ModernPHARMA_2026_04_web

КВІТЕНЬ

антитромботична сила з гастропротекцією Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я від серцево-судинних захворювань помирає 10 тисяч людей щодня — це 42,5 % усіх смертей за рік. Одним із найбільш науково обґрунтованих підходів до зниження поширеності та ризику розвитку цих захворювань є своєчасна профілактика атеротромбозу, яка передбачає застосування препаратів, що пригнічують агрегацію тромбоцитів, зокрема, ацетилсаліцилової кислоти (АСК) [1]. КАРДІОМАГНІЛ® — лікарський засіб від європейської фармацевтичної компанії Acino, part of Arcera — поєднує ефективність АСК із підвищеною гастропротекцією для пацієнта: препарат містить АСК у клінічно ефективних і безпечних дозах — 75 та 150 мг — у поєднанні зі швидкодіючим невсмоктуваним антацидом — гідроксидом магнію [2].

Як працює КАРДІОМАГНІЛ? АСК у низьких дозах вибірково пригнічує фермент циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1) у тромбоцитах. У результаті чого знижується синтез тромбоксану А2 — речовини, що запускає агрегацію тромбоцитів, і кров’яні тільця втрачають здатність «склеюватися» між собою, що зменшує ризик утворення тромбів у судинах. Оскільки тромбоцити не мають ядра, вони не можуть відновити синтез ферменту, тому антиагрегантний ефект АСК зберігається протягом усього життєвого циклу тромбоцита (7–10 діб). АСК швидко всмоктується у шлунку та досягає терапевтичних концентрацій у плазмі вже через 15–20 хвилин [2, 4]. Гідроксид магнію, що входить до складу препарату, належить до швидкодіючих невсмоктуваних антацидів, володіє такими фармакологічними ефектами: нейтралізує надлишок соляної кислоти, знижує активність пепсину, утворює захисний шар на слизовій оболонці шлунка та стимулює природні механізми захисту слизової [4]. Дослідження показали, що гідроксид магнію не впливає на всмоктування АСК, водночас забезпечуює захист слизової оболонки шлунка та покращує переносимість препарату при тривалому застосуванні [4].

ЦЕ ЦІКАВО!

• 1974 р. — опубліковано результати першого рандомізованого контрольованого дослідження вторинної профілактики смерті внаслідок інфаркту за допомогою аспірину: його застосування корелювало зі зниженням загальної смертності на 12 % через 6 місяців і на 25 % через 12 місяців; • 1997 р. — оприлюднено дані масштабного (20 000 учасників із гострим ішемічним інсультом) дослідження CAST (Chinese Acute Stroke Trial), згідно з яким аспірин за умови раннього застосування забезпечує певні переваги пацієнтам, які перенесли ішемічний інсульт; • АСК вже тривалий час визнана стандартом антитромбоцитарної терапії, а її ефективність як засобу для профілактики тяжких серцево-судинних захворювань доведена в численних контрольованих рандомізованих дослідженнях, в які було включено понад 100 тис. пацієнтів [3, 4].

ПЕРЕВАГИ КАРДІОМАГНІЛУ®: 1. Клінічно доведена висока ефективність: ацетилсаліцилова кислота знижує ризик утворення тромбів і розвитку серцево-судинних ускладнень, впливаючи на ключовий механізм — пригнічення агрегації тромбоцитів.

2. Профілактична дія — регулярне застосування допомагає попереджати інфаркт міокарда, інсульт та інші прояви атеротромбозу.

3. Високий профіль безпеки — комбінація АСК в низьких дозах із гідроксидом магнію

забезпечує мінімізацію побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту.

4. Персоналізований підхід до лікування — препарат доступний у двох ефективних дозуваннях (75 та 150 мг), що дає лікарю можливість індивідуально підбирати терапію з урахуванням клінічної ситуації, анамнезу пацієнта та наявних факторів ризику.

5. КАРДІОМАГНІЛ® — запорука прихильності до терапії АСК: велика упаковка підтримує безперервність ліку-

вання [5], зручна форма та колір таблетки допомагають 75 % пацієнтів вчасно приймати препарат [6], а спеціальна кришка з адсорбентом вологи забезпечує безпечне зберігання.

6. Можливість тривалого застосування — низькі профілактичні дози поряд із швидкодіючим антацидом дозволяють використовувати препарат у довгостроковій терапії за рекомендацією лікаря.

КАРДІОМАГНІЛ® — поєднання ацетилсаліцилової кислоти з антитромботичною дією та

магнію гідроксиду, що сприяє захисту слизової оболонки шлунка.

Список літератури знаходиться в редакції

UA-MAGN-PUB-032026-098

Профілактика тромбоутворення1 Профілактика інфаркту міокарда2 Препарат виробляється в Європі, відповідає всім вимогам та стандартам1

Маленькі сердечка для активних сердець

1. Адаптовано з інструкції для медичного застосування лікарського засобу Кардіомагніл. 2. Seshasai S.R. et al. Arch Intern Med. 2012 Feb 13;172(3):209–16. Реклама лікарського засобу. Перед застосуванням необхідно обов’язково проконсультуватися з лікарем та ознайомитися з інструкцією на лікарський засіб. Витяг з інструкції Кардіомагніл Склад:1 таблетка містить 75 мг кислоти ацетилсаліцилової. Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Інгібітори агрегації тромбоцитів, за винятком гепарину. Код АТХ В01А С06.Наявні протипоказання. Категорія відпуску. Без рецепта – 30 таблеток, та 100 таблеток. Р. п. МОЗ України: UA/10141/01/01 від 06.03.2020 Виробник: Такеда ГмбХ, місце виробництва Оранієнбург, Німеччина. Прийняття претензій від споживачів: ТОВ «Асіно Україна», 03124, бул. В. Гавела 8, м. Київ, Україна, тел./факс: +38 044 281 23 33. Компанія Acino, part of Arcera; www.acino.ua. Індивідуальний номер: UA-MAGN-DIC-012026-017

2026, квітень

Ідентифікатор медіа R30-05432 рішення національної ради України з питань телебачення і радіомовлення №2525 від 08.08.2024 Журнал «Сучасна фармація» — спеціалізоване видання для медичних установ: лікарів, фармацевтів, науковців у сфері охорони здоров’я Журнал «Сучасна фармація» видається з 2011 року

КУХТЕНКО Олександр Сергійович Ректор Національного фармацевтичного університету, доктор фармацевтичних наук, професор

Редакційна рада: ЧЕРНИХ Валентин Петрович, академік НАН України, доктор фармацевтичних наук, доктор хімічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, почесний ректор НФаУ. ШТРИГОЛЬ Сергій Юрійович, доктор медичних наук, заслужений професор НФаУ, завідувач кафедри фармакології та клінічної фармації НФаУ. ВОЛЯНСЬКИЙ Андрій Юрійович, доктор медичних наук, завідувач лабораторії імунореабілітології Інституту імунології та мікробіології ім. І.І. Мечнікова, лікар-імунолог.

ГЛАДИШЕВ Віталій Валентинович, доктор фармацевтичних наук, професор, завідувач кафедри технології ліків Запорізького державного медико-фармацевтичного університету. ГОРЧАКОВА Надія Олександрівна, доктор медичних наук, професор кафедри фармакології та клінічної фармакології НМУ ім. О.О. Богомольця.

ДАВТЯН Олена Левонівна, доктор фармацевтичних наук, професор, завідувачка кафедри фармації, біофармації та фармакотерапії Національного університету охорони здоров’я ім. П.Л. Шупика.

КОТВІЦЬКА Алла Анатоліївна, доктор фармацевтичних наук, професор кафедри соціальної фармації НФаУ, заслужений діяч науки і техніки України.

ЗІМЕНКОВСЬКИЙ Андрій Борисович, доктор медичних наук, професор, України, завідувач кафедри менеджменту в охороні здоров’я, фармакотерапії і клінічної фармації ЛНМУ ім. Данила Галицького, заслужений діяч науки і техніки України. ЄРЬОМЕНКО Римма Фуатівна, доктор біологічних наук, професор, завідувачка кафедри клінічної лабораторної діагностики НФаУ. ТРОХИМЧУК Віктор Васильович, доктор фармацевтичних наук, професор кафедри фармації Національного університету охорони здоров’я ім. П.Л. Шупика, заслужений працівник освіти України.

МАРЧИШИН Світлана Михайлівна, доктор фармацевтичних наук, професор кафедри фармакогнозії з медичною ботанікою Тернопільського національного медичного університету, заслужений діяч науки і техніки України.

ЗМІСТ 2026 / квітень

ПУЛЬС ЧАСУ Acino, part of Arcera відновила виробництво на заводі «Фарма Старт» та повертає стабільні поставки лікарських засобів 06 ВООЗ: відповідь світу на виклики після Другої світової війни 07 Рідкісні захворювання — спільна відповідальність: виклики, політика та роль фармацевтичної спільноти в Україні 11 2026 рік може стати переломним для фармацевтики: 10 інноваційних препаратів, що змінять медицину 12 Від таблетки до клітини: шлях ліків у нашому організмі 16 В Україні презентували cтандарт «Термінологія безбар’єрності»: як це змінює практику медиків і фармацевтів 17 Farmak отримав міжнародне визнання в Японії за виробничу досконалість 18 Відповідь Аптеки АНЦ на кадрову кризу в фармацевтичній галузі 05

У ФАРВАТЕРІ ГАЛУЗІ 21

Вперше в Україні: сила тербінафіну у формі лаку — Екзотерін

22

Стифімол Плюс: мультикомпонентна підтримка здорового метаболізму

30

Емоційний інтелект в аптеці: ключ до успіху та створення довіри

34

Перші симптоми болю в горлі: як вчасно зупинити запалення

38

«Аптека 9-1-1» та фонд «Охматдит — здорове дитинство» підписали меморандум про співпрацю

39

Синергія фармакотерапії та фіксації: сучасні стандарти реабілітації в аптечній практиці від MedTextile PRO

42

Фармакогенетика: коли ДНК визначає ефективність ліків

АРСЕНАЛ ЗНАНЬ 45 52 56 57 62

Синдром «втомлених ніг»: місце Ескузан® краплі у терапії венозних порушень Білок р53 – ключовий захисник геному людини В Аптеках «АНЦ» можна використовувати державну допомогу на малюка до 1 року Психічне здоров’я та соціальні мережі Помилки геніїв: випадковостi, якi врятували мiльйони життiв

У СВІТІ МЕДИЦИНИ 67

Алергія та астма. Сучасні виклики та рішення

72

Наукова спадщина Іллі Ілліча Мечникова

78

«Справжня надія» на лікування раку – випробування персональної мРНК-вакцини проти меланоми

ПУЛЬС ПУЛЬС ЧАСУ: ЧАСУ: НОВИНИ НОВИНИІІПОДІЇ ПОДІЇ

c.5

Acino, part of Arcera відновила виробництво на заводі «Фарма Старт» та повертає стабільні поставки лікарських засобів

c.6

ВООЗ: відповідь світу на виклики після Другої світової війни

c.7

Рідкісні захворювання — спільна відповідальність: виклики, політика та роль фармацевтичної спільноти в Україні

c.11

2026 рік може стати переломним для фармацевтики: 10 інноваційних препаратів, що змінять медицину

c.12

Від таблетки до клітини: шлях ліків у нашому організмі

c.16

В Україні презентували cтандарт «Термінологія безбар’єрності»: як це змінює практику медиків і фармацевтів

c.17

Farmak отримав міжнародне визнання в Японії за виробничу досконалість

c.18

Відповідь Аптеки АНЦ на кадрову кризу в фармацевтичній галузі

Nil volenti difficile est

Немає нічого важкого, якщо є бажання

• В пульсі часу • 2026 / квітень •

У період призупинення виробництва компанія використовувала сформовані заздалегідь запаси продукції, що дозволило певний час забезпечувати пацієнтів необхідними лікарськими засобами. Водночас дефіцит окремих препаратів був неминучим, і компанія працювала над його мінімізацією. Сьогодні, зі збільшенням виробничих обсягів, компанія не очікує перебоїв у постачанні та зосереджена на стабільному забезпеченні ринку. «Ми пережили п’ять серйозних ударів по виробничому майданчику. Найважливіше — жоден співробітник не постраждав. Після багаторазових пошкоджень ми сфокусувалися на двох речах: збереженні команди та відновленні виробництва. За підтримки наших акціонерів, ми інвестували майже 500 млн грн у реконструкцію, модернізацію, навчання фахівців та посилення безпеки. Ми перебудували процеси, зберегли команду і підготували завод до повноцінного запуску. Сьогодні підприємство працює на повну потужність. Для нас це не лише операційний результат, а й відновлення стабільного забезпечення пацієнтів якісними лікарськими засобами», — зазначив Євген Заїка, регіональний директор Acino, part of Arcera. Завод «Фарма Старт» є одним із провідних фармацевтичних виробників в Україні з річними потужностями виробництва до 2 млрд таблеток і капсул. Підприємство виготовляє широкий портфель лікарських засобів, зокрема для лікування неврологічних, психіатричних та серцево-судинних захворювань.

modern-pharmacy.com.ua

Після декількох влучань поруч, виробничі операції були тимчасово призупинені на період відновлення. Відбудова тривала дев’ять місяців і включала реконструкцію виробничих дільниць та модернізацію обладнання. Загальний обсяг інвестицій у відновлення та розвиток виробництва склав близько 500 млн грн. Ключову роль у відновленні відіграла команда заводу, яка крок за кроком забезпечувала поновлення виробничих процесів, збереження експертизи та підготовку майданчика до повноцінного запуску. Саме завдяки залученості, професійності та спільній роботі команди вдалося відновити виробництво у стислі терміни. Відновлення відбулося за підтримки Ради директорів Arcera та CEO компанії Ізабель Афонсо, що дозволило забезпечити необхідні інвестиції, швидкість прийняття рішень та стабільність процесів. На сьогодні підприємство відновило виробничі процеси та поступово повертає продукцію на ринок. Частина лікарських засобів уже постачається до аптечних мереж, а повне відновлення портфеля очікується на початку другого кварталу 2026 року. Як відзначає директор заводу «Фарма Старт» Дмитро Шевчук: «Останні місяці команда працювала у надзвичайно напруженому темпі, щоб якнайшвидше відновити повний цикл виробництва. Я пишаюся командою заводу — професіоналами, які крок за кроком повернули виробництво до роботи та мінімізували період дефіциту наших препаратів. Сьогодні ми вже повертаємо продукцію в аптеки та нарощуємо обсяги виробництва, щоб забезпечити стабільні поставки для пацієнтів».

•

Виробничий майданчик Acino, part of Arcera — фармацевтичний завод «Фарма Старт» — повністю відновив роботу після серії обстрілів у 2025 році та працює на повну потужність.

Журнал «Сучасна фармація»

ACINO, PART OF ARCERA відновила виробництво на заводі «Фарма Старт» та повертає стабільні поставки лікарських засобів

5

ВООЗ:

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2026 / квітень

•

В пульсі часу

•

відповідь світу на виклики після Другої світової війни

6

7 квітня світова медична спільнота щороку відзначає дату, пов’язану із заснуванням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) — однієї з ключових інституцій глобальної системи охорони здоров’я. Саме цього дня у 1948 році набув чинності її Статут, заклавши основу для міжнародної співпраці у сфері медицини та громадського здоров’я. Ідея створення ВООЗ виникла у складний істо- — формулювання, яке стало революційним для свого ричний період. Світ щойно пережив трагедію Другої часу та залишається актуальним і сьогодні. Основною світової війни, яка продемонструвала вразливість метою організації від початку було «досягнення всіма систем охорони здоров’я та необхідність об’єднання народами найвищого можливого рівня здоров’я». зусиль різних країн. Масові переміщення населення, Для реалізації цієї мети ВООЗ зосередилася на епідемії, дефіцит ресурсів і руйнування медичної інф- ключових напрямах: боротьбі з інфекційними захвораструктури поставили перед міжнародною спільно- рюваннями, розвитку систем охорони здоров’я, вактою нові виклики. У відповідь на це цинації та формуванні глобальних стандартів в межах новоствореної Організації якості лікарських засобів. Сьогодні ВООЗ Об’єднаних Націй було ініційовано Саме під егідою ВООЗ було реаліоб’єднує понад 190 створення спеціалізованого органу, зовано одну з найуспішніших камдержав і відіграє ключову який би координував діяльність у паній в історії медицини — ліквідароль у реагуванні на глобальні сфері охорони здоров’я. цію натуральної віспи у 1980 році. виклики — від спалахів Окрім цього, організація У 1946 році в Нью-Йорку відбуінфекцій до гуманітарних криз, формує міжнародні підходи до лася Міжнародна конференція охозабезпечуючи координацію, фармацевтичного регулювання та рони здоров’я, де представники 61 експертну підтримку та веде Модельний список основних країни підписали Статут ВООЗ. Докуобмін даними між лікарських засобів, який допомагає мент визначив здоров’я не лише як відкраїнами. країнам визначати пріоритети у сутність хвороб, а як стан повного фізичзабезпеченні населення медикаментами. ного, психічного і соціального благополуччя

Україна в системі ВООЗ: еволюція взаємодії та сучасна роль Україна має особливу історію взаємодії із Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Ще у 1948 році Українська РСР увійшла до числа держав-засновниць організації як частина Організації Об’єднаних Націй. Після відновлення незалежності у 1992 році країна підтвердила своє членство вже як суверенна держава, розпочавши новий етап співпраці. Одним із ключових внесків ВООЗ у розвиток української системи охорони здоров’я стало впровадження міжнародних підходів до фармацевтичного регулювання. Йдеться, зокрема, про стандарти належної виробничої практики (GMP), посилення системи контролю якості лікарських засобів і формування національних переліків основних препаратів. Це суттєво сприяло гармонізації українського фармацевтичного ринку з глобальними вимогами. Серед пріоритетних напрямів співпраці — боротьба з інфекційними захворюваннями, розвиток імуно-

профілактики, удосконалення системи епіднагляду та зміцнення громадського здоров’я. Ці напрями залишаються актуальними і сьогодні, особливо в умовах нових викликів для системи охорони здоров’я. Водночас Україна не лише отримує підтримку, а й активно долучається до діяльності ВООЗ. Країна бере участь у формуванні глобальної політики у сфері здоров’я, надає дані для міжнародного моніторингу та ділиться досвідом трансформації системи в умовах економічних і гуманітарних викликів. Цей досвід є особливо цінним для держав, які проходять подібні етапи розвитку. Таким чином, створення Всесвітньої організації охорони здоров’я стало відповіддю на гіркі уроки воєнного часу та усвідомлення того, що здоров’я є спільною цінністю для всього людства. Статут організації набув чинності 7 квітня 1948 року — відтоді щороку цього дня відзначають Всесвітній день здоров’я як нагадування про важливість міжнародної солідарності у збереженні життя та здоров’я людей у всьому світі.

Підготовлено за матеріалами ВООЗ https://www.who.int/ru/about/history

Міжнародний день рідкісних (орфанних) захворювань відзначають щороку в останній день лютого 28 або 29 числа. Символізм цієї дати є очевидним: лютий є найкоротшим місяцем року, а 29 лютого трапляється лише раз на чотири роки. Так само «рідкісними» є й захворювання, яким присвячено цей день. Ініціативу започаткувала у 2008 р. європейська організація EURORDIS (European Organisation for Rare Diseases). Сьогодні до неї долучилися понад 100 країн світу, і ця дата перетворилася глобальну платформу для підвищення обізнаності, захисту прав пацієнтів, розвитку наукових досліджень та формування ефективної державної політики у сфері рідкісних захворювань. Щорічна міжнародна кампанія проходить під спільною темою, зосередженою на забезпеченні рівного доступу до діагностики та лікування, соціальній інтеграції пацієнтів, розвитку дослідницьких ініціатив і міжсекторальній співпраці.

Останній день лютого у світі присвячений людям із рідкісними (орфанними) захворюваннями (РЗ). З часом відзначення одного дня трансформувалося у ширшу інформаційну кампанію, і сьогодні лютий сприймається як місяць підвищення обізнаності про РЗ. Попри низьку поширеність кожної окремої нозології, у сукупності вони формують значний медико-соціальний та економічний тягар для систем охорони здоров’я. У світі описано понад 7 000 РЗ, із якими живуть близько 300 млн людей; у країнах ЄС — приблизно 30 млн. Відповідно до європейського визначення, орфанним вважається захворювання з поширеністю не більше 1 випадку на 2 000 населення, однак у сукупності ця група охоплює 6–8 % популяції. Таким чином, проблема РЗ має системне значення для державної політики, фінансування та організації медичної допомоги. В Україні, за експертними оцінками, кількість пацієнтів із РЗ може перевищувати 1,5–2 млн осіб. Водночас офіційний облік охоплює лише частину пацієнтів через недосконалість системи реєстрації, складність діагностики та обмежений доступ до генетичних досліджень. Близько 70 % РЗ мають генетичну природу; значна частина маніфестує в дитячому віці та характеризується хронічним, прогресуючим або життєзагрозливим перебігом. Специфічна фармакотерапія доступна лише приблизно для 5 % нозологій, що свідчить про масштаб незадоволених медичних потреб. Упродовж останніх років проблематика РЗ остаточно вийшла за межі суто клінічної дискусії та набула статусу глобального політичного пріоритету. У травні 2025 року 78-ма Всесвітня асамблея охорони здоров'я ухвалила резолюцію «Rare Diseases: A Global Health Priority for Equity and Inclusion», яка визначає РЗ глобальним пріоритетом у сфері охорони здоров’я. Документ закликає уряди інтегрувати орфанну політику до національних стратегічних планів, розширювати програми неонатального скринінгу, забезпечувати своєчасну діагностику та гарантувати доступ до життєво необхідних медичних технологій. Окремий акцент зроблено на створенні реєстрів пацієнтів, розвитку цифрових інструментів, формуванні референтних центрів та інституціалізації участі пацієнтських організацій. Наразі ВООЗ

В пульсі часу •

канд. фарм. наук (PhD), Голова ГО Українське об’єднання хворих на фенілкетонурію «Особливі діти»

2026 / квітень

День рідкісних захворювань: БІЛЬШЕ, НІЖ ДАТА В КАЛЕНДАРІ

A Володимир Тутук,

•

доктор фарм. наук, професор, НФаУ

modern-pharmacy.com.ua

A Вікторія Назаркіна,

•

До Міжнародного дня рідкісних (орфанних) захворювань

Журнал «Сучасна фармація»

ВИКЛИКИ, ПОЛІТИКА ТА РОЛЬ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ СПІЛЬНОТИ В УКРАЇНІ

•

РІДКІСНІ ЗАХВОРЮВАННЯ — СПІЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ:

7

працює над розробкою 10-річного глобального плану дій з метою сприяння рівності, інклюзії та загальному доступу до життєво необхідних медичних послуг. Проєкт буде представлено на 81-й Всесвітній асамблеї охорони здоров'я у 2028 році.

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2026 / квітень

•

В пульсі часу

•

ОРФАННІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ: ЕВОЛЮЦІЯ РЕГУЛЮВАННЯ

8

Системне стимулювання розробки орфанних лікарських засобів (ЛЗ) розпочалося зі схвалення Orphan Drug Act у США (1983 р.), який запровадив податкові пільги, грантову підтримку, регуляторний супровід та 7-річну ринкову ексклюзивність. У ЄС відповідний регламент ухвалено у 2000 р.

(Regulation (EC) №141/2000). Європейська модель передбачає 10 років ринкової ексклюзивності, централізовану процедуру реєстрації через EMA, зниження регуляторних зборів та застосування механізмів прискореного розгляду, умовної реєстрації ЛЗ і програм раннього доступу. Попри наявність стимулюючих механізмів, лише близько 10 % ЛЗ, що отримали «orphan designation» у 2000–2022 рр., згодом здобули маркетинговий дозвіл. Доступ до зареєстрованих ЛЗ у країнах Європи суттєво відрізняється: у Північній та Західній Європі пацієнти отримують терапію в середньому через 100–200 днів після схвалення EMA, тоді як у Південній і Східній Європі через 600–1000 днів. Отже, ключова дилема в умовах обмежених ресурсів і зростаючих потреб залишається незмінною: як поєднати право пацієнта на доступ до лікування з фінансовою стійкістю системи охорони здоров’я.

УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ: ІНСТИТУЦІЙНИЙ РОЗВИТОК В Україні нормативна база у сфері РЗ почала формуватися з 2014 року, коли до Основ законодавства України про охорону здоров’я було внесено статтю 53-1, що гарантує безоплатне забезпечення пацієнтів необхідними ЛЗ, медичними виробами та спеціальним харчуванням. У жовтні 2014 року затверджено «Перелік РЗ, що призводять до скорочення тривалості життя хворих або їх інвалідизації та для яких існують визнані методи лікування», який наразі охоплює 302 нозології. До найбільш поширених в Україні РЗ належать: фенілкетонурія (ФКУ), муковісцидоз, первинні імунодефіцити, спінальна м’язова атрофія (СМА), легенева артеріальна гіпертензія (ЛАГ), бульозний епідермоліз, спадкові порушення згортання крові (гемофілія А і В, хвороба Віллебранда тощо). Ключовим моментом стало затвердження Концепції розвитку медичної допомоги орфанним хворим на 2021–2026 роки. Документ спрямований на удосконалення діагностики, лікування, профілактики та забезпечення справедливого доступу до медичних технологій, а також на підвищення поінформованості фахівців і населення. Серед практичних досягнень

запровадження з жовтня 2022 року розширеного неонатального скринінгу на 21 РЗ (раніше таких хвороб у переліку було лише 4: гіпотиреоз, фенілкетонурія, а д р еног ен іт а л ьн и й синдром та муковісцидоз). За результатами понад 500 тисяч обстежень у 489 немовлят було виявлено та підтверджено спадкові РЗ. Для більшості нозологій рання діагностика є вирішальною для запобігання тяжким та летальним наслідкам. Наразі в Україні функціонують 25 референтних центрів на базі 17 закладів охорони здоров’я. Вони співпрацюють із Європейською мережею референтних центрів (ERN), що охоплює 24 напрями РЗ. Важливим кроком стало впровадження у січні 2026 року Довідника, що охоплює понад 7000 рідкісних нозологій і формує єдину термінологічну та класифікаційну основу для діагностики, маршрутизації і планування лікування пацієнтів. Ключове значення документа полягає у створенні достовірної бази для оцінки реальних потреб пацієнтів і системного планування медичної допомоги. Імплементація Довідника в електронну систему охорони здоров’я має забезпечити інтеграцію клінічних даних, спростити міждисциплінарну взаємодію та покращити доступ до терапії. Основою стала адаптована українська версія Orphanet, що діє як всесвітній довідковий центр інформації про РЗ та сучасні підходи щодо їхньої діагностики й лікування. Водночас відсутність єдиного національного реєстру пацієнтів із рідкісними захворюваннями обмежує можливості отримання достовірних епідеміологічних даних і ускладнює ефективне планування медичної допомоги та бюджетних потреб. Наразі облік пацієнтів із РЗ часто здійснюється громадськими організаціями за окремими нозологіями, що не забезпечує цілісності та репрезентативності даних. Розвиток біотехнологій, генної терапії та таргетних препаратів суттєво змінив парадигму лікування РЗ: у низці випадків паліативна допомога трансформується в етіопатогенетичну терапію. Водночас вартість таких втручань може сягати сотень тисяч і мільйонів доларів за курс лікування (наприклад, Zolgensma® — 2,1 млн дол.; Hemgenix® — 3,5 млн дол.; Elevidys® — 3,2 млн дол.; Roctavian® — 2,9 млн дол.), що створює значний бюджетний тиск навіть для розвинених систем охорони здоров’я. Одним із ефективних механізмів підвищення доступності високовартісних ЛЗ стали договори керованого доступу, впроваджені в Україні у 2021 році. Вони дозволяють укладати прямі угоди з виробниками та отримувати препарати за конфіденційною

У пацієнтських спільнотах зебра — знак солідарності, впізнаваності та підтримки, який оживає у стрічках, браслетах і світлових акціях у місяць підвищення обізнаності про РЗ.

Чому символом орфанних захворювань стала зебра?

У міжнародній медичній спільноті зебра давно є метафорою рідкісного діагнозу. Її походження пов’язане з відомим висловом американського професора медицини Теодора Вудворда: «Коли ви чуєте тупіт копит, думайте про коней, а не про зебр». Цей принцип навчає лікарів насамперед розглядати найбільш імовірні, поширені причини симптомів. Проте для пацієнтів із рідкісними захворюваннями проблема полягає саме в тому, що їхню «зебру» роками можуть приймати за «коня». Звідси виник інший професійний меседж: інколи потрібно все ж подумати про зебру. Зебра як символ орфанних захворювань уособлює: z унікальність кожного пацієнта (жоден візерунок смуг не повторюється); z складність діагностики; z необхідність клінічної настороженості; z цінність індивідуалізованого підходу.

• В пульсі часу • 2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua

Особливістю сфери орфанних захворювань є активна роль громадських і пацієнтських організацій. Вони ініціюють зміни до законодавства, беруть участь у робочих групах МОЗ, формують реєстри пацієнтів, здійснюють адвокацію бюджетного фінансування та забезпечують інформаційну підтримку родин. У європейських країнах залучення пацієнтів до процесів ОМТ і формування переліків відшкодування є системним елементом політики. В Україні ця практика лише формується, однак її розвиток є важливим кроком до побудови пацієнт-орієнтованої системи охорони здоров’я.

У системі допомоги орфанним пацієнтам фармацевти відіграють стратегічну роль, зокрема, у фармацевтичній опіці (моніторинг прихильності до терапії, контроль побічних реакцій і лікарських взаємодій); інформаційній підтримці пацієнтів та їхніх родин; фармаконагляді, що є особливо важливим для інноваційних ЛЗ; економічній експертизі (участь у формуванні закупівель, аналізі цін, оцінці впливу на бюджет); адвокаційній діяльності через професійні асоціації. В умовах впровадження доказових підходів до прийняття рішень фармацевти стають важливими учасниками мультидисциплінарного процесу на перетині клінічної практики, економіки та публічного управління. Для України проблема РЗ набуває додаткової складності в умовах воєнного стану: порушуються логістичні ланцюги, відбувається релокація пацієнтів, переривається терапія, зростає бюджетне навантаження. Це зумовлює необхідність посилення міжнародної співпраці, розвитку механізмів спільних закупівель і укладення довгострокових угод із виробниками. Подальший розвиток системи допомоги орфанним пацієнтам в Україні має базуватися на створенні національних реєстрів, інтеграції ОМТ у процес ухвалення рішень, впровадженні угод про розподіл ризиків, посиленні участі пацієнтів, розвитку фармакоекономічної експертизи та розширенні міжнародної кооперації. Міжнародний день рідкісних захворювань — це не лише символ солідарності, а й нагадування про те, що ефективна політика у цій сфері є індикатором зрілості системи охорони здоров’я, її гуманності та здатності поєднувати інновації із соціальною справедливістю. Рідкісні захворювання — це сфера, у якій поєднуються інновації, економіка, етика та публічне управління. Саме на цьому перетині формується нова модель української системи охорони здоров’я — пацієнт-орієнтована, доказова та соціально справедлива.

•

ПАЦІЄНТСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ДРАЙВЕР ЗМІН

РОЛЬ ФАРМАЦЕВТІВ: БІЛЬШЕ, НІЖ ВІДПУСК ПРЕПАРАТУ

Журнал «Сучасна фармація»

договірною ціною. Наразі укладено 14 таких угод. Цей інструмент відповідає міжнародній практиці та створює передумови для більш гнучкого управління бюджетними ресурсами у сфері орфанних технологій. У цьому контексті ключового значення набуває впровадження оцінки медичних технологій (ОМТ), яка дозволяє інтегрувати клінічну ефективність, безпеку, економічну доцільність і соціальну значущість інновацій. Для країн із обмеженими ресурсами, зокрема, України, це формує комплексну дилему: забезпечення доступу пацієнтів до лікування, збереження фінансової стійкості системи та ухвалення рішень в умовах обмеженої доказової бази. За останні роки в Україні досягнуто суттєвого прогресу: розширено перелік фінансованих нозологій, запроваджено централізовані закупівлі, розвивається нормативна база ОМТ, посилюється роль пацієнтських організацій. Водночас зберігаються системні виклики: відсутність національного реєстру, регіональна нерівність доступу, залежність від імпорту, обмеженість довгострокового планування та недостатня інтеграція фармакоекономічних підходів у процес прийняття рішень.

9

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2026 / квітень

•

В пульсі часу

•

ПОНАД 6400 УКРАЇНЦІВ ОТРИМАЛИ ЛІКУВАННЯ ЗА КОРДОНОМ: як працює система медичної евакуації

Повномасштабна війна суттєво вплинула на стан здоров’я населення та систему охорони здоров’я України. За оцінками міжнародних організацій, мільйони українців були змушені залишити свої домівки: понад 6 мільйонів стали біженцями за кордоном, ще мільйони — внутрішньо переміщеними особами. Водночас тисячі людей зазнали поранень або потребують тривалого лікування й реабілітації. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, війна призводить не лише до прямих втрат і травм, а й до довгострокових наслідків — зростання хронічних захворювань, психічних розладів і обмеження доступу до медичних послуг. У таких умовах медична евакуація стає критично важливим інструментом, що дозволяє рятувати життя пацієнтів, які не можуть отримати необхідну допомогу в Україні через перевантаження або руйнування медичної інфраструктури. Станом на початок 2026 року понад 6400 українських пацієнтів отримали медичну евакуацію та безоплатне лікування за кордоном у межах програми MEDEVAC. Допомогу надають у клініках 33 країн за координації Міністерства охорони здоров’я України та за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я.

их З п ерш : т с ву

Спочатку програма створювалася як оперативна відповідь на виклики після повномасштабного вторгнення, однак із часом вона трансформувалася у системне рішення. Сьогодні MEDEVAC — це вже не тимчасовий механізм, а масштабована модель, яка забезпечує пацієнтам доступ до високоспеціалізованої допомоги та водночас підсилює національну систему охорони здоров’я. У межах програми за кордон направляють пацієнтів із тяжкими пораненнями, складними травмами, онкологічними захворюваннями, а також тих, хто потребує протезування чи тривалої реабілітації. Евакуація відбувається через визначені лікарняні хаби, які координують підготовку пацієнтів на місцях. Сам процес є безперервним — транспортування організовують регулярно, фактично щодня. Ключовим фокусом ВООЗ залишається підтримка спроможності української системи охорони здоров’я. Йдеться про забезпечення повного циклу медичної евакуації — від відбору пацієнтів і підготовки до транспортування до подальшого лікування та повернення. Важливо, що значна частина пацієнтів після лікування повертається в Україну для подальшого спостереження. Таким чином, формується безперервний маршрут допомоги, де міжнародне лікування інтегрується в національну систему.

історії пацієнтів і лікарів дають змогу побачити, як працює система на практиці

Вікторія з Костянтинівки Донецької області була евакуйована до Норвегії для проведення складної операції: «Лікарі в Україні змогли врятувати мою руку, але м’язи були сильно пошкоджені, розвинувся некроз. Операцію потрібно було робити за кордоном. Зараз у мене встановлені металеві штифти для стабілізації кістки».

Медики, які готують пацієнтів до евакуації, відзначають складність і емоційність таких випадків: «Через наш заклад проходить значна кількість пацієнтів у підготовці до медичної евакуації — це люди з тяжкими пораненнями обличчя та складними кістковими травмами. Найбільше запам’ятовуються випадки, коли пацієнт потрапляє до лікарні після поранення і поруч із ним уже нікого не залишилося. Це люди, які вирушають на лікування, не знаючи, що чекає попереду, як складеться їхнє життя і як вони повернуться та адаптуються після пережитого», — зазначає Олександр Толубаєв, медичний директор лікарні ім. І.І. Мечникова.

