ModernPHARMA_2024_05

– ідеальний шлях

до здорового і міцного волосся Волосся людини — це індикатор здоров’я: воно першим реагує на стреси, дефіцит вітамінів і мікроелементів, загострення хронічних захворювань. Посічені кінчики надають зачісці неохайний вигляд, а інколи навіть значною мірою псують зовнішність. Випадіння волосся — одна з найчастіших причин звернень по допомогу до дерматолога (трихолога) або в аптеку. Основні ефективні методи в боротьбі із випадінням волосся та прискоренням його росту:  повноцінне харчування та прийом біотину;  боротьба зі стресом;  професійний косметичний догляд за волоссям та шкірою голови;  мезотерапія.

На фармацевтичному ринку України ВОЛВІТ® випускається в двох формах: ВОЛВІТ® таблетки та шампунь — ВОЛВІТ® intensive care shampoo. Таблетки ВОЛВІТ® містять активну речовину біотин (5 мг), яка:  сприяє відновленню пошкодженої структури волосяного стрижня й активізує функціонування волосяних цибулин;  стимулює самостійне вироблення колагену, який є основною структурною одиницею волосся та нігтів, покращує структуру волосся, бореться з випадінням волосся, робить його блискучим та густим;  бере участь у місцевому обміні речовин.

ВОЛВІТ® intensive care shampoo містить у своєму складі біотин, кислоту молочну, рицинову олію, оливкову олію, нікотинову кислоту, вітамін Е, протеїни пшениці, екстракти лікарських рослин (календули, квіток ромашки, базиліку духмяного, деревію звичайного, паростки гороху, хмелю звичайного). Завдяки даному складу використання ВОЛВІТ® intensive care shampoo:  дбайливо очищує і кондиціонує волосся;  допомагає активізувати фазу росту волосся і зупинити його випадіння;  насичує шкіру голови комплексом корисних поживних речовин та біотином;

 зміцнює волосся від самих коренів і до кінчиків;  стимулює кровообіг і живлення волосяного фолікула, комплекс компонентів зберігає жировий і водний баланс волосся, роблячи його міцним і блискучим.

ГАРНЕ ВОЛОССЯ — ЦЕ ВІЗИТНА КАРТКА ЖІНКИ. А КРАСИВИМ МОЖЕ БУТИ ТІЛЬКИ ЗДОРОВЕ ВОЛОССЯ — ГУСТЕ, ЕЛАСТИЧНЕ, БЛИСКУЧЕ, ДОБРЕ ВІДНОВЛЮВАНЕ. У ЧОМУ Ж ЙОГО СЕКРЕТ? Одночасне застосування препарату ВОЛВІТ® таблетки всередину та ВОЛВІТ® intensive care shampoo чинить подвійну дію — допомагає зупинити втрату волосся, повертає цибулинам нормальну функцію, є доцільним з огляду на високу ефективність та безпечність і може бути рекомендованим до широкого застосування.

КОЛИ РЕКОМЕНДУВАТИ ВОЛВІТ®: фармацевтичний алгоритм Що може бути причиною:

Ситуація:  відвідувач аптеки скаржиться на випадіння волосся та шукає дієвий засіб задля стимуляції його росту;  дівчинка-підліток стала помічати, що її волосся стало тьмяним й з посіченими кінчиками, та шукає шампунь для поліпшення стану волосся;  жінка скаржиться на появу лущення шкіри голови, сухість волосся та появу лупи і шукає дієвий шампунь, якому притаманна протигрибкова дія, регулює обмін ліпідів у волоссі;  відвідувачка аптеки запитує про вітаміни для росту волосся та покращення його стану.

 недостатнє надходження біотину з їжею внаслідок нераціонального харчування;  хронічний стрес;  гормональні зміни;  вплив зовнішніх факторів (зокрема, ультрафіолетове випромінювання).

Як допомогти:

1

Задля забезпечення відновлення та/ або профілактики дефіциту біотину в організмі, а також задля забезпечення здоров’я волосся слід рекомендувати ВОЛВІТ® 1 таблетку на добу.

2

Аби забезпечити дбайливий косметичний догляд за волоссям та повернути йому блиск, густоту та здоровий вигляд, слід рекомендувати ВОЛВІТ® intensive care shampoo 1 раз на добу на зволожене волосся та шкіру голови, спінювати та залишити на 2-3 хвилини, після чого ретельно промити теплою водою. Протягом першого місяця рекомендованим є щоденне застосування, потім 1 раз на три дні протягом 2-3 місяців.

2024, травень

ЧЕРНИХ Валентин Петрович, академік НАН України д. фарм. н., д. хім. н., професор, заслужений діяч науки і техніки України, почесний ректор НФаУ

КЕЧІН Ігор Леонідович, д. мед. н., професор кафедри госпітальної терапії №1 Запорізького державного медикофармацевтичного університету

ШТРИГОЛЬ Сергій Юрійович — д. мед. н., професор, зав. кафедри фармакології та фармакотерапії НФаУ

ТРОХІМЧУК Віктор Васильович, д. фарм. н., професор, завідувач кафедри організації та економіки фармації НМАПО ім. П.Л. Шупика, заслужений працівник освіти України

ВОЛЯНСЬКИЙ Андрій Юрійович, лікар-імунолог, доктор медичних наук, завідувач лабораторії імунореабілітологі Інституту імунології та мікробіологі ім. Мечнікова ГЛАДИШЕВ Віталій Валентинович, д. фарм. н., професор, зав. кафедрою технології ліків Запорізького державного медичного університету.

ПРИСЯЖНЮК Петро Васильович, к. хім. н., доцент кафедри медичної та фармацевтичної хімії Буковинського державного медичного університету

ГОРЧАКОВА Надія Олександрівна, д. мед. н., професор кафедри фармакології та клінічної фармакології НМУ ім. О.О. Богомольця

ДАВТЯН Олена Левонівна, д. фарм.н., професор, зав, кафедрою фармацевтичної технології та біофармації НМАПО ім. П.Л. Шупика

ЗІМЕНКОВСЬКИЙ Андрій Борисович, д. мед. н. професор, заслужений діяч науки і техніки України, зав. кафедрою клінічної фармації, фармакотерапії та медичної стандартизації ЛНМУ ім. Данила Галицького

МАРЧИШИН Світлана Михайлівна, д. фарм. наук, професор, зав. кафедрою фармакогнозії з медичною Ботанікою ТДМУ імені І.Я. Горбачевського

КАБАЧНИЙ Володимир Іванович, д. фарм. н., професор, заслужений винахідник України, дійсний член Європейської академії природничих наук, Міжнародної академії наук і Інноваційних технологій, кафедра фізичної та колоїдної хімії НФаУ

ЄРЬОМЕНКО Римма Фуатівна, доктор біологічних наук, професор, завідувачка кафедри клінічної лабораторної діагностики Національного фармацевтичного університету

ЗМІСТ 2024 / травень

ПУЛЬС ЧАСУ 05

«Справжня надія» на лікування раку – випробування персональної мРНК-вакцини проти меланоми

08

Новий етап розвитку – тотальна диджиталізація на Farmak

10

«Аптека Доброго Дня» стала лідером галузі та перемогла у конкурсі соціальних проєктів

11

Найбільш очікувані інноваційні лікарські засоби 2024 року

12 14

Основні цінності, які об’єднують команду мережі аптек «Подорожник» Непомічене відкриття, яке зробило переворот в імунології

19

ІЗОТА — твоя вода, якщо турбує печія

У ФАРВАТЕРІ ГАЛУЗІ 21 26 27 34 40 41 46

Магнікум-Адаптоген — інноваційна підтримка природного здорового сну та нервової системи «Чарівний світ фармації» від НФаУ – школярам Харкова Наукові дослідження або вигідна ціна. Чому ми обираємо оригінальний препарат НЕФРОДОЛ®: комплексний засіб для лікування запальних захворювань сечовивідних шляхів Перші кроки у науці майбутніх фахівців фармації та лабораторної діагностики Оптимізація терапії коморбідної патології у хворих на алергодерматози Лідер фармринку України Farmak оголосив про ребрендинг та продовження міжнародної експансії

АРСЕНАЛ ЗНАНЬ 48 54 59 64 66

Ринітал — ваш захисник від алергічного риніту! Психічне здоров’я та соціальні мережі Нормовен 1000 — дієвий засіб при перших симптомах варикозу Примарна надія — чи зможе клонування врятувати людство? Комплексний препарат Нейраксин® В в лікуванні захворювань нервової системи

У СВІТІ МЕДИЦИНИ

82

Розсіяний склероз: невирішені проблеми та сучасні підходи у діагностиці та лікуванні Революційний крок у медицині: перша в світі трансплантація нирки свині живому реципієнту виконана в лікарні Массачусетса Біохімія почуттів: які процеси відбуваються в організмі закоханих

85

Urtíca — жалка весняна трава

72 79

ПУЛЬС ПУЛЬС ЧАСУ: ЧАСУ: НОВИНИ НОВИНИІІПОДІЇ ПОДІЇ

c.05

«Справжня надія» на лікування раку – випробування персональної мРНК-вакцини проти меланоми

c.08

Новий етап розвитку – тотальна диджиталізація на Farmak

c.10

«Аптека Доброго Дня» стала лідером галузі та перемогла у конкурсі соціальних проєктів

c.11

Найбільш очікувані інноваційні лікарські засоби 2024 року

c.12

Основні цінності, які об’єднують команду мережі аптек «Подорожник»

c.14

Непомічене відкриття, яке зробило переворот в імунології

c.19

ІЗОТА — твоя вода, якщо турбує печія

Nil volenti difficile est

Немає нічого важкого, якщо є бажання

«СПРАВЖНЯ НАДІЯ» на лікування раку –

В пульсі часу

•

випробування персональної мРНК-вакцини проти меланоми

Меланома — це злоякісна пухлина, яка розвивається з пігментних клітин меланоцитів. Ця ракова пухлина найчастіше починає свій розвиток на шкірі або родимці. Згідно з даними Національного канцер-реєстру, захворюваність на меланому шкіри в Україні складає 5,2 на 100 тисяч населення, смертність 1,4 на 100 тисяч населення. Щорічно у всьому світі меланома вбиває приблизно 50 000 людей. Науковці знаходяться у стані пошуку нових засобів для боротьби з меланомою, і здається, медичний світ вже на порозі чергового великого відкриття. Результати другої фази рандомізованого клінічного дослідження за участю 157 осіб свідчать, що в пацієнтів з серйозною меланомою високого ризику отримання ін’єкції мРНК-4157 (V940) у поєднанні з імунотерапією препаратом Keytruda® (пембролізумабом) призвело до значного покращення виживаності без рецидиву та виживаності без віддалених метаста-

Унікальність винаходу полягає в абсолютній індивідуальності вакцини для кожного пацієнта. Процес створення та застосування індивідуальної неоантигенної терапії виглядає приблизно наступним чином: у пацієнта з меланомою збираються зразки пухлини, після чого генетичний матеріал зразка пацієнта (ДНК або РНК) піддається секвенуванню для виявлення унікальних мутацій, які присутні в клітинах раку. Ці мутації можуть бути потенційними антигенами, що стимулюють імунну систему. Секвенування проводять за допомогою штучного інтелекту. З отриманих результатів секвенування відбирають ідентифіковані неоантигени — унікальні білкові фрагменти, які відсутні в нормальних клітинах, але присутні в клітинах раку. І вже на основі вибраних неоантигенів можуть бути синтезовані пептиди або мРНК, які містять послідовності цих антигенів. Результатом цього процесу є спеціальний протираковий ін’єкційний препарат, що відповідає конкретному виду пухлини конкретного пацієнта.

2024 / травень • modern-pharmacy.com.ua

РНК-4157 (V940) — це нова індивідуалізована неоантигенна терапія на основі мРНК.

KEYTRUDA (пембролізумаб) — це імунотерапія, яка діє шляхом підвищення здатності імунної системи організму допомагати виявляти пухлинні клітини та боротися з ними.

•

«МЕЛАНОМА: БОРОТЬБА ЗА ЗДОРОВ’Я ШКІРИ»

зів. Порівняно з монотерапією пембролізумабом, ця комбінована терапія показала майже вдвічі вищі показники виживання — до 49 %. Пацієнти з раком шкіри отримували 1 мг мРНК-вакцини кожні три тижні, максимально дев’ять доз та 200 мг Keytruda® (пембролізумаб) кожні три тижні (максимум 18 доз) протягом року.

Журнал «Сучасна фармація»

Меланома вражає щорічно близько 132 000 людей по всьому світу і є найбільшою причиною летальних випадків серед усіх онкологічних захворювань шкіри. Хірургічне втручання залишається основним методом лікування, також використовують променеву терапію, медикаментозне лікування та хіміотерапію. Наразі вчені тестують нові ін’єкції, розроблені індивідуально для кожного пацієнта, які стимулюють їхній організм до боротьби з раковими клітинами, щоб запобігти рецидиву хвороби.

•

Лікарі розпочали випробовувати першу в світі персоналізовану мРНК-вакцину проти меланоми на сотнях пацієнтів. Експерти висловили впевненість у потенціалі цієї вакцини, яка «змінює правила гри» при лікуванні раку.

5

• В пульсі часу • 2024 / травень •

під егідою фонду NHS Hospitals University College London (UCLH). Дослідники мають на меті залучити 1089 учасників та за результатами рандомізованого подвійного сліпого, плацебо-контрольованого дослідження виявити, чи V940 з пембролізумабом (Keytruda®) є кращим, ніж прийом самого пембролізумабу, для запобігання рецидиву раку.

Журнал «Сучасна фармація»

6

ВАЖЛИВО ТА ЦІКАВО! Важливо щорічно перевіряти родимки і регулярно самостійно контролювати їхній стан. За даними літератури, під час профілактичних медичних оглядів було виявлено 45 % випадків меланоми.

Згідно дослідницького плану клінічного випробовування пацієнти рандомно мають бути розділені на дві групи: ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ГРУПА: комбінація V940 та пембролізумабу

АКТИВНИЙ ПРЕПАРАТ ПОРІВНЯННЯ: плацебо + пембролізумаб

Учасники отримують до 9 доз V940 шляхом внутрішньом’язового введення ін’єкції кожні 3 тижні, а також до 9 доз пембролізумабу (Keytruda®), який вводять внутрішньовенно один раз на 6 тижнів.

Учасники отримують внутрішньом’язово до 9 доз дозованого плацебо (фізіологічний розчин або декстрозу) кожні 3 тижні, а також до 9 доз внутрішньовенно пембролізумабу (Keytruda®) один раз на 6 тижнів.

Лікування в обох групах триває до настання рецидиву захворювання або неприйнятної токсичності або до повного завершення лікування, згідно до приблизної тривалості до 56 тижнів, в залежності від того, що настане раніше. Орієнтовно дослідження має тривати до 2030 року. Експериментальне дослідження може надати цінну інформацію про ефективність та безпеку індивідуальної неоантигенної терапії V940 в поєднанні з пембролізумабом для лікування меланоми та вплинути на майбутнє лікування пацієнтів з меланомою, забезпечуючи базу для розробки нових, ефективних методів терапії з метою покращити клінічні результати та якість життя пацієнтів.

СТАДІЇ

•

modern-pharmacy.com.ua

Цей підхід базується на концепції використання власного імунітету пацієнта для боротьби з раком, використовуючи індивідуально підібрані антигени, що присутні в ракових клітинах. Позитивні результати другої фази дослідження стали підґрунтям для початку фінальної, третьої фази випробувань. Клінічне дослідження проводиться

РОЗВИТКУ МЕЛАНОМИ

КОЖЕН МОЖЕ ЗАХИСТИТИ СЕБЕ ВІД РОЗВИТКУ МЕЛАНОМИ, ДОТРИМУЮЧИСЬ ПРОСТИХ ПРАВИЛ: 1. Обмежте час перебування на сонці. Ультрафіолетове випромінювання найбільш інтенсивне з 10 годин ранку до 16 години вечора.

2. Слідкуйте за УФ-індексом та використовуєте spf-крем, коли показник становить 3 і вище (Ультрафіолетовий індекс можна перевірити на веб-сайтах, які спеціалізуються на погоді та кліматі, таких як національні метеослужби. Також існують додатки для смартфонів, що надають інформацію у реальному часі).

3. Перебувайте у тіні, коли ультрафіолетові промені найбільш інтенсивні. Пам’ятайте, що тінь від дерев, парасольок, тентів і т.д. не забезпечує повного захисту від сонця.

4. Носіть головні убори, захисний одяг та сонцезахисні окуляри.

5. Захищайте дітей від сонячних променів. Діти грудного віку повинні завжди перебувати в тіні.

6. Уникайте використання солярію. Устаткування і лампи для штучної засмаги підвищують ризик розвитку раку шкіри та можуть пошкодити незахищені очі. Крім цього, існують дані, що й ультрафіолетові лампи для манікюрних салонів можуть збільшити рак шкіри, хоча Управління з харчових продуктів і медикаментів США спростовує цей факт та вважає УФ-сушарки для нігтів «низьким ризиком».

Для самодіагностики меланоми важливо звернути увагу на такі ознаки, визначені за шкалою «ABCDE» (stands for asymmetry, border, color, diameter and evolving) або «АКОРД»: Асиметрія. Родимка повинна бути симетричною. Якщо ви помічаєте, що вона має нерівні, несиметричні частини, це може бути ознакою меланоми.

1 2 3 4 5

Край. У меланоми зазвичай спостерігаються нерівні, розмиті границі. Будь-які зазубрини або нерівності в краях родимки також можуть бути підозрілими ознаками. Окрас. Всі зміни в кольорі родимки можуть бути тривожними симптомами. Розмір. Родимка, яка починає рости вшир або вгору, або має діаметр більше 6 мм, може бути підозрілою.

Динаміка. Будь-які зміни в структурі шкіри навколо родимки, такі як сухість, кровоточивість, поява кірочок або випадіння волосся, також можуть бути ознаками меланоми та причиною звернення до лікаря.

КУДИ БІГТИ З РОДИМКОЮ? Якщо ви помітили щось з вищезазначених ознак, важливо негайно звернутися до лікаря для професійної оцінки. Лікар проведе дерматоскопію — обстеження, яке здійснюється за допомогою спеціального приладу дерматоскопу, що дозволяє докладно дослідити структуру родимки та виявити можливі ознаки меланоми.

В пульсі часу • 2024 / травень • modern-pharmacy.com.ua

САМОДІАГНОСТИКА МЕЛАНОМИ

•

 Тяжкі сонячні опіки у дитинстві.  PUVA-терапія (лікування за допомогою довгохвильового ультрафіолетового опромінення та псораленів).  Пацієнти з псоріазом мають в 1,5 рази вищий ризик до розвитку меланоми.  Підвищений ризик розвитку меланоми може бути пов’язаний з прийомом деяких медикаментів (лікарські засоби, які викликають фоточутливість, зокрема, більшість антигіпертензивних засобів, деякі антибіотики (тетрацикліни, фторхінолони), протизапальні препарати та антидепресанти. Деякі дослідження вказують на зв’язок між прийомом гормональних препаратів, зокрема оральних контрацептивів або гормональної замісної терапії, і підвищеним ризиком меланоми. Імуносупресія підвищує ризик утворення раку шкіри в 3 рази у людей після трансплантації органів. Крім цього, використання блокатору фосфодіестерази-5 (силденафілу) може стати причиною виникнення меланоми).

Журнал «Сучасна фармація»

 Фототип І та ІІ. Люди з фототипом І мають дуже світлу шкіру, світле або руде волосся, веснянки та світлі очі. Їх шкіра майже не засмагає, але легко опікається на сонці. Особи з фототипом ІІ також мають світлу шкіру, але можуть мати трохи темніше волосся і очі, ніж особи з фототипом I. Їх шкіра відносно легко піддається опікам і слабко засмагає, однак при впливі сонячних променів вона може швидко зарум’янитися.  Велика кількість родимок та наявність вроджених пігментованих родимих плям.  Місце проживання: чим ближче до екватора, тим вища ймовірність виникнення меланоми.  Висока експозиція до сонячних променів без використання захисних засобів, таких як сонцезахисний крем і захисний одяг та надмірне використання солярію або ультрафіолетової лампи.  Меланома в сімейному анамнезі.  Високий індекс маси тіла. Деякі дослідження показали зв’язок між високим ІМТ і збільшеним ризиком розвитку меланоми.

•

10 ФАКТОРІВ РИЗИКУ РОЗВИТКУ МЕЛАНОМИ

Не зволікайте, оскільки вчасне виявлення і лікування меланоми може врятувати життя. Статистика свідчить, що в Америці зі ста людей виживають 95, тоді як в Україні помирає кожен другий з меланомою. Причина цьому відома: українці несвоєчасно звертаються до лікаря. Меланома залишається серйозним викликом для сучасної медицини, проте правильна профілактика, регулярні огляди та рання діагностика можуть значно зменшити ризик розвитку цього захворювання та покращити прогноз лікування. Наукові дослідження продовжують вдосконалювати методи лікування меланоми, і спільними зусиллями ми можемо подолати цю загрозу для нашого здоров’я.

Підготовлено за матеріалами: Andrew Gregory Health editor. «Real hope for cancer cure as personal mRNA vaccine for melanoma trialled». https://amp.theguardian.com/society/2024/apr/26/cancer-mrna-vaccine-melanoma-trial

7

тотальна диджиталізація на Farmak Найбільша українська фармацевтична компанія FARMAK* розпочала процес глобальної диджиталізації ще 15 років тому. За цей час встигли багато — автоматизували систему звітності, бюджетування, планування виробництва, продажі, документообіг, формування електронних сертифікатів якості, оцінки і навчання персоналу. Також компанія впроваджує проєкт, який замінить паперові досьє серії лікарських засобів на електронні.

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

•

В пульсі часу

•

НОВИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ –

ЯК НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ДОПОМАГАЮТЬ БІЗНЕСУ? Ефективно розвивати бізнес без впровадження нових цифрових технологій неможливо, і це давно зрозуміли в FARMAK. Всі нові виробництва компанії диджиталізовані. Наприклад, у 2022 році FARMAK відкрив нову дільницю з виробництва ліків у небулах розрахунковою потужністю до 40 млн на рік. Будівництво лінії стартувало до початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Інвестиції у проєкт становили 9 млн євро. На майданчику встановлено надсучасне обладнання з ЄС та США. Володимир Костюк, виконавчий директор компанії, каже, що дільниця, як і більшість інших, оснащена передовими диджитал-рішеннями, що дають змогу оператору не втручатися у процес приготування ліків, а лише контролювати його на цифровій панелі.

«Впровадження нових технологій робить неможливим будь-який контакт речовини із зовнішнім середовищем та зводить до мінімуму вплив людського фактору на процес виробництва лікарських засобів. Це забезпечує максимальну стерильність приготування медикаментів», — зазначає Володимир Костюк. Окрім цього, як він зазначає, підвищується продуктивність праці. Серед іншого завдяки системі SCADA співробітники можуть в режимі реального часу з екранів

8

робочих станцій контролювати віддалено весь процес виробництва лікарського засобу. А за допомогою Building Management Systems цілодобово online відслідковувати мікроклімат на кожній дільниці: температуру, вологість, перепади тиску між приміщеннями. Це є критично важливим у фармацевтичній промисловості. Лабораторії контролю якості та розробки ліків FARMAK теж цифровізовані. Всі процеси, кожен крок та інформація про кожну пробу, яку перевіряють прилади в лабораторіях підприємства, зберігається у спеціальній лабораторно-інформаційній менеджментській системі. Видалити інформацію про пробу або результати контролю з системи неможливо. Всі зміни відразу будуть зафіксовані. Саме цю функцію щодо збереження цілісності та прозорості процесу особливо перевіряють європейські регуляторні органи перед тим, як надати дозвіл продавати продукцію компанії у ЄС.

«Усе, що ми робимо зараз, — це шлях до «самосвідомого», автономного виробництва. Тож продовжуватимемо інвестувати у різні проєкти розвитку, у тому числі й диджиталізацію», — каже Володимир Костюк. Щорічно Farmak інвестує у розвиток до 90% своїх прибутків.

•

FARMAK оперує великим портфелем лікарських засобів, що нараховує понад 400 найменувань продуктів. Це ендокринологічні, гастроентерологічні, кардіологічні, неврологічні, гінекологічні, протизастудні та інші медичні препарати. І щороку він розширюється. Наприклад, у 2023-му компанія випустила 22 нові лікарські засоби, призначені для полегшення неврологічних симптомів, седації, лікування хронічного обструктивного захворювання легень, алергічного ринокон’юнктивіту, грибкових інфекцій, глаукоми, заспокійливі тощо.

Окрім внутрішнього ринку, продукція українського виробника експортується до 60 країн світу, серед яких — 15 країн ЄС, країни Центральної та Південної Америки, Близького Сходу, Азії, Африки та Австралії. У 2023-му компанія інвестувала у свій розвиток близько 1,5 млрд грн., із них майже 600 млн грн. — у R&D, тобто на дослідження і розробку нових лікарських форм. Наприкінці цього року FARMAK, перший серед українських фармвиробників, планує запустити виробництво у ЄС — в Барселоні (Іспанія).

*за обсягами продажу лікарських засобів у грошовому вираженні, за даними Proxima Research у 2023 році

• modern-pharmacy.com.ua

БІЗНЕС РОЗШИРЮЄТЬСЯ. ЯК ДИДЖИТАЛІЗАЦІЯ ДОПОМАГАЄ КОМПАНІЇ ШВИДШЕ РОЗВИВАТИСЬ?

•

«Перехід на S/4HANA допоміг лідерам світового ринку скоротити витрати, підвищити прозорість та контроль над даними, а також покращити ефективність ланцюжка поставок, — розповідає виконавчий директор Farmak Володимир Костюк. — Серед переваг системи — прискорення процесу розробки нових продуктів, підвищення ефективності продажів та маркетингу, покращення обслуговування клієнтів».

2024 / травень

•

тичні гіганти, а це Pfizer, Johnson & Johnson, Novartis та інші вже працюють у цій системі.

Журнал «Сучасна фармація»

Наразі FARMAK почав впровадження S/4HANA, найновішої ERP-системи від SAP, яка допомагає планувати ресурси підприємства. Це новий етап максимальної диджиталізації компанії. Система S/4HANA дозволить FARMAK автоматизовано управляти усіма бізнес-процесами — від планування продажів, виробництва, закупівель до самих продажів, транспортування, ремонтів обладнання, контролю якості тощо. Нововведення дозволить досягти ще більшої ефективності у роботі підприємства. Впровадження S/4HANA — логічний крок для розвитку компанії, адже процес диджиталізації посилює конкурентоспроможність бізнесу. Світові фармацев-

В пульсі часу

ЧЕРГОВИЙ ПОСЛІДОВНИЙ КРОК — НОВА СИСТЕМА ПЛАНУВАННЯ РЕСУРСІВ

9

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

•

В пульсі часу

•

«АПТЕКА ДОБРОГО ДНЯ» СТАЛА ЛІДЕРОМ ГАЛУЗІ ТА ПЕРЕМОГЛА У КОНКУРСІ СОЦІАЛЬНИХ ПРОЄКТІВ Група компаній «Аптека Доброго Дня» отримала нагороду «Лідер галузі» та увійшла у рейтинг кращих національного конкурсу «Відповідальна країна 2.0». Церемонія нагородження галузевих лідерів за версією журналу «ТОП-100. Рейтинги найбільших» пройшла у рамках «Business Wisdom Summit». У заході взяли участь представники провідних українських компаній, які обмінялись досвідом та обговорили нагальні питання.

Генеральний директор групи компаній «Аптека Доброго Дня» Оксана Кириченко подякувала команді за роботу на результат, а клієнтам за довіру. «Щодня ми працюємо. Збільшуємо асортимент, впроваджуємо сучасні онлайн та офлайн-сервіси, розширюємо партнерську мережу, відкриваємо нові Простори здоров’я та краси, реалізуємо соціальні програми. Упевнена, цього року ми станемо ще краще для вас, бо лідер завжди крокує лише вперед», — зазначила Оксана Кириченко. Крім того, проєкт «Ліки утилізуй — планету рятуй», який реалізують «Аптека Доброго Дня» та АТ «Фармак», увійшов до переліку кращих на щорічному конкурсі соціальних ініціатив «Відповідальна країна» у номінації «Вибір редакції MMR». Мета ініціативи «Ліки утилізуй — планету рятуй» — створити систему зі збору протермінованих ліків від населення та забезпечити їх безпечну утилізацію шляхом високотемпературного спалювання. Принести старі медикаменти можна у 30 аптек мережі в Києві. «Впровадження практики належного поводження з медичними відходами виявилось близьким для українців, які лише за три місяці (з листопада 2023 року по січень 2024 року) принесли на утилізацію понад 10 тис. л протермінованих медикаментів. У планах масштабувати ініціативу на всю країну», — повідомили в «Аптеці Доброго Дня».

10

Зазначимо, що спецпроєкт «Відповідальна країна» з 2023 року реалізує видання про маркетинг, комунікації та креатив «MMR.ua» за підтримки «Delo.ua». Його мета — розповісти про найкращі КСВ-ініціативи, підсвітити залученість бізнесу в підтримку ЗСУ, ветеранів, постраждалих від війни, а також розказати про впровадження інклюзивних рішень, освітніх, культурних проєктів і не тільки. Цьогоріч конкурс зібрав 100 соціальних ініціатив українських компаній та благодійних фондів. Найкращі проєкти обиралися читацькою спільнотою онлайн та експертним журі.

НАЙБІЛЬШ ОЧІКУВАНІ

Eli Lilly

Хвороба Альцгеймера / Антитіло проти бета-амілоїду

Ресметіром

Madrigal Pharmaceuticals

НАСГ / Агоніст THR-β (протифібротична дія)

Датопотамаб дерукстекан (Dato-DXd)

AstraZeneca/Daiichi Sankyo

Рак молочної залози та низка інших пухлин / Кон’югат «антитіло-лікарський засіб» проти TROP2

Сотатерцепт

Merck & Co (MSD)

Легенева артеріальна гіпертензія / Регулятор рецептора активіна 2а

KarXT

Karuna Therapeutics/ BMS

Шизофренія / Агоніст мускаринових рецепторів M1/M4

mRNA-1010

Moderna

Вакцина проти грипу

Інсулін ікодек

Novo Nordisk

Базальний інсулін для застосування при діабеті

Селадельпар

CymaBay Therapeutics

Первинний біліарний холангіт / Аагоніст дельта-рецептора, активуючого пероксисомними проліфераторами

MenABCWY

GSK

Пентавалентна (5-в-1) менінгококова вакцина

mRNA-1345

Moderna

Вакцина проти респіраторно-синцитіального вірусу для дорослих

Лідуючі позиції згідно зі списком Evaluate Pharma займає донанемаб виробництва компанії Eli Lilly, який розробляється для лікування хвороби Альцгеймера. Одна з його головних переваг — можливість підшкірного введення. Враховуючи певні минулі регуляторні невдачі, в цьому році проведені дослідження TRAILBLAZERALZ 2 мають в повному обсязі відповідати вимогам FDA та прогнозується, що вже в першій половині цього року препарат затвердять на фармацевтичному ринку США.

2024 рік також має стати ключовим роком для Moderna та її платформи mRNA, із двома ймовірними запусками лікарських засобів, що ввійшли до списку. Це вакцина проти грипу — мРНК-1010, і кандидат на

вакцину проти респіраторно-синцитіального вірусу –мРНК 1345. У «важкій галузі» лікування неалкогольного стеатогепатиту (НАСГ) вперед вирвалася компанія Madrigal Pharmaceuticals зі своїм селективним агоністом бета-рецепторів трийодтироніну (THR-β) –ресметіромом, який блискуче завершив реєстраційне дослідження у 2023-му. На думку експертів, у випадку схвалення ресметірому, конкурентам Madrigal Pharmaceuticals може знадобитися близько двох років, перш ніж вони зможуть вийти на ринок. Тим часом AstraZeneca та Daiichi Sankyo прагнуть закріпити домінуючу позицію в сегменті кон’югатів «антитіло-лікарський засіб», схваливши датопотамаб дерукстекан (Dato-DXd), таргетований проти протеїна TROP2.

• 2024 / травень

Донанемаб

•

ПОКАЗАННЯ / МЕХАНІЗМ

modern-pharmacy.com.ua

КОМПАНІЯ

•

ПРЕПАРАТ

Журнал «Сучасна фармація»

Ключовим показником для будь-якого року життя фармацевтичної галузі є кількість нових лікарських засобів, але їх потенційна фармакологічна активність, звичайно, ще важливіша. Згідно з даними Evaluate Pharma на основі консенсусних оцінок аналітиків, Scrip склав 10 найбільших очікуваних лікарських засобів у 2024 році відповідно до їх прогнозованих прибутків за чотири роки.

В пульсі часу

•

ІННОВАЦІЙНІ ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ 2024 РОКУ

Тим чином обмежений потенціал прибутку від нових запусків залишається проблемою для фармацевтичного сектора. Минулого року FDA схвалило 55 нових терапевтичних препаратів, що є другим найбільшим показником за останні 30 років, але є докази того, що вони виявляються менш прибутковими для світової фармацевтичної галузі. За матеріалами scrip.citeline.com

11

ОСНОВНІ ЦІННОСТІ,

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

•

В пульсі часу

ЯКІ ОБ’ЄДНУЮТЬ КОМАНДУ МЕРЕЖІ АПТЕК «ПОДОРОЖНИК»

12

Найбільша мережа аптек «ПОДОРОЖНИК» — це понад 1800 аптек по всій Україні та відповідальність за здоров’я нації. У житті суспільства роль компанії надзвичайно велика, адже це сфера критично важливої інфраструктури. І «ПОДОРОЖНИК», працюючи на ринку майже 25 років, довів свою стійкість у різних складних умовах й вибудував довіру. Головний критерій сили компанії — її люди і турбота про них. Команду об’єднують спільні цінності, які створюють атмосферу єдиності в поглядах, завданнях і напрямку розвитку.

СЕРВІСНІСТЬ Це одна з п’яти цінностей, яку визначила компанія у своїй роботі. «ПОДОРОЖНИК» задовольняє потреби внутрішнього і зовнішнього клієнта та надає сервіс високої якості. Фармацевти мережі проходять кілька рівнів навчання та постійно вдосконалюють свої навички. Вони відточують знання у сфері фармації, обслуговуванні

та свої людські якості. Завдяки цьому клієнти бачать усміхнених, акуратних фармацевтів, які готові порадити, вислухати, допомогти. У «ПОДОРОЖНИКУ» переконані, що українці повинні відчувати якісну фармопіку в кожному куточку і за будь-яких обставин мати доступ до неї. Саме тому аптеки мережі є в малих і великих населених пунктах з широким асортиментом на вибір та різними акційними пропозиціями.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ «ПОДОРОЖНИК» відповідальний за свої дії перед колегами, клієнтами та країною. З початку широкомасштабної війни команда зіштовхнулась із серйозними викликами, які подолала завдяки підтримці та розумінню. Біля аптек були страшенні черги, фармацевти працювали майже безперервно, забезпечували ліками і підтримували психологічно. «ПОДОРОЖНИК» відповідально допоміг своїм людям і підтримав їх. Фармацевтів, які евакуйовувались, ми забезпечували роботою в інших регіонах і надавали все необхідне для адаптації. Компанія є соціально відповідальним бізнесом для суспільства та країни і активно працює у напрямку благодійності. «ПОДОРОЖНИК» допомагає ЗСУ, виконуючи запити про необхідні речі на фронт. Також підтримує український спорт, науку, культуру та дітей. Мережа співпрацює з благодій-

ними фондами, зокрема, Фондом Притули, «ДоброЛайф», «Україна в огні» та іншими заради підтримки у різних напрямках. Загальна сума допомоги від «ПОДОРОЖНИКА» з початку повномасштабного вторгнення становить понад 41 млн грн і продовжує зростати.

«Я довіряю «ПОДОРОЖНИКУ», адже діяльність компанії говорить сама за себе. Крім різних ініціатив «ПОДОРОЖНИКА», дуже велику увагу вони приділяють тому, щоб вести нашу країну до перемоги. Компанія допомагає захисникам із екіпіруванням військових, дронами, автомобілями та іншим», — розповів про компанію підполковник ЗСУ, офіцер, віцечемпіон світу з параатлетики Віктор Легкодух. Кілька років мережа аптек «ПОДОРОЖНИК» підтримує його і забезпечує всім необхідним для тренувань і підтримки здоров’я.

СМІЛИВІСТЬ

Таку допомогу, крім фармацевтів, не міг надати ніхто інший, і вони продовжували працювати у найбільш гарячих точках країни, демонструючи неабияку сміливість та відвагу. Фармопіка діяла попри обстріли, небезпеку та окупацію, бо інакше було неможливо.

В пульсі часу

«Це було наше бажання і рішення. Бо є аптека, повна ліків. Так, це не було нашим обов’язком, але це було по-людськи, по совісті. А коли медики надавали допомогу пораненим, ми бігали їм міняти бинти, бо вони стали дефіцитними», — розповіла Олена Гуменюк.

• modern-pharmacy.com.ua

Завдяки цій цінності в кожній зміні команда бачить нові можливості для розвитку себе та компанії. «ПОДОРОЖНИК» не припиняє зростати та розвиватися у складний воєнний час і забезпечує роботою понад 10 000 людей, підтримує економіку держави та дбає про майбутнє. Велику увагу компанія приділяє розвитку та навчанню молоді. Для цього створила власний проєкт «ПОДОРОЖНИК START», який надає студентам з усієї України кар’єрні перспективи, освітні можливості та розвиток. Платформа можливостей від «ПОДОРОЖНИКА» залучила до співпраці 80 закладів вищої освіти. З початку роботи платформи у 2021 році близько 2500 студентів взяли в ній участь. Також є ті, хто успішно працевлаштувався у мережі. У «ПОДОРОЖНИКУ» переконані, що розвиток — це й про діджиталізацію і про те, щоб йти в ногу з часом. Саме тому активно розвивають роботу зі штучним інтелектом. Найбільше ШІ використовують у аналітиці даних і таким чином допомагають роботі фахівців-аналітиків. Цей інструмент згодом планують поширити для всіх фахівців компанії, зокрема, й фармацевтів, щоб оптимізувати їхню роботу та покращити результати. Адже розвиток — головна рушійна сила для досягнення результатів, змін і покращення роботи.

