Dzvoni December 2020

DZVONI

ХРИСТИЯНСКИ ЧАСОПИС / ХРИСТИЯНСЬКИЙ ЧАСОПИС РОК / РІК XXVII · ЧИСЛО 12 (324) · ДЕЦЕМБЕР / ГРУДЕНЬ 2020 · ISSN 0354-5768 · 100 дин.

Hristos Ra`dawtsy Slavite Wgo

Х

Рiздвяне пРивiтання

ристос рождається!

Сповнилась предвічна обітниця, настало сповнення часів – Слово Боже стало людиною. Невмістимий і всюдиприсутній Бог народжується на землі, стає немовлям, приймає наше єство у всьому, крім гріха. Ця велика тайна була споконвіку відома людям. Ще в раю Бог обіцяв першим людям, що, нащадок народжений жінкою, зітре голову змія (Бут. 3,15). А пророк Ісая прямо говорить: «Ось дівиця зачала, і породить сина, і дасть йому ім’я Еммануїл» (Іс. 7,14), що означає: з нами Бог. Ставши реальністю, ця подія набула ще більше таємничості. Наш людський розум не споможен збагнути предвічне народження Бога Сина від Бога Отця, ані історичне, в часі народження Христа, Сина Божого від Пречистої Діви. Від людської неспроможності збагнути до кінця тайну Боговтілення, не применшується велич Божої любові до людського роду, яка відкривається у втіленні Сина Божого. Тому ми цілим своїм єством святкуємо Різдво Христа, і з глибини серця виголошуємо слова радості: «Христос Рождається!

- Славіте Його»! Різдво Христове стало визначальною подією в житті цілого людства. З народженням Сина Божого розпочалася нова ера людської історії, і не просто рахування часу. Незалежно від того, чи кожен з нас сприймає цю Божественну подію, чи вірить у втіленого Христа, Сина Божого, чи ні – ми живемо в новій добі, у часі, «коли

Бог послав свого Сина, що народився від жінки, що ми прийняли усиновлення» (Гал. 4, 4-5). Лише від нас залежить чи приймемо усиновлення, чи відчуємо себе спільниками Вифлиємських ясел, де сьогодні, як немовля, лежить сповитий Хиристос – Бог необ’ятий. Понад дві тисячі років нас відділяє від Різдва Христового, але подія Боговтілення не залишилася надбанням минулого. Вона є актуальною сьогодні і буде завжди, доки буде існувати наш світ. Тому з 2000-річної минувшини ми можемо зачерпнути пересторогу, щоб не повторити байдужість і незацікавленість до Сина Божого. Коли Ісус приходить, а ми в своєму житті не даємо Йому місця, і не дозволяємо, щоб народився в нас, це так якби ані не прийшов, і навіть сумніше. Мета ж залишається єдиною: гідно зустріти Христа, поріднитися з Ним через своє достойне і святе життя та отримати обіцяне нам від Бога всиновлення.

Щоб Христос народився в нас, пробудімся від гріховного сну і разом з пастухами поспішаймо до Вифлеєму, щоб достойно зустріти Бога, який як людина народжується задля нас і для нашого спасіння. Бо всі ми є однаково Ним люблені і очікувані в Небесному Царстві. Відповімо на цю любов нашою любов’ю, готові прийняти Господа, щоб перебувати з Ним навіки. І цього року у цей різдвяний час, застановімся, щоб згадати, що ми відзначаємо, оцінити минуле і подумати про майбутнє; куди і в якому напрямі прямуємо? Починаючи новий 2021 рік, будемо вести його від Вифлиємських ясел, цінуючи кожну мить і використовуючи час, щоб за прямим призначенням – здобувати спасіння. Цього року відзначаємо Різдво Христове інакше, у надзвичайних обставинах як ніколи дотепер. Але ніщо не може зупинити нас ні перешкодити, щоб в нас народився Христос Спаситель, і провадив нас до життя вічного. Вітаю всіх у цей святий і доленосний день Різдва Христового. День народження Месії є спільним для нас. То ж, нехай різдвяна радість буде спільною для всіх нас, а серце кожного з нас нехай стане тими Вифлиємськими яслами, де знайде притулок Новонароджений Месія, Христос і Бог наш. Христос Рождається! Славімо Його! + Юрій Джуджар Владика

Крачунска винчованка

КрачунсКа винчованКа

Х

ристос раждаєтся!

Спольнєла ше предвична обецунка, настала полнота часох. Бог Слово постава чловек. Безконєчни и вшадзиприсутни Бог ше народзує на жеми, як дзецочко прима на себе нашо єство у шицким, окрем гриха. Тота велька тайна споконвику була знана людзом. Ище у раю Бог обецал першим людзом, же од жени народзени потомок зотре главу гадови (Постанє, 3,15). А пророк Исая гутори просто: »Ниа, дївица будзе мац у троби и народзи сина, и даш му мено Емануїл» (Ис.

7,14), цо значи: з нами Бог. Кед ше тота тайна спольнєла, вона набрала ище вецей таємносци, и нєпохоплївосци. Наш людски розум нє у станю похопиц предвичне народзенє Бога Сина од Бога Оца, а анї историйне, у чаше народзенє Христа Сина Божого од Пречистей Дїви Мариї. Заш лєм, пре людску нєспособносц похопиц и зрозумиц до конца тайну Божого отїлотвореня, нє зменшує ше велькосц Божей любови и Його прихильносци до людского роду, яка ше одкрива у отїлотвореню Сина Божого. Прето ми з цалим нашим єством славиме Рождество Христа и з глїбини шерца воскликуєме слова радосци: «Христос Раждається! Славите єго»! Рождество Христово постало индикативна подїя у живоце цалого чловечества. З народзеньом Сина Божого почина нова ера людскей историї, а нєпросто – рахованє часу. Нєзависно од того чи кажди з нас прилапює и доживює тоту Божествену подїю; чи вери, або нє

december 2020.

вери до отїлотвореня Исуса Христа, Сина Божого, ми жиєме у новим чаше, у чаше «кед Бог послал Сина Свойого, же бизме прияли посиновенє и постали дзеци Божо» (Гал. 4,4-5). Лєм од нас завиши чи ми прилапиме посиновенє и почувствуєме ше соучашнїками Вифлеємских яшелькох, дзе нєшка, як дзецочко, лєжи повити Христос - Бог нєобяти. Понад два тисячи роки нас оддалюю од Рождества Христового, алє подїя Богоотїлотвореня нє остала як остаток зоз прешлосци. Тота подїя актуална и нєшка и будзе актуална покля будзе исновац наш швет. И прето зоз 2000.-рочней прешлосци можеме зачерпнуц лекциї и опомнуца же бизме нє повторели нєзацикавеносц и ровнодушносц до Сина Божого. Кед Исус придзе, а ми му нє даме места у нашим живоце, и кед ше нє народзи у нас, то яґод кед би анї нє пришол. Циль и мета єдини: достойно стретнуц Христа, породзинац ше зоз Нїм прейґ свойого достойного и святого живота, и здобуц обецане од Бога усиновенє. Же би ше Христос народзел у нас, пребудзме ше зоз гриховного

сна, и вєдно зоз пастирами понагляйме до Вифлеєму же би наисце достойно привитац и стретнуц Бога, яки ше родзи як чловек за нас и пре нашо спашенє. Бо шицки зме од Нього єднак любени и обчековани у Царстве Нєбесним; оддлужме ше, врацме и одвитуйме на тоту любов зоз нашу любову, зоз порихтаносцу прияц Господа же бизме пребували зоз Нїм вично. И того року у тим крачунским чаше ше застановме, же бизме подумали цо славиме, оценєли тото цо прешло и подумали о будуцим; кадзи идземе и у яким напряме ше рушаме? Починаюци нови 2021. рок, будземе го раховац од Вифлеємских яшелькох, вреднуюци кажду хвильку, и вихасновююци час за його призначеньом - здобуц спашенє. Того року славиме Рождество Христово иншак и на нєобични способ, у надзвичайних обставинох, як нїґда потераз. Алє нїч нас нє може зопрец и препречиц же би ше у нас народзел Христос Спаситель, и провадзел нас до живота вичного. З тима думками винчуєм тото святе и судьбоносне Рожество Христово. Дзень народзеня Месиї - заєднїцки за шицких нас. Най будзе заєднїцка и крачунска радосц, а шерцо каждого з нас най постанє Вифлеємски яшелька, дзе найдзе свой притульок и склонїще новонародзени Месия, Христос и Бог наш. Христос Раждаєтся! Славите єго!

+ Георгий Джуджар Владика

DZVONI

3

Ювилеї

КаЖДЕ ПовоЛанЄ виМоДЛЄнЕ

40 РОКИ СВЯЩЕНСТВА ПРЕОСВЯЩЕНОГО ВЛАДИКИ КИР ГЕОРГИЯ ДЖУДЖАРА

Д

ня 7. септембра 1980. року у Дюрдьове, архиепископ Гавриїл Букатко пошвецел за священїка богослова Дюру Джуджара, а 19. марца 2001. року Святийши отец папа Йоан Павло други пошвецел го у Риме за владику. Такой бул меновани за помоцного владику Мукачевского грекокатолїцкого владичества на Закарпат′ю, а 28. авґуста 2003. року бул меновани за першого Апостолского еґзарха новооснованого Апостолского еґзархату за грекокатолїкох у тедишнєй державней заєднїци Сербиї и Чарней Гори. Апостолски еґзархат 2018. року подзвигнути на уровень Епархиї Святого Миколая зоз шедзиском у Руским Керестуре, а преосвящени владика кир Георгий Джуджар, хтори по теди бул еґзарх, меновани за епископа но-

вей епархиї. Того, 2020.ого року, наполнєли ше 40 роки його священства, и 19 роки як є владика. З нагоди тей рочнїци владика дал окремни интервю.

Кир Георгий Джужар того, 2020. року означує 40-рочнїцу свойого священства, у року кед ма 66 роки и кед є 19 роки владика. Интересовало нас, кед ше тоти факти поскладаю на єдно место, яки ма чувства тераз?

– Прейдзена єдна драга у живоце и кед ше огляднєм назад, мож анализовац и позберац тото цо прейдзене и оценїц кельо було успишне, кельо ше удало сполнїц тото цо Господь почал у моїх младих рокох.

На Крибаю у Дюрдьове гварели сце же кажде поволанє вимодлєне. Ви ше за тото поволанє опредзельовали дзешка у дзецинстве, кед сце закончовали основну школу. Чи сце у тих рокох були свидоми же тото поволанє вимодлєне?

– Прешвечени сом же кажде поволанє вимодлєне. Моя побожна чукунбаба, за котру гуторели же була над′звичайно побожна, вимодлєла зоз тей лози седем поволаня - седем священїкох, од хторих двоме владикове. То покойни владика Славомир Микловш, покойни паноцец Яким Джуджар, та вец я, о. Борис Холошняй, мой брат о.Микола Джуджар, о. Михаил Холошняй и седми о. Платон Салак. Анї єдна молитва нє даремна, кажда молитва вислухана кеди - теди, ласка Божа роби и завиши од нас чи тото почувствуєме, чи ше одволаме.

Ви рушели на тоту драгу священства у вчасним дзецинстве, кед державна система нє була отворена ґу Церкви. Як сце ше опредзелєли за тоту драгу хтора була чежка у гевтих часох?

Владика кир Георгий Джуджар

4

DZVONI

– Правда же драга нє була лєгка, алє я нїґда у живоце нє мал даяки иншаки жаданя. Божи глас ше озве и кед вас вола, то моцнєйше од каждей системи - Божа система наймоцнєйша. То поволанє хторе нє мож поровнац зоз даяким ремеслом прето же ше ту роби о духовней сфери, а кажда духовна сфера то єдна глїбина нєвичерпна у нашим духовним живоце.

grudenq 2020

Ювилеї Чи паметаце дзень кед вас 1980. року владика Букатко пошвецел за священїка?

– Таки подїї ше памета цали живот. Була єшень, нєдзеля, дзень яки зме вибрали вєдно з владиком. Бул красни дзень, валал у хторим сом родзени, кресцени, дзе сом ходзел до школи. Паметам шицких свяшенїкох хтори були, вицеректора зоз Риму хтори ме випровадзел на пошвецаню. Церква була полна и то барз вельке богатство кед вас людзе потримую у молитви. После пошвецаня сом одслужел, як цо то обичай, перши Служби и вец сом пошол на студиї. Там сом бул вєдно зоз паноцом Владимиром Мудрого зоз Канади и мам барз красни и приємни упечатки. Професоре єзуити нас учели, були барз добри и там сом закончел шицки студиї вєдно зоз докторатом. Папа Йоан Павло II у Риме, 19. марца 2001. року, пошвецел Георгия Джуджара за владику.

