№ 217 MILLENIUM CLUB_1

МІЖНАРОДНИЙ ПРОЄКТ ДЛЯ УСПІШНИХ ЛЮДЕЙ

58/217

Nove mber 2022

Злата

ВЕНГРИНОВИЧ КОСМЕТИЧНА МЕДСЕСТРА. НУТРИЦІОЛОГ ZLATA_COSMETOLOGY_STUDIO

milleniumra.com.ua

1

Наталія Гутарова головний лікар комунальної установи Новомосковської стоматологічної поліклініки

Любі друзі! Навіть під час війни наше життя продовжується. І зовсім скоро ми зустрічатимемо Новий-2023 рік. З любов’ю, надією та вірою в Перемогу! І сьогодні бажання кожного з нас відзначити його у мирній та вільній Україні! Я бажаю всім українцям побачити свій життєвий шлях навіть під час відключення світла, зігріватись любов’ю рідних під час відключення тепла та зберігати спокій душі під час повітряних тривог. Війна показала нам хто є хто. Тож нехай у вашому оточенні залишаться лише найкращі люди, щоб разом відсвяткувати перемогу України! Бажаю, щоб війна в нашій країні якнайшвидше закінчилася, і кожен будинок наповнився щастям і добротою. Нехай 2022 зітре у вас всі пережиті душевні спогади, а Новий рік принесе тільки хороші події і добрі звістки! Нехай збудеться наша головна мрія – мирне життя та щасливе майбутнє у вільній країні під безхмарним небом! Все буде Україно!

2

MILLENIUM CLUB’листопад

milleniumra.com.ua

3

Історії війни

ІРИНА СКРИПНИК:

«Я НЕ ДОЗВОЛИЛА СОБІ ПЛАКАТИ НА ДИВАНІ ЧЕРЕЗ ВІЙНУ»

ЗАСНОВНИЦЯ КЛІНІКИ «ІРИС-ДЕНТ», МЕДИК, ЛІКАР-ОРТОДОНТ, ЗАСЛУЖЕНИЙ ЛІКАР УКРАЇНИ, КАНДИДАТ МЕДИЧНИХ НАУК, ДОЦЕНТ КАФЕДРИ ОРТОДОНТІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМ. О. О. БОГОМОЛЬЦЯ, ВІЦЕ-ПРЕЗИДЕНТ АСОЦІАЦІЇ ОРТОДОНТІВ УКРАЇНИ, ВІЦЕ-ПРЕЗИДЕНТ АСОЦІАЦІЇ СТОМАТОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ, ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР АСОЦІАЦІЇ СТОМАТОЛОГІВ УКРАЇНИ.

4

MILLENIUM CLUB’листопад

Історії війни

Не сиділа в укритті, а допомагала тим, що вміє. Медик та засновниця клініки «Ірис-Дент» Ірина СКРИПНИК поділилась розповіддю про те, як пережила перші місяці війни, як вимушена була закрити свою клініку, а потім, як поверталася на улюблену роботу.

- Ірина Леонідівна, що відчули, коли зрозуміли, що почалася війна?

слуг не знизилась і напрацювали такий собі графік роботи.

- Знаєте, коли починаю згадувати усі ці важкі перші години, то здається, ніби все знову відбувається. Спочатку я думала, що це просто жахливий сон. Хотілося просто прокинутися, аби все це зникло. Але реалії показали, що все це насправді. Біля мого дому одразу з’явилися блокпости, поруч впав вертоліт. Жах відбувався на моїх очах. Наступного дня біля моєї клініки підірвали дім, і ми до останнього не знали, чи встояло моє дітище, чи щось залишилося цілим, чи ніхто не загинув. Я розуміла, що відповідаю за великий колектив і треба взяти себе в руки і щось зробити для його безпеки. Ми приїхали до моєї клініки, на щастя будівля встояла, і я почала обдзвонювати усіх своїх співробітників, аби бути з ними на зв’язку постійно. Тоді ми прийняли стратегічні рішення, як далі бути: жінки з дітьми поїхали у безпечні місяця, а я перші тижні залишалася в Києві. Та сидіти на одному місці я просто не могла, тож пішла допомагати усім, кому це було потрібно. Разом з іншими волонтерами ми доправляли їжу та медикаменти через мости. Біля дому з сусідами облаштувати потрібні бомбосховища. Далі я дізналася, що треба було знищувати різні мітки в Google-картах, і пішла робити це. Бо тоді кожна допомога була важлива, ми всі робили те, що треба було. День та ніч просто змішалися, ми працювали майже без відпочинку. Після цього періоду я поїхала у Чернівці, там шукали прихисток багато переселенців. Там теж я надавала людям медичну допомогу мого профілю. Я не дозволила собі плакати на дивані через війну, я мобілізувала власні сили і робила все, що могла.

- Як Ваша клініка пристосувалася до роботи із вимкненням енергії та постійними тривогами?

- Розкажіть, як змінилося Ваше життя за ці місяці? Як поверталися на роботу?

- Я не могла ризикувати своїми працівниками, тому одразу ми зачинилися. Багато хто просто боявся, чи не міг їхати на роботу з Бучі, Ірпеня. Тому три місяці ми не працювали. І вже після того, як окупантів вигнали з нашого регіону, ми змогли відкритися. Кожного ранку ми робили перекличку – хто, де і кому яка потрібна допомога. І вже у квітні ми змогли на кілька годин виходити на роботу, бо ми ж медична установа, наші клієнти потребували нас. У медицини немає ані вихідних, ані відпочинку. Так, було страшно, але вже в травні ми провели реорганізацію, аби якість наших по-

- Коли ми повернулися на роботу, то не кожного дня відкривалися, ми старалися концентрувати все в кілька годин, аби не «розмазувати» поставлені задачі. Зібралися, виконали, поїхали додому. Такі нові навички дуже допомагають нам зараз, коли вимикають світло, чи є ракетна загроза. Ми дуже зібрані, наші алгоритми вже відпрацьовані, ми націлені на позитивну роботу. Адже у нас в клініці замкнений цикл: до нас можна прийти з будь-якою проблемою, навіть повністю без зубів. А вийдете – з шикарною посмішкою.

- Як вдалося взяти себе в руки та продовжити жити та працювати, поділіться способами із читачами.

- Дуже сильно мене відволікала моя робота, турбота про рідних та колег і, звичайно, волонтерство. Але основним, що допомогло мені не впасти у відчай та депресію, стало моє рішення – не сидіти на дивані й чекати, поки наші чоловіки виграють війну.

- Що для Вас зараз Україна?

- А вона для мене не лише зараз, а й завжди означала все. Я вчилась за кордоном, не один раз проходила іноземне стажування, була у багатьох країнах світу. Та мені ніколи не хотілося переїхати жити кудись. Лише Україна. Я люблю нашу культуру та глибоку історію. Навіть хочу вам зізнатися, вже деякий час вивчаю Трипілля. Ця культура була на нашій території більше 5 тисяч років тому, уявляєте. А Україна із санскриту перекладається як «благословенна країна богів». Такою вона і є.

- Що зробите першим після перемоги України у війні?

- Це буде моїм секретом. У нас є колосальні плани, ви обов’язково про все дізнаєтесь. Чекаємо на нашу Перемогу!

проспект В.Лобановского, 6-Д, Kyiv, Ukraine 044 270 0727 irysdent@gmail.com

milleniumra.com.ua

5

Історії війни

НИНА ВОЛКОВА:

«ЖИВУ В СОСТОЯНИИ СВОЕГО КРЕДО – НИ ДНЯ БЕЗ ТВОРЧЕСТВА» Нина Волкова – украинская актриса, художник и современный писатель. Женщина, которая после начала полномасштабной войны не только не прекратила свою деятельность, а и наоборот активно продолжила участвовать в международных художественных проектах, снимается в кино, организовала в селе мастерклассы по Арт-терапии. Также она приняла активное участие в волонтёрской работе – обеспечении бойцов из вооружённых сил Украины одеждой и продуктами. Как не терять оптимизма в военное время, развиваться дальше и всегда быть в отличной форме – сегодня в нашем эксклюзивном интервью с Ниной Волковой. Нина, Вы выглядите потрясающе! Только подумать, в этом году у Вас юбилей – 75 лет! Раскройте нашим читателям Ваш секрет «вечной молодости». Красота – это понятие очень относительное. Мое мнение состоит в том, что добрую душу человека можно увидеть невооружённым взглядом – все написано на его лице. Я всегда и при любых обстоятельствах с особым вниманием отношусь к уходу за собой. Даже далеко от цивилизации, где я сейчас нахожусь, стараюсь поддерживать свою привлекательность каждый день. В этом мне помогают «рецепты ухода с огорода», автором которых я являюсь. Стиль придаёт моя качественная одежда из прошлого (некоторой уже около 15 лет!). И в довершение образа – сильное желание нравиться себе! Кроме того, моя любознательность ещё с ранних лет позволила мне освоить многие профессии. У меня есть французские сертификаты в области красоты и моя специализация, наряду с многими навыками – Esteticion. Это и стиль, и визаж, и косметология. Что изменилось в Вашей жизни после полномасштабного российского

6

MILLENIUM CLUB’листопад

вторжения? Как выглядит сегодня ваш обычный день? Я никогда не думала, что на мою эпоху выпадет война. Это вторжение привело к сильному стрессовому состоянию, особенно, когда над головой летали дроны,

ракеты и сотрясался дом. Я умею управлять собой, но, признаюсь, сегодня мне очень сложно переносить разлуку с дочерью и внуком, которые с первых дней войны вынуждены были уехать в Норвегию. С начала войны мои будни превратились в производство теплых вещей для фронта и помощь солдатам. Я до глубокой ночи шила, вязала, консервировала. Затем отправляла на фронт шапки, пледы, носки, митенки, банданы под шлемы и консервацию. Мой сегодняшний день, как и в довоенной жизни, не обходится без творчества – живопись, поэзия, съёмки. За последнее время я снялась в интересном короткометражном фильме «Бессонница» для международного конкурса. Также в начале октября одна моя картина-натюрморт «Пионы в синей вазе» заняла 1-е место и вторая картина «Старый уголок Киева» заняла 3-е место на международном конкурсе художников Golden Time Talent (Лондон). На днях во Франции в рамках Международного Арт-проекта «Повертайся живим» также были представлены 2 ваши работы. Что это за картины? Мне было приятно стать участником этой выставки. За что огромная благо-

Історії війни

*** Постарiла на рокiв сорок, Кат вбивае малих дiтей. Бо на Землю вдерся ворог, Та не чує: геть , геть, гей! У пiдвалах ночують стареньки, Тремтят дуже хворi тiла. А у пам’ятi мaтерi-неньки Вже двiчи лунає вiйна. У пiдвалах народжени дiти На колiнах зневолених мам. Будуть с квiтами скоро радiти, Вiд солдатiв - дарунок нам. дарность организаторам – Сергею Комиссарову и Людмиле Фантаз. Для этого мероприятия было отобрано два натюрморта – «Подсолнухи» и «Осень», которые ассоциируются с нашей Родиной – Украиной. Нина, как в такое непростое для нашей страны время продолжать заниматься творчеством и видеть прекрасное? Что планируете в дальнейшем в сфере творчества? На данный момент я ничего не планирую наперёд, а просто живу в состоянии своего кредо – ни дня без творчества. Для меня – это живопись, проза, периодические съёмки в кино, рукоделие, кулинарные сочинения. Мое одиночество позволяет мне сегодня концентрироваться на самореализации, активно участвовать в различных проектах и радоваться результатам. Вот увидите, наша Победа непременно придёт! А с ней моя жизнь, и жизнь всех украинцев наполниться ещё большими аспектами творчества!

milleniumra.com.ua

7

Історії війни

ОКСАНА ГОРЯНАЯ:

«МЕНІ ДАЛИ КІМНАТУ З ЛІЖКОМ, ПОДУШКОЮ ТА БАТАРЕЄЮ, І Я РОЗПЛАКАЛАСЯ…» Історія Оксани ГОРЯНОЇ, дніпрянки, яка вимушена була тікати з-під ракет, рятувати молодшу дитину, а старшого сина разом із своїм чоловіком полишити вдома. У нашому інтерв’ю – важкі спогади про виживання українки в Європі.

- Оксано, вітаємо! Війна дуже вплинула на кожного з нас. Розкажіть, як Ваше життя змінилося за ці місяці?

- Мені 47 років, я сама з Дніпра. Маю чудову родину – чоловіка, двох синів і кішку. Молодший у нас професійно займається футболом. А війна… вона зруйнувала наше життя і мені довелося повністю все залишити позаду і шукати нової долі.

- Згадаймо 24 лютого. Як дізналися про війну, які емоції пережили?

- 24 лютого о 5 ранку нам подзвонив старший син зі столиці. Саме моя дитина повідомила мені, що почалася війна. Перші секунди ми з чоловіком взагалі не розуміли що і як. Син наполягав, аби ми одразу виїхали з Дніпра і зустрілися з ним та його коханою людиною у родичів у Вінниці. Я пішла на кухню поставити чайник, зібрати думки й тут пролунали перші два вибухи. Ми жили у Дніпрі біля аеропорту, розумієте наш жах. Ми почали збиратися, аби врятуватися та вивезти нашого 13-річного сина. Зібрали документи, взяли кішку і в дорогу у Вінницю. Ввечері ми побачилися зі старшим сином. З того часу пройшло 280 днів, як я бачила дитину віч-на-віч. За 4 дні ми зрозуміли, що Дніпро – вистоїть і повернулися додому. Дуже сподівалися, що війна швидко звершиться. Але вдома ми пробули лише тиждень. Футбольні тренування молодшого сина скасували, він ховався у шафах під час тривоги. Я дуже хвилювалася за нього, тож вирішила виїхати з країни.

8

MILLENIUM CLUB’листопад

Історії війни - Куди Ви поїхали? Як Вас зустріла Європа?

- Ми направилися у Польщу. Ця країна зустріла мене важкою працею. У місті Ряшів я відправила сина у футбольну академію з проживанням. А сама залишилась на вулиці з одним рюкзаком, без речей і грошей. Це був ще один великий стрес та жах. Та мені вдалося знайти роботу на місцевій пошті із хостелом. Там я жила з 14 чоловіками, уявіть, та усі ці місяці спала одягнена. Працювати треба було майже всю добу, тож я витримала лише місяць. Бо коли ти зриваєшся у 46 років, залишаєш чоловіка та старшого сина, рятуєш молодшого, це позначається на організмі та нервовій системі. Кожного ранку я дзвонила родині та плакала.

- Як Ви витримали все це? Куди доля завела далі?

- Після місяця цього пекла я була розбитою. Давало щастя та сили те, що молодший син тримався по-чоловічому. Він – моя опора. Заради нього я не здалася. Але допомога таки прийшла і до нашої родини. Тренер сина, коли почув, що я думаю їхати додому та забирати сина – сказав: «цього робити не можна. Як футболіст він перестане існувати». Тренер допоміг мені знайти житло у церкві. Це була для мене Божа благодать. Мені дали кімнату з ліжком, подушкою та батареєю, і я розплакалася. Розуміла, що ми не цінували всього того, що було в нас. Я вирішила залишитися, поки син мій навчається. У костелі я прожила 4 місяці, працювала, допомагала на кухні. Зустрічала наших українок, яких випустили з полону, окупації. Сотні важких історій… Коли все це згадую, дуже хвилююсь. З часом моєму хлопчику запропонували поїхати до Німеччини на відбір у футбольний клуб. Ми поїхали шукати кращої долі. Тож, ось так ми опинилися в іншій країні. Тут ми живемо 5 місяць, нам дуже допомагають.

- Оксано, після такого важкого періоду можете підбити підсумки – що для Вас Україна?

