MILLENIUM CLUB 219_2

ПАВЛО ПРОДАН: «НІКОЛИ НЕ ЗАВАЙСЯ!»

Сьогодні, як ніколи раніше, ми повинні усі розуміти ціну нашої свободи, ціну української

державності та цінність кожного, хто боронить нашу землю. Свій великий волонтерсь-

кий осередок у тилу Павло ПРОДАН заснував багато років тому. Увесь цей шлях наш гість проходить пліч о пліч з однодумцями. І для них немає ніяких кордонів. Майже усі потреби військових, медиків та цивільних пан Павло закриває разом з іноземними партнерами, такими самими волонтерськими організаціями. Їх головна мета на сьогодні – вистояти у нечесній війні та здобути перемогу для України.

- Розкажіть, чим саме займається ГО «Добро не має кордонів»? І як змінилася її діяльність за останній рік?

Ідея створення ГО виникла давно, але, як кажуть у народі,«руки не доходили». Вторгнення рф пришвидшило цей процес.

Я з 2004 року активно допомагаю військовим і мені до болю

знайомі всі їх потреби.

Станом на сьогодні, це волонтерська діяльність, в першу чергу – допомога ЗСУ, Нацгвардійцям, спецпризначенцям, поліції, ТРО і усім нашим захисникам. Надання благодійної (гуманітарної) допомоги з-за кордону особам, які її найбільше потребують – внутрішньо переміщені особи, соціально не захищені верстви населення, сім’ї наших захисників, діти наших захисників. А також допомога пораненим, лікарням, дитячим будинкам-інтернатам, будинкам для людей похилого віку, притулкам для тварин.

- Чого війна навчила особисто вас?

Радіти кожній хвилині життя!

А ще вона (війна) показала справжнє єство української нації, а саме – незламність духу, єдність та силу.

Які країни найбільше допомагають Україні через вашу

організацію? І яку саме допомогу надають?

Найбільше допомагають це - Німеччина, Литва, Франція, Голландія, Австрія, США.

Допомагають військовою амуніцією, фінансово, також надання генераторів, рацій, медичного обладнання, одягу, продуктів харчування, засобі гігієни, медикаментів, повер банків, корму для тварин. На свята, що минули, - подарунки діткам, які проживають на деокупованих територіях, дітям сиротам, дітям наших Захисників.

Настільки складно було організувати гуманітарну допомогу у війну? І як вдалося розширитися до таких великих масштабів?

Дуже складно. Коли робиш добрі справи, то труднощі виникають на кожному кроці – в першу чергу, це невдосконалене законодавство, відсутність фінансів, логістика та доставка.

Але світ не без добрих людей, які трапляються на життєвому шляху.

І головна рушійна сила – це люди та благодійні і гуманітарні

фонди, які допомагають з-за кордону і в Україні – Ольга Хермсфдорф («Freunde DER Ukraine e.V»), Ушакові Олександра та Дмитро (БО «Dobroheart») Євген Чеботарьов (БФ «Україно! Я за тебе!»), Іван Швець (БФ «Сила справедливості»), Association

«Agen, Les Amis DUkraine» (Французька республіка), Dovilė Gelžinienė («Sunrise: Humanitarian Aid to Ukraine», Литовська республіка), це волонтери Вінницької області та інших регіонів України, генеральний директор ТОВ «Євролайф Україна ЛТД» Ольга Пустовар, генеральний менеджер «Євролайф груп» Патрік Кольб, голова правління «Граве Україна» Базилевська Наталія, член правління ПрАТ «Граве Україна Страхування життя» («GRAWE Австрія») Маг. Етмір Краснічі, моя команда з ГО «До-

бро немає кордонів», мій колектив з ТОВ «Вінпродтрейд», мої колеги з «Євролайф Україна».

Звичайно, це кредит часу у власної сім’ї, але у період війни в країні – ми всі єдина сім’я і не буває чужих дітей, не буває чужої біди, чи чужих захисників території нашої країни.

І ще одна рушійна сила - це довіра людей, які повірили тобі. І як би не було складно, які б не виникали труднощі, ти знаєш, що на маєш права їх підвести.

Які слова, чи думки допомагають вам не здаватися й тримати курс на перемогу України?

Думка одна – «Ми повинні зробити все можливе і не можливе для перемоги України».

Мене надихають та додають сил самі поїздки.

Надихають очі військових та добровольців-захисників, які, які горять жагою перемоги, їх нескореність та незламний дух. Минулого тижня ми особисто відвідали діток у Миколаєві, які переїхали із Херсонської області, відвідали позиції наших захисників у самому Херсоні. Це і надихає…. Закінчити інтерв’ю хочу на хорошій ноті – за місяці вже настане весна. Що б ви побажали українкам у переддень міжнародного жіночого свята?

Дорогі представниці ніжного, тендітного та прекрасного роду! Багато з Вас зараз стоять на захисті нашої неньки-України, багато в тилу у прямому й переносному значенні цього слова, тому в першу чергу бажаю Вам кохання, міцного здоров’я, мирного неба, перемоги на усіх фронтах і щоб кожна жінка дочекалась з війни свого сина, брата чи чоловіка, племінника чи дядька, кума чи свата, прекрасного сусіда чи відповідального колегу, друга чи коханого, а також хочеться побажати терпіння, витримки та сил і нехай посмішка завжди сяє на ваших вустах.

ДОСЬЄ MILLENIUM CLUB

• Серпень 2009 р. – нагороджений відомчою заохочувальною відзнакою МВС України медаль «За співпрацю з внутрішніми військами МВС України».

• Жовтень 2009 р. – нагороджений пам’ятним знаком «15 років військовій частині 3028 ВВ МВС України».

• Березень 012 р. – нагороджений пам’ятним нагрудним знаком «20 років Внутрішнім Військам МВС України».

• Травень 2022 р. – нагороджений грамотою від Тульчинської районної військової адміністрації.

• Грудень 2022 р. - нагороджений подякою від начальника Вінницької обласної військової адміністрації та голови обласної Ради.

ГАННА

СТОРЧЕУС:

«ЖИТИ – БУЛО І Є МОЇМ ГОЛОВНИМ ЗАВДАННЯМ»

Рубрика «Історії війни» має неабияку актуальність, адже вона торкнулась кожного українця. І, напевно, ми ще не раз запросимо до бесіди жінок, які зуміли залишити

в собі основні переваги слабкої статі, але наповнились великою силою та мужністю. Інтерв’ю з Ганною СТОРЧЕУС – це історія про життя з усіма її сторонами. Та, перш за все, це історія-приклад для наслідування. Шановні українки, читайте, та надихайтесь на впевненість, звершення та жіноче щастя. Ви того варті.

– Пані Ганно, Вам, напевно, неодноразово говорили, що Ви приклад справжньої успішної та щасливої жінки. Скажіть, чи вплинула війна на ці компліменти у Вашу сторону від оточуючих?

– Авжеж, я така сама людина. І мене також торкнулось це горе. Але я вважаю, сьогодні особливо важливо попри усі труднощі демонструвати людям, що життя продовжується. Так, у нових реаліях. Ми повинні бути сильними, повинні продовжувати виховувати дітей, показувати їм приклад незламності, приклад міцного духу, чистої любові та направляти туди, де вони зможуть розвиватися, створюючи нове майбутнє української нації. Тому, прокидайтесь зранку та звертайтесь до себе у відображенні зі словами: «В тебе все вийде, прямуй до мети». Я живу саме так і ніякі перепони долі не змінять мого настрою бути щасливою.

– Ми знаємо, що Вам довелось пройти особисту війну зі страшною хворобою, але Ви вистояли й стали прикладом для жінок. Поділитесь нею?

– Я б не хотіла спекулювати, але, мабуть, це комусь допоможе. Так, багато років тому я дізналась про свій діагноз. Онкологія дуже складної форми, яка не піддається стандартним методам лікування. Моєму молодшому си-

нові тоді виповнилось лише дев’ять місяців. Ця подія стала, напевно, найпереломнішою в моєму житті. Мені довелось прийняти важке рішення – змінити місце проживання. Найважливіше, бо я маю велику родину, чотирьох дітей, домашніх улюбленців та професійну команду у бізнесі. Рішення було складним, але я спромоглась будувати нове життя. Вивчила іноземну мову, навчилася керувати бізнесом в онлайн режимі тощо. Пройти через усе це допоміг мій чоловік, близькі люди, лікарі. Шість років потому я й зрозуміла, в чому моя справжня місія. Я відчула неймовірну силу, якою почала ділитися, масштабувати її у своєму особистому просторі та для оточуючих.

– Повернемось трохи назад, до Ваших попередніх успіхів? Якій діяльності Ви присвячу-

вали своє життя?

– За фахом я магістр права, тому більшість моєї професійної діяльності були направлені на роботу адвокатську. Мені завжди подобалось бути корисною людям, але нові часи принесли й нові ідеї.

Так одного разу ми заснували з чоловіком бізнес з експорту металопрокату. Багаторічний професійний досвід юриста мені дає можливість управляти

успішним бізнесом у сфері залучення інвестицій та фінансуванні ЗЕД імпорту-експорту товарів в Україну та за її межі.

– Що є сьогодні Вашим головним напрямком?

– Головним напрямком мого бізнесу є супровід та забезпечення експорту металобрухту з України.

На перше січня 2022 року з гордістю можу відзначити здобуття нами найкращого показника в експорті даної категорії товарів з України. В лютому 2022 року внаслідок воєнних дій в нашій країні, бізнес із заготівлі та експорту металобрухту в Україні призупинився. Причини, більш ніж вагомі для кожного українця, вимусили всіх нас перебувати в режимі очікування, виконувати свої громадянські обов’язки, бути гідними та в першу чергу дозволити уряду країни вирішити першочергові, нагальні питання в країні.

Основа нашого бізнесу – це його прозорість і відповідність законодавству України.

Саме тому, основною метою було й залишається

збереження колективу, робочі місця, виконання своїх зобов’язань перед державою належним чином. Хоч наразі й існують серйозні питання та колізії в процедурі оформлення експортних сертифікатів про походження товару, дозволів, документів, оперативна взаємодія з портами й митницями, деякі валютні обмеження, ми очікуємо найближчого

часу бізнес в Україні буде стрімко розвиватися в правовому полі. Я впевнена, довгоочікувана й ба-

жана Перемога України якнайшвидше змінить наші життя на яскраве різнобарв’я

безумовного щастя, радості й гармонії!

– Пані Ганно, що для Вас є справжнім успіхом у житті?

– Справжнім успіхом я вважаю досягнення того самого бажаного балансу. Душев-

ної рівноваги та гармонії в думках, вчинках, у важливих життєвих сферах. Серед

них, авжеж, здоров’я, сім’я, відносини з людьми й фінансові перемоги в улюбленій

справі. Окрім того, для мене завжди було й буде найважливішим бажання бачити

своїх дітей щасливими й здоровими, чесними й гідними особистостями.

Я хочу бути корисною, надавати допомогу й підтримку якомога більшій кількості

людей навколо мне. Зробити свій внесок у формування здорового суспільства! Однак, немає більшої цінності для мене як час, проведений зі своєю сім’єю. І не має значення, що кожен з нас може займатися своїми справами. Адже, ми любимо бути разом, подорожувати, готувати, насолоджуватися цією компанією. Любов, щастя та гармонію я вважаю найважливішими ключами до успіху.

– Цікава Ваша думка з приводу того, як не втратити жіночність у цьому бентежному житті?

– Кожен з нас має свій шлях. Він сповнений щастям, радощами, досягненнями, водночас помилками та втратами. Нам, жінкам, необхідно наповнювати своє життя змістом, любов’ю, душевною рівновагою. Ми повинні вчитись зберігати спокій, бути милосердними та щирими. Жінка – чудове створіння, чия краса надихає чоловіків на звершення, а її здатність давати життя викликає захоплення. Жінка не має права надовго розслаблятися. Бо ж задля щастя своєї родини та свого, авжеж, вона повинна творити, мріяти, відкривати нові грані цього світу.

– Чи можете Ви назвати себе щасливою жінкою?

– Сьогодні я можу назвати себе щасливою, але для усвідомлення цього мені довелося пройти нелегкий шлях особистих трансформацій, навчитися знаходити баланс у жорсткому світі бізнесу. Тримати удар та вміти прощати, а головне – зрозуміти, що справжній успіх складається з простого: здоров’я, сім’ї, улюбленої роботи, душевної рівноваги, почуття подяки, толерантності та можливості робити добрі справи. Особисто я наповнююсь сім’єю, роботою, духовним розвитком, соціальною діяльністю, бажанням «бути, мати, знати, відчувати та діяти» в моменті. Турботою про здоров’я, добрими стосунками з людьми, роботою над своїм внутрішнім розвитком, усвідомленням свого вектору, почуттям часу та освідомленням використання своїх ресурсів.

– Ганно, а що Ви понад усе цінуєте в людях, які Вас оточують?

– У професійній діяльності мені довелось спілкуватись з дуже великою кількістю людей, тому я ціную справедливість, щедрість, надійність, повагу до інших, оптимізм, почуття гумору та доброту. Та надважливо для мене – бачити в людині вміння брати відповідальність за слова, дії та визнавати помилки. Це дуже важливо особливо сьогодні.