На школованє сце после основней школи пошли до Риму. Як то випатрало?

– После седмей класи сом пошол до Риму. Палєц Божи водзел тото и я лєгко достал документи. Паноцец Данил Новак, салезиян зоз Коцура, 1968. року провадзел седем - осем хлапцох зоз Керестуре, Коцура. Духовнїк у семинару бул познєйши владика Славомир, та ше и я приключел ґу тей ґрупи. Пременка велька у каждим поглядзе – одход у младих рокох зоз дому, пременка у култури, способу роздумованя... Ту и почежкосци зоз язиком, а почина и нови способ живота у семинариї за котри ми реално анї нє знали. Дахто нє могол витримац и врацел ше, алє я мал глїбоке прешвеченє же я то можем и жадам.

Докторску дисертацию сце одбранєли 1985. року. Поведзце нам дакус о теми тей дисертациї, хтора обявена як окремна кнїжка у Риме.

–Писал сом роботу о нашей Грекокатолїцкей церкви у тедишнєй Югославиї од початку по двацети вик. То и за мнє було єдно вельке одкрице, бо кед починаце вецей читац вельо вецей и розумице. До того часу нє було роботи у хторей би шицко було обєдинєнє. Бул сом у ватиканских архивох и мал шицки ориґинални документи у рукох хтори сом у моєй кнїжки обробел и представел.

После законченей ґимназиї, Ви предлужели студиї филозофиї у Риме.

– Було нас двацец матурантох од котрих дзеветнац предлужело студиї, а од тих дзеветнац - шеснац постали священїки. Боже провидїниє шицко провадзело бо сом теди нє бул ришени же дзе и як пойсц. Бог то так попровадзел же сом пошол зоз другима на студиї филозофиї котри тирвали два роки. После лєтних испитох пошол сом до Югославиї наруковац и вец сом ше другей єшенї врацел до Риму. У истим семинару Святого Йосафата 1970. року сом предлужел студиї.

december 2020.

Владика Георгий Джуджар зоз папом Венедиктом XVI Року 1985. почали сце робиц у Конґреґациї за восточни Церкви у Риме. Можеце нам дакус потолковац о тим?

– Тезу сом одбранєл 18. януара 1985. року и такой ше ми опитали чи бим бул порихтани робиц, бо сом

DZVONI

5

Ювилеї уж мал закончене право у Конґреґациї. Ту бул и покойни архиепископ Мирослав Марусин зоз хторим сом сотрудзовал и робел. Вон бул теди секретар Конґреґациї и заложел ше за тото. Вшелїяк же сом пристал, на кратко сом пошол до Велькей Британиї на курс язика, но нє остал сом длуго. То було пре фамелийни причини, кед ше ми оцец похорел и умар. Истого року, 1985. року, почал сом робиц. Робел сом по 2001. рок - полни шеснац роки. То бул барз красни период, бо по теди сом здобувал знанє, а тераз пришол час кед требало давац. На тей роботи сом през тоти роки могол упознац добру часц восточних католїцких Церквох у швеце. Упознац Церкви, восточни обряди, їх културу и духовносц було єдно вельке збогаценє. Можеце нам повесц голєм даєдни держави и церкви котри сце теди нащивйовали?

– Нащивйовал сом Україну. Першираз сом там пошол 1991. року и од теди сом провадзел тоту Церкву. То бул преламни период кед тота Церква виходзела зоз катакомбох и кед ше орґанизовала. Було потребне барз вельо труду, схопносци, сцерпезлївосци, порозуменя. Зоз першим нунцийом зме були навязовац одношеня и од теди сом вецей раз при рижних нагодох приходзел. Бул сом и у Болгарскей, Румуниї, Мадярскей, бо сом шицки тоти Церкви провадзел. Векшина були грекокатолїцки Церкви у централней и восточней Европи.

2019. року, а ви поставени за епарха. Цо бисце могли видвоїц як найзначнєйше цо у тих рокох од початку Еґзархату зробене на тих наших просторох?

– Могол бим видвоїц три ставри. Треца то за тераз лєм жаданє, алє ше можебуц зоз Божу помоцу ище годна витвориц. Перша фаза була орґанизовац церковни живот и структури. Поробене надосц и на материялней обнови. Же бизме ше даґдзе стретали, потребне мац церкви и здания и на тим полю вельо зробене. Як вельке и як Божи благослов то и видаванє цалого Святого Писма по руски. За єденац роки упартей и витирвалей роботи доктора професора Янка Рамача и його брата Михала зробени преклад на руски язик Святого писма. То тото цо коруна у нашим духовним живоце нашого 260-рочного иснованя. Нашо предки знали ценїц Святе Писмо, як го читали, з яку побожносцу! То єдно вельке доприношенє у нашим церковним духовним живоце, бо Слово

За хтори периоди Вашого живота можеце повесц же су преламни?

Перши преламни период то час препровадзени у Риме у Конґреґациї, други бул на Закарпат′ю у Мукачевскей епархиї, а треци тот ту, дзе сом родзени, дзе сом ше и врацел по природним Божим закону. Од 2003. по тераз - седемнац роки ше стараме и намагаме вєдно як можеме зоз нашима священїками у тих обставинох у яких зме и Церква у якей ше нахоози, же бизме дали од себе тото цо можеме за духовне добро наших вирних.

Треци преламни период започал кед основани Апостолски Еґзархат теди у Сербиї и Чарней Гори. Глєдали кандидата, та вибор спаднул на мнє. За менованє лєбо номинацию сом дознал у авту, кед сом бул на драги зоз Ужороду до Риму. То би бул треци значни период у моїм живоце. Апостолски еґзархат за грекоактолїкох у Сербиї и Чарней Гори, а потим у Сербиї, мал свойо фази и на концу є подзвигнути на уровень Епархиї, 2018-

6

DZVONI

Владика зоз папом Франциском 30. януара 2017. року, кед представителє Медзинародней владическей конференциї св. Кирила и Методия официйно нащивели папу Франциска.

grudenq 2020

Ювилеї Боже маме на бешеди з яку бешедуєме. Нїч вецей од того нє треба. Ище важнєйше же бизме го и читали. Як читац Святе Писмо? То нє новина, литература, то Живе Слово през хторе нам сам Бог прегваря. Треба читац, роздумовац и жиц Боже Слово.

Цалком природне же Еґзархат прероснул до Епархиї. Раз орґанизована епархия занавше остава. Епархия то законченє структури Церкви. Хто би поведол же тоти людзе цо ше ту давно приселєли, чували духовни живот, же з того дакеди будзе Епархия? Мали зме щесце же тота подїя була за нашого живота.

Треца подїя и жаданє же бизме на тим одпустовим месце, Водици, могли збудовац єден будинок котри би нє нарушовал тото святе место, алє би нам могол обезпечиц длугше пребуванє. Там бизме могли мац обнови, духовни вежби за священїкох и младих. Видзим же керестурски парох Михайло Малацко анґажовани и єст уж початни материялни средства. Вон нєдавно бул при мнє и спомнул же нашо людзе котри почитую Водицу барз позитивно реаґовали, же ше одволали и же ше збераю фонди за тото. То би було єдно капиталнє дїло на чесц Мацери Божей. Водица уж урахована до Марийовиїх святилїщох и кед би ше нам то поспишело, думам же бизме могли буц зоз тим баржей як задовольни. Формовани и нови парохиї - у Бачкей Тополї и Суботици, роздумовало ше можебуц ище о даєдних. Наша явносц упозната яки обставини у наших парохийох, алє нє тельо нам познате цо ше збувало у румунскей часци Епархиї?

– Були основани, односно ревитализовани даєдни парохиї. Перша була у Суботици, потим обновени духовни литурґийски живот у парохиї у Беоґрадзе, почало ше служиц тиж и у Бачкей Тополї. Обновени духовни живот и у румунскей часци нашей Ерпархиї, тераз уж и двох парохийох. У Марковцу, нєдалєко од Вершцу, ше нам удало же би пришол єден млади енерґични паноцец зоз Румуниї. Вон ше пошвецел тей парохиї, обновел церкву материялно, алє и духовни живот. Удало ше нам купиц од евангелицкей церкви у Вершцу будинок, церкву за вирних грекокатолїкох. Церква обновена, а и духовни живот обновени. Того року, уж у тей пандемиї, збудовани коло церкрви парохиялни дом и пасторални центер. У планє же би на истим месце, на месце старих будинкох бул збудовани и будинок за старши особи, без огляду якей вири. Там то велька потреба. Маме двох богословох зоз Марковцу хтори студираю у Румуниї, у месту Блаж.

december 2020.

Святочне преглашенє Епархиї у Катедрали св. Оца Миколая у Руским Керестуре 19. мая 2019. року.

Яка Ваша перцепция и визия нашей Церкви и Церкви вообще у рокох котри пред нами?

– Кажда Церква, та и наша жиє у обставинох там дзе ше находзи и людски, и духовно. Вшелїяк же ми вельо у нашей Церкви нашлїдзели од наших предкох. Мушиме мац на уваги же у конретних сутацийох у яких тота Церква жиє, маме робиц и старац ше як мож. Треба ше присподобиц способу яки єст у Церкви, у окруженю, з другима Церквами и народима з якима жиєме. Цо ше визиї дотика, то чежко повесц бо то духовне польо. Мам жаданя, а кед жадаме та нам Бог и помогнє преглїбиц духовни живот.

Кед сом бул у Канади, видзел сом цо тим людзом значи Церква. Ми тото маме и можеме буц Богу подзековни же маме - у каждим месце дзе нас єст маме свою церкву и своїх священїкох. Ситуация ше розликує од єдней до другей парохиї. Вельо завиши и од священїкох, а мой принцип вше бул вихасновац тото цо добре, а маме того цо бизме понукли. Будземе ше намагац робиц кельо можеме. Шицко завиши од нас. Робме, Господь Бог нам да. Ми мушиме шац Слово Боже, а єст хто ше будзе старац же би шицко, або голєм з часци, росло и принєсло духовни плод. Тот духовни плод потребни каждому з нас. Кажде значни як и тот каменчок у мозаїку нашей Церкви. Потребне же бизме ю будовали и хасновали зоз тих дарох яки маме, котри нам Господь Бог дава прейґ Святих Тайнох. Маме шицко цо нам потребне за наш духовни и щешлїви вични живот. Владимир Римар

DZVONI

7

Рочнїци 90 – РОЧНЇЦА ПАРОХИЇ СВ.КИРИЛА И МЕТОДИЯ У БЕОҐРАДЗЕ (6)

ви исТориЙна ЦЕрКва - нЄ МаЦЕ ШЕ Цо ГанЬБиЦ Од 2004.року, кед почала обнова духовного живота нашей парохиї у Беоґрадзе, вельо того ше збуло на хасен и промоцию нашей грекокатолїцкей Церкви, нашей култури и традициї.

Так єдна од найважнєйших подїйох 2006.року була перше у историї присуствованє на нашей Служби Божей министра вирох Републики Сербиї др Милана Радуловича, котри после Служби хтору служел владика Георгий у со служеню з митрополитом С. Хочеваром, нунцийом Е. Збарбаром, у присуству амбасадора України А.Олийника - виповед тоти историйни слова о нашей Грекокатолїцкей Церкви – «Гоч то нє єдини способ, ви ришели подзелє-

носц медзи Церквам, а други най то ришую. Нє маце чого ше ганьбиц бо ви историйна Церква».

И после нього, котри и финансийно помогнул иконописанє двох иконох, Кирила и Методия, на нашо Богослуженя вше приходзели державни представнїки: 2007. року С. Каранович задлужени за национални меншини , 2008.року А. Матич з министерства вирох Републики Сербиї вєдно з Ґаврилом Ґрбаном, 2011.року директор Управи за одношеня з Церквами др Милета Радоєвич, а тиж и представнїки СПЦ як цо то проф. др Вукашин Миличевич, священїк и професор на Богословским факултету, а познєйше поряднє приходзи на кажди кирбай наш

длугорочни приятель протодиякон Радомир Ракич котри, як главни и одвичательни редактор сайту СПЦ, даскельораз на сайту патрияршиї обявел присуство грекокатолїцкей Церкви у Беоґрадзе на екуменских и других збуваньох аж по 2019. рок.

Цо ше дотика културного живота, 2006.року у просторийох нашей церкви основане дружтво Руснацох и Українцох, «БЕОДУР», котре було домашнє велїм нашим дружтвом з Бачкей и Сриму, ґлумици Даниєли Штайнфелд, писательом др Янкови и Михалови Рамач, Владимирови Кочишови, академикови Миколови Мушинка зоз Словацкей, симфонийскому оркестру з України и численим другим особом и институцийом.

