Dzvoni Julij-Avgust 2021

DZVONI

ХРИСТИЯНСКИ ЧАСОПИС / ХРИСТИЯНСЬКИЙ ЧАСОПИС РОК / РІК XXVIII · ЧИСЛО 7-8 (331-332) ·ЮЛИЙ-АВҐУСТ / ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2021 · ISSN 0354-5768 · 100 дин.

ДУХОВНИ ВЕЖБИ ЗА МЛАДИХ ВОДИЦОВ КАМП

Шлїдом подїйох

НОВИ САД – З Архиєрейску Службу Божу хтору предводзел наш епарх кир Георгий Джуджар 12. юлия преславене швето и Кирбай у церкви св. апостолох Петра и Павла, з мированьом вирних. Владику, монахинї, представнїкох Управи за сотруднїцтво зоз Церквами и вирскима заєднїцами у Министерстве правди зоз Беоґраду, представнїкох Управи Городу Нового Саду и зоз кабинета городоначалнїка, як и шицких присутних, привитал домашнї парох о. Юлиян Рац. Шпивал Хор „Гармония” з дириґентку Сузану Ґрос Маркович и солистку Бранку Оклєша, а дзияковал и читал Апостол Йовґен Надь. (М.Г.К.,В.В.)

НОВИ ВЕРБАС – Кирбай у Новим Вербаше и швето св. Владимира Велького пада 28. юлия, алє є преславене у тей парохиї внєдзелю, 25. юлия, у церкви зоз шветочну Службу Божу хтору служели о. Платон Салак зоз Кули, хтори и наказовал и о. Алексий Гудак зоз Старого Вербасу, а велїх госцох и шицких присутних у полним храму привитал домашнї парох о. Иґор Вовк. (М.Г.К)

ЗМАЄВО – У филияли нововербаскей парохиї у Змаєве 7. Юлия преславене швето Рождества Йоана Хрестителя. Того дня, на швето Яна, у тей парохиї ше означує и храмове швето – Кирбай. Службу Божу служел парох нововербаски о. Иґор Вовк, а после Служби шицких присутних парохиянох и помировал. (О.Р.)

ПЕТРОВАРАДИН – На Текийох, у святилїщу Мариї Шнїговей, 4. авґуста була грекокатолїцка Служба Божа, хтору служел парох новосадски о. Юлиян Рац, а дзияковал Йовґен Надь. Пре вирус корона, монахинї и вирних було менєй як прешлих рокох, и углавним то були Новосадянє. (М.Г.К.) Насловни бок фото: Мария Стрибер

Духовне заренко

УСПЕНИЄ ПРЕСВЯТЕЙ БОГОРОДИЦИ За нас гваря же зме Марийово вирнїки. Кельо нам дахто зоз тим сце предруциц, ми ше з тим цешиме. Тримаме же то наш украс, наша награда. Ми, наисце, дзеци Марийово. О тим вам сцем писац праве нєшка, на швето Успения Пресвятей Богородици, кед ше у Коцуре и Индїї отримує Кирбай. Алє, Марийов Кирбай и у Дюрдьове, у Миклошевцох, Петровцох, у Вербаше, у Бикич Долу, у Новим Орахове, у манастирских каплїцох, а коруна шицкого наша Водица. Наисце зме Марийово вирнїки, єй дзеци.

стара за свойо дзеци, и Мария ше стара за духовни дзеци, членох Церкви єй сина Исуса. И праве тота интимна повязаносц дзецка зоз мацеру, вирнїка зоз Марию, характеристика нашей релиґиозносци. Наше християнство Мариянске християнство. Мария нє наш Бог, ми тото зоз шицким свидоми, алє зме свидоми и же нас вона найлєпше одведзе ґу Богу, ґу Исусови Христови. Вона од шицких найлєпше зна драгу котра водзи ґу Ньому. Єй драга нєпомильна. Кед Мария припознала за того котрого сама народзела же є Бог, вец шицки нашо сумнї одпадаю, вец наша нєвира бляднє и нєстава пред єй виру. Нє дармо ше гутори - по Мариї ґу Исусови. Мария прешла тоту драгу, вона ю єдина позна, бо ше после шмерци з целом вознєсла ґу Ньому. То нєшка швециме як церковне швето и як правду нашей вири. Хто з Марию у своїм живоце, тот зоз ню будзе у шмерци и после шмерци. Мария приклад зисценя Божого обецаня. (...) («Дар розума», о.Роман Миз)

Ми ше схилєли ґу тей котра стояци под хрестом постала наша мац. О нашей припадносци ґу Мариї шведоча нє лєм числени церкви єй пошвецени, алє и характер нашей духовносци у цалосци. За розлику од заходних християнох, котрим идеал Мария зоз седем мечами у шерцу, у нашей релиґийней визиї стої Дїва Мария зоз Дзецком - Исусом на рукох. У нас култ мацери, Богомацери, на першим месце. Богослуженя у нашей церкви украшени зоз текстами Мариї на чесц, єй икона состойна часц простору у котрим биваме, єй пацерки у рукох старих и младих, витаю ю дзвони наших церквох, народ у приватней побожносци шпива писнї єй на чесц. Мария вшадзи и вше з нашим чловеком, нашим вирнїком – у радосци и у чежкосци. Алє, од того шицкого вельо важнєйше же вона у наших шерцох, як цо и ми у єй шерцу. У шерцу каждей мацери єй дзеци. Так и ми, духовни дзеци Мариї, у шерцу нашей духовней Мацери. И як ше кажда мац

xlij-av}ust 2021.

DZVONI

3

Духовне життя

ВІДБУЛИСЯ ОБЛЕЧИНИ КАНДИДАТКИ ДО СЕСТЕР СЛУЖЕБНИЦЬ

У суботу, 24 липня у храмі при Малоберезнянському монастирі св. Миколая Отців Василіан під час святкової Божественної Літургії відбулися Облечини у монашу рясу Сестри Служебниці Клари (Цинканич). Очолив Божественну Літургію настоятель монастиря о. Лука ЧСВВ у співслужінні із духовенством. У богослужінні взяли участь с. Мартина Кмита, ССНДМ, Провінційна Настоятелька Провінції Св. Йосифа (Сербія), с. Мирослава Яхимець, ССНДМ, Провінційна Настоятелька Провінції Співстраждання Богородиці (Україна), настоятельки монастирів та сестри служебниці з Сербії а також місцевих спільнот, сестри ЧСВВ та сестри Конгрегації св. Франциска. Також були присутні батьки, чисельна родина, друзі та парафіяни монастирського храму.

Як розповіла с. Марія (Пелих) із Сербської провінції св. Йосифа СНДМ, це дуже знакова подія для монастирської спільноти, адже останні облечини саме у Сербській провінції СНДМ відбувалися 10 років тому. “Сестра Клара була парафіянкою Отців Василіан, належала до молодіжної спільноти у якій зростала і формувалася. Часто молодь прагне, щоб було просто легко і все відразу. Бог вкладає у серце кожної людини покликання повільно, воно зростає, немов зерно. Хоча, звісно покликання – це не обов’язково до монашества, або священства, але й до подружжя. Завжди є той, хто кличе – це Господь, кого кличе і для чого кличе. Кожній людині Господь призначив якесь завдання на цій землі. І цю відвагу – піти за своїм покликом, вкладає у наше серце Бог і промовляє до нас тихенько, у цей голос завжди потрібно вслухатися. На мою думку, саме у молодіжних спільнотах при церквах молодь черпає силу вслухатися до чого їх кличе Господь. З таких молодіжних спільнот дуже хороші люди різних професій виходять. З дитинства наша сестра Клара почала приходити до Отців Василіан до молодіжної організації. Зараз вона пройшла етап кандидатури і настав час облечин. Їй 19 років, її новіціат відбуватиметься у Сербії”.

4

DZVONI

Водночас, с. Марія дала пораду як витривати у монашому покликанні: “Перш за все, має бути тісний зв’язок з Богом, який відбувається через молитву, читання Святого Письма. Дуже важливо любити своє покликання, те, що ти робиш щодня. Відчувати, що це твоє, що Бог вкладає у твоє серце. Любити і плекати, постійно вдосконалювати”. Світлини і інформація із фб-сторінки Малоберезнянського монастиря Отців Василіан та надані Сестрами СНДМ

lipenq- serpenq 2021.

Духовне життя

ПАПА: У ЛІКУВАННІ ВАЖЛИВІ ЛЮДСЬКА ЧУТЛИВІСТЬ І НАУКОВА ПРОФЕСІЙНІСТЬ Святіший Отець написав подячного листа на ім’я Голови Адміністративної Ради Фундації університетської лікарні ім. Аґостіно Джемеллі, закликаючи зберігати притаманний цьому медичному закладові цілісний підхід до піклування про людську особу.

«Я мав нагоду особисто пересвідчитися в тому, наскільки суттєвими в лікуванні є людська чутливість і наукова професійність», – пише Папа Франциск у подячному листі, якого він написав на ім’я професора Карло Фратти Пазіні, що очолює Адміністративну Раду Фундації університетської лікарні ім. Аґостіно Джемеллі, зазначаючи, що повернувшись після госпіталізації додому, прагне скласти подяку всім, хто формує «велику родину Джемеллі». «Як у сім’ї, я мав нагоду пересвідчитися у братерському прийнятті та щирій турботі, завдяки яким я почувався як вдома», – зазначає Святіший Отець, зізнаючись, що тепер носить у своєму серці «численні обличчя, історії та ситуації страждання». За його словами, ця лікарня є «насправді маленьким містечком в місті Римі», куди кожного дня приходять тисячі людей, приносячи свої очікування та тривоги. «Там, крім турботи про тіло, відбувається, й прошу, аби так завжди було, турбота про серце через всеохоплююче та уважне піклування про особу, спроможне вливати втіху та надію в хвилини випробування. Та робота, яку кожен з вас виконує, є не лише делікатною та зобов’язуючою. Це діло милосердя, яке через хворих входить у контакт з пораненим Ісусовим тілом», – підсумовує Папа, дякуючи за те, що мав нагоду в цьому пересвідчитися, а тепер носить у своєму серці та представляє перед Господом.

xlij- av}ust 2021.

Нагадаємо, що від 4 до 14 липня Папа Франциск був госпіталізований у лікарні ім. Аґостіно Джемеллі, де йому зроблено хірургічну операцію на кишечнику. о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

8 липня 2021 р.Б. у Осієку (Хорватія) с. Лаврентія Ісик, ЧСВВ з Провінції св. Архангела Михаїла склала довічні обіти.