- Це – дім. Там дуже добре. Україна – це вільна, розвинена країна. У нас такі талановиті люди. Це дуже рідне, я неймовірно сумую. Чекаю на Перемогу, молюся за ЗСУ, сумую за чоловіком та старшим сином неймовірно. Це були дуже важкі 9 місяців… У мене за цей період померла мама, я навіть не змогла поховати її. Але я рада, що мрія життя мого молодшого сина здійснюється. Мій старший син та чоловік під ракетами працюють та підіймають економіку Батьківщини.

- Наше традиційне питання: що зробите після нашої перемоги?

- Поплачу, аби всі емоції випустити на волю. А потім повезу молодшого сина у наш Крим. oksana_dnp

milleniumra.com.ua

9

Історії війни

ЗОРЯНА ЛИСОВЕЦЬ:

«НАЙГОЛОВНІШИМ У РОБОТІ З ПОСТРАЖДАЛИМИ ВІД СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЬСТВА Є ГАСЛО – НЕ НАШКОДЬ» 10

MILLENIUM CLUB’листопад

Історії війни

Зоряна ЛИСОВЕЦЬ розповідає нам, що робити, коли ти або твої знайомі стали жертвами домашнього насильна та куди звертатися за допомогою. Про все це читайте далі.

- Війна зруйнувала тисячі життів. Після звільнення окупованих територій, сотні українців звертаються за допомогою після сексуального насильства. Чому у війну це така розповсюджена проблема?

- На жаль, багато українців не звертається за допомогою, адже більшість з них не вірить, що отримає кваліфіковану допомогу та не впевнені у своїй безпеці. Сексуальне насильство у будь-який час є злочином, а під час війни – це воєнний злочин, який порушує норми міжнародного права та норми моралі загалом. Такий вид насильства під час збройного конфлікту ніщо інше як акт геноциду, який набуває масового характеру та вчиняється проти багатьох осіб із метою досягнення військових цілей, послаблення волі й протидії громади, залякування і приниження.

- Як пережити насильство над собою? Чи допоможе терапія?

- Будь-яка форма насильства залишає свою травму. Якщо брати збройний конфлікт і злочини проти статевої свободи, то вони мають неабиякий вплив на свідомість жертви. Дуже часто постраждалі починають ненавидіти своє тіло. Звичайно, людина яка зазнала насильства потребує терапії, і на мою думку, ми повинні забезпечити її скільки потрібно, не дотримуватися якихось часових рамок, трішки відійти від стандартних програм та працювати на користь постраждалих. Найголовнішим у роботі з постраждалими від сексуального насильства є гасло – не нашкодь. Кожен з нас повинен враховувати ризи-

ки повторного травмування при неправильній роботі з постраждалими.

- Поговорімо про домашнє насильство. Як зрозуміти, що комусь потрібна допомога, що хтось регулярно стає жертвою ДН?

- Домашнє насильство – це дії фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами тощо. Зіштовхнутися з цією проблемою може кожен, незалежно від свого статусу. Багато недопустимих речей зі сторони закону в українських сім’ях ще досі вважаються нормою. Тому, якщо говорити про розуміння, що комусь потрібна допомога, зі сторони ми вже це бачимо. Дуже важливо не забувати про те, що у сім’ях, де є діти, які є свідками насильства, що вони є постраждалими також.

- Куди звергатись, якщо хтось у твоїй родині, чи у знайомих – страждає від домашнього насильства?

- Останні кілька років інформаційний простір України став більш сучасним у висвітленні питань домашнього насильства, почали з’являтися інформаційні кампанії з розповсюдження саме контактних номерів, куди постраждалі особи можуть звернутися. Якщо говорити про Київську область, то сьогодні діють центри надання соціальних послуг особам постраждалим від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, гарячі лінії, мобільні бригади, гарячі лінії, денні центри, кризові кімнати та притулки для постраждалих осіб.

- Чому деякі жертви обирають залишитися поруч із

кривдником, а не шукати допомоги?

- Науковці виділили такі собі фази насильства, по яких жертва проходить по колу, проте не готова через ряд причин вийти з нього. Однією з таких фаз є нормалізація – нервова система сприймає таку поведінку кривдника, як норму. Ще одна цікава фаза, на яку зазвичай і попадаються жінки, це – фаза компенсації, тобто кривдник задобрює жертву подарунками, гарними словами, романтичними вечерями та вибаченнями, одним словом повертає у період медового місяця, проте це не надовго.

- Розкажіть про свої плани після перемоги України у війні. Що б першим хотіли зробити?

- Хотілося б видихнути спокійно і знати, що більше не доведеться переживати всі ці смерті навколо та жахи. Якщо чесно, то я навіть не готова відповісти поки на це запитання. Настільки багато думок та бажань, але потрібно спочатку пройти цей важкий шлях нашої країни.

milleniumra.com.ua

11

Історії війни

ОЛЕНА БІЛЬКО:

«НАСОЛОДЖУЙТЕСЯ ЖИТТЯМ ТА ЙОГО ОКРЕМИМИ МОМЕНТАМИ І ЗАВЖДИ БУДЕТЕ ПРЕКРАСНІ!» Краса врятує світ. Цю тезу не перестає підтверджувати учасниця конкурсів краси з України – Олена БІЛЬКО. У нашому інтерв’ю говоримо про підготовку до виступів, відносини з іншими кандидатками та підтримку нашої країни на міжнародній арені.

запрос

я

- Олено, в житті Ви дуже активна людина: навчання, конкурси краси, волонтерська робота. Але наше життя змінилося після 24 лютого. Розкажіть, як Ви пережили перші місяці війни.

- Коли я дізналася, що росія напала на Україну, відчула шок. Я не могла повірити, що таке може статися. На той момент я перебувала в Америці, але вся моя родина була тут, вдома. Я проплакала два місяці, не знала, чого очікувати, як заспокоїти рідних.

12

MILLENIUM CLUB’листопад

Хотілося їм допомогти будь-яким способом пережити війну. Тож, я пішла до волонтерської організації, в якій працюю, і почала разом з іншими добровольцями збирати гуманітарну допомогу на Батьківщину. Разом із БО «Нова Україна» (Nova Ukraine) ми купляли їжу, медикаменти, одяг та переправляли все на Польщу. Звідки вантажі везли вже у рідну Україну. Нам навіть вдалося зібрати кошти на кілька новеньких швидких. Автівки теж доправили на передову.

Якщоolenabilko рахувати, то цього року «Nova Ukraine» вже зібрала понад 1.2 мільярди гривень на допомогу Україні. olenabilko Swimming suits pageant - Влітку цього року Ви пред22 нед. Показать перевод ставляли Україну на всесвітньому yuliya_m_panas конкурсі краси «Mrs. Globe Шикарная!!

2022», що проходив у Калифор22 нед. Нравится: 1 Ответить нии, США. Чому Ви вирішили брати у ньому❤участь? verba_territory ❤❤ - Це22було зважене рішення – преднед. Нравится: 1 Ответить ставити свою країну на міжнародній арені. Я виступала у номінації 40+ olesia_prh 🔥🔥🔥🔥🔥🔥 «Mrs22Globe Classic» і безмежно вдячна нед. Нравится: 1 Ответить за цей шанс. Це була для мене велика відповідальність і одночасно серйозне навантаження. Я вчилася бути більш організованою, правильно розподіляти свої сили. І найголовніше – постійно посміхалася. Це, виявляється, складно! Судді впродовж усіх днів оцінювали нас: як ти спілкуєшся, настільки ти привітна, як вмієш себе подати та підтримувати розмову. Було дуже цікаво подивитися потім на себе з боку.

- Як проходив сам конкурс і підготовка до нього?

- На конкурі треба було представити 51свій отметок "Нравится" національний костюм. Мені у цьИЮНЬ 25 ому дуже допомогла наша дизайнерка та художниця Юлія Косівчук із Чернівців.Добавьте Вона знаходилась комментарий... разом зі мною в Америці. Ми ретельно підійшли до створення цього витвору мистецтва, аби передати увесь колорит України, показати нашу глибоку історію, мужність, незламність та красу тіла й душі. І у нас все вийшло! Мій національний костюм зайняв перше місце на конкурсі. Я дуже цим пишаюся.

- Ви представили нашу країну на міжнародному конкурсі. Яке зараз ставлення до України у світі?

- Знаєте, за ті дні, що я була в Південній Каліфорнії, мені та нашій

Опубликовать

Історії війни

країні стільки людей висловили слова підтримки, що й не перелічити. У конкурсі брали участь понад 70 учасниць з різних куточків Главная планети й КОЖНА жінка підходила до мене і розповідала, як вона підтримує Україну у війні. Хтось волонтерив, Поисковый запрос хтось надсилав гроші, хтось просто виступав проти росії. Я не побачила жодної байдужої людини до нашого Интересное горя.

- Ви неймовірно виглядаєте. Сообщения Поділіться із нашими читачами головними секретами краси від Олени Білько. Уведомления 1. Зажди посміхайтеся. Посмішка розвіє зло у цьому світі.

2. Будьте привітними та чутливими, адже одне «Привіт, Создать як ти?» може врятувати когось від горя й смутку.

3. Завжди виглядайте на всі 100%, щоб не відбувалося. Профиль Нехай навколишній світ любується вами.

4. Отримуйте задоволення від того, що ви робите: їсте, працюєте, їдете в дорозі. Насолоджуйтеся життям та його окремими моментами й завжди будете прекрасні.

Нр

ИЮНЬ 25

olenabilko Ещё

Д

milleniumra.com.ua

13

Історії війни

ІННА РОЗМАН:

«КОЛИ Я ЗРОЗУМІЛА, ЩО ВІЙНА ШВИДКО НЕ ЗАКІНЧИТЬСЯ – ВИРІШИЛА ПІДЛАШТУВАТИСЯ І ПРОДОВЖУВАТИ ПРАЦЮВАТИ» Якими критеріями ми керуємося, обираючи клініку, в якій лікують зуби? Для одного важлива сучасна технічна оснащеність кабінету, для іншого - компетентність і високий професіоналізм персоналу, для третього - ідеальне співвідношення ціни і якості послуг і можливість отримати знижку чи бонуси при лікуванні зубів всією сім’єю. Стоматологічна клініка «InStom» повністю відповідає всім цим критеріям, пропонуючи своїм клієнтам повний спектр стоматологічних послуг вищої якості в приємній і комфортній обстановці. Сьогодні наш гість - директор клініки, практикуючий лікар-ортодонт, чарівна і харизматична Інна Розман. З нею ми поговорили про те, як в такий непростий для країни час залишатися оптимістом і продовжувати працювати, незважаючи ні на що.

InStom, Кіїв, вул. Панельна 4 067 508 3803 InStom.Ok Інна Розман Інна, розкажіть як працює Ваш бізнес в умовах війни? Всі ми вчимося жити сьогодні в новій реальності. Підлаштовуємо прийоми пацієнтів під відключення світла, підлаштовуємося під ситуацію й самі. Коли війна тільки почалася, я з трьома дітьми місяць провела в Чернівцях. Але коли зрозуміли, що війна швидко не закінчиться, то вирішили повернутися і продовжити працювати. За місяці війни у нас практично повністю змінився колектив, довелося в найкоротші терміни набирати нових співробітників. Тому як постійні співробітники або виїхали з Києва, або покинули територію країни.

14

MILLENIUM CLUB’листопад

Це ж стосується і постійних клієнтів. Приблизно 20% з них виїхало закордон. Але в той же час ці ж 20% повернулися у вигляді нових пацієнтів. З якими складнощами ви зіткнулися, коли довелося формувати абсолютно новий колектив? Як не дивно це говорити, але війна навпаки полегшила мені пошук нових співробітників. Якщо раніше хороших фахівців було знайти вкрай складно, то зараз навпаки - багато компаній призупинили свою діяльність, а розумні доктора і асистенти залишилися без роботи. Так що, якщо ви сьогодні власник працюючого бізнесу, то за допомогою хорошого професійного оголошення зможете без

Історії війни

складнощів знайти фахівця високого рівня до себе в команду. Клініка «InStom» славиться високим сервісом і якістю наданих послуг. Це підтверджують численні відгуки не тільки українських, а й зарубіжних пацієнтів. Чи змінилася цінова політика з приходом війни? На жаль, сьогодні, зі зрозумілих причин, іноземців серед наших пацієнтів немає. Що ж стосується підвищення цін, то ми одні з небагатьох в цій сфері, хто залишився в тому ж руслі, що і до війни. Сьогодні всі матеріали для роботи дуже піднялися в ціні, але завдяки швидкій і добре налагодженій логістиці ми замовляємо їх не в Україні, як раніше, а безпосередньо у Польщі. Це дозволяє нам уникнути підняття цін. Які акційні пропозиції сьогодні є у вашій клініці? Сьогодні найпопулярніша пропозиція клініки «InStom» - встановлення металевої брекет-системи на одну щелепу за 5000 гривень. Естетична стоматологія - це моя улюблена частина стоматології! І саме в цьому напрямку я сьогодні прагну допомагати людям. У звичайному житті установка брекетів коштує дуже дорого, і не всі можуть дозволити собі цю послугу. А зараз людина за зниженою і доступною ціною може отримати практично нове життя! Наведу приклад: приходить до нас в клініку людина, у якій складний випадок - наприклад, постійно болить голова, або вона не може повністю закрити рот, або ж є проблема з поставою і так далі. І коли ми виправляємо прикус, у неї різко нормалізується стан хребта, перестає боліти спина, більше не затікають ноги. І всі ці зміни приносять мені задоволення!

Розкажіть, як проходить сьогодні Ваш звичайний робочий день. Сьогодні я, як лікар-ортодонт, можу працювати зі своїми пацієнтами навіть без світла. І можу виконувати процедури з мінімальною кількістю необхідного: ліхтарик, спеціальні лампи на акумуляторах, я ставлю брекети, проводжу обслуговування систем, та інше. Скажу більше, не тільки я, але і мої лікарі готові підлаштовуватися під подачу електроенегії сьогодні і приймати пацієнтів навіть з 6 ранку, щоб допомогти їм! З найближчих планів - знайти, придбати і встановити потужні генератори, щоб елементарно допомагати людям - дати можливість хоча б зарядити телефони тим, у кого в цей момент немає світла. Порада фахівця: як сьогодні зберегти здоров’я зубів в такий непростий час? Найголовніша і найважливіша порада це менше дивитися новини і більше займатися спортом! І по можливості якомога частіше гуляти і дихати свіжим повітрям. Ще один важливий момент - частіше допомагати ближньому і не занурюватися в зло і депресію. Ми повинні бути вище всього цього! І вірити в добре і світле! Тоді і зі здоров’ям буде все добре. Що ви зробите в першу чергу, коли почуєте найочікуваніші слова «Україна перемогла!» Я вдихну нове життя і буду йти по ньому далі: радіти і насолоджуватися теплою водою, світлом і всіма благами, які ми раніше не цінували. Я буду робити все те, що так сильно люблю! І найбільше бажання для мене - це, звичайно, насолоджуватися улюбленою роботою! Не по 2-3 години на день, а регулярно і як це було раніше.

milleniumra.com.ua

15

АНТОНІНА ЧЕРНИЧЕНКО: «МОЯ МРІЯ – ЗРОБИТИ СВІТ БІЛЬШ СТИЛЬНИМ, КРАСИВІШИМ, ЩАСЛИВІШИМ І МОЛОДИМ» «Мода проходить, стиль залишається», - відома цитата Коко Шанель про важливість стилю в нашому житті. Кожен мріє бути красивим, успішним, помітним. Як мінімум, із частиною цих завдань може допомогти стиліст, закоханий у свою справу. І сьогодні ми говоримо з топ-стилістом Антониною ЧЕРНІЧЕНКО. Спеціально для MILLENIUM CLUB Антоніна розповіла про початок свого професійного шляху, модні тенденції цього сезону та обов’язкові базові речі, які мають бути в кожному гардеробі.

