Евгений, Добрый день! Расскажите о себе, о вашем профессиональном пути. - О том, что я стану профессиональным юристом, т.е. адво катом, я для себя решил еще в 9 классе. Очень любил уроки истории, для меня история всегда была любимым предметом. Я уже тогда прекрасно понимал, что история, право и государ ство тесно связаны между собой. Особенно современное демо кратическое государство. Так получилось, что мы с вами живем в эпоху глобальных из менений, а это самое сложное. После 9 класса у меня появи лась уникальная возможность параллельно продолжить обуче ние в школе и поступить в МАУП (Межрегиональная Академия Управление Персоналом) на юридический факультет и полу чить бакалавра. Окончив 11 класс, я решил попробовать силы и поступить в Одесскую Национальную Юридическую Академию (тогда она так называлась). Таким образом, когда я был на 1 курсе ОНЮУ и получал специалиста, то уже был на 3 курсе МАУП. Я уже тогда осознавал, что теория – это хорошо, но еще луч ше практика. Получив диплом в МАУПЕ, я пошел работать в исполнительную службу. Это тот орган, который занимается исполнением решений судов. Откровенно и честно скажу, я никогда себя не видел в исполнительной службе, но так полу чилось, что через 1,5 года меня забрали с района в область. И так прошло 12 лет в органах государственной исполнительной службы. Рано или поздно ты начинаешь осознавать, что любая рабо та имеет свой предел и пришло время что-то менять в своей жизни. Так я стал адвокатом, о чем не жалею. Быть адвокатом - это как заниматься творчеством. Каждый случай индивиду альный и отличается от предыдущего. Вот такой мой путь ста новления профессиональным юристом. - Как встретили 24 февраля? Какие были эмоции? - В половине шестого утра раздался звонок. Он разбудил ме ня и мою жену. Наш ребенок в этот момент был у бабушки в Кривом Роге. Подняв трубку спросонья, я услышал знакомый голос. Это был кум из Кривого Рога. - Жека, извини, что звоню в такое время, у меня для тебя пло хие новости… У меня перехватило дыхание, неужели, что-то с мамой? … Россия объявила нам войну и нанесла удары по инфраструк туре. Сейчас это прозвучит, наверное, ужасно, но первая моя мысль: Слава Богу, что с мамой все нормально, хотя я тогда не знал нормально с ней или нет. Это уже потом стало ясно, что с ней все хорошо. Следующая мысль, лучше бы я был не прав. Дело в том, что за неделю до полномасштабной войны, мы общались с моим другом судьей. Тогда я ему описал, что будет делать россия
после признания сепаратическое формирование лнр и днр не зависимыми. Всё произошло так, как я и сказал. Единственное, наделся, что боевые действия будут на территории Донецкой и Луганской областей, но мозг говорил другое, зная историю Украины и россии. Закончив разговор по телефону, я сказал жене немедленно со бирать свои вещи, чтобы уехать из Днепра в Кривой Рог. Про блема в том, что наш дом в 300 метрах от ЮМЗ и прекрасно знаю, что этот завод является целью номер 1. Мой хладнокровный расчет и рассуждения привели нас в Кри вой Рог. Позже мои друзья из Польши забрали к себе всех моих родных и близких. Сейчас они в безопасности в Швейцарии. Да, им там нелегко, но значительно безопаснее, чем здесь. Эмоций у меня тогда не было. Это они сейчас есть обдуманные и взвешенные. - Работа адвоката в условиях войны, каковы ее особенности? - Особенность одна - это военное положение, и надо помнить и осознавать, что такой правовой статус ограничивает ряд кон ституционных прав, в том числе и адвоката. Если говорить о самой работе, то надо помнить о загруженно сти следственных органов и судов, но больше все-таки первых. Вы представьте, любое происшествие, в том числе и обстрел наших территорий - органы досудебного следствия должны выехать, все зафиксировать и открыть уголовное производст во. Это огромный труд, который отнимает много времени, а соответственно, клиентам приходиться ждать со своими быто выми проблемами, назовем их так. Больше всего мне жалко адвокатов, которые предоставляют бесплатную правовую помощь. Тут вопрос не в финансовой стороне, а в том, что они обязаны предоставлять правовую по мощь даже русским военным преступникам, так как наше го сударство демократическое и правовое, не как россия. Мы вы нуждены даже таким нелюдям предоставить правовую защиту. И тут самое главное, чтобы народ это понял. Это работа адво ката, он обязан предоставить ему помощь, так же как и медик. - Чем занимаетесь в настоящее время. - Если говорить в целом, то тем же, чем и до 24 февраля - пре доставляю правовую помощь, но с некоторыми нюансами. Я стал больше помогать нашей армии, более активен в социальных сетях, освещая информацию о войне. Да, помимо 1,5% налога, я еще дополнительно доначу на нужды нашей армии. Народ, который не желает кормить свою армию, будет кор мить чужую. И это не моя крылатая фраза. Просто я хорошо знаю мировую историю. - Ваши пожелания украинцам в условиях военного времени. - Помогать нашей армии, верить в нее, верить в Залужного, и главное, верить в Победу! Слава Украине!
реклами:
ЯРОВА. АННА МІНІЧЕНКО, ДАРІЯ ЯРОВА, ІРИНА КРУТЕНКО.
Передплатний індекс: 95311
Свідоцтво про реєстрацію: ДП № 2181-919Р від 10 серпня 2017 р. Адреса редакцїї: 49054, г. Дніпро, пр. О. Поля, 93-Д. www.milleniumra.com.ua, e-mail: millenium-maket@i.ua
З питань розміщення реклами
Осінь вперто володарює на Україні, розфарбовуючи все навкруги у свої кольори, натякаючи на скорі холоди та складаючи в альбоми теплі спогади про літо. А що для нас осінь? Це листя, що обпадає з дерев, це повітря наповнене запахом дощу та мокрого асфальту, це вулиці, запахи яких долинають від кондитерських чи різноманітних кафе. Так було завжди. Але не цієї осені. Тепер інші пори року, інше життя, інші ми. Зараз осінь надії. Час, коли ми всі втомилися від незрозумілості нашого майбутнього, коли ми зціпивши зуби, чи таємо новини з фронту, коли з ненавистю до ворога дізнає мося про нові смерті, коли живемо вірою, що перемога таки настане, і ми повернемося до звичного життя. А поки живемо – незважаючи ні на що, не згинаючись ні перед чим. Бо маємо жити і працювати заради наших ді тей, заради миру, заради наступної осені. Ми всі вже тро хи оговталися від першого страху, роззирнулися навкруги і знайшли в собі сили повернутися до своєї роботи, своїх за хоплень та вподобань.
