Предѣлы в угрорусской рѣчи въ 1773 г.

МАТЕРІАЛЫ ДЛЯ ИСТОРІИ УГОРСКОЙ РУСИ.

VI

ПРЕДѢЛЫ УГРОРУССКОИ РѢЧИ въ 1773 г. ПО ОФФИЦІАЛЬНЫМЪ ДАННЫМЪ.

ИЗСЛѢДОВАНІЕ и

КАРТЫ.

А. ПЕТРОВЪ.

Ѵ$р<і

С.-ПЕТЕРБУРГЪ. Типографія Министерства Путей Сообщенія (Товарищества И. Н. Кушнеревъ и К°), Фонтанка, 117„

1911.

Печатается тіо опредѣленію историко-филологическаго факультета Императорскаго С.-ІІетербургскаго Университета. 23 августа 1911 года.

Деканъ Э. Гриммъ.

ОГЛАВЛЕНІЕ. СТРАНИЦЫ.

Отъ автора .. . Списокъ сокращеній ... •...

III—УІІ IX— X

I. „Лексиконъ населенныхъ мѣстъ королевства Угріи“ и иные, близкіе къ нему по времени документы....

1— 19

II. Позднѣйшія этнографическо-статистическія работы...

20— 43

III. Русско-румынская и русско-мадьярская граница . ..

44— 80

1.

2.

3.

4.

Мараморошская столица.. Угочская столица... Бережская столица . ... Унгварская столица.

IV. Русскіе и смѣшанные острова на неславянской территоріи.

44— 56— 69— 73—

56 69 73 77

81— 95

1. Бережская столица ...

2. Земнлипская столица.

3. Сатмарская, Сабольчская и Бигарская столицы.

4. Торпянская столица.

5. Бачъ-Бодрогская столица.

88— 91 91— 92 92— 95

V. Русско-словацкая граница, русскіе, словацкіе и смѣшанные острова на русско-словацкой территоріи..

96—149

Унгварская столица. Земнлинская столица. ГОаришская столица .. Снишская столица.

114—120 120—133 133—144 144—147

1.

2.

3.

4.

§1— 83 83— 88

_И _ СТРАНИЦЫ.

VI. Когда возникли русскія поселенія на угорской „Дольней землѣ “?..

150—181

Списки русскихъ и смѣшанныхъ поселеній .

183—228

Списокъ русскихъ и смѣшанныхъ поселеній Лексикона въ алфавитномъ порядкѣ русскихъ мѣстныхъ названій. Списокъ русскихъ и смѣшанныхъ поселеній Лексикона въ алфавитномъ порядкѣ мадьярскихъ мѣстныхъ названій ....

215—228

Приложенія и экскурсы.

229—324

№ 1. Ехігасінв Лексикона. № 2. 1. М. КогаЬіпвку, ОеодгарЬівсІіЬізіогівсЬев ипсі Ргосіисіеп Бехісоп ѵоп Ш^агп. № 3, О Матвѣѣ Белѣ и его ЭДЫШа Нипдагіае поѵае. № 4. Объ архивахъ Угріи и о нѣкоторыхъ серіяхъ архивныхъ документовъ .... № 5. Прозвища - фамиліи крестьянъ ....

231—237

274—306 307—-324

Карты, поправки и разъясненія.

325—337

Необходимыя поправки и разъясненія .... Зідпогшп ехріісаііо. Списокъ сёлъ въ переномерованныхъ на общей картѣ островахъ .. ТаЬііІа вупорііса. Сотііаілщ Магатоговіепвіа. Сотііаіив И§ос8еп8І8. ' Сотііаіив ВегедЬіепш.. Сотііаіие Цп§'Ьѵагіеп8І8. Сотііаіив 2етр1іпіеп8І8 Сотііаіиз Йаговіепзш . . . ...

330—334 835—330

185—214

238—240 241—273

837

Отъ

автора.

Въ 1891 г. нами были намѣчены главныя задачи изученія прошлаго угрорусской вѣтви русскаго народа: „Загадочная исторія его поселенія за Карпатами тѣсно связана съ вопросомъ о родинѣ и постепенномъ географическомъ распространеніи всего русскаго племени. Изученіе ею просвѣщенія христіанской вѣрой и сохраненія у нею православія дало бы много важнаго для изслѣдователя судебъ православной церкви въ предѣлахъ нынѣшней Австро-Венгріи44 *). Въ 1891—1898 гг., занятые, какъ подготовленіемъ къ лекціямъ на С1ІБ. Высшихъ Женскихъ Курсахъ, такъ и обработкой вывезенныхъ изъ заграничной командировки матеріаловъ для диссертаціи „Сборники формъ писемъ и грамотъ Генриха Итальянца изъ канцеляріи Отакара II Премысла, какъ историческій источникъ44, мы успѣли напечатать лишь нѣсколько несвязанныхъ между собой небольшихъ замѣтокъ о настоящемъ и прошломъ угроруссовъ 2), въ весьма малой степени использовавъ сдѣланное нами во время восьмимѣсячнаго пребыванія въ Угріи въ 1890—91 гг. собраніе копій съ разнаго рода документовъ. Слѣдующіе пять-шесть лѣтъ мы вынуждены были прервать всякую научную дѣятельность —кромѣ общихъ и спеціальныхъ лекцій по славяновѣдѣнію на Высшихъ Женскихъ Курсахъ 3). А. Петровъ, Матеріалы для исторіи угорской Руси, IV, стр. 17.

2) Старопечатныя церковныя книги въ Мукачевѣ и Унгварѣ, 1891 г.; Угрорусскіе заговоры и заклинанія начала XVIII в., 1891 г.; Замѣтки но этнографіи и статистикѣ, 1892 г.; Памятники угрорусской письменности (по поводу Е. С а б о в а, Христоматія церковно-славянскихъ и угро-русскихъ литературныхъ памятниковъ), 1893 г. Замѣтки эти перепечатаны въ IV’ выпускѣ нашихъ „Матеріаловъ для исторіи угорской Руси“, 1906 г.

3) При шести лекціяхъ на Курсахъ мы имѣли тогда тридцать недѣльныхъ уроковъ въ средне-учебныхъ заведеніяхъ.

Лишь съ конца 1899 г. вновь получилась возможность вернуться еъ наукѣ, но и то, первые годы, приходилось удѣлять угорской Руси не очень много времени: хотѣлось поскорѣе закончить изслѣдованіе о „Сборникахъ формъ Генриха Итальянца". Этому изслѣдованію были уже посвящены долгія подготовительныя работы надъ обширнымъ печатнымъ и рукописнымъ матеріаломъ, провѣрка и пополненіе котораго отняли также не мало нашего досуга ’). При разрѣшеніи давно намѣченныхъ задачъ относительно угорской Руси мы признали болѣе цѣлесообразнымъ восходить пе отъ неизвѣстной и темной древности къ позднѣйшимъ столѣтіямъ, а отъ болѣе близкаго къ намъ времени въ глубь вѣковъ. Эпоха императрицы и королевы Маріи Терезы, богатая важными для угорской Руси документами, и была выбрана точкой отправленія. Остановившись на вспышкѣ православія въ началѣ шестидесятыхъ годовъ XVIII в., мы поставили изображеніе ея въ связь съ обслѣдованіемъ заключительнаго періода въ жизни православной угрорусской церкви съ половины XVII до половины XVIII в.—введеніе уніи и борьба ея съ православіемъ 2). Одновременно съ этой работой приготовленъ экскурсъ— разборъ грамоты князя Ѳеодора Коріатовича 1860г. 3): прежде, чѣмъ обратиться къ болѣе древней судьбѣ угрорусской церкви, необходимо было устранить этотъ подлогъ, породившій много легендъ и мѣшавшій правильному освѣщенію исторіи Муканевской епархіи и вообще православной церкви въ Угріи. Для выясненія границъ угрорусской рѣчи въ концѣ XVIII в. мы, въ 1907 г., разыскивали въ Государственпомъ архивѣ въ Будапештѣ урбаріалыіые документы, значеніе которыхъ обнаружилось еще при первомъ знакомствѣ съ ними въ 1890 г. въ Унгварскомъ столичномъ архивѣ 4). Найденный любопытный печатный текстъ угрорусскаго урбара и былъ, съ разнаго рода поясненіями и замѣчаніями, опубликованъ въ 1908 г. 5).

0 „Сборники формъ писемъ и грамотъ Генриха Итальянца11 и т. д. вышло въ двухъ выпускахъ въ 1906 и 1907 гг.

2) ..Старая вѣра" и унія въ ХПІ-ХѴДІ вв., 1-И, 1905, 1906 г.

3) О подложности грамоты князя Ѳеодора Коріатовича 1860 г., 1906 г.

4) Матеріалы и т. д. IV, стр. 18. “) Первый печатный намятипкъ угрорусскаго нарѣчія. Урбаръ и иные связанные съ крестьянской Маріи Терезы реформой документы, 1908 г.

У

Добравшись до оффиціальнаго экземпляра „Ьехісоп Іосогшп рориіовогшп" 177В г.? ми сочли наиболѣе цѣлесообразнымъ въ оспову изслѣдованія положить имепно его данныя, иные же современные документы использовать для провѣрки и пополненія. Необходимо, конечпо, было остановиться и на вопросахъ о возникновеніи, источникахъ и степени дос/говѣріюсти Лексикона. Прежде, чѣмъ перейти къ изученію географическаго распространенія угроруссовъ въ предшествовавшія Лексикону времена, мы подвергли данныя конца XVIII в. сличенію съ позднѣйшими данными до начала XX в. для выясненія, насколько предѣлы угрорусской рѣчи потерпѣли измѣненія за послѣдніе сто тридцать лѣтъ. Этимъ путемъ достигалась также провѣрка Лексикона. Большая часть настоящаго изслѣдованія и посвящена таковому сличенію. Изготовленіе изслѣдованія къ печати подвигалось' довольно медленно, хотя общіе выводы уже выяснились. Замедленіе объясняется отчасти самымъ характеромъ этой, если можно такъ выразиться, мозаичной работы. Требовалось сравнить показанія разнообразныхъ источниковъ о большомъ количествѣ разноязычныхъ поселепій Угріи *), постоянно прибѣгая къ многократной самопровѣркѣ. Одно составленіе картъ и ихъ техническое выполненіе потребовало нѣсколькихъ мѣсяцевъ “). Кромѣ того, мы хотѣли использовать не только тѣ документы, которые нами изучены въ 1907 г. и ранѣе, по и тѣ, которые въ 1907 г. были лишь намѣчены, что, отчасти, и сдѣлано при проѣздахъ черезъ Будапештъ въ 1908, 1909 гг., особенно же, во время командировки лѣтомъ 1910 г. Кромѣ поправокъ и дополненій въ самомъ изслѣдованіи, новые матеріалы дали намъ возможность въ VI главѣ обосновать давно сложившійся у насъ выводъ о судьбѣ части русскихъ поселеній ранѣе 1773 г. '*). Б Для большей увѣренности, зіы не ограничились поселеніями сомнительныхъ въ языковомъ отношеніи мѣстностей, но въ тѣхъ шести столицахъ, для которыхъ составлены нами особыя карты, сличили разнообразныя показанія о всѣхъ поселеніяхъ—болѣе 1.500. Конечно, большая часть этого матеріала при окончательной обработкѣ была оставлена въ сторонѣ и не помѣщена въ изслѣдованіи.

2) См. предисловіе къ картамъ. ■ 3) VI глава не исчерпываетъ, копечпо, вопроса н является скорѣе этюдомъ. Необходимое дополненіе къ стр. 172—177 вносятъ стр. 303— 305 въ приложеніи № 4: копія съ напечатаннаго на послѣднихъ страницахъ документа была доставлена намъ слишкомъ поздно.

У1 Въ приложеніяхъ и экскурсахъ, съ одной стороны, сообщаемъ нѣкоторыя выдержки изъ рукописей, а также довольпо рѣдкой книги К орабинскаго, могущія, какъ намъ казалось, представлять интересъ, а съ другой—даемъ свѣдѣнія о тѣхъ документахъ, на которые намъ приходилось ссылаться въ изслѣдованіи.

Выпуская въ свѣтъ изслѣдованіе, считаемъ пріятнымъ долгомъ выразить иашу глубокую благодарность учрежденіямъ и лицамъ, благодаря поддержкѣ которыхъ стало возможнымъ появленіе этого труда. Отдѣленіе русскаго языка и словесности Ими. Академіи Наукъ двукратнымъ назначеніемъ памъ стипендіи дало возможность, хотя бы на время, освободиться отъ значительной части учебныхъ занятій и вернуться къ научной дѣятельности, на которой, какъ намъ казалось, уже окончательно поставленъ крестъ. Безъ командировокъ отъ Отдѣленія за границу мы бы никогда не собрали необходимыхъ архивныхъ и иныхъ матеріаловъ. Страницы изданій Отдѣленія были всегда гостепріимно открыты для нашихъ работъ. Наконецъ, Отдѣленіе разрѣшило приложить къ изслѣдованію карты, изданныя на его-же счетъ. Нѣтъ нужды, конечно, распространяться и о томъ нравственномъ ободреніи, которое приносило намъ вниманіе Отдѣленія къ предмету нашихъ занятій. Историко-филологическій факультетъ Ими. ОВБ. Университета, удѣливъ мѣсто нашей работѣ въ своихъ Запискахъ и ассигновавъ нужныя для изданія средства, избавилъ насъ отъ задержки въ опубликованіи готовой уже работы, которая, иначе, оказалась бы, возможно, запоздалой. Бѣсскія рекомендаціи Венгерской Академіи Наукъ и Вепгерскаго Историческаго Общества открывали всюду въ Угріи доступъ, Дирекціи Государственнаго Архива, Національнаго Музея и его Библіотеки всемѣрно облегчали изученія собраній ихъ хранилищъ. Переходя къ отдѣльнымъ лицамъ, прежде всего слѣдуетъ высказать признательность нашему руководителю въ Университетѣ, а отчасти и послѣ него, В. И. Л.аманскому, еще

УІІ на студенческой скамьѣ внушившему намъ интересъ къ Угріи и угорской Руси и, вмѣстѣ съ незабветіпыми В. Г. Васильевскимъ и И. П. Минаевымъ, освоившему пасъ съ пріемами научнаго изслѣдованія. А. А. Шахматовъ, шедшій всегда навстрѣчу нашимъ научпымъ предпріятіямъ, обнаруживалъ живое сочувствіе къ изученію угорской Руси, и къ нему мы обращались съ затруднявшими насъ вопросами и недоумѣніями. И. В. Ягичъ, во время нашихъ недолговременныхъ свиданій за границей, также проявлялъ большой интересъ къ нашимъ работамъ. Его лестныя рецензіи о нашей научной дѣятельности не мало поддерживали насъ на избранномъ пути *). А. И. Соболевскій часто давалъ намъ цѣнныя указанія, Э. А. Вольтеръ, съ присущей ему предупредительностью, создалъ самыя удобныя условія пользованія книгами Библіотеки. Въ Угріи, къ кому бы мы ни обращались, всюду встрѣчали полное вниманіе и дѣятельную поддержку. Назовемъ имена тѣхъ лицъ, которымъ мы особенно обязаны: Въ Будапештѣ: въ Академіи Наукъ президентъ ея г. Берзевици и генеральный секретарь г. Гейнрихъ; въ Государственномъ архивѣ главный архиваръ г. Надь, архивары гг. Мароти, Петко, Таганъ и; въ Національномъ Музеѣ директоръ его г. Салаи, директоръ библіотеки Музея г. Фейерпатаки, библіотекари гг. Альдаши и Мелихъ, кустосъ г. Стрипскій. Въ У нг в ар ѣ Его Преосвященство Мукачевскій епископъ Юлій (Фирцакъ), оо. каноники Наинъ и Фей еръ; въ Мѵкачевѣ археологъ и историкъ г. Легоцкій; въ Пресбургѣ пренозитъ капитула о. Еомлошии проф. г. Годипка; въ Мараморошскомъ Сиготѣ археологъ и историкъ г. Ми ха ль и. Не можемъ также безъ теплаго чувства вспомнить и о нашихъ будапештскихъ друзьяхъ, объ о. протоіереѣ О. Н. Кардасевичѣ съ семьей и объ о. іереѣ С. Я. Колумбов ѣ, всегда съ полной готовностью облегчавшихъ жизнь русскаго на чужбинѣ.

г) АгсЬ. зіаѵ. РЬіІ. XVII и XXXII.

Списокъ сокращеній *)•

Бр.

— Брохъ: Вгосй, 8Бн1іеп ѵоп сісг зіоѵакізеіі-кіеіпгшзізсііеп Вргасіі^гепге. Б.

— Великій,—ая,—ое. вн. — вноски въ урбаръ. Врх. — Верхній и т. д. Вшн. — Вышній. И. — Корабинскій: КогаЪіпзку, Сгео§тарйІ8СІі-1п8В)~ ГІ8СЙС8 11ІИІ Рпхішѣеп Ьехісоп ѵоп ІТп^агп. к.

— католики, католическій. Нл. — Клима: КН та, Низко-зіоѵепзка Іігапісе па ѵусЛіойе Зіоѵепзка. м. — Малый. м.

— мадьяры, мадьярскій. М ат. — Матеріалы: А. Петровъ, Матеріалы для исторіи угорской Руси. Н. — Новый. н.

— нѣмцы, нѣмецкій. нар. — народность. Нжн. — Нижній. подп. — подписка крестьянъ. рм. — румыны, румынскій.

РС-

С.

сл. срб. ст.

Ст.

— русскіе, русскій.

— Сирмаи: 8гігтау, КоВВа роІіВса, Ызіогіса, 1оро^тарЫса сотіШиз ІІ^осІііепзіз; КоВВа Іоро^гаріііса, роііВса сотііаіиз /етріёпіепзіз.

— словаки, словацкій.

— сербы, сербскій.

—- сотакъ, сотацкій.

— Ставровскій: Ставровскій, Списокъ сёлъ Пряшевской епархіи (Гнатюк, Русини Пряшівськоі епархіі і іх говори).

В Сокращенія въ спискахъ мѣстныхъ назвапій и на картахъ см. ниже на своемъ мѣстѣ.

Ст. Т.

— Старый.

— Томашівський- Томашівський, Етпоі'рафічна карта УгорськоТ Руси. т.

— территорія *). ун. — уніаты, урб. — урбаръ. Ф. —- Феньешъ: Еепуе8, Ма^уагогзиа^пак июзЬапі аііароі]а зіаіізіікаі ёз §’ео^гарЫаі іекіпіеШеп. Ц. — Цамбель: Оиатѣеі, Віоѵепзка гес а (]Ѳ] тіезіо ѵ гойіпе зіоѵапзкусіі ^аиукоѵ. Ч.

— Чёрнигъ: С и о е г п і §•, Еі1то§гар1іізс1іе Кагіе (Іег озіеітеісЫзсйеп Мопагсіііе; Ейіпо^гаріііе сіег озіеггеісііівсііеп Мопагсіііе, I. 1900 г.— Оффиціальная перепись 1900 г.

]. і. — ІіНегае іезіітопіаіез. і. р. — ІаЪеІІа рагііаііз. і. и.2) — ІаЬеІІа шііѵегзаііз.

О На картѣ Ч с р п и г а: см. рс. т.і_~словадко-русская территорія; м. т.:=мадьярская территорія и т. и.

2) Кое-гдѣ, ии.

I. „Лексиконъ населенныхъ мѣстъ королевства Угріи “ и иные, близкіе къ нему по времени документы. Еще въ 1891 г. мы, обратили вниманіе на рукопись Національнаго Музея (Хетгеіі Мияечт) въ Будапештѣ ібі. Іаі. Л" 290: Сопзсгірііо Ке§пі Нип^агіае зесшніит Іоса, геіщіонет еі 1іп§иат, доззи Ащщзіае Ее^інае 1772 іасіа, 8. ХУІІІ, рр.

254 1). Лѣтомъ 1907 г. въ Государственномъ архивѣ (Огзга^оз Іеѵеііаг) въ Будапештѣ мы ознакомились съ ея оригиналомъ—оффиціальнымъ экземпляромъ, составленнымъ для Королевскаго НІтатгальтерскаго Совѣта (Соп8І1ішп Еецішп Еоситіепепііаіе). Приносимъ чрезвычайную благодарность г. архивару, д-ру К. Таганьи, указавшему намъ его. Рукопись—разпыхъ почерковъ—іп Гоііо, въ кожаномъ переплетѣ. Передъ началомъ списка населённыхъ мѣстъ каждой столицы приклеены пергаментные язычки съ названіемъ столицы. На листѣ 1а заглавіе: Еехісоп шііѵегзопнп Ее&пі ІІин^агіае Іосогит рориіозогит ипа регігіѣенз Ргіто: циаепат ех ЙІ8 ра§і, циаеѵе оррійа зіпі? Весшніо: ап еі сищз геіщіопіз рагосіюз еі 1ис1іта§І8іго8 ѣаЪеапі? Тегііо: циае ргіпсіраіііег іп 8Іп§н1І8 1іп§на ѵщеаі? Сиш асуесіо іпйісе аІрѣаЪеіісо еі зиттагіо ехігасіи іаЪеІІагі ег§а Венщігат 8асгае 8иае Саезагеае еі 1Ее§’іо~Аро8іо1ісае Маіезіаііз Мапйаішп Віе 6-іа Магііі аппі 1772 етапаіит. Ех еаіепиз зиЬтіззіз сотііаіиит іпіогтаііоніітз Рег оКісіит ехасіогаіиз Ехсеізі Сопзіііі Еоситіенепііаііз Ее^іі Ііитііііте еЕогтаіит а. В. МВССЕХХІІІ. Внизу страницы краснымъкарандашемъ: ай № 5218, 778. О Ее потомъ отмѣтилъ и И. П. Филе винъ, Отчетъ о заграничной командировкѣ на лѣтнее вакаціонное время въ 1895 г., стр. 9 (Варга. Унив. Извѣстія, 1896, № VIII).

1

2

Листъ 16—пустой. Съ листа 2а начинается „СоппоШіо Іосогит рори1о8огит“, занимающее 155 листовъ; страницы переномерованы (1—310). Далѣе, на тридцать одномъ листѣ—алфавитный „Іпсіех Ее§-ш Нип^агіае Іосогит рориіозогпт", съ указаніемъ страницъ Соппоіаііопі8: на первыхъ 26-ти листахъ мадьярско-латинскія, на послѣднихъ 5-ти—нѣмецкія пазванія. Послѣ Іпйех’а вшита тетрадка въ 6 листовъ меньшаго формата: „ Сотюіаідо и т. д. сотіШліз Тете88Іеп8І8л. За ней—еще 1 листъ; на 1-й страницѣ: „Ехігасіиз ипіѵегзогшп Іосогит рориіозогит, рагосіюгит йет еі ессіезіагит тітзНогит, песпон ІисІіта^ізИогит, рег Еещіит Нип^агіае герегіЪі1штЙ, на 2-й: „ІлЬегае Ее^іаедие ас гезресііѵе Моніапае Ее^пі Нип§агіае сіѵйа.1е8 “. Соппоіаііо даетъ перечень населённыхъ мѣстъ собственно Угріи Д по столицамъ и дистриктамъ (въ алфавитномъ порядкѣ), а въ столицахъ—по округамъ (ргосеззиз) и доминіямъ2). Въ каждомъ отдѣлѣ населенныя мѣста расположены также въ алфавитномъ порядкѣ названій въ подрубрикѣ 1іп§иа Іаііпа, не всегда, однако, строго выдержанномъ. Текстъ раздѣленъ на рубрики: Первая: Уотта Іосогит іп 1іп§иа: Еаііпа, Нипцагіса, Оегтапіса, Віаѵопіса 3). Названія послѣдовательно даны лишь въ первыхъ двухъ подрубрикахъ 4). Въ третьей и четвертой— далеко не всегда 5). Въ иныхъ столицахъ вмѣсто Ипциа Оегтапіса, Зіаѵопіса стоитъ Ііпциа ЕиЙіепіса 6), ѴаІасЫса 6) или Шугіса, СгоаВса. Вторая рубрика: Езі ра§и8 ѵеі оррійит? !) Безъ Трансильваніи, Баната, Военной Границы, Хорватіи и Славоніи.

2) Административное раздѣленіе столицъ Угріи (а также, до извѣстной степени, и очертапіе границъ столицъ) измѣнялось, и не одинъ разъ. На нашихъ картахъ мы не сочли возможнымъ (да это и не имѣло значенія для нашей цѣли) воспроизвести раздѣленіе столицъ по Лексикону, главнымъ образомъ, но техническимъ соображеніямъ: сёла отдѣльныхъ доминій, по большей части, не составляютъ территоріальнаго цѣлаго, а разбросаны въ разныхъ частяхъ столицы, и ихъ пришлось бы отмѣчать особыми условными знаками, что безъ нужды испестрило бы карты. Границы округовъ проведены по атласу Г ё р ё г а, съ котораго скопированы карты отдѣльныхъ столицъ (см. предисловіе къ картамъ).

3) Т. е. словацкомъ. А) Въ громадномъ большинствѣ названія, попятно, въ обѣихъ подрубрикахъ одни и тѣ же, т. е. мадьярскія. См. предисловіе къ картамъ.

5) Такъ, въ ргосеззнз ргітиз Сиишской столицы словацкихъ названій совсѣмъ нѣтъ.

6) Въ Мараморошской, напримѣръ, стблицѣ. Большею же частью русскія названія помѣщены въ подрубрикѣ 1іп§иа 81аѵопіс&.

3

Третья рубрика: НаЪеі рагосішт геіщіопіз? Въ отвѣтахъ: СаШоІісае, Отаесі гііиз ипШл), Сггаесі гііи8 поп шіііі 1), Аи^изіапае, Неіѵеіісае, АсаШоІісае. Четвертая рубрика: НаЬеІ; 1исІіта§’І8Иит? Въ отвѣтахъ указано ихъ число 2).

Пятая рубрика: Ргіпсіраіііег іп еойет уі§еІ Інщиа? По большей части указанъ одинъ господствующій языкъ: Нип^агіса, Сіегтапіса, 81аѵопіса, ІПугіса, Сгоаііса, ПиШепіса. Уаіасйіса, Роіопіса 3), Уапйаііса 4). Рѣже—два: Ншщагіса еі КнШепіса, Ніт^агісо-КиЙіешса, Сгегтапіса еі КиЙіепіса, КиЙіепіса-ЗІаѵотса, 81аѵо-Киі1іетса 5), ІНугіса-КиШепіса, 81аѵопіса-Оегтапіса и т. п. Кое-гдѣ пятая рубрика осталась незаполненной 6). Ехігасѣиз, въ которомъ подведены итоги данныхъ Лексикона, представляетъ—пока Лексиконъ еще не изслѣдованъ цѣликомъ—несомнѣнный интересъ, давая общую картину распредѣленія языковъ въ Угріи. Находимъ не лишнимъ напечатать его іп ехіепзо въ приложеніи 7), здѣсь же ограничимся лишь нѣкоторыми замѣчаніями. Поселенія, въ которыхъ употреблялись два языка, въ „ЕхігасШ8й сосчитаны въ рубрикахъ обоихъ 8). Въ слѣдствіе г) Чаще просто Сггаесі гііиз.

2) Но пе религія; учителя, обыкновенно, были въ тоже время и причетниками, и, слѣдовательно, принадлежность ихъ къ той или иной религіи опредѣляется третьей рубрикой.

3) 24 села въ Оравской столицѣ, 3—въ Липтовской и 1 -въ Торнянской. Въ 1787 г. польскихъ сёлъ указано въ Оравской ст. также 24, въ Липтовской—7, въ Торпянской—1 (В і й е г т а п п, Біе ипдагіеііеп КиІЬепеп іЬг УУоІт^еЪіеІ, іѣг Епѵегѣ ипсі іЬге ОезсЫсМе, ІппзЪгиск, I, 1862, II,, 1867: II, стр. 82, пр. 3).

4) Т. е. словинскій—въ 22-хъ сёлахъ Саладскоп столицы.

5) Терминъ 81аѵо-ЕиШепіса не вполнѣ ясенъ. Обозначаетъ ли онъ употребленіе населеніемъ смѣшаннаго словацко-русскаго языка или же словацкаго и русскаго? Думаемъ, что послѣднее толкованіе правильнѣе. По нашему мнѣнію, русскихъ отличали отъ словаковъ не па основаніи языка (см. ниже). Ср. также Ііщща Нип^агісо-КиШепіса: здѣсь, конечно, разумѣется не какая-то мадьярско-русская мѣшанина, а 1іп§иа Нипдагіса еі КиОіепіса.

6) Иногда съ помѣткой: „поп іпі'огтаѵііѣ.

7) Приложеніе № 1. Весьма важно было бы нанести на карту данныя Лексикона относительно всей Угріи.

8) Такъ, въ Угочской ст. всего 66 поселеній: изъ нихъ, по Лексикону: рус.—33, мад.—14, мад. рус.—13, рум.—6; русскій языкъ, слѣдовательно, употреблялся всего въ 46-ти пос., мадьярскій—въ 27. По Ехіг.—рус.—въ 45, мад.—въ 28. Въ ПІаришской ст., но Лексикону, всего 369 поселеній, изъ нихъ рус.—137, слов.—213, слов. рус.—17, слов. нѣм.—1, мад.—1; такимъ образомъ, русскій языкъ употреблялся въ 154-хъ поселеніяхъ, словацкій—въ 231-мъ. По Ехіг.—почти тоже: русскій въ 154-хъ, словацкій—въ 233-хъ и т. д.

1*

этого, цифры въ рубрикѣ „1іп§иа“ въ столицахъ, гдѣ находились смѣшанныя поселенія, больше, чѣмъ поселеній было въ дѣйствительности а). Во всеіт Угріи въ рубрикѣ „1ііщиа“ показано 8.926 поселеній, въ рубрикѣ же „йаЪеі Іоса №№“ — всего 8.742, слѣдовательно, въ 184-хъ поселеніяхъ было разноязычное населеніе безъ рѣшительнаго перевѣса какого-либо одного языка; языкомъ незначительныхъ меньшинствъ не интересовалось правительство. Во всей Угріи, по Ехігасіліз, мадьярскій языкъ употреблялся бъ 8.623-хъ поселеніяхъ (42,8%), словацкій—въ 2.629-ти (29,4°/0), русскій—въ 742-хъ (8,3^1$), румынскій— въ 671 -мъ (7,5°/0), нѣмецкій—въ 663-хъ (7,4%), хорватскій—въ 396-ти (4,6%), сербскій—въ 152-хъ (1,7%),, польскій—въ 28-ми (0,3°/0), словинскій — въ 22-хъ (0,2%) 3). Мы не провѣряли итоговъ Ехігас/ідв. Ошибки при подсчетѣ, несомнѣнно, существуютъ. Напримѣръ, по Лексикону въ Бережской столицѣ 4 нѣмецкихъ и ей одного словацкаго 3) села, по Ехігасіиз—5 нѣмецкихъ селъ и 1 словацкое. Въ Унгварской столицѣ русскихъ сёлъ 77, относительно 10-ти сёлъ (почти всѣ въ русской части столицы) господствующій языкъ не обозначенъ, въ Ехігасіиз — послѣднія причислены къ русскимъ, и получилась цифра 87. Рукопись Національнаго Музея іоі. Іаі. № 290—сокращенная копія съ Лексикона. Въ ней только три рубрики: Котіпа Іосогит, Сіуиа геіщіопіз рагосііиз, <^иае Ііп^на ѵщеЦ 0 Въ Бачской ст., напримѣръ, по этой рубрикѣ Ехігасіиз—112 поселеній, въ дѣйствительности же—89, въ Сабольчской ст.—132, въ дѣйствительности—126 и т. д.

-) Въ 1787 г. мадьярскій языкъ употреблялся въ 3.668-ми поселеніяхъ (+45), разные славянскіе—въ 5.789-тн (-{-1820), румынскій—въ 1.024-хъ (+353), нѣмецкій—въ 921-мъ (+250) (8 с 1і дѵ а г 1 п е г, Йіаіізіік 6. Кбпі^геісѣэ Ші§агп, 1798, стр. 90). Разница, конечно, объясняется тѣмъ, что у III в а р тн е р а въ подсчетъ включены столицы Хорватіи и Славоніи и часть Трансильваніи. ІІо оффиціальной переписи 1880 т. въ тѣхь же столицахъ Угріи, данныя о которыхъ занесены въ Лексиконъ, па все населеніе (въ тысячахъ) 10.336 лицъ, съ роднымъ мадьярскимъ языкомъ было 5.657 (54,7°/о), со словацкимъ—1-832 (17,17°/о), съ нѣмецкимъ—1.311 (12,7°/оі съ румынскимъ— 683 (6,8°/о, съ сербохорватскимъ— 37 8 (3,7°/о), съ русскимъ—352 (3,4°/о). Поляки причислены къ словакамъ (С я а т Ь е 1, Біоѵепзка гес, стр. 64), словинскій языкъ разумѣется въ рубрикѣ ,,ипые языки". Цифровыя данныя взяты изъ Еапд ёз й екеіі'аіизз у, Ма§уагогз2а&- переззёЩ зіаіізгіікаіа, Вийарезі, 1884, стр. 108—114.

3) Употребляемъ здѣсь и впредь такое выраженіе вмѣсто болѣе точнаго: село, въ которомъ населеніе преимущественно употребляетъ нѣмецкій, словацкій языкъ.

5

Названія мѣстностей—лишь по мадьярски. Ехігасіиз отсутствуетъ. Остановимся теперь на вопросѣ о возникновеніи Лексикона. Бъ печатныхъ трудахъ, насколько, по крайней мѣрѣ, намъ извѣстно, о Лексиконѣ нигдѣ не упоминается *). Пришлось обратиться къ архивнымъ матеріаламъ. Въ Государственномъ архивѣ намъ удалось разыскать нѣсколько оффиціальныхъ документовъ Штатгальтерскаго Совѣта 1769—1778 гг., а также годовые за 1771—1778 гг. отчеты Совѣта Императрицѣ и Королевѣ, составленные по протоколамъ его засѣданій 2). Мы знаемъ, что въ концѣ 60-хъ годовъ ХУIII в. военными властями производилась перепись Угріи, оффиціальной цѣлью которой было собрать матеріалы для военно-топографической карты, но при этомъ заносились и иныя данныя, которыми правительство могло бы воспользоваться при проведеніи задуманной урбаріальной реформы3). Тѣмъ не менѣе, Угрія во многихъ отношеніяхъ оставалась для правительства чуть не іегга іпсо§'пйа 4). г) Слова Бидермала (Біе ипцагізсііеп КиБіепеп): „Ат 1ап§зіеп Ьеѣаиріеіеп зісіі сііе Ма^уагеп Ьіег (іт 8агозег Котііаі;) яи Т е й а п у, \ѵо посѣ Ьеі йег ХаНопа1ііа1еп-Ве8СІігеіЪип§ ѵот ,Т. 1772 гоеісіге ѵог§еБтйеп \ѵигйеп“ (II, 79. пр. 1) врядъ ли могутъ указывать на Лексиконъ. По Лексикону въ ТёЬапу—ргіпсіраШег ѵі§еі Ііп^иа Нипцагіса, а не только „чѵеІсЬе ѵог^еіипйоп \ѵигйеп“. Ии въ перечнѣ использованныхъ Бндерманомъ рукописей (I, стр. XI—XVI), ни гдѣ либо въ текстѣ,_о Лексиконѣ ничего пѣтъ. Не есть ли ХаІіопаІНаЛеп-ВезсІігсіЪип §— анонимное ВезсЬгеіЪип^ Йез Кбиіщеісііз 11ип§агп, РгеззЪіщ;, 1772 (Наѵазз, Ма|;уаг БбІИгадхі копуѵіаг, Вийарезі, 1893, стр. 4)? Самой книги мы не видали. и) Нізіогіса Кегит рспез Сопзіііиін ІІецит ВосштйенспБаІе йесигзи аппі 1771 и т. д. регігаеіаіагит БейисБо, орега Ет. ХётеБі— —Ргоіосоііізіае еіаіюгаіа; сигн.—ай і'азс. 49, № 250 и т. д. Это—толстые томы (около 300 стр.) въ большую 4°.

3) А. Петровъ, Матеріалы для исторіи угорской Руси (далѣе цитируемъ: Мат.). V. Первый печатный памятникъ угрорусскаго нарѣчія. Урбаръ и" иные связанные съ крестьянской Маріи Терезы реформой документы. С.-ПБ. 1908, стр. 8—10.

4) И позже дворянство, опасаясь съ той или другой стороны покушеній па свои имущественныя и иныя права, считало нужнымъ хранить ръ тайнѣ свѣдѣнія, какъ о своихъ владѣніяхъ, такъ и вообще о состояніи Угріи. См. напримѣръ, А. 8 /Л г т а у, ХоББа-сотііаіиз Ццосіііепзіз а. 1805: „С-іѣаБопез— —йоситепіогит, Бпп сотрепйіі саиза, Бпп пе ІіБЪиз іпіег Гатіііаз апзат ргаеЬеатиз, ехтіБетиз, ѵеіиі; Ьас ех гаБопе іп ХоББа циоцне Сотііаінз ^етріеп рег Сепзигат поЬіз Йеіеіаз" (стр. 68). Его же, ЗгаБшіаг ѵагтедуе-езтегёіе,1809г.: „Дворянскія фамиліи нашего отечества не желаютъ показывать свои дипломы и грамоты, и лишь послѣ долгихъ просьбъ и переписки можно получить разрѣшеніе спять съ нихъ копіи", (предисловіе). Ср. также А. Ебнуез, 8іаБзБк й. Кбпі^геіскз Ш^аги:

6

Составленіе Лексикона (или, какъ его первоначально называли, „Сепегаііз СаіЬаІо^из, 'СепегаНз Таѣе11а“) было вызвано практическими потребностями. У центральнаго правительства не имѣлось точныхъ свѣдѣній, къ какой епархіи или къ какой столицѣ относятся тѣ или другія населенныя мѣстности,, вслѣдствіе чего, при обсужденіи подаваемыхъ населеніемъ жалобъ и просьбъ въ высшую инстанцію, особенно по церковнымъ дѣламъ, приходилось въ отдѣльныхъ случаяхъ прибѣгать къ затруднительнымъ. и продолжительнымъ изысканіямъ *). Первый мандатъ Императрицы и Королевы ПІтатгальтерскому Совѣту объ этомъ дѣлѣ помѣченъ 17-мъ ноября 1769 г. 2), слѣдующій — 11-мъ мая 1771 г. 3). Совѣтомъ была составлена и отпечатана форма опросныхъ листовъ 4). Въ засѣданіи Совѣта 1-го іюля 1771 г. постановлено было разослать опросные листы всѣмъ епископамъ и Остригомскому Генеральному Викарію съ требованіемъ тщательнѣйшимъ образомъ заполнить должными отвѣтами рубрики листовъ и возможно скорѣе возвратить ихъ Совѣту °). „Шзеге Ьезопсіеге роййзеііе Ьа§е \ѵаг иші ізі аисй §е$еп\ѵагй§ ІЛгзасІіе, (Іазз сііе \ѵісМі§зіеп зіайзйзсііеп ІЖеп сіпет Меіеп 8іааі8§-е1іеітпі8зе §1еіс1і Ъе\ѵа1ігі тѵегсіеп. Вег Ш^аг тасМ зеіпе КгаЙе ипдегп Ъекаппі, лѵеіі ег пісМ шіі, сіазз зеІЬе сІигсЬ зеіпе Ееіпсіе ^етеззеп \ѵегйеп.-8о ізі ^епез НеітІісІіЙіип йег^езЫі іп ипзег Вйй йЬегдедап^еп, (Іазз зеІЬзі іпсіег §е§ещѵагй§еп Яей сіецепі^е тй йзі ипйЬепѵіпсІіісІіеп Ніпсіегпіззеп Катріеп тизз, сіег пиг еіп ІеісІІісЬез Віісі ипзегез Уаіегіапсіез епйѵегіеп ш11“ (I, стр. III). В Сит поп гаго оссісіаі іпсоіаз рагйсиіагіит роззеззіопит іп ѵагііз осиггепйіз еі регзаере Веіідіопіз пе§ойо іпзіапйаз з'ат 8иае Маіезййі Саезагео-Ке§іае Арозіоіісае, з’ат Сопзіііо Ішіс Еосипйепепйаіі роггщеге, диіп іатеп сиіпат Сотйайіі аиі Віоесезі Іосиз іаііз іп§гетіаіиз зй, ехргітаій, дио ѵего Ерізсорит зиит, сщиз зрігйиаіі ,)игізеіісііопі зиЪзипі;, іпсіісагепі, ісі іеге зеіпрег отійшй. Сит аиіет поййа иігіизсріе Сопзіііо Ішіс Ке§іо і'іпе ІасіепЛогит іп Іос.із сІеЪйіз сІізрозйіопіЬиз регдиат песеззагіа зй аЩие Ітсасіизсріе поп зіпе Іоп^іогіЬиз ас тоіезйз регсоійайопіЪиз асіірізсі роіиегй, еа ргоріег (сы. ниже) (Иізіюгіса сіесіисйо за 1771 г. сар. I, § 4).

2) № 1294.

3) № 201.

4) Лихіа асіпехит іогтиіаге, зесипсіит асіѵоіиіитп іогтиіаге (ііізй Весі. за 1771 г., сар. I, § 4). Объ этихъ опросныхъ листахъ см. ниже.

5) Еа ргоріег опшіЬиз Віоесезапіз еі Уісагіо Оепегаіі 8ігідопіепзі ех Сопззеззи, (ііе 1-а Лиііі сеІеЬгаію, іпйтаѵй Сопзіііит Іюс Еосипйепепйаіе Ке§іит, (ріаіепиз саЙіаІ0(?ит отпіит Іосогит, іійга атЬйит Віоесезіз зиае ехізіепйит зеи іііа ^игізсіісііопі огсііпагіае рагеапі, зеи ехетріа зіій, зеи сіепщие риге асайюііса, ргоргішп сопі'еззіопіз зиае тіпізйит іепепйа, зегѵаіо аІрІіаЪей зігісіо огсііпе, зесипсіит асіѵоіійит іогтиіаге іЪіс[ие ехргеззаз гиЬгісаз, уопіісіаій 1а1йегс|ие отпі сит ассигайопе сопіесіит сопзіііо Ііиіс, (]иат ііегі роіегй, сеіеггіте йапзтійаій (іЬ.).

7

Далеко • пе всѣ епископы поспѣшили исполнить предписаніе, иные же исполнили, но не точно!) и не удовлетворительно; послѣднимъ опросные листы отосланы обратно для ..исправленія. Въ 1771 г. дѣло дальше и не подвинулось, рѣшено было обождать, пока пе будутъ получены „каталоги “ отъ всѣхъ епископовъ 2). Неаккуратность и медленность духовныхъ властей побудили правительство обратиться къ свѣтскому элементу, къ столицамъ. При этомъ правительство расширило задачу. Оно пожелало воспользоваться случаемъ, чтобы собрать болѣе точныя свѣдѣнія о разновѣрномъ и разноязычномъ населеніи страны. Извѣстно, что къ вопросу о языкѣ населенія правительство въ то время относилось съ особымъ интересомъ 3). Просмотрѣвъ Нізіогісат Несіпсііопет за 1771 г., Императрица и Королева повелѣла Совѣту 1В-го февраля 4) и 6-го марта 1772 г. 5) потребовать и отъ столицъ такихъ же „каталоговъ“. Подробныхъ инструкцій мы не нашли, но новый, расширенный планъ каталога изложенъ въ одобрепномъ концептѣ мандата Императрицы и Королевы 6). Въ немъ на поляхъ, со знакомъ І[ , находятся именно эти важныя дополненія 7). Вотъ выдержки изъ него:-асі сіізрозіііопет іііат8), ій І)іоесезапі саіЬаІо^пт оитіит Іосогит, ініга атЬіітті Віоесезій зиае ехізІеШлит зиЪтіКапі, N08-ѵеііе, иі сІізрозШо Ьаес асі оіппез еііат СотііаШз ехіенсіаіиг, ц_ио пиііо аЬзоІиіе рориіаіо Іосо зеи сигіаіі зеи рогігопаіі отіззо, иѣі гезресіи 1ш]из ай! ііііиз Іосі рго сііѵегзііаіе Ііпдиагит Ьаііпае, Нші^агісае, Сегтапісае еі 81аѵісае йіѵегза сотреііайо іп изи еззеі,' Іосиз ітизцшзцие іп оптіЬиз Іііз Ііп^ніз сіезі^пеіпг, асісіііо іп во, ст *) ІЬ. Такъ, Ягерскій еиископъ прислалъ лишь перечень столицъ, входящихъ въ его епархію (іЬ.).

2) (5иі (присланный Нитряпскимъ епископомъ каталогъ)-, (іопес а геіщиіз Ніоесезапіз рагез саіЬа1о§і сопіесіі еі Ъогзит зиЪтіззі іиегіпі;, ас йеіп _ех отпіЬиз Сгепегаііз СаіЬаІо^из сопйсі роззіі, асі ситиіит герозііиз еяі (іЬ.).

3) М а т. У, стр. 14—15 и ирим.

4) № 742.

5) № 843. Этого мандата мы не видали. Содержаніе его передано въ докладѣ Совѣта 14-го сентября 1773 г. (асі № 843). с) Ай № 843, безъ даты-, очевидно, между 6-мъ и 23-мъ марта. На пемъ подпись: ехеаі;, гетіз. Ѵісе—Сапс.

7) Отмѣчаемъ пхъ курсивомъ.

8) Ссылка на Нізіогіса Нейисііо за 1771 г., сар. I, § 4.

орркіит ѵеі радиз зіі? еі ап сщизѵе геіідіопіз рагосііиз іп Іосо зіі? иЫ ргаеіегеа Іисіітадізігі ехіьіапі? еі диае Ііпдгіа ргіпсіраіііег ѵідеаі? иЬі с1еіп Ы еііат саі1іа1о§;о8 зпЬтізешй;, ех 1іІ8 а сііоесезапіз ііет ассерііз— —іаѣеііа Іогтеіііг.

28-го марта 1772 г. Совѣтомъ посланы были должныя распоряженія столицамъ :). Въ 1772 г. большая часть столицъ и епископовъ доставили Совѣту „каталоги", и было приступлено къ обработкѣ матеріала. Неприславшимъ отправлено предписаніе объ ускореніи. 2) По винѣ ли Совѣта или по винѣ столицъ и епископовъ, дѣло подвигалось медленно, и 12-го марта 1/78 г. Императрица и Королева пастоятельно приказала поспѣшить съ окончаніемъ 3).

14-го сентября 1778 г. Лексиконъ былъ представленъ въ ПІтатгальтерскій Совѣтъ, одинъ экземпляръ поднесенъ Императрицѣ и Королевѣ, другой остался въ Совѣтѣ для руководства имъ въ будущемъ 4). Многіе епископы, несмотря на частыя напоминанія, оказались крайне небрежными; иные вовсе не прислали катаБ Еасііз арий Кедпі Сотііаіиз еі Бізігісіиз — — зиѣ 23-а Магііі сопдгиіз сіізрозіііопіЪиз (Нізі. Беѣ за 1772 г., введеніе). При этоыъ, вѣроятно для ускоренія дѣла, столицамъ были разосланы заготовленные для еиисконовъ печатные опросные листы безъ рубрикъ о донолиительныхъ пунктахъ. Только такіе, заполненные столицами листы и имѣются на лицо въ архивѣ (см. пиже). Формы для дополнительныхъ свѣдѣній, несомнѣнно, были также выработаны, напечатаны н разосланы позднѣе. По порядку тогдашняго дѣлопроизводства, каждый актъ долженъ былъ быть составленъ но зарапѣе предписанной формѣ (ср. Мат. У, стр. 12, пр. 1, 14—16, 19). Къ сожалѣнію, дополнительныхъ опросныхъ листовъ съ отвѣтами столицъ намъ не удалось найти въ архивѣ, хотя они были бы полезны для исправленія могшихъ вкрасться въ Лексиконъ ошибокъ или описокъ.

2) Сотріигез ^ат Сотііаіиз еі Бізігісіиз, поп зесиз еі Біоесезапі ргаеаііасіит Саіііаіоцит з'ат зиЪтізегипі, еі іііізцие Оепегаііз. ТаЬеІІа іп Оііісіо Ехасіогаіиз еІаЬогаіиг, гезіапіез рогго поппиііі асѣис Сотііаіиз еі Біоесезапі ай сеіегіогет ііііиз зиЬтіззіопет асШогіаіі зипі (Нізі. Беѣ за 1772 г., введеніе).

3) ()иопіат-8иа Ма)езіаз-иііга чиоуие еШсасііег іпзізіі ас—> — Огйіпаііопі 8иае сит ассигаііззіта (еІаЪогаііопеУ) е^изйет іаЬеІІае заіізйегі йіе 12-о Магііі аппі сиггепііз— —ргаесіреге йіцпаіа зіі (Нізі. Беѣ за 1773 г., сар. I, § 1).

4) 1-Ііпс ііитііііте зиіцітцііиг: заеретепііопаіат ТаЬеІІат зеи роііиз Бехісоп ипіѵегзогит Ке§пі Ниіщагіае Іосогит, ипа реіѢіЬепіет (названія рубрикъ), рег ОШсіит Ехасіогаіиз—— еКогтаіит ас іп сопзеззи, .Йіе 14-а 8еріетЬгіз сеІеЬгаіо, ехѣіЬііит іиізе, ех циа рэіеі (общіе итоги). Си)идтойі ТаЬеІІае ивит ехетріаг-8иае Ма)езіаіі 8асгаііззітае _ йетіззе гергезепіаіит ехііііі, аііисі ѵего рго і'иіига сіігесііоие репез Сопзіііит Іюс Ьоситіепепііаіе Ке§іит аззегѵаіиг (ІЬ).

9

логовъ, иные прислали такъ плохо составленные, что ихъ возвратили для исправленія *), иные прислали гораздо позднѣе 2). Такимъ образомъ, въ основу Лексикона легли только Сотііаіиит іпіогтаііопез 3). „Каталоги“ столицъ и нѣкоторыхъ епархій имѣются па лицо въ архивѣ. Это—таблицы большаго формата, раздѣленныя на 22 рубрики съ печатными заголовками. Рубрика 1-ая: Ііосиз Ьіс Іайпе арреііаіиг тойо іпігарозііо. Рубрика 2-ая: Езіпе Іосиз Іііс сіѵііаз, оррійит, ра§іі8, ргаейіит, сазігит, іогІаШіит, рготопіогіит, Йіегтае, аііойіит, ѵіііа, йіѵегіісиіит, ѵіспз, раріпа ѵеі циій аііші? Рубрика 3—'15-ая (подъ общимъ заглавіемъ: Ьосиз Ьіс, іп гиЬгіса 1-та ехрозііиз, циіЪив Ііпещіз іпігарозШз циаіііег арреііаіиг): Нип^агіса, Оегтапіса, 81аѵопіса, 8с1аѵопіса, Оаітаііса, ѴаІасЬіса, Ѵапйаііса, ІПугіса, Еазсіапіса, ЕиіЬепіса, Роіопіса, Сгоаііса, 8ѵеѵіса. Рубрика 16-ая и 17-ая (Ьосиз Іііс езѣ іп): Сотііаіи ѵеі йізігісіи, зерагаіаз рогіаз Ьаѣепіе Т (аіі); Еиізйет сотііаіиз ѵ еі Йізігісіиз, зерагаіаз рогіаз ЬаЪепІіз, ргосеззи Т. Рубрики 18-ая и 19-ая: (Ьосиз йіс езі іп): Біоесезі Т. Е^изйеш йіоесезіз йізігісіи Т. Рубрика 20-ая: Еосиз Ьіс циа поп ехетріиз зиѣезі (циапіиіп ай саіЬоИсоз) іигізйісііопі іп зрігіІиаІіЪиз АгсЬі—ѵеі Ерізсорі Ьаііпі Кііиз Т., ѵеі сріа ехетріиз зиЬез! ^игізйісііопі Ьи]'из ѵеі ІІІШ8 Т. Рубрика 21-ая: Еосиз Іііс (циапішп ай Сггаесі Еііиз саіЬоІісоз) зиѣезі [игізйісііопі ерізсорі Егаесі Еііиз Т.

Рубрика 22-ая:

Еосиз Ьіс (циапіит ай Сггаесі Еііиз поп ипііоз) зиѣезі ^игізйісііопі АгсЬі—ѵеі Ерізсорі Сггаесі Еііиз поп ипііі Т. о ІЬ.

2) Ягерскій епископъ, напримѣръ, лишь въ 1781 г. (От. Іеѵ.).

3) Возможно, впрочемъ, что кое-чѣмъ изъ отвѣтовъ епископовъ составители Лексикопа и воспользовались. Конечпо, это только предположеніе.

10

Во всѣхъ таблицахъ заполнены рубрики 1— Ви 17—2 О1); изъ рубрикъ же 4—15 заполнены разныя рубрики въ разныхъ столицахъ. Такъ, въ Мараморошской столицѣ (№ 28)— рубрики 8-ая (Ѵаіасіііса) и 12-ая (КиЙіепіса); въ Бережской (№ 8)—рубрика 12-ая (ВніЬепіса); въ Шаришской (№ 80)— рубрика 5-ая (Віаѵопіса) 2); въ Спишской (№ 81)—рубрика 4-ая (Сгеппапіса) и 5-ая (81аѵопіса) и т. п. Мѣстныя русскія названія въ таблицахъ вѣрнѣе переданы, чѣмъ въ Лексиконѣ; въ послѣднемъ они часто или искажены, или замѣнены мадьярскими; напримѣръ, въ таблицахъ: Мейѵе^уиЫ, Месіѵейгза, Микавзй, Огозгѵе^аѵа, Реігоѵа— въ Лексиконѣ: Месіѵесіосг, Месіѵесгу, Мипкасз, Огозгѵё^, Реігоѵе и т. п. Таблицы, какъ отъ столицъ, такъ и отъ епархій, скрѣплены каждая печатями нѣсколькихъ столичныхъ чиновниковъ и мѣстныхъ духовныхъ властей: огйіпагшз з'шііішп, щ(11шт, .щгаззог 3); ѵісе-агсііісііасотіз ВегедЫепвіз, Магатогозіепзіз, ерізсорі Мипкасзіепзіз зесгеіагінз ессіезіазііснз и т. д. Вотъ, слѣдовательно, лица, дававшія отвѣты на запросъ правительства: столичные чиновники—мѣстные дворяне-помѣщики и мѣстныя духовныя власти. И тѣ и другіе, конечно, должны были хорошо знать населеніе, если не всей столицы, то, по крайней мѣрѣ, каждый—населеніе того округа, въ которомъ онъ жилъ и которымъ управлялъ. Вѣроятнѣе всего, однако, не они прямо заполняли таблицы, а обычнымъ канцелярскимъ путемъ обращались за свѣдѣніями къ низшимъ чиновникамъ 4) и приходскому духовенству и, получивъ отъ послѣднихъ донесенія, можетъ быть—кто подобросовѣстнѣе— провѣривъ йхъ, заносили данныя въ опросные листы. Условія, при которыхъ возникъ Лексиконъ, даютъ воз1) Въ Спишской и ІІІаришскоГі ст. не заполнена пи 21-ая, ни 22-ая, въ остальныхъ русскихъ столицахъ заполнена 21-ая, не заполнена 22-ая.

2) Въ ргосеззиз 8ігокаіеп8І8—12-ая (КиШепісй) и 13-ая (Роіопіса). , 3) «Т и (11 і и т—обычное въ мадьярской латыни сокращеніе ^шіех и о Ъ і 1 і и т—8 иоІ^аЬігб, 8іиЫгісЬіег, солгабировъ у угрорусоовъ, выборный изъ мѣстныхъ дворяпъ-помѣщиковъ столичный чиновникъ, носитель полицейской власти въ округѣ (ргосеззнв, іагаз) столицы, нѣчто въ родѣ нашего исправника старыхъ временъ. Его помощниками являются также выборные іигазвоге 8—} и г а I і азвезвогез, сііев-евсііщ огней, у угроцуссовъ—присяжные сосѣдатели или просто присяжные, завѣдующіе частями5' округовъ (ср. Сзаріоѵісй, СетаМе ѵоп Цпцегп, Резі, 1829, II, стр. 178- 179).

4) Въ доминіяхъ—къ ихъ управляющимъ.

11

можность а ргіогі признать его показанія о территоріальномъ распространеніи различныхъ языковъ въ Угріи въ общемъ вполнѣ достовѣрными 1). Съ одной стороны, правительство требовало отъ мѣстныхъ органовъ доставленія свѣдѣній, соотвѣтствующихъ дѣйствительности 2). Съ другой стороны, лица, сообщавшія эти данныя, будучи по своему положенію близки къ народу, достаточно были освѣдомлены, чтобы удовлетворить желанію правительства 3). Отсутствіе въ то время обостренности національныхъ отношеній является, съ своей стороны, ручательствомъ, что свѣдѣнія давались Ъопа Ме, безъ намѣреннаго искаженія истины 4). Мѣстные дѣятели могли, конечно, безъ затрудненія опредѣлить, гдѣ говорятъ преимущественно по мадьярски, или по румынски, или по русски. Сомнѣнія возбуждали бы лишь мѣстности, въ которыхъ большинство населенія съ дѣтства владѣетъ двумя языками, но и тутъ помѣщики и духовенство должны были знать, къ какой народности причисляютъ себя сами Ъіііп^иез 5). Но какимъ . критеріемъ руководились они въ разграниченіи русскихъ и словаковъ? ') Дальнѣйшее изслѣдованіе, надѣемся, фактически оправдаетъ положеніе.

2) Ср. Мат., У, стр. 12—15 и прим. ;!) И въ прежнія времена, и теперь въ многоязычной, черезполосной въ языковомъ отношеніи Угріи вопросъ о языкѣ и народности того или другого ея уголка всегда представлялъ и представляетъ живой интересъ для обывателей. Намъ многократно приходилось убѣждаться, что лица самыхъ разнообразныхъ національностей, положенія и образованія—до простыхъ крестьянъ—хорошо знали, какой языкъ употребляется, и къ какой пародности принадлежитъ населеніе мѣстностей, находившихся въ пхъ кругозорѣ (конечно, если при этомъ не было ошибочнаго смѣшенія народности съ религіей или какихъ-либо постороннихъ соображеній. Надо, сказать, впрочемъ, что такія постороннія соображенія мало имѣютъ вліянія на сужденія о языкѣ простого парода). См. ниже объ этнографическостатистическихъ работахъ конца XIX и начала XX в.

4) Конечно, въ отдѣльныхъ случаяхъ вполнѣ допустимы ошибки и неточности, особенно въ смѣшанныхъ сёлахъ, по небрежности ли или по какимъ-либо инымъ причинамъ. Лица, просматривавшія первоначальные отвѣты, могли ихъ по замѣтить и оставить неисправленными, и тогда, конечно, ошибки могли попасть и въ Лексиконъ. Наконецъ, надо считаться съ возможностью возникновенія описокъ, ошибокъ при перенесеніи данныхъ изъ опросныхъ листовъ въ Лексиконъ, хотя, конечно, при составленіи работы, которая будетъ поднесена Императрицѣ и Штатгальтерскому Совѣту, мы внравѣ предполагать у принимающихъ въ этомъ участіе высшую степень вниманія и аккуратности.

5) Возможность ошибокъ и произвола въ подобныхъ случаяхъ всегда слѣдуетъ имѣть въ виду. См. ниже о русскихъ и мадьярско-русскихъ сёлахъ Угочской и Бережской столицъ.

12

Полагаемъ, что при сравнительной близости угрорусскихъ и восточно-словацкихъ говоровъ, при существованіи говоровъ смѣшанныхъ и переходныхъ, при черезполосности поселеній, при наличности русско-словацкихъ селъ, недопустимо, чтобы въ XVIII в. дворяне и духовныя лица различали русскихъ отъ словаковъ на основаніи данныхъ языка—и въ послѣднія десятилѣтія XIX и XX вв. этотъ вопросъ, какъ извѣстно, возбуждалъ споры между учеными-спеціалистами. Й въ XIX в. и ранѣе весьма часто отождествляли „ русскую “ вѣру съ русской народностью: всѣхъ уніатовъ (ранѣе православныхъ) на русско-словацкой территоріи считали русскими, „руспаками“, католиковъ же и лютеранъ— я словаками “ 1). Врядъ ли, однако, можно предполагать, чтобы лица., доставлявшія матеріалъ для Лексикона, держались этого принципа. Какъ увидимъ ниже, въ очень многихъ сёлахъ, по Лексикону словацкихъ, и въ 40-хъ годахъ XIX в. и въ 1900 г. имѣлось'—и часто весьма значительное—уніатское большинство, равно какъ и, наоборотъ, въ нѣкоторыхъ, русскихъ, по Лексикону, сёлахъ, уніаты были въ меньшинствѣ2). Конечно, въ отдѣльныхъ случаяхъ могла произойти—главнымъ образомъ, въ вслѣдствіе эмиграціи и иммиграціи—подобная перемѣна, но, въ общемъ, со второй половины XVIII в. массоваго передвиженія населенія не совершалось. х) Ср. Війегтапп, Біе ипдагізсііеп КиДіепеп, I, стр. 2; Мат. IV, стр. 2—10; Г н а т ю к ъ, Словаки чи Русини? (Зап. ІІІсвч. XIЛІ, 1901, № 3, стр. 42, 46 и слѣд.); Т о м апті в с ь к и й, Етногр. карта Угорськ. Руси (Статьи по Славяновѣдѣнію, ІІГ, 1910, стр. 183, 187, 200) н т. д. См. также ниже о трудахъ Фепьеша.

2) Печатныхъ схематизмовъ отъ ХѴШ в., къ сожалѣнію, не имѣется. Бъ Унгварскомъ епархіальномъ архивѣ хранится много документовъ, соотвѣтствующихъ позднѣйшимъ схематизмамъ: сопзсгірПопез апітагиш §гаесі гііиз саДюІісогит, сопзсгірііопез рагосЫагит еі рагосЬогит отъ 1747, 1781 и послѣдующихъ гоДовъ (въ отдѣлахъ архива: гедгдіаѣіопіз асіа іп 8'епеге, ргоѵепішз іп $епеге, сайіаіо^і сііоесезапі, Адгіепзіа), неизвѣстно только, находятся ли въ нихъ, какъ въ позднѣйшихъ схематизмахъ, свѣдѣнія о языкѣ населенія—въ кратковременное пребываніе въ 1907 г. въ Унгварѣ мы успѣли отмѣтить только сигнатуры. Изъ находящихся въ нашихъ рукахъ печатныхъ схематизмовъ Мукачевской епархіи первый относится къ 1814 г., Дряшевской—къ 1823 г. (послѣдняя возникла въ 1821 г.). Далеко не во всѣхъ, однако, схематизмахъ, особенно болѣе раннихъ, указано число душъ иныхъ исповѣданій, живущихъ въ уніатскихъ приходахъ. Необходимо, поэтому, обращаться къ схематизмамъ католическимъ и протестантскимъ за тѣ же годы, но ихъ достать почти невозможно. Прпшлосъ остановиться на Географіи Фепьеша (см. ниже), черпавшаго матеріалъ изъ схематизмовъ 30-хъ годовъ XIX в. Данныя Феньеша сопоставлены съ данными переписи 190Э г.

13

Чтобы рѣшить поставленный вопросъ, придется сдѣлать нѣкоторое отступленіе. Въ тѣхъ полосахъ, гдѣ бокъ о бокъ живетъ разновѣрное и разноязычное населеніе, та или иная религія обычно въ народныхъ массахъ получаетъ свое названіе отъ имени народа, который является главнымъ ея представителемъ: такъ, у насъ, лютеранская вѣра называется нѣмецкой или чухонской, въ Западномъ краѣ и въ Галичинѣ католическая вѣра есть вѣра польская, православная (гезр. уніатская)-— русская, въ Буковинѣ—православная вѣра—волошская *), въ Угріи— уніатская вѣра — русская, огозз, у сербовъ и болгаръ мусульманская вѣра—вѣра турецкая и т. п. Въ слѣдствіе этого, и названіе народности употребляется для обозначенія вѣры, какъ самими исповѣдниками этой вѣры, такъ и сосѣдями—иновѣрцами. Такъ какъ въ простомъ народѣ религіозное сознаніе живѣе и яснѣе, чѣмъ національное, то очень и очень часто крестьянинъ на вопросъ: кто онъ? дастъ отвѣтъ въ смыслѣ вѣры: православный русскій въ Буковинѣ назоветъ себя волохомъ, бѣлорусъ или русскій галичанинъ католикъ—полякомъ, сербъ или болгаринъ мусульманинъ—туркомъ 2) и т. д. Такого рода обычные факты извѣстны намъ и по личному опыту и многократно засвидѣтельствованы въ литературѣ 3).

3 Уніатская—русская-, названіе занесено изъ Галичины: уніаты Буковины, по большей части, переселенцы оттуда.

2) Рѣже наоборотъ—названіе религіи переносится на языкъ: говорить полютерански (= по-фински—сами слышали), по-католически (СхатЬе 1, 81оѵепзка гес, стр. 75, нріш.).

3) Такъ, нанримѣръ о. Наумовичъ, говоря о галнцкой Руси (Славянскій сборникъ, I, 1875), замѣчаетъ: „Полякъ н католикъ, Русинъ и упіятъ—были тогда (въ половинѣ XIX в.) синонимы, и до сихъ поръ еще не только въ устахъ простого народа, но даже и въ разговорахъ интеллигенціи между народностію и народнымъ церковнымъ обрядомъ не дѣлается различія" (стр. 33. Гнатюк, правда, это отрицаетъ: Словаки чи Русишг? стр. 68, нр.). По ІПемберѣ, Мпойо И дезѣ СесЬіі, Могаѵапй а 81оѵакй а кйе оѣуѵац? (Саз. Сезк. Мизеа, Г, 1876): „До настоящаго времени (въ Угріи) русская народность опредѣлялась лишь вѣрой; простой народъ зоветъ каждаго уніата, не обращая вниманія на языкъ, Русланомъ или Русиномъ (стр. 665—666). То же подтверждаетъ и о. М и ш іі к ъ, Акеі ѵіегу зй 81оѵасі (81оѵ. РоЫ\, XV,, 1895): „Уніатовъ въ сѣверовосточныхъ краяхъ Угріи простые словаки, между которыми они живутъ, считаютъ Руснаками-,да и не только словаки, но и нѣмцы и мадьяры называютъ ихъ Киійепеп, Кизпакеп, гиікепек или огозяок стр. 625—626). О. Мишнкъ, католическій священникъ въ Спишской ст., прекрасный знатокъ мѣстныхъ отношеній (8 к 41161 у,

81оѵ. РоЬГ. ІЬ.,

стр. 574, нр,; Гнатюк, Ор, сіі., стр. 56).

14 Поэтому въ 1891 г. мы и высказались, что „на угорской Руси народомъ сознается только различіе религій, а не различіе языковъ, и что, слѣдовательно, словакъ-уніатъ называетъ себя самъ и называемъ другими: „русскій, руснакъ, ОГ082 1)“.

Въ настоящее время признаемъ наше утвержденіе слишкомъ категоричнымъ и одностороннимъ, нуждающимся въ существенной поправкѣ. Названіе народности въ смыслѣ вѣроисповѣданія служитъ, обыкновенно, для внѣшняго, такъ сказать, употребленія, въ сношеніяхъ съ чужими, которымъ народъ признаетъ нужнымъ опредѣлить самую существенную, по его понятію, черту, отличающую одну часть населенія отъ другой—вѣру. Но изъ этого вовсе не слѣдуетъ заключать, что народъ не понимаетъ различія языковъ и народностей. Напротивъ того, ухо простаго человѣка весьма чутко подмѣчаетъ въ рѣчи другихъ лицъ особенности, чуждыя его собственному , говору; отсюда насмѣшливыя клички: сотаки, цеперяки, лемки (м. б. и бойки), бандовцы, пуливаковцы, отсюда шутливыя фразы: „зігс ргзі 8кгг кгк“, „чей ты молодечъ? Зубцовскій купечъ* и т. п. 2). Съ другой стороны, въ народѣ прочно держится память о томъ, кѣмъ себя считали отцы и дѣти. Такимъ образомъ, сами про себя и для себя, мѣстные жители—крестьяне, торговцы, помѣщики, чиновники, духовенство—въ общемъ хорошо знаютъ, на какомъ языкѣ говорятъ въ томъ или иномъ селѣ, мѣстечкѣ, городѣ, къ какой народности причисляютъ себя обыватели того или другого уголка. Постороннему лицу можетъ удасться получить отъ крестьянъ отвѣты именпо въ этомъ смыслѣ, по далеко не сразу, часто послѣ долгихъ распросовъ. Проф. Б р о х ъ, Аи8 сіег ші§агІ8СІіеп ЗІаѵетѵеН, Агсіі. 81аѵ- РЬіІ., XXI, 1899У „Названіе „Русинъ, Руснакъ“ и „Словакъ11, но ихъ употребленію въ сѣверовосточной Угріи,-обозначаютъ скорѣе вѣроисповѣданіе, чѣмъ народность1' (стр. 59). Цамбель, 81оѵепзка гес а дед шіевіо ѵ гойіпе зіоѵапзкуск ^аяукоѵ: „Визпаіс и Йизпаіс—такъ называютъ словаки старовѣровъ (=уніатовъ) вообще, т. е. и словаковъ и сосѣднихъ русскихъ; и послѣдніе, если они старовѣры, такъ сами себя называютъ передъ людьми, чуждыми имъ по вѣрѣ" (стр. 586). См. также Томашівськпй, Угорськи Русини в •сьвітлі мад. урядовоіі статистики (стр. 32, пр. 2). *) Мат. IV, стр. 2.

2) Ср. Б р о х ъ, Нарѣчіе Убли, стр. 51, пр. 2, стр. 52, пр. 2, стр. 75.

15

И, дѣйствительно, мы видимъ, что въ Угріи народъ употребляетъ названіе „словакъ" „руснакъ" не только для обозначенія вѣры, но и для обозначенія языка и народности. Угроруссы зовутъ и сами себя и называемы словаками; „руснаки“ (и „русняки") *), языкъ свой я русскимъ “ 2). Сосѣди угроруссовъ, словаки, говорящіе восточно-словацкимъ діалектомъ, называютъ себя „словякамиЛ, языкъ свои „словенскимъ", „словяками“ зовутъ ихъ и угроруссы, чаще, повидимому, однако, пользующіеся заимствованнымъ у мадьяръ (Ш, Шок) терминомъ: „тотинъ, тоты, товтинъ, товты" 3). Всѣми изслѣдователями признанъ фактъ постепеннаго проникновенія восточно-словацкаго элемента въ угрорусскіе говоры, постепеннаго ихъ ословаченія—преимущественно, конечно, въ русскихъ островахъ, въ русскихъ выступахъ и въ сёлахъ на русско-словацкой границѣ. Такіе руснаки съ ословаченнымъ, но и у позднѣйшихъ поколѣній удерживающимъ нѣкоторыя русскія фонетическія явленія 4) говоромъ, сохранивъ свою вѣру? долго еще называютъ себя „руснаками"5), г) С х а т Ь е 1, Ор. сіі. стр. 586.

2) Мі81 к, Ор. сіі., стр. 566—567; Вгосіі, 8іш1іеп ѵоп <іег зіоѵаківсѣк1еіпги88І8с}іеп 8ргасЬ§гепхе іт бвіі. Цпдагп (ѴісІепвкаЬззеІвкаЪеів 8кгі1іег, II, Ьізі. Ш. К1., 1897, № 5, стр. 12) и Угрорусское нарѣчіе села Убли (Изслѣдованія по рус. языку, II, 1899г., стр. 73), Г н а т ю к, Ор. сіі, стр. 8, 34 и т.д., Верхратский, Зпадоби для иізнаня угорсько-руських говорів (Зап. Шевч., ХВ, 1901, стр. 3—4). См. также нашн Мат. ІУ, стр. 39, 45—46. Употребляется лп угроруссами названіе „Русинъ, Русины"—не вполнѣ ясно. Въ письмѣ одпого русскаго изъ Бачки сказано, что русскіе тамошніе называютъ себя Руснаками, рѣже Русинами (Ор. сіі, стр. 29) „ой Русіно“—стоитъ въ одной пѣснѣ (Рнатюк, Руські оселі в Бачці (Зап. ІПевч., XXII, 1898, № 3, стр. 41). Корреспонденты изъ Бачки Львовской „Нросьвіти" часто употребляютъ это названіе (Гнатюк, Словаки чн Русини, равбіт,) но это все лида, читавшія украинскія изданія изъ Галичины. Верхратский не упоминаетъ, чтобы сами угроруссы называли себя „русинъ, русины", Мишігкъ же и Ц ам б е л ь рѣшительно это отвергаютъ: М и ш и к ъ: „Ровроіііу Гші віоѵепзку перогиа /лайпуск Кизіпоѵ, аіе Іеп Кивпакоѵ" (Ор. сіі. стр. 566); Цамбель: „Шюгвкі Вііві тепи]й зеЬа Ъег ѵупітку а паѵеку Кизкуті рокіаГ вй тесЕі зеЪои аіеѣо в іакуті Ійй’ті, ки кіогут тащ ,]акй-іакй сібѵеги; вѵо,] іагук гизкут. ШЫу зеЪа петепщй Втіпті, апі зѵоі уавук гизгпзкут (Ор. сіі., стр. 76, прим.)

3) Вѣрнѣе: тоутинъ, тоуты; у Броха: Тоиііи (Зішііеп; стр. 12), Тоиіу (нарѣчіе Убли, стр. 73). См. цитаты въ предыдущемъ примѣчаніи, а также Вгосіі, 8ішііеп (стр. 14) и ІУеііеге 8ішііеп и т. д. (Ѵісіепзк. 8кгі1. II, 1899, № 1, стр. 5), Гнатюк, Русини прягаівськоіі епархііі (Зап. Шевч. ХХХУ, стр. 12, 14), С 2 а т Ь е 1 (Ор. сіі, стр. 146, 148, 590).

4) См. труды проф. Броха и Цамбеля; подробнѣе см. ниже, въ началѣ У главы.

5) С 2 а тѣ е 1, Ор. сіі., стр. 146, 148, Томашівський, Етногр. карта угорс. Руси, стр. 204, Разігпек, Визіиі зіоѵепвкёію іагука, стр. 72. Руснаки—не въ смыслѣ лишь вѣроисповѣдномъ, какъ думаютъ Цамбель

16_

особенно если попадаютъ въ иноязычную, не словацкую среду *). Оставаясь же среди словаковъ, руснаки въ послѣдствіи, говоря тѣмъ же языкомъ, что ихъ сосѣди „словяки", начинаютъ и себя называть „словяками", вѣру же свою но прежнему именуютъ „русской"2). Вернемся теперь къ Лексикону. Лица, собиравшія матеріалъ для „каталоговъ44, лёгшихъ въ основаніе Лексикона, были, какъ мѣстные дѣятели, несомнѣнно знакомы съ тѣмъ, какъ тогда себя называло и чѣмъ себя считало населеніе того или иного села, и этимъ-то руководились въ своихъ отвѣтахъ. Такимъ образомъ, въ данныхъ Лексикона отразилось, если можно такъ выразиться,, безсознательное національное самоопредѣленіе—о національномъ самосознаніи, въ современномъ смыслѣ слова, конечно, и думать не приходится 3). Если наши соображенія правильны, то показанія Лексикона пріобрѣтаютъ особую цѣнность. Кромѣ „каталоговъ" столицъ, въ распоряженіи Штатгальтерскаго Совѣта находились еще списки населенныхъ мѣстъ отдѣльныхъ столицъ, съ указаніемъ, какой языкъ преимущественно употребляется въ каждомъ изъ нихъ, списки, составленные королевскими комиссарами іп ге игЬагіаІі, а также иные урбаріальные документы 4). Означенныхъ списковъ населенныхъ мѣстъ намъ не удалось найти, остальные же документы, по скольку остатки ихъ сохранились въ Государственномъ архивѣ 5), привлечены нами для провѣрки Лексикона. Документы, составлявшіеся по требованію правительства па народныхъ языкахъ, лишь въ сравнительно маломъ коли(стр. 76, прим.) и Т о ма шів с ьки й (Ор. сіБ, стр. 204), но и въ смыслѣ народности. Языкъ лишь одна, но не единственная примѣта народности (Ср. В г о с Ъ, Аиз (1. ип§. 81аѵещѵе1Б А. зі. РЫ1. XXI, 1899, стр. 57), Г н а т ю к Словаки чи Русини? стр. 38, Разігпек, Ор. сіС 3) Какъ, наир., въ Керестурѣ и Куцурѣ, Бачъ-Бодрогской столицы (см. вышеупомянутыя статьи Г па тюка и Том аш і в с ь к а го, Ор. сіС, стр. 204).

2) См. ссылки стр. 15, пр. 2, а также В г о с Ь, АУеіІеге 81шІіеп, стр. 5.

3) Такимъ образомъ, шн нашему мнѣнію, въ сёлахъ, гдѣ „ргіпсіраіііег ѵі§еѣ 1іп§иа 8Іаѵо-ги1Ьетса“, часть населенія считала себя „словаками", часть „руснакамп".

4) Мат. У, стр. 13, 15—21.

5) Пополнить недостающее, хотя бы отчасти, можетъ обслѣдованіе провинціальныхъ, преимущественно столичныхъ архивовъ—это—дѣло, конечно, мѣстныхъ ученыхъ.

17

чествѣ имѣются въ Государственномъ архивѣ въ оригиналахъ, по большей же части, согласно инструкціямъ1), въ латинскомъ переводѣ, а также и въ мадьярскомъ. Таковы: 1) Присяга крестъ ян ъ—по-русски лишь въ нѣсколькихъ сёлахъ Мараморошской и въ 90 (приблизительно) сёлахъ Бережской столицы2).

2) Девять опросныхъ пунктовъ3) —- по-русски въ 80-ти (приблизительно) сёлахъ Бережской столицы, по-словацки—въ нѣсколькихъ (въ томъ числѣ и русскихъ) сёлахъ Унгварской. Отъ Земплинской и Шаришской—нѣтъ ни одного экземпляра, хотя бы по-латыни или по-мадьярски.

8) Отвѣты крестьянъ на опросные пункты 3)— по-русски въ 160-ти (приблизительно) сёлахъ Бережской и въ 1-мъ селѣ (Велятинъ) Угочской столицы/ 4) Печатные урбары и вноски въ нихъ — порусски лишь въ нѣсколькихъ сёлахъ Мараморошской столицы. Въ Унгварской и Земплинской русскимъ сёламъ выдавались словацкіе урбары. Отъ Бережской и Шаришской ни одного экземпляра, хотя бы по-латыни или по-мадьярски не сохранилось.

5) П одписки крестьянъ о неимѣніи жалобъ на помѣщиковъ — по-русски въ 82-хъ сёлахъ Мараморошской столицы 4). Иного рода урбаріальные документы на латинскомъ или мадьярскомъ языкахъ даютъ намъ косвенныя или прямыя указанія на народность крестьянъ отдѣльныхъ поселеній: 1) ТаЪеІІае нгЬагіаіев °), прилагавшіяся къ урбару каждаго села и содержащія точное опредѣленіе, какъ надѣловъ крестьянъ, такъ и ихъ платежей и повинностей, находятся въ наибольшей сохранности, какъ имѣвшія важное значеніе и въ послѣдующее время. Ихъ нѣтъ лишь для части сёлъ Мараморошской и для всѣхъ сёлъ Шаришской столицы. Таблицы даютъ намъ имена и фамиліи (прозвища) крестьянъ 6), что—при соблюденіи, конечно, крайней осторожа) Мат. V, стр. 13 и 15 прим.

2) Замѣтимъ, что текстъ русскаго перевода коротенькой присяги не вездѣ одинъ и тотъ же.

3) Образцы изданы въ М а т. У,, прид. № 2.

4) Напечатаны въ Мат. У, нршг. № 4. Обращаемъ на всѣ эти русскіе тексты вниманіе лицъ, интересующихся угрорусскими говорами. Слѣдовало бы тексты собрать и подвергнуть изслѣдованію.

5) Въ нѣкоторыхъ таблицахъ сёлъ Мараморошской и Бережской ст. рубрики напечатаны на русскомъ языкѣ. Образчикъ см. Мат. У, стр. 72—73.

6) Мат. У, стр. 19—20 и прил. № 3.

2

18

ности—можетъ служить точкой опоры для сужденія объ ихъ народности.

2) Ілйегае іезйтопіаіез *), т. е. протоколы урбаріальныхъ депутатовъ, составлявшіеся по одной, заранѣе выработанной и напечатанной формѣ 2). Въ §§ 15 — 17 пятой главы сообщается, какой языкъ является роднымъ, общеупотребительнымъ (ѵегпасиіа, огйіпагіа) у крестьянъ и помѣщиковъ, и на какомъ языкѣ или на какихъ языкахъ вручены тѣмъ и другимъ печатные урбары и заполнены пробѣлы' текста 3). Такіе протоколы сохранились для нѣкоторыхъ сёлъ Мараморошской и почти всѣхъ сёлъ Бережской и Угочской столицъ. Какъ увидимъ ниже, депутаты весьма добросовѣстно исполняли инструкціи правительства, вручая крестьянамъ урбаръ па ихъ родномъ ‘языкѣ, иногда же, если крестьяне владѣли двумя языками, то, для вящшей вразумительности (рго иѣегіогі іпіеііі^епііа), и на обоихъ. Относительно сёлъ съ двуязычнымъ населеніемъ могли быть, однако, случаи, что депутаты (иногда родомъ изъ болѣе отдаленной части столицы) сочли роднымъ языкомъ крестьянъ не тотъ, который таковымъ считали крестьяне. Кромѣ того, при многократномъ переписываніи одной и той же формы, со внесеніемъ лишь нѣкоторыхъ варіацій, естественно, возможны были чисто механическія описки 4).

3) Таѣеііае, ашеигЪагіаІет зіаіит ех сопзсгірііопіЬиз еі ай 9. рипсіа іпіегго^аіогіа еіісіііз соіопогию ІаззіопіЬиз егиіит ехѣіЬепіез 5). Во 2-ой ихъ рубрикѣ: „сопйШо еі паііо со1опѳгитк указана народность крестьянъ. * *) 1Ъ., стр. 15.

2) ІЬ. стр. 12, пр. 3. Вотъ ихъ начало: Іпігазсгіріі гесо&позсітиз, чиосі ро81еа^иат поз асі ітріетепіит Вепіщіае В,е80Іи1іопіз Саезагео — Ііе^іае (тогда-то) етапаіае еі асі рега§еп(1ат іп сопіогтііаіе Вепіщіае ІпзігисІіопіз, рго ЕхечиепІіЬиз е1аг§і1ае поЪізчие іп ітргеззо ІгасИіае-, Іпзігисііопіз ехесиііопет гсаіетрис 1‘ип<іогит ехсізіопет сі игЬагіаІіз Ве§и1а1іопІ8 іп1госІис1;іопет ех О-епегаІі Соп§гедаііопе (такой-то стблиды, тамъ-то, тогда-то) сеІеЬгаІа ехтіззі Ыззетиз, (тогда-то, въ такое-то село) ргаеѵіа Іат Вотіпіз іеггезігіЬиз, чиат еі іпсоііз поьііісаііопе сіаіа ѵепіепіез, ргосеззітиз зечиепВЬиз, Иітігшп: Л(1 сар. I § 1 іг т. д.

3) Мат. У, стр. 18, нр. 5.

4) Имѣя, напримѣръ, передъ глазами Шѣегае іезіітопіаіез о румынскомъ селѣ, депутаты, при составленіи протокола о русскомъ селѣ, могли вмѣсто „Іііщиа ѵегпасиіа гиЙіепіса“ механически написать „Ипдиа ѵегпасиіа ѵа1асЬіса“ н т. п.

5) Мат. V, стр. 17, пр.

19

Налицо въ архивѣ одна общая таблица (ѣаЪеІІа ипіѵегзаііз) для Шаришской столицы, двѣ ІаЪеІІае рагііаіез для обоихъ округовъ Угочской столицы *) и ІаЪеІІае рагііаіез для казенныхъ доминій Восзко и Низяк и округовъ Сиготскаго, Верхняго и Косовскаго Мараморошской столицы. Въ общей таблицѣ Шаришской столицы встрѣчается много ѵ противорѣчій съ данными Лексикона, и послѣднимъ мы рѣшительно должны отдать предпочтеніе. Опредѣленіе языка населенія было одной изъ главныхъ задачъ Лексикона, для составителей же таблицъ на первый планъ выдвигалось изображеніе соціально-экономическаго положенія крестьянъ, вопросъ о языкѣ ихъ имѣлъ служебное значеніе. Особенно маловажнымъ являлся этотъ вопросъ для русско-словацкихъ столицъ, Унгварской, Земплинской и Шаришской, гдѣ. дѣйствительно, словацкій языкъ (и именно восточно-словацкій діалектъ) былъ, болѣе или менѣе, понятенъ и русскимъ 2) и гдѣ, какъ мы видѣли, и іаззіопез для русскихъ солъ составлялись по-словацки, урбары вручались словацкіе, и вноски въ нихъ дѣлались также по-словацки 3). Таблицы Мараморошской и Угочской стблицъ, гдѣ приходилось имѣть дѣло съ селами на румынско-русской и мадьярско-русской территоріи, не расходятся существенно съ Лексикономъ.

1) Кромѣ того, для Угочской ст. сохранилась пачка листковъ: „асіа игЬагіаііа“, на основаніи которыхъ, повидимому, и составлены ІаЪеІІае. Въ „асіа игЪагіа1іа“ находится также рубрика: „СопсШіо еЬ паНо соіопогшп11.

2) См. Мізік, ѵіегу зй Зіоѵасі (81оѵ. РоЬГ, ХУ, 1895, стр. 567), Гнатюк, Руснпи Пряшівськоі енархіі (стр. 15) и письмо одного студента Крижевецкбй семинаріи, родомъ изъ Бачъ-Керестура (Гнатюк, Словаки чи Русини, стр. 28—29), а также ВгосЬ, 'ѴѴейеге 8ішііеп и т. д. (стр. 58, 87). По Цамбелю (81оѵепзка гес) на восточно-словацкой территоріи всѣ русскіе одинаково знаютъ и по словацки (стр. 101).

3) Кромѣ / этихъ общихъ соображеній, замѣтимъ, что относительно многихъ сёлъ показанія таблицы расходятся не только съ показаніями Лексикона, но и съ прочими достоверными данными. Такъ: а) слѣдующія сёла по Лексикону—русскія, по таблицѣ—словацкія: А'ЪгаІіапуі'аІѵа, Ваіахзѵадаз, Сзагпб, Сзігсз, Схегпіпа, ВоЬгозхІаѵа, СегаК, СегІасЬб, Суигкб, Нгабізхка, Дакогіз, Дано, ДезхігеЪ, Куо, К1етЬог§, Кгіхзе, Кгихзіуб, Кѵасзап, Ьасзпб, Ідѵб, ЬиЬбсх, Ідікб, Мікібзѵа^аз, ОЬгисзпб, ОіТісіпа ѵіігеа (= 8х1еѣпік ІІиПа), 01е,ріок, Огіб, Огозх-Рекііп, Огозх-Ѵоіуа, А. Різхапа, Ризхіатехо, Кепсзіззо, 8оот, 8бз-ІІ^1а1и, 8іе1ЬасЬ, 8хіагіпа, А^агдопу, Ѵепесхіа, /аѵабка, УіЗеПек—всего 41; б) сёла по Лексикону словацкія, по таблицѣ—русскія: ВиЪіпа, І)ирИп,'Нахз1іп, НгаЬбсх, Котагбсх, Роіуакбсх, Тіззіпесх—всего 7-; в) сёла по Лексикону 81аѵо-гиШепіса, по таблицѣ — словацкія: Во^іуагка, Вокза, Пбсзб, Непщ, Кохзапу, Кбкепу, Вепагіб, ЕіЬіпуе, Маісхб, Кеззб— всего 10; г) сёла, въ Лексиконѣ 81аѵо-ги1Ьепіса, по таблицѣ—русскія: Веіоѵехза, Кегекгбі, Кигоѵа, Мезхіізхко, Кабота, 82огосзіп—всего 6.

2й

и. Позднѣйшія этнографическо-статистическія работы. Нанеся данныя Лексикона па карты, мы поставили себѣ дальнѣйшей задачей прослѣдить, какъ измѣнялись границы русской рѣчи въ послѣдующее время. Для этого мы воспользовались матеріаломъ, находящимся какъ въ оффиціальвыхъ изданіяхъ^ такъ и въ трудахъ частныхъ лицъ. Остановимся сначала на первыхъ. Несмотря на противодѣйствіе и протесты дворянства, по указу императора Іосифа II отъ 16-го августа 1784 г., была произведена перепись Угріи, закончившаяся лѣтомъ 1785 г.1). Для провѣрки ея результатовъ, переписи были повторены въ 1786 и 1787 гг.2). Объ этой Іосифовской переписи очень мало извѣстно. По смерти Іосифа II всѣ его распоряженія, касающіяся Угріи, были отмѣнены, документы, относившіеся къ переписи, тщательно уничтожались3). По словамъ д-ра Тирринга, директору Будапештскаго городского статистическаго бюро, занимавшагося ею спеціально, онъ, несмотря на всѣ поиски, не нашелъ ни одного экземпляра опросныхъ листовъ (СопзсгірІіопз-Во^еп). Знаемъ только, что свѣдѣнія о языкѣ или народности отдѣльныхъ лицъ не сообщались 4), но, повидимому, относи1) Магс2а1і, Ма§уагог8ха«: Ібгіёпеіе II. .Тбгзеі когаѣап. ВийарезЦ II, 1884, стр. 369-383.

2) ІіипГаІѵу, ЕШпо^гарЫе ѵоп Цп^агп, Висіарезі, 1877, стр. 268—269, 3) I.апд ё8 1екеНа1и88ѵ, Ма§уагог8га§ пёреззё^і зіаіізяііка^а, ВибарезЦ 1884, стр. 45. Ср. слова "Г у к л и в с к о й лѣтописи: „Угорсьа земля всѣ его декрета, много полезна, прощавѣ, попалила, нумеры изъ хііжъ посгѣсовала, книги мѣрялскѣ поналила" (Мат. IV, стр. 37). Кое-что, можетъ быть, хранится въ архивахъ подъ спудомъ.

4) Нипіаіѵу, 1. с.

21

тельно каждаго поселенія отмѣчалась господствующая въ немъ народность ]). По крайней мѣрѣ, въ старыхъ статистическихъ трудахъ, сообщающихъ въ самомъ общемъ видѣ итоги Іосифовской переписи, указывается количество поселеній той или иной народности въ разныхъ столицахъ 2). Послѣдующія переписи съ 1805 г., ведшіяся по весьма несовершенной программѣ, тоже не касались вопроса о языкѣ и народности населенія 3). Въ гораздо болѣе исправной общей переписи Австріи въ 1851 г. была отведена особая рубрика для народности, но результаты не оправдали ожиданій, и при переписи 1857 г. эта рубрика была исключена 4). Сообщенные въ печати Дирекціей административной статистики 5) данныя о народности по переписямъ 1851 и 1857 гг. явились результатомъ комбинацій матеріала, доставленнаго переписями, съ полученнымъ изъ иныхъ источниковъ °). Къ тому же, опубликованы были только общія цифры; то же, что касалось детальнаго опредѣленія народности каждаго отдѣльнаго поселенія, осталось неизданнымъ, между тѣмъ только такія детальныя данныя и имѣютъ значеніе для нашей задачи. Такимъ образомъ, до половины XIX в. переписи намъ ничего не даютъ. Послѣ установленія въ 1867 г. дуализма, въ 1869—70 гг. была произведена перепись Угріи по новой программѣ, выработанной венгерскими статистиками, но въ ней рубрики о языкѣ также не было 7). Статистическое бюро, во главѣ ко0 Въ виду этого Бидермадъ (Ш^агізсііе Киіііепеп) говоритъ о „МаІіопаПШеп-СопзсгірПоп" 1787 г. (II, стр. 71, стр. 79, пр. 2, стр. 82, пр. 3).

2) СггеПтапп, 8іа1І8ІІ8СІіе АиШагипден, 1787 (Війегтапп, Ор. ей. I, стр. 5; пр. 1); 8с1і\ѵаг1пег, 8іаНз1ік й. Коп. Ш^агп, 1-ое пзд.

1798, 2-ое, расширенное, 1809—11 гг. (онъ ссылается неопредѣленно ра какой-то „еіпе аиІЬопНзсІіе Ілзіе", 1-оеизд. стр. 90); Гёпуез, 8іа1із1ік й. Коп. ІІп^агп, 1843—1844 и др. Возможно, впрочемъ, что тутъ мы имѣемъ дѣло съ комбинаціей данныхъ переписи съ какими-либо иными, какъ это было при обработкѣ матеріаловъ переписей 1851, 1857 и 1870 гт. (см. пиже).

3) Г е п у е 8, Ббаѣізѣік, I, стр. 37; Ъ а п § 6з Л е к е 11 а 1 и з з у, 1. с.

4) 8с1і\ѵіскег, 8ййІ8Іік й. Коп. ІТп§агп, 81иѣѣ§агѣ, 1877, стр. 75; Ь а п § бе Л екеНаІиззу, Ор. сіѣ., стр. 40.

5) Подъ руководствомъ сначала Ч ё р н и г а, потомъ Ф и к е р а. е) С ъ о е г и і <?, ЕШпо^гарЫе й. бзіег. Мопагсіііе, I, 1857, стр. VI—VII; Т о м а т і в с ь к и й, Ор. сй., стр. 182.

7) Ьап^ ёз ЛекеНаІиз&у, Ор. сіѣ., стр. 47—50; по словамъ Швидлера, сдѣлано было это по политическимъ соображеніямъ (Ор. сй., стр. 76).

22

тораго стоялъ Ее лети, само опредѣлило народность каждаго отдѣльнаго поселенія, основываясь, главнымъ образомъ, на данныхъ министерства народнаго просвѣщенія о языкѣ дѣтей, посѣщавшихъ накальныя школы1). Общіе итоги сообщены въ трудахъ Ее лети 2), въ подробностяхъ—въ „ Лексиконѣ мѣстностей королевства Угріи" 3). Лишь при переписи 1880 г. въ опросные листы включена рубрика: „ті ах апуапуеіѵе*?4) (какой материнскій языкъ?) и она удержана и въ послѣдующихъ переписяхъ, регулярно производившихся черезъ каждыя 10 лѣтъ—1880, 1890 и 1900 гг. Результаты переписи 1880 г. помѣщены въ позднѣйшихъ изданіяхъ вышеупомянутаго Лексикона, а переписей 1890 и 1900 гг.—въ особыхъ изданіяхъ венгерскаго статистическаго бюро, образцово, можно сказать, выполненныхъ 5). Еъ сожалѣнію, именно въ вопросѣ о языкѣ населенія данныя этихъ переписей не вполнѣ надежны. Ихъ можно и должно принимать къ свѣдѣнію, но опираться на нихъ было бы опасно 6). Для разграниченія же одной славянской народности отъ другой, напримѣръ, русскихъ отъ словаковъ, онѣ и совсѣмъ не пригодны 7). *) Нипі’аІѵу, Ор. сіі. стр. 271; 8ки1161у, примѣчаніе къ статьѣ Мишина: Акеі ѵіегу зй 81оѵасі (8Іоѵ. РоЬГ., XV, 1895, стр. 575).

2) К е 1 е 1 і, І)іе Веѵбікегиіщ іп йеп Ьапйегп йег 81.-8іеіапзкгопе и Нагаак ёз пёре, оба въ 1871 г.

3) А та§уаг Когопа Ье1узё§пёѵ1ага, Висіарезі, 1873.

4) Ь а п § ёз ДекеНаІиззу, Ор. сіі., стр. 51.

5) На мадьярскомъ и нѣмецкомъ языкахъ подъ общимъ заглавіемъ: Ма^уаг зіаіізгіікаі кбгіетёпуек—ЦгщагізсЬе зІаІізІізсЬе МіНЬеіІип^еп. Для иасъ важны: I) ^ 1 о 1 у а т—N е и е Р о 1 § тт. I—III: А та^уаг зяепі когопа огзяа^аіпак аг 1891 ёѵ еіоіёп ѵё&геЬа;)1о11 пёрзгатіаіаз егейтёнуеі— Ег^еЪпіззо с!.ег іп йеп Ьапйегп йег Ьеіі. ип$. Кгопе ат Апіап§ й. ЛаЬгез 1891 сІигсЬ^еіпЬгіеп ѴоІкзяаЫшщ, 1 гёзг—I ТЬеіІ, А'ііаіапоз пёріеігаз— АИ^етеіпе Бето^гарЬіе и И ^ з о г о я а 1—N е и е 8 е г і е, тт. I—II—А ша§уаг зяепі когопа огзяа^аіпак 1900 ёѵі пёрзяаіпіаіаза—ѴоІкзяаЫшщ іп сіег Ьапйегп йег шщ. Ьеіі. Кгопе іт ЛаЬге 1900.I гёзя—I ТЬеіІ: А пёреззё^ аііаіапоз Іеігаза кбгзё^епкіпі—АПдетеіпе ВезсЬгеіЪшщ йег Веѵбікегшщ, пасЬ Сгетеіпсіоп. Мы пользовались означенными изданіями въ Будапештѣ. Когда при обработкѣ матеріаловъ, явилась необходимость въ провѣркѣ и дополненіи нашихъ выписокъ, оказалось, что въ С.-Нетербургѣ этихъ книгъ нѣтъ, а пріобрѣсти въ Будапештѣ даже и у антикваровъ невозможно—все распродано. Такимъ образомъ, пришлось въ этихъ случаяхъ ограничиться цифрами, сообщенными у Томашівськаго (Ор. сіі.).

6) Объ этомъ много писано въ разныхъ славянскихъ и не-славянскихъ изданіяхъ. Ср. напр. статьи г. Томашівськаго; Угорські Русини в сьвітлі мадярськоі урядовоі статистики (Зап. Шевч. Л.ХІ, 1903), Нричппки до пізнання етноГрафічноі теріторіі Угорськоі Руси (Зап. НІевч. БХІІ, 1905) и пояснительная записка къ этногр. картѣ угорской Руси.

7) Послѣднее признается и самими венгерскими статистиками (Б а п § 6з ДекеИаІиззу,Ор. сіі, стр. 142). См. также замѣчанія о.Мишика, АкеД

23

Заслуженной репутаціей пользуются изданія Императорскокоролевской Дирекціи административной статистики *), во главѣ которой съ 1841 г. стоялъ К. Чёрнигъ 2). Въ 1841 г. было приступлено къ собиранію матеріаловъ для этнографической карты :!). Работа велась въ высшей степени добросовѣстно. Для австрійскихъ земель свѣдѣнія доставлялись мѣстной администраціей по составленнымъ Дирекціей формамъ и инструкціямъ, для Угріи же, по тогдашнимъ политическимъ условіямъ, первоначально ограничились лишь использованіемъ церковныхъ схематизмовъ. Полученные результаты были нанесены краской на 806 картъ. Относительно всѣхъ, казавшихся сомнительными пунктовъ, особенно же этнографическихъ острововъ, мѣстностей со смѣшаннымъ населеніемъ, а также поселеній, лежащихъ на этнографическихъ границахъ, производилась тщательная, иногда многократная провѣрка, въ случаѣ нужды посылались эксперты спеціалисты. На все это потребовалось 7 лѣтъ. Въ 1848 г. была на 9-ти листахъ составлена предварительная Этнографическая карта, на тщательную ревизію которой ушло еще 7 лѣтъ. Съ 1850 г. стало возможнымъ и ѵіегу 8іі 81оѵасі (81оѵ. РоЫ., XV, 1895, стр. 571) и Жгойорізнё ротегу па йгсті 8різа (іЪ., XXIII, 1903. стр. 418), особенно же Ц а м б е л я, Віоѵепзка гес, стр. 57, пр. 1, стр. 61, нр. 2, стр. 64, 79. Понятно, что и карты, основанныя на этихъ данныхъ, отражаютъ ихъ недостатки, таковы: В о-М о п п і е г, 8ргасЬепкагІе ѵ. Оезіеггеісіі-Шцагп, ЛУіеп. 1888; В а 1 о § Іі, А пер&уок Ма^уагог82а§оп схітіі йоі^огак Іегкбртеіібкіеіеі, Вийарезі, 1902; N і е й е г 1 е, №гойорізпа тара икегзкусіі 81оѵакй, Ргаііа, 1903, 2-ое изданіе, безъ измѣненій, подъ названіемъ ЩегШ 81оѵасі, 1906 г. и др. Н и д е р л е. послѣ долгой полемики, отказался отъ своей точки зрѣнія (Жгойорізпѵ Ѵезіпік, 1907, II) и переиздалъ карты столицъ Спишскон, Шарішіскои, Земилннской и Унгварской, отмѣтивъ па нихъ данныя Цамбеля. Въ своемъ „Обозрѣніи современнаго славянства" (Энциклопедія слав, филологіи, вып. 2, 1909 г.) русско-словацкую границу г. Н и д е р л е нроводитъ но Ц а м б е л ю и Т ом а пі і в с ь к о м у (стр. 14—15). ?) Преобразована изъ прежняго Императорско-королевскаго статистическаго Бюро.

2) К. ѵ. С 2 о е г п і §, ЕШпойтарЬізсІіе Кагіе йег бзІеггеісІіівсЬен Мопагсйіе, \Ѵіеп, 1855 и ЕЙтоугарЫе йег бзіеггеісііізсііеп МопагсЬіе, Ііегаиз§о§еЪеп йигсіі йіе К. К. ПігесПоп йег айтішзігаііѵеп 8іайзйк, \Ѵіеп, I, 1857, II—III, 1855.

3) Между прочимъ, ІІІафаріікъ передалъ Чёрнигу свои подготовительныя для „Слав. Иародонисн“ картографическія работы (ЕШпо§гарЫе, I, Ѵоггейе, стр. VI). Все дальнѣйшее заимствуемъ изъ того же предисловія и изъ доклада Ч ё р и и г а Вѣнской Академіи Наукъ: ІІеЪег йіе ЕИшо^гарЫе Оезіеггеісѣз (8іІя.-Вег. й. УУіеп. Ак. ріііі. Нізѣ. С1. XXV, 8. 277—307).

24

въ Угріи получать данныя административнымъ путемъ, привлечены были результаты переписи 1851 г., обращались съ распросами къ провинціаламъ, наплывъ которыхъ въ Вѣну въ началѣ 50-хъ годовъ особенно усилился. Наконецъ, къ 1855 г. карта была окончательно изготовлена, еще разъ провѣрена и, такъ какѣ все оказалось въ порядкѣ, то въ теченіе этого года и напечатана. Помимо добросовѣстности, работа Чёрнига отличается безпристрастіемъ. Задавшись цѣлью составить не Зргасііеп Кагіе, а • ЕіЬпо^гарѣізсІіе Кагіе, Чёрнигъ обращалъ вниманіе не на обиходный языкъ *) населенія, а именно на народность: такъ, многія мѣстности Чехіи и Моравіи, населеніе которыхъ по народности чешское, но употребляетъ преимущественно нѣмецкій языкъ, на предварительной картѣ были означены нѣмецко-чешскими, на окончательной же—лишь чешскими. Въ Ванатѣ, Войводинѣ и Истріи, съ ихъ пестрымъ этнографическимъ составомъ, особыя комиссіи и знающія мѣстные языки лица посѣщали для изслѣдованія всѣ поселенія. Тщательно отмѣчались и народности, составлявшія меньшинство въ той или другой мѣстности. Всякое меньшинство (не менѣе Ѵв всего населенія) показано, или на картѣ условными красками, или въ текстѣ „Этнографіи 2)“. Конечно, въ такомъ трудномъ дѣлѣ возможны тѣ или другія ошибки, но, въ общемъ, дапныя Чёрнига должны считаться первокласснымъ матеріаломъ 3). Замѣтимъ только, что въ смѣшанныхъ, русско-словацкихъ частяхъ столицъ Шаришской, Земплинской и Унгварской сложность картографическаго обозначенія красками часто дѣлаетъ затруднительнымъ опредѣленіе народности поселеній, особенно тѣхъ, которыя не помѣщены на картѣ 4). Обратимся теперь къ трудамъ частныхъ лицъ. Въ нихъ, конечно, должно ожидать большаго количества ошибокъ и неточностей. Частныя лица, съ одной стороны, не обладаютъ О ІІт§ап§8-8ргас1іе, какъ это и доселѣ принято при переписяхъ въ Цислейтапіи.

2) Іх А1І§етеіпе ЕЙто§гарЬіе, стр. 23—74. II и III томы, обработанные сначала Гейфлеромъ (НаиЙег), а потомъ Ф е й л е м ъ (Реіі) имѣютъ особое значеніе для исторической этнографіи Угріи.

3) Ср. Томашівський, Етноі'рафічна теріторія Угор. Руси (Зап. ПІевч., ЬХѴІІ, 1903) и поясненія къ его картѣ.

4) Ср. КНта, Ёи8ко8Іоѵеп8каЬгапісе па ѵусЬойё81оѵепзка (81оѵ. РгеЫ, IX, 1906—1907, стр. 120).

25

такими средствами для собиранія и провѣрки свѣдѣній, съ другой — не несутъ на себѣ такой нравственной отвѣтственности, какъ правительственныя учрежденія, обязанныя поступать зіпе іга еі зілпііо. Болѣе значенія имѣютъ показанія частныхъ лицъ относительно тѣхъ частей страны, съ которыми они лично были знакомы или же относительно которыхъ они получали свѣдѣнія отъ мѣстныхъ жителей. Опредѣленіе народности отдѣльныхъ поселеній всей Угріи мы имѣемъ въ сочиненіяхъ Борабинсваго и Ф е н ь е ш а. *), столицъ Земплинской, Сатмарекой и Угочекой—А. С и р м а и. КогаЪінйку 2), (1ео§гар1іІ8ск-Ы8іогІ8с1іе8 шій Ргойисѣеп Бехісоп ѵоп Бп^агп, тіі, еіпег РозікаПе, Рге88Ъіш>', 1786 (6—{—14—{—858—{—28, іи 8°). Содержаніе Лексикона чрезвычайно разнообразно: географическое положеніе каждаго поселенія, народность обывателей, имѣющіеся храмы разныхъ вѣроисповѣданій, количество и качество земли, фамиліи землевладѣльцевъ, свѣдѣнія о естественныхъ произведеніяхъ, торговлѣ и промышленности, черты нравовъ и обычаевъ а), краткое изложеніе исторіи отдѣльныхъ мѣстностей, описаніе разныхъ достопримѣчательностей и т. п. Въ концѣ—два указателя мѣстныхъ названій: х) Надь (На§'у), Ноііііае роІіШю-део^гарІіісо-вЬаІізіісае іпсі. Ке§пі ІІшщагіае рагііиищие айпехагит (Висіае I—II, 1828—1829 г.) даетъ лишь число душъ равныхъ вѣройсиовѣданій въ каждомъ поселеніи (часто вм. КотапосаШоІісі и Сгаесо-саНюНсі просто СаЫюІісі). Народность у пего пе указана. Лешзиконъ Г ор н л н с к а г о (Н о г и у а п 8 к у, Сгео^гарііізсііез Нехісоп й. Коп. Цгщагп и. <1. 8егЪ. ЛѴоі\ѵо(І8СІіа1‘1: тіі сі. Тетезсііег Вапаіе. Резі, 1857) должно оставить въ сторонѣ: относительно народности Г о р н я н с к і и повторяетъ Феньеша, да и то со многими ошибками. Остальные статистическіе труды имѣютъ еще менѣе значенія.

2) Іоаннъ Матвѣй К о р а б и и с к і й родился въ 1740 г. въ Пряшевѣ, окончивъ евангелическій лицей въ Пресбургѣ, сдѣлался картографомъ по профессіи, велъ книжную торговлю, много путешествовалъ и о Угрін, собирая матеріалы для своихъ работъ, и поддерживалъ для той же цѣли обширную корреспонденцію (8гіппуеі, Ма^уаг ігок ёз еіеіе). Кромѣ того, онъ нользовался различными старыми и новыми трудами — какими именно, онъ пе указываетъ (предисловіе). Кромѣ этого Лексикона, Корабинскимъ еще составлены и изданы: (іеоугарЫзеІіез Ьехісоп ѵоп Сгоаіісп, Баігпаііеп и 81аѵопіен, УѴіеп, безъ года; то же по-мадьярски, 1789; Кене иші ѵоіізіапсіще ВезсЬгеіЬищ: сі. Кбпі§геіс1із Ціщагп, ЛѴіеп, 1804; Аііаз Ке^пі Иип^агіае рогіаШіз, РгеззЬиг^, 1804—60 лл., 20X18 сант. (На ѵа зз, Ма§уаг іоШгау/1 кбпуѵіаг, Вшіарезі, 1893). Карты выполнены хотя мелко, но весьма отчетливо, на нѣкоторыхъ имѣются списки мѣстныхъ названій по-русски, румынски, словацки и т. д. Экземпляръ атласа есть въ Славянскомъ отдѣлѣ I отдѣленія Библіотеки Имп. Академіи Наукъ, сиги. Н е т р. 130.

3) Въ приложеніи № 2 печатаемъ выдержку о бытѣ сербовъ (подъ МагіепІЬегезіепзІасІІ).

_

_

26

первый—на нѣмецкомъ языкѣ, второй—на словацкомъ, сербохорватскомъ и румынскомъ. Названія, даже и мадьярскія, переданы нѣмецкимъ правописаніемъ *) и часто весьма искажены. Къ Лексикону приложена карта Угріи, 40X34 сапт. 2). Опредѣленіе народности и религіи населенія, не имѣвшее для Корабинскаго особаго значенія, во многихъ случаяхъ, очевидпо, ошибочно 3), но, въ виду сравнительной древности Лексикона, мьт сочли не лишнимъ включить и его данныя въ- таблицы. Гораздо болѣе имѣютъ значенія сочиненія Феньеша: Генуи8 Е. 4), Ма^уаготащіак 8 а кома карсзоіі Іагіошапуокпак тозіапі аііаро^а зШвйкаі ёз ^ео^гаркіаі іикіпіекЪеп. (Нынѣшнее состояніе Угріи и рагііит айпехапип въ статистическомъ и географическомъ отношеніи “), I—VI 6), Ц Лексиконъ предназначенъ для иностранцевъ, купцовъ и ученыхъ, которыхъ Корабинскій хотѣлъ побудить къ посѣщенію Угріи, раскрывъ ея богатства и разсѣявъ сложившіяся противъ нея предубѣжденія (посвященіе).

2) Составлена на основаніи перечисленныхъ въ предисловіи печатныхъ и рукописныхъ картъ.

3) Такъ, напримѣръ, слѣдующія, въ концѣ XVIII в. несомнѣнно русскія сёла названы румынскими: Кизпуісяа, Ьірсзе, Ілрсзе-Роіуапа, Возяизка, КизхРоіуана—Мараморошской столицы, В. и N. Аітаз—Борежской. Многія сёла разныхъ столицъ на чисто-русской территоріи, у него—мадьярскія. Весьма часто при русскихъ и словацкихъ уніатскихъ сёлахъ поставленъ знакъ -ь = рчесЫзсЬ-нісМ-ипігѣо КігсЬе. Въ анонимномъ Л'ороетарЬізсЬе ВезсЬгеіЬин§ йег Ш§ег Сгезраппзс1іай“ (ИгщгізсЬез Мав'ахін, РгеззІшг§, 1787) въ 8-міг сёлахъ (изъ числа тѣхъ же, что и у Корабинскаго) указана: ^гіесЫзсІіе-нісМ-инігІе РГагго (IV, стр. 318—338). Свѣдѣнія взяты, очевидно, изъ Лексикона Корабинскаго.

4) Алексѣй Ф е н ь е т ъ, изъ мелкопомѣстныхъ дворянъ Бигарской столицы, родился въ селѣ Сзока^ (или Сзоѣаі) въ 1807 году. Но окончаніи евангелическаго лицея въ Дресбургѣ, въ 1828 г. сдалъ экзаменъ на адвоката и уже съ этого времени началъ странствовать по Угріи, изучая ее въ экономическомъ, статистическомъ и этнографическомъ отиоиіеніи. Приступивъ къ печатанію Географіи, въ 1836 г. переселился въ Будапештъ, примкнулъ къ радикальной партіи и принялъ живое участіе въ литературной, общественной и политической жизни. Съ 1843 г. дѣятельно работалъ въ ученыхъ обществахъ по экономическимъ и статистическимъ вопросамъ, выбранъ былъ членомъ корреспондентомъ, а потомъ и ординарнымъ академикомъ Венгерской Академіи Наукъ. Въ 1848 г. завѣдывадъ статистическимъ отдѣленіемъ Министерства внутреннихъ дѣлъ, ф въ 1876 г. Фенъешъ написалъ рядъ большихъ трудовъ и мелкихъ статей по сельскому хозяйству, торговлѣ и промышленности, главнымъ же образомъ но статистикѣ. Важнѣйшіе (большею частью но-мадьярски): Статистика Угріи, I — III, 1842; бѣаѣізѣік сі. Кбп. Ни&агп, I—И, 1843 — 1844; Описаніе Угріи, I — II, 1847; Описаніе турецкаго государства, 1854; Описаніе Австріи, 1857, второе изданіе—1867. Въ рукописи—населеніе Угріи и Трансильваніи въ 1857 г. (8яіпнуеі, Ма§уаг ігок). :’) Цитируемъ далѣе—„Географія11. с) Части I — III вышли вторымъ исправленнымъ изданіемъ въ 1841— 1844 гг., которымъ мы и пользовались.

27

Резі, 1886—1840. „Географія" охватываетъ, кромѣ собственно Угріи, Хорватію и Славонію, Военную Границу и часть Трансильваніи. Гёпуей Е., Ма$уагота§* §ео§гар1ііаі 82б(;ага (Географическій словарь Угріи *), I—ГУ, Ревѣ, 1851. . Въ Географіи, послѣ общаго описанія каждой столицы, Феньешъ, по округамъ, перечисляетъ населённыя ея мѣстности 2), сообщая о нихъ свѣдѣнія такого же разнороднаго характера, какъ и Корабинскій въ своемъ Лексиконѣ. Вездѣ указано число исповѣдниковъ той или иной религіи, а также народность населенія 3). Ни въ Географіи, ни въ Словарѣ Феньешъ не упоминаетъ, откуда онъ почерпалъ два послѣдніе разряда данныхъ. Изъ его Статистики 4) видно, однако, что главнымъ источникомъ для него служили римско-католическіе печатные схематизмы, въ которыхъ при каждой парохіи отмѣчено, на какомъ языкѣ или языкахъ совершается богослуженіе (дополнительное) или произносятся проповѣди 5), а также число душъ римо-католиковъ, а во многихъ—и число душъ иновѣрцевъ 6). Для провѣрки и пополненія Феньешъ обращался къ схематизмамъ х) Въ тѣсномъ смыслѣ. Относительно народности и религіи данныя Географіи и Словаря по большей части тождественны, за нѣкоторыми, иногда интересными, исключеніями: см. Т о м аші в с ь ки и, ГГричинки до пізнання етноТрафічноі теріторі'і Угорськоі Руси тепер і давиіишо (Зап. ІІІевч. ЬХУІІ, 1905, № 2, стр. 13—14). Мы, понятно, пользовались преимущественно Географіей, расположенной въ болѣе удобной системѣ.

2) По алфавиту мадьярскихъ названій. Помѣщены и иноязычныя, далеко не всегда въ правильной формѣ.

3) Безъ цифръ: „русско-мадьярское, мадьярско-русское, мадьярскорумыпско-русское“ и т. д. „село“. Народности названы въ порядкѣ ихъ численности.

4) Віаіізіік сі. Коп. ІІп^агп.

5) Ор. сіі. I, стр.36—38.Ср.Т о маш і вс ь к и й, ЕтиоТр. теріторія(стр. 16). Это не вполнѣ точно. Судя но выраженію схематизмовъ Мукачевской еиархіп 30-хъ, 40-хъ тодовъ относительно нѣкоторыхъ селъ Мараморопгской ст.: „Іііщиа КиШепіса, ѴаІасЬіса арисі попи11оз“, слѣдуетъ думать, что въ схематизмахъ обозначенъ именно языкъ паствы, на которомъ, конечно, и произносились проповѣди. Впрочемъ, показанія о языкѣ играли для составителей схематизмовъ второстепенную роль и по большей части механически перепечатывались изъ года въ годъ. Въ нашемъ распоряженіи находятся какъ разъ экземпляры схематизмовъ 30 — 60 годовъ съ поправками и дополненіями епископской канцеляріи для новыхъ ихъ выпусковъ. О другихъ затрудненіяхъ ирн пользованіи схематизмамн см. Томашівський, Ор. сіі. стр. 16—17.

6) Вѣаѣізѣік, I, стр. 36—38.

28

иныхъ вѣроисповѣданій, въ томъ числѣ и къ схематизмамъ уніатскихъ епархій, Мукачевской и Пряшевской *). Кромѣ схематизыовъ, въ распоряженіи Феньеша находился матеріалъ, какъ собранный имъ лично на мѣстѣ, такъ и полученный отъ мѣстныхъ дѣятелей 2), па основаніи котораго онъ вносилъ различныя дополненія, измѣненія и поправки 3). Освѣдомленность Фюньеша, въ связи съ его необычайнымъ трудолюбіемъ, заставляетъ серьезно считаться съ его данными 4), но, прибавимъ, только относительно разграниченія русскихъ отъ мадьяръ и румынъ, но на въ какомъ случаѣ словаковъ отъ русскихъ. Уніатовъ—мадьяръ и румынъ Фепьешъ отдѣляетъ отъ русскихъ 5), всѣхъ же словаковъ-уніатовъ считаетъ русскими О Ор. сй., стр. 38, 43—46, 62—63. Мы пе имѣли нужды провѣрять показанія Фепьепіа, по въ нѣкоторыхъ случаяхъ замѣтили явныя ошибки. Такъ, по Географіи іі Словарю въ селахъ Ройргосз (Спишской ст.), Реіісзе и Тигсгбсх (Земплинской ст.) нѣтъ ни одного уніата, ио схематизму же Мукачевской епархіи 1814 г. въ 1-мъ—36 уніатовъ, во 2-мъ 42, въ 3-мъ — 2, по схематизмамъ Пряшевской епархіи 1823 г,—71,30,5,1839 г.—80, 41, 10. По Феньешу въ VI а с в а (Земил. ст.) изъ 38 христіанъ—ни одного^уніата, но схематизму 1839 г,—ихъ 124, что составитъ, принимая въ счетъ цифру Феньеша (38+124=162) -76,4%- Въ Сзбг&о (Земил. ст.), но Феньешу, ни одного уніата, по схематизму Мукачевской епархіи 1837 г. — 243. Въ Газяібсг (той же ст.), но Феньешу уніатовъ—30, по схематизму того же года—348 и т. н. Очевидно, схематизмы этихъ епархій не были Феньешемь использованы систематически.

2) Ср. Географія, I т. второго изданія, предисловіе, стр. ІУ.

3) ВіаІізШѵ, I, стр. 38—39. Ср. въ Географіи: „уніаты Сабольчской столицы—бывшіе русскіе и румыны, по они причислены къ мадьярамъ, такъ какъ лучше говорятъ по мадьярски, чѣмъ на ихъ родномъ языкѣ" (ІУ, стр. 214); Й г - К е п ёг (Сабольч. ст.)—„жители были румыны, но говорятъ лучше но мадьярски“ (іЬ. стр. 251);8/агѵа8 (Бекега. ст.),—„словацкое, начинающее омадьяриваться село “(ІЪ. стр. 19). Въ Словарѣ: Ег-8е1ёпй (Бигар. ст.)—„жители уніаты, но происхожденію русскіе, но совершенно омадъярились и лишь старики знаютъ русскій языкъ" (ІУ, стр. 20). См. также Томашівський, Ор. сіЦ стр. 13—14.

4) Приговоръ ІПвикера (8іа1І8Іік й. Коп. Іѣщагп.): „І)іе -АгЬейеп й. шщаг. 8ѣ а ѣі8ѣіке г 8 А. Еёпуез Ьеиіе пісМ еіптаі Ызіогізсѣеп АѴегІЬ ЪезйгеіУ (Ѵогѵѵоіѣ, стр. У1І) считаемъ черезчуръ строгимъ.

5) Такъ, въ Земплинской ст., по Феньешу, уніатовъ 97.156, русскихъ 88.918 (Географія, III, стр. 391); въ мадьярско-русскихъ ея округахъ: Гедьяльскомъ—уніатовъ 5.294, русскихъ 1.350 (іЬ. стр. 396), При-Бодрогскомъ--уніатовъ 5.309, русскихъ 1.616 (іЪ., стр. 411). Въ Сиготскомъ округѣ Мараморошской ст. уніатовъ 38.183, русскихъ 29.042, румынъ 9.141 (Ор. сіѣ, IV, стр. 198). Въ Сатмарской ст. уніатовъ 94.955, русскихъ 4.364 (іЬ. стр. 266). Въ Угочской—уніатовъ 27.238, русскихъ 16.552 (ІЬ. 412) и т. д.

6) Въ русско-словацкомъ Уйгельскомъ округѣ Земплинской ст. уніатовъ и русскихъ 23.487 (Ор. сіі, III, стр. 428). Въ Абауйварской ст. уніатовъ и русскихъ 14.772 (іЪ., стр. 10); въ Спишской—уніатовъ и русскихъ 23.362 (іЬ. стр. 296); въ Торнянской—уніатовъ и русскихъ 1.193 (іЬ. стр. 338); въ ІПаришской—уніатовъ п русскихъ 59.338 (ІЬ., стр. 240) и т. д.

29

А. Сирыаи *) принадлежатъ: А. 8гігшау, І^оѣШа ѣоро^гаріііса, роІШса іпеіуѣі сотіІаіиз 2етр1ёпіеп8І8, а. 1797 (издалъ Н. Ёовачичъ, Вшіае, 1808,10+485 стр.).

— ^оіШа роІШса, Ііізіогіса, Іоро^гарТііса іпсІШ сотііаѣпз *) Си рм а и—старинный дворянскій родъ; многочисленныя вѣтви котораго (многія приняли другіе предикаты ііо своимъ помѣстьямъ) владѣлиземлями въ столицахъ Боршодской, Земплинской, Сатмарской и Угочской, играли дѣятельную роль въ жизни этихъ столицъ и въ разное время занимали видные посты въ мѣстной администраціи (см. сочиненія А. С ирмаи раззіт и особенно Коііііа сотііаіиз Бдосіііепзіз, стр. 107—114). Антонъ С ирмаи изъ небогатой Угочской линіи, родители котораго были собственниками небольшихъ помѣстій въ Земплинской и Угочской столицахъ, родился въ 1747 г. въ Пряшевѣ, гдѣ и оставался въ домѣ бабушки до 7-ми лѣтъ. Съ дѣтства роднымъ его языкомъ было (восточпо) словацкое нарѣчіе, на которомъ говорили и въ его семьѣ (А. Ввігтау, ІІшщагіа іп рагаЪоІіз, Вшіае, 1804, 2-ое изд., 1807, стр. 148), какъ это обычно у мадьярскаго дворянства на словацкой почвѣ (СиатЬеІ, Віоѵепзка гес, стр, 182—183). Какъ видно изъ его трудовъ, онъ вполнѣ владѣлъ словацкимъ языкомъ, зналъ до извѣстной степени различіе славянскихъ нарѣчій (Ншщагіа іп рагаЪоІіз, стр. 30, 49, 56, 124), кое-гдѣ приводитъ фразы и на угрорусскомъ говорѣ (8/аіІітаг ѵагте§уе, II, стр. 333). Послѣ 7-ми лѣтъ родители взяли его къ себѣ въ Шаторалья-Уйгель, между прочимъ, для лучшаго усвоенія имъ мадьярскаго языка (8яіп п у е і, Мадуаг ігбк). По. окончаніи въ 1764 г. королевской академіи въ Кошицахъ, А. Сирмай долгое время занималъ общественныя должности въ Земплинской столицѣ, а затѣмъ въ высшихъ судебныхъ учрежденіяхъ. Въ 1797 г. вышелъ въ отставку и отдался обработкѣ матеріаловъ, собиравшихся имъ въ теченіе 30-ти лѣтъ (8/аійтаг ѵагте^уе, I, предисловіе, стр. V). | въ 1812 г.

(8 2Іпіі у е і, Ор. сіі.). Иные труды егоПечатные: ИоШіа Ьізіогіса сотііаіиз Хетріёпіепзіз. а. 1797 (изд. Ковачичъ, ВиДае, 1804, 8+371 стр., съ картой); Атоііііа йізіогіса, роііііса, оесопотіса тоиііит еі Іосогит латіегогит сотііаіиз Хетріёпіепзіз (Саззоѵіае, 1798, 207 стр.,) — извлеченіе изъ двухъ его Коііііае. Рукописные: Нізіогіа сотііаіиз Хетріёпіепзіз. Рагз ^епегаііз, зиргетогит сотііит гез §езіаз а. 1214—1714 сотріесіепз, Діріотаіісе ДеДисіа; Нізіогіа зеДіііопіз Иогаіапае а. 1786; Нізіогіа Дотезііса і'атіііао' Вгігтау издие а. 1811; Рга§'тепіа Ьізіогіае зесгеіае зиі іетрогіз, а. 1811, (у Митрофанова, Политическая дѣятельность Іосифа II, СПБ. 1907, стр.

53—54—йодъ названіемъ „Нізіогіа агсапа11)- -Въ 1898 г. въ библіотекѣ одного изъ его потомковъ найдены: СоІІесііопез Де Нип^агіа рагііЬиздие асіпехіз-соііесіае а. 1782 (Асіаіёкок Хетріёп-ѵагте^уе іогіепеіёѣея, IV, 1898, стр. 31). Сочиненія С ирмаи имѣютъ немаловажное историческое значеніе. По своему семейному и служебному положенію С и р м а и, кромѣ богатаго семейнаго архива, могъ широко пользоваться и пользовался малодоступными вообще семейными и общественными архивами (въ томъ числѣ и архивами конвентовъ и капитуловъ, замѣнявшихъ публичные нотаріаты— Іоса сгеДіЬПіа, Ьііеіез Іеѵеііагок). Во многихъ случаяхъ, однако, цитаты изъ документовъ были или имъ самимъ опущены, какъ ради краткости,. ■ такъ и въ виду неудовольствія дворянства на опубликованіе касающихся ихъ земельныхъ владѣній документовъ, или вычеркнуты ио послѣдней причинѣ цензурой (Ѣ^оііііа сот. Б&осіііепйіз, стр. 68, 8гаіЬтаг ѵагте&уе, предисловіе). См. также выше, сгр. 5 пр. 4.

30

ТТдосЬіепзів, а. 1805 (изд.Н. Ковачичъ,Ре8Ііпі, 1805, ХѴ+ 202 стр.).

— Вхаііітаг ѵагте^уе’ іекѵёзе, ШТёпеІеі ёз роі+гі езтегёіе (Топографическое, историческое и политическое описаніе Сатмарской столицы), I (XII+ 258 стр.), II (891 стр.), Впсіап, 1809—1810. А. Сирмаи, помѣщикъ Земплипской и Угочской столицъ, находившійся въ родственныхъ связяхъ со многими дворянскими семействами какъ этихъ столицъ, такъ и Сатмарской, много лѣтъ занимавшій общественныя должности въ Земплинской столицѣ, былъ, несомнѣнно, хорошо ознакомленъ съ современными ему условіями жизни этихъ частей Угріи, въ томъ числѣ и съ вопросомъ о языкѣ населенія — тѣмъ болѣе, что онъ съ дѣтства владѣлъ и словацкимъ языкомъ. Хотя его преимущественно интересовала исторія столицъ, т. е., собственно, исторія ихъ дворянскихъ фамилій г), но онъ сообщаетъ также свѣдѣнія о народности и религіи простого народа 2). Не всѣ сочиненія Сирмаи даютъ для нашей цѣли одинаковый матеріалъ. Наибольшее значеніе имѣетъ Описаніе Угочской столицы, гдѣ почти при каждомъ селѣ указана народность крестьянъ: КніЬепі, рѣже Вдіззі, Иші&агі, Уаіасііі, Захопез. Въ Описаніи Земплинской столицы Сирмаи болѣе подробно останавливается на южной ея части, гдѣ преимущественно сосредоточивалась жизнь мадьярскаго дворянства, и гораздо короче говоритъ о сѣверныхъ, русско-словацкихъ округахъ 3). Въ южной части онъ отдѣльно опредѣляетъ народность каждаго села, въ сѣверной же это сдѣлано вообще, 9 С о т і I а 1 и 8, ѵагте&уе (угрорусск. „вармедя"), с т 6 лиц а—пе только- территорія, но и совокупность дворянскихъ фамилій—шііѵегзіЪаз поЫІіит.

2) Сирмаи пользовался также рукописями знаменитаго Матвѣя Б е л я. Такъ, _М. В 61, „КоЪіЪіа сот. Яетрііпіепзіз ех аиіоагарію сіезсгііл ргосигаід зитрШшз еЬ изіЬиз А. Вяігтау сіе 8ягта а. 1793“, рукопись ГЫ. іаі. № 274 въ Хстяеід Мизеит. Кое-что взято Снрмаеыъ изъ • Беля почти дословно: О и р м а и: А Ь а г а соіопоз Ііпдиае Нипдагісае На іепасез ЬаЪеІ, иі аііат пес Мзсеге, пес Іодиі ѵёііпц Б е л ь: „АЬага соіопіа Липдагіса еі ііа тогит Ііпдиаедие зиае іепасез, иЬ педие сіізсеге ѵеШ аііепат, педие, ,зі саііегеі, Іодиі.

3) На 179 ^сёлъ (города п мѣстечки исключены нами изъ подсчета) округовъ Токайскаго, Уйгельскаго, Земшгинскаго и дистрикта Михалёвскаго отведено 93 страницы, на 248 сёлъ прочихъ округовъ—только 30 стр. "

31

при началѣ перечня сёлъ того или другого округа или дистрикта 1). Къ тому же Сирмаи, очевидно, не ставилъ своей задачей отдѣлить русскихъ отъ словаковъ: вездѣ въ сѣверныхъ округахъ у него лишь—соіопі 81аѵі, соіопіае 81аѵісае. Отмѣчается имъ только разница вѣроисповѣданія: 81а ѵі КотапосаНюІісі, 81аѵі Огаесо-саПюПсі.

81 а ѵ і у Сирмаи, несомнѣнно, значитъ не только словаки но и славяне вообще 2). Этимъ объясняется кажущееся противорѣчіе: въ Описаніи почти во всѣхъ сёлахъ русско-словацкой территоріи соіопі 81 а ѵ О въ концѣ же: „ Митегозаеіп Іюс сотііаіи Лиззісае паЫопіз сиііига ай ргоѵеііепсіані 1шіи8 Іеіісііаіет тиііит сопсІисегеС* 3). Во всякомъ случаѣ, мы можемъ принимать во вниманіе показанія Сирмаи только относительно южной части Земплинской столицы. Описаніе Оатмарской столицы въ нужномъ для насъ отношеніи обработано такъ же тщательно, какъ и описаніе Угочской: за нѣкоторыми исключеніями вездѣ при отдѣльныхъ поселеніяхъ указана народность и религія обывателей. Но въ этомъ, написанномъ по мадьярски Описаніи, встрѣчается иного рода затрудненіе. Въ латинскихъ сочиненіяхъ Сирмаи „Киіііепііз (Кизянз)" не употребляется въ смыслѣ „человѣка русской вѣры“, т. е. уніата 4). Уніаты, у Сирмаи: §гаесосаіЬоІісі, §гаесі гіінз шіШ, ^гаесі гіінв 5)- -этотъ терминъ въ ХѴ'ІП в. былъ наиболѣе обыченъ въ тогдашнемъ латинскомъ языкѣ Угріи. По-мадьярски же, въ литературномъ языкѣ до второй половины XIX в. почти исключительно, а въ народномъ и доселѣ исключительно, православная (гевр. уніатская) вѣра называется „старой вѣрой“ — „о-Ыі“, „греческой вѣрой“ Э Ргосеззиз &ЦгоркоѵіепБІз, Іоіиз соіопііз 81аѵісіз іпзсззиз" (стр. 333); „сіізігісіиз Нотоппепзіз, соіопііз рагііег 81аѵісіз“ (стр. 354); (Іізігісіиз 8хіакс8іпеп8І8, соіопііз 81аѵісіз Сгаесо — саііюіісіз іпзеззиз" (стр. 382) и т. д.