Истого 2006. року, дзекуюци Иринки Папуґа, порушане и виучованє руского язика у школи «Кирил и Методий», дзе перша учителька була проф. Олена Папуґа, а музични петаґоґ Агнета (Буїла) Маслар. До настави були уключени 10 еро шкляре, алє тота инициятива з часом нєстала як и сам «БЕОДУР» пре нєдостаток своїх просторийох.

8

Историйни кирбай 2006. року з министром Миланом Радуловичом.

DZVONI

Мала грекокатолїцка заєднїца 2005. року преходзи на нову локацию до улїци Вишеґрадска 23, дзе ше створели нови условия нє лєм за Богослуженя, алє и културну дїялносц Руснацох и Українцох. На кажди кирбай приходзели нє

grudenq 2020

Рочнїци лєм високи церковни особи и церковни хори з Керестура и Дюрдьова, алє и руски и українски дружтва котри отримовали културни манифестациї а беоґрадска заєднїца так достала и финансиї з боку Националного совиту Руснацох котри рочно финансовали манифестацию «Кирбай у Беоґрадзе».

Року 2009. по першираз пришли паноцове Жумберчанє котри у Вишеґрадскей 21.фебруара мали Богослуженє за вирних Жумберчаньох. Службу служели Желько Паїч и терашнї владика Милан Стипич зоз богословом Робертом Раплєновичом. Нажаль, гоч у Беоґрадзе спрам податкох истих паноцох пребуваю коло 30 фамелиї, одволанє було мале, а убудуце од нїх ше вецей нїхто нїґда нє приключел беоґрадскей парохиї. Дзекуюци секретарки Каритасу Сербиї, Славици Живкович, у општини Врачар пренайдзени матични кнїжки нашей грекокатолїцкей парохиї котри ше водза од самого початку.

Дзекуюци анґажованю нашого владики, 18.05.2018. року ше удало виправиц нєправду спрам нашей Церкви и достац замену за квартель у Хаджи Милентиєвей на Врачару котри мал 60км за квартель на Вождовцу, у улїци Ранка Тайсича 40, котри ма 50 км. Тото биванє наменєне парохови котри служи або будзе служиц у беоґрадскей парохиї св. Кирила и Методия.

Пре причини предаваня будинку у Вишеґрадскей 23, наша парохиялна заєднїца 2019.року знова преселєна, тераз до улїци Крунска 23. до римокатолїцкей церкви Криста Краля, котра конкатедрала беоґрадского надвладичества, дзе пред 90 роками почали нашо Богослуженя, а дзе ше ище вше находзи герб владики Гавриїла Букатки зоз часох кед вон бул беоґрадски надвладика. Окрем права на отримованє Богослуженя, наша паро-

хия може хасновац и нєвельки простор коло церкви дзе отримує свойо стретнуца после Служби.

Од самого початку обнови тей єдиней парохиї поза Войводину, през ню прешли шицки українски амбасадоре, амбасадор Канади його екселенция Роман Ващук, заняти у америцкей и словацкей амбасади котри по походзеню Руснаци и Українци, алє и числени други особи, числени италиянски и українски паломнїки як и велї людзе, а члени парохиї були на розполаганю велїм котрим була потребна совитодавна або здравствена помоц по шпитальох у Беоґрадзе.

Од 2004. по 2020.рок у тей парохиї першу Причасц прияли 10 дзеци, покресцени 16, повинчани 3 пари и поховани 10 особи. О. Владислав Варґа

Єдно од найвреднєйших стварох нашей беоґрадскей прешлосци то пренайдзена Євангелия котра друкована 1872. року у Москви и на чудни способ пришла зоз Словацкей до Беоґраду як дарунок першому парохови Будинскийови од владики др Нярадия.

Од 2008.року, з приходом с. Служебнїцох до надвладичества у Беоґрадзе, наша парохия достала вельку помоц у шпиваню и нащиви вирних, а як резултат того вишла и перша мала кнїжочка «Да сви буду једно» у хторей окрем Служби и церковних писньох першираз обявена кратка история беоґрадскей парохиї, история грекокатолїцкей Церкви и живот Кирила и Методия.

december 2020.

Означованє 80 - рочнїци парохиї. Госци з лїва на право - Амбасадор Канади Роман Ващук, предсидатель НС Руснацох Славко Рац, предсидатель општини Врачар, владика Георгий Джуджар, др Радета Радоєвич и Ґаврило Ґрбан з Министерства правди и о. Йоаким Холошняй а у другим шоре представнїки СПЦ и Словацкей Євангелицкей Церкви.

DZVONI

9

Стереотипи

ПисанЕ сЛово

Читаме у Святим Писме же на початку швета, кед ище нїч нє було: «На початку було Слово и Слово було у Бога и Слово було Бог» (Йо 1,1).

Тота информация - слово - було точка - зоз котрей шицко постало. Була тота точка велька або мала нє важне, бо и так вона була єдине цо постояло – и нїч векше и нїч менше нє постояло. Тота точка була Шицко цо постояло. И зоз того цо було Шицко – шицко постало. Зоз тей точки постало шицко цо нам нєшка познате. Зоз Слова шицко постало и Слова було у Бога и Слово було Бог. Святе Писмо святе бо тото Слово прейґ обичних словох описане и приблїжене є нам на розумлїви способ. Бог нам помогнул у тим, бо нє лєм же помогнул у Старим Завиту тото слово приказац и обяшнїц, алє и сам – вон котри Слово – постал чловек, нє преставаюци буц Бог, же би нас – свойо

створеня, прейґ своїх словох и прикладох, прейґ свойого обоженя – «обожел». Же би нас воздзвигнул од створеньох до достоїнства синох и дзивкох самого Бога.

Як видзиме - яке вельке значенє ма слово. Воно може буц нашенє диявола, злоби, мержнї, и препасци. А може буц и нашенє добра, доброжичлївосци и любови, до тей мири же од обичного слова постава Слово. Присутносц самого Бога. Прейґ наших устох, нашого шерца, наших дїлох.

И гоч кельо я особно роздумуєм кажди рок же нє мам моци и же то остатнї рок виходзеня часопису «Дзвони», вше ознова ми приходзи на розум чи я то мам право зробиц – бо думам же «Дзвони» нє лєм обични слова, алє же су саме слово о Слову.

Пред 10 роками, кед зме були, ґрупа священїкох, зоз нашим владиком у восточней Словацкей на єдним путованю котре було з на-

годи року священого живота, на драги дому преспали зме у Мадярскей у Мучоню. Там сом стретнул єдну професорку котрей сом ше, як и други, чисто пре бонтон представел. Гоч зме ше до теди нїґда нє видзели и нє мали контакт, випадло же ше добре познаме. У моменту сом пред собу мал собешеднїцу з котру зме моги поприповедац як щири приятелє. Як то можлїве? Вона доставала «Дзвони» и, медзи иншим, читала и тексти котри я писал. Читала слова, алє верим же нас Слово зблїжело котре, наздавам ше, було скрите у тих словох, котри я дакеди з муки и нє з дзеку писал.

Любел бим кед бизме нє були осамени у тей мисиї – ми позберани з чистого ентузиязму, котри ше чежко у шерцу отримує лєм прейґ писаня, без одгуку – анї духовного, анї материялного. Як кед бизме писали свойо, пре себе, якиш дньовнїки же бизме зазначели дацо цо анї нє знаме чи дакому дацо значи. Таки стретнуца нам, голєм мнє, даваю знак живота, даваю ми моци теди кед, як у тей хвильки тераз кед пишем, ю нє мам. Нє прето же робим цошка вельке. Напроцив – робим мале, пишем слово, слова – котри, сподзивам ше у дачиєй души постаню Слово.

А знаме же там дзе Слово, там и Живот. Там нє постої конєц. Лєм початок. О. Михайло Малацко

10

DZVONI

grudenq 2020

‘Res IdIotIca’

Вираз “либерална демократия” звичайно ше хаснує за опис режиму котри тераз велї на Заходу тримаю за єдину леґитимну форму политичней орґанизациї. Так ше коло прикметнїка “либерални” кладзе меновнїк “демократия”, зоз чим ше очиглядно сце дац почесц тому кус старшому систему у котрим пановал народ. Тота так часто хаснована синтаґма нєшка, медзитим, здобува покус иншаке значенє од того котре би требала мац: прикметнїк “либерални” нє лем же прецизнєйше одредзує “демократию”, алє ю аж и цалком редефинує претваряюци ю до своєй процивносци так же вон вецей нє означує панованє народу, алє режиму у котрим людзе задовольни з материялнима и полицийнима благодатиями живота у либералней res idiotica. Источашнє, слово “демократия” дава либералному режиму леґитимитет жительства чийо нїби прилапйованє вредзи за дацо жилавшу форму гражданс-

тва. Деґрадована форма гражданства резултат нємилосердного прецеканя приватного на чкоду явного, интерес поєдинца на чкоду гражданского духа и нагромадзованє индивидуалного думаня на чкоду общого добра, а за шицко то одвичательни либерализем.

Жиєме у чаше у котрим старе нєдовириє спрам демократиї як оганьбеней и викривеней форми власци углавном забуте лєбо кед ше на ньго и наидзе, трима за назадне, ауторитарне и нєхумане. Дух либерализму указує ше у поволанки на леґитимитет здобути з прициском гражданох та ше периодично орґанизую виберанки док ше источашне поставяю структури котри росипую демократичну енерґию, порушую стварянє надробеней и фраґментованей явносци и обезпечую власц вибраних елитних актерох. Кед би то було шицко цо посцигнул либерализем, його ґлазура леґитимносци швид-

Актуалне

ко би виблядла бо би жительство пошвидко препознало иснованя вше глїбшей прирви помедзи твердзеньом же жиєме у демократиї и нєиснованя контроли явносци.

Место того, правдиви дух либерализму опатра ше у тим цо мож поровнац зоз суптилним, алє витирвалим формованьом и воспитаньом гражданства же би “демократию” виєдначиц з идеалом поєдинца котри успих посциглул з власнима моцами – тє. по експресивним идеализму – прилапйовал ґлазуру политичней демократиї котра прикривала иснованя моцней и далєкей влади чий леґитимитет вицека зоз звекшаня можлївосцох и искуства експресивного индивидуализму. Покля ше либерална демократия шири “простор шлєбоди”, углавном у форми здобуваня вше векших правох, моци и богатства, а прави нєдостаток активного деморатичного панованя над собу нє лєм же прилаплїви, алє аж и обчековани циль. На тот спо соб либерализем ше одрека жридловей демократиї як система котри поглєдує пестованє дисциплини и власци над собу у прилог похопеня власци, як окремного алє благотворного ентитету котри оможлївює нєогранїчене здобуванє материялних доборох и подполно шлєбодни розвой власного идентитету. (виривок зоз кнїжки Патрика Й. Денина “Прецо ше либерализем нє удал”) www.bitno.net

Порихтал о. Владимир Еделински Миколка

december 2020.