Команда MILLENIUM теж працює разом з вами, бо нам важливо підтримати вас у вашому бізнесі та вашій творчості. Нам важливо бути поруч з вами і разом розвиватися. Тож, ми не припиняємо ні на хвилину працювати над популяризацією вашої діяльності – нарощуємо періодичність випуску електронного журналу, відновили телевізійний проект. І все це, аби розповісти про ваші маленькі здобутки заради спільної
ДІТЬМИ, ЯКІ ЦЬОГО ПОТРЕБУ-
І БУДЕТЕ МОЛОДИМИ ДО 100 РОКІВ!»
почала займатися дитячими проектами більше 20 років тому. За підтримки Українського союзу промисловців та під приємців ми почали влаштовувати щось на кшталт великих фестивалів для дитячих творчих колективів країни. Поступо во до наших фестивалів долучилися талановиті особливі діти. Зараз ми активно допомагаємо дітям та їхнім батькам, які по страждали від військових дій на території України. Завжди є ті, кому потрібна допомога, треба це розгледіти навіть тоді, коли з якихось причин людина просто не може просити під тримки. Робота над дитячими проєктами, такими як «У мене є май бутнє» дає мені великий заряд бадьорості та оптимізму, моло дості та енергії, з яким не зрівняється ніщо. Бо я відчуваю, що кожна дитяча
начають мої думки та уявлення. За багато років я сформувала собі таке правило: у що б ти не вірив, чим би ти не займався, повинен лишатися доброю людиною і ростити в собі це добро без упину. А ще завжди ставити собі цілі, здавалося б недосяж ні, і реалізовувати їх з думкою про добро. Я в 40 років народила свою третю доньку, бо відчула, що повинна дати нове життя. Мені було 50, коли я почала займатися телевізійними проєкта ми, бо знала, що це принесе користь не лише мені, а багатьом людям. І зараз я відкрита до всього нового, нетривіального, не сподіваного і виключно позитивного – пропонуйте! І всім рад жу: не спіть, не чекайте на кращі часи, не думайте, що хтось принесе щось на тарілці. Ви самі творите себе! У кожного з нас – власна програма розвитку, часто вона не вимагає ні великих грошей, ні грандіозних зусиль, але рятує від усього негативу, що може трапитися у житті.
ЦЕ
порожні розмови і пасив ність. Наразі варто думати як жити далі, як ростити дітей, як
абсолютно
піднімати економіку, країну, як здолати ворога. Думати і діяти! Кожному – у міру своїх можливостей і навіть більше! Я добре знаю різницю між заняттями заради заробляння грошей та заняттями для душі, самореалізації. Звичайно, іноді ці два види діяльності збігаються, але дуже рідко. Але коли твоя робота приносить радість оточуючим, а тебе наповнює гар монією і задоволенням – заради цього варто жити. «ЯКЩО ХОЧ ЩОСЬ МОЖЕШ ЗРОБИТИ – ЗРОБИ» Я і далі займатимуся всіма моїми проєктами. Знаходитиму нові можливості, відкриватиму нові сторони. У цих проєктах за діяно багато людей, і вони завжди чекають на чергову подію. Я не можу розчарувати їх. Хочу жити відкрито, не озираючись. І вам раджу! Якщо від чуваєте, що не можете впоратися з поганим настроєм, непро стими переживаннями, спробуйте почати допомагати тим, кому живеться гірше, ніж вам. А такі завжди є. Будьте добрими до своїх близьких, оточуючих. У всьому знаходьте позитив – це абсолютно доступна річ. Життя має властивість налагоджува тися – треба лише трохи постаратися! І тоді ми все подолаємо!
– Анно, багато людей, які вперше дізналися, що у них геморой, ніяк не можуть визначитися зі способом життя, який краще вести при цьому захворюванні. Що порадите Ви: диван чи стадіон? – Така проблема справді існує. Підступність цього захворюван ня в тому, що геморой може проявитися як у людини, яка веде малорухливий спосіб життя, так і у того, хто досить активний. Напевно, краще дотримуватися золотої середини. Більшості своїх пацієнтів рекомендую помірні фізичні навантаження. – А чим корисні саме вони? – При помірних фізичних навантаженнях кров не застоють ся у венах прямої кишки. Також вони допомагають запо бігти розвитку геморою або позбавляють від загострення симптомів, що виникли. У жодному разі не можна перена пружуватися, це може призвести до випадання вузлів, що серйозно ускладнить захворювання. – А скільки часу Ви радите щодня приділяти фізичним вправам? – Оптимальний варіант – 15-20 хвилин, але оскільки кожна людина індивідуальна, то краще це питання обговорити зі своїм лікарем. І не забувайте щодня гуляти на свіжому по вітрі, що дуже корисно для всього організму. – Які види спорту особливо показані людям, що страждають від геморою? – Насамперед я відзначила би плавання. У воді відбуваєть ся рівномірне навантаження на всі м’язи тіла. Під час пла вання черевна порожнина не відчуває надмірного тиску. Ходити в басейн можна в будь якому віці, це корисно також при вагітності та надмірної вазі. Плавання сприяє покра щенню кровообігу, усуненню застійних явищ. Дуже корисний біг, під час якого відбувається насичення крові киснем та загалом покращується кровопостачання су дин. Біг – це ефективна профілактика геморою. Для тих, хто не дуже любить бігати, раджу спортивну ходьбу. Вона зміцнює м’язи живота, покращує тонус судин. А ще я рекомендую нескладні вправи з йоги, а саме ті аса ни, які зменшують застійні явища. Комплекс вправ підби рається індивідуально, залежно від тяжкості захворювання. – Напевно, варто попередити наших читачів, якими видами спорту неможна займатися при геморої. – Це, звичайно, важка атлетика, бодібілдинг та всі дисци пліни, при яких сильно збільшується навантаження на прес. Не варто також присідати, особливо під час загострення за хворювання. Серйозно можуть погіршити стан хворої люди ни їзда велосипедом та кінні прогулянки.
