пізнавали цього велетня д уху, ш;об узяти до св ого серц я іск р у викресаного ним вел и к ого вогн ю л ю бові й боротьби. І лиш е тепер м аєм о нагоду в том у величном у п оети чн ом у храм і уваж но розглянути к ож ен ш едевр, збагнути силу м ол и товн и х п ол ум ’ ян их рядків, пізнати св ого Ш евчен ка — назавж ди. Пригадайте найзначущіші події його життя, видатних друзів поета, його однодумців. Спробуйте продекламувати вивчені напам ’ять твори поета. Багато дж ерел ж иви л и Ш евчен ків талант: світл і та гірк і дитячі вра­ ж ен ня, народні п існ і, краєви ди рід н ої зем л і, творче єднання з друзям и. І п оезія й ого була так ою щ и р ою , гл и бок ою , щ о одразу «відкрила немов новий світ п оезії, вибухла мов дж ерело ч и стої, хол одн ої води, заясніла невідомою досі в ук раїн ськ ім письм енстві я сн істю , п ростотою і поетичною грац ією ви сл ову» (Іва н Франка). Рання творчість Тараса Ш евченка - це високи й романтичний порив. Поет одразу визначив коло провідних мотивів, які щораз оновленими поста­ вали в його творчості. Це значення митця і мистецтва в суспільному ж итті, важливі питання громадської, політичної, естетичної ролі літератури, істин ­ не покликання поета, мотив пош уку щ астя. Рання творчість (1 8 3 7 -1 8 4 3 ) явила світові поета-романтика, який сягнув справж ніх творчих високостей, увібравш и всі н ай яск р авіш і зд обутк и вітчи зн ян ого письм енства. У творчості яких поетів є подібні мотиви?

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Д о п е р ш о го видання «К о б за р я » в вій ш л о вісім творів: «Д ум и м ої, думи м о ї» , «П еребен д я», «К ате­ ри н а», •■Тополя», «Д у м к а », «Д о О сн ов’ я н ен ка », «Іван П ід к ов а », «Тарасова н іч». Д еякі з них у ж е стали надбанням ваш ого д ух ов н ого п ростору. Т ож звернім ося до ти х , глибини я к и х ви ш,е не мали зм оги пізнати. У «К обза р і» недаремно з ’ явився вірш «Д о О сн ов ’ я н ен к а ». Саме Ш ев­ ч ен к о чи не п ер ш и м у св ід о м и в , ш;о у к р а їн ц і в ж е м а ю ть п о ту ж н у національну к ул ьту р у , літературу, а наш;адки зо б о в ’ язані берегти тра­ д иц ії, бор оти ся за піднесення у к р а їн сь к ого слова до нових висот. Ц я не­ перервність істор и ч н ого часу й закодована в дин ам ічн их рядках твору. П оезія особл и ва інтонаційним оф орм ленням : сп ерш у це туж л и ві, м е­ л ан хол ій н і, гір к і нарікання («н е верн уться, навіки п р оп ал и », «отак е-то л и хо т я ж к е » ), далі - карбовані, сп овнен і віри та п ал кого переконання закл и ки до свого старш ого сучасн и к а і п обратим а по перу («У т н и , батьку, орле си зи й !» або «У тн и , батьк у, щ об н ехотя на ввесь св іт почул и. Щ о дія л ось в У к р а їн і...»). А в тор закликає в х уд ож н ій твор ч ості звертатися до істор и ч н ого м и н у­ л ого, розробл яти насамперед ге р о їк о-п а тр іоти ч н у тем ати к у. М удрий К обзар накреслив гран діозн у програм у перед у сією національною л ітера­ тур ою : героїка м и н ул ого має розбуди ти в зневірен их чи збай дуж іл и х с у ­ часн и ків енергію для бор отьби за соціальне й національне розкріпачення св о єї країни, яка «обідран а, си р о то ю понад Д ніпром п л аче». Ш евченко розум ів: настав час дати від січ «в о р о го в і л ю т о м у » , щ о п рези рл и во насм іхається зі страж дань і п риниж ення У країн и. П роте, на д ум к у автора, нащ адки м аю ть п ам ’ ятати не лиш е сторін ки славної істо р ії, а й трагедії, пом и л ки м и н ул ого, я к і не повинні п овтор и ­ тися: « ...в с е гине. Слава не п ол яж е: Не п ол яж е. А розка ж е, Ш,о діял ось в св іті. Чия правда, чия кривда, І чи ї ми д іт и ». А в чому вбачаєте значущість уроків історії ви? Григорій К вітка-О сн ов’ ян ен ко одним з п ерш их за! хоплено привітав вихід Ш евчен кового «К обза р я », зазначивш и, щ о д ум к и , висловлені в ньом у, «к р іп к о лягаю ть на д у ш у ». Однак поезію «Д о О сн ов’ яненка» було написано щ е до особи стого знайом ­ ства м и т ц ів . _____________________ ____________________________________________ П А М ’ЯТАЙМ О!

У св о єм у п о ети ч н ом у зв ер тан н і-п осл ан н і автор ви зн ачає д у х ов н і п ріори тети : найм иліш у в св іті народну п існ ю - «О й, не ш ум и , л у ж е », найваж ливіш і святи н і-си м вол и - Січ, Д н іп ро, за п ор ож ц і. Н едвозначно називає він і од віч н и х ворогів (« ...к р о в л я ха , татарина М орем чер­ в он іл а ») і ти х, х то зм уш ує поета лити сльози ( « А до того - М осковщ ин а, К р угом ч у ж і л ю д и ... Т я ж к о , батьку. Ж и ти з вор ога м и !»). Ця поезія поповнила скарбницю крилатих висловів. Віднайдіть їх. П оезію «Н а вічну п а м ’ ять К о тл я р ев сь к ом у » було написано невдовзі після см ер ті «батька у к р а їн сь к ої л ітер а ту р и ». Ш евчен ко віддає належ ну ш ану вел и к ом у мудрецю і м а йстрові ук р а їн сь к ого гу м ор у й сатири. Ц ікава побудова поезії: зміна ритм у позначає певну вн утріш н ю «м еж у » м іж см и сл ови м и картинам и, зм альованими п оетом . Ш евчен ко засуд ж ує

192

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

трагічну у к р а їн сь к у су ч а сн ість, п роти ставл я ю чи їй героїчне м инуле. Він відчуває орган ічн у сп орідн ен ість з ук ра їн ськ и м к озац твом , тим и славни­ ми гер оя м и , я к і н авіки стали взірцем л и царства, п атріоти зм у. Р ом ан ти ч н е бачен н я м и н у л о го , п ри там ан н е ран н ій Ш ев ч ен к ов ій тв ор ч ості, я ск раво ви я ви л ося в ц ьом у твор і. Образ сол овей ка сп овн ю є р ад істю л ю дськ е бу ття , си м вол ізую чи величну гарм онію ук р а їн сь к ої зем лі: «І св іт бож и й , як В еликдень, І лю ди , як л ю д и !». Т ож зникнення п та ш к и , як а зігр івал а д у ш у н арод у, си м в о л ізу є трагізм су ч а сн ості. Із сол овей к ом , я к и й ш,ез із калини, п ор івн ю є Ш евченко К отл яревського, я к о го зм уси л а за м овк н у ти невблаганна см ер ть . І втрата ця, на д у м к у п оета, аж надто відчутн а для у к р а їн сь к ої кул ьтури . Пригадайте, що символізують соловей і червона калина у фольклорі. П р оч и ту ю ть ся в ц ьом у творі й елементи автобіограф ізм у: Ш евченко гір к о ск а р ж и ть ся на са м отн ість, на св ою си р ітсь к у дол ю , тож чи не єд и ­ н ою рад істю були твори К отл я р ев ськ ого. А в тор проводи ть паралель м іж образом са м отн ього си р оти на ч у ж и н і (себе сам ого) й оси ротіл ої н ац іо­ нальної л ітер атури , я ка, безперечно, потребувала п ол ум ’ ян ого таланту вел икого м айстра слова. В и сок о п ідн осячи ідею гр ом а д я н ського п окли кан ня поета, Тарас Ш ев­ чен ко прагнув гл и бок о й усебічн о осм и сл ити значущ ість для національно­ го п исьм енства одн ого з найвидатніш их св о їх л ітературних попередників. І н и зь к о х и л и ть гол ов у вел ики й К обзар перед Іваном К отл я ревськ и м насамперед за те, ш;о той «в сю славу к о ­ зац ьку за сл овом єди ни м переніс в убогу х а ту си р о т и » і тим зд обув безсм ертя в п ам ’ я ті нащ адків. Які сюжетні елементи «Енеїди» пригадує Шевченко? К ож ен ря д ок поезій наснаж ений невга­ м овн ою ен ер гією , п атріоти чн и м запалом і водночас тон к и м і гл и бок и м л іри зм ом . С вої ран н і п о е з ії Ш е в ч е н к о н ази ва є «д у м к а м и », щ о сп ор ід н ю є їх з народною еп ічн ою п оезією . Сумна тональн ість п оезії «Д у м к а » (« Н а щ о м ен і ч о р н і б р о в и ...» ) в ід твор ю є стан д уш і сам ого поета. За ж а н ­ ром д ум к а ф актичн о є ел егією , п ри чом у м ає сп ец и ф іч н і для Ш е в ч е н к о в о ї т в о р ­ ч о с т і х у д о ж н і особл и вості. Пригадайте, який твір цього жанру ви вивчали раніше. Які його особливості? Це один з п ерш и х твор ів, у я к о м у геній Ш евчен ка сх и л и вся перед святи м образом ж ін к и . Ц ій тем і великий поет зал и ш и ться вірним на все ж и т т я , св о єю твор ч істю п ід ­ нявш и у к р а їн сь к у М адонну на п ’ єдестал ч и стоти , краси , л ю бові.

7

о. М іщ ен к о, У к р . л ітер а тур а , 9 к л .

Н адія Лопухова. «А серденько відпочине, поки сльози ллю ться ...» (із серії «Доля ж інок у творах Тараса Ш евченка») Уважно розглянувши ілюстрацію, проаналізуйте передній і задній плани зображення.

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

У нікальний вн утріш н ій м он ол ог, написаний від ім ені дівч и н и -си роти , враж ає гл и би н ою п оч у ттів, щ и р істю сп овідальни х ін тон ац ій, гли боки м л іри зм ом , п огам ован ою , але т а к о ю я ск р а в о ю п р и стр а стю ! П оезія ск л а ­ дається з ри тори чн и х запитань та ем оц ій н и х ствердж ен ь. А д ж е саме так н уртую ть у д уш і л ю дськ ій п очуття . Я к н іх т о ін ш и й , відчував поет біль, щ о навіки осел я ється в д уш і си р оти , як н іх т о ін ш и й , м іг зр озум іти , яка гірка доля чекає беззахисну сам отню дівчину. Том у таким и пронизливими й «стал и на папері» рядки ц ієї поезії. Ш евчен ко в и к ор и стову є в елегії народнопісенні х у д ож н і засоби: си м ­ вол іку (« г о л у б к а » , « в іт р и »), паралелізми («се р ц е в ’ ян е» - «я к пташ ка без в о л і»), п остій н і епітети («чорн і брови, карі очі, лю теє гор е»), антитези (« с в о ї» - « ч у ж ії» ). Е л егія «Н а щ о м ен і ч о р н і б р о в и ...» написана к ол ом и й к ов и м вірш ем , щ о сп ор ід н ю є її з фо.чьклором. Ц им розм іром створ ен о біл ьш у части ну ліричних творів Ш евченка раннього періоду. Водночас саме завдяки цьому вони стали популярним и народними п існям и -ром ан сам и . Які щ е твори Шевченка, що стали народними піснями, ви пригадуєте? Ж ін о ч а доля стала центральною тем ою і ранніх ром ан ти чн и х балад Ш евченка. Балада «П ри чи н н а» - перш ий відом ий твір м ол одого поета. Ж ан р твор у сп онукав автора зверн ути ся до етнограф ічн ого, ф ол ькл орн о­ го матеріалу. А відтак твір (і насамперед вступ - «Р еве та стогн е Д ніпр ш и р о к и й ...» ) став н ародною п існ ею , адж е він побудований на п и том о національній системі образів: «Д ніпр ш и р ок и й », «сердитий в ітер », «верби в и с о к і» , «со л о в е й к о », «тр еті п ів н і» ... Продовжте цей перелік. П отуж н а сти х ія природи, змальована в зачині, в тіл ю є втаєм ничену м огутн ість у к р аїн ськ ої зем лі, її н еск орен ого н ароду. П ерсон іф ікац ія, олю днення природи ств о р ю є н еповторний еф ект « ж и в о ї» карти ни , пейза­ ж у . Ц е поетичний гім н величним ст и х ія м , щ о си м в ол ізу ю ть У к раїн у зем л ю в и сок и х п ри страстей і вел ични х гер оїв. На ц ьом у гр ан д іозн ом у тлі п остала іст о р ія тр а гіч н ого кохан н я . В сту п д о балади н и н і с п р и й м а єт ь ся я к сам остій н и й , сам одостатн ій твір. П окладе­ ний на м узи к у Д анилом К риж анівськи м , він і д осі є н еоф іцій н им гім н ом У країни. В іст о р ії, я к у оп овідає автор, відчутний відгом ін м агічн ого св іту у к р а їн сь к ої м іф о­ л огії, ф ольклору. Таєм нича ворож к а, через чари я к о ї дівчина стала п ри чи н н ою , дивні русал ки , щ о «зал оск отал и » зм учен у д ов ­ го ю р о з л у к о ю ге р о їн ю , м оти в д ів о ч о го , с и р іт с ь к о г о безтал ан н я - у се це си л ою Ш евч ен к ового генія заграло новим и барва­ ,* Г ‘ ' . v! І, ^ - ми в баладі. Твір уперш е було надрукован о в альма­ насі «Л а ст ів к а », і він одразу привернув увагу. У цій баладі Ш евчен к о м айстерно Іван Марчук. переплів світ реальний і к азковий, звернув­ Тарас Ш евченко. І ш и сь до н ародної ф антастики і вірувань, «Причинна» твор чо їх п ереосм и сл ивш и.

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Глибині п очуттів гер оїн і та три вож н и м роздум ам автора відповідає ри тм ічн е розм аїття баладних строф твор у. В ступ п овн и ться п отуж н и м и звука м и б у р я н о ї н очі завд я к и ч о т и р и сто п н ом у я м б ов і, чоти р н ад ц я ти складовий к ол ом и й к ови й вірш допом агає поетові створити н ову картину: « В та к у д обу під г о р о ю , біл я того га ю . . . » . А сон а н си та ал ітерац ії надаю ть твор ові н еп овторн ої м ел одій н ості. В аж ливим елем ентом Ш евч ен к ови х балад є молитва: «О Б ож е м ій м и ­ лий! За щ о ти караєш її м ол од у? За те, щ о так щ и ро вона полю била К о ­ зац ьк ії о ч і? П рости си р о т у !». Щ и р е звертання до Творця надає твор ові в и н я тк ової п си х о л о гіч н о ї д о сто в ір н о сті, адж е йдеться про ті часи , кол и гл и бока рел ігій н ість була н ев ід ’ єм н ою ча сти н ою м орального канону ж и т ­ тя лю дини. А Ш евченкова молитва завж ди була за У країну, за україн ську ж ін к у , за народ, талановитий і п рац ьови тий , за м айбутнє рідної зем л і... А до кого звертається в тяжку хвилину сучасна людина? У ром ан ти чн ій баладі «Л іл е я » з н овою си л ою прозвучала поетова три ­ вога за ж ін о ч у дол ю . Н аписана вона значно п ізніш е - 1845 року. Це діалог п рек расн ої біл ої к в ітк и з корол евим ц вітом , я к ом у виповідає лілея свою гір к у страд н и ц ьк у дол ю . На н ещ асн у си р оту «вп ал а» ненависть лю дей до ж ор ст ок ого й розпус­ ного пана. У цій баладі, ок р ім п оту ж н ого ром ан ти чн ого струменя по­ ч уттів, відчутн ий і соціальн ий м оти в: п ри чи н ою трагедії, щ о трапилася, стало соціальн е п р оти стоя н н я , п ом ста уярм л ен и х л ю дей , щ о чинили зло, не за м и сл ю ю ч и сь , к о м у вон и м с т я т ь с я . Н адто тр а гіч н и м бул о їх н є без­ просвітн е підневільне ж и т т я ... К орол еви й ц віт має лиш одн у р еп л ік у, але й ого образ сповнений над­ звичайної н іж н о ст і, треп етн ого п очуття до п рек расн ої к в ітк и , щ о опини­ лася п оряд. Ш евчен к о м айстерно відтворив це в єд и н ом у реченні: «І цвіт королевий Схилив св ою гол овон ьку Ч ервон о-р ож еву До білого, пониклого Л иченька л іл е ї» . Л ілея розповіл а ти п ову на той час іст о р ію п ан ського байстряти. Ж о р ­ ст о к і картини знущ ань над беззахи сн ою д ів ч и н ою , її см ерть під тином у хол одн у зи м у п р ов ок ую ть запитання: х то винен у цій трагедії? Ж ін ц і, святій іст о т і в оча х Ш евчен ка, слід в к л он я ти ся , н атом ість ти сячі у к р а ­ їн сь к и х дівчат сл ізн о прощ али ся зі св о єю м ол од істю та вродою , часто навіть із ж и ття м . Кого, на вашу думку, поет звинувачує в трагедГі', що сталася з лілеєю? І в цій баладі є м ол и товн і звертання до Б ога, творчо «переплавлена» поетом ф ольклорна образність, унікальні метаф ори, персоніф ікації, анти­ тези. Д оречн о згадати сл ова зн ан ого р о сій сь к о г о п исьм ен н и ка К орн ія Ч уковськ ого: «В Бога Ш евчен ко вірив м іц н о, але з у сіх Б ож и х в л асти вос­ тей він п ом іти в і втрим ав у св оєм у серц і лиш е одну - м и л осер д я ». Чи згодні ви з такою думкою? Рання твор чість Тараса Ш евченка генетично п ов ’ я ­ зана з твор чістю й ого попередників - поетів-романтиків. Т вори п рон икн уті усвідом ленням в и сок ої м ісії поета в суспільном у ж и тті й сусп іл ьн ого призначення п оезії, мотиви й образи почерпнуті з ф ольклорних д ж е р е л .____________________________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

7*

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Один з д у х ов н и х лідерів ук раїн ства X X стол іття поет Євген М а л а н ю к писав: «Р ом ан ти зм й ого завж ди п р оек тується на реальну У к раїн у, він має сталий к он та к т з д ій сн іст ю , з пейзаж ем , з іст о р ією , з долею н арод у... Р ом антизм Ш евчен ка — завдяки національній п овн ок р ов н ості поета був завж ди доведений до кін ц я , оп ук л и й , яск рави й , ж и ви й і реал ьн и й ».

ЗАПИТАННЯ 1ЗАВДАННЯ

© рівень - початковий 1. Назвіть прочитані вами твори і провідний мотив кож ного з них.

2. У яких поезіях Кобзар звертається до героїчного історичного минулого наро­ ду? Процитуйте відповідні уривки та прокоментуйте їх.

3. Пригадайте, які події ж иття Ш евченка припали на ранній період його твор­ чості. Укаж іть автобіографічні мотиви в прочитаних поезіях. ( і ^ рівень — середній 1. До якого ж анру належить кож ен з прочитаних вами творів Ш евченка?

2. Визначте провідні мотиви балад Кобзаря.

3. Доповніть розпочате твердження: «Серед улюблених фольклорних образів, які використовує Ш евченко у своїх творах, - червона кали н а...». ІПу рівень — достатній 1. П оясніть, чому Ш евченко звертається саме до Основ’ яненка й Котляревського. Як він ставиться до своїх попередників?

2. Спробуйте дослідити символіку ранніх творів Кобзаря. Ш,о єднає їх з фолькло­ ром?

3. Я кі особливості мови Ш евченкових творів? Чим вона різниться від мови його попередників? (fy ) рівень - високий 1. Яке значення для розуміння Шевченкової поезії має форма його творів? Порівняй­ те форму поезій Кобзаря з творами його попередників і зробіть висновки.

2. Які події першого періоду життя Кобзаря важливо пам’ ятати для аналізу його творчості?

3. П рокоментуйте ідейно-худож ній зміст кож ного з вивчених творів Ш евченка.

РОБОТА

в ГРУПАХ

Докладно проаналізуйте худож ні засоби вивчених творів Ш евченка. Визначте, що на рівні поетики об’ єднує ці твори і які особливості вирізняють кож ен з них.

Р Г ДИСКУТУЄМО Чи справедливим є твердження, щ о в жодній літературі світу немає поета, який відіграв би таку роль в історії свого народу, у становленні своєї нації, як Ш евченко.

ВАШ Літ е р а т у р о з н а в ч и й

сло вн и к

Е л е г і я (грец. ж урлива пісня) - ж анр м еди тати вн ої л іри ки , в я к ом у переваж аю ть настрої ж ур би , см у т к у , туги , м ел ан хол ійн і роздум и . О соб­ ливого пош ирення набув у тв о р ч о сті сен ти м ен талістів і ром ан ти ків.

196

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

1 Л і р и к а (від грец. ліра - струнн и й м узичн ий ін струм ен т, під аком п а­ немент я к о го викон ували п існ і та декламували п оезії) - один з трьох л іте­ ратурн и х родів, я к и й відображ ає ж и ття через відтворення п оч у ттів, д у ­ м ок , переж иван ь, ем оц ій н и х станів лю ди н и. П редм етом зм алю вання в л іри чн ом у твор і є вн утріш н ій св іт лю дини. Х арактерн и м и ознакам и л іри ки є ви сок а ем оц ій н ість твор ів , ш и рок е використан ня х у д ож н іх за­ собів , безсю ж етн ість у тради ц ій н ом у розум ін н і, здебіл ьш ого вірш ова (рідш е - прозова) форма. Д о л іри чн и х ж ан рів належ ать: п існ я, елегія, медитація, гім н , іди л ія, ода, сатира тощ о. Л іричн і твори зал еж н о від їх н ь о го осн овн ого зм істу о б ’ єд н ую ть у такі ж ан рові груп и : пейзаж на, гром адян ська, ф ілософ ська, інтим на лірика тощ о. ^ Л і р о - е п і ч н и й т в і р - вірш ован ий худ ож н ій твір, у я к ом у р озп ов і­ дається про п од ії, вчи н ки п ерсон аж ів (є сю ж ет) і разом з тим висловлене автор ське ставлення до вчи н ків героїв, оцінка зображ уван и х подій і я ви щ (л іри чн і від ступ и ). Т ак, в одн ом у творі п оєд н ую ться елементи еп ічн ого твор у (сю ж етн о-оп ов ід н і елементи) і сти х ія л іри чн и х п очуттів, ем оц ій , вірш ован а форма. До п ровідн и х л ір о-еп іч н и х ж ан рів належ ать п оем а, ром ан у вірш ах, байка, балада. Які з вивчених творів Шевченка є суто ліричними, а які - ліро-епічними? Аргументуйте свою думку, спираючись на теоретичні визначення.

Поема «Гайдамаки» Ніяка інша поема не зрівняється з «Гайдамаками». І 1768 рік встає перед нами у незрівнянній внутріш ній правді і красі, у безкомпромісній бо­ ротьбі; краще смерть, безоглядна помста, аніж тяж ка і безвихідна неволя.

Леонід Білецький В ерш ин ою раннього п еріоду твор ч ості стала істор и ч н а поема «Гайда­ м а к и ». М он ум ен тал ьн і образи ц ь о го бе зсм ер тн ого твор у від к ри ваю ть перед нами славні сто р ін к и ви звол ьн ої бор отьби у к р а їн сь к ого народу. Р ом античний світогл я д Ш евченка сп он ук ав ш ук ати сю ж ети з героїчн ого м и н ул ого св о єї країн и . Д оба р о зк в іту та славної боротьби ук раїн ськ ого к озац тва п роти поневолю вачів У к раїн и , часи бу р х л и вого політи чн ого ж и ття , істо р ія н ай дем ократи чн іш ої з у с іх від ом и х респ убл ік - З апорож ­ ж я , часи Гайдам аччини, напевно, остан н ього настільки м огутн ього й гр ізн ого п ротесту у к р аїн ськ ого н ароду п роти національного, релігій н ого, ф еодального гноблення —все це непереборно вабило м олодого Ш евченка. ПАМ’ЯТАЙМО!

Історична основа поеми - п одії 1768 року, відом і в істор ії П ІД назвою К оліївщ ина. Ц е л ітопис повстання проти ути ск ів п ол ьськ ого панства. П овстан ц і, переваж но селяни, звалися гайдамаками. Під проводом зап орож ц ів на чол і з М аксим ом Залізняком вони п р о тя го м д в ох м іся ц ів ви н и щ увал и п ол ь сь к у ш л я х т у , д оп ок и російське військо за наказом Катерини П, щ о таємно змовилася з поляками, хитрощ ами придуш ило цей страш ний для ш ляхти рух. Коли гайдамаки

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Опанас Сластіон. Ілюстрація до поеми Тараса Ш евченка «Гайдамаки» ^ Прокоментуйте картину, відшукавши відповідні рядки з поеми.

підступили до У мані, до них приєднався ум ан ський п олковн и к Іван Гонта зі св о їм и к о за к а м и , п ок и н у вш и с л у ж б у в п о л ь сь к о го м агната П отоц ь к о го . Гайдам аки захоп ил и У м ань, але н евдовзі зазнали п оразки й були п о к а р а н і.______________________________________________________________________ Р ом анти чн а гіп ерболізац ія подій та образів позначилася насамперед на істор и ч н ій осн ові поеми: автор не ск р ізь дотр и м ався істор и ч н ої прав­ ди, бо й не ставив перед собою так ого завдання. К ол іївщ и н а, власне, тр и ­ вала два м іся ц і, а в поем і п одії тя гн уться м айж е р ік ; титаря бул о вбито не у В ільш ан ій, а у М л ієві; Гонта синів не вбивав (мав лиш е од н ого сина і д он ьок , з р од и н ою ж и в у повній злагоді); у захоп л ен ом у м істі саме Гонта п оводи вся д оси ть розваж л и во й ш л яхетно. Чи всі історичні твори, прочитані вами, мають такі різночитання з власне історичними джерелам и? Які причини такого явища і чи важливо це для читача? П овстання гайдам аків було антиф еодальним за с у тт ю , проте це була так ож боротьба проти національного й релігій н ого гн іту. Видатний л іто­ писець зап орозького козацтва Джиотро Я ворницький писав, ш;о гайдамаки «м сти л и св оїм ворогам , п ол якам , за екон ом ічн и й , релігій ний і м орал ь­ ний гн іт ». Д ж ерелам и п оем и була «Істор ія р у с ів » , праця М ихайла М аксим овича «О п о в ід ь п ро К о л іїв ш ;и н у », « І с т о р ія М а л ої Р о с ії» Д м и тр а Б ан ти ш К ам ен ськ ого, праці п ол ьсь к и х істо р и к ів , я к і Ш евчен к о ретельно вивчав. С ю ж ет і к о м п о зи ц ія . К ом п ози ц ій н о поем а ск л ад аєть ся зі в сту п у , 11 осн овн и х розділ ів, еп іл огу, п р озов ої п ередм ови і « п р и п и сів »-п р и м іт о к . С ю ж ет р озгор та єть ся двом а в за єм о п ов ’ язаним и сю ж етн и м и л ін ія м и : перша - зародж ення, вибух і подальш ий розви ток гайдамацького п овстан­ ня, друга —кохан н я гол ов н ого героя Я рем и Галайди й дон ьки зам ож н ого титаря О ксани. К ож н а з ц и х л іній має св ої закони к ом п ози ц ій н ої п обу д о­ ви і розви тк у - за в’ я зк у , п ери п етії, кульм ін ац ій н і верш ини. Б ільш е того, с ю ж е т , розп оч а вш и сь з іс т о р ії взаєм ин Я рем и й О ксан и, п осту п ов о р о з ­ га л уж ується , ш,об утвори ти д ругу сю ж етн у л ін ію : вел ику соц іал ьн у й національну драм у н ароду, я к и й єди ни м м огутн ім р у х ом рве на собі в ік овічн і пута, ш;об х оч на м и ть відчути себе вільним і незалеж ним .

198

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Визначте кульмінаційні вершини кожної із сюжетних ліній. С ю ж етн а л ін ія Я рем а - Оксана розви ­ вається в розділах «Треті п ів н і», «Червоний бен к ет», «Г уп а л івщ и н а », «Б е н к е т у Лисянц і», «Л ебедин». П очинаючи з розділу «Свя­ то в Ч игирин і», на перший план ви ходя ть картини п отуж н ого загальнонаціонального повстання. У ж е в розділі «Гонта в Умані» велична драма гайдам ацького повстання «п огл и н ає» істо р ію драми особи стої. У ц ьо­ м у й полягає виразна двоєди н ість к о м п о ­ зи ц ії, коли дві сю ж етн і л ін ії сп ерш у р озви ­ ваю ться паралельно, поєднані спільним и героям и , істор и ч н и м п ростором , ідеям и, а п отім одна п овн істю поглинає ін ш у. Н еобхідн о зазначити й те, щ о п отуж н і Опанас Сластіон. епічні картини к ри вавого повстання п о єд ­ Ілюстрація до поеми Тараса н у ю ться в цій поем і з гл и боки м л іри зм ом , Ш евченка «Гайдамаки» щ о п рой м ає твір від п очатк у до кін ц я . П ро Процитуйте рядки з поеми це св ід ч а ть л ір и ч н а п о св я т а , ч и сл ен н і «Гайдамаки», що ілюструють ліри чн і в ід ступ и , л іри зовані постаті героїв цей епізод. (насамперед О ксани) тощ о. П ровідн і худ ож н і обр ази твор у - Я рем а Галайда, М аксим Залізняк, Іван Гонта і, поза су м н івом , сам повстали й народ. Сигнал до п очатку п овстання сп ри й м а ється лю дьм и як велике св ято - св ято звільнення від п ол ьсь к ого рабства, св я то волі й надії. П оет н агол ош ує на загально­ націон альн ом у характері повстан н я, щ о ч а сто заперечували зарубіж ні істор и к и : «З ібрал ися стари й, малий. У боги й , багатий поєднались, - д о­ ж и д аю ть В ел и кого св я т а ». За задум ом автора, гол овн у увагу в твор і приділено Я р е м і Г а л а й ді ти п ов ом у п редставн и ку п овстан ц ів, «гром ад и в с ір я к а х ». А в тор зм ал ю ­ вав ц ього героя з вел и к ою л ю б о в ’ ю , адж е відчував гл и бок у споріднен ість з ним. Зверніть увагу: «О такий то м ій Я рем а, Сирота багатий. Таким і я к ол и сь то б у в ...» , характерн и м є і вибір ім ен і для к ох а н ої дівчини гол ов ­ ного героя. Я рем а - наймит і п оп и хач, щ о терпів н ай дош к ул ьн іш у кри вду. Історія цього героя - це істор ія рядового учасника грандіозної К оліївщ ини. Тільки в борні за волю могли «ви рости крила» в ц ього «сір о м а х и », який «гн увся , бо не зн а в », щ о «неба достане, коли п о л е ти ть ». Захоплений м огутн ьою хви л ею повстан н я, він прагне бути в п ерш и х лавах м есн и к ів. Герой ви я в­ л я є надзвичайну завзятість і си лу, й ого л ю ть до гнобителів рідн ої землі п оси л ю ється особи сти м и мотивами (конф едерати! викрали його кохану О к сану, вбили її батька - титаря). П оет м айстерн о за стосову є ліри чн ий авторськи й м он ол ог як засіб х а ­ р ак тери сти к и образу Я рем и, за д оп ом огою я к ого ніби «зл и в ається » зі своїм гер оєм . Змалю ванню в н утр іш н ьої краси героя п ідп орядкован и й і

І

1 К о н ф е д е р а т и - члени організацій місцевої ш ляхти, яка була незадоволена політикою центрального польського уряду.

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

-

/ *

Іван Марчук. Тарас Ш евченко. «Гайдамаки»

пейзаж . П рирода так сам о багата на барви, звуки , так сам о сповн ена в н утр іш н ьою за­ там ован ою си л ою , як і душ а Я рем и. П ри стр асн о-ром ан ти чн и й , ем оц ій н о на­ сичений діалог Я рем и й О ксани погл и блю є образ з а к о х а н о го ю н а к а , в ід обр а ж а ю ч и й о го в н у т р іш н є б л а гор од ств о, зд атн ість тон к о відчувати: « А ж верби нагинались сл уха ть тую м о в у ...» . Саме під час зустр іч і героя з кохан ою в юнака «виростаю ть к р и ­ л а ». Він у ж е відчув см ак вол і, а т ом у , в и р ­ вавши кохану з лабет ворогів, повінчавш ись із н ею в Л ебед и н і, од р а зу п о в е р та єть ся назад д о п овстан ц ів : о б о в ’ я зок здобути в о ­ л ю для себе і св ого н ароду - понад усе. Чи траплялися вам схожі на Галайду об­ рази в інших художніх творах?

Ідейними проводирям и повстання були М а к си м Залізняк та Ів а н Гонт а. Вони на­ би раю ть н ови х в оя к ів , навчаю ть їх , н ал аш товую ть на п ерем огу. Роль З ал ізн яка Ш евч ен к о зм ал ьовує н адзвичайн о обр азн о: «О й л ітає орел си зи й , А за ним орлята; Гуля М аксим , гуля батько, А за ним х л о п ’ я та ». П роте ці герої не вивиш ,уються над п рости м и гайдамаками - і в бою , і на бенкеті вони разом . Н енависть до п ол ьськ ого панства - вн утріш н ій «нерв» гайдам ацького р у х у . У їх н іх серц я х немає ж ал ю чи сп ів ч у ття до ти х, х то рокам и списував канчукам и їх н і спин и, знущ ався над матерям и, сестрам и , к охан и м и , зводив зі св іту стари х і нем ічн и х батьків. З огл яду на це ум ан ська драма, коли Гонта зарізав св оїх дітей -католи ків (хоча це вигадка), п си х ол огіч н о ц іл к ом відп овідає д у х ов і ти х ж о р с ­ ток и х і к ри вави х ча сів. В аж л и во, ш,о таке сп равді м огл о стати ся . Образ Гонти деш;о різн и ться від З алізняка, хоч обоє вони зм альовані щ и ри м и п атріотам и, відданим и синам и У к раїн и , л ю дьм и м у ж н ім и й відданими св оїм ідеалам, як «ота м а н и ... к ри вавого д іл а ». Чим різняться в творі Залізняк і Гонта? Процитуйте відповідні уривки на підтвердження своїх спостережень. Серцем гайдамацького повстання, звісно, є кобзар В о л о х . С воїми п існ я ­ ми він прагне підняти бой овий д ух гайдамаків, том у й зм іст пісень відповідний: уславлення гайдамацького батька - М аксим а Залізняка, осуд українців, щ о ж ивуть рабами. У розпалі повстання пісні кобзаря інш і: в о­ ни покликані розваж ити душ і вояків, допом огти відпочити після кривавих сутичок. Гонта добре розум іє значення цього співу, а том у й просить кобзаря у хвилини перепочинку утнути «весел ої», «щ об земля л ом и л ась». Одним із ч іл ьн и х героїв п оем и є сам повсталий народ. Ш евчен к о довів, щ о п овстання було всенародним , адж е в н ьом у брали участь представн и ­ ки р ізн и х соц іа л ьн и х верств, я к і прагнули п озбу ти ся при ни зли вого національного й рел ігій н ого гн іту. П овстал и х зм алю вав автор в образах благородних п тахів - «Н а ґвал т У країн и орли п р и л етіл и ». У чому, на ваш погляд, символічність цього образу?

200

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Х у д о ж н і о со б л и в о ст і п оем и . Це ром антична поема гер оїк о-п атріоти чного зм істу. У ній Ш евчен ко традиційно для ром античного твор у ідеалізує своїх героїв, позбавляю чи їх іноді звичайних буденних рис на кори сть гіп ербол ізац ії рис гер оїч н и х . І народні м есн и к и ста ю ть ром ан ти чн и м и велетнями, національними героям и . Б арви стість і обр азн ість м ови , яск раві п ерсон іф ік ац ії («за р и д а ю ть чорні го р и » ), гіп ерболізац ія («р о зл и л о ся к р ов і ш и р ок еє м о р е », «де п р о­ їдуть - зем ля го р и т ь ») надаю ть творові неп овторн ого звучання. Ш и р ок е використан н я ф ол ькл орн их дж ерел надало поем і ви н ятково я ск р авого національного к ол ори ту. З начення п оем и влучн о оц ін и в один з н ай автори тетн іш и х ам ерикан­ ських літературознавців Григорій Грабович: Ш евченко прагнув «відродити, вилікувати народ, стати істинним творцем його духовного відродж ення». Справді, автор намагався розбудити приспане сум ління сучасників, р оз­ горн увш и перед ними ш и рок е полотно славного м инулого їх н іх предків; « А он у к и ? їм бай дуж е. Панам ж и то сію ть. Багато їх , а х то скаж е. Де Гон­ ти могила, - М ученика праведного Де п охор он и л и ? Де Залізняк, душа ш;ира. Де оп очи ває? Т я ж к о! важ ко! Кат панує, А їх не згадаю ть». Ш евч ен к о в «П е р е д м о в і» п оя сн и в , я к сл ід п ерегор н ути трагічну стор ін к у наш ої сп іл ьн ої сл ов ’ я н ськ ої істор ії: « “ Слава Б огу, щ о минуло” , а надто я к згада єш , ш,о ми од н ої м атері д іти , ш;о всі ми сл о в ’ яне. Серце бол и ть, а розка зувать треба: нехай бачать сини і вн ук и , щ о батьки їх п о­ м и л ялись, нехай братаю ться зн ову з своїм и ворогам и . Н ехай ж итом -п ш ен иц ею , як зол отом , п ок ри та, не розм еж ова н ою останеться навіки од моря і до моря сл о в ’ я н ськая зем л я ». Ц і сл ова св ід ч а ть п ро істи н н у м у д р ість Ш евч ен к а - м и сл и тел я , п р о­ рок а. Він засудж ував сам ф акт гноблення і панування над вільним наро­ д ом , уславлю вав д ух свобод и й прагнення до волі. А ле розум ів і те, щ о настануть н ові часи й У країн а м уси ть си льн ою увій ти в кол о братніх сл ов’ ян ськи х народів. І криваві сторінки істор ії потрібно таки перегортати, але так, щ об не п овтори ти п ом и л ки м и н ул ого. А як ви зрозуміли слова Шевченка? «Гай дам аки » стали п од ією не лиш е в у к р а їн ськ ій , а й у всій європ ей ­ ськ ій літературі. П оему перекладено ан гл ій ською , нім ецькою , росій ською , п ол ьсь к ою , ч е сь к о ю , х ор в а тсь к ою та багатьм а ін ш и м и мовами.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ рівень — початковий 0 1. Ч ому поема називається «Гайдам аки»? Коли відбувалися події, описані в ній?

2. Я кі дві сю ж етні лінії простеж ую ться в поемі?

3. Опишіть головних героїв твору. Прочитайте уривки, де їх схарактеризовано. рівень - середній 1. П ерекажіть історію виникнення й розвитку гайдамацького повстання (чи будь-який розділ) від імені кож ного з героїв поеми.

2. П оясніть, у чому особливість композиції поеми «Гайдамаки».

3. П ідготуйте історичну довідку про Коліївщ ину. У каж іть, де Ш евченко дотри­ мався історичної правди, а де домислив події. П оясніть, чим це зумовлено.

' Т

201

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

^ рівень —достатній 1. Визначте провідну ідею твору та засоби ЇЇ худож нього втілення.

2. У чому полягає драматизм поеми «Гаіідамаки»?

3. Я кою є роль кобзаря в розвитку сю ж ету поеми?

рівень —високий 1. Проаналізуйте образ повсталого народу. Які худож ні засоби застосовує поет для його характеристики?

2. Чому ми не мож емо погодитися з думками сучасників Ш евченка, представ­ ників польської ш овіністичної критики, щ о він є співцем «кривавого вбив­ ства» і «рік к р ові». Як насправді ставився поет до «кривавого бен кету»?

3. П оясніть, чом у «Гайдамаки» - твір ліро-епічний.

РОБОТА В ГРУПАХ_________________________________________ Завдання учасників груп - протягом визначеного часу віднайти і записати яко­ мога більшу кількість приказок і прислів’їв, уж итих автором у поемі «Гайдамаки».

ДИСКУТУЄМО Я к, на ваш погляд, слід «перегорнути» сторін ку історії, описану в поемі Ш ев­ ченка «Гайдамаки»?

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ

ВАШЕ

Створіть аудіогазету під назвою «Ж ива поема Тараса Ш евченка». До неї мож уть увійти виразно прочитані вами уривки з поеми, муПОРТФОЛІО зичні композиції з творів за мотивами «Гайдам аків», інтерв’ ю з учителями-словесниками про значення ц ієї поеми для сучасних читачів-ш колярів, короткі діалоги-інсценізації, запропоновані шкільним драмгуртком. Якщ о в ш колі є паралельні к-ласи, о б ’ єднайте свої зусилля.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ Ш,е хлопчаком Тарас Ш евченко часто бував у М отронинському монастирі, де, за народними переказами, гайдамаки «освятили» нож і. Поруч з монастирем на цвинтарі він бачив могили гайдамаків, того червінця, який подарував гайдамаціпідліткові М аксим Залізняк. Відомо також , щ о розглядав він і зруйновані льохи в урочищ і Гупалівщина. З «А втобіограф ії» Кобзаря довідуємося, щ о в дитинстві, будучи козачком, «наспівував гайдамацькі п існ і». Отже, задум ц ієї грандіозної поеми зрів у душ і поета доволі довго. Поема спонукала до співтворчості багатьох митців. За інсценізацію твору бра­ лися видатні українські режисери: Марко Кропивницький, Лесь Курбас, Гнат Юра. Д есятки музичних творів написані за мотивами «Гайдам аків». Це мелодії М иколи Лисенка, опера «Гайдамаки» Ю лія М ейтуса, Всеволода Рибальченка та Михайла Тіца. Ілюстрацій до поеми теж багато: одні з перш их належать пензлю Ш евченкового друга Я кову де Бальмену, згодом долучилися Костянтин Трутовський, Ілля Рєпін, Опанас Сластіон, Василь Касіян та ін. Відомий також народний «М арш гайдамаків», танок «Г онта». За мотивами поеми знято два кінофільми: «Злива» та «К оліївщ ина».

Що, на вашу думку, приваблювало митців у цій поемі?

Р

202 а

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

НАЦІОНАЛЬНА ПРОБЛЕМАТИКА У ТВОРЧОСТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ПЕРІОДУ «ТРЬОХ ЛІТ» «Я ПРОЗРІВАТИ СТАВ ПОТРОХУ...» Тарас Григорович увесь час живе мріями про Укра­ їну. Він лагодиться в дорогу і, нарешті, виїж дж ає на Україну. Україна стала перед поетом з усіма злиднями і гнітом, під тягарем яких стогнала закріпачена селянська маса, брати, родичі Ш ев­ ченкові, весь його народ. І, буваючи в селах, серед покріпаченого народу, поет своїм палким словом кличе його до волі, до боротьби проти гнобителів.

Микола Бурачек Н овий період твор чості поета п ов ’ язаний з поїздка­ ми в У країну. Й ого ім ен ую ть періодом «Т рьох л іт» так Ш евчен ко назвав рук оп и сн у збір к у, до я к ої увій ш л и твори , написані п ротягом 1 8 4 3 -1 8 4 5 р ок ів. Ц ей рук оп и сн и й альбом вилучили під час ареш ту, він пролеж ав у департаменті п ол іц ії до 1906 р о к у .__________ __ П А М ’Я ТА Й М О !

Т ож ш;о п обачив на Б атьк івщ и н і К обзар п р отя гом ц и х тр ь ох л іт, щ о докорінно змінило тональність, зміст, пафос, внутріш нє наповнення його творів? А побачив він страшне ж иття покріпаченого українського люду. Вра­ ж ений поет закарбував на папері трагічні картини: «Село неначе погоріло, Неначе люди подуріли: Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть». Пригадайте, чим ознаменувалися ці роки в житті Іііевченка. Д е він бував в Україні, де працював, з ким спілкувався? Кобзар писав, щ о «прозрівати став п о тр о х у », побачивш и не романтичнок а зк ов у У к р а їн у в ореол і к о за ц ь к о ї сл ави , а реальн у, п отоп тан у ім п ер ­ ським чоботом і своїм и-таки панами. Гіркі враж ення вилилися в полум ’ яні рядки політичних поем, де пром ови сто задекларована проблема національ­ ного визволення. М икола К ост ом аров писав: «То була пора найвищ ого розви тк у п оети чн ого таланту Ш евчен ка, апогей й ого обдаровань і д іяль­ н ості. Сам поет був тоді у повнім р озк в іті в ік у (бл и зьк о 35), палко лю бив м а л ор уськ у н ародн ість, але понад усе сп івчував дол і п ростого народу, і й ого ул ю бл ен ою м р ією було звільнення ц ього народу від п ом іщ и ц ьк ого гн іт у ». Ш евченко підтвердив свій пророчий дар, проголосивш и, щ о неодмінно «повіє огонь новий з Х олодного Я р у », де колись стояли табором гайдамаки...