DZVONI

11

Дожица

КарсЦЕЛЬ За исуса СРИМСКИ ДОЖИЦА

Праве почал Крачунски пост та сом ше помали почал рихтац за Крачун, за Исусово родзенє котре ше повторює кажди рок. То поволанка же бизме ознова порихтали свойо свойо шерцо же би ше уприсутнєл Христос у нас, у нашей фамелиї, нашей заєднїци, парохиї... Вше ше тот пост зводзи на саме посценє, то єст єдзенє, кельо и цо поєсц, кельо остац вирни старим традицийом... Забуваме же найважнєйше препознац Исуса у своїм каждодньовим живоце, Исуса котри приходзи до нас, сце ше родзиц у нас и принєсц нам свойо духовни и каждого роду ласки и благодати. И, док сом так роздумовал, задуркал ми на дзвери єден чловек. Вон ту часто заходзи, а я го пробуєм увесц нука же би шеднул и ограл ше. Вон як таки нє трима гиґиєну, та сом му уж скорей порихтал єден стари карсцель же би нє забрудзел тоти новши котри мам. Єдного рана сом го уведол до госцинскей хижи же би нє завадзал кухарки. Алє, док я рихтал други стари красцель, вон вжал найновши и опущено ше у нїм роскомоцел. Прешло ми през главу же яки тот карсцель останє брудни после нього, а ту приду и други парохиянє. У себе сом почал осудзовац и гварел му же прецо шеднул на тот, а нє на стари кед сом му порихтал. Вон ше зачудовал же у чим проблем, а мнє прелєцела през главу думка – а цо кед би то бул сам Исус Христос? Яки бим му дал красцель? Вшелїяк найкрасши. А вец, га гей, алє тот чловек то нє Исус! Правда, нє Исус алє чи Исус нє гварел же шицко цо зме зробели єдному з тих найменших – Йому зме зробели?! Поганьбел сом ше у себе и похопел цалу сущносц Крачуна! Гей, и Мария и Йосиф були вшелїяк таки як и тот бидни, нє окупани, забрудзени од далєкей драги, нє попреблє-

12

DZVONI

кани....та их анї нє сцел нїхто прияц до себе. Пред даскельо днями сом слухал архиєпископа и нунция зоз Горватскей, Джорджа Линґву, як приповедал свойо искуство зоз єдним бидним, наглашуюци як треба буц вше, а окреме у чаше Адвента, Крачунского посту, порихтани прияц то єст похопиц же Исус нас и тераз «преверює» як итеди у Вифлеєме, чи зме порихтани го препознац и прилапиц, помогнуц. Приповеда вон - док бул у Африки, часто преходзел попод мост дзе були велї бездомни. Раз збачел єдного на поли голого чловека, а падал диждж и було жимно. Понеже видзел же тот чловек ментални хоротнїк, подумал – а цо вон ту може вельо зробиц. Алє цошка му нє дало мира, та кед ше врацал з роботи назад, подумал – заш лєм ше треба потрудзиц помогнуц, бо треба и у нїм видзиц того Исуса котри гварел же є праве у таких напущених, бездомних и хорих. Пошол дому и принєсол му свойо шмати. Алє цо то вредзи кед ше вон нє зна анї облєчиц? Подумал себе, требало би го

облєчиц алє цо поведза людзе котри тадзи преходза, увидза го же ше з таким дружи, як буду на ньго патриц!? Прешли даскельо хвильки и його роздумованє ше зведло на заключенє – треба помогнуц чловекови до конца. Так и було. Помали, помали та го пооблєкал и рушел дому. А пред своїм домом хтошка го зопар и лєм му гаврел – «Видзел сом цо сце зробели, кажда вам чесц. То вельке дїло!» «Кед ми тот нєпознати чловек гварел тоти слова и нєстал, похопел сом же то були слова самого Исуса котри ми прегварел прейґ того бидного. Похопел сом же сом наисце Исуса облєкол»– заключел свойо искуство архиєпископ Линґва. Пред даскельо днями сом слухал подобне искуство наших познатих з Беоґраду котри жию на Бановим Брду, кед коло велького пияцу стретли бидного и гладного чловека котри лєжал на лавки. Гоч знали же треба помогнуц, якош им як женским особом нє було зґоднє, алє на концу ше му опитали прецо ту лєжи. Вон им виприповедал свою жалосну историю, як закончел на лавочки а вони ше усудзели поволац го до себе, накармиц, а вец го одведли до хлопскей заєднїци дзе ше окупал и помали пришол ґу себе. Так му врацели його людске достоїнство котре пре войново ситуациї и траценє роботи страцел пред пар роками. Думам себе - то праве рихтанє за Крачун, то отверанє нас самих за Исуса котри и нєшка приходзи и жада ше стретнуц зоз нами, а прейґ нас принєсц Його потїху, пораду и надїю безнадїйним. Най би кажди дзень бул єдно нове искуство. Нє старайме ше глєдац тельо Исуса - Вон поглєда нас! О. Владислав Варґа

grudenq 2020

Слово за живот

„осТанЬЦЕ у МоЄЙ ЛюБови: ПринЄШЕЦЕ вЕЛЬКи роД.” (Пор. Йо 15, 5-9) Каждого року християнє з рижних Церквох пошвецую заєднїцки час за молитву (на сиверней полуладби Тидзень за єдносц ше означує од 18. по 25. януара, а на южней ше одредзує датум хтори вязани за швето Русадля) же би вєдно, так як жадал Исус, од Оца модлєли дар єдносци. Вон го жада „же би швет верел” (Йо 17, 21): єдносц меня швет, стваря ше заєднїцтво, братство и солидарносц. Єдносц у основи дар Божи и прето потребне упарто и з довирийом модлїц го од Оца. То и искуство єдней ґрупи зоз Шпаниї хтора жиє Слово за живот. Уж даскельо роки, праве кед Тидзень молитви за єдносц християнох, вони ше чувствую спонукнути модлїц за ласку єдносци и будованя мостох. Марґарита написала: „Волали зме владикового секретара хтори задлужени за екуменизем, парохох, православного паноца и еванґелистичних пасторох. Зишли зме ше у молитви як християнє у злагоди перше у католїцкей парохиї, а потим у православней. Нашо церкви ше вше наполня з радосцу, а вона плод Божого присуства. Вон тот цо отвера драги єдносци”. За 2021. рок монашеска заєднїца Ґрендчемп (за вецей информациї www.grandchamp.org.) предложела як шветло на тей драги окреме дїлотворни слова з Евангелиї од Йоана:

december 2020.

„Останьце у моєй любови: принєшеце вельки род.”

То поволанка же бизме у тих окремних дньох такой почали жиц и робиц за єдносц християнох, алє и предлужели през цали рок, та и през цали живот. Нашо подзелєлня то глїбока рана хтору треба вилїчиц, насампредз з Божим милосердийом, а потим и зоз закладаньом же бизме ше упознали медзи собу, почитовали и вєдно шведочели Евангелию. З тима словами Исус нам одкрива сиґурни крочаї яки маме зробиц: насампредз „остац” у Його любови. Прето треба змоцнїц нашо особне одношенє зоз Нїм, дац Му до рукох наш живот, вериц до Його милосердия. Исус, у ствари, вше вирно „остава” з нами. Источашнє нас поволує одлучно стануц ґу Ньому та же би наш живот, так як и Його, постал дар Оцови. Предклада нам же бизме так як и Вон, препознали потреби каждей особи з хтору дзелїме меншу або векшу часц дня, велькодушно и без интересу, же бизме на таки способ принєсли „вельки род”.

„Останьце у моєй любови: принєшеце вельки род.”

Тераз окреме актуални слова Кяри Лубик хтори гварела у Женеви, у октобре 2002. року на преслави Дня реформациї (Дзень реформациї ше преславює каждого

року 31. октобра як здогадованє на подїю кед Мартин Лутер обявел 95 тези. (https://it.wikipedia.org/wiki/Giorn o_della_Riforma.)). Кельо швету потребно любови! [...] (Исус) гварел же швет нас препозна як Його и прейґ нас, нашей взаїмней любови и єдносци препозна Його: ‘По тим шицки буду знац же сце мойо ученїки : кед маце любов медзи собу. ‘ (Йо 13, 35) [...]. Зрозумели зме: терашнї час од каждого з нас вимага любов, єдносц, заєднїцтво, солидарносц. И Церква поволана витворйовац єдносц хтора очкодована уж вецей вики. То реформа над реформами цо ю од нас вимага Нєбо. То перши и нєобходни крочай спрам универзалного братства зоз шицкима, з людзми на цалим швеце. Швет будзе вериц кед ми будземе зєдинєни. Тото гварел Исус: ‘Же би шицки були єдно’ [...] Най нам подарує ласку же бизме, кед же нє увидзиме шицко тото як реализоване, тото голєм пририхтали.”

Летиция Маґри

DZVONI

13

З историї Беркасова

ЕТНОЛОҐИЙНИ ПРИЛОГ ДУШАНА ДРЛЯЧИ ЗА ПРЕУЧОВАНЄ РУСНАЦОХ У БЕРКАСОВЕ (4) Так повесц шицки Руснаци тримаю крави, а як сами гваря: обичай же бизме их мали. Вони вообще главни продукователє млєка котре предаваю задруґи, просеково по 15 литри по фамилиї (за млєко им задруґа 1966. року плацела по 75 ст. динари по литри). Велї руски фамилиї маю сепаратор з помоцу котрого знїмаю шметанку з млєка. Млєко налїваю до вельких дунцох котри часто тримаю у вельких пецох, так же воно помали кишнє и вируцує ище шметанки, а тото цо остане ше прецадзує. Дакеди ше з млєка прави и кляґани сир тй. подлївани, котри лєпши, маснейши, баржей є за обисце як за предай, алє ше углавном прави зоз овчого млєка. Шметанку Руснаци ноша на пияц до Шиду, алє и до других местох, а тиж и сир. Сир цо ше нє попреда приноши ше дому висипу, го до сладкого млєка и чекаю идуцу стреду лєбо пиячни дзень. Кравом даваю мена: Жуя, Ружица, Шара, Презуля, Ґара, а буяцом Шандор. Коньови давали мено Драґан, а кобули; Олґа, Зора, Арма, Тинка, и Лиса. Кед треба коня гнац вец викрикую; Гайде, гайде, напредок, а спераю го зоз словами: Стей! Швинї наволую; Мала, Ґара, Бела, а волаю их зоз словами Ґиц, ґиц... Псом часто мено Цуле, а доволую го зоз словами Не. Не. Курчата доволую зоз словами; цирка, цирка, док Горняци у Бикичу гуторя Пи-по... Качки доволую зоз словами; Лик, лик, лик... а плаша их зоз словами: Кач, кач... Пульки доволую зоз словами: Би бо... У традицийней рускей кухнї визначую ше шлїдуюци єдла: “баба” – зоз натартих кромпльох и муку; маса ше вилєє до тепши и так ше пече у пецу, випечене ше зна охабиц у пецу. Велїм ше тото єдло “чує” бо у фуруни поцагнє дим до себе. Традицийне єдло то и “шульканци” – то цесто зоз варених и поджамених кромпльох, такволани шуфнудли. Три главни оброки при Руснацох то “фриштик”, “полудзенок” и “вечера”. За фриштик ше звичайно є: млєка, сланїни, шкварки и гурки (после забивачки), а часто “На млєку резанки”. За полудзенок звичайно желєнява з месом, а за вечеру парадичова юшка и цесто. Крем того рихтаю ше и пироги углавном зоз маджуном, сиром и маком. Од пица найчастейше ше прави комовица, ридше шлївкова палєнка, а потим ягодача и палєнка з цвикли. Руски и сербски хижи у Беркасове ше по вонкашнїм випатрунку углавном нє розликую. Правда, Руснаци звонка хижи биля углавном на желєно (резеда) док при Сербох то звичайно била фарба. У руских обисцох ше углавном зачували стари муровани пеци з лавку на

14

DZVONI

котрей могло и спац, а до пецех ше топело зоз кукуричанку. Попри тоги у руских обисцох часто ше стрета образи и розпяца. Цо ше дотика хлопских шматох розлики медзи Руснацами и Сербами так повесц нєт. Женски шмати ше уж розликую, окреме при млодей. Насампредз ту фитюла (при Сербох джеґа) котра ше на дзень винчаня на пол ноци млодей кладзе на главу, же би ше видзело як єй будзе стац. Характеристични и сукнї котри Рускинї ноша, подобни су Словачком, а ноша и блишово хусточки. Рускинї баржей як Сербкинї анґажовани у ручних роботох. Углавном ше прерабя конопа. Конопу ше ноши намакац на Босут, у води ше конопу склада до брадлох. Потим ше конопу обрабя на церлїци (трлица) и щецу (гребен), вец ше ю пре на кудзелї (преслица) и премотує на мотовидлу. Потим ше ю намака и зохабя вонка же би од мразу омегчала. Вец ше ю дава на сновальку и далєй на кросна. Дакеди ше правело вецей ценкого платна за кошулї и панталони, а тераз вецей правя грубе платно за сламнячи, ручнїки, партки, мехи и плахитки. Тканє поньовх вецей ше нє виплаци, бо наприклад 1967. року за метер тканого платна доставало ше 350 ст. динари, а за ламанє кукурици и по 2.500, так же их у тей роботи вше баржей пресцигую Словачки. (предлужи ше)

Дрляча Душан, Нова думка 4, 1973. рок. Пририхтал о. Владимир Еделински Миколка

grudenq 2020

ТЕОЛОҐИЯ ЗА КАЖДОГО

B O G O S L O V S K A D U M KA

2 5 1 – 2 0 2 0 П р и л о г х р и с т и я н с к о м у ч а с о п и с у „ Д З ВО Н И ” Уш о р ю є р ед а к ц и я „ Д З ВО Н ОХ ” ; Ред а к то р : о м р М и ха й л о М а л а ц к о

ФАМЕЛИЯ

AMORIS LАETITIA (Нїжносц любови)

Папово постсинодалне апостолске писмо 38 часц

ЛЮБОВ У ФАМЕЛИЇ (28) (предлуженє)

Треба вжац до огляду рижни условия

У

терашнїм чаше кед ше на велько хвалї подполна шлєбода и одсуство каждого огранїченя, шведкове зме же ше нїґда так лєгко нє манипуловало зоз людзми як тераз. Доходзиме аж и до того же циґаньство ше преглашує за правду, а правду за циґаньство. Дакеди у валалє постояли людзе котрим ше верело и знало ше же вони гуторя правду. Чежко було дакому присц як нєпознати и збунїц шицких - перше ши ше мушел доказац як чловек, а вец обчековац же би ци дахто верел. Нажаль, тераз зоз лєгкосцу дзелєня информацийох пришла и лєгкосц шириц нєправду, фалшиви вредносци - часто пре власни хасен, а часто и пре свою менталну або психичну хороту. На дружтвених мрежох - шицко змишане и позбераю ше информациї котри приноша цошка нове, а то обично - шок, видумани чуда, паранормални зявеня и тд. Евангелия котра у нашей цивилизациї була Кнїжка, то єст єдина, кнїжка живота и основа моралу и справованя – постала єдна од кнїжкох, часто тота котра збера прах на полїчки. Вредносци котри створели модерну цивилизацию под прициском нєшкашнього менталитету почали буц застарени, превозидзени. Велька нєбезпека у тим: же ше обчекує прилагодзованє Божих Законох терашньому чловекови и його модерним потребом котри ше директно процивя нау-

december 2020.