– І насамкінець,
– Людмило, ми раніше говори ли з Вами про життя, досягнення та успіхи. Сьогодні у рубриці «Жіночі історії» поговоримо про розвиток у модельній сфері. Розкажіть з чого почалася історія Вашого знайомства з модельним світом? - Я ніколи не думала про те, що можу захопитися модельнінгом. Навіть, ко ли вже розпочала навчання в школі моделей 45+ New Mature Models Га лини Бурнишевої за майже примусо вим наполяганням моєї приятельки (посміхається, - прим. автора), я ди вувалася, що тут роблю. Але посту пово почала смакувати, мені стало подобатися оточення, атмосфера, і тепер я не на жарт захопилася цим чудовим напрямком. – Знаємо, що Ви – жінка, яка не боїться перешкод, але все ж таки, що було найскладнішим спочатку?
– З усіх дисциплін для мене най складнішою була акторська майстер ність. Уявити себе у зовсім незнайо мому образі перед аудиторією в 22 людини дуже непросто. Для цього мені довелося позбавитися внутріш ніх комплексів, накопичених рока ми, і затиснення. Але, завдяки чудо вим викладачам школи та особистому прикладу Галини Бурнишевої, у мене це вийшло.
Які внутрішні та зовнішні зміни
сесії. Я із захопленням вибираю вбрання, прикраси, одягаю підбори і виходжу на подіум, начебто робила це завжди! Мо же, минулого життя так і було? Інакше, звідки це почуття захоплення спалахів камер, оплесків тощо. - Людмило, чи є у Вас улюблені дизайнери, одяг яких Ви хочете представляти на подіумі? – Поки що я знайома не з багатьма дизайнерами. Але колек ції, які вже представляла та збираюся представляти, виго товлені українськими майстрами світу моди. Це Олена Білик, Тетяна Губа, Наталія Дацько та Вілена Михайлова. Також
мені дуже подобається колекція білих сорочок Олени Олек сандрович. – Жінка, яка займається моделінгом, привертає до себе багато уваги. На що Вас надихають погляди та компліменти оточуючих чоловіків та жінок? - Я навіть не очікувала такого інтересу до мого захоплен ня. Мене підтримують та надихають усі! Діти, онуки, родичі, друзі, колеги. Я хочу рухатися далі, дивувати всіх ще більше та довше. До речі, багато моїх приятельок вже пішли моїми стопами, дивлячись на те, яким цікавим і насиченим стало моє життя.
– А яких висот Ви хочете досягти у цьому напрямку? – Висот? Нема ніяких. Я не ставлю собі за мету бути титуло ваною моделлю або постійно блищати на сторінках глянцю. Це захоплення внесло у моє життя своєрідну веселку, у ві дображенні якої я стаю вільною та щасливою. Мені досить! Я заряджаюся цією енергетикою, ділюся нею і продовжую радіти життю.
– Ви та леді, яка мотивує та надихає. Людмила, якими словами залучите жінок віку 50+ до саморозвитку, до реалізації себе в різних незвичних амплуа?
– Дуже хочу, щоб наші прекрасні жінки, які перебувають у щасливому, мудрому та усвідомленому віці 50+, не пере конували себе, що вже досягли всього, що могли у цьому житті. Щоб не поринали у рамки свого вікового архетипу,
та вдосконалювалися. Дозволили
жити, бути затребуваними та щасли
втілення
Дуже важко пропускати через себе всі ті трагічні емоції людей, рідні яких стали жертвами ситуації. Це завжди дуже важко, як у перший раз. Далі йти допомагає лише думка про те, що ще мільйонам людей ти можеш допомогти, врятувати, вберегти. Так про свою буденну роботу розповідає наш Герой, рятувальник Максим Кісее. Про боротьбу у вогні, порятунок людей та поради справжнім чоловікам – у нашому інтерв’ю!
складніше, а щось легше я не можу, але, напевно, найскладніше – це звичайно пропускати через себе всі ті трагічні емоції людей, рідні яких стали жертва ми
-
про фесія - це мрія дитинства. І мені дуже пощастило, що зараз, вже дорослим чоловіком, я отримую задово лення від того, чим займаюсь. Мені в принципі подо бається допомагати людям, незалежно від професії. - Що найскладніше зараз у Вашій професії? І що дає Вам сили йти далі і не повертати з цього шляху? - Ну, тут складно буде відповісти. Мою роботу
Так,
ти можеш допомогти, врятувати, вберегти. Тому я і не зупиняюся, а далі працюю рятувальником. - Що Вас надихає
того, що ти обрав ще в дитинстві, ти залишаєшся собі вірним і щасливим. - Чи було колись страшно за своє життя? А чи є якийсь момент у пам’яті, який ніколи не забуде те, пов’язаний із роботою? - Якщо дозволити страху керувати собою, не буде ніякого шляху. Життя надто коротке, щоб витрачати його на страх. Тут я дотримуюсь такого принципу: краще прожити коротке, але продуктивне життя (в плані зробити більше добрих справ), ніж довге і па сивне (в плані думати тільки про свою дупу). Є багато цих моментів, повірте мені, кожен трагічний випадок
- рана у моїй душі на все життя. - Зараз для України дуже важкий час. Скажіть, як Вам вдається не опускати руки? Чи підбадьорюєте своїх колег, якщо так – то як саме? - Тут трішки вдамся до філософії. Важкі часи і не закінчувалися, просто на сьогоднішній день це
трагічні дні для майбутнього покоління. І ми має мо пройти їх із гордо піднятою головою. Зараз час тримати руки, прикриваючи підборіддя, щоб не пропустити удар. Це дуже важливо! Своїх колег я завжди підбадьорюю своїм оптимізмом і готовністю вести їх вперед і йти першим, а не прикриватися ними. Я вважаю, так і повинні робити чоловіки сь огодні. - Що порадите майбутнім рятувальникам? Чи є у Вас якісь основні правила відбору до професії? - Якщо ви вирішити стати рятувальником, то йдіть до кінці. Треба убти мужнім, сильним і вміти приймати рішення в одну секунду. Що хочу порадити майбут нім колегам вибирати професію за клич серця, а не аби. Пам’ятайте, пожежниками народжуються, а не стають. Основне правило не за професією, а за жит тям - залишатися людиною, а професії всі важливі, всі потрібні.
