Dzvoni September 2020

DZVONI

ХРИСТИЯНСКИ ЧАСОПИС / ХРИСТИЯНСЬКИЙ ЧАСОПИС РОК / РІК XXVII · ЧИСЛО 9 (321) · СЕПТЕМБЕР / ВЕРЕСЕНЬ 2020 · ISSN 0354-5768 · 100 дин.

кирбай у ДюрДьове и означованє 120 рокох як збуДована церква рожДеСтва ПреСвятей богороДици

Перша Свята ПричаСц у руСким кереСтуре

Перша Свята ПричаСц у ДюрДьове

Шлїдом подїйох

ДЮРДЬОВ – На швето Малей Матки Божей, 21. септембра, преславене храмово швето – Кирбай. Архиєрейску Службу Божу служел наш епарх кир Георгий Джуджар, а сослужели священїки з наших парохийох – зоз Вербасу, Коцура, Шиду и Бачинцох и на таки способ возвелїчали тото швето. Службу Божу провадзел Хор „Розанов“, а по законченей Литурґиї у церковней порти було привитованє владики. (Л.К.)

РУСКИ КЕРЕСТУР – Швето Рождество Пресвятей Богородици – Мала Матка Божа преславене 8. септембра. Служби Божо були у церкви, у Водици и у каплїци Малих шестрох Исусових понеже то и Кирбай тей каплїци, дзе пред 50 роками була перша Служба Божа. Раншу Службу Божу у Малих шестрох служел парох нововербаски о. Иґор Вовк. (М.С., М.А.)

НОВИ ВЕРБАС – И у церкви св. Владимира вирни пред Службу Божу модля пацерки зоз своїм парохом о. Иґором Вовком. (о.И.В.)

РУСКИ КЕРЕСТУР – Октобер пошвецени Пречистей Дїви Мариї и молитиви Ружанєц, та кажди дзень пред вечаршу Службу Божу ше модля пацерки. Першого октобра означене и нєзаповедане швето Покрова Пресвятей Богородици. (М.С.)

Духовне заренко

ПОКРОВ БОГОРОДИЦИ И «ДЗВОНИ»

В

ироятнє ридко хто зна прецо на рамикох нашого часопису «Дзвони» стої икона Покрову и прецо у импресуму пише «Часопис унєшени до реґистру.... од 1.октобра 1996.року», кед знаме же «Дзвони» виходза од 1994.року. А шицко то ище як повязане зоз Покровом Пресвятей Богородици! Но, скорей як ше на тим застановиме, насампредз ше здогаднїме же швето Покров Пресвятей Богородици повязане зоз чудесну подїю и охрану Константинополя у 10. вику кед Марию, котра розширела свой «покров» дожили як Спасительку св. Андрей и Епифаний. Од теди ше Покров слави медзи численима восточнима християнами, а син св. Владимира Велького, Ярослав Мудри, ище 1037.року пошвецел цали руски народ Єй Заступнїцтву и Покрову. И нашо предки, кед тадзи приходзели, пошвецали свойо храми Покрову Богородици. Насампредз то була коцурска церква, котра вец свойо храмово швето пренєсла на Успениє, а Покров прешол до Вербасу. Тиж и церква у Петровцох пошвецена Покрову, а у Сримскей Митровици єден з двох бочних олтарох пошвецени Покрову, тиж так и каплїчка на теметове як и нова церковна сала – Домивка – пошвецени Покрову. Но, врацме ше на нашо «Дзвони». Идея настала ище 1990. року, кед ше преславйовала 130 - рочнїца од будови каплїчки у Водици, кед обявена и перша моноґрафия о Водици. Так, кед ше приблїжовала 250 - рочнїца од приселєня Руснацох на тоти простори, о. Роман Миз основал едицию «Мемориял 250», и после того фришко зажила идея о виходзеню першого церковного часопису у историї наших предкох на тих просторох – часопису «Дзвони». Пофришко ше оформела и редакция, у януаре 1994. року вишло перше число «Дзвонох» у видавнїцтве

september 2020.

Парохиї Петра и Павла у Новим Садзе. Тоти «Дзвони» виходзели до юния 1996. року, кед настала велька духовна и материялна криза и виходзенє того часопису спадло под вельки знак питаня. Алє, цошка нам нє дало мира, та зме ше ознова лапели до борби процив тей кризи цо резултовало зоз обнову «Дзвонох» котра пришла як дар Покрова праве 1. октобра 1996. року, кед ше по новим календаре слави Покров Богородици. У тей штиромешачней кризи мож повесц же була пресудна упартосц, алє ище векша вира до Мариї котра вицагла цалу ситуацию и «принєсла на швет» нови «Дзвони», тераз у видавнїцтве Парохиї св. Миколая у Руским Керестуре. А було то так. Пре финансиї, о. Миз од′явел «Дзвони» а же би ше их приявело на нашу церковну институцию, нє було можлїво бо зме и як Крижевске владичество, и як Войводянски викарият крижевскей епархиї мали за собу цудзу и «нєприятельску» жем и шедзиско у Крижевцох, то єст у Горватскей. Прето ше ознова мушело приявиц «Дзвони» на найстаршу Парохию

Руски Керестур, цо було од початку нєможлїво. Почали путованя до Беоґраду, раз нас посилали до Министерства информованя, раз до Министерства вирох Републики Сербиї. Анї єдни, анї други нам нїч нє обецовали, а на концу ше шицко зведло же мушиме принєсц документ же парохия у Керестуре реґистрована у держави Сербиї. Випатрало цалком лоґичне, алє нє и за полицию у Кули котра таку реґистрацию нє мала, та нє могла видац документ. Чежко було похопиц СУП - у же Руски Керестур и Парохия преславели свою 250 - рочнїцу постояня. Патрели на нас як на секту, та знова беж до Министерствох у Беоґрадзе, раз до єдного, раз до другого. Кед уж шицко випатрало абсурдне и нєпохоплїве же як «Дзвони» могли виходзиц у Парохиї у Новим Садзе, а нє можу у Керестуре, остала нам лєм молитва у котрей зме модлєли – Марийо, кед Ти нє поможеш – нїхто нє поможе. Кед думаш же нє треба же би «Дзвони» виходзели най нє виходза, а кед думаш же би требали виходзиц вец нам помож! И так, после нових и нових пробованьох – до Керестура на парохию сцигло дошлєбодзенє видаваня християнского часопису «Дзвони», а на документу, датум и дошлєбодзенє праве 1.октобер - швето Покрову Пресвятей Богородици. Окрем нас даскелїх, ридко хто тото шицко повязал зоз окремним ПОКРОВОМ МАРИЇ над нашима «Дзвонами». А тот Єй Покров од теди провадзел и провадзи шицки нашо кризи того єдиного у историї нашей Церкви на тих просторох християнского часопису. О. Владислав Варґа

Фото: Бочни прави олтар Покрову у Митровици

DZVONI

3

Рочнїци

ДАРОВАНЕ, А ВЕЦ ВЖАТЕ

90 – РОЧНЇЦА ПАРОХИЇ СВ.КИРИЛА И МЕТОДИЯ У БЕОҐРАДЗЕ (3)

Як зме споминали у прешлим чишлє, парох др Мирко Боїч мал окремни симпатиї при беоґрадских власцох, та почал глєдац од нїх порту же би ше там збудовала наша перша грекокатолїцка церква. Його молба була прилапена и розпатрена на схадзки городского совиту општини Беоґрад.

О тих податкох зме упознати дзекуюци Министерству вирох Републики Сербиї, кед нашу Службу у Беоґрадзе 2006. року нащивел министер др Милан Радулович. Вон нам помогол дойсц нє лєм до цалосного проєкту нашей церкви, алє и другей детальней документациї як цо то записнїки тедишнїх скупштинских схадзкох.

Так можеме видзиц же на 14. схадзки, котра отримана 31.октобра 1940.року на 18 годзин, под точку 73 – «предклада ше же би ше грекокатолїцкей Церкви даровало за будову храма добро на углє улїци Джушина и Далматинска». На истей схадзки ше одобрело же би оштинска жем, а то порта К.О.Б. 2 парцели ч.1015 у поверхносци од 534,60 квадратни метери даровала церкви. Як пише у записнїку, «жем ше дарує виключно за будованє церкви». Такси треба же би плацел грекокатолїцки уряд, а ополномоцитель Општини же би вивершел преношенє того державного добра. Дня 7.03.1941. року порта пренєшена до Пописного и Власнїцкого лїсту под числом 4832 жемокнїжного уложка. Кельо идея о вибудови церкви була озбильна, потвердзує и детальни проєкт котри ше находзи у

Пописни лїст

4

DZVONI

veresenq 2020

Рочнїци БЕОҐРАД

МЕДЗИНАРОДНА СЛУЖБА

Икони Исуса, Мариї, Кирила и Методия намальовал Жарко Милинов, а вони ше тераз находза у нашей церкви у Ґосподїнцох.

У грекокатолїцкей церкви Кирила и Методия (у Крунскей 23) 20. септембра була правдива медзинародна Служба понеже на нєй були и двойо грекокатолїки госци зоз Львова и єден грекокатолїк зоз Прешова, котри иншак роби у Словацкей амбасади у Беоґрадзе. Двойо зоз Львова пришли нащивиц свою шестру Боґданку Мельничук, котра уж вецей роки з фамелию у Беоґрадзе, а пан Юрай , Руснак зоз Словацкей, аж тераз случайно дознал же маме свою грекокатолїцку Службу у Беоґрадзе. Як наглашел парох о. Варґа, Беоґрад ма окреме важну улогу за чуванє свойого обряду и традициї велїм грекокатолїком зоз реґиона и швета котри ту приходза робиц до рижних амбасадох и подприємствох, або ше ту длужей затримую. Радосцбула велька за госцох котри нашли своїх братох, а тиж и за тоту нашу малу алє значну заєднїцу у Беоґрадзе. Олґица Радович Лендєр

Архиви Беоґрада (Нови Беоґрад), а виробел го овласцени архитекта и инжинєр Иван Савкович. Роботи мало окончиц Будовательне технїчне подприємство «Мисита» зоз Земуну у вредносци од 1.600.000динари.

Як зме спомли, штири вельки икони (180/60) Исуса, Мариї, Кирила и Методия намальовал Жарко Милинов зоз Шайкашу, а вони ше тераз находза у нашей грекокатолїцкей церкви у Ґосподїнцох.

Понеже од 6. по 12. април Беоґрад бул бомбардовани, а парох напущел Беоґрад, шицка робота застановена. Городска комисия за експроприацию 25.01.1948. року вжала нєрухомосц нашей парцели за потреби ИОНО и обовязала ше вредносц од 80.190 динари виплациц у державних облиґацийох, алє то нїґда нє виплацене.

О. Владислав Варґа

september 2020.

DZVONI

5

Стереотипи

“НЄМОЖЛЇВЕ” – ТО ЛЄМ СЛОВО

Вирнїк, то єст – тот цо вери, значи и – тот цо сумня. Нєт вири без сумнї и нєсиґурносци. Кед нєт сумнї и нєсиґурносци – то ше вола знанє. Исус кед предруцує своїм апостолом же їх вира слаба, то роби прето же вони – и попри того же були нєпреривно зоз нїм и видзели безчислени чуда – заш лєм вше ознова и ознова сумняли. За Исуса вира и нєвира нє лєм способ, думанє або опредзелєнє єдней особи. Вира або нєвира за Исуса то можлївосц або нєможлївосц дїйствованя Божого у живоце чловека. Прето ше и пита тим котри приходза ґу ньому зоз молбу же би им помогнул: “Чи вериш же я то можем зробиц?” И часто додава: “Най ци будзе по твоєй вири”. Нам, обичним людзом, чежко зрозумиц тото Боже становиско, бо ми, горди и полни самохвалєня, вихасновали бизме таку божеску моц за свою афирмацию, за свойо воздзвигованє – та гоч и прейґ помоци другому. Божа драга за нас чудна. Нє лєм же ю нє розумиме, алє аж и предруцуєме Богови же чом нє роби иншак. Ми би сиґурно, кед бизме могли, зробели иншак, а тото цо найважнєйше – зробели бизме ефикаснєйше и лєпше. Голєм так думаме. Чудни драги Божо. Лєм Бог могол таке здумац же победзи и зло и шмерц зоз свою шмерцу. Кед би то нє було од Бога, преглашели бизме то за глупосц, як и св. Павло гвари за криж: за Єврейох є скандал, за Грекох є глупосц. А за нас спашенє и живот. На тей драги роздумованя ище раз давно сом здумал (або даґдзе пречитал) виреченє: родзиме ше же бизме умарли, - умераме же бизме жили. Чи маме моци тото и вериц, а нє як я, лєм видумац як мудре евангелске виреченє? Кед вериме, вец наисце то єдина правда нашей вири. Кед нє вериме до тей правди, вец наша вира цошка цо лєм тлєє у нашей души. Вецей нам прави проблеми як цо дава поцешенє и животну сиґурносц же зоз свою тїлесну шмерцу отвориме дзвери раю. На тей драги вири - нєвири и глєданя смисла находзи ше кажди вирнїк, и попри того же шицки ми тото доживюєме як слабосц, та аж ше