I

ки Божей. Чи Бог погришел? Чи Исус писал лєм за потреби тедишнього чловека? Чи охабел можлївосц пременїц свою науку? Кому? Цо пременїц у Його науки? У Церкви сиґурне тото: нїґда ше нє пременї и нє виправи наука Христова котра уписана до Евангелиї. Идеал супружества вше будзе коруновани у Святей Тайни Супружества, так и шицко друге цо дава самого Бога чловекови (Кресценє, Споведз, Причасц, Священство, Олїво) – будзе вше святе и понукнуте каждому як найвисша норма добра. Радикалносц любови котру нам Исус указал на крижу – нїхто нє заменї зоз даяким «лїтним» предкладаньом обичней толеранциї. Тото цо синод и папа, а и цала Церква тераз наглашую - то милосердиє, поготов спрам тих цо далєко од Церкви, та аж и спрам тих котри отворени процивнїки. Були моменти у роздумованю даєдних духовних особох же тото цо нє совершене треба одрезац – же би нє пренєсло хороту на цалу заєднїцу. Аж и у Евангелиї находзиме у Исусових словох таки твердзеня. Алє такой наиходзима и на шокантни приклади же Исус нє осудзує гришнїкох. Аж и гвари – я пре нїх пришол. Тоти цо нападаю Исуса – то нє гришнїки. Нападаю го «божи» людзе, то єст «його людзе» бо Исус – Бог. Исус гвари – хто нє ма гриха най перши руци камень... – и так ошлєбодзує блуднїцу од шмерци. «И я це нє судзим... идз и нє гриш вецей...» На студнї, у бешеди зоз Самарянку, котра тиж нє була на добрим гласу, Исус єй одкрива, а и шицким нам, найглїбши правди Евангелиї. А цо повесц за його пребаченє на крижу збойнїкови: «Ище нєшка будзеш зо мну у Царстве Божим...» Чи то нє було перше преглашенє за святого єдного чловека? И то розкаяного гришнїка!? Исус нє одступел од своєй науки анї кущик, а заж лєм успел буц безконєчно милосердни. То за нас велька наука, за нас – котри ше тримаме за його ученїкох. Гоч и видзиме неґативносц у даякей ситуациї, нашо осудзованє муши буц стримане и от-

II

ворене за нови початок и живот. И у таких чежких ситуацийох кед ше случує зло, нїґда нє треба заверац дзвери помиреня и драги до Бога. Часто чекаме ситуацию котра би нам помогла, алє то нє значи же нє можеме нїч зробиц, же нє можеме пребачиц, помодлїц ше за дакого, жичиц му добо, а нє зло, же го нє можеме окружиц з почитованьом и любову.

Як конретно поступиц?

Нормална ствар же ше нїхто нє шме одрекац того цо главне за нашу виру. Бо то сам живот. Кед ше одрекнєме живота – цо нам останє? Того ше треба тримац и прейґ того комуниковац зоз шицкима – бо Евангелия за шицких: Цо сцеш же би ци други зробели – зроб и ти им; люб ближнього як самого себе; дайце и да ше вам; любиц ближнього свойого аж до шмерци... Тото шицко можеме жиц, а анї нє споминац Исуса, виру, Церкву, календар, пост, молитви и тд. Кед з даским цо жиє свой живот «нє церковно» войдземе до дробнїцох, там ше и страциме и прегвариме, бо нє шицки можу виполнїц Исусову озбильносц у духовним живоце. Прето за каждого важне же би пред кажду особу завжал став почитованя и доброжичлївосци, а нє учителя и того котри осудзує и доганя. На першим месце то важне за Пастира, то єст священїка, котри поволани чувац чистоту Евангелиї, алє нє як нємилосердни судия котри ше скрива за нормами Закону и глєда оправданє за свою нє – любов. Може ше случиц же у єдней ситуациї дзе постої грих (нєреґуларносц) – людзе нє виновати або нє виновати подполно – же ше може и у нїх розвиц живот котри полни ласки и благодати, же може роснуц любов и присутносц Духа Святого, кед Церква годна буц мац, а нє мачоха и у таких нєсовершених ситуацийох, и попри огранїченьох и нєсовершеносцох – таки людзе мажу роснуц у Богови. Кед шицко зведземе на чарно - биле, часто завреме Богови можлївосц дїйствовац у шерцох таких людзох. Мушиме похопиц, як видзиме и у Евангелиї, же мали крочай у чежких условийох и огранїченьох, може буц вецей ценєни як єден живот безгришни алє без бриґох, пробох котри лєгко жиц без труду и стараня. Братска любов – то перша заповид християнох (Поровнай Йо 15,12; Гал 5,14), бо любов покрива велї грихи ( 1Пт 4,8). Знаме добре же любов кед ше дзелї – у ствари рошнє. А знаме и тото – же Бог ше нє да надвисшиц у любови. Враца ю, стократно умножену. о. Михайло Малацко

grudenq 2020

ПАНОЦЕЦ ДИМИТРИЙ ПОПОВИЧ И ЙОГО ФАМИЛИЯ

Г

авриїл Костельник у своєй приповедки ”Аґафия – старого попа дзивка” белетризовал и овиковичел подобу Димитрия Поповича, єдного з перших священїкох у Керестуре, и його дзивки Аґафиї. Од писателя нє мож и нє треба обчековац же би у своїм литературним творе точно преношел полну историйну правду: тото маю робиц историчаре. А писатель, и кед у своїм литературнимо творе приказує прешли часи и уноши познати историйни особи, намага ше сухим историйним фактом удихнуц душу и збогациц зоз свою имаґинацию и час и историйни особи. У приповедки ”Аґафия – старого попа дзивка” Г. Костельник як историчар вихасновал податки котри нашол у архиве парохиї у Керестуре о паноцови Димитрийови Поповичови и о чаше у котрим вон жил, алє як писатель дал шлєбоду уметнїцкей имаґинациї. У тим кратким прилогу опробуєме на основу познатих историйних жридлох винєсц найважнєйши податки о паноцови Д. Поповичови и його фамилиї. О приходзе Д. Поповича до Керестура знаме нєвельо. А як ше то случело? Вєшенї 1758. року римокатолїцки калочски архиепископ, под чию церковну власц подпадала керестурска парохия, на вимогу царици Мариї Терезиї мушел оддалїц з Керестура дотедишнього управителя парохиї Георгия Росия пре його ”насилне” одношенє ґу православним. Ме-

december 2020.

дзитим, пред тим мушел найсц священїка котри придзе на Росийово место. Прето ше архиепископ такой обрацел ґу грекокатолїцкому мукачевскому владикови Мануелови Олшавскому и модлєл го же би до Керестура послал ”лєпшого” священїка од Росия. У тим чаше и писма нє путовали так швидко як нєшка, а жима нє була вигодна за векши путованя и пресельованя. У марцу шлїдуюцого, 1759. Року, архиепископ врацел Г. Росия до Мукачевского манастира, а наяр истого року до Керестура сцигнул нови управитель парохиї – о. Димитрий Попович. Нє остало записане кеди вон точно ту сцигнул, алє мож предпоставиц же Г. Роси нє пошол з Керестура док нє пришол нови священїк, прето же управа Калочскей архиепископиї вироятно нє сцела дошлєбодзиц же би у тих досц зложених церковних обставинох керестурска парохия остала без священїка.

Калочски архиепископ модлєл мукачевского епископа же би до Керестира послал ”лєпшого” од Росия, алє вон послал такого якого мал або якого могол послац, бо и сам у своєй епархиї нє мал досц священїкох. Вецей податки о Димитрийови Поповичови и його фамилиї находзиме у записнїкох з канонских визитацийох керестурскей парохиї з 1763. и 1767. року котри окончел калочски архиепископ Йожеф Батянь, и зоз зачуваних матрикулох. У записнїку з канонскей визитациї зоз 1763. року записане же паноцец Димитрий Попович ма 44 роки, же пришол до Керестура пред штирома роками – значи 1759. року, же зна руски, мадярски и румунски язик. Ту пришол зоз Киш Лейти, дзе до теди бул священїк, и приведол зоз собу стару мацер, дзивку и сина. У тим документу нє записани мена мацери Д. Поповича и його дзивки и сина.

III

У звиту з канонскей визитациї зоз 1767. року записане же Д. Попович ґдовец, ма 52 роки, а до Керестура пришол пред осем роками. Жиє у обисцу зоз стару мацеру и оженєтим сином. Ту ше анї нє спомина же ма и дзивку – вироятно ше уж одала. О тим кеди ше одала и за кого – нє познате. Найстарша зачувана матрикула керестурскей парохиї тота у котрей записовани родзени, винчани и умарти од 1. януара 1779. року. Гавриїл Костельник у своєй Хронїки керестурскей парохиї спомина же мал у рукох першу керестурску матрикулу з 1767. року, котра випатра затрацена. Прето нє находзиме податки о тим кеди и за кого ше одала дзивка Д. Поповича Аґафия. Єй мено дознаваме з першей керестурскей матрикули. Гавриїл Костельник у своєй спомнутей приповедки наводзи цитат з матрикули по хторим парох Михайло Мучонї 1. децембра 1767. року покресцел Андрия, законїтого сина Молнар Андрия и його супруги Мариї, а кумово були Пап Михал и Аґафия, старого попа дзивка. Кед же Аґафия уж була одата, чудне же нє написане єй презвиско. Тото же пише же Аґафия ”ста-

IV

рого попа дзивка” би наисце требало значиц же вона дзивка Д. Поповича, бо вон у тим чаше бул стари, а Михайло Мучонї (подписовал ше и Мучонски и Мучонї: форма Мучонски славянска, а Мучонї – мадяризована) – млади керестурски паноцец. Окрем того, пред Д. Поповичом, кельо познате, у Керестуре анї нє бул други оженєти священїк. У записнїкох о кононских визитацийох керстурскей парохиї 1763. и 1767. року нє записане мено сина Д. Поповича. 1767. року ше наводзи же бул оженєти и же жил у обисцу з оцом. У попису жительох Керестура з 1764. року записани Янко Попович, оженєти, нє мали дзеци анї власну хижу, а у попису з шлїдуюцого, 1765. року записани Попов Янко, оженєти – мали єдно дзецко и нє мали власну хижу. Мож лєм предпоставиц же то син Д. Поповича. У пописох жительох Керестура з 1770. и 1772. року презвиско Попович и Попов ше нє спомина. Гавриїл Костельник наводзи же у децембру 1778. року умарла 105 рочна Ана Попович и предпоставя же то була мац Д. Поповича. Чудне же то у матрикули

нє зазначени, бо ше таке звичайно призначовало. Попович теди мал 63 роки. Значи, мац го народзела кед мала 42 роки. У звиту зоз канонскей визитациї керестурскей парохиї з 1767. року записане же калочски архиепископ суспендовал Д. Поповича зоз священїцкей длужносци пре ”прейґмирне пице”, прето же нє ма потребне образованє и же зоз своїм справованьом шири у народзе нєзлагоду, и розказал му же би ше виселєл з парохиї. Гавриїл Костельник наводзи же ше Д. Попович виселєл з парохийного дому, алє остал у Керестуре по 1779. рок, цо шведочи и перша матрикула, бо ше видзи же по теди часто кресцел, винчал и ховал, вироятно з дошлєбодзеньом тедишнього керестурского пароха. По даєдних податкох Д. Попович од 1772–1778. року бул управитель парохиї у Коцуре. Вироятно як управитель парохиї у Коцуре по потреби у даєдних обрядох заменьовал керестурского пароха. Нє найдзени податок кеди и дзе умар. Так ше траци шлїд о паноцови Д. Поповичови и його фамилиї медзи Руснацами у Бачки. Янко Рамач

grudenq 2020

свЯТЕ ПисМо

БЛаГосЛовЕни ДраГи

И гварел Господь Аврамови: – Видз зоз своєй жеми, и зоз свойого роду, и з дому оца свойого, до жеми котру ци укажем. И створим зоз це вельки народ, и поблагословим це, и возвелїчам мено твойо, и будзеш благословени. (Постанє, 12, 1-2)

Библия полна з Божима благословами за нашо животи, полна з позитивнима прикладами, обецанями датим тим котри виберу шлїдзиц Го и вериц до Його сиґурносци. Можеме буц подполно сиґурни же дзе ґод идземе, Бог нас будзе благословиц. Чи твоя вира досц моцна и розум досц отворени за Божи велькодушни благослови? Без вири нє можлїве модлїц Бога и буц задовольни зоз Нїм. Бо хто придзе блїжей ґу Богу, муши вериц же Вон постої, и же Вон наградзує тих котри Го щиро глєдаю. Одруц подозривосц и нєвиру, охаб нєдобри думки, направ места у рукох своїх и прилап Божи благослови. Дзекуй Богу за його безчислени обецаня и благослови, прешли и будуци. При тим май пред собу Давателя, а нє дарунок. Кед так зробиш, нє будзеш патриц на швет з бояжлївима очми. Знай же Бог вше идзе опрез тебе и планує благослови на твоєй драги. Дона Малтезе: РАНШИ МОЛИТВИ

december 2020.