Досьє MILLENIUM композиторка, поетеса, піаністка, співачка; членкиня Національної спілки письменників України, Національної спілки театральних діячів України, Національної Ліги композиторів України, Національної спілки естрадних діячів України; лауреатка міжнародних конкурсів.
Олеся Сінчук vitervesny
- Коли почалася війна, що Ви відчували? Як вдалося взяти себе в руки і ру хатись далі?
- Згадую.24 лютого. Дарниця. Два удари в шибку. Весь перший день війни я не могла повірити в це. Я думала, що це якісь військові навчання. А перша реакція –це невіра, цього не мало бути. А вже потім, коли я побачила все своїми очима 25 лютого,коли були вибухи на Троєщині, то в мене було надзвичайне бажання допо могти своїй Україні, аби скоріше закінчився цей жах. Емоційно було дуже важко, бо я не розуміла, як і що треба робити. Після того, як ми з родиною виїхали до Жито мирщини, я відновлювалася ще десь місяць. Стояла босоніж на землі і просила її і сонце допомогти нам. - Ви займаєтесь волонтерською діяльністю, розкажіть де і що власне робите? - Я писала вірші, співала пісні для інших волонтерів на Житомирщині і в Києві. Також виступала для наших бійців, часто робила музичні привітання онлайн. Окрім того брала участь у так званому «кухонному батальйоні» Житомирщини. Разом із жін ками з усього району готували їжу для військових і їм передавали. Там же я почала виступати і грати на гітарі для тих, хто плете сітки, збирає гумдпомогу. - Зараз Україна переживає тяжкі
поїхати у міжнародний тур Польща-Ні меччина на підтримку України. Ми музичним туром проїхали 10 міст Європи. В ць
ому виступі брали участь музиканти з України, Польщі, Німеччини, Бельгії, Італії та Угорщини. Наші слухачі були в захваті, вони
підтримували
Україну у співі.
речі, у Берліні ми зібрали багато коштів
коштів для потреб ЗСУ. Я просто щаслива, що можу чимось допомогти моїй країні у цій важкій боротьбі, навіть
будинків,
- Володимире, як зустріли цей день? Що відразу зробили?
- Зустрів вдома. Почали дзвонити та писати знайомі, друзі: «Війна! Війна почалася!» Усвідомив це тільки тоді, коли почув вибухи. З моїм керівником медичного центру ми зразу ж пішли до ТЦРК і записалися добровольцями. - Спеціальність медика вважається військовою, кому надаєте допомогу сьогодні? - Зараз я не просто медик, я - бойовий медик, бо маю кваліфікацію і досвід з тактичної медицини. Роботи вистачає. Часто виїжджаємо в гарячі зони з ме дичною допомогою. Транспортуємо поранених. На базі ДФТГ «Воля», де я проходжу службу, проводимо навчан ня з тактичної медицини для бійців та парамедиків. - Чи допоможе росії часткова мобілізація, як вважаєте? - Допоможе в чому? Перемогти нас? Звісно ж, ні! Просто рашка використо вує свій улюблений метод: закидати гарматним м’ясом. Як там «славнозвіс ний» маршал казав? «Бабы еще нарожают». От і кидають ненавчених «мо біків» на вірну смерть. А ті, як вівці, йдуть на забій. Бо в них рабський мен талітет - виконувати все, що наказав хворий цар. А раби ніколи не зможуть перемогти вільних. - Чи вплинула війна на вашу твор чість? - Звісно ж, вплинула.
сень і зняли кліп на пісню «Друзі». Ви можете побачити його у фейсбуці та ютубі на наших з Олексієм сторінках. Та основне, що змінилося у моїй творчості - я почав писати виключно україн ською мовою. - Як психологічно бути готовим до будь-якої ситуації? Ваші поради читачам. - Треба пам’ятати, що паніка - це наш основний ворог. Тому намагаємося правильно дихати. Жи вотом. Глибокий вдих через ніс, видихаємо ротом через складені трубочкою губи. Не нехтуємо сиг налами повітряної тривоги. Пам’ятаємо про бом босховища та правило 2 стін. І не треба жити в постійному страху. Частіше обіймайте один одного та
кордон
Як
нашу культу
поїхав
рювали свої осередки культури, суботні школи та різноманітні колективи: співу, танців чи театральні. - Маріє, що порадите нашим співвітчизникам, які зараз знаходяться за кордоном? Чи варто організовувати якісь спільні культурні заходи на підтримку України? - Після лютого 2022 року в Європейські країни вте кло від війни мільйони наших жінок та дітей. Необ хідність культурно-освітніх осередків зросла в рази. Водночас, відверто кажучи, з’явилася і велика кіль кість можливостей для фінансування цих проектів. Тому за останні півроку таких осередків засновано чимало. - Проблема мови зараз дуже гостра. Наші емігранти якою мовою спілкуються за кордоном? - Це дуже болюча тема. Зараз практична більшість матерів і дітей, які приїхали – це російськомовний контингент, який і в таких умовах не має бажання переходити на українську мову. Лише мала части на намагається це зробити і дуже величезних зусиль воно їм вартує. Тобто, тепер перед нами постало за вдання не тільки зберегти культуру та мову, а й на вчити говорити цією українською мовою українців, котрі приїхали з України. А, головне, привити любов до мови та гордість за те, що ти володієш нею.
- Але що робити, якщо цього бажання немає? Як в такій ситуації повестися? - Знаєте, коли не хочуть примушувати (не трендово, «насільно міл нє будєш») і навіть коли, бомби на го лову падають, мало що буде зроблено. Щоб ця зміна відбулася, потрібно вийти із зони комфорту, потріб но зрозуміти: хто ти і з ким ти. Хтось в цьому зви нувачує державу, хтось звинувачує оточення, хтось долю, а хтось… А, можливо, вже варто розпочати з самого себе, та «вбити» в собі неповноцінного, бо ягузливого та зрадливого малороса, який постійно оглядається на «старшого брата».