DZVONI

5

Стереотипи

ЩЕСЦЕ

Находзиме ше у чудним периодзе чловеческей историї. Як кед бизме були вдерени зоз якимшик нєщесцом котре анї нє можеме идентификовац. А нєпознате зло вельо горше од познатого. У XX вику було вельо войни, а два ше волаю и як шветово. Алє то було зло котре, и попри того же розбило скоро цали швет, заш лєм людзох позберало коло добра, коло позитивней реакциї. Гоч тота реакция була исто война, вона у людзох добрих намиреньох порушала тото цо найглїбше у чловекови. До тей мири же велї и свой живот свидомо даровали за тоти цилї. Же би швет бул лєпши. Нєшка зме у ситуациї же ше чувствуємє нападнути, нєсиґурни, заварти, нєдовирлїви. Аж ше и власни дзеци боїме облапиц, або – голєм зме ше бали. Нє пре себе, пре других. Чували зме єдно друге до тей мири же ше у старецких домох людзе, котрим найвецей треба потримовка и любов, видзели зоз своїма найблїзшима лєм през облак. Як кед би уж були на другим швеце. Хто нє витримал тоту пробу, часто плацел високу цену – и вон, и шицки цо були у тей установи. Часто на стотки их. И тераз, после шицкого, гоч нїч ище нє готове и шицко може ознова почац, ми ше чувствуєме шлєбоднєйши. Живот ше враца до нормали – як ше то гутори. Алє, чи ми нормални? Нє думам ту доказовац же зме психично хори, алє и то правда – же векшина з нас нє така як була пред тим. После вельких войнох людзе остали збунєти бо цали смисел милионох воякох и людзох бул у тим же би войовали. После телїх рокох нєбезпекох и ризикох, мир пришол як цошка цо було исто таки вельки шок як и война кед почала. Алє, теди людзе мали поваляни будинки, церкви, фабрики. Шицко требало починац ознова. То була будучносц – обновиц, залїчиц, родзиц нови идеї, установи... Алє ми – нєшка, нє маме поваляни вароши и валали. Якош зме збунєти. Нє знаходзели зме ше у найвекшей пандемиї (хороти) алє ше нє знаходзиме анї без нєй. Якаш нєсиґурносц вошла глїбоко до нашей души, уцагла ше аж до наших косцох. Сцели бизме буц щешлїви, алє нє знаме як. Векшина пробує пойсц на морйо, до банї – даґдзе индзей – же би ше деблокировало тот корч и парализу у нашей души. Сцели бизме ше дружиц, алє зме

6

DZVONI

давно забули як ше то роби. А тераз поготов нє знаме. Нєпреривно чекаме же щесце придзе оддакаль, же придзе звонка. Же ше дацо пременї. Же у нашей души почувствуєме радосц, випольнєтосц, задовольство зоз животом и нашима ближнїма. Алє, то ше нє збува. Нє збува ше прето же правдива радосц нє приходзи звонка, алє зоднука. Правдива радосц то присутносц Того котри обецал Поцешителя, то єст Святого Духа и послал го. И посила го каждого момента, каждей секунди. Исус гварел же ше Царство Боже здобува зоз силу. Сиґурно нє думал на шекери и друге оружиє, алє сцел повесц же за радосц ше треба бориц на правдиви способ. Нє можеме нє вериц, а вец од вири обчековац вельки плоди. Коренї кед нєт – нєт анї плодох. Прето, гоч нукашня радосц приходзи однука, здобува ше ю зоз виходзеньом - вонка. Нє у завартосци, изолациї... Алє „дзе двойо або тройо у мойо мено – там Я медзи нїма“. Дзе Бог – там и радосц. И то нє гоч яка – радосц котра остава як жива вира и вибива з души як живи поток ґу другим, а поготов ґу тим котри у духовней потреби – бо у нїх видзиме саму твар Исусову: цо сце зробели єдному з тих найменших – мнє сце то зробели, гвари Исус. И кед Исус гвари же нє войдземе до Царства Нєбесного кед нє будземе як дзеци, вецкаль уж час же бизме ше запатрели до їх очох и учели од нїх – же цо то правдиве щесце, бо то Царство Нєбесне у котрим вони уж тераз. Нажаль, мало з нїх у нїм останє, так як и ми – чувствуєме же тота радосц постої, алє нє бива у нас. Прето, тото цо нє можеме ми, може Бог. Алє, нє прейґ нашого процивеня и одцудзеня єдни од других. Майме шмелосци нє лєм патриц єдно на друге, алє и видзиц єдно друге. Нє лєм знац єдно за друге, алє и жичиц добро єдно другому. Нє лєм поздравкац, алє и опитац ше єдно другому нє з празнима словами, алє зоз сочувствийом – ′як ши?′. Дац єдно другому до знаня – мило ми же це видзим, мило ми же сом це стретнул. Кед патриме на дзеци – вони анї нє маю кеди за бешеду. Вони єдноставно уживаю у своїм присустве. Приєднайме и Бога. И наша радосц будзе подполна. о. Михайло Малацко

lipenq- serpenq 2021.

Актуалне

АКТУАЛНОСЦИ У ВСЕЛЕНСКЕЙ ЦЕРКВИ ОБТУЖНїЦА ПРОЦИВ ПАЙВИ РАСЯ

Главни тужитель Раия Тоиваинен подзвигнул обтужнїцу процив заступнїци Пайви Расї пре три подштухованя процив одредзеней ґрупи людзох. Попри того и Юхона Похйола, представнїца финского здруженя Лутер, тиж так будзе обвинєна за обявйованє публикациї котру написала Расянова, а котру обявело здруженє Лутер. Публикация ше вола: “Мужеске и женске их створел” (Пост 1, 27). Ґей одношеня и ґей заєднїца проциви ше традицийному християнскому концепту людскей особи. По обтужнїци у тей публикациї Расянова виноши уквилююци думки и информациї о гомосексуалцох. Обтужнїца ше одноши на точку у котрей Расянова твердзи же гомосексуалносц науково доказане поремеценє психо - физичного розвою. Друга точка одноши ше на Расянову обяву на Твитер (Tweeter.com), Инстаґрам (instagram.com) и Фейсбук (facebook.com) профилу. Расянова цитує перше поглавє зоз Посланя святого апостола Павла Римяном и хаснує поняца “ганьба” и “блуд” (Рим 1, 26-27) же би приказала практикованє гомосексуалносци. Треца точка одноши ше на место дзе Расянова наводзи думку же: “Бог гомосексуалцох нє створел як гетеросексуалцох”. По обтужнїци спомнути вияви Пайви Расяновей уквилююци и дискриминуюци спрам гомосексуалцох прето же потупюю єднакосц и достоїнство гомосексуалцох, так же надиходза гранїци шлєбоди бешеди и релиґиї. Главни державни тужитель вери же Расяново вияви вироятно спричи-

xlij- av}ust 2021.

ня нєцерпенє и мержню спрам гомосексуалцох. У вияви за пресу 29. априла Пайва Расянова гварела же ше нє чувствує виновато и же тота одлука нєсподзивана и шокантна. Нє чувствуєм же сом виновата за гроженє, огварянє лєбо квилєнє було котрей ґрупи людзох. Шицко то библийни ученя о малженстве и сексуалносци. Обтужби котри подзвигнути после моїх виявох у сущносци порушую питанє же чи у Финскей мож виражовац фундаментални традицийни ученя Библиї и християнскей Церкви. Нє видзим же на котри способ понїжуєм и гомосексуалцох, чийо достоїнство и людски права сом на вецей способи бранєла и почитовала. Медзитим, ученє Библиї ясне по тим же малженство то вяза хлопа и жени и же гомосексуална пракса процив волї Божей. Кара за Расянову могла би буц и два роки гарешту лєбо пенєжна кара. Медзитим, векши проблем би було поглєдованє цензури. Требало би склонїц ажурираня зоз дружтвених мрежох и забранїц обявйованє публикациї. Нєпочитованє тей судскей одлуки приведло би до роснуца кари. Расянова гвари же на суд видзе спокойно и шмело, у прешвеченю же Финска правна держава, котра почитує людски права, шлєбоду бешеди и релиґию по Уставу и медзинародних спорозуменьох. Нє одступам од того цо сом написала и нє пребачуєм ше пре ученє апостола Павла. Порихтана сом бранїц шлєбоду бешеди и вири тельо кельо будзе требац, гвари Расянова. www.uusitie.com о. Владимир Еделински Миколка

DZVONI

7

Слово за живот

БУЦ ЯК ДЗЕЦКО

„Хто ше, отже, понїжи як тото дзецко, тот найвекши у Царстве нєбесним” (Mt 18,4)

Хто найвекши, наймоцнєйши, найглавнєши у дружтве, у церкви, у политики, на тарґовищу? Тото питанє одредзує одношеня, унапрямує виберанки, стратеґиї. То доминантна лоґика хторей и ми гнєтка прихильни, можебуц прето же за тих цо коло нас сцеме обезпечиц пизитивни и добри резултати. Тота Евангелия по Матейови представя Исусових ученїкох хтори прилапели нависценє Царства нєбесного и жадаю знац цо потребне за водзацу улогу у новим Божим народу: „Хто найвекши?” Як одвит, Исус нєсподзивал з поступком: кладзе дзецко до центру малей ґрупи. Тот поступок потолковал зоз словами:

„Хто ше, отже, понїжи як тото дзецко, тот найвекши у Царстве нєбесним” (Mt 18,4)

Змагательному и самодостатному менталитету Исус ше спроцивел зоз найслабшим елементом дружтва, з тим хтори нє ма титули з якима ше мож хвалїц и бранїц; з тим хтори цалком завиши од других и спонтано ше сподзива помоци од других. Но, то нє значи прилапиц пасивну улогу, одступиц од инициятиви и одвичательносци. То сполньованє дїла волї и шлєбоди. Исус, у ствари, од нас вимага же бизме постали малючки, вимага жаданє и порихтаносц же бизме ше одлучно преобрацели.

„Хто ше, отже, понїжи як тото дзецко, тот найвекши у Царстве нєбесним” (Mt 18,4)

Ниа як Кяра Лубик описала значенє евангелского дзецка: „[...]дзецко ше з довирийом придава оцови и мацери: вери до їх любови. […]. Добри християн так як дзецко вери любови Божей, руца ше до наручя Оцови нєбесному, ма безконєчне довириє до ньго. […] Дзеци у шицким завиша од родичох […].И ми, “евангелски дзеци”, у шицким завишиме од Оца: [...]зна цо нам потребне скорей як цо го замодлїме и дава нам. Аж анї Царство нєбесне нє заслужуєме сами, алє го примаме як дар з Оцових рукох.” Кяра далєй наглашує же ше дзецко подполно препущує оцови и шицко учи од нього. На исти способ: “Евангелске дзецко” [...]люби шицких бо Оцец ‘дава свойому слунку же би виходзело над добрима и над злима, и дава дидждж справедлївим и нєсправедлївим’; люби перши, бо нас Вон любел док зме були гришнїки, люби ‘задармо’, без интересу, бо так роби Оцец нєбесни” (С. живота, октобер 2003.).