– Ганн, дякуємо за бесіду, бажаємо Вам усіх звершень. Чим хочете надихнути україночок?

– Дівчата, жінки, бабусі, мами! Кожна з нас – творець щастя! Це в наших руках і можливостях. Пропоную попри усі біди міцнішати, але зберігати ту тонку жіночність, яка необхідна сьогодні нашим дітям, чоловікам, батькам… Особисто я спрямовую усі свої думки на позитив. Наближаймо перемогу усіма доступними способами та віримо в ту свободу життя та думки, яка прописана в генетичному коді кожного українця.

ЛЮБИЙ МІЙ ЧОЛОВІК ОЛЕЖЕ, Я ВІТАЮ ТЕБЕ З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ! ВДЯЧНА ЗА УСІ ЦІ БЕЗМЕЖНО ЩАСЛИВІ РОКИ. ТИ ПОДАРУВАВ МЕНІ НАЙБІЛЬШЕ ЩАСТЯ.

ПОРЯД З ТОБОЮ Я СТАЛА ЧУДОВОЮ ЖІНКОЮ ТА МАМОЮ, ВИВАЖЕНОЮ ЛЕДІ ТА ЧАРІВНОЮ ОСОБИСТІСТЮ. У ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ ТА КОЖНОГО ДНЯ БАЖАЮ ТОБІ ЗАЛИШАТИ В СОБІ ЛИШЕ НАЙВЕЛИЧНІШЕ, ВТРАЧАТИ НЕПОТРІБНЕ ТА ФОРМУВАТИ ДЕЩО НОВІТНЄ. Я, МИ ПОРЯД З ТОБОЮ.

ВІД РЕДАКЦІЇ: Додамо, що сім’я

Історії війни

ОКСАНА ШУЛЬГА:

«СПРАВЖНІЙ ХУДОЖНИК МАЛЮЄ НЕ РУКАМИ, А УЯВОЮ»

Вона – справжній творець, переможниця міжнародних конкурсів та артфестивалів. Так про Оксану ШУЛЬГУ казала заслужена діячка культури О. І. Балашова. У нашому журналі – унікальне інтерв’ю із пані Оксаною про її життєвий та творчий шлях.

ХУДОЖНИЦЯ.

ФІНАЛІ КОНКУРСУ GOLDEN TIME TALENT.

- Рада із Вами поспілкуватися, Оксано! Ви – багатодітна мама, жінка, яка всього досягла сама. Скажіть, як вдалося зберегти сімейне щастя й одночасно влаштувати кар’єру?

- Вітаю навзаєм! Дякую за ваш комплімент. Насправді у мене чотири прекрасні донечки, я неймовірно ними пишаюся. Також дуже кохаю свого чоловіка і хочу передати йому привіт та слова вдячності за те, що він боронить нашу Батьківщину. На питання, як мені вдалося знайти цю золоту середину між родиною та роботою, скажу таке: все найскладніше у нашому житті дається дуже важко. І мені не було зовсім легко. Я виховувала дітей і одночасно знайомилася з усіма труднощами материнства. Довелося на значний час перервати творчу кар’єру та поринути у сімейні відносини. І зовсім про це не жалкую, бо отримала неймовірну родину. Та не усі розуміли мій вибір. Ми з чоловіком домовилися, що я буду займатися достойним вихованням дочок і не буду працювати. І одразу усі, кому не лінь, почали вчити нас життю, хоч це була і не їхня справа. Мені не дали жодної копійки від держави, поки я ростила дітей.

ОРДЕРОМ КУЛЬТУРНОЇ ДИПЛОМАТІЇ ЗА ІІ МІСЦЕ У

Але я не скорилася і впевнено

йшла тернистим шляхом митця. З

часом, після довгої перерви, таки вдалося повернутися до творчості, і я дуже цьому рада.

- Чого вдалося досягнути після великої перерви?

- Я – аматорка, всьому навчалася сама. Завжди вважала, що справжній художник малює не руками, а уявою. Тож і рухалася не за признанням, а за талантом та своїм покликанням. Коли почалася війна, зрозуміла, маю виплеснути весь той біль на папір.

У 2022 році я написала картину

«Чорний каштан» і присвятила її героям, що віддали своє життя за Україну. Також вже маю нагороду від Ордену Культурної Дипломатії за ІІ місце у фіналі конкурсу Golden Time Talent. Тож, якщо у вас є бажання придбати мої роботи, звертайтеся!

- Ви згадували про те, що Ваш чоловік зараз на фронті. Як вдається тримати себе у руках та чекати на перемогу?

- Знаєте, нас із чоловіком ніби доля випробовує, перевіряє силу нашого кохання. Ми з Олександром розписалися 24 лютого 1995 року. А рівно за 27 років вій-

на нас розлучила. У перший же день повномасштабного нападу росії він пішов добровольцем. Ми пройшли весь шлюб разом, з’їли не один пуд солі на двох. Я дуже чекаю на його повернення додому, та як складеться наша доля – покаже час.

- Оксано, як творча людина, можете нам описати ідеальну жінку? Яка вона?

- Ідеальна жінка – це українка. Наші жінки – це не просто берегині сімейного вогню, як звикли казати люди. Ми вміємо міцно тримати залізну основу родинного древа; не скоряємося жодним випробуванням, які готує нам доля. Саме матері передають від роду до роду всі цінності життя, культуру, історію свого народу майбутнім поколінням. Ось вам й ідеальна жінка. Вона знаходиться чи не у кожному будинку та квартирі Україні.

https://youtu.be/MJjF5NbNHlY

facebook: Оксана Шульга

facebook: АРТ-Салон Перлина

і Едельвейс

Історії війни

ТРАГЕДІЯ, ЩО ОБ’ЄДНАЛА ДНІПРО

Надважкою для містян Дніпра за одинадцять місяців повномасштабної війни стала дата, закарбована в серцях мільйонів. 14.01.2023. За підсумками експертів – це другий за цинічністю терористичний акт ворога проти людяності. То ж справжній геноцид проти українців.

Авжеж зведення новин про втрачені життя ми спостерігаємо вже майже рік, але сьогодні мова піде про групу людей, а саме дніпрян, які проявили неймовірну емпатію, надлюдяність у всіх сенсах. Страшна трагедія, яка забрала життя 46 осіб у житловому будинку у вихідний день, у свято зібрала навколо багатоповерхівки сотні людей.

Так, це дніпряни! Ми виявилися неймовірно швидкими, чуйними, відвертими, але вбиті у серці горем. За кілька годин після страшної трагедії біля 118 понівеченого будинка зібрались прості дніпряни та волонтери, які розпочали свою «роботу» приблизно о 17, а закінчили лише три доби по тому. Тільки уявіть.

Серед таких були й волонтери Emergency Team від фундації World Central Kitchen та фундації Peremoga Анна Гришина й Владислав Недря. До них долучилось багато дніпровських волонтерів та фундації, котрі стояли пліч о пліч. Одна з таких – це фундація Карини Бахолдіної We save Ukraine. Усі разом, всіма командами, друзями, мешканцями будівлі, людьми, які їхали на допомогу з іншого кінця міста вони ви-

стояли, чергуючись понад 72 доби, аби почути: «рятувальна операція завершена...»

Люди, що приїздили з навколишніх

районів привозили абсолютно усе. «Разом

Я пам’ятаю, як до нашого намету приходи-

ли бабусі з сусідніх під’їздів та приносили

з дому печиво. Відкриті упаковки, бо хо-

тіли розділити останнє з тими, хто вижив, та тими, хто рятував, допомагав, розбирав

завали… Це дійсно важко пригадувати, бо

саме тоді

я зрозуміла, наскільки сильно ми

поєднані цим горем», - згадує Анна.

А потім увесь світ побачив ті самі хви-

лини тиші, які розривали серця. Серця

тих, хто ще чекав почути живий голос у

цій темряві серед руїн вже не існуючого

для когось майбутнього. «То були най-

важчі, здається хвилини за ці дні. Вони

тривали у голові годинами… Адже надія

була єдиним, що утримувало нас на ногах попри невимовну втому».

В інтерв’ю журналістам представники ДСНС звітували, що розбір завалів такого масштабу мав тривати не менше тижня. Але. «Саме завдяки нашим рятувальникам нам вдалось побачити живими ще дуже багатьох людей. І я хочу сказати ті слова вдячності, які навіть не існують. Всі члени нашої команди та небайдужі волонтери й волонтерки хотіли і мали змогу достатися до рятівників. Безпосередньо біля дснсників ми

побачили, як вони, не шкодуючи себе, працювали без жодної хвилини перепочинку. Ми ж намагались максимально швидко підносити їм гарячий чай, енергетики, бутерброди, якісь батончики тощо. І таких «забігів» було десятки. Наші рятівники – справжня гордість нації. Неймовірна вам шана! Я дякую світові за те, що вкотре нами здобута переоцінка цінностей того, у чому ми жили, та ким врешті стали». В дуже короткій бесіді Анна разом з чоловіком та колегами розказала, що вже за кілька годин після трагедії усі месенджери були червоні. «Люди з усіх буквально куточків світу пропонували допомогу. І мова не йшла вже про речі б/в. Для постраждалих привозили навіть косметику! Ви розумієте, наскільки тонко та надприродньо

зреагувало наше суспільство на потреби

тих, хто залишився БЕЗ НІЧОГО взагалі!

Від цих думок і болісно і радісно…» В кожного з тих сотень людей, які розбирали завали руками, хто годував, робив теплий чай, привозив цигарки, відвозив на власних авто поранених до лікарень, хто, наче блискавка, знаходив усе необхідне для УСІХ є імена, які назавжди увійдуть в історію України. І, на жаль, нам не вистачить й ста сторінок найменшим шрифтом аби їх прописати тут наразі…

Редакція нашого видання дуже давно знайома з гостями цього матеріалу. Ми знаємо про усі надзусилля Анни і її чоловіка, які стали членами громадської організації «Об’єднані на Дніпрі». Разом вони допомагають військовим, ВПО, лікарням в громадах Дніпропетровської області обладнувати палати для реабілітації військових.

Сьогодні ж для вас громадська організація «Об’єднані на Дніпрі» залишає посилання на банку, аби допомогти постраждалим у 118 будинку, яким вже винайнято житло за рахунок фундації Карини Бахолдіної. Гроші, які ви надасте будуть направлені на закупівлю газових пристроїв, LED ламп тощо (це ті речі, які ми не отримуємо гуманітарними вантажами). Адже життя людей продовжується, не дивлячись на те, що вони усе втратили. І ми маємо їм допомогти. «Я висловлюю велику подяку кожному, хто долучився до допомоги з Дніпра, України та всього світу. Особлива подяка від мене та чоловіка на адресу Анастасії Логутенко та Анастасії Єрак за можливість працювати у команді Emergency Team WCK та бути корисними сьогодні», – підкреслила Анна Гришина.

Звертайте увагу на тих, хто поряд, бо нам ще жити разом у вільній, незалежній Україні!

ТЕРОРИСТИЧНИЙ АКТ У ДНІПРІ

Атаку на житловий будинок у Дніпрі 14 січня керівництво країни назвали одним з найпотужніших терористичних актів із загибеллю великої кількості цивільних.

Розбирати завали трагедії допомагали рятівникам прості містяни, волонтери багатьох фундацій та громадських організації. Робота з пошуку людей тривала понад три доби за участю пошукових собак.

За даними експертів будинок понівечила ворожа ракета Х-22, яка начеб то була спроєктована ще за часів Радянського Союзу з метою знищення морських угруповань та авіаносних груп.

Серед травмованих та постраждалих 84 людини, деякі з них ВПО. За даними лікарів, від отриманих травм у медзакладах померли троє цивільних, а серед 46 загиблих діти та четверо медиків.

Керівництво міста наголошує, що тіла людей, які вважаються зниклими безвісті, можливо, вже не будуть знайдені та ідентифіковані через потужне горіння паливної складової ракети.

За інформацією посадовців, у багатоповерхівці на сьогоднішній день вже відновлено електропостачання, частково вода, тепло й газ. Близько ста квартир доведеться повністю демонтувати.

Мер Дніпра зазначив, що за рахунок бюджету міста постраждалим, які втратили повністю житло, буде виплачена сума в один мільйон гривень. Також керівництво міста веде діалоги з місцевим бізнесом, який допоможе постраждалим. Про готовність допомогти Дніпрянам заявили й міста-побратими.

Мерія додала, що для повністю зруйнованих і пошкоджених квартир будуть анульовані борги за комунальні послуги силами міських департаментів. Також коштом міського бюджету буде організована допомога в оформленні документів, лікуванні, в юридичних послугах.

Останніми місяцями в Україні значно активізувались антикорупційні органи, які розпочали низку розслідувань щодо протиправних дій деяких чиновників. Це призвело до хвилі звільнень посадовців. Частина з них написали заяви добровільно.

24 січня Кабінет Міністрів України повідомив про кадрові рішення. З посад звільнено чотирьох заступників

міністрів та двох заступники голів державних структур.

Також Кабмін погодив звільнення п’яти голів військових адміністрацій.

