Матеріали Крайового вишколу виховників УПЮ

ПЛАСТ НАЦІОНАЛЬНА СКАУТСЬКА ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНИ

МАТЕРІАЛИ УЧАСНИКА КРАЙОВОГО ВИШКОЛУ ВИХОВНИКІВ УПЮ

Львів 2010

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Жовтень 2010

МАТЕРІАЛИ

УЧАСНИКА КРАЙОВОГО ВИШКОЛУ ВИХОВНИКІВ УПЮ

ЗМІСТ ПЛАСТОВА ІДЕЯ ............................................................................................................ 3 МЕТА ПЛАСТУ................................................................................................................................. 3 ІДЕЙНІ ОСНОВИ ПЛАСТУ ................................................................................................................ 4 РЕЛІГІЙНЕ ТА НАЦІОНАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ ..................................................................................... 6

ЛЮДИНА У ПЛАСТІ ....................................................................................................... 7 РОЗВИТОК ЮНАКА ТА ЮНАЧКИ ..................................................................................................... 7 МАЛА ГРУПА ................................................................................................................................ 12 ВИХОВНИК У ПЛАСТІ: ПРИКМЕТИ ТА РОЛЬ ................................................................................. 15 ВМІННЯ СПІЛКУВАТИСЯ З ЮНАКАМИ. ......................................................................................... 19 СПІВПРАЦЯ З БАТЬКАМИ. ............................................................................................................ 20 БУДОВА КАДРИ ВИХОВНИКІВ УПЮ ............................................................................................. 21

ПЛАСТОВА МЕТОДА САМОВИХОВАННЯ ................................................................... 25 ГУРТКОВА СИСТЕМА. УСТРІЙ ГУРТКА ........................................................................................... 25 КУРІНЬ ТА ЙОГО УСТРІЙ ............................................................................................................... 26 ПРОВІДНИЦТВО ........................................................................................................................... 27 ПРАВИЛА ПЛАСТОВОЇ ГРИ ........................................................................................................... 30 ПРОГРАМА УПЮ ........................................................................................................................... 32

ВИХОВНІ ЗАСОБИ ....................................................................................................... 34 ФОРМИ ЗАНЯТЬ ........................................................................................................................... 34 ГУРТКОВІ СХОДИНИ ..................................................................................................................... 35 ГУРТКОВІ ТАБОРИ ........................................................................................................................ 37 ПЛАНУВАННЯ ............................................................................................................................... 40 КНИГОВЕДЕННЯ ........................................................................................................................... 43 ПЛАСТОВИЙ ОДНОСТРІЙ ............................................................................................................. 44 ВПОРЯД. ....................................................................................................................................... 45 БЕЗПЕКА ПЛАСТОВИХ ЗАНЯТЬ ..................................................................................................... 46

РІЗНИЦІ І СХОЖОСТІ У ВИХОВНОМУ ПІДХОДІ В УПН ТА УПЮ .................................. 49 ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ПЛАСТУ......................................................................... 52

-2-

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

ПЛАСТОВА ІДЕЯ МЕТА ПЛАСТУ Юнак чи юначка вступає до Пласту, щоб у гурті своїх друзів знайти нові переживання та пригоди. Вони бачать мету в самому пластуванні, у його привабливому змісті, в активності, романтиці. Юнаки не думають про те, що через пластування вони стають кращими, кориснішими. Саме це і є суттю пластової методи: виховання як мета Пласту є приховане. Юнак “самовиховується” підсвідомо. Мета Пласту має інше значення для виховника, який керується юнацьким пластуванням як виховним середовищем. Для пластового виховника усвідомлення мети Пласту, визнання її цінності і відчуття, що для неї йому варто працювати, буде першим фактором у мотивуванні свого бажання стати виховником. Усвідомлення мети Пласту є не лише ідейним принципом, але й практичним, провідним і контрольним чинником у діяльності виховника. Пластовий провідник (виховник) дивиться в майбутнє, передбачаючи результат своєї діяльності. Юнак має свої зацікавлення, і завданням виховника є врахувати ці пориви юнака і скерувати його в певному напрямі, щоб допомогти йому стати фізично сильною, духовно розвиненою і морально здоровою людиною. У цьому й полягає унікальність нашої молодіжної організації: чітко окреслена ідейна основа та специфічна метода задовольняють нахили молоді та вимоги провідника і ведуть до бажаної цілі. «Пластування є грою для хлопця, але працею для мужчини», – так казав лорд Ровелен, колишній начальний скаут британського коммонвелту. Мета Пласту – сприяти всебічному, і зокрема, патріотичному вихованню та самовихованню української молоді на засадах християнської моралі; виховувати молодь як свідомих, відповідальних і повновартісних громадян місцевої, національної та світової спільноти, провідників суспільства на ідейних засадах Пласту. Щоб досягнути цієї мети, Пласт розвиває духовні, розумові, соціальні та фізичні здібності своїх членів; плекає і пропагує серед молоді традиції її предків і розуміння історії, культури та національних традицій (дивіться “Статут Пласту – Національної Скаутської Організації України”). Отже, Мета Пласту – сприяти розвиткові особистості згідно з пластовими принципами і цінностями; сприяти вихованню особистості, доброго громадянина, який/ яка себе удосконалює фізично, інтелектуально, духовно, патріотично, морально. Інакше мету Пласту можна висловити коротко: виховати доброго громадянина. Це визначення обіймає засіб (виховання), об’єкт (громадянина) і його кваліфікацію (добрий). Як досягнути цієї мети? Через життя в Пласті. Не через приналежність до організації, вислуховування на сходинах засад пластового світогляду чи вивчення пластових технічних вмілостей, а через життя згідно із пластовим світоглядом, керуючись ним у щоденному житті, вдома і на сходинах, в церкві та в школі , в праці і в науці, в грі та в забаві. Основа пластування – гра. Гра, а не наука. Гра, в яку молодь грає у своєму гурті та під проводом вибраних нею самою провідників, але під опікою дорослого, досвідченого провідника (виховника) і згідно з точно окресленими правилами. Гра, а не забава. «Гра – ціла діяльність Пласту. Вибори гурткових діловодів, їх урядування є грою в такі самі дії дорослих людей. Наради над гуртковими справами є грою в наради парламенту чи інших соціальних згуртувань. Пластова гра – це перш за все гра в суспільну організацію. Мета цієї гри - виробити в молоді бажання до творення спільнот, навчити її форм організації та методів гурткової праці, прищепити молоді громадську дисципліну, активність та бажання присвятити себе добрим справам задля спільноти, прищепити молоді основи патріотизму» (пл. сен. Ярослав Рак). Як і кожна гра для молоді, вона повинна бути цікавою, мусить бути динамічною. Молодь переповнена запалом, вона хоче щось пережити, прагне чогось нового, цікавого. Пластові провідники допомагають молоді грати цю гру. Провідники грають з молоддю гру молоді — гру молоді, а не гру провідників. Участь у цій грі вимагає ентузіазму молоді та пластових провідників. Завданням пластових провідників є розвивати цей ентузіазм у молоді, підштовхуючи її до нових цікавих занять. Як грати Велику гру? Це з’ясовано у пластовій виховній системі, в основу якої лягло три елементи. Перший елемент – це ідейні основи Пласту. Це високогуманна ідея, закріплена в пластовій присязі, та виховний ідеал, який окреслений пластовим законом. Другий елемент – це пластова метода, надзвичайно доцільна і всебічна, випробувана довгими роками метода самовиховання. Третій елемент – це виховні засоби. Засоби – це зміст пластової діяльності.

3

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

У реалізації пластової виховної системи є основна вимога: усі елементи цієї системи повинні бути одночасно застосовувані. Два перші елементи є незмінними, бо їх неможливо модифікувати відповідно до бажань чи поглядів виховника. Третій елемент (засоби) може змінюватися відповідно до потреб. Можна застосовувати ті чи інші типи занять відповідно до зацікавлень молоді за умови, що все приведено у відповідність до загальних напрямків діяльності Пласту. Неуспіхи, яких інколи зазнають пластові провідники, можна пояснити тим, що у своїй праці вони забули про застосування якогось елементу або застосовували його неправильно. Неможливо мати успіх, використовуючи певні засоби, але забуваючи про методу самовиховання, неможливо пояснювати молоді ідейні основи Пласту тільки на лекціях. Отже, якщо не застосовувати правильно всі елементи Великої гри у своїй праці з юнацтвом, неможливо досягнути нашої пластової мети.

ІДЕЙНІ ОСНОВИ ПЛАСТУ Основою пластового життєвого світогляду, що грунтується на вірі та вірності, оптимізмі та ідеалізмі, альтруїзмі та практичному житті, є Пластова Присяга: “Присягаюсь своєю честю, що робитиму все, що в моїй силі, щоб бути вірним Богові й Укріїні, помагати іншим, жити за пластовим законом і слухатись пластового проводу”. Присяга – це урочиста, офіційна обіцянка додержати певних зобов’язань. Присягати на честь – це значить присягати на свої моральні принципи, на свою гідність. Пластуни і пластунки беруть на себе певні зобов’язання, які називаються Трьома головними обов’язками. Вони дають слово, що приймають пластові обов’язки як свої і докладуть усіх зусиль, щоб тих обов’язків дотриматись. Присягу складають добровільно. До неї не можна присилувати. І тому якщо хтось не дотримується цих обов’язків, це значить, що він не дотримується слова, яке дав перед друзями-пластунами і Національним прапором. Вірність Богові вимагає від нас не лише віри в Бога, але й ведення взірцевого морального особистого життя. Вірність Богові пластуни виявляють справами. Пластуни поводяться згідно з моральними правилами: відчувають обов’язок дбати про інших у родині, у школі, в гуртку; шанують все створене Богом, визнають гідність людини, дбають про добро інших створінь, піклуються про природу. Вони розвивають відчуття краси і дотримуються естетичних норм у своїй поведінці, мові, зовнішньому вигляді. Пластуни нікого не принижують. Пластові обов’язки і пластовий закон базуються на християнських засадах, але інші релігії світу мають подібні моральні закони. Кожна релігія та кожне вірування мають також свій обряд і своє вчення. Про свою релігію ми вчимося від батьків і в своїй церкві. Кожний пластун шанує Бога згідно зі своїм віровизнанням і одночасно шанує право кожного на своє віровизнання. Бути вірним Україні означає вважати себе частиною української громади, патріотом держави. Вірність Україні символізована у пластовому гербі, де пластова лілея переплетена з українським тризубом. Україна - ціла українська спільнота, яка живе на прадідівській землі, а також поза її межами. Україна – це культура, мова, церква та інші духовні та матеріальні надбання, здобуті впродовж тисячоліть існування українського народу. Для юнаків та юначок це значить, що вони вивчають і використовують українську мову; вивчають літературу, історію, географію і культуру українського народу, українську спадщину, знають українську національну символіку та гімн; плекають українські звичаї, знають і дбають про українське суспільство. Обов’язок допомагати іншим окреслює ставлення пластуна до свого оточення, до людей і до природи. Пластун не лише виконує громадські обов’язки, але й творить добрі вчинки з власної ініціативи. Добре діло має бути проявом гуманного характеру пластуна, його індивідуальних здібностей і тому повинно приносити особисте задоволення. Пластовий обов’язок закликає не лише любити ближнього, а й допомагати йому. Пластун повинен бути корисним членом спільноти, у якій живе. Практичне застосування цього обов’язку втілюється в ідеї щоденного доброго діла, про що символічно нагадує вузлик на пластових відзнаках. Необов’язково, щоб це було велике діло, але треба, щоб воно виходило з доброї волі пластуна, щоб принесло комусь чи чомусь — людині, тварині чи рослині — якусь користь і щоб для цього пластун приніс якусь жертву: час, зусилля чи річ. Пластун повинен жити за пластовим законом. Обов’язок жити за пластовим законом – обов’язок щодо нас самих. Ми не лише маємо знати пластовий закон, але повинні свідомо прагнути до ідеалу, який окреслений у ньому. У пластовому законі з’ясовані прикмети пластуна, які наслідують давні лицарські закони, відповідають засадам культурного світу, узгоджені з християнською етикою та ідеалами: 4

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

1. Пластун словний. Один раз даного слова дотримується, незважаючи на перепони.

2. Пластун сумлінний. Кожне діло, за яке добровільно взявся, виконує якомога ліпше.

3. Пластун точний. Дотримується визначених меж початку чи кінця якогось заняття або виконання дорученого завдання.

4. Пластун ощадний. Без потреби і користі не витрачає ні грошей, ні часу, ні енергії. Якщо щось залишається, зберігає на той час, коли буде потрібно.

5. Пластун справедливий. Він без вагання признає і віддає кожному все, що тому належить. У кожному змаганні дотримується засад “чесної гри”.

6. Пластун увічливий. Допомагає в добрій справі, якщо є потреба, уступає, кому слід, першість і гарно поводиться з усіма. Його увічливість не повинна робити враження принизливості, бо це суперечить лицарським законам.

7. Пластун братерський і доброзичливий. Почуває себе братом усіх пластунів, а також інших людей. Він не дошкуляє нікому, не кривдить живих істот. Працює у відповідності до своїх сил для добра, скріплення і розвитку власного народу, без сліпої ненависті до загалу членів іншої національної спільноти.

8. Пластун урівноважений. Не діє ніколи під впливом хвилинних настроїв (гніву, розпачу тощо).

9. Пластун корисний. Займається тим, що приносить чесну і справжню користь собі самому та іншим. Також цінить і шанує працю інших людей. Він визнає значення праці в такій послідовності: праця для розвитку всього людства; праця для власного народу, праця для себе самого.

10. Пластун слухняний пластовій старшині. Слухається пластової старшини згідно з обов’язуючими правильниками. Після сумлінного виконання наказу він може висловити критичну думку щодо доцільності цього наказу. Не виконує наказу, який є незгідний з пластовим законом.

11. Пластун пильний. Ніколи не пропускає нагоди навчитися чи довідатися чогось корисного для розвитку свого духу, своєї працездатності. Спостерігає за довколишнім світом і помічає всі дрібні деталі та зміни, що відбуваються в ньому.

12. Пластун дбає про своє здоров’я. Шанує і плекає здоров’я як цінність і передумову своєї працездатності. Не робить нічого, що могло б підірвати його сили або спинити розвиток організму. Він підприємливий, енергійний і вірить у свої власні сили.

13. Пластун любить красу і дбає про неї. Намагається допомагати красі оточення своїм виглядом, одягом, вчинками, мовою, визнаючи правила доброї поведінки, гарної мови, і поширює це знання власним добрим прикладом.

14. Пластун завжди доброї гадки. Не розгублюється і не впадає в розпач навіть у найважчих умовах. Завжди спокійний, схильний до веселощів, а у небезпеці – відважний. Пластовий закон - це не заборони, а позитивні вказівки, дороговказ пластуна. Закон вимагає від нас активності, щоб ми розвивалися та вдосконалювали свій характер. Він торкається внутрішнього життя пластуна. Точки пластового закону повинні бути “провідними лініями” поведінки в життєвій грі. Юнак чи юначка, вступаючи до організації, вирішують зробити цю поведінку частиною свого щоденного життя. Обов’язок слухатись пластового проводу показує, яке значення надає Пласт громадській дисципліні. Складаючи присягу з власної волі, юнак визнає силу законності, що панує в його громаді.

5

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

Граючи у пластову гру, ми звикаємо до послуху законові та провідникові, до гри за правилами. І це визнання юнаки понесуть у життя, у свою державну спільноту.

РЕЛІГІЙНЕ ТА НАЦІОНАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ Перша абсолютна вартість для пластунів – Бог, друга – Україна. Це чітко закладено в пластовій Присязі. Виховання в релігійному та національному дусі може бути здійснене через виховання молоді: морально–релігійне, національно–патріотичне, інтелектуальне і фізичне. Перед виховником стоїть важливе й відповідальне завдання допомогти юнакові та юначці спрямувати у правильному руслі самовиховний процес особи в гурті ровесників. Виховання національне та релігійне потрібне для :  розвитку особистості  розвитку характеру  зменшення конфлікту поколінь  плекання розмовної української мови  досягнення життєвої мети Національне виховання Пласт не ставить політичної чи партійної програми. Інколи це вважають його слабкістю. Але це, напевно, велика його сила. Він виховує людей для України, а не для партій. Проте кожен пластун може з користю працювати в якійсь політичній партії, але він завжди буде ставити добро Батьківщини перед добром партії. Пластова програма складена так, що від самого початку вчить правдивого патріотизму. Пластуни через проби, гутірки, свята вчаться любити Україну і розуміти, що вони повинні стати найкращими представниками українського народу і будівничими майбутнього своєї Батьківщини. Юнак звикає бачити свою долю на тлі долі його Батьківщини. Національне виховання здійснюється в Пласті через:  регулярні зустрічі (сходини, збірки, теренові ігри, святкування національних свят, акції)  здачі пластових проб  іспити вмілостей  таборування. Крім того, дух усієї організації, її атмосфера та настрій повинні стверджувати віру в нашу державу, не тільки в її “колись”, а насамперед у її сьогодні. Релігійне виховання Завданням Пласту не є релігійний вишкіл формального порядку, бо це є справою церкви. Його завданням є виховання в релігійному дусі. Кожен виховник повинен бути для свого юнака прикладом християнського світогляду у щоденному житті. Для цього він має два засоби. Перший (більш інтелектуального характеру) – звернути увагу юнака на велич і красу природи. Життя серед природи, огляд її досконалих творів, доцільність законів, що діють у природі і в цілому житті, безкінечність зоряних світів, гармонія природи - від найменших електронів та атомів аж до найбільших небесних тіл. Якщо все це поставити юнакові перед очима відповідним способом, то це мусить викликати в нього почуття того, що існує якась вища сила, якийсь вищий закон, вище єство, що керує всім, піклується про все і веде до певної мети. Другий засіб, який має найглибший і найтриваліший вплив на юнака, – це особиста постава виховника, це його власний приклад. Особисте переконання виховника має проглядатися в усіх його словах і діях. Тобто виховник сам є переконаний в існуванні вищої сили. Релігійне виховання здійснюється в Пласті через:  виховання в релігійному дусі (“релігійності годі навчити, нею можна тільки заразити” – Бі-Пі)  щонедільні відвідини Служби Божої  здачу вмілостей, написання проектів релігійного змісту (співпраця з церковними громадами)  навчання релігії при церковних школах  життя серед природи, споглядання Божого творіння (гутірки, ватри на релігійну тематику)  релігійні святкування

6

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

ЛЮДИНА У ПЛАСТІ РОЗВИТОК ЮНАКА ТА ЮНАЧКИ Юнацький вік пластування за психофізіологічною періодизацією життя людини припадає на два найбурхливіші періоди: підлітковий вік (11-15 років) та ранню юність (15-18 років). Отже, якими є юнаки в ці періоди свого життя? Підлітковий вік Психолог Левін вивів одну цікаву теорію. Суспільство розділене на дві множини: дітей – вік до 11 років - та дорослих – вік після 15 років. А ось ті, кому від 11 до 15 років, вважаються неприкаяними (зверніть увагу, саме ті особи, з якими починаємо працювати в юнацтві). У цей період відбуваються зміни в самій дитині – виникає почуття дорослості. Підлітки не вважають себе дітьми, бо в дітей панує мораль послуху, а вони вимагають рівності з дорослими, та це їм, на жаль, не вдається. Чому ж так? Тому є кілька причин:  підліток не зберігає статусу слухняної дитини;  ще існує матеріальна залежність від дорослих;  збереглося багато зовнішніх рис дитини;  підлітки ще не вміють діяти самостійно;  підлітки ще не вміють аналізувати своїх дій;  у дорослих зберігається звичка контролювати дії підлітка. Перехід до дорослості може спричинити кризу підліткового віку. Криза – найменш сприятливий період для розвитку людини, коли усе негативне виходить назовні. У цей час відбувається зміна ставлення дитини до середовища у зв’язку з появою нових потреб та мотивів поведінки. Криза триває приблизно тришість місяців. Більшість психологів вважає, що криза є соціально зумовлена. Існує теорія двох типів переходу до дорослості.

1. Безперервний, гармонійний існує в таких суспільствах, де до дітей та до дорослих застосовуються однакові вимоги (суспільства з низьким розвитком).

