Dzvoni April 2022

DZVONI

ХРИСТИЯНСКИ ЧАСОПИС / ХРИСТИЯНСЬКИЙ ЧАСОПИС РОК / РІК XXIX · ЧИСЛО 4 (340) · АПРИЛ / КВIТЕНЬ 2022 · ISSN 0354-5768 · 100 дин.

Hristos Voskres!

Voistinu Voskres!

ВЕЛИКОДНЄ ПРИВІТАННЯ

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Дорогі брати і сестри! Понад дві тисячі років тому сталася подія, якої ще не знав світ, але яка змінила наш світ. Спаситель, якого було засуджено на смерть і розп’ято на хресті, – воскрес із мертвих. «Чому шукаєте живого між мертвими? Його нема тут: він воскрес» (Лк. 24, 5-6), – питає ангел жінок-мироносиць. Словами «Христос Воскрес» звіщаємо правду про те, що через свої страждання і смерть Христос перейшов до нового Життя до слави Воскресіння. І цей перехід Він вчинив заради нас. І цього року відзначаємо подію Христового Воскресіння у надзвичайних умовах, в умовах тривоги та непевнсті для цілого людського роду з огляду на на ще триваючу пандемію згубної хвороби, а особливо з огляду на жорстоку війну в Україні. Впродовж двох тисячоліть, відколи ангели сповістили мироносицям: «Чого шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, Він воскрес» (Лк. 24: 5 – 6), Церква і людство часто перебували в скорботах і випробуваннях. На долю майже кожного покоління християн випадало зазнавати тих чи інших скорбот. Та якими б важкими не були ці випробування, але радість від усвідомлення правди про Воскресіння Христове допомагає долати все. На кожному, хто з вірою у Воскреслого Господа святкує Пасху, здійснюються Христові слова, звернені до апостола Томи: «Побачив мене, то й віруєш, щасливі ті, які, не бачивши, увірували!» (Йо. 20, 29). Ми не бачили Спасителя тілесними очима, як бачив Його апостол Тома, але віра наша свідчить нам, що Христос дійсно воскрес із мертвих. Через цю віру ми сповнюємося обіцяного блаженства, яке частково вже тут дає нам пізнати і відчути невимовну радість і блаженство, які очікують нас у вічному житті. Спаситель сказав своїм учням, а через них – і всім нам: «Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере» (Йо. 16, 22). Тому нам, які відзначаємо цей Великдень, треба пам’ятати, що Христос, як Всемогутній та Всюдиприсутній Бог, завжди є з нами, коли закликаємо Його з вірою і прославляємо Його Воскресіння. Святий апостол Павло у своєму посланні до Римлян записав, що: «Христос Ісус, який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, - він заступається за нас» (Рим. 8, 34). Ми є свідками, що усе людство шукає способу, як подолати пандемію згубної хвороби. І якби зараз знайшлась людина, яка б винайшла спосіб чи ефективні ліки, щоб перемоги пандемію, ми б прославляли таку людину, і шанували б її. А сьогодні ми святкуємо перемогу не над однією хворобою, а над гріхом, що є причиною всіх хворіб! Ми прославляємо не винахідника від захворювання, але - Спасителя, який переміг саму смерть і дарував нам життя вічне. Та на жаль, як у давнину, так і тепер не всі усвідомлюють, яке надзвичайне значення має для людства Христове Воскресіння. Однак, ані невірство, ані людська байдужість не здатні знецінити і знівечити той дар вічного життя, який отримали всі нащадки Адама і Єви завдяки воскресінню.

Христос воскрес із мертвих, Його не утримали ані запечатаний камінь на дверях гробу, ані сторожа. Так само і невірство людське, і невдячність до Спасителя не можуть зупинити життєдайних плодів воскресіння. Якщо Христос нас звільнив від рабства, чого дотепер відчуваємо владу гріха, і зазнаємо страждань і помираємо? Тому що, окрім здійсненого Спасителем, є й те, що залежить від кожного з нас. Ми звільнені від рабства гріха, але гріх діє в нас у тій мірі, в якій ми дозволяємо йому діяти. Ми страждаємо й помираємо, але Бог дав нам силу перемогти це, якщо ми самі будемо співпрацювати з Ним, виконуючи Господні заповіді. Так, як найкраща книга і наймудріший вчитель не дадуть знань тому, хто не бажає навчитися, і так, як доброю дорогою нікуди не дійде той, хто не бажає зрушитися і залишається на місці, так само і дар спасіння, і перемога над смертю не будуть дієвими в нас, якщо кожен особисто не потрудиться, щоб осягнути їх, не відкриє двері свого серця для Бога, залишиться глухим до проповіді Євангелія. Святкування Воскресіння Христового - це не лише зберігання звичаїв, чи нагода для їжі, пиття й привітань. Воно нас закликає перемінитися, вийти назустріч Сину Божому, взяти хрест свій та йти за Христом. Тільки так – у співпраці і співдії людини з Богом, звершене Спасителем діло відкуплення, стає дієвим і дає добрі плоди для кожного зокрема. Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа і вітання зі спасительною Пасхою нехай надихає наші серця радістю. Воно єднає нас навколо Воскреслого Спасителя у Його Церкві, яка продовжує перебувати у боротьбі з гріхом тут на землі, а на небесах торжествує перемогу над злом. Примножуймо цю радість і у цих скорботних часах, розділяючи її з близькими і далекими, з вірою, що після Великої Пʼятниці, після страждань і розпʼяття та смерті, приходить славне Воскресіння. Вітаю сердечно всіх вас з Воскресінням Христовим. Нехай Христос, який воскрес із мертвих, переміг владу диявола і саму смерть, сповнить наші душі й серця надією на перемогу правди і добра в нинішніх випробуваннях, скріпить у вірі, допоможе плекати й примножувати любов до ближніх, виявляти її словом і ділом. Як у Великодню ніч ми запалюємо вогонь від свічки до свічки, примножуючи світло й тепло, так від серця до серця несімо цю спільну радість, сповіщаючи всім про перемогу Спасителя над гріхом, злом і смертю, адже Христос воістину Воскрес! + Юрій Джуджар Владика

Вельконоцна винчованка

ВЕЛЬКОНОЦНА ВИНЧОВАНКА

Христос Воскрес! Воистину Воскрес!

Понад два тисячи роки стала ше подїя, яку швет ище нє видзел, алє яка пременєла наш швет. Спаситель, якого засудзели на шмерц и розопяли на крижу, воскреснул з мертвих. «Прецо глєдаце живого медзи мертвима? Нє ту є, алє воскрес» (Лк. 24, 5-6), - питал ше ангел женом-мироносицом. Зоз словами «Христос Воскрес» нависцуєме правду о тим, же Христос прейґ свойого церпеня и шмерци прешол до нового живота, до слави Воскресеня. И тот преход зробел пре нас. И того року славиме подїю Христового Воскресеня у надзвичайних обставинох, у обставинох страху и нєсиґурносци за цали людски род з огляду ище тирвацу пандемию, а особлїво и з огляду на войну у України. Под час двотисячней историї, одкеди ангел сповисцел тоту радосну вистку мироносицом, Церква и людство часто пребували у смутку и церпеньох. На судьбу скоро каждого поколєня християнох припадали даяки церпеня и смуток. Та гоч яки чежки були тоти церпеня, заж лєм радосц од свидомосци и вири до Христового Воскресеня помагала надвладац шицко. На каждому хто з виру до Воскреслого Спасителя слави спасительну Пасху, зисцую ше слова Христово, поведзени апостолови Томови: «Поверел ши, бо ши ме видзел; блажени тоти котри нє видзели, а поверели» (Йо. 20,29). Ми нє видзели Спасителя з тїлеснима очми, як го видзел апостол Тома, алє наша вира и нашо шерцо нам шведоча же Христос наисце Воскреснул з мертвих. Прейґ тей вири ми ше напольнюєме з обецаним блаженством, яке нам уж тераз дава можлївосц часточно почувствовац тото нєвиповедзене блаженство и радосц, яки нас обчекую у вичним живоце. Спаситель гуторел своїм ученїком, а прейґ нїх и нам шицким: «Вам тераз жаль: алє я вас знова увидзим, и будзе ше радовац вашо шерцо, и нїхто од вас нє однєє вашу радосц» (Йо. 16, 22). Прето нам, яки славиме Воскресенє Христово, треба паметац же Христос, як Всемогутни и Вшадзиприсутни Бог – вше з нами кед ше на

april 2022.

ньго воламе з виру и славиме його Воскресенє. Святи апостол Павло у посланю Римляном пише: «Христос Исус, тот котри умар, цо вецей и воскреснул, котри праворуч Богови – вон ше заступа за нас» (Рим. 8, 34). Шведкове зме и того, як людство уж полни два роки глєда на яки способ надвладац пандемию смертельней хороти. И кед би ше зявела така учена особа яка би нашла ефикасни лїки як надвладац хороту, таку особу бизме славели и почитовали. А нєшка ми славиме побиду нє над єдну хороту, а над грихом, цо є причина шицких хоротох. Ми славиме нє пренаходзача лїкох од охореня, алє славиме Спасителя, яки надвладал саму шмерц и даровал нам живот вични. На жаль, так як давно, так и тераз нє шицки освидомюю, яке надзвичайне значенє ма Христово Воскресенє за людство. Алє анї нєвирство, анї людска ровнодушносц нє можу омаловажиц тот дар вичного живота, яки отримали шицки потомки Адама и Еви дзекуюци Воскресеню. Христос Воскрес зоз мертвих, його нє зопарли анї запечатовани камень на дзверох гроба, анї стражаре при гробе. Так исто анї людске нєвирство и нєподзековносц нє можу зопрец животворни плоди Воскресеня. Кед нас Христос ошлєбодзел од рабства, прецо потераз чувствуєме владу гриха, церпиме и умераме? То прето же окрем того цо Спаситель спольнєл, иснує и тото цо завиши од каждого з нас. Ми ошлєбодзени од

рабства гриха, алє грих дїйствує у нас до тей мири, до якей ми йому дозволюєме дїйствовац. Ми церпиме и умераме, алє Бог нам дал силу надвладац тото, кед будземе сотрудзовац зоз Нїм вивершуюци заповиди Господнї. Бо так, як найлєпша кнїжка и намудрейши учитель нє даю знаня тому хто ше нє жада учиц и так, як по добрей драги нє пойдзе нїґдзе тот хто ше нє жада рушиц и остава на месце, так исто и дар спашеня, и побида над шмерцу нє буду дїлотворни у нас кед ше кажди особнє нє потрудзи же би их здобул, нє отвера свойо шерцо на Бога и остає глухи на научованє Євангелиї. Славенє Воскресеня - то нє лєм обичай и нагода за єдзенє, пице и за винчованє. Воно нас поволує пременїц себе, вжац на себе хрест свой и исц за Христом. Лєм так у сотруднїцтве чловека з Богом, дїло одкупеня яке спольнєл Спаситель, постава за нас дїлотворне и приноши добри плоди за каждого. Воскресенє Господа нашого Исуса Христа и винчованє спасительней Пасхи най напольня нашо шерца з радосцу. Воскресенє нас обєдинює коло Воскреслого Спасителя у його Церкви, яка ше ту на жеми предлужує бориц зоз грихом, а на нєбесох трожествує побиду над злом. Умножуйме тоту радосц и у тих чежких часох, роздзелююци ю з блїзкима и з далєкима, зоз виру же после Велького Пиятку, после церпеньох, муки и шмерци приходзи славне Воскресенє. Винчуєм шиким швето Воскресеня Христового. Най Христос, яки воскреснул з мертвих, надвладал силу диявола и саму шмерц, напольнї нашо души и шерца з надїю на побиду правди и добра у нєшкайших випробованьох и церпеньох, змоцнї у вири, помогнє примножовац любов до ближнїх и виявйовац ю зоз словом и з дїлом. Так як у вельконоцней ноци запалюєме огень од швички до швички, звекшуюци шветло и цеплоту, так и од шерца до шерца ношме тоту заєднїцку радосц, сповисцуюци побиду Спасителя над грихом и злом, бо наисце Христос Воскрес! + Георгий Джуджар Владика

DZVONI

3

Духовне життя

АКТ ПРИСВЯЧЕННЯ НЕПОРОЧНОМУ СЕРЦЮ МАРІЇ 25 березня 2022 року Святіший Отець Франциск посвятить росію та Україну Непорочному серцю Марії. Публікуємо текст Акту посвяти українською мовою, перекладений Секретаріатом Глави УГКЦ в Римі та авторизований Державним Секретаріатом Святого Престолу.

О Маріє, Мати Божа і наша, у цю скорботну годину ми прибігаємо до Тебе. Ти є Матір’ю, любиш і знаєш нас: ніщо, що сповнює наші серця, не приховане від Тебе. Мати милосердя, багато разів ми відчували Твою турботливу ніжність, Твою присутність, яка повертає мир, тому що Ти завжди ведеш нас до Ісуса, Князя миру.

Однак ми загубили шлях миру. Ми забули урок трагедій минулого століття, про жертву мільйонів полеглих у світових війнах. Ми знехтували зобов’язаннями, взятими як Спільнота Націй, і зараз зраджуємо мрії народів про мир і надії молоді. Ми захворіли на жадібність, ми замкнулися в національних інтересах, ми дозволили собі бути скованими байдужістю і паралізованими егоїзмом. Ми воліли ігнорувати Бога, співіснувати з нашою облудою, підживлювати агресію, придушувати життя та накопичувати зброю, забуваючи, що ми є хранителями нашого ближнього та нашої спільної домівки. Ми спустошили війною земний сад, зранили гріхом серце нашого Отця, який хоче, щоб ми всі були братами і сестрами. Ми стали байдужими до всіх і до всього, окрім до самих себе. І з соромом кажемо: прости нам, Господи!

У нещасті гріха, у наших зусиллях та слабкостях, у таємниці несправедливості зла і війни Ти, Пресвята Мати, нагадуєш нам, що Бог не покидає нас, а продовжує дивитися на нас з любов’ю, з прагненням пробачити і знову піднести нас. Це Він дарував нам Тебе і розмістив у Твоєму Непорочному Серці пристановище для Церкви і людства. Завдяки Божественній доброті Ти є з нами і лагідно ведеш нас, навіть вузенькими і звивистими стежками історії.

Тож прибігаємо до Тебе, стукаємо у двері Твого Серця ми, Твої дорогі діти, яких Ти не втомлюєшся відвідувати і запрошувати до навернення. У цю темну годину прийди, щоб допомогти нам і втішити нас. Повторюй кожному з нас: «Хіба Я не тут, Я, що є твоєю Матір’ю?». Ти знаєш, як розв’язувати плутанину у наших серцях та вузли нашого часу. Ми покладає-

4

DZVONI

Зарваниця: Українські єпископи присвятили Україну і Росію Непорочному Серцю Марії

мо на Тебе нашу надію. Ми впевнені, що Ти не знехтуєш, особливо в хвилини випробування, нашими благаннями і прийдеш нам на допомогу.