2) _ 8е(іштідл’ ращ (Ійіовіз Вігоркоѵіепзі з отпсз 81стсі, Ііизвісі, геЩ'іопіз саНіоІісае, иігіизчие гііиз (стр. 351); Бізігісіиз— ~Нотоппспзіз, соіопііз Віаѵісіз, іп ((ио ргітит Іосит оііііпсі оррісіит Нотоппа — —. А Вишз сошіііит еззс потіпіз ѵох іппиіі. Нитеппс спіт ісіет зі^пШсаі, чиосі агеа Іюггеаііз (стр. 354); Ѵаіазкосг ((іізігісіиз Нотоппспзіз) Ііпдиа Ііиззгса зідпііісаі оріііоппіп соіопіат (стр 360).

3) Стр. 404.

4) См. выше: 81аѵі Огаесо-саШоІісі.

5) Хотя, очевидно, всѣхъ русскихъ опъ считаетъ уніатами, почему часто и не прибавляетъ §гаесо-саі1ю1ісі. Такъ, въ описаніи Угочской ст. часто: „Киіііепі, зио Іетріо ^аисіепіез, КиШепі рагосііпт зиае ге1і§іопіз ѣаЬепі“ и т. и.

32

„^бго^-Ыі", на югѣ Угріи иногда „волошской вѣрой" — „оШі-ЫГ‘, чаще же всего, по отношенію къ русскимъ, словакамъ и мадьярамъ-„русской вѣрой ", „0Г082-1іД“; „0Г0820к“— значитъ одинаково и „русскіе", и яуніаты" 1). Въ такомъ двойномъ значеніи „ого82, -огозиок* является и у Сирмаи. Такимъ образомъ, „огозг" въ смыслѣ народности въ Описаніи Сатмарской столицы можно вполнѣ опредѣленно понимать лишь тогда, когда Сирмаи прямо называетъ село „русскимъ, мадьярско-русскимъ, мадьярско-румынско-русскимъ" и т. п. 2). Гдѣ же стоитъ у него: „Іакбззаі Опшок" (жители—русскіе), „Іакбззаі е^уеяіШ Опшок “ (жители — соединенные русскіе) всегда должно быть крайне осторожнымъ. Иногда по контексту ясно, что „Опшок" значитъ—• „уніаты" 3). Въ остальныхъ же случаяхъ всегда возможны и неизбѣжны сомнѣнія 4). Для конца XIX и начала XX в, мы обратились къ работамъ изслѣдователей, какъ лично посѣщавшихъ тѣ или иныя части Угорщины для изученія говоровъ или для собиранія памятниковъ народнаго творчества, такъ и опиравшихся *) Во всѣхъ этихъ случаяхъ для обозначенія уніатской вѣры въ литературномъ языкѣ обыкновенно добавляется „едуезіШ;=соединенная“. Въ настоящее время все чаще и чаще входитъ въ употребленіе, по примѣру оффиціальной нѣмецкой терминологіи Цислейтаніи, греко-латинскій терминъ „гиНіёп"—<1ег ВиВіепе — русскій; уніатъ же—„догбд-каВюІікиз", дгіесІіізсЬкаѣоіізсіъ.

2) Русскія сёла: Беггз, №уіг-Ѵа8ѵагі; русско-словацкое: С 8 а8 х а г і; мадьярско-русскія: Вегепй, ГаЪіапЪага,. ОгеЬе, Н о сі а з г; русско-румынское: А г а п у о 8 (пропущено у Т о м а ш і в с ь к а г о, Отногр. карта, стр. 214, пр. 2); мадьярско-румынско-русское: Рогсзаіта; мадьярско-румынско-пѣмецкое: Л б ъ 8 е Пі а г а. Къ этой же категоріи слѣдуетъ отнести и Вогзаіу: „жители мадьяры, русскіе и словаки".

3) Капіог-Лапові „мадьярское село, жители реформаты и соединенные русскіе"; К. М а ё а „мадьярское село, жители реформаты и отчасти русскіе"; Рароз „жители католики, реформаты и русскіе"; 8а.гко2XI д 1 а к „жители мадьяры, реформаты и соединенные русскіе" (у Томагаівськаго, іЪ. неправильно: „мадьярско-русское село"). Въ такомъ же значеніи слѣдуетъ понимать „Огозгок" относительно: N. А г, Вадо 8, ІзВ ѵапйі, Лагті, Мііоіа, Муіг-Ме§уез, Рагазгпуа, Тізга-Весз4) Как „жители русскіе, ходятъ въ церковь въ Шѵагі"; N. К а г о 1 у „жители католики, реформаты, лютеране, русскіе, румыны, евреи"; Ъ и д о & „жители русскіе, церковь ихъ построена изъ дерева, есть также у нихъ и священникъ"; Мёгк „жители мадьяры-реформаты, нѣмцы-католики, у русскихъ есть церковь"; Репёзгіек „жители русскіе, церковь ихъ недавно заново выстроена изъ кирпича, имѣется у нихъ священникъ"; 8 а г „жители русскіе, у нихъ прекрасная каменная церковь". Въ дальнѣйшихъ цитатахъ такія показанія Сирмаи отмѣчаемъ вопросительнымъ знакомъ; 8 а г (?).

33

на показанія мѣстныхъ уроженцевъ, которые, не будучи учеными филологами или этнографами, хорошо были освѣдомлены о языкѣ и самоопредѣленіи народа. Какъ увидимъ ниже, показанія всѣхъ этихъ лицъ, въ общемъ, почти совпадаютъ, даже относительно наиболѣе труднаго вопроса—разграниченія русскихъ отъ словаковъ. Работы эти въ хронологическомъ . порядкѣ—слѣдующія: 1) Наши „Замѣтки по этнографіи и статистикѣ угорской Руси“ х). Бъ нихъ очерчена граница распространенія русской рѣчи на основаніи указаній четырехъ духовныхъ юицъ Мукачевской епархіи и одного свѣтскаго—ГІряшевской а). Указанія эти въ подробностяхъ были въ 1890 г. нанесены нами на карту Угріи 3).

2) Проф. О. Брохъ, изъ устъ мѣстныхъ жителей подробно изучившій говоры селъ Убля 4), Дубравка и Фалькуизовцы а) Земплинской столицы и Корумля 6)—Унгварской, отъ нихъ же собралъ данныя о языкахъ, употребляющихся въ селахъ, ближайшихъ къ Упгвару 7), составивъ для прилегающихъ частей обѣихъ столицъ особую карту 8).

8) В. Гнатюкъ напечаталъ списокъ 9) сёлъ ІІряшевской епархіи съ обозначеніемъ языка или языковъ ихъ обывателей, составленный по его просьбѣ покойнымъ о. ІО. Ставровскимъ 10), священникомъ одного изъ русскихъ сёлъ Зем*) Докладъ въ засѣданіи Этнографическаго Отдѣленія Ими. Географическаго Общества 19-го ноября 1891 г., напечатанный въ Ж. М. Н. Пр., 1892, № 2, стр. 439—458; переизданъ въ Мат. IV, стр. 1—18.

2) Мат. IV, стр. Я, 5—7. Ср. Кііша, Кивковіоѵензка Ьгапісо па ѵускосіс 81оѵепвка (81оѵ. РгеЫесІ, IX, 1906—1907): („Хазе гизкозіоѵепзка Ііганісе) воиЫазі пе]'\ісе в Іігапісі, /рвіепои Реігоѵет и ,]‘е1ю ХатсІкасЬ ро Ші. Киві“ (стр. 114); „МпоЬет иппіец (С/огпі§а) зіапоѵіі Ьгапісі Реігоѵ, в ішп/ і Ьгаиісе, пііті зіапоѵепа, ѵеіісе воиЫаві* (стр. 120). Томапіівськи й, Ор. сііз „Оого (Петрова) словацъко-руська межа близько сходить ся з пашою“ (стр. 200, нр. 1).

3) Изданіе Вѣнскаго военно-географическаго Института въ 1858 г.

4) %ит кіеішжвзізсііеп іп Ш&агп (Агсіі. ві. РЬіІ., XVII, 1895, стр.321— 416 н XIX, 1897, стр. 1 — 21). Въ переработанномъ видѣ напечатано порусски: „Угрорусское нарѣчіе села Убли (Земплинскаго комитата) (Изслѣдованія но русск. языку, II, 1900, стр. 1—117). Яіисііеп ѵоп сіег вІоѵаківсЬ-кІеіпгивзівсЬеп 8ргасЬ§геп/е іт бзНісЬеп Ілі&агп (ѴііІензкаЬвзеІвкаЪеів 8кгійег, Кгівііаша, II, 1897, № 5, стр. 1—76). с) \Ѵеі1еге '8ішііеп ѵ. сі. зІоѵакізсЬ-ЫеіпгизвізсІіеп 8ргасЬ§геп2е (іЬ. 1899, Л1» 1, стр. 1—104). Ср. также „Аиз (іег ии&агівсЬеп 81аѵеіщеІѴ1 (Агсіі. зі. РЬІІ., XXI, 1899, стр. 49-61). т) Ыисііеп, стр. 9-12.

8) ІЬ. ‘О Руспнн Пряшівсько'і епархіі і іх говори (Зап. ІИевч. XXXV, 1900, Да 2, стр. 31—47).

10) Старый угрорусскій дѣятель и писатель (подъ псевдонимомъ П он радова).

3

34

минской столицы. Г. Гнатюкъ признаетъ возможность тѣхъ или иныхъ .ошибокъ въ спискѣ, но справедливо считаетъ его весьма важной исходной точкой для дальнѣйшихъ, болѣе обстоятельныхъ изысканій 1). Показанія о» Ю. Ставровскаго, въ большей ихъ части, въ послѣдствіи подтвердились 2).

4) Изслѣдованія покойнаго Цамбеля (8. Сгашѣеі), главнымъ же образомъ, его Віоѵешка гес а ,]е] тіеЦо ѵ гойіпе зіоѵапвкусѣ ^аяукоѵ 3), заслуживаютъ особаго вниманія 4). Авторъ, родомъ словакъ, видный венгерскій чиновникъ, много лѣтъ посѣщалъ село за селомъ столицы Абауйварскую, Спишскую. Шаришскую, Земплинскую, Унгварскую и отчасти Бережскую для изученія народныхъ говоровъ и записыванія текстовъ на нихъ. О тѣхъ мѣстностяхъ, въ которыхъ не приходилось ему самому побывать, онъ собиралъ свѣдѣнія у хорошо ознакомленныхъ съ ними лицъ 5), подвергалъ эти свѣдѣнія многократному контролю, а въ случаѣ явныхъ противорѣчій старался посѣтить спорныя сёла. При опредѣленіи народности онъ руководствовался исключительно языкомъ населенія, но не религіей 6) и —относительно словацко-русской межи—не данными оффиціальной переписи 7).

5) Почти одновременно съ книгой Цамбеля появилась статья Климы: Кііта, Кпвкозіоѵепзка Ьтапісе па ѵусЬойё йіоѵепзка 8). Клима лично ознакомился съ русско-словацкой границей въ Шаришской столицѣ, обращался за письменными сообщеніями къ мѣстнымъ дѣятелямъ и изучилъ литературу предмета 9). Независимо отъ Цамбеля, онъ пришелъ къ тѣмъ же почти, какъ и Цамбель, результатамъ. Но его О Ор. сік, стр. 31.

2) С г а ш Ь е 1, йіоѵепзка гес, стр. 77 —78; Т о м а ш і в с ь к іі й, Етно Гр. карта, стр. 200.

3) Тигсіапзку 8ѵ. Магііп, 1906, стр. 1—624.

4) См. Разігпек. (Агсіі. 8І. РІііІ., XXVI, 1904, стр. 290 и сл.); Хіойегіе, Хоѵа йаіа к ѵусЬойпі зіоѵепзкё Ьгапісі ѵ ІІЬгасІі (Хагойор. Ѵсзіиік.

II, 1907, стр. 1—3 ); его же, Обозрѣніе современнаго Славянства (Энциклопедія слав. филологіи, выи. 2, 1909, стр. 14); Т о м а ш ів ски іі, Ор. сіі. (стр. 181, 185, 20Э—201). Оговоримся, что мы не касаемся теоріи Цамбеля о югославянскомъ происхожденіи словаковъ. Врядъ ли она когдалибо будетъ признана научно-обоснованной.

5) Все его громадное собраніе рукописныхъ матеріаловъ хранится въ библіотекѣ (Народнаго) „Дома“ въ Турчаяскомъ Св. Мартинѣ.

6) Ор. сіС, стр. 57, 77—-79.

7) См. выше, стр. 22, пр. 7.

8) Въ ноябрьскомъ и декабрьскомъ выпускѣ 1906 г. журнала Віоѵапзку РгеЫей, стр. 60—63, 112- -121.

9) Стр. 62.

35

показанія имѣютъ значеніе только для грапицы сплошной словацкой территоріи, которую онъ проводитъ по самымъ крайнимъ на востокѣ и сѣверѣ словацкимъ сёламъ съ католическимъ и лютеранскимъ большинствомъ 1). Внутри ея уніаты—всѣ, по его мнѣнію, русскаго происхожденія 2)—настолько, де, ословачились, что ихъ слѣдуетъ прямо причислить къ словакамъ; упіатовъ же внѣ ея, гдѣ они живутъ сплошными массами, опъ считаетъ по языку еще русскими, хотя бы они сами называли себя „ словаками“ 3). Пріемъ, очевидно, слишкомъ механическій и неправильный.

6) Подготовляя наши карты, отпечатанныя въ началѣ 1909 г., мы, въ то же время, заносили па карточки, а съ нихъ въ особыя таблицы необходимыя для сличенія съ Лексикономъ данныя изъ вышепоименованныхъ трудовъ. Черновая работа была окончена къ осени того же года и общіе выводы были изложены нами въ докладѣ Отдѣленію русскаго языка и словесности 11-го октября 1909 г. 4). Около того же времени намъ удалось получить корректурные листы пояснительной статьи г. С. Т о м а ш і в с ь к а г о къ его „Етноі'рафічна карта Угорськоіі Руси“ 5). Возможность пользоваться его статьей и картой значительно облегчила намъ кропотливую провѣрку собраннаго матеріала о каждомъ отдѣльномъ селѣ и позволила сильно сократить цитаты и ссылки с). Иниціатива составленія этнографической карты принадлежала В. Гнатюку, который и принялся за это дѣло, но, по его болѣзни, пришлось взять на себя трудъ г. Томашівському, который и закончилъ его еще въ 1904 г. 7). Изготовленіе карты шло, однако, крайне медленно, такъ что въ 1907 г. автору оказалось возможнымъ еще разъ провѣрить свои выводы, а также внести нѣкоторыя поправки и дополненія на основаніи книги Цамбеля, хотя, по словамъ г. Томашівськаго, „праця С. Цамбеля переважно подтвердила результаты моіх власних розслідів“ 8). Лишь весной !) Стр. 114.

2) Стр. 61.

3) Стр. 114.

4) Протоколъ засѣданія ССХС1І.

'■>) Экземпляръ карты былъ уже ранѣе въ нашихъ рукахъ.

6) Такъ, мы опустили подробную библіографію.

7) Ор. сіі, стр. 180. См. также Т о м а ш і в с ь к и й, Угорські Русины въ сьвітлі мадярськоі урядовоі статистики (Зап. Шевч., ЬУІ, 1903, № 3, стр. 2).

3* 8) Стр. 181.

36

1910 г. вышелъ въ свѣтъ 8-й выпускъ „Статей по славяновѣдѣнію*, въ которомъ помѣщена карта и статья Томашівськаго. Для разъясненія этнографическихъ отношеній на русскорумынской и русско-мадьярской территоріи г. Толашівський по необходимости долженъ былъ опереться на оффиціальныя переписи 1880, 1890 и 1900 гг., подвергая тщательному сличенію ихъ данныя, внося поправки на основаніи какъ карты и Этнографіи Чёрнига, такъ и сообщеній В. Гнатюка Э, много странствовавшаго по Угріи 2); гдѣ нужно, привлекалъ къ сравненію и иные матеріалы Д. Вездѣ отмѣчены поселенія, относительно которыхъ данныя оффиціальныхъ переписей казались ему въ большей или меныпей степени не соотвѣтствующими дѣйствительности. Во 2-ой части.— „Перегляд громад головноі руськоі теріторіі" по столицамъ и ихъ округамъ въ алфавитномъ порядкѣ поселеній; поселенія, въ которыхъ, но свѣдѣніямъ г. Томашівськаго, число русскихъ значительно больше, чѣмъ по оффиціальной переписи 1900 г., отмѣчены *4), поселенія же, гдѣ, оффиціально, русскіе въ меньшинствѣ, а, но Томашівськомѵ, „громада переважно руська*—** 4). Разграниченіе русскихъ отъ словаковъ, какъ неоднократно справедливо замѣчаетъ авторъ 5)—задача чрезвычайно трудная, могущая быть окончательно разрѣшенной лишь научной экспедиціей, которая бы па мѣстѣ изучила не только языкъ, но и вѣру, и самосознаніе (сьвідомість) населенія 6). Вмѣстѣ съ этимъ необходимо соединить и историческое изслѣдованіе русской и инородной колонизаціи Угріи 7). Для носильнаго разрѣшенія этой задачи, кромѣ вышеуказанныхъ данныхъ, авторъ воспользовался спискомъ о. Ставровскаго, языковыми матеріалами, собранными Гнатюкомъ и Верхратскимъ, монографіей Цамбеля и „автопсіей“ 8). О Ор. сіі., стр. 213; см. также „Русиші въ сьвітл'і уряд. статистики стр. 2, 24—26.

2) ЕтноГрафіяний Збірник, Ш, 1897, стр. IX; ХХУ, 1909, стр. III—ХУ.

3) Етн. карта, развіт.

4) Тоже и относительно поселеній на русско-словацкой территоріи. г’) Стр. 199—201. с) Стр. 221. Такая же экспедиція, несомнѣнно, необходима н для русско-румынско-ыадьярскон территоріи (стр. 222).

7) Стр. 204, 221—222.

8) Стр. 201-202.

37 Исполненная красками на двухъ листахъ карта довольно большого масштаба 2) чрезвычайно облегчаетъ оріентированіе. Крайне важно, что и въ текстѣ и на картѣ отмѣчены словацкія и мадьярскія поселенія съ уніатскимъ большинствомъ. Извѣстное, давно уже высказывавшееся мнѣніе, что теперешніе словаки и мадьяры-уніаты суть потомки ословачившихся и омадьярившихся русскихъ, имѣетъ за себя весьма многое, но требуетъ историческаго обоснованія 2). Какъ статья, такъ и карта г. Томашівськаго являются въ высшей степени добросовѣстнымъ и цѣннымъ трудомъ 3). Авторъ понимаетъ, что. въ послѣдствіи должны быть и будутъ внесены частныя поправки, въ общемъ же его слова совершенно. справедливы: „Вона (карта) повинна стати вихідною точкою для далыпих студій над русышм Закарпатгем“ 4). Въ разныхъ мѣстахъ статьи разбросаны многія сообщенія и соображенія о весьма важныхъ историческихъ фактахъ, къ сожалѣнію, часто безъ указанія источниковъ. Въ таблицахъ второй части помѣщены данныя статистики 1900 г. о языкѣ и религіи населенія отдѣльныхъ мѣстностей, и вычисленъ % 5) лицъ, признавшихъ русскій языкъ своимъ роднымъ. Въ дальнѣйшемъ нашемъ изложеніи процентныя цифры русскихъ будутъ совершенно иныя, чѣмъ у Томашівськаго, а также у Балога 6) и Нидерле 7). Считаемъ болѣе удобнымъ теперь же дать необходимыя разъясненія.

0 1:300.000.

2) Исторія православія въ УТріи ждетъ еще своего историка, первая задача котораго—изъять изъ употребленія сомнительные документы и фантастическія соображенія, окутывающія ея прошлое. Одинъ такой документъ, давшій основаніе разнымъ легендамъ—грамота князя Ѳеодора Коріатовнча 1360 года,—надѣемся, благодаря намъ, устраненъ (М а т. III, 1906). Удостоенная Венгерской Академіей Наукъ преміей Инолыі громадная работа г. А. Годипки „Исторія Мукачевской уніатской епархіи" (А Мипкасзі ^бгбв'-кабіоіікиз ргізрокве^ Ъбгіспеіе, Висіарезі, 1910, УIII4856 стр.) далеко не имѣетъ рѣшающаго значенія. О ней предполагаемъ въ послѣдствіи высказаться подробнѣе.

3) Относительно формъ мѣстныхъ названій могутъ быть сдѣланы нѣкоторыя возраженія, но объ этомъ ниже. Авторъ сакъ сожалѣетъ, что уже поздно было исправить но Цамбелю многія ошибки (стр. 181). ’4) Стр. 179. Г|) Не безъ ошибокъ, иногда крупныхъ, неизбѣжныхъ, впрочемъ, при массѣ цифровыхъ выкладокъ. Нѣкоторыя ошибки исправлены въ спискѣ опечатокъ.

6) А періарк Ма^уагогзгроп.

7) Уагойорізші тара.

38

У означенныхъ авторовъ °/о т°й или иной народности вычисленъ сравнительно съ общимъ числомъ оюителей каждой мѣстности, у насъ же % русскихъ (и уніатовъ) -— сравнительно съ общимъ числомъ только христіанъ. Дѣло въ томъ, что въ оффиціальныхъ переписяхъ Угріи въ рубрикахъ родного, „материнскаго языкак (апуапуеіѵ), нигдѣ мы не встрѣчаемъ языка еврейскаго. Евреи, какъ извѣстно 1), называютъ въ Угріи своимъ роднымъ языкомъ* по большей части, или нѣмецкій 2) или—особенно въ послѣднее время—мадьярскій, рѣже— словацкій, еще рѣже— русскій 3). Увеличивая, такимъ образомъ, на бумагѣ количество преимущественно нѣмцевъ и мадьяръ, евреи, сплоченные религіей, общими экономическими интересами и вѣковой привычкой къ солидарности, на дѣлѣ остаются евреями, не забываютъ своего жаргона, не ассимилируются съ окружающими народностями 4) и сами ихъ не ассимилируютъ. Не занимаясь земледѣліемъ и вообще добывающей промышленностью, евреи не имѣютъ своей сплошной національной территоріи, а живутъ какъ бы колоніями, стягиваясь въ большемъ количествѣ въ ту или другую мѣстность въ зависимости отъ экономическихъ условій ея жизни. Бъ виду этого, вычисленіе °/о какой-либо народности по отношенію къ общему числу всѣхъ жителей, безъ выдѣленія евреевъ °), даетъ совершенно фальшивую картину распредѣленія сосѣднихъ, другъ на друга въ теченіе многихъ вѣковъ взаимно-вліяющихъ христіанскихъ народностей °). *) Ср. СзатЪеІ, 81оѵспзка гес, стр. 59; Томашівскиіі, Угорські Ру сипи в сьвітлі мад. уряд. статистики, стр. 31 и ЕтноГр. карта, стр. 190, пр. 3.

2) Преимущественно недавніе выходцы изъ Галичины.

3) По переписи 1900 г. евреевъ съ роднымъ русскимъ языкомъ мы встрѣчаемъ въ нѣкоторыхъ сёлахъ русской части Мараморошской ст. Такъ, напримѣръ, въ В р х. А п ш ѣ на все число христіанъ—уніатовъ 98,9°/о, а русскихъ—110,6°/о, въ Вптн. Р у н ѣ —уніатовъ 91,4°/о, русскихъ—102,2^. Ч За рѣдкими исключеніями, да и то при условіи перемѣны вѣры.

5) Число послѣднихъ показано въ рубрикѣ религій—іагаеШа.

6) Примѣровъ можно привести безчисленное множество. Ограничимся лишь двумя изъ Верховины Мараморошской ст. по переписи 1900 г.: Въ Нжы. Колочавѣ (А. Каіосза), по Томашівському, русскихъ 89,5о/0, въ Майданкѣ (ГГазх-НоІуаііп)—62,4°/°, разница въ 27,ѢІо; послѣдняя является болѣе, чѣмъ на одну треть нѣмецкой. На самомъ же дѣлѣ: въ Нжн. Колочавѣ всего жителей 2.724, изъ нихъ —русскихъ по языку— 2.438, нѣмцевъ—255; исключивъ изъ общаго числа жителей 243 евреевъ, получимъ число христіанъ—2.481, русскихъ слѣдовательно, 99,10/о. Въ

39

Вычисленіе % народностей по тому принципу, котораго держался г. Томашівсышй и др., особенно искажаетъ дѣйствительность тогда, когда приходится обращаться къ цифровымъ дапнымъ разныхъ годовъ, такъ какъ число евреевъ увеличивается во много разъ больше, чѣмъ христіанъ, и не только путемъ естественнаго размноженія, но—и, пожалуй, и въ прошломъ и теперь еще больше—иммиграціей, распространяющейся далеко не равномѣрно по отдѣльнымъ районамъ и по отдѣльнымъ поселеніямъ каждаго района. Въ концѣ XVIII в. количество евреевъ въ Угюіи было, сравнительно, ничтожно ]). Въ XIX в. оно неуклонно и послѣдовательно увеличивается, много опережая приростъ всего населенія, Приведемъ цифры (округляя ихъ) относительно собственно Угріи (съ Военной Границей, но безъ Трансильваніи, Хорватіи и Славоніи): Годы 1785—1787 1805 3) . .

1840 4) .

1880 5) . .

1900 °) . .

Все населеніе 2) . . . , . , .

. . . . .

. 7.900.000 . 8.700.000 . 11.867.000 . 11.645.000 . 14.812.000

евреи 75.000 128.000 242.000 595.000 772.000

°/о 0,95 1,47 2,14 5,11 5,89

Майданкѣ всего--2.333, русскихъ—1.454, нѣмцевъ—813, мадьяръ—58,

иныхъ народностей—8; за исключеніемъ 796-тіг евреевъ, остается христіанъ 1.537, русскихъ—-94,6%. Такимъ образомъ, оба села почти одинаково русскія (разница лтиь въ 4,5°Іо), только евреи, почему либо, находятъ для себя болѣе выгоднымъ проживать именно въ Майданкѣ (въ Нжи. Колочавѣ ихъ 9°/о. въ Майданкѣ—37°/о).

•Въ Нж н. С т у д е н о мъ (А. ІІісІе^раШк),ноТомашівському,русскихъ84,3°/0, въ То рунѣ (Тогопуа)— 67,6°/о— разница въ 16,7°Іо. Въ дѣйствительности: въ Н жн. С т у д ё номъ всего 1Л46 жителей,—русскихъ 966, нѣмцевъ — 174, мадьяръ — 6; евреевъ — 174, христіанъ, значитъ, 972, русскихъ—99,4°)% въ Торунѣ всею 1.034, русскихъ 699, нѣмцевъ 314, мадьяръ 21; исключивъ 315 евреевъ, получимъ христіанъ 719, русскихъ— 97,2й/о (разница вч, 2,2°/о). Евреевъ въ 1-мъ селѣ 15,2°/о, во 2-мъ 30,4%.

9 Но и въ первой половинѣ XVIII в. М. Б е л ь жалуется на еврейскую иммиграцію изъ Галичины: „Иас ргаесірие аеіаіе та§па соріа (Дисіаеогит депиз) зиѣішіо ех Роіопіа, е,]из гециі ѵезіе іпсІиШт, Ішс асіѵепіаі еі ѵагііз чиаезілітз поп зіпе іпізегае рІеЬіз йізрешііо іп отиіЬиз орріеііз, раззіт еі \'ісіз сопѵаІезсіѴ (№оШіа сотііаіиз ^етріёпіепзіз).

2) Комбинируемъ цифры Феньеша въ его 8іаІізШс, I. Ц 8 с 1і аѵ а г Іи е г, Ор. сіѣ., 2-ое пзд. I, стр. 112, 144.

4) Феньешъ, Географія.

9 Еап§- ёз Д е к е На 1 и з зу, стр. 156—163.

(1) Перепись.

40

Особенно быстро возрастало количество евреевъ въ сосѣднихъ съ Галичиной словацкихъ и русскихъ столицахъ: „^аіи* ізі ез, сіазз пасѣ Шщагп ^аЬгІісЬ аисіі ігетсіе, Ъе80псІег8 ро1пІ8сІіе Зшіеп, іп Ьейеиіепйег 2аЫ еітѵапйегіеп, ипсі (Ие пдгсіііеігеп Сотііаіе — — 80 т за^еп йЬег{Іиі'кепи *). Въ 1785 г. въ Оравской столицѣ было 115 евреевъ, въ 1840 г. уже въ 20 разъ больше—2.888 2). Ср. заявленія на сеймахъ депутатовъ Унгварской столицы въ 1802 г.: „зсііоп ^ейег 15-іе Мепзсіі еіп Лисіе зеуп зо11и и Бережской въ 1808 г.: „сшп іп І11І8 ргаергігаіз сотіІаШтз, циі сит Роіопіае Ве^по соііітііапеі зиіВ, отпет /еге апдпІит іпипсіаѵеггпі питегозае Ашіаеогтп /‘атіІіае“ 3). Въ статьѣ С. В. „Магтагозсііег Сгезраппзсііай" 4): „Еіпзі каппіе тап іѵіег даг пісЫ, гѵаз еіп /гкіе зеі, ЪІ8 8іе зісіі аисѣ йіег, ]ейосѣ іп дегіпдег ГАаМ, апзіебеВеп, ипй епсііісіі зеіі еіпщеп Лагеп ікге АтаЫ зісіі аиззегогсІепШсІі ѵегте1ыіе“ 5). Нижеслѣдующія таблицы ясно показываютъ процессъ несоразмѣрнаго, сравнительно съ христіанами, возрастанія еврейства въ 7-ми восточныхъ столицахъ. У Бидермана сообщены цифровыя данныя относительно общаго числа населенія столицъ Земплинской, Мараморошской, Унгварской и ІНаришской отъ 1787 г., Бережской (вмѣстѣ съ Угочской) — отъ 1777 г. 6) и число евреевъ — отъ 1783 г. 7) Цифры конца 30-хъ годовъ беремъ изъ Феньеша 8), а 1900 г.— изъ переписи. В ъ 1783 — 1787 гг. Столицы

Спишская . ПІаришская . Земплинская

всего

* , .

. . .

? . 142.112 . 209.861

евреевъ

О/о

. 353 1.576 4.074

?

1,'и 1,94

0 Е е іі у е з, Віаіізіік, I стр. 94.

2) Б. с.

3) 8 с Іі \ѵагіасг, ор. сіі., стр. 148—149.

4) Ѵаісгіаші. ВІаМег, Д. 1819, .ІѴ»№ 49—59 (С за рі о ѵіс з, Агс1іі\ сі. Коп. ІІпдегп, ДѴіеп, 1821, II, стр. 401).

5) См. также Еепуез, Географія, IV, стр. 401. е) Біе ип§аг. ВиШепеп, I, стр. 5, пр. 2.

7) Ор. сіЦ I, стр. 131., 8) Ор. сіі.

41

Мараморошская . .

• Унгварская . . . . Бережская . . . . Итого ’) ,.

86.118 58.187 47.750

. 541.978

1.769 1.460 1.886

2,05 2,51 2,90

10.215

1,88

Въ тридцатыхъ годахъ XIX Столицы

всего

Спишская . . Бережская . . Угочская . . ІІІаришская . Мараморошская Земплинская . Унгварская .

. . . .

180.088 109.682 41.455 182.817 154.461 274.685 105.584

. .

Итого

1.048.717 В ъ

Столицы

Спишская . . ІІІаришская . Земплинская . Унгварская . Угочская . . Бережская . Мараморошская Итого

1900 всего

. . . . . . .

•

в.

евреевъ

°/0

1.405 3.362 1.419 6.550 7.650 14.619 5.627

0,77 3,07 3,42 3,58 4.95 5,32 5,33

40.632

3,87

г о д у. евреевъ

°/0

172.091 174.470 327.998 158.266 88.816 208.589 809.598

7.234 12.262 31.533 16.776 10.566 29.052 56.006

4,20 7,03 9,61 10,94 12,68 13,93 18,09

1.429.828

163.429

11,44

Такимъ образомъ, въ шести сѣверныхъ и сѣверо-восточныхъ столицахъ отъ 1787 г. до конца 80-хъ годовъ XIX в. число христіанъ увеличилось въ 2 раза, евреевъ въ 4 раза, за послѣднія 60 лѣтъ христіанъ — менѣе, чѣмъ въ 1*/2 раза, евреевъ опять таки въ 4 раза. Бъ концѣ XVIII в. % евреС Безъ Спишскои ст.

42

евъ1) было отъ 1,11% до 2,9%,въ 30-хъ годахъ—отъ 3,07% до 5,38%, въ 1900 г.—отъ 7,ОЗ0/» до 18,09°/о. Въ то время, какъ во всей Угріи съ конца ХУIII в. до 1900 г. °/0 евреевъ съ 0,95% дошелъ до 5,39°/0, въ словацко-русскихъ столицахъ съ 1,88°/о до 11,44°/о. Возьмемъ еще конкректный примѣръ изъ Мараморошской столицы. По Феньешу, въ селѣ Кривое (Кизи-Кігѵа) уніатовъ (почти всѣ русскіе) 100%, въ с. Руссково (Кизгкоѵа) уніатовъ (почти всѣ русскіе) 98,85% — разница на 1,15%. Въ 1900 году, по Томашівському, русскихъ въ Кривомъ — 84,67%, въ Руссковѣ — 56,08% — разница на 28,59%. Такимъ образомъ, въ обоихъ сёлахъ °/о русскаго населенія убавился и весьма неравномѣрно: особенно пошла на убыль русская народность въ Руссковѣ. На самомъ же дѣлѣ, за 60 лѣтъ приростъ русскаго населенія былъ почти одинаковъ— въ 1,9—1,75 разъ. По Феньешу, въ Кривомъ уніатовъ— 698, въ 1900 году русскихъ — 1.349; въ Руссковѣ, по Феньешу, уніатовъ — 774, въ 1900 г. русскихъ — 1.352. Мнимая же разница въ 0/„°/0 произошла отъ гораздо большаго прироста евреевъ. За 60 лѣтъ количество ихъ въ Кривомъ увеличилось въ 9 разъ, вЪ Руссковѣ — больше, чѣмъ въ 10. У Феньеша въ 1-мъ — 25 евреевъ, во 2-мъ 96; въ 1900 г. въ 1-мъ—229, во 2-мъ —1.004. , Лишь тогда, слѣдовательно, когда мы вычислимъ % русскихъ по отношенію не къ общему числу жителей, а только къ числу христіанъ, выяснится подлинный ходъ національнаго процесса: но отношенію къ христіанамъ, въ Кривомъ—русскихъ 98,90%, въ Руссковѣ — 96,23°/о — разница не на 28,59%, а только на 2,67%. Надѣемся, что нашътосінз ргосейепсіі достаточно оправданъ.

Разсмотрѣніе предѣловъ русской рѣчи гораздо цѣлесообразнѣе начать съ востока. Обладая относительно русско-ру-

]) Кромѣ СпиіпскоГг ст.

43

минской и русско-мадьярской границы болѣе обильнымъ и болѣе надёжнымъ матеріаломъ, мы, при такомъ расположеніи частей изслѣдованія, имѣемъ возможность сначала опредѣлить степень достовѣрности показаній Лексикона вообще, а это, въ случаѣ благопріятнаго результата, позволитъ намъ съ большей увѣренностью полагаться на его показанія и относительно русско-словацкой пограничной черты.

Русско-румынская и русско-мадьярская граница. Русско-румынская граница проходить по столицѣ Мараморошской и части Угочской до села Бочкова (Воезко), русско-мадьярская —отъ Бочкова по Угочской, Береженой и части Унгварской до Унгвара.

1.

Мараморошекая столица.

Отъ горы Стога ') граница русской рѣчи идетъ по водораздѣлу 2) бассейновъ рѣкъ Бѣлой Тисы и Вышовы, совпадая, такимъ образомъ, съ границей округовъ Сиготскаго (III) и Верхняго 3) (У). Пересѣкши р. Вышову, недалеко Н На Галицкой границѣ.

2) Главныя вершины: Гробъ и Попъ Иванъ.

3) Ни въ Лексиконѣ, ни въ иныхъ рукописныхъ и печатныхъ памятникахъ ХѴІН в. не указано ни одного поселенія по р. Бѣлой Тисѣ. На картѣ г. Томапіівьскаго находимъ: Бребоя, Луги, БілаТиса, К в а с и и й, В о в ч и и, В и д р е с к а и Ростови. Бребоя, В и д ре с к а и Ро стоки, вѣроятно, новѣйшія поселенія: до 80-хъ годовъ XIX в. ихъ нѣтъ въ схематизмахъ. Богданъ (=Біла Тиса) существовалъ уже въ концѣ XVIII: В о § <1 а п, рагосЬіа поѵа, а. 1794 егесіа, таігісат ІіаЪоѣ аЬ а. 1786 (схем. 1856 г.). Въ 1814 г. въ пемъ было 220 уніатовъ (схем. 1814 г.). Ранѣе В о § (I а п назывался 8 и р е г і о г А к п а ’ЕаЬб (ТаЪеІІа зирег йЫаііопе ог. г. СаУі. рагОскогит еі аеййиогтп-14-а Зеріет. а. 1801): іп йізігісіи Зуіѵапаіі АкпаКаіюіепзі: 8 и р е г і о г А к п а-В а 1і 6 зеи В о § (1 а п (Хеоге^ізігаіа, Іавс.

1815, № 117 въ Огзз. Іеѵ). Возможно, что онъ основанъ не задолго до 1778 г-5 на это указывается Рипсіа сопсегіаііопіз 1778 г. между епископомъ Андреемъ Бачинскимъ и вице-президентомъ Королевской угорской Камеры о средствахъ къ обезпеченію клира: А к п а-К а к 6 8 и р егі о г—кіс пиііа ргоѵізіо рагосЬіае Ьасіепиз Іиегаі, сит катеп рориішп зирга 150 козрЦев, ай гедиіаіат соіопшт ргохіте сопігакеѣйоз, іштегагеі, ійео“ и т. д. (іЬ.).Въ болѣе раннихъ документахъ мы его нс встрѣчали ни подъ тѣмъ, пи йодъ другимъ названіемъ.

45

отъ впаденія ея въ Тису, пограничная черта захватываетъ слѣдующія русскія сёла: Вышняя Руна (IV Кбпа), Лугъ (Ьопка), Бочковъ (Восзкб), Крачуново (Кагаезопіаіѵа), Мико во (Ѵегезтагі), Верхняя Апша (Г. Арза), Г руга о в о (Кбгіѵёіуез), Т е р е с в а (Тагасякбг), Р е м е т а (Кешеіе), Бедевля (Вейо), Буштино (Визіуаііага), Салдобошъ (82аМоЪоз), Сокирница (8г;ек1епс2е) и поворачиваетъ, перейдя р. Тису, па юго-западъ къ Велятину (Ѵеіёійе) въ Угочской столицѣ. Къ этой пограничной чертѣ примыкаютъ нѣмецко-русскій Еоштиль (Кбпазгёк) и мадьярско-русскій С и г о т ъ (8гі$еі;). Граница русской рѣчи въ 177,8 г. существенно отличается отъ нынѣшней только относительно сёлъ по долинѣ р. Р у с с новой ^іРусскова Поляна 2) (Ки8/-Ро1уапа), Кривое 3)■ (Кді82-Кігѵа) и Руссково (Кизякоѵа) 4). Кривое мы должны оставить въ сторонѣ. По всей вѣроятности, это—новое поселеніе, возникшее не ранѣе конца XVIII в. Оно не упомянуто ни въ Лексиконѣ, пи въ иныхъ современныхъ ему памятникахъ, пи въ грамотахъ XIV—XV вв.5), пи въ сопзсгірііопез (Ііеаіез XVI — XVII вв. °), ни въ сопзсгірііопез 1715 и 1720 гг. °), ни у М. Бе л я 7), ни въ Лексикопѣ Корабинскаго 8). 1-ый разъ встрѣОсталыіыя села упоминаются въ началѣ XIX в.: Гисѣі (у Корабинскаго), Г и с 1і у (въ двухъ мѣстахъ у Лиискаго), ІЛсЬі (у Гёрёга), Ьиііу сиш ессіезіа, 259 апіт. §г. саШ. (схем. 1814 г.); К ѵ аз ч п і (у Лиискаго н Гёрёга), Ѵоісзу (у Лиискаго), V о 1 с в і. (у Гёрёга), Ѵбѵсзі, 393 апіт. §г. саіЬ. (схем, 1814 г.). Дѣйствительно ли всѣ эти поселенія возиикли послѣ 1773 г., или же они (или часть ихъ) случайно пропущены въ Лексиконѣ, рѣшитъ не беремся. Вообще объ этомъ см. ниже. ^„Руськова ріка“.

2) Теперь и въ пародѣ въ употребленіи болѣе краткая, совпадающая съ мадьярской форма,—Ру с-П о л я на. Въ документахъ съ XIV в. наиболѣе часто Кизякоѵа Р о 1 у а п а.

3) Или К р и в ьі й.

4) Въ 1900 г. указано еще значительное число русскихъ (42,6о/о) въ румынскомъ Р е I г о ѵ а, составляющимъ одну общину съ сёлами Красное и Быстрое. По Томашівському, русскіе живутъ именно въ двухъ послѣднихъ (стр. 192, нр. 7). Полагаемъ, что эги сёла возникли лишь въ XIX в.: Г. В і з/ 1т а мы нашли 1-й разъ въ схематизмѣ 1816 г., Кгавяпа въ схематизмѣ 1859 г.

5) М і 1і а 1 у і, Магатагові (Ііріотак а XIV ез XV мая. М. Бящеі, 1900(Х + 674 стр.). с) О сопзсгірііопез скажемъ ниже въ приложеніи. .

7) М. Вс 1, Нізіогіасотііаіиз Магатогозіепіз.

8) Кігѵа во всѣхъ ихъ—N. и К. К‘ігѵа въ Сиготскомъ округѣ.

_

46

чаемъ его на картахъ К о р а б и н с к а г о (К г і ѵ е), Липскаго и Гёрёга (Кігѵа). РуссковаПолянаиРуссково, напротивъ, поселенія €тарыя, существовавшія уже въ концѣ ХІУ в. и съ этихъ поръ непрерывно упоминаемыя 1). УМ. Беля Русскова пѣтъ. Р у с с к о в а же Поляна: 3) Клѵгроіуапа, И лѵ 2 к ор оіу а п а, ІПѵгкома Раіопуа, К\ѵгко\ѵа Ро^аіца, Роі-уап: 1373 г. (Мійаіуі, стр. 234, пр.), 1411 г. (ІЪ. стр. 167—169, 175), 1418 г. (стр. 224) и далѣе въ сопзсгіркіопез. Р о ззеззіо О г о 2 ѵ і 2, Огогіаіи, Огогіаіѵа, Кдѵ2ко\ѵа: 1373 г. (ІЪ. стр. 66), 1390 г. (ІЬ. стр. 98), 1401 г. (стр. 122), 1418 г. (стр. 224), 1473 г. (стр. 518), 1483 г. (стр. 548), 1487 г. (стр. 588) и далѣе въ сопзсгіркіопез. „Русскова рѣка“—въ 1353 г.: ай сариксиіизсіат Пиѵ'у Ого2ѵІ2 (Мійаіуі, стр. 32). Опираясь на названія этихъ сёлъ и рѣки Руссковой, обыкновенно думаютъ, ато съ конца XIV в. долина р. Руссковой была заселена русскими появлялась крайней границей сплошной русской территоріи (Ср. Міййіуі, Ор. сіѣ., стр. 67 и Т о ш а ш і в с ь к и й, Ор. сіѣ. стр., 193, пр. 2). Принимая, однако, во вниманіе топографическія условія, врядъ ли можно эти сёла считать окраиной русской территоріи. Отъ русскихъ сёлъ бассейна Бѣлой Тисы долина р. Руссковой отдѣлена трудно проходимымъ горнымъ хребтомъ, а ио удобному пути—долиной р. Вышовы—между Руссковой Поляной-Ру с сковомъ и остальными русскими сёлами столицы лежатъ издавна румынскія сёла Петрова и Леордипа. Такимъ образомъ, но нашему мнѣнію, эти русскія сёла слѣдуетъ скорѣе разсматривать, какъ русскій островъ на румынской территоріи. Возможно, конечно, что уже въ концѣ или въ половинѣ (см. выше О г о 2 у і 2 въ 1353 г.) XIV в. долина рѣки Руссковой была заселена р усики ми. Но дѣлать такой выводъ только на основаніи названій сёлъ и рѣки было бы слишкомъ неосторожно. Форма названій указываетъ не па русскихъ, а на нѣкоего Р у с с к о, основателя поселеній (мадьярская форма О г о 2 ѵ і 2, О г о 2 Іа Іи не можетъ имѣть рѣшающаго значенія—въ ней отраженъ лишь корень слова), какъ К р а и н и к о в о отъ крайникъ (въ смыслѣ должности или прозвища), М и к о в о отъ имени Мико (рум. Михаилъ), Шандрово отъ имени 8 а п (1 о г (мад. Александръ) и т. и. Ср. А. И. Соболевскій, Названія населенныхъ мѣстъ и ихъ значеніе для русской исторической этнографіи (Живая Старина, т. III, 1893 г.): „Названія на —о в о (рѣже на -о в ъ и —о в а) въ родѣ Тудиново — —Л я х о в о, Л я ш к о в о,-II о л я к о в о—происходятъ отъ личныхъ собственныхъ именъ и прозвищъ. Старая Русь употребляла въ качествѣ личныхъ именъ и прозвищъ самыя разнообразныя этнографическія названія" (стр. 438). Этотъ Р у с с к о могъ быть русскимъ, но могъ быть н рѵмыном ъ— фамиліи отъ корня Р у с весьма обычны у румынъ Угріи и Трансильваиіи (см., напр., фамиліи духовныхъ лицъ въ схематпзмахъ румынскихъ епархіи: 8с1іетакІ8тиз и т. д. йіоес. Вгатози.іѵагіепзіз а. 1886 и 8іетакізтиіи-аіи агсЬі сііес. А1Ь’ а-Й и 1 і е і з і Р а §' а г а з і и 1 и і, а. 1890). Извѣстно, что румыны въ прошломъ распространялись гораздо Далѣе на сѣверъ. Ср. объ этомъ М. В е 1, СотрепсНит: В е г е §-іп кгаски топкозо Кикйепі ек цнісіат ѴаІасЬі (стр. 133). Замѣтимъ также, что и теперь, и въ XVI—XIX вв. у русскихъ гораздо рѣже встрѣчаются фамиліи отъ корня Р у с, и при томъ онѣ, насколько по крайней мѣрѣ намъ извѣстно, производятся не прямо отъ корня, а при посредствѣ суффиксовъ: н а к, няк, ин: Руснакъ, Ру спя къ, Руни н ъ, Р у с и н к о, Р у с и н ч а к ъ и т. и.

47

„ѵісіі8, а Киіііешз сиііиз*. Такимъ образомъ, по крайней мѣрѣ, въ первой половинѣ ХѴШ в. Русскову Поляну, а можетъ быть и Руссковс, слѣдуетъ считать занятыми русскими, но, понятно, съ большей или меньшей примѣсью румынъ 1). Съ Фепьеша вездѣ оба села показаны русскими, въ 1900 г. въ Руссковомъ—русскихъ 96,2°/о, въ Русс ко вой Полянѣ—98,С°/о; число румынъ ничтожно: въ 1-мъ—14, во 2-мъ—27. Тѣмъ не менѣе, мы должны признать вполнѣ достовѣрнымъ свидѣтельство Лексикона о преобладаніи въ нихъ румынъ, румынскаго языка въ третьей четверти ХѴШ в. Иные, современные Лексикону документы его опредѣленно подтверждаютъ 2):

Названіе. Русекова Поляна .

.

і1

л.

|і

рм.

1.

!

р. !ур.вн.;подп.

рм.

„ м.')

м.3)

рм.! рм.

рм.

М.3)

1

Руссково

„

.

.

.

•

I м

і

‘

1 " *

к.

ф.

рм.

ре.

—

рс.

ч.

!

рс. рс.

1

Относительно Русекова мы имѣетъ еще ясное свидѣдѣтельство въ Ііиегае 1е8іітопіа1е8 3): „ — — Ботіпіз ІеггезігіЪиз, попішіііз Ншщагіеат, ріегізЧие аиіет ѴаІасЫсат Ііпащат саііепііѣиз, игЬагіпт иігіизчие ійіотаііз — — соттипісаѵітиз, іпсо1І8 ѵего, Ііпдиае рагііег Ѵаіасіысае дпагіз, Іюс ірвогит ѵегпасиіа Ііпдиа ітргеззит игЬагішіі тесііо Іщіаііз саніогіз рег ехіепзит регіеарпшз е(; ехріапаѵітиз" 4). Но, какъ это обычно на пограничной полосѣ, рядомъ съ большинствомъ румынскимъ, должно было существовать болѣе ]) Въ приложеніи печатаемъ имена крестьяпъ.

2) Для большей наглядности и здѣсь, и далѣе сопоставляемъ данныя

разныхъ источниковъ въ таблицахъ.

3) О значеніи мадьярскаго языка документовъ, хранящихся въ Государственномъ архивѣ, см. выше стр. 17.

3) Для Р у с с к о в о й Поляны пхъ не сохранилось.

4) Мат. V, стр. 18, пр. 5.

или менѣе значительное меньшинство русское, владѣвшее, кромѣ родного языка, въ той или другой степени и языкомъ румынскимъ. Такъ и наоборотъ, большинство вполнѣ или отчасти должно было знать и языкъ меньшинства, какъ это всегда и бываетъ въ смѣшанныхъ поселеніяхъ: многіе, если не всѣ, говорятъ съ дѣтства на двухъ, а часто и болѣе, языкахъ *). Особенно должно было быть распространено знаніе русскаго языка среди румынъ, которыхъ съ русскими сближало единство вѣры, церковной іерархіи, а во многихъ мѣстахъ и употребленіе церковнославянскаго языка при богослуженіи 2). Очевидно, подъ вліяніемъ неизвѣстныхъ намъ мѣстныхъ условій рождаемости и смертности, эмиграціи и иммиграціи 3), русскій языкъ и русская народность постепенно къ 30-мъ годамъ XIX в. возымѣли преобладаніе надъ румынскими, а потомъ почти и вытѣснили ихъ. Перейдемъ теперь къ другимъ поселеніямъ, относительно которыхъ послѣдующія данпыя такъ или иначе не совпадаютъ съ показаніями Лексикона.

О Ср. ВгосЬ, "ѴѴейеге Зішііен: „\Ѵав сіеп (ІеЬгаисІт сіег ЗргасЪен іп йіезеп (^етізсМеп) (тедепсіеп ЬсМШ, зо ЪедгеШ нип оііпс тѵеііегез, (Іавв це\ѵіззе Ѵагіаііопен ѵогііапсіеп зеіп тйззсп. Біе Зргасѣеп зіші епЕѵесІег ЬапрізасЫісЬ аиі ѵегзсітіесіепе Іпсііѵісіисп ѵегИіеіІІ, зотіі (Ііс сіпе осісг сііе апііеге хаЫгеісйег легігеіеп; ойег сз ізі йапеЬеп во,—ипсі сііез ізС (цапх ^олѵоітііеіі—Назв сІісзеІЪс Регзоп /\ѵеі Зргасііеп ЪеИеггзсМ (стр. 10); Г гг атюк, Етноррафічні матеріала з Угорьскот Руси (Етн. Збір, т. ХХУ, 1909): „Знатна тх (русскихъ въ Банати) частнна говорить наігмсошс двома мовами, але э багато таких, іцо говорить зо вс'ім плавно трьома или чотирма мовами “ (стр. ХУ).

2) Фактъ общеизвѣстный. Въ епархіальной библіотекѣ въ Унгварѣ, большая часть рукописей которой собрана епископомъ Андреемъ Б ачппскимъ въ 1783 г. изъ различныхъ сельскихъ русскихъ и румынскихъ церквей, главнымъ образомъ изъ Мараморошской столицы (см. рукописный каталогъ библіотеки 1824 г.), мы нашли изъ рукописей богослужебнаго содержанія десять румынскихъ и шесть церковно-славянскихъ (преимущественно ХУІІ в.); приписки на послѣднихъ свидѣтельствуютъ, что онѣ употреблялись въ румынскихъ церквахъ, а нѣкоторыя были п переписаны румынами: октоихъ № 4, минея праздничная № 60, с л у ж е бн и к и Д"«№ 74 и 118, тріодь постная Л® 90 и апостолъ (какъ помнится, а и р а к о с ъ) Л» 107.

3) Можетъ быть, при участіи помѣщичьей власти, какъ въ Верхней А п ш ѣ. (см. ниже).

49

"

Названія.

Л.

1 р. подп.

к.

ф.

19С 0

ч.

рс.

г.

ун.

,

Коштиль

. н. рс.

—

— и. рс. рс. м. м. рс. н.рм. рм.

Кобылецкая Поляна . .

рс.

рс.

рс.

Миково . .

рс.

рс.

рс.

Густъ

о,з°/„ 44,17»

— рс. н. рс. м. 44,17» 47,77» 1 1) рс. рс. рс. м. 41,1% 64;4%

.

м.

п. рс.

—

— рс.м. рс.м.н. 60,27. 74,4%

Тячово .

.

м.

м.

—

м.

м. рс. рс. м. 30,7% 44,27о

Вышково .

м.

м.н.рс.

м.

м. рс. рс. м.

Долгополе .

м.

м. рс.

м.

м. рс. м. рс. 16,27» рМ;М.

6,3%

о О о о 00^ о- т-Н СО

м. рс. м. рс. рм.п.

28,27»

о

. м. рс. м. рс.

т-Н

Си готъ .

о о со

.

Ко штиль (Копазгёк). Въ Лексиконѣ, послѣ нѣмецкаго языка, указанъ еще русскій. Русскій элементъ отмѣченъ до Чёрнига включительно, нѣмецкій—до 1869 г.2). Уже съ 1880 г. Ко штиль, по оффиціальнымъ переписямъ, чисто мадьярскій 3). Въ 1900 г. въ немъ изъ 1.586 жителей—1.518 мадьяръ (евреевъ—7). Мадьяризація Еоштиія, кромѣ другихъ причинъ, объясняется приливомъ мадьярскихъ чиновниковъ и рабочихъ въ его знаменитыя соляныя копи 4). Кобылецкая Поляна (Каѣаіа-Роіуапа). Въ 1900 г. русскіе составляли меньшинство, хотя довольно значительное 5). По Т омашівському, въ этомъ селѣ издавна мадьяр0 Въ Этнографіи (т. Іх; стр. 52); на картѣ’ Ѵегезтагѣ мадьярскорусскій.

2) Т о м а ш і в с ь к и й, стр. 192.

3) Т о м а ш і в с ь к и й, Етнографична теріторія Угорьско'і Руси (Зап. Шевч., ЕХѴІІ, 1905, № 2, стр. 12). Если довѣрять схематизмамъ, русскій языкъ держался дольше: въ схематизмахъ' до 1885 г. стоитъ—К 6 п а з и 6 к, 1іп§иа гайіепіса, въ 1888 и 1891 гг.—Ііп^иа гиѣЬепіса еі Ьип§агіса, лишь съ 1899 г. только—Іііщиа Ішіщагіса.

4) Е ё п у е з, Географія, IV, стр. 202. По Б и д е р м а и у, притокъ русскихъ рабочихъ относится ко времени завѣдыванія конями нѣмецкой администраціи въ 1712 — 1743 г. и въ 1785—1794 гг.; когда же управленіе досталось мадьярамъ, русскіе, и вообще не особенно' охотно шедшіе на эту работу, были постепенно вытѣснены (I, стр. 119—121).

5) Русскихъ - 694, мадьяръ 825, нѣмцевъ 215 (евреевъ 205).

4

50

ская колонія, но и до 1869 г. русскіе были въ большинствѣ. „Мадьярско-ні'мецький елемент звязаний із промисловим характером села“ *). Въ рецензіи на наши карты г. То.машівський, напротивъ, называетъ мадьярскую колонію недавнею 2). Послѣднее, конечно, правильнѣе. Еще у Ф е нь е ш а село лишь русско-нѣмецкое. Миково (Уегезшагк)—и въ 3 900 г. русскіе имѣютъ относительное большинство 3). Изъ городовъ, по Лексикону, только въ С и готѣ (8гі$еі) отмѣченъ, какъ второй языкъ—русскій, въ остальныхъ же— только мадьярскій. Преобладаніе мадьярскаго языка въ городахъ совершенно правдоподобно и понятно. Но несомнѣнно также, что въ нихъ употреблялся и русскій языкъ, была представлена и русская . народность—преимущественно въ низшихъ слояхъ населенія. Это ясно и само по себѣ, это подтверждаютъ и ІаЪеІІае раіѣіаіез, въ которыя занесены свѣдѣнія именно объ этихъ низшихъ податныхъ слояхъ. Въ ІаЪеІІае рагііаіез, кромѣ Тячова, вездѣ послѣ „соіопі Нип§агів, стоитъ „соіопі КиЙіепі44, а въ Густѣ—только: „соіопі 8ахопе8 еі Кийіепіа. Въ Густѣ и теперь русскіе въ большинствѣ и, хотя населеніе говоритъ и по-русски и по-мадьярски, но преобладаетъ русскій языкъ 4)—Густъ отовсюду окруженъ русскими сёлами 5). Въ остальныхъ имѣютъ перевѣсъ мадьяры, но русское то большинство, то меньшинство отмѣчено до Пёрки г а включительног').По Томашівському, въ Вышковѣ7) Р Стр. 190 и пр. 5. Здѣсь—доменныя печи и желѣзодѣлательные заводы (Еепуез, Географія, IV, стр. 201). Ср. Війегтапп, I, стр. 53.

2) Зап. ІБевч., БХХХІХ, 1909, стр. 207.

3) Всего 643, изъ нихъ русскихъ—230, мадьяръ -207, румынъ—108, нѣмцевъ—97 (евреевъ—84).

4) Томашівський, стр. 196, пр. 2.

5) По Бидерману, ГустъиВыпіково, отчасти Т я ч о в о и Долгополе, бывшія нѣкогда нѣмецкими, теперь (т. е. въ 1867 г.) имѣютъ или большинство, или значительное количество русскихъ (II, стр. 75). М. Белъ: „Низиі-сіѵез еі іпа]огі сх раіѣе поЬіІез роззеззіопаіі, раіѣіт зшіі зесиіі геіі^іопет Веіогтаіат, рагілп КиЙіепі, вио гііи засга Іасіепіез". Е и 1:1і е пі—вѣроятно въ вѣроисповѣдномъ смыслѣ=уиіаты. Такимъ образомъ, по Бе лю въ Густѣ были п дворяне-уніаты,. вѣроятно, омадьярееные русскіе или румывны. Ср. Сотрепсіішп ІІші§агіае "еой'гарЫсит: „Низзі-сіѵез Нип§агов Ьаѣеі еі ЕиіЬеиоз“(В і сі егт апп,II, стр. 74,пр. 2) 6) У послѣдняго—кромѣ С п г о т а. ^ _ 7) Приведемъ, кстати, слова М. Бел я: „Ѵівк— Вахопісит оррійит, си]из іпсоіае йегтапіеит ісііота соггиріит-сх Нчпз’агіз сопіа^іоп е -Іояиапіиг; Н о в в г й т с г о, поѣіііит зейез — — Нип^агі Ьі Іегс отпез зип1“ (Ор. сіГ).

51

и Тячовѣ „руська мова загально знана й уживана“ *). Такимъ образомъ, относительно Мараморошской столицы показанія Лексикона подтверждаются и должны быть признаны вполнѣ соотвѣтствовавшими тогдашней дѣйствительности. Происшедшее въ послѣдствіи омадьяреніе смѣшанныхъ, лежащихъ на окраинѣ Еоштиля и Сигота, усиленіе мадьяризма въ прилегающемъ къ Сиготу Миковѣ и въ промышленной Кобылецкой Полянѣ совершенно естественны. Въ общемъ же, граница сплошной русской территоріи и теперь та же, что была въ 1778 г.; только сёла въ долинѣ р. Руссковой стали русскими вмѣсто румынскихъ. Отмѣтимъ еще одно: вездѣ въ русскихъ, мадьярско-рускихъ и мадьярскихъ поселеніяхъ количество уніатовъ превышаетъ количество русскихъ и кое-гдѣ весьма значительно— Еоштиль и Сиготъ. Остановимся на нѣкоторыхъ, несущественныхъ противорѣчіяхъ между различными данными:

Названія.

Л.

1. р.

подп.

к.

фрм.

Врх. Апша

.

рс.

рс.

рс.

рс.

А. Арза

.

.

рм.

рс.

рс.

8яар1опсга .

.

рм.

рс.

Згагѵазяб

.

.

рс.

Ремета 3)

.

.

рс.

ц ВІ рм.

рс.

рм. рм. рс.

рм.

рм.

рм.

рм.

рм.

рм.

рм.

рм.

рс.

рм.

рм.

рм.

рм.

рс.

рс.

рс.

рс.

рм.

рс.

Верхняя Апша (Р. Арза), въ концѣ ХУІІІ в.русская, съ 1869 г. до настоящаго времени— тоже 3). У Феньеша и Нёрнига она румынская. Такимъ образомъ, русское въ *) Ор. сіі, стр. 191, нр. з и 4.

2) Включили въ таблицу въ виду показанія М. Веля.

3) Т о м а ш і в с ь к и й, стр. 192.

4*

1778 г. село къ концу 80-хъ годовъ XIX в. орумынилось, а въ 1855—1869 г. опять обрусѣло. Томапіівський, обратившій вниманіе на такое обрусѣніе румынскаго села, хотя и признаетъ полную объективность и достовѣрность Чёрнига и нѣкоторую достовѣрпость Феньеша *), тѣмъ не менѣе замѣчаетъ: „в дійсности есть причини сумвіватися що до тако'і переміни“ 2). Какія именно причины, онъ не указываетъ. Вѣроятнѣе, однако, что въ Верхи ей Апш ѣ имѣется налицо такой же процессъ перехода преобладанія отъ одной народности къ другой, о которомъ мы говорили выше по поводу сёлъ Руескова Поляна и Русеково. ІІо устному сообщенію почтеннаго Мараморошскаго историка г. I. Михальи 3), Верхняя Апша была въ XIX в. 4) румынскимъ селомъ, но, въ виду ея малолюдства, помѣщикъ, (кажется, Рокаду), перевелъ туда значительное количество крестьянъ изъ своихъ русскихъ сёлъ той же столицы. Попятно, что румыны, которые, конечно, и ранѣе въ той или другой мѣрѣ знали русскій языкъ, очутившись въ меньшинствѣ, скоро совершенно обрусѣли. А. Арза (по румынски Арзі’а сіе йіози). вездѣ отмѣченная, какъ румынская, въ 1 а ѣ е 11 а р а г 1 і а 1 і 8—русская, подписка крестьянъ—тоже па русскомъ языкѣ. Послѣднее объясняется, вѣроятно, тѣмъ, что въ 1781 г. румынская Нижняя Апша составляла одну общину съ русской Верхней Аишей °), подписка для обѣихъ была одна и та же, и писалъ ее тотъ же С л ач ковичъ, отъ котораго исходятъ подписки русскихъ сёлъ Дубовое (ПотЬб) и Ганичи (Оануа) °). Румыны Нижней Ап ши, знавшіе, конечно, болѣе или менѣе порусски, могли удовлетвориться попятнымъ для нихъ русскимъ текстомъ. Въ „соіопі Кийіеш* ѣаЪеІІ ае рагііаііз видимъ просто ошибку. х) Ор. сй., стр. 182, 183.

2) Ор. сіС., стр. 192, нр. 53) ІІри свиданіи лѣтомъ 1910 г. въ Будапештѣ.

4) Къ сожалѣнію, мы .не догадались получить отъ г. Мпхальк точныя даты.

5) Іпѵе.Ційаііо

шѣагіаііз роззеззіопіз

(Ко/ер-Арза, Арзіа сіе МісШоси) крестьянъ румынская. ,!) М а т. Ѵ‘, стр. 129—130.

'

—ІЁХ Арза. Средняя Апша ІГёІБ о

была особой

общиной,

подписка

53

Такая же, конечно, ошибка сдѣлана въ ней и относительно румынскаго 8гар1опсяа (по румынски 8аріпіі5а). Почему для румынскаго 8 и а г у а 8 2 6 (8агазеи) русская подписка? Вѣроятно* случайно не нашлось знающихъ румынскую грамоту лицъ, и составленіе подписки было поручено владѣвшему русской грамотой Стану (можетъ быть, родомъ румыну), перу котораго принадлежитъ подписка крестьянъ русскаго Ерачунова (КагасзопМѵа.) 1). Р е м е т а (Кетеіе), по М. Велю2), „ ЬаЪііаШг аЬ аііциоі Ѵа1асІіІ8“, вездѣ же въ послѣдствіи оно является русскимъ. Если показаніе Веля справедливо, то эти нѣсколько румынъ были потомъ ассимилированы русскими новосёлами. Внутри русской территоріи на картѣ, Томатівеькаго помѣщены нѣмецкіе острова Ніімецька Мокра (ВеиізсЬКетеі Мокга) и Устчорпе (Кош§'8Іе1(1, Кігаіутеяб') и на краю ея, какъ мадьярскій выступъ, К е г е к 1і е §■ у. Въ Лексиконѣ ихъ пѣтъ. Нѣмецкія сёла—позднѣйшаго происхожденія. І)еиі8СІгМокга основана въ 1775 г. 3), КбпідзІеН, вѣроятно, еще позднѣе. Его нѣтъ ни у Кора биіт ска г о 4), ни на картахъ Липскаго и Гёрёга. Мы нашли его первый разъ въ схематизмѣ 1821 г. Мадьярское село Кегекйе^у, жители котораго, однако, по Томашівському говорятъ и по-мадьярски и по-русски 5)— поселеніе старое. По Михальи, оно ранѣе называлось Малымъ Тячовомъ—КІ8 Те.сЬеи г>) и упоминается въ 1389 и 1415 гг. 7). Возможно, что Кегекііе^у, по недосмотру, пропущено въ Лексиконѣ, но не исключено и предположеніе, что оно не

О Мат. V, стр. 129.

2) Ор. сй. . . ' .

3) Сяоегпі§, ЕШпо§тар1ііе, III, стр. 272.

4) Въ Лексиконѣ и въ атласѣ.

5) „Мадярск'ість звязана з сім, що тутъ есть копалыія і купелі (стр.

190, нр. 4). Еопальня—-соляныя кони. Такъ ли это? По Бидершану, здѣшнія соляныя копи заброшены гораздо ранѣе 1855 г. (I, стр. 119, нр. 1 и стр. 52.). Въ схематизмѣ 1899 г.: К е ге к ІГе % у—ваііз І'ойіпа сіузегіа. Въ 1905 г. соляныя копи въ Мараморошской столицѣ по оффиціальнымъ даннымъ (ІГп§. зіаіізі. ДаІігЬисѣ, Л. 1907) существовали лишь въ Аква-' 8и§аIа Акпа-Вяіаііпа п К 6 п а в / ё к (стр. 132 н сл.). с) Мікаіуі, Ор. сй. стр. 94, нр. 1.

7) Ор. сй., стр. 89, 90, 200.

54

существовало непрерывно до начала XIX в. *), а въ ХУIII в. или даже ранѣе 2) пришло въ запустѣніе и потомъ вновь заселилось: ни Кегекке^у, ни К. Тесзб не упоминается въ матеріалахъ XVIII в. до Лексикона Еорабинскаго включительно. Въ заключеніе неречислимъ русскія села на русской территоріи, отсутствующія въ Лексиконѣ, но помѣщенныя въ первомъ по времени послѣ Лексикона трудѣ, сообщающемъ о народности жителей каждаго поселенія, въ „Географіи“ Феньеша 3). Многія. изъ нихъ могли быть пропущены по винѣ составителей Лексикона или по винѣ лицъ, доставлявшихъ для него матеріалъ, иныя же, какъ и Кегеккеду, потому, что во время собиранія свѣдѣній для Лексикона старыя поселенія стояли впустѣ 4) и вновь были заселены позднѣе; иныя же впервые и возникли въ послѣдующее время. При этомъ будемъ отмѣчать, насколько намъ это извѣстно, когда и гдѣ упоминается каждое поселеніе. а) Поселенія, упоминающіяся въ ХУIII в. и ранѣе. Верховинскій(І) округъ. О Ы у а 2 к а (Облазки)—имѣется на лицо „ІаЪеІІа шѣагіаііз (а. 1774) гіѵі ОЫуагка, ай сарііаіет роззеззіопет Кеіесзёпу зресіапііз". . Ріііресг (Пилипецъ): „рагоскіа апіщиа“ 5). * РойоЪоѵеся (Подобовецъ): „ессіевіа Іщпеа, а. 1785 ро8Ііак; ВийоЪоѵесг-раІака въ „ соизсгірііо Ьопогпт *) Находится па картахъ Еорабинскаго (Кегек БаІя^гиЬеп} Нинскаго и Гёрёга и затѣмъ упоминается непрерывно., 2) Кегекйе^у, К. ТесЬеи нѣтъ въ сопзсгірііо Лісаііз 1553 г. а также, сколько намъ помнится, и въ позднѣйшихъ сопзсгірііопез XVI— XVII вв. ,3) За исключеніемъ болѣе мелкихъ поселеній въ рубрикахъ Феньеша: „пёрез ризяіак, пёрез іеіекек": о народности ихъ жителей Ф е н ь е ш ъ часто не даетъ свѣдѣній.

4) Ср. напримѣръ въ сопзсгірііо а. 1715. Мараморошской столицы: „Ра§і —ВоткиІЬ еі Иа^урайак, іоіаіііег йезоіаіі, сопзсгіЬі поп роіиегипі; Кокашего-ипиз рор еі гивіісиз гевійеѴ. О такомъ запустѣніи поселеній— временно или навсегда—будемъ говорить ниже. .

5) Схем. 1821 г.

5) Схем. 1843 г.

55

М. Теіеку зиссеззогшп іп сотііаіи Магатог. а. 1708“ 7). Е68 21;ока (Ростока): „ессіезіа Іі^пеа, а. 1759 аесіійсаіа й 2): Ео 8 ъ 1; о к а - р а 1 а к а въ той же сопзсгірйо 1708 г. То г опу а(Торунъ): Т п г и п р а і а к—сошсгірйо 1646 г. 3).

Нижній (II) округъ. Вагапуа (Ни 8 21) (Боронява): „обительБоронявска—напася р. ф лф*5Ік 4). Кбзге^: „1осп8 сигіаііз КоКг姓 5); есть подписка 1781 г. Мопозіог (Монастырецъ): „Монастырь при Горінчуу откуда и село оное называется Монастырецъ“ 6); упоминается въ сопзсгірйопез сіісаіез 1555 г. 7) и 1600— 1605 г. 8).

IIгт е 2 о (Урмезёво) существовало еще въ 1889 г. 9); имѣется подписка 1781 г.

Сиготскій

(III)

округъ.

Кгазгпізога (Ераснишора) и Тегезеіу - раіака (Терешуль) осповавы около 1760 г. 10). Изъ всѣхъ ихъ въ сопвсгірііопез апп. 1715 еі 1720 находится лишь ІІгтегб, въ лексиконѣ Корабинскаго— Козгіока и ІІгтеяб, на картахъ Корабинскаго, Липскаго и Гёрёга—всѣ.

О ІІгЪагіа еі сопвсгірНопез, і'азс. XXVIII, Л» 13(Огзг.іеѵ.).

2) Схем. 1839 г.

3) К о з/ ец у, Тлрзсеу 2з. огозя іеіерсзсі Магтаговѣап (Ма§уаг §агйаза§ѣоіѣёне1ті згетіе, I, 1894, стр. 331—343)—но оригиналу въ ІітЬиз Государственнаго архива.

4) СопвсгірНо топазіегіогшп Магтаіісогит (М а т. I, стр. 15 и ир. 3).

3) ТаЪеІІа раіѣіаіів.

■с) Приписка ипой рукой (послѣ 1750 г.) на сопзсгірНо топазіегіогит Магтаіісогит (оригиналъ у насъ); ср. схем. 1816 г.: Мопазіігес/, мили отъ Ыегіпсзе, 279 апіт. §г. саій.

7) Т. XXI. 8) Т. ЬХІІІ. а) МіЬаІуі, Ор. сП., стр. 93 и далѣе.

10) В і сі е г т а п п, Ор. сП., II., стр. 67, ир. 1.

56

6) позднѣйшія, по всей вѣроятности, поселенія. Верховмнскій (I) округъ. УегсЬо ѵіпа-Віз/іга (Быстрый) и Марсіанка (N48/НоІуаЬіп) (Майданъ). Нижній (II) округъ. А. В і 8 / і г а (НижнееБыстрое). Си готскій (ПІ) округъ. Рийріеза(ІІодплеша) и Реке 1;е-Ті8/а (Чорная Тиса), На картахъ К о р а б и нс к а г о, Л и и с к а г о и Гёрёга нѣтъ А. Візгіга, Рийріеза и ЕекеІе-Тів/а, въ схематизмахъ 1814 и 1816 гг. имѣются всѣ.

2. Угочекая столица. Сплошную русскую территорію ограничиваютъ слѣдующія русскія села: Белятинъ (Ѵеіёіе), Хижи (К. Тапіа), Бочковъ (Восзко), Чорната (СзагпаСо) г), Киригаза, (Кігаіука/а), Малая Копаня (К. Кирапу), Эгрешъ (Е§гев), Онокъ (ІИопок-ЩаІи) и Еумнята (КопуШ)); дальнѣйшее пограничное русское село—Ремета (Кешеіе) въ Бережской столицѣ. Къ русской территоріи примыкаетъ тонкій, извилистый выступъ русскихъ селъ: Сасфалово (В/аз/Ыи), Гетеня (Неіёпу), Шашваръ (84зѵ4г), Фаркашфальва (Еагказіаіѵа), Чума (Сзота), Ба таръ (Ваіаг), Чедрегъ (Сзесіге^іі) и Еекенюшъ (Кокенуезй). На сѣверъ и на югъ отъ выступа лежатъ смѣшанныя, мадьярско-русскія полосы: На сѣверѣ: Текегаза (Текейа/а), Великій Севлюшъ (X. В/ЬТГоз), А р д ов е ц ъ (8/о11ЬѴѴё(ц-Аг(1о), С и р м а (8/ігта), Фанчиково (Еапсзіка), Матьфальва (Маіуіаіѵа), Вуйгель (ТІ8/а-і))йе1у), Вуйлокъ (Тш/а-ЦДак) и Бикиня а) У М. Бел я, КоШіа сотііаіш ІІ^осзеіізіз: „Сзагпаі'о, ій езі атпісиіі Сзагпа сари!".

57

(Вебкёпу); на югѣ: Ардовъ (Текеіе-Апіо) и Чепа (Сзере). Русскія поселенія: К о м л о ш ъ (Котібз) иКарачфалва (Кагасзіаіѵа), мадьярско-русскія: Ш а л а н к и (Заіапк) и Туръ-Теребешъ (Тйг-ТегеЪез) расположены болѣе уединенно, скорѣе въ видѣ острововъ, среди смѣшанныхъ и иноязычныхъ селъ. Прежде чѣмъ приступить къ сличенію показаній Лексикона съ позднѣйшими данными, остановимся на современныхъ ему документахъ: ІаЪеІІа пиіѵегзаііз и Ііиегае іезіітопіаіез, которые даютъ возможность какъ провѣрить Лексиконъ, такъ и внести нѣкоторыя поправки и дополненія. Прежде всего, ІаЪеІІа ииіѵегзаііз указываетъ на вполнѣ естественное и правдоподобное явленіе—присутствіе мадьярскаго элемента въ тѣхъ, селахъ, гдѣ по Лексикону господствуетъ русскій языкъ: въ селахъ К а р а ч фальва (Кагасзі'аіѵа), Великая Копаня (Уегезтаіѣ), Малая Ко пан я (К. Кнрапу), О но къ (Шоиок ХІ]Ыи), Рокосовъ (Ііакавг), Великая Чингава (И. Своп^оѵа),Малая Чингава (К. Сзоп^оѵа), Верхній ІПардъ (Р. 8агасі), Нижній III а р д ъ (А. 8агас1,) ІИ а ш в а р ъ (Вазѵаг), Эгрешъ (Е§гев)—„ соіопі Нші^агі еі НнНіепН. ІІо Ііиегае іезіітопіаіез во всѣхъ ихъ „Інщиа ѵегпасиіа, ог йіпагіа —- КиШепіса “. Точно также вполнѣ правдоподобно присутствіе русскихъ въ Наіті (соіопі Ншщагі еі КнВіепі), гдѣ, по Лексикону, господствуетъ мадьярскій языкъ и по Ііиегае і е 8 і і ш опіаіев— „Ійщиа Нип§агіса Іосі іпсоіів ѵегпасиіа". Всѣ смѣшанныя, мадьярско-русскія поселенія Лексикона такими же показаны и въ ѣаЪ е 11 а нпіѵегзаііз; въ ТуръТеребешѣ (Тйг-ТегеЪев), по ней, кромѣ мадьяръ и русскихъ, живутъ еще нѣмцы (8иеѵі). По Ііиегае Iе8Іітопіа 1 е8 въ большей ихъ части урбаріальные комиссары признали роднымъ языкомъ—языкъ русскій: Ч е п а (Сзере), Фанчиково (Раис8Іка), Мать фальва (МаіуЫѵа), Сирма (8яігта), Ардовецъ (ЗгбЩз-Уё^-Агйб), Т е к е г а з а (Текейаяа) и даже Туръ-Теребешъ (Тйг-Тегеѣез), но одновременно отмѣтили знаніе населеніемъ одинаково и мадьярскаго языка. х) Для Ардова (Ѣекеіе-Агйо) ихъ не сохранилось.

58

почему и были вручены крестьянамъ урбары на обоихъ языкахъ: „Ысеііпроззеззіопекас отпей іпсоіае Ііп^иат еііат ІТп^агісат іпіеііі^егепі; ас ійео іізсіет Ш^агісит пгЬагіиш сшп ішсгірІпопіЪиз Шдагісіз ЪаЪеапі-ехігасИШт, ех ^ио аиатеп огсііпагіа *) ірзогнт Ііп^иа еззеі Чиіііепіса, Ыпс рго нЬегіогі іМеІІі^епііа ірзіз ВдіБіепісі (Пищію ісііотаілз нгЬагінт сит іасіів іпіга ѵасиа диісіет зрайа ВиБіепісіз, іп йпе анЬет Ш^агісіз іпзсгірйопіЪиз ехігабе(1ітн8“. У жителей В. Севлюша (К ВгбЛоз) преобладало употребленіе .мадьярскаго языка, почему имъ выданъ только мадьярскій урбаръ 2). Въ мадьярско-русскихъ же сёлахъ Б и к и н я (Веокёпу), Ш аланки (Ваіапк), Вуйгель (Тізга-Щііеіу) и Вуйлокъ (ТІ82а-0]1ак), по мнѣнію комиссаровъ, роднымъ языкомъ является языкъ мадьярскій 3). Весьма важно и опять таки должно быть признано вполнѣ соотвѣтствовавшимъ дѣйствительности указаніе комиссаровъ, что и въ большинствѣ русскихъ сёлъ, гдѣ природнымъ языкомъ, по ихъ опредѣленію, былъ русскій, населеніе, такъ же какъ и въ мадьярско-русскихъ сёлахъ, одинаково владѣло и языкомъ мадьярскимъ. Въ Ііиегае іезіітопіаіез дословно повторена вышеприведенная при мадьярско-русскихъ сёлахъ часть протокола и при слѣдующихъ русскихъ4): Батаръ (ВаЫг), Бочковъ (Восзко)г'), Веряца(Уегёс2е), Гетеня (Неіёпу) Гребля (Б. Кагазгіб), Зарѣчье (А. Кагазгіб), Карачфальфа (Кагасз&іѵа), Кекенюшъ (Кокёпѵезй). Киригаза (Кігаіукаяа), Малая Копаня (К. Кнрапу), Раковецъ(Какбсг), Рокосовъ (Каказя), Сасфалово (ЗгазяЫи), Фаркашфальва (Гагказіаіѵа), Чедрегъ (Сзесіге^), В е*) Въ иныхъ ѵегпасиіа.

2) 8ідиіс1ет ѵего іпсоііз оррійі Ііиіиз 1 і п д и а Нип§агіса изііаіі8зіта іогеі, іізбеш ІІипдагісит шгЪагінт ехігасіесіегіт.

3) О возможности разногласій и противорѣчій въ показаніяхъ .относительно смѣшаннаго двуязычнаго населенія см. выше, стр. 17. *) См. въ приложеніи имена крестьянъ.

■О По Лексикону въ Бочковѣ господствуетъ русскій языкъ, 1 і 1Іегае ЪезМтопіаІев это.подтверждаютъ, 1 а Ъ е 11 а ипіѵегзаііз указываетъ еще на румынскій элементъ:,, соіопі Уаіасѣі еі Ки1Ьепі“, но, очевидно, румыны были въ меньшинствѣ и, такъ какъ они, паравнѣ съ русскими, понимали мадьярскій языкъ (знаніе его въ румынскихъ сёлахъ В аіагсз, К. Сгёгсге и N. Сгегсге 'не отмѣчено), то получили только мадьярскій и русскій урбары.

59

ликая Ч и н г а в а (X. Сзоп^оѵа), Малая Чингава (К. Сзоп^оѵа), Вышній Шардъ (Г. 8агасІ), Нижній ІІТ а р д ъ (А. 8агай), и Эгрешъ (Е&гез). Только въ весьма немногихъ русскихъ сёлахъ населеніе не владѣло мадьярскимъ языкомъ: Велятинъ (ѴеІеЛіе), В л ахово (Оіуѵез) *), Новоселица (Вбз-ЦіЫи), Великая Копаня (ѴегезтагО а). Кривое8) (Кігѵа), Xижи (К. Тата), Чорната (Сзагпаі'б) и Чума (Сзоіна). Изъ нихъ только одно село Ч.ума выдвинуто далеко въ смѣшанной области, Хижи лежитъ на самой иноязычной границѣ, остальныя же расположены дальше отъ нея, вглубь русской территоріи. Такимъ образомъ, ІаЪеІІа ипіѵегзаііз и Іііѣегае Іезіітопіаіез или подтверждаютъ показанія Лексикона, 4) или же вполнѣ правдоподобно ихъ дополняютъ и разъясняютъ. Только нѣсколько случаевъ могутъ, казаться сомнительными: Въ К о м л о іп ѣ (Кошібз) и по Лексикону, и по Шіега Іезйтопіаііз господствующій,родпойязыкъ—русскій, крестьянамъ былъ врученъ только русскій урбаръ, въ іаЪеІІа же ипіѵегзаііз—„соіопі Уаіасііі". Полагаемъ, что здѣсь мы имѣемъ дѣло съ ошибкой, вѣрнѣе же съ пропускомъ со стороны составителей таблицы: вмѣсто „Ѵаіасііі еі ПиіЬепі" они .помѣстили только „ѴаІасѣіА Если это такъ, то присутствіе румынъ въ отовсюду окруженномъ румынскими сёлами Комлошѣ вполнѣ вѣроятно, но, въ виду показаній первыхъ двухъ *) По Ь а Ъ. ипіѵ. въ немъ—„соіопі Нипдагі"; считаемъ это просто ошибкой - въ асЪа игѣагіаііа о „паііо со1опогига“ ничего не сказано. _ 2) Въ немъ, по ІаЪ. ипіѵ. живутъ л мадьяры, но, очевидно, русскіе, составлявшіе большинство, не освоились съ мадьярскимъ языкомъ, почему и получили только русскій урбаръ.

3) Вь немъ одномъ только сохранились Іаззіопез соіопогит на русскомъ языкѣ. Приведемъ для характеристики говора выдержку изъ нихъ: „Ай. § I: ШЬагіі пе уе, у не Ъиіо пікйа; ай § И: Копігасіиза по уе у пе Ъиіо; ад § III: Рапи (такому-то) зіихіше сегег Іуіо ойіп іпізасг окгеш (око йа>'ете ’зузі гоІоѣісЪ иіюгзкісіі и ойкиріеппіе рапзсіпу хітпоу, уагпоу у оззіппоу. Аароз (=іыг|иі1іпііз, отъ мадьярск. пар (—день), собственно подешцикъ) аіу йѵѵапаігеі йп§и зіигіі різо, а Ъиізу піс пе йаіе, ойіуатку пазеу (=атетогіа зиа) (ак зішшпе-; ай§ ІТ. Ѵз Козіеіа сгагзкоію (=Ке§ііз заііз 1ойіпіз>, коіогу зізіу тіі ой паз з1о$і, (ко ѵѵоіу ута§е, \ѵи8Ъи\ѵ зиіпимг кегезкейоѵаіі зіа ішшз“ и т.д. Означеніи буквъ см. Мат. V,стр. 118, ир.

4) Также и относительно неупомяпутыхъ нами чисто—мадьярскихъ и чисто—румынскихъ поселеній.

6°

_

документовъ, румынъ слѣдуетъ считать меньшинствомъ населенія. Въ мадьярскомъ, но Лексикону, селѣ Сгойепуііаяа (Гудя) по ІіМега Ьезіітопіаііз родной языкъ—русскій, но эти русскіе знали одинаково, и по мадьярски, почему и получили урбары па обоихъ языкахъ *). Весьма возможно, что въ немъ, расположенномъ среди русскихъ и мадьярско-русскихъ сёлъ, дѣйствительно жило смѣшанное, двуязычное населеніе, тѣмъ болѣе, что и въ послѣдствіи отмѣчается въ немъ русскій элементъ: ■ ]; ~ ' Названі е. і Л. 1.1 К. .

і!

м.рс.2)

м.

ч.

89,1% м. рс.

1900

Г.

рс. ; ун.

о

М.

ун.

О

нар.

1!

Сгойен уѣаиа.! м. рс.

Ф.

с.

Гораздо менѣе кажутся вѣроятными противорѣчащія Лексикону показанія относительно сёлъ Е о г § о 1 а н у, Р ё і е гІаіѵа и Тіѵасіаг. Они лежатъ на чисто мадьярской территоріи (правда, на окраинѣ), и по Лексикону, и по позднѣйшимъ даннымъ всегда являются мадьярскими, въ іаѣеііа же ипіѵегваііз въ нихъ — „соіопі КдИіепі", по Ііиегае іезіітопіаіез въ Рёіегіаіѵа и въ Тіѵайаг 3) род- * ной языкъ крестьянъ—р у с с к і й, а въ послѣднемъ— они даже не знаютъ по-мадьярски, и поэтому имъ переданъ былъ только русскій урбаръ,. Имѣемъ ли мы здѣсь дѣло съ ошибкой въ послѣднихъ двухъ документахъ, или же въ этихъ сёлахъ жило, дѣйствительно, двуязычное населеніе, рѣшить, конечно, нѣтъ возможности. Въ такомъ же положеніи мы находимся относительно 8 и а г а и*р а і а к, N. Тагпа и Тпгсг. По Лексикону, і а Ь е 11 а н п і ѵ е г 8 а 1 і 8 и по остальнымъ даннымъ, это— румынскія сёла, въ Ііііегае же Ьсзіітопіаіез всѣхъ трехъ сёлъ стоитъ: „ѵеіиіі Ііпадіа ЛиШепіса Іосі іпсоііз ѵегпасиіа, тзсгірііонез іпіга ѵасиа зрагіа ІіиЫгепісае іасіае 5) Въ Ь а Ъ е 11 а ипіѵегзаііз СгбсІёпуЬага пропущена.

2) Реформаты н уніаты.

3) Для Г о г ^ о 1 а п у Ііііегае іезіітопіаіез не сохранились.

„6І _

ЬаЪепіііг44. Неужели возможно допустить повтореніе одной и той же описки трижды?! 2). Обратимся теперь къ даннымъ послѣдующаго времени. а) Граница сплошной русской територіи.

л.

Названія.

I. Ш1. 1. 4.

к.

с.

ф-

1900 г.

ч.

рс.

іI

Велятинъ

.

рс.

рс.

рс.

рс.

рс.

рс. рс. т.

98,0%

Хижи

.

рс.

рс.

рс.

рм. рс.

рм.

рм.

рм.

3) 78,1%

Бочковъ

рс.

рм. рс.

рс.

рс.

рм.

рм.

рм.

4) 1,7%

Чорната

рс.

рс.

рс.

рс.

рс.

рс. рс. т.

**Киригаза ‘О рс.

р'с.

рс.

—

1 . рс. м. рс. рс, !

рс.

.

Копаня М..

1

'Г.

89,1% 8) 57,7%

—

рс. рс. т.

98,2%

м.рс.°) рс.м.7)

рс.

Эгрешъ .

.

рс. м. рс. рс.

рс.

рс.

рс.

Обокъ

.

; рс. м. рс. рс.

рс-

рс.

рс. рс. т.

рс.

рс.

.

Кумнята

рс.

1

*)

рс.

рс.

рс.

рс. рс. т.

1

97,4% 98,97»

|

98,97»

См. выше стр. 18, нр. '4.

2) Приведемъ—не дѣлая, однако, никакихъ выводовъ—выдержку изъ М. Бе.ія, считающаго румынскими сёлами въ Угочской столицѣ лишь В а (: а г с з, К. и N. О 6 г с я е п 8 6 в-ІГ} і'а 1 и (послѣднее, по всѣмъ другимъ даннымъ, русское), но не ВгагаграЪак, N. Тагпа н Тигся: „ІІосІіе ІІип§агі роЬіззітшп, розі Ьоз Киззі еі Уаіасѣі гоціопе роЬіипШг.— КиІЬепі циісіет Кохоіапогит зеи Пизвогит зшН геіісрііае, зесі Уаіасѣоз гесепііогі аеіаіе а ргіпсіріЪиз Тгапзііѵапіае-ѣис йесіисіоз еі іп ІгіЪиз ѵісів, Ваіагсз, 8 6 з-ІІ,] і'а Іи, N. е 1; К. Сі-бгсяе соііосаіов ассерітиз“. С и рман (МоШіа сотііаіиз ІТцосЫегшіз), выписавъ буквально изъ М. Бе ля: „ІІосІіе Ишщагі-випі геіщиіае", добавляетъ: „Ѵаіасѣоз асі N. еі К. Т а г п а, Восзкб, 8 я а г а я р а 1 а к, Кошіоз, Ваіагсз, Тйгся, N. еі К. Оегся рагііт Нга§і'іогит таргез огі§іпе Уаіасѣі, рагііт УУаугѵосІае еі ргіпсірёв Тгапзуіѵапіае, сит Іііз рагШтз ітрегііагепі, сіесіихегипк1 (стр. 8). Основывается ли здѣсь Сиры а и на документахъ или къ перечисляемымъ у Беля сёламъ онъ прс^сто добавилъ остальныя, занятыя въ его время румынами, рѣшить, .конечно, невозможно. Ни цитатъ, ни ссылокъ въ данномъ мѣстѣ у С и р м а и нѣтъ.

3) Румынъ 17, 2%.

4) Румынъ 94, 1°/0.

5) ** и *—по Т о м а ш і в с ь к о м у, см. выше, стр. 36. <;) Католики и уніаты. ') Уніатовъ 80,2°/о.

8) Уніатовъ 63,7°/о.

62

Кромѣ Бочкова, доселѣ русскими.

всѣ

пограничныя сёла

остались и

Наименьшій °/0 русскихъ въ **К и р и г а з ѣ, по Т о мага і в с ь к о м у—село преимущественно русское; у С и р м а и, однако., отмѣчено мадьярское большинство, у Ф е н ь е га а— меньшинство. Въ X и ж а х ъ, лежащихъ на русско-румынской границѣ, происходила смѣна преобладанія народностей. Уже у К о р абинскаго большинство въ пемъ румынское, къ 1805 г. *) село сдѣлалось румынскимъ и оставалось имъ до 1869 г. Къ 1880 г. вновь взяла верхъ русская народность, и русское значительное большинство сохранилось и въ 1890 и въ 1900 гг. 2). Бочковъ ко времени Сирмаи орумынился и остался таковымъ и донынѣ, всѣ же данныя XVIII в. подтверждаютъ показаніе Лексикона. Румынское, отмѣченное въ ѣ а Ъ е 11 а ипіѵегзаііз меньшинство 3) легко могло одержать верхъ надъ русскими въ селѣ, далеко выдвинутомъ впередъ и окруженномъ иноязычными сёлами: румынскими X. Таги а и Згагаграіак и мадьярскимъ Сгбйёпуѣаиа. Изъ русскихъ сёлъ ближе всего къ нему X и ж и, само на нѣсколько десятковъ лѣтъ ставшее румынскимъ.

б) Русскій высту'пъ.

Болѣе близкія къ русской территоріи, сосѣдящія не съ чисто мадьярскими, а съ мадьярско-русскими сёлами, С а с ф ал о в о (Зиазиіаіи), Г е т е н я (Неіёпу), Чума (Сзоша) и Ш а ш в а р ъ (йазѵаг) и донынѣ остались съ русскимъ, болѣе или менѣе значительнымъ большинствомъ.

г) Ео Сирмаи.

2) Т о м а ш і в с ь к и й, Ор. сіі, стр. 194, пр. 2.

3) См. выше, стр. 59—60.

63

л.

і. ип.

1. 1.

к.

с.

рс.

рс.

рс.

рс.

рс.

.... :

рс.

рс.

рс.

рс.

рс.

Чума. :

рс.

рс.

рс.

рс.

рс.

Шашваръ . ' .

рс.

м. рс.

рс.

рс.

рс.

Б[азванія. Сасфалово . Гетеня

.

.

.

ф.

Названія.

ун.

,

1900

Ч.

рс.

;

г. ун.

рс.

;

95,87»

рс. т.

....

рс.

!

100%

рс.

Чума ....

рс.

.

іоо7„

рс.

55,57»; 85,37»

Шашваръ

рс.

рс.

88,2%; 90,5%

.

.

Т“—і

.

"со с>

-О

00

95,97о| 97,17» г*1о

Гетеня

.

о

-Сасфалово .

О О

.

Ой

пар.

Болѣе отдаленныя,, почти отовсюду окруженныя чисто мадьярскими селами * Батаръ, Чедрегъ и Еекен ю ш ъ, а также Фаркашфальва, отдѣленное отъ русскаго Шашваръ р. Тисой и сосѣдящее съ мадьярскими и мадьярско-русскими сёлами—омадьярились.

Л.

Названія.

>

Б ип.

1. 1.

к.

с.

.

рс.

рс.

рс.

рс.

рс. (ун.)

Чедрегъ ....

рс.

рс.

рс.

рс.

рс. (ун.)

Кекенюшъ .

рс.

рс.

рс.

рс.

м.(к.),рс.

*Батаръ

.

.

.

.

(ун-) Фаркашфальва

.

рс.

рс.

рс.

рс.

рс.

64

ч.

94%

Чедрегъ ....

рс.

91,1%

рс. ы.

Фаркашфальва

.

рс.

8,4% 77,8%

м. рс. т.

О

.

Т.

рс. ■

о

.

С<Г І>-

Кекенюіпъ .

рс.

оо

рс.

.

рс.

80,8%

1900 г. уп.

оо

,

.

рс.

о

ун.

оо

* Батаръ

пар.

о

ф

Названія.

70,3%

0 % 57,8%

Батаръ, ЧедрегъиФаркашфальваяе только у Чёрнига, но и въ 1869 г. являются еще русскими !), такъ что ихъ мадьяризація совершилась лишь въ послѣднія десятилѣтія XIX в. Ранѣе этотъ процессъ начался въ Кехенюш ѣ, но и въ 1869 г. въ немъ отмѣчено русское меньшинство 2). Г. Томашівський, однако, сомнѣвается въ полной ихъ мадьяризаціи и помѣщаетъ ихъ въ рубрику „найбілыпе неиевпі громади" 3).

в) Мадъяраіо-русскія полосы. Въ трехъ сёлахъ и понынѣ сохранилась русская народность и даже составляетъ большинство населенія: С и р м а (8ягша), Ардовецъ (Згоіібз-Уё^-Агсіб) и **М а т ьф а л ь в а (МаІуЫѵа): '1

і

Названія,

Л.

;!

"" "1 1. і. і

1

і

1

і Сирма

і"

1. ші.

,

.

.

.

м. рс.

м. рс.

рс.

Ардовецъ

.

.

.

м. рс.

м. рс.

рс.

** Матьфальва .

м. рс.

м. рс.

рс.

к.

с.

м. рс. м. рс.4) і —

рс. м. °)

м.

м. рс. °)

)) Томашівський, Ор. сіі., стр. 194, пр. 2.

2) ІЬ.

3) Ор. сіі. стр. 194. Въ рецензіи на наши карты (Зап. Шевч. БХХХІХ 1909) относительно Б а т а р а, Т е д р о г а и К е к е н ю га а г. Томашівський замѣчаетъ: „іще до сього дня удержала -ся тамъ руська мова“ (стр. 207).

4) Ншшагі, раисі ВдіЙіепі.

5) ВліЬепі, раисі Нип§агі. с) Католики, уніаты, реформаты.

Названія. . —

!і

;;

-

■

.

.

. || м. рс.

68,5%

. рс. т

і 87,17, 87,47.

Ардовецъ

-

.

. I; рс. м.

90,4°/0

ре. т

| 78,97, 81,97ц

57,37ъ

. рс. т

■ Сирма

І!

.. || м. рс.

**Матьфальва

I -2,17,

60,07»

Въ пяти, граничащихъ съ русскими сёлами, сёлахъ и по оффиціальной переписи еще осталось болѣе или менѣе значительное русское меньшинство: *Т е к е г а з а (ТекеЬа/а), *В. С е в л ю ш ъ (Н. 8/о Но 8), Вуйгель (Ті82а-й|1іе1у), *Ф а н ч и к о в о (Вапсзіка) и *А р д о в ъ (Рекеіс-Агйб): в 11.

1. в

м. рс.

рс.

м. рс. ,

м. рс.

м.

м. рс.

. !і м. рс. :

м. рс.

м.

м. рс.

. I м. рс.

м. рс.

. I м. рс.

м. рс.

Названія.

*Текегаза

-

!; !І

■ [ м’ рс.

.

*В. Севлюшъ , Вуйгель .

.

.

*Фапчиково * Ардовъ

.

л.

.

!

і

рс.

: М.

к.

с.

м.

м. рс

рс.

1 м. рс.

1

—

м. рс м. м. рс

!!

Ф.

Наз вані я.

;

пар.

уп.

і 1

ч.

рс.

І9()Ѳ г. ун.

.

. !| дм. рс.

53,57о

I м. рс. Т.| В9,97о 50,87о

*В. Севлюшъ .

Іі . 1 м. рс.

■69,0%

м. рс. т.| 29,5% 68,9%

Вуйгель .

.

.

м. рс.

58,9%

м. рс. т.

.

.

м. рс.

64,2%

м. рс. т.

м. рс.

51,9%

м. рс. т.| 1

*Текегаза .

.

*Фапчиково * Ардовъ .

.

.

17,9°/0 67,7% 1 16,6% 63,9% 9,4%, 47,4% 5

66

*Т с е е г аз а и *Ф а н чик.о во, по Т о м а ш і в с ь к о м у, „найбілыпе иеиевни громади “ *); въ нихъ русское меньшинство указано еще въ 1890 г. 2). Въ '"В. С е в по ш ѣ, какъ мы видѣли, употреблялся, очевидно, и русскій языкъ 3); по М. Бел ю, большая часть низшихъ классовъ населенія— русскіе *). Т о м а*ш і в с ь к и й тоже склоняется къ. тому, чтобы признать въ немъ хотя бы относительное русско е большинство: ,',по иравді, воно у білыиости (хочби релятивній) руське, а тілько жиди збілыпаютъ число мадярівъ* 5). Въ остальныхъ трехъ сёлахъ Б и к и и я (Вебкепу), е н а (Сзере) й Вуйлокъ (Тіз/а-ІІДак) русскій языкъ вполнѣ или почти вполнѣ вытѣсненъ мадьярскимъ;.

! па НН і . Бикиня . . . ■ м. рс. м. рс. ^Чепа

...

Вуйлокъ

.

.

м. рс.

м. рс.

м.

.

.

.

1900

г.

нар.

уп.

м.

53,97,.

м. рс. т.

2Д7„ : 58,2%

м. рс. :

61,0%

.4. рс. т.

0,07»

М. рс. :

29,2%

м. рс.

0,8"/,,

рс.

ун.

о

Вуйлокъ

....

ч.

' о\ |Я. рс. % 1

о

*Чепа

.

!

м. рс. , м. рс.

рс.

Ф.

С.

м. рс. . м. рс.

м. рс.

.

I

к.

м.

. : М. рС.

Названія. Бикиня .

В

•

28,9%

]) Ь. с.

2) Е. с.

'•') Ілпщіа Ішпдагіса изіШіззіта (1. 1).

4) (^иоіі асі ірзит оррігіит асИіпеі, Іахит езіѣосінщие, зесісазіго-еі іпсоііз І/ипдагіз сіітіпиіит. Ріегідие ешт іпІгаЫіаіогит ВиЫюпі зипі зиіз іпзіііиііз ѵіѵепіез, Іісеі, зі го1і§-іопет зресіез, готапо-сайіоіісіз позіга а ѣас аеіаіе гесішіііі. Ногит ІаЬог ащісоіаііопе роііззітит сопзіаі; раисіогез пшнего агШтз зеііиіагііз (ІейШ зипі аЩис Ьі диоцие асі ешп тосіит, ні сіотезіісая орійсіі орсгаз сит іііз, с|иае гигі іішіі, сопіетрегепі. ЯгшТ еііат, диі тсгсез-—рег іога сігспт,)‘ссіае гедіопізйеі'егепіез, циаезіит і'асіапі. :‘) Ор. сіі., стр. 194. До переписи 1900 г. всего жителей 5750, изъ нихъ—мадьяръ 4.034, русскихъ 1320, нѣмцевъ 378, иныхъ 18. Если даже всѣ евреи (1.282) заявили своимъ роднымъ языкомъ мадьярскій, то, за исключеніемъ ихъ, останется мадьяръ 2752л. е. почти вдвое болѣе, чѣмъ русскихъ. с) Кромѣ того, еще нѣмцы и армяне „гесепііогі аеіаіе“ (стр. 8).

67 Какъ бы то ни было, и относительно ихъ разныя данныя подтверждаютъ отмѣченное Лексикономъ присутствіе русскихъ. Въ В у й л о к ѣ русское меньшинство указано еще въ 1869 г. *) г) Полѣе уединенно леоютнуя поселенія. Въ Туръ-Теребешѣ (Тнг-ТегеЪез) русскій элементъ вездѣ отмѣченъ до Ч ё р н и г а и даже послѣ него въ переписяхъ 1869 и 1880 гг. 2). въ ПТ а л а п к а х ъ (8а1апк)—до Ч‘ё рн и г а (кромѣ ІіНегае Тезілтопіаіев и Фен ь ста), *Карачфальва (КагасзТаІѵа) же и у Ч ё р н и г а, и въ 1869 г. 3) является русскимъ, въ 1880 г. указано русское меньшинство 4): і!

к.

Названія.

л.

В и.

Туръ-Ч’еребеіиъ .

м. рс.

м. рс. н.

рс.

м. и.

м. рс. п.

1 Паданки

м. рс.

м. рс.

м.

м. рс.

м. рс.

рс.

м. рс.

рс.

рс.

рс.

.

.

.

*Карачфальва

ф.

Названія.

нар.

Туръ-Теребешъ . Шаланки

„

*Ііарачфальва

.

.

і

ун.

1.

1.

ч.

е.

.

190 0 г.

рс.

ун.

м. рс. н.

26,1%

м. рс. н.

0°/о

21,9%

м.

31,0%

м. рс.

1,4%

36,9%

рс.

95,6%

рс.

0%

93,1%

’) Томашівський, ЕтпоГр. теріторія, стр. 12.

2) Томашівський, 1. с.

3) ІЪ. Въ текстѣ къ Етн. картѣ г. Томашівський относитъ его къ сомнительно-мадьярскимъ селамъ, на картѣ же Карачфа'льва помѣщено на русской территоріи.

4) Т о м а ііі и в с ь к и й, Етногр. теріторія, 1. с.

0‘"'

08 Менѣе

всего подтверждается показаніе Лексикона о Комлошѣ (Котібіз), но, какъ мы говорили раньше, въ немъ нѣтъ ничего неправдоподобнаго:

II а з в а н і е.

Еомлошъ .

.

.

В рс.

1. и. і Зо I.

рм.

і

1^1 ввн вв і

рс.

рс.

рм.

і

рм.

рм.

рм.

1

Итакъ, относительно Угочской столицы, матеріалъ, доставленный Лексикономъ, въ большей или меньшей степени слѣдуетъ считать подтвержденнымъ, какъ современными ему, такъ и позднѣйшими дапными. Граница сплошной русской территоріи осталась къ 1900 г. такой же, какой была и въ 177В г., за исключеніемъ вполнѣ объяснимаго орумыненія Бочкова и К о м л о ш а. Усиленіе въ пограничныхъ' русскихъ селахъ мадьярскаго элемента само собой должно было произойти. Утрата русской народности въ сёлахъ русскихъ и мадьярско-русскихъ, вдающихся въ мадьярскую (и отчасти румынскую) территорію—явленіе естественное и неизбѣжное. Уже во время печатанія настоящей работы мы получили отъ д-ра Г. С т р и п с к а г о *) оттискъ его рецензіи (по-мадьярски) на Этнографическую карту Т о м а ш і в с ь к а г о 2).

I1. Стрипскіи посѣщалъ не разъ, какъ Угочскую, такъ и иныя столицы па Дольней землѣ. Онъ вполнѣ признаетъ, что во многихъ поселеніяхъ Угочской столицы было прежде вполнѣ или отчисти русское населеніе. Изъ упомянутыхъ въ Лексиконѣ русскихъ и мадьярско-русскихъ носелепій, по его мнѣцію: 1) о ста лися вполнѣ русскими Сирма и III а ш в аръ; 2) остались русскими, по жители хорошо говорятъ и по-мадьярски въ поселеніяхъ: А р д о в о, Ардовсцъ, В е р я ц а, I! о в о с е л и ц а, О а с ф а л о в о, В е л и к і й С ев л ю ш ъ, Ч о р н а т а и Э греш ъ; 3) населеніе поль1) Си. о новъ ниже передъ „Списковъ поселеніи1'.

3) М. N с ш х е іЛ М и г е п т N е р г а \ ъ і о з г 1 ;і 1 у ьо,)’е, 1910, № 3-1, сгр. 264-270.

і\

пак

Кг

іо 8

і-

69

зуется одинаково и русскимъ и мадьярскимъ языкомъ въ сёлахъ Б а т а р ъ, К а р а ч ф а л ь в а, Т е к е г а з а, Ф а нчиково и Чепа; 4) омадьярились за послѣдніе двадцать л Ьтъ В у й г е л ь, Кекепюшъ, Матьфальва и Н е др е г ъ; 5) омадьярились также, но еще въ большей степепи, Б и к и п я, Ву йіокъ, Гетепя, Е и р и г а з а и III алапки. Остальныя у него не упомяпуты. Нѣкоторыя противорѣчія между показаніями Т омаіпівськаго и С т р и п с к а г о не могутъ быть разрѣшены иначе, какъ изслѣдованіемъ на мѣстѣ, да и то, относительно сёлъ съ двуязычнымъ населеніемъ, всегда возможны ошибки. Въ тѣхъ 16-ти поселеніяхъ, которьгь въ 1773 г. были вполнѣ или отчасти русскими, а въ настоящее время сильно или совсѣмъ омадьярились, находимъ и въ 80-хъ годахъ XIX в., и въ 1900 г. значительное количество уніатовъ, а именно: по Феньешу и переписи 1900 г.: отъ 7 5°/° до 100°/о—Б а таръ, Карачф альфа и Еедрегъ % отъ 50°/о до 75%—Б и к и и я, В у й г е л ь, Еекенюш ъ, Матьфальва, Великій Севлюшъ, Текегаза, Фанчиково и Чена 2); отъ 20% до 50%—В у й л о к ъ, Т у р ъ-Т е р е б е іп ъ, III а л а н к и 3). На картѣ Томашівськаго имѣется еще русское село НбшГос/—оно основано лишь въ 50-хъ годахъ XIX в. 4).

3. Береженая столица. Пограничныя русскія сёла: Ремета (Нешеіе), IIIаркадъ (Вагкасі), Макарьево (Макагіа), Барбово (Вагікага), Пистрялово (Ршхігаііаха), Фогарашъ (Ео^агаз), Л а л о в о (М. Беапуіаіѵа), С т а н о в о (йгіапіаіѵа), Д ѣ л о к ъ (Рарріаіѵа), Вуковинка (Внкоѵіпка), Кендерешово (Кеп(Іегезке), Ку штано вица (Ки8ІапЫѵа) 5), Подгоряны (Ройкеип^), Росвигово (Оговя ѵ6$). Подгородъ (Уага11]'а), ]) У Ф е н ь е ііі а еще Ф>аркашфальва.

2) У Феіьеш а—А р д о в ъ, по и е р е и и с и—Ф а р к а ш ф а л ь в а.

3) Но переписи—А р д о в ъ.

4) Ор. сй., стр. 195.

5) Такой порядокъ па картѣ Гёрсга; у I и п с к а г о и на послѣдующихъ картахъ сёла расположены иначе: сначала Купгтановица, потомъ Е е и д е р е ііі о в о.

70

Г оро нд а (Сгогопсі), Страбичово (ВхѣгаЪісво), Лучки (X. Ілісзка), Черленово (Свегіепб), и Зняцово (І^пёсх). Беѣ эти сёла и теперь русскія, съ преобладающимъ русскимъ большинствомъ свыше 80%. Меньшій °/0 русскихъ въ селахъ *ІІодгородъ—-51,8°/0? Барбово—-57°/0, Росвигово —62,2% и Лалово —■72,8°/0. Это обстоятельство объясняется притокомъ нѣмецкихъ колонистовъ въ XVIII в. Подгородъ (по-пѣмецки Егоаіепсіогі), впрочемъ, и возникъ (не ранѣе 1711 г.) изъ поселенія подъ крѣпостью нѣмецкихъ и хорватскихъ солдатъ; ихъ нѣмецкіе и онѣмеченные потомки составляютъ доселѣ почти половину населенія; русскіе—позднѣйшіе поселенцы *). Б а р б о в о и Лалово, старинныя русскія сёла, значичительно запустѣли въ первой половинѣ XVIII в. Въ нихъ въ 1763 и 1775 гг. были введены графомъ Шёнборномъ 2) чешскіе и нѣмецкіе колонисты 3). Росвигово—пригородъ разноплеменнаго Мукачева, въ которомъ и въ 1773 г. господствовалъ и теперь господствуетъ мадьярскій языкъ 4)—естественно постоянно пополнялся иноязычными элементами города. На русской территоріи у Т о м а га і в с ь к а г о находятся пять нѣмецкихъ и одно словацкое поселеніе—чзее это новыя колоніи, основанныя семьею графовъ Шёпборнъ. , Нѣмецкія: Старые К л е н о в ц ы (РгіесІгісМогі, Егі^уезіаіѵа) возникло въ 1807 г. °); Драчина (Тбѵізіаіѵа)— между 1827—1837 гг.6), Синякъ (Кёк-Ъёгся)—въ 1837 г.7), Новое село (Ег\ѵіп8СІогі‘? ЕгѵіпЫѵа, йгизгкб-ііі&ііи) — въ 1856 г.8) и Дубы (БиЬі)—въ 1861 г.9). О Во косяку, Веге$ ѵаггпе§уе топодтаріііі'уа, ЦіщѵагоВ, 1882, ІИ, стр. 775—776.

2) Въ 1726 г. гра<ру Лотарю Фрапду Шёнбориу, Майнцскому архіеипскоиу, была Карломъ УІ пожаловаиы конфискованныя Ракоціевскія владѣнія (Ъ е 1і о с 2 ку, Кетеі Іеіерйёаек, М. §'а/Л. 1 б г Ь. Вяетіе, V, 1895, стр.256.

3) Ъ е к о с 2 к у, Моно^гаркіаіа, Ш, стр. 56 и 383.

4) Въ 1900 г. въ М у ::: а ч с в ѣ русскихъ -1601 (20,4°/о), мадьяръ—8.827, нѣмцевъ 3.82С. Такимъ образомъ, всего мадьяръ и нѣмцевъ 12.647; по исключеніи 6.567 евреевъ, число настоящихъ мадьяръ и нѣмцевъ будетъ 6.080. Л Ве1тос2ку, Ор. сіі," стр. 255.

6) ІЪ., стр. 770—771.

7) ІЬ. стр. 734—735.

8) ІЬ., стр. 748.

9) ІЬ., стр. 243.

71

Словацкое село—Новые Кленовпы (Оі-Кіепосг) — въ 1827 г.1). По преимуществу тѣмъ же гр. ПТёнборнамъ обязаны своимъ происхожденіемъ сёла нѣмецкаго острова, прилегающаго съ юга къ Мукачеву. Большая часть сёлъ существовала ранѣе XVIII в. и была населена русскими, но въ первой половинѣ XVIII столѣтія эти русскія сёла вполнѣ или отчасти запустѣли и были тогда заполнены новыми, преимущественно нѣмецкими колонистами. Таковы 2): Вегеиіпка (Березинка) заселена нѣмцами въ 1780 г., но упоминается еще въ концѣ XVI в.; въ началѣ XVIII в. называется К. Ь е а н у 1 а 1 ѵ а 3). Ко с 8о ѵа (ПенІ8с1і,-Кёте1 Косзоѵа) заселена нѣмцами въ 1728 г., подъ именемъ Когезоѵа (Корчава) существовало въ XVII в. 4). Р 6 8 а 1і а и а (Мопіогсгог^ 5), Иавшинъ) колонизовалось нѣмцами ст. 1750 г.; Р 6 в а Ъ а, я а упоминается еще къ XV в. 6). О Ъ е г (УеІ8о)-8 с Іг б п Ь о г и (Коронеръ) заселено нѣмцами въ 1780 г., К о г о р е с и существовалъ въ XIV в. '). П и і е г (АІ8б) - 8с1ібпЪогп (ХётеІ-ЦіЫи, Новое село)—въ 1782 г.; въ XV в, называлось К. Гаіи, К. въ XVI в.—М и п к а с 8 -1) з 1 а I н 8). ВорМепйогІ (2вбі:іаІа1ѵа) основано въ 1804 г. 9). Ѵа.граіапка (ІІаланки) паселепо потомками нѣмецкихъ солдатъ, составлявшихъ въ XVIII в,, послѣ прекращенія Ракоціевскаго возстанія, гарнизонъ Мукачевской крѣпости 10). О 1Ъ., стр. 362.

-) Въ Лексиконѣ нѣтъ В е г е г і п к а и 8 о р 1і і е п Л о г і‘.

3) Іи е Ь о с ъ к у, Ор. сіі., стр. 154.

4) 1Ь. стр. 365.

5) Искаженное М о пі'о гі з о г е, іго имени графини Маріи Терезы ІІІёнборнъ, урожденной гр. Мопіеіоіѣ, матери гр. Орвина ІПсеборпа. г>) 1Ъ., стр. 661—663.

7) 11). стр. 690—691. ч) 11)., стр. 688—690.

'■') 1Ь., стр. 808. і°) ІЪ., стр. 776. Вообще о нЬмецкон колонизаціи въ Береженой ст. см. также обстоятельную, основанную на архивныхъ документахъ статью того же почтеннѣйшаго, болѣе, чѣмъ восьмидесятилѣтняго старца, неутомимаго труженика, мѣстнаго историка и археолога, г. Ѳедора Легоцкаго: Н6гаеі Іеіерйезек Веге§ѵагте#у6Ьеп (Мадуаг цахсіаьацібгіспсіті зхетіе, И, 1895, стр, 249—285).

72

На западъ отъ Мукачева въ русской части столицы лежитъ мадьярское село Р а к о ш и н ъ (Какоя):

Назвапіе.

Л.

Ракошиш. м. і

м.

г.

Ф.

і.игѣ.і

пар. м.

;

ун.

рс.

ун.

м. рс. : 48,5% м. рс, 39,8%' 40,2°/

Русское меньшинство, указанное Ф е и ь е ш е м ъ и Черни г о м ъ, сохранилось и въ 1900 г., к, по словамъ Том а ш і в с ь к а г о, всѣ жители говорятъ и по-русски 2). Такъ было, вѣроятно, и въ 1773 г. Хотя всѣ урбаріалыіые документы, относящіеся къ Ракошину — мадьярскіе, хотя въ ІііЛегае 1е8Іітоніа1е8 роднымъ языкомъ жителей названъ только мадьярскій, но въ общемъ перечнѣ документовъ (еіепсішя сошсгірііопш игЬагіаІія) помѣчено: „ Іогишіа іигатеніі Киіѣепісо Міотаіе йеасгіріа"; налицо русскаго текста нѣтъ. О русскихъ сёлахъ на мадьярской территоріи К в а с о в о (Коѵа8яб), Чума (Сзота) и Г о м о к ъ (Нотой) скажемъ ниже. Слѣдующія русскія сёла, помѣщенныя у Феньеша, отсутствуютъ въ Лексиконѣ 2):

I. Мукачевскій округъ.

N. В е 1 е Ь е 1 е (Белебово), „Ве11іЬе1а1уа“ въ сопзсгірііо (1іса1І8 1576 г.3); упоминается и въ XVII в.4). Кіазіготаі^а (Подмопастырь) — имѣются современные Лексикону урбаріалъные документы.

9 Етногр. карта, стр. 197, нр. 3.

2) См. выше, стр. 54 замѣчанія о таковыхъ столицы.

3) Т. VII.

9 Ь е Ь о с ъ к у, Ор. сіС, стр. 58.

сёлахъ

Мараморошскон

73

ОЫах ]) (Облазь)—„ОЫа/, поѵа ро88е8віо“ въ сопзсгірііо <1іса1І8 1570 г.2); упоминается въ ХУІІ в.3).

II. К о с и н с к і й (К а 8 / о п у е п 8 і в)

округъ.

К ] у п с 8 а г к а (Ключарки)— подъ именемъ А. Ь и с 8 к а и К. В и с 8 к а существовало въ XV—ХУІІ вв.1); имѣются урбаріальные документы.

8 к и г а і 6 с г (ІІІкуратовцы)—имѣются урбаріальные документы.

III. Верхній

округъ.

Кошібв (Комлушъ)— существовало уже въ ХУ в.5). Р а 1 Іа 1 ѵ а (Воловица) - упоминается въ ХУІІ в.6). Ни одного изъ этихъ сёлъ пѣтъ въ сопзсгірііопев 1715 и 1720 гг., въ Лексиконѣ Корабинска го находится лишь К о т 16 8, на картахъ же Корабинскаго., Линскаго и Г ё р ё г а—всѣ 7). Хоѵо82в1іс2а (Новоселица) 8) встрѣтилась намъ въ первый разъ лишь въ схематизмѣ 1814 г.

4. Унгварекая столица. Проведеніе въ Унгварской столицѣ русско-мадьярской границы по даннымъ Лексикона нѣсколько затруднительно оттого, что три пограничныхъ села—Д у б р о в к а (ІІііЪгбка), Баранинцы (Вагапуа) и Ча с л овцы (Свавгібсг)—помѣщены въ Лексиконѣ безъ опредѣленія господствующаго въ нихъ языка. ]) У Феиьсша — АЪІах.

2) Т. VI. 3) Ъ е Ь о с г к у, Ор., сік, Ш, стр. 639.

4) ІЬ., стр. 863-364.

5) ІЬ., стр. 367. с) ІЬ., стр. 643.

7) На всѣхъ картахъ общая ошибка: Е а 1 и с з к а) напечатано Рарріаіѵа.

8) Около 11 о п с ъ а (Ильннда).

вмѣсто

РаНаІѵа (около

74

Дубровка, окруженная • русскими сёлами и удаленная отъ мадьярскихъ N. В о Ь г о п у, К. и N. О е ] о с ъ и Н е 1 т е с и, и теперь русская Д, таковой всегда считалась въ XIX в. и, конечно, русской (шла и въ 177В г.2). Два остальныхъ села болѣе сомнительны:

К.

Баранинцы .

рс.

* Часловцы

рс.

Названія Баранинцы . * Часловцы

ф.

нар.

.

о

Названія

рс. сл.

1880 г.в) 1890 г.3)!

рс. м. м.

рс. М.

ч.

ун.

55, ГД,

М.

рс.

1869 г.3)

То

50,1"/,, м. рс. т.

22:

м.

рс. сл.

г.

Бр. 4)

рс. м.

м. рс.

58 Л °/

ун.

73,4°/о

4,0°/о 44,9(

Изъ таблицы видно, что и теперь, и ранѣе въБаран инц а х ъ сильнѣе, чѣмъ въ йасловцахъ представленъ русскій элементъ. Такъ какъ въ 1774 г. крестьянамъ перваго села былъ врученъ словацкій урбаръ 5), то мы, думаемъ, не ошибемся, если сочтемъ его въ 1778 г. русскимъ, хотя, конечно, съ большей или меньшей нримѣсыо мадьяръ. По урбаріальной таблицѣ въ Б а р а н и н ц а х ъ преобладаютъ у крестьянъ славянскія фамиліи, въ Ч а с л о в ц а х ъ же болѣе мадьярскихъ 6). Осторожнѣе будетъ, поэтому, не включать Часловцы въ число русскихъ сёлъ, хотя, несомнѣнно, жили тамъ и русскіе. !)

2) 3) 4) ■') 6)

Въ ]900 г. русскихъ 94,9%. Урбаріалыше документы 1772 г., правда, мадьярскіе. Т о м а ш і в с ь к и й, Ор. сіі, стр. 202, нр.. 2. В г о с ѣ, Зіисііеп, карта. Копія у пасъ. См. приложеніе.

Тогда пограничная черта пройдетъ черезъ слѣдующія русскія сёла: Дубровка (Бнѣгбка), Комаровды (Ого82-Котогос2), Долгое (Нозз/літего), Бараяинцы (Вагапуа), К о р ы т н я н ы (Кегеітуе) % Д р а в ц н (Пагбег), Минай (Мша.]) и Радванка (Касіѵапси). Послѣ мадьярскаго Унгвара 2) начинается уже русско-словацкая граница. Изъ. этихъ селъ Дубровка, Комаровды, К оры т н я н ы и Д р а в ц ы—и донынѣ русскія 3), относительно же Долгаго, Миная и Радванки показанія расходятся:

Назвапія.

Л.

К. I

і

Ф.

пар.

і

уи

і

ч.

г і Бр.

I

1900 г.

рс.

ун.

' ,

Долгое

РС- рс.

. |

"'Минай .

РС-

рс. м. і 78,2% |

рс.

м. ] 14,47; 70,1° , 1

м. | м. рс. 1 42,2% м.рс.т. ы. |

1

1Л7; 51,87, \

|І *Радванкаі,рс. рс.Ірс.м.сл., 88,5%ім.рс.т. рс. 27,97о| 60,67

Въ Д о л г о м ъ, почти окруженномъ мадьярскими сёлами, естественно русскій элементъ долженъ былъ понести большія утраты, но и до Чёрнига включительно онъ преобладаетъ; русское меньшинство отмѣчено въ переписи 1869 г.; въ .1890 г. это меньшинство превращается въ словацкое, а въ 1900 г. вновь становится русскимъ (!) 4). Радванка въ 1900 г. и по переписи имѣетъ довольно значительное русское меньшинство, по Томашівсь кому 0 По Горе г у; правильнѣе наоборотъ: Корытняпы, Баран и и ц ы.

2) По Лексикону, въ У и г в а р ѣ господствуетъ мадьярскій языкъ, въ настоящее время населеніе смѣшанное, но перевѣсъ имѣютъ мадьяры (Т о зі а ш і в с ь к п и, Ор. сіі., стр. 201). Всего въ У н г в а р ѣ 14.723 жителя, изъ нихъ русскихъ—500, нѣзщевъ—1.071, словаковъ-1.223, иныхъ—29В, мадьяръ—11.631; евреевъ 4.560, христіанъ 10.163; русскіе, слѣдовательно, составляютъ 4,9% христіанъ.

3) Меньше всего русскихъ въ Е о р ы т н я и а х ъ — 77°/о (ио Б р о х у, ЗІоѵаішсЫЛеі-пгивз. Йіийіеп, стр. 11, паселеніе говоритъ и ио-рурски и но-мадьярсіш) и въ Д р а в ц а х ъ — 80,5о/0 (но картѣ Б р о х а — іЪісІет— Дравцы на сазіоіі русско-мадьярской границѣ). ') Т о зі а ш і в с ь к и й, Ор. сіі, стр. 202, пр. 2.

76

число русскихъ должно бить на дѣлѣ большимъ Л, и тогда, вѣроятно, русское меньшинство стало бы относительнымъ большинствомъ. Русскихъ и словаковъ по переписи болѣе, чѣмъ христіанъ иныхъ народностей: русскихъ 235, словаковъ 258, всего 493, что составляетъ 58,2% христіанъ. Часть русскихъ отнесена, несомнѣнно, къ мадьярамъ и словакамъ 2). Только относительно Миная показаніе Лексикона стоитъ болѣе одиноко, но ничего нѣтъ удивительнаго въ омадьяреніи пограничнаго, да еще близкаго къ мадьярскому Упгвару, бывшаго прежде русскимъ села. Уніатовъ и у Феньеша весьма значительное количество, а въ I 900 г. они составляли болѣе половины христіанскаго населенія. Если судить по фамиліямъ крестьянъ въ урбаріальныхъ таблицахъ, во всѣхъ этихъ трехъ сёлахъ въ концѣ ХУIII в. преобладало не мадьярское, а славянское (гезр. русское) населеніе. На словацко-мадьярской межѣ находится, по Лексикону, русское село Л е к а р т ъ (Ъакагі).:

Названіе.

Лекартъ

і

. !:

л.;

рс-

к.

рс.

і 1 ч* ! ; і !

1 'СЛ. рс.т.і !

1

Бр.

і !

Ц.

I

СЛ.

!

СЛ.

;

т.

і і

!

1

СЛ-

Оно только у Корабидскаго названо также русскимъ, у Ч ё р я и г а помѣщено на смѣшанной, словацко-русской территоріи, по всѣмъ же позднѣйшимъ даннымъ оно словацкое, и это ословаченіе одиноко лежащаго русскаго поселенія нисколько ни удивительно. По Ф е н ь е ш у въ немъ 63,8% уніатовъ. У Феньеша находятся еще русскія села: въ С е р е д н янскомъ (III) округѣ —Н е § у I а г к (Гедьфаркъ) и II1 и Ъ о к а (Глубокое), въ Унгвар'скомъ (IV’)—Ъ е к і с я а г (Лекицары), Ор. сіі, стр. 201, пр. 5. Тіо Б р о х у—Р а д в а н к а русская.

2) Бри нашемъ посѣщеніи въ 18Г0 г. Р а д в а н к а совершенно не произвела впечатлѣнія мадьярскаго села. Ср. СгатЬеІ, Ор. сіі.: „ЯаШ^ѵагот т піеі-оѣсі зІоѵепвкусЬ. У Кайѵапке-рорівапі Віоѵасі рорівапі ей ул Віоѵакоѵ ѵуіиспе па гакіайе вѵоріо г. - к. паЬогепзТѵа'1 (стр. 77).

77

и иі 8 о г (Лумідоръ) и ^ а Ь г о ^ у (Забродь). Насколько памъ помнится, гъ документахъ ХУГ—ХУП вв. мы, какъ будто, этихъ сёлъ не встрѣчали. Въ сопзсгірііо 1715 г, нѣтъ ивъ нихъ ни одного, 1720 г.—только 2аЬго§’у. Для Уигварской столицы сохранились урбары около 200-хъ сёлъ, но среди ихъ нѣтъ также ни одного для озпачеяныхъ сёлъ, равно какъ нѣтъ ихъ и въ Лексиконѣ Корабинскаго. На картахъ его имѣется лишь 11 е к і с ъ п а (~—Ъ скісиаг), Ьи т 8 о г и ХаЪгосЬіа (=2аЬго§у), у Липскаго и Гёрёга— всѣ, кромѣ Н е § у 1 а г к, въ схематизмѣ 1814 г.—всѣ. іі

Подведемъ теперь итоги сравненія показаній Лексикона относительно русско-румынской и русско-мадьярской границы съ иными использованными нами данными.

1) Показанія Лексикона, насколько возможно было провѣрить, въ большей или меньшей степени подтвердились. Даже въ тѣхъ случаяхъ, гдѣ эти показанія стоятъ нѣсколько уединенно, въ нихъ нѣтъ ничего невѣроятнаго, и опи могутъ быть признаны вполнѣ отражающими тогдашнія этнографическія отношенія юговосточныхъ столицъ Угріи. Такимъ образомъ, паши апріорныя соображенія о достовѣрности матеріала, представляемаго Лексикономъ, надѣемся, должны быть признаны фактически оправданными.

2) Граница сплошной русской территоріи осталась въ теченіе послѣднихъ 130-ти лѣтъ почти неизмѣнной, только въ различныхъ поселеніяхъ расширилось употребленіе мадьярскаго языка, не вытѣснившаго, однако, русскаго г). Потери

') Мадьярское вліяніе сказалось также въ проникновеніи мадьярскихъ словъ въ русскую ріліъ. Русскіе говоры многихъ окраинныхъ сёлъ часто только этимологически остались русскими—въ словари омъ отношеніи они на 3,'всели не болѣе, омадьярены. Ср. Верхратскин, Зла до би: „В місцевостях, де Руснакн живутъ спорадично межи Малярами, язпк першихъ, іиіоді лереновисинн ыадярскими виразамп, нредетавляе исвідрадну сумішку язикову, в котрііі пера::' лише яакііічііки в склопеиях і сиряганях рускі, сами же слова мадярскі" (Зан. ІІІевч.. XXVII, 1899, стр. 0). Приводамъ нѣсколько фразъ ла такихъ говорахъ, сообщенныхъ лапъ д-ромъ Г. Стринскимъ. Нѣкоторыя, быть можетъ, сочинены народомъ ради насмѣшливой характеристики говора, большая же часть взята изъ обыденной рѣчи: Изъ Угочскоп ст.: „Конданг (м. копс1аз = с1. Всіпѵетішѣ) олдолваш (м. окІаІѵазЬ ~ ~ веіВѵагіь), а свіні на орсару (м. огзяачрйі сі. ВапсІзИаззе)

78

на окраинахъ, гдѣ и въ XVIII в. жило смѣшанное двуязычное населеніе, совершенно естественны. Кое-гдѣ—какъ въ долинѣ р. Руссковой-^—этнографическій процессъ окончился въ пользу русской народности. .8) Утраты, понесенныя русскимъ языкомъ въ удаленныхъ отъ основной русской территоріи выступахъ и островахъ, преимущественно въ смѣшанныхъ, мадьярско-русскихъ поселеніяхъ, вполнѣ соотвѣтствуютъ условіямъ жизни національностей въ Угріи. Особенно быстрымъ темпомъ должна была идти мадьяризація -въ послѣднія десятилѣтія !).

4) Значительное количество .уніатовъ, весьма часто и уніатское большинство, находится, за рѣдкими исключеніями, именно въ тѣхъ поселеніяхъ, въ которыхъ, по Лексикону, въ той или ііпой степени употреблялся русскій языкъ, и это обстоятельство, копечио, должно быть признано сильнымъ аргументомъ въ пользу мнѣнія, что нынѣшніе мадьяры -

сийелбм“ — свинарь съ боку, а свнпѣ на дорогѣ разсѣянно; „прошу перепшйталоватп (м. веШпі —- враяісгеп) на наш мулачаГ (м. шиіаіза# = р. ІІпіегЬа1іип§)и = прошу придти на нашу забаву: ,відяз (м. ѵіцуа/пі = Асііі §’сЬеп), бо міпдяр_ (м. тіпсііагі = зо^Тсісй) ти амінь" — внпмаіі, бо тотчасъ тебѣ аминь; „шло у керекварашом (м. кегекѵй^ав = й. Иасі§е1еІ8е)“: „гадкуй, бо чіішѵ (л. С8ік6’~ с1. БіШеп) тя ругпе (дг. гй^пі = 8іовзеп)“ = гадкуй, бо лоіпук тебя коннет; изъ Бышко в а (Мараморошскон ст.): „кешбрвспша твоя праца (м. кевегѵез типка = заиете АгЬеіі);“ „валту,)е ся ідеу (ѵаііо/ік а/ ісіб)“ мѣняется погода; „картяли ся и мулатловіші"играли въ карты и забавлялись. Изъ . М у к а ч о в а: „папъ годподь (м. Ііасіпац-у — командиръ) тя побйнтетлуе (ы. Ъііпіеіпі — Ъеяігаіеп)11. Изъ ІП е л е с т о в а (Береженой ст.): „Боу им у вареніи (м. ѵагоз — городъ), кербач (м. когЬасз = іі. Ріеііе) купи у у боуті (м. Ъоіі — склепъ, лавка)". И Приведенъ слова проф. Бро ха (ВІоѵаківсЪ—кІеіпгибзізсІіе Віисііеп), рсльефио характеризующія національный процессъ въ Угріи: „Мап каііп <1іе ЛУігкшщеп еіпег Аззітііаііоп ЪеоЬасІііеп. (Ие 8Іс1і Иіеііз аиі іібкеге таіегісііе иші ^еізііде Киііиг зійігі, Иіеііз аѣег аисіі сіигсіі еіпеп тойегпеп Віааів^есіапкеп Ьегѵогщзгиіеп иші ЪевеЫеипіці лѵігсі, сіег (Іагаиі' а觧еѣі, ѵегвсіііесіепе Везіашііііеііе іи еіпо еіпІіоіНісІю ИаНоп шішщіебзеи.