2. Дискретний – у суспільствах, де ставляться принципово різні вимоги до дітей та дорослих. Існує парадокс: у дитинстві дитина засвоює такі моральні установки, які дорослому будуть непотрібні, а ті, що треба, не засвоюються (психологічний момент – покора дорослим). Якщо вже з дитинства виховувати самостійність у прийнятті рішень, відповідальність за свої вчинки, показувати, що думка дитини також береться до уваги на “сімейних нарадах”, то кризи можна уникнути, адже підлітки прагнуть рівності у правах та обов’язках (до речі, підліткам часто нагадують, що вони дорослі, коли стосується виконання обов’язків, а щодо можливості вибору в прийнятті рішення, то вважають, що вони ще замалі). Звичайно, виховник не має впливу на виховання в сім’ї (саме там закладаються підвалини особистості), але він може давати нагоду виховати впевненість юнака чи юначки в тому, що вони мають право на власну думку та вибір, що стосуються їхнього життя. Анатомо-фізіологічна перебудова організму У цей період міняється фізичний стан організму. Найважливішим фактом є початок інтенсивного функціонування статевих залоз. Він залежить від клімату (на півдні прискорений), від статі (у дівчаток розвиток починається швидше) та від індивідуальних особливостей дитини (стану здоров'я, перенесених захворювань, режиму дня, харчування, оточення). Також у підлітковому віці відбувається інтенсивний розвиток скелету, але він є нерівномірним (наприклад, кості кінцівок ростуть швидше, ніж кості тулуба, через що підліток виглядає незграбним). Також спостерігається невідповідність у розвитку серцевосудинної системи: серце збільшується, а діаметр судин відстає в рості. Тому відбувається великий тиск крові на судини і як наслідок – слабість та запаморочення. У цьому віці трапляються тимчасові порушення діяльності нервової системи: підлітки не в змозі витримувати сильні і тривалі навантаження. Як захист від цього – або надмірне збудження, або гальмування нервової системи. Наслідком є особливості поведінки: збудливість, дратівливість, часті афекти (емоційні зриви). Розвиток особистості У підлітковому віці формуються такі структурні компоненти особистості: 7

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

самосвідомість: виникають запитання “Що я за людина?”, “Чому я живу?”. Виникає суперечність між потребою пізнати себе та невмінням це зробити. самооцінка: як правило, самооцінка є стабільною та адекватною. основи моральної свідомості: у підлітків 11-12 років ідеалом є фізично досконала людина, яка має міцну будову тіла, привабливу зовнішність, вирізняється красою та силою. Після 13 років відбувається переорієнтація ідеалів: старші підлітки звертають увагу на духовність та психічні якості людини. характер: він достатньо суперечливий. Відбувається загострення акцентуацій, неврівноваженість, починають розвиватися вольові риси характеру (особливо наполегливість, якщо є інтерес до справи). Спостерігається фемінізація рис характеру хлопців, причиною якої є домашнє виховання мами, навчання у школі під проводом вчителя-жінки. Тому важливою є роль виховника в гуртку юнаків, риси якого будуть прототипом рис чоловічого “Я” юнацького характеру. Емоційно-вольова сфера Можна виділити такі моменти емоційного життя підлітка:  часті зміни настрою;  нестійкі емоції;  висока імпульсивність (спочатку роблять, а потім думають);  зростає тривожність та депресія (у дівчат – особистісна, у хлопців – ситуативна);  відбувається інтенсивний розвиток вольових рис характеру: наполегливість у доланні перешкод;  підліток може сам поставити мету та планувати, як її досягнути. Розвиток чуттєвого та логічного пізнання  зростання довільності сприйняття  залежність сприйняття від ставлення до того, що сприймається  чітка диференційованість сприйняття  формування критичності мислення  самостійність логічного мислення  здатність до абстрактного мислення  сприятливий період для творчого мислення Особливості пам'яті та уваги Пам'ять:  домінує довільна пам'ять;  з'являється логічність запам'ятовування;  збільшується швидкість запам'ятовування;  встановлюються складні асоціації;  свідоме використання спеціальних прийомів запам'ятовування та згадування (класифікація, порівняння, систематизація);  негативне ставлення до вимог вчити напам'ять. Увага:  вирізняється суперечливістю: стійка і довільна, але через імпульсивність є нестійкою;  різко зростає обсяг уваги;  з'являється вибірковість уваги;  виникає післядовільна увага. Рання юність Анатомо-фізіологічний розвиток У 15-18 років завершується бурхливий та нерівномірний фізичний розвиток і починається відносно рівномірне дозрівання: стабілізується ріст та вага – досягається параметрів дорослої людини. Зростає сила м'язів, закінчується окостеніння скелету, зникає підліткова незграбність і тому зникає синдром дисморфоманії, який був притаманний підліткам (занепокоєння зовнішнім виглядом). Стабілізується тиск та робота залоз внутрішньої секреції. Вдосконалюється діяльність на рівні нервової системи (рівень клітин). Завершується статеве дозрівання. Це викликає яскраво виражену сексуальну потребу. Сексуальна потреба та почуття любові, як правило, не збігаються. Більшість хлопців опиняється в полоні своєї сексуальності. Вони намагаються відгородитися від неї. Механізмом психологічного захисту служить або аскетизм, або інтелектуалізм. Щоб навчитися контролювати свою 8

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

чуттєвість, аскети придушують її, мотивуючи тим, що секс є "брудним", а інтелектуали відсутність статевого інтересу мотивують нецікавістю сексу. Формування особистості До вікових особливостей юності належать: самовизначення (особиста ідентичність), що є центральним новоутворенням. За три роки людина повинна визначити, ким стати та якою бути. Юнаки якраз закінчують школу і прагнуть самовизначитись професійно. Чим ближче до закінчення школи, тим більше людина переглядає свої плани і тим нижчим стає рівень домагань. Виділяють чотири варіанти формування особистої ідентичності:  невизначена дифузна ідентичність – юнак не задумується над проблемами самовизначення;  дострокова ідентичність – юнак передчасно включився в життя дорослих на основі чужих думок та наслідування чиїхось принципів;  проба ролей – юнак переживає кризу самовизначення, вибираючи той єдиний варіант, який можна вважати своїм;  зріла ідентичність – юнак шукає активніше і відразу переходить до самореалізації. Самовизначення пов'язане з новим сприйманням часу: новим співвідношенням між минулим і майбутнім. Теперішнє починає сприйматися з точки зору майбутнього, з'являється часова перспектива. пошук сенсу життя – виникає власний світогляд. Юнаки фокусуються на собі, часто філософствуючи про власне світобачення. самоповага – у юності пов'язана з певними факторами. Висока самоповага залежить від  почуття власної повноцінності (духовної та фізичної);  віри в свої сили;  більшої самостійності. Низька самоповага пов'язана з  стійким почуттям власної неповноцінності;  нестійкістю Я-образу;  скритністю;  розігруванням ролі;  чутливістю до оцінки оточуючих;  болісним реагуванням на критику, сміх, невдачі, недоліки;  сором'язливістю;  психологічною ізоляцією;  надмірною мрійливістю;  пониженою соціальною активністю. формування Я-концепції – існує розбіжність між Я-реальним і Я-ідеальним. До речі, чим вищий інтелект, тим більша розбіжність. Більш інтелектуально розвинені юнаки ставлять більші вимоги до Яідеального (до якого треба прагнути). усвідомлення власної унікальності – молода людина починає пишатися своєю неповторністю. У юнацькому віці формування особистості має певний період стабілізації і може відбуватися за чотирма моделями.

I. Бурхливий і напружений період (схожий до підліткового, але лише зовні), який супроводжується внутрішніми конфліктами, проблемами у стосунках з оточуючими. Центральною проблемою стає пошук сенсу життя. У юнаків виникають нові потреби соціального та інтелектуального характеру. Відповіді про сенс життя знаходять лише в старшому віці. Інакше цю модель називають вічним пошуком. Частіше спостерігається у хлопців.

II. Відбуваються поступові зміни в житті молодої людини. Проблем з батьками немає, невластиві романтичні пориви, її тішить спокійне, чітке життя, подобається будувати плани. Юнаки легко включаються в систему нових відносин, поважають і приймають загальноприйняті цінності, орієнтуються на оцінку оточуючих, визнають авторитети. Стосунки з оточуючими добрі, однак такий розвиток має недоліки: юнаки є менш самостійними, дещо пасивними. Вважається, що до повноцінного розвитку особистості можуть призвести пошуки та сумніви, чого в цій моделі розвитку немає.

9

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

III. Швидкі та стрибкоподібні зміни, які завдяки високому рівню саморегуляції добре контролюються і тому не провокують різких емоційних зривів. Вони рано досягають своїх цілей, хочуть вдосконалитись. Однак поряд з розвинутою саморегуляцією в них слабо розвинута рефлексія та емоційна сфера. Юнаки стають інтелектуалами, особливо хлопці.

IV. Пов'язаний з особливо болісним способом пошуку свого шляху. Юнаки стають невпевненими, відсутня сила волі, рефлексія, вони імпульсивні, непослідовні, невідповідальні, відкидають цінності батьків. У дорослому віці довго залишаються неприкаяними, можуть не реалізувати себе. Емоційно-вольова сфера У молодих людей підвищена емоційна чутливість до підтекстів, вони є дуже вразливими, тому зростає можливість психологічного захисту, який спрацьовує на підсвідомому рівні. До вікових особливостей належать: підвищена тривожність у всіх сферах спілкування, особливо у спілкуванні з батьками та дорослими, від яких існує залежність. Тривоги пов'язані з психічними травмами, які людина пережила в дитячому віці, що понижують опір до страхів, та з вибором життєвого шляху і страхом перед можливою невдачею. підвищена невротичність. З'являється підвищена схильність до акцентуацій характеру, особливо психопатій. Юнак може стати емоційно неврівноваженим та імпульсивним. підвищений рівень емоційної вибірковості: молода людина реагує не на всі емоційні подразники. зникає підлітковий синдром дисморфоманії. Характеристика чуттєвого та логічного пізнання Зростає довільність пізнання та формується спостережливість.  з'являються абстрактні філософствування (про все хочуть знати)  зростає самостійність логічного мислення  поява інтелектуально-творчого мислення (дивергентного)  дівчата схильні до узагальнень, хлопці – до аналізу Формування пам'яті, уяви та уваги Особливості пам'яті:  зростає довільність, проте вона поєднується з вибірковістю (цікавить лише те, що пов'язане з професійними інтересами юнака);  домінування словесно-логічного запам’ятовування;  свідоме застосування прийомів запам’ятовування;  негативне ставлення до повторення. Основною функцією уяви в цьому віці є послаблення емоційного напруження. Мрію юнаки сприймають як програвання запланованих ситуацій. До особливостей уваги можна віднести:  зростання вибірковості;  довільність уваги;  обсяг та стійкість зростають, але є випадки, коли юнаки мають малу концентрацію уваги та розсіяність, що спричинені невихованістю;  можливість пристосовуватись до відволікаючих моментів. Ознаки юнаків ВІК 11 – 13 Фізіологічні: фізична незграбність зміна у системах органів статеві зміни

внутрішніх

Соціальні/ емоційні: нестійкі емоції внаслідок швидкого росту тіла почуття меншовартості, почуття неспокою через свій вигляд

ВІК 13 – 15 Фізіологічні: зростання фізичної сили, фізичної справності та витривалості велика зміна статевого розвитку Соціальні/ емоційні: стає вимогливішим у виборі друзів; дружба є стійкою взаємовідносини між дівчатами та хлопцями стають нестійкими загострення конфліктів з батьками 10

ВІК 16 - 18 Фізіологічні: юнак стає фізично дорослим набувають вигляду дорослої особи менше комплексують через свою зовнішність Соціальні/ емоційні: відчуття унікальності власної особи чутливість до негативних

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010 страх перед ізоляцією від своїх ровесників егоцентрична поведінка  під впливом міфів сучасної культури і героїзму тенденція бути соціально агресивними покладаються на осіб з авторитетом мають тенденцію бути автократами; конфлікт з батьками дотримуються правил більше зі страху, ніж з розуміння Інтелектуальні: розвиток абстрактного мислення, участь у наукових розмовах розвиток мовлення вимагає більшого думання

вибирають авторитет з групи ровесників критичне рішення щодо школи (продовжувати навчання чи залишати школу) ревалізація (засекреченість) між родиною і своїми ровесниками опирається тискові групи, але дуже прагне визнання від ровесників Інтелектуальні: процес думання стає абстрактний, аналітичний

зауважень своїх ровесників більш позитивні ознаки характеру стабілізоване «его» поглиблення зацікавлень майбутнє стає щораз важливішим більш ліберальний, менш автократичний; менш бунтівний розуміє різницю поглядів, пов’язану з різницею в статі радо допомагає іншим з власної ініціативи

більш

овдосконалення готовий сприйняти думки інших зацікавлення правами і правилами, які регулюються суспільством і світом

Інтелектуальні: розуміння можливостей власного інтелектуального потенціалу усвідомлення складності світу, невизнання спрощених пояснень розвиток здібностей розуміти минуле та планувати майбутнє

ВІК 13 - 15 Фізіологічні: необхідність різноманітного та якісного харчування потреба знання та розуміння функцій свого тіла та його особливостей гігієна тіла Соціальні/ емоційні: бажання самореалізації потреба мати вибір необхідність відчути свою особистість і почуття самовартості бажання відігравати відповідну роль у своєму оточенні; почуття фізичної та психологічної безпеки, порядку та стабільності

ВІК 15 – 18 Фізіологічні: потреба виглядати дорослим в очах оточуючих

Потреби юнаків ВІК 11 - 13 Фізіологічнічні: більше калорійної та вітамінізованої їжі (CA Pb + Prot.)  фізична активність та простір руху  унормований розподіл занять Соціальні/ емоційні: підтримка визнання повноцінною особистістю потреба виробити самовпевненість і статус в очах ровесників та дорослих осіб бажання мати конкретні правила, розуміти їх логіку та доцільність Інтелектуальні: інтелектуальна свобода (розвідувати, піддавати сумнівам) розвивати зацікавлення запобігати невдачам і не ставити вимог, до яких особа ще не готова.

Інтелектуальні: потреба дискусій, роздумів, пошук розв’язки «справжніх» проблем часткова готовність до «мозкових атак»

Соціальні/ емоційні: відчуття себе особистістю з унікальними індивідуальними характеристиками, які проявляються у діях усвідомлення унікальності інших особистостей поширення зацікавлень майбутнє стає важливим більш готовий до розбіжності думок з протилежною статтю; Інтелектуальні: виявляють більшу здатність сприймати конкретні дії розмежування праці готовність до «мозкових атак»

Загрози у підлітковому та юнацькому віці Юнацький вік (тут і далі мається на увазі улад юнацтва, тобто 12-18 років) характеризується тим, що зростає прив’язаність та лояльність до ровесників і в той самий час зменшується прив’язаність до старших осіб. Це явище само собою є позитивним, бо воно є проявом суспільного дозрівання. Однак це природне бажання бути самостійним може мати небажані наслідки тоді, коли юнаки цілковито визволяться з-під впливу старших і потраплять під вплив своїх ровесників-непластунів. З боротьби з авторитетом, яким є батьки, школа, традиції, починається формування ідентичності в юнака. Доказом пошуку своєї ідентичності є шукання власного ідеалу, відмінного від ідеалу старших. Шукаючи свій ідеал, юнак намагається бути таким, як його ровесники, так само одягатися, так само поводитись. У понятті юнака все, що роблять і визнають його ровесники – це добре, а все, що роблять дорослі, є зле.

11

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

Великий вплив на вибір прикмет остаточної ідентичності юнака має довкілля. З раннього дитинства юнак має можливість спостерігати “життя” по телебаченню і досить часто для нього в подальшому є важко розрізнити кіношну видумку від реальних речей. Він з неохотою шукає реальних розваг, нових вражень, пригод і емоцій, адже це все у нього є, достатньо лиш ввімкнути телевізор. Через це маємо молодь насичену інформацією про різноманітні способи вбивства почерпнуті із бойовиків, про сімейні відносини і поведінку у коханні розповідають різноманітні “мильні опери", курс збочень подасть порно-продукція. Навіть мультиплікація у більшості випадків вчить насильству. Діти як губка вбирають увесь цей непотріб, а їхній характер і подальша поведінка формуються так, як це програмується інформаційними джерелами. Вони все вже бачили і знають, хоча уявлення не мають як це використати на практиці. Вони слухняні раби телевізійної реклами, яка вчить їх, що їсти, як одягатись і як жити. А чого ж вчить їх довкілля? Наприклад, вживати тютюн та алкоголь. Приклад “крутих” друзів з вулиці та школи, приклад старших і найчастіше приклад різноманітних кіногероїв, зірок у всіх сферах розважального бізнесу спонукає молодь вживати не дуже корисні речовини для організму, що росте. У Пласті ми намагаємось виховати молодь, яка не піддається на провокації суспільства. Виховники повинні доводити до юнаків інші способи самоствердження в очах однолітків. Небагато їхніх ровесниківнепластунів вміють розставити гарно намет, розпалити вогнище, зварити на вогні їжу, а також вони не знають стільки пісень, не сидять вечорами на ватрі, не вміють малювати карти місцевості. Виховник повинен спонукати юнацтво гордитись саме корисними для суспільства вміннями. Варто нагадати юнакам, що Пласт виховує майбутніх провідників, які повинні бути здоровими не тільки духом, а й тілом. А вживання алкоголю, тютюну та наркотиків у юному віці лише шкодить здоров’ю. Так є не тому, що кажуть дорослі, а тому, що проведено багато різноманітних досліджень, де науковці доводять шкідливість вживання вищезгаданих речовин.

МАЛА ГРУПА Людина – це суспільна одиниця, яка потребує спілкування з іншими. Закономірно, що молодь юнацького віку природно експерементує з різними угрупованнями. Вона себе приписує до групи на певний час, підсвідомо оцінює дії та цілі групи і залишається в ній або відходить від неї (залежно від оцінки, яку вона виставила групі). Природна група молодих однолітків:  складається з молодих людей приблизно однакового рівня фізичної зрілості;  складається з молодих людей, які мають спільні зацікавлення;  невелика числом;  вибирає провідників залежно від фізичних чи спортивних здібностей, від зовнішнього вигляду членів групи;  має змінних провідників. Що може дати група своїм членам?  Дає можливість спілкуватися зі своїми приятелями;  дає нагоду учасникам групи ділитися провідницькими ролями;  кожному дає нагоду брати участь у діяльності групи;  кожному дає нагоду зробити свій внесок у програму;  дає нагоду на групові та особисті досягнення;  допомагає членам співпрацювати між собою і робити свій внесок у групове життя;  плекає духовні цінності, які виробляються у співпраці;  має цілі, які об’єднують групу;  усі знають, якими є цілі групи, і вважають, що мають вплив на їхнє здійснення. Аспекти групової динаміки Приступаючи до праці з гуртком юнаків, виховникові варто дізнатися про деякі аспекти динаміки малої групи. Групова динаміка – це процес взаємодії членів групи на основі взаємозалежності і взаємовпливу з метою задоволення особистих і групових інтересів. Життя у групі є рухомим. Під впливом зовнішніх і внутрішніх причин виникають зміни, які самі по собі можуть бути невеликими (не можуть вплинути на існування групи в цілому) або великими, які ведуть до порушення рівноваги і в кінцевому результаті до розпаду групи.

12

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

Характер групової динаміки залежить від емоційного стану групи. Дійсно, кожен учасник групи дізнається безпосередньо від інших, як він впливає на її життя і якого впливу зазнає він сам від її членів. Цей досвід дуже сильно переживається людиною. Робота групи залежить від якості та об'єму взаємовпливів, взаємовідносин членів групи. До групової динаміки відносять: Цілі групи. Кожна група повинна мати якусь ціль. Якщо спільної цілі немає, то в більшості випадків ця група буде мати негативний напрямок. Щоб зацікавити юнаків, упорядник повинен бути добре підготовленим, мати відповідні знання, бути справедливим, щирим і насправді зацікавленим своїми вихованцями. Норми групи. Юнаки і юначки живуть, як правило, груповою поведінкою. Це проявляється у "культурі молодих": стиль одягу, спосіб розмови, поведінки, присутність на різних імпрезах диктуються групою, до якої молода людина себе зачисляє. У багатьох випадках група диктує сильніше, впливає сильніше на манеру поведінки юнака чи юначки, ніж родина, церква чи спільнота. У групі також існують свої вимоги та покарання, якщо хтось її вимог не виконує. Структура групи. У кожній групі існує типовий набір ролей чи способів поведінки учасників. Найпомітнішою є роль (провідника) лідера. У групі може бути провідник з вродженими здібностями, який цілком природно стає лідером у групі та веде за собою інших членів. У пластовому середовищі провідників обирають, і добре, якщо природний та обраний провідник є однією особою: динаміка у групі буде більшменш стабільною. Фази розвитку групи. Кожна група має свій початок та кінець. Умовно всю діяльність гуртка можна поділити на 5 стадій: 1) "Притирання" – початок утворення нової групи. Коли утворюється група нових юнаків, можна зауважити, що члени невпевнені в собі, але поступово починають знайомитися між собою і поводяться розкутіше. Цілість гуртка ще не сформована. Юнаки зближуються між собою, хоча тримаються ще на певній віддалі. Тримає їх разом формальна програма сходин.