- Антоніно, ми сьогодні Вас знаємо як топ-стиліста. Але як Ви розпочинали свій шлях?

- Щоб вивчитися у найкращих топ-стилістів Європи та світу, потрібно було вкладати в себе багато засобів та праці. Чим я активно займалася! Початком мого шляху становлення як стиліста можна вважати Чемпіонат Києва з перукарського мистецтва (2015), на якому я виграла свою першу золоту медаль.

- Яка Ваша спеціалізація та який спектр послуг?

- Моя спеціалізація – змінити клієнта повністю, починаючи від зачіски, стрижки, кольору волосся та закінчуючи підбором стилю одягу, створенням абсолютно нового образу. Моя добре виконана робота – це підбір правильного стилю клієнту, його перетворення в яскраву, стильну і молодшу років на 1015 впевнену в собі людину.

16

MILLENIUM CLUB’листопад

- А якому стилю віддаєте перевагу особисто Ви? Назвіть Ваші топ-5 речей, які обов’язково мають бути у гардеробі.

- Я віддаю перевагу як зручному спортивному стилю, так і суворому dress-code. У моєму гардеробі завжди є такі речі: кілька джинсів різних стилів, пару білих сорочок, спортивна кофта великого розміру (Oversize), спортивний костюм, нейтральний суворий костюм чорного кольору - десь між спортом та класикою.

- Ви переїхали з Києва до Люксембургу. Наскільки європейська мода відрізняється від української?

- Європейська мода багато в чому відрізнятиметься від звичної нам української. Якщо говорити про жіночі зачіски, то тут особливості стрижок і технік фарбування зовсім інші. У Європі немає підбору зачіски під індивідуальність кожного клієнта. А це надзвичайно важливий момент! Тут обов’язково потрібно враховувати особливості конкретної людини: будову голови, структуру та колір волосся, ста-

туру, вік, стиль, імідж, рід професійної діяльності.

- Є стереотип, що у нас в Україні продаються лише застарілі моделі за завищеними цінами, а на шопінгу, припустімо, у Мілані можна купити речі актуальніші, дешевші та кращі. Це правда?

- Мілан – популярний центр моди та стилю! І тут я, мабуть, погоджуся, що якість одягу в Європі значно вища, ніж те, що ми бачимо в Україні. Я думаю, сьогодні це не для кого вже не секрет. Не можу сказати, що ціни на одяг у Європі набагато вищі за українські. Натомість є величезна відмінність у рівні життя України від інших європейських країн.

- Думка фахівця: новий гардероб сильно змінює життя?

- Так, це правда. Тому моя вам порада: нехай у вашому гардеробі краще буде не так багато речей, зате вони будуть стильні, якісні та від модних брендів.

- Сьогодні ви присвячуєте багато часу вивченню французької мови. Який розвиток кар’єри Ви бачите? Планує-

те залишитися в Європі чи повернутися в Україну?

- Щоденний розвиток у своєму напрямку – моя мрія! Я хочу зробити цей світ більш стильним, красивішим, щасливішим і молодим. Крім цього, сьогодні я хочу і готова віддавати свої знання та ділитися досвідом з іншими учнями. На даний момент я не планую повертатися в Україну, принаймні, до закінчення війни. Для мене в пріоритеті безпека моєї сім’ї, яка знаходиться поряд зі мною.

- Які професійні рекомендації, як стиліст, Ви можете надати нашим жінкам (і, можливо, чоловікам). На що звернути увагу цього сезону?

- Дорогі жінки та чоловіки! Користуйтеся порадами лише професійних стилістів з підбору одягу та зачісок – це дуже важливо! Цього сезону зверніть увагу на таке поєднання речей: стильне та зручне взуття на суцільній підошві, широкі джинси та класична сорочка з високим коміром. Цей образ доповнить жилет чи піджак-класика. Будьте завжди стильними, красивими, молодими та щасливими!

milleniumra.com.ua

17

Історії війни

ANASTASIYA MAZATATTOO:

«МОЄ ПРИЗНАЧЕННЯ У ЦЬОМУ ЖИТТІ – БУТИ ПРОВІДНИКОМ, НАСТАВНИКОМ ДЛЯ УСВІДОМЛЕНИХ» Людство зараз переживає перебудову світу. А війна в Україні – розбудила людей. Ось так почала із нами своє інтерв’ю Провідниця до Нової Реальності Anastasiya MаzaTattoo. Як наставниця може змінити життя через татуювання – читайте у нашому матеріалі.

- Як Вас змінила війна? Як вдалося взяти себе в руки та продовжити жити, працювати?

- Війна мене не змінила ніяк. Я стійка і розумію що до чого. Ще у жовтні 2021 року я говорила і своїм рідним, і тим, хто приїжджав до мене на зустріч – «Лютий, буде щось страшне. Буде те, чого ніколи не було в нас». Я досконально не знала, про що я говорю. Але розуміла, що мені треба попередити людей. Я і мої дорослі діти тоді жили у Миколаєві, усі окремо. Ми бачили, як низько летять вертольоти країни агресора з першими десантниками на борту над нашим будинком, ми чули перші страшні вибухи ракет, що розриваються на сусідніх вулицях, ми чули тріск автоматних черг, нескінченних вуличних боїв. Через 5 днів після початку війни я зрозуміла, що необхідно вивезти з країни доньку, яка психологічно не справлялася. Тож ми поїхали в Європу, а син залишився в Україні. Ми направилися у Польщу. Я знала, що все буде добре. Коли ми влаштувалися у місті Торунь, то я вирішила повернутися до роботи. Обладнання взяла із собою. Але жоден тату-салон не захотів брати конкурента. За місяць ми вимушені були змінити житло, переїхали до готелю. І там з іншими українками проводили теплі вечори на суспільній кухні. Я їм подарувала

НАСТАВНИЦЯ. ПРОВІДНИЦЯ ДО НОВОЇ РЕАЛЬНОСТІ. ШАМАНКА-МАЙСТЕРКА САКРАЛЬНИХ ХУДОЖНІХ ТАТУ, ЩО ВИКОНУЮТЬ БАЖАННЯ ТА ЗМІНЮЮТЬ ЖИТТЯ ЛЮДИНИ НА КРАЩЕ.

18

MILLENIUM CLUB’листопад

Історії війни

сакральні тату. З часом захотіла відкрити власну справу, але відповідні органи мені знову відмовили. Абсолютно все не сприяло моєму проживанню в Європі. А з України шли SMS – «ти нам потрібна», «коли повернешся?». То я й вирішила – час додому. У роботу я поринула одразу. Більшість тату робила військовим. Усім потрібен захист, допомога, правильний напрямок, а ЗСУ тим більше. Мої захисні тату дуже в багатьох уже є. Слава богам, усі вони живі. Усе добре.

- У нас за вікном – нова реальність. Чого навчила Вас війна? Які тепер ваші будні?

- Про Нову Реальність я пишу книгу. Початок Нової епохи, так званого Золотого Століття, ймовірно, почнеться у 2025 році. А поки що ми бачимо перебудову світу. Назвемо це підготовчим етапом. Це мало статися, я маю на увазі війну. Людей необхідно було розбудити! Першою спробою була загальна вакцинація. Не вийшло. Друга спроба – війна. Багато людей розплющили очі й подивилися на світ і на себе в цьому світі, на своє життя іншими очима. Буде ще й третя спроба… Зараз я докладаю максимум зусиль для усвідомлення людей

після Пробудження. Моє призначення в цьому житті – бути провідником, Наставником для усвідомлених. Я щодня проводжу консультації. Зараз тільки онлайн. Консультація – це розмова з підсвідомістю людини, я зчитую інформацію з її підсвідомості. Більша частина людей взагалі не розуміє, чому їх підсвідомість має величезне значення в житті. Людей привчили жити механічно. А я вчу їх бути усвідомленими, тобто вміти чути себе, без нав’язування чужих вливань. Хлопці та дівчата приїжджають до мене з передової, насамперед із тилу і з різних дислокацій. Моє завдання тут, в Україні – давати захист і силу енергії, яку я, шаманячи, вкладаю у свої татуювання.

- Любов до малюнків, татуювання – давно у Вас? Чим Вас приваблює ця професія?

- Малюю я з дитинства. Цей талант мені дарований. Але багато років здобувала вищі освіти, які мене не задовольняли. Ні юриспруденція, ні архітектура. Знайшла я себе тоді, коли почала професійно вивчати Феншуй. Я почала багато працювати. Та з часом в голову прийшла інша думка – малювати. Я сама вивчала нову справу. Моя перша робота – рукав у японському стилі. І з часом люди почали писали, що їх життя змінилося. Саме після моїх тату. Хочу сказати, що не працюю з картинками з Google. Я роблю унікальні малюнки, які змінюють життя на краще, виконують бажання власника. У мене для цього є надприродні сили. Після консультації з людиною, я чітко знаю, яке тату і в яку дату їй потрібно нанести. У кожній моїй роботі міститься дуже глибокий сенс.

- Розкажіть, як Вам вдалося перевернути своє життя на 360 градусів?

- За все своє життя я «перероджувалася» 5 разів. Змінювався характер, звички, зовнішність. Тільки не на 360 градусів, а на 180. Зараз мене повністю влаштовує моє життя. Я не маю на-

міру нічого в ньому змінювати. Я знайшла своє покликання, себе в ньому, допомагаю людям, несу доброту і красу.

- Україна дуже змінилася за 2022 рік. Ми усі починаємо нове життя. Які у Вас плани на майбутнє?

- Коли Україну відновлюватимуть, я дуже б хотіла брати участь у цьому процесі професійно. Як архітектор чи дизайнер інтер’єру із застосуванням феншуй. Я продовжуватиму працювати з людьми й далі. Робити чарівні тату і давати консультації та навчання про Нове Життя у Новому Світі. Ми до цього всі прийдемо. Думаю про розвиток бізнесу під своїм брендом, тому що зараз я займаюся не бізнесом! Це – моє Життя. +380633445459 maza _tattoo anastasiya.maza.7

milleniumra.com.ua

19

Історії війни

МАРІЯ БІЛІНЧУК:

ДОЗВОЛЬ СОБІ БУТИ ЩАСЛИВИМ Марія Білінчук - професійний психолог з великим стажем роботи. З початку війни Марія, як волонтер, активно допомагає біженцям і воїнам: забезпечує їх ліками, житлом, продуктами, надає психологічну допомогу. Це в основному люди, які тікають від обстрілів, втратили або покинули свій будинок. Як добровільна допомога змінює психолога? Як не вигоряти від такої роботи? Сьогодні в нашому інтерв’ю з Марією Білінчук говоримо про специфіку роботи з людьми, які постраждали від військових дій, як поєднувати приватну практику з волонтерством, про необхідність подолання депресивних станів, а також про те, чому Марія так подобається творчість і як вона рятує її у воєнний час.

- Пані Марія, ми знаємо, що Ви є професійним психологом, і в місті Івано-Франківську у Вас є власний психологічний центр.

- Так, в ньому ми надаємо допомогу людям. Працюю з дорослими, підлітками, дітьми, а також надаю сімейне консультування. Отримую колосальне задоволення, коли клієнти говорять, що завдяки роботі зі мною їх життя змінилося і заграло яскравими барвами. А також змогли вирішити свої проблеми.

- Скажіть, а війна якось вплинула на Вашу роботу?

- Так, звичайно, ми дістали гіркий досвід в тому, що люди масово отримали невротичні розлади, високий рівень тривоги, посттравматичний синдром. А ще це робота з людьми у фазі горя і втрати. Це дуже не просто. Не можливо повністю відсторонитися, все одно пропускаєш через свою душу людське горе… Також збільшилися запроси в сімейному консультуванні, війна внесла свої корективи.

- Після масштабного вторгнення росії багато людей зі сходу України вимушено стали біженцями. Розкажіть про Вашу роботу з ними?

- Для мене війна не стала несподіваною. Я до останнього надіялася, що цього не станеться, але готувалася морально 20

MILLENIUM CLUB’листопад

і не тільки: облаштовувала в своєму домі підвал, закупляла продукти харчування, ліки, встановлювала генератор, сортувала теплі дитячі речі. В мене дуже багато родичів і друзів проживають або проживали на сході і в центрі нашої держави, тому я розуміла, що люди масово поїдуть до мене. Так і сталося. Ми прийняли в свій дім декілька сімей з дітьми, опікувалися ними. Мій чоловік і старший син закупляли і розвозили харчі і ліки людям, які того потребували. Бо були випадки, що родичі, які опікувалися старенькими, інвалідами, в паніці виїхали, залишивши їх без засобів існування. Моя старша донька проводила час у волонтерських центрах, де сортувала ліки і допомагала біженцям. А я як психолог працювала на волонтерських засадах з ними. Також моя сім‘я долучилася до збору коштів на покупку тепловізорів, бронежилетів та спальників для наших захисників.

- Багато жінок з метою безпеки покинули Україну, чому Ви вирішили залишитися?

- Я з самого початку не розглядала для себе такого варіанту. Я вирішила, якщо стане вже зовсім нестерпно, моя старша донька візьме молодшу і всіх, хто потребуватиме, сяде за кермо і будуть виїжджати. А я з чоловіком і сином залишуся боронити свій дім. А пізніше, коли до нас

Історії війни

приїхали біженці, і я взяла на себе відповідальність і за них, то вже це питання було остаточно закрите.

1933

- Що вам допомагає залишатися в ресурсному стані?

В промерзлому селі, у серці України Стоїть стіною голоду туман. В нужденній хаті помира дитина, Брати і сестри, батько теж вже там. Торохкотить підвода мертвим полем Збира холодне тіло з бур’яна. Мов порохонний дзвін, прошитий диким болем У яму чорну їх і без хреста. Лежить дитя, холодна піч і хата. Не чути стогону, ні сліз, а ні плача. Душа дрижить, як на дротині шмата, І тихий шепіт: «Мамо, калача….» Пухкий калач - він сниться тобі сину… Останній смак, то сива лобода. Підвода чорна - ворон біля тину, Тільце у яму, Богові душа. Торохкотить і далі віз обдертий, Лиш око ворона за ним і спогляда. Останній паросток в цілій родині мертвий, На лаву впала й мамина рука.

- Підтримка моєї сім‘ї, чоловіка і дітей. Розуміння того, що наша задача зараз вистояти в цій боротьбі добра і зла. Дати дітям виховання і хорошу освіту, бо це майбутнє нації, усвідомлення про користь власної роботи для людей. І, як звичайна жінка, я маю хобі. Це садівництво, я вирощую троянди, страшенно люблю наводити лад в господарстві та обожнюю кулінарію. А ще я пишу книги. В моєму авторстві вийшла поетична збірка «Пронизані болем», а також книга для дітей «Могутній родич». Ця казка написана у віршованому форматі. В 2014 році готувалася до друку книга казка «Царський шут», але з початком російської агресії я вирішила, що на російській мові ця книга у світ не вийде. А ще цікавлюсь історією, на місцевому телеканалі вийшла передача за моєї участі про чорну сторінку історії України, а саме про голодомор. В мене є написаний вірш про цей страшний час, я вам його презентую. Він має назву «1933».

- Що ви зробите, коли почете такі довгоочікувані слова «Україна перемогла!»

- Я піду до церкви і щиро буду дякувати Всевишньому за це. Я запаллю свічку пам‘яті за всіма, хто віддав своє життя за нашу перемогу, а також став невинною жертвою. А пізніше зберу дорогих мені людей, і ми відсвяткуємо, вперше за такий довгий час. Але маю надію, що цей день прийде як найшвидше.

