8
Микола КАЛІНЧИК, доктор економічних наук країна на фініші процесів щодо запровадження ринку землі та на старті нових проблем, без системного й попереднього вирішення яких розвиток подій стане непрогнозованим. Міністр аграрної політики та продовольства Роман Лещенко запевняє, що вчасний запуск земельної реформи є стратегічним завданням міністерства з вирішення якого Україна зможе стати «світовим продовольчим супермаркетом». Зразу зробимо відступ із запереченням. Пора закінчувати піар — Україна в 2019 р. експортувала в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь на суму 479 дол США, що на 2,6 тис дол. менше, ніж в ЄС, й зайняла 77 місце серед країн світу. За існуючих темпів росту цього показника Україна досягне сьогоднішніх величин експорту таких країн як Болгарія, Сербія, Греція, Йорданія й Норвегія (1-1,1 тис дол. США експорту) у 2045 р., а країн ЄС (3,1 тис дол.) — у 2143 році. Під головуванням Президента України Володимира Зеленського на нараді обговорювалися проблеми розвитку агросектору та стратегії охорони довкілля. На ній Президент відмітив, що розвиток агросектору та стратегія охорони довкілля є пріоритетом для держави. Надзвичайно важливі пріоритети й тому перед запровадженням ринку землі спочатку звернемо увагу саме на проблеми охорони довкілля. Зразу ж відмітимо, що серед країн з великими площами сільськогосподарських угідь за рівнем розораності земель тільки Індія й Пакистан перевищують Україну за цим показником — понад 84%. І це при тому, що в Україні майже 50 % площ ріллі є еродованими, де втрати гумусу досягають 30-70%, великий відсоток земель з крутизною схилів у 3 і більше градусів — понад 20%. За умови такої розораності, у тому числі схилових земель, профільне Міністерство аграрної політики та продовольства і НААН України ще у 2000 р. обґрунтували необхідність вивести з активного обороту як мінімум 10 млн га ріллі через зростання площ хімічного, біологічного та радіаційного забруднення земель та щорічної втрати понад 600 млн т ґрунту, у тому числі гумусу — до 20 млн т. Для компенсації останніх щорічно необхідно вносити 400 млн т органічних добрив. Проте в Україні після масового знищення галузі тваринництва у 2019 р. внесено лише 11,4 млн т, або 2,8% до компенсаційної норми. За оголошеного пріоритету держави щодо охорони довкілля перед запуском ринку землі необхідно прийняти рішення — продажу підлягатимуть еродовані землі з проблемами забруднення довкілля та катастрофічної втрати родючості чи будуть вирішуватися ці проблеми довкілля — виведення з обробітку необхідних площ ріллі й переведення їх у пасовища та сінокоси з відповідним розвитком галузей тваринництва. Адже після запровадження ринку землі за існуючого стану розораності земель наступним кроком необхідно буде вирішувати проблему уникнення екологічної катастрофи. А це необхідно буде вже нових власників землі, що потратять величезні суми на купівлю землі, яким-то чином змусити до 30-50% куплених її площ вивести з активно обороту, а на землях з крутизною схилів понад 7 градусів (таких — майже 1 млн га) — провести залісення. Організація такої трансформації після запровадження ринку землі обійдеться державі значно дорожче, ніж до його запровадження, із загостренням соціальних відносин. Більше того, на вищезгаданій нараді за участю Президента України визнано, що метою стратегії охорони довкілля в Україні є
У
День № 75, вівторок 27 квітня 2021
Економіка
Стати«світовимпродовольчим супермаркетом».Місіянездійсненна NB!