2) "Ближній бій" – це період боротьби. Юнаки переконалися, що програма сходин і заняття в гуртку подобаються їм, вони почуваються впевненіше і готові працювати на загал. Але тут починають виникати проблеми провідництва (хто сильніший, мудріший тощо). Конфлікти у виборі особистих близьких товаришів доводять до утворення малих угруповань. Також іде змагання, щоб здобути собі довіру впорядника. Але група починає обговорювати способи досягнення згоди, намагається налагодити ефективні взаємовідносини.

3) "Інтимність" – на цій стадії гурток являє собою справжню цілість. Відчувається праця одиноких членів групи заради її добра. Виникає інтерес до того, як можна працювати краще, застосовуються заходи задля підвищення ефективності роботи групи.

4) "Ефективність" – група набуває досвіду успішного вирішення проблем. Юнаки відчувають гордість за свою приналежність до групи. Провідницькі функції передаються від одного члена до іншого в залежності від конкретного завдання.

5) "Відокремлення" – коли життя в групі вдовольнило кожного члена, тоді група виконала свої завдання і її представники помалу розходяться. Це є нормальним процесом і його не можна штучно стримувати. Члени групи все одно розірвуть свої стосунки, але залишиться негативний осад перебування в групі. Тому дуже важливо залишити приємні спогади про діяльність членів групи як одного цілого. Таку динаміку можна спостерігати в багатьох групах, тому кожен впорядник повинен мати це на увазі й докладно проаналізувати свій гурток. Дуже важливо, щоб цей аналіз відбувся і щоб впорядник діяв на основі своїх спостережень, а не пробував механічно вести своїх вихованців до якоїсь неоформленої цілі. Співпраця Кожен виховник мріє мати гурток, який ефективно працює, досягає певних цілей, вирішує проблеми. Першим кроком для здійснення мрії буде створення умов, які сприяють співпраці. Шість ключових факторів є передумовою співпраці у групі:  спільна мета – спільне бачення: усі члени групи однаково розуміють цю мету і прагнуть її досягнути;  довіра і добрі стосунки: члени групи довіряють один одному, поважають одне одного і можуть один на одного розраховувати; 13

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

 чіткий поділ ролей: кожен знає, чого від нього чекає група, і знає також, як сприяти успіху групи;  комунікація: повинна бути відкритою, двосторонньою і відповідати принципам ефективної комунікації;  різнорідність: члени групи розуміють, що всі вони різні і цінують різницю у своїх здібностях, стилях діяльності, знаннях;  рівновага між завданнями і стосунками. Конфлікти Наше повсякденне життя важко собі уявити без різного характеру проблем. Це можуть бути як непорозуміння з оточуючим нас світом, так і з самим собою. Так і в пластовому житті: перед виховниками можуть постати проблеми в роботі з юнаками, а кожна проблема, якщо її не вирішувати, стає початком конфлікту. Але його не треба боятися. Адже в кожній суперечці пізнається істина. Конфлікт – це зіткнення інтересів чи поглядів людей. Як відомо, кожна людина дивиться на світ по-іншому, тому і виникають між людьми суперечки стосовно тих самих речей. Конфлікти можуть бути конструктивними та деструктивними. Конструктивний конфлікт виникає, як правило, на діловій основі і зникає з вирішенням проблеми. Конструктивний конфлікт виявляється в принципових дискусіях і, як правило, є стимулом для творчого поступу та розвитку колективу. Він:  розкриває важливі проблеми, які в результаті стають більш ясними;  сприяє вирішенню проблем;  заохочує окремих осіб до участі в розв’язанні важливих для них проблем;  стимулює до конструктивної комунікації;  сприяє виходу стримуваних емоцій, напруги, стресу;  допомагає створенню тіснішого контакту між людьми. Деструктивний конфлікт виникає на особистій основі, він важчий і значно триваліший, оскільки постає як наслідок психологічної несумісності людей. Він:  відвертає енергію від більш важливої діяльності та проблем;  руйнує мораль чи підсилює негативну самооцінку;  поляризує групи;  поглиблює різницю у відношенні до цінностей;  стимулює безвідповідальну і непривабливу поведінку (образи, бійки). Конфлікти також можна розділити на конфлікти між юнаками в гуртку та конфлікти між юнаками та виховником. Причини, через які виникають конфлікти між юнаками, можуть бути: віковими – коли між юнаками є значна різниця у віці, то відповідно вони різняться фізіологічним, інтелектуальним розвитком, і потреби у них також різні; фізичними – у гуртку можуть бути юнаки з фізичними вадами або проблемами зі здоров’ям; соціальними – у гуртку можуть бути юнаки із забезпечених та малозабезпечених родин, з різним вихованням, різними системами цінностей; психологічними та комунікаційними – коли юнаки не можуть “зійтися характерами” (як правило, на початках існування гуртка) або не позбулися комплексів; міжконфесійними – коли в гуртку юнаки з різним віровизнанням (католики, протестанти, православні, інші); негативний вплив зовнішнього середовища – юнаки можуть підпадати під негативний вплив однолітків чи старших осіб, внаслідок чого починають палити, вживати спиртні напої, наркотики і таке інше. Основні причини конфліктів між виховником та юнацтвом криються у самому виховнику, його діях, вчинках, висловлюваннях, несумлінному ставленні до виконання своїх обов’язків. Ось яких помилок, що провокують конфлікт з юнаками, може припускатися виховник: невміння прищепити в гуртку правила пластової гри; невміння враховувати індивідуальні особливості юнаків; недостатня ерудиція; нетактовність; невміло застосована система пластових відзнак і пересторог; невміле використання критики; суперечливість між словами і вчинками виховника; невміння вислухати; розходження між словом і ділом; одноосібне прийняття рішень; невиконання обіцянок; незадоволення юнаками; ігнорування потреб юнацтва.

14

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

Слід звернути увагу, що будь-який конфлікт (чи між юнаками, чи між виховником та юнаками) виникає через: персональні відмінності (риси характеру, які заважають нам бути завжди коректними у спілкуванні: дратівливість, упертість, підвищена амбіційність, надмірна вимогливість до оточуючих та невимогливість щодо себе). брак інформації (інколи замість того, щоб з’ясувати ситуацію з перших рук, ми послуговуємося інформацією, яка належить до розряду дезінформації і перекручень). невідповідність виконуваній ролі (неправильне трактування цілей та обов’язків, що покладені на нас організацією). стрес оточення (нестача ресурсів і непевність, перенесення власних проблем на організацію і її членів). Якщо виник конфлікт, то треба пам’ятати, що сам по собі він не зникне. Він може затихнути, але через деякий час стати ще більшим. Беручись до розв’язання конфліктів, слід чітко з’ясувати причини його виникнення. Візьміть до уваги кілька порад, як поводитись у конфліктній ситуації: 1. Зберігайте спокій – навчіться у хвилину роздратування робити паузу і обдумувати ситуацію.

2. Не будьте впертим – якщо питання не принципове, вмійте поступатися. Розумна поступка викликає повагу.

3. Реально оцінюйте свої можливості – не картайте себе, коли щось не вдається на високому рівні. Таланти і можливості кожного обмежені. Досить мати успіхи в одній-двох ділянках, а інше сумлінно виконувати.

4. Не пред’являйте до оточуючих надмірних вимог – не намагайтеся зробити людей поруч вас зручними для себе. Помічайте насамперед їхні достоїнства, опирайтеся на сильні сторони цих людей. Виховник у гуртку повинен відстоювати інтереси кожного члена гуртка і бути справедливим, тому намагайтесь не керуватися емоціями у конфліктних ситуаціях. Виховник повинен забути про своє прихильне чи негативне ставлення до когось з учасників конфлікту.

ВИХОВНИК У ПЛАСТІ: ПРИКМЕТИ ТА РОЛЬ Першим виховником у Пласті є сам юнак, другим – пластове середовище та діяльність, а от на третьому місці можна поставити виховника. Водночас його місце також і перше: він створює атмосферу, яка невимушено скеровує юнаків у корисному напрямі. В УПЮ вважаємо за виховників зв’язкових куренів та впорядників гуртків. Виховник гуртка є духовним провідником. Він має бути ідеалом для членів свого гуртка. Впорядник – це старший друг у гуртку юнацтва. Він допомагає гурткові діяти, слідкує за тим, щоб виховний процес у гуртку був пластовим і корисним. Виховник пояснює юнацтву, як братися до праці, допомагає її планувати та аналізувати, визначати позитиви та негативи зробленої справи. Він допомагає своїми порадами і зауваженнями в процесі самовиховання кожного юнака, дбає, щоб поведінка та праця були узгодженими з пластовими ідеалами та правилами. При цьому виховник залишає ініціативу та самовиховання юнацтву. З найпершої зустрічі чи розмови з юнацтвом впорядник мусить розуміти вагу власної поведінки, вигляду, мови, поглядів на стосунки між ним та юнацтвом, усвідомлювати свій вплив на формування характеру юнака. Виховник не може навчити юнаків жити згідно з правилами пластової гри (за пластовим законом), але він повинен вміти змусити їх жити згідно з ними. Обов’язковим для цього є власний приклад виховника. Для цього виховник повинен володіти певними прикметами, які можна окреслити у 10 основних пунктах.

1. Віра в юнаків, що породжуватиме бажання присвятити їм себе і свій час.

2. Діяльність, спрямована на створення атмосфери щастя в юнаків у роки їхнього фізичного та духовного формування. Щасливий юнак – це добрий юнак, а добрий юнак – це майбутній добрий громадянин.

3. Безмежна довіра до Пласту як до такої програми, яка найкраще сприяє формуванню молодих людей як досконалих особистостей.

4. Розуміння, що для юнака Пласт – це гра, а для виховника – гра з метою: будувати характер, вишколювати індивідуальні та громадянські чесноти.

15

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

5. Усвідомлення того, що для юнаків сам виховник є Пластом: “Те, чим ти є, кричить так голосно, що я не чую, що ти кажеш!”

6. Послідовність у виконанні наміченої програми з енергією й витривалістю, терпеливістю та добрим настроєм.

7. Уміння поставити себе на другий план і дати можливість юнацьким провідникам вести за собою і рости в гуртку. Бажання йти вперед в набутті вмілостей пластового виховника, використовуючи кожну нагоду для підвищення виховницьких кваліфікацій.

8. Готовність співпрацювати з сім’єю, церквою, школою, місцевим пластовим проводом для добра кожного юнака і для добра спільноти.

9. Замилування до життя в природі в усіх його формах. Вимоги для впорядника пластового гуртка (хто може бути впорядником) подані в правильнику УПЮ, ч.

1. Якщо розглянути детальніше, то виховник повинен володіти певними виховними якостями, вміннями та знаннями, які (для прикладу) подано нижче. Якості : Обов’язкові для доброго виховника:  бути характерним;  бути чесним;  бути гнучким;  бути чутливим до почуття інших;  бути спостережливим;  шанувати гідність інших. Бажані:  бути організованим;  бути продуктивним;  бути життєрадісним. Уміння: Уміння залежні від мети.

1. Уміння з групою прийняти рішення:  визначити проблему;  інтерпретувати проблему;  пошук інформації;  передача інформації;  пристосування різних ідей;  аналіз;  підсумок.

2. Уміння з групою щось організувати і провести:  планувати: визначити ціль, межі, час;  розподілити ресурси (людські, матеріальні, фінансові);  слідкувати за програмою;  аналізувати.

3. Уміння співпрацювати з іншими:  розуміти потреби інших;  сприяти активній участі всіх членів групи;  заохочувати;  вирішити конфлікти;  виробити ентузіазм.

4. Уміння переконати, навчити:  знати і розуміти інших (їхній потенціал та обмеження);  уміти мотивувати.

5. Уміння відіграти провідну роль:  передбачити обставини;  пристосовуватися до обставин; 16

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

 творчо думати;  оцінити ризик;  ризикувати. Знання:  знати себе (свої можливості та обмеження);  знати інших (колег по виховному процесу);  знати основи практичної психології;  знати прийоми ефективної комунікації;  знати способи передачі знань;  знати методи ефективного планування;  знати процес прийняття рішення;  знати роди провідництва і вміти їх застосовувати. Роль виховника Завданням виховника, враховуючи правильник УПЮ, є:  дбати про успіхи юнацтва в засвоєнні та в усвідомленні всього того, що входить в обсяг праці гуртка;  дбати, щоб юнаки брали активну участь у програмі УПЮ та одержували відповідні пластові ступені;  слідкувати за тим, щоб спосіб виконання пластових обов’язків і доручень не загрожував життю та здоров’ю членів гуртка;  підтримувати зв’язок з батьками юнаків;  дбати і впливати на те, щоб юнацтво дотримувалося Пластового закону у співжитті між собою та у відношенні до інших осіб (сам виховник подає добрий приклад);  стежити, щоб усі пластові діловодства велися згідно з правильниками;  забезпечувати опіку та відповідати за юнацтво всюди, де планується або проводиться заняття, відповідати за безпеку під час усіх занять;  погоджувати прийняття нових членів та звільнення з Пласту;  нести остаточну відповідальність про вчасне та докладне звітування і сплату членських внесків юнацтва. Відомий американський психолог Авраам Маслоу "вибудував" піраміду людських потреб. Він стверджує, що людина може прагнути вищих потреб, коли будуть задоволені нижчі (див. мал. на ст.16). Цей принцип потрібно пам’ятати у праці з підлітками. Загалом, діти та молоді люди можуть бути добрими та працьовитими, тобто осягнути cвій потенціал у певній стадії свого розвитку, але лише тоді, коли їх основні потреби задоволені. Задоволення вищих щаблів піраміди залежить від ролі виховника: наскільки вдало він побудує працю юнацтва для того, щоб вони могли реалізувати свої задуми (інакше кажучи, задовільнити свої потреби). Завдання і вміння виховників по відношенню до потреб юнацтва 11 - 13 років Соціальні/ емоційні: - давати вказівки зрозуміло і чітко - залучати до прийняття рішень - сприяти виробленню соціальних вмінь та засвоєнню знань - звертати увагу на тих, які “стоять збоку” розмовляти про особисті переконання та погляди - допомагати тим, котрі зайшли в “емоційний конфлікт” Інтелектуальні: передавати інформацію в “конкретних” термінах, але заохочуючи до абстрактних тем - планувати заняття, маючи на увазі

13 – 15 років Соціальні/ емоційні: - часто змінювати форми занять - давати нагоду на дискусію в групах (побіжні теми та припущення) - давати поради тим, хто має труднощі - слідкувати за взаємовідносинами в групі - давати нагоду виявляти і розвивати цінності юнаків та юначок

15 - 18 років Соціальні/ емоційні: - давати нагоду бути провідником у різних ділянках - підтримувати ініціативу діяльності - давати можливість приймати власні рішення

Інтелектуальні: - випробовувати інтелект новими темами - давати завдання, які заохочують до аналізу та міркувань на теми життєвих

Інтелектуальні: - випробовувати інтелект новими темами - давати завдання, які заохочують до аналізу та міркувань на теми життєвих

17

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010 різноманітність - заохочувати юнацтво до нових ідей та нових вмінь - давати нагоду для розвитку мовлення

проблем - давати можливості знаходити нові методи для засвоєння нових матеріалів

проблем - давати нагоду знаходити нові методи для засвоєння нових матеріалів

Піраміда потреб А. Маслоу

П

З

Н А Б У Т В

Д

Ж

Е

Н

Соціальні приналежність до колективу; спілкування; участь у спільній діяльності Екзистенційні безпека; стабільність; впевненість; гарантована зайнятість

І Р О

О

МетаМ Х потреби І І порядок; Н Д добробут; Н соціальна Н І єдність І справедливість ; Духовні самовираження через творчість

І

Б А З О В І

Фізіологічні потреби їжа;дихання; фізичний рух; відтворення; відпочинок

Окрім допомоги в реалізації кожного юнака, виховник не може забувати, що він працює з групою і повинен звернути увагу на своє відношення до гуртка:  він є керівником групи і має вплив на групу;  знаходиться сам під впливом цієї групи;  є спостерігачем інтеракцій у групі (вплив одного члена на іншого – незалежно від виховника). Перед тим як взяти на себе зобов’язання виховника, треба подумати над таким:  чи зможе виховник опанувати групу своїх юнаків так, щоб не втратити панування над собою, бо інакше співжиття з ними стане неприємним;  чи має виховник почуття гумору, здатність посміятися з жартів своїх юнаків та ще й від себе щось додати;  чи не розчарує виховник сподівань своїх юнаків та зуміє повести їх через “велику гру” до великої мети; 18

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

 чи буде виховник мати досить часу й охоти заглибитися в індивідуальні проблеми своїх юнаків, якщо вони виникнуть;  чи дотримає виховник слова, навіть у найменших дрібничках;  чи постоїть за своїх юнаків при потребі, коли вони сподіваються на нього?

ВМІННЯ СПІЛКУВАТИСЯ З ЮНАКАМИ. Спілкування – це процес передачі й одержання інформації, який виникає між двома або кількома людьми. Це не обов’язково має бути обмін словами, хоч найчастіше спілкування ототожнюється з розмовою. У спілкуванні з юнаками є важливим ефективний процес спілкування:  процес спілкування ефективний тоді, коли слухач розуміє інформацію, яка передається для нього згідно з намірами відправника;  відповідальність за успішний процес спілкування лежить на обох сторонах: як на відправнику, так і на слухачеві;  добре спілкування – основна умова і засіб будь-якої колективної дії. Воно дає можливість належним чином реалізувати завдання, поліпшує процеси прийняття рішень і розв’язання проблем;  ефективне спілкування не є автоматичним процесом: часто виникають труднощі з ясним і прозорим виразом своєї точки зору, а також з розумінням поглядів інших. Щоб підвищити ефективність спілкування, зверніть увагу на таке:  говорити так, щоб тебе слухали і розуміли;  слухати так, щоб розуміти інших;  уникати поведінки, яка утруднює успішне спілкування;  погодити з іншими основні правила спілкування та дотримуватись їх. Хоч часто спілкування ототожнюється лише зі словами, необхідно пам’ятати, що інформація передається також і невербально (несловесно). Засобами такого спілкування виступають жести, вираз обличчя (міміка), тон голосу, постава, відстань, на якій розмовляють. Несловесне спілкування багатозначне і по-різному виглядає у різних культурах та суспільних групах. Неузгодженість словесного та несловесного спілкування викликає у співрозмовника неспокій (наприклад, коли говорити, що віримо, але не дивитися просто в очі). Виховник обов’язково повинен звертати увагу на узгодженість вербальної та невербальної інформації, а також спостерігати за юнацтвом і черпати з їхніх невербальних реакцій інформацію як про них, так і про їхнє відношення до сказаних слів. У попередніх темах було узагальнено в таблиці інформацію про потреби юнаків та завдання виховника. Враховуючи це, виховник може побудувати своє спілкування з юнацтвом, враховуючи різні вікові категорії. Особливо потрібно звернути увагу на соціально-емоційний аспект. Також пам’ятайте таке:  підлітки також люди, поважайте їхні почуття та відчуття ;  слухайте юнаків не перебиваючи; навчіть їх слухати і вислуховувати;  ніколи відразу не кажіть «НІ»;  не дозволяйте підліткам говорити на себе зле;  частіше хваліть юнацтво, святкуйте разом його перемоги;  не критикуйте, не засуджуйте, не нарікайте, умійте знаходити і відмітити позитиви;  не насміхайтеся, не іронізуйте, не вводьте юнацтво у пригнічений стан;  будьте вимогливі, послідовні і принципові; висловлюйте вимоги зрозумілим способом;  говоріть щиро про свої сподівання і прислухайтеся до чужих проблем;  переконайте юнаків, що вони складаються не лише з матеріального, але й з духовного;  діліться з юнацтвом усім найкращим, що маєте в собі;  не кажіть неправди;  остерігайтеся стати «своїм хлопцем»;  умійте виявити, що ваш гурток найдорожчий;  за свої почуття не вимагайте нічого взамін. При поданні інформації юнацтву слід подумати над формою її подачі. Психологами та педагогами розроблена піраміда засвоєння матеріалу, поданого різними способами.

19

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

Середнє число засвоєння:

доповідь

5%

читання

10%

звуко-зорові засоби

показове представлення

20%

30%

групова дискусія

вправа

вчити других

50%

75%

90%

Ще у Стародавньому Китаї побутувала така приказка: почув – забув, побачив – запам’ятав, зробив – зрозумів. Виховник, як правило, хоче, щоб його юнацтво все розуміло, пам’ятало та використовувало свої знання у пластуванні. Але більшість чомусь забуває, що коли просто проводити дискусії, давати прочитати певні тексти чи просто подавати інформацію – юнакам стає нецікаво і вони швидко забувають інформацію. А от коли дати юнакам можливість самим підготувати гутірки чи інструктажі, а потім надати можливість провести їх у своєму гуртку, вони запам’ятають матеріал на довший час. А коли ще й дати можливість перевірити свої знання на практиці, то юнаки не боятимуться використати засвоєні знання у повсякденному житті.

