Dzvoni April 2020

DZVONI

ХРИСТИЯНСКИ ЧАСОПИС / ХРИСТИЯНСЬКИЙ ЧАСОПИС РОК / РІК XXVII · ЧИСЛО 4 (316) · АПРИЛ / КВIТЕНЬ 2020 · ISSN 0354-5768 · 100 дин.

Hristos Voskres!

Voistinu Voskres!

ВинчоВанка – сообщенє

Д

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

ороги почитовани читатаче,

Находзиме ше у позарядових часох и прето дистрибуция “Дзвонох” очежана. Менєй-вецей на час сцигую на парохиї, а вец зависно од парохиї, дзеля ше предплатнїком або тим цо сцу. У Керестуре, понеже церква през дзень отворена 2 годзини за особну молитву, може кажде себе вжац у церкви. Велї ходза до Водици – особно. Велїм принєшу волонтере Каритасу. За други парохиї – нє знам. Вельки проблем за нас посиланє по пошти. Вообще пре вельки гужви – нєможлїве! Заж лєм ришели зме на час видац и число за Вельку Ноц, гоч тоти числа сцигню и зоз запожнєньом. Бо тоти два периоди – посту, то єст крижа, а ище вецей воскреснуца Христового то центер нашей вири. Тоти два периоди припадаю часу – вони понад час, вони припадаю вичносци!

Прето, нє важне кеди ше тексти пречитаю. Важне похопиц тото цо гварел св. Павло: “Нє сцем знац другого Исуса крем Розпятого”, а на другим месце: “Кед Христос нє воскрес – даремна наша вира!” Велька Ноц то нє обичне швето – котре медзи шицкима найвекше. Велька Ноц то цали наш живот и тужемски вични. Тоти правди вредза єднак – кажди дзень. Прето, уж кеди будзеце читац тот текст, нє увредзце ше и примце го з порозуменьом и добронамирно тоти нєдошлїдносци при дистрибуциї “Дзвонох”. Редакция и сотруднїки “Дзвонох” шицким Вам, дороги читаче, жича же би кажди дзень вашого живота бул живот у воскреснутим Исусови Христови! Христос воскрес – воистину Воскрес! о. Михайло Малацко

Духовне заренко

Яке то „Духовне свЯте Причастиє”? МоЛитва ПоД час корона вируса

То щире жаданє прияц Исуса Христа кед пре дацо нє мож присц до церкви. Треба ше добре порихтац, покаяц ше зоз щиру любову до Божого милосердия а нє пре страх од карох за грихи, буц у станю пошвецуюцей ласки Божей и обно(написал папа Франциск) виц у себе виру надїю и любов, жаль и покуту. На таки способ можеме Исуса примац кажди Maрийо, Ти дзень и Вон наисце духовно приходзи до нашей вше ошвицуєш души и приноши нам вельо Божо ласки. нашу драгу и поставаш на нєй Знак Спашеня и надїї. Мати Божа, ми ше уповаме на Тебе, бо Ти виздравенє хорих. Ти була блїзко под крижом и видзела боль Исуса, алє ши затримала моцну виру. Ти знаш нашо потреби. Ми вериме же одвитуєш на нашо молби же бизме подобнє як у Кани Галилейскей, могли радосно славиц и радовац ше кед ше заверши час випробованя. Мати Божей Любови, помож нам зрозумиц волю Оца Нєбесного Мой Исусе, верим же ти присутни у Пре- и зробиц шицко тото цо нам накаже як у Кани святей Тайни Евхаристиї. Любим Це понад Галилейскей. Бо Исус вжал на себе нашо страшицко, моя душа тужи за Тобу. А прето же Це даня и ноши нашо страхи же би нас приведол нє можем тераз прияц у Пресвятей Евхаристиї, през Криж до радосци Воскрешеня. Глєдаме прето гоч лєм на духовни способ придз до мо- притулєнє у Тебе и Твою охрану, Пресвята Мати його шерца. Облапям Це так як кед биш уж бул Божа. Нє одбий нашо молитви, окреме у чаше у мнє и зєдинюєм ше цалком зоз Тобу. Нє до- кед зме у чежких випробованьох, алє нас ошлєпущ же бим ше дакеди одучел од Тебе. Исусе, бодз од каждей нєбезпеки (окреме од корона вимойо найвекше Добро и моя сладка Любови, русу, котри загрожує животи велїх) о, славна, о облап и запаль мойо шерцо, же би воно цале благословена Дїво Мариє! занавше горело за Тебе.

МОЛИТВА:

(З молитвенїка „В гору пиднесим серця”, Вуковар, 1978)

april 2020.

О. Владислав Варґа

DZVONI

3

Вельконоцна винчованка

Г

веЛЬконоЦна винчованка

осподь Бог и того року сподобел нас славиц Воскресенє Христово вельке и радосне швето. Того року славиме тото швето оставаюци у своїх домох пре надзвичайни причини, та заш лєм вони нєгодни зацмиц значенє того швета. Швето Восресеня Христового вельке, бо пременєло историю цалого швета и ошвицело цмоту яка завладала у свидомосци людзох. А радосне є прето, же ошлєбодзело людски род од терхи гриха и од його траґичних пошлїдкох. У Воскресеню цала сущносц християнства, бо воно доказ того же Исус Христос - Син Божи и Спаситель людского роду. Прето нєт векшого, радоснєйшого и славнєйшого швета, як швето Христовей Пасхи, Його Воскресеня, нєт анї велїчественїших словох од вельконоцного привиту: Христос Воскрес! У тих словох уткана вира мученїкох, яки одважно подношели муки и церпеня, и ишли на шмерц. У тих словох жива сила, з яку святи чудотворци виздравйовали хорих. Подчас двох тисячох рокох стотки тисячи святих беру на себе сладке ярмо Воскреслого Христа (Мт. 11, 29-30) зоз виру и прешвеченьом же їх духовни подвиги нє дареми. Маюци таку вельку хмару шведкох (Юд. 12,1) и виповедаюци слова “Христос Воскрес!” – и ми ше напольнюєме з радосцу. После свойого Воскресеня Христос ше указал женом-мироносицом и гуторел им “Радуйце ше!” (Мт. 28,9). Тота поволанка нєшка унарямена до шицких нас. Радуйме ше!, бо Господь церпел,

4

DZVONI

умар и воскрес пре нашо спашенє. Воскресли Господь зоз своїм Воскресеньом отворел нам дзвери воскресеня и живота вичного. Сущносц пасхалней радосци нє лєм у тим же Воскресенє Христово ошлєбодзело людски род од терхи гриха и шмерци, алє и у прешвеченосци же Вон вилїчел людску природу. Воскресли Христос, як дакеди своїм ученїком, так и нєшка нам нє престава ше обявйовац на нєвидими способ. Приходзи до каждей людскей особи, Вон дурка на дзвери людского шерца, до каждого унапрямює свойо живе слово. А наш задаток почуц Христа, стретнуц ше зоз Нїм, одухотвориц и пременїц наш живот. Христос вше порихтани виявиц до нас свою безконєчну любов так як ю указал на крижу збойнїкови: “Нєшка будзеш зо мну у раю!” (Лк. 23,43). Вира до Воскреслого Христа помага нам пременїц кажди смуток и жаль на радосц и надїю. Там

дзе приходзи шветло Воскреслого Спасителя, там настава пребудзенє до нового живота и вичней радосци. Пасха Христова ше одбува през историю и, попри шицки моци зла, добро вше победзує. У дньох випробованя зєдиньме ше у витирвалей и нєпреривней молитви, благаюци од милосердного Бога ласку витирвалосци у чаше випробованьох, и за преставанє иснуюцей епидемиї. Того року, пре надзвичайни обставини, нє годни зме вжац активну учасц у торжествох Воскресеня Христового. Кед нашо церкви, гоч отворени - останю празни, вежнїме духовну учасц, духовно ше зєдиньме у спасенних подїйох Страсного Тижня, а вец и у радосци Пасхи Воскресеня Христового зоз прешвеченьом же после церпеня и страсцох приходзи славне и радосне Воскресенє. Най на таки способ радосц Христовей Пасхи войдзе до каждого нашого дому и до шерца каждого з нас, а найбаржей до бидних, церпяцих, хорих и осамених, до шицких тих котрим потребна увага и потримовка. Воскресли Господь най нам помогнє надвладац почежкосци и зла терашнього часу, и утвердзи у нас надїю на побиду добра над злом и правди над нєправду. Радосна и блага вистка Христовей Пасхи, най войдзе до каждого з нас и напольнї нас з правдиву радосцу, яку дарує лєм Воскресли Господь. + Георгий, Владика ХРИСТОС ВОСКРЕС! – ВОИСТИНУ ВОСКРЕС!

kvitenq 2020

Великоднє привiтаня

Г

ВЕЛИКОДНЄ ПРИВІТАННЯ

осподь Бог і цього року сподобив нас святкувати Воскресіння Христове – велике, світле і радісне свято. Цього року святкуємо це свято залишаючись в наших домах з огляду на надзвичайні обставини, які однак не зможуть притемнити значення свята. Свято Воскресіння Христового є великим, бо перемінило історію цілого світу; просвітило темряву, яка полонила людську свідомість. А радісним є тому, що визволило людський рід від тягаря гріха і від його згубних наслідків. У Воскресінні полягає ціла сутність християнства, бо воно є доказом того, що Ісус Христос є Сином Божим і Спасителем людського роду. Тому, немає більшого, світлішого і радіснішого свята від празника Христової Пасхи, Його Воскресіння. Нема ані урочистіших слів від великоднього привіту: Христос Воскрес! У цих словах міститься віра мучеників, які відважно переносили страждання та йшли на муки і смерть. У цих словах - жива сила, з якою чудотворці зціляли недужих. Впродовж двох тисяч років сотні тисяч святих беруть на себе солодке ярмо Воскреслого Христа (Мт. 11, 29-30) з вірою і переконанням, що їхні духовні подвиги не є марними. Маючи таку велику хмару свідків (Євр. 12,1) і промовляючи слова “Христос Воскрес!” – і ми сповнюємось радістю. Після свого Воскресіння Христос з’явився жінкам-мироносицям і казав їм “Радуйтеся!” (Мт. 28,9). Цей заклик сьогодні звучить для

april 2020.

всіх нас. Радіймо!, бо Христос постраждав, вмер і воскрес для нашого спасіння. Воскреслий Господь відкрив нам двері воскресіння і життя вічного. Суть пасхальної радості полягає не тільки в тому, що Воскресіння Христове звільнило людський рід від тягаря гріха і від смерті, але також і в переконанні, що Він зцілив людську природу. Воскреслий Христос, як колись своїм учням, так і сьогодні нам не перестає являтись в невидимий спосіб. Він приходить до кожної людини, стукає на двері людського серця, і до кожного скеровує своє живе слово. Нашим завданням є почути Христа, вийти Йому на зустріч, одухотворити і перемінити наше життя. Христос завжди готовий виявити нам свою безмежну любов так як її показав розбійникові на хресті: “Сьогодні будеш зі мною в раю!” (Лк. 23,43). Віра у Воскреслого Христа допомагає нам перемінити кожний

смуток і тривогу на радість і надію. Там, де приходить світло Воскреслого Спасителя, там настає пробудження до нового життя і вічної радості. Пасха Христова відбувається впродовж історії і, всупереч всім силам зла, добро завжди перемагає. У дні випробування ми єднаймося у витривалій і постійній молитві, благаючи милостивого Бога ласки витривалості в часах проб і закінчення існуючої епідемії. Цього року, задля надзвичайних обставин, не зможемо взяти активної участі у торжествах Христового Воскресіння. Коли наші церкви, хоч і відкриті, залишаються порожніми, духовно єднаймося у спасенних подіях Страсного Тижня, а потім і в радості Пасхи-Христового Воскресіння з переконанням, що після страждань приходить славне і радісне Воскресіння. Нехай таким чином радість Христової Пасхи увійде до кожного нашого дому і до серця кожного з нас, а найбільше до бідних, терплячих, хворих і самітних, до всіх тих, кому потрібна увага і підтримка. Воскреслий Господь нехай нам допоможе подолати труднощі і негаразди сьогоднішнього часу, укріпить в нас надію на перемогу добра над злом і правди над неправдою. Радісна і блага вістка Христової Пасхи, нехай увійде до кожного з нас і наповнить нас правдивою радістю, яку дарує тільки Воскреслий Господь. + Юрій, Владика ХРИСТОС ВОСКРЕС! – ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

DZVONI

5

Стереотипи

ПерШа веЛЬка ноЦ

Бул то обични дзень, як и кажди други, була то нєдзеля – перши дзень у тижню, роботна. Швитало. Нїкого нє було на улїчки, на драже. Лєм даскельо жени котри понагляли. Жалосни.