8

„Хто ше, отже, понїжи як тото дзецко, тот найвекши у Царстве нєбесним” (Mt 18,4)

У Колумбиї Винченце и його фамелия прежили спокусу пандемиї у барз строгим режиму карантина. Вон написал: „Кед почала полицийна годзина, каждодньови живот ше пременєл. Моя супруга и двойо старши дзеци ше мушели рихтац за испити, а наймладше дзецко ше нє могло звикнуц на онлайн наставу. Нїхто у фамелиї нє мал часу старац ше за других. Видзел сом же то гаос хтори лєм цо нє експлодира и похопел же то нагода уткац уметносц любови до нашого нового живота Евангелиї. Почал сом пораїц у кухнї, вариц, рихтац стол... Нє такой таки сом схопни кухар, а анї нє барз педантни у пораєню, алє сом похопел же заш лєм можем зменшац каждодньову напартосц. Тото цо почало як дїло любови на єден дзень, умножовало ше даскельо мешаци. Як закончели зоз своїма обовязками, и други члени фамелиї ше лапали до пораєня, одкладаня шматох и других стварох. Вєдно зме ше доисцели же слова Евангелиї правдиви и же креативна любов укаже як мож шицко привесц до шора.” Летиция Маґри

DZVONI

lipenq- serpenq 2021.

Зоз живота

ЖИВА ЄВАНГЕЛИЯ – ЖИЦ У ЛЮБОВИ

Исус нас поволує же би зме препознали Божу любов. Вон вше блїзко при нас и указує нам драгу котра порихтана за нас. Найблїжей зме му теди кед жиєме Його волю.

Ураґан

На телевизиї указовали места котри потрафел ураґан и котри остали изоловани. Нашо фамелиї жили у тих местох та можеце задумац як ше я и мойо колеґове семинаристи чувствовали кед зме видзели тоти знїмки. Слово живота того мешаца було – Вериц. Верели зме и модлєли ше вєдно. Ютредзень зме достали допущенє напущиц семинарию же би зме пошли поглєдац своїх наймилших. Драги були виляти, мости поваляни и нє було струї. Було барз чежко, алє нам ше удало. Кед зме сцигли до нашого валалу, там нє було нїчого лєм єдно вельке озеро. Накадзи зме видзели нашо фамелиї и доисцели ше же су добре, понукли зме ше як помоц нашому парохови. Були зме розполаганю шицким котрим була потребна помоц. Шлїдуюцого мешаца нове Слово живота як кед би було наменєне праве нам же би нам дало шмелосци и же би зме ю даровали другим: «Блажени жалосни, бо вони ше поцеша» (Мт 5.4). Мелвин - Хондурас

амрел

Верим же ше Исус находзи у каждим з нас та ше намагам любиц своїх ближнїх. Єдного дня бул вельки запор. Збачел сом єдного худобного чловека котри бул цалком мокри. Поволал сом го до свойого дому же бим му дал сухи шмати. И мойо родичи помогли - оцец му подаровал панталони, а я якну. Понеже диждж нє преставал падац дали зме му и амрел. Шицки зме були щешлїви же зме могли помогнуц. О даскельо днї тот худобни чловек пришол врациц амрел, алє то нє бул тот котри му ми дали. То бул вельо красши амрел. Тот котри му ми дали хтошка украднул, а вон достал нови. Вон нам сцел врациц праве тот амрел. Франческо-Италия

любов нє мож потолковац зоз словами

Нєодлуга як є народзена, нашей дзивочки Мариани було дияґнозоване чежке охоренє на мозґу. Нїґда нє годна бешедовац и ходзиц. Алє, Бог од нас глєдал же би зме ю любели таку яка є. Прилапели зме Божу волю. Наша дзивочка жила зоз нами штири роки. Нїґда нє виповедла слова ′мама або ′тато′, алє у своєй цихосци вона приповедала зоз своїма очми. Нїґда нє направела свой перши крочай, алє нас научела правиц крочаї у любови. Мариана була дар од Бога за цалу нашу фамелию. Була любов котру нє мож потолковац зоз словами.

Алба-Бразил www.focolare.org Пририхтал: М. Шовш Фото: ш.М.Воротняк и М. Афич

xlij- av}ust 2021.

DZVONI

9

Дожица СРИМСКИ ДОЖИЦА

СРИМСКИ РУСИНИ И КУНТА КИНТЕ (2) Прешлираз сом ше нєсподзивал над историю Ференцовей фамелиї у Митровици и єй потомком у Беоґрадзе. На тот завод ме нєсподзивала єдна цалком нєпозната фамелия сримских Русинох - по презвиску би ридко хто и поведол же вони нашо Русини. То уж давно забута фамелия Трудич. Но, по чим су подобни африканскей фамелиї Кунта Кинте? А воно так було... Дзешка пред мешацом ме наволала на телефон єдна панї - високошколована и на одвичательней роботи у Митровици. Вона була цала возбудзена, опитала ше ми чи бим поховал єй мацер кед умре? Дакус сом ше зачудовал же вона уж напредок мацер рихта до гроба, алє вона ми потолковала же мац чежко хора уж лєжи давно и лєм чека єй кончину. Кед сом ше єй опитал як мацери презвиско (же бим нє поховал случайно дакого хто нє припада нашей Церкви, а и прето же сом нє бул цалком информовани же о ким ше роби) вона ми дала мацерово сербске презвиско, цо ме нєсподзивало. Понеже сом ю змирел, опитал сом ше єй прецо сце же би ю праве я поховали кед є Сербкиня? Панї ми гварела же вона заправо ноши русинске дзивоцке презвиско и же є Русинка а презвиско єй ТРУДИЧ. Аж теди сом себе пригадал цикаву историю зоз тоту фамелию, ище дас пред дзевец роками. Праве теди сом першираз чул за таке презвиско зоз наших церковних кнїжкох , а воно уж давно нє у евиденциї наших парохиянох и до нїх ше нє ходзело пошвецац. Прето сом почал глєдац у телефонским менару чи єст ище дакого под тим презвиском и цо то за людзе. На мойо щесце, нашол сом єдного старого чловека Стефана. Наволал сом го и дискретно ше му опитал чи є случайно нє Русин? А вон ми, понеже дознал же сом „русински паноцец“ одвитовал же є Русин. Алє, же бим ше до того прешвечел, я пошол до Стефана и вон ми почал приповедац свою, то єст його фамелийну историю. И на концу, як гвари, други Трудичово уж нєшка страцели русинску свидомосц, постали Серби православни, окреме єдна фамелия котра ше давно одселєла до єдного дальшого места, та вецей зоз ню нє маю нїяки контакти.... Та кед сом ше здогаднул на тото давне стретнуце з „остатнїм Трудичом“, постало ми ясно же ище єст членох тей фамелиї. Лапел сом ше до матичних кнїжкох, поглєдал спрам рокох родзеня мацер о котрей ми бешедовала тота панї, а воно - красна история. Мац ше вола София, правда же ше oдала за Серба и то комунисту, як гварела єй дзивка, алє єй родичи були обидвойо Русини - оцец Иван Трудич, а мац Ана з русинскей фамелиї Фетькових. И кумово им

10

DZVONI

були нашо вирни, котри ношели стари русински презвиска, Потоцки и Ломпар. Далєй, кед сом почал обрацац матични кнїжки винчаних зоз 1886. року, нашол сом аж двох братох Трудичових котри як пише - народзени у месце Грабске, цо у Словацкей на гранїци зоз Польску, то єст Прешовски край. И то ми було цалком досц же бим могол виприповедац тоту историю фамелиї на хованю тей мацери. Наглашел сом же треба почитовац своїх предкох, свойо народни и церковни коренї. После того, окреме зворушена, друга дзивка покойней мацери Софиї ми повинчовала же як сом их „врацел до їх прешлосци и до їх кореньох“. А цо им було ище милше, я єдну єктению шпивал по руски, наглашуюци численим вирним, же на таким язику дакеди бешедовала їх 89 - рочна мац. Окреме було цикаве и на обеду, на хтори я окреме любим ходзиц бо там дознам вецей як цо бим могол знац о наших Русинох, котри векшином нє ходза до церкви. Велї ше и оцудзели, та кед им дахто умре, озда ше теди найбаржей здогадню на свойо корен. Праве так було и на тим обеду. Попри двох дзивкох покойней Софиї, шеднул ґу нам, як вони гваря, їх брат, то єст їх братняк. Праве тот котри пришол на хованє зоз сушедного валалу дзе ше, як ми давно гварел покойни бачи Стеван Трудич, Трудичово „посербели“. И цикаве як ше вон з часом розбешедовал, як ше почал „врацац“ до свойого. Почал аж и хвалїц Русинох же гоч их нєт вецей як 15 тисячи - тримаю ше свойого, вшадзи културно – уметнїцки дружтва, фестивали, своя школа на руским язику, телевизийни емисиї... А кед я додал же маме и цалу Библию од нєдавна на нашим язику з котрим нєшка бешедую уж лєм тоти 15 тисячи, вон нє могол себе вериц. И на концу, понеже ше цикавел кеди будзе панахида за покойну, розпитовал ше дзе ше то находзи наша церква у Митровици, и хтора то, бо вон бул у Митровици алє нє зна и нїґда нє бул, як вон гвари – у рускей Церкви. Барз ме нєсподзивало кед сом у святочней сали дзе бул обед, такой коло централного теметова видзел же виша аж два вельки слики нашей церкви Вознесения. Пришол сом ґу ньому и указуюци нашу церкву, гварел – Патьце яка красна наша церква, найкрасша у Митровици! Мушице присц видзиц ю и дознац єй историю. Та так, видзи ше ми же ище вше нас єст - випатра „полна Митровица“. Лєм зме потрацели и язик, и прешлосц, и културу, а и свою прадїдовску виру. О. Владислав Варґа

lipenq- serpenq 2021.

Подїї

КРИЖЕВЦИ

РУСНАЦИ ПРИВИТАЛИ КЛОКОЧОВСКУ ЧУДОТВОРНУ ИКОНУ

Внєдзелю 27.юния, после акафиста на 18 годзин, вирни крижевскей епархиї зоз своїм владиком Миланом Стипичом випровадзели вельких госцох до Риму. Медзи нїма була чудотворна икона Мариї Клокочовскей, котру провадзел архиєпископ Цирил Василь зоз Словацкей а котру всоботу вечар дочекали домашнї у катедрали Пресвятей Тойци кед и одслужели молебен. Внєдзелю була святочна Арихиєрейска Служба котру предводзели владикове зоз Словацкей и домашнї у присустве велїх церковних и културних представнїкох городу Крижевци. Клокочовска икона свою историю почала 1670. року кед под час молитви пущела слизи над своїм вирним народом котри страдал од нєприятельскей войски. Место Клокочов теди мало нєвельке число вирних Руснацох котри ту приселєли ище 1630. року зоз Галича. После чежкей историї и страданя нашого народу, икона блукала по местох: Мукачеве, Бечу, Царгороду, Никодимиї, Румуниї и Мадярскей, а вец ше становела у месце Ярослав у Польскей и конєчно

ше врацела до власного места Клокочов. Як нам познате, того року 25. марца тота Мария Клокочовска преглашена за покровительку нашого народу у цалим Земплинским краю, а пре епидемию, ювилей 350 роки означує ше аж тераз. Як написане на сайту крижевскей епархиї, тота Мария 1670. року плакала и чувала од прешлїдованя Руснацох грекокатолїкох та вец и цалком розумлїве же ю у Крижевцох медзи иншима привитали и Руснаци, паноцове Симуновичово Михал и син Владимир з фамелиями и богослов Ярослав Варґа з Нового Саду. Ширше о тей нєзвичайней историї написане у прешлим чишлє „Дзвонох“. о. Владислав Варґа

xlij- av}ust 2021.