Програма MEDEVAC демонструє, як у кризових умовах формується нова модель взаємодії — між країнами, системами охорони здоров’я та пацієнтами. Вона поєднує оперативність рішень із довгостроковим підходом і вже сьогодні змінює доступ до медичної допомоги для тисяч українців.

10

Матеріал підготовлено за матеріалами МОЗ України: https://moz.gov.ua/uk/ponad-6400-ukrayinskih-paciyentiv-otrimali-medichnu-evakuaciyu-ta-likuvannya-za-kordonom

ня ожиріння та діабету 2 типу. Його головна перевага — таблетована форма, що може значно розширити доступ пацієнтів до терапії.

просто блокують, а знищують білки, що викликають захворювання, відкриваючи шлях до лікування раніше «недосяжних» мішеней.

Івонесцимаб (Akeso / Summit Therapeutics) 2 Перший у своєму класі біспецифічний антиті-

ло-препарат, який одночасно впливає на PD-1 та VEGF. Він поєднує імунотерапію та пригнічення росту пухлин, відкриваючи нові можливості в онкології.

Точна медицина для рідкісних захворювань Індивідуалізовані терапії, спрямовані на конкретні генетичні мутації, дають шанс пацієнтам, які раніше не мали ефективного лікування.

(Eli Lilly) 3 ПерспективнийКісунла засіб для лікування хвороби

Прориви у жіночому здоров’ї 8 Нові препарати для лікування ендометріозу,

Альцгеймера, який може змінити підходи до раннього втручання та уповільнення розвитку нейродегенеративних процесів.

Datroway (AstraZeneca / Daiichi Sankyo) 4 Інноваційний кон’югат антитіла з лікарським

засобом (ADC), що забезпечує точкову доставку токсичних речовин безпосередньо до ракових клітин. Нове покоління GLP-1 терапії 5 Кілька компаній працюють над удосконаленими

препаратами для боротьби з ожирінням і діабетом — з кращою ефективністю та зручністю застосування.

ГОЛОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ

7

симптомів менопаузи та репродуктивних порушень сигналізують про довгоочікувану увагу до цієї сфери. Терапії на пізніх стадіях розробки 9 У неврології, імунології та кардіології з’являють-

ся нові біологічні, клітинні та генні препарати, здатні змінити стандарти лікування.

Нові засоби проти метаболічних захворювань і алергій П’ять перспективних препаратів пропонують нові механізми дії та формати — від пероральних до довготривалих ін’єкцій.

10

В пульсі часу • 2026 / квітень

білків 6 Новий клас Деградатори онкологічних препаратів, які не

•

Орфоргліпрон (Eli Lilly) 1 Пероральний препарат класу GLP-1 для лікуван-

modern-pharmacy.com.ua

НАЙВАЖЛИВІШІ ФАРМАЦЕВТИЧНІ ПРОРИВИ 2026 року

•

логічних та рідкісних захворювань, а також суттєво просунути сферу жіночого здоров’я. Очікується, що десять ключових препаратів, які виходять на ринок або наближаються до схвалення, разом можуть приносити до 46 мільярдів доларів щорічного доходу вже на початку 2030-х років — що підкреслює не лише їхній комерційний потенціал, а й клінічну значущість.

Журнал «Сучасна фармація»

Після багатьох років розвитку фармацевтичної галузі стає очевидним парадокс: чим більше речі здаються незмінними, тим швидше вони насправді змінюються. І саме 2026 рік може стати точкою відліку нової ери в медицині. За прогнозами аналітиків, хвиля інноваційних лікарських засобів здатна кардинально змінити підходи до лікування ожиріння, діабету, онкології, невро-

•

2026 РІК МОЖЕ СТАТИ ПЕРЕЛОМНИМ ДЛЯ ФАРМАЦЕВТИКИ: 10 інноваційних препаратів, що змінять медицину

РІК, ЩО ЗМІНИТЬ ПРАВИЛА ГРИ

Серед ключових трендів 2026 року: Експерти сходяться на думці: 2026 z домінування терапій GLP-1 у лікуванні метаболічних захворювань; рік має всі шанси увійти в історію як z стрімкий розвиток лікування онкології завдяки новим технологіям; переломний для медицини. Поєдz зростання ролі персоналізованої медицини; нання наукових проривів, нових z активізація інвестицій у жіноче здоров’я; технологій і швидшого доступу до z прискорення регуляторних процедур і впровадження інновацій. лікування може не лише підвищити ефективність терапії, а й суттєво Підготовлено за матеріалами: PharmaTimes Magazine, 32-34, покращити якість життя мільйонів March 2026 пацієнтів у всьому світі.

11

ВІД ТАБЛЕТКИ ДО КЛІТИНИ: шлях ліків у нашому організмі A Інна Ковалевська,

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2026 / квітень

•

В пульсі часу

•

доктор фармацевтичних наук, професор НФаУ

Лікарські засоби є ключовим інструментом сучасної медицини, проте їх ефективність визначається не лише хімічною структурою, а й складним шляхом, який вони проходять в організмі. Від моменту прийому таблетки до взаємодії з клітинними структурами відбувається низка процесів — розчинення, абсорбція, метаболізм, розподіл і, зрештою, фармакодинамічна дія. Розуміння цього шляху має фундаментальне значення як для фахівців, так і для пацієнтів. «Правило п’яти», сформульоване Крістофером Ліпінським у 1997 році, окреслило ключові параметри вибору активних фармацевтичних інгредієнтів. Не більше 5 донорів водневих зв’язків

Не більше 10 (2х5) акцепторів водневих зв’язків

Молекулярна маса менше 500 Да

Коефіцієнт ліпофільності не більше 5

Суть проста: якщо молекула порушує два або більше з цих правил, вона, швидше за все, буде погано засвоюватися організмом. Ці правила описують ідеальну молекулу, яка здатна до пасивної дифузії — тобто вона може самостійно «просочитися» крізь стінку кишечника в кров без сторонньої допомоги.

Називаються чотири правила «Правило п’яти» тому, що цифра 5 фігурує в самих значеннях. Правило п’яти зазвичай допомагає передбачити, чи будуть таблетки добре всмоктуватися в шлунку та кишечнику. Але є речовини, які зневажають на ці правила — це протигрибкові засоби, вітаміни, серцеві глікозиди. Ці молекули занадто великі, занадто важкі або занадто складні, щоб просто «просочитися» крізь стінки клітин. Але вони все одно ефективні. Секрет у тому, що вони не чекають, поки їх впустять — вони «зламують» систему транспортування.

12

Серцеві глікозиди (наприклад, дигоксин) мають специфічну структуру (стероїдне ядро + цукри). Організм сприймає їх як «своїх» і використовує спеціальні білки-переносники, щоб затягнути їх всередину клітини. Вони їдуть на «таксі», замість того, щоб іти пішки крізь мембрану. Більшість вітамінів — це великі та складні молекули. Якби вони покладалися лише на пасивне всмоктування, ми б страждали від їх дефіциту. Еволюція створила для них активні транспортні системи. Наприклад, вітамін В12 зв’язується зі спеціальним білком (фактором Касла), який буквально за руку проводить його в кров. Протигрибкові засоби (наприклад, амфотерицин В) часто мають величезні молекули, які ніяк не вписуються в ліміти ваги (500 Дальтон). Проте вони мають унікальну здатність вбудовуватися в мембрани грибків, імітуючи їхні природні компоненти (ергостерол). Вони діють як «троянський кінь». Подальші дослідження показали, що швидкість розчинення та стабільність у шлунково-кишковому тракті є критичними факторами для ефективності таблетованих форм і залежать від властивостей АФІ і допоміжних речовин. Фармацевтичні лікарські форми складаються з активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ) та допоміжних речовин. Допоміжні речовини покращують технологічність виробництва, забезпечують стабільність і підвищують прийнятність препарату для пацієнтів. Вони можуть виступати в ролі носіїв, стабілізаторів, солюбілізаторів або модуляторів вивільнення лікарської речовини. Дедалі більше досліджень підкреслюють їхній прямий вплив на безпеку, ефективність та якість продукту. Допоміжні речовини контролюють вивільнення лікарського засобу, впливаючи на процеси розчинення та дифузії.

шення площі контакту з рідиною, а в уповільнених — утримують її, регулюючи швидкість руху молекул АФІ у зовнішнє середовище. Саме допоміжні речовини визначають тривалість терапевтичного ефекту та можуть підвищити біодоступність. Коли таблетка потрапляє до рота, її доля залежить від того, на який сценарій її «запрограмували» технологи. Що відбувається з різними типами таблеток, можна побачити у таблиці 1.

Що відчуває таблетка і ваш організм — після проковтування

В пульсі часу •

вається спеціальною полімерною плівкою, яка не розчиняється відразу. АФІ виходять назовні лише крізь мікроскопічні пори в цій оболонці з постійною швидкістю. У таблетках з нерозчинним каркасом використовуються речовини (воски), які не перетравлюються. АФІ просто «вимиваються» з цього каркаса, а сама порожня матриця згодом виводиться з організму. Отже, у системах негайного типу допоміжні речовини руйнують структуру таблетки для збіль-

Матричні системи Резервуарні системи Нерозчинні каркаси

2026 / квітень

Класичні Жувальні Таблетки, що диспергуються Шипучі таблетки Сублінгвальні та букальні Розчинні таблетки

•

Допоміжні речовини створюють фізичний бар’єр, який стримує вихід АФІ

•

Розраховані на максимально швидкий час розпадання та всмоктування (зазвичай 70–85 % дози протягом 1 години)

ТАБЛЕТКИ МОДИФІКОВАНОГО ВИВІЛЬНЕННЯ

Тип таблетки

Відчуття

Процес

Звичайний

Жувальний

Відчуваєте її твердість і, можливо, неприємний смак, якщо вона не має оболонки.

Механічне руйнування зубами перетворює таблетку на дрібний порошок, змішаний зі слиною.

Дисперго­ ваний

Сублінгвальний/ Букальний

Як тільки вона торкається язика, слина миттєво проникає в її пори.

Вона лежить нерухомо і поступово тане під дією слини.

Шипучий

Модифікований

Якщо ви помилково покладете її в рот сухою, почнеться бурхлива реакція з виділенням вуглекислого газу, буде багато піни (як від перекису водню).

Вона поводиться як звичайна таблетка.

Журнал «Сучасна фармація»

•

Таблиця 1

ТАБЛЕТКИ НЕГАЙНОГО ВИВІЛЬНЕННЯ

modern-pharmacy.com.ua

У таблетках негайного вивільнення ключову роль відіграють: z Розпушувачі (дезінтегранти), які при контакті з вологою швидко вбирають воду і набрякають, створюючи внутрішній тиск, який буквально «підриває» таблетку зсередини. z Наповнювачі та зв’язуючі речовини, які, не перешкоджаючи змочуванню та швидкому розчиненню частинок препарату, формують якісну таблетку. Таблетки модифікованого вивільнення залежно від утвореного типу здатні змінювати вивільнення АФІ. Таблетки з матричною системою рівномірно розподіляють АФІ в сітці з полімерів (наприклад, ГПМЦ — гідроксипропілметилцелюлоза). При потраплянні в середовище полімер набрякає і створює щільний гідрогелевий шар. Діюча речовина повільно просочується крізь цей гель (дифузія) або вивільняється в міру поступового розмивання самого гелю (ерозія). У таблетованих формах з резервуарною системою ядро покри-

Головне — її не Зазвичай їх Діюча речовина За 15–30 Велика площа Ви ковтаєте її можна жувати. розчиняють у не іде в шлунок. секунд поверхні з водою. Вона Якщо ви її розкусклянці води Через тонку таблетка часточок дозвопроходить сите, ви зруйнуєдо вживання. слизову оболонку перетволяє АФІ почати стравохід те складний поліВи п’єте вже рота вона всмокрюється на розчинятися цілою і мерний каркас готовий розчин, тується прямо рідку суспенвже в роті, починає роз(матрицю), і вся який миттєво в кров. Це найзію. Ви її але основне падатися лише доза, розрахована проходить всмоктування ковтаєте вже швидший шлях до у шлунку, де на 12—24 години, практично в серця чи мозку (як крізь шлунок і все одно віддезінтегранти потрапить в всмоктується. вберуть вологу будеться після розчиненому у нітрогліцерину), організм миттєво, бо ліки минають стані, що і «підірвуть» її проковтування. що може бути «митницю» прискорює зсередини. небезпечно). печінки. дію.

13

Тобто, ротова порожнина для таблетки — це або просто «транзитний коридор» (для звичайних), або «активний майданчик» для миттєвого розпаду чи прямого всмоктування (для спеціальних форм).

Після того, як таблетка залишає ротову порожнину, її шлях у шлунково-кишковому тракті (ШКТ) нагадує проходження через різні хімічні цехи. Ось що з ними стається (табл. 2).

Таблиця 2

•

Поведінка у ШКТ

Механізм вивільнення

Особливості / приклади

В пульсі часу

Звичайна

У шлунку розпадається на гранули й мікрочастинки

Дезінтегранти вбирають воду → розпад → розчинення → всмоктування у тонкій кишці

«Перше проходження» через печінку перед потраплянням у кров

Кишковорозчинна

У шлунку залишається цілою

Оболонка стійка до кислоти, розчиняється у лужному середовищі дванадцятипалої кишки

Захищає шлунок від ліків (аспірин) або ліки від кислоти

Матрична

Не розпадається, полімерна матриця набрякає

АФІ дифундують крізь «губку» протягом 6–24 год.

У калі може залишатися каркас таблетки без діючої речовини

Осмотична система (OROS)

Жорстка оболонка з мікроотвором

Вода створює тиск → ліки виштовхуються через отвір з постійною швидкістю

Незалежно від pH чи їжі, дуже точне дозування

Шипучі / розчинні форми

Потрапляють у шлунок вже у вигляді розчину

Всмоктування починається майже миттєво

Жувальні / дисперговані

Подрібнені ще до потрапляння у ШКТ

Пропускають стадію розпаду, швидше всмоктуються

CO₂ стимулює кровотік у стінках шлунка Зручні для дітей та пацієнтів із труднощами ковтання

Щоб краще зрозуміти, чому різні таблетки діють по-різному, варто подивитися на їхню «фармакокінетичну поведінку». Одні створені для швидкого ефекту, інші — для тривалого й контрольованого вивільнення. На рисунку показано, як саме тип таблетки впливає на швидкість початку дії та її тривалість.

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2026 / квітень

Тип таблетки

•

Фармакокінетика на дотик: як різні таблетки взаємодіють з організмом

Шипучі / розчинні

Жувальні/ дисперговані

Звичайні

Швидко/ коротко

Матричні

Осмотичні системи

Довго/ тривало Рис. Логіка фармацевтичних технологій

Рисунок наочно демонструє логіку фармацевтичних технологій: від швидких, але короткочасних форм (шипучі, жувальні, дисперговані) до складних систем із контрольованим вивільненням (матричні та осмотичні). Це дозволяє лікарям і фармацевтам підбирати оптимальну форму залежно від потреб пацієнта - чи потрібен миттєвий ефект, чи стабільна дія протягом доби. Коли ліки розчинилися, вони мають пройти крізь стінку кишечника за рахунок пасивної дифузії та активного транспорта. Саме тут АФІ, якщо відповідає правилу Ліпінського, проходитиме крізь мембрану

14

Кишково­ розчинні

або білки-переносники хапають молекулу і затягують її всередину (як у випадку з вітамінами). Хоча більшість АФІ всмоктується в тонкому кишечнику, процес може починатися ще в шлунку (для деяких кислот), хоча кишечник - це основна «магістраль» завдяки величезній площі поверхні. Саме допоміжні речовини (наприклад, певні жирні кислоти або хелатори) можуть тимчасово «розхитувати» щільні контакти між клітинами кишечника, щоб ліки пройшли швидше. Інші допоміжні речовини (наприклад, деякі неіонні ПАР, як-от водорозчинна похідна натурального вітаміну Е або поліетиленгліко-

• В пульсі часу • 2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

лі) можуть блокувати білки-відкачувачі (P-глікопроте- вати молекулу, дозволяючи більшій частині ліків у їн), які намагаються викинути ліки назад у кишечник. незміненому вигляді дійти до цілі. Таким чином, вони Коли ми приймаємо ліки, вони потрапляють у допомагають подолати ефект першого проходження і печінку, де працює ціла армія ферментів. Найвідомі- суттєво підвищують біодоступність. ші з них — цитохроми P450. Їхня робота нагадує митПісля цього АФІ потрапляють у кров і мають дістаників: вони перевіряють молекулу і «прикріплюють» тися до потрібного органу або шляхом зв’язування з до неї атом кисню або змінюють її структуру так, щоб білками, або таргетування. Більшість АФІ «прилипавона стала більш полярною. А оскільки наша кров і ють» до альбуміну крові, який є тимчасовим «депо». сеча — водні середовища, така молекула легше цир- Тільки «вільні» молекули (не зв’язані з білком) можуть кулює і швидше виводиться через нирки. Це перший вийти з крові в тканини та діяти. Допоміжні речовини етап біотрансформації: оргатут грають непряму роль: ВАЖЛИВО! нізм перетворює «чужорідні» вони забезпечують таку При передозуванні система молекули на більш безпечні швидкість вивільнення з кон’югації перевантажується, і та придатні для виведення. Як таблетки, щоб білки крові не приклад можна привести зна«зв’язали» все одразу, залиутворюються йомі всім препарати. Нітроглішаючи частину молекул токсичні метаболіти (через церин швидко метаболізуєтьдля негайної дії. При таральтернативний шлях окиснення). ся у печінці, тому його часто гетуванні допоміжні речоВони можуть пошкодити дають під язик — щоб оминути вини працюють як адресна печінку — тому парацетамол «митницю» і діяти миттєво. доставка. Вони ховають АФІ часто наводять як класичний Парацетамол у нормальних від імунної системи та білприклад балансу між безпечним дозах окиснюється без пробків плазми, доставляючи їх метаболізмом і ризиком. лем, але при передозуванні прямо до пухлини чи осеутворюються токсичні метаредка запалення. боліти, які можуть пошкодити печінку. Отже, можна Фінальна точка — зустріч молекули з рецептором сказати, що ферменти P450 — це «хімічні майстри», на поверхні або всередині клітини. Лікарські препараякі роблять молекули більш гідрофільними, щоб орга- ти працюють як «ключ до замка». Вони або запускають нізм міг їх легко позбутися. процес (агоністи), або блокують його (антагоністи). На Після того як ферменти цитохрому P450 зробили цьому етапі допоміжні речовини вже зазвичай відмолекулу більш полярною (Фаза I), організм перехо- сутні, але саме вони забезпечили доставку потрібної дить до наступного кроку — кон’югації. Це ніби «при- концентрації молекул АФІ до рецептора в потрібний кріплення хвостика» до молекули. Найчастіше таким момент. Без правильних допоміжних речовин ліки хвостиком є глюкуронова кислота, але можуть бути й могли б просто не дістатися до «замка» або зруйнуваінші — сульфат, ацетат, гліцин. Цей хвостик робить тися по дорозі. її не просто розчинною, а й електрично заряджеОтже, допоміжні речовини — це не просто «пасивною. Це фінальний етап «хімічної митниці» — після ний наповнювач» лікарських засобів, це інтелектуальна нього молекула вже не становить загрози й залишає система логістики та безпеки АФІ. Вони забезпечують організм. проходження через «митницю» (кишечник), захищаСаме на етапі першого проходження ліків крізь ють від «утилізації» (печінка) і допомагають «адресній стінку кишечника та печінку деякі ексципієнти доставці» до клітин-мішеней. Без цієї інфраструктури (наприклад, певні олії або ПАР) можуть тимчасово навіть найпотужніша молекула АФІ була б безпорад«відволікати» або сповільнювати ферменти (такі як ною, оскільки вона або не розчинилася б, або була б CYP3A4). Це не дає ферментам передчасно зруйну- знищена організмом ще до того, як знайде свою ціль.

Таким чином, шлях від таблетки до клітини — це не просто пасивне переміщення, а високотехнологічний процес керування біодоступністю. Сучасна фармацевтика навчилася обходити природні бар’єри (як у випадку з винятками правила Ліпінського) та програмувати поведінку молекул за допомогою допоміжних речовин. Це перетворює звичайну таблетку на складну інтелектуальну систему доставки, де кожен компонент працює на точність та безпеку терапії. Список літератури знаходиться в редакції.

15

В УКРАЇНІ ПРЕЗЕНТУВАЛИ CТАНДАРТ «ТЕРМІНОЛОГІЯ БЕЗБАР’ЄРНОСТІ»: як це змінює практику медиків і фармацевтів

В

В пульсі часу

•

Україні представили перший стандарт державної мови «Термінологія безбар’єрності», розроблений Національною комісією зі стандартів державної мови у межах ініціативи першої леді Олени Зеленської. Документ систематизує терміни у сфері інклюзії та встановлює правила їх використання в офіційній комунікації, зокрема, в медицині, фармації, освіті та медіа. Стандарт не лише унормовує лексику, а й формує новий підхід до професійної комунікації — орієнтований на повагу до людини, її гідності та досвіду.

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2026 / квітень

•

Які формулювання варто переосмислити

16

Що змінюється у професійній мові

Стандарт базується на людиноцентричному підході (personfirst), який передбачає, що в мові на першому місці має бути людина, а не її стан чи діагноз. У професійній комунікації рекомендовано уникати формулювань, які зводять людину до хвороби або особливості. Для медичної та фармацевтичної практики передбачено такі заміни:  «інвалід» → людина з інвалідністю;  «діабетик» → людина з діабетом;  «ВІЛ-інфікований» → людина, яка живе з ВІЛ;  «психічно хворий», «шизофренік» → людина з психічним розладом;  «глухонімий» → людина з порушенням слуху;  «дальтонік» → людина з порушенням розпізнавання кольору; Також рекомендовано:  «безробітний» → людина, яка перебуває поза ринком праці;  «переселенець» (у певних контекстах) → людина, яка залишила дім через війну. За матеріалами МОЗ України: https://moz.gov.ua/u k/v-ukrayiniprezentuvali-pershij-standartderzhavnoyi-movi-terminologiyabezbar-yernosti

Документ звертає увагу і на ширші мовні практики, що формують ставлення до людини:  професійні терміни не повинні трактувати допомогу як «виправлення», а як підтримку та розкриття потенціалу;  зменшувально-пестливі форми («дітки», «дитиночка») у професійному середовищі є небажаними;  слова на кшталт «сирота», «відмовник», «інтернатська дитина» редукують особистість до статусу;  терміни «неповна» або «неповноцінна сім’я» створюють ієрархію сімейних моделей;  узагальнення «вразливі групи» можуть формувати стигматизувальну ідентичність. У документі наголошується, що такі мовні конструкції закріплюють стереотипи та суперечать сучасним підходам до прав людини.

Стандарт застосовуватиметься в медичній документації, клінічній комунікації, фармацевтичному консультуванні, а також в освітніх і наукових матеріалах, що означає для медиків і фармацевтів поступовий перехід до більш точної, нейтральної та пацієнт-орієнтованої мови. Мова в медицині безпосередньо впливає на якість взаємодії між фахівцем і пацієнтом. Стигматизувальні або застарілі формулювання можуть знижувати довіру до системи охорони здоров’я та впливати на готовність людини звертатися по допомогу. Натомість людиноцентрична комунікація сприяє формуванню партнерських відносин, підвищує рівень довіри та допомагає пацієнту відчувати повагу до власної гідності. Таким чином, йдеться не лише про зміну слів, а про зміну підходу — від фокусування на «дефіцитах» до сприйняття людини як цілісної особистості.

Це перший випадок, коли український виробник отримує таке міжнародне визнання у сфері виробничої досконалості. Компанія FARMAK системно підвищує операційну ефективність і стійкість бізнесу. Особливо в умовах поточних викликів.

2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua

ефективного управління обладнанням). Сьогодні ці підходи інтегровані у цілісну екосистему Farmak Lean Manufacturing Management System. Так, за останні 5 років:  співробітники Farmak подали понад 8000 ідей для оптимізації процесів;  досягнуто понад 100 млн грн економії завдяки оптимізації процесів і ресурсів;  показник загальної ефективності обладнання зріс на 12 %, а загальне підвищення надійності обладнання збільшилось на 20 %;  скорочено час простоїв виробничих ліній на 975 годин та вивільнили ще 2000 годин завдяки усуненню втрат у процесах. Опрацьовано та усунуто понад 23 тис. виявлених технічних проблем;  для ключових продуктів збільшено обсяг готової продукції на 6 % завдяки зменшенню втрат і браку;  загальний обсяг відходів підприємства скоротився на 47 %, а частка вторинної сировини, що повертається в економічний цикл, зросла на 14,5 %. Суттєво зменшено вуглецевий слід завдяки скороченню викидів парникових газів на 13,39 %. Рівень виробничого травматизму та нещасних випадків у компанії стабільно дорівнює нулю.

•

TPM Excellence Award — це одна з найпрестижніших світових нагород, яка засвідчує найвищий рівень операційної досконалості. Її присуджують компаніям, які побудували цілісну систему, що базується на таких принципах:  Надійність та ефективність: забезпечення безперебійної роботи обладнання та максимальна продуктивність процесів.  Навчання та розвиток персоналу: 100 % залученість працівників усіх рівнів, розвиток їхніх компетенцій та культури безперервного вдосконалення.  Безперервні покращення (Kaizen): стійка модель щоденного вдосконалення, де кожен процес постійно переглядається для досягнення кращих результатів.  Безпека та екологія: нульовий травматизм, створення безпечних умов праці та мінімізація впливу на довкілля як обов’язкова умова сталого розвитку.  Підтримка якості: створення умов, за яких виготовлення браку стає фізично неможливим. Це перехід від контролю готового продукту до контролю параметрів обладнання, що гарантують ідеальну якість.  Енергоменеджмент та ресурсоефективність: глибокий аналіз енерговтрат на кожну одиницю продукції, впровадження енергоефективних технологій та перехід до сталого використання ресурсів.  Стратегічне управління: єдиний вектор цілей від топменеджменту до кожного працівника, де всі розуміють свій внесок у результат. У 2025 році серед переможців — провідні міжнародні виробники, зокрема Tetra Pak (Італія), Panasonic Wanbao Appliances Compressor Ltd. (Китай), Lindt & Sprüngli (Франція), PepsiCo (Китай) та інші. Шлях компанії FARMAK до операційної досконалості розпочався у 2020 році з активного впровадження методологій Lean (ощадливе виробництво) та TPM (Total Productive Maintenance — система

Журнал «Сучасна фармація»

Найбільший виробник лікарських засобів в Україні, компанія Farmak, отримала престижну міжнародну нагороду – Japan Institute of Plant Maintenance (Японський інститут технічного обслуговування обладнання). Farmak став першою українською компанією, яка здобула таку відзнаку. Церемонія нагородження відбулася 20 березня у місті Кіото.

• В пульсі часуь •

Farmak отримав міжнародне визнання в Японії за виробничу досконалість

(Japan Institute of Plant Maintenance (JIPM) – провідна міжнародна організація, заснована в Японії, яка є світовим центром експертизи у сфері операційної досконалості. Інститут розробляє стандарти та методології управління виробництвом і проводить незалежну оцінку підприємств за найвищими світовими критеріями ефективності.)

17

• В пульсі часу • 2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

18

Фармацевтична галузь в Україні переживає один із найскладніших періодів за останні роки. Дефіцит кадрів, який раніше був точковою проблемою, сьогодні став системним викликом і торкнувся навіть лідерів ринку. Причини очевидні: повномасштабна війна, міграція населення, мобілізація, зміна професійних пріоритетів. Фармацевтів банально не вистачає і ця нестача відчувається по всій країні. У таких умовах компанії або конкурують за обмежений ресурс, або починають будувати його самі. Аптека АНЦ обрала другий шлях.

Відповідь Аптеки АНЦ на кадрову кризу в фармацевтичній галузі Від реакції до системної роботи з кадрами У АНЦ не обмежуються класичним підходом «відкрили вакансію – шукаємо кандидата». Компанія працює з причинами дефіциту і формує довгострокову кадрову екосистему. Один із ключових напрямів — співпраця з профільними навчальними закладами.

Аптека АНЦ активно взаємодіє з фармацевтичними коледжами та університетами, зокрема з НФаУ та ЗДМУ — це два ключові партнерські навчальні заклади, а також з регіональними навчальними закладами. І це не формальна співпраця «для галочки», а реальна інтеграція студентів у професію ще під час навчання.

Вирощувати фахівців, а не переманювати Компанія системно працює зі студентами:  проводить екскурсії в аптеки, де показує реальну роботу «зсередини»;  пояснює, як працюють процеси, стандарти якості та взаємодія з клієнтом;  дає можливість поставити «незручні» запитання і отримати чесні відповіді. Такі зустрічі — це не про красиву картинку. Це про реальність професії: відповідальність, темп, щоденні рішення. Саме через це формується усвідомлений вибір і з’являються фахівці, які розуміють, куди вони йдуть.

Ярмарки вакансій як точка діалогу, а не рекрутингу Показовий кейс — нещодавна участь Аптеки АНЦ у ярмарку вакансій у Житомирі. Це був не класичний «прийдіть до нас працювати», а жива розмова зі студентами про професію і можливості. Особливу роль зіграла Інна Ярошенко, завідувачка аптекою в Києві, яка сама колись навчалась у цьому ж коледжі. Її історія – це не теорія, а реальний шлях у професії. Також Інна стала амбасадором АНЦ та обличчям TikTok аптеки. Саме такі історії працюють краще за будьякі презентації: вони показують, що досягти кар’єрного успіху в фармі цілком реально.

В пульсі часу • 2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua

Кадрова криза в фармації — це не короткострокова історія. Вона не зникне сама по собі після закінчення війни. І саме зараз формується нова модель ринку праці, де виграють ті компанії, які: працюють з майбутніми фахівцями ще на етапі навчання, будують довіру, а не просто вакансії та чесно говорять про професію, без прикрас. Аптека АНЦ у цій ситуації позиціонує себе не просто як роботодавець, а як компанія, яка бере участь у формуванні майбутнього галузі. Фармацевтів не вистачає і це факт. Але замість того, щоб лише конкурувати за людей, АНЦ інвестує у їх появу. І саме це сьогодні відрізняє сильного роботодавця від просто великого.

•

Чому це важливо зараз

Журнал «Сучасна фармація»

Окрім роботи зі студентами, компанія паралельно підсилює внутрішні інструменти утримання та розвитку команди:  навчання і розвиток: системне навчання для працівників, зокрема через власний Корпоративний університет;  кар’єрні можливості: зрозумілі шляхи росту від першого робочого дня;  програми лояльності для співробітників, а також реферальні програми (приведи друга, рекомендуй приміщення тощо);  додаткові внутрішні сервіси, зокрема корпоративний магазин, де працівники можуть обирати сувенірну продукцію та брендований мерч за накопичені бали;  компанія інвестує в цифрову грамотність персоналу, автоматизуючи рутину, щоб фармацевт міг більше часу приділяти саме консультуванню клієнтів;  підтримка в складних умовах — те, що стало критично важливим під час війни. Тобто фокус не лише на «залучити», а й на «залишити і розвинути».

•

Що ще робить АНЦ як роботодавець

19

У ФАРВАТЕРІ У У ФАРВАТЕРІ ФАРВАТЕРІ ГАЛУЗІ ГАЛУЗІ ГАЛУЗІ c.21

Вперше в Україні: сила тербінафіну у формі лаку — Екзотерін

c.22

Стифімол Плюс: мультикомпонентна підтримка здорового метаболізму

c.30

Емоційний інтелект в аптеці: ключ до успіху та створення довіри

c.34

Перші симптоми болю в горлі: як вчасно зупинити запалення

c.38

«Аптека 9-1-1» та фонд «Охматдит — здорове дитинство» підписали меморандум про співпрацю

c.39

Синергія фармакотерапії та фіксації: сучасні стандарти реабілітації в аптечній практиці від MedTextile PRO

c.42

Фармакогенетика: коли ДНК визначає ефективність ліків

Fides facit fidem

Довіра викликає довіру

ВПЕРШЕ В УКРАЇНІ*: СИЛА ТЕРБІНАФІНУ У ФОРМІ ЛАКУ ЕКЗОТЕРІН

Новинка від Sandoz: Екзотерін — сучасне, інноваційне рішення місцевої терапії оніхомікозу.

Екзотерін — це лікарський засіб для місцевого лікування оніхомікозу у формі лікувального лаку для нігтів на основі тербінафіну. Це перший в Україні* протигрибковий лак, що містить тербінафін — діючу речовину, яка є препаратом вибору в місцевій терапії дерматофітних інфекцій [6].

Ключові переваги Екзотеріну [7]

Тербінафін — висока фунгіцидна активність Фунгіцидний та фунгістатичний механізм дії. Накопичується в нігтьовій пластині та зберігається в терапевтичних концентраціях до 24 тижнів після завершення лікування, забезпечуючи пролонгований ефект.

Гідроксипропілхітозан у складі** Забезпечує глибоке проникнення препарату в ніготь. Гідратує та ремінералізує нігтьову пластину. Зміцнює ніготь, покращує його структуру та естетичний вигляд. Утворює захисну плівку, що знижує ризик рецидивів.

Зручність терапії та висока прихильність пацієнтів Швидке висихання — 30 секунд, що мінімізує дискомфорт. Не потребує підпилювання нігтів Після 4 тижнів щоденного нанесення препарат застосовується лише 1 раз на тиждень, що підвищує комплаєнс лікування.

Тербінафін лак vs Аморолфін лак

Час висихання: 30 секунд проти ~10 хвилин у аморолфіну [7, 10]. Відсутність необхідності підпилювання (аморолфін — потребує) [7, 10]. Модифікований показник одужання для тербінафіну вищий в 2,8 разів порівняно з аморолфіном [7].

2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua

лого часу. Такий режим лікування негативно впливає на прихильність пацієнтів до терапії, що є одним із ключових факторів недостатньої ефективності лікування оніхомікозу в реальній клінічній практиці. У цьому контексті лікувальні лаки для нігтів є оптимальною лікарською формою для місцевої терапії оніхомікозу. Вони забезпечують тривале утримання діючої речовини на поверхні нігтя, поступове проникнення в нігтьову пластину та можливість рідшого нанесення, що суттєво підвищує комплаєнс пацієнтів [5]. Водночас при виборі лікарського засобу лікарю та фармацевту слід враховувати не лише зручність та лікарську форму, але й фармакологічні властивості діючої речовини, зокрема її активність щодо основних збудників оніхомікозу та здатність накопичуватися в нігтьовій пластині.

•

Сучасні стандарти лікування оніхомікозу

Сучасні клінічні рекомендації передбачають вибір терапії залежно від тяжкості ураження, кількості залучених нігтів та глибини інфекційного процесу [4]. Одним із ключових підходів до лікування оніхомікозу є застосування місцевих протигрибкових засобів, зокрема кремів, мазей, розчинів та лікувальних лаків для нігтів. Креми та мазі широко використовуються для лікування грибкових інфекцій шкіри, однак при оніхомікозі їх ефективність є обмеженою через недостатнє проникнення діючої речовини крізь щільну та кератинізовану нігтьову пластину. Це зумовлює низькі концентрації антимікотика у вогнищі інфекції та, відповідно, субоптимальні клінічні результати. Розчини для місцевого застосування мають кращі пенетраційні властивості, проте зазвичай потребують частого нанесення (1–2 рази на добу) протягом трива-

Журнал «Сучасна фармація»

Ключовими збудниками оніхомікозу є дерматофіти (переважно Trichophyton rubrum), рідше — дріжджові та плісняві гриби [3]. Захворювання має хронічний перебіг, повільну клінічну відповідь та високий ризик рецидивів, що обумовлює необхідність тривалого й раціонального лікування.