Про передстартові проблеми ринку землі і їх наслідки впровадження європейських стандартів збереження навколишнього середовища. Не будемо ці заходи аналізувати, але згадаємо, що Європейською Комісією визначено до відстеження та контролю 28 агроекологічних показників (АЕІ), серед яких норми мінеральних добрив, пестицидів, зрошення, вико-
середніх фізичних розмірів господарств (до 3 тис га землі) щорічно суттєво відрізняються від ринкових. Наприклад, у 2015 р. ціни на одну і ту ж продукцію між окремими групами сільськогосподарських підприємств розрізнялися до 2-2,5 разів. Так, для 10% сільськогосподарських підприємств ціна 1 т пше-
приклади, щоб розвивалося фермерство, коли на одну і ту ж продукції ціни розрізняються на сотні відсотків? І чим закінчиться ринок землі за такої цінової вакханалії? Про дивність продовольчого ринку в Україні можна продовжити. За будь-який рік незалежності ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
ристання енергії, практики обробітку грунту, зберігання гною, валового балансу азоту, ризиків забруднення фосфором, пестицидами, викидів аміаку, ерозії грунту, забруднення вод нітратами, пестицидами тощо. Щоб не перевищувати ці параметрів нормативних показників, необхідно, наприклад, дотримуватися допустимої щіль-
ниці складала 3,2-3,8 тис грн., а для 9% — 1,7 тис грн. Теж саме з ціновим безладом спостерігалося в попередні і наступні роки господарювання. У 2016 р. варіація (відхилення від середньої) ціни реалізації озимої пшениці складала 183%, а насіння соняшнику — 216%. Як знаємо, в ринкових умовах ціни встановлюються укладенням дого-
України, наприклад, у 2013 р. із 6484 сільськогосподарських підприємств, які виробили і/або реалізували насіння соняшнику, 137 не виробляли, а лише реалізували 31,8 тис т, а 332 підприємства навпаки, виробили 277,3 тис т і нічого не реалізували. Фантастичними виглядають рівні урожайності насіння соняшнику. Так, 80 сільсько-
“
Тому практично неможливо знайти в рамкових законах, постановах, регламентах ЄС навіть згадку про продаж землі. Всі зусилля парламенту ЄС направлені на вирішення проблем екології, прибутковості, зайнятості сільського населення та успішного функціонування фермерських господарств. Протилежна позиція влади України — всі рішення і величезні зусилля направлені на процеси продажу землі після чого, на їх думку, наступить рай. Проте не уточнюється, для кого цей рай наступить, а всім іншим пекло. Що буде після запровадження ринку землі чиновників України не цікавить. Ніяких сценаріїв розвитку подій! Як зміниться структура виробництва, зайнятість населення, різні фінансові платежі до бюджетів і яка перспектива сіл з його населенням? Адже на сьогодні (2019 р.) за показником кількості сільського населення у розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь Україна займає 163 місце серед країн світу і понад як у 2 рази менше, ніж в країнах ЄС. Може звернемося до школяриків початкових класів України, щоб вони пояснили дорослим дядям, як будуть розвиватися події, якщо існуватиме ціновий монополізм, й далі насуватиметься
ності тварин у розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, встановленого співвідношення між зерновими та технічними культурами, частки постійних пасовищ тощо. Наступна проблема, яку необхідно вирішити перед запровадженням ринку землі, — монополізація продовольчих ринків, внаслідок чого ціни для дрібних і навіть
ворів, угод, на біржах тощо під обсяги попиту і тому ціни можуть розрізнятися незначно (на 5-15%) залежно від показників якості та календарного часу реалізації сільськогосподарської продукції. За низьких цін фермери в основному не прощаються з виробленою ними продукцією й зберігають її у сховищах. І дуже цікаво: у якій країні є
”
господарських підприємств у статистичній звітності показують рівень урожайності від 50 до 99 ц з 1 га, 373 — 41-50, 541 — 35-40 і 562 підприємства — до 10 ц (у середньому 6,9 ц). Тоді як урожайність гібридів соняшнику компанії Сингента (2019 р.) на демонстраційних і виробничих посівах досягла 45-49 ц/га лише у 3-х областях