DZVONI

11

Рочнїци

40 РОКИ МАРИЙОВИХ ЛАСКОХ У МЕДЖУҐОРЮ

На рочнїцу Марийових зявеньох пришли паломнїки з цалого швета

«Дзекуєм ци, Царицо мира, же ши до сухого церня того каменового краю дала поцилунок своєй любови, же ши нас шицких зоз своїм нєбесним облапеньом поцешела и же ши нам зограла шерцо зоз цеплоту своєй мацеринскей любови!» З тима словами ше 25. юния на Богослуженю, хторе служели 358 священїки, на отвореним олтару за церкву св. Якова у Меджуґорю францискански провинциял за Герцеґовину францисканєц Милєнко Штеко подзековал Мацери Божей за милосердни плоди 40 – рочнїци Марийових зявеньох (урядово ище нє припознатих) Иванки, Миряни, Вицки, Ивану, Мариї и Якову, хтори почали 25. юния 1981. року.

Пред початком тей святочней Служби Божей од места першого зявеня на Подбрду по церкву св. Якова ишла молитвова процесия у хторей були 10.000 паломнїки зоз 27 державох швета – Горватскей, БиГ, Сербиї, Словениї, Кореї, Бразилу, Арґентини, Колумбиї, ЗАД... Лєм зоз Польскей пришло аж 50 автобуси, а зоз України 30. На концу процесиї меджуґорски парох Маринко Шакота гварел: «То правдиве чудо Меджуґоря, а нє надприродни зявеня хтори ту дзепоєдни обчекую». Уж дзень пред тим ше тисячи вирних пририхтовали за святочну рочнїцу зоз традицийним маршом за мир од Хумцу до Меджуґоря (коло 15 км) хтори ше од страшней войни 1992. року орґанизує кажди рок. Закончели го зоз Службу Божу хтору служели 260 священїки, а наказовал Маринко Шакота, парох у Читлуку, родом з Меджуґоря. Вон здогаднул же у чежких часох режиму и войни, алє и познєйше праве на тим месце велї нашли свой нукашнї мир: «Безконєчно вельо єст тих хтори ше у спокойней молитви пендрали по крижней драги, по

12

DZVONI

дражки на Крижевац и там ше стретли з Божу любову хтора им помагала мирно прилапиц и даровац свойо церпенє. Зоз тей гори ше потим врацали порихтани вєдно зоз Исусом ношиц свойо животни крижи и зачувац свой мир у души и у периодзе церпеня и почежкосцох. Безчислено вельо єст и других хтори под час пендраня на гору Подбрдо коло поставених Таїнствох першираз у живоце модлєли тоту єдноставну молитву Ружанца и моцно почувствовали єй красу». Гоч Католїцка церква ище урядово нє потвердзела Марийово зявеня, вона препоручує паломнїцтва. Папа Венедикт 16. зволал окремну комисию 2010. року хтора преучує «меджуґорски феномен». Комисия потвердзела же исную богати духовни плоди Меджуґоря и дала подполну потримовку пасторали паломнїкох и паломнїцтвох хтори од 2018. року мож урядово орґанизовац (скорей их могли орґанизовац лєм на особну инициятиву). Комисия меновала и «апостолского визитатора» за Меджуґорє, польского надвладику Генрика Хосера. Пре коронавирус Хосер нє могол присуствовац на преслави 40 – рочнїци, алє послал свойо поздрави паломнїком. Дал интервю за Радио мир Меджуґорє и тоти 40 роки описал як час дозреваня того благословеного месточка, хторе «по инфраструктури вельо скромнєйше од Лурду и Фатими, алє є заш лєм барз вельке, бо го (пред пандемию) нащивйовало и до 2 милиони паломнїкох до рока.» И цо по думаню визитатора Хосера сущносц того месточка? «То поволанка за покаянє, за навраценє, мир и одкриванє Исуса у своїм каждодньовим живоце. Най тот живот будзе так исто виляти зоз християнску виру и сакраментами як и теди, вше кед нащивиме Меджуґорє».

Иґор Воїнович

lipenq- serpenq 2021.

Рочнїци 160 РОКИ ИКОНИ МАРИЇ ВОДИЦОВЕЙ

ИКОНА ОБИДЗЕ КАЖДУ ПАРОХИЮ Прешли, 2020. рок будземе паметац по вирусу корона и хороти ковид - 19 котри загрожел цали людски род. Шицки зме ше нашли у чежкей и нєсиґурней ситуациї. Єдного рана сом ше пребудзела и такой сом подумала на сон хтори сом тей ноци шнїла. Бул то ясни сон. У думкох ше ми зявела Мария Водицова, точнєйше икона Мариї Водицовей. Зоз страхом сом приступела баржей ґу свидомосци и було ми ясно же то Мария Водицова. Такой после того друга думка и слова: „Обрацце ше ґу мнє, я вам можем помогнуц”. Тот нєзвичйани сон на мнє барз вплївовал. Мала сом вельку потребу повесц другим о тей подиї. Пошвидко сом пошла ґу парохови и виприповедала му цо ше случело. Барз ме уважно и озбильно слухал. Бул нєсподзивани. У медзичаше сом почала читац кнїжку о Водици, бо ме барз цикавело цо пише о тей икони. И нашла сом написане:„(...) 1861. року, зоз стараньом жени Михала Рамача дало ше намальовац нову прекрасну икону хтору Михал Семан, столар тиж з Керестура зарамел до златного раму. Далєй пише же икона представя Пречисту Дїву Марию зоз малим Исусом, а поставена є на стред каплїчки. Написане точно якей димензиї Водицова икона (187/78 цм). Икона од 1943. року, одкеди направени иконостас, виши на лївим боку у каплїчки“. (34.бок) Тиж найдзена и молитва до Мариї Водицовей котра язично прилагодзена терашньому часу. Тота молитва перше була фотокопирована у вецей прикладнїкох, алє то нє було достаточно. Прето парох о. Михайло Малацко потримал друкованє 400 прикладнїкох тей молитви.

xlij- av}ust 2021.

У плану преложиц тоту молитву и на други язики же би було доступне и другим народом модлїц ше до Мариї. Икона Мариї Водицовей мала би буц присутна у каждим нашим обисце пред котру би ше модлєли нашо фамелиї. У Водици ше стало чудо, а то же зме постали свидомши присутносци Мариї Водицовей. Вона нас у Водици на окремни способ чека и як зоз свою руку на икони, указує на свойого Сина Исуса котри нас безгранїчно люби. Концом мая 2020. року (у Водицовим тижню) икона Мариї Водицовей спущена долу и прето же икона досц велька направени одвитуюци рам на котрим є поставена. Тота икона ма 160 роки и нєзвичайно є красна. Ма даскельо очкодованя и требало би ю адекватно обновиц. Прецо пишем тот текст? Потребно нам ище вельо заєднїцки робиц на упознаваню нашого Ма-

рийового святилища. А найважнєйше тото – кед ше дацо нє позна достаточно, нє мож го анї почитовац и любиц. Прето, идземе ґу Мариї и даруйме єй нашо особни и заєднїцки потреби, отворме свойо шерца и укажме свою любов ґу нєй. Пре пошлїдок корона вирусу настали и нови правила у одношеню єдни ґу другим. До Водици людзе любя приходзиц. Но, тоти цо од далєй – за приход муша видвоїц час и пенєжи, а пре епидемиолоґийни мири велї анї нє можу присц. Прето настала идея же би ше намальовала нова икона Водицовей Мариї (як копия), же би була пошвецена и обишла шицки парохиї нашей Епархиї св. Миколая. Тота икона будзе пребувац у датей парохиї єден час, а вец парох зоз своїма парохиянами ю святочно пренєше до другей парохиї. За тото будзе приготовени точни план и будзе ше знац дзе будзе икона. Шицко тото би мало почац у октобре, а закончи ше у маю шлїдуюцого року у катедралней церкви св. Миколая у Руским Керестуре. О подробнєйшим плану будземе ище писац и обвисцовац наших вирних же би зме ше зишли ґу Мариї, модлєли од нєй ласки и нашлїдовали ю у своїм живоце, а вона нас будзе водзиц ґу свойому Синови Исусови хтори наш Спаситель. Пред єй икону кладзме свойо жаданя, свойо молитви, писнї, пальме пред ню швички и украшуйме ю зоз найкрасшим квецом, бо вона наша нєбесна Мац - Пречиста Дїва Мария. Пририхтала: ш. Михаїла Воротняк

DZVONI

13

Призначуєме СРИМСКА МИТРОВИЦА

ПРЕСЛАВЕНЕ ШВЕТО ЯНА

Дня 7. юлия по юлиянским календаре вирни з Митровици и нєдалєкого Латярку святочно преславели швето єдного з найвекших святих – Родзенє Йоана Хрестителя - Яна. Же воно вельке швето, то бешедує и церковна традиция котра аж седем раз слави того найвекшого святого, як Исус гварел о Йоанови. Же вон наисце вельки святи, бешедує и факт же ше попри Исусового и Марийового дня родзеня, ище лєм Йоанов родзени дзень означує у календаре, а други святи ше славя на дзень їх шмерци. Так у церкви Вознесения Господнього тото швето ше слави и зоз пошвецаньом квеца котре паноцец пошвецує, як молитва гвари з цильом – „Же би тоти трави були на помоц людзом и животиньом процив рижних хоротох, чумох, ранох, дияволских спокусох и врачанїнох и були на спашенє гоч дзе буду положени зєдинєни зоз добрима дїлами“. И того року вирни пошвецели коло 45 букети – венчики и радосно их однєсли до своїх домох.

Як нам познате, на Яна ше пошвеца польске квеце ище лєм у Коцуре, а у Индїї ше пошвеца на швето Пресвятей Евхаристиї. У дзепоєдних часцох України и европских державох пошвецанє квеца ше отримує на Вельку Матку Божу, на Успениє, о чим шведоча и сами молитви котри ше на Яна читаю под час пошвецаня, а вязани су за пошвецаня квеца на Успениє. о. Владислав Варґа

14

DZVONI

У БЕРКАСОВСКЕЙ ПАРОХИЇ БУЛ КАМП ЗА ДЗЕЦИ ЗОЗ ТОГО МЕСТА, БИКИЧУ И ШИДУ

У парохиї у Беркасове отримани камп за дзеци младшого возрсту хтори ходза на виронауку. Камп позберал 12 дзеци зоз Беркасова, Бикичу и Шиду.

