Dzvoni Junij-Julij 2020

DZVONI

ХРИСТИЯНСКИ ЧАСОПИС / ХРИСТИЯНСЬКИЙ ЧАСОПИС РОК / РІК XXVII · ЧИСЛО 6-7 (318-319) · ЮНИЙ – ЮЛИЙ / ЧЕРВЕНЬ - ЛИПЕНЬ 2020 · ISSN 0354-5768 · 100 дин.

ШКОЛЯРСКИ ДЗЕНЬ У ВОДИЦИ

РУСАДЛЯ, ЗАВИТНИ ДЗЕНЬ У ВОДИЦИ

Шлїдом подїйох

ШИД – У Лєтнєй владическей резиденциї од 15. по 18. юний отримани 9. Духовни вежби за священїкох зоз нашого владичества. Духовни теми викладал францискан Иван Шарчевич, професор на Теолоґийним факултету у Сараєве, а домашнї бул парох о. Михайло Режак. (В.Дї.)

БУДИСАВА: На швето Рождества св. Йоана Крестителя по юлиянским календару шветочно означени и тогорочни Кирбай нашей заєднїци котра жиє у Будисави: зоз Службу, Божу, мированьом и друженьом. (о.Ю.Р.)

РУСКИ КЕРЕСТУР - На Други дзень Русадльох у Водици була вечарша Служба Божа хтору служели парох о. Михайло Малацко (хтори и наказовал) и капелан о. Михайло Шанта, а споведал о. Платон Салак зоз Кули. На 17 годзин зоз порти рушела процесия зоз крижами, а єден зоз крижох бул и дар и ручна робота ш. Вероники Ґралюк а у церкви го пошвецел о. Михайло Малацко. У процесиї було коло 50 вирних, а вельке число вирних було и на Служби Божей. (М.С., М.А.)

СРИМСКА МИТРОВИЦА – Зоз Службу Божу 28. мая преславени 115. Кирбай. Службу предводзел о. Михайло Режак, а сослужели о. Платон Салак ЧСВВ, о. Дарко Рац хтори и наказовал, о. Владимир Еделински Миколка и о. Роман Ступяк. Присутни були и православни богослов Димитриє Николич и о. Боривоє Суботич зоз старокатолїцкей церкви у Ириґу. (Н.П.)

СТАРИ ВЕРБАС – У церкви Покрова Пресвятей Богородици 28. юния штверо дзеци приступели до св. Тайни причасци, а дзень пред тим и до св. Тайни споведзи. Службу Божу служел парох о. Алексей Гудак, а Першу причасц прияли – Михаела Миклош, Сара Сеґеди, Виктор Будински и Милун Колошняи. На концу першопричашнїки достали Грамоти, а церковни одбор за присутних порихтал закуску и ошвиженє. (О. Р.)

РУСКИ КЕРЕСТУР - Зоз Вельку Службу Божу у Водици означени Завитни дзень. Парох о. Михайло Малацко пошвецел кадило хторе даровали дакедишнї члени Церковного одбору и подзековал им на тим дару и длугорочней роботи за Церкву. На Служби було вельке число вирних, а служели и споведали священїки: о. Михайло Малацко, о. Михайло Режак, о. Платон Салак, о. Дарко Рац, о. Владимир Еделински, о. Алексий Гудак и о. Михайло Шанта. (М.С., М.А.)

Духовне заренко

НЇҐДА НЄ ДУМАЙ ЖЕ БОРБА КОТРУ ВОДЗИШ БЕЗСМИСЛОВА

Там дзе це Бог пошал, там рошнї и наздавай ше! Вше ше наздавай. Нє придавай ше цмоти. Паметай же нєприятель котрого маме звладац нє з вонка тебе, алє з нука. Прето нє дай простору чежким, цмим думком. Тот швет правдиве чудо котре створел Бог. Бог положел до наших рукох часточку нових чудох. Вира и надїя иду вєдно. Вер до иснованя найвекшей и найкрасшей правди. Уповай ше на Бога Створителя, у Духу Святим котри шицко порушує ґу добру, до облапеня Христа котри чека каждого чловека на концу його живота; вер же це Вон чека. Швет напредує дзекуюци велїм особом котри звладали препреченя, котри будовали мости, котри шнїли и верели; аж и кед ше други вишмейовали. Нїґда нє думай же борба котру водзиш безсмислова. На концу иснованя нє чека нас препасц - у нас рошнє нашенє абслутного. Бог нє розчарує: кед до наших шерцох положел надїю, нє жада ю зацмиц зоз нєпреривну фрустрацию. Шицко народзене прето же би квитло у вичней яри. И нас Бог стоверел же бизме квитли. (...) Гоч ше дзе находзиш, стваряй! Кед ши спаднул, стань! Нїґда нє остань лєжац; стань, допущ же би ци други помогли стануц на ноги. Кед стоїш, руш далєй! Кед це парализує допитосц, виплаш ю зоз добрима дїлами! Кед ши празни або обезхрабрени, замодлї же би Дух Святи виполнєл твою пражнїну. Будуй мир медзи людзми и нє слухай глас того котри шеє мержню и подзелєня. Нє слухай тоти гласи. Людски єства, гоч кельо розлични, створени же би жили вєдно. У розличносцох, сцерпезлїво: єдного дня похопиш же кажде ноши часточку правди. Люб людзох. Люб их єдну по єдну особу. Почитуй драгу каждого, чи є проста, чи прикра бо кажди ма свою

xnij- xlij 2020.

приповедку. И кажде з нас ма свою приповедку. Кажде дзецко котре ше народзи то обецанє живота котри ище єден доказ же є моцнєйши од шмерци. Кажда любов то сила котра преображує до щесца. Исус нам дал шветло котре швици у цмоти: охрань го, чувай го. Тота єдна швичка то найвекше богатство дате твойому животу. Понад шицкого шнїй! Нє бой ше шнїц. Шнїй! Шнїй швет котрого ище нє видно, алє котри сиґурно приходзи. Надїя вери до постояного твореня котре ше пресцера по свойо конєчне виполнєнє. Кед Бог будзе у шицким. Людзе хтори обдаровани зоз мрию подаровали чловекови науково и технолоґийни одкрица. звладали океани и крочели на жем на котру пред тим нїхто нє крочел. Людзе котри мали надїю звладали рабство и на тоту жем принєсли лєпши животни условия. Думай на тих людзох. Будз одвичательни за тот швет и за живот каждого чловека. Думай на тото же кажда нєправда спрам худобного то отворена рана котра загрожує и твойо достоїнство. Живот нє престава зоз твою шмерцу и на тот швет приду и други ґенерациї котри ушлїда после твоєй. И велїх после нїх. Каждого дня од Бога питай дар шмелосци. Здогаднї ше же Исус победзел страх пре нас: Вон пре нас

звладал страх! Наш найвекши нєприятель нє може нїч процив вири. А кед ше у живоце найдзеш престрашени пре даяки нєбезпеки, здогаднї ше же нє жиєш лєм за себе. Прейґ Кресценя твой живот уж заронєни до таїни Пресвятей Тройци, а ти припадаш Исусови. И кед це єдного дня обнєє страх або подумаш же зло превельке же биш ше зоз нїм зочел, єдноставно подумай же у тебе живи Исус. Вон тот котри прейґ тебе, зоз свою благосцу жада покориц шицких нєприятельох: грих, мержню, злодїйство, насилство, шицких наших нєприятельох. Вше май шмелосц правди, алє запаметай: нї над ким ше нє воздзвигуй, ти нє понад дакого. Кед биш бул остатнї котри вери до правди, нє ганьб ше пре тото од людзох. Та, и кед биш жил у цихосци пустинї, нош у своїм шерцу кажде створенє. Ти християн. Прейґ молитви шицко придай Богови. Май идеали. Жий за тото цо надиходзи людске. И кед би це дакеди тоти идеали драго коштали, нє преставай их ношиц у своїм шерцу. Вирносц шицко може посцигнуц. Кед ши погришел, стань: нїч нє таке людске як погришиц. И тоти исти гришки нє муша буц твой гарешт. Нє будз зарабровани пре власни гришки. Син Божи нє пришол пре здравих, алє пре хорих: май виру же и пре тебе пришол. И кед и далєй будзеш гришиц, нє бой ше - стань! Знаш прецо? Прето же Бог твой приятель. Кед це обнєє горчина, твардо вер до шицких тих людзох котри и надалєй робя за добро: у їх ше понїзносци находзи нашенє нового швета. Будз приятель зоз людзми котри маю дзецинске шерцо. Уч зоз їх одушевия и пестуй го у себе. Жий, люб, шнїй, вер и зоз Божу ласку нїґда нє падай до розпуки. Папа Франциск, Радио Ватикан 2017.р.

DZVONI

3

Рочнїци

ОД КРУНСКЕЙ .... ПО КРУНСКУ 90 – РОЧНЇЦА ПАРОХИЇ СВ.КИРИЛА И МЕТОДИЯ У БЕОҐРАДЗЕ

Пред 90 роками, точнєйше 13. новембра 1930. року, официйно установена парохия за грекокатолїкох у Беоґрадзе, кед зоз декретом владики др Дионизия Нярадия поставени перши парох Янко Будински. То була окреме надихнута идея же би ше у тим главним городзе усновела наша грекокатолїцка парохия, котра би, як познєйше наглашене ширела Кирило - методийову идею и жаданє святого пристолу же би ше пошвидшало час молитви Спасителя «же би шицки були єдно». И наисце, у рокох котри нам блїзки, тота парохия вше на свойо кирбайске швето мала як госцох православних, евангеликох, анґликанцох и других. По тераз автор тих шорикох нє упознати прецизнєйше дзе ше од самого початку служело за наших вирних. «Руски Новини» 1.марца 1940.року споминаю же ше каждей нєдзелї служело у церкви, у Крунскей улїци. Понеже там лєм єдна римокатолїцка церква Криста Краля (Христа Царя) виходзи же ше праве там започало зоз зазберованьом, як пише автор стат′ї под псевдонимом «Русин», числених вирних и то Горватох (грекокатолїкох Жумберчанох), Руснацох, Македонцох, Українцох зоз Босней и Словацкей. После першого пароха Янка Будинского, 1927. року за пароха до Беоґраду приходзи високошколовани паноцец др Мирко Боїч, котри пририхтує терен за будову нашей грекокатолїцкей церкви у центру Беоґрада, у улїци на углє Далматинска – Дюшина. Алє, зоз бомбардованьом Беоґрада 1941.р. шицко препада, а Боїч напущує Беоґрад и враца ше до Заґребу. Як видно зоз печаца и писма др Боїча, парохия ношела мено Пресвятей Богородици. З приходом нових власцох, матични кнїжки и шицка документация вжата и тераз ше находзи у Општини Врачар, а красни уж виробени вельки штири икони ше находза у грекоактолїцкей церкви св. Михаїла у Ґосподїнцох. Нє познате цо було зоз судьбу парохиянох и дзе ше вони духовно находзе-

4

DZVONI

Снователь Беоґрадскей парохиї владика др Дионизий Наради

ли. Вироятно ше даєдни кресцели и винчали у своїм родним месце, а хованя вельораз, попри наших паноцох окончовали и римокатолїцки и православни, цо значи же нє було вецей анї стаємного паноца, анї адреси чи церкви дзе би ше вирни могли обрациц. Спрам дзепоєдних податкох до Беоґраду по потреби доходзели: о. Дюра Микловш, капелан з Руского Керестура, др Иван Вишошевич ректор Семинариї зоз Заґребу и о. Дюра Биндас, парох зоз Старого Вербасу, а надредзени им бул (беоґрадско) банатски архиєрейски намиснїк др Йосип Бела Ремер, грекокатолїцки священїк, парох у Янковим Мосце а зоз биваньом у Зренянину. По шведоченю (тераз уж покойней) апатикарки Иринки Фейса (народзеней Сеґеди), котра була на студийох у Беоґрадзе, 1952. року Служба за грекокатолїкох була отримована даскельораз у римокатолїцкей церкви св. Антуна, а служел ю др Янко Калай зоз Заґребу. На нєй були числени руски студенти з Руского Керестура - Сятослав Надь, Михайло Чизмар, Яким Рамач, Михал Стрибер, Славка Катона, Мария Арт, Мария Бу-

дински и други. Пре старосц паноца Калая и пре слабу можлївосц контактох и информованя о часу и месце Богослуженя, Служби ше вецей нє служели орґанизовано. Кед ше 1965. року основала парохия у Индїї, до Беоґраду почали приходзиц парохове о. Стефан Питка а после и о. Петро Миронюк и служели Службу у римокатолїцкей церкви св. Рока у Земуну. Познате нам же ше Служба Божа першираз отримала 1981. року у Беоґрадзе у улїци Хаджи Милентиєва ч. 75, а служел ю о. Александар Биляк у старей католїцкей церкви, а на котру вон приходзел раз мешачно. После нього старанє о беоґрадских вирних пребера о. Адам Гнатюк, тиж зоз Индїї, алє вон пре слаби приход вирних до Хаджи Милентиєвей, служи и у Земунским парку у церкви св. Рока як и у каплїци шестрох Милосерднїцох у истим парку. После воєних нємирох у бувшей Югославиї и пре подкладанє експлозиву шестром 29.мая 1992. року, алє и пре страх самих вирних котрих наволовали «усташе» и на концу пре свою хороту - о. Гнатюк престава приходзиц до Беоґраду. После установеня Еґзархату за грекокатолїкох у Югославиї, 28 авґуста 2003.року, настава и нови период за вирних у Беоґрадзе. На Веьку Ноц, 12. априла 2004. року, у Беоґрадзе служена Архиєрейска Служба Божа хтору предводзел владика Герогрий Джуджар. Владика 9. децембра менує нового управителя за Беоґрад - коцурского пароха о. Владислава Варґу, хторого меновал и за беоґрадского декана. После длуґшого часу у церкви Блажене Д′євице Мариє (Пречистей Дїви Мариї) на Врачару, место отримованя Богослуженя ше премесца до улїци Вишеґрадска 23, а 2019.року, пре пременку власносци у Вишеґрадскей, место Богослуженя ше премесца до улїци Крунска ч.