СПІВПРАЦЯ З БАТЬКАМИ. Єдиний чинник є суттєвим для досягнення всезагального і постійного миру. Цією умовою повинна стати всеохоплююча зміна в системі духовних взаємовідносин між людьми, зміна на користь кращого взаєморозуміння, заперечення національних упереджень і виховання здатності бачити інших з дружньою симпатією . Бейден Пауел

У цілому Пласт має добру оцінку серед батьків пластової молоді. Батьки мають довіру до пластової організації, як такої, що допоможе їм виховати їхніх дітей. Через впорядника гуртка відбувається контакт батьків з цілою пластовою організацією. Через їхні взаємовідносини довіра до Пласту може підкріпитися або батьки можуть зневіритися. Усі негативні прояви у ставленні впорядника до дітей можуть похитнути довіру не тільки до самої особи впорядника, а й до цілої організації. Тому плекання добрих взаємовідносин з батьками є дуже важливим. Батьки турбуються безпекою своїх дітей, їхнім здоров'ям (фізичним і психічним), їхніми успіхами, прогресом тощо. Щоб заспокоїти побоювання батьків (наприклад, безпека під час мандрівки) впорядник мусить їх завжди інформувати про плани і діяльність гуртка, мусить їх переконати, що він дійсно пам'ятає про безпеку і здоров'я дітей. Впорядник повинен інформувати батьків про прогрес, успіхи чи недоліки юнака (юначки). Товариська зустріч або якась гурткова імпреза з участю батьків дуже корисно впливає на прихильність батьків до праці гуртка.

20

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

Близький контакт з батьками допоможе пізнати родинні відносини, підхід батьків до виховання своїх дітей. Пізнання родин юнаків допоможе впорядникові правильніше реагувати на поведінку юнака і, можливо, допоможе йому побороти особисті проблеми, які мають корінь в родині. Впорядник повинен думати, як подати необхідну інформацію, якої потребують батьки:  батькам потрібно розказати про пластові ідеали;  батьки мусять бути поінформовані про плани (щоб діти вчасно відвідували заняття, щоб була підтримка цих занять вдома);  потрібно продумати структуру для співпраці;  потрібно позитивне спрямування до співпраці; Що Пласт хоче від батьків?  Позитивного ставлення: – зрозуміння цілей організації; – підтримки дітей у виконанні обов’язків; – розуміння молодих виховників  Фінансової та адміністративної допомоги: – допомога в майновому забезпеченні; – допомога в гуртку (наприклад, транспорт на табір, організація екскурсій); – допомога у пошуку фінансування, організації імпрез.  Заповнення ніш: – на постах виховників; – на постах опікунів; – інстуктори на таборах; – у переведенні спеціалізаційних занять. Залучення батьків до співпраці: батьківські збори: розповіді про Пласт, його структуру та виховні ідеали, розповіді про план праці гуртка; вісник для батьків: містить інформацію про заходи, в яких їхні діти повинні взяти участь; подає коротку інформації про пластову ідею та методу; організація свят: збирати разом батьків та дітей – це дає нагоду поспілкуватися двом поколінням у неформальній атмосфері; добре було б організувати виставку творчості юнаків, ігри та забави, спів тощо; день батьків на таборі: можливість для батьків спостерігати за самостійним життям своїх дітей, отримати підтвердження того, що діти чогось навчилися (наприклад, куховарити).

БУДОВА КАДРИ ВИХОВНИКІВ УПЮ Загальні положення: Кадра виховників і виховниць (КВ) - це об’єднання вишколених виховників і виховниць, які дбають про успішність виховного процесу та самовиховної праці юнацтва. Зовнішньою відзнакою для всіх членів КВ є білий шнурок на пластовому однострою. Мета і завдання:  необхідна та доцільна праця цілої кадри виховників та окремих її членів для добра та користі української молоді, згуртованої в УПЮ;  об’єднання, вишколення та дошкіл юнацьких виховників та виховниць, яке на основі наукових студій та досвіду праці з юнацтвом постійно розвивало б і впроваджувало концепцію самовиховання юнацтва. Завдання:  здійснення мети КВ УПЮ;  керування системою самовиховання юнацтва;  керування КВ УПЮ. Для здійснення своїх завдань КВ УПЮ організує діяльність виховників на рівні:  куренів УПЮ;  осередку станиці;  краю; 21

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

 країв. Ступені КВ УПЮ Для підтвердження набутих кваліфікацій КВ УПЮ використовує два ступені: - Перший ступінь КВ УПЮ; - Другий ступінь КВ УПЮ; Перший ступінь КВ УПЮ признає КПС (крайовий провід КВ) лише заприсяженим пластунам і пластункам зі свого краю, які успішно перейшли вишкіл впорядників УПЮ (на підставі звіту коменданта вишколу), успішно виконують обов’язки виховника/ виховниці (перед чи після вишколу) протягом одного шкільного року (на підставі рекомендацій Станичної старшини) та успішно виконували обов’язки члена булави виховно-вишкільного (щонайменше двотижневого) табору УПЮ (на підставі рекомендації коменданта табору). КПС проголошує це рішення у своєму офіційному органі та висилає відповідну посвідку та відзнаку для кандидата на руки Станичної Старшини. КПС проводить реєстр усіх осіб, яким призначено Перший ступінь КВ УПЮ. Другий ступінь КВ УПЮ признає ГПБ (головний провід КВ) тим заприсяженим пластунам/ пластункам, які попередньо отримали Перший ступінь КВ УПЮ (на підставі реєстру КВ у даному краї), успішно закінчили Вишкіл Зв’язкових УПЮ (на підставі звіту коменданта вишколу) та одержали рекомендацію КПС (Крайового проводу КВ). ГПБ оголошує це рішення у «Пластових вістях» і пересилає посвідку та відзнаку до КПС для вручення на відповідному форумі та для проголошення у крайовому органі і відмітки у крайовому реєстрі КВ УПЮ. ГПБ веде світовий реєстр осіб, яким призначено Другий ступінь КВ УПЮ. Відзнаки ступенів КВ УПЮ Перший ступінь КВ УПЮ: відзнака має малинові літери “КВ”, обведені малиновим шнурочком; носиться на правому рукаві пластової сорочки вище ліктя. Другий Ступінь КВ УПЮ: відзнака має малинові літери “КВ”, обведені золотим шнурочком; носиться на правому рукаві пластової сорочки вище ліктя. Крайовий провід має право встановлювати додаткові вимоги до здобуття ступенів КВ УПЮ В Україні додатковою вимогою є написання методичного проекту. Кожен методичний проект повинен мати практичне втілення та відповідне оформлення. Вимоги до оформлення проекту 1. Проект повинен бути виконаний на папері формату А4 і зшитий.

2. Рукопис розбірливий. Машинопис. Роздрукований на принтері.

3. На титульній сторінці повинна бути інформація про вид, назву та автора проекту. Зразок: Вмілість

“Природознавство” (проект на здобуття першого ступеня КВ УПЮ)

Підготував:

Львів, 2001 4. Друга сторінка повинна містити інформацію про автора проекту:  ім’я та прізвище  освіта  пластовий ступінь  відбуті вишколи та табори  виховне діловодство  праця  курінь, станиця  адреса та телефон 22

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

 вік 5. Третя сторінка повинна містити пояснювальну записку до проекту, де має бути вказано:  вид проекту  короткий опис, анотація  для кого він має бути зреалізований, мета  інформація про реалізацію проекту  актуальність теми 6. Четверта сторінка – зміст проекту 7. У додатках проекту обов’язково подати:  використану літературу  ілюстрації, схеми малюнки (акуратно оформлені та підписані)  фотоматеріали  інформацію про реалізацію проекту (відгук. публікація в пресі, звіт коменданта табору, рекомендація зв’язкового чи членів КВ станиці). Проект повинен допомагати будь-кому з виховників у проведенні своєї діяльності. Тому крім тексту, що передбачає розкриття теми, у ньому потрібно вказати практичні вправи, ігри, часовий розподіл (якщо це гутірки чи заняття). Потрібно вказувати детальні умови реалізації цього проекту. Членство, права та обов’язки, втрата членства. Членами КВ УПЮ є пластуни і пластунки віком від 18 років, які успішно закінчили Вишкіл Впорядників УПЮ, а також є:  діючими впорядниками гуртків УПЮ;  діючими зв’язковими куренів юнаків/ юначок;  кошовими чи референтами УПЮ осередків, крайовими комендантами чи референтами УПЮ КПС, Головними Булавними УПЮ в ГПБ; - співробітниками та членами булав УПЮ осередків, країв, ГПБ. Існує три категорії членів КВ УПЮ: дійсні члени - це юнацькі виховники і виховниці, які здобули щонайменше Перший ступінь КВ УПЮ і в даний момент працюють безпосередньо в ролі Зв’язкового/-ої куреня чи вподрядника/-ці гуртка або виконують діловодство, пов’язане з працею в УПЮ чи для УПЮ; члени - дорадники - колишні дійсні члени, які на даний час неактивні в юнацькій ділянці; члени - кандидати - це пластуни/пластунки, які виконують функції Зв’язкового/-ої куреня чи вподрядника/-ці гуртка УПЮ, але ще не одержали Першого ступеня в КВ УПЮ. Дійсні члени КВ УПЮ творять Скобиний Круг Кадри виховників УПЮ. Обов’язки члена КВ УПЮ:  працювати з юнацтвом чи для юнацтва, здійснюючи систему виховання та самовиховання;  працювати постійно над собою для поглиблення знання та підвищення своїх кваліфікацій виховника/ці, інструктора чи іншого діловода УПЮ. Права члена КВ УПЮ:  члени СК з ІІ ступенем у КВ УПЮ мають право ухвального голосу на Великій Раді Скобиного Кругу, Малій Раді Скобиного Кругу та у місцевому осередку КВ УПЮ і можуть бути вибраними до Головного, Крайового чи місцевого проводу КВ УПЮ;  члени СК з І ступенем у КВ УПЮ мають право ухвального голосу на Малій Раді Скобиного Кругу та у місцевому осередку КВ УПЮ і можуть бути вибраними до Крайового чи місцевого проводу КВ УПЮ;  члени-дорадники з І ступенем у КВ УПЮ мають право дорадчого голосу на Малій Раді Скобиного Кругу та у місцевому осередку КВ УПЮ і можуть бути вибраними до Крайового чи місцевого проводу КВ УПЮ;  члени-дорадники з ІІ ступенем у КВ УПЮ мають право дорадчого голосу на Великій Раді Скобиного Кругу, Малій Раді Скобиного Кругу та у місцевому осередку КВ УПЮ і можуть бути вибраними до Головного, Крайового чи місцевого проводу КВ УПЮ;  член-кандидат має право ухвального голосу в місцевому осередку КВ УПЮ і може бути вибраним до проводу місцевого осередку КВ УПЮ. Члени КВ УПЮ можуть бути виключені з КВ УПЮ через: неоправдане занедбування виховної праці або діловодства в УПЮ чи для УПЮ; дії та вчинки, які є поганим прикладом для юнацтва та інших 23

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

виховників; постійне нехтування засад безпеки; використання непластових методів виховання. Виключення з КВ УПЮ є формальною забороною ведення виховної роботи в Пласті.

24

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

ПЛАСТОВА МЕТОДА САМОВИХОВАННЯ ГУРТКОВА СИСТЕМА. УСТРІЙ ГУРТКА Гурткова система – це система організації та вишколу юнацтва в малих групах, які називаються гуртками. Це основна складова частина самовиховної методи. У гуртковій системі звертаємо увагу на особливості юнацького віку, співжиття в гурті і використовуємо це у практичних заняттях. У гуртковій системі важливим засобом є покладення реальних обов’язків на якнайбільше число членів гуртка. У ній юнаки самі керують своїми справами, а поодинокі члени гуртка працюють більше для загального добра цілого гурту, ніж для своєї власної користі. Серед таких умов гурткова система розвиває характер, упевненість у собі та провідницькі якості юнака. Юнацький гурток – це організаційне оформлення того, що існує віками як природне побратимство в різних формах, як дружній гурт однолітків, які охоче збираються спілкуватися, вчитися, мандрувати. Вони будують свій світ власною працею під проводом одного з-поміж себе на ідейних засадах Пласту. Пластовий гурток складається з 6-8 осіб з однієї місцевості, зібраних так, щоб, враховуючи їхній вік та зацікавлення, вони могли з успіхом виконувати потрібну для їхнього самовиховання пластову виховну програму. Чому гурток є основною клітиною у гуртку?  Юнакам і юначкам приємно та корисно бути членами групи.  У гуртку легко спілкуватися і разом працювати.  Кожен має активну і відповідальну роль.  Гурток є малою клітиною суспільства.  Члени вчаться прав та обов’язків. Назва і символіка гуртка Символ гуртка – це обрана пластовим гуртком назва звіра, птаха чи рослини. Гурток може мати свою барву і своє гурткове гасло (клич). Знамено – це хоруговка з білого полотна у формі рівнобедреного трикутника. Посередині знамена нашита сильветка символу гуртка чорного кольору. Знамено носить гуртковий на пластовій палиці. Тотем – це різьба з дерева гурткового символа; носить заступник гурткового або вибраний для цього член гуртка. Гурткові традиції Гурток може творити і вводити в життя свої звичаї. Наприклад, гурток може мати гурткову пісню, свій оригінальний спосіб відкриття або закриття сходин; може бути традиція гурткового табору як додаток до інших курінних чи крайових таборів. Обов’язки і права членів гуртка Кожен член юнацького гуртка:  бере активну участь у всіх пластових заняттях гуртка та у випадку пропусків оправдовує свою неприсутність;  бере активну участь у плануванні, переведенні та аналізі праці цілого гуртка: проявляє ініціативу, зголошується до виконання конкретних завдань, які є частиною загального плану праці;  співпрацює з іншими членами гуртка;  має право бути в проводі гуртка;  має займатися відповідальною і корисною працею. Гурткові діловоди — Гуртковий/ гурткова  очолює свій гурток і виступає від імені гуртка;  постійно спілкується з членами гуртка;  дбає, щоб усі брали участь у праці гуртка, здобували пластові ступені і виявляли якнайбільше свого потенціалу;  дбає, щоб гурток мав план праці, щоб цей план включав пластову програму;  стежить за працею гурткових діловодів і стежить, щоб усі виконували свої обов’язки;  входить у склад ради гурткових куреня; 25

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

 веде книгу гурткового.

— Заступник гурткового(гуртковий суддя)  заступає гурткового, коли він не може виконувати своїх обов’язків;  записує присутність членів на заняттях;  у гуртку пропонує відзначення чи перестороги членам гуртка.

— Писар  пише протоколи занять гуртка;  відповідає разом з гуртковим на листи.

— Хронікар  веде хроніку гуртка з часу його заснування.

— Скарбник  збирає членські внески чи будь-які оплати, що мають прийти до гуртка;  зберігає всі рахунки;  переховує гроші в безпечному місці.

— Господар  складає план майнових потреб для схвалення гуртком;  закупає майно і зберігає його в порядку.

— додаткові діловоди за потребою. Коли у гуртку є багато членів можна вводити додаткові діловодства. Наприклад, гуртковий домівкар (відповідає за порядок у домівці, за ключі), гуртковий санітар (відповідатиме за аптечку), гуртковий фотограф (відповідатиме за фотографування та друкування фотографій), гуртковий куховар (відповідає за реманент для кухні, харчування на гурткових мандрівках) тощо.

КУРІНЬ ТА ЙОГО УСТРІЙ Два, три або чотири пластові гуртки юнаків чи юначок, що діють на одному терені, творять курінь Уладу Пластунів Юнаків та Юначок. Пластовий курінь є організаційною одиницею і має порядкове число, курінного патрона, курінну барву або барви, курінне знамено і курінний прапор. Об’єднуючись у курінь гуртки не повинні забувати про те, що праця в курені, станиці ніколи не замінить самовиховної праці юнацтва у гуртку. У курені гуртки мають нагоду показати чого вони навчились і тому між ними майже завжди існує конкуренція. Здорові змагання спонукають затрачати більше зусиль під час ведення своєї діяльності та приносять кращі успіхи в курені. Але потрібно бути обережними, щоб змагання не довели до ворожнечі чи стали метою діяльності гуртка. Такі змагання повинні знайти свій вияв у програмі куреня. Виховним та устроєвим проводом куреня є:  зв’язковий та очолювана ним Кадра виховників куреня;  Рада Гурткових куреня;  Курінна Рада. Зв’язковий Зв’язковий призначається на пропозицію станичної старшини Крайовою Пластовою Старшиною. Це виховник, який відповідає за курінь юнаків чи юначок. Він відповідає за безпеку членів куреня і за те, щоб праця куреня була корисна і велася згідно з вимогами, прийнятими в Пласті. Він допомагає Раді Гурткових керувати куренем. У порозумінні із впорядниками в курені, зв’язкові відповідають, щоб усі члени куреня переходили програму УПЮ, і щоб діяльність була скоординована з діяльністю гуртків. На тлі пластової програми зв’язкові разом з упорядниками заохочують юнаків та юначок, срияють у самовихованні. Рада Гурткових Рада Гурткових координує діяльністю куреня. Склад Ради Гурткових:  курінний або курінна;  курінний суддя;  курінний писар;  курінний скарбник;  гурткові (вибрані гуртками).

26

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

Обов’язки Ради Гурткових:  готує план праці куреня і спосіб його виконання;  розподіляє працю між гуртками;  пропонує кандидатів на пластове відзначення;  викреслює членів куреня згідно з приписами. Програма сходин Ради Гурткових включає:  звіти і внески(пропозиції) від усіх членів курінного проводу;  обговорення виконаної праці куреня (що вийшло успішно і що потрібно краще зробити в майбутньому);  звіти гурткових про працю та стан гуртків;  планування занять;  інструктажі про вдосконалення праці куреня. Курінна Рада Курінна рада — це збір членів цілого куреня для вирішення важливих справ:  вибір курінного проводу (але не гурткових),  обговорення, схвалення або полагодження конкретної важливої справи чи проблеми. Курінну раду скликає Рада Гурткових або зв’язковий. Якщо рада скликана з метою полагодження якоїсь специфічної справи, радою провадить відповідний діловод або курінний чи курінна. Якщо рада повинна вибирати новий провід, то нею провадить головуючий, тобто зв’язковий або член куреня, який повинен мати пошану всіх членів куреня, не бути членом уступаючого проводу і, бажано, не бути кандидатом до нового проводу.

ПРОВІДНИЦТВО Провідництво (у літературі часто зустрічається визначення “лідерство”) асоціюється з владою, титулами, високою позицією в суспільстві. Більшість людей ототожнює провідництво з формальним статусом, посадою голови. У нашому розумінні справжнім провідником стають не шляхом отримання титулу чи посади, а завдяки способу діяльності, суттю якої є вміння впливати на інших. Лідерство чи провідництво формується в процесі взаємодії людей, при вирішенні спільних завдань. То хто ж такий лідер чи провідник?  Це той, хто допомагає групі осягнути свою ціль.  Це той, хто організовує акцію, заняття чи керує якоюсь групою.  Це той, хто пропагує пластові ідеї та погляди, тобто переконує інших, що ці думки правильні та корисні.  Це той, хто вказує нову дорогу або новий спосіб, як щось робити. Традиційно вважається, що провідник повинен мати такі якості:  провідник буде мати вплив на групу та доведе, що заслуговує на довіру, якщо він чесний, спостережливий, чутливий, гнучкий, дбайливий, радий допомогти;  провідник повинен постійно працювати над собою, для того, щоб бути товариським, викликати бажання працювати разом з ним, залучати всіх до роботи, залагоджувати конфлікти, творчо думати;  провідник буде ефективним тоді, коли він знає здібності свої та інших, розуміє завдання групи, готовий делегувати відповідальність, уміє брати відповідальність як за успіхи, так і за помилки. Дослідники лідерства включають у це поняття 5 елементів: самого лідера, його послідовників, ситуацію, завдання та групу. Провідник формується в процесі активної взаємодії в групі. Йому притаманні риси, які вирізняють його не тільки з боку компетентності, але й з боку комунікабельності, інтуїції та інших здібностей, за допомогою яких йому вдається досягнути та втримувати певний час провідницьке становище. Без послідовників немає провідництва, але й без провідництва послідовники являють собою просто масу людей. Усі члени групи повинні активно взаємодіяти між собою на шляху до спільної мети. Важливим елементом є також завдання групи, адже вони визначають всю її діяльність . Різні завдання встановлюють різні вимоги до якостей провідника гуртка. Чітко визначити завдання та скерувати гурток на їх виконання є однією з функцій провідника.