(Київська, Черкаська і Вінницька областях), а в інших — 20-40 ц з 1 га посівів. Тобто, у понад 7% підприємств до 2-х разів перевищено рівень урожайності, яку демонструють посіви відомої у світі компанії Сингента, а понад 20% — досягли її рівня. Як же можна досягнути урожайність соняшнику, яка перевищує у 2 рази потенційний її рівень? Це ніщо інше, як купівля за кеш насіння соняшнику і відображення цих надходжень як власне зібраний урожай. Для чого це робиться? Тут можуть бути різні махінації з ПДВ і т.д., але це проблема контролюючих органів, і тому ми її не будемо торкатися. Мабуть, що продавці за кеш одержують не ринкову ціну за продану таким чином продукцію. За відсутності дієвого моніторингу витрат виробництва, справедливого розподілу його результатів, взаємовідносин між учасниками ринку така картина у русі сільськогосподарської продукції спостерігається щороку. Окрім екологічного й цінового безладу в Україні має розвиток безлічі підприємств за рахунок іноземних інвестицій, які трансформуються в агрохолдинги, в країнах яких дефіцит земель для потреб сільського господарства катастрофічно зростає. Згідно норм нового закону про ринок землі іноземцям не заборонено й далі брати землю в довгострокову оренду. На просторах України іноземці необмежені будь-якими екологічними нормативами й тому, наприклад, можуть утримувати понад допустимої в їх кранах концентрації поголів’я тварин. Так, відома в Україні данська «Даноша», основним інвестором якої є є данський уряд — 83,8% бізнесу, на 7 комплексах в Івано-Франківській області утримує 14 тис свиноматок, 300 тис свиней на відгодівлі і 150 тис поросят на дорощуванні до 30 кг, які потім реалізуються для відгодівлі в інших підприємствах або ж експортуються в Грузію. У середньому на кожному комплексі утримується по 64 тис голів свиней за допустимої в Данії 15 тис відгодівельного поголів’я. Ще агрохолдинг «АгроЛВ Лімітед» за 10 років вийшов на 45 тис га землі в обробітку (в Тернопільській і Львівській областях) за рахунок інвестицій із Саудівської Аравії й працює на потреби цієї ж країни. Тобто, іноземці приходять до української землі з необмеженими інвестиційними ресурсами й працюють із земельним банком, за різними оцінками понад 30% ріллі України, а тому вітчизняні товаровиробники приречені на невдачу в боротьбі за землю. Тобто, українці, що бажають стати фермерами, без допомоги з боку держави в принципі не в змозі бути конкурентними поруч з розвиненими країнами світу, інвестиційні вливання яких в українські чорноземи є безмежними. Проблеми екології, доступу до ринку та інвестиційної підтримки всіх вітчизняних суб’єктів господарювання в Україні, як бачимо, є невирішеними. Більше того, різними постановами Кабінету Міністрів України відшкодовувалося з держбюджету до 50% вартості будівництва і реконструкції ферм, наприклад, з утримання великої рогатої худоби, якщо проектом передбачено утримувати їх більше 500 голів. Тобто, іноземним інвесторам активно допомагала Україна якнайшвидше створювати надпотужні небаченого у світі фізичного й економічного розміру. Будівництво ж такого розміру ферм недоступне фермерським господарствам, а тим більше бажаючим стати фермера-
День № 75, вівторок 27 квітня 2021
ми. Що буде за цих обставин, якщо запровадити ринок землі. Мабуть, розпочну з дитячої задачі. У Європі школи мають договори з різними підприємствами, наприклад, кондитерською фабрикою. Школярі початкових шкіл з метою навчання бізнесу і спілкуванню з дорослими протягом 1-2 тижня за рік продають на своїх вулицях сусідам (близьким, далеким), наприклад, печиво. Задаю запитання третьокласнику: чи буде продавати печиво за ціною, що нижча узгодженої школою з підприємством. Відповідь була миттєвою — ні. Що ж буде в самому близькому майбутньому з селянином, який купить землю, та змушений буде продавати вироблену ним продукції за ціною, що нижча собівартості? За відсутності ринкових інституцій, зокрема фермерських кооперативів з вертикаллю від виробництва до споживання, незрозумілою діяльність українських бірж, які ще ніколи за всі роки незалежності не стабілізували ціни, наприклад, на зерно перспективи фермерської діяльності примарні. Адже країни світу поряд із проведенням моніторингу цін на продовольство організовують моніторинг витрат на харчовому ланцюгу з тим, щоб чітко визначитися щодо практики розподілу доданої вартості між його суб’єктами (фермерами, переробниками продуктів харчування, оптовими і роздрібними торговцями та кінцевими споживачами). За такої державної уваги до справедливого розподілу доданої вартості між суб’єктами харчового ланцюгу, що призводить до стабілізації цін для первинних виробників, перерозподіл землі в країнах ЄС на його ринку практично відсутній. Так, наприклад, у 2018 р. найвища частка продажу земель по відношенню до площі сільськогосподарських угідь досягнута у Франції — менше 0,3%, у Нідерландах