- Чи можуть українці озирнутися назад та
свої помилки в історії?
Великим прикладом для українців може бути
народ, який дорогою ціною зумів відро
після 1848 року свою мову і культуру. Во
поставили питання мови на безкомпроміс
основу – або ти на території країни, в усіх
установах без винятку, користуєшся мовою
і тоді ти маєш
мові. Інакше
буде. То чому ми не можемо відродити в со
Українця із генетичною історією
тисячі років? Ми маємо зрозуміти, куди
і триматися власного курсу!
- Яна, добрый день, расскажите немного о себе, чем занимались до войны?
- В основном писала предвыборные программы парти ям и кандидатам. Выстраивала партийные структуры, разрабатывала агитационные программы.
- Как Вы встретили утро 24 февраля? Какие были эмоции?
- Впервые моя дочь самостоятельно поехала в Киев получать приз в конкурсе талантов. Она написала стих, а на ее слова написали музыку. Эту песню ис полнила Анна Тринчер. В результате голосования моя дочь победила. И получилось так, что в пять часов утра под первые прилеты ракет и заход российских войск дочь оказалась одна на вокзале в Киеве. Было очень страшно и ощущала дикую растерянность. Пока мы пережили сутки ее возвращения в Днепр, думала поседею. Всем Фейсбуком помогали мне вернуть ре бенка. - Вы основали ГО «Молодь, яка творить державу». Как возникла такая идея?
-
-
’вересень
- С кем Вы тесно сотрудничаете?
- У нас много друзей и за пределами Украины в том числе, но особенно хо чется отметить наших близких партнеров из Николаева – это «РАТЕГ» Ре гиональная Ассоциация Территориальных Громад. Добрых друзей из Кие ва - Благотворительный Фонд «За мирное небо». Отдельная благодарность Дмитрию Палешко «Деталинг центр V12» в Днепре, Фонду «Найкращі батькі Дніпра» и Эсаулову Владимиру, а также Овчарову Евгению и всей нашей су масшедшей команде, хочется перечислить каждого. Сегодня эти люди «тол кают» жизнь вперед, благодаря им мы каждый день приближаем победу.
- Что самое сложное в волон терской работе?
БУДИНКУ МАЄ ОБОВ’ЯЗКОВО
БУДИНКИ УКРІПЛЮЮТЬ
ПАМ’ЯТНІ РЕЧІ, НАШІ РОДИННІ РЕЛІКВІЇ...
ПРО СВОЮ РОБОТУ РОЗПОВІДАЄ ДИЗАЙНЕРКА ІНТЕР’ЄРУ ІРИНА ВОЛКОВА. ПРО ЛЮБОВ
УКРАЇНСЬКОГО, ВПЛИВ ОРНАМЕНТУ НА ДИЗАЙН
РОБОТИ, ЯКІ ГРІЮТЬ ДУШУ – В НАШОМУ ІНТЕРВ’Ю!
- Ірино, Ви маєте художній довід в 20 років. Ви з дитинства ціка вились українськими орнаментами? - Ще моя бабуся була пов’язана з народним мистецтвом. Вона була на родним художником України з вишивки і я навіть зберегла її посвідчення собі на пам’ять. Вона вишивала класичні рушники, червоно-чорні україн ські орнаменти. Мій весільний рушник вишила моя бабуся. А в оселі прадіда було багато глиняних горщиків, і деякі досі пахнуть молоком… Це дало мені неймовірний імпульс як декоратору – вплітати Етно мотиви в сучасні інтер’єри і з часом прийти до стилізованих етнічних орнаментів. - Ви багато працюєте руками, створюєте неймовірні роботи і ста ли навіть партнером кіностудій Walt Disney та Marvel у галузі декору. Як цього досягли? - Я пройшла довгий шлях від інженера до дизайнера інтер’єра, я виборо
собі право йти власним шляхом через біль і незгоди.
і я завжди хотіла, аби мої роботи гріли душу.
ЯКИЙ
МРІЄТЕ!»
- Як змінюються смаки українців останніми роками? Чи змі нилися у Вас пріоритети у дизайні? - Знаєте, десь 10-20 років тому ми прагнули мати в нашому будинку все іноземне і нове. Але я завжди берегла своє коріння. Я завжди вивчала вишивку, декоративне мистецтво. Я об’їздила дуже багато світових музеїв і бачила, що у всіх є спільні риси в декоративному мистецтві – орнаменти, прикраси, кераміка. Орнамент має один по чаток, розвивається в місцевості проживання народу і несе в собі такий код. Є орнаменти любові, смутку, обереги. Це дуже велика тема для вивчення. Я вважаю, що в будинку обов’язково має бути те, що має історію. Те, що належало комусь із твоєї родини. Наші будинки укріплюють саме історичні пам’ятки, наші родинні… - Як Вам вдається підібрати унікальний дизайн для людини і створити йому затишок у домі? - Перед тим, як почати працювати, дуже важливо дізнатися, чим лю дина займається, що колекціонує, захоплюється і чим дихає. Я завжди починаю з бесіди про уподобання, і в першу чергу, про мрії, які не реалізувалися, про хобі та колекції. Будинок – це чистий аркуш, на якому ми будемо малювати разом, будемо вкладати в простір його власний сенс. Я завжди закликаю не слідувати за модою. Життя минає так швидко, що свій затишок слід створювати, не дивлячись ні на кого. - Ми знаємо, що Ви дуже любите працювати із орнаментами. Але звідки у Вас пішла любов до них? - Вперше я побачила старовинні орнаменти на рушниках моєї праба би, а потім у Миргороді, на Західній Україні. На мене це справило ве лике враження. Знаєте, я як художник збираю усі ці ідеї та натхнення і зберігаю собі, в скарбничку ідей і вони з’являються потім самі собою. - Де Ви берете натхнення для того, щоб створювати такі неймовірні та унікальні роботи? - Я обожнюю Полтавщину, Західну Україну. Люблю усі куточки на шої країни. Я не можу пройти повз жіночки, яка продає просто на асфальті вишитий рушник. Я можу з нього зробити чи подушку, чи навіть картину. Цей рушник в мене отримає друге життя. - Про що Ви мрієте після закінчення війни росії з Україною? - Я мрію щоб настінні розписи та квіти розквітли на стінах дитя чих закладів – садків, дитячих будинків. Бо діти живуть у візуаль них образах, вони вбирають в себе всю навколишню інформацію. І те, що ти бачиш у дитинстві, впливає на твоє подальше життя. Це колиска особистості, тисячолітні зв’язки з родом. Якщо ми піддамо ся примітивізму, уніфікації, однаковості, які зараз процвітають – ми втратимо себе. Ми – українці, це наша історія і наш генетичний код.