23 - до церкви Криста Краля (Христа Царя), дзе шицко и почало пред 90 роками. Пририхтал: о. Владислав Варґа

~ervenq-lipenq 2020

Рочнїци

100 - РОЧНЇЦА ПАРОХИЇ СВ. АРХАНГЕЛА МИХАИЛА У БЕРКАСОВЕ З нагоди стотей рочнїци парохиї Святого архангела Михаила у Беркасове здогадуєме ше парохох котри отримовали духовни живот у тей нашей парохиї. Починаюци од Франи Латковича, Павла Ґвоздановича и Силвестера Саламуна, потим Дюру Гербута, Владимира Мудрия и Томислава Дудаша прейґ Михайла Режака, Владислава Раца и Йозефа Селина та аж и по нєшкайшого пароха Владимира Еделинскового Миколку.

Йозеф Селин

а за священїка бул пошвецени 19. авґуста 2000. року у Дюрдьове. Шицки пошвецаня окончел владика Славомир Микловш. За управителя парохиї у Ґосподїнцох бул поставени 20. новембра 2000. року. Ту дочекал будованє парохиялного дому и пошорел церкву знука и звонка. Року 2004. врацел ше до Словацкей, дзе бул до 2006. року, а вец заш пришол до Сербиї. Того року бул поставени за управителя парохиї у Беркасове. Ту тиж ґенерално оправел парохиялни дом, а на иконостас у церкви дал намальовац икони. Року 2010. дефинитивно одходзи до Словацкей, дзе нєшка жиє у Кошицох як пензионер.

22.XII.2015.

Литература: Священїки дакедишнього осєцкого викарията, о. проф. др Роман Миз, Нови Сад 2016.

Фото: о.М.Режак

Єден спомедзи даскелїх грекокатолїцких священїкох цо пришли до нас зоз Словацкей бул и Йозеф Селин. Вон ше народзел у Медзилаборцох, 23. януара 1939. Року, од оца Йозефа и мацери Мариї нар. Ґутик. Основну школу закончел у Снини, а стредню будовательну у Кошицох 1957. року. Студиї закончел 1962. року на Технїчним факултету у Кошицох з титулу инжинєра. Дня 27. януара 1965. року оженєл ше зоз лїкарку Монику Буткович. Робел як инжинєр. Маю тройо дзеци: два дзивчата – Катарину и Елену и єдного сина – Яния Йозефа. Познєйше студирал теолоґию. Нїзши чини достал у Заґребе, тиж поддияконат и дияконат 2000. року у Заґребе,

xnij- xlij 2020.

DZVONI

5

Стереотипи

СЛУЖБА БОЖА

У богословских кнїжкох барз детально и подробно обяшнєне цо то Служба Божа и цо вона значи за живот каждого християна. Боїм ше, же кед бим почал хасновац тоти богословски обяшнєня, же би велї були нєрозумлїви, гоч су прекрасни и полни значеня. Сам Исус ше нє намагал превельо толковац та аж анї своїм ученїком, бо знал же лєм зоз прилапйованьом його словох и зоз участвованьом сами зрозумиме значенє и важносц того цо гварел. Добре знаме як шицки реаґовали кед гварел Исус: «Насправди, насправди, гуторим вам: кед нє єце цело Сина Чловеческого и нє пиєце його крев нє маце живот у себе. Хто є мойо цело и пиє мою крев – ма живот вични, и я го воскрешнєм на остатнї дзень» (Йо 6, 53-55). Велї людзе теди зохабели Исуса, та аж и даєдни зоз ширшого круга ученїкох, бо гварели: «Тварда то бешеда». Тото цо за нас чудне, то же Исус нїч нє роби же би зопар тих котри одходза, котри го охабяю. Вон нє прешвечує, нє нагваря, нє толкує превельо. Як кед би гуторел: лєм идз шлїдом за мну и зрозумиш. Жидовска (Єврейска) вира, вира Вибраного народу, ше цеши же вона релиґия Кнїжки. Так исто и муслиманє ше цеша и возвисшую пред другима зоз барз вельким арґументом: ми релиґия Кнїжки (Курану). Дакус су збунєти зоз християнами, бо Євангелия нє подпада под тоти правила кнїжки: то нє бул диктат Исуса, то нє були позберани молитви и заповиди Учителя, нє бул закон котри понад кажди закон... Євангелия то шведоченє живих шведкох – як и находзиме написане на концу Євангелиї до Йоана: «а тот ученїк котри шведочи о тим и котри написал тото. И знаме же його свидоцтво правдиве» (Йо 21,24). Християнска вира нє вира Кнїжки, алє вира Особи. Исус нє охабя нїяки диктати, записи, закони бо вон нїґда нє охабя свою заєднїцу, свойо стадо. Тестамент и одпитуюце писмо (кнїжку) охабя тот котри одходзи або умера. Исус отворено гутори – нє бой ше мале стадо нє охабим вас до конца швета... посила им Поцешителя – Духа Святого, посила их по цалим швеце же би кресцели шицких у мено Оца, Сина и Духа Святого, же би шицки постали його ученїки, же би на концу бул єден Пастир и єдно стадо. Апостоли доставаю од Исуса його цело и крев на Тайней Вечери зоз надпомнуцом же би то робели на його спомин: Була то перша Служба Божа! Позбераней заєднїци коло стола Исус попри слова дава и Святу Причасц – Еухаристию – то єст самого себе под видом хлєба и вина. Нє було то з боку Исуса зробене лєм як одпитованє, лєм як даяки симбол або знак. Тото маю робиц вше кед ше зиду – на його спомин. Анамнеза (спомин) того цо ше збуло и тераз є присутне. И двом ученїком котри ишли до Емаусу, котрим ше Исус придружел на драги, указал ше у ламаню хлєба - кед поблагословел хлєб и розламал го. Перши христянє так и волали Службу Божу – ламанє хлєба. Служба по нєшка ма главни часци: Службу слова – то єст молитвох, читаньох, науки и

6

DZVONI

другу часц – Службу жертви – то єст ламаня хлєба, Пресвятей Еухаристиї – дзе єдзенє сам Исус Христос, як и обецал – його Цело и Крев. Часто тото забуваме и єдноставно ходзиме до Служби як на даяку молитву котра ше одбува у церкви. На Служби Божей ше збераме коло стола, як цо на свадзби ше людзе збераю коло святочного стола и без того свадзба би нє була свадзба. Шицки госци поволани, и барз нєприємно домашнїм кед ше госци нє можу помесциц же би шицки вечерали вєдно, а нє у даскелїх «турох» (ґрупох). Так исто и Служба Божа у єдней заєднїци би мала буц єдна, як цо и заєднїца єдна и єден єдини заєднїцки стол на котрим єдини Господь Бог Исус Христос – як пожива за наш живот вични. Участвує лєм тот котри присутни на госцини так як присутни и сам Бог. Прето мушиме примерковац кед вимагаме превельо Служби лєм прето же би каждому час одвитовал – же кельо похопюєме значенє того заєднїцкого стола – тей госцини – Служби Божей, то єст присутносци самого Бога котри свою Церкву видзи як заєднїцу – стадо, як синох и дзивки на истей госцини. Пре велї причини нєшка маме аж и пренос Служби Божей, котра, на жаль, нє може буц и тот стол на котрим ше спожива Цело и Крев самого Бога. То лєм за тих цо нє можу присц до церкви на госцину. Бо, як би то було, кед би дахто ше правдал же нє бул на свадзби гоч є блїзка родзина, бо и так познєйше шицко можу видзиц на ЦД-у, аж и лєпше як тоти цо були пристни у Церкви. Служба Божа нє лєм молитва, нє лєм зберанє на одредзену годзину одредзеней ґрупи людзох котри ше сцу помодлїц. Служба Божа – госцина Божа за столом, дзе кажде празне место - болї. о. Михайло Малацко

~ervenq- lipenq 2020

Актуалне

АКТУАЛНОСЦИ У ВСЕЛЕНСКЕЙ ЦЕРКВИ УКРАЇНА ЗА ФАМИЛИЮ

Резолуция учашнїкох телемаратону “Україна за фамилию” отриманей 7. юния 2020. року на инициятиву Всеукраїнскей ради Церквох и релиґийних орґанизацийох

“Ми, учашнїки инициятиви ‘Україна за фамилию’ свидоми одвичательносци пред Богом и будуцима ґенерациями, о бриґи за очуванє фамилиярних вредносцох, защиту дзецох и младих, намагаюци ше розвиц українске дружтво на фундаменту високих моларних и духовних чеснотох прето преглашуєме шлїдуюце”: Постої хитна потреба за формованьом державней политики о фамилиї з оглядом на катастрофалну демоґрафску ситуацию у України, вельки процент розводзеньох, а велї дзеци виховує лєм єден родитель. Держава и цивилне дружтво би мали уложиц вельки напруженя за потримовку фамилиї, мацеринству и оцовству. Треба розробиц програми за пририхтованє за малженство, розвиванє социялних и других условийох за минимализованє пракси абортусу. Надиходзенє системох вихованя дзецох у центрох за дзеци без родичох, а место того пропаґовац усвойованє дзецох медзи жителями у України. Иснує велька потреба зєдинїц напруженя власци, секуларних и вирских заєднїцох же би ше ришело проблеми насилства у фамилиї, а котри ше окреме звекшали у условийох карантину котра уведзена у України. Но, место же би ратификовала такволану Истамбулску конвенцию, котра ше заклада за родну идеолоґию, Всеукраїнска рада Церквох и вирских орґанизацийох поволала владу и парламент же би розвили українске законодавство за борбу процив фамилиярного насилства над женми. Односно, же би ше рушело шлїдами тих европских державох котри одбили ратификовац тоту Конвенцию. Родна идеолоґия би ше нє требала применьовац у Українским законодавстве: анї у образовним процесу, анї у каребним закону. Родна идеолоґия чкодлїва за кажде дружтво бо занєдзбує концепт биолоґийного полу на хасен дзешатки полох по принципу самоидентификациї. Заєднїца родичох окреме застарана пре антидискриминацию препатрунка учебнїкох и образовних институцийох и образовних установох уведзених по розказу Министерства образованя и науки Републики України. Конєчно, тото випитованє дискредитовали праве єй вивершителє з численима прикладами идеоло-

xnij- xlij 2020.

