Issuu

М. М. БУлаТОВа В. М. ЄРМОлОВа І. М. КРОлЬ

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ Частина 2

Географія

Київ, 2021

УДК 796.032+371.233(075) ББК 75.4(0)90r73+75.812.59 Є 74 Схвалено комісією з фізичної культури Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України (лист від 06.03.2019 р. № 22.1/12-Г-88, протокол № 1 від 05.03.2019 р.)

Видання Національного олімпійського комітету України

Є 74 Булатова М. М., Єрмолова В. М., Кроль І. М. Олімпійські мандри : метод. посіб. / М. М. Булатова, В. М. Єрмолова, І. М. Кроль. – К. : НОК України, 2021. – 64 с.

Методичний посібник містить практичний матеріал з інтеграції культурної спадщини олімпійського руху у процес викладання навчального предмета «Географія» у 6–9-х класах та позакласну роботу закладів загальної середньої освіти. Для вчителів, педагогічних працівників таборів відпочинку, студентів спортивних і педагогічних закладів вищої освіти.

Зміст Вступ

………………………………................................................……………………….... 4

Культурна спадщина олімпійського руху в освітньому просторі

…………………....... 6

Інтеграція культурної спадщини олімпійського руху у зміст освітнього предмета «Географія»

………………………………...................................... 22

6 клас. Розділ ІV. Планета людей Тема 3. Вплив людини на природу. Забруднення довкілля та його охорона ................................................................................................................23 7 клас. Розділ ІІ. Материки тропічних широт Тема 2. Південна Америка ............................................................................................. 30 Тема 3. Австралія

. ......................................................................................................... 30

Розділ ІV. Материки Північної півкулі Тема 1. Північна Америка Тема 2. Євразія

. ............................................................................................ 31

.............................................................................................................. 35

8 клас. Вступ. Дослідження Геродота

...................................................................................... 54

9 клас. Розділ V. Глобальні проблеми людства Тема. Сталий розвиток – стратегія людства на ХХІ століття

.................................. 62

Творчі завдання для учнів під час вивчення освітнього предмета «Географія» Література

....... 68

…………………………………….................................................…………..... 69

Вступ

Освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою, та держави. Її мета – всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору. Навчальний предмет «Географія» має за мету розвиток уміння усвідомлено орієнтуватися в соціально-економічних, суспільно-політичних та екологічних подіях, що відбуваються у державі та світі, а також сприяє формуванню в учнів гуманістичного світогляду, вихованню дбайливого ставлення до навколишнього середовища, відповідної поведінки в ньому. Одним із основних завдань предмета є виховання екологічної культури, національної свідомості та патріотизму, толерантного ставлення до інших народів, поваги до природних і культурних цінностей різних регіонів та країн [37]. Комплексний підхід до життєдіяльності суспільства та його взаємодії з природою, що забезпечує виховання у школярів цілісних уявлень про людину та світ, який ії оточує, є важливою рисою предмета «Географія», яка визначає його культурологічну спрямованість. Важлива роль у формуванні однієї з основних компетентностей сучасної освіти – обізнаності та самовираження у сфері культури – належить освітньому предмету «Географія». Використання в освітньому процесі творів різних видів мистецтва, пов’язаних з культурною спадщиною олімпійського руху та олімпійського спорту, сприяє усвідомленню важливості зв’язку культури і спорту, а також самовдосконаленню учнів. Олімпійський рух та Олімпійські ігри – явища фундаментального характеру з глибокими гуманістичними і загальнокультурними складовими, інтерес до яких та їхня значущість постійно зростають у сучасному світі. Протягом тисячоліть вони привертали увагу найвидатніших представників стародавнього світу, багатьох поколінь громадських і державних діячів, мислителів, представників мистецтва – всесвітньо відомих художників, скульпторів, композиторів і режисерів, письменників і поетів. Феномен культурної спадщини олімпійського руху являє собою комплекс накопичених людством знань, норм, цінностей, зразків поведінки, що відповідають ідеології Олімпійської хартії, філософії олімпізму, на основі яких формуються гуманістичний спосіб життя соціуму та стиль життя особистості. Складові цього феномена містяться у мистецьких творах і стануть у пригоді під час викладання різних тем предмета «Географія», що сприятиме більш ефективному засвоєнню учнями знань, розширенню їхнього світогляду. Так, для кращого сприйняття теми «Вплив людини на природу. Забруднення довкілля та його охорона» (6 клас) варто ознайомити школярів з взаємозв’язком олімпійського спорту і навколишнього середовища через фотографічні матеріали Олімпійських ігор різних років. Тематика занять у 7 класі дозволяє ознайомити школярів з архітектурними рішеннями олімпійських стадіонів різних країн на різних континентах.

Сучасний вигляд входу на стадіон в Олімпії

Під час вивчення теми «Дослідження Геродота» стануть у пригоді ілюстрації артефактів, які свідчать про зародження олімпійської ідеї на території Північного Причорномор’я, Ольвії та Херсонесу. Інтеграція культурної спадщини олімпійського руху в процес викладання предмета «Географія» дозволить школярам більш повно і глибоко опанувати навчальний матеріал, а твори різних видів мистецтва – відчути і зрозуміти художньо-виразні засоби, красу художнього слова, малюнка і кольору, збагатити їх духовний світ, формувати особисту культуру і гармонію особистості дитини. Цей методичний посібник розрахований на вчителів географії, які викладають у 6–9-х класах закладів загальної середньої освіти. У ньому представлено матеріали, пов’язані з культурною спадщиною олімпійського руху, які інтегруються у зміст тем навчального предмета, не порушуючи їх звичайне викладання. Численний ілюстративний матеріал – твори живопису, літератури, скульптури, архітектури, фотографії – супроводжуються текстом, який пояснює його причетність до олімпійської історії в контексті програмного матеріалу з навчального предмета.

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ОЛІМПІЙСЬКОГО РУХУ В ОСВІТНЬОМУ ПРОСТОРІ

Концепція реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 р. (розпорядження КМУ № 988-р від 14 грудня 2016 р.) вбачає у підростаючому поколінні цілісну всебічно розвинену особистість, здатну до критичного мислення, яка діє згідно з морально-етичними принципами. Освіта являє собою цілеспрямований процес освоєння культурної спадщини, духовних цінностей і знань, накопичених поколіннями. Культура стає наріжним каменем освіти, тоді як загальнокультурний розвиток особистості постає умовою гармонійного її зростання і становлення. Інтерес до олімпійського руху та постійно зростаюча його значущість у сучасному світі зрозумілі, оскільки це явище є загальнокультурним досягненням світового співтовариства в його тісному взаємозв’язку з надзвичайно багатою історією і культурою Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, яскравими проявами епохи Відродження і Нового часу, багатогранними і динамічними подіями сучасної історії. Таке уявлення про олімпійський рух стало результатом ставлення до нього видатних представників різних сфер діяльності – громадських і державних діячів, мислителів, представників мистецтва, зокрема всесвітньо відомих художників, скульпторів, композиторів і поетів, письменників і режисерів. Зрозуміло, що цей інтерес і пов’язана з ним популярність Олімпійських ігор, ідеалів і цінностей філософії олімпізму змогли проявитися лише у ставленні до явища фундаментального характеру з глибокими гуманістичними та загальнокультурними складовими. Одним із основоположних принципів олімпійського руху є визначення олімпізму як «життєвої філософії, що звеличує та об’єднує в гармонійне ціле якості тіла, волі й розуму. поєднуючи спорт із культурою та освітою. Олімпізм прагне створити такий спосіб життя, який базувався б на радощах, здобутих через зусилля, освітніх цінностях доброго прикладу та повазі до універсальних етичних принципів» [8]. Ініціатору відродження сучасних Олімпійських ігор П’єру де Кубертену імпонували погляди стародавніх греків на систему виховання, проведення різноманітних змагань, головними з яких були Олімпійські ігри. В античній спадщині його передусім приваблювала «одна з найкращих особливостей грецької цивілізації: участь м’язів у роботі з морального розвитку». Саме це він і мріяв відродити, прагнучи наповнити неоолімпізм насамперед моральним, духовним змістом. Найважливіше значення в структурі виховання відіграє мета педагогічної діяльності – формування того ідеалу особистості, на реалізацію якого вона орієнтована. Цільова установка виховної діяльності істотно впливає на її зміст, форми, засоби і методи. Тому Кубертен велику увагу приділяв характеристиці того ідеалу особистості, який повинен слугувати метою виховної діяльності в олімпійському русі. Він спирався на гуманістичний ідеал гармонійно розвиненої особистості, котрий сходить до ідей Платона й Арістотеля про важливе значення для розвитку людини тріади, що включає музику, філософію і гімнастику, які розглядалися як фундаментальні елементи, що охоплюють усі аспекти людського буття: чуттєвий, пізнавальний і психологічний [11].

КуЛЬТуРНА СПАДщИНА ОЛІМПІЙСЬКОГО Руху в ОСвІТНЬОМу ПРОСТОРІ

Відродженню сучасних Олімпійських ігор світ зобов’язаний перш за все енергії й наполегливості історика, літератора, педагога і соціолога барона П’єра де Кубертена

Цей ідеал пов’язаний також із давньогрецьким ідеалом калокагатії (з грец. καλὸς – прекрасний і ἀγαθός – добрий), який має на увазі прекрасну людину, для якої характерні поєднання зовнішніх достоїнств з внутрішніми, духовними, моральними якостями, гармонія тіла і душі. П’єр де Кубертен вважав, що картезіанський поділ тіла і душі (двох елементів єдиного, цілісного людського буття), тобто розгляд їх як двох абсолютно незалежних один від одного факторів, веде до дисгармонії людини. Він говорив, що якби його запитали, як жити у злагоді з олімпійським духом, то першою умовою назвав би – бути щасливим. але щастя, отримане від фізичних вправ, є результатом двох невід’ємних елементів людського буття – тіла і духу. Поділ цих двох частин одного цілого на повністю незалежні елементи призводить до дисгармонії особистості, а тому вони мають бути об’єднані в одне гармонійне ціле, щоб забезпечити досягнення евритмії, як у стародавній Олімпії [9]. Термін «евритмія» (др.-греч. εὐρυθμία – гармонійність) Кубертен вживав для позначення своєї філософської ідеї гармонії фізичних і духовних здібностей людини. Формування евритмії через спорт він вважав головним виховним завданням олімпійського руху. Кубертен мріяв наділити таким ідеалом усіх людей, для яких олімпійський рух став би філософією життя. На його думку, людині мають бути притаманні досконалі фізичні якості, здоров’я, краса фізично розвиненого тіла і рухів, а також сила духу, високий розвиток інтелекту, естетичний смак, художній талант, культура мови і спілкування, високоморальні якості: чесність, великодушність, безкорисливість, доброчинність тощо. Відомий американський учений Бенджамін лоу у книзі «Краса спорту» звертається до міркувань Кубертена: «Сутність питання

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

полягає у тому, щоб відновити міцний союз м’язів та інтелекту, який був розірваний. Без сумніву, їхній союз колись був плідним, проте варто було їм якось відокремитися один від одного під впливом несприятливих умов, як вони поступово прийшли до цілковитої обопільної байдужості, розлука обернулася взаємним забуттям. Однак зараз Олімпія, що в минулому була їх головною резиденцією, відновлена, точніше відроджена й оновлена. Справедливо, що форми олімпізму тепер інші, нові, але вони сповнені тим самим життям, тим самим змістом. Вони, таким чином, можуть повернутися до своєї резиденції, та передусім ми, а не хтось інший, повинні підготувати це повернення» [6]. У своїй промові під час заключного засідання першого Міжнародного атлетичного конгресу, який відбувся 23 червня 1894 р., П’єр де Кубертен зазначив: «Ми – представники міжнародного спорту і ми одноголосно проголосували за відродження ідеї, якій понад дві тисячі років. Ця ідея змушує частіше битися серця людей, стимулюючи найбільш шляхетні й життєві інстинкти ... Я піднімаю келих за олімпійську ідею, яка, подібно до променя всемогутнього сонця, пронизала сутінки століть, щоб осяяти переддень XX століття радістю й надією» [5].

Лекційний зал Сорбонни, у якому 23 червня 1894 р. було ухвалено рішення про відродження Олімпійських ігор сучасності та створення Міжнародного олімпійського комітету

Своє бачення призначення спорту й олімпійського руху в сучасному світі, своє розуміння ролі спорту в житті П’єр де Кубертен виклав мовою поезії в «Оді спорту». Ця робота посіла перше місце на конкурсі мистецтв у номінації «література», що відбувся в рамках Ігор V Олімпіади 1912 р. у Стокгольмі. Добре розуміючи роль історичної спадщини у вихованні молодого покоління, Кубертен висловлював надію на те, що історія реалізує всі інтелектуальні компоненти, зокрема

КуЛЬТуРНА СПАДщИНА ОЛІМПІЙСЬКОГО Руху в ОСвІТНЬОМу ПРОСТОРІ

олімпізм, котрий також належить історії. Він зазначав, що Олімпійські ігри мають педагогічний аспект, який, як і в минулому, сфокусований на культі молоді і колективній думці народів [49]. В «Олімпійських мемуарах» Кубертен писав: «Я бажав відродити не саму лише форму, й принципи цього тисячолітнього інституту, тому що розумів, що це дасть не тільки моїй країні, але й усьому людству доконечний виховний імпульс. Отож я прагнув відновити ті підвалини, на яких він стояв у минулому, його зв’язки з інтелектуальним, моральним і, певною мірою, релігійним життям. Сучасний світ додав до тих підвалин дві нові: технічні досягнення та демократичний інтернаціоналізм» [3].

Обкладинка «Оди спорту». Стокгольм. 1912 р.

Емблема олімпійського конкурсу мистецтв «Пентатлон муз». Стокгольм, 1912 р.

Кубертен-педагог вбачав у спорті унікальний засіб виховання й освіти. Він вважав, що спорт – це діяльність не заради задоволення або від байдикування і навіть не фізична компенсація розумової роботи, а джерело внутрішньої досконалості кожної людини. Для Кубертена олімпізм як філософія життя був духовним, розумовим і фізичним життєвим досвідом у постійних зусиллях людини досягти морального й інтелектуального підйому. Набагато випередивши свій час, він у думках і на ділі разом зі створенням Кафедри олімпійських наук у Ніцці пропагував і відстоював навчання олімпізму. Головним виховним завданням олімпійського руху ініціатор відродження сучасних Олімпійських ігор вважав формування в людині гармонії через спорт. Він підкреслював, що олімпійський рух може стати школою виховання шляхетності і моральної чистоти, так само як фізичної витривалості і сили; може формувати характер і зміцнювати моральну силу, а тому сприяти гармонійному розвитку людини [10]. Кубертен поклав початок науковому обґрунтуванню спеціального предмета, який назвав «Спортивна педагогіка», тим самим передбачаючи олімпійську освіту і виховання підростаючого покоління, які сформувалися набагато пізніше.