Білінчук Марія.

milleniumra.com.ua

21

Історії війни

СВІТЛАНА ГОРОДЕЦЬКА: «Я БАЧУ ТКАНИНУ, НИТКИ І ВЖЕ ПЕРЕДІ МНОЮ СТОЇТЬ ОБРАЗ ТОГО, ЩО Я ХОЧУ З ТОГО ЗРОБИТИ!» В’язане гачком та обрамлене тканиною – це мій стиль в дизайні. Я виготовляю сукні у стилі бохо і даю елемент українського. Це буденний одяг з українським акцентом. Просто я українка і люблю бути нею не лише на свята, а щоденно. Так у нашому інтерв’ю про свій унікальний бренд розповідає дизайнерка Світлана ГОРОДЕЦЬКА.

- Світлано, розкажіть, звідки берете натхнення на створення дизайнерського одягу? У вас є муза?

- Мій секрет у любові до життя, у бажанні творити, у мрії зробити цей світ тепліше, яскравіше, дарувати своїм прихильникам радість. Натхнення я ніде не беру, воно саме до мене приходить. Я бачу тканину, нитки і вже переді мною стоїть образ того, що я хочу з того зробити. Але в процесі можуть змінюватися мої плани, я не знаю, куди мене може повести моя муза. Мій творчий процес сам веде мене і тоді створюється щось особливе, щось із душею. Хочу сказати, що перші хто мене підтримав на моєму шляху – була моя сім’я. Я дуже їм вдячна за це. Саме їх любов окриляє мене.

- Ви створили свій власний бренд - «Авторська робітня Світлани Городецької». У чому його особливість?

- Особливість мого бренду у тому, що я поєдную в’язані елементи гачком з тканиною. Це мій стиль в дизайні і почалося все дуже давно. Я все життя

22

MILLENIUM CLUB’листопад

ДИЗАЙНЕРКА ОДЯГУ В ЕТНІЧНОМУ СТИЛІ, ЗАСНОВНИЦЯ БРЕНДУ «АВТОРСЬКА РОБІТНЯ СВІТЛАНИ ГОРОДЕЦЬКОЇ» SvitGorodetska svitlana.gorodetska svitlanagorodetska

Історії війни в’язала цілі сукні, безліч речей було. Ще у молодості я розуміла, що в’язане дуже гарне, коли саме обрамлене тканиною. Тож я почала ці моменти використовувати у сукнях з тканини. Взяти наприклад сорочку: там де у людей вишиті елементи, у мене – в’язані. Це дуже незвично та унікально. У мене є навіть пальта із в’язаними елементами. А ось під час війни я почала робити ще й в’язані гачком килими. Це буде інша лінійка в моєму бренді – в’язаний текстиль для дому. Це такий шарм мого бренду. Маю ще сказати, що особливість мого бренду в унікальності. Якщо одну річ в мене купили, то я більше її не буду повторювати. Я так дію, бо гадаю, що втрачу себе таким чином. Для мене це важливо, це моя творча самобутність. Я не прихильниця мас-маркету. Тож коли до мене приходять і просять зробити сорочку, як ось була продана, я пропоную зробити подібну з узгодженням ваших побажань. Таку саму я просто не буду робити.

- Як Вам вдалося створити власний бренд? Чи було важко знайти своє місце у світі моди?

- Моя історія незвичайна і нетипова. Я мама 6 дітей та 5 внуків, а свою дизайнерську кар’єру я почала, коли вже пішла на пенсію. Мої діти підросли і в мене з’явився час від сімейного побуду. Я вже казала, що шити і в’язати я любила усе життя, тож і вирішила цим займатися і надалі. Ще в шкільні роки я собі щось в’язала і шила. Потім треба було вдягати дітей і я свої таланти тут зажди використовувала. Коли діти стали підлітками, я почала робити такі сорочки-вишиванки. Це була моя мрія – створити собі вишиванку у моєму стилі. А мій стиль – це в’язання гачком. І ось перша моя авторська сорочка була для моєї вже дорослої доньки, потім для моєї невістки, і таким чином мої речі стали затребувані в моїй родині.

Потім моя вагітна донечка пішла на прийом у лікарню у цій сорочці і її лікарка захотіла собі таку сорочку. Саме ця людина і стала моєю першою клієнткою. Далі люди почали звертатися, з’явилися поціновувачі. Я робила все це з великою радістю, бо я була щаслива від того, що хтось розділяє те, що подобається мені. Та тоді про свій бренд я навіть не думала, просто займалася улюбленою справою. З часом замовлення посипалися, я почала розширятися, збільшила асортимент для клієнтів. Потім один із моїх синім вивчився на вебдизайнера і створив мені першу сторінку в Instagram. А моя товаришка фотографка зробила фотосесію моєї колекції. Ми все це загрузили у мережу і клієнтів стало ще більше. Ось так і почався мій шлях дизайнера. На свій перший показ я потрапила тоді, коли навіть себе ще не називала дизайнером. Це сталося через рік, як я почала робити свої унікальні речі. Я приїхала до Львова на показ українських дизайнерів і там треба було назвати свій бренд. І ось так народилася на світ «Авторська робітня Світлани Городецької». Чому робітня? Бо це наше українське слово і воно просто мені подобається. Згодом моя колекція навіть їздила у Чикаго на презентацію. Це відбулося без мене, бо я не мала на той час візи. Був також показ в Ізраїлі, Іспанії, Польщі, Словенії. З часом я відкрила власну студію у Львові. Там проводила майстер-класи, зустрічі, сюди приходили мої клієнти за замовленнями та просто поспілкуватися. А потім – я відкрила студію для дітей, де навчала в’язати гачком креативні прикраси для інтер’єру та одяг. На жаль, через війну все це припинилося, але я маю намір відновити діяльність своєї студії після Перемоги.

- Давайте поговоримо про дизайнерський одяг в стилі українського етно. Чому саме цей напрям обрали?

- Якось воно із середини йде, не можу навіть цього пояснити. Це не було ціллю. Я не можу сказати, що працюю повністю в етно стилі. Я виготовляю сукні у стилі бохо і даю елемент українського. Це буденний одяг з українським акцентом. Просто я українка і люблю бути нею не лише на свята, а щоденно. Це йде від себе.

- У жовтні Ви брали участь у Дизайнерському фестивалі у Валенсії (Королівство Іспанія). Як Вам вдалося потрапити туди на показ та які враження отримали?

- Почалося все з того, що у 2021 році я увійшла до рейтингу ТОП -100 українських дизайнерів. А вже у 2022 році відбувся фестиваль Clec Fashion Festival у Валенсії. Туди вперше за 5 років існування запросили чотири українських дизайнерів. І я стала однієї із них. Ми відкривали подію та представляли Україну, також презентувати свої колекції. Це була для мене велика відповідальність і мрія представити Батьківщну, нашу етно культуру, український талант, які є ознакою нашої ідентичності. Колекція етно одягу з елементами ручного оздоблення була справжньою прикрасою дефіле в Валенсії. І там до мене підходити учасники і директор фестивалю. Вони висловлювали своє захоплення – усі дивувалися, як я в’язане поєдную із тканиною.

- Світлано, які плани маєте на майбутнє?

- На жаль, з початком повномасштабної війни волею долі я опинилася у Словенії. Ця країна надала мені прихисток і можливість продовжити творити, втілювати свої ідеї і підтримувати Україну. Але я дуже сумую за домівкою. Я дуже чекаю на нашу перемогу, я хочу повернутися до Львова і відновити роботу своєї студії. І своїм вкладом допомагати рідній країні ставати на ноги після війни.

milleniumra.com.ua

23

Історії війни

МАРИНА КУРСАНОВА: «ДОБРОМУ ФАХІВЦЮ ПІАР НЕ ПОТРІБЕН»

Що таке справжня магія? Які у неї традиції? Як вона впливає на життя простого обивателя, і чи можна довіряти чаклунам з Інтернету? Ці питання ми сьогодні обговорили з астропсихологом, тарологом та магом Мариною КУРСАНОВОЮ, а також поговорили про те, як магія вплинула на її світогляд і що таке Академія магічних мистецтв та магазин чарівних речей, власницею та засновницею яких є Марина.

- Марино, коли і, головне, як Ви зрозуміли, що магія – це Ваше покликання?

- Почнемо з того, що за освітою я – редактор. Крім цього, я співачка та письменниця, що, як Ви бачите, досить далеко від магії. Тому раніше мені здавалася магічна сфера надто складною та далекою від мене. Хоч у мене з дитинства були деякі здібності і в нашому роду були и цилители, и чаривники, але я не можу сказати з упевненістю, що бачила магію справою свого життя. Але колись навколо мене почали відбуватися події, які зрозуміти звичними для нас з вами способами здавалося неможливо. І тоді я відчула, що можу допомогти собі та іншим людям. Я потроху почала розбиратися в цій темі, часто зустрічалася з фахівцями у цій сфері. Мені допомагали люди, які тоді займалися нетрадиційними практиками, ми багато практикували цей напрям. Я познайомилася з безліччю цікавих людей із Сибіру, Карпат. Також я навчалася за книгами, нашими та зарубіжними. І через деякий час я відчула, що вже готова сама допомагати людям.

- Розкажіть про Вашу Академію магічних мистецтв. Якими якостями має бути наділена людина, щоб стати її учнем?

- Скажу чесно, ідея створення Академії була в мене давно. І зараз я докладніше розповім, із яких напрямків вона складається. Оскільки магія - це дуже непросте ремесло, то і включає безліч різних мистецтв! По-перше, це енергетичні практики, йога, ушу. Оскільки я переконана, що, не маючи свого правильно збудованого тіла та енергетики, неможливо допомогти комусь іншому. По-друге, дуже важлива для майбутнього мага астрологія і той потенціал, з яким він сюди приходить. Також обов’язковим в Академії є вивчення музичних засад, голосові практики, співи та рухи в такт. Адже, не розуміючи гармонію та піфагорійську складову нашого світу, дуже складно стати справжнім магом.

24

MILLENIUM CLUB’листопад

Історії війни Ще одне важливе мистецтво – це поезія, література, ритміка та віршування, знання канонів. І такий напрямок як цілительство, розуміння анатомії та того, як влаштована людина. Ну і звичайно – карти Таро. Хочу зауважити, що з магічного погляду не всі можуть займатися Таро. Але з погляду логіки та психології абсолютно всі їх можуть читати. Тому багато практикуючих психологій використовують у своїй роботі Таро. До речі, основи психології також обов’язково включені в навчання. І мабуть останній та найважливіший напрямок – це ритуальна магія (східна, північна, українська, кельтська), її історія та традиції. Всі ці напрями - це величезний обсяг знань, який не всім під силу засвоїти. Тому для того, щоб стати учнем і надалі закінчити Академію магічних мистецтв - потрібно дуже хотіти цього. І бути готовим до того, що мої вимоги будуть високими!

- То яка ж вона, сучасна магія в Україні? Як вона трансформувалася на сьогодні?

- Для мене сучасний маг - це не тільки шаман, мольфар або жрець, це людина, яка знає закони квантової фізики, розуміє, що таке час и простір. А ще маг усвідомлює глобальні економічні та політичні процеси у нашому житті. Звісно ж, без впровадження туди магії! Це має бути така людина, яка йде в ногу з часом, в ідеалі володіє комп’ютерними програмами, розуміє, що таке штучний інтелект і наскільки це добре чи погано. Якщо говорити конкретно про нашу країну, то українських відьом та відьмаків вже давно треба оголосити національним надбанням! Україна має величезний, колосальний потенціал, і багато хто має дуже сильні здібності. Єдиний мінус нашої країни та людей мого напряму – це лінь і небажання вчитися. А в моїй спеціалізації потрібна щоденна наполеглива праця! Я не можу зрозуміти, наприклад: як можна бути магом і не знати, що таке каббалістична традиція? Або не бути знайомим із працями Джона Ді (британський Маг, чародій, винахідник, математик, астроном, алхімік та вчений, - прим. Ред.).

- Марино, ви власниця дуже незвичайного магазину – чарівних речей. Що у ньому можна придбати?

- Все що продається в онлайн-магазині - застережені свічки, прикраси, підвіски, магічна атрибутика, виготовляється на основі особистих замовлень. Я проти масового виробництва та неякісних речей. Бо магія так не працює. Якщо ми говоримо, наприклад, про придбання певного амулету, його обов’язково потрібно зарядити і провести деякі маніпуляції перед продажом. В ідеалі він має бути створений під певну ситуацію та людину. Є багато важливих нюансів, таких як гороскоп майбутнього власника та місячна фаза, при якій заряджений амулет.

- Сьогодні люди досить часто звертаються до магів, астропсихологів, екстрасенсів. Але ж далеко не у кожного з них є хоч якісь здібності. Зустрічаються і відверті шахраї. Ваша думка: які є способи оцінити того «фахівця», до якого прийшла людина з конкретним запитом?

- Непідготовленій людині, яка далека від магії, неможливо визначити, хто перед нею сидить. Єдине, що я можу сказати і на що варто звернути увагу – це загальні ритуали та розклади для всіх. Такі заходи для великої групи людей не мають жодної сили і, швидше за все, якщо вам пропонують таку послугу - перед вами не фахівець, а шахрай. Такі ритуали та розклади не працюють ніколи! Хороший фахівець завжди працює лише індивідуально і йому піар не потрібен.

marina.kursanova marinakursanova watsapp +380673954073 milleniumra.com.ua

25

Історії війни

ІГОР БІЛЯКОВ: «НАШІ ТВАРИНИ НЕ ЗНАЮТЬ, ЩО В УКРАЇНІ ВІЙНА. МИ ДОБРЕ ЗА НИМИ ДОГЛЯДАЄМО!»

Кожна тварина заслуговує на догляд, тепло та любов. А в Одеському зоопарку цих ресурсів вистачає. Директор установи Ігор БІЛЯКОВ ділиться із нами про те, як прожили 10 місяців війни, у якому стані тварини та про плани на майбутнє.

- Ігорю, розкажіть, як війна вплинула на Одеський зоопарк? У якому стані тварини?

- 24 лютого ми закрилися і місяць не працювали. Не знали, чого очікувати від ворога. На щастя, за весь цей період у нас не було ніяких обстрілів, не було влучань ворожих ракет. Повернулися ми до роботи за місяць і вже 26 березня знову відкрили свої двері для відвідувачів. Наш зоопарк стоїть і працює. А тварини не знають, що в Україні війна. Вони не налякані,

26

MILLENIUM CLUB’листопад

ми добре за ними доглядаємо. Загалом, не змінювали їх раціон, кормів у нас вистачає. Знаєте, нас дуже підтримують європейські зоопарки, надсилають провізію та виділяють фінанси. Також допомагають і одеські гуманітарні центри та пересічні мешканці. Ми їм дуже вдячні за це. Щодо стану людей, тут звичайно інша ситуація. Наші працівники напружені, як і вся Україна. Ми розписали чергові групи на випадок надзвичайних ситуацій. Та усіма силами ми намагаємося тримати-

ся разом. Хочу сказати, для містян дуже важливо, аби зоопарк працював. У такі тривожні часи треба ходити кудись і бачити щось позитивне. Те, що розвіє стрес та нервозність.

- Знаємо, що на початку війни Одеський зоопарк прийняв чимало тварин у свої стіни. Яка зараз ситуація – вистачає усім місця?

- Звичайно вистачає. Так, у перші дні війни ми прийняли понад 700 домашніх тваринок від одеситів, які виїжджали за кордон.

Історії війни

Краще до нас, аніж на вулицю в мороз. Ми все підготували, знайшли місця, провізію і розмістили нових жителів. Радію, що на сьогодні 300 з них вже забрали додому. Але радію не тому, що звільнилося місце, а тому, що тваринки повертаються до себе у родину. Це дуже важливо. Вони все відчувають і сумують за людьми.

- Нещодавно Україна пережила повний блекаут. Як із ним справився зоопарк?