- Камп за виронаучни дзеци то награда же були добри през рок и же ходзели на виронауку, гвари парох беркасовски отец Владимир Еделински Миколка. Окрем нього, у реализациї кампу помогли ище даєдни родичи и парохиянє. - Почали зме зоз тим же зме ше учели дзвигац шатор. Централни шатор векши, то и векша робота, та помагаю и одроснути, а будземе дзвигац и менши шатри, та дзеци перши раз буду мац нагоду дзвигац свой шатор. Потим розкладаме огень и будземе ше дружиц коло огня, навечар будзе роштиль, будземе патриц рисовани филм зоз библийну тему и єден анимировани филм за розвагу. Пробуєме таки сучаснєйши приступ прето же дзеци пре рижни уплїви одцагнути од вири и других активносцох. Школа кельо-тельо понука рижни змисти, так и ми зоз виронауки пробуєме дакус прешириц активносци – гварел парох беркасовски о. Владимир Еделински Миколка. За дзеци така файта друженя окремна, прето же попри спомнутих активносцох вони мали нагоду и спац у шатру хтори пред тим вєдно подзвигли. https://www.rtv.rs

lipenq- serpenq 2021.

ТЕОЛОҐИЯ ЗА КАЖДОГО

B O G O S L O V S K A D U M KA

2 5 7 – 2 0 2 1 П р и л о г х р и с т и я н с к о м у ч а с о п и с у „ Д З ВО Н И ” Уш о р ю є р ед а к ц и я „ Д З ВО Н ОХ ” ; Ред а к т о р : о м р М и ха й л о М а л а ц к о

Т

ЕНЦИКЛИКА ПАПИ ФРАНЦИСКА

ШИЦКИ БРАЦА (4)

реба думац и витвориц швет отворени за шицких. Сама особа як така, ше нє реализує як чловек кед нє ма щире жаданє даровац себе самого, отвориц ше ґу другим. Роби ше о правей екстази, виходу зоз себе и находзенє себе у другому. Тото исте значи и за фамелию, ґрупу, парохию, вирних... Нє шмеме ше заверац у мено глїбокей фамелиярносци медзи членами фамелиї, у мено припадносци ґрупи приятельох, у мено припадносци єдному народу або вири. Часто любов за фамелию, товариштво, патриотизем, вира – поставаю вигварка и оправданє изолациї котра почина од своєй власней завартосци до завартосци народох и рижних вирских заєднїцох. Витвориц ше за других, постац „ми“ . Любов аж теди права кед є на подобу Божу, а Бог нє виключує нїкого зоз своєй любови. Прето кед Исус гвари – люб ближнього свойог як самого себе – сце повесц же любиц другого значи постац єдно зоз нїм. У таким одношеню наша любов ше нє зводзи до поєдинєчних дїлох милосердия алє постанє нєпреривне глєданє способу як зробиц добре каждей особи. Таке нашо нукашнє становиско нас отвори ґу цалому швету. Та заш лєм, перше ше треба пооглядац коло себе. Може буц у нашей власней фамелиї зме заварти за дакого, дахто запоставени а ми того нє свидоми бо наша любов нє права. Нє досц ше отвориц „ґеоґрафски“ алє и еґзистенциялно. Нє досц ше бориц за шветову еколоґию, братство, єднакосц кед зме у своєй души нє ришели цо то права любов – а оталь почина и драга, права або фалшива, ґу цалому швету.

xlij- av}ust 2021.

Нє шме ше нашо чувство солидарносци претвориц до абстрактного, або до глєданя єднакосци у тим же би ше кажду розлику медзи людзми знїщело – бо на таки способ одбераме дакому тото цо му вельо значи и дава му смисел и радосц живота. Тото треба уткац до универзалного братства дзе єднакосц нє у тим же би шицки були випражнєти од вредносцох, алє напроцив – же би зоз свою розличносцу дали прекрасни фарби швету у духовним єдинству.

I

Сам индивидуализем, котри нєшка панує, нє дава нам анї вецей шлєбоди, анї вецей єднакосци, анї чувство братства. Универзалносц братства сце нам повец же факт же зме ше родзели у месце дзе єст менєй богатства и менша економска розвитосц нє оправдує становиско же таки особи менєй вредза и же їх достоїнство як людзох менше од тих котри ше родзели у лєпших условийох. Кажда особа ма исте достоїнство и ма право на достойни живот. Нєшка, у ери економского розвою, приоритет а часто и абсолутна вредносц ше идентификую зоз профитом: тото цо ше виплаци – то моралне, то єст прилаплїве и оправдане. Алє, дзе у тим людзе? У єдней длугей моралней деґрадациї ше забува же лєм економски розвой котри нє бере до уваги чловека як такого, зна ше обрациц процив самого чловека. Сами людзе, без глїбокого глєданя добра за себе и за другого рескираю же и вони постаню обични продукти такого систему котри им нє принєше щесце у живоце а на конци их одруци як и шицко одруцує цо потрошене або му вишол вик тирваня. Глєданє общого добра нє шме постац лєм опредзелєнє, хоби. Доброжичлївосц шицким виходзи зоз самого шерца и то чеснота бо тирва стално. На таки способ и поєдинєц здобудзе чувство за борбу за добро на цалим швеце. Швет створени за шицких котри ше родзели зоз истим и єднаким людским достоїнством. У перших часох християнства ше виробело ясни идеї о солидарносци и о худобстве: кед дахто нє ма достаточно за достойни живот, то прето же му хтошка тото однял. А святи Григорий вельки писал: „Кед даваме худобним даяку ствар, нє

даруєме им з нашого, алє им лєм врацаме тото цо им припада“. Шицки ствари цо створени на швеце – створени за шицких. Нїхто нє може нїкому тото право вжац. Так як нїхто нє ма право воздзвиговац або прешлїдовац у достиїнстве нїкого анї прето же є хлоп або жена, анї прето же припада тому або гевтому народу, вири итд. И нє правда же розвой успишнєйши лєм теди кед є сконцентровани у богатстве даскелїх. Постоя права котри пред правами держави и дружтва бо су дар од самого Бога. То становиско евангелиї и вири. Кед кажди чловек мой брат и шестра и кед наисце швет шицких, вецкаль нє важне чи дахто родзени ту чи индзей, чи жиє ту чи поза свою державу. Кажди народ ма право на потримовку и помоц у своїм стараню же би витворел условия достойни за живот. Ма право на проґрес. Як гвари папа: „Без сумнї – роби ше о иншакей лоґики. Кед ше нє потрудзиме войсц до тей лоґики, мойо слова буду одгуковац як даяка фантазия“. Папа нє раз гварел – знам же то звучи як сон. Алє кед шицки почню шнїц на таки способ – постанє дїйсносц, постанє реалносц. Мир будземе мац лєм теди кед за каждого буду осиґурани жем, дом и робота (127). Кажда особа котра церпи – цудзинєц є. Гоч и у своїм доме. Цудзинєц – на драги, ранєти и одруцени. Вон нє поєдинєц – вон – швет. Лєм кед и ми постанєме швет – годни зме му помогнуц. Помогнуц цалому швету – бо вон наш заєднїцки дом. о. Михайло Малацко

II

lipenq- serpenq 2021.

МАРИЙОВО СВЯТИЛЇЩА (6)

НА ДРАГИ ДО ЕМАУСА... ВИЧНО ОСТАНЄМ З ВАМИ

Же бизме цо лєпше похопели нашу найвекшу Святиню Заєднїцтва – Водицу, попробуєме ту представиц познатши Єй святилїща, нашо грекокатолїцки, а кед сцигнємє и римокатолїцки и православни.

З А Р В А Н И Ц А

Зарваница то Марийово духовно святилїще на України и центер та єдна з найвекших католїцких святиньох швета а вшелїк найвекше и найстарше грекокатолїцке святилїще. Спрам традициї воно ма свой початок 1240. року кед ше, спрам усней традициї, на тим месце указала Пресвята Богородица. Од теди тото место постало циль велїх паломнїкох з ца-

Єдно з найзначнєйших и найчисленших паломнїцтвох було 1995. року.

лей України та и швета - нє лєм грекокатолїкох, римокатолїкох и православних, алє и инших християнских и нєхристиянских заєднїцох. Єдно з найзначнєйших и найчисленших паломнїцтвох було 1995. року, кед ше означовала 400 - рочнїца Брест Литовскей, 350 - Ужгородскей Униї и кед ше на тим месце зишло єден милион паломнїкох.

Зарваница и Руснаци

Икона Зарваницкей Богородици

xlij-av}ust 2021.

Гоч Руснаци вироятнє чули за тото чудотворне место и скорей (о. Гавриїл Костелник и велї нашо священїки котри студирали у Львове и Ужгородзе) 21. мая 1995. року тото место нащивели два автобуси зоз Бачкей у котрих були Руснаци, котри теди означовали 250 - рочнїцу приселєня . З нїма були паноцове о. С. Питка, о. М. Режак и автор того тексту, а вєдно зоз кардиналом Франьом Кухаричом, представнїком папи Йоана Павла Другого, пришол и владика Славомир Микловш. Под час тей велькей подїї, кардинал Мирослав Любачивски пошвецел шицки нашо епархиї под Покров Мацери Божей и кажди владика дослал вельку икону Зарваницкей Богородици котру ношел до свойого владичества. Так и наш владика принєсол тоту икону до Заґребу до його резиденциї. Милионске собраниє ше побожно модлєло, першираз у таким вельким чишлє, а хмара котра цали час вишела над нами, витримала и диждж почал падац кед ше шицко закончело и кед тисячи паломнїкох рушели до своїх домох. Подїя нїґда вецей так нє дожита - як за нас Руснацох, так и за велїх. З тей нагоди присутни були и римокатолїцки, и православни владикове.

III

Монах видзел Пресвяту Богородицу

Кратка история Зарваници

Цала история почала кед на Києв нападли татарски хорди хана Батия и кед зоз Києво - Печерскей Лаври єден монах, сцекаюци на заходну Україну до Галичини одкаль бул родом, страпени и ранєти, заспал у лєше. Вон вошнє видзел Пресвяту Богородицу котра го покрила зоз своїм омофором, а кед ше зорвал (оталь мено ЗОРВАЛ, ЗАРВАЛ, ЗАРВАНИЦА) зоз сна видзел Марию зоз дзецочком у рукох котра му совитовала же би ше умил у жридлу и потим нєстали шицки його рани. После того монах там збудовал нєвельку каплїчку и остал бивац у малей пещери. Од теди почала длуга история того паломнїцкого места дзе приходзели числени паломнїки и, умиваюци ше у тей води, вєдно зоз молитву до чудотворней икону велї находзели духовне и тїлесне виздравенє. Копиї тей икони ше розишли по цалим швеце, а мозаїк истей икони Зарваницкей ше находзи и у церкви Благовищеня Пресвятей Богородици у Назарету, у Святей Жеми. Пред тоту чудотворну икону ше у Києве у церкви св. Миколая на Асколдовей Могили модлєл папа Йоан Павло Други 2001. року и

препоручел Єй свою апостолску нащиву України. Як нам познате, нє кажда икона ма исту вредносц, и лєм тота котра корунована, то єст потвердзене єй окремне духовне значенє, ноши тоту привилеґию. Так тота икона Зарваницкей Богородици уж 1867. року коруновали з благословом папи, а под час папи Пия Дзевятого тото место достало одпустови статус. У своєй историї Зарваница була вельораз знїщована як од турских нападох, так у остатнїх часох од комунистичних забранох. Жридло було миниране и заруцане, алє вода вше ознова виходзела. Вирни там ноцами приходзели и зоз вельку побожносцу и виру дочекали шлєбоду своєй Церкви. После шицкого тото святилїще розбудоване и нєшка ше там находза числени обєкти, а вирни Зарваницу наволую „Українски Лурд“. През рок там прейду коло два милиони паломнїки, велї и нєшка отримую там числени ласки од Мариї, умиваю ше и пию воду зоз виздравююцого жридла як и у нашей Водици, а остатнї роки там преходзели и нашо Руснаци з Войводини.