• У фарватері гащузі •

Оніхомікоз залишається однією з найпоширеніших дерматологічних патологій у клінічній практиці лікарів-дерматологів, сімейних лікарів та фармацевтів [1]. За різними оцінками, грибкові ураження нігтів становлять до 50 % усіх захворювань нігтьового апарату, а частота їх зростає з віком, на тлі супутніх захворювань (цукровий діабет, судинна патологія), а також при тривалому носінні закритого взуття [2].

Екзотерін — це перший та єдиний в Україні* тербінафін у формі лаку для місцевої терапії оніхомікозу, що поєднує доказову ефективність, зручність застосування та сучасний підхід до профілактики рецидивів.

Список літератури знаходиться в редакції Вказані МНН *Станом на 01 березня 2026 немає інших зареєстрованих препаратів із тербінафіном у формі лаку, що підтверджує Державний реєстр лікарських засобів України. ** Мається на увазі властивості допоміжної речовини гідроксипропілхітозану, адаптовані відповідно до [8, 9]. Згідно інструкції до лікарських засобів Екзотерін. Лак для нігтів лікувальний 1 мл розчину містить тербінафіну гідрохлориду у кількості, що еквівалентна 78,22 мг тербінафіну. По 3,3 мл розчину у флаконі з аплікатором. Р.П. № UA/20724/01/01 Інформація для спеціалістів сфери охорони здоров’я. Лікарські засоби мають протипоказання та можуть викликати побічні реакції. Для більш детальної інформації дивіться інструкцію для медичного застосування лікарського засобу. Ви можете повідомити про побічні реакції та/або відсутність ефективності лікарського засобу представника заявника: +380 (44) 495 28 66 (вартість дзвінків згідно з тарифами вашого оператора зв’язку), adverse.event.ukraine@sandoz.com, www.sandoz.ua. ТОВ «Сандоз Україна», м. Київ, пр. С. Бандери, 28-А (літ. Г).

UA2603037787 Дійсна до: 01/01/2027

21

Стифімол

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2026 / квітень

•

У фарватері галузі

•

ПЛЮС: мультикомпонентна підтримка здорового метаболізму

Усі ми унікальні. Маємо різний темперамент, ритм життя, генетику, харчові звички, ставлення до спорту, до сну, до себе. І жодна цифра на вагах не визначає нашу цінність. Втім, маса тіла — це не лише естетичний показник. Це маркер внутрішніх метаболічних процесів, які щодня працюють непомітно для нас. Коли ці процеси збалансовані — організм функціонує гармонійно. Коли баланс порушується — змінюється не лише відображення в дзеркалі, а й самопочуття, витривалість, рівень енергії.

A

Сучасна людина живе в умовах постійного стресу. Нерегулярний сон, перекуси «на ходу», вечері пізно ввечері, зменшення фізичної активності, хронічне емоційне напруження — усе це стає частиною буденності. В українських реаліях до цього додаються тривожні ночі, відсутність електроенергії, зміщені біоритми, складність підтримання стабільного режиму дня. Організм реагує на такі умови по-своєму: змінюється апетит, коливається рівень енергії, з’являється схильність до накопичення жирової тканини. І часто людина щиро дивується: «Я не їм більше, ніж раніше. Чому ж вага зростає?»

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, надлишкова маса тіла та ожиріння залишаються одними з найпоширеніших факторів ризику неінфекційних захворювань у світі [1,2]. Проте за сухими цифрами статистики стоять реальні люди — з їхніми історіями, труднощами та пошуком рішень. Сьогодні ми дедалі краще розуміємо: набір маси тіла — це не лише наслідок «зайвих калорій». Це складна взаємодія гормональної регуляції, нейромедіаторів, інсулінової чутливості, рівня стресу та способу життя. І саме усвідомлення цих механізмів дозволяє говорити про більш комплексні підходи до підтримки метаболічного балансу.

Чому люди набирають вагу: сучасний погляд на механізми Тривалий час збільшення маси тіла розглядалося переважно як наслідок позитивного енергетичного балансу — коли надходження енергії з їжею перевищує її витрати. Проте результати досліджень свідчать, що регуляція маси тіла є складним багаторівневим процесом, який включає центральні нервові механізми, гормональну регуляцію, метаболічні адаптації та вплив способу життя [3, 4]. Нейроендокринна регуляція апетиту Контроль апетиту здійснюється гіпоталамусом — структурою головного мозку, що інтегрує сигнали від периферичних гормонів і поживних речовин. Ключову роль відіграють лептин, грелін та

інсулін [4]. Лептин синтезується жировими клітинами (ади-

22

Надія Бойко, лікар

поцитами) і сигналізує мозку про достатність енергетичних запасів. При збільшенні маси жирової тканини формується стан лептинорезистентності — зниження чутливості центральної нервової системи до сигналів ситості [5]. Грелін, який синтезується переважно в шлунку, стимулює відчуття голоду, а його рівень підвищується при дефіциті сну та енергетичних обмеженнях [6].

Таким чином, збільшення маси тіла є результатом взаємодії ряду механізмів, багатофакторність яких пояснює, чому універсального простого рішення не існує, а підхід до підтримки метаболічного балансу має бути комплексним.

Ризики, пов’язані з надмірною масою тіла

Надлишкова маса тіла та ожиріння розглядаються як один із провідних модифікованих факторів ризику неінфекційних захворювань у всьому світі [1]. Серцево-судинні захворювання Абдомінальне ожиріння (відкладання жиру в ділянці живота) пов’язане з підвищеним ризиком ішемічної хвороби серця, інсульту та загальної серцево-судинної смертності [8]. Метааналіз проспективних досліджень продемонстрував, що зростання індексу маси тіла (ІМТ) на кожні 5 кг/м2 асоціюється зі статистично значущим підвищенням ризику ішемічної хвороби серця та інсульту [14]. Цукровий діабет 2 типу Надлишкова маса тіла є провідним фактором ризику розвитку цукрового діабету (ЦД) 2 типу. Вісцеральне ожиріння тісно пов’язане з інсулінорезистентністю та порушенням толерантності до глюкози [7]. Епідеміологічні дані свідчать, що більшість пацієнтів із ЦД 2 типу

мають надлишкову масу тіла або ожиріння, а зниження маси тіла супроводжується покращенням глікемічного контролю [1]. Онкологічні захворювання Надлишкова маса тіла асоціюється з підвищеним ризиком розвитку раку товстої кишки, ендометрія, молочної залози (у постменопаузі), нирки та стравоходу [15]. Механізми цього зв’язку включають гіперінсулінемію, підвищений рівень інсуліноподібного фактора росту(ІФР)-1, хронічне запалення та гормональні зміни [15]. Неалкогольна жирова хвороба печінки Надлишкова маса тіла є основним фактором ризику розвитку неалкогольної жирової хвороби печінки, яка сьогодні розглядається як печінковий прояв метаболічного синдрому [16].

• У фарватері галузі • 2026 / квітень •

Хронічний стрес і кортизол Тривалий психоемоційний стрес супроводжується підвищенням рівня кортизолу — гормону кори наднирників. Підвищений кортизол стимулює апетит, збільшує споживання висококалорійної їжі та сприяє абдомінальному ожирінню [9]. Порушення сну Недостатня тривалість сну асоціюється зі змінами рівнів лептину та греліну, що призводить до підвищення апетиту та збільшення калорійності раціону [6]. Мета-аналіз проспективних досліджень підтвердив, що коротка тривалість сну є

modern-pharmacy.com.ua

Інсулінорезистентність тісно пов’язана з відкладанням жиру в ділянці живота (абдомінальне ожиріння), яке має найбільше метаболічне значення та асоціюється з підвищеним ризиком серцево-судинних ускладнень [8].

•

ЦЕ ВАЖЛИВО!

незалежним фактором ризику розвитку ожиріння [10]. Низькоінтенсивне хронічне запалення Жирова тканина є активним ендокринним органом. При її надлишку підвищується продукція прозапальних цитокінів (фактор некрозу пухлини альфа, інтерлейкін-6), що формує стан низькоінтенсивного хронічного запалення [11]. Таке запалення сприяє розвитку інсулінорезистентності та подальшому порушенню метаболічної рівноваги [11]. Роль тиреоїдних гормонів Тиреоїдні гормони (тироксин та трийодтиронін) регулюють базальний метаболізм, термогенез і окислення жирних кислот. Навіть помірне зниження функції щитоподібної залози може супроводжуватися збільшенням маси тіла, зниженням енергетичного рівня та змінами ліпідного профілю [12]. Субклінічний гіпотиреоз також асоціюється з підвищеним індексом маси тіла та атерогенними змінами ліпідів крові [13].

Журнал «Сучасна фармація»

Інсулінорезистентність і накопичення жиру Інсулін регулює не лише рівень глюкози в крові, а й процеси синтезу жирних кислот. Хронічно підвищений рівень інсуліну сприяє накопиченню жирової тканини та пригніченню її розщеплення [7].

23

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2026 / квітень

•

У фарватері галузі

•

Психологічний аспект і якість життя Окрім соматичних наслідків, надлишкоПсихологічні механізми ва маса тіла має виражений психоемоційний включають: вплив. Систематичний огляд і мета-аналіз  зниження самооцінки; показали двобічний зв’язок між ожирінням  стигматизацію та соціта депресією: ожиріння підвищує ризик розальний тиск; витку депресії, а депресія — ризик подаль-  хронічний стрес; шого збільшення маси тіла [17].  емоційне переїдання.

24

Хронічний стрес і порушення сну посилюють цей механізм через вплив на кортизол, лептин і грелін, формуючи замкнене коло «стрес — переїдання — збільшення маси тіла — погіршення психологічного стану» [9]. Окрему роль відіграє стигматизація людей із надлишковою масою тіла. Дослідження демонструють, що соціальний тиск і дискримінація асоціюються з підвищенням рівня

ЦЕ ВАЖЛИВО! Емоційне переїдання розглядається як стратегія регуляції негативних емоцій, пов’язана з активацією системи винагороди мозку та дофамінергічних шляхів [18].

стресу, униканням фізичної активності та навіть збільшенням калорійності раціону [19]. Зважаючи на вищесказане, сучасний підхід до контролю маси тіла має враховувати не лише калорійність раціону та фізичну активність, а й нейроендокринні механізми, психоемоційний стан та поведінкові фактори. Саме комплексність визначає ефективність і сталість результатів.

Сучасні підходи до контролю маси тіла Сучасні міжнародні настанови підкреслюють, що контроль маси тіла базується на комплексному підході, який включає зміну способу життя, поведінкові інтервенції та, за показаннями, медикаментозні або хірургічні методи [1, 20].

1. Харчування: формування стійкого енергетичного дефіциту Ключовим механізмом зниження маси тіла є створення помірного енергетичного дефіциту, який дозволяє зменшити масу жирової тканини без вираженого метаболічного стресу [20]. Рекомендації наголошують на:  зменшенні загальної калорійності раціону;  обмеженні споживання насичених жирів і простих цукрів;  збільшенні частки овочів, клітковини та білка;  регулярності прийомів їжі. Мета-аналізи підтверджують, що різні моделі харчування (середземноморська, низьковуглеводна, помірно низькожирова) можуть бути ефективними за умови дотримання енергетичного дефіциту [21].

ЦЕ ВАЖЛИВО! Довготривале дотримання дієтичних рекомендацій є складним завданням. Дослідження показують, що протягом 1–2 років значна частина пацієнтів частково або повністю повертається до попередніх харчових звичок [22].

2. Фізична активність Регулярна фізична активність сприяє підвищенню енергетичних витрат, покращенню інсулінової чутливості та збереженню м’язової маси під час зниження ваги [23]. Рекомендований мінімум для дорослих становить не менше 150–300 хвилин помірної аеробної активності на тиждень [24].

3. Поведінкові інтервенції Когнітивно-поведінкові стратегії спрямовані на:  формування усвідомленого харчування;  контроль порцій;  ведення харчового щоденника;  управління стресом. Систематичні огляди підтверджують, що поведінкова підтримка підвищує ефективність програм зниження маси тіла та сприяє більш тривалому утриманню результату [25].

4. Сон і регуляція стресу Міжнародні рекомендації все частіше включають нормалізацію сну та управління стресом як складові програми контролю маси тіла, оскільки хронічний недосип і підвищений рівень кортизолу знижують ефективність дієтичних стратегій [10].

Мультикомпонентність формули дозволяє впливати на кілька ключових механізмів, зокрема, регуляцію апетиту, метаболізм жирних кислот, інсулінову чутливість, тиреоїдну функцію та запальні процеси. Екстракт гарцинії камбоджійської Основною біологічно активною речовиною гарцинії є гідроксилимонна кислота. В експериментальних дослідженнях показано, що гідроксилимонна кислота інгібує фермент аденозинтрифосфат-цитратліазу — ключовий фермент синтезу жирних кислот із вуглеводів [26]. Пригнічення цього ферменту асоціюється зі зменшенням синтезу жирних кислот у печінці [26]. Також обговорюється можливий вплив гідроксилимонної кислоти на серотонінергічну регуляцію апетиту, що може бути пов’язано зі зменшенням відчуття голоду [27].

L-карнітин L-карнітин є природною сполукою, що бере участь у транспортуванні довголанцюгових жирних кислот через внутрішню мембрану мітохондрій для подальшого β-окислення [28]. Зниження доступності карнітину асоціюється зі зменшенням ефективності окислення жирних кислот та порушенням енергетичного метаболізму [28]. Метааналіз рандомізованих досліджень продемонстрував, що додаткове споживання L-карнітину може асоціюватися зі статистично значущим, хоча помірним, зниженням маси тіла порівняно з плацебо [29].

L-тирозин L-тирозин є попередником катехоламінів — дофаміну, норадреналіну та адреналіну — які беруть участь у регуляції мотивації, реак-

ції на стрес і апетиту [30]. Катехоламіни впливають на симпатичну нервову систему та можуть опосередковано модулювати енергетичні витрати [30]. Крім того, тирозин є субстратом для синтезу тиреоїдних гормонів, які регулюють базальний метаболізм [11]. Йод Йод є необхідним мікроелементом для синтезу тироксину та трийодтироніну. Дефіцит йоду може супроводжуватися зниженням функції щитоподібної залози та уповільненням обміну речовин [31]. Адекватне надходження йоду є важливим для підтримки нормальної тиреоїдної функції та енергетичного метаболізму [31]. Хром Хром бере участь у регуляції вуглеводного обміну та потенційно підвищує чутливість тканин до інсуліну [32]. Огляд досліджень свідчить, що добавки хрому можуть сприяти покращенню глікемічного контролю у певних категорій осіб [32]. Куркумін Куркумін — поліфенольна сполука куркуми — має антиоксидантні та протизапальні властивості [33]. Він також позитивно впливає на показники ліпідного профілю та маркери запалення [33].

У фарватері галузі • 2026 / квітень

на добавка, що поєднує рослинні екстракти, амінокислоти та мікроелементи, які потенційно можуть впливати на різні ланки регуляції енергетичного обміну, апетиту та метаболічного балансу.

1 КАПСУЛА МІСТИТЬ:  екстракт гарцинії камбоджійської — 150 мг;  L-карнітин — 100 мг;  L-тирозин — 50 мг;  куркумін (у складі екстракту куркуми) — 25 мг;  йод — 75 мкг (50% референсної величини споживання);  хром — 14 мкг (35 % референсної величини споживання).

•

СТИФІМОЛ ПЛЮС — це дієтич-

modern-pharmacy.com.ua

СТИФІМОЛ ПЛЮС: склад та механізм метаболічної підтримки

•

Одним із таких комплексних нутрієнтних рішень є СТИФІМОЛ ПЛЮС виробництва АТ «КИЇВСЬКИЙ ВІТАМІННИЙ ЗАВОД», формула якого поєднує компоненти з різними механізмами метаболічної підтримки.

•

вом на апетит, енергетичний обмін та метаболічні процеси, за умови їх відповідності вимогам безпеки та раціонального застосування.

Журнал «Сучасна фармація»

Попри чіткі рекомендації, підтримувати стабільний режим харчування, фізичної активності та сну в умовах хронічного стресу та високого навантаження непросто. Саме тому сучасний підхід передбачає індивідуалізацію стратегії та пошук додаткових безпечних інструментів підтримки метаболічного балансу. У межах здорового способу життя та раціонального харчування можливим є використання дієтичних добавок, що містять нутрієнти з потенційним впли-

25

Мультикомпонентність формули дозволяє розглядати її як нутрієнтну підтримку різних ланок метаболічної регуляції в межах раціонального харчування та здорового способу життя.

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2026 / квітень

•

У фарватері галузі

•

Таким чином, компоненти СТИФІМОЛ ПЛЮС потенційно впливають на:  регуляцію апетиту;  синтез і окислення жирних кислот;  інсулінову чутливість;  тиреоїдну функцію;  процеси низькоінтенсивного хронічного запалення.

26

Ефективність та безпека СТИФІМОЛ ПЛЮС: що показують дані досліджень Клінічні дані щодо застосування СТИФІМОЛУ дозволяють оцінити його потенціал у програмах контролю маси тіла та корекції метаболічних порушень. Результати досліджень, проведених у пацієнтів із ожирінням та супутніми кардіометаболічними станами, демонструють вплив на вагу, ліпідний і вуглеводний обмін, а також відмінну переносимість. У роботі Сергієнка О.О. та співавторів було оцінено ефективність СТИФІМОЛУ у 42 пацієнтів із первинним ожирінням І ступеня на тлі базової дієтотерапії. Тривалість застосування становила 3 місяці. За результатами спостереження встановлено достовірне зниження ІМТ та відповідне зменшення маси тіла. Додатково відзначалося зменшення апетиту, покращення показників ліпідного обміну та зниження проявів інсулінорезистентності. Автори повідомляють про добру переносимість препарату — побічні реакції та синдром відміни не спостерігалися [34]. В іншому клінічному дослідженні оцінювали вплив СТИФІМОЛУ на показники вуглеводного та ліпідного обміну, а також рівень адипокінів у пацієнтів із ЦД 2 типу, ожирінням та артеріальною гіпертензією. Основна група включала 30 осіб, контрольна — 23; тривалість спостереження становила 12 тижнів. У групі, що отримувала СТИФІМОЛ у дозі по 1 капсулі 3 рази на день, рівень глікованого гемоглобіну (HbA1c) знизився на 0,87 ± 0,14 % (P=0,0001), тоді як у контрольній групі — на 0,17 ± 0,16 % (P=0,1); міжгрупова різни-

ця була статистично значущою (P=0,001). Рівень глюкози натще зменшився на 8,0 ± 4,26 % у основній групі (P=0,03) і на 2,7 ± 4,8 % у контрольній. У ліпідному профілі в основній групі відзначено зниження рівня ліпопротеїдів низької щільності на 18,20 ± 5,43 % (P=0,001), тоді як у контрольній групі спостерігалося їх підвищення на 6,9 ± 6,2 % (P=0,7); різниця між групами була статистично значущою (P=0,003). Аналогічна тенденція спостерігалася щодо тригліцеридів: зниження на 14,9 ± 6,5 % (P=0,02) у основній групі та підвищення на 20,30 ± 7,46 % (P=0,04) у контрольній, із достовірною міжгруповою різницею (P=0,008). Рівень ліпопротеїдів високої щільності у основній групі підвищився на 20,2 ± 6,8 % (P=0,03), тоді як у контрольній знизився на 3,7 ± 7,7 % (P=0,12); міжгрупова різниця була статистично значущою (P=0,02). На фоні застосування препарату також відзначено зниження рівня лептину на 21,4 ± 6,1 % (P=0,004) та тенденцію до підвищення рівня адипонектину (+19,3 ± 9,36 %, P=0,39) [35]. Сукупність наведених результатів свідчить, що застосування СТИФІМОЛУ в межах комплексного підходу до контролю маси тіла асоціюється зі зниженням маси тіла та позитивною динамікою окремих кардіометаболічних параметрів, а також характеризується доброю переносимістю. Ці дані формують підґрунтя для розгляду мультикомпонентної формули СТИФІМОЛ ПЛЮС як дієтичної добавки до раціону харчування у програмах контролю маси тіла.

Практичні рекомендації щодо застосування СТИФІМОЛ ПЛЮС СТИФІМОЛ ПЛЮС доцільно розглядати як дієтичну добавку до раціону харчування у програмах контролю маси тіла та підтримки метаболічного балансу. Формула може використовуватися як додаткове джерело екстрактів гарцинії камбоджійської та куркуми, амінокислот L-карнітину та L-тирозину, а також мікроелементів йоду та хрому у дорослих осіб, які дотримуються раціонального харчування та рекомендацій щодо фізичної активності. Рекомендований спосіб застосування: дорослим по 1 капсулі 2 рази на добу перед їжею, запиваючи достатньою кількістю води. Рекомендована тривалість курсу становить 4–6 тижнів. За потреби можливе повторне застосування після перерви тривалістю 2–3 місяці.

ВИСНОВКИ

СТИ

Контроль маси тіла є складним багатофакторним процесом, що включає нейроендокринну регуляцію апетиту, інсулінову чутливість, тиреоїдну функцію, рівень фізичної активності, якість сну та психоемоційний стан. Сучасні наукові дані підтверджують, що стійкий результат можливий лише за умови комплексного підходу, який поєднує раціональне харчування, регулярну фізичну активність, поведінкову підтримку та нормалізацію способу життя. Мультикомпонентні нутрієнтні формули можуть розглядатися як додатковий інструмент у межах такого підходу. Склад СТИФІМОЛ ПЛЮС поєднує компоненти, що потенційно впливають на регуляцію апетиту, окислення жирних кислот, інсулінову чутливість, тиреоїдний метаболізм та процеси низькоінтенсивного хронічного запалення. Наявні клінічні дані щодо застосування СТИФІМОЛУ свідчать про асоціацію його використання зі зниженням маси тіла, покращенням окремих показників ліпідного та вуглеводного обміну та доброю переносимістю в умовах комплексної терапії.

У фарватері галузі • 2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua •

19. Tomiyama AJ. Weight stigma is stressful. A review of evidence for the Cyclic Obesity/Weight-Based Stigma model. Appetite. 2014;82:8-15. doi:10.1016/j. appet.2014.06.108 20. Jensen MD, Ryan DH, Apovian CM, et al. 2013 AHA/ACC/TOS guideline for the management of overweight and obesity in adults: a report of the American College of Cardiology/American Heart Association Task Force on Practice Guidelines and The Obesity Society. Circulation. 2014;129(25 Suppl 2):S102-S138.

21. Johnston BC, Kanters S, Bandayrel K, et al. Comparison of weight loss among named diet programs in overweight and obese adults: a metaanalysis. JAMA. 2014;312(9):923-933.

22. Hall KD, Kahan S. Maintenance of Lost Weight and Long-Term Management of Obesity. Med Clin North Am. 2018;102(1):183-197.

23. Swift DL, Johannsen NM, Lavie CJ, Earnest CP, Church TS. The role of exercise and physical activity in weight loss and maintenance. Prog Cardiovasc Dis. 2014;56(4):441-447.

24. Bull FC, Al-Ansari SS, Biddle S, et al. World Health Organization 2020 guidelines on physical activity and sedentary behaviour. Br J Sports Med. 2020;54(24):1451-1462.

25. Butryn ML, Webb V, Wadden TA. Behavioral treatment of obesity.

Psychiatr Clin North Am. 2011;34(4):841-859. doi:10.1016/j.psc.2011.08.006 26. Semwal RB, Semwal DK, Vermaak I, Viljoen A. A comprehensive scientific overview of Garcinia cambogia. Fitoterapia. 2015;102:134-148.

27. Onakpoya I, Hung SK, Perry R, Wider B, Ernst E. The Use of Garcinia Extract (Hydroxycitric Acid) as a Weight loss Supplement: A Systematic Review and Meta-Analysis of Randomised Clinical Trials. J Obes.

2011;2011:509038.

28. Rebouche CJ. Kinetics, pharmacokinetics, and regulation of L-carnitine and acetyl-L-carnitine metabolism. Ann N Y Acad Sci. 2004;1033:30-41.

29. Pooyandjoo M, Nouhi M, Shab-Bidar S, Djafarian K, Olyaeemanesh A. The effect of (L-)carnitine on weight loss in adults: a systematic review and metaanalysis of randomized controlled trials. Obes Rev. 2016;17(10):970-976.

30. Fernstrom JD, Fernstrom MH. Tyrosine, phenylalanine, and catecholamine synthesis and function in the brain. J Nutr. 2007;137(6 Suppl 1):1539S-1548S. 31. Zimmermann MB. Iodine deficiency. Endocr Rev. 2009;30(4):376-408. doi:10.1210/er.2009-0011 32. Broadhurst CL, Domenico P. Clinical studies on chromium picolinate supplementation in diabetes mellitus--a review. Diabetes Technol Ther.

2006;8(6):677-687.

33. Hewlings SJ, Kalman DS. Curcumin: A Review of Its Effects on Human Health. Foods. 2017;6(10):92. Published 2017 Oct 22.

34. Сергієнко О.О., Сергієнко В.О., Підсадочна І.І., Сегін В.І., Сергієнко Л.М. Ефективність Стифімолу в лікуванні ожиріння. Фундаментальна та клінічна ендокринологія: проблеми, здобутки, перспективи (Восьмі Данилевські читання). 2009:113–114 35. Паньків В.І., Паньків І.В. Вплив Стифімолу на показники вуглеводного та ліпідного обміну у хворих на цукровий діабет 2 типу з ожирінням та артеріальною гіпертензією. International Endocrinology Journal.

2013;6(54):602–609

Журнал «Сучасна фармація»

Джерела літератури

1. World Health Organization. Obesity and overweight. URL: https://www. who.int/news-room/fact-sheets/detail/obesity-and-overweight 2. World Health Organization Regional Office for Europe. WHO European Regional Obesity Report 2022. URL: https://www.who.int/europe/ publications/i/item/9789289057738 3. Hall KD, Heymsfield SB, Kemnitz JW, Klein S, Schoeller DA, Speakman JR. Energy balance and its components: implications for body weight regulation. Am J Clin Nutr. 2012;95(4):989-994 4. Morton GJ, Meek TH, Schwartz MW. Neurobiology of food intake in health and disease. Nat Rev Neurosci. 2014;15(6):367-378 5. Myers MG Jr, Leibel RL, Seeley RJ, Schwartz MW. Obesity and leptin resistance: distinguishing cause from effect. Trends Endocrinol Metab.

2010;21(11):643-651.

6. Spiegel K, Tasali E, Penev P, Van Cauter E. Brief communication: Sleep curtailment in healthy young men is associated with decreased leptin levels, elevated ghrelin levels, and increased hunger and appetite. Ann Intern Med. 2004;141(11):846-850.

7. Samuel VT, Shulman GI. Mechanisms for insulin resistance. Cell.

2012;148(5):852–871. https://www.cell.com/fulltext/S0092-8674(12) 00075-2 8. Després JP. Body fat distribution and risk of cardiovascular disease: an update. Circulation. 2012;126(10):1301-1313.

9. Torres SJ, Nowson CA. Relationship between stress, eating behavior, and obesity. Nutrition. 2007;23(11-12):887-894.

10. Cappuccio FP, Taggart FM, Kandala NB, et al. Meta-analysis of short sleep duration and obesity in children and adults. Sleep. 2008;31(5):619-626.

11. Hotamisligil GS. Inflammation and metabolic disorders. Nature.

2006;444(7121):860-867.

12. Mullur R, Liu YY, Brent GA. Thyroid hormone regulation of metabolism.

Physiol Rev. 2014;94(2):355-382.

13. Pearce EN. Thyroid hormone and obesity. Curr Opin Endocrinol Diabetes Obes. 2012;19(5):408-413.

14. Global BMI Mortality Collaboration, Di Angelantonio E, Bhupathiraju ShN, et al. Body-mass index and all-cause mortality: individual-participantdata meta-analysis of 239 prospective studies in four continents. Lancet.

2016;388(10046):776-786.

15. Lauby-Secretan B, Scoccianti C, Loomis D, et al. Body Fatness and Cancer-Viewpoint of the IARC Working Group. N Engl J Med. 2016;375(8):794-798. doi:10.1056/NEJMsr1606602 16. Younossi ZM, Golabi P, Paik JM, Henry A, Van Dongen C, Henry L. The global epidemiology of nonalcoholic fatty liver disease (NAFLD) and nonalcoholic steatohepatitis (NASH): a systematic review. Hepatology.

2023;77(4):1335-1347.

17. Luppino FS, de Wit LM, Bouvy PF, et al. Overweight, obesity, and depression: a systematic review and meta-analysis of longitudinal studies. Arch Gen Psychiatry. 2010;67(3):220-229. doi:10.1001/archgenpsychiatry.2010.2 18. Volkow ND, Wang GJ, Baler RD. Reward, dopamine and the control of food intake. Trends Cogn Sci. 2011;15(1):37–46. https://www.sciencedirect. com/science/article/pii/S1364661310002149

•

ПЛ Ф І М ЮС О Л :

27

УВАГА! ОГОЛОШУЄТЬСЯ ПРОФЕСІЙНИЙ КОНКУРС на знання важливих аспектів використання препарату

СТИФІМОЛ ПЛЮС.

За результатами конкурсу буде рандомно визначено 10 переможців, кожен з яких отримає приємний приз!

Нехай Вам щастить!

1. Яка структура головного мозку відіграє ключову роль у регуляції апетиту?

A. Гіпокамп B. Мигдалеподібне тіло C. Гіпоталамус D. Мозочок 2. Який гормон стимулює відчуття голоду та синтезується переважно в шлунку?

A. Лептин B. Грелін C. Інсулін D. Адипонектин 3. Який механізм найточніше пояснює формування лептинорезистентності при збільшенні маси жирової тканини?

A. Зниження синтезу лептину адипоцитами B. Підвищення чутливості гіпоталамуса до сигналів ситості C. Зниження чутливості центральної нервової системи до лептину D. Підвищення рівня греліну внаслідок гіперлептинемії 4. Який механізм лежить в основі емоційного переїдання?

A. Активація холінергічної системи B. Порушення синтезу тиреоїдних гормонів C. Активація дофамінергічних шляхів системи винагороди D. Підвищення чутливості до інсуліну

з 1.04 по 15.04

5. Який мінімальний рекомендований обсяг помірної аеробної активності для дорослих згідно з міжнародними рекомендаціями?

A. 60 хвилин на тиждень B. 90 хвилин на тиждень C. 150 хвилин на тиждень D. 400 хвилин на тиждень 6. Який механізм дії екстракту гарцинії камбоджійської найбільш обґрунтовано пояснює її потенційний вплив на зменшення ліпогенезу?

A. Активація гормон-чутливої ліпази B. Інгібування аденозинтрифосфат-цитратліази C. Блокада панкреатичної ліпази D. Підвищення експресії лептинових рецепторів 7. Яка ланка метаболічної регуляції є основною для L-карнітину у складі СТИФІМОЛ ПЛЮС?

A. Стимуляція синтезу інсуліну B. Активація глюконеогенезу C. Транспорт довголанцюгових жирних кислот у мітохондрії D. Інгібування всмоктування вуглеводів у кишечнику 8. Який компонент СТИФІМОЛ ПЛЮСодночасно бере участь у синтезі катехоламінів і тиреоїдних гормонів?

A. L-карнітин B. L-тирозин C. Йод D. Куркумін

9. Який із компонентів СТИФІМОЛ ПЛЮС найбільш обґрунтовано асоціюється з потенційним впливом на інсулінову чутливість?

A. Хром B. Йод C. Куркумін D. L-тирозин 10. Який із наведених ефектів НЕ входить до потенційних механізмів дії СТИФІМОЛ ПЛЮС?

A. Регуляція апетиту B. Підвищення синтезу анаболічних стероїдів C. Підтримка тиреоїдної функції D. Вплив на низькоінтенсивне хронічне запалення 11. Який комплексний ефект найбільш повно відображає концепцію мультикомпонентної формули СТИФІМОЛ ПЛЮС?

A. Виключно зниження апетиту B. Лише стимуляція фізичної активності C. Одночасний вплив на апетит, ліпогенез, інсулінову чутливість і тиреоїдну функцію D. Блокада всмоктування жирів у кишечнику 12. Яка рекомендована схема застосування СТИФІМОЛ ПЛЮС?

A. По 1 капсулі 3 рази на добу після їжі B. По 2 капсули 1 раз на добу натще C. По 1 капсулі 2 рази на добу перед їжею D. По 1 капсулі на ніч

Як взяти участь? Спосiб 1. Переходьте за QR-кодом та вiдповiдайте на запитання.

Спосiб 2. Шукайте посилання на конкурс на сторінці «Сучасна фармація» у Facebook.

СТИль, ФІгура, МОЛодість

ТУ У 10.8-35251822-016:2020

• У фарватері галузі • 2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

30

ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ В АПТЕЦІ: КЛЮЧ ДО УСПІХУ ТА СТВОРЕННЯ ДОВІРИ A Ганна Бабічева,

кандидат фарм. наук, доцент

A Ірина Пестун,

доктор фарм. наук, професор

A Світлана Жадько,

кандидат фарм. наук, доцент

Національний фармацевтичний університет Робота в аптеці — це не лише відпуск невидимими нитками, які з’єднують наші «Єдиний лікарських засобів і дотримання станспогади, бажання та дії. Дослідник Деспосіб вплинути дартів фармацевтичної опіки, а також ніел Гоулман визначає емоції імпульпостійна взаємодія з відвідувачами, сами, що спонукають людину до дії. на людину — кожен із яких приходить зі своїми звернутися до неї від Саме слово «емоція» походить від запитами, емоціями та очікуваннями. латинського слова movere, що означає серця до серця», Аптека — це особлива територія, де «рухати», а префікс «e» вказує напрям щодня перетинаються різні емоційні руху назовні, тобто емоція є внутрішРашид Огунлару стани відвідувачів: біль, тривога, страх, нім імпульсом, який спрямовує людину роздратування та водночас надія на доподо зовнішньої дії. могу. У багатьох випадках саме фармацевт стає У різні епохи та в різних культурах емоції першим фахівцем, до якого звертається людина, пере- розглядалися з різних точок зору, а спроби класифібуваючи в емоційно вразливому стані. За таких умов кувати їх були зроблені багатьма вченими. Розуміння уміння працювати з емоціями — як власними, так і та класифікація емоцій дають людям інструменти пацієнтів — перестає бути лише додатковою «м’якою» для кращого пізнання себе та навколишнього світу. навичкою, а перетворюється на вагому складову про- Емоції прийнято поділяти на позитивні, негативні та фесійної компетентності сучасного фармацевта. нейтральні. Проте взагалі всі емоції хороші, бо є здоЕмоції — це невід’ємна частина людського досві- ровою реакцією на щось і для чогось. Тому головне ду, що формує реакцію на навколишній світ і визна- завдання — навчитись розуміти власний емоційний чає якість міжособистісних відносин. Вони служать стан та емоції інших та управляти ними.