Звільнення керівників обласних адміністрацій

пов’язані з посиленням боротьби з корупцією в Україні й реагуванням влади на критику з боку суспільства.

За інформацією аналітиків січневі звільнення мають стати сигналом усім українським чиновникам, які почали втрачати соціальну орієнтованість й ставити особисті інтереси вище за державні у період великої війни.

Володимир Зеленський особисто прокоментував

звільнення, наголосивши, що головна мета керівника країни – відновлення справедливості, яка є однією з

основ соборності.

Нагадаємо, що Президентом України було підписано

рішення Ради нацбезпеки й оборони щодо заборони виїзду чиновників за кордон із недержавною метою.

ГУЧНІ ЗВІЛЬНЕННЯ ФІНАНСУВАННЯ ТА ДОПОМОГА ВІД ЄБРР

Новий рік в Україні розпочато з новини про Євро-

пейський банк реконструкції та розвитку, який з почат-

ком повномасштабного вторгнення РФ виділив Україні

вже понад 1 млрд євро.

У 2023 році міжнародний банк планує збільшити су-

му майже втричі. Основну увагу буде зосереджено саме

на підтримці економіки України, підтримці енергетичної

та продовольчої безпеки, відновленні залізничної інфраструктури та підтримці фармацевтичної промисловості.

Інвестиції від ЄБРР цього року включають фінансування українських електроенергетичних компаній, а також підтримку ліквідності «Нафтогазу». Керівництво

банку додає, що у 2023 році, можливо, фокус зміниться на логістичному транспорті та муніципальній інфраструктурі.

Допомога у сумі €2,4 млн від Швейцарії та США через ЄБРР буде спрямована на витрати бізнесу у питаннях релокації у більш безпечні регіони.

Попередньо повідомляється, близько 80 українських

компаній отримають до 30 тис. євро кожна на відшкоду-

вання витрат з транспортування обладнання, сировини та готової продукції;

пакування, демонтажу, ремонту, оренди тощо.

Зазначимо, що у 2022 році пріоритетом для ЄБРР було надання допомоги екстренної ліквідності для забезпечення безперебійного енергопостачання, теплопостачання тощо. На меті місто Дніпро, адже воно стало великим хабом для більшості ВПО. Тож суспільство пропонує випробовувати новітні технології через інвестиції саме в нашому місті. Варто зазначити, що цим питанням опікується

Останніми днями у мережі шириться відео із держпосадовцями та політиками, які вже порушили дані рішення. Експерти наголошують, що подібні трансформації у системі влади якісно впливатимуть на антикорупційні заходи та дадуть змогу будувати новітню історію української державності в європейському напрямку, за зразком прозорості та демократії.

благодійний фонд «Евріка +», де вже були зроблені перші кроки на цьому шляху.

Експерти з економіки зауважують, що будь-хто з представників українського бізнес сектору має змогу подавати заявки до ЭБРР. Але ж суспільство у соцмережах має й власну думку. Українці все більше переймаються питанням, чи можна витрачати ці інвестиції на безпекові заходи в Україні, розбудову воєнного потенціалу країни тощо.

Наша редакція пропонує вам долучатись до дискусій та пропонувати ті ідеї з використання грошей, які будуть більш ефективні в інших галузях.

САМОДОПОМОГА

ВІД ГАЛИНИ БУРКОВСЬКОЇ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ

«Саме зараз відбувається перезавантаження та оновлення. Це час коли, ми беремо в своє життя маленьку валізу, а не віз непотрібних речей. Цей час, коли ми викидаємо непотрібні речі не тільки з помешкання, а й зі своєю голови. Час трансформації та закладення нових програм для створення щасливого життя там, де ми є. Час взяти на себе відповідальність за своє власне життя та за його результати...», - такою промовою до українців звертається Галина БУРКОВСЬКА. Психологиня, професійний арт-терапевт, коуч, автор й ведуча трансформаційних ігор, навчальних програм з досвідом роботи понад двадцять років. Про корисні поради дізнаємось з бесіди.

– Пані Галино, вітаємо. Почнімо зі змін. Якими були останні одинадцять місяців для Вас?

– З початку війни я активно включилася в роботу з внутрішньо переміщеними особами та волонтерами, сім’ями військових, працювала з людьми, які зазнали втрати, опинилися в складних життєвих обставинах... Я працювала з дітками та дорослими. Кожного тижня я збирала 2-3, а то й 4 групи САМОДОПОМОГИ.

За минулий рік у моєму житті також відбулося дуже багато змін. І особистих і професійних. Та моя любов до трансформаційних ігор, метафоричних карт, таро та арт-терапії тільки збільшується. Наразі я продовжую працювати індивідуально та з групами.

А ЩО СЬОГОДНІ?

СЬОГОДНІ НОВИЙ ДЕНЬ І Я ЖИВУ...

ДАВАЙТЕ КОЖНИЙ ЗРОБИМО ДЛЯ СЕБЕ СВЯТО.... ТА ПРИ СВІЧКАХ ПОДЯКУЄМ ЙОМУ... НОВОМУ, СВІТЛОМУ ТА РАДІСНОМУ ДНЮ....

– З якими запитами до Вас звертаються люди у воєнний час найчастіше?

– Наразі люди шукають відповіді на наступні питання: з чого розпочинати життя, як заповнити порожнечу, як налаштуватися й жити повноцінним життям, як зберегти своє здоров’я. Де й в чому знайти позитив і радість? Чи можливо це взагалі? На тренінгах учасники груп отримують нові знання та інструменти, які дозволять їм бути стійкими у кризові моменти та у стресових ситуаціях. Вони вчяться адаптуватись до змін, приймати життя в нових умовах, вчяться задіювати внутрішні ресурси та наповнювати своє життя позитивом.

– У минулому інтерв’ю Ви казали, що вчитесь разом із Вашими клієнтами. Чи продовжуєте цей напрямок саморозвитку?

– Так, авжеж. Нещодавно я стала учасницею заходу, організованого Ресурсним центром ГУРТ у межах Програми

ООН із відновлення та розбудови миру.

Цю програму підтримують тринадцять

міжнародних партнерів. Також я дуже

рада, що вдруге пройшла тренінг у Сергія Маковій. Його нестандартна подача

матеріалу, перевірені техніки, багато

практики вражають.

– Пані Галино, а що Ви готуєте для українців до Дня закоханих?

– Для тих, хто бажає зрозуміти «кохання», я запрошую на трансформаційну

гру. Вона складається з медитацій, метафоричних карт, підказок Всесвіту у магічній атмосфері. Мова йде про три години пізнання, занурення та трансформації. Це спілкування в колі близьких по духу людей з чаюванням і смаколиками.

Також я планую провести майстер-клас

з виготовлення сакральних програмних

свічок для коханих та для кохання. Додам також, що до будь-якого свята чудовим подарунком є сертифікат на се-

анси зцілення біосугестивної терапії, бо

здоров’я – це той скарб, який необхідний кожній людині. Сеанси допоможуть

вам по-справжньому розслабитись, зняти напругу, відновити сон, позбутися психосоматичних проявів та зменшити рівень залежності.

– На чому Ви робите акцент сьогодні у роботі з клієнтами?

– Для мене наразі дуже важливе безпекове питання, тому я працюю обрала приміщення в безпечному місці з бомбосховищем та міцними стінами. Авжеж, з мінімальною кількістю пластика та скла. До того ж я обов’язково очищаю робочий простір магічними звуками тибетських чаш, магією вогню та молитвою. – Дякуємо Вам! На завершення поділіться особистими планами з читачами.

– Знаєте, робота без вихідних зранку до вечора, доступність в телефонному режимі 24/7 – це важко для будь кого. Авжеж, хотілося б всім допомогти і всіх врятувати... Але наразі я розумію, що час подбати мені й про себе. Я вирішила більше займатися улюбленою справою, пов’язаною з моєю діяльністю. І це, звичайно, трансформаційні авторські ігри, тренінги, арт-терапевтичні зустрічі, розстановочні сесії для покращення стосунків у родині. А найголовніше, відновлення навчальної програми по роботі з метафоричними картами та таро-психології. Я прагну працювати в своє задоволення й допомогти іншим навчитися допомагати собі самостійно.

facebook: Галина Бурковська facebook:

Група самодопомоги ГО «ВКУПІ»

0988554448

ВАЛЕНТИНА ПАЩЕНКО:

«СТАНЬТЕ

ДОБРІШИМИ ДО САМОГО СЕБЕ»

Багато людей звертаються до психологів. Адже вони можуть допомогти розібратися із проблемами внутрішнього світу, показати те, чого не видно самому. У цьому інтерв’ю Валентина ПАЩЕНКО розповідає про любов до себе й техніки підняття самооцінки.

- Вітаю Вас, Валентино! Скажіть, настільки важливою є для людини психологія?

- Ця наука грає величезну роль у нашому житті. А знання у цій області роблять нас більш успішними, необхідними у соціумі та незамінними у сучасному світі. Якщо розуміти основи психології й застосовувати всі знання, то це допоможе людині більш легко пройти важкі етапи у житті. Трансформація нашого світобачення може стати досить м’якою, якщо правильно використовувати різні техніки. Та від себе дуже раджу всю інформацію про психологію дозувати, бо зараз безліч неперевіреної інформації в Інтернеті та соціальних мережах, яка іноді погано впливає на психологічний стан людини.

- Якщо я, до прикладу, погано до себе ставлюся (або не люблю себе) – що це каже про мене?

- Погане ставлення до себе напряму залежить від рівня самооцінки. Якщо ви кажете – не люблю себе, це означає, що ви не поважаєте того, кого бачите у дзеркалі. І тут завдання психолога зрозуміти – ця думка вам нав’язана, чи отримана ще з дитинства. Чому це відбувається? Соціум постійно

впливає на нас і змінює наше світобачення. Найпоширеніші

випадки – психологічне насилля у родині або аб’юз. Але все ж варто розрізняти нелюбов до себе і внутрішню невпевненість. Це суміжні поняття, які мають протилежні причини виникнення.

З клієнтами, у яких занижена самооцінка, я часто використовую техніку «покращення». Людина описує себе майбутнього (зачіску, одяг, макіяж, своє помешкання, поведінку), малює в голові картинку того, як вона зміниться і стане тим, кого буде таки любити. Після такої вправи мозок запускає процеси, які допомагають трансформувати поведінку клієнта і досягати омріяних результатів.

- А як підвищити свою самооцінку та знайти впевненість? Адже чимало людей зараз занижують себе.

- По-перше, аби не втрапити у пастку низької самооцінки, варто змінити свої звички. Не критикуйте себе у дзеркалі, станьте добрішими до самого ж себе. Проявляйте милосердя. Перегляньте оточення і проаналізуйте, хто саме змушував вас думати про себе погано чи не достойно. По-друге, не раджу порівнювати себе з іншими. Усі ми різні та індивідуальні. Знайдіть у собі ті якості, якими пишаєтесь.

- Валентино, а звідки взагалі береться невпевненість у собі? Це травми дитинства?

- Дивіться, впевненість собі – це довіра до самого ж себе. Протилежне поняття, логічно, означає, що людина собі не вірить тощо. Не можу сказати, що причиною невпевненості у собі є дитячі травми. Так, якийсь відсоток є, але корінь

ПСИХОЛОГІНЯ ПСИХОТЕРПЕВТ КПТ (КОГНІТИВНО-ПОВЕДІНКОВА ТЕРАПІЯ) СЕРТИФІКОВАНИЙ ПСИХОЛОГ - ДІАГНОСТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ АСОЦІАЦІЇ, GIUNTI PSYCHOMETRICS UKRAINE

проблеми лежить саме у дорослому віці. На нас дуже впливають депресії, тривоги, панічні атаки. А щодо того, аби позбутися невпевненості у собі, треба використовувати спеціальні розроблені техніки та вправи.

- Можете описати впевнену у собі людину?

- Це досить легко. Впевнена у собі людина: самодостатня, яка поважає та приймає себе, тверезо розуміє власні потреби. Завжди вдало використовує отримані можливості, не боїться відповідати на виклики та не застряє в окремих психологічних ситуаціях. Спокійно приймає конструктивну критику. І завжди бере на себе відповідальність.

Головне – з повагою ставиться до особистості іншої людини. А головний девіз для неї – жити в гармонії зі своїми цінностями.

- Як можна змінити думку про себе? Та з чого ж саме починається любов до себе?

- Думки грають велику роль у прийнятті своєї особистості. Тож для початку проаналізуйте те, що думаєте про самого себе. Також раджу наступну техніку «СМЄР», яку використовую у своїй психотерапевтичній праці. Візьміть папір та розділіть його на чотири колонки:

• описання ситуації;

• ваші думки, коли це сталося;

• емоції, які відчули;

• ваша реакція (моральна та фізична).

Далі аналізуєте написане. Така техніка допоможе змінити мислення, а це потягне за собою трансформацію вашої особистості. А з чого

починається любов до себе? Безперечно – з прийняття та поваги

до себе!

+ 38 067 920 9781

+ 48 731 166 086

Inst: Valentina _pashchenko_ facebook - Valentina Pashchenko

АННА ФЕДОРОВА:

«ТИ ВЖЕ ДОСКОНАЛА

ЛЮДИНА!»