Керестурска парохия св.о. Миколая 2013. року орґанизовала паломнїцтво до України кед ше нащивело и Зарваницу. О. Владислав Варґа

Марийово святилїще на України - Зарваница

IV

lipenq- serpenq 2021.

Витамин за душу

ПОжИЧЕНА ПРИПОВЕДКА

КАМЕНЄЦ НЄДАЛЄКО од валала бачи Петро мал свой мали салаш зоз дакус жемички. На салашу мал два кравички, єдного коня и найнужнєйши ствари за ґаздовство. То му було цале богатство. Мал жену и штирох хлапцох. Найстарши Янко робел з нїм на полю, други Михал чувал крави, а жена з двома найменшима кончела коло обисца. Єдного лєтнього дня врацали ше бачи Петро и син Янко зоз поля на полудзенок. Валалски дзвон праве видзвонєл поладнє. Мац их уж чекала з єдзеньом. Пошедали за стол. Бешедовали найвецей о силней горучави. На нєбе ше дзвигали вельки чарни хмари, а за нїма ше дриляли ище чарнєйши. Озвал ше и дзвон зоз турнї. Як кед би модлєл нєбо же би ше змиловало и очувало поля. Алє хмари нїч доброго нє обецовали. Нє слухали анї дзвон, анї молитви престрашених землєдїлцох.

ПЕРШЕ сциха, а вец вше баржей, почало блїскац, гирмиц и трескац. Вец ше нараз висипал вельки каменєц.

– То кара Божа за грихи нашо! – шептал бачи Петро. – За даскельо минути тот може збиц цалу нашу трапезу, од яри потераз. Припатрали ше през облак як ляд нємилосердно рубе по древох, обива лїсца и желєну овоц, ламе конари. За кратки час поля, загради и винїци остали збити, знїщени. Кед ше хмари змирели, бачи Петро и син Янко ше рушели опатриц яки чкоди им тото чудо направело. Ище вше рошел диждж, а ляд ше билєл по розмоченей жеми. Оцец нїч нє гуторел. А цо могол и повесц?

ВОШЛИ до винїци. Боль и туга их обняли кед видзели поваляни колїки и чокоти, подзиравене лїсце лози, ґиризди и бобки грозна по жеми, як кед би падал желєзни ляд! Лєм пред годзину то була винїца, а тераз шицко лєжало змервене... Кельо ту роботи уложено, а шицко даремно. Треба будзе два або и три роки же би ше лоза обновела. Винїца им була главни приход. А цо тераз на єшень предаю? Яки буду мац Крачун, Вельку ноц, Кирбай? Чкода, велька чкода!

xlij- av}ust 2021.

За винїцу була заграда. Жалошнє випатрала. Поламани конари лєжали по жеми, а на древкох нє було анї єдней овоци. Шицко було стрепане у блаце. На полю пред лядом гордо стала густа кукурица. А тераз випатрало як кед би ше ту одбула страшна война. Нєбо було цме шиве. Оцец ше обрацел од сина. Чи плакали, чи ше модлєли?

ПОМАЛИ ше врацели дому. Диждж престал, слунко ше предзерало. И док витор ище вше жалошнє завивал, у їх шерцох ше будзела нова надїя. Накармели кравички и коня. Вечерали, помодлєли ше и полєгали спац. Верели же им Бог поможе, як цо им помагал и телї роки пред тим. Верели же тот каменєц то кара Божа за людзох, бо одступели од Нього и престали ше уповац на Ньго. Рано ознова ошвитнул красни дзень. Пребудзели ше салаши. И днї, як и потераз, виполнєни з роботу, трапезу, радосцу и смутком. Вчера була буря, а нєшка нови дзень. Так як и людски живот... В. Н. (Владимир Нота)

Руски календар 1941. Пририхтал: Ю. П.

Оддих после тлачидби

DZVONI

15

Витамин за душу

СВЯТЕ ПИСМО

ПРИКЛАД ПРОРОКА ИЛИї

Старозавитни пророк Илия водзел єдноставни живот. Вше шлїдзел Божу волю. На гори Кармил ше спроцивел пророком паганского бога Вaала, хтори ше кланяли койяким идолом. Було так:

свойо страхи и розчарованє. Илия ше окрипел и сполнєл тото цо Бог глєдал од нього. Бог го потим вжал на Нєбо. Илийово искуство може буц и наш приклад. Шицки ми у даєдних хвилькох розчаровани и падаме до депресиї, пре рижни животни ситуациї хтори нас провадза. У тих хвилькох можеме ше опрец на Божу помоц. Исус нас особнє поволує же бизме свойо найчежши терхи подзелєли зоз Нїм. Вон гвари: Придзце ґу мнє шицки, котри сце вистати и обтерховани, и я вас окрипим. (Евангелия од Матея 11, 28) М. Ф. // П. Л.

Пририхтал: Ю. П.

ПИСМО ОД ПРИЯТЕЛЯ

Пановала суша. Диждж нє падал три и пол рока. Рошлїни ше висушели. Настал глад у жеми. Илия поставел условиє, же кед нєбесни Бог найвисши и всемогущи, Вон пошлє диждж. А кед Ваaл моцнєйши, най вон одвитує на молитви пророкох и допущи моцни диждж. Напартосц росла. Ваaлово пророки нарикали свойо безсмислово молитви, алє ше нїч нє случело. Илия вец упутел молитву Нєбу и диждж почал падац. Божи пророк бул шведок чуда и виполнєл ше з одушевийом. Алє його искуство на гори учас ше претворело до очаю. Єзавеля, жена цара Ахава, загрожела Илийови же му однєє живот. Пред тим дала позабивац шицких Божих пророкох. Вичерпани и злєкнути, пророк сцекол. Цо далєй одходзел, розчарованє го вше баржей обнїмало. Поцагнутосц ше наднєсла над нїм як цма хмара. Збунєни и обезхрабрени, страцел жаданє за животом. Святе писмо так зазначело тоту подїю: А сам пошол дзень ходу до пустинї, шеднул под ядловец и пожадал же би його душа умарла та гварел: Досц ми уж. Вежнї, Господи, мою душу одомнє, бо сом нє лєпши од своїх оцох. (Перша кнїжка о царох, 19, 4) Бог помогол Илийови же би премогнул

16

DZVONI

Кед ши рано станул, провадзел сом це и очековал же будзеш бешедовац зо мну. Чекал сом же ми повеш голєм даскельо слова. Поведзме, же ми подзекуєш за тото цо ци добре було, вчера або прешлого тижня. Алє, видзел сом же ши завжати. Нє мал ши кеди. Сцел сом ци повесц же бим ци помогол у роботи. Могол бим, вецей як цо и задумац можеш. Чекал сом же ше озвеш. Єден час ши шедзел и нє робел нїч, а нє волал ши ме. Збачел сом же це ноги боля. Думал сом же ме будзеш волац. Алє ти поволал свойого приятеля. Охабел ши роботу и хоровал по цали дзень. Кончел ши койцо, а нє мал часу за мнє. Анї тераз ши ме нє волал. Чекал сом же ме спомнєш на поладнє, за полудзенком. Могол ши повесц голєм своїм госцом же би ме спомли. Алє анї вони ше на мнє нє здогадли. Фото: М. Афич

lipenq- serpenq 2021.

Витамин за душу Ище вше було часу през дзень же бизме побешедовали. Алє ти и тераз нашол даяку роботу у обисцу. Вец ши шеднул патриц телевизию. Цошка ши там провадзел, та ши годзинами так прешедзел. Нє волал ши ме анї тераз. Анї за вечеру. Вечар ши бул барз вистати. Своєй фамелиї ши гварел „Добру ноц!“ И пошол ши спац. А я так сцел буц з тобу, голєм часточку дня. Мали бизме тельо того себе повесц. Любим це и чекам кажди дзень же ме поглєдаш. У думкох, молитви або подзекованю. Можебуц ме поволаш наютре. Будзем це чекац! Твой Приятель з Нєба Автор нєпознати

ВИРА И жИВОТ

И МОЯ МАЦ ТАК РОБЕЛА

Пайташка потим пошла до своєй баби зоз истим питаньом. А баба єй розтолковала: – Я вше мушим одрезац зоз конца меса, бо нє мам векшу судзину за печенє! То ми єдина... Баба мала оправдану причину же так робела. Алє и єй нашлїднїки прилапели таку праксу, лєм прето же „так робела и моя мац“. Порука. И ми часто так робиме. Прилапюєме даєдни релиґийни традициї и поступки нашей вири, лєм прето же „так робели и нашо стари“. То нє муши буц цалком погришне, алє на тот способ можеме обрациц нашо традициї же би постали празни и безвредни обичаї. У нашй вири нє важне знац лєм ЦО робиме, алє и ПРЕЦО так робиме. А. Н. З анґлийского: Ю. П.

Єдного дня припатрала сом ше як моя добра пайташка рихта месо за печенє. Медзи иншим, з єдного конца фалата меса одрезала дас на палєц ценки фалаток. Питала сом ше єй чом то роби, а вона гварела: – Нє знам точно чом, алє и моя мац вше так робела. Пайташка ше питала своєй мацери за тот нєзвичайни поступок. Вона єй одвитовала: – Робим так як и моя мац кед рихтала месо за печенє. Фото: М. Афич Фото: ш. М. Воротняк

«Ласка Господа, нашого Бога, най будзе над нами, поблагослов дїла наших рукох, укрип дїла наших рукох!» (Пс 90, 17)

xlij- av}ust 2021.

DZVONI

17

Фамелия

СТРЕТНУЦЕ ЗА ФАМЕЛИЇ У ВОДИЦИ ЗДОГАДНУЦ ШЕ ПРАВИХ ВРЕДНОСЦОХ

У Марийовим святилїщу Водици, внєдзелю 18. юлия, пополадню отримане перше Стретнуце за фамелиї з тему “Фамелия то перша церква за кажду особу“ котре орґанизовал Центер Блаженей Йосафати, а участвовали коло штерацец особи рижних ґенерацийох, од найменших дзецох по старших.

Уводне викладанє на тему винєсол парох керестурски о. Михайло Малацко котри визначел же випатрунок нєшкайшого дружтва то одраженє того яка нєшка фамелия, прето треба допущиц же би Бог котри любов, прейґ фамелиї, обнавял и дружтво.