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

Результатом діяльності Кубертена є створення концепції спортивної педагогіки, а потім олімпізму й олімпійської педагогіки, що стало основою олімпійської освіти, котра тісно переплітається з олімпійською культурою, оскільки вона, представляючи педагогічну діяльність, спрямована на прищеплення підростаючому поколінню ідеалів і цінностей олімпізму, тобто виконує роль формування олімпійської культури особистості. . Поняття «культура» розвивалося разом з історією. Сам термін походить від латинського слова cultura – обробіток землі, оброблення, розвиток, шанування. Уже в працях римського громадського діяча, оратора Цицерона (106–43 рр. до н. е.) зустрічається його тлумачення як «оброблення, вдосконалення душі». Згодом термін починає вживатися у значеннях «виховання», «освіта», «самовдосконалення»

Марк Туллій цицерон – давньоримський політичний діяч, видатний оратор, філософ та літератор. 2-га пол. I ст. до н. е. Капітолійські музеї, Рим

Культура – це специфічний спосіб організації та розвитку людської життєдіяльності, представлений продуктами матеріальної й духовної праці, системою соціальних норм і настанов, духовними цінностями, сукупністю відносин людей з природою, між собою та ставленням до власної особистості; це система життєвих орієнтацій суб’єкта. У житті суспільства культура виконує важливі функції: l людинотворчу – засвоюючи досягнення культури, людина пізнає себе і визначає своє місце в суспільстві й у світі, з’ясовує мету свого життя; l інформативну – відбувається збагачення людини досвідом попередніх поколінь; l регулятивну – культура створює норми і правила для організації спільного проживання людей; l аксіологічну – сприяє формуванню ціннісних пріоритетів; l гедоністичну – спрямована на отримання задоволення, насолоди. Зважаючи на багатоплановість, форми культурологічної діяльності людини, культуру поділяють на матеріальну, духовну, соціальну і фізичну. Олімпійська культура як специфічна сфера культури, її елемент виникає на основі формування і розвитку спортивної культури. Її фундаментом є ставлення соціального суб’єкта (особистості, соціальної групи, суспільства в цілому) до спорту як цінності, що пов’язано з розвитком, збереженням і поширенням цього соціального явища. Для спортивної культури характерні такі категорії, як пов’язані зі спортом форми діяльності соціального суб’єкта; засоби, механізми і результати цієї діяльності;

Культурна спадщина олімпійського руху в освітньому просторі

особливий спосіб (стиль) життя і відповідні типи, зразки, моделі поведінки, а також норми, правила, санкції, знання, інтереси, потреби, емоційні реакції тощо. Вона включає певні соціальні інститути, процеси, стосунки. Зв’язок зі спортом визначає особливу специфіку всіх цих соціальних явищ. Феномен олімпійської культури являє собою комплекс, що розвивається, накопичених людством знань, норм, цінностей, зразків поведінки, що відповідають ідеології Олімпійської хартії, філософії олімпізму та на основі яких формуються гуманістичний спосіб життя соціуму і стиль життя особистості. Завдяки цьому феномену функціонує механізм передачі від покоління до покоління каналами культурної спадкоємності накопичених людських цінностей.

Олімпійська культура – це передусім специфічна філософія життя, що включає духовні цінності спорту. Вона несе в собі історичний, світоглядний, аксіологічний потенціал, оскільки склалася на основі ідеалів Олімпійської хартії, наповнює фізичну культуру і спорт духовним, гуманістичним змістом, долаючи практику утилітарного ставлення до цих видів діяльності. Вона виникає і розвивається на основі того, що є значущим, цінним для соціального суб’єкта, яким стає олімпійський рух і все, що пов’язане з ним: олімпізм як філософія (ідеологія) цього руху, яка визначає його соціальні ідеали, цілі і завдання; Олімпійські ігри як вершина олімпійського руху (за визначенням Олімпійської хартії), підготовка до них тощо. Ядром олімпійської культури є ціннісне ставлення до спорту, яке відповідає олімпійським ідеалам. Недаремно у своєму вітанні учас никам III Всеросійської науково-практичної конференції «Олімпійський рух і соціальні процеси», що відбулася у 1992 p., сьомий президент МОК Хуан Антоніо Самаранч сказав: «Наш сучасний світ і спорт, який є його важливим проявом, потребують духовності… Дуже важливо продовжувати стійко зберігати традиції нашого руху, його моральні і виховні цінності, все те, чим і вирізняється олімпізм». Сьомий президент МОК Хуан Антоніо Самаранч у своєму робочому кабінеті в Лозанні

29 червня 2019 р. вступила в силу оновлена версія Олімпійської хартії. На її обкладинці зображено найбільш екологічну споруду світу – Олімпійський дім

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

Олімпійська культура несе в собі значний історичний, світоглядний, аксіологічний потенціал. Уже сьогодні вона, ґрунтуючись на ідеалах Олімпійської хартії, наповнює фізичну культуру і спорт духовним, гуманістичним змістом, долаючи практику утилітарного ставлення до цих видів діяльності. Олімпійська культура – це сукупність накопичених людством знань, норм, цінностей, зразків поведінки, відповідно до правил Олімпійської хартії, ідеології філософії олімпізму, на основі яких формується гуманістичний спосіб життя соціуму та стиль життя особистості. Трансляція цінностей олімпійської культури відбувається через систему освіти і виховання. Духовно розвинена особистість здатна з набагато більшою ефективністю управляти всіма сферами свого життя, гармонійно розвивати розумові та фізичні здібності. Формування особистості відбувається не тільки в результаті біологічного дозрівання, хоча і супроводжує його, а й у процесі накопичення духовного багажу, шляхом соціалізації, долучення до культури, мистецтва, засвоєння досвіду попередніх поколінь, навчання тощо. Саме в цьому процесі відбувається становлення людини, збагачення її сутності. Складові, з якими прийнято ототожнювати цивілізацію, існували задовго до розквіту давньогрецької цивілізації – в Єгипті, Китаї, Месопотамії, Мезоамериці. Вони мали яскраві прояви в різних сферах людської діяльності та з захопленням сприймалися й набували розвитку в інших країнах. Однак жодна з давніх цивілізацій не може порівнятися з давньогрецькою у досягненнях, що стосуються інтелектуальної сфери. Давньогрецька цивілізація, безсумнівно, є найяскравішою в світовій історії і справедливо вважається колискою західної цивілізації. Свого часу грецька культура справила величезний вплив на становлення Римської імперії, яка не тільки використовувала її досягнення, а й принесла їх різним народам Європи та

Скульптурний портрет давньогрецького філософа Сократа роботи скульптора Лісіппа. 399 р. до н. е. лувр, Париж

Скульптурний портрет давньогрецького філософа Платона. Римська копія з грецького оригіналу роботи Сіланіона. Близько 370 р. до н. е. Капітолійські музеї, Рим

Погруддя давньогрецького філософа Арістотеля. Римська копія з грецького оригіналу скульптури лісіппа. Близько 330 р. до н. е. Колекція людовізі, Національний римський музей

КуЛЬТуРНА СПАДщИНА ОЛІМПІЙСЬКОГО Руху в ОСвІТНЬОМу ПРОСТОРІ

світу. Цей процес знайшов своє продовження в епоху Відродження, потім в епоху просвітництва, а також у пізніший час – аж до ХХ ст., через виникнення і розвиток різних неокласичних рухів, які охопили не тільки Європу, а й америку та інші континенти. Сучасну світову культуру і науку неможливо уявити без спадщини Гомера, Софокла, Есхіла, Евріпіда, арістофана, досягнень філософської думки Сократа, Платона, арістотеля, Геракліта, Демокріта, історичних досліджень Геродота, Плутарха, наукових відкриттів Евкліда, архімеда, Піфагора, Ератосфена, безсмертних творінь архітекторів і скульпторів агілада, Поліклета, Мирона, Фідія, Скопаса, Праксітеля, лісіппа. У творах Плутарха, Овідія, Геродота, Діодора оспівано баланс зовнішніх і внутрішніх якостей людини.

Статуя давньогрецького математика Евкліда, визнаного основоположником геометрії. Музей природничої історії Оксфордського університету, Велика Британія

Бюст давньогрецького поета гомера. Копія з античного оригіналу. Музей копій класичної скульптури, Мюнхен, Німеччина

Величальні пісні на честь переможців на Піфійських іграх складав і давньогрецький поет-лірик Піндар. Стародавні мислителі були не просто творцями безсмертних шедеврів, вони самі активно брали участь в Іграх. Так, Платон був чемпіоном з панкратіону, а атлет Мілон писав і читав зі сцени філософські трактати. Учасників змагань Стародавньої Греції наслідувала молодь, переймала їхні погляди, пріоритети та поведінку як керівництво у житті.

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

На інтенсивний розвиток атлетичних змагань у Стародавній Греції великий вплив мав найважливіший елемент буття і культури давніх греків – агоністика (з грец. – здатний до боротьби), тобто принцип змагальності, що реалізувався у різних сферах життя (роботі, мистецтві, спорті тощо) з метою досягнення найкращого результату, визнання, прославлення сфер діяльності, примноження особистого престижу і слави міст-держав. агони – різні змагання, що були однією з форм ушанування богів, – залучали велику кількість учасників, які прагнули виділитися своїми досягненнями у тій чи іншій сфері життя. Стародавні Олімпійські ігри як демонстрація фізичної (тілесної) досконалості також безпосередньо виражали ідею античної душі. Під час Ігор з усіх куточків Еллади в Олімпію з’їжджалися видатні філософи, поети і вчені, що сприяло подальшому розвитку вражаючого феномена грецької культури. Перед численною аудиторією виступали знамениті філософи Платон, Сократ, Діоген, Геракліт, історики Геродот і Фукідід, основоположник медицини Гіппократ, класики давньогрецької поезії і драматургії Софокл, Піндар, Евріпід. Філософські бесіди, поетичні та ораторські виступи, споглядання шедеврів архітектури і скульптури, захоплення красою і фізичною досконалістю атлетів формували і розвивали єдину грецьку культуру. Так, ґрунтуючись на світоглядному принципі давньогрецької аристократії – агоністиці, формувалися творчі й художні форми змагальної діяльності. Окремі види змагань Олімпійських ігор Стародавньої Греції за певними елементами були схожі на мистецькі конкурси, адже стрибок у довжину та інші змагання супроводжувалися грою на флейтах. В образотворчому мистецтві того часу чітко окреслюються складові давньогрецького ідеалу людини як громадянина, воїна й атлета. Цей ідеал, що мав відповідати аристократичному розумінню поняття «калокагатія», відображався в різний спосіб, зокрема у скульптурних зображеннях атлетів, часто з ідеалізацією пропорцій та фізичних форм.

Скульптурний портрет історика геродота. Національний римський музей, Італія

Бюст давньогрецького поета Піндара. Римська копія з грецького оригіналу V ст. до н. е. Національний археологічний музей, Неаполь, Італія

Скульптурний портрет давньогрецького драматурга Софокла. Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, Москва, Росія

КуЛЬТуРНА СПАДщИНА ОЛІМПІЙСЬКОГО Руху в ОСвІТНЬОМу ПРОСТОРІ

За свідченням Геродота, на Олімпійських іграх кожного разу створювалася спеціальна комісія, яка замовляла найкращим художникам портрети і статуї переможців у боротьбі, бігу, кулачному бою та інших змаганнях. Ці статуї потрібно було виконати з найбільшою точністю і ретельністю. Траплялося навіть, що їх знищували, якщо вони недостатньо точно передавали модель. За зразком цих різноманітних типів борців і бігунів грецькі скульптори створювали ідеальні образи богів і героїв. Зразком гармонійно розвиненої особистості для давніх греків вважався Геракл, який втілював гармонію тілесних і духовних якостей. Для них він був уособленням сили, мужності і відваги, переможцем, котрий визволив людей від страждань, поборником справедливості і доброти, рятівником від бід.

Статуя давньогрецького цілителя, лікаря і філософа гіппократа. археологічний музей, о. Кос, Греція

Бюст давньогрецького драматурга Евріпіда. Римська мармурова копія з грецького оригіналу. Близько 330 р. до н. е. Національний археологічний музей, Неаполь

геракл Фарнезе. Імператорська римська копія роботи Глікана з грецького оригіналу роботи лісіппа. Близько 320 р. до н. е. Терми імператора Каракалли в Римі. Національний археологічний музей, Неаполь

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

Римська імперія не опанувала всього багатства давньогрецької спортивної культури: філософії, мистецтва, науки, педагогічних шкіл для душі і тіла. Видатні римські інтелектуали Цицерон, Марк Фабій Квінтіліан, Марк Теренцій Варрон, апполінарій Старший (II ст.) шанобливо ставилися до грецької спадщини, проте заперечували багато її ідей. Основну увагу римляни зосереджували на ідеях Великої Держави, на масових виставах (дотримуючись принципу «хліба і видовищ»), на поклонінні талантам гладіаторів, кінних змаганнях, мистецтві війни, на підготовці воїнів до далеких військових походів тощо. У середні віки (V–XVI ст.) західноєвропейське суспільство, його культура, педагогіка й освіта суттєво змінилися порівняно з античною епохою. Це пояснювалося формуванням нового типу соціально-економічних відносин і нових форм державності, трансформацією культури під впливом християнства. У той час життя людини розглядалося як процес пізнання Істини – Бога, а Ісус Христос визнавався уособленням абсолютної Істини. Тому в середньовічних школах вивчали Біблію і твори отців церкви, які вважалися авторитетами, а взаємозв’язок тілесного та духовного розвитку як необхідного гармонійного поєднання особистості був неприйнятним. Надбання, яких досягла Стародавня Греція в системі виховання й освіти, пішли у небуття.

графічний портрет Мікеланджело роботи Даніеле да Вольтерра. 1555 р. Музей Тейлора, Гарлем, Нідерланди

Портрет італійського поета і літописця Петрарки роботи Юстуса ван гента. Друга половина XV ст. Національна галерея Марке, Урбіно, Італія

Пам’ятник римському риторику Марку Фабію Квінтіліану на його батьківщині в м. Калахорра. Іспанія

КуЛЬТуРНА СПАДщИНА ОЛІМПІЙСЬКОГО Руху в ОСвІТНЬОМу ПРОСТОРІ

Проте у середні віки мусульманська модель освіти, яка була заснована на Корані, являла собою синтез виховання, навчання і перевиховання, що охоплювало весь розвиток людини в духовному, інтелектуальному, фізичному і науковому напрямах. У період пізнього Середньовіччя та епоху Відродження в тематику філософського пізнання повернулися ідеї античності про вдосконалення душі і тіла, про красу природи й людини. Конструюванням краси займалися Мікеланджело, леонардо да Вінчі, Данте і Петрарка, педагоги XIV–XV ст. Педро Вергі, Йоахім Камераріус, П’єр Пікколоміні, Доменіко де Феррарі, творець школи тілесних вправ Гуаріно да Верона. У Франції Франсуа Рабле і Мішель де Монтень, в англії – Томас Стернз Еліот і Річард Малькастем, у Чехії – Ян амос Коменський проголошували й обґрунтовували ідеї фізичного виховання, вводили їх у педагогічну практику. У сферу суспільної свідомості в XV–XVI ст. разом з іншими досягненнями давньогрецької цивілізації після багатьох століть цілковитого забуття було повернуто поняття Олімпійських ігор. Сталося це не випадково, а внаслідок настанов нової епохи – перехідної від середньовічної культури до періоду, що ввійшов в історію під назвою Відродження. У цей період – час розвитку гуманізму – людину звеличували за здатність до самопізнання і розуміння всієї системи світобудови, розглядали як її центральну фігуру.