Витамин за душу

ЦаЛКоМ инШаКи ШвЕТ

Йоаново Одкровенє (Апокалипса), медзи иншим, описує нови швет: И видзел сом нове нєбо и нову жем, бо перше нєбо и перша жем прешли, анї моря вецей нєт. (21, 1 ) И указал ми рику води живота, бистру як кришталь, цо вицека з пристолу Божого и Ягняткового. На стред його площи, з обидвох бокох рики, древо живота цо родзи дванац плоди, каждого мешаца свой род. А лїсце древа на здравє народом. (22, 1-2) У Кнїжки Одкровеня описана лїковита рика, жридло младосци, як и нови швет у котрим жию здрави и щешлїви єства. Тот нови швет виполнї жаданя нашого шерца, задоволї нашо найглїбши потреби, насици глад души и загаши нукашнї смияд. Исус гварел: Блажени кротки, бо вони нашлїдза жем. (Еангелия од Матея 5, 5) А апостол Петро пише: Бо по його обецаню очекуєме нове нєбо и нову жем, дзе пребува праведносц. (Друге соборне писмо 3, 13) Задумайце таку слику: Желєнїдло як тепих прекрива поверхносц Жеми. Квеце у безконєчним множестве фарбох краши природу. Кристално чисти потоки ше круца прейґ желєних польох. Птици весело шпиваю. Животинї шицких файтох ше бавя на слунку. Радосц и мир виполнюю Жем. Живот и любов чечу з Божого шерца. Шицки жителє Райскей загради, нового Едему, радую ше у Божим присустве. Обецанє о новим нєбу и новей жеми охрабрує нас же бизме ше зочели зоз шицким цо живот кладзе пред нас. Надїя же ше Исус враци, як и слава вичносци, охрабрую нашо шерцо и надихую нам живот. М. Ф. & П. Л. Пририхтал: Ю. П. Фото: С.Франциска Цупер

DZVONI

15

Каритас

ВЕКША РАДОСЦ ДАЦ ЯК ПРИЯЦ ОДГУКИ НА ШВЕТОВИ ДЗЕНЬ ХУДОБНИХ (2)

На 4. Шветови дзень худобних, котри иницировал папа Франциск, уключели ше вецей особи и парохиялни каритаси у нашей Епархиї. Ту ше дакус вецей застановиме на керестурским и коцурским парохиялним Каритасу.

Як знаме, крестурски Каритас ма стаємни акциї, а найвекша була помоц двом загроженим фамелийом. Вони мали право на помоц од державних институцийох, алє им у здобуваню правох нє бул хто помог-

нуц. Дзекуюци волонтером Каритасу тим фамелийом обезпечене змесценє.

Так ше после скоро єдного року розришела дукументация Райни Шеґулєв (90 роки) и єй синови Драґишови (54 роки) котри чежко хори на шерцо (шерцо роби 20%). Жию на концу валала дзе чежко дойсц з автом, нє маю воду и струю. Того року конєчно успишно нашли свой нови дом и биванє.

И Юлин Франциста (60 роки) котри цали живот робел як чобан у рижних ґаздох. Того року крава му покалїчела ногу на двох местох, остал без роботи и жил у єдней хижи без води, струї и комина. Приходзи жима и була реална можлївосц од того же би змарзнул. И його ше поспишело удомиц до лєпших условийох. З тей нагоди Каритас окреме дзекує за сотруднїцтво Центру за социялну роботу у Кули, Месней заєднїцу у Керестуре, його секретарови Михайлови Пашови и дохторови Аднанови Хасани.

16

DZVONI

grudenq 2020

Каритас

Понеже хижа Шеґульових остала празна, орґанизована акция розношеня мебльох на вецей места у валалє, дзе було потреби. Найвецей ше помогло єдней жени котрей цала фамелия погинула у Другей шветовей войни, та остала сама. У обисце нєт струї, указала ше и потреба санирац повалу и санитариї, а обилєло ше єй и два хижи и унєсло потребни меблї.

И у коцурским парохиялним Каритасу «Марийов дом» вредни волонтере окрем правеня традицийних ґаґоркох, порушали уж треци рок акцию «Дунц – шпайз».

На швето Воведениє, 4.новембра, коцурски Каритас преславел свой други Каритасов Кирбай. З тей нагоди ше зишли дзепоєдни волонтере котрим подзековал їх координатор и пренєсол поздрави од директора и ш. Михаїли, котра донєдавна була координатор Каритасу.

За даскельо днї назберали коло 30 пакети поживи хтору волонтере однєсли по обисцох найпотребнєйшим. Їх акцию зняла и ТВ руска редакция и емитовала внєдзелю 29.новембра. Коородинатор парохиялного Каритасу, Янко Салонтаї, з тей нагоди гварел – Уж треци рок орґанизуєме акцию «Дунц –шпайз», збераме поживу и шицко найпотребнєйше... Ми мало можеме з нашу акцию зробиц кельо єст потреби у валалє, алє одгук акциї важнєйши як сама акция. Нєшка у швеце панує индивидуализем, индиферентносц, нєзацикавеносц за потреби других. Сцеме так порушац явносц же би людзе роздумовали же єст людзох у векшей потреби як вони. Кед ше одлуча помогнуц - буду задовольни, бо вше векша радосц давац як примац помоц». Пририхтал о. В. Варґа, директор Каритасу Епархиї

december 2020.

DZVONI

17

Дзвончки

ПРИПОВЕДКА ЗА НАЙМЛАДШИХ

виБЕрни ЯДЛовЕЦ

Роснул у лєше мали ядловец обок при вельким старим дубе. Бул красни, алє жалосни. Єдного дня гварел:

Пришла жима, спаднул шнїг и на грубо закрил ядловцово конари. Ядловец знова бул щешлїви. Цешел ше яки є прибрани, як за Крачун и Нови рок. Бул найкрасши у лєше.

З анґлийского: Юлиян ПАП

– Стари дуб ма лїсца, а я мам лєм игелки. Птици нє сцу правиц гнїзда у моїх конарох. И я би сцел мац лїсца. Идуцого дня на малим ядловцу виросли желєни лїсца. Бул щешлїви. Алє, пришла коза и поєдла му шицки желєни лїсца. Ядловец знова бул жалосни, та гварел: – Сцел бим мац златни лїсца. И виросли му златни лїсца, та ядловец бул знова щешлїви. Алє, пришол чловек и пооберал з нього шицки златни лїсца. Ядловец заш бул смутни и гварел: – Сцем склєняни лїсца! И тото жаданє ше му сполнєло, та ядловец бул щешлїви. Алє, задул витор и порозбивал му шицки склєняни лїсца. Теди мали ядловец гварел: – Нє любим желєни лїсца, бо их кози поєдза. Нє сцем златни лїсца, бо их людзе оберу. Нє любим анї склєняни лїсца, бо их витор розбиє. Сцем ознова свойо игелки! Кози их нє поєдза, людзе их нє оберу, а витор их нє порозбива. Идуцого рана ядловец ознова мал свойо игелки.

18

DZVONI

На Вилїю на полноци

попать на нєбо, увидзиш гвизду

цо швици ясно,

над Вифлеємом ше становела

и поведз гласно:

Дїва Мария Сина родзела!

grudenq 2020

Дзвончки

Рождество Исуса ХРИста Виронаучни школяре зоз Коцура преглїбйовали зоз свою вироучительку Ксению Бесерминї значенє Рождества и послали нам на тоту тему свойо подобово роботи.

Николина Ничич

Надя Бесерминї

december 2020.

Сташа Буила

Марина Макаї

Симона Ґайдош

DZVONI

19

Духовне життя ЮВІЛЯНТКА С. НАДІЯ ВОРОТНЯК

РАДІСНЕ ЖИТТЯ З БОГОМ І ЛЮДЬМИ

Дочекати і відзначити 60-ччя монашого життя, це вже великий і значний ювілей. З цієї нагоди ювілянтка с. Надія Воротняк розкаже нам свій багатолітній досвід. Походжу з Боснії зі села Брезік. В нашій сім’ї було 8-ро дітей. Мої батьки були для мене добрим прикладом у спізнанні божих правд. Любов до Бога і практикування глибоко - християнського життя були закладені в мені ще змалку. Мама вчила нас різних молитов. Великий акцент у нашій сім’ї був поставлений на вшанування Бога, Його ім’я і правдиве життя. Взивати ім’я Господа Бога надаремно, було строго заборонено! За такі слова могли вигнати з хати. Ми дуже любили ходити до церкви, але на той час не було можливості брати участь в Службі Божій кожної неділі в нашому селі, тому що один священик обслуговував багато парафій. Нас засмучувало те, коли ми не могли піти до церкви. Коли мені виповнилося 18 років то у мене зродилося бажання посвятити своє життя Богові. А дізналася я про богопосвячене життя з розповідей старшого брата Василя, який на той час студіював Богослов’я в Загребі. Він заохочував мене до монашого життя, хоч до того часу я не мала можливості бачити монахинь. Про свій вибір скоріше сказала мамі, а вона сповістила батькові, що я хочу йти до монастиря на, що він відповів: є дві дороги, а ти вибирай! Як підеш по першій то з неї можна повернутися, а як підеш по другій, то звідти нема вороття. Роздумавши над цими словами, твердо вирішила, чого я прагну в житті. Якраз в той час на навчанні був мій брат Василь, якого скоріше згадувала і Павло пізніше о. Йосафат, був вже в монастирі оо. Василіян. Моя рідна сестра с. Татіяна була в сестер

20

DZVONI

Служебниць. До монастиря мене привів мій батько Андрій і вже в дорозі з Принявору до Руського Керестура було декілька перешкод. Одна з них сталася в містечку Принявор, де ми чекали на автобус цілий день, батько з нетерпеливості вже захотів повертатися додому, але моя сильна наполегливість його зупинила. Приїхали до Руського Керестура 7 грудня 1960 р. в переддень свята Непорочного Зачаття. Наступного дня був похід до Марійського святилища Водиця. Сестри одягнули мені на голову серпанок, це означало, що я належу до кандидаток Сестер Служебниць і це мене ще більше заохотило стати сестрою. Батьки наші залишилися самі. Їхня молитва, приклад віри і правдиве християнське життя давало нам сили і витривалості в нашому покликанні. Крім батьків, братів і сестер, прикладом для мене була с. Веніамина Боднарчук, яка в одній особі була і доброю мамою і сестрою, огортала усіх своєю любов’ю і теплом. Правда, що в житті пережила багато випробувань і труднощів. Інколи через людські наклепи, несправедливість приходило знеохочення. Пригадую один важкий також ви-