Саме так Ти вчинила в Кані Галілейській, коли пришвидшила час втручання Ісуса і спонукала Його вчинити перше чудо у світі. Коли свято перетворилося на смуток, Ти сказала Йому: «Не мають вина» (Ів.

2, 3). Повтори це ще раз Богові, о Мати, бо сьогодні в нас вичерпалося вино надії, зникла радість, розчинилося братерство. Ми втратили людяність, ми зруйнували мир. Ми стали здатними на будь-яке насильство і знищення. Нам негайно потрібне Твоє материнське втручання. Тому прийми, о Мати, це наше благання.

Ти, Зоре морська, не допусти, щоб ми потонули в бурі війни.

Ти, Ковчегу Нового Завіту, надихни плани та шляхи примирення. Ти, Небесна земле, поверни у світ Божу злагоду.

Погаси ненависть, вгамуй помсту, навчи нас прощати.

Визволи нас від війни, вбережи світ від ядерної загрози.

kvitenq 2022

Духовне життя Царице Вервиці, пробуди в нас потребу молитися і любити.

Царице людського роду, вкажи народам шлях братерства.

СВЯТО СВ. ЙОСИФА ВІДЗНАЧИЛИ СЕСТРИ СЛУЖЕБНИЦІВ СЕРБІЇ

Царице миру, випроси мир для всього світу.

Твій плач, о Мати, хай зворушить наші зачерствілі серця. Хай сльози, які Ти пролила за нас, зроблять квітучою долину, яку висушила наша ненависть. І поки не стихає гуркіт зброї, хай Твоя молитва схилить нас до миру. Хай Твої материнські руки голублять тих, хто страждає і втікає від бомбардувань. Твої материнські обійми хай втішають тих, хто змушений покинути власні домівки та свою країну. Хай Твоє Скорботне Серце відкриє нас до співчуття і спонукає нас відчинити двері та подбати про поранене й відкинуте людство.

Пресвята Богородице, коли Ти стояла під хрестом, Ісус, побачивши учня поруч із Тобою, промовив до Тебе: «Ось син Твій» (Ів. 19, 26), довіривши Тобі кожного з нас. Потім до учня, до кожного з нас, Він сказав: «Ось Мати твоя» (Ів. 19, 27). О Мати, ми прагнемо тепер прийняти Тебе в наше життя та в нашу історію. У цю годину з Тобою під хрестом перебуває виснажене і налякане людство. Йому потрібно ввіритися Тобі, щоб через Тебе посвятитися Христу. Український народ та російський народ, які вшановують Тебе з любов’ю, прибігають до Тебе, а Серце Твоє вболіває за них і за всі народи, скошені війною, голодом, несправедливістю і злиднями.

Тому ми, о Мати Божа і наша, урочисто ввіряємо і посвячуємо Твоєму Непорочному Серцю себе самих, Церкву і все людство, а особливо Росію та Україну. Прийми цей наш акт, який ми здійснюємо з довірою і любов’ю, вчини так, щоб закінчилася війна, наповни світ миром. Твоє «так», що вийшло із Твого серця, відчинило двері історії для Князя миру; ми віримо, що через Твоє серце знову прийде мир. Тому ми посвячуємо Тобі майбутнє всього людського роду, потреби та очікування народів, тривоги та надії світу.

Хай через Тебе зійде на Землю Божественне милосердя, а лагідний ритм миру знову відмірює наші дні. Жінко, яка сказала «так», на яку зійшов Святий Дух, поверни нам Божу гармонію. Втамуй спрагу наших спраглих сердець, Ти, що є «живим джерелом надії». Ти, що виткала людську природу Ісуса, вчини нас творцями єдності. Ти, що ходила нашими шляхами, веди нас стежками миру. Амінь.

april 2022.

В суботу 19 березня 2022 року в Руському Керестурі Сестри Служебниці Непорочної Діви Провінції Св. Йосифа відзначили свято Покровителя своєї Провінції. Сестри Провінції Св. Йосифа здійснюють своє служіння також на Закарпатті (Україна), в Німеччині, Італії та Боснії. Архиєрейську Службу Божу в монастирській каплиці Провінційного Дому в Р. Керестурі відслужив Владика Юрій Джуджар з Нового Саду в співслужінні Отців Василіян з Кули - о. Дам’яна Кічі та о. Платона Салака, як також о. Владислава Варґи, пароха керестурського. Владика Юрій в проповіді наголосив про могутнє заступництво цього тихого, скромного Великого Святого, який був трохи призабутий останніми часами, а минулий 2021 рік був проголошений Папою Франциском Роком Св. Йосифа. Як і в Старому Завіті страждучі люди від голоду чули від фараона: “Йдіть до Святого Йосифа”, так і тепер в тривожних часах, коли на Україні триває війна, можемо і маємо прибігати, звертатися з упевненістю та довір’ям до Св. Йосифа, який також разом з Преч. Дівою Марією та Дитятком Ісусом переживав нелегкі часи, коли мусів втікати до Єгипту і добре розуміє труднощі біженців та готовий допомагати всім, хто до нього закличе. Берімо приклад із Св. Йосифа, вдивляючись щоденно в його чесноти й заслуги. Молімось за мир і просімо допомоги могутнього Опікуна Ісусового в наших потребах, думаючи та піклуючись про наших ближніх, про нашу місію. У відзначенні свята Св. Йосифа взяла участь також Мала Ісусова Сестра - с. Мартина з Р. Керестуру.

DZVONI

5

Актуалне

ПАПА ФРАНЦИСК: КАЖДЕ ДРУГЕ ДЗЕЦКО З УКРАЇНИ РОЗСЕЛЄНЕ – ТО ЗНЇЩОВАНЄ БУДУЧНОСЦИ

Святи отец Франциск ше заложел за мир у восточней Европи. После пошвеценя чловечества, насампредз Русиї и України пресвятому шерцу Марийвому 25. марца, папа знова поволал же би престали оружийни зраженя. Прешло уж вецей як мешац од початку инвазиї на Україну, од початку тей нємилосердней и безсмисловей войни хтора, як и кажда война, представя пораженє за шицких нас, спозорел святийши отец. Треба одруциц войну пре хтору оцове и мацери гиню за свойо дзеци, людзе забиваю своїх братох а анї их нє упозанли, у хторей моцни одлучую, а худобни умераю, наглашел папа. Война знїщує нє лєм терашньосц, алє и будучносц дружтва, гварел святийши отец и визначел же кажде друге дзецко виселєне зоз жеми од початку напада на Україну. То знїщованє будучносци, наставанє драматичней трауми при найменших и найнєвинших од шицких нас, наглашел. Папа поровнал войну зоз варварским и осквернююцим дїлом и гварел же война то нє дацо цо нє мож обкеровац, нє шмеме ше звикнуц на войни. Кед видземе зоз тей ситуациї исти як цо зме були и пред тим, шицки будземе на єден способ виновати. Зочени зоз опасносцу самознїщованя, най човечество похопи же пришол час же би ше война застановела, же би ше висцерала зоз людскей историї скорей як знїщи людзох зоз историї. Папа ище раз поволал на молитву за мир. Модлїм ше за каждого одвичательного политичара же би о тим роздумовал, же би ше тому пошвецел и кед патри на витрапену Україну, же би похопел же з каждим дньом войни ситуация горша за шицких. Папа замодлєл вирних же би ше и надалєй модлєли Царици мира хторей пошвецене цале чловечество, а окреме Русия и Україна.

Vatican News

6

DZVONI

РУСКИ КЕРЕСТУР – У Катедралней церкви нашого владичества св. Миколая, 25. марца, на швето Благовищенє, наш владика и епарх кир Георгий Джуджар вєдно зоз нашима священїками, з окремну молитву ше модлєли за мир у цалим швеце, и пошвецели Русию и Україну пресвятому шерцу Марийовому. Тот чин окончени на Служби Божей на 10 годзин, пред Марийову икону на иконостасу, кед ше и владика, священїки и вирни на колєнох вєдно модлєли. И нашо владичество ше так придружело шицким владичеством швета, вєдно зоз папом Франциском у Риме на його поволанку, а окремне пошвеценє було и у Фатими, месце Марийового указаня 1917. року. (М.А., М.В.)

ДЮРДЬОВ – Дня 30. марца отримана велькопосна духовна обнова священїкох Епархиї св. Миколая, а на тему Синодални ход нашей Епархиї. Духовна обнова розпочала зоз Службу Божу Преждеосвящених дарох хтору служел владика кир Георгий Джуджар у сослуженю домашнього о.Михаила Холошняя и бачинского пароха о. Дарка Раца. Потим коцурски капелан о. Данил Задрепко отримал духовну казань паноцом и владикови. На тему духовней обнови о Синодалним ходу нашей Епархиї, звит о ситуациї яка по наших парохийох винєсол керестурски парох о. Владислав Варґа. Попри тим, бачински парох о. Дарко Рац, виложел интерпретацию писма хторе зоз Римскей куриї 19. марца розпослате до шицких владичествох швета, а тиж на тему синодалносци, як потримовка владиком и священїком. Надалєй, була нагода за споведз паноцох, роботна схадзка и заєднїцки полудзенок. (М.А.)

kvitenq 2022

Екуменизем

ПАПА ФРАНЦИСК БЕШЕДОВАЛ ЗОЗ ПАТРИЯРХОМ КИРИЛОМ

ЦЕРКВА БИ МАЛА ХАСНОВАЦ ИСУСОВ ЯЗИК, А НЄ ЯЗИК ПОЛИТИКИ

Папа Франциск 16. марца пополадню прейґ видео поволанки бешедовал зоз росийским патриярхом Кирилом о войни у України, поинформовал управитель Информативного уряду Святого пристола. “Як пастире мушиме ше зєдинїц и намагац ше помогнуц же би бул мир, же бизме помогли тим котри церпя”

нє може бешедовавац. Розвила ше християнска свидомосц о значносци мира, гварел папа. З оглядом же ше обидвоме зложели же Церкви поволани допринєсц моцнєню мира и справедлївосци, папа Франциск визначел же войни вше нєсправедлїви. Тот хто плаци то Божи народ. Нашо шерца нє можу нє плакац пред дзецми котри страдаю, женами, шицкима жертвами войни. Война нїґда нє може буц драга по хторей ше идзе. Дух хтори нас повязує модлї нас, як пастирох, же бизме помогли народом котри церпя пре войну, визначел папа.

Заєднїцка виява 2016. року

Вєдно ше намагайме застановиц огень войни у України, бо тоти хотри плаца найвекшу цену то людзе, русийски вояци послати гинуц у бомбардованю, та тоти котри бомбардовани и умераю – слова зоз розгварки котру папа Франциск мал зоз русийским патриярхом Москви и цалей Русиї Кирилом. На розгварки, котра отримана прейґ видео поволанки, були присутни и Курт Кох, предсидатель Папскей ради за єдинство християнох и метрополит Хиларион котри водзи оддзелєнє за вонкашнї одношеня Московского патриярхату. Одвитуюци на питаня новинарох, управитель Информативного уряду Святого пристолу Матео Бруни визначел же у штредзиску розгварки була война у України, та улога християнох и їх пастирох у тим же би зробели шицко же би мир надвладал войну. Дзекуюци патриярхови цалей Русиї на стретнуцу, спонукнутим, як стої у сообщеню, зоз жажду же би як пастире своїх народох унапрямели на драгу мира, папа ше з патриярхом зложел же Церква нє шме хасновац язик политики, алє Исусов язик. Пастире зме истого народу котри вери до Бога, до Пресвятей Тройци, до Пречистей Дїви Мариї. Прето ше маме зєдинїц у намаганю допринєсц миру, помогнуц тим котри церпя, глєдац драги мира, застановиц огень, пише у сообщеню, визначели окремну значносц прегваряцкого процесу котри у цеку, бо, як гварел папа, тоти цо плаца пошлїдки войни то людзе, русийски вояци и народ котри бомбардовани и котри умера. Як пастире, предлужел, длужни зме буц блїзко и помогнуц шицким людзом котри церпя и страдаю пре войну. Дакеди ше и у наших церквох бешедовало о святей войни або справедлївей войни. Нєшка ше вецей так

april 2022.

Криза у Донбасу вибухла пред осем роками и ище теди спонукла интервенцию папи Франциска и патриярха Кирила. У заєднїцким сообщеню, котре подписали на Куби 2016. року, подписнїки осудзели зраженє у України котре спричинєло велї жертви, миролюбивому жительству велї рани, а дружтво ше нашло у чежкей дружтвеней и гуманитарней кризи. Шицки боки у зраженю поволуєме на роздуманосц, дружтвену солидарносц и дїлованє за мир. Поволуєме свойо Церкви у України же би робели на посцигованю дружтвеного складу, же би ше стримали од участвованя у зраженю и же би нє розпирйовали дальши розвой зраженя – визначели подписнїки. У заєднїцккей вияви потим стої: “Спонукуєме християнох и шицких котри веря до Бога же би ше щиро модлєли Створительови швета и Його провидинию же би охранєл свойо створенє и шицко цо створел од знїщеня и нє допущел нову шветову войну. Же би мир бул тирваци и сиґурни, потребни намаганя ознова ше унапрямиц на пренаходзенє заєднїцких вредносцох котри нас зєдинюю, котри маю фундамент у Евангелиї нашого Господа Исуса Христа.

Война блаци мено Бога мира

Остатнїх дньох апели папи Франциска вше силнєйши и полни застараносци и болю. У остатнїх поладньових обрацаньох, спомнул и “город мученїкох” Мариюполь, котри медзи найвекшима жертвами, як гварел, чежкей и трапезней войни у України, та зоз щирим шерцом замодлєл: “Застановце тото прелїванє креви!”. Потим визначел же Бог вше лєм Бог мира, нїяк бог войни, а тоти котри потримую насилство блаца Боже мено. Пред варварским забиваньом дзецох, нєвиноватих людзох и безпомоцних цивилох нє постоя нїяки стратеґийни причини, алє преставанє нєприлапююцей оружийней аґресиї, скорей як цо ше городи зведу на теметови – визначел папа Франциск Ватикан Нюз

DZVONI

7

Велька Ноц

ПЕРША ВЕЛЬКА НОЦ Бул то обични дзень, як и кажди други, була то нєдзеля – перши дзень у тижню, роботна. Швитало. Нїкого нє було на улїчки, на драже. Лєм даскельо жени котри понагляли. Жалосни.

Бул то дзень Воскресеня. Вельки Дзень - Велька Ноц. У исти час – велї були престрашени. Апостоли були у карантину. Нє пре забрану рушаня, алє пре вельки страх. Нє од корони, алє ище горше – кед би их влапели, шицки би були позабивани. Нє влапели би их пре лїченє и даванє помоци, алє прето же би затарли цалком и мено їх Учителя, бо, ниа, вон мертви. Уж трец дзень.

И двоме ученїки – того обичного дня, ишли розчаровани до валалу котри бул блїзко коло Єрусалиму, до Емаусу. Були заглїбени до своєй бриґи, у своїм розчарованю. Тото цо випатрало як виполнєнє шицких надїйох и обчекованьох Вибраного народу – навики нєстало, як кед би го нїґда анї нє було. Исус умар, а тельо поцешеня принєсол, тельо глїбокого обраценя ґу Богови...