Ольга Шпак - психолог вищої категорії, автор у сфері психології Ольго, скажіть, наскільки важко знайти внутрішню гармонію за раз під час війни, коли стресів занадто багато? Я б не дуже розподіляла час. Під час війни чи у будь який ін ший час – це питання другорядне. Тому що наше першорядне та єдине завдання – протягом усього життя створювати гармонію. Да – да, не шукати, а створювати. З цього визначення постають два етапи:
1) Дізнатись та згадати, що таке гармонія. Яким чином вона створюється.
2) Зрозуміти себе та нагадати собі – як саме ти можеш примно жити гармонію. Особисту та загальну. Все це зробити не важко. Людині важко змотивувати себе на ці зміни. Тому що це докорінна трансформація. Вона не залишить без уваги ні одного міліметра на доленосній дорозі кожної людини. Знаєте на що нам важливо звернути увагу насамперед? На те, що зміни відбудуться. Обов’язково. Але, коли ми створюємо гармонію, то зміни відбуваються лагідно. По Любові. А коли не створюємо, то Всесвіт проїжджає по нашим долям – катком. Під штовхуючи нас до цих змін. І це вже важко. Війна – це сигнал про те, що час згаяно. Що
Стан гармонії – це стан рівноваги та почуття рівномірності. Коли ми у будь – якій ситуації відчуваємо цю рівновагу та у рівній мірі приділяємо увагу усім важливим аспектам буття. Чи є якісь вправи або техніки, які порадите нашим читачам, щоб досягти згоди із внутрішнім голосом? Знайти себе? Сьогодні вправ та технік безліч. Та кожної хвилини їх з’являється ще більше. Але існують тенденції які не залежать від часу. Одна з таких тенденцій – йди до Себе. Щоб досягти згоди з Внутрішнім Голосом – Його треба… чути та поважати. Одне без іншого не працює. Якщо ти чуєш Його, але не поважаєш, то нічого гарного не відбудеться. Тому треба відновлювати повне коло взаємодії та взаємоповаги. У цьому випадку гарно працюють: 1) медитація – роздуми та спостереження, наглядання за собою, своїми подумками, діями, диханням. Дихання – це завжди голов ний елемент. Ми звикли дихати 21600 разів на добу. 15 разів на хвилину, а це дихальна істерика. Нам важливо видихати та відпочивати. Дихати за природнім темпом – два рази на хвилину. 2) Арт – терапія усіх напрямів. Інтуїтивне та чуттєве малювання. Співи. Робота з енергіями та стихіями, наприклад, ебру (малю
на воді), пісочна терапія та ін.
психологія так важлива у нашому житті? Чому людині треба звертатись до професіоналів за допомогою? Психологія – це розмови з самою важливою
Олександро, а що для вас є гармонією зовнішньої краси? Як розповідала Ольга, гармонія – це рівномірність та баланс (рівновага). З огляду на зовнішню красу, гармонія – це наша увага та повага до усіх складових свого стану. Від внутрішніх хвилювань та неповаги до своїх потреб, з’являються зморшки та брилі, згинається спина та зайва вага спотворює тіло. Тіло просить води, а ми його кормимо, або навпаки садимо на жорстку дієту. Ми не розуміємо коли та що говорить нам наше тіло. Не поважаємо його потреби, тому тіло знаходить більш діє вий спосіб достукатися до нас. Воно втрачає свою енергію, мо лодість, стрункість та висихає. Щоб відновити гармонію у своєму зовнішньому вигляді, це до дати тілу того, що воно втратило. Відновити усі види балансів: водний, енергетичній, вітамінний. А також баланс праці та від починку, напруги та розслаблення. Як треба за собою доглядати? Що треба робити точно для свого тіла, а що треба викинути із життя та звичок?
даному випадку
та енергії.
Хімічний склад складається з вітамін, мікро- та макроелементів, якими ми наповнюємо себе. Налагоджене приймання їжі – на сичене білками та вуглеводами – надає тілу можливість ство рити та народжувати нові, молоді
віруси та паразитів, народжуючи гарне потомство та подов жуючи нам життя. Здорова та наповнена клітинка – оновлюється та примножуєть ся. Нам потрібно вдихнути у них нову енергію та прибрати ті клітинки, які вже виконали свою функцію. І тут на допомогу до нас приходить косметолог. Апаратна косметологія та реабіліто логія зроблять дива там, де не дотягнуться хімічні елементи та вода. Завдяки нашій взаємодії шкіра стане більш підтягнутою. Відно вить свій тургор та проявить своє внутрішнє сяйво. Як відображається внутрішня гармонія на зовнішності? І як досягти повної згоди зі своїм тілом? На ці запитання хочеться відповісти разом з Ольгою, та зверну ти увагу на її авторську Модель Гармонії. Модель складається, включає в Себе 7 аспектів Особистості та нашої життєдіяльності. Кожний аспект спирається та примножує інший. Здоров’я, фізичне та психологічне благополуччя, допомагає нам досягти успіху не тільки в професії, а й в сім’ї, в су спільстві. Щоб досягти повної згоди зі своїм тілом треба навести порядок: всередині себе та навколо.