ВАЖНЕ ОПРЕЦ ШЕ НА БОГА

По його словох, шицко тото фамелия ма у себе, од народзеня дзецка по старосц, и тота любов зоз чловека вицагнє шицко позитивне, розуми ше, кед ше у шицким тим операме на Бога и його помоц, бо зме без нього часто нє способни надвладац свойо себичносци. Лєм кед маме на розуме уж зме Церква, бо дзе любов там Бог, там Церква, а без любови нєт анї церкви. Бог то церква медзи нами, и ми церква. Таки живот уж отворени же би обновел швет. Кед жиєме на таки способ, ми автоматски обнавяме швет, а нашо дзеци порихтани зоз искуством такей фамелиї, порихтани же би будовали нови швет и нове дружтво – заключел о. Малацко.

ЗАДУМАЦ ШЕ НАД СОБУ И СВОЇМА

Учашнїкох котрих було найвецей зоз Керестура, алє и поєдинцох зоз Коцура, Кули и Нового Саду, у мено орґанизатора привитала ш. Авґустина Илюк, а потим три теми, Моя фамелия, Св. фамелия, и Парохия як єдна фамелия, преглїбйовало ше у ґрупох хтори водзели ш. Авґустина, ш. Михаїла и ш. Єремия Ходис. Свою фамелию можеме обнавяц прейґ рижних методолоґийох алє треба рушиц од того же у кореню каждей фамелиї любов, а знаме же кед Бог любов, а ми створени на його подобу вец наш задаток пренайсц тоту правдиву подобу Божу, т.є. жридлового Бога у себе. А знаме же Бог заправо Св. Тройца. Так и ми як фамелия уж природно заєднїца, и кед ше намагаме же би любов медзи членами фамелиї котра заправо и барз природна, т.є. тоти прикмети правей любови котра нє уживанє, алє дарованє и жертва, и котра до шерца каждого члена фамелиї приноши глїбоке щесце – гварел о. Малацко.

18

DZVONI

lipenq- serpenq 2021.

Фамелия

У ґрупох ше розпатрало на першу тему, цо можем зробиц же би моя фамелия постала свята, потим цо нам нєшка дава як приклад Св. Фамелия котра жила зоз Исусом медзи нїма, а у трецей, як я жиєм и доприношим же би моя парохия була як єдна фамелия, цо ми завадза при других, цо бим менял и подобне, алє у шицким учашнїки були поволани рушац од самих себе, бо то фундамент каждей обнови. Помоц шестром Служебнїцом у орґанизациї стретнуца дали и брат и шестра о. Доминик и Кристина Ралбовски зоз Селенчи, хтори водза дзецински ораториюм. О. Доминик на концу отримал и викладанє о фамелийним живоце на прикладзе єдней слики, а Ралбовсково зоз своїма аниматорами дали помоц и у богатей сценоґрафиї на тему фамелиї, дзе було и вельо бависка за наймладших. Було на стретнуцу и шпиваня, друженя у приємней глїбокей атмосфери Водицового амбиєнту, одкаль кажде пошол задовольни и ошвижени. Як наявели шестри, подобни стретнуца ше предлужа. Стретнуце закончене у церквочки зоз викладаньом ш. Михаїли о найстаршей икони Водицовей Мариї котра ма 160 роки, и зоз балгословом шицким учашнїком котри дал парох о. Малацко. На концу за шицких учашнїкох була и вечера котру обезпечел Церковни одбор Катедралней церкви св. Миколая. М. Афич (“Руске слово“) Фото: СНДМ

xlij- av}ust 2021.

DZVONI

19

Поезия

МОТИЛЬ И КВЕТ

СМИСЕЛ ЖИВОТА

Яки прекрасни фарби озда шестрички су власни у моєй заградки квидки мойо квитки прекрасни.

Чи нє бул ши можебуц древо плїткого кореня хторе сцело роснуц, а сцерпеня нє мало? И свойо млади жилки лєм на боки пущало.

Яка то чаривна краса на кридлох мотиля малого. Чи пожадац мож дацо вецей цошка красше од того.

Боже, дай ми кридла мотиля, а души красу квета, та най ше таки преходзим вонконцом того швета.

Любов сцем я зашац, вшадзи слунко най швици, сцем сциха плєц яґод пальки, и лєциц швидко як птици. Змоцнї кридла мотиля, душа моцно най швици, там дзешка у висотох на твоєй нєбесней пажици.

Славко Афич

Єшень живота приходзи, тїлесна моц кус висхла. И чловек ше теди опита чи живот його мал смисла.

Чи почежкоси животни з коруни своєй ши стресал, и на таки способ ґу „висотом” ше пендрал? Поведз цо ши там нашол „щесце пейцминутне” чи пенєжну безпеку, чи нїчомни „вешеля”, и, цо тераз маш? Празну заварту теку!

Та аж тераз ши дознал нє богати тот цо вельо ма. Щешлїви, богати тот цо му за щесце мало треба, и кед му досц лєм фалаток белавого нєба!

Славко Афич

20

DZVONI

lipenq- serpenq 2021.

Духовна приповедка

ПОЛУДЗЕНОК У ПАПИ

Приповедка о священїкови котри бул поволани на полудзенок до папи, алє през драгу стретнул худобного чловека...

При будинку стретнул худобного чловека котри жобрал. Попатрели єден на другого, препознали ше и облапели. Були колеґове у семинариї як млади богослове. Вец єден напущел семинарию и ниа ту є як жобрак...

На законченю велького ювилея Папа поволує даскелїх владикох на полудзенок. То му звикнуце... Поволанку достал и приятель котри владика. Муши прейсц капуру кот ру чува швайцарска стража скорей як 12:30 годзин. Руша на час, алє у транспорту настала гужва котра ше направела пре транспортне нєщесце. Уж пожнєл док цали задихани прешол през площу св. Петра. При будинку стретнул худобного чловека котри жобрал. Попатрели єден на другого, препознали ше и облапели. Були колеґове у семинариї як млади богос-

xlij- av}ust 2021.

лове. Вец єден напущел семинарию и ниа, ту є як жобрак... Други направел кариєру и тераз идзе ґу папови на полудзенок. Папа го чека, алє вон нє сце повесц приятельови же понагля, же нє ма часу, ма важнєйши ствари. Озда нє пойдзе ґу папови приповедац о любови, а зохаби свойого приятеля? На концу му гварел: “Мушим пойсц ґу папови, алє ти ме причекай док ше нє врацим и вец ми шицко виприповедаш.“

Владика задихани сцигує на полудзенок з папом. Шицки уж шедза за столом. Папа зоз нїм пофрантовал, а вон виприповедал цо ше му случело през драгу. “Цо му мам повесц, Ваша Святосци?“. Папа попатрел на ньго зачудовано и опитал ше му: “Зохабели сце го самого?“. “Гей, алє ме причека и после го одведзем дому.“ одвитовал владика. Папа: “Идзце по ньго и поведзце же го папа вола на полудзенок“. Владика одбегнул по свойого приятельа, потолковал му же го Папа поволал на полудзенок. Одразу ше обидвоме нашли за столом. Папа попатрел на жобрака кот ри напущел семинарию. Опитал ше му: “Висповедаце ме?“

После споведзи папа ше поздравел зоз шицкима владиками. Владика виприповедал тото искуство даскелїм священїком котрих замодлєл же би нє гуторели нїкому, бо то папово жаданє. Кельо нам познате, тот священїк ше врацел на драгу котру давно напущел. bitno.net фото: Printerest

«Боль то нїтка на вишивки радосци.» (Х.де Лубак)

«Кед береме – напольнїме руки, Кед даваме – напольнїме шерцо.» (М. Семан)

DZVONI

21

Млади

ОТРИМАНИ ВОДИЦОВ КАМП Керестуска парохия и парохиялни Критас и того року у Водици орґанизовали духовни вежби за младих – Водицов камп хтори тирвал од 6. по 8. авґуст. Главна тема тогорочного стретнуца «Молитва и живот» хтору ше преглїбйовало през шицки днї зоз темами – «Еколоґия души и цела», «Св. Осиф», «Пацерки», «Цихосц» и «Найвекши скандал на швеце – криж». Викладаче були парох о. Михайло Малацко, ш. Михаїла Воротняк, ш. Авґустина Илюк и Павлина Шепински. На Кампу участвовали коло 50 младих,

22

DZVONI

найвецей з Керестура, як и зоз Коцура, Нового Саду, Суботици, Кули, Бечею, Савиного Села и Беоґраду. За учашнїкох орґанизована и заєднїцка молитва, дискусиї по ґрупох, спортски змаганя, танєц, роботнї, а то була и нагода же би ше дружели и баржей упознали. Остатнього дня Кампу, внєдзелю, дзецинска Служба Божа на 11.30 була у Водици, а служел ю и наказовал парох о. Михайло Малацко. М.С.

lipenq- serpenq 2021.

Приклади

З ДАРОВАНЬОМ шЕ УМНОЖУЄ РАДОСЦ Було слунечне рано єдней фебруарскей соботи кед тато и я рушели на други конєц города. Тато мал вельо обовязки, а я мала досц учиц та зме ришели вєдно пойсц до школи у котрей тато роби. За ужину зме вжали дакус овоци. У трамваю нє було вельо путнїкох, алє зме дзепоєдних такой збачели - єдного старшого, барз озбильного чловека, трох нємирних Ромох и їх маму. Були слабо облєчени гоч вонка було жимно. Нараз ше тот чловек оштро и зоз сциснутима песцами рушел ґу нїм. Обчековали зме даяке спозоренє и критику пре справованє... Но, вони такой уцихли и застарано патрели на ньго. Кед ше им приблїжел, нагло отворел песц а їх ше твари заблїщели од радосци и нєсподзиваня кед на дланї збачели бомбони – за каждого по єдну. Тато и я ше спатрели. Тото нас зворушело и як кед би нам `отворел очи` - здогадли зме ше же у руксаку маме мандарини, банани и яблука и надумали зме их подаровац им. При виходзе зоз трамвая дали зме їх мами цали мещок и швидко пошли далєй. Нєодлуга

нас обишол трамвай и ми видзели їх весели твари и уста котри так смачнє єдли овоц. Но, то нє бул и конєц приповедки, бо зме мушели, скорей слїдующей трамвайскей станїци зайсц до оптичара пре оправку окулярох. Нажаль, вон нє робел, алє понєшени з радосцу дожица у трамваю, нє були зме розчаровани. Рушели зме далєлй. Нєсподзивано сом обачела авзлоґ новоотвореней дисконтней предавальнї фабрики „Звечево” и у нєй цену чоколадкох на поли туньши як индзей. Нє требало нам вельо. За тото кус пенєжу цо зме мали – 10 куни – удало ше нам купиц два чоколадки и ище нам и остало. Тато коментаровал же тадзи преходзи кажди дзень, а вообще нє обачел предавальню. Наисце зме мали упечаток же ше Бог нє да надисц у своєй мриї и любови. Були зме барз щешлїви и коментаровали як крашнє даровац бо ше радосц у шерцох умножує. Мария Тимко („Дзвони” 2014.)