Чи можлїве же Бог нє вихасновал таку вельку нагоду же би ше обявел ґу швету як могутнї Бог? Тота Велька Ноц, Вельки Дзень – остала Його тайна. Як доказ остал – празни гроб и плахти до котрих бул як мертви обвити. Перша Велька Ноц место же би преросла до подполного явного триюмфа Воскреснутого Исуса котри би як Ангел справедлївого гнїву спалєл шицко зло на швеце, а правду воздзвигнул – вон остава у Олївнєй загради. Мария Маґдалена дума же то роботнїк.

Єдино цо було нове – швитало... Вироятнє апостоли поспали и у полусну зоз страхом обчековали тот нови, обични дзень, роботни, перши у тижню.

Нєовисно од того упечатку же ше нїч нє случело, нєовисно од престрашених ученїкох у изолациї и карантину, або тих цо ше склонєли зоз Єрусалиму, то була Велька Ноц, Вельки Дзень. Того дня Исус Воскрес!

И нїч вецей нє було исте, история чловечества и його спашеня од того дня достала свойо виполнєнє.

Так як теди, так и нєшка нє чувствуєме возвишеносц кед нам ше змишали и пондзелки, и нєдзелї, и швета.

8

DZVONI

Так як кажди, так и ми нєшка як апостоли у карантину нє чувствуєме возвишеносц того Велького Дня, тей Велькей Ноци, бо зме зармуцени и застарани. Алє, вскреснуце ше збуло, так як обецал Господь Бог Исус Христос!

Перши шведкове були вояци котри чували гроб. Вони дожили велькосц воскреснуца и у страху посцекали. Алє тот могутнї момент – нє наврацел их на правдиву виру – лєм их преплашел.

Правдиви плоди воскреснуца Христового пришли прейґ цихого зявеня. Прейґ цихиго слова “Марийо” котра пре жаль нє препознала Исуса и, думаюци же то роботнїк, питала ше за покойне цело Исусово.

Двоме ученїки нє препознали Исуса, бо анї нє думали же то можлїве же ше им сам Исус придружел. Алє горело їх шерцо кед з нїма бешедовал! Сами ше чудовали же як то же го нє препознали кед чувстовали таки огень у своїх шерцох.

На концу Исус ше обявел и тим у “карантину” єденац апостолом зоз словами: “Мир вам!” од радосци и чудованя – занємели, нє верели своїм очом.

Нє було того дня вельки одправи, богослуженя, дзвони, швеценя паскох... Так як и нєшка.

Алє Вон наисце воскрес!

Швитало...

о. Михайло Малацко

(«Дзвони»; април, 2020.)

kvitenq 2022 2022

Призначуєме РУСКИ КЕРЕСТУР

ОБНОВЕНИ КРИЖ НА БРЕСТОВЦУ

Дня 27. марца того року до хотара на Брестовец вишло вельке число валалчаньох з Руского Керестура же би пошвецели обновени криж. Окрем бувших салащаньох и тих цо там маю жем, на тоту духовну екскурзию ше посходзели и члени Церковного oдбору, валалски власци, представнїки конїцкого клубу „Русин“ на трох коньских запрагох и велї зацикавени. Криж пошвецели домашнї паноцове, парох о. В. Варґа и о. В. Медєши, а шпиванє водзела с. Михаїла. Криж на тот завод обновели вирни з тей часци хотара з помоцу Церковного oдбору, а омальовала го на новим плеху Исусова мала шестра Мартина.

Як у своєй казанї парох спомнул, молитва котра провадзи пошвецанє крижа бешедує о першим древе у раю котре постало преклятство за людзох, бо Адам и Ева нє послухали Божу заповид, а нове древо на котрим умар син Божи Исус Христос – постало благослов. Прето го нашо вирни од самого приходу до Керестура (Хреста Господнього) поставяли як свою защиту и шведоченє своєй твардей вири.

За послуженє присутних ше остарали Дудашово и Катриново з потримовку Церковного одбору. Як гваря фаховци за хотар, тот криж ше находзи на Орсаґдраги (Главней драги) медзи Червинку, Кулу и Керестуром. Старши паметаю же тадзи ишли и вирни з Кули до святилища у Дорослове.

Криж на Брестовцу ма и свою цикаву историю. Вона бешедує о вельким нєщєсцу кед тоту часц 1935. року побил вельки ляд та ше салащанє - штири Джуджарово фамелиї, Ситкарово, Шайтошово (Новтово) Лисого, Паплацково и Чижмарово догварели и дзвигли перши криж 1936. року. Тот перши криж бул долу вимуровани зоз цеглох, а сам криж бул древени. После

april 2022.

Криж пошвецели парох Владислав Варґа и капелан Владимир Медєши, а присутни були члени Церковного oдбору, валалски власци, представнїки конїцкого клубу „Русин“ на трох коньских запрагох и велї парохиянє.

вецей рокох криж препаднул та перша обнова була 2000. року. Насампредз, стари криж премесцени на фалаток Семаовей жеми, а поробел го майстор Чижмарянка Юлин. До помоци пришол и Владимир Симунович (оцец паноцох Симуновичових котри нєдалєко мали салаш) як и велї Обновени криж 2000. року пошвецели парох други, а превезол го Владислав Рац и капелан Любомир Семан. на своєй превозки Паплацко Янко. По здогадованю тедишнього пароха о. Рац Владислава, криж омальовал теди Макаї Владимир, а у обнови участвовали и стари, и нови Одбор на чолє зоз предсидателями Любом Сопковим и Дюром Костелниковим. Криж пошвецели парох о. Владислав Рац и капелан о. Любомир Семан, а шпивал дзияк Любомир Надь Бандурик. И надалєй криж отримує фамелия Дудашова на чиєй жеми ше находзи нєшка тот криж. о. Михайло Шанта

DZVONI

9

Святителє

ЖИВОТ СВЯТИХ СВЯТИ ВЕЛЬКОМУЧЕНЇК ГЕОРГИЙ (23. април/6. май)

Тот славни и побидоносни святитель бул народзени у Кападокиї, як дзецко богатих и побожних и чесних родичох. Оцец му страдал за Христа, а мац ше преселєла до Палестини. Кед Георгий вироснул, пошол до войска, а кед наполнєл 20 роки, напредовал до висших войскових чинох и службовал у палати цара Диоклецияна. Кед цар Диоклециян почал зоз страшним прешлїдованьом християнох, Георгий станул опрез цара и шмело вировизнал же и вон християн. Цар го теди руцел до цемнїци и наказал же би ше му ноги завязали, а на перша най ше му положи чежки камень. Потим наказал най ше го привяже за колєсо под хторим були дески зоз гвоздами и най го так обрацаю на тим колєсу покля му цале цело нє постало єдна велька кирвава рана. Потим го закопали до жеми, так же му лєм глава стирчала, и так го охабели три днї и три ноци, а вец му дали най попиє отров. Но, Георгий и попри шицких тих мученьох ше нєпреривно модлєл Господу Богу, а Господь Бог го виздравйовал и давал му моци витримац шицко тото. Народ хтори тото шицко уважно провадзел, чудовал ше. Медзи тим народом була и царова жена Александра, як и главни слуга Атаназий, потим парасти Ґликерий, Валерий, Донат и Терина, хтори ше обрацели на Христову виру. И цар Диоклециян осудзел Георгия и власну жену Александру же би були порезани зоз мечом. Александру сцигла шмерц скорей як цо була скатована, а св. Георгий бул порезани зоз мечом 303. року после Христа. На його гробе ше такой почали случовац вельочислени чуда и виздравеня. Тиж так ше явел велїм у сну и помогнул велїм хтори прейґ молитвох глєдали його помоц. Бул вирни Христовей науки и нє було му чежко и буц мучени и скатовани пре виру до Господа нашого Исуса Христа. Охабел и войско, богатство, царску чесц, приятельох и цали тужемски швет пре виру до Христа. За тоту любов Господь Бог го наградзел зоз венцом слави на нєбе и зоз Царством Нєбесним. Тиж так и тераз є барз популарни святи и помага шицким хтори замодля його заступнїцтво пред Господом Богом. И у нашим народзе є популарни и велї нашо хлопи ноша його мено Дюра.

10

DZVONI

СВЯТА МАРИЯ ЄГИПЕТСКА (1.април/14.април)

Животопис тей святительки написал святи Софроний, патриярх Єрусалимски. Єден монах хтори ше волал Зосима, оддалєл ше раз под час велького посту до зайорданскей пустинї. Одразу наишол на жену хтора була суха и худа, билих власох и почала сцекац од поглядох монаха Зосими. Старец длуго бежал, и застановел ше при єдним потоку, а жена му скричала: „Нє можем це стретнуц прето же сом жена гола!” Теди єй старец Зосима доруцел свой мантил, вона ше облєкла и станула ґу ньому. Монах Зосим бул престрашени кед учул же му жена вигваря мено, а перши раз у живоце го видзи. Теди му жена виприповедала свой живот. Народзена є у Мисиру, и од свойого дванастого року почала жиц безбожно у Александриї. Жила безбожно и блудно полни седемнац роки. Жиюци так блудно, єдного дня шедла на ладю хтора путовала до Єрусалиму. Кед сцигла до Єрусалиму, пожадала и вона поклонїц ше Хресту Господньому, алє якашик нєвидлїва сила ю нєпреривно затримовала и нє давала єй войсц до церкви. У вельким страху, попатрела на образ Богородици и помодлєла ше, же би єй Бог пребачел єй грихи и допущел єй войсц до храму Христового гроба и Голгофти. И обецала, завитовала ше же после пойдзе там дзе ю Пресвята Богородица одведзе. Теди вошла до Церкви, поклонєла ше Христовому гробу и хресту на хторим Христос бул розопяти. Кед вишла зоз церкви, пошла ґу образу Богородици подзековац и чула глас: „Кед прейдзеш рику Йордан, там найдзеш свой мир” Жена такой купела три хлєби и пошла прейсц рику Йордан и сцигла истого вечара. Ютредзень ше висповедала и запричащала у манастире св. Йоана и прежила у пустинї полни 48 роки, каюци ше за свойо грихи. Кед ше монах Зосим модлєл зоз ню, зауважел же вона стої у воздуху воздзвигнута од жеми. Вона го замодлєла най єй шлїдуюцого року принєше св. Причасц, на побережє рики Йордан. Кед пришол шлїдуюци рок, монах Зосим єй принєсол св. Причасц, алє ше чудовал як жена прейдзе рику кед там нє було нїяки мости. Теди святителька пришла ґу рики, прежегнала рику и вода ше поцагла и прешла по сухим. Теди го жена замодлєла най идуцого року придзе на место при потоку дзе ше по перши раз стретли. И старец Зосим пришол, и там наишол на тоту жену умарту. При нєй стал надпис: „Зосиме, поховай ме, умарла сом 1. априла на саму ноц Христових страсцох”. Зоз того надпису, монах Зосима дознал же ше святителька вола Мария. И поховал цело св. Мариї Єгипетскей. А кед ше врацел до манастира, виприповедал другим монахом цо ше му шицко послучовало. Так Господь Бог преславел розкаяну гришнїцу. Свята Мария Єгипетска ше спомина и на пияту нєдзелю Велького поста. Свята Цеква ю визначує як приклад покаяня. Свята Мария Єгипетска жила у VI вику и умарла коло 530. року. о. мр. Дарко Рац

kvitenq 2022

Преглїбйованя

НА дРАгИ дО ЕМАУСУ На Треци дзень Паски здогадуєме ше Спасителя, як нам на найприлаплївши способ указує на свойо Воскреснуце. И нє лєм тото, алє и же и после воскреснуца Вон ту з нами и помага нам.

Лїцемерство нєшка найбаржей присутни грих. Як епидемия залапело цали швет. Як цо вода под час потопу виполнєла кажду дзирку, так и тот грих претворел жем до блата котре цага каждого чловека. Циґанство и лїцемерство постали состойна часц нашого живота. Велї спреводзку тримаю за духовну мудросц. Дакеди, кед ше за дакого пове же є ґлумец лєбо уметнїк, то значи же тот чловек нє сце робиц и же на схопни и красни способ зна заобисц правду. А дараз кед сцеме дакого похвалїц, повеме же яки є добри ґлумец лєбо уметнїк. То прето же зме сами постали уметнїки у циґанстве и лїцемерстве. Научели зме вше мац даяку маску. Кед стретнємє свойого предпоставеного, зяви ше нам ошмих, понїзносц, почитованє. А кед стретнєме дакого хто од нас завиши, хто би могол од нас глєдац помоц, направиме озбильну твар, нєприступни зме, як кед бизме мали шицки чесноти и як кед бизме були надлюдзе. Як цо вояки лукави, маскираю ше же би их нєприятель нє препознал, так и у нашим живоце нєпреривно присутне циґанство и лїцемерство, а то приводзи то того же поступнє нашо шерцо постава сухе и претворює ше до каменя.

Чловек ше од живих єствох розликує по бешеди. Святи оцове чловека часто наволую „Єство словох”. З Богом бешедуєме з помоцу словох, и у тим находзиме свойо достоїнство у одношеню на други єства. Медзитим, вельо раз випатра же животинї над чловеком, бо вони нє циґаня, а ми то робиме. Нєпреривно себе прилагодзуєме правду, так як нам одвитує, зоз вигварку же шицки так робя. Бог нам дал слово, а ми го викривели. Дал нам бешеду пре молитву, же бизме ше борели процив диявола, а ми то обрацели єдни процив других. Анї єдно нашо слово нє скапе. Кажда спреводзка и лїцемерне слово дава моц дияволом. У Євангелиї котру читаме на Треци дзень Паски гутори ше же Исусово ученїки нє препознали Спасителя, кед ишли зоз нїм по драги до Емаусу. Гоч и вєдно ишли и приповедали и скорей того мешацами

april 2022.

лєбо роками були вєдно, тераз нє познаю Исуса, свойого учителя. Були занєшени з тим цо ше случело, силни пророк зоз словом и дїлом, котрого осудзели на шмерц, бул розопяти, a вони думали же их ошлєбодзи од Римянох и же буду мац нєзависне Израїлске царство. Прилагодзовали себе правду так як им одвитує. Внєдзелю на саму Паску, читаме у Євангелиї: „Слово постало цело и пребувало медзи нами. Пришло ґу своїм и свойо го нє прияли.”

Того часу док Исус бул на жеми, фарисеє були тоти котри понад шицкого почитовали закони. Знаме и же при стретнуцу з Исусом вельо раз указовали же собота то дзень Господнї, кед нє дошлєбодзене робиц. Та и Исусови бранєли же би лїчел на тот дзень, бо то чежка робота. Соботу було забранєне аж и путовац на кочу, було допущене єдино плївац на чамцу по води. Медзитим, даєдни людзе мушели исц по копну праве на тот дзень. Теди Фарисеє, же би заобишли закон котри сами видумали, здогадли ше заквачиц каблїк з воду на коч же би чловек бул над воду, та випатрало же идзе по води и на тот способ випочитує закон.