6

DZVONI

часто з того и споведаме. Сумня нас трима у духовней скромносци и понїзносци, дава нам можлївосц же бизме свойо дїла робели глїбоко з любови, а нє лєм як виполньованє якейшик моралней чистоти и длужносци спрам совершеного Бога. Сумня нас трима у способносци похопиц ближнього, бо и ми слабучки и полни синовского довирия до доброга Оца котри нас розуми и пребачує прейґ своєй помоци там дзе сили духовни опадаю. На концу, Исус могол зробиц чудо лєм там дзе були єдноставни людзе, дзе нє було духовней гордосци и суґурносци знаня Закону и Писаньох. Та аж дакеди и вири дзе нє було: “Помож моєй нєвири” – блага Исуса оцец хорого сина. Єдно сиґурне – любови було. У таким шветлє остатнї час роздумуєм и о Св. Тайни Олїва, котре нам чежко зрозумиц. Нє розумиме – як може Бог єдну зоз седем Св. Тайнох вязац за шмерц? И ту такой видно нашо предрозсудки: “Чи може оцец дац синови камень кед пита хлєба, або гада кед пита рибу?” Чи наисце паноцец идзе ґу тим цо умераю же би умарли? Чи идзе же би умераюци вошли до живота? Чи же би оздравели? Шицко тото. Вельо раз ме дахто волал: “Гибайце, нє при себе є, алє ше барз мучи и нє може умрец.” Кед сом тей особи удзелєл Олїво, як ме випровадзели, такой хтошка вишол за нами – же тота особа умарла. Чи то наисце була страшна шмерц – чи олєгчанє у тей страшней хвильки, котра, наздавам ше, претворела ше до спасоносного поцешеня. Раз, кед бул шнїг по пас, прибегнул єден стари чловек же його жена лєм цо умарла. Скочел сом до комбия и за даскельо минути бул у обисцу. Комби сом охабел на штред улїци, бо нїґдзе ше нє могло на бок скруциц. Чловек пошол кончиц, лєм сушеда була у обисцу. Уведла ме до хижи и вишла. Остал сом сам зоз умарту. Шедзела на високей посцелї. Пред ню бул танєр з котрого пред даскельо ми---нутами єдла, вона шедзела як кед би задримала. Шеднул сом ґу нєй и почал: “Кед ме чуєце...” – и так далєй.

Бул то момент смисла вири – котра нїґда нє престава. Бо у тих моментох людзе можу чуц, можу ше покаяц – бо ше слух остатнї гаши... У Сриме, поволал ме єден чловек, котрого сом знал як доброго ґлумца у рижних представох (вше бул и Миколай, и дзелєл пакецики у нашей церкви). Бул чежко хори и нє спал мешацами. После нашого стретнуца, бешеди, Споведзи, Причасци, Олїва – шлїдуюцу ноц спал змирено. Ютредзень ми послал як друнок – палєнку. Рижни дожица. Єдно сиґурне – нє паноцец удзелює оздравенє, а поготов нє шмерц. И паноцец ше часто чудує и нєсподзивани є. Так як кед сом дал Олїво єдному чловекови цо бул приковани за посцель. Кед ме випровадзели його домашнї, врацели ше до хижи ґу ньому, а вон стал коло облака и закуковал на драгу. Нє свидоми зме сили Божей. А Бог без нашей шлєбодней волї, без нашей вири нє роби чудо. Може то буц и чудо благей шмерци, може то буц чудо поцешеня у хороти, а може буц и чудо оздравеня. Бо шицко тото то Св. Олїво. Роздумуєм – чи би нє було мудро єден дзень у парохиї увесц дзень подзельованя св. Олїва? Шицким тим цо хорйовити, хори, або ше рихтаю за даяке лїченє? Бо Св. Олїво за живих и їм на помоц. Нєдавно сом ше врацел до єдней особи котра була на умору. Голєм так шицки думали. И я ше врацел кущик зармуцени, бо сом думал же сом удзелєл остатнє помазанє особи котру познам, а котра нєодлуга умре. Нє знам чом, надумал сом опатриц торбичку у котрей сом ношел олєй, кнїжку, криж, Св. Причасц, епитрахиль... тото цо нужне. Опатрел сом ю бо сом ю махинално вжал, а часто на торбичкох пише и койцо цо нє прикладне – поготов за Св. Олїво. Знал сом же ма на себе якиш лоґо. Писало: Нєможлїве - то лєм слово. До вечара ми явели же тота особо при котрей сом бул и дал єй олїво – пришла ґу себе. о. Михайло Малацко

veresenq 2020

Актуалне

АКТУАЛНОСЦИ У ВСЕЛЕНСКЕЙ ЦЕРКВИ НАЙВЕКшА ОПАСНОСЦ ЗА хРИСТИяНСТВО ТО СЕКУЛАРИЗЕМ, А НЄ ИСЛАМ И ПРЕшЛЇДОВАНя

Найвекши нєприятель християнства нє прешлїдованя з котрима ше числени вирни стретаю, алє заходни секуларизем, гварел длугорочни мисионер у Африки, салезиянєц Мартин Ласарте на округлим столу котри обрабял питанє католїцких мисионерских активносцох под час пандемиї корона вирусу. “Найвекша опасносц з котру ше стретаме то секуларне дружтво без трансценденталней димензиї”, гварел Ласарте, надопольнююци же секуларизем хвильково наймоцнєйши на Заходу, а пре ґлобализацию пошвидко залапи цали швет, цо поглєдує глїбоке “мисионерске роздумованє”. Внзначуюци приклади зоз Европи, уруґвайски салезиянєц обачел же його монашески шор у Польскей свойочасово роснул за 50-60 нових богословох, а тераз тото число дзешец раз менше. Латинску Америку тиж заплюсла моцна габа секуларизациї, гвари Ласарте, надополнююци же вирску пражнїну котра ше формовала вше баржей пополнюю евангелицки церкви. Католїцка Церква, спозорює вон, баржей превжала административну улогу як тоту “мацери и учительки”, надопольнююци же кед Церква занєдзбує свою харизму научованя, мисиї и ширеня вири “вец траци свой идентитет”. Цо ше дотика надїї за виздравенє вири у Латинскей Америки, тот мисионер найвекшу нагоду видзи народних побожносцох, док шанса у Европи у мисионерох зоз Африки и Азиї котри приноша швижосц яку Стари континент страцел. Иншак, Ласарте бул папов делеґат на нєдавней Синоди о Амазониї, дзе допринєсол у росправи о темох котри ше ту претресали. Як мисионер у Африки препровадзел двацец пейц роки, а хвильково ше рихта врациц до Анґоли и попри того же пре корона вирус гранїци ище заварти. Приповедаюци о прешлїдованей Церкви, салезиянски мисионер наглашел же коло 250.000 людзох по швеце прешлїдовани пре свою виру, визначуюци слова папи Франциска же тераз єст вецей мученїкох за виру як у перших викох християнства. Крем пороснуца националистичного гиндуизму у Индиї, вон окреме визначел прешлїдованя у Китаю котри наставаю зоз потреби власци за подполну покорносцу. “Християн нє може положиц власц на перше место”, гва-

september 2020.

рел Ласарте, визначуюци застараносц же “Китай дзвига контролу над людзми”. Но, наглашує факт же праве у державох дзе авторитативни режими гнобя католїкох “Церква вше баржей рошнє”. “Християнски живот моцно рошнє у Африки, восточней и южней Азиї, гвари Ласарте, визначуюци Виєтнам як жем “окреме живей” Церкви у котрей салезиянци у остатнїх дзешец рокох мали коло сто пейдзешат нових мисионерох. Вон надополнєл же християнство рошнє и у жемох у котрих християнє меншина, як цо то Непал, Банґладеш, повязуюци то зоз страхом же на заходзе пошвидко буду доминовац муслиманє “нє пре обрацених на виру, алє пре векше число дзецох”. Парадокс, визначел Ласарте же християнство тераз рошнє у жемох котри традицийно муслимански, а ислам рошнє у жемох з традицийним християнством. Заш лєм наглашел же число вирних нє фундаментални проблем християнох на заходзе, алє “хорота котра ше вола секуларизация” приходзи з нука, а нє з вонка. Уруґвайски салезиянєц ше склада за “ширшу визию християнства” котра приходзи зоз мултикултуралней перспективи. Бо, “кед маце християнску, мисионерску заєднїцу, котра мултикултурална, вец маце дружтво котре богатше”. Свойо роздумованя заключел з думку же у Европи у будучносци будзе потребне “вецей мисионерох”, пре опасносц од хороти “аутореференциялносци”1 котра годна озбильно зарожиц нависцованє евангелиї. www.bitno.net

1 аутореференциялносц – за розлику од референциї котра

текст кладзе до служби бешеди о предметох, аутореференциялносц го кладзе до служби упутйованя на свою ситуацию, субєкт, структуру, код, жанровску припадносц. У нашим значеню то досц подобне приповеданю о самому себе. о. Владимир Еделински Миколка

DZVONI

7

Зоз живота Дайце и да ше вам! Исус нам гутори у Євангелиї: Оцец люби свойо дзеци и дава им можлївосц же би и вони любели своїх братох и шестри. Дайце тото цо вашо - материялни добра, милосц, пребаченє же би и ви були як Бог.

Млєко у праху

У єдним варошу у Бразилу находзи ше барз худобни край до котрого уж штири роки приношиме нє лєм поживу и облєчиво, алє и духовне слово. Прекрашнє видзиц як тоти людзе вше ознова одкриваю Исуса и починаю помагац єдни другим и дзеля и тото кус цо маю зоз тима котри маю ище менєй. Вони аж понукаю и свою колїбу. Єдна панї, котрей зме однєсли млєко у праху за єй дзеци, виприповедала нам же вона тот млєко подзелєла зоз сушеду котра нє мала цо дац єсц своїм дзецом. Дайце и да ше вам – гварела през ошмих. Тот исти дзень, на єй вельку радосц, вона достала ище млєка у праху.

(H.I. – Brazil)

рана

У одредзених нагодох своїм штверим дзецом давам пенєжи же би купели дарунки за худобни дзеци. Того року мой наймладши син питал вецей пенєжи. Чул же його оцец нєзаняти и нє може купиц дарунки дзецом котри ма зоз другу жену. Барз сом ше зворушела. Мой супруг нас напущел пред вельо роками, алє рана ше ище вше нє загоєла. Тей ноци сом плакала и чувствовала сом же ме мойо дзеци видали. Можебуц сом и нє у праву, можебуц тоту лекцию мушим научиц. Шлїдующе рано сом мойому синови дала вецей пенєжи. О кратки час ме дзеци знова замодлєли же бим помогла їх оцови найсц роботу. Гоч вони од нього нїґда нїч не

8

DZVONI

достали, заш лєм му були порихтани помогнуц. Зрозумела сом же гоч як ми чежко, и я мушим любиц своїх ближнїх. Було ми чежко, алє сом то зробела. Радосц котру сом обачела при моїх дзецох була велька. Подзековала сом Богови за їх велькодушносц, алє и за тото же ме ошлєбодзел од горчини котру сом роками ношела у шерцу.

(C.C. – Colombia)

одказ

Пред даскельо мешацами, велька ИТ фирма у котрей сом заняти, наявела одпущованє 40% своїх занятих. Бул сом у шоку. Дзекуюци тей роботи, моєй фамелиї нїґда нїч нє хибело. Як тераз будземе плациц рати за кредит? Цо будзе зоз здравственим осиґураньом? То були питаня котри ми приходзели на розум. Моя супруга и я були порихтани ше одрекнуц дзепоєдних стварох, та аж и предац тото цо нам нє нєобходне. Дали зме шицко до Божих рукох. На дзень одпущованьох 6500 мойо колеґове достали одказ. Було ми барз чежко пре нїх и намагал сом ше поцешиц дзепоєдних. Я ище вше нє знам цо ше случи зо мну. Знам же тота криза зблїжела нашу фамилию. Знаме препознац и проблеми наших ближнїх. Научели зме цо насправди важне у живоце.