-ууіе Ірвепйе вргепдешіе Кеііе іп аііе {Цігаскщеѵѵасішепе, ІеісІіЬ^евраііепе Віатте, йгіп§еп Иаііег іііе таіегіеііеп Киііигібгзсішііе <1ег Маууагеп, іѣге Ваітеп иші БаЪгікапІацеп, іЬге Ехріоііігипд йег паійгіісііоп ИеісІіНштег сіег Сгс&епоі, іп <1іе аііеп ВіаттѵегЫіІіпіззе іііпеіп.-І)іе Ѵегйпсіегшщ капп кеіпеп пеітепй\уегіЬеп ЛѴісіегзіаші Ъедецпеп іп кіеіпеп Віііттеп оіте еі^епНіске паііопаіе Киііиг, оіше паііопаіеп Ушзаттеп1іап§, іа ЬеіпаЬе оЬпе Вриг ѵоп паііопаіеп Ведѵивзізеіп" (стр. 3—4).

79

уніаты 0—потомки югѣ и румынъ2).

омадьярившихся

русскихъ,

кое-гдѣ на

]) А также, какъ увидимъ ниже, и словаки-уніаты.

2) Объ . этомъ см. выше, стр. 37. Наиомнимъ, однако, высказанное выше предостереженіе, что рискованно современныя религіозныя отношенія безъ оговорокъ переноситъ и на прошлыя времена. Какъ въ національной, такъ н въ религіозно!] сферѣ въ XIX в. въ Угрін наблюдались измѣненія. Во многихъ поселеніяхъ даже съ'30-хъ годовъ число уніатовъ уменьшилось, въ другихъ (но эти случаи рѣже)—увеличилось. Полагаемъ, что. болѣе рѣзкія колебанія слѣдуетъ считать результатомъ но столько перемѣны вѣры, сколько передвиженія населенія. Приведемъ нѣкоторые примѣры: 1) У м о и ь ш е н і е % у и і а т о в ъ. Унгварская столица (всп> сёла 111, Собранскаго оь'рцга). Н а з в а н і я.

1900 г.

Ф-

•

Гнойно (Напаяна).

|

50,7%,

3 а в а д к а (Хаѵасіка).

сл с©о

60,8%

25,4";»

Стр а 11 и л д ы (Ь'зіга,]пап)

100,0°/о

45,5"; о

Янковцы (.Іепко).

51,4°/о

33.3%

ЯстреЦбьс (ДеяиігеЬ) ....

93,7%

.

!

50,3% ’

Земплинсісая столица. Н а з в а и і я.

1900 г.

ф.

1 ,

і

К е р е с т у р ъ (Вгесз-Кегезгійг, 1 И)

59,6%

Пакостовъ (Раказяіб, У)

69,3%

42,9%

Полянка Т о в а р и. (Таѵагпа Роіуапка, У) .. |

68,8%

15,1%

III а му д овцы (8атояу, ІУ)

59,5%

42,9%

. .

40,6%

2) Увеличеніе % уніатовъ. Мы выше (стр, 28, нр. 1.) указывали на ошибки у Ф е н ь е ш а, часто не принимавшаго въ расчетъ уніатскіе схематизмы. Возможно, что во многихъ сёлахъ увеличеніе °/о уніатовъ лишь мнимое. Надо это всегда имѣть въ виду (ошибокъ Феньеша въ обратную сторону предположить нельзя). Для Ластовецъ (Вазиібсз, Земпл. ст., III), въ которомъ но Феньешу лишь 4,9°/о уніатовъ, мы взяли цифру уніатовъ изъ Мукачовскаго схематизма 1837 г.

80

Утварская столица. Н а я в а и і е..

Еарчава (Кагсзаѵа, I)

і|

Ф<

і| ІІ і

і ■ . . . !і

28,4°/,,

і і

58,5°/о 1 1

Звмплинская столица. и ' • Названія.

!1

Ф1

Ластовцы (Ьазяібс/, III) . . В ог зі (II) . . . .

|

37,2%

...... | !

30,4%

1

49,9°/0 58,0% I і

Въ общемъ, число уніатовъ скорѣе идетъ на убыль.

IV. Русскіе и смѣшанные острова на неславянской те рр иторіи. Если близкія къ русской территоріи, составляющія ея непосредственное продолженіе, русскія п смѣшанныя сёла Угочской столицы болѣе или менѣе омадъярились, то тѣмъ естественнѣе исчезновеніе русской народности въ отдаленныхъ отъ русской территоріи островахъ. Русскіе, усвоивъ по необходимости языкъ сосѣдей, со смѣной выроставшихъ въ иноязычной обстановкѣ поколѣній, должны были постепенно забывать родной языкъ, остававшійся въ удѣлъ старикамъ, по вымираніи которыхъ сохранялось у людей только воспоминаніе, что, де, вотъ наши отцы и дѣды говорили порусски *). Русскія и смѣшанныя сёла разбросаны по угорской Дольней землѣ, то по одиночкѣ, то группами, отъ двухъ до пяти, въ столицахъ Бережской, 3 е м п л и н с к о й, С а тм ареной, Саболъ чекой, Б игарской, Тори янской и Б а ч ъ - Б о д р о г с к о й.

1. Береженая столица. Бъ южной, мадьярской части столицы, по Лексикону, находились три русскихъ села: К в а с о в о (Коѵазгб), Ромокъ (Нотой) и Чума (Сзота).

) См. часто цитировавшіяся работы Г на тюка и Дамбеля.

6

Названія.

!л.

1

Квасово

: РС-

м.

рс.

рс.

м.

—

** Гомо къ

1.

Д.

К.

ф

!

уп

1 нар.

рс. м.і 79,9%' рс.

|

рс.

•

рс.

9В,6"/;,

1900 г.

1

ч.

■рс.

;

ун.

82,5“

„1

04,0%

0%

'

91,4“/

0% ■

72,6"/

I

1

* Чума.

.

рс.

м.

рс.

рс. : 97.6“/,,' рс.

К в а с о в о и донынѣ осталось русскимъ. По

М.

Бслю:

„ К о у а 8 х б, К о у а 8 и о ѵ о-іпсоіів КиБіепК, а чиіЪиз іпТіаГ омо къ, по переписи 1900 г. —чисто мадьярское село, въ 1869 г.—преимущественно мадьярское, въ 1880 г.-— чисто мадьярское, въ 1890 г.—-съ русскимъ большинствомъ 1), Т о м а пі і в с ь к и й причисляетъ его къ русскимъ 2). Какъ бы то ни было, и у Черни г а оно -русское я). Чума и по переписи 1900 г, и начиная съ 1869 г.—мадьярское село, по То мага і вському, въ немъ находится нѣкоторое количество русскихъ. У М. Бел я: „С 8 о т а, соІопіа КиШепогшп “. До Черни га включительно оно также считается русскимъ. По 1 і і Д е г а е Д е 8 Д і іи о и. і а 1 е 8, однако, во всѣхъ трехъ

сёлахъ: „1іп§тіа Іішщагіса Іосі іпсоНв ѵегпасніа", въ концѣ краткаго отчета о процессѣ сопвсгірйошв игЪагіаІів (1772 г.) относительно Чумы отмѣчено: „Іііщиа Ьші&агіса іпсоіів Іосі паДіѵа еД изиаДа* 4 5 6 7). Какъ примирить эти противорѣчія см. выше наши замѣчанія о „ІіДДегае Де вііш опіа1е8“ °). Судя по фамиліямъ крестьянъ, въ Квасовѣ и русскіе и мадьяры были одинаково представлены, въ Гомокѣ и Чумѣ—мадьяры преобладали (>). ' Уніатовъ, и но Феньешу, и по переписи 1900 г., значительное большинство. Уніатское большинство находится теперь еще въ селѣ Яношіево (Макков «Гапозі). Въ немъ, но Томашівському, уже въ 1748 г. была уніатская церковь '): Ч 2) 3) 4) 5) 6) 7)

Томашівськп й, Ор. сП., стр. 198, ир. 3. Ор. сіС, стр. 198. У М. Бе л я ничего нѣтъ о народности. Хотя печатныя рубрики урбаріальной таблицы для Ч у м ы— русскія Стр. 18. См. приложеніе. Ор. сіД., стр. 199, пр. Іо

83 ф.

Названіе. ^ л.

пар.

—

Яношіево

,

1900 г.

ч.

ун.

рс.

м. рс. I 54.8°/0 Ы. рс.

ун.

2,9"/Ѵ 73,5°/0

Русское меньшинство, указанное у Феньеша и Черни га, въ 3 773 г. говорило, очевидно, преимущественно по мадьярски.

2. Земплинекая столица. Въ южной, мадьярской части столицы, въ Островномъ или II р и б о д р о г с к о м ъ (ргосе88іі8 Ііі8іі1апи8, Восіго^ко/і ,]‘ага8) округѣ по р. Тисѣ, на границѣ Сабольчьской столицы, имѣлся островъ изъ трехъ русскихъ: Добра (К. НоЪга) Дамоцъ (ІЗатбсх), Ч.еке (Свеке) и двухъ мадьярско-русскихъ сёлъ: Бель (Веіу) и А гардъ (Аецші). Кромѣ того, два русскихъ села лежатъ отдѣльно среди мадьярскихъ: Поляна (Роіуап) около Лелеса и С е р д а г е л ь (8/егсІаІіеІу) — на лѣвомъ берегу р. Бодрога. Въ У й г е л ь с к ом ъ округѣ, ближе къ этнографической словацкой границѣ, находится русское село Кашовъ (Казб), почти со всѣхъ сторонъ окруженное мадьярскими селами: Названія.

Л.

к.

с.

Добра

рс.

рс.

а

ь*. на,]).

уп.

'М.

м. рс.

90,3°/о

84,1°/,, м. рс. т. 69,3°

рс.

81,6"

Дамоцъ

. !

рс-

рс.

м.

м. рс.

Чеке .

.

рс.

сл.

м.

м.

Бель

.

.

м. рс.

м.

м.

м. рс.

51,5°/,, м. рс. т. 42,1°'

Агардъ

.

м. рс. м. рс.

м.

м.

49,4°/0 м. рс. т. 40,3°

м.

м. рс.

Сердагель

рс.

рс.

м.

м. рс.

Кашовъ .

рс.

рс.

—

рс. сл.

52,9°/0 рс. м. о

рс.

го

рс.

о

Поляна

82,4°/,, м. рс.

67,1°

50,3°

м. рс. т. 41.2°

78,і°;0 м. рс. т. 68,6° 6*

84

Уже въ 1797 г. Сирмаи считаетъ всѣ эти сёла надъярскими 4), что, конечно, слѣдуетъ понимать въ смыслѣ зпанія и употребленія русскимъ большинствомъ мадьярскаго языка. Съ 1773 г. до 1797 г., т. е. въ 24 года, должно было, несомнѣнно, выросли новое поколѣніе, которое должно было говорить преимущественно по-мадьярски. М. Бе ль совершенно опредѣленно указываетъ на русскую народность сёлъ: Чеке, Белъ и Поляна; А гардъ и Сердагель у него мадьярско-русскія, въ остальныхъ, по его словамъ, населеніе пришлое и смѣшанное, причемъ относительно Кашова подчеркнуто незначительное количество мадьяръ 2). Бъ первой половинѣ XIX в. не всѣ еще потомки русскихъ поселенцевъ забыли русскій языкъ-, какъ это видно изъ Ф е н ь е ш а 3) и Черни г а. У послѣдняго Добра даже чисто русское, въ Полянѣ—русское большинство. Теперь всѣ сёла—мадьярскія 4). На русскій, въ прошломъ, характеръ этихъ сёлъ указываетъ и ихъ вѣроисповѣданіе: въ четырехъ изъ нихъ и въ 1900 г. уніатовъ болѣе 60%, въ одномъ болѣе 50%, въ остальныхъ—меньшинство, по значительное. Во время Феньеша число уніатовъ было еще больше: въ 4-хъ сёлахъ — болѣе 70%, въ. двухъ—-болѣе 50%. Въ концѣ.ХУIII в., но Сирмаи, сёла Добра, Дамоцъ, Чеке, А гардъ и Поляна показаны прямо уніатскими, лишь въ селахъ Бе ль и Сердагель „саБюІісі (Ііѵегзі гііий," причемъ въ послѣднемъ, очевидно, уніаты составляли сравнительно болѣе старое, коренное населеніе: „іпсоіае СаБюІісі иігшвцие гііив, Огаесів Гетріо еі рагосѣо ^аибепБЪий, ЪаБнійжІ X. Коѵезсі аШІіаііз °)“. По частному сообщенію д-ра Стрипскаго, село Токайскаго (ВнЪтопІапий) округа Ардовъ (ЗгоЧІбв-Ѵё§Аггіб) въ настоящее время—русское6); оффиціально —оно мадьярское съ уніатскимъ большинствомъ:

') Кашовъ у него пропущено.

-) См. ниже УІ главу.

3) Канговъ—у него русско-словацкій; возможно, что этп словаки, па самомъ дѣлѣ—русскіе римско-католическаго вѣроисповѣданія.

4) ІІо К л и м ѣ, К а ш о в ъ—словацкій. г>) Ор. сй. Стр. 294. с) „Се одииоке руське село: куніті, лишіті, а не: куніц, зохабіиД

Вв

Названіе. Ардовъ

.

. 1

м.

м.

ф

с.

м.

ч.

пар.

уп.

рс. м.

67,4°/„!

сл.

Иныхъ данныхъ о немъ не имѣется въ. нашемъ распоряженіи. Г. Томашівський считаетъ еще К о м л о іп к у (Ко тібвка)2) русскимъ селомъ. Въ спискѣ о. ІО. С т а в р о в с к а г о— тоже. По Лексикону, оно — словацкое:

Назвапіе. Комлошка'9.

Л.

В

сл.

м.(?)Э

ц рс.5) : 94,1°/о

рс.

1900 г. рс.

уп.

11,97,,! 96,9%

Вопросъ о Комлошвѣ весьма неясенъ; по оффиціальнымъ переписямъ въ 1869 г. опа была русской, въ 1880 г.— словацкой, въ 1890 г.—опять русской, въ 1900 г.—преимущественно мадьярской 6). Въ томъ же Токайскомъ округѣ имѣлось въ 1778 г. чешское село Как. Это поселеніе старое, запустѣвшее въ турецкое время:поМ. Велю: „Ьосиз (ІезоІаШз-а Тигсагиш ІеіпрогіЪиз*. О поселеніи въ пемъ чеховъ-акатоликовъ и о замѣщеніи ихъ. потомъ мадьярами католиками сообщаетъ В Соіопов Ішпцагоз §гаесо-саМю1ісае геЩ’іопі аДДіеГозІіаЪеі: (стр. 222).

2) Бъ ХУ1ІІ в. опа была причислена па Абаунварской столицѣ.

3) Бе ль о народности жителей Комлошкн ничего не говоритъ, но даетъ любопытную этимологизацію: „К о ш о 16 8 к а - ѵосаЪиІшп ірзит ехіШаГет ірзат ргоДік1, сближая названіе, очевидно, со словомъ комолый. Къ мадьярскому к о т о 1 у=егпзЪ, егпзБіай названія Комло’гаъ, Комл о іп к а, понятію, ие имѣютъ никакого отношенія. Оба они происходятъ о'іъ мадьярскаго Ісотіб (отъ слав. х м ѣ л ь) = Дег Норіеп; к о гы 1 6 8 = Дег Норіеп^агіеп; К о т 16 8 - Кегезяіез въ ІІГаршпской сг. —по словацки СЬтеГоѵ.

4) У К о р а б и н с к а г о какая то путаница: „КотІозсЬ, еіп ип§г. Боіѣ іт АЪанрѵагег Кот., I. М. ѵ. ТбІІсеЬапуа1'; „К о ш 1 о 8 с Іік а, Котагіапі еіп зсЫо\ѵ. ВогГіт 8с1іагозс1іег Кот. 1 М. ѵ. ТоІкеЬапуа 8. 8о. н. V? М. у. Гіігезг N. ^ѵ. ѣ (=$гіес1іІ8с1штіѣеКіге1іе). г>) Т. е. уніатское село. г') Т о м а ш і в с ь к и и, Ор. сік, стр. 200, нр. 7.

86

А. Сиры а и1): „К а к—ра^ив, оііт К о к-. Виіі Іосив аЬ аппо 1560. ЪеІІіз сіѵіІіЬив йевегідів 2). Аппо 1750 соіопіів ех Воііетіа рег Іосі Ьегит (т. Зівагу йейисМв іпвеввйз, весі ^ша НиввіІагига весіапі,- іп Нип^агіа поп гесеріат, аййиеіае соіопіао ргоІйеЪапиіг, сагсоге еі уегЬегіЬив асі атріесѣепсіа саііюііса васга асіасіае, тахіта іп раіЧе сіііарвае випЬ. Хшіс іпІіаЪііаіиг а саіііоіісів, іі8(ріе Ніт§агів“. И это недолгое пребываніе Чехова въ Как, совпавшее съ временемъ составленія Лексикона, отмѣчено въ немъ. Въ XIX в. и доселѣ Как— село мадьярское.

3) Сатмарекая, Сабольчская и Бигарская столицы. Въ нихъ находятся слѣдующіе острова: 1) На сѣверъ отъ Сатмаръ -Немети (8/аітаг-ХётеіІіі) русскія сёла Піаръ (8аг) и Великія ГІелешке (X. Реіезке)3); 2) русскія Дерябъ (Негяз) Ч а с а р и (Хуіг-Сзазяагі), В а твари Шуіг-Ѵазѵагі)3)и Пилитъ (Ріііз)4); В) русское с. II ен и с л е к ъ (Репізгіек)3), къ которому примыкаютъ 4) мадьярско-русское Бельтекъ 4) (Хѵіг Вёііек), 5) русское Лугошъ я) (Хуг-Ілщоз) и 6) мадьярско-русское А чадъ 'О (Хуіг-АсвМ). Со второй русской группой сосѣдятъ 7) мадьярско-русскія Дюлай (Супіау) и Марія Почъ (Магіа Рбсз) 7). Отдѣльно лежатъ 8) мадьярско-русское О - П а л ь и 8) (О Раіуі), 9) русскія Кенезъ °) (Кг-Кепё/) °) и Шелендъ 10) (Ёг-8е1ёш1). На западъ отъ города X. КаІІб—10) русское Гудяй п) (Рлщуа]).

С ХоШла Іородгаріііса, стр. 226—227.

2) 1560 вѣрнѣе всего опечатка вы. 1650.

3) Сатмарекая столица.

4) Сабольчская столица. Г’) Сатмарской, теиерь Сабольчской столицы.

6) Бпгарской, теперь Сабольчской столицы.

7) Сабольчской столицы.

8) На сѣверо-западѣ Сатмарской столицы; во принадлежало къ Сабольчской столицѣ. °) Сабольчской, теперь Бпгарской столицы.

10) Бпгарской столицы. п) Сабольчской столицы.

время

Лексикона

оно

87

Въ настоящее время, за исключеніемъ, можетъ бытъ, ІІенислека, всѣ они—мадьярскія, кое-гдѣ только встрѣчаются горсточки русскихъ !). Выдѣлимъ сначала сёла, относительно которыхъ показанія Лексикона подтверждаются до Чёрнига включительно:

Названія 1 л.

і

Шаръ . „

.

Держъ . .

. 1 рс.

Часари. . Вашвари .

рс.

рс.

.

. рс.

і

к.

с.

рс. рс(?). 2) рс.

рс. (ун.)

ф. пар. 1 ун. рс.

пшя

91,1% рс. і 84,4(! „

рс. : 91,9"',

рс. ; 54,6°,'.,

і

рс. рс.сл (уп.)

рс.

96,8% рс. ! 76,5%

рс. рс(кат.ун.) м. рс.- 82,2°/0 рс. : 88,5° '(>

0—Палъ и . м. рс. м.

—

м. рс. 64,7% м. рс.і 62,9(;.

Только въ В а ш в а р и, по Ф е н ь е ш у, мадіяры въ большинствѣ, у Чёрнига оно опять русское. По переписямъ лишь въ Дер.жъ въ 1869 г. присутствовало русское меньшинство, въ 1880 г. исчезнувшее, остальныя уже съ 1869 г. считаются мадьярскими а). По нашимъ свѣдѣніямъ отъ 1890 г въ Вашвари и Ча сари нѣсколько стариковъ еще помнили тогда русскій языкъ 4). Вопреки Корабипском у и Феньешу, къ этой же категоріи относимъ и Пилитъ:

Названіе. Пилишъ ....

О 2) О ськи 4)

і Л. К. і 1 ; наР'

ун.

ч.

1900 г.

уп.

і ! ! рс. 1 м. ! м.

67.1 °/() і рс. ■ 85,6°/0

Т о м а ш і в с ь к и й, Ор. сіК, стр. 213—216. Си. выше, стр. 32, пр. 4. Вт. Вашвари въ 1880 г.—румынское меньшинство. й, Ор. сіЦ стр. 214, ир. 2. Мат. IV, стр. 10.

См. Томашів-

По йегіез Іосогшп рогЫ.іиш 2). 1720 г., Пилишъ—чисто русское село. По М. Белю, Пилишъ незадолго до 1724 г. былъ заселенъ новыми и притомъ немногочисленными русскими колонистами 1). У Чёрпига и въ переписи 1880 г. Пили ш ъ является еще русскимъ 2). Какъ ни авторитетны, вообще, показанія Ч ё р н и г а, но, относительно Пе пи с лека, мы вправѣ отнестись къ Черни г у съ сомнѣніемъ и склонны видѣть здѣсь просто ошибку:

. Названіе.

л.

к.

Пенислекъ . .

рс.

рс.

с.

ф. нар. | ун.

рс(?). рс.

ч.

97,3 »/„ рм.

1900 г. ун.

92,4°/,,

Пенислекъ лежитъ не на румыпской территоріи, хотя и довольно близко къ ней. Ни до Чёрпига, ни послѣ него въ переписяхъ 3) не указало присутствіе въ немъ румынъ. Во всякомъ случаѣ, если отстранить показаніе Ч ё р н и г а, Пепислекъ очень долго удерживалъ свой русскій характеръ. Въ 1900 г. Пепислекъ по переписи чисто мадьярскій, по нашимъ даннымъ въ 1890 г„ въ немъ, какъ въ В а ш вари и Часари, старики знали еще по-русски, Гнатюкъ же, посѣтившій Пенислекъ въ 1908 г., нашелъ его даже вполнѣ русскимъ 4). По Стрипскому 5), Пенислекъ также населенъ русскими, хорошо, однако, говорящими и по мадьярски. # Въ остальныхъ сёлахъ процессъ мадьяризаціи, очевидно, рапыне начался и раньше закончился. . х) См. ниже, вь главѣ VI. 3) Тодіашівськнй, Ор. сіі, стр. 210.

3) Въ 1869 г. іг 1880 гг. онъ мадьярско-русскій, въ 1890 г. -русскомадьярскій (Т о м а ііі і в с ь к и й, Ор. сіі, стр. 214, вр. 2).

4) Т о м а ш і в с ь к и й, Ор. сіі, стр. 213, Надо замѣтить, впрочемъ, что г. Г на т ю къ пріѣхалъ въ Пенислекъ больной, ие могъ найти себѣ тамъ пріюта и принужденъ былъ поскорѣе нокииуть село (ем. его собственныя слова въ Е т н о і' р. 3 б і р п. XXV, 1909, стр. XI) Врядъ ли въ столь короткое время возможно было хорошо освѣдомиться о народности обывателей.

5) См. выше.

89 Долѣе держалась русская пародпость въ' сёлахъ 111 елендъ, Л у готъ, Бел втекъ и Марія II о чъ:

Названія.

і

л.

к.

е.

__

Л у гопіъ .

.

рс.

Бельтекъ

. м. рс.

ы.

—

Марія ІТочъ м. рс.

м.

—

—

рм. 0

рс. рс(?). м. сл. !

96,8% рс. рм.

уп. о

рм. рс

уи.

со

рс.

:

г.

1900

-л*

.

п ар.

Ч.

00

Ше лендъ

"ф.

м. рс.

б2,4°/0

м.

67,8% м. рс.

63,6°/0

м.

78°/о

54%

м. рс. т. 72,5 °/0

Ше лендъ, по переписямъ,—мадьярское село, но словамъ Гиатюка, личпо его посѣтившаго, преобладаютъ въ пемъ румыны, старыя поколѣнія хотя отчасти говорили по-русски, потомки же ихъ орумынились 2). По Географіи Фепьеша— это румынское село, по Словарю же-.--мадьярское, при этомъ въ Словарѣ отмѣчено: „жители—уніаты, по происхожденію русскіе, по уже только старые люди знаютъ этотъ языкъ*. Показаніе Лексикона, такимъ образомъ, имъ вполнѣ подтверждается. У Черни га русскіе составляютъ даже большинство, румыны—меньшинство. Такъ ли было па самомъ дѣлѣ, рѣшить, конечно, невозможно. Бъ Луго ш ѣ, русскомъ (?) у С и р м а и, у Феньепга отмѣчено словацкое ’) менынияство, у Чёрпига русское. Въ 1890 г. старое поколѣніе знало по-русски 4), по Т о м а ш і в с ь к о м у „ русский язик ще нс зовсі'м загипув у них“ б). У Чёрпига въ Бельтекѣ—русское меньшинство. Но йегіез Іосогшп 1720 г., Бельтекъ — чисто русское село. М арія П о ч ъ расположена на мадьярско-русской территоріи. По Зсгіез, оно—русское село. Въ обоихъ въ 1890 г. часть старыхъ людей говорили еще по-русски ь). г) 2) ъ) 4) •г’) (;)

Въ Словарѣ, однако, III е л е и д ъ—мадьярскій. Етнорр. Збірн., XXV, стр. XII. Русское—католическое? М а т. IV, 1. с. О р. с і і. стр. 215. Мат. IV, I. с.

90 Въ остальныхъ пяти сёлахъ уже въ началѣ XIX в. взялъ верхъ мадьярскій (кое-гдѣ—румынскій) элементъ, точно такъ же, какъ во многихъ сёлахъ на Дольней землѣ, бывшихъ въ первой половинѣ ХУІГІ в. русскими, этотъ процессъ завершился уже ко времени составленія Лексикона: въ немъ они— мадьярскія !):

Названія.

Л.

к.

1

с.

1

ІІелешке.

рс.

м.

Кепезъ

рс. рс.

Гудяй Ачадъ Дтолай

.

м. (уп.)

ун-

1

і

ч,

1900 г. ѴН

м.

68,5°/0| •

рс.

м.

9 4,60/0|

м.

м.

73,6°/0!м. рс. т. 02,5°',

м.

61,7°/0 м. рс. т. С =>,0°/(

м.

46,7°/0 м. рс. т. 49,9°/,

м. рс. рс. м. . м. рс.

пар.

м.

—

М.

74,0"/

рм.

90,6"/

Въ В. ІІелешке Ф ень е іпъ 2) указываетъ, однако, еще присутствіе русскихъ: „В. ІІелешке—мадьярское село, есть немного омадьяривающихся словаковъ и русскихъ". К е н е з ъ теперь румынскій'*), Феньешъ считаетъ его мадьярскимъ, но эти мадьяры, по его словамъ, омадьяренные румыны: „жители были прежде румынами, но лучше и больше говорятъ помадьярски а 4). Мы готовы смотрѣть на это замѣчаніе Феньеша скорѣе какъ на какую - либо ошибку или педоразумѣніе, иначе пришлось бы допустить слишкомъ многократную перемѣну народности 5): въ 177В г.—русскіе, затѣмъ румыны, во время Феньеша мадьяры, а къ половины XIX в. вновь румыны. Мадьярско-русское село Ачадъ, нынѣ по переписи мадьярское, а но г. Гпатюку, бывшему въ немъ, румынское, по словамъ послѣдняго, состоитъ въ значительной стс’) -) 3) 4) ■9

См. ниже главу УІ. Въ Словарѣ. Въ 1900 г. румыпъ 82,4%. Словарь. Особенно, если показаніе Лексикона справедливо.

91 пепи изъ орумьтнепныхъ русскихъ: „зпачна чистина Русипів зденаціоналізувала ся, особливо молод'іж, яка говорить уже виклточно по руыунськи, бо по руськи говорити вважабть ся ,,стидом“ 1). Уніатовъ во всѣхъ 2) разсмотрѣнныхъ сёлахъ значительное большинство: въ 1900 г. болѣе 75°/° въ 7-ми, отъбО0/0 до 75°/о—въ 8-ми, менѣе 50°/о— въ одномъ; у Феньегаа— болѣе 75°/о въ 8-ми, отъ 50°/о до 75°/о—въ 7-ми, менѣе 50°/о—-въ одномъ 3). ПоСирмаи, лишь въ Вашвари наряду съ упіатами живутъ и католики; въ остальныхъ— только упіаты.

4) Торнянская столица. Въ восточной части столицы, въ Верхнемъ округѣ А), почти на границѣ Абауйварской столицы, въ. двухъ сёлахъ „ѵі^еі Ііп^’иа гиЫіепіса еі 8Іаѵопіса“: Гачава (Гаіисзка, ранѣе Вао’пегііау, Во§пагѵа§тІ8) и Хорвата.къ 5) (НогѵаНіі):

Названія.

ф.

Л.

к.

рс. сл.

рс.

рс.

Хорватикъ рс. сл.

рс.

рс. м

Гачава

.

п ар.

ч.

Ун' 98,6°

')

рс.

62,8°,'о РС- 0)

1900 г.

пар.

ун.

сл.

89,3°;,,

м.

59,2°/,,

Присутствіе русскихъ въ обоихъ подтверждается до Чёрн и г а включительно, въ настоящее время въ Г а ч а в ѣ о ф ф иціально' словацкое большинство, по Гнатюку „деякі старші •) Етиоир. 36., XXV, стр. X. а) Кромѣ Дюлай—уніаты здѣсь въ меньшинствѣ, но довольно значительномъ-^,7%—49,9%.

3) Наиболѣе рѣзкое измѣненіе вѣроисповѣдныхъ отношеній за послѣдніе 60 лѣтъ произошло въ селахъ Д е р жъ н Піілиш ъ: въ нервомъ количество уніатовъ съ 91,9% пало до 54,6%, во второзгь съ 67,1% возросло до 86,5%.

4) Ііо Гёрёгу.

3) У Г н а т ю к а, Русипп Прши. епархіі Г о р в а ц і к (стр. 46), у Ч ё рн и г а—Н о г ѵ а с 7, і к. (і) Или русско-мадьярское.

92

люди говорятъ дещо ще по руснацьки“ :), Хорватикъ же-мадьярское, по Гн а тюку—словацко-мадьярское. Г а ч а в а, какъ показываетъ ея прежнее названіе, употреблявшееся еще въ ХѴ.ГІІ в. 2), первоначально была нѣмецкимъ поселеніемъ 3). Оно, съ перерывами, упоминается въ сопзсгірѣіоііев сіісаіез въ ХУІ и XVII вв., Хорватикъ же возникъ лишь около 1696 г.: „Наес роззеззіо поѵііег іпсоіі соеріі, ІіаЪеі Іеггат 8ІегіІет“ 4). Славянскій элемептъ, судя по именамъ крестьянъ, былъ въ нихъ уже въ концѣ ХУІ Г, въ началѣ XVIII в. 5), русскіе, какъ утверждаетъ Бидерманъ, безъ указанія, однако, источника, поселились въ Гачавѣ около 1780 г., а потомъ проникли въ Хорватикъ °). Въ обоихъ—уніатское большинство. Иныя словацкія и мадьярскія сёла съ уніатскимъ нынѣ большинствомъ перечислены г. Томаш і в сь к имъ 7).

5) Бачъ-Бодрогская столица. Въ Среднемъ и 11 и ж и е м ъ ея округахъ 8), на сѣверозападъ отъ Новаго Сада находятся русское село К ерестуръ °) (Васз-Кегез/ѣпг, ранѣе X. Кегезгійг) и сербскорусское Еуцура. !°) (Кнсгига). Въ началѣ ХУІП в. оба села были чисто-сербскими, о чемъ ясно свидѣтельствуютъ имена крестьянъ въ переписяхъ 1715 и 1720 гг. п). Неизвѣстно, когда именно сербы вполнѣ или отчасти покинули эти сёла и куда удалились. Возможно, что это было связано съ подавленіемъ возстанія Пера 0 егединца въ 1786 г. 12), вѣроятнѣе же, съ выселеніемъ сербовъ въ Россію въ 1751 —1758 гг. подъ начальствомъ 0 Ор. сіі., стр. 44.

2) См. Лексиконъ К, о р а б п и с к а г о.

3) Війегтапп, Ор. сіС, I, стр. 11.

4) Сопзсг. <Ис. т. ХПѴ1. г>) См. приложеніе.

6) Ор. сіС I, стр. 70, ир. 1.

7) Етн. карта, стр. 210, ир. 3.

8) Во Горе г у. Ѣ Или К и р е с т у р ъ.

10) Или К, о д у р а, К о ц у р ъ.

11) См. приложеніе. Урбаріалъныхъ документовъ начала 70-хъ годовъ ХУІІІв., къ сожалѣнію, не сохранилось.

13) Переводъ С. Павловича книги Пико, Пез ВегЬез сіе Ноп§тіе, Србп у Угарскоц II. Сад, 1882, стр. 121—122.

93

сначала Хорвата и Тёкёли, потомъ ПІевича и Прерадо в и ч а *). Болѣе выяспепъ вопросъ о времепи русской колонизація, хотя далеко еще не достаточно. По народнымъ преданіямъ обывателей Керестура, предки ихъ пришли сюда въ половинѣ ХУIII в., сначала изъ Земялипской столицы, а потомъ изъ Макова (Макб) 2). Документальныя данныя это вполнѣ подтверждаютъ !). Еерестуръ былъ почти совершенно оставленъ сербами» Въ 1744 г. въ „пусту" 4) Еерестуръ пришли первые русскіе колонисты изъ Земплиттской столицы и изъ Макова 5). По другимъ даннымъ, Еерестуръ колонизованъ въ 1748 г. ь). Хорватъ, основываясь на документахъ столичнаго архива, сообщаетъ, что поселеніе русскихъ относится къ 1751 г. 7). Всѣ эти показанія, вѣроятно, одинаково справедливы. Еерестуръ, какъ у К у ц у р у, наполнили повосёлы не сразу, а въ нѣсколько пріемовъ, именно, 1744—1751 г. Въ 1768 г. въ Еерестурѣ, „новомъ поселеши“, уже находилось большое число русскихъ - уніатовъ 8). Еуцура-—и въ Лексиконѣ сербско-русская—хотя и опустѣла, по не всѣ сербы изъ нея выселились. Еще въ 1756 г. въ ней была сербская православная парохія, къ которой принадлежало 65 домовъ 9). Заселеніе ея русскими (и мадьярскими) колонистами изъ Воршодской (къ нимъ могли при^ Ор. сіе., стр. 138—139.

2) Г и ат ю к, Руеькн осел'і въ Бачці, стр. 5 —6. М а к о въ въ Чанадскоіі с г. Присутствіе русскихъ въ мадьярскомъ Маков ѣ отмѣчено Фенъ еві емъ въ его Географіи: „Среди уніатовъ (10,2%) есть русскіе н румыны, говорящіе между собою этшѵш языками" (IV, стр. 147).

3) В а с 8-В о сі г о §'1і ѵагше^уо е^уеіетез топо§гаіица“ (Общая монографія Бачъ-Бодрогской столицы), 2отЪог, 1896. Выдержки переведены 8к въ его статьѣ „ОйкіаГ зй „гизкі“оЪуѵаіеІА Ъаезкеко Кегсзяейга а К,осига?“ (8Іоѵ. РоЬГ., XIX, 1899, стр. 555—557).

4) Ризгіа, ргаесііит, какъ бы хуторъ, безъ постояннаго населенія или весьма малолюдный.

5) Васз-Войго^ топо§гаі'іа,іа, II, стр. 406. ,:) Ор. сіі., И, стр. 198.

7) II о г ѵ а і 1і Л„ Васзка перезейёзо а ебгбк Іюйоіізац’ иіап (Населеніе Бачки послѣ турецкаго господства) въ А Васз-Войгод те§уе ебгіепеіші еагзиіае еѵкбпуѵе (Ежегодникъ Бачъ-Бодрогскаго историческаго обвгества), ХотЬог, XXI, 1905, сгр. 7.

8) 1т Л. 1763-йіеиеие: Роззезіоп Кегезхійг йтсі (Ноі“каттеггаПі) СоОшіапп ѵоп ітігіеп КиПіепеп /аііігеіеіі Ъе\ѵо1тк‘ (Схоетіц', ЕНіпо#гар1ііе, 111, стр. 13).

9) В и сіа з, 8/егЬ рагоскіак въ „А-Васз Войгоц тедуе еѵкбпуѵе", VII, 1891, стр. 28.

94

мкпуть выходцы и изъ иныхъ мѣстностей) столицы первый разъ произошло въ 1765 г., вторично въ 1767 г., а, можетъ быть, и въ 17 68 г. 1). Оставляя въ сторонѣ чисто лингвистическій вопросъ о языкѣ, которымъ теперь говорятъ Бачвапскіе русскіе, и которымъ говорили ихъ предки въ XVIII в., мы пе можемъ считать ихъ иначе, какъ русскими, какъ и сами они всегда себя считали и считаютъ, и каковыми они являются во всѣхъ показаніяхъ:

Названія.

!

Керестуръ . !| Куцура .

Л.2)

рс.

Ф.

иар. рс.

1900 г.

у и.

—----

90,87 0Срб.

И.

рс.

:

Уп-

94,777; 977„

. _іісрб. рс. рс. м. и.: 75,8" „ рс. н. м. 58,4°/„; 59,17,,

Куцура у Черни га—село съ преобладающимъ русскимъ населеніемъ 3), въ Еерестурѣ русскихъ совсѣмъ нѣтъ (!). Это тѣмъ страннѣе, что въ III т. Этнографіи упомянуто, что въ первой четверти XIX в. въ Бачкѣ было два русскихъ села 4), какія именно, не сказано, но очевидно— Куцура и Керестуръ. Въ послѣдствіи Куцура была совершенно оставлена сербами. „Тамошніе (с. Куцуры) сербове доразъ по пришествіи русиновъ, улякнувшеся отъ уніи, почали жилища своя онускати на толи ко, что 1776 года жадного серба ту уже не было, токмо русины съ мало мадьярами “ б). Въ 1900 г. въ Куцурѣ па все населеніе 4090 душъ: русскихъ — 2387, вѣмБ Васз — Восіго^ топо^гаШба, 1. с. Б У К о р а б и и с к а г о К о р е с ту р а нѣтъ, о народности населенія К у цу р ы ничего не сказано.

3) Б і п о г а р И і е; „Іп сіе г УУо.рѵогІйеІіаЦ Пе^І іп (Іег Баска еіпе пісІН шйЬеіеиІепйе Соіопіе гиШепізсйе т Кисига-, іп меісііег аЬег аисіі носѣ сіеиізсѣе и. та§’уагізс1іе Ьеиіе ѵепіеІипЬаг \ѵегсіеп“ (I, стр. 53). ‘) 111, стр. 147.

5) Вѣстникъ для русиновъ Австрійской державы, 1852, № 44 (цитата у Фрапцева, Обзоръ важнѣйшихъ изученій Угорской Руси, 1901, стр. 45).

цевъ—1181, мадьяръ —528. сербовъ—82, словаковъ - 11 иныхъ—1; уніатовъ — 2400, православныхъ—14 ').

Такимъ образомъ, и относительно русскихъ острововъ на неславянской территоріи: 1) Показанія Лексикона такъ или иначе подтверждаются.

2) Потери, понесённыя русской народностью совершенно естественны.

•8) Во всѣхъ почти сёлахъ, гдѣ жили русскіе, встрѣчаемъ значительное количество уніатовъ.

і) Въ Керестурѣ — всего 5098 душъ, изъ нихъ: русскихъ — 4826, мадьяръ—100, нѣмцевъ—70, словаковъ 6, сербовъ—6, хорватовъ—4,иныхъ— 21; уніатовъ—4803, евреевъ—74.

Русско-словацкая граница, русскіе, словацкіе и смѣшанные острова на русско-словацкой территоріи. Несмотря на то, что пробудившійся интересъ къ угорской Руси вообще и къ русско-словацкой территоріи въ особенности вызвалъ за послѣднія пятнадцать лѣтъ довольно значительную научную литературу 1), весьма и весьма многое далеко еще не можетъ быть признало вполнѣ разъясненнымъ. Прежде всего необходимо детальное ознакомленіе съ многочисленными угрорусскими и восточно-словацкими говорами отдѣльныхъ поселеній 2). Какъ извѣстно, между угрорусскимъ и восточно-словацкимъ діалектомъ нѣтъ рѣзко очерченной границы 3). Долговременное черезполосное сожитіе двухъ близ1) Францевъ, Обзоръ важнѣйшихъ изученій Угорской Руси (Рус. Фшіол. Вѣстникъ, ХЕѴ, 1900), Томашівський, Етн. карта угорськ. Руси.

2) Брохъ, Ііарѣчіс Убли: „Объ угрорусскомъ языкѣ топ мѣстности и группы, къ которымъ принадлежитъ и Убльскій говоръ, нужно сказать, что онъ распадается на весьма много нарѣчій и говоровъ, чуть ли нс столько же, сколько встрѣчается сёлъ" (стр. 70), Это справедливо и относительно всей территоріи. Г п ат ю к, Русшіи Пряш. енархп: „Крім тих двох^ головиих говорів о(чисто—руснацькип и чисто—словенський-шаршиський) 6 в Нряиіівській еиархіі гце ці'лий ряд иныиих, що почавши від чистого руснадького зміиюють ся крок за кроком втягаючи в себе що раз білыпе чужих елементів, а затрачуючи своі влаепі, аж стают в кінци иодібиими,—бодай иа вид—білыпе на словацькі говори, ні'ж на руські“ (стр. 48). См. также иные труды Г и а т ю к а, В е р х р а т с к а г о и Ц а м б е л я.

3) Вгосѣ, Віжііен: „ЛѴіе т епѵаіѣен лѵаг, Іаззен зіеіі <1іе Сгеішеп /лѵізсііен ,)е хѵѵеі Віаіесіеп ойег ЗргасЬеп йег ЪезсІігіеЬепеп (тоцепй пісЬі йигсіі еіпе еіпіасііе ілпіе (Іаѵзіеііеп.— — Май Ъекотші-Се§епс1еп, \ѵо іп сІепзеІЬеп Вогіегп гѵѵеі 8ргасііеп неЬеп етанйсг ^езргосііеп сепіей, й. іі. М і зсіі § е Ь і е 1 е.-Май хѵігсі аізо аиззег геіпеп- - -ѲеЬіеіеп аисЬ <Ііе ёетізсМеп ѵогі'іпйеп, ^етіясМ тадуагізсіі ипсі зіоѵакізсіі (соіакізск), цетізсМ зіолакізсп (соіакізсіі) иші кіеіпгиззіясіі, ^етізсіЯ кіеінгиззізсіі инсі та^уагізей" (стр. 9—10). Т о м а ш і в с ь к н й, Етн. карта: „Оба сусідиі

97

кихъ славянскихъ народностей должно было привести и привело къ возникновенію говоровъ переходныхъ, говоровъ, въ той или иной степени, какъ „механическитакъ и „химически44, смѣшанныхъ *). Затѣмъ стоитъ па очереди разрѣшеніе исторической задачи: какой именно діалектъ составлялъ первоначальную основу того или иного говора, и подъ какимъ именно вліяніемъ выработались современныя особенности говора. Во-первыхъ, слѣдуетъ прибѣгнуть къ тщательному физіологическому изученію звуковъ 2), произношеніе которыхъ, какъ зависящее отъ физическаго устройства 3) и положенія органовъ артикуляціи 4), и нри смѣнѣ поколѣній, иногда долгое время даетъ возможность распознать діалектъ, которымъ первоначально говорили предки лицъ, употребляющихъ въ настоящее время данпый говоръ 5). нлемепа стикатоть ся зі собою боз рітучоі межі, але на великім нросторі мішають ся обі народности, витворгоючи навить тим сиособоы перехідеу язикову полосу" (стр. 199—200). Одинокимъ остается заявленіе проф. Пастрнка по поводуцізданныхъ Г н а т ю к о м ъ (Етп. мат., I) русскихъ текстовъ изъ села 86 ой Земшпшской т.: Дез! яацзіс ѵеіісе рогоги Ьойпо, хе гизіса гес Іісіоѵа ѵ п е і Ь1 і 'і з і т з ои з е сі з і ѵ і зіоѵепзкет Іак озіге зе осИізіуе, хепетохпо (Іозші ткгѵШ о йайпет пагесі ргескойпет" (Ьізіу Шок, ХХУ, 1898, стр. 154Д. Но дѣло то въ томъ, что Збой лежитъ совсѣмъ не на границѣ словацкой территоріи, а далеко отъ нея, на границѣ Гали чипы. О Вгоск, Ор. сіі: „Пт еіп Віісі апхтѵопйеп, кбппіо тап ѵопѵе§ за^еп: гѵакгепсі сііе і'гііііег епѵакпіеп Мізсішп^еп (см. преднг. прим.) пиг „тесііапін-Ь" зіпсі, зіеііеп тг Ъоі йет Йоіакізсііеп ѵоп еіпег „екетізсЪеп“ МізсЬтщ“ (стр. 11).

2) Какъ это мн имѣемъ въ изслѣдованіяхъ проф. Б р о х а.

3) НігЦ 1)іо Іпйо^егтапеп, іЬге ѴегЬгеііип^, іііго Ш’Ьеітаі ипсі іііге КиЙиг (8ігаззЪиг§, 1905), правда, это отрицаетъ: „Біе Уеиииіип^, йаяз іп (Іеп Йргасіюгцапеп ѵегзсЬіесІепег-Менвсііспгаззеп осіег Ѵоікег ІТгйегзсЫейе Ьезіеііеи, йіе поБѵепйіц- /лх ѵегзсіііесіепег Аиззргасііе іиіігоп пшзяіеп, Ьаѣ зісіі посіі пісііі Ье\ѵа1іг1іеііеі ипй дѵігсі зісіі хѵаІігзсЬсіпІісЬ. аисіі піе аіз гісЫі§ епѵеізеп Іаззен" (I, стр. 7).

4) Брохъ, Нарѣчіе Убліг. „Параллельность этихъ особенныхъ оттѣнковъ гласныхъ, но моему, даетъ право заключать объ особенномъ положеніи въ Уірорусскомъ нарѣчіи языка (/иіщепіа&е) при артикуляціи извѣстныхъ гласныхъ, по крайней мѣрѣ въ большихъ частяхъ нарѣчія, а вѣроятно (и) по всему сто пространству.-Особенное, болѣе низкое (напряженное) положеніе языка, свойственное въ Уірорусскомъ, по крайней мѣрѣ въ большихъ частяхъ ею извѣстнымъ гласнымъ вообще, въ Убльскомъ говорѣ существуетъ только въ ударяемыхъ слогахъ.-(Этотъ послѣдній принципъ) Убльскаго говора- —считаю я новоразвитымъ, а при томъ не безвѣроятно, что его слѣдуетъ относить насчетъ вліянія Словацкаго" (стр. 72—73). См. также его ІѴеііеге Віийіеп, стр. 89 и 101.

5) СгагаЬе1, 81отепзка гес: „Бнзі, кіогі за розіоѵепстцй, піе га/от ріЦтй ѵзеіку япатку зіоѵепппу.-V доп. гатеп а ргійаѵпусЬ т.—оію изіііуй за ѵузІоѵбѵаС—еію, со за іт йозС Гайко Йагі, ІеЬо тіезіо е ч—еію росик пеізіс агііішіоѵапіе хѵики па ѵзеікѵсіі тойпусіі зіирпоск тегЫ о і 7

98

Во-вторыхъ, необходимо обратиться къ письменнымъ памятникамъ прошлаго времени, отражающимъ черты лароде.-Сзііиій за Іюѵогііг ѵ Іокаіі: з рсти, аіс Го іт Гіей ісіе Г’аг?ко“ (стр 131).

„БкитаГеГ 'ѵзасіе /ізіі, ке оЬсо гизке а роГзкб евГе сШіо ро йріпот хозіоѵепсоиі /асіюѵаіи ѵ зѵощт Ыазкозіоѵі зГору зѵо,]о^ рбѵосіпеі ѵузіоѵпозіі гизке] аІеЬо роГзке] (слѣдуютъ примѣры). Риза і Роііака, кіоту за паисіі ро ѵусіюйиозіоѵепзку, пюіез ро/наГ’ ргі ,іе(1поГІіѵ\с1і, ѵ розроІіГозІі шчссіка оЪіоІіадйсісіівіоѵасіі, аД ѵ ГгеГ’от а) ѵ сіаізот рокоіет" (сгр. 29). Вгосіі, ЛѴеіГеге 8ГисІіеп: „\Ѵеіш таи Даз ш сіез КогитІуа-БіаІокГз епГгипсІеГ, зо Ьекотт! тап сЗаз сіст Ищ’огиззізсііеіі ещепіінігпіісііе У: біТпеп лѵіг сііо Ьірреи сісз Когиш1уа-8оіакеп, зо еніриррг зісіі ^егайеяи с1ег Ііизпаке." (стр. 83)' „8е1іг лѵаіігзсііеіпіісіі ІтГ сіи §гоззег -Тііоіі бсг деѣхѣ „озізіоѵакізсіі" Кесіешіеп еінзГ ицгогиззізсіі дезргоскеп. Аисіі ізі сз нісІіГ иплѵаІігзсЪоіпіісіі, (Іазз сіпо $епаие зргасіііісііс шіістзисішіщ ипз зісііеге Мегктаіе ап (Ііс ІІаші деЬсп (Ійгі'іс, лѵіе лѵеік ііЬсг ,іе!ище озізіоѵакізсііе Нргасіщгонге Іііпаиз <1ег игзргішЩіеІі П188ІЗСІ1 гебешіе 81аѵепзГатт іп ІІіщапі аиз^еЬгеіГс! \ѵаг“(стр.

103- 104). Ср. Записки о. А. Духновпча 18(51 г.: „Русипъ на Угорщпнѣ —сущій между сотакашг сей часъ цокаетъ, однакожъ сей часъ продается черезъ народное и ему природное и, и такъ отъ чужихъ прото высмѣваемъ бываетъ" (С вѣ п ц и цкі й, Матеріалы по исторіи возрожденія Карпатской Руси, Львовъ, 1909, стр. 119). Си. также И. А. Бод у э н ъ-д е-К у р т о и э, Резья и Резьяие: „Мною изслѣдована группа Крайно-Словенсклхъ говоровъ, развившихся въ тѣхъ мѣстностяхъ, въ коюрыхъ прежде, болѣе или менѣе 50—60 л. назадъ, жили исключительно нѣмцы, теперь же сыновья и внукп этихъ нѣмцевъ-говорятъ исключительно по Крайно-Словепскн. Но теперешніе КранноСловенскіе говоры, свойственные эгнмъ ославяшівпшмсл нѣмцамъ, не смотря на весь свой славянскій строй и составъ, въ высокой степени отражаютъ въ себн> особенности южно-нѣмецкой фонетики.— —Языкъ ославяшівшихся нѣмцевъ— —дѣлаетъ впечатлѣніе славянскаго языка въ устахъ нѣмцевъ" (Слав. Сборникъ, III, 1876, стр. 335). См. о томъ же говорѣ статью его же „О смѣшанномъ характерѣ всѣхъ языковъ* (Ж. М. Н. Нр., 1901, IX): „Слышанный на извѣстномъ разстояніи, этотъ говоръ производилъ впеіатлѣніе говора нѣмецкаго—до такой степени кажется нѣмецкою его фонетика" (стр. 20). РазГгпеІс, рецензія на ѴУеііеге 8іис1іеи нроф. Броха (БізГу Шоѣ, XXVI, 1899): „(Ыаѵігзкб) оксе (окоіі Кгстніскбѣо) Ъуіу патпо/е иаіокепу пбтескуті коіопізіу а ;]8ои ііпез сазГеспе розіо’ѵензібпу. Ргѵпі сіоіет пагесі ГесІіГо Зіоѵакй-)е Геп, іакоЬу тіиѵііі зѵут рйѵосіпіт пагссіт петескут, рго Гоііо, кчіо ипа іеп зрізоѵпои гес петсскои, Ъеятаіа псзго/итіГеІпут. Так ргоГаіш)і а зѵШіпіт зризоЪет аксепіир ГіГо поксіедві Кбтсізѵои ііупеіщ І-ес зіоѵеизкои" (стр. 304). См. также Ііі.тГ, І)іе ішіощцтпапеп, I, стр. 123. Гнатюкъ (Русшш ГІряш. еиархі'і, Руські осел'Г въ Бачці', Словаки чн Русшш?) считаетъ „Словаковъ” (т. е. употребляющихъ восточно-словацкіе, болѣе пли менѣе смѣшанные съ русскими элементами говоры)—русскими. Одно изъ его доказательствъ—невозможность н для „Словаковъ" и для „Руснаковъ" произнести словацкіе гласные 1 н г (странно, что имъ упущено изъ виду еще общее языку тѣхъ н другихъ отсутствіе долготы гласныхъ). Коренная ошибка Р латю к а—смѣшеніе вопроса о современномъ языкѣ „Словаковъ11 съ вопросами объ нхъ народности и объ ихъ происхожденіи. Мнѣніе его, что всѣ „Словаки" русскаго происхожденія представляется г. То маигі в с ьком у весьма рискованнымъ (Русина в сьвітл'і мад. уряд. статистики, стр. 24, нр. 4), Цамбель (Ор. сіГ.) признаетъ мнѣніе Г и а т ю к а снраведллвымъ только относительно „словаковъ"—уніатовъ-. „,Те Го, ргаѵсіа, нНІіГасІ зѵощи росІзГаГои пеоргаѵпепу, пакоГко за роРа1іще”па ѵезкегепзГѵо оЬуѵаГеГоѵ тусЬосІпозІоѵепзкеЬо и/етіа ихзіеію, аіе со за Гусе Н'г.-каГо1іске,і сіазГкѵ оЪуѵаГеРзГѵа Гоко йхетіа—озрѵаѵесііпепу" (стр. 179; ср. также стр. 146). Но, если это такъ, тогда невольно являются вопросы: 1) всегда ли „словаки"— католики и лютеране иынѣ—были таковыми и въ

ныхъ говоровъ, какъ это намѣчено Цамбелемъ, разсмотрѣвшимъ языкъ одной грамоты ХУ в. изъ сѣверпой части ІПаришской столицы *). Къ сожалѣнію, еще очень мало сдѣлано для собиранія подобныхъ памятниковъ 2). Но одно лингвистическое изслѣдованіе не можетъ имѣть окончательнаго, рѣшающаго значенія. Оно должно быть соединено съ детальнымъ ознакомленіемъ съ мѣстной исторіей, которое выяснитъ, какая народность первоначально занимала тѣ или другія поселенія, какія измѣненія—и часто многократно—вносила позднѣйшая эмиграція и иммиграція. Осо» бепное вниманіе слѣдуетъ обратить и на смѣну вѣроисповѣданій, о чёмъ, конечно, распространяться нечего. Отчасти кое-что сдѣлано или хоть указано па необходимость такого рода изученія въ трудахъ Бидермапа, Мишика, Цамбеля, Т о м а ш і в е ь к а г о 3)и др. Но и всего этого недостаточно для разрѣшенія вопроса о словацко-русской границѣ. Языкъ, составляя одинъ изъ главныхъ признаковъ народности, не можетъ быть, одпако, единственнымъ критеріемъ 4). Должно принимать въ расчетъ и антропологическій типъ, и народный бытъ въ его разнообразныхъ проявленіяхъ, и вѣроисповѣданіе, и, наконецъ, народное самоопредѣленіе. „Для рѣшенія неясныхъ и неизслѣдованныхъ важныхъ историко-этнологическихъ вопросовъ о сѣверо-западной части первоначальной области угорской Руси— --объ архитектурномъ прошлыя столѣтія? Не была ли хоть часть ихъ уніатами, а ранію право¬

славными (т. е., но Ц а м б е л ю—русскими)? Тотъ же самый вопросъ, но наоборотъ, возникаетъ относительно предковъ нынѣшнихъ „словаковъ" — уніатовъ). 2) Если „словаки”—католики и люіеранс— но происхожденію словаки, а „словаки"—уніаты—русскіе, то неужели разница въ происхожденіи не отразилась нисколько па ихъ рѣчи. Думаемъ, что спеціалистамъ слѣдуетъ до нѣкоторой степени остановиться на этихъ вопросахъ. *) Ор. сіі, стр. 180—181.

2) См. Мат. ІУ, сгр. 46—48.

3) Ср. Т о м а ш і в с ь к и й, Ети. карта: „Без історнчпого нрослтджелна руськоі' і словацъкоі колопі'заці'і та реліТіпшіх обставии у мину витіи']— ■ трудно говоритп про докладпо розмежоваіше Русипів і Словакіи” (стр. 200 см. также іѣ., стр. 222).

4) Ср. Вгосіі, Аиз а. ипдаг. Віаѵетѵеіі: „Мап шпйз зісіі іп беи Осдеибеи, ѵоп Пепси лѵіг гебсн, іштег кіаг ѵог Аидеп каііеп, базз біе Вргасѣе тіі бег еідепШсІісп ШііоиаІіШ пісіііги ѵопѵесѣзеіп (стр. 57). См. также II і г 1, Біе Іпбодегтапеп: „ Біе 8ргасѣе ізі, баз Ьгаисііеп \ѵіг ѣаит посіі дѵоііег аизгиііійгеп, іѵіг зіеѣеп батѣ, аЬег іга зѣгіМезіеп О-едепзаі/ т бои Апзскаипдеп ѵог бі’еіззід, ѵіегад Лаіігеп, пісМ іі'іг еіпе Каззе сЬагакІёгізІізсѣ ипб еЪепзоіѵёпід дѵепід іиг еін Ѵо1к“ (I, стр. 9). См. выше, сір. 13—16.

100_

типѣ старѣйшихъ въ ней церквей и пр., о постройкахъ и жилищахъ угроруссовъ съ ихъ домашнею обстановкою, о народныхъ костюмахъ, вышивкахъ и узорахъ, наконецъ о вліяніяхъ на угроруссовъ, сверхъ словаковъ, еще чеховъ и нѣмцевъ, румынъ, половцевъ (куманъ) и мадьяръ—нужно избрать болѣе .сложный и болѣе научный путь, чѣмъ былъ предложенъ IIIафари комъ и Нидерле. Этотъ путь былъ недавно отчасти намѣченъ венгерскимъ ученымъ г. Цамбел е м ъ и еще раньше Н. И. Надеждинымъ и много лѣтъ спустя послѣ него А. Л. Петровымъ, въ Имп. Русскомъ Географическомъ Обществѣ" 1). Безъ спеціальнаго научнаго изученія на мѣстѣ, съ. одной стороны, и безъ архивныхъ разысканій—съ другой, сложныя этнографическія отношенія сѣверо-восточныхъ столицъ Угріи не могутъ быть вполнѣ правильно освѣщены. „В тій ці'ли треба передусі'м перевести докладпу критику дотеперішні'х праць і жерел, а заразомъ узятись до безпосередного збирання матеріялів підчас систематично ведених наукових екскурсій“ 2). Тѣмъ не мепѣе, и въ настоящее уже время можно считать окончательно разъясненной одну сторону дѣла, а именно: въ какомъ направленіи развивался и развивается русско-словацкій національный процессъ. Въ виду важности ея для нашей цѣли, считаемъ нелишнимъ привести іп ехіепзо заявленія компетентныхъ въ означенномъ вопросѣ лицъ. Еще въ 1891 г. мы говорили: „Въ массахъ простого словацкаго народа живетъ безсознательное упорство въ удержаніи національности. Такое упорство, въ соединеніи съ подвижностью словаковъ, съ ихъ способностью къ колонизаціи, плодовитостью и энергіей, дѣлаетъ словаковъ опасными для сосѣднихъ пародовъ. И это давно уже замѣчено. Въ ХУІІІ в. М. Бе ль въ своемъ: „Хоійіа сотііаіиз Еетріітепзіз" пишетъ: „ (^иетайинкіит сіейсіипі Ншщагі, йа 81а ѵі ргойсііті, еізі поп Іат оріЬиз, циат соіоніа. Уіх ітит ѵісит ѵійеаз 8те 81аѵІ8к 3).

9 А. С. Б у д в л о в и ч ъ, Бъ вопросу о племенныхъ отношеніяхъ въ угорской Руси (Жіів. Старина, XIII, 1903, стр. 275).

3) Томашівськп п, Русинн в світлі лад. уряд. статистики, стр. 2.

3) Въ томъ же сочиненіи М. Белъ такъ говоритъ объ ословаченіи мадьяръ: „Бісі-педші, ^иапі;оре^е паііо Нипдагіса сіеіісіаі. Хат ѵеі ті^гапі, зесІіЬиз 81аѵіз геіісііз, апіечиат аедииш геІтЬеапі, чиет еіз сіейегапі оііт

101

Фей еръ, въ мадьярскомъ переводѣ словаря Гюбнера, подъ словомъ Ма$уагог8г;а$ 3], восклицаетъ: „Горе мадьярскому или нѣмецкому селу, гдѣ когда-нибудь поселятся словаки, ибо они совершенно вытѣснятъ оттуда другія народности Чапловичъ, признавая вѣрность этихъ словъ Ф е й е р а, прибавляетъ: „ Со дня на день увеличивается число словаковъ, ибо мадьяры, равно какъ и нѣмцы, русскіе, сербы, охотно усвояютъ себѣ языкъ словацкій" 1). Цѣлый рядъ авторовъ подтверждаетъ фактъ распространенія словацкаго языка и народности въ ущербъ русской. Такъ, Бидерманъ считаетъ словаковъ Земшшнской и Шаришской столицы ословаченными русскими или какими-то ближайшими къ нимъ славянами. Ословаченіе ихъ онъ приписываетъ, однако, не столько словацкой колонизаціи съ запада, что представлялось бы самымъ естественнымъ, сколько сожитію съ чехами-гу ситами; съ этимъ, конечно, согласиться нельзя: „Мнѣ думается, что такъ называемые словаки Земплинской и Шаришской столицъ, за исключеніемъ доказанно переселившихся сюда изъ Словачины, имѣютъ съ настоящими словаками общаго лишь отблескъ (АЬ^Іапг) чехизма, обусловленный продолжительной совмѣстной жизнью ихъ предковъ съ чешскими гуситами.-До проникновенія чешской стихіи и соединеннаго съ этимъ отпаденія отъ православія жившіе на Топлѣ и Ондавѣ славяне—насколько они сами не были русскими— все же стояли ближе къ послѣднимъ, какъ своимъ сбсѣдямъ и ближайшимъ родичамъ. Поэтому-то я и говорю въ 1-й части 2) рго еізйет, ѵеі зі тапепі еі сокаЬііапі, поп ргора^апіиг. (^иит аііів іегпат Чиаіегпатдие еі зепат ргоіет ѵійеаз, Нип§агіз ѵіх зіп§и1а Ьішщие езі. Еасіет чиодие зосіеіаіе 81аѵогит поп іп.тогез еогит тосіо, зесі ііп^иат ігапзіі, таіогіЪиздиС’Зепзіт тогіепШшз ірза раиіаііт іп 81аѵоз Йедепегаі.

8есІ еі зепіогез (іиі зипі, оііт Нп^иае ещз- іщіагі, пипс 81аѵісе ііа тиііі зегтосіпапіиг, іапщиат 81аѵі паіі еззе ѵісіегепіиг. N0400 аііий геііпепі а зиа §епіе, риат ршхі еі ірзі агНіис Ііпдиат ііііиз саііепі еі ѵезіііи рагі іпсесіипі. ^иа1пуІ8 еі Ьипс зепзііп согатиіепі сит тогіЬиз,. чиоз поѵііег іпйиипі, пиііит іат сіізсптеп іпіег Гіип^агоз еі 81аѵоз Йізрісіаз, зіѵе соппиЪіа зресіез, зіѵе сопзиеіисіігіез аііаз, ^иат^иа_т ЦП зет] ег Ьегоісо чиосіат еі іасіііогіз ѵііае йезісіегіо зрігіііщие еіаііоге (Нзііп§ш аЪ Іііз пііапіиг“.

1) Мат. IV, стр. 8—9.

2) „І)іе 81оѵакізігіеп Киіііепеп (столицъ Земплинской, Шаришской Сиипіской) ЪіМеп йеп ІІеЪег§ап§2и сіеп Зіоѵакеп. 8іе зіпсіеіп Сгетізск еіпііеітізскег иші яиоедѵапсіегіег 81аѵеп ипй каЪеп сіогі, лѵо зіе тіі йеп Ма^уагеп хизаттепцгеп/еп, аисіі ѵоп сііезеп тапсііез іп зіск аиі^епоттеп. І)ос1і иЪепѵіе^і поск іп ікпоп сіаз гиіііепізске Е1степі“ (I, стр. 91).

102

объ ословаченныхъ .русскихъ, а не объ обрусѣвшихъ словакахъ ). Даже у русскихъ галичанъ наблюдается склонность подражать словакамъ и считать все словацкое чѣмъ-то высшимъ. Такъ, Головацкій 2) замѣчаетъ о галицкихъ лемкахъ: „Лемко не роднится съ мазуромъ, не перенимаетъ отъ него ничего, ни платья, ни обычаевъ. Напротивъ того, онъ охотно сообщается со словаками, легко привыкаетъ къ словацкой рѣчи, любитъ иногда похвастать знаніемъ' словацкаго нарѣчія, которое даже считаетъ чѣмъ то лучшимъ и высшимъ своего родного. Побывавъ на заработкахъ или въ услуженіи за Бескидомъ, иарпи и дѣвки перенимаютъ словацкую рѣчь и часто перемѣняютъ свои имена: Настка, Феня, Па раса — на словацкія: Анница, Катица или Марця“ 3). „Тѣмъ сильнѣе должпо быть словацкое вліяніе на угорской Руси при непосредственномъ сношепіи и перекрещиваніи угроруссовъ и словаковъ. Процессъ распространенія словацкой народности въ ущербъ мадьярамъ задерживается теперь искусственными мѣрами. Русско-словацкія отношенія предоставлены своему естественному теченію" 4). „У паіпоѵМсІі сазосѣ іейпоШуі Лштаіеііа ѵузШйі 8Іш1оспо8іД т па 1с тіо (ѵусііойпозіоѵепзкот) й/сті ѵвеіку іпе О II, стр. 81—82. А. С. Бу ди добычъ, въ статьѣ „Къ вопросу о племенныхъ отношеніяхъ въ угорской Руси“, дастъ такой отзывъ о трудѣ Би дер мана: „Это—очень солидное сочинепіе; замѣчанія Бпдермана заслуживаютъ тѣмъ большаго вниманія, что они явились результатомъ очень детальнаго изученія угрорусской исторіи, въ изложеніи разныхъ моментовъ которой имѣется у него подробная мотивировка приведеннаго заключенія “ (стр. 273 и 274).

2) Народныя нѣспи Галицкой и Угорской Руси, I, 1878, стр. 743.

3) Любопытно наблюденіе о. Мппіика (Аке,і ѵіегу зй 81оѵасі): ,,Хеташ зіее ѵ гикаей ѵукаяу йгайпе^ зЫдзііку, по тб/ет иізГоѵаГ г тпойогосне) якизеповіі, /о ротегпе (ІоА’ ѵузоку регсепі зіоѵепзкуей Йіеѵсаі а ѵхіоѵ ѵусіаѵа за /а гизкуей р йоікоѵ а когіёоѵ, з кіогуті за ѵ зІн/Лзе ойогпатііу. Беіі 2 Іакейо тапяеізіѵа розіе зи роіот ойѵса]по дг.-каі. паЬо/епзіѵа, ако окес, а кесГ іеійо сзайі за ѵо зѵо^т госіізки, ксіе зй ѵо ѵаезіпе Кизі, „оѣгизещ".

— —. То зато, Іепге, ргаѵйа, ѵ теше) тіеге ріаѣі о Яіоѵакосіі; Іейо і Шо аззітііщй зі Еизоѵ сезіои тан/еізкуей зпаікоѵ Саш, ксіе ніоі гизкс] сегкѵі а зкоіу, аскоРѵек зе ротегпе ѵеГті таіо сеГайс зіоѵепзке], кіога йу и Кизоѵ йГабаІа зіигѣи а гатезкпапіе. Ьеп ѵеГті- 2гіесІка зйіѵа за, ге йу зі тіайепес зіоѵепзку родаі га хепи Низки" (81оѵ. РойГ, ХУ, 1895, стр. 571).

4) Мат. IV. стр. 9. Ср. ВгосЬ, 8ідн1іеп: „Маи капп аиздегеіейпеіе 8ктеп ѵоп йеп \ѵо§еп(Іеп,аиі1б8епсІеп Весѵе§игщ епііагщ еіпег Ѵбікегщ-епге &еѵппиеп, сѵо кеіне 8іаа1зтасйі іт Нініег^птсіе зіейі, \ѵоа1зо сііе геіаііѵ йбйеге Кийліг йаз епізейеійепйе (тетей! іп йег УѴа^езсйаІе сѵегйеп тизз (81оѵа1сеп—К1еінгігззеп)“ (стр. 3). Объ этой „высшей культурѣ11 скажемъ въ дальнѣйшемъ.

_ 103 пагосіпозіл, со сіо гесі, ргешаЬа ѵо ѵгзЬѵасЬ Гнскі гес зіоѵепзкаА 1). „8іаёі пат ѵейек ирІаШиріси 8а па іотіо йгеті вкиіоспозР, /е Роііасі, Ііизі и Уетсі ѵусіюсіпозіоѵепзкёко йиетіа иёіа за изііоѵпе ро ѵусіюсіиозіоѵепзку, піе г Іазку к зіоѵепзке] гесі, апі піе ргеіо, йе Ьу опа таіа сіаіакё ѵузасіу, аіе го /іѵоіаіе] роігеЬу" 2). Угроруссы предпочитаютъ словацкую рѣчь русской, считаютъ первую какъ бы высшей, „файпѣйшей“, господской. „Что вліяніе ^словацкаго на сосѣднія угро-русскія нарѣчія сильно, ото легко понятно тому, кто посѣтилъ эти мѣстности. Безъ сомнѣнія, словаки вообще въ культурномъ отношеніи пошли пѣсколько дальше угроруссовъ, при томъ ихъ племя, можетъ быть, подъ вліяніемъ культуры, вообще болѣе энергично. Вслѣдствіе безсознательнаго убѣжденія въ этомъ и появилось ‘у угроруссовъ понятіе, что говорить по-словацки или же вмѣшивать словацкія формы и выраженія въ свою рѣчь есть признакъ утонченности и образованности. По словамъ какъ Репай’я 3), такъ и священниковъ, особенно склонны говорить по словацки возвращающіеся изъ военной службы. Но и у прсстаго, работающаго въ селѣ крестьянина замѣчается эта склонность, несмотря на сопротивленіе сельскихъ традицій" 4). „7іШѴ йгінці; сііо Со-8ргасЬе ЬІ8\ѵеі1еп шіі еішсіпеп щпщеп Ішііѵісіпеп еіп; 8о\ѵой1 сііе, сііе іііге МіШагрйісІН аіщеіеізісі, кіе с1іе]'епі§еіі, (Ііе іи Ашегіка ^еагЪскеІ ІіаЬеп иші ѵоп сІогЬ йигііскксіігеп, зргесЬеп ^елѵоііпіісіі еіпе Хекіапц сііе Со-8ргасЬе; 8Іе ѵсгцеззеп 8іе аЪег теізіс-иЫіеіІз лѵісгісг ітсі кпттеп апі сііе „аНе" 8ргас1іе гнгііск; носѣ І8і аізо сіаз 8ош1ег1еЬеп сіег Зргасііе кгаН’ц’ цютщ нт 8Іс1і ул\ Ьекаиріеп. АЬег „сііе Сс-8ргас1іе дѵігсі коттсп", теііПе ІІегг Мопісз; „сіепп зіе (сііе Соіакеп) зіпй гаЫгеісІіег иші (ІезІіаШ Іасііеп зіе с^іе^епі§*оп, сііе апсіегз зргескеи, аиз“. Ез зотіі еіп ОеГііІіІ сіег 8с1і\ѵас1іе, дѵоскігск сіи8 Ли%еЬеп сіег еі^епеп 8ргас1іе кесіііщі; \ѵігс1. Віе киНигеІІе Ііеіхтірц’еііііек сіег дѵезіІісЬеіі ПаскЪагн ізЬ Ьеі сіеп БесНеп апегкатк, ипсі сііе Ікеікѵеізе осіег ѵоііще Аи%аЬе Н СхатЬсІ, Ор. сіі, стр. 20.

2) ІЬ., стр. 61.

3) Изъ с. Ублн Зешшшскоіг ст., рѣчь котораго изученія проф. Б р о х а. ') Брохъ, Нарѣчіе Ублн, стр. 73- 74.

п была

предметомъ

104

<1ег ап^еіюгепеп 8ргас1іе ізк \ѵіе еіпе паШщетазйе Епілѵіскеіші^, сіег піетапсі ДѴісІегзІаікі 1еІ8іеі“ *). „Ѵгпікоі и ройроійёію Іискі пагог, йе ,]е геб 8Іоѵеп8ка—гее ра-пзка, ѵ згоѵпапі 8 роГзкои аІеЬо 8 гизкои ѵгпе§епе^ёіа, яіа^періа “, аЪу за ѵузіоѵіі іск ѵіазіпуш ѵугаяот" 2). Ограничимся этими цитатами 3). Сознаніе своей относительной слабости видно и изъ того, что русскіе (и поляки) стыдятся своего языка, охотно выдаютъ себя за словаковъ 4), точно также, какъ и исповѣдники „русской" вѣры, уніаты, свое привѣтствіе „Слава Исусу Христу" замѣняютъ католическимъ: „Росііѵаіеп Іе/із Кгізіііз" 5). Причины такого перевѣса словацкой рѣчи наиболѣе обстоятельно выяснены Цамбе л емъ 6): „2^ соко 8а росаі ууЪо] (зіоѵеіізке,] гей)? ѣа 8а паисіаѵат, йе 8а росаі /о гешорізпёію роіойепіа. Зіоѵасі ѵусЬосЬіозІоѵеіізкёІю йяетіа ігШёко Ъуѵаіі 4ак, т за осі ргігойу зЫі ргозігесІкоѵаіеГіііі тесіяі Роііакті а Кизті (тесігі гарайот а ѵусікхіот йиетіа), тесЫ Роііакті а Масі’агті, ]ако а] тесігі Еизті а МасГагті (тесЕі роіпосои а роіпсіпіт йгетіа) 7). Окгет (око 8Іоѵепсіпа ѵуипатепаѵаіа за Іут, йе ѵ сеіусіі когпуск Екгаск таіа зііпё іігасііе. Рох) Вгоск, \Ѵеііеге 8іи<1іеп, стр. 102—103.

2) С г а т Ъ е 1, Ор. сіі., стр. 183.

3) См. М і з 1 к, Аке) ѵіегу зй 81оѵасі (81оѵ. РокГ. XV, 1895, стр. 5(56, 568, 570, 574, 624, 627); Езіе йакоРко зіоѵк „Жгосіорізпеі таррс икогзкѵск 81оѵакоѵ“ (ІЪ., XXIII, 1903, стр. 479); Разігпек, рецензія наГпатюка, Етпорр. ыатернялп (Еізіу Шо1о§., XXV, 1898, стр. 154—155); 2 пе^ускосіпеізіск пагесі икегзкозіоѵепзкуск (Хагосіор. 8Ьошік, III, 1898, стр.

65); "Визіпі іагука віоѵепвкёко (Статьи но елавяиовѣдѣиію, И, 1906, стр.

68, 73); Сгаткеі, 81оѵепзка гес (стр. 87, 121, 131, 147, 180, 182—185); Т о зі а ш і в с ь к и и, Русіши въ сьвітлі' мад. уряд. статистики (Зап. ПІевч. ЕѴІ, 1903, стр. 13, 30, 32); Етн. карта (стр. 201, ир. 1, 202 и нр. 3, 204, 207) и т. д.

4) Сгаткеі, 81оѵепзка гес: „Ьеп Роііасі а Визі за ІіапЬіа га зѵо^и гес“ (стр. 129); „ІЛюгзку Виз - — гасі Ьеге па зека аі ріазі’ зіоѵепзкц) пагосіпозіі, і. }. пеіесіоп Виз роѵіе: )а 81оѵіак“ (стр. 77, пр.): „V Йесііпаск Роііасі аіеко Визі (гасіі за Цаѵаій рорізаі’) га 81оѵакоѵ“ (стр. 57); „Окуѵаіеііа (гизкуск оксі) ѵеГа гаг заті зіо^а о Іо, аку Ъоіі рорізапі га 81оѵакоѵ“ (стр. 75). То же самое замѣчается н на Дольней землѣ среди румынъ: Г н а т го к ъ, говоря о селѣ Хуіг-Асзасі, Сабольчскон ст. (Етноі'р. матерняіи з Ѵгорськоі Руси) замѣчаетъ: „Значна частина Руснпів зденаціопалізувала ся, особливо молод'іж, яка говорить уже виключно по румынськи, бо ііо руськн говорити вважаеть ся стндомъ“ (Етнорр. Збірпик, XXV, 1909, стр. X).

5) Сгаткеі, Ор. сіі., стр. 146.

6) Ор. сіі., стр. 182—185.

7) Ср. также Ор. сіі: „Окоіпозіі га зіо а зіо гокоѵ иіѵогііу за іак па ѵускосіпозіоѵепзкот йгеті зігзот, ге ѵускосіпа гес зіоѵепзка зіаіа за ргозігесікоѵасои тесігі хіѵйсіт іат гбгпогосіут окуѵаіеГзіѵот“ (стр. 61).

105

Ііак аіеко Еиз ѵускосіпозіоѵепзкёііо йгетіа, паисіас за ро зіоѵепзку, гізкаі зі іейу зрозоЪпозі’ роіукаі’ за ро сеіот йхеті ѵусіюсіпозіоѵепзкот, Ъа а(] ро сеіот Іюгпот Шогзки. Ргесі 500 гокті а сіаѵііеізіе, к- <Г пеѣоіо йеіегпіс, Ьоіа Іо оііготпа ѵуЬосІа. Аіе ѵейепіе зіоѵепсіпу ро ізій тіеги розкуіоѵаіо ѵуротос а^ ротссЕі МасГагоѵ. ІеЬо зіоѵепзкусіі озасіпікоѵ пазіі зіе ѵзасіе.... а Іііаѵпе рошесЕі Май’агоѵ. Орогаті ѵусііосіпозіоѵепзкёііо ѵуЬо]*а гесоѵёію зй: , 1) Ьазка рапзке^ ѵгзіѵу ки зіоѵепсіпе, іаке] пета апі ки роі’зііпе апі к гизііп.е. Хе за іа іазка ѵуѵіпиіа, іо (]'е ргаѵсіеросІоЬпе газіиііои іс) яспгорізпеі окоіпозіі, о кіоге] ^’е гес ѵ ргейсІіМйарісот §-е, а кіога роізі’ціе зіоѵепсіпе ргесіпозі’ рге<1 роГзкои а гизкои гесои ѵ ІЛюгзки. Тегая паш песіі розіасі ѵесіеі, йе 8іпе сІозіаГ оргаѵпепі Ьоѵогіі о Іазке рап®ке^ ѵгзіѵу ки ѵусіюсіпе]' зіоѵепсіпе і). Рапі, і зіаікагзке гойіпу, гасіі гогргаѵаій ро зіоѵепзку „ро пазііп“, „а іпі іоіпуеіѵйпкоп14. Апекйоіу за го^ргаѵаій іетег ѵуіиспе ро зіоѵепзку, а] роііііспё (слѣдуютъ примѣры). Рапі ѵускосіпозіоѵепзкеЬо йгетіа піеіеп йе гасіі ѵургаѵа]іі ро зіоѵепзку, аіе а] ѵегзиій ■). Рапі ѵусііосіпозіоѵепзкёііо йиетіа (ІозіаГ пергезіаіі ѵупазаі гес зіоѵепзкй пай гес роі’зки а гизкй. 8 Роііакті а з Еизті гойргаѵарі ѵуіиспе ро зіоѵепзку, 1 еЪ) ѵ гойіпасіі, ѵ кіогусіі сксй, аЬу йеіі ѵейеіу а] ро зіоѵапзку, Ьегй к йеі’от Іеп 81оѵепку, піксіу піе РоГки аіеѣо Еизки. 2 ісДо ѵуѵузепозіі зіоѵепзке] гесі рапзкуті госкпі яротесЕі зіоѵапзкусіі гесі орізоѵапёЬо йиетіа, ѵгпікоі и розроіііёію Гийи паш1, йе ;]‘е гес зіоѵепзка—гес рапзкаДобавимъ, что въ XVIII в. словацкій языкъ даже правительствомъ считался какъ бы оффиціальнымъ четвертымъ языкомъ послѣ латинскаго, мадьярскаго и нѣмецкаго 3). В) 8ро1осепзкё ргесізисіку. Ха сеіот ихзот йяеті ѵускойпозіоѵепзкф гесі ѵузтіеѵа;)іі за ъ Рисіі, кіогі, коѵогіас ро зіоѵапзку, пеіюѵогіа іак, ако тіезіпі аіеѣо окоіііі 81оѵасі (примѣры). Тепіо гуаѵ ^е ѵзеоЪеспу а зігі за зіюга. Vргѵот гасіе 8іі іо рапі а росііаД'ісі за к піт, кіогі ѵузгпіеѵаій ѣ Ср. 8 2 і г т а у, Нип§агіа> іп рагаЬоІіз, стр. 85—86, гдѣ авторъ въ стихахъ перечисляетъ дворянскія фамиліи словацкаго происхожденія (болѣе 100) и накапчиваетъ перечень словами: „іііо лзесі йоѣге Ѵесі§а ро 82Іоѵепз2ку“.

2) См. подобныя стихотворенія въ Віоѵепзкё РоЫ'асІу разныхъ годовъ.

3) См. выше о возникновеніи Лексикона и наши Мат. V.

106

Роііакоѵ а Кизоѵ ѵусііосіпозіоѵіпзкёію й/ешіа, ѵісііас ѵ иісіі „81оѵакоѵ" а пеѵесііас іт осІризііР, хе пегохргаѵаці ро зіоѵепзку і)'ако сігиііі Гшііа. Ѵузтеѵаті пеизеігіа апі кііагоѵ а иеііеГоѵ гизкусЬ (примѣры). „Ршзпака" шѵеку ѵузтері ѵ тезіе, кое Ьу за ]акокоГѵек яаскоѵаі. Тут зі ѵузѵеЬІГц, йе за Роііасі а Кизі ІіапЬіа ха, зѵо]и гес, а йе за ѵзетойпе изііирі зѵо] роѵосі хакгуѵаР. Роііасі а Низі, кі-огі сііосііа ,Ло зѵеіа", аІеЬо взрой сіо тезіа, ѵесііа а) ро зіоѵепзку. Шеіеп па й/еті ийзот, аіо а'] ро^а ^еію кгапіее. Ва а] ѵ сеіуск гіесііпасіі, кіогё зй Ыі/ке Ьгапісі, оЪусаріе ѵесііа Рисііа а] ро зіоѵепзку". Все это, несомнѣнно, совершенно справедливо. Проф. Брохъ указываетъ еще на высшую кулыпру словаковъ, что, де, сознается и самими угроруссами !). Признавая полную компетентность проф. Б р о х а въ лингвистическихъ вопросахъ, мы совершенно не считаемъ его сколько нибудь авторитетнымъ относительно бытовыхъ явлепій русскословацкой жизни. ГГргф. Брохъ на короткое время весною 1895 г. пріѣзжалъ въ восточною Угрію 2), заглянулъ не надолго въ с. У б л ю 3), преимущественно Иш проживалъ въ У н г в а р ѣ, изучая говоры изъ устъ учащейся тамъ молодежи, уроженцевъ нѣкоторыхъ сёлъ Земплинской и Упгварской столицъ 4). Мы же полагаемъ, что мужикъ „словякъ" ни въ какомъ отношеніи пе выше своего сосѣда, бокъ о бокъ съ пимъ въ одинаковыхъ условіяхъ живущаго мужика „руснака". Выдержанъ, долго пробывшій въ восточной Угріи, считаетъ „ословаченныхъ русскихъ", т. е. „словаковъ", по крайней мѣрѣ горныхъ частей Земплинской и ІІІаришской столицъ, ниже коренныхъ угроруссовъ даже въ физическомъ отношеніи: „ Въ физическомъ и моральномъ отношеніяхъ стоятъ они (йіе зіоѵакізігіеп КіШіепеп) между угроруссами всего ниже. Костякъ у нихъ слабо развитъ, мускулатура вялая, цвѣтъ лица большею частью поблеклый, ноги искривленныя. Ростъ низкій. Туловище какое-то вздутое, истощенное, слабосильное. Живости, свойственной „долишнянамъ" 5) 9 См. выше, стр. сіС, стр. 147.

2) Нарѣчіе Убли, 3) Нарѣчіе Убли, у Нарѣчіе Убли, ■’) Угроруссы на склонахъ Карпатъ.

102, пр. 4 нр. и стр. 103. Ср. также СгагаЪеІ, Ор. стр. 71 и 72, Зіисііеп, стр. 3 и 5. стр. 1. стр. 1; БѣисНсп, стр. 13—14; ЛѴеіІеге Біийіеп, стр. 5. Дольней землѣ н спускающихся къ ней пологихъ

107

у нихъ нѣтъ и слѣда. Лишенные энергіи родители воспитываютъ въ томъ же духѣ дѣтей, пріучая ихъ къ равнодушію и къ апатичному настроенію, которое въ ихъ глазахъ составляетъ счастье человѣческой жизни" '). Цитируя Биде р м а я а, А. С. Б у д и л о в и ч ъ 2) справедливо, прибавляетъ: „Конечно, причиною указаннаго здѣсь вырожденія надо считать пе столько словенскую примѣсь въ русской крови, сколько тяжелыя соціально-экономическія условія жизни въ этой части угрорусскаго племени" 3). Однако, тѣже условія не произвели столь вреднаго вліянія па угроруссовъ коренпыхъ. По словамъ Бидермана: „Гдѣ русскій элементъ беретъ верхъ, какъ, напримѣръ, въ нѣкоторыхъ горныхъ мѣстностяхъ Бардѣевскаго и Свидницкаго округовъ, населеніе почти сплошь обладаетъ болѣе пріятной внѣшностью и живостью характера" Ц. Иначе отзывается Бидерманъ о „словакахъ" южныхъ, болѣе ровныхъ полосъ южнаго Прикарпатья: „Въ южныхъ частяхъ Земнлинской и Абауйварской столицъ, а также въ колоніяхъ „ословаченныхъ русскихъ44 господствуетъ, за рѣдкими исключеніями, иной, болѣе живой темпераментъ и большая духовная подвижпость" 5). Но и живущіе въ подобныхъ полосахъ угроруссы— „долишняне" нисколько не уступаютъ „словакамъ", если даже пе превосходятъ нхъ 6).

•Такимъ образомъ, мы считаемъ совершенно невозможнымъ говорить о непосредственномъ вліяніи на угроруссовъ „словаковъ", какъ болѣе высокаго культурнаго элемента. *) I, стр. 91- 92.

2) Къ вопросу о племенныхъ отношеніяхъ въ угорской Руси (Жив. Старина, XIII, 1903).

3) Стр. 275.

4) I, стр. 92. См. также у него характеристику русскихъ верховинцевъ столицъ Мараморошской, Бережской и Унгварской, ІЬ. стр. 71 и сл.

5) ІЬ. стр. 92. й) ІЬ. стр. 89 и сл. Д-ръ Стринскій (рецензія па карту Томаіп і в с ь к а г о, см. выше), ссылаясь на развитіе словацкой образованности послѣ 1868 г. п на вліяніе многочисленныхъ словаковъ, возвращающихся изъ Америки съ запасомъ духовныхъ пріобрѣтеніи и матерьяльпаго достатка, подобно ііроф. Б р о х у, считаетъ словаковъ гораздо болѣе культурной средой, чѣмъ угроруссы, и признаетъ сильное вліяніе первыхъ на послѣднихъ. О зиаченіи общесловацкой образованности для „словяковъ“ мы высказываемся въ дальнѣйшемъ, что же касается эмиграціи въ Америку, то вѣдь н угроруссы западныхъ, русско-словацкихъ столицъ одинаково со словаками принимаютъ въ ней участіе. Не имѣемъ, къ сожалѣнію, подъ руками точныхъ статистическихъ данныхъ.

108

Ца м б е л ь указываетъ еще па высшее культурное значеніе (обще-словацкой 1) литературы: „Ууззіа ѣосіпоіа озѵеіюѵа 8Іоѵепзке] гесі. ^зтіете ргігоѵпаѵаБ озѵеіоѵй Ьосіпоіи 8ѵо]еі гесі 8 озѵеіоѵон іюсіпоіон гесі роГзке] аІеЬо Іюс Іеп ѣаіісзкогазке]. То зе ргаѵсіа. Аіе Роііасі а Еизі Іюгпеіш ТЛюгзка неро/дѵащі /іабнусЬ ѵукосі, рІупйсіЬ ъ озѵеіу ісіі нагосіоѵ, ой ккогусіі зй-йріпе оскг1ншЬі“ 2). Но словацкая литература можетъ оказывать вліяніе только на угроруссовъ—ме-уніатовъ 3). Если угроруссъ-уніатъ научится читать, то—или по мадьярски, или по-русски. И въ томъ и въ другомъ случаѣ словацкія книги для него—тарабарская грамота. Надо сказать, впрочемъ, что и среди „ словаковъ“ не—уніатовъ общесловацкая литература далеко не имѣетъ большого распространенія —на это постоянно указываютъ словацкіе журналы и газеты. Такимъ, образомъ, остаются въ силѣ только вышеприведенныя соображенія Цамбеля. Къ нимъ мы рѣшаемся съ своей стороны прибавить еще слѣдующее. Про мадьяръ села АЪага 4) М. Бель замѣчаетъ: „На тогшп 1іп§тіаецие 8иае іепасез, иі песріе сіізсеге ѵеііі аііепат, пецие, 8І саііегер 1оциі“. Въ большей или меньшей степени тоже можно сказать и вообще про мадьяръ. Словаки представляютъ противоположное явленіе. Они, какъ это замѣчепо еще Чапло вичемъ, довольно равнодушны къ своему языку 3), охотно изучаютъ иные, охотно подражаютъ своимъ сосѣдямъ въ одеждѣ, перенимаютъ ихъ обычаи с) и т. п. Тамъ, гдѣ словаки являются единир Не восточяо словацкой: такой не существуетъ, если пе считать нѣкоторыхъ переводовъ книгъ церковнаго характера, немногочисленныхъ календарей, учебниковъ, издаваемыхъ министерствомъ народнаго просвѣщенія—мадьярскимъ правописаніемъ; (таковые же, отчасти, составлены и для угроруссовъ на мѣстныхъ говорахъ; опыты, однако, врядъ ли можно признать удачными) ц т. н. на восточно-словацкомъ нарѣчіи (С ъ а ш Ъ е 1, Ор. сіі., стр.' 186—189).

2) Ор. сіі, стр. 184.

3) На такихъ можетъ воздѣйствовать іг церковная проповѣдь, если священникъ—словакъ (ІЬ.). Р Земнлипской ст. р С з а р 1 о ѵ і с з, Сгетаісіе ѵоп ІІіщегп: „ІІеЪгщепз ізі кеіп Ѵоік іщШ§ет ве^еп зеіпе МиНегзргаске во §1еіскщШ§’, \ѵіе сііе 81о\ѵакеп. СгеЬШеІеге всііатеп віск тіі еіпапсіег 81о\ѵакіс1і т вргескеп, ипй Ьейіепеп вісіі іттег (іев Баіеіпз осіег сіег (Іеиізсііеіі 8ргаске. Біез іві Ьеі Ма^уагеп, \Ѵ1ас1іен, 8егЬеп лѵепі^ег (іег Ка11“ ([< стр. 220).

6) М. В е 1, ИоШіа сошііаіив ^етрііпіепзіз: „(81аѵі) чиа сіѵііаіет сит Нип§-агіз іпіѵегипі, когит поп ЬаШит 1іп§иані сигаіе асШзсипІ, зей

109

цами или малочисленными колоніями, это, рано или поздно, ведетъ, конечно, къ потерѣ народности 1). Но вообще словаки, эта, едва ли не самая даровитая, а если и не самая даровитая, то болѣе всего гармонически одаренная вѣтвь славянскаго племени обладаетъ, мы бы сказали, какой - то инстипктивной, безсознательной живучестью. Въ той части словаковъ, въ которой инстинктъ перешелъ въ національное самосознаніе, это самосознаніе создаетъ желѣзные характеры. За исключеніемъ ихъ, остальные представители образованныхъ классовъ, по обстоятельствамъ времени, охотно причисляютъ себя къ иной народности, но не забываютъ и родного языка въ теченіе многихъ поколѣній. Угроруссы, въ этомъ отношеніи, дѣйствительно, гораздо слабѣе, менѣе упорно удерживаютъ евою народность, болѣе искренно и безповоротно переходятъ въ ряды инородцевъ 2). Какъ черты характера отдѣльнаго человѣка слагаются въ пору дѣтства, недоступную для взоровъ посторонняго человѣка, такъ и черты народнаго характера—въ эпоху, недоступную для взоровъ историка. Событія исторической жизни могутъ только такъ или иначе модифицировать эти черты, но измѣнить ихъ въ корнѣ не въ состояніи. Историческая жизнь угроруссовъ пе могла способствовать усиленію стойкости ихъ народности. Малочисленная, почти отрѣзанная отъ ближайшихъ соплеменниковъ вѣтвь русскаго племени была представлена лишь двумя, почти одинаково аепшіаиіиг зіжііит, інсіизНат, тогез, ѵезШдіт, геіщиа. Ісі ріигітит сопзегѵаііопі. Ншщагіз езі,'чиоЛ 81аѵі Ьіс іп Нипдагоз сІе§епегез ргора§'ап1;.

— — ІЧізі Нипдаіч а 81аѵіз сопзегѵагепіиг, ІІшщагі тиНо сШиз гІейсегеШ" (МетЬг. II, § II). х) Сзаріоѵісз, Ор. сіі: „Шг ізі Іііег ги Ъетегкен, (Іазз (Ііе 81о\ѵакеп ііеи Ггапгозеп ^ІеісЬ, пиг сіоіѣ зсЫадеп, \ѵо зіе „еп таззе“ апгііскен, (Іадсдеп аѣсг 8Шск-ипсІ 8с1іос1с-лѵеізе иійег Ма§уагеп ѵегрі'іапхі:, зісіі §егпе ипй . зекг ІеісЫ ’ѵоПіз та§уагізігев Іаззсп. Неиізске тѵегйеп зіе пісЫ, ипй ез ізі §'аг кеіп Веізріеі іг§епсі еіпез ѵегсіеиІзсМеп зіочѵакізсйеп Оіѣез іп Ып^агп, аЬег іп Ма§уагеп \ѵегсІеп зіе йезіо Ьаиіщег ѵепѵапсІеІР1 (1. с.) См. также стр. 108, пр. 5. а) Ср. отзывъ объ угро-руссахъ знаменитаго русскаго патріота—писателя о. А. ДухЕовича въ его запискахъ 1861 г. .(въ епархіальной Пряпіевскон библіотекѣ); „Настало время: всѣ народы борются о свою народность, одинъ русинъ на Угорщпнѣ и думать не желаетъ о своей; ему русская народность невозможна, ему русское слово безобразно; онъ стыдится русскаго: сущій между мадяраміг, онъ уже мон докаетъ (ш о п й о к, но мад. = я говорю), пская тѣмъ склонности-у чужихъ, — сущій между еотаками сей часъ ц окаетъ.-: Русинъ (угорскій) чѣмъ-нибудь будетъ, токмо Русиномъ нѣтъ!" (С в ѣнци ц кій, Матеріалы по исторіи возрожденія Карпатской Руси, стр. 119).

угнетенными классами—крестьянами и духовенствомъ 1). Помѣстнаго русскаго дворянства почти не было 2). Королевскія земли, обнимавшія чуть не всю угрорусскую территорію, раздаваемы были во владѣніе инороднаго дворянства, часто въ видѣ крупныхъ доминій. Русскіе, получавшіе дворянство— главнымъ образомъ, путемъ военныхъ заслугъ—весьма скоро сливались съ мадьярами. Русскаго городского сословія также не было. Только „русская1*, православная вѣра и „русская**, православная церковь и охраняла русскую народность. При такихъ обстоятельствахъ не мудрено, чтобъ аристократической Угріи сложился нѣкоторый пренебрежительный взглядъ на угрорусскую народность, какъ па нѣчто пизшее. Покойный А. С. Б у д и л о в и ч ъ, зять А. И. Д о б р я н с к а г о, часто посѣщавшій угорскую Русъ и подолгу въ ней проживавшій, пишетъ: „Вообще должно замѣтить, что русская народность считается въ Венгріи самою послѣднею и какъ, бы позорною. Какъ ни свысока смотритъ мадьяръ на словака, и какъ ни презираетъ онъ его и ненавидитъ, однако, когда придется выбирать даже между словакомъ и русскимъ, то мадьяръ ни мало не задумается подать руку первому*6 л). Не мудрено, что и среди самихъ угроруссовъ укоренилось сознаніе своей слабости, наблюдается вышеупомянутое желапіе скрыть свою народность подъ плащомъ ипого имени. Какъ бы то ни было, слѣдуетъ считать вполнѣ установленнымъ фактъ распространенія словацкаго языка и народности въ ущербъ языку и народности русской. Остается теперь выяснить, какимъ темпомъ и при какихъ условіяхъ развивается этотъ процессъ. Тутъ замѣчается какъ бы нѣкоторое разногласіе между изслѣдователями. У ироф. Бро ха мы видимъ неясность и колебаніе. Съ одной стороны, онъ считаетъ проникновеніе словацкихъ особенностей въ русскіе говоры явленіемъ, идущимъ весьма быстро: „Ея яеі аияйпіскІісЬ Ьетегкі, сіаяя (Ііе Врасііѵегііаііпіяяе (аиГ сіег йргасккагіе) во ап^еещкеп віші, \ѵіе яіе іт Егп1і]а1іг ]) См. Мат. II: „Старая вѣра н уиія“.

2) Мелкопомѣстное дворянство на востокѣ было преимущественно румынскаго происхожденія.

3) Путевыя замѣтки о долинѣ средняго н нижняго Дуная (Ж. М. II. ІІр., 1874, XII, стр. 161).

111

1895 лѵагоп; оЬ зіе аЬегпосІі ѵіеіе Лаііге зо ѵегЫеіЬеп лѵсгйен, ізЬ ігар’іісіі, ,]а е8 зо^аг §’огас!е/и іішѵа1іг8СІіеіп1ісЬ“ х). Здѣсь мы имѣемъ дѣло не съ собственнымъ наблюденіемъ Б р о х а, съ которымъ слѣдовало бы считаться 2). Ояъ просто передаетъ то, что ему говорили въ Уигварѣ угроруссы изъ окраинной словацко-русской и ословаченной полосы, гдѣ и на самомъ дѣлѣ ословаченіе должно идти быстрѣе, и гдѣ мѣстные люди, наблюдая это явленіе, могли впасть и въ преувеличеніе. Бъ другихъ мѣстахъ, гдѣ Брохъ основывается и на изученіи литературы предмета, онъ выражается уже въ противоположномъ смыслѣ: „Бей!: сііе Віоѵакізігигщ аиГ сііезет (ЗеЪіеіе (фонетическія измѣненія) иісЬЬ іи сіег Аіѣ еіиег газсііеп Аиіѣаидшщ, зошіегп іт Снщепііюіі аІІшаЫісІі, \ѵіе іи \Уеі 1 епЬе\ѵе^иіщеп ѵоп зісіі“ '*). „18І' 08 егІаиЫ /и зсѣііеззен, сіазз ег (сіег зіоѵаківігепсіе ЕіпЙивз) пісііѣ егзі ѵоп Ііеиіе осіег ^езЬегп зіатші. Ез ізЬ зсЬоіі ѵоп апсіегсгі (Іагаиі аиітпегкзаш ^чнпасііі, сіазз ег лѵаіігзсііеіпіісіі 8СІЮП Ііііщеге Хеіі Іііпйигсіі ^елѵігкі 1іаі“ 4). Несравнеппо болѣе должны бы имѣть вѣсъ слова В. Г н ат ю к а, многократно побывавшаго въ разныхъ краяхъ угорской Руси и, кромѣ личнаго наблюденія, обращавшагося за свѣдѣніями къ мѣстнымъ жителямъ: „Денадионалізация поступае дуже скоро і за якийсь час не буде певно вже нідстави зачисляти Словяків до Руешгів, лише до Словакіи“ 5). „Русипи західних угорських іюѵітатів не становлять чистого типу; ііх мояша б назватп „ЛѴаззег-КиіІіепеіі*, подібио, як називаеть ся шлесышх Нлляків „ТѴаззег-РоІакеп “. Іх денационалізацня постунае швидко ще й тенер на перед і коли не зайдутъ якісь песподівані обставини, па нротягу сього столітя ь) не полишить ся з них пі сліду: усі пропадутъ у мадярськім и словацьком морі “ 7). Во второй статьѣ, слѣдовательно, Г и а т ю к ъ отводитъ зпа') 8іис1іеіі, стр. 9. Ср. также ЛУеііеге ВГисІіеп: „Тп К о г и т 1 у а І8І, о (1 е г, Ь с 8 8 ег зева^С \ѵаг (1895) еіпе аоісѣе (лѵіе іп КоІіЬаЬос) Іеіхіе, аЪбсЫіеззепсІе Во\ѵе§ші§ т Сгипвіеп сіея „СоіакІ8е1іеп“ посіі піеѣі т Ьетегкеп“ (стр. 102). .2) См. выше, стр. 106,3) ’ѵѵ еіДего НіиДіегі, стр. 85.

4) Ор. сік, стр. 103.

5) Гѵсшш Пряш. епархіі, стр. 12, яр. 1. с) Писано въ 1901 г.

7) Словаки чи Русини?, стр. 80-81.

112

чительпо большее время на завершеніе процесса ословачепія. Но это не важно. Гораздо важнѣе то, что заключеніе Гпатюка относится совсѣмъ не къ говорящимъ въ настоящее время уърорусскими говорами, а къ „словакамъ“ 1), т. е. говорящимъ восточно-словсщшми говорами 2). Да и въ этомъ случаѣ Гпатюкъ оказывается врядъ ли правымъ. Какъ пойдетъ дѣло въ будущемъ, конечно, неизвѣстно, но въ прошломъ восточно-словацкій діалектъ прочно удерживалъ свои отличительныя особенности 3). Что же касается ословаченія угроруссовъ, то, полагаемъ, можно считать теперь установленными слѣдующія положенія 4): 1) Русскія меньшинства въ словацкихъ сёлахъ и незначительные русскіе острова на словацкой территоріи, даже при условіи сохраненія „русской “ вѣры, сравнительно быстро подвергается ословаченію, болѣе же многолюдныя поселенія долго сохраняютъ свою народность 5), хотя въ большей или меньшей степени принимаютъ въ свой языкъ словацкіе элеО Ихъ же, очевидно, онъ и называетъ „ЛѴаззег-ІІиШепеп*.

2) См. выше сгр. 97, нр. 5.

3) СяатЪеІ, Ор. сіѣ: „У кпШасй каіѵіпзкуск Віоѵакоѵ, ѵуйапусіі ; 1752, іе ий со (Іо Ыазкозіоѵіа, дгатаѣіспусй іогіет а газоЪу зіоѵ, Іаку Іаяук, акѵ Іи паЩез ѵ озпоѵаеЬ. погтаіпе,] зіоѵепсіпу /етріінзкеі. То іе — — гібкаг, йе погтаіпа зіоѵепсіпа яетрііпзка ий ргей роЫгика зіо гокті Іак Ьоіа изіаіепа, іако ]'е Іега7,“ (стр. 128). Копечпо, тѣ говоры восточнословацкой территоріи, которые, возникнувъ изъ русскихъ говоровъ, сохранили больше русскихъ чертъ, должны быстрѣе ословачиваться, приближаясь къ „нормальной* восточно-словацкой рѣчи (СгатЪеІ, Ор. сіѣ, стр. 117, 121 и сл.). ' 4) Главпъшъ образомъ, принимая во вниманіе труды проф. Б р о х а, Ц а м б е л я и Т о м а ш і в с ь к а г о. Д-ръ С т р и іі с к і й, въ рецензіи на карту Т о м а ш і в с ъ к а г о, пе приводя, однако, фактическихъ доказательствъ, считаетъ процессъ ословаченія идущимъ болѣе интенсивно (см. ниже объ Унгварскоп ст.).

5) Ср. Сиатѣеі, Ор. сіі.: „МагойпозР гизка изіирще зісе зіоѵепзіщі аіе Іоп ѵ тей/іасіі ргіго&ъепусіі ТіопвеТсѵепсіі а Іеп ѵеѴѵпі рогѵоУпе. Тат за Иизі 8Ісого розіоѵепсщй, Ые І)уѵади таіуті озігоѵаті ѵ зіоѵепзкуск кгащск аіеѣо тепзіпаті ѵ зіоѵепзкуск оЬсіаск. То ,]е йзіир ргігосіяепу.

8і1педвіо росіот гизкё оЬсо касЬоѵаѵащі вѵо,]‘и пагобпозі иргозігей іпогесоѵёію оЬуѵаіеГзІѵа ро сеіе тіеііп (стр. 87). Томашівськии, Етнографічна карта: („Русскія меньшинства въ словацкихъ сёлахъ) або вже нословачили ся і словачать ся тепер, або незабаром зіллють ся з коріипим словацьким населенибм" (стр. 201, нр. 1); „Самый півпічиий кут вовіта (Собранецького) займае вже мігаана полоса, де люде говорятъ дврма мовами— руською і словацькою, ся остания бере помалу верх і можливо, що но якімсь часі руський я'зик тутъ згаспе. -У се соціяльно-екопомічпо жнте сихъ громадъ звязано тіісно з словацькою теріторіею, а відділепе горами від руськоі" (стр. 202 и нр. 3); „На нашихъ очах гине руська мова въ середнш Землнніі, понайбТлыне на тій самій географічній пшрині, що и аиалогічпа полоса въ Угу“ (стр. 207).

118

менты. Въ свою очередь, ословачившіеся русскіе въ значительной степени удерживаютъ въ своихъ говорахъ русскія явленія, переходящія, такимъ образомъ, въ восточно-словацкій діалектъ *).

2) Точно также—словацкія меньшинства среди сплошной русской массы утрачиваютъ свою народность, особенно, если словаки переходятъ въ „ русскуюк вѣру 2).

8) На сплошной русской территоріи распространяется, правда, знаніе словацкаго языка, проникаютъ постепенно, какъ видно изъ наблюденій проф. Бро'ха, въ русскіе говоры черты восточно-словацкаго діалекта, но, въ общемъ, русско-словацкая, граница въ теченіе столѣтій сравнительно мало измѣнилась3). О Сяатѣеі, Ор. сіі.: „I ѵ пагесі затозѵоіот іо кодпозР гизкозіі; ѵ •гебі иетрііпзкусіі а ипдзкусЬ ЗІоѵакоѵ зи сеіб Ьготаау гизкусіі зіоѵ а ѵугагоѵ, а,] Ыазкозіоѵпусіі і іѵагозіоѵпусіі /іаѵоѵ. Тб петоЫу ѵпікпйР зкога ргозігесітсіѵот икогзко-гизкеі киМгу, ІеЬо іакеі піеі, апі піе ргозігесіпісіѵот Ьаіісзко-гизке,] киМгу, кіога піксіу пстаіа ѵііѵи па йиетіе пазе. Мизеіу Іесіу ѵпікпйР осі ѵеГкусЬ тазз окуѵаіеізіѵа гизкбію, кіогб за изасіііо па ѵускойпозіоѵепзкот йиеті ийзот. а еізеіпед' ргсзііо і киЙигпс) ргсѵаке Ыоѵакоѵ росІГаЫо“ (стр. 147).

3) Мізік, Аксі ѵіегу зи 81оѵ;ісі? (81оѵ. РоЫ’., ХУ, 1895): „О рогизіепуск 81оѵакос1і ѵо 8різіт6/с ЬуР гес іЪа ѵ §г.-саР і'аге кодзоукед. ОЬес Кодзоѵ иаіойііі озайпісі / гояНспусЬ кгаіоѵ а зіоііс, тепоѵііе г Ілріоѵа а Огаѵу. Тііо Ъоіі иѵасза Іиіегапі, по Ьоіі Іат ѵЫу ротіезапі з Кизті, о (Іискоѵпб роігеку кіогуск зіагаіі за іагагі кІстЬегскі, тікіизоѵескі, 1>а і Ііѵоѵзкі ѵ 8агізі а кеістапоѵзкі. Роіот 0(1 г. 1717 таіа оѣес зѵодіск ѵІазОпуск ^г. каР Гагагоѵ, кіогі зѵоіои ЬогІіѵозЧои оЬгаШі сеій (Іссііпи па у’г.-каі. ѵіеги, Іак йе и/ г. 1775 іагаг О. Тагазоѵіс пеп'азіеі Іаш апі десіпоііо ргіѵг/епса пайку РиРйегоѵед. — — V шакоѵіскот окгезс (ѵ 8агізі) зи сІГа зетаІізти (т, г. 1892) і (11’а иізРоѵапіа падѣН/іяеко зйзесіа тбіііо, ^г.-каі. іагага у,о Нагайку, рогизіепі 8іоѵасі“ (стр! 572). Ц а м б с л ь также признаетъ возможность такого явленія. Приведя послѣднія слова Мишика, Дамбель продолжаетъ: ѣіаІсоГко де Іи гес о озасіпікоск зіоѵепзкуск, Р д. о тепзот росіе 8Іоѵакоѵ иргозігей тазз гизкбію оѣуѵаіеізіѵа (ІеЬо де такоѵіскѵ окгез гизку), іе озшІ Іѵск 81оѵакоѵ ргаѵйеросІоЪпу, Іеію іе ргіго(кепу“ (Ор. сіР, стр. 180).

3) СгатЪеІ, Ор. сіР: „Ле ргаѵйе ройоішб, /о ргесі 500 гокті Ъоіу т гесоѵб ротегу ѵусіюсіпозіоѵепзкбію йзетіа зѵоуоиросІзіаЛои Іакб, даке зи сіпез. Реп тіега розіоѵепсепозіі Ьоіа зкготпіедза14 (стр. 180). Тошангівський, „Етнорр. теріторія Угорскоі Руси“ (8аи. ІПевч. ЬѴІ, 1903): хоч би вкінці показалось, що (греко-католіцькі) Словаки д'ійсно повстали з Русииів, то рівночасно внйшло би, що ся переміна довершилась иеред стол'ітями“ (стр. 32). Его ж е, Етн. карта: „Головпа племінпа межа руськословацька протягом довгих столггь майже не нероміияла ся і була така яксьогодпя" (стр. 204); „словачеие робить тілько певеличкі поступи на головній словацько-руській границі“ (стр. 207); „Деякі дослідникн ді'лком безосновно ироголошують сьвітовн, яю буіци то Угорські Русини величезнпми масамн да наишх очах з дня на день винародовлюють ся у користь Мадярів та Словаків. В дтспости головпа етиоѵрафгчна теріторія Угорьских Вусиніе {не рахуючи дсілъших островів) майже не змінила ся за яких 500 літ“ (стр. 221). Нѣкоторую модификацію мы вносимъ въ слѣ¬

дующей главѣ.

8

114_

Перейдемъ теперь къ разсмотрѣнію данныхъ Лексикона о русско-словацкой территоріи. Здѣсь наша задача упрощается и сводится не столько къ провѣркѣ, сколько къ констатированію. Въ то время, какъ относительно русско-румынской и русскомадьярской территоріи мы были въ состояніи привлечь къ сравненію значительное количество показаній, какъ современныхъ Лексикону, такъ и позднѣйшихъ, относительно словацко-русской—должны ограничиться лишь Чёрнигомъ и работами послѣднихъ десятилѣтій. Мы сочли нелишнимъ ввести сюда и матеріалъ, представляемый Описаніями Веля, главнымъ образомъ, наиболѣе подробнымъ Описаніемъ Земплчнской столицы. Надо, при томъ же, не упускать изъ виду, что, вѣдь, мы, въ сущности, имѣемъ дѣло съ невполпѣ однороднымъ матеріаломъ: въ работахъ новѣйшаго времени идетъ рѣчь главнымъ образомъ о языкѣ населенія, въ Лексиконѣ же—о его національномъ самоопредѣленіи. Весьма возможно, какъ мы видѣли хотя бы относительно Керестура и Куцуры, что крестьяне, говорящіе теперь уже восточно-словацкимъ діалектомъ, причисляютъ себя и донынѣ къ русскимъ, какими себя считали ихъ предки въ XVIII в. Съ другой стороны, мы должны заранѣе допустить, что относительно сёлъ смѣшанной, русско-словацкой полосы, лица, доставлявшія свѣдѣнія для Лексикона, чаще могли впадать въ ошибки при опредѣленіи господствующей въ тѣхъ или другихъ сёлахъ народности, чѣмъ отпосительно сёлъ русскомадьярской или русско-румынской территоріи.

1. Унгварская столица. Отъ У н г в а р а русская грапица захватываетъ сёла: Д о м анинцы (А. Бошопуа), Оноковцы (Г. Ботопуа), Гута (НпЧа), П етровцы (Реігбси), Еарчава (Кагсзаѵа), Гусакъ (ІІизяак) и направляется на сѣверо-востокъ по хребту Дѣлъ къ горѣ Иновцу 4) на границѣ Унгварской и Земплинской стблицъ, совпадая, такимъ образомъ, съ границей Упгварскаго и Собранскаго округовъ. х) По картѣ Л ип ска г о; на каргѣ Вѣнскаго тоіюграф. института, 1858 г.—Голи да.

115

Названія.

| Л.

к. ч-

1і

Кл. ! Бр.

!і ц-

т.

1

1

!

У н і а т ы.

Ф-

! 1900 Г.

Домапинцы. рс. рс. рс. т. рс.

рс.

Оноковцы .

сл. рс. ел. рс. 43,3°/,, 26,0°/;,

і

Гута .

.

рс. рс. рс. т. рс. с;і.

сл. !

СЛ. |

ст.

сл.

рс. рс.

сл.

сл.

сл.

ст.

сл. 33,8°/,,' 29,8°/,,

?

сл.

сл.

сл.

сл. 28,7°/,, 58,5 °/0

сл.

сл.

сл.

ст.

сл. 47,0°/,, 37,4°/<(

.

Карчава .

. рс. рс.

.

рс. 94,5°/,, '80,8°/о

. ; рс. рс.

Петровцы

Гусакъ

рс.

і . | рс. рс.

1

4,8<Ѵо;

2,5°/„

Только Доманинцы и Оноковцы, лежащія въ долинѣ Унга и отдѣленныя горами, отъ словацкихъ сёлъ, остались русскими, да и то, въ Оноковцахъ, по Броху, населеніе говоритъ и по-русски и по-словацки *). Клима считаетъ Опоковцы словацкимъ селомъ, но, какъ указано выше, онъ руководится, главнымъ образомъ, вѣроисповѣднымъ критеріемъ. То обстоятельство, что количество уніатовъ къ 1900 г. въ Оноковцахъ уменьшилось чуть не вдвое, можетъ вести къ предположенію, что здѣсь мы имѣемъ дѣло не столько съ ословаченіемъ русскихъ, сколько съ притокомъ словацкой колонизаціи. Выдвинутое далѣе всѣхъ на западъ въ словацкую территорію село Карча ва вполнѣ ословачилось. Остановимся теперь на „сотацкихъ" сёлахъ. Прозвища по особенностямъ говора имѣютъ нѣкоторый уничижительный характеръ, и, какъ извѣстно, само населеніе, употребляющее данный говоръ, стыдится и отрекается отъ такового прозвища, которое даютъ ему иначе говорящіе сосѣди 2). Точно также и сотаки сами себя называютъ не „сотаками", а „словаками", хотя „8оіасі за-ѵзеНсйн Пеііа— —ой ѵусйойпусіі 81оѵакоѵ, кіогусй пагойпозГ ргідаіі “ 3). Къ словакамъ же ц по языку, и по народности причисляютъ сота0 Віисііеп, стр. 12.

/) Ср. СиатЪеІ, Ор. сіЦ стр. 13, ир.

3) Ор. сіі., стр. 14, пр.

8*

116

ковъ и въ настоящее время, словаками считали ихъ и въ XIX и въ XVIII вв. *) Съ другой стороны, уже Бидерманъ высказалъ, что сотаки1 собственно русскаго происхожденія: „Біезе КиШепеп Аѣагі-ѣгеііеі вісК ЬаіірІвасЫісѴітТаѵагпаег ТЬаІе (бзііісіі ѵоп Ѵагаппб) иші 2\ѵІ8с1іеп сііевет шкі (Іет Огіе 8гоЬгапси іт Ціщііег Котііаіе 1)із гиг Ѵегеіпщшщ йег Опсіаѵа тіі Йег Ьаіогсга ІіегаЬ аиз. Біе Акяепішппщ' (Іег ЛѴогіе паКег! зіск Ьеі іЬг піскі зоуѵоЪІ (Іет Йагозег Біаіекіе, аІ8 ѵіеітеііг (іет Киі1іепі8скеп. Еіпеп §го88еп ТЬеіі ііігев Зргаскзскаіхез аЬег каЪеп (Ііе Зоіакеп тіі сіеп Біоѵакеп ^етеіп; Еіпі^ез аисЬ (іеп Ма^уагеп епИеіті" 2). Изслѣдованіе проф. Брохомъ говора Корумли, думаемъ, поставило этотъ вопросъ на прочную научную почву 3). ]) Приведя слова Гостпнскаго (Ьеіоріз Маі. 81оѵ. V, стр. 77—80), что у земплинскихъ сотаковъ есть народное преданіе „хе роскасПарІ опі ой зіагуск 81оѵепоѵ, і. ф осі іусіі 81оѵеиоѵ, кіогусіі рокгзШ зѵ. Сугііі аМеНюй, а ге зй роіошкоѵіа іусЬ ргасіесіоѵ, пай кіогуті йакейу рапоѵаі 8а1ап —йГа ройапіа Гийи—тогаѵзку Ц а м б е л ь прибавляетъ: Ройапі и 8оіакоѵ піек апі пагосіпусЬ-апі роІіПскусЬ.-Тёіо росіапіа зй ѵуріойот іапійзіе НозНпзкёІю" (Ор. сік, стр. 14, нр.) Порвое-то, конечно, правда, а второе—нѣтъ. Это—не фантазія Г о с т нн с к а г о, а псевдоученые домыслы, наслѣдіе еще ХУІІІ в., Ср., напримѣръ, у К о р а б и н с к а г о: „Н г и Ь о, еіп зсЫолѵ. Богѣ іт Ветрііпег Кот.-Піезез Погі зоііеп йіе Аѣзіаттііпдо 8ѵа1ор1и§і ЪелѵоЬпеп, йіе таи 8 ж о і а к е п пеппеѴ и 8 ѵ, і г т а у, Коііііа Ьізіогіса сотііаіиз ^етріепіепзіз: „ІІоз (81аѵоз) айкис 867-ай ргесез ІіаНзіаі Могаѵіае Ргіпсіріз рег 88. Сугіііит еі МеНюйит. СЬгізНапіз 8асгіз іпіНаіоз і'иіззе зсгіЬі! РареЬгоскіиз.-Ногипніие розіегоз Іюйіейит зе еззе ^Іогіапіиг ѵаіііз Таѵагпепзіз іпсоіае, а іашіііагі ііз Іосіиепйі тойо 8 я ѵ о, 8гоіак йісіі, Ііщща, ІгаЪіІи, тогіЬиз а геіідиіз 81аѵіз йізПпсН, ѵаГгит еі азіиіит котінит $епиз, ^иоз йисіз 8а1апі Магакаппісагит соріагит геіідиіаз еззе, апіщиа еі соттипіз рориіагіит ігайШо езі. 111а ѵего, яиат іпсоІшЯ ѵаіііз, бгоѣакегіа ѵосаіиг“ (стр. 50—51). Приведемъ ещекое-что о сотакахъ изъ Лексикона Корабинскаго: „Вегеіб В г е с ъ е ,і о ѵѵг, еіп зеЫо\ѵ. .Погі іт 8етр1. Кот. — Ніе ЕітѵоЬпег зіпй 8оіакеп, (1. і. зсЫоѵѵак. ип^гізсііо Мізсійпще; В а п о с х, В а п о лѵ с я е, еін зскт Погі іт 8етр1. Кот.

-АШііег хѵігсі сііе ЯоіакізсІіе 8ргаске дегейеі, \ѵе1сЬе еіпе Мізскипд ѵоп зсЫоАѵакізскеп ппй ип^тівскеп УѴбгіегп ізі. У. В. Рой’те ргей Кариги (-— дверь, м а д. кари), Ь і г і (~ слухъ, новость, м а д. Ь і г) Ь а 1 § а 1 о \ѵ а V {= слушать, м а д. 1іа11§аіпі—аЫібгеп, хикбгеп) ,,Паззі ипз ѵог йаз Тког "екеп, ит мгаз пеиез т 1ібгеп“. Па іп йіезег Зргасііе аиск $ергейі§;1 лѵігсі, зо \ѵегйеп Капгіійаіеп іи йегзеІЬоп т Раіак ипіеггісіііек Аисіі сіег Рзаііег Паѵігі ипй йаз неие Тезіатені зігкі іп йіезег ЯргасЬе зсЬоп ^е(Ігискі н^огсіеп". Любопытно было бы провѣрить послѣднее показаніе К орабппскаго. Въ 1752 г. были изданы па восточно-словацкомъ діалектѣ для кальвинистовъ псалтирь и сборникъ церковныхъ пѣснопѣній, но не въ Ш а р о ш ъ-П о т о к ѣ, а въ Д е б р е ц и н ѣ (С % а т Ь е I, Ор. сіЦ стр. 135—136).

2) Ор. сік, I, стр. 94—95.

3) Выводъ проф. Б р о х а призпалъ вполнѣ правильнымъ знатокъ сло, вацкнхъ говоровъ, проф. Пастрпекъ (рецензія на ЛѴеііеге біисііепЬізіу Шо1о§., XXVI, 1899), который и другія фонетическія п морфологи-

117

Цамбель также вполнѣ опредѣленно признаетъ сотаковъ ословачеяпыми русскими: „V зкикобпозй Ъоіі я8оійсі“ пюкеі пагосіповііі а Ъуѵаіі ротесНі 81оѵакоѵ ѵвасіе 1ат, Ые росиГ ѵусііобііозіоѵепвкіі гес ѵ иетрНпзк^' а ип^зкеі зіоіісі.

-8оіасі за--уйеіісіт йеііа і ой Иивоѵ, кіпгусіі пагойпозГ оривШі “ :). По Броху, въ Унгварской столицѣ пять сотацкихъ сёлъ: Гута, Петров цы, Гусакъ въ Унгварскомъ округѣ. К о р у м л я (Когитіуа) и Колибабовцы (К о 1 і Ъ а Ъ б с г)— въ Собранскомъ 2). Три первыхъ въ Лексиконѣ русскія, два послѣднихъ—словацкія. Г. Томашівський сомнѣвается, чтобы и первыя три въ 177В г. были русскими ;і). Сотацкійдіалектъ Гуты, Нетровецъ и Гусака свидѣтельствуетъ, что ихъ населеніе нѣкогда говорило по-русски. Не видимъ никакого основанія отвергать показаніе Лексикона объ ихъ русскомъ языкѣ въ концѣ ХУIII в.—ословаченіе могло произойти и въ послѣднія 120 съ лишнимъ лѣтъ. Чтб же касается того, почему такія же сотацкія Колибабовцы и Кору м л я являются въ Лексиконѣ не русскими, а словацкими, то объясненіе подсказывается наблюденіями проф. Б р о х а. Словацкое вліяніе подвигается волнообразно съ запада на востокъ, проникая постепенно въ русскіе говоры и претворяя ихъ въ сотацкіе 4). Чѣмъ западнѣе лежитъ русское село, ческія явленія говора Кору мл и возводитъ къ ого нервоначальной русской основѣ. Подвижное удареніе у сотаковъ, не встрѣчающееся нн въ одномъ иномъ словацкомъ говорѣ, но мнѣнію П а с т р п к а, также указываетъ на русское ихъ происхожденіе (стр. 304).

1) Ор. сіі, стр. 13—14, прим. Опять таки считаемъ нужнымъ напомнить высказанныя выше недоумѣніями вопросы о происхожденіи словаковъ вообще (стр.97, нр. 5, ). См. также йкиИёіу, „АІеЬо со^евіак гѵапуніі Воіакті ѵ /етрііие? Лейпі ъ нісіі вй ргоіезіапізкеію (каіѵіпзкеко), йгиііі ^гбско-ѵусЬойпёііо (ипіаізкбію) ѵугпапіа. ЗезШ ргоіезіапіі / піск зііВІоѵасі (иыпѣ или ио происхожденію), Іак ізѣе 81оѵасі вй і ипіа1і“ (81оѵ. РоЬГ. ХУ, 1895, стр. 576).

2) Кромѣ того, по Броху, въ К а м е н и ц ѣ (6 Кетепсге) говорятъ и по-русски и ію-сотацки (8іис1іеп, стр. 12). Сотацкимъ селомъ считаетъ г. Томашівський еще К а р ч а в у (Заи. ІІІевч., БХХХІХ, 1909, стр. 208).

3) Б. с.

4) УѴеііеге 8йк1іеп: „8о огніеЫ вісѣ, сіазз сі і*е озізіоѵакізсііо 8 р г а с 1і е 11 е, йіе йЬег йі е Біаіекіе ит Когитіуа зскон еіпезІоѵакізсІіеБоске^еІеуІІіаІ, поскмеііег йѣег зіе 1і і п а и з д е г о 1Н і з 1; зіе Ьаі іп сііе паскзІ^едеЬепеп поск геіп’ и^гогиззіскеп. Біаіекіе еіпгеіпе ВргасЬзійске (Ьекп§иі) ЫпенщозрйК, ізі аЬег. аиск йЬег ікг аКез Баиізузіет ніскі лѵігкипдзіоз кіпйЬег§е§1іМеп. — — Віе паскзіе ЛУеІІе атУѴегке ізі, ѵоп УѴезІепкег еіпхиЬгескеп ит біе АгЪеіІйег ігйкегеп хи ѵоІ1ешіеп“ (стр. 101—102). См. также іѣісі., стр. 85, 81ис1іеіі, стр. 9 и т. д.

118

чѣмъ болѣе оно выдвинуто въ среду словацкихъ, тѣмъ раньше и . быстрѣе оно воспринимаетъ это словацкое вліяніе. Такъ въ говорѣ сотацкихъ Кодибабовецъ, по Броху, уже готовится окончательный переходъ отъ сотацкаго къ чисто цотацкому, т. е. словацкому. Въ лежащей. далѣе на востокѣ • К о р у м л ѣ „І8і-еіпе воісііе ІеЬйе, аЬвсЫіевзепсІе Ветуе§тпщ т ^шізЬеп йез „Со-Іакізсйеп44 посіі пісМ 211 Ъешегкеп“ 1). Нѣтъ, такимъ образомъ, ничего 'неправдоподобнаго въ томъ, что именно Колибабовцы и Корумля, нѣкогда русскія, наиболѣе вдающіяся въ словацкую территорію сёла, уже къ 1778 г. ословачились (осотачились), въ лежащихъ же восточнѣе Гутѣ, Петровцахъ и Гусакѣ населеніе тогда еще говорило по-русски и считало себя русскимъ, и ословаченіе ихъ—явленіе болѣе поздней даты. Мы, впрочемъ, не рѣшились бы особенно отстаивать словацкій характеръ Колибабовецъ и Корумли въ концѣ XVIII в. Возможно, что тогда оба села, такъ же, какъ Гута, ГІетровцы и Гусакъ, были еще русскими. Дѣло въ томъ, что показанія Лексикона о сёлахъ Собраннаго округа кажутся намъ наиболѣе сомнительными. ГІе только . Ко либабовцы и Корумля, но и всѣ остальныя сёла этого округа по Лексикону—словацкія, тогда какъ, по инымъ даннымъ, хоть нѣкоторыя должны были и позже 1778 г. быть русскими. Такъ, но Ч ё р н и г у, русскими являются К а л у ш а (Каіиза), Ку шинъ (Кизіп), Вышнее Нѣмецкое 2) (Г. ХёшеШі), Орѣхова (ОгеЬоѵа), При копа (Ргікора), а, можетъ быть, и иныя сёла съ. русскимъ большинствомъ на словацко-русской территоріи, не помѣщенныя на картѣ. Проф. Б р о х ъ считаетъ Хливище (НИѵізсзе) чисто-русскимъ селомъ и помѣщаетъ Беня тину 3) (Вепеііпе), Вышніе Реметы (Е\ Ветеіе), Вышнюю Рыбницу (Г. ВіЪпісге) и Хоньковцы (Ншікбсг) въ смѣшанной, словацкорусской полосѣ 4)По словамъ Цамбеля: „Ропай Іігайзіш тісЬаГоѵзкоип^ѵагзки сіо ѵгсіюѵ пепіе езіе розіоѵепсоѵасі ргіеѣеіі икопсепу, *) 2) 3) 4)

ХУейеге Віисііеп, стр. 102. С 2 а т Ь е 1—„Ууз. Ѣіетескі, оЬо“. По д-ру Стриискому: „Бенятины,р.—іш“.

8іисІіеп, стр. 12 и карта.

119 „зіаге Гпкхе ізсе Ъезекціи і ро гизкі, а тіасізе их оЪгасащ ро пазіт, ро зіоѵепзкі", Зюѵогііі ті у ВоЬгапсіаск. Йе хащртаѵе хізПі;’, хе розіоѵепзоѵапіе кіе о<1 роккішфе; вігапу. Роѵесіаі зот, хе ропак зротепиій Ьгакзкй сіо \гскоу розіаГ піе зй. Едізі козіаіоспе розіоѵепсепі, хахпатепаѵат, хе руек рокоіепіт аІеЬо ргек сіѵота, апі іё озаку пеЬоІу езіе ѵзеіку розіоѵепсепе, кіогё Іехіа па Іігакзкер М. 8саѵпіскі— —гохргаѵаі ті 1 окіокга г. 1904 — — „Кек (]а Ьпй сЫарсізко каз кѵапазгоспі 1), Іегах тат зекхіткхезащекеп, Іа ѵ ВоЬгапсл Ітіогііі ро гизкі, а Іегах их Гет ро зіоѵепзкі. — — Міасіі их хаоскаЬіа-]и саікот гпзки Ъезесіи а,] ророк Ьигі. 8Сагі ізсе ро гизкі ІпйогеРі ророк Ьигі а Іегах их тіакі Бет ро зіоѵепзкі — — “. Хаіргекпщзі сіоѵек у оЬсі V. Хетескё, Іатоізі гокак, ѵургаѵаі ті о пагокпозІшусЬ ротегосЬ 8ѵо(іію госіізка: „Бакекі Ш и пазіт ѵаІаГе зіаѵі Ѵшіге ро гизкі ІшіогеІЧ, а тіака сеГасІх зе паисііа сізіо зіоѵепзкі — — Еротекхі кекіп, кіоге их Ьоѵогіа „сізіо зіоѵепзку", 1а<ю кекша^е розіекпа к ѵусЬоки, Іехі Ьехргозігекпе и ІТп^ѵагаК ,2). Г. Томашівський даже въ западной и южной части округа, чисто словацкой, видитъ сильное русское вліяніе, въ сѣверной полосѣ, смѣшанной, населеніе, по его словамъ, говоритъ обоими языками, русскимъ и словацкимъ, Б е н я т и ну считаетъ онъ чисто русскимъ селомъ3), Нѣмецкую Пору бу (Щтеі; РогиЬа)—по преимуществу русскимъ; русскими же, но въ меньшей степени—ІІодгородье (УагаЦа), Хливище, Хопъковцы и Конюшъ (Копуиз) 4). Г. С т р и п с к і й5) признаетъ сёла Собрапскаго округа 6) нѣкогда русскими, ословаченіе ихъ относитъ къ концу 80-хъ годовъ XIX в. 7), утверждаетъ, что Е с е н о в ъ (йезхепб), Нѣмецкая Норуба и Хоньковцы 20 лѣтъ пазадъ были русскими, что въ настоящее время Вашковцы (Вазкбсх), Беня тина и Хливище еще русскія, хотя и сильно ословачеппыя. Подгородъе же—чисто русское.