- У нас, як і у всіх, дві доби не було світла. Та ми готувалися до такого розвитку подій. Заздалегідь закупили такі потрібні буржуйки, генератори, пальне. Тварини наші навіть не помітити, що в країні блекаут. Ба більше, ми й до зими готові. Розуміємо, що вона буде важкою для усіх.

- Ігорю, а які взагалі у Вас є тварини? Кого можна побачити?

- Ой, у нас дуже багато тварин. Уявіть, майже 260 видів. Є слон, тигри, леви. Білих левів, до речі, ми привезли з Харкова, коли місто бомбили. Також є зебри, леопарди, фламінго. Дуже багато хижих птахів. У нас

навіть є наукова програма розмноження пугачів. Ми їх випускаємо у дику природу. Усі тварини цікаві, приходьте.

- Чи народилися у Вас нові звірятка за час війни?

- Знаєте, у нас кожен сезон багато народжених малюків. Але саме за час війни у зоопарку з’явилися маленькі лами, олені, лані, фазани, папуги, куницепобіні різних видів. Тобто близько 40 видів тварин маємо приплоду.

- Ігорю, вся Україна молиться і чекає на перемогу у війні. Чи маєте Ви вже якісь плани на майбутнє?

- Ми маємо закінчити те, що почали. У нас до війни стартувала велика реконструкція зоопарку. Частину ми встигли зробити, а частину зупинили. Влітку за кошти меценатів ми побудували новий великий вольєр для левів. А з нового року в нас піде перебудова слоновника. Це теж спонсорський проєкт. Після нашої Перемоги у війні ми завершимо повністю реконструкцію і зробимо в Одесі найкращий зоопарк в Україні!

milleniumra.com.ua

27

Історії війни

АНАСТАСІЯ СЕМЕНКО-ВАСЮК: «НАВІТЬ У ВАЖКІ ЧАСИ ЖИТТЯ МАЄ ПРОДОВЖУВАТИСЯ» Авторка патріотичних крил України та засновниця студії-майстерні «Арт кухня» у місті Києві Анастасія СЕМЕНКО-ВАСЮК поділилися із нами спогадами про перші місяці повномасштабної війни, як вдалося повернутися до улюбленої справи та створити унікальний проєкт – про незламність українських жінок. Більш детально – в нашому інтерв’ю! ДИПЛОМОВАНИЙ СПЕЦІАЛІСТ З ВІЗАЖУ ТА ГРИМУ, ЗАЧІСОК, СТВОРЕННЯ АРТ КОСТЮМІВ ТА ОБРАЗІВ В ЦІЛОМУ, ЗАСНОВНИЦЯ СТУДІЇ-МАЙСТЕРНІ «АРТ КУХНЯ». ДОСВІД У ПРОФЕСІЇ 5 РОКІВ. У 2020 РОЦІ ОТРИМАЛА ПРЕМІЮ «ПРОРИВ РОКУ В BEAUTY ІНДУСТРІЇ» ЗА ВЕРСІЄЮ ЖУРНАЛУ TOUCH. СТАЛА ФІНАЛІСТКОЮ ОДРАЗУ В ДВОХ КАТЕГОРІЯХ МІЖНАРОДНОГО КОНКУРСУ ВІЗАЖИСТІВ THE IMC.

Янгол Миру

28

MILLENIUM CLUB’листопад

- Анастасіє, як змінилося Ваше життя після початку повномасштабної війни в Україні?

- 24 лютого я ще не розуміла всього жаху. Прокинулась, почувши вибухи о п’ятій ранку, розбудила чоловіка та пішла у магазин за продуктами. Далі я почала стежити за новинами, підписавшись на десятки каналів. Ми спали в коридорі, сіпалися від кожного гучного звуку і наступні два місяці перетворилися у пекло. Я весь цей час була вдома у Києві, потроху вганяла себе в депресію, взагалі перестала вірити, що зможу колись займатися улюбленою справою.

- Як вдалося взяти себе в руки, продовжити жити під час війни та ще й працювати?

- Сама я на це вже не була спроможна. Я безмежно вдячна моєму коханому чоловікові, який підняв мене на ноги й сказав: «Досить! Ми їдемо у твою майстерню!». На той час в мене був невеличкий простір, де я створювала арт костюми та робила візаж клієнтам до повномасштабного вторгнення. Чоловік привіз мене у майстерню і я за тиждень створила перші патріотичні крила в Україні. Серед знайомих фотографинь знайшла дівчину, яка також мріяла продовжити займатися улюбленою справою. Ми почали обговорювати різноманітні ідеї патріотичних фотопроєктів, ми відчували одна одну, стали дуже рідними. Але працювали разом всього декілька місяців, поки їй не довелося

Історії війни

Янгол Миру

АРТ КУХНЯ

Янголи серед нас

покинути Україну… А я продовжую життя наших фотопроєктів тут у Києві.

- Розкажіть про ці патріотичні фотопроєкти. Ви організовуєте їх з власними образами, вірно?

- Наразі в мене їх три. Усі образи прийшли під час війни, під час переживання нових сильних емоцій. Кожен костюм, крила, макіяж створені мною. Перший – «Незламна». Він про силу української жінки. Адже під час війни кожна українка переживає біль, ненависть, агресію… Але тільки не страх! Ми сильні, хоч і тендітні, стійкі, хоч і жіночні… Ми сміливі, ми НЕЗЛАМНІ.Другий – «Янгол Миру». Образ войовничий або ніжний, з мечем або відкритим серцем. Та в обох випадках з величезними жовто-блакитними крилами. Цей образ символізує янгола з крилами кольору нашого прапора, який несе мир в Україну, допомагає нашим захисникам у скрутні часи. І третій образ – «Янголи серед нас». Це образ кожного з нас: хто донатить для української армії та допомагає постраждалим, хто займається волонтерством, хто підіймає бойовий дух та настрій своєю роботою та вчинками… Ці фотопроєкти - просто must have для кожної українки. Бо навіть у важкі часи життя має продовжуватися. Інакше у постійній тузі жодних сил на боротьбу не залишиться.

- За час війни Ви відкрили свою студію-майстерню? Що там робите? Як вдалося все організувати?

- Так склалися обставини, що мені довелося терміново шукати приміщення для переїзду з моєї невеличкої майстерні. Після довгих пошуків та оглядів вдалося знайти чудове приміщення з окремим входом з вулиці. Потрібно було зробити капітальний ремонт! Тут на допомогу мені з чоловіком прийшов мій татусь. Майже кожного дня протягом двох з половиною місяців ми втрьох працювали для реалізації моєї мрії. Також долучалися до роботи й матуся з братом. Ми вклали у це місце багато любові, тому кожен хто приходить сюди, відчуває затишок, спокій та бажання повернутися ще. Моя студія-майстерня отримала назву «Арт кухня». Тут я роблю макіяжі й зачіски клієнтам, створюю нові арт костюми й образи для фотосесій або на замовлення. Коли я знаходжуся в «Арт кухні», то втрачаю рахунок часу: створюю ескізи нових корсетів, займаюся розробкою аксесуарів та прикрас для арт образів. Я маю в наявності та поповнюю запаси намистинок, тканин, ланцюжків і всього-всього! Це надихає мене на нові образи та ідеї. Сьогодні працюю над новими крилами на замовлення. Також в мене можна приміряти різні вироби зі шкіри: портупеї, баски, пояси, чокери, браслети.

- Анастасіє, опишіть зараз Ваші будні.

- Я їжджу до клієнток збирати їх на фотосесії та важливі події, весь інший час проводжу в «Арт кухні» за макіяжами та створенням костюмів, роблю крила на замовлення, декілька разів на тиждень займаюся танцями.

- Що Вам допомагає відволікатися від війни та не зламатися?

- Мій чоловік. Він – моя найміцніша підтримка. Мої батьки та брат. Приїхавши до них, я завжди можу отримати величезну кількість любові та обіймів. А ще смачненько поїсти матусиної їжі. Моя подруга. З нею відволікаюся за розмовами на теми танців, макіяжу, та чогось неважливого й буденного.

Моя «Арт кухня». Це місце, де я почуваюся затишно, я роблю те, що люблю, де народжуються нові неймовірні ідеї, де я зустрічаюся зі знайомими та спілкуюся за чашкою гарячого чаю чи кави. І є ще одна річ. Я відволікаюся коли сідаю за кермо, починаю кудись їхати, вмикаю радіо та голосно співаю українські пісні.

- Анастасіє, скажіть, а що першим зробите після перемоги України?

- Поїду до своєї бабусі в Енергодар. Тел.: +38(063)804-92-38 dancing.mua t.me/Anastasiia_SemenkoVasiuk Анастасія Семенко-Васюк

milleniumra.com.ua

29

Історії війни

ГАЛИНА ЦАПІВ:

«МОЄ ГОЛОВНЕ ПРАВИЛО – ПРОЖИВАТИ ЖИТТЯ З РІЗНИМИ ВІДТІНКАМИ ЩАСТЯ, РАДОЩАМИ ТА УСІМА ЙОГО БАРВАМИ» Люди дуже чутливі, вони люблять дотики. Моя робота руками – це безцінний прояв любові до моїх гостей. Косметологиня Галина ЦАПІВ відкриває секрети у нашому інтерв’ю про те, як змогла за короткий період часу підкорити серця українців у сфері масажу.

galynatsapiv naturalbeautygts ella_bachezahid_cosmetics galyna.tsapiv

30

MILLENIUM CLUB’листопад

Історії війни

- Галино, розкажіть, як війна вплинула на Ваше світобачення? Чи змінилися Ви внутрішньо?

- Я не очікувала, що війна може бути таких масштабів. Але я змогла мобілізовуватися, згадати навички виживання, де і як їх можна було застосувати. Це була і психологія, і відновлення ресурсів. Я оговталася без депресій і панічних атак. У мене, напевно, відкрилося друге дихання. Мене тримала моя віра, небесні ангели направляли мене. Я не допускаю негативних думок і таких сценаріїв. Я стала сильнішою після того, як війна прийшла на нашу землю. Розумію, що ця війна дана нам для чогось. Мені пощастило народитися в родині із націоналістичними та патріотичними цінностями. І я пишаюся, що я – українка. За час війни хтось відійшов з мого радара, а хтось – з’явився.

- З якими проблемами довелося зустрітися, коли почалася війна? І як Ви взяли себе в руки й повернулися до роботи?

- Знаєте, мої гості, так я називаю своїх клієнтів, стимулювали мене не здаватися. Вони мене підтримували та підбадьорювали. Перший тиждень я займалася волонтерством, як і всі ми. І якось мені зателефонувала моя гостя і запитала – «чи в силі наша зустріч»? У той момент в мене були мурашки по шкірі, я зрозуміла, що потрібна людям. Дуже вдячна усім їм. І рада, що таки залишилася у Львові та змогла далі працювати. Звісно, я почала працювати як косметологиня. Але в пріоритеті були й масажні техніки. Ми відновили співпрацю із косметологами, слідкували, аби у нас була вся необхідна продукція. І навіть вперше за час моєї практики запустили рекламу із моєю приятелькою маркетологинею. Я дуже боялася того, як це сприймуть – реклама під час війни. Думала, що скажуть інші. Але я не зупинялася, була продуктивна, емоційна і натхненна. Знаєте, на якомусь адреналіні. Позитивні підбадьорення та записи людей до мене показували, що їм це потрібно. Багато зверталися до мене, питали чи працюю я. Також я не прийняла пропозицію виїхати у більш безпечне місце, вирішила залишитися вдома і будувати своє майбутнє тут.

- Ви за освітою медик. Звідки взялися ідеї для власного бізнесу і як вдалося встояти на ринку?

- Я закінчила Івано-Франківський інститут. Працювала спочатку як лікар-терапевт, у салонах, з різними брендами. Але на якомусь етапі зрозуміла, що найбільше мені подобаються масажні техніки. Це – мій поклик, те, що йде зсередини. Не просто мій заробіток. У часи Covid я вирішила забрендуватися, думала про те, як заявити про себе після двадцяти років практики. Було незручно, боязко, але я все ж створила свою «Майстерню краси природного омолодження Галини Цапів». Під час карантину запустила online уроки «самомасаж вдома». А коли почалася війна, я зрозуміла, що обрала правильний шлях – зайняла нішу природного омолодження. Я прихильниця цього напрямку, поєдную різні техніки. Окрім цього, також розвиваю простір професійних брендів для косметологів Західної України «Ellabachezahid». Робота – це моє життя, більшу частину якого я проводжу із людьми.

- Чи не втомлюєтеся постійно працювати руками?

- Люди дуже чутливі, вони люблять дотики. Моя робота руками – це безцінний прояв любові до моїх гостей. Це приносить мені спокій та натхнення. А про фізичну втому тут не може бути й мови. Бо я роблю масажі з внутрішньою силою. Хочу сказати, якщо робити все правильно, професійно, то руки й не будуть боліти.

- Про що Ви думаєте під час сеансу? Щось уявляєте, чи переноситеся думками в якесь місце?

- Так, під час сеансу треба бути відстороненою, але інколи я даю волю своїм емоціям. Можу заплакати, коли задумаюсь про щось своє. Я йду за своїми відчуттями. Ми разом проживаємо зцілення із моєю гостею.

- У Вас є курс «Створи свій авторський масаж». Знаємо, що багато учнів йдуть саме до Вас за цим навчанням. У чому унікальність Вашої методи?

- Я так назвала курс, бо хотіла донести до колег – кожен сам може стати автором свого унікального масажу. Ми усі у когось вчимося. Є чимало шкіл, технік, уроків, але все зводиться до твоєї виняткової подачі. І з відгуків моїх учнів, у них все виходить.

- Назвіть 5 основних правил життя Галини Цапів.

- Цілих п’ять я не назбираю. Але моє головне правило – проживати життя з різними відтінками щастя, радощами та усіма його барвами. Аби лише це був твій шлях. Його треба цінувати тут і зараз. І війна цьому ще більше навчила.

- Чи плануєте розширяти свій бізнес? Які плани на майбутнє, після перемоги України?

- Я не відкладаю життя на період «після». Я вважаю, ми вже перемогли, бо ми встояли перед окупантами. Наразі мені подобається формат, в якому я працюю. Я ціную не масовість, я за природне омолодження. Зараз зі мною моя професійна команда, надійні люди та друзі. Це все було створено з любові. milleniumra.com.ua

31

ANGELIKA AKS:

«МОЯ ТВОРЧІСТЬ – МЕНЕ РЯТУЄ. ВОНА ДАЄ МОЖЛИВІСТЬ ТРИМАТИ ВІРУ В ЧУДЕСА І СИЛИ ЙТИ ДАЛІ» Ніколи не здаватися і йти за покликом серця. Художниця з України Angelika Aks ділиться із нами розповіддю про свою майбутню виставку в Італії та чому війна навчила ніколи більше не будувати планів. Читайте про все у нашому інтерв’ю!

- Ангеліно, Як війна вплинула на ваше життя?

- Я думаю, що війна не може вплинути якось позитивно на життя людини. Це у будь-якому сенсі величезний стрес і стан тривоги щодня. Я була в Україні одна з маленькою донькою, коли ми прокинулися від звуку ракет. І щоб не сталося у майбутньому у нашому житті, цей жахливий спогад і страх залишаться у нас назавжди.

- Усім нам далися ці 10 місяців нелегко. Хтось зміг справитися зі стресом, хтось ще ні. Розкажіть, чого навчила війна Вас?

- Я навчилася жити в стані, коли розумієш, що глобальні плани на майбутнє – це просто ілюзія. І стан контролю життя – це самообман. Не дивлячись на те, що я виїхала з України, тривога і біль залишилися. І це величезний відбиток на житті багатьох людей.

- Ви з донечкою виїхали до Італії. Як Вас прийняла країна? З якими проблемами зіткнулися?