РУСКИ КЕРЕСТУР

ЗБЕРАЛА ШЕ ПОМОЦ ЗА НАСТРАДАЛИХ ОД ВИЛЇВОХ У НЄМЕЦКЕЙ

Пре вельки вилїви у Нємецкей предсидатель Каритасу Сербиї, надвладика Станислав Хочевар и шицки владикове, медзи хторима и наш кир Георгий Джуджар, иницировали же би ше по шицких церквох зберала помоц за пострадалих. Понеже нашо парохиї децениями маю потримовку з боку тих цо тераз у потреби, тота помоц то и подзекованє за їх нєпреривне сочусвствиє ґу нам. Керестурска парохия назберала 70.000 динари помоци. М.С.

xlij- av}ust 2021.

DZVONI

23

Записи ВОДИЦОВО ДОНАТОРЕ

НОВИ ВЕРБАС

НОВИ СТАЛОК ЗА БИЦИҐЛИ

ПОШВЕЦЕНИ НОВИ ИКОНИ

Початком яри єдна парохиянка з Руского Керестура даровала пенєж же би ше направело зоз желєза сталок за одкладанє бициґлох. Свою роботу за нови три сталки за шейсц бициґли даровал майстор и дакедишнї член Церковного одбору Дюра Надь, котри зоз своїм талантом вше на услуги нашей Водици и керестурскей церкви. Сталок за бициґли у Водици бул наисце потребни понеже вельке число домашнїх вирнх ту приходзи праве на бициґли, та тераз єст адекватне место за їх паркированє. М.А.

Парох о. Иґор Вовк пошвецел нову икону св. Андрия хтору намальовал Никола Дюрич, а финансовал францискански манастир Непорочного Зачатия Пречистей Дїви Мариї Дубрава (Брчко, БиГ). Окремну подзековносц парох висловел иґуману – ґвардияну Ники Йосичу на його доприношеню. На швето Петра и Павла пошвецена и икона св. Петра хтору финансовал церковни одбор. И тоту икону намальовал Никола Дюрич.

Хрещення Сарі Контра, на парафії св. Володимира. Многая літа!

24

DZVONI

lipenq-serpenq 2021.

НА ЗДОГАДОВАНЄ

«Вислухай ме, Господи, бо добротлїва ласка твоя, по вельким милосердию попать на мнє!» (Пс 69, 17 – 18)

Дня 22. юлия наполнєл ше рок як у вичносци пребува моя мила мац

Дня 14. септембра наполнї ше рок як у вичносци пребува мой мили оцец

КСЕНИЯ ДЖУДЖАР (11.VI 1940. – 22.VII 2020.)

ЙОВҐЕН ДЖУДЖАР (9.IV 1937. – 14.IX 2020.)

Мила моя мамо, прешол єден смутни рок. Боль и пражнїна у моїм шерцу останє занавше. Навики будзем паметац твою любов и доброту. Твоя дзивка Терезка

Час преходзи, хибиш ми. Боль стої и жиє у смутку и пражнїни котру ши зохабел. Ожалосцена дзивка Терезка.

Спочивайце у мире Божим! НА ЗДОГАДОВАНЄ

Дня 22.юлия наполнєл ше єден жалосни рок од кеди нє знами наш наймилши супруг,тато и дїдо

ВЛАДА ОЛЕЯР (1959-2020) з Нового Саду

У шерцох вична любов, у душох смуток и боль, а у думкох и молитвох лєм ти. Лєгко було зоз тобу крачац през живот, а так чежко наздавац ци ше лєм у снох. Барз нам хибиш, алє з памятками на щесце, любов и потримовку хтору ши нам давал виполнєти кажди наш дзень. Занавше ожалосцени Твойо наймилши: супруга, дзеци и унук.

Спочивай у мире Божим!

НА ЗДОГАДОВАНЄ

«Створ ми чисте

шерцо, Боже, и дух

крипки обнов у мнє.» (Пс 51, 12)

xlij- av}ust 2021.

Дня 22. юлия, после чежкей хороти, зохабел нас наш мили кум

ВЛАДА ОЛЕЯР (1959-2020) з Нового Саду

З вельку подзековносцу Господу Богу же ши нам бул блїзки телї роки кумства и дал прекрасни приклад як ше треба старац за материялне и духовне, же ши указал як ше треба духовно порихтац, прейсц и заменїц тот красни алє кратки живот зоз вичним животом. Твойо кумово: Славица и Владислав зоз кумчатми Амалку, Владком и Ярославом Варґовима.

Спочивай у мире Божим!

DZVONI

25

ОСТАТНЇ ПОЗДРАВ

Дня 22. юния преселєла ше до вичносци наша мила супруга, мац и баба

АНА РУСКОВСКИ народзена Руман (1950 - 2021) з Руского Керестура

Оставаш у наших шерцох и молитвох до конца нашого живота. Супруг Яким, син Яни, нєвеста Реґан и унук Ромко, и син Мижо котри єй вислужел у єй чежкей хороти. Спочивай у мире Божим до нового стретнуца у вичносци! СМУТНЕ ЗДОГАДОВАНЄ

Дня 13. авґуста наполнюю ше 20 роки як у вичносци наш мили оцец, дїдо и прадїдо

Дня 2. юлия наполнєли ше 26 смутни роки як нє з нами наш мили тато и дїдо, брат и бачи

Дня 5. априла наполнєли ше 19 роки як у вичносци наша мила мац, баба и прабаба

ЯКИМ АФИЧ (1935-2001)

ЗЛАТИМИР АФИЧ (1963-1994) зоз Руского Керестура

ИРИНА АФИЧ нар. ГОРНЯК (1943-2002)

У молитвох и здогадованьох памятки на вас чуваю вашо наймилши: синове и браца Славко и Кимо зоз фамелиями и син и унук Мирко зоз фамелию зоз Швайцарскей.

Спочивайце у мире Божим!

ЖИРО РАХУНОК НА ХТОРИ МОЖ УПЛАЦИЦ ПРЕДПЛАТУ И ДОНАЦИЇ ЗА «ДЗВОНИ» Динарски рахунок: 160 – 521416 - 50 Девизни рахунок (у еврох): 00 – 540 – 0004703.4 Девизни рахунок (у доларох): 00 – 540 – 0004982.7 Banca Intesa Grkokatolička parohija Sveti otac Nikolaj M.Tita 64 25233 Ruski Krstur Svrha uplate: pretplata za „Dzvoni“

Християнски часопис * Виходзи раз мешачно * Видава Грекокатолїцка парохия св. о. Миколая у Руским Керестуре * „Дзвони” часточно финансує Министерство вирох Републики Сербиї * Одвичательни редактор: о. Владислав Варґа * Главни редактор: о. мр Михайло Малацко * За видавателя: о. мр Михайло Малацко * Редакция: о. Юлиян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац, ш. Михаила Воротняк СНДМ, Мария Афич, Мария Стрибер, Оленка Живкович, Славомир Папуґа * Часопис унєшени до реґистру средствох явного информованя под числом 2245 з ришеньом Министерства информацийох Републики Сербиї од 1. октобра 1996. року * Компютерски обробок: Славомир Папуґа * Друкує друкарня: „Maxima graf” Петроварадин * Тираж: 800 прикладнїки * Рочна предплата: 1000 дин. Европа: 50 еври, прейґокеански жеми: 60 еври * Адреса: М. Тита 64, 25233 Руски Керeстур, тел. (+381) 025/705-020 * E-mail: redakcija.dzvoni@gmail.com

26

DZVONI

Християнський часопис * Виходить щомісяця * Видає Грекокатолицька парафія св. о. Миколая у Руському Керестурі * „Дзвони” частинно фінансує Mіністерство віри у Республіці Сербії * Відповідальний редактор: о. Владислав Варґа * Головний редактор: о. мр Михайло Малацко * За видавця: о. мр Михайло Малацко * Редакція: о. Юліян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац, с. Михаїла Воротняк СНДМ, Марія Афич, Марія Стрібер, Оленка Жівковіч, Славомир Папуґа * Часопис внесений до реєстру за собів громадського інформування під числом 2245 з рішенням Міністерства інформацій Республіки Сербії 1. жовтня 1996 року * Компютерська обробка: Славомир Папуґа * Друкувала друкарня: Maxima graf” Петроварадин * Тираж: 800 примірників * Річна передплата: 1000 дин. Європа 50 євра, заокеанскі державі 60 євра * Адрес: М. Тита 64, 25233 Руський Керестур, тел. (+381) 025/705-020 * E-mail: redakcija.dzvoni@gmail.com

lipenq-serpenq 2021.

Шлїдом подїйох

КУЛА – Здруженю МНРО Белава птица представителє Церковного одбору катедралней церкви св. Миколая з Руского Керестура у сотруднїцтве зоз Месну заєднїцу, 13. юлия уручели дарунок – уцицовач. Дарунок директорови Здруженя Маркови Кошутичови придали члени ЦО Владимир Чизмар и Владимир Колесар. (М.А.)

НОВИ ВЕРБАС – Парохиянє пораєли церкву и прикрашели ю за нєдзельову Службу Божу и за винчанє.

РУСКИ КЕРЕСТУР – Члени Церковного одбору робя на обнови двох крижох хтори ше находза на Брестовцу и на главней улїчки спрам Кули. (Н.Р.)

Шлїдом подїйох

ДЮРДЬОВ – У грекокатолїцкей церкви Рождества Пресвятей Богородици 27. юния отримана Перша св. Причасц. На служби Божей Святу Тайну Причасци прияли 13 школяре другей и трецей класи, од того пейц дзивчата и осемцме хлапци. Службу Божу провадзел церковни хор „Розанов”, а на самим концу служби о. Михаил Холошняй каждому першопричашнїкови подаровал молитвенїк, як здогадованє на тоту важну подїю у их живоце. (Л.К.)

РУСКИ КЕРЕСТУР – У Марийовим святилищу Водици 18. юлия отримане Стретнуце за фамелиї з тему „Фамелия то перша Церква за кажду особу” котри орґанизовал Центер Блажена Йосафата, а участвовали коло штерацец особи рижних ґенерацийох, од найменших дзецох до старших. (М.А.)

ДЮРДЬОВ – Од 5. юлия по 28. авґуст у церковних просторийох ше отримує Лєтня дзияцка школа, односно годзини шпиваня карпаторуского простопиния, як и церковнославянского язику. До школи хвильково ходза штверо школяре основней школи и двойо зоз штреднєй школи. Годзини шпиваня водзи Татиана Барна, закончени педаґоґ музичного образованя. (Л.К.)

БЕРКАСОВО – Дзешецеро виронаучни дзеци зоз Беркасова, Бикичу и Шиду два днї у парохиялним дворе камповали и дружели ше. Дзеци ше учели подзвигнуц шатор и розкладац огень праве як вивидзоваче и тото друженє була награда за їх труд хтори указали на годзинох виронауки. (В.Дї.)