Бул то дзень Воскресеня. Вельки Дзень - Велька Ноц. У исти час – велї були престрашени. Апостоли були у карантину. Нє пре забрану рушаня, алє пре вельки страх. Нє од корони, алє ище горше – кед би их влапели, шицки би були позабивани. Нє влапели би их пре лїченє и даванє помоци, алє прето же би затарли цалком и мено їх Учителя, бо, ниа, вон мертви. Уж трец дзень. И двоме ученїки – того обичного дня, ишли розчаровани до валалу котри бул блїзко коло Єрусалиму, до Емаусу. Були заглїбени до своєй бриґи, у своїм розчарованю. Тото цо випатрало як виполнєнє шицких надїйох и обчекованьох Вибраного народу – навики нєстало, як кед би го нїґда анї нє було. Исус умар, а тельо поцешеня принєсол, тельо глїбокого обраценя ґу Богови...

Чи можлїве же Бог нє вихасновал таку вельку нагоду же би ше обявел ґу швету як могутнї Бог? Тота Велька Ноц, Вельки Дзень – остала Його тайна. Як доказ остал – празни гроб и плахти до котрих бул як мертви обвити. Перша Велька Ноц место же би преросла до подполного явного триюмфа Воскреснутого Исуса котри би як Ангел справедлївого гнїву спалєл шицко зло на швеце, а правду воздзвигнул – вон остава у Олївнєй загради. Мария Маґдалена дума же то роботнїк. Єдино цо було нове – швитало... Вироятнє апостоли поспали и у полусну зоз страхом обчековали тот нови, обични дзень, роботни, перши у тижню.

Нєовисно од того упечатку же ше нїч нє случело, нєовисно од престрашених ученїкох у изолациї и карантину, або тих цо ше склонєли зоз Єрусалиму, то була Велька Ноц, Вельки Дзень. Того дня Исус Воскрес!

И нїч вецей нє було исте, история чловечества и його спашеня од того дня достала свойо виполнєнє.

Так як теди, так и нєшка нє чувствуєме возвишеносц кед нам ше змишали и пондзелки, и нєдзелї, и швета.

6

DZVONI

Так як кажди, так и ми нєшка як апостоли у карантину нє чувствуєме возвишеносц того Велького Дня, тей Велькей Ноци, бо зме зармуцени и застарани. Алє, вскреснуце ше збуло, так як обецал Господь Бог Исус Христос! Перши шведкове були вояци котри чували гроб. Вони дожили велькосц воскреснуца и у страху посцекали. Алє тот могутнї момент – нє наврацел их на правдиву виру – лєм их преплашел.

Правдиви плоди воскреснуца Христового пришли прейґ цихого зявеня. Прейґ цихиго слова “Марийо” котра пре жаль нє препознала Исуса и, думаюци же то роботнїк, питала ше за покойне цело Исусово.

Двоме ученїки нє препознали Исуса, бо анї нє думали же то можлїве же ше им сам Исус придружел. Алє горело їх шерцо кед з нїма бешедовал! Сами ше чудовали же як то же го нє препознали кед чувстовали таки огень у своїх шерцох.

На концу Исус ше обявел и тим у “карантину” єденац апостолом зоз словами: “Мир вам!” од радосци и чудованя – занємели, нє верели своїм очом.

Нє було того дня вельки одправи, богослуженя, дзвони, швеценя паскох... Так як и нєшка.

Алє Вон наисце воскрес! Швитало...

о. Михайло Малацко

kvitenq 2020

Актуалне

актуаЛносЦи у всеЛенскеЙ Церкви на ПанДеМию вирусу оДвитуєМе зоз ПанДеМию МоЛитвох

Днї у котрих ше находзиме полни спокусох. Чловечество злєкнуте од опасносци котру приноши корона вирус. Намира ми предложиц шицким християном же би вєдно заволали до нєба – гварел папа Франциско и поволал поглаварох Церквох, предводнїкох шицких християнских заєднїцох и шицких християнох рижного виросповеданя же би вєдно модлєли молитву котру нас научел наш господ Исус Христос. Папа поволал на молитву 25. марца, на швето Благовищенє, же би Господ чул єднодушну молитву свойих вирних ученїкох котри ше пририхтую преславиц воскреснутого Христа.

З истим намиреньом 27. марца на 18:00 годзих на празней площи пред Базилику святого Петра папа подзелєл благослов Урби ет орби (‘Urbi et orbi’) и дал подполни одпуст. На пандемию вирусу сцеме одвитовац з общу пандемию молитви, сочувствийом и нїжносцу. Останьме зєдинєни. Визначуєме свою блїзкосц особом котри у велькей осаменосци и спокуси, лїкаром, здравственим роботнїком, болничаром, медицинским шестром, волонтером. Власцом котри муша приношиц оштри мири за нашо добро, полициї и войски котри на драгох пробую отримовац шор же би ше окончели ствари котри Влада поглєдує за добро шицких нас. www.vaticannews.va

april 2020.

еПискоП Баки иринеЙ:

сПЦ нє розДуМує о МоЛївосЦи зохаБиЦ вирних Без ПричасЦи

Портпарол Сербскей православней церкви епископ бачки Ириней виявел же анї єдна православна, а анї римокатолїцка церква у швеце нє виключела вирних зоз богослуженьох пре корона вирус, алє лєм строго огранїчела число присутних у храмох.

У интервиюю за новини «Данас», Ириней з нагоди критикох пре орґанизованє причасци у чаше пандемиї корони гварел же одберанє нагоди за причасц вирних, чи у храме, або у обисцу нє опция о котрей ше роздумує аж анї теоретично. “Кед проблем у богослуженю и причасци, як вец заражени тоти цо нїґда нє иду до церкви, а дзе ище до причасци? Цо нам тоти нєщєшлїви заблукани людзе поручую? Же опасносц у церкви, а нє у кафичох, журкох, нєпочитованю нєобходней самоизолациї и других фактох. Од причасци ше нїхто нїґда нє заражел, та аж анї священїки котри причащали ґубавих, туберкулозних и других охорених од рижних нєвилїчивих хоротох” гварел Ириней. www.nspm.rs

о. Владимир Еделински Миколка

DZVONI

7

Зоз живота

сто раз Ше враЦеЛо

Я жиєм у малим варошу, дзе єст лєм даскельо предавaльнї и нє мож вше найсц тото цо вам потребне. Єдного рана, на мойо дзвери подуркала худобна и хора сушеда, котра зоз вельким ошмихом на лїцу пришла пожичиц олєй. Мала сом лєм кус олєю котри и мнє бул потребни за варенє, алє сом почувствовала же бим єй и тото кус требала дац. Кед сом почала рихтац полудзенок, знала сом же нє мам олєю, алє сом була щешлїва же сом помогла сушеди. Накадзи сом вжала палачинкару, хтошка подуркал на дзвери. Була то часна шестра, котру сом длуго нє видзела бо бива далєко. Кед сом отворела дзвери, гварела ми: “Гибай, мам цошка за це у авту.“ Дала ми три шкатули у котрих було 54 литри олєю. (Ґ.В. – Бурунди)

кеД ДаШ ЛюБов...

После 20 рокох як зме нє були у своєй держави зоз супругу зме ше врацели и уселєли. Перше зме ше чувствовали як цудзинци, мушели зме знова почац од початку, алє зме нашли моци у словох Євангелиї. Нмагали зме ше буц отворени за других, обновиц стари познанства, пренайсц нових приятельох. Понеже зме були уж старши кед зме ше побрали, одлучели зме же кед зме нє годни мац дзеци, даме фамелийну любов тим дзецом котри ю нє маю. Рушели зме зоз процесом усвойованя дзецка. Нєдавно зме достали вистку же сцигли Вероника и Карлос, брацик и шестричка зоз Бразилу. Указали зме їх слики нашим приятельом и отпутовали по нїх до Риу. Накадзи зме ше врацели, приятелє нам пририхтали прекрасни дочек, зоз вельким натписом у нашей улїчки на котрим писало: «Витайце Веронико и Карлос». У нашей хижи тиж було полно балони, шматки и други ствари нєобходни за дзеци. Нїґда зме нє годни забуц тоту потримовку. Прешвечени зме же ше любов зоз любову враца.

(M.С.Ф. – Шпания)

8

DZVONI

таЙна Догварка

Моя швекра жила сама. Приселєла ше до нас, гоч мала ище власни дзивки до котрих могла пойсц. Мойо дзеци ю крашнє прилапели, алє за мнє, попри моєй фамелиї, вона була додатна обовязка. Хоровала од артериосклерози пре котру часто бешедовала сама зоз собу и часто приповедала нєкрашнє о мнє. Мойо дзеци ше зоз того шмеяли, алє я бул барз уквилєни. Чи ми так сцела подзековац же ше старам о нєй? Зоз супругу зме бешедовали о єй нєзвичайним справованю. Я бул барз знємирени, алє зме вєдно ришели зробиц “тайну догварку любови“ цо значело, же ю будземе ище баржей любиц. То бул єден з найкрасших моментох у нашим фамилийним живоце. Велї родзиново, котри часто нащивйовали мою швекру, були зачудовани зоз атмосферу котра панує у нашей фамилиї. (Ц.С. – Италия)

(превжате зоз “Il Vangelo del Giorno”, Città Nuova; пририхтал: М. Шовш)

kvitenq 2020

Слово за живот

у МоєЙ ноЦи нєт ЦМоти

«Блажени тоти котри нє видзели, а поверели.» (Йо 20, 29)

Йоанова евангелия описує стретнуца апостолох, Мариї Маґдалени и других ученїкох з воскреснутим Исусом. Вон ше им вецей раз зявйовал зоз ранами од розпинаня, же би ознова отворел їх шерца за радосц и надїю. На єдним таким стретнуцу апостол Тома нє бул присутни. Други, хтори стретли Господа, приповедали му о тим прекрасним дожицу, вироятно прето же му жадали пренєсц свою радосц. Алє, Тома нє могол прилапиц шведоченє хторе особно нє видзел. Сцел особно видзиц и дорушиц Исуса. О даскельо днї ше и тото зисцело. Исус ше ознова указал ґрупи ученїкох. Медзи нїма конєчно бул и Тома. Вон пошведочел свою виру и свою подполну прападносц Воскреснутому Исусови зоз словами: «Господь мой и Бог мой!». Исус му одвитовал:

«Блажени тоти котри нє видзели, а поверели.»

Тота евангелия написана кед шведкове Исусового живота, шмерци и воскресеня вецей нє були живи. Евангелске порученє ше мало придац будуцим ґенерацийом, а його преношенє мушело буц на основи шведоченя тих цо прияли нависценє. Ту розпочал час Церкви, Божого народу хтори предлужує нависцовац Исусово порученє, вирно преноши Його слово и дошлїдно жиє по нїм. А шицки ми стретли Исуса, Евангелию и християнску виру прейґ слова и шведоченя других и поверели зме. Прето зме «блажени».

april 2020.

«Блажени тоти котри нє видзели, а поверели.»

Же бизме жили по тим слове, здогаднєме ше словох Кяри Лубик: «Вон жада усадзиц до це и до шицких людзох хтори нє жили зоз Нїм прешвеченє же маце исту стварносц як и апостоли. Исус ци жада повесц же ши нїч нє страцел у одношеню на тих цо го видзели. Ти маш виру и то, най так повеме, нови способ як можеш “видзиц» Исуса. Прейґ вири му ше можеш приблїжиц, глїбоко го зрозумиц, стретнуц го у глїбини шерца. Прейґ вири го можеш одкриц медзи двома або трома братами хтори зєдинєни у його мено або у Церкви хтора предлужує його дїло. [...] Тоти Исусово слова це поволую же биш ожил свою виру и нє чекал даяку потримовку або знаки же биш напредовал у своїм духовним живоце, же биш нє бул подoзриви до Христовей присутносци у своїм живоце и у историї, и теди кед ци випатра же є далєко. [...] Жада же биш верел до Його любови и теди кед це прицишню чежки, та и нєможлїви ситуациї.» (С. живота, 1980.)