Поема «Кавказ» П рекрасні гори К авказу, мальовнича й щ едра земля, на я кій ж иве гор ­ дий і волелю бний народ, завж ди принадж ували завойовників. Загарб­ ницькі п оходи р осій сь к и х ц арськ и х в ій ськ проти кавказьк и х народів тривали п ротя гом 1 8 4 0 -1 8 4 5 років. Там, на К авказі, загинув товариш Ш евченка - Я ків де Б альм ен... Збентеж ений трагіч н ою н ови н ою , враж ений м у ж н істю гор ц ів. Кобзар почував сп р а в ж н ю н енависть до н еси ти х к ол он іза тор ів . Він прагнув ви-

203

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

кри ти ти х, х то проливав «не р ік и , м ор е» к рові на К авказі, ви см ія ти л и ­ ц ем ірну п ол іти к у Р осії. Ж анр. «О дин-єдиний вибух ч у ття » - так назвав ц ю п оем у Іван Ф ранко. «Кавказ» не має традиційних ознак поеми, епічного твору. Н емає тради­ ційного сю ж ету, характерів персонаж ів, епічних картин. Цей твір нато­ мість мож на назвати пронизливо ліричним. А ле проблеми, задекларовані автором , зн ач ущ ість висл овл ен их Ш евчен ком ідей та узагальнень, ш и р о­ та погляду на тогоча сн у д ій сн ість , зокрем а на загарбни ц ьку п ол іти ку Р о сій сь к о ї ім п ерії, даю ть підстави вваж ати цей твір еп ічн им , а точн іш е п ол іти чн ою , сати р и ч н ою п оем ою . Я к бачим о, етнічні си м п а тії Ш евченка були не лиш е на боц і сл о в ’ ян. Н ескорен і кавк азьк і народи він змалював в образі титана - П ром етея, я к ого «щ о день б о ж и й » м ор д ує неситий орел. Як ви тлумачите цей символ? «Н е вмирає душ а наш а, не вмирає вол я» - головне узагальнення Ш ев­ ченка, яким він заперечує росій ськ у «теор ію » кавказької війни. Імперське гасло «п р о с в іт и », «к у л ь т у р и », «п р огр есу » («Д о нас в н а у к у !») виявилося облудним - за ним п ри хован е хи ж а ц тво ненаситної ім п ерії. Ч ого м ож е навчити ім п ерськ а кул ьтура, я к щ о в її м еж ах «од м олдованина до фіна На в сіх я зи к ах все м о в ч и т ь ...» ? Н апевно, головна ім п ерськ а наука, я к у м уся ть засвоїти н еск орен і, - н осити м овчки вічні кайдани. Твір розпочин ається я ск ра вою п ейзаж н ою карти ною , щ о навіки закар­ бовується в п ам ’ я ті к ож н ого, х то хоча б раз гортав сторін к и «К обза р я ». П ісля засп іву р озгор тається звернений до Б ога м он олог. П оет нама­ гається збагнути, я к Б ож і заповіді поєднати зі страш н ою д ій сн істю . А втор бач и ть, щ о за га р б н и ц ь к і вій н и р о зп оч и н а ю ть ся зл ою вол ею м о ж н о ­ владців, а ги н уть там п р о ст і л ю ди : «Л я гл о к ость м и л ю дей м у ш тр ова н и х ч и м а л о ». Образ П р о м е т е я в ц ьом у творі си м вол ічни й . Він у особл ю є незлам­ ність поневолених народів, уярм л ен и х у в ’ я зн и ц і-ім п ерії. Орел, сим вол м он ар хіч н ої Р о сії, щ оден ь «д обр і ребра й серце р озби в а є». А л е П ром етей нездоланний, й ого к р ов « ж и в у щ а » , і том у не м ож н а ск у т и й ого «д у ш і ж и в о ї» . З міфу про титана Ш евченко запозичив найголовніш е - ідею неско­ реності й безсмертя. Й ого образ символізує непохитне прагнення народів до свободи. С траж дання п р остол ю д у п ор од ж ую ть в душ і п оета-борц я л иш один п о ­ рив: «В стане правда! В стане в о л я !». К обзар бачить, я к святи й хл іб к р іп а­ ки зам іш ую ть «к ри вави м п отом і сл ь оза м и ». К оли цар М и кол а І позірн о засудив работоргівл ю в Ісп ан ії, Ш евчен ко з уби вчим сарказм ом пиш е: «П родаєм або у карти п рограєм л ю д ей ... не н егр ів ... а т а к и х ... х р ещ е­ н и х ... но п р ости х . М и не гіш п а н и ». К обзар п р од овж у є зривати м аски. У поем і багато п о ту ж н и х обр азів-си м вол ів. Один з н ай яск р авіш и х «С ибір н еісх од и м а ». Ч и не найбільш а в істо р ії л ю дства тю р м а народів ось я к о ю бачив Р о сію Тарас Ш евчен ко. П ром ови ста й си м вол ік а війни як ц арського полю вання. С арказм автора ся гає верш ин, кол и він п р огол о­ ш ує «сл а ву» «х ор та м , і гон чи м , і п сарям , і наш им батю ш кам —ц а р я м ». А волелю бних гор ц ів Ш евчен к о п орівн ю є із зап ор ож ц я м и , назвавш и так само «лицарям и вел и к и м и ». Саме до них він звертається з безсмертним закл и ком : «Б ор ітеся - п обор ете!».

204 1 7 -

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

П оет в и к ор и стову є всі м ож л и ві відтін ки сати р и ч ного зображ ен ня. П о­ ема «К а в к а з», цей н евеликий твір (у сього 178 р я д к ів), став п отуж н им дж ерелом аф оризм ів, я к і не втратили актуал ьн ості дон ин і. М абуть, не виникає сумніву, щ о палке слово Кобзаря відгукнулося л у­ ною в серцях митців усього світу. І відомий поет з далекого Гаїті Р ен е Депестра колись сказав: «Ш евченко з його сонячним темпераментом - це такий вогонь, який кидає свої відблиски на всі народи, щ о борю ться за справед­ ливість і красу... Х ай вітер Ш евченкової поезії надимає і напіі паруси». Які слова Ш евченка з поеми «Кавказ» цілком суголосні нинішнім подіям і чому вони досі настільки актуальні?

«Чигрине, Чигрине...» Ц ією п оезією в ід к ри вається рук оп и сн а збір к а Тараса Ш евченка «Три л іт а » . Вона присвячена д ругові Ш евчен ка, видатн ом у акторові, також к ол и ш н ьом у к р іп а к ові М и ха й л ові Щ еп к ін у. Годі ш ук ати м отор ош н іш ої картини тогочасн ої У країни! П оетова душ а краялася, й ом у здавалося, щ о «все на світі г и н е » , а від наруги над народом і «Д н іп ро в и си х а є». Ч игирин , м істо к оза ц ь к ої слави, щ о р озки н ул ося над мальовничим Т я см и н ом , довгий час був ц ен тром п ол іти чн ого ж и ття У країн и. Там м еш ­ кали Богдан і Ю рк о Х м ел ьн и ц ьк і, Іван В и говськ и й , П етро Д орош енко. Заж ив слави Ч игирин і за часів К ол іївщ и н и . Тепер Ш евч ен к о на руїн ах к ол и ш н ь ої слави аналізує, за щ о ж бороли ­ ся славні сини У країн и. Ч ом у «засн ул а В країна, б у р ’ яном укрилась, ц віллю зацвіла, в к а л ю ж і, в бол оті серце п рогн оїла, і в дупло холодне га­ д ю к н а п усти л а »? В аж к о п оетові. Т я ж к і дум и м ож у ть «серц е розір вати ». С вою м ісію Ш евчен к о вбачає в том у , щ об сл овом п робудити приспану во­ л ю , сп он ук ати св о їх зем л яків до бор отьби . А д ж е поет - це вічний плуга­ тар, щ о засіває н иву - д уш у народну - зерном правди і сум л інн я. Він ви­ к ов у є «н ови й л ем іш і чересл о» і «в т я ж к и х у п р у га х » в и ор ю є переліг р абської п ок ор и народу. Й ого щ и рі сл ьози - то великий засів, бо з нього м ож у ть п рорости «н о ж і о б о ю д н і», зброя в бор оть бі за волю . О тж е, лише на власне сл ово покладає надію поет, на С лово, щ о пробудить націю . «К обза р » став сп равж н ьою п оети чн ою святи н ею для україн ців, адже слова в о л я , д о л я , У к ра їн а є чи не на к ож н ій стор ін ц і кн и ж к и . Т ом у й став Ш евчен к о національним п р ор ок ом , а й ого «К обзар» - Б ібл ією для н аш ого народу. Пригадайте, хто з українських письменників, подібно до Шевченка, на­ давав такого великого значення поетичному слову.

«Великий льох» Ц я політи чн а п оем а-м істерія (д и віться ваш л ітературознавчий сл ов­ ник) - унікальне явищ е не лиш е в у к р а їн сь к ій , а й у св ітов ій літературі. Написана вона 1845 р ок у . А л егоричн о-ф ан тастичн а ф орм а твор у давала м ож л и вість гостр о засудити трагічні п одії минувш ини. Образ великого л ьоху виник не випадково. Саме в час написання поеми росій ські вчені проводили археологічні розкоп ки могил з дозволу царської

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

..'- 'А 'J

Тарас Шевченко. Богданові руїни в Суботові влади і під наглядом п ол іц ії. Н арод ж е вваж ав ц і заходи глум лін н ям над національними святи н ям и . Один з р озк оп ів проводили в селі С уботові поблизу Ч игирин а, де к ол и сь м еш кав Богдан Х м ел ьн и ц ьк и й . За ж а н р о м цей т в ір є д р а м а ти зов а н ою п оем ою м іс т е р іє ю . Е л ем ен ти д р а м а ти ч н ого т в о р у - три о к р е м і д ії з д іа л о га м и , м о н о л о га м и й п ол іл о г а м и , у к о ж н ій д ії - три __________________ образи -персон аж і. ПАМ’ЯТАЙМО!

М істи чн ості поем і надаю ть насамперед н езвичайні п ерсон аж і. С перш у це білі п т ахи —д уш і п ом ерл и х л ю дей , я к і не м ож у ть п отрапи ти до раю. Н адто тя ж к а їхн я провина: вони допом огл и ворогам У к раїн и . П ерш а молода красун я , ул ю бл ени ц я Х м ел ь н и ц ьк ого - не м ож е потрапи ти до раю через те, щ о з повн им и відрами перейш ла д ор огу гетьм ан ові зі ста р ­ ш и н ою , коли ті прям ували підп исувати П ереясл авську угод у. Яку народну прикмету мав на увазі поет? Д ругу дівчину не п уск а ю ть до раю том у, ш;о «цареві м оск ов ськ ом у (П етру І. - О.М .) кон я напоїла» в Б атурині, коли той їхав до М оскви з П ол ­ тави. Н ем ає прощ ен н я їй , х о ч і горя зазнала л ю то го , кол и м о ск о в сь к і вій ськ а палили Б атурин - гетьм ан ське обій стя М азепи. З безчещ ена м о с­ к ал я м и , дівчин а навіть не розум іл а, за щ о її бул о так т я ж к о п окаран о. Т ретя ж д уш а згр іш и л а щ е н ем ов л я м , у см іх н у в ш и сь ім п ер а тр и ц і К атери н і П. От і стала душ а м аляти н еп р и к а я н ою . К атери н а, «гол од н а в о в ч и ц я », наказала сп ал ити одн у з н ай біл ьш и х к о за ц ь к и х св я ти н ь м он асти р М еж игірського Спаса, сама ж спостерігала за пож еж ею з Дніпра. Я к бачим о, Ш евчен ко, палкий патріот св оєї згорьован ої Б атьківщ и н и , дол уч и в гр іх п ри язн і й д оп ом оги в ор огов і до ти х см ер тн и х гр іх ів , які давно знає л ю дство. Чому він так учинив? Які смертні гріхи визначає Біблія?

206: Г>в . Ш

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

У м іс т е р ії « В е л и к и й л ь о х » а в тор з а с у д ж у є П ер е­ яславську угоду, щ о спричинила поневолення України Р осій ськ ою ім п ер ією , та її виконавця - Богдана Х м ел ьн и ц ьк ого; підтри ­ м ує держ авницьку позиц ію гетьмана Івана Мазепи та його ап ти м осковську орієн тац ію ; обу р ю єть ся ж о р ст о к о ю п ол іти кою Катерини II, щ о наказала зруйнувати Запорозьку С іч-----------------------------------------------------------------------------ПАМ’ЯТАЙМО!

О крім того, Ш евчен ко викриває к ріп аччи н у, в и см ію є п редставників к ол и ш н ьої к озац ьк ої старш и н и , я к і п еретворили ся на сл ухн я н и х м о с­ к ов сь к и х підпан ків, та а н ти ук ра їн ську п ол іти к у в у сіх сферах ж и ття . У другій сцені містерії триває полілог м іж т р ьом а ворон ам и, щ о си м во­ л ізую ть зл и х дем он ів тр ь ох народів - п о л ь сь к ого, р осій сь к ого й у к р а їн ­ ськ ого. Ворони чваняться своїм и ж ахливим и «п одви гам и ». Найбільше зла заподіяла ук раїн ськ а пташ ка. Її зл очин ів не зл ічи ти . Н авіть польська, щ о п отоп и ла в к р ов і п ол ьське п овстан н я, і м оск ов сь к а , послідовниця п ол іти ки Петра І, не завдали У країн і стіл ьк и лиха. Справді, багато за­ м ож н и х і освіч ен и х у к р а їн сь к и х родин ставали «стов п а м и » ворож ої ім п ерії. А том у саме на со в іст і у к р а їн сь к ого демона криваве знищ ення Батурина, ж о р ст о к а см ерть П ол уботка, ти ся ч к озак ів, на чи їх к істк ах постала північна столи ц я ім п ерії - П етербург. Саме в уста ук р а їн сь к ої в о­ рони вкладає Ш евчен ко попередж ен н я про н ародж ення д вох близнят Іванів, п атріота і зрадника: «Один буде, як той Гонта, Катів катувати! Д ругий б у д е ... оце вж е наш! Катам п о м а га ти ...» Чому Ш евченко проблему національної зради виводить як центральну в творі? Чому для України найгірший не чужий, а ЇГ власний демон? Остання тріада - лірники - сл іп и й , кри вий та горбати й. Ц я частина м істер ії позбавлена ф антастики. Л ірн ики п ря м ую ть у С уботів на р озк оп ­ к и , щ об «п р о Богдана мирянам сп ів а т и ». А л е «начальство м ор д ате», розгніване невдачею , їх вилаяло і п оби ло. Ц е пряма паралель з реальни­ ми п одія м и , щ о стали п ош товх ом до написання твор у. А образи лірників п о-св оєм у си м вол іч н і. Ш евчен ко св ід ом о не говори ть про кобзарів чи бан­ д ур и стів, я к і були свідкам и визвольних змагань. Л іра - ін струм ент, на я к ом у грали ви к л ю чн о старці п оп ід ти н н ю ... Яка ідейна роль лірників у цьому творі? В ели ки й л ь о х - центральний образ-сим вол поем и. Ц арські сл уж ак и розкоп ал и малий л ьох, т о ж і не знайш ли н ічого. А сп равж ній ск арб - м о­ гутн і ж и ттєд ай н і сили нації, її волелю бний д ух - захований у вел иком у л ьосі. Та й ого на той час «щ е й не за ш ук а л и сь ».

« С т о їт ь в селі Суботові...» Один з най ви зн ачн іш и х біограф ів Ш евченка П а вл о Зайцев зазначив: « ...ц е не окрем а п оезія, а епілог “ В ел и кого л ь о х у ” ». «С и м вол ічн и й образ “ вел икого л ь о х у ” розш иф рований поетом в еп іл озі п оем и . Скарби “ вели­ к ого л ь о х у ” ... - це безсм ертна сила н а р од у ... яка вселяє в поета тверезу віру, щ о “ встане У країн а і розвіє тьм у н еволі” , подолає і царизм , і його п р и с л у ж н и к ів ...», - писав л ітературознавець О лексан др Білецький. Ф рагм ент «С тоїть в селі С у б о т о в і...» п очи н ається докорам и Богданові Х м ел ьн и ц ьк ом у. Р озм ір к ову ю ч и над й ого істор и ч н и м учи н ком - п ідп и ­ санням П ереясл авської угод и , Ш евчен к о визнає добрі наміри гетьмана.

т

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Тарас Шевченко. Богданова церква в Суботові

але д ор ік а є й ом у ти м , щ о Р осія п ід ступ н о зневаж ила сам у ідею угоди й «м о ск а л и к и ... то все о ч у х р а л и ». Ш евченко, п овторю ю чи вж е висловлене негативне ставлення до вчинку Богдана Х м ел ьн иц ького, в цьом у своєрідном у епілозі насичує осуд новими образам и. Ц ентральний тут образ-сим вол Б огдан ової ц еркви — «дом овина У к р а їн и ». В раховую чи три попередні сцени м істер ії, цей образ став оста ­ точн им в и р ок ом Ш евченка П ереясл авській угод і. Великий К обзар мав ч ітк у к он ц еп ц ію національної істор ії: оспіван а в народном у еп осі В извольна війна під п роводом Богдана Х м ел ьн и ц ьк ого вивільнила У країн у від п ол ьськ ого панування, але той сам ий Х м ел ь ­ ниц ьки й віддав її на поталу «бай стр ю к ам Є к атер и н и », як презирливо іменував автор ф аворитів «гол од н ої в о в ч и ц і». Д ок ір за д ок ором звучить з уст Ш евченка - і всі вони п ер егу к у ю ться з тек стом «В ел икого л ь о х у » , я к -о т: «М оги ли вж е розри ваю ть Та грош ей ш у к а ю ть. Л ьохи твої р о з к о п у ю т ь ...» Зачитайте епізод містерії, з яким перегукуються ці рядки. Ц ікаво, ш;о й епіграф до «В ел и к ого л ь ох у » ф актично розш и ф ровується л иш е в еп іл озі - в п оезії «С тоїть в сел і С у б о т о в і...» : «Т ак см ію т ь ся ж з У країн и С тороннії л ю д и !». В аж ливо, щ о й останн і оп ти м істи ч н і слова ем оційна верш ина поезії - є, поза сум н івом , і п ідсум к ови м оп ти м істични м акордом у сієї м істерії, авторськи м и висн овкам и ш и р ок ого суспільноп ол іти чн ого звучання.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

©

рівень — початковий

1. Пригадайте подорож і Ш евченка в Україну. Процитуйте уривки з поезій, у яких поет описує враження від побаченого на Батьківщ ині.

2. Про яку війну йдеться в поемі «К авказ»?

3. Щ о о б ’ єднує твори «Великий льох» і «Стоїть в селі С у бо то в і...»?

4. Я кою є роль міста Чигирина в історії України? рівень — середній 1. Доповніть реальними відомостями з історії картини, створені Ш евченком у творах «Чигрине, Ч и гр и н е...», «Великий л ьо х », «Стоїть в селі С уботові...». Відтак чи мож емо ми назвати твори Ш евченка історичними?

.2081

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

2. Прочиїайте пейзажні картини в поемі «Кавказ». Яку роль вони відіграють у творі?

3. Поясніть, у чому Ш евченко звинувачує Богдана Хмельницького.

4. Прокоментуйте ставлення автора до розкопок російських учених в Україні. рівень - достатній 1. Пригадайте міф про Прометея. Щ о Ш евченко безпосередньо запозичив з нього, а щ о переосмислив?

2. Визначте роль епіграфа до поеми «К авказ».

3. Я кою провідною ідеєю о б’ єднані твори «Чигрине, Ч игрин е...», «Великий льох» і «Стоїть в селі С у ботов і...»? Н аскільки вона є актуальною нині?

4. Прокоментуйте особливості жанру містерії на прикладі поеми Ш евченка «В е­ ликий л ьох».

Ірівень - високии 1. П рослідкуйте, як змінювалася у творчості Ш евченка худож ня реалізація теми визвольної боротьби (від ранньої творчості до поеми «К авказ»).

2. Проаналізуйте, яким бачив Ш евченко майбутнє України. Чи справдилися його передбачення?

3. Визначте взаємодію лірико-романтичного, алегорично-сатиричного і реалістич­ ного планів у «Великому л ьосі».

4. Я кі проблеми національного буття поруш ує Ш евченко у своїх творах і які ш ляхи їх розв’ язання пропонує?

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ

ВАШЕ g ^

'

Напиш іть творчу роботу, обравши темою будь-який крилатий вислів з поеми «К авказ».

ПОРТФОЛІО

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК М і с т е р і я (грец. т аїнст во) - ритуальні рел ігій н і дійства в країнах античного св іту та С тародавнього С ход у, я к і проводили на честь певних богів. М істерія поділялася на дві части ни - загальнодоступн у «п р о­ ц есію » та таєм н у « о р г ію » . Під час о р гії відбувалися вистави на міфічні сю ж ети , ритуальні танці, ж ертвоп ри н ош ен н я. Елементи м істерій наявні і в х р и сти я н сь к и х к ультах (хрещ ен н я, при частя тощ о). У X I I I -X V I сто л іття х м істерія м и називали популярний театральний ж анр. Ц е були м асові вистави за рел ігій н им и сю ж етам и , щ о дем он стру­ вали на майданах м іст у свята, на ярм арк ах. Ж ан р м істерії не набув ш и ­ р ок ої п оп ул я рн ості в У країн і. Чому, на ваш погляд, для свого твору Тарас Шевченко обрав саме жанр містери? Як це пов’язано з темою, ідеєю «Великого льоху»?

Поема «Сон» Чи довго ще на цім світі Катам панувати?

Тарас Шевченко О тж е, поет побував в У країн і, побачив св ою р о з іп ’ яту В ітчизну, зм уче­ н и х братів і сестер . І страш н и м в и б у х ом стала написана невдовзі після повернення в П етербург поем а « С о н » , яка дістала сарк асти ч н е ж анрове

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

визначення - «к о м е д ія ». С учасник і біограф Ш евченка Василь М асл ов писав щ е 1859 р о к у в одн ом у з л и стів до К обзаря: « “ С он” ... геніальна са­ тира, щ о відбила в со б і так влучно п орок и п етербурзьки х придворних вел ьм ож , я к а т а к г р із н о к а р а є н а ш и х м у ч и т е л ів , я к а р о з к р и в а є рани н а ш о ї У к р а їн и ». В аж ливе зн аченн я м ає еп іграф до т в о р у , я к и й в к а зу є на гол овн е за­ вдання поеми: показати л ю дям істи н у, відкри ти очі ти м , х то не бачить, і змусити дивитися тих, хто не хоче бачити. А д ж е автор знає: люди не м о­ ж уть прийняти істи н у, д ок и не побачать і не пізнаю ть її. Ц е перш ий сатиричний твір Ш евченка, яки й поставив поета в один ряд з найвизначніш им и сатирикам и св іто в ої л ітератури . Видатний у к р а їн сь ­ кий м итець X X стол іття М аксим Р и л ьськи й д овів, щ о «к ом ед ією » «С он» названо за ан а л огією д о «Б о ж е ст в е н н ої к о м е д ії» Д айте і за х у д ож н ь ою д овер ш ен істю ці твори рівнозначні. Які сатиричні твори ви вже читали? С ю ж ет і к ом п ози ц ія твор у оригінальні, н оватор ські. П оет оп и су є фан­ тасти чн у п одор ож із К и єва до П етербурга, яка відбувається вві сні. А в тор летить за со в о ю понад зем л ею , п р ощ а ється з У к р а їн ою , м и л ую ч и сь п ре­ красним образом св ітан к у на батьківщ ин і. Та на тлі ц и х чуд ови х к раєви дів бачить поет страш ні картини горя та насильства: я к з кал іки зн ім аю ть «латану св и т и н у », як удову розпи н а­ ю ть за подуш не, я к її сина, «остан н ю н а д ію », віддаю ть до вій ська. Й ого серце обк и п ає к р о в ’ ю , коли він бачить м атір, яка «п ш ен и ц ю на панщ ині ж н е » , а Гі дитина помирає вдома від голоду. Поет летить далі, понад землею, в к р и тою білим и сн ігам и , понад борами й бол отам и , й чу є бр я зк іт к ай ­ данів. Це каторж н ики п рац ю ю ть на т я ж к и х роботах у зол оти х копальнях С ибіру, «щ о б пельку залити н еси том у » цареві. М іж к аторж н и к ам и «в кайдани убраний цар всесвітн ій , цар волі» - поет, борець за правду. П ере­ літає ліричний герой над М оск вою й затри м ується в П етербурзі. Бачить плю гавих перевертнів, сп остерігає ги дкі сцени плазування, немилосердно ви см ію є царя з цари ц ею . П отім оглядає м істо й п ри гадує, ск іл ь к и к озаків полягло к ість м и , буд ую ч и ц арську стол и ц ю . Н ай ви щ ого напруж ення с я ­ гає гнів поета, коли він ди ви ться на п ам ’ я тн и к П етрові І, я к и й поставила «П ервом у В торая» - К атерина П: Це той Перший, щ о розпинав Наш у Україну, А Вторая доконала Вдову-сиротину. Кати, кати, людоїди! Наїлись обоє. Накралися!..

Які історичні події дали підстави Шевченкові так відгукуватися про цих правителів Російської імперГі? П оетові вчувається гол ос гетьмана П ол уботка , я к ого цар П етро зам о­ рив у тю р м і за те, щ о той прагнув відн овити давні в ол ьн ості к озац ьк і. Ч ує Кобзар і сп ів пташ ат - то д уш і ти сяч безім ен ни х к оза к ів, на ч и їх к істк а х постала північна стол и ц я Р о сій сь к о ї ім п ерії. Ідучи до ц арськ и х палат, поет зустрічається з земляками, щ о «так і ріж уть п о-м оск овськ ом у», і його серце крається. Н априкінці, після гл у зл и вої карти н и п еретвор ен н я царя з ведм едя на к о ш е н я , л ір и ч н и й герой п рок и дається .

Ш

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

К озацька м и н увш ин а, я к у осп івував Ш евчен ко ром анти чн о й захоп л е­ но в період ранньої тв ор ч ості, зблякла на тлі картин реального ж и ття , які побачив він в У к раїн і. Ч ерез ц ю п оем у й засудили поета до та к ого ж о р с­ ток ого покарання. К ом п ози ц ій н о поем а не поділена на розділи , хоча ф актично має вступ і три частини. Визначте межі цих умовних частин. А в то р ск ор и ста вся надзвичайно ц ікави м к ом п ози ц ій н и м п р и й ом ом сн у . Ш ви д к і ч а соп р остор ов і зм ін и , здатн ість незрим о п роникати в найпотаєм н іш і та н айвіддаленіш і к у то ч к и ім п ерії, м и ттєві перетворення - все видається м ож л и ви м , кол и ш ук ати «р а й » у величезній імперії. Ш евч ен к о м а й стерн о зобрази в х у д о ж н ю п ан орам у д ерж авн о-п ол іти ч н ого та соц іал ьн ого ж и ття Р о сій сь к о ї ім п ерії. Він малю є картини страж дань к ріп ак ів, рек р утчи н и , сол датчин и , п ол іти чн ого терору, тира­ нічної м он архії. В істря сатири та гніву поета скероване насамперед проти «з е м л я ч к ів », т и х , х то вчин ив н а й ж ахл и віш и й зл очин - зрадив У країн у, став вірним п опи хачем її катів. П оети к а твор у теж оригінальна. П отуж н а сатира - сп осіб худ ож н ього від обр аж ен н я д ій сн о сті. Ш евч ен к о го ст р о в и см ію є те, ш;о зм ал ьовує, за­ ст о со в у ю ч и в сі м ож л и ві засоби к о м іч н о го ~ ір о н ію , гр отеск , сарказм . А в тор ін оді яскраво гіп ерболізує зображ ене, н аголош ую чи на абсурдності си стем и , я к а ниш;ить цілі народи, к ул ьтури , країни. Сцени в палаці досл ідн и ки твор ч ості Ш евчен ка називаю ть «в и сок ою к а р и к а т у р о ю », а гр отеск ов у карти н у «ген ерального м ор д оби тія » - сати ­ ри чн и м си м в о л о м у с т р о ю в с іє ї ім п е р ії. «Г р із н и й » цар насправді см іш н и й і ж ал ю гідн и й , і цариця «м ов оп ен ьок за су ш е н а », і ц арські п оп и ­ хачі не в и к л и к аю ть н іч ого, к рім огиди та презирства. П рийом и к он тр ас­ ту, м айстерн о застосова н і Ш евч ен к ом , «п екл о в раю » надають творові особл и вої викривал ьн ої сили. Поема «Сон» - відкритий протест проти ж ахливого національного та со­ ціального поневолення. Вона піднесла українську літературу на не бачений досі рівень. І слова Іва н а Франка доводять це: «Я не знаю ні в одній єв р о­ пейській літературі подібної поезії, написаної в подібних об ст а н ов к а х ...». Підтвердьте слова Франка, спираючись на текст поеми.

Посланіє «І мертвим, і живим, і ненарожденним...» Ц ей твір став к од ек сом честі й со в іст і у к р а їн сь к ої нації. Ш евченко в н евели ком у в ір ш і зум ів вибудувати к он ц еп ц ію ж и ття нації, о б ’ єднавш и м инуле, сучасн е і м айбутн є. К л ю ч ов ою для розум ін н я гл и би н н ого зм істу твору є й ого повна назва «І м ертви м , і ж и в и м , і ненарож денним зем лякам м оїм в У край н і і не в У край н і м оє д р у ж н єє п о с л а н іє». П оет зн ову звертається до зем л яків, п р о­ д о вж у ю ч и ум овн и й діалог, розпочати й ш;е в поем і «С он ». За що картав Шевченко «земляків» у комедії «Сон»? Н асамперед К обзар говори ть про те, щ о У країн а - це славна істор ія , н еповторна м ова, м огутн я кул ьтура, невмируш;ий ф ольклор. І ті, до кого поет звертається, пови н н і це усвід ом л ю вати . Вони м аю ть почуватися

- г

211

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА Д ІТ Ь М И , а н е б а й с т р ю к а м и н а с в о ї й з е м л і , н а ц і о н а л ь н а і д е я -

ось те, н ав­

к о л о ч о г о п о в и н н і о б ’ є д н а т и с я у к р а їн ц і в б о р о т ь б і з а в іл ь н е м а й б у т н є .

Дата написання твор у - 14 грудня 1845 р о к у - доси ть п ром ови ста. Це були двадцяті рок ови н и п овстання д ек абри стів. Н апевно, і цим Ш евчен ­ к о прагнув п ідкресл и ти н еобхідн ість остаточ н ого п розрінн я й боротьби свід ом и х україн ц ів за свобод у св о єї В ітчизни. П ровідні ідеї, висловлені Ш евчен ком у « П о сл а н ії...» , - протест проти соц іал ьн ого та нац іон альн ого гноблення, закли к л ю би ти рідний край і народ, в о зз’ єдн атися різн и м сусп іл ьн и м верствам в У країн і. «П о сл а н іє...» адресоване передовсім «зем л як ам » - у к р аїн ськ ій д в о­ ря н ськ ій ін тел іген ц ії та ліберальном у пан ству. П оет закликає їх п ри пи ­ нити «зап рягати лю дей у т я ж к і я р м а », «дерти ш к у р у з братів незрячих, г р е ч к о с іїв » , бо настане к ол и сь суд, і тоді «стор ік а м и » потече «к р ов у си нє м о р е ». Ш евчен ко радить розвивати національну к ул ьту р у , а не сл іп о за­ позичати ч у ж і гасла й ч у ж і ідеї на національний ґр у н т. Як ви вважаєте, ці ідеї актуальні для сьогодення? Поет не лиш е п оруш ує нагальні проблеми, він накреслю є і ш ляхи їх р озв ’ язання. Н асамперед п отр ібн о ліквідувати гн іт соц іал ьни й - і він за­ кликає: «Р озк уй теся»! Н еодмінною ум овою подальш ого п оступу є лю бов до рідного краю і народу: «П олю біте ш;ирим серцем велику р у їн у », бо «нема на світі України, немає другого Д ніпра». Н ареш ті слід знати свою мову і свою історію , бо тільки так м ож на побудувати національну культуру: «В своїй хаті своя правда, і сила, і вол я». І тільки тоді, коли «зем ляки» втілять усі поетові м рії та бажання, коли вони «обійм уть найменш ого брата», наста­ нуть для України краш;і часи «і світ ясний, не вечірній тихенько зася є». Д іалогічне мовлення, щ о ст в о р ю є еф ект п ол ем ік и , д овер ш ен ість ора­ т о р с ь к и х ін то н а ц ій , я ск р а в і са ти р и ч н і в а р іа ц ії л и ш е п огл и бл ю ю т ь провідні ідеї твору, надають їм виразн ості та п ерек он л и вості. Доведіть, що «Посланіє...» - дороговказ на шляху національного відро­ дження українського народу.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ рівень — початковий 1.

2.

3.

4.

Про щ о розповідає Тарас Ш евченко в поемі «С он »? Від чийого імені ведеться розповідь у цьому творі? До кого звертається Ш евченко в «П осл а н ії...»? Щ о і кого засуджує в цих двох творах Кобзар? рівень - середній

1. Як поет ставиться до тих, кого називає «зем лячкам и»?

2. Ш^о в поемі «Сон» вразило вас найбільш е? П рочитайте відповідні уривки, д о­ тримую чись правильної інтонації.

3. У яки х фрагментах поеми автор використовує прийом контрасту?

4. П оміркуйте, яку роль відіграють у поемі «Сон» пейзажні картини. ^

рівень - достатній

1. З якою метою Ш евченко застосував у «ком едії» худож ній прийом сну?

2. Чи весь твір побудований на змалюванні дійсності через сновидіння? Ч ому?

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

3. Докладно проаналізуйте засоби комічного, використані поетом у «Сні» та «П осл а н ії...».

4. Віднайдіть і запиш іть у зош ит усі афоризми з творів «Сон» та «П осл а н іє...». Обов’ язково прокоментуйте (усно чи письмово) зміст і значення кож ного з них, їхню викривальну силу. ( І ^ рівень —високий 1.

2.

3.

4.

На якій підставі ми називаємо поему «Сон» політичною? Аргументуйте. Які містичні картини є в поемі «С он »? Яка їхня ідейно-худож ня роль? Доведіть, ш;о «П осл ан іє...» Ш евченка не втратило актуальності й нині. Яка нова іпостась поетового тгіланту відкрилася, коли ви прочитали ці два твори?

Р О Б О Т А В ГРУПАХ Об’ єднавш ись у групи, підготуйте коротке повідомлення на одну з тем: 1. «Образ сови в поемі “ Сон” , його роль і значення».

2. «Образ “ темного царства” {Іван Франка) в поемі “ Сон” ».

3. «Образ України в поемі “ Сон” ». Виконуючи завдання, врахуйте особливості використання худож ніх засобів, специфіку лексики, інтонацій.

ПРАЦЮЄМО

з

ПРОЕКТОМ

Назва проекту - «Образи українських гетьманів у творчості Ш ев­ ченка». Для виконання проекту скористайтеся довідковою літера­ ПОРТФОЛІО турою з історії і з ’ ясуйте, об ’ єктивну чи су б ’ єктивну оцінку дає своїм героям Кобзар. Також скористайтеся альбомами ж ивопису, довідковою літературою про українське малярство, Інтернетом.

ВАШ ЕЇ

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК А л е г о р і я (від грец. інш ий і каж у; інаком овлення) - це троп , у я к ом у абстрактне п он яття втіл ю ється в к он к р етн ом у образі. Н априклад, в обр а­ зах тварин, росл и н , явищ природи зм альовано л ю д ськ і риси і характери. Такі образи називаю ть алегоричним и. А л егор ія притам анна байкам , притчам , п р и сл ів ’ ям тощ о. Г р о т е с к (ф ранц. см іш н и й , хи м ер н и й , н езви чай н и й ) - х у д ож н ій прийом у літературі й м и стец тві, щ о ґр у н ту єт ь ся на св ід ом ом у перебіль­ ш енні, несподівани х п оєднаннях нереального й х и м ер н ого, трагічного й к ом іч н ого. Г ротеск - вищ ий ступ інь к ом іч н ого. О собливо я скраво ви я в­ л я ю ться сатиричні ф орм и гр отеск у. К о н т р а с т (франц. прот илеж ніст ь) - х у д ож н ій п ри йом , щ о передба­ чає зм алю вання різк о окресл ен и х п роти л еж н остей у вл асти востях пред­ метів і я вищ , рис характеру тощ о. Іван Ф ран ко називав й ого «одни м з н ай м огутн іш и х сп особів поети чн ого м а л ю ван н я». В и кор и стовувався ще у ф ол ькл орі (казка «П равда і К р и вд а»). У м о в н і с т ь - н етотож н ість образу від п овід н ом у о б ’ єк т у зображ ення в х уд ож н ь ом у твор і. Віднайдіть у вивчених творах Шевченка приклади алегорії, гротеску, контрасту, умовності. Заповніть таблицю відповідними цитатами. Алегорія

Гротеск

Прийом контрасту

Умовність зображення

.tf)

213-^^

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ТЕМА ЖІНОЧОЇ ДОЛІ У ТВОРЧОСТІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА «НАЙКРАЩИЙ Д О К А З ВЕЛИКОЇ ГЕНІАЛЬНОСТІ ШЕВЧЕНКА» Такого полум ’ яного культу материнства, такого апофеозу ж іночого кохання і ж іночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу.

Максим Рильський Тарас Ш евчен ко все ж и ття н изько схи л я в гол ову перед у к р аїн ськ ою ж ін к о ю . Біль і гнів за скал ічен і ж ін оч і долі виливався в п ек уч і рядки звинувачень, треп етн і сл ова л ю бов і, гір к і сл ьози сп ів ч у ття . У сьом у св ітов і прагнув він р озп овісти про страж данн я, я к и х , здається, не здатна витрим ати тендітна ж ін оч а душ а. Це відображ ен о і в назвах й ого творів: «В ід ь м а », «С л еп а я », «С о в а », «М а р ’ я н а-ч ер н и ц я », «Н а й м и ч к а »... Б ож е­ вільні від гор я , блукали п опідти н н ю у к р аїн ськ і к р асу н і, тя гл и ся до неба туж л и ви м и топ ол я м и , си ви м и совами вили над загубленим и долями дітей. І виривалося з глибин Ш евчен кової д уш і: « ...м о я се мати і сестра, м оя се відьма, ш;об ви зн ал и »! В еликий К обзар став на захист ук раїн ськ ого ж ін оц тва. Образи його творів - вічна й незагоєна рана. Ц е був й ого біль, й ого страж дання, його бажання пом ститися тим , хто в сліпих, наймичок і відьом перетворив укра­ їн ськ и х матерів. Він уславив ж ін к у за ч и стоту й лю бов, вірн ість і велич.

«Катерина» П оема присвячена В асилю Ж у к о в сь к о м у в п ам ’ ять про 22 к вітн я 1838 року - день ви куп у з кріпацтва. Цей твір, на дум к у визначного літературо­ знавця Д л ги тра Ч иж евського, - «бай рон ічн а» п оем а, в я к ій образ матеріпокритки си м вол ізує долю У країни, «підманеної та обдуреної “ м оскалем ” , який кидає сина; син —сучасне Ш евченкові покоління, ш;о має пом ститися за м а тір ». Тарас Г ри горови ч написав прекрасне х у д ож н є п ол отн о під назвою «К атерина» як іл ю стр а ц ію д о поем и. Він прагнув розтлум ачити свій х у ­ д ож ній задум: ш ляхетна красуня - Україна - вигнанка, зневаж ена і чуж а на власній землі. Пригадайте поезію Леоніда Кисельова «Катерина». Яка ідея його твору? Ш евчен ко оплакував недолю св о єї м атері, я к у «щ е м ол од ою у м оги лу нуж да та праця п о л о ж и л а », св о їх сестер, «гол у бок м о л о д и х » , щ о не бачи ­ ли сп равж н ього ж ін о ч о го щ а стя , бо «у найм ах к оси п об іл іл и ». Ш,емно оп овідаю чи про К атерину, напевно, пригадував св оє перш е к ох ан н я , к р а ­ сун ю О ксану К овален ко, так сам о збезчещ ену п ри м хливи м паном. П оема «К атери на» - ем оц ій на розповідь про дол ю п р остої селян ки , яка стала чер говою забавк ою оф іц ера-м оскал я. Р озп овід ь переривається численним и ліри чн им и відступ ам и , в я к и х поет ви сл овл ю є св ої д ум к и й п очуття з п ри воду трагедії дівчин и . Він ж иве її бол ям и , ж ур и ть ся разом зі св о єю ге р о їн е ю , кол и вона стала п о к р и тк о ю : «К атер и н о, серце моє!

214

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Л иш ен ько з тобою ! Де ти в св іті п одін еш ся З малим си р о т о ю ?» П оет п рой ш ов з К атерин ою весь стра д ­ ницький ш л я х — від п орога бать к івсь к ої хати, з я к о ї вигнали її, до хол одн и х доріг М осковш ;ини, на я к и х зустр іл а дівчина свого м оскал я. В исоким емоційним напруженням пере­ повнені ліричні рядки, де автор оповідає про сина героїні - сироту-безбатченка Івася. Р ом анти чн и й характер поем и «К а тер и ­ на» ви я ви вся в загостр ен ом у драм атизм і п одій : Катерина стає п о к р и тк о ю , батьки в иган яю ть її з д ом у , вона прош ,ається з рідним сел ом і вируш ає в М осковш ;ину, іде від осел і до осел і, ж и вучи з м и л остин і, Карпо Трохименко. зр еш тою , зу стр іч а є свого м и л ого, та він Катерина н ех ту є н ею . Р ом анти чн а картина зи м ови х су тін к ів зак он ом ір н о п ідводить читача до Як художник відтворив трагічн ої см ер ті К атерини. душевний стан героїв поеми «Катерина»? П ейзаж у поем і ц іл ком сугол осн и й пере­ ж иванням і страж данням героїні. Зверніть увагу: «кри чать сови, сп ить д ібр ов а », коли вируш ає Катерина у свою страдниц ьку путь; «сви щ е полем за в ір ю х а », «реве, стогн е хур тов и н а », «к р ізь хм ару сонце зайнялось, надувся вітер, та тіл ьки л ісом загул о». В ідом ий у к р а їн ськ и й п оет-ди си ден т Ів а н Світ личний відзначив ще один важ ли вий аспект п оем и : «Ш евчен к о м уж н ьо диви вся правді в вічі і бачив, як підневільне ж и ття здем оралізувало н ай ш и рш і верстви п р ос­ т и х , п ок ріп ач ен и х л ю дей , як здичавіли вони в св оєм у тварин н ом у бутті, здеградували до страш н ого в своїй реал ьн ості л ю дож ерства. М оральна деградація народу була для Ш евченка доконаним фактом , і він не пробував її зм ен ш и ти ... Л ю ди гір ш і від собак - отак и й остаточ н и й п рисуд знедоле­ ної гер оїн і, і такий ж е п ід тек ст у с іє ї поем и Ш евч ен к а». Що мав на увазі критик? Аргументуйте свою відповідь цитатами.

«Наймичка» Ц ей твір називаю ть н евм и рущ и м гім н ом м атеринській лю бові. На відм ін у від поем и «К а тер и н а », «Н а й м и ч к у» Тарас Ш евчен ко пиш е в ре­ ал істи чн ом у к л ю ч і, поверн увш и сь з У країн и і трагічно п розрівш и . Іва н Франка зауваж ив: «Н ай м и ч к а - натура безм ірно глибш а, ч у ттє у н е ї... сильне, в и сок е, л ю бов до дитини така м огуча, щ о перемагає все інш е, заслоню є перед нею весь світ, заставляє забути про себе саму. Віддати все св оє ж и ття не для хви л и н н ої п о к у ти , а для довгої ж ертви на кори сть св о єї дитини » . Прокоментуйте слова Франка про поему «Наймичка». Героїня твору Ганна - М атір. Ш,об бути нею, ж інка пережила довгі роки невим овних страж дань. Її драма в том у, щ о вона зм уш ена була підкинути свою дитину бездітним зам ож ни м селянам, а сама стала в них найм ичкою .

т

215^

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

аби щ одня бачити свого сина і доглядати за ним. У се ж и ття носила вона у св оєм у серці велику таєм н и ц ю — таєм н и ц ю м атеринсь­ к о ї л ю бові. Тільки перед см ер тю зізналася св оєм у М а р к ов і, щ о вона —й ого мати. Образ наймички Ганни став найзворушливіш им не лише у вітчизняній —у світовій літературі: Щ овечір, небога, Свою долю проклинає, Т яж ко-важ ко плаче; І ніхто того не чує, Не знає й не бачить.

