Ausstellung der Werke von Marija Prymatschenko

Maria Prymaczenko (1908—1997)

[PL]

Pawica wśród chmielu 1965, papier, gwasz, 68.5 × 81 cm

[UA ]

Пава на хмелю 1965, папір, гуаш, 68.5 × 81 cm

[EN]

Peahen among Hop 1965, paper, gouache, 68.5 × 81 cm

Марія Примаченко (1908—1997)

[PL]

Byczek 1984, tektura, gwasz, 62 × 87.5 cm

[UA ]

Бичок 1984, картон, гуаш, 62 × 87.5 cm

[EN]

Bull Calf 1984, cardboard, gouache, 62 × 87.5 cm

Maria Prymaczenko (1908—1997)

[PL]

Skrzydlaty koń 1982, papier, gwasz, 61.5 × 86 cm

[UA ]

Крилатий кінь 1982, папір, гуаш, 61.5 × 86 cm

[EN]

Winged Horse 1982, paper, gouache, 61.5 × 86 cm

Марія Примаченко (1908—1997)

[PL]

Czajka w gnieździe 1965, papier, gwasz, 56.7 × 84.6 cm

[UA ]

Чайка на гніздечку 1965, папір, гуаш, 56.7 × 84.6 cm

[EN]

Peewit in a Nest 1965, paper, gouache, 56.7 × 84.6 cm

Maria Prymaczenko (1908—1997)

[PL]

Niebieski byk Lata 40, papier, akwarela, 27.4 × 20 cm

[UA ]

Синій бик 1940-ві рр, папір, акварель, 27.4 × 20 cm

[EN]

Blue Bull 1940s, paper, watercolour, 27.4 × 20 cm

Марія Примаченко (1908—1997)

[PL]

Lekarz 1936, papier, akwarela, 30 × 41 cm

[UA ]

Лікар 1936, папір, акварель, 30 × 41 cm

[EN]

Doctor 1936, paper, watercolour, 30 × 41 cm

Maria Prymaczenko (1908—1997)

[PL]

Lew w łóżku Lata 40, papier, akwarela, 27.4 × 20 cm

[UA ]

Лев у ліжку 1940-ві рр, папір, акварель, 27.4 × 20 cm

[EN]

Lion in Bed 1940s, paper, watercolour, 27.4 × 20 cm

Марія Примаченко (1908—1997)

[PL]

Czarna bestia 1936, papier, akwarela, 30 × 41 cm

[UA ]

Чорний звір 1936, папір, акварель, 30 × 41 cm

[EN]

Black Beast 1936, paper, watercolour, 30 × 41 cm

Maria Prymaczenko (1908—1997)

[PL]

Chwała Ukrainy 1963, papier, gwasz, 60 × 84 cm

[UA ]

Слава України 1963, папір, гуаш, 60 × 84 cm

[EN]

Glory of Ukraine 1963, paper, gouache, 60 × 84 cm

Марія Примаченко (1908—1997)

[PL]

Ukraińskie wesele 1983, papier, gwasz, 61.3 × 86 cm

[UA ]

Українське весілля 1983, папір, гуаш, 61.3 × 86 cm

[EN]

Ukrainian Wedding 1983, paper, gouache, 61.3 × 86 cm

Maria Prymaczenko (1908—1997)

[PL]

Wiosna 1967, papier, gwasz, 60 × 80 cm

[UA ]

Весна 1967, папір, гуаш, 60 × 80 cm

[EN]

Spring 1967, paper, gouache, 60 × 80 cm

Ukraiński świat Marii Prymaczenko Muzeum Krajoznawcze w Iwankowie, w obwodzie kijowskim, spłonęło podczas rosyjskiej inwazji 27.02.2022 r. Niewielkie muzeum posiadało w swoich zbiorach 25 dzieł ukraińskiej artystki Marii Prymaczenko. Część prac udało się ocalić dzięki heroicznej postawie mieszkańców, którzy wynieśli dzieła z płonącego muzeum.