Ана млада Австралиянка народзена з чежким инвалидитетом. Вона виприповедала: У своєй младосци сом ше вецей раз питала прецо сом нє умарла такой на родзеню, таки чежки мой инвалидитет. Мойо родичи, хтори жию Слово живота, вше ми гуторели: «Ано, Бог це безконєчно вельо люби и ма свой план за це». Вони ми помогли же бим, и попри почежкосцох и физичних огранїченьох, була тота цо люби перша, так як и Бог поступа з нами. Видзела сом же ше велї ситуациї коло мнє меняли и велї людзе постали зо мну отворенши. Оцец ми зохабел свойо особне порученє хторе сом мала отвориц аж после його шмерци. У нїм було написане лєм єдно виреченє: ‘У моєй ноци нєт цмоти’. То мойо каждодньово искуство: кажди раз кед ришим же будзем любиц и служиц особом хтори зо мну, вецей нєт цмоти и можем дожиц Божу любов спрам мнє.» Летиция Маґри

DZVONI

9

Дожица

нє МогЛи сЦе БуЦ БуДни зо Мну єДну гоДзину? СРИМСКИ ДОЖИЦА

Находзиме ше у нєзапаметаней у швеце пандемиї КОРОНА ВИРУСА.... Цошка цо нам улїва страх до косцох, без огляду чи зме християнє чи атеисти, шицки зме лєм людзе и маме крегку душу котра чувствує бриґу нє лєм за себе особнє, алє за своїх домашнїх, своєй родзини, своїх приятельох, ближнїх. А шицки зме єдна часточка того ЄДИНОГО швета, тей ЄДНЕЙ ЄДИНЕЙ ФАМЕЛИЇ як то ясно бешедовал папа Франциск 27. марца на празней площи св. Петра у Риме, а з нагоди молитви и полного одпусту «Urbi et orbi» . И прето ше треба справовац цалком озбильно и осторожно, a нє спокушовац Бога - як крашнє потолковал владика Ґриґориє зоз Нємецкей - зоз нєпотребним геройством, нїби, нїхто нам нїч нє може кед зме зоз Богом, кед зме му вирни, та вец можеме викладац себе и ближнїх можлївей хороти и у наших церквох. Же бизме ше зочели зоз тим шицким, наша Церква нам дала 19. мараца препорученя же бизме за тот час претаргли Богослуженя за народ, алє змоцнєли нашу молитву, солидарносц и одвичательносц спрам других. Наш владика совитовал паноцом же бизме вирним оможлївели зайсц на кратко до церкви помодлїц ше, стретнуц ше зоз своїм парохом и прияц поцешенє и пораду. А то значи же би храми остали отворени єдну або два годзини за таки потреби. Та так як и други, и я явел прейґ числених писмох и на телефони моїм вирним же од 8 до 9 годзин храм будзе отворени. Так бул перши дзень, одслужел сом Службу и вжал пацерки до рукох, бо хто кед нє я перши – та бул дежурни цалу годзину. А попри мнє бул и мой помоцнїк Емил Мельник, та зме ше двоме модлєли, провадзели отворени дзвери и сподзивали ше же ше дахто зяви, та так ше вєдно помодлїме по тим Исусовим «...кед ше двоме спомедзи вас на жеми злагодза о дачим цо питаю - Оцец мой котри на нєбе да же би им то було.» (Мт 18, 19). И нисце так и було. Голєм спочатку. Єдного дня вошол млади Бошко Страценски, оцец двоїх дзецох котрих сом кресцел. Вон запалєл швичку, дакус зме побешедовали и после того пошол поцешени по своєй роботи. Други дзень, кед сом уж одслужел Службу, вошла младша парохиянка Ана Ляхович и на клєчацо ше модлєла пред виложеним хрестом, бо було у тижню после викладаня Хреста Господнього. Поприповедали зме и видзел сом же ше бриґує як ше людзе годни висповедац кед нє можу присц до церкви. Я єй гварел же уж то даяк Господь попровадзи. Анї сом нє бул теди свидоми же нам папа да

10

DZVONI

полни одпуст 27. марца на 18 годзин. Так сом постал свидомши же Бог кед завре дзвери на єдним боку, на другим нам отвера... А може то и Мария, котрей зме ше на клєчацо помодлєли пред икону Покрови ище 15. марца кед зме були шицки у церкви – Марийо...Ти знаш нашо потреби... Ша вона и у Кани Галилейскей направела винїмок, гоч то ище нє було у планох Божих, то ю Исус «мушел послухац» и помогнуц людзом. Но, шицко то якош так ишло крашнє док нє завял шнїг и постало окреме жимно, позмарзало доокола шицко, а витор нємилосердно дул... Стал сом на молитви, уявююци себе же сом як Мойсей котри трима дзвигнути руки док нєбезпека нє прейдзе.... Алє, спокуса була вше векша. Отворени дзвери нагло хладзели церкву, наношели жимни шнїг, а нїхто по тей курняви анї по драже нє прешол...Бул сом у спокуси заврец дзвери и поцагнуц ше до цеплей хижи, ша озда шицки зрозумя же ше и я можем похориц, а вец цо будзе - нє? Нє пришол того дня нїхто до церкви...Та ми пришло на розум тоти слова Исуса кед ше у олївней загради модлєл пред свою шмерцу, а апостоли поспали – «Нє могли сце буц будни зо мну єдну годзину?» Гей, шицки зме у спокуси и випитованю нашей вири и витирвалосци, як ми духовни особи так и цалком розумлїве - и нашо вирни. Та модлїм Господа най нам да сили же бизме тераз кед ше Исус рихта до своєй шмерци пре нас и ми знали буц будни у молитви за себе, и за своїх ближнїх. Владислав Варґа

kvitenq 2020

Преглїбйованя ДУХОВНА БОРБА ПРОЦИВ КОРОНА ВИРУСУ

ЗМОЦНЮЙМЕ СВОЙ ДУХОВНИ ИМУНИТЕТ

Нова ситуация у котрей зме ше шицки нашли пре ширенє хороти у каждей особи виволує питанє: “Цо ше то случує? Цо маме робиц и докля то будзе тирвац?” Сцели бизме достац одвити на тоти птианя.

Алє, потребне цошка инше зробиц. Бог нам дава час, же бизме роздумали и зробели даяки пременки у своїм живоце. Бог нас часто нєсподзива. Вон Всемогутни, Вон Милосердни. Вон Любов. Його лоґика нє така як наша. Прето нє можеме шицко тото похопиц.

Можебуц ше нє треба зоз тим тельо трапиц. Тераз Бог гутори каждому з нас. Послухайме у своїм шерцу цо нам гутори. У глїбини своєй души можеме буц найсиґурнєйши бо там пребува сам Бог. У тей хвильки, роздумайме о тим цо нас трапи, прецо ше боїме. Шицко положме до Його рукох, бо Исус гварел – Придзце ґу мнє! Дал свою пораду. Мир у души найвекши дар. Змоцнюйме свой духовни имунитет. Єст цошка цо моцнєйше од шицкого прецо тераз церпиме. Єст хтошка хто нас люби. То Бог. Святи Павло записал: “Любов Божа присутна у шицких нас прейґ присутносци Духа Святого”. Наш задаток пречисциц свойо одношенє спрам Бога. Рика котра пресушела нє ма живота, алє кед ше повяже зоз жридлом води, достанє нови випатрунок и нови живот. Прейґ вири ше отворме за Бога. Бог нас зоз свою любову змоцнює.

Ми припадаме Богу и душа каждого чловека глєда и жада Бога. Же бизме го добре чули, потребне направиц места у своїм шерцу за Його присутносц. Вон глїбоко присутни у каждому з нас. Спущме ше до глїбини у цихосци молитви або медитациї совєй души. Пробуйме ше зєдинїц зоз Вичним Жридлом. Добстанєме силу котра нам да нови живот.

Шицко од Нього приходзи и шицко идзе ґу ньому. Вон нас чува и люби, бо ми Його дзеци и тота свидомосц и дожице змоцнює нашу нукашньосц. Свидо-

april 2020.

мосц же зме його змоцнює и мой духовни имунитет.

Прейґ капки молитви преглїбме свойо одношенє ґу Богу.

Безконєчни Боже, добри Оче, до Твоїх рукох кладзем свой живот, здравє и хороту, шицки свойо бриґи и проблеми, вою прешлосц, свою терашньосц и свою будучносц. Уж тераз ци придавам и час своєй шмерци. Уж тераз най нє будзе моя, алє воля Твоя. ш. Михаїла Воротняк

оДкриЦе Бога

Площа св. Петра була празна, алє милиони людзох прейґ телевизиї и интернета слухали папово слова. Медзи нїма була и єдна Италиянка, Лара Еуґени. Вона молитву провадзела прейґ Фейсбука и у своїм коментару написала: «Нїґда сом нє верела, вше сом була аґностик. Та заш лєм ту, у слизох, модлїм же би ше шицко тото закончело. Господи, охрань людзох хторих любим. Я лєм жадам ознова притулїц свою фамелию». Можеме дзековац Богу на тей подїї и помодлїц ше же би нашенє вири росло у Ларовим живоце.

(Book.hr)

DZVONI

11

Урби ет орби ПАПА ФРАНЦИСК

госПоДи, нє охаБ нас на нєМиЛосЦ теЙ Бурї! ПовеДз иЩе раз – нє БоЙЦе Ше!

П

апа Франциск 27. марца на празней площи св. Петра предводзел окремну молитву и подзелєл свой пастирски благослов Урби ет орби (Городу и швету). Понеже нє було можлївосци за индивидуалну споведз, вирни прейґ папового поштреднїцтва могли достац полни одпуст кед ше у шерцу покаяли за свойо грихи. Папа пречитал Евангелию од Марка (Мк 4, 35 – 41) и преглїбел тот евангелски текст о страшней бурї хтору застановел Исус Христос.

“...Спущел ше вечар” (Мк 4,35). Так започина Евангелия котру зме чули. Уж тижнями нам випатраяк кед би ше спущел вечар. Густа цмота ше наднєсла на нашо площи, улїчки и городи; запановала над нашима животами и шицко виполнєла зоз заглушуюцу цихосцу, пустару и пражнїну котра парализовала шицко на своєй драги: тото мож почувстовац у воздуху, у рухох, попатрункох хтори тото потвердзую. Злєкнути зме и страцени. Як и ученїкох зоз Евангелиї нєсподзивано нас залапела нєобчекована и силна буря. Похопели зме же ше находзиме на истей ладї, шицки крегки и дезориєнтовани, алє источашнє значни и потребни, шицки потребни веслац вєдно, шицким потребна потїха других. На тей ладї... шицки ше находзиме. Як и тоти ученїки, котри єдногласно и злєкнуто крича: “Гинєме!”, так и ми похопели же нє можеме исц далєй кажде за себе, алє лєм вєдно.

Попробуйме похопиц. Прецо ученїки нє маю твардейшу виру, котра процивна Исусовому довирию? Вони престали вериц до Ньго, ниа, крича му. Но роздумайме цо крича: “Учителю! Чи ци нє бриґа же гинєме”. Чи ци нє бриґа: думаю же ше Исус нє стара о нїх. Медзи нами, нашима фамелиями, тото цо найбаржей болї то кед чуєме же нам гуторя: Нє бриґа це за мнє? Тото виреченє болї и охобя у шерцу нємир. То потрафело и Исуса. Бо нїкому баржей нє бриґа за нас од Нього. Кед го поволали, виратовал своїх нєдовирлївих ученїкох. Буря розоткрива нашу чувствительносц, крегкосц и виноши на поверхносц тоту фалшиву и нєпотребну сиґурносц з котру зме будовали нашо плани, нашо проєкти, нашо звикнуца и приоритети. Указує нам же зме пущели же би заспало и напущело тото цо нас

12

DZVONI

подпера и дава силу нашому животу и нашей заєднїци. Буря розоткрила шицки намиреня же би ше спаковало и забуло шицко тото цо кармело душу наших народох; шицки тоти пробованя же би ше умертвело нїби “спасительни” звикнуца котри нас нє можу врациц ґу кореньом и приволац здогадованя наших предкох, одбераюци нам так имунитет потребни за зочованє з бриґами. З бурю ше звалєла спреводзка тих стереотипох у котрих зме замаскировали свой “еґо” вше заохоцени зоз власну слику; и на поверхносц вишла, ище раз, вона (благословена) заєднїцка припадносц од котрей нє можеме сцекнуц: припадносц братом.

