Chernigiv DNA 201404

Чернігівське Задесення геногеографічний проект редакція 0,3а

Чернігівське Задесення геногеографічний проект редакція 0,3а

Івашко Індило Козел Кот Кравченко Лаптій Легеда Лефант Лобода Носенко Постол Постол (Беда) Точоний Шабала Андрушко Джума Лещинець Сивопляс Скорина Товчиха Яковенко Серпень 2014

Андрій Потьомкін, Володимир Рудич

«ДНК-нації» по-куликівськи. редакція 0,3а (2014.08)

Мабуть кожен хоч раз задумувався над тим, ким були його предки 100, 200, 500, 1000 років тому. І, хоча пам’ять людська не простягається кількох найближчих поколінь, сьогодні вже не є складністю звернутись до архівів та послідовно продовжити знання про предків, отримані з дідусевих переказів, до дореволюційних часів царату та, навіть, заглянути в часи Козаччини та старих польських королів. Та все ж можливості паперових досліджень не безмежні, глибина родоводів на їх основі для козаків та селян сягає в кращому випадку 16-17 ст., для дворянських родів 15-16 ст., далі вже більше легенд ніж правдивої інформації. На щастя, науковий прогрес нашого часу не оминув і родовідну сферу. Як відомо ще зі шкільних уроків біології, кожна жінка і чоловік має одну пару статевих хромосом – ХХ та ХY, причому Y(ігрек)-хромосома передається винятково від батька до сина з покоління в покоління з невеликими змінами. В дечому це подібно до того як передаються зовнішні ознаки між батьками та дітьми, але головна принципова

Схема наслідування Y-хромосоми -2-

відмінність – невтручання чинника матері. Тобто, якщо віддалений предок людини був нехай і чорношкірим африканцем, чиї нащадки декілька століть підряд одружувались на українках і повністю втратили зовнішні ознаки свого пращура, ДНК-аналіз викаже належність до певної Y-гаплогруппи і видасть список віддалених «родичів» по чоловічій лінії саме на чорному континенті. Можливі й менш радикальні ситуації, - з достатньою точністю можна визначити чи справді мають відношення до відповідних народів чи субетносів по чоловічій лінії носії прізвищ на зразок Чех, Москаленко, Литвин, Прус, Бойко, Мазур, Басараб та подібних. Окрім вирішення глобальних питань міграції людей та народів, це ще й можливість довести чи спростувати родовідні теорії, що грунтуються на обмеженій інформації з паперових джерел, як, наприклад чи справді декілька родів, що вже кілька століть існують під окремими прізвищами мають спільного предка. ( Саме така ситуація з давнім родом Постолів с. Орлівка: згідно арх. документів, протягом 18-19 ст. він розділився на декілька гілок – власне Постоли (нащадки козака Грицька Постола), Івашки (нащадки козака Івашка Постола), Лещинці (нащадки козаків Івана, Харитона та Михайла Лещинців-Постоленків), Постоли-«Бедині» (нащадки незаконно народженого козака Євстратія Постола «Беди»), тобто існують як Постоли, що не мають спільного предка з Постолами так і три роди, що хоча й носять різні прізвища вже чи не 300 років, проте походять від одного «постолівського» кореня). На жаль, ті декілька загальноукраїнських геногеорафічних програм оминули північну частину Чернігівщини, а дослідження в форматі телешоу зосереджувались, переважно, на відомих людях, тож доводилось задовольнятись середньоукраїнськими значеннями і тільки в 2013 році нарешті новітні технології генеалогічних досліджень добралися і наших країв.