Щоб впустити в життя щось нове, красиве та щасливе, потрібно відмовитися

від старих думок, реакцій, дій і рішень. Коучка Анна ФЕДОРОВА

ділиться життє

вою філософією із нашими читачами та розповідає про те, як допомагає українцям у Канаді.

- Вітаю, Анно! Знаю, що зараз Ви з родиною мешкаєте у Канаді. Скажіть, чи велика еміграція українців була за останній рік до цієї країни?

- Мої земляки дійсно приїжджали до Канади й продовжують це робити, адже тут чи не найбільша українська діаспора, та і взагалі ця країна завжди була дружня до емігрантів з усіх кінців світу. Я сама нещодавно з дітьми приїхала сюди й допомагаю усіма силами пристосуватися до нового життя тим, кому це конче необхідне. Як волонтерка, опікуюсь новоприбулими, допомагаю з пошуком помешкання, роботи. А як коучка, морально підтримую українців у такі важкі часи. Хочу також розповісти про Майдан Маркет в Оттаві – це такий собі хаб для українців, де можна отримати корисні консультації з різних питань: працевлаштування, складання резюме за канадськими стандартами, розміщення, курси англійської та, звичайно, коуч-сесії підтримки.

- Мільйони українок вихали за кордон, рятуючи своїх дітей. Хтось засуджує таке рішення, хтось – підтримує. Що Ви думаєте з цього приводу?

- Лише жінка зрозуміє весь біль за дитину та силу материнського інстинкту. Ти або рятуєш свого малюка, або закриваєш його спиною. Я, як мама двох діток, скажу таке: нам і так не легко кидати близьких, родичів, власний дім та рідну країну. Попереду невідомість, позаду – біль і сльози. І коли хтось звинувачує жінку, що вона виїхала з України, бо не хотіла, щоб її дитину вбила ракета, я не розумію тих людей. І я б хотіла звернутися до наших матусь, які виїхали:

«Я пишаюся тобою, мила! Ти наче почала життя з нуля, але увесь цей час йшла вперед. Боялася, сумнівалася, не знала, що робити далі, плакала у подушку, не вміла чогось, не знала мови і була у

відчаї. Але ти вижила і вперто йдеш вперед, бо з тобою діти. А ти – мама, тиукраїнка. Бережи себе!».

- Анно, скажіть, як Ви стали коучем?

- Як людина допитлива, відкрита і різнобічна я працювала в різних сферах, здебільшого економічного, маркетингового спрямування, але завжди книжки та курси з міжособистісного спілкування, особистісної ефективності, як створити щасливі взаємини, як відчувати, що ти на своєму шляху тощо були моєю пристрастю. Тож зрозуміла, що маю рухатися у цьому напрямку і допомагати іншим знаходити себе.

- Цікаво, що означає саме експоненційний коучінг?

- Це коли кратні зміни на краще відбуваються у всіх сферах життя людини, з якою б сферою не прийшов клієнт працювати

спочатку. Ця система об’єднує потужні інструменти з різних галузей – від психології до фізики, від бізнесу до філософії. Є

гарна і водночас погана новина - ядром

усіх наших проблем є наше мислення.

Саме в який спосіб клієнт дивиться на ситуацію, думає про неї, я і показую йому на сесії, і вчу більш конструктивним стратегіям.

- Розкажіть про свої зустрічі з клієнтами. Про що там йде мова завжди?

- На сесіях ми працюємо з вашим внутрішнім станом упевненості та спокою, силою впоратися з будь-яким результатом, звісно ж, натхненням. Я відкрила цикл регулярних зустрічей для жінок.

Там у програмі:

- інструменти допомоги собі в будь-яких життєвих ситуаціях;

- корисні практики для тіла. Там ми вчимося:

- бути собі найліпшим другом;

- розуміти свій спосіб мислення, бачити пастки свого розуму;

- бути в змозі прийняти будь-які події у житті (ми набагато міцніші, ніж можемо уявити);

- не прив’язуватися до результату, отримувати задоволення від процесу;

- обирати свій внутрішній стан за наміром;

- розуміти - тут і зараз найкращий момент.

Дуже радісно читати відгуки дівчат, які отримали задоволення, розслаблення, мотивацію, розуміння, що ти не одна і, що зможеш з усім впоратись легко і з задоволенням.

- Анно, а можете порадити щось нашим читачам, як коучка? Як, наприклад прийти у стабілізацію після стресу?

Знаєте, у моменти стресу наша психіка сама акумулює свої сили та допомагає нам адекватно діяти у даній ситуації та реагувати, рятувати себе та/або близьких. Але коли все позаду, важливо, для балансу, подякувати своєму тілу, що воно функціонувало; мозку, що він зібрався та ухвалював рішення, які зберігають життя.

Як ти можеш допомогти собі? Покажи тілу, як ти про нього піклуєшся, як вдячна йому:

- одягни улюблені, веселі шкарпетки, чи інший елемент гардероба;

- укутайся м’яким пледом;

- зайвий раз обійми й побудь в обіймах тих, хто дорогий тобі;

- завари чашку улюбленого напою;

- дозволь собі просто видихнути і полежати без думок про те, що відбувається.

facebook: annacoachtheta

ОЛЕНА ЯЦЕНКО:

«ПСИХОЛОГІЯ – ЦЕ ВИБІР МОЄЇ ДУШІ»

НЕ забороняйте собі радіти, навіть якщо за вікном війна. Позитивні емоції – дають духовне пальне, без якого людина не може існувати. Психологиня Олена ЯЦЕНКО розповідає про прийняття себе та ділиться техніками зняття стресу.

- Пані Олено, скажіть, чи Ваш досвід роботи та професія дозволяють реагувати на війну більш стримано?

- Насправді все навпаки, бо найголовніший інструмент психолога – це емоції. І саме уміння користуватися усією гамою відчуттів робить нас здоровими в розумовому плані та щасливими. Навіть більше, деякі мої колеги набагато складніше реагують на війну, ніж у люди, не причетні до науки психологія. Вони приходять до мене на консультації й ми разом шукаємо вихід зі складаної емоційної ситуації. Я теж ходжу до інших психологів, це нормальна практика. Ми усі живі люди.

- Війна змінила усе навколо. Розкажіть чи змінилося Ваше світобачення за ці важкі 11 місяців?

- Знаєте, досить складно відповісти на це питання, бо у мене відчуття, що усе життя готувалася до цих важких подій. Так склалося, що за кілька років до війни я почала будувати кар’єру у міжнародному коучингу та психології. І зараз ці знання допомагають мені підтримувати чимало людей. Я навчаю клієнтів сфокусуватися на дійсно потрібних речах та розставити пріоритети. Бо без цього у війну можна втратити себе.

- Поговорімо про можливості. Чи слушний

час зараз для розвитку та пошуку свого нового «я»?

- Думаю, що зараз саме такий момент, коли в тебе нема інших варіантів, ніж змінюватися. Обставини вимагають. Мільйони втратили домівки, роботи, бізнес. І тепер мають шукати нові можливості для подальшого розвитку. Тут не підійде фраза «колись потім, у більш вдалий час», бо треба щось вирішувати моментально.

Щодо мене, то на початку повномасштабної війни пережила чималий шок, а потім – професійний ступор. Та все ж, змогла подолати цей бар’єр і зрозуміла, зараз моя робота – неймовірно важлива. Я маю допомагати людям у такий важкий час. Професія психолога – це мій вибір душі, тож просто не маю права здатися. Я записалася у різні волонтерські проєкти й продовжую поєднувати їх зі своєю практикою.

- З точки зору психології, як можна налаштуватися на позитив та взяти у руки своє життя?

- Зараз те, що може діяти – це коротке планування. Тобто будуйте плани на невеликі відрізки часу. Невизначеність й тривоги – вони вбивають

МАГІСТЕРКА ПСИХОЛОГІЇ, ПРОФЕСІЙНА КОУЧКА

ТА СУПЕРВІЗОРКА ЗА СТАНДАРТАМИ ICF

наше психологічне здоров’я. У таких випадках на поміч приходить ось таке планування. Поставте собі питання:

• що мені важливо у цей період

часу;

• що я можу для цього зробити;

• на які кроки варто розбити досягнення цілі;

• що чи хто мене може підтримати у цей період часу.

- Усі війни закінчуються, але наслідки будуть жити з нами довго. Які поради дасте читачам, аби «вижити» у післявоєнний період?

- Це досить широка тема для дискусії, але скажу те, що постій-

но говорю своїм клієнтам – не

чекайте на потім, бо чим більше

ти «на паузі», ти більш зростає

тревога. Наш світ зараз дуже не-

передбачений. Нас готував до

цього Ковід, а тепер війна вчить

виходити із ілюзій та почати жити тут і зараз. Ви маєте розуміти, що наші звички та стратегії формуються просто зараз. Не буде ніякого потім, треба себе підтримувати й любити у цю хвилину, щоб мати змогу ділитися цим з іншими. Навчитеся жити з війною навколо, то й внутрішня – завершиться.

- Негативний досвід тягне за собою баласт не пережитих емоцій. Чи є якісь поради, як безболісно прожити такий період?

- Якщо ви гадаєте, що якось «не так» реагуєте не події, що відбуваються за вікном, просто викиньте ці думки. Маєте розуміти, у нас немає досвіду переживання війни. Усі ці емоції переливають за край і це нормально. Набагато гірше, коли людина відмовляється від радості, посмішок, щастя, бо війна. Ні в якому разі не забороняйте собі відчувати теплі й позитивні емоції. Адже це той самий ресурс, завдяки якому ми взагалі можемо щось робити у цьому житті. Тож, я дуже раджу зараз усім нам підтримувати один одного, не відмовлятися від допомоги.

Instagram:

@tvoya_psychologistika

t.me/psychologistika

mssg.me/psychologistika

АННА ТА ШОТА

АРДЖЕВАНІДЗЕ: «НАВІТЬ ЯКЩО ДУЖЕ ВАЖКО, ТРИМАЙТЕ ГОЛОВУ ВИСОКО»

Вона – закохалася в Україну, а він – у неї. Подружжя Арджеванідзе переїхали з Грузії у нову країну 5 років тому. Тут звели дім, наповнений родинним теплом

та підтримкою усіх навколо. У нашому інтерв’ю з Анною та Шотою дізналися, як вони переживають війну, чому не виїхали за кордон та як надприродні сили допомагають їм робити добро людям. Про все це – читайте далі!

- Наше інтерв’ю хотілося б почати зі знайомства з родиною Арджеванідзе. Анно, чому вирішили жити саме в Україні?

Та як Шота віднісся до цього вибору?

- Насправді, я не обирала Україну, вона сама мене вибрала та прикликала. Так вийшло, що у

2018-му році телеканал СТБ запропонував мені тестове завдання до програми «Міжнарод-

на битва екстрасенсів». Я легко

його пройшла і таємно поїхала

на відбір, представляючи честь

Грузії. Не казала Шоті про те, чо-

му і куди я їду, бо на той момент

у нашій родині було табу на тему

магії. Це зараз ми з ним працю-

ємо на одній хвилі, він з рунами

(це вміння, яке можна придбати), а я – з прогнозами та іншими

речами (свій дар отримала через

нещасний випадок у нашій родині). Саме ті події й вплинули на моє рішення летіти в Україну.

А вже після проєкту, я запропонувала чоловікові переїзд в цю країну, бо неймовірно в неї закохалася. Тут така благодатна земля, неймовірні щирі люди, що просто не змогла не повернутися. Шота підтримав мене у цьому рішенні й ось ми будуємо своє майбутнє в Україні вже 5 років. Ця країна прийняла мене, дала вірних людей, правильний шлях та можливість досягати власних

цілей. Навіть не дивлячись на війну, ми продовжуємо залишатися пліч-о-пліч зі своїм народом. Так, вважаю себе та свою родину – українцями.

- Анно, Ви – переможниця 19 сезону «Міжнародної битви екстрасенсів» й представля-

ли Грузію. Настільки складно

було працювати під наглядом

мільйонів людей?

- Проєкт мене не відпускав до останнього: спочатку пройшла відбір 30 учасників, потім 12,

а далі – було саме змагання. Я ніколи не була медійною особою, і мала звикати до того, що три місяці за мною спостерігають мільйони людей. Зізнаються, було незвично. Перемогу у проєкті я присвятила своєму чоловікові, бо він зміг зрозуміти та прийняти мій вибір.

- Ваш сімейний професійний напрямок – це передбачення, езотерика, гороскопи тощо.

Розкажіть, як так сталося, що Ви пішли цим шляхом?

- Коли у людини є надприродний дар, його не сховаєш ніяк, й не зможеш позбутися. Як я вже казала, ми з чоловіком в різний момент прийшли до свого призначення. Він – п’ять років тому зрозумів, що руни обрали його, як провідника. Тож досі Шота рухається у цьому напрямку. Дуже ним пишаюся. А я змінилася після того,

як втратила нашу першу дитину. На жаль, у 6,5 місяців вагітності лікарі повідомили про те, що доносити та народити нашу крихітку не зможу. Ця подія настільки психологічно сильно вплинула на мене, що після того я просто підходила до людей на вулиці та щось їм казала (про майбутнє, минуле, чи події, що перевернуть їх життя). Звичайно, тоді усі думали, що я втрачаю розум. Але за кілька тижнів ті всі «клієнти» почали шукати мене та дякувати за мої несвідомі прогнози. Це якщо коротко про те, як мій дар чи покарання знайшли мене.