падок, коли в 70 – тих роках настали реформи в нашому Згромадженні зміна монашого одягу на більш практичний. Так як я маю пляму на обличчі, з новим одягом ця пляма була видима, а в старій формі було закрите обличчя. І це мене дуже збентежило і внесло в моє життя неспокій. Завдяки с. Вірі Пап, яка тоді молилася за мене цілу ніч до Матері Божої у Водиці, щоб я змогла сприйняти себе і нову форму монашого одягу. Ранком, коли с. Віра повернулася з Водиці, я сказала: дайте мені нову форму. За час мого життя в монастирі я виконувала різноманітне служіння. По закінченні медичної школи та курсу шиття, 17 років працювала директоркою в старечому домі в Руському Керестурі. Два рази була обрана на Віце Провінційну Настоятельку, а 2001 року завдяки моїй ініціативі ми стали Провінцією. В Руському Керестурі провела 25 років монашого життя. В Римі була на служінні Генеральної Дорадниці, а також працювала в двох семінаріях: Папська семінарія Св. Йосафата та Румунській колегії. За час мого служіння була багато разів настоятелькою в спільнотах. На окремий спосіб люблю спілкуватися з людьми, послужити іншим, люблю спільнотне життя, богослужіння і молитву. З задоволенням готую їжу, працюю в городі, люблю вишивати і це все за Божою допомогою виконую, хоч стан здоров’я в мене не дуже задовільний. Складаю Богові подяку, що протягом цих років мого монашого життя мала можливості подорожувати в різні країни: Австралію, Бразилію, Італію, Німеччину, Україну та Америку. Жити дуже люблю і часто молюся: «Господи не забирай мене в половині мого життя!» Розмову провела с. Михаїла Воротняк, СНДМ

grudenq 2020

Записи ПАМЯТНЇКИ ВЕЛЬКЕЙ КУҐИ У СРИМЕ ЗОЗ 1797. РОКУ

КЕД ЖИВИ ЗАВИДЗЕЛИ МЕРТВИМ

Вироятнє же ище дахто з вас окрем мнє преходзи по швидкей драги зоз Ириґу до Руми, дзе ше находза два памятнїки - єден зоз Христовим розпяцом и двома статуами коло нього, а други на боку драги без статуох. Коло нїх лєм пише «Споменик Кипови, 18. век». Хто ше застанови, може пречитац прецо су поставени. Зоз Заводу за защиту памятнїкох зоз Митровици гваря же тоти памятнїки поставени на чесц католїцким святим - св. Себастиянови и св. Року, котри защитнїки од оберацей хороти куґи. Поставени су дзекуюци румским ремесельнїком два роки после застановеня велькей чуми. Ту є застановена 20. авґуста 1796. року, после рока велькей борби у котрей поумерали три штварцини жительох Ириґу, точнєйше 2.548 особи. Праве на тим месце теди викопани вельки ярки и поставена моцна стража зоз припаднїкох румскей полициї и войски, котра стражарела же би заражени з Ириґу нє виходзели зоз карантину и нє прешли до їх општини. Ириґ у тих часох бул фрушгорска престолнїца зоз осем манастирами и бул економски центер зоз векшим числом жительох як тедишнї Беоґрад. Як пришло до тей страшней зарази котра ше ширела як огень у лєше? Ириґ теди припадал Австроугорскей обласци, на гранїци зоз Турску, а зоз Турскей до Беоґраду пренєсли епидемию турски тарґовци и вояци. До Ириґу ю принєсла Анджелия, жена Дишеи Недельковича зоз Крнєшевцох дзе була на хованю своєй шестри одкаль принєсла и килими а зоз нїма и куґу. Анджелия була и перша жертва и умарла 14. юлия 1795.року, а после нєй ше тота хорота преширела на цали Срим, а найбаржей на Ириґ.

december 2020.

Зоз Бечу и Будимпешти пришли дохторе помагац, алє гоч цо пробовали - нїч нє застановйовало хороту. Вони ше чували зоз окремним облєчивом, а куґа ше ширела прейґ дотикох и предметох котри заражени дорушовали. Умерали тельо нараз же ше их вєдно ховало до заєднїцких гробнїцох, а цела посиповали зоз вапном. Же би ше город дезинфиковал, хижи у хторих були заражени валяни и спальовани, так же спалєни 402 хижи од тедишнїх 912. Хороту ширели сами жителє котри нє сцели дац своїх заражених до изолациї або шпитальох, сами их лїчели и допатрали та так ше заражели цали фамелиї. Оцове стражарели зоз пушками и нє дали свойо дзеци однєсц на лїченє, а пре бочканє покойного и тродньово обеди после хованя, цилованя єдни других и виражованя сочувствия зоз руками – хорота ше вше баржей ширела. Памятки на подобни траґедиї було вецей - у Осєку, у Мадярскей и на териториї дакедишнєй Габзбуржскей монархиї алє анї єден нє зачувани як тот, котри после велїх рокох препаданя обновени 2011.року.

Пририхтал о. Варґа В.

ДАРОВАЛИ ЗА «ДЗВОНИ»

ДАРОВАЛИ ЗА ЗАКРИЦЕ НА КАТЕДРАЛИ СВ. О. МИКОЛАЯ У РУСКИМ КЕРЕСТУРЕ

Най Марийов покров занавше будзе над нїма

Анкица и Михайло Рамач Леона Вебер

Еуфемия Баран

Рафаїл Венчельовски Мария Бучко Еуфемия Рац

Михайло Бесерминї ДАРОВАЛИ ЗА ВОДИЦУ - ЗА ДОМ «Емаус»

Най Марийов покров занавше будзе над нїма

Най Марийов покров занавше будзе над нїма Анкица и Михайло Рамач Еуфемия Рац

Пашо Йовґен

DZVONI

21

Рождество

иДЗМЕ До виФЛЕЄМу КРАЧУНСКИ ЗБУВАНЯ

Идзме до Вифлеєму и опатьме цо ше стало, подїю котру нам обявел Господь. (Лука 2, 15) Так гварели пастире, перши шведкове крачунскей подїї, од котрей ше почали раховац роки. Алє рахованє рокох не єдине цо теди почало и нє прето пастире понагляли до пещери. Вони сцели видзиц дар Божи, котри пременї живот чловека и цалого чловечества. Од теди кажди чловек, котри у вифлеємским дзецку препозна свойого Спасителя – почина ознова раховац свойо роки. Кельо роки зме ознова народзени? Чи каждого року приходзиме до Вифлеєму, ґу яшельком? Нє вше зме свидоми яки нам вельки дар дал Бог у Исусу Христу. А Исусово народзенє було лєм початок вельких Божих дїлох на тим швеце, на тей жеми... Гоч, швет ше од самого початку подзелєл на два часци – єдни ше радовали народзеню Исуса, а други ше бали од нього. Нєодлуга по його народзеню, праве пре ньго, зробени вельки масакр нєвиних дзецох. А так було и през историю. Исус пришол на тот швет як зисценє Божого обецаня, без огляду чи го приму чи нє. Бог нє охабел швет же би препаднул у гриху. Пришол на час, теди кед ше виполнєл час за тото – записане у Евангелиї. Исус нїяким концом нє сцел подзелїц швет, гоч знал же ше то пре ньго збудзе. Швет нє упознал Исуса и ище го и нєшка нє позна. А Вон ше праве прето народзел и пришол – же би отворел очи цемним и же би ошлєбодзел зараброваних. (Ис 42, 7) Праве тоти слова вигваряме стояци у Вифлеєму пред яшельками у котрих дзецко – Спаситель. Модлїме Гослода же би нам помогнул похопиц праву цену дара котри нам дал у Исусови. Притульме тото дзецко ґу свойому шерцу и, ослухуюци як дурка божествене шерцо у наших рукох, ускладзме го зоз дурканьом нашого шерца. И так, у истим ритме, през цали живот. о. Роман Миз: З ИСУСОМ НАСАМО (2003)

22

DZVONI

***

Гваря: нє будзе Крачун. Я гварим: можебуц будзе найщирши по тераз. Верим же и у найчежших хвилькох можеме пренайсц Шветло. Верим же и у цмих ноцох души, хтори кажде голєм раз дожил, а даєдни и частейше, можеме пошац найдробнєйше нашенко надїї до нукашньосци нашого єства.

Гваря: нє будзе Крачун. Алє, чи малого Исуса пред вецей як два тисячи роками людзе нє одруцели? Чи нє гуторели же нєт места за бебу Исуса? Та заш лєм, видзи ше ми же и у тей трапези, и у тим чаше, можеме отвориц дзвери беби Исусови. Най войдзе до наших обисцох, до наших фамелийох. Же бизме потримали єдни других. Же бизме ознова пренашли надїю. Надїю, котра нє завиши од бобалькох, вареного вина... Верим же можеме ознова почувствовац тоту полноту радосци. Притулїц свойо дзеци. Кед можлїве и мацер. Оца. Любену жену. Мужа. Препровадзиц час зоз своїма наймилшима. Врациц фокус. На тото цо нє може препаднуц. На тото цо и сам знаш же глїбоко у це жиє. И вше гласнейше ци гутори: єст ище. Понад тоту реалносцу иснує цошка таке вельке цо нє мож похопиц, долапиц. Алє, тото цо цалком ясно знаш: будзе добре. Прецо? Прето же шицко, вше шицко прейдзе. Лєм Бог остава.

Вихаснуйме тот час же бизме ше приблїжели ґу Смислу. Єдиней правдивей сиґурносци. Вон нам може подаровац мир. Так барз потребни мир. Врацме ше ґу молитви. Ослухуйме знаки часу. И знайме: з каждим дньом зме вше блїжей при свойому Учительови. А вец, кед шицко тото прейдзе. Уж ту на жеми. И тоти бобальки буду мац иншаки смак. И вино. И облапенє. Шицко будземе баржей ценїц. Будземе лєпши особи. Будземе! Милетин Марич

grudenq 2020

ШТири ДарунКи За Крачун

Бог нас вше нєсподзива зоз своїм провидїнийом. То нам потвердзує и искуство Урса зоз Швайцарскей: добре дїло зробене зоз любови може мац вельо позитивни ефекти. Мойо двоме браца и їх супруги ме поволали же бим зоз нїма преславел Вилїю. Жадал сом им однєсц дарунки, алє сом нє мал пенєжи. Тото сом положел до Божих рукох. Пред даскельо дньами наш парох нас поволал же бизме пришли правиц швички на парихию. То у нас традиция, алє я потераз нїґда у тим нє участвовал. Пошол сом помогнуц правиц швички и бул сом одушевени. Здогаднул сом ше же жена мойого младшого брата люби швички. Ниа, перши дарунок бул порихтани. З часу - на час идзем помагац и до фирми моїх приятелльох кед маю вельо роботи. Остатнїраз, кед сом бул помагац, под час павзи сом пошол до маґазину и збачел сом прекрасни теки. Питал сом ше за цену, алє були пребарз драги за мнє. Тот дзень бул барз напарти, алє я бул задовольни же сом могол помогнуц. Кед сом одходзел, подаровали ми ташку зоз дарунками як подзекованє за мою помоц през цали рок. Кед сом отворел ташку, рушели ми слизи на очи! У ташки були тоти прекрасни теки! Дарунок за мойого старшого брата бул порихтани. Пред даскельо днями, приятель ми дал коверту зоз динарами и гварел: „То за тебе!“. Понеже ше того дня отримовал крачунски вашар, такой сом пошол поопатрац цо бим могол купиц за дарунки, алє шицко було пребарз драге за мнє. Кед сом одходзел, збачел сом штанд на котрим предавали орґански есенц, а цена була праве тельо кельо сом достал у коверти. Ище єден дарунок бул порихтани. Накадзи сом сцигол дому, приятель ми явел же достал скоряну ташку котра му нє треба и питал ше ми чи би

december 2020.

Шведоченя

ЖИРО РАХУНОК НА ХТОРИ МОЖ УПЛАЦИЦ ПРЕДПЛАТУ И ДОНАЦИЇ ЗА «ДЗВОНИ» Динарски рахунок: 160 – 521416 - 50 Девизни рахунок (у еврох): 00 – 540 – 0004703.4 Девизни рахунок (у доларох): 00 – 540 – 0004982.7

Banca IntesaGrkokatolička parohija Sveti otac Nikolaj M.Tita 64 25233 Ruski Krstur Svrha uplate: pretplata za „Dzvoni“

ю я могол похасновац. Такой сом ше здогаднул свойого младшого брата и ище єден дарунок бул порихтани Думал сом же на Вилїю пойдзем зоз празнима руками, алє ше Хтошка остарал же бим нашол дарунок за каждого. Пририхтал: М. Шовш (www.focolare.org)

Кед жиєме Слово

Пред вецей мешацами Слово живота по хторим зме жили глашело «Давайце и да ше вам: миру добру, наполнєну, набиту и преполнєну ше вам да до наруча вашого» (Лк 6, 38). Кед сом го пречитала, окреме ме спонукло же бим го насправди здушно применєла до живота зоз новим еланом, гоч уж давно постала стил и мойого живота. Тиж так, у єдней духовней стат′ї сом пречитала шведоченє єдней жени хтора ришела же дарує векши прилог у церкви и яки бул пошлїдок. Ту сом ше тиж препознала, у смислу же до шкатули у нашей церкви уж роками давам исти минимални прилог з толкованьом же Бож зна яки мойо финансийни можлївосци, же мушим робиц ище даскельо роботи попри своєй основней роботи... Тераз сом почувствовала спонукнуце и ришела же и ту свой прилог звекшам вецей як два раз. Попри того сом з окремну сцелосцу почала жиц «Давайце и да ше вам...». То було прейґ

рижних дробнїцох, подаровац дацо од того цо предавам, даровац свой драгоцини час на роботи за рижни услуги хтори нє у моєй роботней обовязки. Значело и вислухац велїх хтори ше дзечнє затримовали на моїм штанду на пияцу, гоч би и нє куповали, алє ше обток звекшал. Тото обачела єдна пайташка хтора предава прейґ драги мнє, та ми гварела же сом як терапеут и могла бим наплацовац услуги... Вшелїяк, то була лєм франта. Прешол и цали мешац, та и вецей... Було нагоди и за додатни заробок и мнє, и супругови, и могли зме заробиц на сезонскей роботи у польопривреди. Аж познєйше сом похопела же нам сцигла тота мира назад – од того заробку зме могли виплациц огриву за жиму у цалосци, а нє на рати як остатнїх рокох, могли зме обезпечиц єдну векшу инвестицию у обисце хтора нам оможлїви пришпоровац за буджет, и ище вельо того, за нас и за нашо дзеци... У єдней хвильки сом зрозумела же то шицко Дар од Бога за Його жите Слово. П.