-3-

В рамках ДНК-досліджень Чернігівського Задесення («за Десною» відносно м. Чернігів) на сьогодні було протестовано 13 чоловіків, представників місцевих корінних родів. Гаплогрупа R1a: Лобода (рід відомий в с. Смолянка з середини 18ст.) Кравченко (рід з'явився в с. Грабівка в кн.18 ст.) Носенко (рід відомий в с. Орлівка з др.пол.17 ст.) Лаптій (рід відомий в с. Орлівка з др.пол.17 ст.) Точоний (рід відомий в с.Дроздівка з 17 ст.) Кот (рід відомий в с. Горбове з др.пол.17 ст.) Індило (рід відомий в с. Воловиця з др.пол.17 ст.) Гаплогрупа R1b: Козел (рід відомий в с. Орлівка з др.пол.17 ст.) Гаплогрупа I2a: Легеда (рід відомий в с. Орлівка з 17 ст.), Постол, Івашко (роди походять від двох синів козака Якова Постола - Івашка та Грицька, що жили на межі 17/18ст. в с. Орлівка, результати на 12 маркерах співпали повністю, що доповнило доказову базу спільного походження) Гаплогрупа L1a: Постол-”Беда” (позашлюбний син солдатки Тетяни Постол — Євстратій “Беда” Постол, що народився в 1837р. в с.Орлівка і є предком всіх сучасних орлівських носіїв прозвища “Бедин”) Гаплогрупа G2a: Лефант (родина євреїв, що жили більше півстоліття в с. Дроздівка в 19 столітті.

-4-

Гаплогрупа N1c: Шевченко (рід відомий в с. Орлівка з 1870х, коли Анастасій Шевченко, житель с. Бірківка сучасного Менського р-ну пристав в Орлівці в прийми. В Бірківці рід відомий з 18 ст.). Шабала (рід відомий в с.Орлівка з перш.пол.18 ст.) За тлумаченнями результатів ми звернулись до Володимира Рудича (Харків): Найбільше представників гаплогрупи R1a – Лобода, Кравченко, Носенко, Лаптій, Кот, Індило, Точоний. Це й не дивно, адже саме ця гаплогрупа найбільш розповсюджена в Україні (майже 50%). Племена носіїв цієї гаплогрупи мігрували в Європу з Азії після закінчення льодовикового періоду. Археологічно їх можна віднести до Дніпро-донецької культурно-історичної спільноти і власне Дніпро-донецької культури, яка виникла близько 7 тис.років тому. Дніпро-донецька культура охоплює все Подніпров'я, середню течію Сіверського Дінця, лісостепове Лівобережжя і Прип'ять. Лінгвістично ці племена вважаються праіндоєвропейськими і в подальшому індоєвропейськими. Близько 6 тис. років тому найбільший з субкладів R1a – Z645, до якого належать всі сім вищезгаданих гаплотипа, розпадається на дві гілки – західну - праєвропейську Z283 і східну – праіндоіранську Z93. Досліджувані відносяться до праєвропейського субкладу Z283. Трохи більше 5 тис. років тому він мігрував на північний захід і утворив Культуру шнурової кераміки (відома також як культура бойових сокир). Культура шнурової кераміки, генетично сформована на основі R1a-Z283, займає нову територію і вбирає в себе місцеві гаплогрупи I1 та I2a, а пізніше й деякі субклади інших гап-5-

логруп. Поступово вона розділяється генетично, лінгвістично й культурно. Північно-східну частину культури (сучасні території Польщі, Білорусі, Литви та частково України і Росії) займає, відокремлений від Z283, субклад R1a-Z280 (з домішками інших гаплогруп, звичайно), який формує прабалтослов'янську спільноту. Більше 4 тис. років тому з цього субкладу в регіоні сучасної Зах. Білорусі та Півн.-сх. Польщі виділяється субклад R1a-Z92, до якого належить Носенко, Кот, Лобода. Вік спільного предка Z92 – близько 3700 років. схема поділу групи R на гілки