Поняття емоційного інтелекту та його складові У сучасній фармацевтичній практиці поняття емоційного інтелекту дедалі частіше розглядається як одна з ключових компетентностей фахівця, який працює з людьми. Якщо професійні знання визначають, що саме говорить фармацевт, то емоційний інтелект — як він це робить і який результат це дає у взаємодії з пацієнтом. Емоційний інтелект (EQ або ЕІ) — це здатність людини усвідомлювати, та розуміти власні емоції та управляти ними, а також розпізнавати, інтерпретувати емоції інших людей та реагувати на них. Для фармацевта це, перш за все, означає вміння залишатися врівноваженим у стресових ситуаціях, правильно реагувати на різні типи поведінки відвідувачів і будувати комунікацію, що сприяє довірі та взаєморозумінню. У структурі емоційного інтелекту зазвичай виділяють декілька взаємопов’язаних складових, кожна з яких має практичне значення в роботі фармацевта (рис. 1).

1. Самоусвідомлення — це здатність людини розпізнавати власні емоції та розуміти, як вони впливають на поведінку. У роботі фармацевта це проявляється, зокрема, у вмінні помітити власне роздратування, втому чи напруження і не переносити ці стани на відвідувача. Самоусвідомлення допомагає уникати імпульсивних реакцій і зберігати професійний стиль спілкування навіть у складних ситуаціях.

2. Саморегуляція — передбачає здатність контролювати свої емоції та поведінкові реакції, що особливо важливо при взаємодії з агресивними або незадоволеними відвідувачами, коли емоційна відповідь може лише посилити конфлікт. Ця складова дозволяє зберігати спокій, не «втягуватися» у конфлікт і спрямовувати розмову в конструктивне русло.

3. Емпатія — це здатність розуміти емоційний стан іншої людини, «поставити себе на її місце». У фармацевтичній практиці це одна з найважливіших скла-

Чому емоційний інтелект критично важливий для фармацевтичних працівників та працівників аптек, зокрема? Професія фармацевта належить до професій типу «людина-людина». Пацієнт може не запам’ятати назву препарату, але він завжди пам’ятатиме, як з ним говорили. Емоційні стани фармацевтів та відвідувачів аптеки відіграють ключову роль у процесі професійної взаємодії, оскільки впливають на якість комунікації, рівень довіри та сприйняття рекомендацій (рис. 2).

ЕМОЦІЙНІ СТАНИ ПАЦІЄНТІВ ✓ Тривога та страх: занепокоєння через діагноз, вартість лікування або побічні ефекти. ✓ Дратівливість та агресія: часто є захисною реакцією на біль, довге очікування або нерозуміння схеми лікування. ✓ Розгубленість: виникає через велику кількість медичної інформації або складні назви препаратів. ✓ Фізичне виснаження: біль і слабкість знижують здатність до адекватного сприйняття інформації. ✓ Надія та очікування допомоги: пацієнт шукає в аптеці професіонала, який заспокоїть і допоможе.

Розуміння емоційних станів обох сторін допомагає уникнути конфліктів та підвищити якість фармацевтичної опіки

ЕМОЦІЙНІ СТАНИ ФАРМАЦЕВТІВ ✓ Концентрація та висока відповідальність: постійна напруга через ризик помилки в дозуванні або відпуску ліків. ✓ Емпатичне залучення: співпереживання пацієнту, яке при надмірній інтенсивності може призвести до виснаження. ✓ Стрес від конфліктів: робота зі «складними» клієнтами та чергами вимагає значних вольових зусиль. ✓ Професійне задоволення: відчуття важливості своєї роботи, коли вдається реально допомогти людині. ✓ Емоційне вигорання: стан емоційного спустошення при тривалій роботі без належного відновлення.

• 2026 / квітень

Емоційні стани фармацевтів та відвідувачів аптеки

•

Рис. 1. Структура емоційного інтелекту фармацевта

modern-pharmacy.com.ua

• Формування довіри пацієнтів • Якісна комунікація • Ефективна фармацевтична опіка • Зниження емоційного напруження

•

Соціальні навички Активне слухання, ефективна комунікація, вирішення конфліктів

У фарватері галузі

•

ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ФАРМАЦЕВТА

Журнал «Сучасна фармація»

дових, оскільки пацієнти часто звертаються в аптеку в стані тривоги або невпевненості. Емпатична комунікація сприяє формуванню довіри, знижує емоційне напруження у спілкуванні та підвищує задоволеність обслуговуванням.

4. Мотивація як одна з ключових складових емоційного інтелекту фармацевта є внутрішнім прагненням до досягнення професійних цілей, а не просто зовнішньою винагородою. Це прагнення спонукає фахівця до постійного вдосконалення, якісного обслуговування пацієнтів та пошуку кращих рішень, що є критично важливим для забезпечення ефективної та безпечної фармацевтичної допомоги.

5. Соціальні (комунікативні) навички охоплюють здатність ефективно взаємодіяти з іншими людьми: слухати, ставити запитання, пояснювати, переконувати, вирішувати конфлікти. Ці навички допомагають фармацевту чітко та доступно доносити інформацію, уникати непорозумінь і будувати довготривалі відносини з пацієнтами.

Рис. 2. Типові емоційні стани відвідувачів аптек і фармацевтів Здатність розпізнавати емоційний стан відвідувача, коректно реагувати на нього, зберігати самоконтроль у напружених ситуаціях і вибудовувати довірливу комунікацію безпосередньо впливає на якість фармацевтичної допомоги. Більше того, саме ці навички часто визначають, чи повернеться відвідувач до аптеки знову, і чи сформується довіра до фармацевта як до фахівця.

Для кращого розуміння практичного значення емоційного інтелекту доцільно розглянути типові ситуації, що виникають у повсякденній діяльності фармацевтичного працівника. У цих умовах саме рівень емоційного інтелекту фахівця визначає ефективність взаємодії з відвідувачами та якість прийнятих професійних рішень (табл.)

31

Таблиця

Ситуація

Характеристика поведінки відвідувача

Нерекомендована тактика взаємодії

Рекомендована тактика взаємодії

Тривожний або розгублений пацієнт

Ставить багато запитань, хвилюється, не впевнений у лікуванні

Формальна відповідь, ігнорування емоцій: «Читайте інструкцію, там все написано»

Прояв емпатії, спокійне пояснення, підтримка: «Розумію, що це може викликати хвилювання. Давайте я все поясню»

Агресивно налаштований пацієнт

Роздратований, використовує скарги і підвищений тон

Ескалація конфлікту, емоційна відповідь: «Це питання не до мене»

Визнання емоцій, збереження спокою, пошук рішення: «Розумію Ваше невдоволення. Спробуємо знайти рішення»

Пацієнт похилого віку

Повільний, потребує повторення інформація

Нетерплячість, формальне ставлення: «Я вже декілька разів пояснював(ла)»

Терпіння, доступне пояснення, повторення: «Давайте ще раз разом розглянемо, як приймати препарат»

«Впевнений» пацієнт

Наполягає на власному виборі, навіть якщо помиляється

Конфлікт або ігнорування професійної ролі: «Ви неправі, я все ж таки краще знаю»

М’яке коригування, аргументація, повага: «Це один із варіантів, але є більш доцільне рішення для Вашої ситуації»

Емоційно виснажений пацієнт

Пригнічений стан, низька активність

Недооцінка стану, відсутність емоційної реакції, формальність: «Так Ви будете купувати чи ні?»

Підтримка, уважність, делікатність: «Якщо виникнуть питання, я завжди готовий(а) допомогти»

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2026 / квітень

•

У фарватері галузі

•

Використання емоційного інтелекту при консультуванні «складних» відвідувачів аптеки

32

Наведені ситуації демонструють, що в роботі фармацевта важливий не лише рівень професійних знань, а й здатність адаптувати стиль комунікації до емоційного стану відвідувача.

Вплив емоційного інтелекту на довіру та лояльність відвідувачів аптеки У системі «фармацевт–пацієнт» довіра є базовим елементом, без якого неможливе ефективне консультування та дотримання рекомендацій щодо фармакотерапії. Водночас лояльність пацієнта до аптечного закладу формується не лише завдяки широкому асортименту, нижчим цінам чи кращій доступності лікарських засобів, а значною мірою — завдяки якості комунікації та емоційному досвіду взаємодії з фармацевтом. Саме тут емоційний інтелект виступає визначальним чинником. Емоційний інтелект фармацевта забезпечує здатність створювати візуально непомітний, але психологічно значущий «простір довіри». Коли відвідувач аптеки відчуває, що його вислухали, зрозуміли та не знецінили його переживань, формується відчуття безпеки. Це особливо важливо у випад-

ках, коли людина перебуває в стані тривоги, болю або невизначеності щодо свого здоров’я. Одним із ключових механізмів формування довіри є емпатична комунікація. Просте визнання емоцій пацієнта («Розумію, що ситуація для Вас неприємна», «Бачу, що Ви хвилюєтесь») суттєво знижує рівень напруження і переводить взаємодію у конструктивне русло. У таких умовах фармацевт сприймається не лише як фахівець, а як партнер у вирішенні проблеми. Важливу роль відіграє також саморегуляція фармацевта. Здатність зберігати спокій у конфліктних ситуаціях, не реагувати емоційно на агресію чи невдоволення пацієнта дозволяє уникати ескалації напруги. Це безпосередньо впливає на репутацію аптеки, оскільки навіть один негативний емоційний

• У фарватері галузі • 2026 / квітень •

Емоційний інтелект не є вродженою сталою харакДля системного розвитку емоційного інтелекту теристикою — це навичка, яка піддається розвитку можуть застосовуватись: через усвідомлену практику, навчання та професійне  тренінги з комунікативних навичок у фармації; середовище. Для фармацевта це означає, що здат-  програми з клієнтоорієнтованого сервісу; ність ефективно взаємодіяти з пацієнтами, керувати  симуляційні вправи «складний пацієнт»; власними емоціями та запобігати конфліктам може  навчання з управління стресом і конфліктами; і повинна вдосконалюватися в процесі щоденної  кейс-метод та розбір реальних ситуацій з аптечроботи. ної практики. Розвиток емоційного Важливо, що такі формати дозволяінтелекту не обов’язково ють фармацевту не лише отримати знан«Емоційна пауза» перед відповіддю — коротке потребує складних проня, а й відпрацювати складні поведінкові усвідомлене зупинення перед грам — значна частина сценарії у безпечному середовищі. реакцією на складного клієнта, що навичок формується завКерівник аптечного закладу відіграє дозволяє уникнути імпульсивних дяки регулярним мікключову роль у формуванні емоційно відповідей. ропрактикам у робочокомпетентної команди. Саме організаСаморефлексія після робочої му процесі. Прості, але ційна культура визначає, чи буде розситуації — аналіз: що саме я регулярні дії поступово виток емоційного інтелекту системним відчував(ла), як відреагував(ла), формують стійку емопроцесом, чи залишиться на рівні індищо можна покращити. ційну компетентність. До відуальної ініціативи. Керівник не лише Активне слухання — фокус на найефективніших технік організовує роботу аптеки, а й формує словах пацієнта без перебивань із належать: середовище, в якому емоційний інтелект уточнюючими питаннями. стає реальною професійною цінністю. Переформулювання емоцій Емоційний інтелект фармацевта є відвідувача — наприклад, фраза: важливою складовою сучасної аптечної «Я бачу, що для Вас це важливо…», практики, він безпосередньо впливає на яка знижує напруження. якість комунікації, рівень довіри пацієнтів і ефективність фармацевтичної опіки. Його розвиток дозволяє покращити взаємодію з відвідувачами, знизити конфліктність у роботі та запобігти професійному вигоранню. Формування емоційної компетентності потребує комплексного підходу, що включає навички саморегуляції, системне навчання та підтримку з боку керівництва аптечного закладу. Отже, емоційний інтелект виступає ключовим нематеріальним ресурсом та критерієм професійної майстерності фармацевта, що формує довіру, зміцнює лояльність пацієнтів і визначає довгострокову конкурентоспроможність аптечного закладу.

modern-pharmacy.com.ua

Розвиток емоційного інтелекту фармацевта

•

му довіряють не лише професійно, але й емоційно. Це підвищує ефективність фармацевтичної опіки та сприяє кращим результатам лікування. Лояльність формується як результат повторюваного позитивного досвіду взаємодії. Якщо пацієнт щоразу отримує не лише професійну консультацію, але й емоційно комфортне обслуговування, виникає стійка прихильність до конкретного фармацевта або аптечного закладу. У такому випадку вибір аптеки перестає бути випадковим і набуває характеру усвідомленої переваги.

Журнал «Сучасна фармація»

досвід може знизити рівень довіри та відштовхнути пацієнта від повторного звернення. Для фармацевта важливо усвідомлювати, що агресія пацієнта зазвичай спрямована не на його особистість, а є проявом переживань, пов’язаних із хворобою. Таке розуміння допомагає зберігати власне ментальне здоров’я. Водночас для пацієнта емоційна підтримка з боку фармацевта є важливим чинником, який підвищує комплаєнс, тобто готовність дотримуватися призначеного лікування. Пацієнти значно частіше дотримуються порад фахівця, яко-

33

ПЕРШІ СИМПТОМИ БОЛЮ В ГОРЛІ:

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2026 / квітень

•

У фарватері галузі

•

як вчасно зупинити запалення A Олена Шуванова, канд. фарм. наук

Кожен з нас час від часу хворіє на застуду. У багатьох проблеми починаються саме з болю в горлі, а вже згодом приєднуються такі прояви, як нежить, кашель, головний біль тощо. Але ось що я помітила: якщо почати лікувати запалення горла при його перших проявах, то можна навіть зупинити процес і завадити розвитку захворювання. Найважливіше — вибрати лікарський засіб, здатний впоратися з таким завданням. Чому виникає біль у горлі? Біль у горлі та ротовій порожнині зазвичай є сигналом запального процесу, який може бути викликаний широким спектром чинників — від банального подразнення до серйозних інфекцій. Оскільки слизові оболонки цих зон є частиною єдиного верхнього відділу дихальних та травних шляхів, патологічні процеси часто поширюються між ними. Найчастіше причиною болю в горлі є реакція імунної системи на вторгнення мікроорганізмів: це можуть бути віруси, бактерії або грибки. Так, віруси пошкоджують епітелій, викликаючи набряк і подразнення нервових закінчень. Бактеріальне запалення зазвичай протікає гостріше, з вираженим болем та часто з утворенням нальоту. А при порушенні мікрофлори

ротової порожнини може виникати кандидоз, що призводить до появи білого нальоту та відчуття печіння. До запальних захворювань, які супроводжуються болем у горлі та у ротовій порожнині, відносяться стоматит, тонзиліт, фарингіт, гінгівіт, і пародонтит. Причиною болю й запалення можуть бути також термічні й хімічні опіки, сухість повітря, травми, алергічні реакції на продукти харчування, ліки або засоби гігієни та авітаміноз.

Що робити при виникненні болю в горлі? Першочергове завдання при болю у горлі — це поєднання симптоматичного лікування для полегшення дискомфорту та моніторингу загального стану, щоб не пропустити серйозну інфекцію.

NOTA BENE! Якщо біль супроводжується високою температурою, утрудненим диханням, неможливістю проковтнути слину або триває понад 5–7 днів без покращення, фармацевту слід порекомендувати хворому звернутися до лікаря для диференціальної діагностики.

34

Серед засобів для полегшення болю в горлі найчастіше застосовуються місцеві засоби, які допомагають зменшити запалення та тимчасово втамувати біль. До їх складу можуть входити антисептики, протизапальні засоби або місцеві анестетики. Ці засоби можуть бути у вигляді розчинів для полоскання, спреїв, пастилок або льодяників. Окрім того, слід дотримуватись деяких загальних рекомендацій, які допомагають полегшити симптоми захворювання.

NOTA BENE! РЕКОМЕНДАЦІЇ ПРИ БОЛЮ В ГОРЛІ ☑ Рясне пиття, що підтримує зволоженість слизової та допомагає організму виводити токсини. Важливо вживати теп­ лі, а не гарячі напої. ☑ Дотримати оптимальний рівень вологості повітря — 40–60%, оскільки сухе повітря посилює подразнення. ☑ Зберігати голосовий спокій, не напружувати зв’язки та гортань. ☑ Виключити гостру, кислу, надто гарячу або жорстку їжу (сухарики, чіпси), яка може механічно травмувати запалену слизову.

Рекомендоване дозування спрею ФОРТАЛОР

Як застосовувати ФОРТАЛОР?

ФОРТАЛОР застосовується місцево, шляхом розпилення на слизову оболонку ротової порожнини або горла. Форма спрею дозволяє активній речовині бензидаміну діяти безпосередньо в зоні запалення. Перед першим використанням на флакон необхідно встановити розпилювальний пристрій. Під час натискання на розпилювач утворюється дозований спрей, який рівномірно розподіляється по слизовій оболонці.

У фарватері галузі • •

Бензидамін має місцевий анестезуючий ефект, що забезпечує швидке полегшення симптомів. Він ефективно вгамовує біль у горлі, який посилюється під час розмови або ковтання, а також допомагає при специфічних станах: стоматитах, гінгівітах та після стоматологічних втручань [8].

Журнал «Сучасна фармація»

Бензидамін — це місцевий нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ). Його головна особливість полягає у високій ліпофільності: речовина швидко проникає крізь слизову оболонку, накопичуючись безпосередньо у вогнищі запалення в терапевтичних концентраціях [4. 5]. Бензидамін проявляє протизапальну та протинабрякову дію, впливаючи на першопричину дискомфорту. Механізм його дії пов’язаний з блокуванням вироблення медіаторів запалення, що викликають набряк та почервоніння. Це сприяє відновленню нормального стану слизової оболонки, полегшує дихання та ковтання. З іншого боку, зменшення набряку слизової оболонки створює менш сприятливі умови для розвитку мікроорганізмів [6, 7].

modern-pharmacy.com.ua

•

Бензидамін був синтезований у 1964 році в лабораторіях італійської фармацевтичної компанії Angelini. Основним розробником та винахідником препарату вважається італійський вчений Бруно Сільвестріні (Bruno Silvestrini), який очолював групу дослідників у Angelini [2]. На фармацевтичний ринок бензидамін вийшов у 1966 році. Процес синтезу цієї сполуки також був офіційно зафіксований у патенті США № 3318905 [3].

2026 / квітень

ФОРТАЛОР — протизапальний препарат у формі орального спрею, який використовується для лікування запальних процесів у горлі та ротовій порожнині. Основним активним компонентом препарату є бензидамін — речовина з протизапальними, знеболювальними та місцевими антисептичними властивостями [1].

•

Як обрати лікарський засіб для лікування болю в горлі? На фармацевтичному ринку України представлений препарат «ФОРТАЛОР», що виробляється спільним українсько­іспанським підприємством «Сперко Україна».

Кількість розпилень залежить від віку пацієнта: z дорослим зазвичай рекомендують 4–8 розпилень за одне застосування; процедуру можна повторювати 2–6 разів на добу z дітям від 6 до 12 років — приблизно 4 розпилення за одне застосування z дітям 4–6 років — кількість розпилень може визначатися з урахуванням маси тіла [1].

35

ВАЖЛИВО ПАМ’ЯТАТИ!

2026 / квітень

•

У фарватері галузі

•

z Застосовувати препарат дітям дозволяється з 4-річного віку. z Важливо не перевищувати рекомендовані дозування. z ФОРТАЛОР не слід застосовувати під час вагітності, якщо це не є клінічно обґрунтованим. z Не слід застосовувати ФОРТАЛОР у період годування груддю. z Не рекомендується застосовувати бензидамін пацієнтам із гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти або до інших нестероїдних протизапальних засобів. z Застосування лікарського засобу може спричинити бронхоспазм у

NOTA BENE!

пацієнтів, хворих на бронхіальну астму. z ФОРТАЛОР містить невелику кількість етанолу, менше 100 мг/дозу. z До складу лікарського засобу входить метилпарагідроксибензоат (метилпарабен), який може спричинити алергічні реакції. z Якщо симптоми запалення не зменшуються або зберігаються протягом кількох днів, варто звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та подальших рекомендацій [1].

Спрей наноситься безпосередньо на слизову оболонку, тому активна речовина діє саме в зоні запалення.

Форма спрею дозволяє рівномірно розподілити препарат на слизовій оболонці ротової порожнини або горла. Це робить застосування простим і швидким.

При місцевому застосуванні майже не проявляється системна дія.

Бензидамін має протизапальні та знеболювальні властивості, що дозволяє одночасно зменшувати біль, набряк і подразнення слизової.

ФОРТАЛОР застосовують не лише при захворюваннях горла, але й при запаленні слизової оболонки ротової порожнини або після стоматологічних процедур.

Препарат дозволено застосовувати дітям від 4 років, що робить його зручним для використання в сім’ї з дорослих і дітей.

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

Основні переваги спрею ФОРТАЛОР

Спрей ФОРТАЛОР поєднує властивості місцевого протизапального та знеболювального засобу, що робить його зручним для застосування при різних запальних процесах у горлі та ротовій порожнині. Завдяки своїй формі та активній речовині препарат здатний швидко полегшити неприємні симптоми. Отже, ФОРТАЛОР є оптимальним вибором для комплексного лікування, оскільки він не просто маскує біль, а одночасно приборкує запалення, залишаючись безпечним для організму в цілому. Література:

1. Форталор. Інструкція з медичного застосування. URL: https://tabletki. ua/%D0%A4%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%BE %D1%80/1113422/ 2. Silvestrini B., Garau A., Pozzatti C. et all. Pharmacological research on benzydamine — a new analgesic-anti-inflammatory drug. ArzneimittelForschung (Drug Research), 1966. №16(1). Р. 59–63.

3. Palazzo G. 1-substituted 3-dialkylaminoalkoxy-indazoles and 1-substituted 3-hydroxyindazoles. 1967. U.S. Patent No. 3,318,905. Washington, DC: U.S. Patent and Trademark Office.

4. Kamboj K, Dhull A. K., Atri R., et al. A comparative study evaluating the role of benzydamine versus povidone iodine in oral mucositis during concomitant chemoradiation in locally advanced head and neck cancer. J Cancer Prev Curr Res. 2018. №9(1): 00319. DOI: 10.15406/jcpcr.2018.09.00319 5. Ferrer-Montiel A. Benzydamine hydrochloride: an overview on a well-

36

established drug with news in mechanisms of action. F1000Res. 2025. doi: 10.12688/f1000research.144067.2. URL: https://f1000research.com/ articles/13-350 6. Cingi C., Songu M., Ural A., et al. Effect of chlorhexidine gluconate and benzydamine hydrochloride mouth spray on clinical signs and quality of life of patients with streptococcal tonsillopharyngitis: multicentre, prospective, randomised, double-blinded, placebo-controlled study. J. Laryngol.

Otol. 2011. Vol. 125(6). P. 620–625.

7. Fanaki N.H., el-Nakeeb M.A. Antimicrobial activity of benzydamine, a nonsteroid anti-inflammatory agent. J. Chemother. 1992. №4(6)ю Р. 347–352.

8. Bianca, Osz, Jîtcă, George, Sălcudean, Andreea et al. Benzydamine — an affordable over-the-counter drug with psychoactive properties—from chemical structure to possible pharmacological properties. Pharmaceuticals.

2023. №16. Р. 566–576.

«Аптека 9-1-1» та фонд «Охматдит — здорове дитинство» підписали меморандум про співпрацю

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2026 / квітень

•

У фарватері галузі

•

Компанія «Аптека 9-1-1» підписала меморандум про співпрацю з благодійним фондом «Охматдит — здорове дитинство». Партнерство спрямоване на реалізацію благодійних і соціально важливих проєктів у сфері охорони здоров’я, зокрема, на підтримку дитячих лікарень та покращення умов лікування дітей в Україні.

38

Документ передбачає розвиток довгострокового партнерства між сторонами та реалізацію спільних ініціатив, спрямованих на підтримку дитячої медицини. Йдеться, зокрема, про можливу участь у фінансуванні ремонтів і реконструкцій приміщень дитячих лікарень, закупівлю та передачу медичного обладнання, меблів, технічних засобів та іншого матеріально-технічного забезпечення. Окрім цього, сторони планують розвивати інші спільні благодійні проєкти, спрямовані на покращення умов перебування та лікування дітей у медичних закладах України.

«Допомога дітям — один із важливих напрямів соціальної діяльності нашої компанії. Ми вже багато років підтримуємо благодійні ініціативи, спрямовані на захист і розвиток дітей. Зокрема, співпрацюємо з БФ «Благомай», разом допомагаємо малечі, позбавленій батьківської опіки. Також у нас налагоджена взаємодія з Координаційним центром із розвитку сімейного виховання та догляду дітей. Сьогодні ми об’єднуємо зусилля з фондом «Охматдит — здорове дитинство», щоб разом реалізовувати нові ініціативи та допомагати ще більшій кількості наших дітей», — прокоментували в «Аптека 9-1-1».

Голова наглядової ради благодійного фонду «Охматдит — здорове дитинство» Соломія Вітвіцька наголосила, що така співпраця є важливим прикладом соціально відповідального партнерства між бізнесом і благодійниками. «Сьогодні особливо важливо, щоб бізнес підтримував соціальні ініціативи та допомагав системі охорони здоров’я. Попри постійні руйнування ворогом лікарень, пологових і не лише — ми об’єднуємося, щоб підтримати дитячі медичні заклади та забезпечити малюків необхідною допомогою. Партнерство з компанією «Аптека 9-1-1» — це приклад того, як спільними зусиллями можна робити важливі речі для майбутнього українських дітей», — зазначила Соломія Вітвіцька. У межах співпраці компанія вже долучилася до підтримки дитячої медицини, допомігши придбати необхідне обладнання для діагностики серцево-судинних захворювань для дитячої лікарні. Деталі цієї ініціативи будуть представлені згодом. Співпраця сторін передбачає подальшу реалізацію спільних благодійних ініціатив, спрямованих на підтримку українських дітей та розвиток дитячої медицини.

У фарватері галузі • 2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua

Але навіть при ідеально підібраній фармакотерапії класична еластична компресія довгий час мала слабке місце — спосіб кріплення. Металеві затискачі, шпильки та вузли часто призводили до здавлювання судин і дискомфорту. Рішенням стали технології, запозичені з авіабудування та біоніки, втілені у лінійці MedTextile PRO. Самофіксувальний (когезивний) бинт — це відповідь на запит щодо безпеки та зручності. Його концепція заснована на принципі «ефекту реп’яха»: мікроскопічні краплі полімеру на поверхні тканини чіпляються виключно одна за одну. Такий бинт не липне до шкіри або волосся і не потребує додаткових кріплень. В аптечному асортименті MedTextile PRO когезивний бинт представлений у двох оптимальних розмірах: 4 м х 6 см та 4 м х 8 см. Наразі лінійка пропонує два кольори — це суто декоративний аспект, який дозволяє пацієнту обрати між стриманим класичним або виразнішим варіантом, що не впливає на функціональність виробу. Цікаво, що подібні технології фіксації використовуються навіть в аерокосмічній галузі для запобігання атрофії м’язів у невагомості, а в земних умовах вони стали порятунком у Zoo-реабілітації. Для власників домашніх тварин самофіксувальний бинт — часто єдиний спосіб зробити перев’язку улюбленцю: бинт не «тягне» шерсть, а тварина не може легко зняти пов’язку зубами завдяки монолітності структури.

•

Традиційно основним завданням аптечного консультування є підбір ефективної лікарської терапії. Однак при травмах опорно-рухового апарату навіть найпотужніший сучасний анальгетик або протизапальний гель — це лише половина успіху. Для якісного відновлення тканин необхідний фізичний фактор — правильний розподіл навантаження та компресія. Саме тут медичний текстиль перестає бути просто «супутнім товаром» і стає інструментом комплексного лікування. Фармацевт, який на додачу до мазі рекомендує технологічний засіб фіксації, допомагає пацієнту скоротити терміни реабілітації та запобігти повторним ушкодженням. Статистика підтверджує: кількість побутових розтягнень та спортивних травм щороку зростає на 5–7 %, і за кожною такою ситуацією стоїть потреба у грамотному поєднанні медикаментів та еластичної компресії. Історія розвитку цього напряму не менш захоплива, ніж еволюція антибіотиків. Ще у XIX столітті хірург Йоганн Есмарх запропонував перший еластичний джгут, але фундаментом сучасної терапії стала диференціація бинтів за ступенями розтяжності. У професійному середовищі прийнято поділяти бинти на три ключові категорії, кожна з яких має своє фізіологічне завдання та доповнює певні групи ліків. Бинти низької розтяжності (подовження не більше 70 %) створюють високий «робочий тиск» при русі та низький у спокої; вони незамінні при лікуванні глибоких венозних патологій. Бинти середньої розтяж­ ності (до 140 %) — найбільш затребуваний сегмент для стабілізації суглобів при пошкодженні зв’язок. Бинти ж високої розтяжності (понад 140 %) забезпечують м’яку підтримку та профілактику гематом, що критично важливо у перші години після травми. Правильний вибір ступеня розтяжності дозволяє лікарським компонентам гелів та мазей працювати в умовах оптимального лімфодренажу, запобігаючи застою рідини в зоні запалення.

Журнал «Сучасна фармація»

сучасні стандарти реабілітації в аптечній практиці від MedTextile PRO

•

СИНЕРГІЯ ФАРМАКОТЕРАПІЇ ТА ФІКСАЦІЇ:

39

• У фарватері галузі 2026 / квітень

•

Якщо когезивний бинт — це еволюція фіксації, то кінезіо­ логічний тейп — це концептуальний прорив в управлінні болем. Тейп MedTextile PRO постачається в універсальному розмірі 5 м х 5 см, що робить його максимально варіативним інструментом. Професійна порада фармацевта тут вкрай важлива: від рулону можна відміряти та відрізати фрагмент будь-якої необхідної довжини, а за потреби — розділити його вздовж, створюючи вузькі смужки або специфічні форми для тейпування пальців чи інших зон. Важливою перевагою для пацієнта є тривалість використання: тейп може залишатися на тілі до 5 днів, при цьому він є водостійким, що дозволяє приймати душ без ризику відклеювання. Колірна гама тейпів, як і у випадку з бинтами, є лише питанням естетики.

«Ефект другої шкіри» та магія 140%

Чи знаєте ви, чому стандартний індекс розтяжності кінезіотейпа MedTextile PRO становить саме 140 %? Це не випадкова цифра. Саме такий показник еластичності має здоровий епідерміс людини. Завдяки цій ідентичності мозок не сприймає тейп як чужорідний об'єкт або жорстку фіксацію. Це дозволяє використовувати виріб навіть у терапії порушень сну: спеціальні техніки тейпування обличчя та діафрагми допомагають у комплексному лікуванні хропіння та легких форм апное (зупинки дихання уві сні), покращуючи прохідність дихальних шляхів без зайвого медикаментозного навантаження.

Космічні технології у вашій аптеці

• modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

40

ЦІКАВІ ФАКТИ:

Тейп працює через нейросенсорні механізми: він делікатно піднімає верхній шар дерми, створюючи додатковий простір над областю запалення. Це збільшує підшкірний простір на 10–15 %, що моментально знижує тиск на больові рецептори та прискорює лімфодренаж. Тейп стає ідеальним доповненням до курсу нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), забезпечуючи декомпресію тканин 24 години на добу. Наступним кроком у розвитку цього напряму стане «смарт-текстиль» — вироби з наносенсорами, що змінюють колір при зміні температури запаленої ділянки, що дозволить візуально контролювати процес загоєння. Експертна порада фармацевта часто стосується і неочевидних переваг: наприклад, тейпування коліна у літніх людей покращує пропріоцепцію (відчуття положення тіла у просторі), що на 15 % знижує ризик випадкових падінь. А для пацієнтів з артритом самофіксувальні бинти — це єдина можливість самостійно зробити перев’язку без залучення дрібної моторики рук, яка необхідна для шпильок або вузлів. Сучасна медицина йде від жорсткої іммобілізації в бік «функціонального спокою». Дослідження показують, що зв’язки відновлюються на 30 % швидше, якщо зберігається безпечна амплітуда руху, яку саме і забезпечують еластичні системи. Таким чином, інтеграція лінійки бинтів MedTextile PRO в щоденну аптечну практику — це не просто продаж супутнього товару, а спосіб зробити основне лікарське лікування ефективнішим. Розуміючи біомеханіку травми та можливості сучасних матеріалів, фармацевт переводить процес реабілітації на новий рівень, де медикаменти та текстиль працюють у єдиній зв’язці заради швидкого повернення пацієнта до активного життя.

Когезивні (самофіксувальні) бинти — це прямі «нащадки» розробок для аерокосмічної галузі. В умовах невагомості м’язи людини атрофуються надзвичайно швидко. Для підтримки м’язового тонусу космонавти використовують спеціальні костюми з інтегрованими еластичними елементами, що працюють за принципом когезії. Технологія «зчеплення без клею», яка реалізована в MedTextile PRO, дозволяє створювати постійний компресійний тиск, що імітує земну гравітацію для судин та м'язів. Те, що колись рятувало м’язи на орбіті, сьогодні допомагає вашим клієнтам швидко знімати набряки після побутових травм.

Біомеханічне «знеболювальне» без хімії Доказова медицина підтверджує: використання тейпа в перші години після травми діє аналогічно до місцевих анальгетиків, але з іншим механізмом. Завдяки мікроскопічному підніманню шкіри тейп збільшує інтерстиціальний простір (зону під шкірою) на 1,5–2 мм. Цього мікроскопічного розширення достатньо, щоб тиск на больові рецептори знизився на 25–30 %. Крім того, це активує лімфодренаж, швидкість якого зростає в зоні аплікації майже вдвічі. Це робить тейп MedTextile PRO незамінним партнером для НПЗЗ-гелів: гель знімає запалення хімічно, а тейп — механічно виводить продукти розпаду та зайву рідину.

ФАРМАКОГЕНЕТИКА:

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2026 / квітень

•

У фарватері галузі

•

коли ДНК визначає ефективність ліків

42

Упродовж десятиліть медицина розвивалася за принципом «універсальності»: однакові діагнози передбачали однакові підходи до лікування, а лікарські засоби призначалися у стандартних дозах, розрахованих на так званого «середнього пацієнта». Проте клінічна практика неодноразово демонструвала, що такий підхід має суттєві обмеження. Один і той самий препарат може бути високоефективним для однієї людини, абсолютно не діяти для іншої або викликати серйозні побічні реакції у третьої. Пояснення цих відмінностей дедалі частіше знаходять у генетичних особливостях організму, що стало підґрунтям для розвитку фармакогенетики – науки, яка вивчає вплив генетичних факторів на індивідуальну відповідь на лікарські засоби. Фармакогенетика базується на розумінні того, що кожна людина має унікальний генетичний код, який визначає не лише її фізіологічні особливості, а й здатність організму взаємодіяти з медикаментами. Після потрапляння лікарського засобу в організм він проходить складний шлях, що включає: всмоктування, розподіл у тканинах, біотрансформацію та виведення. Ключову роль у цих процесах відіграють білки — ферменти, транспортні системи та рецептори, синтез яких контролюється генами. Саме генетичні варіації можуть змінювати активність цих білків, а отже — впливати на швидкість і характер дії препарату. Одним із найважливіших аспектів фармакогенетики є вивчення ферментів печінки, які забезпечують метаболізм більшості лікарських засобів. У різних людей ці ферменти можуть функціонувати з різною інтенсивністю. Існують так звані «повільні» та «швидкі» метаболізатори. Поняття «повільного метаболізатора» означає наявність генетичних варіантів, які знижують активність ферментів, відповідальних за біотрансформацію лікарських засобів (переважно ферментів системи цитохрому P450). Однак поширеність таких варіантів суттєво відрізняється залежно від популяції, що має важливе клінічне значення. У європейських популяціях частка повільних метаболізаторів для окремих ферментів (наприклад, CYP2D6 або CYP2C19) зазвичай становить близько 5–10 %. Це означає, що приблизно кожен десятий пацієнт може мати знижений метаболізм певних лікарських засобів, що підвищує ризик їх накопичення та розвитку побічних ефектів навіть при стандартних дозах. Водночас у деяких інших популяціях ця частка може бути значно вищою. Наприклад, у частини азійських популяцій частота повільних метаболізаторів окремих ферментів може досягати 15–20 % і більше, що пов’язано з більшою поширеністю специфічних генетичних варіантів. Цікаво, що розпо-

діл метаболічних типів може відрізнятися не лише між континентами, але й усередині однієї країни або етнічної групи. Це зумовлено історичними, еволюційними та демографічними факторами, які впливають на поширення певних генетичних варіантів. Окрім «повільних метаболізаторів», у фармакогенетиці важливе місце займають так звані «швидкі метаболізатори» — особи, у яких активність ферментів, що метаболізують лікарські засоби, є підвищеною. Це зазвичай пов’язано з генетичними варіантами, які призводять до посиленої експресії ферментів або навіть до наявності кількох копій відповідного гена (наприклад, дуплікація гена). У європейських попу-

ЦЕ ЦІКАВО!!!