Нє будзме як фарисеє, котри ше тримали закона лєм прето же би мали власц над людзми и же би були почитовани. Яка нам заслуга кед робиме добре лєм тим од котрих обчекуємє же би нам врацели. Вельо раз Исус при нас и толкує нам писма так исто як тим двом ученїком на драги до Емаусу. о. Владимир Медєши

DZVONI

11

На здогадованє

ПОшОЛ ДО ВИЧНОСЦИ ИЩЕ ЄДЕН НАш ПРИяТЕЛЬ Скорей як дам „слово“ православному богословови Димитрийови, сцем лєм висловиц подзекованє нашому доброму приятельови Никови Хрибарови за його присутносц у нашей Грекокатолїцкей церкви у Горватскей и у Сербиї. Його як доброго фаховца препознал ище покойни владика Славомир Микловшу Загребе. Владика го и анґажовал у вецей наших проєктох, медзи котрима обнова нашех парохиї Преображеня Господнього у Шидзе, а тиж и вельки проєкт парохиї Святих апостолох Петра и Павла у Новим Садзе, котри мал буц шедзиско нашого владики зоз вельку структуру и салу за стретнуца. Окрем того, Нико Хрибар мал и числени духовни „проєкти“ медзи нами грекокатолїками у Сербиї. Вон нам на велї способи помагал духовно и материялно, а нє було скоро анї єдней нашей парохиї котру вон нє нащивел, окреме Коцур и Керестур дзе часто бул у цихей духовней присутносци. Окреме у нашей Водици дзе приходзел скоро на шицки младежски кампи и рижни други стретнуца. Тиж так бул окреме повязани на рочних стретнуцох Богу пошвецених особох. Так упознал и Мали шестри у Керестуре и шестри Служебнїци. Його остатнї друженя з нами були на хованю насампредз мойого оца, а потим пароха керестурского о. Михайла Малацка котри умарли истого дня. Поховани є у Любляни 28. марца, а хованє окончел владика Андрей Главан зоз численима священїками и множеством його приятельох. Цо ше дотика Служби Божей и випровадзаня зоз Беоґраду 17. марца, дзе вон

Нико Хрибар з младима на стретнуцу у Водици

12

DZVONI

жил у хлопским фокулару – о тим написал свойо упечатки богослов Димитрий. Я лєм додам же на його випровадзаню були нашо числени грекокатолїки зоз Керестура, Коцура, Кули, Нового Саду и Беоґраду, медзи нїма и нашо шестри Служебнїци ш. Михаїла и ш. Авґустина, з котрима ше упознал на стретнуцох за Богу пошвецени особи. (о.В.В.)

IN MEMORIAM – МИКЛАВЖ НИКО ХРИБАР

Дня 14. марца того року Спаситель Исус Христос ше свойому слугови Никови у беоґрадским шпиталю обрацел зо словами: „Слуго добри и вирни – войдз до радосци Господа твойого“. Ми ше од нашого милого Нику одпитуєме зоз слизами у очох, з больом у шерцу и у души. Кед ше упокої даєдна нам мила особа дзекеди ше опитаме: „Прецо Господи праве вон? Ша ище вше нам є потребни, прецо ши го вжал од нас?“ Алє нам потим постанє ясно же так ше мушело случиц. Господь старгнул єден розквитнути квет зоз жемскей заградки же би го засадзел до нєбесней и напевно ище красшей од тей ту на жеми. Насампредз треба спомнуц даскельо слова о Николови. Народзени є 17. октобра 1954.року у Любляни од оца Зорана и мацери Єлисавети. Вон бул штварте и наймладше дзецко у фамелиї. После Другей шветовей войни, у монтираним политичним процесу його оца осудзели на 18 роки гарешту, а мацер и дзеци ошлєбодзели. Вжали им и хижу у богате подприємство у котрим робели велї людзе. Прето мац мушела з дзецми пойсц до своєй мацери и там остала док нє ошлєбодзели оца од гарешту нєправедного пре нєсправедлїву пресуду. Рух фоколару (Марийово Дїло) и сновательку Кяру Лубик упознал прейґ своєй шестри Анґелики, котра єден час пребувала у Риме. Як закончел духовну формацию Руху фоколару у Лопяну (коло Фиренци) 1974. ше враца до Любляни и там закончел будовательни факултет и постава инжинєр будовательства. Од 1983. по 1985. пребува у хлопским фокулару у Новим Садзе, дзе по першираз упознава и грекокатолїкох, понеже фокулар бул у квартелю паноца монсиньора Дюри Фейси. Року 1985. преходзи до фоколару у Крижевцох, дзе владика Славомир Микловш свою резиденцию дава на хаснованє Руху фоколару и пофришко ше там, после вельких пременкох и обнови старих будинкох отримал

kvitenq 2022

На здогадованє и перши вельки Марияполи. Тото место познєйше постало центер Руху фокулару за цалу юговосточну Европу. После того Нико ше анґажовал коло обнови запущених курийох, цалей резиденциї, и других обєктох Крижевскей епархиї у Крижевцох и у Заґребе, дзе бивал владика Славомир Микловш. Вєдно зоз архитектами Флорияном Шкунца и Иваном Бреґант 1990. бул суоснователь фирми АРБИ д.о.о на Каптолу у Заґребе котра ше пошвецела найвецей церковним обєктом ширцом бувшей Югославиї. Медзи иншим вон робел и на обнови катедрали у Заґребе. Остатнї роки свойого живота препровадзел у Беоґрадзе, дзе бул суодвичательни у Руху фокулару у Сербиї. Остатнї роки участвовал у обнови катедрали Пречистей Дїви Мариї (Блажене Д′євице Мариє) на Врачару и будинкох котри коло нєй, а занїмал ше и зоз уметнїцку фотоґрафию и поезию. Нико ше упокоєл цихо и зоз вельким довирийом до Господа пондзелок, 14.марца, у шпиталю у Беоґрадзе од пошлїдкох шлоґу котри дожил 11 .марца. Упокоєл ше на датум кед до вичносци пошла и Кяра Лубик, снователька Руху фоколару котра го напевно дочекала вєдно зоз Пресвяту Богородицу и нашим Господом котрому вирно и з любову служел.

Мойо друженє з Ником нє було длуге. Першираз зме ше упознали у новембре 2020. року у Сримских Карловцох, кед зме вєдно з другима скромно означели 20 роки од шмерци славного архимандрита др Стефана Чакича. За тото познанство заслужни о. Владислав Варґа котрому сом подзековни же ме упознал зоз таку вельку духовну особу ям цо то бул Нико. Остатнїраз сом ше зоз Ником дружел на Кирбаю у грекокатолїцкей церкви Вознесения Господнього 2021. року, дзе ме поволал о. Варґа. Нїч нє випатрало на дацо же то мойо остатнє стретнуце зоз нїм. Бул окреме щешлїви же зме ше видзели после єдного року, з оглядом же я бул на студийох у Карловцох. Велї ми гварели же сом шалєни и же трацим час кед пойдзем на хованє до Беоґраду на випровадзанє чловека котрого сом видзел двараз у живоце. Я им гварел же мнє нє важне кельораз сом видзел єдну особу, алє важни упечаток яки на мнє зохабела тота особа. Нико, слава Богу, охабел на мнє вельки и позитивни упечаток и указал ми же на тим швеце єст ище добрих и благородних людзох и же их найдземе кед ше потрудзиме найсц их.

Службу Божу з обрядом хованя служел архиєпископ и митрополит Станислав Хочевар вєдно зоз апостолским нунцийом Лучияном Суриянийом зоз вецей священїками и дияконами. На Служби вжали учасц и словацки євангелицки владика Ярослав Яворник и представнїки Сербскей православней Церкви, представнїк Управи за сотруднїцтво з Церквами и вирскима заєднїцами Ґаврило Ґрбан як и автор того допису. Окрем словох архиєпископа котри виприповедал животну драгу

april 2022.

Ника, од нього ше одпитали и одвичательни за Рух фоколару за восточну Европу Андрей и Долорес зоз Словацкей. После як винєсли труну зоз Катедрали до авта, шлїдзел длуги аплауз числених присутних як знак подзекованя тому велькому духовному чловекови. После бул традицийни аґапе за шицких присутних у крипти катедрали.

На концу треба повесц же нам вше чежко кед нас напущи мила особа. Останє якаш пражнїна у шерцу и то чежко виполнїц, алє заш лєм щешлїви зме же нас Господь удостоєл упознац велї красни души. Зоз Никовим наглим одходом страцели зме вельо, алє сом прешвечени же зме достали єдного прекрасного молитвенїка пред Господом. Мили Боже, дзекуєм Ци же ши ме гришного дал упознац Ника и його доброту удостоєл. Нико, дзекуєм ци за кажде красне слово, совит, ошмих, поцешенє и твой здрави гумор. Дзекуєм ци же ши ми указал же на тим швеце єст добрих людзох и нє треба ше розчаровац. Дзекуєм ци за шицко и будзем це поминац у моїх молитвох, а ти нє забудз на нас шицких у своєй молитви пред Господом. Вична ци памят и вельке ′дзекуєм′ за шицко.

Димитрий Николич, богослов 4. класи Карловацкей богословиї

„Нико ми доказал же на тим швеце єст ище добрих и благородних людзох.”

DZVONI

13

Сила молитви

НЄ ТРЕБА ИСЦ АНЇ ДО СВяТЕй ЖЕмИ, АНЇ ДО мЕДЖУґОРя КЕД мАмЕ ВОДИЦУ (я.О.)

(Под тим насловом починаме обявйовац свойо власни дожица зоз Водицову Марию и добре би було кед би нам шицки котри маю красни искуства або окремни ласки од Водицовей Мариї посилали же бизме з нїма помогли другим и преславели нашу Водицу.)

ВИЛЇЧЕНИ КАНЦЕР НА НОГИ

До Водици пришла єдна жена и виприповедала присутному Янкови Олеяровому, котри чува и стара ше о Водици, свойо красне искуство зоз Марию Водицову. Ту преношиме єй слова: „Кед сом ше явела до дерматолоґа, гитно ме послал до урґентней амбуланти. Як вон гварел, уж сом запожнєла и требало цо скорей присц, а нє чекац тельо, бо ше канцер уж преширел и муши ше оперовац.То було пондзелок а ютре, вовторок, такой сом пошла до дохтора гирурґа котри ми потвердзел исту дияґнозу. Питал ше ми же цо я тераз о тим думам. Одвитовала сом же думам же треба одстранїц тото, а вон гварел же и вон за тоту интервенцию. Алє, ище вше була корона та гоч ми други помогли дойсц на список за операцию, нє ишло так лєгко. Пришла сом ютре рано до шпиталю думаюци же ми тото одклоня и пойдзем дому. Алє, там ми гварели же операция нє може буц нєшка, алє будзе ютре. Помирела сом ше и зоз тим. Ютредзень сом пришла до специялисти, вон вжал якуш ленийку и почал мерац, толковац на широко и наглїбоко... я го нїч нє розумела. После сом достала анестезию до похребцини и остала так два годзини на операциї. Зоз хорого места зняли ми 4 центи до глїбини, 14 до длужини и 8 до ширини. А зоз ноги ми вжали скору, та знова остала нова рана. Шицко сом

Владикове у Водици 1963 року: Авґустин Горняк еґзарх зоз Лондону, др Гавриїл Букатко и Йоаким Сеґеди.

14

DZVONI

тото поднєсла свидомо. После шлїдзели нови и нови препатрунки и випитованя же чи ше нє преширел канцер на лимфни шлїжинки. И знова требало чекац и чекац пре корону. Ишла сом раз до дохтора, раз дому, до Каменїци и з Каменїци знова дому. Понеже була сумня же ше канцер преширел и на лимфни шлїжинки, єден млади дохтор ше прилапел и тото оперовац. Так ми 2. септембра виняли єдну звекшану шлїжинку, а часци послати на випитованє. После зробени и шицки други препатрунки и шицко вишло на добре, тераз сом цалком здрава, нє мам вецей нїяке лїченє. Потполно сом здрава“. После того панї предлужела свою приповедку прецо пришла до Водици: „Пришла сом ше на нєшкайши дзень подзековац Мариї Водицовей, бо сом 6. мая, на Дзуря по старим календаре, оперовала канцер на ноги и тераз ше чувствуєм цалком добре. Тельо зме ше модлєли до Мариї и умивала сом ноги зоз Водицову воду и на нєшкайши дзень пред роком сом дознала же мойо пошлїдки хороти нєстали, же ше шицко добре закончело, нє мам вецей канцер анї у креви, анї у других орґанох. Тераз сом подполно здрава. Прето сом пришла подзековац Мариї Богородици. Як нам познате з власного искуства, кед нам шицко добре идзе - на Бога забуваме. Кед дацо нє добре - вон за шицко виновати. Патраци на мой вельки проблем цо сом мала, нє знам з яким чудом бим ше того ошлєбодзела кед би нє було помоци од горе, од нашей милей Мацери Богородици Водицовей.“ (М.Б.) фото: ш.М.Воротняк

kvitenq 2022

ТЕОЛОҐИЯ ЗА КАЖДОГО

B O G O S L O V S K A D U M KA

2 6 3 – 2 0 2 2 П р и л о г х р и с т и я н с к о м у ч а с о п и с у „ Д З ВО Н И ” Уш о р ю є р ед а к ц и я „ Д З ВО Н ОХ ” У першей часци Богословскей думки будземе обявйовац богословски тексти котри вязани за дворочну Синодалну драгу цалей Католїцкей (Грекокатолїцкей) Церкви котру папа Франциск препоручел и отворел на найвисшим уровню у Риме, у Базилики св. Петра. Владичества по цалим швеце ше уключели до тей Синодалней драги, кажди спрам своїх можлївосцох, зависно од шветовей и особней ситуациї у котрей ше находзи поєдинєчне владичество .

ЗА СИНОДАЛНУ ЦЕРКВУ (5) СЛУХАНЄ СВЯТОГО ПИСМА

16. Святи Дух котри ошвицує и оживює тот „заєднїцки ход” Церквох то исти тот котри дїйствує у Исусовим посланю котре обецане апостолом и будуцим ґенерацийом ученїкох котри слухаю Боже Слово и кладу го до пракси. Дух, по тим цо обецал Исус, нє огранїчує ше лєм на потвердзованю континуитета Исусовей Євангелиї, алє вше ознова будзе ошвицовац нови глїбини Його Обяви и будзе надиховац одлуки котри потребни за потримовку драги Церкви (Йоан 14:25-26; 15.2627;16.12-15). Прето добре же би наша драга вибудови синодалней Церкви була надихнута з двома „сликами” Святого Писма. Єдна ше зявює у „сцени заєднїци” котра нєпреривно провадзи драгу евангелизациї; друга ше одноши на искуство Духа у котрим Петро и перша заєднїца препознаваю ризик кед поставяю гранїци у дзелєню вири. Синодалне искуство заєднїцкого ходу, нашлїдованє Господа и послухносц Духу оможлїви прияц одлучуюци надихнуца зоз медитациї тих двох моментох Обяви.