П ро ц ю н оем у захоп лено відгукувалися пол ьськи й письм енн и к і перекладач поеми п о л ь с ь к о ю Л еон ард С о в ін сь к и й , ф ра н ­ ц узьки й к р и ти к Еміль Д ю ран, р осій сь к і п и сь м е н н и к и М и к ол а Н ек р а сов та Лев М ихайло Дерегус. Т ол стой . ^ Наймичка з Марком. С ю ж ет твор у Ш евч ен к о згод ом поклав * Ілюстрація до поеми Тараса в осн ову одн ойм ен ної п ов іст і, я к у написав Ш евченка «Наймичка» на засланні р осій сь к ою м овою . За сю ж етом поеми написав оперу видатний український к ом п ози тор М и хай л о Верик івськ и й . Ц ей твір - зразок п си х ол огіч н ого реалізм у. А в тор ств ор ю є еф ект ви ­ н я тк ов ої д остов ір н ості п рийом ам и р ізн и х планів оп овід і й зведеної до м ін ім ум у автор ської м ови. Ш евченко св оєю п оем ою «Н а й м и ч к а» вк отр е д овів: тогочасн е «тем не ц а р ств о», в я к ом у ж ил и й ого гер ої, не давало їм зм оги спізнати щ астя, стати господарям и власної дол і. Справедливо ствердж ував Ів а н Франка, щ о ця поема належ ить «до н айбільш их тріум ф ів п равдивої ш ту к и і мусить уваж ати ся за н айкращ ий доказ вел и к ої ген іальн ості Ш евч ен к а ». Поміркуйте, який епізод поеми схвилював вас найбільше і чому. Тема материнської лю бові стала наскрізною у творчості Ш евченка, набу­ ваючи нових рис, нових барв і відтінків. На далекому К ос-А ралі, в засланні, знову і знову обкипало к р ов ’ ю поетове серце, коли згадував він нещ асних дівчат, ж ін ок , м а тер ів ...

«У нашім раї, на землі...» Саме там, у безм еж н и х к а за х сь к и х степ ах, народилися безсм ертн і рядки ц ієї поезії. Ц е кон ц ентрован а істор ія ж ін оч ої недолі, я к у р о з­ повідав Ш евченко впр одовж у сь о го св ого ж и ття . Ш^ораз зм ін ю ю ч и сп осіб рим ування, поет згадує написані ним твори про ж ін ок -страд н и ц ь. Ц ей твір має кілька кул ьм ін ац ій н и х верш ин: кол и автор звертається «В еликом ученице!», «Б езталанная»; коли душ ею мовить «Слово “ м ам о” . В ели кеє, Н айкращ еє сл о в о !». І зн ову бачим о знайомі образи: зем ний рай -У країна - і пекельне ж и т ­ тя її м еш кан ц ів, см ерть під тин ом зн еваж еної п ок р и тк и , безталанне бай стря, з я к о го зб и тк ую ться л ю ди , л укави й панич тощ о.

216

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

П оезія «У наш ім раї, на з е м л і...» є верш и н ою розду-мів поета про високе і благородне покликання матері, 11 д олю в тогоча сн ом у сусп іл ьстві. ПАМ'ЯТАЙМО!

Поміркуйте, з якими творами перегукується ця поезія. Процитуйте відповідні уривки.

«На паншині пшеницю жала...» Ц ю поезію , написану в останні роки ж иття, Ш евченко присвятив М арку В овчку. Д руг Ш евчен ка Ф едір Л азаревськ и й згадував, щ о, коли одн ого разу в товар и стві К обзар « ...п о ч а в чи тати “ С он” (“ На панш;ині пш еницю ж а л а ...” ), всі розплакал и ся, а Ш ,епкін п росто ри д ав».

І

Чим були викликані такі ем оції слухачів? Це був перш ий твір, написаний п ісл я заслання. Ф орм а сну, вже одного разу ви кори стан а Ш евчен ком у п оем і, зн ову вдало реалізувала творчий задум. А в то р прагнув р озп овісти про н ай зап овітніш і м р ії україн ського народу - м р ії про вол ю , про кращ е м ай бутн є, про гідне ж и ття . Втомленій на панщ ині матері, яка «піш ла в степи, пош кандибала Івана сина году­ вать» , сн иться, щ о її син і «уродливий, і багатий, не одинокий, а ж он ати й ». А ле н айголовніш е те, щ о вона бачить його вільним: «уж е не панський, а на в о л і». Т оді п оетові здавалася н ед ося ж н ою п роста л ю дська м рія - вільно пра­ цю вати на віл ьн ій, власній землі! П оетична ф орм а сн у ж ор ст ок о нагадує: про все це л иш е вві сн і м ож у ть м ріяти уярм л ен і у к р а їн ськ і селяни. Х у д о ж н і засоби надзвичайно ск он ден сован і. Одне д ієсл ов о «п ош к ан ­ дибал а» м а кси м ал ьн о п овн о й гл и бок о х а р а к тер и зу є стан нещ асної ж ін к и : зм учена щ оден н ою п рацею , вона ледве пересуває ноги. Та де й бе­ руться сили («р о зп о в и л а , нагодувала, п о п ести л а »), коли вона бачить рідн ого сина. Н ездоланна сила м а тер и н ськ ої л ю бов і зм уш ує забути про втом у - і ось ж ін к а н іж н о п ри гортає до грудей св оє д и т я ... Поясніть, чому цей твір було присвячено саме IVIapKy Вовчку.

Поема «Марія» «Н е знаю в л ітературі всесвітн ій поета, - писав Іва н Франка, - котри й би так витри вало, так гаряче і з ц іл ою св ід ом іст ю пром овляв в обор он і ж ін ок . В обор он і їх права на повне, ч и сто л ю дське ж и ття , котри й би та­ к и м м огучи м сл овом бичував усе те, щ о в ’ я ж е, дем оралізує і тисне ж енщ и н у. Не зн аю в л ітературі всесвітн ій поета, котри й би представив так в и сок о і так щ и ро л ю дськ и й ідеал ж ін к и -м а тер і, як се вчинив Ш евчен к о. І в е р ш и н о ю ст в о р е н о г о К обза рем ідеал у ж ін к и -м а т е р і стал а п оем а “ М арія ” ». Задум ц ього твор у виник у п оета задовго до написання. Ш,е 1850 р ок у в л и сті до Варвари Р єп н ін ої, св ого щ и р ого й вірного друга, він писав про м айбутню поем у. А л е почав писати цей твір лиш е 1859 р ок у , під час пере­ бування в У к раїн і, а заверш ив у ж е в П етербурзі. Х р и сти я н сь к і ідеали поета знайш ли в поем і своє доверш ене втілення. П оет позбавив бібл ій н у л егенду в сіх елементів м істи к и , але цим не при-

f

217

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

низив М арію , а, навпаки, возвеличив п р осту у к р аїн ськ у ж ін к у -п ок р и тк у . В осн ові поем и - традиційний бібл ій н ий сю ж е т про ж ін к у , як а народила Ісуса Х р и ста . П оетова М арія — найбільш ий скарб «в д уш і невольничій, малій, В душ і скорбящ ;ей і у б о гій ». Мати й син, вірні хри сти ян ськи м ідеалам добра, справедливості, правди й в сесв ітн ь ої л ю б о в і, п р и свя ти л и св оє ж и т т я сл у ж ін н ю л ю д я м , ідеям гум ан ізм у. Поясніть, чому сам е ця історія з Біблії зацікавила Шевченка. П росто і щ и р о, з в и н я тк овою л іри чн ою зад уш евн істю і н іж н істю р о з­ повідає поет про ж и ття бідн ої дівчин и , си р оти М арії, най м и чки бідн ого тесляра Й осипа. А в тор ш анує велике таїнство зародж ення н ового ж и ття , тож мовить: «М арія встала та й піш ла З глеком по воду до кри ниц і. І гость за нею , і в я р оч к у Д огнав М а р ію ...». Я к бачим о, поет п роп он ує «зем н е» трактуван н я бібл ій н и х п одій . П р о­ те мати М арія, вічний сим вол л ю бові й ж ер тов н ості, благочестя і віри, с в я т о с т і й ч и с т о т и , в и х о в а л а с в о г о си н а сп р а в ж н ім бор ц ем за права лю дей, за правду, захи сни ком пригноблених. Вона разом з ним вируш ила на бор оть б у, п ід три м ую ч и сина, ш;об він «п он іс л укави м правди сл о в о » . З ним вона дійш ла й до Голгоф и. І навіть коли побачила сина р о з іп ’ ятим на х р есті, не скори л ася гор ю , не спопеліла душ ею . М арія зібрала си н ови х учнів і надихнула їх «св о їм святи м огненним сл овом » на п одальш у б о ­ ротьбу. А вони «л ю бов і правду рознесли по в сьом у с в іт у ». А в тор м айстерн о підвів до традиц ій н ого трагіч ного фіналу: м атір «у б у р ’ я н і ум ерл а з г о л о д у ». Її стра д н и ц ьк е ж и т т я -п о д в и г і п ісл я см ер ті нам агали ся сп а п л ю ж и т и , п р и н и зи ти : « ...Р о з п ’ яли Й тебе, я к сина. Н а­ плювали На тебе, ч и ст у ю , к а т и ...» . Тарас Ш евчен ко в найгеніальніш ій за си л ою та щ и р істю поем і зм ал ю ­ вав ж ін к у -п о к р и т к у як Б огом атір. П оезію н еп орочн ої д ів оч ої ч и стоти й материнства, безм ірно сум н у п оезію страчен ої л ю бові й ж ертви м атері, щ о сама схили ла гол ову перед величним п одви ж н и ц твом сина, ск он ц ен т­ рував він у своїй сп ів у ч ій , п р озор ій , м он ум ентальн ій поем і. Євген С верст ю к, визначний л ітературознавец ь і п и сьм ен н и к, надзви­ чайно влучно сказав: « “ М арія” - поем а-м іф про св я ту л ю бов, як а в л ю дськ ій д уш і возобн овил ась і д осі св іти ть “ в д уш і ск ор бя щ ей і у б о гій ” » . Що, на вашу думку, вирізняє цю поему з-пом іж інших творів Шевченка на тему долі жінки-матері?

ЗАПИТАННЯ

1ЗАВДАННЯ

рівень — початковий 1. Х то є головним героєм творів «Н аймичка», «К атерина», «Сон» («Н а панщині пшеницю ж а л а ...»), «М арія», «У нашім раї, на зе м л і...»?

2. Про які події в ж іночому ж итті згадує автор майже в усіх цих творах?

3. Порівняйте долі Катерини й Ганни.

4. Про щ о мріяли Ш евченкові героїні? Зачитайте відповідні рядки. рівень — середній 1. Чому батьки вигнали з дому Катерину з немовлям? Чи засудж ує їх автор?

2. Ч ому Ганна не могла сама ростити й виховувати сина?

S ff 'ї ї

Re

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

3. Знайдіть у прочитаних творах про ж іночу долю узагальнювальні картини. Прочитайте та прокоментуйте їх.

4. Чим різниться біблійний сю ж ет про Богоматір від сю ж ету поеми «М арія»? ^ /р і в е н ь — достатній 1. У чому поет убачає трагедію Катерини? О бґрунтуйте свою думку.

2. Чому Ганна тільки перед смертю відкрила М аркові трагічну таємницю?

3. Доведіть, щ о Ш евченко глибоко шанував і уславлював ж інку-матір, ж інкупокритку.

4. Визначте роль і значення епіграфа до поеми «М арія». /рівень - високии 1. Чому тема ж іночої долі стала наскрізною у творчості Тараса Ш евченка? У яких вивчених раніше творах він звертався до образу ж інки?

2. Пригадайте події Ш евченкового ж иття, пов’ язані з творами цієї тематики. Як вони позначилися на конкретних творах?

3. П оясніть, щ о мав на увазі Іван Франко, коли писав про поему «М арія»: «Ос­ новний помисел сеї поеми незвичайно см іл и й».

4. Виокремте крилаті вислови з творів про ж іночу долю і напишіть творчу роботу, обравши за тему один з них.

Р О Б О Т А В ГРУПАХ Учасники трьох груп отримую ть завдання розповісти історію Ганни та Кате­ рини від імені місцевого пана, іноземця, щ о вперше приїхав в Україну, і нашого сучасника. План оповіді мож е бути таким: 1) історія ж иття героїні; б) причини трагедії, щ о з нею трапилася; в) винуватці трагедії; г) авторська позиція.

Порівняйте підготовлені аналітичні оповіді. У яких позиціях вони збігати­ муться, а в яких різнитимуться і чому?

І Г ДИСКУТУЄМ О Ш,о написав би Ш евченко про долю сучасної української ж інки?

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ

рАШЕй:

ffdPrionio

Назва проекту - «Образ матері у творчості Ш евченка й у світовій літературі». Тож з ’ ясуйте, щ о нового, неординарного і неповторного додав у змалювання цього образу Кобзар.

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ Напишіть творчу роботу на тему «Втілення образу матері на картині Ш евчен­ к а ...» . Картину оберіть ту, яка вам найбільше припаде до душ і. П иш учи твір, обов’ язково використовуйте цитати з поетових творів.

ВІДПОЧИВАЮЧИ,

вчимося

Доберіть записи українських пісень про матір і прослухайте їх на уроці. Ш,о єднає ці твори? Доберіть музику для декламації творів «Сон» («Н а панщині пше­ ницю ж а л а ...») й «У нашім раї, на зем л і...».

І

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ЛІРИКА ПЕРІОДУ АРЕШТУ ТА ЗАСЛАННЯ Й ПІСЛЯ ПОВЕРНЕННЯ ІЗ ЗАСЛАННЯ «О Д ОЛЕ МОЯ! М ОЯ КРАЇНО! КОЛИ Я ВИ РВУСЬ З ЦІЇ ПУСТИНІ?.. П овіруєм ще трохи в волю, А потім ж ити почнемо...

Тарас Шевченко Заповзято м ріяли зм інити ж и ття в У країні на кращ е учасни ки КирилоМ еф од іївськ ого товариства. Т ож і раділи вони Ш евчен кови м п ол у м ’ яним рядкам, я к і принесли в стократ більш е кори сті, ніж ти сячі револю ціонерів і д еся тк и повстань. А л е трагічно урвалися всі ці п очинання. У часн и ків товариства було заареш товано, заслано, позбавлено м ож л и вості м еш кати на батьківщ ині. Н айбільш е постраж дав Ш евчен ко: казем ат, десятиліття принизливої м уш три, заборона творити - найстраш ніш а кара для Г ен ія ... Пригадайте, хто з українських письменників, культурних і громадських діячів входив до Кирило-Мефодіївського товариства. Як склалися їхні долі? П од ор ож У к р а їн ою перед ареш том п р ост о травм увал а Ш евчен ка. З давалося б, м еж у бол ю п ерей ден о. А л е вип робуван н я тіл ь к и п оч и н а­ л и ся . У п о х м у р и х стін а х п е те р бу р зь к ого казем ату, з-за я к и х , м ов п тахи на вол ю , вирвал и ся к р а щ і п оезії К обза р я , Ш евч ен к о п од у м к и м а н д р у­ вав У к р а їн о ю ... Ц икл поезій «В к а зе м а ті» - беззаперечний доказ незлам ності й твер­ д ості переконань поета. Л іричний герой л ун ко озвався з-за ґр а т казем ату, немов н асм іхався з ц арськ ої заборони. І ліри чний герой ц иклу «В к азе­ м а ті» є, ф актичн о, «а втоп ор тр етом , зм альованим у всій кон к р етн ості індивідуальних рис, переж ивань і реальних, ж и т т єв и х обстави н » (Ю рій Ів а к ін ). Ц е повн окровн и й образ-характер. Д уш евни й , п си х ол огічн и й стан Ш евч ен ­ ка, й ого д ум к и й п ереж иван ня від обр а­ ж е н і в три н а дц я ти п о е зія х , я к і н авіки ввійш ли до ск арбн и ц і св ітов ої літератури як взірець д ух ов н ого п одви гу. Пригадайте обставини перебування пое­ та в казематі. Які твори цього циклу ви вже читали?

«Садок вишневий коло хати...»

Іван Марчук. «Садок вишневий коло хати»

'220

Н аписана за мурами казем ату, ця п о­ езія стала взірцем у к р а їн сь к ої п ейзаж н ої л іри ки . У ява поета в ід твор ю є благодатну красу весняного н адвечір’ я в У країн і, сп ов ­ н ен ого га р м о н ією п о ч у т т ів , сп о к ій н о ю радістю буття лю дей , їх н ь ого роди н ного щ астя. Ц е м рія поета, втілена в д овер ш е­ н их рядках.

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

«В есь той вірш - це немов м ом ентальна ф отограф ія н астр ою п оетової д уш і, в и к л и к ан ого образом т и х о го , веснян ого у к р а їн сь к ого вечора... Я к бачим о, ноет без н ія к ої особл и вої п ри краси ... майж е прозаїчними словами малю є образ за образом, та, придививш ись ближ че, бачим о також , що ті слова передаю ть, власне, найлегш і асоціації ідей так, ш;о наша уява пливе від одного образу до другого легко, мов той п та х ... в тій л егкості й на­ туральності асоцію вання ідей леж ить увесь секрет поетичної принади цього вір ш а», - писав про вірш «Садок виш невий коло х а т и ...» Іван Франка. Що ви могли б додати до слів Франка?

«Доля» Ц ей твір - части на п оети чн ого три п ти ха « Д о л я », «М у за », «С лава», на­ п исаного 9 л ю того 1858 р ок у . Ш евч ен к о записав ц і п оезії до свого « Щ о ­ денника» в р ок и найвиш;ого р о зк в іту п оети чн ого таланту, коли прагнув осм и сл и ти св ій ж и т т єв и й ш л я х і ті п р о в ід н і о р ієн т и р и , я к і визначали й ого титан ічн ий п оступ . На д ол ю св о ю , ш;о си м в ол ізу є ж и ттєв и й і творчи й ш л я х поета, він не нарікає. Х о ч і карала н еодноразово, проте була для н ього «д р угом , бра­ том і с е с т р о ю » , адж е вдовольнила й ого найбільш е баж ання - відправила «до п ’ я н ого д яка в н а у к у ». В ідтоді і вів геніальний поет відлік своїм ж и ттєв и м вип робуван н ям . Та н езгоди не зламали поета, а лиш е загарту­ вали й ого. З вертаю чи сь до св о єї дол і, Ш евчен к о говори ть слова, я к і за ним п овтори л и ти ся ч і п атріотів У к раїн и , стаю ч и на ш л я х великої борні за її визволення: Ми не лукавили з тобою . Ми просто йш ли; у нас нема Зерна неправди за собою .

У свідом ивш и, ш;о чесно й гідно пройш ов скрутними дорогами нелегкого? ж и ття , автор ніби п он овл ю є душ евні сили, хоча зд оров’ я на той час уж е остаточно втратив. П оет, ш;о й став ліричним героєм, м ріє й далі йти поруч зі своєю «дол ен ьк ою », своїм «другом вбогим, нелукавим». А д ж е знає, щ о лише на цьом у ш л я ху його чекає «...слава, А слава - заповідь м оя ». Який зміст, на вашу думку, вкладав поет в образ слави? Ц им п оети чн и м тр и п ти хом Ш евчен ко вкотре ствер д ж у є: й ого п ок л и ­ кання на зем лі - «н ел ож н и м и устам и сказати п р а в д у», а п оезія є «ж и в у- ( щ ою в од ою » п оетового ж и ття . Прочитайте та самостійно проаналізуйте дві інші частини триптиха. Чому Шевченко називає славу «задрипанкою, шинкаркою, п’яною перекупкою»? Л іричн і переж ивання та роздум и поета к он ц ен тр у ю ться в образах, первинно важ л и ви х для к о ж н о го м и тц я: п огод ьтеся , х то береться казати правду св о єм у н ародові, завж ди зам и сл ю ється і над п ри м хам и долі, і над тим , х то й щ о дає й ом у сили твор и ти , дум ає про славу я к неодмінний ат­ рибут твор ч ого визнання. Ш евчен ко з х р и сти я н сь к и м см иренням дя кує долі, щ и ро й захоп л ено сх и л я єть ся перед м у зою і з притам анною й ом у ск р ом н істю у свід ом л ю є м и н ущ ість слави. П ро це свідчи ть і й ого ли ст до друга, тал ан ови того ук р а їн сь к ого драм атурга Я к ова К ухаренка: «Н ем а в мене тепер н ічого так ого д обр ого послать тобі п рочи тать з товариством , хіба оц і “ Д ол ю ” , “ М узу” , “ Славу” , я оце недавно ск ом п он ував їх , не знаю, як вони тобі сп о д о б а ю т ь ся ».

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

«Росли укупочиі, зросли...» О станні р ок и ж и т т я ... П ер ед ч у ття су сп іл ь н и х зм ін , п ід ірван е на за ­ сланні зд ор ов ’ я, твор чі плани, н ові твор и , я ки м суди л ося безсм ертя . А ле в душ і таїлася м рія - н ареш ті віднайти ти х е родинне щ а стя , збудувати хатину над Д ніпром, ж и ти поряд з рідним и, на «У к р аїн і м и л ій ». Примара особи стого пдастя являлася п оетові в образі Л и к ери П о л у с м а к о в о ї (пал­ к о ї п ри страсті Ш евчен ка), але, на ж аль, не су д и л ося й ом у відп очи ти від невтом ни х блукань р озд ор іж ж я м и долі в т и х ом у роди н н ом у гн ізді, й о г о м ука від невлаш тованого осо би сто го ж и ття відчутн а в п оезіях остан н іх рок ів, зокрем а у в ір ш і «Р о сл и ук уп очц і, зр о сл и ...». Пригадайте події останніх років життя Ш евченка. Що було тоді найваж­ чим для поета, що завдавало найбільших прикрощів? Л іричний герой п оезії - ш,ирий і відвертий . Так про свій вн утріш н ій світ, про св ої ін ти м н і переж ивання м ож е говори ти тіл ьки чи ста д уш ею , совісн а, чесна лю дина. М олитовне звертання п оси л ю є ін ти м н ість звучан ­ ня твор у. А в образі л іри чн ого героя ми впізн аєм о сам ого поета, який прагне х о ч на сх и л і літ знайти залю блене серце та душ евни й сп ок ій . Ось яким був й ого ідеал: «І т и х о , весело при йш ли, Д уш ею -сер ц ем н еповинні. А ж до сам ої д о м о в и н и ...» . Щ е не написані вірш і остан н і, сп овн ен і трагізм у й безнадії, щ е душ а поетова чинить опір тузі й відчаю . І щ об пізнати сп равж н ього Ш евченка читайте твори остан н іх р ок ів ж и ття , ін ти м н у л ір и к у , де поет відвертий, як н ікол и , а й ого тихе сл ово п роп ік ає д уш у н аскрізь.

ЗАПИТАННЯ і ЗАВДАННЯ рівень — початковий 1. Коли був написаний кож ен із щойно прочитаних творів?

2. Про щ о йдеться в поезії «Садок вишневий коло х а т и ...»?

3. Частиною якого триптиха є вірш «Д ол я»? рівень — середній 1. П родовжте розпочату фразу: «Зразок пейзажної лірики Ш евченка - ц е ...» .

2. Як поет ставиться до своєї долі? На підставі якої поезії мож на зробити такі висновки?

3. Який ідеал лю дського ж иття Ш евченко змалював у поезії «Росли укупочці, зр осл и ...»? Щ рівень — достатній 1. Чи можна поезію «Садок вишневий коло х а т и ...» назвати «ти хою м ол и твою »? Аргументуйте.

2. Які рядки в поезії «Д оля» ви вважаєте найважливіш ими і чому? З Доведіть, щ о вірш «Росли укупочці, зросл и ...» є зразком інтимної лірики Ш евченка. {

рі вень - високий

1. Підтвердьте, щ о кож ен з вивчених щ ойно ліричних творів пов’ язаний з тими подіями, які в цей час відбувалися в ж итті Ш евченка (автобіографізм образу ліричного героя).

222 1Ш

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

2. Узагальніть враження від прочитаних творів і визначте провідні риси лірики Ш евченка.

3. Я кі почуття переповнювали поета, коли він писав твори на засланні й потому? Як ви змогли це з ’ ясувати?

ДИСКУТУЄМ О Тема дискусії - «Слава в ж итті творчої особи стості».

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК Л і р и ч н и й г е р о й - це особа, дум ки й п очуття я к ої відтворені в ліри чній п оезії. Л іричний герой не тотож н и й образу автора, хоча відобра­ ж ає й ого о со б и сті п ереж ивання, д ум к и , п о в ’ язані з ти м , щ о змальовано в творі. В ідтак своєрідне світовід чуття поета, й ого інтереси, риси характеру зн аходять відповідне вираж ення у ф орм і, сти л і й ого творів. Схарактеризуйте ліричного героя поезій Шевченка. t

П с и х о л о г і з м - в ід о б р а ж е н н я за д о п о м о г о ю х у д о ж н іх засобів вн утріш н ього св іту п ерсон аж а, й ого д ум ок , переж ивань, зум овлених зовн іш н ім и і вн утріш н ім и чи н н икам и. П си х ол огізм ор ієн тує увагу чи та­ ча на вн утріш н ій світ лю дини з н айтонш им и душ евни м и п орухам и . Цей прийом передбачає відтворен ня портрета персонаж а: п огл я ду, у см іш к и , ж естів , м ім ік и , харак теру, стосу н к ів тош;о. У чому особливість психологізму творів Кобзаря? Л і р и ч н а м е д и т а ц і я - ж анр л іри чн ої п оезії, в я к ом у автор у стані гл и бок ої зосер ед ж ен ості, врівн оваж ен ості й в ід стор он ен ості р озм ірк овує над проблем ам и бу ття , робить ф іл ософ ськ і узагальнення. П рийом и м еди­ тац ії запозичені з рел ігій н и х п рактик. Поміркуйте, які з вивчених ліричних творів Шевченка є зразками ліричної медитації. Аргументуйте.

ТАРАС ШЕВЧЕНКО І БІБЛІЯ «ГО С П О Д Ь, ЛЮБЯ О Т И Х ЛЮДЕЙ, ПОСЛАВ НА ЗЕМЛЮ ЇМ ПРОРОКА...» І знову іменем Христовим Возобновим наш тихий рай.

Тарас Шевченко Ш евчен ко і Б ібл ія ... Тема, як а зм у ш у є зам исл и ти ся к о ж н ого, х то ч и ­ тав рядк и : «Н е н арікаю я на Б о г а ...» , х т о , затамувавш и п оди х, завмирав від гр ізн и х слів: «Я так л ю бл ю м ою У к ра їн у у богу , ш;о п рокл ен у святого Бога, за неї д уш у п о гу бл ю !». Ви вж е, напевно, звернули увагу, щ о Тарас Ш евченко вів діалог з Б огом упродовж усього ж иття. З ц ієї розм ови Кобзар черпав духовн ий потенціал, намагався віднайти відповіді на ті питання, я к і терзали й ого зм учен у душ у. У п овісті «К н я ги н я » Ш евчен ко згадував, щ о в д и ти н стві знав напам ’ ять увесь П салтир. У твор ах поета ви м ож ете

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

віднайти щ и ру м ол и тву і гн івн і д ок ор и В сев и ш н ь ом у, гл и боке ф іл ософ ­ ськ е переосм ислення бібл ій н и х сю ж етів та м оти вів і щ ире захоплення в ік овічн ою м уд р істю свящ ен н ої кн иги. Пригадайте, в яких творах і в якому контексті Ш евченко звертався до Бога. Що особливого ви помітили в цих звертаннях? В еличезна, незбагненна енергетика С вятого П исьм а, поза сум н івом , щ едро ж ивила Ш евч ен к ову твор ч ість. Б іблійн и м и сю ж етам и і мотивам и пронизаний увесь «К о б за р ». Слід відзначити п рям і п ереспіви біблій н их текстів - псалмів, легенд. Це, зокрема, «Ісаія. Глава 3 5 » , «О сії. Глава X I V » , «Д авидові п са л м и », «П одраж аніє Ієзек іїл ю », «П одраж ан іє 11 псал­ м у» та ін ш і. П оет вдається саме до ц и х бібл ій н и х тек стів, оск іл ьк и п роро­ цтва про загибель св іту зла і насильства відповідали й ого п очуття м . С луш но зауваж ив О лексан др Б ілецький: «Б ібл ій н і кн иги допомагали Ш евчен кові знайти вираз для т ієї с т и х ії, яка дедалі виразніш е оп ан ову­ вала й ого т в о р ч ість : для с т и х ії гр ом а д я н сь к ого п а ф о су ». У бібл ій н и х сю ж ета х Ш евченко насамперед віднаходив п ід ґрун тя для звеличення н ац іонально-визвольної бор отьби , для м рій про світле м айбутн є св ого на­ роду і країн и , для визначних д ух ов н и х осяян ь. П А М ’Я ТА Й М О !

Біблійні сю ж ети й образи у творах Тараса Ш евченка н абуваю ть значення п оту ж н и х сим волів та образних

узагальнень. Б іблійні м оти ви особл и во характерн і для останн ього п еріоду твор чості Ш евченка. Так, Ш евчен к о оста точ н о утверди вся в осм и сл ен н і ідеалів, до я к и х повинен прагнути народ, аби запанувало щ астя на зем лі. З нам енитий вір ш « Іс а ія . Г л ава 3 5 » був нап исани й у П етер бу р зі, на­ друкован и й у ж урн алі «О сн ов а ». Ц е «п од р а ж а н іє» 35-й главі біблійн ої кн иги п ророк а Ісаії. З м іст ц ієї глави - п ророц тво про щ асливе ж иття л ю дства в м айбутн ьом у. Ш евчен к о на цій осн ові створи в національний гім н вільним л ю дям на вільній зем лі: «І п усти н ю оп ан ую ть веселії сел а». На відм ін у від ін ш и х поезій Ш евчен ка на біблій н і тем и , у ц ьом у творі переваж ає не пафос в и к р и ття соц іал ьн ого зла, а пафос утвердж ен н я св іт ­ лого м айбутн ього у св ід ом ості у к р а їн ськ ого народу. У ф орм і біблій н ого

Тарас Шевченко. Видубицький монастир у Києві

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

пророцтва автор висловив свої м ри про вільне ж и ття народу після перем о­ ги над «вл а д и к а м и ». П орівняно з оригіналом , вірш Ш евченка, звісно, має виразніш е соціальне забарвлення, іцо п ідкреслен о яскравим и образами: «к о л ін а ... кайданам и к у т і» , «невол ьн ичі утом лен і р у к и », «р а б и ». П о­ туж на си м вол ік а твор у скон цен трован а в образі буяння зц іл еного «в о ­ л ею » народн ого ж и ття . С кладні, ви ш укан і епітети («зо л о т о т к а н и й », « в б о г о д у х і» ), п рям і образні запозичення з Б ібл ії (« м о в Й орданові св я тії л у г и », «і слава Л и ван ова »), цитован і вислови зі С вятого П исьма («в озд а є зл одіям за зл а я »), архаїчна л ек си к а п оси л ю ю ть спорідн ен ість твор у з бібл ій н им те к ст о м , іцо й надає п оезії м огу тн ього пророчого звучання. Віднайдіть у тексті використані автором архаїзми та запишіть їх тлума­ чення в зошит. Зачин п оезії - метаф орична картина-звертання поета до рідної зем лі, щ о п осту п ово п ереростає в п ророч у карти ну оновлення. Окличні ін то­ н ації твор у так ож відіграю ть важ ли ву роль. Зверніть увагу на те, в яких смислових вузлах поезії Шевченко їх застосовує. П оет не п росто зм ал ьовує утоп іч н у карти н у ш,асливого майбутнього: нове ж и ття для н ього сповнене гл и бок ого зм істу , п ерсп екти ви , воно ося ­ яне Б ож и м благословен н ям - недаремно він нагол ош ує: ці нові «вольнії, ш и р о к ії» ш л я хи - святії! На слова цієї поезії М икола Л исенко написав урочисту кантату «Радуйся, ниво н еп ол и тая ». У нікальн им в істо р ії св іто в о ї л ітератури є поетичний цикл Тараса Ш евчен ка «Д а в и д ові п са л м и ». Це пристрасне звертання до Бога п розву­ чало 1845 р ок у . Тарас Ш евчен ко вбачав чим ало сх о ж о го в долі У країни та бібл ій н ого Ізраїлю . І п ереосм и сл ю ю чи м отиви псалмів, автором я к и х , за леген дою , вваж аю ть царя Давида, В еликий Кобзар поруш ував на­ гальні національні пробл ем и, осу ч асн ю ю ч и давні релігійні сю ж ети . Він обрав зі 150 псалм ів у сь о го 10, я к і, на й ого д ум к у, м істи л и н айглибш і паралелі з ук р а їн ськ и м ж и ття м . Ш евченко викриває ти х, хто «в беззаконії м ер зіє», х то їсть людей «замість хл іба». Він намагається у свідомості читача утвердити дум ку, щ о «царі, раби - однакові сини перед Б огом ». Рядки циклу пройняті упован­ ням на Господа, на його милосердя й волю. Однією з найяскравіш их сю ж ет­ них паралелей ц иклу є мотив розлуки з рідним краєм. У біблійних псалмах ідеться про тугу вигнанців за батьківщ иною , а Ш евченко, розвиваючи цей мотив, з болем згадував про гіркі дороги чуж ини , передчував нову розлуку з У країною , присягався берегти в серці лю бов до рідної землі: «І коли тебе забуду, Ієрусалиме, Забвен буду покинутий. Рабом на ч у ж и н і...» Що вам відомо про Псалтир? Чому до жанру псалмів звернувся Ш ев­ ченко? А би д отр и м ати ся п ри родн ої ф орм и псалм ів, автор в и к ор и стову є тра­ д иц ійн у рел ігій н у л ек си к у , особл и ву п обудову речень: «І пребудет твоя воля, І труд твій не в с у є » . О крім т о го , в осн ові псалм ів антитеза: гр іх праведність. Г осподь караю чий - Г осп од ь м илосердний. П одібні м оти ви звучать і в ін ш и х творах Ш евченка, адж е саме на Бога покладає надію поет: Встань ж е, Бож е, помож и нам Встать на ката знову!

8 о.

М іщ ен к о, У к р . л ітер а тур а ,

9 кл.

225

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

П оет к о ж н о го з нас навчив м ол и ти ся за У к раїн у, розповів страш н у й повчальну істо р ію ук р а їн сь к ого народу. І нелегким ж и ття м д овів право свого народу на вільне і щ асливе ж и ття .

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ рівень - початковий 1. Чи цікавився Ш евченко Біблією ? Я кі легенди, сю ж ети лягли в основу його творів?

2. Які біблійні мотиви використав у своїй творчості Тарас Ш евченко?

3. Які образи з Біблії є у творах Кобзаря?

рівень —середній 1. Визначте жанри творів «Давидові псалми» та «Ісаія. Глава 3 5».

2. Яка провідна ідея твору «Ісаія. Глава 3 5 »?

3. Які теми «Давидових псалмів» виявилися найближчими для Ш евченка?

(ПІ) рівень — достатній 1. Проаналізуйте лексику біблійних творів Кобзаря. У чому її особливості?

2. Доведіть, щ о Ш евченко у своїх творах доповнює біблійні мотиви соціальними. П роцитуйте відповідні уривки з текстів.

3. Проаналізуйте епізоди з творів «Ісаія. Глава 35» і «Давидові псалм и», у яких Ш евченко малює картини майбутнього життя своїх співвітчизників. Щ,о прагнув бачити поет у майбутньому?

рівень — високий 1. Пригадайте, у яких вивчених вами творах використані біблійні мотиви. П ідсу­ мувавши, визначте, яке значення в ж итті Ш евченка відігравала Біблія.

2. Доведіть, щ о Кобзар обирав здебільшого ті біблійні сю ж ети й мотиви, які мали очевидні паралелі з історією України.

3. Ч ому, на ваш погляд. Біблія впродовж тисячоліть лиш ається могутнім дж ере­ лом сю ж етів, мотивів, образів для світового письменства, музики, ж ивопису?

Р О Б О ТА В ГРУПАХ Одна група готує розш ирене повідомлення про біблійний текст, яким ск ори ­ стався Ш евченко («Д авидові псалм и», легенда про М арію, відповідні глави з книг пророків тощ о). Інша група докладно проаналізує Ш евченків твір з погляду використання й переосмислення біблійних сю ж етів. П отім групи порівняють результати своїх спостереж ень. Експерти підготують цікаві запитання за резуль­ татами проведених досліджень.

Щ

ДИСКУТУЄМО

Михайль Семенко, засновник українського футуризму, на початку X X століття писав: «Я хочу тобі сказати, щ о, де є культ, там немає мистецтва. А передовсім воно не боїться нападів. Навпаки. В нападах воно гартується. А ти вхопивсь за свого “ Кобзаря” , від якого тхне дьогтем і салом. І думаєш , щ о його захистить твоя пошана. Пошана твоя його вбила. Й немає йому воскресіння. Х то ним захоп­ л ю ється тепер? Ч оловік п рим ітивний... Чоловіче! Час титана перевертає в нікчемного ліліпута, і місце Ш евченкові в записках наукових товариств». Чи погоджуєтеся ви з такою думкою?

...... 226

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ іВ А Ш Е ^ Назва проекту - «Біблія у світовій літературі». З’ясуйте, до яких біб; ілійнихобразів, сюжетів, мотивів найчастіше звертаються письменПОРТФОЛІО ники, чи точно відтворюють зміст біблійних текстів, чи популярні такі твори серед читачів. ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ____________________________________________ Видатна поетеса Ліна Костенко у своїй творчості також звернулася до Біблії, зокрема до «Давидових псалмів». Псалом № 1 Блажен той муж, воістину блажен, котрий не був ні блазнем, ні вужем. Котрий вовік ні в празники, ні в будні не піде на збіговиська облудні. І не схибнеться на дорогу зради, і у лукавих не спита поради. І не зміняє совість на харчі, душа його у Бога на плечі. (...) Крилаті з нього вродяться плоди, і з тих плодів посіються сади. І вже йому ні слава, ні хула не зможе вік надборкати крила. А хто від правди ступить на півметра, душа у нього сіра й напівмертва. (...) І хто всіляким ідолам і владам ладен кадити херувимський ладан, той хоч умре з набитим гаманцем, душа у нього буде горобцем. Куди б не йшов він, на землі і далі, дощі розмиють слід його сандалій. Бо так воно у Господа ведеться дорога ницих - в землю западеться! Ліна Костенко, як і Шевченко, обрала з «Давидових псалмів» перший. Тож напишіть творчу роботу на тему «“Давидові псалми” . Місток інтерпретацій через століття».

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК П с а л м и (грец . осп івую ) - це п існ і рел ігій н ого зм іст у , зібрані в П сал­ ти р і. їх н ім автором вваж аю ть царя Давида. П салми м аю ть яскраву п ое­ тичну ф орм у, чим привертаю ть увагу письм ен н и ків у сього світу. Г ім н (грец. похвальна пісня) - поетичний твір урочи стого зм істу. Гімни бувають держ авними, релігійними, револю ційними, партійними, присвя­ ченими певній видатній особі чи події. Відповідно їх виконую ть принагідно

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

урочистих подій, спортивних перегонів. Гімн є одним із ж анрів ліричної поезії.

ДО

Поміркуйте, які твори Ш евченка мають ознаки гімну.

ВІДПОЧИВАЮЧИ, вчимося Спробуйте протягом п ’ яти хвилин пригадати всі відомі вам гімни - державні (інш их країн), релігійні тощ о. Пригадайте, коли Україна відзначає День Дер­ жавного гімну, хто автор слів і музики цієї пісні. Спробуйте створити (якщ о його немає) гімн власної ш коли, класу. Влаштуйте шкільний конкурс проектів гімну.

СВІТОВА ВЕЛИЧ ШЕВЧЕНКА «Т О Г О ВЕЛ И КО ГО вогню 1 СМ ЕРТЬ НЕ ПОГАСИЛА» І заповіт братерства та любові, Щ о він нам дав, як стяг, на боротьбу, Перелетить луною в інш і мови І правдою подужає злобу.

Михайло Старицький Ось і прочитали ми геніальну м ол и тву у величном у х рам і п оезії, збуд о­ ваному Тарасом Ш евченком. Цей храм - найголовніш ий собор україн ської д ух ов н ості, собор , у я к о м у твор и ться спільна національна м олитва, м о ­ литва за У країн у. М и х а й л о Г р уш евськ и й писав про Ш евченка: «З його п оя вою м ож н а бул о ск азати , щ о ук раїн ськ е відродж ен н я з л ітературн ого бок у забезп ечен е». Саме від гр ізн ого Ш евч ен к ового «П охов ай те та вста­ в а й те ...» почалося сп равж н є відродж енн я У країн и. «К обзар» для біл ьш ості з нас - це буквар, п ісенн и к, п ідручник з істор ії, енциклопедія україн ського ж иття і духовна К он ституція. Ц е книга всього н ароду, я к и й за нею вчи вся бор он и ти св о ю св обод у , будувати м айбутнє. І сам Тарас н ікол и не був для У країн и п р осто п исьм ен н и ком - він був і за­ ли ш ається д уховн и м лідером , п р ор ок ом , м іри л ом правди й сов іст і нації. Й ого заповіт актуальний донині: Свою Україну любіть. Л юбіть її... Во врем’ я люте, В останню тяж кую минуту За неї Господа моліть.

Пригадайте основні віхи життєвого і творчого шляху Великого Кобзаря. На які періоди поділяють його творчість? Тарас Ш евчен ко залиш ив нам у спадок п існ і, я к і ж и ти м у ть вічн о, і сп іватим уть їх наш і нащ адки. У країна ж и ти м е доти , д ок и лунатим уть над її святи м и п росторам и м огутн ій «З ап ов іт» і «Р еве та стогн е Д ніпр ш и р о к и й ». П оет п росп івав грандіозний гім н ж ін ц і-м атер і. «К атер и н а », «Н а й м и ч к а », «П р и ч и н н а », «Т оп ол я » - ось ті п ри страсні м олитви Ш ев­ ченка за ж ін оч і дол і, звернені до Бога. Н авіки закарбовані у св ід ом ості

228

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

україн ц ів й ого п ол іти чн і погл яди, щ о и НИНІ є дороговк азом для нових п окол ін ь; гнівний «К а в к а з», саркасти чн и й «С он » і « П о с л а н іє ...» . Пригадайте всі прочитані твори Шевченка. Процитуйте улюблені уривки. Які почуття вони у вас викликають? А щ е Тарас Ш евчен ко яскравий і оригінальний п розаїк. На засланні він написав н и зк у п рекрасн и х п овістей р осій сь к ою м овою . Д еякі з них повтори ли сю ж ети й ого поем - «В а р н а к », «Н а й м и ч к а ». П овість « Х у д о ж ­ н и к » розкрил а багато таєм н и ц ь ж и ття сам ого К обзаря. У ц ьом у твор і він розм ірк овував над долям и тал ан ови тих м и тців м ин улого. Історія талано­ ви того безім ен н ого х у д ож н и к а , ви хідц я з народу, - багато в чом у істор ія ж и т т я с а м о г о Ш е в ч е н к а , я к и й не зл я к а в ся д в об ою з Р о с ій с ь к о ю ім п ер ією . Була щ е п овість «М узьїк ан т» - драматична істор ія про тра­ гед ію талантів у к р іп о сн и ц ь к о м у су сп іл ь ств і; «Б лизнецьі» - істор ія ба й стр я т-б л и зн я т, п ід к и н у т и х м а тір ’ ю -п о к р и т к о ю зам ож н ом у х у т о р я ­ нин ові. У к р а їн ськ ом у театрові Ш евчен к о подарував чуд ову п ’ єсу «Н азар Стод о л я ». Ц я істор и ч н а со ц іа л ь н о -п о бу то в а драм а стала перл и ною репер­ туар у б іл ь ш о ст і п р оф есій н и х у к р а їн сь к и х театр ів, в ізи тн ою к артк ою в ід о м о го теа тр у к ор и ф еїв. П алкі п оч у ття за к ох а н и х - сл авн ого козака Н азара С тод ол і й д о н ь к и с о т н и к а К и ч а т о го Галі - Ш ев ч ен к о зм алю вав зі щ и р о ю с и м п а тією . Істор и ч н е тл о тв ор у - стан ов и щ е У к раїн и після В и звол ьн ої вій н и під п ров од ом Б огдана Х м е л ь н и ц ь к о го . К ориф ей у к р а ­ їн сь к о г о теа тр у X X ст о л іт тя Г нат Ю ра п исав: «Н ем а та к ого видатного ак тор а у к р а їн сь к о г о т е а т р у ... я к и й не брав би у ч а ст і в п оста н ов к а х “ Н азара С тод ол і” ». Пригадайте, яку роль відіграла драма «Назар Стодоля» в житті Івана Карпенка-Карого. Хто з акторів театру корифеїв грав ролі в цій п’єсі? В и няткове значення для пізнання й осм и сл ен ня Ш евчен ка як титана дум ки м аю ть й ого о со би сті записи, відом і під назвою «Ж у р н а л ». Це щ о ­ ден ни к, як и й К обзар почав вести 12 червня 1857 р ок у , за півтора місяця до звіл ьн ен н я із засл ан н я. П и сав й о го Т арас Г р и гор ов и ч р о сій сь к о ю м о в о ю м ай ж е р ік - оста н н ій зап и с д а тов ан о 13 ли пн я 1858 р о к у . Він не здогад увався , щ о ці записи буде оп убл ік ован о, т ож писав для себе і для «л ю бл я ч ого друга» - для ти х лю дей, я к і завж ди були поряд, одн одум ців, соратн и к ів. У ц ь ом у щ о д ен н и к у ви сл овл ен і су сп іл ь н о-п ол іти ч н і, ф іл ософ ськ і, моральні погляди м и тця. Він розповідав у св о їх н отатках про лю дей, з яки м и зу стр іч а в ся , висловлю вав ставлення до творів м истецтва. Бачимо зацікавлен у, н ебай дуж у, вдум ливу й м удру л ю ди ну, як а лю била ж иття. П ереказувати ці записи немає сен су, адж е є небезпека поруш и ти ін то­ н ац ію , глибинний зм іст роздум ів, ту ауру п очуттів, я к ою сповнений цей н айвидатніш ий твір у к р а їн сь к ої м ем уарн ої прози. Один з най відом іш и х л ітер атурозн авц ів X X ст о л іт тя Сергій Єфремов ск азав, щ о тут читач знайде «к л ю ч до й о го т в о р ч о с т і, до т о го д и в н ого се к р е т у ск о р я т и л ю д сь к і серц я , ви кл и кати відп овідн і н астр ої, щ о в и со к о ю м ір ою посідав наш п о е т ».