- Я не просто так опинилася в Італії. Не обирала спеціально країну або місто зручніше. Тут живуть мої близькі люди. Ми поїхали

32

MILLENIUM CLUB’листопад

до Риму одразу, коли я зрозуміла, що треба виїжджати. Так підказало мені серце у перші миті війни. Я давно і щиро закохана у Рим, я була тут багато разів, але просто на відпочинку. Це складне і не просте місто, його потужна енергія особлива для мене. Якщо рідна Одеса – це енергія моєї мами, то Рим – енергія мого батька. Звичайно, у нас були проблеми після приїзду. Це й адаптація, й різка зміна звичного життя через війну. Навіть банальне не володіння італійською мовою – велика складність.

- Ви – художниця. Як творчість допомагає Вам справитися зі стресом? Розкажіть про свої будні.

- Останні два роки були великим випробуванням для мене. Хочу сказати, що історія мого життя не проста. Це єдине, що можу вам тут зараз сказати. Моя творчість – мене рятує. Вона дає можливість тримати віру в чудеса і сили йти далі. Мої будні – це не будні художника, це життя людини, яка пише картини та вірші від серця. У мене немає зацикленості зробити більше картин терміново. Хоча я й створюю їх, але за покликом душі чи музи. Мені вдалось транспортувати в Італію вже понад 25 моїх авторських робіт.

- Знаємо, що Ви плануєте скоро відкривати свою власну виставку. Які роботи там презентуєте?

- Персональна виставка у Римі – це дуже значуща подія для мене. Вона запланована на 14 січня 2023 року у Римській галереї «Cosart». Я представлю серію робіт з Масками (та інші роботи). Всі вони були створені на передодні війни. Ці картини несуть особливу енергію, в моїх роботах завжди є підтекст.

- Ангеліно, які плани маєте на майбутнє?

- Найголовніше – я планую бути живою не тільки фізично, а й душевно! Складно мати глобальні плани. У будь-якому випадку, мої картини – це частина мене і для мене важливо бути почутою за життя. Я буду боротися зі стереотипом «хороший художник – мертвий художник».

- Що першим зробите після перемоги України у війні?

- Я, мабуть, заплачу, але вже від щастя. Потім вип’ю мій улюблений коктейль «нігроні». Може звучить дивно, але це чесно. А вже далі буду думати про глобальне та будувати плани.

ANGELIKA AKS: «MY CREATIVITY SAVES ME. IT GIVES YOU

THE OPPORTUNITY TO KEEP FAITH IN IRACLES

AND THE STRENGTH TO GO FURTHER»

Never give up and follow your heart. An artist from Ukraine, Angelika Aks, shares with us the story of her upcoming exhibition in Italy and why the war taught her to never make plans again. Read about everything in our interview!

- Angelina, how did the war affect your life?

- I think that war cannot have a positive effect on a person’s life. It is in every sense a huge stress and anxiety state every day. I was in Ukraine alone with my little daughter when we woke up to the sound of rockets. And so that it does not happen in the future in our lives, this terrible memory and fear will remain with us forever.

- These 10 months were not easy for all of us.

Some were able to cope with the stress, some still not. Tell me, what did the war teach you?

- I learned to live in a state where you understand that global plans for the future are just an illusion.

And the state of life control is self-deception.

Despite the fact that I left Ukraine, anxiety and pain remained. And this has a huge impact on the lives of many people.

- You and your daughter left for Italy. How did the country receive you? What problems did you encounter?

- I didn’t end up in Italy just like that. I did not specifically choose a country or a city that is more convenient. My close people live here. We went to Rome as soon as I realized that I had to leave.

This is what my heart told me in the first moments

of the war. I have long been and sincerely in love with Rome, I have been here many times, but just on vacation. This is a complex and not simple city, its powerful energy is special for me. If my native Odesa is the energy of my mother, then Rome is the energy of my father. Of course we had problems after arrival. This is both an adaptation and a sharp change in the usual life due to the war. Even the banal lack of command of the Italian language is a great difficulty.

- You are an artist. How does creativity help you cope with stress? Tell us about your everyday life.

- The last two years were a big test for me. I want to say that the story of my life is not simple. That’s the only thing I can tell you here now. My creativity saves me. It gives an opportunity to keep faith in miracles and strength to go on. My everyday life is not the everyday life of an artist, it is the life of a person who writes pictures and poems from the heart. I have no obsession to make more paintings urgently. Although I create them, but at the call of my soul or muse. I managed to transport more than 25 of my author’s works to Italy

- We know that you are planning to open your own exhibition soon. What works do you present there?

- A personal exhibition in Rome is a very significant event for me. It is scheduled for January 14, 2023 in Rome’s «Cosart» gallery. I will present a series of works with Masks (and other works). All of them were created on the eve of the war. These paintings carry a special energy, there is always a subtext in my works.

- Angelina, what are your plans for the future?

- The most important thing is that I plan to be alive not only physically, but also mentally! It is difficult to have global plans. In any case, my paintings are a part of me and it is important for me to be heard during my life. I will fight the «good artist is a dead artist» stereotype.

- What will you do first after Ukraine’s victory in the war?

- I will probably cry, but already from happiness.

Then I will drink my favorite cocktail «nigroni».

It may sound strange, but it is honest. And from now on I will think about the global and make plans.

milleniumra.com.ua

33

Історії війни

ЛЕСЯ СРЕБРОДОЛЬСЬКА:

«УКРАЇНА НАСАМПЕРЕД ДЛЯ МЕНЕ – ЦЕ ЛЮДИ, А ЛЮБОВ ДО МОЄЇ КРАЇНИ – ЦЕ ЛЮБОВ ДО ЛЮДЕЙ» Коли бачу задоволених клієнтів, я дійсно стаю щасливою людиною. Напевно, так себе відчуваєш, коли знаходиш призначення. Так незламна бізнес-жінка Леся СРЕБРОДОЛЬСЬКА розповідає про справу свого життя – роботу кав’ярні «LEOcafe». Як їй вдалося у такий важкий час відкрити новий простір у Києві – читайте у журналі Millenium! Мене звати Леся Сребродольська. Я – киянка у третьому поколінні, мати двох дітей та жінка-підприємиця. Та насамперед я творча людина, яка не сидить на місці. Все життя я шукала своє призначення. У 2013 році я змогла організувати свою першу справу – салон квітів з доставкою по Києву. Бізнес йшов досить непогано. Але з часом я почала відчувати, що хочу змінити вид діяльності, спробувати щось нове. І ось я вирішила створити кав’ярню своєї мрії. У 2022 році розпочала ремонт у приміщенні майбутнього закладу. Дизайном займалася самостійно. На все це мене надихнув мій рудий кіт. Тож назва кав’ярні з’явилася легко – «Leocafe». Відкриття мало бути 8 березня 2022 року, але війна зруйнувала усі плани, як і мільйонів українців. Я вимушена була зачинити свій магазин квітів та кав’ярню «до кращих часів». І поїхала з України до Англії, до родини мого брата. Взяла із собою маму та доньку. За кермом ми проїхали майже 3 тисячі кілометрів. Коли дібралися на місце, одразу почали посилено вивчати англійську та лівосторонній рух на британських дорогах. За кордоном я багато думала про відкриття бізнесу, але мене не полишали думки про рідний дім. Адже у Києві на нас чекали чоловік та син. У Англії ми прожили 5 місяців, після чого повернулися до України. І це було одне із найкращих рішень у житті. Коли ми приїхали до столиці, я побачила, як змінилися люди та моя країна. Не вистачало якоїсь світлої події, аби посмішки на обличчях рідних та друзів знову з’явилися. Тож, у мене виникло бажання створити куточок радості та позитиву для українців, наскільки це можливо зараз. Україна насамперед для мене – це люди, а любов до моєї країни – це любов до людей. Я вирішила знову спробувати відкрити кав’ярню своєї мрії. Активно почала шука-

34

MILLENIUM CLUB’листопад

Історії війни ти постачальників, бо якісна кава та найсмачніші десерти до неї – найголовніше. Усі солодощі обирала самостійно і дуже ретельно. Звичайно кожен з обраних варіантів я куштую, аби перевірити товар на собі. Меню розробила таким чином, аби були задоволені усі: і любителі солодкого, і прихильники здорового харчування. У моїй кав’ярні є кондитерські вироби без цукру, але вони не менш смачні за традиційні. Ми постійно працюємо над оновленням та покращенням асортименту.

8 жовтня 2022 року моє «Leocafe» таки почало своє життя. З повітряними кульками та знижками на каву наш колектив відкрив двері кав’ярні. Я завжди мала підтримку чоловіка і завдяки цьому маю такий чудовий заклад. Мені дуже пощастило із командою, у нас самі дівчата, які розуміють одна одну з першого погляду. Щодня о 8 ранку наша кухня випікає найсмачніші гарячі круасани та іншу випічку. І ми радіємо усмішкам клієнтів. Це зігріває душу. Ми намагаємось створити атмосферу максимального затишку та комфорту в нашому закладі: даємо можливість працювати людям з ноутбуками, коли в їх домівках виключають світло. Окрім цього, «LEOcafe» - це суцільна фотозона, в якій можна зробити купу гарних фото. Коли бачу задоволених клієнтів, я дійсно стаю щасливою людиною. Напевно, так себе відчуваєш, коли знаходиш своє призначення.

«LEOcafe» запрошує до себе на чашечку кави. Тут ви зможете побалувати себе смаколиками, присісти на зручний диванчик, помріяти про чудове майбутнє нашої прекрасної України. Я зрозуміла, що кращого місця для мене нема на всьому світі!

+380 (93) 767 98 22 LEOcafe milleniumra.com.ua

35

Історії війни

ІРИНА СТОЛЬНІКОВИЧ:

«ЛЮДИ МОЖУТЬ ВІДЧУТИ ЕНЕРГІЮ ХУДОЖНИКА, СПОГЛЯДАЮЧИ НА КАРТИНУ» Мешканка Бучі Ірина СТОЛЬНІКОВИЧ ділиться своєю історією відродження. У нашому інтерв’ю художниця ділиться із нами розповіддю про те, як справилася із війною та де бере натхнення у такий важкий час.

- Ірино, Ви завжди мріяли бути художником чи обрали цей шлях вже у дорослому віці?

- Я малювати любила ще з дитинства. Ледь дочекалася того часу, коли за віком мене прийняли до художньої школи. Той час навчання дуже вплинув на моє майбутнє сприйняття світу: на бачення навколишньої краси, на вміння помічати багатогранність світу, на відчуття прекрасного, на вміння радіти дрібницям. А потім почалося доросле життя з дорослими проблемами: дім, робота, сім’я. Та я ніколи в душі не полишала свою мрію, тримала її у серці. Дуже хотіла малювати

36

MILLENIUM CLUB’листопад

олійними фарбами. І якось випадково, за компанію з подругою, пішла на майстер-клас з живопису і зрозуміла, що тепер не випущу з рук пензля. Моє повернення до малювання стало поверненням до самої себе, стало ліками проти стресу, зціленням від життєвих негараздів, проявом любові.

- Ви ведете активне життя, берете участь у виставках, творчих зустрічах в колі однодумців. Розкажіть про свої майбутні проєкти, про плани.

- Кожна нова картина, як своя дитина. Спочатку народжується в думках,

Історії війни - Зараз дуже непростий час для нашої країни. Розкажіть, як Ви справляєтесь із новою реальністю?

- Ця клята війна поділила моє життя на до та після. Забрала в мене коханого чоловіка. Поселила в серці незламну рішучість і нескореність. І жагу боротися за своїх дітей, за землю, за право жити та творити. І повернувшись у рідний дім в Бучу, я маю зараз велике бажання відновити все спаплюжене ворогом. І знову писати сонячні квіти, які огорнуть теплом скалічені душі, наповнять любов’ю кожне серденько.

- Ірино, скажіть, звідки берете натхнення?

- Знаєте, на нашому подвір’ї ростуть сосни. Височенні, стрункі бучанські красуні. Скалічені уламками снарядів, але стоять гордо та мужньо. Коли мені зовсім важко і серце стискається від болю, я підіймаю голову у височінь, бачу синє небо, маківки сосен. У цей момент відчуваю, що витримаю і не зламаюся, триматимуся як і вони. Я обираю жити та творити. @I.STO Stolnikovych.art stolnikovych.art e-mail: irina-sto@ukr.net

потім на полотні. Далі приходить час відпускати її в світ. Бо лишень люди можуть відчути енергію художника, споглядаючи на картину. Адже саме живописці відтворюють емоції, почуття, переживання, красу та любов на полотні. Ось тому в нашому серці відгукується та чи інша картина. Тому я продовжую цей шлях, беру участь у різноманітних виставках на різних артмайданчиках України. Хочу додати, що зустрічі з колегами надають новий поштовх до творчості. Починаючи з 2020 року у мене постійні виставки в Центральному будинку художника, в художній галереї «Митець», на різних артмайданчиках, виставляюся разом з мисткинями з творчої фундації «W’ART».

- Ви казали, що зараз працюєте над серією робіт «квіти вільних людей». Розкажіть про неї детальніше.

- Спочатку було полотно. Біле, велике. Чекало свого творчого тріумфу на балконі у подруги в Ірпені. Але війна знесла усі плани, зламала долі, зруйнувала будинки та цілі міста. Дякуючи Богу, подруга в безпеці, а травмоване ворожим снарядом полотно потрапило в мої руки. І на ньому, пробитому уламками ракет, народилися квіти. Соняхи. Незламні, сонячні, сильні. Як і ми, українці, діти богів Світла. Потім почали один за одним приходити образи сьогодення і знову у вигляді квітів. Так народилася ця історія про нас. Про усіх разом і кожного окремо. Про наш стан зараз, про відчуття, емоції та характер. І продовження буде! І переможна картина також!

milleniumra.com.ua

37

Марія Бондаренко Психолог, який не з чуток знає, як це – проходити через всі етапи втрат до самостабілізації та підтримки своєї мотивації сьогодні

psy.maribondarenko 38

MILLENIUM CLUB’листопад

Історії війни

КАТЕРИНА ПУШИНА:

«Я НАВЧИЛАСЯ ЦІНУВАТИ КОЖЕН МОМЕНТ МОГО ЖИТТЯ!» У нашому інтерв’ю косметолог із Запоріжжя Катерина ПУШИНА розповідає, як вдалося вижити, поставити на ноги бізнес та ділиться власними лайфхаками «Як привести тіло у норму під час постійного стресу». dr.pushina mssg.me/kosmetolog.pushina - Катерино, чи змінилося Ваше життя за ці важкі 9 місяців?

- Звичайно, моє життя, як і мільйонів українців, кардинально змінилося. Перш за все, у мене з’явилися нові цілі, бажання, мрії. І разом з усіма, я прикладаю максимум зусиль зараз до перемоги України у війні з росією.

- Як вдалося взяти себе в руки і продовжити працювати?

- Перші тижні був просто суцільний розпач, страх, нерозуміння, а що ж буде далі, що робити. Постійно ставила собі питання – їхати чи ні, де ховатися, як прожити далі. Але так вийшло, що мої клієнти почали повертатися до мене, і я теж повернулася до цілющої роботи і продовжила свій шлях. Спілкування з моїми клієнтами, які приходили, дуже витягувало з тої чорної ями смутку та страху. І я дуже їм вдячна за це. Бо коли я бачу своїх клієнтів після процедур, їхні посмішки, в цей момент я готова просто звернути гори. Це дуже придає сил. Допомагала звичайно не лише робота, а й та поміч, яку я надавала волонтерам та нашим героям ЗСУ. Бо ти розумієш, що зробила, та продовжуєш робити все, що в твоїх силах. Та мушу сказати, що взяла себе в руки на початку війни саме завдяки своїй дитині. Адже заради неї я не мала права впасти у відчай та втрачати сили і надію.