(Roger – USA)

ПРЕБАчЕЛА СОМ ЗЛОДЇЙОВИ КОТРИ ЗАБИЛ МОЙОГО СИНА

Накадзи ми забили сина у єдней крадзи, мой живот вецей нє мал смисла. Була сом у розпуки и глєдала сом помоц. Пошла сом на духовне стретнуце. Там сом чула Исусово слова: „Любце своїх нєприятельох“. Як можем любиц своїх нєприятельох? Як можем пребачиц тим котри забили мойого сина? Но, и попри шицкого Боже слово поставало вше моцнєйше у мнє. Мала сом вше векшу потребу пребачиц и пренайсц так длуго глєдани мир у своїм шерцу. Твардо сом ришела же пребачим! Мала сом нагоду зочиц ше зоз особу котра забила мойог сина. Познала сом го. Було барз чежко, алє Бог интервеновал. Нє чувствовала сом мержню спрам нього. Як мац, у своїм шерцу сом мала за ньго сочувствия и модлєла ше же би ше и Бог змиловал над нїм. Тераз можем повесц же сом насправди дзецко Боже!

(M.A. – Venezuela) Citta Nuova Пририхтал: М. Шовш Фото: ш. М. Воротняк

veresenq 2020

Слово за живот

«БО КАЖДИ ЦО шЕ ВОЗДЗВИГУЄ БУДЗЕ ПОНЇЖЕНИ, А хТО шЕ ПОНЇЖУЄ – БУДЗЕ ВОЗВИСшЕНИ». (ЛК 14, 11) «Бо кажди цо ше воздзвигує будзе понїжени, а хто ше понїжує – будзе возвисшени». (Лк 14, 11)

У Евангелийох читаме як ше Исус дзечнє одволовал на госцини кед го волали, бо то була нагода стретнуц ше, сприятелїц ше и змоцнїц дружтвени одношеня. У тим виривку Евангелиї св. Луки Исус ше припатрал як госци вибераю перши места хтори резервовани за визначни особи. Вони ше барз сцели воздзвигнуц понад других. Алє, Исус ма на розуме иншаку госцину: таку хтора будзе понукнута шицким дзецом у Оцовим доме, без «здобутих правох» у мено даякей надмоци. Напроцив, перши места буду резервовани за тих цо виберу остатнє место и помагаю другим. Прето Вон нависцує: «Бо кажди цо ше воздзвигує будзе понїжени, а хто ше понїжує – будзе возвисшени».

Кед себе кладземе до центру, свою гамишносц, пиху, обчекованя, поносованя... спаднєме до спокуси идолопоклонства, тє. кланяме ше фалшивим богом хтори нє заслужую чесц и довириє. Прето нас Исус поволує же бизме зишли зоз «пристолу» нашого еґа, же би у штредзиску нє бул наш еґо, алє сам Бог. Гей, Бог насправди може завжац почесне место у нашим живоце! Потребне му направиц места, преглїбиц нашо одношенє зоз Нїм, научиц од Нього евангелски стил понїзносци. Завжац остатнє место по шлєбодней волї то значи вибрац место хторе вибрал сам Бог у Исусови. И попри того же є Господ, Вон вибрал же вежнє людску природу же би шицким обявел Оцову любов. «Бо кажди цо ше воздзвигує будзе понїжени, а хто ше понїжує – будзе возвисшени».

У тей школи учиме стваряц братство, тє. солидарну заєднїцу хлопох и женох, одроснутих и дзецох, здравих и хорих, особох хтори маю схопносци будовац мости и служиц за обще добро. Так як и Исус, и ми можеме без страху присц ґу ближньому, поставиц ше ґу ньому же бизме вєдно крачали и у чежких, и у радосних хвилькох, почитовали його квалитети, дзелєли материялни и духовни добра, ошмельовали, давали надїю и пребачовали. Так посцигнєме примат любови и шлєбоди дзецох Божих.

september 2020.

У швеце хтори хорує од кариєризму цо трує дружтво, то насправди значи исц процив цеку и порушац евангелске обраценє. А то и закон християнскей заєднїци, як записал апостол Павло: «У понїзносци тримайце єдни других за лєпших од себе» (Фил 2, 3). «Бо кажди цо ше воздзвигує будзе понїжени, а хто ше понїжує – будзе возвисшени».

Кяра Лубик о тим писала: Чи ши обачел? У швеце ствари стоя цалком иншак. Панує закон себелюбносци [...] А знаме же його боляци пошлїдки то нєсправедлївосц и спреводзки шицких файтох. Медзитим, Исус нє думал директно на шицки тоти злохаснованя, алє на корень з хторого вони рошню: на людске шерцо. […] За Ньго нєобходне преображиц праве шерцо и як пошлїдок завжац нове становиско яке потребне за успоставянє автентичних и справедлївих одношеньох. Буц понїзни то нє значи нє буц амбициозни, алє буц свидоми своєй нїчомносци, чувствовац ше мали пред Богом и прето ше як мале дзецко придац до Його рукох. [...] Як добре жиц таку понїзносц? Применьовац ю так як и Исус робел - з любови спрам братох и шестрох. Бог трима же шицко цо зробиме другим, як кед би було зробене Йому. Значи, понїзносц: служиц им. […] А воздзвигнуце ше сиґурни случи у новим швеце, у другим живоце. Алє тим цо жию у Церкви тото преобраценє ситуациї уж присутне. Ситуация ше, значи, уж пременєла. Так Церква, у хторей ше жиє по словох хтори зме преглїбели, уж тераз знак будуцого живота за чловечество». Летиция Маґри

DZVONI

9

Дожица

А ПАРОхОВИ 100 ЕВРИ НАЙ шЕ МОДЛЇ СРИМСКИ ДОЖИЦА

Нєдавно сом чул од єдного православного паноца єдну приповедку хтора би могла буц приклад як викоренїц празновиря у народзе. «Умарла жена - приповеда паноцец - поховали ю, а вец порихтали на парохиї обед. Обед прешол, домашнї за собу попораєли, а вец заш положели стол и на нїм єдзенє, пице, кафа... Пита ше парох – прецо знова кладзеце єдзенє кед прешол обед и шицки ше наєдли? Чекаце дакого ище? Ша нє чекаме оче парох - гваря му вирни - алє то наш обичай. Тей ноци придзе покойна, та єй треба порихтац святочни стол и вельо смачни єдзеня. Та яки то обичай - гвари парох – озда нє думаце же покойна придзе єсц тей ноци?! Но, та ви нє знаце - предлужел син покойней - то вас випатра нє учели, алє ми знаме же покойна придзе на вечеру цо зме єй порихтали. Видзел парох же упартих и «мудрих» парохиянох нє може прешвечиц, та их охабел. Алє, гоч вони шицко позамикали, парох мал окремни уход та вноци пришол до сали и поєдол праве тото цо покойна любела. Кед воно, рано приходзи родзина и отвера, а там точно так як гварели - покойна пришла и єдла, алє лєм тото цо любела у живоце. Почали вони прешвечовац паноца - Но, видзице же то правда! Ви би ше мали тому дакус поучиц, дошколовац! Кед почали пораїц, нашли вони єден папер, а на нїм цошка пише. Нагли ше шицки, а воно – покойна написала на паперу: «Дзекуєм вам шицким же сце ми крашнє порихтали єдзенє, алє вас модлїм же бисце парохови дали 100 евра же би ше модлєл за покой моєй души». Кед то пречитали, попатрели на себе та пошли дому. Од теди нїхто вецей нє приходзи на парохию давац обед» закончел паноцец тоту приповедку. Слухаюци тото, подумал сом себе, як то и у нас єст вельо празновиря. Пригадал сом лєм швижи, мешачни, бо о других сом уж нєраз писал, як жена єдного нашого покойного парохияна пред мешацом реаґовала кед ше при умартому загашела швичка - Бо цо то тераз значи? Єдни так гуторя, други так а ви парох, цо повеце, цо то значи? – питала ше ми збунєно после як вечар при умартому шедзела. Но, та и я подобнє поступел як тот парох у тей приповедки. Гварел сом єй же по нашим обичаю ше за покойного дава такой ютредзень Служба у нашей церкви, а найблїзши ше на нєй и висповедаю. Та так и було, понеже ше анї жена покойного, анї єй шестра нїґда нє споведали, то була нагода, а так нам наклада и наш «руски обичай» як сом им наглашел - та ше обидва першираз у живоце споведали. Так ше тото праз-

10

DZVONI

«Во имя отца, селфи и святого смартфона»

новирє пременєло до вири. Нє єдине то у нашим сримским народзе ! Нєдавно ми до церкви пришал єдна Рускиня (приходзи лєм раз рочно кед єй швецим славски колач!) та ми гвари же ми заплаци кельо треба, лєм най модлїм молитву же бим зоз нєй «знял зло», бо на єдним хованю, гваря єй сушеди, справовала ше якош нє по «наших старих обичайох» та нє будзе добре зоз ню. Лєдво сом ю змирел, а молитва вшелїяк же була на добродзечней основи. Ище дацо сом тих дньох дожил, алє од нашей побожней парохиянки, котра каждей нєдзелї и на швета ше причаща и шорово на перши пияток у мешацу споведа. Жена школована, нє повед бим же є духовно «заостата», алє ме замодлєла же бим єдней особи, за котру бим ше мал модлїц – «знял наробену врачанїну». Бул сом барз жалосни же наша парохиянка таке дацо одомнє глєда, алє сом єй наглашел же нєт векшей молитви як Служба Божа и Исус котрого примаме у Причасци, бо вон и остал з нами, як гварел – до конца швета, за нашо добро. Понеже парохиянка жадала же би я єй дал даяку окремну молитву и «поробел дацо конкретне», а нє лєм Службу и Причасц, гварел сом єй же ше опитам владикови чи ме овласци же бим «виганял злого» бо сом ище у своїм 40 рочним священстве таке дацо нє робел. Та так, а «до владики чежко дойсц пре корону», як сом єй потолковал, та зме на «стендбаю», чекаме як ше ситуация будзе далєй розвивац. У медзичаше парохиянка приходзи поряднє на Службу, цалком змирена, та верим же ше дацо и пременєло. Кед ше дацо повтори, мушим ше «дошколовац», як гварели вирни у приповедки. О. Владислав Варґа

veresenq 2020

З историї Беркасова

ЕТНОЛОҐИЙНИ ПРИЛОГ ДУШАНА ДРЛЯЧИ ЗА ПРЕУЧОВАНЄ РУСНАЦОХ У БЕРКАСОВЕ Сримски валал Беркасово, 4 км югозаходно од Шиду, лєжи з правого боку Шидини (121м). Валал ушорени и такповесц злучени зоз Шидом. У валалє ше находза рови старого городу Беркасова котри вироятно подзвигли Мадяре. Город Беркасово Беркасовчанє наволую Деспотовец, а ошпивани є у народней писнї “Шмерц Йована Деспотовича”. Завжали го Турки 1521. року, а спрам горватскей енциклопедиї, нє рушали старобивательох Горватох. Спрам истого жридла, початком XVIII вику, єдна часц Горватох ше розселєла по околних валалох, а до валалу ше населєло векше число Сербох. У Беркасове 1733. року було 33 обисца и 209 жительох, од чого 16 горватски хижи. О наставаню мена Беркасова постоя рижни думаня. Спрам єдних, нєшкайше мено настало по завойовачу Беркасу, спрам других – мено достало по мадярскому маєтнїкови,1 а од Руснацох зазначене думанє же мено достало по валалє Беркасово при Мукачове, одкаль ше приселєла єдна часц Руснацох до Беркасова, алє автор Дляча трима же то найменєй виглядна верзия. Аж надополнює же дзепоєдни места у Карпатох достали мена по топонимох у Бачкей и Сриму, одкаль сциговали богати дарунки. Слухаюци руских приповедачох, Дрляча зазначел їх верзию приповедки присельованя до валалу. Спрам нєй, бачки Мадяре ше, сцекаюци од турецкого зулуму, скрили до Карпатох. Ту ше стретли з Руснацами и приповедали им же яка у Бачкей барз плодна жем. Так ше 1742. року спущело з Прешова єденац руски фамилиї. И, насправди утвердзели же жем родна и же хлєба єст надосц. О тим присельованю зачувана анеґдота же ше якиш Гафич зоз своїма синами 1 Мадя. berekaszó “рична рика”

september 2020.