Пам’ятник італійському поетові Данте Аліг’єрі. Скульптор лучано Массарі. 2015 р. Київ, Україна

Франсуа Рабле – французький письменник. Невідомий художник. Національний музей Тріанона, Версаль, Франція ян Амос Коменський – чеський педагог, засновник системи тілесного виховання. Юрген Овенс. 1650–1670 рр. Рейксмузеум, амстердам

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

Саме на людині зосереджувалися всі інтереси художників і поетів Відродження, які невтомно прославляли її силу, енергію, красу. Всі естетичні, етичні й інтелектуальні норми мистецтва, філософської і суспільної думки титани Ренесансу шукали в людині, котру зображували такою, якою її створила природа, у вирі почуттів і пристрастей. Відроджуючи гуманістичні традиції античного мистецтва, генії Ренесансу зображували людину фізично красивою, досконалою, оспівуючи її як об’єкт найвищої, найсвятішої любові і поклоніння. Настання епохи Відродження було обумовлене основними соціально-економічними змінами в європейському суспільстві, спричиненими розпадом старих феодальних відносин, зростанням ролі особистості, її таланту, розуму, знань, творчої активності. Ідеали, у тому числі у сферах мистецтва, освіти та виховання, були підхоплені та розвинені Просвітництвом – ідейним рухом кінця XVII – середини XIX ст., заснованим на переконанні у вирішальній ролі розуму і науки в розвитку суспільства. Класицизм як цілісна система сформувався у першій половині XVII ст. у Франції, що було обумовлено прагненням до зміцнення держави і розвитку культури. Для нього характерним було звернення до значних соціально-політичних проблем, підкорення інтересів особистості інтересам суспільства, торжество розумної закономірності. В основу розвитку архітектури, скульптури, живопису було покладено також зразки античного мистецтва з його скульптурною чіткістю, ясністю і врівноваженістю композицій, завершеністю малюнка. Саме у цей період відбулося відновлення інтересу до античного мистецтва Стародавньої Греції. Так, видатний німецький просвітитель, мистецтвознавець, основоположник сучасних уявлень про античність Йоганн Йоахім Вінкельманн розробив план розкопок Олімпії. Зрозуміло, що протягом XV–XIX ст. не можна було обійти і той пласт культури античності, який стосувався тілесного виховання, гімнастики, змагань атлетів, Олімпійських ігор. У XVIII–XIX ст. у різних країнах Європи сформувалася атмосфера, що сприяла відновленню, здавалося б, назавжди втрачених досягнень давньогрецької цивілізації. Серед цих досягнень виявилося одне з найбільш яскравих і дивовижних явищ античної культури – Олімпійські ігри. Однак не тільки вивчення давньогрецької спадщини і прагнення до її використання зародило інтерес до їх відродження. Не менше значення мав розвиток культури, освіти, науки, мистецтва, що почався у XV ст. і досяг свого розквіту в XVIII–XIX ст. Олімпійські ігри Стародавньої Греції лишили яскравий слід у світовій культурі. Достеменно відомо, що ідея їх відродження виникала неодноразово й своє втілення знаходила в організації спортивних свят на зразок Олімпійських у різних країнах: у Швеції, Канаді, Великій Британії, Угорщині, США, Німеччині, Греції тощо. Спорт як частина загальнолюдської культури нерозривно пов’язаний із мистецтвом та різними видами творчості, які не тільки висвітлювали ті чи інші спортивні події, успіхи та звершення атлетів, а й протягом всієї історії, супроводжуючи багато найважливіших заходів, були оригінальною частиною спортивних програм. Особливе місце в концепції олімпізму П’єра де Кубертена посідає ідея поєднання спорту з мистецтвом і культурою в цілому. В цьому об’єднанні він вбачав важливу умову вирішення виховних завдань олімпійського руху, один із головних засобів гармонійного розвитку особистості, подолання глибокого розриву між фізичним і духовним розвитком людей. Це завдання він чітко сформулював у своєму виступі в Парижі 23 травня 1906 р. на відкритті Консультативної конференції з питань образотворчого мистецтва, літератури і спорту: «Ми повинні заново об’єднати узами законного шлюбу давно розлучених – Тіло і Розум. Їх взаєморозуміння тривало довго і було плідним. Але несприятливі обставини розлучили їх. Наше завдання – знову з’єднати їх. Мистецтво повинно брати участь у сучасних Олімпіадах. Мистецтво має бути пов’язано з практикою спорту, щоб із цього вийшла взаємна вигода» [4]. У 1906 р. на IV Олімпійському конгресі, що відбувся у Парижі і був присвячений темі «Спорт і мистецтво», обговорювалося питання про те, в яких формах і масштабах мистецтво

КуЛЬТуРНА СПАДщИНА ОЛІМПІЙСЬКОГО Руху в ОСвІТНЬОМу ПРОСТОРІ

має бути представлене під час проведення Олімпійських ігор. У ньому брали участь близько 60 художників і письменників. П’єр де Кубертен був упевнений у тому, що з часом культура буде складовою Олімпіад, як це було у Стародавній Греції. Він вважав, що художники і поети Еллади не випадково збиралися в Олімпії. Це було обумовлено взаємодоповнюючим поєднанням спорту і мистецтва, високим престижем фізичної досконалості: «Музика і спів входили до програми Олімпійських ігор. Вони були особливістю Ігор у Дельфах! Музика і спів, поезія і театральна майстерність залишалися характерною рисою Піфійських ігор» [4]. Перший конкурс мистецтв відбувся на Іграх V Олімпіади 1912 р. у Стокгольмі. Конкурсанти змагалися в таких номінаціях: «архітектура», «Живопис», «Скульптура», «Музика» і «література». Золотих нагород були удостоєні швейцарські архітектори Ежен Моно і альфонсо лавер’є за «Стадіон сучасної Волтер Вайненс Олімпії на березі озера леман», італійський (США) удостоєний композитор Ріккардо Бартелемі за «Оліммедалі олімпійпійський тріумфальний марш», італійський ського конкурсу живописець Карло Пеллегріні за картину мистецтв «Зимовий спорт», американський скульптор у номінації Волтер Вайненс за скульптуру «американ«Скульптура» ський рисак», а також Георг Хохрод і Мартін за роботу Ешбах (під цим псевдонімом подав свій твір «Американський барон П’єр де Кубертен) за «Оду спорту» рисак». у номінації «література». Члени журі були 1912 р., Стокгольм надзвичайно вимогливими. Срібні і бронзові медалі не було присуджено в номінаціях «архітектура», «Живопис», «література» і «Музика». Єдиною срібною медаллю був нагороджений французький скульптор Жорж Дюбуа за «Модель входу на сучасний стадіон». Конкурси мистецтв у програмі Ігор Олімпіад проводилися до 1948 р. Починаючи з Ігор ХV Олімпіади 1952 р. у Гельсінкі культурні заходи вийшли з конкурсної програми і стали супроводом до основної, власне спортивної, програми Олімпіад. Головними тут за традицією стали церемонії відкриття і закриття Ігор, покликані продемонструвати досягнення культури країни, що приймає Ігри. У 1992 р. з ініціативи організаційного комітету Ігор ХХV Олімпіади в Барселоні було розроблено програму Культурної Олімпіади, що проходила протягом чотирьох передолімпійських років і під час самих Ігор. Вона розпочалася з фестивалю «Міська фієста», коли прозвучала знаменита пісня «Барселона» у виконанні Фредді Мерк’юрі і Монсеррат Кабальє. Серед інших помітних подій КульФредді Мерк’юрі та Монсеррат Кабальє турної Олімпіади «Барселона-1992» була вина церемонії відкриття Ігор ХХV Олімпіади виконали пісню «Барселона», ставка, присвячена каталонському модернізяка стала гімном Ігор. 1992 р., Барселона му XIX–XX ст. «Modernism-1990».

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

Ініціатива організаційного комітету Ігор ХХV Олімпіади в Барселоні здобула підтримку міжнародної спільноти і стала традиційною невід’ємною складовою всіх наступних Олімпійських ігор. Важливо зазначити, що взаємозв’язок спорту з культурою має і філософський зміст, відображений у фундаментальних принципах олімпійського руху. Спорт відкриває унікальні можливості для руху на шляху до ідеалу, гармонії, вищих досягнень і краси. Цей взаємозв’язок знайшов відображення у найважливішому документі сучасного олімпійського руху – Олімпійській хартії. «Олімпізм являє собою філософію життя, що звеличує та об’єднує в збалансоване ціле якості тіла, волі та розуму. Олімпізм єднає спорт із культурою та освітою, прагне створити такий спосіб життя, який ґрунтується на радості зусилля, освітній цінності доброго прикладу та повазі до універсальних фундаментальних етичних принципів» [8]. Олімпізм є частиною світової культури, а олімпійський рух став невід’ємною частиною сучасної цивілізації. У своєму посланні організаторам виставки «Спорт у мистецтві Китаю» сьомий президент Міжнародного олімпійського комітету Хуан антоніо Самаранч написав: «У Стародавній Греції атлетика і спорт були тісно поєднані, особливо у зв’язку з Олімпійськими іграми. Найвидатніші поети, оратори й артисти брали участь у церемоніях, пов’язаних з цими Іграми. Ідея Кубертена об’єднати спорт і мистецтво стала одним з основних принципів олімпійського руху. Ми – учасники цього руху – віримо в те, що його ідеї будуть реалізовані в спортивній практиці, побудованій на принципах чесної гри і в гармонії з мистецтвом, культурою та інтелектуальними зусиллями». Твори мистецтва завдяки своїм художньо-зображальним засобам являють нескінченність, повноту, витонченість самого факту життя, існування Всесвіту. Основним способом, що дозволяє мистецтву проникнути у сферу духовності, є переведення художніх цінностей у внутрішній світ особистості. У мистецтві сконцентровано загальнолюдські програми спілкування й міжособистісної взаємодії. Образи і стани, що репрезентуються у художніх творах, спрямовані на суб’єктивність, – і саме з цієї причини перед «обличчям» художнього твору можна відчути біль, каяття совісті, необхідність здійснити зміни в собі тощо. Мистецькі твори живуть, тому що вміють говорити тією мовою, якої позбавлені як природні об’єкти, так і люди, які їх створили. Через мистецтво людина висловлює своє розуміння світу, ставлення до нього. Моделюючи світ, людина може виявити різні його співвідношення й взаємозв’язки, що стимулює особистість до творчості, розвитку власних здібностей. Саме творча особистість – найважливіша мета процесу навчання й виховання, естетичного зокрема.

Експонати, продемонстровані в культурній програмі Ігор ХХIХ Олімпіади 2008 р. у Пекіні

Культурна спадщина олімпійського руху в освітньому просторі

Одним із найефективніших засобів впливу на молоде покоління є формування естетичної культури та пізнання світу через мистецтво як унікальну форму суспільної свідомості, вид людської діяльності, що являє собою відображення дійсності в художніх образах, один із найважливіших способів освоєння естетичного світу, універсальну форму відображення, оцінки чи пізнання явища, а не його власне буття. У процесі виховання засобами мистецтва народжується особистий духовний світ людини. Враховуючи особливу значущість мистецтва в житті суспільства і людини, домінантою естетичної культури особистості є її художня культура, рівень якої залежить від ступеня художньої освіченості, широти інтересів у сфері мистецтва, глибини його розуміння і розвиненої здатності адекватно оцінювати художні достоїнства творів. Останніми роками зросла увага до проблеми формування всебічно розвиненої, духовно багатої і креативної особистості. Особистість підлітка, його духовний і моральний образ формуються передусім у процесі виховання. В системі освіти особливе місце займає естетичне виховання, що сприяє активізації розвитку світогляду, інтелектуальних і творчих потенцій дитини. Зазначимо, що у будь-якої системи є стрижень, основа, на яку вона спирається. У системі естетичного виховання нею можна вважати мистецтво: архітектуру, скульптуру, живопис та інші види художньої творчості. Трансформація українського суспільства, що відбувається під впливом глобалізаційних та євроінтеграційних процесів, визначає інноваційні підходи у вирішенні проблеми модернізації змісту середньої освіти. До пріоритетів державної політики належать розроблення та запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій, інтеграція української освіти в європейський світовий освітній простір. Але традиційна система навчання, заснована на різноманітності навчальних предметів, де основними є точні науки, перешкоджає формуванню в учнів загальної картини світу. Зрозуміло, що вирішення такої проблеми можливе лише в системі інтегрованої освіти. І тому домінуючою тенденцією пізнавального процесу є один із перспективних напрямів удосконалення змісту освіти – інтегрований підхід до організації її структури та засвоєння цілісних знань учнями середньої школи. Музика, живопис і література пов’язані між собою, оскільки черпають свій зміст із життя. Музика розповідає про життя у звуках, живопис – у фарбах, проза та поезія – у слові. Недаремно російський композитор М. А. Римський-Корсаков писав: «Живопис дає образ і думку і потрібно створити у своїй уяві настрій, поезія слова дає думку і за нею потрібно створити образ і настрій, а музика дає настрій і за ним треба відтворити думку і образ». Інтеграція олімпійської освіти в навчально-виховний процес дітей та учнівської молоді визнана в світовому співтоваристві одним із шляхів розвитку олімпійського руху та гуманізації всього суспільства. Вона дозволяє долучати широкі маси до гуманістичних ідеалів і цінностей олімпізму, олімпійського руху, фізкультурно-спортивної діяльності та здорового способу життя, і як наслідок, – сприяє вихованню гармонійно розвиненої дитини, вирішуючи завдання, що стоять перед освітою багатьох країн світу. Одним із визначальних напрямів поширення олімпійських ідеалів і цінностей в умовах діяльності загальноосвітньої школи стає введення вивчення культурної спадщини олімпійського руху в процес викладання навчальних предметів у рамках контекстної моделі олімпійської освіти, яка передбачає передачу олімпійських знань через інтеграцію питань олімпійської тематики у зміст навчальних предметів, не порушуючи їхньої природної структури. Не викликає сумніву те, що гармонійний розвиток особистості передбачає вплив на дитину різних видів мистецтва, завдяки якому можливе формування морального її обличчя. Особливого значення набуває залучення учнів до багатих традицій світової і вітчизняної культури, гідне місце серед яких посідає культурна спадщина міжнародного олімпійського руху. У навчально-виховному процесі наочність, а саме постійне використання в системі навчальних дисциплін творчого потенціалу творів образотворчого та інших видів мистецтва, традиційно оцінюється як один із дієвих засобів, покликаних позитивно вплинути

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

на розвиток учнів, на формування їхніх морально-естетичних поглядів. Використання творів мистецтва позитивно впливає на реалізацію навчальних, розвивальних і виховних завдань. Не даремно К. Стронг (США) звертає увагу на важливість включення до системи освіти школярів таких моментів [12]: l дослідження діяльності художників, поетів, скульпторів, ораторів, танцюристів під час ритуальних церемоній, архітекторів і музикантів, які мають відношення до сфери спорту й Олімпійських ігор; l вивчення споруд у місцях проведення змагань; l постановка драматичних п’єс і театральних сцен з історії олімпійського минулого і подій з життя стародавніх народів; l дослідження паралелей між ідеалами давнини і багатьма аспектами сучасного олімпізму, дослідження проблем моральності. Сьогодні головною метою освіти є виховання високоморальної й духовно багатої людини. На моральне й естетичне виховання надзвичайно впливає мистецтво, яке вирішує найважливіші проблеми освіти і розвитку молоді; l освоєння художньої культури дає чітке розуміння динамічного розвитку соціокультурної ситуації в світі; l сприяючи підвищенню загального рівня культури серед молоді, найкращі зразки вітчизняного та світового мистецтва стають важливим соціальним фактором розвитку суспільства. Значення мистецтва для закладу загальної середньої освіти визначається його духовно-моральним змістом, знаково-символічним характером і творчим досвідом людства, накопиченим протягом багатьох століть. Сучасне розуміння специфіки пізнавальних процесів, сама природа мислення людини, когнітивна діяльність, де присутнє раціональне, образне сприйняття світу, робить мистецтво незамінним для гармонійного і всебічного розвитку учнів. Мистецтво має величезний потенціал у вихованні естетичних почуттів та емоційної культури молодої людини, формуванні її міжкультурної взаємодії, моральності і громадянської позиції. Важливість комплексного впливу різних видів мистецтва на процес естетичного виховання та розвитку особистості школярів визначається їх органічним взаємозв’язком із навчальними предметами, що багато в чому забезпечує цілісність і гармонійність розвитку дітей. Інтегровані уроки дозволяють більш повно і глибоко опанувати навчальний матеріал, а твори різних видів мистецтва – відчути і зрозуміти художньо-виразні засоби, красу художнього слова, малюнка і кольору, музичного звуку, збагатити духовний світ школярів, формувати особисту культуру і гармонію особистості дитини.

IНТЕГРАЦIЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ОЛIМПIЙСЬКОГО РУХУ У ЗМIСТ ОСВІТНЬНОГО ПРЕДМЕТА «ГЕОГРАФІЯ»

Географія – єдина з класичних і фундаментальних наук, яка є одночасно і природною, і соціальною. З точки зору культурологічного підходу, географічна освіта розглядається як феномен культури, а формування культури того, хто навчається, – його кінцевою метою. Сьогодні тенденції розвитку географічної освіти відображають переорієнтацію з передачі знань на трансляцію культури, екопринципів гуманізму, екології тощо, а також переорієнтацію на розвиток особистості – її індивідуальності, системи цінностей, географічного мислення, досвіду

6 клас. Вплив людини на природу. Забруднення довкілля та його охорона

творчої діяльності, її самоактуалізації, самореалізації, саморозвитку. На сучасному етапі розвитку суспільства, коли весь світ спрямовує свою діяльність на сталий розвиток на планеті Земля, важливого значення набуває формування географічної культури людини – способу гармонізації відносин між суспільством і природою, спрямованого на збереження нашої планети, на свідому соціально-економічну діяльність суспільства, на розуміння буття трьох цінностей – Природи, Людини, Суспільства. Олімпійський рух як соціальне явище не може стояти осторонь від цієї загальнопланетарної проблеми. Не маючи розуміння закономірностей, географічних взаємозв’язків, людська цивілізація, культура, суспільство припускаються помилок, ухвалюючи нераціональні з географічної точки зору рішення. Навчитися не допускати цих помилок, поряд з іншими освітніми предметами, вчить географія.

Роздiл IV. Планета людей

Тема 3.

клас

Вплив людини на природу. Забруднення довкілля та його охорона

У 1994 р. Програма ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП) розпочала роботу з вивчення взаємозв’язку спорту і навколишнього середовища, пошуку шляхів і форм взаємовигідної співпраці зі спортивними організаціями в інтересах розвитку спорту та збереження й оздоровлення навколишнього середовища. Яким чином спорт може зробити свій внесок у збереження та оздоровлення навколишнього середовища і як навколишнє середовище й організації, що займаються питаннями навколишнього середовища, можуть сприяти розвитку спорту і через нього впливати на здоров’я людей?

Програма Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища (ЮНЕП) – агентство ООН, створене у 1972 р., яке діє під гаслом «Довкілля в інтересах розвитку». Одним із його завдань є оцінка стану світового навколишнього середовища і виявлення проблем, для вирішення яких необхідна міжнародна співпраця

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

Все, що ми робимо, відображається на довкіллі. Так, у спорті підтримання «зелених» ігрових спортивних майданчиків вимагає застосування пестицидів і гербіцидів, а також мільйонів літрів води на рік. Плавальні басейни використовують газоподібний хлор для знезараження води, а роздягальні обробляють відповідними засобами на основі хлору. Після масштабних спортивних заходів залишається величезна кількість відходів. Тільки після звичайного баскетбольного або футбольного матчу в США викидається у сміття близько 50 тис. пластикових стаканчиків. Підраховано, що кожен глядач залишає після себе приблизно 2 кг харчових відходів, більшість з яких вимагають переробки. Це лише невелика ілюстрація того, як спорт впливає на навколишнє середовище. В цілому ж, експлуатація стандартних спортивних об’єктів і проведення спортивних заходів ведуть до зростання споживання електроенергії, забруднення повітря, викиду парникових газів і збільшення обсягу різних відходів, а також до руйнування озонового шару, втрати місць проживання біологічних видів і зменшення біорізноманіття, ерозії ґрунту та забруднення води й повітря.

Екологічні проблеми Китаю. 2008 р.

В олімпійському веслувальному каналі в Ріо-де-Жанейро. 2016 р.

Екологічні проблеми Сочі перед зимовими Олімпійськими іграми. 2014 р.

6 клас. Вплив людини на природу. Забруднення довкілля та його охорона

Навколишнє середовище, у свою чергу, впливає на спортивну діяльність. Так, людству загрожує глобальне потепління, що веде до зменшення снігового покриву на всіх гірськолижних курортах, розташованих на нижніх і середніх гірських висотах, де проводяться змагання лижників. Загальними загрозами спорту від стану навколишнього середовища є забруднення повітря всередині і поза приміщеннями, токсичні хімічні речовини, пестициди, забруднення води, шуми, тютюновий дим, руйнування озонового шару, зміна клімату. Все це може бути причиною респіраторних захворювань і проблем з диханням, психологічних навантажень на організм, поганого самопочуття і стресу, кисневого голодування, посилення ультрафіолетового опромінення, втрати місць для занять спортом. Непередбачувані й екстремальні погодні умови можуть створювати труднощі для заняття спортом у цілому. Мільйони людей беруть приклад з чоловіків і жінок, які досягли великих успіхів у спорті. Видатні спортсмени, якими захоплюються через їхню чесну гру, напружену роботу, колективізм і співпрацю, дисциплінованість, відданість, самоповагу і повагу до інших, можуть відігравати велику роль у формуванні в суспільстві відповідального ставлення до навколишнього середовища. Вони могли б сприяти охороні довкілля як посланці доброї волі й ініціатори природоохоронних дій. Спільна діяльність ООН з Міжнародним олімпійським комітетом розпочалася в 1994 р., коли було підписано угоду про співпрацю. У тому самому році у результаті визнання важливості охорони довкілля та сталого розвитку вони стали третьою складовою олімпійської філософії разом зі спортом і культурою. Екологічна робота олімпійського руху нині зосереджена на охороні природного навколишнього середовища й управлінні ресурсами, щоб поліпшити соціально-економічні умови, і постійно перебуває у полі зору Міжнародного олімпійського комітету. Варто зазначити, що Міжнародний олімпійський комітет удостоєний Європейської нагороди за лідерство в галузі екологічного будівництва. Ця нагорода – за нову будівлю штаб-квартири організації, зведеної у Лозанні (Швейцарія). Олімпійський дім, відкритий 23 червня 2019 р., є втіленням прихильності МОК до боротьби за благополуччя людства і захист довкілля. Всі системи штаб-квартири відповідають суворим критеріям ефективного використання електроенергії та води.

Будівля повністю функціонує завдяки відновлювальним джерелам енергії. Частина з них, наприклад сонячні батареї, розташовані прямо на території штаб-квартири МОК. Майже 95 % будівельних відходів були перероблені, а деякі конструкції старого будинку МОК використані під час зведення нової штаб-квартири. Оновлена найбільш екологічна будівля штаб-квартири Міжнародного олімпійського комітету. Лозанна, Швейцарія

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

Велика кількість спортсменів й осіб, різною мірою причетних до спортивної діяльності, замислюються над тим, як зробити світ навколо нас «зеленішим». І не просто замислюються, а втілюють свої ідеї в життя.

Ігри ХХХІ Олімпіади 2016 р. у Ріо-деЖанейро завершилися на мажорній ноті – кожен спортсмен висадив у Ріо по одному дереву, акцентуючи увагу на проблемі збереження лісів. До цієї благородної ідеї долучилися члени олімпійської збірної команди України на чолі з президентом НОК України Сергієм Бубкою.

Члени олімпійської збірної команди України на чолі з президентом НОК України Сергієм Бубкою – учасники акції «Посади дерево» Ігор ХХХІ Олімпіади 2016 р. у Ріо-де-Жанейро

Оргкомітет XXIII зимових Олімпійських ігор представив проєкт «Пхьончхан-2018: нові горизонти сталого розвитку – на шляху до Людини і Природи». У проєкті виділено п’ять основних напрямів, реалізація яких сприятиме досягненню сталого розвитку в країні завдяки організації та проведенню Ігор, а саме: зниження викиду вуглекислого газу під час проведення Ігор, охорона природних екосистем, підвищення якості життя населення, збагачення культурної спадщини, а також відкритість світу. Пхьончхан запровадив найвищі екологічні стандарти для будівництва спортивних об’єктів: використовувати відновлювальні джерела енергії, щоб скоротити викиди парникових газів; застосовувати більш економне та ефективне обладнання та оснащення; а також «мобільний» підхід для деяких спортивних об’єктів, які можна використати в інших містах під час проведення спортивних заходів, – що буде слугувати моделлю для майбутніх екологічно чистих зимових Ігор. Організаційний комітет Ігор ХХХІІ Олімпіади 2020 р. у Токіо продовжив традицію проведення «зелених», тобто екологічно безпечних, Ігор. Його екологічну політику зосереджено на таких напрямах: l Мінімальний вплив. Стратегія оргкомітету спрямована на досягнення скорочення споживання енергії і ресурсів, а також викидів, використання відновлювальних джерел енергії тощо. Так, 15 із 37 місць змагань – це існуючі будівлі, а 28 з цих місць розташовані в межах 8 км від олімпійського селища, зводячи до мінімуму екологічний слід від подорожей, особливо за рахунок максимального використання громадського транспорту. l Озеленення міста. Ігри ХХХІІ Олімпіади стануть каталізатором для озеленення міських районів, для подальшого комфортного життя Токіо в гармонії з навколишнім середовищем. Місця проведення змагань включають значні зелені зони та зелені коридори, що з’єднують спортивні об’єкти з центром міста, з урахуванням особливого біорізноманіття. Зелені насадження покривають площу близько 1000 га. l Політика нульових відходів. Під час підготовки до проведення Ігор при закупівлі необхідних матеріалів і товарів враховується збереження ресурсів і зменшення створення відходів; товари виготовляються із перероблених ресурсів; прогнозується необхідна кількість продуктів для харчування учасників Ігор залежно від коливань попиту.

6 клас. Вплив людини на природу. Забруднення довкілля та його охорона

Для спортсменів–учасників Ігор ХХХІІ Олімпіади в олімпійському селищі Токіо встановлено 18 тисяч ліжок, зроблених із переробленого картону, які витримують навантаження до 200 кг

Форма факелоносця Ігор-2020 частково виготовлена з перероблених пластикових пляшок, які були зібрані партнером Олімпійських і Паралімпійських ігор компанією «Coca-Cola»

Пекін – місто-організатор ХХІV зимових Олімпійських ігор – прихильний своїй місії проведення «зелених, загальнодоступних, відкритих і чесних» зимових Олімпійських ігор. Для здійснення цього організатори ініціюють заходи, в яких першорядна увага приділяється збереженню навколишнього середовища, ресурсів та екологічності. У рамках зусиль у боротьбі із забрудненням повітря в межах Пекіна опалювальні системи, що працюють на вугіллі, було замінено на системи, що працюють на газі. Також закрито заводи з високим рівнем забруднення, списано 178 тис. застарілих транспортних засобів, оновлено 8800 дизельних автобусів. Крім того під час Ігор буде введено почергове обмеження руху автомобілів з парними і непарними номерами, за винятком екологічно чистих електромобілів.

Національним пріоритетом Китаю є використання відновлювальних джерел електроенергії (вітер, сонячна енергія, гідроелектроенергія, біопаливо тощо). За допомогою Державної електромережевої корпорації Китаю всі олімпійські об’єкти будуть працювати на «зеленій» електриці, використовуючи ресурси відновлювальних джерел енергії.

Сонячна й вітряна електростанції у Чжанцзякоу. Китай, 2021 р.

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

Одним із важливих аспектів підготовки інфраструктури до Ігор є збереження ландшафту, флори і фауни. З цією метою оргкомітетом Ігор розроблено низку програм, одна з яких – програма зняття, збереження і повторного використання верхнього шару ґрунту для його відновлення після завершення будівництва. У Яньцині – одному з трьох змагальних кластерів зимових Олімпійських ігор – здійснено заходи із захисту навколишнього середовища під час будівництва нових об’єктів. Мільйони дерев було пересаджено, щоб після завершення будівельних робіт їх можна було повернути на колишні місця. За результатами спостережень коефіцієнт виживання пересаджених дерев перевищує 90 %.

Повторне використання верхнього шару ґрунту. Пекін, 2020 р.

Мільйони дерев було пересаджено, щоб після завершення будівельних робіт повернути на колишні місця. Яньцин, 2020 р.

У лісових зонах, де мешкає понад 20 видів диких тварин, у тому числі занесених до Червоної книги, було підготовлено і розкладено у різних місцях цеглини з солі, щоб тварини не страждали від її нестачі, особливо взимку. Крім того, для птахів було виготовлено і розвішано на деревах штучні гнізда. До екологічної проблеми не перший рік привертає увагу чемпіон світу з ультратріатлону з Литви Відмантас Урбонас. 53-річний спортсмен проводить акцію «Вода – це життя», спрямовану на збереження прісної води. Її мета – переплисти найбільші прісні озера на кожному континенті, щоб привернути увагу світової громадськості до проблеми їх збереження. У 2009 р. плавець перетнув озеро Тітікака в Південній Америці, в 2010 р. – Єллоустонське озеро в США, у 2011 р. – Байкал. Литовський плавець Відмантас Урбонас переплив Байкал зі сходу на захід при температурі води 5 о С. 2011 р.

6 клас. Вплив людини на природу. Забруднення довкілля та його охорона

Відома фірма «Reebok» запропонувала покупцям свою першу модель ековзуття. Кросівки NPC UK Cotton + Corn мають підошву, зроблену з переробленої кукурудзи. Верхня частина виготовлена зі 100 % бавовни, а устілка – з рицини. Кросівки NPC UK Cotton + Corn фірми «Reebok»

Компанія «Adidas» для виготовлення нової моделі взуття, крім пляшок і пакетів, використовувала старі рибальські сітки. На перший погляд, вони не такі небезпечні для екології, як тони пластмаси, що потрапляє у води Світового океану через недбальство людей, але насправді обривки сіток завдають величезної шкоди водному світу: риби, черепахи й інші мешканці океану заплутуються в них і в результаті гинуть. Екологічні кросівки компанії «Adidas»

Національний олімпійський комітет України ініціював проєкт #OlympicLab, мета якого – використання спорту для ознайомлення молоді з культурою екологічно здорового життя; посилення її відповідальності за здорове майбутнє планети Земля; виховання культури сортування сміття; формування навичок збереження довкілля тощо. Проєкт передбачає набуття знань з екологічних проблем нашої планети і регіону (населеного пункту, де проживають учні) та ознайомлення з формами боротьби щодо усунення цих проблем, а також таких практичних кроків до покращення екології довкілля, як плоггінг (поєднання бігу зі збиранням сміття), висадження дерев, очищення водойм, сортування побутового сміття та інші заходи.

Учасники плоггінгу на дистанції

Посадимо ліс разом!

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

клас

Роздiл II. МАТЕРИКИ ТРОПІ×НИХ ØИРОТ Тема 2.

Південна Америка

Програма з географії у 7 класі охоплює вивчення материків. Виклад кожної теми містить інформацію про географічні об’єкти. На допомогу вчителю пропонуємо інформацію про олімпійські стадіони, що сприятиме наповненню уроків цікавим пізнавальним матеріалом про різні куточки світу та зростанню інтересу учнів до різних країн через призму проведення в них Олімпійських ігор.

СТАДІОН «МАРАКАНА» – перший за місткістю футбольний стадіон Бразилії, в минулому – найбільший у світі, знаходиться в одному з найбільших міст – Ріо-де-Жанейро. Офіційне його відкриття відбулося в червні 1950 р. Свою офіційну назву – «Стадіон журналіста Маріу Філью» – він отримав на честь бразильського журналіста, завдяки якому проєкт втілився в життя. У 2016 р. на цій спортивній арені відбулися церемонії відкриття та закриття Ігор ХХХІ Олімпіади.

Олімпійський стадіон «Маракана» у Ріо-де-Жанейро. 2016 р.

Тема 3.

Австралія СТАДІОН «МЕЛьБУРН КРиКЕТ гРАУНД» розташований в Олімпійському парку Мельбурна і є найбільшим за місткістю стадіоном австралії. Він був зведений у 1853–1854 рр. як майданчик Мельбурнського крикетного клубу. У 1956 р. він став головною спортивною ареною Ігор XVI Олімпіади. Олімпійський стадіон «Мельбурн Крикет граунд» у Мельбурні. 1956 р.

7 КЛАС. ПІвДЕННА АМЕРИКА. АвСТРАЛІЯ. ПІвНІЧНА АМЕРИКА

СТАДІОН «АВСТРАЛІя» знаходиться у Сіднеї. Побудований у 1996 р. як головна арена Ігор XXVII Олімпіади 2000 р.

Олімпійський стадіон «Австралія» у Сіднеї. 2000 р.

Роздiл IV. МАТЕРИКИ ПІВНІ×НОЇ ПІВКУЛІ Тема 1.

Північна Америка

СТАДІОН «ФРЕНСІС ФІЛД» знаходиться в Сентлуїсі, штат Міссурі. Його було побудовано спеціально для проведення Ігор ІІІ Олімпіади 1904 р. Під час естафети олімпійського вогню, що передувала Олімпійським іграм 1984 і 1996 рр., шлях факелоносців проходив через цей стадіон.

Олімпійський стадіон «Френсіс Філд» у Сент-Луїсі. 1904 р.

ОЛІМПІйСьКий СТАДІОН У ЛЕйК-ПЛЕСІДІ побудований напередодні III зимових Олімпійських ігор 1932 р. Тут проходили церемонії відкриття та закриття Ігор, змагання зі швидкісного бігу на ковзанах і хокейні матчі.

Олімпійський стадіон у Лейк-Плесіді. 1932 р.

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

СТАДІОН «МЕМОРІАЛьНий КОЛІзЕй» у лос-анджелесі спроєктували батько і син – Джон і Дональд Паркінсони. З моменту свого відкриття в 1923 р. стадіон став одним із найбільших спортивних об’єктів у світі. Це єдина споруда у світі, де двічі проводилися Ігри Олімпіад (1932, 1984 рр.). Цей багатофункціональний комплекс стане ареною для проведення Ігор ХХXIV Олімпіади 2028 р.

Олімпійський стадіон «Меморіальний Колізей» у Лос-Анджелесі. 1932 р.

Олімпійський стадіон «Меморіальний Колізей» у Лос-Анджелесі. 1984 р.

СТАДІОН «БЛАйТ АРЕНА» було побудовано у 1959 р. у каліфорнійському Скво-Веллі (СШа) для зимових Олімпійських ігор 1960 р. Свою назву отримав на честь інвестиційного банкіра Чарльза Р. Блайта, який очолював Каліфорнійську олімпійську комісію. З південного боку «Блайт арена» була відкритою, що дозволяло милуватися горами. На південь від відкритого боку арени було зведено ковзанярський стадіон та 70-метровий і 90-метровий трампліни.

Олімпійський стадіон «Блайт Арена» у Скво-Веллі. 1960 р.

7 КЛАС. ПІвНІЧНА АМЕРИКА

«ОЛІМПІКО УНІВЕРСІТАРІО» – стадіон у Мехіко, який було споруджено в 1950 р. за проєктом архітекторів аугусто Переса Паласіоса, Рауля Салінаса і Хорхе Хіменеса Браво Моро. Розташований в історичному центрі столиці на території кампуса Національного університету Мексики. У 1968 р. він став головною ареною Ігор ХІХ Олімпіади.

Олімпійський стадіон «Олімпіко Універсітаріо» у Мехіко. 1968 р.

ОЛІМПІйСьКий СТАДІОН «КІНг ФІНАЛ АРЕНА» – найбільший за місткістю стадіон Канади, побудований у Монреалі (провінція Квебек) як головна спортивна арена Ігор ХХІ Олімпіади 1976 р. за проєктом відомого французького архітектора Роже Тайібера.

Олімпійський стадіон «Кінг Фінал Арена» у Монреалі. 1976 р.

«ІПОДРОМ ЛЕйК-ПЛЕСІДА» – кінний стадіон, побудований 1939 р. У 1980 р. він став місцем проведення церемонії відкриття ХІІІ зимових Олімпійських ігор.

Олімпійський стадіон «Іподром Лейк-Плесіда» у Лейк-Плесіді (США). 1980 р.

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

Стадіон «МакМагон», побудований у 1960 р., названий на честь братів Френка і Джорджа МакМагонів, які пожертвували 300 тис. канадських доларів Університету і м. Калгарі, що дозволило завершити будівництво стадіону. На цій арені проходили церемонії відкриття та закриття XV зимових Олімпійських ігор 1988 р. Олімпійський стадіон «МакМагон» у Калгарі. 1988 р.

Олімпійський стадіон в Атланті – багатоцільова споруда, побудована в 1993–1996 рр. Саме він став головною ареною Ігор XXVI Олімпіади 1996 р. Олімпійський стадіон в Атланті. 1996 р.

Стадіон «Райс-Екклс» у Солт-Лейк-Сіті (США) побудовано в 1998 р. на висоті 1420 м над рівнем моря. У 2002 р. стадіон був головною ареною ХІХ зимових Олімпійських ігор. На пам’ять про цю подію тут відкрито музей.

Олімпійський стадіон «Райс-Екклс» у Солт-Лейк-Сіті (США). 2002 р.

7 клас. ПІВНІЧНА АМЕРИКА. ЄВРАЗІЯ

Стадіон «Бі-Сі Плейс» – багатофункціональна крита спортивна арена в Ванкувері (Канада), побудована у 1983 р. Вона стала головним стадіоном ХХІ зимових Олімпійських ігор. Саме тут відбулися церемонії відкриття і закриття Ігор. Олімпійський стадіон «Бі-Сі Плейс» у Ванкувері. 2010 р.

Тема 2.

Євразія

«Панатінаїкос» – унікальний стадіон в Афінах, єдиний у світі, побудований з білого (пентеліконського) мармуру. У стародавні часи він був місцем проведення Панафінейських ігор, які проводилися на честь покровительки міста богині Афіни. Стадіон було зведено в 329 р. до н. е. з ініціативи архонта Лікурга. Залишки стародавньої споруди після розкопок були відновлені у середині XIX ст. на кошти грецького патріота Евангеліса Цаппаса. За його підтримки на стадіоні було проведено Панеллінські Олімпіади 1870 і 1875 рр.

У 1895 р. для проведення перших Олімпійських ігор сучасності на заклик принца Константина, який очолив організаційний комітет Ігор, вагому фінансову допомогу надав грецький комерсант і філантроп Георгіос Аверофф, що дозволило здійснити реконструкцію споруди. На знак визнання заслуг Авероффа в Афінах перед Мармуровим стадіоном було встановлено його статую, яка знаходиться там і донині. Відповідальними за проєкт реконструкції стадіону були архітектори Анастасіос Метаксас і Ернст Зіллер.

Пам’ятник меценату Георгію Авероффу. Афіни

Портрет грецького магната і філантропа Георгіоса Авероффа. Павлос Просалентіс. 1888 р.

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

На цій спортивній арені проходили змагання позачергових Ігор Олімпіади 1906 р. У 2004 р. стадіон став однією зі спортивних арен Ігор ХХVIІІ Олімпіади.

Олімпійський стадіон «Панатінаїкос» в Афінах. 1896 р.

Олімпійський стадіон «Панатінаїкос» в Афінах. 1906 р. Олімпійський стадіон «Панатінаїкос» в Афінах. 2004 р.

7 КЛАС. ЄвРАЗІЯ

«ВЕЛОДРОМ ДЕ ВЕНСЕН» – стадіон, що знаходиться у Венсенському лісі поблизу Парижа, який став головною спортивною ареною Ігор ІІ Олімпіади 1900 р. Під час Олімпійських ігор 1924 р. тут проходили змагання з велосипедного спорту.

Олімпійський стадіон «Велодром де Венсен» у Парижі. 1900 р.

СТАДІОН «ВАйТ СІТІ», розташований у лондоні, протягом багатьох років був однією з найбільших спортивних споруд Великої Британії. Його будівництво було завершено в 1908 р. напередодні Ігор ІV Олімпіади. Право приймати ці Ігри перейшло до Великої Британії від Італії після того, як Рим не зміг виконати фінансові зобов’язання і був позбавлений права проводити це міжнародне спортивне свято.

Олімпійський стадіон «Вайт Сіті» у Лондоні. 1908 р.

СТОКгОЛьМСьКий ОЛІМПІйСьКий СТАДІОН було споруджено у 1912 р. спеціально до проведення Ігор V Олімпіади. Нову арену збудували на місці старого спортивного парку за проєктом шведського архітектора Торбена Грута. Спочатку новий стадіон планували як тимчасову споруду, проте згодом концепція змінилася і Грут розробив проєкт постійної монументальної споруди.

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

Стокгольмський стадіон було побудовано в національному романтичному стилі: з вежами, що нагадують середньовічні міські стіни, декоративними візерунками цеглою, скульптурами та іншими архітектурними елементами. У 1930-ті роки було внесено деякі доповнення до зовнішнього вигляду арени: встановлено кілька скульптур роботи Карла Ельда і Карла Фагерберга.

Олімпійський стадіон у Стокгольмі. 1912 р.

Олімпійський стадіон «Ів дю Мануар» розташований у передмісті Парижа Коломбі. Він був побудований у 1907 р. й отримав назву на честь прославленого французького регбіста Іва дю Мануара після його загибелі в авіакатастрофі в 1928 р. У 1924 р. стадіон став головною ареною Ігор VІІІ Олімпіади у Парижі.

Олімпійський стадіон у Парижі. 1924 р.

7 клас. ЄВРАЗІЯ

Олімпійський стадіон Шамоні – спортивний комплекс, який спочатку був побудований для проведення кінних змагань. У 1924 р. на цій арені відбулися змагання в рамках Міжнародного тижня зимових видів спорту. Після завершення змагань Міжнародний олімпійський комітет ухвалив рішення вважати ці змагання І зимовими Олімпійськими іграми.

Олімпійський стадіон у Шамоні. 1924 р.

Олімпійський ковзанярський стадіон, або «Бадрутц Парк» – відкритий стадіон у Санкт-Мориці, який знаходиться на висоті 1856 м над рівнем моря. Його було відкрито в 1921 р. Двічі був головною ареною зимових Олімпійських ігор – у 1928 і 1948 рр. Крім проведення церемоній відкриття і закриття Ігор на ньому також пройшли змагання з хокею на льоду, швидкісного бігу на ковзанах та фігурного катання на ковзанах.

Олімпійський стадіон «Бадрутц Парк» у Санкт-Мориці. 1928 р.

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

Олімпійський стадіон в Амстердамі – головна арена Ігор ІХ Олімпіади 1928 р., побудований за проєктом нідерландського архітектора Яна Вілса, удостоєного за цю роботу золотої медалі конкурсу мистецтв у номінації «Архітектура» Ігор-1928. Це перший олімпійський стадіон, на якому було зведено спеціальну вежу з чашею для запалювання олімпійського вогню і на Іграх 1928 р. уперше запалено олімпійський вогонь. На сьогодні є Олімпійським музеєм.

Вручення Яну Вілсу золотої медалі за проєкт Олімпійського стадіону в Амстердамі у конкурсі мистецтв у номінації «Архітектура», що проходив у рамках Ігор ІХ Олімпіади. Амстердам, 1928 р.

Олімпійський стадіон в Амстердамі. 1928 р.

Олімпійський стадіон у Гарміш-Партенкірхені в Германії. Для проведення IV зимових Олімпійських ігор було об’єднано в одне два міста – Гарміш і Партенкірхен, який і тепер називається одним словом Гарміш-Партенкірхен. У місті було побудовано кілька готелів для спортсменів і гостей, спортивних центрів і два стадіони – ковзанярський і лижний, де проходили всі основні події Ігор 1936 р. У Гарміш-Партенкірхені уперше було запалено олімпійський вогонь на зимових Олімпійських іграх.

Олімпійський стадіон у Гарміш-Партенкірхені. 1936 р.

7 клас. ЄВРАЗІЯ

Олімпійський стадіон у Берліні, або «Олімпіаштадіон», споруджений ще до Першої світової війни, коли Німеччина отримала право провести Ігри VІ Олімпіади 1916 р. У 1936 р. на арені відбулася організована німецьким урядом грандіозна церемонія відкриття Олімпійських ігор, яка вперше транслювалася по телебаченню у прямому ефірі, а олімпійські змагання на стадіоні стали матеріалом для створення шедевра кінодокументалістики – фільму Лені Ріфеншталь «Олімпія».

Олімпійський стадіон у Берліні. 1936 р.

Кадри з документального фільму кінорежисера Лені Ріфеншталь «Олімпія»

Кінорежисер Лені Ріфеншталь – автор документального фільму «Олімпія»

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

Стадіон «Уемблі» урочисто відкрив король Великої Британії Георг V у Лондоні 28 квітня 1923 р. Спочатку він мав назву «Виставковий стадіон Британської імперії», або «Емпайр Стедіум». Його було побудовано до виставки Британської імперії 1924 р. Стадіон було зведено з бетону за 12 місяців; на будівництві працювало близько 3000 осіб. Архітектори проєкту – Джон Вільям Сімпсон і Максвелл Ейртон. «Уемблі» був головною ареною для легкоатлетів на Іграх ХІV Олімпіади 1948 р. У 2012 р. на стадіоні відбулися фінальні ігри футбольного турніру Ігор ХХХ Олімпіади. «Уемблі» був головною ареною для легкоатлетів на Іграх ХІV Олімпіади 1948 р. У 2012 р. на стадіоні відбулися фінальні ігри футбольного турніру Ігор ХХХ Олімпіади.

Олімпійський стадіон «Уемблі» в Лондоні. 1948 р.

Стадіон «Уемблі». 2012 р.

7 клас. ЄВРАЗІЯ

Стадіон «Біслет» – мультиспортивний стадіон в Осло (Норвегія), відкритий у 1922 р. У 1952 р. став головною спортивною ареною VI зимових Олімпійських ігор. У 2004 р. стару споруду було повністю знесено і збудовано нову сучасну спортивну арену.

Олімпійський стадіон «Біслет» в Осло. 1952 р.

Олімпійський стадіон Гельсінкі – найбільша спортивна арена Фінляндії. Його було побудовано за проєктом архітекторів Юрйо Ліндегрена і Тойво Янтті. Стадіон став яскравим зразком архітектурного стилю функціоналізму, що відзначається простотою ліній та органічним поєднанням з навколишнім класичним фінським пейзажем: гранітними скелями і сосновим лісом. У 1940 р. арена готувалася прийняти Ігри XII Олімпіади, від проведення яких відмовився Токіо через участь Японії у японсько-китайській війні. Однак Ігри були остаточно скасовані Міжнародним олімпійським комітетом через початок Другої світової війни. Через дванадцять років – у 1952 р. – Олімпійський стадіон Гельсінкі став головною ареною Ігор XV Олімпіади.

Олімпійський стадіон у Гельсінкі. 1952 р.

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

Саме на цих Іграх 26 українських спортсменів у складі збірної команди СРСР вперше взяли участь в олімпійських змаганнях і здобули 10 золотих, 10 срібних та 1 бронзову медаль. У 1990–1994 рр. на стадіоні було здійснено генеральну реконструкцію. До комплексу Олімпійського стадіону нині входить Музей фінського спорту.

Олімпійський стадіон у Гельсінкі. Сучасний вигляд. 1952 р.

Олімпійський стадіон у Кортина-д’Ампеццо (Італія) був головним стадіоном VII зимових Олімпійських ігор, які відбулися у 1956 р. На стадіоні проходили церемонії відкриття та закриття Ігор, а також змагання з фігурного катання на ковзанах та хокею на льоду. Він є першим олімпійським стадіоном, з якого велася телевізійна трансляція. У 2026 р. на стадіоні відбудуться змагання з керлінгу за програмою ХХV зимових Олімпійських ігор.

Олімпійський стадіон у Кортина-д’Ампеццо. 1956 р.

7 клас. ЄВРАЗІЯ

О лімпі й с ь к и й стадіон у Римі (Італія) – це футбольний стадіон, що входить до складу спортивного комплексу «Італійський форум». Він був побудований у 1928 р. У 1953 р. за проєктом італійського архітектора П’єра Луїджі Нерві споруду було реконструйовано як головну арену Ігор ХVІІ Олімпіади 1960 р.

Олімпійський стадіон у Римі. 1960 р.

Стадіон «Бергізель» в Інсбруку перші змагання зі стрибків з трампліна приймав у 1925 р. На цій спортивній арені відбувалися змагання ІХ і ХІІ зимових Олімпійських ігор та І зимових Юнацьких Олімпійських ігор. Стадіон тричі був свідком запалювання Олімпійського вогню – в 1964, 1976 і 2012 рр. У 2001–2002 рр. відбулася реконструкція стадіону і було зведено новий трамплін.

Олімпійський стадіон «Бергізель» в Інсбруку. 1964 р. Сучасний вигляд трампліну на олімпійській арені «Бергізель»

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

Національний олімпійський стадіон у Токіо побудований у 1958 р. за проєктом японського архітектора Кензо Танге як основна арена III Азійських ігор. У 1964 р. став головним стадіоном Ігор ХVІІІ Олімпіади.

Національний олімпійський стадіон у Токіо. 1964 р.

Олімпійський стадіон у Греноблі (Австрія) – тимчасова споруда, побудована в 1967 р. спеціально для церемонії відкриття Х зимових Олімпійських ігор. Для цих Ігор уперше в історії було розроблено окремі медалі для кожного виду спорту, дизайн яких належав Роджеру Екскоффону. Крім того, телеглядачі вперше змогли спостерігати Ігри в кольоровому зображенні. А ще зимові Олімпійські ігри в Греноблі увійшли в історію як перші, на яких проводилися тести на наявність допінгу, а також тести на визначення статевої приналежності.

Олімпійський стадіон у Греноблі. 1968 р.

7 клас. ЄВРАЗІЯ

Стадіон «Макоманай Секісуі» – багатофункціональний стадіон, розташований у парку Макоманай у Саппоро (Японія). Збудований у 1972 р., він був місцем проведеня церемоній відкриття і закриття ХІ зимових Олімпійських ігор.

Олімпійський стадіон «Макоманай Секісуі» у Саппоро. 1972 р.

Олімпійський стадіон «Олімпіаштадіон» у Мюнхені побудовано в період з 1968 по 1972 рр. під час підготовки до Ігор ХХ Олімпіади. Німецькі архітектори Гюнтер Беніш і Фраєм Отто спроєктували стадіон, який вважався революційним для свого часу. Широкий і прозорий купол символізував нову, демократичну й оптимістичну Німеччину. Це знайшло своє відображення в офіційному гаслі Олімпійських ігор «Щасливі ігри».

Олімпійський стадіон «Олімпіаштадіон» у Мюнхені. 1972 р.

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

ОЛІМПІйСьКий КОМПЛЕКС «ЛУЖНиКи» в Москві загальною площею 160 га було зведено у рекордні терміни – за 450 днів. Його урочисте відкриття відбулося у 1956 р. – тут проходила І Спартакіада народів СРСР. У 1976–1979 рр. спорткомплекс вперше було відремонтовано, під ареною облаштовано спеціальні кімнати для суддів, прес-центр, а також пункти для спортсменів. У 1980 р. комплекс став головною ареною Ігор ХХІІ Олімпіади. Саме звідси під зворушливу пісню відлітав у нічне небо олімпійський ведмедик – талісман Ігор, викликаючи у глядачів сльози.

Олімпійський комплекс «Лужники» у Москві. 1980 р.

ОЛІМПІйСьКий СТАДІОН «АСІМ ФЕРХАТОВиЧ-ХАСЕ», ще відомий як стадіон «КОШЕВО», було відкрито в Сараєво (Югославія, нині Боснія і Герцеговина) у 1947 р. Стадіон багато разів модернізували і реконструювали. У 1984 р. став головною ареною для проведення ХІV зимових Олімпійських ігор.

Олімпійський стадіон «Асім Ферхатович-Хасе» у Сараєво. 1984 р.

7 клас. ЄВРАЗІЯ

Олімпійський стадіон «Чамшиль» у Сеулі (Республіка Корея) спроєктовано архітектором Кім Су Джином. Лінії профілю споруди наслідують витончені криві лінії корейської порцелянової вази часів династії Чосон. Стадіон знаходиться в районі Сонпхагу, на південному сході міста на південь від річки Ханган. Він був головною ареною Ігор ХХІV Олімпіади 1988 р.

Олімпійський стадіон «Чамшиль» у Сеулі. 1988 р.

Олімпійський стадіон «Театр церемоній» – тимчасовий стадіон в Альбервілі (Франція), на якому відбулися церемонії відкриття і закриття XVI зимових Олімпійських ігор 1992 р. Після проведення Ігор стадіон було демонтовано, частина його конструкції використовувалася під час монтажу споруд для Ігор ХХV Олімпіади 1992 р. у Барселоні. «Театр церемоній» – найбільша тимчасова споруда з коли-небудь побудованих.

Олімпійський стадіон «Театр церемоній» в Альбервілі. 1992 р.

Олімпійський стадіон ім. Льюїса Компаніса в Барселоні. 1992 р.

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

ОЛІМПІйСьКий СТАДІОН ІМЕНІ ЛьЮїСА КОМПАНІСА у Барселоні (Іспанія) побудований в 1927 р. за проєктом архітектора Пере Доменека-і-Роура і двічі реконструйований: в 1989 і 1992 рр. Стадіон носить ім’я луїса Компаніса, президента Каталонії у роки Громадянської війни в Іспанії. Стадіон став головною ареною Ігор ХХV Олімпіади 1992 р. На цих Іграх спортсмени пострадянських республік (окрім латвії, литви та Естонії) виступали у складі Об’єднаної команди Співдружності Незалежних Держав (СНД) під олімпійським прапором.

Всесвітньо відома пісня «Барселона» у виконанні дуету Фредді Мерк’юрі та Монтсеррат Кабальє стала у 1992 р. гімном Ігор ХХV Олімпіади

ЛІСгАРДСБАККЕН – лижний трамплін у ліллегаммері (Норвегія), відкритий у 1993 р. спеціально до XVII зимових Олімпійських ігор. Ця арена була місцем проведення церемоній відкриття і закриття Ігор, а також змагань зі стрибків з трампліна (K90, K120) і лижного двоєборства.

Олімпійський стадіон у Ліллегаммері. 1994 р.

7 клас. ЄВРАЗІЯ

Олімпійський стадіон Нагано (Японія) відкрито у 1998 р. Жителі Нагано з любов’ю називають його «Квітка сакури». На цій спортивній арені відбулися церемонії відкриття і закриття XVIII зимових Олімпійських ігор.

Олімпійський стадіон у Нагано. 1998 р.

Олімпійський стадіон, або «Стадіо Олімпіко Гранде Торіно», в Турині (Італія) було збудовано у 1933 р. за проєктом архітектора Рафаелло Фаньйоні. У процесі підготовки до зимових Олімпійських ігор 2006 р. відбулася реконструкція стадіону, зовні було побудовано новий Олімпійський парк і новий олімпійський спортивний зал. У 2006 р. стадіон став місцем проведення церемоній відкриття і закриття ХХ зимових Олімпійських ігор.

Олімпійський стадіон «Стадіо Олімпіко Гранде Торіно» в Турині. 2006 р.

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

ПЕКІНСьКий НАцІОНАЛьНий СТАДІОН, відомий як «ПТАШиНЕ гНІзДО», – багатофункціональний спортивний комплекс, створений для проведення Ігор ХХІХ Олімпіади 2008 р. у Пекіні (КНР). Розробкою проєкту займалися швейцарське архітектурне бюро Herzog & de Meuron, головний архітектор лі Сінган і дизайнерська студія «China Art Archive & Warehouse», очолювана художником ай Вейвейем. Будівництво стадіону було розпочато в 2003 р., а урочисте відкриття відбулося у березні 2008 р. Стадіон було визнано наймасштабнішою спорудою, створеною зі сталі, і найскладнішою інженерною конструкцією спортивних об’єктів. Тут відбулися урочисті церемонії відкриття і закриття Ігор-2008, а також спортивні змагання. «Пташине гніздо» стане ареною для проведення церемоній відкриття і закриття ХХІV зимових Олімпійських ігор 2022 р.

Олімпійський стадіон «Пташине гніздо» в Пекіні. 2008 р.

ОЛІМПІйСьКий СТАДІОН «ФІШТ» – головна спортивна арена Сочі (Росія), побудована у 2013 р. спеціально до ХХІІ зимових Олімпійських ігор 2014 р. Стадіон отримав назву від назви однойменної гірської вершини у західній частині Головного Кавказького хребта (в перекладі з адигейської слово «Фішт» означає «біла голова»). Він розташований на території Олімпійського парку. На цій арені проходили церемонії відкриття і закриття Ігор.

Олімпійський стадіон «Фішт» у Сочі. 2014 р.

7 КЛАС. ЄвРАЗІЯ

ОЛІМПІйСьКий СТАДІОН У ПХьОНЧХАНІ (Південна Корея) – тимчасова спортивна споруда, побудована у 2017 р. тільки для проведення урочистих церемоній відкриття і закриття ХХІІІ зимових Олімпійських ігор.

Олімпійський стадіон у Пхьончхані (Республіка Корея). 2018 р.

яПОНСьКий НАцІОНАЛьНий СТАДІОН, раніше відомий як НОВий НАцІОНАЛьНий СТАДІОН яПОНІї, споруджений до Ігор ХХХІІ Олімпіади 2020 р. у Токіо за проєктом відомого японського архітектора Кенга Кума. П’ятиповерхова споруда розрахована на 60 тис. глядачів. Його дизайн поєднує елементи традиційної архітектури з модерністськими формами. Для його оформлення використано близько 2000 м3 кедрової деревини з 47 префектур Японії. Конструкція стадіону і надсучасна система кондиціонування дозволяють підтримувати на ньому оптимальну температуру, незважаючи на 40-градусну спеку, яка зазвичай панує влітку в Токіо. На арені пройшли церемонії відкриття і закриття Ігор-2020, а також змагання з легкої атлетики.

японський національний стадіон у Токіо. 2020 р.

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

клас

Вступ. ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕРОДОТА

Пам’ятник Геродоту біля будинку Австрійського парламенту. Відень

Перші географічні відомості про територію України збереглися з давніх часів у працях відомих грецьких істориків, географів і мандрівників – Геродота (V ст. до н. е), Страбона (I ст. до н. е.), Птолемея (II ст.) У своїх працях вони описували території Причорномор’я, де тоді існували грецькі міста-держави. Змальовуючи ці землі, вчені відзначали їхні багатства: потужні темні ґрунти, широкі повноводні річки, прекрасні пасовища для худоби. Географи античності свідчать, що праукраїнська територія в ІІІ–ІІ тисячолітті до н. е. була заселена племенами, які займалися землеробством, ремісництвом, скотарством, мисливством і мали товарні відносини з сусідніми племенами, народностями Середземномор’я та Кавказу. У VII–V ст. до н. е. на Чорноморському узбережжі було засновано грецькі міста-колонії (сучасні Керч, Феодосія, Очаків). Так, у праці «Скіфський логос» «країну на північному узбережжі Чорного моря і прилеглих до нього землях» детально описав давньогрецький учений і мандрівник Геродот (484–425 рр. до н. е.). Тому його по праву можна вважати «батьком української історії». Вчений грек, який побував у Північному Причорномор’ї, визначив протяжність узбережжя всього Чорного моря, описав річки Дунай, Борисфен (Дніпро), Гіпаніс (Південний Буг), що в нього впадають, виміряв відстані між окремими населеними пунктами, зробив опис Наддніпрянщини.

Геродот багато мандрував, здійснив подорожі узбережжям Понту Евксинського, досягнувши гирла Істру (Дунаю). Звідти він рушив у долини Дніпра й Дону. У своїх працях Геродот фіксував спостереження за природою окремих місцевостей. У Скіфії (країні на північних берегах Чорного моря) його вразили численні ріки, а про Дніпро він написав:«Борисфен – найбільша з річок Скіфії після Істру».

8 КЛАС. вСТуП. ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕРОДОТА

Поховання скіфських царів були відомі ще в IV ст. до н. е., тобто за часів Геродота царський некрополь уже існував. Історик писав про існування «міста мертвих» у місцевості, що називалася Геррос, де сховано незліченні золоті, срібні, мідні скарби скіфів: «Могили царів знаходяться в [області] Герра в тому місці, до якого Борисфен судноплавний». Варто зазначити, що ці скарби мали відбиток еллінської культури.

золота ваза (фрагмент). ІV ст. до н. е. З розкопок скіфського кургану Куль-Оба у 1830 р. Східний Крим, Україна

Срібна чаша із зображенням скіфів. ІV ст. до н. е. Музей історичних коштовностей України, Київ

Олімпійська ідея, зароджена у Стародавній Греції, у VІІ ст. до н. е. стала поширюватися далеко за межі античної Олімпії. Саме у цей час відбувалося переселення еллінів на північні береги Понта Евксинського. У Північному Причорномор’ї – територія сучасної України – стали виникати еллінські міста-поліси, серед яких: Ольвія (руїни якої знаходяться на території сучасної Миколаївської області) на правому березі Гіпанісу (сьогодні Південний Буг) поблизу його злиття з Борисфеном; Херсонес (сучасний Севастополь); Тіра (нині територія Білгород-Дністровська) та ін.

Панафінейська амфора, знайдена на території Північного Причорномор’я

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

Культ агоністики та калокагатії, любов до занять атлетикою еллінські колоністи привезли і на землі Північного Причорномор’я. Про це переконливо свідчать артефакти, знайдені під час археологічних розкопок на цих територіях, які розповідають про регулярні атлетичні агони (з древньогрецької – змагання), присвячені Олімпійським богам, що були складовою частиною священних свят.

Острів зміїний. Гравюра. 1896 р.

Дизайн щита Ахілла в інтерпретації Анджело Монтічеллі. Близько 1820 р.

атлетичні змагання в Північному Причорномор’ї проводили на кшталт Олімпійських ігор, що відбувалися в Олімпії. Одні з таких агонів пов’язані з іменем легендарного ахілла. Цікава історія розповідає про острів левке (нині острів Зміїний), який богиня Фетида підняла з морських глибин, щоб увічнити пам’ять свого сина – легендарного героя ахілла, котрий загинув від стріли Паріса. Саме тут, на найвищому місці острова, у ІІІ ст. до н. е. було споруджено храм ахілла, де відбувалися жертвоприношення мореплавцями з усіх куточків світу, які ступали на кам’янистий острів в надії отримати прихильність ахілла. Острів зберігає багато таємниць. За однією з численних легенд, знаменитий щит ахілла знаходиться на острові Зміїному. Він був викуваний для героя за одну ніч у кузні кульгавого бога Гефеста. Цей щит – справжній витвір мистецтва. Жоден художній переказ «Іліади» Гомера не обходиться без його докладного опису: «Величезний, круглий і опуклий, він викуваний із п’яти складених мідних листів і обрамлений потрійним ободом. Він прикрашений безліччю зображень із золота, срібла і білого олова. Угорі півколом розкинулося небо. На ньому – золоте сонце, срібний місяць і блискучі сузір’я. Внизу – Земля і люди на ній. Видно два міста – мирне і ворогуюче, а також людей у них».

8 КЛАС. вСТуП. ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕРОДОТА

До програми змагань, які проводилися на землях Північного Причорномор’я, входили біг, метання диска, метання списа, стрибки у довжину, а також кінні ристалища, що відбувалися на Тендрівській косі, яка у ті часи мала назву ахіллів Дром. З цією місцевістю пов’язана легенда про походження ахіллей, яка розповідає про перемогу ахілла у морській битві, на честь якої він влаштував тут змагання з бігу.

Фетида приймає щит Ахілла від Вулкана. Джеймс Торнхілл. 1710 р.

Накладка до гориту (дерев’яного футляра для лука і стріл) із зображеннями сцен із життя Ахілла. Третя чверть IV ст. до н. е. Золото, басма, гравіювання. Північне Причорномор’я, Придніпров’я, Чортомлицький курган. Знайдена у 1863 р. під час розкопок І. Є. Забєліна

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

У Стародавній Греції добре знали про Ольвійські агони вже в V ст. до н. е. Недарма в трагедії Евріпіда «Іфігенія в Тавриді» згадано про добре розмічені стадії для бігу людей і колісниць на ахілловому Дромі. Існує ще одна цікава легенда про творця давньогрецького пентатлону – героя Ясона. Саме по Чорному морю Ясон, син царя Есона з Іолка, який очолив похід на кораблі «арго» (з грецької – «швидкий») за золотим руном, вирушив у далеку країну Колхіду

ясон і Медея. Барріа Фелікс-Жозеф

ясон із золотим руном. Бертель Торвальдсен. 1802–1803 рр. Мармур. Музей Торвальдсена, Копенгаген, Данія

(нинішня Грузія). Там він заволодів золотим руном, уникнувши підступних дій царя Еета. але сталося це за допомогою закоханої в нього Медеї, дочки Еета, яка таємно від батька попливла на кораблі разом з Ясоном. Оскаженілий батько влаштував погоню за втікачами, яка тривала кілька днів. Як оповідає легенда, кораблі царя Еета майже на-

8 КЛАС. вСТуП. ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕРОДОТА

здогнали Ясона, але той спрямував свій корабель в гирло Дунаю, і таким чином всі вони були врятовані. Існують підтвердження того, що крім ахіллей в Ольвії проводилися агони на честь золотоволосого бога аполлона, покровителя музики, віщування й лікування, культ якого панував не лише в Ольвії, а й у багатьох інших містах Північного Причорномор’я. До програми змагань входили не тільки атлетичні, а й музичні агони.

Аполлон Бельведерський. Римська мармурова копія (близько 130–140 рр.) грецького бронзового оригіналу (близько 330–320 рр. до н. е.), ймовірно роботи леохара. Ватиканські музеї, музей Пія Климента, Рим

Скіфська пластина – прикраса із зображенням геракла. ІV ст. до н. е. Срібло з позолотою. Інститут археології НаН України, Київ

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

У Херсонесі проводилися свята, до програми яких входили атлетичні агони на честь бога Гермеса – Гермеї та героя давньогрецької міфології сина Зевса Геракла – Гераклеї, про що свідчать знайдені під час археологічних розкопок унікальні списки переможців цих агонів. У Гермеях і Гераклеях брали участь не тільки дорослі атлети, а й херсонеське юнацтво, яке шанувало традиції предків. Про переможців агонів з бігу, що влаштовувалися у боспорському місті Горгіпії (на території сучасного міста анапа в Росії) на честь бога Гермеса, стало відомо з унікальних списків переможців, що містять 226 імен, серед яких три покоління атлетів. Один із таких списків знайдено у Херсонесі – в ньому міститься сім імен переможців. Відомі імена переможців змагань з Ольвії: один із них – анаксагор – переможець змагань зі стрільби з лука. Він випустив стрілу на 522 м! Інший – Нікерат – отримав перемогу в кінних змаганнях. Крім атлетичних змагань відомі агони глашатаїв, сурмачів та поетів.

Килик, знайдений на території Стародавньої Ольвії. Музей Національного історико-археологічного заповідника «Ольвія» (с. Парутине, Миколаївська обл.)

Елліни, які проживали на території Північного Причорномор’я у IV ст. до н. е., брали участь у багатьох загальногрецьких іграх: Піфійських іграх, афінських святкуваннях – Панафінеях, святах анакій на честь братів Діоскурів – Кастора та Полідевка. Вони не лише копіювали види атлетичних змагань, що існували в метрополії на Олімпійських та інших давньогрецьких іграх, а й часто були творцями нових видів атлетики. Таким видом була анкіломахія – прообраз сучасного метання молота.

Розкопки стародавнього гімнасію в Ольвії

зображення стригаля та арибалла (флакона для олії), знайдених під час розкопок на території Ольвії

8 КЛАС. вСТуП. ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕРОДОТА

В еллінську епоху (ІІІ–ІІ ст. до н. е.) на території Ольвії та Північного Причорномор’я панував культ гармонійно розвиненої людини, в якій фізичний і розумовий розвиток були невід’ємними. Збереглися відомості про функціонування гімнасіїв та палестр в Ольвії, Пантикапеї, Херсонесі, Фанагорії, Горгіппії та Танаїсі. Про це свідчать знахідки археологів, серед яких флакони для оливової олії, якою натирали тіло атлети, а також стригалі, якими прибирали з тіла пил і піт після тренувань та змагань. Так, в Ольвії, починаючи з V ст. до н.е., був гімнасій, який з часом кілька разів перебудовувався. Під час його розкопок археологи знайшли добре збережений античний водопровід, який підводив воду до басейну. Це чи не єдиний античний водопровід, що практично повністю зберігся до нашого часу. Традиційними покровителями гімнасіїв вважалися Гермес і Геракл. Гермес був покровителем бігу, а Геракл – покровителем боротьби. В Ольвії під час розкопок гімнасію було знайдено кам’яний постамент з присвятою Гермесу і Гераклові.

залишки споруд у Північному Причорномор’ї. Херсонес

Проведення в античні часи у містах Північного Причорномор’я атлетичних агонів за зразком давньогрецьких Олімпійських ігор, з характерними для них правилами, засвідчує розвиток олімпійських ідеалів на праукраїнських територіях.

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

клас

Роздiл V. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА Тема.

Сталий розвиток – стратегія людства на ХХІ століття

У 1987 р. Генеральною Асамблеєю ООН було зроблено заяву: «Забезпечення сталого розвитку людства – найбільш значуща проблема, що стоїть перед світовою спільнотою». З того часу вона не втратила своєї актуальності, а її реалізація є важливою проблемою світової спільноти. Сталий розвиток – це розвиток суспільства, що задовольняє потреби нинішніх поколінь і не ставить під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. Освіта для сталого розвитку є формою освітньої діяльності, спрямованої на впровадження ідей, принципів і цінностей у навчання та виховання з метою формування культури економного та відповідального ставлення до природного і соціального оточення. Міжнародне співтовариство глибоко переконане, що через освітній процес потрібно виховувати цінності, поведінку і спосіб життя, необхідні для сталого майбутнього. Він сприймається як процес освоєння підходів до прийняття рішень, спрямованих на сталий розвиток економіки, вирішення екологічних проблем і забезпечення добробуту соціуму, розвиток та зміцнення потенціалу для мислення, спрямованого у майбутнє. У резолюції ХІІІ Олімпійського конгресу було відзначено, що олімпійський рух має посилювати свій вплив на молодь у всьому світі, використовуючи спорт як каталізатор її освіти і виховання, популяризувати здоровий спосіб життя. Реальні кроки Міжнародного олімпійського комітету щодо сталого розвитку суспільства:

1996 р. – В Олімпійській хартії було сформульовано, що навколишнє середовище є третьою складовою олімпізму (поряд зі спортом і культурою).

Олімпійська хартія

9 клас. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА

1998 р. – Зимові Олімпійські ігри в Нагано з гаслом «Гармонія з природою» стали першими в історії змаганнями чотириріччя, в яких взяли участь понад 2000 спортсменів.

«Гармонія з природою» – гасло XVIII зимових Олімпійських ігор 1998 р. у Нагано

1999 р. – «Порядок денний 21 для олімпійського руху» було ухвалено на 109-й сесії МОК у Сеулі (Республіка Південна Корея) у 1999 р. у відповідь на заклик Конференції ООН з проблем захисту навколишнього середовища. «Порядок 21», який ще іноді називають «Програмою дій олімпійського руху в галузі охорони навколишнього середовища», побудований навколо наступних трьох ключових проблем: покращення соціально-економічних умов; збереження природних ресурсів і управління ними для сталого розвитку. Конференція ООН з проблем захисту навколишнього середовища

2000 р. – На Іграх ХХVІІ Олімпіади у Сіднеї вперше йшлося про необхідність екологічного мислення в усіх аспектах Ігор.

Талісмани Ігор XХVII Олімпіади 2000 р. у Сіднеї – Оллі, Сід і Міллі

2001 р. – Опубліковано буклет «Будь чемпіоном заради природи», у якому йшлося про важливість збереження навколишнього середовища для олімпійської сім’ї та спортсменів у цілому.

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

2002 р. – Міжнародний олімпійський комітет (МОК) започаткував партнерство з Міжвідомчою цільовою групою ООН зі спорту на благо розвитку та миру.

UNЕP – програма ООН з довкілля

2004 р. – ООН та організаційний комітет з підготовки Олімпійських ігор в афінах прагнули уникнути негативного впливу Ігор 2004 р. на навколишнє середовище. З цією метою у столиці Греції було ухвалено Меморандум про взаєморозуміння між організаційним комітетом Ігор та Програмою ООН з довкілля (UNЕP). Завдання угоди – привернути увагу організаторів і громадськості до проблем охорони природи під час проведення Олімпійських ігор, а також передати цей досвід олімпійським містам майбутнього.

2005 р. – МОК опублікував «Керівництво зі спорту, навколишнього середовища і сталого розвитку», щоб допомогти всім видам спорту втілити рекомендації «Порядку денного 21 для олімпійського руху» в конкретні дії та практичні програми.

«Керівництво зі спорту, навколишнього середовища і сталого розвитку», підготовлене Міжнародним олімпійським комітетом

2006 р. – Навколишнє середовище включено до програми підготовки до зимових Олімпійських ігор у Турині, проведення Ігор, а також до програми спадщини. Оргкомітет сформував стратегічний альянс з ЮНЕП для надання підтримки і співпраці в реалізації екологічних проєктів, пов’язаних з Іграми та їх спадщиною.

9 КЛАС. ГЛОбАЛЬНІ ПРОбЛЕМИ ЛюДСТвА

2007 р. – Міжнародний олімпійський комітет отримав від ЮНЕП премію «Чемпіон Землі» як визнання впливу МОК у забезпеченні сталого розвитку та екологічного лідерства.

2008 р. – У рамках підготовки до Ігор китайська влада працювала над вирішенням проблеми хронічного забруднення в Пекіні і створенням чистого й зеленого міста, значно покращивши умови життя шляхом поліпшення інфраструктури та правил дорожнього руху, впровадження джерел вітрової та сонячної енергії і заборони на куріння. Також було проведено масову кампанію з висадження дерев. Уперше ЮНЕП здійснило незалежну оцінку змін екологічних показників під час та після проведення Олімпійських ігор. Міжнародний олімпійський комітет отримав офіційний статус спостерігача в Генеральній асамблеї ООН.

Талісмани Ігор ХХІХ Олімпіади 2008 р. у Пекіні – Бей-бей, Джинг-джинг, Хуан-хуан, йінг-йінг, Ні-ні

2010 р. – У процесі підготовки до ХХІ зимових Олімпійських ігор у Ванкувері було встановлено нові стандарти сталих Ігор з демонстрацією для організацій, які планують великі спортивні заходи, новаторських способів з інтеграції, контролю, управління і звітності в галузі сталого розвитку в усьому, що вони роблять. Талісмани ХХІ зимових Олімпійських ігор 2010 р. у Ванкувері – Міга, Куатчі та Сумі

Під час перших літніх Юнацьких Олімпійських ігор, що відбулися в Сингапурі, значну увагу було зосереджено на культурних цінностях, які доповнили міжнародну спортивну подію. 2012 р. – Перші зимові Юнацькі Олімпійські ігри відбулися в Інсбруку (австрія). У них взяли участь більше ніж 1000 молодих спортсменів з понад 60 країн, кожен з яких також брав участь у культурних й освітніх програмах, спрямованих на підвищення обізнаності про олімпійські цінності, добробут і здоровий спосіб життя, соціальну відповідальність та охорону навколишнього середовища. Конференція Організації Об’єднаних Націй з питань сталого розвитку (Ріо+20) відбулася з метою «підтвердження політичної прихильності сталого розвитку, оцінки прогресу на сьогодні». лондон став першим літнім олімпійським містом із впровадження стійкості під час планування проведення Ігор від самого початку. Для Ігор-2012 стійкість означала набагато більше,

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

ніж бути «зеленими». Вона впроваджувалася в усі стосунки, мислення, планування, будівництво і закупівлю. Підхід у Лондоні 2012 р. ґрунтувався на концепції WWF / BioRegional «Одна жива планета» – жити в рамках наявних світових ресурсів, а не використовувати ресурси в розмірі трьох планет, що нині є європейським способом життя.