- Як Вам вдалося втримати бізнес на плаву під час війни?

- Я живу та працюю у Запоріжжі, і я не покидала рідне місто у війну. І так сталося, що за всі ці важкі місяці місто прийняло дуже багато переселенців з гарячих точок. Люди шукали собі нових майстрів, тих, хто надає послуги. І до мене почали ходити нові клієнти. Я також дуже вдячна колишнім клієнтам, які давали відгуки щодо моєї роботи. З багатьма ми в дружніх відносинах залишися. Тож я так і втрималася на плаву. Я завжди йду на зустріч клієнтам. Щодо цінової політики, то я намагалася її не змінювати, тримати на максимально доступному рівні для людей, бо в країні війна. Багато з нас втратили не лише машину, бізнес, чи житло. Деякі тікали з-під

обстрілів лише у кофтинці, і зараз їм треба якось ставати на ноги. І наш обов’язок допомогти співвітчизникам у цьому.

- Розкажіть про те, чого навчилися за час війни? Поділіться із читачами власними лайфхаками.

- Знаєте, за ці дев’ять місяців я навчилася бути максимально зосередженою, врівноваженою. На роботі та в спілкуванні зі своєю родиною я змогла не давати волю страхові, негативним емоціям. Бо все це погано впливає на якість моєї праці та загалом життя. Також я навчилася приймати досить швидкі та ефективні рішення, бути навіть менеджером. Бо зараз майже у всіх є труднощі із логістикою та доставкою будь чого, тому маємо крутитися та шукати нестандартні рішення. І обов’язково я навчилася цінувати кожен момент мого життя. Раніше я не помічала, які красиві у нас ранки, як гарно співають пташки, яка плодюча земля у нас. І безмежно вдячна нашим ангелам із ЗСУ, які щодня дарують нам можливість помічати усі ці деталі.

- Зараз люди у великому стресі. Що можна зробити, аби привести своє тіло в норму?

- Преш за все, треба розуміти, що наше тіло – це результат внутрішніх процесів: фізичних, моральних і духовних. Я раджу ніколи про себе не забувати. Не скрольте стрічку новин на постійній основі, беріть собі перерву. Займайтеся спортом, більше рухайтеся. Дотримуйтеся питного режиму води. Частіше виходьте на вулицю, на прогулянки. Приділяйте більше часу своєму хобі, аби отримувати таку необхідну радість у своєму житті. Ось цей комплексний догляд за тілом та душею – це основні правила, як позбавитися стресу.

- Катерино, а що першим зробите після перемоги України?

- Гадаю, що я поїду на Азовське море, чи навіть на Чорне у Крим. Маю надію, що його звільнять від окупації, я дуже сумую за ним. Із радістю покажу своїй дитині найулюбленіші місця в Криму. Все буде Україна! Вона у серці назавжди! milleniumra.com.ua

39

Поза конкуренцією

ОЛЕКСІЙ САГАЛОВСЬКИЙ:

«МЕНЕ ВРЯТУВАВ ЗВОРОТНИЙ ЗВ’ЯЗОК ІЗ МОЇМ СЛУХАЧЕМ: МЕНІ ПОЧАЛИ ПИСАТИ ТА ДЗВОНИТИ ЗІ ВСЬОГО СВІТУ» Виконавець та композитор Олексій САГАЛОВСЬКИЙ поділився із нами тим, як переживає війну, як впорався із негативними почуттями та чим порадує своїх шанувальників у майбутньому. Про все це в інтерв’ю журналу MILLENIUM CLUB.

фото Даниил Долгополов

- Олексію, як змінилося Ваше життя після повномасштабного вторгнення росії на територію України?

- Життя, мабуть як у всіх, розподілилося на «до» та «після». У моєї команди, як і у будь-якого проєкту, були свої плани, дати проведення концертів, зйомок та інтерв’ю. На весну була запланована низка концертів, у тому числі у Херсоні та Маріуполі. Але фатальна дата 24 лютого змінила усе.

- А як змінилося життя медіа світу після 24 лютого?

- Почнемо з того, що більшість представників медіа-індустрії виїхали за межі країни. Це і PR-менеджери, і фотографи, і організатори концертів та заходів… Усі вони переважно жінки, тому в цілях безпеки вимушені були тимчасово переїхати зі своїми рідними та

40

MILLENIUM CLUB’листопад

ВИКОНАВЕЦЬ, КОМПОЗИТОР, ШОУ-МЕН, МЕДІА-ЕКСПЕРТ

близькими. Тому медіа ринок на сьогодні став дуже бідним. Але ми з розумінням ставимося до ситуації, що склалася. І з радістю та гордістю приймаємо участь у благодійних заходах, які проходять регулярно, де збираються гроші на допомогу ЗСУ, діточкам, пораненим бійцям тощо. Тому що, кожен з артистів чудово розуміє, що повинен сьогодні зробити якнайбільше задля нашої скорішої Перемоги.

- Як Ви змогли взяти себе в руки та продовжити жити та працювати? Можливо, допомогли якісь заспокійливі техніки чи спілкування з однодумцями?

- Насправді було дуже складно. Спочатку навіть прийшлося приймати заспокійливі та снодійні препарати. Але мене врятував зворотний зв’язок із моїм слухачем (мені почали писати та дзвонити зі всього світу). Також

мене, звісно, підтримувала моя родина. Хоча, як вона мене підтримувала? Вона – мене, я – її, так і жили, підтримуючи один одного, як і більшість українських родин з моменту нападу. І, звичайно, моє невикорінне почуття гумору. Незважаючи на весь жах того, що відбувалося, мій дивний гумор та іронія іноді допомагали мені впоратися з депресією і надихнути своїх близьких.

- Чого навчили Вас ці важкі 9 місяців?

- Не можу сказати, що я багато чому навчився. Моє життя було наповнено різними подіями, деякі з яких були дуже драматичними. У соцмережах багато хто пише, що війна розставила все по місцях, багато людей показали свою приховану натуру, але я з цим не згоден. Якими були люди, такими і залишилися. Негідники так і за-

Поза конкуренцією

лишилися негідниками, шахраї – шахраями, алкоголіки – алкоголіками. З іншої сторони, яскраві, талановиті та добрі особистості були в змозі не тільки зберегти ці позитивні якості, але і поділитися ними з іншими, з тими, кому це зараз дуже і дуже потрібно. Що мене дуже здивувало, так це дві речі. По-перше, це те, як змінилося мислення моїх друзів росіян. Якщо раніше їхні думки були для мене дуже важливими, і я вважав їх мудрими та досвідченими, то зараз без роздратування слухати їх не можу. Якось підсвідомо відчувається їхня зазомбованість. Хоча, заради справедливості, варто сказати, що і вони відчувають те саме по відношенню до нас. І по-друге, єдність, та згуртованість нашого народу. В той час, коли ворог прийшов в наш дім, уся країна встала пліч-о-пліч, щоб захистити свою землю. За рідкісним винятком окремих діячів, які продовжують розкачувати човен, та виривати шматки з нашої багатостраждальної Батьківщини.

- Розкажіть про нові проєкти, які вдалося реалізувати за час війни?

- У перші дні війни нам прийшлось виїхати заради безпеки сім’ї. Тому кілька місяців я перебував далеко від дому і відповідно студії. Нічого конкретного в голову не приходило, якісь рвані фрагменти музики, слів, мелодій… Лише, коли ми повернулися до Києва, і я зміг узяти в руки інструменти, почали народжуватися якісь закінчені музичні та поетичні форми. Дуже важко для мене, як для російськомовного співака і артиста, «переключитися» на українську мову. 80% власного репертуару в мене російською. Тому зараз намагаюся як можна більше спілкуватися українською, щоб мати змогу давати інтерв’ю, вільно спілкуватися с глядачами, писати нові або перекладати старі свої пісні, згідно з діючим законодавством, коментувати яке сьогодні ми точно не будемо.

- У жовтні Ви випустили нову пісню «Я Бачив Сон». Вона вже стала однієї із найулюбленіших серед Ваших фанатів. Розкажіть, як готували до релізу пісню?

- Насправді ця пісня була написана ще у 2014 році на вірші відомого українського поета Юрія Рибчинського. Після неї ми з ним написали ще багато спільних пісень, але ця музична робота є для мене особливою. З неї почався цілий цикл соціальних пісень. Також Юрій Євгенович став для мене не тільки співавтором, але другом та наставником. Унікальність цієї композиції полягає в тому, що її зміст актуальний як і для нашого сьогодення, так і для будь-якого іншого прояву агресії. Він підкреслює конфлікт між насильством та особистістю. І ми вирішили, що сьогодні ця пісня буде найактуальнішою як для нашої країни, так і для людей усього світу, тому що зараз ми усі в одному човні.

- Які плани маєте на майбутнє? Чи порадуєте Ваших фанатів чимось новеньким до нового року?

- Сподіваюся, що так. Зараз я вже написав та записав декілька нових пісень. Частина з них драматична та дуже емоційна. Та я зрозумів, якщо не переключусь на більш драйвові та попсові ритми, можу «поїхати кукухой». Тому декілька музичних робіт я зробив навмисно дуже яскравими та ритмічними. І мої шанувальники, які скучили за веселим та трохи хуліганським Олексієм, явно будуть задоволені. Сподіваюсь, встигну випустити офіційні релізи до нового року.

- Що зробите першим після перемоги України у війні?

- Нап’юся. Я не вживаю алкогольних напоїв вже дуже давно. Лише рідко. Але тут сам Бог велів. Боюся, я не буду тут оригінальний. Мільйони українців вдома і не тільки, в усіх кутках світу, думаю, будуть пити за нашу Перемогу. А ще, може, пострижуся наголо. Ось просто так, щоб відмітити. А ще вийду на вулицю і буду усіх обіймати. От усіх-усіх! І вас я теж буду обіймати. Міцно і радісно. Навіть, якщо для цього доведеться приїхати у ваше місто. А там і концерт забабахаємо!

Олексій Сагаловський (Алексей Сагаловский) 0995429663 - Мила (директор)

milleniumra.com.ua

41

Харизма

ВИВЬЕН ЛИ:

Я ВИДЕЛА СЕБЯ В РОЛИ СКАРЛЕТТ О’ХАРА Хрупкая королева экрана Вивиан Мэри Хартли родилась в индийском городе Дарджилинге. Её отец, Эрнест Хартли, англичанин по происхождению, был офицером индийской кавалерии. Мать, Гертруда Робинсон Яки, имела ирландское, французское и армянское происхождение. Родители поженились в Кенсингтоне, Лондон, в 1912 году. В 1917 году Эрнеста Хартли перевели в Бангалор, в то время как Гертруда и Вивиан остались в Утакамунде. Вивиан Хартли в первый раз выступила на сцене в возрасте трёх лет, прочитав стихотворение «Маленькая Бо Пип» в составе любительской театральной группы своей матери. Гертруда Хартли старалась привить дочери любовь к литературе и знакомила её с произведениями Ганса Христиана Андерсена, Льюиса Кэрролла и Редьярда Киплинга, а также с рассказами из греческой мифологии. Единственный ребёнок в семье, Вивиан Хартли, была отправлена в Монастырь Святого Сердца в Англии в 1920 году. Её лучшей подругой в монастыре была будущая актриса Морин О’Салливан, с которой Вивиан делилась своим желанием стать «великой актрисой». Вивиан Хартли продолжила своё образование в Европе, вернувшись в 1931-м к своим родителям в Англию. НАЧАЛО ТВОРЧЕСКОГО ПУТИ Она мечтала стать актрисой, и родители оказывали ей поддержку. Отец помог поступить в Королевскую Академию Драматических искусств в Лондоне. В конце 1931 года она встретила Герберта Ли Холмана, адвоката, который был старше её на 13 лет. Несмотря на то, что он не одобрял «людей, связанных с театром», они поженились 20 декабря 1932 года. Вивиан заканчивала своё обучение будучи замужем. 12 октября 1933 года она родила ребёнка - девочку, которую назвали Сюзанна, но Вивиан задыхалась от навязанной ей роли домохозяйки. Друзья советовали её на небольшую роль в картине «Дела идут на лад», и эта роль стала дебютом Вивьен на киноэкране. Она наняла агента Джона Гиддона, который заверил, что имя «Вивиан Холман» не подходит для актрисы. Отказавшись от предложенного псевдонима «Айприл Морн», она берёт имя «Вивьен Ли». Гиддон рекомендовал её Александру Корда как возможную киноактрису, но тот не нашел в ней потенциала. Сыграв в спектакле «Маска добродетели» в 1935 году, Вивьен получила отличные отзывы, за которыми последовали интервью и статьи в газетах. Когда пришло время премьерного показа, Корда понял свою ошибку и подписал с Ли контракт, в котором она назвалась своим псевдонимом «Вивьен Ли». Она продолжала играть, но, когда Корда перенес постановку в больший театральный зал, Ли

42

MILLENIUM CLUB’листопад

обвинили в неумении держать в напряжении такую большую аудиторию и заставили корректировать свой голос, чтобы его было слышно во всех концах зала. Из-за этого спектакль закрыли. Лоуренс Оливье увидел Вивьен в «Маске добродетели». Он поздравил её с выступлением, и между ними завязались дружеские отношения. Играя любовников в фильме «Пламя над Англией», Ли и Оливье поняли, что их дружба переросла в сильное влечение, а после съёмок - в роман. В это время Ли прочла книгу Маргарет Митчелл «Унесённые ветром» и настояла на том, чтобы её агент в Америке посоветовал Дэвиду Селзнику, продюсеру фильма, на роль Скарлетт. Ли говорила журналистам: «Я видела себя в роли Скарлетт О’Хара», а кинокритик Лежон вспомнил разговор того времени, в котором Ли «потрясла нас всех» своим утверждением, что Оливье «не будет играть Ретта Батлера, но я буду играть Скарлетт О’Хара. Подождите и вы увидите!» Ли играла Офелию в «Гамлете» в постановке Оливье в театре Олд-Вик. Оливье позднее вспоминал инцидент, который произошёл однажды, пока она готовилась к своему выходу. Без всякой на то причины Ли вдруг начала кричать на него, потом притихла и стала смотреть в одну точку. Она выступала на сцене без подобных инцидентов, и уже на следующий день вернулась в нормальное состояние, напрочь забыв об этом событии. Впервые Оливье стал свидетелем такого поведения Ли. Они стали жить вместе, потому что ни Холман, ни жена Оливье, актриса Джилл Эсмонд, не соглашались дать супругам развод.

Харизма Ли снялась с Робертом Тейлором, Лайонелом Берримором и Морин О’Салливан в фильме «Янки в Оксфорде». Это был первый фильм с участием Вивьен, заставивший обратить на себя внимание в Соединённых Штатах. Во время съёмок актриса заработала себе репутацию сложной и безрассудной в работе, и Корда посоветовал агенту Ли предупредить актрису, что у неё будет небольшой выбор ролей, если она не изменит своё поведение. Её следующая роль была в фильме «Путь Святого Мартина» с Чарльзом Лоутоном. Оливье развивал карьеру в кино, но, несмотря на успех в Британии, его плохо знали в Штатах, а ранние попытки представить себя на американском рынке провалились. Согласившись на роль Хитклиффа в фильме «Грозовой перевал», он уехал в Голливуд и оставил Вивьен в Лондоне. Продюсер картины Сэмюэл Голдвин и режиссёр Уильям Уайлер предложили Вивьен роль второго плана, Изабеллу. Она отказалась, заявив, что будет играть только главную роль, Кэти, но эту роль уже отдали Мерл Оберон. РОЛЬ СКАРЛЕТТ В это время в Голливуде активно искали актрису на роль Скарлетт в картине «Унесённые ветром» (1939). Американский агент Вивьен Ли предложил её кандидатуру в феврале 1938 года. В том же месяце Дэвид Селзник посмотрел её работы «Пламя над Англией» и «Янки в Оксфорде», и с этого момента Вивьен стала серьёзной претенденткой на роль. В период между февралём и августом, Селзник просмотрел все английские картины Ли, а к августу вел переговоры с продюсером Александром Корда, с которым у Вивьен Ли был подписан контракт.