Maria Prymaczenko (1908–1997) była ukraińską malarką ludową, przedstawicielką sztuki naiwnej.

Zajmowała się rysunkiem, haftem i malarstwem na ceramice. Świat malarzy naiwnych jest baśniowy, pełen nieistniejących stworów i roślin. Takie malowanie jest dla nich sprawą normalną. Dla nas natomiast, wychowanych na malarstwie akademickim, studiowanie sztuki z należytą uwagą i wiedzą o roślinach, zwierzętach, ludziach pozwala obudzić intuicję.

Przyjrzyjmy się obrazom Marii Prymaczenko. Są piękne, kolorowe, pełne niezwykłych stworzeń i roślin.

Nic dziwnego, Maria bowiem dorastała w rodzinie, w której każdy posiadał jakiś talent plastyczny.

Jej babcia specjalizowała się w kolorowaniu pisanek, ojciec był doskonałym cieślą, matka natomiast zajmowała się wyszywaniem. Całe to otoczenie, podglądanie ojca przy pracy, wyczulenie na ornamentykę wyszywanek, kilimów, które widziała w pracach matki, nie pozostało bez wpływu na jej sztukę.

W bogatej ornamentyce prac Prymaczenko, bliskiej ukraińskim wyszywankom, pojawiają się jednak wspomniane dziwne i nierzeczywiste stwory. Niektórzy przypisują ich obecność doświadczeniu cierpienia i choroby. Maria chorowała na chorobę Heinego-Medina, czyli ostre dziecięce porażenie mózgowe, co niewątpliwie wpłynęło na jej psychikę i rzutowało na całe życie. Zaważyło to też na jej sprawności fizycznej. Skończyła cztery klasy szkoły podstawowej, praktycznie nie mając szans na zaistnienie w szerszym kręgu odbiorców.

Być może nigdy nie dowiedziano by się o niej, gdyby nie kijowska artystka Tatiana Flera, która odkryła Prymaczenko w 1935 r. Tatiana dostrzegła wykonane przez nią tkaniny na wystawach w wiejskich domach kultury. Oczarowały ją do tego stopnia, że od razu pojechała do rodzinnej wioski Prymaczenko, aby poznać artystkę osobiście. Okazało się, że Maria nie tylko zajmuje się hafciarstwem, lecz także maluje. Profesjonalni artyści często poszukiwali nieznanych nikomu twórców ludowych, jeździli po wioskach, aby odkrywać talenty. Właśnie tak została wypatrzona Maria. Zaowocowało to jej udziałem w warsztatach prowadzonych przy kijowskim muzeum. Tutaj po raz pierwszy poczuła się artystką, zrozumiała, że malarstwo jest jej powołaniem. Warsztaty zwieńczyła zorganizowana wystawa. Maria uzyskała na niej dyplom I stopnia. W Kijowie poznała swojego męża, z którym miała syna Fedira.

Mąż zginął na wojnie, zostawiając Marię samą z dzieckiem. Przeciwności losu: odpowiedzialność za dom, choroba, wykluczenie odcisnęły piętno na jej twórczości, której tematem jest nieustająca walka dobra ze złem. Prace Marii są piękne, pełne żywych, nasyconych kolorów. Malowała farbami wodnymi, takimi jak plakatówka, czyli tzw. tempera dla początkujących. Dopiero pod koniec życia dane jej było używać droższych i lepszych temper (farba wodna z dodatkiem gumy arabskiej). Symetrycznie

[PL]

powtarzające się motywy roślinne to nawiązanie do sztuki ludowej. Możemy również zauważyć dalekie pokrewieństwo z ikoną ruską, w której tak ważna była stałość i niezmienność. Jednak najpiękniejsze w malarstwie Marii jest wszystko to, co od świata realnego odbiega. Wszelkiego rodzaju stwory, przedziwne zwierzęta, potwory. Z jednej strony można dopatrywać się w ich obecności ukraińskiego folkloru, z drugiej byłoby to zbytnim uproszczeniem.