0 Т. е. въ 1845.

2) Ор. сіЦ стр. 124—125.

3) Это признано іг Ц а ы б е л е м ъ.

4) Ор. сП., стр. 202.

3) См. выше стр. 68—69. с) Всѣ ли или нѣкоторыя—неясно.

7) Какъ видно изъ УІ главы, мы думаемъ иначе.

120

Совершенно, конечно, невѣроятно, чтобы словацкія въ 1773 г. сёла въ началѣ XIX в. обрусѣли, и потомъ опять стали словсщкими, тѣмъ болѣе, что „ усе соціяльно екопомічпе жите сихъ громадъ звязане т'існо з словацькою територіею, а відд'ілене горами від руськоі“ % Проще всего предположить, что мѣстные дѣятели, доставлявшіе матеріалъ для Лексикона, отнеслись въ данномъ случаѣ весьма небрежно къ своей задачѣ, и мы лично склонны признавать эту часть показаній Лексикона ошибочной 2). На присутствіе во многихъ сёлахъ въ прежнія времена русскаго элемента указываетъ и значительное количество уніатовъ. Изъ 58-ми сёлъ округа, по Феньегау, 3) болѣе 80°/о уніатовъ имѣютъ 19 сёлъ, отъ 60 — 80% — 13, болѣе 50%—6, болѣе 200/о~"9, слѣдовательно, болѣе 50% —38. По подсчету Томашівскаго болѣе50%—36, болѣе 20% — 26 4).

2. Земплинекая столица. На нашей общей картѣ граница русской территоріи идетъ отъ г. Иновца по вершинѣ хребта Ви г орлятъ, отдѣляющаго Унгварскую столицу отъ Земплинской, сначала на сѣверозападъ до Снинскаго Камня, потомъ на югозападъ. Тамъ, гдѣ отроги хребта спускаются между Старымъ (Зяіага) 5) и Гуменнымъ (Нотоппа) ь) къ р. Лаборцу, она поворачиваетъ на сѣверъ, захватываетъ Порубку (РогиЪка), Птичье (Рейсзе) и Гажипъ (Нагзіпа), обходитъ съ запада, возвращаясь на югъ, словацкую Каменку (К. Кетепсяе) и направляется на сѣверовостокъ къ русской Колоницѣ (Коіопіс/а). Принимая, однако, во вниманіе орографическія условія, правильнѣе считать Порубку, Птичье и Гажинъ русскимъ островомъ 7). Правда, на востокъ отъ Порубки ие к. с., цр. 3: См. ниже VI главу.

4 села у него пропущены. Ор. ей. стр. 203. У С 2 а т Ь е 1: „81; а г і, о 1і о“.

6) IЬ: „Нитепе, д.—оѣо.

7) Даже, пожалуй, двумя островами: Порубку отъ остальныхъ двухъ русскихъ сёлъ отдѣляетъ словацкое село X о м е ц ъ (Неітесгке), пропущенное въ Лексиконѣ, но упомянутое въ переписяхъ 1715 и 1720 гг. ]) 2) 3) 4)

_

121

_

имѣется словацкихъ сёлъ, между'ней и Колони цей находится русское село Валатковцы (Ѵаіазкбся)х), но Порубка отъ Валашковецъ, а послѣднія отъ Ко л они цы отдѣлены высокими горами. Поэтому къ сплошной русской территоріи слѣдуетъ отпести лишь бассейнъ р. Убли, притока Упга. Въ такомъ случаѣ русская граница пройдетъ по западной сторонѣ бассейна, отъ Иновца на Снинскій Камень и отъ него прямо па сѣверовостокъ къ Колопицѣ. Отъ Колоницы пограничная черта направляется сначала на сѣверо-западъ, по селамъ Стащинъ (Вгіаксзіп), Пихпе (РісЬпуе), Зубне (2йіЬпа), врѣзывается на югозападъ въ видѣ короткаго выступа въ словацкую территорію сёлами Дедачовцы (Весіазбсг 2) и Машковцы (Мазкосх), возвращается на сѣверовостокъ къ сёламъ II ч о л и н е (Рс80Ііпа), Чукаловцы (Сзикаібсг) и Гостовица (Нозиіоѵісиа) и идетъ далѣе въ западномъ направленіи черезъ сёла Гуменянскій Рокито въ (Ноиіошіа Кокііб), Радвань (Вайѵану), Русская Кайня (Огозя Ка)па), Рогозникъ (КоЬоипуік), Пискоровцы (Різикогбсг), Грабовецъ (Ого82 НгаЪбсг), отклоняясь на югозападъ черезъ сёла Петеёвцы (РеШ-ІаІѵа), Валковъ (Ѵаікб), Ремепины (Кетепуе) и Просачъ (Ргозхасз) достигаетъ границы Шаришской столицы, поворачиваетъ вдоль ея на сѣверъ черезъ сёла М а т я ш к а (Маіуйзка). К р у ч о в ъ (Ого82 Кгисзб) и Ф і я ш ъ (Ріаз) и переходитъ въ ПІаришскую столицу. Между Русской Кайней иПетеёвцами отдѣляется па югъ въ среду словацкихъ сёлъ русскій выступъ: Петро в ц ы (Ого82 Реігбсг), ІІакостовъ ((Раказгіб), Вышняя и Нижняя Ситница (А. и Р. Вхішісге), Турцовцы (Тигс202),К ашаровцы (Козагбся), Гольчиковцы (НоіС8ікбс2), Г и г ловцы (Сгі§1бс2), Рафаёвцы (Каіаібсг) и Дяпаловцы (Оуараібсг). Въ настоящее время сплошная русская территорія осталась почти такой же, какъ ивъ 1778 г. Только Петеёвцы ословачились, и, такимъ образомъ, черезъ нихъ словацкое село Т.уряны (Тигапу) соединилось съ словацкой территоріей: х) Въ Лексиконѣ оно пропущено, но имѣется на лидо въ почти современной Лексикону „Вштпагіа іаѣеііа, іпігобисіит аіаіит игЬагіа!ет сотйаПіз 2етрНпіеп8І8 ехЬіѣепз" (Огзг. ІеѵеМг). Замѣтимъ, что рубрики „Уаіпо со1опогиш“ въ этой таблицѣ не существуетъ.

2) Въ Лексиконѣ пропущено, въ „8нтптагіа іаЪе!1а“ имѣется.

122

Названіе.

, Л.

К.

Ч.

Ст. ц. Кл. т.

У н і а т ы.

ф.

| 1900

г.

1

Петеёвцы

рс. рс.

.

рс. т. сл. сл. рс. сл. 85,4°/0 72,2°/0 і 1

1

Еще у Черни г а, однако, ІІетеёвцы являются русскими, такими же считаетъ ихъ и Клима, призпающій Туря ны словацкимъ селомъ. У М. Б е л я въ Петеёвцахъ— „.КиБіепіУ Относительно сёлъ Зубне, Маніковцы и Рогозникъ показанія расходятся:

Названія. Зубпе

:

Л.

к.

в ■■■

в

рс. рс.

рс.

рс. сл.

* рс. 89,4°/0 78,8

Машковцы . |рс. рс.

рс.

сл. рс. .—

**рс.

100°/о 97,0°/0

„ рс. ** рс.

100°/,, 87,3 °/0

.

.

I

1

Рогозникъ .

рс. рс. рс. т. сл. сл.

У Чёрнига всѣ сёла русскія. Зубне, въ которомъ оффиціально 1,2°/0 русскихъ, по Томашівському—русская громада, но „не зовсімъ певна“ 2), до нѣкоторой степени также и Рогозникъ 3) (оффиціальпо—русскихъ 1,5%); М а ш к о в ц ы, гдѣ по переписи нѣтъ ни одного русскаго, Т о м ашівський считаетъ русскими, хотя и съ говоромъ, сильпо смѣшаннымъ со словацкимъ 4). Зг М. Веля Рогозника пѣтъ, Зубне же и Машковцы—русскія. О У Климы но перечислены всѣ пограничныя словацкія сёла, какъ у^Ц а м б е л я. Относительно восточной части Зецплпнской столицы лишь въ общихъ чертахъ указано направленіе словацкой пограничной черты.

2) Ор. сіі;., стр. 205. Зі Ор. сіЦ стр. 206.

4) Ор. .сП.: „Навіть знавці означали і'х (Д е д а ч о в ц і і М а ш к о в ц і') як словацьки; на дш нануе у нихъ кріпко иереміпіана мова, що зовсім лрнродно виходить з і'х географічпого ноложіния“ (стр. 205).

_123_ Какъ бы то ни было, относительно этихъ трехъ сёлъ показанія Лексикона въ большей или меньшей степенщ подтверждаются. Гораздо болѣе сомнительной является Нехва ль-ІІолянка (Хесітіі--Роіуапка), словацкая по Лексикону—вездѣ она отмѣчена, какъ русская:

Названіе.

Л.1)

Нехваль-Полянка

сл.

1! ч.

Ст.

рс. т. рс.

ц.

!

Уніаты.

ф.

Т'

рс. ** рс.

99°/0

| 1900 г.

100°/о .

У М. Бе ля Нехва л ь-По л я нка также русская: „Роіуапка (на нолѣ: Хескѵаі)-— Гоѵеі КиБіепов ѵаГгоз еЬ ішѣіз сіапгіейііпіз йейііюз, диаш оЬ гет еі Хециат-Роіуапка потіпаШг" 2). Впрочемъ, при подвижности вообще населенія Угріи въ первой половинѣ XVIII в. не исключена возможность и того, что отъ временъ Бе ля до 1778 г. русскіе вполнѣ или отчасти выселились, мѣсто ихъ заняли словаки, которые потомъ, живя бокъ-о-бокъ съ русскими сосѣднихъ сёлъ, усвоили русскій языкъ. Конечно, все это только предполо• женія. Русскій выступъ, какъ этого и слѣдовало ожидать, сильно пострадалъ. Только два ближайшихъ къ русской территоріи села, ІІетровцы и Пакостовъ, сохранили, хотя бы отчасти, русскую народность:

Названія. л.

і

к.

ІІетровцы . .

рс.

Пакостовъ. .

рс. рс.

і

Ч.

■Уніаты.

1900 ф-

і 1 Ст. Ц. Кл. ! Т.

1

і

і

Г.

сл.рс.т. сл. сл. СЛ. сл. рс 31,9“/,, 49,6»/,, сл.

СЛ.!сл. СЛ. сл. рс 59,3‘7(1 42,9°/0 і

г) У К о р а б и и с к а г о ея нѣтъ.

2) Очевидно, названіе ея у Ставровс каго сѣѵаіоѵа Р о Г а п к а“ — неправильно.

и

Цамбеля

„Хе-

124

Но Томашівському, оба села на половину’русскія О? оффиціально—въ первомъ русскихъ—48,8 °/о. во второмъ— 38,1 °/0. По М. Белю—оба села русскія. Болѣе отдаленное село Рафаёвцы осталось почти вполнѣ русскимъ, сдѣлавшись, такимъ образомъ, островомъ на словацкой территоріи: Названіе.

г

! К.

|іл'

1

Ч.

! Ст. ц. Кл. І

і Рафаёвцы .

1

|рс. рс. сл.рс.т.| рс. рс. сл. і

;і

Уніаты

т.

рс.

ф.

і

1900 г.

97,8°/,, 93,4%,

1

Оффиціально въ немъ русскихъ—78,8 °/0. У М. Бе л я оно также русское. Остальныя русскія сёла ословачились: ] Названія. | Л. К. 1 11 і

ч.

Ст. і ц. Кл.

1

Вшн. Ситница рс. рс. 1 1

сл.

сл.

Ижн. Ситница рс. рс.

сл.

сл.

Турцовцы. . рс. сл. сл.рст. Кашаровцы.

сл.

рс. рс. сл.рс.т.1 сл.

сл. сл. сл. 15,3°/0 88,9%

,

сл. сл. сл.

10,2°/0 12,0°/о

сл. сл. сл.

2,6%, 10,4%

сл. сл. сл. 39,8% 40.5°/о пл. сл. сл. ІІЛ.

сл. сл.

о

Дяпаловцы .

рс. рс. сл.рс.т. сл.

1 1 сл. сл. рс. рс.

I 1900 г.

о

Гигловцы . .

Уніаты. ф. 2)

1—1

Гольчиковцы рс. рс. сл.рс.т. сл.

т.

26,011;,,

15,2% 5,6%,

сл. сл. сл. 21,9%' 7‘ 7° ' ' !)

*) Ор. сіё, стр. 206.

2) Для Вшн. и Нжн, С и т н и ц ы, Т у р д о в с ц ъ и Д я д а л о в е д ъ изъ географіи Феньеша взяли мы только цифры душъ яе-удіатовъ, цифры же уніатовъ,-изъ схематизма Пряш. епархіи 1839 г. Но Фсяьешу въ ІІжн. (Зитницѣ уніатовъ лишь 5,7°/о, Дяпаловцахъ — 15,6и/0, Вшн. С и т н и ц ѣ п Т у р д о в ц а х ъ— 0°/о.

125

Г. Томашівський предполагаетъ, „що склад людности (со Бремени Лексикона) у згаданих селах перемінив ся задля міграціі. Одначе білыпе правдоподібне, що в р. 1778 взято тамошній сильно зрущений словацький говор за руськумову"1). Первое предположеніе вполнѣ допустимо, относительно же второго напомнимъ наши соображенія, что составители „каталоговъ" для Лексикона руководились не лингвистикой. Какъ бы то ни было, показанія Лексикона объ этихъ семи сёлахъ мы должны отнести къ числу наиболѣе сомнительныхъ, хотя и не въ такой степени, какъ относительно части сёлъ Собранскаго округа Унгварской столицы 2). Свидѣтельство Лексикопа о русскомъ характерѣ означенныхъ сёлъ подтверждаетъ только Корабинскій 3). По Велю: въ Вышней Ситницѣ—соіоні 81аѵі ІлЕІіегапі; въ Нижней Ситницѣ—соіопі Ьийіегаш 4); въ Кашаровцахч>—іпсоіае Ъийіегаш 4); въ Г о льчиковцахъ—соіопі 81аѵі сайюіісі, аіііз тіхѣі; въ Ги г л овцахъ—раисі соіопі 81аѵі саНіоІісі; Д я па л овцы—соіопіа 81аѵіса Е). У Чёрнига Вышняя и Нижняя Ситница и Дяпаловцы прямо названы словацкими, Ги г л овцы, Гольчиковцы, Кашаровцы и Турцовцы, если напести ихъ на карту, пришлись бы на словацко-русской территоріи. Въ 80-хъ годахъ XIX в. и въ настоящее время во всѣхъ ихъ, кромѣ Кашаровецъ, число уніатовъ незначительно. Такимъ образомъ, или слѣдуетъ признать здѣсь ошибки въ Лексиконѣ, или допустить, что съ 20-хъ, 80-хъ годовъ X VIII в. до 80-хъ годовъ XIX в. дважды произошла смѣна народности 6): словацкія сёла съ 20-хъ годовъ до 1778 г. стали г) Въ рецензіи на наши карты (Зап. ПІевч., І.ХХХІХ, 1909, стр. 208).

2) См. выше, стр.. 118.

3) Кромѣ Турцовецъ, у Корабипскаго словацкихъ.

4) Пропущено, копечно, 81аѵі.

5) Турцовецъ у Веля нѣтъ.

6) А также и религіи. Въ 1773 г. жители ихъ были, но Лексикону, русскими и, вѣроятно, уніатами; по крайней мѣрѣ, рагосішз цгаесі гііия находится въ Н о 1 с з і к б с я, (1 і § 1 б с О у а р а 16 с /, К о 8 а г б с ъ, и $2І1піс2е (такъ ли было па самомъ дѣлѣ, рѣшить не беремся, замѣтимъ только, что но схематизмамъ ІІряпіевской епархіи не сообщается, чтобы въ этихъ сёлахъ были когда-либо уніатскія парохіп—при многихъ другихъ есть такія указапіл—оііт рагосЬіа; даже и церквей уніатскихъ въ пнхъ нѣтъ). По Фепьешу и въ настоящее время уніатовъ въ нихъ небольшой °/о, лютеранъ и реформатовъ нѣтъ пли почти нѣтъ, преобладаютъ католики. По Ф еньешу католиковъ: въ Вышней Ситницѣ 89,8,°/о, въ Нижней—84,7°/о, въ Кашаровцах ъ—бО,2°/о, въ Г о л ь ч іг к о в ц а х ъ—85,4°/о, въ Г п гл о в ц а х ъ--84,8°/о, въ Д я и а л о в д а х ъ—78,1°/0.

_1_26_ русскими, а послѣ 1778 г. опять словацкими. ІІри подвижности населенія въ первой половинѣ XVIII в. вполнѣ возможно, что словаки, занимавшіе эти сёла во время Бе ля, постепенно вполнѣ или отчасти выселились, мѣсто ихъ заняли къ .1778 г. упіаты - русскіе, которые въ послѣдующія 50—60 лѣтъ приняли и народность, и религію окружавшихъ ихъ словаковъ. Какъ результатъ такого же переселенія *) слѣдуетъ считать и превращеніе словацкаго, по Лексикону, села Г и р о в ц ы (Сгігбсх) въ русское, правда съ сильно ословаченнымъ говоромъ 2). Иначе совершенно непонятно обрусѣніе словацкаго села со всѣхъ сторонъ окруженнаго словацкими же сёлами: Названіе.

Л.

г '

і

і

рс.

(

Уніаты. ф.

74°/0

г.

1900

О

| сл. сл.рс.т. і і

сл.

Т.

і—1

і ■ ! Ц. Ст. і 1 1 СЛ. рс. ! |

[>-

Гировцы.

ч.

к.

У М. Б е л я его нѣтъ. На русской территоріи находятся три отдѣльно лежащія села, по Лексикону словацкія: Михайловъ (МійЩо) и Ыовоселица (Моѵозхеіісха) въ Михалёвскомъ и Б ыс т р е (Огози Ві&Лга)—въ Стропковскомъ округѣ. Относительно ихъ показанія Лексикоиа и Корабинскаго стоятъ также одиноко 3) и могутъ быть признаны сомнительными, хотя въ такомъ ихъ обрусѣніи не было бы ничего удивительнаго:

1

;

Быстре .

сл.

сл. рс. т. і сл. |ре. сл.

0

I

рс.

рс.

—

рс.

РС;

99,8°/о!

! і рс.

рс. **рс.

100°/,,

г—1

сл.

—

1

о

Новоселица.

г

1900 г.

о

сл. рс. т.

1

ф.

т—Н

сл.

т.

О О

Михайловъ.

Уніаты.

ц.

Ст.

—1 о о

і **

к.

1

! л.

о~^ О О

Названія. _ •

*) Или же такой же ошибки въ Лексиконѣ.

2) Т о м а ш і в с ь к и й, Етноср. карта: „ІІануе въ н'ім мова такъ иосдовачена, що зачислювано його між словацьки громади (у Гнатюка), тому то се село означено як не зовс'ін певне“ (стр. 206).

3) Только у Чёрнигавъс. Быстро отмѣчено словацкое меньшинство.

127

По Белю, въ Михайловѣ и ЬІовоселидѣ—КиПіепі, въ Быстромъ—раисі КиПіепі. По поводу ихъ можно повторить только то, что говорилось выше по поводу ІІехваль-Полянки и иныхъ сёлъ. Кромѣ того, въ Стропковскомъ округѣ имѣется словацкій островъ: Хоча (Носза), Брезничка (К. Вгеяпуісге), Брезни да ]) (X. Вгегпуіс/а) и Стропковы (Зхігоркб) 1 2), примыкающій къ словацкимъ и словацко - русскимъ поселеніямъ въ Шаришской столицѣ. Хоча, Брезница и Стропковы и въ настоящее время словацкія, по М. Белю, въ Хочѣ и Брезницѣ—„соіопі КиНіепі “, въ городѣ же Стропковы—населеніе смѣшанное: „81аѵі 8ші1 іійеш, Роіопіз еі КиНіеніз тіхП“. Б р е з н и ч к а 3), отдѣленная горами отъ остальныхъ словацкихъ поселеній, уже ко времени Чёрнига обрусѣла:

ц.

Кл.

т.

сл. сл. рс. т. рс.

рс.

рс.

рс.

Уні а т ы.

ФО

Ст.

1900 г.

о оо

ч.

о

Брезничка .

Л. к.

н-»

Названіе.

На словацкой территоріи находились, по Лексикону, слѣдующіе русскіе острова 4): 1) На лѣвомъ берегу р. Лаборца, между р. Цирокой и границей У нгварской столицы, Порубка, Птичье и Гажинъ. Между рр. Лаборцемъ и Ондавой, на сѣверъ отъ Гуменнаго: 2) Гуменяпскій Брестовъ (Нотошіа Вгезяіб) и В) Шт е ф а н о в ц ы (ВіеГапбся). Между тѣми же рѣками у Михалёвецъ (X. Міѣаіу) и южнѣе: 4) С у х е (&ш1іа); 5) Л а шк овцы (Ьазк) и ПІамудовцы (8ато§у) и 6) Дубравка (БиЬгбка).

1) Или Б р е ж н іі ч к а, Брежнида—этимологія по ясна.

2) СгатЬеІ, Ор. сіі. стр. 594.: „8ігоркоѵу, ой“.

3) У Беля К. Веге/пісяка (слѣдовательно, русская форма)—„соіопі КиШепі". Разъясненія противорѣчій М. Беля и Лексикона см. ниже въ слѣдующей главѣ.

4) Причисляя къ нимъ Порубку, Птичье и Г а ж и п ъ.

128

_

Между рр. Ондавой и Топлей, къ сѣверу отъ Вранова (Ѵагашю) 7) Казимиръ (Огозя Каятёг). На правомъ берегу р. Топли, къ западу отъ Вранова и Сѣчовецъ (Сгаізяёсз), по склонамъ хребта, отдѣляющаго Земшшнскую столицу отъ Шаришской: 8) большой островъ изъ одиннадцати сёлъ '): Златникъ (Агапуозраіак), Рудлёвъ (Вшііуб), Воля Юскова (3изякб Ѵоіуа), Давидовъ (Ваѵісіѵа^аз), Баньске (Вапзяка), Цабовъ (СяаЪбся), Станковцн (8яіапкосх), К р а в я н ы (Кегеріе), Д а р г о в ъ (Багщ)), Терпавка (Тагпбка) и Керестуръ (8яёсз Кегезяійг). Южнѣе Сѣчовецъ: 9) Войчнцы (Ѵесзе), В. и М. Руссковъ (У., К. Кизяка). Южнѣе Требишова (Тбке-ТегеЬез): 10) Упоръ (Брог) и Станча (Ізяіапсз) и на границѣ Абауйварской столицы 11) Колбашово (КоІЬаза). Изъ сёлъ перваго острова, Гажинъ и Птичье, окруженныя словацкими сёлами, ранѣе ословачились, закинутая же въ горахъ Порубка еще у Чёрнига вполнѣ опредѣленно показана русской:

1

Названія.

Л.

к.

Ч.

Ст.

Уніаты.

ц. ! т.

ф. ,

Гажинъ .

рс. сл. рс.т. сл.

сл.

.

рс.

рс. сл. рс.т. сл.

сл. ! сл.

Порубка.

рс.

рс.

Птичье

;

СЛ.

6,9°/„г)!

1

сл.

г.

1

сл.

оо со

рС.

1900

сл. ! 73,47» 61,3°/,

рс.

I

і

1,97 81,5°/,

По М. Белю, въ Гажинѣ— „81аѵі саБюІісі", въ Птичьемъ и Порубкѣ—„Киіііепі". Изъ мелкихъ острововъ только ІПтефановцы и Казимиръ остались и донынѣ русскими: 2) Начиная съ сѣвера.

2) Цифра уніатовъ взята изъ схем. е ш а уніатовъ—0°/о.

Пряш.

епархіи

1839, г.; у Фень-

129

Названія.

к.

Л.

ч.

Ст.

ц. Кл.

1

1

1

Штефановцы рс. рс. сл. рс. т. Казимиръ

т.

У п і а т ы.

ф.

I 1900 г.

1

рс. сл. ”рс. 93,2°/,, 67,0°/о

1

. | рс. рс. сл.рс.т. рс. рс. сл. рс.

1

88,8°/0 94Л°/о

1

По М. Б е л ю, въ Казимирѣ „ іпсоіае раисі еі КиБіепі “, Штефановецъ—-у него нѣтъ. Остальныя села подверглись естественному процессу утраты русской народности подъ вліяніемъ окружающихъ словаковъ. Въ Колбашовѣ, гдѣ во времена С и р м а и жили уже и мадьяры Д, словаки и ословаченные русскіе во второй* половинѣ XIX в. омадьярились. Клима, однако, считаетъ Колбашово словацкимъ селомъ: л.

Названія.

Гум.Брестовъ рс.

ч.

"

т.

Ст.

ц.

«г,

рс. сл.рс.т. сл.

сл.

сл.

16Д°/„

к.

6,3°/,,

.

рс.

сл.

сл. т.

—

сл.

сл.

55,б°/0 70,9°/0

Лашковцы .

рс.

—

сл. т.

—

сл.

сл.

49,6°/0 38,2"/,,

Шамудовцы.

рс. М. (!) сл. т.

—

сл.

сл.

59,4°/0 49,2°/0

Сухе .

.

.

Дубравка

. , рс.

Войчицы

. , рс.

рс.

сл. т.

—

сл.

сл.

63,8°/0 52,3°/,,

сл. т.

—

сл.

сл.

64,0°/„ 47,6й/,,

В. Руссковъ

рс.

рс.

сл. т.

—

сл.

сл.

97,0%, 92,0°/,,

ГѴІ. Руссковъ

рс.

рс.

сл. т. —

сл.

сл.

70,3°/0 58,2°/,,

Упоръ

.

.

рс.

рс.

сл.

сл.

сл.

88,В0/0 7 4,4°/0

Станча

.

.

рс.

рс.

сл. т.

сл.

сл.

96,4°/о 87,7°/0

Колбашово .

рс.

рс.

сл.

м.

м.

69,8% 48,6°/о

2етр1ёиіеп8І8:

„Нип^агі еі 81аѵі,

—

і) Вгігтау, КоШіа §ео§г. сот. Котапо--е1: Ѳгаосо-СаіФоІісі".

9

130

По М. Велю, русскіе отчасти населяютъ и Колбашово: „тіегзипі Нип^агіз 8Іаѵі еі КиШепі“. Въ Лашковдахъ и Шамудовцахъ—„81аѵі“, въ Дубравкѣ—„81аѵі Ниіщагіз тіхѣі", Су хе—„іпсоШиг а тіхіа паііопе". Остальныхъ у него нѣтъ *). Изъ сёлъ русскаго островаа) на западѣ Земплинской столицы только въ трехъ сосѣднихъ сёлахъ сохранилась русская народность: въ Баньскомъ и Цабовѣ вполнѣ, а въ Давидовѣ, по Томашівському, отчасти 3):

Названія.

1

л.

і

к.

1

Баньске4)

ц*

.

.

!

Уніаты.

1900 г.

ф.

- {

!

Цабовъ) Давидовъ

т.

рс.

рс.

рс.

рс.

95,9°/,, 92,9°/1,

рс.

рс.

рс.

* рс.

78,6°/0| 83,1°/,,

рс.

—

сл.

рс. сл. 96,50/()і 89,0°/,, 1

1

По М. Велю: Цабовъ—„іпсоіііиг а КиВіеніз"; Давидовъ— „педне іпсоіае (ІіНегипі паВопе еі соріа а СгаЬбсг". Баньске у него нѣтъОстальныя русскія сёла всѣ ословачились: *) По Сирмаи, Ор. сіС., въ В о й ч и ц а х ъ, В. и М. Р у с с к о в ѣ, Упорѣ и Станчѣ—„81аѵі 0ггаесо-Саі1ю1ісі“. Мы выше высказывались о двойномъ смыслѣ 8Іаѵі у Сирмап (стр. 31). Гораздо болѣе значенія имѣютъ тѣ рѣдкіе случаи, когда .онъ упоминаетъ о русской народности того или иного села. Такъ, у него Тейпа (Дворянки), на сѣверовостокъ отъ С ѣ ч ов е д ъ—„радиз КиНіепісиз", по всѣмъ инымъ даннымъ оно словацкое, но и теперь, но Томашівському (см. карту), въ немъ уніатское большинство, но Ф е н ь е іп у и схематизму Мукачевской епархіи 1837 г.—-уніатовъ 67,5°/о.

2) У Черни га онъ весь на словацко-русской территоріи.

3) Въ пояснительной запискѣ къ Этнографической картѣ Угорской Руси г. Т о м а ш і в с ь к и й высказалъ предположеніе, вполнѣ,какъ мы видимъ, подтвержденное Лексикономъ: „Руськугруппу повисше Оечовець треба мати не за що инше як тілько за останки великого колись простору, сколонізованого неред століітями Русинами; гірсышй характер околиці, комунікацийні трудности буди причиною, що въ 3 селах таки .ще говорятъ по руськи, як не виключно, то въ переважній частин'і“ (стр. 208). Замѣтимъ только, что нельзя считать эту русскую колонизацію ужъ очень старой (см. слѣдующую главу).

4) У К л и м ы—словацкое.

5) У Сирмаи: „81аѵі Сггаесо-СаПюІісі".

131

и

Названія.

.

.

Рудлёвъ

.

.

! “

У н і а т ы.

!

ц-

т.

сл.

сл.

сл.

46,47» 65,87»

к.

Ст. I

рс.

і

ф.

1900 г.

рс.

сл.

сл.

сл.

84,97» 77,57»

. і

рс-

рс.

сл.

сл.

сл.

98,0°/о 80,07»

рс.

рс.

—

сл.

сл.

. ,

рс.

рс.

—

сл.

сл.

89,2°/,, 150,37»

.

.

.

рс.

рс.

—

сл.

сл.

39,5°/0 71,57»

Тернавка

.

.

рс-

рс.

—

сл. сл. т. 90,3°/,,

Керестур ъ .

.

рс.

рс.

Воля Юскова

'

сл.

сл.

00

і !

00

|

1

о

Дарговъ

СО

Кравяны

«5 о

Станковцы

о

рс.

о

;

-чН*' 00

Златникъ

Л.

59,67» 40,67»

Па М. Белю, въ Рудлёвѣ и Станковцахъ—»ЕиЙепі“, въ Кравянахъ—„раисиіі соіопі КиПіепі, Тернавку—„іпсоІшіШиЙіепі, раисі питего е§епщие. Згёсз— К е г е 8 г 1. й г іпсоііз-тахіта рагіе КиБіешз, раисіззітів Нип^агіз-тіхііз*. Остальныхъ солъ у него нѣтъ. По Снрман, Станковцы, Кравяны, Дарговъ и Т е р н а в к а—„ ра^і Кийіепісі % Керестур ъ— „ ра^из СаіЬоІісиз нігіизцие гіідіз". Г. Томашівський считаетъ еще Бачковъ (Васзкб) русскимъ 1). По Лексикону и остальнымъ даннымъ онъ словацкій:

Названіе. Бачковъ .

.

Л.

к.

Ц-

сл.

сл.

сл.

т.

У иі а т ы.

Ф-

1900 г.

**рс.2) 68,87» 63,87»

г) Ор. сіі., стр. 206.

2) По переписи 1900 г. русскихъ 7,9°/о.

9*

132

По М. Велю—это недавняя, но довольно многочисленная русская колонія: „Васзкб-ра^из, соріоза ПиіЬепогит СОІОПІа ІП8Ѳ88Ч8 *

1).

Въ большей части сёлъ, вполнѣ или отчасти ословачившихся, или относительно русскаго въ настоящее время характера которыхъ возникаютъ какія-либо сомпѣнія, имѣлось во время Феньеша, имѣется и теперь значительное количество уніатовъ. Такъ, изъ однихъ и тѣхъ же 24-хъ сёлъ у Феньеша и въ 1900 г. одинаково было уніатовъ: 75%—100%—въ 9-ти, 50%—75%—въ 4-хъ, 20%—50%—въ 6-ти, менѣе 20%—въ 5-ти. Изъ остальныхъ 14-ти, по Феньешу: ушатовъ 75%—100%—въ 4-хъ, 50%—75%— въ 4-хъ, 20%—50°/о—въ 4-хъ, менѣе 20%—въ 2-хъ. Въ 1900 г.—50%—75%—въ 7-ми, 20%—50°/о—въ 6-ти, менѣе 20% —въ 1-мъ 2). Изъ находящихся у Феньеша сёлъ Земплинской столицы пропущено въ Лексиконѣ всего 88 3). Изъ нихъ на русской территоріи лежитъ 17 4), а именно: Въ Михалёвскомъ (ІУ) округѣ: Іпбсг (Иновецъ), 8ти§осз (ПІмыговецъ) и Ѵаіазкбсг (Валашковцы). Въ Оградзанскомъ (Сгбгб^іпуе, У) округѣ: ІгЬи^уа Вгезгіб (Брестовикъ), А. СзеЪіпуе (Нжн. Чабины), Вес1азбс2 (Дедачовцы), І^Ьи^уа ВокЦб (Избудскій Рокитовъ) и Те1ербс2 (Телеповцы). Въ Стропковскомъ (VI) округѣ: Веігік (Детрихъ), С-убг^убз (Дюрдёшъ), КоЪнІпісга (Кобульница), КгІ28Ібс2 (Ерижлёвцы), А. и Р. Оіяѵа (Нжн. и Вшн. Олыпавы), РеікбС2 (Петковцы), Уаѵгіпс2 (Вавринецъ) и О г о 8 2 Уоіуа (Рус. Воля) °). Всѣ эти сёла находятся въ переписяхъ 1715 и 1720 гг., а также и въ современной Лексикону „8шптагіа ѣаЬеІІа “ °).

0 8хіг та у, Ор. сіі: 81аѵі саііюіісі иігіиздие гііиз.

2) Объ иныхъ словацкихъ н но Лексикону и теперь сёлахъ, населеніе которыхъ въ большемъ или меньшемъ числѣ исповѣдуетъ „русскую" вѣру, см. Томашівськнй, Ор. сіі, стр. 207—208.

3) Гораздо болѣе, чѣмъ въ какой-либо иной изъ разсмотрѣнныхъ нами.

4) В ы ш к о в ц ы (Ѵізкоег) и Сташковцы (Зхіазкбсх) у Ф е и ь е ш а въ Земплинскон ст., по Лексикону же—въ Шарншской. О С у о г й' у б 8, К о Ь и 1 п і с х а, V а ѵ г і п с х іі О г о з г V о 1 у а теперь въ ІІІаршиской ст. (;) См. выше, стр. 121, пр 1.

133

По М. Белю, русскіе населяли Песіазбсг, Іпбси, ІѵоЪиіпісиа, 8ти^бс2, Теіербсг и Ѵаіазкбсг; въ О-убг^убз—„Кийіепі тіх1і“, въ Ре 1кбс2 — „тіхкі“; остальныхъ у него или нѣтъ, или ничего ие сказано о народности населенія. По Томашівському, всѣ сёла въ настоящее время русскія,по Цамбелю—кромѣ Петковецъ, поЧёрнигу— кромѣ ДедачовецъиПетковецъ. По Климѣ, Нижнія Ольшавы—словацкое село.

3. Шаришская столица. Пограничная линія русской территоріи весьма извилиста и часто прерывается словацкими и смѣшанными сёлами, а также отрогами горъ !). Огъ Фіяша 2) русская граница идетъ на сѣверо-западъ, параллельно занятой словацкими сёлами долинѣ р. Топли, черезъ русскія сёла: М а т о в ц ы (МаіЪёѵа^аз), С о б о ш ъ (ВгоЬоз), Штефуровъ (8іоКигб) и Шапинецъ (8аріпес2). Здѣсь прерываетъ русскую границу и территорію островъ словацкихъ и словацко-русскихъ сёлъ, составляющій продолженіе словацкаго острова на сѣверо-западѣ Земплинской столицы и заканчивающійся словацко-русскимъ селомъ Кожаны (Когзапу). Послѣ перерыва граиица тянется въ томъ же сѣверозападномъ направленіи черезъ русскія сёла: ІЦавнивъ (8сзаѵпік), Бенядиковцы (Вепебікбся), Млинаровцы (Мііпагбсг), ПІ а ш о в а (8а88оѵа) и Березовка (Вгегоѵка), затѣмъ поворачиваетъ на востокъ и сѣверъ черезъ сёла Ортутова (Огіиіоѵа) и Дернины (Сгегпіпа), далѣе опять на сѣверо-западъ и черезъ Ку римку (Кигішка) переходитъ въ бассейнъ р. Ондавы къ Чарне (Сзагпб), захватываетъ лежащую южнѣе на притокѣ р. Топлы Андреёву (Аибгеф)ѵа) и идетъ сначала на сѣверъ черезъ сёла Ц и г л а (Сгщіа), Нижнія Полянки (А. Роіуапка), а затѣмъ на западъ 3 Послѣднее, къ сожалѣнію, не возможно было показать на напшхъ картахъ, при пхъ маломъ размѣрѣ и большомъ количествѣ названій поселеній.

2) Пасть Ф і я ш а въ 1773 г. отнесена была къ Земплинской, часть— къ ІІІаришской ст. Теперь все село въ ІІІарішіскоГі ст.

134

черезъ сёла Едлинкя (ІесИіпка), Комлоша (Котібзза), Стебникъ (ВгІеЬпік), НижпійТварожецъ (А. Тѵагозсга) и Петрова (Рёігоѵа). Здѣсь вновь русская территорія прерывается словацкимъ выступомъ, у Габолтова (СгаЬоІіб) подходящимъ къ вершинамъ Карпатъ, къ границамъ Галичины. Южнѣе словацкаго выступа пограничная русская черта проходитъ на югъ по сёламъ: Г р а б с к е (НгаЪзгке), Г е р л аховъ (Сгегіаско), Кружлёвъ (Кгигзіуб) и Криве (Кгіѵе). Опять въ русскую территорію врѣзываются словацкорусскія сёла: Ленартовъ (Ъепагію), Мальцовъ (Маісгб) и Боглярка (Во^іуагка), раздѣляя русскія сёла: С н а к о в ъ (8япакб) и Обручне (ОЬгисзпо), Грабске и Луковъ (Ьикб), Криве и Криже (Кгігзе). На югъ и потомъ па юго-западъ отъ с. Криже по восточному склону хребта Яворъ *) идетъ рядъ словацкихъ сёлъ: Гервартовъ (НегѵаПб) 2), Шйба 3) (8іЪа), Герхнихтъ (Негіпек), Фричовце (Кгісзке), Осиковъ (Оазікб), Ванишковце (Ѵапізкбсг), и лишь на южномъ склонѣ Чертовскихъ горъ 4) мы вновь встрѣчаемъ русскія сёла (въ направленіи съ востока къ западу): Жатковцы (2зе1іек), Геральтъ (ОегаК), Завадка (.Яаѵайка) и Городиско (Нгабізгка). Ближайшее (на западъ) къ Г о р о д и с к у русское село Шома (8ош) только по воздушной линіи непосредственно сосѣдитъ съ нимъ, на самомъ же дѣлѣ отдѣлено отъ Городиска отрогами Чертовскихъ горъ, и путь сообщенія между ними идетъ черезъ словацкія сёла: Балпотокъ (Ваіроіюка), Бодо лакъ (Войоіака), То л чемешъ (Тбісзеітез) и Якубовяны (Ма^уаг йакаѣМѵа). Въ слѣдствіе этого группа русскихъ сёлъ Жатковцы— Городиско можетъ быть скорѣе разсматриваема какъ островъ, правда не со всѣхъ сторонъ окруженный словацкими сёлами, но отдѣленный съ сѣвера горами отъ русской территоріи. Рядомъ съ Шомой лежитъ русское село Яковяны ^акогіз) и, пожалуй, Олейниковъ (Оіе^пок), хотя болѣе г) 2) 3) 4)

,Т а ѵо г—(теЪіг§е, на картѣ воедно-топограф. Института. И НегѵаНб, Н ег ѵ аН о ѵ с е. Нѣтъ въ Лексиконѣ. С 8 е г § о—ОеЬіг§е на той же картѣ.

135

удобный путь между послѣдними идетъ черезъ словацко-русскую Люцину (Ъіііпуе). Эти три села отдѣляются отъ находящейся на западъ русской территоріи въ бассейнѣ р. Иопрада словацко-русскими селами: Іюцина (Ъіііпуе) и Ганиговцы (Непі§) и словацкими: Лучка (Нагсзаг Ъисзка) и Камепица (Тагкеб) — всѣ по лѣвымъ притокамъ р. Торисы. Только въ бассейнѣ р. Попрада, начиная съ Кіева (Куо), можно провести русскую пограничную черту непрерывно, хотя и съ большими изгибами: Кіёвъ, Я с т р е б ье (безгігеЪ), Дюрковъ (СІ-унгкб), Вы с ранка (Риз/іа-теяб), Байеровцы (Ваіогѵщдаз), Громошъ (Сгготоз), опять Дюрковъ, Ястребъ е, Яирчъ (Сзігсз), Орловъ (Огіб), У якъ (Ц]'ак) и Гайтовка (На]‘іиѵка) на границѣ Спишской столицы. Между ГайтовкойиГромошемъ въ русскую область вдается словацкій выступъ Спишской словацкой или, вѣрнѣе, польско-словацкой территоріи: Плавница (Ріаѵпісяа), Козелецъ (Кояеіесг) и Плавечъ (Раіосза). Между Сулиномъ (&ш1іп) и Гайтовкой русская территорія Шаришской столицы соединяется съ русской территоріей Спишской *), на западъ отъ Громоша лежатъ въ Спишской столицѣ Я к у бя я ы 2) (ЛакаМаІѵа) и Г о дерма р к ъ (йгаяѵазаг). И эта крайне причудливая и пересѣченная грапица осталась почти безъ измѣненія, только, конечно, въ тѣхъ или иныхъ сёлахъ въ русскіе говоры проникли болѣе или менѣе черты, свойственныя восточно-словацкому діалекту 3). Наиболѣе сомнительпыми могутъ представляться показанія Лексикона относительно словацкихъ сёлъ Влача (Уіасза) 4) и НІамбрунъ 5) (8сЬопЪгшт, Рекеіекиі), и русскихъ Высранка и Громошъ:

]) Ближайшія русскія сёла С у л и іі ъ (йгиііп), Кремпахъ (Кгетрасіі) и Ярабина (ДагетЪіпа) не находятся въ Лексиконѣ.

2) Нѣтъ въ Лексиконѣ.

3) Томашівський, Ор. сіі.: „Брезівка мас мати близько половину (?) Словакіи" (стр. 209). По переписи 1900 г. русскихъ 56,5°/о„ 4) На границѣ Земшшнской столицы, на правомъ берегу р. Топли.

3) На границѣ Спишской ст.

136

Л.

Названія.

В

к.

Ст.

т.

!

1

Уніаты. ф.

1 1900 г. ]

ц.

Кл.

сл. сл.рс. т. рс.

сл.

?

Шамбрунъ сл.

сл. рс. т.

рс.

рс.

Высранка

рс.

рс. рс. т.

рс.

сл.

рс.

рс,

рс. рс. т.

рс.

сл.

рс. **рс. 69,87,, 62,07,,

Влача

сл.

і і

1

:;::::рс. 76,5°/о1) 64,17,,

рс. ! рс.

рс* 85,0°/0 96,67» 1

і Громошъ. !

1

1

97,5°/0 67,1°/0

1

Только относительно Шамбруна показаніе Лексикона не встрѣчаетъ, кромѣ Корабинскаго, подтвержденія. По М. Белю, однако, въ ІПамбрунѣ также „соіопі 81аѵі“. Нѣтъ ничего удивительнаго въ обрусѣніи этого села, со всѣхъ сторонъ окруженнаго русскими. То же самое могло произойти и въ пограничной съ русскими сёлами Влачѣ, если правъ Томаіпівський, анеЦамбель 2). Замѣтимъ, что, по К. Фейервари, Влача въ 1776 г. была русскимъ селомъ: „а ріеѣе ВиПіепа соіііиг" 3). Нѣкоторыя малозначительныя разногласія замѣчаются относительно девяти пограничныхъ, русскихъ по Лексикону сёлъ, которыя и Цамбель и Томашівський одинаково считаютъ русскими:

г) У Ф е н ь е іп а очевидная ошибка: во Влачѣ 8 католиковъ, 30 лютеранъ и ни одного уніата (!!), по схематизму же Пряш. епархіи 1839 г. въ пей 124 уніата. Предполагая, что число католиковъ и лютеранъ приведено Феньешемъ точно по католическимъ и лютеранскимъ схематизмамъ, получимъ на общее число христіанъ—уніатовъ 76,5%.

2) Отмѣтимъ еще, что по, картѣ Томашівськаго, Дюрков ъ—словацко-русскій.

3) Сагоіі Г е і 6 г ѵ а г і йеКегевгІезз, сотііаіиз баагоззіепзіз дигаѣі ТаЬиІае аззезогіз, ШШіа сотііаіиз баагоззіепзіз (тз. 8° Іаѣ. № 51 въ ]уетиМйг.). Судя по внѣшности—оригинальный черновикъ.

137 1

Названія.

| Л. ! к. і

ч.

Нжн. Тварожецъ.

рс.

сл.

сл.

Герлаховъ .

рс.

сл.

рс. т.

.

.

Ст.

і

т.

ц.

Кл.

рс.

рс.

рс.

рс.

сл.

рс.

рс.

рс.

1

1

] Обручне....

рс.

рс.

сл. рс.

рс.

рс.

рс.

рс.

Завадка ....

рс.

рс.

рс.

сл.

рс.

рс.

рс.

1

Геральтъ

.

.

. ! Рсі

рс.

рс. т.

сл.

рс.

рс.

рс.

Жатковцы .

.

.

рс.

рс.

рс.

сл.

рс.

рс.

рс.

Яковяны

.

.

.

рс.

рс.

рс. т.

сл.

рс.

рс.

рс.

Олейниковъ

.

.

рс.

рс.

сл. рс.

рс.

рс.

рс.

Ѵг,’рс.

Дюрковъ

.

.

рс.

рс.

рс. т.

рс.

сл.

.

1

і

Къ пограничной русско-словацкой чертѣ примыкаютъ въ Секчовскомъ (IV) округѣ словацкое село Гайжлинъ (Нагзііп) и словацко-русскія Бѣловежа (Веііоѵегза), Куровъ (Кигоѵа) и прорѣзываютъ русскую территорію словацко-русскія Ленартовъ, Мальцовъ и Боглярка того же округа, иЛюцина и Ганиговцы—ВерхнеТорисскаго (II). Словацкій Гайжлинъи остался словацкимъ. Изъ словацкорусскихъ селъ Ленартовъ ословачился, остальныя обрусѣли и, въ слѣдствіе этого, русская территорія приняла болѣе цѣльный видъ:

138

Названія.

Л.

|

к.

Ч.

: Т. ! Ст. ц. Кл. ! т ! і !

1 1 1

Уніаты.

ф.

I 1900 г.

1

Бѣловежа Куровъ .

( . ' сл. рс. — [ . | сл. рс. рс.

рс.

рс. рс. рс. рс. | 98,6°/,, 98,8°/й

рс.

рс. рс. рс. рс.

Ленартовъ . сл. рс. рс. рс.сл. сл. сл. сл.

СЛ.

1

58,4°/,, 91,8°/,,

1 40,0°/,, 32,5'Ѵо

Мальцовъ

. сл. рс. — рс.сл. рс. рс. рс. Г*рс- 59,8°/о 85,1°/„

Боглярка

. | сл. рс. сл.

Люцина1)

. ; сл. рс. сл. і1 Ганиговцы1) сл. рс. сл.

1

рс. | рс- рс. рс. ѵѵрс. 98,6°/,; 91,2°/,, рс.

рс. рс. рс. рс.

рс.

рс. рс. рс. рс.

90,5°/,, 92,1°/.

96,5"/,, 95,9°/« 1

По М. Б е лю, въ Л ю цинѣ и Га ни говцахъ---„КиШепі*., въ Мальцовѣ — „81аѵі“.Гнатюкъ, посѣтившій Мальцовъ и записавшій образцы говора населенія, замѣчаетъ 2): „Отсей говор найбільше пословачений—а все він стоіть ще близше до руснацьких говорів, як говор Бачванських Русинів.—Говор Мальцева замітний ще тим, що там старші люди у численних винадках виражают ся зовсім інакше якъ молодіи, які змагають ся говорити чисто по словенськи (шаришськи).—■ —Сих (русскихъ) форм уживают також селяне, коли говорятъ із собою; коли прийдеть ся імъ одначе говорити з чужими, тоді намагаються теж говорити чисто по „словенськи" 3). Это наблюденіе Г н а т ю к а подтверждаетъ большую силу русскаго языка въ Мальцовѣ въ прошлое время и наблюдается и въ иныхъ, совершенно пословаченныхъ сёлахъ. Словацкій выступъ (Плавница, Козелецъ и Плавенъ) не только сохранился 4), но и продвинулся далѣе на востокъ, вслѣдствіе ословаченія прилегающаго къ ГІлавчу словацко-русскаго села Лгоботиня (Іліѣоііпу): 1) По переписи 1900 г. въ Людинѣ 54°/о, въ Ганиговцахъ 46°/о русскихъ.

2) Русини Пряш. епархіі.

3) Стр. 66—68.

4) На картѣ Томапіівеькаго „Кожелецъ" на русско-словацкой территоріи.

139

Названіе.

к.

Л.

ч.

Ст.

ц. Кл.

атъг.

"" Уні

Т.

Ф-

!

1900 г.

1

Люботиня

сл. рс. рс.

.

рс. сл.

сл.

сл. сл. 14,5°/о 15,9°/»

сл.

Какъ бы то ни было, и у Чёрнига Люботиня является еще словацко-русской. Русскую территорію въ восточной части столицы, какъ было уже упомянуто, прорѣзываетъ идущій отъ словацкаго острова Земплинской столицы рядъ словацко-русскихъ и словацкихъ сёлъ въ округахъ Маковицкомъ (VI) и Топлянскомъ (V). Словацко-русскія сёла: Сорочинъ (Зяогосзіп), Местиско (Ме82ІІ8яка), Бокша (Вокза) *), Радома (Кайота), Окру гл е (Кегекгеій), Кожаны (Коязапу), словацкія: Дуй л инъ (Нирііп), Тишинецъ (Тіззіпесх), Шандалъ (8апйаІ) 2). Лежащій далѣе къ востоку Шандалъ обрусѣлъ: Названіе.

Л.

к.

ч.

Ст.

сл.

сл.

рс. т.

рс.

V

т.

1

Шандалъ

.

рс. ** рс. 71,4°/о 49,2°/*

Словацко-русскія сёла Местиско, Радома, Округле и Кожаны ословачились, но еще у Чёрнига они показаны русскими: 1

Названія.

1

л.

! і

к.

Ст.

ц.

1

Кл.

т.

1

Уніаты. ф.

1900

г.

сл. сл. ,сл. сл.

19.20/о;

рс.

рс. сл. сл. сл. сл.

28,3°/0

. ■сл. рс.

рс.

рс. сл. сл. сл. сл.

11,8°/о' 38,8‘Ѵо

сл. рс.

СЛ.

Местиско

.

сл. рс. сл. рс.

Радома

.

сл. рс.

Округле . Кожаны .

.

.

ч.

?

1 рс.

сл. сл.

I сл.

6,1°/0

87,7"/„ »1,2°/о

*) Теперь въ Земплинской ст.

2) У Томапгівськаго Ор. сіі. ошибка: въ Шандалѣ католиковъ не 71, а 171 (стр. 247)—ср. С г а т ѣ е 1, Ор. сіі., стр. 77.

140

Въ Местискѣ, впрочемъ, по Томашівському, „пану^ радше польськяй діялект, аніж словадький“ *). Вѣроятно, это вліяніе позднѣйшихъ польскихъ поселенцевъ 2). Объ остальныхъ сёлахъ показанія расходятся, чтб совершенно понятно относительно смѣшанной полосы, гдѣ населеніе говоритъ двумя языками 3). Ср. слова Цамбеля4)о языкѣ населенія, не окончательно еще усвоившаго „нормальный “ восточно-словацкій діалектъ: „Ілісііа 8 пейоЬоіоѵенон біоѵепсіпон оЪуса^пе йѵо^ако гохргаѵа]й пакоГко вй киз оіезапе^і,—8 сисіхіті ѵуЪегапе, ргіробоЬиій зѵощ гес Ъегпеі гесі зіоѵепзкец те(Ы зеѣои тіезапіпои Ъея гіаДи а зкіасіи* 5).

■л. | к.

Названія.

'

ч.

Ст. Ц. Кл. і 1

т.

1

Дуплинъ .

сл.

сл. сл.рс. сл. сл. рс. рс. сл. 6)

Тишинецъ

с,

рс.

рс.

рс. сл. сл. рс. сл. 6) 40,0°/,, 18,7°/0

Сорочинъ ;сл.рс. рс.

рс.

сл. сл. сл. рс. сл. 6) 38,0°/0 49,8°/,,

51,9°/„

.

Бокгпа

. сл.рс. !

рс. т. сл. сл.

** рс.

91,2°/« 74,0°/0 -

Отмѣченное Чёрнигомъ проникновеніе русскаго элемента въ окруженныя русскими сёлами, словацкія по Лексикону, Дунлинъ и Тишинецъ, равно какъ и въ ІПандалъ, вполнѣ, конечно, естественно. Русская, по Лексикону, Гута (ІІѵе& - НиМа, 8к1епа - 8іеЪпіска Ни(;а) 8) въ Маковицкомъ (VI) округѣ, къ сѣверу отъ Стебника, ословачилась и является словацкимъ островомъ на русской территоріи: О 2) 3) 4) 3) 6) 7) й)

Ор. сіі, стр. 208, пр. 3. СгатЪеІ, Ор. сіі, стр. 59. ТомашівсьЕиіі, Ор. сіѣ, стр. 202 и 210. Ор. сіѣ Стр. 123. Т о м а т і в с ь к і й, Ор. сіС, стр. 208, пр. 4. По Феньешу и схем. ІІряш. епархіи 1839 г. На нашей картѣ ошибка, см. ниже поясненія къ картамъ.

141

Названіе. Гута .

,

л.

к.

рс. рс.

ч. СЛ.'

ц.

Кл.

СЛ.

СЛ.

Ст. рс.

і

1

Уні а т ы.

т.

ф-

4,4°/,,')

СЛ.

1

1900 г.

4,7<>/0

Судя по малому количеству уніатовъ у Феньеша, ословачеоіе Гуты должно было завершиться уже къ исходу 30-хъ годовъ XIX в. и объясняется, вѣроятно, притокомъ словацкихъ рабочихъ на стеклянный заводъ 2). Примыкающія къ группѣ русскихъ сёлъ въ Спишской столицѣ 5) русскія Блажовъ (Ваіаязѵа^аз) и ПІтельбахъ (ВіеІЬасЬ) остались русскими и, въ слѣдствіе обрусѣнія ІЦ а мбрупа, непосредственно соединились съ русской территоріей Шаришской столицы: Названія.

л.

к.

ч.

Ст.

ц. Кл.

Уніаты.

т.

ф.

1900

г.

| Блажовъ

рс.

ПІтельбахъ. | рс!

рс. рс.сл. рс.

рс.

рс.

рс.

94,6°/0 84,5°/,,

рс.

рс.

рс.

рс.

97,0°/,, 99,0°/„

рс.

рс.

1

На словацкой территоріи разбросано 16 русскихъ и словацко-русскихъ сёлъ, то по одиночкѣ, то группами: Въ Ыижне-Торисскомъ (I) округѣ: русскія—1) Абрагановцы (АЬгапуМѵа), 2) Варганёвцы (Уаг^опу), 3) Керештвей(КоговГіі), 4) Русская Нова-Весь (Бобз-Щ-Ыи). Въ Верхне-Торисскомъ (И) округѣ: 5) русско-словацкое село Дечовъ (Нёсзб). Въ Щироцкомъ (III) округѣ: 6) русскія Ренчишовъ (Вепс8І88о) иЛачновъ (Васзпб)4); 7) русскія К в а ч а н ы (Кѵасзап), Клембаркъ (КІешЬег^Іі) иМиклушовцы (Мікібзѵа^аз); 8) русское село Б у я к о в ъ (Вц]'ак); 9) русскія Любовецъ (БиЪбся), Пеклянки (Огозя-Рекііп) и Ядовъ (4апб). Въ Секчовскомъ (IV)округѣ: 10) словацко-русское 5) Решовъ (Ееззб). О 2) 3) 4) г>)

По Феньсшу и схем. Пряіп. епархіи 1839 г. Е 6 п у е 8, Географія, III, стр. 282. Нижніе Репати, Т о р и с к и, Ольшавпца и П о д и р о ч ъ. Отдѣленныя другъ отъ друга горами. Ошибка на нашихъ картахъ.

142

Въ Топлянскомъ (V) округѣ: 11) словацко-русское Еокиня (Кбкёпу). Е. Фейерваривъ 1776 г.1) считаетъ Еокиню русской: „Кбкепу, 81аѵіз Кокіпуа,а Визііса 2) ріеѣе сиіШ8а. Изъ нихъ въ настоящее время остались русскими, но Томашівському, Ренчишовъ, Елембаркъ иМиклушовцы, по Цамбелю—только Ренчишовъ и Миклушовцы 3). По всѣмъ даннымъ, словацко-русскій Решовъ обрусѣлъ: Названія.

Л.

і 1

ч.

Ст.

ц.

т.

к’

Уніаты.

ф.

[

1900

г,

Ренчишовъ .

рс.

рс.

рс.

рс.

рс.

рс.

89,0°/о 88,7»/о

Елембаркъ .

рс. ■ рс.

рс.

сл.

сл.

"рс.

91,7°/0| 87,8»/,,

Миклушовцы

рс.

рс. рс. т. сл.

рс.

рс.

96,9°/„ 92,8°/,,

рс.

рс.

91,8°/о 90,0°/,,

Решовъ .

. сл. рс. рс.

рс.

рс.

і

1

Остальныя сёла теперь ословачились, но показанія Лексикона въ большей или меньшей степени подтверждаются Чёрнигомъ, а также значительнымъ °/0 оставшихся въ нихъ уніатовъ. О семи изъ нихъ замѣчаетъ Томашівський 4): „У білыпости (греко-католицькі Словаки) въ отсих громадах.* Евачани э), Жубовець, Кокиня, Еерешфей, Куста Нова Весь, Абрановці, Варъановці. Въ деяких із них процес словаченя ще не скінчів ся, як ноказують малі числа Русинів у них і богата руськими елементами мова“ °). О См. выше, стр. 136, нрим. 3.

2) Е и 8 і і с а (съ большой буквы) считаемъ опиской вм. Е и 8 8 і с а.

3) К л и м а, Ор. сіЦ относительно этихъ и нѣкоторыхъ сосѣднихъ сёлъ беретъ въ основаніе оффиціальную статистику и вообще выражается весьма нерѣшительно и неоиредѣлеппо: Леп 3 ргаѵовіаѵпё (оЬсе) зе рііІазііу яа^гизкё а Іо-Еепсіеоѵ — ■— Еевоѵ-а — — Мікійвоѵсе, кіегё оіосепу%ои реѣі ргаѵозіаѵпуті оЬсеті зіоѵепзкуті: ІѵІетЬагк, Кѵасапу, 8ес11ісе, 8ис1іа Боііпа а ПиЪоѵес. 8ои(ііте Іи Іакіо: Ъи(Г )8ои Мікійвоѵсе зіоѵепзкё Іак зако 5 окоітск ргаѵ08Іаѵпуск оЬсі, апеЬ ^зои Мікішоѵсе гизкё.

V Іот ргірасір Ъуіо Ьу пат оѵзет і озіаіпісіі 5 оЬсе тііі иа гизкё, сети/. оѵеет пепазѵёйсЩе гуяе зіоѵепзкё окоІі“ (стр, 116—117). Послѣднія соображенія врядъ лп правильны.

4) Ор. сіі.

5) „И Седлиці;“ въ пихъ, по Фепьешу и схем.Пряш.епархіи 1839 г., уніатовъ 61,8%; 6) Сгр. 210.

_143_ Тоже самое имѣетъ,' вѣроятно, силу и по отношенію къ прочимъ. Въ Л а ч п о вѣ, по Т о м а ш і в с ь к о м у ]) „ говорятъ, що правда, словяцькою мовою, одначе так сильпо підмішаною русчиною, іцо до певнаго степени можна-б назвати Лачнів руським". По Ц а м б е л ю 2): „ Оѣес Ьаспоѵ-ргіросііаі зот ш к оЬсіат зіоѵепзкут, ІеЬо оѣуѵаіеііа зкиіосперо зіоѵепзку гояргаѵа^й, аіе гіе ѣу росІіоПіІ іеп, кіо Ьу за гесі ѵускосіпозіоѵепзке] ой пісЬ исіі. Тат езіе пегаЬшШ ро гизку3)У Ъаспоѵе-ѵейіа езіе іетег ѵзеісі ІМіа ро газку, аіе ѵе(!іа ѵзеісі а^ ро зіоѵепзку, а зеЬа их Йіоѵіакті тешу и ).

ц.

т.

рс.

рс. сл.рс.т. сл.

сл.

сл.

42,6°/,, 52,3%

рс.

рс. сл. рс. сл.

сл.

сл.

со

Уніаты. | 1900 г.

к. “ чГ Ст.

Керештвей

рс.

рс.

рс.

сл.

сл.

сл.

98,0°/,, 92,7°/0

Рус. Нова Весь

рс.

рс.

рс.

сл.

сл.

сл.

90,2°;,, 88,6°/,, 5 ] ,6°/о 65,8%,

Названія.

Л.

Абрагановцы . Варганёвцы

.

"

ф.

68,4%

.

. сл.рс. рс. сл. рс. сл.

сл.

сл.

Лачновъ

.

.

рс.

рс. сл. рс. сл.

сл.

сл.

Квачаны

.

.

рс.

рс. сл. рс. сл.

сл.

сл.

79,6"/,, 69,0%

Буяковъ

.

.

рс.

сл. сл. рс. сл.

сл.

сл.

76,4% 42,7° "о

Любовецъ .

.

рс.

рс. сл.рс.т. сл.

сл.

сл.

69,6% 50,5°',,

Пеклянки .

.

рс.

рс. сл. рс. сл.

сл.

сл.

56,8% 47,0°:()

Яновъ

рс.

рс.

. сл.рс. —

сл.

сл.

?

сл.

сл.

сл.

82,6% 93,6%,

с

.

сл.

о

Еокиня .

рс.

-чН

.

со

.

9 6,а0;,,

со

.

сГ' у—1 о со

Дячовъ .

4 5°';

Ор, сіѣ, стр. 212, пр. 3. Здѣсь Лачновъ неправильно причисленъ къ Спипіской столицѣ.

2) Ор. сіѣ.

3) Стр. 122.

4) Стр. 148.

144

Обращаетъ на себя вниманіе рѣзкое уменьшеніе число уніатовъ въ Я н о в ѣ. Томашівський причисляетъ къ русскимъ сёламъ еще уніатскую Фу л лику (ІМуап) Топлянскаго (У) округа. По Лексикону и по другимъ показаніямъ, опа словацкая, только у Чёрнига отмѣчено русское меньшинство:

Названіе. Фулянка .

і

Л.

К.

і

ч. ,1 Ст. 1! ц.

1

сл. ! сл. сл, рс. сл. і

і

1

Кл.

11

т.

| |

Уніаты. ф.

1900 г.

і

сл. | сл. ''рс. 88,5"/,, 90,8"/0

На югѣ столицы въ Н и ж не-Торисскомъ ея округѣ находится село Тягановцы (Теііапу)1). Оно въ настоящее время—словацкое и у Феньеша показано таковымъ, по Лексикону же, въ немъ господствуетъ мадьярскій языкъ. Выше нами было приведено почти современное Лексикону свидѣтельство о присутствіи въ Тягановцахъ мадьяръ 2). Изъ находящихся у Феньеша и пропущенныхъ въ Лексиконѣ сёлъ только одно лежитъ на русской территоріи, а именно Вышній Мирошовъ (Г. Мігоззо) въ Маковицкомъ округѣ. Въ Ызеііа ипіѵегзаііз оно имѣется. По всѣмъ же даннымъ Вышній Мирошовъ—русскій.

4. Спишекая столица. Въ 1412 г., какъ извѣстно, императоръ и король Си" гизмундъ I заложилъ Ягайлу часть территоріи Спишской столицы, а именно 13 коронныхъ городовъ: Вегі (Веіа), Веиізеііепсіогі (Роргай), Бигізйогі (Бигапй), Рбік (Реіка), Оеог^епЬег^ (8/ерез ЗионіЬаСЬеІу), Кігскйогі (Йхерез УагаЦа), ЬеіЪйг (ЬаіЬіся), Маіяйогі (Маіеіося), Меп1іагЙ8Йогі‘ (МенуЬагй), Місііеізйогі (ІЗгІгагза), ^исіогі (]§1б), Шеззйогі (Кивякіпбс/), ЛѴаІІепйогГ (Оіаз/і) А Теперь въ Абауйварскоп ст.

2) Стр. 5, нр. 1.

145

и, кромѣ того, городъ Кпіезеп (Спеисіа) и два замка ЪиЫб (ІшЫаи, Любовня) и Росіоііпсг *) (Ршііеіп, Подолпнецъ) съ Любовенско-Подолинецкой доминіей. Въ 1769 —1772 г., во время перваго раздѣла Польши,, Императрица и Королева Марія Тереза возвратила и „реинкориорировала “ Угріи 16 Опишскихъ коронныхъ городовъ съ прилегавшей къ нимъ территоріей 2).

5-го ноября 1772 г. населеніе принесло присягу Маріи Терезѣ, 20-го февраля 1775 г. торжественно подтверждены были привилегіи городовъ, между прочимъ, независимость 3) отъ столичнаго управленія 4 *). Уніатскіе приходы, однако, оставались подъ управленіемъ ІІеремышльскаго епископа до 1782 г. °), католическіе же — Тарновскаго епископа до 1787 г. 6)—только въ эти годы первые были включены въ Мукачевскую епархію, вторые—въ Спишскую. Этимъ обстоятельствами совершенно объясняется, почему въ Лексиконѣ нѣтъ ни городовъ, ни сёлъ „реинкорпорированной44 территоріи 7). Къ Любовенско-Подолинецкой доминіи принадлежали, между прочимъ, слѣдующія сёлаГранастовъ (Сггапазиіб), Камёнка (Капцопка), Кремпахъ (Кгетрасѣ), Литманова (ІлМтапоѵа), Мнишекъ (Мпізек), Сулинъ (8/и1іп), Якубяны (ТакаЫаІѵа) и Ярабина 8) (ЛагетЪіпа). Изъ нихъ Камёнка, Кремпахъ, Литманова, Сулинъ, Якубяны и Ярабина и въ настоящее время

Э К пі е 8еп, ЬиЫб іі Ро сіо 1 іп с ъ въ послѣдствіи возведены были королями также въ разрядъ ИЬсгае гещае сіѵііаіез, такъ что получилось уже не 13, а 16 короппыхъ городовъ.

2) К г о п е з, СггшнМзз йег бзіеггеісііізсііеи ОезсЬіс Ме, ЛѴіеп, 1881—1882, стр. 625.

3) Въ судебномъ отношеніи.

4) Сзаріоѵісз, Торощар1пзс1і--зі,а1І8Ііс1іез АгсЬіѵ йез Кбпіцгеісііз Цп§сгп, II, стр. 304—305. :') 8сЬет. Ерегісз. а. 1844, стр. 119—120. Гукливская лѣтопись, конца XVIII в., сообщаетъ, правда, иную дату: „1787 г. Того року у свою діецссію пріявъ владыка Андрей Бачинскій Спѣтъ и дваиатцят варишѣв“ (Мат. IV, стр. 36). Но возможно, что указъ, изданный въ 1782 г., былъ окончательно приведенъ въ иснолпеніе лишь 5 лѣтъ спустя.

6) С з а т Ь е 1, 81оѵепзЬа гес (стр. 34, ирим.), на основаніи работы Градскаго (Нгасізику), Лпіііа, ргодгеззиз ас ргаезепз зіаіиз Сарііиіі 8серизіепзіз.

7) У Корабішскаго находится лишь Сулинъ: „8 и 1 і п, еіп гиззпак. БогГ — — ѵоп каіоіізсііеп шій піззпакізсЬеп ЁіішоЬпегп ЬежйпН \ѵігб“.

8) По Ц а м б е л го; у Г іі а т ю к а и Т о м а ги і в с ь к а г о—О р я би п а. польскими

10

146

всѣми считаются за русскія *), Гранастовъже и Мнишекъ за русско-польскія 2). Къ русскимъ сёламъ Л. юбовенско-По до липецкой доминіи примыкаютъ на сѣверѣ, на границѣ Галичины, русскія сёла Фольваркъ (Гоіу ѵагк) и' Л и п н и к ъ (И. Ьірпік), южнѣе на западѣ—Годермаркъ (Зяагѵазаг), а съ юга, соприкасаясь съ русской территоріей Шаришской столицы3)— Нижніе Репаши (А. Кёраз), Ториски (Тогізгка), Ольшавица (Оіузаѵісяа) и Подпрочъ (Росіргосз). На польской территоріи имѣется русскій островъ — 1) Остурня (ОзиШгпуа), на словацкой—русскіе острова: 2) Завадка (Хаѵасіка); 3) ІІорачъ (Рогасз), Вышнія и Нижнія Словенки (Р. А. Виіоѵіпка), и Гсльцмановцы (Неісятапбсх); 4) Койшовъ (Кхузб). Всѣ сёла и теперь русскія, если не считаться относительно нѣкоторыхъ съ мнѣніемъ Климы, авторитету котораго въ лингвистическихъ вопросахъ мы не можемъ придавать особаго значенія 4). Только относительно ІІодпроча есть разногласіе между Цамбелемъ и Томашівськимъ: по Цамбелю, Подпрочъ словацкій, по Томашівському— русскій. Закинутую далеко среди поляковъ Остурню оба они считаютъ русской, хотя и съ сильно ополяченнымъ языкомъ 5'). Въ Койшовѣ, по Мишику, обрусѣвшіе словаки 6). Какъ бы то ни было, и у Чёрпига, и у Ставровскаго всѣ сёла—русскія: *) Русскими же, конечно, эти сёла (а также, вѣроятно, Гранастовъ и Мнишекъ) были и въ 1773 г. Составляя синоптическую карту, мы просто не догадались на ней отмѣтить, что въ сѣверо-восточной части столицы въ Лексиконѣ не указано не только русскихъ, но и какихъ либо поселеній, и этимъ ввели въ заблужденіе г. Томашівськаго (Рецензія на карту, 3 а и. III е в ч., ЬХХХІХ, стр. 209). Такъ какъ синоптическая карта вообще оказалась весьма неудачной, мы ее передѣлали и отпечатали вновь, исправивъ, между прочимъ, и только что упомянутую оплошность.

2) У Цамбеля польскій—Гранастовъ, у Ставровскаго — Мнишекъ. Послѣднее подтверждаетъ и д-ръ С т р и и с к і й. По Т ё рн и г у—оба села словацкія.

3) Б л а ж о в ъ и III т е л ь б а х ъ.

4) К1 і т а, Ор. сіС, стр. 115.

5) Т о м а іп і в с ь к и й, Ор. сіі: „Крайні руські села-, а гояовноОстурня говорятъ павіть мовою сильно сиолыцепою".(стр. 212). СиатЪеі, Ор. сіі.: „(Озіигііа) 1е/л сіоокоіа роГзкуті оЬсаті оЪкоІезепа а оЬуѵаІеГзІѵо ѵіе роргі вщоэ таіегіпзЩ гесг гтісеу а) ро роГзку {стр. 64, нр.); „ОЬуѵаІеІіа Озіигне ѵеёіа езіе ро газку, аіе ѵесііа ѵзеіеі ад ро роГзку. — — 01)ес ,]е зо ѵзеікуск зігад ойігііпиіа осі гизке) пагосіпозіі, во ѵзеІкусЬ зігап оМосепа роГзкуті оЬсаті. А Іаіо оЬес ѵ Іусіііо пеоЪусаріе Сахкусіі еЬіо§та1і<> пусіі ротегосіі (ІозіаГ хасіюѵаіа зѵо^и гизкд пагобпозГ“ (стр. 181).

6) См. выше стр. 113, нр. 2.

147

Л.

Названія.

к.

нВ 122 0

Уні а ты.

1900 г. ф-

Фольваркъ .

а . рс. рс. рс. т. рс. рс. рс. рс.

Липникъ.

* рс. рс.

рс.

рс. рс. рс.

рс.

92,5°/0 92,07»

Годермаркъ. - рс. рс.

рс.

рс. рс. рс. рс.

96,0°/„ 89,2“/»

Нжн. Репаши.

рс. сл.

рс.

рс. рс. рс. : рс* 9б,8°/0 94,97»

Ториски .

.

рс. сл.

рс.

рс. рс. рс. **ре. 9 7,0°/„ 92,27»

Ольшавица.

.

рс. рс.

рс.

рс. рс. рс.

рс.

Подпрочъ

*

. рс. рс.

рс.

рс. сл. —

рс. 51,87оЧ 89,27»

■Остурня .

.

.

рс.

—

рс.

рс. рс. —

рс.

94,6е/. 92,67»

Завадка .

.

.

рс. рс.

рс.

рс. рс. сл.

рс.

98,7е/. 96,77»

Порачъ .

.

.

рс. сл.

рс.

рс. рс. сл. рс.

90,37» 96,47»

Вшн. Словенки рс. сл.

рс.

рс. рс. сл.

рс.

78,87» 90,47»

Нжн. Словенки рс. сл.

рс.

рс. рс. сл. рс.

86,77» 69,57»

.

.

99,1°/о 97,67»

94,87,, 96,97»

Гельцмановцы. рс. рс. рс. т. рс. рс. сл. **ре. 93,07» 93,67» Койшовъ

.

„

рс. рс.

рс.

рс. рс. сл. : і'рс. 81,77» 98,07»

М. Боль упоминаетъ о народности только слѣдующихъ сёлъ: „Ыипсіегітог^еп — — НипсІеіЧтагск. Ліщиі1ІП08 ІгаЪѳѣ КиЙіепоз, ргоіееіае аийасіае Іаігопез; Е о 1 ѵ а г к-, Бірпіск-еі Ъе88піс2а — — ехзііез ѵісі, а Ни-Ніепів аЦие Роіопіз сиШ; ^ауасіка зейеі іп есіііо топіе, Іаііоішт аіщнапсіо йошісіішт; Маіііебси, Р о г а с 8 — — уісі —— а ріеѣе КиЙіепа каЬіЬаБ; Оізаѵісяа, а ЕиШепіз сиіѣа “ 2). х) По Феньешу н схем. Пряшской епархіи 1839 г. У Феньеша уніатовъ пи одного, лишь 76 католиковъ, по схематизму уніатовъ 80.

2) Ргойгопшз, рагв вресіаііз.

•

10*

148

Заканчивая сличеніе данныхъ Лексикона 1778 г. съ послѣдующими данными, выражаемъ надежду, что путемъ детальнаго ихъ сопоставленія: 1) Подтвердилось наше апріорное заключеніе о достовѣрности показаній Лексикона и о соотвѣтствіи ихъ, кромѣ нѣкоторыхъ, можетъ быть, поселеній *), дѣйствительному распредѣленію языковъ и народностей Угріи въ послѣднія десятилѣтія XVIII в.

2) Подтвердились изложенные въ докладѣ Отдѣленію русскаго языка и словесности Императорской Академіи Наукъ 11-го октября 1909 г. выводы: а) Предѣлы сплоійной русской территоріи, граничащей съ территоріями румынской, мадьярской и словацкой остались въ теченіе послѣднихъ ста тридцати лѣтъ, въ общемъ, почти безъ измѣненія 2). б) Русскіе и смѣшанные русско-румынскіе, русскомадьярскіе и русско-словацкіе выступы и острова на нерусскихъ территоріяхъ должны были сильно пострадать и дѣйствительно пострадали. Къ послѣднему положенію считаемъ необходимымъ сдѣлать нѣкоторое добавленіе: в) Потери русской народности на окраипахъ русской территоріи оказываются даже не столько значительными, какъ это можно было предполагать. ІІе говоря уже о сёлахъ долины р. Руссковой на русско-румынской границѣ, въ ІТІаришской столицѣ наблюдается кое-гдѣ поступательное Движеніе русскаго элемента на русско-словацкой границѣ. г) Весьма вѣроятно, что мадьяры и словаки-уніаты—потомки русскихъ, утратившихъ русскую народность, но удержавшихъ „ русскую “ вѣру. х) Наиболѣе сомнительны, какъ мы говорили выше, показанія Лексикона о сёлахъ Собранскаго округа Унгварской столицы и о сёлахъ русскаго выступа въ Земнлинской ст., на югъ отъ Русской Капни и Детеёвецъ.

2) Выше было уже указано, что мадьяризація шла особенно быстрымъ темпомъ въ послѣднія десятилѣтія (стр. 78). Точно также и поступательное движеніе словацкаго элемента должно было быстрѣе происходить со второй половины XIX в., съ фактическимъ освобожденіемъ крестьянъ, съ полной свободой ихъ передвиженія, съ оживленіемъ и ростомъ торгово-промышленной дѣятельности, съ усовершенствованіемъ путей сообщенія и т. и. Съ половины XVIII в., когда всколыхнувшееся съ конца XVII в. населеніе осѣдаетъ на мѣсто (см. слѣдующую главу), до половины XIX в., національный процессъ развивался, несомнѣнно, гораздо медленнѣе.

_

_149

Но все это, конечно, дѣло прошлаго. Какъ пойдетъ развитіе національнаго процесса въ будущемъ — покажетъ само будущее. Предполагая въ послѣдствіи, по мѣрѣ накопленія и провѣрки матеріаловъ, болѣе обстоятельно остановиться на судьбѣ русской народности и „русской" вѣры въ предшествующія Лексикону времена, находимъ возможнымъ уже теперь высказаться относительно, по крайней мѣрѣ, тѣхъ русскихъ поселеній, которыя разбросаны на угорской равнинѣ, у русскихъ и словаковъ—„Дольнейземлѣ", у мадьяръ—„АІШсН. Считаемъ необходимымъ заранѣе оговориться и подчеркнуть: вопросъ о времени заселенія русскими сплошной территоріи по угорсшмъ склонамъ Карпатъ мы оставляемъ пока совершенно въ сторонѣ, не владѣя еще вполнѣ собраннымъ и провѣреннымъ матеріаломъ, хотя мы убѣждены, что и здѣсь русскій элементъ не можетъ считаться автохтоннымъ, т. е. восходящимъ ко времени первоначальнаго разселенія славянъ *). Точно также оставляемъ теперь въ сторонѣ и критическую оцѣнку трудовъ, авторы которыхъ стоятъ на противоположной точкѣ зрѣнія.

*) См. краткія, ко весьма цѣнныя замѣчаніи А. И. Соболевскаго, Какъ давно Русскіе живутъ въ Карпатахъ и за Карпатами (Живая Старина, IV, 1894, стр. 524—528). — Ср. также МіНк, Аке] тіегу зй Віоѵасі, 81оѵ. РоЫ’., XV, 1895, СяатЬеІ, Ор. сіі, Томатівськип, ЕтноТр. карта Угорськ. Руси и др.

VI. Когда возникли русскія поселенія на угорской землѣ"? О

Дольней

Въ только-что упомянутомъ докладѣ Отдѣленію 11-го октября 1909 г. было также высказано положеніе, къ которому мы окончательно пришли уже нѣсколько лѣтъ назадъ 2): большая часть русскихъ поселеній внѣ предѣловъ Карпатскихъ горъ, на угорской „Дольней землѣ “, равно какъ и на ближайшей къ ней полосѣ болѣе пологихъ склоновъ Карпатъ 3), не могутъ считаться остатками первобытнаго русскаго населенія, а возникли въ довольно позднее время, въ XVI—XVII вв., преимущественно же въ концѣ XVII и въ первыхъ десятилѣтіяхъ XVIII в. Послѣ битвы при Могачѣ въ 1526. г., въ XVI и XVII вв. значительная часть Угріи—не одинаково въ разное время— находилась подъ турецкимъ игомъ, Трансильванія и нѣсколько столицъ Угріи были въ рукахъ .трансильванскихъ князей, вассаловъ султана. Въ 1606 г., напримѣръ, во время Вѣнскаго мира, въ непосредственномъ владѣніи императора и короля находилось лишь 11 западныхъ и сѣверо-западныхъ столицъ, 9—номинально числилось за нимъ, но въ нихъ вполнѣ или отчасти хозяйничали турки, 8—соединены были съ Трансильваніей. Въ 1688 г. 1-хъ было 12, 2-хъ—18, й) Въ первоначальномъ, болѣе краткомъ видѣ, напечатано въ Извѣстіяхъ Отдѣленія русскаго языка и словесности Имп. Академіи Наукъ XVI (1911 г.), кн. 1-я.

2) Дѣтъ 5 или 6 насадъ мы сообщали его нѣкоторымъ ученымъ въ С.-Петербургѣ, а также И. В. Я г и ч у.

3) О послѣднихъ предполагаемъ высказаться позднѣе. Основаніе весьма многихъ сёлъ пограничной русской территоріи относится, именно, къ XVI и XVII вв.

151

3-хъ—5, да и то въ послѣднихъ фактически были господами турки 1). Въ теченіе 150-ти лѣтъ Угрія была ареной частыхъ войнъ Габсбурговъ съ турками, съ трансильванскими князьями, съ возстававшимъ по политическимъ и религіознымъ побужденіямъ мадьярскимъ дворянствомъ. Отряды борющихся сторонъ одинаково опустошали страну. Имперскія—особенно иноземныя—войска не уступали въ свирѣпости туркамъ 2). И во время оффиціальнаго мира не прекращались ни взаимныя нападенія турокъ и христіанъ, ни насилія турокъ надъ райей. Прибавимъ къ этому многократные набѣги татаръ 3), вторженія войскъ польскихъ, молдавскихъ, валашскихъ,. казаковъ. Города и сёла разрушались, населеніе истреблялось или уводилось въ плѣнъ 4). О См; стѣнныя карты Ачади (Асзайу): Мавуагота# 1606. а Вёсзе Ъёке когаЬап, Ма§уагогз2а§' 1683. а Тбгбк игаіот 1е§па§уоЬЬ кііещ'ейёзе когаЬап. Е^укогй ЬіѵаЫоз айаіок аіаріап (Угрія въ 1606 г. во время Вѣнскаго мира, Угрія въ 1683 г. во время наибольшаго распространенія турецкаго владычества. По оффиціальнымъ даннымъ того времени). Въ 1720 г. въ Угріи было (безъ Трансильваніи) 56 столицъ и иныхъ административныхъ округовъ.

2) Приведемъ изъ сопзсгірНопез йісаіез нѣсколько изъ безчисленныхъ находящихся тамъ замѣтокъ такого рода: въ 1567 г. относительно многихъ сёлъ Сатмарской столицы сказано: іоіаіііег сотЬизІа, йерііаіа, Йезоіаіа— рег тііііез 8иае Мадсзѣаѣіз, рег Уаіопез, рег тііііез оптіит огйіпит, аѣ іщЩопіІтз; с. Ха^уСгйЪвъ Бережской столицѣ въ 1564 г. ЪоіаЩег сошЬизіа рег Оегшапоз; въ 1567 г. въ Унгварской стблицѣ множество сёлъ: рег тіійез Оегшапоз, рег Оегтапоз е( тііііез НизНепзез—зроііаіае, йезоіаіае; м. пр. с. Азѵапу, гдѣ не указано ни одного крестьянина: ргігао рег тіІііез 8асгае Саезагео-Ве^іае Мтдезіаііа, йеіпйе ѵего рег Тагіагоз езі йеріІаіа Спишская столица 25-го февраля 1601 г. заявляетъ: „Нос аппо ргаезепіі йеіаісаіае зшіі йотиз 278 -, ргоріег іцш'з ѵога§іпет, ргоріег резіет еѣ ргоріег ехегсііит 8иае Ма^езіаііз иігіизтіие денегіз іат Ниіщагогит, чиат Оегтапогит, Ынс іпйе ѵа&аиііит Йезоіаіае" (сопзсгірііопез йісаіез, т. ХХХУ1). и т. и. См. также ниже о N. Маріону (Сатмарской ст.).

3) Послѣдній набѣгъ относится къ 1717 г. Татары страшно опустошили столицы Мараморошскую, Сатмарскую и Угочскую (Н о г ѵ а 1; 1і М., Ма§уагогз/іі$ (бгіёпеіе, VII, 73—74, 2-ое изд. 1871 г.). ■ 4) Общеизвѣстно. См. напр. Е. 8 а 1 а т о п, Ш§агп іт Яеііаііег сісг ТйгкепЬеггзсЬай, Ьеіргі^, 1887, стр. 208 и сл. Ср. Асзайу, Ма^уагогзга^ пёреззёде а Рга^таНса 8апсНо когаЬап, Вийарезі, 1896, стр. 64* (мад. нѣм. нзд.). Приведемъ, кстати,.выдержки изъ М. Веля, Описаніе Сабольчской столицы: Уагіе — — ргаеііагит сайепіе аіеа, йітіпиеЬапіиг іпсоіае, Ьіпс (итиііиагііз сопіІісііЬиз айігііі, іИіпс аЬйисіі іп аігосет і'оейатдие сарііѵііаіет; диіЬиз геЬиз ііеЪаѣ, и( ге§іо, іпсоііз рейеіепііт ехіпапііа, ай ѵазіат гейі§егеіиг зоіііийіпет. Езі епіт Ьос іи таііз геропепйит, и(, зі диой ргори^пасиіогит, Щиае) іотѣаШа ѵосапі, оссираѵіі зетеі Нип^агіае Ьозііз ітшапіззітиз, іоіат, диае еі Іаіе сігситрозііа езѣ, ге^іопет йерориіеіиг еі реззитбеі. Ніпс игЬіит, агсіит ѵісогитдие гийега, раззіт ііз Іосіз іасепііа,

152

Часть уцѣлѣвшихъ христіанъ бѣжала съ беззащитной Дольней земли на сѣверъ и востокъ, въ гористыя части Угріи, въ малоплодородныя, но и трудно доступныя, съ суровой природой мѣстности. Когда приходило болѣе спокойное время, иные возвращались на родину, но возобновлявшіяся смуты опять гнали ихъ въ горы. Къ нимъ присоединялись новые бѣглецы. И это повторялось много разъ. Все болѣ&щібезыюживалась „ Дольняя земля, все болѣе населеніе скоплялось въ сѣверныхъ и сѣверо-восточныхъ столицахъ *), хотя и онѣ часто подвергались раззоренію. Бѣжавшіе на сѣверъ дворяне тянули за собой челядь и крестьянъ. . Именно къ XVI и XVII вв. относится наибольшее распространеніе на сѣверъ и сѣверо-востокъ мадьярскаго элемента 2) на той территоріи, которая въ Лексиконѣ 1773 г. (и позднѣе) является словацкой или русской. Въ ІІІаришской столицѣ въ 1640 — 1650 гг. но долинѣ р. Борисы почти до Собинова (Кіз ВиеЬеп) жили мадьяры. Крайнимъ мадьярскимъ селомъ на западѣ были Огкиіа на р. Борисѣ, на сѣверѣ—Озйікб и Бегпуе на р. Секчовѣ (йяексзб), притокѣ Борисы 3). И въ двадцатыхъ годахъ XVIII в., когда большая часть этого пришлаго населенія передвинулась Чиае іпіциіззіта §епз аиі іпсоІеЬаЦ аиі ѵісіпііаіе сопііпдеЬаІ;.-8 2 а Ь 61 с 8, ргіпсерз оііт гедіопіз игЬз еі агх-.Нойіе ргізііпит Йесиз атізіі репііиз, Щ ѵіх схі1І8 ѵісі потеп іиегі роззіі, соттипі игЬіит ІІин§агіае і'аі о, сщагит ріигітаз іппитега Ъеііа зоіо аеяиаѵегипі ас репс ех Ьотіпит йеіеѵегині тетогіа.-Везяіегесз агсет апіе ЬаЬиіі-, зесі Ііапс (іиснріе зоіо аециаѵіі іеіпрогит іпщгіа". Ср. ХоШа сотііаіиит Васз-Войго§, агіісиіагііег ипііогит, Ызіогісо-§еощ*ар1ііса а М. Всііо ап. 1735 еіаѣогаіа еі а О. Оуигікоѵііз ап. 1847 аисіа: „Регреіиае-Нип§агіз соіопіае ізііз Іос’із іиеге, іатеізі розі заесиіа аіічиоі тиііит Ситапогит еі Тагіагогит ітргеззіопіЬиз айігііае, а Тигсіз аиіет розі сіайет Мокасзіапат Йеіеіа репііиз-. Ргоіпйе раисіззішоз койіе Нип^агоз герегіаз еоздие (1ізрегзо8 раззіт ас іеге а д'спіезиа йе§-епегез. Вазсіапі ріигіті зипі іпіегтіхііз дшщие Ѳегтапіз, диоз аеіаз позіга іпйихіі. Ііадие поп ипа Ьіс 1іп§иа Іосит оЫіпеІ, ѵегит ргаеіег Вазсіапат, диае роііог езі, аийііиг, іатеізі гагіиз, Нип^агіса еі Оегтапіса. г) О сравнительно густомъ населеніи сѣверныхъ столицъ въ началѣ XVIII в. см. А с з а й у, Ма§'уагота§ псреззе§е и т. д. стр. 74*—75* (мад. нѣм. изданіе). Сѣверо-восточныя столицы, куда также убѣгало населеніе съ Дольней землѣ, сильно пострадали въ половинѣ XVII в. (преимущественно Бережская) во время возстанія Георгія I Ракоци и особенно Тскёли, пополнявшаго ряды куруцевъ крестьянами Мукачевской доминіи(Ве1іос2к у Т. Штеі іеіерііёзек, стр. 250).

2) Онъ, конечно, въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ былъ и ранѣе представленъ.

3) Ссылка у В и д е р м а н а, Ор. сіі, II, стр. 78, нр. 2. Приводимъ здѣсь и далѣе названія въ мадьярской формѣ оригинальныхъ документовъ.

153

на югъ, М. Бе ль называетъ слѣдующія сёла вполнѣ или отчасти мадьярскими: Огк.иіа (ргізсі іпсоіае ІІшщагі), Хуагз-Агсіб, 82. МіЬаІу (Ншщагі, 81аѵіз шіхіі), Сгег^еіуіака, 82. Реіег,—въ долинѣ р. Борисы, Зхебікегі и Ріпіа —р. Секчова. Въ 1778 г. всѣ эти сёла уже словацкія. Замѣтимъ, что для многихъ сёлъ ІПаришской столицы, носящихъ въ документахъ мадьярскія названія, не имѣется у словаковъ параллельныхъ славянскихъ названій, или же послѣднія являются только передѣлкой мадьярскихъ *), Въ Зсмплгтской столицѣ, въ западной ея части, во второй половинѣ ХУІ и въ XVII в., мадьяры доходили до Врапова (Ѵагапрб) 2). Во время М. Веля лишь нѣкоторые остатки мадьяръ сохранились въ средней части Уйгельскаго (III) округа и то лишь до Сѣчовецъ (СгаІ82ёс8). Такъ, но Велю, въ N. Кагтёг—„Ншщагі, КиВіепіз тіхіі; Ма^уаг І28ер— (Іпсоіае) Нип&агі 8нп1,-цпіЪиз Іашеп та§па рагіе а88,осіапіпг Виіііепі; К о 2 т а—81ауі Нип^агіз тізсепіиг; С 8 е 1 е ^ — іпсоНѣиг а Киіііетз, 8ІаѵІ8 еі Нигщагіз тіхііз; 82608Кеге82Ійг—іпсоііа-тахіта рагіе Киіііепіз, рапсІ88ІіпІ8 Ііип^агіз тіхііз. Возможно также, что нѣкоторое количество мадьяръ находилось и въ сёлахъ Е^’гез и Кеіесзепу3), гдѣ, по Велю—„іпсоіае шіхіі, соіопіа тіх!а“. „Оррійит ТегеЪез-соіопіа Ігециепз, Нип^агіз, 81аѵІ8 ■еі Киіігепіз іпіхіа*. Ранѣе города Требитовъ (ТбкеТегеѣез), расположенный подъ замкомъ Рагіз4), былъ мадьярскимъ военнымъ поселеніемъ: „ТегеЪез-егаі оіію оррісіиш ргаезіапз еі ІетрогіЪиз Тигсісіз агсі зпі потіпізІіаий рагѵоаихіііо, ІтаЪіІаЪаіжепііп атіІШЪиз Нип^агіз, циі сгеѣгіз Б Точно такъ же, какъ и для русскихъ сёлъ на Дольней землѣ. На это обратилъ вниманіе и г. Томашівський, Етнорраф. карта, стр. 196, пр. 1.

2) Б и д е р м а н ъ, 1. с. Заканчивая примѣчаніе о распространеніи на сѣверъ мадьярскаго элемента, Бидерманъ (безъ ссылокъ, по, очевидно, имѣя точныя документальныя данныя) добавляетъ: Біе Ѵегап1аззип§ Аѵаг йЬегаІІ сІіезеІЪе, патіісіі: йіе АпЬаиіипд ѵоп ИйсШіп§еп аиз йеп ШесіегІаззин^еп ап <1ег Бопаи ипсі ТЪеіз иніег Йет Ргоіекіогаіе та^уагізсЪег ОтипйЪеггеп. БеШеге йЬегзіейеІіеп хѵоііі аисЪ аиз ВіеЬепЬіігдеп пасѣ ОЬегип§агп; зо 2. В. ит 1567 сііе Апйгаззу, ит 1630 Йіе 8 е п п у е у, зраіег йіе 8 2 ё к е 1 у сіе БоЬа ипй V а г а сі у-8 хактаг у“.

3) См. ниже.

4) Почему и городъ ранѣе назывался Рагіз (или Рагісз)-ТегеЬез; потомъ названіе города ТегеЪез перешло и на замокъ (Вяігтау, МоШіа іоро^гарЪіса-сотііаіиз 2етр1бпіепзіз, стр. 238).

154

абѵегзиз Тигсаз іпспгзап^ез егирііопіѣпз ейтізоцие заприте зио поп тіппз, цнат Тпгсісо, агсет регреіио ШеЪапІиг, 8еб агсе розі біззоіиіа1) зепзіт еі іпсоіае іііі берегіепті зебіѣиз 81аѵіз аіцие КиЙіепіз геіісііз, циі кобіебит рагіе оррібі тахіта тбиіапіиг, зипі епіт раиреггіті“ 2). Сѣвернѣе Требишова незначительное число мадьяръ указано Белемъ въ „2 е ѣ е & п у о “ , и еще пяти сёлахъ „2еЬе$пб-іпсоШигеі І8, иіі ргіогез (Кеіесзёпу, Мі§1 ё 8 х, Реіеііе/К. еі N. Л ъ а г, С е г е п (і а)3), аѣ а&гезШшз ВиЙіепіз тх ипо аиі аііего паііопіз Ншщагісае'4—всѣ между Требишовымъ и Сѣчовцами (Сгаізяёсз). „Сгаізгёсз-— іхециеііз, зесі ѵіііз соіопі'а 81аѵогит еі КиБіепогат, Бдт^агіз апігдиіз раисЛоггЬиз _]'ат тіх!а“. ,8 Въ 1773 г. и въ XIX в. всѣ эти поселенія являются словацкими 4). Въ другихъ округахъ столицы горсточки мадьяръ— остатки прежняго населенія находились, по Велю, въ N. Міѣаіу и Вгігоркб 5), а также въ селѣ Какбся Оградзанскаго (У) округа в). Вообще о Земплинской столицѣ Белъ замѣчаетъ: „Еізі оііт Нип^агі рагіет сотііаіиз роііогет оЪііпеЬапі, кобіе іатеп раисіззітіз Іосіз Іепепіиг. Ніпс аЦие іпбе рег 8иЪтопіапат еі Ініегатпапат огаш аЦие сігса сопЙихит Вобго^і еі циа уа11І8 аѣ Б]ке1у ргосиггіі ѵегзиз 8ха1апсгат поппиііоз зрагзіт оЯепбітиз, зеб гаго еі іИіс 80І08, (рпп 81аѵІ8 аіцие Вдіікепіз Роіопізцие еззепірегтіхІіХ-„Нип^агі Сгегтапіцие, циі оііш ігециепііогез ге^іопет іпкакіІаЬап^ іп аппо8 бейсііті" 7). Въ Утварской столицѣ во многихъ русскихъ сёлахъ въ семидесятыхъ годахъ XVIII в. находимъ у крестьянъ и мадьярскія имена 8). *) „А. 1686. Тбкбііапі ргаезісііагіі, (іезрегаііз геЬиз зиіз Мипкасзіпшн зе гесіріепіез, агсет ТегеЬез зиіі'ѳззіз типітепііз риіѵеге ругео іпсепзат геіщиеге, пшщиат атрііиз Іпз1аига1ат“ (8 ъ і г т а у, Ор. сіі,., стр. 241).

2) М. Б е л ь.

3) При нихъ отмѣчено лишь „іпсоіае ішхН“, 4) Но Лексикону, 8 и е с з-К е ге з ъ 1 йг—русскій, нынѣ—словацкій.

5) ОррМит 8гі;горк6-Вокетогит ІетрогіЬизтахіте еуизДепі §енНз соіопіа іпзеззит егаі, еоз іпіегроіагипі КиНіепі, Роіопі еі 81аѵі, поп ріапе пиіііз Нипдагіз зиЬіпсІе ассесІепНЬиз. е) Слг. ниже.

7) М. В е 1, Сотрешіішп ІІипдагіае део^гаркісит, Розопіі, 1753, стр. 79.

8) См. приложеніе.

155

Въ Еереоісской столицѣ, по урбару Мукачевской доминіи 1649 г., въ 48-хъ сёлахъ—и въ 1778 г., и теперь русскихъ— и даже далеко въ горахъ, на границахъ Галичины и Унгварской столицы, какъ, напримѣръ, въ Во л овцѣ (Уоібсх) и Тростяницѣ (Тгозяіуапісяа)—тоже *). Многіе изъ мадьяръ-переселенцевъ удержали свою народность и даже омадьярили словаковъ и нѣмцевъ, среди которыхъ поселились и жили 2), иные же, даже и дворяне 3), ословачились или обрусѣли 4). Во многихъ семьяхъ, однако, сохранились воспоминанія, что ихъ предки пришли сюда съ юга, убѣгая отъ турокъ 5). , Часть населенія, сильно порѣдѣвшаго 6), осталась, конечно, на родной ей Дольней землѣ. Но и здѣсь мы видимъ постоянное передвиженіе. Въ сопзсгірііопез йісаіез имѣется множество данныхъ о частичномъ раззореніи поселеній 7), объ избіеніи или бѣгствѣ жителей. Иногда раззоренныя поселенія такъ и не возстановлялись, иногда годы, десятки лѣтъ лежали впустѣ, иногда же на другой, на третій годъ они опять заселялись. 8) При этомъ, иной разъ возвращались прежніе ихъ обыватели, иной разъ водворялись совершенно новые, часто и другой народности.

7) Имена- въ родѣ: Ваіагз, Ваііоз, Ваіб", Озера, Сзирог, Иеіе^ап (скорѣе румынское имя), Едегез, Ееіез, Ьеп§уе1, Ма,]ог, 84піа, 8й1о, Вгекегез, Тбгбк, Уаг^а и т. п. встрѣчаются въ большемъ или меньшемъ числѣ среди рус-. скихъ въ слѣдующихъ сёлахъ: въ Верхнемъ (III)округѣ,—Ардаиово, Бабичи, Барбово, Березинка, Доробратово, Дунковица, Завидово, Загатье, Кобалёвица, Лалово, Мѣдяница, Пистрялово, Потокъ Чорный, Ремета, Фогарашъ, Шаркадь; въ К о с и н с к о м ъ (II) округѣ—Балажовцы, Бобовищи, Грибовды, Ивановцьт, Кайданово, Коігиновцы, Лавки, Лохово, Лучки, Микуловцы, Русское, Серенчовцы, Страбичово, Тростяница, Черленово,- въ М у к а ч е в с к о м ъ (I) округѣ — Быстрый (Д. Візяіга), Воловецъ, Верхнія и Нижнія Вызницы, Геёвица, Глинянецъ, Грибово, Дубина, Косино, Подгоряпьт, Росвигово, Чабины (ЬеЬосяку Т., Веге^ѵагтедуе топо§гаі'і^а, III, 1882).

2) В і й е г т а п п, Ор. сіѣ. II, стр. 79.

3) Въ 1794 г. нѣкоторые русскіе дворяне носятъ чисто мадьярскія фамиліи: въ Унгварской столицѣ—Коѵасз, въ Бережской—О о г 2 6, 826к а п у, К о ш 1 б з з у (В і й е г т а п п, Ор. сік, II, стр. 52, ир. 3).

4) Ьекосгку Т., Иётеі іеіерііезек, стр. 250.

5) Війегшапп, Ор. сіі., II, стр. 52, пр. 3, стр. 78, пр. 8).

6) См. выше, стр. 152.

7) Иногда даже цѣлыми округами. Такъ, въ Сабольской столицѣ въ 1600 г.—„IV ргосеззиз отпіпо Йезегіиз"; въ 1605 г. въ III округѣ осталось лишь 8 сёлъ. См. также выше, стр. 151, ир. 2.

8) Напримѣръ, въ сопзсгірііо йісаііз 1554 г. Сабольч^ской _ столицы: 2 о Ъ о /16, 2 у § е і-аипо ргохішо йііарзо- 1553 йісаіа поп іиіі, аийщегипі епіиі ргае шеіи Тигсагит, ещой еіз іипс зе зиЬісеге поІиіззепі, Ьос іатсп аппо ргаезепіі іипс ргітит іетроге соппитегаіопіз еі ііі іапіиттойо іпігапоіаіі соіопі зипі гейііззе сотрегіі“ (т. ХБІ).

156 Приведемъ лишь иѣсколько примѣровъ !): Сатмарская столица. Мѣстечко N. Мазепу, на румынской нынѣ территоріи, на юго-западѣ столицы, было населено мадьярами-реформатами. Въ 1661—1662 гг. оно раззорено, какъ войсками фельдмаршала Монтекукули, такъ и.турками и совершенно запустѣло. Только въ первыхъ десятилѣтіяхъ ХУIII в. оно вновь наполнилось поселенцами, но уже нѣмцами-католиками, приглашенными туда графомъ А. Еарольи 2). Село Б\ Пегпегеіу, также на румынской нынѣ территоріи, но на юго-востокѣ столицы, на границѣ съ Мараморошекой, по Сирмаи, ссылающемуся на регистръ 3) служнаго (й/оІ^аЬіго) Г. Сирмаи, было въ 1690 г. заселено русскими изъ Марамороша, почему и стало одно время называться Г е 18 б - О г о 8 ъ Іа 1 и 4). Это, вѣроятно, вторичный притокъ русскихъ: К Б1 е г п е я е 1 у существовало еще въ 15 91 г., потомъ, задолго до 1668 г., опо запустѣло. Въ 1668 г. оно уже. называется ІГовымъ Русскимъ селомъ—слѣдовательно,, заселено русскими недавно передъ этимъ годомъ 5). Саболъчская столица. УепсвеПо, на границѣ Земплинской столицы, по сопзсгірііопез (Іісаіез: въ 1549 г. Апйгеае Ваіѣогі рогіае 5, ещзсіет Огоз (т. е. Огозхок) рогіае 6; въ 1558 г. Липдагі—6 р., Яазсіапі (сербы)—7 р., въ 1554 г.—Липдагі, Ого вой—14 рогіае. Въ сѣверной части столицы село Кегезхійіь) въ 1549 г. Липдагі—25 рогіае, Огоззоіс 6 рогіае; въ 1558 г. Липдагі— 16 р., Яазсіапі—4 р., въ 1554 г. Липдагі—16 р., Огозгоіе— г) См. также ниже. Вообще о судьбѣ различныхъ поселеній, объ ихъ временномъ или окончательномъ запустѣніи много можно найти въ трудахъ Сирмаи и Легодкаго, а также у А с з а (I у, Ма^уагогззад пёреззеде и т. д., ч. III. 2) 8 2 і г т а у, ВйаіЬтаг ѵаппедуе-езтегёіе, II, стр. 41—42.

3) Т. е., вѣроятно, гедізігшн сіісае.

8 2 і г т а у, Ор. сіС, II, стр. 357.

5) ЬіЦетае сотрозіііопаіез зирег роззеззіопез Огозз-ІІЭ'іаІи еі А. Гегпегеіу іпіег оррісішп N а § у-В а п у а песпоп сіотіпоз іеггезігез 12а Диніі, аппо І668 (но-мадьярски)—въ Государственномъ архивѣ въ Будапештѣ (№ е о г е § і з 1 г а і а, і‘ а з с. 1761, А1" 44). с) Въ послѣдствіи мѣстечко, оррісіит, тезоѵагоз.

157

5 р.; въ 1566 г.— сіезоіаіа еі йергаесіаіа; въ 1567 г.— рогіае 9 !). Прослѣдимъ еще, по тѣмъ же сопзсгірйопез сііс а 1 ез, судьбу четырехъ сёлъ, въ 1773 г., по Лексикону, русскихъ или мадьярско-русскихъ: (Нуіг) ВеЦек 2) упоминается въ сопзегірііопез непрерывно до 1576 г.; въ 1600 г. — сісзѳгіа роззеззіо, въ 1609 — 1 рогіа. Ріііз 3)—въ 1596 г.—йерориіаіа рег ТаНагоз, въ 1600 г.—безегіа; вновь появляется лишь въ 1622 г. (Пуіг) Ьи§’оз *) упоминается до 1598 г., въ 1600 г.— сіезегіа, съ 1601 до 1606 г. его нѣтъ, въ 1609 г.— 1 рогіа. Репізяіек0) въ 1578 г.—йезегіа, въ 1598—9 рогіае. Послѣ пораженія подъ Вѣной въ 1688 г. турки принуждены были очистить Угрію и Трансильванію. По Карловедкому миру 1699 г„ за султаномъ остались лишь земли между рр. Темешемъ и Марошемъ (позднѣйшій Бапатъ), утраченныя потомъ Турціей по Пожаревецкому миру 1718 г. Въ рѣдко-населенную, одичавшую, по необычайно плодородную Дольнюю землю хлынули иностранные колонисты* съ Балканскаго полуострова—сербы, изъ Австріи и Германіи— нѣмцы, изъ Молдавіи и Валахіи—черезъ Трансильванію— румыны. Но и внутри Угріи началось цѣлое переселеніе народовъ. Изъ горныхъ столицъ стали возвращаться па югъ мадьяры, какъ сохранившіе свою народность, такъ и принявшіе „русскую" вѣру, обрусѣвшіе с) и ословачившіеся, потянулись 9 Вотъ еще одиночные примѣры опредѣленія народности крестьянъ въ сопзсгірііопез сіісаіез: Е г й о 8 / а (1 а—(Сатмарской столицы) роіѣае 13, ех циіЪиз роіѣае Нип^агогиш 6, роіѣае ВиіЬепогит 7 (сопзсгірііо а. 1554); В а к Ь а - В о г а п 1 ѣ а 2 а -Нип^агі сит ВиШепіз—рогіае 3Д (сопзсгірііо а.

1648); въ Сабольчской ст. въ 1553 г.: \Ѵ у ѵ а г о з -- ТІипщігі — 28 р., Вазсіапі — 6 р., В е ъ е г іп е п — ІІипцагі — 25 р., Казсіапі — 20 р., К е п е 21 е \ѵ - Нипдагі — 32 р., С а лѵ а -- Пиіщагі — 1 р., Вазсіапі—1 р., и т. п.

2) Сабольчской столицы, ио Лексикону—мадьярско-русское село.

3) Сабольчской столицы, но Лексикону—русское село.

4) Сабольчской столицы, по Лексикону—русское село Сатмарской столицы.

5) Но сопзсгірііопез, часть его въ Сабольчской, часть въ Сатмарской столицѣ, по Лексикону—русское село Сатмарской столицы. ,;) Этимъ то и объясняется, что во многихъ сёлахъ Угочской, Сатмарской и другихъ столицъ на Дольней землѣ, въ которыхъ, но Лексикону, господствуетъ русскій языкъ, постоянно встрѣчаются мадьярскія фамиліи (см. приложеніе). Но, говоря по-русски и считая себя русскими, крестьяне часто знали н языкъ мадьярскій. См. объ этомъ выше относительно сёлъ Угочской столицы, стр. 57—58.

158

словаки и русскіе, спасаясь отъ голодовокъ, притѣсненій господъ, а то и просто ища счастья въ благословенномъ природой краю. Многіе дворяне-помѣщики, въ свою очередь, спѣшили на Дольнюю землю въ свои прежпія владѣнія, иные или пріобрѣтали, или получали въ даръ отъ правительства, или захватывали по праву ргіші оссирапііз *) новыя. Помѣщики переводили своихъ крестьянъ изъ сѣверныхъ столицъ или сманивали чужихъ и, во всякомъ случаѣ, охотно принимали пришлыхъ. Возстаніе Франца II Ракоци 1708—1711 г., сопровождавшееся жестокостями какъ куруцевъ, такъ и лабанце&ъ 2), внесло въ передвиженіе народа еще большій хаосъ, срывая населеніе съ земли и усиливая въ немъ бродячія наклонности 3). Умиротвореніе Угріи послѣ Сатмарскаго мира 1711 г. облегчило движеніе па югъ і). ОС/оегпід, ЕШподгарйіе сіег ояіеггеісЫясііеп МопагсЬіе, 'ѴѴіеп, 1855, III, стр. 5.

2) Курицы—угорскіе „мальконтенты“, участники возстаній Тёкёли и Франца II Ракоци. Кигис— сіѵія гааіесопіепіив ѵеі пнісб сопіесіегаііопіз (8/агѵаз О. ея Бітопуі 2ь., Ма$уаг иуеіѵіогіенеіті яибіаг, Бисіаробі, 1896, II). Такъ прозвали ихъ сторонники императора, презрительно приравнивая ихъ къ ненавистнымъ для дворянства куруцамъ 1514 г. Въ этомъ году крестьяне (отчасти п низшее дворянство), въ огромномъ количествѣ собравшіеся для провозглашеннаго примасомъ Угріи, Ѳомой Бакачемъ, крестоваго похода противъ турокъ, вмѣсто того съ страшнымъ ожесточеніемъ обрушились на помѣщиковъ йодъ предводительствомъ Георгія Дожи (или Бяексіу), родозіъ секлера (Е ея я 1 е г-К 1 е іп, ОеясЫсІііе ѵон [Тпцагп, 1871, Ш, стр. 297—303). Кигис и значитъ, собственно, крестоносецъ, отъ лат. сѵих: А сгисе сопѵШояшн ѵосаЬнІит ігахіі огщіпет, Чиа яе шиІШжІо яиЪ ЛѴІабіьІао Роіопо а. МІ) ХІУ, іи Тигсав ргоіёсіига, зщшйсаѵегаі (8/агѵая ея Бішопуі, 1. с.). Куруцы, въ свою очередь, дали противникамъ кличку лабанцы: Таѣапс— яіірепсііагіия Аияігіасия, геі Аияігіасае яіисііояия (іЬ.) ЬаЬстс— отъ мад. ІаЬ (нога)—пѣхотинецъ, нѣмецкій ЕияякнееІА. Ландскнехты особенно неистовствовали надъ населеніемъ. Собирательное ІаЬапсзау стало обозначать также нѣмцевъ вообіпе (ІЪ.).

3) И Францъ II Ракоци, подобно Георгію I и Тёкёли, привлекалъ крестьянъ подъ свои знамена,‘обѣщая имъ освобожденіе на вѣчныя времена отъ податей и повинностей (Бгігпіау, Коііііа ѣіяіогіса сотііаіия Еетрібшепзів, стр. 288 и 300).

4) Любопытны цифры переписи 1715 и 1720 г. (Мацуагогяуіщ перезябло н т. д.). Количество населенія въ нѣкоторыхъ сѣверныхъ столицахъ въ 1720 г. сильно уменьшилось сравнительно съ 1715 г. Такъ, въ Сншпской ст. въ 1715 г. было 1.492 крестьяпскнхъ двора, въ 1720 г.—1.001; въ ІІІаришскон въ 1715 г. всего занесено въ списки 4.924 души, въ 1720 г.— 3.544. Это, несомнѣнно, результатъ переселенія на югъ. Въ Земшшнской, Унгварской и Бережскон столицахъ такого уменьшенія не замѣчается, напротивъ въ 1720 г. мы имѣемъ большія цифры, чѣмъ въ 1715 г. Крестьянскихъ дворовъ было: въ 1715 г. въ Земнлинскойст.—3.471,

159

Покинувъ родину, населеніе далеко не сразу осѣло на постоянное жительство. Во многихъ сёлахъ въ 1720 г. мы находимъ совершенно или по большей части иныя имена крестьянъ, чѣмъ въ 1715 г. 1). Оставляя пока въ сторонѣ вопросъ, въ какой степени позволительно судить по именамъ о народности ихъ носившихъ 2), мы, въ общемъ, тѣмъ не менѣе, не можемъ не согласиться съ мнѣніемъ Ачади, пользовавшагося, кромѣ сопзсгірііопез апп. 1715 еі 1720, еще и ипыми, не всегда, однако, имъ цитируемыми документами: „Часто въ нѣкоторыхъ сёлахъ жилъ въ 1715 г. совершенно иной народъ, чѣмъ въ 1720 г. Встрѣчаются и такія сёла, въ которыхъ между 1715 и 1720 гг. трижды мѣнялось населеніе. Сегодня въ пемъ живутъ мадьяры, завтра они уже уходятъ прочь; ихъ мѣсто занимаютъ швабы, а черезъ годъ и эти выселяются. Вмѣсто нихъ являются хорваты или сербы, словаки или румыны, но остаются ли опи тамъ или нѣтъ, этого мы уже не знаемъ, такъ какъ лѣтомъ (? осенью) 1720 г. перепись закончена“ 3). И ранѣе ХУІ1І в. переселялись крестьяне изъ Галичины въ Угрію, съ началомъ же его это переселеніе особенно усилилось, заполняя пробѣлы, образовавшіеся отъ эмиграціи на югъ. Переселялись и поляки—преимущественно въ Спишскую и Шаришскую 4), и русскіе—въ Шаришскую и другія восточныя въ Уигварской—1.433, въ Бережской—1.674; въ 1720 г., въ Земплппской— 4.686, въ Упгварской—1.711, въ Бережской—1.912. Передвиженіе на Дольнюю землю происходило и въ этихъ столицахъ, по оно съ избыткомъ вознаграждалось притокомъ новыхъ колонистовъ изъ Галичины, о чемъ см. ниже. *) Сонзсгірііонсз анп. 1715 еі 1720; см. приложеніе.

2) Ачади въ Мадуагогзяад нереззе^е и т. д. поступалъ черезчуръ рѣшительно3) Мацуагоі'8/ар; переззе^о и т. д., стр. 75* (мад. нѣм. изданіе), см. также III часть, раввіт, особенно стр. 315 и сл.

4) Присутствіе поляковъ въ нѣкоторыхъ поселеніяхъ Шаришской, Земшшнской и Абауйварской столицъ отмѣчепо и М. Б е л е м ъ: Шаришская ст.: йЪогб—ірзині оррісішн іпсоіііиг а Роіопіз-, Вагііа- —іпсоіае Сгегтапі-.ІІойіе 81аѵі (Іегшаніз шіхіі вині ас Ііі запе ех Роіопогит ѵісіиіа еі Киззогит, циі сігсшпІіаЫІані, соніаціо оѵе Іориепіез сгаззо еі іпсопсНіо; Е р е г і е 8-сіѵез Оегтапі, рагііт 81аѵі, ІІшіцагі раисі.

-81аѵі ітііапіиг рагііт Роіопоз, рагііт Киззоз абзсізіісіо ІосриспсТі, циі рагит Іерогів, інсошіііі еі сгаззі тиііит аіітіхіит ІіаЪеі. 3 ем и л и дека я с т.: 8 ъ і г о р к 6-іпсоіае-Киіііені, Роіопі еі 81аѵі; 8 /. М а г і аіцсоіае --зипі раисі ех Ііипцагіз, Віаѵіз, Роіопіз Киіііешзоіие тіхііз; / еіеиу іпсоіііиг а (Иѵегзіз паііоніЬия, ІІип^агіз, 81аѵіз, Киіііеніз Роіопізцт. А б а у й в а р с к а я ст.: А. е і Е. М і з 1 у б, Б о 1 о $ сі, О 1 з ѵ а, зінциіогит інсоіае ішііценае чиісіет Пии^агі вині, сопѵепае 81аѵі, Киіііені ас Роіопі еііат.

1Ѳ0

столицы1). По Би дер ману, собиравшему свѣдѣнія отъ мѣстнаго русскаго духовенства, во многихъ русскихъ сёлахъ въ семьяхъ крестьянъ жили преданія объ ихъ происхожденіи изъ „Польши®, т. е. Галичины 2). Въ метрикахъ почти всѣхъ приходскихъ церквей на сѣверѣ ІІІариша упоминается о пришельцахъ изъ Галичины 3)* Историческія условія жизни Угріи въ XVI—ХѴГІІ. в., какъ видно изъ нашего краткаго очерка, сами по себѣ заставляютъ усомниться въ томъ, чтобы русская народность, если она нѣкогда простиралась отъ склоновъ Карпатъ до Дуная, могла непрерывно, . въ теченіе многихъ столѣтій, ѵцѣлѣть въ небольшихъ островкахъ среди инородной, постоянно волнующейся, постоянно передвигающейся то въ томъ, то въ иномъ направленіи водной стихіи 4). Гораздо вѣроятнѣе предположить, что русскій - элементъ въ поселеніяхъ па Дольней землѣ, зарегистрированный Лексикономъ 177В г., есть результатъ новѣйшей колонизаціи съ конца XVII в., въ эпоху массоваго передвиженія народа изъ горныхъ частей Угріи на Дольнюю землю. Русскіе и обрусѣвшіе мадьяры постепенно заняли мѣстности, вполнѣ или отчасти, давно или недавно, оставленныя прежними ихъ обитателями г>). Чтобы подкрѣпить наше предположеніе, сгруппируемъ, по столицамъ, показанія М. Бе ля и другихъ источниковъ, показанія, съ одной стороны свидѣтельствующія о частомъ — и иногда па долгое время—перерывѣ въ существованіи отдѣлъВ Вісіегшапп, Ор. сіі, I, стр. 9, II. стр. 72, 85—86. Фактическія дапныя разбросаны въ переписяхъ, урбарахъ и иныхъ документахъ. См., напримѣръ, постановленіе Упгварскои ст. 1711 г. о дарованіи свободы отъ податей иа 2 года „айѵепіз ех Роіопіа* (Вісіегтанп Ор. сіі, I, 11) или докладъ придворной Камерѣ камеральнаго администратора въ Сиготѣ ЗО-го іюня 1760 г. о сёлахъ Войковской доминіи въ Мараморопіѣ: „8иІх1Ш (Іотпіпіі Восзкб 8Іпе сотшегсіо Роіопіае йиЬзізіеге ноп ѵаіепіез, т Роіопіат, ипсіе а роііогі бгіипсіі випі, тШтпі (ВЫегтапн, Ор. сіі, II, стр. 86, пр. 2). См. также наши Мат. I, стр. 9.

2) Вісіегтапп, Ор. сіО, I, сгр. 10—11, II, стр. 55.

3) ІЬ. II, стр. 72, нр. 1.

4) Не говоря уже о катастрофахъ, постигавшихъ средне-дунайскую низменность ранѣе XVI в.—въ родѣ вторженія мадьяръ и нашествія Батыя.

5) Такимъ образомъ, существованіе подобныхъ русскихъ поселеній, должно быть, но нашему мнѣнію, исключено изъ аргументовъ въ пользу автохтопностн русскаго племени за Карпатами. Объ ипыхъ русскихъ поселеніяхъ, гораздо раиѣе утратившихъ свой русскій характеръ, скажемъ нѣсколько ниже.

_161_

пыхъ поселеній !), а съ другой—о передвиженіяхъ народа съ конца XVII в. и о томъ, что, въ весьма многихъ случаяхъ, обыватели, которыхъ мы находимъ въ тѣхъ или иныхъ поселеніяхъ во второй половинѣ XVIII в., суть потомки именпо новосёловъ. При этомъ оказывается, что къ послѣднему разряду относится болѣе половины русскихъ и смѣшанныхъ сёлъ Лексикона. Ихъ всего, кромѣ сёлъ Угочской столицы 2)—31. Изъ нихъ восемь вполнѣ опредѣленно отмѣчены, какъ новыя. русскія колоніи: А^агй, ВеИек, Веіу, Но г ѵ аЛі, Ке~ г е 8 г I й г, Кпсгига, Ріііз и (Войго§;) Вгегйакеіу; въ трехъ—населеніе въ 20-хъ—80-хъ годахъ было непостояннымъ, бродячимъ: В атб сх, (Кі з) I) оЪ г а и (Ъеіезг) РоІуап; три ранѣе XVIII в. нѣкоторое время бывали въ полномъ запустѣніи и лишь по истеченіи часто значительнаго времени вновь заселились*. Раіисвка, (X у і г) Ь и % о 8,. Репізгіек—всего, слѣдовательно,— 14. Изъ остальныхъ—С зеке, въ Земплинской столицѣ, примыкаетъ къ группѣ новыхъ русскихъ и смѣшанныхъ сёлъ: (К.) По Ъ г а, В а т 6 с г, В ё 1 у и А § а г сі, и естественно предположить, что и въ это село русскій элементъ проникъ тогда же, когда и въ четыре предшествующія. Точно также въ Сатмарской и Сабольчской столицахъ къ сёлу Ріііз примыкаютъ Вег2 8, (Хуіг) Сзазгагі и Ѵазѵагі, къ (Хуіг) ВеИек, Ъи^оз и Репізгіек—(Хуіг) А свай; весьма вѣроятно, что Ве г и 8, (Хуіг) С 8 а 8 г а г і, Ѵазѵагі и (X у 1 г) А с 8 а сі возникли, какъ русскія поселенія, приблизительно около того же времени, какъ и Ріііз, (X у і г) В ё И е к, Ви§'08 и Репізгіек. О Въ дополненіе къ уже приведеннымъ ранѣе па стр. 143—144 документальнымъ даннымъ.

2) Сёла ея русскаго выступа н прилегающихъ мадьярско-русскихъ полосъ составляютъ естественное продолженіе сплошной русской территоріи и могли быть колонизованы русскими въ болѣе раннее время. Но и то, С 8 е <I г с з и ііеіёну, а также лежащія на русской окраинѣ Кігѵа, С 8 а г п а і о, К і г а 1 у Ь а ъ а и часть ѣ\ К а г а в / 1 6 заселены русскими лишь въ началѣ ХѴШ. Оговоримся: мы не хотимъ сказать, что въ это время русскіе впервые заняли означенныя сёла. Русскіе могли жить и раньше въ нихъ, но потомъ сёла или запустѣли, или были заняты крестьянами иной народности. Но непрерывное существованіе этихъ селъ, какъ русскихъ, начинается лишь съ первыхъ десятилѣтій ХѴШ в. Эту оговорку надо имѣть въ виду и въ другихъ аналогичныхъ случаяхъ.

11

_162

Такимъ образомъ, только относительно двѣнадцати сёлъ нѣтъ ни прямыхъ, ни косвенныхъ указаній на ихъ позднее происхожденіе. Думаемъ, что если бы Бель обработалъ Описанія всѣхъ столицъ такъ же подробно и обстоятельно 1), какъ и Зеыплинской, и если бы удалось вполнѣ изучить, кромѣ сопзсгірііопез (Іісаіез, и иные аналогичные документы Государственнаго архива въ Будапештѣ, то наше предположеніе получило бы еще болѣе прочную опору. Остановимся сначала на общихъ замѣчаніяхъ М. Бе л я. Въ своихъ Описаніяхъ столицъ, составленныхъ въ двадцатыхъ, тридцатыхъ годахъ XVIII в., но, конечно, по матеріаламъ, собраннымъ ранѣе, ближе ко времени переписей 1715 и 1720 гг., Бель опредѣленно свидѣтельствуетъ о привычкѣ народа къ блужданіямъ. Такъ, въ Описапіи Земплипской столицы: „ Ѵіх шипи ѵісшп ѵісіеаз зіпе 81аѵіз, інріе ѵеі оііш іат Іііс сопзесіегапі еі Гатіііа соріоза зипГ ргораещіі, ѵеі аЛѵоЫпі диоіісііе аііі, Огаѵі, Ѵаікіаіі, Киззі, Роіоні——. Вит (81аѵі КиБіетз)-тізсепіиг, іпзрігапі еізсіет циоцие сопзиеішітет ѵадапйі, циит аііориіп §епз Ііаес сШісіІтз тщгеі-- —ліізі тапйаіо сіесіисѣа, піі іи ѵісо Вхегсіаііеіу еі аііѣі ѵійітиз*. Послѣднее сужденіе, однако, сильно ослабляется другими его же заявленіями: въ Описаніи Сабольчской столицы: „Ншщагіз-асііепиаілз (въ Сабольчской столицѣ), не ге^іо іпсиііа ргогзиз засегеі, НиБіепі. іп зпрріетепішп йагі зипр аігох еі іцпоЬіІе ащшз-аісріе еосіет Іосо сііи регзіаге пезелит. (Дна еніт щге Ьегейііагіо пиііі зині оѣпохіі 2), зесіез, сгж ІиЬеЛ, іттиіапі еі згізсерііз знздие йедие тідгайопіЬиз аІіЫ аезіаіет, Ыетет аІіЪі ігапзтіЫипі. І^иосі іипс ітргіпп 8 Іасіині, сшп ѵеі Ігегоз іпсіірізсшіідіг, пои ипсіедиадие сотто (Зо8, ѵеі а ІгіЬиБз іттипез 8е ргаезіаге ѵоіипі, циае ге8 пои (Іотіпіз іапіит іеггезігіЪиз, зей еі ргоѵіпсіае ипіѵегзае отпіпо ёатпоза е8і“. „Ассезаеге поп На ргісіет Биіігепі-,оЪзсигиш йотіішт ^епиз еі поп нізі аігосііаііз сопзсіит" 3). Б Возможно, что въ II р е с б у р г ѣ, О с т р н г о м ѣ іі Вѣнѣ имѣются и лучшіе списки работъ В е л я.

2) Кивіісі івііивтосіі іахаіез (ІісиШиг, ео ^ио(^ сіотіно Шітевігі аішів вііщиіів іахат ипіиз ітрегіаііз ьоІѵагН аиі ІгіЬиіагіаь орогав сііегит <Іиосіесіт ргаевІеШ, саеіегиш аЬ отпі онеге, чиосі гизіісів Ііогісіііагіів іпсиніЪаГ, ІіЬегі.

3) М. В 61, Сотрсшііит Пипца.гіае р;еоср'арііісит. стр. 129.

_163 _

Въ

У нгвар ской столицѣ; „Виійіепі — —іпзіа Ьійе^ипі ѵііат* *). Ср. донесеніе Унгварской столицы въ 1729 г. сейму объ Унгварскои Верховинѣ: „Еі цпіа ай гііе іпсоіепйит поп еві арішп (воіит), ѵада депз ЛгШгепіса іат гага йхіі Йотісіііа, иі тахіюа раг8, Ьогпйа ѵісіеіісеі: ваха, сиііигае іпсарасіа, ѣопів осиіів ііійщпа, Іегів йшііахаі Ъевііів еі ѵоІисгіЪив Йевегѵіаі-. ВспеЯсіа саеіегоциіп іѣійет тіііа, іпйе пиііа поЫІіит ЗіаЪііаііо-1-. Нов (ВиШепов) — —Роіоиогат ехсиг8Іо еі гаріпа ай%іі иѣегіив— —■. Сиі (]ат ѵійеЫіиг тігит, сит еі сігситциацие аиі йчщиепв репигіа ігитеійі (еов) аЩщіі аиі, ресогит Іиев Йеѵавіаі (циае сіио, інвіаг ѵщіііагит, 8еве регашіаге воіепі), іиттаііт іпіедгаз [идете роззеззіопез, роііввітит сит Іюс тосіо іат Іасііе ветеі ехрейіапі, иі отнет сіотевіісат виреІІесШет соііесіат ино вагсітіпе Іасііе Ьитегів Ьа^иіепі 2). Перейдемъ теперь къ даннымъ, относящимся къ отдѣльнымъ поселеніямъ: Іез-йеіеггітаіп

Земплинекая столица. Въ Подгорномъ или Токайскомъ (I) округѣ: А г й 6 оііт О г йо, ра^ив--а. 1705 внѣ Ьеііів сіѵіИЬив сІезетіиз еі поппіві а. 1720 поѵІ8 соіоиіів іп8е88Н8 3). Сгевгіеіу--а. 1705 Ііпі кюиз (Іезетіиз, а. 1746 поѵіз соіопііз іпзеззиз 4). Поіор, поѵа ІІиіщагогит сит 81аѵіз тіхіа соіопіа геіі§іопів йіѵегвае °). Ье^уе8-Вёпуе-іпіі аййис а. 1730 Іезетіиз, іат аеіаіе позіта соіопів Ниіщагів-іпзеззиз с).

Vатов-У,] Га 1 и— —іиіі сітса ехііит зесиіі ртіотіз 7) сіезоіаіа зоШиеіо-, позіто іат аеѵо поѵіз соіопііз іпзеззиз 8). О М. В 61, Сотрепсіішп, стр. 83.

2) Изъ Упгварскаго столичнаго архива у Б и д е р м а н а, Ор. сіЦ стр.

78, ир. 3.

3) 8 г і г т а у, Хоііііа іоро§гар1ііса сотііаіш Хегаріёпіепвів, стр. 222—223.

4) 8 2 і г ш а у, Ор. сіЦ стр. 227.

5) М. Б е л ь. с) 8 2 і г т а у, Ор. сіі., стр. 230—231.

7) XVII в.

8) 8 2 і г т а у, Ор. сіі., стр. 182.

11*

164

Всѣ четыре села, по Лексикону, мадьярскія. По переписи 1715 въ Кбгбт было прежде 150 до~ мовъ, во время послѣднихъ волненій село запустѣло 5), О судьбѣ села Как см. выше 2). Въ

Островномъ

или

При-Водроискомъ округѣ 3):

(II)

Изъ русскихъ и мадьярско-русскихъ сёлъ Лексикона находимъ у Веля замѣчанія о сёлахъ: И ахи ося, (Кіз) Боѣ га, (Веіезя) Роіуап, (Восіго^) 8яегсІа1іе1у—по Леігсикону русскія,, А^агсі и В61 у—по Лексикону мадьярско-русскія. Р е г Ь е п і 1с4) е і И а т бея — ■— іпсоііз тіхііз еі ѵадіз е^епізцие. По переписи 1715 г., толіжо въ этомъ году Регѣепік стало заселяться, пришельцы живутъ въ хижинахъ/3). ИоЪга-(ра^ив), теІіогіЬив соіопіз йезоІаШз, іепеѣ іііі, нІ8І ѵадоз, ргоридоз еі тіхіі ^епегіз пайопізцие айѵепаз. Роіуап-іпсоііз КиЙіепів аіцие ѵадіз.