ґийней пристраносци. У остатнї час ше надрилює питанє комерциялного суроґат - мацеринства, котре забранєне у велїх европских державох, а котре дотика и тарґовински бизнис з дзецми у України. Комерциялизоване суроґат - мацеринство спущує дзецково достоїнство на уровень роби, а тиж знїщує и женске достоїнство зоз знєважованьом мацеринства и єй нєсебичней любови ґу дзецку. Иснує и проблем зоз практичним функционованьом закона о образованю у України. Закон предвидзує уводзенє начала “пенєж за дзецко” за образованє дзецох у приватних установох, уключуюци ту и вирску ориєнтацию. Пре дотерашнї способ финансованя приватних образовних установох образованє ту барз драге, идзе на чкоду плурализму у образованю. Ситуация зоз масовнима абортусами у України барз критична пре нєдостаток одвичательней образовней кампанї медзи младима и социялней помоци фамилийом у потреби, а и женом. Українска держава и цивилне дружтво би мали розвиц стратеґию за зоперанє тей пракси абортованя же би ше спашело животи цо векшого числа дзецох финансийно, и психолоґийно помагаюци родичом того, праве зачатого, дзецка. Шицки тоти спокуси на подручю фамилийней политики поглєдую установйованє централного цела у України котре ше будзе старац за фамилию, дзеци, мацеринство и оцовство. Обачлїве демоґрафске погоршанє у остатнїх 9 рокох потвердзело же державней фамилийней политики нєобходни одвитуюци институциї, финансийна потримовка и систематични приступ. Окреме важне успоставиц тирвацу интеракцию Скупштини, Влади и вирских заєднїцох на формованю и применьованю державней политики за фамилию. news.ugcc.ua о. Владимир Еделински Миколка

DZVONI

7

Зоз живота

ЧАС ЛАСКОх

Час пандемиї кронавируса подаровани нам за обновянє одношеньох з людзми и одкриванє Божей присутносци коло нас. Кажди дзень сом провадзела висти о ширеню тей новей оберацей хороти. Того дня кед принєшене ришенє о завераню школох, оводох, погосцительских обєктох, тарґовецких центрох и препоруки же би ше нє виходзело, мушим припознац же ме обняло якеш чудне розположенє. Як буц сам, без ближнього, кому даровац любов? Мой син ше зоз свою фамелию такой преселєл до хижи на валалє котру нашлїдзел од свойого оца, мойо супруга. Хижу видаваме туристом и там зме по тераз одходзели лєм робиц. Паметам же зме остатнї раз були у хижи як фамелия, муж и я зоз нашима малима дзецми, под час остатнєй войни. Кед син зоз свою фамелию пошол до хижи, пожадала сом буц зоз нїма, бо сом чувствовала же то нагода же бизме ше повязали. У городзе сом то нє могла, бо сом мала вецей обовязки коло дзецох дзивки котра була розидзена, а синова фамелия була завжата зоз роботу и дзецинскима активносцами. Дзень после мойого приходу на валал кризни штаб принєсол одлуку о забрани напущованя места пребуваня (у Горватскей). Понеже сом була приявена на адреси на валалє, нє могла сом ше врациц до городу и мушела остац з нїма цали мешац. Бул то час посту и то сом прилапела як Божу волю. Кажди дзень сом ше намагала остац у єдинстве з Богом. Модлєла сом Ружанєц кажди дзень и провадзела Богослуженя. Так сом доставала сили за кажди нови дзень и наиходзаци спокуси. Шицки члени синовей фамелиї мали наставу прейґ интернета, бо син и його супруга просвитни роботнїки. Я превжала на себе часц домашнїх роботох, а дакеди сом и попрепатрала задатки даєдному з троїх унучатох. Часто сом одходзела купиц швижу рибу и раки. Ставала сом додня рано и ишла ґу морю чекац рибарох же би пришли на побережє. Окремне дожице було припатрац ше на вистатих рибарох котри ше врацаю у своїх чамцох. Припатрала сом ше на природну красоту коло мнє: на жридло коло моря, чайки, маслини, габи котри заплюсковали побережє. У шицким сом чувствовала Божу присутносц и дзековала за тоту чаривну красоту. И док сом ше припатрала на тоти чудесни предїли, модлєла сом ше же би витримали шицки котри пре пандемию були примушени буц заварти у своїх квартельох, у тих вельких будинкох, за хорих и тих котри през цали час мушели робиц. Кед мойо мали шлєбодного часу, дружели зме ше, шмеяли, бешедовали о шицким, вєдно ше шпацирали... Вечаром бизме наварели раки и после вечери зоз погариком винка ше опущовали. Вецей раз зме привезли и нашу

8

DZVONI

тету котра жиє сама у валалє. Як нїґда по тераз бавела ше з дзецми рижни бависка, та зме ше шицки вєдно вешелєли. Були то стари бависка з нашого дзецинства: пантомима, асоцияциї... Нє так барз сом любела домашнї животинї - любимцох, алє сом часто водзела на шпацир и пшичка (котрого мойо тримаю за члена фамелиї) и на концу сом го наисце полюбела. Наздавам ше же и вон почувстовал кус любови одо мнє - вше ше ми зрадовал кед сом ше му приблїжела. Научела сом пренаходзиц тото позитивне при каждей особи, а з другого боку сом пренашла и велї свойо нєсовершеносци и слабосци. Моя нєвеста и я ше слабо познали бо зме нє мали нагоду препровадзовац час вєдно. Пренашли зме вельо того заєднїцкого у наших характерох, алє зме тиж прилапйовали и почитовали нашо розлични думаня и ришеня. Нови одношеня сом будовала и зоз сином и унучатами. Нєвеста у франти гварела же єй час швидко прешол и же нє може вериц же зоз швекру витримала цали мешац. Час нашого заєднїцтва бул час ласкох. Верим же нє случайно же Господь праве под час Велького посту допущел же би корона запановала над цалим шветом. У тим чаше нєизвесносци ше кажде могол опитац: - Цо кед ше праве я похорим? У тим чаше молосердия и ласкох зме єдни других цешели. Могли зме заключиц же наш живот и материялносц то крегка реалносц, окреме после трешеня жеми у Заґребе. Мали зме досц часу роздумовац о смислу церпеня през котре прешол сам Исус и обецал нам нови живот. Вира ми давала сили та сом шицки свойо страхи и спокуси зєдиньовала зоз церпеньом розопятого Исуса. Теди сом у шикцим чувствовала Божу присутносц - у ближнїх, у роботи, шпацираню, у габох моря, припатраню на заход слунка, на гвизди и мещац, у цихосци кед ше спущує ноц, кед ше гаша шветла и кед сом ше модлєла за мирни сон. Ль. М. («Н. швет»)

~ervenq-lipenq 2020

БУДЗМЕ ФАМЕЛИЯ

Слово за живот

“Бо хто твори волю Оца мойого котри на нєбе – то мой брат, и шестра, и мац“. (Мт 12, 49)

У Матейовей евангелиї описана подїя з Исусового живота хтора на перши попатрунок нє випатра значна: його мац и члени фамелиї иду до Капернауму, дзе ше Исусу стретнул зоз своїма ученїками же би шицким нависцел Оцову любов. Вироятно длуго ходзели же би го нашли и бешедовали зоз нїм. Нє пошли на место дзе ше Исус находзел, алє посилали порученє: „Ниа, мац твоя и браца твойо стоя вонка и сцу з тобу бешедовац“. Фамелийна димензия за израїлски народ напевно була барз важна. Сам народ ше тримал же є „син“ Божи, нашлїднїк його обецаня, а його припаднїки за „братох“. Алє, Исус им одкрива нєобчековане спатранє: святочно з руку указал на своїх ученїкох и гварел: “Бо хто твори волю Оца мойого котри на нєбе – то мой брат, и шестра, и мац“.

Исус одкрил нову димензию: кажде ше може чувствовац як член тей фамелиї кед ше завежнє же би упознал волю єдного Оца и сполньовал ю. Кажде: одроснути и дзеци, хлопи и жени, здрави и хори, припаднїк каждей култури и дружтвеного положеня – кажде. Кажда особа у себе ноши подобу Бога любови. Справди, кажда особа то Боже „ти“ зоз котрим може ступиц до одношеня познанства и приятельства. Прето кажде може окончовац Божу волю, а то любов спрам Бога и братска любов. Кед любиме, Исус нас препозна як членох своєй фамелиї: своїх братох и шестри. То наша найвекша шанса; ошлєбодзує нас од прешлосци, страху, наших узвичаєних шемох. У тей перспективи и огранїченя, и слабосци можу буц одскочна деска за нашу реализацию. Так шицко достало єден нови и ква-

xnij- xlij 2020.

литативни скок. “Бо хто твори волю Оца мойого котри на нєбе – то мой брат, и шестра, и мац“. Ми на єден способ можеме буц и Исусова Мац. Мария ше дала на розполаганє Богови, од нависценя та до Калвариї, а потим и при наставаню Церкви. Так и кажде з нас може помогнуц же би ше у нас народзел Исус так же будземе жиц по евангелиї, а прейґ взаїмней любови може допринєсц же би ше Исус народзел у заєднїци. Кяра Лубик бешедовала особом хтори жадали жиц по Слове Божим и поволала их: „Будзце фамелия. Чи медзи вами єст дакого хто преживює духовни и морални спокуси? Майце ґу нїм порозуменя як мац и вецей од мацери, прошвицце их зоз словом або прикладом. Нє допущце же би им хибела цеплота фамелиї, напроцив – змоцнїце ю. Чи єст медзи вами дакого хто церпи физични болї? Най вам вони буду наймилши браца. [...] Най вам нїґда активносц нє будзе важнєйша од фамелийного духу з братами з хторима жиєце. А там дзе идзеце, ношце Христов идеал […] нїч лєпше нє можеце зробиц крем же бисце ше нама-

гали створиц фамелийни дух – дискретно, домерковано, алє одлучно. То понїзни дух хтори другим жада добре, нє возноши ше ... то правдива любов“. “Бо хто твори волю Оца мойого котри на нєбе – то мой брат, и шестра, и мац“.

Кажде з нас у каждодньовим живоце може одкриц хтори задаток му Оцец зверел у будованю велькей людскей фамелиї. У єдним кварту города Хомс у Сириї вецей як сто пейдзешат дзеци, векшина муслиманє, иду до школи у Греческей православней церкви на звонканаставни активносци. Директорка школи Сандра виприповедала: „Наш тим учительох и фаховцох прилапює и помага у фамелийней атмосфери хтора заснована на диялоґу и промоциї чеснотох. Велї дзеци дожили трауми и церпеня. Дзепоєдни апатични, други аґресивни. Жадаме же би обновели довириє до себе и до других. Док векшина фамелийох роздвоєна пре войну, ту можу пренайсц жаданє и надїю почац од початку. “ Летиция Маґри

DZVONI

9

Дожица

РАТОВАЦ РУСНАЦСТВО, ВИРУ ЧИ ЧЛОВЕКА? СРИМСКИ ДОЖИЦА

Уж зме даскельораз чули явну констатацию же Руснаци нє лєм грекокатолїки, алє и православни, протестанти, та и атеисти.... Требало би зоз тим раховац, мац правдиве «оцовске» шерцо котре шицких єднак люби и формовац културно – уметнїцки дружтва або национални канцелариї так же би ше нїкого нє одбивало. Кед бизме сцели спатриц ситуацию зоз ширшого угла, треба повесц же єст Руснацох и мормонох, припаднїкох «Церкви Божей», алє и будистичней, єврейскей заєднїци итд. Но, понеже их єст мало, можебуц ше вони и нє нашли «увредзени» як наприклад «мойо» назарени, котрих медзи Руснацами у Митровици скорей було вельо, та их єст и нєшка. Лєм о тим мало приповедаю. Я би анї нє бул того свидоми кед би ми Руснак, бачи Романов, нє почал приповедац як його оцец ходзел до «скупштини». Нє було ми ясне до якей то скупштини (покраїнскей чи републичней?) та ми ми вон розтолоквал. То значи же ишол до своєй церковней заєднїци або просто «до церкви». Такой сом ше почал цикавиц хто то назарени, бо их єст вельо похованих и на Руским теметове у Митровици, а и млїн коло теметова, такволани «Гардийов», припадал єдному назаренови. Бачи Дюра, вєдно зоз своїм сином ме поряднє прима на пошвецанє обисцох. До церкви нє ходза, алє кед треба помогнуц – вше су порихтани, то им окреме мило. Другого Руснака - назарена, з численей фамелиї Ходоба, сом тиж упознал як доброго християна. Вон ми приповедал кельо войни прежил, алє оружиє нїґда нє брал гоч

10

DZVONI

бул вельораз пре тото покарани. После сом го и поховал бо ме дзеци модлєли. Так сом достал упечаток же назарени нє беру оружиє, алє су барз гумани и помагаю єдни другим. Кед сом упознал директорку Музею Срим, иншак по походзеню Русинку, опитал сом ше єй чи зна прецо телї Руснаци були активни назарени, а вона ми гварела же у прешлим чаше и велї Серби, та и Горвати и Словаци, тиж брали активну учасц у тей, теди забранєней «секти» як ю австрийска держава, а тиж и кральовина СГС наволовала. Но, тото цо ми нашо людзе приповедаю, же их волали тиж и «нововирци» або «буґере»; були радикални у нєприлапйованю оружия и моцни у медзисобней помоци. Тото нашим Руснацом вшелїяк теди одвитовало, як зме вєдно зоз директорку констатовали. Но добре, єст нас вшелїяких. Наприклад, єден бачи Страценски постал православни Серб бо му о.Гирйовати нє допущел друге цер-

ковне винчанє. Други, Колтко, прешол на православє бо нє сцел плациц роковину. Треци, дзвонар, бо без допущеня дзвонєл нєвинчаному та го парох викритиковал. Штварти, котрому ше аж и брат одрекнул руснацтва, пре зваду зоз Руснацами пошол ше покресциц до православних.Чи зоз прешвеченя чи усприч, нє знам. Алє, як видзим, найвецей єст цалком нєзацикавених Руснацох за свойо руснацство. Єдного Руснака Серби прешвечовали же його презвиско нїяк нє сербске, як ше вон ганьблїво наволовал, алє руске - за цо ше вон ганьбел. Та єст и велїх нєкресцених Руснацох. Гоч, кед треба оца поховац, знаю дзе им «руска» Церква, та вец им нїяк и нїч нє завадза, бо би их други добре одарли пре хованє. Питам ше хториш дзень моїм у нашей Националней канцелариї же чи би нє требало, пре спомнути причини преселїц ше на другу локацию, а нє у церковним дворе. Вони ми гваря же кед векшини у дружтве котри Серби православни нє завадза приходзиц до Дружтва, прецо би вец Руснацом, та гоч су и нє грекокатолїки, завадзало?!? Но, тото цо нєдавно виявел богати Руснак у Митровици ме баржей знєпокоєло. Вон ше вияшнює як «СРЕМАЦ» а нє як Руснак! Аж и написал у якимшик контексту на фейсбуку - «Забил бим ше кед бим нє бул Сримец». А дзепоєдни му Руснаци «лайковали», потвердзовали же и вони так думаю и же то «кул» - озда тераз модерно, нє? Та вец, ратовац би, а нє знам цо перше? Руснацство, виру чи чловека вообще?! О. Владислав Варґа