приселєл досц позно. О даскельо роки єден зоз синох пошол до Карпатох до нащиви родзиновим. Там приповедал же Руснаци у Бачкей маю у по сто мири жита (мир = 75 кґ). Присутни ше барз чудовали та було аж и коментари на його бешеду: “пошол млади и нє знал циґанїц, а тераз з нього настал таки спревоцкош!” Випатра же ше Руснаци у XIX вику з околїска Бардейова приходзели до Шиду, а познєйше и до Беркасова (зоз тих предїлох тє, Шаришу, коло Бардейова и найстарша словацка фамилия у Шиду – Олєяр; опать: A. Vereš, Slovenska evanhelicka krestanska cirkev, Petrovci, 1933, s. 223). Спрам информацийох руского священїка Дю. Гербута у Шидзе уж коло 1804. року було кресценя и винчаня по грекокатолїцким обрияду. Медзитим парохия у Беркасове основана аж 1919. року. Велї Руснаци под час приходу до Бачки и Сриму нє мали презвиска, та ше волали по оцови, лєбо

ношели словацки фамилиярни мена (презвиска). Понеже ше у чаше їх присельованя водзела борба о превласци над Бачку медзи Мадярами и Австриянцами, Мадяре Руснацом надрильовали мадярски презвиска. Так кед приселєнєц бул зоз предїла коло рики Холошнї, поставал Холошняї, лєбо з околїска Сеґедину та є наволани Сеґеди, тоти цо були висши ростом поставали Надь, а менши – Киш, приселєнєц цмейшей скори бул Фекете, худобнєйши бул Варґа, потомок югасох були Биркаше, а священїкох Поп (Пап). У Беркасове и нєшка жиє традиция же перши Руснак цо ше приселєл бул якиш Лусканци. Як старши приселєнци Руснаци у валалє себе єдино так и волаю - “Руснаци” назначуюци же у чаше їх приселєня то єдине мено котре постояло. (предлужи ше) Дрляча Душан, Нова думка 4, 1973. рок.

ТВЕРДИНЯ У БЕРКАСОВЕ

Час будованя XV вик

Castrum Berekszo идентични зоз назву сучасного места Беркасова у Сриме коло хторого ше находза шлїди утвердзеного городу, у народу познатого як Деспотовец. Твердиня була подзвигнута на нїзким, часточно штучним возвишеню котре з єдного боку обрацене ґу долїни, а з другого боку ше опера на забасту ровню. Но, кажди моцнєйши напад могол городу направиц чкоду так Беркасово зруйновали Трурки. Нєшка ту видно лєм жемни рови и то два приблїжно нєправилни полуокругли ровнї котри обколєшени зоз глїбоким ровом и му-

риском зоз глїни. Нє зна ше чи твердиня малагородски муриска, чи то були лєм древени мури. Дальши виглєдованя нє окончени.

DZVONI

11

Духовне життя

ПАРАФІЯ СВ. СВЩМ. ЙОСАФАТА У КУЛІ

ДВА ЮВІЛЕЇ СЕСТРИ СЛУЖЕБНИЦІ КЕКИЛІЇ СУБОТНІЦКІ Цього року, а саме 15 серпня 2020 р. виповнюється 80 років з дня народження Сестри Служебниці Кекилії (Наталії) Суботніцкі, СНДМ. Цього року у сестри Кекилії два свята - 80 років життя і 62 роки чернечого життя.

Народилася сестра Кекилія (Наталія) Суботніцкі, СНДМ 15 серпня 1940 року в селі Селиште, община Србац (Боснія)у родині Суботніцкі Олекси і матері Софії (дів.Баранєцькі). Батько Олекса Суботніцкі (15. 3. 1905 – 19. 12. 1999) народився в

12

DZVONI

Україні, з батьками прибув до Босні ще дитиною коли мав 2 – 3 роки. Мати Софія (1912 – 28. 12.

2002) народжена у Боснії. Сестра Кекилія (Наталія) виросла і вихована у християнський родині. Мала ще братів Петра і Івана та сестер Катерину, Марину і Анну (Ксенію), яка теж сестра монахиня, СНДМ. Від малих років навчилася ходити до церкви. Вдома мати вчила дітей молитися. Батько молився сам. Рано і ввечері клякали і вголос розказували молитви, коли вивчили на пам̕ять тоді могли молитися потихенько, але мати завжди перевіряла. Ще дівчинкою Наталія з 15 літ працювала у Крижевцях в Єпархії. Вперше прибула у Руський Керестур 1 квітня 1958 року, як кандидатка. Тог ж 1958 року 15 серпня (якраз на 18 день народження) відбулися її облечини в монаше убрання і зачинає новіціят. Перші обіти склала 1960 року. У листопаді 1960 року перший раз подорожує до Риму (Італія). У Римі стає головним шеф-кухарем в «Основному будинку»ССНДМ. У 1963 році прибуває до Загребу (Хорватія) і починає служити кухаркою владики Кир Гавриїла Букатки. Місії служіння Богові і Діві Марії сестра Кекилія, ССНДМ мала у Сербії: Руський Керестур, Кула, Куцура, Бікіч До, Ново Орахово, Сремська Митровиця, Беркасово, Шід; село Селиште - Боснія, Загреб у Хорватії; Рим - Італія; Маквілєр Франція, Ужгород та Виноградов – Україна. За освітою – спеціальністю сестра Кекилія є медсестрою. Як медсестра працювала у Загребі (шпиталь), в Будинках Здоров`я Кула, Крущич, Сівац, Руський Керестур, Ліпар. На пенсію відійшла 1995 року. Багато років працювала з дітьми, проводила катехизацію, підготовляла першопричасників, підготовляла дітей до свят Великодня, Різдва та Святого Миколая у Куцурі, Руському Керестурі, Новому Орахові, Бікіч Долу і навіть у своєму рідному селі

veresenq 2020

Духовне життя Селиште. Перебуваючи у Римі сестра Кекилія брала активну участь і співала у хорі. У кожній церкві для виконання церковних обрядів крім священика потрібний дяк, щоб своїм співом збагатив служіння Богові. В Кулі на жаль довгі час немає дяка, так що цю роль виконує сестра Кекилія – гарно і з успіхом. Так само сестра дбає про порядок в церкві, разом з жінками прибирають церкву. На даний час сестра Кекилія є Відповідальна сестра кульського монастиря Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії. У сестри Кекилії є багато хобі. Любується і займається квітами і працює коло них, любить читати, співати, вишиває, робить гоблени, любить в`язати гачком, а теж виробляє вервиці. КМТ ім. Івана Сенюка співпрацьовує з сестрою, особливо під час проведення маніфестації «Йде Святий Миколай», вона дає поради коло самої вистави, допомагає придбати костюм за Св. Миколая і другі речі, вишиті рушники, костюми ангелів тощо.

У неділю, 16 серпня 2020 у церкві Святого свщм. Йосафата відбулася Свята літургія. Служба Божа була благодарною у честь Всевишнього і сестри Кекилії. Після Служби Божої отці парох о.

september 2020.

Дам`ян Кіча, ЧСВВ та сотрудник о. Платон Салак, ЧСВВ привітали сестру Кекилію з днем народження і подарували Краснобрідську чудотворну ікону Божої Матері. Від імені Церковної ради кульської церкви з квітами сестру привітав і Теодор Процикиєвич, голова Церковної ради. Филип Проник приєднався до вітаннь і сказав пару слів від імені парафіян, КМТ ім. Івана Сенюка та від свого імені та вручив сестрі Кекилії квіти. Всі присутні у церкві заспівали своїй улюбленій сестрі «Многая літа». Сестра Служебниця Кекилія: «Щоденний хліб це для мене Молитва, а день який пройде, а немає Служби Божої і молитви – це не день...» Бажаємо Сестрі Служебниці Кекилії, СНДМ міцного здоров’я, наснаги, довгих літ життя та всього самого найкращого. НА МНОГІЇ І БЛАГІЇ ЛІТА!!! Нехай Господь обдаровує всіма ласками, а Богородиця огортає своїм покровом! Ф. Проник

DZVONI

13

Призначуєме

СРИМСКА МИТРОВИЦА

МОЛИТВА И БЛАГОСЛОВ шКОЛяРОх

У Сримскей Митровици, у церкви Вознесения Господнього 6. септебра ше зишли дзеци на молитву и благослов школских торбох з нагоди початку школского року. Пре пандемию до церкви пришли лєм коло 15 дзеци предшколского и школского возросту як и штверо студенти зоз Сербиї и Риму. Парох Владислав Варґа наглашел важносц доброго ученя на чесц Господа, на радосц своїм родичом и на хасен цалому дружтву и пошвецел дзеци и школски торби. Вон им подзелєл и обращики Богородици хтора може буц приклад у їх живоце. Дзеци котри уж мали першу Причасц причащали ше, а другим подзелєни благословени фалаток хлєба.

Зворушенє було вельке, як дзецох так и їх родичох котри першираз пришли до церкви под масками пре спомнуту ситуацию. Того року, пре нєвигодну ситуацию вихабена Перша Причасц до хторей ше рихтало тринацецеро дзеци.

Ненад Пелич

НЄ ЗАБУЛИ НА СВОЙОГО ПАРОхА

После Служби бул скромни аґапе и обновйЗ нагоди шейсц рокох од упокоєня, 13. септембра, у церкви Вознесения Господнього слу- ованє здогадованя на свойого доброго пароха. жена панахида за дакедишнього митровецкого Неґован Пелич пароха о. Зиновия Вовка. Зишло ше красне число парохиянох, а терашнї парох о. Владислав Варґа отримал крадку казань о покойному о. Вовкови и його доприношеню парохиї - од 2008. по 2012. о. Зиновий Вовк уведол централне зогриванє, обновел шицки облаки зоз ПВЦ столарию, обновел електрични инсталациї и обилєл цалу парохиї, а насампредз зробел вельо доброго на духовним планє. Прето го парохиянє зоз вельким почитованьом паметаю и жалую же у своїм 40 року напущел тот швет.

14

DZVONI

veresenq 2020

ТЕОЛОҐИЯ ЗА КАЖДОГО

B O G O S L O V S K A D U M KA

2 4 8 – 2 0 2 0 П р и л о г х р и с т и я н с к о м у ч а с о п и с у „ Д З ВО Н И ” Уш о р ю є р ед а к ц и я „ Д З ВО Н ОХ ” ; Ред а к то р : о м р М и ха й л о М а л а ц к о

ФАМЕЛИЯ

AMORIS LАETITIA (Нїжносц любови)

Папово постсинодалне апостолске писмо 35 часц

ЛЮБОВ У ФАМЕЛИЇ (25) (предлуженє)

Дац – пренєсц на Дзеци виру

У

прешлих числох зме роздумовали о барз важней теми о котрей ше мало приповеда – аж мож повесц же є правдива табу тема, то єст – o сексуалним дозреваню у фамелиї. Обично ше зводзи шицко на толкованє сполних одношеньох, а забува ше же сексуалносц глїбоко усадзена у каждей особи и вона основна аж и за духовни вислови каждого окреме. Нє исти приклад да оцец и мац, гоч о истим буду бешедовац и исте жаданє буду мац – цо вецей помогнуц у общим дозреваню свойого дзецка: сексуалним, интелектуалним и духовним. Кед ше дацо од того виключи, дзецко уж у дзецинстве будзе мац проблеми и нєподполне вихованє, а познєйше – нєвилїчими чкоди пре котри будзе церпиц нє лєм воно (як одроснута особа) алє и шицки коло нього, починаюуци од найблїзших у фамелиї.

рз важно же би ше нє знїщовало достоїнство оца и достоїнство мацери, бо на таки способ ше однїма авторитет котри потребни дзецку же би могло прияц од родичох тото цо му у безмирней любови сцу даровац.

Вира то дар од Бога

Нєшка барз чежко бешедовац о гоч о чим, а поготов о вири. Вира, на перши попатрунок, нє видлїва. Нєшкашйши способ живота нє охабя превельо про-

Так исто тото старанє и бриґа нє спада лєм на оца або лєм на мацер, а часто – духовне вихованє – лєм на бабу. Бог створел чловека як мужеске и женске. Хлоп и жена нє исти, алє су анї нє процивсловени; вони єдноставно комплементарни, то єст дополнюю єдно друге. Мож повесц же аж у єдинстве оца и мацери дзецко достава совершене вихованє. Прето ба-

september 2020.

I

стору за таки роздумованя котри нє приноша швидки и конкретни резултат.

Сцерпезлївосц оца и мацери и у тим случаю барз важни. Кальо ше родичи намагаю же би їх дзецко зробело перши крочай, або же би прегварело перше слово? Так и у вири постоя мали алє барз важни крочаї. Зоз кресценьом родичи уводза свойо дзецко до заєднїци Божей, до Царства Божого дзе єдини закон – любов, закон котри у ствари найвекша шлєбода.

И попри того же вира то дар од Бога и нє може ше єдноставно пренєсц на другого, родичи инструменти Божи за очуванє того дару и за його розвиванє. Розуми ше же кед родичи нє веря або їх вира лєм вязана за даяки моменти (кресценє, винчанє хованє) вони нє годни успишно пренєсц шицки благодати котри вира може дац. Тото малючке нашенє вири котре родичи чуваю у шерцу дзецка – вирошнє єдного дня до моцного древа – як и читаме у Евангелиї о нашеню горчици. Родичи на концу похопя же су нє власнїки дара алє управителє, то єст тоти котри ше намагаю же би тот дар Божи ше подполно розвил. Прето барз важне похопиц же найважнєйша виронаука у фамелиї и тот задаток ше нє шме преруциц виключно на плєца священїком и вироучительом.