•

«Відкритий діалог і здатність слухати один одного є невід'ємними частинами ефективної роботи. Одним з інструментів відкритості у компанії є форма зворотного зв’язку, через яку працівники можуть звернутися до мене. Вони описують своє бачення процесів, ідеї, звертають увагу на неточності та вступають у відкритий діалог зі мною. Такий досвід є ефективним засобом удосконалення наших процесів та стратегій», — сказав він.

РОЗВИТОК

Журнал «Сучасна фармація»

ВІДКРИТІСТЬ

Команда «ПОДОРОЖНИКА» чесна по відношенню до себе і людей, з вдячністю отримує та надає зворотний зв’язок, а також відкрита до знань та ідей. Компанія дбає про те, щоб обмінюватись зворотним зв’язком внутрішньо у команді та з клієнтами. Завдяки цьому є розуміння, чому люди обирають «ПОДОРОЖНИК», що їм подобається, а на що потрібно звернути увагу та вдосконалити. Про зворотний зв’язок у команді розповів СЕО Тарас Коляда.

2024 / травень

•

У «ПОДОРОЖНИКУ» здатні діяти сміливо, виходити за межі можливого. І вчинки працівників є найкращим доказом цього. Ділимося історією нашої фармацевтки Олени Гуменюк, яка вразила своїми сміливими вчинками під час окупації Київщини. З дому в аптеку на роботу вона йшла пішки зо три кілометри, тоді діставалась попутками, на блокпостах доводила, що йде працювати, щоб її пропустили, і так декілька тижнів. За її словами, інакше вчинити вона не могла, оскільки багато людей виїхали, а залишились пенсіонери і майже кожному з них були потрібні ліки. Керівництво «ПОДОРОЖНИКА» дозволило не працювати в цей період, але фармацевти не могли вчинити інакше, коли тисячі людей опинилися без можливості навіть придбати ліки.

Тарас Коляда переконаний, що культура відкритості — це про розвиток і навчання працівників, що дає їм автономію, відповідальність і обмін досвідом.

13

НЕПОМІЧЕНЕ ВІДКРИТТЯ,

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

•

В пульсі часу

•

яке зробило переворот в імунології

14

Часто трапляється так, що найважливіші наукові відкриття виявляються не поміченими сучасниками. Іноді навіть самі дослідники не можуть передбачити несподівані та доленосні наслідки результатів своєї роботи, тим більше, якщо планувалося просто вдосконалити якийсь локальний процес або інструмент. І лише з часом приходить розуміння, наскільки важливими є отримані результати й для фундаментальної науки, й для прикладних досліджень. Саме так сталося з революційним досягненням у галузі імунології — відкриттям принципу продукції моноклональних антитіл та розробкою техніки їх отримання (гібридомного методу).

Прорив в імунології Цей прорив в імунології зробив у 1974 році молодий німецький вчений Георг (Жорж Жан Франц) Келер (нім. Georges Jean Franz Köhler). Через 10 років у 1984 році він отримав за це відкриття Нобелівську премію з фізіології та медицини, розділивши її зі своїми наставниками Сезаром Мільштейном та Нільсом Йєрне. Георг Келер став наймолодшим лауреатом Нобелівської премії у Німеччині за всю її історію [1]. Гібридомний метод дозволяє отримати суспензію абсолютно однакових по специфічності, так званих моноклональних антитіл, застосування яких в біологічних і медичних дослідженнях виявилось дуже ефективним. Моноклональні антитіла — це антитіла, що виробляються імунними клітинами, які належать до одного клітинного клону, тобто походять з однієї плазматичної клітини-попередниці (на відміну від поліклональних антитіл). Моноклональні антитіла можуть бути вироблені проти майже будь-якого природного антигену (в основному білки та полісахариди), який антитіло специфічно зв’язуватиме. Вони можуть бути використані для виявлення цієї речовини або її очищення. Розробка методу продукції моноклональних антитіл за словами американського мікробіолога Ганса Вігзеля «зробила переворот у використанні антитіл у охороні здоров’я та науці. Рідкісні антитіла з напрочуд точ-

Сезар Мільштейн та Георг Келер ною відповідністю певній структурі можуть сьогодні вироблятися у великих кількостях. Гібридомні клітини можуть зберігатися в лабораторних ємностях і цілком ідентичні моноклональні антитіла можуть використовуватися в усьому світі, причому джерело їх вічне». [2] Незважаючи на бурхливий розвиток біотехнологій, відкриття Келера досі актуальне. Моноклональні антитіла використовуються для лікування лейкозів і різних інфекційних захворювань — таких, як гепатит В і стрептококові інфекції. Вони також відіграли важливу роль у виявленні випадків синдрому набутого імунодефіциту (СНІД). До інших можливих областей їх застосування відносяться удосконалення способів типування тканин, лікування алергії та колагенозів (ревматоїдний артрит і системний червоний вовчак). [3]

Особисте життя Келер старанно уникав публічності, хоча після нагородження Нобелівською премією робити це йому було досить складно. Німецькі вчені не надто часто ставали нобелівськими лауреатами. Крім того, Георг Келер виявився наймолодшим нобелівським лауреатом у Німеччині, йому було 38 років, а на момент публікації результатів його революційного відкриття вченому виповнилося лише 28 років. У своїх інтерв’ю він говорив лише про наукові проблеми та свою роботу й відмовлявся відповідати на питання про особисте життя. Після смерті Келера його вдова та діти також відмовлялися розповідати про нього. Про життя Георга Келера можна дізнатися лише з його офіційної біографії та спогадів колег та друзів. Майбутній нобелівський лауреат народився 1946 року в Мюнхені. Його батько був німець, мати — француженка. Коли Георгу виповнилося 10 років, сім’я переїхала в невелике містечко Кель, розташоване біля самого кордону з Францією.

В пульсі часу • 2024 / травень •

коли американські імунологи Хіларі Копровські та Карло Кроче подали заявку на патентування гібридомного методу для лікування раку. Цей скандал ознаменував собою період радикальних змін у взаєминах між академічними та комерційними біомедичними науками. До цього періоду академічні біомедичні дослідження рідко призводили до появи продуктів, що становлять комерційний інтерес. [5] Разом з тим деякі «лихі язики» стверджують, що насправді Келер і Мільштейн не були ідеалістами та альтруїстами, що вони подали патентну заявку, але спроба запатентувати їхню методику не мала успіху. [5]

modern-pharmacy.com.ua

•

Моноклональні антитіла можна виробляти в будь-яких кількостях, зокрема й у флаконах, які зображені на знімку.

Журнал «Сучасна фармація»

Келер, як справжній учений, вважав, що здобуті знання належать всьому людству. Він публікував свої відкриття, практично не переймаючись патентуванням своєї методики, як це було прийнято на той час в академічних колах. В результаті він та його відкриття у 1978 році опинилися в центрі патентного скандалу,

•

ВІДКРИТТЯ НАЛЕЖИТЬ ЛЮДСТВУ? Незважаючи на те, що відкриття Георга Келера суттєво вплинуло на медицину, він дуже мало цікавився його комерційним застосуванням. Насамперед їм рухала наукова цікавість. «Я вважаю, що важливіше знати речі, ніж застосовувати їх», — наголошував вчений. Ця заява видається тим більш дивною для людини, яка розробила методику, завдяки якій утворився й існує світовий ринок моноклональних антитіл. Його обсяг зараз становить 75 мільярдів доларів США на рік [4]. Келер був далеко не першим, хто спробував отримати моноклональні антитіла, але до нього протягом тривалого часу ніхто не навчився ефективно виробляти їх через складність культивування плазматичних клітин у лабораторних умовах, не кажучи вже про їхнє промислове виробництво. Природа антитіл була одним з основних предметів вивчення імунології з кінця XIX століття. Знадобилося ціле століття, щоб накопичити достатньо знань, знадобилася величезна кількість досліджень, кожне з яких ґрунтувалося на попередніх спостереженнях. Було багато спроб узагальнити отримані матеріали. Але більшість з них виявилися невдалими й навіть вводили дослідників в оману. Методика Келера базувалася на дослідженнях кількох поколінь учених-імунологів, але саме йому вдалося зробити прорив і перевести імунологію на новий рівень.

15

• В пульсі часу • 2024 / травень

На щастя, Георг таки вирішив отримати диплом, що дає йому право на академічну чи професійну кар’єру. Свою експериментальну роботу він виконував в Інституті мікробіології, де написав дипломну роботу з мутантних штамів кишкової палички. Експерименти включали індукцію мутації під дією ультрафіолетового світла з подальшим виділенням мутантів шляхом клонування поодиноких клітин. Хоча дипломна робота не дала жодних разючих результатів, ця тема, можливо, була важливою для Георга Келера, оскільки мутації клітин залишалися в центрі його інтересів протягом більшої частини всієї наукової кар’єри. У ході цієї роботи у Келера також з’явився особливий інтерес до використання комп’ютерної техніки в наукових дослідженнях, і він набув деяких досить рідкісних на той час навичок у використанні комп’ютерів. Разом з одним зі своїх керівників Келер опублікував статтю про використання комп’ютерів для опрацювання результатів наукових досліджень.

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

У дитинстві Георг Келер не цікавився біологією. Він взагалі не цікавився жодним зі шкільних предметів, окрім спорту, що може бути дещо дивним для майбутнього нобелівського лауреата. У школі він виконував лише необхідний мінімум, щоб не залишитися на другий рік. У 1965 році Георг Келер закінчив школу в Келі зі ступенем бакалавра й вступив у тому ж році до Університету Альберта-Людвіга в сусідньому Фрайбургім-Брайсгау. Що змусило його вибрати саме біологію як основний предмет, невідомо, але, ймовірно, вже в процесі навчання в університеті у нього справді з’явився інтерес до цієї галузі знань. Мало того, крім обов’язкових для студентів-біологів предметів, він серйозно займався вищою математикою, натурфілософією, теорією пізнання природничих наук. Якоїсь миті Георг Келер вагався, який шлях вибрати: вчителя середньої школи чи вченого-дослідника. Він навіть взяв участь у серії семінарів для студентів-біологів, які бажають присвятити себе викладанню в середній школі.

Одруження та матеріальні труднощі У 1968 році, ще навчаючись в університеті, Георг Келер одружився з Клаудією Рейнтьес, яка на той час працювала асистентом лікаря. У Георга та Клаудії у 1969 році народилася перша донька Катаріна. Щоб прогодувати сім’ю, Келеру довелося ночами працювати водієм таксі. 1972 року у пари народилася ще одна донька Люсія, а потім син — Фабіан. [2]

Початок дослідницької діяльності Келер отримав диплом (еквівалент ступеня магістра) у березні 1971 року. Після цього він розпочав роботу над дисертацією для здобуття докторського ступеня під керівництвом Фріца Мельчерса, який працював у Фрайберзькому університеті та співпрацював з Базельським інститутом імунології у Швейцарії. З самого початку в Келера склалися непрості стосунки зі своїм керівником. Мельчерс вважав, що у Келера відсутні амбіції, що йому бракує старанності, Мельчерса дратувало те, що Келер мало часу проводить у лабораторії. Робота Келера була присвячена імунологічному дослідженню ферменту бета-галактозидази. Під час досліджень Келер вводив бета-галактозидазу декільком видам лабораторних тварин, зокрема, кроликам, мишам і щурам, а потім аналізував антитіла, що містяться в їх сироватці. Важливо, що його робота продемонструвала, що тварини можуть генерувати безліч різних типів антитіл проти однієї ділянки чужорідного білка. Келер здобув докторський ступінь у квітні 1974 року. Цього ж року Келер вступив на роботу до Medical Research Council (MRC) у лабораторію молекулярної біології відомого імунолога Сезара Мільштейна в Кембриджі. Мільштейн та Келер вперше зустрілися у 1973 році під час візиту Мільштейна до Базельського інституту імунології. Вони одразу сподобалися один одному. У Кембриджі їхня особиста симпатія переросла в дружбу. Розслаблене ставлення Келера до роботи, яке дратувало Мельчерса, не було проблемою для Мільштейна, воно відповіда-

16

ло його принципу: «Лінь — мати доброї науки. Творче осяяння відбувається у ті миті, коли ти нічого не робиш». Разом з тим серед співробітників (MRC) було заведено ставитись до дослідницької роботи з великим ентузіазмом: виходити на роботу у вихідні дні,

не брати відпусток. Коли Келер узяв відпустку на 4 тижні й вирушив у подорож Англією, його поведінка викликала подив у колег. Проте, взагалі у Келера склалися нормальні та навіть дружні стосунки з більшістю співробітників лабораторії Мільштейна та суміжних лабораторій.[ 6]

Результати досліджень були опубліковані у статті Келера та Мільштейна у серпні 1975 року в журналі Nature, але впродовж кількох років після публікації наукова громадськість практично не звернула уваги на це відкриття. Вчені-імунологи оцінили його значення тільки через кілька років. [8]

Георг Келер повернувся до Базелю і почав свою роботу в Базельському інституті імунології у квітні 1976 року. Келер вважався ще дуже молодим ученим. Пізніше він неодноразово згадував свій головний страх на той час: «Я не хотів ставати виробником моноклональних антитіл». Тобто Келер побоювався, що колеги й, можливо, керівництво змусять його генерувати моноклональні антитіла проти антигенів, що їх цікавлять, — завдання, яке зробило б його науковим співробітником для безлічі проектів, які не становлять для нього безпосереднього інтересу. Келеру вдалося продовжити свої дослідження. Він намагався виявити механізм диверсифікації генів імуноглобулінів і, як винахідник гібридом, вважав, що в нього під рукою набагато кращі інструменти, ніж у його конкурентів. Він вважав, що гібридоми, що виростають у культурі тканин, пройшовши через багато поколінь клітинного поділу, мутували б гени антитіл, що кодують поліпептидні ланцюги. Виділивши таких мутантів, він сподівався, що зможе визначити частоти мутацій і, проаналізувавши гени, які він сподівався ідентифікувати, визначити типи соматичних мутацій, які урізноманітнюють антитіла.

В пульсі часу • 2024 / травень •

Знову в Базель

•

«Ми спустилися в підвал інституту, в якому немає вікон, — згадував він через роки. — Я подивився на перші дві пластини. Я побачив ці ореоли. Це було фантастично. Я кричав від радості. Я поцілував дружину, я був щасливий. Це був найкращий результат, про який я міг думати». [4]

modern-pharmacy.com.ua

До грудня 1974 року перші результати експерименту Келера були вже готові. Навколо лунок злитих клітин мали з’явитися ореоли, якщо вони виробляли антитіла. Келер дуже хвилювався й попросив свою дружину Клаудію супроводжувати його, щоб переглянути ці перші результати.

СХЕМА ОТРИМАННЯ МОНОКЛОНАЛЬНИХ АНТИТІЛ

Журнал «Сучасна фармація»

У Кембриджському університеті Келер працював над проблемою злиття лімфоцитів. За короткий проміжок часу йому вдалося розробити нову технологію зі злиття плазматичної клітини, що виробляє антитіла, з клітиною мієломи (методика гібридом). Отримані гібридні імморталізовані клітини продовжували продукувати антитіла й одночасно могли необмежено розмножуватися. Це дозволило отримувати моноклональні антитіла практично у необмежених кількостях.

[7] Ідея роботи Келера полягала в тому, щоб злити мутантну лінію клітин мишачої мієломи (рака плазматичних клітин) з клітинами селезінки миші, імунізованими еритроцитами вівці, і інкубувати їх у спеціальному середовищі, в якому могли вижити тільки злиті клітини. Тим самим він мав намір створити гібридому, що володіє безсмертям пухлинної клітини та специфічною здатністю виробляти антитіла проти еритроцитів вівці. І Келер, і Мільштейн скептично ставилися до перспектив успіху, але вирішили спробувати поекспериментувати. [7]

•

Щаслива ідея

17

На початку 1980-х років він розпочав роботу з розробки трансгенних мишей, які могли б генерувати аутореактивні антитіла. Це він зробив за допомогою Сандро Русконі. Метою дослідження було генетично модифікувати мишей для використання в якості моделі для вивчення автотолерантності.

Через дев’ять років Колер був призначений директором Інституту імунобіології Макса Планка та став членом Товариства Макса Планка з розвитку науки. Ця посада відвернула його від безпосередньої лабораторної роботи, але він продовжував виявляти живий інтерес до експериментальних результатів своїх співробітників. [9]

Коли поступово стало очевидним значення гібридомного методу, Мільштейн почав отримувати за це престижні нагороди, такі, наприклад, як премія Слоана. Келер не заздрив своєму наставнику. У 1981 році він м’яко і з вдячністю нагадав про свою роль у винаході моноклональних антитіл: «Я вважаю, що я був рушійною силою цього процесу, але вірно також і те, що я не подумав би про це. Про це не подумали б ніде, крім лабораторії Сезара Мільштейна, і ніхто інший, окрім Сезара Мільштейна, не порадив би провести цей експеримент».

У квітні 1984 року Келер прийняв пропозицію стати членом Товариства сприяння розвитку науки Макса Планка (MPG), пов’язаного з посадою директора Інституту імунобіології Макса Планка (MPIIB) у Фрайбурзі. MPG — це дослідницька організація, унікальна для Німеччини, і її важко порівнювати з науковими структурами, що діють в інших країнах. Директорство в MPG означає не тільки щедрі ресурси на все професійне життя, що залишилося, а й визнання того, що вчений увійшов до кола еліти німецької науки. [9]

•

2024 / травень

•

В пульсі часу

•

Всесвітнє визнання

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

Про Нобелівську премію Келеру, Мільштейну та Йєрне було оголошено першого понеділка жовтня 1984 року. Вона кардинально змінила життя Келера. [10]

Премія стала несподіванкою для багатьох імунологів. Навіть той факт, що Келер був включений до номінантів, здивував його колег. Багато хто передбачав, що гібридомна технологія зрештою буде відзначена Нобелівською премією, але мало хто чекав, що це відбудеться так швидко. Дослідницькі організації завжди бурхливо реагують, якщо один із їхніх співробітників нагороджується Нобелівською премією. Що стосується Келера, то дві такі організації могли претендувати на цю роль, оскільки Келер одночасно працював й у Базельському інституті імунології, й в Інституті імунобіології Макса Планка. Це навіть призвело до деякої напруженості у відносинах між цими двома поважними науковими установами. В очах громадськості Келер став новим генієм біомедичної науки Німеччини. Журналісти називали відкриття Келера «чарівною пігулкою».

1.

2.

3.

4.

18

5.

Література:

Klaus Eichmann Köhler’s Invention (Birkhäuser Verlag, Basel, 2005) University of Freiburg Faculty of Biology. рр. 58-60. https://www.whatisbiotechnology.org/index.php/people/summary/Kohler https://www.aai.org/About/History/Notable-Members/Nobel-Laureates/ GeorgesJFKohler#gsc.tab=0 ht t ps://med iat heque.l i nd au-nobel.org /record i ngs/37558/199 0 transgene-mice-in-immunology Klaus Eichmann The patent disaster (Birkhäuser Verlag, Basel, 2005) University of Freiburg Faculty of Biology. рр. 90-92.

Келер прожив яскраве та плідне життя, на жаль, недовге. Він помер у 1995 році від серцевого нападу у віці 48 років. Незважаючи на те, що з моменту відкриття Келлером методу продукції моноклональних антитіл минуло вже п’ятдесят років, його наукова спадщина залишається значущою й досі, його внесок у розвиток медицини продовжує надихати вчених у всьому світі до нових відкриттів у галузі імунології. [11]

6. https://www.whatisbiotechnology.org/index.php/exhibitions/milstein/ monoclonals/The-making-of-monoclonal-antibodies 7. Köhler G., Milstein C. Continuous cultures of fused cells secreting antibody of predefined specificity (англ.) // Nature : journal. — 1975.

8. Danon, Y L (1996). «[Monoclonal antibodies: George Kohler]». Harefuah.

Vol. 130, no. 2 (published 15 January 1996). pp. 108–109.

9. István Hargittai (2006). «Köhler’s Invention». Journal Structural Chemistry.

17 (1): 161–162.

10. https://www.nobelprize.org/prizes/medicine/1984/kohler/facts/ 11. Melchers, F (1995). «Georges Köhler (1946–95)». Nature. Vol. 374, no. 6522 (published 6 April 1995). p. 498.

ІЗОТА — твоя вода, якщо турбує печія Печія є одним із найрозповсюдженіших симтомів розладів травлення. Печія — дуже неприємне відчуття дискомфорту, печіння або навіть болю за грудиною і в горлі, яке виникає у результаті потрапляння вмісту шлунку в стравохід. Серед дорослого населення більшості розвинених країн частота печії турбує 4-10 % дорослого населення щодня, 14-30 % людей відчувають її принаймні раз на тиждень, а у 40-50 % дорослих цей симптом виникає раз на місяць. При появі скарг на печію та дискомфорт у верхній частині живота перший контакт пацієнта зі спеціалістом охорони здоров’я відбувається зазвичай в аптеці.

ПРИЧИНИ ПЕЧІЇ:

 порушення характеру та режиму харчування (гостра, жирна їжа, газовані напої тощо), часті переїдання;  стресові ситуації;  хвороби шлунково-кишкового тракту та гіперсекреція соляної кислоти;  шкідливі звички (зловживання алкоголем і куріння);  прийомом деяких лікарських препаратів.

СИМПТОМИ ПЕЧІЇ:

 печіння в грудях або горлі після прийому їжі;  тиск/здавлювання за грудиною;  неприємний присмак в ротовій порожнині (кислий чи солоний);  нудота та поколювання;  підвищене газоутворення у стравоході;  рясне слиновиділення. Основним завданням в полегшенні симптомів печії є зниження кислотності шлункового соку, а одним із доцільних рішень даної проблеми — є використання мінеральних гідрокарбонатних вод, які добре зарекомендували себе в симптоматичній терапії розладів травлення. У дослідженні Labenz J. та співавт. (2023) відмічено, що мінеральна вода, збагачена гідрокарбонатами, якісно та кількісно зменшує вираженість проявів печії у дорослих пацієнтів без рефлюкс-езофагіту середнього та тяжкого ступеня. В свою чергу, зменшення кількості скарг супроводжується покращенням якості життя і зменшенням прийому лікарських препаратів [1]. На фармацевтичному ринку України представлена вода ІЗОТА від вітчизняного виробника — компанії «ЮРІЯ-ФАРМ» — слабогазований безалкогольний напій, спеціально адаптований для полегшення симптомів печії та покращення травлення [2].

СКЛАД СЛАБОГАЗОВАНОГО НАПОЮ ІЗОТА [2]:

НА ЗАМІТКУ!

У профілактиці та лікуванні різних захворювань здавна використовуються природні засоби. Наприклад, при порушеннях роботи шлунково-кишкового тракту, зокрема симптомах печії та дискомфорту, часто рекомендують застосування мінеральних вод, які не тільки запобігають розвитку захворювань, а й прискорюють їх ремісію. ІЗОТА — розроблений фармацевтичною компанією слабогазований напій з адаптованим складом компонентів для зменшення проявів печії та нормалізації травлення, рекомендований для щоденного вживання.

 натрію гідрокарбонат (до 2500 мг/л) — його стабільна кількість допомагає збалансувати кислотність у шлунку, зменшуючи вираженість дискомфорту, пов’язаного з печією;  натрію хлорид — сприяє зниженню продукції шлункового соку та кислотності;  магнію хлорид гексагідрат — поліпшує перистальтику кишечника, покращуючи процес травлення;  калію хлорид — покращує роботу нирок та сприяє виведенню зайвих солей з організму, забезпечуючи електролітний баланс в організмі, а також полегшує процес травлення;  кальцію хлорид дигідрат — бере участь у синтезі ферментів та покращує процес травлення. Згідно рекомендаціям Європейського агентства з безпеки харчових продуктів (EFSA) та керуючись референтними значеннями, РЕКОМЕНДОВАНИМ є вживання напою ІЗОТА щоденно в наступних максимально безпечних добових дозах для різних вікових груп [3]:  діти від 7 до 11 місяців — 1/4 пляшки;  діти від 1 до 3 років — 1 пляшка;  діти від 3 до 11 років — 2 пляшки;  підлітки від 12 до 17 років — 3 пляшки;  дорослі від 18 років — до 5 пляшок.

ІЗОТА — твоя вода, якщо турбує печія 1. Labenz J, Anschütz M, Walstab J, et al. Heartburn relief with bicarbonate-rich mineral water: results of the randomised, placebo-controlled phase-III trial STOMACH STILL. BMJ Open Gastro 2023;10:e001048. 2. Електронний ресурс https://www.uf.ua/simejnyj-likar/izota-tvoya-voda-yakshho-turbuye-pechiya/ 3. Дані EFSA щодо споживання дієтичних продуктів, які входять до складу напою ІЗОТА, представлені за посиланнями: efsa.onlinelibrary.wiley.com/doi/epdf/10.2903/j.efsa.2019.5778; efsa.onlinelibrary.wiley.com/doi/epdf/10.2903/j.efsa.2016.4592; efsa.onlinelibrary.wiley. com/doi/epdf/10.2903/j.efsa.2015.4101; efsa.onlinelibrary.wiley.com/doi/epdf/10.2903/j.efsa.2015.4186; efsa.onlinelibrary.wiley.com/doi/epdf/10.2903/j.efsa.2019.5779.

У ФАРВАТЕРІ У У ФАРВАТЕРІ ФАРВАТЕРІ ГАЛУЗІ ГАЛУЗІ ГАЛУЗІ c.21

Магнікум-Адаптоген — інноваційна підтримка природного здорового сну та нервової системи

c.26

«Чарівний світ фармації» від НФаУ – школярам Харкова

c.27

Наукові дослідження або вигідна ціна. Чому ми обираємо оригінальний препарат

c.34

НЕФРОДОЛ®: комплексний засіб для лікування запальних захворювань сечовивідних шляхів

c.40

Перші кроки у науці майбутніх фахівців фармації та лабораторної діагностики

c.41

Оптимізація терапії коморбідної патології у хворих на алергодерматози

c.46

Лідер фармринку України Farmak оголосив про ребрендинг та продовження міжнародної експансії

Fides facit fidem

Довіра викликає довіру

ЦЕ ЦІКАВО! Вперше слово «стрес» з’явилося в 1303 р. у віршах поета Роберта Маннінга: «... ця мука була манною небесною, яку Господь послав людям, які перебували в пустелі 40 зим і знаходились у великому стресі» [2].

ЦЕ ВАЖЛИВО! Високий рівень адреналіну і норадреналіну в стані стресу сприяє виведенню магнію із клітин, зменшенню його внутрішньоклітинного вмісту та високій концентрації у первинній сечі у вигляді нерозчинних солей [3].

Термін «стрес» був введений американським фізіологом Уолтером Кенноном у 1932 році. Більш широкого вжитку термін набув у 1936 році завдяки канадському ендокринологу Гансу Сельє, який пояснив основні механізми адаптації організму. За даними досліджень Сельє встановлено, що в патогенезі практично всіх захворювань розрізняють, власне, пошкодження (дію стресового чинника) і реакцію організму на нього (адаптацію). Саме з таких позицій він оцінив комплекс змін, викликаних стресом, і пізніше назвав його «загальним адаптаційним синдромом». Хронічний стрес повільно виснажує психологічні ресурси і здатний впливати як на психічне, так і на фізичне здоров’я людини. В цей період організм стимулює симпатичну нервову систему, надниркові залози починають виробляти адреналін і кортизол. Підвищений рівень цих гормонів, які ще називають гормонами стресу, викликає пришвидшення серцебиття, підвищення артеріального тиску, скорочення м’язів та навіть розлади травлення. З часом постійна надмірна стимуляція гормонів стресу призводить до фізіологічних, когнітивних та емоційних порушень.

• 2024 / травень • modern-pharmacy.com.ua

лікар невролог

•

A Надія Бойко,

Більшість людей в світі переживають хронічний стрес. Ще з початком глобальної пандемії COVID-19 страхи та тривоги стали постійними супутниками навіть тих, хто до епідемії зберігав контроль над емоціями. Нові реалії, які сформувала для українців повномасштабна військова агресія, сприяють різкому поширенню тривожних розладів серед населення. У науковій літературі поняття «стрес» трактують по-різному. Для одних це подія, яка порушує сталість внутрішнього середовища (гомеостаз). Інші дослідники у поняття стресу вкладають реакцію або стан психофізіологічного напруження. Для третіх це опис безперервної взаємодії людини з навколишнім середовищем. Кожне з розглянутих визначень поняття «стрес» має свою основу [1].

Журнал «Сучасна фармація»

інноваційна підтримка природного здорового сну та нервової системи

У фарватері галузі •

МагнікумАдаптоген

21

У фарватері галузі • • 2024 / травень •

Розлади сну — одна із найбільш частих скарг, з якими зустрічаються лікарі різних спеціальностей. Значна частина дорослого населення відчуває тимчасові чи постійні труднощі, пов’язані зі сном. Згідно з результатами одного з опитувань, проведеного в США в 1991 р. інститутом Геллапа, 36 % дорослих людей мають проблеми зі сном, із яких 9 % є хронічними, а 27 % — гострими. Загальний термін «розлади сну» об’єднує декілька нозологічних груп (інсомнії, гіпо-, гіпер- і парасомнії), що складають сумарно 84 форми розладів сну. На думку відомого дослідника сну А.М. Вейна, основну частку при розладах сну займає інсомнія, яку ще називають безсонням. Розлади сну, при яких в якості первинного фактора виступають

ЦЕ ЦІКАВО! Сон є універсальною потребою всіх вищих форм життя, включаючи людину, відсутність якої має серйозні фізіологічні наслідки. Майже всі живі істоти від найпростіших до людей ритмічно змінюють активність своїх життєвих функцій. Ця ритміка біологічних явищ називається біоритмом і головною її метою є пристосування організму до зовнішнього середовища.

емоційні причини, називають розладами сну неорганічної природи. Згідно МКХ-10, наведеної нижче, ця група порушень включає:  диссомнії: первинно психогенні стани, при яких основними є емоційно обумовлені порушення кількості, якості чи часу сну (інсомнія, гіперсомнія і розлади циклу сон — неспання);  парасомнії: аномальні стани, що виникають під час сну; в дитячому віці вони в основному пов’язані з розвитком дитини, а в дорослому — з психогенними станами (сноходіння, нічні жахи, кошмари). Тому, очевидна чітка залежність між психогенними станами та порушеннями сну, що впливає як «замкнуте коло», потенціюючи дію одне одного.

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

Симптоми хронічного стресу різноманітні. Їх поділяють на наступні групи [4]:  фізичні реакції: проблеми зі сном, напруженість м’язів, постійна втома, тахікардія, головний біль;  емоційні реакції: гнів, тривога, зниження здатності відчувати задоволення та ін.;  когнітивні реакції: порушення пам’яті, зниження концентрація уваги, порушення мислення;  міжособистісні реакції: недовіра, дратівливість, проблеми на роботі, на навчанні та сімейні проблеми. Розлади сну напряму пов’язані з рівнем стресу і тривожністю, вони здатні суттєво впливати на здатність організму адаптуватися до стресових умов і відновлювати важливий баланс. Саме тому порушення сну завжди було предметом вивчення як для фізіологів і психологів, так і для клініцистів.

22

Як боротися зі стресом? Для того, щоб знизити емоційну напругу та зменшити вплив стресу, потрібно нормалізувати режим дня, дотримуватися гігієни сну, достатньо відпочивати, дотримуватися правильного і збалансованого харчування (виключити вживання збуджуючих напоїв, таких як кава та алкоголь), а також регулярно виконувати фізичні вправи.

ЦЕ ВАЖЛИВО! ПОРАДИ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДО СНУ: 1. Не лягайте і не намагайтеся заснути, якщо не хочете спати.

2. Старайтеся не спати вдень, навіть якщо хочеться.

3. Не лягайте занадто рано.

4. Дотримуйтесь режиму харчування (не переїдайте перед сном, але і не лягайте спати на пустий шлунок. Після 16:00 не вживайте напоїв чи продуктів з кофеїном (шоколад, кава, чай, тонізуючі напої).

5. Хоча б 2-3 рази на тиждень займайтеся фізичними вправами, водночас уникайте інтенсивних навантажень за 4-5 годин до сну.

У фарватері галузі • • 2024 / травень

Магній регулює трансмембранне перенесення іонів кальцію і натрію, контролює процеси обміну в кардіоміоцитах, зменшує виділення катехоламінів і альдостерону при стресових реакціях, що визначає його гіпотензивний ефект. Магній необхідний для адекватного функціонування імунної системи утворення кісткової тканини. Магній є одним з основних елементів, що підтримує баланс процесів збудження та гальмування. Порушення магнієвого гомеостазу зумовлює розвиток магній-дефіцитних станів, що виявляються при багатьох захворюваннях, таких як цукровий діабет, серцево-судинні захворювання, синдром хронічної втоми, алкоголізм, психічні та неврологічні захворювання тощо. Роль магнію в регулюванні стреслімітуючих систем не втрачає цікавості серед науковців вже багато років. Магній є одним з основних елементів, дія якого направлена на зменшення проявів стресу і нормалізацію адаптаційних процесів [7]. Також останнім часом активно досліджується питання впливу дефіциту магнію на порушення сну. Експериментальні дані показують, що дефіцит магнію призводить до зниження синтезу мелатоніну — гормону сну. Також ряд досліджень виявили зворотний зв’язок вісі мелатонін-магній. В ході досліджень встановлено, що група людей, до яких застосовувалась хронічна депривація сну (нестача сну) пов’язана з прогресивним зниженням рівня внутрішньоклітинного магнію [8].

•

Роль магнію в організмі людини багатогранна. Він необхідний для нормального перебігу багатьох біохімічних реакцій і фізіологічних процесів, що забезпечують енергетику і функціонування різних органів. Магній є четвертим за поширеністю катіоном в організмі і міститься в кожній тканині організму. Саме цей мікроелемент, як кофактор, бере участь у гліколізі і гідролітичному розщепленні аденозинтрифосфорної кислоти (АТФ). За даними наукових досліджень магній бере участь більше ніж в 300 ферментних реакціях, серед яких важливо відмітити наступні [6]: 80–90 % внутрішньоклітинного магнію знаходиться в комплексі з АТФ, тому іони магнію забезпечують вивільнення енергії через активність магнійзалежних АТФаз та необхідні для всіх енергетичних процесів в організмі. Іони магнію забезпечують надходження продуктів гліколізу до циклу Кребса і перешкоджають накопиченню лактату. Магній приймає участь в анаболічних процесах: синтезі і розпаді нуклеїнових кислот, синтезі білків, жирних кислот і ліпідів.

modern-pharmacy.com.ua

РОЛЬ МАГНІЮ В ОРГАНІЗМІ ЛЮДИНИ

•

Більшість пацієнтів з помірно вираженими симптомами віддають перевагу натуральним засобам задля запобігання виникненню побічних ефектів ліків. Серед таких засобів особливої уваги заслуговує МАГНІКУМ-АДАПТОГЕН виробництва АТ «КИЇВСЬКИЙ ВІТАМІННИЙ ЗАВОД». Дана дієтична добавка є новинкою фармацевтичної компанії, в складі якої міститься магній в хелатній формі, вітамін В6 в комбінації з мелатоніном, які допомагають заснути, підтримують природний здоровий сон і мають заспокійливу дію.

Журнал «Сучасна фармація»

Препарати, які використовуються для корекції психоемоційних розладів, включають [5]:  антидепресанти;  транквілізатори бензодіазепінового ряду;  анксиолітики;  рослинні препарати та дієтичні добавки. Нерідко для корекції психоемоційного стану в сучасній практиці використовуються методи психотерапії. Провідним методом психотерапії є когнітивно-поведінкова терапія. Оптимальним вибором лікування є поєднання медикаментозного лікування та психотерапії.

ЦЕ ВАЖЛИВО! В сучасному світі застосування технології обробки харчових продуктів (рафінування) та використання мінеральних добрив призводить до зменшення вмісту магнію у ґрунті і продуктах харчування.

23

У фарватері галузі • • 2024 / травень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

24

Магній надходить в організм з їжею і водою. За даними низки авторів, щоденна потреба в ньому становить 265 і 350 мг для дорослих жінок і чоловіків відповідно. За даними статистики, серед населення України недостатність магнію займає провідну позицію поряд із іншими дефіцитами. Особливо часто такий дефіцит виявляється в період інтенсивного росту у підлітковому віці. Також в групі ризику щодо дефіциту магнію є вагітні жінки та годуючі мами, люди з хронічними захворюваннями, у яких виявляються підвищені потреби у магнію або недостатнє надходження в організм з їжею [9]. Клінічні прояви дефіциту магнію різноманітні та включають нервово-м’язову дратівливість і слабкість, головний біль, судоми ніг, гіперемоційність, генералізовану тривожність, панічні атаки, безсоння, втому, астенію та ін.

ЯКИЙ МАГНІЙ ОБРАТИ? У світі існує величезна кількість препаратів магнію, що є солями, комплексами з різними органічними сполуками (лактат, цитрат, гліцинат, підолат, аспарагінат тощо), а також неорганічних сполук магнію, які зазвичай не використовуються у зв’язку з їхньою недостатньою біодоступністю та відсутністю безпеки. Для оптимального засвоювання МАГНІКУМАДАПТОГЕН містить найкращу форму магнію з високою біодоступністю — магнію бісгліцинат. Бісгліцинат магнію — це хелатна форма магнію, зв’язаного з 2 молекулами амінокислоти гліцину. Гліцин є нейротрансмітером, який сприяє розслабленню та зниженню стресу в організмі. Хелатна форма магнію 3-го покоління має кілька важливих переваг:  містить високу концентрацію елементарного магнію — добова доза у 2 таблетки забезпечує 200 мг магнію;  легко засвоюється організмом;  не викликає дискомфорту в травній системі. Ця біодоступна форма магнію особливо м’яка для травної системи, що робить її ідеальним вибором для тих, хто не може добре переносити інші форми магнію. Бісгліцинат магнію в складі дієтичної добавки МАГНІКУМ-АДАПТОГЕН поєднується з вітаміном B6, який сприяє засвоєнню магнію, та мелатоніном, який сприяє скороченню часу, необхідного для засинання. Хелатна сполука магнію — це наближений до природного (харчового) спосіб доставки магнію до організму людини. Органічні та неорганічні солі магнію у водному середовищі дисоціюють і набувають гідратної оболонки, яка перед абсорбцією видаляється за допомогою системи спеціальних білків. Проте в хелатній формі магнію блокуються лише 4 із 6 сайтів зв’язування

гліцином і ще 2 сайти є вільними для молекул води чи ферментів, що надає комплексу стабільності у водному середовищі, що поліпшує його біодоступність і здатності до подальшого вивільнення елементарного магнію в крові. Це значно збільшує здатність бісгліцинату магнію швидко та повно абсорбуватися в кишечнику.

ЦЕ ЦІКАВО! В рослинній і тваринній їжі всі мікро- й макроелементи перебувають саме в хелатній сполуці з амінокислотами, а також мають високу біодоступність і безпеку. Вітамін B6, який гармонійно доповнює склад дієтичної добавки МАГНІКУМ-АДАПТОГЕН, виконує широкий спектр функцій в організмі та є надзвичайно універсальним, бере участь у понад 100 ферментних реакціях, пов’язаних здебільшого з білковим обміном. Піридоксин (вітамін B6) належить до групи, яка включає піридоксин, піридоксаль, піридоксамін та їхні відповідні фосфорильовані форми. Метаболічно активні форми діють як кофактори ферментів, що беруть участь у метаболізмі амінокислот, одновуглецевих реакціях, глікогенолізі та глюконеогенезі, синтезі гему й утворенні ніацину з триптофану, а також у метаболізмі ліпідів і дії гормонів. Відомо, що вітамін В6 відіграє важливу роль в активному проникненню магнію всередину клітини та є необхідним для його внутрішньоклітинної кумуляції. Навіть за монотерапії препаратами піридоксину визначається підвищення рівню магнію в еритроцитах. Було підтверджено експериментально в дослідженнях, що високі дози вітаміну B6 були здатні коригувати низькі концентрації магнію в сироватці та тканинах гризунів [10].

Мелатонін є натуральним гормоном, який продукується шишкоподібною залозою. Фізіологічно секреція мелатоніну зростає після настання темряви. Його основна дія полягає в гальмуванні секреції гонадотропінів, меншою мірою — кортикотропіну, тиреотропіну, соматотропіну. Під впливом мелатоніну в середньому мозку та гіпоталамусі підвищується вміст ГАМК та серотоніну. Ці процеси призводять до нормалізації циркадних ритмів, зміни сну та неспання, ритмічності гонадотропних ефектів.

2024 / травень

•

При яких станах можна рекомендувати додатковий прийом Магнікум-Адаптоген?

МАГНІКУМ-АДАПТОГЕН рекомендовано приймати по 1-2 таблетки на день, запиваючи склянкою води, під час або після їжі, ввечері, за 15-30 хвилин до сну. Рекомендована тривалість вживання МАГНІКУМ-АДАПТОГЕН — до 14 днів.

ВИСНОВКИ: Дефіцит магнію має значний вплив на здоров’я людини та є актуальною проблемою сучасного світу. Синергічна дія активних компонентів дієтичної добавки МАГНІКУМ-АДАПТОГЕН дозволяє впливати на базові ланки патогенезу багатьох захворювань, пов’язаних із дефіцитом магнію, з порушеннями енергетичного та електролітного обмінів, а також сприяє відновленню адаптаційних резервів організму.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Література:

Кузнецова Елена Владимировна, Петровская Вера Геннадьевна, Рязанцева Светлана Александровна. Психология стресса и эмоционального выгорания : учеб. пособ. для студ. факультета психологии.

2012. 5-7 с. Бережкова Л. В. Как сохранить здоровье нервной системы: советы невролога / Л. В. Бережкова. — М . : О ЛМ А-ПРЕСС Экслибрис, 2002. — 160 с.

Seelig MS. Consequences of magnesium deficiency on the enhancement of stress reactions; preventive and therapeutic implications (a review). J Amer Coll Nutr. 1994;13:429–46. Хаустова Е.А. Тревожный человек в тревожном мире. Мистецтво лікування №5-6 (121-122) 2015. С. 47-50 Рекомендації щодо лікування тривоги. Зарубіжний досвід. НейроNews №7(99) 2018. С. 51-53 Fiorentini D, Cappadone C, Farruggia G, Prata C. Magnesium:

Biochemistry, Nutrition, Detection, and Social Impact of Diseases Linked to Its Deficiency. Nutrients. 2021 Mar 30;13(4):1136. doi: 10.3390/nu13041136.

PMID: 33808247; PMCID: PMC8065437.

7. Марушко Ю.В, Гищак ТВ. (2014). Системні механізми адаптації. Стрес у дітей: монографія. Київ:138.

8. Cuciureanu MD, Vink R. Magnesium and stress. In: Vink R, Nechifor M, editors. Magnesium in the Central Nervous System [Internet]. Adelaide (AU): University of Adelaide Press; 2011.

9. Майданник ВГ, Сміян О.І, Бинда ТП, Савельєва-Кулик НО. (2013). Клініко-патогенетична характеристика вегетативних дисфункцій та їх лікування у дітей: навчальний посібник. Суми: Сумський держ. ут:173.

10. Majumdar P, Boylan LM. Alteration of tissue magnesium levels in rats by dietary vitamin B6 supplementation. Int J Vitam Nutr Res. 1989;59(3):3003. PMID: 2599796.

•

ЯК ПРИЙМАТИ МАГНІКУМАДАПТОГЕН?

modern-pharmacy.com.ua

•

МАГНІКУМ-АДАПТОГЕН може бути рекомендований всім пацієнтам, які мають:  хронічну втому;  порушення сну;  підвищену тривожність;  надмірну збудливість.  стрес; МАГНІКУМ-АДАПТОГЕН особливо корисний для активних людей, спортсменів, жінок, людей похилого віку. МАГНІКУМ-АДАПТОГЕН виробництва АТ «КИЇВСЬКИЙ ВІТАМІННИЙ ЗАВОД» має ряд переваг, серед яких:  Синергічна формула — комплекс магнію у хелатній формі, вітаміну В6 та мелатоніну.  Високий вміст елементарного магнію (200 мг на добову дозу).  Виняткова біодоступність.  Дуже добре переноситься організмом.  Веганська формула — не містить компонентів тваринного походження.  Без ГМО.  Без цукру.  Без лактози.

У фарватері галузі •

них речовин сприяє нормалізації якості сну, підвищенню розумової та фізичної працездатності, полегшенню стресових реакцій та депресивних станів.

Журнал «Сучасна фармація»

Вітамін B6, як і магній, сприяє нормалізації роботи нервової системи, зниженню втоми і стомлюваності. Також потрібно зазначити, що саме В6 сприяє кращому всмоктуванню магнію в шлунково-кишковому тракті. Також не слід забувати, що дефіцит магнію призводить до зниження секреції мелатоніну, тому більшість людей, що недоотримують магній, мають розлади сну. Тривала недостатня виробка гормону сну не тільки має негативний вплив на якість сну, але також може призвести до погіршення психоемоційного стану людини і викликати загострення соматичних захворювань. Саме тому до складу МАГНІКУМ-АДАПТОГЕН додатково входить мелатонін. Комбінована дія актив-

25

У фарватері галузі • 2024 / травень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

26

«ЧАРІВНИЙ СВІТ ФАРМАЦІЇ» від НФаУ — школярам Харкова Від вересня 2023-го року метрополітен Харкова є осередком такого непересічного явища як метрошкола. Задля компенсації освітніх втрат у ньому були створені справжні класи й відбувається звичний та комфортний освітній процес. НФаУ долучився до нього із унікальними та корисними заняттями на теми чарівного світу фармації. Доценти та професори університету проводили найцікавіші лекції, практичні заняття та майстер-класи упродовж осінніх та зимових канікул. Тому вже сотні школярів Харкова змогли дізнатись більше про енергетичні напої, каву, шоколад, вітаміни, фальсифікацію продуктів харчування та її визначення в домашніх умовах, вейпи, виробництво жувальних пастилок, догляд за шкірою та багато іншого. Неможливо уявити фармацевтичний світ і без захопливих хімічних реакцій, які всі учасники заходів виконували власноруч. Експериментували вони і з виготовленням кремів, а також набували корисних навичок першої домедичної допомоги. Тож заняття минали активно, в радісному та продуктивному спілкуванні, за яким так скучили й школярі, і викладачі. Перші заняття фармацевтичної метрошколи були символічно організовані на станціях метрополітену «Університет» та «Перемога», що втілюють наші мрії про майбутнє. Надалі, їх географія розширилась, щоб охопити більше бажаючих, й наразі триває підготовка до нових захопливих та корисних занять. Найцікавіше — попереду!

У рамках програми взяли участь 350 учнів 7-11 класів з 16 шкіл, гімназій, ліцеїв Київського, Салтовского, Шевченківського районів міста Харкова. Були проведені заняття з наступних тем:  Енергетичні напої: наскільки вистачить енергії? Вікторина «Їстівне- неїстівне».  Особливості виготовлення жувальних пастилок типу «Ведмежуйки».  Крем косметичний – це краса і здоров’я в одному флаконі. Готуємо крем власними руками.  Чи так безпечні вейпи?  Хімія буває фармацевтичною.  Догляд за проблемною шкірою.  Вітаміни — молекули життя.  Перша долікарська допомога при невідкладних станах.  Шоколадо та кавоманія.  Сучасні методи контрацепції.  Проводимо хімічне розслідування і визначаємо фальсифікацію ліків та продуктів харчування.  Кольорові перевтілення органічних сполук.

НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ або ВИГІДНА ЦІНА

Полова Жанна Миколаївна доктор фармацевтичних наук, професор

група захворювань, спричинених широким спектром інфекційних збудників і поєднаних спільними особливостями щодо ураження дихальних шляхів. ГРЗ — широке поняття, що включає респіраторні хвороби вірусного та бактерійного походження, в тому числі й такі, що проявляються синдромом локального ураження дихальних шляхів — ларингіт, тонзиліт, фарингіт, бронхіт тощо. Поряд із терміном ГРЗ існують і такі поняття, як гостре респіраторне вірусне захворювання (ГРВЗ), гостра респіраторна вірусна інфекція (ГРВІ). Тому термін «ГРЗ» слід застосовувати у разі підозри на невірусну етіологію захворювання, тоді як термін «ГРВЗ» свідчить про вірусне походження захворювання з відповідними наслідками. ГРЗ — найбільш поширені інфекційні захворювання, що вражають усі вікові групи населення. Серед причин тимчасової втрати працездатності вони посідають перше місце — навіть у міжепідемічний період на них хворіє 1/6 частина населення планети. В Україні

• modern-pharmacy.com.ua •

Гострі респіраторні захворювання (ГРЗ) —

щорічно на ГРЗ хворіють 10-14 млн осіб, що становить 25-30 % усієї та близько 75-90 % інфекційної захворюваності у країні. Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) відзначають, що ця найпоширеніша в людській популяції група захворювань в останні роки має постійну тенденцію до збільшення. Соціальні причини, пов’язані з глобальним процесом постійного зростання урбанізації, більш тісні контакти людей та посилення міжконтинентальних міграційних процесів сприятимуть подальшому поширенню ГРЗ. Обидві групи захворювань постійно поповнюються новими представниками, які можуть стати причиною тяжкої патології. При ГРВЗ особа з клінічними проявами захворювання завжди є джерелом інфекції. Виділення збудника відбувається уже в період інкубації, однак найбільша небезпека виникає саме на початку гострого періоду. Тривалість виділення вірусу іноді може становити 1–2 міс. і довше. Повітряний шлях передавання збудника, висока сприйнятливість населення практично до всіх вірусів-збудників ГРВЗ — зумовлює основну епідеміологічну особливість — швидкість та широту їхнього розповсюдження. Вони практично необмежені, суттєво зростають в умовах у періоди сезонного імунодефіциту, що виникає в зимовий та зимово-весняний періоди [2, 3].

Журнал «Сучасна фармація»

Згідно з даними Центра громадського здоров’я МОЗ України від початку епідемічного сезону, з 2 жовтня по 4 лютого 2023-24 року на ГРВІ перехворіло 2 700 416 осіб. Питома вага дітей серед захворілих становить 54,3 % [1].

2024 / травень

•

A

У фарватері галузі •

Чому ми обираємо оригінальний препарат

27

У фарватері галузі • • 2024 / травень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

28

Патогенез всіх ГРВІ має багато спільного, що зумовлено епітеліотропністю вірусів, їх токсичною дією, віремією, а також зниженням захисних сил організму людини, що призводить до розвитку вторинних, бактеріальних, ускладнень. Вхідними воротами при ГРВІ є слизові оболонки верхніх дихальних шляхів. На сучасному етапі велике значення надається місцевому імунітету (вміст у секреті верхніх дихальних шляхів секреторних IgА, лізоциму, пропердину, інтерферону). За наявності достатнього місцевого імунітету процес локалізується в слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів. Якщо імунітет недостатній, вірус, маючи епітеліотропність, починає швидко розмножуватись, опускаючись в нижні дихальні шляхи і спричинюючи відповідні ураження: ларингіт, трахеїт, бронхіт, пневмонію. При цьому відзначають дегенеративно-десквамативний процес з частковою загибеллю клітин циліндричного епітелію. Слизова оболонка залишається без захисту і стає вхідними воротами для вторинної бактеріальної флори. В патологічний процес втягуються підлягаючі тканини, судини, розвиваються набряк, гіперемія, що клінічно проявляється катаром дихальних шляхів [4]. Фармацевт зобов’язаний і на нього покладається обов’язок забезпечити пацієнта не тільки якісними ліками і виробами медичного призначення, але й сприяти їхньому раціональному використанню. Для цього фармацевт повинен надати хворому повну інформацію про ліки, лікарські форми й особливості їх застосування, залежність фармакодинамічних ефектів препаратів від віку, статі, захворювань нирок, печінки тощо, взаємодію ліків з іншими лікарськими препаратами та їжею, можливий несприятливий вплив ліків на організм хворого [5]. На сайті Державного Експертного центру МОЗ України розміщені затверджені протоколи фармацевта (скануйте QR-код ліворуч), які допомагають фахово рекомендувати безрецептурні лікарські засоби та надавати фармацевтичну опіку [6].

Але аптечний арсенал лікарських засобів доволі широкий і перед фахівцем може постати питання вибору: оригінальний препарат чи генеричний? Генерики копіюють оригінальний препарат за основною діючою речовиною, але можуть мати інший склад допоміжних речовин, тому їх безпечність і ефективність може відрізнятись від оригінального препарату. Проте у генеричних препаратів є досить важлива перевага — ціна, адже оригінальні препарати, як правило, дорожчі і їх можуть дозволити собі далеко не всі. Більшість аналогів, щодо яких є дані в довіднику з біоеквівалентності, є досить якісними замінниками і за багатьма параметрами можуть практично не поступатись оригінальним препаратам. В той же час фармацевт повинен звернути увагу на виробників генеричних засобів, чи мають вони сертифікати належної виробничої практики (GMP) і чи дотримуються цих вимог, адже дотримання вимог GMP забезпечує стабільне виробництво лікарських препаратів належної якості. Підвищення попиту споживачів на лікарські засоби саме рослинного походження зумовлено низкою факторів, насамперед таких, як незначна кількість побічних ефектів, низька токсичність, вміст ендогенних біологічно активних речовин (БАР), досить висока ефективність, успішний багатовіковий досвід використання багатьох з них у народній медицині тощо. Як правило, лікарські рослини містять унікальне поєднання різних природних компонентів, здатних чинити ефективний комплексний вплив і при цьому мати гарну переносимість. Отже, саме різноманітність біологічно активних речовин, що входять до складу лікарських засобів рослинного походження, викликає питання про стандартизацію і еквівалентність препаратів, що виготовляються на рослинній основі, а значить, і про їхню ефективність і профілі безпеки. Тут нам на допомогу приходить доказова медицина.

Діючі речовини препарату УМКАЛОР® (EPs® 7630) виявляють противірусну, антибактеріальну, цитопротекторну, секретомоторну та імуномодулюючу дії [9], що обумовлює доцільність його використання при застудних захворюваннях. Так, УМКАЛОР® (EPs® 7630) показаний до лікування таких гострих та хронічних інфекцій дихальних шляхів і ЛОР-органів як бронхіт, синусит, тонзилярна ангіна та ринофарингіт. Екстракт Рelargonium sidoides EPs® 7630, отримують екстракцією подрібнених коренів 11 % (мас./мас.) етанолу у воді. Цей розчинник призводить до спектру компонентів, який значно відрізняється від екстрактів, отриманих екстракцією неполярними розчинниками. EPs® 7630 складається з шести основних груп компонентів, а саме незаміщених і заміщених олігомерних продельфінідинів, мономерних і олігомерних вуглеводів, мінералів, пептидів, похідних пуринів і високозаміщених бензопіранонів. Олігопродельфінідини, які часто вважаються сполуками з неспецифічними дубильними взаємодіями, демонструють, на відміну від інших поліфенолів, дивовижну різноманітність субструктур і зв’язків, що призводить до незвичайної різноманітності навіть при низькому ступені полімеризації. Три різних похідних пурину, вторинні месенджери та, ймовірно, проміжні продукти синтезу ДНК, були ідентифіковані та охарактеризовані фітохімічними засобами. Основні бензопіранони EPs® 7630 є високооксигенова-

ними у фенільному фрагменті (три-чотири атоми кисню) і, крім того, сульфатовані в окремих положеннях. Дисульфат 6,7,8-тригідроксибензопіранону вперше виявлено в рослинах. Разом ці компоненти складають приблизно від 70 до 80 % від загальної ваги EPs® 7630, активного інгредієнта фітопрепарату Umckaloabo [12] (у багатьох країнах світу препарат УМКАЛОР® зареєстрований саме за історичною назвою Umckaloabo).

У фарватері галузі • • 2024 / травень • modern-pharmacy.com.ua

Одним з найбільш відомих засобів, який знаходить широке застосування при застудних захворюваннях, є УМКАЛОР® – фітопрепарат, стандартизований екстракт коренів пеларгонії Pelargonium Sidoides EPs® 7630 автентичного походження, є оригінальною розробкою та продуктом німецької фармацевтичної компанієї Dr. Willmar Schwabe GmbH & Co, що входить до концерну Schwabe Group. В процесі розробки та виведення на фармацевтичні ринки Німеччини та багатьох інших країн, компанією було проведено цілий ряд як доклінічних, так і рандомізованих контрольованих клінічних досліджень за стандартами доказової медицини, в яких було доведено його високу ефективність та добру переносимість. Слід зазначити, що згідно опублікованим мета-аналізам рандомізованих контрольованих клінічних досліджень препарату УМКАЛОР® (EPs® 7630), він має найвищий рівень доказовості 1А за стандартами доказової медицини.

•

на технологія (новий метод лікування, діагностики, профілактики) не може бути визнана без обов’язкової перевірки в рандомізованих контрольованих дослідженнях [7, 8]. При перших проявах застуди, таких як нежить, першіння в горлі, кашель, розбитість та інших, в першу чергу необхідно дати відсіч збудникам, які ці симптоми викликали. Крім того, під час застуди значно послаблюється захисна функція організму, тому треба подбати і про імунну систему.

Журнал «Сучасна фармація»

Доказова медицина — використання в медичній практиці (у діагностиці, лікуванні та профілактиці) таких медичних технологій і лікарських засобів, ефективність яких доведена у фармакоепідеміологічних дослідженнях із застосуванням статистичних оцінок імовірності успіху та/або ризику. Головний принцип доказової медицини — кожне клінічне рішення повинно ґрунтуватися на наукових фактах, що доведені статистично в якісних дослідженнях на великій репрезентативній групі пацієнтів. Жодна нова медич-

29

У фарватері галузі • • 2024 / травень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

30

Компанія Dr. Willmar Schwabe GmbH & Co володіє правом власності на виробництво цього стандартизованого екстракту. Його якісні та кількісні характеристики визначаються якістю сировини, співвідношенням рослинної сировини до екстрагенту, особливостями технологічного процесу його отримання, а також природою і концентрацією екстрагенту. Дослідження in vitro продемонстрували, що екстракт Pelargonium sidoides EPs® 7630 виявляє противірусну дію (у тому числі на коронавірус та віруси грипу А), антибактеріальну дію (Staphylococcus aureus, Escherichia coli ATCC 11775), протигрибкову активність (Candida albicans ) та імуномодулюючу активність. Ці дані є пояснюють, чому екстракт Pelargonium sidoides протягом тривалого часу використовувався у традиційній медицині для лікування дизентерії, діареї, застуди та респіраторних інфекцій, бронхіту, туберкульозу, гострого риносинуситу та астми [10]. Цікава і сама історія відкриття цілющих властивостей екстракту Pelargonium sidoides. Як це часто буває і в науці, і на практиці, все вирішив випадок. На підставі історичних даних відомо, що англієць Чарльз Генрі Стівенс, який страждав від туберкульозу, у 1897 році подорожував Південною Африкою у пошуках зцілення. Від одного зулуського знахаря він отримує відвар з коренів Pelargonium sidoides і вже наступного року повертається в Англію здоровим. Трохи згодом він почав поширювати свій власний позитивний досвід лікування туберкульозу, використовуючи екстракт Pelargonium sidoides під назвою Umckaloabo з південної частини Африки [11]. До речі, у Німеччині ця історична назва зберіглась дотепер і зараз використовується як торгова марка. Із плином часу у ХХ сторіччі Umckaloabo перетворився на популярний і успішний фітопрепарат для лікування інфекцій верхніх дихальних шляхів.

У січні 2024 року в Pubmed (електронна база даних медичних і біологічних публікацій) опубліковано дослідження, проведене вченими кафедри ботаніки та біотехнології рослин Йоганнесбурзького університету (Йоганнесбург, Південна Африка). Метою цього дослідження було порівняння трьох історичних зразків Umckaloabo, отриманих з колекції економічної ботаніки Королівського ботанічного саду Великобританії, з сучасним фітопрепаратом Umckaloabo. Перед вченими постало питання: чи містили ліки Стівенса ті самі інгредієнти, що й сучасний Umckaloabo? Автори дослідження довели, що екстракт з Pelargonium sidoides дійсно той самий, що використовується і в сучасному фітопрепараті [13]. Як наводилося вище, протягом останніх 25 років було проведено загалом більше 30 клінічних випробувань Umckaloabo (EPs® 7630, УМКАЛОР®) за стандартами доказової медицини (загальна популяція дослідження >10 000), у яких вивчались різні аспекти лікування захворювань гострих респіраторних шляхів. У 2020 році німецькі дослідники встановили, що рослинний екстракт EPs® 7630 посилює антимікробний захист дихальних шляхів шляхом моноцитозалежної індукції IL-22 у Т-клітинах. IL-22 збільшує антимікробні білки (AMБ) в епітелії дихальних шляхів. Тобто, було встановлено, що одним з механізмів дії EPs® 7630 є захист від інфекції верхніх дихальних шляхів шляхом індукції AMБ-індукторів [14]. Ефективність Umckaloabo (EPs® 7630) при застудних захворюваннях було оцінено у мета-аналізі рандомізованих, подвійних сліпих, плацебо-контрольованих досліджень за сучасними стандартами доказової медицини. У мета-аналіз було включено п’ять досліджень із загальною кількістю 833 пацієнти. Усі дослідження передбачали десятиденний період лікування з візитами на 3, 5 та 10 дні після візиту на

Кашель є основним симптомом вірусних гострих респіраторних інфекцій, таких як гострий бронхіт і звичайна застуда, може бути виснажливим і тривати протягом кількох тижнів. У мета-аналізі [17] встановлено, що застосування EPs® 7630 зменшувало кашель і покращувало пов’язану із захворюванням якість життя. Також отримані результати продемонстрували, що EPs® 7630 призводить до більш ранньої ремісії кашлю та більш швидкого відновлення працездатності та життєдіяльності порівняно із групою контролю [17].

У фарватері галузі • • 2024 / травень • modern-pharmacy.com.ua •

Як наведено вище, EPs® 7630 виявляє противірусні та імуномодулюючі властивості, при цьому знижуючи тяжкість симптомів і тривалість захворювання при інфекціях, викликаних одразу кількома вірусами — збудниками захворювань верхніх дихальних шляхів. Попередні дані досліджень in vitro демонструють, що EPs® 7630 може перешкоджати проникненню SARSCoV-2 у клітини, обмежує його розповсюдження і диференційовано регулює вивільнення імуномодулюючих цитокінів. У цьому дослідженні було ідентифіковано оліго- та полімерні продельфінідини як основні активні противірусні компоненти EPs® 7630. Фракції, що містять маломолекулярні компоненти, такі як продельфінідини з низьким ступенем полімеризації, бензопіранони та похідні пурину, показали більш виражену імуномодулюючу активність щодо прозапального IL1B та протизапального TNFAIP3. Встановлено, що секреція багатьох цитокінів і факторів росту, пов’язаних із критичним прогресуванням COVID-19, була послаблена ЕРs® 7630 в клітинах легенів людини, інфікованих SARS-CoV-2 [18]. Дослідники пропонують використання EPs® 7630 для лікування неускладнених гострих запалень верхніх дихальних шляхів завдяки його протимікробному та імуномодулюючому ефектам. В іншому клінічному дослідженні порівнювались клінічна ефективність, безпека та бактерицидна дія монотерапії EPs® 7630 та амоксициліну у пацієнтів з гострим бактеріальним риносинуситом (ГБРС) легкого та середнього ступеня тяжкості. Результати продемонстрували кращу клінічну та антимікробну ефективність EPs® 7630 порівняно з амоксициліном. Показано, що EPs® 7630 є раціональною альтернативою антибіотикотерапії неускладненого ГБРС [19]. Вченими-клініцистами було оцінено вплив ЕРs® 7630 на продукцію хемокінів у слизовій оболонці носа та клінічні параметри пацієнтів із гострим поствірусним риносинуситом (ГПРС). Отримані результати свідчать про наявність модулюючого впливу ЕРs® 7630 на продукцію хемокінів, які регулюють функцію нейтрофілів і моноцитів у вогнищі запалення слизової оболонки носа у пацієнтів з ГПРС [20].

Журнал «Сучасна фармація»

початку лікування. У дослідженнях використовувалась шкала інтенсивності застуди за десятьма симптомами. Окрім підтверджених у дослідженнях високої ефективності та доброї переносимості Umckaloabo (EPs® 7630) у дорослих із симптомами застуди, також було встановлено, що у групі EPs® 7630 вживання парацетамолу було порівняно меншим та покращувалась якість сну. Про серйозні побічні ефекти EPs® 7630 не повідомлялося [15]. Підтримка цілісності епітелію дихальних шляхів і його швидке відновлення є ключовими факторами захисту дихальних шляхів від вірусних і бактеріальних інфекцій, тому що частинки або мікроорганізми, які вдихаються з повітрям, можуть порушити структуру епітелію, а неповне відновлення може призвести до тривалої втрати функції. А такі тривалі зміни в структурі та функції стінки дихальних шляхів можуть погіршити здатність дихальних шляхів до захисту від інфекцій чи пошкоджень, тому що порушення структури епітелію підвищує ризик розвитку вірусної інфекції для епітеліальних клітин-попередників і субепітеліальних мезенхімальних клітин. У швейцарському дослідженні було встановлено, що у групі пацієнтів, які приймали Umckaloabo (EPs® 7630), зменшувалась як тяжкість, так і тривалість гострих інфекцій дихальних шляхів. Було досліджено вплив EPs® 7630 на відновлення тканин епітеліальних клітин дихальних шляхів людини, інфікованих риновірусом-16 (RV16). Встановлено, що EPs® 7630 стимулював проліферацію клітин та значно покращував загоєння. Експресія прозапального колагену типу I знижувалась при дії EPs® 7630, тоді як фібронектин збільшувався. Отримані дані свідчать, що EPs® 7630 виявляє позитивний вплив на метаболізм та функцію епітеліальних клітин, що може лежати в основі більш швидкого одужання від вірусних інфекцій [16].

31

У фарватері галузі • • 2024 / травень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

32

УМКАЛОР® (EPs® 7630) представлений у різноманітних лікарських формах, що надає можливість вибору відповідно до потреб та уподобань:  краплі — класична форма для всієї сім’ї;  сироп — смачна форма для дітей;  таблетки — зручна форма для дорослих. Розчин і сироп застосовується з 1 року, таблетки — з 6 років.

Було досліджено безпеку та переносимість препарату сиропу та розчину при прийомі EPs® 7630 всередину у дітей дошкільного віку. До відкритого рандомізованого клінічного дослідження було включено 591 дитину віком 1-5 років, які страждали на гострий бронхіт і отримували EPs® 7630 у формі сиропу (перша група, n = 403) або розчину (друга група, n = 188) протягом 7 днів. Профіль безпеки оцінювався за частотою, тяжкістю та характером побічних ефектів, показниками життєдіяльності та лабораторними показниками. Кінцевими показниками оцінки стану здоров’я були інтенсивність кашлю, легеневі хрипи та задишка, симптоми респіраторної інфекції, загальний стан здоров’я. В обох групах лікування кількість побічних ефектів була однаково низькою, а профіль безпеки, відповідно, високим [21].

Підводячи підсумки, згадаємо, що УМКАЛОР® (EPs® 7630) має потужну доказову базу та знаходить широке застосування у лікуванні гострих і хронічних захворювань дихальних шляхів і ЛОР-органів: бронхітів, синуситів, ринофарингитів, тонзилітів у дорослих і дітей з 1 року. Курс лікування препаратом УМКАЛОР® (EPs® 7630) при застудних захворюваннях — 7-10 днів. Найбільш ефективним є прийом препарату УМКАЛОР® (EPs® 7630) на початку застуди,

оскільки завдяки своїм властивостям він бореться з вірусами і бактеріями вже з першого дня захворювання, перешкоджає їх проникненню в клітини та розмноженню, підвищує захисні сили організму, сприяє більш швидкому одужанню і може попереджати розвиток ускладнень. Тобто, застосовуючи препарат УМКАЛОР® (EPs® 7630) з першого ж дня застуди, можна очікувати на прискорення процесу одужання і запобігання можливим ускладненням.

Таким чином, оригінальний безрецептурний препарат УМКАЛОР® (EPs® 7630) — це лікарський засіб з доведеною ефективністю та високим профілем безпеки, багаторічним успішним досвідом практичного застосування у багатьох країнах світу, у тому числі в Україні, і фармацевти можуть впевнено рекомендувати його під час надання фармацевтичної опіки при перших ознаках та симптомах застуди. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 1. https://www.phc.org.ua/ 2. https://www.bsmu.edu.ua/blog/gostri-respiratorni-zahvoryuvannya/ 3. Jain N, Lodha R, Kabra SK. Upper respiratory tract infections. Indian J Pediatr. 2001 Dec;68(12):1135-8. doi: 10.1007/BF02722930. PMID: 11838568; PMCID: PMC7091368.

4. h t t p s : // c o m p e n d i u m . c o m . u a / u k / t u t o r i a l s - u k / i n f e k t s i y i / gostri-respiratorni-virusni-infektsiyi/) 5. Фармацевтична опіка : практичний посібник / І. Зупанець, В. Черних, С. Попов та ін. ; за ред І. Зупанця, В. Черниха. — Київ : Фармацевт Практик, 2016. — 208 с.

6. https://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2022/01/2022_7_pf.pdf 7. Tenny S, Varacallo M. Evidence Based Medicine. [Updated 2022 Oct 24]. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2024 Jan-.

Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK470182/ 8. https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/2565/dokazova-medicina 9. https://umckalor.com.ua/ 10. Moyo, M.; Van Staden, J. Medicinal properties and conservation of Pelargonium sidoides DC. J. Ethnopharmacol. 2014, 152, 243–255.

11. A historical, scientific and commercial perspective on the medicinal use of Pelargonium sidoides (Geraniaceae). J Ethnopharmacol. 2008 Oct 28;119(3):420-33. doi: 10.1016/j.jep.2008.07.037. Epub 2008 Aug 3. Brendler T1, van Wyk BE. 12. Schoetz K, Erdelmeier C, Germer S, Hauer H. A detailed view on the constituents of EPs 7630. Planta Med. 2008 May;74(6):667-74. doi: 10.1055/ s-2008-1074515. Epub 2008 Apr 30. PMID: 18449848.

13. Brendler T, Stander MA, van Wyk BE. Stevens’ Cure (Umckaloabo)-the vindication of a patent medicine. Front Pharmacol. 2024 Jan 3;14:1294997. doi: 10.3389/fphar.2023.1294997. PMID: 38235116; PMCID: PMC10791834.

14. Witte K, Koch E, Volk HD, Wolk K, Sabat R. The herbal extract EPs® 7630 increases the antimicrobial airway defense through monocyte-dependent induction of IL-22 in T cells. J Mol Med (Berl). 2020 Oct;98(10):1493-1503. doi: 10.1007/s00109-020-01970-3. Epub 2020 Sep 19. PMID: 32948884; PMCID: PMC7524690.

15. Schapowal A, Dobos G, Cramer H, Ong KC, Adler M, Zimmermann A,

Brandes-Schramm J, Lehmacher W. Treatment of signs and symptoms of the common cold using EPs 7630 - results of a meta-analysis. Heliyon. 2019 Nov 26;5(11):e02904. doi: 10.1016/j.heliyon.2019.e02904. PMID: 31844762; PMCID: PMC6888731.

16. Fang L, Zhou L, Kulić Ž, Lehner MD, Tamm M, Roth M. EPs® 7630 Stimulates Tissue Repair Mechanisms and Modifies Tight Junction Protein Expression in Human Airway Epithelial Cells. Int J Mol Sci. 2023 Jul 7;24(13):11230. doi: 10.3390/ijms241311230. PMID: 37446408; PMCID: PMC10342584.

17. Kardos P, Lehmacher W, Zimmermann A, Brandes-Schramm J, Funk P, Matthys H, Kamin W. Effects of Pelargonium sidoides extract EPs 7630 on acute cough and quality of life - a meta-analysis of randomized, placebocontrolled trials. Multidiscip Respir Med. 2022 Aug 3;17:868. doi: 10.4081/ mrm.2022.868. PMID: 36051888; PMCID: PMC9425964.

18. Рapies J, Emanuel J, Heinemann N, Kulić Ž, Schroeder S, Tenner B, Lehner MD, Seifert G, Müller MA. Antiviral and Immunomodulatory Effects of Pelargonium sidoides DC. Root Extract EPs® 7630 in SARS-CoV-2-Infected Human Lung Cells. Front Pharmacol. 2021 Oct 25;12:757666. doi: 10.3389/ fphar.2021.757666. Erratum in: Front Pharmacol. 2021 Dec 17;12:814452.

PMID: 34759825; PMCID: PMC8573200.

19. Perić A, Gaćeša D, Barać A, Sotirović J, Perić AV. Herbal Drug EPs 7630 versus Amoxicillin in Patients with Uncomplicated Acute Bacterial Rhinosinusitis: A Randomized, Open-Label Study. Ann Otol Rhinol Laryngol. 2020 Oct;129(10):969-976. doi: 10.1177/0003489420918266. Epub 2020 May 26. PMID: 32456442.

20. Perić A, Vezmar Kovačević S, Barać A, Gaćeša D, Perić AV, Vojvodić D. Effects of Pelargonium sidoides extract on chemokine levels in nasal secretions of patients with non-purulent acute rhinosinusitis. J Drug Assess. 2020 Nov 4;9(1):145-150. doi: 10.1080/21556660.2020.1838176.

PMID: 33209511; PMCID: PMC7646548.

21. Kamin W, Behre U, Helm K, Reling B, Funk P, Malek FA. Safety of Pelargonium extract EPs 7630 in young children with acute bronchitis.

Front Pediatr. 2023 Feb 14;11:1107984. doi: 10.3389/fped.2023.1107984.

PMID: 36865690; PMCID: PMC9971625.

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

•

У фарватері галузі

НЕФРОДОЛ®:

34

комплексний засіб для лікування запальних захворювань сечовивідних шляхів

A Єрьоменко Римма Фуатівна,

доктор біологічних наук, професор, завідувачка кафедри клінічної лабораторної діагностики Національного фармацевтичного університету

Існують захворювання, що не мають «сезону». Зокрема, і влітку можна легко зустрітись з неприємними симптомами, які пов’язані з інфекціями сечовивідних шляхів, зокрема, запаленням сечового міхура або циститом. Безумовно, лікування такої делікатної проблеми не терпить зволікань і потребує ефективного, комплексного підходу до терапії. Сьогодні завдяки накопиченим знанням про лікарські рослини, поєднаним із розвитком сучасних технологій, для пацієнтів доступні якісні та ефективні лікарські засоби рослинного походження з потужною доказовою базою.

ЦЕ ЦІКАВО! Перші «урологи» з’явилися ще в V столітті до нашої ери. Тоді їх називали «ті, що розсікають камені» за те, що вони вміли видаляти камені з сечового міхура хірургічним шляхом, а перше спеціалізоване відділення урології було відкрито в Парижі лише в 1830 році.

Цікаві факти про епідеміологію захворювань сечовивідних шляхів z Інфекції сечовивідних шляхів як причина звернення пацієнтів до лікувальних установ посідають друге місце після інфекцій респіраторного тракту. z Відомо, що запалення сечового міхура зустрічається переважно в жінок. z Протягом життя 20–25% жінок хоча б раз хворіли на гострий цистит, у 30 % із них протягом року відбувається рецидив захворювання, а в 10 % випадків спостерігається хронічна рецидивуюча форма. z Цистит найчастіше розвивається в жінок активного репродуктивного віку, а також у менопаузальному періоді. z До 60 % візитів до уролога пов’язані з гострим або рецидивуючим циститом. z У віковій групі 20–50 років цистит приблизно у 50 разів частіше виникає у жінок, аніж у чоловіків. z У похилому віці частота циститу зростає як у чоловіків, так і у жінок, причому співвідношення жінки/чоловіки зменшується [2].

• 2024 / травень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

Цистит виникає у схильних до нього осіб під нення інфекції до сечового міхура в жінок є домінуючим. Дефіцит естрогенів — встановлена та доведена впливом провокуючих чинників [2, 3]: численними дослідженнями причина розвитку уроге недотримання особистої гігієни;  неадекватне лікування інфекційного захворю- нітальних розладів у жінок в період менопаузи. Виділяють наступні класифікації циститу [3]: вання сечостатевого тракту; 1. За патогенним принципом: первинний;  переохолодження (відбувається активація умовно патогенної мікрофлори на фоні зниженої опірності вторинний — ускладнення раніше існуючих захворювань або аномалій сечового міхура і статевих органів. захисних сил організму, через дію холоду); 2. За етіологією: інфекційний (неспеци наявність хронічного захворювання іншої локафічний, специфічний); медикаментозний лізації, що дає періодичні рецидиви із (за рахунок подразнюючої дії на стінку системним впливом на імунну систему; Важливим сечового міхура деяких лікарських  різноманітні метаболічні хвороби із чинником виникнення засобів), променевий (промепорушення обмінних процесів; циститу є наявність неве лікування тазової ділянки,  хронічне фізичне та психоемоційне патогенних мікроорганізмів та яке викликає запальні зміни в перенавантаження, що призводить дистрофічних процесів у стінці тканинах сечового міхура), цистит сечового міхура. до виснаження та зриву адаптації з викликаний дією стороннього тіла подальшим зниженням імунітету. (тривале використання сечового катетера); хімічний (хімічне подразВажливим чинником виникнення нення або алергічне запалення); цистит, циститу є наявність патогенних мікровикликаний іншими факторами (ускладорганізмів та дистрофічних процесів у нення цукрового діабету, сечокам’яної хвороби, стінці сечового міхура. У більшості випадків цистит викликаний грамнегативними бактеріями гіпертрофії простати або травми спинного мозку).

3. За перебігом: гострий та хронічний, окремо (з яких близько 75-90 % становить Escherichia coli). Другий за частотою збудник (11 %) — Staphylococcus вирізняють рецидивуючу інфекцію нижніх сечовиsaprophyticus. Причиною решти випадків в основному відних шляхів. Гострий цистит має яскраво вирає Enterococcus faecalis, Klebsiella spp., Proteus spp. В жену симптоматику, пацієнт чітко може пов’язати етіології циститу певну роль відіграють урогенітальні початок захворювання із дією етіологічного фактору, інфекції, викликані Chlamydia trachomatis, Ureaplasma тривалість гострого циститу до двох тижнів, за умови відсутності ускладнень. Хронічний цистит дуже часто urealiticum, Trichomonas vaginalis [3]. Необхідними умовами для фіксації збудника до виникає на фоні неадекватного лікування гострого слизової оболонки сечового міхура є порушення циститу, має невиражену симптоматику і часто рециуродинаміки нижніх сечовивідних шляхів і підви- дивуючий перебіг.

4. Залежно від розповсюдженості запального щення внутрішньоміхурового тиску, що викликає венозний застій, ішемію, пошкодження стінок та їх процесу: дифузний (генералізований); вогнищевий; дистрофічні зміни. Синдром внутрішньоміхурової шийковий (тригоніт) — якщо у процес залучена тільки гіпертензії виникає як при гіпотонії, так і при гіпер- шийка сечового міхура.

5. Залежно від характеру і глибини патомортонії детрузора. Також ішемію слизової оболонки фологічних змін: катаральний, фолікулярний, гемосечового міхура спричиняє переохолодження [3]. Інфекція проникає в сечовий міхур висхідним рагічний, виразковий, некротичний гострий цистит; (через сечівник), низхідним (з нирок), гематогенним інкрустуючий, поліпозний, кістозний, виразковий, або лімфогенним шляхами. Висхідний шлях проник- інтерстиціальний хронічний цистит.

У фарватері галузі

Цистит — це захворювання, що характеризується запаленням слизової оболонки сечового міхура

НА ЗАМІТКУ! Анатомічні особливості сечівника в жінок, його мала довжина та близьке розташування до анального отвору визнані одним з найвагоміших факторів, що спричиняють частий розвиток циститу в жінок.

35

КЛІНІЧНІ СИМПТОМИ ЦИСТИТУ залежать від

типу уропатогенів, їх вірулентності та резистентності до антибактеріальних агентів, а також від загального стану організму. Гострий цистит супроводжується:

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

•

У фарватері галузі

дискомфортом, пекучим болем під час сечовипускання

36

дизуричними розладами — частішають потяги до сечовипускання, проте об’єм сечі зменшується, можливе нетримання сечі

частішають нічні сечовипускання (ніктурія) іноді в сечі з’являється кров (гематурія)

є основною причиною розвитку глобальної Також відмічаються неприємні відчуття резистентності до антибіотиків. внизу живота над лобком, підвищення Активні Тому сучасна медицина розглядає температури, біль у надлобковій речовини фітотерапію, з одного боку, як ділянці живота. Гостра форма рослин мають більшу альтернативний підхід, з іншого — циститу триває 2-3 дні, після чого, спорідненість до клітин як доповнення до антибіотика в як правило, усі видимі симптоми організму людини, ніж комплексній терапії циститу, яка захворювання можуть зникати. ізольовані хімічні речовини, обов’язково повинна мати патогеЯкщо цистит триває протягом вони краще пристосовуються нетично обґрунтований підхід. тижня, а лікування не проводиться, до біохімічних процесів та є значно підвищується імовірність бепечними для тривалого Препарат для лікування циститу переходу гострої форми у хронічну, застосування. повинен володіти наступними яка характеризується періодичними ефектами: рецидивами та ускладненнями.  спазмолітичний та знеболюючий; Підхід до лікування циститу постійно удосконалюється. Рекомендації Європейської асоціа-  протизапальний; ції урологів пропонують відмовитись від рутинного  антиадгезивний — перешкоджати адгезії Escherichia coli до слизової оболонки сечового міхура; призначення антибіотиків, поступово зменшують різноманітність ї х вибору й терміни застосування.  антибактеріальний; Дана тактика обумовлена тим, що нерідко спосте-  сечогінний; рігається спонтанне зникнення симптомів (не екві-  нефропротекторний — відновлювати та захищати функцію сечовидільної системи. валентне елімінації збудника) і той факт, що часте застосування антибактеріальних засобів може сприОкрім комплексної патогенетичної дії засточинити значне ушкодження мікробіому організму, та сування фітозасобів є більш безпечним, оскільки активні речовини рослин мають більшу спорідненість до клітин людини, ніж ізольовані хімічно чисті речовини, вони краще пристосовуються до біохімічних процесів та не провокують розвиток негативного Чим тільки не лікували цистит впливу протягом тривалого їх застосування.

ЦЕ ЦІКАВО!

наші пращури: і вишіптували, і на печі вигрівались, і трав’яні відвари пили. Був ще один цікавий метод: нагріти у вогні грубки камінь, помістити його у відро, і сісти зверху... Подібні способи допомагали, особливо вплив тепла і лікарських рослин. Більш того, вони актуальні й досі, а серед рослин є визнані фаворити у боротьбі із запаленням сечового міхура, що мають обширну доказову базу.

Саме таким є засіб для комплексного лікування запальних захворювань сечовивідних шляхів — НЕФРОДОЛ® від фармацевтичної компанії «САЛЮТАРІС», що має протизапальну, спазмолітичну, знеболювальну та антиоксидантну дію. НЕФРОДОЛ® також має антибактеріальний і діуретичний ефекти, які зумовлені речовинами, що містяться у рослинних компонентах препарату [4].

Кожний із компонентів НЕФРОДОЛ® має потужну доказову базу:

(Herba Centaurii) 18 мг

(Folia Rosmarini) 18 мг

(Radix Levistici) 18 мг

Листя розмарину (Folia Rosmarini) Традиційно застосовується в фітотерапії в багатьох країнах світу та внесено до монографії Всесвітньої організації охорони здоров’я з обраних лікарських рослин [6]. Листя розмарину містять розмаринову, карнозну, урсолову кислоти, карнозол, розманол, олеанолову кислоту, генкванін, апігенін и лютеолін. Активним речовинам притаманні протизапальні, антибактеріальні, протигрибкові, протинабрякові, антипроліферативні, спазмолітичні та нефропротекторні властивості, що підтверджено численними дослідженнями [6, 7, 8]. Зокрема, доведено, що компоненти листя розмарину (флавоноїди генкванін та лютеолін); знижують синтез фактору некрозу пухлини-α та пригнічують активність циклооксигенази-2 у макрофагах, які є основними

прозапальними медіаторами [6, 7]. Поліфенольні сполуки листя розмарину також проявляють значний антиоксидантний ефект: здатні зв’язувати вільні радикали та супероксиди in vitro, інгібувати перекисне окиснення ліпопротеїдів низької щільності, запобігати пошкодженню ДНК оксидативними агентами.

Крім того, деякі компоненти, що входять до складу листя розмарину, виявляють протимікробну дію, що підтверджено експериментально для таких бактерій, як Staphylococcus aureus, Streptococcus mutans, Leuconostoc mesenteroides, Listeria monocytogenes, Bacillus cereus, Shigella flexneri and S. sonnei, Aeromonassobria та Candidaspp [8]. Екстракту листя розмарину властива також фунгістатична активність, продемонстрована in vitro відносно Penicillium roquefortii та Botrytis cinerea [8].

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

•

сячника притаманні сечогінні властивості, при цьому збільшення добового діурезу не призводить до порушення електролітного балансу.

•

та гістопротекторні властивості, що доведено in vitro та in vivo. Під впливом екстракту золототисячника відмічається зниження маркерів запалення у його вогнищі, підвищення компонентів антиоксидантної системи. В експериментах in vitro доведена протимікробна активність глікозидів трави золототисячника щодо Escherichia coli, Salmonella enteritidis, Staphylococcus aureus, Bacillus cereus, Bacillus subtilis, Citrobacter freundii, Proteus mirabilis, Serratia marcescens, Staphylococcus epidermidis. Крім того, екстракту трави золототи-

Журнал «Сучасна фармація»

Використовується в медицині вже не перше тисячоліття. Згадки про застосування цієї трави як протизапального засобу відзначаються ще в античній літературі. Трава золототисячника включає наступні активні компоненти: фенолкарбонові та коричні кислоти флавоноїди, ксантони, алкалоїд генціанін. Нещодавно встановлено наявність у траві золототисячника кверцетину та його похідних, якому притаманний високий антиоксидантний потенціал. Екстракт трави золототисячника виявляє антиоксидантні

У фарватері галузі

Трава золототисячника (Herba Centaurii)

Листя розмарину широко застосовується при захворюваннях сечовидільної системи завдяки їх діуретичній активності. Введення водного екстракту листя розмарину призводить до підвищення добового діурезу, при цьому не відмічається змін електролітного складу плазми крові [6, 7].

37

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

•

У фарватері галузі

Корінь любистку (Radix Levistici) Широко застосовують у лікуванні урологічних захворювань завдяки вираженому сечогінному ефекту. Його активними компонентами є фталіди та ефірні масла. Екстракт кореня любистку проявляє виражену протимікробну активність, в тому числі щодо грамнегативних бактерій (підтверджено in vitro для Bacillus subtilis, Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epider midis, Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella pneumoniae), грибів (підтверджено in vitro для Candida albicans, Aspergillus niger, Saccharomyces cerevisiae) мікобактерій (підтвер-

обумовлено їх впливом на синапси, шляхом дії на активність ацетилхолінестерази (спазмолітична дія) та полегшують сечовипускання, перешкоджають реабсорбції води в нирках (діуретична дія) [9].

НЕФРОДОЛ® рекомендований:

Як застосовувати НЕФРОДОЛ® [4]

 для комплексного лікування запальних захворювань сечовивідних шляхів;  для профілактики утворення сечових каменів, у тому числі і після їх видалення.

Слід приймати дорослим та дітям віком від 12 років по 2 таблетки 3 рази на добу (загальна добова доза — 6 таблеток). Таблетки слід ковтати, не розжовуючи, з достатньою кількістю рідини. Одночасно з прийомом препарату необхідно забезпечити вживання достатньої кількості рідини.

ПРИЗНАЧАЙ ВІДПОВІДАЛЬНО!

Європейська Асоціація Урологів рекомендує відмовитись від рутинного призначення антибіотиків. Безвідповідальне застосування антибактеріальних засобів може спричинити значне ушкодження мікробіому.

Тривалість лікування визначає лікар індивідуально. НЕФРОДОЛ® можна призначати на тривалий термін.

Дозволено приймати під час вагітності

Важливо пам’ятати, що навіть за умови правильно підібраного лікування, можливий перехід захворювання у хронічну форму або рецидив циститу, у випадках недостатньої тривалості лікування. З метою усунення патологічних процесів та нормалізації функції сечового міхура, тривалість терапії повинна становити не менше, ніж 3–4 тижні. Саме тому задля досягнення стійкого терапевтичного ефекту та профілактики рецидивів циститу рекомендований термін застосування НЕФРОДОЛ® складає 21–30 днів та може бути продовжений за необхідності. Для терапії циститу рекомендованим є застосування комплексного засобу НЕФРОДОЛ®:

забезпечує більш делікатну дію на мікробіом людини порівняно з дією антибіотиків має помірний сечогінний ефект

38

джено in vitro для Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium tuberculosis H (37) Rv, Mycobacterium smegmatis, Mycobacterium bovis BCG [9]. Крім того, деякі активні компоненти кореня любистку інгібують процес виведення лікарських засобів (антибіотиків) із клітини грамнегативних бактерій і цим знижують лікарську стійкість патогенних мікроорганізмів, підвищують чутливість до антибіотиків, що продемонстровано in vitro на прикладі представників роду Enterobacteriaceae та Pseudomonas aeruginosa [9]. Фталіди допомагають подолати больовий синдром, що

заважає бактеріям прикріпитися до стінок сечового міхура, сприяє їхньому вимиванню зменшує ризик рецидивів

зменшує вираженість больового синдрому

має виражену протизапальну дію

ціна, що приємно дивує

НЕФРОДОЛ® — швидка, надійна та безпечна допомога при циститі! Список літератури знаходиться в редакції

У фарватері галузі • • 2024 / травень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

40

ПЕРШІ КРОКИ У НАУЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФАРМАЦІЇ ТА ЛАБОРАТОРНОЇ ДІАГНОСТИКИ 20 ТРАВНЯ В УКРАЇНІ ВІДЗНАЧАЄТЬСЯ ДЕНЬ НАУКИ. День науки — свято людей, націлених на відкриття нового. Цей день наголошує на важливості й актуальності науки в нашому щоденному житті та спрямований на те, щоб ми усі були поінформовані про досягнення й інновації в галузі науки. Адже наука — це завжди шлях до майбутнього. Перші кроки у науці для багатьох розпочинаються ще у студентські роки. Це важливий чинник у формуванні висококваліфікованих кадрів, особливо у галузі фармації та медицини. Залучення студентів до наукової активності має і беззаперечну мотиваційну складову та сприяє професійній орієнтації майбутніх асистентів фармацевта та медичних лаборантів. У Житомирському базовому фармацевтичному фаховому коледжі Житомирської обласної ради студентська наукова робота є органічним складником освітнього процесу та позааудиторної активності: студенти долучаються до роботи предметних гуртків (хімічних, фармацевтичних, медико-біологічних, гуманітарних дисциплін) та можуть стати членами Студентського наукового товариства (СНТ). СНТ популяризує серед здобувачів освіти досягнення сучасної науки, зокрема, медицини та фармації; заохочує до здійснення самостійної науково-дослідної діяльності шляхом залучення до роботи предметних гуртків, участі у наукових зібраннях (конференціях, круглих столах тощо); пропагує серед здобувачів освіти засади наукової етики та академічної доброчесності. СНТ є самоврядною структурою, яку очолює здобувач освіти, вибраний на засіданні товариства. Щорічно з ініціативи та за безпосередньої участі членів СНТ у коледжі організовуються круглі столи, тематичні екскурсії, студентські конференції. Робота СНТ та предметних гуртків передбачає також проведення регуляр-

них тематичних засідань з метою розгляду актуальних тем науки та освіти. Окреслюючи тематику наукових зустрічей, першочерговим є зв’язок з майбутньою професією. Наукові пошуки здобувачів освіти дотичні до таких тем, як взаємодія лікарських засобів; вплив лікарських засобів на результати лабораторних досліджень; механізми виникнення патологічних станів та особливості їх фармакокорекції; аналіз різних аспектів функціонування фармацевтичного ринку України тощо. Важливо не тільки підготувати наукову роботу у вигляді тез конференції чи статті, а й вміти презентувати її широкій аудиторії. Саме з цією метою, а також задля формування у здобувачів освіти навичок наукової комунікації та дискусії у Житомирському базовому фармацевтичному фаховому коледжі декілька років поспіль проводяться дві студентські наукові конференції «Актуальні питання медико-біологічних і фармацевтичних наук» та «Хімія і технології: теоретичні та практичні аспекти». Щорічно до участі у конференціях долучаються студенти та викладачі закладів вищої та фахової передвищої освіти з різних регіонів України. За результатами роботи конференцій видаються збірники матеріалів та сертифікати учасникам і науковим керівникам. Поза сумнівом, різні форми наукової активності здобувачів освіти забезпечують виявлення їх інтелектуальних та творчих здібностей, демонструють зв’язок теорії та практики, що є невід’ємною складовою формування компетентних фахівців в галузі охорони здоров’я. Україна сильна завдяки своєму інтелектуальному ресурсу. Майбутні фахівці фармації та лабораторної діагностики, сьогодні ще студенти Житомирського базового фармацевтичного фахового коледжу, — це майбутнє галузі охорони здоров’я, яка дуже тісно пов’язана з науковими дослідженнями і відкриттями.

У фарватері галузі

ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕРАПІЇ коморбідної патології у хворих на АЛЕРГОДЕРМАТОЗИ

дають нормальний мікробіоценоз, або мікробіоту організму [3]. Якісний та кількісний склад мікробіоти в нормі є відносно постійним та складається на 90 % з облигатної мікрофлори, 9,5 % — є факультативними та 0,5 % — транзиторними мікроорганізмами. Із загальної кількості мікрофлори в організмі людини на шкірі знаходиться до 18-29 %, до 40 % — у шлунково-кишковому тракті, до 35 % — у ротовій порожнині та ротоглотці та до 10 % — в урогенітальному тракті та зовнішніх статевих шляхах. Мікрофлору представляють чотири основних групи мікроорганізмів — Firmicutes, Actinobacteria, Bacteroidetes та Proteobacteria. Видовий склад коменсальної флори шкіри неоднорідний на її окремих ділянках та залежить від багатьох факторів. Вони утворюють специфічні для кожної локалізації екосистеми, які знаходяться у тісній взаємодії з макроорганізмом та беруть участь у забезпеченні біохімічної, метаболічної та імунної рівноваги в організмі людини та створюють захисний бар’єр проти патогенної мікрофлори [4]. Порушення мікробіоценозу сприяють особливості харчування, наявності гастропатій, ожиріння та метаболічного синдрому, порушень гепатобілі-

• modern-pharmacy.com.ua

АД часто асоціюється з іншими алергічними захворюваннями, хронічною патологією шлунково-кишкового тракту (ШКТ) та порушеннями нормального функціонування гепатобіліарної системи. Ці супутні захворювання можуть виникнути в результаті хронічного запалення шкіри або бути певним імунологічним фоном, якій веде до імунних відхилень. Імунологічні розлади можуть сприяти зниженню резистентності шкіри до факторів зовнішнього середовища [2]. При вивченні індивідуального та сімейного анамнезу у пролікованих пацієнтів, хворих на АД, котрі зверталися за амбулаторною допомогою, виявлено певні особливості — прояви алергії в сім’ї виявлено у 88 %; також у 44 % обстежених виявлено патологію органів травлення, зокрема, гастропатії, дискінезію жовчновивідних шляхів та панкреопатії. Доказаним є факт, що в забезпеченні захисту організму від біологічних факторів зовнішнього середовища значну роль відіграє нормальна (коменсальна, резидентна) мікрофлора. Велика кількість різноманітних популяцій мікроорганізмів, які знаходяться на шкірі, на епітелії слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, шлунково-кишкового та урогенітального тракту, скла-

•

Значне погіршення екологічних умов за останній час, наявність великої кількості стресових факторів, повсякденне використання різноманітних синтетичних сполук, погіршення якості умов проживання, води та їжі, застосування великої кількості фармакологічних препаратів призвело до значного зростання частоти алергодерматозів (АД), які складають більш 80 % усіх алергічних захворювань. Наявність дерматозів значно погіршує якість життя, завдяки їх клінічним проявам, необхідності звертання за медичною допомогою та застосування лікарських засобів [1].

2024 / травень

•

Мангушева Вікторія Юріївна, кандидат медичних наук, лікар-дерматовенеролог вищої категорії, м. Харків

Журнал «Сучасна фармація»

A

41

У фарватері галузі • 2024 / травень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

арної системи, наявності цукрового діабету та інших факторів. Так, при збагаченні їжі жирами збільшується кількість грамнегативної флори. На стан мікробіоценозу шкіри впливають й антропогенні фактори зовнішнього середовища. Виявлено, що у жителів антропогенно навантажених міст збільшувалося загальне мікробне обсіменіння переважно за рахунок коагулозопозитивного стафілокока, зі зменшенням біфідобактерій та лактобактерій в калі, а також зі збільшенням патогенного стафілококу та гемофілів у ротоглотці [5]. При алергодерматозах спостерігаються зміни мікробіоценозу не тільки шкіри, але й ШКТ. В екосистемі кишечника людини домінують Bacteroidetes і Firmicutes, частка яких сягає 90 % всіх мікробів, 10 % мікробіоти представлено Actinobacteria, Proteobacteria, Verrucomicrobia і Fusobacteria [6]. Сапрофітна флора забезпечує колоніальну резистентність біотопу кишечника, зокрема, біфідобактерії та лактобактерії виділяють молочну, оцтову кислоти, інші речовини, які пригнічують надмірне розмноження умовно-патогенної мікрофлори та перешкоджають розвитку в слизовій патогенних мікробів. Крім цього, компоненти їх клітинної стінки активують систему імунної відповіді, що призводить до запуску адаптивних механізмів імунного захисту. Наприклад, біфідобактерії стимулюють клітинну ланку імунітету та синтез імуноглобулінів. Лактобактерії сприяють зменшенню всмоктування алергенів в кишечнику та стимулюють синтез імуноглобулінів класу А, які є антитілами проти харчових алергенів. Більшість мікрофлори присутня в кишечнику у вигляді багатошарової біоплівки, а продукти життєдіяльності мікроорганізмів та їх розпаду потрапляють в хімус та в системний кровоток, призводячи до сенсибілізації до мікробних антигенів [7]. Слід відмітити, що майже у всіх пацієнтів, хворих на екзему, згідно великої кількості досліджень, було виявлено порушення біоценозу товстої кишки зі зниженням облігатної флори (біфідобактерій, лактобактерій, непатогенних ішеріхій) та збільшенням факультативної та облігатної мікрофлори (клебсиел, клострідій, грибків, кишкової полички з гемолітичними властивостями та S. aureus). При цьому встановлено, що органічна патологія ШКТ зустрічається у 47 % дітей та у майже всіх дорослих пацієнтів з АД (у тому числі, дискинезії жовчних шляхів, хронічний гастродуоденіт, панкреатит, дисбіоз). Коморбідна патологія ШКТ характерна й для іншої дерматологічної патології — акнеформних дерматозів, псоріазу та ін. За даними Т.О. Литинської, дисбіоз товстої кишки та синдром надлишкового бактеріального росту

42

визначався у 27,7 % пацієнтів з псоріазом та у та 74,1 % з екземою, крім цього, автор вважає гастродуоденальну патологію з участю Helicobacter pylori патогенетичним чинником псоріазу, екземи справжньої та інфекційної, яка негативно впливає на перебіг дерматологічної патології [8]. Іншім доказом значущості мікробіоціозу ШКТ у розвитку уражень шкіри є наявність дисбіозу товстої кишки із субклінічним або латентним перебігом у всіх хворих з піодермією, причому тяжкість піодермії зростала разом з виразністю дисбіозу [9]. Для клінічного перебігу алергодерматозів характерна послідовна зміна клініко-морфологічних форм, яка відображає ступінь вираженості запалення, нерідко посилюється при порушеннях біоценозу і приєднанні вторинної інфекції. Тому вивчення клінічних особливостей, інфекційних ускладнень дерматозів, передумов їх виникнення та можливостей запобігання обумовлює необхідність пошуку оптимальних методів лікування алергічних дерматозів, що супроводжуються порушеннями біоценозу шкіри та шлунково-кишкового тракту. Системна терапія алергодерматозів передбачає застосування антигістамінних препаратів, мембраностабілізуючих засобів, неспецифічну гіпосенсибілізуючу терапію, вітамінів, препаратів, що впливають на нервову систему та спрямованих на нормалізацію патології шлунково-кишкового тракту, зокрема, гепатопротекторів, жовчогінних препаратів, ферментів підшлункової залози, пробіотиків, а також антиоксидантів, нейропротекторних засобів та ін. При тяжкому перебігу алергодерматозів застосовують системні кортикостероїдні препарати [10]. Враховуючи значення ендогенної інтоксикації в патогенезі алергодерматозів, одним з важливих напрямків лікування вважається дезінтоксикаційна терапія. Необхідність її застосування пов’язана з великою кількістю токсичних речовин, що утворю-

Основними вимогами до вибору гепатопротекторних препаратів в комплексній терапії хворих на алергодерматози є ефективність та безпека. Додатковою перевагою при порушеннях нормального функціонування жовчного міхура та жовчновивідних шляхів є холеретичні та холекінетичні властивості.

У фарватері галузі • 2024 / травень Журнал «Сучасна фармація»

У більшості пацієнтів, хворих на алергодерматози, в патологічний процес залучається не тільки порушення роботи шлунково-кишкового тракту, але й нормального функціонування інших органів травлення — підшлункової залози, печінки та жовчного міхура. Це зумовлено структурно функціональними особливостями і спільністю нейрогуморальної та ендокринної регуляції органів травлення. Доведений тісний взаємозв’язок органів гепатобіліарної системи в регуляції вуглеводного, ліпідного та білкового обмінів [13]. При холестатичних станах порушується достатнє виділення та активація ферментів підшлункової залози, що призводить до дисбіотичних порушень шлунково-кишкового тракту та, як наслідок, загострення дерматозів.

•

Одним з ефективних сорбентів в комплексному лікуванні алергодерматозів є препарат БІОНОРМ. Отримані гарні результати при застосуванні даного препарату, котрий є додатковим джерелом харчових волокон для створення оптимальних дієтологічних умов для нормалізації моторної функції шлунково-кишкового тракту. Препарат сприяє нормалізації мікрофлори кишечника, виведенню токсичних речовин з організму, має сорбційні та пребіотичні властивості. В склад БІОНОРМУ входять харчові волокна (лігнін та целюлоза) і пребіотик (лактулоза). Лігнін та целюлоза не засвоюються в травній системі людини, повністю ферментуються кишковими бактеріями та володіють гарною сорбційною активністю. Лактулоза є синтетичним дисахаридом. Без зміни проходить через ШКТ до товстого кишечника та сприяє розвитку біфідо- і лактобактерій, тим самим сприяючи нормалізації обміну білків, жирів і вуглеводів, засвоєнню вітамінів, мікро- та макроелементів, а також бере участь у стимуляції неспецифічного імунітету.

•

то препаратів, які відносять до групи ентеросорбентів: вуглеводні сорбенти на основі активованого або гранульованого вугілля, вуглеволокнисті матеріали; іонообмінні смоли, природні харчові волокна, глини, целіти, силикогелі та інші. Основними вимогами до препаратів, що застосовуються для ентеросорбції, є селективна сорбційна активність, мінімальна сорбція корисних речовин, інертність у просвіті кишечника, препарат не повинен травмувати слизову оболонку ШКТ, гарно евакуюватися та не мати неприємного смаку та запаху [12].

modern-pharmacy.com.ua

ються в результаті різноманітних місцевих та системних імунопатологічних реакцій, запальних реакцій та продуктів метаболізму, що утворюються в результаті активації умовно-патогенної та патогенної мікрофлори на фоні дисбактеріозу [11]. Серед методів активної детоксикації найбільш розповсюдженим в дерматологічній практиці є ентеросорбція, яка заснована на пероральному прийомі препаратів, що володіють сорбційною активністю в ШКТ. Вони адсорбують токсичні речовини, не вступаючи з ними в хімічні реакції. На цей час відомо бага-

Одним з ефективних засобів в комплексному лікуванні алергодерматозів є препарат АРТІХОЛ, лікарський засіб рослинного походження, який містить у своєму складі екстракт артишоку польового. Фармакологічні властивості АРТІХОЛУ обумовлені позитивним впливом на організм хворого всього комплексу біологічно активних речовин, що входять до складу листя артишоку польового. Зокрема, фенольна сполука цинарин у поєднанні з фенокислотами та біофлавоноїдами, які містяться у складі екстрактів листя артишоку, обумовлюють жовчогінну, сечогінну, антиоксидантну та гепатопротекторну дії препарату. Чітко виражений сечогінний ефект фітопрепаратів з артишоку польового сприяє збільшенню кількості сечовини, що виводиться з організму, та обумовлює при цьому також виведення з сечею токсич-

43

РЕЗЮМЕ

У фарватері галузі • modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

них речовин. Застосування препарату АРТІХОЛ забезпечує виражений детоксикуючий ефект. Фенолокислоти, що входять до складу екстракту артишоку (кавова, хлорогенова, неохлорогенова, кофеїлхінна), виявляють високу біологічну активність та обумовлюють імуномодулюючу дію фітопрепаратів з артишоку польового. Препарати з артишоку колючого відносять до групи жовчогінних засобів. Вони посилюють жовчовиділення, нормалізують низку біохімічних показників жовчі та крові, виявляють сечогінний ефект, знижують рівень азотовмісних речовин (сечовина, креатинін), а також сприяють зменшенню вмісту рівня холестерину у крові. Дисфункція жовчного міхура по гіпотонічно-гіпокінетичному типу, хронічний холецистит, хронічні гепатити, хронічні інтоксикації є абсолютними показаннями для призначення препарату АРТІХОЛ [14]. Комплексне використання препаратів БІОНОРМ та АРТІХОЛ у хворих на алергодерматози сприяло більш швидкому регресу клінічних проявів захворювання та зменшенню або нормалізації маркерів ендогенної інтоксикації. Клінічне спостереження демонструє випадок мікробної екземи до комплексного лікування, в складі якого були застосовані препарати БІОНОРМ та АРТІХОЛ, на третю добу терапії та на шосту добу терапії.

Журнал «Сучасна фармація»

•

Алергодерматози є найбільш розповсюдженим варіантом алергічних захворювань, для яких характерні однотипові місцеві та системні порушення, пов’язані, головним чином, з імунними розладами. Їх реалізація на місцевому рівні призводить до уражень шкіри, в яких значну роль грають порушення мікробіоценозу шкіри. Але ці зміни майже завжди викликають зміну мікробіоти іншої локалізації (ротоглотки, кишечника та ін.). Імунопатологія та порушення мікробіоценозу мають значення не тільки у виникненні уражень шкіри, але й в прогресуванні та хронізації патологічного процесу. З урахуванням провідних ланок патогенезу алергодерматозів перспективними напрямками лікування алергодерматозів є подальше удосконалення терапії та елімінація системних патологічних факторів, зокрема, за допомогою ентеросорбції та раціонального застосування гепатопротекторів природного походженння з жовчогінними властивостями.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

44

Список використаних джерел

Weldon D. Quality of life in patients with urticaria and angioedema: assessing burden of disease. Allergy Asthma Proc. 2014 ; 35(1): 4–9.

Werfel T., Allam J.P., Biedermann T. et al. Cellular and molecular immunologic mechanisms in patients with atopic dermatitis. J. Allergy Clin. Immunol. 2016; 138(2): 336-349. doi: 10.1016/j.jaci.2016.06.010 PMID:27497276 Джораєва С.К., Гончаренко В.В., Щоголєва О.В., та ін. Склад та функції мікробіоценозів різних біотопів макроорганізму та клінічна значимість їх порушень. Дерматологія та венерологія. 2015; 2(68): 5-19.

Baviera G., Leoni M.C., Capra L., et al. Microbiota in healthy skin and in atopic eczema. BioMed Research International. 2014; 2014. — Article ID 436921, 6 p. http://dx.doi.org/10.1155/2014/436921 Резніченко Н.Ю. Нормалізація біотопів за допомогою пробіотиків у жителів індустріальних центрів. Гастроентерологія. 2014; 1 (51): 27-30.

Guarner F., Sanders M.E., Eliakim R., Fedorak R., Gangl A., Garisch J., et al. Probiotics and prebiotics. World Gastroenterology Organisation Global Guidelines. February 2017. Abailable on: http://www.worldgastroenterology. org/ UserFiles/ fi le/ guidelines/probiotics-and-prebiotics-russian-2017.pdf Джорджиева О.В., Торгоева Л.Ш., Мельниченко О.О., Корсунская И.М. Изучение микробоценоза кожи и кишечника у больных атопическим дерматитом. Дерматовенерология и дерматокосметология.

2012; 1: 32–35.

8. Литинська Т.О. Вплив інфекції Helicibacter pylori на клінічний перебіг псоріазу, екземи справжньої та екземи інфекційної. Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2015; 2 (57):37-42.

9. Дашко М.О., Денисенко О.І. Показники системного імунітету та фагоцитозу у хворих на піодермії з різним ступенем змін біоценозу товстої кишки. Український журнал дерматології, венерології, косметології.

2014; 4 (56): 20–27 10. Simon D., Bieber T. Systemic therapy for atopic dermatitis. Allergy. 2014; 69: 46–55 11. Кутасевич Я.Ф., Джораева С.К., Мангушева В.Ю. Исследование состава микробиоты кожи и анализ ее антибиотикорезистентности у больных аллергодерматозами. Експериментальна і клінічна медицина. 2018: 1 (78): 101–107.

12. Мурзина Э.А. Обоснование применения энтеросорбентов в комплексной терапии хронических аллергодерматозов. Мистецтво лікування. 2013; 2–3 (98–99): 50-53 13. Литинська Т.О. Зміни мікробіоти кишечника у хворих на псоріаз та інфекційну екзему: сучасні методи дослідження та корекції. Український журнал дерматології, венерології, косметології. 2014; 3 (54): 31-38.

14. Застосування вітчизняних фітопрепаратів при хронічній патології гепатобіліарної системи : метод. рекоменд. / [Т.П. Гарник, В.М. Фролов, М.О. Пересадін та ін.] — К. : РПХ «ФЕРЗЬ», 2012. — 23 с.

ЛІДЕР ФАРМРИНКУ УКРАЇНИ FARMAK

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

•

У фарватері галузі •

ОГОЛОСИВ ПРО РЕБРЕНДИНГ ТА ПРОДОВЖЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ ЕКСПАНСІЇ

Лідер ринку лікарських засобів в Україні* компанія FARMAK провела ребрендинг відповідно до нової стратегії, яку було представлено ще до початку повномасштабної війни в Україні. Стратегія розвитку «FARMAK 2.0: від локального до глобального успіху» передбачає експансію на зовнішні ринки та трансформацію у міжнародний бренд. Саме тому з’явилася необхідність в уніфікації логотипу та слогану на різних ринках — як на вітчизняному, так і на іноземних. В рамках ребредингу FARMAK змінив фірмові кольори логотипу, використовуватиме власну назву компанії виключно латиницею та переглянув свій слоган. Основним кольором логотипу став сірий, який символізує високу технологічність компанії. При цьому під час ребрендингу зберегли і традиційний для FARMAK блакитний — колір чистоти та стерильності фармацевтичного виробництва. Змін зазнало і коло, яке було невід’ємною частиною логотипу: на заміну йому прийшли дужки. Вони одночасно символізують відкритість Farmak до інновацій, прозорість у діяльності для партнерів та споживачів, а також — захист пацієнтів від хвороб завдяки лікарським засобам компанії. Виробник представив і новий слоган: «Якісні ліки для всього світу», що підкреслює важливість розвитку експортного потенціалу компанії. На сьогодні — це 60 країн світу, включаючи 15 держав-членів ЄС, країни Центральної та Південної Америки, Близького Сходу, Азії, Африки та Австралію. А також представництва Farmak у 9 країнах — Узбекистані, Казахстані, Киргизстані, ОАЕ, Швейцарії, В’єтнамі, Польщі, Словаччині та Чехії. Наприкінці 2024 року компанія планує

завершити будівництво власного виробництва в Барселоні, Іспанія. Зазначимо, що процес ребрендингу FARMAK здійснюватиметься поступово, адже до продуктового портфелю компанії входить понад 450 найменувань лікарських засобів, тож редизайн упаковок займе певний час. «Новий образ FARMAK — це не лише візуальні зміни. Це підтвердження нашої місії — виготовляти для України та світу сучасні, якісні та доступні ліки, дбати про кожного пацієнта і доводити, що українська якість і технологічність відповідає європейському рівню», — зазначає Євгенія Піддубна, директорка з корпоративних комунікацій Farmak. Нову айдентику для FARMAK розробила креативна агенція MEX a member of HAVAS. Дослідження сприйняття бренду Farmak серед різних ЦА, яке передувало змінам, здійснила Ukrainian Marketing Group. *за обсягами продажу лікарських засобів у грошовому вираженні, за даними Proxima Research у 2023 році

46

АРСЕНАЛ АРСЕНАЛ ЗНАНЬ ЗНАНЬ c.49 від алергічного риніту!

Ринітал — ваш захисник

c.54

Психічне здоров’я та соціальні мережі

c.59

Нормовен 1000 — дієвий засіб при перших симптомах варикозу

c.64 клонування врятувати людство? Примарна надія — чи зможе

c.66

Комплексний препарат Нейраксин® В в лікуванні захворювань нервової системи

Summum bonum medicīnae sanĭtas

Найвище благо медицини – здоров’я

РИНІТАЛ – алергічного риніту!

«Вилікувати хворобу означає поставити «гомеопатичний діагноз»...»

2024 / травень

•

Арсенал знань •

ВАШ ЗАХИСНИК ВІД

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

Ганеман Фрідріх, німецький лікар, засновник гомеопатії

A

Марина Остапець, кандидат медичних наук, Київський медичний університет

Алергічний риніт —

захворювання, що розвивається під дією алергенів та характеризується запаленням слизової оболонки порожнини носа і проявляється щоденними симптомами: закладеністю носа, виділенням із носа (ринореєю), чханням, свербежем у порожнині носа та глотці.

Весна — пригріває сонечко, починають квітнути дерева... Здавалося б, нічого не може затьмарити прихід теплої весни, аж тут — нездужання, сильний нежить, чхання, сльозяться очі. З таким довгоочікуваним теплом та першою зеленню практично кожен п’ятий житель планети стикається із проявами сезонної алергії. Алергічний риніт є одним із найпоширеніших алергічних захворювань та є суттєво медико-соціальною проблемою. Згідно епідеміологічних досліджень, поширеність АР у країнах світу варіює від 4 до 32 %, однак дані щодо захворюваності на АР не відображають справжньої поширеності цієї нозології, тому що не враховують величезну кількість осіб, які не звернулися за медичною допомогою, або тих, у яких алергічний риніт неправильно діагностовано. Найчастіше захворювання дебютує у першій половині життя. У 50-90 % хворих на алергічний риніт він поєднується з алергічним кон’юнктивітом, особливо це характерно для пацієнтів із сезонними проявами даного захворювання [1]. Фізичний дискомфорт, викликаний основними симптомами алергічного риніту та супутніми захворюваннями, призводить до небажаного впливу на психологічний стан та соціальне життя людей, обмежуючи професійну діяльність та погіршення якості життя. Головний біль, підвищена дратівливість та стомлюваність, зниження концентрації уваги, що супроводжують основні симптоми алергічного риніту, призводять до зниження здатності до навчання у дітей та підлітків. Індукувати розвиток алергічного риніту здатні всі основні групи інгаляційних алергенів: домашній пил, пилкові, цвілеві гриби, епідермальні алергени тварин. Поширеність чутливості до конкретних алергенів значною мірою залежить від географічного регіону [1].

48

• 2024 / травень modern-pharmacy.com.ua

•

Один із таких прикладів — Вівальді. Відомий композитор міг зробити успішну духовну кар’єру, але напади астми та алергічного риніту не давали йому проводити тривалі богослужіння. Він був змушений відмовитися від духовного сану, а у віці 37 років написав свій перший музичний твір. Світ втратив католицького священика, але водночас набув чудового композитора, диригента та віртуозного скрипаля.

Арсенал знань •

ЯК АЛЕРГІЯ МОЖЕ ЗМІНИТИ ДОЛЮ ЛЮДИНИ

•

Серед дерев найбільш значущим алергеном є пилок берези. У весняний період цвітуть такі дерева: ліщина, вільха, береза, каштан, дуб, бук, верба, тополя, сосна, ялина, кедр, ясень, бузок, жасмин, яблуня, груша, персик, вишня, абрикос, черешня, слива. АР також викликають трави (саме вони виступають причиною червоних очей і закладеного носа): алтей, гібіскус, мальва, шток-троянда, лаватера, лілія, тюльпан, конвалія, пролісок, цибуля, часник, спаржа, алое, рябчик, кропива, подорожник, морква, кріп, селера, аніс, картопля, баклажан, томати, белена, запашний тютюн, перець. Відзначаються три піки підйому вмісту пилку в повітрі: це друга половина квітня — травень (цвіт дерев); червень–липень (цвітіння лучних трав) та серпень–вересень (цвітіння бур’янів, полину, амброзії). Поряд із переліченими вище групами алергенів на розвиток АР можуть впливати домішки, що забруднюють атмосферу: СО, оксиди азоту, органічні речовини (летючі вуглеводні, бензол) тощо.

ЦЕ ЦІКАВО!

Молекули алергенів дуже швидко осідають на слизову оболонку носа, всмоктуються та спричиняють алергічну реакцію, внаслідок чого виникають відповідні клінічні прояви. Провідна роль в розвитку алергічного риніту належить гістаміну, який підвищує проникність судинної стінки та вазодилатацію, викликаючи набряк, ринорею, гіперемію (почервоніння). Через 4-6 годин після початку експозиції алергену внаслідок складного процесу реакцій та міграції клітин алергічного запалення у тканині формується пізня фаза, під час якої посилюється алергічний каскад [1].

Журнал «Сучасна фармація»

АЛЕРГЕНИ ДОМАШНЬОГО ПИЛУ:

 основні компоненти домашнього пилу — кліщі домашнього пилу;  епідерміс тварин — шерсть домашніх тварин;  цвілеві гриби — гриби роду Alternaria, Cladosporium, Penicillium та Aspergillus;  пилок рослин: у кожній кліматичній зоні залежить від рослин, що там ростуть. В Україні існує понад 60 видів дерев, трав і злакових, які викликають алергію на пилок.

49

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

•

Арсенал знань •

ЯК ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ АЛЕРГІЧНИЙ РИНІТ?

50

До основних симптомів алергічного риніту належать:  ринорея (рідкі виділення з носа);  чхання — часто нападоподібне, вранці, яке виникає раптово;  свербіж, рідше — відчуття печіння в носі (іноді супроводжується свербінням піднебіння та глотки); свербіж носу може проявлятися характерним симптомом — «алергічним салютом» (постійний свербіж кінчика носа можна усунути за допомогою долоні рухом знизу вгору);  закладеність носа, характерне дихання ротом, сопіння, хропіння, зміна голосу;  зниження нюху. Додаткові симптоми: подразнення, набряклість, гіперемія шкіри над верхньою губою та біля крил носа; носові кровотечі внаслідок форсованого сморкання; біль у горлі, покашлювання (прояви супутнього алергічного фарингіту, ларингіту); біль у вухах, особливо при ковтанні; порушення слуху. Також можуть спостерігатися загальні неспецифічні симптоми: слабкість, нездужання, дратівливість; головний біль, підвищена втомлюваність, порушення концентрації уваги; порушення сну, пригнічений настрій, а в деяких випадках — підвищення температури. Сучасна стратегія консервативного лікування алергічного риніту включає: 1. Усунення контакту з алергеном.

2. Медикаментозна терапія.

3. Алерген-специфічна імунотерапія. Тактика фармакотерапії та профілактики залежить від ступеня тяжкості захворювання та включає:  антигістамінні препарати;  кортикостероїди;  стабілізатори мембран опасистих клітин (кромони);  судинозвужувальні препарати;  антихолінергічні засоби. Враховуючи, що алергічне запалення є хронічним, терапевтичні зусилля мають бути сконцентровані на правильному виборі базисної терапії. Вважається, що 70 % хворих на алергічний риніт воліють самостійно обирати безрецептурний лікарський засіб в аптеці. Але лише в 15 % випадків цей вибір є вірним і відповідає сучасним клінічним рекомендаціям. Крім цього, серйозною проблемою сучасного фармацевтичного ринку є збільшення кількості безрецептурних лікарських препаратів, доступних пацієнтам в

ЦЕ ЦІКАВО! ДЕЯКІ ВІХИ ІЗ ІСТОРІЇ ВИВЧЕННЯ АЛЕРГІЧНОГО РИНІТУ Є досить переконливі дані, що Наполеон мав «сінну лихоманку». З історії відомо, що напад «атакував» його за Ватерлоо, в внаслідок чого битва була програна. Гіппократ у своїх працях згадував дивний «весняний нежить» у період цвітіння трав, а лікувати цей стан він пропонував за допомогою мумійо: приймати всередину та мазати ніс. І це справді багатьом допомагало. А якщо врахувати, що в мумійо зустрічаються ефірні олії, що містяться в гірських травах, які пройшли ферментацію в травному тракті кажанів, то це можна вважати провісником алерген-специфічної імунотерапії. Гален, сам того не підозрюючи, описав алергічний риніт — його здивувало, що один із його друзів, понюхавши троянду, починав чхати. Італійський лікар Леонардо Боталло в 1565 описав «рожеву лихоманку», на яку страждали деякі люди в період цвітіння троянд. Замість того, щоб насолоджуватися прекрасним запахом, нещасні мучилися від жахливого кашлю і нежитю. Однак ці квіти звинувачувалися абсолютно дарма — вони не поширюють пилок і тому справжньою причиною, як нам відомо тепер, був пилок інших рослин.

У другій половині ХІХ століття Чарльз Блеклі, британський учений, який теж страждав на цю форму алергії, знайшов причину подібної реакції організму — він звернув увагу, що букети квітів, які його діти приносили додому з полів, викликають у нього чхання та нежить. Тоді він припустив, що його реакція пов’язана з пилком трав, які цвітуть на початку літа. Відважний лікар став збирати квіти і трави, приносити їх додому і проводив дослідження на самому собі — втирав пилок в очі та шкіру (ставши першопрохідником сучасних алерготестів), вдихав її, фіксуючи результат.

ЦЕ ВАЖЛИВО! Широка розповсюдженість алергічних ринітів як серед дорослих, так і дітей, їх потужний вплив на якість життя, а також ряд випадків недостатньо ефективного лікування диктує необхідність пошуку нових та удосконалених методів корекції та профілактики даного захворювання. Саме використання гомеопатичних засобів може допомогти в розв’язанні даної проблеми.

Одним із таких препаратів є РИНІТАЛ® (компанії ALPEN PHARMA AG, Швейцарія) — комбінований гомеопатичний лікарський засіб, який понад чверть століття успішно застосовується в Україні, має доведену клінічну ефективність та високий профіль безпеки [2]. До складу РИНІТАЛУ® входять три компоненти, які синергічно доповнюють один одного в лікуванні та профілактиці сезонного та цілорічного алергічного риніту:  Luffa operculata D4 — 25 мг;  Galphimia glauca D3 — 25 мг;  Cardiospermum halicacabum D3 — 25 мг. Дані компоненти містять десятки біологічно активних сполук, серед яких найбільш ефективними є тетрагалоїлквінова кислота, тритерпенові глікозиди, флавоноїди, фітостероли, які обумовлюють виражений гіпосенсибілізуючий та протизапальний ефекти, а також знімають симптоми алергічного риніту.

Арсенал знань • • 2024 / травень • modern-pharmacy.com.ua

У 1819 році про «сінну лихоманку» вперше повідомив англійський лікар Джон Босток, який виступив з доповіддю про «періодичне ураження очей і грудей». Лікар перерахував клінічні симптоми свого власного захворювання: нестримний нежить, безперервне чхання, сльозотеча, головний біль, що повторюються щоліта з восьмирічного віку після перебування в полі поруч зі скошеною травою. Лікар думав, що недуга якось пов’язана з сіном, сінокосом і дав загадковій хворобі назву «сінна лихоманка», а через кілька років перейменував її в «літню застуду».

•

ДЕЯКІ ВІХИ ІЗ ІСТОРІЇ ВИВЧЕННЯ АЛЕРГІЧНОГО РИНІТУ

аптечній мережі та Інтернеті. Доступність безрецептурного лікування алергічного риніту істотно впливає на схеми самолікування, а їх вибір стає дедалі складнішим. Як показують дослідження зарубіжних авторів, пацієнти, які відвідують аптеку, як правило, не консультуються з фармацевтами, не приймають їхні поради щодо алергічного риніту, керуючись своїми власними знаннями та нерідко неправильним уявленням щодо лікарського препарату для лікування даного захворювання. Пацієнти зазвичай шукають найбільш ефективний препарат. Часто цими ліками виявляються пероральні антигістамінні препарати, які нині не вважаються провідними в терапії тяжкого та середнього ступеня тяжкості алергічного риніту. Крім цього, прийом антигістамінних засобів 1-го покоління супроводжується наступними побічними ефектами — сонливістю, млявістю, сухістю слизових оболонок, порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту та серцево-судинної системи. Антигістамінні засоби 2-го покоління, в свою чергу, впливають на серцеву провідність, а також можуть викликати індивідуальну непереносимість. В даний час для лікування та профілактики алергічного риніту широко використовуються комплексні гомеопатичні препарати, оскільки вона може розглядатися як один із варіантів сублінгвальної специфічної імунотерапії та відрізняється від останньої можливістю застосування на висоті гострих проявів захворювання.

Журнал «Сучасна фармація»

ЦЕ ЦІКАВО!

Galphimia glauca займає чільне місце у лікування атопії шкіри, слизових оболонок — риніту та астми. Діє перш за все на слизові оболонки носу та глотки, придаткових пазух, регулюючи виділення секрету. При цьому зменшується свербіж слизової оболонки носу, знижується частота нападів чхання. Galphimia glauca також проявляє виражений бронхолітичний ефект [3].

51

Арсенал знань • •

Cardiospermum halicacabum містить природні кортизони — фітостероли, які проявляють модулюючий вплив на активність ферменту фосфоліпази А2, а отже, на весь каскад арахідонової кислоти до синтезу простагландинів та лейкотрієнів. Даний механізм забезпечує швидкий ефект при алергічних та запальних станах, що супроводжуються свербіжем. Cardiospermum halicacabum зменшує гіперемію слизових оболонок носу та очей та призводить, тим самим, до послаблення алергічного запалення [4, 5].

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

РИНІТАЛ® РЕКОМЕНДОВАНИЙ для лікування та профілактики алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів, зокрема, алергічного риніту, здатний позитивно впливати на редукцію основних симптомів алергічного риніту, а саме: зменшувати свербіж та сухість у носі, напади чхання й ускладнення носового дихання.

Як застосовувати РИНІТАЛ®?

Luffa operculata у клінічних дослідженнях проявила високу активність щодо запалення слизової оболонки носа, глотки, гортані. При її застосування зменшується виділення носового секрету, «стихають» напади чхання та свербіж. Відзначено позитивний ефект більш ніж у 80 % хворих на бронхіальну астму при лікуванні екстракту із Luffa operculata [6].

ПЕРЕВАГИ РИНІТАЛУ®:  доведений фармакологічний ефект, що підтверджується низкою клінічних досліджень;  високий профіль безпеки;  звільняє від симптомів алергічного риніту та позбавляє від сльозотечі та печіння в очах;  попереджає сезонні загострення симптомів алергії;  не впливає на швидкість реакції та концентрацію уваги;  не містить гормонів;  дозволено застосовувати дітям від 2-х років та дорослим, в тому числі при вагітності.

НА ЗАМІТКУ!

З профілактичною метою РИНІТАЛ® застосовується по 1 таблетці 3 рази на день за 6 тижнів до початку цвітіння і весь період цвітіння рослин, які, ймовірно, викликають симптоми алергії. При загостренні полінозу РИНІТАЛ® рекомендується приймати до поліпшення стану (у перші 1–3 дні) дітям у віці від 2 до 12 років по 1 таблетці кожні 2 години (до 8 разів на день), дітям у віці старше 12 років і дорослим — по 1 таблетці щогодини (до 12 таблеток в день). Після зняття гострих симптомів дітям з 2 до 12 років препарат приймати по 1 таблетці 3 рази на день, дітям старше 12 років і дорослим — по 1–2 таблет-

РИНІТАЛ добре переноситься, тому його можна застосовувати для тривалого лікування.

ки 3 рази на день. Починати прийом препарату слід при перших проявах алергічного риніту і до повного зняття симптоматики або ж до закінчення сезону алергій. Таблетки слід приймати за півгодини до їжі або через півгодини після неї, даючи їм повільно розчинитися у роті. При лікуванні дітей віком до 3 років таблетку рекомендується розчиняти у невеликій кількості води (наприклад, у чайній ложці).

РИНІТАЛ® — це високоефективний комбінований гомеопатичний засіб, що підтверджується результатами низки клінічних досліджень і значним досвідом практичного застосування. СЕЗОН АЛЕРГІЇ ПОТРЕБУЄ СУЧАСНОГО РІШЕННЯ. СКАЖИ АЛЕРГІЇ «СТОП» РАЗОМ ІЗ РИНІТАЛОМ®!

1.

52

Література:

Siddiqui ZA, Walker A, Pirwani MM, Tahiri M, Syed I. Allergic rhinitis: diagnosis and management. Br J Hosp Med (Lond). 2022 Feb 2;83(2):1-9.

2. https://rhinital.com.ua/#allergy 3. Wiesenaue M., Häussler S., Gaus W. (1983). Pollinosis-Therapie mit Galphimia glauca [Pollinosis therapy with Galphimia glauca]. Fortschritte der Medizin.

1983. 101(17), 811–814.

4. Klaschka F. Ekzembehandlung mit Cardiospermum. Klinische Erfahrungen mit einer kortikoidfreien Salbe [Eczema treatment with Cardiospermum. Clinical experience with a corticoid-free ointment]. Z mod Ther. 1978(6); 7: 42–45 5. Koch R. Die externe Anwendung von Phytosterolen bei durch erhöhte Leukotrien Spiegel verursachte [The external application of phytosterols caused by elevated leukotriene levels]. Hautnah. 1987. 6: 66-70.

6. Patel R.P. Luffa operculata in asthma. J Am Inst Homeopath.1973. 66(4): 219-222.

УСУВАЄ

симптоми алергічного риніту 1

ПОПЕРЕДЖАЄ

сезонні загострення алергії 2

НЕ ВПЛИВАЄ на швидкість реакції ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ

A

Карина Толмачова, phD, доцент кафедри фармакології та фармакотерапії Національного фармацевтичного університету

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

•

Арсенал знань •

ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я та соціальні мережі

54

Люди за своєю природою є соціальними істотами, залежними від взаємодії з іншими, щоб відчувати себе повноцінними та щасливими. Соціальні зв’язки грають критичну роль у підтримці психічного здоров’я, сприяючи зниженню рівня стресу та тривоги. Однак відсутність цих зв’язків може мати серйозні наслідки для емоційного благополуччя та загального самопочуття. За останні 10 років швидка поява сайтів соціальних мереж, таких, як Facebook, Twitter, Instagram тощо призвела до значних змін у спілкуванні людей.

На сьогодні у світі кількість інтернет-користувачів складає понад 5,35 мільярдів осіб, що дорівнює 66,2 % від світового населення, а соціальними мережами наразі користується 5,04 мільярда осіб, або 63,3 % людей по всьому світу. В Україні кількість інтернет-користувачів на початку поточного року становила 29,64 мільйона осіб, що відповідало рівню проникнення Інтернету на рівні 79,2 %. Чисельність користувачів соціальних мереж в країні склала 24,30 мільйона, що становило 64,9 % від загальної чисельності населення. З цього числа 21,18 мільйона складали дорослі особи віком 18 років і старше, що становило 69,3 % від усього дорослого населення. Загалом, 82 % всіх інтернет-користувачів використовували принаймні одну соціальну мережу. За статевою ознакою, жінки складали 52,9 % користувачів соцмереж, у той час як чоловіки — 47,1 %.

Щодо популярних платформ, на початку 2024 року Facebook мав 13,85 мільйона користувачів, що становило приблизно 37 % від загальної чисельності населення, Messenger використовували 8,6 мільйона користувачів. Інстаграмом користувалися 12,4 мільйона осіб, а YouTube — 24,3 мільйона, що становить 64,9 % від загальної чисельності населення України. Тікток мав 16,47 мільйона користувачів віком від 18 років і старше. Шалена популярність соціальних мереж призвела до зростання інтересу дослідників та науковців щодо вивчення впливу соціальних медіа та програм на різні аспекти життя людей. Хоча соціальні медіа є відносно новим явищем, вчені вже почали досліджувати

їх потенційний зв’язок з психічним здоров’ям і мають перші результати. Психічне здоров’я визначається, як стан благополуччя, при наявності якого люди краще розуміють свої здібності, вирішують повсякденні життєві проблеми, добре працюють і роблять значний внесок у життя своїх спільнот. Зараз точаться дискусії щодо позитивного та негативного впливу соціальних мереж на психічне здоров’я. Соціальні мережі є вирішальним елементом захисту нашого психічного здоров’я. Як кількість, так і якість соціальних стосунків впливають на психічне та фізичне здоров’я. На думку вчених, теорія зміщеної поведінки може допомогти пояснити зв’язок між використанням соціальних медіа та психічним здоров’ям.

НЕГАТИВНІ СТОРОНИ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ

LIFE HACK Важливо збалансувати час, який ми проводимо в соціальних мережах, з реальним спілкуванням та інтересами в реальному світі, щоб підтримувати наше ментальне здоров’я. ИМ ТР

АЙ

БА Л

АН

С

1. Почуття невпевненості із-за порівнянь. Переглядаючи ідеалізовані зображення та сценарії в соціальних мережах, ми можемо відчувати невпевненість у своєму вигляді чи житті. Це особливо важливо пам’ятати, оскільки люди часто показують лише найкращі моменти свого життя.

2. Страх втратити щось (FOMO) і залежність від соціальних мереж. Відчуття того, що ви пропускаєте щось важливе, може спровокувати тривогу та навіть залежність від соціальних мереж. Це може призвести до постійного перевіряння оновлень та відповідей на сповіщення, що може вплинути на психічне благополуччя.

3. Ізоляція. Дослідження показало, що активне використання Facebook, Snapchat і Instagram збільшує, а не зменшує відчуття самотності. А зменшення використання соціальних мереж може змусити почуватися менш самотніми та ізольованими та покращити загальне самопочуття.

4. Депресія і тривога. Занадто велике захоплення соціальними мережами може поглибити симптоми депресії та тривоги. Недостатність особистого контакту та спілкування може погіршити психічне здоров’я.

5. Кіберзалякування та самозаглибленість. Негативні коментарі в соціальних мережах можуть призвести до кіберзалякування та загострення самозаглибленості.

Арсенал знань • • Журнал «Сучасна фармація»

•

Хоча віртуальна взаємодія в соціальних мережах не має таких психологічних переваг, як особистий контакт, все ж існує багато позитивних способів, якими вона може допомогти залишатися на зв’язку та підтримувати благополуччя людей. Соціальні мережі дозволяють:  Спілкуватися та бути в курсі подій із родиною та друзями по всьому світу.  Знайти нових друзів і спільноти.  Спілкуватися з іншими людьми, які поділяють подібні інтереси чи амбіції.  Допомагати у сприянні або підтримці важливих справ і підвищувати обізнаність щодо ключових питань.  Знаходити емоційну підтримку у важкі часи.  Знаходити шлях для творчості та самовираження.  Відкривати джерела цінної інформації та навчання.

2024 / травень

ПОЗИТИВНІ СТОРОНИ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ

•

серйозною проблемою психічного здоров’я в сучасному світі та пов’язана із використанням соціальних мереж. Причиною формування розладів ментального здоров’я може бути ідеалізація життя інших людей і, як наслідок, почуття недостатності «красивого» життя у себе. Крім того, інші фактори, такі як рівень міжособистісної довіри та якість сімейного функціонування, також можуть впливати на симптоми депресії. У цілому, проведені дослідження демонструють складний зв’язок між використанням соціальних мереж та психічним здоров’ям, який потребує подальшого вивчення для розуміння його повного спектру.

modern-pharmacy.com.ua

Згідно з цією теорією, люди, які проводять більше часу в малорухливому житті, такому як перебування в соціальних мережах, можуть мати менше часу для особистої соціальної взаємодії. Особиста соціальна взаємодія відома своїми захисними властивостями щодо ментального здоров’я. З іншого боку, соціальні теорії вказують на те, як використання соціальних медіа може впливати на спосіб, яким люди бачать, підтримують і взаємодіють зі своєю соціальною мережею. Результати численних досліджень свідчать про те, що час, проведений у соціальних мережах, активність та залежність від них можуть стати факторами ризику для розвитку тривоги та депресії. Тривога стає

55

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

•

Арсенал знань •

ОЗНАКИ ТОГО, ЩО СОЦІАЛЬНІ МЕРЕЖІ ВПЛИВАЮТЬ НА ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я

56

Усі люди різні, і немає конкретної кількості часу, проведеного в соціальних мережах, чи частоти перевірки оновлень, чи кількості публікацій, які вказують на те, що користування ними стає нездоровим. Скоріше, це пов’язано з тим, як час, проведений у соціальних мережах, впливає на настрій та інші аспекти життя, а також з мотивацією користуватися ними. Наприклад, користування соціальними мережами може бути проблематичним, якщо воно змушує нехтувати стосунками віч-на-віч, відволікає від роботи чи навчання або змушує відчувати заздрість, злість або депресію. Подібним чином, якщо мотивовано використовувати соціальні медіа лише тому, що нудно чи самотньо, або хочеться опублікувати щось, щоб викликати заздрість чи засмучення інших, можливо, настав час переглянути звички в соціальних мережах.

Індикатори того, що соціальні мережі можуть негативно впливати на психічне здоров’я, включають:  Проведення більше часу в соціальних мережах, ніж з реальними друзями.  Невигідне порівняння себе з іншими в соціальних мережах.  Переживання кіберзалякування.  Відволікання від навчання чи роботи.  Не вистачає часу на саморефлексію.  Участь у ризикованій поведінці з метою отримання лайків.  Страждання від проблем зі сном.  Погіршення симптомів тривоги чи депресії.

ЧОТИРИ КРОКИ ЗМІНИ СПОСОБУ ВИКОРИСТАННЯ СОЦІАЛЬНИХ МЕДІА ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я

КРОК 1: СКОРОТІТЬ ЧАС ОНЛАЙН Дослідження університету Пенсільванії в 2018 році показало, що скорочення використання соціальних мереж до 30 хвилин на день призвело до значного зниження рівня тривоги, депресії, самотності, проблем зі сном і FOMO. Але вам не потрібно різко скорочувати використання соціальних мереж, щоб покращити своє психічне здоров’я. У тому ж дослідженні було зроблено висновок, що просто більш уважне використання соціальних мереж може позитивно вплинути на настрій і концентрацію уваги.

Незважаючи на те, що 30 хвилин на день може бути нереалістичною ціллю для багатьох із нас, не кажучи вже про повну «детоксикацію соціальних мереж», ми все одно можемо отримати користь від зменшення кількості часу, який ми проводимо в соціальних мережах. Для більшості з нас це означає скоротити кількість використання смартфонів.

Наступні поради можуть допомогти: Використовуйте програму, щоб відстежувати, скільки часу ви витрачаєте на соціальні мережі щодня. Потім визначте мету, наскільки ви хочете скоротити час їх використання. Вимикайте телефон у певний час доби, наприклад, коли ви за кермом, на зустрічі, у спортзалі, вечеряєте, проводите час із друзями офлайн або граєтесь із дітьми. Не беріть телефон із собою в туалет. Не носіть телефон або планшет у ліжко . Вимкніть пристрої та залиште їх в іншій кімнаті на ніч для заряджання. Вимкніть сповіщення соціальних мереж. Важко встояти перед постійним дзижчанням, звуковим сигналом і дзвоном телефону, який сповіщає про нові повідомлення. Вимкнення сповіщень може допомогти відновити контроль над своїм часом і зосередженістю. Лімітні перевірки. Якщо ви примусово перевіряєте свій телефон кожні кілька хвилин, відучитися можна шляхом обмеження його перевірки раз на 15 хвилин. Потім раз на 30 хвилин, потім раз на годину. Є програми, які можуть автоматично обмежувати доступ до телефону. Спробуйте видалити програми соціальних мереж зі свого телефону, щоб ви могли переглядати лише Facebook, Instagram тощо з планшета чи комп’ютера.

ПРЯМО ЗАРАЗ ПОДУМАЙТЕ НА ЦИМ: Ви використовуєте соціальні мережі як заміну реального життя? Чи є більш здорова заміна вашому використанню соціальних мереж? Так, звичайно є. Наприклад, якщо ви самотні, то запросіть друга на каву. Відчуваєте депресію? Прогуляйтеся або відвідайте спортзал. Нудно? Займіться новим хобі.

КРОК 3:

ПРОВОДЬТЕ БІЛЬШЕ ЧАСУ З ДРУЗЯМИ ОФЛАЙН

Справжні особисті зв’язки і дружба мають неперевершений вплив на наше щастя і здоров’я. Соціальні медіа можуть бути корисним інструментом для збереження комунікації, але вони не можуть повністю замінити спілкування в реальному житті.

Ось декілька способів, які можуть допомогти створити значущі зв’язки поза соціальними мережами: 1. Запросіть людей на захоплюючі заходи або події. Приєднуйтесь до клубів, груп за інтересами або організуйте зустрічі з друзями для спільних заходів. Це дозволяє зустрічати нових людей, які мають спільні інтереси.

2. Волонтерство. Приєднання до волонтерських організацій або участь у благодійних заходах може бути чудовим способом не лише допомагати іншим, але й знайти людей зі схожими цінностями.

3. Участь у заняттях та курсах. Відвідування курсів, семінарів або занять з вивчення нових навичок може забезпечити можливість зустрічати нових людей та встановлювати з ними зв’язки.

• 2024 / травень • modern-pharmacy.com.ua

Наприклад, якщо ви заходите в соціальні медіа, щоб знайти конкретну інформацію, перевірити друга, який захворів, або поділитися новими фотографіями своїх дітей із родиною, ваш досвід, ймовірно, буде зовсім іншим, ніж якщо ви входите просто тому, що вам нудно, ви хочете побачити, скільки лайків ви отримали від попереднього допису. Коли наступного разу ви будете збиратися зайти в соціальні мережі, то зупиніться на мить та задайте собі питання: «Чому я це роблю?». Ваша мотивація може бути різноманітною: від бажання спілкуватися з друзями та отримати оновлення від них до потреби відпочити та розважитися. Важливою частиною цього процесу буде свідоме усвідомлення, чи відповідає мотивація вашим потребам та чи впливає це позитивно на ваш емоційний та психічний стан. Якщо виявиться, що ваша мотивація не сприяє благополуччю, ви зможете адаптувати свої дії або знайти здоровіші способи втілення своїх потреб.

Соціальні мережі можуть надати швидкий та зручний спосіб спілкування, проте найбільш здоровим та ефективним способом задоволення цієї потреби є зустрічі та інтеракції в реальному житті. А який Ви користувач соціальних мереж: активний чи пасивний? Пасивне прокручування дописів або анонімне стеження за взаємодією інших у соціальних мережах не створює жодного значущого відчуття зв’язку. Це може навіть посилити відчуття ізоляції. Проте активна участь забезпечить вам більше взаємодії з іншими. Чи викликають у вас соціальні мережі почуття неадекватності чи розчарування у вашому житті? Ви можете протистояти симптомам FOMO, зосередившись на тому, що у вас є, а не на тому, чого вам не вистачає. Складіть список усіх позитивних аспектів свого життя та перечитайте його, коли відчуєте, що втрачаєте щось краще. І пам’ятайте: нічиє життя не є таким ідеальним, як здається в соціальних мережах. Ми всі маємо справу з душевним болем, невпевненістю в собі та розчаруванням, навіть якщо вирішили не ділитися цим в Інтернеті.

•

Часто ми використовуємо соціальні мережі автоматично або просто, щоб скоротити час. Проте, якщо ви зосередитись на своїй мотивації для входу, це допоможе вам не лише скоротити час, проведений у соціальних мережах, а й покращити ваш досвід та уникнути багатьох негативних аспектів.

Арсенал знань •

ПЕРЕНАПРАВТЕ СВОЮ УВАГУ

Журнал «Сучасна фармація»

КРОК 2:

57

Арсенал знань • • 2024 / травень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

4. Професійні заходи. Відвідуйте конференції, семінари та інші професійні заходи. Це не лише можливість для навчання, а й чудовий спосіб побудувати мережу контактів.

5. Спортивні або фітнес-заходи. Приєднуйтеся до спортивних команд або клубів, відвідуйте фітнес-класи. Спільні заняття спортом сприяють побудові дружби.

6. Збережіть контакт із старими друзями. Подорожуйте або регулярно відвідуйте своїх друзів та родичів, щоб підтримувати та зберігати стосунки.

7. Будьте відкриті для нових знайомств. Не соромтеся виходити за межі вашої зони комфорту та відкрити для себе нові можливості зустрічей з різними людьми. Підведення погляду від екрана та активне спілкування з людьми навколо — це чудовий спосіб розширити своє соціальне коло. У громадському транспорті, кав’ярнях чи продуктових магазинах є чудові

КРОК 4:

можливості для неформального спілкування. Наприклад, у кав’ярні ви можете запропонувати певний час розмови зі сусідом за столиком, поділитися думкою про каву або щось забавне, що ви побачили в цьому місці. У громадському транспорті ви можете ввічливо запитати, чи можна поділити сидіння або поділитися газетою. Це може відкрити двері для короткої розмови або навіть цікавої дискусії. У продуктовому магазині ви можете поцікавитися, якщо у когось є смачний рецепт для продуктів, які ви обираєте, або порадити щось, що вам подобається в асортименті магазину. Навіть найпростіші жести ввічливості, такі як усмішка або привітання, можуть мати значний позитивний вплив на наше самопочуття та на самопочуття наших співрозмовників. Ці маленькі акти ввічливості можуть створити атмосферу доброзичливості та відкритості, що покращує загальний настрій. Більше того, ці прості жести можуть відкрити двері до цікавих розмов та навіть нових знайомств.

ВИСЛОВІТЬ ПОДЯКУ

Відчуття вдячності за важливі речі у житті може стати цілющим заспокоєнням від образи, ворожості та невдоволення, які час від часу можуть виникати через використання соціальних мереж. Замість того, щоб порівнювати себе з іншими або шукати підтвердження своєї вартості у віртуальному світі, важливо навчитися цінувати та відчувати вдячність за те, що вже маємо. Це може бути близькість з родиною та друзями, можливість розвиватися професійно чи особисто, або просто насолоджуватися моментом існування. Відчуття вдячності може надати нам певну перспективу, допомагаючи зосередитися на позитивних аспектах життя та зменшити вплив негативних емоцій, які викликають соціальні мережі. Воно може стати фундаментом для психічного здоров’я та благополуччя, що дозволяє нам краще справлятися з стресом і викликами повсякденного життя. Знайдіть час для роздумів та спробуйте вести щоденник подяки або скористатися додатком подяки. Можете навіть висловити свою вдячність у соціальних

мережах, хоча більше користі від приватних роздумів, які не підлягають контролю з боку інших. Крім того, важливо пам’ятати про всі чудові спогади та позитивні аспекти у своєму житті, а також про ті речі та людей, за якими ми б сумували, якби вони раптово зникли з нашого життя. Це допомагає нам цінувати та критично оцінювати те, що ми маємо, і надає нам певну перспективу в порівнянні з тим, що могло б бути. Подібно до вдячності, усвідомлення всього доброго у нашому житті може стати джерелом радості, щастя та задоволення. Цей підхід допомагає нам зосередитися на позитивних аспектах життя та зменшити вплив стресу, тривоги та невдоволення. Відстежування всього доброго також може надати нам сили та підтримки в тяжкі часи, нагадуючи нам про те, що ми можемо подолати будь-які перешкоди, коли пам’ятаємо про наші позитивні ресурси та ресурси у нашому житті.

Підводячи підсумки, правильне та свідоме використання соціальних мереж може мати позитивний вплив на ментальне здоров’я. Важливо знаходити баланс між часом, проведеним вІнтернеті, та реальним життям, а також обирати позитивний та натхненний контент. Важливо також навчитися виявляти ознаки залежності та звертатися за допомогою у випадку необхідності.

58

Для збереження психічного здоров’я важливо бути свідомим споживачем соціальних медіа, знаходити баланс та зосереджуватися на позитивних аспектах взаємодії в мережі, а також навчатися розпізнавати та ефективно керувати негативними впливами.

НОРМОВЕН 1000 — дієвий засіб

Причини та фактори, що призводять до розвитку ВРВ та є постійним предметом дискусій, включають в себе генетичну схильність, недостатність венозних клапанів, ослаблення стінок кровоносних судин і підвищений венозний тиск. Фактори ризику включають: позитивний сімейний анамнез щодо венозних захворювань, жіночу стать, похилий вік, хронічне підвищення внутрішньочеревного тиску внаслідок ожиріння, вагітності, хронічного закрепу або пухлини, а також тривалого перебування в положенні стоячи [2].

В основі механізму розвитку ВРВ нижніх кінцівок, окрім генетичної схильності венозної стінки до ремоделювання та патологічного впливу факторів ризику, лежать пошкодження ендотелію та розвиток ендотеліальної дисфункції, що супроводжуються підвищенням рівнів біологічних маркерів у кровотоку на тлі взаємодії з клітинами крові, які призводять до розвитку локального запалення в судинній стінці, порушення її проникності та активації протеолітичних ферментів [3]. Запальний каскад, що супроводжується продукцією медіаторів запалення, факторів росту, призводить до трансформації венозної стінки та пошкоджен-

ня клапанів. У цілому нині патологічні порушення у поверхневих венах при ВРВ нижніх кінцівок можна охарактеризувати як прогресуюче наростання атрофії м’язових елементів, зменшення вмісту еластичних та збільшення колагенових волокон, що є причиною зміни пружно-еластичних властивостей венозної стінки та її варикозної трансформації, пошкодження клапанного апарату. Надалі спостерігається прогресування та розвиток запалення за межами венозного русла, формування в тканинах трофічних порушень, так званих венозних трофічних виразок [3, 4]. Останнім часом як одну з основних ланок патогенезу також розглядають дисфункцію ендотелію.

• modern-pharmacy.com.ua

Варикозне розширення вен — це патологічний стан, при якому вени втрачають свою нормальну функціональність, стають надмірно розширеними, звивистими та видимими під шкірою. Цей процес найчастіше виникає на нижніх кінцівках, призводячи до візуальних та функціональних порушень.

•

кандидат медичних наук

Журнал «Сучасна фармація»

A Ірина Кучма,

Венозна недостатність — широко розповсюджене захворювання з високим рівнем ризику небезпечних ускладнень, що є не лише важливою медичною, а й серйозною соціальною проблемою. За даними Міжнародної Асоціації флебологів, різні форми венозної патології зустрічаються у 60-75 % населення. В Європі варикозне розширення вен (ВРВ) нижніх кінцівок спостерігається у 25-33 % жінок й у 10-20 % чоловіків, що дозволяє віднести дану хворобу до «хвороб цивілізації» [1].

2024 / травень

•

Арсенал знань •

при перших х симптома У В А Р И КО З

59

Арсенал знань • •

ЦЕ ЦІКАВО! Професії, які вважаються «предикторами» розвитку варикозної хвороби: хірург, водій, програміст, стюардеса, фармацевт, вантажник, продавець, перукар, вчитель, касир.

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

Визначення ранніх ознак важливе для своєчасного початку лікування варикозу та запобігання його прогресу. До ранніх симптомів ВРВ відносяться [4]:  Почуття тяжкості та втоми в ногах: ці відчуття часто посилюються до вечора або після тривалого стояння/сидіння.  Набряки: ноги можуть набрякати, особливо в області кісточок, що зазвичай помітніше наприкінці дня.  Болі та судоми в ногах: хворобливі відчуття та спазми, особливо вночі, можуть вказувати на початкову стадію варикозу.  Свербіж та зміна кольору шкіри: шкіра на ногах може свербіти і змінювати свій колір, стаючи більш темною або синюшною.  Поява судинних «зірочок»: це дрібні розширені судини, помітні на поверхні шкіри.

Серед методів лікування варикозного розширення вен у більшості випадків найбільш поширеним і доцільним є консервативне, а саме — фармакотерапія у поєднанні з модифікацією факторів ризику. Хоча компресійна терапія та хірургічні втручання також є досить ефективними, але можуть застосовуватися не у всіх пацієнтів, оскільки не впливають на всі ланки патологічного процесу та мають доволі низький комплаєнс. Враховуючи механізм розвитку ВРВ нижніх кінцівок, актуальним є пошук та застосування флебопротекторів з доведеною ендотеліопротективною активністю, яка полягає не тільки у прямому впливі на ендотелій, продукцію оксиду азоту та вазодилатацію судини, але й у покращенні антитромбогенної, адгезивної функції ендотелію, зниження проникності судинної стінки. З урахуванням важливої ролі вільнорадикальних процесів у розвитку дисфункції ендотелію існує необхідність у використанні препаратів, що володіють антиоксидантною дією та здатних покращувати функціональний стан ендотелію за рахунок впливу на продукти окиснювального стресу. Застосування лікарських препаратів, з одного боку, є основною частиною сучасних схем терапії, а з іншого — засобом для підвищення толерантності венозного русла нижніх кінцівок до несприятливих факторів. Ендотелій венозного русла є важливою мішенню при лікуванні ВРВ нижніх кінцівок [5].

На фармацевтичному ринку України представлений вітчизняний лікарський флеботропний засіб, який відповідає вимогам, що висуваються до венотоніка з позиції доказової медицини НОРМОВЕН 1000 виробництва АТ «КИЇВСЬКИЙ ВІТАМІННИЙ ЗАВОД».

60

ЦЕ ЦІКАВО! ЯК ЛІКУВАЛИ ВАРИКОЗ У СТАРОДАВНЬОМУ СВІТІ…  У Стародавньому Єгипті варикозні вени називали «змієподібними звивинами, які не підлягають операції». В одному із найстаріших медичних рукописів (Папірусі Еберса) йдеться: «Якщо ви спостерігаєте розширену кровоносну судину під шкірою кінцівки, яка викручена і наповнена ніби повітрям, то це набрякла кровоносна судина — не треба з нею нічого робити».  У доколумбовій Америці для профілактики варикозу інки та ацтеки використовували «золоте зерно Бога» — амарант.  Стародавні греки не залишали спроб лікування варикозної хвороби. Підтвердження цьому можна знайти у працях Гіппократа та Герофіла. Вони першими дали загальний опис всього судинного русла: артерій, вен, судинних пучків, анастомозів. Гіппократ першим запропонував консервативний метод лікування варикозної хвороби — локальну компресію за допомогою спеціальних губок.  У Стародавньому Римі Карнеліус Цельс проводив видалення вен за допомогою гачка.  У медицині Сходу варикоз пов’язували із «хворобою холоду», що опустилася у нижні кінцівки, а для її лікування використовували гірудотерапію, яка вже на той час мала наукове обґрунтування. Традиційним методом стародавньої китайської медицини також була голкотерапія, яку використовували з метою зниження больових відчуттів, зменшення варикозних вузлів, венозної пункції та лікування хронічної венозної недостатності.  У Стародавній Індії велика увага приділялася рослинам, які впливають на реологічні властивості крові та знижують запальний процес: червона квасоля, шавлія, клематис тощо.

Особливості розподілу препарату в організмі та його тропність до тканин полягає в тому, що найвища концентрація препарату після введення виявляється у препаратах вен. Тому підвищення тонусу судинної стінки реалізується насамперед на цьому рівні, не призводячи до таких системних ефектів, як збільшення загального периферичного опору судин та підвищення артеріального тиску. Насамперед, механізм даного ефекту пов’язаний зі здатністю діосміну інгібувати фермент, відповідальний за перетворення норадреналіну в норметадреналін. Вибіркове накопи-

Арсенал знань • • 2024 / травень

чення норадреналіну не тільки призводить до збільшення венозного тонусу та покращення лімфатичного відтоку, але й зменшує проникність капілярів (історично перший виявлений ефект біофлавоноїдів — вітаміну P). Клінічно ці ефекти можуть призводити до зменшення набряків кінцівок [7]. Протизапальний ефект діосметину зумовлений його здатністю модулювати взаємодію лейкоцитів та моноцитів з ендотелієм. За рахунок зменшення здатності імунокомпетентних клітин до адгезії на стінці судини гальмуються тромбоцитозалежні та комплементзалежні механізми надходження в кровотік молекул системної запальної відповіді та гістаміну. У крові зменшується кількість молекул адгезії судинної стінки ICAM-1 (inter-cellular adhesion molecule, молекула клітинної адгезії) та VCAM-1 (vascular cell adhesion molecule, судинна молекула клітинної адгезії), що дозволяють форменим елементам крові фіксуватися на стінках судин. Усі перелічені механізми призводять як до локального зменшення проникності судин, так і переривають порочне коло запуску системної запальної відповіді, що виникає при варикозній хворобі [8]. Встановлено, що завдяки різним антиоксидантним ефектам діосмін знижує рівень малонового діальдегіду, підвищує вміст оксиду азоту і глутатіону, тісно пов’язаних з розвитком окиснювального стресу, і, таким чином, проявляє виражені антиоксидантні властивості. Фармакодинамічна дія діосміну реалізується не лише на рівні судинної стінки. Системна відповідь на застосування діосміну була оцінена в експериментальних дослідженнях, в ході якого ліпосахаридами моделювали системне ушкодження легеневої тканини. Під впливом діосміну було зареєстровано зменшення продукції системних модуляторів запального процесу інтерлейкінів (IL-2, IL-6, IL-17), фактору некрозу пухлини (TNF-α), відзначалася супресія клітинної відповіді — зменшення вмісту Т — лімфоцитів та маркеру оксидативного стресу — малонового діальдегіду [9].

•

Діосмін є представником групи флавоноїдів та має широкий спектр фармакологічної активності. Зокрема:  регулювання тонусу та проникності венозної стінки за рахунок покращення лімфатичного дренажу, зменшення проникності капілярів;  протизапальна дія діосміну, яка характеризується зниженням адгезії лейкоцитів до ендотелію і викиду в кров сигнальних молекул;  виражена ендотелій-протекторна дія за рахунок підвищення оксигенації тканин венозної стінки; пригнічення вільнорадикального пошкодження клітинних структур та активності матриксних металопротеїназ;  вплив на процеси гемокоагуляції — пригнічення локальної агрегації тромбоцитів та активації фібринолізу.

modern-pharmacy.com.ua

Фармакологічний спектр активності компонентів лікарського засобу НОРМОВЕН 1000

•

НОРМОВЕН 1000 проявляє венотонічну та ангіопротекторну дію, підвищує венозний тонус, зменшує розтягнення вен і веностаз, поліпшує мікроциркуляцію, зменшує проникність капілярів і підвищує їх

резистентність, поліпшує лімфатичний дренаж, збільшуючи лімфатичний відтік [6]. Препарат також зменшує взаємодію лейкоцитів та ендотелію, адгезію лейкоцитів у посткапілярних венулах. Це знижує ушкоджуючу дію медіаторів запалення на стінки вен і стулки клапанів вен. Результатом дії препарату є зменшення периферичних набряків, відчуття тяжкості, стомленості, напруження і болю у ногах, підвищення тонусу венозної стінки [6].

Журнал «Сучасна фармація»

1 таблетка НОРМОВЕНУ 1000 містить мікронізованої очищеної флавоноїдної фракції діосміну та гесперидину у співвідношенні 9:1.

Гесперидин є відомою хімічною сполукою, для якої в ряді доклінічних та клінічних досліджень продемонстровано різні фармакологічні ефекти. Встановлено, що гесперидин знижує артеріальний тиск і зменшує

61

Арсенал знань • • 2024 / травень •

місце серед призначених при хронічній венозній патології препаратів. Теоретично підкріплені фармакодинамічні властивості знайшли відображення у клінічних дослідженнях у вигляді доведеного впливу на симптоматику захворювання, його перебіг та клінічні наслідки. Близькість патогенетичних механізмів зумовила й інше показання до призначення діосміну в комбінації з гесперидином (НОРМОВЕН 1000) — гострий та хронічний геморой. Дана комбінація активних компонентів, незважаючи на теоретичну можливість активації системи цитохромів печінки, не має клінічно вираженої взаїмодії з іншими лікарськими препаратами. НОРМОВЕН 1000 рекомендований для лікування:  хронічної венолімфатичної недостатності нижніх кінцівок органічної та функціональної природи (набряки, біль, тяжкість у ногах);  гострого та хронічного геморою.

Рекомендації щодо застосування препарату НОРМОВЕН 1000 мг: Лікування хронічної венолімфатичної недостатності (набряки, біль, тяжкість у ногах, нічні судоми, трофічні виразки, лімфедема та ін.): 1 таблетку на добу під час їди. Гемороїдальна хвороба: по 3 таблетки на добу протягом перших 4 днів і по 2 таблетки на добу протягом наступних 3 днів. Добову кількість таблеток розділити на 2-3 прийоми. Підтримуюча терапія 1 таблетка на добу. Курс лікування. Тривалість лікування визначає лікар залежно від показання до застосування та перебігу захворювання.

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

оксидативний стрес, проявляє протизапальну активність та захищає ендотелій судин від активних форм кисню, що уповільнює розвиток гіпертрофії судин. Також відзначено його антиоксидантний та антиаритмічний ефекти [10]. В ряді робіт встановлено позитивні результати при застосуванні гесперидину в ендокринології, неврології, психіатрії, онкології та лікуванні інфекцій вірусної природи. Діосмін і гесперидин (НОРМОВЕН 1000) — найбільш популярні флавоноїди, що підтвердили як у численних дослідженнях in vitro, так й у клінічній практиці широкий спектр лікувальних ефектів, найбільш значущими серед яких є антиоксидантний, протизапальний, венотонічний, антигіперглікемічний, протипухлинний, антибактеріальний, гепатопротективний, противірусний тощо. Діосмін в комбінації з гесперидином (НОРМОВЕН 1000) в даний час займає провідне

На сьогодні НОРМОВЕН 1000 представлений в аптеках як в упаковці № 30, так і в зручній новій великій упаковці НОРМОВЕН 1000 № 60! У якості флеботропної терапії НОРМОВЕН 1000 — високоефективний препарат з групи флавоноїдів, який нормалізує венозний тонус та регіонарну гемодинаміку, проявляє протизапальну дію. Після вживання внутрішньо дія препарату триває протягом доби та направлена на кожен з трьох судинних компонентів, які залучені в патогенез хвороби: вени, лімфатичні судини та система мікроциркуляції.

НОРМОВЕН 1000 — НА ВАРТІ ЗДОРОВ’Я ВАШИХ НІЖОК!

1.

2.

3.

4.

5.

62

Література:

Alsaigh, T., & Fukaya, E. (2021). Varicose Veins and Chronic Venous Disease. Cardiology clinics, 39(4), 567–581.

Yuan, S., Bruzelius, M., Damrauer, S. M., & Larsson, S. C. (2021).

Cardiometabolic, Lifestyle, and Nutritional Factors in Relation to Varicose Veins: A Mendelian Randomization Study. Journal of the American Heart Association, 10(21), e022286.

Raetz, J., Wilson, M., & Collins, K. (2019). Varicose Veins: Diagnosis and Treatment. American family physician, 99(11), 682–688.

Youn, Y. J., & Lee, J. (2019). Chronic venous insufficiency and varicose veins of the lower extremities. The Korean journal of internal medicine, 34(2), 269–283.

Gawas, M., Bains, A., Janghu, S., Kamat, P., & Chawla, P. (2022). A Comprehensive Review on Varicose Veins: Preventive Measures and Different Treatments. Journal of the American Nutrition Association, 41(5), 499–510.

6. Інструкція до застосування препарату НОРМОВЕН® https://mozdocs. kiev.ua/likiview.php?id=17533 7. Gerges, S. H., Wahdan, S. A., Elsherbiny, D. A., & El-Demerdash, E. (2022).

Pharmacology of Diosmin, a Citrus Flavone Glycoside: An Updated Review. European journal of drug metabolism and pharmacokinetics, 47(1), 1–18.

8. Shoab SS, Porter JB, Scurr JH, Coleridge-Smith PD. Effect of oral micronized purified flavonoid fraction treatment on leukocyte adhesion molecule expression in patients with chronic venous disease: a pilot study. J Vasc Surg. 2000 Mar;31(3):456-461.

9. Imam F, et al. Diosmin downregulates the expression of T cell recep — tors, pro-inflammatory cytokines and NF-κB activation against LPS — induced acute lung injury in mice. Pharmacol Res. 2015 Dec;102:1-11.

10. Pyrzynska K. (2022). Hesperidin: A Review on Extraction Methods, Stability and Biological Activities. Nutrients, 14(12), 2387.

Арсенал знань • Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

•

«Клонування відкриває двері до багатьох можливостей – для лікування хвороб та відновлення видів, але ми повинні бути обережними, щоб не порушити природний баланс» Дж. Дудна, біохімік, лауреат Нобелівської премії за розробку технології клонування CRISPR

64

A

Марина Остапець, кандидат медичних наук, доцент

На замітку! Клон — сукупність клітин та організмів, генетично рівнозначних родоначальній клітині. Розрізняють два види клонування: терапевтичне — маніпуляції з соматичними (нестатевими) клітинами, що призводять до «омолодження», та репродуктивне — отримане в результаті перенесення генетичного матеріалу соматичної клітини в зародок в матку жінки, яка виношує його.

На рубежі століть досягнення експериментальної генетики та ембріології привернули до себе загальну увагу. Народження овечки Доллі, повідомлення про народження клонованих дітей сколихнули уяву багатьох людей, далеких від розуміння сутності цих біологічних процесів. На сьогодні суспільство ще не прийшло до консенсусу щодо етичних, правових, психологічних аспектів проблеми клонування. «Клонування» — досить широкий медико-біологічний термін. Його можна використовувати для опису ряду різних процесів чи підходів, що має на меті створення «генетично ідентичних копій біологічної сутності», як стверджує Національний інститут дослідження геному людини. Під дефініцією «клонування» в більшості випадків розуміється метод створення клонів шляхом перенесення генетичного матеріалу з однієї донорської клітини в позбавлену ядра яйцеклітину. Проте людський організм набагато складніший, ніж просто продукт ДНК. Відтворити генетичний матеріал людини можливо практично на 100 %, а от з високою точністю відтворити середовище її проживання, ідентичне виховання або змусити двох людей пережити однаковий життєвий досвід практично неможливо. Саме тому і виникає питання етичності проведення таких досліджень. У січні 1998 року в Парижі було підписано Додатковий протокол до Конвенції «Про захист прав людини та людської гідності у зв’язку із застосуванням біології та медицини» щодо заборони клонування людських істот. Документ підписали 24 із 43 країн-членів Ради Європи, у березні 2001 року він набув чинності після ратифікації п’ятьма державами. В Україні проблема клонування знайшла свою регламентацію у Законі України «Про заборону репродуктивного клонування людини» від 14 грудня 2004 року. Цей нормативний акт вводить заборону репродуктивного клонування людини в Україні виходячи з принципів поваги до людини, визначення цінності особистості, необхідності захисту прав і свобод людини та враховуючи недостатню кількість досліджень біологічних та соціальних наслідків клонування людини. Дія даного Закону не поширюється на клонування інших організмів.

Як виявилося, Доллі стала однією із численних спроб вчених клонувати живий організм. До славнозвісної Доллі були клоновані овечки Меган і Мораг тією ж групою вчених. Статті про них були опубліковані у журналі Nature 1997 року, але вони майже одразу померли, тому про ці спроби було оголошено лише після вдалого клонування Доллі. Як зазначено у протоколі досліду, у процесі створення Доллі в 277 яйцеклітин було підселено ядра із нестатевих клітин, після чого було утворено 29 ембріонів, із яких вижила лише Доллі. Своєю появою вона завдячує технології пересадки ядер соматичних клітин. Тобто Доллі стала результатом пересадки ядра соматичної клітини в цитоплазму яйцеклітини. Овечка Доллі була генетичною копією овечки-донора клітини. Експеримент був поставлений Яном Вілмутом і Кітом Кемпбеллом в Рослінському інституті в Шотландії. Автори експерименту з Доллі в 2001 році випустили книгу: «The second creation: Dolly and the age of biological control».

9 квітня 2003 року муміфіковані рештки овечки Доллі передали до Единбурзького музею.

Арсенал знань • • 2024 / травень

Спочатку овечці було присвоєно ідентифікаційний код 6LL3. Ім’я Доллі вона отримала лише декілька місяців після клонування, коли вчені переконалися, що тварина життєздатна. Овечку назвали на честь американської кантрі-співачки Доллі Партон за пропозицією одного із ветеринарів, який допомагав вченим при її народженні. Клонована овечка прожила всього шість років, хоча середній вік цього виду тварин — 10-12. Доллі померла 14 лютого 2003 року від прогресуючого захворювання легень, яке було спричинено ретровірусом. Такі захворювання частіше за все проявляються лише у старих овець. Проте у вчених так і не з’явилося доказів того, що причиною захворювання стало передчасне старіння. Також декілька років Доллі страждала на артрит через надмірну вагу тіла. Після висновку, що обидві хвороби вбивають тварину, було прийнято рішення усипити її. За своє життя Доллі встигла народити шість ягнят та стати улюбленицею багатьох вчених і людей.

•

5 липня у 1996 році у місті Мітлодіан, Шотландія, на світ з’явилася перша клонована тварина у світі, ссавець, принаймні, якого було офіційно клоновано. Преса дізналася про потужний прорив у генетиці лише через сім місяців після народження овечки.

modern-pharmacy.com.ua

СУМНА ДОЛЯ ОВЕЧКИ ДОЛЛІ

•

Стверджувалося, що команда дослідників під керівництвом Хвана створила 11 ліній таких клітин із 185 яйцеклітин. Однак виявилося, що всі результати були сфабриковані. Згодом, у 2013 році, група вчених під керівництвом Шухрата Міталіпова з Університету охорони здоров’я повідомила про успішне клонування людських ембріонів і створення двох ліній людських ембріональних стовбурових клітин. Також паралельно розвивалася технологія клонування CRISPR (Clustered Regularly Interspaced Short Palindromic Repeats) з можливим редагуванням ДНК зі створенням відредагованих ембріонів та «супернемовлят». А через три роки світ заговорив про Хе Цзянькуя та його «дітей» — Лулу та Нана з «відредагованим геномом». Проте, на думку багатьох вчених, процедуру редагування було виконано неякісно, а достовірні наслідки мутацій невідомі.

Журнал «Сучасна фармація»

У лютому 2005 року в ООН закликали заборонити всі форми клонування. Окремі країни, такі як Коста-Рика, США та Іспанія, виступили за повну заборону, а Бельгія, Великобританія, Японія, Південна Корея та низка інших країн за те, щоб залишити право на клонування за самими державами. Однак через 11 місяців після підписання протоколу в Парижі американська компанія «Advanced Cell Technology» створила перший гібридний клон людини!!! Ядро було взяте з клітин ноги людини і вмонтоване в яйцеклітину корови з попередньо видаленим ядром. Така гібридна клітина після культивування перетворилася на ембріон, який через 12 днів був знищений. В свою чергу, практично одночасно із закликами заборонити клонування людини професор Хван Ву Сук опублікував дві статті в журналі Science, в яких йшлося про успішне клонування людських ембріонів та отримання ембріональних стовбурових клітин.

Після численних різноманітних експериментів вчені зрозуміли, що використання клонованих людських ембріонів, зокрема, для отримання ліній стовбурових клітин дорослої людини, є недоцільним. Його замінили індуковані клітини — стовбурові клітини, які вперше було отримано від миші у 2006 році, а через рік були отримані такі клітини і від людей. Подібно до ембріональних клітин, вони можуть продукувати всі типи клітин живої людини з її ДНК. Наприклад, звичайні клітини шкіри можна перетворити на ембріональні стовбурові клітини.

Однак на сьогодні людину так і не вдалося клонувати. Принаймні, офіційно, з «живим» результатом.

65

Комплексний препарат

НЕЙРАКСИН® В

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

•

Арсенал знань •

в лікуванні захворювань нервової системи

66

“Солодощами, печивом і цукерками не можна виростити з дітей здорових людей.” Роберт Шуман (1810-1856) — німецький композитор

Враження периферичної нервової системи широко розповсюджене серед пацієнтів з соматичною патологією. Неврологічні розлади істотно обтяжують перебіг хвороби, що веде до зниження якості життя пацієнта. Поєднана соматична і неврологічна патологія диктує необхідність вибору оптимальної терапевтичної тактики внаслідок високого ризику розвитку побічних ефектів.

Полінейропатії — це гетерогенна група захворювань, що мають різну етіологію і патогенез, загальною ознакою яких є множинне дифузне ураження нервових волокон в складі периферичних нервів [1]. Поширеність полінейропатій в популяції становить близько 2400 на 100 тис. населення і збільшується з віком до 8 тис. При цьому спостерігається різна частота виникнення різних типів [2]. Так, поширеність синдрому Гієна-Барре, за даними різних авторів, становить в середньому 1,5– 2 випадки на 100 тис. населення [3]. В цілому ж поширеність діабетичної полінейропатії складає від 200 до 371 на 100 тис. населення [4].

Які причини розвитку полінейропатії? Враження периферичних нервів найчастіше виникає на тлі первинних і вторинних метаболічних порушень. Серед причин, які призводять до полінейропатії, виділяють наступні:  зловживання алкоголем, неправильне харчування, вегетаріанство, що призводять до розвитку дефіциту вітамінів групи B;  проведення хіміотерапії, використання нейротоксичних препаратів (циклофосфамід, левоміцетин, метронідазол, пеніцилін, статини та ін.);  аутоімунне враження периферичних нервів (синдром ГієнаБарре, хронічна запальна демієлінізуюча полінейропатія та ін.);  хронічні соматичні захворювання (цукровий діабет, хронічна ниркова або печінкова недостатність, патологія щитовидної залози та ін.);  інфекційні захворювання (Лайм-бореліоз, ВІЛ-інфекція, нейросифіліс);  онкологічні захворювання;  травматичне ураження периферичних нервів (травматичний неврит лицевого нерва, тунельний синдром та ін.);  спадкові нейропатії.

ЦЕ ВАЖЛИВО! Найбільш частою причиною розвитку полінейропатії є цукровий діабет, який набув характеру «епідемії XXI століття» [5]. Діабетична полінейропатія — це важке ускладнення, яке характеризується вираженою больовою симптоматикою зі значними клінічними порушеннями, ранньою інвалідизацією і значним погіршенням якості життя хворих [6].

Вітаміни групи В та їх роль для нервової системи Вітаміни групи В найбільш часто застосовуються в сучасній терапії неврологічних захворювань. Вони добре зарекомендували себе при лікуванні захворювань як центральної, так і периферичної нервової системи в періоді відновлення невритів, невралгій, полінейропатій, корінцевих синдромів, невропатії лицьового нерва тощо [12]. Серед численних фармакологічних ефектів, що мають вітаміни групи В, одне з важливих місць займає їх нейротропна дія. В даний час перевага віддається комбінованим препаратам, які містять комплекс вітамінів групи В, що дозволяє підвищити ефективність лікування. Серед багатьох сучасних полівітамінних препаратів виграшну позицію займає препарат НЕЙРАКСИН® В виробництва компанії «Калцекс». Це збалансований комплекс вітамінів групи В з лідокаїном у формі розчину для ін’єкцій. В одній ампулі міститься:  тіаміну гідрохлориду (вітаміну В1) — 100 мг;  піридоксину гідрохлориду (вітаміну В6) — 100 мг;  ціанокобаламіну (вітаміну В12) — 1 мг;  лідокаїну гідрохлориду — 20 мг.

ЦЕ ВАЖЛИВО! Завдяки раціональному поєднанню складових препарату НЕЙРАКСИН® В, що взаємно доповнюють один одного, виявляється швидкий терапевтичний ефект завдяки парентеральному введенню, а лідокаїн зменшує больові відчуття при внутрішньом’язовому введенні препарату.

• 2024 / травень • modern-pharmacy.com.ua •

Залежно від того, які нервові волокна більшою мірою залучаються до патологічного процесу, виникають такі скарги [7]: Так, НПБ може розвинутися через різні стани,  чутливі порушення: пацієнта турбують біль, оні- що чинять вплив на центральну та/або периферичміння, поколювання, печіння, «повзання мура- ну нервову систему. Як правило, йому притаманний шок» в кистях і/або стопах; нестійкість при ходьбі, хронічний перебіг, що асоціюється з негативною дією що посилюється в темряві і при закриванні очей; на якість життя хворого та підвищенням інвалідності.  рухові порушення: розвивається слабкість в кис- НПБ найчастіше виникає при наступних станах: тях і/або стопах; порушення дрібної моторики  моно- і полінейропатіях; (складності при застібанні ґудзиків і блискавки,  компресії нервових корінців; зав’язуванні шнурків і т.д.); утруднення при ходь-  тригемінальної невралгії; бі («шльопання» стоп, труднощі при підйомі і спу-  дефіциті вітаміну В12;  пухлинах головного і спинного мозку; ску зі сходів і т.д.);  вегетативні симптоми: коливання артеріального  черепно-мозкових травмах і травмах периферичних нервів. тиску, «перебої» в роботі серця, запори або діарея, сухість шкіри або підвищена пітливість та Ноцицептивний біль, на відміну від ін. нейропатичного, має захисну функПри полінейропатії може відбуваЦЕ ЦІКАВО! цію. Він виникає внаслідок активатися як ізольоване ураження певного ції ноцицептора у відповідь на фактипу нервових волокон, так і їх поєдЗгідно зі статистикою, тичне або потенційне пошкодженнання, що призводить до появи різчастіше вражаються нерви ня ненервової тканини. При будь-яноманітної клінічної картини. верхніх кінцівок, рідше кому пошкодженні тканин виникає Велике значення в розвитку сунерви нижніх кінцівок, що збудження периферичних больопутнього больового синдрому має обумовлено анатомічними вих рецепторів і специфічних содефіцит вітамінів групи В. З огляду особливостями [10]. матичних або вісцеральних волона його основні механізми, біль можкон. Так, ноцицептивний біль можна на розділити на дві категорії: ноцикласифікувати на соматичний (виникає в цептивний і нейропатичний. опорно-руховому апараті та шкірі) або вісцеМіжнародна асоціація з вивчення болю (IASP) визначає нейропатичний біль (НПБ) як біль, ральний (чинить вплив на порожнисті органи та гладспричинений захворюванням або вогнищем уражен- ку мускулатуру) [11].

Арсенал знань •

ня соматосенсорної нервової системи [8]. Залежно від локалізації ураження він може бути периферичним або центральним [9].

Журнал «Сучасна фармація»

Які симптоми турбують пацієнта з полінейропатією?

67

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

•

Арсенал знань •

В1

68

Які властивості вітаміну В1? Тіамін був відкритий Х. Ейкманом (Нобелівська премія 1929 р.), він є першим вітаміном групи В, який згадується як вітамін В1. Це водорозчинний вітамін, який не синтезується в організмі людини і є незамінним в клітинному метаболізмі [13].

Вітамін В1, або тіамін, можна отримати з такими продуктами, як цільнозернові, молочні та червоне м’ясо. Згідно з рекомендованим дієтичним посібником (RDA), його оптимальна доза становить 1,2 та 1,1 мг/добу для чоловіків і жінок відповідно. Основні функції тіаміну [14, 15]:  зменшення оксидативного стресу за рахунок участі вітаміну В1 в процесах окисного декарбоксилювання кетокислот (піровиноградної і молочної) з утворенням молекул АТФ;  приймає участь у вуглеводному обміні і пов’язаних з ним енергетичному, жировому, білковому, водно-сольовому обміні;  приймає участь в регенерації нервової тканини;  надає регулюючу дію на трофіку нервової системи. Вітамін В1 активно транспортується в центральну і периферичну нервову систему, де бере участь в підтримці градієнтів натрію і калію, необхідних для проведення нервових імпульсів [16]. Фізіологічно активною формою тіаміну є тіамінпірофосфат (або тіамінфосфат), що діє як коензим деяких реакцій обміну вуглеводів, а в мозку відіграє ключову роль у метаболізмі глюкози та енергії. Порушення з боку ЦНС, пов’язані з дефіцитом тіаміну (вітаміну В1), включають зниження швидкості нервової провідності через зміни в мієліні, що призводить до зменшення діаметра мієлінових волокон. Дефіцит тіаміну виникає через 2 тижні після припинення його надходження і проявляється характерними симптомами [17].

Полінейропатія, пов’язана з нестачею вітаміну, описана як повільна, двостороння, дистальна, болісна парестезія, яку часто називають синдромом печіння ніг. До того ж відсутність на лежного лікування призводить до змін під час ходи та м’язової слабкості нижніх кінцівок. Іншим проявом ураження нервової системи є синдром Верніке-Корсакова, який характеризується класичною тріадою, що включає сплутаність свідомості, атаксію та окорухові порушення [18]. До недавнього часу дефіцит тіаміну вважався захворюванням, що має історичне значення. Однак результати останніх досліджень свідчать, що певні групи населення схильні до високого ризику розвитку авітамінозу В1 [19]. Характерно, що дефіцит тіаміну нерідко присутній серед людей в сучасних західних країнах [20]. Важливими чинниками, що сприяють дефіциту, вважають [21]:  незбалансоване харчування, голодування;  підвищена потреба або порушення всмоктування;  похилий вік;  зловживання алкоголем.

Встановлено, що коморбідні стани, включаючи серцеву і печінкову патологію, сепсис, травму, можуть також призводити до дефіциту тіаміну [22, 23]. Які властивості вітаміну В6?

Вітамін В6 , або піридоксин, зустрічається у багатьох джерелах їжі (риба, яловичи6 на, крохмалисті овочі та фрукти), а також виробляється мікрофлорою кишечника. Згідно з RDA, оптимальна доза вітаміну для дорослих віком від 19 до 50 років становить 1,3 мг/добу [24]. Основні функції вітаміну В6:  приймає участь в синтезі нейромедіаторів, які необхідні для нормального функціонування центральної нервової і периферичної нервової системи;  забезпечує процеси декарбоксилювання, переамінування, дезамінування амінокислот;

В

 бере участь в синтезі білка, ферментів, гемоглобіну, простагландинів;  покращує всмоктування ненасичених жирних кислот;  знижує рівень холестерину і ліпідів у крові;  покращує скоротливість міокарда;  сприяє перетворенню фолієвої кислоти в її активну форму. Дефіцит вітаміну В6 у дорослих призводить до порушень з боку периферичної нервової і кровотворної системи, тоді як у дітей — з боку центральної нервової системи. Симптоми нестачі вітаміну включають себорейний дерматит, мікроцитарну анемію, симптоми де-

У систематичному огляді 43 досліджень доведено зв’язок низького рівня вітаміну В12 в крові з наявністю когнітивного дефекту, пов’язаний з хворобою Альцгеймера, судинною деменцією і хворобою Паркінсона. Призначення препаратів вітаміну В12 призводить до зменшення тяжкості порушень [30]. В ході 8-річного спостереження пацієнтів похилого віку з ознаками дефіциту кобаламіну відзначено прискорення темпів зменшення об’єму сірої речовини головного мозку [31, 32]. Дефіцит вітаміну В12 тієї чи іншої вираженості описаний при найрізноманітніших неврологічних розладах. Імовірно, дефіцит вітаміну В12 грає певну роль в патогенезі або впливає на темпи прогресування цих розладів.

Дані рандомізованого дослідження довели, що комплекс вітамінів групи B додатково до терапії нестероїдними протизапальними засобами сприяє більш швидкому й ефективному лікуванню больового синдрому [33].

Арсенал знань • • 2024 / травень

Основні функції вітаміну B12:  приймає участь в будівництві білкових і жирових структур захисного мієлінового шару;  забезпечує продукцію метіоніну, який необхідний для нормального кровотворення і дозрівання еритроцитів;  в складі коферментів сприяє реплікації і росту клітин. Точні механізми його мієлінізації дотепер повністю ще не вивчено. Відомо, що метилкобаламін сприяє синтезу лецитину, нестача якого спричиняє стоншення мієлінової оболонки нервів. При дефіциті вітаміну В12 неврологічні прояви нерідко виходять на перший план. Описано декілька типів неврологічних проявів, пов’язаних з дефіцитом кобаламіну [28, 29]:  підгостра комбінована дегенерація задніх і бічних канатиків спинного мозку (фунікулярний мієлоз);  сенсомоторна полінейропатія;  нейропатія зорового нерва;  різні психічні та когнітивні розлади.

На всіх етапах відновного лікування доцільне використання вітамінотерапії. Важливо зауважити, що вітаміни групи В часто взаємодіють один з одним у біохімічних та фізіологічних процесах. Важливим є зменшення болю за рахунок синергічної дії вітаміну В1, В6 та В12, що включає:  пригнічення утворення продуктів глікозилювання білків (зниження оксидативного стресу);  пригнічення вироблення діацилгліцерину, гексозаміну і протеїнкінази, що сприяє зменшенню пошкодження нервового волокна;  регулювання кальцієвих та натрієвих каналів, що сприяє зниженню інтенсивності болю;  активує супраспінальний та інтраспінальний контроль: сприяє вивільненню опіоїдів та нейромедіаторів (ГАМК, 5HT), запобігаючи пошкодженню, пов’язане з нейротоксичністю;  пригнічення болі на рівні таламусу;  пригнічення формування протоонкогенів, регулюючи FN-kB, що сприяє зменшенню запалення;  активує розчинну гуанілатциклазу, що збільшує синтез цГМФ в різних тканинах, забезпечуючи знеболюючий ефект;  покращення провідності нервових волокон, сприяючи їх відновленню.

•

В

Властивості комплексних вітамінних препаратів

modern-pharmacy.com.ua

Вітамін В12, або кобаламін — це вітамін, який містить кобальт. Оптимальна доза В12 12 у дорослих становить 2,4 мкг/добу. Згаданий вітамін є найбільшим і хімічно складним комплексом серед усіх вітамінів. У широкому спектрі біологічних реакцій він функціонує як ферментативний кофактор [27].

•

Які властивості вітаміну В12?

логічному обстеженні спостерігається зменшення чутливості і глибоких рефлексів із сухожиль, що часто супроводжується атаксією та слабкістю дистальних м’язів [25]. Як відомо, дефіцит В6 також може призвести до розвитку синдрому зап’ясткового каналу, проте додаткове застосування вітаміну може полегшити симптоми [26].

Журнал «Сучасна фармація»

пресії, можуть бути скориговані шляхом додаткового застосування піридоксину. У дорослих дефіцит вітаміну В6 також сприяє розвитку симетричної сенсомоторної полінейропатії, що поширюється на нижні кінцівки. Якщо не лікувати даний стан, то процес росповсюджується і на верхні кінцівки. Ранні ознаки такого дефіциту включають пекучий біль або оніміння, поколювання, а при невро-

Які показання до застосування препарату Нейраксин® В?

Неврологічні захворювання різного походження: неврити, невралгії, полінейропатії (діабетична, алкогольна), корінцевий синдром, ретробульбарний неврит, ураження лицьового нерва. Лікування гематологічних симптомів, викликаних довготривалим дефіцитом вітамінів В1, В6 та В12. Комплексне лікування больового синдрому.

69

 гіперчутливість до компонентів препарату;  застосування лікарського засобу не рекомендується у випадку серйозних порушень серцевої провідності та гострої декомпенсованої серцевої недостатності;  вагітність, годування груддю;  через вміст спирту лікарський засіб не можна вводити новонародженим дітям.

Як застосовувати НЕЙРАКСИН® В? Розчин для ін’єкцій потрібно вводити глибоко у м’язову тканину, щоб уникнути серцево-судинних побічних реакцій! При тяжких і гострих симптомах: 1 ін’єкцію (2 мл) вводити 1 раз на добу. Під час завершення гострої фази: 1 ін’єкцію (2 мл) 2–3 рази на тиждень. Отже, НЕЙРАКСИН® В — це комплекс вітамінів групи В з лідокаїном, який виготовлений за стандартами EU GMP і має беззаперечні переваги:  Висока європейська якість.  Ефективно зменшує больові відчуття та усуває неврологічну симптоматику (чутливі та рухові порушення).  Швидкий ефект за рахунок парентерального введення.  Лідокаїн у складі забезпечує зменшення больових відчуттів під час ін’єкції.  Зручне пакування — 5 ампул на 5 днів.  Доступна ціна.

Безсумнівно, Нейраксин® В — це сучасний та високоефективний препарат, який займає гідне місце в комплексному лікуванні як мононевропатій, больових синдромів, викликаних дегенеративними змінами хребта, невропатії лицьового нерва, тригемінальної невралгії, так і поліневропатій різної етіології.

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

•

Арсенал знань •

Які протипоказання має НЕЙРАКСИН® В?

70

Список літератури:

1. Левин О. С. Полиневропатии. М.: Медицинское информационное агентство, 2006. — 491 с.

2. Hughes R.A.C. Clinical review: peripheral neuropathy // Br. Med. J. 2002. Vol. 324. P. 466–469.

3. Пирадов М.А. Синдром Гийена — Барре. М.: Интермедика, 2003. 240 с.

4. Хачаянц Н.Ю. Диабетическая полинейропатия // Успехи современного естествознания. — 2015. — № 3. — С. 87–92; 5. Idris I, Thomson GA, Sharma JC. Diabetes mellitus and stroke. Int J Clin Pract. 2006;60(l):48–56.

6. Аметов А.С., Солуянова Т.Н. Роль витаминов группы B в лечении диабетической полинейропатии. Медицинский совет. — 2010. — № 7.

7. Шаров М.Н., Рачин А.П., Фищенко О.Н., Степанченко О.А. Постгерпетические тригеминальные невралгии в общеклинической практике: подходы к диагностике, терапии и медицинской реабилитации // РМЖ. — 2015. — № 16. — С. 961–964 8. International Association for the Study of Pain Taxonomy: Neuropathic Pain.

IASP. https://www.iasp-pain.org/Education/Content.aspx?ItemNumber=1698# Neuropathicpain. Accessed on May 16, 2018.

9. McCarberg B et al. Neuropathic pain: a narrative review of etiology, assessment, diagnosis, and treatment for primary care providers. Curr Med Res Opin. 2017;33(8):1361-1369. doi: 10.1080/03007995.2017.1321532.

10. Новый способ интраоперационной диагностики повреждения периферических нервов / Р.П. Горшков, Д.К. Джумагишиев, В.Г. Нинель, И.А. Норкин // Вестник новых медицинских технологий. — 2010. — N 1. 4. Nerve injury associated with anesthesia / D.A. Kroll, R.A. Caplan, K. Posner et al. // Anesthesiology 1990; 73: 202–7.

11. Кукушкин М.Л. Этиопатогенетические принципы лечения хронической боли / М.Л. Кукушкин // Русский медицинский журнал. — 2007. — Т. 15, № 10. — С. 827.

12. Ребров В.Г., Громова О.А. Витамины и микроэлементы. — М., 2003.

13. Wooley J.A. Characteristics of thiamin and its relevance to the management of heart failure. Nutr. Clin. Pract., 2008, vol. 23, pp. 487.

14. Depeint F., Bruce W., Shangari N. et al. Mitochondrial function and toxicity: role of the B vitamin family on mitochondrial energy metabolism // Chem. Biol.

Interact. — 2006. — Vol. 16. — P. 94–112.

15. Lonsdale D. A review of the biochemistry, metabolism and clinical benefits of thiamine and its derivatives // Evid. Based. Complement Alternat. Med. — 2006.

— Vol. 3. — P. 49–59.

16. Sica D.A. Loop diuretic therapy, thiamine balance, and heart failure.

Congest. Heart Fail., 2007, vol. 13, pp. 244–247.

17. Gubler C.J. Thiamine. In: Handbook of Vitamins. Ed. L.J. Machlin. New York, Marcel Dekker Publ., 1991, pp. 233–281.

18. Donnino M.W., Vega J., Miller J. et al. Myths and misconceptions of Wernicke’s encephalopathy: what every emergency physician should know. Ann. Emerg. Med., 2007, vol. 50, pp. 715–721.

19. Kohlmeire M. Water-soluble vitamins and nonnutrients. Nutrient metabolism: structures, functions and genes. Ed. L.R. McDowell, 2nd ed., Oxford, Academic Press Publ., 2015, pp. 580–589.

20. Seligmann H., Halkin H., Rauchfleisch S. et al. Thiamine deficiency in patients with congestive heart failure receiving long-term furosemide therapy: A pilot study. Am. J. Med., 1991, vol. 91, pp. 151-155.

21. Leite H.P., De Lima L.F. Thiamine (vitamin b1) deficiency in intensive care: physiology, risk factors, diagnosis, and treatment. In: Diet and Nutrition in Critical Care. Ed. R. Rajendram, V. Preedy, V. Patel. New York, Springer Sciences Publ., 2015, pp. 959-972.

22. Krim S.R., Campbell P., Lavie C.J. et al. Micronutrients inchronic heart failure. Curr. Heart Fail. Rep., 2013, vol. 10, pp. 46-53.

23. Manzanares W., Hardy G. Thiamine supplementation in the critically ill // Curr. Opin. Clin. Nutr. Metab. Care. — 2011. — Vol. 14. — P. 610–617.

24. Wilson R.G., Davis R.E. Clinical chemistry of vitamin B6. Adv Clin Chem 1983;23:1–68.

25. Ахмеджанова Л.Т., Солоха О.А., Строков И.А. Витамины группы В в лечении неврологических заболеваний. РМЖ 2009;17(11):776–83.

26. Elaine Aufiero; Todd P. Stitik; Patrick M. Foye; Boqing Chen (2004).

Pyridoxine Hydrochloride Treatment of Carpal Tunnel Syndrome: A Review, 62(3), 96–104.

27. Перекатова Т.Н., Остроумова М.Н. Еще раз о дефиците витамина В12. Клиническая онкогематология. Фундаментальные исследования и клиническая практика. 2009;2(1):185-95.

28. Камчатнов П.Р., Дамулин И.В. Когнитивные нарушения при дефиците витамина В12, фолиевой кислоты и гипергомоцистеинемии. Клиницист.

2015;9(1):18-23.

29. Gupta L, Gupta RK, Gupta PK, Malhotra HS, Saha I, Garg RK. Assessment of brain cognitive functions in patients with vitamin B12 deficiency using restingstate functional MRI: A longitudinal study. Magnetic Resonance Imag.

2016;34(2):191-6. doi: 10.1016/j.mri.2015.10.026.

30. Moore E, Mander A, Ames D, Carne R, Sanders K, Watters D. Cognitive impairment and vitamin B12: a review. Int Psychogeriatr. 2012;24(4):541-56. doi: 10.1017/S1041610211002511 31. Hooshmand B, Mangialasche F, Kalpouzos G, Solomon A, Kåreholt I, Smith AD, Refsum H, Wang R, Mühlmann M, Ertl-Wagner B, Laukka EJ, Bäckman L, Fratiglioni L, Kivipelto M. Association of Vitamin B12, Folate, and Sulfur Amino Acids With Brain Magnetic Resonance Imaging Measures in Older Adults: A Longitudinal Population-Based Study. JAMA Psychiatry. 2016;73(6):606-13. doi: 10.1001/jamapsychiatry.2016.0274 32. De Lau LM, Smith AD, Refsum H, Johnston C, Breteler MM. Plasma vitamin B12 status and cerebral white-matter lesions. J Neurol Neurosurg Psychiatry.

2009;80(2):149-57. doi: 10.1136/jnnp.2008.149286 33. Héctor A. Ponce-Monter, Mario I. Ortiz, Alexis F. Garza-Hernández, Raúl Monroy-Maya, Marisela Soto-Ríos, Lourdes Carrillo-Alarcón, Gerardo ReyesGarcía,Eduardo Fernández-Martínez. Effect of Diclofenac with B Vitamins on the Treatment of Acute Pain Originated by Lower-Limb Fracture and Surgery.

Pain Research and Treatment Volume 2012 (2012), Article ID 104782, 5 pages, http://dx.doi.org/10.1155/2012/104782(https://www.hindawi.com/journals/ prt/2012/104782/)

У У СВІТІ СВІТІ МЕДИЦИНИ МЕДИЦИНИ c.72

Розсіяний склероз: невирішені проблеми та сучасні підходи у діагностиці та лікуванні.

c.79

Революційний крок у медицині: перша в світі трансплантація нирки свині живому реципієнту виконана в лікарні Массачусетса

c.82

Біохімія почуттів: які процеси відбуваються в організмі закоханих

c.85

Urtíca — жалка весняна трава

Summum bonum medicīnae sanĭtas

Найвище благо медицини – здоров’я

РОЗСІЯНИЙ СКЛЕРОЗ:

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

•

У світі медицини

травень

72

30

невирішені проблеми та сучасні підходи у діагностиці та лікуванні. МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ РОЗСІЯНОГО СКЛЕРОЗУ

Незважаючи на низку досліджень, у теорії розсіяного склерозу залишається багато проблем, без вирішення яких неможливий подальший прогрес у діагностиці та лікуванні. Вимагають висвітлення багато питань патогенезу цієї хвороби та слід розробити напрями подальших досліджень, результати яких дозволили б оптимізувати існуючі діагностичні та терапевтичні алгоритми. Розсіяний склероз (РС) — поширене аутоімунне захворювання нервової системи, яке є важливою медикосоціальною проблемою сучасності. Незважаючи на велику кількість публікацій і досягнутий прогрес у розумінні його патогенезу, залишається багато важливих питань, на які досі не отримано вичерпну відповідь. В останнє десятиліття спостерігається невідповідність між досягненнями мікробіології та імунології в області РС та діючими клінічними рекомендаціями щодо ведення пацієнтів. Тут ми висвітлимо деякі сучасні аспекти патогенезу цього захворювання та важливі перспективні напрямки досліджень, результати яких сприятимуть оптимізації діагностичних та лікувальних підходів. Розсіяний склероз є поліетіологічним захворюванням, яке розвивається як взаємодія між імунною системою і зовнішніми факторами у генетично сприйнятливих людей. Існує дедалі більше доказів, що віруси можуть відігравати певну роль у патогенезі РС, діючи як зовнішні пускові тригери. Однак невідомо, чи один вірус є причиною РС, чи кілька вірусів можуть одночасно бути поштовхом до розвитку захворювання. Сучасні вчені розглядають зв’язок різних вірусів з РС, акцентуючи увагу на двох різновидах вірусів герпесу: вірусі Епштейна-Барра (EBV) та вірусі герпесу людини 6 типу (HHV-6). В останні роки дослідниками було відзначено, що ці два агенти мають найбільший вплив як можливі ко-фактори розвитку хвороби. Одним з найважливіших фактів, що підтверджує зв’язок EBV з РС, є коморбідність симптомів, характерних для інфекційного мононуклеозу та персистую-

чого хронічного процесу, викликаного EBV та HHV-6, а також дані серологічних досліджень та виявлення вірусного навантаження у хворих на РС. Однак відомо, що симптоми мононуклеозу можуть бути викликані іншими представниками герпес-групи. HHV-6 значно частіше виявляється у бляшках РС, на відміну від EBV, порівняно з результатами досліджень нервової тканини мозку — білої речовини здорових людей. Також відмічається активація HHV-6 під час загострень РС. Вірусне навантаження герпес-вірусами, насамперед EBV і HHV-6, мононуклеарних клітин периферичної крові виявилося значно вищим у пацієнтів з РС, ніж у групі контролю, і поєднувалося зі змінами в деяких показниках клітинного та гуморального імунітету, суттєво підвищуючись у періоди рецидивів хвороби. Інфекційна етіологія РС обговорюється фахівцями понад сто років. За цей час із цим захворюванням пов’язували велику кількість вірусів, а також інших інфекційних агентів. Асоціація захворювання з вірусом, звичайно, не означає простого прямого причинно-наслідкового зв’язку, і насправді уявлення або припущення про більшість ймовірно-асоційованих агентів не витримали випробування часом. Наприклад, вірус кору вважали тісно пов’язаним з РС у минулому, але введення вакцинації проти кору не мало впливу на поширеність РС у популяції. Однак накопичені протягом часу дані свідчать про значну роль зовнішніх факторів, таких як віруси, у патогенезі РС. Останніми роками багато авторів знову звертаються до інфекційної теорії патогенезу РС, проте не як єдиного чинника, а як частини складнішого етіологічного процесу, у якому генетична схильність, імунологічні порушення, інфекційні втручання відіграють певну роль. Висновки про те, що генетичні чи епігенетичні фактори не

У світі медицини • 2024 / травень • modern-pharmacy.com.ua •

регіонах, посилюючи доказову базу вірусної природи у патогенезі даного захворювання. Нами розглянуто останні дані щодо досліджень зв’язку інфекційних агентів з РС, основними з яких є EBV та HHV-6. Найбільш вагомим із доказів, що пов’язують EBV з РС, є значно більший відсоток пацієнтів із серологічним підтвердженням активності вірусу та вірусного навантаження у крові пацієнтів із цим захворюванням порівняно з контрольною групою того ж віку. Висновки щодо EBV є досить однорідними у літературі, тоді як для HHV-6 спостерігається велика різнорідність у дослідженнях, які демонструють достовірно більш високі показники титрів антитіл HHV-6 та вірусного навантаження у пацієнтів із РС, ніж у групі контролю. Це, ймовірно, відображає відсутність надійних, перевірених та комерційно доступних серологічних тестів для HHV-6. Дійсно, більшість серологічних даних, що свідчать про зв’язок між HHV-6 і РС, були отримані з використанням «домашніх», специфічних для окремої лабораторії, методів, які важко відтворити та які потребують додаткових умов при проведенні аналізу. Навпаки, на відміну від EBV, ДНК HHV-6, РНК і білки, що відповідають за реплікацію вірусу, частіше виявлялися в різних рідин організму, зокрема в тканинах мозку у пацієнтів з РС, ніж в здорових людей контрольної групи. Крім перегляду асоціації вірусів з РС, ми пропонуємо нову стратегію для оцінки ролі інфекційних агентів у даній патології. Ця стратегія включає розробку актуальних протоколів обстеження хворих, проектування клінічних випробувань з ефективними противірусними та імунобіологічними препаратами, а також високочутливих та об’єктивних принципів ідентифікації активності асоційованих збудників.

Журнал «Сучасна фармація»

можуть повністю пояснити розвиток та прояви РС у монозиготних близнюків, знову вказали на важливість впливу факторів навколишнього середовища на патогенезі цього захворювання. Найбільше даних за останні кілька років накопичилося щодо важливої ролі у патогенезі цього захворювання вірусу Епштейна-Барра (EBV) і вірусу герпесу людини 6 типу (HHV-6). Інші асоційовані агенти включають вірус вітряної віспи (VZV), цитомегаловірус (CMV), герпес простий 1 типу (HSV-1) та ендогенні ретровіруси людини (HERV). Однак до теперішнього часу прямий причинно-наслідковий зв’язок жодного з асоційованих агентів із захворюванням РС не виявлено. Чим більше ми розуміємо механізми патогенезу РС, тим ясніше, що це захворювання насправді є мультифакторіальною проблемою з генетичними, зовнішніми та імунологічними компонентами. Ступінь взаємодії цих факторів потребує додаткових досліджень. Гетерогенність проявів захворювання змушує припустити, що РС не викликається лише одним вірусом, але скоріше — складнішим комплексом вірусних інфекцій, які можуть діяти як тригери у генетично сприйнятливих осіб. Багато питань потребують додаткового вивчення: генетична схильність, рівні вітаміну D, інтенсивність УФ-опромінення, куріння та наявність вірусних агентів — їх комплексний вплив посилює ризик розвитку РС чи всі ці фактори існують незалежно? Відповіді на ці питання ведуть до більш глибокого розуміння можливих механізмів впливу вірусів на розвиток РС. Крім того, дослідження поширеності у популяції у світі певних вірусів, асоційованих з РС, допоможуть встановити зв’язок із поширеністю самого захворювання у певних

73

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

•

У світі медицини

МЕХАНІЗМИ УЧАСТІ ВІРУСІВ У ПАТОГЕНЕЗІ РС Більшість даних, що зв’язують РС з вірусом (або вірусами), базувалися на визначенні наявності частини вірусу, такої як ДНК, РНК або білків, в рідинах або тканинах організму, а також імунної відповіді на вірус. Імунна відповідь на віруси включає, в основному, дослідження антитіл у сироватці або лікворі пацієнтів з РС, порівняно з результатами, отриманими у відповідних контрольних групах. Відповіді Т-клітин на різні віруси також були вивчені, хоча і меншою мірою. Контрольні групи пацієнтів, які брали участь в різних дослідженнях, варіюють і найчастіше включають здорових людей. Однак умовно здорові суб’єкти, можливо, не є найбільш інформативною контрольною групою, у той час як доцільно розглядати ближчі групи пацієнтів, наприклад, хворих на інші запальні неврологічні розлади. Такі дослідження дали б велику кількість ймовірно асоційованих з РС агентів, але мало відомо про те, як саме віруси причетні до захворювання, механізм їх впливу, а також те, як вони перешкоджають моделюванню процесу хвороби РС. Незважаючи на те, що сучасний погляд на патогенез РС наголошує на ролі імунологічних механізмів, не можна виключити пряму загибель мієлінутворюючих олігодендроцитів або пряму вражаючу дію активної вірусної інфекції в клітинах ЦНС. Можливо, імунна активація та інфільтрація лімфоцитами бляшок при РС є вторинним ефектом через активну вірусну інфекцію в олігодендроцитах або, ймовірно, в інших резидентних клітинах ЦНС. Пряма вірусна інфекція олігодендроцитів може дійсно спричинити загибель клітин та демієлінізацію. Відомо, що хронічна вірусна інфекція ЦНС може викликати захворювання та демієлінізацію. При підгострому склерозуючому панцефаліті (SSPE) хронічна повільна інфекція ЦНС, викликана вірусом кору, призводить до запального процесу як сірої, так і білої речовини головного мозку. Вперше було зазначено, що РС може бути асоційований з вірусом кору, оскільки у пацієнтів найчастіше

% % 65

хворих

на РС в Україні вважають одним із головних бар’єрів ефективного лікування відсутність доступу до необхідних їм препаратів2

57 пацієнтів з РС

опинялися у ситуації відсутності лікування через нестачу препаратів протягом року, які мали постачатися за бюджетні кошти2

74

виявляють аномально високий титр антитіл до цього вірусу. Сьогодні для багатьох це видається застарілим фактом, проте дослідження, проведені останнім часом, знову привернули увагу до даної асоціації. Існує думка, що найвищий титр антитіл до вірусу кору у пацієнтів з РС може бути наслідком поліклональної активації В-лімфоцитів під впливом EBV. Саме EBV розглядають як основний тригер РС. Однак накопичилося багато даних про роль інших вірусів герпесу — HHV-6 та VZV. Рідше «провокатором» хвороби може бути M. pneumonie, а ще рідше — ендогенні ретровіруси. Навпаки, СMV інфекція асоційована зі зниженим ризиком розвитку РС. Подібний позитивний вплив раніше описано для HHV-7 щодо синдрому Веста у дітей. Відносно новими даними є докази залученості HSV-1 до розвитку РС. Описано як безпосередній вплив вірусу, так і опосередкований — через активацію інших інфекційних агентів, особливо ретровірусів. Таким чином, РС є гетерогенним станом провокуючих факторів. Можливо, саме це визначає клінічну неоднорідність самого РС. Головним механізмом зриву імунної толерантності вважають молекулярну мімікрію антигенних мікробних агентів під молекули мозку, але ступінь такої мімікрії, як і задіяні антигенні детермінанти, істотно відрізняються залежно від інфекції. У той час, показано, що інфекційні чинники не тільки запускають, а й підтримують аутоімунну реакцію при РС. Хоча деякі вчені вважають, що РС може бути викликаний одним вірусом, клінічна гетерогенність цього захворювання та різноманітність бляшок РС у ЦНС свідчить про те, що у патогенезі цього захворювання може брати участь більше одного інфекційного агенту. Крім того, визнання можливої ролі більш ніж одного інфекційного тригера у розвитку РС принаймні частково пояснює чисельний список вірусів, які пов’язують з розвитком цього захворювання (табл. 1).

% 1/3 % 13% 6пацієнтів 9

взагалі не мали доступу до препаратів понад 6 місяців2

Лише

10

потреб у лікуванні розсіяного склерозу в Україні забезпечуються в рамках державної програми2

ПРОБЛЕМИ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ В УКРАЇНІ пацієнтів, які взяли участь у кількісному дослідженні ситуації з РС в Україні зазначають, що встановлення діагнозу у них тривало понад рік2

пацієнтів зазначають, що встановлення діагнозу тривало понад 5 років2

Таблиця 1

ЧАСТКОВИЙ ПЕРЕЛІК ВІРУСІВ, ЯКІ ПОВ’ЯЗУВАЛИ З РС ЗА РОКАМИ

MS-associated agent (агент асоційований з РС)

1962

Parainfluenza virus 1(вірус парагрипу 1)

1972

Measles (вірус корі)

1972

Simian virus 5 (Macaca mulatta polyomavirus 1)

1978

Cytomegalovirus (цитомегаловірус)

1979

Coronavirus (коронавірус)

1980

SIMON-like virus

1982

Tick borne encephalitis virus (кліщьовой енцефаліт)

1982

HTLV-1 (Т-лімфотропний вірус людини)

1986

MSRV (HERV-W, ендогенний ретровірус людини)

1989, 1997

HSV-1 (вірус простого герпесу І типу)

1989

MS1533 (retrovirus) (РС асоційований)

1994

HHV-6 (вірус герпесу людини 6 типа)

1993, 1995

Borna virus (борнавіруси)

1998

EBV (Епштейн Барра вірус)

1998, 2003, 2007

VZV (Варіцелла Зостер вірус)

2004

Torque Teno virus (вірус гепатиту TTV, transfusion transmitted virus)

2005

Так, продемонстровано, що реактивація вірусів герпесу збігається із загостреннями хвороби. Поки що накопичено мало даних про вплив цього мікробного агенту на клінічну картину та перебіг РС. Однак є підстави вважати, що вірус кору викликає переважно первинно-прогресуючі форми хвороби, а EBV і HHV6 асоційовані з рецидивуючим-ремітуючим перебігом РС. Тим не менш, при HHV-6 інфекції більша частота атипових форм хвороби, аніж при EBV. VZV, ймовірно, асоційований з вторинно-прогресуючим РС. Невідомо, як впливають на РС M. pneumonie, ретровіруси та комбінації мікроорганізмів. Якщо ці дані будуть підтверджені та доповнені у подальших дослідженнях, можна буде створити класифікацію РС залежно від інфекційного фактору. Описано також випадки зворотного зв’язку — реактивації герпес-вірусів під впливом РС, наприклад, активації HSV-1 з гассерового ганглію у вигляді herpes labialis при демієлінізації в ділянці трійчастого нерву.

них судин також нагадує РС за нейровізуалізаційними ознаками, хоча осередки при цій патології є лакунарними інфарктами, а не бляшками демієлінізації. Нами описано реактивовану VZV-інфекцію у молодого пацієнта з послідовним ураженням спинного мозку, церебральних судин та зорового нерву, що значною мірою нагадує РС. Існують повідомлення про мультифокальний демієлінізуючий енцефаліт, викликаний HSV-1, який імітував РС за клінічними симптомами, МР ознаками та протіканням. Випадки ретробульбарного невриту описані при EBV та HHV-6 інфекції. Деякі дослідники рекомендують розрізняти вірусні та аутоімунні загострення при РС, особливо при HHV-6 інфекції, що важливо для підбору адекватної терапії. Автори описали поєднання РС з HHV6 лейкоенцефалітом, причому останній імітував екзацербацію аутоімунної хвороби. Крім того, ураження, пов’язані з VZV-васкулопатією, можуть формуватися на тлі існуючого РС, що ускладнює діагностику. Як показує практика, у пацієнтів з РС усі наявні симптоми зазвичай автоматично пов’язують саме з аутоімунним процесом, ігноруючи клініко-інструментальні прояви можливої вірусної нейроінфекції. Необхідно розробити чіткі критерії диференціальної діагностики вірусних та аутоімунних атак при РС, що неможливо без раціонального використання мікробіологічних та імунологічних досліджень.

Не слід забувати, що не лише аутоімунний процес, а й самі віруси здатні індукувати демієлінізацію, вражаючи шванівські клітини та індукуючи запальну реакцію. Так, описані непоодинокі випадки мультифокального демієлінізуючого лейкоенцефаліту, викликаного HHV-6 та EBV, які було важко диференціювати від РС. VZV-васкулопатія дрібних церебраль-

•

1965

2024 / травень

Scrapie agent (пріони)

•

1964

modern-pharmacy.com.ua

Herpes simplex (вірус простого герпесу)

У світі медицини

1946, 1964

•

Rabies (вірус корі)

Роки

Журнал «Сучасна фармація»

Віруси

75

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

•

У світі медицини

ІМУНОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

76

Наріжним каменем діагностики аутоімунних хвороб вважають проведення імунологічних тестів, що виявляють специфічний субстрат аутоімунної реакції — аутоантитіла та аутореактивні клітини. На сьогодні при РС не використовують імунологічні тести, а діагноз встановлюють лише за клініко-інструментальними даними. Цим пояснюються численні діагностичні помилки. Сьогодні опубліковано багато робіт, у яких аналізують найбільш типові помилки в діагностиці РС. Нейроімунологи виділяють основні та другорядні інфекційні захворювання, які часто плутають з РС. До перших відносять хворобу Віппла, нейроборреліоз, сифіліс, ВІЛ-енцефалопатію, бруцельоз, HHV-6 лейкоенцефаліт, гепатит С, мікоплазмовий енцефаліт та хворобу Крейтцфельдта-Якоба, а до інших — хворобу кошачої рикетсіозної етіології та лептоспіроз мозку. Не слід також забувати про прогресуючу мультифокальну лейкоенцефалопатію, спричинену JC вірусом. Описано випадок HTLV-1 нейроінфекції, що нагадує РС. Є повідомлення про менінгоенцефаліт, викликаний вірусом Коксакі групи В, який був схожим на РС. Більше того, навіть системна HSV-2 інфекція може нагадувати РС та бути причиною діагностичної помилки. До неінфекційних хвороб, що мають подібні до РС клініко-інструментальні ознаки, слід віднести антифосфоліпідний синдром, нейроформу синдрому Шегрена, оптичну невропатію Лебера, параінфекційні неврологічні ураження, целіакію, полігландулярний аутоімунний синдром, адренолейкодис. Запропоновано спеціальний термін «хвороба, що нагадує РС» (multiple sclerosislike disease), який охоплює всі випадки різних захворювань, при яких часто помилково встановлюють діагноз РС. Тільки використання імунологічних тестів, що об’єктивізують специфічний субстрат аутоімунної реакції при РС, дозволить уникнути численних діагностичних помилок та зволікань із призначенням адекватної терапії.

Мієлін — це жирова речовина, що оточує нерви, подібно до ізоляції навколо електричного дроту. При РС імунна система руйнує мієлін і викликає рубцювання або склероз нервів. Цей рубець перешкоджає здатності нервів проводити електричний сигнал до інших нервів або м’язів.

На сьогодні відомо принаймні три механізми аутоагресії при РС, кожен з яких може бути оцінений лабораторними дослідженнями. Ці тести доступні в Україні, проте їх часто не використовують. Класичним є Th1-опосередкований шлях, пов’язаний з аутоантитілами до основного білку мієліну, який закінчується реакцією антитілозалежної цитотоксичності в тканини ЦНС. Пізніше буловідкрито Th17-опосередкований механізм, у результаті чого в мозку накопичуються сенсибілізовані нейтрофіли. Також у патогенезі РС беруть участь специфічні цитотоксичні CD8+ Т-лімфоцити. Є підстави вважати, що кожен механізм по-своєму впливає як на характер вогнищ демієлінізації на МР-знімках, так і на протікання і прогноз хвороби, і навіть на чутливість до препаратів терапії, модифікуючі протікання РС. Однак ці зв’язки ще потрібно вивчити, оскільки наявних даних замало для висновків. Коли такі зв’язки будуть детально охарактеризовані, ми матимемо кілька інформативних діагностичних та прогностичних лабораторних тестів при РС. Імунологічні тести дозволяють встановити первинний імунодефіцит, ускладненням якого може бути РС. Деякі фахівці розглядали РС як мультиспецифічну імунодефіцитну хворобу ще в 1977 року. Теорія імунодефіциту може пояснити сімейні випадки РС, дебют хвороби в молодому віці, реактивацію опортуністичних мікроорганізмів, поєднання з іншими аутоімунними розладами, наприклад, бульозним пемфігоїдом, та чутливість до імунотерапії. Іноді самі імунодефіцити імітують РС, що може спричинити діагностичну помилку. Описано EBV позитивну первинну лімфому ЦНС у монозиготних близнюків із загальним варіабельним імунодефіцитом, яку було важко відрізнити від РС за клініко-нейровізуалізаційними ознаками. Є відомості про множинні осередкові ураження мозку при хронічній гранулематозній хворобі, дуже схожі на такі при РС. Описано також мультифокальну демієлінізацію при мутації TNFRSF1A

• 2024 / травень •

та імунологічних досліджень дозволить покращити підбір засобів терапії, що модифікує перебіг РС, який сьогодні проводять емпірично. Останнім часом відмічається тривожна тенденція до повернення до імуносупресивних методів профілактичного лікування РС, які зазнали фіаско в недавньому минулому, поступившись місцем імунотерапії. Нові імуносупресивні препарати найчастіше мають швидший ефект, ніж імунотерапевтичні агенти, подібно до глюкокортикоїдів під час загострень. Проте безпека такої терапії є сумнівною, особливо — у довгостроковій перспективі. Про асоціацію прийому наталізумабу з прогресуючою мультифокальною лейкоенцефалопатією стало відомо завдяки спостереженням при РС та хворобі Крона. Описано випадок скроневого пайового некротично-геморагічного енцефаліту HSV-1 етіології після призначення наталізумабу у тридцятишестирічної жінки з РС. Є повідомлення про HSV-2 менінгіт при прийомі наталізумабу. Більше того, наталізумаб призводить до посилення репродукції HHV-6 в олігодендроцитах хворих на РС через зниження імунного нагляду.

modern-pharmacy.com.ua

Незважаючи на успішну апробацію великої кількості препаратів, на сьогоднішній день саме β-інтерферони та глатірамера ацетат є основою профілактичної терапії РС. Ефективність глатірамера ацетату не перевищує 30-40 %, а його механізм дії пов’язаний із впливом лише на одну ланку патогенезу — опосередковану з Th1. Бета-інтерферони впливають відразу на два механізми — Th1-опосередкований, зменшуючи проникність гематоенцефалічного бар’єру та змінюючи експресію ряду прозапальних субстанцій, та Th17-індукований, пригнічуючи накопичення сенсибілізованих нейтрофілів у тканині ЦНС. Очевидно, ці відмінності пояснюють вищу ефективність β-інтерферонів як засобів базисної терапії РС, за даними деяких досліджень, що досягає 60-70 %. Нещодавно встановленим механізмом імуномодулюючого впливу β-інтерферонів є пригнічення експресії TLR 9, що бере участь у патогенезі РС. Однак механізм дії цих препаратів може бути ширшим, ніж стверджують нині. Так, існує низка публікацій, що вказують на прямий противірусний ефект β-інтерферонів по відношенню до герпетичних агентів у пацієнтів із РС. Більше того, у хворих, які приймають ці препарати, знижується частота та тяжкість ГРВІ, що вказує на ширший противірусний потенціал терапії. T. Petersen та співавтори продемонстрували пригнічення ендогенних ретровірусів HERV-H та HERV-W у пацієнтів з РС під впливом препарату β-інтерферону. Також було показано, що прямий противірусний ефект β-інтерферонів залежно від умов експерименту в 10-100 разів вищий, ніж у α-інтерферонів, які є загальновизнаними противірусними агентами. Про ефективність β-інтерферонів при дефіциті природних кілерів стало відомо ще у 80-х роках минулого сторіччя. Була виявлена здатність HHV-6 пригнічувати продукцію ендогенних β-інтерферонів в організмі людини. Тому такі препарати можна розглядати і як протимікробні агенти, і як засоби базисної терапії імунодефіциту, що лежить в основі багатьох випадків РС. У той же час, не зрозуміла ефективність β-інтерферонів при РС, індукованому мікоплазмовою інфекцією, апріорі менш чутливою до подібної терапії, ніж герпес-віруси. Очевидно, раціональне використання мікробіологічних

•

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ

У світі медицини

приймати вітамін D3 і кальцій як допоміжну терапію при РС. У той же час ВІЛ може імітувати РС шляхом індукції мультифокальної енцефалопатії. Таким чином, впровадження імунологічних тестів допоможе в діагностиці та лікуванні РС відразу на кількох рівнях, тому проведення подальших досліджень у цьому напрямі дуже перспективне та актуальне.

Журнал «Сучасна фармація»

R92Q та синдромі Muckle-Wells. Множинні осередки демієлінізації, спричинені HHV-6, можуть спостерігатися у пацієнтів з дефіцитом мієлопероксидази фагоцитів. Якщо говорити про зв’язок вторинних імунодефіцитів і РС, слід виділити дефіцит вітаміну D, що призводить до дисфункції регуляторних Т-клітин і підвищеного ризику аутоагресії. Сьогодні рекомендують

77

У світі медицини • 2024 / травень • modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

78

Існують повідомлення про розвиток первинної лімфоми ЦНС у пацієнта з РС, який отримував наталізумаб. Алемтузумаб виявився дещо ефективнішим за β-інтерферон при ремітуючій РС, однак у третині випадків індукував інші аутоімунні ускладнення, найчастіше — тироїдит. Може розвинутись neuromyelitis optica та VZV-менінгіт під впливом мітоксантрону у пацієнта з РС. Тяжкість ускладнень терапії значно перевищувала такі ж самого РС. Описано загрозливий для життя DIHS/DRESS у пацієнта з РС, який приймає мітоксантрон. Як відомо, це ускладнення сьогодні пов’язують із HHV-6 інфекцією. Фінголімод може викликати погіршення клінічної та нейровізуалізаційної картини РС, як було показано у кількох недавніх дослідженнях. Погіршення стану прийому фінголімоду можливе також внаслідок індукції реактивації герпес вірусів. Ймовірний розвиток VZV-енцефаліту і васкулопатії церебральних судин у пацієнта з РС, який приймав цей селективний цитостатик. Враховуючи доведену патогенетичну роль деяких інфекційних агентів у патогенезі РС, перспективною є профілактична антимікробна терапія при цій хворобі. У цьому напрямку вже зроблено перші кроки, проте ще мало відомо про ефективність подібного підходу до лікування. Була продемонстрована користь від профілактичної терапії ацикловіром дозою 800 мг тричі на добу у пацієнтів із РС. Нові досягнення в галузі мікробіології та імунології підривають основи концепції щодо суто аутоімунної природи РС, а також ставлять під сумнів уявлення про цілісність та самостійність хвороби. Виникає справедливе питання: чи є РС справді аутоімунною хворобою чи лише реакцією? Занадто великі відмінності між концентричним склерозом Балло, марбурзьким варіантом і класичним рецидивуючим-ремітуючим РС. Навіть у рамках ремітуючої форми хвороби відзначається широка варіабельність за часом дебюту, частоти та тяжкості нападів, зон ураження нервової системи, клінічних симптомів, наслідків та чутливості до терапії. Відкриття в галузі мікробіології та імунології пояснюють неоднорідність РС різноманітністю мікробних тригерів, імунопатологічних механізмів та імунодефіцитів, що лежать в основі хвороби. Є підстави вважати, що комплекс проявів, який ми нині називаємо РС, насправді не є однією хворобою, а групою гетерогенних синдромів різних захворювань із подібною клініко-інструментальною картиною. Це пояснило б

безпрецедентну неоднорідність РС та неможливість ідентифікації однієї причини хвороби. Подібні зміни сьогодні відбуваються і у вивченні бронхіальної астми. Проте, останні досягнення у розумінні патогенезу РС відкривають нові перспективні шляхи оптимізації діагностики та терапії. У зміні традиційних поглядів немає нічого поганого, якщо ці трансформації ґрунтуються на доказах, адже зрештою ми всі — пацієнти, лікарі та функціонери Міністерства охорони здоров’я — зацікавлені у досягненні прогресу у профілактиці та лікуванні РС, який неможливий без розуміння справжньої природи хвороби. Однак необхідно ще багато попрацювати, щоб поринути у невідомі глибини патогенезу РС. Тут обговорювалася роль інфекційних агентів, переважно, вірусів у розвитку та патогенезі РС. Незважаючи на наявність зв’язків між РС та кількома вірусами, досі не було доведено, що вірус є причиною цього неврологічного захворювання. Останнім часом переконливі докази зосереджені на членах сімейства герпесвірусів, а саме EBV та HHV-6. Оскільки ці віруси широко поширені серед людства, це створює унікальні проблеми у встановленні причинно-наслідкового зв’язку з цим (або будь-яким іншим) захворюванням. Виділення передбачуваного агенту з тканини ураженого РС, такого як активні бляшки в ЦНС, вірусного навантаження та підвищення гуморальної та клітинної імунної відповіді на ці віруси в периферичній крові та лікворі є сильними аргументами на підтримку цих вірусів як тригерів у процесі захворювання. Зрештою, тільки завдяки добре контрольованим випробуванням противірусного лікування можуть бути встановлені причинний або інший патогенетичний зв’язок цих вірусів та PC.

РЕВОЛЮЦІЙНИЙ

Ця успішна процедура є історичною віхою в новій галузі ксенотрансплантації — трансплантації органів або тканин від одного виду до іншого — як потенційного вирішення глобальної нестачі органів. За даними Об’єднаної мережі обміну органами (UNOS), понад 100000 людей у США чекають на трансплантацію органу, а 17 людей щодня помирають, очікуючи на орган. Нирка є найпоширенішим органом, необхідним для трансплантації. Крім того, до 2030 року кількість термінальних стадій захворювання нирок у США зросте щонайменше на 50 відсотків. Ключову роль у відтворенні першої подібної операцій зіграв пацієнт пан Слейман, який багато років живе з діабетом 2 типу та гіпертонією. У 2018 році він отримав трансплантацію нирки від померлого донора людини, після того, як сім років перебував на діалізі. Пересаджена нирка показала ознаки недостатності приблизно через п’ять років, і пан Слейман відновив діаліз у травні 2023 року. З моменту відновлення діалізу він стикався з постійними ускладненням судинного доступу, які потребували візитів до лікарні кожні два тижні. Це значно позначилося на його якості життя.

Пересадку проводили в рамках одного Протоколу розширеного доступу (EAP) від FDA, відомого як «лікарське використання», яке надається одному пацієнту або групі пацієнтів із серйозними, загрозливими для життя захворюваннями або станами для доступу до експериментальних методів лікування або випробувань, коли відсутні аналогічні варіанти лікування або терапії. Пану Слейману також були проведені інфузії нових імуносупресивних препаратів, тегопрубарту, наданих компанією Eledon Pharmaceuticals, Inc., та равулізумабу, наданих компанією Alexion Pharmaceuticals, Inc. Клініцисти Массачусетської загальної лікарні майже через сім десятиліть після першої успішної трансплантації нирки продемонстрували прагнення запропонувати інноваційні методи лікування та допомогти полегшити тягар хвороб для пацієнтів по всьому світі. Сьогодні ми є свідками нового етапу в медицині, що відкриває перед нами потенціал генетичної інженерії для зміни життя мільйонів пацієнтів у всьому світі, які чекають на донорський орган.

2024 / травень • modern-pharmacy.com.ua

В березні поточного року науковці Массачусетської загальної лікарні оголосили про першу в світі успішну трансплантацію свинячої нирки 62-річному чоловікові з хронічною нирковою недостатністю. Хірурги з Центру масової загальної лікарні трансплантології у Бостоні провели чотиригодинну операцію з трансплантації, де пересадженим органом була свиняча нирка, надана компанією eGenesis з Кембриджа, штат Массачусетс, від донора свині, яка була генетично відредагована за допомогою технології CRISPR-Cas9 для видалення шкідливих генів свині та додавання певних генів людини для покращення її сумісності з людьми. Крім того, вчені інактивували ендогенні ретровіруси свиней у донорів свині, щоб усунути будь-який ризик інфікування реципієнта.

•

За матеріалами: Massachusetts General Hospital www.massgeneral.org

Журнал «Сучасна фармація»

перша в світі трансплантація нирки свині живому реципієнту виконана в лікарні Массачусетса

• У світі медицини •

КРОК У МЕДИЦИНІ:

79

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

• У світі медицини •

ПРО МАССАЧУСЕТСЬКУ ЗАГАЛЬНУ ЛІКАРНЮ

80

Массачусетська загальна лікарня (Massachusetts General Hospital, MGH) є однією з найвидатніших та найповажніших медичних установ у Сполучених Штатах Америки та в усьому світі. Розташована в Бостоні, штат Массачусетс, вона є частиною Медичної системи Массачусетського загального братства (Massachusetts General Brigham), яке об’єднує лікарні, клініки та наукові установи з метою надання високоякісної медичної допомоги та проведення передових досліджень. Лікарня має більше 1000 ліжок і обслуговує понад 1,5 мільйона пацієнтів на рік. Массачусетська загальна лікарня була заснована у 1811 році. З тих пір вона визначається своїм прагненням до найвищих стандартів медичної практики, навчання та наукових досліджень. З Массачусетською загальною лікарнею пов’язують багаті досягнення у різних медичних галузях, включаючи онкологію, кардіологію, нейрохірургію, трансплантологію та інші. Вона володіє великими науковими та дослідницькими ресурсами, що дозволяє проводити передові наукові дослідження та впроваджувати інноваційні методи лікування. Крім того, Массачусетська загальна лікарня є центром медичної

освіти, де навчаються та проводять наукові дослідження медичні студенти, резиденти та спеціалісти з усього світу. Саме тут у 1954 році була проведена перша в світі успішна трансплантація людської нирки, що відкрила нові перспективи у лікуванні ниркової недостатності та рятування життів пацієнтів. Клініка продовжує залишатися лідером у галузі трансплантації, розвиваючи нові методи та підходи до лікування, що допомагають покращувати життя пацієнтів. Їхній внесок у медичну галузь надихає на подальші досягнення та відкриває двері для нових можливостей у лікуванні найскладніших захворювань.

Дар життя: Як донорство органів може змінити світ

ТРАНСПЛАНТАЦІЯ В УКРАЇНІ

Перша трансплантація органу в Україні відбулася у 1987 році. Це була трансплантація нирки, яку успішно виконали в одній з медичних установ країни. Хоча українська медицина тоді лише входила на стадію розвитку трансплантаційної хірургії, ця подія була значним кроком у лікуванні пацієнтів зі складними захворюваннями нирок. Після цієї історичної події в Україні поступово розвивалася трансплантаційна медицина. З часом були створені спеціалізовані центри трансплантації, вдосконалені методи діагностики та хірургічного лікування, а також розроблені програми донорства органів.

Сьогодні в Україні активно проводяться трансплантації нирок, печінки, серця, легенів, підшлункової залози та кісткового мозку. Трансплантологія стала важливою галуззю медицини в країні, що допомагає тисячам пацієнтів отримати шанс на нове життя та поліпшити їхню якість життя.

Померлий донор органів може врятувати та поліпшити як мінімум декілька життів і допомогти значній кількості людей. Ось кілька прикладів: Трансплантація нирки: одна нирка від померлого донора може врятувати життя одному пацієнту, який страждає від хронічної ниркової недостатності. Трансплантація серця: серце від померлого донора може допомогти врятувати життя людині зі складними серцевими проблемами, які не можуть бути вилікувані іншими методами. Трансплантація печінки: печінка від померлого донора може врятувати життя людині, яка страждає від хронічної хвороби печінки, такої як цироз або рак. Трансплантація легенів: легені від померлого донора можуть допомогти пацієнтам зі складними захворюваннями легенів, такими як цистичний фіброз або емфізема. Трансплантація кісткового мозку: кістковий мозок від померлого донора може бути використаний для лікування хвороб крові та раку крові. Крім того, інші тканини та частини тіла померлого донора також можуть бути використані для пересадки, наприклад, рогівка, шкіра, кістки, судини тощо. Таким чином, померлий донор органів може врятувати та поліпшити життя значної кількості людей, іноді навіть декількох десятків.

3

Отримати донорську картку, яку варто носити при собі.

ТРАНСПЛАНТОЛОГІЯ В МАЙБУТНЬОМУ

Майбутнє трансплантології обіцяє багато нововведень і покращень. Деякі можливі напрямки розвитку включають в себе:  Трансплантацію органів з використанням штуч-  Розвиток синтетичних матеріалів, які можуть виних або біопринтерів. конувати функції органів, може зробити тран Розвиток технологій біопринтингу, що дозволить сплантацію більш безпечною і доступною. створювати органи та тканини, які відповідають  Трансплантацію органів в межах тіла за допомопотребам конкретного пацієнта без ризику відторгою мікрохірургії та роботів. гнення.  Розвиток мікрохірургії та роботів може дозволити  Генетично модифіковані органи. проводити трансплантації органів без необхідно Інженерія геномів, що дозволить модифікувати сті їх видалення та пересадки. органи та тканини для покращення їхньої суміс-  Персоналізовану медицину. ності з організмом реципієнта та зменшення ризи-  Зростання розвитку молекулярної діагностики ків відторгнення. та генетичного аналізу може дозволити вибира Трансплантацію органів з використанням штучти найбільш підходящий метод трансплантації та них матеріалів. підбір органів для конкретного пацієнта.

Ці напрямки можуть допомогти зробити трансплантацію органів більш ефективною, безпечною та доступною для більшої кількості людей.

• У світі медицини • 2024 / травень

2

Повідомити своїх родичів та близьких про рішення стати донором органів. Вони можуть бути запитані щодо вашої згоди у випадку нещасного випадку.

•

Заповнити заяву про згоду на донорство органів у будь-якому відділенні реєстрації актових записів або в місцевому органі державної реєстрації актів цивільного стану чи зареєструватися онлайн. Деякі регіональні органи здоров’я мають онлайн-системи реєстрації донорів органів.

modern-pharmacy.com.ua

1

•

Україна має офіційну систему реєстрації доноріворганів. Для того, щоб стати донором органів в Україні, необхідно виконати наступні кроки:

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ТРАНСПЛАНТАЦІЮ:

1. Перша трансплантація нирки. Перша успішна трансплантація нирки відбулася у 1954 році в Бостоні, США.

2. Трансплантація обличчя. У 2005 році у Франції була проведена перша в світі повна трансплантація обличчя.

3. Трансплантація органів від донорів-живих. Крім трансплантацій органів від померлих донорів, деякі органи можуть бути трансплантовані від живих донорів, таких як нирки, частини печінки, легені та інші. Це зменшує час очікування на трансплантацію та покращує шанси на успішне вживання органу.

4. Імунні препарати. Розвиток імуносупресивних препаратів дозволяє підтримувати приживання трансплантованих органів, запобігаючи відторгненню.

5. 3D-друкування органів. Науковці досліджують можливість використання 3D-друку для створення штучних органів, які можна було б трансплантувати. Це відкриває потенціал для вирішення проблеми нестачі донорських органів.

6. Трансплантація статевого члена. У 2015 році в Mass General Brigham вперше була успішно проведена трансплантація статевого члена. Це допомогло пацієнтові, який постраждав від важких травм, повернути якість життя та функції, які були втрачені через травму.

7. Міжнародний обмін органів: інколи трансплантація відбувається між пацієнтами та донорами з різних країн. Це може відбуватися через міжнародні програми обміну органами, які дозволяють збільшити шанси на знаходження сумісного донора.

8. Перша трансплантація матки від живого донора відбулася в 2023 році в Британії. Завдяки цій процедурі вже народилась дитина. Це значний крок в медичній науці, який відкриває нові можливості для жінок, які стикаються з проблемами безпліддя або втратою материнства з медичних причин. Трансплантація матки дозволяє жінкам, у яких відсутня або пошкоджена матка, мати власних біологічних дітей. Такі досягнення в медицині відкривають нові можливості для сімейного планування та відновлення материнства для багатьох жінок.

Журнал «Сучасна фармація»

Як стати донором органів в Україні?

81

БІОХІМІЯ ПОЧУТТІВ:

«Кохання — це не те, щоб дивитися одне на одного, а те, щоб дивитися разом в одному напрямку» Антуан де Сент-Екзюпері

A

modern-pharmacy.com.ua • Журнал «Сучасна фармація»

82

Кохання — це певна послідовність викидів у мозок різних речовин: переважно гормонів задоволення та заохочення, так званого «гормонального коктейлю» — дофаміну, окситоцину, ефедрину та вазопресину.

Марина Остапець, кандидат медичних наук, доцент

•

2024 / травень

• У світі медицини •

ЯКІ ПРОЦЕСИ ВІДБУВАЮТЬСЯ В ОРГАНІЗМІ ЗАКОХАНИХ

Кохання — дивовижне, хвилююче, пристрасне почуття, знайоме кожному із нас. Багаторазово оспіване поетами та музикантами, увічнене скульпторами, втілене художниками та письменниками в відомих творах мистецтва, воно становить важливу частину життя людини, часто будучи основою його існування. Життя без кохання позбавлене сенсу, говорять нам багато хто з тих великих, кому вдалося повною мірою випробувати всі страждання цього почуття. Навіть ті, хто постраждав через кохання і присвятив йому все своє життя, впевнені, що отримали натомість найбільшу нагороду — здатність повністю поринути у яскравий океан пристрастей. Але якими б романтичними не були кохання та закоханість, часто вони приносить лише розчарування. І мова зараз навіть не про банальне нерозділене кохання, коли об’єкт нашої прихильності не виявляє взаємних почуттів, а й про ті випадки, коли кохання воістину згубне і трагічне.

Ліки від кохання з давніх-давен шукали багато відомих вчених. У давнину та в Середні віки кохання сприймали не тільки як душевну, а й як тілесну хворобу. Кохання є почуттям прихильності, глибокої симпатії, поваги, збудження, а також одержимості до іншої людині. З коханням «стикається» практично кожна людина. Однак не всі знають, що кохання є складним та багатогранним процесом поєднання елементів ендокринної системи (гормонів) людини та, згідно теорії Е. Фішера, може тривати лише до трьох років. Відповідно до теорії біологічної основи кохання виділяють три фази кохання: 1) сексуальний потяг (пристрасть, бажання); 2) ніжне, романтичне кохання (потяг, симпатія); 3) прихильність (залежність). Залежно від різних причин (генетичні «коріння», культурні традиції, виховання, освіта), послідовність фаз може бути різною. На сьогоднішній день експерти заявляють про абсолютно всі ці складові з погляду біохімії і називають їх потужним «гормональним коктейлем», який керує нами протягом усього життя. Тобто будь-який із перерахованих вище станів (пристрасть, ніжне кохання, прихильність) обумовлені гормональними діями.

ФАЗА I

ПРИСТРАСТЬ (СЕКСУАЛЬНИЙ ПОТЯГ)

З біологічної точки зору — фізіологічний та ментальний стан істоти, яка перебуває у стані активного пошуку нового сексуального партнера. За ініціацію сексуального бажання насамперед «відповідальні» статеві стероїдні гормони. Найважливіший його представник — тестостерон, який відповідає за збудливість психосексуальних центрів нервової системи, стимулюючи сексуальний потяг, спонукаючи до пошуку партнера, першого статевого досвіду з ним, впливаючи на вибір серед величезної різноманітності індивідів саме того, який зможе допомогти вам передати свою ДНК, що, в свою чергу, буде запорукою народження здорових дітей. Згідно з деякими даними, тестостерон (крім підвищен-

ня агресивності та «брутальності») збільшує сприйнятливість ерогенних зон. Виявлено також зв’язок між перевагою у виборі партнера і впливом виділених ним

Потужний вплив також мають слідові аміни, такі як фенілетиламін (біохімічний попередник дофаміну) та похідні фенілетиламіну. На початковому етапі розвитку почутів вони потрапляють у кров, коли людина зустрічає об’єкт симпатії. Крім того, фенілетиламін відповідальний за романтичний настрій коханих, почуття радості, ейфорії. Пік його концентрації настає в період побачень, у перервах між ними різке зниження рівня фенілетиламіну проявляється як туга за коханою людиною. Адреналін і серотонін проявляють менший ефект за допомогою свого нейромодулюючого впливу на шляху дофаміну та окситоцину (які представляють найважливішу роль у другій фазі).

ФАЗА III

ПРИВ’ЯЗАНІСТЬ ПОТРІБНА ДЛЯ СКРІПЛЕННЯ ВЗАЄМИН У ПЕРІОД ДОРОСЛІШАННЯ ДІТЕЙ

Настає вже після романтичної фази, якщо склалися тривалі стосунки. Люди фізіологічно неспроможні перебувати у другій фазі регулярно, інакше вони не змогли б виконати до кінця жодну робочу справу. Прив’язаність виявляється у найбільш міцному почутті вірності.

2024 / травень •

(думати про це приємно) у певних ділянках мозку. Аналогами дофаміну за впливом на організм вважають подібні наркотичні засоби як, наприклад, амфетамін, екстезі, ефедрин. Крім того, «система заохочення» застосовується при виборі більш переважного партнера, тобто бере участь у «утворенні» сигналів людині «ось вона — моя друга половинка».  Серотонін. Здатен виділятися в результаті компліменту, призначення побачення — тобто здійснювати свою відому функцію — давати «відчуття радості». Якщо його концентрація знижена, то з’являється хаотичність мислення, тривожність.

modern-pharmacy.com.ua

 Адреналін (або епінефрин) — так званий «гормон страху та тривоги». Сприяє мобілізації організму (у тому числі для того, щоб вибрати методи, як сподобатися атрактору), що помітно по потовиділенню, почастішанню серцебиття.  Норадреналін (або норепінефрин) — так званий «гормон агресії та територіальності». Здатний акцентуватися при проявах ревнощів, конкуренції з іншими за увагу партнера.  Дофамін. Саме даний гормон відповідальний за почуття неймовірної радості, щастя, ейфорії у зв’язку з активацією мезолімбічного шляху дофаміну та з відповідним підвищенням активності

•

У цій фазі з числа біогенних амінів (що виконують роль нейромедіаторів) найбільший вплив мають:

• У світі медицини •

РОМАНТИЧНЕ КОХАННЯ

Ніжність прокидається, щоб допомогти зосередитись виключно на одному партнері. Для того щоб протистояти великій кількості спокус і бути тривалий час тільки біля одного партнера, необхідний сильний вплив на центральну нервову систему: «перекрити» недавній стан пошуку нового партнера. Відповідальність за цей процес здебільшого лежить на «системі заохочення», а ключову роль у ній відіграє, окрім інших біогенних амінів, дофамін (або допамін). За його концентрації більше норми його дія нічим не відрізняється від впливу низки наркотиків: впливаючи на центри задоволення головного мозку, він викликає почуття ейфорії, екстазу. Цей гормон панує над людиною в ранній період закоханості та дає можливість сформувати у свідомості індивіда асоціації задоволення, пов’язані безпосередньо з певним партнером. Перебуваючи в цьому стані, людина найбільше схильна проводити години у мріях та думках про нове кохання, ніж спати чи їсти.

Журнал «Сучасна фармація»

ФАЗА II

феромонів і зовнішності, що побічно чи безпосередньо слугує свого роду «інформаційним посланням» про його генетичну характеристику.

У цій фазі формування кохання значний вплив мають два гормони:  Окситоцин. На думку ряду вчених, окситоцин приймає участь у всіх етапах переживання любові. Безпосередньо він дає можливість виробити дуже міцний взаємозв’язок між матір’ю та дитиною. Він також виділяється в останній 3-й фазі циклу статевої відповіді (тобто оргазму), тим самим посилюючи кохання між любовними партнерами. Відомий він також як гормон дружелюбності, обіймів, закоханості, любові, сесуального потягу, довіри, відкритості, стимулює виділення ендорфінів. Знижує функцію мигдалеподібних тіл мозку, які виробляють сполуки, що викликають почуття страху та недовіри.

83

• У світі медицини • 2024 / травень •

«молекулами довгострокових любовних відносин». У цій фазі закохані відчувають насолоду, що можна порівняти із довгоочікуваним штилем після бурі пристрастей. У зв’язку з цим ендорфіни іноді називають «природними наркотиками». Вважається також, що щастя, кохання, творчість, слава, влада — як і будь-яке почуття, взаємопов’язане з ними, підвищує ступінь ендорфіну у мозку.

Період закоханості короткий. Бурхливі гормони приходять до норми і провідну роль починає грати окситоцин.

КОХАННЯ — ПСИХІЧНИЙ РОЗЛАД? Англійський психолог Френк Талліс (Frank Tallis) написав книгу «Любовна хвороба: кохання як психічний розлад» (Love Sick: Love as a Mental Illness). Доводячи свою думку, письменник відсилає читача до часів давніх греків. Мовляв, вони вже помічали хворобливий характер відомого як закоханість стану людини. Жоден фахівець із психології не відправить хворого до лікаря чи психіатра з діагнозом закоханість. Але ретельне дослідження стану пацієнта покаже, що закоханість цілком здатна стати головною проблемою цієї особи. Майже всі люди, які не можуть впоратися з «інтенсивністю кохання», страждають через нерозділене кохання, нині неспроможні отримати кваліфіковану допомогу. Можливо, тепер настав час нам поставитися до цього питання серйозніше і продовжити розпочате давніми клініцистами, які оцінювали закоханість як будь-яку іншу скаргу своїх пацієнтів?

Так, згідно з концепцією Гіппократа, палке кохання безумовно призводить до любовної меланхолії — форми депресії. Засновник західної медицини Гален, дотримуючись традиції Гіппократа, заявляв, що палке кохання — результат хімічного дисбалансу в організмі. У багатьох східних мовах слово, що описує кохання, має похмурі відтінки: воно передбачає горе та натяк на неминучий біль. Логічно, що найвідоміший арабський лікар Алі Ібн Сіна (Авіценна) ввів любовну недугу у свій відомий трактат «Канон медицини», який слугував авторитетним довідником для ескулапів у Європі та Азії протягом п’яти століть. До речі, підхід Авіценни до трактування кохання-хвороби був абсолютно прогресивним: він вважав першопричиною фізичних страждань психологічні фактори, насамперед, зацикленість на предметі кохання. У трактуванні Авіценни, любовна лихоманка діє на мозок, порушуючи причинно-наслідкову базу мислення та викликаючи тяжкі перепади настрою.

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

 вазопресин. Є думка, що вазопресин більшою мірою вважається «чоловічим» гормоном. Якщо окситоцин, швидше, пов’язаний з материнською прихильністю, то вазопресин впливає на статеве збудження та взаємини з протилежною статтю. Цей період взаємин називають «зрілим коханням», або прихильністю, по цій причині ендорфіни називають

84

На сьогоднішній день жоден із загальноприйнятих медичних довідників не відносить любов до психічних хвороб, але в них представлений широкий спектр її безперечних ознак. Таким чином, початковий період пристрасної закоханості зазвичай характеризується підвищенням ступеня фізичної енергії та активності (включаючи сексуальну), настроєм і балакучістю, великою самооцінкою, ейфорією, прагненням обдаровувати та облагодіювати об’єкт закоханості (і заодно весь світ), відчуттям польоту, зниженою потребою уві сні та відпочинок. Зворотною стороною цього стану є зниження здатності адекватно бачити реальність, підвищена швидкість і суперечливість мислення, надмірна самовпевненість, зниження рівня особистої відповідальності, що нерідко призводить до ігнорування наслідків миттєвих насолод. Все вищенаведене нагадує психіатричний діагноз манії. При цьому, якщо любовний роман проходить негладко, манія змінюється депресією: поганим настроєм, втратою апетиту, нездатністю до концентрації, сльозами, безсонням. Крім ознак манії та депресії, кохання зазвичай характеризується одержимістю об’єктом кохання, що значною мірою узгоджується з описом «обсесивно-компульсивного розладу», або синдрому нав’язливих станів, що має на увазі думки, імпульси або образи, які відрізняються повторюваністю, стійкістю, неможливістю позбутися них. І це не просто зовнішня схожість. Так, розпізнавання мозку закоханих показало, що при погляді на предмет своєї пристрасті у них активуються ті ж ділянки, які збуджені у людей із діагнозами «синдром нав’язливих станів» та «маніакально-депресивний синдром». Цю аналогію доводять і біохімічні аналізи крові. Але в у випадку, якщо кохані виглядають, почуваються і поводяться як душевнохворі, цікаво б з’ясувати: чому?

У нашому тілі, за циклом природи, так само відбуваються зміни. Після зими, періоду малої кількості сонця, малої фізичної активності, не різноманітного харчування природа дає нам можливість отримати заряд енергії, вітамінів та антиоксидантів для очищення та відновлення після тривалого застою завдяки появі першої зелені. Дари лісів і полів здатні збагатити наш раціон багатьма корисними речовинами в їхньому первозданному вигляді, це перші вітаміни навесні. Крім того, вони мають і специфічні лікувальні властивості. Японськими вченими встановлено, що амінокислоти молодої зелені здатні нейтралізувати дію канцерогенів. Весняні рослини багаті на антиоксиданти. Багато в першій зелені речовин, що прискорюють обмінні процеси, виводять продукти розпаду, що накопичилися за зиму. Таке очищення завдяки використанню соків та

Urtica urens L.

листя молодих пагонів рослин допомагає детоксикації та уповільнює процеси старіння. Першою серед минулорічної пожовклої трави з’являється невибаглива кропива (лат. Urtíca). Ця жалка рослина (її латинська назва походить від слова «urere», що означає «жалити»), особливо її молоді пагони, що з’являються ранньою весною, є джерелом великої кількості вітамінів та інших корисних та лікувальних речовин, що «спалюють» токсини, які накопичилися за зиму в нашому тілі. Звична для нас назва «кропива» бере коріння у давньоруському значенні слова «шовк», чи коприна. Кропива раніше була так само сировиною для виробництва тканин. У нашому регіоні росте в основному 2 види: Кропива дводомна (Urtica dioica L.) та Кропива жалка (Urtica urens L.), які здавна знаходять лікарське застосування.

Кропива жалка дрібніша і ніжніша, хоча і більш агресивна, а кропива дводомна частіше використовується в медицині.

Жалка кропива є однорічною рослиною, стебло у неї більш коротке (до 70 см), листя більш округлі, тичинкові і маточкові квітки зібрані в одне суцвіття. За вмістом біологічно активних речовин листя кропиви дводомної та жалкої подібні, тому для лікарського використання та приготування їжі їх можна збирати разом. Відрізняється вона від дводомної, меншими розмірами.

Кропива дводомна — багаторічна трав’яниста рослина висотою 40 - 150 см.

2024 / травень •

ВЕСНА ПРИЙШЛА. ЇЇ ПРИХІД ПРИНОСИТЬ ЗМІНИ ДО ПРИРОДИ, НОВИЙ ВИТОК ЖИТТЯ, ПРОБУДЖЕННЯ, ТЕЧІЯ СОКІВ ДЕРЕВ, ПОЯВА ПЕРШОЇ ЗЕЛЕНОЇ ТРАВИЧКИ.

modern-pharmacy.com.ua

жалка весняна трава

•

Urtíca

• У світі медицини •

Ерке А. А., кандидат медичних наук

Журнал «Сучасна фармація»

A

Urtica dioica L. Стебло пряме, просте, покрите пекучими волосками. Листя супротивне довгочерешкове, ланцетове або яйцевидно-ланцетове. Квітки зелені, дрібні, зібрані в колосоподібні суцвіття, які розташовуються у верхніх пазухах листя. Плід — однонасінний сухий горішок. Цвіте з червня до вересня.

85

У медицині застосовується практично вся рослина: кореневища, листя, насіння. З лікувальною метою в основному застосовують листя та верхівки рослини у травні — серпні; коріння — восени, після вегетаційного періоду. Кореневища містять таніни, нікотин, вітамін С; насіння — жирні олії (16-33 %); квіти та насіння — вітамін С.

Свіже листя містить кислоти (мурашину, щавлеву, бурштинову, пантотенову, галову), глікозид уртицин, камедь, дубильні та білкові речовини, мінеральні солі, залізо, вітамін С (150-200 мг%), різні каротиноїди (до 50 мг%), вітаміни К і В2, протопорфірин, копропорфірин, ситостерин, гістамін, ефірну олію, хлорофіл (2-5 %) та фітонциди.

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

• У світі медицини •

ЦІЛЮЩІ ВЛАСТИВОСТІ КРОПИВИ

86

Про її лікувальні властивості було відомо з давніх-давен. Авіценна в «Каноні лікарської науки» говорить про неї як про протизапальний і кровоспинний засіб. Ми звикли, що вітаміни ми отримуємо лише з овочів та фруктів. Тим часом кропива — це своєрідний природний концентрат вітамінів. У ній виявлені майже всі вітаміни, багато мікроелементів, органічні кислоти, а також фітонциди та таніни, в насінні — жирна олія. Аскорбінової кислоти в цій рослині в 2,5 рази більше, ніж у плодах чорної смородини та лимона. Вміст каротину вищий, ніж у ягодах обліпихи, моркви та щавлі. Вітамін К, необхідний для синтезу білків, які забезпечують нормальний рівень коагуляції крові, у високих кількостях міститься в молодому листі кропиви.

Лише 20 листків кропиви нададуть організму добову дозу вітаміну А. У 100 г зелені міститься 25 мг вітаміну Е. Ну, і звичайно, є в кропиві і залізо, і магній, і мідь, і кальцій. Так що дуже корисним буде додавати ошпарене листя кропиви в салатики. Ну, а якщо говорити про її цілющі властивості, вона допоможе відновити роботу багатьох органів. Такий багатий набір амінокислот, макро- та мікроелементів, вітамінів забезпечує широкий спектр загальнозміцнюючої, імуномодулюючої, оздоровчої та лікувально-профілактичної дії кропиви на організм людини. У складі білків кропиви є 9 із 10 незамінних амінокислот, що у поєднанні з мінеральними речовинами та вітамінами дозволяє підтримувати високу працездатність, швидко відновлювати сили після важкої роботи, втоми чи хвороби.

ОСНОВНИМИ АМІНОКИСЛОТАМИ, ЩО МІСТЯТЬСЯ В КРОПИВІ Є:  лізин, який сприяє засвоєнню кальцію;  гістидин, необхідний для утворення червоних та білих кров’яних тілець та підтримки імунітету;  аргінін, необхідний для підтримки обміну речовин у м’язових тканинах, що покращує стан шкіри, бере участь у відновленні хрящів суглобів, зміцнює зв’язки та серцеві м’язи, сповільнює ріст пухлин та стимулює імунну систему;  треонін, який підтримує білковий, жировий обмін та імунітет;

 метіонін, який нормалізує функції печінки та перешкоджає відкладенню в ній жирів, що запобігає м’язовій слабкості та випаданню волосся;  фенілаланін покращує пам’ять та увагу, стимулює кровообіг, що сприяє утворенню інсуліну.

Особливо дивовижна дія глутаміну, відсоток вмісту якого найбільш високий. Він покращує діяльність мозку, знижує потяг до алкоголю та паління, підтримує кислотно-лужний баланс в організмі.

Інші амінокислоти, що входять до складу кропиви, можуть сприяти відновленню пошкоджених тканин, формуванню здорової шкіри та зміцненню суглобів.

УВАГА!

Кропива має протипоказання! Її з обережністю треба застосовувати тим, у кого є проблеми зі згортанням крові, не можна при тромбофлебітах. Не варто вживати кропиву під час вагітності та при загрозі інфаркту. ЗБІР ТА ЗАГОТІВЛЯ КРОПИВИ Слід вибирати молоді пагони кропиви. Збирають у рукавичках, перед вживанням у їжу ошпарюють окропом. Її можна додавати до всіх салатів, готувати зелені щі, трав’яні чаї. Можна заготовити кропиву і про запас, зрізаючи верхівки рослини, сушити в тіні. Зелень кропиви можна і заморозити, щоб зберегти максимальну кількість корисних властивостей.

2024 / травень • Журнал «Сучасна фармація»

ПОКАЗАННЯ ДЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ  як антисклеротичний засіб;  для лікування захворювань пе як кровоспинний засіб при внучінки та жовчного міхура, сечотрішніх крововиливах (легекам’яної хвороби; невих, ниркових, кишкових) і,  при геморої, що супроводжуєтьособливо, маткових кровотечах; ся запорами та кровотечами;  при анеміях (очищає кров та по-  для профілактики та лікування кращує її склад); ревматизму, артритів;  при порушеннях менструально-  при захворюванні верхніх диго циклу; хальних шляхів;  для лікування виразки шлунка;  при кровоточивості ясен (сти для профілактики та лікування мулює загоєння ран); хронічних колітів, запалень ни-  для стимуляції розумового та рок; фізичного розвитку дітей.

modern-pharmacy.com.ua

•

Високий вміст бета-каротину в кропиві сприяє зміцненню сітківки ока та покращенню зору. Великі кількості хлорофілу, який має протипухлинну, антибактеріальну та протирадіаційну дії, виключно цінні; при місцевому застосуванні хлорофіл сприяє загоєнню ран. Через це кропива обов’язкова для тих, хто працює за комп’ютером. Унікальне поєднання речовин у кропиві забезпечує її неперевершену дію на організм. По суті, можна довго говорити про унікальні властивості цієї рослини, про користь якої, на жаль, мало хто знає. Особливо необхідне вживання кропиви людям, які страждають на цукровий діабет. Є дані про те, що прийом у їжу кропиви відновлює функції бета-клітин підшлункової залози та сприяє синтезу інсуліну. Кропива, завдяки вітаміну К відома як потужний кровоспинний і ранозагоювальний засіб, що використовується як зовнішньо, так і внутрішньо. А також має сечогінні та жовчогінні властивості, здатність стимулювати роботу кишечника, матки та серцево-судинної системи.

• У світі медицини •

КОРИСТЬ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я

Кропива проявляє виражену антитоксичну дію. Лігніни та полісахариди целюлози, що містяться в рослинних волокнах, зумовлюють відмінну сорбцію. Разом з різними вітамінами, що містяться у кропиві, вони сприяють розщепленню токсинів та їх поглинанню на всіх етапах шлунково-кишкового тракту. Біофлаваноїди — важливий фактор антигістамінної та антиоксидантної дії, їхня присутність дозволяє рекомендувати кропиву для профілактики та лікування астми. Вітамін С у поєднанні з амінокислотою цистином впливає на бронхи та слиз, що виділяється легеневим епітелієм. Тому кропиву необхідно вживати всім, у кого слабкі чи хворі легені. Поєднання вітаміну Е та ліпопротеїнів, що містяться в кропиві, дають виражений антиоксидантний ефект та позитивно впливають на профілактику серцево-судинних захворювань. Так само нормалізації діяльності серцево-судинної системи сприяє високий вміст калію та кальцію. Тому постійний прийом кропиви — один із факторів зниження ризику хвороб серця та судин.

МЕДИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ Кропиву можна використовувати у формі свіжого соку або у вигляді сухого порошку листя, робити настої, готувати відвари. Сік кропиви: пропустити молоду кропиву (1 кг) через м’ясорубку, додати холодну кип’ячену воду (0,5 л), перемішати, віджати сік через марлю. Відвар: 2 ст. ложки квіток, листя чи трави кропиви залити 1 склянкою окропу та настоювати 15 хв, процідити. Приймати 1-2 склянки 3 рази в день до їжі. Для підвищення лактації знадобиться листя кропиви — 1 частина, плоди кропу — 1 частина, трава буркуну — 1 частина, плоди анісу — 1 частина.

87

2 ст. ложки суміші залити 2 склянками води, довести до кипіння, остудити, процідити та пити по 1/2 склянки 2 рази на день через 1 годину після їди.

Журнал «Сучасна фармація»

•

modern-pharmacy.com.ua

•

2024 / травень

• У світі медицини •

Кропиву часто застосовують і в косметології: вона має дезодоруючі та дезінфікуючі властивості завдяки фітонцидам, що входять до її складу. Сік з кро-

КУЛІНАРНЕ ЗАСТОСУВАННЯ Весняну кропиву можна використовувати насамперед як цінний харчовий продукт. З молодих пагонів та листя варять смачні та поживні щі, з листя готують салати. Верхівки пагонів з листям до пізньої осені придатні для приготування щів та пюре. Листя кропиви входить до складу різних чаїв. Зберігати кропиву у відвареному вигляді не слід довго, вона швидко втрачає вітаміни. Найоптимальніше — використовувати кропиву для їжі в день збору. Крім того, листя та пагони кропиви можна засолювати та використовувати, як це роблять, наприклад, на Кавказі, у вигляді приправи до м’ясних страв. РЕЦЕПТИ СТРАВ З КРОПИВИ ● Бутерброд з кропивною пастою ● Інгредієнти: подрібнена кропива (4 ст.л), пучок кропу, сир (80 г), плавлений сир (80 г), хліб. Змішати кропиву, подрібнений кріп, сир та плавлений сир. Збити до утворення однорідної маси. Нарізати хліб на скибочки, змастити отриманою масою. ● Щі ● Молоду кропиву відварити у питній воді протягом 3 хв., процідити, протерти через сито чи пропустити через м’ясорубку і тушкувати з жиром 10–15 хв. Моркву, болгарський перець та петрушку пасерувати на жирі. У киплячий бульйон чи воду покласти кропиву, овочі та варити 20–25 хв., за 10 хв. до готовності додати білий соус, лавровий лист, перець, гвоздику, щавель. Під час подачі на стіл заправити сметаною. ● Пюре ● Промиті листя молодої кропиви відварити в підсоленій воді до готовності, відкинути на друшляк, щоб вода стекла, подрібнити на дошці, посипати борошном, додати 2-3 ст. л. кропив’яного відвару, перемішати і знову варити, безперервно помішуючи до збільшення об’єму. Потім додати спеції та сіль, перемішати і подавати до круп’яних страв як приправу. ● Салат із кропиви ● Молоді листочки кропиви добре промити і подрібнити, після чого додати нарізану зелену цибулю, петрушку, кріп та огірки. Все перемішати, заправити олією. Сіль, перець — за смаком. ● Салат із кропиви з горіхами ● Промите листя кропиви (200 г) помістити в киплячу воду на 5 хвилин, потім відкинути на друшляк і подрібнити. Товчені ядра волоського горіха (25 г) розвести у відварі кропиви, додати сік лимона, пере-

88

пиви чи відвар зі свіжого або сухого листя вважається найкращим для догляду за волоссям. Додавши у воду, їм обполіскують вимите волосся. Цілющі речовини кропиви зміцнюють його, благотворно впливаючи на структуру, збагачуючи корисними речовинами. Тому вже через кілька застосувань волосся стає більш пишним, блискучим, має здоровіший вигляд.

мішати та отриманою сумішшю заправити кропиву. Посипати дрібно нарізаною зеленню. ● Пудинг із кропивою ● Зелень молодої кропиви (100 г), шпинату (200 г) та лободи (50 г) подрібнити та тушкувати з молоком або сметаною (30-40 г) до м’якості. До готової зелені додати панірувальні сухарі (25 г), цукровий пісок (3-5 г) і сіль (2 г), все ретельно перемішати, викласти масу в змащений маслом та посипану сухарями форму і запікати в духовці 30-40 хвилин. ● Біточки з кропиви ● Покласти кропиву (100 г) у киплячу воду на 2-3 хвилини, відкинути на друшляк, подрібнити, перемішати з густою пшеничною кашею (200 г), додати жир (20 г), сіль та спеції (за смаком), сформувати з отриманої маси биточки і обсмажити їх. ● Начинка для пиріжків ● Молоду кропиву (1 кг) залити окропом на 5 хвилин, відкинути на друшляк, нашаткувати, змішати з відвареним рисом або саго (100 г) та м’яким сиром (100 г). Сіль, спеції — за смаком.

ПРИ ПІДВИЩЕНОМУ РІВНІ ХОЛЕСТЕРИНУ В КРОВІ - СПРИЯЄ ЗНИЖЕННЮ РІВНЯ ХОЛЕСТЕРИНУ В КРОВІ - ПОЛІПШУЄ ЖИРОВИЙ ОБМІН - СПРИЯЄ ВИВЕДЕННЮ ТОКСИНІВ - ЧИНИТЬ ГЕПАТОПРОТЕКТОРНУ ТА АНТИОКСИДАНТНУ ДІЮ Скорочені рекомендації щодо застосування КОРДІС ПРО САЛЮТ: може бути рекомендований як додаткове джерело біологічно активних речовин при підвищеному рівні холестерину в крові. Сприяє покращенню ліпідного обміну та зниженню рівня холестерину в крові. Не слід використовувати як заміну повноцінного раціону харчування. Рекомендовано вживати дорослим по 1 капсулі на добу (увечері), запиваючи склянкою води. Перед вживанням рекомендовано отримати консультацію лікаря. Протипоказання: індивідуальна чутливість до компонентів продукту, діти, вагітні, жінки, що годують немовля (період лактації). Застереження: не вживати, якщо використовуються лікарські засоби для зниження рівня холестерину. Не є лікарським засобом. Виробник: Плантас Медісіналес і Комплементос Аліментісіос С.А., Ав. Прат де ла Ріба, б/н 08780, Пальежа, Барселона, Іспанія. Заявник/ Імпортер (прийняття претензій від споживачів): ТОВ “БУТІКОВА ФАРМАЦЕВТИЧНА КОМПАНІЯ “САЛЮТАРІС”, Україна, Юридична адреса: 01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 9, Поштова адреса: 01032, м. Київ, а/с 57; тел.: +38(044) 290-77-99. З повним текстом рекомендацій щодо застосування КОРДІС ПРО САЛЮТ можна ознайомитись в кожній упаковці продукту. Інформація підготовлена: травень 2024 року.