Исус, множество, апостоли

17.У своєй фундаменталней структури ознова ше зявює сцена як константа у котрей ше Исус одкрива през Євангелию, наявююци приход Царства Божого. У сущносци постоя три актери (плус єден). Ясно, перши то Исус, абсолутни протаґонист котри пребера инициятиву, шеє слова и знаки приходу Царства и нє „пристрасни” є спрам даєдних (Дїла Ап.10, 34). На рижни способи Исус окремну увагу пошвецує „оддзелєним”

april 2022.

од Бога и „напущеним” од заєднїци (гришнїком и бидним, поведзено з язиком євангелиї). Зоз своїма словами и дїлами понука ошлєбодзенє од зла и обраценє на надїю, у мено Оца и у сили Святого Духа. И попри розличносци поволаньох и одвитох на Божу поволанку, заєднїцка риса то же ше вира вше зявює як почитованє особи: чувствує ше єй молба, помага ше єй у почежкосцох, почитує ше єй доступносц, а достоїнство ше потвердзує з попатрунком на Бога и враца ю до припознаваня у заєднїци.

18. Акция евангелизациї и порука спашеня би нє були розумлїви без Исусовей нєпреривней отвореносци спрам цо ширшей ґрупи, а цо у Євангелиї волаю як „множество”, то єст числени особи котри го шлїдза на драги, а дакеди го шлїдза же би видзели даяки знак або чули його слово спашеня: то други актер у сцени Обяви. Євангелска наява нє послана лєм дзепоєдним и вибраним. Исусов слухач то народ заєднїцкого живота, гоч хто у своїм людским станю котрого Вон директно приводзи до стретнуца з Божим даром и поволанку на спашенє. На способ котри вельораз нєсподзива, а дзекеди и скандализує шведкох, Исус ше обраца ґу шицким цо ше находза у множеству його слухачох: слуха пригварки жени Канаанки (Мат.15,21-28) котра нє може прилапиц реалносц же би була виключена од благослову котри Исус ноши. Исус ше упущує до диялогу зоз Самарянку ( Йоан 4,1-42), жену котра ше чувствує и дружтвено и вирски угрожена, а окреме наглашує подзековни чин вири цемного чловека од родзеня (Йоан, 9) котрого официйна релиґия одруцела як цудзинца и

I

споза можлївосци Божей ласки.

19. Дахто шлїдзи Исуса радикално, доживююци вирносц свойого посланя, а други поволани врациц ше ґу свойому каждодньовому животу: медзитим, шицки шведоча силу вири котра их спашела (Мат.15, 28). Медзи тима котри шлїдза Исуса, положенє апостолох котрих вон поволал од початку ма ясну одвичательносц и вони маю миродавносц у поштреднїцтве одношеньох множества з Обяву и приходом Царства Божого. Приход того трецого актера на сцену нє случує ше дзекуюци виздравеню чи обраценю, алє приходзи з Исусову поволанку. Вибор апостолох то нє привилеґия ключних позицийох моци и оддвоєносци, алє служенє Тайни Божого благослову и заєднїцтва. Дзекуюци дару Духа воскреснутого Христа, вони маю чувац Исусово науку, а нє надомесцовац ю: нє же би кладли филтери за його присутносц, алє же би олєгчали стретнуце зоз нїм.

20. Исус, множество у своєй розличносци и апостоли: то слика и Таїнство о котрим треба цали час роздумовац и преглїбйовац так же би Церква поставала вше вецей тото цо вона наисце. Нїхто з трох актерох нє може напущиц сцену. Кед Исус умре, а дахто други завежнє його место, Церква постава догварка медзи апостолами и множеством, а їх диялоґ ше закончи зоз замервеносцу политичного бависка. Без апостолох, овласцених од Исуса и поучених од Духа, одношенє зоз євангелску правду ше прерива, а множество остава виложене миту або идеолоґиї о Исусови, без огляду чи го жадаме дочекац, чи одбиц. Без множества, одношенє апостолох зоз Исусом викривене до секташтва и своєвольней релиґиї а євангелизация траци шветло котре походзи зоз обяви котру Бог упутює гоч кому, даруюци му свойо спашенє.

21. Ту и „додатни” актер, антаґонист, котри на сцену приноши дияволску розлученосц од спомнутих трох. Зочени з нєвироятну можлївосцу крижа, постоя ученїки котри одходза и множество людзох котри меняю розположенє. Замка котра роздзелює – и прето є процив заєднїцкей драги – ровнодушно ше виявює як єден вид строгосци, риґоризму, моралней забрани котра ше представя и глєда вельо вецей од самого Исуса и у спокусох шветовей политичней мудросци котра сце буц успишнєйша од розликованя духох. Же би ше вимкло спокуси „штвартого актера”, потребне нєпреривне обраценє. У тим виду символична епизода стотнїка Корнелия (Дїла 10) котра предходзи тому єрусалимскому „собору“(*Дїла 15) и представя ключну точку за синодалну Церкву.

Двояка динамика обраценя: Петро и Корнелий (Дїла Ап. 10)

22. Епизода приповеда о обраценю Корнелия котри прима и якуш форму нависцованя. Корнелий поган, Римян, стотнїк у окупацийним войску, професиї котра ше базує на насилстве и малтретованю. Заш лєм, вон пошвецени молитви и милосердносци, отримує од-

II

ношенє зоз Богом и стара ше за ближнього. Праве до ньго, на вельке нєсподзиванє, приходзи ангел и вола го по мену и предклада му же би послал – от′же слово-мисия - своїх слугох до Яфи поволац – слово поволанє – Петра. Приповедка далєй бешедує о обраценю Петра котри истого дня достал визию, у котрей му глас розказує же би забил и єдол животинї од котрих дзепоєдни нєчисти. Його одвит бул радикални : „Нїзач Господи!” (Дїла Ап.). Вон припознава же му Господь бешедує, алє му ше проциви з ясним одбиваньом, бо то валя предписаня Тори котрих ше нє може одрекнуц пре свой вирски идентитет, а то виражує способ розуменя вибору як розличносц котра уключує роздвойованє и виключносц наспрам других народох.

23.Апостол и далєй глїбоко застарани и, док ше му питаю о значеню цо ше то случело, сцигую людзе котрих Корнелий послал, котрих Дух указує як своїх посланїкох. Петро им ше обраца зоз словами котри пригадую на Исусово слова у гетсеманскей загради : „ Я тот котрого глєдаце” (Дїла Ап.). То наисце праве обраценє, боляци и безгранїчно плодни викрок зоз власних културних и релиґийних катеґорийох: Петро прилапює єсц вєдно з поганами єдзенє котре вше тримал як забранєне, припознаваюци го як способ живота и заєднїцтва з Богом и з другима. У стретнуцу зоз людзми, прилапююци их, ходзаци зоз нїма и уходзаци до їх домох, похопює значенє своєй визиї: нєт нєдостойного анї єдного людского створеня у Божих очох и розличносц у тим вибору то нє виключна пристрасносц, алє служба и шведоченє универзалней ширини.

24. И Корнелий и Петро уключую инших людзох на свою драгу обраценя, та их так поволує же би були товарише на тей драги. Апостолске дїйствованє реализує Божу волю у стваряню заєднїцох, зоз валяньом оградох и поволанку на стретнуце. Слово ту ма главну улогу у стретнуцу двох протаґонистох. Корнелий дзелї свойо искуство котре прежил. Петро гу слуха, а после пребера слово, и приповеда по шоре шицко цо ше му случело и шведочи блїзкосц Бога, котри идзе на стретнуце зоз кажду особу так же би ю ошлєбодзел того зла цо ю заробює и того цо забива чловечество (Дїла Ап. 10,38). Тот способ комуникациї подобни тому з котрим Петро прилапи кед му обрезани вирнїки у Єрусалиме буду предруцовац, обвинююци го же потупел традиционални норми на котрих, випатра, концентровани шицок их попатрунох без огляду на вилїванє Духа: „Вошол ши, - доруцовали му - до нєобрезаних и єдол з нїма! (Дїла Ап. 11, 3) У тих минутох зраженя, Петро приповеда цо му ше случело и свою реакцию збунєносци, нєпорозуменя и одупераня. Праве тото поможе його собешеднїком, котри були на початку аґресивни и цалком нєготови же би послухали и прилапели тото цо ше случело. Святе Писмо поможе у толкованю його значеня, як цо ше то познєйше збудзе и на Єрусалимским „соборе”, у процесу розлучованя цо значи заєднїцке слуханє Святого Духа. (Пририхтал о. В. Варґа)

kvitenq 2022

МАРИЙОВО СВЯТИЛЇЩА (12) НА ДРАГИ ДО ЕМАУСА... ВИЧНО ОСТАНЄМ З ВАМИ

Же бизме цо лєпше похопели нашу найвекшу Святиню Заєднїцтва – Водицу, попробуєме ту представиц познатши Єй святилїща, нашо грекокатолїцки, а кед сцигнємє и римокатолїцки и православни.

КАЗАНСКА ЧУДОТВОРНА ИКОНА

Место Казан (Казань) - главни город Републики Татарстану, котра у составе Русийскей Федерациї. Казан ма коло милион жительох зоз 53% татарского и коло 39% русийского населєня и находзи ше на востоку европскей часци РФ. Икона котра ше там находзи була и єдна можлївосц стретнуца папи Йоана Павла Другого и патриярха РПЦ Алексия Другого. Цикаво же у нашей церкви у Сримскей Митровици од давна на правим уходним слупе виши тота икона и пред ню ше кажди раз палї кандило.

История Казанскей Богородици

История икони Мацери Божей почина дзешка у 16. вику. Обставини и место єй зявеня нєзвичайни. Образ ше зявел у Казану 1579.року кед населєнє було преважно муслиманске. То було 27 роки потим як тоти часци завжал Иван Ґрозни 1552. року. Пред самим зявеньом Мацери Божей место залапел вельки огень и велї за тото осудзовали християнох так же Єй зявенє пришло як свойофайтова помоц нєвель-

april 2022.

кому числу християном у Казану. Зявенє ше збуло так: єдному дзевецрочному дзивчецу Матрони, дзивки вояка у царским войску, почала ше явяц Мац Божа зоз жаданьом же би поглєдала єй образ на єдним погоренїску. После першого зявеня - дзивчецу нїхто нє верел. После того Мария ше вецей раз явяла тей дзивочки и предлужовала зоз жаданьом же би глєдали єй образ. После того мац Матрони пошла до паноцох же би их замодлєла за помоц и виприповедала им шицко цо чула о страценей икони. Священїки були подозриви до тих приповедкох и нє понагляли глєдац образ. Аж после як ше обрацели ґу владикови у Казану - було ришене же би поглєдали образ Пречистей Богородици. Образ, закруцени до платна, найдзени у погоренїску. А як гваря, образ нашли аж теди кед почала копац по погоренїску Матрона. На тим месце, по розказу цара бул збудовани женски Богородични манастир и церква, а перша копия икони послата до Москви. Спомина ше же ше ориґинал длугши час чувал у тим манастире, аж по початок 20. столїтия. У Русиї були числени копиї тей Казанскей Богородици. Перши чудесни знак у историї Русийскей империї бул под час войни з Наполеоном 1812. року. Праве пред тоту икону ше модлєли войска скорей як одогнали напад Наполеона котри под,ярмел уж скоро цалу Европу, а война тирвала цали єден рок. Єдна з побидох русийского войска була 1812. року у Вяземскей битки, праве на дзень кед ше слави Казанска Богородица – 22. октобра. До конца 19. вику тот образ постал єден з найпочитованших у империї. Скоро нє було можлїво найсц анї єдну вирующу особу котра би нє знала о тим образу або мала даяку єй иконку.

Украднути и врацени образ

История икони Казанскей Богородици полна загадкох и траґедийох, од самого єй початку та аж по початок 20. столїтия, кед ше ориґинал икони находзел у спомнутим Богородичним манастире у Казану, то єст, на месце свойого зявеня. Алє кед настали смутни роки револуциї, можлїве же пре науку або пре саму понїзносц народу, Господь допущел же би нєстала тота чудотворна икона. Бо при велїх вирних настало одступнїцтво од вири, вири своїх предкох. То вироятнє и спричинєло таку траґедию. Нєшка дознаваме шлїдуюце: Вноци, з 28. на 29. юний 1904. року икона Казанскей Богородици була украднута. Трима ше же хвилька крадзи нє була случайна. Штири днї пред крадзу у манастире ше находзела Смоленска икона Божей Мацери. Пре тото, у манастире ше одбували каждодньово побожносци. Смоленска икона 28. юния була винєшена з манастира же би ю врацели дому. После Всеночного монахинї ше розишли по келийох. Дзешка коло трецей ноцней годзини єдна з монахиньох, Тат′яна Кривошия, кед

III

вишла на двор манастира - учула крики за помоц яки приходзели з боку дзвонїци. Потим ше дознало же то кричал стражар манастира Федор Захаров. Його познєйше нашли замкнутого у предворю соборней церкви. Кед познєйше препатрали шицко як ше збуло, нашли место през яке злодїє вошли нука. Тото же то були злодїє, а нє вандали, похопело ше кед ше установело цо ше збуло зоз Казанску икону и икону Спасителя. Обидва икони були у составе иконостаса. Икони були прикрашени зоз драгоценима ризами, цо вироятнє прицагло увагу злодїйох. Як ше познєйше видзело, вєдно з иконами украднути и 365 рублї зоз шкатулки. Новосц о крадзи ше швидко розширела нє лєм у Казану, алє по цалим краю. На щесце, старатель у школи Володимир Вольманов дал драгоцини информациї полициї, та крадошох швидко нашли. Медзи осудзенима бул 28 рочни Вартоломей Чайкин, а зоз нїм була и Параска Кучерова котрих нашли у Нижньому Новгороду кед сцели сцекнуц з Казану на пароплаву „Нияґара“. При нїх найдзени драгоциносци прикраскох з иконох, алє икони нє нашли. Дзевец рочне дзивче Євгения, дзивка Чайкинова, виявела же икони були порубани и спалєни у пецу. О тим подобнє шведочели и дзепоєдни други особи, окреме мац Параски, Олена Шилинґ. После судзеня, Вартоломей достал 12 роки гарешту, а други учашнїки у крадзи и прикриваню крадзи тиж достали гарештански кари. Чувар Федор Захаров бул оправдани. О дальшей историї икони були ище велї приповедки медзи котрима и тота же крадош предал икону старообрядовцом, алє то шицко уж лєм були полуинформациї и преприповеданя. Єй дальша история ше ту застановела. Тото цо видзиме, почитованє икони Казанскей и далєй ше розширйовало як велькей заступнїци вирних християнох. Нова история Казанскей икони ше зявела у нєшкайшим чаше. У Ватикану 2004. року було предкладанє же би ше по перши раз стретли папа Йоан Павло Други зоз патриярхом Русийскей православней церкви Алексийом Другим. А то прето же ше на папским дворе нашла 1993. року икона Пресвятей Богородици, алє ше нє знало єй походзенє. После детального випитованя пришло ше до заключеня же тота икона єдна з копийох Казанскей икони. И гоч стретнуце папи и патриярха нє реализоване - икона

IV

була однєшена до Москви, а у делеґациї бул и католїцки кардинал Валтер Каспер. Дня 28. августа (Велька Матка Божа по юлиянским календаре) икона була придата патриярхови Алексийови у Успенским Соборе московского Кремлю. Скорей як икона була однєшена до Казану, пребувала у резиденциї патриярха. После того, у юлию 2005. року , кед патриярх мал архипастирску визитацию у Казану, вон одслужел святу Литургию у Благовищенским соборе Казанского кремля, а после Богослуженя казанскей епархиї бул придани з Ватикану образ Казанскей Богородици. Икону намесцели там дзе дакеди стал ориґинал – у Хрестовоздвиженским храме дакедишнього Богородичного манастира. На таки способ, мож повесц, одбуло ше друге пренаходзенє образу Мацери Божей у Казану. Тота икона єдна од так воланих иконох Одиґитриї (тота цо указує драгу) а у наслове ше наглашує же Мария нам указує драгу до Христа. Тиж так вона нам и гутори же окрем же є Мац Исуса Христа вона нам зволує и благодат Божу, бо ше заступа за нас пред Христом, хтори єдина правдива драга, живот и правда за каждого християна. Вериме же Мария ма найвекшу можлївосц моцно благац свойого Сина за каждого з нас. Казанска икона ше трима за чудотворну. Вона ма силу вилїчиц вирних од гоч якей хороти. Християнє веря же икона помага у чежких животних ситуацийох, под час церпеня, а помага найсц и свою власну духовну и людску драгу. Икону тримаю як покровительку шицких женох, пред

ню ше модля за фамелийне щесце, здравє дзецох и чловека, за материялни достаток и за мир и спокой у фамелиї, а тиж помага и тим котри нє маю дзеци. За тото треба у дньох швета 22. юлия и 4.новембра приходзиц ґу нєй, модлїц ше и причащац.