Maria stworzyła własny, niepowtarzalny styl. Świat jej fantazji jest światem wciągającym, jak trochę niebezpieczna i niepokojąca bajka. Artystka stała się sławna nie tylko na obszarze radzieckim, lecz także poza jego granicami. Miała wystawy w Pradze, Paryżu, Sofii, Montrealu, Warszawie. W 1986 r.

Maria stworzyła niesamowitą „czarnobylską serię”. W roku tym nastąpiła awaria jądrowa w reaktorze bloku energetycznego nr 4 Czarnobylskiej Elektrowni Jądrowej. Wskutek przegrzania się rdzenia reaktora doszło do wybuchu wodoru, pożaru oraz rozprzestrzenienia się substancji promieniotwórczych.

Wieś, w której mieszkała Prymaczenko, znajduje się 40 kilometrów od Czarnobyla, musiała więc zostać ewakuowana. Jednak artystka i jej syn Fedir nie chcieli się wyprowadzić i pozostali w swoim domu. Rodzinna wieś była dla artystki głównym źródłem inspiracji. Malarka wyjaśniała, że w innym miejscu nie mogłaby tworzyć.

Ostatnie osiem lat swojego życia Maria Prymaczenko spędziła w łóżku. Do samego końca malowała, uczyła, przyjmowała gości. Zmarła 18 sierpnia 1997 r. w tej samej wsi, w której się urodziła.

Była laureatką Państwowej Nagrody im. Tarasa Szewczenki, zasłużoną dla sztuki USRS. Rok 2009 UNESCO ogłosiło Rokiem Marii Prymaczenko. Na jej cześć nazwano również maleńką planetę: 14624 Prymaczenko. Pablo Picasso powiedział kiedyś po wizycie na wystawie Prymaczenko w Paryżu: „Klękam przed artystycznymi cudami tej genialnej Ukrainki”.

Dorota Pietrzyk, malarka PrestoPortal.pl

Organizatorzy:

Partnerzy:

Український світ Марії Примаченко Краєзнавчий музей в Іванкові Київської області згорів під час російського вторгнення 27 лютого 2022 р. Невеликий музей мав у своїй колекції 25 робіт української художниці Марії Примаченко. Деякі художницькі роботи вдалося врятувати завдяки героїчному ставленні мешканців, які винесли їх із горіючого музею. Марія Примаченко (1908–1997) це українська народна художниця, представниця наївного мистецтва. Займалася живописом, вишивкою та розписом по кераміці. Світ наївних живописців казковий, сповнений неіснуючих істот і рослин. Для цих живописців це нормальна річ. Поки для нас, вихованих на традиціях академічного живопису, лише вивчення мистецтва з належною увагою і знанням про рослини, тварин та людей, дозволяє пробудити інтуїцію. Погляньмо на картини Марії Примаченко. Вони красиві, барвисті, сповнені незвичайних істот і рослин. Це не дивно, адже Марія виросла в родині, в якій кожен мав певний художній талант. Її бабуся спеціалізувалася у фарбуванні писанок, її батько був чудовим столяром, а мама займалася вишивкою. Усе оточення, спостерігання за роботою батька, чутливість до орнаменту вишиванок, килимів, які вона бачила у маминих роботах, справили вплив на її мистецтво. Саме у багатій орнаментації робіт Примаченко, які близькі до української вишивки, з’являються вищезгадані дивні й нереальні істоти. Деякі приписують їх наявність переживанні страждань і хвороби. Марія страждала на хворобу Гейне-Медіна, тобто гострий дитячий церебральний параліч, який, безсумнівно, вплинув на її психіку і на життя. Це також мало свій вплив на її фізичну форму. Вона закінчила чотири класи початкової школи, практично не маючи шансів виступити в ширшому колі одержувачів. Можливо, про неї ніколи б не дізналися, якби не київська художниця Тетяна Флера, яка відкрила Примаченко у 1935 р. Тетяна звернула увагу на її тканини, які були презентовані на виставках в сільських будинках культури. Вони так її зачарували, що вона відразу поїхала до рідного села Примаченко, щоб особисто зустрітися з художницею. Виявилося, що Марія не тільки займається вишивкою, але й малює. Професійні художники часто шукали нікому невідомих народних майстрів, їздили по селах, щоб виявляти таланти. Саме так сталося із Марією. Завдяки цьому вона взяла участь у семінарах проведених у Київському музеї. Тут вона вперше відчула себе артисткою, зрозуміла, що живопис - це її покликання. Семінари завершилися виставкою. Марія отримала диплом 1-го ступеня. У Києві вона познайомилася зі своїм чоловіком і в тому подружжі народився син – Федір. Чоловік загинув на війні, залишивши Марію з дитиною. Негаразди: відповідальність за дім, хвороба та відчуження наклали свій відбиток на її творчість, тема якої – постійна боротьба добра зі злом. Роботи Марії прекрасні, сповнені життя, насичені кольорами. Вона малювала фарбами на водній основі, наприклад плакатною фарбою, тобто так званою темперою для початківців. Лише наприкінці життя користувалася

