Pirogovka (october-november, 2020)

Нобелівська премія

Щороку 5 жовтня у Стокгольмі, столиці Швеції, Нобелівський комітет оголошує лауреатів премії у галузі фізіології та медицини. І 2020 рік не виняток. Лауреатами у цій галузі у цьогоріч стали Харві Дж. Альтер, Майкл Хоттон та Чарльз М. Райс за «дослідження гепатиту С» нового вірусу – вірусу гепатиту С». Методичні дослідження гепатиту, пов’язаного з переливанням крові, проведені лауреатом премії з медицини Харві Дж. Альтером у 2020 році, показали, що невідомий вірус є частою причиною хронічного гепатиту. Відомо, що Майкл Хоттон використовував неперевірену стратегію для виділення геному нового вірусу, який отримав назву «вірус гепатиту С». А Чарльз М. Райс поточного року предстаВідзначається, що вони «зробили важливі вив остаточні докази того, що вірус гепавідкриття, які призвели до ідентифікації титу С може викликати гепатит самостійно.

Варто згадати, хто і за які досягнення ставав лауреатом найпрестижнішої премії у попередні роки. Нобелівська премія з медицини 2019. Як клітини пристосовуються до коливань рівня кисню. Ґреґ Семенза та Вільям Кейлін (США) та Пітер Реткліфф (Велика Британія) визначили, як живі клітини реагують на перепади рівня кисню. За словами представників Нобелівського комітету, відкриття трьох науковців можуть допомогти у лікуванні анемії та раку. Лауреатами Нобелівської премії з фізіології та медицини у 2018 році стали двоє вчених із США та Японії – Джеймс Еліссон і Тасуку Хондзбо за відкриття у сфері боротьби з раком. Вони відкрили терапію у лікуванні раку, яка використовує здатність імунної системи людини атакувати клітини ракової пухлини. «Рак убиває мільйони людей щороку і є одним із найбільших викликів для людського здоров’я. Стимулюючи здатність нашої імунної системи атакувати клітини пухлини, лауреати встановили зовсім новий

принцип для лікування раку», – йдеться в оголошенні Нобелівського комітету. Джеффрі Холл, Майкл Росбаш та Майкл Янг, які стали лауреатами Нобелівської премії з медицини у 2017 році, дослідили молекулярні механізми, що контролюють добові біоритми людей, тварин та рослин. Тобто вченим вдалося з’ясувати, яким чином рослини, тварини та люди адаптують свої біологічні ритми, щоб вони синхронізувалися з обертанням Землі. Біологічні (циркадні) ритми адаптують внутрішні механізми тіла людини («внутрішній годинник») до різних фаз доби, впливаючи на сон, поведінку, рівень гормонів, температуру тіла та обмін речовин. Джеффрі Холл, Майкл Росбаш та Майкл Янг виділили та дослідили ген, який контролює біоритми, і довели, що існує тісний зв’язок між добовим ритмом організму та здоров’ям людини. Це дослідження допомогло у створенні препаратів для корекції циклів, а також виявляти періоди, найбільш сприятливі для прийому ліків.