8яег(1а1іе1у— —поѵа соіопіа-. ЕгаІ оііт ра&пв сеіеѣгіз, а Воётанів ехсиНиз-, циі еЛ сазіеііит іп ео і-еііциегапі, зесі ровЦиат а сепіит аппіз йезеНиз зіеііі, стіе аппоз аіідиоі іпзеззиз евѣ-. Ра^шті. касіепиз сіезегітп, аи§епі асіѵепае ВиВхепі, Нип^агіз тіхіі. Веіу ѵіх 9 сопзіаі соіопіз, 8еітуегів еі аіііз поЬШЬиз іапшІапШтз еі ех сііѵегзіз гедгопіітз ГаіИіепісіз соііаііз. Относительно А§’агс1 Белъ отмѣчаетъ оставленіе его большей частью крестьянъ: А§агс1-заере йа ехиіиз соіопіз, и! ѵіх іетоз іпсоІаз геМтіегіі саеіегіз сіііарзіз; шшс асізшй (жпеп аесіісиіае сігсііёг осіо іпсоііз КиЙіепів Нип&агів тіхііз. Остальныя, упомянутыя у Веля сёла, въ Лексиконѣ мадьярскія: Р. Вегесгку-(ра^из), іпзеззиз стіе 'атіоз аіідиоі. іпсоіііиг а поппиШв айѵегьіз Нип^агів, КиВіепіз пііхйв. Л ѢІацуаѵоіъ/ац пбрейзеце, мад. пзд. III, стр. 398.

2) Стр. 85—86.

3) О поселеніяхъ какъ этого, гакъ н остальныхъ округовъ столицы, всѣ свѣдѣнія взяты изъ описанія Б е л я.

4) По Лексикону—мадьярское село. ъ) Ма^уагогз/ац шзреззеце 1. с.

_ 165 _

N. Сгёгез-ѵісиз ехіііз-соіопіз' іпЬаЪіІаІиг тізегіогіЬпз, тіѵепіз тахітат рагіет іізсіетцие ІІиНіепіз еі Нип§агіз, 8С(1 ріепііітз.

иігіщие ѵадіз еі ттс Мс, ттс аІіЫ сіедеге см-

Басітосг-Ншщагіз. рагіе--рагѵа сіііарзіз, тІ8сепіиг 8іаѵі еі ВиіЬепі.

N. е 1 К. И о ъ ѵ а § у — —іпсоііз тіхііз, тізсгіз еі ѵадаЬипсІіз.

8 2 і п у ё г-іпсоіае,

иіі

раисі

зипі,

ііа

еііт

т-

даЪитІі.

8го1пос8ка-іпсоіае тіхіі еі тідгаііопіЬиз сгеЬгіз сіеШі.

К. ТТ ] 1 а к— —іпеоіііиг аЬ Ншщагіз,

ѵадаЪимІіз 81аѵіз

ТПІХІІ8.

2ё1ёпу— —іпсоіііпг а Йіѵегзіз паІіопіЪиз, Ншщагіз, 81аѵіз, ВиПіепіз Ро1опІ8цне, ігециепіі питего аейісиіагит, зей соіопіз-ѵадаЬитІіз еі іпзіаЫНЪиз. Подобныя же замѣчанія, но въ значительно меньшемъ количествѣ, сдѣланы Белемъ и относительно нѣкоторыхъ поселеній, лежащихъ внѣ Дольней земли, въ средней и сѣверной части столицы: Въ Уйгельскомъ (III) округѣ: Васзко *)-рациз, соріоза ВніЬепогшп соіопіа іпзеззиз — —, асіѵепае — — зипі еі ірзі поп зиШсіипІ ѵіііз ехсиіііопі. С з о г § б-іпсоііз Ви11іепІ8 ѵсьдіз тіхііз. К і з 21 е-іпсоііз оііш Марзіз еі циатѵІ8 ео8 аихегипі ^аіп ВиіЬепі еі 81аѵі. Въ Михалёвскомъ (IV) округѣ 2): N. МіЬаІу——оііт Іат Ігейиеш Іатсріе поЬіІе оррійит егаі, 8е(І рагііт резіе, рагііт Іетрогит іпіигіІ8 Іапіореге еѵііиіі, иі ра§І8 тиіііз зіі <1е1егіи8— —■. АЬ асіѵепіз епіт іапіит аппіз ссЫгіпс диаігюг аиі диіщие соаіиіі і сіе о еще Іепиііаіе еогнт Ііисйшп здиаііеі. г) Въ Лексиконѣ—словацкое село, остальныя пропущены. . 2) Въ Лексиконѣ—всѣ поселенія словацкія.

166 8 2 і а г а-ра^пз рориЫиз, пшійв (ІезегЫз ') аесІШСІІ8, циае пипс ііегшп геріеге сопапіиг шіѵепае Киіііет еі 81а ѵі. Уавагііеіу'-інсо1І8 тіхііз, роііогіішз ВиБіетз, рагііт ргізсіз, рагііт шіѵепіз.

Въ Оградзанскомъ (У) округѣ: В а к 6 с ъ 2) сит ргаесііо Еі 18 ео — —іпсо1І8 раисіогіЬи8-81а ѵІ8 еі Ви11іепІ8, соіопіаѳ поѵсье; оііт аЪ Ніт^агіз іп8І(1еЪан1иг, іІ8сдие, рагііт етогіиіз, рагііт сШсірвіз ае^ге ипіі8 аііегѵе геаіаі. Въ 1689 г. Андрей Сирмаи обратился къ столицѣ съ просьбой объ освобожденіи на 3—5 лѣтъ отъ всякихъ податей тѣхъ крестьянъ, которые поселятся въ сёлахъ і^аіаІаіѵа3) (IV округа) и 8211 сйа (V округа)4), совершенно запустѣвшихъ во время предшествующихъ смутъ 5). Въ Строиковскомъ (VI) округѣ: К г і г 81 у 6 с г 6)-- оііт сііи йезеііиз 8Іе1і1 х^ие роаіеа а рІигіЬиз соіопіз, диат іто, іпсоІеЪаІиг, Ішіс іатеп ассе88І1 ипиз ѵеі аіівг, циі ра^еіішп ішіпшпі 7). Шаришская столица. Въ Секчовскомъ (V) округѣ: ргаейшт 8еи Іосію сіезоіаі/из 9).

О п сі г е і о ѵ а 8)

е8І

Абауйварская столица. По Лексикону, въ столицѣ нѣтъ ни одного русскаго села, Б е л ь же упоминаетъ нѣсколько, въ которыхъ недавно пох) Въ рукописи (1 с 8 е г 1. и 8.

2) Въ Лексиконѣ—словацкое село.

3) Въ Лексиконѣ—словацкое село.

4) Въ Лексиконѣ—русское село.

5) Аііаіекок Яетріёи-ѵагте^уе Ібіѣёпеіеііея (Матеріалы для исторіи Земнлшіской ст.), II, 1897, стр. 143.

6) Пѣтъ въ Лексиконѣ.

7) Бел ь.

8) Въ Лексиконѣ—русское село.

9) Б о т ь

_ селились стями:

русскіе,

167

то одни, то вмѣстѣ съ другими народно¬

Ргосеввнв

С8е ге 1іаііеи8ів:

Ста сіи а-апіеа Нші&агоз аіиіі, ^ат српѵепаз КиЙіепоз ІІ1І8 (ІейсіепііЪиз іп зирріетспіит ассеріі. НаЪепі засгат аесіісиіаін, диат С я е г к о, 81аѵі С у г к е ж ' сіісипі 1). Капу-Киіііепіса езі соіопіа, ігедаепз еі соріоза; сопѵепае зппі отпез, гіШ Огаесо гет засгат Гасіспіез. К ё ѣ у--(Ни іпсльііиз ,]асшѣ, аппо сіетиш 1724, Ііегі Шсоіаі 8яетеге ргоѵісіепііа, КнШепіз асі соіепсіит рег1ИІ88118. Регесзе, сопвітііів'ргіогі (Капу) сит іпсоііз, Шт а$гі сріаіііаіе. Р г о с е 8 8 и 8 Р іі / е 8 е г і е н 8 і з: А. еі Р- Мізіуе, Воіо^сі, 018ѵа—зіп&иіогит іпсоіае іпсіі^епае диісіет Ніт^агі зипр сопѵепае 81аѵі, КиЙіепі ас Роіоні еііат. Ргос ез8и8

8 и і к 8 я о у і е п з і з:

Лгка-іпсоіае сопѵепае зипі, ех Нип^аііз, КиИіепіз регтіхіі.

81ауіз еі

Торнянская столица. о К а 1 и с 8 к а и Н о г ѵ а і і сказано выше 1). *

Угочская столица 2). Всѣ нижепоименованныя сёла, по Лексикону, русскія:

С 8 о (I г еі»' въ 1696 г.: ЫаШег (Іезегіа, а^тоз ііііиз петіпе ехсоіепіе а). Въ 1715 г.: (^иопіат (іпсоіае) — — а сІиоЪиз 80ІШ11 аппіз Іосит Ііипс, а ѵн/іііН еігсііег аппіз сіезегіит, а) Стр. 91—92.

2) См. о пей замѣчанія г. стр. 196, нр. 1.

3) Сопзсгірі.іопез сіісаіея.

Т омашівськаг о, Етнот'раф.

карта,

168

іпЪаЪіІаге соерівзепі,-еі іпіиііи тівеггітае сопйіііопів іп€ОІагит-сотііаіпв ігіит аітогит геврігіит еів іпйиівіі. На лицо—1 соіопив, 2 тдиіііпі. Въ 1720 г.: 1 соіопив, 1 іпдиіііітз ’). Кігѵа. Въ. 1715 г.: Аппо Йипіахаіргаеівгііо Іосит Ііипс іпсоіае іцІіаЪііаге соерегипі. На лицо—1 соіопив, 8 іпдиіііпі. Въ 1720 г.: Ысеі диійет розвеввіо Ьаес йе поѵо апіе зех аппоя. рориіагі соеріввеі, уегит диіа оѣ Тагіагогит ехсигвіопет 2) ііегит сіезоіаіа тапвіввеі, айеодие ртавсвсІепЫ аппо поѵііег герориіагі соеріввеі, На лицо—4 соіопі 3). С ваги а іо. Въ 1715 г. въ немъ было 21 соіопі, 4 іпдиіІіпі. Въ 1720 г.-' Іпсоіае, іп ргіогі сопвсгірііопе соітоіаіі, рагііт рег Тагіагов аѣсіисіі, рагііт рег Йотіпов іеггевігев ргіогев іп Магтаііа іпіегсеріі іипйідие согит ай еовйет йеѵоіиіі еі рег пстіпет ехсоіипіиг. Очевидно, однако, что нѣкоторые уже вернулись, иные прибыли вновь—въ таблицѣ находится 7 соіопі, 1 іпдиіііпив, 1 айѵепа; имена семерыхъ находятся и въ сопвсг. 1715 г. 4), Въ КігаІуЬага, по переписи 1696 г., совсѣмъ не было крестьянскаго населенія, а лишь барская челядь, привязанная не къ мѣсту, а къ господамъ: Ніс, ргаеіег вегѵііогев йотіпогит, пиііиз гизііст, іапіиішпойо сигіае Йотіпогит та^паіит герегіипіиг 5). Въ 1715 г. въ немъ 8 соіопі, 6 іпдиіііпі6). Присутствіе въ КігаІуЪаяа въ началѣ XVIII в. мадьяръ, потомъ выселившихся, отмѣчаетъ Сирнаи7): КігаіуІіага-» А. 1712 ЪаЪеЪапі еііат Неіѵеіісае Сопіеввіопі аййісіі виит Ыс тітвігит еі Огаіогішп-, диі-а. 1727 вропіе Йесеввегипі8). Г. Кагавяіб, па границѣ Береженой столицы. Въ 1696 г.: Наес рогііо, диае вресіаі ай еотііаіит ІІ^осва, еві Маіііег сіешіа, іеггая гііігія петіпе ехсоіепіе. 9) Въ 1715 г. въ немъ 7 соіопі, въ 1720 г.—9 соіопі, 1 іпдиіііпив 10). х) Соп8сгірііопс8 апп. 1715 еі 1720.

2) Въ 1717 г.

3) Сопзегірііопез апп. 1715 еі 1720.

4) 1Ь.

5) с) 7) 8) э) 10)

Сопвсгірііопез оіісаіев. Сопзсгірііопез апп. 1715 еі 1720. Коііііа сотііаіиз ТТ^осІпепзіб. Стр. І4і. Сопзсгірііопез (Іісаіез. Сопвсгірііопез апп. 1715 еі 1720.

169

Н е 1; 6 п у-іпсоіае Віикепі,-оііт Ншщагі, (рііа аппо 1709 РгстМсапз Неіѵеіісае Сопіеззіоніз іп Неіепу-потіпаШг, 1751. ак ехегсіііо ішшзіегіі зиі іпкікішз х). Сабольчская столица. О перерывахъ въ существованіи сёлъ (N71 г) Вёііек и РІ1І8 мы говорили выше 2). По Белю: В о 11 е к—- — Ішисі ргісіет інсоііз оЬ іспірогшп іпіцшіаіепі йіШщіепІлЪиз сіезегіиз решіиз. По переписи 1715 г. въ немъ, однако, 14 соіопі, 1720 г. — 21 соіопі, причемъ 10 именъ крестьянъ повторяются въ обѣихъ переписяхъ. Возможно, впрочемъ, что жители покинули село послѣ 1720 г. Р і 1 і 8-пирег а Вщііепіз соіі соерШ8, раисіогііщ8 диісіет рго а§гі рогііопе, циае аіщизіа езі; еі агепоза. Въ 1715 г. въ немъ 3 соіопі (съ чисто.мадьярскими именами), въ 1720 г.

11 соіопі (имена ихъ преимущественно мадьярскія) 3). Не думаемъ видѣть здѣсь ошибку Веля: пирег можетъ относиться и къ 1715—1720 гг., мадьярскія же имепа, какъ мы указывали, носятъ и русскіе, потомки обрусѣвшихъ въ русскихъ столицахъ мадьяръ. Сг е 18 е-4) уісиінз, а ііийіепіз поп На ргісіет ИаЪікагі соеріиз. К а г а з т/л-4) кое ипіео іпіеііх, диосі а ѵадаЬипсІа Виікепогит ріеке іпзкіеаіиг. Бачъ-Бодрогская столица. О сёлахъ КегезгСйг и К и с я и г а сказано выше 5). Многія изъ приведенныхъ цитатъ любопытны и въ иномъ отношеніи. Изъ нихъ видно, что въ первой половинѣ XVIII в. русская народность на Дольней землѣ распространялась гораздо далѣе, чѣмъ въ послѣдующее время. Сгруппируемъ относящіяся къ этому показанія: г) Зш’іпаѵ, КоіШа сотііаіиз ІІ§ос1ііеп8Іь, стр. 133.

2) 3) 4) 5)

Стр. 157. См. приложеніе. По Лексикону—мадьярское село. Стр. 92—94.

170

Въ южной, нынѣ мадьярской части Земплинской столицы *), по Велю: Виіііеііі—Вёіу, Свёке, Оіазгі, Роіуап; Н ип ^ а г і еіВиіЬепі, В іи Ь. еп і е 1 Н и п $ а г і—Адагй, Васзка, К., N. Вагі, В. Вегесяку, N. Сгёгез, Ноіука, Каго8, Кігаіу-Неітесх, Коропуа, Ого8, 8хегсЫіе1у, Ѵііапу.

81аѵі еі Віиііепі—Ьайтосг. Нип^агі, 81а ѵі, ВиНіепі—Воіуап, Сееіе), Войго^Кегезийг, КМаІий, ЪІ8/ка. Ѵаріасзка, ІІ]ЪеІу (8а1ога1]а) Нип^агі, 81 а ѵі, ВиНіепі, Роіопі:—8/. Магіа, 2ёІёпу. Вѣроятно, нѣкоторая часть русскихъ жила и въ сёлахъ, гдѣ, по Велю, іпсоіае тіхіі, или гдѣ имъ не указана народность крестьянъ: Вапіосх, І)оЬга, К. К о ѵ.е 8 сі, Ьеапуѵаг, Регѣепік, К. е 1: N. Во^ѵа^у, 8хіпуёг, Зяоіпосзка. Но крайней мѣрѣ, въ Раг8 ^епегаііз Описанія Б е л ь замѣчаетъ, что въ указанной части столицы рѣдко можно встрѣтить чисто мадьярскія поселенія, вездѣ же, обыкновенно, мадьяры перемѣшаны съ словаками, русскими и поляками 2). Послѣ цитированныхъ выше на стр. 154 словъ слѣдуетъ: „Ецшйеш іи ра$І8 Схі^апй аВ]ііе Кагай ѵіх аііі іпсоІшИ, ргаеіег Ншщагоз, 8ес1 ео8 а соттіхііопе піі аііий ІіЪегаі, циат циой Іосо ЬаЬБапІ іат аЪзІгизо Іатцие йіПісіІі 3), иі пето ѵеі ассейеге аііиз, тиВоттиз тізсеге спт ір8І8 ѵеШ, аііоцаіп ѣі еііат 8еп8Іт раиіаііннріе іпсіртпі со11аЬі“. Въ Абауйварской столицѣ, но Велю: Виіііепі—Сгасцу-Ар<Шіі, Кану,, Кеіесзёпу, Кёіу, МікоМга, Регесзе, Зяоіпок. ВиіЬепі еі Ниндагі—Сгайпа, Вайѵану.

81аѵі еі Виіѣені—Ц]-8ха11а8. Нип^агі, 81аѵі, Віиѣепі—Агка, Епс8, Еопу. Нин^агі, 81аѵі, ВиІІіені, Роіопі—Во1о§;й, ОІ8ѵа, А. еі Е. Мізіуе. Въ Саболъчской столицѣ, по „8егіе8 Іосогит рогіаИит 1720 г. А), слѣдующія поселенія 5): О Въ Токайскомъ (I) и При - Бодрогскомъ (II) округѣ и въ части Уйгельскаго (III).

2) См. выше, стр. 154, 162.

3) Оба села закинуты въ болота. '*) См. приложеніе № 4, о сошсгірііопез 1715—1720 гг., въ примѣчаніи.

5) Курсивомъ отмѣчены русскія и мадьярско-русскія, но Лексикону поселенія.

171

а) вполнѣ русскія: (Лгуіг), Вёііек, Виііу, Кегез, РШз, (.Мсігіа) Рдсв, Зхаіюісв, Тітаг; б) почти исключительпо русскія: Ваіза (ргаеіег пиши аііегитѵе), Сгеізе (ргаеіег сіиоз Ьотіпев), Кагазх (ргаеіег 3 ѵеі 4 С0І0П08), Ш-Кепея (ргаеіег Ігез); в) преимущественно русскія: А]ак, Агапуо8, Ве88епубс1, Беѵеіек, Боѵб-Реігі, Уарког, Васи (ІЩ І^еііёгіб, ѴІ88, Уаікосі; г) на половину русскія: Вакіа-Ьогапіѣаха, Рігісзе; д) съ русскимъ меньшинствомъ: ОуіИсу (іп Іегііаіііаіе), Сгуііге (сегіа рагіісиіа), N. КШ6 (іп еехѣаііѣаѣе), Мапсіок (раг8 аііциа), Міііаіусіі (іп сіиаПаКіаіе), Раісха (раг8 аііциа), Реіпекаха (іп Іеіѣіаіііаіе), Р6с8-Ре1ц (іп ІеПіаШаІе) и Те(; (ігез ѵеі диаШог). Изъ заключительнаго замѣчанія столицы видно, что эти русскіе (и румыны) составляли бѣднѣйшую, пришлую и не осѣвшую еще окончательно часть населенія 1),—то, что называетъ Бель—„ріекв- шівега еі ѵараѣшкіа “. Въ переписи 1720 г. даже въ сёлахъ, но „8егіе8% вполнѣ или исключительно русскихъ, крестьянъ почти сплошь носятъ мадьярскія имена 2). У Веля изъ этихъ сёлъ названы русскими: А^ак, (Хуіг) Вёііек, Виііу, 6-еІ8е, Кагазх, Уарког, ІШз, 8хако1С8, Тааз, Тітаг и УІ88; кромѣ того, русскими онъ считаетъ Рахопу и Ууіге^укаха, въ КепехГб—Нип^агі еі Киікепі. Бидермапъ упоминаетъ еще о поселеніяхъ русскихъ въ столицахъ Боршодской, Бигарской и Торнянской 3). Въ послѣдствіи русскіе новосёлы или ушли въ другія мѣстности, или, чаще всего, окруженные инороднымъ населеніемъ, утратили русскую народность, но сохранили, въ большей или мепыией степени, „русскую вѣру“. Утрата народности тѣмъ легче могла произойти, что

С См. приложеніе № 1.

2) См. приложеніе № о.

3) Оі (1 е г іи а и и, Віе ипцагізсііеп КиСіенеп: „1)іе ііикіиігешіеп Ѵоікятаязеп (<1ег Киіѣепеп) егцоззеп зіек сіатакя (послѣ возстанія Франца И Ракоцн) иЬоі’ гііс ѵош Кгіеде ѵегііееѵіеп, тепзсііепіеегеп СеЬіеіе сіея АЬаир ѵагег, Тогпасг, /еіпрііпег иші Вогзсікхіет Коіпііаіз, Ьгеііеіеп віеіі іп Сцосзаег Котііаіе аия иші гігап^еп аіз ЬаиякаШце ип<1 Іепкзате Хжиіе ѵоп аііеп ѵсгзіашііо’еп ОгишПіеггп ігсшііц Ъешіікопппі, Ъіз ііеі- іп гііе ЕЪепе <іез 8/аЬоІсзег иші Віііагег Котііаіз ѵог“ (II, стр. 70—71; подробности — въ примѣчаніяхъ къ этимъ страницамъ).

172

многія сёла въ началѣ XVIII в. были весьма малолюдны крестьяне часто считались единицами *).

Позволимъ себѣ нѣкоторое отступленіе отъ нашей темы и остановимся на этнографическихъ отношеніяхъ внѣ предѣловъ Дольней земли, въ средней и сѣверной части Земплинской столицы, по скольку они отразились въ Описаніи Бе ля. Какъ мы видѣли выше, распредѣленіе національностей въ Земплинской столицѣ въ 1773 г., было, въ общихъ чертахъ, почти такое же, какое существуетъ и въ настоящее время. Этнографическая картина по Описанію Бе л я—совершенно иная: не только сѣверная полоса столицы является чисто русской, но и почти весь средній Земплинъ покрытъ русскими колоніями: русскіе, то одни, то вмѣстѣ съ словаками или мадьярами занимаютъ цѣлый рядъ сёлъ "). Словацкихъ острововъ на сплошной русской территоріи, по Б е л ю, нѣтъ. Кромѣ смѣшаннаго 8 я I г о р к 63), остальны я, прилегающія къ нему сёла, словацкія по Лексикопу, у Б е л я— русскія: К. Вгеяпуісяе, N. Вге/пуісяе и Носза. Отдѣльныя словацкія сёла Т и г а п у (VI) 4), О г о 8 я В і 8 гЭ Относительно нѣкоторыхъ сёлъ 3емнлинской ст. незначительность количества крестьянъ отмѣчена Б е л е м ъ: въ I и II округахъ соіопі раисі, раисіогез—въ N. К б ѵ е з й, 8 я. М аг і а, О 1 а з я і, О г б з, 8 я і п у е г, Няотоіог;, N. Оегез—ѵісиз ехіііз; Ацагй—8 аейісиіае, Веіу—ѵіх О соіопі, Ьеапуѵаг—3 ѵеі 4 аейісиіае. ІІо переписямъ въ тѣхъ же округахъ крестьянскихъ дворовъ было въ 1715 г. изъ 65 поселеній 1—2 въ 10-ти, 3—5 въ 13-ти, 6—10 въ 23-хъ; въ 1720 г. 2—5 въ 14-ти, 6—10 въ 26-ти. Въ Угочской ст. въ 1715 г. изъ 61-го села было дворовъ 3—5 въ 4-хъ, 6—10 въ 19-ти; въ 1720 г. изъ 49-ти сёлъ 2—5 въ 4-хъ, 6 —10 въ 15-ти. Въ Сабольчской ст. въ 1715 г. изъ 127-ми поселеній 2—5 дворовъ въ 18-оси, 6—10 въ 37-ми; въ 1720 г. изъ 131-го поселенія—1—5 дворовъ, въ 13-ти, 6—10 въ 34-хъ и т. д. Надо, впрочемъ, помнить, что въ переписи 1715, и, особенно, 1720 г. не занесены наиболѣе неимущіе слои йодатнаго населенія; см. приложеніе № 4.

2) Точно также и относительно вѣроисповѣданія показанія Веля не совпадаютъ часто съ показаніями Лексикона. Такъ, въ нѣкоторыхъ сёлахъ, гдѣ по Велю, КиВіепі (т. е. за нѣкоторыми, можетъ быть, исключеніями, уніатскаго вѣроисповѣданія), но Лексикону имѣется рагосішз саікоіісае геЫдіопів тіпгзіег. ЫІѵеЫсае соп/'еззгопгз: Т а р о 1 у-В і з я 1 г а Еекеісраѣак, 8 6 к и 1, У е Ь е с я, V і в п у б п др. Въ М а 1 у а зб с я’ ио Велю—81аѵі ІиШегапі, по Лексикону—81аѵі, рагосЬиз саЫюІісае' геіі§іопіз и т. д. Ср. такъ же выше, гл. У, о сёлахъ русскаго выступа столицы, стр. 125, пр. 6.

3) См. выше, стр. 127.

4) Цифры въ скобкахъ обозначаютъ округа на нашихъ картахъ.

173

1га 1) (УІ), Мі1іа1)6 (IV) и ІМоѵозхеІісха (IV)—у него также русскія. Укажемъ теперь русскія и смѣшанныя, по Белю, поселенія средней,— по Лексикону, и теперь—преимущественно словацкой части столицы 2): 1) По правому берегу р. Топли, на границѣ ПІаришской столицы, начиная съ сѣвера: Візхіга 3), Еекеіераіак, Негтапу, II и сП у о, 8оки1, УеЬёс/, (Уагаппб Озетегпуе), РогиЬка4), Баѵійѵа^’аз, **8хас8ііг, С х а Ь 6 сх, **Ро1уапка 5), 8хІапкосх 6), К е г е р 1 е 7), В а с 8 к 6, У і 8 и у 6 8), ***Т и 8 8 а, ***Т и 8 8 а— В.] I а 1 и, 6 г), (**К и р о п у), Таги ока 9), **ВаІ8хёс8 10), *Ко1іапу, ***(!ег еп<1 а, ***Мі§1ё8/, (*Й еЪ е $іі у б) 10), ***К. еі ***У. А ха г, *8 х ё с 8-К е г е 8 х і и г, ***Р е 1 е ] 1 е, ***Е § г е 8, +*С 8 е 1 е **М а^уагіхзёр, **Т е г е Ъ е 8 10), ***Н а г (1 і с 8 а, о 1Ъ а 8 а, ***К е 1 е с 8 ё п у, К а х т ё г, **У і 1 а п у, ***Ѳ е гс 8 е 1 у, (С 8 о г § о), ***К а 8 о и), *Сгагапу ,2), *Войха8ІІ(]1ак, *Схёке.

2) Между рр. Тонлей и Ондавой, опять съ сѣвера: Бойка, (***Р е 1 к 6 с х), (***М о § у о г 6 8 к а), (К ѵ а к 6 с х) (Міііаіу к о), ***Т 61-1 х 8 ё р, **Т 6 і-К а,] и а, ***В е п к 6 с х, ' *) Лесіісиіае иошіиііае ІІиШепогиш.

2) Условныя обозначенія: пе подчеркнутое названіе—поселеніе, русскоено Белю, словацкое шш мадьярское но Лексикону: Ѵеіібсх; подчеркнутое названіе—русское н по Белю, и но Лексикону: С а а Ъ б с ц названіе безъ*—поселеніе чисто русское по Б елю: В і 8 я 1 га, II и (11 у б; названіе съ*—поселеніе съ русскимъ большинствомъ: '"'О-а г а ну; названіе съ**—русскія, по Белю, составляютъ только часть населенія, ниогда незначительное меньшинство: я а с 8 и г; названіе съ***—соіопі шіхіі, иаііо шіхіа у Беля, безъ ^алъ: нѣйшпхъ поясненіи; ***Тіі8за, б г); названіе, заключенное въ скобки-— поселеніе, пропущенное въ Лексиконѣ: (Сзбгдо), (у'Мегнік). _ 3) 1п гіра Торіуае рацъш оЫондиз, яе<1 гагіогіішз Іицнгіія ІйШіенія.

4) інсоіій раисіз ІіиПіепія. г>) Рациз схііів. с) Раг ргіоті (К о г с р 1 у е) зоіо, зііи сі іпсоіія, Киіііепі епіш еі ізіі яшіі.

7) Раисиіія соіопія ВпіЬешн.

8) 1нсо1І8 раисія еі ецепія наііонія ВиВіепісас. °) Іисоішіі (радиш) ІІиБіені, раисі нишего е^ешцие.

10) См. выше, стр. 154. п) Раисіоѵіішз — — соіопіз, сіиашѵіз еі Іііс тіхііь ѵіх ипо аііегоцие Нип §’аго геіпріо.

12) Йеріешя сошктя аебісиіія ІІиШепогиш, ипо аИегосріе ІІиіщат рсгтіхіогит.

174

(**М ё г пі к),

(***Т61;-Л е

821г

е Ь),

Огозз-Кагтёг

**8 г е (Ш 8 ъ к е, К о ш о г 6 с 2, (С 8 і с 8 6 к а) 2), М а $ у а гК г и с 8 6, **Ма] огбсгка, (**;;:Непе2 0С2), (Ко 1 с 8-Но 88 2 й т е х о).

3) Между рр. Ондавой и Лаборцемъ изъ сёлъ русскаго выступа иа югъ, по Велю, русскія только: Ого82-РеІгбс2, Р а к а 8 х і 6 и В, а Га,] оси; въ И о 1 с 8 і к б с / — соіопі 81аѵі сайюіісі, а1іІ8 дихВ; Г. сі А. Зхйнісхе, Ковагбсх, Вѵар а 16 с х, Сг і % 16 с /—словацкія; Т и г с 2 о с 2 и 81: е Га п 6 с 2—у Б е л я нѣтъ.

4) На востокѣ столицы огъ сплошной русской территоріи тянется въ бассейнѣ р. Лаборца и между Лаборцемъ и Ондавой до параллели N. Міііаіу полоса русскихъ и смѣшанныхъ поселеній, начиная съ **Р а р і п а, N е с 1і ѵ а 1 уРоіуапка и **82інпа: 2иЬпа, (А# у ій6с2)3), (Вейа8 6 с 2), М а 8 к 6 с 2, Н г и 8 8 6 т. е. Р. Кбгіѵёіуез, 8 2орк6с2, (**Кагпа), (**Ношоппа), Р е 1 і с 8 е 4), Р о гибка, **Ь е 8 2 к б с 2, **Т а р о 16 к а, (**Н е § е й и 8 Га 1 ѵ а), (**К 1 а Йхапу), **Ки с 8 і п, (**А. НгаЪбсх), **бгтея о, **8хі;ага **Р б 8 8 а, (***М а г к-С 8 е т е г п у е), **И а Ь а Га 1 у а, (**І 2 Ъ и^ у а), (**Р е і г б с 2), **А. КбгГѵёІуез, е 8 2 п а. а~ кбсх °), ■**';Д'8 /иска, М і Іі а 1 у ь). Такимъ образомъ, русская и русско-словацкая территорія отъ Ого82-Ка2іпёг до Вакбсх занимаетъ оба берега р. Опдавы.

5) Южнѣе N. Міііаіу лежатъ болѣе уединенно *Ѵазагкеіу 7) и ("’Вапбсх),8) а еще южнѣе, къ сѣверу отъ Виіка—(** Оаіаі у). Такимъ образомъ, чисто словацкими являются лишь: небольшая часть въ серединѣ столицы отъ Р. ВгВпуісие „па ;сѣверѣ до Таѵагпа-Роіу апка па югѣ и отъ Оі^ібсх на западѣ до ТоіКгіѵа на востокѣ, а также юго-востокъ столицы, на югъ отъ N. Міііаіу, гдѣ, кромѣ Ѵазагѣеіу, Вапбсх и НаШу—все словацкія, словацко-мадьярскія и мадьярскія сёла. ]) 2) 3) 4) г>) 6) 7) 8)

Іпсоіае раисі. Іпсоіае рагез (какъ въ О г о 8 я - К а я т 6 г). Раисиііз Ііиіііепіз саііюіісіз. , Оезеп, т. е- Наязіпа— (іпсоіае) 81аѵі саііюіісі. См. выше, стр. 154, іір. 6. См. выше, стр. 165. ІПСОІІ8 тіхіів, роІіогіЬив КиШепіз. Іпсо1І8 шахіта рагіе ІІіИІіепіз.

175

Немыслимо допустить такую массу ошибокъ у Бе ля, тѣмъ болѣе, что онъ не держится вѣроисповѣднаго критерія: КдШіепіш, вообще, онъ не употребляетъ въ значеніи „человѣка русской вѣры“ и не примѣняетъ этого термина къ уніатамъ словакамъ. Остается признать, что дѣйствительно въ двадцатыхъ, тридцатыхъ годахъ XVIII в. русская народность занимала гораздо большій просторъ въ Земплинскѳй столицѣ. Бѣглый взглядъ на карту г. Томашівськаго вполнѣ подтверждаетъ данныя Веля: какъ разъ на западѣ столицы, на правомъ берегу р. Топіи, полоса словацкихъ уніатскихъ сёлъ спускается южнѣе Требишова, соединяясь черезъ Рб88а съ уніатско-словацкой территоріей между 8яіага и N. Мійаіу. Увеличилась теперь, по этой картѣ, чисто словацкая территорія въ серединѣ столицы, русскіе не только ословачились, но и утратили русскую вѣру, и эти исловаки“ католики и лютеране прорвали нѣкогда русскую полосу на западѣ, въ слѣдствіе чего Земнлинская словацкая территорія соединилась съ ІПаришской. Точно также раздвинулась на западъ и сѣверо-западъ (по долинѣ рр. Топли и Ондавы) и словацкая территорія юго-востока столицы. Яе входитъ въ нашу задачу подробпо распространяться о томъ, къ какому времени относится русская колонизація средняго Земплина. Полагаемъ, что она произошла имепно въ первыя десятилѣтія XVIII в. Хотя турецкіе набѣги поражали лишь южную часть столицы, но войны и междоусобія XVII и начала XVIII в. страшно опустошали и остальное ея пространство 1). Одна изъ самыхъ обширныхъ столицъ Угріи, она, по переписямъ 1715 и 1720 гг., была сравнительно слабо населена. Въ весьма обстоятельной переписи 1715 г. нѣтъ почти ни одного села, въ которомъ бы не было—и часто въ весьма большомъ количествѣ—пустующихъ домовъ, заброшенныхъ земельныхъ надѣловъ 2). Съ водвореніемъ въ 1711 г. внутренняго спокойствія въ Угріи, и изъ этой раззоренной столицы потянулись переселенцы на югъ. Комиссары Нитрянской столицы, проведшіе А Вяігтау, Хоііііа Ііівіогіса, ХоШда 1оро§гарЫса, развіш. См.также А с в а сі у, Ма§уагог82а§ перезведе. Лежащія западнѣе ея стблнцы менѣе за это время пострадали.

2) Асзасіу, Ор. ей., III, стр. 398—401 (мад: изд.).

176

перепись 1715 г., отмѣчаютъ, что въ весьма многихъ мѣстахъ покинутые дома не лежали въ развалинахъ, а были въ нѣкоторой исправности, отмѣчаютъ, что жители недавно покинули родныя сёла—т. е., именно, въ 1711—1715 гг. Къ этому времени мы и относимъ начало передвиженія русскихъ изъ сѣверной, русской части Земплина въ среднюю и южную, а на ихъ мѣсто и вмѣстѣ съ ними на югъ—и изъ Галичины, преимущественно русской, восточной. Переселеніе продолжалось и въ послѣдующіе годы. Въ 1720 г. количество крестьянскихъ хозяйствъ въ столицѣ увеличилось на 35°/о 1). Точныхъ данныхъ отъ дальнѣйшихъ десятилѣтій не имѣется. Думаемъ, что къ этому же времени относится и русская колонизація въ Собрапскомъ округѣ, къ сѣверу отъ большой дороги изъ Михалёвецъ въ Унгваръ. Въ этой части округа и у Феньеша, и въ настоящее время въ большей части сёлъ—уніатское большинство, свидительствующее, какъ и въ Земплинской столицѣ, о прежнемъ населеніи не только „ русской“ вѣры, но и русской народности 2). Означенная часть Собранскаго округа есть непосредственное продолженіе уніатско-словацкой территоріи Земплинской столицы. Но этотъ разливъ русской рѣки, вышедшей въ половодье изъ береговъ, лишь незначительнымъ слоемъ покрылъ поёмные луга. Русскія колоніи были весьма немноголюдны 3). Естественно, что и тѣ изъ русскихъ крестьянъ, которые остались на новыхъ мѣстахъ и не двинулись далѣе па югъ, въ совершенно чуждую имъ мадьярскую среду, и тѣ, которые О См. выше, стр; 158, пр. 4.

2) О сомнительности показаній Лексикона относительно сёлъ Собранскаго округа сы. выше, стр. 118—120.

3) Въ” Описаніи Веля лишь при небольшомъ количествѣ поселеній отмѣчено многолюдство или малолюдство того или иного. Изъ только что перечисленныхъ 104-хъ поселеній лишь о В а с з к б сказано—соріова еоіопіа; относительно 13-ти напротивъ, подчеркнута пхъ незначительность: А§уісібс/, В і 8x1 га (Тароіу), О г о 8 х-В і 8 х 1 г а, Сзісвбка, Сагану, К а 8 6, О г о 8 и - К а х ш б г, К е г е р 1 е, N. ЗТ і 1і а 1 у,' Р о 1 у а п к а, Р ог и Ъ к а, II а к б с /, 8x1 а и к 6 с х, Т а г п б к а, V і 8 и у 6. Въ сѣверной, русской полосѣ столицы только въ V а г і 1і 6 с х - - ріигеа іатіііоіае, въ В г и з п і с / а—15 іашіііоіао; раисі—въ Кб/. С 8 о Ь і п у е, Р г а ѵ г б с; х, 14 ок і 1 б с /, 14 о 8 к 6 с /, V і (1 г а н у. Отъ 1 -2 крестьянъ въ О г о 8 х-К а ] п а, К г і х 81 у б с /, Р о 1 у с п а; около 5-тн въ (I х Ь и § у а)• В г е 8 х 1 б, .отъ 7—8—въ Р г і 1 и 1 у а п, Р и с х а к, 8 х а 1 и і к; около 10-ти—въ 'V о.] 1 б с / и Ъ а ѵ а <1 а. Въ нѣкоторыхъ изъ этихъ сёлъ, правда, по переписямъ 1715 и 1720 гг., находилось большее число крестьянъ, но частъ ихъ могла послѣ 1720 г. выселиться.

177

недавно пришли съ сѣвера, сравнительно въ непродолжительное время подпали подъ вліяніе словаковъ, какъ тѣхъ, между которыми поселились, такъ и принесенныхъ въ тотъ же періодъ времени потокомъ переселенія изъ западнѣе Земплина лежащихъ столицъ въ болѣе благопріятныя для жизни, чѣмъ его сѣверъ, мѣстности средняго Земплина. На сѣверѣ только около Стропковъ словаки продвинулись пѣсколько на востокъ. Въ среднемъ же Земплинѣ уже къ 1778 г. „руснаки“ стали сознавать себя „словаками“ и лишь кое-гдѣ, преимущественно въ горной странѣ на западѣ столицы, уцѣлѣли русскія сёла, большая, часть которыхъ ословачилась значительно позднѣе. Послѣ того, какъ вода схлынула или впиталась въ землю, опять показались очертанія русскихъ береговъ въ томъ видѣ, въ какомъ они существовали въ теченіе нѣсколькихъ столѣтій. Считаемъ наше отступленіе не лишнимъ, какъ потому, что оно вноситъ новый матеріалъ въ русско-словацкую историческую этнографію, такъ и потому, что этотъ матеріалъ еще болѣе подтверждаетъ подвижность населенія Угріи въ первой половинѣ XVIII в.

Правительство, вызывавшее и усиленно поощрявшее иностранную иммиграцію, къ блужданію собственныхъ подданныхъ не могло, конечно, относиться сочувственно, хотя переселенію въ опустошенныя бывшія турецкія области оно содѣйствовало. Для столицъ же и помѣщиковъ такое явленіе было, разумѣется, весьма невыгодно *). Поэтому позже и правительство, и столицы, и помѣщики стали принимать мѣры борьбы съ духомъ бродяжничества, да и само населеніе ко второй половинѣ XVIII в. успѣваетъ вернуть себѣ привычку къ осѣдлой жизни. Послѣ 1778 г. такихъ массовыхъ передвиженій, въ общемъ, не наблюдается. Р Ср. М. Бел ь, Описаніе Сабольчской столицы. Сказавъ о переселеніи русскихъ съ мѣста на мѣсто (см. выше, стр. 162), онъ продолжаетъ: „І1И Щегі) аппио гесШи аиі ігіЪиІагііз еогит орегіз ігизігапіиг, ѣаес (ргоѵіпсіа) ргаезіагкіо сепзиі, срп риЫісе ітрегаіиг, ітраг гесМіілг, фіагкіо, ЧШ)8 іп сепзит геѣпііѣ, хісоз, сит із регсіріепсіиз езѣ, ѵасиоз іпсоііз іпапезчие (ІергеЬепсШ; И, чиосі іпЪег саіатііаіез-геіегепіит отпіпо езіЛ (тетЪг. II, § III).

12

178

Вотъ тѣ соображенія и факты, далеко, впрочемъ, нами не исчерпанные, которые привели насъ къ изложенному въ началѣ главы выводу. Этотъ выводъ, въ сущности, не представляетъ чего-либо новаго. Его, не приводя никакихъ доказательствъ, высказалъ еще И. И. Срезневскій въ своей запискѣ „Русь Угорская“, прочитанпой въ общемъ собраніи Географическаго Общества 29-го сентября 1851 г. х): „Правда, что и внѣ этого пространства 2) можно встрѣтить въ Венгріи селенія русскія; но они образовались изъ переселенцевъ позднѣйшаго времени и лежатъ разбросанно въ разныхъ краяхъ“ :і). Основанія для такого вывода, до извѣстной степени, разработаны въ 60-хъ годахъ прошлаго вѣка Би дермапомъЭ 4), и на его работу, въ значительной мѣрѣ, опираются и позднѣйшіе венгерскіе ученые, вносящіе, однако, въ научные вопросы и современныя теченія. Предвзятость и необоснованность нѣкоторыхъ взглядовъ Бидермана, сбивчивый планъ, сухость и краткость изложенія, отсутствіе часто не только точныхъ, но и какихълибо ссылокъ—все это, при началѣ нашего ознакомленія съ угорской Русью, не внушило намъ особаго довѣрія къ его книгѣ. Только когда, послѣ долгаго перерыва, мы самостоятельно стали разыскивать и собирать матеріалы, явилась возможность болѣе правильно оцѣнить значеніе трудовъ Бидермапа 5). Въ заключеніе—нѣсколько замѣчаній. Мы теперь оставили совершенно въ сторонѣ, какъ поселенія, о занятіи которыхъ русскими не только въ XVII, XVI, но и въ болѣе раннихъ вѣкахъ совершенно опредѣЭ Напечатана въ Запискахъ Географ. Общества, 1851, кн. I. 2) Очерченной передъ этимъ И. И. Орезневскимъ сплошной русской территоріи.

3) Стр. 7. у ГЛе ип§агІ8сІісп ВдЛІіепеп.

5) Въ Маѣ 1910 г. вышла пояснительная записка г. Т о м а ш і в с ькаго къ его этнографической картѣ Угорской Руси. Изъ записки мы съ удовольствіемъ убѣдились, что и онъ самостоятельно пришелъ къ тому же самому выводу. Г. Томашівський касается этого вопроса только мимоходомъ (стр. 196 и пр. 1, стр. 199 и пр. 1, стр. 204), предполагая, какъ видно изъ его словъ, обосновать свой взглядъ въ особомъ трудѣ. Будемъ ждать съ нетерпѣніемъ исполненія обѣщанія.

179

ленно свидѣтельствуютъ документальныя данныя *), такъ и поселенія (и ранѣе ХУІ в.) съ прилагательнымъ „русскій “— Ого82Іа1и, О г о 8 2 ѵ ат и т. п., довольно многочисленныя, разбросанныя въ разныхъ частяхъ Угріи и Трансильваніи. И въ тѣхъ и другихъ русскіе, особенно при вышеуказанныхъ условіяхъ исторической жизни Угріи, не могутъ также считаться непрерывно, въ теченіе вѣковъ просуществовавшими остатками первобытнаго русскаго населенія. По нашему мнѣнію, это были частью военныя, частью земледѣльческія' русскія колоніи, созданныя то правительствомъ, то землевладѣльцами. Самое названіе ихъ по народности скорѣе указываетъ на новосёловъ среди кореннаго чужероднаго населенія 2), въ которомъ они, рано или поздно, и распустились. Что же касается, въ частности, русскихъ поселеній въ Трансильваніи, то необходимо прежде еще собрать возможно полный матеріалъ о возникновеніи и судьбахъ каждаго отдѣльнаго. Относительно топографической номенклатуры, мы бы считали неправильнымъ исходить изъ изученія позднѣйшихъ (напримѣръ, половины XIX в.) географическихъ картъ: нужно установить исторію каждаго названія, выяснить, какъ оно звучало въ болѣе отдаленныя времена 3). Н. И. Надеждинъ выдвинулъ впередъ значеніе этой топографической номенклатуры, какъ самостоятельнаго и существеннаго историческаго источника: „Первой страницей исторіи должна быть географическая ландкарта: должна, не какъ только вспомогательное средство, чтобъ знать, гдѣ что случалось, но какъ богатый архивъ самыхъ документовъ. О Ср., напримѣръ, Вгіппау, Хоііііа-сотііаіиз ІІ§осѣіепзІ8: „А. Кагазиіб-А. 1371. В г і о с і и 8, Сарііиіі Ѵагжіінепзіз сапіог, Кагаг (Іісѣиа, сіесішѣіз ехРарі'аЬѵ, ѵісо Веге§іепзі, соіопіз іпзегИѣ-. Ілкіе еі потепсіаіига-ра§і“ (стр. 87).

2) Конечно, бываютъ п противоположные случаи, когда мѣстныя названія даются по остаткамъ кореннаго населенія, большая часть котораго вытѣснена чуждыми колонистами или ассимилировалась ими. Но тогда необходимо имѣть иныя, вполнѣ достовѣрныя доказательства такого процесса, а нельзя поступать наоборотъ—доказывать существованіе этого процесса, основываясь нр, подобныхъ названіяхъ. Объ этомъ, когда либо, въ другомъ мѣстѣ.

3) Попытку подобной работы относительно нѣкоторыхъ топографическихъ названій Бережской столицы мы имѣемъ въ статьѣ Ѳ. Легоцкаго, Мѣстныя названія Бережской столицы (Ъ е ѣ о с и к у Т., Веге§те§уеі Ьеіупеѵек, въ журналѣ Еі1то§гарѣіа, X, 1899, стр. 99—106). Ср. также его Веге§ѵагтедуе топо^гайа^а и А Веге§ше§уеі §бг. каііі. 1е1кё82зё§ек ібгіёнеіе, 1904.

12*

180 источниковъ.-Съ изученія ландкарты должно начинаться и изученіе исторіи" 1). Проницательный умъ Надеждина2) предвидѣлъ, однако, скользкость пути и предостерегалъ отъ угрожающихъ на немъ опасностей: „Требуется предварительная работа надъ географическою номенклатурою, восходящая отъ нынѣшнихъ названій къ древнимъ, старобытнымъ, первоначальнымъ, черезъ весь рядъ измѣненій, которыя они вытерпѣли; то, что называется „сравнительною географіею". Когда такимъ образомъ каждое названіе получитъ свою исторію, тогда самыя искаженія ихъ, размѣстись по вѣкамъ и народамъ, которымъ принадлежатъ, будутъ служить объясненіями основнымъ типамъ, скрывающимся подъ ихъ разноцвѣтною накипью. Особенно здѣсь важны имена народныя, сохраняющіяся въ устахъ туземцевъ, которыя гораздо надежнѣе ученой номенклатуры “ 3). „По малѣйшему, ничтожному созвучію, часто еще основанному на искаженныхъ звукахъ, (этимологія) соединяла самые несовмѣстимые факты, мѣшала времена, скакала черезъ разстоянія" 4). „Нигдѣ не можетъ быть столько раздолья произволу, мечтательности, натяжкамъ, какъ при звукахъ. Слово все въ нашей власти. Оно беззащитно. Изъ него можно вымучить всякій смыслъ этимологическою пыткою" 5). Когда же идетъ дѣло о топографической номенклатурѣ страны, раньше или позже занятой румынами, какъ Трансильванія и юговосточная часть Угріи, то возникаетъ новая опасность: счесть названія сёдъ, горъ, рѣкъ и т. п. за х) Опытъ исторической географіи русскаго міра (Библіотека для чтенія, XXII, 1837, III, стр. 27—28).

2) Ср. И. й. С р е з н е в с к і й, Воспоминанія о Н. И. Надеждинѣ (Вѣстникъ Географ. Общ. ХТІ, 1856, V, стр. 1—19).

3) Опытъ, стр. 35 —36.

4) 1Ъ., стр. 33.

5) ІЪ., стр. 33. Ср. И. В. Я г и ч ъ, рецензія на И. II. Филевич а, Исторія древней Руси: ТаисМ итѵШкйгІісІі (Ііе Ргаце аиі‘, оЬ йеіт Ѵѵігкіісіі аисй Хасіегсііп, ііеззеп Ашіепкеп (Іа8 ЛѴсгк цетісітеі інѣ, іи цІеісЬег ЛѴеізе ѵогцецапцен \ѵ;іге, дѵіс сй іт ѵогіісцешіеп УѴегке ІІегг Міеѵіс Ніи!. Ісіі тбсМе ез Ъеягѵеі&ІШ (АгсЬ. зіаѵ. РЬік, XIX, 1897, стр. 233); ср. тамъ же: „УУепп (ііезе Аи&аЫип^ (названіи карты славянскаго корня) ЬегѵеізЬаІіі^ 8сіп зоііе, во иіііззіеп (іапеЬеп аисіі апііегеп Огіз-Вегд- тісі РІиззЪепеппип§еп, іііе оЯепѣаг кеін зіаѵізскез Оергаде ІіаЬеп, тіі аи%е/а1іЯ гѵегчіеп, (Іатіі таи сіаз Уеі'ЬаЯпізз егкеппі нші аиі сііезе УѴеізе ѵоп (Іег нгаЯеп, гаШзеІкайеп Веяіеішп^еп еіне Аітинд Ьекотті14 (стр. 235).

181

славянскія (гезресііѵе—русскія), между тѣмъ, какъ они могли быть даны именно румынами—изъ запаса славянскихъ корней и словъ въ румынскомъ, особенно простонародномъ языкѣ. Прибавимъ еще одно: названія, въ которыхъ заключается корень о г о 8 я (въ мадьярскомъ языкѣ) или г и 8 (въ румынскомъ), не всегда можно непремѣнно возводить къ корню *рус“, въ словѣ „русскій" ').

Закапчивая нашу работу, выразимъ надежду, что—независимо отъ оцѣнки ея въ общемъ и въ частностяхъ—ею въ достаточной мѣрѣ подкрѣплена многократно высказанная нами мысль 2) о громадномъ значеніи весьма мало еще изслѣдованнаго рукописнаго матеріала въ Угріи. Безъ изученія угорскихъ архивовъ и рукописныхъ собраній занятіе прошлымъ угорскихъ славянъ вообще, а уіроруссовъ, въ особенности, совершенно немыслимо. Въ томъ, что въ изобиліи печатается венгерскими учеными, преслѣдующими свои научныя задачи, лишь изрѣдка попадаются разрозненныя данныя объ угроруссахъ. Но архивами Угоріцины должны бы серьезно заинтересоваться и ученые, посвятившіе себя исторіи русскаго народа внѣ предѣловъ Угріи. Мартъ 1911 г.

С.-Петербургъ.

*) Имѣть надо въ виду также н хаотическую орѳографію памятниковъ латинскаго шрифта не только относительно славянскихъ, но также и мадьярскихъ названій.

2) Первый разъ, въ засѣданіи Этнографическаго Отдѣленія Ими. Географическаго Общества 19 ноября 1891 г. „Замѣтки но этнографіи и статистикѣ Угорской Руси“ (напечатано въ Ж. М. Н. Пр.. 1892, № 2). Практически эту мысль осуществлялъ Бидерманъ, настоятельную необходимость архивныхъ изученій подчеркивалъ А. С. Будиловнчъ, Путевыя замѣтки о долинѣ средняго и нижняго Дуная (Ж. М. II. Пр., 1874, ч. 176, стр. 157—158, стр. 164, пр. 2).

СПИСКИ РУССКИХЪ И СМѢШАННЫХЪ ПОСЕЛЕНІИ.

Списокъ русскихъ и смѣшанныхъ поселеній Лексикона въ алфавитномъ порядкѣ русскихъ мѣстныхъ названій. Обладая значительной коллекціей схематизмовъ разныхъ годовъ епархій Мукачевской и ІІряшевской *), а также иныхъ уніатскихъ и католическихъ епархій .2), мы давно уже старались, на основаніи ихъ, выяснить русскія формы мѣстныхъ назвапій 3). Мадьярско-латинская орѳографія схематизмовъ, отсутствіе, во многихъ случаяхъ, параллельныхъ мадьярскимъ русскихъ народныхъ названій 4), частыя взаимныя противорѣчія 5 6) дѣлаютъ, однако, схематизмы далеко ненадежнымъ источникомъ. Выписывали мы также мѣстныя названія изъ угрорусскихъ газетъ и журналовъ, изъ угрорусскихъ письменныхъ памятниковъ, какъ опубликованныхъ разными лицами, такъ и хранящихся еще въ рукописяхъ. И этотъ матеріалъ, какъ можно было, впрочемъ, и ожидать, является далеко пе полнымъ и, опять-таки, и даже еще въ большей степени, противорѣчивымъ (>)2) М у к а ч о в с к о іі съ 1814 г., Пряшевско й съ 1826 г.

2) Лютеранскихъ н реформатскихъ схематизмовъ въ нашемъ собраніи очень мало.

3) Замѣтимъ, что иные схематизмы имѣютъ и извѣстное историческое значеніе: въ нихъ сообщаются, на основаніи архивныхъ данныхъ или мѣстныхъ преданій, свѣдѣнія о времени возникновенія пѣкоторыхъ сёлъ, постройки церквей, образованія пародіи, о мѣстѣ рожденія угрорусскихъ дѣятелей, о разныхъ историческихъ и археологическихъ достопримечательностяхъ и т. п. Въ схематизмѣ Мукачевской епархіи 1876 г. напечатана Вгеѵіз ЫзЬогіса поШіа Віоесезіз (стр. 74—80), Ве срівсораШ еі ѵісагііз Магапіого8Іеп8І8 (стр. 137—152), за 1899 г.—Вгеѵіз йібіогіса поШіа Біоесезіб еД ерізсораШз (стр. IX—В); въ схематизмі; Пряпіевской за 1898 г.—ВГеѵіз Ііізіогіа Ьіоесезіз.

4) Особенно въ схематизмахъ позднѣйшихъ годовъ.

5) Полагаемъ излишнимъ приводить здѣсь примѣры.

6) Въ угрорусской литературѣ XIX в. относительно формы мѣстныхъ назвапій —совершенный хаосъ: чуть не каждый авторъ передаетъ ихъ по своему. Тоже наблюдается и въ памятникахъ прежнихъ столѣтій, исходящихъ отъ грамотныхъ людей изъ народной среды, особенно, конечно, относительно названій не русскаго корня (Ср. М а т. V, приложеніе X? 4).

186

Названія на картахъ до половины XIX в.‘ Липскаго, Гёрёга, Чёрнига и т. д. тоже мало надежны 1). Труды Головацкаго, Гнатюка, Верхратскаго, Нидерле и др. не въ достаточной мѣрѣ и полнотѣ даютъ нужныя коррективы 2). Единственный выходъ изъ „Іаѣугіпіи тіезіорізпусіі иаиѵоѵ“ 3) есть систематическое собираніе названій на мѣстѣ, прямо изъ устъ народа, съ тщательнымъ сохраненіемъ особенностей различныхъ угрорусскихъ говоровъ. Но это и для насъ, да, вѣроятно, и для многихъ не мѣстныхъ или даже и мѣстныхъ уроженцевъ, сопряжено съ весьма и весьма существенными затрудненіями и врядъ ли могло бы быть проведено на дѣлѣ въ болѣе или менѣе близкое время. Желая по возможности избѣжать произвола, опасаясь впасть въ сочинительство несуществующихъ на дѣлѣ формъ, мы находились въ чрезвычайномъ затрудненіи при окончательной обработкѣ для печати настоящаго изслѣдованія, не рѣшаясь подставить вмѣсто мадьярскихъ пазваній Дексикопа выведенныя нами па основаніи вышеупомянутаго матеріала русскія формы 4). Относительно мѣстныхъ названій западной, русско-словацкой территоріи мы находились еще въ лучшемъ положеніи. Для ІІряшевской епархіи имѣлся списокъ поселеній, составленный о. ІО. С т ав р о в с к и м ъ 5), обнимающій столицы Спишскую, Шаришскую и часть Земплинской. Съ появленіемъ книги Цам бе ля6), мы получили уже вполнѣ надежную почву. въ его названіяхъ, собиравшихся имъ въ течете многихъ лѣтъ, какъ лично, такъ и отъ вполнѣ компетентныхъ мѣстныхъ дѣятелей въ самихъ поселеніяхъ 7). У Цамбеля помѣщены названія поселеній и внѣ ІІряшевской епархіи, 2) Въ позднѣйшія карты все болѣе проникаютъ новыя оффиціальныя мадьярскія названія.

2) Объ ошибкахъ и часто произвольности номенклатуры Нидерле см. С / а іп Ь е 1, Ор. сіС, раяяіт.

3) По выраженію Цамбеля.

4) Какъ указано въ нашемъ предисловія къ картамъ, русскія названія въ Лексиконѣ приводятся съ большими ошибками и неточностями. Кое-гдѣ, однако, мы и ими воспользовались, въ виду ихъ сравнительной древности.

5) Изданный Гнатюкомъ, Русіни Пряш. еиархі'і, стр. 31—47. с) 81оѵепяка гес и т. д.

7) Ор. сіѣ., стр. 89.

187

въ ’Земплинской *) и въ части Унгварской столицы. Формы названій Цамбеля были и взяты пами за основаніе. Но какъ было поступить съ мѣстными названіями восточной части русской территоріи? Карта г. Т о м а ш і в ь с к а г о и пояснительная къ ней записка далеко не во всѣхъ случаяхъ могли пасъ удовлетворить, хотя авторомъ съ величайшимъ стараніемъ собраны названія и приведены разные ихъ варіанты. Бъ текстѣ записки, какъ.заявляетъ г. Томашівській, онъ давалъ „всім назвам таку форму, яка загально уживаеть ся в украінськіп літературпій мові, відкладаючи знані діялектичні форми до показчикаа 2). Но орѳографія украинскаго литературнаго языка, основанная на фонетическомъ принципѣ, во многихъ случаяхъ совершенно не даетъ возмпожности понять, какъ же именно произносится то или другое слово въ тѣхъ малорусскихъ говорахъ, фонетическія .явленія которыхъ не совпадаютъ съ общепринятымъ украинскимъ литературнымъ произношеніемъ 1 2 3). Съ другой стороны, ешЬаггаз сіе гісііеззез въ „показчикѣ гдѣ для одного и того же названія дается двѣ и болѣе формъ, ставитъ читателя въ полное недоумѣніе: велъ ли эти формы существуютъ параллельно одна другой, или же, что чаще всего и бываетъ, одна изъ нихъ; въ послѣднемъ же случаѣ, которая именно дѣйствительно живетъ въ народномъ употребленіи? Иногда можетъ оказаться, что на одной 4).

1) Названій многихъ русскихъ сёлъ въ восточной части столицы у него, однако, нѣтъ.

2) Ор. сіі., стр. 188.

3) Особенно въ тѣхъ случаяхъ, когда у г. Томашівськаго приведенъ только именительный падежъ.

4) Примѣровъ можно указать очень много; вотъ нѣкоторые: въ „Показчикѣ" — Восзко — Бічків, Бічкув, Бичків, далѣе — Б о ч к і в; которую же форму предпочесть? (На мѣстѣ произносится Бычку у, Р- п.

—Бычкова, этимологически—Б о чк о въ); Ан д р а ін і в ц і, Апдрашовц і', (на мѣстѣ—А и д р а т у у ц і, р. п. —овецъ); Б е н я т и и а _ нліі Бенецина? Б е р е з і в к а, Б р е з і в к а или Брезувка? Буківці или Б у к о в е ц ь? Вільхівці, В .і л ь х о в е ц ь, В у л ь х у в ц і, В у л ьховець? Вірлява или У р л я в а? Г о р и и ц ь о в о, Г о р и н ч о в о, Герінчово? Г ус т, Гус те, Густоб (послѣдняя форма, не употребляемая народомъ, взята, вѣроятно, изъ одного экземпляра схематизма; Г у с т е, думаемъ, передѣлка Густое па галицкій ладъ)? Ж е л 'і с к о в е ц ь, 3 ел і з ь, 3 е л і з к о в е ц ь? К о п і н і в ц і, М о к у л і в ц і, К о н и ш у в ц 'і? Логово, Л о х о в о? М и с т и ч і?, I м с т і ч о в о (первой формы не существуетъ, па мѣстѣ—Им ст й ч о в о)? Онік, Осій, — на дѣлѣ Онадк Осади, р. и. Оноку, Осою и т. и. (о буквѣ ад см. ниже).

188

Въ концѣ концовъ, мы принуждены были бы по личному усмотрѣнію разрубить Гордіевъ узелъ*), если бы лѣтомъ 1910 г. случайно не познакомились въ Будапештѣ съ молодымъ, весьма талантливымъ венгерскимъ ученымъ, о которомъ мы и раньше слышали—съ д-ромъ Г. Стрипскимъ, незадолго передъ тѣмъ назначеннымъ кустосомъ Національнаго Музея. Родомъ изъ села Русскаго (Кивикбся), Бережской столицы, г. Стрипскій довольно долго жиль въ Мараморошской столицѣ и много путешествовалъ вообще по интересующей насъ территоріи. Историкъ и археологъ но спеціальности, онъ, главнымъ образомъ, собиралъ данныя по этимъ отраслямъ науки, но, въ тоже время, интересовался и пародными говорами и хорошо о нихъ освѣдомленъ. По нашей просьбѣ, онъ составилъ списокъ названій сёлъ столицъ Мараморошской, Угочской, Бережской, значительной части Унгварской и небольшой части Земплинской, а потомъ, послѣ провѣрки на мѣстѣ, прислалъ еще нѣкоторыя поправки и дополненія. Названія, по его словамъ, записаны точно въ той формѣ, какъ произноситъ народъ. Согласно съ нашимъ желаніемъ отмѣчено, на сколько ему было извѣстно, удареніе 2) и форма родительнаго падежа. Нѣтъ нужды распностраняться о томъ, насколько мы ему лично благодарны; полагаемъ, что и для науки вкладъ д-ра Стрипскаго будетъ признанъ цѣннымъ. Итакъ, въ оспову формъ мѣстныхъ названій, положены пазванія, сообщенныя Цамбелемъ и г. Стрипскимъ 3). Ихъ формы названій переданы въ нижеслѣдующемъ спискѣ 4). О Вѣдь, въ сущности, та или иная форма названій ненаходптся ни къ задачамъ нашего историческаго изслѣдованія, и ошибки въ номенклатурѣ не могутъ быть поставлены намъ въ вину.

2) Это имѣетъ особое значеніе для восточной части угрорусской территоріи, гдѣ въ говорахъ—иодвижное удареніе (см. Г н а т іо к, Русшн Прянь епархіі, стр. 16 и 48, Верхратскнй, Зиадобп. и т. д. Заи. ПТевч. ХХѴП—XXX, ХВ—ХВУ). Въ тѣхъ, болѣе рѣдкихъ, случаяхъ, когда названіе произносится съ удареніемъ то на одномъ, то на другомъ слогѣ, ставимъ два знака ударенія.

3) Формы непаходящихся у нихъ названій (небольшое, сравшггелыю, количество) установлены нами на основаніи вышеуказаннаго матеріала.

4) О нѣкоторыхъ отстуилсніяхъ въ сторону этнологическаго правописанія см. ниже. Отступленія эти, думаемъ, нисколько не затемняютъ истиннаго фонетическаго образа словъ. И Цамбель (Ор. сіѣ, стр. 90— 91, 93—96), иТомашівсь к и й (Ор. сіі., стр. 188) сознательно дѣлали уступки, каждый въ пользу своего литературнаго языка. въ какомъ отношеніи

189 Но дАя текста нашего изслѣдованія мы видоизмѣнили. названія, передавая ихъ не фонетическимъ, а этимолотческимъ правописаніемъ. Сами угрорусскіе писатели XIX—XX вв. (въ громадномъ большинствѣ), соблюдая преемственность литературной церковно-славянской традиціи, держались этимологическаго правописанія, сохранивъ ѣ; о, (вм. 6 или і, у, ю), е (вм. ё, і, ю), ы, ъ и т. д., не вводя новыхъ буквъ украинской азбуки или діакритическихъ знаковъ надъ о и е (д, ё). Въ народѣ же и доселѣ даже самая форма церковно-славянскихъ буквъ пользуется особымъ почтеніемъ: „Языкъ церковно-славянскій держалъ, да и теперь держитъ каждый Угро-русскій простой человѣкъ: святымъ, возвышеннымъ, у предковъ письменнымъ еще.--Оттуда то конзервативность Угро-русскаго народа, который и понынѣ лучше прилѣпляется къ церковнымъ письменамъ, нежели къ гражданкѣ, отсюду и его отчужденіе отъ всего, что имѣетъ въ печати видъ повседневный-; оттуда отвращеніе его къ книгамъ не писаннымъ по правописанію церковнаго языка“ 1). И съ практической точки зрѣнія, этимологическое правописаніе названій, вполнѣ соотвѣтствуя правописанію языка нашего изслѣдованія, даетъ возможность избѣжать разнаго рода недоразумѣній въ тѣхъ случаяхъ, когда въ русскомъ текстѣ приходится имѣть дѣло съ склоненіемъ названій, вызывающимъ чуждыя нашему литературному языку измѣненія звуковъ. Намъ казалось весьма неудобнымъ, напримѣръ, писать: „Ремета“ 2) въ именительномъ падежѣ, но отъ „Реметъ“ въ одной столицѣ, отъ „Ремутъ“—въ другой, отъ „Ремйтъ“—въ третьей, или „черезъ Андрашуу’ці“, но—„отъ Андрашов ець“ и т. п. Этимологически написанное слово подобно алгебраической формулѣ, въ которую можно подставить разнообразныя реальныя величины. Отъ этимологическаго принципа мы допустили, однако, и г) Е. Сабо въ, Христоматія церковно-славянскихъ и угрорусскихъ литературныхъ памятниковъ, Унгваръ, 1893, стр. 186.

2) Впрочемъ, мы старались избѣгать особенно рѣшительной этимологизаціи, предпочитая поступиться принципомъ, чѣмъ создавать, можетъ быть, никогда не существовавшія формы. Такъ, напримѣръ, Брестовъ (Ыотоппа Вгезяіб), а не Бересто въ: село находится на словацкой территоріи, возможно, что и русскіе называютъ его по-словацки, безъ полногласія и т. п. Ср., впрочемъ, Брестовъ (X. Вгевгіб) въ Бережской ст.

190

нѣкоторыя отступленія, не влекущія за собоіо практич-э скихъ неудобствъ: такъ, послѣ шипящихъ мы писали о, а не е тамъ, гдѣ о слышится въ угрорусскихъ говорахъ; прилагательныя, обратившіяся въ названіяхъ въ существительныя, употребляли то въ нестяженной, то въ стяженной формѣ, сообразно съ особенностями говоровъ: Кривое, Студеное, Колодное, Гу к л ивы й. За дѣ льскі й, но: Криве, Зубне, Мокра, Керецки и т. д. Установивъ формы названій для текста изслѣдованія по этимологическому принципу, ставимъ ихъ въ Спискѣ на первомъ мѣстѣ разрядкой; при этомъ: 1) Если наша форма названія вполнѣ соотвѣтствуетъ формѣ названія у Дамбеля и Стрипскаго, заключаемъ ее въ кавычки, добавляя, въ тѣхъ же кавычкахъ, родительный падежъ, если это представляется, почему-либо, необходимымъ. Для сокращенія и ради большаго однообразія вмѣсто мягкаго ц (т. е. ці, ць, ця, и т. д.) ставили ц твердое (цы, цъ, ца), вмѣсто мягкаго с въ суффиксѣ сш—твердое с— ск\ пользовались только однимъ зпакомъ г для украипскаго г (—лат. 1г) и і' (=лат. д)\ вмѣсто у, какъ произносятъ угроруссьт в на концѣ слога—в; вмѣсто уе послѣ гласныхъ (у г. Стрипскаго)—е 2); вмѣсто (п)о,(сѴ)о, у Дамбеля) и ьо (у Стрипскаго)—ё, хотя бы на о, съ предшествующимъ мягкимъ согласнымъ, и не падало удареніе; вмѣсто словацкаго окончанія именительнаго падежа множественнаго числа се (у Дамбеля)—угрорусское окончаніе цы (т. е. ці), возстановляя это цы и для сёлъ, теперь словацкихъ, по Лексикону же русскихъ.

2) Если же наша форма названія, такъ или иначе, существенно отличается отъ формы его у Дамбеля и Стрипскаго, то послѣднюю печатаемъ непосредственно за первой, но въ кавычкахъ й).

3 Вмѣсто Р у с ь кі й—-пишемъ, какъ принято и въ угрорусской литературѣ—? усскій. Во Верхратскому (Знадоби для иізпаня уг. рус. говорів, Зап. III евч., ХЬ, 1901), угроруссы называютъ языкъ свой „руск ы п або (м і с ц е в о) р у с ьк ы й“ (стр. 3).

2) Т. е. вм. Студено] е—С т у д е н о е.

3) У Цамбеля, разумѣется, латинско-словацкимъ алфавитомъ у Стрипскаго —русскимъ, съ соблюденіемъ орѳографіи С т р и н с к ’а г о и съ внесеніемъ, по его желанію, употребленной еще Верхратскимъ (Знадоби, Зап. ПІевч. XXVII) изъ мадьярской азбуки буквы и, для обозначенія особаго звука одного изъ угорско-русскихъ діалектовъ, въ которомъ

191

3) Параллельныя формы приводимъ лишь тогда, когда онѣ дѣйствительно существуютъ въ народномъ языкѣ. За русскими названіями помѣщаемъ названія изъ рубрикъ Лексикона: Ііп^иа Іаілпа, Ііп^иа Ішп^агіса, съ разнаго рода исправленіями 0, далѣе, въ скобкахъ, названія изъ рубрикъ Ііщріа гиіѣепіса, Ііп^иа зіаѵопіса, затѣмъ, гдѣ это находится въ Лексиконѣ, отмѣчаемъ, спщз геіі^іопіз рагосѣиз ЬаЪеаіиг, наконецъ —въ какой столицѣ и въ какомъ округѣ 2) лежитъ данное поселеніе. Русскія названія Лексикона печатаются безъ всякихъ поправокъ, точно въ той формѣ, въ которой они находятся въ Лексиконѣ 3). Возможно, что кое-гдѣ названіе Лексикона, не совпадающее съ современнымъ народнымъ названіемъ, правильно передаетъ тогдашнюю, употреблявшуюся народомъ форму. Ср., напримѣръ, въ Мараморошской столицѣ—Кагасзопіаіѵа (III), Інщиа гиіііепіса Когисзопоѵа—въ подпискѣ крестьянъ 1781 г,: „Обывателѣ сел (!) Коро чу нова" о—-ю (ліі ио Ѵ-\ш, а Гнатюк (Етнографічні материяли, 1,1897, стр.

X) принялъ для этого звука знакъ д: и б и, с т б л, д б л): Оішк, Осий, Ш к у р а т й в д і, ІИ е р б й в д і и т. іі. Тоже й см. у Жатковича, Замітки етнорр. з У г. Руси, (Етп. Збор. II, 1896, стр. 2). См. предисловіе къ картамъ.

2) Послѣднее только для тѣхъ шести столицъ, для которыхъ составлены нами особыя карты.

3) Любопытно, что въ столицахъ Мараморошской, Угочской, Береженой и Унгварской русскія названія иногда приводятся но въ именительномъ, а въ косвенныхъ падежахъ, чаще всего въ родительномъ, рѣже въ винительномъ пли мѣстномъ; такъ въ Мараморошской: Стану а, 1. гиШепіса— С а п і с 8=Ганичи—Г а н и ч, Каііпіаіѵа — К а 1 і п а с 1і=Калины—К а л ин а х, А. Хегев/ліісяе — X е г е в ъ и і с / и=ІТересннця — II е р е с н и ц ю, Е. Хегезгпісхе — Хоѵовисіісй и=Новоселиця — Новоселицю, Ееінеіе—К ет і и і й—Ремета—Р ему т, 8яе1е8 Еопка—Е и Іі а=Луг—Л у г а; въ Угочской: Паказх — В, а к и в 2 ѵ е=Рокосовь—Р о к й с в е; въ Береженой: ВаѣаЫѵа—В а Ь і с 8—Бабичи — Б а б и ч, Вііке—В і 1 а к=Білкы— Б і л о к, ВиЬиІібка—В о Ъ о ѵ і с в (вм. Воѣоѵівсв)=Бобовищи—Б о б о в и щ, Іѵапуі—I \ѵ а и о лѵ і с 8 (вм. І\ѵапо\ѵіс^)=Іванііуці—I ваповець, N. Еисвка—Б и с в о к=Лучки—Л у ч о к, ТеіЗкев—К о 1 о й п у о Іі о=Жолодное -Ж ол о д н о г о; въ Унгварской: ВиЬгбка—В и Ь г о к і—-Дубрувка—Д у б р у в к и, Ветеіе—В е т е Е=Ремета—Р е м е т, бгоіуа—8 о 1 у=Соля—С о л и, Уізка— ДУ і 8 к у=Випіка—В и іп к и, Уиівіпка — V и 1 в і и о к=Вульшинки—В у л ьшинок. Очевидно, дававшіе для Лексикона свѣдѣнія дворяне-помѣщики, не вполнѣ ознакомленные съ русскимъ языкомъ, записывали названія въ той формѣ, въ какой они его преимущественно и слышали изъ устъ народа, т. е. съ предлогами до, въ, въ связной рѣчи: „до Г а н и ч, уііересницю, у Калинах“. Названія же въ словацко-русскихъ столицахъ Земнлинской и ПІаришской, гдѣ дворяне—даже и мадьяры—обыкновенно владѣли словацкимъ языкомъ, почти вездѣ правильно поставлены въ именительномъ падежѣ, и при томъ названія въ им. мн. ч. на цы (ці) всегда съ словацкимъ окончаніемъ це: КоІЪомсге, Маіуазоіѵсге, Ргамтолѵсге и т. д.

_ 192

(Мат. У, стр. 129)—нынѣ Крану но во; въ Шаришской столицѣ—Р и'з и 1; а т е я о (II), Інщиа гиіііепіса РѴ і ъ г а п 1с а, нынѣ Р и 8 і е Р о Ре (по Ц а м б е л ю) и т. п.

Условные знаки и сокращенія: Названіе безъ всякаго знака — русское, по Лексикону, поселеніе: Студеное. Съ * — мадьярско-русское: *Фанчиково. Съ ** — словацко-русское: ** Боглярка. Съ + — нѣмецко - русское, сербско - русское: +Ко штиль, +Куцура. Названія поселеній, о языкѣ которыхъ нѣтъ указаній въ Лексиконѣ, заключаемъ въ скобки: (Бачава). саііі. — рагосішз сайіоіісае геіі^іопіз. §. г. — рагосішз §гаесі гііиз саШоІісае геіщіопіз. Йеіѵ. — тіпізіег Ьеіѵеіісае сопіеззіопіз.

Столицы!

Б. Б.-Б. Бг.

3. М. Сб. Си. Ст. Т. У. Ун. Ш.

— Бережская.

— Бачъ-Бодрогская.

— Бигарская.

— Земплинская, — Мараморошская.

— Сабольчская.

— Спишская.

— Сатмарская.

— Торнянская.

— Угочская.

— Унгварская.

— ІНаришская.

193

Абрагановцы, „АЪгапоіісе", АЪгаІіапу-І. (ЛЬгаЪашшсяе). Ш. I. „Абранка" ]), N. АЪгапка (АЪгапка), ц. г. Б. I. *А.гардъ, А^аічі, ц. г. 3. II. Андратовцы, „Андрашувці, р.—овецъ’4, Ашіга80С2, ц. г. Ун. III. „Андреева", Ашігеіоѵа, ц. г. Ш. IV. Анталовцы, „Анталувці, р.—овецъ", Апіаібс/, ц. г. Ун. III.

„Аиша Врх.", В. Арза (Арза ѴегсЪпуи), ц. г. М. III. „Арданово", Агйап-Іі. (Аг(1апо\ѵа), ц. г. Б. III. *„Ард овецъ, р. — йвця“, 8/61168- V ец-Агс! б, Ъеіѵ., ц. г. У. I. *Ардовъ, „Ардйу, р. Ардова", Векеіе Апіб, кеіу., г. У. II. *Ачадъ, (%іг) Асзай,

Бабичи, „Бабичі, р.— ич“, ВаЪа-І. (ВаЪісз). Б. III. Баблюкъ, ВаЫуик(Ваіак). Б. I. „Байеровцы", Ва]огѵа$а8 (Варголѵсхе), г. Ш. II. Б а л а лг о в ц ы, „ Балажувці, р.—овецъ", Ваіатз-І. (Ваіавоѵа). Б. II. „Баньске", Вапзгка (Вап8ке), §. г. 3. VI. „(Б аранйнцы), р.—ець“, Вагапуа. Ун. III. Барбово", ВагІ-Ь. (ВагЪо\уа). Б. III. „Батаръ", Ваіаг, §. г. У. И. („Бачава"), Васзаѵа. УН. III. „ Б е д ё в л я “, Вейо (Вейёѵ1]а), г. М. II. *Бель, Вёіу. 3. II. *Б е л ь т е к ъ, (ІЯуіг) Вёііек, §. г. Сб. Бенедиковцът, „Бенёді-

кѵвці, р.—овецъ", Вепейіке (Вепейікосл). Б. II. „Бенядиковцы", Вепейікбс/, г. Ш. V. Береговцъі, „ Берегівці, р. — овецъ", Веге^бсг Б. I. Березнякъ", Вегеяпік, • ц. г. М. II. „Берёзное В.", N. Веге/па (\Ѵе1ко Вгегно), г. Ун.

IV. „БерёзноеМ.", К. Вегелпа (Маіо Вгелпо), ц. г. Ун. IV. Березовецъ, Вге/оѵес/ (Веге/оѵесг). 3. IV. Березовка, „Вге/иѵка", Вге20ѵка(Вгехи\ѵка). Ш. IV. „Берёзово", Веге/па (Веге/оѵа), §. г. М. II. „Бехеровъ", Вісііагб (ВеЬего\ѵ), &. г. Ш. VI.

*) У

г. Бг.

Томашівськаго: „Кушниця*.

18

194

Б з я н е, „ Вхапе, д. — око", Войгаз (Взапуе), д. г. 3. У Г. *„Бикйня, р.—йні“, Вебкёиу, Ііеіѵ., д. г. У. II. „Блажовъ", Ваіа/зѵараз (В1а/о\ѵ), д. г. Ш. II. Бобовищи, „Боббвіщі, р.—бвищ“, ВиЪиІізка (Воѣошся), д. г. Б. II. Богеревица, „Ббг'ере•виця“, Еаіисзка (Ворогошсяа), д. г. Б. III. ** „ Б о г л я р к а “, Воріуагка. Ш. IV. Водружалъ, „Во(Іпі(1йаі“, Войги/заі, г. Ш. УІ. **„Бокша“, Вокза, д.г. Ш. V. „Боровъ", Воітб (Воггоѵе). 3. У. „ Б о р с у ч й н а “, Вогзяисзіпа. Б. I. Б о ч е о в ъ, „Бычкуу, р. — бва“, (К.,№) Восзкб (Весзкои), г. М. III. Бочковъ, „ Бычкуу, р. — ова“, Восзкб. У. II. „Б р е с т о в й к ъ “, К. Вгезяіб (Маіе Вгезіо). Б. III. Брестовъ, „Брёстйв, р.— бва “, N. Вгезгіб (ЛѴеІіке Вгезіо), д. г. Б. III. „Брестовъ Гуменянскій", Нотоппа Вгезяіб (Ботопзку Вгезіо). 3. У. Бродъ, „Брйд, р. Броду", Вгб(1 (Вгий), д. г. Б. II. Бродъ Красный, Іѵга8ШІ Ві'0(І, д. г. 3. У. Бронька см. Суха—-Бронька.

Брусница, „Впізпіса", Вгизиуіс/а, д. г. 3. IV. „Брустура", Вгизгіііга ІМ. III. „Бук овецъ, р. — івця", Викбся. Б. I. „Буковецъ", Викбся (Викотгсяе), д. г. 3. УІ. „Б у к о в е ц ъ. р. — івця“, Викоѵесг (Викоѵісяа), у. г. М. I. „(Буковецъ), р. — івця“, Викбс/. Ун. ІУ. „Буковецъ*, Викбся (Викочѵес/). Ш. УІ. Буковинка, Впкоѵіпка. Б. III. „ Б у ш т и н о “, Віі8Іуа-Іі., (Віізііпа), д. г. М. II. „ Б у я к о в ъ “, Иціак (Ви] акоѵ). Ш. III. „Быстра Верхбвина, р.—0]і—ы“, Візяіга (Ві8/Ігу), д. г. Ун. ІУ. „Быстра К р а й н я н с к а", Віз/іга. Ш. УІ. Быстрое, Ого8/ Віз/іга.

3. ІУ. „Быстрое", Тиг]а Візгіга, д. 1-. Ун. ІУ. „ Б ы с т р ы и“, К. Візяіга (ВізІге). Б. I. „ Б ы с т р ы й “, К. Візхіга (Візігу) Б. I. „Быстрый", N. ВІ82ІГЭ (ЛУеІіке Візіге). Б. I. Бѣла Избудска, ІзЬийуа Веііа (Веііа ХЪисзку). 3. V. Бѣласовиця, „Біласбвиця “, Вііазхоѵісиа. Б. I.

195

Бѣле, „Біле", Ге^ёг-р. (Вііе), ^ г. М. III. Б ѣлеёвцы, Векдос/. Ш.ѴІ. Бѣлки, „Білкы, р.— лбк", ВіПсс (Вііак), г. Б. III.

Бѣловарцы, „Біловарці, р.—ець“, К.,Кігѵа (Вііоѵагес/). М. Ш. **Бѣловежа, „Веіоѵейа", ВеіІоуе/за (Веіоѵс/а). Ш. IV.

„Вагринецъ", Уа^гінес/. Ш. VI. „Ва ленто вцы“, Ѵаіепібся (ЛѴаІепІосяе). 3. У. „Валковъ", Ѵаікб, §. г.

3. VI. „Валь к о в ц ы“, Ѵаіукбс/ (ДѴаІкоѵѵсе). Ш. V. „Вапепикъ", Ѵаррепік, г. 3. VI. „Варадка", Ѵагасіка, д. г. Ш. VI. „Варгаиёвцы", Ѵаг^опу (Vагііапохусяе). Ш. I. „Варих овцы“, VагіЬбс/ (ЛѴагІіохѵс/е), г. 3. VI. Вашвари, (Куіг) Ѵазѵагі, г. Ст. „Велькропъ", Ѵеікгор, г. 3. VI. „Велятинъ“, Ѵеібйіе (ДѴеІаііп), д. г. У. И. „Венеція", Ѵепес/іа. Ш. IV. „Вербяжъ, р.—же"—ѴегЪіаз-Реітизяоѵісяа, г. Б. I. „Веретёчово", Ѵегеіесзб, Б. I. „Верецкй Вшн., р.— цьбк,—цъкйх", Б1. Ѵегес/ке ОѴІ8пу ЛѴегеску). Б. I. „Верецкй Нжн., р.—цьбк, цькйх", А. Ѵегес2ке(Шяіу ЛУегес/ку). Б. I.

„ В е р я ц а “, Ѵегёс/е (ЛѴегаС/Іп), г. У. II. „Весь Р у с. II. “, 8обв 11]-!. (Нивка Колѵалѵез), §. г. Ш. I. „В и дрань". Ѵібгапу, §. г.

3. V. „Вилаги", Ѵііа^іі (ЛѴіІа^і),

§. г. 3. V.

„Вирава",

Ѵігаѵа,

§.

г.

3. V. „Вислава", Уіз/Іаѵа (УГазІаѵа), §. г. Ш. VI. Владичъ, „Бабій", Ѵіабісза, г. 3. VI, Ш. VI. Влахово, „Олагово", ЕбіѴС8 (Оіе^аіюлѵа). У. I. „Вой Т овцы", У С^ІОС/ (УУо^іо\ѵс/е), г. 3. VI. „Войчицы", Vёсзе (УѴ0]с2іс/е). 3. III. „Болида", Уоіісга. 3. V. Волковы и, _ „Вовкбвуі, р.—і]а, „Ѵоікоѵа, Ѵойкоѵа“, Ѵа1ка]а. Ун. III. „Волбвецъ, р.—івця“, Ѵо16с/, і>’. г. Б. I. „В о л б в о е “, Окбг-т. (УаІаѵа), §. г. М. Г. „ В о л б в ы й “, Ого8/ Ѵоіо ѵа (Ого8 ЛѴоІохуе), г. 3. IV. „Волосянка", Vоіоз/апка. Ун. IV. Волотское, „Волбсь13*

ко]е“,

Свегіёвг (ДѴоІовка),

& г. ^ III.

вга

йікеіу,

кеіѵ.,

д.

г.

У. I. '

Вольховица, „Вульховиця“, Е^тевке СѴѴиІсЪолѵісяа). Б. III. Вольховцы, „Вульхувці, р.—оЁёць“, Ігіюіся (Ігкисяок), §. г. М. III. Воль шинки, „Вултинкй, р.—гбв“, Уиівіпка (Уиівіпок). Ун. IV. „Воля Ру с. Ого82 Уоіуа (Кивка ЛѴоІуа), г. Ш. II. „Воля ІО р к о в а“, Лигко Уоіуа, г. Ш. VI. „Воля Юскова“, Лизикб Уоіуа, г. 3. VI. „ В о р 6 т н и ц а “, УогоШіс/а. Б. II. „ В о р о ч 6 в о “, Уогосвб СѴѴогосйолѵо), д. г. Ун. IV. В у Й г е л ъ, „ Вйгель “, Ті-

В у й л(о к ъ, • „Вййлок“, Тівга-Уі'іак, саік., Ііеіѵ. У. I. Вунѣево, „ Войну ово“,Уаіпаціі (УипуШоѵа), $. г. М. II. В у ч к о в о, „Вучк6во]е“ Уисвко-ш. (Уисвкоѵа). М. I. „Вы зни цы Вшп., р.— іць“, В. Уігпісяе (ЛѴівпа ЛУітісха), §. г. Б. I. „Вызницы Ср.“, К()2. (А.) Уіяіісге (Вгейпа ЛѴіяпісяа).

»Габура“, ПаЪига (НаЬиге), г. 3. У. „Гавай“, Наѵа], д. г.

3. VI. „ Г а в р.я н е ц ъ “, Сгаѵгапеся. Ш. УІ. „Гажинъ*, Наявіпа (Навуп).

„Г апдеро вица“, КіавігошI. (Напсіегошсга). Б. Ш. ***Ганиговцы% Непі^ (Напі^олѵсг), саЙі. Ш. II. Ганичи, „Г'апичі, р.— ич“, Оапуа (Оапісв), §. г. М. III. „Ганькбвица", Напкоѵісяа. Б. 1. **Гачава, Раіысвка (Насйаш), г. Т.

3. ІУ.

(Гайдотъ), СЩсІов. Б. II, Ун. III. Гайтовка, Намотка, Ш.П.

Б. I.

Высранка *), „Ривіе Ро1’е“, Ривяіа-т. (ДУіггапка), г. Ш. II. Вышка, Уівка (ЛУізку). Ун. IV. „Вышковцы", „Уівкоѵсе“, Уівкосг, §. г. Ш. VI.

О Въ этой формѣ находимъ названіе еще у Фе н ь еша (Г еог рафія, Ш, стр. 259). Въ послѣдствіи, приличія ради, (см. ниже о с. ІІудакъ, Земплинской ст.), измѣнили его на Вы с л ан ка (см. Томашівсъкий, Ор. сіѣ). М. Бель: „Ргаейіит Каізапсі оррійі, дной іаш РиззЪатезо еі Віаѵіз Риз/ѣе роіе ѵосйаіиг. 1)е ео ігайіііо еяѣ геігоасіів заесиііз іеггас тоіи аЪзогрШт еззе, аііодиіп іп ѵаііе зііит, зей ѵегіиз езі Ьеіііз еззе йеіеіит СіпШтізи.

197

Г её вица, 3) Сгёѵёп-І. (Сге,Іоѵѵіс2а). Б. I. „Гельцмановцы“, Неісгтапбся (Иекгташжсяе), г. Сп. „ Г е р а л ь т ъ “ 2), СгегаШі, §. г. Ш. IV. „ Г е рлаховъ“, СгегІасЬо (Сгег1ас1юиг). Ш. IV. Г е р ц о в ц ы, „ Гёрцувці, р.—овець% Негсг-Г (ІГегсгбп). Б. II. Г е т е н я, „ Хетёня “, Неіёпу, г. У. II. „Гигловцы“, Оі^іос/ (Оу§Істсге), §. г. 3. V. „Глйнянецъ*, І^ііпся (ІІІіпапеся). Б. I. „ Г л у х а н б в и ц ы “, НІиЪокар. (НІисЫпошс/а). Б. I. Годер маркъ, „Ноікіегтагек“, йга^ѵазаг, (СепІитѵіііа, Ншійегтагкі), §. г. Сп. „Голубйное", НоІиЪіпа (НоІиЫпе). Б. I. „Го ЛЬ 4ИК овцы“, Ноісзікбся (Ноісзікоѵсге), г.

3. У. „Голятинъ“, О - Ноіуаііп (8х1аге] Ноіуаііп). М. I. „Гомокъ, р.—ка“, Ноток, §, г. Б. ІУ. „Горбокъ Радванскій", НогЬок Касіѵапу (ПогЪе8апзку Кайѵапу). 3. V. Горинчово, „Горінчово“, Негіпсзе, §. г. ІЙ. II.

Городиско, „Нга(І7І8ко“, Нгайізяка, §. г- Ш. ІѴ\ Горонда, „Г'оронда, р.— ы“, СгОГОПЙ (СгОГОПЙ]'). Б. II. Горяны, „Горяни, р.— ян“, Сгегёпу. Ун. Ш. Гостовица, Ноз/Іоѵісяа, §. г. 3. V. ,Гр абовецъ“, Огозя НгаЬбс2 ■ (Нгаѣо\ѵесг)? д. г.

3. IV. „Грабовецъ Рус.“, Огозя НгаЪбсг (Огоз НгаЬо\\гесг), г, 3. VI. Грабовница Вши., „Грабйвниця Вшн.“ Г. НгаЪопісяа. Б. I. Грабовница Н ж н., ..Грабйвниця Нжп.“, А. БгаЪопісяа (Шзка НгаЬошсяа). Б. I. „Г р а б о в о “, йгійог-1. (НгаЬоѵо). Б. I. „Грабовчикъ“, НгаЬоѵсзік. Ш. VI. „Г р а б с к е“, БгаЬзгке (НгаЬзк]), д. г. Ш. IV. „ Г р ё б л я “, Г. КагазБб (НгеЫуа). У. I. Грибовцы, „Грібувці, р.~ бвецьѴ ВгіЪбсг (НгіЬоАѴІС/). Б. II. „ГрибовъОтіЪоѵа (СггіЪо\ѵ). Ш. VI. „Г р о м о ш ъ“, СгГОШОЗ. Ш. II. „Г р у ш о в ой, Кбгіѵёіуез (Егизоѵа). М. IV.

*) У Томапіівськаго: „Генівц ’і“.

2) У С т а в р о в с к а г о: „Г е р а д ц и к ъ“.

198

Гудяй, Ни^уар & г. Сб. „ Гу к л й в о е “ *), Ппкііѵа (Пикіѵу), §. г. Б. I. „Г у нк о в цы", Ншкосг.

ш. уі.

„Гусакъ, р.—а “, Ун, IV.

Низгак.

„Давидовъ", Баѵісіѵа^аз (БашйоуД, %. г. 3. VI. „ Д а в ы д к о в о Н. “, II] БаѵісГ к. (Башсіішѵа), §. г. Б. II. „Давыдково Ст.", О Баѵі(І - Ь. (Батіколѵа). Б. II. Д а м о ц ъ, Батбсг, §. г.

3. И. „Данилово", 86о - Г (Банііоѵа), §. г. Ш. II. Дара, Бага (Баге). 3. IV. „ Д а р г о в ъ “, Баг^б (Баг^олѵ). 3. Ш. (Деньковцы), „Денькувці, р. — овецъ", Бепціая. Ун.Ш. Держъ, Бегхз, §. г. Ст. „ Д е ш к 6 в и ц а “, Безко -1. (Безкоси). Б. Ш. Дицковица, Бісякоѵісяа. Б. I. Добра, (К.) БоЬга, д. г.

3. II. „Доброслава", БоЪгозхіаѵа, ц. г. Ш. VI. Долгое, „ Дбвго]е “, Боіііа, г. ІѴ1. II. Долгое, „ Дбвгоіе “, Ноззш т. Ун. Ш. к Также и Г у к л и в ы й.

„Гуснбе, р.—ого", Низгпа. Ун. IV. „Гу та“, Ндйа. Ун. IV. „Г ута 8іекпіска", І)ѵе§ НиМа (8к1епа Нийа).- Ш. VI. „Гутки", Ниііа, г. Ш. VI. „Долгой я БоШопуа. Ш. VI. „Доманйнцы, р.—ець“, А. Ботопуа (Ботапіпеся), §. г. Ун. IV. Домашина, „Домашйны. р.—йн“, Ботазіпа. Ун. IV. „Дор о братово", Бга§оЪагк—Г. (БогоЪгаіолѵа), §. г. Б. III. „Д равцы, р.—ець“, Багбся. Ун. III. „ Д р а г о в о “, Коѵезіі^еі (Бгакоѵа), §. г. М. II. „Д рагу ш 6 в е ц ъ, р.—■ івця“, Бгаки8ос2, г. Б. I. „ Д р и ч н а “, Бгесзпа (Бгейпе), §. г. 3. VI, Ш. VI. Дубина, „Дубины, р. Дубин“, БиЪіпа. Б. I. „Дубова", Бикоуа, г/

ш. ѵт.

„Дубовое", Боткб (БиЪоѵе), §. г. М. Ш. Д ѵ б р а в а, Бикгаѵа.

3. IV. „Дубравка", БиЬгбка (Бикголѵка), §. г. 3. IV.

199

„(Дубриничъ), р. Дубринич“, І)пЬгІПІС8 (І)пЬгіпС8І), г. Ун. IV. „Дубровица", БиЪгоѵісяа. Б. ІИ. Дубровка „ Дубрувка “, ОпЬгбка Фойгйка), г. Б. Ш. ‘ (Дубровка), „Дубрувка, БоЪгаііка “, БиЬгбка (БиЬгбкі). Ун. Ш. „ Д у л о в би, Биі -1. (І)и1 оѵа), г. М. И. „Ду пкб в и д а“, Куігез — I. (І)ипко\уіс/а). Б. ПІ. Е б о в и ц а, «Іоѣоѵісиа, Б. I. „ Е д л и н к и“, ІесШп.ка. Ш.

VI.

„Д у си но", Биз/іпа. Б. I. Д ѣ л о к ъ, „ Ділбк, р.— лку“, Рарр-І. (Оуііод), §. г. Б. ПІ. *Дтолай, Сгуиіа], Ііеіѵ., §. г. Сб. Д го р к о в ъ, Оуигко (Оуигколѵ). Ш. II. „ Д іб р о в и ц а “, Рар- Оу Ог§уі. (Оуигошся), г. Б. ПІ. Д я п а л о в ц ы, „Бяара1оѵсе“, Оуараіося (ОуараІолѵсяе), г. 3. V. **Д я ч о в ъ, „ Бяасоѵ “, Бесзо (Біасйоуу), 8- г. Ш. II. „Е д л о в а В ш н. “, Е. (\Ѵі8па ІесШгѵѵа). „ Е д л о в а Н ж н. “, А. (№/ша Жсііолѵа).

Іесііоѵа Ш. VI. «ГесІІоѵа Ш. VI.

„Жатковцы", 28еІІек (2аІко\ѵсяе). Ш. IV. Жбпровцы, Кішо-Г. (8Ьі^ѵосхе). Б. I.

„ Ж д <з н ё в о “, 28Йепуоѵа. Б. I.. „Жуково", 28ико. Б. II.

„Завада", 2аѵасіа, §;. г. 3. VI. „Завадка", 2аѵасІка (2алѵоіка). Б. I. „ 3 а в а д к а “, 2аѵасІка, г.

_3агорбъ, р.—у“, 2а1югЬ. Ун. IV. Заднее, „Задньо]е“, 2асІпуа, §. г. ІѴІ. II. 3 а д ѣ л ь с к і й, „Заділський“, 2а$уіІ82ка. Б. I. За л у жъ е, „Залужа, р.— ужа “, К. А1ша8 (2а1нйа)‘ г. Б. III. Зарѣчово,„ Зарічовой, 2аГІС80, г. Ун. IV. Зарѣчье, „Заріча, р.—а“, А. Кагазиіб (2агісяо), §. г. У. I.

Сп.

„Завадка", К. С8оп§;оѵа (2алѵасіка). У. I. „ 3 а в а д к а“,2аѵасІка. Ш. IV. „ Завидово", Хаѵісі -1. (2алѵісіочѵа). Б. III. 3 а г а т ь е. „ Загатя, р.— гать", Найшіе§ (2а]іаіуа) г. Б. ТІІ.

200

„Заусина“,^ап82та.Ун.ІѴ.

3 6 ой не Гумен., „^Ъоре, —око “, Нотоппа ГАЫ]Ш (Нитешка ЯЬоціа). 3. II. Збойне Йзбудск. „^Ъибязке ^Ьоіпе, §.— оііо“, Ія* Ьн^уа ^іЪо]гіа (ЯЪияку тАЬоу па). §. г. 3. V. Збунъ, /кипа. Б. I.

Звала, Хиеііа, г. 3. У. „Златникъ", Агапуоз - р. (Яіаіпік), §. г. 3. VI. Зняцово, „Знйцьово", Іцпёся (Ипуасяолѵа). Б. II. „Золотарёво", Оіѵез - I. (Хоіоіагоѵа), §. г. Ш. II. „Зубне, р. — огоЙ, ХнЬпа, д. г. 3. У.

Ивановцы, „Іванйуці, р.— Івановець“, Іѵапуі (Гѵѵапошсз), §. г. Б. II. Ивашковцы,,, Іваткіівцы, р. овець “, Іѵазкб-І. (Рѵаз^кодѵісяа). Б. Ш. „Йза“, Іяа, §. г. Ш. II. Изворъ,^ Іяѵог. Б. I. И з к а, „Исыьа", І8яка(Іяок), д. г. ЕѴІ. I.

И л ь к о в ц ы, „ Ількувці, р.— овець “, Ніікбся (Пкбся). и Б. II. „Ильница", Иопсяа (біі' пісяа), г. Б. III. „Имстйчово" МІ8ЯІІСЯѲ (Ітзіісяе), §. г. Б. III. „Иршава“, Ііозѵа (ігза^ѵа), г. Б. ИІ.

Казимиръ, „Каяітіг", Огозя Каятёг. (Каятіг), г. 3. VI. „ К а й д а н о в о“, Кдубапб, г. Б. II. „К а й и я Р у с.“, Огозя Ка^па, §. г. 3. УІ. „Каленовъ", Каіепб(Коіеполѵ), г. 3. У. „Калины, р.—йн “, Каііп-І. (КаІіпасЬ), §•. г. ІѴІ. Ш. Кальна, Каіпа. 3. ІУ. Калыіикъ, „Калнйк, р.-ка “, Каіпок, д. г. Б. II. К а м е н и ц а, „ Камяпиця “, Кетепсяе. Ун. ІУ. „Канора“, Капога. Б. I. „Капишова", Каріззб (КарІ880\ѵа), ц. г. Ш. УІ.

Карачфальва, Кагасз I. У. Р „К а р ч а в а“, Кагсзаѵа. Ун. II. „К а ш а р о в ц ы“, Козагбся (Козагоѵѵсяе), г. 3. У. „Кашовъ'1, Казб (Канолу), §. г. 3. ІИ. „Квасово", Коѵазяб, {*. г. Б, Ш. „Квасы, р.—сіу“, Вогішйі (КѵазяД. Ш. ІИ. „Квачаны",Кѵасзап (Клѵасяапу). Ш. Ш. „Кекенюшъ, р.—а“, Кбкёпуезб, саік., д. г. У. II. „Кендерешбво", Кепб-е гезке (Кепбегезося). &. III.

201

Кен езъ, Ёг - Кепёг,

Сб..

г.

Керестуръ, „Кирестуръ“, (Вася) Кегес82Ійг; г. Б.-Б. „Керестуръ44, 8хёсз Кеге82Ійг, §;. г. 3. ИІ. „Керецкй, р.—цъбк“ *), Кегесяке, §. г. М. II. „Керештвей", КбгбвМ, 8- г. Ш. I. „ К е ч к о в ц ы44, Кесвкбсг (Кесзколѵсге), г. Ш. УІ. Кибряль, „Еібряль, Р-— ли44, „ КіЫага, 8-—і, “ КбЫёг. Ун. Ш. Кивяждь, „Кывяждь, р.— ди“, Кбѵевсі, §. г. Б.Ш. К и личинъ, „Килычйн44, Кеіссвёпу. М. I. Киригаза, „Кірігаза44,Кігаіу - к., §. г., саШ. У. II. Кичорна, Кісзогпа. Б. I. „Кіевъ44, Куо (Кі^ѵіѵ), 8- г. Ш. II. „ К л е м б а р к ъ “, КІетЪегдЬ (КІетЪагк), д. г. Ш. III. „ К л е н б в а, р.—ы 44, Кіепоѵа (К1епо\ѵе), §. г.

3. IV. г, К л й м о в и ц а “, Кеіетеп -1. (Кіітошсга). Б. Ш. К л о ч к о в д ы, „ Клочкѵвці, р.—бвець44, Кіосвкб - I. (Кіосяку). Б. I. я К л я ч а н о в о 44, Кіасвапб. Б. II. і) Мы много разъ слышали р. н.: отрицаетъ іг г. Стр и я с к і й.

„Княгнпйна44, КпуаЪіпуа, 8 г. Ун. IV. „Еобалёвица®, (Іа1 -1. (СгоЬа1олѵіс/а). Б. III. **и Кожаны*4, Іѵогвапу, (Кѵгапу). Ш. У. я К О Ж у X О В Ц ЬІ “ , К028ІіЬбсИ (К0881і1ю\ѵс2е). Ш. VI. К о й ш о в ъ, „ КоГвоѵ “, Ко]во (Кр]8коіѵ), 8 г. Сп. ** „ К о к и п я “, Кбкёпу. Ш.Ѵ. К о л б а с о в о, КоІЬавгб, г.

3. IV. „Ко лбашово44, КоІЪава, 8 г. 3. III. Ко л б овцы, КоІЬбси (КоіЪотѵсяеу §. г. 3. УІ. „ К о л б д н о е 44, Тебкёз (КоІойпуоко), 8 г- Ь. III. „Колодное44, Лагѵа (КоІойца), 8- г■ М. II. „Колбпица44, Коіопісяа, 8 г. 3. IV. „К о л о ч а в а“, Каіосза (Каіосзаѵа), 8 г* М. I. „Кблчино44, Кбісвіп (КбІсзіпо), 8• г- Ь. I. „Комарпикъ Вшн.“, Е. Котагпік. Ш. УІ. „Комарникъ Нжн.“, А. Котагпік. Ш. VI. Комаровцы, „Комарувці, р.—овець44, Огозг - КотоГ0С2, 8 Г* Ун. Ш. „К о м л о ш а44, Котібвва, г. Ш. УІ. Комлошъ, Іѵотібв, 8 г-

-

-

'

-

-

’

у. и.

-

К е р е ц к и х ъ, каковую форму не

202

„Бона и я В.“, У егезтагі (УУеІіка Коропѵа), д. г. У. I. я Б о н а н я М. “, К. Кирапу (Маіа К арапу а), д. г. У. I. „К о и а иі н о “, Сгетуез (Коравпа), д. г. IV!. II. К. О ІГ И П о в ц ы, „ Копінувці, р.-—овець", N. Модуогбз (Коріпоси), д. г. Б. II. „ К о р е ё в ц ы “, Кощосг (Коге]о\ѵсие). Ш. УІ. К о р ы т нян ы, „ Коритшшы, р.—ян“, Кегекпуе, Д. Г. Ун. III. „ К 6 с и п о “; Кос/каз/аПаз (Козяіпо), д. г. Б. I. Кострипа, „ Костры ны, р. Кбстры и “, Козяігіпа, д. г. Ун. IV. К о т е л в я и ц а, , Ботйлниця“, КоШпісяа. Б. I. чК о ш е л е в о, р. —ового, “ Кезеіу - пі. (Кезеіуоѵа), д. г. IV!. II. У К о иі т и л ъ, „Коштіль, р.— іля “, Шпазябк (Крзіуі), саШ., д. г. М. III. К р а в я н ъУ4, Кегеріе (Кгамдапе), д. г. 3. III. „Крайниково, р.— ового“, Міііаіука (Кгаріікоѵа), д. г. ІѴІ. II. „Крачуново“, КагасзопI. (Когисзопоѵа). ІѴІ. III. „Криве", Кгіѵа (Кгпѵе). Ш. ІУ. „Кривое", ІЛісз Кгіѵа. 3. ІУ.

„Крйвый, р.—6го“, N. Кігѵа (Кгіѵбб), д. г.

IV!. III. „Крйвый, р.—ого“, Кігѵа (Кгіѵа), д. г. У. II. ' „Еряже, д. Кгіяосіі*, Кгіхзе. Ш- ІУ. „Кричовб, р- — 6го“, Кгісз-І. (Кгісзоѵа), д- г.

IV!. II. „Кру ж л ё в а“, Кги^зіуб (Кгизіуоѵа), д- г* Ш • УІ„ К р у ж л ё в ъ “, Кгихзіуо (Кгияіолѵ), д. г- Ш. ІУ. „Кручовъ", Ого82 Кгисзб (Кгис/оуѵ), д. г. 3. УІ. „Кру іпинецтА Кгиззіпеся. Ш. УІ. Кузьмина, „Кузмипы, р. Кузмин“, Кигтіпа, д. г. Б. II. „ К у мнят а, р.—ят “, КошІаЙЬ, д. г. У. I. „К у р и м к а“, Кнгітка, д. г. Ш. УІ. **„Куровъ“, Кигоѵа, д. г. Ш. ІУ. УКуцура, „Коцура", Кисяига, д. г. ип. еі поп іт., Б. - Б. „Кучава", Кисзоѵа. Б. II. „ К у ш н и ц а“ 1), К. Аѣгапка (Казпісяе). Б. I. „ К у ш н и ц аи, Кизнуісяа, д. г. М. II. ,,Ку іи та н бви цаи, КизІап - I. (Кизіапо\ѵісяа)„ Б. III.

О У Т о м а ш і в с ь к а г о; „М. Кушо и ц я“.

203

„Лавки, р. Лавбк", Ьадка (Ібаиіка). Б. II. „ Ладомирова “, ЬасГошіг (ішіотігоѵа), і>'. г. Ш. VI. „Ладомйрово, р.—а", „Ъасіотігоѵа, 8-—еі“, Ьаботёг, 8- г. 3. IV. Лазы. Тітзог (Ьаху). Б. I. „ Л а з ы, р, Лаз “, Ьаая. Ун. III. Л а л о в о “, V. Ьсапу-І. (Ьаіо\ѵа), 8- г- Б. III. Латорка, „Латірка“, ЪаІигка. Б. I. Лачновъ, „Ьаспиѵ, 8-— оѵа", Ьасзію (Ъасйпоуу). Ш. III. „ Л а ш к о в ц ы “, Ьанк (І)а8коуѵсяе), 8- ѵ- 3. IV. „ Л е г п а в а ", Ьа8Іш6 (Ьс8палѵа), 8- г. Ш. И. „Лекартъ“, ЬакагІ. Ун. II. **„Ленартовъ“, Ьедагіб, Ш .1V. Л е н ё в ц ы, „ Лешбвці, р. Леньбведъ ", К. Іюііб (Ьос1ю\ѵа). Б. И. „ Л е ц 6 в и ц а “, ІАс/л-і'. (Ъес/олѵіс/а). Б. III. „Ливовъ" :), Ьіѵб (Іле\ѵо\ѵі‘), 8. г. Ш. IV. Линды, „Лінці, р.—ёць", Ідііпс/, 8- г- Ун. III. ,ЛипникъВ.“, (К.) Ілрпік, 8- г- Сп. „ Л и п н и к ъ М. “, (К.) Ілрпік, 8- г. Ш. II. „Липова", Ілрроѵа. Ш. V. Л и и о в е ц ъ, Ілрбсг. Ун* IV.

„Лйпша", Ілрсзе, 8* г* М. II. „Лисйчово", Каѵавг - ш. (ХІ82Іса), 8* М. II. „Л оз а“, Ьоха, 8- г. Б. III. „Локоть, р. Лііктя", N. АЪгапка (Ъокоіу). Б. III. „Ломие“, Ьотпа, 8- г3. VI. „Л б х о в о", N. ЬоІю(ІіОІюлуа), 8- г. Б. II. „Л у бия", ІдіЪпуа. Ун. IV. Лугошъ, ^уіг) Ьи808, 8* г. Ст. „Лугъ", Ьопка (Ідііі). М. III. „Лугъ", Ілііі. Ун. IV. „Лугъ III и р 6 к і й “, йяёіезЪопка (Ьпііа). М. III. „ Л у к о в о е, Ьпкоѵа (Ьика\ѵа), 8* г- Б. III. „Луковъ", Ілікб (Ьнкочу), 8. г. Ш. IV. „Лучкй, р. Лучок", N.1/1108ка (Ьдс8ок), 8- г. Б- И* „Любоведъ", ІліЪбсг (ІліЪодюся). Ш. III. **„Л ю б о т и п я", ЬііЬоІіпу (ЬпЪоііпа), 8- г" Ш. И* „Люта, р. — ор“, Ъуийа, 8г. Ун. IV. ' ** „ Л ю д и н а “ „ ЬШпу е (ІшС8Іпа). Ш. II. „Ляховедъ, р. Ляхівця", Ьуаскоѵесг (Ъуасішся).

М. I.

Ля X о в ц ы, „ Ляхувді, р.— оведь“, Ъеіібсх. Ун. III.

*) По Цамбелю (Ор. слД): ,/Ги робоіукат, 20 і Ъаіісвку Ь’ѵоѵ росиі 8от теіюѵаі’: ЬЧѵоѵ: Оо ІЛѵоѵа аЬо сіо 1/етЪсг§а“. (стр. 546—547). У Т оы а ш і в с ь к а г о: „ Львів, Лівів“.

204

**„М а л ь ц о в ъ“, Маісхб (Маісгшѵ), 8- г. Ш. ІУ. Макарьево, „Макарьово“, Макагіа, 8- г. Б. III. „Маковецъ", Макбсх (Макоѵгесх), 8- г. 3. УІ. „Мартипка", Кга]'па МагІіпка. Б. ІИ. „Мартипка М.“, К. МагЬіпка (Маіа Магііпка). Б. I. .„Матисова“, Майниоѵа, §. г. Ш. II. „Матовцы", МаШёѵа^ан (Маіуочѵсхе), 8- г. Ш. У. ЛМатьфальва, Маіу-І. У. I. Матяшовцы, „Маі’а§ка“, Маіуавка (МаІуа80\ѵсхе), 8'. г. 3. VI. „Машковцы", Мавкбсх (Мавко^с/е), 8* г. 3. У. Медведевцы, „Медвёдпвці,р.—дьовёць “,МесІѵесібсх. Б. II. Медвежье, „Медвёжа“, Месіѵехва. Б. I. Медвежье, „Месіхѵесіхіе“, Месіѵегза. Ш. УІ. Межилаборцы, „Ме(ІхіІаЬогес “, Мегб-ЪаЪогсх (Месху-ЪаЬогсга), 8* г.

3. У. М ё л ь н и ч н ы йь, К. Меіпісзпа. (Меіпісхпо). Б. I. „ М е р г е ш к а “, Мёг^'езка. Ш. УІ.

**М е с т и с к о „ Мевсізко, МозсІ8ко“, Мезхіівхка. Ш. УІ. „Миклушовцы", Мікібвѵа8а8 (Мікіивоѵѵс/е), г. Ш. III. „Микова“, Мікоѵа, $. г.

3. УІ. „ М й к о в о“, У егезтагі (Мікоѵа). М. III. М И К у л о в д ы, „ Микулувці, р.—оведь “, К. Мо^уогбв (Міковосх). Б. II. „Минай“, Мша), г. Ун. III. „Минёвцы", Міпубсх (Міпо\ѵеех), г. 3. УІ. „Мироля“, Мігоіуа. Ш. УІ. „Мирошовъ Нжн.А.МіГ0880 (ХІХПу МІГ0880\Ѵ), 8- г. Ш. УІ. „ М й р ч а “, Мігсзе. Ун. ІУ. „Мишкарёвица“, Мівкагоѵісха. Б. I. „Млинаровцы", МИііагбсх (Мііпаго^ѵсхе), 8- г- Ш* VI. „М б к р а, р.—ы‘", Мокга. Ун. IV. „ М б к р е, р.—ого “, Мокга.

IV!. III. М о ч а р ъ, Ого82 Мосваг. Ун. ІУ. „М р а з о в ц ы“, Мгахбсх (Мгазо^ѵесх), 8- г- 3. УІ. Мѣдяница, „Мідяниця“, Мейепс/а (Мейіпісх), 8- г* Б. III.

„Нанкбво, р.—огои—а“, Низхікбх (Капкоѵа), §. г. М. II:

„Невйцкое“, ^еѵісхке, г. Ун. ІУ. Негрово, „Нйі'рьово“,Ма-

205

8яаг-1. (Нуе^пша), г. Б. ІТІ. Нелипина, „ Неліпина “, Неііріпа, §. г. Б. I. „Нереснйца“, А. Негевяпісяе (Негевипіси), §. г. М. III. „Никлова“, Нікіоѵа, г. ІИ. VI. „IIовосёлица", К. Ьпсзка (Но^ѵозеіісяа). Б. III. „Но в о сё л ица“, 1)^ НоіуаІіп (Ноѵозяеііся). Й/І. I.

„ІІовосёлица", V. Негевяпісяе (Ноѵоз/еіісяи). М. III. Повоселица, 8бв - ІІ] - і. (Ноѵаз/еіісяа), ё- г. У. II. „ Н о в о с ё л и ц а “, Ц] Кетепсяе (Ноѵов/еііса), г. Ун. IV. Н я г о в о, „ Няі’ово “, N у а§оѵа. Ш. III. „Няговъ", Нуа^б, §. г.

„Обава, Нипкб-1. (ОЬаѵа). Б. I. „Обручне", ОЬгисзпо. III. II. **„Округле“, КегекгёіЬ (ОкгиЫе). III. V. „Олейниковъ", Оіеріок (ОІепікіш)- Ш. II. „Оленёво", ОІепуоѵа. Б. I. „Олька Гуменянск. “, Ношоппа Оіука (Ншпеіг 8ка Оіука). 3. V. „Олька К р и в. “, Кгіѵа Оіука. 3. V. „Олька Стропк.", 8/йгорко Оіука, §•. г. 3. V. „О л ь т а в и ц а “, Оіузаѵісга, г. Сп. „Ольтавка", Оіузаѵка, ё. г. Ш. VI. „Ольтенково", ОІувіпкб, ё- г. 3. V. „Ондавки“, Оікіаука, г.

VI. Оноковцн „Онокувці, р.— овецъ", Г. Нотопу а, §. г. Ун. IV.

Онокъ, ?„Онйк, р.—оку," II1 оііок-Х7(Опик). §. г. У. I. „Орлихъ Вшн.“, Е. Огіісіі (’УѴ’ізпу Огіісіі), §. г. Ш. VI. „Орлихъ Нжн.“ А. Огіісіі (Ніяпу Огіісіі), ёгШ. VI. „Орловъ", Огіб (Ог1о\ѵ), ё. г. Ш. II. О р л я в а, „Ірлява “, Огіуаѵа, г. Ун. III. „Ортутова", Огіиіоѵа, §. г. Ш. V. Орѣховица, „Оріхбвиця". Какопсяа (ОгіНохѵесх), Ун. III. Осой, „Осйй, р. Осбю“, 8/аікб-і*. (ОІ18ІІІ), ё- гБ. III. Острожница, 08ЯІГ028пісяа. 3. V. „Остурня", 087ІНГПуа, ё- Г* Сп.

ш.

3. V.

206

„П а в л о в о“, Раіііоѵа. Б. I. „ П а к о с т о в ъ “, Раказгіб, ё- г*Пальи О, б-Ра1уі, §. г., Ііеіѵ. Сб. „Паригузовцы", Рагіііи2оег (Рагіішхоѵсхе). 3. У. Пастель Бегендятъ, „ Беі’ендят-Пастіль, р. Настели", Ве^епуаД Разяіёіу. Ун. іу. ПастельКостёва, „Костьбва Пастіль, р. Пастели **, КозхЬу оѵа Разяіеіу, ц. г. Ун. ІУ. Пастельки, „Пастілъкй, р.— елбк, К. Разяіёіу (КаІо\ѵес2), &. г. Ун. ІУ. Пасѣка, „Пасши**, Разика, г. Б. I. Пасѣка, Разика, г. Ун. ІУ. Пацвансвцы, „ Пацканйвці, р.—ньбвець**, РаІкапбся (Расякапе\ѵа), г. Б. II. Пашковцы, Разкбсп Б. I. Пеклянки, ^РіІІегоузке РекГапі*', Огозя Рекііп (Рекіапку), §;. г. Ш. III. Пеле ш ке В., N. Реіезке, §. г. Ст. Пенислекъ, Репізяіек, §. г. Ст. Пересйрово, р.—ого“, Регезпгоѵа. Б. I. ІІетеёвцы, „Реіеіоіісе", Реіб-І. (РеШ]0\ѵс2е). 3. VI. Петрова, „Ріігоѵа**, Рёігоѵа. Ш. ІУ.

„П е т р о в ц ы*‘, Огоз/ Реігбси (Реіголѵсяе), г. 3. У. П е г р о в ц ы, Реігбся, г.

Ун. ІУ.

„II е т р у с б в и ц а**, см. В е рбяжъ. „ІІерехресный**, Регекгезяпа. Б. I. „Перечйпъ, р.—а“, Регесзёпу, д. г. Ун. ІУ. Пилитъ, РІ1І8, §. г. Сб. „II и с а н а В т п. “, Р. Різяапа (ЛѴізпа Різапа). Ш. VI. „П и с а н а Н ж н. “, А. Різяапа (Хіхпа Різапа). Ш. VI. „П и с к о р о в ц ы **, Різхкогбсй (Різкоппѵсяе), §. г. 3. УІ.

■Пистрялово, „Пістрялово**, Різіга-І). (РізігаІодѵо), §. г. Б. III. П и х н е. Рісітуе, г. 3. У. Плавья, „Плавя, р.—(]і**, Ріауіа, §. г. Б. I. „Плосканбви ца“, Ріозхконоѵіс/а. Б. III. „Плоское*, Ріозякб, г. Б. I. Подгородъ, „Пудгородь, р. бдя**, Ѵагаіуа (Росіііого(1). Б. II. П о д г о р я н ы, „Пудгоряны “, Росіііегт^ (Росіііогапу), §. г. Б. I. П о д п о л б з ь е, „Пудполбзя, р. Шдполозя(!) “, Рисіроібсн Б. I. „Подпрочъ4*, Ройргосз. Сп. Позаяковцы, „Пузнякувці, р.— овецъ*, Ри-

207

япуак-к (Рііяпуакосху), г. Б. II. Покутье, „Покутя, р.— тя*4, Кпіка-Г. (Рокиіуа). Б. III. По л а та, „Раіоіа44, Раіоіа (Роіаіа), г. 3. V. Поляна, Роіепа. Б. I. По л я н а, (Ьеіез^) Роіуап, §. г. 3. II. „Поляна44, Роіуепа, г.

3. УІ. „Поляна", Роіепа (Роі ан). Ун. IV. Поляна В., Роіепа. 3. ІУ. Поляна Кобылецкая, „Кобылецька Поляна44, КаЬаІа-РоІуапа (Роіуапа КоЬіІес^ка), г. М. III. Поляна Косовская, „Косбвська Поляна Ка8/б-Ро1уапа (Роіуапа Ков/іпвгка), §. г. М. III. Поляна Л ипецк аѣ, „ Лйпецька Поляна44, ЬірсзсРоіуапа. М. ]І. Поляна Синевирская, „ Синевйрська Поляна44, 8/іпеѵег-РоІуапка. М. I. „Полянки Віііп.“, К. Ро1 уапка (ЛѴівпа Роіуапка), §. г. III. УІ. „Полянки Нжн“, А. Роіуапка (Кі/па Роіуапка), §. г. Ш. УІ. „П о л я н ы44, Кга^па Роіуапа. Ш. УІ. „Порачъ44, Рогасз, §. г. Сп. „Порбшково44, Роговкб, §. г. Ун. ІУ.

„Пору ба Ру с.44, Огозх Ровика, г. 3. УІ. Порубка, РогиЬка, г.

3. IV. Порубка, ,,Кга]іі; РогиЬка44, РогиЬка. Ш. УІ. „Потоки", Роіока, д. г.

Ш. уі.

Брустовъ, Вги2Іб-р. Б. I. II о т о к ъ Л а з о р е в ъ, „ Лая орі в 1 Ібті к “, В аяаг-р. (Роіоку). Б. I. Потокъ Р у с., Огозя Раіак (Огов/ Роіок). 3. ІУ. Потокъ Ч о р н ы й, „ Черный Пбтіік, р.—ого Потока44, Рекеіе-р. (Сзегпі Роіок), і>'. г. Б. III. П о т о ч к и, „ Роіискі “, Роіосзка, д. г. 3. УІ. *Почъ (Марія), (Магіа) Рбс8, д. г. Сб. „ П р а в р о в ц ьт “, Ргаѵгб сг (Рга\ѵго\ѵсяе). 3. УІ. „П р и к р а", Ргікга. Ш. УК Прислопъ, РвізЛир (Ргі8Іор). 3. IV. Прислопъ, „Прислйп, р.—лопа44, РгізЛор, §. г. М. I. „ 11 р и т у л я н ы ‘4, Ргііиіуап (Ргііиіуапе), д. г. 3. УІ. „Просачъ, Просачовцы“, Ргозяасз (Ргозасяо\ѵ), §. г.

3. VI. „ІІетрина“, РзЛтіпа, §. г. Ш. VI. Птичье, „Рсісіе, РсіеоПотокъ

208

Іюк!), Реііс8е(РеІіс/у) 3 .IV. „1Іуцакъ“ 2), Рисхак, §. г.

3. VI. „ Р а д в а н к а*‘, Ііасіѵапсг (Кайтшяу), г. Ѵн. III. Радвань, „ЯЪікІзка Кайѵап“, ІІайѵапу, §. г. 3. V. **„Радома“, ІІайоша, сайі. Ш. V. „Раковецъ*, Какбси (Какоуюся),

§. г. У. I.

я Р а к о в о “, Пако (Каколѵа). Ун. IV. „Раковчикъ*, ІІакбся 3) (Какочуеся), еаііі. Ш. VI. „ Р а ф а ё в ц ы “, Ка&у бея (КаІаіо^ѵсге). 3. V. „Рахово“, Акпа --КаЬб (КозяШзяку Каскіи), г. М. III. ѵ Р а х о в о “, Восзкб - НаЬб (Какіи), г. М. III. Регетовка, яКе^еІиѵка“, Пе^еМо (Ке^еішѵкэ). Ш.

VI. „Рекйта", Кекііа. Ш. I. я Р е м е н и н ы “, Иешепуе (Иетепіпе), д1. г. 3. VI.

Пчолине, Рсзоііпа,

г.

3. V. „Ремета, р.—мйт“, Еешеіе (Пешеіу), <•'. г. Б. III. „ Р е м е т а, р. Ремут “, Ііешеіе (ПетшІІі), §. г. Ш. III. „Р е м е т а, р. Ремёт“, Нешеіе (КетеІ), г. Ун. IV. „Ренчиш овъ“, Пепс8І88(> (ІІепсяІ8о^ѵ), г. III. III. **„Решовъ“, Ііевзб (Кевзочѵ), §. г. Ш. IV. „Ровне“, Коѵпа (Ііошіе), §. г. Ш. VI. Рогозникъ 4), „ІІойпік, Ыго/пік", Коіюипуік, г.

3. VI. „Ровитовцы", Кокйбся (ІІокіІолѵеяе), г. 3. V. „Рокитовъ Гуменянс к і й, Рьокііоѵ я Ншпепзке] айгапі “, Нотоппа Кокііб (Нитепзку Кокііб), г.

3. V. Роеосѳвь, „Рокосов, р.Рокйсве“, ІІакавя (Какивяѵе), 8- г- У- I-

]) С 7, а т Ь е 1, Біоѵепзка гсс, стр. 94.

2) У Гнатюка и въ схематизмахъ.—Старо с .сел о. Какъ можно судить по словамъ М. Веля, жители села избѣгаютъ употреблять названіе И у д а к ъ, въ виду его смысла: „Рнсхак-інсоіікиг а КиЪЬенів ріиз шіпиз осіепіз, (іиіЬиз еі йеІиЬгит езі, еі яиіа іряогит 1ін§иа потеп ѵісі тетЬгит ѵігііе зіі>'пШсаѣ аЬпе^апі ій Гоешіпае, іиіегго#а1ае, ипбе пат еззені, зей зиЪІісіипІ со^потеп ра§і, аШег ѵосаѣі, оЪ ѵегесип(ііат“.

3) Въ Лексиконѣ: „рагосішз сайюіісае ге1ідіопіз“. Врядъ лн это такъ. Католической нлобаніи здѣсь пѣтъ, вѣроятно, и не было (Л Ма^уагогз/а^і-г. каѣЬоІ. рарза# еѵкопуѵе ез пеѵіага, Вийарезі, 1907). Раковчнкъ, теперь филія уніатской нарохіи въ Г р а б о в ч и к ѣ, раньше былъ самостоятельной парохіей (Беѣ. Ерег.). л) У Г н а т ю к а: „Р о г о ж н і к“.

209

„Романовенъ, р.—івцяк, Котапбсг. Б. I. „Ромочёвица", Китосзайі.(Кшпос80\ѵес2). Б.1ІІ.

•' Р о е в и г о в о, „ Росвйі'ово “, Оі‘082Ѵё#, г« Б. I. Росошка, „Ро сушка“, Ко82и8ка. М. III. „Р О С О III О В О “ , ІІ08208 (Ко8208е). Б. I. „ Р о с т о к а“, Ко82Іока Ра82Іёіу (Ков/Іокі). Ун; IV. Ростока 1) ш н., „ Ростбки, р. — ік“, К. Коегіока (ЛѴІ8. па .Козгіока). Б. 1. Ростока Грабова, ІІгаЪоѵа Козгіока. 3. IV. Ростока , Н. „Ростбки, р.—ік“, Щ Ко82Іока (Хоѵа Коьлйока), г. Б. і. Ростока Н ж н., „Ростбки, р.—ік“, N. Козгіока (Міена Ко82кока). Б. I. Ростока С т а щ и н ъ, ЗгІаксзіпКозгІока (8ігос2Іп Ко82Іока). 3. IV.

„ Р о с т о к и “, Козгіока, г. Ш. VI. „Рошковци“, Ки82кбс2 3) (Кіі82ко\ѵс2е), і>'. г. 3. VI. „Рудлбвъ“, Кшііуб (КиДІуолѵ), г. 3. VI. „Руна Вшн.“, К. Копа (ѴІ8па Кипа), г. М. III. Рунина, Кипуіпа. 3. IV. „ Р у с с к о в ъ В. ", N. Кіі82ка, г. 3. III. „Руссковъ М.“, К. Киегка.

3. III. „Русское", Кді82кб82 (Кі182ко\ѵа), у. г. Б. II. „Русское", Киегка. 3. IV. ,Рѣнаши Нжн.", А. Кёраз (Хшіе Керазе), г. Сп. Р ѣ и е ё в ъ 2), „ Кіреріі “, Кер^’б. 3. VI. Рѣпинное, „Рііійннріе", Кірріпуе, §. г. IV!, 1. Рѣчка, „ Річка “, Ііісзка, §■.. г. М. I. Ряпедь, „Ряпідь, р.—еди", Кересіе(Карій), г. Б, III.

„ С а л д о б б т ъ“. БяаШоЬо8, §. г. М. II. „Сальникъ", Згаіпуік,§•.г.

3. VI. С-а с о в к а, „ Сасйвка “, 8га82ока (Зазпока), §. г. Б. ]. „С а с ф а л 6 во“, 82(182-к, ". г. У, II. „ С в а л я в а “, 820Іу ѵа (8'ѵѵаіуа\ѵа). Б. I.

С в а л я в к а “, 82 ѵаі у ока. Б. I. Овидникъ Вшн.“, Р. Згѵійпік (ЛѴІ8пу 87/ѵѵкІпік), й-. г- Ш. VI. Свидникъ Нжп.“, А.

82ѴІЙПІк (ХІ21іу 82ѴІСІпік). Ш. VI. Свиднички“, 82ѵіс1піс8ка. Ш. VI.

1) Ошибка въ Лексиконѣ, вм. Розкбс/. О У Г н а т ю к а: „Р е н е і в“.

14

210

„*Севлюшъ В.“ X. 826ІІ08 (ХѴеІіко^ ЗбИуііз), Ііеіѵ., §■. г. У. I. „Селище*, Вяеіізіуе, §\ г.

м. іг.

Сердагель, (Войго»')8яегйаЬсІу, §•. г. 3. И. Середнее, „Сербдпьо^е “, „8егейні, —оЬо“, 8/егейпуе, §. г. Ун. III. С.еренчовцы, „Серепчувці, р.—овець", 8/егепсз-Г. (Зегепс/бсяу). Б. II. *Сиготъ, „Сигут., р.—6та“, 8/і^еі (8/іІюь), сайц г., Ііеіѵ. М. III. Сим ерь, і „Сімірь, р. Сімерс“, О 8/етеге(8ітіге). Ун. IV. яСи,миркн II., р.—рбк“, II] 8/етеге (8ітігку), г. Ун. IV. „ С и п е в й р ь “, 8/інеѵег, %. г. М. I. ’ *Сирма, 8/ігта, Ьеіѵ. У. I. С и т н и ц а Вши. и Нжн., 8іШса Ѵук. і N1/.“, 8/ііпіс/е (/ііпіс/а), а;. г.

3. V. Скотарска, „Окотарська х), р.—ки“, 8/коІагв/ка, Б. I. „Словенки Вшн.“, В.

8/1оѵтка(ЛѴІ8пе81оучпку).

Сп.

„Словенки Нжн/, А.

8/йоѵіпка (Хі/пу 81олѵіпку), §■. г. Сп.

*) И „С к о т а р ь с к ы й“.