27

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

Ситуація виступає ще одним елементом провідництва. До основних складових ситуацій відносять характеристику процесів зовнішнього середовища та характеристику членів гуртка. Часто буває, що провідниками стають не завдяки видатним здібностям, характеру, а завдяки легкій адаптації до ситуації та здатності налагодити структуру своїх якостей на характеристику ситуації, що склалася. Останнім елементом є група, яка включає взаємовідносини, організацію праці, комунікаційний клімат, дисципліну, стать і вік членів гуртка. Усе це впливає на характер провідництва та міцність становища провідника. Для провідника важливими є три фактори: 1. Уміння працювати над собою.

2. Уміння організовувати інших.

3. Уміння співпрацювати. Об’єднання цих факторів окреслює типи провідників-лідерів. Формальний лідер – це поєднання вмінь працювати над собою та організувати працю інших. Такий лідер дає вказівки, але не завжди може зрозуміло донести їх до відома підлеглих, слідкує за виконанням завдань, вимогливий до себе та до інших членів групи, неохоче дає доручення виконати роботу іншим, бере на себе відповідальність за роботу підлеглих, неохоче координує свої дії з товаришами. Емоційний лідер – це поєднання вмінь співпрацювати та організовувати інших. В основному лідер ставить наголос на збереження добрих відносин у групі. Для цього він радиться з усіма, намагається взяти до уваги думку кожного члена групи, навіть якщо вона не збігається з його, не проводить безпосереднього контролю за виконанням завдань, завжди винагороджує за добре виконану роботу. Адміністративний лідер – це поєднання вмінь співпрацювати та праці над собою. Лідер у групі орієнтується на досягнення успіху. Упізнати його можна по тому, як він чітко і тактовно дає вказівки, не залишаючи сумнівів стосовно очікуваного результату; забезпечує участь усіх членів групи під час виконання поставлених завдань; слідкує за виконанням роботи і дає позитивні та негативні оцінки досягнутого, не боїться припуститися помилки і завжди вислухає думки та поради стосовно діяльності у групі. Якщо поєднати всі ці три фактори, то ми отримаємо ідеального провідника, який:  направляє людей та впливає на них;  ставить достатньо сміливі, але не занадто ризиковані завдання;  передає іншим частину відповідальності – стільки, скільки вони можуть на себе взяти;  часто дає оцінку зробленого, допомагає членам групи і знаходит для них ресурси, тим самим даючи можливість виконувати роботу краще;  заохочує хорошу роботу та прагнення зробити її ще кращою, не закриває очі на промахи, але прагне допомогти людям виправити становище;  забезпечує розвиток членів групи, даючи практичні інструкції по виконанню завдань та створюючи можливість для інтелектуального і духовного зросту. Провідник може застосовувати різні стилі керування групою. Жоден з них не є правильним чи неправильним. Важливо використовувати різні стилі керівництва в залежності від ситуації.

1. Автократичний (авторитарний) – провідник наказує. Члени не беруть участі в процесі планування, вирішення справи, аналізу. Вони виконують дані їм доручення.

2. Консультативний - провідник радиться з іншими перед вирішенням справи, але вирішує сам.

3. Демократичний - провідник пропонує і радиться з членами, які беруть активну участь у плануванні, рішенні та виконанні. Процес планування та вирішення такий же важливий, як наслідки. Рішення приймається двома способами - голосуванням або погодженням. Демократичний провідник готовий прийняти рішення, з яким він не погоджується.

4. Свобідний (вільний) - провідник поручає групі провести планування і винести рішення, але сам активної участі не бере. Автократичний стиль Використовується, коли швидко потрібно залагодити ситуацію і немає часу або не важливо, що інші думають. Наприклад, загроза небезпеки. Провідник мусить відвернути лихо, застосовуючи правила безпеки. Основне - виконання завдання. Рішення приймає одна особа ( користь – заощадження часу).

28

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

Консультативний стиль Використовує автократ чи демократ. Автократ має настанову, що він повинен прийняти рішення сам. Він може спитатися думки інших, але не важливо, чи він їх включить у своє рішення. Демократ має настанову, що він сам всього не знає, отже варто послухати думку інших, щоб прийняти краще рішення. Корисно включати в рішення якнайбільше елементів порад. Основне - виконання завдання. Рішення приймає одна особа (користь – заощадження часу). Демократичний стиль Основна ціль демократичного провідника - принести користь групі та її членам, хоча для провідника це водночас нагода виробити провідницькі вміння (негативний провідник хоче себе виявити, якщо це навіть не на користь групи). Провідник переважно має допомогти групі щось зорганізувати вчасно і якнайкраще. Дуже важливо, щоб усі мали ентузіазм до виконання рішень. Тому потрібно докласти зусилля, аби всі мали відчуття, що їхній внесок у рішення враховано. Ідеальний варіант: шукати погодження всіх. Добре, коли всі залишаться із враженнями, що вони «виграли». Корисно, щоб члени виробляли дружні взаємовідносини між собою і довіру один до одного. У результаті група стає сильнішою. Основне - створення позитивної атмосфери в групі. Рішення приймається голосуванням (користь - члени вчаться дискусій; рішення - внесок усіх членів). Свобідний стиль Корисно, щоб провідник брав найменшу участь у визначені цілей даного заняття чи рішення. Але є ситуації, де доречно використовувати свобідний стиль провідництва. Наприклад, курінний може просити гурток приготувати і провести гру на курінну прогулянку, залишаючи гурткові всі права рішень. Це дає нагоду членам гуртка організовувати заняття самостійно для більшої кількості людей. Основне вироблення творчості і самостійності. Рішення приймається погодженням ( користь - усі мають почуття відповідальності щодо рішення). Мабуть, у повсякденній пластовій діяльності найкраще використовувати демократичний стиль керівництва гуртком. Тоді пластовий провідник повинен виконувати такі завдання: 1. Організувати групою акцію чи заняття:  подбати, щоб були визначені цілі;  подбати, щоб були вибрані факти;  подбати, щоб дискусія була спрямована у бажаному напрямку;  допомагати доходити до рішення.

2. Створити позитивну атмосферу і взаємовідносини в групі:  терпляче всіх вислуховувати;  давати можливість всім висловитися;  не нав’язувати своєї думки. Як постають провідники?

1. Може бути призначений (наприклад, сестричка гуртка новачок призначена станичною старшиною, тому що вона має знання (вишкіл), здібність і охоту керувати роєм).

2. Може бути обраним членами групи голосуванням (гуртковий в гуртку).

3. Природно виникає (має ідеї, які захоплюють групу в даний час). Виховник у Пласті є призначеним провідником, який повинен подбати про виховання провідницьких вмінь у своїх юнаків. Цього можна досягнути:  використовуючи власний приклад – потрібно бути провідником від природи: щирим, справедливим, вміючим ставити реальні цілі для гуртка;  створюючи умови для самореалізації юнака – довіряти важливі справи, виховувати впевненість у собі, вчити керувати друзями та підпорядковуватись;  використовуючи структуру Пласту – створити нагоду, щоб кожен з юнаків мав можливість спробувати себе виконувати діловодства в гуртку чи курені;  використовуючи пластові засоби виховання – доручати провідницькі ролі у веденні гутірок, дискусій, ігор, таборів тощо; проводячи дошколи чи вишколи по вмінню працювати з гуртком та куренем.

29

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

ПРАВИЛА ПЛАСТОВОЇ ГРИ Спостерігаючи за юнацтвом під час їхніх забав, можна зауважити, що вони керуються чітко встановленими правилами, а також мають покарання порушників. Ми називаємо пластування "великою грою", тому, як і кожна гра, пластування має свої правила і санкції, передбачені за їх порушення. Обов'язком кожного виховника є поінформувати юнацтво про ці правила та санкції. Ці правила зібрані і подані у Правильнику УПЮ, ч.1 та пластовому посібнику "Життя в Пласті" (ст. 3235; ст. 200-212) Системою дотримання правил у Пласті є дисципліна. Дисципліна може бути зовнішня або внутрішня. Зовнішня може бути накинена (накази) або узгоджена (права). Внутрішня дисципліна, тобто самодисципліна, є добровільною. Особа діє з власної волі згідно з правилами задля добра гурту, навіть якщо з правилом не зовсім погоджується. Самодисципліна вимагає позитивного відношення до суспільства, що встановлює правила. Пластовий ідеал – це виробити самодисципліну і виховним процесом запобігати негативним виявам пластунів, чи це буде недотримання правил чи невиконання обов’язків. Вступ до Пласту. Для першого знайомства з Пластом юнак чи юначка повинні відвідати 1-2 сходин гуртка, до якого він буде належати у разі вступу до організації. Це необхідно для знайомства із новим середовищем, новими друзями. Наступним кроком є заява батьків чи опікунів юнака. Батьки повинні підписати заяву – письмову згоду батьків про участь дитини в організації. Це має велике юридичне значення у випадку нещасного випадку. Крім того, юнак повинен власноручно заповнити та підписати «Заяву до прийняття в УПЮ»: цим він підкреслює самостійність та розуміння власного вступу до Пласту. Членами в УПЮ юнаки стають з моменту отримання відзнаки пластуна-прихильника чи пластунки-прихильниці. Хрестики і риски. Впродовж складання першої проби пластуни-прихильники прагнуть проявити себе якнайкраще. Однак буває, що прихильник виявить себе і з гіршої сторони. В обох випадках впорядник фіксує всі вчинки своїх юнаків та відповідно їх оцінює за все добре – вони відзначаються хрестиками, а за все, що вони чинять зле – рисками. Риски зменшують відповідну кількість одержаних хрестиків. Усі хрестики та риски фіксуються впорядником гуртка. Хрестики допомагають краще оцінити здібності та успішність прихильника, порівняти його з іншими юнаками. Відзначення і перестороги. Пластова система відзначень і пересторог є надзвичайно важливим та успішним інструментом у самовиховній діяльності пластової молоді. Вона продумана і творить собою цілість. Слід зазначити, що нагородою за сумлінне виконування пластових обов’язків є сама приналежність до Пласту, а потім признані пластові ступені і прив’язані до них відзнаки. Виконання пластових обов’язків само собою не є підставою до пластових відзначень. Існує чотири юнацькі відзначення, Бронзовий Хрест за Геройський Чин та Залізний Пластовий Хрест за хоробрість у боротьбі за свою державу. Кожне юнацьке відзначення має свою відзнаку, на якій зображено пластовий вузол, число відзначення і один символ пластового клича СКОБ: листки дуба – 4-е пластове відзначення; кетяг калини – 3-є пластове відзначення; моримух – 2-е пластове відзначення і блискавка – 1-е пластове відзначення. Чому надають відзначення?  Відзначення в УПЮ призначені для вирізнення тих осіб, поведінка та діяльність яких були зразковими.  Кожна особа потребує признання від свого середовища.  Відзначення допомагають пластунам у їхньому самопізнанні, бо дають позитивний відгук за особливу діяльність пластуна чи пластунки.  Відзначення заохочує всіх до поступу та здорової конкуренції. Кожне юнацьке відзначення можна отримати:  без уваги на пластовий ступінь;  без уваги на черговість (друге можна отримати перед четвертим і навпаки);  більше як один раз, якщо інша діяльність або діяльність впродовж іншого часу;

30

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

 на пропозицію гуртка, Ради гурткових, впорядника, зв’язкового або за згодою зв’язкового, від особи чи установи, яка мала безпосереднє відношення до зразкової діяльності юнака чи юначки. Деталі про надання відзначення описані у Правильнику УПЮ ч. 1. Вручають відзначення при урочистих нагодах у присутності інших пластунів. У процесі виховної діяльності можна зіткнутись із проблемами порушення правил і невиконання обов’язків, на які потрібно якось реагувати. Це повинна бути спроба допомогти юнакові або юначці направити свою негативну чи невідповідну поведінку. Система пересторог – це звернення уваги, якщо пластун чи пластунка переступає своє добровільне зобов’язання дотримуватись пластових обов’язків та закону. Як ми вживаємо перестороги і те, як реагуємо на порушення правил, має великий вплив на вироблення самодисципліни. Ось кілька вказівок:  перед тим, як когось оскаржувати, треба його вислухати (а також інших свідків). Треба бути безпристрастним і готовим сприйняти всі повідомлення, щоб справедливо оцінити дії винуватця;  ніколи не можна критикувати особи, а лише дію, що зробила ця особа (“Ти зробив немудрий вчинок”, а не “Ти дурний”);  пластова метода забороняє фізичні або психологічні кари: кари, в яких міститься “відплата” (“кара задля кари”) або кари, що понижують людську гідність;  інколи за певні провини ми даємо юнацтву виконувати певну роботу і тим самим ми часто знецінюємо потрібну і корисну роботу, яку кожен член повинен би радо виконувати. Треба вважати, щоб ми її не знецінювали (наприклад, коли ями копають завжди ті, що провинились: чи це значить, що ця праця є другорядною або негідною і її треба оминати?) Замість давати якусь роботу, краще усунути особу від певних занять (участь у тереновій грі, ватрі);  ціллю нашої реакції на порушення правил мусить бути позитивний вплив на молодь; пластун чи пластунка повинні зрозуміти, в чому вони провинились і якими є наслідки. Ціллю є не принизити особу, а подбати, щоб проблема не повторювалась;  треба розуміти, чому молодь порушує правила. Є три формальні перестороги, тобто перестороги, що реєструються в гуртковій і курінній книзі заступника. Вони виносяться залежно від черги одержання або важливості провини: перша пересторога найлегша, третя – найсуворіша. Докладніше про перестороги описано у Правильнику УПЮ, ч. 1. Крім вищезгаданих пересторог у Пласті є так звана комендантська пересторога, яку дає комендант табору, зустрічі, мандрівки за провину під час пластових занять, коли немає сумніву, що юнак легковажно і свідомо порушує пластові приписи. Якщо поведінка юнака чи юначки загрожує здоров’ю чи безпеці самого юнака або інших пластунів, комендант може поєднати пересторогу з одночасним відісланням юнака чи юначки додому та повідомленням про нечемний випадок батьків і зв’язкового. Втрата членства у Пласті: виступ із Пласту на власне бажання: пластун-юнак добровільно вступає до Пласту і він може також покинути пластові ряди. Потрібно лише виконати певні вимоги, які подані у Правильнику УПЮ, ч. 1; викреслення: порядковий засіб пластового проводу виключити із пластових рядів таких членів, що з якихось причин втратили охоту чи можливість пластувати, однак не мають сміливості чи рішучості добровільно виступити з Пласту. Викреслення не є карою, викреслений може назад повернутися, хоч повинен виконати певні умови; виключення: єдина кара для пластуна, коли юнак, незважаючи на отримані перестороги, діє далі на власну шкоду й на шкоду іншим пластунам та Пласту в цілому. Виключений ніколи не може знову бути прийнятий у пластові ряди. Інколи юнак чи юначка не почувають себе добре у певному гуртку, думають, що їм буде краще серед членів іншого гуртка. Тоді юнак чи юначка можуть змінити свою приналежність до даного гуртка, якщо інший гурток виявить згоду його/її прийняти і передадуть у порядку своє діловодство у теперішньому гуртку, погасять всі свої заборгованості. Якщо хочуть здійснити перехід з одного куреня до іншого, то для цього необхідна згода Рад гурткових та зв’язкових обох куренів, а також згода гуртка, який погодиться прийняти у свої ряди. При цьому переході також слід передати своє діловодство та вирівняти грошові зобов’язання. Якщо юнак чи юначка змінюють своє місце проживання, але хочуть продовжувати пластувати, то 31

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

вони повинні перейти процедуру виступу на власне бажання та одержати “Посвідку звільнення з куреня (чи самостійного гуртка)”. У новій місцевості вони можуть старатись про прийняття до місцевого гуртка чи куреня. Детальніше про умови переходу можна прочитати у Правильнику УПЮ, ч.І.

ПРОГРАМА УПЮ Програма УПЮ (програма занять для юнацтва, попередня назва проби), поділена на три етапи, відповідно до вікових груп. Програма має за мету передати пластове знання, що є підставою розвитку пластового характеру, вона поєднується з пластовими вмілостями та різноманітними заняттями. Ступінь пластуна прихильника/ пластунки прихильниці - це обов’язковий початок Програми УПЮ. Проведення кожного етапу полягає у:  засвоєнні певних знань (через ігри, гутірки, під час мандрівок, таборів, щотижневих занять тощо );  виробленні певного характеру, світогляду (праця над собою, виховання позитивних рис, допомога іншим);  перевірці набутих знань, умінь, навичок через ігри, змаги, інші форми;  оцінці пластової постави (виконання пластових обов’язків, дотримання Пластового Закону, бажання працювати над собою, поведінка в гурті ровесників). Кожен етап повинен тривати приблизно 1/3 часу перебування в УПЮ. Закінчення третього етапу відбувається за 6 місяців перед звільненням з УПЮ. У випадку вступу до УПЮ у віці 13р. чи старшими, юнаки, після отримання відзнаки Прихильника/ прихильниці, переходять кожен етап програми УПЮ в скороченому часі, аж до моменту, коли опиняться на етапі, відповідному до свого віку. Закінчення кожного етапу супроводжується :  наданням посвідки;  заприсяженням (1 етап), іменуванням в урочистій атмосфері. Відзнака Прихильника/ Прихильниці Її здобувають юнаки/юначки після того, як успішно відповіли на 12 вимог, що зазначені в індексі. Цей етап триває не довше одного місяця під час щотижневих сходин. Відповідальним є впорядник. Перший етап «Скобине крило» — перша проба УПЮ (у віці 12 років і не більше 14 років) — на ступінь пластуна учасника/ пластунки учасниці. Впорядник планує і проводить етап на сходинах, мандрівках, екскурсіях, таборах тощо. Зв’язковий перевіряє, узгоджує план праці із курінною програмою, контролює виконання. Рамова програма включає розділи: Три Головні обов’язки пластуна, Пластова ідея, Пластова організація, Пластові заняття, Життя в природі, Життєва зарадність, Тіловиховання, Юнацькі вмілості. Юнак/ юначка здобуває вімілості відповідно до свого етапу (див. «Вмілості УПЮ»), здобуває відзнаку фізичної вправності для свого віку. Під час етапу юнак/ юначка виконує певні гурткові діловодства (гуртковий, суддя, писар, скарбник і. т. д.). Часто (по змозі 1-2 рази в місяць) повинні відбуватися мандрівки, екскурсії, здобуття знань і вмінь практичного пластування (картографія, піонірка, мандрівництво, куховарення, інше), екологічна культура, безпека занять. По закінченні впорядник дає юнакові посвідку (яка зберігається в архіві куреня) встановленого зразка (див. «Програма УПЮ»), заповнюється Карта впису («Пластове слово честі»), приймається Пластова присяга («заприсяження»), відбувається церемоніал іменування пластуном учасником/ учасницею. Другий етап «Скобиний хват»—друга проба УПЮ (з 14 років до 16 років) — на ступінь пластуна розвідувача/ пластунки розвідувачки. Юнаки/ юначки спільно з впорядником планують і поступово самі проводять щораз більшу частину занять на сходинах, мандрівках, таборах. Зв’язковий перевіряє план праці та узгоджує з курінною програмою, контролює виконання. Передбачається активна участь в діяльності Пласту дійсного члена УПЮ (пл. учасник/ учасниця), самостійність роботи на даному етапі. Юнаки краще пізнають устрій та принципи організаціі, беруть участь в житті куреня УПЮ, станиці, працюють спільно з іншими гуртками. У цей час складаються гурткові звичаї, відбуваються мандрівки, інше, здобуваються вмілості свого етапу, ВФВ.