~ervenq- lipenq 2020

Сримска Митровица

ЦЕРКВА ВОЗНЕСЕНИЯ ГОСПОДНЬОГО У СРИМСКЕЙ МИТРОВИЦИ ПРЕСЛАВЕНИ 115. КИРБАЙ

Зоз кирбайску Службу на 11 годзин 28. мая вирни означели 115. рочнїцу од снованя своєй церкви Вознесения Господнього. Службу предводзел декан сримски о. М. Режак а наказовал мр. Дарко Рац зоз Бачинцох. Казательнїк наглашел же Исус постал єден з нас же би нам даровал синовство дзецох Божих зоз чим кажди чловек воздзвигнути до Божескей чесци. Исус вше приходзи - як наглашел о. Рац - вон вше зоз нами а ми поволани зоз своїм животом и дїлами шведочиц любов спрам Бога и ближнїх. Людзе нас препознаваю людзе нє тельо прейґ молитви и побожносцох, алє як и перших християнох – по медзисобней любови. Сослужели и о. Владимир Еделински Миколка зоз Беркасова, о. Платон ЧСВВ зоз Кули и о. Роман Ступяк, декан сримски и парох миклошевски зоз Крижевскей Епархиї. Присутни були и православни богослов Димитриє Николич и о. Боривоє Суботич зоз старокатолїцкей церкви у Ириґу. Понеже нє бул обход коло церкви, домашнї парох о. Владислав Варґа мировал шицких присутних котри ше позберали у красним чишлє, а були и госци зоз Индїї, Вербасу, Беркасова и других местох. Вирних споведал о. Роман Ступяк.

ба пременїц дотирвале и потаргане кадило, та парох поволал парохиянох на нове виволанє и акцию. Гоч шицки церпиме вельки материялни пошлїдки пре пандемию, а велї ше ище нє одважую у векшим чишлє присуствовац Службом у церкви, вирни ше крашнє одволали и назберали нє лєм за нове кадило алє и за красни напристолни и ручни криж а тиж и красни прибор за мированє. Гоч у нас тоти церковни ствари драґши, по препоруки єдного сербского паноца, парох то купел по вельо нїзшей цени од тарґовца котри тарґує зоз Україну. Пре заварти гранїци вон нє ходзи уж давно на Україну, а тот прибор вон купел скорей у Ужгороду и Хусту на Закарпат′ю цо вирним тота повязаносц зоз старим крайом окреме значела. Неґован Пелич

ПОШВЕЦЕНИ НОВИ ЦЕРКОВНИ ПРИБОР

Дня 28 юлия парох о. Владислав Варґа на початку Служби Божей пошвецел нове кадило, напрестолни и ручни хрест и прибор за мированє. После вецейрочней роботи на обнови церкви звонка и знука, на фасади парохиї, видзела ше и длугорочна потре-

xnij- xlij 2020.

DZVONI

11

Каритас

ЕПАРХИЙНИ КАРИТАС

ПОДЗЕКОВАНЄ ОД КОМЕСАРИЯТУ ЗА ВИБЕЖЕНЦОХ

Епархийни Каритас и Каритас за Срим достали подзекованє од Комесарияту за вибеженцох и миґрациї понеже єдини помагали миґрантом у Кампу у Принциповцу (хторих було прейґ 800!) под час позарядового стану пре пандемию корона вирусу. Волонтере орґанизовали активносци, информовали миґрантох о мирох защити од вирусу, шили защитни маски, обезпечели други защитни средства и инше. Понеже ше нє могло нїґдзе виходзиц, активносци у Кампу допринєсли у квалитетним препровадзованю часу. Упознаме ше зоз животнима приповедками двох хасновательох – то Заби Каюими и Абас Химати.

ЗАБИ КАЮМИ

Заби Каюми 12 – рочни хлапец. Випатра же є найшмелши и наймладши учашнїк каждодньових активносцох у Кампу. Вон пред 5 роками зоз членами своєй фамелиї рушел на длугоку драгу зоз Авґанистану до Турскей. Ту єден час були у своєй дальшей родзини. Барз ше модлєли Богу же би могли предлужиц далєй. Так ше зявела можлївосц же би ше дальше путованє предлужело, алє лєм за єдну особу. Понеже сцекли од войни и худобства, Забийово родичи принєсли вельку, алє барз чежку одлуку же би праве вон предлужел далєй. Заби глухонєми, алє ше шмело зочел з тоту спокусу и зоз свою родзину рушел далєй. У Турскей зохабел родичох, шестри и брацика и становел ше у Шидзе, у Прилапююцим центру за миґрантох. Люби мальовац и патриц филми на лаптопу наших парохиянох. И попри свойого хендикепу, Заби ше барз добре прилагодзел. О нїм ше стара и помага му його дальша родзина, Фердоус Никає. Фердоус виприповедал же ше мали Заби народзел зоз гендикепом, алє родичи нє могли плациц лїкара хтори би можебуц помогнул. Вони двоме нєдавно пробовали предлужиц драгу, алє их врацели назад

12

DZVONI

до Кампу. Така Божа воля, гвари Фердоус. Заби ше модлї же би могли пойсц до заходней Европи, дзе би пришли и його родичи, а там поглєдали лїкара хтори би можебуц ублажел свой гендикеп.

АБАС ХИМАТИ

Абас Химати ма 42 роки, зоз Ирану є и жада пойсц до Французкей лєбо Белґиї. Кажди дзень участвує на активносцох Каритасу, дзекуюци хторим досц добре бешедує сербски язик. Абас окреме талентовани за мальованє. Сили збера у молитви и своєй християнскей вири. Сподзива ше же пошвидко будзе вєдно зоз своїм 6 – рочним сином и супругу, цо ше оддлужело пре пандемию корона вирусу. Под час карантину у цалей держави у Кампу ше почитовали шицки предписани мири. За тот час Абас вельо мальовал, а малюнок церкви му наймилши. Зоз фамелию контактовал прейґ интернету, а то була и єдина можлївосц повинчовац синови родзени дзень. Кед би шицки тройо могли вєдно преславиц... Абас бул вше нашмеяни и попри велького смутку у шерцу. Ма моцну виру – Бог зо мну – гварел Абас - кажди дзень ме ноши на своїх рукох. Знова пробовал рушиц далєй по своєй драги, а пред тим Каритасу подаровал свойо малюнки на платну. Од теди зме го нє видзели. Модлїме ше же би пренашол лєпши живот. Даница Гирйовати

~ervenq- lipenq 2020

ПОШВЕЦЕНЕ ЯНОВО ЖЕЛЄ У КОЦУРСКЕЙ ЦЕРКВИ

У грекокатолїцкей церкви Успения пресвятей Богородици у Коцуре 7. юлия, означене швето Рождества Йоана Хрестителя по юлиянским календаре. З нагоди того швета, вирни присуствовали Велькей Служби Божей, притримуюци ше предписаних мирох защити пре епидемию коронавирусу. По законченей Служби Божей, котру служел парох коцурски о. Владислав Рац, пошвецени числени букети Янового желя. Як то уж и традиция каждого року на швето Яна, парох пошвецел квице котре парохиянє принєсли до церкви. О.Р. Фото: О. П.

xnij- xlij 2020.

Яново желє СРИМСКА МИТРОВИЦА

ПОШВЕЦАНИ ПЕЙДЗЕШАТ ВЕНЧИКИ ЖЕЛЯ

Уж по старим сторочним обичаю, митровацки вирни и на тот завод ше зишли и пошвецели велї венчики з польским и лїковитим квецом на швето Яна, Родзеня Йоана Хрестителя. Як старши споминаю, ище пред комунизмом о. Илия Ванчик, а после о. Гирйовати, тот обичай принєсли зоз Львова дзе студирали, а молитва под час благослову бешедує о Божих дарох чловекови прейґ лїковитого квеца (желя) котре лїчи тїлесни и духовни хороти и чува од шицкого злого. Тот обичай у Старим Краю вирни практикую тиж и на Русадля, на Яна, на Маковея и на саме швето Успения одкаль ше и бере зоз Требнїка молитва пошвецаня, а квеце здогадує на традицийни момент кед у труни Мариї после єй Успения нє найдзене цело алє пахняце квеце. Цали обряд и обичаї зняла РТВ Нови Сад, українска редакция. Тот обичай затримани ище лєм у Коцуре а вирни у Инджиї пошвецаю венчики з квецом на швето Евхаристиї, цо принєсли як звичай зоз собу зоз парохийох у Босней. В.В.

DZVONI

13

Библия

СВЯТЕ ПИСМО

ЖРИДЛО ЖИВОТА

Єдного лєтнього пополадня, пред два тисячи роками у Палестини, Исус ше стретнул з єдну жалосну жену хтора барз жадала цошка висше у своїм живоце, алє ше бала тото припознац. Мала нєкрасну слику о себе. Глєдала дакого хто ше будзе щиро старац о нєй и наздавала ше же виполнї пражнїну у своєй души. А вец ше стретла з Исусом при Якововей студнї. Вон єй бул иншаки од шицких других людзох з котрима ше по теди стретала. Указал єй почитованє, осторожно ю вислухал и любезно бешедовал зоз ню. Випатрало же шицко знал о нєй и пред тим як му вона о себе погуторела. Заш лєм ю прилапел без осудзованя. Док шедзели на жридлє и бешедовали, жена Самариянка похопела же Исус Месия. Вон єй гварел: Кажди хто пиє з тей води осмияднї знова. А хто будзе пиц з води хтору му я дам, нє осмияднї навики, бо вода хтору му я дам, постанє у нїм жридло води хтора чече до живота вичного. (Евангелия од Йоана 4, 13-14) Исус понукнул жени пиц зоз правого жридла. Вон виполнює чловеково шерцо зоз задовольством. Вон го очисцує. Вон дава живот вични. Єст рижни замени, алє лєм єден прави Месия. Лєм єдна Особа може справди задоволїц найглїбши потреби людского шерца и навики загашиц смияд. За християнох котри свою виру базую на Библиї, шмерц нє ноц по котрей нє швита рано. Анї є нє цма дзира у жеми, анї тунел без шветла на концу. Исус ясно гварел: Верце до Бога и до мнє верце! У доме Оца мойого єст вельо хижи. Кед би нє було, чи бим вам гварел же вам идзем приготовиц место? И кед пойдзем и приготовим вам место, знова придзем и вежнєм вас ґу себе, же би и ви були там дзе я. (Евангелия од Йоана 14, 1-3)

Господи, ти Бог мой: Од додня це глєдам; Тебе жада моя душа, глєда мойо цело, Як жем суха, смиядна, безводна. У Святилїщу сом патрел на це И видзел твою моц и твою славу. Любов твоя лєпша од живота, Уста це мойо буду славиц. Так це будзем славиц док жиєм, У твойо мено будзем дзвигац руки. Моя душа будзе цалком засицена, Будзем це хвалїц з полним гласом. Споминам це на посцелї, Вноци будни думам на тебе. Постал ши моя помоц, Шпивам у циню кридлох твоїх. Моя душа ше притулює ґу тебе, Твоя правица ме трима. (Пс 63, 2 – 10)

М. Ф. & П. Л. Пририхтал: Ю. П

Фото: М. Афич

14

DZVONI

~ervenq- lipenq 2020

ТЕОЛОҐИЯ ЗА КАЖДОГО

B O G O S L O V S K A D U M KA

2 4 6 – 2 0 2 0 П р и л о г х р и с т и я н с к о м у ч а с о п и с у „ Д З ВО Н И ” Уш о р ю є р ед а к ц и я „ Д З ВО Н ОХ ” ; Ред а к то р : о м р М и ха й л о М а л а ц к о

ФАМЕЛИЯ

AMORIS LАETITIA (Нїжносц любови)

Папово постсинодалне апостолске писмо 33 часц

ЛЮБОВ У ФАМЕЛИЇ (23) (предлуженє)

Д

СЕКСУАЛНЕ ВИХОВАНЄ

руги Ватикански собор медзи иншим надпомнул же постої потреба «позитивного и осторожного сексуалного вихованя за дзеци и младих, спрам їх возросту, беруци до уваги и проґрес психолоґиї, педаґоґиї и других наукох». Можеме шлєбодно повесц же тото вихованє, голєм у фамелийох, остало табу тема, цошка о чим ше нє бешедовало як кед би то шицко було нєдостойне и гришне. Мож шлєбодно повесц же нашо родичи анї нє мали вельо кеди роздумовац о даяким вихованю того типу кед вони були млади, бо часто млода мала 16 роки, а млоди 18! Постої и преписка медзи владиком Нярадийом и парохами дзе вон спозорює же треба одгваряц од таких супружествох, бо аж и тїлесно млади нє порихтани за супружество у таких рокох, прето тельо хороти (сухоти) медзи младима мацерами котри часто уж на 17 роки були мацери, а на 35 - баби. Єдине цо було позитивне, цо аж и Володимир Гнатюк заключує, же на таки способ ше очувала моралносц у нашим народзе, бо гоч и младки, фамелиї мали здрави виполнєти з радосцу живот. Часи ше пременєли. Можеме шлєбодно повесц же часто ше случує же ше тераз двойо поберу у рокох кед нашо родичи поставали баби и дїдове. Причини вельо: дакеди на 14 роки дзивка ше рихтала за одаванку, а нєшка ше рихта за упис до штреднєй школи. А вец факултет, мастер, робота и тд.

xnij- xlij 2020.

Так исто фамелия нє ма таке вельке значенє як дакеди. Дакеди кед ше дахто нє одал або нє оженєл, то була велька ганьба. Нєшка за дакого то вибор, способ живота, буц нєоженєти або нєодата. У каждим случаю як теди, так и тераз кажда особа тїлесна, а цело ше розвива и ма свойо инстинкти, чувства и потреби котри глїбоко урезани у нєй. На жаль, сексуалносц ше часто нє повязує зоз фамелию. Сексуалносц часто спатрана лєм як уживанє, як цошка цо ма смисел сама у себе. Прето мож шлєбодно повесц же анї єдна дружтвена институция нє пририхтує дзеци и младих за фамелийни живот. Кед им дава даяки информациї то найчастейше информациї лєм за сексуални живот. Ище горше – даваю ше им лєм информациї – як мац сполни одношеня, а же би ше нє пренєсло хороту

I

єдно другому. Шицко ше то оправдує зоз щирим стараньом за здравє. У таких ситуацийох кед Церква пробує реаґовац, вец то нє прето же ше нє сце старац о здравю младих, алє пробує обрациц увагу же лєм инсистованє на безпечносци сполних одношеньох и понуканє койяких реквизитох цо тото оможлївя – претваря ше до обичней пропаґанди єдного масовного справованя у мено любови котре зоз любову, тоту правдиву, анї нєма нїч заєднїцкого. Постої погришне думанє же Церква процив любови, цо абсурдне, бо Церква ма лєм єдну улогу: же би вона сама була Любов то єст на подобу Божу, заєднїца котра ту на жеми жиє зоз любову самей Святей Тройци. Тото цо правда – же Церква процив викривйованя любови и зводзеня любови на обични сексуални одношеня. Любов у своєй основи муши мац дарованє самого себе особи котра ше так исто дарує. У таких одношеньох сексуалносц лєм збогацує тото одношенє, прето нє може буц лєм средство упознаваня або уживаня. Сексуалне одношенє приходзи як коруна єдней емотивней вязи, а нє як средство котре трима вєдно два особи. Кед тота любов права, вона покус меня обидва особи, бо и єдно друге пре любов и з любови ше прилагодзую єдно другому. То нє обичне траценє своєй «леґиньскей» або «дзивоцкей» шлєбоди, алє дозреванє у взаїмним дарованю. Прето Церква вимага за подполне дарованє и подполну одвичательносц – то єст супружески стан, то єст винчанє у Церкви. Треба и сексуални информациї дац дзецом и младим, алє вше зоз осторожносцу же вони нє досцигли ище подполну дозретосц. Поготов ше случовало же уж у оводи ше пробовало буц модерни и обяшнїц шицко малим дзецом котри за тото нє були анї порихтани, анї заинтересовани. Так исто нє треба скривац здрави инфор-

II

мациї од дзецка кед воно виражи за то интересованє. Заж лєм ше муши спозориц дзеци и младих же тоти цо у мено модерносци и шлєбоди понукаю тото цо нє добре за младих, алє є добре лєм за їх заробок. Прето така популарна тема любови, бо на нєй рижни людзе на рижни способи зарабяю. На жаль, у тим морю злохаснованя и викривйованя самей любови глас Церкви ше слабо чує. Можебуц прето же и ми сами нє маме здрави поняца о самей любови, а и о Церкви, бо Церква така як и ми, бо ми – Церква. Борба за моралносц у дружтве то борба за тото же би ше правдиву любов нє деформовало, же би ше ю нє викривйовало до тей мири же вецей нє будзе препознатлїва, вецей нє будзе мац ефекти самей любови. Нєправдива любов нє може принєсц правдиве щесце. У єдним дружтве, дзе ше ганьба бере як слабосц, а нєвиносц як ганьба – нє може ше реализовац правдива любов. Кед у дружтве шицко на предай, та аж и особи – нє може ше витвориц довириє и щиросц. Може ше лєм отримовац заєднїцка вяза прейґ того же ше єдно другому ище нє допило, же ище постоя заєднїцки хасен и уживанє. Гоч кельо то звонка випатра идеално, у такей вязи двойо ше претваряю до обичних обєктох, котри кеди - нєкеди комуникую, аж ше и пача єдно другому. Кед тей основи нєстанє, то єст кед нєстанє тей комуникациї котра ше операла виключно лєм на сексуални одношеня и взаїмну залюбеносц, при перших проблемох – нєстанє и одношенє и вяза медзи двоїма. И вони рушаю ознова... на исти способ. Анї нє таке важне чи ше винчали, чи нє. Винчанє то верх любови у одвичательносци дзе двойо готови дац свой живот єдно за друге. А поготов - за треце. То єст фамелию. о. Михайло Малацко фото: Вадаски - фото

~ervenq- lipenq 2020

ҐУ 100-РОЧНЇЦИ РУСКОГО НАРОДНОГО ПРОСВИТНОГО ДРУЖТВА (15)

УВОДЗЕНЄ ЦЕРКОВНИХ ОДБОРОХ

У

другей половки ХІХ вику Руснаци у населєньох у Бачки и Сриме у котрих мали свойо парохиї углавним мали и свойо конфесийни школи у котрих ше учело по руски. Були под компетенцию церковней власци, алє значну улогу у управяню з нїма мали и ткв. церковношколски одбори. Кед ше у даєдних местох и Сриме а вец и у Бачки од 70–80-их рокох конфесийни руски школи претворйовали до державних, з державним наставним язиком (у Сриме на сербско-горватским, у Бачки на мадярским) церковно-школски одбори страцели свою функцию. Праве теди ше у церковних обществох односно парохийох почало виберац церковни одбори, котрим основна функция мала буц помагац парохом у управяню з церковним маєтком. Часто церковно-школски одбори або голєм даєдни їх члени жадали у подполносци контроловац трошенє пенєжу з церковней каси и вимагали же би ше зоз церковней каси покривало шицки трошки за витримованє школи и же би ше з того пенєжу будовало и школски будинки. Парохове вше були одлучни у тим же ше пенєж з церковней каси може трошиц лєм на церковни потреби и прето ше часто зражовали з одборами. У другей половки ХІХ вику у даєдних грекокатолїцких парохийох у Бачки и Сриме ше зявйовали нєзадовольства з тим як парохове чи управителє парохийох троша

xnij-xlij 2020.

церковни пенєж и ґрупи або представнїки церковного общества ше обрацали зоз своїма представками ґу крижевскому владикови або Духовному столу епархиї и намагали ше указац на, по їх думаню, нєправилносци у управяню з церковним пенєжом. Уводзенє церковних одборох як окремного орґана и його дїялносци и компетенциї требало прецизно реґуловац з одредзенима правилами. У пририхтованю правилох главне слово мали парохове. Представнїки вирних, вироятно и под одредзени уплївом православних Сербох и протестантох, сцели змоцнїц свой уплїв на управянє з церковним маєтком и прето ше нама-

Керестурски парох Андрий Лабош

гали вецей участвовац у пририхтованю и формулованю тих правилох. Кед конфесийна школа у Керестуре 1889. року постала општинска, стари церковно-школски одбор страцел свою функцию. Требало вибрац нови церковни одбор, алє перше прилапиц правила о вибераню членох до одбору и о його роботи и компетенцийох. Теди керестурска и коцурска церковна општина вєдно зложели правила церковного одбору. Керестурски парох Андрий Лабош старши, посилаюци Правила церковного одбору вице архидияконови Йованови Храниловичови, наглашел же Руснаци вельо читаю сербски новини та ше под уплївом православних намагаю ушориц одношеня у своїх парохийох и церковних општинох по їх прикладу. Духовни стол Крижевскей епархиї задлужел священїка Андрия Сеґедия же би добре препатрел спомнути Правила и поднєсол о тим звит. Сеґеди констатовал тото исте цо и керестурски парох А. Лабош и наглашел же ше грекокатолїки длужни притримовац католїцкого церковного права и у согласносци зоз нїм формуловац свойо правила за роботу церковних одборох. Вон предложел же би Духовни стол нє потвердзел Правила котри предложели керестурске и коцурске церковне общество, алє же би ше им их врацело и же би их усоглашели зоз католїцким церковним правом. На концу 1896. року Правила заш лєм

III

були прилапени и дочасно потвердзени. Дзеведзешатих рокох ХІХ вика церковни одбори вельку увагу пошвецовали предаваню столкох у церкви, прето же то церкви приношели красни приход. У Керестуре була од скорей прилапена пракса же валалска интелиґенция безплатно хасновала столки у церкви на найлєпшим месце. То ше робело прето же ше тримало же интелиґенция ма буц у церкви за приклад людзом у валалє. Тиж так була пракса же столок нє могол купиц син кед го нє ма оцец, анї дзивка або нєвеста, кед столок нє ма мац. Зоз тим нєписаним правилом ше намагало чувац право старших, односно дзбац же би у церкви могли шедзиц вецей старши як младши.

Учитель и дзияк Петро Кузмяк Нововибрани керестурски церковни одбдор, як ше то часто случує кед нови здобуду власц, такой одлучел радикалнєйше меняц стари обичай и праксу з толкованьом

IV

же церкви потребни пенєж. Прето же хто сце мац столок у церкви, муши го купиц, а то ше одношело на интелиґенцию котра мала безплатни столки. Так ше случело же керестурски учитель Петро Кузмяк, хтори теди уж бул у пензиї, остал без столка. Парох Лабош такой повидомел о тим крижевского владику Юлия Дрогобецкого, оценююци то як вельку нєправду ґу старому учительови, котри тельо роки чесно служел як учитель. Владика Дрогобецки укорел одбор пре його нємудри поцаг ґу учительови Кузмякови. Церква у Керестуре 1907. оку була добудована: з бокох добудовани крилоси и ковруши. Кед до добудованих часцох поставени столки, такой ше поставело питанє дзе буду места за жени а дзе за хлопох и на тим питаню ше знова отворела розправа медзи церковним одбором и парохом. Друге нєпорозуменє настало кед парох вимагал же би ше 24 столки на предку резервовало за интелиґенцию. На тим ше подзелєли нє лєм церковни одбор и парох алє и парохиянє. У церкви настал бунт. Даєдни историчаре то пробовали потолковац як вид класней борби у релиґийним облєчиве, односно же ше худобни парохиянє побунєли процив пракси предаваня столкох. Медзитим, з уважнєйшим преучованьом тогочасних документох мож заключиц же позадина шицкого того була цалком иншака. Валалски ґаздове були одлучно процив того же би на перших местох шедзела интелиґенция, котру вони нє почитовали односно нє тримали ю за себе ровну. Вони як єдини критериюм чесци и авторитета признавали лєм маєток и капитал и тримали же зоз нїм можу шицко купиц и посцигнуц. Прето анї нє могли задумац же би интелиґенция, тоти худобни учителє, шедзели у церкви у перших столкох, а вони, валалски ґаздове, за нїма. Так ґаздове з познату праксу збераня гласох медзи валалску худобу

за погарик вина: ”я плацим у карчми а ти крич” сцели посцигнуц свойо право. Цала ствар коло предаваня столкох пошла аж на окружни суд. Цо ше дотика цени столкох и часто нєможлївосци же би худобни могли купиц столок – то було питанє конкуренциї. Цену нє одредзовал анї парох анї крижевски владика, алє тоти найбогатши, котри на лицитациї котру водзел церковни одбор дзвигали цени столком.