С м е р е к о в а, 8/тегекоуа (8тегкб), г. Ун. IV. „Смольникъ**, 8/ошо1пік (8токпік), §. г. 3. V. Смулиговица,„ Смулигбвиця“, К. АЬгапка (8ито1о§\ѵіс/а). Б. III. „Снаковъ**, 8/пакб (8наколѵ), г. Ш. IV. „ С о б о ш ъ “, 8/оЬо8, §. г. Ш. V. Сокирница, „Сокырниця “, 8/ек1епс/е (8/окегпіс/а), §. г. М. II. „С о л о т в и и а, р.—ы“, 8/ІаІіна (8о1оіѵіпа). Ун. III. „ С о л о ч и н а “, З/оІосзіпа (8о1осйіпо), §*. г. Б. I. „Сбльма* 870Іута. М. I. „С 6 ля*‘, 8/о1уа(8о1у). Ун.ІѴ. **„Сор 0 Чинъ“,

ш. ѵі.

8/0Г0С8ІП.

„Ставное, р.—ого**, 8/іаѵпа. Ун. IV. яСтанковцы“, 8/Іапкос/ (8/шікоѵс/е), §. г. 3. III. „ С т а н о в о “, 8/Іап-І. (8іапо\ѵа). Б. III. „Станча“,

І8/Іапс8 (8іап-

с/а), §. г. 3. III. „Старина“, .8/Іагіпа, §'. г.

3. IV. ■ „Старина**, 8/Іагіпа. Ш. II. „Оташковцы“, З/Ьазкбс/ (Зхіазколѵс/е). Ш. VI. „Стащинъ*, ЗхЬаксзіп, §'. г.

3. IV.

211

„С т е б н и к ъ“, 8/іеЪпік. Ш. VI. „С т е р к о в ц ы44, 8/іегкос/ (8/Іегколѵс/е). 8. V. „С т р а б и ч 6 в о “, 8/ігаЫс8б, г. Б. II. Стриговецъ, „Стрьбвець, р. Стртовця41, 8/ігіЬ6с/ (8/ІгіІишс/е). 3. IV. „Стрипа", 8/ігірра (8ігір§у). Ун. III. „Стрйчово44, 8/ігіс8аѵа. Ун. IV. „Стройна, р.—ы “, 8/1гр]‘па, §. г. Б. I. „Студёное44, НЫе^ - р.

(8/Іийепа), §. г. І М. I. „Стужица Н.“, Ц] 8/Ш/8Іс/а, §. г. Ун. IV.

„Стужица С т. “; 6 8/Ш/8Іс/а. Ун. IV. „Суковъ"', 8/икб (8/икоѵ), §. г. 3. V. „Су л инъ44, 8/и1іп. Ш. II. „С у н д а к б в и ц а “, 8/ипсІаколѵіс/а. Б. III. „Сусково*4, 8/и8/кб. Б. I. Суха, „8исЬі, §.—оЬо44, 8/исЬа. 3. V. „Суха, р.—ого (!)“, 8/нсЬа, д. г. Ун. IV. „Суха44, 8/иска. Ш. VI. „Суха — Бронька44, 8/исЬа — Вгбпука (8/икЬ.а Вгопка). М. II. Сѣльце, „Сілце“, КМаІисІ (8і1с/е), г. Б. III.

„Т аламашъ, р.—діё44, Таіашаз, §. г. Б. I. „Тварожецъ Вши.", В. Тѵагозс/а (АѴізпа Тѵаговтс/а), <?. г. Ш. IV. „Тварожецъ Нжн.“, А. Тѵаго8с/а (Мі/па Тѵагоз/с/а), г. Ш. IV. *„Текегаза", Теке-Ь., ЪеГѵ., г. У. II. *яТеребешъ Туръ“, ТйгТегеЪез, саіЬ., Ьеіѵ.. §\ г.

„Тёрново", Кбкёпуез (Тегпоѵа), §. г. М. III. „Тйбава В. “, N. ТіЬаѵа (ЛѴеІіка ТіЪа\ѵа). Б. I. „Тйбава М.“, К. ТіЬаѵа (Маіа ТіЬа\ѵа), §'. г. Б. I. „Тйха, р.—ого (!)“, ТісЬа, Ун. IV. „Тйіпово", Ті8оѵа. Б. I. „ Т о к а и е ъ “, Ого8/ Тока] (Тока^к), §*. г, 3. VI. „Ториски“, ТогІ8/ка, §. г. Сп. „Требу шане, р. — ан“. ТгіЬп88а (Тгіішзапу). ^. III. „Трое т я н й д а “, Тгоз/іуапіе/а. Б. II. „Турица В.44, N. Тигіс/а, §'. г. Ун. IV.

у. и.

„Терёбла“, ТаІаЪог-І. (ТегеЫуа), г. М. II. „Терёсва“, Тагас/ко/ (Тегес/ое), §. г. М. III. „Тернавка", Тагпбка(Тегпоѵка), §. г. 3. III.

14*

212

„Турица М.“, К. Тигісха. Ун. IV.

„Турцовцы4', ТШ‘С/бС2. 3. V. „Тюшка44, Туивка. ІѴІ. I.

„ У б л я44, ІЛЫуа, §. г. , 3. IV. Угля, „Вугля", • И^іуа, г. М. II. „ У аг 6 к ъ, р.—жка “, Швок. Ун. IV. •'Уйбарово, „Уйбарьово".

Ц]Ъаг(1 (ІДЬагоѵа),^. г. М. II. У клина, Икііпа. Б. I. Уличъ, „ Ол ЙЧЪ “ , ІЛІС8 (ІЛпсв). 3. IV. „Упоръ44, ІІрог. 3. III. „ У я к ъ “, І^ак. Ш. II.

„ *Ф а п ч и к 6 во’4, Еапсвіка, сайі., Іюіѵ., г. У. I. Ф а р в а ш ф аль ва, Гагкав-І. У. II. феделешовцы, „Феделешувці, р. — овець’4, Гесіе1ев-і*. Б. ІГ.

„Фіяшъ44, Б'іав,-§. г. 3. VI.

„Хйжи“, К. г. У. II. **Х орватикъ,

Тата,

§.

НогѵаіЫ.

ш. ѵ.

„Фогарашъ, р.—шу“, Го§;агав, §. г. Б. III. „Фольваркъ44, Еоіуѵагк. Сп. „Фричка44, Егісвка, г. Ш. IV. (Ногѵѵас/ік), §. г. Т. „Худлёво44, „С1тйГоѵ“, Ногіуб, д. г. Ун. III.

„Цаб о въ’4, С/аЬбс/ 1) (СтЬолѵеЫ, г. 3. III. „Цернипы"4, С/егпіпа, іу г. Ш. VI. .,Циге лка“,С/і^е1ка.Ш.ІѴ. „Цигла44, С'лщЫ. Ш. VI. „Цимбрйлово44, К. ВеІсЬеіе

(Веіеіхнѵо). Б. I. „Цо л а по вица", Сяоіап-Е (С/оІопошс/а). Б. III. (Цыгановцы),„ Цыганювці, р.—ньовець’4, Сиі^апубс/. Ун., III.

„Ч а б а л о в ц ы “, СваЬаІося (СваЪоІоѵс/е), $.г.З. V. „ Ч а б и н ы “, р. — йп “, СваЬіпа. Б. I. „Чабииы Вшн.“, Е. СвеЪіпуе (ЛѴівпе СвёЬіпуе), ц. г/3. V.

.,4 а б и п ы у Г о р б к а“, НогЬок СвеЬіпуе (Ногбевапвку СвеЬіпуе). 3. V, „Ч а р н е“, Свагпб, г. Ш. VI. .,Чарие Кр айп.“, Кгаріа Свагпб. Ш. VI.

О Теперь оффиціально Сваѣ 6 с 2.

213

Ча сари ’), (Хуіг) Свав/агі, г. Ст. (Часловцы), ,.Часлувці, р. — овецъ", СзазЛбся. Ун. III. Чедрегъ, Свейге^Іі. У. II. Чеке, Сзёке. 3. II. * „ Ч ё п а “, Сзере (Сзера). кеіу., г. У. II. Ч е р е ё в ц ы, „ Череювці, р. Череповецъ", Сзегеіосх (Свегеріѵесх). Б. II. „ЧеРлсново, Челлёново", Свёгіепб. (Свегіешпѵ). Б. II. Черни къ, Свегпік. Б. I. Чертежи е, Сегішіе", • Сзегіёз/ (Свегіівгіе), г.

3. V. (Чертежъ), „Чертіж“, „Сегііг", Свегіёв/. Ун. III. Чинадѣево, „Чинадуево".

а ланки, ,.Шаланкы“, р.—бк", 8а1апк, Ііеіѵ., г. У. I. ,лп амудовцы", 8атоду (Затпйо'ѵуе/е), §. г. 3. IV. „Шанд рово“, Вапйог - і‘.

(8апйгоуа), г. ІѴЗ. И. „Ш а п и н е ц ъ“, йаріпесх. Ш. V. ,.ПІарбовъ“, 8агЬ6 (8агЬоѵа). Ш. V!.. „Шар д ъ Вшн., р.—у", Г. . 8агай (\Ѵізпу 8агсІ), §. г. У. I.

8/. Мікібз (Свіпасійо),

Б. I.

Чингава, Сзоп^оѵа

г.

„Чйшчава“, N. (Ѵ^еііка Сзоп-

8оѵа), §‘. г. У. 1. „ Ч и р Ч Ъ “, С8ІГС8, Т>'. Г. Ш . II. Чоновцы, „Чопувці“,р.— бвёць", Сварбсяка (Сзаролѵесг), §. г. Б. И. „Чорната, р.—ты“, Сзагпаіб. У. II. „ Ч о р н о г о і 6 в я, — ОВр*, Сзегноііоіоѵа (СветбіюІолѵ). Ун. IV. Чу каловцы, Сзикаібсг (Сзнка1омгС2е), §\ г. 3. V. „Чума, р. Чумы", Сзота. Б. IV. „Чума", Сзота. У. II. „Чумалёво", Сзотап - I. (Сзотаіоуа), §;. г. М. II.

„Шардъ Нжн., р.—у“, А.

8агай (Хі/гу 8агй), г. У.І. „Шаркадь, р. Шаркаде", 8агкай. Б. ІІІ. Шаръ, 8ааг, і>\ г. Ст. „ Щ а ш в а р ъ “, 8авѵаг. У. I. „ІІІашоваА Заззоѵа, §\ г.

Ш. V. Шелендъ, Ёг - 8е1ёнй, г. Бг. „ Щ е л ё с т о в о “, 8е1е8яІо (8е1е8Іоуго). Б. I. „ III е м е т к о в ц ы “, 8етеікбс/, (Ѳетеікоуся). Ш. VI.

2) У Е, о р а б и н с к а г о — С з а з 2 а г і, О 8 а г і, у 8 2агі, по русски Озяагі Сз&зиагіи".

С и р м а и „С з а-

214

Шербовцы, „ІПербйвці, р.—овецъ “, 8егЬ()с/. Б. I. Ш ома“, Вот (Вита). г. Ш. II. III т е л ь б а х ъ “, ВіеІЪасЬ. „Щавни къ", г. Ш. У.

Всзаѵпік,

Яблонва Вши., Г. ЯаЬІопка ("ѴѴівпа Лаѣіопка), 8. г. 3. У. Яблонва Нжн., А. ЯаЪІопка (Уівпа ЯаЫопка), 8. г. 3. У. Яблоновъ, „Яблонів, р.— 6вого“, А1та-т. Б. I. Я б л у н о в о, У. Аітаз, г. Б. III. „Я е о в я н ы“, Яакогіз (Яаколѵіапу). Ш. II. „ Я е у ш о в ц ы “, Яакизбст; (Яакизосяе), г. 3. Уі.

Ш. II. ПІтефановцы.“, ВіеГапбсг (ВЬеГашжс/е), §. г. 3. У. ГЦ тефу ровъ“, ВіоІГиго (ВіоГипш), г. Ш. У. Эгрешъ, ГѲ8,

„Эі'рет",

Г. У. I.

Е^-

Я л о в а, Яаіоѵа (Яаіо'ѵѵе).

3. ІУ. „Яловый", Яаіоѵа (Яаіолѵе). Б. I. „Яновъ", Яапб (Лаполѵ). Ш. III. „Ярокъ, р.—рку“, Агок (Яаіок). Ун. III. Я сенъ е, „Ясіньё, р.—нья“, Кбгб8-т. (Яаз^епуе), §. г. М. III. Ястребъ е, „ЯазІгеЬ’е, 8-—^‘а'% ЯавяІгеЪ (Яа8/ІгеЬе), 8- г- Ш. II.

215

Списокъ русскихъ и смѣшанныхъ поселеній Лексикона въ алфавитномъ порядкѣ мадьярскихъ мѣстныхъ названій. Такъ какъ на нашихъ картахъ мѣстныя названія приведены въ мадьярской формѣ Лексикона признаёмъ необходимымъ напечатать списокъ ихъ и въ порядкѣ буквъ латинскаго алфавита. Надо замѣтить при этомъ, что въ Лексиконѣ многія названія въ рубрикахъ Іііщші Іаііпа, Ііпдиа Ішп^агіса менѣе передѣланы на мадьярскій ладъ, чѣмъ на позднѣйшихъ картахъ 2). Современныхъ оффиціальныхъ мадьярскихъ назвапій, часто весьма произвольно придуманныхъ, не засвидѣтельствованныхъ памятниками прошлыхъ столѣтій 3), не сообщаемъ: желающій найдетъ ихъ въ „показчикѣ“ г. Томашівськаго. Сокращенія въ мадьярскихъ названіяхъ указаны въ предисловіи къ картамъ.

А Ь г а 1і а п у-В, Абрагановцы. Ш. I. А1) г а п к а К., Кушница. Б. I. А1) г а п к а К., Смулиговица. Б. III. А1) г анк а X., Абранка. Б. I. АЬтапка А., Локоть. Б. III. А с 8а(1 (Хуіг), Ачадъ. Бг. А^агсі, Агардъ. 3. II. А1та-ш., Яблоново. Б. I. А1 та8 К., Залужье. Б. III. Аітав X., Яблуново.Б. III.

А и сі г а 8 () с 2,

Ун. III.

Апдрашовцы.

Агкііч-у оѵа, Андреева. Ш. IV. .Апіаібсг, Анталовцы. Ун. III. Арна I1., Врх. Апша Ш. III. А гаи у о 8-р., Златникъ. 3. VI, Аг (1ан-Ь., Арданово. Б. III. А г (16 Рексіе, Ардовъ. У. II. А г (16 8 ъ б 11 б 8- V ё ц, Ардовецъ. У, I. А г о к, Ярокъ. Ун. III.

’) См. предисловіе къ картамъ.

2) Такъ, наряду съ формами Викбся. ВоЬгбка, 1)отЪб, БнЪгока, ТцПлсх, Кігѵа, Когоіпок, ВсЪбе/, и т. и., мы встрѣчаемъ и формы: Вге/оѵссх, Викоѵесу. ВиЬгаѵа. Ві'ехоѵка, ОиЬоѵа, С-аѵгапес/, Ѵа^гінеся, Кгіѵа, Котагпік, Коіііпісха, Ѵогоіпіс/а, Ь}'асЬоѵес/ н т. л.

3) На послѣдиее указывало не разъ и венгерское историческое общество (та^уаг Шѣепеіті Іагзиіаі), членомъ котораго пыѣемъ честь состоять уже болѣе 20-тп лѣтъ.

210

ВаЪа-1.,' Бабичи. Б. ГІІ. ВаЫуик, Баблювъ. Б. I. Васваѵа, Бачава. Ун. ЛГ. Ва.іогѵа^ав,Байеровцы. Ш. Л. Ва1а/8-і‘., Балажовцы. Б. II. Ва1а/8ѵа$а8, Блажовъ. Ш. II. ВапБхка, Баньгве. 3. УІ. В а г а и у а, Баранипцы. Ун. III. Вагі-к., Барбово. Б. III. В а Іа г, Батаръ. У. II. Вейо, Бедевля. М. II. ВеІеЪеІс К., Цимбрилово. Б. I. Веіе,]’6с/, Бѣлеёвцы. Ш. УІ. В е 11 а I х Ь п # у а, Избудска Бѣла. 3. У. Веііоѵехза, Бѣловежа. Ш. ІУ. ВёІІек (і\туіг), Бельтекъ. Сб. В е 1 у, Бель. 3. II. Вепесііке, Бенедиковцы. Б- II. В е п е (I і к б с х, Бенядиковцы.

Ш. у.

В е о к ё п у, Би кипя. У. II. Веге^бс/, Бёреговецъ. Б. I. Вегехпа, Верезово. М. II. Вегехпа К., М. Березпое. Ун. IV. Ве г е/іі а М., В. Березное. Ун. ІУ. Беге/и ік, Березникъ. М. II. Вісііагб, Бсхеровъ. Ш. УІ. Ві1а8/оѵіс/а, Бѣласовица. Б. I. Вііке, Бѣлки. Б. III. В і 8 /1 г а, Быстра Верховина. Ун. ІУ. ВІ8/1га, Быстра Крайнянска. Ш. УІ. ВІ8/Іга К., Быстрый. Б. I.

В і 8 /1 г а К., Быстрый. Б. I. Ві8/іга IV., Быстрый; Б. I. В і 8 /1 г а О г о 8 х, Быстрое.

3. ІУ. В і я х I г а Т и г,] а, Быстрое. Ун. ІУ. ’Восвкб, Бочковъ. У. II. В о с 8 к б (14., К.), Бочковъ. М. III. Войги/ваі, Водружалъ. Ш. УІ. В ой ха 8, Бзяне. 3. УІ. В о $ 1 у а г к а, Боглярка. Ш. I V. Воква, Бокша Ш. У. Вогкііііі, Квасы. Ш. III. В о г г б, Боровъ. 3. У. Вог8хпс8Іпа, Борсучина. Б. I. В г С8/16 II о то пи а, Гѵменянсвій Брестовь. 3. У. В г 08/16 К., Брестовивъ. Б. III. В г (!8х Iо IV., Брестовъ. Б. III. Вге/оѵес/, Березовецъ. 3. ІУ. В г е х о ѵ к а, Березовка. Ш. IV. В гой, Бродъ. Б. II. В г о (I К г а 8 х п і, Красный Бродъ. 3. У. В г о и у к а, см. 8/псІіа. Вги8пуісха, Бруспица. 3. УІ. Вги 8х 1 6-р., Потокъ Брустовъ.

Б. I.

В г и 8 х 1 и г а, Брустура. М. III. В и 1) п 1 і 8 к а, Бобовшци. Б. II. Віуіак, Буяковъ. Ш. III. Викбсх, Буковецъ. Б. I. Впкбсх, Буковецъ. 3. "УІ. Викбсх, Буковецъ. Ун.. ІУ. Впкбсх, Буковецъ. Ш. УІ. Ви к о ѵ е с х, Буковецъ. М. 1. Викоѵіпка, Буковинка. Б. III. Ви 81 у а_1і., Буштино. М. II.

217

С 8 а 1) і и а, Чабины. Б. I. Ояарбсяка, Чоповцы. Б. И. С ваги а 16, Чорната. У. II. С в а г п 6, Чарне. Ш. VI. С8агп6 К г а,] п а, Крайп. Чарпо. Ш. VI. С 8 а 8 / а г і (N361*), Часари. Ст. С 8 а 8 я 1 б с 2, Часловцы. Ун. III. СяеЪіпуеГ.ДЗіпн. Чабины. 3. V. С8еЬіпуе ЫогЪок, Чабины у Горбка. 3. V. Сзесіге^іі, Чедрегъ. У. II. Сяёке, Чеке. 3. II. Сяере, Чепа. У. II. С я с г (\] б с /, Череевцы. Б. II. Сяегіенб, Черлепово. Б. II. С 8 е г п і к, Чериикъ. Б. I.

С 8егпоI) оіо ѵ а, Чорноголовя. Ун. IV. С8ег1е87, Волошское. Б. III. Сяегіёяя, Чертежне. 3. V. . С 8 е г 16 8 7, Чертежъ. Ун. III. С 8 І ]* С 8, Чирчъ. Ш. II. С 8 о т а, Чума. Б. IV. Обо та, Чума. У. II. С8от ап-1., Чѵмалёво. ІѴІ. II. Сяоп^оуа К., Завадка. Ун. I. С 8о и ^ о ѵ а N4, Чингава. У. I. С 8 и к а 1 б с 7, Чукаловцы. 3. V. С 7 а Ь б с 7, Цабовъ. 3. III. С 7 е г и і п а, Дернины. Ш. VI. Сяі^анубся, Цыгаповцы. Ун. III. С / і $ о 1 к а, Цигелка. Ш. IV. С 7 і д11 а, Цигла. Ш. ѴВ С701 ап-Г., Цолановица. Б. III.

В а то с 7, Дамоцъ. 3. II. I) а г а. Дара. 3. IV. І)аг^б, Д арго въ. 3. III. І)агбС7, Дравцы. Ун. III. I) а г ѵ а, Колодное. М. II. В а ѵ і(і-]і. О.,;Ст. Давыдково.Б.II І)аѵіс1-1і. Г]. II. Давыдково. Б. II. Ваѵібѵа^ая, Давидовъ. 3. VI. I) е с 8 (), Дячовъ. Ш. II. Вепдіаи, Деньковцы. Ун. III. I) е г 7 8, Держъ-. Ст. Вевкб-Р., Дешковица. Б. III. Віс7коѵіс7а, Дидковица. Б. I. В о Ь г а (К.)? Добра. 3. II. I) о Ь г б к а, Дубровка. Б. III. В о Ь г о 8 71 а ѵ а. Доброслава. Ш. VI. ВоІІіа. Долгое. Ш. II. В о Піону а, Долгоня. Ш. VI.

Вотавіпа, Дома ши на. Ун. IV. Воінѣб, Дубовое. М. III. Во топу а А., Доманинцы. Ун. IV. В отоп у аГ.,Оноковцы.Ун.ІѴ. В г а д о Ь а г 1-Г, Доробратово. Б/ Ш. Вга1ш8бс7, Драгушоведъ. Б. I..

I) г ё с 8 п а, Дрична. 3. VI, Ш. VI. ВиЪіпа, Дубипа. Б. I. Вн 1) о ѵа, Дубова. Ш. VI. I) нѣга ѵ а, Дубрава. 3. IV. Ви1)гіпіс8, Дубриничъ. Ун. IV. ВиЪгбка, Дубровка. Б. III. ВиЬгбка, Дубравка. 3. IV. ВиЪгбка, Дубровка. Ун. III. ВиЪгоуіс7а, Дубровида. Б. III. В111-1., Дулово. ІѴІ. II. Випкб-І*., Обава. Б. I. Ви87Іпа, Дусино. Б. I.

С 8 а Ь а 1 (5 с /,

Чабаловцы.

3. V.

218

Е^гез, Эгрешъ. У. I. Едгезке, Вольховица. Б. III.

Е б 1 ѵ е 8, Влахово. У. I.

Р а 1 и с 8 к а, Богеревица. Б. III. Г а 1 п с 8 к а, Гачава. Т. Б а п с 8 і к а, Фанчиково. У. I. Багка8-1., Фаркашфвальва.У.II. Бсс1е1с8-Б, Феделетовцы. Б. II.

Бскеіе-р., Чорный I Іотокъ. Б.ІІІ. Беіег-р., Бѣле. М. ІІІ. Бі а 8, Фіяшъ. 3. УІ, Ш. У. Бочага8, Фогарашъ. Б. ІІІ. Б о 1 у ѵ а г к, Фольваркъ. Сп. Б г і с 8 к а, Фричка. Ш. ІУ.

О а] (Іо 8, Гайдошъ. Б. II, Ун. ііі. Оаі-Р, Кобалёвида. Б. III. Сапу а, Ганичи. М. III. (таѵгапес/, Гавранецъ. Ш- Уі. (тсгаИк, Геральтъ.'Ш. ІУ. Оегёпу, Горяны. Ун. ІІІ. Ѳегіасііб. Герлаховъ. Ш. ІУ. О о г и у е 8, Еопашно. Ш. II.

Сёѵе Геёвица. Б. I. Сгі^ібс/, Гигловды. 3. У.

(I о г о и (1, Боронда. Б. II. О гі Ь о у а, Грибовъ. Ш. УІ. Сгот08, Громошъ. Ш. II. (Г у а ]) а 16 с х, Дяпаловцы. 3. У. С у и Іа], Дюлай. Сб. Буиг к б, Дюрковъ. Ш. II.

НаЪига, Габура. 3. У. Ы а ] і и у к а, Гайтовка. Ш. II. Іі а п к о ѵ і с и а, Ганьковида. Б. I. Наікшед, Загатье. Б. ІІІ.

II а ѵ а ], Гавай. 3. УІ. Пагзіна, Галшнъ. 3. ІУ. Неісгтапбсг, Гельдмановцы. Сп. ІГепі§, Ганиговды. Ш. II. Иегяс-Б Герцовцы. Б. II. Негіпсзс, Горинчово. М. II. II е 1 ё п у, Гетеня. У. II. Нісіе^-р., Студеное. ІѴІ. I. Ііі 1кб с 2, Илья овцы. Б. II. НІнЪок а-р., Глѵхаеовицы. Б. I. 11 О 1 С 8 і к’ б С 2, Гольчиковды.

3. У.

II о 1 іі Ь і и а, Голубиное. Б. I.

11 о 1 у а і і п б> і Голятинъ. ІѴІ. I. Но 1уаIіп Б Новоселида. М. I. II о іи ок, Гомо къ. Б. ІУ. НогЬоп В а (1 ѵ а п у, Горбокъ Радванскій. 3. У. Ыогіуб, Худлёво. Ун. ІІІ. И о г ѵ а ііі і, Хорватикъ. Т. ІІ082іоѵіс2а, Гостовида 3. У.

II о 88211-т., Долгое. Ун. ІІІ. Н г а Ъ б с 2 О г о 8 2,. Рус. Грабоведъ. 3. ГУ.. ІІга1)бс2 О г 082, Грабовецъ.

3. УІ. НгаЬонісга А., Пжн. Грабовница. Б. I. II г а Ь о п і с 2 а Б., Вшн. Грабовнида. Б. I. Нг аѣ о ѵ С8 і к, Грабовчикъ. Ш. УІ.

219

II г а Ь 8 г к е, Грабске. Ш. ІУ. Н]‘а(іІ82ка, Городиско. Ш. ІУ. НгіЬосг, Грибовцы. Б. II. II у а.], Гудяй. Сб. Ніікііѵа, Гукливое. Б. I. Н и п к 6 с 2, Гунковцы. Ш. УІ.

II іі8 2 ак, Гусакъ. Ун. IV.

II и 8 2 п а, Гусное. Ун. ІУ. Ни82Іко2, Нанково. М. II. II нПа, Гута. Ун. ІУ.

II и и а, Гутки. Ш. УІ. Н .и и а Г у е $, Стебницкая Гута. Ш. УІ.

I $ 1 І 11 С 2. Глиняшзцъ. Б. I. I $ 1 І II С 2, Линцы. Ун. ЦГ.

I$пё с2, Зняцово. Б. II. IIІопок- Ц]-т, Онокъ. У. I. II опс 2 а, ’ Ильница. Б. Ш.

11 о 8 ѵ а, Иршава. Б. III. ІГІЮІС2, Вольховцы. М. III.

18 2 к а, Изка. IV!. I. 18 21 а п с 8, Станча. 3. Ш. Іѵапуі, Ивановцы. Б. II. іуа,8к6, Нвашковцы. Б. III. І2а, Иза. IV!. II. І2ѵог, Изворъ. Б. I.

Л а Ъ1 о п к а А., Нжн. Яблонка. 3. V. Л а Ь1 о іі к а Г,, Вши. Яблонка.

Л а по, Яновъ. Ш. ПІ. Л е (11 і п к а, Едлинки. Л е (11 о ѵ а А., Нжн. Ш. УІ. Л е (11 о ѵ а Г., Вшн. Ш. УІ. Л с 8 21 г с Ь, Ястребье. Л о Ь о ѵ і с 2а, Ёбовица.

3. У.

Л а к о г і 8, Яковяны. Ш. II. Лаки 8 6 с 2, Якушовцы. 3. VI. Лаіоѵа, Яловый. Б. I. Лаіоѵа, Ялова. 3. IV’. Ка]йапб, Б. II.' К а ] и а О г 082,

3. УІ.

Кайданово. Ру с. Кай ня.

К а 1 е и 6, Каленовъ. 3. У. К а 1 і п-І., Калины. IV!. IV*. К а 1 п а, Кальна. 3. ІУ. Каіпок, Калвникъ. Б. II. К а 1 о с 8 а, Кояочава. IV!. I. Капота, Канора. Б. I. К а р і 8 8 6, Капишова. Ш. УІ. Ка г а с 8 - 1, Карачфальва. У. I. К а г а с 8 о и - Г. Крачуново.

IV!. Ш.

Ш. УІ. Едлова. Едлова. Ш. II. Б. I.

Кага82І6 А., Зарѣчье. У. I. К а г а 8 216 Е., Гребля. У. I. К а г с 8 а ѵ а, Карчава. Ун. II. Казб, Кашовъ. 3. III. Ка2іпёт Ого82, Казимиръ.

3. УІ.

К е с 8 іі о с 2, Кечковцы. Ш. УІ. Кеіескёну, Киличинъ. М. I. Кеіепіеп - Г, Климовица. Б. Ш. Кешепс2е, Каменица. Ун.ІѴ. Кепіепс2е 11;)., Новоселица, Ун. ІУ. К е п (1 ег 08 к е, Кендерешово. Б. ПІ.

220

Ке гекпуе, Корытняны. Ун. III. КегекгёіЬ, Округде. Ш. У. К е г с р I е, Кравяны. 3. III. Іѵ е г е 8 /1 и г (В а с з), Керестуръ. Б.-Б. Кеген/Іиг 8/есв, Керестуръ. 3. ІИ. Кевеіѵ - т., Кошелёво. Ш. И. Іѵ і с 8 о г і) а. Кичорна. Б. I. Іѵ і6, Кіёвъ. Ш. II. Кігаіу-Ь., Киригаза. У. П. Кігѵа, Кривый. У. II. К і г ѵ а К., Бѣловарцът. ІУ1. ІП. Кігѵа N.. Кривый. Ш. III. КІ8І‘а1іиі, Сѣльце. Б. ІИ. К1 а с 8 а п 6, Клячаново. Б. И. К1 а 8І г от - I'., Гандеровица. Б. ІП. Кепс/ Кг, Кенезъ. Сб. Кегес/ке, Керецки. ЕѴІ. П. К 1 е т Ь с г § Ь, Клембаркъ. Ш. Ш. К1 е п о ѵ а, Кленова. 3. ІУ. К 1 о с 8 к б - к. Клочковцы. Б. I. К и у а Іі і п у а, Кпягипина. Ун. ІУ. І\ о с / к а 8 / а 11 а 8, Косино. Б. I. К О ] 8 б, Койшовъ. Сп. КоІЬ а 8 а, Колбашово. 3. ІИ. К о 1Ь а 8 / б, Колбасово. 3. ІУ. КоІЬ б с/, Колбовцы. 3. ДИ. КоІопіс/а, Колоница. 3. ІУ. Котагпік А., ІІжн. Комарникъ. Ш. УІ. К о т а г п і к К., Вши. Комарникъ. Ш. УІ. Кот.іаІІі, Кумнята. У. I. К о іи і б 8, Комлошъ. У. II.

К о т 1 б 8 8 а, Комлоша. Ш. У Г. К о т о г б с / • О г о 8 /, Комаровцы. Ун. ІИ. К о г е.,] б с /, Кореёвцы. Ш. УІ. К 0 8 а го с/, Кашаровцы. 3. У. КоБхігіпа, Кострина. Ун. ІДк К о Іі I и і с / а, Котельпица. Б. I. К о ѵ а 8 / б, Квасово. Б. ІП. К о / 8 а п у, Кожаны. Ш. Дг. Ко/8111к5с/, Кожуховцы. Ш ДП. КоЬіёг, Кибряль. Ун. ПІ. Кбкёпу, Ко кипя. Ш. У. К Г) к ё и у е 8, Терново. ІУ1. ІП. К о к ё л у е 8 б, Кекепюшъ. У. II. К о 1 с 8 і п, Колчино. Б. I. Кб го8 Іи, Керештвей. Ш. I. Кб г б 8 - т., Ясенье. 1Ѵ1. ПІ. К б г I ѵ ё 1 у е 8, Грушово. ІѴІ. III. Кб Ѵ08СІ, Кввяждь. Б. Ш. К б ѵ с 81 і $ е I, Драгово. ІѴІ. II. К гісз -I., Кричово. Ш. П. Кгіѵа П1ІС8, Кривое. 3. ІДк Кгіѵе, Криве. ПІ. ІДГ. К г і / 8 е, Криже. Ш. ІДк К г и с 8 б О г 08/, Кручовъ. 3. ДИ. Кгіі88іпес/, Крушинецъ.

ІП. УІ.

К г и / 81 у б, Кружлёвъ. ІП. IV. К г и / 81 у б, Кружлёва. ПІ. ДП. К и с 8 о ѵ а, Кучава. Б. II. К и с/п г а, Куцура. Б.-Б. Кирану К., М. Копаня. У. И. Кнгііпка, Куримка. Ш. УІ. К и г о ѵ а, Куровъ. ПІ. ІДТ. Кизпуі с/а, Кушница. М. II. К и 81 а п - I., Куштановица. Б. III. Киіка-І., ІІокутье. Б. III. Ки/шіна, Кузьмина. Б. П. Кѵас8ап, Квачаны. ПІ. ІП.

221

Ьаах (М).? Лазы. Ун. Ш. Ь а е 8 п 6, Лачновъ. Ш. Ш. Ьасіотёг, Ладомирово. 3. ]Ѵ. Ьасіоііпг, Ладомирова. Ш. VI. Ьа^ітб, Легнава. Ш. II. ПакагЬ Лекартъ. Ун. ГІ. Ь а 8 к, Лашковцы. 3. IV. Пайігка, Латорка. Б. I. Пайка, Лавки. Б. II. Ь а / а г-р., Лазаревъ Потокъ. Б Л. Ь е а и у -1. N. ? Лалово. Б. Ш. Ьёс/-!*., Лецовица. Б. III. Ь е Іі о с /, Ляховцы. Ун. 01. Пепа г 16, Ленартовъ. Ш. IV. Пірсве, Лапша. М. П. Ьірпік (К.). М. Лиііішкъ. Ш. II. Ьірпік (V.), О. Липпикъ. Сп. Ьірбсх, Липовецъ. Ун. IV. Ь і рро ѵа, Лицова. Ш. V.

Ьійпуе, Люцина. Ш. II. Ьіѵб, Ливовъ. Ш. IV. Ь о Іі 6 К., Ленёвцы. Б. II. Ьоііб II., Лохово, Б. П. Ь о іи па, Ломне. 3. VI. Попка, Лугъ. М. ІП. Попка Бхёіев, Широкій Лугъ. М, ЛИ. Ьо/а, Лоза. Б. III. П и 1)іі у а, Лубия. Ун. IV. Ь и Ь 6 с /, Любовецъ. Ш. III. ПиЬойпу, Люботиня. Ш. II. Ь и с 8 к а К., Новоселица. Б. ІІЬ Писвка М., Лучки. Б. П. Ь и ц о 8 (Муіг), Лугошъ. Ст. Ь и Ь, Лугъ. Ун. IV. Пико, Луковъ. Ш. IV. Пикоѵа, Луково. Б. III. П у а с Іі о ѵ е с /, Льховецъ. ІѴЬ I. Пуни а, Люта. Ун. ІДЬ

Ж а к а г і а, Макарьево. Б. III. Макбс/, Маковецъ. 3. VI. М а 1 с / 6, Мальцовъ. III. IV. М а г й п к а К., М. Мартинка.

■ Б. I. М а г і і п к а Е г а,) п а, Мартинка. Б. III. М а 8 к 6 с х, Матковцы. 3. V. Мав/аг-Ь, Негрово. Б. III. М а і к ё ѵ а $ а 8, Матовцы. Ш.' V. М а й з / о ѵ а, Матисова. Ш П. М а I ѵ а 8 к а, Матяшовцы. 3. VI. МаЛу-М., Матьфальва. У. I. М е (1 е п с и а, М/Ѣдяница. Б. III. М с (I ѵ е (I о с /, Медведевцы. Б. П. М е (I ѵ е 2з а, Медвежье. Б. I.

М е (I ѵ е / 8 а, Медвежье. Ш. VI. М е 1 п іс8 п а, К., Мельничный.

Б. 1.

М ё г і>' е 8 к а, Мергешка. Ш. VI. М е 8 ъ й вхка, Местиско. Ш. VI. М е х6 - П а 1) о г с х, Межи ла борцы. 3. V. М і Іі а 1 у к а, Крайниково. М. 1\. Мік1 о8 И Чипадѣево. ' Б. I. М і к 1 о б ѵ а $ аз, Миклушовцы. Ш. ІІЬ М і к о у а, Микова. 3. VI. Міпаф Мипай. Ун. III. М і іі у б е х, Минёвцы. 3. VI. Мігснс, Мирча. Ун. IV.Мігоіуа, Мироля. Ш. VI. М І г 0 8 8 б А., Нжп. Мирошовъ. Ш. VI.

222

М і 8 к а г о ѵ і с 2 а, Мишкаревица. Б. 1. МІ8 2Ііс2е, Имстичово. Б. III. МНпагбся, Млинадовцы.

Ш. УІ.

Мос8 аг О г о 8 2, Ун. іу.

Мочаръ.

Мо§’уого8 Е., Микуловцы. Б. II. Мо#у о гб8 , Еопиновцы. Б. II. Мокга, Мокре. 1Ѵ1. III. Мокга, Мокра. Ун. IV. М г а 2 б с 2; Мразовцы. 3. VI.

N е 1 і р і іі а, ІІелипина. Б. I. е г е 8 2и і с 2 е А., Нересница. М. III. N е г е 8 2 п і с 2 е Б1., Новоселица. М. II3.

Хікіоѵа, Ннклова. Ш. VI. N у а й' б, Няговъ. 3. V. ^а#оѵа, Нягово. ІУ1. III. І\т у е ѵ і с 2 к е, ІІевицкое. Ун. IV. Ѵуігев-Г, Дунковица. Б. III.

О Ь г и с 8 п о, Обручне. Ш. II. 01 е(] п о к, Олейниковъ. Ш. II. Оіепуоѵа, Оленёво. Б. I. 01 у к а Н о іп о п п а, Гуменянск. Олька. 3. Дг. Оіука Кгіѵа, Ерив. Олька.

Огіісіі А., Нжн. Орлихъ. Ш. VI. Огіісіі Р., Вшн. Орлихъ. Ш. VI. О г 16, Орловъ. Ш. II. Огіуаѵа, Орлява. Ун. III. Ого 8 2-р., Ру с. Потокъ. 3. IV. Ого82ѵе1д, Росвигово. Б. I. Огіиіоѵа,. Ортутова. Ш. V. О 8 2 1 г О 2 8 и і с 2 а, Острожница.

3. V. ОвзПігпуа, Остурня. Сп. Око г-111., Половое. М. I. Оіѵеа-к, Золотарёво. М. II.

3. V. Оіука Згігоркб, Сгропк. Олька. 3. V. 01 у 8 а ѵ і с2 а, Ольшавица. Сп. Оіуваѵка, Олыпавка. Ш. VI. 01 у 8 і п к б, Олыпенково. 3. У. Опйаѵка, Ондавки. Ш. УІ.

Р ак а8

2 і

6,

Пакостовъ.

3. V. Раіуі О., О-ІІальи. Сб. Р а р - О у о г <>' у-Г., Дюровица. Б. III. Р арр-Г, Дѣлокъ. Б. III. Р а г і Іі и 2 6 с 2, Паригузовцы.

3. V. Равк 6с2, Пашковды. Б. I. Р а 8 2 і к а, Пасѣка. Б. Г. Ра82Іка, Пасѣка. Ун. IV.

Р а 8 21 е Гу Б е й’ е іі у а 1, Бегендятъ Пастель. Ун. IV. Ра82Іе1 ѵ Іѵ., Пастельки. Ун. IV.' Р а 8 21 ё 1 у К о 8 21 у о ѵ а, Еостёва Пастель. Ун. IV. Ра Іо Іа, Полата. 3. V. Р а 1 к а и б с 2, Пацканёвцы.

5. II. Р а и 1 о ѵ а, Павлово. Б. I. Рсз оііи а, ІІчолина. 3. V.

223

Робйегіп#, Подгоряны. Б. I. Р о (1 р г о с 8, Подпрочъ. Сп. Роіепа, Поляна. Б. I. Ро 1 епа, В. Поляна. 3. IV.

Роіепа, Поляна. Ун. IV. Р о 1 у а п(В е 1 е 8 2), Поляна. 3.11. Р о 1 у а п а К а Ь а I а, Кобылецк. Поляна. М. III. Р о 1 у а п а К а 8 2 б, Еосовск. Поляна. ІѴі. III. Р о 1 у а п а Кг а] па, Поляны. Ш. VI. Роіуапа Ьірсзе, Липецк. Поляна. ІѴІ. II. Р о 1 у а п к а А., Нжн. Полянки. Ш. VI. Р о 1 у а и к а Р. Вшн. Полянки. ПІ. VI. Р о 1 у а п к а 8 2 і п е ѵ е г. Сипевирск. Поляна. М. I. Р о I у е н а, Поляна. 3. VI. Рога.сз, Порачъ. Сп. Роговкб, Порошково. Ун. IV. РогнЬа О г о 8 2, Рус. ІІоруба.

3. VI. Р о гибка, Порубка. 3. IV. Рогийка, Порубка. Ш. VI. Роіосзка, Поточки. 3. VI. Роіока, Потоки. Ш. VI. Р г а у г б с 2, ІІравровцы. 3. VI. Ргікга, Прикра. Ш. VI. I* г I 8 21 о р, Прислопъ. ІѴІ. I. Р г і 8 21 и р, Прислопъ. 3. IV. Ргііиіуап, Притуляны. 3. VI. Р г о 8 2 а с 8, Просачъ. 3. VI. Р82Ігіпа, Петрина. Ш. VI. Р и с 2 а к, ІІуцакъ. 3. VI. Р и б р о 1 б с 2, Подполозъе. Б. I. Ри821а-т., Высранка. Ш. II. Ри2пуак-І., ІІозняковцы. Б. II.

Кабота, Радома. Ш. V. В а б у а п с 2? Радванка. Ун. III. Кабѵапу, Радвань. 3. V.

ВаІ‘а]бс2, Рафаёвцы, 3. V. Ваііб Аки а, Рахово. М. III. II а 1і б В о с 8 к б, Рахово. М. III.

Р о к 1 і п Ого 8 /, Пеклянки. Ш. III. Р е I е 8 к е X., Б. Нелешке. Ст. Р е п і 8 2 1 е к, ГГенислекъ. Ст. Реге свепу, Перечинъ. Ун.

IV. Регекгез/па, Перехресный. Б. I. Регезяігоѵа, Пересирово. Б. I. Реіісзе, Птичье. 3. IV. Реіб-І., ГІетёёвды. 3. VI. Реігбс/, Петровцы. Ун. IV. Р е I г б с г О г о 8 2, Петровцы.

3. V. Рёігоѵа, Петрова. Ш. IV. Р е I г и 8 / о ѵ і с 2 а, см. VегЫаз. Ріскпуе, Пихне. 3. V. РІІІ8, Пилитъ. Сб. Різгапа А., ІІжн. Нисана. Ш. VI. Рі 82 а па Г., Вши. Писана.

Ш. VI.

Р І 8 2 к О Г б С 2, ПиСКОрОВЦЫ.

3. VI. Р і 8 21 г а-й., Пистрялово, Б. III. РІалуІа? Плавья. Б. I. Р1 о*8 2 к б, Плоское. Б. I. Р1082копоѵіс2а, Плосішшвица. Б. III. Р б с 8 (М а г і а), (Марія) Почъ.

Сб.

224

РаІюпс2а, Орѣховица, Ун.Ш, Рака 82, Рокоеовь. У. I. Ракб, Раково. Ун. IV. И а к б с я, Раковецъ. У. I. Ра ко с х, Раковчикъ. Ш. VI. Раѵавг-т., Лисичово. IV!. II. Ре#еИб, Регетовка. Ш. VI. Ре кіі а, Рекита. М. I. Ретепуе, Ременины. 3. VI. Ретеіе, Ремета. Б. III. Решеіе, Ремета. М. III. Ретеіе, Ремета. Ун. IV. Р е п с 8 і 8 8 б, Репчишовъ. Ш. III. Рёраз А., Нжн. Рѣнаши. Сп. Рересіе, Ряпедь. Б. ІІГ, Передо, Рѣпеёвъ, 3. VI. Р е 8 8 б, Решов'ь, Ш. IV. Ріс вка, Рѣчка. Ш. I. Рірріпуе, Рѣпиппое. ІѴІ. I. Р о Ь о 2 п у і к, Рогозникъ . 3. VI. Рокііб Нолю и и а, Гумен.

• Рокитовъ. 3. V. Р о к Н б с 2, Рокитовцы. 3. V. Р о т а п б с я, Ромадовецъ. Б. I.

Рбпа8 2 ёк, Коштиль. ІѴІ. III. Р о 8 к б с 2, Рошковцы. 3. VI. Р О 8 2 О 8, Росошово. Б. I. Ро 8 2 1 ока, Ростоки. Ш. VI. Р о 8 21 о к а II г а 1) о ѵ а, Грабова Ростока. 3. IV. Ро821ока К., Вшп. Ростока. Б. I. Ро82іока V., Нжи. Ростока. Б. I. Р о 82 Іо к а Ра,82Іё1у, Ростока. Ун. IV. Р о 8 21 о к а 8 21 а к с 8 і л, Стащи нъ Ростока. 3. IV. П о 8 21 о к а Ц]., Н. Ростока. Б. I. Р 6 8 2 и 8 к а, Росошка. ІѴІ. III. Роѵпа, Ровпе. Ш. VI. ВисІІуб, Рудлёвъ. 3. VI. Ритосза-Іі., Ромочёвица. Б. III. Рііпо-і., Ж,бировцы. Б. I. Рипѵіпд, Руиииа. 3. IV. Ризика, Русское. 3. IV. Р и 8 2 к а К., М. Руссковъ.

3. III. Р и 8 2 к а X., В. Руссковъ. 3. III. Р и 8 2 к б с 2, Русское. Б. II.

8ааг, ІІІаръ. Ст.

8 а І а п к, Шалашш. У. I. 8аніону, ІПамудовцы. 3. IV. 8 а п с! о г-к, ІПандрово. Ш. II. 8аріп ес 2, Шапипецъ. Ш, V. 8агаІ А., Пжп, Шардъ. У. I. 8 а г а (I Р. Вши. Жзрдъ. У. I. 8 а г Ь б, Шарбовъ. Ш. VI.

8с8аѵпік,

Попа Е\, Вши. Руна. И. III.

8агка(I, Шаркадь. Б. III.

8 а 8 8 о у а, Шашова. Ш. V. 8 а 8 ѵ а г, ІІІагаваръ. У. I.

Щавникъ. Ш. V. Веіёікі ІІг, Шеледдъ. Бг.

8 е 1 о 8 21б, Шелестово. Б. I. 8 е ш е I к б с /, Шеыетковцы.

Ш. VI

8егЬбС2,

ІІІербовцы. Б. I. Шопа. Ш. II. 8 о б-і*., Дапилово. Ш. II. 8іеі'апбС2, Штефавовцы. 3. V. 8іе1ЬасІі, Штельбахъ. Ш. II. 8от,

225.

8х а] к 6-1., Осой. Б. III. 8/аЛ сіоЪо8, Салдобошъ. IV!. II. 8/аІпуік, Саль.никъ. 3. VI. 8 /а 8 2-1'., Сасфалово. У. II. 8 х а 8 2 6 к а, Сасовка. Б. I. 8 2 а 2 ѵ а 8 а г, Годермаркъ. Со.

8/ск1епс2е, Сокирница. М. II. 8 2е1і-8Іуе, Селище. ІѴ8. III. Згетеге б,< Сим ерь. Ун. IV. 8 2 е т ег е И]. Н. Симирки. Ун. IV. 8 и е г сі а 1і е 1 у (Восіго^), Сердагель. 3. II. 82егес1пѵе, Середнее. Ун. III. 82егенс8-1'., Серенчовцы. Б. II. 82ІЙ0Г-І., Грабово. Б.. I, 8 2І$еі, Сиготъ. М. III. 82іпеѵег, Синевирь. ІѴІ. I. 8 2 і гт а, Сирма. У. I. 8 2І1пІС2е, Внін. и Ижн. Ситница. 3. VI. 8 2 к о 1 а г 8 2 к а, Скотарска. Б. I. 8 2 Іа іі па, Солотвипа. Ун. III. 8 21 о ѵ і пк а А., Нжн. Словенки. Сп.

8 21 о ѵ і п к а Е., Вши. Словенки. Со.

8 2 т е г е к о ѵ а, Смерекова. Ун. IV. 8 2 п а к 6, Снаковъ. Ш. IV. 82оЬо8, Собошъ. Ш. V. 820І0С8Іпа, Солочина. Б. I. 8 2 о 1 у а, Соля. Ун. IV. Вгоіута, Сольма. ІѴІ. I. 8 20Іуѵа? Свалява. Б. I. 8 2 о т о 1 п і к, Смольникъ.

8 2огос8Іп, Сорочинъ. Ш. VI. 8 2 б 11 б в ]М., В. Ссвлюшъ. У. I. 8 2 а к с 8 і п, Стащипъ. 3. IV. 82іа п-1‘., Станово. Б. III. 82іапк6с2, Станковцы. 3. III. 82іагіпа, Старина. 3. IV. 82іагіпа, Старина. Ш. II. 82іа8к6 с2, Сташковцы.Ш. VI. 8 2 і а ѵ п а, Ставное. Ун. IV. 82іеЬпік, Стебникъ. Ш. VI. 8 21 е г к 6 с 2, Стерковцы. 3. V. 82ігаЬіс8б, Страбичово. Б. II. Зиігісзаѵа, Стричово. Ун. IV..

8 2 і г і ]і 6 с 2, Стриговецъ.

3. IV. 821гір р а, Стрипа. Ун. III. 82іго(]па, Стройна. Б. I. 82іи28ІС2а(), Ст. Стужица. Ун. IV..

82Ііі28ІС2а ІД Н. Стужица. Ун. IV. ' 82исІіа, Суха. 3. V. 8 2 и с I) а, Суха. Ун. IV. 82иска, Суха. Ш. VI. 8 2 и с Іі а—Вгопука, СухаБронька. ІѴІ. II. 8211кб, Суковъ. 3. V. 8 2 и 1 і п, Сулинъ Ш. II. 8 2 и псі а к о ѵ і с 2 а, Сундаковица. Б. III. 821182кб, Сусково. Б. I. 82ѵа1убка, Свалявка. Б. 1.

8 2 ѵ і (I п і с 8 к а, Свиднички. Ш. VI. 82у і (Іпік А., Ііжп. Свидникъ. Ш. VI. 8 2 ѵі(I пік к1., Вшн. Свидникъ. Ш. VI.

3. V. 15

.226

Т а 1 а Ъ о г-1, Теребла. М. И. Та 1 ат а8, Таламашъ. Б. I. Тага с яко/, Тересва. 1Ѵ1. III. Тата К., Хижи. У. II. Тагпбка, Тернавка. 3. III. Теке-1і., Текегаза. У. II. Тебкёз, Колодное. Б. III. Т е г е Ь е 8 ТТіг, Туръ Теребешъ. У. II. ТіЬаѵа К., М. Тибава. Б. I. ТіЬаѵа X., В. Тибава. Б. I. Тісііа, Тиха. Ун. IV. Т і іи 8 о г, Лазы. Б. 1.

Ті8 оѵ а, Тшпово. Б. I. Тока,) Оговя, Токаикъ. 3. VI. ТогІ8яка, Ториски. Сп. ТгіЬивва, Требушане. М. III. Тгов/Іуапіс/а, Тростяяица. Б. II. Т и г с я 6 с /, Турцовцы. 3. У. Тигісха К., М. Турица. Ун. ІУ. Тіігісяа X., В. Турица. Ун. ІУ. Тѵагозсяа А., Нлш. Тварожецъ. Ш. ІУ. Тѵагозсяа Р., Вшн. Тварожецъ. Ш. ІУ. Т у и 8 к а, Тюінка. ІѴЗ. I.

Ш) 1 у а, Убля. 3. IV. ІТ§;1уа, Угля. Ш. II. ХГ,] а к, Уякъ. Ш. II. Щѣагсі, Уйбарёво. IV!. И.

1Г,]‘“1 8 68, ЬІовоеелица. У. II. Щ-І 8оо8, Рус. Н. Весь. Ш. I.

П,)Ііе1у Ті8/а, Вуйгель. У. I. ТТ і 1 а к Т І8/а, Вуйлокъ. У. I. Іікііпа, У клина. Б. I. Ш І С 8, Уличъ. 3. ІУ. Про г, Упоръ. 3. ІУ. ІІЯ8 0К, Ужокъ. Ун. IV.

Ѵа^гіпеся, Вагринецъ. Ш. IV. Vазпа^іі, Вунѣево. М. II. V а 1 е іН 6 с /, Валентовцы. 3. У. Ѵаікаіа, Волковыи. Ун. III. У а I к 6, Валковъ. 3. УІ. Ѵаіукбся, Вальковцы. Ш. V. Уаррепік, Вапеникъ. 3. VI. Ѵа гайка, Варадка. Ш. VI. V агаі]а, ІІодгородъ. Б. II, У а г § о п у, Варганёвцы Ш. I. Ѵагііібся, Вариховцы. 3. УІ У а 8 ѵ а г і (X у і г), Вашвари.

Ѵепес/іа, Венеція. Ш. IV. У е г Ы а 8 - Р е I г и в ъ о у і с я а, Вербяж/Ь'Петрусовица. Б. I. Ѵегёсяе, Веряца. У. II V е г е с я к е А., ІТжп. Верецки.

Ст.

Уёс8е, Войчицы. 3. III. Ѵеіёіке, Велятинъ. У. II. Уеікгор, Велькронъ. 3. VI.

Б. I.

Ѵегесяке Р., Вшн. Верецки. Б. I. V е г е 8 т а г I, Миково. ІѴІ. ІІІ.

V е г ез іи а г I, Р>. Копаня. У. I. V е г е I е с 8 о, Веретечово. Б. I. Ѵійгапу, Видрапь. 3. V. V іі а і> іі, Вилаги. 3. V. Ѵігаѵа, Вирава. 3. V. V і в к а, Вышка. Ун. IV. V і 8 к б с я, Вышковцьт. УІ. VI. V і 8 я 1 а ѵ а, Вислава. Ш. ІІІ.

227

Ѵіяпісяе Б\, Вшн. Вызницы. Б. I V ігпісяе Коя. (А.), Ср. Вызницы. Б. I. Ѵіайісза, Владичъ. 3. VI,

ш. ѵі.

Ѵо^бся, Войтовцы. 3. VI. Ѵоіісяа, Волица. 3. V. V о 16 с я, Воловецъ. Б. I. V о 1 о з / 4 п к а, Волосянка. Ун. IV. Ѵоіоѵа Огоб/, Воловый. 3. IV.

2 а бпу а, Заднее. М. II. 2а§уі1зяка, Задѣльскій.

Б. I. 2 аіі о гѣ, Загорбъ. Ун. IV. 2агіс8б, Зарѣчово. Ун. IV. 2аизяіпа, Заусина. Ун. IV. 2аѵада, Завада. 3. VI. 2а у ай к а, Завадка. Б. 1.

2 а ѵайка, Завадка. Сп.

•2 а у а (1 к а, Завадка. Ш. IV. 2аѵі(І-I. Завидово. Б. III.

Ѵоіуа й и г к б, Юркова Воля. Ш. VI. Ѵоіуа Й и 8 я к б, Юскова Воля.

3.'VI. Ѵоіуа О г о 8 я, Рус. Воля. Ш. II. V ого с зб, Ворочово. Ун. IV. Ѵогоіпісяа, Воротница. Б. II. V ис8 к б-ш., Вучково. ІИ. I. Ѵи Ізіпка, Волыпинки. Ун. IV.

2Ьо]па Но топ па, Гумен. Збойне. 3. II. 2Ьо]па Іяѣи^уа, Избудск. Збойне. 3. V. 2ѣииа, Збунъ. Б. I. 2иѣпа, Зубне. 3. V. 2де11а, Звала. 3. V. 28<Іепуоѵа, Жденёво. Б. I. 2зеіНек., Жатковцы. Ш. IV. 2 8 и к б, Жуково. Б. П.

15*

ПРИЛОЖЕНІЯ И ЭКСКУРСЫ.

№ 1= Ехігасѣиз Лексикона. Бъ рубрикѣ: „рагосііі § г а е с і г і Пі 8 “ подсчитаны, безъ различія, какъ „рагосііі §гаесі гіВіз ітіВ“, такъ и „рагосііі ^гаесі гіВіз поп шііВ“ или „8с1іІ8таБсі“ '). Въ виду соображеній, высказанныхъ выше на стр., 37, 78—79, 95, 148, приводимъ, въ алфавитномъ порядкѣ столицъ, списокъ поселеній 2), въ которыхъ, по Лексикону, находились рагосііі §таесі гііпз шііВ и 8с1іізтаВсі 3), за исключеніемъ, понятно, тѣхъ изъ нихъ, гдѣ вполнѣ или отчасти господствовалъ языкъ румынскій, русскій или сербскій. С. А Ъ а іі.і ѵ а г і е п 8 і 8: Візіе (Ъеіѵ.), МікбМяа, 8хе8/1а (Ііеіѵ.)—Ііп^иа Ітп^агіса. Вазко, ГіІкеЪага, Сгайпа (Ого8х), Оагайпа, Капу, Кеіесвепу, КёМу, Кігаіупёр, Кошібзка, (Воійо^)- -К'о'-Vагаііуа (саВі.), Мо§’уогб8ка, 8гі§е1—Воізе, 82о1пок, К. Ѵайазх (саВі.), Хеіоѣа— Ііп&иа зіаѵопіеа. С. АІЬепзіз: Айону оррісііті (саВі., зсііізт.)—1іпі>на ^егтапіса. Бшіа-Репіеіс (саВі., зсііізт.)—Ііп^па Ітп^агіса. С. В е к е 8 з і е и 8 і з: КётеЬ еі Ма&ѵаг Оуіііа оррійшп (саВі., Ііеіѵ., зскізт.) — Ііп^иа дегтапіса еі Ішірцагіса. С. В еге^Ьіеп зі 8: І)оЬоз—1іп«діа Ішпцагіса. Л На стр. 3-еГі мы забыли упомянуть объ употребленіи въ Лексиконѣ и у того термина.

2) Исправляя, но Реперторію Лннскаго, очевпдпыя ошибки въ названіяхъ (см. предисловіе къ картамъ). я) Въ скобкахъ отмѣчаемъ присутствіе въ томъ пли другомъ поселеніи священнослужителей иныхъ вѣроисповѣданіи: саШоІіеае геІі§іопіз (саВі.), пеіѵеіісае сопіеззіопіз (Ііеіѵ.).. а также рагосіюз зсЫзпіаіісоз (зсііізш.), гдѣ въ Лексиконѣ встрѣчается такое опредѣленное указаніе па православныхъ пастырей, занесенныхъ въ Ехітасіиз въ общую рубрику „рагосііі .ц'гаесі гііиз“.

232

С. В О Г 8 0 СІІ С 11 8 І 8! Вгб^есі (саВі.)—Ііп^иа ]іип«агіса. АЬбсІ, СгбгбтЪбІу, Хгоіа, Не)б-Кеге8Вш’, Мйсзопу, РаіІаіи, (8а]б.) Реігі, Вакасга, ѴізВб—Іііі^па зіаѵопіса. С. Сг б ш б г і с іі 8 і 8: Ватіасх —Ип^иа зіаѵопіса. С. Неѵеззіе пзіз: А^гіа сіѵііаз (саВь, Ііеіѵ.)—Ііп^иа 1ит§агіса. С. М а г а т о г о 8 і е п 8 і 8: Орріба НизВ (саВі., Ііеіѵ.)? ТесзГ» (Ііеіѵ.), Ѵізк (Ііеіѵ.) — Нп^па, 1іип§;агіса. С. Р е 8 і і е п 8 і 8: Сзір (8с1іІ8пі.)—Ііп^иа ^егташса. Васгкбѵе (саВі., Ііеіѵ., 8с1іІ8т.)—Ііп^па Іт'п^агіеа. С. ЗиаЪоІсзепзіз: Ваіза (ііеіѵ.), Вші, Виііу (Ііеіѵ.), Ц] - Векегіб (саВі., Ііеіѵ.). (геізе (Ііеіѵ.), N. Каііб оррісііті (саВі., Ііеіѵ.), К. Ьёіа (Ііеіѵ.), Ьеѵеіек (саВі.), Масіа (Ііеіѵ.), Огозз (саВі., Ііеіѵ.), Рагопу (кеіѵ.), РеВіекаяа (ііеіѵ.), Рбсз-Реігі (саВі.), Тітаг, Ѵепсвеііё (Ііеіѵ.)—1іііі>'па Ііип^агіса. ВуВе^уМга (саВь, Ііеіѵ.)—1іп°'иа зіаѵопіса. С. Тоіпепзіз: Месііпа (8е1іІ8іп.)—Нп^иа Зшп^агіса. С. Тогнепзіз: Вагакопу — Ііп^иа зіаѵопіса. С. ІІп^Ііѵагіепзіз: ІІп@;1іѵаг орріііит (саВі.)—Ііп^ііа Іішідагіса. ВепеВпе, <Тепке, Лезяепб, Когшпіуа, ёоіупюз, ІІЬгіз—■ Ііп^иа зіаѵопіса. Сс 7л е гп р 1 е и і е п 8 і з: Нагсіісза, Оіазяі; орріба: РаЫшішп (саВі., Ііеіѵ.), (8аіога1]‘а) 1І]1іе1у (саВі., Ііеіѵ.), Вяегепсз (саВі., Ііеіѵ.), Тока] (саВі., кеіѵ.), Тоісзѵа (саВі., Ьеіѵ)- —Ііпдиа Ішп^агіса. А@уа§'оз, Васзкб, Вапуасзка, Сзеіер Сгаізяесз оррібшп (саВі., ііеіѵ.), (}ігос2, Ма^уагВзер (Ііеіѵ.), ЬазВбс/ (саВі., Ііеіѵ.), Рогпѣка (VI округа), Вакбся, Вяасзиг (саВь), йтііізхке, Вяоркбс^, Тороіуа(п), Таѵагпа - Роіуапка, Текпа, ТегеЬез орркіит (саВі.), Тгереея, Ѵазаіііеіу (саВі.), Ѵоіуа Ваізогс/—Ііп^иа зіаѵопіса.

233 О р р і <1 а Н а,) <1 о іі і с а 1 і а: Вбзхогтёпу (Ьеіѵ.), Вого^іі—1іп§'иа Ітгщ’агіса. Любопытно существованіе православныхъ приходовъ въ мадьярскихъ и нѣмецкихъ сёлахъ Сзір, Месііна и Вина— Репіеіе. Но Ехігасіпз, въ 28-ми поселеніяхъ употребляется польскій языкъ, въ' 22-хъ—словинскій, а именно, по Лексикону: С. А г ѵ е п в і в: Викоѵіпа, СЬіизпе, ЕгсШка, ЙагкаЪизх, Шасіопка, ^ЪІопка, Киіісіі, Іпіегіог еС Вирегіог Ілрпісха, Миіпе, Аоѵоіу, Рекёіпік, Росіѵік, РбНюга, ВаЪсза, ВаЬсзісха, Йгагпа, Вяіііеіне, ВгисІіаЬога, Ѵез/еіе, Ѵііапоѵа, Еакашепе (Кііп), Шегіог еі Вирегіог /иЪгісяа—Ип$иа роіопіса. Всѣ сёла въ ргосеззив зирегіог, по склонамъ Магуры, на границѣ Галичины. С. В у рІо ѵі еп зіз: НШу, КоѵоМу, ВоБхіока-ЛоЬ —Ііп^иа зіаѵопіса (еѣ) роіопіса. С. Тогпеп8І8: Вегёнк—Ііпцна зіаѵопіса (ей) роіопіса. С. Вяаіайіепві 8: Асігіанси, ВеІІаВпсх, Візхігісхе, Вгаібпсх, Вгехоѵісга, Свегепсзбсг, Векіезіп, Еіібсх, (Ішіс/а, Внніііісха, І/вакося Іѵапсг, Карсяа, Еірра, Ьірраіібсх, Меііпси, Раііпа, Кепкбсх, Тигпізсііа, Тйзкезхег. /агкаМяа, Езізяекзгег—-Іііщиа ѵашіаііса.

234

Ехігасіиз

235

ипіѵегзогит Іоеогшп

рориіозогит,

рагосііогит рег Ке^пит

НаЬ еі

Со ті Іа іи 8.

! !.Кх І1І8 8Ш1І. І

!

1 о с а.А. ра&і.

■

1. АЪаіуѵагіепзіз

228

2. Л1Ъеіі8І8 ....

68 73 .

167 183

3. Агайіепзіз . . .

221

Ра г ОСІ1І геіі^іопіз.

СаорІ.І10ІІрійа. і 1 сае.

7 40

*

Огае- Аи§’исі гізіаіиз пас

Неіѵеіісас

18

3

.^ет е4 еееіезіагит тіпізігогшп, пеепоп ІийітадРзІгогит,

| |!

дцпёгагіае герегіЪіІіит.

РгііісіраІИег ѵі&сі 1іп§иа

В-ийі-

Сгег- 81аѵо- Шугі- Сгоа- Виш а^і- НипШстапі81Г І. • ^агіса. ііса. піса. са. піса. са. ! «О* — — 72 2 154 122

5

38

4

1

41 В

16

14

1

7

2

•—

18

і

98

49

14

7

5

25

11

5

1

1

4. Агѵепзіз ....

97

93

4!

16

159 —

5. Васзіепзіз

89

81

8

56

45

_

—

101

25

20

.

351

343

з:

48

26

—

48

114

217

97

. . .

200

189

11 !

56

—

2

1

69

48

6

152

8.' Векез8Ісіі8І8

. '.

20

16

4'

4

2

5

1В ".

24

13

1

5

9. Веге^іііепзіз

. .

261

255

6

3

74

—

61

146

69

5

. 1

10. Віііагіеіізіз .

. .

468

441

27

24

335

—

.126

11. В0Г80ЙІеі18І8

. •

169

' 159

10

52

10

1

;84 1

12. Сазігііеггеі .

. .

623

597

26

114

1

—

1 217 | 301 | 153

13. Сотаготіеизіз . .

83

. 79

—

3

31

!

91 і

■. .

9

8

1

59 1і

5

6

—

1

і

12 :

4

15. Сзоп&гайіепзіз . .

7

4

зі 1 !

7

.

6. Вагапуіепзіз 7. Ваг8Іеп8І8

. . .

14. Сзапагёіепзіз

41

.

—

16. Оотогіепзіз

.

.

230

219

11

25

1

17. ІІеѵс88Іеп8І8

.

.

146

132

14 :

70

1

18. Иопі1іеп8І8 . .

.

215

205

10

42

19. Іапгіпепзіз .

.

78

. 77

1

49

20.' Вуріоѵіензіз

. .

.

21. Магатагозіепзіз .

■

133 139

126 133

7 6;

22 4

22

1

164

134 , —■

186

148

7 і, 97

—

19 1

—

—

|

132

127

5

4

71

5 |

5

і

—

—.

1

—

1 і

■—

— — —

187

—

—

—

2

388

__

—

—

■—

—

—

169

—

*—

—

■—

—-

—

—

—

—

5

—

—

—

і

—

—

133

I

і

і — : 5 1 ___

—

89 |

—-

—

1

125 ;

23 1

1

]

I

11

5

—

—

— —

30

-

24

— .

;

2

34 і!

—

—

—

1

—

—

—

99 і ....

137 1 143

66 |:

—

—

| —

14

7 : і

168

2

—

—

—

18

53

21

1

— —

— •

—

сіііса

—

—

59

5

22

3 107

38

і

—

—

73

—

—

! ѴапРоіо- ; йапіса. Ііса.

Ѵа1а~

—

—

—•

! і і — і

і !

1

— —

і _ !

85

— —

_

— — 1 —■

50 ;

—

—

—

■

3 - :

—

22.

28.

24.

25.

26.

27.

28.

29.

30.

81.

32.

33.

34.

35.

36.

37.

38.

39.

40.

41.

42.

43.

44.

45.

Р г І 11 сі р аі Иег х і§е! 1 і п § и а Ех І1І 8 яти.1і Р а г о с 1) і г е 1 і § і с>ИІ8. РисН-і ! НаЬеъ! Аи- Неі- іда§і- Ніт- ! Сгсг- | 81аѵо-1 Шугі- Сгоа- Ни- | ѴаіаРоі О— 1 і СаОгае-1 Сотііаіиу. ор- | ЬЬс| §и-' тат! РІІОІІ- сі гіѵеЙ- вігі- §апса. і1 I о саДРІ рпір. ' ііса. піса. сМса і піса. са. піса.

8Іаі са. 1 рі(1а. сас. Іді8 ’ . сае I пае ; і ” Т 4 _ — 11 31 ! | '47 __ 39 “77 §!

42 50 Мо880ШеП8І8 • . .

-— 412 47 !

152 -. .— 1 37 122 7 450'! 413 Шігіеп8І8 . . . | _ — — 120 6 132 181 -— 30 8І 51 2 254 ; 246 Хео§тасІісп8І8 . .

-38 9 .34 98 208 .

7 160 19 14 41 93 179 Ре8ІІіІСП8І8 . ... іі .

— 133 165 ' 11 138 __ 276 1 33 112 1 309 ?080ПІеП8І8 . . . _ _ 154 233 1 1 -- і- 137 ' 360 9 80 9 ! 51 369 8ааго88Іеп8І8 . .

14 123 20 118 1 — -— — 147 11 10 111 157 Ясеризіепзів . .

32 ■1 79 120 153 — 207 1 25 : 110 232 8оргопіеп8І8 . .

1 — ) 10 6 31 і 46 — — 44 3 19 47 | 8ігі§опіеп8І8 . .

47 — 19 15 242 2 146 : 10 2 48 1 47 317 1 307 8іпгю§Ьіеп8І8 . .

4 8 1 118 1 103 — !

7 119 26 103 17 126 й/аЪоІсзепзіз . .

118 27 401 ' 174 .

29 11 1 92 1 568 і 539 ВяаІаОіешів , . . АО Уо 7 142 11 182 — 19 130 181 14 255 ! 236 8хаШшіагі('П8І8 — 93 6 30 _ — 93 6 99 12 ТІШГОСХІСП8І8 . .

2 _ — 3 48 54 !

1 87 16 8 21 I 106 103 і 38 1 Тоіпепзіз. . . .

— — 1 ( — 14 1 35 11 2 41 1 10 1 42 і 6 Тоиіеп8І8 . . .

3 — _ __ — — 401 _■ ■ .72 384 17 1 68 401 ТгепсЫиіеп8І8 .

6 — 45 28 34 — 64 27 2 6 40 1]§ОС8СП8І8 г .

66 і -87 65 52 15 і .80 204 | 200 3 8 45 і Ш^]іѵагісп8І8 4 гн — — .і 31 178 130 161 7 43 14 168 56 ■ — Уе82ргітіеп8І8 — — 149 151 109 з 888 60 ; 186 22 410 68 140 1 і йетрііпіепзіз - — — — — 103 _' — 1 71 96 7 103 2 2о1іеп8І8 ....

11 100 _ — — 25 28 —— — 20 25 11 5 17 Iагу§і а еЪ Ситапі а 1 — 1 _ 8 6 ■— — — І_ 5 1 6 6 Орркіа Ніуоіопісаііа 2 8итта . . .

8.742

8.240 ■ 502 11.991 1.274

4.315 3.623 .178 1.015

663 1,2.629

152

396

742

671 |

28

№ 2. Л. М. К о г а Ъ і п 8 к у, Оео§ггарЫ8ск-ЬІ8Іогі8СІіе8 ип<1 Ргойисіеп Ьехікоп ѵоп Ип^агп.

М а г і е п 1 Іі е г е 8 і е п 81 а (И, Магіа Тііегозіороіія, 1ііе88 екесіеш 8і. Магіа, іи (Ісп аііегп ^еііеп 8аЪаіка, 8оЬо1ісх.—— Ѵог /еікеп лѵоітіеп Іііег Тлі^агп, лѵеІсЪеп сіег 1)егйс1і1і@;іе Яошіёпуі Рёіег Оеак ипіепі ашіегп аисіі сіп Ргіѵііе^іит зскгіеЬ; сііезе хо^еп 8Іс1і іи (Ісп ѵісіеп Ёпгиііеп ѵоп Іііег іп ашісгс Се^сшіеп; ](іпеп Гоідіеп а1і#1йиЪі#е ІЫхеп, зраіег аѣег Баітайпег иші Кгоаіеп пасіі, сіегеп Касіікоттеп посіі кеиіі^ез Та^ез ѵогііашісп 8Ішк 8аѣа(1ка \ѵаг ЪІ8 1743 гіег ТЬсізхег Огапхшііііх хи^ейіап; (Іа аѣег .іепе сіеш Вашіе еіпѵегіеіѣеі лѵигсіе, 80 пшззісп 8Іс1і апсіі сііезе сіагпаск Ъсс]иешеп. Іп НліскзісМ ікгег ^еісізіеіеп МіІШігсІіспзіе лѵипіеп іітсп іт егзі егѵѵсітіеп Лаііге Ргіѵі1е#іеп егіііеіісі, іп лѵеісііеп (Іег Огі (Ісп Штеп 8і.-Магіа Ьекат, (Іеззеп зіе 8Іс1і Ьі« 1780 (Іа сіег Огі хи еіпег копі^к Егеузкміі сгіюіюп лѵипіе Інхііепек Ез кіпсі аіюг сіст Ъапсіе сііезе Ргіѵііе^іеп ипЬекаппі, іѵеііеп зоіске іп оІТепік Ееісіізіа^еп хиг Агіікиіаііоп пісІіі 8Іп(1 йЬег^еІіеп лѵогЛеп. Всу сіег ЕіпѵСгІоіЪип^ о(Іег Кеіпсогрогігип^ хо^еп ѵіеі сіізипігіе Ваіхеп, (іепеп С8 пісІіі ^еіаііеп сѵоііе сіѵііівсіі хи житіеп, іп сіаз ап^гапхепсіе Вапаі, ипісг сііе аШогіі^е Ъапсіпіііііх. Ба пин ѵіеіе 8е88ІопаІ8іе11еп Ъеу зоісііеіп АЬхи$ Ісег ^еЫісѣеп, катоп ѵоп Кеіеіікетёі, тиі апсіегп Огісп ІТп^агп Іііеііег, зоісііе аизхиіиііеп, ез зіпсі аізо зеіі (Іег гЛеіі лѵоЫІіаІіешІе Цпі>‘агп Іііег аЬегтаі ап8а8зі§‘ ^елѵопіеп, лѵеісііе оІт^еіеЬг сіеп 84еп Тіісіі сіег Елтѵоітег аи8шас1іеп. /и сіет коттеп аііе Йаіігсп аіі8 Маіігеп, аисіі аиз сіет Ріріапсг, Апѵауег иші Тішгоіхег Кошііаі ѵіеіе Ееиіе Ъеусісгіеу Оезсіііесіііз іп (Ііе Ееісіагііеіі Іііеііег, ѵоп лѵеіеііеп іішпег еіпі§’е, сііе кеіпе Ризі Ііаіюп іп іііг Ѵаіегіаші хигйск хи кекгеп Іііег ѵегЫеіѣеп ипсі 8С88Ііаіі гѵепіеп. Ап сіеиізсіісп НапсЕѵегкзІеиіеп Іеіііеі ез Ьіег аисіі пісІіі, сіаѵоп аЬег (Ііе Мекзісп (Іеп Ла^сіеп паск^еііеп, ікге Ргоіеззіопеп ѵегпас1і1а8зі§еп иші (Іаііег іп сІйгШ§'еп Цтзіапсіеп ІеЬеп.

239 -[)іе каіЬоІівсЬеп шкі (Іізипігіеп Каікгеп ЬаЬеп сітюгіеі 8ргасЬе, пиг (Іаз Іехіеге еіие еБѵаз ЬоЬпепсіе Весіепзагі ІіаЬеп. ІЬге КІеМип# ізі (ііе ип^гізсЬе, апзіаМ (іег СзсЬізта аЬег ігадеп зіе 80\ѵоІі1 ЛѴіпіег аІ8 8оттег ВосзсЬкогеп, ипісг лѵсісііе зіе йЬег сііе ІІозеп лѵоПепе ТйсЬег Ьів ап (Ііе Кпіе лѵіпсіеп, лѵсісііе ѵог сііе "гоззіе /іегсіе ^еЬаІіеп лѵегсіеп, іи сіет 8Іе зсЬекіеЫ зіші, иші іп ііігсг 8ргас1іе ОЬоіке ЬеІ88еп. Ба 8Іе иші ЬезШшІі** сііе Бйззе тіі (Іег^ІеісЬеп Тйсііегп ипшишіеп ІіаЬеп, 80 іаззі ез зісіі ѵогзіеііеп, сіаз зоісііе еіпеп ІіЬеІп ВегисЬ ѵоп зісіі §еЬеп, сіег іазі ипегіг%ІісЬ ізі. ІЬге ЬаизІіеЬе ЕіпгісЬіип^еп віпсі еіпГасЬ. 8ігоЬ іп сіеп ВеМеи, иші сІгйЬег лѵоПепе ТеррісЬе усТгеііеі, шасЬеп аііе МеиЫігпп§' аив. ІЬге АІІеп Ьаііеп зіе іп ЕЬгеп, (ІаЬег ез аисЬ котті, (Іа,88 §'ап2е Еатіііеп Ьеу еіпапсіег лѵоЬпеп, лѵогипісг сіег Аеііезіе ВеіеЫзЬаЬег, сііе йЬгіуеп аЬег аііе КпесЬіе иші Мн<р1е зіпск Біе Тип^зіе аиз сіег Еатіііе тизз АЬепсІз аііеп йЬгіуеп сіет Ікшуе пасіі сііе ВоІзеЫсогеп аиз2ІеЬеп, ипсі (Ііе ОЬоікав аЬпеЬтеп, аиззіаиЬеп иші зоісііе тг Тгокпипі? аизЬгеііеп, ігйЬе аЬег іесілѵесіет зеіпеп АпіЬеіІ гиг гесЬіеп Ееіі (ЬпЬашіід'еп. Ап кйріегпеп Кеззеіп ипсі (1ег§1еіеііеп Торіеп Ьаі (Ііе Ааііоп §тоззеп (Іеіаііеп, лѵеІсЬе аи1‘ (Іаз геіпіісіізіе ^еЬаІіеп лѵегНеп, еіп^езеЬеп аЬег ІіаЬеп зіе зоІсЬез посЬ пісЬі, (Іазз с1егі>1еіс1іеп ипѵегхіппіе Оеіаззе 2іші КосЬеп ЬосЬзі зсЬасІІісЬ зіпсі. ІЬге ЛѴеіЬег, (Ііе зіе пісЫ гит Ьеззіеп ЬеЬапсІеІп, уегі‘егіі»еп аііе ЬаизІіеЬе ^іЬлѵепс1ір;кеііеп, аіз: Ееіплѵапсі, Тареіеп, 8сЬйг/е иші еглѵаЬпіе ЕиззШсЬег осіег ОЬоіке, аисЬ Оеізеп^агп и. (1. ІІаирІзасЫісЬ зіп(1 зіе іп (Іег ЛѴеЬегеу ^езсЬіскі иші іп іЬгег Агі кііпзШсЬ. Уопеіпет ^елѵіззеп Кгаиі, (іаз гоНіе Віитеп Ііаі, ѵегіегіі^еп зіе $е1Ье, гоШе, $гйпе иші зсЬсѵаг/е ЕагЬе, тіі лѵеісііег зіе (Ііе уезроппепе ДѴоІІе, зо 211 Тареіеп иші а.шіегп NоіЬлѵепсІй>'кеіІеп Ьезіітті ізі, зо уиі иші зеіюп ІагЬеп аіз іттег сііе Регзіапег. Біе ЛУоІІзрипзі иші ГіігЬегеу тасЫ гилѵеііеп, Ьезошіегз Ьеу сіеп (Іізипігіеп гаБізеЬеп ДУеіЬегп, (Ііе зісЬ пісЬі зошіегИсЬ заиЬег Ьаііеп, (Іазз зіе (Іеп АиззаБ осіег КгаСхе Ьекоіптеп. БеЬгі§'еп8 ізі (Ііе іршхе Каііоп Ьеусіегіеу О-езсЫесЫз іттег аиіуегаиті. АПе 8сЫасЬіеп иші ЬегйЬтіе 8о1с1а1еп Ьезіп^еп зіе ат ІіеЬзІеп, оЬзсЬоп (Іег Топ иші (Ііе МеІосІіе ійг кеіп тизікаіізсііез ОеЬог ізі. Бепп ]е(1е 8ігорЬе сіез Еіесіез

240 іаи^ кісіі нііі О ап, лѵеісііез но 1ап§е уехоуегі \ѵіг(1, аік ев (іог АШет жікшА, шкі (іапп котті егзі сііе Ег/аЫііщ»' сіог На сію. Меізіспв віпсі. йег^іеіскеп (дснап^е іи Ііе(і шкі Аиілѵогі; аЬ^еіанні. Ѵіеіо, -Ьейопйсгв аііе \ѴеіЬёг, ѵегАгіі^еп сіегд'іеісінаі О еканье аив йет 8іе$геі1*е: тап ііагі іЬпеп ітг еіис (ІенсІііеМе ег/йіііеп, ко Ъгіп^еп ніе 8о1с1ю аІвоЬаШ іп сіпет Еіесіе ѵог. І)іе йівшіігіен КаБеп \ѵеп1еп ѵоп каъоіівеііен осіег І11угегп, НегЫі осіег ЖаІІасЬеп ^еиеинек Біе ШугівсЬе Ааііоп аЬег іЬеіІоі вісѣ ѵегто^е сіеі* ѵегвскіейепеп МипйагЪсп іи і'оі^епйе Ѵбіксг, аБ: Бип]е\ѵа1;хег, Баітаііпег, Кгоаіен. 8с1юкаіяеп, О/ірічта&геп, КаіоШуакеп ипсі Возпуакеп, лѵеісію ІёМет ат всЪвпві'еп іііугівск вргескеп (стр. 899--401).

№. 3. О Матвѣѣ Белѣ и его КоШіа Нип^агіае поѵае. Мы не имѣемъ намѣренія предложить самостоятельный и болѣе или менѣе исчерпывающій этюдъ о знаменитомъ »ЬІ8ѣогісиз раГгіиз* Угріи, да это въ настоящее время и невозможно: ни матеріалы, относящіеся къ его жизни и дѣятельности—въ томъ числѣ его обширная корреспонденція—не собраны и не изданы, ни оставшіяся въ рукописи его работы не изучены. Ограничимся лишь краткой его біографіей и замѣчаніями относительно многократно цитированныхъ нами выпусковъ Коййа Ншщагіае поѵае, воспользовавшись документальными данными, сообщенными Л. Ганомъ въ его небольшой и не особенно обстоятельной брошюрѣ: „Матвѣй Белъ“ 1 2), а также сочиненіями самого Беля. Матвѣй Бель 2) родился 24-го марта 1684 г. въ лютеранской семьѣ въ городкѣ Очова (Осоѵа), Зволенской столицы. Отецъ его, также МатвѣйБель, небогатый словакъмѣщанинъ, былъ мясникъ но профессіи 3). Мать—Елизавета Сзезяпеку или Оезпак, Сезпак, по сообщеніямъ однихъ, была мадьярка, другихъ—словачка, знавшая, однако, и по-мадьярски 4).

1) Н а а п Ба]08, Веі Маіуаз (Ёгіекехбзек а ібіѣепеіті іийотапуок кбгёѣбі, VIII, 8, Вийарезі, 1879, 75 стр.). Кромѣ того, мы обращались къ Г1 е § 1 е г 8., А та§уаг ібіѣепёіігаз ібіѣепеіте (исторія венгерской исторіографіи), Вибарезі, 1877, мад. переводъ въ Оісзб кбпуѵіаг (Дешевая библіотека) и 8 / і п п у е і Л., Мауууаг ігбк ёіеіе ёз тшікаі, I, 1890—біографическій словарь. Указанія на страницы, безъ названія сочиненія, относятся къ брошюрѣ Гана.

2) Веі іи» въ латинскихъ сочиненіяхъ, Вё 1—въ мадьярскихъ. Хотя его фамилія, несомнѣнно, происходитъ отъ корня „бѣл“, мы не рѣшаемся писать ее черезъ ѣ. Бел ь, труды котораго были преимущественно латинскіе, отчасти мадьярскіе и нѣмецкіе (по чехо-словенски очень мало), хоть и былъ словакъ родомъ, но считалъ себя членомъ „угорской (=та^уаг) націи" и никогда не подчеркивалъ своего славянскаго происхожденія.

3) Отсюда его насмѣшливое прозвище Кипіік, считавшееся нѣкоторыми за настоящую его фамилію (стр. 6—7).

4) Весьма вѣроятно, что Бель уже съ дѣтства зналъ и по-мадьярски (нѣмецкому, иовидимому, онъ научился въ Пресбургѣ и усовершенство. вался въ немъ въ Галле). Въ предисловіи къ своему, изданному въ Прес16

242

Среднее образованіе получилъ Бе ль съ 1693 по 1704 г. въ разныхъ лютеранскихъ школахъ на родинѣ и закончилъ его подъ руководствомъ извѣстнаго педагога того времени Яна Пиларика въ Баньской Быстрицѣ г). Талантливый, но неимѣющій собственныхъ средствъ юноша былъ отправленъ мѣстными лютеранскими общинами на ихъ счетъ—какъ это было тогда въ обычаѣ—въ Германію, для подготовленія къ званію пастора, а именно въ Галле, на богословскій факультетъ. Въ Галле Б е л ь пробылъ 3 года, съ 1704 по 1707 г. Бъ началѣ 1708 г. Бель, но приглашенію лютеранской общины, занялъ въ Баньской Быстрицѣ должность конректора лютеранской гимназіи и вмѣстѣ съ тѣмъ пастора при госпитальной церкви, отнятой потомъ у лютеранъ въ 1710 г. Въ томъ же 1710 г. Бель былъ выбранъ ректоромъ гимназіи, и. подъ его руководствомъ, гимназія въ короткое время пріобрѣла такую славу, что въ нее стали отдавать своихъ дѣтей родители-лютеране изъ разныхъ краевъ Угріи. Извѣстность Бел я, какъ педагога, побудила Пресбургскую лютеранскую общину предложить ему ректорство въ ІІресбургской гимназіи, пришедшей въ послѣднее время въ упадокъ, „циаіепиз гез ^утпавіі соііарзав зиа зіщрііагі ргибепііа, йосігіпа еі егисИНопе егі^еге ѵаіеаі" 2) Въ "1714 г. Бель переѣхалъ въ Пресбургъ и быстро реорганизовалъ гимназію 3). Въ 1719 г. Бель единогласно былъ выбранъ пасторомъ. Этимъ было обезпечено его матеріальное положеніе, и онъ могъ остальные годы своей жизни посвятить научнымъ трудамъ. Скончался Бель скоропостижно на 66-мъ году жизни, 31-го августа 1749 г. Научная дѣятельность Беля была чрезвычайно напряженна и разностороння. Кромѣ Моііііа, отъ него осталось множество бургѣ въ 1729 г. „1)ог ип^агіасЬе 8ргас1шіеізіег“, Бель пишетъ: „Ъеі/Іісіі лѵйпзсЬеі <1ег Ѵепаззег сііезег дегшдзсЬаіиіцеп ЛгЬсіі, <1азз, 4а ег зоІсЬс іп сіег аиіпсШдеп АЪзісМ, зеіпе Ми 1 і ег 8 р г а с 1і е аизяиЪгеііеп, ^апх \ѵі11іц ипіегпоішпен" и т. д. Какъ бы то ни было, Бель не удовольствовался вынесеннымъ изъ семьи знаніемъ мадьярскаго языка и для лучшаго его усвоенія провелъ конецъ 1700 и 1701 гг. въ Веспримѣ и Папѣ (стр. 13—14). Э Везяіегсяе-Вапуа, КеизоЫ, Хеозоііит.

8) Стр. 25.

3) Ученикъ его, Я. Томка-Саски ((Тііотка-Зиазгку) въ надгробной рѣчи назвалъ его „гесіог еі інзіаигаіог зс1ю1агшп“ (стр. 27).

243

трудовъ но исторіи 1), исторіи литературы, богословскимъ наукамъ, медицинѣ, по наукамъ естественнымъ и т. п. 2). Онъ свободно и изящно писалъ по-мадьярски, по-нѣмецки, больше же всего—по-латыни 3). На чехо-словенскомъ языкѣ осталось отъ него очень немногое 4). Работалъ онъ легко, но много тратилъ времени на передѣлку и поправку своихъ трудовъ. Монографіи нѣкоторыхъ столицъ два, три раза переписаны лично имъ самимъ. Всего, по подсчету Гана, число оставшихся послѣ него собственноручныхъ рукописей составляетъ нѣсколько тысячъ листовъ 5). Кромѣ того, онъ велъ постоянно оживленную переписку съ угорскими и заграничными учеными. Остановимся на его географическо-статистическихъ трудахъ. а Интересъ къ географіи пробудился у Веля еще въ Галле, гдѣ онъ, живя въ домѣ профессора Франке (Гганске), занимался въ пользовавшемся тогда славой Географическомъ Институтѣ послѣдняго. Методъ Франке, неразрывно соединявшаго изученіе географіи съ изученіемъ исторіи, былъ воспринятъ и Белемъ и послѣдовательно проведенъ въ его работахъ. Къ самостоятельному занятію географіей побудила Веля, ближайшимъ образомъ, практическая потребность. Въ Пресбургѣ, кромѣ другихъ предметовъ, Бель взялъ на себя и преподаваніе географіи. За отсутствіемъ учебниковъ, Бель, на основаніи немногихъ, весьма недостаточныхъ пособій, авторы которыхъ по большей части и не бывали въ Угріи, а также на основаніи собственныхъ знаній, составилъ краткій компендій географіи Угріи. Сознавая его неудовлетворительность, Бель обратился къ сотрудничеству своихъ учениковъ, уроженцевъ различныхъ краевъ Угріи 6). Ежегодно, передъ г) Много было инъ собрано и матеріаловъ для исторіи.

2) Перечень его работъ, какъ напечатанныхъ, такъ и оставшихся въ рукописи, см. у Гана, стр. 20, 24, 28- 29, 30—34, 38, 51—52, 55—58, 59—65.

3) По-латыни, конечно, согласно нормамъ тогдашней Іаііпйаііз Еедпі ГІшщагіае.

4) По Г а н у: переводы БТеіПп^зЪаизеп и АгпсІГа, предисловіе къ Библіи Крмана, въ изданіи которой участвовалъ и Бель, а также, по ТаЫіс, Роёзіе Віоштзке, II, 18—нѣсколько стихотвореній (стр. 66). р Стр. 66. с) Вѣроятно, и въ этотъ періодъ жизни, какъ и поздиѣе, Бель и самъ предпринималъ путешествіе по Угріи.

16*

244

каникулами, онъ давалъ ученикамъ старшихъ классовъ подробную программу для собиранія свѣдѣній по географіи, этнографіи, исторіи, естественной исторіи и т. д., относящихся, какъ къ ихъ ближайшему мѣстожительству, такъ и вообще къ тѣмъ столицамъ, откуда они были родомъ, прося учениковъ обращаться за отвѣтами на пункты программы къ ихъ родителямъ, къ мѣстнымъ священникамъ, учителямъ и инымъ образованнымъ лицамъ 1). Накопленный такимъ путемъ матеріалъ и использовалъ Бель для пополненія и расширенія своего Компендія,2) изъ котораго въ послѣдствіи и выросъ грандіозный трудъ „КоіШа Ншщагіае поѵае“. Задача, которую поставилъ себѣ Бель, несомнѣнно, была чрезвычайно трудной для частнаго лица, обладавшаго, сравнительно, скромными средствами, связаннаго профессіональными обязанностями и, къ тому же, какъ лютеранскаго пастора, не возбуждавшаго особаго довѣрія въ католически настроенномъ правительствѣ и въ вліятельной католической части общества. Что Бель собираетъ разныя свѣдѣнія объ Угріи, не могло, конечно, остаться тайной. О немъ стали распространяться подозрительные слухи. Въ 1720 г., желая заинтересовать въ задуманномъ . предпріятіи болѣе широкіе круги, Бель опубликовалъ извѣщеніе о предположенномъ изданіи Хоііііа и приглашалъ сочувствующихъ къ поддеряжѣ. Тогда неопредѣленные слухи вылились въ весьма обычную Р Стр. 29-30.

2) Упомянутый уже ученикъ Беля, I. Томка-Саски въ 1753 г. издалъ въ Пресбургѣ подъ именемъ Беля: В 0 1 М„ СошрѳшКши Ншідагіае §еоцгарЫсшп асі ехетріаг. НоіЛіае ІІиіщагіае Уоѵае ЫЯсшіоо-цеоціярЫсас М. В е 1, іп рагіез 4 сііѵівит (2-ое изданіе, исправленное и расширенное, вышло въ 1767 г., 3-ье—въ 1777 и 1779, 4-ое—въ 1792 гг.; см. Наѵазз, Ма§уаг іокіпфі копуѵіаг, 1893, 37—38). Не вполнѣ ясно происхожденіе этого изданія. Ганъ полагаетъ, что Сошрешііит есть извлеченіе изъ УоШла Беля. Врядъ ли это такъ. НоІШас большей части столицъ остались ненапечатанными Белемъ. Неужели Томка-Саски использовалъ по смерти Беля всѣ его рукописи? Вѣроятнѣе всего, въ основу положенъ рукописный Компендій Беля, извѣстный его ученикамъ. Въ послѣдующихъ изданіяхъ Компендія дѣлались разнаго рода дополненія на основаніи иныхъ иособій, но были приложены старанія сохранить первоначальный текстъ Компендія: „Ме саѵіже сріат сШщеіПіззіте, ііе чиісі ех ІаЬоге Ііос, сигіз тиШя сіе Ьізіогіа .цео^гаріііасще Ншіцагіае іттогГаШег тегШ М. Веііі, срюй заіѵа ѵегіШс геіінегі роіегаі, ехрип^егеіиг“ (предисловіе ко 2-му изданію).

245

въ Угріи форму: Бель, де, лишь прикрывается научными цѣлями, на самомъ же дѣлѣ, онъ—шпіонъ, подкупленный какимъ-то сосѣднимъ правительствомъ, подробно изучаетъ Угрію и особенно ея укрѣпленныя мѣста, чтобы облегчить вторженіе непріятельской арміи х). Обвиненіе дошло до палатина Н. Пальфи (РаШу), вызвавшаго Беля къ себѣ. Дѣло, однако, приняло для Беля чрезвычайно благопріятный оборотъ, хотя въ обществѣ были увѣрены, что Бель будетъ преданъ суду, какъ поіае іпМеШаІііз геиз. Бель явился къ Пальфи съ рукописями, разъяснилъ свои планы, и Пальфи вполнѣ его понялъ и оцѣнилъ. Черезъ канцлера Цинцендорфа, Пальфи выхлопоталъ Белю аудіенцію у императора и короля Карла VI (Ш). Карлъ также призналъ важное значеніе предпринятаго Белемъ изданія, обѣщалъ поддержку и предложилъ посвящать ему издаваемые труды. Такимъ образомъ, Бель получилъ возможность работать вполнѣ безпрепятственно. Многократно самъ Бель путешествовалъ по Угріи 2), изучая замѣчательныя мѣстности, производя измѣренія разстояній, собирая всевозможныя, нужныя для его цѣлей свѣдѣнія. При этомъ, онъ заводилъ знакомства съ могшими быть ему полезными людьми: мѣстными священниками, учителями, топографами, столичными чиновниками-помѣщиками и т. п., поддерживая и потомъ съ ними письменныя сношенія. Иногда онъ поручалъ нѣкоторымъ изъ нихъ составленіе описаній той или иной мѣстности 3). Туда, куда онъ самъ не могъ почему-либо поѣхать, онъ посылалъ особыхъ лицъ, ознакомивъ ихъ предварительно съ дѣломъ и снабдивъ должными инструкціями 4). Такимъ образомъ, въ ІЯоіКіа мы имѣемъ матеріалъ, исходящій изъ первоисточниковъ на мѣстахъ, провѣренный, Стр, 37.

‘-) Нѣкоторыя указанія на путешествія Беля существуютъ. Такъ, въ 1726 г. онъ проѣхалъ отъ Пресбурга до Трансилъваніи, въ декабрѣ былъ въ Сатмарской столицѣ (ХоіШа с. 8/аітагіепйз). Отъ 30-хъ годовъ сохранились въ метрикѣ Пресбургской лютеранской церкви отмѣтки объ его отлучкахъ отъ своего прихода: въ февралѣ и съ 6-го августа но 14 сентября 1733 г., съ 9-го января но 21-ое февраля 1735 г., съ 12-го октября но 5-е декабря 1737 г. (стр. 36).

3) Такъ Б а г 11і о 1 о т а е і 4 е з, Сотйаіиз Ѳбтогіешіз поѣіѣіа ІіізіогісоцеоцтарЬіса(Беиізеіюѵіас, 1805—1808) упоминаетъ, что нѣкій Р. Бапі въ 1731 г. составилъ для Беля описаніе Гёмёрской столицы.

4) Объ этомъ самъ Бель заявляетъ въ докладѣ королевской канцеляріи 26-го января 1729 г. Комарнская столица упоминаетъ о I. Матулаи (4. МаіиІау), изъѣздившемъ, по порученію Беля, предѣлы означенной столицы (стр. 37).

240

къ тому же, хорошо изучившимъ свою родную страну ученымъ. Понятно то довѣріе, которымъ пользовались труды Беля въ ХѴІІХ и XXX вв. въ Угріи и внѣ ея. Для исторической части Белю пришлось работать въ архивахъ государственныхъ, общественныхъ и частныхъ. Много надо было имѣть личнаго обаянія, чтобы преодолѣть упорное нежеланіе дворянства открывать кому-нибудь свои архивы 1 2). Большое количество документовъ, генеалогическія таблицы, находящіяся въ его работахъ, свидѣтельствуютъ объ его успѣхѣ и среди этого дворянства 2). Въ 1723 г. Бель издалъ посвященный Карлу VI (ІІХ) проспектъ своихъ будущихъ работъ: „Ншщагіае апііциае еі поѵае Ргобготи8 сит зресітіпе, циотобо іп зіщщііз орегів рагііЬиз еІаЬогапбіз, ѵегзагі сопзіііиегіі аисіог М. В е 1 і и 8 Раппопіиз, ХогітЬег§’ае, іп Іоііо (18-+- 204)“ 3).

1-ыя 18 стр. „Бебісаііо и Ргаеіаііо аб Іесіогет атісиш“. Проспектъ „Ншщагіа апііциа біѵіза іп ІіЬгоз циаіиог“ занимаетъ стр. 1—62. „Ншщагіа поѵа біѵіза іп ІіЬгоз ігез:“ Планъ общаго обозрѣнія Угріи: БіЬег I. НІ8іогіси8; ИЬег II. Пео§гарЬісн8 (стр. 65—68). Для образца описанія отдѣльныхъ столицъ— Нізіогіа сотііаіиз 8сери8ІепзІ8 (стр. 69 —124): Рагз ргіог

^епегаііз:

МетЬгит X. РЫзіспт: бе зііи, паіига еі оррогіипііаііЬиз іеггае Всеризіепзіз; МетЬгит II. Роіііісит: бе іпсоііз еі та^’ізігаііЬиз сотііаіиз Всеризіепзіз. Рагв II. Зресіаіік: МетЬгит I: бе 8ебе Ма]огі, циае еі Іпіегіог бісііиг. МетЬгит II: бе 8ебе бесет Іапсеаіогит. Каждый МетЬгит снабженъ подробнымъ оглавленіемъ (Зупорзіз) и разбитъ на 8есііопе8, а 8есііопе8—на §§-ы. Въ концѣ—іаЬиІа іііпега.гіа и карта столицы.

1) См. выше стр. 5 пр. 4.

2) Бель выражаетъ особую благодарность дворянству Турчанской столицы, предупредительно пошедшему ему въ этомъ направленіи навстрѣчу (стр. 86—37).

3) Въ виду рѣдкости книги считаемъ ‘не лишнимъ сообщить вкратцѣ ея содержаніе.

247

ЪіЬег іегііш РЪузісиз занимаетъ стр. 125—204 и состоитъ изъ краткихъ плановъ главъ. Въ иныхъ главахъ, для образца, дано подробное описаніе нѣкоторыхъ достопримѣчательностей: Сари! I. І)е соеіі еі 8о1і Нигщагісі нафига; с. Л. І)е ііиѵіій Нип^агіае; с. III. Бе ІасиЬиз; IV. І)е жішігапйіз ацпІ8 V. І)е Біегтіз; VI. І)е асісІи1І8; VII. І)е топШпіз еі зііѵіз; VIII. 1)е апігіз еі зрссиЪиз; IX. І)е теІаШз еі Міпіз; X. Ве 8а1іпІ8; XI. Ве ѵіпеіз еЬ ѵіпо; XII. 1)е таіегіа шесііса, циат Пшщагіа, ніѵе Ішіогіа !мгпр1ісіиш Ниіщагіае; XIII. І)е ге гизііса 2). Въ заключеніе—планы Ерітеіга: I. 1)е ге ѵеяііагіа Пітдагоі'іті; II. І)е рориііз Ііиіщагіае еогішцие тогіЬиз. Императоръ и король, которому Белъ поднесъ роскошный экземпляръ, выразилъ Велю благодарность, назначилъ ему ежегодную субсидію въ 400 гульденовъ 2) и приказалъ Штатгальтерскому Совѣту обратиться оффиціально къ столицамъ съ приглашеніемъ, по требованію Веля, сообщать нужныя послѣднему свѣдѣнія. Знаменитому тогда математику и картографу С. Миковини 3) было поручено изготовленіе картъ для Веля. Ргойгоишз встрѣтилъ общее сочувствіе въ Угріи и лестные отзывы въ Заграничной печати 4). Успѣхъ Веля прославилъ его имя, и вскорѣ многіе образованные люди въ Угріи и за границей вступили съ нимъ въ непосредственныя сношенія и переписку; образовалось, по выраженію Гана °), какъ бы маленькое ученое общество, центромъ котораго сдѣлался Бель °). Въ теченіе шести мѣсяцевъ 1724 г. было закончено Описаніе Сабольчской столицы 7), въ томъ же году начато г) Копія съ этой главы, очевидно, Белемъ вполнѣ приготовленной для печати, имѣется въ іЧет/.еіі Мйгешн, Іоі. Іаі. Л? 1570 (см. ниже).

2) Белю она, впрочемъ, была выдана только одинъ разъ (стр. 39).

3) Сынъ лютеранскаго пастора въ селѣ А б елова, Новоградской столицы.

4) М. нр. въ ученомъ журналѣ Чіоѵа Ілрвіепзіа: „Хііііі асІсИтиз, (]ііат и! сіаг. Веііі Іогіипат, (щат ехрегіі зшіі: еіиз іп зітііі апіесеззогез, весипсіит ѵігез, оре тіе^газ жіргесетиг, и! ІІипцагіаіп виапі, сиі зсгіЬешІае ьіѵе зегтопіз еіецапііат, зіѵе оічііпеш ас гегит аррагаіит вресѣез, поп ітрагет не озіегкііі, іёіісі Іагніет расін іпіецгат рвота!" (стр. 39).

5) Стр. 40.

6) Бъ Угріи—врачи, поджупаны, суперинтенденты (м. пр., въ столицахъ Абауйварской, Сатмарской, Спишской, Шаришской); епископъ Доминикъ Пассіонеи, папскій нунцій въ Вѣнѣ, епископъ Бенцони въ Далмаціи, архіепископъ Фонтанини въ Римѣ, многіе ученые въ Берлинѣ, Галле, Лейпцигѣ и т. и. (1. с.).

7) См. ниже.

248

Описаніе Угочской, но, вообще, составленіе Описаній и, тѣмъ болѣе, изданіе ихъ сильно затянулось. Одной изъ причинъ было увеличеніе количества матеріала въ слѣдствіе той благопріятной перемѣны, которая произошла въ положеніи Беля/ По первоначальному плану все изданіе должно было состоять изъ 4-хъ частей въ 6-ти томахъ; въ вышедшихъ при жизни Беля 4-хъ томахъ помѣщены были Описанія лишь 10-ти столицъ, такъ что, если бы Белю удалось закончить свое дѣло, то всего составилось бы не 6, а 10 или даже болѣе томовъ. Описаніе Угочской столицы готово было лишь въ 1730 г., остальныхъ же—въ теченіе 30-хъ годовъ *). Другой причиной было замедленіе со стороны столицъ и цензуры. Бе ль пожелалъ, чтобы его Описанія столицъ были, до напечатанія, въ рукописи разосланы въ подлежащія столицы, которыя должны были выбрать особыя комиссіи для разсмотрѣнія Описаній, послѣ чего рукописи съ замѣчаніями комиссій возвращены были бы обратно. Въ такомъ смыслѣ Штатгальтерскій совѣтъ и послалъ предписанія столицамъ. Но только шесть столицъ въ непродолжительное время вернули рукописи вмѣстѣ съ своими замѣчаніями, не всегда, впрочемъ, особенно благопріятными для Беля 2). Большая же часть отнеслась къ Описаніямъ Беля весьма несочувственно. Иныя столицы прямо заявляли, что считаютъ Описанія совершенно некуда не годными, исполненными ошибками и недостойными папечатанія 3); иныя же, не смотря х) Судя но „Рго тетогіа" Беля, Описанія всѣхъ столицъ были при жизни уже изготовлены имъ для печати: „Іііпс сотйаіжз рег те еІаЪогаіі Ызіогісе, рііузіее еі ^еоцгарЫсе ас зіпциіі іп тапизсгіріо арисі те есгізіепіез огсіте зсоиеніі оЛешБ египі“—далѣе перечень остальныхъ столицъ Угріи, Описанія которыхъ не вошли въ первые 4 тома (стр. 52).

2) Къ сожалѣнію, судя но словамъ Гапа, текста этихъ замѣчаній, ношідимому не сохранилось; уцѣлѣлн (да и то, неизвѣстно, всѣ ли) только отвѣтныя донесенія столицъ—въ донесеніяхъ упомянуты лишь нѣкоторыя изъ замѣчаній. Выдержки изъ донесеній напечатаны Ганомъ (стр. 40 -46). а) Донесеніе Гевешской столицы 16-го ноября 1736 г.: „(Щосі знрлі(Іет Мет ориз рег (Іериіаіоз нозігоз геѵізшн — — (ціана ріигітіз сіеі'есііЬиз ІаЬогеІ, ііа иі геі'ІехіошЬиз Йезирег іасіешііз зіЬі ірзіз іпзиШсіепіез еззе ѵігіегепіиг"; III о пронской—31-го Марта 1738 г.: „Сопзісіетаіо Ьізіогісо Воііапо орете оссигеЬапі — — геі'іехіопез ѵагіае, цнае поз а<1 отіззіопст роііиз еіизсіет, ещат есЩіопет регтоѵІ88епі“; Интряиской — 17-го Января 1733 г.: „Розіеациат зегіріогіз М.ВеІориз-ноѣіз рго гсѵізіопе еіизсіет-тічтаіит ргаехзіШззеі, фіашіоцішіет (іериіаіі-позігі поЬіз гергаезепіаззеШ ориз іПиб, віѵе іп аоіеіііо зіѵе іп отіззо зресіеіиг, іо!

249_

на напоминанія' Штатгальтерскаго совѣта, старались уклониться отъ разсмотрѣнія и елико возможно откладывали представленіе замѣчаній. Трудно, конечно, не ознакомившись съ замѣчаніями столицъ, рѣшить, насколько правы столицы, и насколько Описанія Бе ля изобилуютъ ошибками и какого рода *). Судя, однако, по выдержкамъ изъ донесеній столицъ, причины такого отношенія ихъ къ Описаніямъ Беля были иныя. Съ одной стороны, дворянамъ-чиновникамъ столицъ просто не было никакой охоты возлагать на себя излишній, притомъ еще даровой трудъ 2). Съ другой стороны, въ нѣкоторыхъ донесеніяхъ ясно проглядываетъ недовольство на автора, дерзавшаго касаться сокровенныхъ тайнъ генеалогическихъ и имущественныхъ отношеній 3). Въ донесеніяхъ столицъ иногда попадаются и отдѣльныя еі іапіоз іпѵоіѵеге сіеіесіиз, риосі інсіііиз диіз поѵит сіезирег Ііѣгит сопзсгіЬеге ѵісіегеіиг, риат иі Ьиіиз еггаіа соггі^і, отізза нирріегі, асітізза ѵего зіѵе таіе розііа етежіагі орогіегеі“. *) Вѣроятно, столицы больше всего обращали вниманіе на сообщенія Беля но исторіи и генеалогіи дворянскихъ фамилій и относительно ихъ имущественныхъ правъ. Этнографическая сторона ихъ, конечно, мало интересовала.

2) Весьма откровенно въ этомъ Смыслѣ заявляли с голицы Нитрянс к а я, III аришская (5-го февраля 1737 г.), и Оравская (26-го марта 1738 г.).

3) ІІІоироньская столица: „бгаііозіз Зьхсеізі Сопзіііі іпіітаііз заіізіасіигі, геѵізіопет зизсерітиз, Иіасціе регасіа тетогаіит ориз ипасит ашюіаііз оЪзегѵаііопіЪиз, іпіегрозііа тЫІотіпиз еаіепиз ргоіезіаііопе, пе кіеін аііциапйо іп (ріосиін]ие сази рго ащрітспіо іп ргаеішіісіит еі йатпиш Ьиіиз сотііаіиз аззиті ѵаіеаі, гетіШтиз"; ПІаришская: „Такъ какъ въ трудѣ Беля идетъ рѣчь объ имущественныхъ отношеніяхъ отдѣльныхъ дворянскихъ фамилій, то необходимо сличить данныя Беля съ документами этихъ фамилій, противъ чего послѣднія протестуютъ" (у Гайа передано но-мадьярскн только содержаніе донесенія); 3 е м н л и н с к а я, 13-го марта 1737 г.: „йщепие іаіешиг, (ріосі сиш кіет зсгіріог іп ргіѵаіоі-ит іига зетеі іштіШіі, риогит отпіит ехасіат поііііат поп ЬаЪегетиз, зе<1 педие асі ргосіисііопет еіизтогіі іигішп, иі аЬішІе асі поііііат зиЬзігаіае таіегіас (іеѵепігі ѵаіеаі, (ціетріаш зігіпдегс іп позіга аисіогііаіе розііит еззеі, ориз іііисі сііга сотріигез еггогез асі гесіат сепзигат тіпиз аззиті роззе ])гаеѵі(іешиз“; Гонтская, 7-го іюня 1736 г.: „8иЬ шетЬго еоЬет, нЬі сіе іпсоііз еі тацізігаііЬиз, ііа еі зиЬзесріепіег іп аіііз зесііопіішз сіе оррісііз, агсіЪиз, сазіеіііз еі ра$із-ігаеіагеіиг, іЪісІет пошіпаіае поппиііае іПизігіззішае еі поЬііез іашіііае, (Іотіпіа, агсез, сазіеііа еі Ьопа роззеззіонагіа, ^на8І рго сегіо еі ішіиЪііаіе іат ех раіегпа, іат аиіет ех таіегпа ані ихогіііііа, ѵеі аііа (щаріат зиссеззіоне іепеге еі роззійеге сйсипіиг. Сит аиіет ргіѵаіит ипіиз ѵеі аііегіиз гесепііогит іііизігіит Ботііюгит сошііит, Ъагонит еі лоЬіІіит іиз ипіѵегзііаіі Ьиіс поп зіі ноіит (пізі аііипсіе Ьаес сіошіииз аиіЬог зсіаі), сіесіисііопет іпіиііи ргаепаггаіагит сотіезсензіонит поііііа еі зепіітепіо позігіз соиіігтаге поп роззитиз" н т. н.

250

замѣчанія по существу, но они собственно не опровергаютъ Беля, а вызваны только религіозной нетерпимостью 2). Цензура сочиненій Беля и разсмотрѣніе замѣчаній столицъ была возложена королевской Канцеляріей на двухъ гофратовъ, часто весьма затягивавшихъ дѣло, такъ что Бель неоднократно долженъ былъ жаловаться на это. Кромѣ того, цензора дѣлали Белю возраженія по историческимъ, генеалогическимъ и т. п. вопросамъ, въ которыхъ Бель былъ, несомнѣнно, компетентнѣе ихъ 2). Главнымъ же образомъ они, конечно, должны были слѣдить, чтобы не были помѣщены какія-либо замѣчанія, предосудительныя съ политической точки зрѣнія 3), особепно же затрагивающія такъ или иначе достоинство католической церкви. На послѣднее обращали особое вниманіе и Штатгальтерскій Совѣтъ и Придворная Канцелярія 4). О См. напримѣръ, въ донесеніи Гевешской ст.: „Іп рипсіо ео, иЬі іетріиш 8. ІІгЬані іп оррійо Сгубіщубв Ьеіѵеіісіз сопсеввит іііівзе ргаееиніецие 1ийіта§'івРго ехегсШа ігециепіагі аррозіішп ІіаЬегеГиг, Іопце а ѵеѵо аЬсбве віссріе і'ійеі огШойохае геіщіопізцие саНюІісае ргаеіийісіит ехрегігі песевзит еззеБ Кат аЬ іттетогаЬіІі еЬ йііШтю, ваесиіа <ріо<1 ехсейіі, іетроге ветрег готапосаНюІісогит ивиі, рег фіов ех іипйатеіШв аесШісаиіт сопврісііиг, йевегѵіеЪаі, Іийіта^ізігит ѵего пои тойо ргаеіге, іапіо та§ів ехегсШа ргасѣісаге, вей пециійет птгагі еі ве озіепйеге С-уопцуовті, орріеіо цифре аЬ ехітіа ѵегі 1)еі сиііив геііціопе, /еІо еі; і'ійе саѣЬоІіса соштепйаію, сопсеввит віі, пізі риосі зетеі Иегитцие, виЬ іи$о ѵісіеіісеѣ іигсіео ііПевііпівсіие ІиіпиШѣиз ргаеіасіит іетріиіп ѵіоіеійег аѣгеріит весііае виао йШопіз іиіззе тетогагепіиг". Какъ бы то ни было, фактъ, сообщенный Белемъ, сама же столица подтверждаетъ.

2) Стр. 47.

3) Такъ, по ихъ докладу, Канцелярія обратила вниманіе Беля, чтобы онъ, говоря о возстаніи Ракоци, не употреблялъ слово „Ьеііит—ерііа іюс ОтБіт іпі;ег рагез зивсірі воІеіД по лишь „тоіиз“ или „зейШо“ (стр. 48).

4) Въ докладѣ Императору объ Описаніи Веспримской столицы (неизданномъ) ІПтагальтерскій Совѣтъ цитируетъ слова Беля: „Оес’зе, ѵісиіиз ехіііз ерівсораіиз Ѵезргітіепзіз, іпсоійиг аЬ ЬошіпіЬиз геіщіотз ех саійоііса, геіогтаЪа еі МЬегапа ініхііз, На іатеѣ іпѵісет сопсогйі, иі диит еѵапдеіісі зоіі с/ашіеапі ехегсіііо йіѵіпі сиііиз, геХщиг сипъ еіз поп сііззійеапЬ, ^шп ай ргесез йіигпаз зітиі ^иоѣіИіе сопі'іиапі;, поппізі засгогиш

саива ай зиоз зиЪіпйе соеідів сайюіісіз еЪ геіогтаііз ехсиггепНЬив" н добавляетъ: „С)та ѵего Ьаес еЪ пеіогв аііае-Ьіпс іпсіе врагвіт і'асіае ехровШопез огШойохат ге1і§іопет саШоІісат §гаѵйсг Іаейеѵепі:, (]иае ипіее рег йос гедпига — — а ргітогйіо еіивсіет риЫісс гесеріа ііаЬегеѣиг, еі сиі ипісае еі зоіі рег Іоідіт Ьос ге^пит ехегсШит сиКиз йіѵіпі иЬіцие сотреіегеі, геііциае зіциійет зесіае поппіві сіапсиіагіе іггерзізвепі: еі, іпігойисіае рег іетрогит іпіигіаз еі; ѵісівзііийіпез, іоіегаіае Ьисизцие йііввеЩ-. Ійео пе рег зітііев ехрозіііопез, геіі^іопет Йт^еніез, і'ійеі повілае ипісае заіѵійсае іпіигіа ѵеі ргаеіийісіит циоцио тойо іпіеггі аиі іттіпеге роввіБСопвіНитЬосипНепепііаІеВе^іаеМаіезѣаіі Тевігае Засга&ззітае ЬитіШте зиайепйит еззе ехівБтаѵіі, циаЪепив аиШогі — — вегіо еЪ йізііпсілт іпішщегеішг, Щ іп всгіЬепйа еайеш Ііізіогіа сігса геііціопет іасіаз циазѵів ехрозіііопезіПісо ехрип§еге еі ехтійеге, пееріе іп йеспгви еіизйет орегіз иііат

251

Наконецъ, всѣ препятствія были преодолѣны. 24-го января 1788 г. появилось объявленіе о подпискѣ на іМоіЛіа. Въ 1785 г. вышелъ въ Вѣнѣ I томъ ІѵГоіШа Ншщагіае поѵае Ііізіогісо-цео^гаріііса (іп Іоііо, 10+696), содержащій въ себѣ Описаніе Гіресбургской столицы; въ 1786 г.—И (10+587): окончаніе Описанія Пресбургской столицы, Описанія столицъ Турчанской, Зволенской. и Литовской; въ 1787 г.—III (22+642): Описанія столицъ Пепітская—Пилишская—НІолтская. ІУ томъ, въ виду смерти Карла УІ (ТІІ), напечатанъ былъ лишь въ 1742 г. (12+768): столицы Новоградская, Тековская, Нитрянская и Гонтская. Описанія остальныхъ столицъ, приготовленныя уже Белемъ къ печати, такъ и остались лежать въ рукописи. Лишь значительно позднѣе графъ I. Батьяни издалъ, какъ начало У тома, Одисапіе Мошоньской столицы (71 стр. 1). Годъ изданія намъ неизвѣстенъ. Всѣ Описанія, какъ напечатанныя, такъ и ненапечатанныя, составлены по одному и тому же плану, изложенному въ Ргосіготіш 2). Кромѣ свѣдѣній географическихъ, этнографическихъ, историческихъ, естественно-историческихъ, Бель сообщаетъ родословныя знатныхъ фамилій каждой столицы, даетъ списки наджупановъ, поджупановъ и другихъ видныхъ мѣстныхъ чиновниковъ въ хронологическомъ порядкѣ, публикуетъ написи и иные документы. Въ рагз зрссіаііз перечисляетъ, по округамъ, населенныя мѣстности столицы, часто даетъ свѣдѣнія объ ихъ5 исторіи, о мѣстныхъ достопримѣчательатрііиз сіе ге1і$іопе теіПіопет Іасеге аисіеаі ѵеі ргаеяитаі. СепзогіЪиз аиіет — - - соттШегеЬиг, іП Ьиіс геі зегіо іпѵі§і1ен4, сігеа ехтіззіопет зітіііит ехрозШопит, геіідіопет Іап^епійит, яесіиіо сигат дегеге ѵе1ііН“ (стр. 46—47). Такого же рода предостереженіе было сдѣлано Белю и ранѣе и повторено потомъ Канцеляріей: „Оиін ѵего раязіт іге([иепя шегПіо геіі§іонІ8 оссиггН, еишіепі аисіогет тіпіте Іаіеге роіеяі, (іиосі яіаііт аѣ іиіІіо яиясеріі орегія ео потіпе зегіо соштонііия іиіі, не недоііипі геіідіонія ^иос^анш1ос^о аШп§аі, ѵегига еа ипісе, диае асі шаіегіаш деодгарЫсат еі ргояаріогит іп годно Нипдагіае ярееіапі, ясгіѣаі: ісісігсо ргаеіасѣаін саиіеІат Ьіс (рюсріе гереѣі еі и! а тосіо ітрозіегит ісі сіііідепіег оЬзегѵеіиг, соштопегі" (стр. 48). Датъ обоихъ документовъ у Гана нѣтъ. *) Р1 е § 1 е г, Ор. сіѣ, стр. 149. Кромѣ того, въ 1777 г. типографомъ н книгопродавцемъ Ландереромъ издано: М. Веі, Сопірежііоішн Ке§погигп 81аѵоніае, Сгоаѣіае, Баііпаііае, ОаІНсіае еі Ьосіотегіае, Мадпщие Ргіпеіраіия Тганяііѵапіае деодтарііісигн. 8ирр1етеп1ія еі ноіія ЪгеѵіЬиз іііизігаІит. Рояопіі еі Саязоѵіае, іп 8°, 6+170-|-28 (Ііаѵазз, Ор. сіі., стр. 42).

2) См. выше (стр. 246—247).

ностяхъ, упоминаетъ, какимъ владѣльцамъ принадлежатъ тѣ или другіе поселенія и т. и. Не столь послѣдовательно помѣщаются свѣдѣнія о народности и религіи жителей отдѣльныхъ поселеній: въ Описаніяхъ однихъ столицъ такихъ замѣтокъ больше, въ иныхъ—очень мало г). Часть рукописей Беля, въ количествѣ 82-хъ томовъ— преимущественно, Описанія столицъ—купилъ въ 1767 г. у вдовы его за 1600 гульденовъ графъ Іосифъ Батьяни (ВаШіуапзл), архіепископъ Калочскій, потомъ примасъ Угріи. Бъ 1770 г. онъ отправилъ рукописи Дунаемъ изъ Пресбурга въ Колочу. По небрежности судовщиковъ рукописи въ той или иной степени были подмочены2). Изъ Калочи онѣ потомъ перевезены были въ Будапештъ, гдѣ Батьяни поручалъ разнымъ лицамъ привести рукописи въ порядокъ и приготовить къ изданію, но, по словамъ Гана, неудобочитаемость текста, испорченнаго водой, помѣшала этимъ лицамъ исполнить желаніе примаса 3), а смерть послѣдняго въ 17 9 9 г. положила конецъ такимъ попыткамъ. Изъ Будапешта рукописи вернулись въ Пресбургъ, а оттуда въ Остригомъ (Езтѣег^от, Сгган). Въ XVIII и XIX вв. дѣлались копіи съ оригиналовъ Описаній тѣхъ или иныхъ столицъ, которыя и можно найти въ разныхъ библіотекахъ Угріи. По Гану, Описанія различныхъ столицъ хранятся въ библіотекахъ: Національнаго Музея въ Будапештѣ, евангелическаго лицея въ Пресбургѣ и примаса Угріи въ Остригомѣ 4), но у него нѣтъ ни слова о томъ, какія изъ этихъ рукописей—оригиналъ 5) Беля, какія—позднѣйшія копіи. По Гавашу, нѣкоторыя Описанія находятся еще въ библіотекѣ бароновъ Меднянскихъ, въ Раковицѣ, Нитрянской столицы 6). Изъ рукописей Національнаго Музея нами разсмотрѣны 9 Надо, впрочемъ, сказать, что мы не знаемъ неизданныхъ описаній столицъ въ оригиналѣ—-возможно, что подобнаго рода замѣтки выбрасывались списывавшими, почему-либо считавшими ихъ ненужными. Наиболѣе такихъ замѣтокъ сохранилось въ Описаніи Земплпнской столицы—списокъ съ него сдѣланъ но заказу А. С и р м а и, цѣнившаго и Беля, и понимавшаго, конечно, значеніе подобныхъ указаній (см. ниже).

2) Въ какой именно, никто изъ мѣстныхъ ученыхъ, кажется, не потрудился навести справки.

3) Кромѣ Описанія Мошоньской столицы (см. выше, стр. 251).

4) Стр. 54.

5) Или оригиналы (см. выше, стр. 243).

6) Мацуаг Шсігарі кбпуѵіаг, стр. 35.

253_

_

Описанія тѣхъ столицъ, о которыхъ идетъ рѣчь въ нашемъ изслѣдованіи: 1) Ео1. Іаі, ^ 8871—сотііаідіз ВхаЬоІсвепзів, 51 листъ 1). Эта рукопись, хотя и не оригиналъ Беля, но была, невидимому, въ его рукахъ. Въ разныхъ мѣстахъ рукописи сдѣланы однимъ и тѣмъ же почеркомъ поправки и дополненія; на 1-мъ листѣ, опять таки тѣмъ же почеркомъ, вверху написано: „РІ80ПІІ, апно 1724 <1. 7 Мау іпсіі (оаішн)“, и на послѣднемъ: „Еіпііит сііе 3 Хоѵ. 1724 іпіег 8ехсепіо8 Іаѣогез а1І08и. Врядъ ли эти приписки и поправки могли быть сдѣланы кѣмъ-либо инымъ, какъ авторомъ.

2) Еоі. 1 аі., № 274—сотііаиіз Хешріёпіепзів, 202 лл. На 1-мъ листѣ: Ех ЬіЫіоІѣеса Апіопіі 8 х і г т а у йе 8 2 і г т а, 2етр1ёпіеп8І8 сотііаіиз НоіШа ЬІ8іогіса, роШіса рег М. Веііит а. 1732° (иі ех ра§. 263 аррагеі) сопвсгіріа, 8С(1 іпесіііа. Ех АиЕщгарІю іп ВіЫіоЙіеса Сапі. Ргіт. Ргіпсіріз Лоз. а ВаШіуав герозііо сІевсгіЬі ргосигаіа витрШшз еі нзіЬиз А. Бгігтау сіе 8%ігта, Резііпі ашю 1793-, цио Еис1оѵіси8 ХУІ іппосепз тог1ші8а 2).

3) Е о 1. 1 а 1., № 3375—сотіШдіз II § о с 8 е п 8 і 8, 24 лл. На верху 1-го листа: М. Веііі, аЪ апно 1724 изцие 1730. Другой списокъ Описанія Угочской столицы находится въ концѣ рукописи Гоі. ІаЦ № 297, 83 лл. Ранѣе помѣщены Описанія другихъ 4-хъ столицъ.

4) Еоі. ІаЦ 3379, лл. 76. Въ началѣ—соті(;а1и& Війагіеп8І8, затѣмъ—двѣ иныхъ столицы, въ концѣ—соті1аВі8 Магатого8Іеп8І8 (л. 64а—65Ъ).

5) Еоі. ІаЦ № 3783—сотііаіиз 8аго8Іеп8І8, лл.? Два другихъ списка, менѣе полные—і’оі. ІаЦ № 269, лл.

92 и 1*о 1. ІаЦ № 273, лл. 71. Въ обоихъ послѣднихъ Описанію Шаришской столицы предшествуетъ Описаніе Тренчинской.

6) Гоі. ІаЦ № 3211, лл. 58 и 1о1. ІаЦ, № 268, лл. 124— два списка: І)с8сгір1іо ЫзІогісо-^ео^гарЫса сотііаіиз АЬаіуѵагіеіі8І8. Рукописи Описаній этихъ столицъ находятся также и въ Ѳстригомѣ. О По Гану, Описаніе Сабольчской столицы имѣется лишь въ Остригомѣ.

2) Далѣе вклеена раскрашеппая гравюра—арестъ Людовика XVI въ Вареннѣ.

_254

7) Въ Остригомѣ же имѣется и Описаніе Вачъ-Бодрогской столицы. Въ Національномъ Музеѣ есть лишь передѣлка его Дюриковичемъ—Іоі. Іаі., 8882, 68 лл.: ХоШа сотііаіппт В а с 8-Во (і г о агііспіагііег шіііопші, Ызіогісо^ео^гаріііса, а М. Веііо а- 1785 еіаѣогаіа еі О. Оуигікоѵііз а. 1847 г. аисіа. Описанія Сатмарской, Торнянской и Унгварской столицы находятся только въ Остригомѣ, Спишской же, кромѣ напечатаннаго въ Ргойготпз, рукописныя въ Остригомѣ и Пресбургѣ. По словамъ Гана, нигдѣ не существуетъ экземпляра Описанія Бережской столицы, хотя оно, очевидно, должно было быть составлено Белемъ. Въ Національномъ Музеѣ имѣется рукопись Іоі. Іаі., № 8377, лл. 54: Торо&тарЬіса сіезсгірііо сотКаіин В е г е $ Ъ і е п 8 і 8 аисіоге Сііг. Б а и г е ні 8 і к, рагосЬо оррісіі Мипкасз, геѵіха ])ег ,1. В е п і 8 і к, ЬіЫіоПіесагіит Ргітак, іпіег тапшсгіріа М. Веііі іп ЬіЫіоЙіеса Ргітаііаіі сопзегѵ'аіа. Какъ видно изъ записи на рукописи, Лавренчикъ былъ католическимъ парохомъ въ Мукачевѣ въ 1817 —1833 гг. и составилъ Описаніе, по просьбѣ Бенчика, въ виду неполноты рукописнаго Описанія Беля А). Какъ мьт уже упомянули, въ Національномъ Музеѣ находится копія съ трактата Веля: „Не ге гизііса", Ы. Іаі., № 1570, лл. 120: „М. Веіу Нип^агі, Тгасіаіііз сіе ге г и $0 ея Нпп^агогпт. Тгапйхіітріііт, соерішп ех ргіто ехетріагі Ш88. сі. 30 Лаппагіі, Іігіііит (Ие 26 ГеЬг. 1764“. Оставшіяся послѣ покупки Батьяни у вдовы Беля рукописи были позднѣе пріобрѣтены извѣстнымъ историкомъ Адамомъ Колларомъ, библіотекаремъ Придворной библіотеки въ Вѣнѣ, и сохраняются въ настоящее время въ Вѣнѣ же, въ Государственномъ архивѣ, всего XIX томовъ. Однородный съ Описаніями матеріалъ находится въ слѣдующихъ томахъ: X— Хоііііае аЛ сот. АЬаи]ѵаг, МагтагояеІ Тішгбст;; XVI—Хоііііа (1е Ц^осза, Кгазхпа, Агасі, 8йаІѣтаг, Магтагоз; Ѵагіа поіаіа ай сотіі. Вог80с1, Уетрііп, АЪаи]ѵаг еі Тішгбси регііпеиііа. Незсгірііо сошіі. Хеоі>'га<І, Тетез, Тота, тесііосгіх 8яо1пок, Нп^ѵаг. Кет А1)аи]ѵаг, сіізігісіик СхегЬаі еі ргосеззпз Вяікзиб; *) Въ смыслѣ ли неполноты пляра?

по содержанію или дефектности экзем¬

_255

XIX—Хоііііа сотй. Биаѣоісз, Ваг«, 8аго8, Тигоси еі Дівігісіик Кбѵаг. Какъ видно изъ предыдущаго, изученіе рукописнаго наслѣдія Веля совершенно еще не начато. Оно должно лежать на обязанности мѣстныхъ венгерскихъ ученыхъ, могущихъ безъ излишней затраты времени пересмотрѣть находящіяся сравнительно недалеко другъ отъ друга книгохранилища Будапешта, Остригома, Пресбурга и Вѣны. Необходимо выяснить, какія изъ рукописей являются собственноручнымъ оригиналомъ Бе ля, какія, по крайней мѣрѣ, имъ лично пересмотрѣны, исправлены и дополнены. Затѣмъ, надо попытаться поврежденныя водой мѣста рукописей возстановить путемъ сравненія съ копіями—возможно, что въ XVIII в. эти мѣста были еще не столь неудобочитаемы. Наконецъ, очень важно опредѣлить какую стадію развитія Описаній представляетъ та или иная рукопись: есть ли она—первоначальный текстъ Описанія или уже вновь переработанная Белемъ, причемъ необходимо установить, сдѣланы ли въ ней измѣненія по самостоятельному почину Веля или же въ слѣдствіе замѣчаній столицъ и настояній цензуры. Только послѣ такихъ предварительныхъ работъ можно окончательно опредѣлить, что изъ крупнаго вклада въ науку, внесеннаго Белемъ въ первой половинѣ XVIII в., уцѣлѣло для пользованія въ XX в.

М. Белю приписываютъ авторство извѣстной поговорки: „Ехіга Ншщагіаш поп езі ѵііа. еі 8І е8і ѵйа, поп еві йа!“, ему принадлежитъ восклицаніе: „О сага раігіа, цпае ше ^ешііяіл, (1н1сІ8 Рашюпіа! “. Горячей любовью къ Угріи проникнуты всѣ его сочиненія, горячая любовь къ родинѣ поддерживала его неутомимую дѣятельность, дала ему силы работать всю жизнь такъ напряженно и такъ разносторонне, создать столько, сколько не могутъ часто создать и цѣлыя сообщества ученыхъ людей. Въ этомъ отношеніи онъ представляетъ сходство со многими дѣятелями первоначальнаго славянскаго возрожденія. Съ гордостью вспоминаетъ Бель о славныхъ моментахъ угорской исторіи, о герояхъ стараго времени, восхваляетъ тѣхъ, которые идутъ по ихъ стопамъ: „Маіогшп ѵевіі^іів

256

ІП8І8ІШ1І, аѵоз, раігев, сопзап^иіпеоз зіЬі ѵеіиі ехетріагіа ргоропеніез ІегѵеЦие іп еІ8 Ьегси1еи8 Рапіі -Кіііізіі зап^шв", восклицаетъ онъ въ Описаніи Веспримской столицы *). Бичуетъ онъ тѣхъ, которые утрачиваютъ старые доблестные нравы, не заботятся о развитіи своихъ способностей на пользу отечеству: „Воіепсішп, яиосі пециеапі ехегсеге еаз сіоіек, циаз паіига риІсЬга зидаззіі. Наегепі сотріигез асі зііѵат оѣзсигацие а^гісоіаііопе ргаесіагат оЪпиѣіІапІ поЪШіаіет" 2). Возмущается онъ нападками и клеветами на Угрію иностранцевъ, совершенно не знающихъ и не дающихъ себѣ труда узнать его отечество. Опровергнуть эти клеветы, показать Угрію въ истинномъ свѣтѣ—это онъ считаетъ своимъ долгомъ, какъ патріотъ, эту цѣль должна достигнуть его ІЧоШіа Ышщагіае поѵае. Превратныя сужденія иностранцевъ, говоритъ онъ въ Посвященіи Карлу УІ (III) Ргосігоишз’а: „Наес егаісаизза іііа, цнае те асі ізіаз сопзіііі гаііопез (-диосі асі ІІип^агіае гГиае сіесиз еі §епііз повігае регіінеі огаатепіит, іп ІіПегаз геГегге асі^геззиз зит-) 8И8сіріепсіа8 іпуііаѵір петре іпіе^ег аіс|не іпеоітиріліз раігіае атог еі Ъопі сіѵіз оШсіит, циой езі іиегі паіаііз 80Іі бщпііаіет". Въ Ргаеіаііо асі Іесіогет атісит, тамъ же: „АссесІеЬапІ Ігесріеиіез аісріе тоіезіае аисіогит ехігапеогшіі циегёіае, срііЪиз зііепііит сіе раігіа зиа іпщишз ехргоЬгаге еі ѵіх пои ЬагЬагісі поіат іпигеге, сопзиеѵегшіі-.Беіег^епсіаз рго ѵігііі геѣаг тасиіаз ізіаз, пе Догепііззіті оііт геещі іта^о позіга еііат сніра асі розіегоз, ініо асізрегза, ігапзтіиаіиг.—-Нос (раскрытіе достоинствъ Угріи) у его иі аисіеаш, ргаеіег атогіз паіаііз 80Іі, цио циісіст иііі сеззегіт, зиттогит ѵігогит аисіогііаз ейесіі, топепііит ігециепіег еі зегіо, не сіееззет раігіае “. Бель сознаетъ себя членомъ „угорской націи, паііо Ьнп^агіса, рорніиз Ьшщагісиз, та^уаг пеішеі". Эта „угорская нація главнымъ образомъ, представлена была дворянствомъ. Многіе „угорскіе" дворяне въ тогдашнія времена далеко не всегда были вполнѣ ознакомлены съ мадьярскимъ языкомъ— господствовалъ въ Угріи языкъ латинскій, бывшій для нея *) Стр. 68.

2) ІЬ.

не мертвимъ, а живымъ *)—но и они отождествляли понятія „]шп§апі8а и „піа^уаг", считали себя членами того мадьярскаго народа, который создалъ государство и игралъ въ немъ руководящую роль. Понятно, чго и Бель. какъ „1нт§’агп8 = та§уага, восхищается мадьярскимъ языкомъ, превозноситъ • качества мадьярскаго народа (т. е., главнымъ образомъ, дворянства) 2): 1) е г и п ^ а г і 8 с И е 8 р г а с Іі т е і 81 е г 3): „ Ба таи вопвЬ Ьеі еіпег Вргасііе сіегеп СгаѵіШ;, Ьеі еіпег аініегп сіегеп АптиПі иші 80 лѵеііег Ъеі (Іег сігіисп т гйіітеп рЯееД: 80 іш8сг шщагівсііе Мишіаіѣ (1іе]еіи§с, лѵеісііе аііе (Ііеве Еі^епвсЬаЯеп йЬегЯйвзі^ ЬевЯгеН 8ргісМ; еіп 8рапіег пасіі веіпег Сггаініеийа ргіісМі^ ипсі §гаѵіШівс1і, во іві еіп Ш§аг сараЬе! іііт (Ііез&Нв (Ііе 8(аіще т Ііаііеп. Капп еіп Бгашове тіі всЬтеісЬеІІіайеп Кесіепвагіеп (Ііе Сгетіііѣег ІііпіегвсЫеісІіеп шісі сіппеіппеп: во іві еіп ІТіщаг, гишаі еіп ЯщешІзаіпЪ Ъегесііев Р’гаиепиіттсг іт 8іаш1е, тіѣ іЬгег еіппеіітешіеп иіщагізсЬег Яип§;е пісііі пиг'еіпеп МепвсЬеп, 80пс1егп аисіі шЫе ТЬіеге т Ьеишп^еп" 4). „Роііеі запе Ншщагісиз вегто поп соріа тосіо, 8есІ регзріснііаіе еі паЯѵо риосіат гоЬоге, ні риосі апіпю сопсерізЯ, Яіве ровзіз еі іпзщпі сит еіе^апіла, віпе иііа реге^гіпагиш ѵоешп асІтіхЯопе, ес1І8вегеге“ 5). „(Ншщагі), отпез ѵігі поЬіІев зіті, сиШ абтоеіит тогез еі тя^пШсепііат сотровіЯ“ 6). „ІІиіщагі-Ііаисі Я Ср. С 8 а р 1 о ѵ і с в, Сетакіе ѵоп ІТп§егп: „Біе Іаіетівсѣе ЙргасЬе іві (напечатано въ 1829 г.) іп Ш§агп—\ѵіе тап (ѵеівв—іт віеіеп ОеЪгаисЬе. 8іе іві §1еісііват аів еіпе аіідетеіпе ѴсгЫпйипд&врѵасЪе ш Ъеігасіііеп. 8еіі ,]'еЯеі‘ ѵег1ер;іе бісіі АПев, \ѵаз тейг аІ8 Еіешепіагвсііиіеп Ъевисіііе; зіе сііепіе аів Ѵеііікеі йіг аііо УѴіввепвсІіайен аііе-п Ѵбікегзсііайеи.-І)іе 8ргасЬе (Іег Мадуагеп ѵегЫеІІ вісіі Ъів /ит .1. 1790 зо дѵіе (Ііе Вргаскеп (іег ііЬгщеп ѴбІкегвекайеп, $1еіс1іват пиг іпсодпііо іт Еашіе. Мая паіті сіагаи^, аіз а豑 сііе 8ргас1іе йег Іііщеіекгіеп іт біУопЫісІіеп СезсЬайзІеЪеп во §иі аів кеіпе ШісквісЫ" (I, стр. 218—219).

2) Не было ли здѣсь извѣстной и, можетъ быть, значительной доли дипломатіи, рѣшить, конечно, трудно. Ср. Д. VIсек, Перну Іііегаійп зіоѵепзке], I, 1889, стр. 16.

3) См. выше, стр. 241, нр. 4.

4) Стр. 67.

5) N011113, I, стр. 50. Съ немеиыней, впрочемъ, реторикой превознесите Бель н свою родную рѣчь: „Еефіе епіт, ві ([иі(1 ех ѵего щсіісагс роіегітив, Півранісае §таѵі!а1е та)ев1аіечие, Ыашііііе ас іасііііаіе Саііісае, АпЩісае виЫітііаіе ей'ісасі1аіе§ие, Сегшапісае веивив еі ешрііавеов иЪегіаІе, Іепііаіе ас виаѵііаіе Ііаіісае, сіенщие І1ип§агісае ітрегіова іііа веѵегііаіе Чиі(1чиат соисеДН; ііа аЬвоІиіагит еві чиаіііаіит, ві ѵігі _еа иіаиіиг <1осіі, еіодііепіев сі оіі воеіаіііаіет наіі ейогтаіі(]ие“ (нреднеловіе къ „ѲгаттаІіса 81аѵісо-ВоЬетіса“ Долежала, ІІресбургъ, 1746. См. Д. VI сек.. Верпу Іііегаііігу віоѵепвкер I, стр. 16.) е) Сотііаіив 8сери ві е п ві в, Ргойготив, стр. 81.

■ 17

258

(ціісіеш пшпего, (Іщпііаіе іапіеп Ыаѵів отпіпо зипі роііогез. Моѣііііая ргоіесіо отпів Ниіщагісі езЬ 8ап»'шпІ8, геГегспя аѵііі тогІ8 (Іесия, сиш сазіщаітп веѵегііаіе, іит сотііаіе сопістрегаіит. ѣаисі асііесіаіа" 1). „ШіПтп епіт іат сіізсгітеп іпіег Ниіщагоз (вполнѣ ословачившимися) еі; 81аѵоз сіізрісіаз-, (ціаннріат іПі ветрег Ьегоісо цшхіат еі ѣасіііозін ѵііае (Іевісіегіо врігіі.ицие еіаііоге (1І8ііп§;ш аЬ 1іІ8 пііапіпг" 2) и т. д. Выше мы приводили слова Беля о постепенномъ умаленіи мадьяръ, вытѣсняемыхъ словаками или претворяемыхъ послѣдними въ словаковъ 3). Добавимъ еще цитаты: „Каеешкіііаіе ^епегіз (81аѵі) апіссеПшіі Ншщагіз аіцпе иЪі 8еіпе1 розаеге зесіез, ііа ѣгеѵі іпѵаіезсипі, иі зетепііз гііи ваіов, поп паіоз епчіегез. Соіопіае, апіе поз ѵщіпіі аиі ігі^тіа аппо8 розііае, ііа іат (Іотезііса рпѣе іпсгеѵепті, иі поѵаз ііегит соіопіаз, іапщпат арез ехатіпа, роззіпі (1ес1псеге“ 4). Но словаки, но его мнѣнію, опасны и для нѣмцевъ: „(хепз (бегтаиогит)-со іогіе іпМіх, циосі (Іесгезсаі іп СІІС8, ѣгеѵі, пі8І виагит гегшн заіа^аі, 81аѵІ8 репііиз сопсе88нга. Ні епіт, поп пт тосіо, зесі іп игѣіѣшз еііаш аіцие оррісіів ѵаіспііогев іп сііев і'аеіі, зрет ііе зе іасіипі, пі ех рагѵа, циаш (Ііхітиз, 8ахопіа, 81ауопіат ѣгеѵі еШсіапі, пізі іат ейесіззе рпіапсіі яппі“ ”). О поглощеніи словаками мадьяръ Бель, какъ будто, говоритъ съ нѣкоторымъ сожалѣніемъ, хотя опредѣленно въ этомъ смыслѣ и не выражается. Между тѣмъ, у него находится одна фраза, которую можно приписать симпатіямъ его къ родному племени: ,Доп раисоз (Ншщагоз) іп поѣіІіШе ѵісіеаз Ііпдиат еі тогез Шаѵогит зиоз зіЫ /есіззе; диосі шіео піігіі ЬаЬеі ■гШі, пі тегеаінг еііат соттежіаііопет“ 6). Какъ бы то ни было, когда идетъ у Беля рѣчь о народныхъ массахъ, онъ особенно восхваляетъ словаковъ: „Ішіс а Ілніоѵісогит ітрегаіогшп аеіаіе пзцпе асі позіга ѣаес іетрога 81аѵі Ьеіс іпзісіеѣапі. Ш аікііешіі поп зипі, апііциііаііз еі ѣізіогіагит щпагі, циі, піі щпоѣііез огіиз, ііа іигріа іпсгетепіа §епіі асйпщипі, оііт ѵаіійіззітае, іат ѵего г) 2) 3) 4) 5)

Сошііаіиз. N е о § г а <1 і е п 8 і я, ХоШіа, IV, стр. 26. Сотііаіиз 8 а г о 8 і е п 8 і 8, пі8. Іоі. Іаі. № 3783. Сгр. 100, пр. 3. Сотііаіиз Резі, Ріііз, 8о1і, ХоШіа. III, стр. 27. Сотііаіиз / о 1 і с п 8 і 8, Хоііііа, II, стр. 403. ) Сотііаіиз 2о1іепзіз, ХоШіа, II, стр. 401.

259

іп іі8 сепвепйае, дпае 8шй Ніш^агіае позігае тиііо отпішп изіШІ8зітае“ *). „Ро8і ТІші^агоз пайо аііега 81аѵіса езі, ргіоге тиійзпіойіз соріозіог е1, 8І йісепйит, срюй гез езі, ейат ІаЪогіозіог. Ріі еа йііі^епйа, и! еі Ыс Іисгіозіогез ІіаЪеапйіг іі л ісі, срюз 81аѵі, сріат <]иоз Иип^агі ІіаЪійті. Соіипі епіт а^гит йгитепіагіит ео зсгпрійозіиз, (ріо езі йіШсіІіогіз а^гісоіайопіз. Мат еі агайопез іпзййшпі айсигайогез песріе рагсипі Іаеіатіпі, пе ЬаЪеапІ песез8ііт теззез ассіі8аге“ 2). „Атапі ѣегі 81аѵоз, ипйесипдие соийиепіез, срюй еі зоіегіег аісріе оріпіопе сеіегіиз іпзйтпті ѵісоз, еі аі>гісо1аѣіопі та^па ѵігіит сопіепіайопе ѵасапі“ 3). „БаЪогит зипі Іоіегапйззіті, гизйсайопіз ройзвітит, (ріае раввіт сиШі уіпеайсо еі а§тісо1айопе аѣзоіѵійіг. Шгитдие орегагит ^епив та§ііа ргосигапі іпйизігіа, ві ііа а§’ег іегай Оиапйппуіз аиіет ІаЪогіозіззіта зіі пай о, а^іі Іатеп Ыіагйег, (ІіеЪиз іпргітів іезйз, еі ві риае зипі а 1аЪогіЪиз ѵасайопев* 4). „81аѵі — — раисі Ьшпііез, ]>госегі ріигсв зипі, пігідие гоѣизй паѵапйізрие ЪеІИ геѣиз та^із, сріат аііае §епіез арй“ 5). „81аѵІ8 зоіійіог (сріат Оегтапіз) іпйоіез еі ай Шегагит зйійіог арйог сопйп^ій Ргоіпйе ѵійеаз ріегоздие еогит ргітат аеіаіет, еізі розіеа ай соіепйит гиз еі регйізсепйаз агіез ШіЬегаІез ассейапі, іп зсіюііз ехіхаііеге аісріе ііііс йа ітЪіѣеге Ііп^иат Байпат, и! 8иЪіпйе гет гизйсат Гасіепіез апі іп зійгіпа йезийапіез, Іайпе іпѵісет сопіаітіепйіг" 6) и т. д. Отношеніе Беля къ угрорусамъ, напротивъ того, презрительное, онъ упрекаетъ ихъ въ глупости, невѣжествѣ, грубомъ суевѣріи, склонности къ бродячей жизни и къ грабежамъ. „Ргаеіег 81аѵоз, 8агта1аз диосріе ІіаЪеі Іегга позіга. КиЙіепоз ѵиі^о йісшй, а Киззіз Ііис ргора§айіт. — —-81аѵіз зоіійіог — — іпѵісет сопШшІепйіг 7). — — 8ей Кдйііепогит пайо зйірійіог езі, сріат ій сгейі роззй, пезсіо, паЙ 2) 3) 4) °) ,5)

Сошйаіиз Ро8 0іііеп8І8, КоШіа, 1, стр. 53. Сотііаіиз Нопіепзіз, Коійіа, IV, стр. 550. Сотйаіиз Резі, Ріііз, 8 о 11, ИоШіа, ПІ, стр. 27. Сотііаіиз Р о 8 о п і е п 8 і 8, Койііа, I, стр. 53. (/отііаіиз 8 а г о 8 і е п 8 і 8. Сотйаіиз Всеризіепзіз, Ргосіготиз, стр. 81. ") См. предшествующую выдержку.

17*

260

іигапе, ап ейисаііопіз ѵіііо? 8е<1 геѵега иігііщие (ІевііШіоз регѣіЬепі;, циі еоз репійиз нопті. Ргопі зипі аЪ Іаігосіпіа, циірре циіЬиз ініезіа геіМшЦ Шпега" *). „(81аѵі) ВиВіепоз еі питего аніезіапі; еі паіаИит сіі$пііаіе“ 2). „КиЙіепі — — аБт еі і^поЬіІе §епи8, Нші^агіае оііт зиЪгеренз аісріе еосіет Іосо сііи регзіаге пезсіит" 3). „Ка,газг— —Ъос ітіео іпі'еііх, цшхі. а ѵа^аЪітсІа КиВіепогит ріеѣе іп8і<1еаіііг“ 4). „Та88— — а$то §щис1еі Іахо асітоЙит, ііа іегіііі, зесі <]ііі рагіет тахіташ а ВиШепіз, іесе Котішті, соШиг пе^іі^епііиз" 4). „ВлШіені гийііаііз ІіаЪепі ріигітит" 5). „(ВиЙіеш), сршсі іпсиШоге іп^епіо зіпі, оЪзісІеге іПнега е<; ѵіаіогез іпТез^аге, циа роіепті, репзі піЫІ йихегапі. Іпсоп(Ші епіт ірзогит ріигіті зшЦ еі оптіит ѵігициш і^пагі; аііциа' іениз е^ш<1ет ЬіпсЬі геіі^іопе Огаесапіса, ріе^аѣіз Іаіиен і^пагі'1 ь). См. также ниже выдержки изъ Описанія Земплинской столицы. Подобные отзывы отчасти слѣдуетъ объяснить дѣйствительно низкимъ уровнемъ, на которомъ стояли угроруссы. Но извѣстную роль сыграли, конечно, какъ вышеупомянутое, распространенное въ Угріи высокомѣрное отношеніе къ угроруссамъ 7), такъ и личные взгляды лютеранскаго пастора на соединенныхъ съ католической церковью исповѣдниковъ восточнаго обряда и ученаго человѣка на необразованную массу. Въ нашемъ изслѣдованіи мы многократно приводили показанія Веля о пребываніи въ томъ или другомъ поселеніи той или иной народности. Но какъ же отличалъ онъ русскихъ отъ словаковъ? Не руководился ли онъ различіемъ вѣроисповѣданій? Мы думаемъ, что на этомъ вопросъ слѣдуетъ дать отрицательный отвѣтъ. Полагаемъ, что и Бель, и лица, отъ которыхъ онъ получалъ свѣдѣнія, обращали вниманіе не на ’) Сошііаіиз 8 с е р и ві епзіз, Ргойготив, стр. 80—81.

2) Сошііаіиз Аѣаіу ѵагіепзіз, шз. Гоі. Іаі., №3211. ;і) Сошііаіиз ВяаЬоІсзепзіз, тз. Гоі. Іаі., № 3371.

4) ІЬ.

:>) Сошііаіиз ТІ§ос8епзіз, тз. Гоі. Іаі., № 3375. ,;) Сотііаіиз Яагозіепзіз.

7) См. выше, стр. 110.

261

_

вѣроисповѣданіе, а именно на языкъ, которымъ говорилъ народъ, придавали значеніе именно тому, какъ народъ называлъ себя и свой языкъ, русскимъ или словацкимъ. Изъ весьма многихъ мѣстъ Описаній видно, что Бель вообще очень интересовался рѣчью народа, стремился не только опредѣлить языкъ вообще, по отмѣчалъ и діалектическія разницы въ произношеніи одного и того же языка въ разныхъ мѣстностяхъ. Приведемъ нѣсколько примѣровъ относительно словацкаго и русскаго языковъ: „БіаІесШз (81аѵогит) тігшп іп тосііші ѵагіаі. Роіопіае асШпез нііота Іоцтткіг іеге Роіопісит; Пиіепісит сопіга, (]иі сотіШит 8агозіензет ассоіипі; зоіі ізіі, циі іпіітіога сотііаіпз іеііепі, ргоріиз а(І 81аѵопізтит ѵиі^агеіп ассе<1шіі“ *). „ВагіНа — Носііе 81аѵі О-егтатз тіхіі зипі ас Ііі запе ех Роіоногит сопіа^іо оге Іоциепіез сгаззо еі інсонйііо; Ерегіез — — сіѵез Оегтапі, рагііт. 81аѵі, ІХивщагі раисі -— —. 81аѵі ітііаніиг рагііт Роіопоз, рагііт Раіззоз асІзеізіШо 1о(]иеп(іі, циі рагит Іерогіз, іпсотнШ еі сгаззі тиіідші айтіхіит ІіаДлеѣ “ 2). „Пято г — — іпсоіае 81аѵі зіті, сгаззі іеге еі ІіиіЬепісі огіз“ 3). „Бііщиа (КиЙіепіса) циоцпе 81аѵіса, зегі циае ргохіте МозсоѵШсат йіаіесілші аескІНД 4). „Виіііепі — —, циатѵіз Іііщиа еайет (сит 81аѵіз) знпі, сііѵегзо іатен ІодиепПі пюсіо, Еиззісо та^із зеи Мозсоѵіілсо, циат Роіопісо" 5)* Въ иныхъ случаяхъ Бель опредѣленно говоритъ не о народности, а о языкѣ населенія: „ Б е п а г сі ѵ а §■ а з, 81аѵіз Бепііагсіоѵсе-сопзіаі соіопіз-Іпідиае 81аѵісае, ^натѵІ8 согптіае“; БоЪосоіопі Іпідиае 81аѵісае“6). Магк, Кагсзансі — — іпсоііз Пип^агіз, 81а ѵіз тіхііз; за ними: Баікпз-])агі Ііпдгш еі тіхіліга"7). Вообще ничто не давало намъ повода для подозрѣнія, *) 2) 3) 4) г) б) Т)

Сотііаіиз Сотііаіиз Сотііаіиз Сотііаіиз Согпііаіиз Сотііаіиз Сотііаіиз

Ясеризіепві з, Ргосігошиз, стр. 80. Багозіепзів. АЪаідѵагіепзіз, тз. Гоі. іаі, № 3211.

8с ериві епзіз, Ргосіготиз, стр. 80. Вагозіепзіз.

8агозіепзія.

2 е т ріі пі еп зі з, тз. іоі. Іаі. № 274.

202

чтобы Бель тамъ или здѣсь отдѣлялъ словаковъ отъ русскихъ по религіи1). Но, съ другой стороны, Бель, какъ и Сирмаи считалъ, что всѣ русскіе, еоірзо,— уніаты2): „Оіазгі-ра^еііиз -, інсоішй ешп ВиВіепі, зио ё'ашіеійез йеІиЪго; Ргйи1 у а и — — сит йеІиЬго ЕиБіепісо; Рисгак-іпсоІКиг а ЕиЙіепіз-, сриѣиз еі йеіиѣгшп езЬ; В/егйаііеІу —■ — асіѵепае ЕиЙіепі, Ншщагіз тіхіл, (іиіЪиз еЬ йеІиЪгат езі/‘:3). Въ слѣдствіе этого изрѣдка опъ употребляетъ „ ЕиВіепі “ въ смыслѣ „уніатовъ": „Низхі-сіѵез-- Нші§’агі --, рагііт винѣ зесиБ геіщіопет Веібгтаіат, рагБт ЕиЙіепі, зио гііи засга іасіепіев*' 4); „К. е<; N. В а г і-іисоіаесоиі'еззіопіз НеІѵеБсае, Іісеі еі Іііз ЕиЙіепі цшщис асішізсеапБіг“ 5). Въ заключеніе печатаемъ выдержки изъ неизданныхъ Описаній Беля, могущія, какъ намъ кажется, представить извѣстный интересъ 6).

*) Есть нѣсколько мѣстъ въ Описаніи Земшгипской столицы, гдѣ Бель опредѣляетъ только религію населенія, но не народность. Въ этихъ случаяхъ, вѣроятно, мы имѣемъ дѣло съ пропускомъ или переписчика, или даже самого Беля: совершенно ясно, что населеніе — словацкое- „М е гпік-іпсоіае КиШепі, Іиіііегапгз тіхіі“; тотчасъ за нимъ: „ТЬбіКаіпа — — іпсоіае ІІиШепі, Зіаѵіз Іиіііегапіз гаіхіі“; „Е. 8/і 1пі_с ъ е-іпсоііз Зіаѵіз Іиіііегапіз; за пей: А. Виііпісие-зирраг ргіогі — — соіопіз Іиіііегапіз^ и „Кояагос/-- соіопі Іш1іегапі“, Ноя з-> / й т е ъ б“ (ІШи$уа)-ра^ия геіідіопіз саіііоіісае, Мой г а еі К. Кешепсге --іпсоіае саіЪоІісі“: за ними: Неітесхке-- кщигіа Зіаѵіса геіідіопіз саіііоіісае, 3 а я / с и б-Зіаѵі саі1юІісі“ и т. и. Особенно ясенъ пропускъ: „Т 61Ь ,Т а Ъ1 о п у а — — соіопіа Зіаѵіса за ней — Тбік Кгіѵа — — еіивсіет геіідіопіз соіопіа". Очевидно, въ оригипалѣ при Тб 1 к Л а Ь 1 о п у а стояла или соіопіа 81аѵіса Іиікегапа, или соіопіа Віаѵіса геіідіопіз саіііоіісае, иначе получилась бы полная безсмыслица.

2) Въ двухъ мѣстахъ Описанія Земплинской ст. можетъ показаться, что Бель говоритъ о русскихъ католическаго (т. е. римско-католическаго) вѣроисповѣданія: а) Яиігоркб — — (Оррійапі) 81аѵі зипі іісіега, Роіопіз еі КиШепі8 іпіхіі, {Ыеі отпез саі!гоІісае“, но ,/ісІеі отпез саіііоіісае“ относится къ подлежащему—„81аѵі“; б) „А % у і <1 б С2“-раисиііз КиШепіз саШоІісіз"—вѣроятнѣе всего здѣсь или пропущено, или подразумѣвается „цгаесі гіШя“.

3) СоіпііаШз 2 етрііпіеп 8І8; но конструкціи Беля, „іщіЬиз" относится къ подлежащему. *) Сотйаіиз Магатогозіепзіз, тз. Гоі, Іаі. № 3379.

5) Сотііаіиз 2етр1іпіепзІ8.

6) Хотя нѣкоторыя цитаты изъ нихъ уже помѣщены въ нашемъ изслѣдованіи, мы не считали возможнымъ исключать эти строчки, чтобы не на-, рушить связи изложенія.

Сотііаіиз ЗгаЪоІсзепзіз. МетЪгит II.

■

§ I. (^иіпат, ргізса іііа аеіаіе, ге^іопені Ъапс отпет, (]иа. а СаграЙю іп уазіат сігса ТіЪізсит ріапіііет йіййпйііиг, рориіі соіиегіпі, аІіЬі йіхітиз. Хипс уійеатиз, <]иа1ез іат Сотііаіиз позіег йщиШпоз Ііаѣеаі. ІГип^агі ег§о іпйі^епае зипі, іат Шш а йисе ЗгаЪоІЫ Іііс соііосаіі, зей ѵагііз розіеа, <|иетайтойит Ііізіогіас І0(іиипіиі\ оѣпохіі ѵісіззііийіпіішз. Кат иі сопѵегзіопез іііаз іасеатиз, <іиае апѣі^иіз іетрогіЪиз Іоп^пе гетоііззітіз а тетогіа позіга еѵепепті, сегіе, ро8іеа^иат іпіеііх соеріЬ еззе Нип^агіа, поп схіегогит тойо Іюзііит ітргеззіопіЪиз, зесі сіѵіищ еііатдиой заеріззіте еѵепіі, СІІ8СОГСІІІ8 аЦие саейіішз тиіиіз, псзсіо, (іиа іаіі та1і§’пііаіе, ріигітит зетрег ВгаЪоІізепзіЪиз іпЙісіа езі саіатііаз. Іп ргітіз, саріо а Тигсіз йщие роззеззо ѴагасѴто, регреіиіз зап^тііпоіепіае ^епііз іпсигзіотЪиз Іай^аЪапіиг позігі: сріаз, сріосі іпиііаз рай педиіѵепті паіига ай Ъеііит Іасіі Іютіпез, зиЫпйе ай агта сопѵоІаЪапі. Ѵагіе аиіет, ий і‘іі, ргаеііогит сайепіе аіеа йітіпиеЪапіиг іпсоіае, Іііпс іитиііиагііз сопЙісііѣиз айігііі, ііііпс аѣйисіі іп аігосет Іоейапкіие сарііѵііаіет; циШиз геЬиз ІіеЪаі, иі ге^іо, іпсоііз рейеіепііт ехіпапііа, ай уазіат гейі^егеіиг зоіііийіпет. Езі епіт Іюс іп таііз Нипі>'агіас геропепсіит, иі, зі (]иой ргориеріасиіогит, (срте) ГогіаПйа ѵосапі, оссирауіі зетеі Ьовііз іттапіззітиз, іоіат, диае еі Іаіе сігситрозііа езі, ге^іопет йерориіеіиг аЦіие реззипйеі. Іііпс игѣіиш, агсіит, ѵісогитдие гийега, раззіт іів Іосіз іасепйа, (]иае іпідиіззіта даз аиі теоіеѣаі оііт, аиі ѵісіпііаіе сопйп§’еЬай Ійет ізіий таіит Сотііаіит <іиодие Вяаѣоіізепзет аййіхіі;, еі іпсоііз, еі Йоге ргізйпо ехиіі, іатсріе іп саиза езі, иі тиШз тойіз раисіогез ТіаЪеаі соіопоз, <іиат рго атріііийіпе ргоѵіпсіае (ЬаЬеге роіиегіі). Епітѵего, зі ге^іо, іат Іаіе роггесіа, ай еит тойит со1егеіиг5 аЦие іізйет 1ге~ ^иепіа^еіи^ ѵісіз еі іпдиіітогшп соріа, ^иет аіщиапйо таіогез позігі ізіііс ѵійегипі, ізіе Сотііаіиз іп Іаиііззітіз іиге Ьа~ Ъегі роззеі. №ето ііадие тігаЪііиг, зі раисіогез, (]иат риіа~ гаі, Яипдагов, арий ВгаЪоІізепзез гесепзиегітиз: попйит епіт ргізііпае іііае сіайез ііа зипі оЫііегаіае, <іиіп еагит ехіапйа айііис ѵезііера роззіпі поіагі. § II. Могез і^епііз сопзітііез зипі ііз, пиоз іп аіііз

264

СотііаііЪиз тетогаѵітиз. Мат езі Ьос іп ІаисІіЪиз Нипдагогит повігогит, іпргітіз, сріі іпѣішіиз ге§іопет соіипі, иі ргівсі тогів іепасез зіпі, песрие раігіоз гііиз еі сопзиеіисііпев ті^гепі. Сегіе, диі поЪіІі Іосо випі пай, §епегіз (%пііаіет тогсіісив іиепіиг, пес сріісідиат тоіевііиз і‘египі, (ріат ві ргаего^аііѵат зиат Іаесіі ѵійеапі. (^иіа епіт ргівсі іПі Яип§’агі, пои, зісиіі ііосііе Ііегі ѵі(іеа8, ресипііз, зесі заприте еі геЬиз, рго ге$е еі раігіа іогіііег ^евііз, поЪіІііаііз рагаге зоІеЪапі ахіота, іигре аЦие іпсіесогит сіисипі еогит розіегі, ві іапіо рагіат ітрешііо ргаеетіпепііат пе~ «;1і$егепі: піві іогіе іп сіе^епегез іпсісіегті розіегоз Зіаес івііивтосіі таіогит тегііа. 8і издиат аііав, Ьеіс оііт іпргітіз ѵігогшп іппоіиіі Іогііішіо. — — Сопіга, гивіісі, еі <ріі випі ШіЬегаІіив есііісаіі, тиііит зітріісііаііз ѵі(іепіиг ргае зе іегге. Ѵісіиз еіз зітріех, ѵевііз пе^іі^епіег іасіа, роіівзітит агтепіагііз, диі регопет ресіі, реііез согрогі геіірио, сігситсіапі.Кесріе ісі Ііегі роіезі аііьег а §’епіе раиреггіта, еі <ріае, зі геі ресиагіае с]ііаевіит ехсіріаз риі іатеп песріе огапіит сві педие Іисгозиз зетрег, пііііі ІіаЪсі гезісіш, биат диосі ѵііае зиШсіаі (ріотосіосишріе зизіепіапйае. С^иіЪив гез іатіііагів Іаиііог сопіі^іі, Ііѣегаііив еі ѵіѵипі,, еі атісіітіиг. Іпргітіз ихогев виаз, сіит іиуепеиіае випі еі Гогта ѵаіепі, сіесоге ѵезііипі. ЕдиШет, заере тігаіиз М гизіісит ІІип^апіт Ііігіо іпіопзорие оге 8аіугит сгссіісііввез, ихогет сіисіііаззе, сит ѵепизіаіе соттепсІаЪіІет, Шт ѵсзіііат иііга а^гезіеіііогит (іееогит. ЙоИісіззіте ѵего оЬзегѵапі зиаз ізіаз Сатіііаз, педие роіегипі Іегге, ві л^сі о!> ііег сит а1іІ8 зсгтопет тізсеапі: асіео іПі виаз зіѣі ихогев ІіаЬеге ѵоіипі, зесі еі а1іІ8 геііпдиіті іпіетегаіаз, тоге Іоп^е Іаисіаііоге, <іиат ісі арисі ехіегаз §епіез Ііегі ѵісіеав, иЫ ріегиішріе, еііат іп иіііта ріеѣе, таігітопіі оЬіепіиз рготівсие ПЪісІіпі сопзиеѵіі раігосіпагі. Сеіегит гизіісі ІІип&агі, аѣ ііз сІасІіЪив, <]иагит тепііо іпіесіа езі, гезісіш еі Ьогит розіегі, іиге Ьегесіііагіо ботіпіз зиіз оЬвігісіі вииі^ шсіетсріе Іе^іЬиз іепепіиг, риіЬиз ге1і(|ііа Нип^агогиш вегѵііиз, сіе диа аІіЬі ех іивіііиіо (?). АЦие Ііів репе оптіЬиз геіі^іо Оаіѵіпіапа езі. § III. Нип^агів, риой сііхітив, асііепиаііз, пе ге^іо іпсиііа ргогзиз іасегеі, ІііШьепі іп зирріетспіит сіаіі зипі. Аігох еі і^поЬіІе §епив, Нип^агіае оііт виЬгерепв аі(]ие еойет

265

Іосо (ііи регяЬаге пезсішп. ()иіа епіт іигс ІіегейіЬагіо пиШ зипі оЬпохіі, зейез, сит ІиЪеі, іттиіапі; еі зизсерііз зизс^ие с1е(]ие ті§таілопіЪиз, аІіЬі аезіаіет, Іііетет аІіЬі, ігапзтіііипі:,. (^іюй іипс іпргітіз іасіипі, сит ѵеі Іістоз іпйірізсипіиг, поп ипсІе<іиа(]ие соттосіоз, ѵеі а ігііяіііз іттииеззе ргаезіаге ѵоіипі;: (ріае гез поп сіотіпіз іапіит іеггезігіѣиз, зесі еі ргоѵіпсіае ипіѵегзае отпіпо сіатпоза езі: ІШ епіт1) аппио гейііи аиі ігіішіагііз еогит орегіз ігизігапіиг, Ііаес ѵего ргаезіапйо сепзиі, (|и! риЫісе ітрегаіиг, ітраг гесШкиг, риапйо, с]иоз іп сепзит геіиііі, ѵісоз, сит із регсіріепсіиз езі, ѵасиоз іпсоііз Іпапездие йергеііепйіі;: Ій, (^иой Іпіег сактіШез, сит ріигіит, ідті ііиіиз іпргітіз Сотйаіиз геіегепйит отпіпо езі. Сотііаіиз 2етр1іпіеп8із. МетЬгтп П.

§ II. Еізі оііт ІІнпдагі рагіет сотіШиз роііогет оЫіпеЬапі, Ііосііе іатеп раисіззітіз Іосіз іепепіиг. Ніпс аірие іпйе рег 8иЪтопіапат еі Іпіегатпапат огаш айсріе сігса сопііихит ІЗосІго^і еі дна ѵаіііз аЬ Ц]1іе1у ѵегзиз 8га~ Іапсгаш, пошшііоз зрагзіт оіТепйітиз, зей гаго еі іИіс зоіоз, ірііп 81аѵіз аЦие ЕиЙіепіз Роіопіздие еззепі регтіхіі. Есіиійет іп ра^із Сгі§;апй аЦие Кагай ѵіх аііі іпсоііті, ргаеіег Нип^агоз, зей еоз а соттіхиопе піі аііий ІіЬегаі, сріат ^ио(I Іосо ЬаЬіІапІ іат аЬзігизо іатрие йіШсіІі, иЪ пето ѵеі ассейеге аііиз, птііотіпиз тізсеге сит ірзіз ѵеііі, аіодиіп Ііі еііат зепзіт раиіаіітрие іпсіріипі; соІІаЬі. Вісі епіт педиіі, ^иапіореге паііо Нип^агіса сіеіісіаі. Кат ѵеі шідгапі зейіЬиз 81аѵіз геіісііз, апіедиат ае^иит геііаіэеапі, диет еіз йейегапі оііт рго еізйет, ѵеі, зі тапепі еі соЬаЫСапЪ, поп ргора^апіиг. (^иит аіііз іегпат (ріаіегпатдие еі зепат ргоіет ѵійеаз, Нип^агіз ѵіх зіперііа Ьіпадие езі. Еайет (іиорие зосіеШе 81аѵогит поп іп тогез еогит тойо, зей Ііп^иат ігапзіі;, таіогіЬиздие зепзіт тогіепШшз, ірза раиіаііт іп 81аѵоз йе^епегаі. 8ес1 еі зепіогез диі зипі, оііт Ііп^иае ’) Кизііеі І8Іш8іпос1і іахаіез сІісшПиг, со (іио<1 йотіпо іеггезігі аппіз віиуиіів іахат иѣіиз ітрегіаііз зоіѵапі;, аіП іліЪиіагіая орегаз сііегит (Іиосіесет ргаезіепі, сеіега аЬ опті опеге, оиосі гизіісіз Іюгесіііагііз іпситѣар НЬегі.

260

ешв і§’пагі, пипс 81аѵісе ііа іппііі зегтосшапіиг, Іапциаш 81аѵі пай еззе ѵійегепіиг. І^ие аііий геііпепі а зиа $епіе? диат диосі еі ірзі асіітс Ііп^иат ііііиз саііепі еі ѵезіліи рагі іпсейипі, (ціатѵіз і:і Іитс зепзіт соттіиепі сшп тогіЪиз, <іпи8 поѵііег іпсіішпк Ѵиііит епіт іат сіізсгітеп іпіег Ііип*>'агоз еі 81аѵоз сіізрісіаз, зіѵе сошшѣіа зресіез, зіѵе сопзиеккііпез аііаз, ^^1ат^иат Ші зетрег Ііегоісо (рюсіат еі і‘асіііогіз ѵііае сіезісіегіо зрігіііщие еіаііоге- сіізііперіі аЬ кіз пі~ іапіліг. § Ш. Оеппапогшп ѵіх аіідиі пюсіісі іісіетдие асіѵепае ѵеі тіШез, гисіе копай ісіеодие зогіе ргеззі, Тосаіпі сріаезйіз аиі орШсіогшп саиза пікиіапіиг. Сопка 81аѵі пЬі(іие ѵеі та~ хіте сопѵаіезсипк (^иетактокипі (Іеіісіипі Иип^агі, ііа 81аѵі ргойсіипі, еізі поп Іат оріЪиз, <іиат соіопіа. Ѵіх шшт ѵісит ѵікеаз зіпе 81аѵіз, іі<іие ѵеі оііт іат Іііс сопзесіегапі еі Іатіііа соріоза зіті ргорае^ай, ѵеі акѵоіапі срюйкіе аііі, Огаѵі, Ѵапкаіі, Виззі, Роіопі, іпііпііа тогит, еі зегпюпіз кіѵегзііаіе, аісріе іікет, сріа сіѵііаіет сит Иші§агіз іпіѵептй еогит поп ипйші Ііп&иат спгаіе жМізсппІ, зесі аепшіапіиг зіикіит, іпкизігіат, тогез, ѵезйШт, геіідиа. І<1 ріигітит сопзегѵайопі Нип^агіз езі, дпосі 81аѵі іііс іп Нип^агоз сіе^епегез ргора^апі, зі поп зап^иіпет Нип^агісшп, заііет зегтопет, еЪ тогез зесиз. Шзі Нип^агі а 81аѵіз сопзегѵагепіпг, Нип^агі пшко сійцз кейсегепк М ипісит іп §,'епіе Ніаѵіеа, срте Ішс сопЙиій а<іргоЬаге пеіріео, ^ио(1 зеке, <іиат ке1е§;египі, сопйпегі педиеипі, зек ѵа^огит іпвіаг ресогит Іосо кигапі, копес езса езЬ, еа сопзитріа, регеріпі иііго, еЬ токіса ^иа1іЬеі акѵегза іетрезіаШІа ѵеі пітігшп кегогит зеѵегііаіе ѵеі соттипі Іетрогит зогЬе регіаезі, кійп^іипі, ѵезапа зре аІіЬі іасіііиз пікиіапкі, еатдие кит пизсріат сопзеііиипіліг, тапепі піодиат, зек регреіпо ѵа^апіиг. 1(1 Іісеі еі Нип^агогит тикі іасйіепй піііііо іатеп зипі Реіісіогез 81аѵіз, срті ройиз пиііат еіизтосіі §епіе 81аѵа зітиі еі Нип^ага герегігі Ііас ге^іопе тізегіогет аііат. Саеіегат Ип^иа 81аѵогит ип(Іесипдие ѵепегіпС Ьас іп ога ЕаШепіса ріигіпшт соп&гтаіиг. 8е<1 еізі тогез ѵе8іе8^ие Кпікепаз ітіІапШг, <іпі сшп Шіз ЬаЬіііапС іпіегеа (Іит Киіііепіз ііа тізсепіиг, іпзрігапс еізйет диосре сопзиІШйіпет ѵа^апйі, ^иит а1іо^ит ^епз каес (ІіШсіНиз ті^геі Іосит, диет сіеіе^іс пізі тапсіаіо (Іейисіа, ий іп ѵісо Згегсіаііеіу, еі аІіЬі ѵісіітиз.

207

§ IV. Ех ііз, (щае йісіа зшіі, іасііе езі ай соПі^епйит ИиіЬепоз ^ио^ие Сотііаідш позйтші Іепеге. Іі пііііі зипі аііий, ^^1ат геіісрііае йагтаіагит, іріі оііт іат Ьіс іпсоІеЪапІ. МапзегшЬ епіщ ітргітіз, срй аЪвЬгизоз еі топЬозоз іііоз гесеззиз ЬаЪііаЪапІ. ІигЪаЪапіиг Іосіз §епйЪиз, іріае роіетіогез зирегѵепегагй, зогЬе іп^гаііз, ргаезегііт, сріосі ірзі гий' 8 1‘асііс 8е іп^о диогитѵіз іогЬіогит зиЪіессгапі;, зей диой зпЪіпйе еі І8Й аііоз 8іірег аііоз, ѵеі ех сиШогіЪиз, уеі еііат Ьоггійіз МозсЬіз тізсеЬапІиг. ТЬеойогиз Еоейегоѵііз, Бих АІЬае Киззіае, сит тиЬіз сепіепіз іатііііз йейисіа іп Нип^агіат соіопіа. пюпіез Бирі ітреІгаѵН ехзгіграіізсіие іізйет КиіЬепоз розі зе геіщпіі, иіі ій ех СІаизЬго Б. №со1аі Огаесі КіЧив іп Бп^ѵагіепзі СотіШді йівсі роіезі. ЛЬ І11І8 ае^ис геіі^іопет апіісріаіат, ерши асІЬис соіипі, тогезаие йтов ЬаизегипЬ ЁгапЬ епіт оііт тогіЪив еіГегайз, Іаігосіпагідие раззіт, іпзійеге ѵіаз, еі тегсаіогез аііоздие Ьотіпез, диоз оІЧепйегапі, йергаейаге, ехиеге іпісгйсегецие репзі пііііі ріапе йисеЬапІ. Сегіе тоіі тойЪиз (іиіѣизѵіз, зіѵе сіѵШЪиз, зіѵе ехіегпіз еЬ Ьеіііз ае§те аіісрюз айтізегипі; тііііев, ({ит регітегіпі, ійео(]ие іийиз (зе) ЬаЬеЬапЬ ветрег, ^иат аііі.ісі ргаесірие іп пюге ірзогит розііит егаі, диой пиіііз іпіег зе ѵііз іііЬіз соттеаЬапі, вей, ргоиі випі; аеріев, срііІіЬеІ, дио ргоіісізсі сопІепйеЬаІ, ѵіат віЪі, дна ѵоіеѣаі, рег аЬвіхива еі, йепвіввіта вііѵагит арегіеЬаі, еа ге піі тогаЪаіиг, ерип Іосит, сріет реШі ірве, аШп^егеі;. Аііоз апіет. регі§тіпов, сиш аѵіагепі, ріегитсріе ех іпргоѵізо айогіеЪапіиг, еі оссираЬапв. Еіивтойі ѵіагит тогет поз іпіег еоз айЬис равзіт оЬвегѵаѵітиз, ш^ие йит іпйоіет Шат еіТегаІат ірві репііив йеровиегипі, ^^1Іп Ьойіе пат еапйет ехегсегепі, зі Исегеі.

8ей риой розѣ Беит, вейепЬе ай Сіаѵит Ііе^пі А六изііззіто Сагоіо повЬго отпез Нип^агіае рагЬез, срііеЬе, а заесиііз іпаийіЬа, йізсірііпадие, сиіИЬеІ Іосо сопАігті, йігі^ппШг, Ьіс еііат аийеі пеню ІигЬаге расет, диіп зеѵеге іп отпез, ^т ѵеі тойісе заЬет ехсесіапі еі аИ^иа тіпіта 1аѣгосіпіі іпйісіа 1“оѵеап1, риЫіса зіаііт та^ізІгаШз аисіогііаіе апітайѵегіаіиг. Бадие ѣиѣа е(; Ьіс иЫдие Шпега зши, Іигі Ігапзішз, зей еі ййе Ке%іопе<ріе іп Беит ассеззегапі, рго~ ріиз ай Еотапоз зеи ОаЙюІісоз. №ат диой оііт гі^ійіиз, ай Кйиз зиоз псізѣгісѣі, іпіапЬез пип^иат гесепв паіоз, зей розѣ аппит Ьіеппіит, іпЬегйит еі Іагйіиз ех васго Іаѵасго зив-

_268

еіріекапі, койіе ій ріигіті' ітргокагипі, атріехі ипіопеш Ессіевіас Саікоіісае, еізі поп репііиз еойет той о, сопкитіив Іатеп раиіо, сріат апіеа, педие еа Іагйііаіе Іаѵасгі регігиипіиг. Вей Риікепі еііат кас іп ога йиогит 8ипі депегит; аііі окііпепі йпев СотіііаШв ѵегзиз Ргоѵіпсіат Ваагозіспвет, аііі ѵетаів Еп^ѵагіепвет. Еігатдие огат іпсоіае айреПапі Кгартш, кое еві кпев вой огат йпііітат, диогит кіс иіхадие топіікив рагііт арегіів, рагііт вііѵевігікив сопвіаі, ейків Іатеп еі виѣіпйе аііів вирег аііов аШогікив, диов а рагіе Ріііопів Нотоппепвів потіпапшв топіев І/ирі, аЦие іпіег сіивтойі еі аііов топіев ейков, іпіегіесііз еіпвтосіі ргоГипйіввітів ѵаІІіЪив іпсоіипі Раіікепі повігі иігіивдие ^епегів. Ііі ег§о Еиікгпі, диі ргоріив ай Вааговіепвев аесейипі, ]>горіогев диодие тогікпв теііогікив випЬ. Еі ргаеіег диат. диой іп вапсііввіто Іаѵасго Саікоіісів раиіит ассейипі, еііат іп соппиЬіів верикигівсіие аЬ апіідио гііи гетіШті, пат диой ай соппиЬіа аиіпек оііт ѵеі іпвіо Іепегіог.і аеіаіе рпеііав, сршідиеппев, вехеппев, еі ій §епив ѵіго іттаіигав вікі вропйеЪапі, Ігапвіаіщие іп аейев рагепіит, сшп таігікив сопситЬекапІ, йит Шіае таіигевсегепі, ѵеі таіигав іпѵііів ірвів рагепШтврие сопіи^акапі вікі паріи. кіітігит йит ѵоІогит еаива ай КгавгѵьоЪгосІ ѵеі аііав еііат, иіі айкис тогів евр геіі^іова реге^гіпаііопе, ѵиі^о Ргосеввіопе ехсигвакапі, риЫісе, диат диів айаіпагаі, ѵіг^іпет, Іісек гейатапіет рагепШтвдие іпѵіііз еі сопігагіів гарІаЬап! айасіодие васегйоіе сориіакапіиг. Ео Ічтеп атрііив тойо ѵеі поп аийепі пикеге іат ргокікііі, ѵеі поіипі ірзі, диатѵівпоп йевіпі, диі, раіегпів тогіЬив іпевсаіі, йіШсикег аквііпепі, диі зіѵе Ігакапіиг йезійегіо еіивтойі соппикіогит Іаѵасгогитдие, ѵеі ехегсеапі, йит роіегипі. Вакет поп йевипі, диі Варіівтит іп аіідиоі тепвев диодие, іто іп аппит йіІТегапІ. Сопіга іііі, диов ІІп^ѵагіепвіЬив йіхітиз ѵіеіпіогев, Іепасіогсв вигй диодие когит оптіит, еі, йит Исеі, ивдие кис гаріипШг айиіііогев, еі айоіевсепііит ѵісев таігев вирріепі, йит ірваетеі ѵігит ѵаіеапі атріесіі, аііодиіп пирііав иігіпдие гііи кэге еойет йіерюдие, срп кіс іпвегаіиг, сеіекгапі. Вропвив диі еві, еойет йіе, ди о пирііав іпзіііиеге йевііпаѵегаі, іиѵепев зиі вітііев, диапіа роіегіі Ігедиепііа, сопѵосаі, іізйетдие сотіІіЬиз сгівіаііз еі едиів іпіесіів, ірве еііат

269_ е^ие8 еі ехогпаіиз, ргаееипіе ѵехіПііего аЦие тизіеа а<1 (іотісіііит зропзае ргойсізсііиг. АЦие еа оссазіопе, циа ііег ?асіІ, іпіег сЪогеаз еі арріаизиз ассіатаііопезііие зосіогит асіео зіЪі зирегѣіі, иі петіні, диапіитѵіз Ьего, ѵіа сес!аР? зе(і ге^із іпзіаг 8ІЬі еа (ііе ѵіаш, 8ІЬі ргаесесіепіет, Ііспогепщие ѵіпсіісаі. Еі геѵега а зиіз сотіІіЪиз гех Ьаѣеіиг сотрезсііищие зеѵеге, ^ш еига Ьас (Іі^пііаіе соіеге поііі. Еі ^ша іиѵепіиз ірза ріегшіщие сарезіісе заіиг еі еѣгіа Іісепііиз еіизтосіі 8о1етпіІаІе ехогЪіІаІ, (іеѵіагі сопзиеѵіі а диоІіЬеІ, пе ейегаіа еасіет Іісепііа іп тоіезііаз (Іисаіиг. Аіодиіп, иЬі а(і рагепіез зропзае регѵепіит езі, розі аіщиаз пюсіісаз саегітопіаз, іпіег диаз зропза іНісо оЬпиЫіиг еі зегіо ѵеіо ітрозііо зропзо гесісіііиг, а(1 аесіет засгаіп Кііиз даііа, рагі едиііит еі пшзісае сотііаіи зропзиз рііеаіиз сит зропза ехогпаіа сіисііиг еі гесіисііиг. Ііесіеипіі аиіет зропзае таіег ргопиЬа рапеш, ѵоіа Ігііісі, зі1%іпІ8, Іюгсіеі ѵеі еііат аѵепае аііегіиздие зетіпіз Іе^итіпіздие регзрегзпт опизіапщие сарііі тапит ітропіі сіаіодие ѵоіо оптіз ^епегіз ісіісііаііз Ъепесіісіі. Тит рагііег іпіег сЬогеаз еі сопсегіиз пшзісае асситЬаіпг тепзае, регасііздце отпіѣиз зропза сіесіисітг ргаееипІіѣиз атісіз еі іаетіпіз асі ірзит Ііюгит. АЦие еа осса8Іопе, сіісі педиіі, диапІІ8 сопѵіѵае еі іиѵепіиз, ТагоЫсоз ѵосапі, (1ізІгіп§;ипІиг Іаеіііііз еі ^аисііі іпйісііз. Розі аііфіоі (ііез зропза, (іит а(і зиоз рагепіез гесііі, ііегаііз іЬі(1ет ехсірііиг сопѵіѵііз, диет гііит ірзі асіреііапі Ргісіапі. Наес (іе пиріііз. 8ери11игат іпзіііиипі Іюс то(іо. ІтрозіІит ІитЪае сасіаѵег (іеіегіиг іп йеІиЬгит пес орегсиіаіиг ргіиз, циат а зіп^иііз атісіз озсиіа ехігета ассіріаі. РегасІіз епіт іизіогит зоІеппіЬиз ргойеипі ех огсііпе рагепіез аиі сопзап§’иіпеі раіспзцие еасіаѵег озсиіо (Іеѵоѵепі Ьито зіп^иіі еі розіеа соорегіит ітропипі збриісго. Еоп^ит іогеі отпіа, диае іпаийііа аіііз зипі, епаггаге. Езі епіт рІеЪз іпРпіііз (Іесіііа зирегзііііопіішз. Аііодиіп гийіз ірза сіізсірііпат ^иа1етсип^ие гі^ійат ех оге зпогтп засеМоіпт атріесйішч Іеіипііз птііо асгіогіЬиз іпіепсііі, диат апі Тгасез, аиі Огае сі. Роііззіта аппі рагіе іигйігіса, Нип^агіз схіЬеге, ірзіз Кізгеі, і’аѣа ііет, Іе^итіпіѣиз, адиа еі заіе іпсосііз, аиі ротіз ѵезсііиг. Оѵіз, Іасіе, сазео, Ьиіуго аиі ісі §'епи8 ріп§иі езсиіепіо пе^иійет ехіга іеіипіа пітішп §;аисіеІ. Різсез айЬіЪсі, йпт асізипі, зесі пес еоз заеріиз. Сагпсз аиіет шиііі не

270

зетеі іп аппо ѵісіепі. Сеіегит рапіз ех аѵепа еаі, Іоііі еі іаЪіз тіхіа, ѵезііз ^аизаре еі сепіо, регопез рго саісеіз, еі рго сіотікиз іи^игіа, іитапііЬиз іпіегпе іигпіз, еі іепиі здиаІМадие зиреііесіііе. Еаетіпіз ірзогит поп еасіет иЪідие ѵеіа зипі, зе(1 аііае оЪпиЪипі сариі тоге 81аѵогит, Нип^агогііт аііае, аііі аррепсіипі а зіпеірііе Іетпізсбз, согпиогит зресіе. Сотііаіиз 8&го8іеп8І8. МетЬѵит II § II. Зіаѵі— • —-раисі Ьитііез, ргосегі ріигез зипі, иігідие гоЬизіі паѵапсііздие Ъеііі геЪиз таадз, диат аііае (цепІез аріі. Еа ге Ііі, иі сит ѵіге8 ехегсепсіі тосіо сагеапі, Іаігосіпііз сіесіипіиг, іатеізі і(і Іасіііепі та$із Риіііепі *). Ні епіт, диосі іпсиЦіоге іи^епіо зіпі, оЪзі(1еге іііпега еі ѵіаіогез іпіезіаге, диа роіеѵипі, репзі пііііі (Іихегапі. Іпсоп<1ііі епіт ірзогит ріигіті зипі еі оптіит ѵігіиіит і^пагі; аіідиаіепиз едиі(1ет ііпсѣі ге1і§іопе Сггаесапіса, ріеіаііз іатеп і^пагі (-; они пришли сюда при Людовикѣ I, зиЪ сіисіи Егапсізсі (^иегкоѵісзу), топіозаз зііѵіздие оМисІаз еі издие асі айѵепіит еогит іпсиііаз ріагдаз іпипсіагипі, ехзііграііздие агЪогіЪиз поп (іотісіііа 8ІЬі зоіит ііхегипі, ѵегит а#гоз еі ргаіа ітргоЬо еі іпсіеіеззо ІаЬоге ехсісіегипі. Еа (іе саиза, іипс аЪ отпіЪиз Баіііз еі аііа Бесітагит ргаезіаііопе іттппііаіі, косііе диодие еа(іет ІіЬегіаіе ігиипіиг іоіипщие Іеге Ботіпіит Макоѵісяа сопзіііиипі. ТІЬі диіа соттосіе зиЬзізіеге поп роіегапі, еііат іп Ьопа поѣіііит еііизі, зітііі орегае ресіет Ііхеге, иіі Егапс/ѵа§'а8, ѴаШѵа^аз, Раіѵа&аз, іп Ъопіз КаріаПІ8 Ѵа^аз, Реіегѵаі>а8, Маіііеѵа^аз, диіЪиз потеп сіесіегипі Нип^агі аЬ ІІІІ8, диі р!гітит еі 8иЪ сиіиз (ііеіа ориз ехзііграііопіз іасіит, иіі асіііис Еепагіѵа§аз, Рааіѵа^аз, Апсігеѵа^аз еззепі. Ііпсіе оЬ соріат РиНіепогит (іідпит ѵісіеѣаіиг Ботіпіит Макоѵіс/а іпзі^пігі іііиіо Бисаіиз, дио пэѵіз еііат іетрогіЬиз Іатіііа Ракбсгу иза. Сеіегодиіп тобо ѵезіііиз ѵісіиздие ассебипі 81аѵіз, еі диатѵіз 1іпі>иа еііат еасіет зіпі, сііѵегзо іашеп Іодиепбі то(іо, Киззісо та^із зеи Мозсоѵііісо, диат Роіопісо. х) ІІогит (ІіиіЬепогит) іп^епіит іі уиодие ех 81аѵіз аетиіапіиг, гргі Роіопіае йпеа Ъаілйшр 8І іатеп Ьі поп Роіопіз ройшв, диага 81аѵі§ аіпі асоепйеікИ (Сотііаіиз 8 с е р и в і е п ві 8, Ргобгошив, стр. 81).

271

Сотііаіиз АЪащѵагіепзіз. МетЬгит Л.

§ I. Соіипі ге^іопет Ніш^агі ройззітит, аѵііит ^етіз еі риізіз,зиЪасіізѵе ргіюіз іпсо1І8 Ыс соііосаіит. (Первоначальное населеніе) Йагтаіісит $епиз диосісіат Іиіззе орогіеі, диосі, зиЪасіит Іісеі аЬ Ниііпіз — — еі Нипдагіз розіегіогіЪнз, регтапзіі іатеп іп зиіз 8е(ііЬіі8, топіапіз роііззітит, зісиіі іа ех ВагтаРагит еі ІіиЙіепогит, Ітіс ааітс соіепііит геіі(іиіз 1ідиі(1о со1%аз, диірре дні еі Ип^нае Піаіесіо еі тогіЪиз а ^еппіпіз Віаѵіз пшііиш сіізсгеіі, 8агтаіісат ргосііті; огі^іпет, поп аііо соттосітз, диат аа ргітоз ге^іопіз іпсоіаз, 81аѵоь, диі Киііюпоз еі питего апіезіапі еі паЫіит (ІіопіШе, аісі орогіеге: диірре, иіі 1іп§'нае сііаіесіо, ііа тогіЪиз еііат еі сопѵісіи а ЕдШіетз (Іізсгеіі ѵеіизіаіеп^ие геіегепіез, тиШз 8е іпаісііз озіепіапіет. — — Сегіе Віаѵоз іагсііиз іп Ііаз огаз ассеззіззе ргопит Іогеі (Іетопзігаге, пъі еа ае ге іиаісіит сіісіит Іиіззеі заеріиз. § II. Нип^агі (очень ослаблены нападеніями турокъ, татаръ, поляковъ), еі, ^иос1 іигре сіісііі езі, Нип^агогит еііат іпснгзіопіЬиз. — — Ііа — — сегіе тиііит бетіпіиіз Нип§агіз, 81аѵі — — топйіит Іизіга ЬаЪііапіез, іихіа еі ІІніііепі, зиссесІеЪаііі — —. Ве ге гизііеа Нип^агогит. Для образчика приводимъ и одинъ параграфъ изъ трактата Беля „Пе ге гизііса Нип^агогиш*. Потъ перечень главъ Трактата: Ргоіе^отепа. Пе пе^оіііз гизіісіз ^епегаѣіт. Пе ге ресиагіа Ннцоагіае. Не реснйіЬнз таіогіЪиз. Пе ресшііЬиз тіпогіЬиз. Пе ресогіз Нип&агісі сотрагаііопе, сопзегѵаііопе еі изнграііопе. Пе сигіз а^гогит. Не Іоепізесіо, теззе, ігііигаііопе, §тапагіІ8 еі (Іізігасііопе. Пе пе§оіііз (Іотезіісіз зеи ѵііІаіісіз. Пе ѵііііз Нип^агісіз. Пе абтітсиііз еі, ІіошіпіЬиз ѵііІаіісіз. Не апітапііЬнз ѵШаіісіз. Пе Ііогііз а§тезШш8. Пе Ііогііз оіііогііз. Пе ротагііз. Не ѵігісіагііз. Пе Ііогііз тесіісіз. Пе аріЬиз. Пе ѵепаііопе. Пе аисиріо. Каждая глава разбита на §§-ы по народностямъ.

272

Бе ѵі11І8 Нип^агісіз 1). § 5. А Віатіз пои тиІШт (Шегипі Еиззі. А(ШііІ8 патуие еі Ііп^иа Ііиззогит 81аѵісае езі, еі тойиз уіііаз ехзігиепсіі зеи ехаесІШсапсІі. Кат педие Низзі іаЪгіз е^епі Іі^пагііз-еь зШисіигат сіисшіі Віаѵісае ѣаші тиІШт Шззітііет. Ех ШаЪіЪиз аейез сопзігишіі і^ие поп есіоіаіів, зі пойозае зіпі, зей Ші зшіі асііаіае ех топііЪиз, зі іііисі ехсіріаз, диосі іп 1і§аіжіз сотрасШг^ие аіщиа тойіеа оѣігипсаііопе ориз ІіаЬеі. Веіпсіе, ^иос^ іп топііЪиз Виззі ріепшщие ѵіііаз ропипр поп ііа соііаегепі, иі Віауісае, зесі Іііпс іп(1е, иѣі сиі оррогШпиз уісіеіиг Іоспз, іасіо тосіісо ІипсІатепШ, (іотшп ехзШиипі. Ргаеіег ІіуросаизШт штт, йогтНогіит ипит, ипо зіаЬпіо, ріиз поп асІзШиіі, пізі ІасиНаШ роііепі, раисіз согіез асШт^апі, диит ресийе сагеапі. Іііпс Іпріз а гег^о еі Ігопіе ІіЪега Шапзешніі Іасиііаз, сапіЪиз регпісіоза поп гаго еззе зоіеі. Везегірііо сотііаШз Веге^Мепзіз. Везсгірііо сотііаіиз Веге^ѣіепзіз, составленное Л а в р е н ч и к о м ъ въ дополненіе неполнаго Описанія Б е л я, не особенно богато содержаніемъ. Вотъ, для примѣра, три параграфа: § II. Штдагі, ^ш тегісііопаіет роііззітшп іпсоішіі сотііаШз ріа^ат, зипі іепасез уеіегит іпзііШіопші. Ѵіѵипі зио дио(Іат еі іпѵеіегаіо гіш, пиііа сиІШз ЬаЪііа гаііопе, зипі огіз сгаззі, сотрасіо согроге, ІаЪогіз, гизіісаііопіз раііепіез еі рго то(1и1о зпо Іюзрііаіез. Аі ^т поЪіІез еі гпгі ргаеіогііздие зпіз ЬаЪііапі, ѵегі Пип^агі зипі ехсеізіогіз апіті, (рй геіегипі отпіпо ргізсі тогіз іпзі^пе (Іеспз. Розі Нип^агоз аііега паііо ІШІгепіссс езі, ргіогі соріозіог, .зесі, зі (Іісеп(Ішп, риосі гез езі, і^паѵіог еі зе^піог, тогіЬнз сіе^іі зиае §епіі Гатіііагіітз, рапіз Га^оругасеиз ех хеа тауз, ІаЪае, рііазсоіі, зоіапа шЪегоза еі сіЬиз ^гаііззітиз езі. Есіисаі ресиз (Іотезіісшн, иі зіі, (рюсі рагііт зиЬ іи^ит тіШаі, рагііт ай УІсШт еі атісШт зиГйсіаі. "V езіез КиЙіетз сит Нип^агіз еаебет зипі іеге, пат иШіздие Іасегпае регопез ріасепі; Нип^агі іатеп сипеаііз рііеіз, гоітнііз ВиіЬепі иіипШг. !) §2. Нип^агі, §3. (тогтапі, §4. Йіаѵі, §6. Сгоаіас, §7. Уаіасііі.

273

Оепіиигогит Ііас ога ^епз тиііае іп сигаікіа оесопотіа езі іікіизігіае, опегшп Іоііегапз еі; геіриЫісае иііііз. Уіѵіі рагѵо, регреіиіз ІаЪогіЪиз сіигаіа аР}ие гет Іатіііагет сигаі сШі^епііззіте. РаіепіаІіЪиз ргоуіза, а ІаЪогіЪиз сІотіпаІіЬиз ИЪега езВ 81аѵі сиіиі, ѵісіи, зегтопе е! Іоіо ѵііае асіп тііііііт а ргіогіЪиз сіізіапі, соіипі а^гпт ІгитепХагіит ассигаііззіте еі сШі^епііззіте. пе ЪаЪеапі песеззит теззет ассизаге. Вокеті 8орЪіороШапі а ІаЪогіЪиз сІотіпаІіЪиз рагііег ехетіі, гиз, ерю ^аисіепі, соіипі асі зіирогет. Саз%аІі Іііз зипі тогез, атісіиз сиШог, ѵісіиз теііог. § III. Іпсоіагит сотіШиз Ішіиз оссираііо іоіа іеге а^гісоіаііопіз ІаЪогіЪиз аЪзоІѵііиг, риае зісиіі Іаіе раіеі, ііа Ііоз риісіет гез ресиагіа, аііоз Ігитепіагіа, ѵіпеаіісиз сиііиз аііоз (Іеіесіаі. Мопііит іпсоіае гизіісит §епиз сит гет а^гагіат* пипс ресиагіат ітрепзіиз соіипі. (^)иет Ъіпс Ігисіит соііе^египі, іп оррісіа іпѵеЪипі, Мипкаізіпит ргаезегііт, сиіпз ЪеЪсІотасІагіоз тегсаіиз Ігедиепіег Іасіипі. Воѵез еі ериоз гагіиз тогіііит іпсоіае ѵепсіипі, ѵассаз заеріиз, Ггериепііиз, диі ріапат ге^іопет іпсоіипі; рогсоз диодие асі еасіет Іоса ргореііипі. (^иі зегеп(Ііз ігшрЪпз еі Іа^оруго (хеае тауз) (Іейііі .зипі, ііа аппі орегаз сіізрезсипі, иі пиііа Ъога ірзіз зіпе оссираііопе сІШиаі. (^иосі а^ег іиШ, ехсиззит іп рагіе асі оррійогиш тегсаІиз (Іеіегипі. 8ипі ргаеіегеа, диі геі аріагіае сит ігисіи зіисіепі, ■ еі срііЪиз різсіит еі сапсгогпт тегсаіига іп Іисгіз езі, иі Ъиіугі, сазеі, Ііпі ргоуепіит іасеатиз. Ех ѵіпо аиіет риаііз ргоуепіиз зіі, пето поп ехізіітаге роіезі. 1(1 сае~ іегит Іаіепсіит, диой тиііі ітргоЬо ІаЪоге соасіит уіпит аиі аеге ехііріо, апіодиат таіигиз егіі іп уііе ѵеі (іоіиз рпнііеюге ео^апіиг, аиі, ^иос^ заере Ііі, тиіиіз сопѵіѵііз ехзогЪеапі. § ІУ. А^гезіез Ііі ІаЬогез Іиеге. ]Моп сіезипі, ^иі орііісііз рго ге^іопіз іп^епіо соттипіЬиз ііз еі пессеззагііз сіізііпапіиг. Оррі(Іогпт Мипкаіз еі Веге^Ъзгаг іпсоіае зіп^иіагез зипі тесЪапісі еі ШіЬегаІіит агііит зіисііозі, зпа сопіиЪегпіа, зиоз соеіиз ІіаЬепІез еі аЬ орііто Ке^е іигіЬиз респІіагіЬиз (Іопаіі. Ішіаеі пітігит диапіит тпШрИсаІі сит тегсіЬиз (|иаезіит іасіипк ^ш е ріеѣе гизйса зішііа Іііегагит ехсоіапі, раисі зипк Оррісіапі реграисі ИЬегоз зиоз а(1 зскоіаз тіиипі, поЬііез айоіезсепііат іогтапі теііогікиз Іііегіз.

18

№ 4. Объ архивахъ Угріи и о нѣкоторыхъ серіяхъ архивныхъ документовъ х). Не будетъ, думаемъ, вполнѣ безполезнымъ сообщить хотя бы краткія свѣдѣнія объ угорскихъ архивахъ, по скольку въ нихъ находится матеріалъ для изученія прошлаго угроруссовъ. Прежде всего слѣдуетъ остановиться на архивахъ епархій Пряшевской и Мукачевской, какъ имѣющихъ спеціальное значепіе для угорской Руси. Объ архивѣ Пряшевской епархіи распространяться не приходится: послѣ выдѣленія въ 1821 году части приходовъ Мукачевской епархіи въ самостоятельную епархію Пряшевскую, въ Пряшевъ были переданы документы Мукачевскаго архива, относящіеся къ означеннымъ приходамъ. Архивъ Мукачевской епархіи находится въ Унгварѣ и занимаетъ въ резиденціи епископа одну весьма большую комнату, уставленную шкафами, въ которыхъ по отдѣламъ и, въ каждомъ, по номерамъ разложены документы, не совсѣмъ впрочемъ, въ долитомъ порядкѣ. Лишь въ 1907 г. мы были допущены въ архивъ, благодаря просвѣщенной любезности преосвященнаго епископа Юлія (Фирцака), давшаго намъ разрѣшеніе. Къ сожалѣнію, это было уже въ концѣ нашего пребыванія въ Угріи, и мы могли пробыть въ Унгварѣ только три дня, ознакомив0 На основаніи слѣдующихъ работъ: ѣ\ /іттегтапп, КсЬсг АгсЫѵе іи Піщагп. Еіп Ічйігег (Іигеѣ ипдагіашіізсііе инсі зіеЪеиІшгщзсІю АгсЫѵе (Агсіііѵ сіе» Ѵегеінз іиг АеЬепЫпЩзсІіс Нашіезкипсіе, Хеие Ео1§е, XXIII, 1890, стр. 617—746);. Раиіег Оу., А та^уаг кігаіуі ота§08 ІеѵсіІаг (Мадуаг кбпуѵвгетіе, Хід 1‘оіуат, 1892—1893, стр. 122—130;: Тадапуі К., I. А гб§і огзга^оз ІеѵёШгг, 1897 (13 стр.); И. А інадуаг исіѵагі канс/.еШгіаі Іеѵёііаг.'1898. (25 стр.). Ах егсіёіуі шЬагі капе/еІІаѵіаі ІеѵёМг, 1898, (12 стр.) (въ А. т. кіг. огзга^оз Іеѵёііаг ізтегЧеІёзе), а также и па основаніи личнаго знакомства съ нѣкоторыми архивами.

275 .

шысь лишь съ индексомъ архива и съ очень ограниченнымъ числомъ особо заинтересовавшихъ пасъ документовъ. Индексъ или Керегіогіит состоитъ изъ трехъ толстыхъ . томовъ ін іоііо, въ кожаномъ переплетѣ. Въ немъ, по алфавиту главныхъ именъ каждаго документа или по руководящимъ его словамъ х), передано вкратцѣ содержаніе отдѣльныхъ документовъ 2), указанъ отдѣлъ архива и №. Въ первомъ томѣ—буквы съ Л до Я (исписано 466 стр.), во второмъ—съ I до (исписано 412 стр.), въ третьемъ— съ Л до % (исписано ВО4 стр.). До 1807 —1808 гг. индексъ нисанъ одной и той же рукой, потомъ—приблизительно, до половины 20-хъ годовъ XIX в.-—разными почерками. Новѣйшіе документы въ него не занесены. По устному сообщенію венгерскаго ученаго, д-ра А. Г о д и п к и !), индексъ составленъ Годермарскимъ 4) и Хорватомъ въ 1820 г. Судя по нижеприводимой записи въ индексѣ, первому принадлежитъ основная часть индекса до .1807—1808 гг., подъ руководствомъ же послѣдняго сдѣланы позднѣйшія дополненія. Важнѣйшіе отдѣлы архива въ алфавитномъ порядкѣ: А^гіепзіа; Арозіаіагшп асіа; Сайіаіо^і (Ііоесезапі еі йесапаШшп; Соп8І8іюгіа1іа; СопігіЬнііопаІіа; Ессіезіагшп еі аейійсіотт асіа іп ^епеге; Есс1е8Іа8ііса іп §епеге; Ешкіаііопаііа; Огаесі гііи8 поп щіііогат асіа; Лигісііса; ВіМегагіа іп ^епеге; Мопазііса; Хотіпаііопез, сопіігтаііопез, ішіаііаілонез ерІ8сорогит; РоШіса; Ргіѵііеціа еі ргоіесііопаіез; Ргоѵепіиз іп $епеге; Ке§и1аііопІ8 асіа іп §епеге: НеН^іонагіа; Іігѣагіаііа; Ѵасапііае еі сопйіііопез іп ^епеге. Кромѣ того, какъ видпо изъ записи на оборотѣ заглавной обложки, многія, и иногда интересныя серіи документовъ остались не внесенными въ индексъ: Ве ессіезіагпт рагосіюгит,. сапіотт ані аііотт зегѵііогпт і'шкііз; Ве ессіезііз, І1~ ^ Поэтому.ипые документы занесены въ двухъ, трехъ мѣстахъ.

2) Подъ каждой буквой въ хронологическомъ, не строго выдержанномъ порядкѣ.

3) О немъ см. выше, стр. 37, пр. 2.

4) О Г о д е р ма р с к о м ъ номѣіцепы въ индексѣ йодъ буквой Н нѣкоторыя свѣдѣнія: „II о (1 е г т а г 8 2 к у МагШшз, срй аппо 1784 іп Саззоѵіепві Ее§іа Асайетіа дигісііса аппі весипйі ргаеІесііопіЬиз Іегтіпаііз Вийае і'іпе 1іп§иае §епнапісае еопйізсепйае (былъ отправленъ), приглашенъ затѣмъ въ Мукачевъ, какъ сопзізіогіаіів 1'ізса1із“ (адвокатъ, юрисконсультъ).

18*

_ .276

Іапіт ЪепесІісІіопіЪиз, ерізсорогит ге8І(1епі;іІ8, рагоскогиш, ргезЬуІегіаІізІагит, 8етіпагіогит еі сапіогит ае(ШісіІ8 пес поп ргаеуіогпт зиреІІесШі; Бе ргаезепііз; Бе ѵасапіііз, сап(ШаІіопіЪиз, соПаІіопіЪиз еі іпзІаІІаІіошЪиз аЬЪаіит, ргаерозііогит, сапопісогит, ѵісагіогит, агсЫ- еі ѵісейіасопогит, сопсигзіЪиз рго Ъепеі'ісііз рагосйіаІіЪиз, рагосіюгит, соаф'иіогит, сареііапогит, айтіпізігаіогит Іогтаііз 'тѵезііінгіз ас зугкіісогит сопаШийопіІзия еі тиІаІіопіЪиз еогитцие еаіепиз тзіапйів ас аііогит соттепсІаІлопіЪиз, а ЪепеГісііз зизрепзіопіЪиз, савзаІіопіЪив ѵеі зропіапеіз гезщпаІіопіЪщ, огсИпапсІогит соттепсІаІіопіЪиз, огсііпаіогит саіѣаіо^із; Бе сопзсгірІіопіЪиз, ге^иіаііопе сІізігісШит еі рагосЬіагшп; Бе ессіезіагит, ессіезіазіісоіит, сапопісогит, ѵісагіогит, рагосЬогит еі сапіогит отпіз ^епегіз ргоѵепііЪиз, ІаІюгіЪиз (Ііигпіз ргаезІагі 80ІІЙ8, пес поп гаііопіѣиз ессіезіагит; Бе тіШагіѣиз, іп зресіе еі рагіе цтаесо-саііюіісоз Іап^епШзиз; Бе Іііѣегагііз іп зресіе, яиае отпіа зесипсіит сотііаіиз еі іпіііаіеа роззсззіопит Шега8; Бе соіщте^аііопіЪиз еі іпІоппаііотЪиз сіегі (ііоесезеоз еі зегѵііогит, циае сіцизѵіз аппі 8есиік1ит сотіІаіжз еі сІІ8Ігіс1ж8; Бе ехсеззіѣиз, сІеІесШтз сіегі еі зегѵііо" гит ас рагосЫапогит; Бе ргіѵаіогит ргіѵаііз 8сгірІІ8, соггезропсіепйіз, ^^^ае ііегиш зесипсіит аІрѣаЪеІит со^нотіпит еі роззеззіопит сіізігіітіа зипі; еі зіпе Еерегіогіо іасііе герегігі роззипі, а(і Еерегіогіит поп шйгапті ас ргоіікіе оре е^изсіет 1іаи(і циаегепііа ѵепіепі*. Документы архива относятся, главнымъ образомъ,къ XVIII и началу XIX в., болѣе ранняго времени—довольно мало, изъ XVII в. преимущественно ИЕегае зсиііеііаіез, ІіЕегае кепеяіаіиз, сохранявшія свою силу до урбаріальной регуляціи Маріи Терезы, рѣдко—иного содержанія; отъ предшествующихъ столѣтій—лишь единицами и то болѣе въ позднѣйшихъ копіяхъ. Такая бѣдность архива старыми документмми вполнѣ объясняется превратностями судьбы епископской каѳедры и ея представителей *), но, несомнѣнно, свою лепту внесъ и приведшій архивъ въ порядокъ тотъ же Годермарскій— ненужные для практической цѣли документы т. е., именно, *) Наиболѣе важныя грамоты сдавались на храненіе въ Іоеа сгеіііЪіііа; см. ниже.

277

конечно, болѣе древніе были имъ отобраны и сожжены: „ (Н о сі е г т а г 8 ъ к у) агсінѵит йос, аЬ іпШо ерізсораіиз Інуия ішіщезіпт, а тиШз іпѵМИмз, Іопда аппогит зегіе сопдезііз асііз, диае іатеп, іапщиат поп песеззагш асііпѵепіа іііегипі, сотЪизІа зипі, гериг^аге-(еі) іп огйіпет гесіщеге соеріі--.Мепі агсЫѵит н8^ие аппит 1803 іпсіизіѵе, спт 8іЪі асУипсіюгшп зиссеззіѵогит аДтіпіснІо еЙесІіѵе а(1 (ІеШат зиат сопзізіепііат регдихП" Къ счастью, одна изъ древнѣйшихъ грамотъ Мукачевской епархіи сохранилась и въ оригиналѣ 2), и въ нѣсколькихъ позднѣйшихъ копіяхъ 3). Это—декретъ Владислава II 1491 г. 4) въ пользу епископа Іоанна, жаловавшагося на священниковъ и крестьянъ, отказывавшихся платить епископу „ргоѵепшз, (сщі) 8ІЪі еі (Исіае ессіезіае ех ѵеілізіа сопзиеіжііпе ргоѵепіге (ІеЪепіА 5). Любопытно, что и въ эту грамоту вкрался подлогъ: „Ехрозий поѣІ8 Меііз позіег геѵегеініиз Іоаппе8 ерізсориз КійЬепогнт іп сіаизіго Ъ.а—далѣе нѣсколько словъ выскоблено, и по разурѣ иной рукой и иными чернилами написано ,,Міс1іае1І8 Агсйагщеіі іп Магатаі“; за этимъ—продолженіе первоначальнаго текста: „гйи ^гаесошт Ішісіаіо соттогапз“ и т. д. Такъ какъ при подчисткѣ уцѣлѣла часть буквы А7"., то очевидно, въ оригиналѣ было: ,,№со1аі сопІе88огі8“ т. е. въ Мукачевскомъ. Поддѣлку замѣтилъ еще въ Лучкаи въ 40-хъ годахъ XIX в. °), и его слова напечаталъ Дудишковичъ въ 1875 г. 7). < Она ясно видна простому глазу, особенно же отчетливо .выступаетъ на снимкѣ, сдѣланномъ для насъ въ 1907 г. однимъ Унгварскимъ фотографомъ 8). г) Продолженіе записи индекса о Годериарскомъ.

2) На бумагѣ, 33X27 сапт.

3) Ргоѵепіиз іп депеге А1» 4 и К е 1 і § і о п а г і а, яиЬ ѵосе Е, и 1 Ь е п ог и т, № 216.

4) Паіит іп виЬигЬіо сіѵііаііз позігае АІЬае Пе^аііз, Йіе Потіпіса ргохіта апіо Іезіит ай ѵіпсиіа Ьеяіі Реігі Арозіоіі, а. Н. 1491-то, ге^погшп позігогтп аппо Нип^агіае еіс. зесипйо, Воііетіае ѵего ѵі^езіто ргіто.

3) ІІанечатант у Базнловича, Вгеѵіз поііііа йтйаііопіз Тііеойогі КогіаШоѵіія, I, стр. 22—23. (:) Нізіогіа СаграіЬо-КиНіепогиш, II, сар. 41, р. 173. Объ этомъ рукописномъ трудѣ Лучкаи см. Мат. I, стр. 19—20.

7) Историческія черты Угро-Русскихъ II, стр. 68, пр. ***.

8) Чрезвы тайно удивило насъ, какъ увѣреніе А. Г о д и н к и, будто оригиналъ грамоты 1191 г. находится въ архивѣ Пресбургскаго капитула, сарза № 11

278

Не мѣсто здѣсь, копечно, распространяться, когда и для какой цѣли сдѣланъ былъ подлогъ: судя по почерку, вѣроятно, не особенно поздно, ни въ какомъ случаѣ не въ XVII и ХѴПТ вв. Подлогъ, очевидно, находится въ связи съ борьбой за власть Мукачевскихъ епископовъ съ архимандритами монастыря св. Архангела Михаила въ Грушовѣ, Мараморопіской столицы. Скажемъ только нѣсколько словъ о попыткѣ использовать подложный текстъ грамоты въ 1785 г. Послѣ кончины послѣдняго православнаго епископа Досиеея въ 1788 —1785 гг., православное духовенство Мараморошской столицы, побуждаемое Драговскимъ (Коѵе8Іі§еі) священникомъ Стойкой, не желая подчиниться уніатскому Мукачевекому епископу, Симеону Олыпавскому, пыталось въ 1785 г., но безъ успѣха, выбрать изъ своей среды преемника Досиѳею *)• Въ числѣ копій грамоты 1491 г. есть одна, засвидѣтельствованная Мараморошской столицей и выданная въ 1785 г. тому же Стойкѣ. Столица или не замѣтила, или не хотѣла замѣтить 2) подлога, ибо называетъ грамоту „ іпзШітепШт--поп аѣгазит, поп сапсеііаіит пес іп аіщиа 8пі рагіе ѵШаѣит*. Очевидно, на основаніи этой грамоты Стойка и его сторонники хотѣли доказать, что нѣкогда угрорусскіе епископы имѣли свою резиденцію и въ Мараморошской столицѣ О нѣкоторыхъ позднѣйшихъ документахъ мы упоминали въ Мат. V, стр. 107 и выше стр. 12, пр. 2. Пользуясь случаемъ, сообщимъ еще письмо цензора русскихъ книгъ въ Будинѣ, А. Рагаци, вѣроятно, къ епископу Андрею Бачинскому о смерти великой княгини Александры Павловны 3). (А Мшікаеві §бг. каііъ ріізрбкзе§ Шѣбпеіе, (стр. 202, пр. 1)—тамъ его нѣтъ—такъ и то, что онъ, г. Годннка, и не подозрѣваетъ о подлогѣ. Вообще онъ, повидимому, совсѣмъ не пользовался епархіальнымъ архивомъ, но странно, что онъ ие обратилъ вниманія ни па Лучка и, ни на Д улишковича. См. наше „нисьмо въ редакцію", по-мадьярски — напечатано въ сентябрьской книжкѣ 1910 г. журнала Зяігасіок (Столѣтія), органа венгерскаго историческаго общества—та^уаг Ібгіепеіті іагзиіаі. О М а т. I, стр. 25—26, II, стр. 40.

2) Объ-антикатолическомъ настроеніи Мараморошскаго дворянства и поддержки имъ православныхъ см. Мат. II, стр. 32, пр. 1, 34, др. 4, 36 и нр. 1, 38, 49.

3) РоШіса № 710. Другого документа объ Александрѣ Павловнѣ (РоІШса, X» 602, 1799 г.) намъ никакъ" не удалось разыскать.

-

279

Ваше Превосходительство, Господинъ Ласкавѣйшій! Вчера рано и/ полъ 6 часѣ велика Кндгинд Гуська Але^андра Павловна, по тдшкомъ дѣтородіи хотдй оуже мало лѣпше сд чула, оумерла, который оударъ Егш Высочеству Палатину толь чувствителенъ бѣ, что оу млѣлъ, но крови пущенной ючуветвовалсд, и заразъ до Віепны ко Брату шишолъ — говорлтъ, что разными ѣдлами, лучше суще, й ѣсти желавше ю погубили—что извѣстивши Милости порученный со лобзаніемъ рукъ остаю. Вашего Превосходительства в’ Будинѣ 5 марта гіо нашему 1801.

Покорнѣйший слуга Александеръ Рагаци ш. р. Цензоръ.

Обратимся теперь къ другимъ архивамъ Угріи, въ которыхъ данныя объ угорской Руси встрѣчаются лишь между прочимъ.

1) На первомъ мѣстѣ, по богатству и разнообразію матеріаловъ, стоитъ, конечно, Государственный г) архивъ (Огзга^оз Іеѵёііаг) въ Будапештѣ, составившійся изъ разныхъ отдѣльныхъ архивовъ, находившихся не только въ Угріи и Трансильваніи, но и внѣ предѣловъ короны св. Стефана 2). До 1526 г. государственный архивъ Угріи хранился въ Будѣ, въ такъ называемомъ сіотив Таѵегпісі (БсЬаіятеійіег), и погибъ при занятіи Буды турками. Въ послѣдующее время важнѣйшіе документы общегосударственнаго значенія вручались сеймомъ палатину подъ его расписку и по его смерти должны были также подъ расписку переданы его преемнику. Вмѣстѣ съ ними у иалатина сберегались иные документы, возникавшіе въ силу его оффиціальной дѣятельности. Этотъ-то „палатинскій архивъ“ (пайогі Іеѵёііаг) Ц О г 8 г а § значитъ и сі. Ьаші и (I. Біааі. Въ настоящее время чаще употребляется въ послѣднемъ смыслѣ.

2) Помѣщается Государственный архивъ въ Будѣ (Оіеп), въ крѣпости (ѵаг), недалеко отъ королевскаго дворца, въ старомъ, тѣсномъ и довольно заброшенномъ зданіи, принадлежащемъ Министерству Внутреннихъ Дѣлъ. Уже рѣшено, впрочемъ, построить новый домъ, спеціально для архива, со всѣми современпыми удобствами, нѣсколько десятковъ шаговъ отъ прежняго. Какъ намъ говорили служащіе въ архивѣ, заблаговременно дѣлаются приготовленія къ переноскѣ документовъ, и все будетъ' закончено не позже зимы 1912 г.

280

былъ, такъ сказать, зерномъ, изъ котораго, въ послѣдствіи, выросъ государственный архивъ. Такъ какъ особаго зданія для архива не было, и всѣ документы лежали въ собственномъ домѣ палатина, то, естественно, значительная ихъ часть утратилась, а другіе перешли въ семейные архивы палатиновъ, гдѣ потомъ нѣкоторые и были найдены. Разрозненные документы палатинскаго архива начинаются съ 1554 г., со времени палатина гр. Ѳ. Надажди (Шісіавсіу), а болѣе послѣдовательно и непрерывно— съ 1655 г. съ палатината гр. Фр. Вешеленьи (ЛѴеззеІбпуі). Сеймъ 1728 г. 45-мъ §-омъ постановилъ учредить Государственный архивъ, въ которомъ были бы сосредоточены всѣ государственные документы изъ архивовъ другихъ государственныхъ учрежденій, а также изъ архивовъ общественныхъ и частныхъ, но только въ 1765 г. былъ осуществленъ этотъ параграфъ, хотя и въ меньшемъ масштабѣ: въ Государственный или Земскій архивъ (агсіііѵнт ге^пісоіаге) вошли архивъ палатинскій, съ уцѣлѣвшими въ немъ общегосударственными документами (огзяа$ ігаіаі), и архивъ земскихъ судей (огвйа$ Ыгб, ЪапсІезгісЗііег), а также доставленные но почину въ 1755 г. палатина гр. Л. Батьяни (ВаШіуапуі) многіе документы изъ архивовъ „вѣрогодныхъ учрежденій“ (Іоса сгейіЫІіа) *), Пресбургской камеры и нѣкоторыхъ магнатскихъ фамилій. Этотъ, какъ его теперь называютъ, „старый Государственный архивъ (ге&і огзяа^оз ІеѵеМг), былъ весьма невеликъ и занималъ всего три комнаты. Нынѣшній, по широкому плану устроенный, Государственный архивъ возникъ лишь въ 1875 г. Еромѣ „стараго“ Государственнаго архива, въ него постепенно поступали отдѣльные архивы не только изъ Угріи и Трансильваніи, но также изъ Бѣны, Загреба и Рѣки (Гіише). Въ 1878 г. былъ утвержденъ проектъ новой, внутренней организаціи архивнаго матеріала, но лишь первый, по проекту, отдѣлъ, такъ называемый „динломный‘‘ (сііріотаіікаі оз^іаіу), созданъ до настоящаго времени. ..Дипломный отдѣлъи заключаетъ въ себѣ всѣ грамоты до 1526 г. изъ всѣхъ прежде отдѣльныхъ архивовъ, расположенныя въ хронологическомъ порядкѣ. ) О нихъ см. ниже.

281

Документы позднѣйшаго времени распредѣлены по слѣдующимъ отдѣламъ: II. Отдѣлъ Канцеляріи (Капс/е114гіаі 08/Шу), въ который вошли архивы старый Государственный и королевскихъ канцелярій угорской и трансильванской.

III. Отдѣлъ королевскаго Штатгальтерскаго Совѣта (ЬеІуШгібіапасві оз/Шу).

IV. Отдѣлъ королевской угорской Камеры (кіпсзіагі 08/Шу).

V. Отдѣлъ' королевской угорской Куріи (іаМаі 08/Шу).

VI. Отдѣлъ королевскаго трансильванскаго Правительства (Ехсеізиш Ке^іиш (гиЪегптт — егйеіуі ІОкогтапуз/екі оз/Шу). Кромѣ того, въ Государственномъ архивѣ находятся, какъ депозиты, архивы нѣкоторыхъ дворянскихъ фамилій 2). Большая часть документовъ регистрована еще въ старое время, для разныхъ ихъ серій составлены подробные реперторіи или еіепсііі, съ изложеніемъ краткаго содержанія отдѣльныхъ документовъ и съ перечнемъ упомянутыхъ въ каждомъ лицъ и мѣстностей, а къ элепхамъ—алфавитные индексы. Во В отдѣлѣ находятся также копіи индексовъ „Іосогит сгесіііпітти 2).

2) Многіе капитулы и конвенты имѣли общегосударственное значеніе, какъ бы замѣняя королевскую канцелярію 3). Довѣренные отъ нихъ, вмѣстѣ съ королевскими уполномоченными (Іюню ге^іиз), посылались для производства слѣдствій, присутствовали при вводѣ во владѣніе, при размежеваніи помѣстій и т. п. Они вели объ этомъ протоколы и составляли грамоты, имѣвшія полную юридическую силу. Кромѣ того, предъ капитулами и конвентами совершались *) Точно также и въ Національномъ Музеѣ (Ма§уаг петгеіі тііяеит); въ Музеѣ есть н иныя собрапія документовъ, преимущественно пожертвованныя разными лицами.

2) Л е л е с с к а г о конвента—10 томовъ, Остри г омскаго капитула— 30, Пресбургскаго (вмѣстѣ съ Рабскимъ—Оу о* г)—12, Ясовскаго конвента—12, Ягерскаго капитула—5, разумѣется, только „агсЪіѵіге§лісо1агіз“ каждаго.

3) Всего таковыхъ было до XVI в. въ Угріи, Транеильваніи и Хорватіи 29 капитуловъ и 37 конвентовъ. Послѣ нашествія и при господствѣ турокъ весьма многіе были разрушены, и документы ихъ погибли, уцѣлѣли они преимущественно въ сѣверныхъ и западныхъ столицахъ Угріи. Ластъ разрушенныхъ была впослѣдствіи возстановлена.

282

разнаго рода сдѣлки, они принимали документы на храненіе, выдавали съ находившихся въ ихъ архивахъ, а также съ представляемыхъ сторонами—послѣ провѣрки ихъ подлинности— документовъ достовѣрныя копіи (ігапззптріа аиіііепііса) и т. п., исполняя, такимъ образомъ, обязанность и общественныхъ потаріатовъ *). Поэтому они носили названіе „вѣрогодныхъ учрежденій, вѣрогодпыхъ архивовъ—Іосм сгеПіЪіІіа, ІіЯеІев 1еѵ<Ш;агок“,—и понятно, что ихъ „земскіе или государственные архивы, агсіііѵа геі>пісо1агіа“ обладали и обладаютъ громаднымъ количествомъ цѣннаго историческаго матеріала. Кромѣ „агсіііѵшп ге^пісо1агеа, каждый капитулъ и конвентъ имѣлъ и свой собственный, частный архивъ. Документы, относящіеся къ угрорусской территоріи, находятся, преимущественно, въ архивахъ слѣдующихъ „Іосогшп сг'есІіІнНшті “: а) Лелесскаго конвента (Беіевй, на югѣ Земплинской столицы), кругъ дѣятельности котораго распространялся на столицы Земплинскую, Унгварскую, Бережскую. Угочскую и Мараморошскую. Древнѣйшіе документы относятся къ XIII в., протоколовъ болѣе 100 томовъ. б) Ясовскаго конвента (Давго, въ Абауйварской столицѣ, около Кошицъ)—для столицъ Абауйварской, Спипіской, Шаришской, и, кажется, отчасти Земплинской. в) Пресбургскаго коллегіальнаго капитула. Бъ его архивѣ, между прочимъ, находятся древнѣйшія грамош Мукачевской епархіи. г) Я г е р с к‘а г о капитула (Арта, Е§‘ег, Егіап, въ Гевешской столицѣ), съ 1557 г. часто заступавшаго мѣсто • Лелесскаго конвента. Еще большее значеніе, чѣмъ „агсіііѵйт ге^пісоіаге*, имѣетъ Ягерскій архіепископскій 2) и собствеинокапитульпый архивъ. Ягерскому епископу подчинены были католическіе приходы сѣверо-восточныхъ, русскихъ и русскословацкихъ столицъ, а со времени введенія уніи до 1777 г.— и Мукачевская епархія 3). д) Примаса Угріи и его капитула въ Остри гомѣ *) Только въ 1874 г. „Іоса сгесІіЫИа" лишились права совершать нотаріальные акты, но за ними было оставлено право выдавать засвидѣтельствованныя копіи съ документовъ нхъ архивовъ.

2) До 1804 г.—епископскій.

3) См. М а т. II, стр. 49—55.

283

(8ігі§'општ. Ея/Іег&от. Огап). „ АгсЬ.іѵшп ге$пісо1аге“ капитула имѣетъ грамоты съ XII в. Съ 1556 г. дѣятельность капитула распространялась на всю Угрію. Архивъ примаса состоитъ изъ двухъ отдѣленій—архивъ свѣтскій—документы, касающіеся земельныхъ владѣній примаса—и церковный^ по дѣламъ церковнаго управленія. Послѣдній, равно какъ и собственно-капитульный, для пасъ болѣе важны.

3) При широкомъ самоуправленіи столицъ, архивы ихъ, понятно, пе могутъ быть обойдены занимающимися угорской Русью. Архивы столицъ, которыхъ мы касались въ нашей работѣ, находятся: Абауйварской въ Кошидахъ (Саввоѵіа, Каззб, Казсііан), Бачъ-Бодрогской въ Зомборѣ (/ошЬог), Бережской въ Берегсасѣ (Веге$>'82гі8/), Бигарской въ Великомъ Варадипѣ (Ма^по-Ѵагасіішті, Ха^уѴагай, Сгговз-ЛУагйет), Земплинской въ ПГаторальяУ йг ель (8аіога1]а-Ц]1іе1у), Мараморошской въ Мараморошскомъ С и г о т ѣ, Сабольчской въ Ниредьгазѣ (Хуіге§уМ/а), Сатмарской' въ Падь-Каро ль (Ха^у-Кагоіу), Спишской въ Левочѣ (Пеиічоѵіа, Ьбсве, Ьеійзсйаи), Торнянской въ Торнѣ (Тогпа), Угочской въ Великомъ Сев люшѣ (На^у-8/61168), Унгварской въ .У н г варѣ, ІНаришской въ П р я ш е в ѣ.

4) Болѣе ограниченное значеніе имѣютъ архивы г о р о дскіе; наиболѣе важны архивы Бардѣёва (ВагНа), Кошицъ, Пряшева и Мараморошскаго Си-гота.

5) Не должны быть оставлены безъ вниманія и архивы магнатскихъ и дворянскихъ фамилій, владѣвшихъ болѣе или менѣе крупными доминіями, населенными вполнѣ или отчасти угроруссами. Таковы: гр. Баркоци (Вагкбсяу) въ II а вловцахъ (Раібс/) Унгварской столицы, гр. Другетовъ (Пгп^еЙі йе Ношоппа) въ Гуменномъ (Нотоппа) Земплинской столицы, Палоци (Раібсгу) въ Пинковцахъ (Ріпкос/) Унгварской столицы, бар. Переньи (Регёпуі) въ В. Севлюшѣ Угочской ст., Погань (Роману) въ Урмезёвѣ (Бгте/6) Мараморошской сг., гр. Стараи (8/іагау) въ Михалёвцахъ (X. МіЬаІу) Земплинской ст., бар. Стойка • (8^о]ка) въ Слатинѣ (8/1аііпа) Мараморош~ ской ст., Чичеръ-Оросъ (Ого8/ Сзісзег) въ Государственномъ архивѣ, гр. ІПёнборнъ-Бух геймъ (8с1ібпЬогп-Вис1іѣепн), владѣльцевъ Ракоціевской УІукачевской и Св. Нико-

284

лаевской доминіи (Мипкасз еі 8/. Мікібв - Чннадѣево)—въ М у к а ч е в ѣ.

6) Громадное количество копій съ документовъ находится въ рукахъ изумительно трудоспособныхъ и вполнѣ преданныхъ наукѣ мѣстныхъ историковъ: Бережской столицы—г. Ѳ. Легоцкаго (Ьейосяку Т.) и Мараморошской— г. I. Михальи (МіЬаІуі «Г.)» охотно дѣлящихся и своими знаніями, и копіями съ пріѣзжими учеными. У того и у другого есть и интересныя собранія древностей, особенно у перваго, составившаго настоящій музей предметовъ доисторическаго времени изъ раскопокъ въ Бережской столицѣ. Чрезвычайно будетъ жаль, если ихъ сокровища также безслѣдно изчезнутъ, какъ исчезли собранія покойныхъ проф. И. Бидермана 1), протоигумена о. А. Кралицкаго 2) и директора евангелическаго лицея въ Сиготѣ С. Силадьи 3). Скажемъ теперь нѣсколько словъ * о серіяхъ тѣхъ документовъ Государственнаго архива, на которые намъ преимущественно приходилось ссылаться въ настоящемъ изслѣдованіи: Г) Урбаріальные документы времепи Маріи Терезы. О нихъ см. Мат. V, преимущественно вторую главу, „Урбары и урбаріальная регуляція", стр. 5—21, а также выше, стр. 16—19.

2) Сопзсгірііопев йісаіев. Въ Отдѣлѣ королевской угорской Камеры, подъ общимъ заглавіемъ „ сопзсгірйопез йісаіез®, хранится громадное собраніе переписей Угріи разныхъ годовъ ХУІ—ХУІІ вв. 4), въ 64-хъ томахъ, большею частью іп іоііо. Переписи носятъ заглавія: „сопвсгірііопев еі ге^езіга ') По наведеннымъ въ Градѣ и Инсбрукѣ справкамъ, все досталось его вдовѣ и теперь неизвѣстно гдѣ.

2) Мы сами въ 1890 г. видѣли у него громадный сундукъ съ документами, кое-что опъ разрѣшилъ намъ списать. Въ 1907 г. въ Мукачевскомъ монастырѣ намъ сообщили, что послѣ его смерти ничего не осталось.

3) Часть бумагъ продана была, кажется, чуть нс на вѣсъ наслѣдникомъ, часть—валяется въ ныли на чердакѣ лицея. Весьма немногое издано нами въ Мат. I, стр. 21—26.

4) Немногочисленныя переписи до 1526 г., ранѣе находившіяся въ старомъ камеральномъ архивѣ, переданы въ „дипломный" отдѣлъ.

285

сіісагііт; сопіттегаііо йісапші, сотштегаЬіо рогіагит; Ііедш рогіагит сошсгірііо; ге^евігит соппитегаііопів сіотогит еі сопігіЬигіопаІів йісае; ге^есігит сіе гесіііісаііопе (Іотогиш соіопісаіішп еі тцшііпагіапші; гаііо поЬіІіит з'оЬЬа^іопаІтт; гаііо поЫІіит ипіиз вевзіопів, циі 8шіІ іп <1іса соттитегаіі, зісиіі со1оііі“ и т. д. Такія переписи столицъ Угріи производились органами самихъ столицъ, въ цѣляхъ раскладки королевской, принятой сеймомъ подати—<Мса, мад. гоѵаз *). Разверстывалась она по домамъ— „ д ы м а м ъ “ —лат. /гітиз, мад. {изі или по портамъ—лат. рогіа, мад. Ісари2). Словарогіа, кари= ворота, метонимически—крестьянскій д в о р ъ—обозначали полный крестьянскій участокъ, какъ податную единицу, тягло. Количество дѣйствительныхъ крестьянскихъ хозяйствъ, составлявшихъ одну порту, опредѣлялось разно въ разное время 3). Нами было разсмотрѣно 24 тома, содержащихъ переписи слѣдующихъ столицъ: Абауйварской—всего 40 переписей, съ 1532 до 1707 гг. (томы I, ЪХІІ, ЪХІІІ); Береженой—40, 1553 — 1697 гг. (тт. VI, VII, ЬХІІ, ЪХІІІ); Бигарской —8, 1552—1696 гг. (тт. VIII, ЪХІѴ); Земплинской—85, 1541—1696 гг. (тт. ЪѴІ, ЪѴІІ, ЪѴІІІ, ЪХІІ); Мараморошской—15, 1530—1605 гг. (тт. ХХЪ ЪХІІ, ЪХІІІ); Сабольчской—34, 1543—1696 гг. (тт. ХЪІ, ХЪІІ); Сатмарской—80, 1548—1648 гг. (тт. ЪѴ, ЪѴІ); Спишской—48, 1588 — 1696 гг. (тт. XXXV, XXXVI, ЪХІІ); Торнянской—37, 1541—1696 гг. (тт. XV, ХЪѴІ, ЪХІІ); Угочской—24, 1541—1696 гг. (тт. ХЪѴІІ, ЪХП, ЪХІІІ, ЪХІѴ); Унгварской—43, 1538—1696 гг. (гт.

XXXVI, ХЪІІІ, ХЪѴІІ, ХЪѴІИ, ЪХІІ, ЪХІІІ) и ПІаритской—36, 1538—1696 гг. (тт. XXXIV, XXXVII, XXXIX, ЪХІІ), а также „Сгепегаііз Ке^пі рогіагит с о п 8 сг і р 1 і о“ 1534—1553 гг. (т. ЪХІ). г) На основаніи ихъ впосило п дворянство на военные расходы— главнѣйше на борьбу съ турками—т. наз. зиЪзійіит, „добровольное приношеніе". Сеймъ, обыкновенно, принималъ не общую сумму налога, а сумму взноса съ одного дома или порты.

2) Съ турецкаго, 3) См. А с 8 а (і у, А (іісаііз оззгеігавок дунрешепуе ая ота^ов ІеѵеііагЪап (Ма^уаг • копу ѵвгетіо, 1892/3, стр. 195—216). Ср. также С 8 а р 1 о ѵ і с з, Сетаісіо ѵоп Цп§егп, Реві, 1820, II, стр. 233—234.

286

_

•

Ііе всѣ перевиси имѣютъ, конечно, одинаковое значеніе. Многія очень кратки, даютъ лишь количество портъ или домовъ, въ иныхъ находятся еще имена помѣщиковъ, съ указаніемъ, сколько портъ или ихъ долей принадлежитъ каждому въ томъ или другомъ поселеніи. Часто отъ одного и того же года встрѣчаемъ двѣ переписи, вполнѣ или почти вполнѣ тождественншхч. Кромѣ того, большое'число экземпляровъ написано весьма небрежно и неразборчиво. За то иныя переписи являются весьма цѣннымъ матеріаломъ. Въ нѣкоторыхъ—правда, далеко не часто—попадаются указанія на народность крестьянъ того или другого села 1). Вообще же, переписи даютъ списки сёлъ въ разные годы, сообщаютъ свѣдѣнія о времени основанія новыхъ поселеній, объ исчезновеніи, по той или другой причинѣ, старыхъ 2), о заполненіи ихъ вновь населеніемъ, а иногда содержатъ и другія, часто весьма интересныя, замѣчанія. Кромѣ того, во многія переписи занесены, какъ крестныя имена 8), такъ и фамиліи (прозвища) крестьянъ, что, до извѣстной степени, и при соблюденіи большой осторожности, можетъ дать точку опоры для опредѣленія ихъ народности 4). Въ нашемъ распоряженіи имѣются списки фамилій крестьянъ сёлъ °) слѣдующихъ столицъ и годовъ: Бережской—1570, 1715, 1720, 1772—1774 гг.; Бигарской—1715, 1720, 1772—1774 гг.; Земплинской— 0 См. выше гл. VI. 2) Надо, впрочемъ, имѣть въ виду, что „НеьегЬа, (Іезоіаіа", даже „ЦЦа1йег“, не всегда слѣдуетъ понимать буквально: 1) могли въ томъ или иномъ поселеніи, „шеІіогіЬиз соіопіз «ІезоІакѴ (Белъ), остаться или недавно въ него проникнуть бѣдные люди, „ѵаці, ргоііщі е^епіфіе" (Бель), ,щиі ргоріег раиреіѣаіеш (іісагі поп роБіегипі“ (выраженіе переписей); 2) если часть села была въ непосредственномъ владѣніи дворянства (інпсіі ноѣіШагез), хозяйничавшаго на ней лично, черезъ батраковъ, наемныхъ людей или отдававшаго землю въ пользованіе лидамъ податныхъ сословій, то, хотя бы эта часть и уцѣлѣла, до извѣстной степени, отъ погрома, опустѣли же только „інпсіі шѣагіаіез*, все-таки село заносилось въ разрядъ „роззеззіопез (Іезо1аіае“. Къ тому же, въ интересы, какъ столицъ, такъ н отдѣльныхъ дворянъ-землев.тадѣльцевъ входило показать число портъ нѣсколько меньшимъ, чѣмъ это было въ дѣйствительности. Въ каждомъ отдѣльномъ случаѣ необходимо принимать въ расчетъ всѣ таковыя, (а также и ішыя, напримѣръ, перечисленіе села изъ одной столицы въ другую и т. II.) возможности.

3) Чаще въ латинской или мадьярской формѣ, рѣже въ иноязычной.

4) Объ этомъ см. ниже и приложеніе 5. Ч Не всѣхъ, конечно, а лишь тѣхъ, о народности которыхъ можетъ возникнуть вопросъ.

287

1696, 1715, 1720, 1772 — 1774 гг.; Сабольчсвой— 1566, 1574—1578, 1715, 1720, 1772—1774 гг.; Сатмарской—1715, 1720, 1772- -1774 гг.; Мараморошской— 1605, 1717, 1720, 1772—1774 гг.; Спишской— 1696 г.; Угочской—1715, 1720, 1772—1774 гг.; Унгварской—1588, 1680, 1682, 1696, 1715, 1720, 1772 —1774 гг.—всего болѣе 15.000 *).

8) Сопвсгірііопен аппогит 1715 еѣ 1720—въ отдѣлѣ угорской королевской Камеры 2). Въ первой четверти XVIII б., послѣ окончанія Ракоціевскаго возстанія, одной изъ главныхъ заботъ правительства было пополненіе государственной казны безъ излишняго отягощенія населенія, истощеннаго предшествующими смутами и войнами. Постоянно, и раньше, и въ то время доходили со всѣхъ сторонъ до правительства жалобы на обременѣніе податями, и, притомъ, не столько на высоту податей, сколько на то, что эти подати неправильно и неравномѣрно были распредѣлены между единицами самоуправленія: столицами, дистриктами и городами 3). Императоръ и король Карлъ VI (III) рескриптомъ 20-го сентября 1714 г. предложилъ сейму выработать принципы (тосЫІІаІет 8еи ійеат) новой однообразной переписи всего йодатнаго населенія Угріи, его имущества и доходовъ. Сообразно съ данными этой переписи и должны быть потомъ распредѣлены между единицами самоуправленія „порты", тогдашній ключъ податной системы. Врученъ былъ сейму и проектъ основаній переписи.. *) Вмѣстѣ съ фамиліями, выписанными и изъ иныхъ документовъ.

2) См. Майуагогзиац пбреззеце а ргацшаііеа «апоііо когаЪап 1720—1721. А кегезкесіеіешйд'з'і та&ѵат кіг. тіиіь/Аег геінІеІсіеЪбІ зиегкез/іі ея Ісіасіда аи ог8/а"оя таууаг кіг. яіаііз/іікаі Ыѵаіаі, Вшіарезѣ, 1896 (населеніе Угріи во время прагматической санкціи 1720—1721 гг.; но распоряженію министра торговли составило и издало венгерское королевское статистическое бюро); мадьярско-нѣмецкое изданіе I, 1—114*, 11, 1—288; мадьярское изданіе I, 1 -68*, II—III, 1—-490, іи і'оііо. На этомъ трудѣ п основано дальнѣйшее наше изложеніе.

3) „Онашкхршіет яирег аштія еоиігіЬиІіоиіЪия-еагиищие герагііііопе соиііниае іат ех рагіе сотііаіниіи сЬ сіѵііаіит ех ргасіепза сіізігіЬгиіопіз ітргорогііопе опегит (]иеге1ае еі іпіиііи Ііагит аЬ Аицияіа еііиш Лиіа асі тац’паіез еі ргосегея, іп еіияшосіі герагшіопе (Іезшіаніея, Цегаіас (іе оЬзеітатІа еіизшобі горагіШопе іиіітаііоиея Ьепіцнадиешашіаіа ^иоѵІ8 Іеге аипо Ііасіепиз іпіегѵеніззепІА (Иыструкція сейма 1715 г., Шреззеде, стр. 15*—цитируемъ по мадьярско-нѣмецкому изданію). „Постоянно со всѣхъ сторонъ приходятъ жалобы, поп іат ргоріег сопігіЪиііопаІе цгіаптт, ерши еіизсіепі іпаег/паіет еі іпргорогііопаШт герагііііопет“ (королевскій рескриптъ, іЬ., стр.-13В- См. также рескриптъ 1720 г. (іѣ., стр. 23*, нр.). Ср. Сзаріоѵісз, СетаЫе поп 1}п§егп, II, стр. 233.

28 .‘Г

Сеймъ серьезно занялся этимъ дѣломъ и къ веснѣ 1715 г« составилъ, какъ инструкцію для копскрипторовъ !), такъ и форму переписныхъ листовъ. Кромѣ требованія болѣе подробныхъ свѣдѣній объ имуществѣ и доходахъ податныхъ сословій, предположенная перепись отличалась отъ предшествовавшихъ и тѣмъ, что ее должны были производить въ каждой столицѣ не делегаты изъ мѣстныхъ дворянъ помѣщиковъ, а выборные другой столицей конскрипторы—по два. Это было вызвано стремленіемъ обезпечить болѣе безпристрастное выполненіе дѣла. Кромѣ того, сеймъ вотировалъ сразу общую сумму налога, которая, по окончаніи переписи, должна была быть распредѣлена палатиномъ по столицамъ и городамъ сообразно съ новымъ разсчетомъ портъ. Перепись распространялась на податное населеніе свободныхъ королевскихъ городовъ, привилегированныхъ городовъ, мѣстечекъ и сёлъ собственно Угріи и „раіѣішп айпехагит“ 2). Должны были быть также занесены и „ѵіііае йезегіае, сшп сіівітсііопе Іатеп іетрогіщ цію йезоіагі соерепті" 3). Въ іюнѣ и іюлѣ столицы выбрали делегатовъ-конскрипторовъ А). Конскрипторы, прибывъ въ назначенныя имъ столицы и вытребовавъ отъ поджупана нужные документы, прежде всего списки дворянскихъ (спгіаіев, поЪіІііагез) и крестьянскихъ (пгѣагіаіев, рогіаіез) поселеній а), при участіи и пособіи

О Въ ней, между прочимъ, значится: „Біа! поѵа еі ассигаіа сопксгірііо — —, ех сріа' (Іепіиш рег 8іаіи8 еі огсііпез еІаЬогеіиг еі йесіагеіиг, фіоі пішігит еі щіаіез соіопісаіез іпіе§гае, тебіае аи.1 (ріагВаІізВісае веззіопез, поп зесиз іпсрііііт, йтйі ргаеіегеа (Іезегіі, іеггае агаѣііез, 8у1ѵае, ргаіа, разсиа еі диаеѵіз йха еі зЬаЪіІіа Ъепеіісіа, рег і§поЬіІ08 роззезза, гтатрогЬат сонзШиего ііеЪегеніЛ (Ор. сіЦ стр. 15*, пр.). Й) Части Угріи, во время смутъ отторженныя отъ нея трансильваиекими князьями: столицы Марамарошская, Средне-Солнокская, Краснянская и дикстриктъ Ксварскін.

3) Ор. сй., стр. 15*, пр.

4) Въ столицѣ^ А б а у й в а р с к о й производили перепись делегаты столицыЛиптовской, въБорежской—Веспримской, въ Бигарской— Пешгской, въ 3 е м и л и н с к о й—Нитряпской, въ Марамарошско й— Гонтской, въ С а б о л ь ч с к о й—Бѣлградской (8іиЫ’ѵѵеІ88епЬиг§), въ С а тм а р с к о й—Тековской (Вата), въ Угочско й—Веспримской, въ У нгв ар с к ой— Оравскбй, въ Шарнпіской--Баранявской. Въ 1720 г. также были распредѣлены делегаты (Ор. сіѣ, I, стр. 19*—20*, 27*).

•’) Иныя столицы, ссылаясь на привилегіи дворянства, отказывали въ предъявленіи первыхъ (Ор. сіѣ., I, стр. 22*)-

289_

мѣстныхъ столичныхъ чиновниковъ, объѣзжали сёла столицы, допрашивая подъ присягой крестьянъ о требуемыхъ инструкціей данныхъ и занося ихъ въ переписные листы вмѣстѣ съ крестными именами и фамиліями (прозвищами) главъ хозяйства, дѣлая относительно каждаго села и общія „оЪзегѵаІіопез"— о качествѣ пахотной земли, луговъ, получаемаго изъ виноградниковъ вина, объ удобствѣ или неудобствѣ сбыта сельскихъ продуктовъ, о возможности имѣть посторонніе заработки, вообще, о такъ называемыхъ „ Ъепейсіа еі та1е1ісіа“. Въ теченіе довольпо короткаго времени—не болѣе 8-ми недѣль—перепись вездѣ была закопчена, къ октябрю мѣсяцу конскридторы явились въ ІІресбургъ и представили палатипу начисто переписанные экземпляры переписей отдѣльныхъ столицъ, дистриктовъ и городовъ, за своими подписями и печатями. Еще во время производства переписи и по ея завершеніи были подаваемы со стороны столицъ протесты и жалобы па излишнюю строгость конскри торовъ, па превышеніе ими инструкцій, на то, что о пи, во многихъ случаяхъ, полагаясь па клятвенныя заявленія мѣстныхъ жителей, не провѣряли ихъ показаній объ ихъ имуществѣ и доходахъ 1). Особенно же и правительство, и общество было поражено незначительнымъ числомъ податного населенія сравнительно съ пространствомъ страны. Какъ бы изгладилась изъ памяти бурная исторія Угріи съ XVI до начала XVIII в., были забыты посѣщавшія ее заразныя болѣзни-—все это, конечно, страши о разрѣдило населеніе й). Тогда же было рѣшено произвести новую, провѣрочную перепись, по наступившая турецкая война 1716—1717 гг. г) Послѣдней причиной оффиціально мотивировано повтореніе переписи въ 1720 г.: „Оиашіосрініоні ех героіѣаіагши сопжтірііопит іизШиІа геѵізіоие еі зиЬзсеиііз оЬвегѵаііопіЬиз арраѵеі ріпптоз еітоѵез сх со роіізмниин іпіегѵепіязе, цпой ехшіззі соизсгіріого.ч ріоѵапщио а<1 зітріісеш <!инІахаі сі сотшинііег іІоІозатГаіепІіит геѵсіайоиет подіеоіа ащчтіт, ргаіогпт, ѵіпсагит еі Іііз 'зітіііиш еоііасгіЬсікІагиш аррегілпепііагит осиіагі іпчресііоне ѵсі а(1 зегіЬагит сііат сінніахаі, репез зс ІіаЪіІогиш, гсіаііопет ані, сошріигіти іпсоіагиш, ех сІіѵегкіз роззеззіошѣиз ін шіит Іосит сіШогшн сінѣа, оЬ ЪгеѵіШет еоіит ЬаѣШ Іетрогіз, сопзсгірііонез ірзаз регецч'гінГ (Ор. сѣ., стр. 25*, пр.).а) И тогда, и позже мало кто былъ знакомъ со вееіі страной, освѣдомлены были только со своей я, можетъ быть, ближайшими столицами. Замѣчая въ нихъ рѣдкость населенія, бътли убѣждены, что другія мѣстности имѣютъ населеніе гораздо болѣе густое (Ор. сіѣ, I, стр. 23*).

19

_290 прервала проготовленія, и лишь послѣ ея окончанія въ 1718 г. работы возобновились. Совѣтомъ министровъ были пересмотрѣны инструкція и форма опросныхъ листовъ., измѣнены на основаніи опыта переписи 1715 г., сдѣланы болѣе точными и опредѣленными х), усилена отвѣтственность копскрипторовъ за недобросовѣстное и небрежное производство переписи. Императоръ и король рескриптомъ 26-го апрѣля 1720 г. повелѣлъ палатину, графу Н. ІІальфи, разослать инструкцію и опросные листы въ столицы, которыя должны были опять выбрать делегатовъконскрипторовъ. Съ іюня по октябрь мѣсяцъ длилась перепись, въ ноябрѣ мѣсяцѣ чистовые ея экземпляры были уже сданы палатину. Обѣ переписи, однако, оказались непригодными для той цѣли, для которой они предпринимались, т. е. для правильнаго, соразмѣрно платёжнымъ силамъ населенія, распредѣленія податей. Главная причина, по справедливому замѣчанію Ачадн, заключалась въ томъ, что въ аристократической Угріи наиболѣе зажиточные и богатые классы, духовенство и дворянство—поЬіІез роззеззіопаіі были освобождены отъ податей 2). Той же привилегіей пользовались и многочисленные, менѣе обезпеченные писпііе слои дворянства: армалисты, предіалисты, однодворцы (тюЪіІсз шііиз зеззіопіз) и т. п. Въ податные списки не заносились и недворяне (іцпоЪіІез), жившіе и хозяйничавшіе на находившихся въ непосредственномъ владѣніи дворянъ земляхъ (Гипсіі ноЬіНіагез, сигіаіез). Кромѣ того, даже въ переписи 1720 г. замѣчается отсутствіе однообразнаго пониманія кояскрипторами инструкцій, почему переписи отдѣльныхъ столицъ являются далеко не соразмѣрными величинами :!)« Наконецъ, по нашему мнѣнію, для дѣятелей того времени должно было быть крайне затруднительнымъ разнообразныя данныя рубрики переписныхъ листовъ отдѣльныхъ поселеній свести въ одну общую для столицы сумму, кото0 Въ виду этихъ измѣненій, провѣрочная, какъ предполагалось, перепись превратилась въ новую, результаты которой во многомъ отличаются отъ результатовъ переписи 1715 г. (Ор. сіЦ 1, стр. 28*).

2) Ор. сіЦ I, стр. .21*.

3) Ор. сіЦ I, стр. 22*, 31*.

•

2!)]

рая могла бы дать основаніе къ опредѣленію числа портъ, приходящихся на нее. Но, несмотря на малое практическое для своего времени зпаченіе, переписи 1715 и 1720 гг. являются весьма цѣнными историческими памятниками, дающими богатый матеріалъ для изученія соціально-экономическаго положенія податныхъ классовъ Угріи въ концѣ первой четверти XVIII в. Со статистической, преимущественно, стороны использованы означенныя переписи извѣстнымъ историкомъ-статистикомъ, покойнымъ И. А чади (Асзайу І^пася), которому Венгерское статистическое Бюро поручило выполнить поставленную министромъ торговли тему: изобразить внутреннее состояніе Угріи во время Прагматической Санкціи^ „Віезе— —Еросѣе 8сЫіе88і йіе 7еіі сіег Ъеіѵе^іен, негзібгенйеп Катріеп аЬ ипй егбіТпеІ; (ііе Регіойе йег ІгіейІісЬеп, сіѵііізаіогі8сѣеп Агѣеіі іт ВеЪен йег шщагізсііеп №аііоп“ *). Работа была вызвана приближавшимся празднованіемъ „Милленіума*, тысячелѣтія занятія мадьярами ихъ нынѣшняго отечества (Ьоиѣщіаіая). „Милленіумъ*, вообще, породилъ множество трудовъ о современномъ и прошломъ Угріи, имѣвшихъ цѣлью отмѣтить блестящія стороны венгерской націи (ішщѵаг пет^еі) и подчеркнуть, какъ вообще ея культурный прогрессъ, такъ, особенно, успѣхъ, къ концу Милленіума, „великой венгерской національной, вепгерской государственной идеи* (па$у та^уаг петиеіі езхте, та^уаг яііат езяте)—созданіе изъ лолиглотной Угріи монолитнаго „та^уаг ог8яасц“. Задачей А чади было выяснить: „Іп лѵеісіі питегізсѣег Кгай ітзеге Уаііоп ан8 йеп аиззеген нпй іппегеп Катріеп йег ѵогщеп йаѣгѣшійегіе ѣегѵог§’е§ап^еп, ѵаз ѵоп іііг ап Меп8сѣептаіегіа1 нпй Ѵегтб^еп ^еЫіеЬеп, ипй іт Везііхе лѵеісѣез таіегіеііеп нпй §еІ8іі$еп Карііаіз 8Іе ^спеп ЛУе§ Ьеігеіеп Ііаі, йег зіе тіі йег ѵоііеп ЕпНаІішщ йег тіеііекіиеііеп ипй роІШзскеп, тогаіізсііеп ипй лѵігіѣвсЬаШісІіеп Таіщкеііеп яиг Нбке ікгег кеи%еп Епі\ѵіск1ип§’ ^еіикп 1іаіЙ 2). Успѣхъ, хотя и доселѣ далеко неполный, этой „великой 5) Ор. сі!.. ѴопѵогІ, сТр. 7. .2) В. с.

19*

■

292

національной идеи“ относится къ послѣднимъ 50-ти, (передъ переписью 1890 г.), преимущественно же къ послѣднимъ 25-ти годамъ конца Милленіума. Ачади, въ доказательство, приводитъ процентное отношеніе разныхъ народностей Вепгріи въ 1720,1840 и 1890 гг. *).

ша»’уаг .... пешеі. Бк ѵа$у пЦІтеп вяегЬ-когѵаі . . оіак. е$уёк (иные) . .

1720

1840

1890

45,59% 13,26'70 17,82°',, 4,26%, 10,17°.,,

45,987,, 11,4 і7о 20,077,, 0,61"/,, 15,46% 0,47%

52,68% 11,64% 16,45% 2,98% 14,81%, 1,49%

„Ваз егпзіевіе, зсішегзіе Шпсіегшвз сіег УегЪгойшщ сіез Ілщагіішпш лѵаг сііе зЦтсіізске Ѵегіавзп'пц зеіѣзі.-N005 ізі 08 ксіп ЬаІЬез Лаіігішшіеіѣ, (Іазз сііе 8Іап(1І8ске Уегіавзшщ іи ІІіщагп аи%сЬогі каі шні 1890 Ііпсіеіі хѵіг ипзег УаіегІапсі іп еіпепщѵезепШск ашіегеп /ивіапйе, аіз 1840 о сіег іп сіет іт ЛУезеп ісіепіізскс /изіапсіе аиВѵеізешІеп ѣакге 1720.——ЕщепШск епііаііеп каит іинйтсі/сѵапящ ѣакге, шскі. еіптаі еіп Мепзексііаііег, анГ іепе Ееіі, іп лѵеісксг сіег копзОіиііопеііе ип^агізскс ЙСааІ 8еіпе сщепег Іпіегсззеп хѵаіігі, инсі 8СІЮ11 іп сііезог Ішгамі 7*еіі какеп віеіі сііе .МаІіопаІіШІепѵегкакпівве лѵсвепШск ^еапсіегі. Неиіе пітті сіаз СІіщагікит НІСІ1І пиг нпі Еіп/еіне, вошіегн ит Нишіегіаизепсіо /лі“ 2). Мы позволили себѣ это отступленіе, чтобы охарактеризовать направленіе труда Ачади, господствующее и въ венгерскомъ современномъ обществѣ. „Ма^уаг нере88е^е“ вышло въ двухъ изданіяхъ: мадьярско-нѣмецкомъ и мадьярскомъ. Въ мадьярско-нѣмецкомъ изданіи отсутствуетъ третья, спеціальная часть, напечатанная только по-мадьярски, какъ заключающая въ себѣ детальныя данныя по мѣстной исторіи столицъ, которыя, по мнѣнію Статистическаго Бюро, менѣе представляли интереса для иностранной публики. Въ 1-ой части Ачади, изложивъ исторію переписей В Отвѣтственность за первые два столбца лежитъ на Ачади, за послѣдній- на офиціальной статистикѣ.

2) Ор. сіЦ і, стр. 84*—86*.

203

17.15 и 1720 гг., дѣлаетъ общіе статистическіе выводы относительно количества населенія Угріи въ 1720 — 1721 гг., количества отдѣльныхъ поселеній и распредѣленія населенія, раздѣленія его на классы, о его передвиженіи, національности, о его средствахъ къ существованіи—земледѣліи, промышленности и торговли. Для Трансильваніи, па которую не распространялись перенеси, онъ основывался на однородныхъ документахъ, близкихъ къ 1720 г. Для провѣрки и пополненія данныхъ, Л чади привлекаетъ и перепись 1715 г., и иные матеріалы, пользуясь въ широкой степени догадками и предположительными вычисленіями. Въ 2-ой- части помѣщены таблицы—по отдѣльнымъ столицамъ и по отдѣльнымъ поселеніямъ—въ которыхъ сведены цифровыя показанія.—для Угріи только изъ переписей 1715 и 1720 гг. (для каждой—отдѣльныя таблицы), а для Трансильваніи—-изъ иныхъ документовъ 1720-—1721 гг. *). • Въ 8-ей части сгруппированы, по столицамъ, замѣчанія конскринторовъ 1715 и 1720 гг. объ отдѣльныхъ общинахъ, о количествѣ запустѣвшихъ поселепій, о времени, когда они были покинуты жителями, объ основаніи новыхъ, и т. и., а, также, раздаго рода ихъ оЬзегѵаііопез. Использованы здѣсь Ачади не только переписи 1715 и 1720 г., по и иные, могущіе служить къ дополненію и разъясненію данныхъ переписей дпкумспты 2). О Рубрики таблицъ слѣдующія: 1) Ханю <1еь Сотііаіь шкі (Іег Оетеіп(1е; 2) ' Ъаѣі (Іоч НаиьІіаНшіо-сп ітсіі (Іст Кесіііъ/изіаіні (Іег Пеѵбікегшщ: а) Ас1о1і§е; Ь) Вшщсг іп АІагкШескеп; е) ЕеіЬещепе; сі) Кіоіпѣаибіег; е) Тахаіівіен, ЕгеідеЬшзепещ і) Ашіего; 3) Ѵог (Іег наінепШсІі апщѣиіігіеіі Веѵоікегшщ- ІіаЬен: а) іпщагіьсііе; Ь) (ІсШйсііс; с) йіоѵакшсѣе ойег гиіііеііійсііе; (1) 8егЬІ8е1і-кгоаі;і8с1іе; е) ѵѵаіасііійсііс Хашеп; 4) АѴігіяекаШісІіег Ушзіашк а) Аскегіаші, Косісіащі ѵоп хѵіо ѵіеі КиЬеІп; АѴісзеп, ЛѴеіпІашІ-ѵоп лѵіоѵіеі Тацелѵегкен, УаЫ (Іег МиЫеп; Ь) Еінкоттеп аи§ Мііѣіен, ІНеізсЫтпкеп, Наікіеі иші ОемегЬс, аиз аікісгеп ^йе11еп — іп Пиісіеп иіні Пепаген.

2) ііъ сожалѣнію, Ачади весьма н весьма часто не сообщаетъ точпыхъ указаній, какой именно, гдѣ и за какой сигнатурой хранящійся документъ онъ цитируетъ, ограничиваясь неопредѣленными выраженіями: „одна перепись, одно сообщеніе, одипъ урбаръ" н т. іі. Нѣтъ возможности ни провѣрить Ачади, ни самому ознакомиться съ интереснымъ, по выдержкѣ пли ссылкѣ у него, памятникомъ. Есть п такой случай: Ачади упоминаетъ о переписи Шарпшской столицы 1705 г., В'Ь которой поименно перечислены всѣ домохозяева (7.384 хозяйствъ), хранящейся въ Національномъ Музеѣ, ні88. іоі. Іаі. № 1002 (III, стр. 361). ІѴІы затребовали означенную рукопись. Подъ данной енгпатурой оказалось совершенно другое—сколько помнится, сборникъ разныхъ распоряженій XVIII в. о расквартировкѣ и продовольствіи войскъ. По словамъ г. библіотекаря, д-ра Альдаши, любезпо наведшаго но нашей письменной просьбѣ справки, подходящей рукописи вообще въ Національномъ Музеѣ не имѣется!