своїми «хочу – можу – вмію - знаю». Проаналіз
досягаю – отримую». Зробити
уваги на позитив. Наприклад, щиро радіємо, що навіть в такий час оточуючі знахо дять приводи для оптимізму, народжують дітей, одружуються. І чи то не помічаємо, чи то навмисне відштовхуємо
Досьє MILLENIUM успішний адвокат з більш ніж 23-річним досвідом роботи; спеціалізується на сімейно-шлюбних відноси нах; має дипломи The George Washington University Law School, Academy of Advocacy of Ukrain, Instituto de las linguas extranjeras; партнер відомої міжнародної юридичної ком панії Arzinger; «Людина року - 2018» за вагомий внесок у розвиток та збереження інституту сім`ї; автор книг: Must have сезону, або Новий по гляд на шлюбний договір, Must have сезону, або Путівник по (труднощах) сімейного життя відомий блогер; заміжня, киянка
Наталіє, чи дійсно сьогодні виросла кількість розірвання шлюбів? Які б Ви назвали основні причини цього явища? Зараз ми по суті переживаємо такий час, коли йде переосмислення. Пе реосмислення поглядів на життя, звичок, уподобань, симпатій, цінностей. Ми стали іншими. У людини в скруті ніби оголюються почуття і відчуття. На моє переконання, жінки більш схильні в непростий для них час зами слюватися над своїм життям, ми розуміємо його ціну і хочемо прожити його так, як мріяли. Тож, якщо раніше жінка махала рукою на якісь проблеми у шлюбі, то сьогодні не хоче з ними миритися. Коли жінка раптом від крила очі і зізналась, перш за все, собі в тому, чого вона хоче насправді, то з’являється намір розірвати шлюб, який її не влаштовує. По суті, війна спровокувала жінку бути собою. Або ж, мігруючи в іншу країну з дітьми, жінка раптом розуміє, що вона сама може впоратися з усіма питаннями, і не гірше, ніж вкупі з чоловіком. Навіть навпаки! Так, складно, іноді здається, що неможливо, але згодом жінка ба чить позитивні зміни. А ще вона розуміє, що є інше життя, яке їй під силу зробити своїм. Разом з тим вона починає пригадувати ті моменти життя, які її не влаштовували, особливо тоді, коли чоловік міг принизити, знецінити. Зрештою вона зізнається собі в тому, що «не надто міцним був мій шлюб, якщо мені без нього краще, ніж із ним». Так і чоловік раптом розуміє, що йому самому навіть краще. Чоловік теж пізнає себе нового, того, кого дав но приховував. І йому подобається його новий «я». Він зрозумів, що їхній шлюб був якщо не помилкою, то точно дорогою в різні боки. Таке переосмислення може спровокувати і подружню зраду, чи не так? Якщо чоловік, чи то дружина зрадили обітницю, то це провина обох. я впевнена в цьому. Це сигнал про те, що їм обом варто добре подумати, чо му так сталося. Мало вірогідно, що людина поставить під ризик свою сім’ю, якщо вона в цій родині почувається щасливою. Якщо це випадкова інтрижка, то вона лишиться в таємниці. А якщо факт зради стає відомим іншій половинці, то це вже психологія – чи зможе под ружжя впоратися з цим, чи викриття факту зради сталося навмисно, аби зруйнувати шлюб. Як би там не було, проте ці фактори не завжди назвеш негативни ми, бо це дорога в нове життя для кожного із подружжя. Але як пе-
зайвих
весь час знаходяться у стресі, тому рі
прийняті під враженнями, на емоціях. А розлучення за рівнем
таке рішення мо
завжди раджу добре подумати і взяти для цього більше часу. Тим більше, що мова йде не лише про юридичне припинення шлюбу,
ця справа торкається ще й майнових прав кожного з подружжя,
захисту прав та законних інтересів дітей, а також що
до захисту прав кожного з подружжя як батьків.
Але, якщо ви остаточно вирішили розлучитися, тоді слід прорахувати вже всі юридичні кроки в цьому на
прямку. І першим таким кроком має стати визначення форми розірвання шлюбу.
А які форми розірвання шлюбу взагалі існують?
Закон чітко визначив цю процедуру і може скласти ся таке враження, що все відбувається за одним сце
нарієм. Але існують чотири форми розірвання шлюбу
в залежності від ініціатора цього процесу: добровіль
не розлучення, примусове, примусово-добровільне і
озлучення за взаємною згодою.
Порядок дій для кожної форми розлучення поділений
на підготовчий та основний етапи. На кожному з ета
пів є рекомендовані та обов’язкові дії, які подружжю
пояснить юрист, який займатиметься їх справою.
І не забувайте, що процес розлучення може поєд нуватися із вирішенням поділу майна, включаю чи борги, встановленням місця проживання дитини, стягненням аліментів, виселення одного з подружжя з помешкання. Звісно, що всі ці «додаткові» питання набагато легше вирішувались би, якщо б подружжя підкріпило свій шлюб відповідними договорами. Але, сьогодні маємо практику лише невеликого відсотку договірного регулювання відносин між подружжям. Тому, більшість питань вирішуються в судах. Пані Наталіє, наскільки нам стало відомо, у цьому році Ви стали партнером однієї з провідних юридичних компаній світу Arzinger. Це ком панія, де бездоганно знають закони і вміють блискуче використовувати ці знання. Усі партнери Arzinger - провідні українські юристи з бездоганною репутацією та гідними позиціями у національних та міжнародних рейтингах. Розкажіть про свій досвід роботи у команді Arzinger. Першого лютого було офіційно проголошено про те, що я стала партнером. Це дійсно стало для мене приємною подією цього року. Ще до цього офіцій ного проголошення ми вже разом працювали над спільними проектами, також було чимало зроблено щодо розвитку практики сімейного права та при ватних клієнтів, ми почали набирати команду і ви будовували плани на майбутнє, але всьому цьому завадила війна. Тому в мене фактично було лише 23 дні до війни аби відчути весь смак професійного життя у найвідомішій компанії. А потім ми просто почали працювати в тих обставинах, в яких ми всі через війну опинились. Ми не мали права зупиня тися, але в той же час наші плани на майбутнє, які ми всі намагалися
лося
що
- Олексію Васильовичу, ми знаємо, що Ви професіонал своєї справи. Скажіть, як довго ви вже працюєте ветеринаром? - Почав я ще в 2005 році, але треба рахувати ще далі, з курсу 2-3 інституту. Тоді я отримував досвід одразу в кількох клініках. А після закінчення навчан ня, я декілька років працював лікарем загальної пра ктики. І потім пішов вже у хірургію. Тепер я тут.