• Близько 99,9 % ДНК у всіх людей однакова, але саме 0,1 % відмінностей визначають індивідуальну відповідь на лікарські засоби • До 50–60 % лікарських препаратів метаболізуються ферментами, активність яких генетично варіює • 30–50 % пацієнтів не отримують очікуваного ефекту від стандартної фармакотерапії • До 15 % госпіталізацій пов’язані з побічними реакціями на лікарські засоби • Понад 200 генів вже відомі як такі, що впливають на відповідь на лікарські засоби

• У фарватері галузі • 2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

ляціях частка швидких або ультрашвидких метаболі- особливості метаболізму лікарських засобів ще до заторів зазвичай становить близько 1–10 %, залежно початку лікування. Таке тестування зазвичай здійсвід конкретного ферменту. Водночас у деяких регіонах нюється на основі аналізу ДНК, отриманої з крові світу частота ультрашвидких метаболізаторів може або слини, і дає змогу ідентифікувати варіанти генів, бути значно вищою. Зокрема, у популяціях Північ- що впливають на фармакокінетику та фармакодинаної Африки та Близького Сходу вона може досягати міку препаратів. Отримані результати можуть бути 10–20 % і більше. Це пояснюється високою поширені- використані для підбору оптимального лікарського стю генетичних варіантів, пов’язаних із підвищеною засобу, визначення його дози та прогнозування можактивністю ферментів. Клінічні ливих побічних ефектів. Таким наслідки такого фенотипу є принчином, фармакогенетика дозципово відмінними від повільноволяє перейти від емпіричного метаболізму. Якщо у повільних го підбору терапії до науково метаболізаторів препарати накообґрунтованого індивідуальпичуються, то у швидких – навпаного лікування. ки, надто швидко інактивуються і Фармакогенетика є виводяться з організму, що може невід’ємною складовою ширпризводити до: недостатнього терашої концепції персоналізовапевтичного ефекту, необхідності ної медицини, яка передбачає підвищення дози, «резистентності» адаптацію медичних втручань до стандартного лікування. Осодо індивідуальних особливосбливо важливим є це для препаратей кожного пацієнта. У межах тів, які мають вузьке терапевтичне цього підходу враховуються вікно або потребують точного дозуне лише генетичні фактори, вання. У таких випадках стандартале й вік, стать, спосіб життя, ні схеми лікування можуть бути наявність супутніх захворюнеефективними. вань та інші чинники. Однак Практичне значення фармакогесаме генетика забезпечує найнетики вже сьогодні є очевидним у Цікаво, що для деяких більш стабільну та об’єктивну багатьох галузях медицини. У пси- лікарських засобів ситуація може основу для прогнозування відхіатрії вона допомагає пояснити, бути зворотною: якщо препарат є повіді на лікування, оскільки чому антидепресанти або антипси- проліками (тобто потребує активації генетичний код залишається хотичні препарати в одних паці- в організмі), швидкі метаболізатори незмінним протягом життя. єнтів викликають бажаний ефект, можуть перетворювати його в Попри значний потенціал, а в інших — залишаються неефек- активну форму занадто швидко. впровадження фармакогенетитивними або спричиняють побіч- Це може призвести до підвищення ки у широку клінічну практині реакції. У кардіології генетичні концентрації активної речовини та ку супроводжується певними особливості враховуються при при- ризику побічних ефектів або навіть труднощами. До них належать: значенні антикоагулянтів, де навіть токсичності. обмежена доступність генетичнезначні відхилення у дозуванні них тестів, їх відносно висоможуть призвести до небезпечних наслідків, таких як ка вартість, а також недостатній рівень підготовки кровотечі або тромбози. Особливо важливу роль фар- медичних працівників у цій сфері. Крім того, важлимакогенетика відіграє в онкології, де вона дозволяє не во враховувати, що генетичні фактори не є єдиними лише обрати найбільш ефективну терапію, але й уник- детермінантами ефективності лікування. На резульнути надмірної токсичності, що часто супроводжує тат терапії впливають також екологічні умови, спосіб протипухлинне лікування. життя пацієнта, взаємодія між різними лікарськими З розвитком молекулярно-генетичних технологій засобами та загальний стан організму. Тому фармакостало можливим проведення фармакогенетичного генетика має розглядатися як важливий, але не єдитестування, яке дозволяє визначити індивідуальні ний інструмент оптимізації лікування.

Отже, фармакогенетика відкриває нові горизонти для медицини, змінюючи традиційні уявлення про лікування. Вона дозволяє враховувати унікальність кожної людини на рівні ДНК і робить можливим більш точне, безпечне та ефективне застосування лікарських засобів. За матеріалами: McDermott JH, Newman W. Introduction to pharmacogenetics. Drug Ther Bull. 2023 Nov;61(11):168-172.

43

c.45

Синдром «втомлених ніг»: місце Ескузан® краплі у терапії венозних порушень

c.52

Білок р53 – ключовий захисник геному людини

c.56

В Аптеках «АНЦ» можна використовувати державну допомогу на малюка до 1 року

c.57

Психічне здоров’я та соціальні мережі

c.62

Помилки геніїв: випадковостi, якi врятували мiльйони життiв

м о � р г і д н н Си омлених �вт Арсенал знань

Пацієнт може не мати варикозних вен, але вже мати венозну недостатність. Важкість і втома в ногах — це ранні симптоми, які з’являються до видимих змін і часто залишаються без уваги [3].

Вени в нормі та патології: патофізіологія ХВН Венозну систему нижніх кінцівок можна порівняти з ліфтом у багатоповерховій будівлі. Артеріальна кров легко «спускається вниз», але щоб повернутися назад до серця, венозна кров має рухатися проти сили тяжіння. Для цього організм використовує одразу кілька механізмів [4]:  венозні клапани — як «заслінки», що не дають крові текти назад;  м’язову помпу гомілки — скорочення м’язів «виштовхує» кров вгору;  тонус венозної стінки. У нормі ця система працює злагоджено. Але варто одному з елементів дати збій — і виникає венозний застій.

Ключовим механізмом розвитку ХВН є порушення роботи венозних клапанів [5]. У нормі вони забезпечують рух крові до серця, однак при їх дисфункції частина крові повертається назад — виникає венозний рефлюкс. Це призводить до підвищення тиску у венах нижніх кінцівок, розтягнення їх стінки та уповільнення кровотоку. У підсумку формується венозна гіпертензія — центральна ланка патогенезу ХВН. Підвищений венозний тиск впливає не лише на великі судини, а й на мікроциркуляцію [1]. Зростає проникність капілярів, рідина виходить у міжтканинний простір, формується набряк. Одночасно активуються запальні механізми, що додатково погіршують стан судинної стінки. На клітинному рівні ці процеси супроводжуються ендотеліальною дисфункцією, що сприяє підвищенню проникності судинної стінки та підтримує запальні зміни [5]. Клінічно це проявляється відчуттям важкості, «налитості» та втоми в ногах, які зазвичай посилюються наприкінці дня. Саме з такими скаргами пацієнти часто звертаються до аптеки. Важливо, що ці симптоми можуть з’являтися ще до видимих варикозних вен і часто залишаються недооціненими [1].

2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua

Це важливо!

•

Наприкінці дня багато пацієнтів описують свої відчуття однаково: «Ноги ніби налиті свинцем», «гудуть», «важко йти». Ці скарги настільки звичні, що часто сприймаються як природний наслідок втоми — особливо після тривалого стояння, сидячої роботи або фізичного навантаження. Проте за цим, на перший погляд, «невинним» симптомом нерідко приховується початок хронічної венозної недостатності (ХВН) — прогресуючого стану, який може роками залишатися недіагностованим [1]. Епідеміологічні дані свідчать, що симптоми ХВН, включно з відчуттям важкості у ногах, набряками та дискомфортом, спостерігаються у значної частки дорослого населення — за різними оцінками, до 25–40 % [2]. Саме з такими скаргами пацієнти найчастіше звертаються не до лікаря, а до фармацевта в аптеці. Таким чином, провізор часто стає першою точкою контакту в системі охорони здоров’я — він першим стикається з цими симптомами, допомагає їх інтерпретувати та зорієнтувати пацієнта щодо подальших дій. І в цей момент важливо розпізнати: чи це лише тимчасова втома, чи вже перші прояви венозної недостатності.

•

Карина Цеменко, канд. фарм наук, доцент ЗДМФУ

Журнал «Сучасна фармація»

A

•

місце ЕСКУЗАН® краплі у терапії венозних порушень

45

Це цікаво!

Геморой часто сприймається як окреме захворювання, однак його розвиток тісно пов’язаний із порушенням венозного відтоку [7]. Гемороїдальні сплетення — це частина венозної системи. При порушенні відтоку крові вони переповнюються, розширюються, що супроводжується підвищенням венозного тиску, набряком і запаленням. Клінічно це проявляється свербежем, дискомфортом, болем і періодичними загостреннями. Саме з такими скаргами пацієнти також часто звертаються до аптеки, особливо на ранніх етапах або при повторних епізодах. Фактори ризику багато в чому збігаються з такими при ХВН: малорухливий спосіб життя, тривале сидіння, закрепи, підвищений внутрішньочеревний тиск. Таким чином, геморой розглядають як стан, пов’язаний із порушенням венозного відтоку та венозним застоєм, що обґрунтовує доцільність застосування засобів із венотропною дією у складі комплексної терапії, особливо за наявності супутніх симптомів венозної дисфункції.

Ендотеліальна дисфункція — це порушення роботи внутрішнього шару судин, яке лежить в основі не лише хронічної венозної недостатності, але й багатьох інших захворювань. Зокрема, вона відіграє важливу роль у розвитку:  атеросклерозу;  артеріальної гіпертензії;  ішемічної хвороби серця;  цукрового діабету та його ускладнень [6].

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2026 / квітень

•

Арсенал знань

•

Геморой як прояв порушення венозного відтоку

46

ХВН: портрет відвідувача аптеки У щоденній практиці фармацевт рідко чує формулювання «хронічна венозна недостатність». Натомість пацієнти описують свої скарги значно простіше і побутовіше. Найчастіше це:  «до вечора ноги важкі»;  «ноги гудуть»;  «є відчуття втоми або налитості»;  «з’являються набряки після роботи»;  «цілий день на ногах або, навпаки, сидяча робота»;  «вени ще не дуже видно, але вже є дискомфорт».

Саме такі скарги у більшості випадків відповідають раннім проявам хронічної венозної недостатності, які пацієнти часто недооцінюють або не пов’язують із захворюванням. Для фармацевта важливо не лише вислухати ці скарги, а й правильно їх інтерпретувати. Відповідно, логіка роботи виглядає як «скарга → інтерпретація → рішення»: відчуття важкості та втоми — ознака венозного застою → доцільна рекомендація засобів із венотропною дією та корекція способу життя.

Важливо, що на цьому етапі зміни ще можуть бути функціональними, без виражених анатомічних порушень, проте вже супроводжуються венозним застоєм і підвищенням тиску у венозній системі. Саме на цьому етапі — появи перших симптомів без виражених змін вен — своєчасне втручання може запобігти подальшому прогресуванню захворювання. У цьому контексті фармацевт може відігравати ключову роль у ранньому розпізнаванні симптомів і допомагати пацієнту вчасно звернути увагу на проблему.

У кого зростає ризик розвитку ХВН Хронічна венозна недостатність є мультифакторним захворюванням, розвиток якого зумовлений поєднанням анатомічних, гормональних, поведінкових і професійних чинників. Важливо, що багато з них діють спільно, підсилюючи один одного. У фармацевтичній практиці ці фактори ризику часто поєднуються у одного пацієнта, що й визначає появу типових скарг — важкості, втоми та набряків у ногах. До основних факторів ризику належать [8]: Вік. Частота ХВН зростає з віком унаслідок поступового зниження еластичності венозної стінки та порушення функції клапанів. Жіноча стать і гормональні фактори. Вагітність, застосування гормональної терапії та коливання рівня естрогенів впливають на тонус венозної стінки. Спадкова схильність. Генетично зумовлені особливості сполучної тканини асоціюються з підвищеним ризиком варикозної хвороби. Надмірна маса тіла. Підвищений внутрішньочеревний тиск ускладнює венозний відтік і сприяє розвитку венозної гіпертензії.

Як зменшити вплив статичних навантажень: підходи до первинної профілактики Тривале перебування у статичних позах (сидячи або стоячи) є одним із ключових модифікованих факторів ризику розвитку хронічної венозної недостатності. Тому профілактичні заходи мають бути спрямовані, насамперед, на покращення венозного відтоку та активацію м’язової помпи.

Однією з найпростіших і водночас ефективних рекомендацій є регулярна зміна положення тіла протягом робочого дня. Бажано уникати безперервного сидіння або стояння понад 1 годину та робити короткі перерви з руховою активністю кожні 30–60 хвилин [1].

Важливу роль відіграє активація м’язової помпи гомілки. Регулярна ходьба, підйоми на носки та вправи для гомілковостопного суглоба сприяють покращенню венозного відтоку та зменшенню венозного застою. Показано, що регулярні фізичні вправи можуть покращувати функцію м’язової помпи навіть у пацієнтів із вже наявною ХВН [13]. Додатково рекомендують періодично піднімати ноги вище рівня серця під час відпочинку, що допомагає зменшити венозний тиск, а також контролювати масу тіла, оскільки надмірна вага підвищує навантаження на венозну систему [1]. У пацієнтів із підвищеним ризиком доцільним може бути використання компресійного трикотажу, який підтримує венозну стінку, покращує гемодинаміку та допомагає зменшувати симптоми венозної недостатності. Водночас у реальній практиці пацієнти часто не дотримуються цих рекомендацій або звертаються до аптеки вже тоді, коли симптоми починають турбувати регулярно. Саме тому ранні профілактичні заходи та своєчасні рекомендації мають важливе значення для уповільнення розвитку ХВН.

• modern-pharmacy.com.ua

Отже, значення має не лише положення тіла, а й тривалість безперервного статичного навантаження. Перебування у сидячому або вертикальному положенні протягом кількох годин поспіль сприяє формуванню венозної гіпертензії та появі перших симптомів хронічної венозної недостатності.

•

Під «тривалим» стоянням або сидінням зазвичай розуміють ≥4–6 годин на день без достатніх перерв для руху, що вже асоціюється з підвищенням венозного тиску та зниженням ефективності м’язової помпи гомілки [8].

Результати дослідження Elkholi та співавт. підтверджують зв’язок між тривалими статичними навантаженнями та розвитком венозної патології. Серед викладачів, які значну частину дня перебувають у статичних позах, поширеність варикозної хвороби становила близько 18,8 %. При цьому 41 % учасників проводили стоячи 4–6 годин на день, 23 % — понад 6 годин, а близько 19 % перебували у сидячому положенні ≥6 годин щоденно [12]. Важливо, що як тривале стояння, так і тривале сидіння виявилися статистично значущими факторами ризику розвитку венозної патології.

Журнал «Сучасна фармація»

Це важливо!

2026 / квітень

•

Професійні фактори Хронічна венозна недостатність має чітко визначені професійні тригери, і ключовим серед них є тривалість перебування у статичних позах.

До професій з підвищеним ризиком ХВН належать працівники, які тривалий час перебувають у положенні стоячи (продавці, касири, перукарі, фармацевти, медичні працівники, хірурги, стоматологи, вчителі), а також ті, чия робота пов’язана з тривалим сидінням (офісні працівники, водії, програмісти, оператори, диспетчери) [9, 10]. Саме ці категорії пацієнтів найчастіше звертаються до аптеки зі скаргами на втому, «гудіння» та важкість у ногах наприкінці дня. У проспективному 12-річному дослідженні встановлено, що робота, пов’язана з тривалим стоянням, супроводжується достовірно вищим ризиком розвитку варикозної хвороби, причому ризик зростає зі збільшенням тривалості статичного навантаження протягом робочого дня [11].

•

Систематичні огляди підтверджують, що саме поєднання цих факторів визначає ризик розвитку хронічних венозних захворювань [8].

Це цікаво!

Арсенал знань

Низька фізична активність. Недостатня робота м’язової помпи гомілки погіршує венозне повернення. Попередні тромбози глибоких вен. Посттромботичні зміни є однією з причин вторинної ХВН.

47

ХВН — це стан, який значно легше контролювати на ранніх етапах, ніж лікувати на пізніх. Незважаючи на ефективність немедикаментозних заходів, у значної частини пацієнтів симптоми ХВН зберігаються або прогресують. Це пов’язано з тим, що в основі захворювання лежать не лише функціональні, а й структурні зміни венозної стінки та мікроциркуляції, які не завжди можна скоригувати лише зміною способу життя. У таких випадках доцільним є застосування препаратів, що впливають на ключові ланки патогенезу: венозний тонус, проникність судинної стінки та мікроциркуляцію. Зокрема, венотоніки здатні зменшувати вираженість симптомів — важкості, набряків, болю та нічних судом — і покращувати якість життя пацієнтів [1]. Сучасні рекомендації також підкреслюють роль фармакотерапії як частини комплексного підходу до ведення пацієнтів із ХВН, особливо на ранніх стадіях, коли домінують симптоми без виражених анатомічних змін [14]. Фармацевту слід пам’ятати, що саме цей період є

оптимальним для раннього втручання та симптоматичної підтримки. Особливий інтерес у даному аспекті викликають препарати рослинного походження з доведеною венотропною дією, які поєднують вплив на тонус вен, проникність капілярів і запальні процеси. Таким препаратом є ЕСКУЗАН® краплі — лікарський засіб на основі екстракту кінського каштану, що виробляється німецькою компанією «Еспарма». Його застосування в клінічній практиці налічує понад 50 років, протягом яких препарат широко використовувався у світовій медицині. Накопичений досвід свідчить про його ефективність у зменшенні симптомів ХВН та добру переносимість, що підтверджено багаторічним застосуванням у різних категоріях пацієнтів, у тому числі в Україні. У щоденній практиці це означає, що при типових скаргах — важкості, набряках, втомі в ногах наприкінці дня — фармацевт може не лише рекомендувати загальні заходи, а й запропонувати конкретне рішення, яке впливає на патогенетичні механізми захворювання.

Механізм дії ЕСКУЗАН® краплі Терапевтичний ефект ЕСКУЗАН® краплі зумовлений поєднанням сухого екстракту насіння кінського каштану, що містить есцин, і тіаміну гідрохлориду. Есцин має комплексну дію на венозну систему [15]:

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2026 / квітень

•

Арсенал знань

•

Коли профілактики недостатньо: місце фармакотерапії при ХВН

підвищує тонус вен і зменшує венозний застій;

знижує проникність капілярів, що допомагає зменшувати набряки;

чинить протизапальну дію;

Такі ефекти пов’язані, зокрема, із захистом структур судинної стінки та зменшенням її пошкодження [15]. До складу ЕСКУЗАН® краплі також входить тіамін (вітамін B1), який бере участь у клітинному метаболізмі та підтримує функцію нервової системи, що може сприяти зменшенню відчуття втоми та дискомфорту в ногах [16]. Завдяки поєднанню цих механізмів ЕСКУЗАН® краплі впливають на ключові ланки розвитку хроніч-

покращує мікроциркуляцію.

ної венозної недостатності — венозний застій, підвищену проникність судин і запальні зміни. У клінічній практиці це проявляється зменшенням важкості, набряків і втоми в ногах — симптомів, з якими пацієнти часто звертаються до аптеки. Додатковою перевагою є крапельна форма, яка зручна для пацієнтів, дозволяє гнучко підбирати дозування та легко інтегрується у повсякденне застосування, що може підвищувати прихильність до лікування.

Клінічні дослідження: доказова база ефективності ЕСКУЗАН® краплі Для фармацевта важливо розуміти, що ефективність засобів на основі есцину, що є не лише практичним досвідом їх застосування, але й діючою речовиною ЕСКУЗАН® крапель, підтверджена клінічними

48

дослідженнями та систематичними оглядами. Вони показують, що застосування екстракту насіння кінського каштану сприяє зменшенню набряків і покращенню симптомів хронічної венозної недостатності.

Спосіб застосування та дози Рекомендована схема застосування передбачає прийом по 12–15 крапель 3 рази на добу перед їдою, запиваючи невеликою кількістю рідини. Тривалість курсу лікування зазвичай становить від 2 тижнів до 2–3 місяців залежно від вираженості симптомів та клінічної ситуації.

Слід враховувати, що препарат містить рослинний екстракт, у зв’язку з чим можливе утворення осаду; перед застосуванням флакон рекомендується збовтувати.

Алгоритм дій фармацевта при скаргах на важкість у ногах 1. Уточнення скарг. З’ясувати характер симптомів: коли з’являється важкість (переважно наприкінці дня), чи супроводжується вона набряками, відчуттям «налитості», болем або судомами. Важливо уточнити тривалість симптомів і фактори, що їх провокують (тривале стояння або сидіння, фізичне навантаження).

2. Оцінка можливих причин. Інтерпретувати симптоми з урахуванням факторів ризику: малорухливий спосіб життя, тривалі статичні навантаження, надмірна маса тіла, гормональні чинники. У більшості випадків така симптоматика відповідає раннім проявам хронічної венозної недостатності.

3. Виявлення тривожних ознак (червоні прапорці). Звернути увагу на симптоми, які потребують направлення до лікаря:  виражений або однобічний набряк;  різкий біль у нозі;

 почервоніння, локальне підвищення температури;  поява трофічних змін шкіри або виразок.

4. Фармацевтична рекомендація. За відсутності тривожних ознак доцільно рекомендувати венотропні засоби для зменшення симптомів і впливу на патогенетичні механізми. Особливо важливо, що така терапія є найбільш доцільною саме на ранніх етапах — при появі перших симптомів (важкість, втома, набряки), коли ще відсутні виражені структурні зміни вен. У таких випадках препарати на основі есцину (ЕСКУЗАН® краплі) сприяють підвищенню венозного тонусу, зменшенню проникності капілярів і вираженості набряків. Крапельна форма є зручною у застосуванні, дозволяє гнучко підбирати дозування та легко інтегрується у повсякденний режим пацієнта, що підвищує прихильність до лікування.

• Арсенал знань • 2026 / квітень •

ЕСКУЗАН® краплі застосовується при станах, що супроводжуються порушенням венозного відтоку та підвищеною проникністю судинної стінки. Основним показанням є хронічна венозна недостатність, яка може проявлятися набряками, судомами литкових м’язів, свербежем, болем і відчуттям важкості в ногах, а також варикозним розширенням вен. Препарат також застосовується при посттромботичному синдромі, трофічних змінах вен нижніх кінцівок (зокрема, виразках гомілки), геморої, а також для профілактики і лікування посттравматичних та післяопераційних набряків і гематом.

modern-pharmacy.com.ua

ЕСКУЗАН® краплі: рекомендації по застосуванню

•

ефективність була порівнянною з компресійною терапією, а побічні ефекти виникали рідко і зазвичай були легкими [18, 19]. Крім того, дані систематичних оглядів свідчать, що венотоніки можуть бути корисними і при геморої: вони сприяють зменшенню болю, кровоточивості та свербежу, а також прискорюють зменшення симптомів під час загострення [20]. Таким чином, ці дані мають безпосередню практичну цінність для фармацевта, оскільки дозволяють обґрунтовано рекомендувати препарати на основі есцину, зокрема, ЕСКУЗАН® краплі, пацієнтам із типовими скаргами, з якими вони звертаються до аптеки щодня.

Журнал «Сучасна фармація»

У мета-аналізі Siebert та співавт., який включав 13 рандомізованих клінічних досліджень (1051 пацієнт), встановлено, що застосування екстракту кінського каштану достовірно покращує клінічні прояви ХВН. Порівняно з плацебо, лікування супроводжувалося зменшенням об’єму нижніх кінцівок у середньому на 46,4 мл, а ймовірність зменшення болю була у 4,1 раза вищою. Також відзначалося покращення набряку та свербежу [17]. Подібні результати наведені у систематичному огляді Pittler і Ernst, де показано, що екстракт насіння кінського каштану сприяє зменшенню болю та об’єму ноги (у середньому на 32,1 мл) і загальному покращенню симптомів ХВН. У деяких дослідженнях його

49

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2026 / квітень

•

Арсенал знань

•

Висновки Відчуття важкості, втоми та набряків у ногах часто є першими проявами хронічної венозної недостатності, які можуть виникати задовго до появи видимих варикозних змін. Саме з такими скаргами пацієнти найчастіше звертаються до аптеки, сприймаючи їх як звичайну втому після робочого дня. Тому здатність фармацевта розпізнати ці ранні симптоми має важливе значення для своєчасної підтримки пацієнта та запобігання подальшому прогресуванню венозних порушень. На етапі появи перших симптомів особливо доцільним є застосування засобів із венотропною дією, які впливають на ключові ланки патогенезу ХВН. Препа-

СИТУАЦІЇ В АПТЕЦІ: коли варто рекомендувати ЕСКУЗАН® краплІ

Ситуація 1.

Ситуація 2.

Ситуація 3.

Пацієнт скаржиться на втому, відчуття «налитості» та важкість у ногах після робочого дня, особливо при тривалому стоянні або сидінні. Видимих варикозних змін немає.

Пацієнт відзначає появу набряків у ділянці щиколоток наприкінці дня, сліди від шкарпеток, відчуття напруження в ногах.

Пацієнт скаржиться на нічні судоми литкових м’язів, відчуття «гудіння», напруження або болю в ногах.

Рекомендація: ЕСКУЗАН® краплі — для зменшення проникності капілярів і набряків. Спосіб застосування: по 12–15 крапель 3 рази на добу перед їдою, запиваючи невеликою кількістю рідини. Курс — 3 місяці. Додатково рекомендувати підйом ніг під час відпочинку та, за потреби, використання компресійного трикотажу.

Рекомендація: ЕСКУЗАН® краплі — як частина симптоматичної терапії хронічної венозної недостатності. Спосіб застосування: по 12–15 крапель 3 рази на добу перед їдою, запиваючи невеликою кількістю рідини. Курс — 3 місяці. Додатково рекомендувати достатню фізичну активність та уникнення тривалого статичного навантаження.

Рекомендація: ЕСКУЗАН® краплі — як засіб, що підвищує тонус венозної стінки та зменшує прояви венозного застою. Спосіб застосування: по 12–15 крапель 3 рази на добу перед їдою, запиваючи невеликою кількістю рідини. Курс — 3 місяці. Додатково рекомендувати більше руху протягом дня та уникати тривалого перебування у статичному положенні.

Ситуація 4. Пацієнт звертається зі скаргами на часті епізоди загострення геморою та просить засіб для профілактики. Рекомендація: ЕСКУЗАН® краплі — як засіб, що впливає на венозний тонус і мікроциркуляцію, може застосовуватися у складі комплексної терапії та для зменшення частоти загострень. Спосіб застосування: по 12–15 крапель 3 рази на добу перед їдою, запиваючи невеликою кількістю рідини. Курс — 3 місяці. Додатково рекомендувати корекцію харчування (достатня кількість клітковини), уникнення закрепів та, за потреби, місцеві засоби при загостренні.

50

рати на основі есцину, зокрема, ЕСКУЗАН® краплі, сприяють підвищенню венозного тонусу, зменшенню проникності капілярів і покращенню мікроциркуляції, що допомагає зменшувати такі поширені скарги, як важкість, втома та набряки в ногах. Важливою практичною перевагою є крапельна форма препарату, яка забезпечує зручність застосування та дозволяє гнучко підбирати дозування. Простота використання та можливість легко інтегрувати препарат у повсякденний режим роблять ЕСКУЗАН® краплі зручним рішенням для фармацевтичної рекомендації пацієнтам, які звертаються зі скаргами на перші прояви венозної недостатності.

Список використаних літературних джерел 1. Eberhardt RT, Raffetto JD. Chronic venous insufficiency. Circulation. 2014;130(4):333-346. doi:10.1161/ CIRCULATIONAHA.113.006898.

2. Beebe-Dimmer JL, Pfeifer JR, Engle JS, Schottenfeld D. The epidemiology of chronic venous insufficiency and varicose veins. Ann Epidemiol. 2005;15(3):175–184.

3. Nicolaides AN. Investigation of chronic venous insufficiency: a consensus statement. Circulation. 2000;102(20):E126–E163.

4. Meissner MH. Lower extremity venous anatomy. Semin Intervent Radiol. 2005;22(3):147-156. doi:10.1055/s-2005-921948.

5. Raffetto JD, Mannello F. Pathophysiology of chronic venous disease. Int Angiol. 2014;33(3):212-221.

6. Gimbrone MA Jr, García-Cardeña G. Endothelial Cell Dysfunction and the Pathobiology of Atherosclerosis. Circ Res. 2016;118(4):620-636. doi:10.1161/CIRCRESAHA.115.306301 7. Loder PB, Kamm MA, Nicholls RJ, Phillips RK. Haemorrhoids: pathology, pathophysiology and aetiology. Br J Surg.

1994;81(7):946-954. doi:10.1002/bjs.1800810707 8. Robertson L, Evans C, Fowkes FG. Epidemiology of chronic venous disease. Phlebology. 2008;23(3):103–111.

9. Kai SHY, et al. Lower limb venous and arterial diseases and occupational risk factors: a systematic review. Int J Environ Res Public Health. 2021;18:xxxx.

10. Waters TR, et al. Evidence of health risks associated with prolonged standing at work: a review. Rehabil Nurs.

2014;39(2):81–88.

11. Tüchsen F, Hannerz H, Burr H, Krause N. Prolonged standing at work and hospitalization due to varicose veins: a 12-year prospective study of the Danish population. Occup Environ Med. 2005;62(12):847–850.

12. Elkholi SM, Mortada EM, Alotaibi D, Alrashdi R, Bin Subeh R, Aljudeie H, Aljabr R, Alwhaibi RM. Prevalence of varicose veins among teaching professionals and their impact on quality of life and job performance: a cross-sectional study. Healthcare (Basel). 2025;13(3):3041.

13. Padberg FT Jr, Johnston MV, Sisto SA. Structured exercise improves calf muscle pump function in chronic venous insufficiency: a randomized trial. J Vasc Surg. 2004;39(1):79–87.

14. O’Donnell TF Jr, Passman MA, Marston WA, et al. Management of chronic venous disease: clinical practice guidelines. J Vasc Surg Venous Lymphat Disord. 2014;2(4):S1–S41.

15. Sirtori CR. Aescin: pharmacology, pharmacokinetics and therapeutic profile. Pharmacol Res. 2001;44(3):183–193.

16. Whitfield KC, Bourassa MW, Adamolekun B, Bergeron G, Bettendorff L, Brown KH, Cox L, Fattal-Valevski A, Fischer PR, Frank EL, Hiffler L, Hlaing LM, Jefferds MED, Kapner H, Kounnavong S, Mousavi MP, Roth DE, Tsaloglou MN, Wieringa FT, Combs GF Jr. Thiamine deficiency disorders: diagnosis, prevalence, and a roadmap for global control programs. Ann N Y Acad Sci. 2018;1430(1):3–43.

17. Siebert U, Brach M, Sroczynski G, et al. Efficacy, routine effectiveness, and safety of horsechestnut seed extract in the treatment of chronic venous insufficiency. Angiology. 2002;53(3):305–315.

18. Pittler MH, Ernst E. Horse-chestnut seed extract for chronic venous insufficiency. Arch Dermatol. 1998;134(11):1356–1360.

19. Diehm C, Trampisch HJ, Lange S, Schmidt C. Comparison of leg compression stocking and oral horse-chestnut seed extract therapy in patients with chronic venous insufficiency. Lancet. 1996;347(8997):292–294.

20. Perera N, Liolitsa D, Iype S, et al. Phlebotonics for haemorrhoids. Cochrane Database Syst Rev. 2012;2012(8):CD004322.

Published 2012 Aug 15. doi:10.1002/14651858.CD004322.pub3

Ескузан краплі легкість ваших ніг

Рідка форма – швидка дія

Важкість та набряки в ногах? Сила каштана у краплях

Виробник: Фарма Вернігероде ГмбХ, Німеччина. Адреса: Дорнбергсвег 35, 38855 Вернігероде, Німеччина. Заявник: Еспарма ГмбХ. Місцезнаходження заявника. Білефельдер Штрассе 1, 39171 Зюльцеталь, Німеччина.

БІЛОК р53 –

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2026 / квітень

•

Арсенал знань

•

ключовий захисник геному людини

52

В останні роки, мабуть, жоден інший білок не досліджувався так інтенсивно, як p53. За понад чверть століття з моменту його відкриття цьому білку присвячено десятки тисяч наукових робіт, і їх кількість постійно зростає. Така увага зумовлена передусім ключовою роллю p53 у захисті організму від онкопатологій – одного з найсерйозніших викликів сучасної медицини.

A Марина Остапець, к. мед. н., доцент

Вивчення механізмів дії p53 відбувалося параОдним із ключових об’єктів дослідження став лельно з дослідженням фундаментальних процесів ДНК-вірус SV40, який легко викликав трансформацію клітинної біології: розпізнавання та передачі вну- клітин у культурі. Було встановлено, що для цього трішньоклітинних сигналів, репарації ДНК, регуля- процесу достатньо експресії одного вірусного білка – ції клітинного циклу й апоптозу, координації метабо- великого Т-антигену. У 1979 році з’явилися дані про те, лічних процесів і міжклітинної взаємодії. Вражає те, що цей білок у трансформованих клітинах міцно зв’ящо функції p53 виявилися пов’язаними практично з зується з клітинним білком із молекулярною масою кожним із цих процесів, формуючи складну та інте- приблизно 53 кДа. Спочатку його назвали клітинним гровану систему клітинного контролю. Т-антигеном, але згодом він отримав назву p53. Білок p53 формує складну регуляторну мережу, Подальші дослідження показали, що цей білок що координує ключові процеси життєдіяльності накопичується не лише у клітинах, трансформованих клітини. Він не лише отримує сигнали про зміни від вірусом, але й у пухлинних клітинах людини, а також нормальних параметрів у різних клітинних процесах, викликає появу специфічних антитіл у крові онколоа й запускає відповідні реакції, гічних пацієнтів. Це дозволиЦЕ ЦІКАВО!!! які забезпечують їх корекцію та ло розглядати p53 як маркер білок р53 був відкритий у 1979 році Арвизначають подальший життєпухлинних клітин. нольдом Левіном, Девідом Лейном, Вівий цикл клітини. У цьому сенсі Перші уявлення про його льямом Ордом як один із онкогенів, але роль p53 часто порівнюють із функцію були отримані в ексзгодом стало зрозуміло, що це супресор «диригентом оркестру»: він конпериментах, де антитіла до пухлин; тролює узгоджене виконання p53 вводили в культивовані понад 500 генів — це та кількість генів, клітини. У результаті спостееволюційно сформованих проекспресію яких може регулювати p53; грам функціонування клітин за рігалася затримка переходу 2-3 місяці — через такий короткий час у клітин у S-фазу клітиннорізних умов. мишей без гена p53 починають активно го циклу, що свідчило про розвиватися пухлини; Охоронець ДНК: участь p53 у регуляції клітинблизько 50 % усіх пухлин людини міс- ного поділу. Згодом було клоісторія білка р53 тять мутації гена TP53; У середині ХХ століття сфорновано кДНК p53, а пізніше Нобелівська премія з фізіології та ме- й сам ген, що відкрило нові мувалося уявлення про рак як дицини 2001 року присуджена Ліланду можливості для молекуляргенетичне захворювання, пов’яХартвеллу, Тіму Ханту та Полу Нерсу за но-генетичних досліджень. зане з порушенням генів, що відкриття ключових регуляторів клітинно- Спочатку вважалося, що контролюють клітинний поділ. го циклу. Ці регулятори працюють у тісній p53 може діяти як онкоген, Під час досліджень вірусного взаємодії з білком p53, який зупиняє цикл оскільки його експресія у канцерогенезу було введено у разі пошкодження ДНК. поняття онкогенів – генів-регуклітинах разом із онкогеном ляторів, зміна активності яких Ras сприяла їх трансформаможе призводити до пухлинної ції, а штучні мутації в гені p53 трансформації клітин. У 1970-х посилювали цей ефект. роках розвиток молекулярно-біПроте у 1989 році відологічних методів дав змогу булося важливе відкриття: детальніше досліджувати мехаз’ясувалося, що раніше дослінізми такої трансформації. джувані варіанти гена p53

ЦЕ ЦІКАВО!!!