Попри велїх виздравеньох, спомнєме лєм дзепоєдни:

- Врацанє виду малому хлапчикови котри бул подполно цемни. Його мац принєсла и у слизох пред икону модлєла док ше нараз хлапчик нє почал лапац за главу мацери, а владика котри там бул додал му яблуко на цо вон реаґовал позитивно и шицки ше прешвечели до окремного чуда и дзековали Богу и Пречистей. Подобнє виздравел и єден шлєпи монах Йосиф, котрому ше указала вошнє Мария и гварела му най идзе одслужиц Молебен и посцера ше зоз хусточку. После того вон препатрел. У списку чудох там и виздравенє однятого Исака, сина ґдовици Юлиї. Єдно з чудох и заступнїцтво Казанскей Богородици под час войни 1941. року.

- Тиж так записане и виздравенє жени Ивашка Кузминского на ноги кед модлєла пред икону як и слабоумного Козми зоз места Лаишево и виганянє злого духа зоз Домни, жени священїка Йоана. Ту тиж описане и виздравенє умераюцого вояка, алє и числени други. (Пририхтал о. В. Варґа)

kvitenq 2022

Записи

ЗДОГАДОВАНЄ НА КЕРЕСТУРСКОГО ПАРОХА О. МИХАЙЛА МАЛАЦКА ВОДИЦА

Кед приповедаме о роботох котри церковни одбор робел и орґанизовал зоз парохом Малацком, нє мож заобисц керестурску Водицу. Водица була шицким мила, окреме парохови. Як єдна нєзаобиходна часц зазберованя, та так и пребуваня людзох, дзецох и шицких вирних у Водици то и проблем санитарних просторийох котри нє бул ришени на одвитуюци способ. Идея о будованю санитарийох була присутна од скорей пре причину же ше у Водици вше вецей людзох зберало, а особено одкеди бул установени Еґзархат. У Водици ше одвиваю и други змисти (школярски днї, стретнуце младежи и подобне) цо була причина вецей збудовац таки обєкт. Початни средства зме мали, а предрахунок виношел коло 2.300.000,00 дин. Порадзели зме ше же сами започнєме роботи, а пенєж би ишол на материял. Назберало ше досц средства и од вирних (коло 1700 евра, було и донациї у динарох, а тиж єден чловек, поднїматель виплацел електро и водоводну инсталацию у вредносци 50.000,00 дин.). Влада Републики Сербиї прейґ Канцелариї за одношенє зоз Церквами и вирскима заєднїцами нам одобрела 300.000,00 дин. У одборе зме мали майстрох, так повсц шицких фахох та зме могли тоти роботи окончиц зоз своїма моцами и нє трошиц назберани

средства. На роботох коло обєкта участвовало досц красне число майстрох хтори любели и почитовали Церкву и Водицу. Кед би так нє було, нє могли бизме тото направиц. Почало ше робиц у юнию 2013. , а закончене 10. юния 2014., на Завитни дзень. У истим чаа зробене и додатне закрице за паноцох кед ше служела Алужба опрез церквочки у Водици так же би ше там могло змесциц векше число паноцох котри участвовали на Служби. Парох Малацко плановал позберац донаторох котри участвовали у векших проєктох и роботох и подзелїц им подзекованя, алє тоту задумку нє сцигол реализовац. (законченє) Юлиян Фейди, апатикар у пензиї

Беоґрадски парохиянє 3. априла мали окремну чесц и нагоду баржей упознац историю Водици и єй икону. Икону до Беоґраду принєсли шестри Служебнїци зоз нашим парохом Иґором Вовком, а з нїма и числени Керестурци и Митровчанє. Шицко почало зоз святочним уходом - процесию и красним шпиваньом. Церква Христа Царя була окреме нащивена и полна. Парох Вовк служел Службу Божу и привитал окремного госца зоз Министерства правди, пана Ґаврила Ґрбана и владику Ортодоксней анґликанскей церкви Иґора Джурчика, як и шестри Служебнїци и госцох зоз Сримскей Митровици. Шестра Михаїла Воротняк виприповедала историю Водици и Водицовей икони, о указаньох пред 200 роками, лїковитей води у студзенки котра помогла велїм людзом. Водицова Мария помага у нашей молитви. Як гварела шестра, святилїще вше баржей нащивене. Як нам дакеди, кед зме почали робиц у беоґрадским Каритасу, паноцец Варґа наглашовал – Мария перша жила Каритас кед нащивела Єлисавету и служела єй полни три мешаци. Любов и духовна присутносц велїх порушала на паломнїцтва до рижних святилїщох ширцом швета прейґ котрих нас вона водзи до свойого сина Исуса Христа. Шестра Михаїла присутним подзелєла обращики Мариї Водицовей зоз молитву по руски, сербски и українски. Вона нас по-

волала и же бизме нащивели Водицу. После Служби Божей шицки остали на заєднїцким аґапеу котре порихтали беоґрадски парохиянє. На концу шицких нащивел и надвладика Станислав Хочевар. Кажде ше здогаднул своєй особней приповедки и мацеринского одношеня зоз Марию у своїм живоце, а тота подїя нас шицких зблїжела до єдней правдивей Божей заєднїци котру Мария вшадзи стваря. Служба Божа була окреме красна, зоз шпиваньом Шестрох и домашнїх, а апостол читал богослов Филип Суботич зоз Суботици. У тим паломнїцтве участвовал и богослов Ярослав Варґа, котри нєраз приходзел до нашей заєднїци зоз нашим дакедишнїм парохом о. Владиславом Варґом. Олґа Лендєр Радович

ВОДИЦОВА ИКОНА У БЕОґРАДЗЕ

april 2022.

DZVONI

15

Записи

ЗАПИС ЗОЗ ГАЛИчИНИ

МАНАСТИР НА СТРАДЕЦКЕЙ ГОРИ Нєдалєко од Львова, у валалє Страдч на Страдецкей гори, находзи ше грекокатолїцка церква Успеиия Пресвятей Богородици, Коло нєй Христова Хресна драга, тиж пещерски манастир, подобни як Печерска лавра у Києве.

Алє найвекши упечаток зохабела на нїх прекрасна природа околини, як и ричка Верешица. Нєодлуга потим вони ше приселєли ту, збудовали себе хижу, а з часом и малу древену церквочку.

У ДРУГЕЙ половки 11. столїтия ту пришол ГВАРЯ ЛЮДЗЕ же тото место нєзвичайно таїнствене. Велї паломнїки шведочели же ше єден монах з Печерскей лаври зоз Києва и оснонад нїма зявело якеш нєжемске шветло. Людзе вал пещерски под’жемни манастир. Под час наверя же писок зоз тей пещери чува їх дом од нє- лєту Татарох 1243. року, тедишнє населєнє чистих силох. А вода цо капка зоз повали пеще- Стрильск було цалком спалєне. Жителє ше скрили до пещери. Хто нє сцигол, Татаре го забили. ри може вилїчиц кажду хороту. Валал Страдч прадавне населєнє. Його исто- Хтошка з пещери виштрелєл стрилу и ранєл рия досягує князовски часи. Леґенда гвари же вояка. Татаре нашли скрити уход до пещери и двоме князовски стрильци з городу ишли на запалєли го, та ше коло два тисячи людзе нука лови. Идуци шлїдом за дзивину, пришли на подавели у диму! Леґенда гвари же ше и сама Дїва Мария спуСтрадецку гору, хтора теди була закрита з густим лєсом. Ту их застала ноц. Вони вшелїяк сце- щела з нєба и оплаковала нєвино страданих. По ли влапиц риса хтори ше скрил до пещери. На тей подїї, населєнє Стрильск наволали Страдч. швитаню рис вишол з пещери и стрильци го за- То асоцирало людзох на страданє або стратище. Друга леґенда гвари же, кед Татаре сцели били. войсц до пещери же би позабивали людзох, Мац Божа ше зявела и зоз своїм плащом, як зоз твардим муром, заварла уход до пещери. Тот храм потим наволали Храм Мацери Божей Нєзнїщуюцого мура.

Хресна драга, пещерски манастир

16

DZVONI

ОСТАТНЇ монахи охабели пещерски манастир у 14. столїтию. Остали у нїм фрески, икони, виробки у каменю. Монахи ту жили, модлєли ш, посцели. През трицец роки у манастире бул замуровани монах, хтори мал лєм узки отвор през котри му браца монахи могли доручиц єдзенє. З пещерного храму веду длугоки конки до глїбинох пещери. Гваря же тоти драги под жему веду аж до Києва, до Печерскей лаври! Правда чи нє, нїхто нє може повесц. Єст леґенда же раз до пещери пущели заяца, хторому привязали

kvitenq 2022

Записи цидулку „Страдч“. О два тижнї заяц вишол у Києве!

Пещера

ведейци, гоч о. Микола бул у священїцким облєчиве. Одведли их до лєса и жвирски забили. Аж о тидзень нашли їх цела. Людзе нє мали слова описац яки були кед их видзели. Папа Йоан Павло Други, кед пребувал у Львове 2001. року, преглашел священїка Миколу Конрада и дзияка Володимира Прийма за блажених, односно за священомученїкох. До Страдецкей пещери и на Хресну драгу на Страдецкей гори приходза велї вирни зоз цалей України, як и других жемох швета. Хресна драга дава полни одпуст грихох. За велїх то место надїї за вилїченє, тїлесне и духовне. Ту ше чува траґична и славна история духовносци народу. Шветлосц, 4 / 2021 Пририхтал: Юлиян Пап

ЗА ВАЛАЛ Страдч вязана и траґична судьба двох службенїкох вири – професора священїка Миколи Конрада и дзияка Володимира Прийма. Початком 1930-тих рокох митрополит Андрей Шептицки замодлєл професора о, Миколу Конрада, чловека над`звичайно образованого, же би преподавал филозофию и социолоґию на Богословскей академиї у Львове. Зоз приходом большевикох до Галичини, митрополит Андрей меновал отца Миколу за пароха у Страдчу, дзе вон уживал вельку любов и почитованє парохиянох. Українска Грекокатолїцка церква доживйовала теди вельки гнобеня од комунистичного режиму. Алє о. Микола предлужел окончовац свойо священїцки обовязки, гоч у чежких обставинох.

ТРАҐИЧНОГО ДНЯ, 26. юния 1941. року, паноцец Микола и дзияк Володимир, ризикуюци животи, ишли пошвециц олїво старей хорей жени. Парохиянє их одгваряли же най нє иду. Гуторели им: – Отче, нє идзце, бо видзице же война почала, та шицко може буц. Алє вон им одвитовал: – То моя свята обовязка и я мушим пойсц. А кед ше врацали дому, влапели их енка-

april 2022.

«Тот дзень хтори сотворел Господь: радуйме ше и вешельме ше у нїм!» (Пс 118, 24)

DZVONI

17

Дїла милосердия

„БУЛ СОМ СТРАНЄЦ И ПРИЯЛИ СЦЕ МЕ“ (МТ.25.35)

ПРИдзЦЕ дО НАс дОК Нє ПРЕстАНє ВОйНА Тоти слова ше двараз повторели - раз у авґусту 1991. року, а други раз 24. фебруара 2022.року. Повязани су зоз траґедиями войнох. Перши раз их написали родичи Наталки Легкоступ зоз Києва, а други раз сом их сам написал на Фейсбук 24. фебруара того року кед почало бомбардованє Києва.

У обидвох случайох ше сцело помогнуц єдни другим пре нєсиґурносц у бомбардованю.

А почало так, же после чернобилскей гавариї у України 1986. року, до наших крайох на одпочивок пришли дзеци зоз загроженого подруча, же би ше им кельо-тельо помогло и ублажело пошлїдки радияциї. Теди до Коцура пришли 90 дзеци, а до нашого обисца зме вжали єдну малу Наталку, котра була окреме дробна, а ище и оштригана на кратко, та випатрала як хлапчик. Як и други дзеци, и вона нє знала нїч о

Богови, нє була кресцена, чудовала ше нашим молитвом пред єдзеньом, а особлїво кед шицки були у нашей Водици на Служби за дзеци.

Прешол час пребуваня тих дзецох, а у нас пошвидко почала война. Почало ше войовац у Вуковаре. Велї млади оцове пошли на боїско, а ми цо остали, перше у Керестуре, а вец у Коцуре – почали модлїц молебени кажди вечар же би нїхто нє погинул и же би ше шицки цо скорей врацели дому. Но, то спричинєло нєпохопйованє тедишнєй власци, котра пробовала цо вецей добровольцох послац до войни. Аж после зме похопели же „нє добре модлїме”. Вистки о войни ше преширели швидко по швеце и родичи Наталки з Києва достали нашу адресу и написали нам тото – „Гибайце до нас док нє престанє война”. До теди сом ище нїґда нє дожил же би ме дахто волал до себе з цалу нашу фамелию. Бул сом окреме зворушени, окреме кед родичи написали же як теди ми прияли їх Наталку, тераз нам сцу за тото подзековац на таки способ.

Ясно, у нас нє була анї блїзко така траґедия, та сом их успокоєл же Вуковар од нас далєко и же им барз крашнє дзекуєме, алє за тераз нєт потреби напущиц Коцур и власни дом.