НОВА УКРАГНСЬКА

л іт е р а т у р а

Т арас Ш евч ен к о - о с н о в о п о л о ж н и к у к р а їн сь к о ї літератури та літературної м о в и ._____________________ Й ого твор чість набула ви н я тк ової викривальної та н ац іотворч ої сили. Засади реалізм у, утвердж ен і Ш евчен ком у літер атурі, визначили подаль­ ш ий ш л я х л ітературн ого п роц есу аж до п очатк у X X стол іття . Я к влучно зауваж ив видатний ук раїн ськ и й н овеліст В асиль С тефаник (з й ого тв ор ­ чістю ви ознайомитеся в старш их класах), Ш евченко перетопив українське сл ово на чи сте зол ото у к р а їн сь к ої п оезії. Ж и ття Тараса Ш евченка - це істи н н ий п одви г, п одви г ж и ттєв и й і м и с­ тецьки й. Він увів ук раїн ськ у л ітер атуру в к ол о л ітератур євр оп ей ськ и х, остаточно утвердив право творити у к р аїн ськ ою м овою національне красне п и сьм ен ство. У країн ці, озбр оєн і вогненним сл овом К обзаря, усвідом и л и себе н ац ією - і це найвиш,ий подвиг П оета. Ш евчен ко створив ц іл у л ітературн у ш к ол у , я к у поваж али і на я к у зваж али класики ін ш и х єв р оп ей сь к и х літератур. «Я не м ож у назвати ім ен і ж о д н о го у к р а їн сь к о го п оета, я к и й би не відчував на св о єм у чол і д о ти к у га рячої д олоні Тараса Г р и гор ов и ч а », - писав М а к си м Р ильськ ий. Я к зауваж ую ть дослідники, Ш евченко належ ить до числа наймузикальніш их поетів світу. У його творах нуртує м узика, з них рвуться то ти хі мелодії сум у, то яскраві, пристрасні акорди зви тяж н их козац ьких пісень. Створено близько 500 х о р о в и х , сол ьн и х , оп ер н и х, си м ф он ічн и х та ін ш и х творів на тек сти чи за м отивам и п оети чн и х ш едеврів Ш евченка. Т іл ьки М икола Л и сен к о написав 90 твор ів р ізн и х ж ан рів, а щ е були бл и ск у ч і м елодії К ирила С тец ен ка, М и кол и А р к а са , Я к ова С теп ового, М ихайла В ери к івськ ого. Пригадайте, які твори Кобзаря покладено на музику. Прослухайте запи­ си і поміркуйте, чи відображає музика творчий задум поета. Н апевно, ви вж е звернули увагу на те, щ о п ідручн и к іл ю строван ий картинам и Тараса Ш евчен ка. Й ого ви н я тк ови й талант х уд ож н и к а був визнаний щ е за ж и ття , а створ ен і ним п ол отн а - п ортрети , акварелі, іл ю страц ії до біблійних і власних творів - стали к л аси к ою україн ськ ого малярства. Й ого картини автобіограф ічні. Він відтворю вав на св о їх п о­ лотнах власне ж и ття і вираж ав у п ід тек сті св оє д уховн е « Я » . Назвіть картини Ш евченка, які ви вже бачили. Ж и т т я Ш евченка стало прикладом беззастер еж ного сл уж ін н я ідеї в и ­ зв ол ен н я Б а ть к ів щ и н и . З й о го п о е зія м и на у с т а х п ом и р а л и б ій ц і с т у ­ д ен тсь к ого куреня під К рутам и , й ого в ір ш і друкувал и ф рон тові газети під час Д ругої св ітової вій н и, щ об лю ди розум іл и : вони в ою ю ть за отой «са док виш невий к ол о х а т и » , як и й сплю н дрували ф аш исти. «К обза р » був святи н ею для воїнів О У Н -У П А , щ о не бачили в ж и тті в и щ ої ч есті, аніж п ом ерти за волю У країн и. І н іщ о п ротя гом м айж е д вох стол іть не м огл о спин и ти м огутн ьої ходи й ого твор ів у сіє ю планетою . З вернім ося до представників різн и х народів і культур: їх н і слова зв у ­ ча ти м уть переконливіш е!

• «Ш ев ч ен к о ц іл к ом засл уговує п очестей , я ким и й ого от оч у ю т ь . Він був більш е, н іж україн ець, - він був держ авни м м уж ем і гром адянином світу. Він був більш е, н іж поет, - він був хоробр и м борцем за права і волю лю дей. Він писав в ір ш і, щ об вести р іш у ч и й бій за в о л ю ... К ол о Ш евченк ов и х сл ухач ів бул о таке ш и р ок е, а вплив був такий вел ики й, щ о його

^230

Rt

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

слова зн аходил и читача і л ю бов далеко поза к орд он ам и рід н ої країни. Видання й ого поезій були так і вартісн і, щ о к ож н а родина старалася мати дві к н и ж к и - Б ібл ію і Ш евчен ка» (Л ін дон Д ж онсон, президент СІЛ А).

• «Ш ев ч ен к о - одна з к ращ и х пісень бор отьби , я к у сп іваю ть у к ол о­ н іа л ьн и х ... країн а х» (Н а зи м Х ік м ет , класик т урецької л іт ер ат ури ).

• «В с ю д и ... я к свій , бо на С лов’ ян щ и н і нема для н ього ч у ж о ї країни» (Е м а н уїл В авра, чеський у ч ен и й ).

• «Я вчи вся по й ого твор ін н я х писати. Геніальна обр азн ість, чудова я ск р ав ість, зворуш л и ви й драм атизм творів Ш евченка н ікол и не вирвеш із серця, вони освітл ю ю ть усе ж и ття» ( Олександр Серафимович,російський п и сьм ен н и к ).

• «Тараса Гри горови ча Ш евченка, завдяки й ого надзвичайній творчій обдарован ості та гл и бок ій гум ан ності, м ож н а назвати поетом св ітов ого значення. І я к щ о він найсильніш е п ром овл яє сам е до душ і україн ц я, то проблем и, п оруш ен і в й ого творах, важ ливі для в сіх народів» (Ш арл ь Стебел, ф ранцузький письм енник і п ер ек л а да ч ).

• «М огутність його бунтівного духу, відвага, з я к ою він атакує найміцніші твердині свого часу, ба навіть нашого часу: чи це бож ество, чи самодержав­ ство, теократія, нелюдяність, расове упередження, ж орстокість, глупота чи невігластво» (Генрі М аршалл, англійський письм енник). Прокоментуйте слова видатних шанувальників Ш евченка. Що єднає всі ці висловлювання? Для к о ж н о го н ового п околін н я лю дей п ри ход и ть час відкривати для себе н еося ж н і м атерики св ітов ої к у л ьту р и , і серед н их - Ш евченка. Прих од и ти м уть завж ди на Ч ернечу гор у в Каневі лю ди вкл он и ти ся великом у Тарасові, я к и й су вор о вди вл яється в далечінь із Д н іп рової к ручі. Він і нині прози рає м айбутн є - наш е м айбутн є. Т вори Ш евченка перекладено бл и зько ста мовам и світу. Переваж на біл ьш ість перекладачів спеціально вивчали ук р аїн сь к у м ову, щ об читати твори поета в оригіналі. Він м р ія в про У к раїн у н ову, У к раїн у, як а передаватиметься з роду в рід я к чи сте, нетлінне у вік ах зол ото, я к н ай дорож чий духовн ий пра­ батьк івськ и й скарб. Н ам суди л ося стати викон авцям и й ого заповітів. Я к сказан о в Євангелії, дерево судя ть за п л одом , а л ю ди н у - за діла її, так і ми не л иш е сл ова м и , а вчи н кам и , щ оден н ою працею повинні вш ановува­ ти п ам ’ ять В ел и кого К обзаря, н аш ого п ророк а. О тж е, ми м аєм о довести всьом у св іто в і і передовсім самим со бі, щ о У країна здобула й збереж е на­ леж не їй гідне м ісц е серед єв р оп ей сь к и х держ ав. «Б ув він немов великий факел з у к р а їн ськ ого в оск у , щ о світи ться найясніш им і найчистіш им вогнем європ ей ського п оступ у. Ф акел, щ о освітл ю є цілий новітній розви ток у к ра їн ськ ої літератури» ( Іва н Ф ранка). А твори й ого «належ ать всій У країн і і будуть пром овляти за неї вічно» ( П ант ел ей м он К у л іш ).

ЗАПИТАННЯ

1ЗАВДАННЯ

© рівень —початковий 1. Який внесок зробив Шевченко у вітчизняну культуру?

2. Чиї відгуки про творчість Шевченка вам особливо запам’ яталися й чому?

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

рівень - середній 1. На чому наголош ують представники інш их культур - шанувальники творчо­ сті Ш евченка?

2. Окресліть здобутки Кобзаря в царині малярства, зв’ язок його творчості з му­ зичним мистецтвом. П роілюструйте свою відповідь цитатами з поезій. (ЇІЇ; рівень — достатній 1. Я ку творчу спадшіину залишив нам Ш евченко в царині прози, драматургії?

2. Чому, на вашу думку, творчість Ш евченка відома всьому світові? ( ^ ) рівень — високий 1. Порівняйте актуальність творів Ш евченка в добу їх творення і в наш час. Чи відбулись якісь зміни?

2. Запропонуйте своє бачення ролі Ш евченка в історії України, у розвитку укра­ їнської нації та розкаж іть про його вплив на сьогодення.

Р О Б О ТА В ГРУПАХ Групи мають підготувати ілюстровані повідомлення на такі теми: «Вш ануван­ ня Тараса Ш евченка у наш ому місті (сел і)», «Вшанування Тараса Ш евченка в У країні», « Вшанування пам ’ яті Тараса Ш евченка у с в іт і». Для цього дізнайтеся, які пам’ ятники Кобзареві поставлено у світі, хто їхні автори; які о б ’ єкти названо на честь Ш евченка; я к і ур оч и сті заходи проводять у дні п ам ’ яті м итця тощ о. З краш;ими повідомленнями ви мож ете виступити перед учнями молодш их класів під час проведення традиційних ш евченківських днів.

ДИСКУТУЄМО Чи актуальна творчість Тараса Ш евченка в незалежній Україні, за яку він, власне, боровся? З якими словами звернувся б Ш евченко до наш их сучасників, до керівників нашої країни?

г-л

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ

Цього разу кож ен матиме індивідуальний проект під назвою «Мій Ш евченко». Упорядкуйте альбоми (мож на в електронному варі­ ПОРТФОЛІО анті), до яких увійдуть улюблені твори Кобзаря, цікаві ілюстрації, факти з ж иття поета, уривки з музичних творів на слова Ш евченка. Умістіть туди також твір-роздум або власні поезії (якш;о ви пишете вірші) на одну із запропонова­ них тем.

1. «Україна в творчості Тараса Ш евченка».

2. «Ш евченко і наша сучасність».

3. «Х ристиянські ідеали у творчості Тараса Ш евченка».

4. «Образи майбутнього ж иття в поезії К обзаря».

5. «Ш евченко як основополож ник української літературної м о в и ».

6. «Образи великих українців у творчості Ш евченка».

7. «Ш евченко-худож ник. Ш,о м ож уть розповісти картини про автора?»

ВАШ Е#

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ____________________________________________ Про ж иття Тараса Ш евченка й за сю ж етами його творів знято багато фільмів. Роль Тараса виконували видатні актори - А мвросій Бучма, Сергій Бондарчук, Іван М иколайчук. Про ж иття Великого Кобзаря було написано низку п ’ єс: Олек-

5^:232

^

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

сандра Ільченка «Петербурзька осін ь», Івана Кочерги «П р орок », Юрія Костюка «Тарас Ш евченко», «Слово правди» та інш і. Ваше завдання - створити сценарій для фільму «Тарас Ш евченко». Розподіліть обов’ язки: визначте групу сцена­ ристів, яка напише тексти сцен; реж исерську групу, яка визначить особливості постановки; кастинг-директора, який запропонує акторів - виконавців ролей; костюмера, який докладно опише костю м и акторів; художника-декоратора, що стане автором інтер’ єрів; музичного редактора, щ о добере музичний супровід до фільму. Вам також потрібні будуть літературний консультант, який підкаже, які твори й коли були написані Ш евченком і в яких епізодах кінокартини їх можна буде використати; історичний консультант (допоможе відтворити історичне тло картини); директор фільму, щ о координуватиме зусилля учасників проекту. П ідготувавш ись, влаштуйте обговорення (круглий стіл), куди запросіть учителів української мови та літератури, зарубіжної літератури, учнів інших класів. Якщ о у вас є паралельні класи, влаштуйте конкурс таких сценаріїв, уривки зі сценаріюпереможця надрукуйте в ш кільній стіннівці, надішліть на один з літературних конкурсів, щ о проходять в Україні. Хай вам таланить!

Ш

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Вшанування пам’ яті Тараса Ш евченка є святим обов’ язком кож ного українця. На державному рівні з 1918 року щ орічно святкують дні Тараса Шевченка, а за рішенням ЮНЕСКО ювілеї поета відзначають у більш ості країн світу. На честь Ш евченка названо університети, інститути, ш коли, наукові устано­ ви, театри, вулиці, пароплави тощ о. У більш ості міст України встановлено пам’ ятники чи погруддя Кобзареві, відкрито музеї, а могилу поета на Чернечій горі проголош ено національним заповідником. Від 1962 року щ орічно присудж ую ть Державні премії України імені Тараса Ш евченка в галузі літератури та мистецтва загалом.

Поцікавтеся, хто з українських письменників, художників, музикантів був удостоєний премії імені Тараса Шевченка. Підготуйте короткі повідомлення про них.

%

ПОД О РО Ж ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ

До великого українського поета зверталися різними мовами письменники інших країн і народів. Зверталися, щоб висловити своє захоплення і віддати шану. З часу дораннього молодість трудная. Пристрастей повна, надій і захоплення... Смілі промови, борня безрозсудная. Довгі потому часи поневолення... Все йому знане: тюрма петербурзькая. Д опит, заслання, жандармів лю б’ язності. Сині, безкраї степи оренбурзькії, Грати залізні...

Микола Некрасов, російський поет На південь, на північ, на схід, захід сонця На струнах лю дських душ твій грає «К обзар». У хаті, в палаці, в тю рм і, у корчомці Ти будиш серця, ніби дзвоном дзвонар.

Янка Купала, класик білоруської літератури

233Щ

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Як Прометей, з великою л ю бов’ ю, Долаючи пітьму, ти йш ов до нас, І ж овч, і біль, замішані із кр ов’ ю, Ти випивав до дна в ж орстокий час. Та чорним хмарам сонця не закрити. Воно промінням хмари пробива, І хоч твої вірш і сльозами змиті. Але народ в них сили здобува. Вони палають полум ’ ям високим. Вогонь ж иття в них б ’ ється і тепер. Бо твій «К обзар» - це сизокрилий сокіл, Щ о на льоту вражає хи ж у смерть.

Георгій Леонідзе, грузинський поет Підготуйте поезії чи висловлювання про творчість Тараса Шевченка. Об’єднайте результати ваших пошуків і створіть альбом під назвою «Світ про Шевченка». Подаруйте цей альбом кабінету української мови та літератури.

ВІДПОЧИВАЮЧИ, ВЧИМОСЯ Нині ми слухаємо зовсім інш у музику, ніж була за часів Ш евченка. Поза сумнівом, ви цікавитеся творчістю сучасних українських музичних груп. Тож спробуйте придумати сценарій музичного кліпу на будь-який з улюблених творів Ш евченка, укаж іть, хто із сучасних зірок міг би взяти участь у ньому. Влаш туй­ те вечір караоке, на яком у, дібравши сучасні, актуальні музичні композиції, ви покладете на музику твори Ш евченка й виконаєте їх. А дж е ми переконалися: творчість поета нині актуальна як ніколи!

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО

світогляд

1. Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. - К., 1994.

2. Дзюба І. У всякого своя доля. - К., 1989.

3. Коцюбинська М. Етюди про поетику Шевченка. - К., 1991.

4. Сверстюк Є. Шевченко і час. - К., 1996.

5. Федченко П. Тарас Григорович Шевченко. - К., 1989.

6. Пахаренко В. Незбагненний апостол. Світобачення Шевченка. - Черка­ си, 1999.

7. Смілянська В. «Святим огненним словом...». Тарас Шевченко: Поети­ ка. - К., 1990.

8. Шевченківський словник: У 2 т. - К., 1976-1977.

9. Світова велич Шевченка: У З т. - К., 1964.

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ (1819-1897)

НЕХАЙ ЗА НАС НАШЕ ДІЛО ГОВОРИТЬ...» Тільки його можна вважати за справжнього європейця, за ту людину, яка наблизилась до типу західного інтелігента.

Микола Хвильовий В Історії україн ської літератури небагато так и х у себічн о обдарован и х, талановитих п остатей , як «гарячий П ан ько К у л іш » так він сам підписував св ої твори. На ж аль, і д осі належ но не п оцін ован і й ого етн огр а­ ф ічн і й м ов озн а в ч і, к у л ь т у р о л о гіч н і та п убл іц и сти чн і праці. Т ож знаний він як п исьм ен н и к, л ітературний к р и ти к , іс т о ­ r j ри к , ф ол ьк л ори ст, перекладач. Д оп и тл и ­ вим , палким і запальним був П антелейм он К ул іш з д и ти нства і таким л и ш и вся до кін ц я ж и ття . Т і, х то п оділяв й ого погляди, і ті, к ом у н езрозум ілим и були й ого устр ем ­ ління, не могли заперечити гол овн ого сп р а в ж н ь ої п од в и ж н и ц ь к о ї п рац і ц іє ї л ю ­ дини в ім ’ я м ай бутн ього У країн и. П р ор о­ чими стали слова Івана Франка про те, щ о це «перворядна звізда в наш ому письменстві» і в «іст о р ії наш ого духовн ого р озвою займе Пантелеймон Куліш він назавсігди дуж е високе м ісц е». Д овга й бурхл и ва ж и ттєва дорога П ан­ телейм она О лександровича К уліш а р озпочалася 7 серпня (26 липня) 1819 р ок у в м істеч к у В орон еж і Г л у х ів сь к ого п овіту Ч ерн ігівськ ої губернії (нині це Ш остк и н сь к и й район С ум ськ ої обл асті). Х л оп ч и к горн увся до красун і-м ам и , ш;о знала безліч п ісен ь, і сестр и ч к и Л есі, щ о старанно в ч и ­ ла к м ітл и в ого братика грам оти . Рідні лиш е дивувалися, як ш видко він осягнув читання, письм о, навчився л ічи ти . А л е недовго тривало їх н є р о ­ динне щ а стя : сп ер ш у пом ерл а се стр и ч к а Л еся , згодом - мама. Б атько, зам ож ни й х л ібор об О лександр А н д рій ови ч, не привів у дім інш у ж ін к у , бо сина лю бив понад усе, боявся, щ о м а чуха скри вди ть чутл и вого й р озум ­ н ого хл оп ч и н у. Т оді й почалася незвичайна друж ба П анька із су сід к ою У л я н ою Терентіїв н ою М у ж и л ов сь к ою , яка намагалася л аскою та увагою зігріти серце м а л ен ьк ого си р о т и . Вона чи тал а й о м у п оезії, прилучала до к н и ж н ої м у д р о ст і, стала для н ього н аста вн и ц ею і «д у х о в н о ю м а тір ’ ю » . П ізн іш е П антелейм он К ул іш при святив їй багато творів, чим і віддячив своєм у д оросл ом у щ и ром у другові. К ул іш навчався в Н овгород-С іверській гім назії, згодом став вільним слухачем лекцій на словесном у та правничому факультетах К иївського університету. А ле вступити до цього навчального закладу йому не вдалося батько не зм іг підтвердити св ого дворян ства, х оч і п оходи в зі знаного ко-

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

зац ьк о-ста р ш и н ськ ого роду. Та саме в стін ах ц ього навчального закладу П антелеймон О лександрович сф орм увався я к ін телігентн а, творча й усебічн о розвинена особи стість. Які обмеження накладалися в Російській ім перії на представників інтелігенції різних національностей? Хто з відомих вам письменників, ху­ дожників, музикантів постраждав від утисків російського царизму? Він став викладачем у Л уц ь к ом у д вор я н ськ ом у учи л и щ і, почав п и са­ ти худ ож н і твори , сп ерш у - р о сій сь к о ю м овою . 1845 р ок у від свого друга, ректора П етербурзького ун іверси тету Петра П летньова, од ерж ує зап ро­ ш ення на р о б о ту до р о с ій сь к о ї сто л и ц і. Т ал ан ови того у к р а їн сь к ого ін тел іген та направили в за х ід н о с л о в ’ я н сь к і к р а їн и , аби він вивчав істо р ію , к ул ьтуру, м ову сл о в ’ я н ськ и х народів. Й ого супроводж увал а д р у ­ ж ин а, Олександра М ихайлівна Б ілозерська. Д о речі, на їх н ь ом у весіллі боярином був веселий, дотепний та ш,ирий друг Пантелеймона Олександро­ вича - Тарас Ш евченко. Два м итці познайомилися під час перш ої подорож і Тараса Ш евченка в У країну, пізніш е К уліш описував це так: «М ож н а ск а ­ зати, щ о це зій ш ов ся н изовий к урін н и к , січ ов и к , із гор од ови м козак ом к арм азинником (карм азин - матеріал, з я к ого ш или к озац ьк і к у н ту ш і. О .М .). А були, сп равді, вони п редставники д вох половин к оза ч ч и н и ». Ці слова й п оя сн ю ю ть р о збіж н о сті в їх н іх погл ядах, я к і згодом п ереростуть у гостр у д и ск у сію м іж Ш евчен ком і К уліш ем . Її п ід ґр у н тя очевидне: п ом іркован ий к ул ьтурн и к К уліш вваж ав, щ о зм ін ю вати сусп іл ьн у си т у ­ ацію в У країн і н еобхідн о ш л я хом к ул ьтурн ого відродж ен н я. Ш евченко ж був перекон ан ий , щ о насамперед п отрібн і п ол іти чн і зм іни і лиш е у к р а ­ їн ськ а держ авн ість буде зап орук ою відродж ен ня нації. Н е д о в го тр и ва л а щ а сл и в а п о д о р о ж м о л о д о г о п о д р у ж ж я Є в р о п о ю . У Варш аві П антелеймона К уліш а заареш тували за участь у К ирило-М еф од іївськом у товаристві. Я к не прагнули доп ом огти п исьм ен н и ку друзі й покровителі, двом ісячного ареш ту і трирічного поселення в Тулі уникнути не вдалося. П роте за цей час П антелеймон О лександрович написав багато твор ів, удосконалив знання ін озем н и х м ов, студ ію вав твор ч ість кл асиків євр оп ей сь к ої літератури. Ц им и ж рокам и д атую ться бл и ск уч і переклади Вальтера Скотта, Вільяма Ш експіра, Чарльза Д іккенса, Д ж ордж а Гордона Байрона, Ж ана Батіста М ольєра, античних авторів. З авдяки клопотам друзів і д руж и н и К ул іш 1850 р о к у п овер н увся в П етербург. Ц ей період ж и ття був надзвичайно плідним . П рийш ло засл у­ ж ен е визн ан н я: видано «З а п и ск и п ро П івд ен н у Р у с ь » , про я к і один з тал ан ови тих сучасн иків сказав, щ о це «п а м ’ я тки д у х у н ар од н ого». У цій етнограф ічно-ф ол ькл ори сти чн ій , істор іограф ічн ій і л ітературній збірці в и к о р и ст а н о перш и й у к р а їн сь к и й ф он ети ч н и й п р а в оп и с, ук ладен и й автором і згодом названий «к у л іш ів к о ю ». Він ліг в осн ову видання «К о б ­ заря» 1860 р о к у , ж ур н а л у «О сн о в а », а т а к о ж су ч а сн ого у к р а їн сь к о го ф он етичного правопису. 1857 р о к у К уліш видав «Г р ам ати к у » - п ерш ий в Н аддніпрянській У країн і буквар і чи тан ку для н ародних ш кіл. П антелеймон О лександрович скерував у сі св ої зусилл я на видавничу сп раву, а від так м а єм о з то го п ер іод у л ітер атурн и й альм анах « Х а т а » , чим ало видань творів ук р а їн сь к и х п и сьм ен н и ків, щ о побачили світ у власній друкарн і письм енника. Саме в п ’ я тд еся ти х рок ах вийш ла д во­ томна м онограф ія «З ап и ски про ж и ття М иколи В асильовича Г огол я » п ерш а ґр у н то в н а біогр а ф ія ген іа л ь н ого п и сь м ен н и к а . 1857 р о к у був : 236

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

виданий славнозвісн ий істор и ч н и й роман «Ч орн а р а д а », який і став найбільш им творчи м зверш енням Куліш а. Захоплення істор и ч н и м м инулим зум ови л о ром ан ти чн и й характер х уд ож н іх ш укан ь п исьм енника. Ось коли дався взнаки вплив М ихайла М аксимовича, ректора К иївського університету, який свого часу ознайомив талановитого ю н ака із захопливим и л ицарським и ром анами Вальтера Скотта.

1861 р ок у К ул іш перш им починає проф есійно зай м ати ся л ітер атур­ ною к р и ти к ою в ж урн алі «О сн ов а », ш,о видавався в П етербурзі, але мав колосальний вплив на розви ток ук р а їн сь к ої культури та л ітератури . Н ав­ коло ц ього видання гуртувалася національна творча ін тел іген ц ія: Тарас Ш евченко, М арко В овчок, М икола К остом аров, Олександр К ониський, Степан Руданський. А ле після сум нозвісного валуєвського циркуляра, як и й забороняв україн ом овн е кн игодрукуван ня (ок р ім х у д ож н іх твор ів), настали часи ж о р ст к о ї у р я д ової реакції. Пригадайте, які твори названих письменників ви читали. Пантелеймон О лександрович з д р у ж и н ою знову зм уш ен ий був манд­ рувати Є вроп ою , активно п опуляри зував сю ж ети з у к р а їн сь к ої істор ії, писав нариси, п оезії, статті. Р обота в и сок оп осад ов ц я у В арш аві не п ри но­ сила особл и вого задоволення, тіл ьки п оїздк и до Л ьвова та участь у там ­ теш ніх культурн ицьких заходах допомагали реалізуватися творчій о со ­ би стості митця. На дум ку Іван а Ф ранка, «К уліш був головним двигачем україноф ільського р уху в Галичині в 6 0-х і майж е до половини 70-х р о к ів » . А від так П ан телейм он О л ек сан др ови ч п ори н ув у р об оту і почав здійсн ю вати давні твор чі задуми. Щ е Тарас Ш евчен ко св ого часу ви сл ов­ лював ідею перекладу україн ською м овою Біблії. Цей задум узявся втілити в ж и ття К ул іш . Н еп росту працю він виріш ив розділити з однодум цем , студентом Віденського університету, вихідцем з Галичини Іва н ом П ул ю єм , згодом - видатним ф ізи к ом , рек тором К арлового ун іверси тету в П разі. На ж ал ь, К ул іш не заверш ив справу свого ж и ття , я к о ю вваж ав переклад Біблії, т о ж закінчували її вж е П улю й та Ів а н Н еч уй -Л ев и ц ьк и й . Чому саме переклад Біблії Куліш вважав принципово важливим досяг­ ненням? Л иш е 1873 р ок у родина К ул іш ів повернулася в П етербург, де П анте­ леймон О лександрович певний час працю вав на держ авній сл уж бі, а весь вільний час віддавав т в о р ч о ст і. Р озій ш л и ся ш л я хи з од н одум ц я м и : К уліш різк о негативно оц ін ю вав роль к оза ц ьк и х і сел я н ськ и х повстань у розбудові у к р а їн сь к ої держ авн ості. Він, по су ті, заперечив гол овні засади у к р а їн сь к ої істор и ч н ої науки. Та чи м огла україн ська ін тел іген ц ія п о го ­ д ити ся з твердж ен н ям и про те, ш;о п ольське панство, р осій ськ и й царизм виконували позити вн у к ул ьтурн и ц ьк у м ісію в У країн і?! А цій ідеї П анте­ леймон К ул іш п ри святив н аук ову працю - «Істор ія в озз’ єднання Р у с і» . Поміркуйте, на чому могла ґрунтуватися така ідейна позиція митця. Останній період св ого ж и ття П антелеймон К уліш провів на хуторі М отрон івка на Ч ерн ігівщ и н і. Д руж ин а П антелейм она Олександровича була не лиш е й ого вірним другом і одн одум цем уп р одовж усього ж и ття . Вона відом а я к Ганна Барвінок - талановита п исьм ен н и ц я, щ о сказала своє впевнене ж ін оч е сл ово в у к р а їн ськ ій літературі. Т ож і родинний щ т

237 ^ я 1і

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

х у т ір перейменував К ул іш на честь д руж и ­ ни - Ганнина П усти н ь. Які творчі «дуети» в літературах світу вам відомі? П еребуваю чи в П етербурзі, письменник марив поверненням на хутір, щ о і стало св о єр ід н о ю ф іл о со ф ією , ґр у н тов а н ою на п о гл я д а х ф р а н ц у зь к о го ф іл ософ а Ж ан Ж ак а Р у ссо. Він п исав, щ о освіченій л ю ­ дині потрібн о ін оді «повертатися до первіс­ ної д и к о ст і та с у в о р о сті д уш і, тікати х оч на к ор отк и й ч а с» . Він прагнув, зберігаю чи са м о б у тн ість і н ац іон ал ьн у іден ти чн ість у к ра їн ц ів, європ еїзувати їх , забезпечити ум ови для за св оєн н я зд обу тк ів с в іт о в о ї культури. Це були своєрідні ш укання р о­ мантика, який у такий сп осіб протестував проти м іщ ан ської рутини індустріального міста. Загалом світогл яд К ул іш а надзвичайно Ганна Барвінок оригінальний: це і романтичні устремління, і глибока віра в Бога, і просвітницькі ідеї доц іл ьн ості будови Всесвіту. Він був прихильником філософ ії позитивізм у, яка ствердж увала, щ о рел ігія та наукове пізнання м ож у ть гарм он ій но сп івісн увати . П еріод хутор я н сь к ого буден н ого ж и ття дивн ого «єв р оп ей ц я -ху тор я нина» був насичений п ерекл адац ькою д ія л ьн істю , довгим и й почасти важ ки м и роздумами на са м оті. Бо навіть ті, з ки м уп р одовж ж и ття К ул іш вів нескінченні д и ск у сії, у ж е на той час відійш л и у в іч н ість ... П антелеймон К уліш був невгам овний у праці, адж е навіть п ож еж а, щ о трапилася в М отрон івц і, знищ ила р у к оп и си , части ну перекладів Б іблії, не розчарувала п исьм енника в усам ітн ен н і х у т ір сь к о го буття. Він щ е встиг від свя тк увати золоте весілля з д р у ж и н ою , а 14 л ю того 1897 р ок у П антелеймон К ул іш н авіки сп очи в п рям о за р об отою з олівцем у р уц і, несподівано сп и н и вш и сь у твор ч ом у леті. Заповіт й ого такий; «Н ехай за нас наше діло говори ть, а не наш і ор а ц ії... нехай наш им в ор о­ гам буде т я ж к о від наш ої р озум н ої п р а ц і...»

«СЛОВО НАМ ВЕРНЕ І СИЛУ ДАВНЕЗНУ, І ВОЛЮ...» ...Не тільки старався зображувати суспільність українську, але силкувався розбурхати її на всіх кінцях до нового, суспільного, духовного і національного життя. Іван Франка П антелеймон К уліш вваж ав у к р а їн сь к и х п исьм ен н и ків «м огуч и м и речн икам и, п р ор ок у ю щ и м и м и рові народну д ух ов н у сам остій н ість на­ ш у » . Саме п исьм ен н и ки, вваж ав він , зм ож у ть з «п р и н и ж ен ої до землі м а­ си » народу ук р а їн сь к ого «утв ор и ти націю сам оч утн у, са м о р о зу м ію ч у ».

^238

'- t НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

5^

яка госп одарю вати м е на «п р е д к ів ськ о м у за й м и щ і». А том у сам докладав чимало зусиль для р озви тк у багатьох літературних ж анрів - поезії, прози, драм атургії. Л ітературна твор ч ість й ого розпочал ася з опрацю вання народних к а­ зок і переказів. П ерш им я ск рави м зд обутк ом стала ром антична ідилія «О р и ся », створена на матеріалі д вох пісень «О діссеї» Гомера. П оетична твор ч ість П антелейм она К уліш а є ц ік авою ст ор ін к ою його біограф ії. 1862 р о к у вийш ла перш а збірка «Д осв ітк и . Думи і п о е м и ». Ц я збірка мала ч іт к о задекларовану в п оезії «Б ратові Тарасові на той св іт» мету: *Чи мені по тобі Сумом сум увати. Ч и твою роботу Взяти докінчати? ». У суціль пронизана романтичними мотивам и, збірка торкалася актуальних проблем національного й соц іа л ьн ого гноблення. Н аступна збір к а, «Х у т о р н а п о е з ія » , вийш ла д рук ом 1882 року. У ній К ул іш спробував узяти «н ов і, щ е небрані н о т и ». Саме в цій кн изі К уліш поет запропонував св оє п ереосм и сл ен ня ролі козаччи ни . П оезія в цих твор ах перем еж ована з п убл іц и сти к ою - дек л арац ією сусп іл ьн о-п ол іти ч­ них поглядів поета. К уліш п остави в запитання, яке хви л ю вал о кож н ого п а тр іота -у к р а їн ц я : ч о м у так ст а л о ся , щ о «в сп а д к у н еволя нам одна д о ­ сталась, А наш е надбаннє ч у ж а к и в з я л и ? ». І відп овів: «Н е мечем було нам П ольщ у вою вати: Р озум ом , талантом, словом тим св я т и м », бо «Х т о мечем в о ю є, од меча і з г и н е » . Як ви розумієте таку позицію? Чим вона різниться з Шевченковою? Ц і погляди задекларовані та к ож у п оезії «Д о р ід н ого н а р од у ». Вірш має п ід загол овок : «п одаю чи й ом у у к ра їн ськи й переклад Ш експ ірових т в о р ів ». Н адзвичайно ц ікаві й епіграф и. П ерш ий - із Ш евченка - рядки посланія «І м ертви м , і ж и в и м ...» . П роте виокрем лен і з твор у, ц і Ш евчен­ к ов і рядки навряд чи сп івзвуч н і з те к сто м К ул іш евої п оезії. Епіграфи з Б ібл ії даю ть щ е один, додатковий к ам ертон до ідеї, я к у прагнув Куліш утіл и ти у св оєм у творі. Він був переконаний, щ о У країн і п отрібні подвиж ­ н ики на н иві н ац іон ал ьн ої п росвіти та к у л ь ту р и , я к і будуть надихати ідеям и гум ан ізм у «панів ж о р ст о к и х і м у ж и к ів м ізер н и х ». Я к щ ирий п атр іот. К ул іш у розпачі через трагічне станови щ е рідного народу. П ровідна д ум к а п оезії скон цен трован а в останн ій строф і. Це і є суть п ол ем іки К ул іш а з Ш евчен к ом : не бор отьби прагне пом іркована натура п росвіти тел я К уліш а. Він не х о тів повторення Р уїн и , щ о призведе до сл іп ої к ри ва вої п ом сти розл ю ч ен ої ю рби . «Забудь навіки путь хиж ац тва ск вер н и й » - й ого порада народові. «І до с ім ’ ї культурн и к ів вертайся!» й ого заклик. До кого в поезії автор звертається «О варваре!»? П оетична збірка П антелеймона К уліш а «Д звін » стала сп равж н ьою п од ією в у к р аїн ськ ій л ітературі, х у д о ж н ім відкри ттям у царині ін ти м н ої л іри ки . Вона та к ож має виразний ром античний характер. П оєднанням в и сок и х , н іж н и х п очуттів чол овіка до св о єї друж ини і п ози ц ії гром адсько­ го діяча відзначається поезія «Т р о є с х о т ін о к ». Збірка вийш ла 1893 року, к ол и К ул іш о ста точ н о р озій ш овся у поглядах з кол и ш н ім и сп одви ж н и ­ кам и і усам ітн и вся на рідн ом у х у то р і. І ось ця літн я лю дина ніби веде неквапливу д овірл и ву р озм ову з ж ін к о ю , яка стала обраницею на все ж и ття . Він бачить і почуває духовн е опертя і сенс св ого існування не лише «серед к н и ж о к » , а й поряд з т іє ю , к о го м ож е назвати М адонною . Який зміст, на вашу думку, вкладав поет у слово «Мадонна»?

239

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

У цьом у коротен ьком у вірш і-звертанні до друж ини й одн одум и ц і - весь К уліш : пристрасний, яскравий , категоричн ий, мудрий і чесний. Він у к іл ьк ох рядках висловив і своє замилування х утір ськ и м ж и ття м , і любов до друж ин и, і ж и ттєве кредо н евтом ного трударя на гром адській ниві. В ірш «З а в ор ож ен а к р и н и ц я » (до речі, як і п опередн ій ) має епіграф з П уш кін а. Р ом анти чн а т а єм н и ч ість і п ід н есен ість ц іє ї п оезії створ ю є унікальний настрій, п оетові вдається передати не лиш е ун ікальн у кол ьо­ рову гам у м а л ьовн и ч ого са д у, а навіть буя н н я н еп овтор н и х аром атів, серед я к и х причаїлася таємнича криниця з криш талево чи стою , якою сь ніби казковою , тіл ьк и для н ього при зн ачен ою вод ою . Р ом анти чн а п ід н е­ сен ість п оч у ттів л ю ди н и , л іри чн ого гер оя , і н авк ол и ш н ьої природи, елегійна ін тон ац ія , звертання до ст и х ії в ітр у , яскрава палітра тропів усе це роби ть п оезію взірц ем р ом ан ти чн ої ліри ки . Визначте особливості римування та їхній вплив на зміст поезії. ч.- -л-

-Т--.-

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

рівень — початковий 1. Складіть хронологічну таблицю ж иттєвого і творчого ш ляху Пантелеймона Куліша.

2. Назвіть поезії та поетичні збірки письменника, з якими ви ознайомилися.

3. Виразно прочитайте поезії. П рокоментуйте інтонацію.

4. Я кі образи поезій вам найбільше запам’ яталися й чому?

рівень - середній 1. Розкаж іть про оточення Пантелеймона Куліша, його друзів, родину.

2. Визначте жанр прочитаних творів.

3. Які погляди висловив автор у творі «До рідного народу»?

4. З’ ясуйте значення епіграфів до поезій.

^ рівень — достатній 1. Узагальніть відомості про ж иттєвий і творчий ш лях Пантелеймона Куліш а і спробуйте схарактеризувати цю людину.

2. Виберіть і прокоментуйте найяскравіш і риторичні звертання з поезії «До рідного народу».

3. Чи мож на вважати поезії «Троє сх отін ок » та «Заворожена криниця» автобіо­ графічними? Аргументуйте свою думку.

4. Проаналізуйте особливості римування поезій Пантелеймона Куліша. ^ р ів е н ь — високий 1.

2.

3.

4.

Я ку роль відіграв Пантелеймон Куліш у процесах національного відродження? Проаналізуйте провідні мотиви поезій письменника. Д оведіть, щ о поетичні твори Куліша написані під впливом романтизму. Визначте провідні худож ні засоби поетичної палітри автора.

Р О Б О ТА В ГРУПАХ Перша група представлятиме однодумців Тараса Ш евченка, друга - Пантелей­ мона Куліша, третя буде експертами. Кожна група має відстояти справедливість

240

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

___ ____________

П О Г Л Я Д І В « С В О Г О » автора на історичне минуле українського народу. Експерти м о­ жуть ставити додаткові запитання й повинні визначити переможця.

^Д И СКУТУЄМ О Чи актуальні нині суспільні, політичні, естетичні погляди Пантелеймона Куліша? Чи мають вони прихильників серед наших сучасників?

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ

Б м ік

Назва проекту - «Пантелеймон Куліш - “ українець у Європі, європ п ■у/ пеєць в Україні” ». П ідготуйте розгорнуті доповіді на семінар, ГЮКГФОЛІО зібравши якомога більше інформації про світоглядні засади митця, оцінку його культурницької діяльності іншими митцями й дослідниками.

11

«Чорна рада» П іднявш ись історію України написати, муш у я догодити землякам, котрі Україну свою кохаю ть і шанують. Щ о ж , як не ту вони в мене старовину побачать, котру звикли в себе по книж ках виображати? Звикли в нас на історію України крізь наше козацтво споглядати і круг козацтва все рідне дієписання обертати. Тим часом козацтво було тільки буйним цвітом. А іноді і колючим бодяком серед наш ого дикого степу.

Пантелеймон Куліш П о-сп р авж н ьом у відом им став П анте­ леймон К ул іш після п убл ік ац ії «Ч ор н ої ради» - перш ого соц іал ьн о-істор и чн ого р о ­ ману в наш ій літературі. «Н е м ож у дальше терп іти , щ о після п овістей О сн ов’ яненка м и, м ал ор осія н и , зов сім заснули зі св о єю л ітер атурою » - так визначив свій творчий о б о в ’ я зок невтом ний письм ен н и к. Ц е був час, к ол и л ітер а турн и й ром ан ти зм ужепройш ов тріум ф альною ходою всіма єв р о­ пейським и літературам и, сп ри яю чи п ро­ будж енню національної свідом ості сл ов ’ я н ­ ськ и х народів. На часі постала оновлена ідея к у л ьту р н ої са м обутн ості й са м о ст ій ­ н ості, ук раїн ськ а тем атика полонила за­ ру біж н і л ітератури , небувалий інтерес до ф ол ькл ору, істор и ч н ого м и н ул ого зродив п оту ж н у хви л ю етнограф ічни х, істор и к ол ітер атурн и х, ф ол ькл ори сти чн и х видань. Ідея нап исан н я істо р и ч н о го ром ан у цілком відповідала часу. Т ож К уліш до пов­ ного виснаж ення п рац ю є з істор и ч н и м и дж ерелами, сам готує до видання літописи. Пригадайте, які сам е. Як це йому допо­ могло в роботі над романом?