У слонів, попри їхні солідні розміри й значну тривалість життя, онкологія спричиняє близько 5 % усіх смертей. Для порівняння, у людей цей показник сягає аж 25 відсотків. Чому слони мають цю перевагу? Як встановили вчені, висока опірність слонів до раку пов'язана з тим, що ці тварини мають аж 40 копій гена р53 (у людини наявні лише 2 копії). Білок, кодований геном р53, активується у випадку генетичної помилки під час ділення клітини. Водночас ген р53 дезактивується іншим білком, MDM2. Це може призвести до зниження рівня р53 саме тоді, коли той мав би спрацювати. Як з'ясували вчені, у слонів кожна зі 40 копій гена P53 відрізняється від інших – тож кожна взаємодіє з MDM2 по-різному. Білки, кодовані різними генами р53, набагато важче «вимкнути» шляхом описаного контакту з білком MDM2. Отже, механізм захисту клітин, контрольований геном р53, у слонів активніший і ефективніший, ніж у людей.

• Арсенал знань • 2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua •

тинам відновлювати генетичний матеріал і підтримувати стабільність геному. По-третє, p53 бере участь у контролі клітинного поділу. Він запобігає порушенням у роботі центросом і появі багатополюсних мітозів, що забезпечує правильний розподіл хромосом між дочірніми клітинами. Нарешті, під дією різних зовнішніх факторів або внутрішньоклітинного стресу p53 зазнає посттрансляційних модифікацій, у результаті чого він набуває так званої «стресової» форми, стає більш стабільним і активним та починає сильніше впливати на гени, що зупиняють клітинний цикл або запускають апоптоз – програмовану загибель клітини. Крім того, стабілізований p53 може переміщуватися до мітохондрій, підвищуючи проникність їхніх мембран і сприяючи вивільненню молекул, які запускають апоптоз, зокрема цитохрому С. Таким чином, клітини, в яких виникли небезпечні генетичні зміни, або припиняють поділ для відновлення ДНК, або самознищуються, що запобігає розвитку пухлин. В ембріональних стовбурових клітинах активований p53 також пригнічує ген NANOG, унаслідок чого клітини втрачають здатність до самопідтримання та подальшої диференціації. Коли активується білок p53, клітина може відреагувати двома способами: тимчасово зупинити поділ або запустити програмовану загибель клітини. Те, який саме механізм буде обраний, залежить від багатьох факторів. По-перше, це тип клітини. Наприклад, у фібробластах p53 зазвичай викликає зупинку клітинного циклу, тоді як у лімфоцитах частіше запускається апоптоз. По-друге, важливу роль відіграє стан інших сигнальних шляхів клітини. Якщо порушена робота білка pRb або надмірно активні регуляторні білки Myc чи E2F, клітина частіше переходить до апоптозу замість простої зупинки поділу. По-третє, значення має рівень активації p53: чим більше цього білка накопичується у клітині, тим вища ймовірність запуску апоптозу.

Журнал «Сучасна фармація»

містили точкові мутації. Саме ці «мутантні форми» й проявляли онкогенні властивості. Натомість нормальний p53, виділений із здорових клітин, пригнічував клітинний поділ і гальмував розвиток пухлин. Таким чином, було встановлено, що p53 є геном-супресором пухлин, а не онкогеном. Додатковим підтвердженням цієї ролі стали дослідження на генетично модифікованих мишах, у яких ген p53 був видалений. Спочатку такі тварини розвивалися нормально, однак уже у віці 2–3 місяців у них різко зростала схильність до злоякісних пухлин. До дев’яти місяців більшість таких мишей гинули від лімфом або інших онкологічних захворювань. Клітини, отримані від ембріонів цих мишей, характеризувалися високою хромосомною нестабільністю: у них швидко накопичувалися клітини з аномальною кількістю хромосом – анеуплоїдні та поліплоїдні. Саме така геномна нестабільність вважається одним із ключових механізмів розвитку пухлин. Білок p53 відіграє надзвичайно важливу захисну роль в організмі. Його нормальне функціонування значно зменшує ймовірність накопичення аномальних клітин із різними змінами геному, зокрема такими, що можуть сприяти пухлинній трансформації клітин або прогресуванню вже сформованих пухлинних клонів. Саме тому білок p53 часто називають «охоронцем геному». Захисна дія цього білка пов’язана з його здатністю регулювати активність чисельної кількості генів, продукти яких виконують важливі фізіологічні функції. По-перше, p53 стимулює синтез білків, що беруть участь у нейтралізації активних форм кисню. Завдяки цьому клітини краще захищені від оксидативного стресу, який може пошкоджувати ДНК та спричиняти мутації. По-друге, діючи як транскрипційний фактор і взаємодіючи з іншими білками, p53 активує системи репарації пошкодженої ДНК. Це допомагає клі-

53

• Арсенал знань • 2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

54

Ще одним фактором є різні ізоформи p53. Вони можуть по-різному впливати на гени, які відповідають за загибель клітини, тому деякі з них сильніше стимулюють апоптоз. Крім того, на рішення клітини впливають додаткові білки-кофактори, які допомагають p53 активувати гени, що запускають програмовану смерть клітини. Важливу роль відіграють і хімічні модифікації самого p53. Наприклад, певні зміни в його структурі можуть активувати ген p21, що веде до зупинки клітинного циклу. Якщо ж до цих змін додається інша модифікація, активується ген p53AIP1, і клітина переходить до апоптозу. Ймовірність таких змін зростає, коли пошкодження ДНК є більш серйозними.

Білок p53 та старіння Будучи центром контролю правильності виконання генетичних програм, p53 неминуче пов’язаний і з процесами старіння організму. Водночас старіння слід відрізняти від захворювань, які часто супроводжують літній вік. Досі остаточно не з’ясовано, чи є старіння безпосередньо запрограмованим біологічним процесом, чи воно прискорюється після того, як з віком послаблюється дія програм регенерації та репарації організму. Значні відмінності у тривалості життя між різними видами свідчать про існування генетичної зумовленості довголіття. Водночас навіть у межах одного виду тривалість життя може значно відрізнятися, і є переконливі докази спадковості схильності до довголіття. Тому спадковість можна розглядати як один із ключових факторів, що визначають тривалість життя. Другим важливим фактором є спосіб життя, адже численні дослідження показують його істотний вплив на тривалість життя. Існують також переконливі дані про роль окиснювальних процесів у старінні. Організм має потужні антиоксидантні системи, які захищають клітини від пошкоджень та забезпечують швидку репарацію. Проте з віком ефективність цих механізмів поступово знижується. Уявлення про роль p53 у старінні залишаються суперечливими. Генетичні експерименти на мишах дали неоднозначні результати. Наприклад, досліджувати старіння у мишей без гена p53 практично неможливо, оскільки такі тварини зазвичай не доживають навіть до одного року, помираючи від злоякісних лімфом.

Функції p53 не обмежуються лише контролем геному та знищенням небезпечних клітин. Цей білок також перешкоджає «безсмертю» клітин – здатності ділитися необмежену кількість разів. Він пригнічує ген, який кодує важливу частину ферменту теломерази, що відповідає за подовження теломер і безперервний поділ клітин. Крім того, p53 може гальмувати утворення нових кровоносних судин у пухлинах. Це важливо, адже пухлинні клітини потребують постійного постачання кисню та поживних речовин для росту. Ще одна функція p53 – регуляція клітинного метаболізму. Він пригнічує процес гліколізу, який часто посилюється у пухлинних клітинах і допомагає їм виживати навіть у умовах нестачі кисню. Саме тому втрата функції p53 значно підвищує ризик розвитку раку. Якщо ж у мишей активувати ген p53 лише частково, частота спонтанних пухлин зменшується, але при цьому спостерігається передчасне старіння. Водночас введення додаткової копії нормального гена p53 або зниження експресії гена Mdm2 забезпечує захист від раку без скорочення тривалості життя. У людей також існує генетичний поліморфізм гена p53 за 72-ю амінокислотою. Варіант Arg72 забезпечує кращий захист від раку, тоді як носії варіанта Pro72 мають дещо нижчу протиракову захисну здатність, але при цьому можуть характеризуватися більшою середньою тривалістю життя. Це свідчить про певний біологічний парадокс: посилений захист від раку може супроводжуватися прискоренням процесів старіння. Важливо враховувати, що різні рівні активності p53 мають різні наслідки. Помірний рівень p53 сприяє підтриманню балансу клітинних процесів, зменшує ризик мутацій і підвищує ефективність репарації ДНК. Це корисно як для профілактики раку, так і для уповільнення старіння. Вважається, що продовження життя при обмеженні калорійності харчування також частково пов’язане з активністю p53. За нормального рівня цього білка пригнічується сигнальний шлях IGF-mTOR, а дефіцит глюкози стимулює активацію p53 через фермент AMPK. Важливу роль може відігравати й аутофагія — процес «очищення» клітини від пошкоджених компонентів, у якому бере участь контрольований p53 ген DRAM. Під час аутофагії клітини фактично омолоджують свою цитоплазму: у лізосомах руйнуються пошкоджені білки, що

зом. Ці методи дають можливість не лише підтвердити наявність мутацій, але й визначити їх тип, що має важливе прогностичне значення, оскільки різні мутації можуть по-різному впливати на функцію білка. У деяких випадках застосовуються методи оцінки функціональної активності p53, які дозволяють визначити здатність білка виконувати свої регуляторні функції. Проте такі методи використовуються переважно в наукових дослідженнях. Додатковим напрямком є визначення p53 або антитіл до нього у сироватці крові за допомогою імуноферментного аналізу. Наявність антитіл до p53 може свідчити про імунну відповідь організму на пухлинні клітини, що експресують мутантний білок. Однак цей підхід має обмежену чутливість і специфічність, тому використовується як допоміжний. У клінічній практиці оцінка статусу p53 має значення не лише для діагностики, але й для прогнозу перебігу захворювання. Наявність мутацій TP53 часто асоціюється з більш агресивним перебігом пухлини, резистентністю до терапії та гіршим прогнозом. Крім того, визначення статусу p53 може бути важливим при виборі терапевтичної тактики, зокрема у контексті персоналізованої медицини.

• Арсенал знань • 2026 / квітень •

Лабораторна діагностика p53 базується на комплексному підході, який включає морфологічні, імуногістохімічні та молекулярно-генетичні методи. Найбільш доступним і широко застосовуваним методом є імуногістохімічне дослідження (ІГХ), що дозволяє визначити рівень експресії білка p53 безпосередньо у тканинних зразках (біопсійний або операційний матеріал). У нормальних клітинах p53 має дуже короткий період напівжиття і, зазвичай, не виявляється або визначається у мінімальній кількості. Натомість мутантні форми білка є стабільнішими, накопичуються в ядрі клітин і дають інтенсивну позитивну реакцію при ІГХ. Типовим є ядерне забарвлення пухлинних клітин. Водночас слід враховувати, що не всі мутації TP53 супроводжуються накопиченням білка, тому негативний результат ІГХ не виключає наявності генетичних змін. Для уточнення характеру порушень застосовуються молекулярно-генетичні методи. Найбільш інформативним є секвенування гена TP53 (зокрема, методом NGS – next-generation sequencing), яке дозволяє ідентифікувати точкові мутації, делеції або інсерції. Також використовується полімеразна ланцюгова реакція для ампліфікації окремих ділянок гена з подальшим аналі-

modern-pharmacy.com.ua

Лабораторна діагностика білка p53

•

значно сильніше. У цьому випадку він запускає апоптоз найбільш пошкоджених клітин. Такий процес супроводжується масовим утворенням кисневих радикалів, які впливають не лише на клітини, що гинуть, а й на навколишні тканини. Це може призводити до окиснення ДНК, накопичення мутацій, змін міжклітинного матриксу, розвитку фіброзу та інших тканинних патологій. Хронічні запалення підтримують постійний оксидативний стрес, що прискорює скорочення теломер і виснаження регенеративних можливостей тканин. У результаті може виникати так зване локальне старіння тканин, яке лежить в основі багатьох нейродегенеративних захворювань, а також сприяє розвитку емфіземи легень, патологій нирок та інших хвороб.

Журнал «Сучасна фармація»

накопичуються з віком (наприклад, ліпофусцин), а також видаляються дефектні мітохондрії, які виробляють надлишок кисневих радикалів. При помірній активності p53 його антиоксидантна функція додатково знижує ризик накопичення мутацій і захищає організм від передчасного виснаження ресурсів, оскільки високий рівень кисневих радикалів прискорює вкорочення теломер. Таким чином, за помірного способу життя активність гена p53 одночасно спрямована і проти розвитку раку, і проти передчасного старіння. Однак існує й інший сценарій. У відповідь на сильні стреси, інтоксикації, опромінення, інфекції, запалення, надлишок калорій або метаболічні порушення (наприклад, при цукровому діабеті) p53 активується

Білок p53 – це не просто одна з багатьох молекул у клітині, а справжній охоронець генетичної стабільності. Він уважно стежить за станом ДНК, вчасно зупиняє поділ пошкоджених клітин і, коли потрібно, запускає механізм їх знищення. Завдяки цьому p53 відіграє ключову роль у захисті організму від розвитку раку. Дослідження цього білка відкриває нові горизонти для медицини. Література:

1. Choi S., Chen M., Cryns V.L. et al. (2019) A nuclear phosphoinositide kinase complex regulates p53. Nature Cell Biology, Mar. 18. DOI: 10.1038/s41556-019-0297-2 2. Ananiev J. et al. (2007) P53 – the Guardian of genome. Acta Medica Bulgarica. 38(2): 72-82.

3. Paddock C. (2019) How destroying a tumor promoter could lead to new cancer treatments. Medical News Today, Mar. 19.

55

• В пульсі часу • 2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

56

В Аптеках «АНЦ» можна використовувати державну допомогу на малюка до 1 року Із січня 2026 року в Україні змінили підхід до соціальної підтримки родин із дітьми. Частина виплат стала більшою, а частина — гнучкішою у використанні. Для батьків це означає простішу і зрозумілішу можливість витрачати державну допомогу на справді потрібні речі, зокрема, й в аптеках. В аптеках «АНЦ», «Копійка» та «ШАР@» уже зараз можна використовувати державні виплати, пов’язані з народженням дитини та доглядом за нею. Йдеться про кошти, які надходять у межах оновленої програми підтримки сімей з дітьми. Після змін, що набрали чинності з 1 січня 2026 року, одноразова допомога при народженні дитини становить 50 000 грн. Такий розмір діє для всіх дітей, народжених після цієї дати, незалежно від того, перша це дитина, друга чи наступна. Окремо запроваджено щомісячну виплату на дитину до одного року — 7 000 грн. на місяць. Також передбачена допомога для родин із дітьми віком від одного до трьох років — орієнтовно 8 000 грн. щомісяця, а точний розмір визначає Кабінет Міністрів. Збільши-

лась і вартість «Пакунка малюка» – у 2026 році вона становить 8 451 грн. Ключова зміна в тому, що більшість цих виплат можна витрачати в аптеках без прив’язки до вузького переліку товарів. Тобто, батьки можуть самостійно обирати, що потрібно саме зараз: ліки, товари для догляду, засоби гігієни чи інші аптечні покупки. Це стосується всіх зазначених виплат, окрім програми «Пакунок малюка». Саме «Пакунок малюка» і надалі має окремі правила використання. Для цієї картки зберігаються обмеження щодо переліку товарів, на які можна витрачати кошти — це дитяче харчування, засоби

догляду за дітьми (пелюшки, підгузки, дитяча косметика), іграшки та одяг. Водночас інші державні виплати, пов’язані з народженням дитини, можна використовувати значно вільніше, у тому числі в усіх аптеках «АНЦ», «Копійка» та «ШАР@». У компанії звертають увагу, що в окремих випадках оплата може залежати від встановленого банком добового ліміту на картці. Тому перед покупкою варто додатково перевірити умови обслуговування у своєму банку. Фактично йдеться про зміну самої логіки державної підтримки. Якщо раніше частина допомоги була жорстко прив’язана до обмежених категорій товарів, то тепер у батьків стало більше свободи в ухваленні рішень. А це особливо важливо в перший рік життя дитини, коли потреби можуть швидко змінюватися і родині потрібна не формальна, а практична підтримка. Для аптечного ринку це також показовий сигнал: аптека дедалі більше стає місцем, де можна закрити широкий спектр щоденних потреб родини — від базових ліків до товарів для малюка.

Карина Толмачова, phD, доцент кафедри фармакології та фармакотерапії Національного фармацевтичного університету

Щодо популярних платформ, на початку 2024 року Facebook мав 13,85 мільйона користувачів, що становило приблизно 37 % від загальної чисельності населення, Messenger використовували 8,6 мільйона користувачів. Інстаграмом користувалися 12,4 мільйона осіб, а YouTube — 24,3 мільйона, що становить 64,9 % від загальної чисельності населення України. Тікток мав 16,47 мільйона користувачів віком від 18 років і старше. Шалена популярність соціальних мереж призвела до зростання інтересу дослідників та науковців щодо вивчення впливу соціальних медіа та програм на різні аспекти життя людей. Хоча соціальні медіа є відносно новим явищем, вчені вже почали досліджувати їх потен-

ційний зв’язок з психічним здоров’ям і мають перші результати. Психічне здоров’я визначається, як стан благополуччя, при наявності якого люди краще розуміють свої здібності, вирішують повсякденні життєві проблеми, добре працюють і роблять значний внесок у життя своїх спільнот. Зараз точаться дискусії щодо позитивного та негативного впливу соціальних мереж на психічне здоров’я. Соціальні мережі є вирішальним елементом захисту нашого психічного здоров’я. Як кількість, так і якість соціальних стосунків впливають на психічне та фізичне здоров’я. На думку вчених, теорія зміщеної поведінки може допомогти пояснити зв’язок між використан-

• modern-pharmacy.com.ua •

На сьогодні у світі кількість інтернет-користувачів складає понад 5,35 мільярдів осіб, що дорівнює 66,2 % від світового населення, а соціальними мережами наразі користується 5,04 мільярда осіб, або 63,3 % людей по всьому світу. В Україні кількість інтернет-користувачів на початку поточного року становила 29,64 мільйона осіб, що відповідало рівню проникнення Інтернету на рівні 79,2 %. Чисельність користувачів соціальних мереж в країні склала 24,30 мільйона, що становило 64,9 % від загальної чисельності населення. З цього числа 21,18 мільйона складали дорослі особи віком 18 років і старше, що становило 69,3 % від усього дорослого населення. Загалом, 82 % всіх інтернет-користувачів використовували принаймні одну соціальну мережу. За статевою ознакою, жінки складали 52,9 % користувачів соцмереж, у той час як чоловіки — 47,1 %.

Журнал «Сучасна фармація»

Люди за своєю природою є соціальними істотами, залежними від взаємодії з іншими, щоб відчувати себе повноцінними та щасливими. Соціальні зв’язки грають критичну роль у підтримці психічного здоров’я, сприяючи зниженню рівня стресу та тривоги. Однак відсутність цих зв’язків може мати серйозні наслідки для емоційного благополуччя та загального самопочуття. За останні 10 років швидка поява сайтів соціальних мереж, таких, як Facebook, Twitter, Instagram тощо призвела до значних змін у спілкуванні людей.

2026 / квітень

•

A

Арсенал знань •

ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я та соціальні мережі

57

тривоги та депресії. Тривога стає серйозною проблемою психічного здоров’я в сучасному світі та пов’язана із використанням соціальних мереж. Причиною формування розладів ментального здоров’я може бути ідеалізація життя інших людей і, як наслідок, почуття недостатності «красивого» життя у себе. Крім того, інші фактори, такі як рівень міжособистісної довіри та якість сімейного функціонування, також можуть впливати на симптоми депресії. У цілому, проведені дослідження демонструють складний зв’язок між використанням соціальних мереж та психічним здоров’ям, який потребує подальшого вивчення для розуміння його повного спектру.

ПОЗИТИВНІ СТОРОНИ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ Хоча віртуальна взаємодія в соціальних мережах не має таких психологічних переваг, як особистий контакт, все ж існує багато позитивних способів, якими вона може допомогти залишатися на зв’язку та підтримувати благополуччя людей. Соціальні мережі дозволяють:  Спілкуватися та бути в курсі подій із родиною та друзями по всьому світу.  Знайти нових друзів і спільноти.  Спілкуватися з іншими людьми, які поділяють подібні інтереси чи амбіції.  Допомагати у сприянні або підтримці важливих справ і підвищувати обізнаність щодо ключових питань.  Знаходити емоційну підтримку у важкі часи.  Знаходити шлях для творчості та самовираження.  Відкривати джерела цінної інформації та навчання.

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2026 / квітень

•

Арсенал знань •

ням соціальних медіа та психічним здоров’ям. Згідно з цією теорією, люди, які проводять більше часу в малорухливому житті, такому як перебування в соціальних мережах, можуть мати менше часу для особистої соціальної взаємодії. Особиста соціальна взаємодія відома своїми захисними властивостями щодо ментального здоров’я. З іншого боку, соціальні теорії вказують на те, як використання соціальних медіа може впливати на спосіб, яким люди бачать, підтримують і взаємодіють зі своєю соціальною мережею. Результати численних досліджень свідчать про те, що час, проведений у соціальних мережах, активність та залежність від них можуть стати факторами ризику для розвитку

НЕГАТИВНІ СТОРОНИ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ

LIFE HACK Важливо збалансувати час, який ми проводимо в соціальних мережах, з реальним спілкуванням та інтересами в реальному світі, щоб підтримувати наше ментальне здоров’я. ИМ ТР

58

АЙ

БА Л

АН

С

1. Почуття невпевненості із-за порівнянь. Переглядаючи ідеалізовані зображення та сценарії в соціальних мережах, ми можемо відчувати невпевненість у своєму вигляді чи житті. Це особливо важливо пам’ятати, оскільки люди часто показують лише найкращі моменти свого життя.

2. Страх втратити щось (FOMO) і залежність від соціальних мереж. Відчуття того, що ви пропускаєте щось важливе, може спровокувати тривогу та навіть залежність від соціальних мереж. Це може призвести до постійного перевіряння оновлень та відповідей на сповіщення, що може вплинути на психічне благополуччя.

3. Ізоляція. Дослідження показало, що активне використання Facebook, Snapchat і Instagram збільшує, а не зменшує відчуття самотності. А зменшення використання соціальних мереж може змусити почуватися менш самотніми та ізольованими та покращити загальне самопочуття.

4. Депресія і тривога. Занадто велике захоплення соціальними мережами може поглибити симптоми депресії та тривоги. Недостатність особистого контакту та спілкування може погіршити психічне здоров’я.

5. Кіберзалякування та самозаглибленість. Негативні коментарі в соціальних мережах можуть призвести до кіберзалякування та загострення самозаглибленості.

КРОК 1: СКОРОТІТЬ ЧАС ОНЛАЙН Дослідження університету Пенсільванії в 2018 році показало, що скорочення використання соціальних мереж до 30 хвилин на день призвело до значного зниження рівня тривоги, депресії, самотності, проблем зі сном і FOMO. Але вам не потрібно різко скорочувати використання соціальних мереж, щоб покращити своє психічне здоров’я. У тому ж дослідженні було зроблено висновок, що просто більш уважне використання соціальних мереж може позитивно вплинути на настрій і концентрацію уваги.

Незважаючи на те, що 30 хвилин на день може бути нереалістичною ціллю для багатьох із нас, не кажучи вже про повну «детоксикацію соціальних мереж», ми все одно можемо отримати користь від зменшення кількості часу, який ми проводимо в соціальних мережах. Для більшості з нас це означає скоротити кількість використання смартфонів.

Наступні поради можуть допомогти: Використовуйте програму, щоб відстежувати, скільки часу ви витрачаєте на соціальні мережі щодня. Потім визначте мету, наскільки ви хочете скоротити час їх використання. Вимикайте телефон у певний час доби, наприклад, коли ви за кермом, на зустрічі, у спортзалі, вечеряєте, проводите час із друзями офлайн або граєтесь із дітьми. Не беріть телефон із собою в туалет. Не носіть телефон або планшет у ліжко . Вимкніть пристрої та залиште їх в іншій кімнаті на ніч для заряджання. Вимкніть сповіщення соціальних мереж. Важко встояти перед постійним дзижчанням, звуковим сигналом і дзвоном телефону, який сповіщає про нові повідомлення. Вимкнення сповіщень може допомогти відновити контроль над своїм часом і зосередженістю. Лімітні перевірки. Якщо ви примусово перевіряєте свій телефон кожні кілька хвилин, відучитися можна шляхом обмеження його перевірки раз на 15 хвилин. Потім раз на 30 хвилин, потім раз на годину. Є програми, які можуть автоматично обмежувати доступ до телефону. Спробуйте видалити програми соціальних мереж зі свого телефону, щоб ви могли переглядати лише Facebook, Instagram тощо з планшета чи комп’ютера.

• 2026 / квітень •

ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я

modern-pharmacy.com.ua

ЧОТИРИ КРОКИ ЗМІНИ СПОСОБУ ВИКОРИСТАННЯ СОЦІАЛЬНИХ МЕДІА

•

Індикатори того, що соціальні мережі можуть негативно впливати на психічне здоров’я, включають:  Проведення більше часу в соціальних мережах, ніж з реальними друзями.  Невигідне порівняння себе з іншими в соціальних мережах.  Переживання кіберзалякування.  Відволікання від навчання чи роботи.  Не вистачає часу на саморефлексію.  Участь у ризикованій поведінці з метою отримання лайків.  Страждання від проблем зі сном.  Погіршення симптомів тривоги чи депресії.

Журнал «Сучасна фармація»

Усі люди різні, і немає конкретної кількості часу, проведеного в соціальних мережах, чи частоти перевірки оновлень, чи кількості публікацій, які вказують на те, що користування ними стає нездоровим. Скоріше, це пов’язано з тим, як час, проведений у соціальних мережах, впливає на настрій та інші аспекти життя, а також з мотивацією користуватися ними. Наприклад, користування соціальними мережами може бути проблематичним, якщо воно змушує нехтувати стосунками віч-на-віч, відволікає від роботи чи навчання або змушує відчувати заздрість, злість або депресію. Подібним чином, якщо мотивовано використовувати соціальні медіа лише тому, що нудно чи самотньо, або хочеться опублікувати щось, щоб викликати заздрість чи засмучення інших, можливо, настав час переглянути звички в соціальних мережах.

Арсенал знань •

ОЗНАКИ ТОГО, ЩО СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ВПЛИВАЮТЬ НА ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я

59

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2026 / квітень

•

Арсенал знань •

КРОК 2:

Часто ми використовуємо соціальні мережі автоматично або просто, щоб скоротити час. Проте, якщо ви зосередитись на своїй мотивації для входу, це допоможе вам не лише скоротити час, проведений у соціальних мережах, а й покращити ваш досвід та уникнути багатьох негативних аспектів. Наприклад, якщо ви заходите в соціальні медіа, щоб знайти конкретну інформацію, перевірити друга, який захворів, або поділитися новими фотографіями своїх дітей із родиною, ваш досвід, ймовірно, буде зовсім іншим, ніж якщо ви входите просто тому, що вам нудно, ви хочете побачити, скільки лайків ви отримали від попереднього допису. Коли наступного разу ви будете збиратися зайти в соціальні мережі, то зупиніться на мить та задайте собі питання: «Чому я це роблю?». Ваша мотивація може бути різноманітною: від бажання спілкуватися з друзями та отримати оновлення від них до потреби відпочити та розважитися. Важливою частиною цього процесу буде свідоме усвідомлення, чи відповідає мотивація вашим потребам та чи впливає це позитивно на ваш емоційний та психічний стан. Якщо виявиться, що ваша мотивація не сприяє благополуччю, ви зможете адаптувати свої дії або знайти здоровіші способи втілення своїх потреб.

Соціальні мережі можуть надати швидкий та зручний спосіб спілкування, проте найбільш здоровим та ефективним способом задоволення цієї потреби є зустрічі та інтеракції в реальному житті. А який Ви користувач соціальних мереж: активний чи пасивний? Пасивне прокручування дописів або анонімне стеження за взаємодією інших у соціальних мережах не створює жодного значущого відчуття зв’язку. Це може навіть посилити відчуття ізоляції. Проте активна участь забезпечить вам більше взаємодії з іншими. Чи викликають у вас соціальні мережі почуття неадекватності чи розчарування у вашому житті? Ви можете протистояти симптомам FOMO, зосередившись на тому, що у вас є, а не на тому, чого вам не вистачає. Складіть список усіх позитивних аспектів свого життя та перечитайте його, коли відчуєте, що втрачаєте щось краще. І пам’ятайте: нічиє життя не є таким ідеальним, як здається в соціальних мережах. Ми всі маємо справу з душевним болем, невпевненістю в собі та розчаруванням, навіть якщо вирішили не ділитися цим в Інтернеті.

ПРЯМО ЗАРАЗ ПОДУМАЙТЕ НА ЦИМ: Ви використовуєте соціальні мережі як заміну реального життя? Чи є більш здорова заміна вашому використанню соціальних мереж? Так, звичайно є. Наприклад, якщо ви самотні, то запросіть друга на каву. Відчуваєте депресію? Прогуляйтеся або відвідайте спортзал. Нудно? Займіться новим хобі.

КРОК 3:

ПРОВОДЬТЕ БІЛЬШЕ ЧАСУ З ДРУЗЯМИ ОФЛАЙН

Справжні особисті зв’язки і дружба мають неперевершений вплив на наше щастя і здоров’я. Соціальні медіа можуть бути корисним інструментом для збереження комунікації, але вони не можуть повністю замінити спілкування в реальному житті.

60

ПЕРЕНАПРАВТЕ СВОЮ УВАГУ

Ось декілька способів, які можуть допомогти створити значущі зв’язки поза соціальними мережами: 1. Запросіть людей на захоплюючі заходи або події. Приєднуйтесь до клубів, груп за інтересами або організуйте зустрічі з друзями для спільних заходів. Це дозволяє зустрічати нових людей, які мають спільні інтереси.

2. Волонтерство. Приєднання до волонтерських організацій або участь у благодійних заходах може бути чудовим способом не лише допомагати іншим, але й знайти людей зі схожими цінностями.

3. Участь у заняттях та курсах. Відвідування курсів, семінарів або занять з вивчення нових навичок може забезпечити можливість зустрічати нових людей та встановлювати з ними зв’язки.

Відчуття вдячності за важливі речі у житті може стати цілющим заспокоєнням від образи, ворожості та невдоволення, які час від часу можуть виникати через використання соціальних мереж. Замість того, щоб порівнювати себе з іншими або шукати підтвердження своєї вартості у віртуальному світі, важливо навчитися цінувати та відчувати вдячність за те, що вже маємо. Це може бути близькість з родиною та друзями, можливість розвиватися професійно чи особисто, або просто насолоджуватися моментом існування. Відчуття вдячності може надати нам певну перспективу, допомагаючи зосередитися на позитивних аспектах життя та зменшити вплив негативних емоцій, які викликають соціальні мережі. Воно може стати фундаментом для психічного здоров’я та благополуччя, що дозволяє нам краще справлятися з стресом і викликами повсякденного життя. Знайдіть час для роздумів та спробуйте вести щоденник подяки або скористатися додатком подяки. Можете навіть висловити свою вдячність у соціальних

мережах, хоча більше користі від приватних роздумів, які не підлягають контролю з боку інших. Крім того, важливо пам’ятати про всі чудові спогади та позитивні аспекти у своєму житті, а також про ті речі та людей, за якими ми б сумували, якби вони раптово зникли з нашого життя. Це допомагає нам цінувати та критично оцінювати те, що ми маємо, і надає нам певну перспективу в порівнянні з тим, що могло б бути. Подібно до вдячності, усвідомлення всього доброго у нашому житті може стати джерелом радості, щастя та задоволення. Цей підхід допомагає нам зосередитися на позитивних аспектах життя та зменшити вплив стресу, тривоги та невдоволення. Відстежування всього доброго також може надати нам сили та підтримки в тяжкі часи, нагадуючи нам про те, що ми можемо подолати будь-які перешкоди, коли пам’ятаємо про наші позитивні ресурси та ресурси у нашому житті.

Арсенал знань • • 2026 / квітень modern-pharmacy.com.ua

•

ВИСЛОВІТЬ ПОДЯКУ

•

КРОК 4:

можливості для неформального спілкування. Наприклад, у кав’ярні ви можете запропонувати певний час розмови зі сусідом за столиком, поділитися думкою про каву або щось забавне, що ви побачили в цьому місці. У громадському транспорті ви можете ввічливо запитати, чи можна поділити сидіння або поділитися газетою. Це може відкрити двері для короткої розмови або навіть цікавої дискусії. У продуктовому магазині ви можете поцікавитися, якщо у когось є смачний рецепт для продуктів, які ви обираєте, або порадити щось, що вам подобається в асортименті магазину. Навіть найпростіші жести ввічливості, такі як усмішка або привітання, можуть мати значний позитивний вплив на наше самопочуття та на самопочуття наших співрозмовників. Ці маленькі акти ввічливості можуть створити атмосферу доброзичливості та відкритості, що покращує загальний настрій. Більше того, ці прості жести можуть відкрити двері до цікавих розмов та навіть нових знайомств.

Журнал «Сучасна фармація»

4. Професійні заходи. Відвідуйте конференції, семінари та інші професійні заходи. Це не лише можливість для навчання, а й чудовий спосіб побудувати мережу контактів.

5. Спортивні або фітнес-заходи. Приєднуйтеся до спортивних команд або клубів, відвідуйте фітнес-класи. Спільні заняття спортом сприяють побудові дружби.

6. Збережіть контакт із старими друзями. Подорожуйте або регулярно відвідуйте своїх друзів та родичів, щоб підтримувати та зберігати стосунки.

