Рустам Логай

РЕКВІЗИТИ ФОНДУ Отримувач: БО «Благодійний Фонд Логай Рустам» Призначення: благодійна допомога

Monobank: 5358385310005923 PrivatBank: 4176490100030017 IBAN: UA443390720000026003126908001 ЄДРПОУ : 43258864

РУСТАМ ЛОГАЙ:

«Головне, аби наші діти та жінки повертались після перемоги додому! Будинки ми відбудуcмо, але країну зможемо відбудувати лише разом, усі разом!»

Ми воюємо не проти тих хто спереду, ми воюємо за тих хто позаду нас.

Мужній та незламний захисник нашої країни, який зі зброєю в руках та безмежною вірою в перемогу, як і тисячі справжніх воїнів відбиває ворожу навалу ворога. Про будівельний бізнес, який залишив заради захисту України, заснування власного благодійного фонду, а також що керує у боротьбі за незалежність та чому вважає, що перемога без висновків – це відтермінована поразка читайте далі…

Рустам Логай - керуючий партнер девелоперської компанії «Svarog Development», колишній очільник та співзасновник компанії «Avalon Inc», координатор та учасник гуманітарних і миротворчих місій ООН, захисник України, содат ЗСУ.

«За професією я рятувальник МНС, але за покликанням девелопер. У Львові разом з партнерами був засновником будівельної компанії «AVALON». Мені подобається створювати і будувати це на покоління вперед. Багато девелоперських компаній не завжди розуміють, що будують, не на 20 чи 30 років, а на майбутні століття. Відверто кажучи, для мене дуже важливо, аби мої діти, онуки, правнуки, проходячи повз житлові комплекси, до будівництва яких я долучався, пишались тим, що я – їхній батько чи дідусь – і був причетним до їх створення. аби виїхати до Львова. А я залишився у Вінниці, намагався зрозуміти, що буде далі, куди заведе ескалація конфлікту.

У минулому я військовий: маю досвід участі у миротворчих місіях. Саме тому я не був «збитий із ніг», коли почалась війна. Я чітко розумів, що відбувається і як діяти далі. За тиждень я усвідомив масштаби війни, але навіть тоді я ще не підозрював їхньої грандіозності.

Протягом тижня я підготував увесь необхідний пакет документів, аби убезпечити свою дружину та дітей, провсяк випадок. А сам поїхав у столицю. Спершу як доброволець, але потім із практичних причин вирішив підписати контракт із ЗСУ на три роки.

Я знаю, за що воюю, я знаю, за що ризикую життям. І повірте, це не бізнес. На першому місці українські діти, жінки, літні люди та всі ті, кого скривдили наші вороги. Ні я, ні мої побратими не матимемо спокою, поки не помстимось за кожну скривджену жінку, за кожну вбиту дитину та за кожного українця, який поклав своє життя. Це більше ніж мета, це більше ніж ціль. Це те, заради чого справжній чоловік ризикує своїм життям і готовий його за це віддати.

Мною керує любов до Батьківщини та злість до ворога. Українці – це велика нація, яка за всю свою історію щоразу доводила, що готова боротись за свою незалежність та свій суверенітет. І наше покоління не має жодного права вчинити не так, як чинили наші пращури. Світ консолідувався й зрозумів, з ким вони мають справу. Єдність світу зі всіма українцями – це беззаперечний факт. Європа та Америка разом. Пройдуть століття, і наша війна стане лише «однією із», поряд з Першою та Другою світовою війною. Але для нас – це точка відліку.

Я беззаперечно вірю у нашу перемогу. Вона буде нелегкою, із великими жертвами та втратами найкращих патріотів цієї землі, справжніх чоловіків. Люди, які покинули усе, залишили зону комфорту, взяли зброю у руки та пішли боронити свою країну. Вони – це найкращий генофонд України: сміливі, освічені та свідомі люди. Зараз гинуть кращі з кращих. Це втрата для теперішніх та майбутніх поколінь.

Я заснував благодійний фонд, який допомагає українцям, які постраждали від війни, а також нашим воїнам на передовій. Ми допомагаємо людям, які постраждали від російської агресії: Київська область, Чернігівська, Сумська… Ми займались доставкою гуманітарної допомоги у доволі великих масштабах. Спочатку усі витрати я фінансував самотужки, але згодом мої друзі, знайомі, партнери захотіли долучитись. Потрібно розуміти масштаби витрат, оцінити потік коштів. Пожертва на фронт не може бути «одноразовою», бо війна триває щодня. І щодня виникають нові потреби, прохання, запити.

Ми не ставимо питання, ми завжди шукаємо відповіді та рішення. Для держави усе: серце, тіло й кошти. З 2014 року у нашій країні іде війна. З 2014 року

у нашій країні гинуть люди. З 2014 року наша країна не має можливості розвиватись на повну. 24 лютого стало каталізатором усіх восьми років. Важливими є дві речі – це перемога та правильні висновки.

Усі українці, увесь цивілізований світ мріють про нашу перемогу. Але після перемоги наша країна має зробити правильні висновки. Перемога без висновків – це відтермінована поразка. Така держава як Україна, з її ресурсами, можливостями та геополітичним розташуванням завжди буде об’єктом для зазіхань….Завжди. Тому кожен із нас має зробити правильні висновки: як почалася ця війна, і якою ціною вона завершилась. Якщо ми не зробимо цього, а продовжимо жити як раніше, нічого з цього не вийде. Багато людей уже загинуло, мільйони були змушені покинути свої домівки та шукати прихистку за кордоном. Жінки та діти. Майбутнє нашої країни. Тому ми мусимо усвідомити ціну цієї перемоги, державотворці мають усвідомити це. Наслідки цієї війни – це не лише зруйнована інфраструктура, це зруйновані долі та майбутнє поколінь, що оповилось невідомістю. Головне, аби наші діти та жінки повертались після перемоги додому. Будинки ми відбудуємо, але країну зможемо відбудувати лише разом, усі разом. Це і є червоною лінією сьогодення.

Потрібно робити все, аби додому повернулись усі, хто втікав від війни, наші жінки та діти, аби разом будувати нову Україну.»