Наталка и Амалка у Києве 2019. року

18

DZVONI

После 5 рокох, кед сом пребувал на єдним семинаре у Києве, пошол сом опатриц Легкоступових. Вони бивали лєм у трох просторийох та сом ше зачудовано опитал же дзе же би нас змесцели пецерих кед анї сами нє маю места. Одвитовали ми же би направели место гоч би дахто пошол и на валал дзе жила ище їх баба. Вона теди була єдина християнка и кед пришла з валалу - лєм ми бочкала руки зоз слизами, же як то же зме, цалком нєпознати, а прияли їх Наталку дому. После вецей рокох, дознали зме же ше Наталка покресцела и повиначала зоз Игором Нестерчук и же ма двойо дзеци, синох Андрия и Тимотея, котрому тераз 6 роки и гендикепирани є.

kvitenq 2022

Дїла милосердия

Наталка рушела на свою чежку вибеженску драгу до Одеси, вец до Молдавиї, до Румуниї и Болгарскей, а вец зашла и до Варґових у Керестуре.

яли, заш лєм рушела до Керестура. Нє знал сом як поднєшем тото стретнуце алє сом ше стримал вєдно з Наталку пре їх дзеци, а кельо сом видзел – Наталка постала права християнка и лєм дзековала Богу за шицких добрих людзох котри их примали през драгу. Єй вира випатра моцнєйша як моя, гоч у Києве остал супруг и єй родичи. После як ше одпочинули даскельо днї, вони ше заш лєм порадзели же би рушели до Нємецкей, дзе маю познатих и дзе годни достац нє лєм роботу, алє и рехабилитацию за єй малого Тимотея котри гендикепирани и потребна му добра медицинска помоц. Но, и то нє було лєгко, бо мадярски царинїки им нє дошлєбодзели уход, та после длугого телефонованя до о. Владка Симуновича – прешвечели зме ше же можу исц през Горватску, а вец Словению. Кед прешли до Австриї - розплакали ше од велькей госцолюбивосци и лєм дзековали Богу за доброту тих людзох. После того рушели далєй и явели нам ше радосни з Нємецкей дзе, правда, гоч пошли до кампу, а нє як им було поведзене, радосц велька, бо конєчно сцигли до якогош дочасового цилю, а цо далєй з нїма будзе – положели зме их до шерца Божого. о. Владислав Варґа

Пред даскельо роками и нашо дзеци, Амалка и Ярослав, пребуваюци на паломнїцтве на України зоз о. Малацком – стретли Наталку. Були то радосни днї у златоверхим Києве и памятки на друженє у Коцуре. Та, нажаль, кед пришло до нєпредвидзеного бомбардованя Києва вчас рано 24. фебруара, я поглєдал Наталку на Фейсбуку и, у поради зоз домашнїма – поволал сом ю и цалу єй фамелиї до нас - Док нє престанє война...Знали зме цо нас то може коштац, алє зме ше здогадли словох: „Любце єдни других як я полюбел вас...” Теди вони нас, а тераз им ми сцеме врациц. Наталка ми одвитовала: „Дзекуєме вам, дороги нашо приятелє, алє я думам же нам треба остац на одбрани нашей жеми. Затераз оставаме у України! Я анї нє подумала напущац свою жем.” Я єй одвитовал же ю розумиме, алє най рахую на нашу християнску любов. Но, тото цо ше почало пошвидко случовац, знаме и сами, Наталка швидко рушела на свою чежку вибеженску драгу до Одеси, вец до Молдавиї, до Румуниї и Болгарскей дзе ше думала и затримац зоз дзецми. А вец, гоч их там и крашнє при-

april 2022.

DZVONI

19

Представяме

О. ВЛАДИМИР СИМУНОВИЧ ЗОЗ КРИЖЕВЦОХ

СЛУЖИЦ ИСУСОВИ КОТРИ ПРЕБУВА У ВИБЕЖЕНЦОХ

Пре воєни зраженя у України вельке число українских державянох напущує свою державу и одходзи до жемох штреднєй и заходней Европи, та так почали сциговац и до Горватскей. У Крижевскей Епархиї орґанизовани и окремни Тим за прилапйованє вибеженцох чий єден з членох и о. Владимир Симунович, хторого зме замодлєли же би за «Дзвони» виприповедал о активносцох и виволаньох у тих нєлєгких часох. ДЗВОНИ: У Крижев скей епархиї орґанизовани тим за прилапйованє вибеженцох. Видно же сце ше добре орґанизовали. Чи сце предпоставяли же придзе до таких вельких зраженьох и потреби за таким тимом?

Наисце же зме ше цалком нєсподзивали же придзе до войни. Як познате велїм, у о. Владимир Симунович Горватскей єст надосц Українцох, а у октобре прешлого року зме означовали 120 - рочнїцу приселєня Українцох до Горватскей, цо було крашнє и медийно попровадзене. Кед почала война, такой нас контактовали зоз Влади за помоц, бо им було природно же би ми помогли кед же буду приходзиц вибеженци. На исти способ нас контактовал и городоначалнїк у Крижевцох, особи зоз нашей Жупаниї як и Штаб цивилней защити. После стретнуца з локалнима власцами, владика Милан Стипич поволал нас даскелїх на бешеду и так спонтано настал наш Тим за вибеженцох. Такой кед зме у медийох виглашели же нашо владичество оформело комисию за вибеженцох, людзе ше почали явяц и понукац свою помоц - дахто биванє, дахто финансийну помоц, поживу, дахто бул готови превожиц вибеженцох у потреби. Людзе сцу помогнуц, кажди хто як зна и може.

20

DZVONI

На початку зме були дакус страцени, цо ше подрозумює у такей ситуациї, бо нїхто нє мал искуства у таким. На щесце, ту нам помогнул и Червени криж зоз котрим барз добре сотрудзуєме, а тиж зоз полицию, городом у котрим робиме и Штабом цивилней защити як и зоз шицкима другима. Од нас нїхто нє обчековал же бизме тото сами робели, бо таки можлївосци нє маме, алє зме вшадзи присутни кед ше укаже потреба.

ДЗВОНИ: Чи можеце представиц Ваш тим, хто за цо одвичательни, прецо праве тоти особи вошли до тиму?

У нашим Тиму на початку нас було пецеро, бо зме нє знали цо ше од нас обчекує. Водзели зме ше зоз идею же би у тиму були особи цо знаю українски язик, бо то пресудне за комуникацию зоз вибеженцами. Тиж зме знали же ше людзе буду явяц до нашей Канцелариї та и ту присутни два особи. Уключели зме и наш Каритас, його директора о. Ненада, а ту и шестра василиянка Вероника Ґалатан, котра нєдавно пришла зоз України та зме и ю такой уключели. Роздумовали зме же би дахто бул и зоз Славониї та ше так уключел и парох зоз Славонского Броду Александар Хмиль. На початку зме нє знали хто дзе, як и цо, алє то якош пришло само од себе. Як вибеженци почали приходзиц, так и ми почали исц стретнуц их, дознац яки їх потреби и так зме подзелєли задлуженя. Тот Тим лєм єден „косцанїк” до котрого ше приключели и паноцове у своїх парохийох зоз своїма вирнима и робя шицки наисце вельо. У процивним, ми пецеро би нїяк нє могли покриц цалу Горватску. ДЗВОНИ: Видзиме же сце барз завжати, маце вельо роботи. Можеце нам повесц кельо приблїжно вошли до Горватскей вибеженци, з хторих часцох України? У хторих су часцох Горватскей, чи их сцигуєце нащивиц, Яка ваша улога, то єст, як им ви помагаце?

Роботи єст наисце вельо. На початку зме ше нє могли знайсц кельо нас волали же бизме орґанизовали превоз до українско - мадярскей гранїци и позбе-

kvitenq 2022

Представяме рац вибеженцох. Такой зме нашли шофера котри на комбию нашого Каритасу пошол по людзох на гранїцу. И так шицко почало. Нє можем анї описац яка робота у канцелариї, бо зме цали час на терену. Людзе понукаю биванє котре треба пойсц опатриц и пописац, побешедовац з людзми як то вони задумали, цо обчекую, а за тото треба вельо часу и вельо воженя на авту. Потребне обиходзиц вибеженцох, питац ше цо им треба, поцешиц их и вислухац, ходзиц з нїма и приявйовац их до полициї, до Центру за социялну роботу, одвожиц и буц з нїма у дохтора... Фактично, вшадзи дзе треба прекладац. Людзе котри змесцени по фамелийох, тиж им треба помоц у прекладаню. После двох - трох тижньох комуникация ше у таких случайох полєпшує, алє нїяк нє сцеме забуц людзох и отримуєме з нїма и далєй контакти кед же им дацо треба и у чим им можеме помогнуц. Даєдни уж нашли роботу, та и ту треба помогнуц коло розгварки при доставаню роботи. Як сом уж гварел – роботи наисце єст вельо.

Вибеженци цо до нас пришли векшина зоз восточней України дзе найвекши войни и найвекши страданя, а по вири су углавним православни. Єст дацо и зоз заходней України, алє нє так вельо як зоз восточней. По нєшкайши дзень, 28. марца, официйно у Горватскей приблїжно 11.000 вибеженцох зоз України. Найвецей их єст у Далмациї, понеже там даєдни уж робели през лєто або ишли на морйо на одпочивок та маю даяки познанства або даяку родзину, познатого котри там роби та ше на тот способ знашли 85% цо пришли, змесцени су у приватних биваньох котри людзе понукли. Ми зоз Крижевцох

april 2022.

обиходзиме тих цо змесцени у самим месце и околних валалох, у Джурджевцу, Врбовцу, Заґребе и коло Заґребу, у Вараждинских Топлицох, Слатини...и других местох. Окрем бешеди з нїма, по потреби ше з нїма модлїме, служиме Службу Божу або Молебен, та гоч су и православни, им то нїч нє завадза, напроцив, вельо им то значи. ДЗВОНИ: Кельо держава Горватска, Церква чи Каритас уключени до тей помоци?

Держава ше од самого початку ясно вияшнєла же помогнє кельо и як лєм може и нє зохаби нїкого у потреби самого у його нєщесцу. То вшелїк найвекша помоц котра ше дала на розполаганє и финансийно и лоґистично. Паметаю ше ище страданя людзох у Горватскей под час остатнєй войни и то нє лєм з боку власцох, алє и з боку людзох котри даваю шицко од себе, велї аж и вецей як можу. Церква як институция ше уключела на рижних уровньох: од горватского Каритасу до каждей парохиї, парохиянох и индивидуалних фамелийох котри понукаю свойо хижи, квартелї, викендици, манастири тиж змесцую вибеженцох, монахи Исусовци уж традицийно даваю свой центер за вибеженцох. Даєдни их прияли до своїх готелох на морю и готови су страциц и свою туристичну сезону лєм же би помогли. Уключени зме на рижни способи и людзе то шицко видза, а кед видза як ми шведочиме християнску любов, вец и им нє чежко вжац дацо зоз свойого и жертвовац ше за ближнього у потреби.

ДЗВОНИ: З якима проблемами ше стретаце у вашей роботи?

Як и у каждей роботи, так и у нашей єст надосц проблеми. Я то анї нє похопюєм як роботу, алє як мойо служенє и сцем патриц на тото як служенє самому Исусови котри пребува у таких и тих ближнїх, так гварел : „ МНЄ сце то зробели”. Правда, кед чловек заробени и бежи тадзи - тамаль анї о таким нє роздумує, нє роздумує же чом то роби. Роби бо то часц його самого, бо го такого Господь створел и гварел му же ше ма старац за тото цо му дал. А то напевно нє лєм за материялне алє на першим месце за того котри попри тебе. Тото цо за мнє як вельки проблем то страх у людзох же цо их чека у живоце, як далєй предлужиц. Я их про-

DZVONI

21

Представяме буєм розумиц бо вони шицки ту сцекли зоз двома мещками у рукох и зоз своїма дзецми и нє знаю цо их далєй чека у живоце, як исц далєй, бо их мужове мушели остац у України на боїску у охрани своєй оцовщини або у найлєпшим випатку у резерви. Цо повесц тим женом, тим дзецом, патриц на їх слизи и нєсиґурносц у каждим поглядзе... То тото цо ми найчежше. За друге ше якош найдзе ришенє, алє як дзецку врациц його тату...То тото цо ламе шерцо.

ДЗВОНИ: Чи сце дожили боляци искуства котри вам остали у паметаню з тей нєлєгкей роботи? И ви дожили у Горватскей подобни ситуациї под час зраженьох у бувшей Югославиї, а окреме Ваша фамелия, та вироятнє можеце и сочувствовац зоз тима вибеженцами.

Гей, правда же и ми, моя фамелия и велї прешли през таки подїї у живоце. Таки ствари ше нє забуваю и праве пре таке можеме розумиц тих бидних людзох и шицко през цо вони преходза. Алє, я нє любим жиц у тим цо було. Нє гварим же треба забуц, алє за єдного християна живот муши буц тото цо може зробиц нєшка, а нє гевто цо ше случело або цо ше може случиц. Кед нє вихаснуєме нєшкайши дзень за любов до Христа у ближньому, вецей го нїґда нє врациме и то страцени дзень. Исто так и гевти страцени роки у войни. Жиц у тим же сом цошка страцел або „трациц” нєшкайши дзень котри ми Бог даровал - то наш вибор. Нормално же чловекови потребни час дакому вецей, дакому менєй же би пришол ґу себе после шицкого. И ту кажди може хасновац свойо животни ситуациї котри му помагаю даровац ше и помогнуц ближньому нє зависно яка то ситуация. Живот пред нас кладзе ситуациї и людзох през котрих ми можеме роснуц у мудросци Божей, у порозуменю спрам других, у любови... Алє кед ше фокусуєме лєм на себе самих и на свойо бриґи, од тих ситуацийох нє научиме нїч, праве процивно - лєм ше баржей завераме до себе, до себичносци и любови до себе самих.

Искуства о котрих слухам од других барз рижни, и нє сцел бим дацо окреме видвойовац. Правда же дахто у лєпшей, а дахто у чежшей ситуациї, алє ґу каждому треба приступац зоз исту любову и порозу-

22

DZVONI

меньом. Дахто страцел лєм роботу, а дахто шицко цо мал. Дзепоєдни уж по други раз преходза през исту чежку ситуацию през котру прешли 2014.року, кед перши раз вибили нємири у України. Теди сцекли зоз своїх домох як и тераз, пре исти причини, пре тоти исти бомби котри падали на нїх. Боляце то слухац. Алє, найбаржей болї тото же чловек без роздумованя дзвига руку на свойого брата же би го знїщел.

Понеже зме ище вше у Вельким посце, шицки маме нагоду обрациц ше ґу Христови и такому як вон котри любел свойого Оца и каждого чловека, бо зме створени шицки на його подобу. Кед би нам тота слика цали час була пред очми и кед бизме ше за тото цали час щиро модлєли, нє лєм же би нє було войни, алє и велї нєпотребни звади медзи людзми. И на концу, поздравям читачох наших „Дзвонох“ и жадам каждому окреме щешлїви и благословени швета Христового Воскресения и най би мир Божи завладал у ваших шерцох и у шерцох каждого чловека на швеце. Христос Воскрес! Воистину Воскрес!