і Угорщині — 0,090,12%. Коли існують справедливі ціни, а вартість ферм щорічно зростає, ні один психологічно врівноважений фермер не продасть свою землю, окрім його смерті. Мабуть тому практично неможливо знайти в рамкових законах, постановах, регламентах ЄС навіть згадку про продаж землі. Всі зусилля парламенту ЄС направлені на вирішення проблем екології, прибутковості, зайнятості сільського населення та успішного функціонування фермерських господарств. Протилежна позиція влади України — всі рішення і величезні зусилля направлені на процеси продажу землі після чого, на їх думку, наступить рай. Проте не уточнюється, для кого цей рай наступить, а всім іншим пекло. Що буде після запровадження ринку землі чиновників України не цікавить. Ніяких сценаріїв розвитку подій! Як зміниться структура виробництва, зайнятість населення, різні фінансові платежі до бюджетів і яка перспектива сіл з його населенням? Адже на сьогодні (2019 р.) за показником кількості сільського населення у розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь Україна займає 163 місце серед країн світу і понад як у 2 рази менше, ніж в країнах ЄС. Може звернемося до школяриків початкових класів України, щоб вони пояснили дорослим дядям, як будуть розвиватися події, якщо існуватиме ціновий монополізм, й далі насуватиметься екологічна катастрофа, а іноземні інвестиції будуть таким ж безмежними в процеси капіталізації агрохолдингів поряд із беззахисними власниками земельних часток (паїв) або ж фермерських господарств.
9
Економіка РИНКИ
Алла ДУБРОВИК-РОХОВА априкінці минулого року у парламенті було зареєстровано проєкт Закону «Про території Смарагдової мережі» №4461. Його основним завданням є розробка політик та заходів управління визначеними природоохоронними територіями з метою збереження окремих видів флори і фауни та природних оселищ. Незважаючи на те, що сам текст законопроєкту розробляли близько трьох років, загалом до нього була надана значна кількість зауважень з боку різних учасників, у тому числі, центральних органів виконавчої влади та бізнес-спільноти. Крім того, Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) провело антикорупційну експертизу проєкту, за результатами якої було виявлено низку корупціогенних факторів. Автори законопроєкту проводили декілька зустрічей із зацікавленими сторонами, де обговорювали потенційні ризики, які містяться у редакції законопроєкту та шляхи їх вирішення. Вже 14 квітня Комітет ВРУ з питань екологічної політики та природокористування рекомендував Проєкт Закону до прийняття у першому читанні за основу із необхідністю доопрацювати деякі його положення до другого читання. Так, Європейська Бізнес Асоціація та НАЗК звертають увагу, що в поточній редакції законопроєкт містить ряд моментів, які можуть ускладнити реалізацію інвестиційних проєктів бізнесу, зокрема, через можливість неоднозначного трактування та застосування окремих його положень, та можуть стати підставою для виникнення потенційних корупційних ризиків. Йдется про наступні проблемні положення проєкту. По-перше, абсолютна заборона діяльності за відсутності обґрунтованих підстав для визначення її негативного впливу на території Смарагдової мережі. По-перше, це не відповідає положенням Директиви №92/43/ЄС, яка все ж надає можливість реалізації проєктів, що становлять суспільний інтерес. По-друге, зважаючи на те, що критерії для встановлення такого негативного впливу пропонується визначити у підзаконному акті (що було окремо ідентифіковано НАЗК як корупціогенний фактор), це підсилює наявні корупціогенні ризики, оскільки за таких умов отримання негативного висновку за результатами оцінки за критеріями, які визначаються не законом, фактично означатиме неможливість ведення подальшої діяльності та втрати інвестицій. З метою зниження таких ризиків експерти Комітету Асоціації та НАЗК наголошують на необхідності визначення критеріїв негативного впливу на території Смарагдової мережі безпосередньо у законопроєкті, а також ввести термін «суспільні потреби», відповідно до Закону України «Про відчуження земельних ділянок, ін-
Н