- Нашим читачам буде цікаво почути історію Вашого кохання. Як Ви зустрілися?

- Шота: Насправді нас познайомила подруга Анни. Я тоді займався перукарською справою і вона прийшла до мене на запис. Згодом привела до мене і саму Анну. Ось тоді я й закохався у мою майбутню дружину.

- АННА: Не знаю, чи була це доля, чи кохання з першого погляду, але неодмінно у нашій зустрічі було щось магічне. Тоді я дуже сильно хворіла, не могла ніяк одужати, а після того, як Шота підстриг мене – всі недуги

зникли. Наше кохання зцілило мене. І у якості секрету скажу, що саме він першим зізнався мені у любові.

- ШОТА: Так, ми дуже довго гуляли разом, спілкувалися, а за 9 місяців – одружилися. Маємо вже чотирьох діток. А цієї осені відсвяткуємо наш 15 ювілей.

- Поговорімо про війну. Скажіть, настільки сильно змінилася аура українців? У якому стані люди взагалі?

- У жахливому енергетичному стані. Всю цю ситуацію можу описати одним словом – це трагедія. Та я дуже пишаюся нашим народом, тим, як ми тримаємося, кричимо про всю ту несправедливість, що коїться під нашими вікнами. Ми не схилимо голову піді тьмою, а боротимемося до кінця. У кожного своя доля, хтось – йде з цього світу, а хтось – має розв’язувати усі ті проблеми, що війна скинула на наші голови. Не одне покоління буде переживати увесь той біль, який маємо у серцях. Я давно казала, якщо війна не закінчиться до березня цього року, то триватиме ще дуже довго. Та маю надію, що усі разом зможемо зігріти один одного, підтримати у найскладніші часи та відновитися. - Анно, скажіть, як змінилося Ваше життя за останній рік?

- Зараз у Києві, вважаю, більш менш все стабільно. А у ті перші дні війни ми з родиною прожили у підвалі. Було холодно, страшно й темно. Впевнена, напад росії дуже вплинув на усіх киян, бо забути штурм твого міста неможливо. Крається серце за Ірпінь, Бучу, Гостомель… Ми втратили там дуже близьких друзів. Розуміння, що ти більше не будеш сидіти з ними за одним столом просто вбиває. Дуже важко психологічно. Та весь цей час ми з родиною підтримували один одного. У нашу квартиру запросили 18 людей, усіх, кого змогли розмістити. Були навіть дві собаки, три кішки та один щур. Усі разом переживали найстрашніші моменти. Додам, що ми не покинули кордонів України, лише на кілька місяців відвезли дітей на захід. І повернулися у рідні стіни. Зараз

ми дозволили їм ходити у школу, бо життя триває, проходить повз

нас. Ніхто не захищений від нещасного випадку, на жаль. Так, дуже нервуємо за них, але молимося за їх здоров’я. Щодня ставимо свічки за чотирма стихіями, та просимо вищі сили про захист нашої України.

- Я б хотіла Вас привітати із

народженням четвертої дити-

ни. Скажіть, як наважилися

на вагітність у війну і яке ім’я

подарували донечці?

- Дякую за ваші слова. Насправді

це досить незвична і зворушлива

для нас історія. Так вийшло, що

я завагітніла та народила у війну

нашу четверту доньку. Пологи по-

чалися досить стрімко, був лише

7 місяць. Ми негайно поїхали до

лікарні, та ніхто не очікував, що

наша донька захоче так швидко

побачити світ. За її життя боролися не два, й навіть не три лікарі.

Під ракетними обстрілами, наша

крихітка з 5-го пологового будинку Києва потрапила в реанімацію Охматдит із вагою всього

у 840 грамів. Та не дивлячись на

обстріли, де під час кожної повітряної тривоги, персонал відділення спускає всіх дітей реанімації з обладнанням у підвал й проводить там лікування, Адріану вдалося виходити. Ось як ми її назвали. Тож дуже хочеться висловити особливі слова подяки:

- Ніконовій Ларисі Василівні (завідувачка відділенням інтенсивної терапії новонароджених),

- Максаковій Ірині Сергіївні (завідувачка відділення хірургії новонароджених та лікарка, яка нас оперувала),

- Старенькій Світлані Яківні (завідувачка відділенням інтенсивного виходжування та ранньої

реабілітації дітей з перинатальною патологією; це лікарка, яка

виходжувала нас після операції та реанімації).

Адріана цілих чотири місяці пробула у стінах пологового. Дуже багато медиків зробили все, аби зараз ми з родиною могли тримати її

на руках. Знаєте, як кажуть – руки Бога на землі. То цей вислів саме про медиків лікарні Охматдит.

Той період був досить складним для мене, та не дивлячись на це, я не опустила руки. Дякую своїй родині, чоловікові й трьом старшим дітям. Вони у нас найкращі.

- Чотири дитини – це неймовірно. Молодша – ще немовля, а от чим займаються старші Арджеванідзе?

- Наша старша – дванадцятирічна Ангеліна, яка, до речі, народилася восьмимісячною. Зараз росте прекрасною красунею. Вона у нас велика розумниця, ма-

мина помічниця. І, скоріше за все, продовжить мою справу. Давид – спортсмен. Так сталося, що наш другий малюк народився із вродженою клишоногістю. Ми досить довго лікувалися, цілий рік накладали гіпс. Зізнаюся, лише мої надприродні сили допомогли мені справитися із тим болем, який я бачила в очах сина. Медики казали, що він не вилікується, але ми побороли цю хворобу. Зараз Давид дуже сильний хлопчик, займається боксом. Раніше ходив на танці й футбол.

Леон – це та дитина, яка змінила наше життя. Рівно за рік, після його народження, мене запросили на міжнародну битву екстрасенсів в Україні.

А перемога у проєкті стала такою собі нагородою мені й моїм рідним за те, що я боролася за честь Грузії й вимушена була залишити немовля на руках Шоти на три місяці. Але усі ці події показали нам іншу сторону життя, прекрасну землю й неймовірний народ.

- З якими проблемами та проханнями до Вас найчастіше звертаються клієнти зараз?

- Насправді до мене за допомогою не приходять люди із залежностями, чи ті, хто хоче приворожити любов. Мої

клієнти – це зрілі люди, які хочуть

зберегти родину, кому важко переживати війну на різних кінцях світу.

Кому треба порада у бізнесі чи відкрити грошовий коридор. Тут завжди раджу спочатку полюбити себе та навчитися цінувати власну роботу, тоді гроші й прийдуть у ваше життя. Також дехто просить допомогти із зачаттям дитини. Зустрічаються клієнти, на яких наслали причину чи прокляття. Також ті, хто втратив близьку людину. Це дуже важко, особливо коли знаєш, що цього могло і не бути. Душа покинула тіло, її вже нічого не турбує, вона перероджується. А її рідні – намагаються справитися із втратою дуже довго.

- Чи правда, що до Вас звертаються люди за допомогою чи не з усього світу?

- Звичайно, ми допомагаємо усім, хто просить. До нас звертаються люди з Німеччини, США, Франції, Китаю, Італії, Іспанії, Туреччини, Болгарії, Польщі, Ізраїлю, Латвії, Литви, Естонії, Чехії, Нідерландів, Казахстану. Також з інших пострадянських країн.

- Анно, знаю, що Ви щомісяця робите професійні прогнози для кожного знаку зодіаку. Як це відбувається?

- Зізнаюся, що мені було важко звикнути до об’єктива камери, деякі люди навіть писали, що я читаю текст

з-під неї. Але насправді всю інформацію беру з голови, дивлюся на карти та розповідаю те, що мені дають вищі сили. Частіше навіть не пам’ятаю, що ж я там прогнозую і доводиться

переглядали відео на своєму порталі YouTube. Оскільки я мама чотирьох

діток, то у мене все розплановано за графіком. Заздалегідь обираю день, коли маємо записувати ролики, з вечора налаштовуюсь морально, звертаюсь до внутрішнього світу і наступного дня пропускаю через себе всю інформацію. До прикладу, я не порушила свій графік навіть під час останніх пологів. Сьогодні народила нашу Ангеліну, а завтра провела заплановані зустрічі з клієнтами, які записувалися ще за два тижні до цього.

- Шота, у Вас є також YouTube канал. Що там публікуєте?

- Так, це мій окремий проєкт. Там щомісяця розкладаю руни для кожного знаку зодіаку. Вже є відео на лютий. Заходьте, дивіться, питайте необхідну інформацію. Загалом, я працюю над власним каналом і допомагаю Анні з її записами.

- Чи може людина сама себе заспокоїти

та знайти внутрішній ба

ланс?

- Людина може дати собі раду сама. Для початку, перед сном глибоко вдихніть та видихніть разів 7, або й більше. Далі, якщо відчуваєте негатив від оточення, приміть ванну з сіллю. Ця речовина здатна прибирати всі заздрощі та погані побажання на фізичному рівні. Та якщо шкода заподіяна на енергетичному, то тут вже треба допомога езотериків. Це також стосується родових проклять, кровних відпрацювань тощо. Тут виправлять ситуацію лише окремі ритуали.

- Наостанок хотілося б почути від Вас кілька слів для підтримки українців.

- Маємо розуміти, для чого живемо у цьому світі. І пам’ятати, що війна притягує війну, а побажання смерті ворогам – притягує це й до нас. Не варто утримувати всі ці негативні почуття у себе в душі, відкрийтеся для світла, будьте благородними. Також раджу кожній людині ніколи не зупинятися у своїх думках, не пасувати

перед перешкодами і йти до обраних цілей.

Знаєте, ця війна ніби тест «природного добору». Вона оголює душу, натуру і характер людей! Вищі сили відбирають сильних, вільних, корисних для суспільства людей. Ми хочемо висловити слова співчуття всім, хто втратив на цій війні рідних і близьких. Особливо важко сприймати реальність після прильоту ракети у багатоповерхівку Дніпрі та вибух літака у Броварах. Та ми маємо бути сильними, триматися разом і зберігати нашу свободу!

Контакты Анны

Шоты

АНЖЕЛА ПРИПУТЕНЬ:

«ОСТЕОПАТІЯ –ПОТУЖНИЙ

ЗАСІБ ВІДНОВЛЕННЯ»

Звернення до остеопата при перших проявах порушень дозволить уникнути цілого каскаду проблем, знайти причини та усунути соматичні дисфункції. Анжела ПРИПУТЕНЬ

нашому інтерв’ю розказує, як спеціаліст може врятувати життя.

- Анжело, Ви консультуєте вагітних протягом усіх 9 місяців. Скажіть, чим саме може допомогти остеопат жін-

ці при надії?

- Вагітність – це фізіологічний

та особливий стан жінки, але її можуть супроводжувати неприємні симптоми: біль в спині чи в попереку, колінах, головний біль, запаморочення. Тож у першу чергу остеопат зробить обстеження стану кістковом’язової системи, оцінить кістки тазу, наскільки вони симетричні, перевірить загальну напруженість у зв’язковому апараті, м’язах та інших структурах. Якщо будуть патологічні зміни у структурах, спеціаліст зможе їх налагодити за допомогою окремих технік: розслабити організм, вплинути на сполучну тканину і в цілому психологічно допомогти підготовитися породіллі до пологів. У перший триместр корисно провести аюрведичний масаж, який має чарівну назву «Абх’янга». А вже у другому і третєму триместрах бажано планово почати відвідувати остеопата, виконувати корекцію, коли животик ще не достатньо підріс і доступ до внутрішніх органів є більш доступним та контактним. У цей час я корегую кістки та зв’язки тазу, м’язи тазового дна, матку до правильних, фізіологічних пологів.

- Ви казали, що також займаєтесь реа-

білітацією після пологів. Як довго триває

цей процес для жінки?

- Я допомагаю повертати органи жінки на їх

попереднє місце, відцентровую матку, хребет

та кістки тазу. Завдяки реабілітації, усуваю

прояви геморою, прискорюю процес загоєння швів та прибираю больові відчуття. Та цей процес для кожної мами індивідуальний. Але, з особистого спостереження хочу сказати, що це від одного до трьох візитів з інтервалом 1014 днів.

- Анжело, а як Ви відновлюєте фізичний стан людини після важких травм?

- Остеопатія при фізичних травмах – це потужний засіб відновлення для всього організму. Без використання медикаментозної терапії досить швидко можна виявити приховані резерви тіла, розробити план поступового збільшення навантажень, а головне — прискорити відновлювальний процес. Головний інструмент остеопата — руки, якими ми «прослуховуємо»

м’які тканини, зв’язки, м’язи. Знаходимо проблемні місця, лікуємо і сприяємо нормалізації роботи всієї ділянки та організму в цілому. А усунути наслідки травми, не розуміючи її «механізму», неможливо.