Оскільки у гілці Носенка нема балтів (а практично в усіх гілках Z92 вони є), можна зробити висновок, що початково його гілка була десь на півдні ареалу Z92, можливо Берестейщина, Волинь, зах. Полісся. Гаплогрупа Кота та Лободи належить до іншої гілки Z92, яка сформувалася близько 2400-2500 років у регіоні сучасніх півн.-зах. Білорусі, зах. Литви, півн.-сх. Польщі. Ця гілка достатньо поширена в Україні. Це, швидше за все, пов'язано зі значними міграціями за часів Великого князівства Литовського з території сучасної Білорусі на південь, зокрема на Чернігівщину. Чи були значні більш ранні переселення, наприклад у другій половині 1-го тісячоліття, за часів ранньослов'янських міграцій, на сьогодні важко сказати.

-6-

Як вже було написано вище, субклад R1a-Z280, близько 5 тис.років тому формує прабалто-слов'янську спільноту. Окрім вищезгаданого відгалуження Z92, він має ще одне CTS1211, яке за географією та кількістю гілок є ще більшим, а за віком загального спільного предка ще трохи давнішим(близько 4,5 тис.років). За сучасним розповсюдженням гілок субкладу CTS1211 можна зробити припущення, що географічно субклад CTS1211 початково був розташований південніше і західніше від Z92, тобто у Карпато-поліському регіоні та на території сучасної Польщі. Розділившись генетично, субклади Z92 і CTS1211 географічно продовжували жити поруч, зберігаючи мовні та культурні контакти. Племена балто-слов'янської спільноти неодноразово змішувалися, розходилися доки не сформувалися сучасні народи слов'янської та балтської груп. При цьому перемішувалися різні субклади і гілки R1a-Z280, домішувалися інші гаплогрупи. Тому важко зробити реконструкцію прив'язки різних гілок Z280до певних археологічних культур і прадавніх народів. Гаплотип Індило та Точоного належить саме до субкладу R1aCTS1211. З цього субкладу найбільшим за чисельністю і розповсюдженістю є гілка CTS3402, до якої вони й відносяться.

CTS3402 також ділиться на кілька менших гілок. Індило належить до гілки, центр якої знаходиться на півдні Польщі та у Карпато-Західнополіському регіоні. Точоного до іншої гілки, ніж Індило. Ця гілка у давні часи була північніше - території, що зараз займають півн.Польща, Зх.Білорусь, Литва, Калінінградська обл. Звідти носії розселялися по території балтів та слов'ян У цьому ж субкладі R1a-Z283, який складає основу Культури шнурової кераміки близько 5 тис. років тому виділяється субклад М458, який займає південно-східну частину ареалу шнуровиків (північнокарпатський регіон). Саме до цього субкладу належав предок Кравченка та Лаптія. В цій -7-

частині культури формуються іллірійські та прафракійскі племінні союзи. Можливо це був спільний праіллірофракійський союз. Мабуть цією мовою, або одною з цих, розмовляли М458. Але встановити це важко, тому що вже приблизно 4,5 тис.років тому у Карпато-альпійський регіон приходять з півдня (Балкан і нижнього Подунав'я ) племена R1b з багатьма невеличкими субкладами інших гаплогруп ,які приєдналися до них на Кавказі, в Анатолії, у Причорномор'ї, на Балканах. Пов'язано ця міграція з Культурою дзвоноподібних келихів. Ці племена переходять на індоєвропейські мови шнуровиків і в подальшому розповсюджують їх. В Альпійському регіоні це італо-кельтські, у Карпатському іллірофракійські. У карпатському регіоні домінуючим за чисельністю серед цих племен був субклад R1b-Z2103(Z2105), до нього належить Козел, але про це трохи пізніше. Знову повертаємося до R1a-М458. Чисельність субкладу в ті часи суттєво зменшується. Це невелика група, яка близько 4 тис.років тому розділилася на два субклади CTS11962 та L260. До R1a-L260 належать Кравченко та Лаптій. Iллірійські та фракійські племена мігрують на південь. У регіон приходять з заходу кельти. Можливо вони й витіснили попередників. Пізніше тут будуть і германці, ще пізніше слов'яни, тому люди регіону могли багато разів змінювати свою мову. Приблизно 3 тис.років тому, за часів Лужицької культури, у регіоні складаються сприятливі умови. Ці два субклади починають збільшувати чисельність і розповсюджуватись. CTS11962 активніше, L260 повільніше. Центр R1a-L260 знаходиться приблизно на кордоні Польщі та Словаччини, десь у Високих Татрах. З цього місця субклад поступово розповсюджується на території сучасних Польщі, Словаччини, Чехії, частково Німеччини, Угорщини, та Зах. України. Оскільки великих міграцій L260 ми не бачимо, то можна зробити висновок, що розповсюдження цього субкладу йшло -8-