7. Будьте відкриті для нових знайомств. Не соромтеся виходити за межі вашої зони комфорту та відкрити для себе нові можливості зустрічей з різними людьми. Підведення погляду від екрана та активне спілкування з людьми навколо — це чудовий спосіб розширити своє соціальне коло. У громадському транспорті, кав’ярнях чи продуктових магазинах є чудові

Підводячи підсумки, правильне та свідоме використання соціальних мереж може мати позитивний вплив на ментальне здоров’я. Важливо знаходити баланс між часом, проведеним вІнтернеті, та реальним життям, а також обирати позитивний та натхненний контент. Важливо також навчитися виявляти ознаки залежності та звертатися за допомогою у випадку необхідності.

Для збереження психічного здоров’я важливо бути свідомим споживачем соціальних медіа, знаходити баланс та зосереджуватися на позитивних аспектах взаємодії в мережі, а також навчатися розпізнавати та ефективно керувати негативними впливами.

61

• Арсенал знань • 2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

62

ВИПАДКОВОСТI, ЯКI ВРЯТУВАЛИ МIЛЬЙОНИ ЖИТТIВ

A Марина Остапець, к. мед. н., доцент

Медицина часто асоціюється з точністю, доказами та суворими протоколами. Проте історія науки показує: іноді саме помилки, випадковості або несподівані результати експериментів стають поштовхом до найважливіших відкриттів. Те, що спочатку виглядало як невдача або навіть небезпечний експеримент, згодом змінювало підхід до лікування і рятувало мільйони життів. Випадковість 1: «Пеніцилін – випадково забута чашка Петрі»

Випадковість 2:

Один із найвідоміших прикладів випадкового наукового відкриття пов’язаний із британським бактеріологом Александром Флемінгом. У 1928 році він працював у лабораторії St. Mary's Hospital Medical School (Лондон), де досліджував бактерії стафілокока – мікроорганізми, які часто спричиняють гнійні інфекції, сепсис та інші небезпечні захворювання. Перед тим як вирушити у відпустку, Флемінг залишив у лабораторії кілька чашок Петрі з культурами бактерій. Коли він повернувся, то почав переглядати результати експериментів. Більшість чашок виглядали звичайно, однак одна з них була забруднена пліснявим грибком. На перший погляд це означало, що експеримент зіпсовано і матеріал потрібно просто утилізувати. Проте уважний дослідник помітив незвичайну деталь. Навколо колонії плісняви утворилася чиста зона, у якій бактерії стафілокока зовсім не росли. Виглядало так, ніби грибок виділяв якусь речовину, що пригнічує ріст бактерій. Зацікавившись цим явищем, Флемінг почав проводити додаткові дослідження. Він визначив, що пліснява належить до роду Penicillium. Саме цей грибок виробляв особливу антибактеріальну речовину, яку вчений назвав пеніцилін. Спочатку відкриття не одразу отримало широке застосування, оскільки очищення та масове виробництво пеніциліну було складним технологічним завданням. Лише у 1940-х роках інші вчені змогли розробити методи промислового отримання препарату, що дозволило використовувати його для лікування людей. Поява пеніциліну стала справжньою революцією в медицині. До ери антибіотиків навіть невеликі поранення, післяопераційні інфекції, пневмонія або сепсис часто призводили до смерті. Завдяки антибіотикам лікарі отримали ефективний засіб боротьби з бактеріальними інфекціями, що значно знизило смертність у всьому світі. За це відкриття у 1945 році Александр Флемінг разом із колегами отримали Нобелівську премію з фізіології та медицини.

«Рентгенівські промені: помилка, яка дозволила «побачити кістки»

У 1895 році німецький фізик Вільгельм Конрад Рентген проводив експерименти з катодними променями у своїй лабораторії в університеті міста Вюрцбург. У той час багато вчених досліджували властивості електричних розрядів у вакуумних трубках, намагаючись зрозуміти природу невидимих променів, що виникали під час таких експериментів. Під час одного з дослідів Рентген використовував спеціальну вакуумну трубку, через яку пропускав електричний струм. Щоб уникнути стороннього світ-

Випадковість 3:

Арсенал знань • 2026 / квітень •

ла, він накрив установку темним картоном. Проте раптом учений помітив щось несподіване – флуоресцентний екран, який лежав на столі неподалік, почав світитися слабким зеленуватим світлом. Це було дивно, адже між трубкою та екраном знаходилася непрозора перешкода, яка мала повністю блокувати світлові промені. Зацікавившись цим явищем, Рентген почав проводити нові експерименти. Він вимикав і знову вмикав струм, змінював відстань між приладами, використовував різні матеріали як перешкоди. Вчений швидко переконався, що йдеться про невідоме раніше випромінювання, яке здатне проходити крізь багато речовин, включаючи папір, дерево та навіть частково через метал. Оскільки природа цих променів була невідомою, Рентген назвав їх «Х-променями» (від латинської літери X, що означає невідоме). Найбільш вражаючим відкриттям стало те, що нове випромінювання може проходити крізь м’які тканини людського тіла, але при цьому затримується більш щільними структурами, зокрема кістками. Під час одного з експериментів Рентген попросив свою дружину покласти руку перед фотопластинкою. Після експозиції на знімку стало чітко видно кістки її руки та металеву обручку на пальці – це була перша в історії рентгенограма людини. Відкриття рентгенівського випромінювання стало справжньою революцією у медицині. Воно дозволило вперше «зазирнути» всередину людського тіла без хірургічного втручання. У 1901 році Рентген отримав першу в історії Нобелівську премію з фізики за своє відкриття.

modern-pharmacy.com.ua

ONE DOSE

•

VACCINE

Журнал «Сучасна фармація»

Наприкінці XVIII століття натуральна віспа була однією з найнебезпечніших інфекційних хвороб у світі. Епідемії регулярно охоплювали цілі країни, забираючи життя мільйонів людей. Ті, кому вдавалося вижити, часто залишалися із тяжкими наслідками: рубцями на шкірі, ураженням очей і навіть сліпотою. Англійський лікар Едвард Дженнер звернув увагу на цікаве спостереження, яке було відоме серед сільських жителів. Доярки, які працювали з коровами та іноді заражалися коров’ячою віспою — відносно легкою формою інфекції, — майже ніколи не хворіли на смертельно небезпечну натуральну віспу. Це спостереження зацікавило лікаря і змусило його задуматися: можливо, легка інфекція здатна захистити організм від важчої. У 1796 році Дженнер вирішив перевірити цю гіпотезу. Він узяв матеріал із пухирця на руці доярки, яка хворіла на коров’ячу віспу, і ввів його восьмирічному хлопчику — Джеймсу Фіппсу. Хлопчик переніс лише легке нездужання. Через деякий час лікар провів ще один експеримент: він спробував заразити дитину натуральною віспою. На диво, хлопчик не захворів. Цей експеримент довів, що організм може сформувати імунітет після контакту з ослабленим або подібним збудником. Саме так з’явилася перша у світі вакцина. Пізніше цей принцип став основою розвитку імунології та профілактичної медицини.

•

«Вакцина проти віспи – експеримент, який виглядав безумством»

63

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2026 / квітень

•

Арсенал знань

•

Випадковість 4:

64

«Варфарин — отрута для щурів, що стала ліками»

На початку 1920-х років фермери на півночі Канади та в північних штатах США почали помічати дивне й тривожне явище. Їхня худоба — переважно корови — почала хворіти на незрозуміле захворювання, яке супроводжувалося сильними і неконтрольованими кровотечами. Тварини могли загинути навіть після незначної травми або ветеринарної процедури. Кров практично не згорталася, що призводило до масивних крововтрат. Фермери звернулися до вчених, і дослідженням цієї загадкової проблеми зайнялися фахівці Університету Вісконсину. Один із фермерів навіть привіз до лабораторії кров від хворої корови, щоб показати, що вона довго не згортається. Це стало початком детального наукового розслідування. У ході досліджень вчені встановили, що причиною хвороби була зіпсована солодка конюшина, якою годували корів. Під час неправильного зберігання сіна в рослині відбувалися хімічні перетворення, у результаті яких утворилася речовина дикумарол. Саме вона порушувала механізми згортання крові, блокуючи синтез вітамін-К-залежних

Випадковість 5: «Кардіостимулятор — випадкова помилка в електроніці» У 1950-х роках американський інженер Вілсон Грейтбатч працював над створенням електронного пристрою, який мав записувати електричну активність серця. Його метою було вдосконалити апаратуру для вивчення серцевого ритму, адже на той час кардіологія лише починала активно використовувати електронні методи дослідження. Під час складання електронної схеми сталася, на перший погляд, звичайна технічна помилка: інженер випадково встановив резистор іншого номіналу, ніж було передбачено в проєкті. Коли він увімкнув пристрій, той почав працювати зовсім не так, як планувалося. Замість безперервного запису сигналів апарат почав генерувати короткі регулярні електричні імпульси. Спочатку це виглядало як несправність, але Грейтбатч звернув увагу на цікаву особливість: частота цих імпульсів була дуже схожою на природний ритм серцевих скорочень людини. Дослідник зрозумів, що випадкова зміна в електронній схемі фактично створила пристрій, здатний імітувати сигнали, які природно виробляє серце для підтримання його

факторів коагуляції. Це відкриття зацікавило науковців, і вони почали шукати можливість використати цей механізм у медицині. На основі дикумаролу вчені синтезували нову речовину — варфарин. Спочатку її застосовували зовсім не в медицині, а як ефективну отруту для гризунів, адже вона викликала внутрішні кровотечі у щурів і мишей. Проте згодом дослідники зрозуміли, що у дуже малих і контрольованих дозах цей механізм може бути корисним для людей. Було встановлено, що препарат здатний зменшувати згортання крові і тим самим запобігати утворенню тромбів у судинах. У середині XX століття варфарин почали використовувати у клінічній практиці як антикоагулянтний препарат. Він став одним із найважливіших засобів для профілактики та лікування тромбозів, тромбоемболій, а також для запобігання інсульту та серцево-судинних ускладнень. ритму. Це спостереження наштовхнуло його на революційну ідею: якщо такий електричний сигнал можна відтворити штучно, то, ймовірно, його можна використовувати для стимуляції серця у людей із порушеннями серцевого ритму, зокрема при брадикардії або блокадах провідної системи серця. Надалі Грейтбатч почав працювати над створенням компактного пристрою, який можна було б імплантувати в організм людини. У співпраці з кардіологами та хірургами він удосконалив конструкцію апарата, зменшив його розміри та розробив джерело живлення, здатне працювати

тривалий час. Уже наприкінці 1950-х років з’явилися перші імплантовані кардіостимулятори, які могли підтримувати нормальний ритм серця. Сьогодні кардіостимулятори є одними з найважливіших медичних пристроїв. Вони застосовуються для лікування різних порушень серцевого ритму і допомагають мільйонам людей у всьому світі вести повноцінне життя. Сучасні моделі здатні працювати багато років, автоматично адаптувати частоту імпульсів до фізичної активності пацієнта і навіть передавати дані лікарям дистанційно.

Арсенал знань • 2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua

невелику дозу речовини, щоб зрозуміти її дію. Під час цього експерименту він пережив інтенсивні психічні ефекти: яскраві кольорові образи, зміни сприйняття навколишнього світу та сильні емоційні переживання. Цей день увійшов в історію науки як «Bicycle Day», оскільки після прийому речовини вчений повертався додому на велосипеді і саме тоді відчув найсильніші ефекти препарату. Відкриття психоактивних властивостей LSD привернуло значну увагу науковців. У 1950–1960-х роках LSD застосовували в експериментальних дослідженнях для моделювання психотичних станів, а також як допоміжний засіб у психотерапії. Це дало змогу вченим отримати нові знання про функціонування нейромедіаторних систем мозку, зокрема серотонінових рецепторів. Хоча пізніше використання LSD у медицині було суттєво обмежене через його потужні психоактивні ефекти та ризики зловживання, саме це відкриття стало важливим кроком у розвитку сучасної науки про мозок. Воно стимулювало інтенсивні дослідження взаємодії хімічних речовин із нервовою системою та сприяло формуванню нових підходів до вивчення свідомості. Випадковий контакт із малодослідженою речовиною призвів до відкриття одного з найвідоміших психоактивних сполук у світі та дав потужний поштовх розвитку досліджень у галузі нейрофармакології й нейронаук.

•

У 1943 році швейцарський хімік Альберт Гофман працював у фармацевтичній компанії Sandoz Laboratories у місті Базель. Його наукові дослідження були спрямовані на вивчення похідних речовин, отриманих із грибка ріжків (Claviceps purpurea), який паразитує на злакових культурах. Вчені сподівалися знайти нові лікарські засоби, які могли б впливати на кровообіг, дихання або діяльність центральної нервової системи. Ще у 1938 році Гофман синтезував нову сполуку — LSD-25 (діетиламід лізергінової кислоти). Під час первинних досліджень ця речовина не продемонструвала значного медичного потенціалу, тому її майже не досліджували протягом кількох років. Однак у 1943 році Гофман вирішив знову повернутися до цієї сполуки, оскільки інтуїтивно відчував, що вона може мати цікаві властивості. Під час одного з експериментів сталася несподівана подія. Невелика кількість речовини випадково потрапила на шкіру під час роботи в лабораторії. Через деякий час учений почав відчувати дивні симптоми: запаморочення, підвищену чутливість до звуків і світла, а також зміну емоційного стану. Незабаром ці відчуття посилилися і перетворилися на яскраві галюцинації та спотворене сприйняття часу й простору. Здивований такими ефектами, Гофман вирішив провести контрольований експеримент на собі. Через кілька днів він свідомо прийняв

•

«LSD та нейрофармакологія»

Журнал «Сучасна фармація»

Випадковість 6:

В

ід відкриття пеніциліну, що започаткувало еру антибіотиків, до створення кардіостимулятора через технічну помилку, від спостереження Едварда Дженнера, яке стало основою вакцинації, до появи варфарину – кожна з цих історій показує, що справжній прорив часто починається з уважності дослідника. Адже важливо не лише уникати помилок, а й уміти побачити в них нову можливість. Медичні помилки, які стали відкриттями, нагадують нам: наука – це живий процес пошуку. Іноді саме крок убік від запланованого шляху відкриває дорогу до найбільших досягнень. Тому можна сказати, що деякі помилки не руйнують науку – вони створюють її майбутнє. За матеріалами: Lee KS. Happy Accidents: Serendipity in Modern Medical Breakthroughs.

65

У У СВІТІ СВІТІ МЕДИЦИНИ МЕДИЦИНИ

c.67

Алергія та астма. Сучасні виклики та рішення

c.72

Наукова спадщина Іллі Ілліча Мечникова

c.78

«Справжня надія» на лікування раку – випробування персональної мРНКвакцини проти меланоми

Summum bonum medicīnae sanĭtas

Найвище благо медицини – здоров’я

АЛЕРГІЯ ТА АСТМА

У світі медицини

СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ТА РІШЕННЯ A Давидова Тетяна Володимирівна,

Але не маловажливим фактором є і те, що змінився внутрішній світ сучасної людини. Імунна відповідь нашого організму на зовнішні та внутрішні фактори суттєво відрізняється від відповіді наших пред-

2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua •

ків. Крім відомих усім зовнішніх алергенів з’явилося поняття того, що у значній частині випадків алергічні реакції розвиваються на внутрішні подразники, які постійно присутні всередині нас. Наприклад, такий поширений серед сучасних дітей аденоїдит часто пов’язаний з атиповою реакцією імунітету на мікробіом і віром носоглотки. Тобто постійно проживаючі бактерії та віруси на слизовій оболонці носа та горла можуть не викликати гострого запального процесу, але призводити до виникнення алергії на ці мікроорганізми у дітей, а також у дорослих, якщо їхня імунна система схильна працювати в режимі подразнення та захисту. Те саме може стосуватися і мікрофлори кишечника та проявлятися у вигляді кропив’янки або інших видів висипу. Потрібно пам’ятати, що алергія («allos» — інший, «ergon» — реакція) — це, перш за все, порушення імунної відповіді. Порушення, яке виявляється у формі неадекватної реакції, надмірної дратівливості на звичайні для нас фактори навколишнього середовища. Чому імунітет сучасної людини починає дратуватися і захищатися від, начебто, природних об’єктів? Чому для одних людей ці речовини є алергенами, а для інших ні? Що робить організм більш агресивно напруженим в імунологічному плані? Відповівши на ці питання, медична наука зможе знайти остаточне вирішення цієї проблеми. Про сучасне розуміння та прогресивні напрями ми поговоримо трохи нижче. А зараз згадаємо про те, що ж таке алерген, які існують найпоширеніші види алергенів та форми алергічних проявів. Поліноз, алергічний риніт і кон’юктивіт, атопічний дер-

Журнал «Сучасна фармація»

Алергію називають «чумою III тисячоліття», хворобою цивілізації. Ця хвороба — одна з найпоширеніших на Землі. За статистикою, вже сьогодні від неї страждає кожен п’ятий житель нашої планети: кожен шостий американець, кожен четвертий німець і від 5 до 40 % жителів нашої країни. Міжнародна статистика говорить про те, що за останні два десятиліття захворюваність на алергію зросла в 3–4 рази, до того ж захворювання часто протікає у важкій та незвичайній формі. Саме у зв’язку з такою поширеністю та важливістю проблеми у 2005 році Всесвітньою організацією охорони здоров’я було засновано Всесвітній день боротьби проти астми та алергії, який покликаний привернути увагу провідних фахівців медичної галузі, а також представників громадськості та організацій, пов’язаних з екологією та контролем за забрудненнями, до цієї патології. Ймовірно однією з причин такого значного зростання чисельності людей, які страждають на різні прояви алергії, є певні зміни у зовнішньому середовищі:  збільшення контакту людей із хімічними речовинами, як на виробництві, так і в побуті;  забруднення навколишнього середовища;  зростання споживання різних лікарських засобів.

•

канд. мед. наук, лікар імунолог, науковий співробітник лабораторії та клінічного відділу молекулярної імунофармакології ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І. І. Мечникова Національної медичної академії наук України»

67

У світі медицини • 2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua Журнал «Сучасна фармація»

•

матит, токсична еритема, ексудативно-катаральний ву певних продуктів та у зв’язку з відмінністю харчодіатез, бронхіальна астма, нейродерміт, кропив’янка, вих звичок, «офіційний » список алергенів може різнабряк Квінке — це далеко не повний список алергіч- нитися. Наприклад, Канада визнає всі вісім алергенів, них захворювань, який містить понад 40 нозологій. прийнятих у США, втім до цього списку додає насіння Причиною, що викликає алергічні захворювання, кунжуту та гірчицю. Європейський Союз, крім переє алергени (від грец. аllergenum — породжує алер- лічених речовин, вказує всі зернові продукти, що місгію). Алергенами є білки, найчастіше чужорідні. тять глютен, а також селеру та люпин. Алергени можуть бути присутніми як у Важливим алергеном є урушіол, смоїжі, так і в навколишньому середовищі. ла, що виробляється отруйним плюХарчова алергія Найпоширеніші це пил, який містить щем та отруйним дубом, зіткнення з зустрічається пилових кліщів та залишки їхньої якою викликає шкірний висип. Ці не так часто, як життєдіяльності; пилок рослин; рослини широко розповсюджені непереносимість харчових епідерміс та шерсть тварин, кору Північній Півкулі. Виникаюпродуктів, проте деякі ми для тварин і риб та інші. чий внаслідок цього контактний продукти, такі як арахіс Харчова алергія зустрічається дерматит змінює клітини шкіри (бобові), горіхи, морепродукти не так часто, як непереносимість так, що імунна система більше не та молюски є причиною харчових продуктів, проте деякі розпізнає її, як частину тіла. Тому серйозної алергії у продукти, такі як арахіс (бобові), деякі рослини, що містять цю речобагатьох людей. горіхи, морепродукти та молюски є вину та вироби з дерева, такі як папір, причиною серйозної алергії у багатьох картон, МДФ та інші, можуть викликати людей. Управління по контролю якості харсимптоми алергії, які проявляються від легчових продуктів та лікарських засобів США офіційкого до тяжкого ступеня тяжкості, після дотику до но визнало вісім харчових продуктів небезпечними них або при вдиханні їх тирси. для виникнення алергічних реакцій та їх наявність у Алергічна реакція може бути викликана будьтоварі потребує обов’язкового маркування. Ці речо- якою формою прямого контакту з алергеном, чи це вини викликають алергічні реакції у значної частини вживання їжі або напоїв, до яких чутлива людина; чутливого населення. До них відносяться арахіс, лісо- чи вдихання пилку, аромату або частинок епідермісу ві горіхи, яйця, молоко, молюски, риба, пшениця та домашніх тварин або навіть легкий дотик частини вироби з неї, соя та її похідні, а також сульфіти (часто тіла до рослин, що викликають алергію. зустрічаються в ароматизаторах та барвниках харчоТак само частими причинами серйозної алергії вих продуктів). є комахи: оса, вогненна мурашка та бджоли. А серед У різних країнах, зважаючи на відмінності в гене- медичних об’єктів та ліків найпоширенішими алергетичних профілях їхніх громадян і різного рівня впли- нами є пеніцилін та латекс.

ЗАЛЕЖНО ВІД ПОХОДЖЕННЯ АЛЕРГЕНИ МОЖНА ПОДІЛИТИ НА КІЛЬКА ГРУП:  побутові — домашній та побутовий пил, крейда та її водний розчин, продукти переробки нафти;  епідермальні — шерсть, пух, перо, епідерміс, екскременти, слина домашніх тварин (кішок, собак, морських свинок, хом’яків, птахів, кроликів, коней, овець тощо), епідерміс людини;  інсектні — синантропні мікрокліщі, таргани, жалі і кровососні комахи, павукоподібні;  харчові — потенційно кожен харчовий продукт може бути алергеном (як правило, високий ступінь аллергізуючої активності

у коров’ячого молока, риби та морепродуктів, яєчного білка, курячого м’яса, полуниці, малини, цитрусових, шоколаду, горіхів);  пилкові — пилок різних рослин, частіше злакових, бур’янів, дерев;  лікарські — алергенами можуть бути будь-які лікарські препарати, включаючи і протиалергічні засоби;  грибкові — основний компонент домашнього пилу, частіше йдеться про плісняві та дріжджові грибки;  гельмінтні — антигени аскарид, гостриків, волосоголовець та інших гельмінтів.

Крім того, алергенами в переносному значенні, тобто здатними провокувати прояви подібні до алергії, можуть бути деякі фактори:

68

термічні — вітер, сонце, мороз, незначний холод та усілякі його прояви;

морально-біологічні — нервовий зрив, переживання, страх, хвилювання.

Алерген Імуноглобулін Клітина крові

Симптоми Тучні клітини

Астма відома людям з давніх давен — описи характерних для цього захворювання нападів ядухи були зроблені понад три тисячі років тому. Назва хвороби була запропонована ще Гіппократом і походить від грецького слова asthma, що означає «задуха». Стародавні греки ставилися до бронхіальної астми з повагою, вважаючи її за священну хворобу, що посилається богами. Грецький лікар Аретей, який жив у ІІ–ІІІ столітті до н. е., вперше зробив спробу розрізнити дві форми астми: утруднене дихання, що виникає у хворого під

 прийом медикаментів, вплив хімічних речовин та вживання алергенних продуктів харчування під час вагітності;  стреси та несприятливі фактори навколишнього середовища.

час невеликого фізичного навантаження, і спастичне утруднення дихання, викликане холодним або вологим повітрям. Він також зазначив, що жінки частіше хворіють на бронхіальну астму, а чоловіки частіше вмирають від неї, діти ж мають найкращі перспективи для одужання. У другому столітті нашої ери Гален описав бронхіальну астму як спастичний стан дихальної системи. Він правильно припустив, що бронхіальна астма пов’язана з непрохідністю дихальних шляхів при якій необхідне розрідження слизу, утвореного у бронхах.

• modern-pharmacy.com.ua

ОСНОВНИМИ ФАКТОРАМИ РИЗИКУ РОЗВИТКУ АЛЕРГІЇ ТА АСТМИ Є:  куріння (активне та пасивне), особливо в дитячому віці та під час вагітності;  неконтрольований прийом гормональних контрацептивів та антибіотиків;  переважання в харчуванні продуктів із синтетичними добавками;

•

Бронхіальна астма — безжальна хвороба, що змушує людину дихати в чверть дихання, говорити в чверть голосу, думати в чверть думки і тільки задихатися на повну силу без чвертей. К. Паустовський

2026 / квітень

•

Гістамін

У світі медицини

Механізм аллергії

Журнал «Сучасна фармація»

Надзвичайно серйозна форма алергічної реакції називається анафілаксією. Однією з форм екстреної терапії є введення стерильного адреналіну, який пригнічує надмірну реакцію організму на алерген та дозволяє зупинити розвиток захворювання, врятувати людині життя та транспортувати її до медичного закладу для подальшого спостереження та лікування. За прогнозами фахівців Інституту імунології половина населення розвинених країн до 2024 року страждатиме на ту чи іншу форму алергії. Одним із найбільш серйозних та поширених захворювань на ґрунті алергії є бронхіальна астма. За даними епідеміологічних досліджень у світі близько 300 млн осіб хворіють на бронхіальну астму, в Україні — це кожна 12-а людина. Особливу тривогу викликає той факт, що захворюваність на астму зростає у всьому світі. Наприклад, у США за останнє десятиліття захворюваність збільшилася на 60 %, і відповідно зросла смертність від цієї хвороби. Така сама тенденція простежується в нашій країні. Значно зросла поширеність цієї недуги у дітей, причому все частіше зустрічається тяжкий перебіг хвороби. Спеціалісти впевнені, захворюваність зростатиме, тому що більшість факторів, що викликають алергічні реакції, пов’язані з нашим способом життя, роботою та побутом.

Бронхіальна астма — це хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, в протіканні якого грають роль багато клітин і клітинних елементів. Хронічне запалення викликає супутнюю гіперактивність дихальних шляхів, яка призводить до повторюваних епізодів свистячих хрипів, задишки, відчуття стиснення в грудях та кашлю, особливо вночі або рано вранці. Зазвичай ці епізоди пов’язані з розповсюдженою бронхіальною обструкцією, яка може змінювати свою інтенсивність, часто виникаючи спонтанно або реагуючи на лікування.

69

У світі медицини • 2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

70

Бронхіальна астма є поліетиологічним захворюванням, у розвитку якого відіграють роль як внутрішні фактори ризику, що зумовлюють схильність людини до її розвитку, так і зовнішні фактори, що викликають розвиток хвороби у схильних до цього людей або призводять до загострення захворювання або тривалого збереження симптомів. Фоном, на якому розвивається бронхіальна астма, є алергізація. А факторами, що запускають процес, так званими тригерами, можуть бути різні речі. Тригери — це пускові фактори, які викликають загострення бронхіальної астми шляхом стимуляції запалення або провокування гострого бронхоспазму або того й іншого. Вони включають тривалий вплив причинних

факторів (алергени або професійні агенти), до яких вже сенсибілізовано дихальні шляхи пацієнта із цим захворюванням. До тригерів відносять також:  вплив фізичних навантажень, холодного повітря, дратівливих газів (іритантів), аерополлютантів;  зміна погоди;  надмірні емоційні навантаження;  респіраторні інфекції (вірусні та бактеріальні);  хвороби верхніх дихальних шляхів (риніти, синусити, поліпоз носа);  гастро-езофагальний рефлюкс;  гормональні зміни пов’язані з менструацією та вагітністю;  лікарські засоби.

У містах головним забруднюючим фактором служать автомобілі — із сумарної кількості полютантів забруднювачів, вони відповідальні за викид приблизно 75 % чадного газу, 50 % оксиду азоту та 35 % дрібних частинок (сажа та ін.). Величезний внесок у забруднення атмосфери додає і промисловість, особливо енергетичні, хімічні та металургійні підприємства. Фізичне навантаження та гіпервентиляція у поєднанні з холодним або сухим повітрям викликають обструкцію при бронхіальній астмі. Сухе повітря, охолоджуючи та підсушуючи дихальні шляхи, призводить до вивільнення з клітин запалення і резидентних клітин бронхів таких медіаторів, як гістамін або лейкотрієни, які стимулюють скорочення гладкої мускулатури. Ці «провокатори» не підвищують реактивності бронхів на інші стимулюючі фактори, і мають короткочасну дію. Більшість загострень зумовлені респіраторною вірусною інфекцією (риновірус, респіраторно-синтиціальний вірус, вірус парагрипу, грипу, аденовірус). Віруси ушкоджують епітелій дихальних шляхів, пригнічують бар’єрні властивості бронхіальної стінки та створюють умови для розвитку запального процесу. Порушення контролю з боку вегетативної нервової системи можуть сприяти бронхіальній гіперреактивності та супроводжуватися дисфункцією вегетативного контролю зі збільшенням холінергічної та дисфункцією адренергічної активності. У хворих із цим захворюванням внаслідок алергічного запалення виникає бронхіальна обструкція внаслідок гострого бронхоспазму, набряку дихальних шляхів стінки бронха, виділення секрету в просвіт та обтурації слизом. Дослідники з Нідерландів вивчали фактори ризику, з якими пов’язані часті загострення тяжкої бронхіальної астми. Виявилося, що існує п’ять достовірних факторів ризику:  синдром сонного апное (хропіння та пов’язані з ним обструктивні розлади);  тяжкий поліпоз носа;

 гастро-езофагальний рефлюкс;  рецидивні респіраторні інфекції;  психічні розлади. Більшість цих факторів підвищують ризик загострень у 3–7 разів, а порушення у психоемоційній сфері — майже в 11 разів. Часті загострення астми нерідко пов’язані з певними станами, які досить легко виявити та які піддаються лікуванню.

У світі медицини •

механізм активується, коли велика кількість токсинів та недостатньо окислених продуктів метаболізму накопичуються в організмі, що може призвести до запалювальних процесів та порушень у роботі тканин. Це провокуватиме алергічні реакції. Не всі ми можемо змінити своє життя. Наприклад, жителю мегаполісу не просто кинути все та поїхати до села. Хоча й села зараз не завжди можуть бути прикладом екологічності.

Чистий простір Організуйте ваш побут з максимальною простотою, з погляду легкості збирання, видалення пилу та інших забруднень — це дозволить уникнути дратівливого впливу елементів домашнього пилу. Проста їжа Це дуже важливий елемент, оскільки все, що не перетравлюється, може перетворитися на токсини, а також це ґрунт для розвитку несприятливих мікроорганізмів і паразитів. Більше зелених овочів, менше важкої тваринної білкової та жирної їжі. Більше фруктів і менше рафінованих цукрів та борошна. Здоровий кишечник і добре працююча печінка Це важливий елемент профілактики алергій.

•

Чиста вода — чистий організм Пийте більше води! Чистої води без консервантів, ароматизаторів, підсолоджувачів — це дозволить «промивати» і «очищати» ваш організм не допускаючи навантаження токсинами. Чиста їжа Використовуйте свіжі продукти, максимально натуральні, наскільки це можливо в кожному конкретному випадку. Не рекомендуються продукти тривалого зберігання з великою кількістю консервантів та стабілізаторів. Чистий одяг Натуральні тканини та високоякісні безфосфатні пральні порошки та миючі засоби — це убезпечить вас від хімічних подразників.

Журнал «Сучасна фармація»

Однак є деякі принципи раціонального оздоровлення, які допоможуть знизити ризик виникнення алергій і які кожен з нас може застосувати у своєму житті:

modern-pharmacy.com.ua

•

Проблема алергії є еволюційною. Еволюції нашого способу життя та свідомості. Тому легкого рішення, на жаль, не може бути. Головний висновок, який можна зробити про причину виникнення епідемії алергії — це наслідок накопиченої інтоксикації в організмі. Коли наше тіло зашлаковано, імунна відповідь не може бути збалансована, тому і виникають алергії, гіперергії, або зниження відповідних сил імунітету. Захисний

2026 / квітень

Що ж є першопричиною такої поширеності алергій та бронхіальної астми у сучасному світі? На думку фахівців, це наслідки змін у житті людей пов’язаних із сучасною цивілізацією. Того середовища та ритму життя, в якому ми знаходимося. Сучасна людина живе у створеному нею неприродному середовищі, яке наповнилося токсичними продуктами її ж життєдіяльності та промислового виробництва. Однак імунологічні процеси, покликані розмежувати «своїх» і «чужих» та захищати від агресивних атак «загарбників», вже не можуть зрозуміти, що ж є корисним, а що шкідливим, оскільки сама людина оточує себе токсичними речовинами в такій кількості, що імунітет згодом починає вважати практично все чужорідними ворожими агентами.

Якщо все ж таки у вас вже виявляються будь-які ознаки алергії обов’язково зверніться до гарного фахівця алерголога або імунолога, який зуміє не тільки визначити алерген, але знайде шлях до усунення причин імунного дисбалансу.

71

• У світі медицини • 2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

72

A

Кучма І.Ю., к.м.н. провідний науковий співробітник ДУ « Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України»

Наш великий співвітчизник, Нобелевський лауреат, Ілля Ілліч Мечников — всесвітньо відомий біолог, бактеріолог, імунолог, фізіолог і патолог, засновник еволюційної ембріології, фагоцитарної теорії імунітету, геронтології та вчення про пробіотики. Він залишив величезну наукову спадщину і його видатні відкриття, теорії та гіпотези і зараз актуальні та залишаються керівництвом до дії для вчених нашого часу. І. І. Мечников був геніальним вченим, що прожив повне мінливості життя, пережив роки нерозуміння та недовіри до своїх видатних відкриттів та здобутків у науці. Однак він мужньо вистояв, зумів домогтися визнання своїх ідей і зайняв почесне місце у плеяді великих учених планети. Фундаментальні дослідження, проведені І.І. Мечниковим у різних галузях біології та медицини, багато в чому випередили свій час, його наукові ідеї є методологічною основою розвитку сучасної світової медицини.

І. Мечников народився 15 травня 1845 р. у маєтку Панасівка села Іванівка (нині село Мечникове, Куп’янського району Харківської області) у родині колишнього гвардійського офіцера Іллі Івановича Мечникова та його дружини Емілії Львівни — дочки відомого публіциста та перекладача німецьких філософів Л.М. Неваховича. Крім Іллі, в сім’ї росли 3 старших сини та 1 дочка. Ілля був розумним, здібним, допитливим хлопчиком і з раннього дитинства виявляв великий інтерес до природи: вивчав рослини, комах, риб, жаб, складав гербарії, читав багато книг з природознавства та зоології [1]. Коли йому виповнилося 6 років, сім’я переїхала до м. Харкова. Вихованням та навчанням дітей займалася ерудована та добре освічена мати. Любов до науки в Іллі виявилася дуже рано і мати всіляко сприяла тому, щоб Ілля згодом вибрав кар’єру вченого. У віці 11 років Ілля поступив до 2 класу Хар-

ківської гімназії. У 4 класі він почав вивчати природничі науки — геологію, ботаніку та зоологію, а у 5 класі включився у роботу наукового гуртка та познайомився з книгою німецького біолога та палеонтолога Г. Бронна, присвячену класифікації тваринного світу — питання систематики тварин та походження багатоклітинних організмів цікавили Іллю з дитинства. Потрібно відзначити, що у 14-річному віці хлопчик досконало вивчив німецьку мову, а потім — і французьку, на яких пізніше писав багато своїх творів. Починаючи з 6-го класу Ілля відвідує лекції з анатомії та фізіології у Харківському університеті, займається мікроскопуванням і бере приватні уроки з гістології у професора І. П. Щелкова, знайомиться з вченням Р. Вірхова про «Целюлярну патологію». У 17 років Ілля закінчує гімназію із золотою медаллю і вступає на природниче відділення фізико-математичного факультету Харківського університету.

І. Мечников один з засновників еволюційної ембріології — науки, яка вивчає розвиток зародка (ембріогенез) для розуміння еволюційних зв’язків різних організмів. Вона обґрунтовує єдність походження видів через вивчення схожість ранніх етапів розвитку та подібності стадій розвитку у різних груп тварин, що свідчить про їхнє загальне походження. Взагалі усі тварини розвиваються з однієї клітини — гамети. Ембріологічні дослідження важливі для вирішення питань філогенезу та систематики видів. Сьогодні еволюційна ембріологія активно використовує методи молекулярної біології та фокусується на генетичній регуляції і молекулярних механізмах еволюції видів.

• У світі медицини • 2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

Навчаючись на 1 курсі, він вклюрем, виявилися роздільностатевичається до наукових досліджень. ми. Також І. Мечников робить важУ 18 років Ілля написав рецензію ливе відкриття, яке в подальшому з важливими зауваженнями, яка посприяє в розробці фагоцитарної вражала глибиною думки, на ревотеорії — виявляє у планарій фенолюційну для того часу книгу Ч. мен внутрішньоклітинного травленДарвіна «Походження видів шляня, яке було відоме раніше тільки у хом природного відбору». Причини найпростіших (амеб, інфузорій) [3]. незліченої різноманітності видів У 1865 р. І. Мечников передуже цікавили Іллю і вчення Дарвіїхав для продовження досліджень на (хоча Ілля і відносився до нього у Неаполь, де познайомився з критично) мало великий вплив на О. Ковалевським — майбутнім формування його еволюційно-матевідомим еволюціоністом. На березі ріалістичних поглядів. І. Мечникову було лише Неаполітанської затоки вони разом На 2 курсі він залишає універпочали вивчати ембріональний 19 років, коли він ситет, переходить на становище розвиток морських безхребетних — за 2 роки (замість 4) вільного слухача і блискуче складає черв’яків, губок, молюсків, морських закінчив університет. екстерном усі іспити «з відзнакою». зірок, голотурій та морських їжаків. І. Мечникову було лише 19 років, Ілля Ілліч, досліджуючи головоноколи він за 2 роки (замість 4) закінчив університет. У гого молюска виду Sepiola, вперше встановив у безхрезв’язку з цими успіхами у 1864 р. Міністерство освіти бетних, як і у хребетних, наявність у ембріональному (за сприйнянням М.І. Пірогова) виділяє таланови- розвитку 3 зародкових листків, з яких формуються тому юнаку стипендію та направляє на стажування системи органів. Цим відкриттям було отримано доказ із зоології до Німеччини [2]. Ілля вирушає на острів єдності розвитку хребетних та безхребетних тварин Гельголанд, який привернув увагу молодого вченого і ці нові дані лягли в основу магістерської дисертавеликою кількістю морських тварин у прибережних ції І. Мечникова: «Історія ембріонального розвитку водах Північного моря. Тут він відкриває нову групу Sepiola» (1867 р.) та його докторської дисертації: «Істочерв’яків (гастротрихів), споріднених з нематодами та рія розвитку Nebalia» (1868 р.). Спільні дослідження О. коловратками. Ковалевського та І. Мечникова довели, що верствам, У цьому ж році І. Мечников їде на з’їзд дослідни- з яких складаються зародки хребетних, гомологічні ків природи до м. Гіссена, де робить доповідь про відповідні утворення ембріонів найрізноманітніших невідомі факти життя нематод, наводить результати типів безхребетних. Таким чином, зародкові листки своїх досліджень, які свідчать про те, що нематоди різних багатоклітинних тварин є гомологічними, як і становлять особливу, самостійну групу тварин в ево- має бути у форм, пов’язаних загальним походженням. люційному ланцюзі. Він знайомиться з відомим зоо- За ці дослідження у 1867 р. вони обидва отримали прелогом професором Р. Лейкартом, наукова діяльність мію Карла Бера, що присуджувалася за видатні робоякого була присвячена безхребетним тваринам. Ілля ти з ембріології. І. Мечникову на той час виповнилося Ілліч починає працювати у Гіссенському університеті лише 22 роки. Взагалі, ці дослідження, підпорядковані у лабораторії Лейкарта, де, досліджуючи розмноження головній ідеї — доказу єдності походження всіх груп нематод, відкриває явище гетерогенії — чергування тварин, — поклали початок еволюційної ембріології. статевих поколінь. Покоління, що ведуть паразитич- Навіть зародок людини під час ембріонального розний спосіб життя, є гермафродитами (двостатевими), витку проходить стадії, що відбивають еволюційні а форми, що вільно живуть поза організмом-господа- етапи [4].

73

• У світі медицини • 2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

У 1869 р. Ілля Ілліч одружився з Людмилою Василівною Федорович (родичкою А.М. Бекетова — завідувача кафедри ботаніки Харківського університету, з яким Мечников товаришував). У 1870 р., коли І. Мечнікову було всього 25 років, його обрали професором кафедри зоології, порівняльної анатомії та фізіології Новоросійського університету в Одесі, де він працював до 1882 р. Ілля Ілліч був ерудованим викладачем і блискучим оратором, умів зацікавити та захопити своїх слухачів. Студенти любили молодого та талановитого профессора і з великим інтересом слухали його лекції. До роботи на кафедру він запрошує відомого фізіолога І. М. Сєченова (тривала дружба між Іллею Мечниковим та Іваном Сєченовим почалася ще в 1865 р. в Італії). Разом вони облаштували фізіологічну лабораторію сучасним обладнанням та навчальними посібниками із країн Європи. У 1873 р. від туберкульозу померла дружина І. Мечникова. Це був складний період у житті вченого. Щоб подолати сум та смуток, весь свій час він проводить у викладацькій та науковій роботі, напружено працює. Ілля Ілліч був прихильником вільної науки та мистецтва і не займався політичною діяльністю. Але у 1882 р. після замаху на царя Олександра II в Одеському університеті стали переслідувати деяких професорів та студентів. На знак протесту проти репресій Мечников залишив університет, але не покинув наукову роботу і продовжував вести її на власні гроші у маленькій домашній лабораторії. Разом зі своїм учнем М. Гамалією, І. Мечников почав вивчати інфекційні хвороби тварин та людини. Коло його інтересів було надзвичайно широке: він досліджував чуму рогатої худоби, черевний тиф, туберкульоз, стрептококову інфекцію. Літо 1882 р. І. Мечников провів у Харківській губернії у маєтку дружини Поповці. Спостерігаючи спустошення, спричинені посівам злакових культур хлібним жуком, Ілля Ілліч намагався знайти заходи боротьби з шкідливими комахами. Він виявив у деяких жуків грибок, який є паразитом комах і викликає велику смертність у хлібного жука та бурякового довгоносика і запропонував зрошувати поля культурою цих патогенних для комах грибів. Цей новий біологічний метод боротьби з шкідниками полів, який стали використовувати в Харківській, Одеській та Київській губерніях, вия-

І. Мечникову належить відкриття фагоцитозу та обґрунтування фагоцитарної теорії імунітету, яка свідчить, що певні клітини крові (фагоцити) знищують хвороботворні мікроби.

74

У 1875 р. Ілля Ілліч одружився вдруге на Ользі Миколаївні Білокопитовій — дочці свого друга, відомого одеського чиновника. Ольга Миколаївна стала йому вірним другом та помічником у наукових дослідженнях до останніх днів його життя.

вився дуже ефективним і, крім того, безпечним для людини [5]. У 1882 р. І. Мечников поїхав працювати до м. Мессіна на о. Сицилія, де проводив дослідження внутрішньоклітинного травлення у морських безхребетних. Внутрішньоклітинне травлення у більш складних організмів поступає місце перетравленню в кишечниику. Ілля Ілліч задався питанням «Чим займаються у високоорганізованих істот ті рухливі клітини — «амебоцити», які раніше здійснювали функції внутрішньоклітинного травлення?» і припустив, що ці клітини можуть знищувати шкідливі чужорідні речовини. Він вводить у тіло прозорої личинки морської зірки порошок карміну і бачить, як амебоцити оточують зерна барвника, кармін потрапляє всередину клітин і забарвлює їх в рубіновий колір. Для підтвердження своєї думки, що амебоцити виконують захисну функцію, він також вводить в тіло личинки шип троянди і через деякий час бачить, що амебоцити скупчилися навколо скалки, витісняючи її назовні. Спостерігаючи у мікроскоп за дафніями, Ілля Ілліч побачив, як одна з них проковтнула спори паразитичного гриба. Спори проколювали кишечник прозорої дафнії, потрапляли до всіх органів і там проростали. Амебоцити обволікали клітини грибів, руйнували і «поїдали» їх. Клітини, які поглинали та руйнували сторонні речовини та мікроби, що потрапили в організм, Мечников назвав фагоцитами ( в перекладі з грецької «φαγεῖν» — «поїдати»). У тварин, у яких є кровоносна система, фагоцитами виявляються певні типи лейкоцитів — нейтрофіли та моноцити-макрофаги. Вперше він оголосив про відкриття фагоцитозу на 7 з’їзді лікарів та дослідників природи в Одесі у 1883 р. у доповіді «Про цілющі сили організму», де він позначив основні положення своєї фагоцитарної

• modern-pharmacy.com.ua

У 1886 р. у Одесі була створена бактеріологічна станція — друга в світі після Пастерівської станції у Парижі. Очолити цей перший науковий заклад по боротьбі з заразними хворобами, на базі якого пізніше буде заснований Одеський протичумний інститут, запросили І. Мечникова. Ілля Ілліч домігся оснащення станції новітньою науковою апаратурою, а його учень М. Гамалея був відправлений у Париж до Л. Пастера для освоєння методу вакцинації проти сказу. На станції здійснювалося виробництво різних вакцин, проводилася вакцинація проти сказу та експериментальні дослідження із збудниками сибірки, холери, тифу. У 1887 р. Ілля Ілліч вирішив провести масову вакцинацію овець проти сибірки. У той час лютувала епідемія, від якої гинули десятки тисяч овець та сотні людей. Помічники Мечнікова їздили в інститут Пастера для освоєння техніки виробки вакцини і вакцинації тварин. Ілля Ілліч дні і ночі працював в лабораторії, вивчаючи бацили сибірки, і допомагав своїм співробітникам виробляти велику кількість необхідних вакцин. Робота дала чудові результати: тисячі овець були успішно вакциновані, епідемія зупинена [9]. У 1888 р. І. Мечников на запрошення Л. Пастера переїхав до Парижа та організував лабораторію в Пастерівському інституті, де почав займатися дослідженнями патології запалення та продовжив подальшу розробку фагоцитарної теорії. І. Мечников не заперечував існування

•

І. Мечников — керівник першої вітчизняної «Пастерівської» станції, де вперше почали проводити вакцинацію (проти сказу та сибірки) та засновник вакцинного виробництва

2026 / квітень

•

У світі медицини

•

справлялися з інфекцією. Поступове збільшення кількості введення бацил тварині «привчало» її фагоцити до боротьби з ними. Ілля Ілліч прийшов до висновку, що фагоцити приймають безпосередню участь у імунізації організму [8].

Журнал «Сучасна фармація»

теорії імунітету. По-перше, фагоцити поглинають та знищують мікроби; по-друге, фагоцити всмоктують та руйнуть отруйні та чужорідні речовини. Доповідь викликала незмовні овації — фагоцитарна теорія І. Мечникова відкривала нову епоху у розвитку медицини [6]. Але ця теорія була зустрінута багатьма вченими з недовірою. У науковому світі розпочалася запекла полеміка між прихильниками та противниками фагоцитарної теорії. Його підтримали такі видатні вчені, як Луї Пастер та Джозеф Лістер. Противники І. Мечникова були прихильниками гуморальної теорії імунітету німецького вченого П. Ерліха, за якою організм бореться з мікробами та їх токсинами шляхом вироблення гуморальних речовин — антитоксинів. У 1888 р. Е. Ру та А. Йерсен відкрили дифтерійний токсин, а у 1890 р. Е. Берінг та С. Кітазато показали, що сироватка тварин, яким було введено дифтерійний токсин, захищає людину від ускладнень дифтерії. Введеня тваринам токсину приводило до утворення антитоксинів, які зв’язували та нейтралізували токсин. За думкою П. Ерліха антитоксини, жодного відношення до фагоцитів не мали. У той час було загальновизнаним, що сироватки проти мікробів одночасно є й антитоксичною, тобто нейтралізують його отруту. Однак Р. Пфейффер від тварин, імунізованих проти холерного вібріона, отримав сироватку, що має сильну протимікробну дію, але позбавлена антитоксичних властивостей. Таким чином, було встановлено, що стійкість організму до мікробів зовсім не означає наявність стійкості до отрути. Пізніше П. Ерліх дав цім гуморальним факторам загальну назву — антитіла [7]. Парадоксально, але великий німецький мікробіолог Р. Кох не підтримав фагоцитарної теорії. Мечников сподівався, що Кох підтвердить його правоту, однак зустріч їх була дуже короткою. Оглянувши мікроскопічні препарати, надані Іллею Іллічем, Кох визнав їх недоказовими і заявив, що вчення Мечникова «про боротьбу між паразитами і білими кров’яними тільцями» є хитким і що тут головну роль відіграють хімічні процеси в організмі. Протягом наступних багатьох років Ілля Ілліч доводив правильність своєї фагоцитарної теорії новими експериментами. Від досліджень нижчих тварин він перейшов до ссавців. Розроблені на той час Л. Пастером принципи отримання вакцин та методи вакцинації проти сказу та сибірки вже широко застосовувалися, але механізм їхньої дії залишався невідомим. І. Мечников спостерігав, якщо в організм кролика вводили невелику кількість паличок сибірки, або вони були штучно ослаблені, бактерії поглиналися фагоцитами, і тварина одужувала, але у разі введення великої кількості вірулентної культури фагоцити не

75

• У світі медицини • 2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

гуморального імунітету, але наполегливо та переконливо доводив справедливість своєї теорії фагоцитозу. Після низки експериментів йому вдалося показати, що сироватка кроликів, вакцинованих від свинячої краснухи, сама по собі не вбиває мікроби, коли у ній немає фагоцитів. Безліч нападок довелося витримати фагоцитарній теорії, але І. Мечников із дивовижною енергією підтверджував свою ідею все новими фактами і дійшов остаточного висновку, що антитіла та фагоцити пов’язані у боротьбі проти мікробів: «Але який цей зв’язок?» Отже, необхідно шукати їхнє походження в клітинах, які борються із мікробами. Ідуть дослідження на нижчих тваринах: хробаках, комахах, жабах, рибах. Залишилося досліджувати вищих холоднокровних тварин, а потім перейти до теплокровних. Ілля Ілліч набуває крокодила і саме на крокодилі уперше переконується в тому, що антитоксини виробляються в тих органах, де зосереджені

формені елементи крові — у селезінці, кістковому мозку, лімфовузлах. Антитоксини завжди виявлялися там, де були фагоцити. І. Мечников дійшов висновку — потрапивши всередину макрофага, мікроби та їх токсини руйнуються і викликають появу антитоксинів. Мечников помилково вважав, що антитіла виробляються макрофагами. Але зараз відомо, що початковий етап у продукції антитіл В-лімфоцитами — це руйнування бактерій макрофагами та презентація їх антигенів Т-лімфоцитам і у виробленні антитіл макрофаги приймають важливу участь. Макрофаги експресують рецептори, які дозволяють їм розпізнавати бактерії, гриби, клітини найпростіших, віруси, змінені молекули клітин свого організму та чужорідні клітини, за рахунок чого йде «захват». Вони активуються і ініціюють запальну відповідь — виділяють комплемент, інтерлейкіни, хемокіни та інші численні активні фактори запалення.

І. Мечников є творцем першої теорії запалення. Розгадати сутність запалення — отже, розгадати спосіб, яким організм бореться з інфекцієй. На той час медики вважали, що запальний процес вражає стінки судин, тому лейкоцити виходять із них, що лейкоцити пасивні і лише сприяють розвитку патологічного процесу. І. Мечников наділяв їх активною захисною функцією і у 1892 р. випустив свою класичну працю «Лекції про порівняльну патологію запалення». Ця книга підбивала підсумок багатьох років напруженої роботи у сфері вивчення фагоцитозу. До місця запалення, проникаючи через стінки судин, виходять мільйони фагоцитів і поглинають та знищують мікроби. Здатність фагоцитів проникати у запалені тканини І. Мечников пояснював «хіміотаксією», яка зумовлює пересування фагоцитів до місця поразки. Ця ідея була підтверджена в сучасний час, коли були

відкриті числені хемотаксичні фактори. Він запропонував підрозділяти фагоцити на мікрофаги (нейтрофіли) та макрофаги (моноцити) і вважав, що фагоцити виділяють численні активні протимікробні речовини, названі ним «цитазами», існування яких (цитокинів) через багато років було підтверджено. Він вважав, що цитазами, якщо їх виділити, можливо би було лікувати тяжкі інфекції. В наш час існує багато різних препаратів цитокинів. Препарати цитокінів — це рекомбінантні білки, що регулюють імунну відповідь, широко використовуються в онкології, гематології, інфектології (гепатити, ВІЛ) і при трансплантації. До основних груп відносяться інтерферони (α, β, γ), інтерлейкіни (ІЛ-2), колонієстимулюючі фактори (Г-КСФ, ГМ-КСФ) та еритропоетин, що застосовується для імунотерапії та стимуляції кровотворення.

Нобелевська премія У 1901 р. опубліковано головну роботу життя І. Мечникова — «Несприйнятливість до інфекційних хвороб», де він доводив різноманіття явищ імунітету. Ця праця підбила підсумки двадцятирічних досліджень. За дослідження в галузі імунології у 1908 р. Іллі Мечникову та Паулю Ерліху було присуджено Нобелівську премію. Наукова «боротьба» прихильників фагоцитарной та гуморальної теорії імунітету принесла людству велику користь, тому що стимулювала вчених до подальших досліджень у галузі імунології [10].

Вчення про пробіотики.

76

Пам'ятник Іллі Мечникову у місті Харків

В останній період життя увагу Іллі Ілліча привертає проблема значення мікрофлори товстої кишки у збереженні здоров’я людини. Він вважав, що присутні в товстій кишці умовно-патогенні бактерії шкідливо впливають на життєдіяльність людини, виділяючи токсичні речовини. Для витіснення цих бактерій із кишечника він пропонував

Список використаної літератури 1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Скрипаль, І. Г. (2018). Мечников Ілля Ілліч. Енциклопедія Сучасної України. https://esu.com.ua/article-66768 Рогожин, Б. А. (2020). Харків у житті І.І. Мечникова. Східноєвропейський журнал внутрiшньої та сiмейної медицини, 2(Б), 14-24. https://doi.org/10.15407/internalmed2020.02b.014 Élie Metchnikoff. Britannica. https://www.britannica.com/biography/ Elie-Metchnikoff Élie Metchnikoff.

Wikipedia. https://en.wikipedia.org/ wiki/%C3%89lie_Metchnikoff Ruda, S. P. (2017). Formation of microbiology as a scientific discipline (to the 100th anniversary of the death of I. I. Mechnikov).

History of Science and Technology, 7(10), 204-210. https://doi. org/10.32703/2415-7422-2017-7-10-204-210 Metchnikoff ’s policemen: macrophages in development, homeostasis and regeneration / 3rd J. A. Stefater, S. Ren, R. A. Lang, J. S. Duffield. Trends.

Mol. Med. 2011. Vol. 17. P. 743–752.

Ezepchuk, Yu. V., & Kolybo, D. V. (2016). Nobel Laureate Ilya Mechnikov: Life story and career. The Ukrainian Biochemical Journal, 88(6), 98-

109. https://doi.org/10.15407/ubj88.06.098 8. Belozerov IV, Kiritchenko MI, Protsenko OS, Mishchenko TS, Remnyova NA, Lyadova TI. Ilya Ilyich Mechnikov and the Faculty of Medicine of Kharkiv University. Shidnoevr. z. vnutr. simejnoi med. 2020;2b(14):813. https://doi.org/10.15407/internalmed2020.02b.008 9. Андрух, В. С., & Слободян, М. В. (2020). І. І. Мечников: штрихи до портрета (до 175-річчя з дня народження). Актуальна інфектологія, 8(1), 77-83. http://doi.org/10.22141/2312-413x.8.1.2020.196177 10. Мінухін, В. В., Колотова, Т. Ю., Скляр, Н. І., Воронкіна, І. А., Давиденко, М. В., & Казмірчук, В. В. (2020). Життя та творчість І.І. Мечникова.

Annals of Mechnikov Institute, 3, 11-35.

11. Miloslavsky DK. [Probiotics: from Ilya Mechnikov to the present days (to the 175-th anniversary of the birth of I.I. Mechnikov)]. Shidnoevr. z. vnutr. simejnoi med. 2020;2:109-115. Ukrainian. doi: 10.15407/ internalmed2020.02.109.

12. Галушка Р. А., Кучма, І. Ю., & Глазунова, Л. І. (2011). Наукова діяльність І.І . Мечникова за кордоном. Аннали Мечниковського інституту, 2, 65-69.

• У світі медицини • 2026 / квітень • modern-pharmacy.com.ua

використовувати болгарську молочнокислу паличку, що міститься в йогурті. Досліджуючи питання старіння та зібравши дані щодо 36 країн, Мечников встановив, що найбільша кількість людей, що прожили 100 і більше років у Болгарії — 4 на 1000 осіб. Він пов’язав це з регулярним вживанням населенням Болгарії кислого молока. Він довів, що біфідо- та лактобактерії, які абсолютно позбавлені патогенності, діють антагоністично навіть на холерний вібріон, і рекомендував вживати кисломолочні продукти і живі культури лакто- та біфідобактерій. Про ці дослідження він видав невелику книгу «Кілька слів про кисле молоко». Сам він до кінця життя регулярно вживав як кисломолочні продукти, так й чисту культуру лактобактерій. В наш час розроблено багато ефективних та безпечних пробіотичних препаратів з лакто- та біфідобактеріями для лікування розладів кишечника, діареї (в т.ч. після антибіотиків), вагінітів. Також пробіотики зміц-

•

Пам’ятна медаль

нюють імунітет, допомагають при алергії, дерматитах, інфекціях сечостатевої системи та покращують обмін речовин [11]. У 1904 р. І. Мечников був обраний членом Французької Академії наук, а у 1905 р. — обраний заступником директора інституту Пастера. Під його безпосереднім керівництвом там пройшли стажування багато лікарів, які згодом стали гордістю нашої вітчизняної науки — Д.К. Заболотний, Л.А. Тарасевіч, Н.Ф.Гамалея, Н.Я. Чистович, Г.М. Габричевський, С.В. Коршун. І. Мечников був почесним доктором Кембриджського університету, почесним членом багатьох зарубіжних Академій наук, наукових товариств та інститутів. Величезну повагу до Іллі Ілліча викликає те, що він самовіддано виїжджав на спалахи чуми, холери, черевного тифу і працював на рівних із земськими лікарями. Двічі він йшов на смертельний ризик, щоб переконатися у точності своїх наукових прогнозів. Він заражав себе культурами холерних вібріонів і вводив собі кров хворого на зворотний тиф. Переболівши тяжкою формою зворотного тифу, переконався, що зараження відбувається через кров. Важливим напрямом наукової роботи Іллі Ілліча було вивчення проблеми старіння. Для продовження життя людини він вважав за необхідне зберігати оптимістичний погляд на різні події та мінливості долі, відмовитися від шкідливих звичок. У 1913 році Ілля Ілліч публікує свою філософську працю — «Сорок років шукання раціонального світогляду». Він вважав, що людина повинна жити довше, пройшовши повний і щасливий цикл свого життя. Н.Ф. Гамалея так сказав про значення спадщини І. Мечникова: «Минуть десятки років, людство навчиться перемагати рак, проказу та багато інших невиліковних зараз хвороб, і люди завжди будуть із вдячністю згадувати світле ім’я великого дослідника природи І. І. Мечникова, який поклав блискучий початок справі боротьби за здоров’я людини» [12].

Журнал «Сучасна фармація»

Пам’ятник при вході до Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. Мечникова

77

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2026 / квітень

•

У світі медицини

•

«СПРАВЖНЯ НАДІЯ» на лікування раку –

78

випробування персональної мРНК-вакцини проти меланоми Лікарі розпочали випробовувати першу в світі персоналізовану мРНК-вакцину проти меланоми на сотнях пацієнтів. Експерти висловили впевненість у потенціалі цієї вакцини, яка «змінює правила гри» при лікуванні раку. Меланома вражає щорічно близько 132 000 людей по всьому світу і є найбільшою причиною летальних випадків серед усіх онкологічних захворювань шкіри. Хірургічне втручання залишається основним методом лікування, також використовують променеву терапію, медикаментозне лікування та хіміотерапію. Наразі вчені тестують нові ін’єкції, розроблені індивідуально для кожного пацієнта, які стимулюють їхній організм до боротьби з раковими клітинами, щоб запобігти рецидиву хвороби.

«МЕЛАНОМА: БОРОТЬБА ЗА ЗДОРОВ’Я ШКІРИ»

Меланома — це злоякісна пухлина, яка розвивається з пігментних клітин меланоцитів. Ця ракова пухлина найчастіше починає свій розвиток на шкірі або родимці. Згідно з даними Національного канцер-реєстру, захворюваність на меланому шкіри в Україні складає 5,2 на 100 тисяч населення, смертність 1,4 на 100 тисяч населення. Щорічно у всьому світі меланома вбиває приблизно 50 000 людей. Науковці знаходяться у стані пошуку нових засобів для боротьби з меланомою, і здається, медичний світ вже на порозі чергового великого відкриття. Результати другої фази рандомізованого клінічного дослідження за участю 157 осіб свідчать, що в пацієнтів з серйозною меланомою високого ризику отримання ін’єкції мРНК-4157 (V940) у поєднанні з імунотерапією препаратом Keytruda® (пембролізумабом) призвело до значного покращення виживаності без рецидиву та виживаності без віддалених метаста-

зів. Порівняно з монотерапією пембролізумабом, ця комбінована терапія показала майже вдвічі вищі показники виживання — до 49 %. Пацієнти з раком шкіри отримували 1 мг мРНК-вакцини кожні три тижні, максимально дев’ять доз та 200 мг Keytruda® (пембролізумаб) кожні три тижні (максимум 18 доз) протягом року.

РНК-4157 (V940) — це нова індивідуалізована неоантигенна терапія на основі мРНК.

KEYTRUDA (пембролізумаб) — це імунотерапія, яка діє шляхом підвищення здатності імунної системи організму допомагати виявляти пухлинні клітини та боротися з ними. Унікальність винаходу полягає в абсолютній індивідуальності вакцини для кожного пацієнта. Процес створення та застосування індивідуальної неоантигенної терапії виглядає приблизно наступним чином: у пацієнта з меланомою збираються зразки пухлини, після чого генетичний матеріал зразка пацієнта (ДНК або РНК) піддається секвенуванню для виявлення унікальних мутацій, які присутні в клітинах раку. Ці мутації можуть бути потенційними антигенами, що стимулюють імунну систему. Секвенування проводять за допомогою штучного інтелекту. З отриманих результатів секвенування відбирають ідентифіковані неоантигени — унікальні білкові фрагменти, які відсутні в нормальних клітинах, але присутні в клітинах раку. І вже на основі вибраних неоантигенів можуть бути синтезовані пептиди або мРНК, які містять послідовності цих антигенів. Результатом цього процесу є спеціальний протираковий ін’єкційний препарат, що відповідає конкретному виду пухлини конкретного пацієнта.

Учасники отримують до 9 доз V940 шляхом внутрішньом’язового введення ін’єкції кожні 3 тижні, а також до 9 доз пембролізумабу (Keytruda®), який вводять внутрішньовенно один раз на 6 тижнів.

Учасники отримують внутрішньом’язово до 9 доз дозованого плацебо (фізіологічний розчин або декстрозу) кожні 3 тижні, а також до 9 доз внутрішньовенно пембролізумабу (Keytruda®) один раз на 6 тижнів.

Лікування в обох групах триває до настання рецидиву захворювання або неприйнятної токсичності або до повного завершення лікування, згідно до приблизної тривалості до 56 тижнів, в залежності від того, що настане раніше. Орієнтовно дослідження має тривати до 2030 року. Експериментальне дослідження може надати цінну інформацію про ефективність та безпеку індивідуальної неоантигенної терапії V940 в поєднанні з пембролізумабом для лікування меланоми та вплинути на майбутнє лікування пацієнтів з меланомою, забезпечуючи базу для розробки нових, ефективних методів терапії з метою покращити клінічні результати та якість життя пацієнтів.

СТАДІЇ

РОЗВИТКУ МЕЛАНОМИ

КОЖЕН МОЖЕ ЗАХИСТИТИ СЕБЕ ВІД РОЗВИТКУ МЕЛАНОМИ, ДОТРИМУЮЧИСЬ ПРОСТИХ ПРАВИЛ: 1. Обмежте час перебування на сонці. Ультрафіолетове випромінювання найбільш інтенсивне з 10 годин ранку до 16 години вечора.

2. Слідкуйте за УФ-індексом та використовуєте spf-крем, коли показник становить 3 і вище (Ультрафіолетовий індекс можна перевірити на веб-сайтах, які спеціалізуються на погоді та кліматі, таких як національні метеослужби. Також існують додатки для смартфонів, що надають інформацію у реальному часі).

3. Перебувайте у тіні, коли ультрафіолетові промені найбільш інтенсивні. Пам’ятайте, що тінь від дерев, парасольок, тентів і т.д. не забезпечує повного захисту від сонця.

4. Носіть головні убори, захисний одяг та сонцезахисні окуляри.

5. Захищайте дітей від сонячних променів. Діти грудного віку повинні завжди перебувати в тіні.

6. Уникайте використання солярію. Устаткування і лампи для штучної засмаги підвищують ризик розвитку раку шкіри та можуть пошкодити незахищені очі. Крім цього, існують дані, що й ультрафіолетові лампи для манікюрних салонів можуть збільшити рак шкіри, хоча Управління з харчових продуктів і медикаментів США спростовує цей факт та вважає УФ-сушарки для нігтів «низьким ризиком».

У світі медицини •

АКТИВНИЙ ПРЕПАРАТ ПОРІВНЯННЯ: плацебо + пембролізумаб

2026 / квітень

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ГРУПА: комбінація V940 та пембролізумабу

•

Згідно дослідницького плану клінічного випробовування пацієнти рандомно мають бути розділені на дві групи:

modern-pharmacy.com.ua

Важливо щорічно перевіряти родимки і регулярно самостійно контролювати їхній стан. За даними літератури, під час профілактичних медичних оглядів було виявлено 45 % випадків меланоми.

•

ВАЖЛИВО ТА ЦІКАВО!

•

під егідою фонду NHS Hospitals University College London (UCLH). Дослідники мають на меті залучити 1089 учасників та за результатами рандомізованого подвійного сліпого, плацебо-контрольованого дослідження виявити, чи V940 з пембролізумабом (Keytruda®) є кращим, ніж прийом самого пембролізумабу, для запобігання рецидиву раку.

Журнал «Сучасна фармація»

Цей підхід базується на концепції використання власного імунітету пацієнта для боротьби з раком, використовуючи індивідуально підібрані антигени, що присутні в ракових клітинах. Позитивні результати другої фази дослідження стали підґрунтям для початку фінальної, третьої фази випробувань. Клінічне дослідження проводиться

79

 Фототип І та ІІ. Люди з фототипом І мають дуже світлу шкіру, світле або руде волосся, веснянки та світлі очі. Їх шкіра майже не засмагає, але легко опікається на сонці. Особи з фототипом ІІ також мають світлу шкіру, але можуть мати трохи темніше волосся і очі, ніж особи з фототипом I. Їх шкіра відносно легко піддається опікам і слабко засмагає, однак при впливі сонячних променів вона може швидко зарум’янитися.  Велика кількість родимок та наявність вроджених пігментованих родимих плям.  Місце проживання: чим ближче до екватора, тим вища ймовірність виникнення меланоми.  Висока експозиція до сонячних променів без використання захисних засобів, таких як сонцезахисний крем і захисний одяг та надмірне використання солярію або ультрафіолетової лампи.  Меланома в сімейному анамнезі.  Високий індекс маси тіла. Деякі дослідження показали зв’язок між високим ІМТ і збільшеним ризиком розвитку меланоми.

modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

Для самодіагностики меланоми важливо звернути увагу на такі ознаки, визначені за шкалою «ABCDE» (stands for asymmetry, border, color, diameter and evolving) або «АКОРД»: Асиметрія. Родимка повинна бути симетричною. Якщо ви помічаєте, що вона має нерівні, несиметричні частини, це може бути ознакою меланоми.

1 2 3 4 5

Край. У меланоми зазвичай спостерігаються нерівні, розмиті границі. Будь-які зазубрини або нерівності в краях родимки також можуть бути підозрілими ознаками. Окрас. Всі зміни в кольорі родимки можуть бути тривожними симптомами. Розмір. Родимка, яка починає рости вшир або вгору, або має діаметр більше 6 мм, може бути підозрілою.

Динаміка. Будь-які зміни в структурі шкіри навколо родимки, такі як сухість, кровоточивість, поява кірочок або випадіння волосся, також можуть бути ознаками меланоми та причиною звернення до лікаря.

КУДИ БІГТИ З РОДИМКОЮ? Якщо ви помітили щось з вищезазначених ознак, важливо негайно звернутися до лікаря для професійної оцінки. Лікар проведе дерматоскопію — обстеження, яке здійснюється за допомогою спеціального приладу дерматоскопу, що дозволяє докладно дослідити структуру родимки та виявити можливі ознаки меланоми.

80

 Тяжкі сонячні опіки у дитинстві.  PUVA-терапія (лікування за допомогою довгохвильового ультрафіолетового опромінення та псораленів).  Пацієнти з псоріазом мають в 1,5 рази вищий ризик до розвитку меланоми.  Підвищений ризик розвитку меланоми може бути пов’язаний з прийомом деяких медикаментів (лікарські засоби, які викликають фоточутливість, зокрема, більшість антигіпертензивних засобів, деякі антибіотики (тетрацикліни, фторхінолони), протизапальні препарати та антидепресанти. Деякі дослідження вказують на зв’язок між прийомом гормональних препаратів, зокрема оральних контрацептивів або гормональної замісної терапії, і підвищеним ризиком меланоми. Імуносупресія підвищує ризик утворення раку шкіри в 3 рази у людей після трансплантації органів. Крім цього, використання блокатору фосфодіестерази-5 (силденафілу) може стати причиною виникнення меланоми).

САМОДІАГНОСТИКА МЕЛАНОМИ

•

2026 / квітень

•

У світі медицини

•

10 ФАКТОРІВ РИЗИКУ РОЗВИТКУ МЕЛАНОМИ

Не зволікайте, оскільки вчасне виявлення і лікування меланоми може врятувати життя. Статистика свідчить, що в Америці зі ста людей виживають 95, тоді як в Україні помирає кожен другий з меланомою. Причина цьому відома: українці несвоєчасно звертаються до лікаря. Меланома залишається серйозним викликом для сучасної медицини, проте правильна профілактика, регулярні огляди та рання діагностика можуть значно зменшити ризик розвитку цього захворювання та покращити прогноз лікування. Наукові дослідження продовжують вдосконалювати методи лікування меланоми, і спільними зусиллями ми можемо подолати цю загрозу для нашого здоров’я.

Підготовлено за матеріалами: Andrew Gregory Health editor. «Real hope for cancer cure as personal mRNA vaccine for melanoma trialled»». https://amp.theguardian.com