[UA ]

більш дорогими і кращими темперами (водною фарбою з додаванням гуміарабіку). Рослинні мотиви, які симетрично повторюються, є відсиланням до народної творчості. Можемо також помітити далеку спорідненість з давньоруською іконою, в якій так важливими були сталість і незмінність. Однак найпрекрасніше в живописі Марії є все, що відрізняється від реального світу. Всілякі істоти, дивні тварини, монстри. З одного боку, можна у їхній присутності побачити український фольклор, з іншого боку, це було б занадто спрощеним. Марія створила свій неповторний стиль. Світ її фантазій - це світ, який викликає залежність, він трохи як небезпечна і тривожна казка. Художниця прославилася не лише на радянській території, а й за її межами. Мала свої виставки у Празі, Парижі, Софії, Монреалі та Варшаві. У 1986 році Марія створила дивовижну Чорнобильську серію. Цього року сталася ядерна катасрофа у 4-му реакторі Чорнобильської АЕС. В результаті перегріву активної зони реактора вибухнув водень, сталася пожежа і дійшло до поширення радіоактивних речовин. Село, де жила Примаченко, знаходиться за 40 кілометрів від Чорнобиля, й треба було його евакуювати. Проте артистка та її син Федір не захотіли виїжджати і залишилися вдома. Родинне село було головним джерелом натхнення художниці. Художниця пояснювала, що в іншому місці не могла б творити. Останні вісім років життя Марія Примаченко провела в ліжку. До самого кінця вона малювала, навчала, приймала гостей. Померла 18 серпня 1997 року в тому селі, в якому вона народилася. Вона була лауреаткою Національної премії України ім. Тараса Шевченка, заслуженою діячкою мистецтв УРСР, народною художницею України. ЮНЕСКО оголосила 2009 рік Роком Марії Примаченко. На її честь назвали теж крихітну планету: 14624 Примаченко. Пабло Пікассо після відвідин виставки Примаченко в Парижі сказав: “Я схиляюся перед дивним мистецтвом цієї геніальної українки. Дорота П’єтшик, живописець PrestoPortal.pl

Oрганізатори:

Партнери:

The Ukrainian world of

[EN]

Maria Prymachenko

The Historical and Local History Museum in Ivankiv, Kyiv oblast, burned down during the Russian invasion on 27 February 2022. This small museum had 25 works by Ukrainian artist Maria Prymachenko in its collection. Some of the works were saved, however, thanks to the heroic conduct of the city’s inhabitants, who carried the works out of the burning building.

Maria Prymachenko (1908–1997) was a Ukrainian folk painter, a representative of naïve art. She worked in drawing, embroidery, and painting on ceramics.