дуже поступово. Переглядаючи наближені до українських гаплотипів, можна побачити два регіони, де східні слов'яни і західні жили поруч й контактували. Перший – Закарпаття, де поруч поляки, словаки, угорці, гуцули, лемки, бойки. І другий – Волинь, Берестейщина, Підляшшя, де століттями поруч жили українці і поляки. Гаплотипи родів Івашко, Постол і Легеда входять до субкладу I2a1b3a(L147.2). Гаплогрупа I з’явилася у Європі першою з тих, які збереглися до нашого часу. Це ще палеолітичні часи. Після закінчення льодовикового періоду , коли льодовик почав відступати на північ, представники гаплогрупи I, які на той час займалися мисливством та збиральництвом, також просувалися на північ, поступово займаючи великі території. Тим більше, що у мисливців та збирачів густота населення була дуже низькою. З початком міграцій неолітників у Європу чисельність палеолітичного населення зменшується. Це не обов’язково було знищення. Можливо просто елімінація (природне вимивання) мінорних у популяції ліній. Різні гілки гаплогрупи I2a1 залишилися на о. Сардинія, Британських островах, та у Карпато-Поліському регіоні, де власне і були предки представників субкладу I2a-L147.2. Завдяки цьому субкладу гаплогрупа I2a є другою по чисельності в Україні (після R1a). Деякі дослідники вважають, що вона мігрувала сюди з території Німеччини. На чому грунтується така думка. По-перше, у Німеччині багато представників інших субкладів I – I1, I2a2. По-друге, там є , хоч і небагато I2a1b3a. Хоча на мою думку, це наслідки слов'янських міграцій. По-третє, у Британії є невеличкий субклад I2a1b3*, які за Y-деревом є найближчими родичами наших I2a1b3a, і навіть один гаплотип цього британського субкладу є в Німеччині. Я все ж таки вважаю, що I2a-L147.2 знаходяться на цій території дуже давно, ще до приходу R1a з Культурою шнурової кераміки. На мою думку, -9-

субклад I2a1b3, який складається з двох гілок – нечисленної I2a1b3*(яку умовно називають ще I2a-Disles) і досить великої за чисельністю I2a1b3a(умовно I2a-Din), займав навіть більшу територію, ніж вважають. Але з приходом неолітичного населення ареал цього субкладу зменшується. I2a-Disles залишається у гірських районах сучасної Південної Німеччини, звідки з кельтськими міграціями потрапляє до Британії. I2aL147.2 залишається східніше у Карпато-Поліському регіоні, де вони знаходилися і раніше. Пізніше субклад I2a-L147.2, взявши участь у етногенезі слов’ян, з цього регіону розповсюдились по різним слов’янським популяціям. Гаплотип роду Козел належить до гаплогрупи R1b, субклад R1b-Z2103(Z2105). Ця гаплогрупа, як і R1a, після закінчення льодовикового періоду мігрувала з Азії в Європу і більше як 6 тис. років тому опинилася у Сх.Європі. Основою міграцій R1b були R1b-L23. Приблизно тоді R1b-L23 розділилися на 2 гілки R1bL51, яка зараз є домінуючою за чисельністю на більшій частині Зах.Європи, і R1b-Z2103. Обидві гілки мігрують на Балкани, де від Z2103 відокремлюється субклад L584, який мігрує в Анатолію і на Півд.Кавказ. Інші R1b-Z2103 ідуть у Карпатський регіон, де приблизно 4,5 тис.років тому займають півд.-східну частину ареалу Культури шнурової кераміки, і переходять на мови шнуровиків цього регіону – праіллірофракійські. Пізніше більшість субкладу бере участь у міграціях іллірійських і фракійських племен на південь. Менша частина R1b-Z2103 залишається у Карпатах або мігрує у Зах.Європу. Пізніше та нечисленна група, що залишилася приєднується до племінних союзів ранніх слов’ян і вже зі слов’янськими міграціями розповсюджується у слов’янських популяціях Сх.Європи. Ймовірно таким чином до України і потрапили предки Козла.