32

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

Посвідка зберігається в архіві куреня, юнаки іменуються пл. розвідувачем/ розвідувачкою. Третій етап «Скобиний лет» — третя проба УПЮ (не менше 16 і не більше 18 років)—ступінь пластуна скоба/ пластунки вірлиці. Юнаки/юначки за допомогою впорядника і зв’язкового планують, узгоджують та проводять заняття, але до здійснення деяких проектів зв’язковий може запросити окремих людей поза куренем. Кожен юнак/юначка повинні виконати певне число проектів, більшість яких повинна бути крайового рівня. Під час етапу набувається певна спеціалізація. Використовується допомога зв’язкового, впорядника у проведенні мандрівок, таборів інших заходів. Посвідку видає КПС, копія залишається в архіві куреня. Іменування скобом/ вірлицею проводить Крайовий Референт УПЮ. Крім згаданих ступенів, в УПЮ існує Почесний ступінь Гетьманського пластуна скоба/ Гетьманської пластунки вірлиці Це не є ще одна проба УПЮ. Ступінь дається за виняткову взірцеву поставу і працю, а не за виконання визначених завдань. Пропозиції іменування мусять бути ініційовані виховниками кандидата, а не самим юнаком/юначкою. Гетьманським пластуном іменує Начальний пластун. Пластові вмілості Крім проб, в УПЮ є безліч можливостей для здобуття пластових вмілостей з різних ділянок. Вимоги вмілостей окреслені в окремих правильниках. Вмілості дають нагоду пластунам і пластункам здобути теоретичні та практичні знання у певних галузях науки та культури. Вмілості пристосовані до трьох проб. Деякі з них мають кілька ступенів із зростанням ступеня складності відповідно до віку юнацтва. При зарахуванні відповідних вимог у пластових пробах беруться до уваги лише ті вмілості, що призначені до проби, яку здає юнак. Це означає, що юнацтво може здобувати “легші” чи “важчі” вмілості, але зобов’язані перейти необхідну кількість відповідно до своєї проби. До здобування вмілості можуть братися всі бажаючі юнаки, але підготовка чи перевірка вмілості у жодному випадку не повинні перешкоджати у здобуванні пластової проби. Беручи до уваги фізичні можливості кандидатів, деякі вмілості призначені для юнацтва, яким виповнилось 15 років. У порозумінні з впорядником юнак вибирає відповідну до віку вмілість, заповнює зголошення і передає його до курінного чи таборового проводу. Зв’язкові чи коменданти таборів передають зголошення відповідному інструкторові-екзаменатору. Інструктором пластової вмілості може бути:  пластун скоб, пластунка вірлиця, які здобули дану вмілість та намагаються поширювати свої знання даної ділянки;  члени УСП та УПС або непластуни, які мають фахову освіту або довголітній досвід у даній ділянці. Пластова програма – це означена кількість завдань, що їх юнак, юначка має виконати у визначеному часі для ствердження, в якому ступені він засвоїв для себе пластовий виховний матеріал та в якій мірі він виробив у себе ті прикмети, котрі відповідають цьому виховному матеріалові. Під час тижневих сходин, збірок, прогулянок та мандрівок гуртка та під час занять цілого куреня юнаки методично ознайомлюються з установленими для них виховними матеріалами, переживають його в праці і в житті й так виробляють і закріплюють в себе певні прикмети характеру. Пластові виховники (зв'язковий і впорядник), допомігши юнакові створити відповідні умови для самовиховної праці, стежать за його самовиховною діяльністю і стверджують окремі фази у його розвитку. Це ствердження відбувається так, що пластові виховники дають юнакові у час здачі проби виконати різні доручення, завдання, щоб встановити, в якій мірі юнак засвоїв самовиховний матеріал. В означеному часі юнак має підтвердити в умовах реального життя зусиллям, працею і знанням, що він повністю засвоїв встановлений для нього виховний матеріал і володіє прикметами та вмілостями, котрі відповідають цій програмі. Технічно відбуття пластової проби потрібно реалізовувати у формах гри, вправ чи пластових змагань у гурті інших юнаків, які відбувають ту саму фазу перевірки. Точки практичного пластування найкраще перевіряти на пластових таборах, теренових змагах, мандрівках. Не варто перетворювати здачу проби на екзамен чи усний виклад теоретичного матеріалу.

33

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

Після здачі юнаком проби на пластовій ватрі чи під час іншого урочистого пластового зібрання потрібно вручити йому посвідку відбуття програми і відзнаку здобутого ступеня.

ВИХОВНІ ЗАСОБИ Засоби - це зміст діяльності в пластових частинах. Щоб осягнути виховну мету, Пласт має випробувані засоби виховання, які входять у програму новацьких і юнацьких занять. Засобом є характер і зміст пластових занять: сходини, мандрівки, табори, теренові ігри, ватри і т.д., а також масові зустрічі, змагання. Усе це може бути виховним засобом і принести велику користь молоді, якщо вміємо їх відповідно трактувати : правильно організувати й застосовувати до наших виховних завдань. На засобах побудована пластова Велика Гра. Вони пробуджують в молоді зацікавлення і пориви, дають їй потрібне життєве знання та практичні вмілості. Засоби служать для того, аби при їх допомозі та застосуванні пластової методи самовиховання плекати в душі молоді ідейні основи Пласту та осягнути ціль Пласту – виховати повноцінну людину. Це широка, поступова притягуюча програма дій, пристосована до всіх умов. Пласт має невичерпне багатство засобів, що відповідають кожному вікові, кожному зацікавленню особистості і кожній потребі виховників відповідно до обставин. Основними пластовими засобами вважаємо працю в гуртку, табори, мандрівки і такі організаційні моменти, як однострій, відзнаки, впоряд, планування тощо.

ФОРМИ ЗАНЯТЬ Давайте розглянемо коротко форми занять з юнацтвом та методичні вказівки до них. Гурткові сходини. Пластове виховання юнака і його вишкіл відбуваються майже виключно у його гуртку, і основним виховним засобом кожного пластового гуртка є щотижневі гурткові сходини. На них подають вишкільний матеріал згідно з планом у формі гутірок, ігор, забав, змагань, вправ і т. і. Програма сходин мусить бути різноманітна і збалансована. Якщо юнаків годувати одним і тим самим меню, то не дивуйтеся, коли вони знеохотяться. Виховник повинен використовувати матеріали, яких вимагають пластові проби, але пам’ятайте: на одні сходини максимально одна гутірка, мінімально одна гра. Поступово виховник передає управління сходинами у руки гурткового провідника. Правильно проведеними сходинами вважаються такі сходини, на яких впорядник може сісти в крісло і спокійно просидіти там протягом цілих сходин – без страху, що щось піде погано. Сходини веде гуртковий, а поодинокі точки програми проводять самі члени гуртка. Очевидно, гуртковий для цього повинен пройти відповідний дошкіл, а впорядник мусить заздалегідь присвятити трохи часу, щоб допомогти членові гуртка у приготуванні потрібної теми. Гурткові збірки. Це менш формальна форма занять гуртка, на відміну від сходин. Програма збірки складається зазвичай з одного або двох специфічних занять. Наприклад, збірка на виконання доброго діла, пластового заробітку, малювання писанок перед Великоднем. Гурткова Рада. Збір гуртка для обрання проводу гуртка та складання річного плану. Як правило, відбувається двічі на рік – у вересні та лютому. Має особливу програму: відкриття, звіти уступаючого проводу, надання абсолюторію, вибір нового проводу, складання календаря заходів, закриття. Сходини куреня. Це нагода поспілкуватися та попрацювати разом членам куреня. Програму сходин присвячують, як правило, національним, релігійним, пластовим та курінним святам. Бажано саме на сходинах куреня проводити іменування, надання відзначень та похвал членам куреня. Підготовкою сходин займається Рада гурткових, яка може делегувати підготовку окремих точок програми гурткам. Виховник повинен допомогти у підготовці точки на сходини, бо участь буде брати велика кількість учасників і тому потрібно підібрати відповідну гру чи гутірку, які б зацікавили юнаків чи юначок різного віку. Курінна збірка. Збір куреня з метою полагодити одну конкретну справу. Курінна Рада. Те саме, що Гурткова Рада, тільки на рівні куреня. Прогулянка. Це короткочасні дії на природі. Прогулянки тривають:  2-4 години – вона має характер точно запланованих сходин з тією різницею, що відбувається на природі і більшість часу присвячено руховим іграм, практичним вправам, змаганням, бо ці елементи важко проводити в домівці;  цілий день – програма цієї прогулянки наближається до денного порядку таборової програми. Крім часу для практичного вишколу і вправ, потрібно відвести час на доїзд, харчування, дозвілля та відпочинок. Не можна перевантажувати юнаків самими лише вишколами і тяжкими вправами. Якщо виховник хоче, щоб вони засмакували життя в природі, треба дозволити їм 34

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

якусь розвагу. На закінчення слід дати настроєву точку, щоб викликати гарний настрій і щоб залишився добрий спомин про прогулянку. Мандрівка. Триває довший час (2-3 дні). Присвячується програма спогляданню цікавих і особливо гарних місць чи околиць. Під час маршу виховник повинен слідкувати за всіма учасниками, щоб ніхто не відставав і не губився, повинен враховувати фізичну підготовку юнаків і відповідно планувати тривалість та довжину маршруту. Для вправ під час мандрівки підходять вмілості з табірництва, практичного пластування, природознавства і т. п. Табір. Виїзд гуртка або, як це є найчастіше, куреня на природу терміном 10-14 днів. Табір передбачає докладну виховно-вишкільну програму і є підсумком пластової діяльності протягом року. Саме там юнацтво:  краще пізнає Творця в Його творінні;  має вишкіл практичного життя в природі;  завершує цілорічну пластову працю;  застосовує надмірну юнацьку енергію та відпочиває від школи, домівки через зміну способу життя;  має нагоду для власної ініціативи, самодіяльності, творчості, будучи в братерській пластовій спільноті;  виробляє всі позитивні пластові і громадські чесноти;  веде впорядкований спосіб життя. Теренові ігри. Теренові ігри, на відміну від звичайних ігор, мають точно означену ціль і докладно розроблені правила, а також потребують терену, на якому вони будуть проводитись. Під час гри відбувається засвоєння знань, прищеплення рис характеру, розвиток інтелекту, почуття чесної гри, співпраця у гурті, фізичний розвиток. Ватри та імпрези. Для юнацтва це нагода виробити уяву, гумор та акторські здібності. Це добра можливість посміятися з себе чи інших та розвеселити друзів.

ГУРТКОВІ СХОДИНИ У гуртковій системі дуже важливу роль відіграють сходини гуртка під проводом гурткового. Такі сходини повинні тривати півтори-дві години і відбуватися раз на тиждень. Гуртковими сходинами призвичаюється юнацтво бути подібним до ідеального образу пластуна-громадянина. Гурткові сходини мають певні елементи, які застосовуються в залежності від потреб юнацтва. Є кілька обов’язкових елементів. Це відкриття сходин, гутірка, гра, адміністративні справи та закриття. Тепер детальніше розглянемо кожен з елементів. Відкриття Відкриття сходин має завжди урочистий характер і відбувається гідно і з повагою. Це не лише формальність, але й виховний засіб, що призвичаює до дисципліни й почуття пластової спільноти. Передумовою правильного відкриття сходин є точний початок сходин. Саме відкриття, яке переводить гуртковий (на початку виховник), починаємо наказом “позір”, збіркою в лаві чи в колі, і голосним «СКОБ». Далі йде ствердження присутності членів, читання та затвердження протоколу (програми сходин), перевірка пластових одностроїв та інше. Після наказу «свобідно» починається подальша програма. Отже:  точний початок;  ствердження присутності;  звіт;  програма сходин.

2.Гутірка Найскладніша точка програми сходин – гутірка. Це слово походить від «гуторити» і означає цікаву й недовгу розмову. Гутірка – це обмін думками в гурті на певну тему, де провідник гутірки не є викладачем, а тільки веде гутірку в напрямі означеної мети і теми. Усі присутні повинні брати активну участь та висловити свої думки, зауваження та запитання. При допомозі гутірок:  передаємо членам гуртка знання, думки, ідеї та емоції; 35

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

 захоплюємо гурток до дії;  тренуємо вмілість логічно думати й висловлювати свої думки та свої погляди;  набуваються навички ефективної комунікації та культурного спілкування;  формується вмілість аналізувати та відрізняти факти від фантазії. Основне завдання гутірки – виробляти у молоді погляд на різні цікаві для неї справи, проблеми, розбудовувати її світогляд на основі ідейних засад Пласту. Вона повинна бути коротка (15-20 хв), жива, бадьора і мусить завжди закінчитись якимось висновком, що повинен зобов’язувати до чогось (до якоїсь дії, поступу, чи поведінки).

3. Ігри Крім того, що вся діяльність Пласту побудована як Велика Гра з конкретною метою виховати доброго громадянина і провідника, у процесі навчання практикується форма гри. На кожних сходинах проводяться ігри. Ігри роблять пластову програму цікавою. Пластова гра має ціль і правила. Гру проводимо для розваги і задля користі. Під час гри пластуни тренують швидкість, зручність або пам’ять, закріплюють знання або вчаться працювати в гурті. Елементом багатьох ігор є змагання, але є також кооперативні ігри без змагання. Ігри в Пласті умовно поділяються на 4 великі групи: 1. Пластові ігри розумових вправностей.

2. Ігри пластових умілостей.

3. Ігри фізичних вправностей.

4. Теренові ігри. Крім цього, ігри поділяють за темами, місцем проведення, сезоном, і т.д. Наскільки безмежне життя у всіх його проявах, настільки безмежний вибір варіантів ігор. Як проводити гру?  Назвати гру.  Визначити правила гри.  Потренуватися.  Запитати, чи все зрозуміло.  Провести гру.  Закінчити гру на найцікавішому моменті.

4.Спів Які пісні вивчаємо ?  пластові;  релігійно-церковні;  народні;  композиторські;  аматорські уклади й переклади чужих пісень. Як вивчити пісню: 1. По змозі, співати під музику (гітара, синтезатор чи інший інструмент).

2. Переспівати цілу першу стрічку, щоб усі вловили мелодію.

3. Вияснити незрозумілі слова.

4. Провідник співає 1 або 2 фрази/ лінійки, гурток повторює.

5. Провідник і гурток співає разом.

6. Гурток сам співає першу стрічку. Можна застосовувати інші способи вивчення пісні. Вивчення пісні не повинно тривати довше ніж 15хв. Часом треба розділити вивчення на два рази. Нову пісню треба повторювати протягом кількох наступних сходин.

5. Адміністративні справи, організаційні На сходинах полагоджуються різні справи. Гуртковий або гурткова звітує Раді Гурткових, наприклад, про курінну прогулянку. Скарбник збирає внески; хронікар інформує або пригадує про хроніку; господар просить порад щодо закупівлі приладдя до майстрування. Членам гуртка нагадують, що вони повинні на другі сходини принести чи приготувати.

36

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

6.Інструктаж Пластова програма включає набуття різного знання та вміння. Юнаки чи юначки потребують відповідних інструкцій на різні теми, теоретичних знань, які будуть застосовані практично на пластових таборах, мандрівках. Інструктаж повинна проводити кваліфікована особа, яка є фахівцем у даній ділянці. Інструктор самостійно повинен подбати про форми передачі знань юнакам та юначкам (це не виключає цікаві ігри на засвоєння знань).

7.Ручні роботи чи майстрування Як правило, молодь береться до ручних робіт чи майстрування з ентузіазмом, бо це дає їй нагоду «щось зробити» власними руками. Для впорядника це також нагода навчити чогось нового: різьбі по дереву, вишиванню, розмальовуванню кераміки, електротехніці, писанню писанок та інше. Це добрий спосіб зробити програму сходин цікавою і різноманітною. Впоряд Рекомендується на кожних гурткових сходинах мати 10 хвилин впоряду. Його краще переводити після відкриття або після рухливої гри для того, щоб зняти емоційне напруження та настроїти юнаків до більш врівноваженої діяльності: спів, проведення гутірки, розповіді тощо. Розповідь Інколи юнакам потрібно провести розповідь про подію, що трапилась у світі, чи історичний екскурс. Для цього можна скласти невелику за часом розповідь (до 15 хвилин), де викласти основні тези важивої події.

10. Закриття На закритті основне нагадати про час наступних сходин та хто що готує. Приклад програми пластових сходин 1. Відкриття (гурткова).

2. Прочитання і затвердження протоколу (писар).

3. Перевірка присутності (заст. гурткового).

4. Гутірка «Як подбати, щоб кожен член гуртка добре почував себе в гуртку»(провадить подруга) 5. Рухлива гра «Всі сидять на колінах»(проводить Оля) 6. Вивчення нової пластової пісні “Гей, життя ти наше...”(вчить Ярина) 7. Гра Кіма: предмети до майстрування (проводить Оксана) 8. Майстрування прикрас до кімнати: лелійка з вовни, календар праці куреня(Ліда приносить матеріали і розподіляє працю) 9. Адміністративні справи.

10. Закриття.

ГУРТКОВІ ТАБОРИ Пластовий табір – це виконання на практиці деяких умілостей, що зобов’язують пластуна, який цілий рік чи подальші роки постійно піддається пластовому вихованню. Окрему ділянку складають питання проведення пластових гурткових таборів. Мета і завдання гурткових таборів. Гуртковий табір це:  Нагода здружити юнацький колектив: налагодження співпраці та взаємодопомоги в гуртку, його самоорганізація та самоврядування, що можна практикувати впровадженням певних гурткових традицій: відзначення Дня народження гуртка, вивчення голосу гурткового звіра для подачі сигналів, різних за змістом, спільне вирішення проблем.  Усвідомлення юнаками необхідності ведення гурткових діловодств.  Виконання пластової програми: здача точок до пластової проби, закріплення навичок вмілостей: куховарення, мандрівництва, піонірства тощо.  Вишкіл юнацтва у підготовці до проведення ділянок в організації більших таборів.  Проведення спеціалізаційної ділянки, що дає високу ефективність у засвоєнні знань, закріпленні навичок з дослідницької роботи, альпінізму, мандрівництва, водної ділянки пластування, піонірства .

37

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

 Життя в природі: в природі практикується вивчення і засвоєння знаків мандрівника, спостереження за природними явищами, рослинами, тваринами, імпровізовані ситуації з метою перевірки поведінки юнацтва при пожежі, переслідуванні, власному переховуванні.  Навчання пластовому таборуванню.  Набуття досвіду таборування, бо юнаки до першого таборування ніколи ще не розпалювали ватру і не варили собі їжі, не знали, де взяти воду, не доводилось і не було потреби майструвати вішаків для одягу та підставок для взуття. Таборування дає можливість вивчити і засвоїти вправи з в’язання, навчитись будувати великі піонірські споруди. Враховуючи малу кількість учасників табору та виконання ними обов’язків, передбачених в програмі, гурткові табори у часі можуть тривати близько 6-10 днів. Принцип таборування юнацтва на курінних, кошових і більших за охопленням юнацьких частин таборах полягає в налагоджені співпраці в гуртках, на основі чого між “виховними клітинами” виникає конкуренція, що є мотивом для росту, самореалізації, невидимою рушійною силою для руху, щоб не бути “останнім гуртком”. У гуртковому таборі принцип міжгурткової конкуренції не може реалізуватись, хіба що коли паралельно проходить інший гуртковий табір. Тому провід повинен продумати таку концепцію, щоб була як співпраця, так і конкуренція між учасниками. Для організації гурткового табору, крім офіційного дозволу – наказу Станичної Старшини, попередньо здійснюється подання наказу про проведення табору від Ради гуртка або ж від Ради гурткових, якщо це ініціює курінь. Комендантом гурткового табору призначається виховник гуртка. Тому не варто забувати про вишколи комендантів таборів. Якщо ж комендант – лише виховник, то проведення на гуртковому таборі частини чи цілої юнацької проби може бути тільки за письмовою згодою зв’язкового чи кошового. Відвідати такий табір з перевіркою мають право зв’язковий, кошовий, станичний і т. д . Комендант може організувати проведення різноманітних ділянок практичного, мистецького пластування, що дасть можливість реалізації юнацького “Я”. Специфіка проведення гурткових таборів. Інколи великої різниці між мандрівкою гуртка та гуртковим табором не спостерігається, але відміна очевидна: постійне проведення пластових церемоніалів, ведення таборових діловодств, ведення таборової книги, вручення посвідок відповідно до вимог проведення пластових таборів. Гуртковий табір проходить за певним напрямком, що й визначає його динаміку:  стаціонарно-мандрівного спрямування;  водного мандівництва;  стаціонарний альпіністичного спрямування;  мандрівні з окресленою метою таборування:  гірська мандрівка (взяття вершин);  шляхами повстанців (впорядкування могил вояків);  збір інформації про певну подію і ін. Принцип навчатись і вчити інших Якщо обов’язки гурткового, писаря, скарбника в гуртку виконуються постійно, бо це є повсякденною необхідністю, то наскільки виконуються такі обов’язки, як кухаря, керманича розважальних ігор, лікаря, хронікаря при проведенні сходин в домівці? Тому вартує змінювати стереотипи життя юнацького гуртка, і для цього можна використати проведення гурткового табору. Кожен юнак, відповідно до виконання діловодства в гуртку, обирає ділянку і готує для організації проведення табору. Таким чином втілюється принцип вчитися і навчати інших, що вважається однією з найефективніших сторін у пластовому житті. Провід На гуртковому таборі різниця між проводом та учасниками не повинна бути відчутною, бо самі ж члени гуртка і формують команду проводу. На таких таборах можна практикувати ротаційну систему виконання обов’язків по днях:  бунчужного;  головного кухаря дня;  писаря.