О. Дюра Биндас З часом Церковни одбор, по перших нєсиґирних и нєзґрабних крачайох и акцийох, нашол свойо место у управяню з церковним маєтком. Так 1912. року, на предкладанє капелана Дюри Биндаса, Церковни одбор у Керестуре прилапел основац фондацию з пенєжу з церковней каси, зоз хторей ше могло додзельовац стипендиї худобним школяром односно студентом. То була и перша такей файти фондация керестурскей парохиї основана з цильом помагац худобнєйшим у школованю дзецох. Янко Рамач

~ervenq- lipenq 2020

Молитва

МЕДИТАЦИЯ

МОЛИТВА И РОЗДУМОВАНЄ

У християнским живоце медитация значи роздумовац, углїбиц ше до думкох, пригадац себе даєдни ситуациї и подїї, розпатрац их и розяшнїц. Перши християнски монахи хасновали медитацию так же учели напамят и рецитовали виривки з Библиї. Тоти цитати их источасно чували од рижних спокусох у монашеским живоце. Звичайни вирнїки християнє медитовали о правдох вири, так як их церква учела. Главни предмети їх медитациї понайвецей були о живоце, церпеню и шмерци Христовей, як и о штирох остатнїх стварох, а то: Шмерц, Суд, Пекло и Царство Нєбесне. Нєшка найчастейша форма молитви то Ружанєц, при чим ше єдна особа модлї напредок, або водзи думку о главней подїї – наприклад зоз живота Исуса и Мариї док ше вигваря Оченаш и Богородице. Хаснуюци нашо ментални способносци паметаня, причину и задумки, ми ше концентруєме на правду вири, так же вона може завжац глїбоки корень у нашим шерцу и розуме. Шицки ми читали прекрасни духовни кнїжки або материяли, та напевно слухали даяки поучни казанї. Алє о кратки час шицко тото ше забудзе, та кнїжки и казанї нє маю тирваци ефект. Ту наступа медитация. Кед маме часу роздумовац и преглїбйовац правди зоз кнїжох и казаньох, вони помали алє сиґурно прейду зоз глави до нашого шерца и претворя ше так як ми думаме, чувствуєме, модлїме ше и справуєме. Єден зоз способох медитациї то наша задумка, мрия, тє. имаґинация. Можеме задумац даєдну подїю зоз живота нашого Господа, наприклад Його розпяце або воскресенє. З оком нашого розума можеме видзиц чежки древени криж, цело Исусово у креви, Його руки и ноги прибити з гвоздами, римских воякох доокола. Можеме задумац же чуєме Його глас: „То конєц!“ И видзиц як умар. Потим, можеме роздумовац о тим цо зме шведочели и гуторели медзи собу: „Як ме Бог може так силно любиц, кед тельо церпел за пребаченє моїх грихох? Прето тераз я мушим Його любиц, так як Вон любел мнє.“ Други способ нашей медитациї то же бизме медзи собу бешедовали о даєдних правдох вири. Можеме вжац даяки виривок з Библиї хтори ше одноши на нас. Пробуйце запаметац тот текст. Думайце помали о тим цо кажде слово и думка значи. Тот процес може буц провадзени з молитву, як Оченаш, Богородице або шпиваня зоз Служби Божей. Увидзице цо вам тота медитация укаже.

ОСОБНА МОЛИТВА

Я ВЕРИМ...

Мили Исусе, Я верим же Ти Син Божи и же ши дал свой живот як жертву пре нашо грихи. Я верим же Ти воскрес з мертвих и жиєш нєшка на Нєбе, рихтаюци место тим хтори веря до Тебе. Я нє водзел(а) живот достойни Тебе. Модлїм Це, пребач ми грихи и придз до живота мойого як Спаситель и Господь. Помож ми напредовац у знаню, вири и покорносци ґу Тебе. Дзекуєм Ци же ми пребачуєш. Дзекуєм Ци же ши пришол до живота мойого. Дзекуєм Ци же ши ми дал живот вични. Аминь.

Пред вецей роками модлєла сом ше тоту єдноставну молитву. Кед щиро жадаце же би Исус бул ваш Спаситель, Вон вас нїґда нє напущи. Нїч, абсолутно нїч нє може вас одвоїц од Нього и Його любови. Бог вас благослови, мили мойо. Радуєм ше стретнуцу з вами єдного дня на Нєбе. Алиса Ґрей З анґлиского: Ю. П.

Рев. Ґ С Б: Школа молитви

xnij- xlij 2020.

DZVONI

15

Витамин за душу

ВИРА И ЖИВОТ

ПРОБУЙ ОЗНОВА!

Остало ми лєм два днї же бим закончела єден проєкт за виставу. Робота ми була уж при концу, кед ше ми рука вишлїсла и шицко сом звалєла. Препасц! Шицко требало робиц од початку. Чувствовала сом ше нємоцно, же то мой нєуспих. Охабела сом шицко. Страцела сом дзеку и моци робиц ище раз тото исте. А нє було анї часу. Ютредзень ми муж гварел: Пробуй ознова! Почувствовала сом як кед би ми то понукнул сам Бог. Нєвольно сом почала складац конструкцию. Резултат бул обачлїви, аж и лєпши як кед сом робела ориґинал. Од теди сом зоз тей подїї научела дацо о нєупиху. Кед патриме з неґативнима очми, нєуспих то нїч инше лєм нєуспих. Алє кед вериме и слухаме Божи глас, нєуспих може постац нагода за успих, полни з новима можлївосцами.

Господи, дай нам очи видзиц тоти можлївосци, аж и теди кед зразу нє маме успиху. Кажди дзень то нова нагода з Божу помоцу твориц дацо вредне и драгоцине. Та гоч и ознова. Мери Катерина Диал, ЗАД

БИСЕРИ

УЧИТЕЛЄ Кевин Вилиям Гаф

Кед Бог створел учительох Дал нам окремних приятельох Же би нам помогли розумиц Його швет И справди зрозумиц красоту и чудо Шицкого цо видзиме коло нас, Та зоз каждим пренаходком Лєпши людзе постац. Кед Бог створел учительох Дал нам окремних водительох Же би нам указали драги По хторих рошнєме И могли одлучиц Як маме жиц и робиц, Добре од злого розлучиц, Научиц нас водзиц и моцни буц.

Чом Бог створел учительох У своєй мудросци и милосци? Же бизме могли твориц наш швет, Лєпши и мудрейши.

З анґлийского: Ю. П.

16

DZVONI

~ervenq-lipenq 2020

ПРИКЛАДИ БОГАТИ ЧЛОВЕК

Єден богати чловек пришол до валалу и поволал ґу себе шицких худобних людзох з того места. Кед ше людзе позберали, гварел им же сце з нїма подзелїц свойо богатство. Обецал же каждому подарує таку помоц же би почал нови живот. Велї худобни такой прияли тот вельки дарунок и дзековали богатому чловекови. Тоти цо го познали, нє були нєсподзивани, бо знали же вон велькодушни и же глєда лєм малу услугу за свою помоц. Алє други з валалу му нє верели. Тримали же муши буц даяка рахунка з тим дарованьом. Бо, гуторели, нїхто нє дарує дацо без надїї же ше му то на даяки способ єдного дня и враци. Вони аж обвинєли богатого чловека же хаснує свойо богатство же би пановал над людзми котрих дарує. И одбили його помоц. Кед богати чловек пошол з того валалу, даєдни людзе такой могли почац нови живот. А други, хтори му нє верели – сами ше осудзели на живот у церпеню, худобстве и гладу. Хто бул тот богати чловек? А. Н.

xnij- xlij 2020.

Витамин за душу

НЄДЗЕЛЯ РАНО

Внєдзелю рано у школским интернату, кед перши церковни дзвони задзвонєли, шейсцме хлапци ше пребудзели. Перши хлапец почухал очи и гварел: „Можем и далєй спац. Нєшка нєроботни дзень!“ Други хлапец додал: „Нєшка шлєбодни дзень. Можем ше бавиц на компютеру кельо сцем!“ Треци хлапец уключел телевизор: „Нєшка будзем на мире патриц филми и сериї!“ Штварти хлапец таки план мал: „Нєшка спортски дзень. Идзем бавиц фодбал!“ Пияти хлапец бул готови: „Нєшка сладки дзень, за лакотки нови!“ Шести хлапец ше крашнє облєкол и пошол до церкви. Гварел: „Нєшка нєдзеля, дзень за Службу Божу!“ Автор нєпознати З анґлийского: Ю. П.

DZVONI

17

Поезия

ДЗВЕРИ ЛЮБОВИ

Модлєл сом Це, Господи, Же биш ме нє зохабел без слова, А тераз, на брегу живота нєшлєбоди Останю лєм слова, прикри слова. Алє надїя на гробним памятнїку Приноши нєбу и людзом дзечним Якиш вельки условия же власну слику, Роботу Сизифа цо сце ю зробели Раз укажеце цалому швету, Гоч з хижи худоби чи зоз приклєта, Дзе вам и мац и баба з пахом рускосци Шицких дочековали: “витайце госци”! Праве пре тото Боже, я це милуєм, Зоз словом власним вирно госцуєм, Та дай ми ище лєм кущичко часу Най ше людскосци моєй шири на гласу, Учує по цалим швеце, зоз слизу спущену На папер по хто зна хтори, Знаюци же нашо чловечни твори Вше лєм з любову людзом дати, З надїю же су гори рускосци. Занавше до швета любезно прияти. Окупам цело у води святого Днїпра, Лєм модлїм, най будзем чловек Красного слова, руского слова!

Владимир Бесерминї Руски Керестур, 04. 09. 2013.

ЧИ ПРИДЗЕШ ЗО МНУ? Чи придзеш зо мну, лєм раз ше опитам, бо ґажа ми живот колєса часу нє чуєш гласни створеня ритем, як живот ше чує у витру гласу.

Нє вельо роздумуй бо блїжи ше конєц, колєса часу ше лєм обрацаю, чи ше твой погляд до нєба вознєс кед видзел безсмисел у людзским ‘’Раю’’?

И крашнє нам так бо лєпше нє знаю вистати нашо души поспани.

‘’На драгу нє идз!’’ - лєм глас ше чує, док ‘’гаї - буї’’ цихо ци шпива, ‘’Нє идз бо страшни витор дує!’’ глас спаднутого ци волю випива.

Но глас му ти цихи тераз нє слухай, я одвит чекам, чи зо мну ти придзеш. Руш ше на драгу, глїбоко дихай, твой дом на нєбе, кед сцеш - там и сцигнєш.

Дарко Афич, юний 2020.

МОЯ МАМА Ванчо Николески

Хто одо мнє рано скорей става, хто вчас рано фриштик ми додава? Нє думайце же то можем сама – то вше зроби моя мила мама. Нєвистата пред швитаньом става, перша слунку облаки отвера; вари, шиє – за мнє шицко рихта, таку вредну маму нє ма нїхто. А кед вноци мнє глава заболї, вона будна, нє шпи, при мнє стої; нєт нїкого хто би милши мнє бул, мами, вера, нє мож найсц зaмену.

За мнє любов у єй шерцу гори, нїжни слова вона ми гутори, шицко роби най будзем щешлїва – я це любим, мамко моя мила.

Прешпив: о. Ю Рац

Видзел безсмисел, голи и ясни, но ланци страху нє пуща це лєциц. Питаня чежки у глави ци гласни док душа сце нєбо вичне прелєциц.

Верим, цикави це, дзе я то идзем, одвит конкретни ти нє достанєш. Цихо я писню створеня шлїдзим и знам же сом на тим швеце лєм странєц. Знам ланци оловни це черство тримаю; з нїма ми шицки зарабровани.

18

DZVONI

~ervenq- lipenq 2020

У ШПИТАЛЮ

Живот вше полни спокусох и виволаньох. Дакеди су нєсподзивани, чежки, нє видзиме порученє котре нам Господь дарує. Нє видзиме же нас бруши як драгоцини камень праве през неґативни искуства. У моєй блїзшей родзини похорела ше цала єдна фамелия. Перше школски дзеци, а вец и родичи. Єдней нєдзелї сом станула и обачела же цошка нє у шоре – нє могла сом пречитац анї єдно порученє у телефону котре ми сциговало. Слова ми нє мали смисла и нє могла сом одвитовац. Наволала ме часна шестра, котра и медицинска шестра. Такой ше опитала цо ми. Гварела най обовязково идзем до лїкара. Понеже особа хтора би ме могла одвесц до шпиталю мала ґрипу, помогнул єден приятель. Там ме препатрели и препоручели окончиц знїманє зоз маґнетну резонанцу. Ютредзень мой син обачел же уж чежше бешедуєм як вечар. Телефоновал дзивки котра ше острала за превоз, та зме пошли на знїманє и знова до шпиталю. У чекальнї було вельо людзох, єдна особа нагло умарла и ми длуго чекали. На концу лїкар потверзел тото од чого сом ше бала – вилїв креви до мозґу, мушим остац у шпиталю. Пооблапяла сом дзеци и пошла. Лїчели ме як требало, намагала сом ше слухац их. На щесце, на оддзелєню робели велї шестри з мойого места, приходзели и особи з других оддзелєлньох з мойого валалу опатриц ме, орозположиц, бо пре ґрипу нас нїхто нє могол нащивиц. А оддзелєнє таке же єст насице чежких хоротнїкох, часто у коми. Чежко слухац особу котра пита води и воднє и вноци. Гоч єй шестри даваю, то нє тота вода хтора єй потребна. Нїхто нє знал цо єй треба, алє шестри ми пояшнєли же то так и най ше нє секирам прето. Пришла ме опатриц пайташка зоз другого оддзелєлня и питала ше ми чи ше жадам висповедац при паноцови хтори ма присц ґу чежко хорей особи. Була то праве тота котра питала води. Дзечнє сом пристала, бо сом була свидома же и я озбильно хора. Жадала сом ше висповедац и

Вира у хороти

прияц Святу Причасц. Пришол паноцец и нєсподзивал ше кед ме видзел. Шестри чудно патрели на мнє, пораячка дудрала же праве тераз почухала, та нє мушел тераз паноцец приходзиц. Я лєм змахла з руку и щиро ше висповедала, прияла зоз руки священїка Святу Причасц и остала у мире. Нє мож пояшнїц тот мир котри остал у моєй души и у мнє. Радосц же сом ше висповедала и запричащала у шпиталю у ситуациї за котру зме нє знали як ше закончи – то цошка цо нє мож виповесц. Була сом подзековна же Господь пренашол нагоду и особи котри ми помогли у тей нєзвичайней ситуациї. Подзековна сом и нєшка за тот прекрасни дар споведзи и причасци у шпиталю. Подзековна сом и нашим священїком же вирним и на таки способ помагаю остац у єдинству зоз Господом. За даскельо днї ме пущели дому лїчиц и окрипйовац ше. О тидзень - два чула сом же особа ґу котрей паноцец пришол дац Тайну Олїва ше преселєла ґу Господу. Помодлєла сом ше за єй душу, а за ласку котру мнє Господь у тей хвильки даровал могла сом лєм дзековац. А. П.

Пренайдз голєм дзешец добри слова, одлож их даґдзе до «кишенки» свойого шерца же биш их могол, док будзе потребне, виняц, виповесц и меняц свой живот. Паметай: наймоцнєши то Божи слова бо у себе ноша Бога. Вежнї их и запаметай их зоз Святого Писма. Вони зробя чуда у твоїм живоце. Томислав Иванчи

xnij- xlij 2020.

DZVONI

19

Дзвончки

ШКОЛЯРСКИ ДЗЕНЬ У ВОДИЦИ Внєдзелю, 5. юлия, зоз дзецинску Службу Божу на 11.30 у Водици означени традицийни Школярски дзень.

Школяре зоз Коцура пришли орґанизовано на автобусу, а пришли и зоз Кули, Суботици и домашнї зоз Руского Керестура же би вєдно подзековали за тот школски рок.

Службу Божу служели парох коцурски о. Владислав Рац и домашнї парох о.Михайло Малацко, а о. Платон Салак зоз Кули и домашнї о. Владимир Медєши споведали. У своєй казанї о. Малацко привитал присутних и подзековал им же и попри нєвигодней ситуациї пре пандемию пришли. – «Жадаме же би Водица була центер стретнуцох дзе би ше кажде чувствовал як

20

DZVONI

дома – наглашел о. Малацко - модлїме ше за тото намиренє, а хто може най помогнє. Кед будзе воля Божа, обєкт ше вибудує. У тих часох кед нє можеме нїґдзе пойсц, у Водици зме сиґурни бо можеме буц на отвореним и притримовац ше мирох защити». Парох наглашел и же найвекша любов то дац свой живот за своїх ближнїх, та прето най и нас препознаю по тим же любиме єдни других. Вироучителє и волонтере за школярох орґанизовали друженє и рекреативни бависка и закуску и ошвиженє за шицких присутних.

М.С.

Фото: О.Ж., М.С., Д.М.

~ervenq-lipenq 2020

Дзвончки

xnij- xlij 2020.

DZVONI

21

Дзвончки

АКТИВНОСЦИ ВИРОНАУЧНИХ ШКОЛЯРОХ У РУСКИМ КЕРЕСТУРЕ

СТРЕТНУЦА И ДРУЖЕНЯ

ЗАЄДНЇЦКА МОЛИТВА

На Маковским шоре (Фрушкогорска улїца) при Замку з роботу започал Центер св. Йосафати, хтори основали шестри Служебнїци СНДМ з Руского Керестура. То духовни центер у хторим ше орґанизую стретнуца за виронаучних школярох. Вироучителька ш. Авґустина Илюк зоз школярами отримує друженя и креативни роботнї кажди вовторок и штварток на 14 годзин и нєдзелями после дзецинскей Служби Божей.

У старим манастире на Капущаним шоре виронаучни школяре 3. юлия мали заєднїцку молитву. Школяре ше зоз ш. Авґустину и о. Михайло Шантом вєдно модлєли за застановйованє пандемиї корона вирусу и шпивали виривки зоз Псалмох. Зоз собу кажде принєсол и квеце за Исуса. Отец Шанта школяром повед даскельо слова о манастире и значеню заєднїцкей молитви. М.С.

РУСКИ КЕРЕСТУР: Николая и Никола Петковичово помагали ш. Михаїли Воротняк квециц церкву.

Виронаучни школяре зоз Коцура були у Водици на Служби Божей з нагоди Завитного дня, а на обходзе ношели крижи.

22

DZVONI

~ervenq-lipenq 2020

Шведоченя

ПРЕЦО СОМ ОДБИЛА ЕУТАНАЗИЮ

Дияґноза котра нє дава надїї и мац котра шмело гварела «нє» еутаназиї. Як потолковац тоту одлуку дзивочки котрей лєм два и пол роки? У остатнїх дньох свойого живота тота мац написала писмо котре єй дзивче будзе читац док вирошнє. Тота мац вецей нє з нами, а фамелия допущела обявйованє єй словох, як шведоченє у чежкей и боляцей ситуациї. «Моя наймилша,

Длуго сом нє писала. У тим периодзе случели ше велї подїї и на жаль велї з нїх нє добри. За єден мешац мойо здравє ше погоршало. Чекала сом резултати, алє хорота напредовала. Була сом у шпиталю три тижнї и нє можем вецей ходзиц. Барз ми чежко писац тото писмо. Пишем о чежкей теми, котра ше вола еутаназия. Сцем ци о тим писац бо док вирошнєш, будзеш и ти себе поставяц питаня о шмерци и умераню. Шлїдуюцого тижня мам остатню хемотерапию котра ми нїч нє помага, алє и интервенцию котра ми оможлїви же бим могла єсц, понеже вецей анї тото нє можем. Кед ше тото нє уда, вецей нє мам нїякей можлївосци. Можем одлучиц як и дзе умрец. Ришела сом же умрем дома. Нє будзем уходзиц до боляцих дробнїцох, алє дома ше чувствуєм найлагоднєйше. Тато ци шицко потолкує док вирошнєш. Врацим ше на тему же бим ци потолковала прецо сом еутаназиї гварела «нє».

Вельо сом о тим роздумовала и ришела сом, же кед мам пойсц на тото путованє, сцем же би ме на нїм провадзел Бог. Верим же нас Бог сце цошка научиц у тим преходзе зоз живота до шмерци и же ше и зоз тим мушиме зочиц так як и зоз родзеньом.

xnij- xlij 2020.

Пишем ци, бо кед дакеди и ти будзеш роздумовац о живоце, можебуц ци помогню мойо слова.

Шицко почало зоз идею же кед шмерц так блїзко, прецо бизме мушели так длуго чекац? Кед вецей нєт надїї же чловек виздрави, прецо го пущиц же би ше трапел? Научела сом же то єден процес у котрим ше пририхтуємє. Без нього бизме нє були порихтани за шлїдуюци крочай и на драгу на котру нас водзи. Най нас на тей драги водзи Бог котри зна шицко.

Остатнїх дньох роздумуєм о тих людзох котри нє могли зробиц тот крочай на правдиви способ, як кед би були страцени помедзи тоту жемску и нєбесну драгу. Нє могли направиц тот крочай ґу нєбу, а нє могли ше анї врациц ґу своїм наймилшим. Так сом одлучела же еутаназия нє будзе моя драга. Боїм ше умрец у больох, алє модлїм Бога же би мал милосердия ґу мнє док придзе мой час. Вон ме ошлєбодзи од болю и цела. Ту ше роби о мнє и зоз тим ше мушим зочиц сама. На тей драги ше нєшка находзим, мила моя. Нє лєгка то драга.

Мам потримовку велїх людзох котри помагаю мнє и моєй фамелиї. Барз моцна и духовна потримовка котру доставам од мойого приятеля священїка. Присутни и хвильки страху, алє их нєт тельо кельо сом обчековала. Чувствуєм окремну силу за котру нє знам одкаль приходзи. Ясно видзим конєц своїх дньох, алє ше нє чувствуєм депресивно. Нє лєгка то драга, алє страх вецей нє часц мойого дня. Ана Лиза Иноченти (www.focolare.org) Пририхтал: М. Шовш

DZVONI

23

Духовне життя

ЧУДЕСНЕ ЗЦІЛЕННЯ 101-РІЧНОЇ БРАЗИЛІЙКИ ВІД COVID-19

Особливе богослужіння до Бога-Отця зміцнило цю 101-річну бразильську жінку та її сім’ю під час хвороби на коронавірус.

Петронія Суза Альмейда 2 червня 2020р. відзначала подвійне свято: їй виповнився 101 рік і було підтверджено її зцілення від COVID-19. Вона вважає це чудом Предвічного Бога-Отця, за заступництвом Божої Матері. Ось її відповідь для тих, хто запитує, як вона видужала від коронавірусу в свої 101 рік: «Це було найбільше чудо, яке Бог міг для мене зробити. І зробив!» Її досвід і свідчення опубліковані на інтернет-сайті бразильського Товариства дітей Предвічного Отця (португальською). Суза Альмейда мешкає в місцевості Аксікса ду Токантін на півночі Бразилії. У сусідньому штаті Гояс, у місті Тринідад, розташований єдиний у світі храм, присвячений Богу Отцю Предвічному. «Я трималася якомога ближче до Бога Отця Предвічного — і я тут. Він захотів дати мені здоров’я, щоб я могла закінчити ще один рік життя… Божественний Предвічний Отець творить чудеса!» Столітня шанувальниця Бога-Отця провела шість днів у відділенні інтенсивної терапії, здаля від своєї сім’ї, але була впевнена, що одужає. Жінка не вперше перемогла смерть. 2012 року хвороба серця була причиною сумного прогнозу: Петронія проживе не більше двох місяців. Відтоді минуло сім років, а вона зросла у вірі у Предвічного Отця, особливо через новенну, присвячену Йому. Петронія Суза Альмейда — вдова, має 14 дітей, 71 онука, 98 правнуків і 16 праправнуків. Уся її родина присвячена Божественному Предвічному Отцю і переконана в кількох інших чудесах, якими завдячує Йому. Про одне з них розповіла Антонія, донька Сузи Альмейди. Лікарі прогнозували, що онук Антонії навряд чи ходитиме, оскільки народився з серйозною інвалідністю ніг: «Я пообіцяла Богу: якщо він почне ходити, то піду з Гояни до Тринідаду. Через сім днів мій онук почав ходити. Зараз йому вже 10 років. Ми дякуємо і прославляємо Божественного Предвічного Отця за це… Я отримала за свого життя три благодаті від Предвічного Отця, а зараз — іще одну: зцілення моєї мами. В нашій сім’ї всі мої сестри побували у пішому паломництві. Зараз

24

DZVONI

маємо ще раз подякувати Божественному Предвічному Отцю». Одна з онучок Петронії, Ліслена Суза Фрейтас, також розповіла про свою бабусю на сайті Товариства. «У лікарні, де вона лежала, всі були вражені її силою та одужанням, — написала вона. Ми не думали, що це станеться, але вона отримала ще один шанс на життя. Це було неймовірно, це був черговий урок для всіх нас!» AFIPE (Товариство дітей Предвічного Отця) заснував у Тринідаді о.Робсон де Олівейра Перейра, місіонер-редепторист. Як написано на сайті, богослужіння до Божественного Предвічного Отця розпочалося в регіоні близько 1840р., коли чоловік і дружина, працюючи на своїх полях, знайшли глиняний медальйон Пресвятої Трійці з образом Діви Марії. На жаль, 2020р. традиційне свято і паломництво до Божественного Предвічного Отця довелося скасувати. За 2019р. щонайменше 3200000 прочан відвідали цей санктуарій у Тринідаді. Переклад CREDO за матеріалами: Aleteia

ПОКЛИКАНИЙ ДО НОВОГО ЖИТТЯ: СВІДЧЕННЯ хВОРОГО НА COVID-19, ЯКИЙ ОДУЖАВ

В інтерв’ю для Vatican News Джованні Де Черче, учасник молитви Розарію зі Святішим Отцем, що відбулась у Ватиканських садах наприкінці травня, поділився своїми емоціями та досвідом. Він хворів на коронавірус, одужав, і впевнений у силі молитви та довіри до Бога, який є Любов. У різних країнах світу, яких торкнувся коронавірус, по-різному відбувається процес послаблення карантинних заходів. В Італії, наприклад, беручи до уваги зменшення заражень та смертності від цього вірусу, від 3-го червня можна вільно переміщатися з однієї області в іншу, зокрема для того, щоб відвідати родичів, близьких, друзів… Уже від 18-го травня відчинено храми для публічних богослужінь — вочевидь із дотриманням усіх заходів безпеки. А також, крок за кроком, відкриються кав’ярні, бари, спортзали та інші місця дозвілля. Період після пандемії Як довідуємося з різних джерел, пандемія негативно відбилась на економіці багатьох країн, викликала нову хвилю безробіття, сколихнула освітню сферу тощо. Однак усіх наслідків, які вона принесла нашому майбутньому, ми, без сумніву, ще не знаємо. У цій ситуації, як наголосив Папа Франциск під час молитви «Царице Неба» в неділю П’ятдесятниці, всі ми, Церква та все людство, потребуємо світла й сили Святого Духа. Франциск підкреслив, що з такої кризи, як усім добре відомо, неможливо вийти такими, як ми були доти можна вийти або кращими, або гіршими. Тому потрібно мати сміливість до змін, щоб вийти з цієї кризової ситуації кращими, ніж ми були до

~ervenq- lipenq 2020

Духовне життя неї, та будувати наше життя після пандемії в позитивному ключі. Молитва до Пречистої Діви Марії, щоб вийти з кризи У суботу, 30 травня 2020р., увечері у Ватиканських садах перед копією лурдської печери об’явлень Пресвятої Богородиці відбулася спільна молитва Розарію за все людство, яку очолив Папа Франциск. Розарій молилися представники різних груп, яких коронавірус торкнувся зблизька (медперсонал, тих, хто через вірус втратили близьких, духовенство та богопосвячені, які допомагали вірним переживати пандемію, молоді сім’ї, яким Господь подарував дитинку саме в цей непростий час, а також люди, які подолали Covid-19). Одним із них був римлянин Джованні Де Черче, катехет і батько 4-х дітей, який працює в галузі інформатики. Після молитви із Святішим Отцем він поділився своїми емоціями, пережитими під час моменту призадуми та молитви у Ватиканських садах. Радість від молитви з Папою Емоції, сказав Де Черче, сколизнулися вже тієї миті, коли йому зателефонували й запросили до участі у спільній молитві з Главою Церкви у Ватикані, представляючи всіх тих людей у світі, хто видужав від Covid-19. «Це було дуже зворушливо (…) Приготування до події спонукали мене ставити запитання про те, чому саме я серед усіх тих хворих, які одужали, йду на цю молитву», — сказав Джованні. Його переповнювала радість, адже зустріч зі Вселенським Архієреєм була для нього немовби тим моментом, коли Господь Бог бажає ввірити йому нове завдання й дати новий спосіб сприйняття життя. «Я багато молився до Пресвятої Діви Марії, — згадує Джованні, — просив Її також заступитися перед своїм Сином, щоб Він залишив мене ще тут; і я отримав це. Я трохи боявся залишити це життя, мою сім’ю». Досвід хворого на коронавірус Далі Джованні Де Черче розповів про свій досвід хворого на коронавірус. Його історія досить драматична, адже він потрапив до однієї з римських лікарень із зупинкою дихання. Перебуваючи вдома, дочка зауважила, що батько не дихає, застосувала непрямий масаж серця і так

урятувала йому життя. Джованні дуже переймався, адже йому повідомили, що для таких, як він — тобто людей, які мали серйозні попередні проблеми зі здоров’ям, — цей вірус дуже небезпечний. «Тому я ввійшов у машину швидкої допомоги, думаючи про те, що, можливо, вже не повернусь; я попрощався з дружиною та дітьми», — додав Джованні. У лікарні йому надали високопрофесійну медичну допомогу, яка супроводжувалась великою любов’ю медичного персоналу до своєї праці та пацієнтів. «Тоді я став запитувати Бога, що Він хоче зробити зі мною. Я був дуже розгублений, але також готовий, у тому сенсі, що говорив Господеві: “Кажи мені Ти”. Я знав, що багато хто молився за мене, і тоді я почав відчувати силу молитви», — підкреслив катехет, згадуючи так і про страх, який вирував у його душі, але не захитав його віри та довіри до Господа. Велике Тридення в лікарні На запитання журналіста про те, чи не пригадує якогось особливого моменту з періоду лікування, Джованні розповів про Велике (Пасхальне) Тридення, яке він переживав у лікарні, а зокрема, про Страсну П’ятницю. «Вночі тієї п’ятниці я мав сильні болі, не міг поворухнутися; але перший негативний результат тесту я отримав на Великдень. Для мене це був дуже великий знак: я просив в Ісуса, щоби пережити Його страждання у Страсну П’ятницю, — і я їх отримав; але приємно, що в день Великодня я пережив воскресіння», — додав Джованні. Завдяки цим подіям він усвідомив, що Господь кличе його до нового життя. На переконання Джованні, всі життєві кризи є для людини немовби моментом “перезавантаження”, через які Господь, який управляє історією, бажає виявити нам свою безмежну любов і близькість, запевняючи, що Він ніколи не залишає та не віддаляється від нас. «Я думаю, що цей період буде важкуватим; ми не знаємо, як довго він триватиме, наскільки глибокою буде ця криза; але я дуже вірю, що будь-яка криза завжди є для нас моментом вибору, розпізнавання, усвідомлення того, що життя рухається вперед по-новому», — підсумував Джованні Де Черче, закликаючи до розсудливості й відповідальності, особливо в цей час переходу від пандемії до звичного стилю життя. СМУТНЕ ЗДОГАДОВАНЄ

Дня 7. юлия наполнюю ше два жалосни роки як нас занавше зохабела наша мила мац, баба и прабаба

МАРИЯ РАМАЧ нар. ГЕРБУТ (1941 – 2018)

Здогадованє на тебе вично буду чувац твойо наймилши.

Спочивай у мире Божим!

xnij- xlij 2020.

DZVONI

25

СМУТНЕ ЗДОГАДОВАНЄ

НА ЗДОГАДОВАНЄ

Дня 20. юния наполнєли ше пейц смутни роки як ше преселєл до вичносци наш мили шовґор

Дня 25. юлия наполнюю ше штири роки як у вичносци пребува наша мила и добра мац

МАРИЯ СТРИБЕР нар. ПАСТЕРНАК (1939 – 2016)

У любови и молитвох паметаю це твойо наймилши.

Спочивай у мире Божим!

ВЛАДИМИР ПАЛАНЧАЇ (1944 – 2015) з Руского Керестура

З любову и почитованьом памятку на ньго чуваю нина Марча Сопкова, Костелниково и Бодянцово.

Най спочива у мире Божим!

ОСТАТНЇ ПОЗДРАВ

СМУТНЕ ЗДОГАДОВАНЄ

ЯНКО КОВАЧ КИЖМИШКОВ (1949 – 2020)

Дня 20. юния наполня ше 5 роки як ше до вичносци преселєл наш мили и добри супруг, оцец, швекор и дїдо

Дзекуєме Ци на длугорочним, нєсебичним дарованю и добродзечней роботи за Церкву!

ВЛАДИМИР ПАЛАНЧАЇ (1944-2015) з Руского Керестура

Члени Церковного одбору Катедралней церкви св.о. Миколая Руски Керестур

Спочивай у мире Божим!

НА ЗДОГАДОВАНЄ

Дня 8. юлия наполнюю ше 25 роки як до вичносци одпутовала наша мила

ЕУФЕМИЯ КОВАЧ нар. ФЕЙДИ (1950 – 1995)

З виру до нового стретнуца, єй наймилши.

Чловек жиє тельо кельо жию памятки на ньго, а ти будзеш у наших памяткох по конєц наших животох. Твойо наймилши – супруга Фемка, син Владко, дзивка Терезка, нєвеста Тамара, жец Желько и унуки Мирко, Дарко, Давид, Борис и Ана

Спочивай у мире Божим!

Християнски часопис * Виходзи раз мешачно * Видава Грекокатолїцка парохия св. о. Миколая у Руским Керестуре * „Дзвони” часточно финансує Министерство вирох Републики Сербиї * Одвичательни редактор: о. Владислав Варґа * Главни редактор: о. мр Михайло Малацко * За видавателя: о. мр Михайло Малацко * Редакция: о. Юлиян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац, ш. Михаила Воротняк СНДМ, Мария Афич, Мария Стрибер, Оленка Живкович, Славомир Папуґа * Часопис унєшени до реґистру средствох явного информованя под числом 2245 з ришеньом Министерства информацийох Републики Сербиї од 1. октобра 1996. року * Компютерски обробок: Славомир Папуґа * Друкує друкарня: „Maxima graf” Петроварадин * Тираж: 800 прикладнїки * Рочна предплата: 1000 дин. Европа: 50 еври, прейґокеански жеми: 60 еври * Адреса: М. Тита 64, 25233 Руски Керeстур, тел. (+381) 025/705-020 * E-mail: dzvoni@eunet.rs

26

DZVONI

Спочивай у мире Божим!

Християнський часопис * Виходить щомісяця * Видає Грекокатолицька парафія св. о. Миколая у Руському Керестурі * „Дзвони” частинно фінансує Mіністерство віри у Республіці Сербії * Відповідальний редактор: о. Владислав Варґа * Головний редактор: о. мр Михайло Малацко * За видавця: о. мр Михайло Малацко * Редакція: о. Юліян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац, с. Михаїла Воротняк СНДМ, Марія Афич, Марія Стрібер, Оленка Жівковіч, Славомир Папуґа * Часопис внесений до реєстру за собів громадського інформування під числом 2245 з рішенням Міністерства інформацій Республіки Сербії 1. жовтня 1996 року * Компютерська обробка: Славомир Папуґа * Друкувала друкарня: Maxima graf” Петроварадин * Тираж: 800 примірників * Річна передплата: 1000 дин. Європа 50 євра, заокеанскі державі 60 євра * Адрес: М. Тита 64, 25233 Руський Керестур, тел. (+381) 025/705-020 * E-mail: dzvoni@eunet.rs

~ervenq- lipenq 2020

Шлїдом подїйох

РУСКИ КЕРЕСТУР - Внєдзелю, 7. юния, означена Нєдзеля шицких святих зоз Богослуженями и панахиду на теметове хтори служел парох о. Михайло Малацко. На теметове було присутне вельке число вирних.

КОЦУР – Члени Церковного одбору 29. мая орґанизовали роботну акцию у старей парохиї. Ґу роботи ше приключели парох о. Владислав Рац и парохиянє. Як гварел парох, мило му же ше одборнїки орґанизовали, же их людзе потримали и же робота поробена у злагоди. (О.Р.)

РУСКИ КЕРЕСТУР – Каритас орґанизовал акцию билєня просторийох и фарбеня дзверох и столох. У акциї керестурским волонтером помагал и волонтер з Коцура - Янко Иґрачки. Материял обезпечел керестурски Каритас. (О.Ж.)

НОВИ САД: У акциї новинох “Дньовнїк”, Новосадскей телевизиї и Колор прес ґрупи - вибор найкрасшей заградки Нового Саду, вжали учасц 40 любителє квеца и желєнїдла. Медзи нїма була учашнїк и заградка у порти нашей церкви св. Петра и Павла, котра достала окремне припознанє. На конкурс нас приявела наша сушеда. (о.Ю.Р.)

Шлїдом подїйох

ШИД: На швето Сошествия Святого Духа пошвецени нови желєни крижи. Крижи за свойого живота наручела, тераз уж покойна, Вера Хромишова. На пошвецаню були присутни єй дзивки Нада и Любка зоз своїм фамелиями. Будзе то красна памятка на нашу парохиянку Веру, котра була и член Брацкого шестринства чийо члени ше стараю за красу шидянскей церкви. (о.М.Р.)

РУСКИ КЕРЕСТУР – У Каритасу 5. юния отримане стретнуце «Позитивна минута» на хторим ш. Михаїла Воротняк отримала преподаванє на тему «Стаємни и пременлїви збуваня у Церкви». Стретнуце закончене зоз поставяньом питаньох и медзисобним дзелєньом искуствох присутних. Таки стретнуца ше буду отримовац два раз до мешаца. (О. Ж.)

НОВИ ВЕРБАС – У грекокатолїцкей парохиї Святого Владимира закончени роботи на вибудови паркинґ простору опрез самей церкви. Правенє паркинґу финансовала Општина Вербас. За шицку роботу коло вибудови задлуженe було ЯКП „Стандард” Вербас, а помогли и парохиянє, як и людзе добрей дзеки. (О. Р.)

НОВЕ ОРАХОВО – У церкви Христа Цара 4. юлия парох о. Владислав Рац служел Службу Божу, а по єй законченю пошвецел моторки моторкашох-байкерох котри сцерпезлїво чекали опрез церкви. Вельке число моторкашох зоз Нового Орахова и Бачкей Тополї ше позберали, и гоч то можебуц у нашей заєднїци нє обичай, парох потримує таку инициятиву. Того року то треци рок же ше така подїя случує. (О. Р.)

Парох о. Иґор Вовк пошвецел гроби у Новим Вербаше и у Змаєве, а присуствовали и парохиянє.