-10-

Гаплотип Шевченка та Шабали належить до гаплогрупи N1c. Шлях до наших земель в неї був чи не найдовший. Вважається, що вона відокремилася від материнської N в окрему гаплогрупу на території, що зараз займає північ Китаю, а відбулося це близько 15 тис.років тому. Міграція до Європи відбувалася через Сибір та Урал. Поширення її вже в Європі пов'язують з міграціями носіїв фіно-угорських мов. На сьогодні найбільше розповсюдження має в Фінляндії, Прибалтійських країнах, у народів Сибіру та Уралу. Гаплотип Постолів-”Бединих” належить до гаплогрупи L1a , походження якої пов'язують із західною частиною півострова Індостан. Дехто пов'язує її з носіями харапської культури (сучасники шумерської) та дравідійських мов. В подальшому розповсюдження призвело до трьох основних ареалів — Керала (Індія), Пенджаб (Пакистан) та країни навколо Перської затоки — Кувейт, ОАЕ, Саудівська Аравія, Катар, меншою мірою Іран та Ірак. В Україні на сьогодні відомо лише дві людини з такою гаплогрупою (другий носій в Полтавській обл.). Загалом, ні для України, ні для Європи група не характерна. Найближчі “родичі” знаходяться в згаданих арабських країнах. Враховуючи критично низький відсоток присутності в наших краях, можна припустити, що поява носіїв цієї гаплогрупи пов'язана з одиночними міграціями тамтешніх жителів на наші землі, що вже за кілька поколінь повністю розчинялись як культурно, так і зовні серед місцевого населення. Гаплотип Лефанта належить до гаплогрупи G2a (гілка Z3564+ ). Власне тест підтвердив належність роду до єврейської субгрупи — ашкеназі, Лефанти генетично є нащадками однієї з єврейських громад, що проживала в середньовіччі на землях Речі Посполитої (сучасна Польша, Литва, Білорусь, Україна).

-11-

Звісно, окрім глобальноісторичних тестування дає ще й набір “родичів” - конкретних сучасних людей, що протестувались і мають подібні результати і відповідно спільного предка в глибині віків. І більшість їх на сьогодні знаходиться в межах Полісся (як української так і білоруської частини), Волині, Зх.Білорусі та сходу Польщі. Поки що, з-за малої вибірки, глобальних висновків робити рано, проте в найближчих планах протестувати представників деяких давніх дроздівських родів (Андрушко, Джума, Яковенко) та продовжити дослідження орлівських родів (Скорина, Сивопляс, Корогод, Слісаренко, Постол (гілка «Лещинець»), Коновал, Садовий, Півень, Губар), що, сподіваємось, якісно доповнить картину.

Сайт проекту в Інтернеті: https://www.familytreedna.com/public/zadesennya_dna/default.aspx?section=yresults

Запитання, зауваження та побажання прохання надсилати на ел.пошту orlyvka@gmail.com -12-

-13-