- Поговорімо про панічні атаки. Знаю, що їх можуть лікувати також і остеопати. Як це відбувається, де зв’язок?

- Остеопатія – це дійсно один із методів лікування панічних атак. Ми не практикуємо ме-

дикаментозну терапію, а розглядаємо ці приступи, як ознаку системного захворювання. Перед нами стоїть мета усунути першопричину стану. У наших кабінетах проблема тривожних розладів вирішується завдяки дії рук спеціаліста на опорно-рухому систему, суглоби, кістки черепа та хребта. Остеопат використовує головне правило в роботі: в організмі людини все має рухатися, циркулювати вільно без будь-яких обмежень. Рух – це здоров’я.

- Анжело, оскільки Ви ще і фізіотерапевт, то знаєте, як вийти зі стану стресу. Розкажіть нашим читачам про головні методики у таких випадках.

- Ми живемо у надзвичайно складний і важкий час. Ми всі – в епіцентрі стресу. Та ви маєте розуміти, що з одного боку стрес – це фізіологічна реакція організму, а з іншого боку, при тривалому впливі великої кількості сильних подразників, страждає психічне і фізичне здоров’я людини. Тут, знову ж таки з власних спостережень, позитивно вливають на відновлення організму синергічні методи:

• трансцендентальна медитація;

• аюрведичні синхронні масажі в чотири руки;

• остеопатичне коригування.

Також не раджу зволікати режимом дня та харчуванням.

+380672093792 (вайбер, телеграм, месенджер) instagram: @osteopat_priputenanzela

Територія краси

ЮЛІЯ ВІЗЬОНОК: «МИ

НАМАЛЮЄМО ЗАЛЕЖИТЬ ЛИШЕ ВІД НАС».

Все частіше на вулицях наших міст ми зустрічаємо неймовірно гарних жінок. Це справжні українки, які попри усі складнощі виглядають, наче моделі з обкладинок журналів. Вдома вони турботливі дружини та мами, а на роботі – відважні засновниці власних справ, успішні, виважені та абсолютно точно завжди надихаючі. Саме з такою красунею ми вирішили познайомити вас. Зустрічайте Юлію ВІЗЬОНОК, власницю студії краси з нарощування вій та перманентного макіяжу. І, як завжди, беріть з приклад з гостей видання.

– Юліє, Ви активно працюєте, навчаєте інших, проводите курси ще й встигаєте майстер-класи проводити. Розкажіть детальніше про свій професійний шлях, з чого починали та чого досягли?

– Починати будь-що завжди дуже важко. Щоб ви не починали, для вас це буде щось нове й інколи не зрозуміле. Але коли ти маєш велике бажання, то все у цьому світі можливо. Свій професійний шлях я почала у 2016 році й до тепер сама собі директор. Я починала роботу звичайним майстром з нарощування вій. І, звісно, як і кожній людині, мені хотілось чогось більшого, далі вдосконалювати свої знання та практику. Тому

я проходила дуже багато курсів з підвищення кваліфікації для того, щоб бути кращою з кращих. І я це зробила. Зараз я суддя конкурсів, багаторазова чемпіонка, спікер, номінована як кращий Beauty master 2021, була неодноразово обличчям глянцевих журналів.

– Окрім цих досягнень Ви ще й мама двох синів. Де берете стільки сил, аби встигати усе?

– Знаєте, мені люди часто говорять, що я не з тої планети. Так, у мене двоє синів 13 й 10 років. Після розлучення з чоловіком я повинна була взяти себе в руки й стати на ноги. Тому дуже багато працювала і мала лише один вихідний на рік протягом шести років. Я не мала

САМІ МАЛЮЄМО СВОЄ ЖИТТЯ, І ЯКИМ МИ ЙОГО

права опускати крила, тому що мої сини для мене найдорожчі. Я

хотіла і хочу дати їм усе, що можу. Як я все встигаю? Навіть не знаю. Думаю, якщо у людини є велике бажання чогось досягати, вона буде просто це робити, а не сидіти й жалітись на життя.

Мене з дитинства батьки вчили дуже багато працювати. І це, мабуть, дало свої плоди. Ми самі малюємо своє життя, і яким ми його намалюємо залежить лише від нас. Люди, як олівці, хтось вимальовується й гасне, а хтось заточується та малює далі. Я люблю бути завжди чимось зайнята. Обожнюю свою роботу, отримую від неї задоволення. Саме це мені, мабуть, і дає мотивацію. Як кажуть: «Знайди собі роботу по душі і ти жодного дня не будеш працювати». Це саме про мене.

– Ви навчаєте своїй професії майбутніх колег. Як можна потрапити до вас на курс, скільки він триває? Які відгуки

маєте?

– Потрапити на курс можна написавши в Direct Instagram @ vip_yulia. Базовий курс триває два дні. Підвищення кваліфікації триває один день. Є як групові курси, так й індивідуальні. Відгуків я отримую дуже багато і від моделей, які бувають на курсі, і від учениць. Зазвичай дівчата кажуть про простоту й зрозумілість курсу. Я завжди намагаюсь пояснювати усе простою мовою без складних висловлювань. Я з дівчатками відкрита, веду комунікацію як з близькими людьми для того, щоб вони розслабились. Люди, які біля мене, завжди мотивовані та прагнуть професійного зросту. І я від цього отримую велике задоволення. Усі мої відгуки можна подивитись на сторінці в Instagram.

– Що допомагає тримати себе у чудовій формі? Чи є у вас обов’язкові ритуали краси?

– Я обожнюю правильний спосіб життя, відвідую спортзал, танці, займаюсь спортом вдома. Я не маю особливих ритуалів кра-

си, бо не маю на це багато часу. Дотримуюсь зазвичай елементарного догляду за тілом.

– На що мають звернути увагу клієнти при виборі майстра краси?

– По-перше, потрібно звернути увагу на роботи майстра, рекомендації, регалії та досвід. Також варто моніторити інших майстрів та дивитися, наскільки гарні, якісні їх роботи. Пам’ятайте, хороший майстер не може пропонувати дешеві послуги. – Чи плануєте Ви розширення професійної сфери, чи, можливо, будете брати участь у якихось конкурсах у 2023 році? – Звісно, я люблю брати участь у будь-яких заходах. Авжеж, я ще піду на чемпіонати. Якщо буде підвищення кваліфікації з якоїсь процедури і буде дуже сильний тренер, то я це не пропущу. Мене часто запрошують бути спікером, суддею… і в цих заходах у 2023 році я також неодмінно братиму участь.

– Наостанок запитаю у Вас таке – ідеальна жінка – яка вона?

– Ідеальна жінка — це ніжність, м’якість, догляд за собою, впевненість, самодостатність. Вона гарна мама та дружина. Ця жінка вміє бути в гармонії з собою. Вона у себе завжди на першому місці. Жінка обирає суконьки та підбори. Жінка має бути спокійна та врівноважена. Цей список можна довго продовжувати, але основні про ідеальну жінку у моєму розумінні саме ці тези.

instagram: vip_yulia Стиліст: @____gors_____ Фотограф : @oleksii_ushakov

ІННА ОВЧІННІКОВА: «ЖІНКАМ ПРИТАМАННА СИЛА ВСЕСВІТУ»

Зовнішня краса жінки залежить від її внутрішньої гармонії та спокою. Разом із косметологинею Інною ОВЧІННІКОВОЮ говоримо про те, як досягти жіночої мудрості, наповнення силових резервів та як змінилося життя українок за останній рік.

- Вітаємо Вас, Інно! Розкажіть, що саме Вам допомагає тримати себе у прекрасній фізичній та моральній формі?

- Знаєте, я альтруїстка по життю. А допомагають мені залишатися такою

– внутрішнє переконання, характер і позитивний настрій. Без цього нікуди, тож головне – правильно ставити мету. Безумовно, я застосовую різні косметологічні процедури, завжди

контролюю, що їм. Але 70% успіху –це генетика, без неї нікуди. І все, що придбала протягом життя, примножую та працюю над цим.

- Сучасна українська жінка – яка

вона? Опишіть її, будь ласка.

- Сучасна українка в моєму розумінні – це красива, впевнена в собі лю-

дина. Вона любить себе і знає, чого

хоче. Це рішуча жінка, що прагне со-

ціального успіху, здатна не підкорятися будь-яким зламам життя, обставинам, і брати в міру можливостей

все у свої руки.

- Поговорімо про внутрішню си-

лу жінки. Де саме Ви берете її і

як поповнюєте запаси?

- Внутрішню силу особисто мені

дають моя сім’я, рідні та близькі

люди, які вірять, надихають, піклуються. Дуже важливо мати поруч підтримку, знати, що в тебе вірять. Скажу чесно – це найсильніша мотивація для подальших дій. Ще наповнення йде через творчість, головне займатися чимось прекрасним і просто творити. Також сюди слід віднести мої заняття музикою, зокрема гра на фортепіано, живопис, інколи просто пишу вірші. Це все допомагає розвантажувати голову від зовнішніх і побутових проблем й дуже добре розкриває внутрішній потенціал для прекрасного.

- Інно, як гадаєте, звідки жінки беруть мудрість?

- Свою мудрість жінка бере від матері та сім’ї. Це основа, а далі великий відбиток накладає суспільство, оточення й те, де ти обертаєшся.

Мудрість приходить з роками, досвідом і часом. От чим розумна людина відрізняється від мудрої? Розумна

завжди знайде вихід із безвихідної

ситуації. Мудра – ніколи в неї не потрапить.

- Минулий рік був надважким

для усіх нас. Думаєте, українки

стали ще сильнішими під час війни?

- Наші жінки завжди були розумні, мудрі та сильні духом, а теперішня ситуація в країні взагалі показала, наскільки у нас хоробрі та войовничі жінки. Ми готові жертвувати усім заради своїх переконань, цілей, спокою у сім’ях, тиші та миру нашої Батьківщини. Українки ламають усі гендерні стереотипи й показують те, що для них немає нічого неможливого. Дух і патріотизм нічим не зломити!

- Інно, кажуть що жінка, – це найголовніша підтримка та сила її чоловіка. Згодні із цим виразом?

- Повністю згодна. Чоловік і жінка, які перебувають у відносинах, повинні взаємодіяти. Вона завжди є його музою, натхненням, вона – його завтра. Якщо в жінці вирують вулкани, то через енергетичне наповнення й відбувається заряд коханої

людини. Це як принцип батарейки. Жінкам притаманна сила всесвіту. У нас є магнетизм, який притягує все хороше в житті – любов, успіх, багатство, здоров’я, талант. З цією силою увесь життєвий простір (дім, оточення, робота) оживає. Або може бути все навпаки. Тут уже буде те, хто й що шукає.

- За місяць будемо вже весну зустрічати. Що б Ви побажали неперевершеним українкам напередодні всесвітнього жіночого дня?

- Всім жінкам України хочеться побажати – любіть і будьте коханими, квітучими й щасливими. Блиску вам в очах не від сліз, а від радості, душевної теплоти та гармонії в усьому. Нехай всесвіт ні на мить не відкладає виконання єдиного для усіх нас бажання – мирного неба над головою! inna.ovchinnikova.1

НАТАЛЬЯ КЛАСНЕНЬКА: ВІД СЕРЦЯ ДО СЕРЦЯ З НІЖНІСТЮ ТА ТУРБОТОЮ, КОХАННЯМ

Жінка України – це Новий Подих Життя! Новий Погляд! Нове Відчуття! Відродження, Кохання та Рідна Земля! Бо кожна клітина її Серця, Тіла та Душі відчуває своїм Внутрішнім Кристалом Формування

Нового Ядра Землі... Енергії Нової Епохи!

З Любов’ю Чарівниця-Фея, Наталія Класненька

Чудова, ніжна Українка!

Це жінка Світла та Тепла, Незламність Духу, та Свободи

Вона в дорогу все взяла.

Вона дітей своїх ростила

З любов’ю в Серці, мир в Душі. Вона завжди оберігала

Все те, що їй дали Віки.

Коріння Роду, та текучість...

Біжить сльоза, а в грудях плач Кохання, Ангели! Пробач...

Чудова Жінка Українка, Несе красу по всій Землі!

І де б її Ви не зустріли, Вона стоїть вже на межі.

С чоловіками вона зброю

Бере, щоб Землю захистить.

Вона будівлю Нову строїть, Щоб було діток де ростить.

Вона працює на пероні

Щоб поміч військовим переслати.

Вона приймає, щоб в долонях

Любов на Крилах передати.

Вона обіймами заліче, І Серце знову - Гей, співа!

Вона і лікар, і Дружина, І волонтер, і медсестра...

Чудова Жінка Українка!

Це Переродження Землі!

- де, Він Вона

- Сила Кохання!

Де - Мир , Добробут на Землі!

Наталія Класненька Фея-Чарівниця та «Салон Душі».

instagram: klasnenkaya.n

http://aura.odessa.ua

facebook: klasnenkayan

Аліна Кошляк

Славна моя Україна, непереможна й непокорена, ніколи ти не була такою могутньою, як зараз, ніхто ніколи не міг тебе приборкати, бо ми, українці, завжди оберігаємо тебе, поважаємо і не дамо топтати тебе чоботом та розривати тіло твоє.