“Прецо ше боїце? Чом вири нє маце?” Господи, твойо нас слово того вечара потрафя и гутори шицким нам, у тим нашим швеце, котри Ти любиш баржей як ми, же зме ишли напредок зоз шицку силу, чувствовали зме ше моцни и схопни за шицко. Водзела нас гамишносц за заробком, пущели зме же би нас ствари подполно обняли и опила швидкосц. Нє застановели зме ше пред твоїма поволанками, нє зобудзели зме ше пред войнами у швеце и пред нєправду, нє слухали зме крик худобних и нашей барз хорей планети. Предлужели зме далєй и нїч нас нє могло застановиц и далєй думаюци же вше остнєме здрави у єдним хорим швеце. Тераз, кед зме у морю дзе нас габи руцаю тадзи-тамаль, кричиме ци: “Зобудз ше, Господи!”

“Прецо ше боїце? Чом вири нє маце?” Господи, волаш нас, волаш нас же бизме верели, же бизм верели нє лєм до того же Ти постоїш, алє и до того же бизме пришли ґу Тебе и наздавали ше до Тебе. У тим

kvitenq 2020

Урби ет орби посце одгукує твоя поволанка: “Обрацце ше”, “Обрацце ше ґу мнє зоз цалим своїм шерцом” (Йoїл 2,12). Поволуєш нас же бизме тот час спокуси похопели як час вибору. То нє час твойого суду, алє нашого суду: час же би ше вибрало тото цо важне и тото цо преходне, же би ше розлучело тото цо потребне од того цо нє. Час же бизме цек свойого живота ознова обрацели ґу Тебе, Господи, и ґу другим. Можеме попатриц на велїх сопутнїкох на котрих ше може упатриц, котри, у страху котри вшадзи коло нас, одвитовали так же дали свой власни жвиот. То дїлотворна сила Духа вилята и формована до шмелих и велькодушних, стаємних. То живот Духа котри може одкупиц, оплеменїц и указац же нашо животи виткани и потримани од звичайних – скоро вше забутих – людзох котрих нєт на насловних бокох новинох и часописох або на вельких бинох, уметнїцко-забавних програмох, алє, без сумнїву, вони тераз виписую историю: то лїкаре, медицински шестри и медицински технїчаре, заняти у предавальньох, чуваре, вожаче, полицає и вояци, волонтере, священїки, монахи и монахинї и велї, справди велї други хтори похопели же ше нїхто нє може виратовац сам. Зочени зоз церепньом, дзе ше мера правдива розвитосц наших народох, пренаходзиме и доживюєме Исусову молитву – “Най шицки буду єдно” (Йо, 17, 21). Кельо вец тоти хтори каждодньово указую сцерпезлївосц и указуюю надїю, меркую же би нє ширели панїку, алє суодвичательносц; келї оцове, мацери, дїдове и баби, учителє з малима и каждодньовима ґестами указую нашим дзецом як ше зочиц и надвладац кризу так же прилагодза звикнуца, тримаю главу горе и спонукую на молитву. Єст вельо тих котри ше модля, котри ше дарую на розполаганє и закладаю ше за добро шицких. Молитва и цихе служенє: то нашо оружиє побиди. “Прецо ше боїце? Чом вири нє маце?” Початок вири то свидомосц о тим же нам потребне спашенє. Нє достаточни зме сами себе, сами ше чиряме: потребни нам Господь як старим моряком гвизди. Поволайме Исуса до ладьох наших животох. Дайме му

свойо страхи же би их Вон победзел. Як ученїки спознаме же ше зоз нїм ладя нє зачири. То сила Божа: обрациц на добре шицко цо ше нам случує, та и чежки ситуациї. Вон приноши спокой до наших бурйох, бо з Богом живот нїґда нє умера.

Господь пред нас кладзе виволанє и поволує нас же бизме на ньго одитовали. У штред нашей бурї поволує нас же бизме ше пребудзели и указали дїлотворну солидарносц и надїю з котру мож даровац постояносц, потримовку и змисел у тих часох кед випатра же ше шицко руйнує и препада. Господь ше будзи же би пребудзел и ожил нашу воскреснуту виру. Маме котву: зоз Його зме крижом спашени. Маме кормань: прейґ Його зме крижа одкупени. Маме надїю: у Його зме крижу вилїчени и нїч нас и нїхто нє оддзелї од його одкупительней любови. У штред изолациї, у котрей нам силно хибя мили особи и стретнуца, кед доживюєме нєдостаток велїх стварох, ище раз слухаме нависценє котре нас ратує: Вон воскреснул и жиє зоз нами. Господь нас зоз свойого Крижа спонукує же бизме пренашли живот котри нас обчекує, же бизме попатрели на тих котри нас глєдаю, же бизме були моцнєйши, же бизме препознали и ожиєме милосердиє котре у нас. “И нє загаши ґнот котри тлєє” (пор. Из 42,3) и пущме же би знова запалєл надїю. Прилапиц свой криж значи змогнуц свою знємирену жажду ґу всесили и пошедованьом же бизме дали простора креативносци котру лєм Дух може пребудзиц. То значи пренайсц шмелосц же би ше отворел простор у котрим ше шицки годни почувстовац же су поволани оможлївиц нови форми госцолюбивосци, братства и солидарносци. Прейґ Його зме крижу спашени же бизме прилапели надїю и оможлївели же би вона була тота котра будзе моцнїц и спонуковац шицки можлїви мири и способи котри нам годни помогнуц же бизме чували себе и других. Облапиц Господа же бизме облапели надїю: ниа сила вири котра ошлєбодзує од страха и дава надїю!

“Прецо ше боїце? Чом вири нє маце?” Мили браца и шестри, з того места, котре гутори о Петровей вири як стини, жадам вас того вечара шицких звериц Господу, прейґ затупнїцтва Мацери Божей, котра здравє народа свойого, гвизда у бурї. Най зоз тих слупох котрих стої Рим и швет зидзе на вас Божи благослов як поцешуюце облапенє. Господи, благослов швет, дай здравє целом и потїху шерцом. Гуториш нам же бизме ше нє бали, алє наша вира слаба и боїме ше. А Ти, Господи, нє охаб нас на милосц и нємилосц бурї, бо ше Ти стараш о нас (пор. 1 Пт 5,7). ИКА

april 2020.

DZVONI

13

Рочнїци

100 - РОЧНЇЦА ПАРОХИЇ СВ. АРХАНГЕЛА МИХАИЛА У БЕРКАСОВЕ

З нагоди стотей рочнїци парохиї Святого архангела Михаила у Беркасове здогадуєме ше парохох котри отримовали духовни живот у тей нашей парохиї. Починаюци од Франи Латковича, Павла Ґвоздановича и Силвестера Саламуна, потим Дюру Гербута, Владимира Мудрия и Томислава Дудаша прейґ Михайла Режака, Владислава Раца и Йозефа Селина та аж и по нєшкайшого пароха Владимира Еделинскового Миколку.

Михайло Режак

Михайло Режак почувствовал священїцку поволанку уж як одроснути чловек, роботнїк у керестурскей друкарнї. Народзел ше 12. марца 1957. Року у Руским Керестуре од оца Михайла и мацери Амалиї народзеней Югик. Основну школу закончел у Руским Керестуре, а штредню ґрафичну

школу у Кули. Богословию студирал у Заґребе. За священїка го 30. Авґуста 1992. Року у Руским Керестуре пошвецел владика Славомир Микловш. Такой после пошвецаня, дас два мешаци, бул капелан у Руским Керестуре, а вец пошол за управителя парохиї до Беркасова, дзе бул до 2003. року. Под час служеня у Беркасове обновел церкви у Беркасове и у Бикич Долу. Вец бул капелан у Руским Керестуре, а од 15. Авґуста 2003. Року до 2008. Року управителй парохиї у Сримскей Митровици. Ту почал будовац пасторални центер з красну салу. Од 2008. року вон парох у Шидзе и сримски декан. Ту ушорює и Лєтню владическу резиденцию. Кажди рок видава по два кишенково календари – по руски и по українски. Литература: Священїки дакедишнього осєцкого викарията, о. проф. др Роман Миз. Нови Сад 2016.

Фотоґрафия уметнїцкей слики Силвестера Пушкаша (1995.р.) на парохиї у Беркасове.

14

DZVONI

kvitenq 2020

ТЕОЛОҐИЯ ЗА КАЖДОГО

B O G O S L O V S K A D U M KA

2 4 4 – 2 0 2 0 П р и л о г х р и с т и я н с к о м у ч а с о п и с у „ Д З ВО Н И ” Уш о р ю є р ед а к ц и я „ Д З ВО Н ОХ ” ; Ред а к то р : о м р М и ха й л о М а л а ц к о

ФАМЕЛИЯ

AMORIS LАETITIA (Нїжносц любови)

Папово постсинодалне апостолске писмо 31 часц

Б

ЛЮБОВ У ФАМЕЛИЇ (21) (предлуженє)

СцерпезлївоСц и реалноСц

арз важне же би моралне вихованє було прилагодзене возросту младей особи (або дзецка) же би ше нє примушовало на строги способ на даяки ришеня и справованя за цо тота особа нє дозрела. Мож повесц же то контрапородуктивне вихованє: и попри добрей намири и попри уложених намаганьох, часто нє лєм же нє да нїяки резултати, алє аж и вивола у младей особи процивенє и одбиє ю од того цо барз добре и хасновите – прето же було дате у погришни час и на погришни способ. Так як и у єдзеню – добре знаме кеди и яке єдзенє прикладне за рижни возрости. Дзеци зоз таких строгих фамелийох лєдво чекаю же би ше ошлєбодзели авторитету фамелиї и звичайно иду до другей крайносци – далєко од того цо у моралним живоце здраве.

дзецко буц шведок спричканя – воно и так ище нє зна до конца правду, єдине цо му навики останє – же ше родичи вше вадзели.

Прави вредносци нє мож наредзиц або научиц напамнят. Обично то найлєгчейша ствар, а и тото препущуєме же би дзеци научели у школи або у церкви на виронауки, напр. Дзешец Заповиди, Святи Тайни и тд. Вихованє то процес. Як и шицко, так и чловек рошнє, розвива ше. За тїлесни розвой маме написани тисячи кнїжки, алє за духовни – мало. Думам на тоти кнїжки цо беру до огляду нє лєм психу, алє и душу.

За кажди процес потребна шлєбода у котрей ше рошнє. Праве прето потребно помогнуц мла-

Тото цо, нєовисно од рокох дзецка, ма барз вельки уплїв и на цали ше живот урезує до розуму, души и шерца – то особни приклад родичох. На тото ридко хто меркує: родичи ше вадза пред дзецком, спричкаю ше, кед єдно од родичох подума опомнуц дзецко – друге го бранї, єдно посила до церкви – друге го вишмеює... Нє роби ше ту о щиросци або о лїцемерству. Дзецко заслужує єдинство оца и мацери гоч нє думаю вше на исти способ. Раз, кед єдно з нїх дацо пове, друге го потрима, а кед нє, можу то розришиц насамо. Нє муши

april 2020.

I

дей особи – поготов у фамелиї - же би росла у шлєбоди, алє зоз потримовку тих котри ю найвецей любя. И праве прето же ю любя нє буду посесивни и нє буду ю тримац у карантину, алє так исто нїґда нє прилапя же би їх дзецко, лєм прето же би ше випочитвало його абсолутну шлєбоду – на концу препадло. Кед дзецко нагина ґу злу зоз своєй волї и своєй шлєбоди – тота шлєбода нє правдива. Бо вибор зла то нє шлєбода. Можебуц же то роби добродзечнє и у шлєбоди, алє закончи зоз злом, котре нїґда нє може буц шлєбода. Зло – рабство.

Тото найлєше видзиц з прикладу тих цо ше дроґираю. Кед пожадаю дроґу вони то жадаю зоз шицку свою моцу – шлєбодно, алє су нательо условени зоз свою овисносцу же єднставно су нє способни принєсц иншаке ришенє – лєм єдно єдине. Їх ришенє добродзечне, алє є нєшлєбодне. У таких случайох таким особом ше нє може препущиц же би шлєбодно приношели ришеня, бо у дїйсносци, вони нє можу вецей виберац и прияц нову дозу - то значи лєм ище глїбше спаднуц до овисносци (нєшлєбоди). Таки особи маю потребу и право на помоц других и на процес вихованя и одвикованя до подполного вилїченя. Бо нє досц ше лєм одвикнуц, треба постац духовно моцни же би ше остало дошлїдни у плодох оздравеня.

Фамелия - перша школа

Перша школа за вредносци – то фамелия. Нє лєм за тоти вредносци духовней природи, алє и за тоти общи: одношенє ґу природи, живитиньом, животу... ту ше учи першираз у живоце як хасновац шлєбоду. То барз деликатни период, поготов по 6 роки, кед дзецко здобува одредзени вредносци, алє и одредзени комплекси котри го буду провадзиц през цали живот. То єден период котри будзе основа його особносци, а котрей вон анї нє будзе свидоми. Нажаль, звичайно ше тот перод у на-

II

ших фамелийох нє трима як важни за вихованє дзецка, поготов духовнне. Духовне вихованє у векшини случайох почина пред Першу Причасцу кед дзецко ма дзевец роки, кед воно научи даскельо молитви (же би ше превельо, попри школи, нє обтерховало), пове ше му же тото цо прима же то Сам Исус Христос (о котрим дацо чуло на виронауки) и зоз тим ше тото духовне вихованє кончи. Скоро шицки дзеци цо кресцени у нашей церкви – приступаю до Святей Причасци, и то за поцешенє. Алє, як то можлїве же до Другей Причасци скоро нїхто нє приступа, аж и вишмеює тих истих зоз котрима ше так прибрани сликовал(а) на Першей Причасци? Прешвечени сом же за то директно нє виновати родичи, алє прецо ше вец тото случує? Чи нє правда тота же и попри намаганьох вироучительох духовне вихованє у фамелиї вообще нїґда нє постояло? Анї по Першу Причасц, анї после Першей Причасци.

Без фамелиї – даремни труд и паноца, и часней шестри, и вироучительки. Ми маме право ше наздавац же дзеци и попри того же то бул лєм момент у їх живоце запаметаю рихтанє до Святей Причасци як єден период щесца и ученя цо то значи буц добри чловек. Кед голєм тото запаметаю – Бог найдзе драгу до їх шерца.

Часто чуєме и тото: “Я так виховани”. То добре, дакеди значи стабилносц, а дакеди и як вигварка. У фамелиї барз важне научиц дзеци и способ роздумованя и препознаваня правдивих вредносцох. Нєшка маме масу информацийох, та и тоти на духовни и животни теми. Нажаль, за нєпорихтану и нєкритичну особу велї програми и информациї на телевизиї и интернету барз чкодлїви. До тей мири же ше обраца процив своєй Церкви и свойого паноца (пароха) котри их и кресцел, и котрого вони часто анї нє упознали. Маме людзох котри з дна души мержа Церкву у котрей су формално и далєй уписани прейґ кресценя. Аж и у такей ситуациї – вони припадаю тей заєднїци, парохиї, Церкви. И нєприятель часц чогошик.

Покля є нєприятель часц є того цо нєнавидзи Бог Оцец – сцерпезлїви. Чека його навраценє. Док лєм постої Оцец, постої и дом за каждого.

о. Михайло Малацко

kvitenq 2020

ҐУ 100-РОЧНЇЦИ РУСКОГО НАРОДНОГО ПРОСВИТНОГО ДРУЖТВА (13)

П

ВЧАСНИ МАЛЖЕНСТВА ПРИ РУСНАЦОХ У ПРЕШЛОСЦИ

итанє вчасних малженствох при Руснацох у Бачки, Сриме и Славониї у прешлосци часто було споминане и розпатране у нашей историоґрафиї. Перши тот феномен замерковал и винєсол пред ширшу наукову явносц українски етноґраф Володимир Гнатюк. Кед 1897. року даскельо мешаци пребувал на науковей експедициї у Керестуре и Коцуре, Гнатюк сцел добре упознац привредни и дружтвени живот тутейших Руснацох, медзи иншим и забави рускей младежи. Прето пришол до карчми там дзе ше млади вечарами сходзели на танєц. Пришол, шеднул и чекал, и як наводзи, спочатку бул нєсподзивани кед видзел же ше там почали сходзиц 12–15 рочни ”дзивки” и 14-18 рочни леґиньчкове. Кед видзел же на танєц приходзи лєм така младеж, питал ше: ”А дзе леґинє и дзивки, кеди вони приходза?”. Остал зачудовани кед му гварели: ”То лєґинє и дзивки”, бо знал же у Галичини, одкаль пришол, леґинє уж прави хлопи, маю леґиньске триманє, длуги власи, баюси, а дзивки – прави дзивки! Нєодлуга з бешеди людзох дознал же ту при Руснацох теди бул обичай же дзивки часто уходзели до малженства уж кед мали 14–15 роки, а леґинє од 18. Младому науковцови то випатрало досц нєзвичайне и отворено винєсол о тим свойо становиско. Тримал же то неґативно дїйствує нє

april 2020.

лєм на дзивоцку и женску красу, алє ма и неґативни здравствени пошлїдки. Цо ше дотика женїдби младих леґиньох, Гнатюк тримал же вони нє дозрети за живот и же ше таки ”бачи” у шицким муши операц на оца, та аж и кед себе жену вибера. Гнатюкови тиж так було барз чудне кед видзел же 12– 15 рочни дзивки, кед ше починаю дзивчиц, починаю ше ґу леґиньом обрацац з ”ви”, и вец так жени до конца живота хлопом двоя. Познєйше тоту тему дотхнул и Гавриїл Костельник у своєй Хронїки керестурскей парохиї хтору написал 1915. року. Вон наводзи же Рускиня часто на 32–34 роки уж баба, а кед ма 39–40 роки та даєдна ма уж и дзешате дзецко. Нє ридко ше случовало же ше мац породзела уж кед єй дзивка або нєвеста мала дзецко. Правда, смертельносц малих дзецох була барз велька.

Костельнїк теди винєсол становиско же феномен вчасних малженствох при Руснацох ”новшого часу”, наводзаци же у чаше кед ше Руснаци почали присельовац до Бачки (у другей половки ХVІІІ вика) то нє було так, односно же теди дзивки уходзели до малженства кед мали 18–20 роки, а леґинє 20–26 роки. Нє маюци нагоду глїбше анализовац тот феномен пре нєможлївосц хаснованя матичних кнїжкох я у даєдних роботох прилапел тото Костельниково становиско. Познєйше, препатраюци стари матични кнїжки, намагал сом ше лєпше преанализовац фамелийни живот и структуру, та и питанє вчасних малженствох, односно одгаднуц кеди ше тот обичай вчасних малженствох ”закоренєл”. За Керестур матични кнїжки кресцених, винчаних и умартих/ похованих зачувани аж од 1779. року. Гавриїл Костельник

III

у своєй Хронїки спомина же мал у рукох першу матичну кнїжку керестурскей парохиї котру почали водзиц од 1767. року, хторей уж нєт. Виглєдовац питанє вчасних малженствох при Руснацох у Керестуре од 1779. року по половку ХІХ вику нє так лєгко, прето же парохове и капеланє часто до матичних кнїжкох нє наводзели роки младенцох, або часто наводзели лєм роки леґиня, або чи до малженства уходзиц леґинь чи ґдовец, односно дзивка чи ґдовица. У матичней кнїжки родзених од 1779. року керестурски парох Яков Силваши (умар влєце 1782.) педантно, на церковно-славянским язику, уношел податки о тих цо уходзели до малженства, наводзаци роки леґиня и дзивки односно ґдовца и ґдовици, и мена и презвиска оцох леґиня и дзивки. Тих рокох леґинє уходзели до малженства ридко од 16–17 роки, частейше од 18–19, алє найчастейше од 20–25 роки, а дзивки ше одавали дакеди од 15–16, алє найчастейше од 17–20 роки, ридко старши. Як росло число вирних керестурскей парохиї, так ше з рока на рок звекшовало число винчаних:

IV

1779. року 14, 1799. – 21. Понеже смертельносц жительстваа була досц висока, до малженствох часто уходзели ґдовци и ґдовици, алє було и таки случаї же ґдовец брал дзивку и леґинь ґдовицу. По шмерци пароха Я. Силвашия 1782. року з керестурску парохию по конєц того рока управял Янко Надь и предлужел водзиц матични кнїжки по церковнославянски. Од януара по децембер 1783. року з парохию управял Силвестер Бубанович, познєйше Крижевски владика. Вон почал водзиц матични кнїжки по латински, а так предлужел од початку

1784. року Петро Копчаї и други. Янко Надь 1782. року предлужел у винчаньох писац роки тих цо уходзели до малженства, алє Силвестер Бубанович роки живота винчаних нє уписовал. Петро Копчаї и капелан Янко Надь ище єден час уписовали лєм за леґиньох котри уходзели до малженства, нє и дзивкох, а од 1791. углавним цалком престали уписова роки живота. Тиж так найчастейше уписовали лєм презвиско оца леґиня и дзивки, нє и мено, а презвиска и мена мацерох анї нє уписовали, та и то у велїм очежує провадзиц и анализовац старосну структуру тих цо уходзели до малженствох и правиц прецизни родослови окремних фамилийох. На концу можеме лєм заключиц же вчасни малженства, значи уходзенє до малженства дзивкох младших од 18 роки и леґиньох младших од 20 роки при Руснацох були присутни од їх присельованя до тих крайох. Таку праксу з єдного боку виволовал способ привредзованя, кед фамилийом за обробок жеми вше були потребни нови роботни руки. Медзитим, добре то замерковали и В. Гнатюк и Г. Костельник – вчасни малженства чували руску заєднїцу од нєодвичательносци и моралней погубеносци младежи. Янко Рамач

kvitenq 2020

Путованя

СТУДИЙНЕ ПУТОВАНЄ ДО БЕЧУ На початку 2020. року, на моїм остатнїм року Теолоґиї, ми богослове у Заґребу рушели на єдно студийне путованє до Бечу. Тото путованє, котре тривало од 27. по 29. фебруар, предводзели ректор богословиї о. Роберт Раплєнович и ординарий Крижевскей епархиї о. Милан Стипич. Циль було духовне и интелектуалне збогаценє, упознац ше зоз нашу церковну историю и преглїбиц медзивирски контакти.

Богослове, ректор, апостолски администратор и приятелє Богословиї пред чудотворну икону Богородици

Обишли зме главни город дакедишнєй Габзбуржскей монархиї, дзе зме у катедрали св. Штефана по першираз видзели ориґиналну грекокатолїцку икону Плачуцей марияповчанскей Богородици, котра як чудотворна позната уж зоз 1676. Року, а 1697. є по наказу австрийсого цара Леополда Першого пренєшена до Бечу. Потим зме нащивели и нашу грекокатолїцку церкву Св. Варвари, дзе зме мали Литурґию котру предводзел українски владика Йосафат Говера зоз крижевским администратором Миланом, ректором Робертом и домашнїм парохом др Тарасом Шагала. У тей церкви ше скривали мощи св. Йосафата скорей як су преселєни до церкви св.Петра у Риме. Там дакеди була Кральовска грекокатолїцка богословия Barbareum, котру основала царица Мария Терезия 1775. року. Перши ректор тей богословиї бул Йосафат Басташич, котри познєйше постал и владика Крижевскей епархиї, а умар у Шиду 1793 року. Як зме чули, нєшка до Св. Варвари приходза на Службу числени грекокатолїцки вирнїки - Українци, Русини, Горвати, Копти, Халдейци итд. Же би церковни Униї змоцнєли, а нєзєдинєних придобили - царица Мария Терезия отримує Бечку Синоду

april 2020.

1773. Року. Там ше и ришело проблем мена, тедишнї владикове глєдали од царици назву “грекокатолїк” место неґативного “унияти”(зєдинєни). У тедишнїм чаше бул марчанско - крижевски владика Василиє Божичкович, котри бул и особни приятель царици. Царица тиж так основала Крижевску епархию 1777. року.

Богослове ше стретли и зоз православним владиком Андрейом Чилерджичом

На концу, понеже зме на нашим факултету мали семинар о екуменизму, котри мал мото “Ut unum sint” (“Же би шицки були єдно”), пре спомнуту причину зме ше одшмелєли зробиц и крочай вецей, и стретли зме ше зоз австрийско - швайцарским православним владиком СПЦ, Андрейом Чилерджичом. Стретнуце зоз владиком, котри нас окреме сердечно и щиро приял у церкви и своєй резиденциї, мало за циль медзисобне упознаванє, глєдаюци приятельски диялоґ без лїцемерства и прикритих намирох. Розгварка була о власним живоце, о наших вирних и Церкви, а то перши крочай ґу зблїжованю ( екумени ). У медзиконфесионалних одношеньох нє упознаваме лєм другого, алє зме примушени и сами себе наисце ещи баржей упознац - хто ми заправо, чом зме иншаки, дзе зме подобни, а дзе розлични? Цо, або лєпше Хто нас повязує? Иншак, як сом чул, владика Андрей бул викарни епископ патриярха Иринея по 2014. рок и часто ше стретал зоз нашима грекокатолїками з нагоди рочнїци шмерци Кяри Лубик на Служби у церкви св. Кирила и Методия на Бановим Брду, у Беоґрадзе, дзе вон приходзел зоз свою мацеру, а у мено патриярха Иринея. Ярослав Варґа

DZVONI

15

Витамин за душу ПРЕД РОЗПЯЦОМ

вечарШе стретнуЦе Исусе, пришол сом Ци повесц Як ме у гарлє сциска, Од виплаканих слизох У души ме прициска. Пришол сом Ци пошептац Як ме криж на плєцу дави, Пречежки ми тот криж И чежку рану ми прави.

Пришол сом Ци ше поносовац У змерку того дня, Бо пребарз ме болї И пече жива рана. Клєчим пред Тобу и патрим – Блага шветлосц пада на Це, Змучену твар Ци ошвицує И цале розпяце.

О, Боже, ганьбим ше пред Тобу, Кельо Ти церпиш, а цихо ши, Док пресвяте цело Твойо Розпяте на крижу виши. Преджобнути Ци руки и ноги, Ранєте и шерцо Твойо. О, яка чежка Твоя туга, А нє таки чежки болї мойо.

Рев. Златко Судац – Вибор: Мария Шимко Обробок: Ю. П.

БИСЕРИ

раДосЦ воскресенЯ Исус пришол на жем Указац нам як треба жиц, Як других потримац и помагац, Як любиц и як давац.

А вец указал свойо дїла, Цо му Бог наказал най зроби, И превжал шицки нашо кари на себе Же би ми були чисти и нови.

Вон ше могол виратовац, Поволац ангели з нєба, Але Вон вибрал заплациц за нашо грихи И заплацел их з любови ґу нам. Господь наш умар на Вельки пияток, Алє криж Його нє препаднул. Його Воскресенє на Вельку ноц рано Наполнєло нам шерца з радосцу. Тераз ми знаме за шмерц на жеми, Таку як Його, же то лєм одпочивок. Ми будземе зоз Нїм занавше На нєбе, там дзе живот найкрасши.

Так, ми жиєме за Исуса нашо животи, Ношиме Го у каждей хвильки и роботи. Дзекуєме, Спасителю, дзекуєме Господи, Помож нам любиц так як ти любиш!

Джоана Фукс

16

З анґлийского: Ю. П.

DZVONI

kvitenq 2020

Витамин за душу ДАВНА ПРИПОВЕДКА

три ДоБри ПораДи Бул раз єден барз худобни чловек. Мал жену и малого хлапца. Жена му була барз богата и ровно му вируцовала на очи же вон нє ма анї тельо богатства як за нохцом чарне. Допило йому таке слухац, та охабел жену и хлапца и пошол з дому до швета.

– Нє врацим ше – думал себе – дотля док нє заробим тельо же бим бул богатши як моя жена! Ишол вон так горами и лєсами, кед раз стретнул єдного дїда.

– Дай, Боже! – поздравкал чловек.

– Дай, Боже! – гварел дїдо. – Кадзи це Бог ведзе? – питал ше му.

– Идзем до швета, службу себе глєдац – одповед чловек.

– Гибай до мнє – гуторел дїдо. – У мнє ци добре будзе. Пенєжи ци нє дам, алє ци дам три добри поради, зоз котрих будзеш мац вецей хасну як з пенєжом. И пошол чловек до дїда служиц. Преходзели мешаци и роки, чловек служел у дїда. Дїдо го полюбел, а и вон дїда. Прешли дзешец роки, та ище дзешец. На концу двацетого року гварел чловек: – Вецей нє останєм. Барз ме корци же цо моя жена и син робя.

– Но, та идз з Богом – гварел дїдо. – Ту маш єден хлєб, алє го нє розрезуй, аж док сцигнєш дому. А дам ци ище три добри поради. Добре их запаметай: (1) Дзе чуєш зваду, сцекай отамаль. (2) Нє скруцуй зоз драги по хторей ши пришол. (3) Нєшкайши гнїв охаб за ютре. Подзековал чловек за поради и рушел дому. Влапела го ноц у єдним валалє, та ше питал єдному чловекови на ноц. Чловек го приял. Алє лєм цо шеднул у їх обисцу, чловек и жена ше почали вадзиц. Уж пришло и до битки. Чловек шє здогаднул цо му дїдо гварел – же кед чуєш зваду, сцекай отамаль. Гварел Добру ноц и пошол преноцовац до сушеда.. Рано кед ше пребудзел, чул вельке кричанє у валалє. Вишол на улїцу, а єден чловек го влапел за руку и почал кричац на цале гарло: Тот забил чловека, тот! Чловек нє знал цо робиц, аж кед му поведли цо ше стало. А стало ше таке: Того чловека котрому ше вон перше питал на ноцнїк, вноци забили. Тот цо го влапел и кричал, видзел кед вон вошол до тей хижи, алє нє видзел кед вишол, та думал же вон забил чловека. Алє пришол ґазда у котрого чловек спал и вишвечел го. Так го дораз пущели. Добре було дїда послухац, подумал себе чловек.

april 2020.

Путовал чловек далєй и дошол по єден вельки лєс. Здогонєл там трох хлопох. Ишол єден час з нїма вєдно, а вец тоти троме ше видвоєли. Гварели же знаю кратшу драгу и скруцели на бок. Волали и чловека, алє вон ше здогаднул цо му дїдо гуторел, та пошол по своєй старей драги. О даскельо днї чул же тих трох хлопох нападли збойнїки и окрадли их. На концу чловек пришол до свойого валалу. Уж ше почало змеркац. Пришол до свойого двора. У хижи горела швичка. Патри вон през облак, а жена шедзи за столом и при нєй якиш пан, вечераю. Вон ше розгнївал, вибегнул на улїцу. Сцел даґдзе найсц пушку и обидвойо их позабивац. Алє пришла му на розум и треца дїдова порада – же нєшкайши гнїв треба зохабиц за ютре. Пошол до карчми, дацо поєдол и попил, а потим ше питал качмарови цо єст нове у валалє. Качмар му гварел: – Та бул у нашим валалє чловек котри пошол до швета, а дома зохабел жену з малим хлапцом. Прешло 20 роки од того часу. Хлапец вироснул и виучел ше за паноца. Наютре го буду пошвецац... Ютре, кед вишли зоз Велькей служби, наш чловек пошол дому и дал ше познац своєй жени и синови. Яка то велька радосц була, чежко описац. Потим чловек розрезал хлєб цо му дїдо дал. Там полно дукати було, сипали ше як диждж! Од теди та надалєй наш чловек щешлїво жил. А можебуц и нєшка жиє... Руски календар за 1937. рок

Преложел: Т. Володимир Нота

Пририхтал: Ю. П.

DZVONI

17

Представяме

Шестра ФиЛотеЯ гарДи 100 – РОЧНЇЦА ШЕСТРОХ ВАСИЛИЯНКОХ (7)

Я

к зме наявели, у шлїдуюцих числох представиме шестри зоз наших крайох котри служа у ЧСВВ. У тим чишлє представиме шестру Филотею (Любку) Гарди. Шестра Филотея народзена 24.11.1967. р. у Бачинцох, од оца Данила и мацери Маґди. Як сама приповеда, вони були барз худобни - робели як наднїчаре на полю и так зарабяли за найосновнєйше. Оцец Данил умар 2008 року. У фамелиї их було штверо дзеци. Брат жиє у Сомборе, єдна шестра жиє у Старих Янковцох, друга у Прняворе, у БиГ, а вельо роки жила у Києве (Україна) у мисийним манастире понеже и вона шестра василиянка и ноши мено Хризанта.

БуДзМе ШветЛо Швета!

Цо Вас прицагло до манастира шестрох Василиянкох?

Паметам же шестри Василиянки приходзели зоз Осиєку и тримали катехизацию за дзеци на хторих були рижни духовни филми. Медзи нїма, паметам, була шестра Терезия Сапун и шестра Рафаїла Бабий, обидва Українки котри знали бешедовац по руски. Паметам ище як кед би то було нєшка, кед шестри приходзели до Бачинцох, ми як дзеци приходзели их слухац и сцели зме научиц як треба жиц по християнски. Кед шестри указовали филм и бешедовали о Богу, я би шестри Терезиї шедла на руки. Вона ше ми раз опитала - Чи биш пришла до нас? Я теди мала лєм дзешец роки, алє сом єй одвитовала же бим пошла. Понеже зме були худобни, покойни паноцец Дюра Фейса, парох у Бачинцох од 1970. до 1984.р., постарал ше же бизме теди зоз шестру пошли до манастира до Осиєку и там зме ше школовали. То було давного 1979. року. Було ми лєм дванац роки кед сом вошла до манастира. Доисцела сом ше же Бог нїкого нє зохабя, за каж-

18

DZVONI

ш. Филотея Гарди

дого ма одредзени план лєм треба мац до Ньго довирия и положиц шицко до Його рукох. Нє можем нє спомнуц мнє наймилшу Мацер Божу котра ме провадзи на каждим моїм крочаю. Прецо сце пошли праве до Василиянкох и як ше то збуло?

Прецо праве до Василиянкох? То лєм сам Бог зна. Там дзе сом була, упознала сом лєм шестри Василиянки, других нє було. Озда так Боже провидиниє сцело - я го послухала и гварела свойо

kvitenq 2020

Представяме

Шестри Василиянки – (з лївого боку на право) Филотея Гарди, Навкратия Пап, Авґустина Костик, Игнатия Гаврелек и Лукия Гриньох

ГЕЙ Богу. Нє можем себе анї задумац цо би зо мну було кед бим остала дома. Алє, Бог сцел праве тоту драгу, же бим пошла до манастира. Я му дзекуєм же ме поволал. Напевно же були и други дзивчата хтори лєпши, мудрейши, побожнєйши одо мнє, алє Бог вибрал праве мнє, таку яка сом. Я барз щешлїва и дзекуєм му за тоту вельку ласку и дар хтори ми дал. Цали живот нє будзе достаточни же бим му подзековала за шицко, алє предлужим у вичносци. Дзе сце по тераз шицко були, у хторих манастирох и яка Ваша робота?

Кандидатуру и новицият сом закончела у Осиєку, у нашим централним манастире, а вец сом

На Миколая у оводи у Осиєку

april 2020.

Шестра Филотея зоз шестрами Служебнїцами на духовних вежбох

єден рок була у манастире у Вуковаре, по войну у бувшей Югославиї. Кед пришла страшна война у Вуковаре, мнє и ище штири шестри послали до Дякова, на студиї у катехетским институту. Кед сом закончела катехетску школу, настоятелє ме послали на студиї за медицинску шестру. После того сом шейсц роки робела у шпиталю у Осиєку. Кед зме купели хижу за манастир у Заґребе за студий младших шестрох, шестра Дария Фина и я ше преселєли до Заґребу же бизме там робели у шпиталю, дзе и тераз робим од 1998. року. У Заґребе зо мну ище два шестри - Зиновия Сапун зоз Девятини, зоз Босней и София Гаврилюк зоз України. Цо би сце нам поручели з нагоди ювилею шестрох Василиянкох?

Сцела бим поручиц же бизме шицки були шветло тому швету и же бизме приношели мир там дзе го нє находзиме; же бизме були вирни Исусови Христови аж до шмерци так як зме му обецали на кресценю чи на вичних обитох, як пошвецени особи. Младим жадам поручиц най ше нє боя пошвециц свой живот Богу у манастире на Його славу, а нашо пошвеценє, же бизме шицко прилапели цо нас у живоце знайдзе. Бог то добре заплаци и поблагослови. То будзе благослов як за нас, так и за нашу родзину. Же би було цо вецей младих котри послухаю Божи глас и приду му служиц. о. Владислав Варґа

DZVONI

19

Дзвончки

Х Р И С Т О С

Христос воскрес! Христос воскрес! Природа ше цала пребудзела, Яр пахняца нас оквицела. И тащки зачвиринкали, Христа Бога так витали. Слунко швици з небес – ХРИСТОС ВОСКРЕС! Христос воскрес! Христос воскрес! З висотох заря цепла зашвицела, з миром Божим души оквицела. Од рана ше польня кошарочки, Уста модля молитвочки. Чуц и шпив з небес - ХРИСТОС ВОСКРЕС!

В О С К Р Е С !

Христос воскрес! Христос воскрес! Радовац ше кажде може Медзи нами Царство Боже Живот вични нам дарує, Вше кед ше грих обкерує, Божи глас чуц з небес - ХРИСТОС ВОСКРЕС! Володимира Круковска

Христос воскрес! Христос воскрес! До Божого дому кажде идзе тадзи Дзвон святочно одгукує вшадзи. Нєшка ше шицки радую людзе У обисце каждим весело будзе. Стало ше чудо з небес - ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Виктор Фаркаш, VI класа Коцур

20

DZVONI

Теодора Ґайдош, V класа Коцур

Доротеа Рамач, II класа Руски Керестур

Валентин Фаркаш, VI класа Коцур

kvitenq 2020

ХРИСТОС ВОСКРЕС Заколїсал ше найвекши У нашей турнї Петро – дзвон. Христос Воскресе! – чуєце Як радосно глаши вон? Рушели пупча верби, Рушела желєна трава, Христос Воскресе! – шепта, Най жиє вше Його слава. Царску коруну в заградки Витрик ярнї колїсал. На писанкох мали Яни Христос Воскресе! – писал. Христос Воскресе! – дзеци, Христос Воскресе! – людзе; Мир, любов Вон нам приноши, Мир, любов най з нами будзе. Михайло Ковач

Дзвончки

исусе, сЛавиМе твоЙо воскресенє То ми, дзеци, як писанки И до церкви вше ходзиме, За мир, любов, за щесце, За здравє нас И милих наших Исусе, ми ци ше модлїме. Исусе, славиме Твойо воскресенє! Дзекуєме Ци Же ши ше за нас жертвовал! Дзекуєме Ци Же ши нам тельо любови дал! Дзекуєме Ци За нашо мирне дзецинство! Дзекуєме ци за здравє! Дзекуєме Ци За нашо дзецинске щесце! Чувай нас и охрань нас Од шицкого зла того швета! ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Серафина Макаї

Ема Живкович, V класа Руски Керестур

april 2020.

DZVONI

21

Духовне життя ЄПИСКОПИ США НАГАДУЮТЬ:

«ПАСХА ПОЧИНАЄТЬСЯ ЗІ СМЕРТІ, АЛЕ ЗАВЕРШУЄТЬСЯ ВОСКРЕСІННЯМ»

Христос воскрес! Воістину воскрес! Це великоднє привітання лунає в нових, абсолютно незвичних для нас обставинах. Не у заповнених радісними парафіянами, гомінких, святково прикрашених храмах, під звуки голосних церковних дзвонів, а посеред тиші і порожнечі, що огорнули нашу землю через поширення вірусу COVID-19.

ньої порожнечі, тобто простору, який створює місце для чогось нового, простору, який можна відкрити для Бога», – пишуть ієрархи.

Під час Великого посту Церква традиційно закликає нас звільнитися від гріхів, спокус та щоденних клопотів, які засмічують наше життя, щоб звільнити місце для Христа, який сьогодні тріумфально воскрес із гробу. Своїм воскресінням Він наповнює нашу духовну порожнечу обіцянкою вічного життя.

«Приймімо воскреслого Христа, який приходить, щоб заповнити нашу порожнечу, особливо у цей час глобальної кризи, та впевнено з вірою, словом і ділом поширюймо Добру новину про воскресіння Господа Ісуса Христа у цілому світі», – закликають американські єпископи УГКЦ. Департамент інформації УГКЦ

ВЛАДИКА БОГДАН ДЗЮРАХ:

«МОЛІМОСЯ ЗА НАШИХ ЛІКАРІВ!»

Це вони (лікарі) сьогодні — чи не найбільша «група ризику», а при цьому вони добровільно, керуючись любов’ю, «приймають вигляд слуги», щоб оточити хворих, стражденних, знедолених осіб своєю увагою, опікою і фаховою допомогою. Про це мовиться у Великодньому пастирському посланні греко-католицьких ієрархів у США до священників, ієромонахів та братів, сестер монахинь, семінаристів та вірних.

Однак, мовиться у посланні, саме тепер нам так важливо почути слова надії і радості: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах життя дарував». Він життя дарує й нам – тим, що живуть тут і тепер, посеред тиші світу, який неначе раптово зупинився. «Пасха – це найбільший і найрадісніший празник у християнському календарі, празник, сповнений радості. Однак зауважмо, що свято Пасхи починається із смутку та порожнечі. Порожнеча може приносити душевний біль, але її можна також сприймати як духовний подарунок. Кожен з нас потребує внутріш-

22

DZVONI

Про це 22 березня 2020 року, у Хрестопоклонну неділю, у своїй проповіді під час Божественної Літургії сказав владика Богдан Дзюрах, Секретар Синоду Єпископів УГКЦ .

Владика Богдан відзначив, що можна багато говорити і довго заглиблюватися в кожне слово цього сьогоднішнього Євангелія, пояснюючи, що то означає «спасти свою душу», «зректися себе самого», «взяти на себе свій хрест». «Утім, остаточно йдеться про одне: Ісус у нинішньому Слові Божому, закликає кожну людину відважно обирати життя, схоже на Його, бо в цьому криється наш справжній порятунок і спасіння», - констатував єпископ.

Секретар Синоду наголосив, що воплочений Син Божий залишив людям приклад божественно-людської любові, яка долає самолюбство, страх за себе, егоїстичне прагнення рятувати себе самого, та відкривається до іншого, щоб похилитися над ним і послужити йому милосердною любов’ю.

kvitenq 2020

Духовне життя / Подїї

За словами проповідника Ісус міг уникнути смерті на хресті, все ж вибрав досконалу вірність Отцеві і людині, солідаризуючись із тими, хто страждає, над ким нависла перспектива смерті, кого відкинули, забули, занедбали, проігнорували. «І навіть в годині власного вмирання Ісус думає не стільки про себе, скільки про інших: про свою матір, про свого улюбленого учня, в якому бачив кожного із нас, про стражденного поруч на хресті розбійника, врешті-решт — про своїх розпинателів», - сказав владика Богдан.

Відтак архиєрей розповів про один випадок із життя молодої лікарки: «В одній із лікарень Західної України медперсонал готують до можливого напливу хворих на коронавірус, якщо обласна інфекційна лікарня буде вщерть заповнена. Керівництво лікарні

запропонувало медикам старшого віку і тим, хто має малих дітей, написати заяву, на основі якої вони будуть звільнені від обов’язку доглядати і лікувати важкохворих, щоб не наражати самих себе на небезпеку. Одна молода лікарка, мати трирічної дитини, прийняла рішення не писати такої заяви, а залишатися на своєму посту разом із іншими колегами по фаху, рятуючи здоров’я і життя хворих, що поступатимуть до їхньої лікарні. Я переконаний, що в такому рішенні цієї молодої лікарки ішлося про щось набагато більше, ніж тільки про вірність «клятві Гіппократа». У цьому рішенні проявилася відповідь лікарки-християнки на нинішнє запрошення Христа-Спасителя: «Хто хоче врятувати своє життя, той його погубить. А хто погубить своє життя задля Мене і задля Євангелія, той його спасе».

Після такого свідчення лікарки-християнки єпископ закликав молитися за лікарів, за всіх працівників медичної сфери, які в ці важкі і драматичні дні для всього світу приймають часто непрості для себе рішення, ризикуючи своїм здоров’я і життям задля порятунку ближніх.

«Весь медичний персонал сьогодні — чи не найбільша «група ризику», а при цьому вони добровільно, керуючись любов’ю, «приймають вигляд слуги», щоб оточити хворих, стражденних, знедолених осіб своєю увагою, опікою і фаховою допомогою», - сказав на завершення Секретар Синоду Єпископів УГКЦ. Департамент інформації УГКЦ

БЕРКАСОВО – У Беркасове орґанизоване безплатне дзелєнє средствох за дезинфекцию, а у тим як волонтер помага и о. Владимир Еделински Миколка.

april 2020.

DZVONI

23

Роздумованя

«НЄ БОЙЦЕ ШЕ!» През историю були подобни спокуси як и тота пре корона вирус. Можеме ше о тим розпитац при старших як цо ше и я опитал своєй баби, а вона своєй же яка була еґзистенциялна криза после Першей шветовей войни. Пририхтуєме ше за найвекше християнске швето – Пасху. Читайме Стари завит котри вше актуални. У Кнїжки виходу записане о народу хтори у єгипетским рабстве виходзи як заєднїца. Зоз виру гварел свойо «гей» Богови. Док ишли, наиходзели на рижни спокуси – падали и ставали и на концу сцигли до Обецаней жеми.

Тот час нам даровани як можлївосц за духовне пречисценє. Наш дом як корабель у нємирним морю. Исус гварел: «Лєм шмело! То я! Нє бойце ше!» (Мк 6, 50). Шицко преходне и пременлїве, та так и тота ситуация прейдзе. Чи наисце сцеме висц зоз тих спокусох? Виход тирва цали наш живот. Чи сцеме пременку нашим живоце и шмело крачац напредок? Чи тота ситуация нє дава глїбши смисел, кед хорота и шмерц так блїзко?

Можеме ше щиро покаяц и прияц духовну Св. Причасц, порихтац ше у своїм доме, у своєй фамелиї автентнично як перши християнє. Знаме же Исус Христос - наша Пасха умар и воскеснул же би ми мали живот вични. «Лєм шмело! То я! Нє бойце ше!»

24

DZVONI

Ярослав Варґа

ВИРА И ЖИВОТ

зЛоЖни БраЦа На єдним маєтку жили вєдно пейцме браца зоз фамелиями. Вредно робели и шицко им успишно ишло, а маєток напредовал. Так було док им оцец жил. Анї нє обачовали же то вон зоз шицким управя. А кед оцец умар, маєток ше почал розпадовац. Браца нє знали як далєй робиц. Пошли до старого паноца же би их порадзел. Паноцец длуго бешедовал з нїма и на концу им гварел: – Я вас нє можем порадзиц, алє то може єден спомедзи вас.

– Єден спомедзи нас? – чудовали ше браца.

Паноцец им потолковал свойо предкладанє. Вони го послухали.

Кус-покус кажди з нїх почал окреме почитовац других штирох братох и каждого видзел на чолє маєтку. Анї єден з нїх нє тримал себе як першого, алє своїх ближнїх, без гордосци и зависци. И маєток почал напредовац, так як и кед з нїм руководзел стари оцец пейцох братох. Велї людзе з околини любели присц робиц на таким маєтку дзе панує злога и любов. А там дзе любов и злога там и милосц Божа.

А. Н.

kvitenq 2020

Зоз парохиялних матрикулох

ПАРОХИЯЛНИ МАТРИКУЛИ ЗА 2019. РОК Руски Керестур

Покресцени: Аня, дзивка Александри и Бориса Сабадош; Лука, син Сандри и Владимира Максимовски; Карло, син Сандри и Александра Бучко; Андрий, син Наташи и Александра Мудри; Петра, дзивка Наташи и Ваню Виславски; Леона, дзивка Мариї и Ґорана Римар; Владимир, син Мариї и Дюри Еделински; Виктор, син Мариї и Дюри Еделински; София, дзивка Катарини и Дарка Планчак; Антония, дзивка Ванеси и Желька Ликов; Сара, дзивка Санї и Владимира Шимко; Николаи, син Ани и Славка Югик; Ивона, дзивка Александри и Деяна Тарча; Андрей, син Марини и Якима Дудаш; Ива, дзвика Наташи и Ивана Сопка; Филип, син Тамари и Роберта Чуни; Емина, дзивка Тимеи и Мирка Монар; Лука, син Бояни и Владимира Маркович; Саня, дзивка Ани Мариї и Бояна Регак; Карла, дзивка Марини и Деяна Мецек; Алексей, син Андреи и Владимира Няради; Николина, дзвика Андреи и Александра Штранґар; Давид, син Марияни и Александра Гербут; Адам, син Марияни и Александра Гербут; Уна, дзивка Клавдиї и Томислава Семан; Маша, дзивка Бояни и Желька Малацко; Андрей, син Миливойки и Ивана Сендерак; Павле, син Светлани и Владимира Фейди;Тара, дзивка Оксани и Дарка Рац; Давор, син Наташи и Марияна Ковачевич; Аня, дзивка Милици и Бориса Штранґар; Тарас, син Андреї и Александра Штефанко; Маґдалена, дзивка Ясмини и Николи Горняк; Анамария, дзивка Наташи и Златка Маґоч; Кася, дзивка Андреї и Дамира Костелник; Лука, син Марини и Звонимира Ликов; Алек, син Ана Мариї и Бориса Регак.

Повинчани: Ванеса Винаї и Дариян Чизмар, Ясмина Попарич и Никола Горняк, Андрея Малацко и Серґей Югик, Ванеса Киш и Александар Кишрацик, Рената Тадич и Владимир Бодваньски, Тат′яна Бандич и Александар Сопка, Тат′яна Малацко и Даниел Надь, Соня Варґа и Никола Сабадош, Соня Виславски и Стефан Алексич, Любка Горняк и Лайош Сланчик, Клаудия Надь и Кристиян Няради, Рената Фаркаш и Педя Колбас, Йозефина Югик и Яким Хома.

Поховани: Иван Чордаш (1958), Михайло Фекете (1945), Янко Орос (1937), Владимир Венчельовски (1950), Дюра Венчельовски (1944), Йозефина Яким нар. Роман (1943), Юлиян Сабадош (1955), Катарина Шморгай нар. Пирожек (1942), Мелания Ликов нар.

april 2020.

Павлович (1963), Мария Колошняї (1958), Томислав Новакович (1944), Ґабор Надь (1954), Гелена Сеґеди нар. Малацко (1943), Єлена Бесерминї нар. Шимко (1937), Амала Надь нар. Надь (1932), Ирина Козар нар. Пашо (1919), Мария Пантелич нар. Палюґа (1928), Владимир Будински (1950), Йоаким Гарди (1957), Амалия Джуня (1921), Юлиян Рац (1948), Мария Регак нар. Бильня (1937), Гелена Хома нар. Джуджар (1940), Леона Малацко нар. (1938), Ириней Колошняї (1939), Мария Дороґхази нар. Виславски (1963), Наталия Медєши нар. Колошняї (1944), Владимир Джуня (1936), Ксения Рац (1940), Янко Рац (1949), Слава Силадї нар. Медєши (1954), Йоаким Надь (1961), Михайло Варґа (1952), Янко Гайдук (1943), Мария Хома нар. Югик (1942), Юлиян Дудаш (1933), Мария Орос нар. Сопка (1933), Леона Хома нар. Малацко (1934), Владимир Микита (1954), Юлин Новта (1945), Ирина Слезарев нар. Йованович (1936), Анка Колошняї нар. Манджи (1949), Дюра Сабадош (1936), Янко Джуджар (1940), Леона Ковач нар. Чапко (1942), Еуфемия Сивч нар. Няради (1928), Амалия Папуґа нар. Еделински (1932), Еуфемия Сабо нар. Сопка (1934), Юлиян Джуджар (1950), Мария Такач нар. Фейди (1966), Яким Варґа (1952), Веруна Колошняї нар. Варґа (1944), Янко Киш (1933), Ярослава Микита нар. Кочиш (1948), Мария Колєсар нар. Бики (1941), Владимир Русковски (1955), Владимир Джуджар (1946), Юлиян Медєши (1955), Юлиян Шимко (1940), Яким Папуґа (1955), Янко Сабадош (1936), Ирина Няради нар. Винаї (1963), Мария Гайдук нар. Новта (1953), Леона Салонтаї нар. Ковач (1930), Ирина Кренїцки нар. Малацко (1964), Мария Папуґа, нар. Еделински (1932), Мария Фа нар. Катона (1933), Ирина Гайдук нар. Еделински (1942), Анка Кушич нар. Суботич (1934), Фема Ройко нар. Планчак (1937), Никола Кузма (1950), Таня Венчельовски нар. Балинович (1966), Ана Варґа нар. Будински (1935), Михайло Орос (1947), Янко Хованєц (1996), Ирина Гайдук (1936), Яро слава Ст′єпандич нар. Рац (1953), Леона Кочиш нар. Стричко (1930), Михал Чапко (1985), Мария Макаї нар. Рац (1933), Стеван Туторов (1935), Амалия Еделински нар. Ковач (1934), Рашида Роман нар. Останович (1933), Мария Рамач нар. Сивч (1936), Ксения Гарди нар. Барна (1954), Микола Преґун (1936), Гелена Дудаш нар. Монар (1956), Ксения Папуґа нар. Папуґа (1932), Златимир Регак (1965).

DZVONI

25

Гоч ши и до гроба зишол, Безсмертни, пеклову ши силу розвалял, и воскрес ши як Побиднїк, Христе Боже, женом ши мироносицом нависцел: Радуйце ше! И Твоїм апостолом мир даруюци, и спаднутим даваюци воскреснуце. ОСТАТНЇ ПОЗДРАВ

По длугим и чежким хорованю, 28 марца 2020. року занавше нас зохабел

ЯНКО ГУДАК З Руского Керестура 1942 – 2020

Под Твою милость прибигаєм, Богородице Дїво, молитв наших не презри во скорбих, но от бид избави нас, єдина чистая и благословеная. Преславная приснодїво, Богородице Мариє, Мати Христа Бога нашего, прийми молитви наша и донеси я Сину твоєму а Богу нашему, да спасет и просвитит тебе ради души нашя.

Дороги школски пайташ, сушед и колеґа, одпутовал ши там дзе панує вични мир Божи без болю, а нам зохабел смуток и памятки з дзецинства, младосци и по остатнї днї твойого живота. Юлиян Пап зоз супругу Иринку и фамелию.

У НАДЇЇ ВОСКРЕСЕНЯ, СПОЧИВАЙ У НЄБЕСНИМ МИРЕ! СМУТНЕ ЗДОГАДОВАНЄ

Дня 20. марца наполнєли ше 6 смутни роки як пошол до вичносци наш мили супруг, оцец, дїдо и прадїдо

Юлине, ти пошол, алє ши занавше остал у наших шерцох, думкох и молитвох. Ожалосцени: супруга Сена, син Юлин, нєвеста Мара, унуки Николина, Амала, Марко и праунук Ґабриєл.

Християнски часопис * Виходзи раз мешачно * Видава Грекокатолїцка парохия св. о. Миколая у Руским Керестуре * „Дзвони” часточно финансує Министерство вирох Републики Сербиї * Одвичательни редактор: о. Владислав Варґа * Главни редактор: о. мр Михайло Малацко * За видавателя: о. мр Михайло Малацко * Редакция: о. Юлиян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац, ш. Михаила Воротняк СНДМ, Мария Афич, Мария Стрибер, Оленка Живкович, Славомир Папуґа * Часопис унєшени до реґистру средствох явного информованя под числом 2245 з ришеньом Министерства информацийох Републики Сербиї од 1. октобра 1996. року * Компютерски обробок: Славомир Папуґа * Друкує друкарня: „Maxima graf” Петроварадин * Тираж: 800 прикладнїки * Рочна предплата: 1000 дин. Европа: 50 еври, прейґокеански жеми: 60 еври * Адреса: М. Тита 64, 25233 Руски Керeстур, тел. (+381) 025/705-020 * E-mail: dzvoni@eunet.rs

26

DZVONI

ЮЛИН ДУДАШ (1941 – 2014) з Руского Керестура

Спочивай у мире Божим!

Християнський часопис * Виходить щомісяця * Видає Грекокатолицька парафія св. о. Миколая у Руському Керестурі * „Дзвони” частинно фінансує Mіністерство віри у Республіці Сербії * Відповідальний редактор: о. Владислав Варґа * Головний редактор: о. мр Михайло Малацко * За видавця: о. мр Михайло Малацко * Редакція: о. Юліян Рац, о. Михайло Режак, о. мр Дарко Рац, с. Михаїла Воротняк СНДМ, Марія Афич, Марія Стрібер, Оленка Жівковіч, Славомир Папуґа * Часопис внесений до реєстру за собів громадського інформування під числом 2245 з рішенням Міністерства інформацій Республіки Сербії 1. жовтня 1996 року * Компютерська обробка: Славомир Папуґа * Друкувала друкарня: Maxima graf” Петроварадин * Тираж: 800 примірників * Річна передплата: 1000 дин. Європа 50 євра, заокеанскі державі 60 євра * Адрес: М. Тита 64, 25233 Руський Керестур, тел. (+381) 025/705-020 * E-mail: dzvoni@eunet.rs

kvitenq 2020

Шлїдом подїйох

РУСКИ КЕРЕСТУР – Зоз нашей Катедралней церкви Св. Миколая 29. марца на 11,30 годзин першираз у позарядовим стану було преношенє Служби Божей прейґ дружтвеней мрежи Фейсбук на новоотвореним профилу Каtedrala Sv Nikolaja. Службу Божу служел капелан керестурски о. Михайло Шанта, шпиванє провадзел дзияк Янко Виславски, док пренос зоз самого святилїща, тє. олтара реализовал Тихомир Фейди. О. Шанта на концу Служби поволал вирних же би и попри чежкей ситуациї верели же Бог з нами и вимодлєл окремну молитву за здравє под час пандемиї вируса корона. (М.А.,М.С.)

КОЦУР – У грекокатолїцкей церкви Успения Пресвятей Богородици пре позарядову ситуацию, богослуженя отримовани без присуствованя вирних, алє порядно. На дружтвеней мрежи Фейсбук отворени профил под назву Grkokatolička parohija Kucura – Грекокатолїцка парохия Коцур на котрим ше мож информовац о розпорядку Службох и оглашкох. На тим ФБ профилу коцурскей парохиї благочасово буду заквачени и знїмки Службох котри ше, як гварел парох коцурски о. Рац, будзе служиц рано на 7 годзин. (О.Р.)

ДЮРДЬОВ – Службу Божу зоз церкви Рождества Пресвятей Богородици у Дюрдьове мож провадзиц на Фейсбук профилу дюрдьовского и ґосподїнского священїка о. Михаила Холошняя хтори глаши – Mihail Holosnjaj. (С.С.)

СРИМСКА МИТРОВИЦА – Парох о. Владислав Варґа 29. марца служел нєдзельову Службу Божу котру пробно знїмал предсидатель Националного совиту Українцох Микола Ляхович, а шпивал дзияк Емил Мельник. Знїмок Служби послати прейґ интернету членом и приятельом Дружтва „Коломийка”. Як парох наглашел у своєй казанї, треба вихасновац тот час и помоцнїц нашу молитву. Окрем наученей молитви, парох наглашел и важносц особней молитви. (Н.П.)

СРИМСКА МИТРОВИЦА – Паноцец Владислав Варґа 23. марца служел Службу Божу на 8 годзин у церкви Вознесения Господнього а, понеже по догварки же би церква була отворена кажди дзень од 8 до 9 рано, пришла и єдна младша парохиянка поклонїц ше хресту и зажадала ше запричасцац. Парох сримскомитровецки обвисцел прейґ телефону вирних же би ше кажде рано у тот час духовно зєдинєли и модлєли молитву до Мариї котру им прешлїдзел. Службу знїмал Микола Ляхович (Н.П.)

НОВИ ВЕРБАС/ЗМАЄВО - Орґанизована мала акция помоци старшим особом зоз ношеньом основних намирнїцох. Понеже помоц була потребна велїм особом, глєдало ше помоц и од Општини Вербас. З општини дзечнє помогли и обезпечели пакети з поживу хтору по обисцох дзелєли о. Иґор Вовк и богослов Александер Крнєшин. Як наглашел о. Вовк – Уповаме ше до Божей помоци, алє ше и притримуєме мирох защити яки предписани та ше пакети зохабяю опрез капурки. (о. И.В.)

«Христос воскрес з мертвих, зоз шмерцу шмерц надвладал, и гевтим цо су у гробох живот даровал.» (тропар Пасхи)