Лєм родичи ше можу прилагодзиц каждому свойому дзецку бо го найлєпше познаю, лєм родичи можу дац каждодньове свидоцтво. Лєм родичи можу видзиц пременки при своїх дзецох и постараю ше же би тоти прекрасни змисти вири нє були цошка цо ше наруцує и на цо ше примушує. Родичи нє охабя свойо дзецко и теди кед ше воно оддалї од Бога.

Фамелия котра ше трудзи упознац Бога и жиц зоз нїм, з його благословом – постанє приклад и шицких цо у контакту зоз ню. Постанє состойна часц дружтва без того же би ше одрекла своїх прешвеченьох, гоч будзе, можебуц у своїм способу живота медзи другима – єдина, алє нє осамена. Сам Исус єдол и

жил з гришнїками и нє страцел нїч од своєй святосци, од свойого Божества.

Фамелия поволана же би була соль, же би була шветло – нє у своєй возвисшеней зарозуменосци, припадносци самому Богови, алє у скромним служеню дзе ше любов дарує як дар на котри ше нє чека одвит. Лєм на таки способ кажда особа, а поготов фамелия, може витримац пробу котру єй да дружтво: пробу нєприлапйовня, огваряня, осудзованя – бо дружтво нє люби кед дацо одскакує. Исус прето опомина: у швеце сце, алє сце нє од швета. Буц Божи, то єст тот котри у Богови видзи найвекше добро, значи часто поднєсц и тот боль – буц одруцени и нєпорозумени и попри благороднх намиреньох и справованя подполного порозуменя спрам других.

За таке дацо нє достаточна традицийна вира котра, єдноставно поведзено, ше состої у тим: помодлїм ше кед ми дацо од Бога потребне. Помодлїм ше вецей – кед ми вецей потребне. Зробим найменєй цо можем – же бим ше оправдал, же бим ше спашел. Будзем уживац – до гранїци гриха. Пойдзем до церкви – кед можем... и тд. То мученє себе самих, а нє вира. Вира котра нє основана на прикладу Исуса Христа – нє правдива вира. И любов котра нє ма як основни приклад любови Исуса Христа – нє правдива любов. Вира и любов лєм вєдно маю смисла и лєм вєдно су правдиви. Правдива вира и правдива любов.

Кажда фамелия би требала мац моци повесц: “Ми поверели до любови з котру нас Бог люби “ (1Йо 4,16). Лєм зоз тим искуством фамелиї постаню домашнї церкви, котри як квас ожию цале дружтво (заєднїцу). о. Михайло Малацко фото: М. Афич

II

veresenq 2020

К

КАНОНСКА ВИЗИТАЦИЯ НОВОСАДСКЕЙ ПАРОХИЇ 1838

анонски визитациї окончую висши церковни поглаваре, надвладикове, митрополити, владикове, на териториї дзе маю духовну власц. У пракси то значи же церковни поглавар або його представнїк нащиває парохиї и филияли, препатра стан у церкви, на парохиї и вообще у тей церковней заєднїци и о тим прави записнїк з цильом же би ше мало ясни увид до вкупного стану и же би ше далєй могло робиц на єй розвою духовним и материялним, и же би ше евентуално могло виправиц шицки замерковани нєдостатки. Влєце 1838. року предстанїки Крижевскей епархиї окончели канонску визитацию парохийох Бачко-сримского деканату у Керестуре, Коцуре, Новим Садзе, Шидзе и Петровцох, и о тим зачувани записнїк. Записнїк зложени так же на поставени 10 питаня представнїком односно предняком парохиї и 25 питаня парохом давани одвити. На основи спомнутого Записнїка попробуєме дац кратки опис новосадскей парохиї 1838. року. На питаня чи парох каждей нєдзелї и на швета трима казань и катехизацию, чи споведа на швета, чи ма довириє вирних, чи нащивює хорих и тих на умору, чи нащивює школу и чи провадзи успих школярох представнїки парохиї одвитовали

september 2020.

Крижевски владика Константин Станич

барз кратко: шицко на задоволююци способ. Грекокатолїцка церква у Новим Садзе ше почала будовац 1820. року, односно того року крижевски владика Константин Станич пошвецел єй фундаменти. Будованє тирвало досц

длуго пре нєдостаток средствох. Даґдзе ше наводзи же була закончена 1838. року, алє очиглядно ше того року у нєй ище нє служело, бо парох наводзи же нє маю свою церкву та богослуженя ище вше окончую у єрменскей церкви. Прето нє могли мац Службу кажди дзень. Понеже нє мали власну церкву, нє могли окончовац пополадньово обряди на швета и пред векшима шветами. Представнїки добре оценєли морални живот и обичай свойого пароха и потвердзели же шорово окончує шицки свойо длужносци. На питанє чи церква односно парохия ма потребни богослужбово и други потребни кнїжки и теолоґийну и другу духовну литературу парох одвитовал же нїч важне нє хиби. Парохом ше поставяло питанє чи можебудз знаю же даєден

III

священїк у сушедних парохийох нє окончує свойо длужносци як ше швечи або прави даяки проблеми. Интересантне же и керестурски парох Янко Копчаї и новосадски парох Никола Ґолеш неґативно оценєли справованє коцурского капелана Николи Докторовича, котри прешол зоз православней до грекокатолїцкей церкви. Парох ше позитивно висловей о своїх вирних, алє як окремни проблем наводзи же даєдни його вирни уходза до малженствох зоз православни-

ма и же их тоти зводза на православну виру. Парохиялни дом у Новим Садзе бул збудовани 1820. року. Парох на канонскей визитациї наводзи же потребни даяки оправки парохийного дома и школи. Право патронату над грекокатолїцку церкву у Новим Садзе мала Угорска дворска комора. Понеже парохия мала нєвельке число вирних, преважно худобних наднїчарох и слугох и служнїци, церква доставала рочнє дотацию з Релиґийного

Конкатедрала св. Петра и Павла у Новим Садзе

IV

фонду 300 форинти. Вироятно же ше тот пенєж хасновало и за законченє будованя церкви. Понеже грекокатолїки нє мали свою церкву, велї церковни обряди и подзельованє святих тайнох ше нє вше могли окончовац на предписани способ. Так наприклад, парох наводзи же споведа у церкви, алє часто муши споведац и у парохийним доме. Олїво хорим парох ношел сам, и ишол без дзвончка. Цо ше дотика хованьох, наводзи же ше точно притримую предписаньох и же ше покойного нє хова скорей як прейду 48 годзини од шмерци. Нє познате нам хто теди бул капелан у Новим Садзе, а парох потвердзує же добре окончує свойо длужносци и же є задовольни зоз нїм. Дзияк у церкви теди бул Петро Кромпич. Парох випатра мал вецей статку односно крави, бо ше наводзи же мал свойого слугу кравара, а мал и кухарку. Так у найкратшим описани стан грекокатолїцкого общества у Новим Садзе 1838. року. Ґу тим питаньом и одвитом на питаня звичайно бул приложени и обширнєйши опис хтори давал парох. Нажаль, таки опис як прилог ґу тей канонскей визитациї зачувани лєм за керестурску парохию. Нєзвичайне же у Записнїку нєт податки о числу вирних, числу малженских парох, и мишаних малженских парох кед их було, о числу одроснутих и дзецох, о числу школских дзецох, о числу родзених, винчаних и умартих у предходним року. То би дало ище вельо подполнєйшу слику о стану руских грекокатолїцких парохийох у Бачко-сримским деканату у тим чаше. Янко Рамач

veresenq 2020

ОСУДЗОВАНЄ

Шицки старши вельо раз спомню “стари добри часи”. То звичайно часи їх дзецинства, младосци, кед ше иншак жило. Алє “стари добри часи” нє вше наисце “добри”, скорей мож повесц же то часи иншакого стила живота. По моїм думаню то були чежки часи – без струї, води, и шицки апаратох хтори тераз хаснуєме. Як нам лєм чежко кед на кратко останєме без струї и води, або кед ше нам погуби даяки апарат котри каждодньово хаснуєме. Нєшка на шицким живот вельо лєгчєйши як цо бул дараз. Одала сом ше 1985. року, пошвидко ше народзели и дзеци. То були добри часи за живот - роботи було, могло ше добре заробиц и крашнє жиц. Хто сцел, могол и пришпоровац и досц лєгко направиц хижу, а дахто ше опредзелєл за опущени живот зоз лєтованьом и жимованьом за цалу фамелию. Жило ше опущено и мирно. Були зме млади и наисце щешлїви. Зоз супругом зме ше порадзели же будземе шпоровац бо зме цо скорей жадали направиц свою хижу. Складали зме динари за порту, хижу, материял, майстрох, нє ходзели зме на лєтованя, алє ґу паприґи и трудзели ше цо вецей заробиц. А теди ше и могло. Як млада мац и я ше намагала пришпоровац динари – хасновала сом платново пелюхи, єдзенє за дзеци сом сама рихтала, овоц цадзела до сокох. Бависка зме нє куповали часто, колачи сом сама пекла, а живину и швинї зме сами ховали. Нєодлуга тоти безбрижни часи препшли. Шицки зме ше зочели зоз войну, инфлацию, препаданьом дружтвених фирмох, безроботносцу, бомбардованьом. Тераз зме шицки мушели мерковац на динари. Чежко их було заробиц и зачувац. У такей новей ситуациї и сама сом ше зочела зоз тим же купуєм лєм найнужнєйше, бо ше нє знало цо нас ютре чека. Жило ше скромно, аж мож повесц и худобно. Обично сом ходзела до єдней предавальнї та ми увагу прицагла єдна млада жена хтора там тиж часто ходзела. Звичайно куповала вецей пакла циґарох, паперово пелюхи -и готови єдзеня и соки за дзеци. Други артикли ридше куповала. Нє познала сом ю, лєм сом заключела же ма мале дзецко. О єден час сом замерковала же нє купує циґари. Поправдзе, пре тото сом ше аж зрадовала, бо сом вельки процивнїк куреня. У бешеди зоз супругом и приятелями, вецей раз сом спомла тоту младу жену: яки то нєшка млади мацери – нє сце ше им райбац пелюшки, алє купую паперово (а теди були барз драги), нє сце ше им вариц за дзеци, нє сце ше им шпоровац... Тоту младу жену сом осудзела як нєсовисну и лєнїву. Думала сом же мам право на таке думанє о нєй, гоч сом ю особнє анї нє познала. Но, вона о тим нїч нє знала, можебуц ме у тей предавальнї анї нє замерковала.

september 2020.

Роздумованя

Єдного дня до тей предавальнї пришла пайташка тей младей жени. На бициґли, на дзецинскей шедалки, шедзело єй мале дзивчатко. Два пайташки ше зрадовали єдна другей. Млада жена пришла ґу пайташковому дзивчецу, погласкала го и побочкала. Очивисно були блїзки, бо ше єй и дзивче зрадовало. “Вишли зме ше дакус повожиц бо красна хвиля, а вона ше барз радує кед даґдзе идземе.” “Зна уж ходзиц?” питала ше млада жена. “Зна, алє лєм так лапаюци. Верим же нєодлуга годна и сама” одвитовала пайташка радосно патраци на свойо дзивче. Вец, як кед би ше чогошик здогадла, та ше озбильнєйше опитала: “А, як же твоя, лєпше єй?” Млада жена смутно одвитовала “Нє знам анї сама. Дохтор гвари же лєпше, алє треба витримац. Чежко, бо красна хвиля, вона би ходзиц, а нє може.” Младей жени ше глас затресол, а очи наполнєли зоз слизами. “Цо бим дала кед би и я мою могла вожиц на бициґли...” Пайташка ше таргла и одвитовала: “Будзеш, будзеш, лєм док єй знєю ременьчки, будзе и вона бегац, нє годна ши ю анї влапиц!” Обидва ше нашмеяли, “Гибайце до нас, бо вона барз люби кед придзеце, а и ми два попиєме кафу и побешедуєме. Знаш, вецей нє куриме анї я, анї мой. Барз нам було чежко охабиц куренє, знаш як то. Алє порадзели зме ше же дзецку муша буц пелюхи бо и так єй чежко. А ище би було чежше кед би ношела платново пелюхи, окреме по тей горучави. Знаш, шицко то вельки трошки. Телї препатрунки, знїманя, лїки, драга. Ми ше уж давно одрекли шицкого – шматох, єдзеня, виходох, а тераз зме ришели же мушиме охабиц куренє бо то барз драге.” “Кажда чесц кед ше вам удало, окреме твой котри наисце вельо курел.” “Та, курел и вон и я од нервози, алє за свойо дзецко шицко зробиме”. Два пайташки рушели вєдно бешедуюци и дриляюци бициґли. Вообще ме нє видзели, нє були свидоми же сом чула їх бешеду, а я як скаемнєта стала на истим месце. Нє могла сом ше рушиц зоз места думаюци на тоту младу жену хтору сом до нєдавна осудзовала. У думкох сом ю модлєла най ми пребачи же сом була така нєсправедлїва. Вигваряла сом ше же сом нє знала, же сом анї нє подумала цо у питаню. Сановала сом тоту младу фамелию, а окреме мале дзивчатко. Такой сом ше помодлєла за єй оздравенє, а и познєйше сом ше за ню модлєла. Почувствовала сом же ме Бог ту привед же бим чула тоту бешеду и вецей нє гришела. Лєгко дакого осудзиц, а нє значи же тото цо видзиме наисце цала правда. Од теди вше меркуєм же би сом нїкого нє осудзовала анї у думкох. Похопела сом же на таки способ найбаржей начкодзим себе, бо грих тримац ше лєпши од других. Од осудзованя других по гордосц, лєм крочай, а пре гордосц аж и ангели спадли з нєба. Г. Надь

DZVONI

15

Витамин за душу

ФАМЕЛИЯ

НЇҐДА НЄ ПОЗНО

Познали зме єдну богату фамелию у хторей ше оцец и мац справди трудзели же би научели дзеци помагац другим людзом. Дзеци роками мали шицко цо лєм пожадали. Постали таки же ше им поняце „служиц дакому“ видзело як цошка зоз Штреднього вику, або спадло з Марса! Оцец фамелиї видзел же уж нєскоро починац учиц дзеци о тим. Алє и то було лєпше як нє починац учиц их вообще.