Україна ― це моя батьківщина! Приклад великої мужності, витривалості та духовності. Ця країна з величезним потенціалом та амбіціями. Місце безмежної сили, з неймовірно вольовими людьми! Українці завжди славилися великою внутрішньою силою, унікальною культурою, співочою мовою та високими стандартами моральності.

Нині непрості часи в нашій країні. Але я вірю у свій народ, у славне майбутнє моєї рідної України.

Слава Україні! Героям слава!

Алина Кошляк

2014.

ВТРАЧЕНЕ МАЙБУТНЄ ОЛЕНИ ЛУЖЕВСЬКОЇ АБО

ДРУЖИНИ ГЕРОЇВ – МІЦНИЙ ТИЛ

МАЙБУТНЬОГО УКРАЇНИ

«Немає жодної сім’ї в Україні, яку б не торкнулося відголосся клятої війни. І тому

на плечі усіх українських жінок випала місія зробити так, щоб наші чоловіки завжди

відчували впевнене жіноче плече, а діти бачили нас сильними, мужніми й красивими».

Свою трагічну історію любові, життя та незламності розповідає Олена ЛУЖЕВСЬКА, дружина українського захисника, Героя України, якого не стало на полі бою вже у далекому 2014 році. Долучіться й ви, шановні читачі, до цієї відвертості, яка допоможе вам зрозуміти міць українок.

– Як гадаєте, українська жінка – це образ, символ чи феномен в історії розвитку й становлення незламної, незалежної, нескореної України?! Скільки потрібно ще полеглих синів і чоловіків, щоб справжня ніжна, добра, чарівна, мила, любляча дружина, мама повернулася до своїх істиних призначень та звичних буденних справ?

Моя історія про життя, яке розділилось на до та після. Це трапилось 5 травня 2014 року, коли прийшла трагічна звістка про загибель мого чоловіка Лужевського Руслана Михайловича, Героя України, майора СБУ ЦСО «А».

На превеликий жаль наша сім’я зараз одна з багатьох, які пережили страшний біль, сум, безнадію та з гордо піднятою головою продовжує жити… (дуже зворушливо наше колись щасливе життя описала прекрасна письменниця Леся Шиденко у романі «Переддень життя»).

Усі ці роки без чоловіка моєю метою було не замінити дітям батька, а зробити його відсутність менш болісною, щоб спогади приносили тільки посмішку й тепло, а не сум і сльози. Наш Папулічка завжди живий, і ми ніколи не говоримо про нього у минулому часі. Він у відрядженні… За роки від 2014-го я зрозуміла, щоб вистояти – потрібно жити й жити достойно. На разі я вже не тільки мама, а й бабуся. Мої діти виросли й продовжують шлях батька, ставши його копіями. В них загострені почуття справедливості, честі, гідності. Я дуже щаслива, що вони виросли тим самим цвітом нашої нації. Вони настільки мудрі, що іноді набуваю досвіду вже від них. Сьогодні в наших хлопців один шлях – врятувати українську землю від ворога й побудувати справжню Незалежну правову Державу.

Щодо жінок, наша незламність – це загартовані воля й характер. Українки в потрібну мить готові до бою, але які ж ми милі й чарівні, коли на часі це можливо. Саме це нас відрізняє від інших жінок світу. Бо наша краса – це не тільки зовнішність, а й духовна сила, яка має неймовірну Божественну природу.

Наразі я продовжую працювати медичною сестрою. Це дає мені можливість допомагати людям, які не можуть платно отримати необхідні маніпуляції. А ще, маючи досвід психологічного вигорання та шляхів його уникнення, я намагаюсь донести віру у себе і свої можливості тим, хто зараз «загубився» чи перебуває у відчаї.

Авжеж, бувають періоди, коли приходить цей відчай, і ти не бачиш виходу з тієї чи іншої ситуації. В такі часи я прошу допомоги у свого чоловіка, якого ми відчуваємо кожну хвилину, хоч він зараз і не з нами… Руслан до сьогодні дає змогу нам зустріти тих людей на шляху, які можуть надати підтримку. І це відбувається настільки невимушено, спонтанно і вчасно, що ми усі дивуємося. А потім розуміємо, чия енергетика тут присутня та як його не вистачає знов і знов через роки…

Ця війна змінила цінності кожної української сім’ї. Кожен зруйнований будинок, кожна втрачена людина, вбита дитинка – це те, що ми не пробачимо ніколи й нікому. Я не знаю, скільки повинно народитись поколінь, щоб змінилась ця думка, щоб ця ненависть стерлась з пам’яті людей.

Усі ми часто згадуємо минуле життя – щасливе, з планами, з побутовими проблемами. Це як казка, яка повинна була не закінчуватись, а тільки наповнюватись новими яскравими емоціями, адже ніхто на досягнутому не зупинявся, усі продовжували рости. Мій чоловік був інструктором і суддею міжнародного класу зі стрільби, майстром парашутного спорту, майстром спорту з рукопашного бою. А хлопці завжди підтримували його й самі займались спортом, щоб досягнути не меншого рівня. Але минуле в минулому, життя продовжується. Сьогодні в нашій країні відбуваються події, які назавжди змінили розуміння фрази «жити сьогодняшнім днем», тому що «завтра» просто може не бути... Тож сьогодні й щодня мрія кожного українця – Перемога, мирне небо, спокійний сон!

Слава Україні! Героям Слава!

ПРОДОВЖЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ШЛЯХУ ПОПРИ ЖИТТЄВІ БУРІ ВІД ОЛЕНИ НЕДЕРСЬКОЇ

Колись своїм життєвим шляхом наша гостя обрала роботу з дітьми. Працюючи з ними вже 30-й рік поспіль, вона в душі й сама залишається дитиною. За цей великий період пані Олена перетворилась на справжню дитячу фею-універсала, яка добре відчуває й розуміє дитину, бачить її потенціал та можливості розвитку.

ДІТИ – ОДИН З НАЙБІЛЬШИХ ПОДАРУНКІВ. АЛЕ ВИРОСТИТИ ЛЮБЛЯЧУ, ЩАСЛИВУ ЛЮДИНУ В СУЧАСНОМУ СВІТІ – НЕПРОСТЕ ЗАВДАННЯ ДЛЯ БУДЬ-ЯКИХ БАТЬКІВ.

(ТІМ СЕЛДІН)

«Я вважаю, що усі діти народжуються геніями. Варто тільки вчасно помітити ту саму геніальність й розвивати дитя в тому напрямку», – коментує Олена НЕДЕРСЬКА, педагог-психолог, якій зараз доводиться викладати дітям матеріали української та польської шкільних програм. Далі, шановні батьки, дуже корисна пряма мова від нашої експертки. – Вітаю усіх батьків. На сторінках міжнародного видання я б хотіла трохи розповісти про свій професійний шлях та досвід. Адже сьогодні як ніколи варто ділитися думками, ідеями, надбаннями заради наближення перемоги України та створення здорового українського суспільства.

ГОЛОВНЕ У ВИХОВАННІ ДІТЕЙ – БУТИ ЇМ ДРУГОМ, А ВЗАЄМОДІЯ МАЄ БУТИ НА ВЗАЄМНІЙ ПОВАЗІ.

+38.050.134.26.07 - Whats app facebook: Олена Недерська (Olena Nederska)

З кожним днем у світі дедалі більше народжуються діти з ООП (особливими освітніми потребами), які живуть у своєму світі, і їх світ потрібно розуміти й поважати. Саме тому я займаюсь педагогічно-психологічною корекцією, складанням ІПР (індивідуальний план розвитку) дитини, допомагаю в підборі спеціалістів (психологів, корекційних педагогів, садочків, шкіл тощо). Я допомагаю дітям у питаннях соціальній адаптації в колективі, формування звички бути щасливим, не боятися перешкод та вчитись їх долати. Займаючись ігротехніками (настільні

ігри) я вчу дітей спілкуватись між собою, налагоджувати стосунки, «справлятись» з емоціями, приймати й розуміти інших людей.

ЯКЩО ВИ ХОЧЕТЕ ВИРОСТИТИ ХОРОШИХ

ДІТЕЙ, ВИТРАЧАЙТЕ НА НИХ В ДВА

РАЗИ МЕНШЕ ГРОШЕЙ І В ДВА

РАЗИ БІЛЬШЕ ЧАСУ.

(ЕСТЕР СЕЛДСОН)

До повномасштабного вторгнення ворога на територію нашої країни я довгий час працювала з дітьми

успішних осіб й хочу, щоб їх в Україні ставало все більше. Тому я вважаю, що варто робити найбільші вкладення саме в маленьких мешканців, бо вони є майбутнє

нашої країни.

Сьогодні ж разом із близькими я перебуваю у Польщі, куди виїхала 8 березня 2022 року, після прослуховування рекомендацій психологів, в яких чітко й категорично говорилось: дітям і жінкам не треба, не можна знаходитись під обстрілами й кулями. Це стало моїм головним аргументом.

Після переїзду до Варшави й невеличкої професійної паузи я повернулась до справ й активно займаюсь своєю педагогічною діяльністю, допомагаю як дітям, так і дорослим. А добру половину вільного часу я присвячую, авжеж, волонтерству. Тут спектр моєї діяльності ще більш розширився: - допомагаю усім, хто бажає вивчати українську, англійську та польську мови, що дозволяє людям швидше адаптуватись до життя у новій країні;

- допомагаю дорослим в організації ресурсних зустрічей з психологами, коучами тощо (важлива частина роботи для того, аби жінки продовжували жити повноцінно, наскільки це можливо);

- допомагаю нерідко сортувати навіть гуманітарні грузи для українського населення (вважаю, це борг кожного українця сьогодні);

- часто приділяю час дітям, поки їх батьки займаються волонтерством або працюють...

КОЖНЕ ДИТЯ В ПЕВНІЙ МІРІ ГЕНІЙ, І КОЖЕН ГЕНІЙ ДО ПЕВНОЇ МІРИ ДИТЯ. (АРТУР ШОПЕНГАУЕР)

Усе це, авжеж, дозволяє мені розвиватися у власній професійній сфері, напрацьовувати різноманітні практики та продовжувати жити новим життям, яке ми, на жаль, не обирали.

Наразі я маю плани недалекоглядні, бо ті, які мала до повномасштабної війни вже стали замалі. Тож, як тільки ми переможемо – я поїду до найближчого моря в Україні та буду стрибати, танцювати на хвилях волі, щастя, свободи... А потім, авжеж, продовжу свою професійну діяльність.

До цієї бажаної миті я заохочую усіх українок не нехтувати правилами безпеки, продовжувати працювати, втілювати мрії свої та своїх дітей. І займатись добрими справами в ім’я нашої країни.

АЛЬОНА СТАРЧЕНКО

Фото, яке ви бачите, зроблено далеко від дома, на жаль… Із початком повномасштабної

війни ми були вимушені покинути свою домів-

ку, як і багато інших сімей. У лютому минулого року, вхопивши з собою дітей і найнеобхідні-

ше для них, я залишила рідне місто, залиши-

ла усе своє життя. Я не знала, що чекає нас попереду, тому прощалась назавжди із своїм минулим.

Це було важке рішення у складній ситуації, але життя дітей – найдорожче, що є в кожної жінки. Шлях на чужину був складним фізично та морально, але саме він остаточно викар-

бував у моєму серці думку про те, як сильно

можна любити свою країну, свою рідну зем-

лю…

Але життя у безпеці, за кордоном викли-

кало неймовірний біль. Тому, не зважаючи на

воєнний стан, на безкінечні обстріли, блекаути та холодні стіни домівки, ми повернулись додому! На нашу землю! В нашу Україну!

Перебуваючи за кордоном я майже не щодня питала у трьох своїх синів, що для них значить Україна, і що вони відчувають, розуміючи, що вони українці?

Їх відповідь торкнулась найглибших струн

моєї душі.

«Ми відчуваємо велику силу, бо в нас тече українська кров, в нас живе дух козацтва, то ж ми неодмінно переможемо».

Ці слова маленьких українців супроводжувались щоденно очікуванням на повернення у рідне місто, у свій дім, свої кімнати. А молодший син Михайло, якому виповнилося лише чотири роки, одного разу промовив: «Ми переможемо, бо ми сильні, й ніхто не зможе нас зломити!» Хлопці намагались увесь цей час оточувати себе усім українським, і я не встояла. Я дуже пишаюсь нашими українцями. Я дуже вдячна кожному захиснику і захисниці. Я вірю в нашу перемогу і наближаю її настільки, наскільки можу, виховуючи трьох чудових синів.

Тепер я знаю точно, що Україна – мій єдиний дім, де я хочу і буду жити завжди.

А поки маю бажання дивитись на все з позитивом, бачити оптимістичні мрії та продовжувати створювати здорову красу. Мій професійних шлях спрямований на жіночу впевненість та підтримку українок, бо вони найгарніші жінки світу.

Додам, що я – засновниця моно брендової студії краси StarProject, де ми займаємось безпечним фарбуванням волосся, його реконструкцією, маючи на озброєнні нові, вдосконалені технології та апарати. То ж запрошую усіх бажаючих до студії. Працюємо на перемогу!