38

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

При цьому до моменту повного розтаборування ці обов’язки мають виконувати юнаки, що безпосередньо виконують їх в гуртку. Така система дає змогу більш повно виявити здібності учасників. Не дивно, що бувають ситуації, коли під час проведення пластових таборових церемоніалів (відкриття та закриття дня) в лаві гурткового табору може знаходитись кілька учасників. Присутність кваліфікованого лікаря на таборі обов’язкова! Ланка інструкторів Організація гурткового табору не означає, що з повнолітніх може бути лише виховник-комендант, а решта учасників та інструкторів – ресурси гуртка. Брак присутності повнолітніх виявиться у непередбачених ситуаціях, коли потрібно терміново покинути табір і ін.. Ланка інструкторів, хоч і нечисельна, у реалізації програми табору займає важливе місце, від чого залежить якість організації спеціалізаційної ділянки, проведення якої інколи виступає головною лінією на таборі. На таборі: Гуртковий виконує обов’язки бунчужного. Це дає можливість перевірити:  організаторські здібності провідника, які при проведенні сходин (“домашні обставини”) не вимагають великих затрат зусиль та відповідальності за їх виконання ;  знання пластового впоряду та проведення офіційних таборових церемоніалів та вміння оперувати постійними наказами . Гуртковий писар виконує обов’язки писаря на гуртковому таборі, збирає картки зголошень, медичні картки, веде книгу писаря. Скарбник залагоджує здачу таборової вкладки, виясняє ціни на проїзд певним видом транспорту при подоланні певної ділянки маршруту. Інтендант, господар – якщо цих обов’язків забагато на одного юнака, то їх варто розділити, щоб кожен юнак мав певні повноваження і тим самим не був залишений без уваги. Начальник кухні – реальна нагода здати вмілість куховарення, бо саме начальник кухні має розробити детальне меню на кожен день, подбати про забезпечення кухні (через інтенданта) необхідним устаткуванням, слідкувати за видачею харчів та ін. Керманичу розважальних ігор мають бути притаманні фантазія, творче мислення, які народжували б нові захоплюючі ідеї, традиції табору. Відповідає за проведення гурткових таборових ватр або вогників. Згідно з їх тематикою готує гутірки, ігри, дбає за підбір репертуару пісень. Хронікар – цікава ділянка таборового діловодства. Хронікар може виконувати функції фотографа, по закінченні табору має підготувати допис до пластового видання. На сьогодні проведення гурткових таборів – поодинокі випадки, тому їх опис у пластовій літературі зустрічається досить рідко. З огляду на історію, гурткові табори водного пластування проводив Роман Шухевич; у Пластовому Довіднику подано фото учасників гурткового табору. Основний його недолік – замкненість виховної одиниці у пластовому середовищі. Іноді трапляються випадки, коли при необхідній кількості на курінних таборах у проводі нараховується число, яким повинен задовольнятись лише гуртковий табір Пластове таборування є однією зі складових частин програми пластового виховання, і гуртковий табір, як окремий різновид, покликаний служити засобом для досягнення цієї мети. Мандрівництво На початках роботи з гуртком виховник мабуть зіткнеться з проблемою підготовки мандрівок. Мандрівництво вважається чудовим виховним засобом, де учасники вчаться співжити, взаємно співпрацювати, спільно долати труднощі, тренують фізичну витривалість. Кожна мандрівка чи прогулянка потребує ретельної підготовки і звісно ж планування. Плануванню присвячений наступний розділ матеріалів, а у цьому розділі ми вкажемо на що потрібно звернути увагу при плануванні мандрівок та прогулянок. Мандрівництво за ступенем складності можна поділити на три етапи:  прогулянка (половину дня або цілий день)  мандрівка з нічлігом (дво-, три-денна)  мандрівний табір (довше, ніж три дні) Кожен із цих етапів є окремим виховним засобом. У залежності від рівня підготовки вашого юнацтва потрібно вибрати один із них. Мабуть для нового гуртка найкраще проводити прогулянки.

39

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

Під час планування варто подумати над темою та метою прогулянки (практичне пластування, культура, мистецтво, спортовні вмілості тощо); продумати трасу: однією з цілей прогулянки є помандрувати серед природи; узгодити організаційні моменти (хто буде провідником, який потрібен виряд, як буде відбуватись повідомлення учасників); узгодити харчування. Проведення прогулянки включає у себе такі моменти:  інформація: перед вимаршем провідник повинен поінформувати всіх учасників про план прогулянки, трасу, місце приходу і час закриття прогулянки  відхід: із збірного пункту (наприклад, з домівки, автостанції, вокзалу). На спізнених не вартує довго чекати і цей час використати для інформації про трасу, розподіл виряду  хід: провідник веде пргулянку сам, учасники ідуть гусаком або двійками і не розтягаються. Останні у ряді слідкують, щоб ніхто не загубився  темп: протягом першої півгодини хід повинен бути повільний, щоб учасники мали нагоду “розходитись”. Опісля хід стає нормальний (4-5 км за годину). Іти потрібно постійно і довгим кроком. Під гору довжину кроку зменшують, але треба старатись втримати однаковий ритм ходу  відпочинок: відпочивають щогодини 5-10 хвилин  головний відпочинок: є десь посередині прогулянки, місце повинно бути затишним та вигідним для куховарення  загублені: на прогулянці ніхто з учасників не може загубитись. Коли когось бракує, прогулянку потрібно затримати і знайти загубленого При підготовці прогулянок чи мандрівок обов’язково слід попередити батьків коли і куди ви будете мандрувати. Більш детальну інформацію про проведення мандрівок можна почерпнути із “Посібника зв’язкового”, “Посібника практичного пластування” та спеціальних туристичних посібників.

ПЛАНУВАННЯ Планування – це процес визначення цілей та засобів їх досягнення. Під час цього процесу ми визначаємо, що, коли і як потрібно зробити, а також хто повинен це зробити і які засоби він при цьому використовуватиме. Потреба планування стосується різних рівнів роботи:  планування як на кількарічну перспективу, визначаючи місію та стратегію організації, так і на перспективу найближчих місяців, тижнів чи навіть годин;  плани можуть стосуватись як рівня цілої організації, так і її конкретних комірок чи функцій;  планувати можна проводити як одноразові акції, так і акції, що повторюватимуться у майбутньому.  В організації Пласт ми використовуємо такі типи планів:  Стратегічний план, іншими словами, – кількарічний план діяльності цілої організації, який містить місію організації.  Оперативні плани, тобто короткотермінові (дні, тижні, місяці) плани реалізації конкретних проектів.  Робочі плани – плани дня, тижня, місяця для окремих осіб та груп. Місію організації можна сумістити із досягненням мети нашої організації – виховати доброго громадянина. Стратегічним планом на рівні гуртка користується, як правило, лише виховник. Він ставить перед собою певні завдання і цілі, яких хоче досягнути в процесі роботи з гуртком. У кожного виховника є свої підходи в реалізації поставлених завдань, але вони не повинні суперечити загальній ідеї Пласту та його методиці. На початку пластового року (у вересні) проводиться гурткова рада, де відбуваються перевибори проводу гуртка, а також планування на поточний рік. Власне, складається робочий план гуртка. Однією з технік опрацювання плану роботи є складання календаря. Варто скласти його на цілий пластовий рік. Це спростить реалізацію запланованих завдань, дозволить уникнути конфліктних ситуацій. Складаючи календар, починати треба від зазначення подій, які не залежать від гуртка, але мають вплив на його роботу. Треба пам’ятати про шкільні канікули, церковні і державні свята, крайові, станичні та курінні акції. Зазначивши у плані всі незалежні від гуртка події, можна братися до планування подальшої роботи. Першим етапом є збирання ідей. Ідеї кожен член гуртка може записати на картці (одна картка – одна ідея), 40

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

а потім усі разом впорядковуються у відповідності до важливості та терміновості здійснення і заносяться у загальний календар. Склавши календар, треба перевірити, чи представлений у ньому план можна виконати, чи не запланували занадто багато акцій на той самий час або чи не відбуваються вони занадто рідко. Складений у такий спосіб план зберігається у Книзі гуртка та у виховника. З планом потрібно неодноразово звірятися. Гуртковий складає тримісячні плани та плани сходин гуртка, враховуючи побажання і потреби всіх юнаків. Отже, які робочі плани зберігаються у Книзі гуртка?

1. Річний план праці – календар праці на пластовий рік (проби, пластові вмілості, прогулянки, перевибори проводу гуртка, станичні заняття, курінні заняття, державні та церковні свята).

2. Тримісячний план праці Визначають змінні частини сходин чи прогулянок:  заняття (тема гутірки, інструктажу, гра, пісня, майстрування);  де відбувається;  хто готує і проводить 3. Плани сходин  визначає порядок занять і хто проводить;  включає повторні частини (відкриття сходин та відчитання протоколу), заплановані частини (гутірка, гра) і поточні справи (збирання внесків, повідомлення). Планування роботи на цілий рік – це ще не все. Кожна з акцій, вміщених у календарі, вимагає окремого планування. Саме тут використовуються оперативні плани, які містять списки всіх завдань, реалізація яких приводить до здійснення мети. Передбачається також час на їх реалізацію, визначення відповідальних осіб та засобів, що необхідні для реалізації даного завдання. Існує певний процес опрацювання плану або так званий цикл планування. Графічно його можна зобразити так:

визначення цілей

планування перевірка плану перелік дій

звіт

план дій реалізація заходу аналіз Тепер давайте детальніше зупинимось на кожному етапі. Визначення цілей. Можна сказати, що мета – це місце, в якому ми хочемо опинитись, або стан, якого ми хочемо досягнути в результаті реалізації якогось завдання. Під час оперативного планування потрібно вміти перекласти загальне формулювання мети даного заходу на конкретну мову. Перш ніж запланувати методи реалізації конкретних завдань, потрібно знати, що конкретно хочемо зробити. Під час формулювання цілей змінюється загальна ідея (наприклад, “з метою згуртування членів нашого гуртка ми організуємо екскурсію”) на конкретний опис того, що потрібно зробити (наприклад, “організуємо триденну мандрівку в Сколе для 8 членів нашого гуртка. Ми поїдемо туди потягом та будемо жити в наметах. Мандрівка триватиме з 12 по 15 вересня тощо”) Перед плануванням якоїсь акції дуже важливо мати точну уяву про неї.

41

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

Планування. Під час цього етапу складається план акції, даючи відповіді на такі запитання: Що? Чому? Як? Коли? Де? Хто? В яких межах? Перевірка плану. Щоб уможливити точний опис заходу, який ми хочемо провести, нам необхідно вдатись до аналізу ситуації. Чи достатньо засобів для того, щоб реалізувати цей захід? Чи переїзд потягом буде можливий? Хто це організує? Інколи під час такого аналізу виявляється, що початкова концепція досягнення даної мети є неможливою для втілення з огляду на брак засобів або вплив зовнішніх чи внутрішніх чинників. Перелік дій. На цьому етапі оперативного планування відповідаємо на наступні питання:  що треба зробити (які конкретні завдання необхідно виконати), щоб реалізувати поставлену мету;  скільки часу (і, можливо, інших засобів) потрібно виділити на виконання кожного із завдань;  які завдання є взаємозалежними (наприклад, коли початок виконання одного з них стає можливим лише після завершення іншого);  у якій послідовності повинні виконуватись усі завдання. Добре зарекомедувало себе групове визначення списку завдань, які необхідно виконати для реалізації заходу. Роботу можна розділити на дві фази:  на першій фазі на великому аркуші паперу виписуються всі завдання, які необхідно виконати. Можливо, деякі завдання треба згрупувати чи поєднати. Результатом повинен бути список всіх істотних для реалізації заходу головних завдань;  на другій фазі займаються кожним завданням окремо, визначаючи необхідні для його виконання кількість часу та засоби реалізації. Після цього – впорядковуються завдання у потрібній черговості. План дій. Найзручніше план дій створювати відповідно до однієї з версій формуляра Ганта. Захід: підготовка мандрівки для куреня. № Час виконання Завдання Відповід альний серпень вересень 1 т. 2 т. 3 т. 4 т. 1 т. 2 т. 3 т. 4 т.

1. Розробка попередньої Петро програми 2. Визначення маршруту Микола 3. …….. …… . .

8.

9.

10.

Мандрівка Аналіз, звіт Координація всьго заходу

Володя Петро Петро

Починаючи заповнення формуляра, маємо попередньо підготований список завдань із визначеним для кожного з них терміном виконання. Залежно від типу заходу: 42

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

 починаючи з дня, який визначаємо днем початку реалізації заходу, почергово вносимо в таблицю всі завдання, резервуючи на виконання кожного з них стільки часу, скільки необхідно. Дата виконання останнього завдання визначить термін завершення заходу; або  визначаємо дату завершення заходу (найчастіше вона є вимушеною – 1 листопада, Різдво тощо) і після цього вносимо в таблицю завдання, але цього разу з кінця. День початку реалізації першого завдання вкаже нам, коли необхідно розпочати реалізацію заходу, щоб встигнути до кінцевого терміну. Реалізація. У відповідності до складеного плану дій, гурток реалізовує захід, контролюючи етапи виконання завдань. Інструментом для поточного контролю кроків та наслідків реалізації проекту є формуляр Ганта. Аналіз. Під час аналізу розглядаємо не лише наслідки здійсненого заходу, але звертаємо увагу на всі етапи циклу планування. Це робиться, аби покращити планування майбутніх заходів. Адже, якщо цілі не досягнуті, то, можливо, зроблена похибка на якомусь з етапів (наприклад, недостатньо проаналізували ситуацію, не дали достатнього часу на реалізацію якогось завдання, чи, навпаки, забагато). Все це аналізуємо, робимо певні висновки та зазначаємо у звіті з проведеної акції. Важливо, щоб участь в аналізі приймали всі ті, хто планував захід. Ціллю аналізу не є висвітлення негативів здійсненого заходу, а подання пропозицій щодо покращення реалізації майбутніх заходів. На цьому етапі велику роль відіграє виховник, який повинен контролювати процес обговорення. Пам’ятайте: оцінюємо не людину, а дію! Звіт. Про кожен здійснений захід потрібно прозвітувати, який залишається в архіві гуртка, а також може подаватись у вищі інстанції (станиця, край), якщо це необхідно. Ось як може бути оформлений звіт: Назва заходу Мета Час реалізації Координатор План дій із зазначенням відповідальних осіб (може бути формуляр Ганта). Висновки Юнаків необхідно привчити планувати. Планування дає ряд позитивів:  чітко окреслена ціль;  продумання програми;  реальний успіх;  можливість передбачити і запобігти проблемам;  добре використання персоналу, ресурсів і часу;  виконання іде плавно та успішно;  є відповідальні особи. До негативів можна віднести те, що планування займає багато часу.

КНИГОВЕДЕННЯ Гурткове книговедення є одним із виховних засобів, який використовуємо в Пласті. Воно привчає юнацтво послідовно планувати і перевіряти те, що запланували. Тим самим ми привчаємо до функцій громадського життя. Книговедення також задовільняє організаційну потребу. Гурткові книги – це документи праці пластового гуртка. Щоб вони виконували свої функції – виховну та організаційну – їх треба використовувати на кожних сходинах, вписуючи все потрібне під час пластових занять. Функції книг:  сприяння тяглості праці і полегшення передачі діловодства новій людині  джерело інформації про гурток, його членство і діяльність  сприяння обміном досвіду 43

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

 сприяння комунікації у плануванні й переведенні програми Яка документація потрібна?  список членства: загальний список з адресами і телефонами (веде гуртковий);  картотека членства з вичерпною інформацією: імена батьків, дата народження, дата вступу до УПЮ, дата заприсяження, дат признання етапів та вмілостей інше (веде гуртковий судді);  звіти діяльності (веде гуртковий);  протоколи сходин, запис рішень (веде гуртковий писар);  планування праці (веде гуртковий);  посвідки проб та вмілостей (зберігається у писаря);  документація фінансів: прибутків, витрат (веде гуртковий скарбник);  мінімальна документація майна (веде гуртковий господарник). Книга впорядника Книга впорядника дуже корисна і потрібна річ, особливо у гуртку прихильників. Тоді більшість планування веде впорядник. У книзі повинна бути картотека юнаків із зазначенням поступу кожного юнака, адресар юнацтва, особисті дані юнаків. Книга впорядника є цінною також, коли є зміна виховників. Тоді новий впорядник може швидко зорієнтуватись, що діється в гуртку. До книг впорядника також належать Правильник УПЮ, Правильник однострою та відзнак, підбірка доручень від зв’язкового, різноманітні положення, що стосуються діяльності в УПЮ. Звітування Важливо звернути увагу на звітування гуртка. Воно є необхідне для ведення статистики на рівні куреня, станиці, краю, також це є нагода для роздумів про виконану роботу та її оцінку. Готує звіт гуртковий чи гурткова, але остаточну відповідальність про вчасне і докладне звітування несе впорядник гуртка. Гуртковий заповнює відповідні бланки звіту, де вказує діловодів гуртка, кількість членів на початок та кінець звітнього періоду, поступ членів гуртка (ступінь, відзначення, перестороги), опис діяльності. Звіт роблять у трьох екземплярах: один залишається у гуртку, другий подається у курінь, третій у станицю. Як правило, звіт готують один раз на квартал. Обов’язково впорядник повинен прослідкувати, що членами гуртка сплачені внески, інформація, подана у звіті, є правдивою, і на кожному екземплярі поставити свої дані (адреса, телефон) та підпис.

ПЛАСТОВИЙ ОДНОСТРІЙ Пластуни носять однострій, щоб підкреслити, що вони належать до однієї пластової сім'ї. Однострій нагадує пластунам про їхні обов'язки та виробляє почуття естетики. Людину в однострої відразу приймають за пластуна і вимагають від неї відповідної поведінки. Якщо людина в пластовому однострої веде себе негідно звання пластуна, то пляма падає не лише на неї одну, але і на всю пластову спільноту. Однострій носять під час всіх пластових занять: сходин, збірок, ранньої і вечірньої молитов на таборі тощо. Також однострій має практичне застосування, бо в ньому або при ньому повинні бути всі необхідні речі для пластуна: свисток, олівець, записник, ніж, хустка і т. д. Однострій завжди повинен бути чистим, випрасуваним і впорядкованим згідно з пластовими правильниками. Не можна носити на однострої речі, які до нього не належать (непластові значки, нашивки). Однострій складається з таких частин:  накриття голови (скаутський капелюх, беретка);  сорочка: зеленого кольору для юнаків, піскового кольору для юначок;  зелені штани для юнаків, коричнева спідничка для юначок;  хустка (у формі прямокутного трикутника барви куреня) та обручик (плетений з трьох барв);  пояс (шкіряний чи плетений);  взуття (чорні чи коричневі шнуровані черевики);  підколінки (штуци): для юнаків зеленого кольору, для юначок – коричневого;  шнурок до свистка (зелений для юнаків, коричневий для юначок та білий для виховників) зі свистком на кінці. На однострої носять відзнаки, щоб відмітити приналежність до Пласту, до куреня, до гуртка, щоб відзначити пластовий ступінь, діловодство, вмілості, тобто зовнішній вигляд також говорить про пластуна.

44

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

Пластові відзнаки поділяють на:  відзнака приналежності до Пласту (пластова лілейка);  відзнака приналежності до з'єднання (до гуртка, куреня);  відзнака пластового ступеня (прихильник, учасник, розвідувач, скоб чи вірлиця, Гетьманський пластун-скоб чи пластунка-вірлиця);  відзнаки пластових вишколів (ігрових комплексів, вмілостей, таборів, фізичних вправностей, спеціалізаційних вишколів);  відзнаки пластових діловодств;  відзнаки пластових виховників та їхніх вишколів;  відзнаки пластових відзначень;  відзнаки з різних нагод. Однострій має велике виховне значення. Перш за все він привчає пластуна бути охайним, пильним, дбайливим, акуратним, виховує почуття смаку. Крім того, однострій є певною мірою стимулом для роботи над собою, оскільки на ньому відмічають всі заслуги та досягнення пластуна.