294

Для настоящей нашей работы имѣли значеніе, во-первыхъ, замѣчанія конскрипторовъ о запустѣніи различныхъ поселеній и новомъ занятіи йхъ жителями, во-вторыхъ, крестныя имена и фамиліи (прозвища) податныхъ обывателей городскихъ и сельскихъ общинъ, записанныя конскрипторами, согласно инструкціямъ 1715 и 1720 гг. 1). Ачади, желая выяснить этнографическій составъ населенія Угріи, также обратилъ вниманіе на имена и въ 3-ей рубрикѣ таблицъ приводитъ относительно каждой общины, сколько среди ея обывателей носятъ мадьярскія, нѣмецкія, румынскія и т. д. имена, а также, въ I и III части, на основаніи этихъ данпыхъ, вычисляетъ °/о каждой національности въ отдѣльныхъ столицахъ, дистриктахъ и городахъ, а также во всей Угріи. При этомъ онъ оговаривается: „Іп оѣщег ХизаттепІавзітд І8І сіег Мате тй йег Уаііоиаійаі ійепііітігі, аЪег еітщ ипй аііеіп (Іег Кіігяе ІіаІЬег, аиз іесітізсііет Незісііізршісіе" 2). Далѣе, однако, онъ высказываетъ положеніе, съ которымъ мы никакъ не можемъ согласиться: „Ісіі §1аиЬе /\ѵаг, йазз во хѵіе Ьеиіе іи йеп іпеізіеп Гаііе йег Гатіііеппате зісіі тй йег Уаііопаійаі йескі, йіе8 т Агйаіщ йе8 ѵогі^еп (XVIII) йакгішпйегіз носѣ ейег нпй іп ѵіеі кезііттіег Когт йег Ваіі \ѵаг, аіз ііеіііе. Іп ші8егег Уеіі каі йіееее Ѵаіегіапй ѵегкаііпіззтаззі^ зекг ѵіеіе §тіі шщагізск ащзіппіе Вйг^ег, хѵеІсЬе ігетйе Катіііеппатеп йікгеп, ипй ітщекекгі ^іеЫ ез ѵіеіе лѵаІасІіізсЬ, зіоѵакізсй еіс. ^елѵогйепе Цгщагп, йегеп Ратіііеппате игщагізсй ізѣ. Ніп^е^еп • рга§1е зісіі ѵог кипйегіаскі/щ йакгеп т йен теізіеп Ваііеп йіе Уаііопаійаі, гезресііѵе йіе Миііегзргаске тіі гіетііскег Всзііттікей іт Уатеп аиз нпй ез капп аіз Ве§’е1 §ейеп, сіазв шг (Іатаіз еіпеп Миііегзргаске

ипдагівскеп ТчітШвгтагпвп Ьезазв, аисіі сіег паск еиг ІІпдсы гѵаг, лѵег еіпеп йенізсііеп,

зегкізскеп, зіоѵакізскеп, лѵаіаскізскеп Ватіііеппатеп ііікгіе, аиск йег Миііегзргасііе нпй Уаііопаійаі паск Беиізскег, 8егке, 81оѵаке, АУаІаске \ѵаг“ 3).

9 Кое-гдѣ, впрочемъ, конскрітторы ограничились лишь цифрами: столько-то крестьянъ, сголько-то бобылей, ремесленниковъ и т. д. (Ор. сй.-, II, стр. 21).

2) Ор. сй., I, стр. 79*.

3) Ь. .с.

Онъ, правда,, призпаетъ, что были и исключенія: „Іп еіп—/\ѵеі Котііаіші котті ез ѵог, сіазз <1іе Конзгіріогеп ѵон еіп/сіпеп Шгіег ѣетсгкеп, ез зеі еіп уѵаіаеішсііез осіег гиІкепізсТіез (гдѣ?) Богі, ігоіясіет ікге Еіігѵѵоішег ші^агівсііе ^теп ііііігеп:).-Ев капп анск зскоп йатаіз 81оѵакеп ^еЙ'еѣен ІіаЬеп, сііе ^апг та§’уагІ8Іг1;, осіег ІГп^агп, лѵеісііе іѵаіасііівск §;е\ѵогсІеп іѵагеп* 2). Въ Ш части, основываясь на „одномъ, сообщеніи Сабольчской столицы 1720 г„“ 3), упоминающемъ объ исключительно или въ большинствѣ заселенныхъ русскими сёлахъ, въ которыхъ, по переписи 1720 г., преобладаютъ мадьярскія фамиліи, соглашается, что „въ дѣйствительности населеніе не было настолько мадьярскимъ, на сколько объ этомъ свидѣтельствуютъ мадьярскія имена. Во многихъ сёлахъ столицы жили тогда русскіе* 4). Забываетъ также, какъ будто, Ачади о своемъ же замѣчаніи относительно Средне-Солнокской (Кохёр - Зхоіпок) столицы: „Румыны, иммигрировавшіе сюда изъ ТранСильваніи и изъ другихъ мѣстностей и составлявшіе, по заявленію столицы, значительную часть населенія, стояли на такой низкой степени развитія, что даже не имѣли собственныхъ именъ и фамилій (?!). Въ эту же (1720 г.) перепись слѣ*) Ор. сіі., I, стр. 80*.

2) Ор. сіі., I, стр. 79*—80*.

• 3) Неясное выраженіе Ачади, „одно сообщеніе 1720 г., е§у 1720—ікі 1<ітиіаіаз“ ввело въ заблужденіе г. Томашівеькаго (Етн. карта, стр. 215, нр. 7). Это— не перепись 1720 г., а составленный самой столицей, по требованію копскринторовъ, перечень общинъ съ податнымъ населеніемъ: „8егіез Іосогит рогіаііит іпсіуіі сотііаіиз сіе 8/аЪоІсз, оссазіопе геѵізіопіз сопзсгірііоніз еіизсіет іпсіуіі сотііаіиз охІііЬііа сііе 21 Х-Ьгіз 1720“, за печатью столицы и съ подписью: „ Нпіѵегзііаз ргаеіаіогит, Ьагопит, тащіаіит еі поѣіііит сотііаіиз сіе >:аЬо1сз“. Документъ вложенъ въ экземпляръ переписи 1720 г., вмѣстѣ съ другими заявленіями и протестами. Причина, почему столица сочла нужпымъ отмѣтить, какія сёла вяолпѣ или отчасти заняты русскими, объяснена въ концѣ: русскіе и румыны, по словамъ столицы, были нспостояинымъ, бродячимъ населеніемъ, бѣднѣйшей частью жителей, и это обстоятельство должно было быть учтено конскринторами: „Оиагшн (роззеззіопит) зегіега, ех апіщиіз гедезііз еі ргоіосоііз ехсегріат -гезресіи роззеззіопит. рго тосіегпо гегит зіаіи рориіозагит, зе<і оі) ІіЬегііпогит КиіЬепогит еі Уаіасйогит, рагііт ег§а сопѵепііопет (Іотіпогит зиогит іеггезігіит рго ріасііо зіЪі іетрогіз зраііо іахат (Іапііит ІіЪегапщие охріоіо іотрого пиіиі зио саріат ігапзтіцгаііопет ЬаЬепііит, рагііт ѵего, аіигпо ІаЬоге оѣзігіеіогит, аечио іісііит аЬііит, гпішЫЬаЫопі, сіерориіаііопі ехрозііагит-ассотосіаіат еззе ас1іезіатиг“. Несомнѣнно, бѣднѣйшее русское населеніе, согласно инструкціи 17ТО г. не была конскринторами занесена въ перепись, но и въ тѣхъ сёлахъ, гдѣ, но „8егіез“, живутъ только русскіе, имена крестьянъ, за рѣдкими исключеніями— мадьярскія (см. слѣд. приложеніе).

4) Ор. сіі. III, стр. 369.

296

довало занести всѣхъ отдѣльныхъ лицъ податного сословія съ точнымъ обозначеніемъ ихъ фамилій и крёстныхъ именъ. Для выполненія предписанія инструкціи, конскрипторы, чтобы выйти изъ затрудненія, тутъ же сами окрестили безыменныхъ людей (!). Назвали поденщика (парзгатоз) ■—Мар8зато8. кузнеца (коѵасз)—Ко ѵасз, вообще, каждаго по его занятію. Затѣмъ, они эти фамиліи вписали въ изготовленныя сообщенія о. сёлахъ, которыя, въ слѣдствіе того, полны людей съ мадьярскими именами. Конскрипторы сдѣлали это, впрочемъ, не по политическимъ соображеніямъ и были настолько добросовѣстны, что вездѣ отмѣтили, какое село вполнѣ румынское. Такихъ сёлъ было 53“ 1). Если это не есть только предположеніе Ачади, и онъ основывается на заявленіи или столицы или конскрипторовъ, 2) то такой тосіиз ргосесіепйі послѣднихъ сильно подрываетъ значеніе по мадьярски звучащихъ именъ, какъ свидѣтельствующихъ о мадьярской національности ихъ носившихъ. Подобные случаи могли имѣть мѣсто и въ другихъ столицахъ, но, конечно, не въ слѣдствіе первобытной дикости крестьянъ, какъ довольно наивно полагаетъ Ачади, а, или потому, что нѣкоторые крестьяне не имѣли фамилій или прозвищъ, а лишь имя и отчество, или потому, что конскрипторы не умѣли или не давали себѣ труда разобрать и передать па бумагѣ чуждыя' ихъ слуху ипоязычныя фамиліи. Въ томъ, что конскрипторы первой четверти ХУІІІ в. не руководились при этомъ націоналистическими тенденціями, мы совершенно, впрочемъ, согласны съ Ачади. Думаемъ, однако, что подобный образъ дѣйствія конскринторовъ являлся не общимъ правиломъ, а скорѣе исключеніемъ,—но возможность эгого не слѣдуетъ упускать изъ виду. Какъ бы то ни было, рубрика распредѣленія именъ но языкамъ народностей представляла бы весьма много интереснаго и—конечно, сыпь §гано ваію-—могла бы служить до нѣкоторой степени опорой для сужденія о географическомъ распространеніи самихъ народностей. Къ сожалѣнію, выкладки Ачади вызываютъ къ себѣ мало довѣрія. О Ор. еіі., III, стр. 340.

2) Въ самой, впрочемъ, переписи ничего подобнаго нѣтъ. Откуда это взято авторамъ, отвѣтить не можемъ.

297

Онъ заявляетъ: „Иісг тизз ісЬ йеп ІІшзіапй Ъевопйег» ЬегѵогЬсЪеп, йазз сііе І^езЫсНип^ Йсг Матеи іп (Іеп еіпиеіпеп Оетеіпйеп оіше ѴогигШеіІ инй Тснйепх ^езсЬаН, ]е пасМет йіе Матеп ІаиіхЧеп, ойег Іезѣаг \ѵаген. — — іск тизз (]'есІос1і ѵѵіейегЬоІеп, Йа88 сііе ХаЫіш^ (Іег Матеп — — тіі сіег §го88і(яі Еі^огозііаі ипй Сгепаищкеіі ^езсііеііеп ізі, лѵоѵоп 8Іс1і «Гейегташі йЪег/еіщеп катт, Йег сііе іт ЬапЙ08 АгсЫѵ \ѵет іттег /иг Ѵеіѣіщтщ 8іе1іенйеп ОгіадпаіКопзкгірііопеп тіі инзегеп Паки ѵег^ІеісІіУ ‘). Нисколько не думаемъ заподозрѣвать добросовѣстность и безпристрастіе А чади а), но, прежде всего» не можемъ признать его достаточно компетентнымъ. Чтобы рѣшить, какой народности принадлежитъ то или другое имя, изъ запаса корней какого языка оно возникло, нужно не только быть основательно, научнымъ образомъ, ознакомленнымъ съ даннымъ языкомъ, а, въ настоящемъ случаѣ, съ нѣсколькими языками— кромѣ мадьярскаго и нѣмецкаго, еще. съ румынскимъ, русскимъ, словацкимъ, сербо-хорватскимъ,—по и съ народной ономастикой. Ни перваго, ни, тѣмъ болѣе, второго мы не имѣемъ основанія предполагать у Ачади. Между тѣмъ, вся работа произведена, очевидно, имъ самимъ 3): нигдѣ пѣтъ никакого намека, чтобы онъ ее поручалъ ученымъ лингвистамъ или хотя бы обращался къ таковымъ за содѣйствіемъ и совѣтомъ. Ни словомъ онъ также пе упоминаетъ о своемъ методѣ, о своихъ пріемахъ. Къ тому же, распредѣленіе именъ по языку народностей не проведено послѣдовательно: имена русскія и словацкія занесены въ общую иодрубрику—„ 161 ѵа^'у гиіііеп пеѵіі “ (съ русскимъ или словацкимъ именемъ). Первоначально, какъ видно изъ формы карточекъ для подготовительныхъ работъ, авторъ хотѣлъ русскія имена подсчитать отдѣльно отъ словацкихъ: на карточкахъ—двѣ подрубрики: „іхА пеѵіі (зіоѵакізсіі Уаті§‘е) и „гиіііеп пеѵіі" (гиікепізск Хатще) 4), но это оказалось для него, очевидно, не подъ силу —при окончательной обработкѣ обѣ подрѵбрикн, безъ объясненія приА Ор. еіі., I, стр. 80*. А Да и преувеличеніе количества мадьяръ нарушало бы стройность его вывода (см. выше стр. 293).

3) Черновой трудъ, думаемъ, исполненъ помощниками Ачади, но ого указаніямъ.

4) Ор. сіі., I, стр. 33*

298

чины, соединены въ одну: „Іи (іег АаііопаШаіепгиЬгік тшвіеп сііе 81оѵакеп шкі Киіііепеп іп еіпе КиЬгік /иваштеп^еГавзі: лѵопіен/ Какъ бы для оправданія себя, онъ далѣе высказываетъ. совершенно невѣрное положеніе: „ДУа8 іисіезз (ііс зерагаіе Уезізіеііип^ (іег 7а1і1 (іег 8іоѵакеп ипсі Киікепеп ПІСІ1І Іііпсіегі;, (іепп (ііе Ьеісіеп ХаілопаІіШеп \ѵо1ігііеп пиг агшаіітзшеіве іп сІепзеІЬеп Оедетіеп детізсіік1 2). И вотъ, въ концѣ концовъ, у него оказывается, что словаки или русскіе составляютъ въ столицахъ Земплинской 5 6 °/о, С абольчской — 0,3°/о, Сатмарской — 0,4°/о, Спишской—64,5%, Торнянской—4,41°/о, Угочской — 21,7 90 / о 3); въ Унгварской—словаковъ совсѣмъ нѣтъ (!), только русскіе—74,96°/о 4), въПІаришской—русскихъ нѣтъ (!), только словаки-—83,91% 5). Всѣ эти соображенія, уже а ргіогі, привели пасъ къ убѣжденію, что на означенную рубрику въ трудѣ Ачади полагаться довольно рискованно е). Когда же, въ 1907 г., мы ознакомились съ подлинными конскрипціями, пришлось удивиться тому произволу, съ какимъ Ачади, безъ всякихъ колебаній, пріурочиваетъ имена—иногда вполнѣ непонятныя, иногда, очевидно, искаженныя 7)—къ той или иной народности. Приведемъ лишь нѣсколько примѣровъ 8): Тізха Кегез/іііг 9). Въ 1720 г.: Весзі, Ни85йу, Коза, О Ор. сй., стр. 35*.

2) Ь. с.

3) Ор. сй. (мад. пзд.), III, стр. 399, 369, 373, 376, 380, 383.

4) Ор. сй., стр. ЗВ5.

• Д Ор. сй., стр. 361. е) Съ такимъ же недовѣріемъ отпесся къ выводамъ Ачади и г. Т ом а іп і в с ь к и й (Етн. карта, стр. 183—184).

7) Конскрипторы, вѣдь, были не мѣстными, а чужими людьми, часто не знавшими языка народности пли народностей, населявшихъ столицу. Самъ же Ачади указываетъ, что весьма мпогія названія поселеній занесены въ переписи въ искаженной формѣ: „Біе Копзкгіріогеп, сііе нісМ аи,ч сіеш Ьеігеііепгіеп Котйаіе зіатнйеп ипсі сііе КГатеп сіег теізіеп $етеіп<іеп (іатаіз яиегзі Ъоіѣеп, аіз зіе сІавеІЪвѣ егвсЪіепен, сіеп Ёатеп пасѣ (Іег Аиззргасііе сіег ОгІзЪесѵоЬпег піесіетайігіеЪеп инсі ой зо ѵегсігеійеп шкі ѵегзШттейеп, (іаз ея иішеііеи ДУоскеп 1ап§ сіаиегіе, ѣіз (Іег гісійіде Йате егшіЙеЙ дѵегсіеп конпіе" (Ор. сй., I, стр. 35х'). Въ этомъ случаѣ Ачади далеко не вполнѣ нравъ: вѣдь коискрипторы получали списки иоселепій отъ самихъ столицъ (могли быть, конечно, и исключенія). Искаженіе названій—послѣдствіе неурегулированнаго тогдашпяго мадьярскаго правописанія. Но странпо то, что Ачади, замѣчая искажепія мѣстныхъ названій, не подумалъ о еще болѣе возможномъ искаженіи личныхъ именъ.

8) Преимущественно изъ Угочской столицы—копіи съ переписей еще въ 1907 г. сдѣлана была для насъ архиваромъ, д-ромъ Р. М а р о т и. °) Угочской ст., ио Лексикону—мадьярское село.

299

Компа, МепуЪагр Мікібз, Кацу,. 8/ёкеІу, Ѵаг^а—по Ачади, всѣ имена—мадьярскія (даже МепуЪагР). Бъ 1715 г -—тѣже имена, лишь на одвого Коза и на одного Мікібз больше— мадьярскихъ именъ оказывается, по Ачади, лишь восемь, а три—словацкія или русскія. А. 8аг а<1 ‘). Въ 1720 г.: Вогзоз (2), Сзір, ВагаЪопІ, Ваѵісі, ВоЪоз, Рекерц Кагаз/Іаі, Моіпаг, Окоз (2), Огозх— всё, но Ачади, мадьярскія имена. Въ 1715 г.—тѣже имена, нѣтъ лишь Огоз/, лишній Ризказ и еще одипъ ВагаЬопу—у Ачади—три имени словацко-русскихъ. Гизказ—слово мадьярское, БагаЪопІ;, ВагаЬопу можетъ быть и мадьярскимъ и румынскимъ. Въ В и 8 2-Р о 1у а п а 2) въ 1715 г., но Ачади, девять словацко-русскихъ, семнадцать румынскихъ именъ. Въ 1720 г. Ачади не насчитываетъ ни одного румынскаго имени, лишь тридцать словацко-русскихъ. На самомъ же дѣлѣ, три—по всей вѣроятности, румынскія—фамиліи 1715 г. (всего носило ихъ 13 человѣкъ) повторяются и въ 1720 г. (у 14-ти человѣкъ), причемъ пятеро имѣютъ въ оба года одно и тоже крестное имя и фамилію 3). А. Кага8/16 4). Въ 1715 г.: ВаЪісз, Вонуаи, Вепцуеі, Магизка, 8ікеіЪ; по Ачади, два мадьярскихъ имени—очевидно, Вепцуеі и 8іке1Ъ, одно сербско-хорватское—конечно, ВаЪісз— хотя оно могло быть одинаково и русскимъ и румынскимъ °), словацко-русскими, значитъ, Ачади считаетъ Воні]ап и Магизка. Въ 1720 г.: Агѵа., ВаЪісз (2), Вогіз, Вепуап, Кагазяіаі, Каіопа, Кбппуй, Магизка, 8іікеіЪ, 8/іапко, 7Ап (2)—всего 18 6). Изъ нихъ, по Ачади, десять мадьярскихъ имепъ, шесть— словацко-русскихъ, сербо-хорватскаго ни одного—ВаЪісз, слѣдовательно, считается уже словацко-русскимъ. Мадьярскими именами могутъ быть: Агѵа (если это не Агѵаі, В е. Оравецъ, изъ Оравской столицы), Каіопа, Коппуіі, 8ике1; къ нимъ, вѣроятно, Ачади причислилъ Кагаз/Іаі и Рар (2)—всего 7; В ТоГі-же ст., по Лексикону-русское село.

2) Марамороінской ст., по Лексикону—румынское село.

3) См. слѣдующее приложеніе.

4) А. К ага 8x16 и послѣдующія сёла У гопской столицы. А. Кагазгіб, по Лексикону—русское село.

3) В а Ь і с і и. См. С і Іі а с, Бісііоппаге сШутоІоще басо-готаіпе, Ггапсібіѣ, 1879, II, стр. 4. ■ с) У Ачади,—16; даже, если считать двухъ Р а р—гиВіепісі васепіоя и тіпібіег, то число соіопі, доЪЪа^уок не 16, а 15.

зоо словацко-русскія —ВаЪісз (2), І)етріп, Магизка и йиіапко—5; остаются Вогіз (Боришъ) и 7Ап (2)—которое имя Ачади считалъ мадьярскимъ, которое—словацко-русскимъ? К. Тапіа 1). Въ 1715 г. имя Гйіоѵісй (Филовичъ) отнесено къ словацко-русскимъ, въ 1720 г. оно—сербо-хорватское. В а 1 а г 1). Въ 1720 г.: Гекеіе, Ноіуак, Каріаг, Каріа, ВкагатроЬа—всего пять 2), изъ нихъ три или два, по Ачади, словацко-русскихъ. Кромѣ Ноіуак (Голякъ), мы бы затруднились еще одно или два причислить къ словацко-русг скимъ. Моікстъ ли 8кагатрои (ІІІкарампота, Скарампота) быть объяснено изъ словацкаго, русскаго или мадьярскаго я з гл ковъ? Сзагпаіб 3). Въ 1715 г.: Пекеіё, КМаг, Коразх, Коѵасз, КиМуа, Моіпаг, Оіаіц Огози(2), 8611а, ВбгЪан (4), Виеіезіуеу, Таіаг (8). Ѵарпщу; по Ачади, пять изъ пихъ словацко-русскія, остальныя—мадьярскія. За носящихъ словацко-русское имя счёлъ Ачади, конечно, четырехъ ВогЬап А)— па самомъ дѣлѣ имя румынское—а кого пятаго? Кігѵа Гі). Въ 1720 г.: 3 Кігѵаі (т. е. родомъ изъ села Кігѵа, вѣрпѣе всего—русскіе) и Веіщуеі (ляхъ, полякъ, т. е, предки котораго, или опъ самъ пришелъ изъ Польши—Галичаны)—у Ачади четыре мадьярскихъ имени. К. Вегс/е 6). Вь 1715 г.: Вога (4), Сзопка, І)оЪ6, Каііуіі, Веіез (2), Негшап (о), Кака (2), Кіз (2), Магішз, МаЙіё, Ого 82, Тоіѵау, Тоіѣок, Тигс/.ѵ—по Ачади, десять словацко-русскихъ, остальныя—мадьярскія имена. Мы бы отказались опредѣлить первыя. Почему Негшап причислено или къ мадьярскимъ (по мадьярски—Линіи) или словацкорусскимъ? Въ 21-мъ цоселеніи Сабольчской столицы, по „ 8егіез Іосогит рогЫіит“, вполнѣ или преимуіцествепно русскихъ, въ перенеси 1720 г. Ачади нашелъ только мадьярскія имена.

0 Цо Лексикону—русское село. О У Ачади 6. ІГо Лексикону—русское село.

4) Вт. 1720 г.: Валко, Ветко, 8огМп (3), Таіаг (3), ѴартцТіі (2)—пить словацко-русскихъ,цг. е. Валко, Ветко и 3 Зоѵѣап, илгь мадьярскихъ— 3 Таіаг (!), 2 УаЦіацЫ (т. е. „изъ ѴарищІГ1, изъ Вуиѣева—русское село Мараморошской столицы).

5) Но Лексикону—русское село. Ѣ По Лексикону -румынское село.

301

Около 20-ти изъ нихъ ыы бы сочли славянскими или румынскими: Восіак, Воцотёгу (Богумиръ), Вгобап (вѣроятно, рум. Ргосіап), Вашосгку, Войога, Биіюпа, Випкштку, Ногѣасз (Горбачъ), І^’ііаВі (но мадьярски было бы 1§тіася), Катяір (Козубъ), Коіінісв (Колииичъ, Калининъ), Когпісзкі (Корницкій), Ілросвка (Липочка), Мика, ОЫесіа, ОгЬап (рум.), Ріека, 8іЬгік (Шибрикъ, Сибрикъ), Тішко (2), /арко (Цапко) *). Ограничимся лить этими немногими образцами пріемовъ Ачади, хотя могли бы увеличить ихъ число до сотенъ. Общее впечатлѣніе паше таково, какъ будто бы Ачади и не думалъ лингвистически разобраться въ находившемся у него подъ руками матеріалѣ, а просто, по своему усмогрѣнію, распредѣлилъ имена по подрубрикамъ, соображаясь, приблизительно, съ территоріальнымъ распространеніемъ народностей Угріи. Научнаго значенія эта сторона труда Ачади, по пашему мнѣнію, не имѣетъ никакого 2). В См. приложеніе № о2) Мы не задавались, конечно, провѣркой вообще книги Ачади,но и во второй рубрикѣ нашли много ошибокъ, какъ при подсчетѣ общаго числа жителей каждаго поселенія, такъ и при распредѣленіи ихъ по подрубрнкамъ. Такъ, въ УгочскоГі столицѣ: А. Кагазиіб. Въ 1720 г. у Ачади 10 ^оЪЬа^уок (соіопі), въ переписи—13 соіопі, 1 гиШепісиз засегсіоз, 1 гиЫіепісиз тіпізіег. Двухъ послѣднихъ Ачади долженъ бы отмѣтить въ подрубрикѣ—ипые; Сзагпаіб. Въ 1715 г. у Ачади .іоЫкщуок 14, гзеііегск (іпциіііпі) 5, въ неренпсіг соіопі 15, іпяіііііпі 4; въ 1720 г. зоЬЬа^уок 8, /зеііегек 2, въ переписи соіопі 7, ііирііІіиі 2, асіѵепа 1; Ваіагез въ 1715 г. рЬбацуок 29, вънерешіеи соіопі 27; Векеіе АгДб въ 1720 г. іоЫ>й§'уок 17, кзеПбгек 6, въ переписи соіопі 16, іперііііпі 7, ехігапеі 2; (Дуй Іа въ 1715 г. у Ачади ]оЫ)а«;уок 21, /ьеНегекЗ, въ переписи соіопі 20, іициШпі 7; К. (усу с /о въ 1715 г. доЬЫідуок 18, /зеііегек 5, въ переписи соіопі 14, іирнШпі 9; Накоси въ 1715 г. юЬЬа§уок 51, гзеіібток 7—соіопі 54, іііцшііт 5; Тй г-Т с г е Ъ с з въ 1715 г. доЪЬацуок 10, изеііеѵек 7—соіопі 14, ішрпііпі 10, соіопі іп Гипсіо поЪіІіімгі гезіііепіез 2; въ 1720 г.: рЬЬа&уок 19—соіопі 10; Типа въ 1715г. /зеііегек 7—ііщиіііні 10, ехігапеиз 1; въ 1720 г. юЬЬацуок 39, изеШгск 4— соіопі 35, іпциіііпі (5; 11 с Іону въ 1715 г. ]оЬЪа§уок 11, хзоіібгок 3соіопі 9, іп(|ш1іпі 4, схітапсиз 1 н т. д. Асіѵепае, ехігапс'і должны бы быть заиссспы въ нодрубрику (щусЪ—иные, но оип, по крайней мѣрѣ въ УгочскоГі ст., большей частью пропущены или же на 3, 2 увеличили ѵ Ачади число до1>ЪАі>'уо1ѵ. Въ Кігаіуйіаяа, однако, гдѣ по переписи (> ехігапеі, у Ачади 1 занесенъ въ нодрубрику /зеііегек, 5—въ ецусЬ. В'ь Оатмарскоіі столицѣ, но иереппсн 1715 г., въ Ь и о- о з было 16 асіѵсиас— у Ачади въ иодрубрнкѣ ещусЬ является цифра 17; въ С з а з / а г і 23 асіѵепае, въ Р с и і з /1 е Іс—36,- въ V а з ѵ а г і — 14—у Ачади всѣ эти цифры перенесены ві> нодрубрику іоЬЫіцуок, IIо словамъ Ачади (И, стр. 2), горожане небольшихъ мѣстечекъ (то/‘о; ѵагові роідагок, орриіапі) въ иныхъ переписяхъ именуются оррійапі въ друіихъ—соіопі. Вѣроятно, поэтому въ N. 8/Лі Поя, въ которомъ, по переписи 1715 г., 33 соіопі. у Ачади находимъ 33 роіещгок; въ немъ же въ

302

Замѣтимъ еще, что нѣкоторые разряды именъ, несомнѣнно мадьярскихъ по формѣ] не указываютъ на мадьярскую національность ихъ носившихъ, а лишь па то, что эти имена или фамиліи-прозвища даны крсстьшшк-мадъярами пришельцамъ, которые могли быть и мадьярами, ко могли быть и русскими и словаками, и румынами и т. д. Таковы: а) Мадьярс'кія прилагательныя, образованныя отъ названія мѣстности, откуда человѣкъ былъ родомъ или откуда переселился: Вегеяпаі—изъ Березнаго, Сие^І ёсіі—изъ Цегледа, Iйаі—изъ Изы, Магатогозі—изъ Марамороша и т. д. б) Собст-вепныя имена въ мадьярской формѣ, замѣняющія фамиліи (вѣроятно, это—имя отца или дѣда): Ьикасз, Мікібз, Раі и т. д. в) Названіе пародовъ въ мадьярской формѣ: Ьеіщуеі, Огозя, Тбі, и т. д. г) Фамиліи, обозначающія занятіе, ремесло—объ этомъ говорилось выше: Коѵасз, Т^арзиатов, Зиаѣо и т. д.

4) НгЬагіа еі сопзсгірііопез отдѣльныхъ доминій или ихъ частей. Извѣстная часть нодатпого населенія, какъ мы видѣли, оставалась незатронутой общегосударственными переписями. Переписи же и урбары доминій захватывали всѣхъ, живущихъ на помѣщичьихъ земляхъ, по скольку возможно было получить съ нихъ какой либо доходъ деньгами, натурой или работой. „Ат з\ѵескепЩргесЬепсІ8іеіі епѵіезеп вісіі іи (Ііезег Нінзісііѣ сііе ^Іеісѣгеііщеп §гшкі1іегг1іс1іеп Копзкгірйопеп, сііе ИгЬагіеп, ѵѵеісііе ѵіе] ѵоІІзШісІщег иисі йіе ІлѣагіаІЬеѵбІкепереписи 1720 г. 35 соіопі, 8ііщш1іш, у Ачади же нѣтъ ші одного ро1$аг, ни одного зоѣЬа^у, а 49 ззс-Пегек (!). Ие поручилъ ли Ачади черновую работу—занесеніе данныхъ переписей на карточки—неподготовленнымъ, неопытнымъ или неаккуратнымъ людямъ, а самъ пе потрудился тщательно провѣрить всѣ карточки? Правда, слова Ачади какъ бы исключаютъ такое предположеніе: „1)іе демавзепЬайе Аизіпі1ип§ сііезег 2аЫЫаМег, зосіапп сііе депаие Виреггеѵізіоп .іесіез (ІегзеГЬеп шкі Ніе Ѵег§1еіс1шпц ііігег І)а1ен тіі (Іет Огі^таі-Ьіісіеіеп гіеп егзіеп Аѣзсітіи (Іез Іаіщзѵіегщеп Орегаіз йег АиіагЪеіІші§“ (I, стр. 34*). Но если подобныя ошибки попадаются, и въ довольно значительномъ количествѣ, во 2-ой рубрикѣ, то почему же мы можемъ думать, что ихъ нѣтъ и въ 4-ой рубрикѣ, гдѣ въ цифрахъ представлено экономическое положеніе податныхъ классовъ?

303

._

__

■

гшщ іп ѵіеі \ѵеКегещ Кгеізе ишіаззен, аіз сііе Віенегкопзкгірііопеп. Вег 8іаак ІюЪ пиг ѵоп ^епеп ИгЬагіаІізЬеп 8іеиег еіп, (ііе іг^спй еіп зіенегкагез іішпоЫіез Ѵегпищеп осіег еіпеп зіскегп ЕпѵегЪ какеп. Нііще^еп Ьего§ <1ег ѲтипсІЬегг іп Сгекі осіег АгЪек ѵоп Лесіеппапп, (Ісг ипіег зеіпег Маскѣ зіапсі ипсі аиѣ зеіпеп Везііяшщ’еп іѵокпіе, іг^еші еіп Еіѣга§'пІ88. ІІт ііЪег зеіпе Еіпкйпке еіпе Огіепіігищд гп егіап§еп, 1іез8 йег ѲгишІІіегг (Ііе ІІгЬагіаІізІеп ипсі ікге БіепвіІеізішщеп аиГ <1ав Ѳепаиезіе копзкгіЬігеп, ипсі сііезе ІТгЪагіаісопзкгірііопеп, ИгЬагіеп ишіазвеп еіпеп ѵіеі тѵеііегеп Кгеіз Йег Веѵоікепящ, тіі Аивпаііте еіпі^ег Кгіірреі, ВеШег, и. <і§1., (Ііе §апхе Веѵй1кеги陸 1). Во многихъ изъ нихъ имѣются имена крестьянъ. Кромѣ того, въ нихъ, какъ исходившихъ отъ лицъ, болѣе близкихъ къ народу, можно больше найти разнаго рода замѣчаній, характерныхъ для положенія послѣдняго, а также иногда имѣющихъ и общеисторическое значеніе. Такъ, въ урбарѣ Мукачевской доминіи 1570 г. 2), при селѣ Оічшѵё^, помѣщено цѣпное свидѣтельство, доказывающее, что подложная грамота 1860 г. отъ имени князя Ѳеодора Коріатовича 3) составлена ранѣе 1579 г. и тогда уже считалась подложной: „Мопат ѵіпі еі 1‘гіщіті (іпсоіае) сіапі ерізсоро Кийіепісо. Еійет ерізсоро КиіЬепісо Іосо сіесітае рогсогит зіп^иііз аппіз сіапі рогсоз 7. Ргіѵііедіа ерізсорі ВиПіепісі ѵе! топазіегіі еуиз, цнетасітосіит а§;повсііиг ех ІіВегіз ргіѵііе^іаІіЬпв рагосіііаііѣиз, рагоско ессіезіае 8. Врігкиз іп ровзеззіопе Іѵапі ішкіаіае, уат іп кое, диат іп аіііз дііѵіЬив, (] о а о зіЬі ерізсориз ІйкЬепиз ѵішііеаі, тіпиз уизіа герегпткіг. Іп зоіа дгаііа Саезагеае Ша]е8іаіІ8 зіаі, дикі еі диапіит Шгз сопсесіаіиг■ иііа. Только недавно, уже по окончаніи печатанія изслѣдованія, мы получили заказанную лѣтомъ копію съ документа, который слѣдовало бы использовать для VI главы. Это—„Зресійсаііо Іюпогшп, асі ІЗотіпішп Ыототіа зрес1ап1шт“, ХѴП в., безъ года, по-мадьярски 4). Въ немъ, между прочимъ, отмѣчена народность крестьянъ болѣе чѣмъ Э 2) 3) 4)

Ор. сіЦ I, стр. 37*. Газс. 18, № 24. См. яаиги М а т. III. Ъ’азс. 31, № 15.

ста сёлъ средней и сѣверо-восточной части Земиланской столицы. Сообщаемъ выдержку въ русскомъ переводѣ 1): „Перечень принаді ежащихъ Гуменному (РІотоипа), расположенныхъ въ Крайпѣ (Кгауіпа) сёлъ и, стоящихъ ■ особо подъ край пиками (кгаіпік) округовъ (ргосеззиз), по порядку: О г о и 7 8 а ц 1і (рѵсь, русскіе): 1) округъ (]апі8) щмімит Апйгаз Уатскко—СІіегСез/ (Сзегіёзг), НаЪига, Воппѵ (Воггб), РаІоНа, Ѵісігаііу, Каііпо, Мс/еб-ЬаЬагс/, Хца^о, КокіМо (Кокіібея), Кга/шіЬгосІ, *А. СІііеЬепіе (А. СзеЪшуе), Рк СѣеЬепіе, Скаѣаіос/ (СваЪаІбс/), Ѵігаіѵа, Оізіпко, Гііаціі, Рк ѣаіг Іопка, А. РаЬІопка, *Те1ерос/, Вакііолѵесг (Ноіпошіа-І/Ьи$уа Покііб), ' РІояіошсиа; 2) округъ крапинка .ІІгіез КіисЫш— Кіапіс/а (Коіопіс/а), *Торо1іа, КоІЪаззо, Іішка, Роіопа, *Хтегекося (?), Ргіиіир, Ьайотсг, /шаіа (ХиеІІа), О/ігояпісяа, Хіагіпа, ѣаііолѵа. 87Іакскепу, РсиіоРрт, СЬіикаІося (СзикаІбся), РагіЬизоси, Каіпа, *По2Іюка (Каіпа Ііоз/Ьока), Роііапка (конечно, ѣчесііѵаі), Рісітуе, /иіша, /теіпік (Зяонюітк), ;,'Ктѵа (?), Ноѵпіпа (Кинута); 8) округа крайника Мііші Веіепгім]—*Ко/ціо1 (?), */Ьоупа (*ХЬо) '■), Кшѵа (Шісз Іѵгіѵа), Ѵіісз, Кіепо\ѵа, Місііауіо; 4) округъ крайни ка Шея Іпосзу,—;'‘Ііюс7, *%е/ііа (?), Віхіга(Ого87), *8тгщіс7, ВиЬгадѵа, НгаЪоси (Огози), /Ьгібся (З/ігіІібся), НгаЬо Потока.— -— ІІЫіа принадлежитъ сюда' .же, но отчислена къ Унгвару“ Далѣе, между словацкими сёлами, во ѵ2-мъ округѣ умершаго крайника Ыіѵап Штеі—Хисііоо (8иикб), Козкос/, Керео, Пука (8/П'оркб Оіука), КгЬѵа (Оіука)—эти пять сёлъ—русъ (0Г08/8а.ЦІі)“. Поименованныя сёла, въ настоящее время, всѣ—русскія, но Лексикону—также, кромѣ Уесііѵаі Роіуапка и Мі1іа1]6—■ словацкихъ: выше мы говорили о сомнительности показаній Лексикона относительно двухъ послѣднихъ сёлъ 3). Слѣдовательно, границы сплошной русской территорій въ г) Названія солъ печатаемъ точно но оригиналу, ставя въ скобкахъ современную форму въ тѣхъ случаяхъ, когда могло бы явиться какоелнбо иедоразумѣпіе. Звѣздочкой обозначаемъ села, пропущенныя въ Л. е к с и к о н ѣ: *гГе1ерос2, вонрос и т е л ь н ы м ъ з и а к о м ъ— не разысканныя нами на картахъ, вѣроятно, въ • ХѴШ в. уже исчезнувшія: ЛІО2ЦІ0І (?).

2) Въ еіеисігий—УЛюц ■■) Стр. 123, 127.

_305

этой части столицы съ конца XVIII в. и донынѣ являются такими же, какими были и въ XVII в. г). Въ свою очередь, сёла, въ настоящее время и по Лексикону словацкія, словацкія же по „8ресШсайо“: „ТооІза^Ь (словенство, словаки:): 1) округъ крайника МаіЫ Козкосяу — Козкося, :'ЛеЫопуа, Кгіѵа (То!), *Напкос2, Іліѣіззе, Ѵеііероііа, Шууа, Кеогіѵеіуез (Е. Когіѵёіуез), Еошіа, ;,;А$у<Іос2, Раріппа, Койапосг, *Ве11а (Сгігока), *Но22шпе2е6 (Ыт^уа), Мосіга, N. Кетепсге, К. Кетепсге, *Не1тес2ке, АГез/епеб, Ъасгіаіѵа; 2) округъ умершаго крайижа Шгѵап Летеі 2)—ТоІза^Ь: *НгиЪо, Хоркосг (Зяоркосг), *Ва8косг, *С1іегпупа (Сзегпша), *Тапкос2, Е. Ьасіізкосг, А. Ьабізкося, Ьикаскіосг, '*ѴіІе80С2 (?), Мазіпосг, *Ката, *Сгеге§епуе, Ѵоіолѵа (Тбі), *Сгго80С2, Мі8Ііпуе, Яауѵаіка, Тороііока, Вегкосг, *Не§'есІУѴ8Іа1ѵа, ЗгаІиЪіпа (Йзаіоѣіпа), *ВеЬапос2 (?), МаШііазося. Русскія же, по Лексикону сёла: перваго острова—Нахіппа (Нагзіпа), РеВісве, РогиЬка 3), отдѣльно лежащее Вгегіо (ІІошоппа) и въ выступѣ между Рус. Кайней и Петеёвцами Ракогіо, Реігося (Огозг), Зіеркапосг и Тигсгосх—всѣ, по ., Зресійсайо “—словацкія. Сравнивая данныя „ЗресШсаІіо" съ данными М. Веля 4), Лексикона и съ нынѣшней этнографической картиной мы видимъ въ нихъ новую опору для высказаннаго нами выше предположенія 5), какъ относительно устойчивости основной русско-словацкой границы, такъ и относительно поздняго времени русской колонизаціи средняго, въ XVII в. словацкаго, Земплина ь). Наибольшій разливъ ея относился къ первой четверти XVIII в., что и засвидѣтельствовано Описаніемъ Веля. Постепенно этотъ наносный русскій элементъ уступалъ словацкому, и, поэтому, очертанія русско-словацкой границы, но „8ресШса1іо“, ближе къ очертаніямъ ея въ 177В г., чѣмъ во время Описанія Веля, и почти совпадаютъ съ нынѣшними. г) Только отсутствующее въ Лексиконѣ село *Ѵа1іазкос/, теперь русское, по „8ресійса1;іо“—словацкое, но оно было, очевидно, малолюдно, ибо названо „ргаесііит".

2) Послѣ пяти выпге перечисленныхъ сёлъ.

3) Такъ же, какъ и находящееся въ выступѣ у Мазкое/, русское нынѣ и по Велю, *СгсІес1ас2Іо (Бесіазбс/).

4) Выше стр. 174.

5) Стр. 113, 175—176.

6) А также, вѣроятно, и запада Унгварской столицы.

20

_Я00

„ІІгЪагіа еі сопзсгірйопез*2, такимъ образомъ, заслуживаютъ внимательнаго изученія, которое нами только начато. „ІІгЬагіа еі соп8егір1іопе8“ хранятся въ Отдѣлѣ угорской королевской Камеры—всего 239 Іазсісніі, въ каждомъ до 50-ти и болѣе №№. Къ нимъ имѣются еіепсѣі—26 томовъ іп Гоііо и къ каждому—алфавитный индексъ.

5) Бъ томъ же Отдѣлѣ находится еще болѣе громадное собраніе—1.880 слишкомъ іавсіспіі, въ каждомъ—много №№ разнообразныхъ документовъ — яКеоге§і8Ігаіа“, еіепсѣі къ которымъ составлены въ концѣ ХУШ, въ началѣ XIX в. Индексы эленховъ, въ 90-хъ годахъ, по приказанію директора архива Паулера, были оторваны отъ послѣднихъ и переплетены особо. Нами просмотрѣны индексы па буквы О и 11, и отмѣчены сигнатуры документовъ, въ которыхъ упоминаются названія поселеній отъ корня яуц/с“ или

№ 5. Прозвища !)—фамиліи крестьянъ 2). Первоначально мы предполагали здѣсь въ широкомъ размѣрѣ использовать находящійся въ нашихъ рукахъ матеріалъ по угрорусской ономастикѣ. Разросшійся объемъ предшествующихъ приложеній и экскурсовъ заставилъ насъ отказаться отъ этого памѣрепія и ограничиться лишь самымъ необходимымъ для иллюстраціи нѣкоторыхъ страницъ нашего изслѣдованія. Мараморошекая столица 3).

ІІе беремся разграничить русскія и румынскія фамиліи въ сёлахъ долины р. Руссковой, пе считая себя въ достаточной степени къ этому подготовленными, да и врядъ ли подобная задача въ данномъ случаѣ разрѣшима съ полной увѣренностью. Несомнѣнно, часть фамилій безусловно румынскія: ВоЪі/, Сзога, Кітрап, Озхіаз 4), Ргойап 5) и т. и.; часть—столь Ц "Первая рубрика въ печатной урбаріалыюй таблицѣ озаглавлена «іма тай Прозвище» |Мат. У, стр. 72).

2) Печатаемъ фамиліи точно но оригнпалышмъ документамъ или по сдѣланнымъ съ нихъ архиваромъ Государственнаго архива, д-ромъ Р. М ар о т и, копіямъ. Сомнительное чтеніе отмѣчаемъ знакомъ вопроса: Еіосіа (?). Собственныя имена приводимъ преимущественно лишь тогда, когда они занесены въ данномъ документѣ но большей части въ народной русской или румынской формѣ, но не сплошь въ мадьярской пли латинской. Бъ спискахъ фамилій изъ переписей 1715 и 1720 гг. отмѣчаемъ фамиліи, повторяющіяся въ обѣихъ звѣздочкой-. * Ноіуак: Цифры въ скобкахъ обозначаютъ количество крестьянъ, носившихъ одинаковое имя или фамилію. Не всегда можно установить съ точностью, какъ звучали въ дѣйствительности тѣ или иныя фамиліи. Орѳографія XVIII в. въ Угріи была не вполнѣ устойчива и послѣдовательна. Къ тому, же нѣкоторые писцы держались орѳографіи пе мадьярскихъ, а латинскихъ па мятниковъ (вообще о мадьярской орѳографіи, см. предисловіе къ картамъ). Поэтому, относительно фамилій, смыслъ которыхъ неясенъ, всегда возможны сомнѣнія: Вис/е1а=: Будела или Бучела? Мапиз/-- Написіх—Наниз—какъ произносилось? Кбзап= Кошанъ или Кожанъ? 8ішко—ІІІимко или Симко? и т. и.

3) Къ стр. 47—48. ^ _ 4) В о ( с 2—ЪарШаге; с іо а га— согноШе поіг; с ат р е а п—еатрапиз (СіЬас, Бісііоппаіге (Гё1уто1о$іе ёасо —готаіпе, I, 1870); озіазі—тііііег (Апіопеяси, Бісѣіотіаіге гошпаіи— ігапсаія). ’ ъ) Часто встрѣчающееся у румынъ собственное имя.

20*

308

же безусловно—русскія: Нгіпізик, Кояак, Могог, Кизгпак и т. п. Но такія, какъ ВаЪісз, Бирік, Магко, Реітік и т. д. могли быть и русскими, и румынскими, Коѵасз —и румынской, и мадьярской и т. п., иныя же не легко поддаются объясненію, являются въ документѣ искаженными, или же нѣтъ увѣренности, что онѣ правильно прочтены: Вацаіо, Еіоба (?), 8еѵега (?) и т. п.

• Конечпо, въ нѣкоторыхъ случаяхъ даютъ указанія собственныя имена, исключительно или преимущественно употребляющіяся у румынъ или занесенныя въ документы въ народной румынской формѣ: Ван, Нитііг, Ідірні, Ріпіуе, Ргойап, и т. и. Нѣтъ, однако, ничего невѣроятнаго въ томъ, что въ смѣшанныхъ русско-румынскихъ сёлахъ и русскіе получали при крещеніи румынскія имена—особенно, если священниками были румыны. Бъ урбаріальныхъ таблицахъ и въ переписяхъ доминій помѣщики-румыны могли передавать имена русскихъ крестьянъ въ народной не русской, а румынской формѣ: вм. Мііго—-Витііт, вм. Бащіо—Бап и т. п. Не вдаваясь въ подробности, а вглядываясь въ общую картину, нельзя, однако, не придти къ заключенію, что, судя по фамиліямъ и собственнымъ именамъ, Руссково въ началѣ 70-хъ годовъ XVIII в. было смѣшаннымъ румынскорусскимъ селомъ, съ преобладаніемъ румынскаго элемента, а въ 1715 и 1720 гг. оно, какъ и Русскова Поляна г)— также румынско-русскимъ, но безъ явнаго преобладанія румынъ. Руссково: Урбаріальная таблица: Агйеіап йон, .Топая, Мікаі, Мікіоз; Аг^иеіап Сгубг^у; ВаЪісз Аіеха, Лоп-йгіпііоп, ІлірнІ; Віізхкока Ѵезгіісге; Восіпаз Рейог, Огаѵгіііе, Мікаіу, Хікога; В о] ко Но82й,п; В о і і 8к о-]е (ѵісіиа); Воіія АІеха (2), Хекііа, РаѵеІ-Ргікор, Ріпіуе, Ѵазгііу; Витка 8 Рейог, Іѵап, Лакок, Хекііа (2), Ѵазгііу; Сзопка №екіі;а; Сзога Оубг^у; Бгогй—Бгоя—Вгозг Іігіііог, Іѵап (2), Махіп, Міка^іо, Ріпіуе, Піота, Ѵазяііу; Бирік Гейог; НгІ8ка Нгіког (2); НіпПз Реіго; ЯоІІег Рейог; Нгіпізик Нгіког; ЛеЪак Ѵезгіісяе; Лигіка Ап<1гё]-А1еха, .Такок (2), Урбаріальной таблицы для этого села не сохранилось.

Махіп; Кітрап Лапоз; КіІ2ига Бап; Ко82Іе1уап К0821,уе; Коѵасз Кигііе, Ьириі, Уозгаііе; Кояак Сгаѵгіііа, Еесіог; Кохир Іітаііі; Бекс за—Еекза—Ее 1с за І&паШ, Ргікор (2); Мізка Козгіап; Могог Іѵап; О Іа г Еесіог: Огйеко-]е ѵісіиа; ()8 2Іаз Кекііа, Тітоіі; Рарр Битііги, Іѵап (2), Уазгаііе (2); Реігік Іѵап, Ѵігіік; РгоЛап Магко, Магко аііаз Кекііа; Іііпка ЕеЛог; Бизг Іѵап, Лиг, Кеііпе (іпдіііііпа), Кигііе, Ргікор, 8/ітіоп, Яаскагіе; Бизгпак Опиігі; 8а 1га Еесіог; 8гаѵко Кохта, Маіё; 8гіпко (Іаигіііа, Лига; 82Іапко Ткота; Тгесзка Іѵап. Перепись 1715 г.: Б і 1 с 2 і к * Аіеха, 8ітеоп; Б о (I п а г Аіеха, 8іюеоп; Б0ІІ2 *Іѵгап; Битѣаг *Бап, Іѵ^ап, *8гаи1; І)го2—Б г о з 2 6уог§і, *Еика, *Еири1, 8іеркап; Бирік *Еѵап; Н а и г і з з Лиг; Н і п і с з Уазхеіу; Ногпісхаг *8іер1іап; Л и г і ка Аіеха; К.— —а і з (?) РгоЛап; Коѵасз * Аіеха, Битііг, *Сгге§огі; Ко2ак ЕеЛог; Бекза Битіігаз; Магко Кікога; Рар *Тота; РагЛа Бѵоп; Реігік ЛУазхіІ; Репуазяко—Ріпуевгко Аіеха, Гесіог, Кіга; Еикоѵгапсзік Огі^а; 8гепко Маз2ІІу; 8х1апко РгоЛап. Перепись 1720 і.: Біісзік *А1ехіиз, Б0ІІ2 БетеІгіиз, *Ло1іаппез, Рііііірриз; Битѣ а г *Бапіе1, *82а’ѵѵ1; Бгоз/ Оеог^іиз, *Еикасз, *Уо1р1іап§из; Биррек *Ло1іаппез; Ніпісз Еасіізіаиз; Ногпісзаг 8іер1іапиз; Л и г і к *А1ехапсІег; Коѵасз *АІехап<1ег, *Сгге§огіиз, Раиіиз; Рар *Т1іотаз; Оз 2 1 аз ЛасоЪиз; 8ітко Реігиз. Русскова Поляна: Перепись 1715 г.: Ба^аіо Ѵегіоіоте; Еіосіа (?) Бириі; Оег^еіу *Лиг, Шкога; Яа.ісіик *Ре1га8з; Кигак Рѵап; Місзигка МіЬа^Іо; Реігік Лиг, Мпіа, Кікоіа], *82Ітеоп *Тота; 8еѵега (?) хАпсІга88, Бап, Огі^огі, *І11уа, І\ѵап, Ма1姑, Кекііа; Уез/кап Уез2І; У о] па *Макз2Іт; Уоіоз 1,] и к "ІПуа, Еѵап, *Еика, Реігаз. Перепись 1720 ъ: Ба^аіо ОпірЬгі; Сзигка Мікаііу; Б г о з 2 Еасіізіаиз; Оге^огіиз *Лиг; На^сіик *Ре1гиз; НоіозгсзикЛиг; Кігтоза(?) Кісоіаиз; Кигак Егапсізсиз; Місзигка Локаппез, Маііііаз, Реігиз; Реігік Бетеігіиз, Еасіізіаиз, ОпІ82Іт, Опоріігі, *8ітеоп, *Т1юта8, Уоірііап^из; Р о р о ѵ і с 8 Шсоіаиз; 8 е ѵ е г а (?) *АпсІгеаз, *Е1іаз, Nісоіаиз, Ргосіап, Тітоіе]; У о] па Бетеігіиз, Місііаеі, *Махіт; У о 1 о з 2 с з и к *Е1іаз, *Еикасз, Кекіркиг.

310

Иную картину даютъ урбаріальвыя таблицы двухъ сёлъ сѣверной части столицы, лежащихъ одно подлѣ другого, Рѣчки и Кили чипа. Хотя и здѣсь попадаются нерусскія фамиліи, но,если обратить вниманіе и на собственныя имепа, то получается опредѣленное впечатлѣніе, что населеніе обоихъ сёлъ—русское, какъ объ этомъ свидѣтельствуютъ и другія данныя. Нынѣ Рѣчка и Киличинъ—также русскія. Рѣчка: Ваѣеіз Аіеха, Напііо, Лаі/ко, Вика, Уаз/ііу; Вазігап Ки/ша; 1>е 1 а Іѵан; Війа,]' Аіеха, Іѵап; С/епДга Іѵап, ТЬота; Сі-еІЬііз Маіуі; Іѵапуа Апсігі; Іѵавко Іѵап, 8іеГап; Каігап Ресіог; Кепіуиг НгеЬог, МШа^; КЬепііпес/ Іѵап; К о г (1 а ІІгсіюг, Лигко, Тітко; Кгаѣа Іѵап; Вепізиг Іѵап (2), Реіге, 8/іп\]'оп, Тітко; Магес/ Д'ітко; Мепсі г а 8—М е п сі г а і 8 Апсігі, Тітко; М е / Лас/ко; Р с з / сі с;] 18 а к Аіеха, Іѵап; В а (И с 8 8іеІап; Еотап Іѵап; 8 а] ка Апсіп, Тітко; 8оI)і Котап; Шігсп 8ішоп; ЙикапИв Іѵап, Лас/ко. Киличинъ:

• Ва^сіёіу Ваз/ііу; Ваіе^а МПну, Мікиіа; ВагаІ Каріеса ’); В а г к о с / і Ваз/162); В и г (I и 1 у Уаз/ііѵ; С 1і і т 1 у Кп/та, Ргокир, Тітко; Сзогпе^ Апсігі, Ресіог, Міііа], Реіго, 8іеІап; ЕѵапІ/а— ЕѵапІ/и- -ІѵапІ/а 8іе1ап, Тетко, Уав/ііу; Сг о §■ і 1 у к а Іѵап, Реіго, У аз/ііу; (Згуігеізик Апсігі, Еесіог; Л а п 18 е к IIгеі/; К а п у и к МШа.]; К о п Л г а I Макз/іт; Коѵаіу Вика, 8іеіап; КипйгаІ Нгсѣ/, Вика (2), Уаз/ііу; Вепуа Еесіог, Іѵап (2), Ки/та, Міііаіу (2), 8/епцоп; В и 8 е ѵ і 18 Маіуі; М а к а г і I а Іѵап, Тітко: М а г і п е I я Бапііо, Вев/а, Вика, Ѵав/ііу (2); Ра^сійк—Ро()сіак Нгес/, Іѵап, МіЬа], 8іеІап; РораЛеп Іѵап; Рорасііпеі/ ЕеЛог; Ророѵііз Еесіог (2), Уаз/ііу; Визівак Реіег; Киз/іп Ресіог; 8океіа Іѵап; 8ор,]’ак Аіеха, Іѵап, Лигко, Уаз/ііу; 818 и г Аіеха, Іѵап, Лас/ко; 8 / а с 8 к п 1 у Іѵап (2); 8 / а 8 / і п Іѵап, Уаз/ііу; 8/екегез Ргойап; 8/етко Іѵап, ЛаІ/ко, Мікиіа; 8/епеІ/а Реіго, 8іеіап; 8/пазек Уа8/і1у; 8 / ог) Гдѣ имя, гдѣ фамилія?

2) Оогаіпі Аікігеас Г скеі с—мадьяръ, слуга помѣщика мадьяра.

311_

'

Іуапек Іѵап (2), Ника; ТотіиеІ/ Ѵазяііу; ХиЪапіЬз Нгеіг (2), Іѵап, йаі/ко, Магко, Потаи. Перейдемъ теперь къ русскимъ сёламъ на русско-мадьярской пограничной чертѣ и среди сплошного мадьярскаго населенія. По всѣхъ ихъ, но урбаріальнымъ таблицамъ, имѣются мадьярскія фамиліи, въ большей ихъ части—послѣднія преобладаютъ, иногда почти исключительно. Выше *) указывали мы на невѣрность заключенія Ачади, будто въ ХУІІІ в. „ гіег Катіііеппате зісіі тй гіег ХайопаІіШ гіескі “. Всѣ данныя указываютъ на русскую народность означенныхъ сёлъ, и слова Ачади находятъ, такимъ образомъ, полное опроверженіе. Часть носившихъ мадьярскія имена были, какъ уже говорилось 2), переселившіеся съ сѣвера потомки обрусѣвшихъ и ословачившихся мадьяръ. Другую часть составляли русскіе пришельцы, имѣвшіе, конечно, собственныя русскія прозвища—фамиліи, но получившія въ мадьярской средѣ новыя прозванія, то по мѣстности, откуда они прибыли, то по имени отца, то по ихъ народности (Веіщуеі, Огов/), то по ихъ ремеслу 3). Въ послѣдствіи, при смѣнѣ, можетъ быть, поколѣній, эти прозванія, какъ преимущественно употреблявшіяся окружавшей ихъ мадьярской массой, вытѣснили у ихъ потомковъ первоначальныя русскія прозвища—фамиліи. Кромѣ того, ставъ но необходимости двуязычными, они откликались и па обычныя мадьярскія эпитеты: Ге^ег (бѣлый), Кекеіе (черный), Ків (малый), Ха§у (большой), и т. п. Можетъ быть, сначала эти эпитеты употреблялись вмѣстѣ съ русскимъ прозвищемъ 4) крестьянъ, а потомъ и безъ послѣдняго. Вотъ, думается, наиболѣе вѣроятное объясненіе факта существованія крестьянъ, мадьяръ по имени, но преимущественно говорящихъ по русски и считающихъ себя русскими. Нѣтъ необходимости, конечно, публиковать фамиліи крестьянъ всѣхъ подобныхъ русскихъ сёлъ а). Ограничимся лишь нѣкоторыми примѣрами. *) Стр. 294.

2) Стр. 157, цр. 6.

3) См. выше, стр. 302.

4) Такъ, въ урбаріальной таблицѣ села (X у і г) 1, и е о з имѣется О 1 і Ъ а и N а § у 61 і Ъ а.

5) Только въ Сабольчской столицѣ печатаемъ имена, крестьянъ по переписи 1720 г. изъ всѣхъ сёлъ, по заявленію самой столицы въ „Вегіез Іосотит рогіаіігшй, вполнѣ иля преимущественно русскихъ. Исключеніе это допущено въ виду значительной древности такого категорическаго свидѣтельства.

Сообщимъ также и фамиліи изъ переписей 1715 и 1720 гг. Во многихъ сёлахъ въ 1720 г. очень мало тѣхъ фамилій, которыя упомянуты въ переписи 1715 г., что подтверждаетъ отмѣченную выше подвижность населенія въ началѣ ХѴШ в. 1). Въ иныхъ.сёлахъ, какъ Велятинъ, Чорвата, и др., гдѣ въ урбаріальныхъ таблицахъ имѣются русскія фамилія, по переписямъ, особенно по переписи 1715 г., совсѣмъ таковыхъ нѣтъ. Очевидно, крестьяне, носившіе русскія фамиліи, прибыли сюда позже 1715 —1720 гг. Для болѣе удобнаго оріентированія читателей распредѣляемъ фамилій по тремъ рубрикамъ: а) славянскія, ге8рес&ѵе—русскія (С.), б) мадьярскія 2) (М.). Къ этимъ рубрикамъ мы относимъ такія фамиліи, которыя, съ перваго взгляда, безъ всякихъ натяжекъ, могутъ быть объяснены изъ одного изъ славянскихъ или изъ мадьярскаго языковъ. Остальныя фамиліи мы отнесли къ в) третьей рубрикѣ (0.). Сюда вошли фамиліи румынскія, нѣмецкія и т. д., фамиліи не такъ легко могущія быть истолковаными изъ мадьярскаго или славянскихъ языковъ, фамиліи, очевидно искаженныя; наконецъ, фамиліи, хотя бы славянскаго корня, но весьма обычныя у мадьяръ4'). Несомнѣнно, изъ третьей рубрики, при помощи небольшого измѣненія внѣшней формы фамилій, возможно выдѣлить еще многія въ первую или во вторую группу, но мы предпочли лучше увеличить эту неопредѣленную рубрику, чѣмъ навлечь на себя упрекъ въ произволѣ. Угочекая столица ')•

Бъ семи сёлахъ: Батаръ, Бочковъ, Гете ня, Карачфальва, Кекенюшъ,. Чедрегъ и ІДашваръ — лежащихъ въ русскомъ выступѣ 6) или въ видѣ острововъ— русскихъ по Лексикону, по Шегае іезілніопіаіез родной языкъ— русскій, но крестьяне одинаково владѣли и мадьярскимъ, *) Стр. 159.

2) Вмѣстѣ съ тѣми четырьмя ихъ категоріями, которыя не свидѣльствуютъ непремѣнно о мадьярской національности ихъ носившихъ (см. стр. 302).

3) А также обычно употребляющіяся у малоруссовъ.

4) Какъ К о ѵ а с я.

5) Къ стр. 58, ир. 4. с) Кромѣ Бочкова, прилегающаго къ русской границѣ.

почему и были выданы имъ урбары на обоихъ языкахъ. Въ трехъ сёлахъ: Веля тинъ, Новоселица и Чорната знаніе крестьянами мадьярскаго языка не отмѣчено, урбаръ выданъ только русскій 1). Б атаръ: С.: Роіуак, Ііасіік, 8/егесІа (2), Уеппко] М.: Агбапіті, Бшіаз, БиІГаІизі (2), Ре]82а (2), ОаЬог (2), Карка, Коказн, Беп&уеі, Ма]'ог, Магашагові, ОЬніков, Ого82, 8/611 бві (2), Ти/евв, ТІѵед'ев; 0.: КагаЪа, Конап (В), 8іеШі (2), 8игіп (2). Перепись 1715 гл С.: *Ш)]ак 2). РоІНігак; IV!.: Ооѣгокау, КІ8, АётеЙі, Огз/а§, Ріра, 8/бІбві. Перепись 1720 гл С.: *Но1уак; ІѴІРекеке, Каріаг, Каріа; 0.: 8кагатроіа. Урбаріальная таблиид:

Бочковъ: Урбаріальная табліща: 0.: Іѵасвко, Кгаѵісв, Мика, Уикас« (2); М.: Беак (2), Реі'бг, На^сіи (2), Уігав/й); 0.: Восі/о#, Иапи82, Нагб28І§ап. Ноін/а, Ко/та, Раквпік. Перепись 1715 гл С.: *Ъетев (2); М.: *Рар. Уігавхіб; 0.: Написіх (8), Коѵасв. Перепись 1720 С.: *Ьете8; М.: *Рар; 0.: *НапивНапис/ (В). Г е т е н я: Урбаріальная, таблица: С.: І)апі1о, Бетак (2), Ъикапісв, Нагоз/кі (2), Тітко; ІѴІВеге/паі (2), Вгосіі, Сге^ІМі, БоЬопуі, Бшіав, Наіавг, Рапіа, Иовѵаі, Рарр (2), 82Ш8, 8ѵаЬЪ, Тоік, Ѵаг^и (2); 0.: Вшіок, СзоЬан, Бапсз, 8/акау (2), /вирапу. Перепись 1715 іл 3) С.: Роіуак; М.: Вос/6; Нозгй, ОШі (В), Оговх (8), 8іроз, 8/е§; 0.: Вшіб, Баѵісі, 8ітоп.

Карачфальва: Урбаріальная таблиид: С.: БиЪік, Аокасз (2); М.: Ва^іё, Виа]*бо8б, Нотокі, Кегекез, Ма^г (2), Оіак, Огоз/, Рар аііаз *) Выше, стр. 58—59.

2) Голякъ, см. перепись

1720 г.

3) Въ иереипси 1720 г. Не Іену пропущено.

814

Ого82, Рарр (2), Ривказ, Возіаз, Т6Ш (2); 0.: Вогсзік (4).

8еѵега. Перепись 1715 г.: *) С.: Іуапуіпа, Реігік; М.: Гекеіе, Наііиму, Ха^у, Оіюз/ (2), Рар, 8агасІуэ НгаГѵау; 0.: Вогсзік, К е е е н ю ш ъ: Урбаріалъная таблиид: С.: Ноіуак, Ъетак (В), Моікіііз, Жогог (8), ТегеЪіак (2); М.: Вагпа (3), Вогві, Сзіпоз, Сзота), Свогйав, Беак, Рекеіе (2). Оосіс, Сгоіѣе (5), Низ2Іі, Лапоз, Кагйов, Ьеп&усі, Макб аііаз Ха§;у, ОЪзііоз, Оіаіі (2), Огозг, Оговя аііаз І/аі, Реіезкеі, 8ап1а, 82аЪ6 аііаз Тё^іаз, 8га1аі, Таіаг, ТоШ, Уаг^'и (2); 0.: Коза, Козгіа, Мізка, Топко, 8ітоп. Перепись 1715 г. IV!.: *Всгкев, *Ри4оМ, ІІоз2й, *Низ2Іу. *Ка1іІ>а, Огоз2, РсЙіб, *8яаЬ6, Таг; 0.: Коза. Перепись 1720 г.: М.: *Вегкез, ХЛіІоР, Чішгіу, КарЬа, *8гаЪб, ТбШі. Ч е др е гъ: Урбаріалъная таблица: С.: Виг)а, Впзііб (В); ІУР: І)оЬгаі (2), 8апбог, 826П08І, Т61 (2), Тгіісзок, Ѵі§; 0.: Кази. Перепись 1715 г'. М.: *Огоз2 (2); 0.: *Коѵасз. Перепись 1720 г.: М.: *Огозг; 0.: Коѵасз. Шатваръ: Урбаріалъная таблица: С.: С/арко, Оа/сіік, Пуки, Каисзік, Ко/Лк, Ъетак (7), Рапуизгіік, Ѵсгѣісз; М.: Віказя (2), Ъазхіб, Ъоѵазя, Ма]ог (2), Мікібз (2), Моівяі, Моіпаг, ОШі (2), Оговя (5), Ризяіаі, Згбіібві, Тйяез, ІІѵе^ез, Уаг^а, Уаг]‘и, 0.: Воіуа, Висяеіа, Ізяак, Іѵб, Ъеіа, Макаг, 8рогіа, Зяігіпсза, Тегепіе. Перепись 1715 г.: С,: КиЫік; М.: >::Ас1ог]'атц *Сзог(1а8, Раяеказ, *Реке1е (2), Кегепся, Рісяау, Нозяй, *Ъірсзеу, Моіпаг, *Ха§у, 8яёр, *8гисв (2), ТбЙі (2), Ѵаг&а, Уаг^и; 0.: Коза, Згакапу. Перепись 1720 г.: М.: ‘"Айог^ап, *Сзог(Іаз, *Реке1е, *Ъірсзеі, *Ха§у, Рог, 8яепЙкіга1у, *82йсз (2). ) Вт» переписи 1720 г. КагасзЫѵа пропущено.

1) е л я т и н ъ: Урбаріальная таблица: С.: ИаЬіп, Ніѵіпеіх, Ноіуак (4), НогЬ^апйхкі. Кіороіаг (3), Кгаріосхкі, кара, Петак, Озхііпка (8), Реіизіуік, Ророѵісз (2), Кіс/ік, 8каѵагіс8, 8/ітко, 8х1аѵа, 8/ѵШік, Тагпое/кі; М.: Вейо, Сзегпаібі, СвогЬа, І)еак (2), Бетіап, Піепев, Ніиуоп, Капіа, Ке^ёг (18), Еогів (8), Пубр^уе (3), Не^ейііз, Нігірі, КМаг, КагаЪёпуоз (2), Кесзкёз, Кігаіуііа/і, Кізз (10), КбЬбІ, Кбѵе8Іі§;е1і, Ъикасз, Ма^уаг (2), Магціі (4), Магкоз (2), Магкиз (5), .Мікібз (2), Моіпаг (4), Оіаіі (10), Огоз/ (3), Рарр (8), Роігоіюз (2), Ризказ, Вёѵёзх (3), ВбИі, 8/иЬаі (2), 8хе^1і, ТбНі, Уа^па^і (2), Ѵаг^а; 0.: Вегес/ (3), Схііга (4), Ратізи, Натка, Напка, Папка (2), Ла#сг, КоЬ|а, Коз/Іа, Потё (3), Ріізхка (3), Ри,]ка (2), Рика, 8/а1е1га, Тигс/а, /Іе^аіі, /иЪаІІ. Перепись 1715 г.: М.: *Х)агѵау, *Діепез (8), РоШау, Оибав, *Гап1а, *Реіёг (14), Рогіз (4), Сіегпуёзу, *Сг.огхб (2), І11ё8, Кесзкёз (2), *Кіз (5), Ъеп^уеі (3), *Ма&уаг (2), Маг§іЙі, Магкоз, Магкиз (2), Моіпаг, '"'Оіаіі (10), *Рар (2), *Ро1гокоз (2), *Кёѵёвх, 8хек1епсхеу, Таіоз, ЛУоіпа^у; 0.: Ве~ гесхк, *Схі1га, БоЬоз, Напка, Ко/та, *Пахаг, Ьегта§,ѣ, МеІапка, *Р1ізхка (3), 8і(1б (2). Перепись 1720 и: М.: *Багѵау, Бет^ёп, *1)іпез (3), "Тапіа, *Ре]ёг (6), Тбгіз (2), *СгОгхб, *Кесвкёз, *Кіз, *Маі>’уаг, *Магкиз, *01а1і (2), *Рар, *Ро1го1юз (2), *Веѵёвх, 8/іІаз (3); 0.: *Схі1га, Тахаг, *Р1ізка. Новоселица: *) Урбаріальная табліща: С.: ВаЬіѵасз—Роѣіѵасз (2), Сзегепка, Кихта, Петак (2), Мопсііів, 8хуі11ік (2), Уеіісвка, Уосзка, ХзаЬа; М.: Рагказ (2), Рарр, Раіакі, 8ха1каі (4), 8/апізхІб, Такасз, Таіаг, Тбііі; 0.: І)оѣак, Миг^а, 8и1ка. Чорната: Урбаріальная таблиѵд: С.: Вівхака (3), Во^азз/ Бизгш, Іуасзко, Козкоуісз, КозхІгоЪа, Петак (2), 8х1іѵапісз; М.: Касіаг, Огозх, Рарр, Ве^ёс/і (2), 8хі(1аі (2), 8хісІеі (4), Тагпбсхі, Таіаг, Тогйаі, Тигсхаі, Уадоа^і (2), Уагайі; 0.: Свогѣап (3), Потока (2), Ріізхка (2). д) Въ переписяхъ 1715 и 1720 гг. пропущена.

Перепись 1715 г.: М.: Гекеіе, Кайаг, КиМуа, Моіпаг, ОШі, 0го§2, Вхеіезкуеі, *Та1аг (В), Уа]па§у; 0.: Коразя, Коуасз, 8611а, *8огЪап (4). Перепись 1720 г.: С.: Панко, Петкб; М.: *Таѣаг (В), *Ѵ.а]па^ііі (2); 0.*. *8огѣап (3). Береженая етблица ])-

К в а с о в о: Урбаріальная таблица. С.: Нарак (В), І^паіу, КІіішішсс/, Тигапіп (2), Тітко, Уагсзак, Уеіісзко; М.: Літаві, Вапуаі, Вііксі (5), Впііазу Ксгекез, Моіпаг, Огошіі, Рарр, Вовіаз, 8а1апкі, Таграі (2), ТоШ (2). Перепись 1715 г л М.: Вёгез (4), Пару. Перепись 1720 г.: М.: Вепс/е, *Вёгез (В), Сзопіоз, Моіпаг, Пару, 8яаЬо, Уаз. Гомокъ 2): Урбаріальная таблица: М.: Вёіпуезі, Ертезі, Ге]е8, Гекеіс, Кіз, Бепруеі, Ма]ог, Огоз/ (2), Воза, Тигі, Ѵёкопу; 0.: Мек1е8. Чума 2): Урбаріальная таблица: М.: СяітЪаІтон, ІНуёа, Кіз, Рар (5); 0.: Наісза, Ноісза, Карііап (4), 8агап. Про Ева со во мы высказались, что, судя по фамиліямъ крестьянъ, въ немъ „и русскіе и мадьяры были одинаково представлены" 3). Какъ мы видимъ, десять лицъ носятъ фамиліи рубрики С., восемнадцать — рубрики М., но мы думаемъ, что 5 Віікеі были русскіе переселенцы изъ русскаго села Бѣлки (Вііке) той же столицы. Дамо ц ъ:

Земплиненая етблица 4).

Урбаріальная таблица: С.: Вагіко, Когтіііа (2), Кояак. Місяік, Оізаѵзякі, Опбегсзак, 8ізка (2), 8/а]ко, Теіко, йеіепак (2); М.: Сзігпшііа, Сзопка, Неітесяу, Бепруеі, Ілікаів, ]) 2) 3) 4)

Къ стр. 82. Ноток и Сзогаа въ переписяхъ 1715 и 1720 гг. пропущены.

1і. с. Къ стр. 84.

317

Кетез, Вас/, 8іке1, 8гаЪб (2), Тбйі (3); 0.: Вобпаг, Вихаг, Сяеіо. Перепись 1720 г.: М.: Вигба, Сзопка, Еекеіе, Рар; 0. Кагапу, Сібаг (?), Опба. Д о б р а: Урбаріальная таблица: С.: НгіЪоѵ8/ку, Каігіпсзак (2), Ошіег, Опйегсзак, Васіѵапз/кі, 8/оІак; IV!.: Сзопка, На](1и; Нагап^о/б, Кегіёз/, Моіпаг, 8/ііа8, Тбкіі (6); 0.: Ко/та, Іл$а (8), КаЪогі, Каѵег, Раз/Іог (2). Перепись 1715 г.: С.: Киріп, *Ілкивіс8; М.: *ВоЪгау, Еегепс/, КІ88, *ТоВ. Перепись 1720 г.: С.: ЕеПуко, *Киріп, ’''Ьаіки8ІС8, Васіѵапвгку; М.: Віка, *Бокгау, КаДа, Кегіез/, Раіос/у, *ТоВ (8).

Серда гель: Урбаріальная таблица: С.: Бапко, Баѵкіоѵз/кі, Наѵгііівак, Ко1е8/аг (2), Когііаг, Коз/аіізек, РгекікаДо, Воюап; М.: Агсіб, Сзерге^і, Сготроіу, Беак (2), Е^гі, Неітес/і, Ликаз/, Капая/, КІ88, Ьикаія, 8ігоз (8); 0.: Вепуб, Вобпаг, ВбгіІ8? КоѵаХз, Опба, 8іее/б. Перепись 1715 г.: М.: *Вігез, С/отра, Еагказ, Ееке, КІ88. Ка^у (3), 8апс1ог, 8/икау; 0.: *Вогі1/а, Наіс/ (?), Ос/а (?). Перепись 1720 г.'- М.: *Вігез, Масіагак, 8ап(іог; 0.: *ВогІ8а, Кобога, 8/1и1іау.

Ч е к е: Урбаріальная таблица:

С.: Ікпаі, Ко/ка, Киски, Вепко;

М.: Вихаі, Сзі/табіа, Бегс/о (2), Кетесзі, Тбік (2), Уаг^а; 0.: СЬат. Перепись 1715 г.: С.: *Ьекапу; М.: Сзогі; 0.: *Ко1ка. Перепись 1720 г.: С.: *Еекап; М.: 8/агѵа8, ТоШ; 0.: Ваз/Іог, *Киіа. По переписи 1715 г., въ Нехваль-Ііолянкѣ ^восемь крестьянъ носятъ малорусскія фамиліи: Ророѵісз, Ри/о, Мікпеѵаі, Маіусзаі (2), ВеЪгасзаІ (3); особенно характерны три послѣднихъ 2). Фамиліи остальныхъ семи могутъ быть и 2) Къ стр. 123.

2) О таковыхъ см. Франко, Причинки до укра'інськоі ономастики (Наук. Збірн., нрисьв. нр. М. Групгевському, 1906, стр. 200 и сл.).

_ _ Г) 18 _ _

словацкими и русскими: Вепуо, йасько (д. б. Ласгко), Коѵасв (4), 80ІІІ82, такъ что правильнѣе считать село русскимъ, какимъ оно и указано у Бе ля. Сатмарекая и Бигарекая столицы *)•

- Вашвари: Урбаріальнал таблица: С.: РиЪасз (В), 82Ііѵка (2); М.: Арау, Агапуов, Вгойу, Боітапуоз, Епйгбйу, Риіеііеп, Низгіу, Кагйаз, КІ88 (2), Майагазя, №а$у, ОЪзіІов, Оіак (2), Раііпказ, Реіеу, 8агкогу, 8яапІ87;1ау (2), Ц]Ъагйу (2), ІІѵе^ез, Уегез (2); 0.: Вегкан, Во^уа, Вгойап, Бгай (8), Оизгкау, Ноііока (2), йа^ег, Кас/іЬа, Моійоѵап, Реіег, Вакгшсга. Перепись 1715 г. 2): С.: *І)апко; М.: *13агпа, Вагосиі, *Свар, СгіЪаг, *Кізз, Ьавгіб, *Ьбсз, Викасв, МагЬоп, Огози; 0.: Еііі^а. Перепись 17,20 г.: С.: Сзегевіапко (2), *Бапко, Виіо; М.: *Вагпа, Виіоз, *Сзар, Бегзу, Низіу, Кёрігб, *КІ88 (2), Восзу, Майау, Ка^у, Вапйог, ТаІі$а; 0.: Войшіг, Викасв, ■Сііаг, Вояа, 8/ак1ап, Уаз/іка.

Д ержъ: Урбаріальнал таблица: С.: Виіо, ЬаЬісз, 8кгірак (2), 8/ѣапко (2); М.: Ва1о$, Вёгсз, Вгосіі (8), Ветеіег, Еага^о, Нійе& Кароз, КІ88, Кбѵёг, Майау (4), Мадуаг, Меііез (2), Мезіег, Моіпаг, Мшікасзі (2), Уа^у (8), Оговг (2), Рарр (2), Росзі, Ри'8ка8, 8апйог, 8яа1ю (2), Згакаіз, 8/а1ко, 8хе§ейі,

Тбік (2), ЦіМизі; 0.: ВаЪа, В этапу, Войпаг, Біс/ко, Когта, ВепІ8ё8, Махін, МоЬасз, Моіюсз, :№овка, ОгЪап, Вак, 8/отаг, Уакег, Уёкзб, /екап, /6(1. .Перепись 1715 г.: М.: ^Сзогйаз, Рекеіс, *()гозх, 8ап1а. Перепись 1720 г.: М.: *Сзогйа8, Оетну, Майау, Ма^ѵ, *Ого8х, 8ха1кау, 8/апіб, Уа]і; 0.: Йигаз, Мокііёв (?), Рика* II е н и с л е к ъ: Урбаріальнал таблица. С.: Ваіаіко, Сзегпак, Бесика, Кгіѵаіз, Мікііа, Мийга (4), 8хсзока (2); М.: Ас8, Вата, Свогг) Къ стр. 86—90.

2) Всѣ въ рубрикѣ; айѵепае.

Лаз/, Оубгі, Ре^есіііз, Кагав/і, Кігаіу (2), Кізз (8), Кбшіуи (2), Ьеп^уеі (2), Мёз/агов, Моіпаг (8), Ха&у, Огоз/ (5), Рарр (2). Росзі, Вас/ (8), Вопіб, 8аі‘гапу, 8/агѵаз, 8/еІез, 8/бке, 8/йсз (8), Тапіаз (2), Тбііі (8), Уегб; 0.: ВаЪа, Сзока, Л ибо 8, Кекуо^Ла, Кіі/тбз, Моіеіа, ОгЬап, Вота/. Перепись 1715 г. ]): С.: Ваіаіко, Різ/апко (8); М.: *ВагЛі, СзогЛаз, Кагаз/у, Каіопа, Кебѵе/Лі, Кігаіу, Кіз (8), Вакаіоз, ЬбкеЛ, МаЛаі, Магтагозі, *Мез/агоз, Мипкаскі (8), Карког), Кітсіііі, КугесПиш, Огоз/, *Рар, Риз/іау, 8/бсз, Ѵак; 0.: ВоЛпаг, Рес/і, КеІеѣоЛа, КеІеѵоЛа. Перепись 17,20 г.: М.: *ВагЛі, Маіаіііі, *Мез/агоз, Куаіка, *Рар, Тіібіі, Игу, ѴаЛбсх. Ачадъ: Урбаріальная таблица'. С.: Ншіак, Місііаіс/б, Рапкб, Тоіпзік; IV!.: Апіаі, Васзі (2), Ва1о§ (5), Вегез, Воре, ВбгІіагап^', Вбз/оппёпуі, Сзаіб, Сзоѵаг^б, Ретеіег, Регзі (2), Рекеіе, Вііібр (2), Наісіи (2), Не^еЛііз, Нкіе#, Низ/іі, Лакаі), Лиііаз/, Каіопа (2), Кегіе (2), Кізз, Косзіз, Копуагі (2), КорІ8 (2), Коз/огоз, Коѵаз/пау, Кгаіс/агоз, Рака іо 8 (8), Каззи, Моіпаг (2), Ха§у (4), Ка§уеІіеіб (2), Кетеі (2), Оіаіі, ()гоз/ (2), Огі (2), Рар (2), Пася, Н%о (2), Вопіб, 8апЛог, 8іроз, 8ігоз, 8ото$уі (2), Воѵапѵ, 8/аЪб (8), 8/апіау, 8/агка (8), 8/еІез, 8/бке, 8/йсз, 8/ѵіпуагі (2), Тбііі (8), ЦіМизі (8). ІІѵе^ез; 0.: Ваіазко, Ваіе^а, Вагапу, Веіе, Вііа^', Роіюпа, РоІЛі, Рпс/кб, Оеіе&ап, Ке1сѵа]Ла, Когатоз, Кекка, Огіші, Віпуб, 8/іріпа1б, 8/ріпа1б. Перепись 1715 г.: С.: Сзогѵак; М.: Лика8/, *Кізз, Каріапу, Ьаззб, *Ка§у, Огоз/у, Розіаі, Тбі, 8іроз, *8/агка, УагаЛу; 0.: Ва%а, Ватіко, Во&ошёгу, Рогѵа^е, Ріпка/ .Перепись 17,20 ъ.\ С.: Вегес/ку, В1а§а (2), Виіасз, І)апкб (2), 8/иоік, Тіпко; М.: Апіаі, Ваіо^к, Вегез, Сзегѵаку, РеЛау, Рогову, Рекеіе, Ногѵаііі, Нпз/іі, *Ли1іаз/, Кегіёз/, Кізз (2), Кгасзау, Моіпаг (2), *Ма§у, (8), Куігі, Куіге^уІіа/і, Огоз/, Раіоіаз, Рар, Росзі, Ризказ, Возіаз, 8ікоз (2), 8/аЬб, *8/агка, 8/ек1епс/еу, 8/іпа1б, 8яйке, Тбііі (2), Уа)па^Ьу, УагЛау, Уегевв (2); 0.: Веіе, С/іпе, Рисзоз (?), Киргезка, Ѵопі/а. О Всѣ въ рубрикѣ: асіѵепас.

320 Сабольчская етблица А

а) Вполнѣ русскія поселенія:

ВёИек: Ваіо^іі, Сзбх, Воіюга, Егепуі, Еага^б, Еекёг, Рексіе (2), Кізз, Козягф, Ка^у (3), Маркой, ОЫесІа, Огозя (2), Рар (2), 8хёр, 8/орога, Уегб. В и 11 у: Віііагу, Вобак, Ватосхку, бапсзу, Кізз, Коѵасз, Кигіа, Мёііез, Огозя, Рар, Зяіёсзб, Зхіісв, Тонна, ТоШі (2), УегеЪЪ. Кегез: Еекеіе, Кесзказ, Огозя, 8/а11а. Ріііз: АЬпазу, Вакіау, Вопіз, Схііб, СзеЫІ, Бегсзу, Виіюпа, Не^есійз, Кбѵезсіу, Моіпаг, Ка^у, Ка^озз, 8апіа, /арко. (Магіа) Рбсз: Ваікапу, Кеѵёіу, Кізз, Кисзтаз, Рбсзу, Вася, ТбШі (2).

8 / а Ь о 1 с з: А^апіу, Вагпа, Сзішііозу, Еагказ, Кого, МаВіё, Моіпаг, Мика, 8яё1ез, Уаггб. Тітаг: Ваікапуі, Ви^уі, Веак, Кегйіб, Кисзтаз, Оіаіі, Вася, 8бгРМ, 8гактагу, 8яі1а$уі. ВуТаІи: Нс^ебиз, Кізз, Коѵасз, 8и1уок, 8/бке. б) Почти исключительно русскія:

Ваіза: Вагпа, Ееісзз, Кесзкёз, Кізз, Коѵасз, Мёзяагоз, Уа,§у, Оіаіі, Огозя, РоІіпсяу, ВаЪЪ, Возіаз, ТбШі, Уаг^ііа. Оеізе: Ваіо^іі, Вігезз, Висіаі, Встеісг, Еекеіе (2), Кізз (4), Коята, Масіаі, МаДШ (2), Могіся, Ха§у, Кб^габу, Оіаіі, Оѵе^сз, Раіі, Рагазяпаі, Кизяка, 8ікеМ, 8ябке, ТбШі (2). Кагазя: Вогзозз (2), Вгбсіу, ІУука, Вапу, Випкипз/ку, Рекеіе, Ііісіі, Шуёз, Кізз, Косзапуі, Коріпі, Коѵасз (2), Варосзка, Ееп^уеі, * Ка^у (2), Ріека, 8/ошаг, 8яйсз, ТбШі. Ёг-Кепёя: Асз, Апіаіі (2), ВаЬа, Во^отёгу, ОаП, Ііогѵаііі, Кізз, Кбѵёг, Ебкозз, Моіпаг, Каау, Оіаіі, Тбгбк, Уаг^ііа. в) Преимущественно русскія:

Аіак: Рагказ, Еізяіез, Ѵбгбзз. Агапуоз: Вбтбібг, Роггб, Не^ебиз, Киіка, Мебѵе, Моіпаг, 8ап1а, 8яйсз, ТбШі. Веззепубб: Кізз, Огозя (2), 8яаѣб, 8яагая, Таіраз.

5) Къ стр. 171.

_321_

Ьеѵеіек: Ася, Ар)ок, Весіб, Сзапак, Сзиіога, Вексіс (8), НогЪася, Лиііазх, Кахир, Кегіёях, Ка^у, Куігс^уііаху, ОгЪап, Огозх, Рисзі, Рияказ, 8іксі, 8хотаг, 8хібсхб, Токаг (2), Ѵаг^Ъа, Уіпсхе. Во ѵб-Рсігі: Р)іг6, Ѵагрііа, Ѵідіі. Карког: Войшіг, Сзігке, Схііга, Ботокоз, Коііпіся, Копйог, Вогіпсх, Мо&уогбзу, Ата§’у, 8апіа, 8/бке (2), Тітко. Ііасх (ТТз) Рскё гіб: Азхаіоз, Васзу, Ва1о§Ь, Вогхаз (4), Вгосіап, Рагказ, Недесіия, Ні(Іе§іі, І^паЙі, Ішге, Лекяя, Лпііаях, Кія я (2), Кохша, Ьеп§уе1, Магко, Меяхагоз, Ка^у, ОІаЬ (2), Огозх (2), Робг, Розіа, Касх, 8хаЪб, 8хі1а#уі, ТбШі (2), Тогбк, Уаг§’а, Уаззайу. Тііазз: Рахеказ, Ро^агазу, Кізз (2), Когпісзкі, МагіЬа (2), Огозх, 8хапібі, 8хіІа#уі (2), 8хііс8, Таг.

V а 8 8: Сзіхтахіа, Лиііазх, Огозх (2), Еасх, 8іЪгік, Такасз, ТбШі (2), Уазз. ^аікосі: Рахеказ (2), Кізз, Кёпагсі, Месі^уез, Ка$у, Огозх, 8хаЪб, 8хйсз. Перейдемъ теперь къ остальнымъ поселеніямъ, относительно которыхъ находятся бъ изслѣдованіи ссылки на это приложеніе. Унгварекая столица 1).

Б а р а н и п ц ы: Урбаріальная таблица: С.: Вепуоѵзяку Лапоз, Уазхііу; Воіеіка Гейог, Нгісх, Лапоз; Бапко Вазіііиз; Накаѵеіх 8іерЬапиз; Нагасхко Уазхііу; ЬІіЬаІоѵ Уазхііу; НогЪасз 8іоіап; Ногой Лоаппез; Ігапуоѵ Оіеха; 8о8к6 Лапкб; КозхігаЬа Лапко, Лоаппез; Кипік Ласхкб; КаЬко Міііаіу; Ьарко Місііаеі; Ре 1 г и ну о ѵ іііуко, Раіко; Ророѵісз РеДог; Киясзак Оіеха, Уазхііу; Кияхіпко МіІіаДо; 8сзхісгак Мікиіа; 8хпю1уак Мііго, Раѵеі; 8х ѵіііу ак Іѵап; Т і г р а к Лоапнез; Тагапсзісз Ласхко; \Ѵу а Іка У7" азхііу; М.:Ва11а Сгуог^у, Іяіѵап, Лапоз, Міііаіу; Ра Іѵап; Моіпаг Лапоз; 0.: Вспуоѵзхкі Тогйау; Сггіііо Ласхко, Уазхііу; Ко іа ІПуея. Перепись 1715 г. 2): М.: Ваііуа, Кеп^уеі, 8/іІѵаязу.

Ц Къ стр. 74—75.

2) Бъ переписи 1720 г. Вагану а, какъ „роззеззіо поЫНіагіз", пропущена.

21

У> 2 2

Ч а с л о в ц ы: С.: Н а и і і 8 Оуог§у; К1 и і 8 к а Оуог^у; Ьас/кб «Тапкб> Ргокор; Мегко Іѵап (2), Міііаіу, Реіго; Nеуіс/кі Апйга8, АікЗгеас гсіісіа; Ройо.ітіі/ Рсіго; Вий/ійапйгкі Наѵгііо; З/егейпуапзгкі 8ап(1ог; Вятеіапка Дапоз; ЯиЪаіу Оісха, РеПо. М.: Раяёказ, Натав, КІ88, • Реп^уеі, Ідікасв, Раіакі (2), Ріпкбс/у (2), ТбЙі. 0.: Нипука, Кикіа, Рипуко, ІІеЬгезй (2), Ѵауіші (2). Перепись 1715 г.: С.: *Хеѵіс/ку, ЧЧгоѵснак; IV!.: *Ва1а88, *Ке1енюп, *Ого8й (8), ТбЙі. Перепись 1720 г.: С.: Кіітсзак (2), *Хеѵісяку, *Рігоѵсзак (2); М. *1>а1а8, *Кс1етсп, КІ8, МаЧіё, *Ого8я (8), 8яаЪо. Въ виду того, что въ Часловцахъ большее число лицъ, чѣмъ въ Барапинцахъ, носятъ фамиліи рубрики !ѴЗ., мы остереглись отнести Часловцы къ русскимъ сёламъ. Но такъ какъ въ Часловцахъ изъ всѣхъ крестьянъ съ фамиліями рубрики С.—50°/о, а М.—только 28,1°/о, то возможно, все таки, что и въ Часловцахъ русскіе преобладали Д. Изъ остальныхъ трёхъ сомнительныхъ пограничпыхъ сёлъ, въ Долгомъ и Минаѣ, по фамиліямъ крестьянъ, русскіе преобладали 2), въ Радванкѣ же оба элемента, русскій и мадьярскій, были одинаково сильны: Урбаріальиая таблица:

Долгое: Урбаріальпая таблица. С.: Оуигнкіак, Теѵсзак, Койхй, Ророѵісз, Тетоѵзгкі; М.: Кеіѣёзя, 8иаЬб, Згуагіб; 0.: Ргі/кб, Оаіа^уі, Оапсяб, Нгевап, Ранено. Перепись 1715 г. Д: С.: 8якиЪа; ІѴЗ.: Коѵасз, ЬіЧау, 8га1оп; 0.: Кіівіуо.

Минай: Урбаріальпая таблии,а\ С.: Р е (1 о ѵ і с 8 Ьас/ко; Н. Оіехо; МіиІгеД—Масіге.і; N о у а к; 8 я т о 1 у а к Тітко Нгіся; М.: КІ8, Тб.Ш, Ѵегез; 0.: Сгуигі, Коѵасз, 8НЧаи, Тгоико (8). Перепись 1715 г. *): С.: Ггатіко, Ноіуак, Оіехо: М.: ТоіЪ. О “) ) 4)

Въ Б а рани идахъ 1-хъ—75,б°/о, 2-хъ—14,6°/о. Нѣкоторыя фамиліи въ рубрикѣ О, могли имѣть и русскіе, Въ переписи 1720 г. пропущено. Въ переписи 1720 г пропущено.

оиі с8 Л азіі; Магіі, Огозя,

323

Радванка: Урбаріалъная таблица: С.: Веіі, Епіісз, Сгаіаійа (2). Кгисзік, Ророѵісз, Ргокор; ІѴІ.: Сі-есзі, Не^уез, Лиііазх (2), Маіогоз (2), Макб, Вакос/у; 0.: Виго. Перепись 1715 г. *): С.: Нгісяко, Шіцак, Копіап, 8хаЪгіс8; ІѴІ.: 8хйС8, Тбгбк. Если бы вполнѣ отождествить имена съ народностью, то въ 1774 г. были бы Баранинцъг, Часловц н, Долгое, Минай преимущественно русскія (въ 0.—могутъ быть славянскія фамиліи), Радванка же—мадьярско-русская. Торнянекая етблица 2). Гачава:

Урбаріалъная таблица'. С.: СзегЬак, Сзегѵені, Бейог, Но(1егшаг8/ку, ІІгісхо, Нгопкяак, Когсзак, КоІезхаг (6), Реіго (2), Роіуак (8), Ро])Оѵіс8, Рогасхкр Роізаіко (2), Гіизхпак, 8рак (8), Зіовхак, 8хікога; !ѴЗ.: Оѣегеініа, Когтоз, Кигисщ Ма§уаг (3). Раізаі, 8заЪ6 (2), Ѵаг§а (2); 0.: Коѵасз, Бшопуі, Маіога, Раѵок, 8енкап (?), 8хі;аш (?), Тогіз/ко, Уегпаг (8).

Хорватикъ:

.

‘

в

Урбаріалъная таблиіщ: С.: Сзегѵепуак, Сзіткіапа геіісіа, Ноііуак, Ногнуак (2), Лтаі, Козіуб (2), Ілзоѵзхку (3), ОсисІак, Рора.сіісз, 8кіІю, Йхесііісхку, Тііісхку; М.: Агѵау, А/іта(2), Вапуазх, Сзшпасііа, Нгоіозз (2), Не^есіііз, Неуёгі, ЛпМзз (2), Ма^уаг, Раііаі (4), 8хаЪ6, ТоЙі (5), Ѵаг§а; 0.: С/лп§Шп§і, Раз/іог. Въ Гачавѣ въ рубрикѣ С. 73,8°/о, въ рубрикѣ М.

26,2°/о;въ X о рва тикѣ—въ первой В 90 /о, во второй—56,1%. Хорватикъ теперь мадьярское село; возможно, что и въ концѣ ХУШ в. въ немъ было извѣстное количество мадьяръ. Бачъ-Бодрогекая столица 3).

Куцура: Перепись 1715 г.\ *8гіта Кйс^игас/, *Ш1І82а МапоДоѵіс8, *Шза Ѵріаіоѵісз, Васкуе Кпіріпёсз, Макзяіп Кисяигап. Л Въ переписи 1720 г. пропущено.'

2) Еъ стр. 91—92.

3) Еъ стр. 92.

2Г

324

Перепись 1720 г.: *8гіта Кисгнгапіп, *Мі1І82аг Мапо]Іоѵісз, Угаппуа Коііаг, Озяіап Угаппасг, Кайова КоЫІесг, Макзгіп Машуіоѵісз, *Уеза - Упіаіоѵісз, 8тѣерап буарізісз, Сга^іп КіПуапіп, Уезяеііп Сгуигісзісз, 8/іапко Коііаг, Сгунка Реіакоѵісз, Воза Тисяаіоѵісз.

Керестуръ: Перепись 1720 г.: Сяѵуб 8яіагі кпёя, Уазгаііа КегезяШгася, Бо^а Коѵасз, Макзиіт Сгоіозяеіапіп, Рапа (?) Роіуепіп, ВаНозга 8<таза, Зяйуеп ВкшчЗза, Козісз Мііа, Кгізгѣа Кегезяіигасг, ІІ§гіз Меікбѵісз, Бетеіег Коѵасз. Перепись 1720 гл Васіозгап 8(газа, ВаНозяаѵ Ц^гіззіп, Віз/Іа Магкоѵісз, Шкоіа Вегезапуіп, ВоЪгозаѵ 8егепузапіп, МіВаг Сзегѵепсзавіп, Зяѵд'а Ееісіѵагасг, Мізко ЕеІНѵагася, Лоѵап НаіПпк, Во^а З/гётася, 8/Ціап Сзигсзіп, Раіко НеНзяизапіп (?), Нгіппуак 82Іагікисх (!) '), ТІ^Іезза Лигіззап. Урбаріальныхъ документовъ для этихъ сёлъ не имѣется. Въ настоящее время у русскихъ крестьянъ въ Куцурѣи и Керестурѣ обычны мадьярскія фамиліи: Агѵаі, Егсіёіуі, Кёсзкёз, Мипкасзі, УуагаНі, 8бз, ЗяаЬасІоз, 8яі1а§уі и т. п.2)'

г) Вѣроятно „зяіагі кпв2“.

2) Васв—Вос1го§ ѵагшедуе топо^гаркіаіа, II, 81оѵ. РоЫ5. XIX, стр. 556).

стр.

406 (переводъ въ

КАРТЫ, ПОПРАВКИ И РАЗЪЯСНЕНІЯ.

Для изготовленія картъ Д мы обратились къ наиболѣе близкимъ по времени къ Лексикону картографическимъ изданіямъ: отдѣльныя карты шести столицъ 2) скопированы съ картъ атласа Гёрёга 1802 — 1811 ,{), общая же синоптическая 4)—съ карты Липскаго 1806 г. 5). Для удобства оріентированія, мы добавили на картахъ названія нѣкоторыхъ городовъ и мѣстечекъ, пропущенныхъ въ Лексиконѣ, заключивъ эти названія въ скобки. Пріуроченіе названій Лексикона къ той или иной мѣстности па картѣ во многихъ случаяхъ было довольно затруднительнымъ и потребовало значительнаго количества времени, отчасти въ слѣдствіе весьма большого числа ошибокъ въ Лексиконѣ, главнымъ же образомъ—въ виду несовпаденія административнаго раздѣленія столицъ Угріи въ 1778 г. съ ея раздѣленіемъ въ началѣ XIX в. 6). ’) Отпечатаны онѣ были еще въ Апрѣлѣ 1909 г. и, въ количествѣ около 80 экземпляровъ, оазослапы интересующимся вопросомъ лицамъ 2) Мараморопіской, Угочской, Бережской, Унгварской, Земнлинской и Шариптской. Для Сшіінской столицы мы сочли излишнимъ составить особую каргу; въ Лексиконѣ упомянуто лишь 14 ея сёлъ съ господствующимъ русскимъ языкомъ. Эти русскіе острова показаны на общей картѣ.

3) О о г о Ма»уаг а.ІІаз, агаг та§уаг, іюгѵАѣ ез 161 ота§ок ѵагтедуеі ѣ зхаѣаіі кегйіеіеі ез а’ Ьаіаг-бггб каіопаза^1 ѵпіекіпек ко/опзе^ез ев кйІопоз ІаЫірі, Уіеппае, 1802—1811. Нами внесены многія поправки по гораздо болѣе точной картѣ Липскаго. Карты атласа Корабинскаго 1804 г., слишкомъ мелкія но формату, да и вообще не особенно удачныя, не годились для пашей .дѣли.

4) На ней добавлены также вполнѣ или отчасти и тѣ столицы, въ коихъ сёла русскія или смѣшанпыя пе занимаютъ болѣе или менѣе сплошной территоріи, а являются лишь отдѣльными островами. Въ виду малаго масштаба карты, мы перемѣтили острова цифрами, списокъ же названій солъ даемъ ниже.

3) ІЛ р з 2 к у Марра ^епегаііз геупі ТІипдагіае рагііипкіие айпехагит, (’гоаііае, 8Іаѵопіае еі СопіІпіогит МШІагіиш, Ма^пі ііет Ргтсіраіиз Тгапзуіѵапіае, РезІЬіпі, А. МБСССУІ.

6) Объ этомъ см. выше, стр. 2 ир. 2- Особенныя трудности представляло нанесеніе на карты поселеній съ тождественными или почти тождественными названіями: А Ь г а к а т і'а 1 ѵ а и А1) г а Ъ а п у 1‘ а 1 ѵ а, О ег а 11 и О і г а 11, многочисленные В і 8 / 1 г а, Вико с 2, Р о г и Ъ а,

828

Въ Лексиконѣ названія городовъ, мѣстечекъ и сёлъ, всѣ безъ исключенія, имѣются лишь въ рубрикахъ Ііпдиа Іаілпа, Ііп^па Іішщагіса и, по большей части, въ одной и той же, мадьярской или мадьяризованной формѣ. Въ виду этого, мы и на нашихъ картахъ держались той же мадьярсно-латинской, такъ сказать, оффиціальной номенклатуры. Кромѣ желанія въ трудѣ, основывающемся на оффиціальномъ, какъ Лексиконъ, документѣ, сохранить оффиціальную номенклатуру, насъ побудило къ этому еще и то обстоятельство, что въ рубрикахъ Інщиа гиіііепіса, Інщиа; зіаѵопіса названія помѣщены далеко не, всегда и весьма часто въ искаженномъ видѣ *); нерѣдко въ нихъ прямо повторено мадьярское названіе. Кромѣ того, установленіе правильной формы русскихъ названій, какъ это вил,но изъ разъясненій, предпослана хь Списку ихъ, надолго задержало бы изготовленіе картъ, а вмѣстѣ съ тѣмъ и окончаніе изслѣдованія. И въ мадьярскихъ названіяхъ въ Лексиконѣ имѣется весьма много отклоненій отъ современной намъ мадьярской орѳографіи 2): онѣ состоятъ, главнымъ образомъ, въ пропускахъ надстрочныхъ знаковъ надъ долгими гласными 3) и въ неправильномъ сочетаніи буквъ для обозначенія свистящихъ и шипящихъ звуковъ 4). Многое, по возможности, было исираР о г и Ь к а, Л о 8 ъ і о к а іг т. и.; часто въ одноименныхъ поселеніяхъ употребляются различные языки. Для болѣе надежнаго оріентированія пришлось на нашемъ экземплярѣ атласа Г о р ё г а цвѣтными карандашами предварительно отмѣтить поселенія отдѣльныхъ въ Лексиконѣ округовъ (ргосе«8іі8) столицъ іг дистриктовъ домиыіи. . *) В е с 8 к о ѵ вм. В о с 8 к о ѵ или Б і с 8 к і ѵ, В і 1 о у С / г о к,] вм. В і 1 а Схегкоѵ, Боѣо ѵіс8, вм. ВоЪоѵівсзе, С я іи а <1 но вм. Овіпа§' у із‘ е ѵ о, И и к 1 ѵ у вм. Н и к 1 і ѵ у или II и к і і ѵ е, 8 е 8 і п а, вм. 8 /. ѵ іп у а, 8 % ш о к п і к вм. 8 / ш о 1 п і к, Т с г с с / о е вм. Т е г о 8 / ѵ а, У о 1 у а Ь а 1э о г 8 к у вм. У о 1 у а Б а Ь о г 8 / к а и т. и.

2) Особенности мадьярской графики: различаются долгіе и краткіе гласные: а—а, е—с, г—і, о—6, 6—д, и—гі, іі—щ сз—ч, с^—ц, 8—ш, 8%—с, 88%==сс, %=з, 7у8=ж, у обозначаютъ мягкое произношеніе предшествующаго согласнаго: пу~\\ь Іу~Л’, іу-=і\ и т. д.; уу—сІ’\ иногда у~-і.

3) Б а 1 а 8 ѵ а § а « вм. В а 1 а ъ 8 ѵ а $ іі к, В е с / а 11 у а вм. В с с ъ а 11 у а, К г і ѵ о 8 с 8 а п у вм. К г і ѵ о 8 е 8 а п у, Б о Іа 1 ѵ а вм. Б б I а 1 ѵ а, 8 ъ а 1 о к вм. 8/а1ок и т. п. Особепно часто опущенъ знакъ ' въ суффиксахъ 6 и осъ: С е г 1 а с Іі о вм. (I е г 1 а с 1і б, М е б ѵ е (1 о с ъ вм. М е б ѵ е (I б с ъ и т. и. Замѣтимъ, что формы названій, свободныя отъ ошибокъ, но ие совпадающія съ ихъ современнымъ написаніемъ, сохранены нами въ неизмѣненномъ видѣ: УагаПуа вм. Уага^'а и т. и.

4) В і 8 і ѵ а вм. В і 8 /Л г а, В с с 8 вм. В 6 8, II а 8 8 і п а вм. Н а и 8 і н а, М о (I ѵ е с / а вм. М е б ѵ е и з а, 8 е т ѵ і 8 вм. 8 е ш ѵ і з, 8 е И е 1с, вм. '/> 8 е II е 1с, 8 и а к 6 вм. 8 / п а 1с б, 8 ѵ е г 8 ъ 6 вм. Зѵегазб, 8 ^ а 8 я ѵ а 8 а г вм. Згагѵазаг и т. ц. Для звука ч въ Лексиконѣ употребляются сочетанія с8 и Щ вездѣ ставимъ сз, какъ принято въ настоящее время.

влено раньше изготовленія картъ,поРеперторію Липскаго1), Географіи Феньеша, и, отчасти, но церковнымъ схематизмамъ, нѣкоторыя же, въ значительной степени повторяющіяся и въ этихъ трудахъ, замѣчены были лишь въ послѣдствіи и исправляются ниже 2). Названія столицъ и ихъ округовъ (ргосеввиз);!) приведены въ мадьярско-латинской формѣ Реперторія Л и пека г о, названія рѣкъ—отчасти по Реперторію, отчасти по атласу Г ё р ё г а. Для удобства предварительныхъ работъ, карты атласа Гёрёга были увеличены въ 272 раза, нужная же часть карты Липскаго скопирована въ натуральную величину. Послѣ нанесенія нами на нихъ названій, онѣ, въ тѣхъ же размѣрахъ, были изготовлены начисто для фотоцинкографіи 4), сдѣлавшей съ нихъ клише въ уменьшенномъ видѣ. Выполнены карты начерно и начисто нашимъ давнишнимъ пріятелемъ и сослуживцемъ по Институту Императрицы Маріи, Павломъ Петровичемъ Нечаевымъ5)- Безъ его внимательнаго и, скажемъ откровенно, сердечнаго отношенія къ дѣлу мы не имѣли бы никакой возможности осуществить предпоетавленную задачу. Затрудняемся, выразить словами нашу ему признательность.

х) Тірвику, Керегіогіит Іесогит оЬіесіогитуие іп XII. іаѣиііз таррас гедпогит Нипдагіае и т. д. оссигепЪішп, Вийае. 1808.

2) Тамъ же остановимся и на нѣкоторыхъ недоразумѣніяхъ, выяснившихся уже послѣ того, какъ были изготовлены клише и напечатаны карты.

3) Число и границы округовъ каждой столицы, какъ уже сказано, взяты изъ картъ атласа Гёрёга.

4) Окраинныя части столицъ, не имѣющія поселеній съ русскимъ языкомъ, были, ради увеличенія масштаба, опущены при окончательной обработкѣ картъ.

5) Карта Мараморошской столицы начисто начерчена Ѳ. А. Юцевич е м ъ, которому приносимъ благодарность.

Необходимыя поправки и разъясненія.

1) Мараморотская столица. а) 'Село Топка (Лугъ, III) *), нанесенное на картѣ на лѣвомъ берегу р. Тисы, находится, на самомъ дѣлѣ, на правомъ.

б) Въ В е р х о в и н с к о м ъ (I) округѣ Имѣется пять небольшихъ русскихъ сёлъ: Имшадь или Верхняя Колочава (Ііпзасі), Негровецъ (Кщгоѵеся), Горбъ (Ногѣ), Старое Село (Йхіаге 8яе1о) и Л а з ы или Нижняя Еолочава (Ьаиі), лежащихъ близко другъ къ другу по теченію р. Тереблы (ТаІаЬог) и составляющихъ одну общину подъ общимъ именемъ Колочавы (Каіосза). Въ Лексиконѣ есть только Каіосза; по техническимъ соображеніямъ мы помѣстили на картѣ всѣ пять отдѣльныхъ сёлъ, заключивъ названія ихъ въ скобкахъ. Точно также, въ Сиготекомъ (III) округѣ въ Лексиконѣ находится лишь Восзкб (Бочковъ); по тѣмъ же соображеніямъ поставили на картѣ К. и N. В о с 8 к 6. Обѣ части одного, въ сущности, села раздѣлены р. ПІопуркой (8оригка) 2).

2) Угочская столица. а) На картѣ Воѣ а г (II), должно быть В а іа г, на картѣ Сзейгек, должно быть Сзесіге^іі. б) На картѣ, какъ и въ Лексиконѣ Неіепі (II), правильнѣе—Неіепу, но мы сохранили форму ГІеіепі, часто встрѣчающуюся и въ другихъ документахъ 3). г) Римскія цифры обозначаютъ округа на нашихъ картахъ.

2) N е ш е і В о с 8 к 6, на лѣвомъ берегу р. Тисы—позднѣйшее поселеніе, но существовавшее уже во время Корабинскаго: „Аиззегсіет (К. и. N. ВосвсІіко) Ьейпсіеі зісііаисЬ.іепзеііз 0(1ег ат 1. ОТег (ІегТЬеізз еіп сіеиізсѣез Восзсііко,. ѵ/еісѣез ѵоп кбпі§]. АгЪеііегп-Ъелѵоітсі, \ѵігс1“ (стр. 60).

3) Въ текстѣ пишемъ Н е і е п у.

331.

в) На картѣ К. и N. Какое/ (I), въ Лексиконѣ лишь Какое/. Въ 1773 г. существовало только одно село Раковецъ (Какое/). К. Какое/, по русски Лазы—позднѣйшее поселеніе. Съ его основаніемъ Раковецъ сталъ въ мадьярскихъ документахъ называться N. Какое/ 1).

8) Сатмарская столица. Вмѣсто I) е г 8 должно быть Б е г / 8.

4) В е р е ж с к а я с т 6 л и ц а. а) Вмѣсто В а 1 а 8-Г. (И) должно быть В а 1 а / 8*В, вмѣсто Кепйегесзке (ПІ)—Кетіегевке, вмѣсто КІос/кб-К (I)—Кіосзко-Г. б) На картахъ Корабинскаго, Липскагои Гёрёга ошибочно на мѣстѣ N. ВеІеЪеІе (=Белебово, I) поставлено К. ВеІеЪеІе (—Цимбрилово), а на мѣстѣ К. ВеІеЪеІе—С/ітЪгіІоѵа. Ошибка попала и на нашу карту: К. ВеІеЪеІе (Димбрилово), на самомъ дѣлѣ, лежитъ пѣсколько юго-восточнѣе, на р. Обавѣ, сѣвернѣе Г линя нца (І^Ипс/) 2). в) Къ сѣверу отъ М у к а ч е в а, въ долинѣ р. Вызницы, (Ѵі/піс/е) существовали въ XVII в. три Вызницы (I): Верхнія Вызницы (Р. Ѵі/піс/е), Среднія Вызницы (Ко/ёр80 Ѵі/піс/е) и Ни ж нія Вызницы (А. Ѵі/піс/е). Въ XVIII в. Среднія и Нижнія Вызницы соединены были въ одну общину, подъ названіемъ Среднихъ Вызницъ :і). Такъ какъ въ XIX в. Кб/ерзб Ѵі/піс/е переименованы были въ А18 6 Ѵі/піс/е, то на нашей картѣ, во избѣжаніе педоразумѣнія, мы помѣстили оба прилагательныхъ: Кб/. (А.) Ѵі/піс/е. рЯгігтау, Хоііііа сотііаіив Б^осѣіепвів: „Какое/, оііт К акоіе/, КиШепів Вакоѵес/, радив рориіо ІѴесіиепв, рагііег ех огсітаТіопе риЫіса: чиосі поѵа еоіопіа Ьаи, пипс Ків-Вакбс/ сіісіа, аЬ іпіегіогі апіщиа роввезвіопе, )ат N а $ у-В а к б с / пипсираіа, ^иас^^а1Ие тііІіагіз ёівіеі:, іп сіиав соштшіііаіез (1іѵівив“ (стр. 88).

-) N. В о 1 е Ь о 1 е въ Лексиконѣ нѣтъ.

3) В е Ь о с / к у Т., А Веге§те§уеі дбгб§в/егіагіази каіЬоІікив Іеікев/ве^ек Ібгіепеіе а XIX. в/агасі ѵе§еі§ (исторія упіатскихъ иарохій Бережской столицы до копца XIX в.), Мипкаея, 1904 (стр. 104).

3о2

5) Унгварская столица. а) Въ Лексиконѣ находится только йгіаііпа (III), на картѣ—К. и N. Згіаііпа ’)• б) При десяти сёлахъ въ рубрикѣ господствующаго языка въ Лексиконѣ ничего не отмѣчено. Изъ нихъ—восемь въ Середнянскомъ (III) округѣ: Васааѵа (Бачава),В а г апуа (Баранинцы), Сзавиібсг (Часловцы), СзеПезг (Чертежъ), С 2 і §апу бсг (Цыгановцы), Веп^іаг (Деньковцы), ВиЬгбка (Дубровка), В а,] (Іо 8 (Гайдошъ) 2) и два—въ Упгварскомъ (IV): В и ко с 2 (Буковецъ) и ВиЬгіпіс8 (Дубриничъ).

6) Земплипская столица. а) Въ Лексиконѣ, у Липскаго и Гёрёга, и на нашей картѣ С8аЬбС2 (III), должно быть, однако, СгаЪбсг 8) (Дабовъ). Вмѣсто Р і 81с о г 6 с ъ (VI) должно быть Р і 8 2 1с оГ0С2 (Нискоровцы), вмѣсто РГ082ЯС2 (VI) — Рі'082аС8 (Просачъ), вмѣсто Біегкбсг (V)—Бгіегкбсг (Стерковцы), вмѣсто Тегибка (III)—Тапіока (Тернавка). б) Въ Лексиконѣ находится только §2ІІпіс2е (V), на картѣ А. и Р. 8 2 і і п і с 2 е 4). в) Во Врановскомъ округѣ Лексикона °) имѣется словацкое село РогиЬка; полагаемъ, что это КІ8 РогиЬа= Кб Р о г и Ь а (Катеппа РогиЬа) °) въ С т р о н к о в с к о м ъ округѣ, па мѣстѣ которой мы ее и поставили; не будучи, однако, вполнѣ въ этомъ увѣрены, отмѣтили ее знакомъ вопроса: РогиЬка (?). в) Въ Михалёвскомъ (IV) округѣ существуютъ два села со сходнымъ 7) названіемъ: русское Тополя (Тороіуа), *) См. выше относительно сёлъ Мараморошской столицы (б).

2) Село Гайдошъ раздѣлено потокомъ на двЬ части. Въ 1773 г. и позднѣе часть его входила въ Бережскую ст., часть—въ Унгварскую. Въ Лексиконѣ въ перечнѣ сёлъ Береженой ст. Г а й д о ш ъ— русское село. Теперь все село—въ Унгварской столицѣ.

3) Въ настоящее время, оффиціально, также Сваѣ б с/.

4) См. выше относительно сёлъ Марамарошской столицы (б).

5) Обнимаетъ округа УГігельскій (III) и Стронковскій (Ѵ’І) нашей карты. ®) С ъ а т Ь е 1, Зіоѵепька гес.

7) Особенно но-мадьярсіш.

въ сѣверо-восточномъ углу столицы, и словацкое Тополяны (Тороіуап), къ сѣверу отъ Михалёвецъ (IV МіЪаІу), въ Лексиконѣ же въ Михалёвскомъ округѣ г) имѣемъ лить словацкое селоТороІуа. Думаемъ, что въ Лексиконѣ просто ошибочно написано Т о р о 1 у а вмѣсто Тороіуап. На карту мы нанесли и Тороіуап и Тороіуа, заключивъ названіе послѣдняго, какъ, отсутствующаго, по нашему мнѣнію, въ Лексиконѣ, въ скобкахъ, при Тороіуап же, въ виду возможности сомнѣнія, поставили знакъ вопроса. г) Въ томъ же Михалёвскомъ округѣ Лексикона находится русское село Еизякося, Еизякоуѵеяе. Такого села въ IV и V округахъ нѣтъ, поэтому Ки 8 я ко с я мы и не помѣстили на карту. Потомъ только мы замѣтили, что Михалёвскій округъ Лексикона захватываетъ и нѣсколько сёлъ Строиковскаго (VI) 2). Очевидно тогда, что Еизякосг есть искаженное Еозкбся (Рошковцы), прилегающее къ упомянутымъ въ предшествующемъ примѣчаніи сёламъ. На карту оно должно быть нанесено между О г о 8 я Візяіга и 8яикб.

7) Діарипіская

столица.

а) Вмѣсто Ва1а8ѵа§а8 (II)—-Ба1гіязѵа§аз, вм„Сзегпіпа (VI)—Сяегпіпа, вм. Вико с я (V*)—Викаі’аіѵа :і), вм. Наг]8ЯІіп (IV)—Наязііп, вм. К г и 81 у 6 (IV) — Кгиязіуб, вм. Маііззоѵа (И)—Маіізяоѵа, вм. 8яігосзіп (VI)—8яогосзіп, вм. Тигі.па (I)—ТиЬгіпа, вм. Л. Г. Тѵаговясяа (IV)—А. У. Тѵагозсяа. б) Ее8во (Решовъ IV) не русское, а словацко-русское село 4); соотвѣтственнымъ образомъ должно быть измѣнено его условное обозначеніе, какъ на картѣ ІІІаришской столицы, такъ и на общей картѣ всей территоріи. *) Рг о о е 8 8 па X а § у~Мі 1і а 1 у обнимаетъ Михалёвскій (IV) и Оградзанскій (V) округа нашей карты.

2) Ргаѵгбсг (Правровцы), Передо (Рѣиеёвъ) и Ѵагііібся (Варнховды).

3) Мы, случайно, забыли выписать подлинное мадьярское названіе и, исходя изъ словацкой формы Бикоѵсге, на основаніи многочисленныхъ аналогичныхъ случаевъ, составили предполагаемую мадьярскую. Въ 1909г., сознавая ненадежность аналогіи, мы, при проѣздѣ черезъ Будапештъ, справились еще разъ съ Лексикономъ.

4) Это—нашъ недосмотръ при черченіи оригинала картъ для изготовленія клише въ цинкографіи.

в) Въ Маковицкомъ округѣ въ Лексиконѣ имѣются два русскихъ поселенія: Нийіа н ІІѵ е$ - Ни Ца. На картахъ мы нашли Ни и а (около 8/ЛеЪпік) и Ниіка (около Ш кіота). Затрудняясь, какое названіе Лексикона слѣдуетъ пріурочить къ какому поселенію, мы помѣстили ІІѵе^-Нііиа около Шкіоѵа, а Нииа—около 8/ЬеЬпік, но и то и другое со знакомъ вопроса. Оказывается, что надо ихъ переставить-. Въ Ни и а, по Лексикону, есть рагосішз ^гаесі гііііз, по схематизмамъ *) же, именно Ниіка (Гутка) у Шкіоѵа была прежде парохіей, а въ ЗиіеЪпікНиЦа (Стебницкая Гута) даже и церкви нѣтъ и не было.

2) Въ Лексиконѣ есть въ ргосеззиз БезоШапиз 2) словацкое село Незсзіпа.' Очевидно, это было очень маленькое поселеніе: пи на одной картѣ его не встрѣчается, только въ Реперторіи Липскаго имѣемъ: „Ъ-ізсзіпі кип#агісе, Ъузсіпу ѵеі Ьузупу 8Іаѵісе, ргаебіит сотіШиз 8аго88Іеп8І8“. Поэтому мы и не могли его обозначить на картѣ. Наконецъ, въ ІаЪеІІа ипіѵегзаііз ПІаришской столицы нашлось точное указаніе, гдѣ оно лежало: „РаІо с за сшп ргаесіііз Ьезясзіпа еі Кояеіесг*.

*) См., напримѣръ, ВсЬст. Ерегіов. а. 1889.

2) Обнимаетъ сѣверную часть Широцкаго Верхи е-Т орисскій (И) округъ.

(III) и почти весь

Зіё’погшп ехрііеаііо :).

I. Іп ІаЪиІа

вупорііса:

1) Еае рагіев іаЬиІае, ^иіЬив сопііпспіиг Іоса, иЬі рппсіраіііег Ііпдиа гиікепіса ѵідеаі, пиШв Ііпеіз оЫІисипіиг.

2) Іп сгаіісиіае вресіет сІівЬіпсПіе випі; еае, гріапші іп Іосів рориіовів рпьеіеѵ гиіквпісат аііа <[и/хрлв Ііпдиа гьвНаіа езі 2); ісіет гагіив Іасіит еві іп ешвтосіі (рк^ие рагйЬив, іп (|иіЬи8 Іоса, иЫ Ііпдиа гиіііепіса ѵеі зоіа ѵеі слип аііа зіі іп изи, аЬ ііз Іосів, иЫ аііае іапіит ѵідеапі Ѵтдиае, (Мвііпдиегс рег агіів гаИопев поп ІісиегіІ/.-.Щ^Щ * 3) (^иае ѵего рагіев Ііпеоііз сІігееМв вши тсіисіае, еагиш іп Іосів рориіовів Ѵтдиае гиііктісае пиііив езі изиз\ |||['

• —сіѵііав зіѵе оррісіит.

II. I п I а Ь и И в в і п & и ] о г и т

с о т і і а і и и ш:

Ц—сіѵііав віѵе оррідит, • — ра^ив. Ілпдиа, срше іп зтдііііз іосів ргіпсьраіііег ѵідеі, Іюс тосіо сіезідпаіиг.

Ілпдиа гиіііепіса-—Ііпеа виѣсіисіа:

Ѵегевтагі.

„

віаѵопіса—Ііпеа поп виМисіа,: Мі^іевх.

„

Ъип&агіса—******:

Рас/лп, Ргосеввив ТівиаІіаЬепвів.

х) Въ Лексиконѣ для заглавій и поясненій принятъ оффиціальный латинскій языкъ, на нашихъ картахъ послѣдовательно проведена мадьярско-латинская оффиціальная номенклатура. Поэтому мы сочли болѣе подходящимъ и для поясненія условныхъ обозначеніи па картахъ прибѣгнуть также къ латинскому языку, по возможности, сохраняя фразеологію Лексикона, далекую, копечио, отъ классическаго латиискаго языка. Отчасти мы руководились и желаніемъ облегчить неславянскимъ ученымъ пользованіе нашими картами.

3) Еосіепі пюсіо сііяііпсіле зіші іііас рагіея, иЬі сіе Іінй'иа іп Іосія еагиіп ѵіцепіо іп Вехісо піИіІ аііші ехяіаі, иіяі „Ііпдиа 8Іаѵо-гиШепіса“, пиосі, сриісі віЪі ѵеііі, поп ргогяия Ііфіеі (см. выше, стр] 8, нр. 5).

336

ілп§иа ѵаіаскіса— ..

^ :

§:егшапіса -

Зяагѵазиб,

ѵѵѵѵѵѵі

Ргосеззиз

зпрегіог.

А. 8скопЪогп. ѴѴѴѴѴѴУѴѴѴѴѴѴѴѴ

„

зІаѵо-піВіепіса, тіііепіса еі зіаѵопіса— — Кісіота, Везвб.

—:

Ішп^агісо-гийіепіса, Ііип^агіса еі гиШепіса — ххх —: Рапс.зіка.

XXX-

-

§егтапіса еЪ гиШепіса — ѵѵѵ-: Кбпазгёк.

^егтаніса еі зіаѵопіса -

ѵѵѵ

!

ѵѵѵ

НеВіагз. ѵѵѵ

ѴѴ

СіѵіШез оррібадие, ^иае іп Ъехісо поп ехзіапі;, еі ра§'і? дпогит бе Ііп^иа, диа тахіте іЕапШг, пиііа іѣібет тепііо Гасіа езк, ппсіз іпсіисішіілі^: (Мегб Казяопу), (Вагапуа).

8ип1; аиіет, дпае. ІісеЪ іп Ъехісо Іе&апідіг, іатеп, диіІш8пат Іюсііе 1осІ8 геѵега ех^апілЪиз роіІ88Ітит аигіЪиагбиг, поп ргорзіі8 Іісіиек—1іІ8 отпіЬиз іпіеіто^агіопіз поіа абзсгіЫіиг, 1ШСІ8 іпсіиза: РогиЬка (?). АЬЬгеѵіаиопев: А. = Аізб; Р. = РеІ8б; К. = К і 8; N. =Ка$у; 82.= 8хепі;--1=Ыи 8іѵе і’аіѵа;— Ь.=1іаяа;--т.=те2б;--р.

—раіак 8Іѵе райака.

337

Списокъ сёлъ въ переномерованныхъ на общей картѣ островахъ.

1) 0з2іигпуа —~1іп$иа гиіЬепіеа (сотііаіиз Всеризіепзіз); 2) ІА р п і к, Г о 1 у ѵ а г к—1. гиііі. (іЪ); В) 82 агѵа заг— ]. гиііі. (іЬ); 4) Оіузаѵісяа, Р о (3 р г о с з, А. Вёраз, То г і з 2 к а—1. гиііі. (ІЬ.); 5) ^ а ѵ а <1 к а—1. гиііі. (іЬ.); 6) Не1С2тапос2, Ко) зб, Р о г а с з, А. е і Р. 8 21 о ѵ і п к а— 1. гиііі. (іЬ.); 7) Раіисзка—1. гиіЬепіеа еі зіаѵопіса (с. Тотепзіз); 8) НогѵаіЫ—1. гиШ. еі4 зіаѵ. (іЬ.); 9) Ни8'УаІ~1- ги^ь (с. 82аЬо1сзепзіз); 10) Ь и § о з—1. гиііі < (с.

82аітагіеп8Із); 11) Росз, С1 у и 1 а) — 1. Ьип^агіса еі гиіЬепіеа (с- 82аЬо1сз.); 12) Асзасі—1. Ьшщ. еі гиіЬ. (с. ВіЬагіепзіз); 13) Вёііек—1. Ьші§\ еі гиііі. (с. ЗгаЬоІсз.); 14) Ріііз—1. гиіЬ. (с. ЗгаЪоІсз.), С2аз2агі, Веггз, У а з ѵагі—1. гиііі. (с. 82аітаг.); 15) Р е п і з 21 е к - 1. гиііі. (с. Зяаітаг.); 16) Ёг - Ке пё 2—1. гиііі. (с. 82аЪо1сз.), 8 еі ёпб.—1. гиіЬ. (с. Віііаг.); 17)0“Ра11уі—1. Ьип§. еі гиііі. (с. Згаѣоісз.); 18) N. Реіезке, 8ааг—1. гиііі. (с. 82аітаг.); 19) Кегез2ійг— 1. гиііі. (с. Васзіепзіз); 20) К и с водѵа—1. іііугіса еі гиіЬепіса (іЬ.).

*дітаекож.

Гу

.

Ст/Д4-Ѵ\ ^/ Г/Дѵ.-ч ->І ѴлдмЙ'Й®- .Й^гѴ , .

■ щ Ьк~^ ■ > -.< • -^ Т7Г гЯІ \ , „ и \л^ггг( 4 5І &ійГ Л^гныШ )\ -.*1Г (ГСпП -.л - л Щш '^МдасуЧ' ) т>. \* ^° 1 ^ _ <хг. л/4^ кід к/«-Л ^ Ж*8 V йім ЛШ УУрУ т>

УУ ~Ш^аШ°!т^ </икг№&

'-^ЩпрГ, КбП^сІ: V У//,. ѴШІсі

ы/^Уѵаіозий

іі ШШГШ

'\^У$ашівш

чНаіІЩіШ ° ЛГ^ІОК

/ ( •I

/

^ОІгіГш

ОА

Р~Ьоі'іѴоІм Т^Р^РІРРГ

Д«Ж&^ ѵш П "\ 1 ^ '"'V

Д?. <Лі-Р

мщш~^

^ті/Іг*

ъ—

Л V ^

■Ій»

г~*>

-«у

//_

г2ГаЫе/

,

0цшО\

ЗоЙ)/Я«Ч

”К ТСГ

Г І1 ""...•.. ,,,

РІР

Г.

( '"ч

Р

^

ір

/Д——хЛ'

\ / І(ГЛ/1$Т

\

пчт’

<//Д.

^ 1^ ^

і^'Щпіи А и

*Ьііъіиі_\-^Ш&. \*^Риш^\

Ги«%** %в/Г> V »4Т& \ (Мпе*. НеіІпеіс ЪЩа ЪеоЩіа ЪѢ^УіУ \ДлД-—Ѵ^щ^<а \^Л^г^а^'и}еигсІ^з лД" лД «г + .ч «р \ШпРи7Уё \ •шті >г^0<% ж ѵ*х ЪаіТоі*і\ ) ^ ТІеіІіеі гкД Шп^Т^Х /

,&а*^ Л *•**/ \

*'

АІталап»^ (.0: ^ітіш паіі~\ тт

’■

,

^

№Х Д

)«4и(!щ\,

тг&ш

тДліыі.) С'^^ІЙж|Т/“2л ^ ОТ

Д Ѵ'

Чі

ЧУіпол

оа ш

“/44 ^ГйтТа I А

■их

а\

\°"^О^Іго-ііЛ^Г 3 иі'іче.

/М№Чі>

.■

Ж ,&*Ги хг№

ЧЖЛ • ■•-. паіііа '"

)

Ш 4,

^~*аЛ ^

'АС

^'і|{.

ке

-ехі

' П. а'Ііашиз ^яіпе/мѵ уи/?&иоі. е*ш. Ш. <ь/''0сшш

4 'гошеазы .

Ш. гТыМУЩ с'&е/{С4<7ІШ/ЫМ. У. ^іосмзиі/ (і^а/г/епэи. ТГ ^ошлм Л/а/іОѵгсітті/4 ] П*“'

о-

уГтД-«іДр^

ч> ,

-р

осла/іа, ч

<^\*&х п ХІМХ1 ' У- ч

уС^/Лч

'Ь

<х

ашк^ І& ]»бі([осі/іе

\ ^

ЙМйІЫ ° СотіЫін Ф я.

(

\

Неілгапц)

ій^*Ѵ^йгиі-

I. ^госвіш 'Мюепзи іп^иог-

АМашМ*

• Заідорка

\^ІІоаашатУі:, Л

Т

‘

\

ШШМки ДТЯ/М1 , ,\ \ и"*рогпоі~ I хУл/ьА Щр°\ъ Юіфі* "Р оч Щѣот» "■Дит/УГл* Г41”1 /, . с \^.ЧПР •ъ.-рщ •ІГоплУ:', X* .

•ЯвіяХ/ис&ІС •Кокщ?с: І4^] ]^отф

»Л<^

К,

Н^Ча\Кі4аіа г9^$*Щі&гА №• {Дт^і > ' ІаѵосЖі* Й32Ц*

^

-р^Іе л

Ч. М%ч\\іг<ігЧ

^•ткі

К^

УІІІІІіаиа. ^ес^и^іііса.