Народна мудрість
Доглядай землю плідну, як матір рідну!
* 2021 *
Четвер,
22 квітня №16 (11828)
Виходить із 9 жовтня 1930 року
Посівна – 2021
Біля пшениці «походиш» – урожай матимеш
Посівну в СВК «Веселий Кут», яким керує Ігор Стеценко, розпочали тиждень тому. У ній задіяли 15 працівників. Правда, згодом завадили дощі, але цього тижня механізатори знову вийшли в поле і продовжують сіяти соняшник сорту «Конді» швейцарської фірми «Сингента», яка є лідером із виробництва засобів захисту рослин і посідає третє місце на світовому ринку високоякісного насіння. – Окрім того, що сіємо, зараз вносимо на озиму пшеницю, якої у нас 206 гектарів, засоби захисту – фунгіциди, інсектициди, гербіциди, а ще мікро – та макроелементи, – розповідає Ігор Володимирович. – Щоб мати гарний урожай пшениці – 60-70 центнерів із гектара – біля неї треба гарно «походити»: не один раз: підживлювати та обприскувати. Це – недешево, бо, приміром, тонна аміачної селітри коштує 10200 грн, а до нового року була 7000 грн. Зараз у зв’язку зі зміною клімату строки сівби змістилися до березня. Саме у цю пору аграрії вже багато років і виходять у поле, щоб посіяти, поки у грунті є волога. Та цьогоріч прихід весни затягнувся, але, зазвичай, років із 15- 20 тому, сіяти починали саме із 1015 квітня. До першотравневих свят встигали ще й курудзу в землю вкинути. – Зараз є достатньо вологи – це дуже добре, посіяне зерно проросте швидко, – говорить керівник. – Насіння ми купуємо як у вітчизняних виробників, так і закордонних. Наприклад, озима пшениця у нас австрійської
селекції. Зазначу, що озимина на 99% перезимувала гарно. Загалом на 700 га землі (а це – до 300 пайовиків), яку ми тримаємо у Веселому Куті, Лащовій та Кобриновій Греблі, сіємо озимі пшеницю та ячмінь, соняшник, сою, кукурудзу на зерно та силос, багаторічні трави, бо маємо 220 голів ВРХ. На жаль, ферма не дає особливих прибутків, хоча останні роки доїмо на корову по 5000-6000 кг молока. Та й з кадрами у цій галузі є проблеми. Ось такі реалії... Під керівництвом головного агронома Олександра Сніцаренка добросовісно трудяться брати Василь та Микола Заболотні, Ігор Остроушко, Віталій Коновалов, Тарас Остроушко. Щоб техніка працювала безперебійно, своїх сил докладають механік Ігор Слюсаренко та бригадир тракторної бригади Микола Скалівенко. А щоб були сили на весь робочий день, під час посівної, як і завжди, працівників СВК харчують безкоштовно. Смачні обіди та вечері готують кухарі Олена Мусієнко та Надія Заболотня. Тетяна Власенко, с. Веселий Кут.
На фото зліва направо: керівник Ігор Стеценко, працівники Микола та Василь Заболотні, Ігор Остроушко.
Резонанс
Дерибан землі по-тальнівськи
Останнім часом тільки й чути у громаді про невдоволення селян у питаннях виділення землі: Зеленьків, Мошурів, Лісове, Майданецьке, Новомайданецьке та інші. Воно й недивно, бо за моїх 20 років роботи в селі, ніколи не ділили землю весною, коли вона зорана, внесені добрива чи там вже щось посаджене. Та ще й коли цю людську землю ділять три особи таємним голосуванням, а інші мовчать. То де ж та справедливість? Ось, наприклад, в Ново м а й д а н е ц ь к о м у, к о ли розпайовували землі, проводили загальні збори, де розглядали кожну людину окремо, проводили голосування, чи вона має право тримати цю землю, і все було тихо й мирно, бо всі вільно висловлювались. А чому зараз наша влада і депутати так не роблять? Чому не обговорити це питання, вивчити, зібрати людей, пояснити, чому од-
ним – можна, а іншим – ні. І те, що було в Зеленькові, то квіточки, а ще будуть ягідки! Взяти Новомайданецьке, де люди більше 30 років використовували городи, які їм наділила сільська рада, і ці земельні ділянки затверджені рішенням загальних зборів колективу в 2001 році із розпаювання землі. Селяни платили в сільську раду податок за городи, крім того, заплатили в земельний відділ, щоб оформити на них документи. Але їм відмовили, мотивуючи, що ці ділянки належать до історико-культурної спадщини, хоча тепер іншим, чужим, цю землю можна. Я в свою чергу 15 років платив за оренду землі розміром 197 га, куди входили й ці городи, і коли пан Коротков у мене цю землю забрав, то людям, як недивно, городи залишив. Може, в нього трохи совісті є, а може, просто побоявся і забрав 167 га, які я після 4 (!) ро-
ків судових справ в адміністративному, господарському, цивільному судах виграв і повернув собі назад. У рішенні Верховного суду чітко вказано: поновити договір оренди на 197,3 га на той самий термін і на тих самих умовах! Але я поновив договір лише на 167 га, а від решти відмовився листом №1 від 10.01.2021 р., щоб люди приватизували городи і лише вільну площу віддали «атовцям». Але відповіді до цього часу не отримав. І лише через газету та інтернет всі разом дізнаємося про рішення сесії, що одним – дають, в інших – забирають, а третіх – із їхніх земельних ділянок, які вони обробляли роками, «переносять» на «неудобки». Їхні ж наділи віддають чужим, які тут не живуть, не працюють, і взагалі не знають, що таке земля. Тепер уявіть: якщо людині чи «атовцю» дадуть землю, де вже засіяно і як їх там зустрі-
нуть 20-30 розлючених осіб, які також мають на це право?.. Скажете, що Мегей підбурює людей, але подивіться на Зеленьків. У мене також в господарстві 102 працюючих, а земля (пай) є лише в 18. У кожного є сім’я, діти, мої спеціалісти по 20 років проробили, як і моя дружина й діти, які також землі не мають. А як же рішення загальних зборів про резерв для тих, хто приїде в село трудитися? А
як же бути воїну АТО Миколі Тереску, який також працював у господарстві, але йому відмовили. А скільки людей в Майданецькому, які також залишилися без землі. Наприклад, Лариса Чмут, яка працює вже багато років на пошті. Чому в громаді цих людей не бачать, чому ніхто не відстоює їхні інтереси? А де ті кандидати в депутати, які приїжджали до нас перед виборами й обіцяли золоті гори? Ви стали депутатами, а де
ваша совість?! Мовчите?! Одним на сім’ю по 4 гектари, а іншим – по 30 сотих не даєте. Де таке написане? А чому не дати бажаючим городи в оренду під 3% від вартості землі? Це буде 9 гривень за соту. А пенсіонерам – під 1,5%. Ось і наповнення бюджету. Були ж ті, які відмовилися, то нехай беруть ті, які хочуть працювати. Отож, шановні чиновники і депутати! Думайте головою, виконуйте те, що обіцяли, не ріжте гілляку, на якій сидите, бо як ми вас вибрали, так можемо й вигнати. Не робіть людей між собою ворогами. Краще приділіть увагу для відновлення роботи цукрозаводу та КХП. Зробіть так, щоб наші аграрії возили зерно на наш КХП. Багато справ для вас є, шановні депутати. Працюйте, а якщо – ні, підіть тихенько, звільнивши місце іншим. Із повагою Олександр МЕГЕЙ, колектив ПСП «Лідер» та люди села.