Коло тидзень пред наступнима шветами, оцец гварел фамелиї: – На тот Дзень подзековносци* будземе робиц дакус иншак. Дзеци тинейджере пошедали и слухали. Потераз, кед оцец гуторел таке дацо, то за нїх значело цошка окремне, еґзотичне. Наприклад, таке як пара ґлайдинґ (лєценє з падобраном) на Багамских островох!

На тот завод нє було так. Оцец предлужел: – Пойдземе на службу Божу, а потим будземе послуговац худобних и бездомних людзох на полудзенку.

– Будземе, цо? – таргли ше дзеци. – Оцец, ти ше напевно шалїш, нє? Поведз же ше шалїш.. Послуговац дакого, цо то? Яке то? Цо поведза їх пайташе кед ше за то дознаю?

16

DZVONI

Алє оцец ше нє шалєл. На концу, вони ше зложели, гоч нє дзечнє. Нїхто нє мог предвидзиц цо ше случело того дня. И нїхто у фамелиї нє памета кеди лєпше препровадзели час так вєдно и зложно. Мотали ше по кухнї, резали. складали и послуговали печену пульку и бундавову питу, розношели хто зна кельо шолїчки кафи. Дурели ше з малима дзецми, а од старших слухали приповедки о Дню подзековносци дакеди и далєко...

Оцови було окреме мило, аж ше чудовал кед видзел як ше його дзеци справую. Алє ше ище баржей нєсподзивал два – три тижнї познєйше, кед му дзеци гварели: – Тату, ми би сцели знова пойсц на службу и послуговац на Крачун! Вони то и зробели. Як цо и очековали, стретли ше з истима людзми хторих пред тим упознали. Єдна худобна фамелия им окреме була у думкох и шицки ше возбудзели кед их знова видзели у хору.

Од теди, тота фамелия мала даскельо подобни контакти. Розмазани тинейджере вецей раз

veresenq 2020

Витамин за душу викасали рукави кед требало помогнуц людзом у сушедстве дзе биваю. Була то пременка у їх доме. Дзеци вецей нє чекали дарунки. Родичи видзели же им дзеци озбильни и одвичательни, иншаки як скорей. Бул то позни старт. Алє бул старт. Нїґда нє позно. Ґ. С. – Д. Т.

ШВЕТО

*) Дзень подзековносци (Thanksgiving Day) у Америки ше слави штватого штвартку у новембре, а у Канади другого пондзелку у октобре. Тото швето здогадує на пилґримох – паломнїкох, перших доселєнцох у Америки (1620. року) и їх першу жатву у новим краю, кед дзековали Богу за добри урожаї. На тото швето звичайно ше готує печену пульку и бундавову питу.

september 2020.

ПОРАДА

ДЗЕ БЕЖИш ?

Гвари дохтор психиятер заробеному чловекови: – Кеди ґод це видзим, ти вше дзешка понагляш. Нїґда нє маш кеди. Поведз ми, чловече, дзе бежиш? Гвари му чловек: – Бежим за успихом. Понаглям за маєтком. Робим пре награду за мою чежку роботу... Гвари му дохтор: – То так кед тоти цилї опрез тебе, та кед бежиш досц швидко, можеш их влапиц. Алє задумай же тоти благодати за тобу, же це вони оганяю. Вец, цо ти швидше бежиш, ти заправо сцекаш од нїх! Вони вше далєй од тебе и нє можу це здогонїц. Так то кед ци мало тото цо маш... Автор нєпознати

DZVONI

17

Духовни приповедки

ЗОЗ ДЗЕЦИНСКЕЙ ЛИТЕРАТУРИ

АНГЕЛ У ДЗВОНЇЦИ Владимир Назор (1876–1949)

БИВАЛИ ЗМЕ у центру варощику, нєдалєко од церкви. Часто сом покрадзме виходзел по дражки на брещок и припатрал ше на дзвонїцу, єй криж на верху и годзину зоз чарнима мунтатовами на горнїм муре. Спод закрица вишели дзвони, дакеди блїщаци од зарйох слунка на заходзе. Нїч радше сом нє слухал як кед тоти дзвони дзвоня. Познал сом их по гласу. Бул вельки, штреднї и мали, а волали зме их Дїдо, Оцец и Унук. Видно було и штранґи з котрима ше цагало дзвони. Верел сом же зоз вельким и чежким Дїдом дзвонї лєм даяки шиви старик, з Оцом чловек цо ма чарну браду, а з Унуком даяки хлапец, можебуц моїх рокох. Нїґда сом их нє видзел, та сом их могол лєм задумовац. Вони нє можу бивац анї у церкви, анї у турнї без облака и комина. Приходза одкальшик и дзвоня, а вец знова нєстаню. З часу на час чує ше якеш черканє горе у дзвонїци, алє ше анї єден дзвон нє руша. Куц! Куц! Куц! Як кед би найменши дзвон вибивал єден, два, три, та аж и дванац, алє ше анї штранґ анї дзвон нє киваю. Стоїм и чекам. Час преходзи. Сцем уж пойсц, кед нараз: Куц! Куц! Зидзем пред дзвонїцу, шедам опрез завартих дзверох. Нука шицко цихо. Чуєм лєм людзох долу на площи и тащки на церковним закрицу. И перши раз у живоце чувствуєм же єст дацо цо нам и чудне и страши нас.

ЗМЕРКАЛО ШЕ. Оцец обачел же сом праве пришол дому. Пита ше ми дзе сом бул. Гварим и питам ше му: – Тату, як то же дзвери на дзвонїци заварти, нука нєт нїкого, дзвони ше нє киваю, а заш лєм дзвоня? Оцец спочатку нє розумел, а вец гвари: – Ага, то годзини вибиваю. И толковал ми цошка о чарним кругу горе на дзвонїци, о мунтатовох хтори ше помали обрацаю, о минутох, годзинох и штварцинох. Алє я го нїч нє розумел.

– А хто же то биє з черкотку по Унукови? – питам ше. Нїхто. Механїзем, млаточок. Од оцового толкованя остало ми лєм тото же якиш млаток биє по Унукови и то сом верел. А хто же ше ґрабе там горе з млатком у руки? То нє може анї гевтот старик, анї чловек з чарну браду, ище менєй хлапец. Питам ше мацери: – Мамо, хто би то могол буц? Млаток, механїзем, гварел ци оцец. Нє трап ме вецей зоз тим...

18

DZVONI

ИДУЦОГО РАНА сом такой пошол горе на брещок. Патрим и чекам. Красне ярнє рано. Варощик цихи, шицки у винїцох або у пристанїщу. Чуц лєм як птици доокола чвиринкаю и парна ладя писка долу у луки. Коло церкви шицко мирне. Патрим на нєбо. Над дзвонїцу плїва хмарка. Слунко ю ошвицує, та єй рубци як златни. Меня ше, видлужує, вше вецей здабе на хлапца з длугокима кридлами. Ангел! Патрим на ньго. А вон ше спущел нїжей, зменшал ше и побилєл. Слунко ми швици до оч, алє заш лєм го видзим як лєци поза верх дзвонїци и там нєстал. Куц! Куц! Куц! Одгукло дзвонко и весело, а тащки пирхли и одлєтли зоз закрица. На тот завод тоти три дзвони глїбоко одгукли и у мнє. Задуркало ми цошка у першох. Обняли ме занос и радосц. Бежим дому, вибегнул сом пред мацер.

– Мамо! Тераз знам. Шицко сом видзел.

– Цо, сину?

– Ангела! Зиходзи до дзвонїци и биє з млатком по Унукови.

– Видзел ши як биє?

– Нє, алє...

– Охаб ше ангела и дзвонїци. И нє вандруй вецей около! Мац була пребарз завжата же би ме могла чувац и слухац. Алє тоти єй слова пребудзели у мнє нове жаданє. Гей, требало би го видзиц з блїзка, патриц як биє по дзвону. Яки є? Чи му власи як пламень, а кридла зоз правого пиря? А яки му млаток, златни? ПОКРАДЗМЕ сом вишол з дому. Єден час мирно чекам на брещку. Шицко цихе и пусте. Зиходзим нїжей,

veresenq 2020

Духовни приповедки блїжей ґу дзвером дзвонїци, а вони – пать, приварти. Стоїм нєодлучно. Алє чом бим ше бал? Ша то ангел цо го добри Бог посила з нєба на жем, хторому ше кажди вечар модлїм: Ангелу, хранителю мой... И нїч ше нє боїм. Поцихи ше уцагуєм до дзвонїци. Нука цма. Дакус шветла пада од горе, та видзим камени ґарадичи хтори круца и водза до горе. Ґрабем ше вше висше. Чуєм лєм ластовки на верх турнї. Виходзим на поверх з дескох. Три груби штранґи виша од горе. Тераз ми ясне. Поталь приходза старик, син и хлапец, та цагаю штранґи. Видзим и дзвони. Маю широки округли уста зоз кивадлами цо здабу на груби язики. Тик–так! Тик–так! То годзина. Черка як и тота у нашей єдальнї на муре, лєм вельо гласнєйше и грубше. Цо будзем тераз? Чекац мирно док Вон придзе. Учуєм шущанє його кридлох, увидзим го як даяки пламень. Шицко у дзвонїци ше зашвици... НАРАЗ СОМ ше таргнул од страху. Як кед би загирмело. Одгукнул желєзни хрипаци глас. Видзело ше ми же ше затресла цала дзвонїца. Куц! Куц! Сцем ше розйойчац як ше боїм. А боїм ше и зисц долу. Алє ластовки чвиринкаю и шицко ше змирює. Знова починам думац. Нє видзел сом ангела, анї вон мнє. Требало би ше виграбац ище висше. Видзим якуш древену драбину. Ґрабем ше по нєй у цмоти, алє предомну яснєйше. Шептам: Ангелу! Ангелу! Цошка чарне прелєтло коло мнє. Спищало як миша. Пергачи! Нє можем анї напредок, анї назад. Боїм ше. – Мамо! Влапел сом ше за єден штранґ цо вишел подомну и поцагнул го. Дзвон задзвонєл. То ше Унук озвал. Як кед би ми гуторел: – Лєм ти мнє цагай, я ци помогнєм. Штранг ше ми вирвал з руки и дзвон уцихнул. Якиш чловек стал долу на дескох. Кричал на мнє: – Хто ти? Цо робиш ту? Зиходз долу! Розплакал сом ше. Чловек ше виґрабал по драбини и знял ме долу. Вадзел ше зо мну и випитовал ме, а я ше тресол од плачу. Чловек ме винєсол вонка з дзвонїци, влапел ме за руку и одведол нєдалєко до єдней хижи – до паноца. СТАРИ ПАРОХ з окулярами на носу шедзел за столом и читал якуш грубу кнїжку з позлаценима рамиками.

– Цо то було, дзвонару? – питал ше чловекови.

– Та, патьце! Док сом робел у церкви, тот хлапец покрадзме вошол до турнї и поцагнул мали дзвон. Могол спаднуц…

– А чийо то дзецко?