DZVONI

23

Крачунски роздумованя

КомУ ПоТРеБНи КРАЧУН?

Кед шацуєм площи и улїци, Авзлоґи и змисти цо ше понукаю, Застанєм дакус зармуцени И питанє ше у мнє пребудзи.

Кому нєшка Крачун потребни? Кому потребни шицок тот галайк и нємир? Людзе и так жию по своїм, А Тебе Боже парада нє потребна.

Богатим Крачун нагода, Же би свойо богатство умножели ище вецей. Худобни ше ище вецей задлужа, И так биду на биду кладу.

Политичаром Крачун послужи за винчованки, Пласираю слики худобних дзецох трецого швета, А место єдзеня, пошлю им оружиє, И таки ци крачун Исусе завадза. Тебе, Исусе, єдина намира була, Же би нас Твоя любов дотхла. Дзекуєме Исусе на пробованю, Алє спущ капку роси на горуцу людску трапезу.

Знова и нєшка исную тоти, Цо твоєй доброти ровнаю дражки. Пре таких Исусе свойо руки розшир, Допущ им дотхнуц ше Твоєй колїски у Вифлеєму.

о.мр Дарко Рац

***

Мирни куцик за сон, и фалаток хлєба, бриґи преполна длань, мнє Господи мой, од того, анї кус вецей нє треба. Нє допущ най скоштуєм, „щесце пейцминутне” бо воно лєм заблїшнє, а на концу будзе смутне.

Ти допущел мойо блуканя, и по найвекшей цмоти, алє я тераз прескакуєм, вше висши предомну плоти, хтори швет поставя, жадни пенєжу и власци, путуюци нєстримовно, до своєй власней препасци. Єст нас кус ище воякох, швидких як окомгнуце, звязани до малого снопчка, яґод вербово пруце. И таки зме порихтани зоз наймоцнєйшим оцтом, очисциц, свойо найглїбши рани.

Дзекуєм за тоти стихи, дзекуєм ци за тему, улож их до яшелькох, ґу себе, у шветлим Вифлеєму.

Славко Афич

24

DZVONI

grudenq 2020

На здогадованє

СМУТНЕ ЗДОГАДОВАНЄ

«Жертва Богу – сокрушени дух; понїзне и покаяне шерцо, Боже, нє одруц.» (Пс 51, 19)

Наполнєли ше три смутни роки як нас у жалосци зохабела наша мила мац

Наполнєли ше осем смутни роки як нас у жалосци зохабел наш мили оцец

НАТАЛИЯ КОСТЕЛНИК нар. ПАШО

ВЛАДИМИР КОСТЕЛНИК писатель и новинар

У красних памяткох з любову и подзекованьом и далєй сце у наших шерцох и молитвох. Паметаю вас вашо: Любка, Натка и Владо, унука Лариса и Владо; праунуки Павле и Марина.

Спочивайце у мире Божим!

СМУТНЕ ЗДОГАДОВАНЄ На наших милих

«Бо з благотатю сце спашени по вири! И то нє по себе! То Божи дар!»

(2 Еф 2, 6)

december 2020.

МИХАЙЛО РАЦ (1948 – 2015)

ЯНКО КАНЮХ (1947 – 2009)

МАРИЯ КАНЮХ (1919 – 2003)

МИХАЛ КАНЮХ (1915 – 1998)

з Руского Керестура

Красни памятки на вас чуваю вашо наймилши

Спочивайце у мире Божим!

DZVONI

25

ОСТАТНЇ ПОЗДРАВ

НА ЗДОГАДОВАНЄ

Дня 30. новембра преселєла ше до вичносци наша мила андя

Дня 16. децембра наполнєли ше 5 роки як нас занавше зохабела наша мила шестра и тета

ФЕБРОНА ПАВЛОВИЧ народзена Шовш (1938-2020) зоз Руского Керестура

МЕЛАНИЯ ПЛАНЧАК (1954-2015) зоз Руского Керестура

Пошла ши од нас, алє у наших шерцох занавше останєш. Памятку на це будзе чувац твоя шестра Наталия зоз дзецми Сенку и Сашом зоз фамелиями.

Спочивай у мире Божим!

Найкрасши памятки на єй дочекованя и випровадзованя у думкох и молитвох будзе на ню чувац – Сена Семанова зоз дзецми

Най спочива у мире Божим!

ОСТАТНЇ ПОЗДРАВ

У Господу ше упокоєла наша мила мац

ИРИНА МУДРИ (19.1.1928. – 9.12.2020.) У молитвох и шерцох красни памятки на вас будзе чувац син о. Владимир зоз фамелию.

Спочивайце у мире Божим!! Християнски часопис * Виходзи раз мешачно * Видава Грекокатолїцка парохия св. о. Миколая у Руским Керестуре * „Дзвони” часточно финансує Министерство вирох Републики Сербиї * Одвичательни редактор: о. Владислав Варґа * Главни редактор: о. мр Михайло Малацко * За видавателя: о. мр Михайло Малацко * Редакция: о. Юлиян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац, ш. Михаила Воротняк СНДМ, Мария Афич, Мария Стрибер, Оленка Живкович, Славомир Папуґа * Часопис унєшени до реґистру средствох явного информованя под числом 2245 з ришеньом Министерства информацийох Републики Сербиї од 1. октобра 1996. року * Компютерски обробок: Славомир Папуґа * Друкує друкарня: „Maxima graf” Петроварадин * Тираж: 800 прикладнїки * Рочна предплата: 1000 дин. Европа: 50 еври, прейґокеански жеми: 60 еври * Адреса: М. Тита 64, 25233 Руски Керeстур, тел. (+381) 025/705-020 * E-mail: redakcija.dzvoni@gmail.com

26

DZVONI

Християнський часопис * Виходить щомісяця * Видає Грекокатолицька парафія св. о. Миколая у Руському Керестурі * „Дзвони” частинно фінансує Mіністерство віри у Республіці Сербії * Відповідальний редактор: о. Владислав Варґа * Головний редактор: о. мр Михайло Малацко * За видавця: о. мр Михайло Малацко * Редакція: о. Юліян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац, с. Михаїла Воротняк СНДМ, Марія Афич, Марія Стрібер, Оленка Жівковіч, Славомир Папуґа * Часопис внесений до реєстру за собів громадського інформування під числом 2245 з рішенням Міністерства інформацій Республіки Сербії 1. жовтня 1996 року * Компютерська обробка: Славомир Папуґа * Друкувала друкарня: Maxima graf” Петроварадин * Тираж: 800 примірників * Річна передплата: 1000 дин. Європа 50 євра, заокеанскі державі 60 євра * Адрес: М. Тита 64, 25233 Руський Керестур, тел. (+381) 025/705-020 * E-mail: redakcija.dzvoni@gmail.com

grudenq 2020

Шлїдом подїйох

РУСКИ КЕРЕСТУР – У парохиї св. оца Миколая 15. Децембра почала ше отримовац Крачунска дзевятнїца хтора помага вирним духовно ше пририхтац за швето Рождества. Того року Дзевятнїца ше преношела и на фейсбук боку Катедрали за тих цо нє могли присц до церкви. (М.А., И.О.)

РУСКИ КЕРЕСТУР – Пред крачунскима шветами, од 18. октобра, у просторийох Каритасу ше отримовали духовни преподаваня о Блаженствох хтори пририхтал парох о. Михайло Малацко. Преподаваня були нєдзелями, после вечаршей Служби Божей, а то були и духовни пририхтованя за швето Рождества Христового – Крачун. (М.А.,М.С.)

РУСКИ КЕРЕСТУР – Члени Церковного одбору и волонтере орґанизовали акциї пораєня порти церкви и Центру Йосафата дзе орезали древка, розкерчели заграду, резали древо за огрив хтори и поскладали до места хторе предвидзене за тоту намену. (О.Ж.)

РУСКИ КЕРЕСТУР – Екипа явного сервису РТС зняла прилоги о крачунских обичайох у Руским Керестуре, за потреби емисиї Граждан, а редакторка тих прилогох новинарка Вера Раїчевич. Прилоги пошвецени обичайом хтори ше пестую з нагоди Крачуна, екипа емисиї Граж­дан зняла у Пасторалним центру Блажена Йосафата, шестрох Служебнїцох, у шедзиску Националного совиту (НС) Руснацох и на парохиї св. Миколая. (М.А.)

КУЛА – Велї парохиянє ше стараю за свою церкву, а медзи нїма и Иван Ребачук, хтори уж вецей як трицец роки обслугує на Службох Божих. (ш.М.В.)

РУСКИ КЕРЕСТУР – Ана Варґова роками шеє житко за церкву. Так вона и того року дала свойо доприношенє же би Катедрала под час крачунских шветох випатрала святочно. (ш.М.В.)

Шлїдом подїйох

КУЛА – Внєдзелю, 29. новембра, преславене храмове швето Кирбай, а пре епидемийну ситуацию у дакус иншаким випатрунку и у присустве меншого числа вирних. Кирбайску шветочну Литурґию предводзел о. Владислав Рац, парох коцурски котри и наказовал, а сослужел новосадски парох о. Юлиян Рац. Домашнї капелан о. Платон Салак ЧСВВ споведал, а парох о. Дамян Кича привитал шицких присутних. Апостол читал и шпиванє водзел новосадски дзияк Йовґен Надь вєдно зоз шестрами Служебнїцами. На Литурґиї було вельо менєй вирних и госцох як по други роки, а нє бул анї кирбайски одпустови обход коло церкви. (М.А.,ш.М.В.)

КОЦУР – Швето святого Йосафата и Кирбай Манастира шестрох Служебнїцох Непорочней Дїви Мариї означени 25. новембра. Вельку Службу Божу служел парох коцурски о. Владислав Рац, а сослужели капелан о. Данил Задрепко, о. др Яков Кулич и єромонах о. Дамян Кича парох кулски. Пре хвилькову епидемиолоґийну ситуацию, Служба Божа служена у церкви, а нє у просторийох Манастира як предходних рокох. Присуствовали числени шестри и вирни, як и члени Церковного одбору, притримуюци ше предписаних мирох защити. По законченю Служби шицки присутни ше почасцели з лакотками котри були пририхтани з нагоди того швета. (О.Р.)

НОВИ САД - Осмого новембра свою першу Причасц у новосадскей парохиї приял Михайло Бики. За тоту вельку подїю прохтала го вироучителька Мелания Римар. (о.Ю.Р.)

РУСКИ КЕРЕСТУР – Соботу, дзень пред шветом Святого Миколая, коло 200 дзеци достали дарунки од святого Миколая. Виронаучни школяре трецей класи зоз ш. Михаїлу Воротняк дочекали святого Миколая зоз шпиванку, а вон им на тим подзековал и привитал шицки дзеци и їх родичох. Потим у церкви дзелєл дарунки дзецом хтори уходзели по єдно зоз своїма родичами. Дзелєнє пакецикох орґанизовал церковни одбор и волонтере Каритасу. (М.С.)

И того року, Календар ше зявює як заєднїцке виданє НВУ „Руске слово” и Християнского часопису „Дзвони”. Обсяг му 296 боки, а у нїм обявене и фототипске виданє того першого Руского календара хтори обявени пред 100 рокамами, як и духовни тексти, тексти зоз култури, историї и други змисти. Календар по цени од 500 динари мож купиц у НВУ „Руске слово” у Новим Садзе, при заступнїкох „Руского слова” и по наших парохийох. (РС)

РУСКИ КЕРЕСТУР - Виронаучни школяре трецей класи зоз ш. Михаїлу Воротняк ше вєдно пририхтовали за Крачун – на виронауки вєдно правели вертеп, шпивали коляди и приповедали о значеню Рождества. (ш.М.В.)