ДЗВОНИ: Дзекуєме Вам оче Владимире же сце з нами подзелєли таке глїбоке искуство и пренєсли сце нам таку исту любов спрам ближнїх яка нам шицким потребна, насампредз медзи нами, а вец же бизме ю ношели вшадзи дзе постої лєм єдно знємирене и боляце шерцо наших ближнїх. И ми Вам винчуєме радосни швета Паски Христовей и вельо ище сили и моци же бисце служели Христови у тих найменших котри потребни Вашей любови и доброти. Христос Воскресе!

kvitenq 2022

Вельконоцни стихи

ЦАР НАД ЦАРАмИ Кральове и царове, на тим швеце столую, и себично свойо коруни, лєм за себе чуваю.

Їх коруни блїщаци, з перлами, диямантами, крашнє облїпени. Лєм чи даєден зоз нїх, голєм на хвильку, пристал би буц, з церньову коруну коруновани?! И кед би ше нашол таки, поведли би, тот цар нїяки. То якиш дурак, хтори з тупу шекеру розбивац сце мокри пняки.

А велї, на жаль, нє знаю, кажде з нас може буц цар. Место коруни полож ошмих на лїцо, и дай себе тим цо им треба, дай шицко свойо на дар.

И воскрешнєш дня каждого, вше тримай ше лєм того. И нє мушиш поцерпац, бац ше од дня суднього. Славко Афич 5.4.2022.

Стари стихи

ВЕЛЬКОНОЦНИ ДЗВОНИ

З нами вєдно, аж до нєшка, Жалосц вельку прецерпели, А нєшка нам вони гласно И радошнє задзвонєли.

Длуго вони так дзвонєли, Зоз сна природу будзели, Бреги, лєси и ровнїни, Перши желєнь уж пущели.

А у шерцох людских вони Бриґи жимски погашели, Найславнєйше ярнє швето Вони людзом оглашели.

Длуго вони так дзвонєли, Христос воскеес, спашел швет, Живот вични нам даровал, Уж на швеце вичней шмерци нєт.

Вельконоцни дзвони дзвоня, З писню людзох пребераю, Шицки гласи вєдно беру, А ґу Богу посилаю.

Михал Биркаш Недиля, 5. април 1942. р.

Studia Ruthenica 26

Д А РО ВА Л И Н А „ Д З ВО Н И ”

Най Марийов покров занавше будзе над нїма

- о. Владимир Мудри, Канада - о. Яков Новак, Горватска - Исусова мала шестра Мартина

april 2022.

DZVONI

23

Обвисценя / На здогадованє

ПОмОЖмЕ ЗБУДОВАЦ мАРИйОВ ДОм „ЕмАУС“ У ВОДИЦИ

„ДОК ЄСТ ВОДИЦИ – БУДЗЕ И НАС“ (архиєпископ Сеґеди)

Ваша любов и подзековносц Мариї Водицовей за кажду Єй ласку, потїху и помоц най будзе позната шицким людзом! Най ваша пожертвовносц пошвидша виполнїц Марийово жаданє же би нас цо скорей позберала шицких вєдно, зоз Бачкей и Сриму... зоз цалого швета дзе нас доля одведла. Вашо пожертви можеце послац на рахунок парохиї у Руским Керестуре, а вашо мена буду записани нє лєм у шерцу Марийовим, алє и у нашей историї Водицовей Мариї.

Grkokatolička parohija sveti Otac Nikolaj, Ruski Krstur

Динарски рахунок: 160 –521416 – 50

Девизни рахунок: 160005400004703433 Svrha plaćanja: Donacija Banka Intesa НА ЗДОГАДОВАНЄ

Дня 26. фебруара наполнєли ше осем роки як нас занавше охабел наш мили оцец, дїдо и прадїо

Дня 22. марца наполнєли ше три роки як нас занавше зохабела наша мила мац, баба и прабаба

АНДРИ МЕДЄШИ (1941 – 2014)

НАТАЛИЯ МЕДЄШИ (1944 – 2019)

Ваша любов, доброта и мила подоба занавше останє у наших шерцох. Вашо синове Дзвоно и Михал з фамелию и дзивки Натка и Славка з фамелиями.

Спочивайце у мире Божим!

«Бог так полюбел швет же дал и Сина Єдинородного же би кажди котри вери до ньго нє препаднул, алє мал живот вични.» (Йо 3, 16)

24

DZVONI

СМУТНЕ ЗДОГАДОВАНЄ

Дня 20. марца наполнєли ше 8 жалосни роки як ше преселєл до вичноси наш мили супруг, оцец, дїдо и прадїдо

ЮЛИН ДУДАШ (1941–2014) з Руского Керестура

Юлинє, 3 роки часом прелєцели, лєм жаль и боль у наших шерцох занавше остали. Памятку на тебе чуваю : Твоя супруга Сена, син Юлин, нєвеста Мара, унуки Марко, Николина, Атала и праунук Ґабриєл.

Спочивай у мире Божим!

kvitenq 2022

НА ЗДОГАДОВАНЄ

Дня 10. априла наполнєли ше 13 роки

Дня 13. априла наполнєли ше 18 мешаци

Як ше до вичносци преселєли нашо мили

МЕЛАНИЯ РАМАЧ нар. СИВЧ (1944 – 2009)

ГЕЛЕНКА РАМАЧ нар. ТИРКАЙЛА (1965 – 2020)

У молитвох и здогадованьох Вашу любов, доброту и красни памятки на Вас вично буду чувац Вашо наймилши.

Спочивайце у мире Божим! ОСТАТНЇ ПОЗДРАВ

Дня 17. марца 2022. року наполнєл ше жалосни рок як нас занавше зохабела наша мила мац, баба и прабаба

Дня 28. марца 2022. року наполнєли ше 46 жалосни роки одкеди нє з нами наш мили оцец, дїдо и прадїдо

ЛЕОНА ЧИЗМАР нар. СЕМАН (1929–2021)

ЯКИМ ЧИЗМАР (1921–1976)

зоз Руского Керестура

Памятку на Вас чуваю Вашо наймилши

Вичная памят!

april 2022.

DZVONI

25

СМУТНЕ ЗДОГАДОВАНЄ

«Нєт го ту! Воскрес!» (Мт 28, 6)

Дня 6. марца 2022. року наполнєли ше 22 роки як нас зохабел наш мили оцец, швекор, дїдо и прадїдо

Дня 7. априла наполнєли ше шейсц мешаци як нас зохабела наша мила мац, швекра, баба и прабаба

МИРОНЬ БУДИНСКИ (1930–2000)

НАТАЛИЯ БУДИНСКИ народзена Семан (1934–2021)

Час преходзи, а ви нам вше баржей хибице. Вично вас будземе споминац и ношиц у наших шерцох и красни памятки цо зме препровадзели з вами. Памятку на вас чуваю: син Миронь, нєвеста Иринка, унука Сандра зоз Мирейом, унук Желько зоз Ванесу и праунучата: Мартин, Кяра, Аня, Хана и Зарка

Спочивайце у мире Божим!

ЖИРО РАХУНОК НА ХТОРИ МОЖ УПЛАЦИЦ ПРЕДПЛАТУ И ДОНАЦИЇ ЗА «ДЗВОНИ» Динарски рахунок: 160 – 521416 - 50 Девизни рахунок: 160005400004703433

Banca Intesa Grkokatolička parohija Sveti otac Nikolaj M.Tita 64 25233 Ruski Krstur Svrha uplate: pretplata za „Dzvoni“

Християнски часопис „Дзвони” * Виходзи раз мешачно * Видава Грекокатолїцка парохия св. о. Миколая у Руским Керестуре М. Тита 64 * „Дзвони” часточно финансує Управа за сотруднїцтво зоз церквами и вирскима заєднїцами Министерства правди Републики Сербиї * Главни и одвичательни редактор: о. Владислав Варґа * Редакция: о. Юлиян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац, ш. Михаила Воротняк СНДМ, Мария Афич, Мария Стрибер, Оленка Живкович, Славомир Папуґа * Часопис унєшени до реґистру средствох явного информованя под числом 2245 з ришеньом Министерства информацийох Републики Сербиї од 1. октобра 1996. року * Компютерски обробок: Славомир Папуґа * Друкує друкарня: „Maxima graf” Петроварадин * Тираж: 600 прикладнїки * Рочна предплата за Сербию: 2000 дин. Европа: 50 еври, прейґокеански жеми: 60 еври * Адреса: М. Тита 64, 25233 Руски Керeстур, тел. (+381) 025/703-836 * E-mail: redakcija.dzvoni@gmail.com

26

DZVONI

Християнський часопис „Дзвони” * Виходить щомісяця * Видає Греко-католицька парафія св. о. Миколая у Руському Керестурі М. Тита 64 * „Дзвони” частково фінансує Управління співпраці з церквами та релігійними спільнотами Міністерства правди Республіки Сербії * Головний і відповідальний редактор: о. Владислав Варґа * Редакція: о. Юліян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац, с. Михаїла Воротняк СНДМ, Марія Афич, Марія Стрібер, Оленка Жівковіч, Славомир Папуґа * Часопис внесений до реєстру за собів громадського інформування під числом 2245 з рішенням Міністерства інформацій Республіки Сербії 1. жовтня 1996 року * Компютерська обробка: Славомир Папуґа * Друкувала друкарня: Maxima graf” Петроварадин * Тираж: 600 примірників * Річна передплата для Сербії: 2000 дин. Європа 50 євра, заокеанскі державі 60 євра * Адрес: М. Тита 64, 25233 Руський Керестур, тел. (+381) 025/703-836 * Email: redakcija.dzvoni@gmail.com

kvitenq 2022

Шлїдом подїйох

РУСКИ КЕРЕСТУР – У Катедралней церкви св. оца Миколая 24. марца служена традицийна майсторска Служба Божа хтора ше служи штварток у штредку Велького посту, после Хрестопоклоней нєдзелї, кед у церкви виложени хрест. Службу Божу служел катедрални парох о. Владислав Варґа и капеланє о. Владимир Медєши и о. Михайло Шанта. Попри коло трицец приватнїкох котри з тей нагоди и даровали свою церкву, на Служби були и члени їх фамелийох. Служена и панахида за шицких покойних членох керестурского Здруженя зоз наисце длугу традицию. (М.А.)

НОВИ САД ‒ Виронаучни школяре з Руского Керестура, хторих пририхтала ш. Авґустина Илюк, 1. априла у Церкви св. апостолох Петра и Павла у Новим Садзе, модлєли Хресну драгу з домашнїма вирнима и парохом о. Юлияном Рацом. Школяре зняли и прилог о Хресней драги у Рускей редакциї Радия. По словох пароха новосадского о. Раца, тоти молитви за шицких цо церпя и за шицки нашо намиреня. (М.Г.К.)

РУСКИ КЕРЕСТУР – У просторийох Пакт Рутенорумуму у Младежским доме, отримани два преподаваня за младих на теми „Жени у Святим Писму” и „Християнство и пенєж” хтори отримал млади теолоґ Марко Радакович зоз Зомбора. Преподаваня вєдно орґанизовали Пакт Рутенорум, Каритас и Рух фокуларох, а наявене же буду отримовани раз мешачно на рижни теми.

РУСКИ КЕРЕСТУР – Традицийни Вельконоцни вашар отримани 3. априла у велькей виронаучней сали, а у малей каритасовей, вистава коло 40 рисункох виронаучних и дзецох цо ходза на пиятково друженя до Каритасу, на тему Велькей ноци. На вашаре могло купиц рижни ориґинални вельконоцни прикраски, писанки, колачи, пасочки и инше, котри пририхтали 21 викладаче з Керестура и з Коцура, Кули, Нового Саду и Оджаку, а як добродзечни прилог назберани 7.820 динари. (М.А.)

СРИМСКА МИТРОВИЦА –На парохиї Вознесеня Господнього попри роботох на парохиялним доме, вельки роботи и у фамелиї Ходоба, хтори будую вельки ганґар, чийо фундаменти пошвецел парох о. Иґор Вовк. Фамелия Ходоба добре позната по чесносци и квалитетней роботи, помага церкви. Сцели благословиц фундаменти, бо як гварели, без Божого благослову нєт анї смисла почац робиц. (М.Г.К.)

БИКИЧ - Младша виронаучна ґрупа зоз вироучительом и парохом Владимиром Еделинскийом Миколком обишла теметов.

Шлїдом подїйох

ШИД – Икона Мацери Божей Водицовей 13. марца зоз Беркасова принєшена до церкви Преображеня Господнього до Шид. Службу Божу служел парох о. Михайло Режак, а сослужел парох з Беркасова о. Владимир Еделински Миколка. После богослуженя паноцове служели Молебен до Пречистей Дїви Мариї. Шестра Михаила потолковала вирним як пришло до того же би икона Мацери Божей рушела по наших парохийох, а шицки вирни вимодлєли молитву до Мацери Божей. (Вл.Дї.)

СРИМСКА МИТРОВИЦА – Шестри Служебнїци зоз ґрупу вирних 3. априла принєсли реплику икони Водицовей Мариї. Службу Божу служел парох Иґор Вовк, а присутни бул и владика Фабиян Свалина хтори привитал шицких присутних.

РУСКИ КЕРЕСТУР - През шицки нєдзелї Поста парох о. Владислав Варґа у Каритасу тримал преподаваня по таким розпорядку: Першу Нєдзелю представел порученє папи Франциска о Посту, Другу о Волї Божей у каждодньовим живоце, Трецу о вредносци церпеня и крижа у нашим живоце, Штварту о велькей вредносци чловека як то видзи Исус Христос, а Пияту Нєдзелю закончує зоз Вельлим Страсним Тижньом. Попри парохиянох на преподаванє приходзели и с. Служебнїци, Мали Шетсри и капелан о. В. Медєши, а преподаванє знїмал Владимир Римар зоз Радия (О.Р.)

НОВИ ВЕРБАС – Образ Водицовей икони 20. марца зоз Шиду принєсол парох о.Михайло Режак, дзе ю у церкви святочно дочекали вирни з парохом нововербаским о. Яковом Куличом. Священїки служели Службу Божу, а ш. Михаїла Воротняк потолковала мисию образу Водицовей икони. (М.А.)

БЕОҐРАД – Парохиянє з Руского Керестура и Коцура 3. априла принєсли икону Мариї Водицовей до парохиї у Беоґрадзе. Службу Божу служел парох Иґор Вовк хтори привитал присутних, медзи хторима бул и представнїк Управи за сотруднїцтво з Церквами и вирскима заєднїцами Ґаврило Ґрбан, а по Служби пришол и беоґрадски архиепископ монс. Станислав Хочевар. (О.Л.Р.)

НОВИ САД - У Церкви св. апостолох Петра и Павла, пейц днї, од пондзелку, 14. марца, до пиятку, 18. марца, отримована Велькопосна духовна обнова за Вельку ноц, хтору водзела монахиня Євсевия, служебнїца Непорочней Дїви Мариї. (М.Г.К.,В.В.)