– Я ше му питам, а вон лєм плаче. Можебуц ше злєкол од пергачох. Парох ме прицагнул ґу себе и погласкал по глави.

– Змир ше,мили. Нє плач! Палє тота кнїжка, цала є златна. А пать лєм тоти слички. Ниа, ище єдна. Будзе

september 2020.

твоя, сцеш?

– Сцем. Вец парох дзвигнул глас: – Катина, придзце лєм ту! Вошла старша жена з вельку варешку и ренду у рукох.

– Познаце тото дзецко?

– Як бим нє? Ша кресцели сце го, Дон Роко, дас пред пейц роками.

– Е, кед би я паметал шицки дзеци цо их кресцим!

– То вам шйор Пиєров син.

– Владо! И парох ме вжал на руки.

– А цо ши, сину, глєдал у дзвонїци?

ИЩЕ ВШЕ МИ очи були полни зоз слизами, алє сом ше уж лєгчейше чувствовал на рукох парохових.

– Глєдал сом ангела.

– Якого ангела?

– Га, того цо зиходзи з нєба и зоз златним млатком биє по Унукови. Дзвонар и жена ше почали шмеяц, лєм парох предлужел.

– А видзел ши го?

– Гей, видзел. Лєм раз, здалєка, кед зиходзел до дзвонїци. А чом вон приходзи?

– Прето же би явел людзом цо маю робиц през дзень. Ниа, дораз будзе поладнє. Вон придзе и вдери дванац раз з млатком по дзвону. И людзе буду знац же час за полудзенок. Врацаю ше з роботи дому. Оцец, мац и дзеци станю коло стола, помодля ше Богу и полуднюю.

– Гей. И ми ше так модлїме. Кажди дзень. Так робиме и пред вечаром.

– Видзиш, сину, ангел приходзи и шицко идзе так як добри Бог сце. И наш дзвонар вец дзвонї и надалєко явя Божи глас.

– Так! Повем тото и оцови и мацери. Мал сом право. Нєт нїч без Божих ангелох! Стари парох ми подавал шицки слички цо их могол найсц. А тота жена ми койцо нахпала до кишенкох.

– Най го одведзем дому? – питал ше дзвонар.

– Нє, я го одведзем! – гварел парох.

НАКАДЗИ нас видзела, моя мац ше престрашела.

– Но, цо уж зробел, оче парох? Кед чула цо и як було, мац ше поносовала парохови: – Чудне нам тото дзецко. Шицко сце видзиц и дознац. Анї ше нє бави так безбрижно як други дзеци. Боїм ше же раз застранї. Гваря же праве таки дзеци руша по даяких нєдобрих драгох. А парох єй гварел: – Нє бойце ше за ньго, панї. Гоч цо ше з нїм збудзе, вон вше будзе єден з тих цо веря до Бога и його ангелох. Пририхтал: Юлиян Пап

DZVONI

19

Дзвончки

РУСКИ КЕРЕСТУР: ОСЕМНАЦЕЦЕРО ШКОЛЯРЕ ПРИЯЛИ ПЕРШУ СВЯТУ ПРИЧАСЦ

БУДЗМЕ яК ИСУС

Внєдзелю, 13. септембра, на дзецинскей Служби Божей 18 – цецро першопричашнїки (10 дзивчата и 8 хлапци) прияли свою Першу Святу Причасц, а дзень пред тим приступели до Святей Споведзи. Службу служели парох о. Михайло Малацко и капелан о. Владимир Медєши, шпивала шпивацка ґрупа под руководзеньом Лидиї Пашо, а Апостол читала першопричашнїца Доретеа Рамач.

- Барз зме радосни же зме конєчно дочекали тот вельки дзень и шицки вєдно – священїки, вироучительки, родичи, родзина ше му радуєме – гварел парох Малацко у своєй казанї - Зоз причащаньом примаме Исуса, алє и Вон прима нас до своєй Любови. Прето будзме як Исус – майме любови за других. Парох поволал першопричашнїкох же би и надалєй ходзели до церкви и причащали ше. Вон окреме подзе-

20

DZVONI

ковал вироучительком ш. Михаїли Воротняк, ш. Анастазиї Ришко, ш. Авґустини Илюк и Златици Малацко же пририхтали першопричашнїкох за тоту вельку духовну подїю, алє тиж так и родичом же ше старали же би їх дзеци поряднє ходзели на виронауку. Пре почитованє защитних мирох пре вирус корона, першопричашнїки примали Причасц кажде зоз окремней ложички, а шицки други присутни на руки як то запровадзене од преглашеня пандемиї. На концу парох подзелєл Памятки першопричашнїком хтори отримали и крадку програму, а як знак подзекованя школяре своїм вироучительком подаровали букети квеца. За шицких орґанизована и закуска зоз ошвиженьом цо обезпечел Церковни одбор. М.С. Фото: М.А., М.С.

veresenq 2020

Дзвончки

У ВОДИЦИ ОЗНАЧЕНИ ШКОЛЯРСКИ ДЗЕНЬ

«ШИЦКИ МАМЕ ТАЛАНТ ЗА ЛЮБОВ» Внєдзелю, 20. септембра, зоз дзецинску Службу Божу на у Водици, означени Школярски дзень. Службу Божу служел капелан о. Владимир Медєши, а парох о. Михайло Малацко споведал и наказовал. У казанї о. Малацко потолковал значенє талантох хтори ше споминаю у Евангелиї – «Под талантами подрозумюєме рижни схопносци, алє св. Павло гвари же єден талант шицки маме – то талант любови, тє. можлївосц любиц. То значи поздравкац, нащивиц старих и осамених, поцешиц смутних, помогнуц... Треба ше лєм потрудзиц же бизме видзели кед

september 2020.

дахто смутни, осамени. За тот талант любови будземе одвитовац прето же го шицки маме.». На Богослуженю було красне число вирних. Найчисленши були школяре трецей класи, хтори пред тижньом прияли свою Першу Св. Причасц, а їх парняк, Дюла Фаркаш, читал и Апостол. На концу бул благослов школярох, студентох, родичох и школских ташкох, як и молитва за успих у ученю. Волонтере Каритасу пририхали закуску за шицких присутних. М.С.

DZVONI

21

Преглїбйованя

ТРИ ДУхОВНИ КРОчАЇ

Яка наша вира и кельо ю познаме? То озбильне питанє и вельо раз ше о тей теми бешедує. Вироятно о тим знаме вельо, алє виру потребне упознац.

Вира до Бога то дар. Дар хтори потребне ценїц и мерковац же би ше нє страцел, то драгоциносц на хтору треба мерковац и чувац ю. Кед приду почежкосци, наша християнска вира на окремни способ спокушована.

З другима часто бешедуєме и о озбильних темох, прето же живот дакеди зна буц барз чежки. Велї людзе думаю же хтошка други виновати за їх чежки живот, окреме кед им умре дахто блїзки.

Чловек котри раз створени и народзени - муши и умрец. Нєт другого виходу, то закон без винїмку. И Исус Хритос и Мария тїлесно умарли, а потим и тїлесно воскресли. Шмерц то роздовйованє цела и души, материї и духа. Цело котре од материї умера. Душа духовне єство, меня способ и форму живота. У хвильки шмерци душа напущує материялне цело и враца ше ґу свойому Створительови, ґу Богу. Цело, понеже ше после шмерци розпадує, хова ше до жеми.

Други приклад порада цо робиц кед нам дахто умре. Период после шмерци чежко подношиц. Велї ше до того и доисцели. И мнє було чежко после шмерци єдней особи. Глєдала сом причину прецо ми так чежко после єй одходу. Єден монах ме так порадзел – понеже тей особи вецей нєт медзи нами и нє можем зоз ню побешедовац, треба зробиц три духовни крочаї.

Єдному чловекови умарла супруга. Вони вєдно пожили велї роки и през живот вєдно крачали. Мали двойо дзеци. Жена була барз одвичательна, вредна и конкретно жила свою християнску виру. Модлєла ше за мужа же би и вон упознал Бога, алє вон єй барз бранєл ходзиц на богослуженя. Жена любела даровац, мала сочувствия за тих цо им потребна помоц. Кед умарла, барз му хибела и мал вельки боль же остал сам. Цо у їх живоце було чежкого, то лєм вони знали. После даякого часу поволал ме на кафу, з намиру же би ми дацо повед. Главна тема нашей бешеди була його супруга. Хвалєл свою жену, алє нараз виповед слова:

Други крочай – Пребачиц покойному. У живоце ше вельо того случує. Нашо слова, дїла и сам живот маю свойо значенє. Покойней особи уж вецей нєт, алє ми можеме на духовни способ зоз тоту особу бешедовац. Можеме повесц особи: “Модлїм це, пребач за шицко цо нє було добре”. Покойни особи нас чую, алє нє можу нам повесц. То можеме ми зробиц.

Христос виразно виявел же кажи чловек будзе одвитовац за свойо слова, дїла и думки! “А гварим вам же кажде празне слово цо го людзе поведза буду давац рахунок на Дзень суда” Мт 12,36.

- Знаце, вона ме даскельо раз барз увредзела, и то єй нє можем пребачиц. Нє сцем после своєй шмерци лєжац у гробе коло нєй.

Барз сом ше нєсподзивала... Порученє за мнє було же треба за живота мерковац цо и як бешедуєме. Як ше одношиме єдни ґу другим и о велькей тайни пребачованя.

22

DZVONI

Перши крочай - Пребачиц Богови же тоту особу вжал. Цо то значи? Ми часто жалуєме за даким и гуториме же ище могол жиц, алє го хтошка вжал. Ту часто думаме на судьбу, на Бога, або на даяку силу котра тоту особу вжала зоз того швета. Треба повесц: - Боже, ти господар живота и шмерци. Ти найлєпше знаш цо нам треба. Ти поволал себе тоту особу теди кед Ти сцел най будзе твоя воля.

Треци крочай – Пребачиц себе у одношеню на покойну особу. Може ше случиц же нам совисц дацо предруцує и нагадуєме себе дацо цо нє було добре, та прето треба повесц: “И я вше нє поробела добре. Жаль ми за шицко цо було нєдобре у одношеню спрам тебе”.

Тоти три духовни крочаї котри мож зробиц на духовни способ. Найдзме часу и мирне место, дзе можеме роздумовац, дзе можеме дзвигнуц свой дух и шерцо. То хвильки розгварки, так як робя людзе котри ше стретли и бешедую. Єдноставно треба крочай по кро-

veresenq 2020

Преглїбйованя чай виповесц у себе або и наглас, та после того настанє мир у нашей души. Пребаченє у трох крочайох єдна з порадох котри нам можу помогнуц.

Прето слизи, квеце, и други ствари нє помагаю нашим покойним, алє наша молитва за їх души, а найбаржей им помага Литурґия тє. Служба Божа. Души у митарстве ше тиж модля за нас. У християнскей традициї, а то практикую и у даєдних наших парохийох вир-

ни даваю намиреня на Службу Божу за души у митарстве. Ту уключени нашо наймилши и шицки цо прешли зоз того швета. Наша молитва прейґ Служби Божей помага им же би ше цо скорей приблїжели ґу нєбу, тє. ґу Богови. ш. Михаїла Воротняк

фото: М. Афич

МОЛИТВА О БОГОВИ ИСКУСТВО ХРИСТИЯНСКЕЙ ШМЕРЦИ

Кед нашу фамелию потрафела страшна хорота мойого супруга, одразу зме ше зочели зоз страхом, больом и слизами. Дияґноза предвидзовала ище лєм даскельо мешаци заєднїцкого живота. Зоз медицинского боку то значело – кратка биопсия и терапия зоз зарйованьом, а длуга каждодньова терапия з инфузию дома. За нашу фамелию то значело нєпреривне допатранє хорого, без огляду на нашо знанє о тим, на роботу, вистатосц, чи то бул дзень, чи ноц... И попри того, допатрали зме го з вельку любову, та так му було лєгчейше подношиц свою трапезу. Нам було кус лєгчейше пондошиц вельку жалосц и тото обегованє зоз часом хтори нам ище остал буц вєдно.

Кед сом назберала моци пречитац резултати зоз препатрункох, аж вец сом розумела же гоч ше цо зроби з медицинского боку - за мойого супруга нє будзе достаточне. Прето сом поволала наших кумових и опитала ше чи би кум, иншак священїк, могол присц мойому супругови дац Олїво. Барз ше нєсподзивали, алє попонагляли присц зоз думками же як то супруг прилапи, бо хорота ище нє указовала шицку свою страшну моц.

Но, було лєгчейше як зме ше наздавали, шицки вєдно зме ше модлєли, а кум вимодлєл молитву за хорого – «Оче святи, нєбесни Исцилїтелю душох и целох...» Час швидко преходзел, терапиї лєм привидно помогли, а хорота з дня на дзень одношела побиду.

Комуникация зоз супругом ше нагло зменшовала... Раз так сом шедзела при ньому и тримала го за руку док дримал,. Вон ше зорвал и гварел ми – «Гайде...гевто о Богови...»

Нєсподзивала сом ше, алє сом такой почала модлїц «Оче наш». Вон помахал зоз пальцом, та ми гаврел – «Нє тоту!» Так було и на молитву «Богородице Дїво» и на «Вирую».

Нє знам як сом ше здогадла, алє сом фришко принєсла обращик хтори нам кум охабел, а на нїм з другого боку текст молитви за оздравенє хорих. Як сом почала модлїц – «Оче святи, нєбєсни Исцилїтелю душох и целох....» - супруг ше благо ошмихнул и гварел – «Тоту! Тоту!» През слизи сом му модлєла тоту молитву голєм 15 раз, а у дньох и тижньох хтори шлїдзели по 10, 15, 20 раз, завиши кеди як жадал и могол слухац.

Барз ме то порушало и ище вше нє можем похопиц як супруг могол препознац молитву хтору чул раз у своїм живоце и то уж начати зоз хороту, а окремо як точно знал же праве тоту молитву най му модлїм кед го хорота уж барз звладала...?

Преходза жалосни днї после його шмерци, алє остал у наших душох и снох – здрави, весели, щешлїви яки бул до нєдавна. А обращик на полїчки нас кажди дзень здогадує як «Молитва о Богови» нам вельо значела и олєгчала остатнї днї у живоце мойого супруга. С.О.

september 2020.

DZVONI

23

Записи

ЛЮБИЦ И БУЦ ЛЮБЕНИ

Чловек як стебло хторе нє позна анї свойо коренї, анї верхи своєй коруни. Анї єден чловек нє зна цо ше случовало пред його народзеньом, а нє може анї знац цо будзе по його шмерци. Медзи тима двома питальнїками збува ше чловеков живот на Жеми. Шицки зме завжати з намаганьом обдумац тоту часточку живота або го, кед церпиме, ношиме на хрибце и достоїнствено подношиме. За нас шицко вредзи – и робиц, и бавиц ше, буц ценєни и познати, зачувац здравє, мац дацо добре за єдзенє и пице. Та заш лєм, лєм єдно вредзи: любиц и буц любени. Док ши любени, ти и драгоцини бо цошка вредзиш. Кед любиш других, постанєш ище драгоцинши бо пре це други постали драгоцини. Кед раз пойдзеш на гевтот бок рики, з тобу там пойдзе лєм любов и шицко тото цо було виполнєте з любову. Шицко друге останє з того боку и будзе жаловац пре твой одход. Кед ши нєшка за других мал добри жаданя, кед ши ше за дакого помодлєл, поцешел дакого, дал му фалаток хлєба або даяку шмату, вец ши постал драгоцини и нїхто ци тото у будучносци нє може одняц. (Т. Иванчич, «Крик за добрима людзми»)

24

DZVONI

ДАРОВАЛИ ЗА ЗАКРИЦЕ НА КАТЕДРАЛИ СВ. О. МИКОЛАЯ У РУСКИМ КЕРЕСТУРЕ

Най Марийов покров занавше будзе над нїма

Славомир и Єлена Папуґа Славомир Сабадош Леона Виславски Янко Павлович Михал Силадї Мария и Иван Пап Янко и Иболя Няради Мария и Янко Пап Леона Пап Мария и Владимир Будински Ана и Яким Штранґар Йоска и Владо Рац Марина и Яким Дудаш Мелана Еделински Янко Рамач Оля Гербут Златка и Дюра Сабо Бланка и Александер Чордаш Моника и Славко Колошняї Мария и Михайло Макаї Яким Сабадош Ирина Олеяр Мария Майхер Еуфемия и Йовґен Чапко Натала Дудаш Мария и Дюра Сабадош Ирина и Янко Паплацко Мелания и др Юлиян Надь Мария Емейди Велї дарователє хтори дали прилоги до шктатули у церкви

ДАРОВАЛИ ЗА ВОДИЦУ - ЗА ДОМ «Емаус» Най Марийов покров занавше будзе над нїма

Янко Катрина Владо Гербут Йоаким Медєши Славомир и Єлена Папуґа Леона Виславски Олена и Звонимир Катона Ана Киш Яким Сопка Мария и Владимир Будински Ана и Яким Штранґар Моника и Славко Колошняї Любомир Хома Мария и Михайло Макаї Ирина Олеяр Мария Майхер Мария и Дюра Сабадош

ДАРОВАЛИ ЗА «ДЗВОНИ» Най Марийов покров занавше будзе над нїма

Ана и Яким Штранґар о. Янко Колошняї (Канада)

veresenq 2020

НА ЗДОГАДОВАНЄ Наполнєли ше пейц роки як ше упокоєл наш мили оцец, швекор, дїдо, прадїдо и чукундїдо

МИРОН КОСТЕЛНИК (1925 – 2015) з Руского Керестура

«Гоч бим мушел прейсц през долїну шмерци, нє боїм ше од зла бо ти зо мну.»

(Пс. 23, 4)

У надїї до нового стретнуца памятки на ньго чуваю його наймилши.

Най спочива у мире Божим!

НА ЗДОГАДОВАНЄ

«Най нє будзе знєпокоєне вашо шерцо! Верце до Бога и до мнє верце!»

(Йо. 14, 1)

september 2020.

Дня 16. октобра наполня ше шейсц мешаци од кеди нє з нами

Дня 20. авґуста наполнєли ше штири роки од кеди нє з нами наш шовґор

МАРИЯ ФА нар. САБАДОШ (1948-2020)

ВЛАДО ФА (1943-2016)

З любову и почитованьом будземе чувац памятку на тебе. Брат Йовґен, шестра Даринка и шестринїца Ана зоз своїма фамелиями.

Красни памятки на ньго будзе чувац Йовґен, Даринка и Ана зоз своїма фамелиями.

Спочивайце у мире Божим!

DZVONI

25

НА ЗДОГАДОВАНЄ

Дня 25. септембра 2020. року прешол єден рок як умарла наша наймилша мац, баба и прабаба

«Бо з велькосци и краси створеньох срозмирно мож видзиц їх створителя.»

(Муд. 13, 5)

МАРИЯ ПАПУҐА (1932-2019) зоз Руского Керестура

Памятку на тебе буду чувац твойо наймилши.

Спочивай у мире Божим! НА ЗДОГАДОВАНЄ

Дня 20. септембра наполнаполнєли ше 40 днї

Дня 4. октобра наполнєли ше 23 роки

як у вичносци пребуваю нашо мили родичи

«Стримуй свой язик од зла и свойо ґамби од фалшивих словох! Керуй зло и твор добро, глєдай мир и тримай ше го.»

(Пс. 34, 14 – 15)

Панїматка Єлена Mудри o. Кирил Мудри (1924 – 2020) (1925 – 1997) зоз Коцура

Красни памятки на нїх зоз любову и почитованьом у своїх шерцох и молитвох занавше буду чувац дзеци: Любомир з фамелию, о. Владимир и Михайло, Дюра, Ана, Єлена, Кирил и Оксана з фамелиями.

Християнски часопис * Виходзи раз мешачно * Видава Грекокатолїцка парохия св. о. Миколая у Руским Керестуре * „Дзвони” часточно финансує Министерство вирох Републики Сербиї * Одвичательни редактор: о. Владислав Варґа * Главни редактор: о. мр Михайло Малацко * За видавателя: о. мр Михайло Малацко * Редакция: о. Юлиян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац, ш. Михаила Воротняк СНДМ, Мария Афич, Мария Стрибер, Оленка Живкович, Славомир Папуґа * Часопис унєшени до реґистру средствох явного информованя под числом 2245 з ришеньом Министерства информацийох Републики Сербиї од 1. октобра 1996. року * Компютерски обробок: Славомир Папуґа * Друкує друкарня: „Maxima graf” Петроварадин * Тираж: 800 прикладнїки * Рочна предплата: 1000 дин. Европа: 50 еври, прейґокеански жеми: 60 еври * Адреса: М. Тита 64, 25233 Руски Керeстур, тел. (+381) 025/705-020 * E-mail: dzvoni@eunet.rs

26

DZVONI

Спочивайце у миру Божим !

Християнський часопис * Виходить щомісяця * Видає Грекокатолицька парафія св. о. Миколая у Руському Керестурі * „Дзвони” частинно фінансує Mіністерство віри у Республіці Сербії * Відповідальний редактор: о. Владислав Варґа * Головний редактор: о. мр Михайло Малацко * За видавця: о. мр Михайло Малацко * Редакція: о. Юліян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац, с. Михаїла Воротняк СНДМ, Марія Афич, Марія Стрібер, Оленка Жівковіч, Славомир Папуґа * Часопис внесений до реєстру за собів громадського інформування під числом 2245 з рішенням Міністерства інформацій Республіки Сербії 1. жовтня 1996 року * Компютерська обробка: Славомир Папуґа * Друкувала друкарня: Maxima graf” Петроварадин * Тираж: 800 примірників * Річна передплата: 1000 дин. Європа 50 євра, заокеанскі державі 60 євра * Адрес: М. Тита 64, 25233 Руський Керестур, тел. (+381) 025/705-020 * E-mail: dzvoni@eunet.rs

veresenq 2020

Шлїдом подїйох

РУСКИ КЕРЕСТУР – Остатнє духовне друженє у тим циклусу „Позитивна минута”, хторе пририхтує ш. служебнїца Михаила Воротняк, отримане 25. септембра у просторийох Каритасу. „Позитивна минута” була пошвецена молитви Ружанцу. (А.М., ш.М.В.)

КОЦУР – У септембру означени 6 роки од снованя Духовней читальнї о. Кирила Селецкого. Того дня Манастир нащивела шестра Михаїла Воротняк и з тей нагоди, зоз даскелїма словами, визначела значносц и богатство коцурскей Духовней читальнї. (Ол.Р.)

РУСКИ КЕРЕСТУР – У традицийней акциї парохийного Каритасу збераня школского прибору вирни даровали 14 000 динари и школски прибор. Помоц достали 14 фамелиї . Кажда фамелия достала наменски бон хтори вихасновали у валалскей кнїжкарнї и купели цо им найпотребнєйше за школу. Заинтересовани можу и надалєй даровац прилоги понеже потрошни школски материял актуални цали рок. (А. М.)

КРИЖЕВЦИ – У грекокатолїцкей катедрали Пресвятей Тройци монс. Милан Стипич покресцел Шимуна Месароша, шесте дзецко Марусї (нар. Симунович) и Силвия Месарош. Шимун унук катедралного пароха о. Михайла Симуновича.

На парафії св. Володимира 29-ого вересня парох о. Вовк Ігор служив св. Літургію з парафіянам з нагоди 7. років священичого покликання. На многая літа!

РУСКИ КЕРЕСТУР - У Велькей виронаучней сали 3. октобра отримане стретнуце за младих «Слово живота». Госц бул Дарко Афич хтори коло 40 присутним младим виприповедал особне искуство одкрица Божей любови и милосердия. (Я.К.,М.С.)

Шлїдом подїйох

ДЮРДЬОВ – Внєдзелю, 13. септембра, у грекокатолїцкей церкви Рождества Пресвятей Богородици у Дюрдьове позберали ше школяре основней, штреднєй школи и студенти же би ше вєдно помодлєли за успишни початок школского и виронаучного року. (Л.К)

ИНДЇЯ – З нагоди нового школского року парох о. Михайло Шанта благословел школярох и студентох, у присустве найблїзших, родичох, бабох и дїдох. Парох визначел красни индїийски обичай же би ше под час благослова тримало швички, з котрим ше указує же Бог помогнє. (М.Г-К. Фото О. С.)

РУСКИ КЕРЕСТУР – У Центре блаженей Йосафати (Фрушкогорска 66) од 27. септембра започали духовни друженя за млади фамелиї и їх дзеци, котри орґанизую шестри Служебнїци. Друженя буду и през тидзень, а на нїх ше преглїбя духовни теми, а дзеци вєдно з родичами буду з перлами вишивац салветку за вельконоцну кошарку. (М.С.)

СУБОТИЦА – Парох о. Михайло Малацко пошвецел обисце Паланчайових. На фотоґрафиї парох Малацко и Мария Паланчаї зоз сином Деяном, нєвесту Ґабриєлу и унуками Дабриу и Духну. (ш.М.В.)

БИКИЧ ДОЛ – Парох о. Владимир Еделински Миколка Виронаучни школяре у Бикичу и у Беркасове. (о.В.Е.)