The world of naïve painters is fabulous, full of non-existent creatures and plants. Such way of painting is a normal thing to them. To us, however, brought up on academic painting, studying art with proper attention and knowledge of plants, animals, and people, makes it possible to awaken intuition. Let us take a closer look at Maria Prymachenko’s paintings. They are beautiful, colourful, filled with unusual creatures and plants. No wonder because Maria grew up in a family in which everyone demonstrated a talent for the arts. Her grandmother specialised in decorating Easter eggs, her father was a gifted carpenter, and her mother loved embroidering. This entire environment, looking at her father at work, sensitivity to the ornamentation of the embroideries, the kilims she saw in her mother’s works, had an impact on her art. The rich ornamentation of Prymachenko’s works, close to Ukrainian embroideries, features strange and unreal creatures mentioned above. Some people attribute their presence to the experiences of suffering and disease. Maria suffered from polio, also called poliomyelitis or infantile paralysis, which undoubtedly had an impact on her psyche and affected her entire life. It also influenced her physical fitness. She completed four years of primary education, having practically no chance of becoming known to a broader audience.

Perhaps nobody would have found out about her if it was not for a Kyiv artist Tatiana Flera, who discovered Prymachenko in 1935. Tatiana noticed the fabrics created by her at exhibitions in rural cultural centres. She was so bewitched that she immediately went to Prymachenko’s home village to meet the artist in person. It turned out that Maria did not just embroider, but also painted. Professional artists would often search for unknown folk artists and visit villages in order to discover new talents. This is exactly how Maria was found. It resulted in her participation in a workshop conducted at the Kyiv museum. It was here that she felt like an artist for the first time and understood that painting was her vocation. The workshop was crowned by an exhibition. Maria received a 1st degree diploma there. In Kyiv, she met her husband, with whom she had a son, Fedir. Her husband was killed during the war, leaving Maria alone with their child. All the adversities: the responsibility for her home, her disease, and exclusion left their mark on her works, the theme of which is the constant battle between good and evil. Maria’s artworks are beautiful, full of vivid, bright colours. She painted using water-soluble paints, such as poster paints, the so-called tempera for beginners. It was not until the evening of her life that she was able to use more expensive and better quality temperas (water-soluble paint with

the addition of gum arabic). The symmetrically repeated floral motifs are a reference to folk art. We can also notice a distant affinity with Russian icons, where stability and constancy were so important.

The most beautiful aspect of Maria’s painting, however, is all that diverges from the real world. All kinds of creatures, bizarre animals, monsters. On the one hand, one could discern Ukrainian folklore in their presence, while on the other, it would be too much of a simplification.

Maria created her own unique style. The world of her imagination is a riveting one, like a slightly dangerous and unsettling fairy tale. The artist became famous not only in the Soviet states, but also well beyond their borders. Her works were exhibited in Prague, Paris, Sofia, Montreal, Warsaw. In 1986, Maria created an incredible “Chernobyl series”. It was the year of the nuclear accident at the No. 4 reactor in the Chernobyl Nuclear Power Plant. Overheating of the nuclear reactor core caused a hydrogen explosion, a fire, and the release and spread of radioactive materials. The village where Prymachenko lived is located 40 kilometres from Chernobyl, so it had to be evacuated. However, the artist and her son Fedir did not want to move out and stayed at their house. The home village was the main source of inspiration to the artist. The painter explained that it would have been impossible for her to create in any other place.

Maria Prymachenko spent the last eight years of her life in bed. She painted, taught, and received guests until the very end. She died on 18 August 1997, in the same village she was born in. She was awarded the Taras Shevchenko National Prize of Ukraine, and UNESCO declared 2009 the year of Maria Prymachenko. A small planet was also named in her honour: 14624 Prymachenko. After visiting an exhibition of Prymachenko’s works in Paris, Pablo Picasso said: “I kneel before the artistic wonders of this brilliant Ukrainian”.

Dorota Pietrzyk, painter PrestoPortal.pl

Organizers:

Partners: