Випуск газети "Коледжани лютий 2024"

KOLEDZHANY Друкований орган ВСП «МФК СумДУ»

ЛЮТИЙ 2024

ПРО НАС «Коледжани» – газета педагогічного та студентського колективу Відокремленого структурного підрозділу «Машинобудівний фаховий коледж Сумського державного університету».

Автор фото, що розміщено на обкладинці В'ячеслав Міщенко

Редактор Наталія Пономаренко

Верстка й технічне редагування Ольга Ларіонова

Зміст АКТУАЛЬНЕ ІНТЕРВ’Ю із випускницею нашого коледжу

01 ІСТОРИЧНИЙ КОНСУЛЬТАНТ Українки в науці, яким аплодує весь світ

08 МИСТЕЦЬКИЙ ВЕРНІСАЖ На перехресті світів: весна перемоги і цінностеи

14

Актуальне Інтерв’ю

із випускницею нашого коледжу

Закінчивши навчання за спеціальністю «Журналістика», Вікторія почала шукати для себе нові досягнення. Вже зараз жінка має три магазини та проживає у Нью Йорку. Що Вас взагалі підштовхнуло вступити у Машинобудівний коледж? Взагалі , я не хотіла ити до 11 класу. Також якщо зрівнювати наш коледж із іншими , то він виглядає набагато престижніше. Ще до вступу я вже писала до локальних газет. Починала цікавитись журналістикою. Із 7 років я ходила до станції натуралістів. Моя улюблена вчителька викладала бісероплетіння, але вона була заслуженим журналістом. Жінка наштовхнула мене почати писати статті до видань: «Ярмарок» , «Ваш шанс» та «Українська правда».

01

Можете згадати якісь яскраві моменти зі свого студентського життя? Насамперед, у нас була дуже дружня група. Але іноді ми любили один на одного покричати. Наша група протягом років навчання, була часто організатором різним свят та заходів. Я вважаю, що ми були активістами коледжу. На третьому курсі у нас була викладачка Ірина Сергіївна. Наразі, жінка знаходиться за кордоном. Вона була дуже класною викладачкою. Ірина Сергіївна запропонувала нам проити курси верстки журналів у СумДУ. Частина активі-

стів нашої групи пів року ходили на ці курси та вивчали графічні редактори. Мені було дуже цікаво. Після занять я завантажувала програми для власного користування з думкою, що вони стануть мені у нагоді. З часом я почала верстати газети та книжки. Коли вже проживала у Нью Йорку , я хотіла вступити до університету. Для цього потрібно було зробити портфоліо у графічних редакторах, так як навчання за спеціальністю дизаинера. Побачивши портфоліо інших, я зрозуміла , що я вмію вже це робити. Зробивши це портфоліо для навчання, я мала змогу працювати у інших компаніях на дизаинера. Навіть люди , які працюють на високому рівні з такими редакторами , були у захваті від моїх робіт. Працюючи на дизаинера , перше , що я говорила: «В Україні мене всьому навчили». Які викладачі запам’ятались Вам із коледжу? Із викладачів мені дуже запам’яталась Лобова Валентина Володимирівна. Вона дуже класно та доступно викладала інформатику. Я б хотіла , щоб у нашому коледжі для журналістів було більше таких занять. Вони повинні вміти справлятись із комп’ютером та правильно опрацювати інформацію у мережі Інтернет. Саме цього нас навчила Валентина Володимирівна. Також мені запам’яталась Вірченко Ірина Сергіївна. Вона була основним викладачем для журналістів. Саме вона навчила мене вчитись. На яку б роботу я не ходила , я вміла правильно аналізувати будь – яку інформацію. У нас були різні практичні завдання на парах. Дуже часто Ірина Сергіївна приносила старі радянські газети та змушувала перекладати їх спочатку на нормальну росіиську , а потім на українську мову. Я дуже вдячна їи за досвід, якии ми мали вже під час навчання. Ірина Сергіївна зробила з мене справжнього журналіста. Чи є одногрупники з якими ви досі підтримуєте зв’язок? Так, звісно. Маиже зі всією групою я до цього часу спілкуюсь. На жаль, це спілкування не кожен день. Але якщо брати приклад, то в Польщу я поїхала вчитись зі своїми одногрупницями – Ксенія та Олена. Із Оленою ми орендували житло, як тільки приїхали. До речі, вона була відмінницею. У Варшаві вона вступила до економічного університету , але завжди була спортсменкою. Зараз заимається танцями та відкрила свою студію у Варшаві. Ксенія залишилась у Польщі. Бугаиова Валентина також була близькою подругою під час навчання, підтримуємо з нею зв’язок. Вона зі своїм чоловіком залиши-

лась в Сумах та відкрили невеликии свіи бізнес.

Розкажіть про Ваш досвід. Почну з самого дитинства , що із 4 років я живу без батьків. Мене виховувала моя тітка. Лишніх коштів не було взагалі. Я вступаю у коледж, тому що хотілось вже працювати за спеціальністю. Мені був цікавии цеи досвід. Після закінчення коледжу, хотілось вступити в СумДУ , але це дуже дорогии університет. Я розуміла, що я не зможу вступити на бюджет. На останньому курсі я познаиомилась із однією дівчинкою і вона мені підкинула ідею – поїхати навчатись у Польщу. Але у неї було польське коріння, то дівчинка мала змогу навчатись там безкоштовно. Я стала цим цікавитись та шукала змогу як туди поїхати. Я не мала певного фінансування для цього, але в цеи час міи дядько мав акції компанії , коли довчилась до четвертого курсу , він віддав мені ці гроші на навчання. Цих коштів б вистачило на 2 роки навчання. Я почала думати про житло та як мені там прожити. Перед від’їздом помирає дядько , після чого він залишив мені квартиру. Через те , що у мене не було батьків , я отримувала стипендію та відкладала її. За ці гроші я зробила ремонт у квартирі та почала орендувати її іншим людям. Порахувавши кошти, мені це повинно було вистачить на проживання. Домовившись із Оленою , ми почали разом збирати гроші та ходити на курси із польської мови. Перед цим, я поїхала по обміну в Краків та вчила польську у дитячому садку із дітьми. Переїхавши у Польщу, почались тяжкі часи та ми почали шукати підробіток. Грошеи не вистачало навіть на елементарне. Ми познаиомились із одним фотографом, у якого ми почали підробляти. Але це було більше безкоштовно, тому що заробіток був мізернии. Незважаючи на це, я мала змогу користуватись иого фотостудією самостіино. Дякуючи фотографу, я побула на різних заходах , де були відомі польські ЗМІ та мала змогу попрацювати стажером на телебаченні. Вони взяли мене тільки через те, що я в Сумах мала вже великии досвід праці у газетах та у сумському радіо. У кінці другого року навчання, у мене закінчились гроші. Після цього , сестра мені розповідає про програму для праці у інших сім’ях нянею. Із Польщі можна було поїхати лише в Америку. Щоб заплатити за цю поїздку потрібно було 200 доларів. Я кидаю все. У

кишені залишається 50 доларів. Я порахувала, якщо попрацюю там рік , то мені вистачить на 3 рік навчання у Польщі. Перед цим я почала викладати росіиську мову полякам та польську українцям. Таким чином, мала додатковии заробіток. Побувши влітку в Україні, вирушаю в Америку на заробітки. Я була втрьох сім’ях. Тоді зрозуміла , що це дуже важка робота. Перша родина була комфортною , але інших було дуже погане ставлення. Ця робота змушує тебе сидіти на одному місці та не бачити нікого іншого. Мені це набридло , тому я їду до подруги у Нью Йорк. Я збиралась їхати в Україну. Подруга мені допомагає робити студентську візу , але побула на ніи лише три місяці. У нашіи країні вже на тои час була віина і я змінила собі візу на політику , щоб була змога працювати. На початку в Америці я заробляла мізерні кошти , але з кожним кроком я заробляла все більше. Зараз я вже маю свіи бізнес. Це був шлях впродовж п’яти років. Маючи весь свіи досвід, я можу із впевненістю сказати, що у цьому мені допоміг наибільше Машинобудівнии коледж. Я навчилась вчитись, знаходити підхід до людеи та боротись до кінця за свої бажання. Це все було започатковано саме у коледжі. Після навчання у коледжі, мені було так легко освоювати матеріал у Польщі та Америці, тому що там не дають такого навантаження та знань , як у нас. У свої 26 років у мене досі немає достатнього заробітку для життя і я починаю думати, що мені потрібно щось змінити. Із семи років я заималась рукоділлям та ідеально знала як шити одяг і тому подібне. Починається коронавірус і думаю, що треба шити маски. У першии день пішли замовлення. Іх було приблизно більше 50. Пів року я цим заималась, але потім почала розширюватись та заиматись одягом з льону. За 4 роки я вже маю три магазини та планую далі цим розвиватись. Є людина , завдяки якій ви досягли вершин? Мене завжди підтримувала моя тітка. Але батьки повинні грати важливу роль, тітка мені замінила їх. Вона мене виховувала так, що можу робити все, що я хочу. Навіть зараз цього не змінюю. Але я вважаю таку кожну людину, яка траплялась мені у житті. Кожна людина -це досвід. Я вдячна їм , тому що вони мені показували , якии друг повинен бути , а якии ні.

04

Не жалкуєте , що маєте освіту журналіста та пропрацювали у цій сфері стільки років? Сто відсотків , ні. Тому що будучи підлітком, дуже важко визначитись із професією , яка тобі подобається. А от бізнес та журналістика – це безпрограшні варіанти із різними сферами діяльності. Наприклад , журналістика допомагає вільно розмовляти із людьми та бути впевненою у собі.

05

Можливо, розкажете про якісь лайфхаки для майбутніх журналістів? Поки ти вчишся у коледжі або університеті - не можна просто лежати на дивані. Всі можливості , які ти маєш, треба спробувати. Це все практика, яка допоможе тобі у маибутньому. Для того, щоб бути класним журналістом потрібно більше року робити одне і те ж на постіиніи основі. Розкажу ще свіи особистии секрет: якщо хочеш щось отримати – віддаи. Я завжди так робила і отримувала у сто разів більше , аніж віддала. Для того, щоб мати все, недостатньо просто мріяти. Якщо тобі і іншіи людині , щось буде потрібно , то краще віддаи і з часом тобі це ж прииде втричі більше. Так буде з усім у нашому житті. Треба завжди шукати можливості та вміти користуватись ними. Анастасія Демченко

Аліна Худенко

07

Світлана Колосок

Наталія Ілляшенко

Валерія Макущенко

Наталія Ілляшенко Випускниця 2002 року. доктор економічних наук, професор

ІСТОРИЧНИЙ КОНСУЛЬТАНТ Машівки в науці

Світлана Колосок Випускниця 2003 року. Кандидат економічних наук, доцент кафедри управління СумДУ. Валерія Макущенко Випускниця 2020 року ІІІ місце, ІХ Всеукраїнська олімпіада з математики серед студентів закладів вищої освіти І-ІІ рівнів акредитації України» (2018р.)

Варвара Козюля

Варвара Козюля випускниця 2023 року дипломантка ІІ ступеня негуманітарнии профіль, ІV етап XІІІ Міжнародного мовнолітературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка (2023р.); стипендіат Верховної Ради України на 2022/2023 навчальнии рік. Аліна Худенко випускниця 2019 року переможниця низки мовно-літературних конкурсів (ІІІ місце, обласнии етап ІХ Всеукраїнсько олімпіада з української мови серед студентів закладів вищої освіти, що здіиснюють підготовку молодших спеціалістів; обласного етапу Міжнародного мовнолітературного конкурсу учнівської та студентської молоді ім. Т.Г. Шевченка та Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. П. Яцика, обласного конкурсу студентської творчості "Студліт").

08

Маргарита Гойко

Маргарита Гойко Випускниця 2023 року дипломантка ІІ ступеня гуманітарнии профіль, ІV етап XІІІ Міжнародного мовнолітературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка (2023р.) номінація «Буктреилер до патріотичної книги», ІІІ місце, Усеукраїнськии фестиваль буктреилерів і промороликів; Стипендіат голови Сумської обласної державної адміністрації у 2021/2022 навчальному році; Керівник студентської команди міжнародного проєкту “Медіакапсули”; ІІІ місце, Усеукраїнськии конкурс есе з медіаграмотності, що проведении у рамках проєкту infocheck за підтримки Британської ради; Номінація “Проза”, Усеукраїнськии конкурс “Міи Шевченко”; Учасниця обласної конференції «Першии крок у науку», V всеукраїнської науково-практичної студентської онлаинконференції «Наукова спільнота студентів ХХІ століття». Дипломант, номінація “Проза”, Відкритии патріотичнии фестиваль-конкурс «Народ-герои героїв появляє»; Переможець обласного конкурсу "Студліт".

09

Аріна Столбцова Випускниця 2020 року учасниця молодіжного обміну «ISLAND OF HOPE : YOUTH SAVE EARTH»; ІІІ місце, Усеукраїнськии фестиваль буктреилерів та промороликів "BookFashion" Міжнародніи конференції "MODERN SCIENTIFIC RESEARCH: ACHIEVEMENTS, INNOVATIONS AND DEVELOPMENT PROSPECTS" (Berlin, Germany); переможцем Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт «Особистість – суспільство – віина: суспільнополітичні, психологічні, соціокультурні аспекти» учасниця наукових конференціи різних рівнів; переможниця низки мовно-літературних конкурсів (Міжнародного мовнолітературного конкурсу учнівської та студентської молоді ім. Т.Г. Шевченка та Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. П. Яцика, обласного конкурсу студентської творчості "Студліт"; конкурсу творів "Публіцистика на захист природи"). учасниця міжнарожного проєкту "МЕДІА&ВЧЙТЕЛЬськии кампус".

Аріна Столбцова

ІСТОРИЧНИЙ КОНСУЛЬТАНТ

Українські жінки науковці Ніна Вірченко (Математика) Жінка була арештована 28 червня 1948 року і засуджена на 10 років таборів ГУЛАГу. За доносом її звинуватили у політичніи змові. Має понад 500 наукових і науково-методичних праць. Авторка 20 книг, виданих українською, росіиською, англіиською та японською мовами.

Наталія Полонська-Василенко (Історія) Була однією з ініціаторів заснування Українського археологічного інституту в Києві та обрана вченим секретарем цієї інституції. Написала маиже 200 наукових праць, присвячених історії Запоріжжя та Південної України, які залишаються актуальними і досі.

11

Валентина Радзимовська (Біологія) Внесла великии вклад у вивчення туберкульозу і лікування иого у дітеи. За свою громадянську позицію та участь у Спілці визволення України у 1930-х роках була репресована радянською владою. Є авторкою 60 праць із біохімії, патофізіології, педіатрії, психоневрології, фізіології, фтизіатрії.

Ніна Мороженко (Фізика) Уперше показала, що концепцію однорідного протуберанця можна застосовувати лише для слабких об’єктів. Побудувала структурнонеоднорідну модель сонячного протуберанця. Є авторкою 56 наукових праць, у тому числі монографії «Спектро-фотометрические исследования спокоиных солнечных протуберанцев».

Елла Лібанова (Економіка) Стала першою членкинею президії Національної академії наук за 102 роки її роботи. Авторка понад 200 праць, опублікованих в українських та міжнародних наукових виданнях. Більше 30 її наукових робіт були опубліковані у таких міжнародних виданнях, як: ООН, ЮНІСЕФ, МОП.

Вероніка Чепурна

12

13

МИСТЕЦЬКИЙ ВЕРНІСАЖ На перехресті світів: весна перемоги і цінностей Прокидаися, почалась віина. Холодні підвали, постіині вибухи, червоногаряче зарево на холодному лютневому небі та гучні сирени від яких завмирає серце – це те, що змінило життя кожного українця. Тепер ранок починається не з роздумів, якии аутфіт одягти сьогодні, а з прислуховування до проїжджаючих повз твіи ріднии дім танків, пролітаючих над дахом ворожих балістичних ракет та гелікоптерів. Ранкова рутина змінилася міську метушню: кілометрові черги в банкомати, супермаркети, кіоски за останньою буханкою хліба та воєнкомат. Вольові громадяни брали до рук вогнепальну зброю та ишли на захист своїх міст та сіл, а в першу чергу – незалежність и суверенітет України. З настанням ночі країна

окутується у чорне та страшне вбрання. Комендантська година навіювала ще більшу паніку. У вікнах будинків більше не горить світло, не чути радісних та бадьорих голосів, а по телевізору більше не показують розважальних шоу та програм. Тільки новини, смерть, кров та сльози. Стало боляче дивитися на матерів. Ще день назад життєрадісні жінки, а сьогодні похмурі та бліді обличчя. У мою сім’ю віина приишла ще вночі 23 лютого, як вже потім мені розповів тато. Міи дядько зателефонував иому зі словами: «У Харкові чути якісь постріли, будьте обережні!». Зранку я не думала чи ити мені в школу, яку оцінку за контрольну з математики я отримаю та чим поснідаю сьогодні. Я була готова. Я точно знала, що раніше проїж-

14

джаюча повз міи будинок техніка їде на Схід не просто так, що скоро моє життя обернеться на всі сто вісімдесят градусів. У першу чергу я почала збирати всі документи, фотокартки з фотоальбомів, речі першої необхідності та їжу, яка не псується впродовж тривалого часу. Мої батьки не показували страху чи схвильованості. Ніхто не плакав та не панікував, а просто діяв. У другіи половині дня до нас приїхали брат зі своєю дружиною, яка на тои момент перебувала на дев’ятому місяці вагітності. Вони встигли виїхати з Сум до ворожих колон та сериозних артобстрілів. Але наистрашніше починалося вночі. Тиша, яка потрохи вбиває, а нічні сирени та сидіння в підвалі по п’ять, шість виснажували настільки, що здавалося, приишов кінець, що чогось кращого вже ніколи не буде. У голову лізли різноманітні думки: «Чому ми не цінували того, що мали? Чому ми переималися через якісь незначні проблеми? Чому ми не раділи звичаиному сонцю та блакитному небу?». На 364 день віини ніхто досих пір не знає чи прокинеться завтра. Чи почуємо ми сьо-

годні вибухи, чи ні. Чи повернеться наш батько, брат, дідусь чи друг з передової. Залишається тільки молитися та вірити, що в наиближче маибутнє сторінки календаря повернуться до мирного та сонячного 23 лютого 2022 року, а весь цеи страшнии та кривавии рік зітреться з пам’яті назавжди. Ми – українці. Наш народ – незламнии. Ми з гордістю можемо прокричати на весь світ: «Я – українка! І я цим пишаюся!». Тих, хто ступив на священу землю буде покарано! За кожне місто, за кожне село, кожен знищении будинок, клаптик українського поля вони поплатяться. На небі все рахується. Тож я впевнена, що сильнии та мужніи народ козаків і козачок повністю винищить кляту орду, а в результаті – переможе, як завжди це робила! «Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас Слава І воля святая!»

Т.Г.Шевченко

15

Єлизавета Шиян

Наша адреса: 40000, Сумська обл., м. Суми, проспект Тараса Шевченка, 17. Листування з читачами тільки на сторінках газети. За точність викладених фактів і реклами відповідальність несуть автори та рекламодавці. Редакція не завжди поділяє думку авторів публікаціи. Використані фото у номері взяті із pinterest.com

Тир. 500 прим. Безкоштовно.