Пантелеймон Куліш. «Чорна рада». ^ Перше видання. Петербург. Я 1857 рік

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Свій роман К ул іш писав одразу двом а м овам и - р осій сь к ою та укра­ їн сь к ою . Він прагнув п род овж и ти в л ітературі традиц ії ром аністкки Вальтера Скотта - завдяки творчій уяві і я ком ога докладніш им історич­ ним хрон ікам створю вати к он к ретн о-істори чн у карти ну еп охи . Н атомість це й ом у вдалося ли ш е ч а ст к о в о : у «Ч ор н ій р ад і» значна питома вага власне авторських м іркувань, оц ін очн их характери сти к, ф ілософ ських та істор и ч н и х п огл ядів і в и сн овк ів. Ц е, я к зазначив сам автор, романх р он ік а - «Х р о н ік а 1663 р о к у » . Щ о д о назви твор у, т о, за од н ією з версій, раду називали ч ор н ою , о ск іл ь к и долен осн і ріш ення козац тво приймало гуртом , навіть за у ч а стю н ай бідн іш и х к озак ів - «ч е р н і». М ож ливо, раду назвали так том у , щ о вона п отягла за соб ою чорн і дні для України. Поміркуйте, до чого зобов’язував такий підзаголовок: «Хроніка». С ю ж ет ром ан у та й ого істор и ч н а осн ова . У твор і йдеться про трагічний період у к р а їн сь к ої іс т о р ії - час після см ерті Богдана Х м ел ьн и ц ьк ого, к о ­ ли У країна розпалася на П равобереж ну й Л івобер еж ну. П равобереж на відійш ла до П ол ьщ і, Л івобереж на залиш илася під патронатом М оск ов ­ щ ини. На П равобереж ній гетьманував П авло Тетеря, на Л івобереж ній претендували на гетьм ан ськ у булаву п ереяславський п олковн и к Я ки м С ом к о, н іж и н ськ и й п ол ковн и к В асиль З олотаренко та зап орозьки й к о ­ ш овий Іван Б р ю ховец ьк и й . Це була пристрасна боротьба за владу, бор оть­ ба різних поглядів і особи сти х амбіцій. Та це не була боротьба за У країну, за волю народу. Н едаремно цей час було названо В еликою Р уїн ою , час ж орсток и й , братовбивчий, коли через інтереси окрем их соціальних груп і навіть окрем их людей було остаточно втрачено україн ську держ авність. На Ч орн ій раді в Н іж и н і 1663 р ок у зітк н у л и ся насамперед інтереси старш ин и й гор од ового козац тва, я к і представляли С ом ко й З олотаренко, і н и зового козац тва, очол ю ван ого к ош ов и м Б р ю х ов ец ьк и м . Так звана чернь виступала п роти соц іальн и х п ри вілеїв, я к і при своїл а старш ина. З а п о р о ж ц і зал учи л и на св ій бік ш и р о к і вер стви н асел ен н я , зок р ем а с е ­ лян ство, яке бачило в старш ині ненаж ерливе п анство, як і п ольське, повойоване Х м ел ьн и ц ьк и м . С хиливш и на свій бік щ е й п редставника М оск ви , Б р ю ховец ьк и й перем іг. А л е ж и ття п р остол ю д у від ц ього не зм ін и л ося: тіл ьк и влада перейш ла до ін ш и х рук. У твор і дві сю ж е тн і лінії: власне істор и ч н а (боротьба за гетьм ан ську булаву) і лю бовн а (лю бовни й три кутн и к «Л еся Ч ереванівна - П етро Ш рам енко - К ирило Т у р »). На п ерш ом у плані, за творчим задум ом К уліш а, тогочасн а доба. Т рагічн і п одії 1663 р ок у - тл о п ов іст і, бор отьба зап орозь­ к ої гол оти п роти старш и н и й гор од ового козац тва - осн ова сю ж е т у . Заги­ бель С ом ка та й ого п ри бічн и ків, на боц і я к и х си м п атії сам ого автора, припинення п ол іти чн ого п роти борства в ста р ш и н сь к ом у серед ови щ і ось та катастроф а, як а є логічн им фіналом твор у. О собливість к ом п ози ц ії твору полягає в том у, щ о тут немає головних героїв, натомість м ож на говорити про роман з багатьма рівнозначними геро­ ями: це і С омко, і Б рю ховецький, і старий Ш рам, і Кирило Тур. Навколо кож ного з них зав’ язується свій сю ж етний вузол, і всі ці вузли взаєм о­ п ов ’ язані. Так автор мав зм огу представити ш и роке х уд ож н є полотно, змалювати глибоку суспільно-національну драму, відображ ену в образах представників різних верств. Навіть другорядна любовна сю ж етна лінія розгортається на тлі п отуж н ого соціального руху, щ о надає їй достовірності. Визначте, що в романі є реальними фактами, а що - художнім домислом.

Олександр Лопухов. Повстання сіроми на Січі 1768 року Схарактеризуйте повсталу козацьку масу, проаналізувавши деталі картини.

Ідейна о сн о в а р ом а н у ґр у н ту єт ь ся на вл асни х поглядах і переконан­ нях автора. Д ум к у про н еобхідн ість о б ’ єднання з М оск овщ и н ою він уклав в уста С ом ка, як и й у бесідах зі стари м Ш рам ом доводи ть: «се ж одна Р у сь» і «м оск а л ь нам рідн іш ий од л я ха , і не слід нам од й ого од р и в а ти сь». Т ак ож К ул іш п роп он ує власне бачення к он ф л ік ту м іж зап орозькою ст и х ією , національно н есвід ом ою м а сою селян , д рібн ого міш;анства і дер­ ж авотворчим началом , яке в ром ані у о со бл ю ю т ь С ом ко і старий Ш рам. Р озбиш ац тво н и зови к ів - к оза ц ь к ої гол оти та «м ісь к и х л и чаків» - п ро­ тиставлене осв іч ен ості та в и сок ій са м осв ід ом ості зам ож н ої старш ини: «П ереверн ули сь тепер у ж е кат знає на ш;о за п орож ц і. П оки л яхи та недоляш ки душ или У к раїн у, туди втікав ш ;онайкращ ий лю д з городів; а тепер х то йде на З а п ор іж ж я ? А бо гол ьтіпака, або злодю га, щ о боїться ш и бе­ ниц і, або дарм оїд, щ о не зви к заробляти со б і н асущ н ого хліба. Сидять там ок ая н н ії в С ічі, та тіл ьк о п ’ я н ств у ю ть, а оч ор тіє гор іл к у п ити , так і іде в городи, та тут і вел ичається, я к п орося на о р ч и к у ». О бр азн а с и с т е м а т в о р у . К о ж е н гер ой р ом ан у п р е зе н т у є певн и й соціальний стай, виразно виявляє і певну суспільно-політичну орієн тац ію . Л огіка творення образів зм усила К ул іш а зм інити деякі ідей н і настанови. С ом ко і старий Ш р а м д ію ть як переконані при хи льн ики створенн я авто­ ном ної у к р а їн сь к о ї держ ави, але в ж од н ом у разі не на осн ов і П ереяслав­ сь к о ї угод и . Ш л я хетн и м и і сам овідданим и п остаю ть вони у твор і, а їхн я загибель п оси л ю є трагізм ром ану. Б р ю хо в ец ьк и й - постать протилеж на до ідеалізованого автором Сомка. П ідступн и й і х и тр и й , він , за задум ом К ул іш а, п осту п ов о розкр и вається в у сій св оїй зл овісн ій су тн о ст і. О статочне ви к р и ття ц ього «п а тр іота » -

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

наказ стратити С омка. Ц ей образ один з н ай ди н ам ічн іш и х у твор і, адж е Б р ю х о­ вецький зм ін ю є м аски відповідн о до обста­ вин: він обм ан ю є, вдається до підступних д ій , щ об перетягти зап ор ож ц ів під св ої знамена й стати гетьм ан ом . А після ради це зрадник і л и ход ій . А в тор не п ри ховує свого негативного ставлення до цього героя, наділяю чи й ого недвозначним и характе­ ри сти к ам и : «безбож н и й п р ой д и св іт», «н и ­ ций Іванець» тощ о.

Іван Брюховецький

Знайдіть у творі авторські характеристи­ ки героїв. Як вони допомагають розкрити образи?

Б айрон ічн ий, яскравий і непересічний герой К и р и л о Т у р - лю дина, як а ж иве за законам и серця. Свої ж иттєві переконання він висл овл ю є к о р о т к о , зате п р ом ови сто: «П ро славу думає лицар, а не про те, щ об ціла була голова на плечах. Не сьогодні, так завтра п ол яж е вона, як од вітру на степ у трава; а слава н іколи не вмре, не п ол я ­ ж е, ли царство козацьке в ся к о м у р о з к а ж е ». Ц ей «ни зови й розби ш ака» тип овий ром античний герой, благородний і чесний лицар, щ о ш анує за­ кон и товариства, абсолю тно відданий ідеї, я кій сл уж и ть, не ш к од ує свого ж и ття заради п орятун ку ін ш ого. Важ ливим є і образ бож ого ч ол овік а в ром ан і. Ось як К ул іш розкрив вн утріш н ю л огік у ц ього образу: «Д у х н аш ого п л ем ’ я, д ух л ю д ськ ості, д ух богочол овіч н ості виявив себе п оваж н и м и і праведними х уд ож н ім и л и цям и, я к -от батько і мати М арусині у К в ітк и , я к -о т К атеринині батько і мати в Ш евченка, я к -от К ирило Т ур і бож и й ч ол ов ік у м е н е ...» . О тж е, б о ж и й ч ол ов ік - це к о бза р , п р о п о в ід н и к к о з а ц ь к о ї сл ави , п р и бічн и к бор отьби за ц іл існ ість У к раїн и , н осій м оральної правди. Р ом античними засобами створ ен о образ П ет р а Ш р а м ен к а - мелан­ хол ій н и й сум заваж ає й ом у бути таким ж е переконаним п атр іотом , як батьк о. Н атом ість він увесь свій запал ск ер ов ує на виріш ення особи сти х проблем , на підкорення серц я Л есі Ч ер ева н івн и . Вона теж змальована автором у дусі романтичних героїнь лицарських романів, тож прихильність красуні прагнуть здобути і Сомко, і Кирило Тур, і П етро Ш раменко. Л есин батько, Ч ер ева н ь, - образ п ок азови й . Ц ей «к ол и ш н ій к озак » давно втратив інтерес до національних зм агань, обравш и для себе си тий сп ок ій : « А щ о нам, брате, до В країн и ? Х іб а нам н іч ого їсти , або пити , або ні в чом у х ор ош е п о х о д и ти ?.. Я , бувш и б тобою , си дів би лучче дома та їв би х л іб -сіл ь з уп ок оєм , ан іж мені би ти сь на старість по дал еких д орогах та свари ти сь із м іщ ан ам и ». Ц я п остать типова для кін ц я X V H стол іття , коли козац ьк а старш ина н евідворотно перетворю валася на україн ське п анство, далеке від обстою ван н я національних ін тересів. Чи траплялися вам в інших історичних творах образи, подібні до Кулішевих героїв? П оетика р ом ан у надзвичайно насичена. К ул іш еві вдалося створити етнограф ічне тло зображ уван и х п одій : хати , садиби, м іста, неповторні описи хутора Ч ереванів, світл иц і к озац ьк и х осель, х утір Г винтовки, хата

244

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Турової матері. Ч им ало в ром ані п обу тов и х сцен: перебування Ш рам ів у господі Ч ереваня, п одор ож гуртом до К иєва і зустр іч з м іщ анам и, устр ій старої бурси й м он асти ря, сум н озвісн а Ч орна рада. З м альовую чи її, автор майстерно відобразив п си х о л о гію ю рби , р у х у , в я к ом у п ри хован і ворож е налаш товані, навіть неприм иренні течії. П оказова й сцена покарання Кирила Тура, яка д ем он струє м оральні канони тогочасн ого сусп іл ьства. У ром ані виразно п роступ ає си м вол ічна паралель м іж К и євом і Є руса­ л имом. Ідеться про «віч н і» м іста, осередк и д ух ов н ості. Ром античний м о­ тив дороги си м в ол ізу є м а йбутн є, вибір ш л я х у для розтерзаної У країн и, і різні герої вибираю ть різні дороги - і в п ря м ом у, і в переносному значенні. Завдяки м ай стерн ості к ом п ози ц ії, динам ічній оп овід і, яскравим обр а­ зам і багатій мовній палітрі роман відіграв важ ли ву роль у подальш ому розви тк у у к р а їн сь к ого письм енства, а це забезпечило творові Куліш а довготривал у п оп ул я рн ість серед чи тачів. «Ч орна рада» - перш ий в у к р аїн ськ ій л ітературі зразок худ ож н ього істор и ч н ого ром ан у, в я к о м у всебічн о відтворен о соц іальн у бор отьбу доби Руїн и . «С пасибі тобі, Б огу, милий д руж е мій вел и ки й , за твої подарунки і особл и во - за “ Ч орн у раду” , - писав К ул іш еві Тарас Ш евчен к о, - я вж е її д вічі прочитав, п рочи таю і третій раз і все-таки не ск а ж у більш н ічого, як сп а си б і». Чому, на ваш погляд, розходячись із Кулішем у поглядах на національновизвольні змагання, Шевченко так високо оцінив твір? П антелеймон К уліш «Ч орною радою » возвеличив сам обутність д ух ов ­ ного ж иття народу, його складну, але яскраву істор ію . «Саме цим романом у к р а їн сь к а істор и ч н а проза заявила про н еобм еж ен у зд атн ість у к р а їн ­ сь к о ї мови вираж ати героїчні п очуття св ого н ароду; саме цей роман ще раз підтвердив заслуж ену законність чільного місця української літератури серед літератур єв р оп ей сь к и х » (А нат олій Гул як).

ЗАПИТАННЯ

1ЗАВДАННЯ

рівень — початковий 1. Коли було написано роман «Чорна рада» і яким історичним подіям він присвя­ чений?

2. Назвіть героїв роману і вкаж іть, які ідеї вони представляють.

3. Які сю ж етні лінії є в романі і які герої головні в кож ній з них?

4. Я кі епізоди вам найбільше сподобалися в «Чорній раді»? рівень - середній 1. Поясніть, чому роман Пантелеймона Куліша називається «Чорна рада».

2. Я ку роль відіграє в романі Леся Череванівна? Чи впливає ця героїня на загаль­ ний хід історичних подій?

3. Як Куліш змальовує деталі українського побуту X VII століття?

4. Перекажіть епізод, який вас найбільше вразив у романі. рівень — достатній 1. Чи правдиво відтворив автор добу Руїни в Україні і на якій основі?

2. Щ о Куліш вважав характерним для ж иття України того часу?

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

3. П ідготуйте коротку розповідь про події, змальовані в романі, від імені кож но­ го з ключових персонажів твору. Проаналізуйте, чим різнитимуться такі роз­ повіді.

4. Як виявилася тенденційність автора у змалюванні історичних подій? Як це позначилося на провідних образах роману? рівень — високии 1. П рокоментуйте слова Івана Пулюя: «К уліш любив щиро Україну і рад був не­ ба для неї прихилити. Прихиляв же він тим, щ о безкорисно посвятив для неї своє ж иття і свою працю. Він шукав і корився одній тільки правді. Копаючись в архівах ще недавньої бувальщини наш ої, добачив він в гріхах предків наших причину нещ асної долі України, і ті гріхи картав він безпощадно, не з пихи, не з погорди, а всім добра бажаючи, ж иючому й будучому потом ству». Чи погоджу­ єтеся ви з цим?

2. Я ку роль відіграє сюжетна лінія «П етро Ш раменко - Леся Череванівна» в за­ гальному розвитку сю ж ету роману?

3. Чи переконав вас письменник в історичній необхідності сою зу України й Р осії? Аргументуйте.

4. Я кі традиції історичної прози Куліша використали його послідовники, твори яких ви читали (Іван Н ечуй-Левицький, А ндрій Ч айковський)?

РО БО ТА В ГРУПАХ Завдання кож ної з груп - підготувати запитання для інтерв’ ю з одним з героїв роману «Чорна рада». На найцікавіш і запитання ви відповісте всі разом, посила­ ючись на текст роману.

^

ДИСКУТУЄМО

Чи є серед героїв роману «Ч орна рада» справжні патріоти? Чи змінювалося ставлення до них протягом століть?

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ ВАШ Н^ — П_П_3^

Назва проекту - «Геополітична карта Східної Європи ХУП та X IX стол іть». К ористуючись контурною картою , відтворіть кордони ПОРТФОЛІО європейських держав, які межували з Україною та до складу яких входили землі нашої держави в X V II і в X IX століттях. Розкаж іть про розстанов­ ку політичних сил, взаємини між цими державами, про видатних політичних і культурних діячів кож ної країни.

Як змінилася геополітична карта від доби Руїни в Україні до часу, коли писав свій роман Пантелеймон Куліш?

ТВОРЧІ .ЗАВДАННЯ Спробуйте підготувати короткий сценарій фільму за романом «Ч орна рада». Визначте режисера, щ о розписуватиме клю чові сцени фільму; оператора, що визначить, які інтер’ єри, пейзаж і, портрети і в яки х епізодах зніматиме; худож ника-костю м ера, який підготує докладний опис одягу героїв; бутафора, що опиш е інтер’ єри, реманент, зброю , предмети побуту; звукореж исера, щ о добере музичний супровід. За ї м о г и перегляньте фільм М иколи Засєєва-Руденка «Ч ор­ на рада» й обговор іть його. П орівн яйте ваш і п роп ози ц ії з переглянутим серіалом.

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК Р о м а н - значний за обся гом і складний за к ом п ози ц ією прозовий (рідш е - вірш ован ий ) епічний твір, у я к о м у зм альовано м асш табн і п одії, п оруш ен о зн ачущ і проблем и доби , д іє велика к іл ьк ість п ерсон аж ів, х а ­ рактери п ровід н и х героїв подано в розви тк у , в динам іці. Ром ан п р ак ти ч ­ но завж ди ох о п л ю є тривалий часови й п р ом іж ок , у таком у твор і є кільк а в заєм оп ов ’ язан и х сю ж етн и х ліній. За зм істом та особл и востя м и зм алю вання ж и ттєв и х явиш; і п ерсон аж ів романи п оділ я ю ть на декіл ька різн овидів: істор и ч н і, соц іал ьн о-п обутові, соц іал ь н о-п си х ол огіч н і, п ри год н и ц ьк і, детек ти вн і, ф іл ософ ські тощ о. Р о м а н - х р о н і к а - вел ики й за о б ся го м п розови й тв ір , у я к ом у п о ­ сл ідовн о розкривається істор ія зн ачущ их сусп іл ьн и х, істори чн и х, родин­ них п одій п ротя гом тривалого часу. І с т о р и ч н и й р о м а н - ром ан, сю ж етн о побудований на історичном у м атеріалі, осн овн и м предм етом зображ ен ня я к ого є істор и ч н і п одії. У та­ к ом у ром ан і м асш табн о зм ал ьовую ться певна еп оха та її видатні діячі. О сн овоп ол ож н и к ом ж ан ру істор и ч н ого ром ану вваж аю ть ан глій ського п исьм енн и ка Вальтера С котта. Знайдіть ознаки історичного роману-хроніки у творі Куліша «Чорна ра­ да» та прокоментуйте їх.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ Серед творчих здобутків Пантелеймона Куліш а є чимало поем, найвідоміші з яки х - «М аруся Б огусл а вк а », «У к р а їн а », «Г ри ц ько С к овор од а», багато оповідань, драматичні твори: «Байда, князь В иш невецький», «П етро Сагайдач­ ний» та інш і; наукові праці, літературно-критичні статті про творчість Тараса Ш евченка, Марка Вовчка, Івана Котляревського та ін. А ще вам цікаво буде знати, що «гарячим» Пантелеймон Олександрович називав себе недарма. Він часто закохувався до безтями, і однією з палких його пристрастей була Марко Вовчок, перша українська ж інка-письменнидя, яку називали «укра­ їнською Ж ор ж Зайд». З її творчістю ми ознайомимося згодом. Надзвичайно цікавий твір про невгамовного Панька Куліша написав знаний український письменник і літературознавець X X століття Віктор Петров (Домонтович), і називається він дуж е промовисто - «Романи Куліш а» (йдеться, як ви ро­ зумієте, не про худож ні твори).

Як ви вважаєте, чи справді творча особистість постійно знаходиться в стані закоханості, чи це лише поетичне перебільшення?

ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ Історичні романи - один з найпопулярніших жанрів світової літератури. Серед кращ их взірців цього жанру у світовому письменстві, звісно, романи основопо­ ложника жанру Вальтера Скотта «А й венго», «Р обР ой » та інш і, «Собор Паризької Богоматері», «Д ев’ яносто третій рік» Віктора Гю ґо, «Війна і мир» Льва Толстого, «Тай Пен» та «Сьогун» Джеймса Клавелла тощ о. В історичного роману є свої закони жанру: обов’ язкова любовна сюжетна лінія, характерні герої. Кирило Тур, наприклад, має багато спільного з героями творів «К орсар» Байрона, «Р озбій н и к и » Ш иллера. Д івчина, подібна до Лесі

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Череванівни, є майже в кож ном у історичному романі: є прекрасна дама, за при­ хильність якої змагаються могутні й хоробрі лицарі (пригадайте, є така героїня і в «Айвенго» Вальтера Скотта, і у «Вогнем і мечем» Генрика Сенкевича).

Які екранізації історичних творів вам відомі? Наскільки вони відповідають текстам художніх творів і справжнім історичним подіям?

ВІДПОЧИВАЮЧИ,

вчимося

П ротягом п ’ яти хвилин запишіть у зош ит (не користую чись текстом роману) якомога більш у кількість уж итих автором слів - назв старовинного одягу, рема­ ненту, предметів інтер’ єру тош;о. З ’ ясуйте (вкаж іть), які з цих слів - історизм и, які - архаїзми, які слова є власне українськими, які - запозиченими.

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО СВІТОГЛЯД 1. Гуляк А . Становлення українського історичного роману. - К ., 1997.

2. Куліш П. Матеріали і дослідження. - Львів, 2000.

3. Гнідая О., Осьмак Н. Світогляд Пантелеймона Куліш а / / Дивослово. 1 9 9 1 .- № 10.

4. Гончар О. Роман «Чорна рада» П. Куліша в школі / / Слово і час. - 1992. -

№ 9.

5. Жулинський М. У праці каторжній, в трагічній самоті / / Куліш П. Твори у 2 т . - К . , 1989. - Т . 1.

6. Слоньовська О. «Гетьмани, гетьмани, якби-то ви в ста л и ...»: Аналіз ро­ ману Пантелеймона Куліш а «Чорна рада» / / Дивослово. - 1994. - X» 12.

248

Г

*

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

М АРКО ВОВЧОК (М арія О лексан д рівн а В іл ін ська ) ( 1833- 1907)

«КОРОЛІВНА Я» Серед тих авторів, яких я ковтав десятками, найбільше враження зробив на мене Марко Вовчок.

Михайло Коцюбинський К ол и знана у к р а їн сь к а п и сьм ен н и ц я тттшштштттттшшшштштятштшшш О к сан а Ів а н е н к о ств о р ю в а л а х у д о ж н ій ж и ттєп и с св о єї п осестри по письм ен н и ц ь­ к о м у р ем есл у, М арка В ов ч к а, вона зн а­ йш ла безліч сп огад ів і д ок ум ен тів , а том у з п евн істю писала від її ім ен і: «Згадала, як уперш е д ів ч и н к ою “ К обзар” читала, і сама собі при сягал ася, своїм ж и ття м , принести я к у сь к о р и сть для н ароду, не п р ож и ти п устотл и в ою п ан н очкою або вел и к ор озум ­ н ою ба р и н ею ». Так визначила св ою мету перш а ж ін к а , чи ї твори увій ш л и до ск а р б ­ ниці кл аси к и в ітчи зн я н ої л ітератури , ц ієї мети вона досягла. Н а р о д и л а с я М а р ія О л е к с а н д р ів н а 22 грудня 1833 р ок у в м а єтк у Єкатерин и н сь к е Є л е ц ь к о г о п о в іт у О р л о в с ь к о ї губер н ії у збідн ілій д вор я н ськ ій роди н і. Її батьки всіл я к о сприяли п отя гу до знань обд а р о в а н о ї д ів ч и н к и . М а рія вивчи л а Марко Вовчок декілька м ов, лю била і зналася на м узи ц і. Її брат Д м и тро згадував: «Щ е з ю н и х рок ів сестра прагнула до науки, не мала н ай м ен ш ого баж ан н я м од н и чати , завж ди од я гал ась п р о ст о , за ч і­ сувал ась без в и га д ок , рівн о, або к о си к о р о н о ю , і це зал и ш и л ось у неї на все ж и т т я ». П роте була М арія О лександрівна од н ією з най вродли віш их, най освічен іш и х ж ін ок свого часу, і до ніг її падав розбещ ен и й П етербург. Щ асливе д и ти н ство обірвал ося рано - батько пом ер, коли дівчинці ледве вип овни л ося ш ість, вітчи м , поміш;ик Д м и тр ієв, виявився лю дин ою злою , брутал ьн ою , ж о р ст о к о ю . Ч им ало сп огадів про й ого знуш;ання з кріп аків ляж е п отім в осн ову оповідань письм енниці. Від дванадцяти років М арія навчалася в приватному пансіоні в Х аркові, де одразу здобула славу здібн ої й ретельної учениці. П отім доля привела дівчин у в Орел, де м еш кала її тітка. Там М арія познайомилася зі своїм майбутнім чол овіком Опанасом М арковичем, який відбував в Орлі заслання за участь у К и ри л о-М еф одіївськом у товаристві. Згодом саме він і й ого друзі сп он ук ати м уть талановиту ж ін к у взяти ся до ф олькл ори сти чн ої та л ітературн ої праці. Н езабаром зібрані нею м атері­ али вж е друк увал и ся, а про неї говори л и , щ о вона «ш и р ок о ерудована в казковом у епосі і не тільки в у к р а їн ськ ом у». Саме від прізвищ а чоловіка «М арк ови ч ка » - узяла вона собі псевдон ім .

249

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

У ж е 1857 р ок у в П етербурзі вийш ла збірка «Н ародн і оп овід ан н я», підписана п севдон ім ом «М арк о В о в ч о к ». Ц я невеличка к н и ж еч ка , вида­ ти я к у доп ом іг П антелейм он К ул іш , одразу привернула увагу до її авто­ ра. В ідтак, кол и М арія О лександрівна п риїхала в П етербург, її з радістю прийняли в н ай ви ш укан іш е л ітературне товар и ство. Її ш анувальникам и стали Тарас Ш евч ен к о, П антелеймон К ул іш , М икола К остом ар ов, Іван Т ургенєв, М икола Н екрасов та ін ш і. Для д ек ого з н и х вона могла б стати м узою на все ж и т т я - але надто безк ом п р ом існ ою , вн утріш н ьо си л ьн ою і світл ою о со б и стіст ю була красун я М а р ія ... І я к не захоп л ю вався н ею П ан­ телейм он К ул іш , вона категори чн о виріш ила, щ о він не гідний розділити з нею сп равж н є п очуття . Ображ ений ч ол овік знайш ов сп осіб п ом сти ти ся : п рипинив оп ік у в а ти ся редагуванням і виданням її твор ів , а т а к о ж , щ о було н айдош кульн іш им , К уліш пош ирю вав вигадку про те, щ о справж нім автором твор ів М арка В овчка є іі ч ол ов ік , Опанас М аркевич. Я к -то було їй чи тати навіть у сол ідн и х л ітературн и х виданнях; «К ол и вмер Опанас М а р к о в и ч (1 8 6 7 ), то й М а р ія в м ер л а д л я л іт е р а т у р и у к р а ї н с ь к о ї ...» ! І нині н ечи сті на р у к у п ош ук а чі деш евої граф ом анської слави ви тя гую ть на загал ц ю п л ітку п івторастол ітн ьої давнини. А варто п ри сл ухати ся до д ум к и серй озн и х д осл ідн иків: аналіз у сього м аси ву твор ч ості М арка В овчка свідчи ть: «гарячий П ан ьк о» негідно, не п о-ч ол ов іч ом у м сти в ся ...

24 січня 1859 р ок у відбулася перш а зустріч письмен­ ниці з Ш евчен ком , на честь я к ої К обзар написав свій відом ий вірш «М арку В о в ч к у ». Слова й ого були д орогого варті - літера­ турн ою д очк ою св оєю , м ол одою « с и л о ю », «к р от к и м п ророк ом » назвав її найвидатніш ий поет У к р а їн и .________________________________________________ П А М 'Я ТА Й М О !

А за словами Т урген єва, М арко В овчок стала «ок р а сою і основним центром невеличкої групи м ал ор осів, щ о згуртувалася тоді в П етербурзі і захоплю валася її творам и : вони вітали в н и х, - так сам о, як і у вірш ах Ш евченка, - л ітературне відродж ен н я св ого к р а ю ». Він т а к ож домагався св ого часу прихильн ості талановитої ук раїн ки , та вона й ом у не пробачила принизливого висм ію ван ня в ром ан ах бл и зьк и х друзів.

1 8 5 8 -1 8 6 0 роки були п еріодом н ап руж ен ої твор ч ої праці. За цей час письм енниця написала твор и , щ о увій ш л и д о д р у гої кн иги «Н ародних о п овід а н ь », а та к ож п овість «Ін сти ту тк а » (1 8 5 9 ) - один з найдоверш еніш и х творів, як и й був п ри свячен и й Т арасові Ш евчен ку. Х вор оба , щ о далася взнаки 1859 р ок у , зм уси л а М арію О лександрівну ви р уш и ти за кордон . Та енергійна, спрагла до н ови х враж ень і творчої праці ж ін к а вела й там активний сп осіб ж и ття . Її ш л яхи пролягли через Н ім ечч и н у, Ш вей ц а рію , Італ ію , Ф р ан ц ію , і ск р ізь вона працю вала, сп іл кувала ся, сам овдосконал ю вал ася. Саме тод і відбул и ся її доленосні зу стр іч і з геніальним х ім ік о м Д м и тром М енделєєвим , ком п ози тор ом О лександром Б ородін им , автором опери «К н я зь Ігор » (за сю ж ет ом «С ло­ ва про п охід Іг о р ів »), видатним ф ізіол огом Іваном С єчен ови м , класиком р о сій сь к о ї л ітератури Л ьвом Т ол сти м , одн им з к ращ и х п оетів Ч ех ії Я р о­ славом Н ерудою . У п ари зьких салонах М арко В овчок познайом илася з багатьм а фран­ ц узьки м и п исьм ен н и кам и : батьком св ітов ої н аукової ф антастики Ж улем

250

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Б ерном , най поп улярн іш им и в ті часи П росп ером М ерім е, Г ю ставом Ф лобером , В ік тор ом Г ю ґо . Багато щ о єднало її і з Ж о р ж Занд, чи не п ерш ою ж ін к ою , щ о стала к л аси к ом ф ран ц узького красн ого письм енства. Т в ор ч ість розквітл а новим и барвами - М арко В овчок узял ася писати п си х ол огіч н у п овість «Т ри д о л і» , істор и ч н у п розу - «К а р м е л ю к », «М ар у ­ с я » . Н овим для її т в о р ч о ст і став і ж ан р соц іа л ь н о-п обу тов ої казки («Д е в ’ ять братів і д есята сестр и ц я Г а л я »). М арко Вовчок щ е в X I X стол ітті здобула ш и рок у популярність за к ор д о­ ном: низку творів українська письменниця написала ф ранцузькою м овою , вони були оп убл ік ован і в п ари зьком у ж урн ал і «В ихован ня і р озваги ». Враж ення від ф ран ц узьк ого ж и ття лягли в осн ову бл и ск уч и х нарисів «Л и сти з П ари ж а» та «У р и вк и л и стів з П а р и ж а », я к і друкувалися у л ьвів ськ и х і п етер бурзьк и х видан н ях. Її твори видавалися бол гарською , сл овен ськ ою , п ол ьсь к ою , н ім ец ь к ою , а н гл ій ськ ою м овам и. В инятковий у сп іх мала у ф ра н ц узьк ого читача п овість-к азк а « М а р у с я » , як а з 1875 р о ­ к у витрим ала понад двадцять перевидань. Ставш и од н ією з улю блених к н и ж ок ф ра н ц узьк ої дітл аш н і, вона була відзначена п р ем ією Ф ранцузь­ к ої академ ії і реком ендована М ін істерством осв іти Ф ранц ії для ш кіл ьн их бібл іотек . О крім т о го , ц ю п овість бул о перекладено ін ш и м и євр оп ей сь к и ­ ми м овам и. С ю ж ет твор у надзвичайно драм атичний: п одії відбуваю ться 1668 р о к у , кол и У країн а втратила н езал еж н ість і була розірвана м іж П ол ьщ ею та М оск овщ и н ою . Над леген дою про м аленьку гер оїн ю , я к у застрелив татарин на Д івочій м оги л і, плакали маленькі читачі в різн и х к у то ч к а х Є вроп и ... У 6 0 -х р ок а х X I X стол іття М арко В овчок стала відом а і як росій ськ а письм енниця. Т вори «Ж и в ая д у ш а », «Запи ски п ри четн и к а», «В гл уш и » та ін ш і виявили щ е одн у грань її таланту. Д обре вол одію чи ф ранц узькою , вона друкувал а у ф ра н ц узьки х ж урн ал ах оповідання «К орол івн а Я » , «М е л а ся », «П о д о р о ж на к р и ж и н і», «С естр а ». Д о 1866 р о к у письм ен н иця з си н ом меш кала в П ари ж і, потерпаю чи від матеріальної ск р у ти : грош ей за п убл ік ац ії заледве вистачало. Ц і роки п озн ачилися т а к ож трагічним и особи сти м и втратами й розчаруванням и: 1861 р о к у не стало Ш евчен ка, 1863-го з ’ я ви вся зл овісн и й В алуєвський цир к ул я р , щ о знаменував розправу над у к р а їн ськ ою к у л ьту р ою . Ц е без­ посередньо тор к н ул ося письм ен н и ц і: за та к и х обставин повернення на батьківщ и н у стало нем ож л и ви м . М арко В овчок н ап руж ен о п рац ю є: з-п ід її пера з ’ я вл я ється історична повість «К а р м е л ю к », за прикладом Ш евчен ка пиш е і п овість «Гайдам а­ к и » , я к у , на ж ал ь, так і не закінчила. Була М арія О лександрівна і тала­ н овитим перекладачем . Т іл ьки Ж у л я Верна вона переклала 14 романів! А щ е - к азк и А н дерсен а, твори ан гл ій ськ и х, н ім ец ьк и х, ф ранцузьких письм ен н иків.

1867 р о к у М арія О лександрівна повернулася до П етербурга. Вона зблизилася з ан тим он архічн о н алаш тованою р осій сь к ою ін тел іген ц ією , щ о гуртувалася н авколо ча соп и су «О течественньїе за п и ск и », зокрем а з Д м итром П исаревим . Разом вони переклали епохальн і твори п риродни­ чої науки - «П оход ж ен н я л ю ди н и » Ч арльза Д арвіна та «Ж и т т я тварин» А льф реда Б рем а. Н а ж а л ь, твор ча сп ів п р ац я три вала н ед овго: за рік П исарев трагічно загинув.

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Саме в ж урналі «О течественньїе зап и ск и » М арко В овчок надрукувала св ої кращ і твори р о сій сь к о ю м ов ою , проте сп одіван ого визнання як російська письменниця вона так і не здобула. Згодом М арко Вовчок очолила ж урнал, щ о називався «П ереклади к ращ и х ін озем н и х п и сьм ен н и к ів ». П одальш і роки були для вол ел ю бної натури М арії О лександрівни д о­ волі складним и. Разом зі св оїм другим ч ол ов ік ом , дрібним чин овником М ихайлом Л оба ч ем -Ж уч ен к ом , вона зм уш ена була мандрувати м ісцям и його сл уж би . П ісля П івн ічн ого К авказу доля повернула її в У к раїн у, в о­ на меш кала п ротя гом 1 8 8 5 -1 8 9 3 рок ів у с. Х о х іт в і п обіля Б огуслава, у Каневі, Стеблеві. Д уховн им оп ертям було сп іл кування з доросл и м си н ом , щ о в той час у ж е редагував газету «С аратовски й д н евн и к ». Саме там бул о оп убл ік ова­ но бл и ск уч і переклади М арка В овчка з п ол ьськ ої - Болеслава П руса, Елізи О ж еш ко. А потім доля знову повернула її на Північний Кавказ, де довелося п рож и­ ти реш ту ж иття і там навіки спочити. Останнім притулком став невеличкий хутір Н ікольський (нині Д олинськ) побіля міста Нальчика. Незадовго до смерті М арко В овчок писала: «Я прожила весь свій вік, ідучи по одній дорозі і не звертаючи в сторону. У мене могли бути помилки, слабкості... як у біль­ ш ості людей, але в головному я ніколи не опоганила себе відступництвом». Як ви вважаєте, яке відступництво мала на увазі Марко Вовчок? В останн є М арія О лександрівна блукала вули ц ям и ул ю бл еного Києва 1902 р о к у - тоді привезла у видавництво н овий твір - «Ч ор това п ри год а», та й ЯКІ й твір! Іва н Франка захоп л ено п исав: «Ц е справді п овість, коли не на? аж ніш а, то з п си х ол огіч н ого й л ітер а ту р н о-істор и ч н ого боку найці віш а з у сього, щ о приніс нам 1902 р і к » .

Mf о В овчок працювала до остан н іх днів св ого ж и ття . Ч асто, зн еси ­ лена о р об ою , засинала вона в крісл і-к ач ал ц і під улю бленою груш ею , а на кі нах лежали рукописи, ол івец ь... Не стало її 10 серпня 1907 року. П оховали талановиту письменницю неподалік будинку, під улю бленою гр уш ею . Л еся Українка, в ід гук ую ч и сь про М арію О лександрівну, сказала, що вона зуміла відкрити «тайни істор и ч н ої душ і у к раїн ськ ого народу, великі глибини й ого ж и т т я ».

«СЕКРЕТ НЕЗРІВНЯННОЇ МЕЛОДІЙНОСТІ ПРОЗИ» в оповіданнях Марка Вовчка зображ уються не особисті характери, а народні типи.

Дмитро Писарев Збірка «Н а р од н і оп овід ан н я» М арка В овчка стала сп равж н ьою п одією в літературном у ж и тті не лише У країни, а й у сієї Р осій ськ ої імперії. П овер­ таю чись із заслання, Тарас Ш евченко в Н иж н ьом у Н овгороді прочитав к н и ж еч к у і записав у щ оден н и ку: «Я к е величне, п рекрасне створін н я ця ж ін к а ... Н еобхідн о буде їй написати і дяк увати за радість, викли кан у чи ­ танням її натхненної к н и ги ». А в одн ом у з ли стів назвав він ці оповідання «сердечн и м и , щ и р и м и ».

fit

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Серед н и х р о м а н ти ч н и м и м оти ва м и позначені оповідання «М ак си м Т ри м а ч», «Д анило Г у р ч » , « Ч а р и » . Ц і твори щ е нази­ ваю ть баладними оповіданням и, щ о о со б ­ л и в о р ід н и т ь їх з н е п о в т о р н и м у к р а їн ­ сь к и м фольклором. Саме в цих творах, щ о мають, безперечно, реалістичну основу, п е­ реваж аю ть ри си ром ан ти зм у. На п ерш ом у плані - я ск р а в і, непересічні характери, н ад зви ч аіін і в и п р о б у в а н н я , д ра м ати чн і кол ізії. Одне з н ай яск р авіш и х оповідань у тв о р ­ ч ості М арка В овчка - «М а к си м Т ри м а ч». Р од и н н о-п обу тов а тем а оп овідан н я п о ­ ст у п о в о п е р е р о ст а є в я ск р а в у к а р т и н у ж иття тогоча сн ої У країни. Сильні й вол ьо­ ві лю ди , здатні на гл и бок і й н іж н і п очуття, на самозречення і відваж ні вчинки, через соціальну н ерівність, майнові п ротиріччя Михайло Дерегус. передчасно гинуть. Ілюстрація до оповідання С ю ж ет твору нескладний - він має багато Марка Вовчка спільного з сю ж етом «Н аталки П ол та вки » «М аксим Тримач» Івана К о т л я р е в сь к о г о . Д оч к а М а к с и м а Г р и м а ч а , за м ож н ого й ш анованого всім а одн осел ьц ям и козака, К а т р я, покохала бідного наймита Сем ена. А ле їі батько не бажав віддавати доньку зам іж за н етя гу, а відтак й ого деспоти зм став на заваді щ астю дівчини, а згодом і п ри чи н ою її загибелі. Семен ви руш и в у небезпечну п одор ож в надії на за р обіток , як и й дасть зм огу к уп и ти хоч невеликий х утір і засва­ тати дон ьк у зам ож н ого Тримача, але л и ха доля ж бурн ула його в піняву води розл ю ч ен ого Д ніпра. І лиш е буря була св ід к ом того страш н ого лиха. А К атря, вірна п ам ’ я ті к ох а н ого, з д обр ої волі знайш ла св ою смерть у хол одн и х обій м ах м огутн ьої ріки . У сю ж е т і твор у виразно п р оч и тується ф ольклорний м оти в: у пісні « Щ о за слава в св іті стала» зак оха н і, П илип та Я рина, так сам о невільні сам і виріш увати св ою дол ю : Серце к серцю приложили, А ручки зчепили, У лотоках, в бистрій воді Обоє втопились.

А причина так ого к р о к у за к оха н и х ц іл к ом очевидна: Заказали отець-ненька Яриноньку брати, Бо Ярина єсть убога, А Пилип багатий.

Наведіть інші приклади пісень, у яких ідеться про нещасливу долю зако­ ханих. Вплив ф ольклору відчувається і у ф ормі розповіді, щ о плине, мов давня добра казка. П ант елейм он К уліш із цього приводу справедливо зазначав: «Теній народний ви н оси ть на св о їх к ри л ах ф антазію В о в ч к о в у ...»

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Істор ію М аксим а Тримача розповідає читачеві автор, вдаю чись до прийом у «неви зн ачен ості» м ісц я й ча су д ії, х арак терн ого для к азк ови х зачинів. У ц ьом у творі часові рам ки та м ісце дії окреслені не зовсім точн о: «я к панували на В к раїн і у д в озі П ольщ а й М оск овщ и н а » - час доволі тривалий, а м ісце «п р оти Ч еркас над Д н іп ром » теж ум овне. Н ап ри к ін ц і, я к і в б іл ь ш о ст і ін ш и х оп овід а н ь М арка В ов ч к а , - у зага л ьн ю ва л ьн и й в и сл ів , р о з в ’ я зк а , х а р а к тер н а для н ар од н и х к а зок і п ереказів: «К атрю ! К атрю ! Д и ти н о м о я х ор ош а ! З агуби в я т в ій в ік м о л о д е н ь к и й !». О собливо ва ж л и вою є роль ром ан ти чн и х п ейзаж ів у твор ах. П ейзаж ні м алю нки л ак он іч н і, а проте виразні, щ о ц іл к ом відп овідаю ть ф ол ьк ­ лорній традиц ії. Вони сугол осн і тим п ереж иван н ям , я к і н уртую ть у д у ­ ш ах п ерсон аж ів, і тим трагічним п одіям , я к і оп и су є автор. Значну роль відіграю ть і ф ольклорні образи -си м вол и , я к і н аси чую ть твір яскравим и барвами п оч у ттів, звуків.

л

Віднайдіть у тексті відповідні приклади і процитуйте їх. В осн ову цього твору покладені реальні ж и ттєв і фак ти, гостри й драматичний кон ф л ікт, який письмен ниця зм альовує, використовую чи здебільш ого ром античні засоби письма Це виявляється насамперед в образах сильних натур - К атрі та її батька у п огл и бл ен ом у п с и х о л о г із м і, у н езв и ч а й н ості см ер ті п ер сон а ж ів своєрід н ості ром антизованих пейзаж н и х м алю нків, в особл и востя х мови т в о р у .__________________________________________________________________________ П А М ’ЯТА Й М О !

Д уж е важ ливими є ви сн овк и , до я к и х М арко В овчок п ід ш тов х ує чи та­ ча. В иявляю чи істинне п ід ґр у н тя трагедій, я к і п овся к ча с траплялися в сел я н ськ и х родинах, авторка н агол ош ує: п ри чи н ою ч а сто ставав род и н ­ ний деспоти зм , насилля в р ізн и х й ого ф орм ах, у ц ьом у разі - батька над д о ч к о ю . П ри цьом у М аксим Тримач керувався добри м и намірами й ба­ ж анням забезпечити своїй дон ьц і щ асли ву дол ю (пригадайте Торпину Терпилиху). В ідтак батьки часто не зваж али на п очу ття св о їх д ітей , їх н і п ереж и ­ вання, н атом ість в сіл я к о оберігали їх від матеріальної ск р у ти . З годом , кол и невиправне горе сп он ук ал о їх до т я ж к о г о п розр ін н я , каралися весь в ік : М аксим Тримач « п ’ ять р ок ів не ви ходи в за св ої в о р о т а » , «п оси вів , як той голуб си в и й », біль не полиш ав й ого навіть у хвилини рад ості, коли щ а стям сповнилося ж и ття м ен ш ої дон ьк и , Т етянки . Т о ж і за в е р ш у єть ся о п о в ід а н н я сл ов а м и М а к си м а Т ри м ача про стр а ш н у п ровин у перед д о н ь к о ю , п роте автор к а не зв и н у в ач у є зм у ч ен о­ го гор ем батька. В ін, я к і й о го д он ьк а, став ж ер т в ою ум ов н остей . В аж ке ж и т т я у к раїн ц ів на власній зем лі ч а сто роби л о їх зар уч н и к ам и м а ­ т еріа л ьн ої ск р у ти . П р и гадай те, в яких творах, прочитаних вами, можна виокремити подібний мотив. Р осій ськ и й письм енник Д м ит ро П и са р ев , щ и ри й п ри хи л ьн ик т в ор ­ чості М арії О лександрівни, писав, щ о М арко В овчок спиралася на народ, щ о її устам и «гов ор и ть сама У країна зі св оєю р озк іш н ою п ри родою і зі своїм п оети чн и м народом , як и й л ю би ть св оє м инуле, св ою вол ю і п оезію ; у ц ьом у злитті автора з народом , у ц ьом у п овн ом у просякненн і його особи

254

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

д ухом зображ уван ого народу і полягає вся й ого сила, вся таєм ниця його чарівн ої к р а си ».

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ рівень —початковий 1. Розкаж іть про походж ення псевдоніма Марка Вовчка.

2. З якими містами і країнами п ов’ язаний ж иттєвий ш лях письменниці?

3. Назвіть героїв оповідання «М аксим Тримач». Де і коли відбувалися описані в творі події?

рівень —середній 1. П роілюструйте прикладами значний внесок Марка Вовчка в національну літе­ ратуру.