Iдея про Смарагдову мережу: захист довкілля чи нові корупційні ризики для бізнесу? ших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» №1559-VI. По-друге, необхідність отримання від органу виконавчої влади рішення про відсутність необхідності здійснення оцінки впливу на території Смарагдової мережі (ОВТСМ) або рішення про відсутність негативного впливу на території Смарагдової мережі як дозволу на здійснення господарської діяльності на території Смарагдової мережі. По-перше, це може призвести до розбіжностей у застосуванні норм проєкту Закону. По-друге, така відсутність визначення вичерпних випадків, підстав, форм, строків, порядку здійснення таких повноважень, контролю за їх здійсненням та відповідальності за можливі зловживання під час їх здійснення може призвести до потенційного встановлення або розширення дискреційних повноважень органу державної влади і є очевидним корупціогенним фактором. Відтак, доцільно передбачити безпосередньо у Проєкті Закону чіткий перелік видів діяльності, щодо яких необхідно здійснювати ОВТСМ за прикладом Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» №2059-VIII, або критерії визначення відсутності негативного впливу на території Смарагдової мережі. По-третє, необхідність проведення ОВТСМ у процесі здійснення землеустрою, а також перед отриманням низки документів дозвільного характеру. По-перше, такий підхід не в повній мірі відповідає положенням Директиви 92/43/ЄЕС, згідно з якими аналіз впливу на території має проводитися щодо плану або проєкту, а не стосовно будь-яких проміжних дій, що можуть мати відношення до плану чи проєкту. По-дру-
ге, на практиці, це може призвести до необхідності проведення ОВТСМ кілька разів для реалізації одного проєкту. Особливу загрозу такий підхід становить для підприємств у сфері надрокористування, адже Проєкт Закону передбачає здійснення ОВТСМ перед отриманням спеціального дозволу на користування надрами, зокрема на геологічне вивчення та дослідно-промислову розробку родовищ корисних копалин. Таким чином, може бути заблокована діяльність компаній, які купили свої ліцензії через аукціони за сотні мільйонів гривень, що в свою чергу збільшує ризик для отримання неправомірної вигоди можновладцям. Відтак, вважаємо за необхідне внести зміни у ч. 2 ст. 11 Проєкту Закону. По-четверте, відсутність чіткої відповіді на питання, чи необхідно проходити ОВТСМ підприємствам, які вже отримали всі дозвільні документи та пройшли процедуру оцінки впливу на довкілля (ОВД). Так, висновок з ОВД, який видається після здійснення процедури ОВД, дійсний протягом 5 років. Відтак, у бізнесу є перестороги, що ті висновки з ОВД, які були видані до прийняття Проєкту Закону, але діяльність за якими розпочалась після прийняття Проєкту Закону, можуть бути оскаржені у судовому порядку у зв’язку з відсутністю висновку з ОВТСМ. Вважаємо за необхідне відобразити у Проєкті Закону, що ОВТСМ не поширюватиметься на тих суб’єктів господарювання, які вже отримали всі необхідні дозвільні документи та пройшли процедуру ОВД на дату набрання чинності Проєктом Закону, як це було виписано у редакції проєкту Закону «Про території Смарагдової мережі», розробленого Міністерством екології та природних ресурсів України у 2019 році. По-п’яте, відсутність перехідного періоду для набрання
чинності планів управління територіями Смарагдової мережі, які встановлюють перелік заборон та обмежень на певні види діяльності. Після визначення та внесення територій Смарагдової мережі до Національного реєстру, для такої території протягом 6 років розробляється план управління, що потенційно встановлюватиме заходи зі збереження біорізноманіття та перелік видів діяльності, які заборонені чи які обмежуються на території Смарагдової мережі. По-перше, це не відповідає Директиві 92/43/ЄЕС, де визначено перелік видів діяльності, які не можуть бути здійснені на таких територіях. По-друге, відшкодування збитків, які виникають внаслідок дії заборон чи обмежень діяльності на територіях Смарагдової мережі, відстрочене до моменту затвердження плану управління такою територією, може призвести до неочікуваних негативних наслідків для компаній. Отже, необхідно прямо передбачити вичерпний перелік обмежень та заборон на ведення господарської діяльності безпосередньо у Проєкті Закону, а по-друге, передбачити перехідний період для набрання чинності положеннями Проєкту Закону, що встановлюють такі обмеження для бізнесу. Представники Асоціації та НАЗК вважають, що проєкт Закону потребує суттєвого доопрацювання, і наголошують, що та готові повторно надати експертну підтримку.
P.S. Крім позиції Європейської Бізнес Асоціації та НАЗК, у відкритому доступі є чимало коментарів на підтримку законопроєкту. «День» стежить за перипетіями довкола створення в Україні Смарагдової мережі та готує продовження теми з урахуванням думок основних стейкхолдерів.