Нобелівську премію у галузі фізіології та медицини у 2016 році присудили японському вченому Йошинорі Осуми за дослідження механізмів аутофагії. Слово «аутофагія» перекладається з грецької як «самопоїдання». Цю концепцію вчені почали розглядати у 1960-х роках, коли вперше виявили, що клітини можуть знищувати власний вміст, вклавши його у мембранний мішок. За допомогою нього вміст доставляється у лізосоми для розпаду й утилізації. Прорив у цій галузі здійснив прорив професор Осумі, котрий у 1990-і роки використовував пекарські дріжджі, щоб визначити гени, відповідальні за аутофагію. Згодом він установив, що схожі механізми використовують клітини людського організму. Отже, клітини знижують власні пошкодженні органели. Крім того, у процесі самопоїдання клітина отримує поживні речовини й енергію, необхідні для подальшого функціонування. Порушення цього процесу спостерігаються у людей із хворою Альцгеймера. Варто зауважити, що вивчення аутофагії допомогло з’ясувати природу виникнення хвороби Паркінсона та Хантінгтона. Нобелівську премію у галузі фізіології та медицини у 2015 році розділили троє вчених: Вільям С. Кемпбелл із США, Сатоші Умура з Японії (за відкриття нових способів лікування захворювань, спричинених хробаками-паразитами) та Юю Ту з Китаю (за відкриття нового способу лікування малярії). Кемпбелл та Умура розробили препарат івермектин, який застосовується для лікування «річкової сліпоти» (онхоцеркозу), «слонової хвороби» (елефантіазу) та інших паразитичних хвороб, які спричиняють круглі хробаки. Акцентуємо увагу на тому, що івермектин активно застосовується у ветеринарії! Китайська дослідниця Юю Ту наполегливо вивчала застосування речовини артемізину у лікування малярії. Обидва відкриття забезпечили людство новими потужними засобами боротьби із важкими, виснажливими захворюваннями, від яких щороку страждають сотні мільйонів людей. У 2014 році лауреатами премії з фізіології та медицини стали відкривачі «внутрішнього GPS». Британський науковець Джон О’Кефе та норвезьке подружжя Едвард та Мей-Бріт Мозери стали лауреатами за відкриття клітин, які складають систему позиціонування у головному мозку. Так званий «внутрішній GPS» допомагає пояснити, як мозок створює карту навколишнього середовища, та як ми можемо скерувати наш шлях у ньому. У 2013 році німецький вчений Томас Зюдгоф спільно з двома його американськими колегами отримав Нобелівську премію з медицини. Троє вчених отримали відзнаку за відкриття,

пов’язані з транспортними процесами у клітинах людського організму. Збої у цих процесах стають підґрунтям для розвитку діабету, правцю тощо. У клітинах різні речовини (поживні та відходи) транспортуються запакованими у свого роду малесенькі пухирці – везикули. Важливу роль така транспортна система відіграє у нервовій та гуморальній системах, а також при захворюваннях імунної системи. У 2012 році лауреатами Нобелівської премії стали Джон Гердон (Великобританія) та Шінья Яманака (Японія), які досліджували стовбурові клітини. Їх вшановують за перепрограмування «зрілих клітин» у «незрілі», або плюрипотентні стовбурові клітини. «Відкриття вчених здійснили революцію у пізнанні клітинного розвитку», – аргументували члени журі. Вони створили нові можливості для вивчення хвороб, а також розробляти нові способи їхньої діагностики та лікування. Велика перевага відкриттів Гердона та Яманаки полягає у тому, що в боротьбі з хворобами Паркінсона та Альцгеймера вже не потрібне вручання в ембріональні стовбурові клітини, яке було вкрай спірним питання з погляду медичної етики. Загалом зменшується ризик відторгнення клітин, оскільки їх можна здобувати в організмі пацієнта. У 2011 році премія була розділена так: частину нагороди отримали Брюс Бойтлер та Жюль Гофман (за відкриття у галузі активації вродженого імунітету), інша частина – Ральфу Стайнману (за відкриття дендритних клітин та їхньої ролі у набутому імунітеті). Ці вчені продемонстрували нове бачення механізмів хвороб. Вони відкрили нові дороги для запобігання і терапії інфекційних захворювань, раку, запалень, автоімунних захворювань та розвитку вакцин. Британський ембріолог Роберт Едвардс, який є одним з винахідників терапії штучного запліднення, отримав Нобелівську премію з медицини у 2010 році. Дослідження, які він провів у 1950–1970-і роки, призвели до народження першої «дитини з пробірки» у липні 1978 року. Відтоді за допомогою штучного запліднення народилося вже більше чотирьох мільйонів дітей. Сьогодні задум Роберта Едвардса є реальністю, який по цілому світу приносить радість людям, котрі страждають від безпліддя. Щороку люди роблять свій вклад у розвиток медицини. Бажання щось змінити та наполеглива праця дають свої плоди, які згодом винагороджуються. Свої сили може спробувати кожен, адже хто зна, можливо ви станете тим науковцем, який отримає світове визнання. Автор статті: Юрій Довгалюк