2. П оясніть, чом у М аксим Тримач не бажав віддавати Катрю за Семена.

3. Визначте елементи композиції оповідання і прокоментуйте їх.

рівень —достатній 1. Визначте в аналізованому оповіданні Марка Вовчка риси, характерні для фольклорних творів, і вкаж іть, для яких саме.

2. П ідготуйте розповідь від імені кож ного з героїв твору, обов’ язково завершив­ ши її роздумами про причини трагедії. Запишіть свої міркування.

3. П оясніть, чом у оповідання має назву «М аксим Тримач».

рівень —високий 1. Проаналізувавши текст прочитаного оповідання, визначте, чи є очевидним те, що автор твору - ж інка. А якш;о так, то щ о саме на це вказує?

2. Про які загальнолюдські цінності й почуття йдеться в оповіданні «М аксим Тримач»?

3. Доведіть, щ о цей твір має реалістичну основу.

■Г")

Р О Б О Т А В ГРУПАХ Трупи отримують завдання обґрунтувати справедливість одного з висловлювань про Марка Вовчка відомих письменників чи критиків, спираючись на знання ж иттєвого і творчого ш ляху Марії В ілінської та тексту прочитаного твору.

1. Іван Франко відзначав великий вплив «чару й розкіш ності... чудової мови» творів Марка Вовчка.

2. Ольга Кобилянська писала, щ о твори Марка Вовчка «з повним правом стали в ряд з найкращими творами світової літератури про селянство».

3. Дослідник творчості Марка Вовчка Р. М іщ ук писав, щ о з творчістю Марка Вовчка «п ов’ язаний принципово новаторський крок у слов’ янських літературах поява так званої народної п рози».

4. Марко Вовчок, на дум ку Євгена Н ахліка, змальовує «людину, сильну не тільки своєю пристрастю, а й здатністю віддати ці почуття інш им лю дям».

5. «Т акої свіж ості й сили ще, здається, не було - і все це росте саме із землі, як деревце», - писав Іван Тургенєв.

Д

ДИСКУТУЄМ О Як ви вважаєте, чи є власне «ж іноча» література?

255%c.}^^\

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ ВАШ Е^

Назва проекту - «У країнські митці за кордоном ». П ідготуйте презентацію, підготувавш и повідомлення не лише про українських ПОРТФОЛІО письменників, а й про композиторів, худож ників, скульпторів, ре­ жисерів, акторів.

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ_____________________________________ Як відомо, Марко Вовчок змалювала свою героїню Катрю дівчиною довершеної краси. Ваше завдання - порівняти еталон краси сучасний і середини X IX сто­ ліття. Чи змінився він? А якщ о змінився, то як саме? Також проаналізуйте, які риси характеру героїв Марка Вовчка імпонують вам і чи властиві вони сучасним людям. Підсумки ваших спостережень і роздумів мож уть стати основою творчої роботи на тему «Вплив цивілізаційних процесів на зміни в зовніш ності та внутріш ньому світі людини».

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК Р о м а н т и ч н и й г е р о й (ром ан ти чн и й х а р ^ т е р у т в о р і) - п ерсонаж , щ о створ ю ється за принципом к он трасту з рисами пересічн ого сучасника. Це лю дина, щ о м ає сильний характер, при страсна, з особл и ви м и м ож л и ­ востя м и , здатна на надзвичайні вчи н ки . Д ію ть такі гер ої у незвичайних, ін оді навіть ф ан тасти чн и х обставин ах. О крім т ого, ром ан ти ки н аполяга­ ли на д ух ов н ій н еп овторн ості к о ж н ої о со б и сто ст і, відстою вал и принципи о со б и сто ї свобод и , від к ри ти х взаєм ин м іж л ю дьм и. Х у д о ж н і засоби , яким и к ор и сту ю ть ся автори для зм алю вання таких харак терів, - це гіперболи, си м вол и, уособл ен н я, ц ікаві п орівн ян н я, я с к ­ раві метаф ори. Визначте, які саме художні засоби використала Марко Вовчок для зм а­ лювання романтичних характерів героїв.

ш

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Марко Вовчок була росіянкою за походженням, але досконало вивчила укра­ їнську мову, так щ о її за приклад ставили видатні критики й історики літератури. Вона опанувала мову завдяки ж ивом у спілкуванню з народом і збиранню фольк­ лору. Іван Франка, характеризуючи літературний процес пош евченківської доби, писав: «Вся Україна вже звиш 40 літ читає Ш евченкового “ Кобзаря” та “ Народні оповідання” Марка Вовчка, а проте не було ще у нас такого, хто б писав вірш і такі, як писав Ш евченко, або хто б підхопив секрет незрівнянної мелодійності прози Марка Вовчка».

%

ПОД О РО Ж ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ

Марко Вовчок відома в історії української літератури як авторка саме народ­ ної прози, і її твори мали насамперед антикріпосницьку, гуманістичну спрямо­ ваність. В американській літературі є письменниця, з якою часто порівнювали Марка Вовчка, - це Гаррієт Бічер-Стоу. Саме «російсько-україн ською БічерСтоу» називав Марію Вілінську дядько Лесі Українки, Михайло Драгоманов.

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Вам неодмінно слід прочитати роман американської письменниці «Хатина дядька Тома» - взірець світової літературної класики. Твори української письменниці давно стали відомими в багатьох країнах Європи - їх перекладали чеською , болгарською, польською , сербською , сл о­ венською мовами, їх ще в X IX столітті знали читачі А нглії, Німеччини, Італії та багатьох інш их європейських країн. Зокрема, болгарський письменник Петко Тодоров писав, щ о М арко Вовчок справила в X IX столітті найбільший вплив на розвиток болгарської белетристики.

Чи знаєте ви, хто з українських письменників нині знаний у країнах Європи?

ВІДПОЧИВАЮЧИ,

вчимося

Із запропонованих назв творів Марка Вовчка, які ви згодом зможете прочита­ ти самостійно, складіть зв’ язне оповідання з семи-десяти речень, у кож ному з яких буде використане слово з цих назв: «С естра», «К озачка», «Ч ум ак», «Одарк а », «Ч ари », «С он », «Горпина», «В и к уп », «С векруха», «Інсти тутка», «Три д о л і», «Л едащ и ця», «Два си н и », «Н е до п ар и », «П р ой ди світ», «В едм ідь». Звісно, в оповіданні ви мож ете використовувати ці слова як загальні, а не власні назви. А втор найцікавіш ого й найдотепніш ого оповідання буде переможцем кон ­ курсу.

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО

світогляд

1. Гончар о . Марко Вовчок / / Історія української літератури X IX стол іт­ тя: У З кн. - К ., 1996. - Кн. 2.

2. Єфремов С. М арко Вовчок: Ш кола Марка Вовчка / / Єфремов С. Історія українського письменства. —К ., 1995.

3. Іваненко О. Марія. Роман. - К ., 1973.

4. М арко Вовчок. Статті і дослідження. - К ., 1985.

5. Л обач-Ж ученко Б. Л ітопис ж иття і творчості Марка Вовчка. - К ., 1993.

6. М арко Вовчок. Ж и ття і творчість у документах, фотографіях, ілю ст­ раціях. - К ., 1981.

ЛІТЕРАТУРНО - М ИСТЕЦЬКА ВІТАЛЬНЯ ІВАН МАРЧУК «Яке провидіння водить пензлем митця?» Х удож ник Іван Марчук - це не просто людина, це явище в українському обра­ зотворчому мистецтві та в національній культурі загалом. Він створив власний косм ос худож н іх творів, без якого українське малярство X X століття було б не­ повноцінним. Він вийш ов з глибин українського народу, навіки закарбувавши у своїй творчості споконвічні національні традиції і водночас підкоривш и духовні вершини загальнолюдського масш табу. Н ародився Іван М арчук на Тернопільщ ині, навчався у Л ьвові. 1965-го приїхав у Київ. Столиця підготувала йому чимало випробувань: тут не раз нама­ галися приборкати непоступливий і чесний талант, але саме тут прийшли до ху­ дожника визнання та слава. «І в творчості я продовжував іти наперекір усьому, в

9

о. М іщ ен к о,

У к р . л ітер а тур а ,

9 кл.

257

НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

мені вирувгиіа несамовита затятість. Я і вижив, мабуть, лише тому, щ о йшов супро­ ти всього, особливо вітру. Бо він очищ ає і освіж ає: завжди любив і люблю, коли вітер дме в обличчя й волосся розвівається позад голови, а не закриває обличчя. Це не данина образу, це фізичне відчуття буревію, долання опору, а отж е, форму­ вання себе в умовах протидії, боротьби» - так говорить про себе митець. Виставити свої унікальні полотна Марчукові дозволили тільки в часи перебудо­ ви, коли радянська імперія розвалювалася. Він спробував ж ити у вільній Америці, де творчості ніщ о не заважало. Але не зміг. Він був у Н ью-Й орку страш ного 11 ве­ ресня 2001 року. Бачив, як падали хм арочоси, бо меш кав неподалік. І амери­ канський період його малярства вже сьогодні став кл асикою українського абстракціонізму. Тоді з’ явилися неперевершені полотна «Біла П ланета», «Н ові експресії», «Голос м оєї д уш і». Та він таки повернувся до Києва. Відчув, щ о в добу кардинальних суспільних змін мусить бути поряд зі своїм народом. Придбав хатину над Дніпром (адже в серці завжди носив Ш евченків «Заповіт»), тут утілював у ж иття нові творчі плани.

2004 року навпроти Києво-Печерської лаври відкрився музей-майстерня Івана Марчука. Багато спільного в нього з Ш евченком: обидва вийшли з українського села, обидва без протекції, завдяки лише вродж еному талантові й титанічній праці досягли мистецьких вершин, обидва, попри популярність і славу, все ж иття зали­ шалися самітниками. Ш евченкіана Івана Марчука - 42 твори зі 100 задуманих. 1994 року було ви­ дано «К обзар », ілюстрований талановитим худож ником . Марчук не буквально змальовував рядки поезій, а навпаки, минаючи історичні деталі й етнографічну атрибутику, намагався передати силу слова автора, емоційне напруження й д у­ ховне прозріння. Видатний український поет Дмитро Павличко так відгукнувся про полотна художника в цій книзі: «М арчук явив нам свого Ш евченка, не подібного до Ш евченка Сластіона чи Касіяна, але саме тим і цікавого. Була ще, мабуть, у художника мета показати, щ о “ Кобзар” - це вже не книж ка, а плоть землі наш ої. Тріщини, які пробігають через долоні, одяг, бандури, чола Ш евченкових персонажів, нагадують тріщ ини у висохлом у від суховію чорноземі. Відчу­ вається спекотна суш у землі, але і її родю чість, непохит і н езнищ енність...».

Прокоментуйте ці слова поета. Як тлумачите картини Марчука ви? Порівняй­ те їх з іншими ілюстраціями до творів Шевченка.

УРИ СТОЛІТТЯ перед UUMU в о р о т а м и хам повинен зупиниппися иі в о р о т а маленькі терм опіли за ними біле п о л о т н о на зеленому дузі

н едотор к а н а держава поезії за яку ми т а к о ж спізнаємо смак крові

з

ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

З ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

Світ незбагненний здалеку і зблизька. П очаток є. А слова ще нема. Щ е дивен дим, і хата ще казкова, і ще ніяк нічого ще не звуть. І хмари, не прив’ язані до слова, от просто так —пливуть собі й пливуть. Щ е кож ен пальчик сам собі Бетховен. Щ е все на світі гарне і моє. І світить сонце оком загадковим. Щ е слів нема. Поезія вж е є.

Ліна Костенко

«ПРИЄДНУВАТИ ГЕН ІЇВ СВІТИ ДО ВОЛОДІНЬ ТАРАСОВОЇ МОВИ» X стол іття ... Століття найбільш их в істор ії лю дства винаходів і н айкривавіш их воєн , стол іття гол од ом ор у й бор отьби за не­ залеж ність, століття гол ок осту й Ч орнобиля, великих тиранів і геніальних митців, страш них катастроф і унікальних витворів мистецтва, стол іття відчаю і стол іття надій, стол іття , в я к ом у здійснилася віковічн а м рія ук раїн ц ів - п обачити віл ьн ою і н езалеж ною св ою держ аву! Д оля У країн и - це доля її л ітератури , адж е Слово було сп равж н ьою збр оєю в бор отьбі за свобод у, Слово було со в іст ю нації, її оп ертям і си л ою . Р азом з у сією У к р а їн ою рідне Слово бор он и л о м олоду незалеж ність у 1918-м у і стік ал о к р о в ’ ю в безглузді гр ом ад я н ської війни. Разом з У к раїн ою Слово пом ирало від гол од у на н ай род ю ч іш и х у Європі зем л ях 1933-го і гордо й ш ло в бій з ф аш изм ом 1941-го. Слово бор ол ося, л ік у в а л о сп оп ел іл у зем л ю й зм уч ен і л ю д сь к і д у ш і. С л ово в ід р о д ж у в а ­ л о ся в н еза бутн і 6 0 -т і, н естр и м н о л ун ало з-за ґ р а т ... С л ово в и й ш л о на вул и ц і в 1991 -м у, ш,об навіки заволодіти серц ям и й ум ам и, рідним и в у ­ л и цям и й п росторам и . Слово відродило У країн у, адж е, я к сказав Євген М ал ан ю к : Як в нації вождя нема. Тоді вож ді її - поети!

Л ітература X X стол іття дарує вам св ої д ух ов н і надбання та см іли ві відкри ття. К ож ен з вас знайде в ній важ ливе одкровен н я, н еп овторн і р я д ­ ки , ш,о зап ам ’ я таю ться назавж ди, вічні образи, я к і стануть духовн им и о р ієн т и р а м и . Т о ж у ч ім о с я р об и ти ц і в ід к р и т т я , в ч ім о с я м и сл и ти , аналізувати, сп івп ереж ивати. Д орога д овж и н ою у сто р ок ів - нелегка і разом з тим незабутня. Що вам відомо про XX століття? Які події, на ваш погляд, стали найвизначальнішими?

260

Т

з

ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

С толіття розпочин алося бурхл и во і яскраво. У літературі співпрацю ва­ ли два п отуж н і п околін н я - ті, х то ще за ж и ття отримав почесне звання к л аси к а (зок рем а, Іван Ф ранко, П анас М ирний, Іван Н ечуй -Л еви цьки й), і ті, х т о р озім к н ув рам ки традицій і відкри в для у к р а їн сь к ої л ітератури в ік н о в н ову, м одерну Європу (це Л еся У країн ка, М икола Вороний, Василь С тефаник, М и хай л о К оц ю би н ськ и й , Ольга К обилянська, Осип М аковей, В ол одим ир В и нн и чен ко). У к раїн ськ и й модернізм , як и й здійснив сп равж н ій естети чн и й переворот в у к р а їн сь к ій культурі п очатк у X X с т о ­ л іття , ча сто називаю ть «зо л о то ю д о б о ю » ук р а їн сь к ої літератури. Тоді з ’ явил и ся н ові сю ж ети й ж ан рові ф орм и, сти л ьові течії та напрями, нові п ри йом и х у д о ж н ь о го письм а. Н овий реалізм (неореалізм ) витворю вали В олодим ир В и нн и чен ко й А р х и п Т есл ен ко. Т ворчо освоїл и засади ром ан­ ти зм у Л еся У к раїн к а й Ольга К оби л я н ська, зап очаткувавш и неором ан­ тизм . В и бу хом ем оц ій та ек сп р есії (ек сп р есіон ізм ) озн ачили ся унікальні новели В асиля Стефаника. П отуж н а сти хія відтворених на папері вражень (ім п р есіон ізм ) нуртувала в п р озов и х перлинах М ихайла К оц ю би н ськ ого. Л ітература ж ил а п аф осом он овлен н я, п аф осом я ск р а в и х естети чни х відкриттів і здобутків. Іван Ф ранко назвав це п окоління м олодих письмен­ н иків « М о л о д о ю У к р а їн о ю » - ц іл к ом у дусі «М олод ої П ол ь щ і», «М олодої Бельгії» тощ о. Розвивалася національна літературознавча наука, критика, ж ур н ал істи ка. Сама країна стоял а на п орозі д ол ен осн и х змін! Пригадайте, твори кого з названих письменників ви вже вивчали. А п отім була п ерем ога. П рогол ош ен н я У Н Р стал о н ай біл ьш ою п одією для України впродовж кількох століть. Це був шанс утілити в ж иття заповіт Ш евченка, вийти на нові ш ляхи європейського поступу, це був перший к р о к до ом р ія н ої свободи. На ж аль, тоді держ авність так і не утвердилася. Ч ервона хвиля більш о­ ви ц ького терору затопила У країну. П роте і хви л ю нового україн ського відродж ен н я було вж е не сп ин и ти . З ’ являл и ся нові л ітер атурн о-м и с­ тец ьк і угруп ова н н я , видання, імена, твор и . Х у д о ж н і зд обутк и т іє ї доби грандіозні. Ц е насамперед проза М иколи Х ви л ь ов ого, як и й узяв на себе н еп росту м ісію : осм и сл и ти те, щ о від бувал ося , з ’ ясувати глибинну суть подій, перебрати на себе роль д уховн ого лідера нації. Ц е творчість укра­ їн ськ и х н еокл асиків, «грон а п ’ я т ір н о го », я к і відродили в українській л ітературі в и со к і ідеали ан тичності. З ц и х неп овторн и х співц ів переж ив стал ін ськ і реп ресії лиш е М аксим Р и л ьськ и й . Та зі ск ри ж ал ів національ­ н ого п исьм ен ства рядки М иколи Зерова, Павла Ф илиповича, М ихайла Д рай -Х м ари не стерл и ся : Нема словам лічби, Нема на них народу, їх сію ть і любов, і гнів, їх виплекать мені звелів Той нарід, щ о знаходить згоду П оміж прийдешнім і бажаним, їх сіє син доби, Щ о голосом мідяним Благословила радість молоду. Коли людина падає і все ж Кричить: «Я йду!»

Павло Филипович

■■. м

з

ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

Це була пора, коли розквітнув новий український театр «Березіль», яким захоплювалася вся Європа. Й ого керівник, Лесь К урбас, і провідний дра­ м а ту р г, М и к ол а К у л іш , я к і б іл ь ш іс т ь т а л а н о в и т и х п р ед ста в н и к ів ук раїн ськ ої інтелігенції, знайш ли свою смерть під час розгулу репресій. Визначний український письменник і дослідник літератури Віктор П ет ­ ров (Д ом онт ович) писав: «П очинаю чи з перш их років захоплення влади, больш евизм весь ч а с... систем атично й п ослідовно ниш;ив україн ську інтелігенцію... З точністю вдосконаленого механізму гігантська кремлівська м ’ ясорубка перемелювала в криваве м ’ясиво тисячі, десятки, сотні тисяч людей, щ о втілювали в собі дух, розум і сумління українського народу». Так піш л и в н ебуття Євген П л уж н и к і Д м и тро Ф а л ь к івськ и й , непереверш ений н овел іст Г р и гор ій К оси н ка (й ого учнем згодом називали Григора Т ю тю н н и к а), Г ри ц ьк о Ч упринка, дон ька М ихайла С тарицького Л ю дм ила, В ол одим ир С відзи н ськи й , В алер’ ян П ідм оги л ьни й і багатобагато ін ш и х ... Ч удом переж или довгі рок и тор тур у таборах Остап В и ш ­ ня, Б орис А н тон ен ко-Д авидович. П ригадайте, я к рвався назад д одом у з ем іграц ії М и кол а В орон и й! Й ом у п ахл о рідне євш ан -зіл л я і не давало заснути на чуж ин і. Він повернувся, щ об загинути разом із сином , таланови­ тим поетом М арком В ороним , я к о го теж знищ ила нелю дська сталінська си стем а. І я к рек вієм у сім , х то піш ов у віч н ість з ук р аїн ськ и м сл овом на вуста х , звучать поетичні рядки М арка В орон ого, щ о дивом збереглися у страш н ом у ви хорі см ерті: Моя отчизно! Знаю я, тобі Судилась крізь війну в віках дорога. Ти Бога бачила, такого Бога, Щ о віти опустилися в ж урбі. Щ е колії татарської гарби Лишилися. Із полум’ я грізного Не вийшла ти. Бо он ще відблиск його, Поглянь, горить на степовім горбі. Так, од могил земля наша горбата... О, проклинаю всіх, хто єсть Батий! На перемож цях скрізь печать проклята. Он на бурхливім небі знак страш ний. То крони з хмар напухнув хрест гігантський: Не вийти з бід країні цій селянській.

Д ек ом у тоді «зберегл и » ж и ття . А л е П авло Тичина та к ою гір к ою ц ін ою втратив св ою творчу ін дивідуальність і вж е з 1930-х рок ів не твор и в, а «к он стр у ю ва в » п оезії. В ол одим ир С осю ра п остій н о ж и в під страхом пе­ реслідувань, його намагалися «ск о р и т и » бож евіл ьн ею , остаточн о зламали у в ’ язненням к ох а н ої друж и н и М арії (п ри гадай те, я к и й н іж н и й вірш «В асильки» він присвятив їй!). Олександрові Д овж ен ку було заборонено меш кати в Україні, знімати фільми, які хотів він (зокрема, «Тараса Бульбу» за Г оголем ). Й ого «Щ од ен н и к » - це н айстраш ніш е ви к р и ття радян ської влади, це вирок си стем і, яка м айж е стол іття нищ ила У країну. Як історичні обставини знайшли своє відображення у творах, прочита­ них вами? А п огей геноциду у к р а їн ськ ого н ароду настав у 3 0 -ті рок и X X стол іття . Н асильницька кол ек ти візац ія , л ю ти й гол од ом ор, витравлені п аростки національного відродж ен н я, м ільйони ж ертв си стем и - такий «у р ож а й » зібрав тоталітарний реж им на наш ій зем лі. Один з н ай автори тетн іш и х

262

з ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

україн ської літератури, Іва н К ош елівець, писав, щ о «почалась н ай пустельніш а 20-л ітн я см уга в радян ській л ітературі, щ о протривала до см ер ті С таліна». Та окрем им творін н ям таки вдавалося «п р оби ти ся » через перепони ж о р ст о к о ї цензури, проте вони засвідчили, щ о норм альний розви ток л ітературн ого п роц есу було перервано. Ті далекі три дц яті подарували нам романи Зінаїди Т улуб «Л ю д ол ови » (героєм я к ого став славний геть­ ман С агайдачний), О лександра С ок ол овськ ого «Б огу н » (п ро знам ениту би тву під Б ерестечком ). А л е о бо х авторів невдовзі було реп ресован о... П ісля стал ін ськ и х таборів Зінаїда Т улуб ненадовго повернулася в л ітера­ тур у, щ об написати п рекрасний ром ан «В степу безкраїм за У ралом » про Ш евч ен к ове заслан н я. В она на со б і від ч ул а, я к л ю ди н а п очу ва ється в и ­ гн ан ц ем ... Кращ е склалася си туац ія з у к р а їн ськ ою л ітературою в еміграції. На те­ ри торії тодіш н ьої Ч ехо-С ловаччини зорганізувалася «Празька школа» поетів, до я к о ї ввійш ли Євген М аланю к, Ю рій Л ипа, Олег Ольж ич, Олена Теліга, Олекса С тефанович, Ю рій Дараган, Оксана Л ятури н ська та інш і. Вони всі творили в єди ном у пориві ствердж ення україн ства як нації. У цей час Богдан Л епкий писав ром ан у п ’ яти части нах під назвою «М а зеп а », Улас С амчук - тр и л огію «В ол и н ь» і п овість «М арія » (реквієм загиблим під час гол од ом ор у ук раїн ц я м ). Ц е був період утр ат, «ж н и ва ск о р б о т и », і тим ц ін н іш и м и є ті зд обутк и , на я к і таки сп ром огл ася у к р а ­ їн ськ а література.

Д О С Л ІД Н И К ІВ

Пригадайте, які твори Богдана Лепкого ви читали. Що саме вказує на глибоку національну самосвідомість автора? Д руга світова кинула в кривавий вир у сю Європу. Ц е була найстраш ­ ніш а за всю істор ію лю дства війна, яка залиш ила на тілі землі незчисленні рани, а в п а м ’ я ті народів - пекельні спогади. У країна постраж дала чи не найбільш е: її тер и тор ію бул о п овн істю ок уп ован о, знищ ено мільйони м и рн и х м еш к а н ц ів, зруй н ован о все, щ о тіл ьк и м ож н а зруй н увати. Та ук раїн ськ а л ітература в цей час озивалася рідним сл овом Олександра Д овж ен ка, М иколи Баж ана, В олодим ира С осю р и , М аксим а Р и л ьського. Х о ч а це сл ово правди к ош тувал о дуж е дорогої За п атріоти чн у кін оп овість «У к р аїн а в огн і» Д овж ен к о зазнав не бачен ого д осі цькування, адже він п осм ів засум н івати ся в «ген іал ьн ості» Сталіна! А що довелося пережити Володимиру Сосюрі за вірш «Любіть Україну»? Я к п а м ’ ять про ту страш н у св ітов у трагедію л и ш илися в ук раїн ськ ій л ітературі «С лово про рідну м а тір» М аксим а Р и л ьськ ого, ф рон тові п оезії А н д рія М алиш ка, «К л я тва» М иколи Баж ана і багато ін ш и х твор ів, у я к и х б ’ є ж и ттєдай н и м дж ерелом віра в перем огу, лю бов до В ітчизни. П ісля війни одним з н а й яск р а віш и х літературн и х «сп ал ах ів» стали романи Івана Б агрян ого «Т и гр о л о в и », «Сад Г етси м а н ськ и й », «Л ю дина б іж и т ь над п р ір в о ю » . С віт й о го оч и м а п обач и в п ек л о ст а л ін сь к и х катівен ь, гор д и х у к раїн ц ів, я к і не ск ор и л и ся , не стали на коліна. «В ідл и ги » дочекалися лиш е в 6 0-ті. Знову зародилася надія на духовне відродж ення. Ш істдесятн ицтво - унікальне мистецьке та гром адсько-полі­ тичне явищ е - активізувал о су сп іл ь ств о, сп ри ял о п оя ві нових х уд ож н іх я ви щ , н апрям ів, стил ів. М и стец ьк і п ош у к и стали п отр ебою доби , озна­ чи вш и собою н ову хви л ю ук р а їн сь к ого ренесансу.

3 ^

з ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

Ш іст деся т н и к и відстою вал и свобод у о со б и сто ст і, а відтак і свободу твор ч ості, увагу до вн утріш н ього св іту гер оя, правду зам ість облудних вигадок тоталітарного реж и м у. Традиційне співісн увало у твор чості цього поколін н я з новатор ськ и м и п ош укам и в царині ф орм и, тем атики . До лідерів ц ього твор ч ого п околін н я належ али Василь Стус і Л іна К о с­ тенко, В асиль С им оненко і Гри гір Т ю тю н н и к , М икола В ін грановський та Іван Драч. Які риси шістдесятництва у вивчених творах цих митців ви помітили? І цей к овток свободи дорого кош тував україн ській літературі. Символом часу стали трагічні слова В асиля Сим оненка: На цвинтарі розстріляних ілюзій Уж е немає місця для могил.

Ч ом у?! А том у, ш;о не хотіл и к ори ти ся владі, ш;о «отя м и л а сь », не баж а­ ли втрачати рідну м ову, і молодий кри ти к Іван Д зю ба кинув в обличчя цій владі слова-звинувачення св оєю працею «Інтернаціоналізм чи руси ф іка­ ц ія ? » . В котре не баж али втрачати У к р а їн у... Влада реагувала м и ттєво. За ґратам и опинилися Василь Стус та Іван С вітличний, Ігор Калинець і Євген С вер стю к , С ергій П арадж анов і В ’ ячеслав Ч орн овіл . З нову хви л я в ід р о­ дж ення розбилася об холодний мур в ор ож ого більш овизм у.

70-ті минули в атм осф ері абсол ю тн ої «п ід ц ен зур н ості» ж и ття . І лиш е у 8 0 -х зн ову почалося пож вавлення л ітер атурн ого п роц есу. Тоді загово­ рила Л іна К остен ко після тривалого мовчання, почали видавати твори Валерія Ш евчука, Василя С им оненка, п оверталися в л ітер атуру реабілі­ товані імена репресованих п и сьм ен н и ків. «Із забуття - в безсм ертя » - так назвав св ою кн игу академ ік-літературозн авец ь М и кол а Ж ул и н ськ и й . У к раїн ськ е сусп іл ьство вперш е читало л ітоп и с бор отьби за україн ськ е сл ово, за національне в ід род ж ен н я ... Чому, на вашу думку, саме письменників тоталітарні режими знищують першими? У літературу прийш ло нове п околін ня. Один з й ого лідерів, відом ий у С вропі письменник Ю р ій А н др ухови ч, вигол осив його кредо, творчу наста­ нову: «Ч ерез творення суверенної У країни - до творення власної в и сок ої д у х о в н о с т і». Було видано твори В асиля Г ераси м ’ ю к а, Ігоря Рим арука, В олодим ира Ц ибулька, О ксани З абуж к о, В ’ ячеслава М едведя. В ідр од ж е­ но п р а к т и к у л ітер а ту р н и х у гр у п о в а н ь та о б ’ єд н ан ь. Сформувалися асоціація «Нова література». А соціація українських письм енників, я к у о ч ол и в від ом и й п роза їк і к р и ти к Ю р к о П о к а л ь ч у к , гр уп а «В у -В а -Б у » (Б у р л е ск - Балаган - Б уф он ада), ш;о о б ’ єд н увал а Ю р ія А н д р у х о в и ч а , Олександра Ірванця та В іктора Н еборака, «Н ова д еген ерац ія», «П ропала гр а м ота », «Західний в іте р », «Л уГ оС а д», «Ч ервона ф іра» та ін. К ож на з н их мала свої творчі принципи, програм и, погляди. Тим і цікаве сучасне літературне ж иття, ш;о кож ен м ож е сказати своє слово в літературі. Які твори сучасної літератури ви читали? Чи можна замінити читання якимось іншим способом сприйняття творів мистецтва слова? У к раїн ськ а література переступила р у біж ти ся ч ол іть в незалеж ній У країн і. М и стец тво п оверн ул ося до п оцінування естети чн и х ц ін н остей , відродж ен н я н ареш ті настало. І м и впевнено м ож ем о ск азати , ш,о наш у держ аву відродило Слово!

V 264

з

ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

В ід к р и в а ю ч и ш л я х у X X с т о л іт т я , п о м о л ім о ся за У к р а їн у разом з талановитим сучасн и м сп івак ом Тарасом П ет риненк ом : Навіть на останнім рубеж і Промінь віри в нас ще не погас. Боже, Україну збережи. Господи, помилуй нас!

В наш их грудях кулі і нож і. Нас розп ’ ято й знищено не раз. Бож е, Україну збережи. Господи, помилуй нас!

Нам свою всемилість покаж и Правдою повсюди й повсякчас. Боже, Україну збережи, Господи, помилуй нас!

І з колін піднятись помож и, І благослови у добрий час. Бож е, Україну збережи. Господи, помилуй нас!

Наші діти нидіють в ірж і. Але промінь віри не погас. Боже, Україну збережи. Господи, помилуй нас!

ЗАПИТАННЯ! ЗАВДАННЯ

©

рівень — початковий

1. Назвіть письменників, які творили в X X столітті, і вкаж іть, коли саме.

2. Які теми та проблеми характерні для творів письменників X X століття? Яких героїв цих творів ви пам’ ятаєте? ( і ^ рівень — середній 1. Розкаж іть про літературно-мистецькі угруповання X X століття.

2. Як влада впливала на розвиток літературного процесу в Україні в X X столітті? ^ рівень - достатній 1. Скориставш ись вивченими раніше творами Ш евченка, Лесі Українки, проана­ лізуйте роль і місце митця в тоталітарному суспільстві.

2. Окресліть періоди національного відродження в X X столітті. рівень — високий 1. Доведіть, щ о українські письменники відіграли ключову роль у збереженні рідної мови, демократичних суспільних принципів, національної ідентичності.

2. Проаналізуйте умови розвитку української літератури в Україні та в діаспорі. Як це позначилося на літературних творах?

&

РОБОТА В ГРУПАХ

П ідготуйте повідомлення про одне із сучасних літературно-мистецьких угру­ повань. Залучіть відомості про створення самої групи, про її членів, продекла­ муйте твори.

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ Назва проекту - «Панорама стол іть ». Це кілька міні-проектів в одн ом у. Оберіть для презентації давні часи. Середньовіччя, ПОРТФОЛІО Ренесанс, X IX і X X століття. Визначте значущ ість кож ної епохи в історії та культурі України. Обов’ язково доберіть ілюстративний матеріал, уривки з кіно- та відеофільмів, музичний супровід. В А П ІРЖ ПП г

265

з ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ Ваше завдання - підготувати інформацію, за допомогою якої можна презенту­ вати позаземним цивілізаціям історію землян X X століття. Напишіть творчу робо­ ту «X X століття на земній кулі» (звісно, у белетристичній формі, щ об зацікавити читача).

Щ

ДИСКУТУЄМ О

Які завдання стоять перед українською літературою у X X I столітті?

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ Ц ього разу рубрику творитимете ви самі. Запропонуйте інформацію про укра­ їнську літературу X X століття, без якої, на ваш погляд, не можна приступати до вивчення творів цього періоду.

%

П О Д О РО Ж ЛГГЕРАТУРАМИ СВГГУ

Світові літературні шедеври, створені у X X столітті, настільки різноманітні, щ о про них можна говорити безкінечно. Презентуйте літературу X X століття А мерики, Великобританії, Німеччини, П ольщ і, Франції, Іспанії, визначивши найдостойніш их письменників кож ної країни. Створіть власну бібліотеку класики, обмінюйтеся зібраними книж ками, адже це світ глибоких вражень і геніальних відкриттів.

ВІДПОЧИВАЮЧИ,

вчимося

П ротягом п ’ яти хвилин організуйте анонімне анкетування. Запитання анке­ ти будуть такими: 1. Найважливіший винахід X X століття.

2. Найкращий вітчизняний худож ній твір X X століття.

3. Найкращий український фільм X X століття.

4. Найкращий зарубіжний фільм X X століття.

5. Найвпливовіший український політичний і громадський діяч X X століття.

6. Найталановитіший український композитор X X століття.

7. Найкращий український актор X X століття.

8. Найвідоміш ий і найцікавіш ий український худож ник X X століття.

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО

світогляд

1. Українська література X X століття: У 2 кн. - К ., 1998.

2. Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики X X століття: У 4 т. - К ., 1995.

3. Ж ивиця. Х рестоматія української літератури X X століття: У 2 кн. К ., 1998.

266

з

ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

ІВАН ЛИПА (1865-1923)

«ПРОНІССЯ ДАЛІ, ЛИШИВШИ НА ЗЕМЛІ ЧАСТКУ С В О ЄЇ БЕЗСМЕРТНОЇ СИЛИ» Х удож н и ку немає скутих норм. Він - норма сам, він сам в своєм у стилі.

Іван Драч Є л ю д сь к і ж и ття , я к і пл ин уть, немов течія сп о к ій н о ї р ік и , лиш ін оді ск и п аю чи біля ви п ад к ови х заплав, або несподівано в и х од я ть з берегів, переп овн и вш и сь ш;едрим и веснян им и дош;ами. А є дол і, я к гір ­ сь к і р ік и , д зв ін к і, н есп ок ій н і, бурхл и ві, щ о будять св оїм м огу тн ім к л ек отом усе довкол а. Т аким було ж и ття Івана Л ьвовича Л ипи, ук р а їн сь к ого п исьм ен н и ка-борц я , гр о м а д сь к о го та п о л іт и ч н о го д ія ч а, я к и й зал и ш и в у л ітер а ту р і загад к ов і й м удрі к азк и і п ри тчі, а в п а м ’ я ті лю дей щ и ру віру в щ асливе м айбутн є У країн и. Пригадайте, що вам уже відомо про Іва­ на Липу. Чим повчальна казка «Близнята»? Н ароди вся Іван Л ипа 24 л ю того 1865 р о к у в м істі К ерчі в родині інтелігентів. Батько розмовляв переваж но росій ськ ою , Іван Липа вдома ~ су р ж и к ом , мати - ви кл ю чн о у к р а ­ їн сь к ою . Іван закінчив парафіяльну ш к ол у при грецькій церкві, потім гімназію . Ц ікавився л ітературою , істор ією , природничими науками. П ісля закінчен­ ня керченської гім назії 1888 рок у разом з Б орисом Грінченком, відом им п исьм ен н и ком і п едагогом , та ін ш и м и к ультурн и м и і гром адським и діячами став засновником таєм ного товариства - Б рат ст ва т арасівців. Вони пош ирю вали ідеї Тараса Ш евченка та боролися за національне визво­ лення україн ського народу. До речі, статут організації, в я к ом у зазначено: «М и повинні віддати у сі свої сили на те, щ об визволити свою націю з того гніту, в я к ом у вона зараз п еребуває», - написав Іван Липа. Ідеали «тарасівців» імпонували багатьом відомим українським діячам, серед я к и х були М ихайло К оцю бинський, М икола Вороний, Володимир Самійленко та інш і. Відтак з ’ явилися осередки цього гуртка в Полтаві, Ч ернігові, К иєві, Одесі та ін ш и х м істах. А потім була поїздка до Канева, клятва у великому гурті однодумців на могилі Тараса Ш евченка, урочистий спів народного гім ну «Реве та стогне Дніпр ш и р ок и й ». Невдовзі багатьох братчиків заарештували. Іван Липа пробув у в ’ язниці 13 місяців. «Я ск ін ­ чив середню й вищ у ш колу, —часто повторю вав він, - але найвищ у освіту дістав у т ю р м і». Звісно, «небезпечного» студента виключили з Х арківського університету, тож йом у довелося заверш увати освіту в Казані.

267

з ЛІТЕРАТУРИ

XX СТОЛІТТЯ

Пригадайте, хто з українських письменників мав фах лікаря. Л ікарська діяльність Івана Л ипи тривала доти, доки 1900 р ок у доля не привела його на Одещ ину. Т ут він знайш ов родинний зати ш ок, активно розгорнув проф есійну, гром адську, творчу діяльність. У 1 9 0 4 -1 9 0 5 роках побудував у м істечку Д альник лікарню для незам ож них меш канців. До речі, вона ф ункціонує й д осі. Праця Івана Липи на ниві медицини тривала до 1918 рок у. Однак чимало він у цей час зробив і в ін ш и х сферах ж иття. П рак ти кую чи я к «л ік а р для б ід н и х », Іван Л ипа з п ри стр астю відда­ вався видавничій та гр ом а д ськ ій роботі. Ч итав л екц ії в товар и стві «П р о ­ с в іт а », видавав і редагував альманах «Б а га ття », працю вав у видавничому гуртк у «О деська л ітературн а сп іл к а », в «У к р а їн ськ ом у к л у б і» і товар и ­ стві «У к р аїн ськ а х а т а », брав участь у виданні л ітер атурн о-м и стец ьк и х ж урналів «О сн о в а », «С т е п », тиж н евика «У к р аїн ськ е сл о в о ». Г ости н н а д о м ів к а Л ип и стал а о с е р е д к о м к у л ь т у р н и ц ь к о г о р у х у П івденної У к раїн и . Сюди ча сто навідувалися друзі й одн одум ц і: Гнат Х о т к е в и ч , Г р и гор ій Ч уп ри н к а, В ол одим ир С ам ій л енко, Осип М аковей та ін ш і відом і гр ом ад ськ і д іячі та п исьм ен ни ки. Т ут ча сто буває М икола В о р о н и й , я к и й п р и св я т и т ь с в о є м у п о б р а т и м о в і Іван у Л и п і п оем у «Є вш ан -зіл л я ». Пригадайте вивчену в п’ятому класі поему «Євшан-зілля». Поміркуйте, чому саме цей твір присвятив Вороний Іванові Липі. В Одесі р озк в іта є літературний талант Івана Л ипи. П и сьм енни к зазна­ чав: «Л ітература - це та н иточка, щ о з в ’ я зує од и н и ц ю з цілим народом. К оли в п р о д о в ж л іт народ чи тає св о їх п и сь м ен н и к ів , він ви р обл я є о д н о ­ стай н і, однозначні ідеали. Складає Н а ц ію ». Прокоментуйте ці слова Івана Липи.

1913 р о к у письм ен н ик д р у к ує п овість «О строви С ам отн ості» - один з н ай кращ и х св о їх твор ів, який він п ри свя ти в к охан ій д руж и н і М арії. О к­ рем у стор ін к у й ого твор ч ості становл ять «Т ри н адц я ть п р и тч » - збірка ун ік ал ьн и х твор ів , я к і він сам називав казк ам и -п оем ам и . Ц і виш укані лакон ічн і ф іл ософ ські притчі відкриваю ть читачеві оригінального митцямислителя, який ш укає нового героя, нову лю ди н у в епіцентрі сусп іл ьни х катак л ізм ів п очатк у X X стол іття . Івана Л ип у оби раю ть к ом іса ром , членом к ер ів н и ч ого к ом ітету Одеси, л іка рськ и м ін сп ек тор ом м іста, невдовзі п ри зн ачаю ть завідувачем управ­ ління к у л ь ту р и м ін істер ства н ародн ої осв іт и в у ря д і У H P , п отім м ін істр ом віросповідан ь. З годом Л ипа взяв активну участь у розробл енн і п ерш ого п роекту К он сти ту ц ії У країн и - це було у Л ьвові 1920 р ок у . А тим часом разом з м ін істр ом осв іти уря д у У H P Іваном О гієн к ом , видатним ук раїн ськи м вчен и м -к ул ьтурол огом , докладає в сіх зуси л ь для створенн я У к р аїн ськ ої автокеф альної п равославної церкви. П ол іти чн і обставин и зм уш ую ть Івана Л ипу разом із си ном 1 січн я 1919 р о к у п ок и н у ти О десу. С подівалися, ти м часово, та п овер н ути ся до рідн их м ісц ь у ж е не су ди л ося . Д оля Іванові Л и п і, я к ом у не бул о м ісц я в окупованій біл ьш ови кам и У країн і, як і тисячам у к р аїн ськ и х патріотів, далі посилатиме лиш е гіркий хліб еміграції. У Галичині Липа дістав дозвіл на л іка рськ у п р а к ти к у й осел ився в н евели ком у м істеч к у В инники непо-

.268

з

ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

далік Л ьвова. Т ут він п род овж и в активн у твор ч у п рац ю , написав новели «К ара» та «У т о м а », твори ви ш ук ан і, як писав й ого си н, Ю рій Л ипа, виткан і «н іби блакитним ц вітом ». Біля д вох р ок ів п рож и в письм ен н и к у В и нн и ках, там ую чи гір к о ту сам оти . Д ру­ ж ин а залиш илася в О десі, син Ю рій у ч и в ­ ся в П озн ан ськ ом у ун іверси теті на м еди ч­ н ом у ф а к у л ь т е т і. Н евбл ага н н а х в о р о б а зупинила ж и ття Івана Л ипи 13 ж овтн я 1923 рок у. На В и н н и к ів с ь к о м у ц в и н та р і, н е п о ­ далік С тріл ец ької м оги ли , 1937 р ок у син .■ Ю рій постави в п а м ’ ятн и к . Б атько зали­ ш ив си н ові важ ли вий д уховн и й заповіт: іти по ж и т т ю , чесн о ви к он ую ч и п роф есій ­ ний о б о в ’ я зок і т р и м а ю ч и в се р ц і н е в га си ­ Іван Марчук. Де думи м у в ір у в м а й б утн є н езал еж н ої д ер ж а в и берег свій знайдуть? У к раїн и . Ю рій Л ипа виконав заповіт: став ум ілим л ікарем , знаним політичним діячем , відом им поетом «П разької ш к о л и », до остан н ього п од и х у зал и ш и вся істи н н им п атр іотом У країни. У вір ш і «Б а т ь к о в і» він н апиш е: «Ш л я х етн е чол о м ого батька ук ри й те п ел ю стк ам и від тр оя н д ».

«ЛЮДЕ ПОЧАЛИ ВДИВЛЯТИСЯ В ЗОРЯНЕ НЕБО» Іван Л ипа залиш ив невелику твор ч у спадш;ину, але к ож ен з й ого твор ів н адзвичайн о ори гін а л ьн и й , я ск р а в и й , са м об у тн ій . Він писав при тчі «для т и х , х то сам к ерм ує власним ж и т т я м ». Що, на вашу думку, він мав на увазі під цими словами? Ви вж е озн ай ом л ю вали ся з таки м літературн им ж ан ром , як притча. Я к від ом о, це твір п овчального харак теру, в й ого осн ові леж ить х уд ож н ій засіб ал егорія. Ц е один з найдавн іш их ж ан рів літератури, адж е значна частина бібл ій н и х тек стів, давн ьоук ра їн ськи х творів - це при тчі. Пригадайте, які притчі ви читали. Визначте їхні спільні риси. П ритча « У н евід ом у п уть» виразно алегорична, ш;о надзвичайно збли­ ж у є її з ба й к ою , адж е вона так ож має п ри тчови й характер. Головна ге­ роїня твор у - Ч ер еп а х а - прагне пізнати непізнаване, х оч а не знає, ш,о її мета н ед ося ж н а ... Ч ерепаха к р ок за к р о к о м , п овільн о, але вперто долає н ескінченний і важ ки й ш л я х. Він вартував їй ц іл ого ж и ття : «П остаріла, м ох ом п о р осл а ». А в то р докладно оп и су є важ ки й ш л я х до верш ини. Г еро­ їня су м н іва ється , ш к од у є за всім ти м , щ о залиш ила далеко в м инулом у, але вороття нем ає, м ож н а йти тіл ьк и вперед. І заверш ений ш л ях не озна­ чає досягн утої мети, не означає, ш;о лю дина дістане ту вин агороду, на яку очікувал а. Т ут не йдеться про матеріальне задоволення - вин агородою м ож е бути п р осто щ астя пізнання. М ораль немовби «розчи н ен а» в тек сті. Т ут немає м он ол огу чи діалогу, а в т о р с ь к о г о к о м е н т а р я , в я к о м у п р о гл я д а л ось би п овч а н н я в т в о р і.