ВПОРЯД. Кожна організація для свого нормального існування потребує дисципліни. Таким підтриманням дисципліни у Пласті є впоряд. Але його ні в якому разі не можна прирівнювати до військової муштри, хоча він і потребує максимальної точності. Впоряд особливо потрібний у всіх більш чи менш чисельних пластових виступах (пластові заняття, публічні зібрання тощо). Впоряду найкраще навчати спершу у малих групах, тобто гуртках, а далі об’єднувати всіх у більші частини (курінь) і вчити відчуттю один одного. Адже впоряд вимагає однакового і одночасного виконання наказів. Кожен впорядник поступово повинен впроваджувати у пластове життя своїх вихованців елементи впоряду. Звертати увагу треба на кожного юнака чи юначку. Стежити, чи правильно вони розуміють впорядові накази, чи, можливо, треба їм пояснити ще раз. Виховник повинен пояснити юнакам для чого потрібен впоряд і змалювати його так, аби назавжди прищепити їм любов до дисципліни, уособленням якої є впоряд. Не бажаючи добровільно коритися впорядовим наказам, юнак ніколи не буде виконувати їх як слід. На гурткових сходинах необхідно переводити їхнє відкриття та закриття. Навчіть юнаків правильно здавати звіт. Це повинні вміти робити не лише гурткові. Дайте можливість кожному юнакові перевести впорядові накази. Тим самим вони навчаться розуміти команди, бо побачать наскільки важливо є правильно їх виконувати (матимуть можливість побачити, як збоку виглядає лава та виконання команд). Пам’ятайте: якщо ми хочемо, щоб впорядові команди виконувались правильно і точно, ми повинні їх правильно і точно подавати. Деякі поняття з пластового впоряду Команда — сигнал до відповідної дії (подається голосом, свистком, рухом, інше). Лава (дволава) — розгорнутий по фронту стрій пластунів в одну (дві) лінії. Дистанція — відстань між пластунами, що стоять в ряд (приблизно витягнута рука, крок). Інтервал — відстань між пластунами, що стоять у лаві (приблизно на віддаль, що перевіряється дотиком ліктя руки на поясі, до вільно опущеної руки сусіда). Пластова стійка — тіло на «струнко». ПОСЛІДОВНІСТЬ КОМАНД ПРИ ВІДКРИТТІ ГУРТКОВИХ СХОДИН Гуртковий організовує гурток: 1. ПОЗІР! ГУРТОК У ЛАВІ ЗБІРКА!

2. ДО ПРАВОГО РІВНЯЙСЬ!

3. ПРЯМО ГЛЯНЬ!

4. ДО ЗВІТУ ГЛЯНЬ! Гуртковий та впорядник повертаються один до одного і одночасно вiддають почесть з кличем СКОБ!, опускають руки вниз i тодi гуртковий звiтує: 5. ДРУЖЕ (ПОДРУГО) ВПОРЯДНИК (-ЦЯ), ГУРТКОВИЙ (-ВА) ЗГОЛОШУЄ, ЩО ГУРТОК Х ГОТОВИЙ ДО ВІДКРИТТЯ СХОДИН Виховник дає наказ розпочати сходини. Гуртковий каже: 45

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

НАКАЗ! Пiсля цього виховник та гуртковий одночасно вiддають почесть з кличем СКОБ! Далі гуртковий повертається на своє місце, обертається до гуртка обличчям і командує: 6. ПРЯМО ГЛЯНЬ!

7. ВІДКРИВАЄМО НАШІ ГУРТКОВІ СХОДИНИ ПЛАСТОВИМ ГАСЛОМ “СКОБ!” Всi члени гуртка вiдповiдають "СИЛЬНО, КРАСНО, ОБЕРЕЖНО, БИСТРО". Якщо гуртковий хоче переказати якісь інструкції від впорядника командує: 8. СПОЧИНЬ! (переказує інструкції) і командує далі: 9. СТРУНКО!

10. РОЗХІД! Якщо ж гуртковий не має інструкцій від впорядника то після команди 7 йде команда 10. ПОСЛІДОВНІСТЬ КОМАНД ПРИ ЗАКРИТТІ ГУРТКОВИХ СХОДИН: Закриття сходин відбувається аналогічно до відкриття, але команди 4-6 не виголошуються. А також гуртковий дає команду про закриття сходин Впоряд можливо засвоїти тільки в процесі практичного пластування протягом певного часу. Основи впоряду повинен знати і практикувати вже навіть той, хто є лише прихильником. Це одна з тих зовнішніх ознак, що вирізняє організацію з-поміж інших і завдяки чому вдається не витрачати дорогий час на певні організаційні моменти в пластовій праці. Впоряд є незамінним для проведення класичних (офіційних) пластових церемоніалів (наприклад, присяга, іменування, відкриття табору). Вони повинні проводитись в якнайурочистішій обстановці. Її можна досягнути завдяки точному виконанню впорядових наказів. Впоряд використовують також і в неофційних церемоніалах. Серед неофіційних церемоніалів можна виділити: тимчасові – коли гурток по-своєму проводить деякі імпрези та збірки; спонтанні – наприклад, перед обідом на таборі складання пісень; виховного характеру – звичаї, традиції при проведенні свят. Церемоніал – це той механізм, що не потребує вашої фантазії і особливих зусиль, але в той же час він робить вашу роботу, він виховує.

БЕЗПЕКА ПЛАСТОВИХ ЗАНЯТЬ Кожний пластун повинен бути свідомим, що з хвилини, коли він чи вона бере на себе обов’язки виховника, то він чи вона перебирають повну відповідальність за безпеку та здоров’я молоді, якою виховник опікується: чи то в домівці, чи на таборі, чи на прогульці. Виховник повинен бути свідомим, що він має справу з дітьми, кожна дія яких може привести до непередбачених наслідків, тому потрібно передбачати їхні дії;  бути готовим перебрати на себе керування і відповідальність при виникненні екстремальної ситуації;  знати учасників, щоб орієнтуватися, на кого можна покластися у тяжкій ситуації, а хто потребує особливої уваги;  брати до уваги взаємостосунки між юнаками та юначками;  добре готувати всі заходи (планування, виряд, матеріальне забезпечення, медичне забезпечення, зв’язок, харчування, кваліфікація інструкторів);  реально оцінювати ситуацію, у випадках небезпеки діяти спокійно, швидко та виважено;  забезпечити у разі необхідності якнайшвидшу і кваліфіковану першу медичну допомогу (постійно потрібно цікавитися станом здоров’я учасників, знати їх фізичну підготовку та захворювання, алергії тощо);  по можливості обмежити небажані контакти з місцевим населенням;  повідомляти про всякі випадки інших виховників  (для накопичення досвіду);  аналізувати організацію та проведення всіх занять Мандрівки, теренові змаги  знати засоби та прийоми гасіння пожежі в приміщенні та природі, а також гасіння різних видів матеріалів і навчати учасників; 46

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

 знати і вміти застосовувати засоби першої медичної допомоги;  знати і вміти застосовувати транспортування потерпілих за допомогою підручних засобів;  пам’ятати, що сонце і вода, крім приємностей, приносять і проблеми;  бути готовим у будь-який момент допомогти будь-якому з учасників та учасниць;  пам’ятати, що завжди легше попередити нещасний випадок, ніж усунути його наслідки. Безпека в домівці У випадку пожежі виховник повинен:  втримати рівновагу і не дозволити молоді впасти в паніку;  вивести юнацтво з домівки;  викликати пожежну охорону. При нещасливому випадку виховник повинен:  завчасу подбати щоб у домівці була аптечка першої допомоги;  давати першу допомогу лише в нескладних випадках (поверхневі рани, зомління, скалка в оці, кровотеча з носа);  при складніших пошкодженнях виховник повинен негайно викликати швидку допомогу і повідомити батьків. При перевезенні автомобільним транспортом:  слідкувати за безпечним пакуванням вантажу;  слідкувати за поведінкою учасників під час руху (особливо під час перевезення вантажними автомобілями);  дотримуватися графіку руху, який би передбачав зупинки для відпочинку і харчування. При перевезенні залізничним транспортом:  пам’ятати, що сама залізниця є джерелом небезпеки;  пам’ятати, що вокзали на даний час є місцем концентрації підозрілих осіб;  бути готовим до всяких змін в режимі руху, отож, не розпускати учасників. При організації занять з піонірським знаряддям:  пам’ятати, що всі піонірські знаряддя є небезпечні;  пояснювати правила використання піонірського знаряддя;  слідкувати за збереженням знаряддям, його безпечним транспортування. При організації переправи:  пам’ятати, що саме переправа є джерелом найбільш непередбачених небезпек;  забезпечити страхування;  користуватися лише відомим і перевіреними способами переправи;  при проведенні занять по організації переправи вибирати найбільш безпечні місця. При піших переходах:  при русі узбіччям доріг дотримуватись правил дорожнього руху пішоходів;  при русі вздовж залізниць дотримуватись загальних правил безпеки, особливо при проходженні вздовж стрілок;  при русі вздовж та при пересіченні ліній електропередач особливо остерігатися обірваних дротів та пам’ятати, що лінії електропередач випромінюють шкідливе для людини електромагнітне поле. При організації спортивних занять:  забезпечити проведення руханки перед заняттями;  уникати проведення спортивних занять, які потребують спеціальної підготовки чи спеціального спорядження;  слідкувати за станом здоров’я учасників під час занять та утримувати їх від перенавантаження та необдуманих дій;  навантаження давати відповідно до фізіології юнаків/ юначок. При організації та проведенні мандрівок:  забезпечити планування мандрівки, наявність туристичних карт, провідників, виряд, харчування; 47

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

    

слідкувати за станом здоров’я учасників, особливо за станом ніг; бути готовим керувати групою в негоду, в екстремальних умовах, коли група заблукала; слідкувати, що учасники їдять і п’ють на маршруті; дотримуватися правил протипожежної безпеки (при сушінні речей навколо ватри); знати правила пересування по різних видах рельєфу. Пам’ятайте! Ризик не геройство, а деколи навіть злочин! Визнати, що ви не можете чогось зробити це в певних умовах прояв не слабкості, а сили! Ніколи не панікуйте: що сталося, те сталося, треба вберегтися від повторних випадків! Завжди легше попередити нещасний випадок, ніж усунути його наслідки

48

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

РІЗНИЦІ І СХОЖОСТІ У ВИХОВНОМУ ПІДХОДІ В УПН ТА УПЮ У Пласті існує поділ на улади різних вікових груп. Цей поділ на УПН та УПЮ вимагає різних підходів у виховній праці з ними. Давайте розглянемо кілька основних пунктів, які б показали нам різницю та схожості між уладами. Визначення уладу Улад Пластових Новаків – перша виховна спільнота Українського Пласту, тобто спільнота дітей у віці від закінчених 6 до 11 років. Улад Пластових Юнаків – друга за чергою виховна спільнота пластової молоді у віці від закінченого 11 до закінченого 17 року життя. Мета УПН дає дітям змогу якнайкраще та найповніше розвивати духовні та фізичні сили згідно з ідейними основами Пласту за допомогою пластової методи. Метою УПЮ є всебічне патріотичне самовиховання молоді на членів української спільноти. Через різниці у вікових групах, мета УПН та мета УПЮ пристосовані до особливостей даної вікової групи. УПН – це стадія підготовки до Великої Гри, а УПЮ – це справжнє пластування з чітко визначеними правилами гри. Отже, мета обох уладів є подібною – виховати характерну людину. Різниця у тому, що в УПН мета змодифікована відповідно до віку членів уладу, а мета УПЮ більш вимоглива. Ідейні засади виховання В основному засади виховання ті самі в обох уладах. Розглянемо наступні з них: а) закон, присяга, обіт; б) гасло, символ, привітання; в) гімн Новацький закон Пластовий закон Новак служить Богові й Україні Закон визначає 14 прикмет, які характеризують пластуна Новак слухається виховників (пластова постава) Новак старається бути щораз ліпшим

Новацька обіцянка “Обіцяю любити Бога й Україну, помагати другим, притримуватись Новацького Закону”.

Пластова присяга “Присягаюсь своєю честю, що робитиму все, що в моїй силі, щоб бути вірним Богові й Україні, помагати іншим, жити за пластовим законом і слухатись пластового проводу”

Як бачимо, основи виховання в обох уладах базуються на любові до Бога і до Батьківщини, любові до ближнього та прагненні до досконалості. Ще, крім присяги, юнаки складають пластовий обіт. Гаслом багатьох скаутських організацій світу є "Be prepared" ("Будь готовий"), яке означає, що кожен скаут повинен підготувати себе до того, щоб стати корисним громадянином своєї держави, завжди бути готовим виконувати свій обов'язок перед Богом, державою та іншими. Про це пригадує новакові привіт "Готуйсь!" Гасло пластунів-юнаків “СКОБ” – це назва скельного орла, який став символом Пласту. Слова в гаслі – Сильно, Красно, Обережно, Бистро – підкреслюють обов’язок самовдосконалення. Символом УПН є орлятко. Новаки в однострої під час вітання підносять два пальці (складені літерою V), що символізують любов до Бога й України. Юнаки в однострої під час вітання підносять три пальці, що пригадують пластунові три частини пластової присяги. Новаки, як і юнаки, можуть підносити пальці тільки після складення відповідно новацької обіцянки та пластової присяги.

49

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

В УПЮ співається пластовий гімн “Цвіт України і краса”, в якому юнаки стверджують, що вони члени орлиного роду Скобів, котрі складають весь свій труд Україні. В УПН гімну немає, проте новацтво має свою новацьку пісню “Ми діти українські”, в якій підкреслюють, що вони готуються “до діла” (“відстоїм Україну від вражої руки”). Метода праці В УПН новаки бавляться під проводом виховника. Ця гра виховує їхній характер, швидкість думки, фізичну вправність. Напрямними виховної дії є: 1) розбудити любов до Бога та почуття приналежності до українського народу; 2) розбудити почуття потреби взірцевої поведінки та задоволення після добрих вчинків; 3) плекати здоров’я та відповідну фізичну вправність, засвоїти потребу гігієни; 4) розвинути бажання співпраці: дотримання правил у грі, справедливість, правдомовність, дисципліна; 5) плекати естетичний та художній смак, мистецько-творчі зацікавлення, здібності; 6) вчити самозарадності, виховувати самостійність новака; 7) спонукати новака до зацікавлення знаннями; 8) вишколювати швидкість думки. Все це досягається за допомогою засобів: розповідь з відповідною тематикою; новацький закон та обіцянка, вмілості, добрий вчинок, ігри, пісні, життя серед природи, практична гігієна, таборування, руханка, прогулянки, змаги, майстрування, дитячі імпрези, читання книжок, чергування, відвідування музеїв, художніх виставок тощо. В УПЮ юнаки вже розуміють виховні завдання Пласту. Вони є свідомими учасниками гри: юнак слухняний, виконує наказ, але після виконання може критично його обговорити з тим, хто цей наказ дав. Членство юнака у Пласті є добровільним. А ще юнак відповідає сам за свою долю. Засобами виховання у юнацтві є: 1) організація гуртка: права та обов’язки пластуна у гуртку, права та обов’язки гурткових діловодів, а також організація куреня (провід, рада гурткових, курінна рада); 2) виконання та переведення впоряду; 3) спорт для вправляння дисципліни у гурті; 4) мандрівки, таборування, життя серед природи, вмілості. Велику увагу треба приділяти самоврядуванню гуртка та не забувати про особистий приклад виховника. Виховні клітини Основною виховною одиницею УПН є рій. Пластовий гурток є основною і найважливішою самовиховною клітиною УПЮ. Ці дві клітини є подібними за формою – від 6 до 10 осіб однакового віку. Юнацький гурток є більш гармонійною клітиною як рій: члени гуртка є підібрані так, щоб могли виконувати у спільному порозумінні потрібну для їхнього самовиховання пластову виховну програму. Форма праці гуртка залежить від зацікавлення членів гуртка та від пластового досвіду. Планування переводить цілий гурток. Організаційним провідником є гуртковий. якому допомагає провід гуртка. Роль виховника у цій структурі дорадча: він – духовний провідник гуртка. У юнацькому гуртку існує повне самоврядування. У новацькому рої самоврядування немає. Діти вчаться співпрацювати, зауважувати потреби і можливості кожного, виявляти розуміння та підтримку. Ройовий – це переважно формальне окреслення. У новацькому рої планування веде виховник – організаційний та духовний провідник гуртка. Власне, ці різниці у прикметах роя та гуртка змушують виховника пристосовувати різні підходи у праці з новаками та юнаками. Проби Проби в УПН є підгрунтям до пластової ідеології, пластового закону, а пластування в новацтві закладає основи особистого зросту. Виховник переводить із своїм роєм намічену програму до кожної із п'яти новацьких проб.

50

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

У юнацтві пластова проба – це визначена кількість завдань, що їх юнак повинен виконати у визначеному часі для підтвердження, у якій мірі він засвоїв пластовий виховний матеріал та в якій мірі він виробив у себе ті прикмети, що відповідають цьому виховному матеріалові. За переведення програми у підготовці до складання першої проби відповідає впорядник гуртка. За підготовку другої проби відповідають всі члени гуртка разом зі своїм впорядником. За підготовку та складання третьої проби відповідають всі члени гуртка, а впорядник є тільки для поради чи допомоги. Форми та елементи занять В УПН та УПЮ відбуваються: сходини, прогулянки, вогники, табори, теренові змаги (в УПН – новацькі змаги), сходини куреня (в УПН – збірки гнізда) тощо. Найбільше користуються сходинами. Сходини відіграють важливу роль у гуртковій системі, яка є необхідною для досягнення мети УПЮ. Сходини роя – це різноманітна гра для новацтва. Діти приходять, щоб побавитись і чогось навчитись у процесі гри. На сходинах УПЮ є гутірка, а в УПН гутірок немає, проте є розповідь (виховник розповідає оповідання, казку) або новацькі розмови (новаки мають нагоду вільно говорити про що бажають, не обов’язково по темі сходин. Книговедення та звітування В УПН книгу роя веде впорядник. Переважно кожен рій має свою хроніку, за яку відповідають усі члени рою спільно під наглядом братчика чи сестрички. В УПЮ кожний гуртковий діловод веде свою книгу. Книги у юнацтві є одним із засобів самовиховання. Звіт в УПН пише впорядник рою, а в УПЮ – гуртковий писар при допомозі гурткового. Впорядник може при потребі допомогти у написанні звіту, але обов’язково підтверджує подану юнаками інформацію своїм підписом. Відзначення та перестороги Гарні вчинки новаків відзначаються такими похвалами: 1) усні – від впорядника в присутності роя – від гніздового в присутності гнізда 2) на письмі – похвала від крайового діловода новаків. Перестороги в УПН, які дають впорядники, є засобом для поборення проявів неслухняності та поганої поведінки новаків. Якщо перестороги не приносять успіху, тоді, в порозумінні з батьками новака, впорядник може його виключити з роя. Потім він може поновитись без втрати попередньо набутого ступеня. Пластова система відзначень та пересторог чітко окреслена у Правильнику УПЮ, частина 1. У всіх випадках на відзначення можуть пропонувати або/і надавати юнаки (провід гуртка, рада гурткових). Пластові перестороги призначені лише для юнаків, що склали пластову присягу. При пересторогах члени гуртка відіграють велику роль. Провід гуртка не тільки зобов’язаний звернути юнакові увагу на його непластові вчинки, але й допомогти йому поправити свою поведінку. Зовнішність Найбільш наглядну різницю обох уладів видно з однострою. Новацька жовта хустина та орлятко – це зовнішні ознаки приналежності до УПН. Пластова лілейка – це ознака приналежності до Пласту, а кольорова хустина – приналежності до куреня. Форма збірки в УПН – круг, де всі є рівноправними членами, де всі себе взаємно бачать. В УПЮ основна форма збірки – лава – форма дисципліни. Роль виховника На закінчення розглянемо роль виховника в обох уладах. Новацький виховник планує і провадить новацьку програму. Він бавиться разам з новаками. Він є організаційним та духовним провідником. Виховник в УПЮ тільки спочатку відповідає за планування та переведення програми. Поступово він віддаляється так, що коли юнаіки здають третю пробу він стоїть збоку та своїм, майже непомітним впливом допомагає юнакам у їхній праці. Юнацький виховник – це духовний провідник гуртка. Бути духовним провідником нелегка справа. Свою організаційну роль виховник може вивчити, а духовну треба плекати.

51

Крайовий вишкіл виховників УПЮ ч.115 Львів, жовтень 2010

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ПЛАСТУ Начальний пластун Конференція українських пластових організацій (КУПО) Головна пластова рада (ГПР)

Головна пластова булава (ГПБ) Крайовий з'їзд

Крайова пластова старшина (КПС)

Крайова пластова рада (КПР)

Крайова ревізійна комісія (КРК)

Окружний з'їзд

Окружна старшина

Окружна рада

Окружна ревізійна комісія

Станичний збір

Станична рада

Улад пластунів новаків (УПН) Гніздо

Станична старшина

Улад пластунів юнаків (УПЮ) Кіш юнаків

Гніздо

Улад старших пластунів (УСП)

Кіш юначок

Рій

Курінь

Гурток

Рій

Курінна рада

Гурткова рада

Рада гурткових

Гурткова старшина

Одинокий пластун

Курінна старшина

52 Гурток

Улад пластунів сеньйорів (УПС)

Курінь

Курінь

Одинокий пластун

Одинокий пластун