Жива планета – Земля

2013 р. – Всесвітня конференція з питань спорту та навколишнього середовища, проведена Міжнародним олімпійським комітетом у співпраці з програмою ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). 2014 р. – На 127-й сесії Міжнародного олімпійського комітету ухвалено «Олімпійський порядок денний 2020», у Рекомендації 4 якого зазначено: «Включити сталий розвиток в усі аспекти Олімпійських ігор».

На 127-й сесії МОК, що відбулася 2014 р. у Монако, ухвалено «Олімпійський порядок денний 2020» – стратегічний план діяльності Міжнародного олімпійського комітету

Президент МОК Томас Бах презентує подальшу стратегію розвитку олімпійського руху – «Олімпійський порядок денний 2020»

9 КЛАС. ГЛОбАЛЬНІ ПРОбЛЕМИ ЛюДСТвА

2016 р. – Організатори Ігор ХХХІ Олімпіади в Ріо-де-Жанейро домоглися зниження шкідливих викидів в атмосферу на 2,2 млн тонн.

Логотип Ігор ХХХІ Олімпіади 2016 р., в основу якого покладено стилізований Ріо – гори, сонце і море у вигляді звивистих ліній, що нагадують силуети людей, які в танці взялися за руки. Він символізує взаємодію та енергію, гармонію в розмаїтті барв і кольорів національних прапорів учасників змагань, буяння природи та олімпійський дух.

2021 р. – На 137-й сесії МОК було одноголосно ухвалено «Олімпійський порядок денний 2020 + 5» як нову стратегічну дорожню карту МОК і олімпійського руху до 2025 р. Серед 15 рекомендацій мають місце: сприяння проведенню стійких Олімпійських ігор і посилення ролі спорту як важливого чинника досягнення цілей ООН у сфері сталого розвитку.

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

Творчі завдання для учнів під час вивчення освітнього предметА «Географія» l Позначте міста проведення Олімпійських ігор протягом всієї їхньої історії на мапі. l Складіть маршрут від вашого місця проживання до міста-організатора наступних Олімпійських ігор. l Визначте довжину маршруту (або його варіантів) до міста-організатора наступних Олімпійських ігор. l Складіть путівник по місту-організатору наступних Олімпійських ігор (олімпійські об’єкти, культурно-історичні пам’ятники). l Намалюйте схему естафети олімпійського вогню (від Олімпії до міста організатора наступних Олімпійських ігор). l Відшукайте інформацію про діяльність організаційного комітету Олімпійських ігор зі збереження довкілля та сталого розвитку. l Відшукайте інформацію про спадщину кожних Олімпійських ігор, що використовується після їх завершення. l Підготуйте проєкт підготовки до Олімпійських ігор «У злагоді з довкіллям». l Створіть логотип та талісмани Олімпійських ігор, які б поєднували ідеї олімпізму, національний колорит України та турботу за майбутнє планети Земля. l Відшукайте інформацію про подвиги легендарних героїв Стародавньої Греції Геракла, Ахілла та бога Аполлона, на честь яких проводилися агони на території Ольвії та Північного Причорномор’я.

Література

1. Адорно В. Теодор. Эстетическая теория / В. Теодор Адарно; пер. с нем. А. Дранова. – М. : Республика, 2001. – 527 с. 2. Аристова Л. С. Художня культура як засіб формування у старшокласників естетичного ставлення до мистецтва / Л. С. Аристова [Електронний ресурс]: Режим доступу : http: //moippo. mk. ua / index.php/predmety/86-xudozhnyakultura/294-arystova-ls-hudozhnja-kultura-jak-zasibformuvannja-ustarshoklasnykivestetychnogo-stavlennja-do-mystec. 3. Богданова М. А. Культурное содержание олимпизма: от античности к современности / М. А. Богданова // Вестн. Томск. гос. ун-та. – 2010. – № 336. – С. 55–59. 4. Боголюбова Н. М. Культурный аспект современного спортивного движения / Н. М. Боголюбова, Ю. В. Николаева. – Вест. СПбГУКИ. – 3 (12). – 2012. – С. 31–38. 5. Борухович В. Г. Вечное искусство Эллады / В. Г. Борухович. – СПб. : Алетейя, 2002. – 464 с. 6. Булатова М. М. Ренесанс, Просветительство, неоклассицизм и возрождение наследия древнегреческой цивилизации / М. М. Булатова // Наука в олимп. спорте. – 2014. – № 1. – С. 4–11. 7. Булатова М.М., Бубка С.Н. Культурное наследие Древней Греции и Олимпийские игры / [М. М. Булатова, С. Н. Бубка]. – К. : Олимп. лит., 2012. – 408 c. 8. Булатова М.М., Бубка С.Н., Платонов В.М. Олимпийские игры (1896–1972) / М. М. Булатова, С. Н. Бубка, В. Н. Платонов. – К. : Олимп. лит., 2012. – т. 1. – 496 с. 9. Булатова М, Платонов В. Олимпизм и олимпийское образование: история, современность, будущее. Наука в олимпийском спорте. 2019;3:52-76. 10. Бубка С.Н., Булатова М.М., Єрмолова В.М., Вацеба О.М. Олімпійський рух в Україні: історія і сучасність / С. Н. Бубка, М. М. Булатова, В. М. Єрмолова, О. М. Вацеба та ін.; за заг. ред. С. Н. Бубки і М. М. Булатової. – Київ, 2021. – 304 с. 11. Георгиадис К. Теоретические основы олимпийского образования / К. Георгиадис // Наука в олимп. спорте. – 2007. – № 2. – С. 3–16. 12. Горбань А. В. Олимпийская детерминанта античного мировоззрения и культуры / А. В. Горбань, Ю. Н. Булавинцева // Культура народов Причерноморья. – 2012. – № 231. – С. 169–173. 13. Гриценко Т. Б. Культурологія : навч. посіб. / Т. Б. Гриценко, С. П. Гриценко, А. Ю. Кондратюк. – К. : Центр навч. літ., 2007. – 392 c. 14. Гуськов С. И. Телевидение и спортивная политика / С. И. Гуськов, М. Хуссам // Спорт для всех. – 1998 . – № 3–4. – С. 23–29. 15. Делакруа Э. Мысли об искусстве. О знаменитых художниках / Э. Делакруа. – М. : Изд-во Академии художеств СССР, 1960. – Т. 1.– 324 с. 16. Дергунов О. В. Культурное пространство спорта / О. В. Дергунов. – Саратов : ИЦ «Наука», 2010. – 47 с. 17. Доклад «Интеграция предметов гуманитарного цикла». [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.pedsovet.pro/index.php?option=com_content&view=article&id= 2235:2 014-02-17-16-21-15&catid=55:russian-language&Itemid=68. 18. Ермолинская Е. А. Предметы искусства в парадигме современного образования / Е. А. Ермолинская // Педагоги искусства. – 2012. – № 2. – С. 1– 10. – [Електронний ресурс]: Режим доступу: http://www.arteducation.ru/AEmagazine/. 19. Єрмолова В. М. Теоретико-методичні засади інтеграції олімпійської освіти в навчально-виховний процес школярів : дис. … канд. фіз. виховання і спорту: 24.00.01 / В. М. Єрмолова. – К., 2010. – 187 с.

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ

ЧАСТИНА 2. ГЕОГРАФІЯ

20. Єрмолова В. М. Олімпійська освіта: теорія і практика : навч. посіб. / В. М. Єрмолова. – К., 2011. – 335 с. 21. Єрмолова В. М. Організація олімпійської освіти у зарубіжних країнах / В. М. Єрмолова // Теорія і методика фізичного виховання і спорту. – 2009. – № 2. – С. 47–50. 22. Зарубіжна література. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 5–9 класи. [Електронний ресурс]: Режим доступу : https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/ navchalni-programi. 23. Іванова О. І. Виховні можливості художньої культури та мистецтва у духовному розвитку особистості студентів / О. І. Іванова // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. – 2011. – № 3 (44). – С. 44–53. 24. Ионушкина Н. Ю. Спорт: гармония, эстетика, красота / Н. Ю. Ионушкина // Вест. МГОУ. – 2010. – № 1. – С. 67–72. 25. Карловас О. Формування естетичної культури особистості в процесі естетизції освіти [Електронний ресурс]: Режим доступу : http://dspace.snu.edu.ua:8080/jspui/bitstream/ 123456789/2735/1/Karlovas.pdf 26. Кашкарев А. Ю. Идеи и практика олимпизма в современной культуре : дис. … канд. культурол. наук : 24.00.01 / А. Ю. Кашкарев. – 2009. – 173 с. 27. Кроль І. М. Культурна спадщина олімпійського руху в освітній діяльності закладів загальної середньої освіти. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія: Науковопедагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт). 2018;5(99):110-114. 28. Кроль І. М. Культурна спадщина олімпійського руху в системі олімпійської освіти [дисертація]. Київ; 2018. 275 с. 29. Кубертен П. де. Олимпийские мемуары / П. де Кубертен. – К. : Олимп. лит., 1997. – 179 с. 30. Кубертен П. Спорт и искусство // Спорт, духовные ценности, культура : сб. / сост. и ред. В. В. Кузин, В. И. Столяров, Н. Н. Чесноков. – М., 1998. – Вып. 5. – С. 3–8. 31. Куличенов И. А. Интеграция спорта и искусства / И. А. Куличенов. [Електронний ресурс]: Режим доступу : www.istu.edu/docs/events/sport_konferenz/kuletsenov.doc. 32. Кун Л. Всеобщая история физической культуры / Л. Кун ; под общ. ред. В. В. Столбова; пер. с венг. – М. : Радуга, 1982. – 399 с. 33. Литвинець І. До питання про конкурси мистецтв у програмах Олімпійських ігор сучасності / І. Литвинець, О. Падовська, Я. Тимчак, А. Литвинець // Молода спорт. наука України. – 2012. – Т. 1. – С. 163–168. 34. Лоу Б. Красота спорта / Б. Лоу; под ред. В. И. Столярова; пер. с англ. – М. : Радуга, 1984. – 256 с. 35. Лубышева Л. И. Олимпийская культура как основа содержания олимпийского образования / Л. И. Лубышева // Спорт, духовные ценности, культура. – М., 1997. – Вып. 6. – С. 41–44. 36. Мезе Ф. Шестьдесят Олимпийских игр / Ф. Мезе. – М. : Физкультура и спорт, 1959. – 389 с. 37. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів «Історія України. Всесвітня історія» 5–9 класи [Електронний ресурс]: Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalnaserednya-osvita/navchalni-programi. 38. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів: Мистецтво. 5–9 класи [Електронний ресурс]: Режим доступу : https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/ navchalni-programi. 39. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів: Фізична культура. 5–9 класи [Електронний ресурс]: Режим доступу : https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/ navchalni-programi. 40. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів: Географія. 6–9 класи [Електронний ресурс]: Режим доступу : https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi.

ЛІТЕРАТУРА

41. Олімпійська хартія / Міжнародний олімпійський комітет. – К. : Олімп. літ., 1999. – 96 с. 42. Радченко Л. О. «Історичні, організаційні та методологічні засади культурно-освітньої складової сучасного олімпійського руху» [дисертація]. Київ; 2021. – 465 с. 43. Рыжкова С. Ф. Искусство как средство воспитания личности подростка / С. Ф. Рыжкова // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. – 2011. – № 2 (43). – С. 128–135. 44. Сергеев В. Н. Олимпийское образование: определение сущности и перспективы направления научных исследований / В. Н. Сергеев // Теория и практика физ. культуры. – 2001. – № 7. – С. 48-49. 45. Солодовникова Е. Спорт и искусство / Е. Солодовникова // Спортивная энциклопедия систем жизнеобеспечения. – Магистр-пресс / ЮНЕСКО, 2011. – 1000 с. 46. Столбов В. В. Эволюция олимпийских идей от Пьера де Кубертена до Хуана Антонио Самаранча / В. В. Столбов // Олимпийское движение и социальные процессы : мат. V Всерос. науч.-практ. конф., посвященной 100-летию Международного олимпийского комитета – М., 1996. – С. 22–28. 47. Столяров В. И. Социология физической культуры и спорта (введение в проблематику и новая концепция) : науч.-метод. пособие для ин-тов и акад. физ. культуры / В. И. Столяров. – М. : Гуманитар. центр «СпАрт» РГАФК, 2002. – 346 с. 48. Столяров В. И. Олимпийская педагогика и теория олимпийской культуры как новые научные и учебные дисциплины / В. И. Столяров // Теория и практика физ. культуры. – 1999. – № 10. 49. Суник А. Б. О генезисе неоолимпизма и современном олимпийском движении / А. Б. Суник // Теория и практика физ. культуры. – 1994. – № 8. – С. 14. 50. Хакунов Н. Х. Инновационные компоненты педагогической системы освоения ценностей физической культуры и спорта / Н. Х. Хакунов // Учен. зап. ун-та им. П. Ф. Лесгафта. – 2009. – C. 84–89. 51. Хребто Т. С. Технологія інтеграції змісту історії України та образотворчого мистецтва в середній школі / Т. С. Хребто // Науковий огляд. – 2016. – № 6 (27). – С. 1–9. 52. Шилина О. А. Воспитание духовно-нравственных ценностей отечественной культуры у старшеклассников в процессе изучения географии в школе : дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / О. А. Шилина. – 2010 – 196 с. 53. Ямщиков Ю. Н. Спорт как социально-культурное явление : дис. … канд. филос. наук : 09.00.11 / Ю. Н. Ямщиков. – 2010. – 141 с. 54. Academie National Olympique: Fondation. Perspectives. Activites. – Lausanne: IOC, 1992. 55. Coubertin P. The Olympic Idea: Discourses and Essays / Pierre de Coubertin. – Lausanne, Stuttgart: Sport-verlag, 1966. – 147 p. 56. Bulatova М. Cultural heritage of Ancient Greece and Olympic games / М. Bulatova. – К., : 2011. – 400 р. 57. Coubertin P. Pedagogie sportive. Nouvelle Edition / Pierre de Coubertin. – Lausanne: Bureau international de Pedagogie sportive, 1919. – P. 128. 58. Strong Clinton. Marketing Olympism in the scools // Report of the International Sesions for Educationists 1973–1977–1979, Ancient Olympia. – HOC, Athens, 1980. – P. 378–381. 59. The Olympic [Електронний ресурс]. Режим доступу : https://stillmed.olympic. org/.../olympic_ charter_en.pdf. 60. The Olympic Art Competitions [Electronic resourse]. – Access made : http:// books. google.com/ books/about/The_Forgotten_Olympic_Art_Competitions. 61. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www/oldgreece/htm. 62. Olympic Games (1896–1972) / M. Bulatova, S. Bubka, V. Platonov. – К., : 2012.– 496 р. 56. 63. Olympic Games (1976–2012) / M. Bulatova, S. Bubka, V. Platonov.– К., : 2012.– 506 с.

Навчальне видання

ОЛІМПІЙСЬКІ МАНДРИ Частина 2. ГЕОГРАФІЯ БУЛАТОВА Марія Михайлівна Єрмолова Валентина Михайлівна КРОЛЬ Ірина Миколаївна

Видання Національного олімпійського комітету України