з

ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

Н атом ість сю ж е т вибудуваний так, щ о читач р озу м іє: треба вируш ати у невідом у путь лиш е т о д і, я к щ о тебе сп равді неп ереборно кл иче н еп ізн а­ ний св іт. Та не завж ди м ож н а п овер н ути ся назад. А в ц ій п уті спливає ж и т т я ... Ч ерепаха досягл а мети. І щ ось вона все-таки зрозум іла. Вона набула я к огось ж и ттєв ого д освід у. Вона сягн ул а вер ш и н и ... Що, на вашу думку, зрозуміла Черепаха, досягнувши своєї мети?

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ( Т ) рівень — початковий 1. З якими містами, країнами пов’ язаний ж иттєвий і творчий ш лях Івана Липи?

2. Назвіть героїв притчі «У невідому путь*. Чи є оповідач героєм твору?

3. Куди і з якою метою мандрувала Черепаха? рівень - середній 1. Якими досягненнями на ниві громадського життя означена діяльність Івана Липи?

2. До якої збірки входить прочитаний твір? Які його жанрові особливості?

3. Чи є в притчах мораль, а якщ о є, то в чому вона полягає? рівень — достатній 1. Окресліть світоглядні засади творчості Івана Липи. Ч ому він змушений був ж ити в еміграції?

2. Визначте провідну ідею прочитаної притчі. Чи актуальна вона для сучасної людини?

3 . Для чого автор використав прийом алегорії? ; рівень — високии 1. Я ку роль відіграла діяльність Івана Липи, його сина Ю рія в становленні укра­ їнської державності?

2. Пригадавши вивчену раніше казку «Б лизнята», спробуйте схарактеризувати творчу індивідуальність письменника.

3. Чи були у ваш ому ж итті ситуації, в яких мож на було б скористатися мораллю притчі Івана Липи? П рокоментуйте.

&

Р О Б О Т А В ГРУПАХ

Розділивш ись на дві групи, попрацюйте з текстами біблійних притч, аби віднайти чи то подібний сюжет до притчі Івана Липи, чи то альтернативний. Поміркуйте над підсумками своїх досліджень: притчі українського письменника доповню ють чи заперечують біблійні настанови?

ДИСКУТУЄМ О Чи правильно вчинила Черепаха, вирушивши в подорож, у притчі «У невідому путь»?

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ Назва проекту - «Видатні українці за кордон ом ». Кожен учасник має обрати для презентації одну постать і представити її. Підготуйте ПОРТФОЛІО тематичну ш кільну стіннівку або аудіогазету. Влаштуйте тематич-

ВАШ е Р;

з ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

вечір, на яком у можна прочитати вірш і, уривки з прозових творів письмен­ ників української діаспори. НИЙ

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ Спробуйте написати притчу на цікавий сю ж ет з ваш ого ж иття. Я кщ о не вдасться, напиш іть творчу роботу, присвячену одній з моральних категорій, та­ ких як честь, совість, відповідальність тощ о. Скористайтеся повчальним змістом прочитаних творів. д із н а й т е с я

б іл ь ш е

1943 року українські патріоти, серед яких був і Ю рій Липа, змушені були п о­ кинути територію П ольщ і. Перед молодим талановитим поетом постає проблема: який обрати ш лях - чи до Західної Європи, чи в нову еміграцію, до Америки. Несподівано для всіх він виріш ує повернутися в Україну: «Я був, є й буду люди­ ною чину, і сьогодні я йду з тими, щ о дію ть, і з ними зал и ш уся». Так він пояснив свій учинок. На початку 1943 року митець з родиною приїздить в Галичину, осе­ ляється на хуторі Іваники на Л ьвівщ ині. Там 1944 року його вбили співробітни­ ки НКВС, страш ного карального органу радянської влади, який знищував усіх, хто усвідомлював себе патріотом і борцем за свободу. Донька Ю рія Липи згадувала, щ о батька забрали з дому, від дружини й малих дітей. Один з двох офіцерів дав «слово советского офицера, что врач через 2 -3 часа вернется». Лише через два дні дружина знайшла Ю рія Липу закатованим страшними тортурами. Його могила - у прикарпатському селі Буновому, на скром­ ному сільськом у цвинтарі. Табличка на стіні сільської ш коли, меморіальний комплекс у м істечку Яворів - так ушанували пам’ ять істинного патріота Укра­ їни. Навпроти комплексу - церква Різдва Х ри стового, де в ті буремні роки діяв підпільний шпиталь, у яком у лікар Липа рятував ж иття воякам УП А.

П О Д О РО Ж ЛІТЕРАТУРАМИ СВГГУ Ми помандруємо до чудової країни Ч ехії, яка дала прихисток багатьом укра­ їнським письменникам, щ о опинилися в еміграції. «П разьку ш колу» сформували Євген Маланюк, Ю рій Дараган, Олена Теліга, Олег Ольжич, Ю рій Липа, Наталя Л івицька-Холодна, Ю рій Клен та ін. Олена Теліга загинула в Бабиному яру в Києві від рук фашистів, Олег Ольжич - у фаш истському концентраційному таборі Заксенхаузен. Усі ці митці жили в ім ’ я України, заради її майбутнього віддавали свої ж ит­ тя, заради неї творили: О Н аціє, дужа і вічна, як Бог, Не це покоління холопів, Х то злото знеславить твоїх перемог При Корсуні і К онотопі? так писав Олег Ольжич. І йому вторила Олена Теліга: Вітрами й сонцем Бог мій ш лях намітив, Та там, де треба, - я тверда й сувора. О краю мій, м оїх ясних привітів Не діставав від мене ж одний ворог. Нехай це буде вашим першим знайомством з митцями «П разької ш кол и». Згодом буде докладніше й ґрунтовніше. Але знайте: і поза межами України можна боротися за її щ астя і світле майбутнє!

ЗІ)

271

з

ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

ВІДПОЧИВАЮЧИ, вчимося Маємо чудову нагоду ознайомитися з поезією Ю рія Липи. Повірте, байдужим вона не залишить нікого! Коли прийшла пора і ти дозрів У муках днів, у боротьбі з собою . Як образ берегів в імлі, на морі, В одній хвилині з’ явиться тобі Твоє призначення земне і зміст. То лиш приходить раз, але назавжди. Не стерти образу цього тобі. Ти не втечеш , дивись вперед - і знай: Одно тобі зосталось тільки: ж ити ним І сповнитися ним, воно - від Бога. Я к ж е ж не вчув призначення свого, Ти ще не ж ив і ще не вартий вмерти.

Як ви зрозуміли цю поезію? До кого звертається Юрій Липа?

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО світогляд 1. Липа І. Світильник неугасимий. Тринадцять притч. - К ., 1994.

2. Історія української літератури X X ст.: У 2 кн. / За ред. В. Дончика. - К., 1993 (про Ю. Липу). - Кн. 1.

3. Стриж В. Заповіт тарасівців / / h t t p : / / ukraina-foreve.narod.ru 4. http: //u k .w ik ip e d ia .o rg / wiki 5. h t t p :// ch tyvo.org.u a /au th ors/L yp a Ivan 6. h ttp ://w w w .sorok a -tm .com /u a

І

272 .1

з

ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЇ Ми о б ’ їхали землю навколо, Проплили океани й моря, Та тебе не зрікались ніколи, Україно ясна, як зоря...

Іван Багряний Н айбільш а трагедія - кол и лю дина не м ож е ж и ти на власній зем лі, на батьк ів ­ щ ині. Не м ож е ходи ти стеж кам и дити н ­ ства, купатися в материнській мові, дихати п овітря м , нап оєн им рідним и п ахощ ам и . На ж аль, м іл ьй они україн ц ів зм уш ен і б у ­ ли ш у к а ти щ а стя в ін ш и х к р а їн а х , на ін ш и х к он ти н ен тах. їх гнали в невідом у путь безж ал ьн і загарбники й безви хідн і злидні, тотал ітарн і реж и м и й сусп іл ьн і катаклізм и. У країн ц і - один з тих народів, я к и й к р о в ’ ю серц я написав істо р ію п он е­ вірянь, щ о випали на й ого дол ю . У к р а їн ­ сь к і діаспори м ож н а знайти в А рген ти н і й Канаді, А м ер и ц і й Р о сії, А в стр а л ії, Н ім еч­ Іван Марчук. чи н і, С ловаччині, П ортугал ії - цей пере­ І відкриються таємниці л ік н ескінченний. Серед т и х , х т о звіддаля м р ія в про х ол од н і роси на зап аш н и х у к р а ­ їн с ь к и х л евада х, бул о чи м а ло ви д атн и х п и сьм ен н и к ів , я к і ставали сов іст ю нації. За к орд он ом зм уш ен і були ж и ти В олодим ир В инниченко й О лександр О лесь, Улас С амчук і Богдан Л епки й, Іван Багряний і Василь Барка, Олег О льж ич і Спиридон Ч ерк асен к о, Олена Теліга та Свген Малан ю к ... У країн ськ а ем іграційна л ітература X X стол іття надзвичайно багата на сю ж е ти , тем и, проблем и, х у д о ж н і зд обутк и . За м еж ам и У країн и у тв ор ю ­ валися навіть твор чі ш к ол и , л ітер а турн о-м и стец ьк і угруп ованн я. Одна з так и х орган ізац ій — «М и с т е ц ь к и й ук р а їн ськ и й р у х » (М У Р ), утворена в євр оп ей ськ ій ем іграц ії після Д ругої св іто в о ї війни 1945 рок у. Г оловою М У Ру було обран о У ласа Самчука, тал ан ови того ук р а їн сь к ого прозаїка, з твор ч істю я к о го ви матимете н агоду озн ай ом и ти ся в старш и х класах. З а сту п н и к ом С ам чука був видатн ий у к р а їн сь к и й л ітер атурозн авец ь Ю рій Ш ерех (Ш евел ьов). Ц е письм ен н и ц ьке о б ’ єднання ф орм увала ідея про «вел и к у л ітер атуру» - в ум ова х бездерж авн ості У країни саме літера­ тура м огла стати і справді була оп ертям національного д у х у , сам осв ід о­ м ості нації. Ч ленами М У Р у були Іван Б агряний, Т одось О сьмачка, Ю рій К осач, М ихайло Орест, Д окія Гуменна та інш і письменники (згодом ви обов’ язково погортаєте сторінки їх н іх творів). Верш инні зразки літератури української ем іграц ії стали так сам о орган ічн им н абутком культури європ ей ської і св іто в о ї - п ерекон айм ося в цьому!

10

о. М іщ ен к о, У к р . л ітер а тур а , 9 к л .

273

_____________ >

з

ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

ІВАН БАГРЯНИЙ (1906-1963)

«БУДЬТЕ СМІЛИМИ, БУДЬТЕ ВЕЛИКИМИ!» Х оди тільки по лінії найбільшого опору, і ти пізнаєш світ. Ти пізнаєш його на власній ш курі. А пізнавши світ, ти пізнаєш себе і не понесеш ніколи душ у свою на базар, бо вона буде цінніша за Всесвіт, і не буде того, хто б зміг її купити.

Іван Багряний Він усе ж и ття м ріяв лиш е п ро одне: щ об відродилася в собор н ості й незалеж н ості й ого В ітчизна. П оет, п розаїк, п убл іц и ст, політичн ий діяч - ск у п і харак тери сти к и , я к і не м ож у ть презентувати в сієї повноти й п о т у ж н о ст і ц іє ї н е п ер есіч н ої о с о б и с ­ тості. В и соке п очу ття гід н ості, віру в ш;асливе м айбутн є залиш ив св оїм нащ адкам Іван Багряний. Він зм уш ен ий був довгі р о ­ ки ж и ти поза м еж ам и У країни, але таки повернувся. П оверн увся своїм и творами з н езл ам н и м и ге р о я м и , п о в е р н у в ся , щ об у сім нам подати приклад п одви ж н и ц ького ж и ття в ім ’ я У країн и. 1946 р ок у Багряний написав памфлет «Ч о м у я не х оч у в ер та ­ ти сь до СССР» - й ого було перекладено й надруковано в багатьох країнах світу. Тоді тривала п ри м усова репатріація к ол и ш н іх радян ських гром адян до СРСР на ви м огу Іван Багряний Сталіна. У памф леті, як и й навіть об го в о ­ рю вали на засіданні ООН, були так і слова: «Я поверн уся до св о єї В ітчизни з м іліонам и св оїх братів і сестер , щ о п ере­ буваю ть тут в Європі і там по си бірських концентраках, тоді, коли тота­ літарна кривава більш овицька система буде знесена так, як гітлерівська... коли червоний росій ськ и й ф аш изм щ езне так, як щ ез ф аш изм н ім ецький. Коли нам - У к р аїн ськ ом у Н ародові - буде повернено право на свобод у і незал еж н ість в ім ’ я хри сти ян ства і сп р аведл и вості». Про щ о свідчать ці рядки? Яким ви уявляєте їхнього автора? З вернім ося д о рядків автобіограф ії Івана Б агрян ого (під таким п сев­ дон ім ом п ід к ори в чи тац ьк і серця в сієї Європи й А м ер и к и Іван П авлович Л озов ’ я гін ): «н а род и вся 1907 р ок у 19 вересня (2 ж овтн я за новим стилем ) в селі К узем ин на П олтавщ ині (У країн а), в З ін ь к ів сь к ом у п овіті (нині це Сумщина. - О.М .) в родині муляра. П ізніш е ж ив у місті Охтирці, на Х а р ­ ківщ и н і. С перш у закінчив ц ер к ов н о-п р и х од ськ у ш к ол у , а 1920 р ок у ви щ у п оч а тк ову ш к о л у . П отім навчався в К р а сн оп іл ь сь к ій х у д ож н ь о-

274

з

ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

керам ічній проф ш колі, а з 1926 до 1930 рок у вчився в К и ївськім худож н ім ін ст и ту т і (к о л и ш н ій В сеу к р а їн сь к ій м и стец ь к ій а к ад ем ії). Ін сти тут закін чи в, але до зах и сту диплома не був допущ ени й через п ол іти чн у “ неблагонадійність” . Бо саме в час навчання в інституті займався літературою , в я к ій проявив св ої ан тиреж и м н і, са м остій н и ц ьк і, ан ти ком ун істи чн і н астан ови ». Я к письменник і поет належав до так званих попутників, тобто письм ен­ ників непролетарських щ одо ідеології. Л ітературну к ар’ єру почав 1926 р о­ к у в К и єв і, в ж урн ал ах «Г л о б у с» та «Ж и т т я і Р ев ол ю ц ія ». 1929 р ок у мав у ж е три ок рем і к н и ж к и , за я к і радя н ськ ою к р и ти к ою був оцінений як «а н ти со в єтсь к и й » поет і п исьм ен н и к, «к ур к у л ь ськ и й ід е о л о г »... Щ е ди ти н ою зіткн увся зі звірством «н арод н ої» влади біл ьш ови ків: у н ього на оча х ч ек істи зам ордували й ого 9 2-р іч н ого діда-пасічника і дядь­ ка: «В о н и ... стрілял и в л еж ачі скривавлен і тіла з п істол етів і реготались. Вони всі ги д к о лаялись. П ід ста р ою л и п ою посеред п асік и , кол о ікони св я ти х З оси м а і Савватія все бул о забризкане к р о в ’ ю . К ров у се ж и ття ст о ­ ятим е м ені в о ч а х » . М абуть, том у твори Б агряного зм уш ую ть здригатися н ай бай дуж іш е сер ц е, бо писав він їх (без перебіл ьш ен н я!) власною кров’ ю. Н ап ри кін ц і 2 0-х рок ів X X стол іття ви ходя ть п оем и , збірка поезій «Д о м еж зак а за н и х ». 1930 р ок у вий ш ов у св іт вірш ований роман «С к ел ьк а», як и й викликав ш алену л ю ть влади: п исьм енник дозвол ив собі писати про повстання у к р а їн сь к и х селян проти р о сій сь к ої ім п ер сь к ої влади. Остан­ ньою краплею стала збірка оповідань «К р ок в и над табором » (1931) після звинувачень у в ор ож ом у ставленні до влади ареш т був неминучий. Він згодом оп и ш е ці п одії в ром ані «Сад Г етси м ан ськ и й ». А р еш т п отягн ув за со б о ю бор отьбу із сам им іменем письм енника: його твори вилучали з бібл іотек , кон ф іскувал и архів і всі рук оп и си . В и рок - три р ок и заслання на Д алекий С хід. І зн ову рядки спогадів автора: «О хотськ е море. Тайга. Тундра. З віроловство. Були там поселення давно осіл и х н аш их лю дей з У к р а їн и ... А л е згодом охопи ла мене страш ­ на туга за У к ра їн ою . Н еп ерем ож н а». П и сьм ен ни к тік ає. А л е всю ди сущ е НКВС1 (н ай стра ш н іш ого карального орган у радян ської влади) ловить утік ача. І н овий ви р ок : три рок и таборів. П ісля закінчен н я стр ок у повер­ н у вся в О х ти р к у , о д р у ж и в ся , але 193 8 р о к у зн ов у був заареш тован и й . У к ам ер ах ст а л ін сь к и х тор тур п ровів він два р ок и - 1 9 4 0 -го х в о р о го на су хоти , з відбитими легенями й нирками, змученого письменника нарешті випустили з в ’ язниці, так і не довівш и його вини. І я к щ о з мандрів Далеким Сходом він привіз блискучий задум своїх «Т игрол овів», то страш ні роки сталінських катівень стали осн овою ром ану «Сад Г етсим ан ський», який краплями розпечен ого заліза д осі п роп ал ю є серця читачів. Пригадайте, які біблійні події відбувалися в Гетсиманському саду. Як, на ваш погляд, міг використати цей символ Багряний? Під час Другої світової війни Багряний обирає єдино мож ливий для нього ш лях патріота - співпрацю є з О У Н -УП А. І знову гіркий спогад: «В 1942 р о ­ ці мав бути розстріл я н и й , згідно з н ім ец ьким ку р сом щ одо ук раїн ськ ої національної ін тел іген ц ії, але випадково в р я т у в а в ся ...»

1 НКВС - народний комісаріат внутріш ніх справ.

10*

275

з ЛІТЕРАТУРИ

XX СТОЛІТТЯ

«І МИ не вмрем! Нас не зітруть із рубрики!» Іван Багряний. Плакат худож ника

Ю. Тітінюка

Саме у Львові 1944 року побачив світ роман «Звіроло'■ви» (1946 року вж е виданий під назвою «Т игрол ови»). А в тор писав й ого в М орш ині, на нелегальній квартирі, беручи найактив­ ніш у участь у діяльності У П А ._______________________________________________ ПАМ’ЯТАЙМО!

1944 р ок у нім ецька влада заареш тувала Б агрян ого в С ловаччині, під час облави на ем ігрантів. І зн ову табір - тіл ьк и тепер для п ерем іщ ених осіб. П ісля війни про повернення на Батьківш ;ину не м огл о бути й м ови: Іван П авлович осел я ється в м істі Н овий У льм у Н ім еччин і, де вирувало активне ж и ття у к р аїн ськ и х ем ігрантів. Т ут він заснував у к р аїн ськ у газе­ ту «У к р а їн сь к і в іс т і» , видавництва, ш;о д рукували заборон ен у в СРСР у к ра їн ськ у літературу. Окрім того, Іван Багряний - активний член М У Ру, засн овн ик О б’ єднання дем окра ти чн ої у к р а їн сь к ої молоді. Р ок и , п р ож и ті в ем іграц ії, стали найплідніш им и у твор чом у ж и тті письм ен н и ка. Один за одним ви ход я ть романи «Сад Г етси м ан ськ и й » (1 9 5 0 ) та «Б уйн и й вітер» (1 9 5 7 ), п овість «О гненне к ол о» (1 9 5 3 ). Останній роман «Л ю ди н а біж и ть над п р ір в о ю », на ж аль, вий ш ов уж е п ісл я см ерті автора 1965 р ок у . Н априкінці 4 0 -х р ок ів Б агряний п роявив себе і в дра­ м атургії. З-під й ого пера вийш ло кільк а серй озн и х п ’ єс: «Г ен ерал», « М о р іт у р і», « Р озгром ». Я к наслідок тривалого цькування - хворе серце, щ о зупинилося надто рано: Івана Багряного не стало 25 серпня 1963 року. П охований він у Н овому У льмі. На м оги лі письменника - п ам ’ ятни к роботи відом ого україн ського ск ул ьп тор а Л ева М олодож анина і слова з поеми «М е ч о н о сц і»: Ми є. Були. І будем МИ! Й Вітчизна наша з нами.

І лиш е 1992 р о к у до Івана Б агряного п ри йш ло сп равж н є визнання на Батьківщ ині. Й ому було посмертно присудж ено Д ерж авну прем ію України ім ені Тараса Ш евченка.

276

з

Р -

ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

.Лнгр=‘'“'

Л

, ^ч>• 'І'

В аріанти оформлення Іваном Багряним обкладинки до перш их видань роману «Тигролови»

«НЕ ЗАМОВКНУ Я НІКОЛИ, ДОКИ ХОДЖУ НА ЦІЙ ПЛАНЕТІ» Людина - це найвеличніиіа з у сіх істот. Людина “ це найнещ асніш а з усіх істот. Людина - найпідліш а з у сіх істот. Я к тяж ко з цих трьох рубрик вибирати перш у д.пя доведення прикладом. /вам Багряний Р ом а н «Т и гр ол ови » Івана Б а гр я н ого - к р а щ и й п р и го д н и ц ь к и й у к р а їн ­ сь к и й р ом ан X X ст о л іт т я , одна з п е р ш и х р озп овід ей п ро ти р а н іч н и й р еж и м С тал ін а в Р а д я н с ь к о м у С о ю зі. Н а п и са н и й з а д о в г о д о т в о р ів р о с ій с ь к о г о п и сь м ен н и к а О л ексан дра С ол ж ен іц и н а , я к о м у ч о м у с ь п р и п и с у ю т ь п ерш ов ід к р и т т я ц іє ї тем и у св іт о в ій л іт ер а т у р і, ром ан «Т и г р о л о в и » перекладали а н г л ій сь к о ю , н ім е ц ь к о ю , г о л л а н д сь к о ю та ін ш и м и м о в а м и . На л іт е р а т у р ­ н о м у к о н к у р с і у Л ь в о в і р ом а н р о зд іл и в п ер ш е м іс ц е з п о в іс т ю О сьм а ч к и «С т а р ш и й б о я р и н » . Володим ир В инничен ко п и са в : «Я ч и т а в Б а гр я н о го т іл ь к и “ Т и г р о л о в и ” і в в а ж а ю , щ о Б а гр я н и й м о ж е в и р о б и т и с ь на с е р й о з ­ н о г о й д у ж е ц ін н о г о п и с ь м е н н и к а ». Ж ан р ром ан у - а в а н т ю р н о -п р и г о д н и ц ь к и й . А л е це не з в и ч а й н и й п р и ­ г о д н и ц ь к и й т в ір , я к и й у X X с т о л іт т і в ж е м ав п о т у ж н у с в іт о в у т р а д и ц ію : Б агрян ий ви сту п и в я ск р а ви м н оватор ом . І в и я ви л ося це насам перед у то м у , щ о він « с т в е р д ж у є ж а н р у к р а їн с ь к о г о п р и г о д н и ц ь к о г о р о м а н у , у к р а їн ­ с ь к о г о в с ім с в о їм д у х о м , у с ім с п р я м у в а н н я м , у с ім и ід е я м и , п о ч у т т я м и , х а р а к т е р а м и . Ц и м він г о в о р и т ь н ове сл о в о в у к р а їн с ь к о м у л іт е р а т у р н о м у п р о ц е с і» ( Юрій ІП евел ьо в ). П р и г о д и г е р о я р о з п о ч и н а ю т ь с я т о д і, ко.пи в ін т ік а є з « е ш е л о н у с м е р т і» , п о їз д а -д р а к о н а , в я к о м у п ер ев ози л и в ’ я з н ів -с м е р т н и к ів ст а л ін ­ с ь к и х т а б о р ів . У ж е т у т в ін , Г р и гор ій М н о го гр іш н и й , п р а в н у к гетьм ан а З а п о р о з ь к о ї С іч і Д е м ’ ян а М н о г о г р іш н о г о , п о ст а є я к си л ь н а , н еп ер есіч н а о с о б и с т іс т ь , щ о у о с о б л ю є о п ір т ій н е л ю д сь к ій с и с т е м і, я к у с т в о р и в б іл ь ­ ш о в и з м у в ел и ч езн ій к р а їн і. В ін т ік а в , б о х о т ів д о в е с т и со б і й ін ш и м : « л іп ш е в м и р а т и , б іж у ч и , н іж ж и т и , г н и ю ч и !» .

277

з ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

У героєві л егко впізнати сам ого письм ен н и ка - він знав, щ о таке втеча з Б А М Л А Г уї. На Д ал еком у С ході, в д и к ом у П ри ам ур’ ї, у м ісц і з у к р а їн сь ­ к о ю назвою Зелений Клин зу стр ів він св ою д ол ю , св оє кохан н я , знайш ов п р и хи сток зболеній д уш і - серед ук раїн ц ів, я к і здавна осел или ся в тай го­ вих н етрях, бо тут була воля. Так м ож на к о р от к о ок ресл и ти сю ж ет твору. Сю ж етна інтрига три м ає читача в напруж ен н і, щ о п остій н о зростає. М айор Н КВС М ед ви н полю є за Григорієм, як за тигром - молодим, волелюб­ ним, сильним, незалеж ним . А л е в ц ьом у д вобої М н огогріш н и й з дичини п еретворю ється на м и сл ивц я і карає свого ж о р ст о к о го переслідувача. Віра автора в п ерем огу добра непоруш на. П роте цим и к л ю ч ови м и мом ентам и не в и верш ується при годн иц ька інтрига. А в тор намагався відтворити важ ку путь утікача, щ о пролягла через чу ж и й для н ього св іт вел ичної, але в ор ож ої си бір сь к ої природи. С нігові нетрі, сп роба гол іруч подолати л ю ту ведм едицю , полю вання на тигрів - у сі ці випробування я скраво х арак тери зую ть гол овн ого героя. Гри горій М н огогріш н и й - перш ий у галереї образів, створ ен и х Іваном Багряним , щ о став взірцем вол ел ю бн ості, м у ж н ості, н еск орен ості. Саме й ого очі з кривавим и крапелькам и на в ія х , щ о пропалю вали н аскрізь, не давали сп о к о ю досвід чен ом у катові М едвину. Г ри горій М ногогріш н и й став взірцевим романтичним героєм в україн ській літературі: потуж на си ­ стема знищ ення лю дей виявилася безпорадною проти волі до ж и ття цього х ор обр ого чол овік а. І навіть у к ох ан н і до Н ат алк и С ірківни Г ри горій виявляє кращ і м ен­ тальні риси ук раїн ц я : відданість, ц н отл и вість, щ и р ість. Саме цей образ дав підстави ам ери ка нськом у рецензентові В алт ерові Гавінгорст у напи­ сати 1947 р ок у : «Ц е п овість лицарства і х ор об р ості, несподівана в наш ій незугарній л іте р а ту р і...» Ром ан недаремно названо « Т и г р о л о в и ». У к раїн ська родина Сірків, щ о п ри хи сти л а Г ри горія , цим небезпечним п ром и слом заробляла собі на п р ож и ття . Вони ловили в н еп рохідн и х нетрях тайги д и к и х і п рекрасн их звірів. А л е зваж те: ловили, а не вбивали (М едвин ж е, п ол ю ю чи на М н о­ гогр іш н ого, ставить собі за м ету зн ищ ити й ого, адж е про підкорен н я ц ієї лю ди н и, власне, і не йдеться). Ц я родина є оазою національного буття для Г ри горія на ч у ж ій зем лі: «У к у тк у рясніли образи, к орол івськ и м и руш н и кам и прибрані, кроп и ло з васильків за М и кол ою Ч удотворцем . Ч орн і стра стян і хрести випалені на ст е л і... На стін і рясн о карток - дівч а­ та у виш иван и х сор оч к а х, у н ам и сті, п арубки в ш ап к ах і к и р е я х ». П рі­ звищ е родини теж надзвичайно пром ови сте. Ц і лю ди далекі від страш них реалій стал ін ськ ого терору, він щ е не док оти вся до їхн ь ого п р и хи стк у. На­ том ість вони ж и вуть за тими самими моральними ц ін н остям и , як і їхн і славні предки. І їхн є духовне опертя - У країна. Так каж уть і в ц ьом у пере­ конані вони самі: «Ц е була наша друга Україна, нова У країна, си н к у , але щ а сл и в іш а». Чому автор цій родині дає таке прізвище?

1 БАМ Л АГ - Байкало-А мурський виправно-трудовий табір (рос. лагерь), підрозділ, щ о діяв у структурі Головного управління виправно-трудових таборів Народного комісаріату внутріш ніх справ СРСР.

з

ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

П оетика твор у надзвичайно насичена, яскрава насамперед завдяки си м вол іц і. П рикладом м ож у ть бути образи поїздів: дракон, наїж ачений багнетами, щ о у св оїх страш н и х вагон ах-сугл обах несе в невідомість понівечені л ю дськ і долі. Е кспрес, повний пересиченої публ іки , господарів ж и ття , я к і х оч би й завтра в тій страш н ій тоталітарній маш ині м ож уть оп и н и ти ся в еш ел он і для х уд оби . А до т ого еш елону так сам о си м вол ічно причеплені паротяги з назвами «Й осип Сталін» та «Ф елікс Д зерж инський». Прокоментуйте значення цих символів у творі. Р ом античний стиль твор у, єди н о м ож л и ви й для втілення так ого ідей ­ ного задум у, дозволив авторові поєднати гл и боки й п си хол огізм і вир я ск ­ равих ем оц ій , п оту ж н і п ри стр асті, си льн і характери , несподівані вчинки з ф ол ьк л орн ою обр а зн істю , народним м и стец твом . П одії р озгор та ю ться на м айстерно зм альованом у п исьм енником тлі: величний праліс зберігає у св о їх хащ ах ти ся чі таєм н и ц ь, його населяють величні ти гри , володарі ц их од віч н и х нетрів. Образи тварин у ром ані теж си м вол іч н і; і ти гри , і вірний Заливай, щ о вируш ив у н евідом у путь сл ідом за го сп од а р я м и ... Пригадайте, що вам уже відомо про образи-символи. Яка їхня роль у ро­ мані Багряного? Ц ей твір мав ф антастичний чи тац ьки й резонанс у багатьох країнах світу. Він витрим ав кілька перевидань у С Ш А , Канаді, А н гл ії та ін ш и х країнах. М и н азиваєм о Івана Б агрян ого великим гум ан істом . П опри те, щ о він створи в у наш ій літературі н ай страш н іш і картини стал ін ськ и х катівень, н е л ю д сь к и х зн у щ ан ь із т и х , к о г о та к і не зм огл а злам ати рад я н ськ а тотал ітарн а маш ина. А л е, п рой ш овш и через у сі кола пекла, навіки р оз­ лучений з ба тьк івщ и н ою , п исьм енник зберіг у д уш і найголовніш е - непо­ борн у віру в п ерем огу добра над злом . І У країна таки стала вільною !

ЗАПИТАННЯ 1 ЗАВДАННЯ рівень —початковий 1. Я кі факти власної біографії використав Багряний у романі «Тигролови»?

2. Де і коли відбуваються події, описані в романі?

3. Назвіть героїв роману і коротко розкаж іть про кож ного з них.

рівень —середній 1. Визначте коло проблем, поруш ених автором у романі «Т игролови».

2. Чому роман Івана Багряного «Тигролови» називають пригодницьким?

3. Розкаж іть про протистояння М ногогріш ного й Медвина від імені кож ного з них.

(Ш' рівень —достатній 1. У каж іть на уривки з роману «Т игролови», які свідчать про те, щ о це твір ро­ мантичний. П рокоментуйте їх.

2. Розвиньте розпочату дум ку; «Провідна ідея роману Багряного - ...»

3. Доведіть, щ о цей роман мав на меті відкрити світові правду про антилюдяний режим Сталіна, про методи знищення, застосовані радянською владою щодо України.

З ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

рівень - високий 1. П оясніть, скориставш ись знаннями з історії, чому автор зробив свого героя на­ щ адком гетьмана Д ем’ яна М ногогріш ного, а родина, ш,о прийняла його на Да­ лекому Сході, має прізвиш;е Сірко.

2. Докладно схарактеризуйте фольклорну основу роману і поясніть її роль у ро­ мантичному творі.

3. З якими творами, вивченими раніше, ви могли б порівняти роман Івана Багря­ ного? За якими параметрами?

РО Б О ТА В ГРУПАХ Кількість груп має відповідати кількості композиційних елементів у романі Івана Б агряного. Обравши певний елемент, детально проаналізуйте його, укаж іть на провідні худож ні засоби, використані автором.

ДИСКУТУЄМО Я кі шанси має протест окремої, хоч і надзвичайно сильної особистості проти потуж ної тоталітарної системи? Для ведення дискусії скористайтеся не лише текстом роману, а й інформацією про українських правозахисників, дисидентів, політичних в ’ язнів минулих часів. Серед них вам неодмінно трапляться прізвища письменників, із творчістю яких ви ознайомитеся в старш их класах.

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ Назва п роекту - «Тоталітарні реж ими св іту і борці проти цих ре­ ж и м ів ». Для дослідж ення ц ього питання ск ори стай теся довід ­ ПОРТФОЛІО никами з історії, Інтернетом, статтями в періодичних виданнях, використайте кіноекранізації останніх років. Відомості про наслідки тоталітар­ ного режиму в Україні можна виділити в окрему рубрику проекту.

ВАШЕ

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ____________________________________________ Спробуйте придумати продовження роману «Т игролови». Щ о, на вашу дум­ ку, могло статися з героями далі? Ознайомтеся в класі з усіма запропонованими варіантами і під час обговорення визначте вірогідність, оригінальність, логічність кож ного з них.

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК П р и г о д н и ц ь к и й р о м а н (а ва н тю рн и й ) - твір, я к ом у притаманні напруж ений, дин ам ічн ий , н есподіваний розви ток п одій , незвичайність, ін оді навіть к а р к о л о м н іст ь п р и год , складн і си ту а ц ії, в я к і п овся к ч а с п отр ап л я ю ть й ого гер ої. Ч а сто героям так и х творів за гр ож у є см ертельна н ебезп ека, але завд я к и т о м у , щ о це си л ьн і й н еорди нарн і о с о б и ст о с т і, вони з честю ви ход я ть з та к и х випробувань.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ М ожна написати томи біографії письменника, хронологічно відстеж ивш и і записавши кож ен його крок. Та цього буде замало, щ об осягнути внутріш ню глибочінь особистості, яку піднесено на п ’ єдестал світової шани. Достатньо про­

280 Л

з

ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

цитувати кілька поетичних рядків, написаних у камері смертників (!) міста Х арко­ ва, у сумнозвісній тюрмі на Холодній Горі страш ного 1939 року, як відразу стає зрозуміло, які думки вели цю людину до ж иттєвого подвигу: І ми не вмрем! Нас не зітруть із рубрики! Ми оживем в страшнім вогні сти хії. Ми ще каратимем хамів Мечем Республіки На місці лобнім, там, біля Софії!

ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ Напевно, герой Івана Багряного викликав у вас неабияке захоплення своєю муж ністю, відвагою, силою переконань. І він має побратимів у світовій літературі. Зокрема й романтичні герої Джека Лондона проходять крізь страшні випробу­ вання, переживають такі пригоди, щ о їх годі забути. Ось уривок з оповідання «Ж ага до ж и ття », яке ви вивчали на уроках зарубіжної літератури в 6-м у класі: «Він лежав на спині й дослухався до хрипкого дихання хворого вовка, який підступав до нього все ближче й ближче. Воно ставало дедалі чутніш е, час тягнувся нескінченно довго, а він не ворухнувся. Ось вовк засопів йому біля самого вуха. Ш орсткий сухий язик тернув його по щ оці, немов ш ліхту­ вальний папір. Він миттю випростав руки - принаймні хотів їх випростати. Пальці зімкнулись, мов пазурі, але нічого не схопили. Для ш видких упевнених рухів потрібна сила, а йому саме сили й бракувало».

Порівняйте зустріч героя твору Джека Лондона з вовком і зустріч Григорія Многогрішного з ведмедицею в тайзі. Що спільного в змалюванні цих героїв? До речі, один з кращ их творів Джека Лондона - роман «Мартін Ід ен », твір ав­ тобіографічний, у яком у автор розповів історію муж нього моряка, наділеного та­ лантом письменника. Такі книги необхідно читати, щоб зрозуміти, щ о є в ж итті головним, а щ о - другорядним. Переконайтеся самі!

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО СВІТОГЛЯД 1. Багряний І. Під знаком скорпіона. П оезія, проза, публіцистика. - К., 1994.

2. Череватенко Л. «Х оди тільки по лінії найбільшого опору - і ти пізнаєш світ» / / Дніпро. - 1990. - № 12.

3. Клочек Г. Романи І. Багряного «Тигролови» і «Сад Гетсиманський»: Навчальний посібник. - Кіровоград, 1998.

4. Ш ерех Ю. П ороги і Запоріж ж я / / Ш ерех Ю. Третя сторож а. - К., 1993.

5. Ш угай О. Іван Багряний, або Через терни Гетсиманського саду. - К., 1996.

281

з

ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

ВІЗУАЛЬНА (ЗОРОВА) ПОЕЗІЯ СЬОГОДНІ «СПІВАВТОРОМ - РІДНА МОВА» Х ай і недруг збагне, як то маєм багато Слів, щоб в світі гучнім невідзвучно звучати.

Анатолій Мойсієнко

V;il Є

>■’ -*

* '

'• д а ч ? ?

h

Сучасне м и стец тво так сам о, я к і л ю д и ­ на, - у п остій н ом у п ош у к у нових тем і с ю ­ ж етів, нових ф орм і образів. М и стец ький синтез - поєднання і взаєм опрон икн ен н я р ізн и х ви дів м и стец тв - став я ск р а в ою озн ак ою доби . Однак сп роба поєднати сл о ­ во і зображ ен ня, як вам у ж е в ід ом о, ся гає в далеке середн ьовіччя. А д ж е ем бл ем ати ч­ на й ф ігурна п оезія Івана В ел и чковськ ого доби у к р аїн ськ ого бар око стала визначним явищ ем євр оп ей ськ ої культури . Пригадайте курйозні вірші Івана Велич­ ковського. Як він поєднував словесні й графічні образи?

Б урхлива ек спери м ен таторська енергія у к р а їн ськ и х поетів п овсяк ча с виливалася в ч уд ерн ац ькі в ізер у н к и зор ов ої п оезії. На п очатку X X стол іття яскрава плеяда Іван Марчук. у к р а їн ськ и х м айстрів слова, зокрем а МиДиво серед нас ха й л ь С ем ен к о, Гео Ш к у р у п ій , О лекса Близько, Гео Коляда, «виплеснули» яскраву веселку поетичних строф. Український поетичний авангарді прагне «одж ивити» традиційну поезію, бо вона, на дум ку тогочасних майстрів слова, «прекрасна й одночасно примхлива п ок ій н и ц я », яка «вмирає від старості». Т вори ти оригінальну візуальну п оезію взявся і М и к ол а С арм а-С окол о в ськ и й - постать унікальна у вітчи зн ян ій кул ьтурі. Бін народився 19 травня 1910 р ок у в селищ і Х ор ош ом у П авлоградсько­ го п овіту К атери н осл авської губерн ії (нині Д н іп роп етровськ а обл асть). Знаний як бан дури ст, поет, х у д ож н и к , свящ ен и к . Та й п оход и в з родини свящ ен ика. Н авчався в М и ргор одськ ій худ ож н ьо-к ер ам ічн ій ш к ол і ім ені М иколи Гоголя. У М и ргороді перейняв гру на бандурі від к обзаря Івана Я рош а, з яким к обзарю вав. 1929 р ок у був заареш тований і на п очатк у 1930 р ок у засудж ений на 5 р ок ів заслання на С оловки за при четн ість до СУМ у (С пілки у к р а їн сь к ої м ол оді). П окарання відбував у К арелії. П ісля навчання на п асти рськ и х к урсах У к р а їн ськ ої автокеф альної православної ц еркви був висвячений у свящ ен и к и . М икола С арм а-С окол овськ и й мав тісн і з в ’ я зк и з підп іл лям ОУН . Н а­ п ри кін ц і 1944 р ок у зн ову заареш тований радя н ськ ою владою , але втік 1 А в а н г а р д - тут: передова найсвідоміша частина певної суспільної групи, яка веде за собою реш ту; еліта.

з

ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

під час перевезення в ’ язн ів. П риєднався до підпілля ОУН і брав активну участь у д ія л ьн ості орган ізац ії понад два р ок и . У травні 1948 р ок у п отра­ пив у за сід к у, влаш товану радян ським и каральними органам и, трибунал засудив й ого до страти. У кам ері см ер тн и к ів цей незламний чоловік провів 15 р о к ів ... Р озстріл замінили на 25 років каторги. Там він сам ви­ готовив собі бандуру (а згодом ще к ілька), грою та співом розваж ав друзівкаторж ан . З годом навчав їх к обза р сь к ого м и стецтва (сп ер ш у таєм н о, а потім , після см ерті Сталіна, уж е відкри то). Н евдовзі п ол ітв’ язні створили ансамбль бан дури стів Г У Л А Г у м іста Інти, де зн аходився табір. П ом ер М икола С арм а-С окол овськи й 2001 р о к у в Н ов ом оск ов сь к у (Д н іп роп етровська область). Поясніть, чому лише зараз гідно поціновано цю людину-легенду. У часи , коли згадка про гетьмана М азепу вартувала свободи або й ж и т ­ тя , С арм а-С околовський звернувся до образу ц ього національного героя в п оезії «Д звін гетьм ан а Іван а М а зе п и ». Ф ор м а дзвона надає твор ові над­ зви чай ної ви р азн ості, п оси л ю є ем оц ій ни й вплив на читача, адж е це си м ­ волічн ий, багатозначний образ. Н асамперед це знак п ам ’ яті про загиблих героїв. О крім т о го, дзвін - це си м вол т р и вож н ого набату, як и й кличе на бор отьбу ти х , х то у свід ом л ю є себе нащ адком вел икого гетьмана У країни Івана М азепи. Що, на вашу думку, символізує дзвін загалом і в цій поезії зокрема? Ц ей к ор отк и й вірш - панорама ж и ття н аш ої країни п ротягом к іл ьк ох стол іть: згадка про часи відваж н их ск іф ів , від я к и х л и ш илися тільки « к а м ’ яні б а б и » ; істо р ія поневолення У країн и П етром І - «П етро ш алений ц а р »; трагічна доба к ом у н істи ч н ого м р а к обісся , коли «У країн он ькаР у сь » стогнала під біл ьш ови ц ьк и м ч об отом , коли безбож н о руйнували храм и - вічні осередки д ух ов н ості й віри. Т ут автор згадує страш ні факти, коли ц ерковн і дзвони скидали «з ц іл ю щ ої дохм арн ої д звін и ц і» і зам овка­ ла н еповторна м узи ка, яка в хвилини туги відж ивлю вала страж денні д уш і ук раїн ців. Зверніть увагу на дату написання твор у: 1 3 .0 8 .1 9 9 6 . У країн а на той час була вж е н езалеж ною . Поясніть, чому автор пише: «Я щ е марю я щ е мрію про Дзвіницю зоревоздвижної зем ної Української Держави». Слід т а к ож н аголосити на том у , щ о автор одразу визначає св ою роль в образній си стем і твор у: «Я в е л е т-д зв ін ». І він має право брати на себе м ісію дзвона-буди теля, бо віддав бор отьбі за незалеж ність У країни все своє ж и ття . А н а т о л ій М о й с іє н к о - п оет неп ереверш ен и й. Він створ и в п ерш і в с в іт і « ш а х о в і в ір ш і» . Д о сл ід н и к и н а зи в а ю ть це н ов и м п оети ч н и м н а­ п р я м ом - ш а х о п о е зією . І не ди вн о: св о го ч а су А н а тол ій К и ри л ови ч був п ри зером п е р ш о ст і У к раїн и з ш а х о в о ї к о м п о зи ц ії. К ол и й о го к н и гу «ш а х о в и х в ір ш ів » п рочи тав знаний на весь св іт м іж н арод н и й гр осм ей с­ тер В ікт ор К орчной , то ск азав: «Р ід к існ а к н и ж к а , т а к ої, певне, більш е у св іт і н ем а ». П оетичний св іт А н атол ія М ой сієн к а має п отуж н е опертя: він непере­ верш ений ф ахівець у царині ук р а їн сь к ого м овозн авства, завідувач ка-

[283

З ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

федри су часн ої у к р а їн сь к ої мови Ін сти ту ­ ту ф іл о л о гії К и їв с ь к о г о н а ц іон а л ь н ого університету імені Тараса Ш евченка. У його ж и т т і «два р івн и х є к ри л а» - наука й п о­ езія. Р еком ен дац ію для вступ у до Спілки письм ен н и ків У країни А н атол ію М ой сієн к у давав Євген Гуцало. К ращ і поетичні збірки автора - «Сонети і в ерл ібри », «Ш а х о п о е з ія », «В іче мечів» «М ен е л ю б о в ’ ю за св іти л и с к р и п к и » О крім того, він талановитий перекладач У к р а їн ськ ою в й ого перекладах заговори ли Райнер М арія Р іл ьке та М ихайло Лер м он тов, А дам М іцкеви ч та А нн а А хм атова » Е’ Я н ка Купала і М аксим іліан В олош ин Генріх Гейне й Володимир Н абоков (і це ще не повний перелік!). А н атолій М ой сієн к о доверш ен о володіє м овн ою гр ою . І досл ідн и ки справедливо вваж аю ть, щ о й ого п оезії-п ал індром и м о ­ Іван Марчук. ж уть см іли во кон к ур увати з творами Івана Ми малі на ш ахівниці В ел и чк овськ ого. 1991 р ок у було засновано гурт п оетів-п ал ін дром істів, до я к ого увій ш ов і М ойсієнко. Гурт назвали «Геракліт» - на честь давньогрецького мудреця, щ о зрікся царського трону і став відлю дником , аби сп іл кувати ся з нащ адкам и хим ерн и м и словами св о їх творів. У дом а М ой сієн к о зберігає як найбільш у ц ін н ість п ортрет Тараса Ш ев­ ченка, як и й належ ить пензлю М иколи С арм и -С окол овського. М ож л иво, у ц ьом у і є таєм н и ц я його поети чн ого натхнення. Паліндроми поета прості й оригінальні. Зверніть увагу: це не тільки мовна гра чи гра слів. У цих творах закодовані важ ливі духовні відкриття:

ДйІі' і

і

*** Х иж их Мечем Мирим.

*** Ж арт - суму страж.

*** Ми - дим. Ми - дим віків, ми —дим. Ми - дим низин, ми - дим. Ми - долом молодим. Ви - дивами див. Ви - душ у димами, душ у див. Ви - духу за пазуху див. Ми —дух у дим.