м. Дніпро, ЖК «Женева», вул. Костомарівська, 1а.

Телефон: +38 067 133 1813

instagram: starchenko.alena

instagram: star_project_by_as

фото instagram: @alex_fotodnepr

Чарівні Українки

НАТАЛЯ БІЛОУС:

«ЗАРАЗ РОБЛЮ ТЕ, ЩО ЧАСТО ВІДКЛАДАЛА»

Вона працює з одним із найцікавіших персонажів європейської культури ХХ століття.

Наталя БІЛОУС знає все про видатного киянина Сержа Лифаря і ділиться унікальною інформацією із нашими читачами.

- Вітаємо, Наталю! Для початку поговорімо про важкий час для України. Як змінилося

Ваше життя у війну?

- Війна кардинально змінила сприйняття себе та України, землі, людей. З’явилося відчуття причетності до великих історичних процесів, свого місця. Не дивлячись на страшний трагізм, часом зневіру, повну неясність майбутнього, у мене є глибоке відчуття сили й гордості за наш український народ, армію, суспільство. І моя особиста «віра в людство» посилилася. Щиро кажучи, коли почалося повномасштабне вторгнення, я не очікувала такої величезної підтримки від усього світу – і військової, і фінансової, і моральної. Образно кажучи, на територію України увірвалося абсолютне зло і водночас – відкрилися світові цінності: мужність, розум, підтримка, любов. Унікальні, дуже щемкі відчуття.

- Ви працюєте у музеї Сержа Лифаря філії Музею історії міста Києва – це видатний киянин, геніальний танцівник, балетмейстер, педагог. Розкажіть, чому саме ця персона Вас настільки зацікавила?

- Серж Лифарь був ще й художником, колекціонером, світським персонажем, яскравим красенем, героєм особистих драм жінок по всьому світу. Це масштабна особистість. Він народився у 1905 році під Києвом, а помер у 1986 у Лозанні (Швейцарія), і за заповітом на могилі написано «Серж Лифар з Києва». Оцей ментальний, уявний зв’язок з рідним містом зберігався у нього протягом усього життя, хоча після втечі із захопленого більшовиками, охопленого терором міста у грудні 1922-го, він був у Києві лише одного разу – у 1961 році. Спочатку не можна було приїжджати, бо Серж був ворогом,

зрадником, йому погрожували, а згодом на перепоні стали радянські чиновники. Зовсім юним він приїхав до Парижу – до своєї мрії, щоб присвятити життя служінню танцю. І став одним із найвідоміших танцівників, артистів у світі, культурним діячем. Реформував французький балет, очолив балетну трупу паризької «Гранд Опера», як педагог виховав цілу плеяду балерин-етуаль (зірок). Але не взяв громадянство Франції, не повернувся до Радянського Союзу, свою унікальну колекцію

заповів Києву, мріяв приїхати у наше місто перед смертю….

- Наталю, а чим Ви займаєтеся зараз, під час війни?

- Ми досліджуємо колекцію Лифаря, працюємо з неоціненним архівом. Звісно, намагаємося всіляко його популяризувати. Нещодавно з’явився цікавий телепроєкт Back to the Roots, присвячений народженим в Україні відомим діячам культури та мистецтва. Для серії про Сержа Лифаря ми підібрали матеріали з колекції нашого музею.

Для майбутніх артистів балету, здобувачів освіти Київського

фахового хореографічного коледжу, які з початком вторгнен-

ня розлетілися по всьому світу, ми ще у квітні створили відео

про Сержа Лифаря з його спогадами про початок творчого

шляху. А у грудні 2022 року у Братиславі я провела лекцію для майбутніх зірок балету. Мені особисто, як «музейниці»

та киянці, було важливо відчути особливий зв’язок між спадщиною їх знаменитого колеги Лифаря і його спадкоємцями –талановитими українськими підлітками, яким зараз нелегко.

- Наталю, а що Вас приваблює, окрім роботи?

- Завжди любила подорожі – Україною, Європою. Просинатися десь далеко, відкривати нові місця. Я дуже люблю свій сад, власні рослини. У мене багато квітів, дуже багато сортів троянд. Цього літа й восени замовила і насадила чимало всього, з планами на весну 2023 року. Багато хто робить зараз те, що відкладав, і я – не виключення. Розумію, що до Перемоги ще багато всього буде, але маю працювати, надихатися, намагатися зберегти те, що маю – і в собі, і у роботі, і у саду.

ІРИНА ПСАХІС:

«МІЙ ЖИТТЄВИЙ ДЕВІЗ –НІКОЛИ НЕ

ЗДАВАЙСЯ!»

Любов, краса, здоров’я та багатство. Цього можна досягнути одночасно, було б бажання та правильний наставник. Ірина ПСАХІС ділиться своєю історією успіху, згадує про зміну світобачення та доленосну зустріч з однодумцями.

- Ірино, знаю, що Ви дуже різностороння особистість: граєте в інтелектуальні ігри, танцюєте та допомагаєте іншим жінкам знайти себе. Скажіть, чим ще займаєтесь у вільний час?

- Почну з того, що у мене є власний бізнес: я – засновниця та власниця приватного підприємства «Сайнслаб», це багатопрофільна медична лабораторія. Загалом, за фахом я мікробіолог та вірусолог, а вчилась в аспірантурі в Ізраїлі, тому й відкрила профільний заклад. Також стала співзасновницею медичного центру «Одеспрофмед» в Одесі. Це те, що стосується роботи. А от у вільний час – тут у мене чимало напрямків. За бажанням проводжу жіночі тренінги, влаштовую різні тематичні дівич-вечори. Організовую ретрити й трансформаційні ігри в студії вдосконалення «Лакшмі».

- Але як Вам вдається все поєднувати одночасно?

- Весь секрет у тому, що я вмію планувати свій день! Моя любов до життя та різноманітне коло інтересів допомогли мені навчитися керувати часом. Для кожного свого заняття знаходжу вдалий час і роблю це. Тут ніякого секрету.

- Ірино, коли Ви зрозуміли, що без роботи над собою мало чого можна досягнути у цьому світі?

- Знаєте, у мене трапилось дуже багато важких речей, які до цього мене привели. По-перше, я залишилася без допомоги чоловіка з дворічною дитиною, також потрапила в аварію. Потім ще була пожежа в будівлі, де розташовувалась моя квартира. Одночасно додалось чимало стресів на роботі й це все мене надихнуло на якісь зміни. Зрозуміла, що треба працювати над власним розвитком. Та якби там не було, власний бізнес – це завжди виснажливо. Найважче стало наприкінці 2019-го та у 2020 році. Пожежа в коледжі на Троїцькій забрала не тільки безліч життів. Там були розташовані мої підприємства та батьківська компанія. Ми працювали у тому місці понад 20 років й тільки облаштували медичний центр! Це були дійсно дуже складні часи. У той період ми пережили шість переїздів. Та, не дивлячись

на усі перепони, встояли, змінили деякі назви й народили на світ наш «Сайнслаб». Та повірте, це не

був кінець. Наступним вдарив коронавірус, а після нього – назначена

тяжка операція. Ось у той момент

відчула – це моя відправна точка у нове життя. Знаєте, я завжди

дотримувалася власного правила –ніколи не здаватися. І одного разу потрапила в студію «Лакшмі». Тоді

я стала клієнтом на тренінгу «Фізика бажань», й моя доля й щастя повернулися до мене обличчям!

- Студія жіночого вдосконалення «Лакшмі» дуже вплинула на

Ваше світобачення, вірно? Роз-

кажіть, чим там займаєтесь зараз?

- Студія – невіддільна частина мо-

го життя вже три роки. Засновни-

ця цього простору Ганна Володіна

стала моєю близькою подругою. А

зараз ми разом з нею та Оксаною

Діордієвою допомагаємо іншим нашими чарівними курсами «Фізика

бажань» і «Таємниці достатку». Ці

програми дійсно легендарні, досить

багато жінок змінили своє життя на

краще. Окрім них проводимо різні марафони, ефіри, трансформаційні

ігри та ретрити. Зазначу, що студія продовжує працювати, пропри усі негаразди, в онлайн та офлайн форматах.

Додам, що моя лабораторія «Сайнслаб» теж працює, ми не припиняли свою діяльність ні на добу за час повномасштабної війни. А влітку 2022 року я відкрила пункт забору аналізів на вулиці Академіка Філатова, 41. Весь цей час і студія, і лабораторія допомагають коштами переселенцям та ЗСУ.

- Ірино, чи вірите Ви у природну жіночу магію?

- Звісно вірю. Вона є у кожної жінки. Достатньо бажання її побачити та відчувати. Коли знайдете внутрішнє природне джерело, тоді зможете перевернути цілий світ.

- Ідеальна жінка – яка вона?

- Ідеальна жінка – не жива. У світі все ідеальне – штучне. Я, наприклад, не ідеальна і не хочу такою бути.

facebook: Сайнслаб

facebook: Студия Женского

Совершенствования «Лакшми»

ІРИНА БОГДАНОВА:

«ЖИВОПИС – ЦЕ ГОЛОВНИЙ

СЕНС МОГО ЖИТТЯ»

Ірина БОГДАНОВА за час своєї кар’єри взяла участь у 10 мистецьких виставках в Україні, Іспанії та Англії. У 2022-му провела першу персональну експозицію «Країна добрих сердець». Здобула 1 місце у міжнародному конкурсі серед переможців минулих сезонів Golden Time Talent GRAND FINAL ART-2 в Лондоні. Роботи Ірини знаходяться у приватних колекціях України, Європи та США. А картини представлені на міжнародних онлайн платформах Artmajeur, Saatchi Art, Tricera та Etsy.

- Ірино, Ви зараз працюєте над серією картин, присвячених Україні. Як її назвете та коли плануєте випустити?

- Серія, над якою я зараз працюю, називається «Країна добрих сердець». Цю казкову колекцію присвячую Україні та дітям. Головна героїня – маленька смілива дівчинка. Практично на кожній картині присутні кульки – добрі серця мешканців казкової країни, які допомагають дівчинці в усіх пригодах. Я вже частково випустила цю серію і продовжую її доповнювати. Нещо-

давно, з 26 листопада по 10 грудня відбулась моя перша персональна виставка в галереї «Глобус». Там вже були представлені картини з цієї серії. До того ж деякі роботи були в різних мистецьких експозиціях. Також одне полотно – «Українські серця» зараз в галереї Pump House (Лондон). До речі, картина «Українські серця», я думаю, вже знайома багатьом киянам, вона брала участь у конкурсі BLOCKBUSTER MALL і зайняла одне з призових місць. Після цього прикрасила собою фасад цього торговельного центру.

- Ірино, у яких жанрах Ви працюєте? Які маєте плани після написання

«української серії»?

- Я обожнюю створювати казкові та

фантастичні сюжети у поєднанні з символізмом у реалістичній стилістиці. Пишу олією на полотні. Усі мої картини, за

відгуками, яскраві та несуть позитивну

енергетику. Я люблю вигадувати, тому

часом складно зрозуміти, що з’являється

раніше — образ або історія. Понад усе

мені подобаються казки та фентезі, тож

наступна серія, яку я планую – це будуть

фентезі історії. Водночас хочу зробити

два окремих напрямки: один буде присвячений суспільним, філософським роздумам, інший – коханню та взаємовідносинам між чоловіком та жінкою.

- Чому саме живопис? Це мрія дитинства чи бажання зрілої людини передати свої почуття через картини?

- Взагалі живопис – це головний сенс мого життя. Через картини я хочу роз-

повідати історії, які мені сняться, чи просто народжуються в моїй уяві. Передаю своє світосприйняття та занурюю глядача у фантастичний світ, що схожий на казковий сон. Картини – це головне джерело моїх сил. Коли тільки почалась війна, я працювала над першою патріотичною роботою під назвою – «Супер-Україна». Знала, що наші герої з ЗСУ переможуть усіх ворогів, тож нікуди не їхала. І все склалось так, як на моїй картині. А незабаром вже буде і наша перемога! Взагалі вважаю, що художники, як і письменники, можуть впливати на нашу реальність своїми творами.

- Знаємо, що у грудні Ви вийшли заміж за кохану людину, наша редакція вітає Вас із цією подією! Чи змінилося життя після одруження?

- Дякую за привітання! Минулий рік став дуже контрастним для мене в емоційному плані – були сумні та щасливі моменти. Весілля, безперечно, одна з

найщасливіших подій. Ми довго його відкладали, але у війну з’явилось жагуче бажання встигнути зробити все важливе тут і зараз. Після весілля нічого не змінилось, і сподіваюсь не зміниться –ми просто стали ще рідніше один для одного.

- Незабаром вже зустрічатимемо

весну. Що б Ви побажали українкам напередодні всесвітнього дня жінок?

- Бажаю українкам гармонії та світла у серцях, щоб вони сяяли та зігрівали своїм теплом рідних та близьких людей. А ще зичу бути вогником надії, віри та любові, натхнення та радості. Мрію, аби в цьому році освітили наше небо яскраві салюти на честь перемоги України!

facebook.com: irina.bogdanova.9400

Instagram: irina_bogdanova_art https://www.bogdanovairina.com