- А чому вирішили прийти у цю професію, що вас тут приваблює та надихає? - Можливо це було дивне рішення, але ще з дитин ства я собі казав – хочу бути ветеринаром. І хоча в мене було декілька варіантів розвитку у медичній професії, все ж обрав саме ветеринарію. Це все йде у нас з дитинства, я ще з того часу лікував тварин. У мене завжди в домі були кошенята і цу цики. Я їм там подорожники прикладав, воно все до мене ще тоді причепилося. - Можливо є якісь професійні якості, без яких лікувати тварин не вийде? Кого можна допу скати до братів наших менших? - Звичайно є вимоги до майбутніх ветеринарів, без цього тут ніяк. Якщо хочеш лікувати тварин, треба бути точним, прискіпливим, уважним. А головне –бути холоднокровним, як би це дивно не звучало. Треба вміти знайти ту грань, «золоту» середину в любові та силі. Без цього поставити діагноз та назначити потрібне лікування навряд вийде. Це відіграє велику роль – симбіоз нашої турботи і пе реваги перед чотирилапими.
- Постійно бути серед братів наших менших –це неймовірно. Але, що для Вас найважче у що денній роботі? З якими труднощами стикаєтесь?
- Знаєте, бути ветеринаром – це не лише вміти лікувати тварин. Тут треба бути трішки і психо логом. Так, тому що ти ж спілкуєшся не лише зі своїми «пацієнтами», а й з їхніми господарями. Найважче – це говорити про те, що тваринку нам, на жаль, не вдасться врятувати. Тут кожен раз, як перший. Важко неймовірно. Треба підібрати по трібні слова, які дадуть сил людині пройти через це все і не кинути свого молодшого друга. Треба в цей момент підтримати господаря і порадити, як правильно у цій ситуації зробити. Дуже важко…
А буває, що люди не вірять нашому лікуванню і гадають, що одна таблетка усе виправить, не до віряють професіоналам. Тоді намагаємось знайти підхід та пояснити, що та як працює.
- Ви нам ще казали, що найкраще у вашій ро боті – це бачити одужання Ваших «пацієнтів». Але, як вдається зрозуміти, чим саме вони хворіють?
- Це все досвід та щоденна праця. Спочатку ти на вчається в інституті, потім кожен день поповнюєш
свої знання та оновлюєш їх. Іноді буває так, що заходять до мене у клініку господар з тваринкою, а я вже бачу, що з нею, чому кашляє чи слабка. Я завжди кажу своїм колегам та підлеглим про те, що свою роботу треба виконувати із задоволен ням, тоді і буде результат! - Зараз Україна переживає важкі часи, війна виснажує усіх, навіть тварин. Скажіть, що порадите нашим читачам, у яких «чотирилапі» дуже погано реагують на вибухи?
- Стрес – це дуже негативний чинник, каталіза тор я б сказав, який викликає майже усі хворо би. Є чимало ліків і трав’яних і хімічних, які б могли допомогти у такій ситуації, але я б радив звичайно проконсультуватися із вашим вете ринаром, що саме прийняти. Вам завжди допо можуть і підкажуть, як заспокоїти вашого улю
я зрозуміла – треба бути сильнішою за інших. У мене дуже високі вимоги до лю дей, які на мене працюють. У мене суворі правила на роботі. Якщо я когось беру до себе у команду, то це надовго. На роки. Я навчилася шукати собі подібних. Ось так і зібрала сильну команду. Зараз для усіх нас важкий час. Скажіть, коли почалася війна,що Ви відчули? Як змогли втримати себе у руках, що вас мотивувало рухатись далі? Було дуже страшно, коли почалися перші вибухи. Мій офіс знаходився на одній вулиці з великою кількістю стратегічних об’єктів, я не можу їх назвати. Тож нам довелося звідти пе реїхати. Потім постала велика проблема: треба було організ увати якось роботу, зібрати своїх підлеглих. Хтось поїхав за кордон, як от наша бухгалтерка. Вона зараз працює з Німеч чини. Хтось поїхав на захід країни. Ми усі разом шукали усім принтера, оформляли робоче місце вдома. Це було складно.
Потім ми дуже довго чекали, поки вийдуть працювати но таріуси, адже наша діяльність із ними дуже пов’язана. Але з кожним місяцем ми вирішували одну проблему за іншою. І так трішки звикали, ставало легше. Зараз вже призвичаїлися до нових умов, думаю нам все під силу, аби лише разом і у вільній країні. А як зараз Ви працюєте? І з якими питаннями найчасті ше звертаються клієнти до Вашої юридичної фірми? Зараз працюємо в нормальному режимі, більш менш все стабілізувалося, якщо так можна сказати. Але на початку війни було сильне затишшя у моїй роботі. Було дуже нез вично. Вже навесні у травні там всі активно почали здавати звіти за минулий рік, платити податки. Влітку вже віднов лювалася вся діяльність, яка не постраждала від ракетних обстрілів: люди змінювали свої юридичні адреси, багато хто ж переїхав, переоформлювали документи. А хтось від кривав бізнес. Невже зараз відкривати бізнес безпечно? Хочу сказати, що від війни не сховаєшся. Ми часто буваємо у судах, в одному із них багато прострілених стін, з даху висять дроти, але люди працюють. Як і наші клієнти. Зараз багато українців відкривають свій бізнес. Аби підтримати Батьківщину та розвивати нашу економіку. Ми їм у цьому допомагаємо. Коли Ваші підлеглі роз’їхалися по різним напрямкам, чи важко було знову налаштувати комунікацію? Зможете поділитися досвідом із нашими читачами? Звичайно це було неймовірно важко. Довелося бути для кожного власним психологом. Я часто повторювала: життя продовжується, треба працювати і заробляти гроші. Хочу сказати, що колег треба вислухати, підтримати, спитати –чим ти можеш допомогти, а вже потім ставити задачі для ро боти. Важливо, аби люди не опускали руки та не втрачали кваліфікацію. Питання, яке цікавить наших читачів – що ви першим зробите, коли Україна