Пригадайте визначення Івана Величковського: «Рак літеральний єсть вірш, котрого літери, і вспак читаючися, той же текст виражають...». У чому спільність «рака» і паліндрома?

284'

З ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

В ікт ор Ж е н ч е н к о - ім ’ я ш и рок овідом е в ук раїн ськ ій п оезії. Він не так давно звер­ нувся до зор ової п оезії, і це був, очевидно, інтерес не випадкови й , а закон ом ірни й . Талановита лю дина завж ди намагається розсун ути м еж і св ого п оети чн ого св іту . Й ого зорова п оезія особл и ва: він п роп он ує не готовий м а л ю н ок , щ о іл ю стр у є сл ов ес­ ний матеріал, а к ор отк и й аф ористичний текст, як и й м и м овол і п ород ж ує асоц іацію , графічне зображ ен ня. На д ум к у видатного літературознавця, академіка Іва н а Д зюби, у візуал ьн и х п о е зія х Ж ен ч ен к а « щ о с ь від п р и тч і, щ о сь від ребуса, щ о сь від е с т е т и ­ ки плаката, - а загалом ви н ахідл и во і ц ік ав о ». В ік тор Ж ен чен к о народився 1936 р ок у у в ч и т е л ь с ь к ій р о д и н і на П о л та в щ и н і. У й ого ж и т т і назавж ди п оєдн али ся сл ово й м узика (м абуть, том у згодом він відчув Поезія Віктора Женченка п отребу дол учити до ц ього дуету й м а лю ­ «Стогін» н о к ). С п ер ш у В ік то р В аси л ьови ч п ісл я закін чен н я к он сер в а тор ії усла ви вся я к оперн ий сп ів ак , щ о володів пре­ красн им басом . А нині ми знаєм о ц ю л ю ди ну я к перекладача, автора бл и зько десяти поетичн их збір ок , одна з я к и х - «Зорова п оезія» - 2000 р о­ к у побачила св іт за к орд он ом . П оет зац ікави вся цим неординарним пое­ тичним мистецтвом щ е в 6 0 -х рок а х м и н ул ого стол іття . А л е тоді, на ж аль, реалізувати св ої задуми він так і не зм іг —влада не вельми шанувала твор ч і експ ер и м ен ти . П оверн увся до св о їх к ол и ш н іх захоплень В ік тор Ж ен чен к о лиш е в 19 9 0 -х , а сп он ук ав й ого до ц ього А н атол ій М ой сієн к о. І візії Ж ен чен ка стали п о-сп р а вж н ьом у св оєр ід н и м , новим словом в україн ськ ій зобра­ ж альній п оезії. Допомагає поетові син - Ігор Ж енченко, талановитий худож ник-граф ік. Саме він створи в граф ічні версії творів батька. Так і народилася книга «Спрага на д вох» - спрага п ош ук у нових граней краси україн ського слова. В ірш «С то гін » - один з н а й яск р авіш и х, адже в н ьом у автор повертаєть­ ся до витоків національної пам ’ яті. Він прагне нагадати сучасникам про «си ву сл аву», про те, щ о вона д осі ж иве у «сп р агл и х» ук р а їн сь к и х сте­ п а х ... Образ мечів п о-св оєм у п ерегук ується з п оезією М ой сієн ка: саме з мечем виходили назустріч непроханим зайдам наш і предки і їх , х и ж и х , мечами «м и р и л и » .

І

Алітерація на якиіі приголосний звук посилює внутрішню динаміку вірша? Візуальна поезія доводить: м аю чи талант і баж ання, усе на світі мож на перетворити на п оезію . М ож н а, коли рідне сл ово стає си м волом ж и ття .

з ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ КОЛИ воно ож иває в ч удови х образах, коли звучи ть м узи к а лю бові до всьо­ го сущ ого на землі!

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ( 7 ) рівень - початковий 1. Коли зародилася візуальна поезія в Україні і кого вваж ають її основополож ­ ником?

2. Назвіть авторів, щ о працюють у жанрі візуальної поезії нині. рівень — середній 1. Розкаж іть про авторів візуальної поезії. Щ о о б’ єднує цих людей?

2. П оясніть, чом у в граф ічному зображ енні поезії «С тогін » мечі розімкнені з одного боку. рівень — достатній 1. Як Микола Сарма-Соколовський трактує образ Івана Мазепи у своєм у вірш і?

2. П ом іркуй те, чи р ізни ться аналіз зорови х поезій від аналізу традиційних поезій. Доведіть свою думку. рівень — високий 1. Чи мож уть існувати рядки зорової поезії без зображ ення? А ргументуйте на прикладах поезій М иколи Сарми-Соколовського та Віктора Ж енченка.

2. Підтвердьте висловлювання авторитетних письменників і вчених про Анатолія М ойсієнка.

A . «Анатолій М ойсієнко - поет не зі самоспонукання до творчості, не з самопри­ мусу бути поетом, а від природи своєї, за станом душ і» ( Євген Гуцало). Б. Анатолій М ойсієнко - «поет за суттю , а не за хатніми мірочками» (Павло

Мовчан).

B. «П оезія А натолія М ойсієнка відкриває унікальні м ож л и вості пізнання естетичн ої, зображ альної, зм істової, звук ової ц іл існ ості поетичного твору»

( Микола Ж улинський). Г. «В ір ш ... А натолія М ойсієнка - свідчення не лише дивовиж ної майстер­ ності поета, а так само невичерпних мож ливостей наш ої м ови» (Анатолій

Погрібний ).

Д

РОБОТА В ГРУПАХ

Об’ єднавшись у групи, відшукайте інш і зразки зорової поезії та проаналізуйте їх з погляду відповідності малюнка змістові твору.

ДИСКУТУЄМО Зорова поезія елітарна чи масова?

ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ

ВАШЕ

Спробуйте самі створити вірш -паліндром. П роаналізуйте, які труднощ і у вас виникли. Влаштуйте конкурс паліндромів. ОцінюПОРТФОЛІО вати слід не лише мож ливість читати вірш справа наліво й зліва направо, але й зміст, смислове наповнення поезії.

286 h

з

ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

ВАШ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИЙ СЛОВНИК В і з у а л ь н а ( з о р о в а ) п о е з і я - синтетични й різновид м и стецтва, де текстовий си м вол (сл ово, речення) є елементом зор ового образу завдяки його п евн ом у розм іщ ен н ю в зображ ен ні. Зорова п оезія вин и кає внаслідок естети чн ого п отя гу лю дини поєднувати два види мистецтва. Які різновиди зорової поезії вам відомі?

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ Генеалогічне дерево зорової поезії корінням сягає ще давньосхідної культури. Серед авторитетів світового рівня - античні автори Сіміас Родоський, Теокріт, Безаній, російський поет Велимир Хлєбніков, літературно-мистецькі угруповання, щ о також експериментували в цій царині, - «Н ью -Й оркська група кореспонден­ ц ії» та міжнародна група «Ф л ук су с», ідейним натхненником якої в легендарні 60-ті став американський поет Рей Джонсон.

ПОДОРОЖ ЛІТЕРАТУРАМИ СВІТУ Видатний експериментатор зорової поезії - винятково цікавий російський поет Велимир Х лєбніков. Спершу прочитайте його поезію «Перевертень»: К он и ,топ от, инок, Но не речь, а черен он. Едем, молод, долом меди. Чин зван мечем навзничь. Голод, а чем меч долог? Пал, а норов худ и дух ворона лап. А что? Я лов? Воля отча! Яд, яд, дядя! Йди, иди! Мороз в узел, лезу взором. Солов зов. Воз волос. Колесо. Ж алко поклаж. Оселок. Сани, плот и воз, зов и то.тп и нас. Горд дох, ход дрог. И лежу. Уж ели? Зол, гол лог лоз. И к вам и трем с смерти мавки.

З ’ясуйте, чи можна перекласти твори візуальної поезії іншою мовою. Спро­ буйте перекласти твір Хлєбнікова українською. Чи збережеться ефект паліндрома?

ВІДПОЧИВАЮЧИ, вчим ося Влаштуйте конкурс на найшвидше «відновлення» зруйнованого паліндрома. Вставте літери замість позначки « * » , враховуючи закономірності творення цього виду візуальної поезії.

ТГ-.

287

з

ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

П авл ові П оп ови чу Отави вато, Варто ****... * - травень! Не варто М орозити зором ... Он ' чудовно Н изує Узин. *** у хатах... Узин. Узин у хатах унизу. Мати ***... Матиму д*** там ...

Анатолій Мойсієнко С онет А **** тіні - толока. У тон ****** бубниш пиш ноту... А **** осох осокорка, А' ' римами рок-нота Меча гукала кугачем. ***** - римами рун-ера... Е, четверили... *** тече, І рев - де нурт... Я *** не двері... Ш едевру *** у мур ведеш. Він: «О! Тре маки кам ертонів...» Ж де ** **** богокотедж ? Він - ока зим ... а ми - законів, fja **** _ *****^ да крах - аркан! ...М ак ***** сам, а сон —жінкам.

Анатолій Мойсієнко

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО СВІТОГЛЯД 1.

2.

3.

4.

Сорока М. Зорова поезія: витоки і перспективи. - К ., 1998. М ойсієнко А . Віче мечів. - К ., 1999. Ж енченко В. Спрага на двох. - К ., 2005. Сучасна українська література кінця X X - початку X X I ст. - К ., 2006.

З ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

ВАСИЛЬ ГЕРАСИМ ’ЮК (нар. 1956 року)

«я ПРИХОДИТИМУ ДО ВАС ПРИ СВІТЛІ ДНЯ*. Вже знаю про себе ту правду, яку я хотів. Я знаю ту правду, щ о врешті подібна на правду.

Василь Герасим’юк Василь Г ераси м ’ ю к - із талановитого покоління в ісім д еся тн и к ів, й ого творчий лідер. М и вж е д ещ о знаєм о про те, як а д о ­ ля спіткала багатьох україн ц ів на терн и с­ тих дорога х X X стол іття . І розпочин аю чи р озм ову про В асиля Г ераси м ’ ю к а, зн ову п овинні згадати про т и х , х то зл ою волею влади став вигнанцем з рідн ої зем лі. Ва­ силь Г ераси м ’ ю к повертався до У країн и із заслання - там він народився. Він п овер­ Василь Герасим’ юк н увся тріум ф атором , п ерем ож ц ем , бо і й о ­ го сл ово, сл ово у к р а їн сь к ого П оета, стало опертям для нації, яка нареш ті виборола н езалеж ність. В асиль Д м и трови ч Г ераси м ’ ю к народився 18 серпня 1956 р ок у в м істі Караганді (К азахстан ) у с ім ’ ї засланців. Н езабаром родина повернулася в рідне село П рокураву на Г уц ул ьщ и ні. Л ю бов до рідн ого слова привела ю нака на ф іл ол огічн и й ф акультет К и ївськ ого ун іверси тету, як и й він закінчив 1978 р ок у . Тривалий час саме й ом у перш ом у довіряли знай ом и ­ ти ся з м ол оди м и л ітературн и м и талантами - працю вав редактором , завідувачем редакц ії п оезії видавництва «М ол од ь », старш и м редактором відділу п оезії видавництва «Д н іп р о ». Згодом творча стеж к а привела на У країн ськ е радіо, де він редагував літературн і програм и. Василь Г ераси м ’ ю к - член Н аціональної сп ілки письм енників У кра­ їни, А со ц іа ц ії ук ра їн ськ и х письм енників. Він є автором поетичних збірок «С м ереки » (1 9 8 2 ), «П о то к и » (1 9 8 6 ), «К осм ац ьк и й у зір » (1 9 9 0 ), «Д іти треп ети » (1 9 9 1 ), «О сін н і пси К арпат; Із л іри ки в ісім д еся ти х » (1 9 9 8 ), «Серпень за стари м сти л ем » (2 0 0 0 ), «Б ула така зем ля: В ибране» (2003) та ін. Одна з й о го зб ір ок була визнана найкраш ,ою п оети ч н ою к н и гою деся ти л іття . Н ині поет є членом д оси ть неординарного м и стец ького угруповання «П си св я то го Ю р а » . Він веде на радіо літературн у програм у «Н а м еж і ти ­ с я ч о л іть ». 1993 р ок у й ом у було п ри судж ен о М іж народн у літературну п рем ію «Б л а го в іст», 1995-го - п рем ію ж урнал у «С у ч а сн іст ь », 1999-го прем ію ім ен і П авла Тичини. А най ви щ ої л ітературн ої в ід зн ак и У країн и , Д ер ж а в н о ї п р е м ії ім е н і Т ар аса Ш е в ч е н к а , В аси л ь Г ер а си м ’ ю к був у д о­ стоєн и й 2003 рок у. Кого з письменників - лауреатів Державної премії імені Тараса Шевченка ви можете назвати?

І

з

ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

Я ВИРІС під РОЗПАЧ ТРЕМБІТ. П оетичний св іт Василя Г ераси м ’ ю к а з перш ого п огляду враж ає і зача­ р овує. Враж ає р озм аїття м барв і м оти вів, гли би н ою ф іл ософ ськ ого осмлслення ж и т т я , а за ч а р о в у є - у н ік а л ь н ою р и т м о м е л о д и к о ю , я к ою сь вн утріш н ьою м у зи к ою п оезій, к ож н а з я к и х звучи ть чи далеким покли­ к ом трем біти , чи бурхл и ви м водосп адом к арп атськ ої р іч к и , чи погуком м огутн ього п рал ісу, в я к о м у й д осі м ож н а зу стр іти сп равж н ього гу­ ц ул ьськ ого мольфара (чарівн и ка). Й ого поезія вільна від гучн и х вигуків чи гн івн ого гір к ого осу д у су ч асн ості. А водночас гром адян ська позиція поета абсол ю тно ясна, і не тіл ьк и том у , щ о ми знаєм о й ого біограф ію чи ч ул и в ід в е р ті в и сл о в л ю в а н н я . П оезія Г е р а си м ’ ю к а зал и ш аєть ся сп равж н ім м и стец твом слова, не втрачаю чи гл и бок ої зак ор ін ен ості в пе­ к у ч і проблем и ук р а їн сь к ого сьогоден н я. Т ом у й ого ім ’ я і й ого збірки не губл яться в к н и ж к о в о м у п о то ц і, вони п л ом ен ію ть, як та ж ива ватра, про я к у так гл и бок о і си м вол іч н о розповів нам поет. Пригадайте, за якими ознаками можна визначити, до якого виду лірики громадянської чи інтимної - належить твір. «Ж и в а ва тр а » - вір ш -си м вол , надзвичайно характерний для твор чості ц ього автора. Й ого твори м ож е зр озум іти той , чия душ а відкри та для П о­ езії, чи тач-ін тел ектуал , готови й робити ш;оденні д ух ов н і відкри ття. А в тор створ и в м огутн ій сим волічни й образ ватри - вогню , ш;о очиш,ає, через який пови н ен п рой ти народ, ш;об знайти св о ю д ор огу до зем л і обітован ої. В ін п овер тається до традицій (древн і с л о в ’ яни стри бали через вогонь, який сим волізував очиш,ення й оновлення) - «за древнім полонин­ ськ и м зв и ч а єм ». Загалом у к ож н ом у ряд ку вірш а закодований си м вол: «щ о б и х и ж а к не вн а ди вся» - щ об вороги не су н у л и на наш у зем л ю ,

Федір Манайло. Село в горах

290 h

з ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

«щ оби п ід ст у п н и й гад в и м ’ я не в и сса в » щ об не з н а й ш о в ся з р а д н и к , я к и й п е р е ­ п ин и ть м о г у т н ій п о с т у п о т а р и , п ід я к о ю автор р о з у м іє свій народ, нас, щ о «заледве не стали отар ою на в и сок ім п а со в и сь к у ». Я к і будь-яки й сим волічний алегорич­ ний твір, цю п оезію к ож ен м ож е прочитати п о-своєм у, побачити в ній щ ось св оє. А л е н іх т о не за п ер еч и ть в и с о к і р е гіст р и ем оц ій н ого звучання вірпіа, в я к о м у зако­ довано національну ідею , який насичений вірою у щасливе прийдеш нє нації, щ о після Георгій Якутович. очищ ення вогнем знайде «ви сок е пасовись­ Аркан к о » . І цей вогонь очищ ен н я треба берегти, бо ватра «п ом и р ає тіл ьки р а з». Ф орм а, я к у Василь Г ераси м ’ ю к обрав для св о єї п оезії, м абуть, єдино м ож лива. Саме вільний вірш дав зм огу побудувати твір я к довірливий м он ол ог, з я к и м поет зверн увся до суча сн и к ів. Він переконаний, щ о ми й ого п о ч у єм о ... Пригадайте вільні вірші, які вивчали раніше. До чого спонукає автора та­ ка форма поезГі? У якому випадку, на ваш погляд, вона є найдоречнішою? В ірш «Ч ол ов іч и й тан ец ь» - так сам о насичений си м в ол ік ою , так само ал егор и ч н и й . У н ьом у автор зв ер та єть ся до ч ол ов іц тв а , до т и х , х то п о­ винен н ести на св о їх плечах н ай біл ьш и й тягар ж и т т я , від п овід ал ьн ості, праці. Й ого аркан - це символ справж нього, чесного і самовідданого ш ляху л ю дин и на зем лі. «З ап овітн е к о л о » - єднання з од н од у м ц я м и , я к і разом сп ром ож н і перевернути світ. Л ю дина не м ож е бути сама, інакш е вона ви­ паде «із ц ього гріш н ого с в іт у » . Саме том у, коли в єди ном у пориві прекрас­ ного танцю поєднаю ться «п іт і к р о в », лю дина стане Л ю ди н ою . І ж иття її, чесне і світл е, завж ди триватим е в ри тм і віч н ого і прекрасн ого ч ол ов іч о­ го тан ц ю , і на св о їх плечах п очува ти м е вона руки п обрати м ів, і м іцно сти ск а ти м е дол он ею руки н ай бл и ж чи х д р узів. Т акою є ф орм ула сп р ав ­ ж н ього чол овічого ж иття від Василя Г ерасим ’ ю ка - «ти мусиш танцювати аркан »! А які щ е символічні танці ви знаєте? Чи кожен танок щось символізує? Що ви пам ’ятаєте про «Кривий танець»? Поезія «П ерш ий сн іг» - шпарина в інтимний світ поета. Вона переконує: Василь Г ераси м ’ ю к - справді П оет. Він у м іє розм овляти зі сн ігом , чу є й розум іє навіть й ого. Щ о так ого д и вн ого п ом іти в поет у н ьом у? В чи тайте­ ся: сн ігові «в а ж к о д и х а т и », але ж довкол а він творить п ерш у незайману св іж ість! І ц ієї св іж о ст і й ч и стоти так прагне поетова душ а, том у й звіря ­ ється читачам : «йде перш ий сн іг на п окли к м ій ». Ц ей вірш - рим ований. П ом ір к у й м о, чом у автор обрав для нього саме таку ф орм у. П евно, том у , щ о цей сн іг, який огор та є все навколо в біл осн іж н у ти ш у, «й д е» і к рок и й ого ри тм ічн і й розм ірен і. Яка, на вашу думку, роль рими в цьому творі? П оетові в и сок ої худ ож н ь ої культури , Василеві Г ераси м ’ ю к у притаман­ ні ощ адл и вість і зваж ен ість висл ову, ск он ц ен трован ість образної дум ки.

з ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

Й ого лірична ст и х ія —заглибленість у вічн і закони бу ття , яскраві спала­ хи поетичних осяян ь, визначена потаєм ність п очуттів, я к і м ож е розділити з ним лише той, хто, як і поет, переконаний: кож ен х оч раз повинен запали­ ти ж иву ватру і відчути Гі тепло, станцювати чи бодай побачити величний аркан, відчути на губах д оти к вічн ого, як світ, сн ігу. Не оп уск ай те завісу, щ о закриває вхід до П оети чн ої М айстерні Василя Г ераси м ’ ю к а. А д ж е св іт й ого творів такий н еосяж н и й! Бракуватиме польоту в ж и тті - н авідуйтеся туди і п ам ’ ятайте: П оезія - вічна таїна, ш л я х до я к о ї л еж ить через д уховн е сам овдосконал енн я, через терни пізнання і велику лю бов до Слова.

ЗАПИТАННЯ 1ЗАВДАННЯ

© рівень —початковий 1. До якого поетичного покоління належить Василь Герасим’ ю к?

2. Назвіть твори поета, які ви прочитали, і центральні образи в них.

3. Які з поезій римовані, а які написані вільним вірш ем?

рівень —середній 1. Виразно прочитайте будь-яку з поезій. П рокоментуйте розставлені логічні на­ голоси.

2. П оясніть, чому твори цього поета називають символічними, алегоричними.

3. Опишіть, яким постає перед читачем ліричний герой цих творів.

Ш рівень —достатній 1. Лауреатом яких премій є Василь Герасим’ ю к ? За щ о їх присудж ую ть?

2. П ідготуйте перелік запитань для інтерв’ ю з поетом. М отивуйте, чом у саме про це ви хотіли б дізнатися від нього.

3. Визначте провідні символи поезій Герасим’ юка. П рокоментуйте їх.

rV рівень —високий 1. Я кі філософські проблеми можна виокремити в поезії Герасим’ ю ка?

2. П оміркуйте, у чому сенс ж иттєвої позиції поета.

3. Як довго, на ваш погляд, будуть актуальними твори цього автора?

РОБОТА В ГРУПАХ Три групи отримую ть завдання докладно проаналізувати одну з поезій Гера­ си м ’ юка за змістом і формою. Роботу груп оцінять рецензенти, ш;о поставлять до­ даткові запитання, організують дискусію .

Т

ДИСКУТУЄМО

Чи потрібна поезія сучасному читачеві? М ож ливо, вона поступово перетво­ рюється на елітарне мистецтво?

ПРАЦЮЄМО З ПРОЕКТОМ___________________________________

ВАШЕ

Назва проекту - «У країнські народні танці: історія виникнення, символіка, особливості виконання». Для дослідження скористайПОРТФОЛІО теся етнографічною літературою, книгами з історії української культури, Інтернетом, музичними записами тощ о.

292 шт

r(t

'

з ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ Підготуйте інформацію про одну або кілька радіопрограм, які веде Василь Герасим’ ю к, і представте їх класові. Щ о нового ви дізналися про поета з цих передач?

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ •Щ об краще зрозуміти внутріш ній світ поета, прочитайте уривок інтерв’ ю з Василем Герасим’ ю ком.

- Поняття «технології мистецтва» нині не зачепило хіба що поетів. ( ...)

Чи поезія недоторканна?

- ...Т ехн іку письма визначає той же рух крові, рух ем оцій... колір очей, навіть генетичний код. Поет мусить бути природним. Тут нема техніки чи техно­ логії, натомість є жива людина - одна така: аналогів немає. Це ж сміш но, коли хтось думає, ш;о за такою -то технологією цей автор кращий за інш ого. Ба більше, не все ж вивчено, а щ одо слова - теж . Н авіть я кщ о твор чість щ е не до кінця реалізована, то вона живе в людині й випроміню ється якимсь чин ом ... діє...

- У Ваших віршах є, крім усього іншого, теологічні^ мотиви. Розумію,

наскільки це інтимне питання. Як Ви відчуваєте Божу присутність у своєму житті?

- Безпосередньо.

- Спробуйте описати Вашу першу М узу. Можливо, я не зовсім точно висло­ вилася, яка це була жінка або навіть є... Ви краще знаєте, як, що, хто.

- Моя перша муза - мама - Я кібчук Марія Василівна, дочка командира УПА.

- Якими критеріями, на Ваш погляд, можна виміряти довіру? Якщо мож­ на...

- Тільки одним (для поета): ти сам повинен вірити в те, щ о пишеш. (...)

- Якщо вмістити сенс слова «поезія» в кількох словах, то чим вона є для по­ ета і для читача, для чого взагалі поезія як така існує?

- А для ч ого музика існ ує? На мій погляд, поезія і музика — мистецтва рівноправні. І Рембрандт, і М оцарт, і Ш евченко - це ж одна компанія. Ні ч и с­ тота ж анру, ні класичність тут недоречні. М истецтво твориться на вищ ому рівні й тоді, коли воно ультрамодерне^, бо найвищ ого рівня речі приречені ста­ ти класикою . (...)

Прокоментуйте репліки поета. Якою ви уявляєте цю людину?

ВІДПОЧИВАЮЧИ, вчи м о ся Ваше завдання - розгадати кросворд, присвячений творчості Василя Гераси м ’ юка. Переможцем буде той, хто першим заповнить усі клітинки. (Увага! Зафарбовані клітинки не враховувати!) По горизонталі: 1. Рідне село поета. 2. Чарівник на Західній Україні. 3. Сніг, про який написав поезію Василь Герасим’ ю к. 4. Вірш «Ч оловічий ...» . 5. Танець, який виконують чоловіки. 6. Назва багаття в Карпатах і поезії «Ж и в а ...». По вертикалі: 1. М істо, в яком у народився поет. 2. Край, який оспівує у своїй творчості Герасим’ юк. 3. Покоління поетів, до якого належить Герасим’ юк. 4. Ім’ я матері поета.

1 Т е о л о г і я - вчення про Бога.

2 У л ь т р а м о д е р н е - найсучасніш е, найновіше.

293

з

ЛІТЕРАТУРИ XX СТОЛІТТЯ

ПОГЛИБЛЮЄМО ЗНАННЯ, РОЗШИРЮЄМО світогляд 1. Сучасна українська література. - К ., 2006.

2. Ж улинський М. П одих третього тисячоліття. - Л уцьк, 2000.

3. Процюк С. Лицарі стилосу та кав’ярень: Есе про дев’ яностиків. - К., 1996.

4. Літературний процес 90-х років X X століття / / Українська мова та література. - 2000. - № 22.

ЛІТЕРАТУРНО- М ИСТЕЦЬКА ВІТАЛЬНЯ ФЕДІР М АНАЙЛО «В ічн ий п окли к К ар п ат» У 30-х роках минулого століття на Закарпатті сформувалася плеяда таланови­ тих худож ників, які своєю творчістю збагатили не лише національне, а і європей­ ське мистецтво. Це Адальберт Ерделі, Йосип Бокшай, Федір Манайло, Андрій Коцка, Гаврило Глюк.

294:

S

у підручнику вміщені роботи одного з найталановитіших майстрів цієї шко­ ли - Федора Манайла.

1934 року після закінчення Празької художньо-промислової школи Федір Манайло повернувся до Ужгорода й одразу приєднався до славної когорти закар­ патських художників. У своїх картинах 1930-40-х років він використовує досяг­ нення найновіших стильових течій тогочасного європейського живопису. Це був надзвичайно багатогранний митець. Він постійно експериментував, творчий пошук став органічною потребою його буття. Різні жанри, форми, оригінальна малярська техніка вирізняють його щедрий творчий доробок серед інших. Як художник глибоко національний, він майстерно поєднував у своїх по­ лотнах традиційний національний зміст і нову цікаву форму. Манайло завжди писав картини із життя свого народу, бо добре знав і шанував його звичаї, побут, обряди, міфологію. Тому й був головним художнім консультантом на зйомках геніального фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків».

1960-ті означилися експериментами в царині техніки, мозаїки. Тоді він спро­ бував себе і як театральний художник - його декорації стали неперевершеною подією в театральному житті. Федір Манайло завжди досягав своєї мети і не вірив, що бувають завдання, які не можна виконати. Він посів своє, осібне місце в історії українського живопису. Його експресивна, бентежна манера відтворення життя рідного народу, мабуть, завжди буде зачаровувати споглядачів. Уважно розгляньте репродукції картин Федора Манайла в підручнику. Як ці твори відображають внутрішній світ художника, українську душу?

І

ПІДСУМКИ Я скравим і незабутнім був ц ьогорічн и й к урс у к р а їн сь к ої літератури. Багато ц ік авого й к ор и сн ого почерпнули ви з нетлінних творів в ітчи зн я ­ ного красн ого письм енства. Т ож п ід сум уй м о вивчене. П рочитайте цитати і висловте п ри пущ ен н я, я к ій особі чи я ви щ у вони присвячен і, а відтак розк а ж іть про ц ю л ю ди н у, я ви щ е, к н и гу, про все, щ о вам зап ам ’ ятал ося з к у р су л ітератури 9-го класу.

1. Благословенна ти в в ік а х . Я к сонце наш е благовісне. Я к віщ ий біл окри л ий птах. Печаль і радість наш а, пісне. {М а к си м Р и л ьськ и й ) 2. «Я х о ч у , щ об її переклали всім а м овам и, щ об не лиш е ш отландці й ірландці, а й т ур к и та араби м огли читати й розум іти її. Я дуж е х оч у , щ об хл ібороб наспівував її, ідучи за п л угом , щ об ткач виводив її псалми під дзиж чання свого човн и ка , а мандрівник забув про в том у, згадую чи її п ри тчі» ( Еразм Р от т ерда м ськ и й ).

3. «Н оси л и сь по ярм арках і д ом ів к а х, святам и - по м ісь к и х п л ощ ах і сіл ьсь к и х майданах, ін сц ен ізую ч и ім п ровізован і ним и ж різдвяні та п о ­ бутово-р еал істи чн і драм и, отж е, твори м іш ан ої, бібл ій н о-св ітськ ої тем а­ ти к и , осв іж ен і правдивим тлом сел я н ськ ого, рем існ и чого й к озац ьк ого ж и ття , належ но декорован і, ж и вом овн о ви к он ува ні» (Іг о р К а л и н ец ь).

4. Ц аря Й оанна залізний п оступ Та щ е і натхненне праці дитя П ерш одрукован ий руськи й А п остол . П ерш ий друкарський верстат на Р усі. (М и к о л а У п ен и к ) 5. Д уш і св о єї володіння Ти переглянь безж альним о к ом Я к е ж п окіл ьчи л ось насіння? П огані трави рви ж о р ст о к о . Н айш видш е рви терни й ож и н у Б агатство гл уш и ть сл ово Б о ж е ... (Ів а н Д р а ч ) 6. «З -п оза ж артівл и вої ф орм и талановитої пародії, щ о описувала п ри ­ годи зап орозьк и х гол ьтіпак, висувалися ін ш і образи і сп ом и ни ; саме тоді наш і зап орож ц і блукали світам и , не знаходячи собі п ри стан овищ а, - і гір к і гадки м усіл и наводити сп ом и н и , щ о викл и кал о се бай дуж е нібито оповідання про тр оя н ськ и х бурлак!» ( М и ха й л о Г р уш ев ськ и й ).

7. «П и сьм ен н и к -н оватор перш им довів здатн ість у к р а їн ськ ої мови за­ безпечити ви сок и й розви ток у с іх літературн и х ж ан рів» ( О лесь Г он ч ар).

8. Я так я к бачу М аркіяна: О бличчя мудре і бліде. Я так я к ч у ю М аркіяна: То сл ово, щ о із серц я й де... (Д м ит ро П а в л и ч к о )

296

ПІДСУМКИ

9. К ругом твого стовп а зібрались м ертві душ і, Т і, щ о не всти г єси пером ж и воп и сати : П ани, попи , ж и ди , педанти д овгов уш і. Та й заходил и ся гуртом тебе вітати. М ов предсідателя казен н ої палати. ( П ан т ел ей м он К у л іш ) 10. Б лагословенна най буде година, І тая хата, і село. Щ о У країн і принесло З вел и к и х н ай біл ьш ого сина. Благословенна! ( Б огдан Л еп к и й ) 11. Та він п рац ю є. Ф ен ік сом з п ож а ру М отрон івк а н арод ж ується знов; З авзяттям віє від й ого п ром ов, І в очах відбли ск м ол одого ж ару. Він боре туп ість і м уругу лінь; В Європі хоче ставити к урін ь. Над творам и к ультурн и ків п ’ я н іє ... ( М и к ол а Зеров ) 12. « Н айясніш е і найпростіш е зазначу ту емансипаційну тенденцію - не абстрактним и мудруваннями, не зворуш ливим и покликам и, а простим, ск ром н и м та сердечним зм алю ванням ш;оденних ф актів ж и ття , від я к ого тіл ьк и по д овш ім вчитуванню м ор ози ться к ров у ж и л ах » ( Ів а н Ф ранка).

13. «В ін х о тів бути Л ю ди н ою , був і залиш ився нею . Він усе ж иття зм агався за л ю ди н у, виявл яю чи при ц ьом у в н айскладніш их си туац ія х особл и ву ви три м к у, м уж н ість і навіть гер ой ство. І всі й ого п озити вн і ге­ р ої в негативній д ій сн ості - і А н д рій Ч ум а к , і М аксим К ол от, і Григорій М н огогріш н и й та ін ш і - це втілення в л ітературн и х образах найкращ их рис ж и в и х суча сн и к ів і й ого с а м о г о ...» {В адим У сан ь).

14. «Саме така ідеол огія й ого п а л ін д ром ів... Для н ього світ виступає сл овом - п оети чн и м , л інгвістичн им і взагалі тим , щ о було Н апочатку. Він уя вл я є сл ово так: М ови дан ин а... Д ивом Н отую у тон: О - сол о гож о-гол осо. Е - Л ель, леле. А Вада, га д а в ...» (Ю рій М о с е н к іс ). Н авчальний р ік заверш ився, отри м ан о останні оц ін ки й перегорнуто останн ю стор ін к у кн иги. А л е ш л ях пізнання рідн ої літератури, серй оз­ ний, доросл и й ш л я х тіл ьки -н о розпочався. І н аступ н ого р ок у на вас чек а­ тим е щ е біл ьш е ц ікави х зустрічей і враж ень. Л іто, найпрекрасніш а пора р ок у , завж ди здається таким к оротки м ! Не встигнете ози рн ути ся - а спекотн е сон ц е вж е зникне за видн околом і при-

297

ПІДСУМКИ

рода вбереться в багряні барви осен і. Т ож не розлучайтеся з к н и ж к ою і вл ітк у, щ об належ но розпочати н овий навчальний рік . Зверніть увагу на перелік твор ів, я к і вам слід прочи тати з к у р су літератури в 10-м у класі.

1. Іва н Н ечуй-Л евицький. «К айдаш ева с ім ’ я » .

2. П а н а с М ирний. « Х іб а ревуть воли, я к ясла п о в н і? ».

3. Іва н К арпенко-К арий. «М артин Б ор у л я ».

4. М и ха й л о Ст арицький. «О борона Б у ш і».

5. М и ха й л о К оцю бинський. «In te rm ezz o», «Т ін і забути х п р ед к ів ».

6. Ольга К обилянська. «З ем л я ».

7. В асиль Ст ефаник. «К ам ін н ий х р е с т ».

8. Л еся Українка. «Л ісова п існ я ».

9. Володим ир В инниченко. «М о м е н т». ВЕСЕЛ И Х В А М К А Н ІК У Л І Д ОЛЕН ОСН И Х ЗУСТРІЧЕЙ З ї ї ВЕЛ И ЧН ІСТЮ КНИГОЮ !

ш

зміст

Від автора ..........................................................................................................................З ВСТУП. «Не гідний писати ніхто, в кого нечисті внутрішні пом исли...» ..................................................................... 4

УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ «...Голосн а та правдива, як Господа слово» ........................................................14 Родинно-побутові пісні .............................................................................................. 16 Українське весілля. «Ми дівчину та й уберемо, до ш любу поведем о...» ............................................

24

Українські народні балади. «Доведеться усю правду людям розказати...» ................................................................................................... 36

ДАВНЯ УКРАЇН СЬКА ЛІТЕРАТУРА «Окупіться ж ви в джерело, що сріблиться перед вами...» ............................46 Біблія ..................................................................................................................... 50 Біблійні легенди

....................................................................................................... 52

Оригінальна література княж ої Русі-України. Літописи як історикохудож ні твори .............................................................................................................. 64 «П ов ість минулих л іт» .............................................................................................. 65 Києво-Печерський патер и к ................................................................................................. 6 8

Українська література ренесансу і бароко. «Одна з найзагадковіших, найбагатших і найвеличніших культурних епох» .............................................74 Полемічна література .................................................................................................81 Історично-мемуарна проза .................................................

85 Л ітоп и с Самовидця

............................................................................................................ 86

Л ітоп и с Григорія Граб’янки

Літопис Самійла

Величка

............................................................................................ 88

.............................................................................. 89

«Історія русів» .................................................................................................... 90

Поезія. «Сад поетичний» ........................................................................................... 96 «Дві книж ечки вкупі зв’ язані». Творчість Івана Величковського ................................................................................................ 96

299

Мандрувала світом пісня

..................................................................................... 100

Драматургія. «До смерті всяк чоловік учи ться ...» .......................................... 104 Григорій Сковорода. «Доля дарувала Україні Сковороду» ......................... 113 «Щ астя наше всередині нас». Ф ілософ ські погляди Григорія С ковороди .................................................................................................. 116 Філософський т р а к т а т «Вступні двері до християнської добронравності» .................................................................................................. 120 «Воскресіння народу п очал ось». Байкарська та поетична творчість Григорія Сковороди ................................................................................................. 123

НОВА УКРАЇН СЬКА Л ІТЕРАТУРА «Нове слово м іж народами» ................................................................................... 132 Іван Котляревський. «Він між нами тепер! Він зібрав нас усіх!» ................................................................................................ 140 «“Енеїда" - незрівнянно народніаіа від усіх своїх попередниць» ............................................................................... 142 «Наталка Полтавка» ............................................................................................. 150 Григорій Квітка-Основ’яненко. «Утни, батьку, щ об нехотя на ввесь світ почули» ...............................................................................................158 «Внутрішній образ українського народу». Творчість Григорія Квітки-Основ’ яненка .............................................................................. 160 «Маруся» ................................................................................................................... 162 «Конотопська відьма» .......................................................................................... 163 Література українського романтизму. «Розгласи в далекий край славу давнюю Украйни!» ......................................................................................... 170 Харківська школа романтиків .............................................................................. 173 П етро Гулак-Артемовський ....................................................................................173 М икола Костомаров ................................................................................................. 174 М ихайло Петренко .................................................................................................... 175 Євген Гребінка ............................................................................................................ 176 Віктор З а б іл а ............................................................................................................... 177 «Руська трійця»

..................................................................................................... 178

Маркіян Ш ашкевич ................................................................................................. 179 Микола Гоголь. «Він до смерті не любив переповідати одне й те ж са м е...» ................................................................................................ 184 «Ж иття кипить в мені. Праці мої будуть натхненними» ........................... 186 Тарас Ш евченко. Слово генія .................................................................................190 «Мені здається, ш;о се я, що се ж та молодість м оя». Рання творчість ........................................................................................................ 191 Поема «Гайдамаки».................................................................................................. 197 Національна проблематика у творчості Тараса Ш евченка періоду «Трьох л іт». «Я прозрівати став п о т р о х у ...» ...................................... 203

300

Поема «Кавказ» ......................................................................................................... 203 «Чигрине, Чигрине...» ............................................................................................. 205 «Великий льох» ........................................................................................................ 205 «С т о їть в селі Суботові...» ............................................................................... 207 Поема «Сон» .......................................................................................................... 209 Посланіє «1 мертвим, і живим, і ненарожденним...» ..................................... 211 Тема ж іночої долі у творчості Тараса Ш евченка. «Найкращий доказ великої геніальності Ш евченка» ...........................................................................214 «Катерина» ...............................................................................................................214 «Наймичка» ............................................................................................................. 215 «У нашім раї, на землі...» .........................................................................................216 «На паншині пшеницю жала...» ......................................................................... 217 Поема «Марія» ........................................................................................................ 217 Лірика періоду арешту та заслання й після повернення із заслання. «О доле моя! Моя країно! Коли я вирвусь з ції пустині? » ............................220 «Садок вишневий коло хати...» ..............................................................................220 «Доля» ...................................................................................................................... 221 «Росли укупочиі, зросли...» .................................................................................... 222 Тарас Ш евченко і Біблія. «Господь, любя отих людей, послав на землю їм п ророка...» ..............................................................................223 Світова велич Ш евченка. «Того великого вогню і смерть не погасила» .............................................................................................. 228 Пантелеймон Куліш. «Нехай за нас наше діло г о в о р и т ь ...» ......................... 235 «Слово нам верне і силу давнезну, і в ол ю ...» .................................................. 238 «Чорна рада» .......................................................................................................... 241 М арко Вовчок. «Королівна Я » ..............................................................................249 «Секрет незрівнянної мелодійності прози» ....................................................... 252

З ЛІТЕРАТУРИ X X СТОЛІТТЯ «Приєднувати геніїв світи до володінь Тарасової мови» ...............................260 Іван Липа. «П ронісся далі, лишивши на землі частку своєї безсмертної сили» ..............................................................................267 «Люде почали вдивлятися в зоряне небо» ....................................................... 269 Література української еміграції

........................................................................ 273

................................274 Іван Багряний. «Будьте смілими, будьте великими!» «Не замовкну я ніколи, доки ходж у на цій планеті» .................................... 277 Візуальна (зорова) поезія сьогодні. «Співавтором - рідна мова»

.............. 282

Василь Герасим’юк. «Я приходитиму до вас при світлі дня» ....................... 289 «Я виріс під розпач трембіт» ................................................................................ 290

Підсумки .................................................................................................................. 296

301

Рубрика «Ваш літературознавчий словник» Алегорія ....................................... 213 Алю зія ..........................................157 Аналіз худож нього твору .........11 Афоризм ....................................... 128 Балада ........................................... 42 Б у р л е ск .......................................... 156 В ер теп .............................................111 Візуальна (зорова) поезія .........287 Гімн ............................................... 227 Гротеск ........................................ 213 Елегія ..................................182, 196 Естетика .......................................... 11 Історичний роман ...................... 247 Контекст ........................................ 11 Контраст ..................................... 213 Лірика ......................................... 197 Лірична медитація ....................223 Ліричний герой ......................... 223 Ліро-епічний твір .......................197 Літературна течія .......................167 Літературний напрям .............. 167

Містерія ..............................

209 Пародія .......................................... 156 Пригодницький роман ........... 280 Притча ............................................ 62 Псалми ..........................................227 П сихологізм ...............................223 Реалізм .......................................... 168 Римування ..................................157 Роман .............................................247 Романс ..........................

182 Роман-хроніка ............................ 247 Р ом а н ти зм .................................... 182 Романтичний г е р о й ....................256 Сентименталізм ......................... 168 Травестія ....................................... 156 Умовність .............................

213 Ф ігурні (курйозні) вірші .........102 Ф ольклоризм ..................................22 Ф ольклористика ........................ 22 Ш кільна д р а м а ............................ 111