18 октября Селзник написал тайную записку режиссёру фильма Джорджу Кьюкору: «Я все ещё надеюсь на эту новую девушку». Вивьен переехала в Лос-Анджелес под предлогом того, чтобы быть рядом с Оливье. Когда Майрон Селзник (брат Дэвида), который также представлял и Оливье, встретил Вивьен Ли, он понял, что женщина обладает всеми теми качествами, которые его брат так долго искал. Майрон отвёл Вивьен и Оливье на площадку к Дэвиду, где снимали сцену пожара в Атланте. На следующий день Вивьен прочла отрывок из сценария для Селзника, который устроил кинопробы. Селзник написал тогда своей жене: «Она Скарлетт - темная лошадка и выглядит чертовски привлекательно. Говорю тебе в строжайшем секрете: круг претенденток сузился до Полетт Годдар, Джин Артур, Джоан Беннетт и Вивьен Ли». Режиссёр Джордж Кьюкор согласился с общим мнением и восхвалял «невероятную безудержность» Вивьен, которая получила свою роль вскоре после этого. Киносъёмки оказались сложными для Вивьен. Кьюкор был уволен и заменён Виктором Флемингом, с которым Ли часто ссорилась. Она и Оливия де Хэвилленд (Мелани Гамильтон) тайно встречались с Кьюкором по ночам и на выходных, чтобы спросить у него совета в исполнении своих ролей. Вивьен подружилась с Кларком Гейблом (Ретт Батлер) и его женой Кэрол Ломбард, а также и с де Хэвилленд, но часто ссорилась с Лесли Говардом (Эшли Уилкс), с которым должна была сыграть несколько эмоциональных эпизодов. Также её раздражала необходимость иногда работать 7 дней в неделю, часто до поздней ночи, к тому же она скучала по Оливье, который работал тогда в Нью-Йорке.

milleniumra.com.ua

43

Харизма

РАБОТА НА ИЗНОС Она писала Ли Холману: «Я не выношу Голливуд... Я никогда к этому не привыкну - как я ненавижу сниматься в кино». В 2006 году де Хэвилленд опровергла заявления о маниакальном поведении Вивьен Ли во время съёмок «Унесенных ветром», опубликованные в биографии Лоуренса Оливье. Она встала на защиту Ли, говоря: «Вивьен была безукоризненно профессиональна, безукоризненно дисциплинирована на съемках. У неё были 2 огромные задачи: делать все, что в её силах в работе над чрезвычайно сложной ролью и находиться в разлуке с Ларри (Оливье), который был в Нью-Йорке». Из десяти премий «Оскар», выигранных «Унесенными ветром», была и премия за лучшую женскую роль, которую получила Вивьен Ли. Она также выиграла награду как лучшая актриса, полученную от New York Film Critics Circle. В феврале 1940 года Джилл Эсмонд согласилась дать Оливье развод, а Холман дал согласие на развод с Ли. Они сохраняли дружеские отношения на протяжении всей жизни. Сын Эсмонд и Оливье остался с матерью, а дочь Вивьен, Сюзанна, осталась с отцом. 30 августа Оливье и Вивьен поженились в Санта-Барбаре, штат Калифорния. Единственными свидетелями на церемонии были Кэтрин Хепбёрн и Гарсон Канин. Ли надеялась работать вместе с Оливье и пробовалась на роль в фильме «Ребекка», режиссёром которого был Альфред Хичкок. После её кинопроб Селзник написал: «Она играет недостаточно искренне и взросло». Режиссёр же заметил, что она не проявляла никакого энтузиазма, пока главную роль не отдали Оливье. В итоге на роль утвердили Джоан Фонтейн. Вивьен также не получила роль в фильме «Гордость и предубеждение», где играл Оливье. Ли и Оливье вместе сыграли в фильме «Леди Гамильтон» (1941), где Лоуренс исполнил роль Горацио Нельсона, а Вивьен - Эммы Гамильтон. Эта роль утвердила статус Ли как голливудской звезды, и фильм был не только одобрен критиками и популярен среди зрителей, но стал любимым фильмом самой актрисы.

44

MILLENIUM CLUB’листопад

ЛЮБИМАЯ АКТРИСА ЧЕРЧИЛЯ Уинстон Черчилль организовал закрытый показ, на котором присутствовал Франклин Д. Рузвельт, и в конце показа обратился к пришедшим, сказав: «Джентльмены, мне показалось, что этот фильм заинтересует вас, он показывает великие события, подобные тем, в которых вы только что принимали участие». Оливье и Ли стали любимцами Черчилля. До конца своей жизни он приглашал их на званые обеды, считал Вивьен примером для подражания. Вивьен и Лоуренс поставили пьесу «Ромео и Джульетта» для Бродвея. Нью-Йоркские газеты стали публиковать статьи о начале отношений Ли и Оливье, обвиняли их в отсутствии нравственности, так как они не вернулись в Англию после войны. Критики не оценили постановку должным образом. Брукс Аткинсон из «Нью-Йорк таймс» писал: «Несмотря на молодость и красоту мисс Ли и мистера Оливье, это вряд ли можно назвать актёрской игрой». В то время как большинство критиков ругали игру и постановку Оливье, один журналист написал про Ли, что её голос похож на голос продавщицы. Оливье и Вивьен вложили большую часть накопленных ими средств в эту постановку, и её провал оказался для них катастрофой. Пара вернулась в Англию. В 1943 году у Ли началось турне по Северное Африке, она выступала вплоть до того момента, когда у неё начались кашель и лихорадка. В 1944-м ей поставили диагноз - туберкулёз в левом легком. Однако после того, как Вивьен провела несколько недель в больнице, ей показалось, что болезнь отступила. Весной она сыграла в фильме «Цезарь и Клеопатра» (1945), в это же время выяснилось, что Вивьен ждёт ребёнка. К несчастью, у неё произошёл выкидыш. Актриса впала в глубокую депрессию, которая достигла своего пика, когда Ли едва не набросилась на мужа, словесно и физически атакуя его до

Харизма

тех пор, пока рыдая не упала на пол. Оливье эти симптомы показались знакомыми - несколько дней гиперактивности, и, как следствие, эмоциональный срыв, после которого Вивьен ничего не помнила, но была сильно смущена и раскаивалась. Она уже достаточно окрепла и в 1946 году сыграла в успешной лондонской постановке Торнтона Уайлдера The Skin of Our Teeth. Фильмы, в которых она исполнила роли, в то время - «Цезарь и Клеопатра» и «Анна Каренина» - не имели громкого успеха. В 1947 году Оливье был посвящен в рыцари, и Вивьен сопровождала его в Букингемский дворец на церемонию. Она стала леди Оливье, и сохранила этот титул даже после развода. К 1948 году Оливье был в Совете Директоров театра ОлдВик и вместе с Ли отправился в турне по Австралии и Новой Зеландии, целью которого был сбор средств для театра. В течение шести месяцев Оливье играл в «Ричарде III» и вместе с Ли в спектаклях The School for Scandal и The Skin of Our Teeth. Турне имело огромный успех, несмотря на то, что некоторое время Ли страдала от бессонницы. Целую неделю, пока Вивьен болела, её роли исполняла дублерша. Вивьен справилась с тяжелым грузом ответственности, и даже Оливье заметил, как она «очаровала прессу». Участники труппы позднее вспоминали скандалы, которые случались, например, в Крайстчерче, когда Ли отказалась выходить на сцену. Оливье дал ей пощечину, но Ли в ответ тоже ударила его по лицу и вышла на сцену. К концу турне оба были измотаны и больны. Оливье признался журналистам: «Возможно, вы не замечаете, что разговариваете с парой остывающих трупов». Успех турне приободрил пару, и они впервые появились вместе в Вест-Энде. Играли те же спектакли, добавив «Антигону». На этом настояла Вивьен, так как она всегда мечтала попробовать свои силы в трагической роли. Ли добилась роли Бланш ДюБуа в Вест-Энде, в постановке по пьесе Теннесси Уильямса «Трамвай «Желание», и была утверждена после того, как автор пьесы и продюсер увидели её игру в других спектаклях.

«ТРАМВАЙ «ЖЕЛАНИЕ» Оливье стал режиссёром этой постановки. Пьеса содержала намеки на изнасилование, гомосексуальность и беспорядочные связи, вокруг неё велись жаркие споры и дискуссии. Из-за обсуждений в средствах массовой информации Вивьен волновалась ещё больше. Игру Ли в этой пьесе много критиковали. Говорили, что она совершенно не подходит для этой роли, а британские актёры слишком хорошо воспитаны, чтобы проявлять подобные эмоции на сцене. Оливье и Ли были огорчены этими рецензиями. Но интерес публики обеспечил постановке коммерческий успех. Было сыграно 326 спектаклей «Трамвая», после чего Вивьен пригласили принять участие в создании киноверсии этого спектакля. Её зачастую непристойное чувство юмора помогло в общении с Марлоном Брандо, который также участвовал в картине. Однако у Вивьен были сложные отношения с режиссёром Элиа Казаном, который не ценил её как актрису. Он говорил, что у Ли нет большого таланта. Но работа продолжалась, и вот он уже восхищался её решимостью отличаться от всех остальных актрис своего времени. «Она бы стала ползать по разбитому стеклу, если бы думала, что это поможет ей лучше исполнить свою роль». А Ли говорила, что роль очень выматывает её: «Девять месяцев я была Бланш ДюБуа, и она до сих пор управляет мною». Рецензии на фильм были отличные, и Ли получила второй «Оскар» в номинации «Лучшая актриса», а также премию BAFTA за лучшую женскую роль. Теннеси Уильямс сказал, что в игре Вивьен «было всё, что я хотел, и больше, чем то, о чём я мечтал». СМЕРТЬ Несколько лет спустя Вивьен Ли скажет, что именно роль Бланш ДюБуа привела её к безумию. В мае 1967 года у Ли начались новые приступы туберкулёза. 7 июля во время очередного приступа она скончалась. Была кремирована в крематории Голдерс-Грин, а её прах развеян над прудом возле ее дома в деревне Блэкбойз в графстве Восточный Сассекс. milleniumra.com.ua

45

Харизма

ГРЕЙС КЕЛЛИ

ОСУЩЕСТВИЛА МЕЧТУ МИЛЛИОНОВ ДЕВУШЕК – СТАВ НАСТОЯЩЕЙ ПРИНЦЕССОЙ Грейс Келли – голливудская актриса и модель, ставшая супругой монакского князя. Снялась в десяти картинах, за одну из которых получила «Оскар». Трагически погибла в автокатастрофе. Ей удалось осуществить мечту миллионов девушек – стать настоящей принцессой. Конечно, это вовсе не история Золушки, ведь девушка была из далеко не бедной семьи. Тем не менее, ее взлет можно назвать головокружительным. История еще не знала случаев, когда членом монаршей семьи Монако становилась простая американка, пусть даже очень состоятельная. Жизнь прекрасной Грейс Келли – яркий пример того, что чудеса случаются и сказка иногда превращается в реальность. Обладательница канонической красоты преуспела как в личной жизни, так и в творческой карьере, став кумиром миллионов зрителей и голливудским секс-символом прошлого века. ДЕТСТВО И ЮНОСТЬ Полное имя звезды – Грейс Патриция Келли. Родилась она 12 ноября 1929 года в Пенсильвании. Родители девочки были состоятельными и влиятельными людьми, поэтому в семье подразумевалось, что дети станут членами высшего общества. Маленькая Грейс росла стеснительным, пухлым ребенком. Она не обладала решительностью и уверенностью в себе, и родители особо не надеялись, что их дочь добьется великого будущего. Отец и мать прочили малышке судьбу супруги богатого бизнесмена или влиятельного политика. Сама же Грейс грезила кинематографом и театром, мечтая однажды проснуться знаменитой. Девочка обучалась в католической школе с пуританскими порядками. Здесь состоялся ее дебютный выход на сцену – приняла участие в постановке по мотивам библейской истории. Старшие братья будущей звезды – вот на кого родители возлагали большие надежды. Отец даже и подумать не мог, что его семью прославит и сделает еще более богатой именно младшая дочь. В то, что, благодаря Грейс, фамилия Келли прогремит на нескольких континентах, он не верил до последнего. Девушка долгие годы боролась за расположение отца и за то, чтобы он наконец в нее поверил. Однако, требовательный родитель не был впечатлен даже тогда, когда увидел в руках дочери «Оскар». Окончив школу, юная красавица покинула Филадельфию и переехала в Нью-Йорк, чтобы поступить в Академию искусств. Незадолго до этого по настоянию родителей она пыталась поступить в женский колледж, но провалила экзамен по математике. Обучаясь актерскому мастерству, попутно работала фотомоделью. На этом поприще ей удалось добиться больших успехов – ее фото стало появляться на обложках популярных журналов.

46

MILLENIUM CLUB’листопад

Многие бренды стали приглашать Грейс для рекламы их товаров – табачной продукции, спортивных принадлежностей, техники. Фортуна была весьма благосклонна к молодой Келли. Большинству моделей приходилось месяцами искать работу через агентства и участвовать в бесконечных кастингах. Грейс же с ходу предлагали участвовать в самых интересных проектах с высокими гонорарами. Сказать, что юная модель была красива – не сказать ничего. Агенты с утра до вечера атаковали дверь ее квартиры, наперебой предлагая выгодные условия контрактов. Обладательница ангельского лица и точеной фигуры стала легендой кинематографа и модельного бизнеса. Ее желали заполучить все без исключения продюсеры и представители мира рекламы. Однако, первую роль в настоящем кино ей пришлось ждать очень долго. И только после исполненной роли в спектакле на Бродвее, в ее биографию ворвалось долгожданное кино. Сначала это были эпизодические работы, но в дальнейшем Грейс исполнила несколько знаковых ролей в голливудских картинах. ФИЛЬМЫ Знакомство Келли со звездой Гэри Купером дало возможность приблизиться к мечте о славе. Актер помог ей получить ключевую роль в новом фильме. Девушка погрузилась в работу над образом – внимательно слушала, что ей говорит режиссер, и старалась играть не хуже, чем более опытные коллеги. И только после выхода картины на экраны, Грейс заметила в своей игре массу недочетов, которые поспешила исправить. Она обратилась за помощью к педагогам, которые стали давать ей уроки актерского мастерства. Занятия не прошли даром – в следующих фильмах актриса сыграла намного более профессионально, а за одну из работ даже удостоилась номинации на «Оскар» фильм «Деревенская девушка».

Харизма

В течение пяти лет Грейс снялась в десяти картинах. Гениальный режиссер Альфред Хичкок назвал Келли своей музой и любимой блондинкой. Многие историки кино считают успех актрисы феноменом. За короткое время ей удалось взлететь на самую вершину Олимпа, куда известные небожители добирались годами. Даже после завершения актерской карьеры Грейс продолжила занимать высокую позицию в мировом кинематографе – ее признали одной из лучших актрис прошлого столетия. Грейс выпала честь представлять голливудские картины на международных фестивалях, на одном из которых она познакомилась со своим будущим супругом. ЛИЧНАЯ ЖИЗНЬ Прекрасной Грейс Келли приписывали множество романов, героями которых становились ее партнеры по съемкам и даже баснословно богатый арабский шейх. Но судьба распорядилась удивительно, сделав актрису самой настоящей принцессой. ГРЕЙС КЕЛЛИ С ПРИНЦЕМ РЕНЬЕ III Переворот в личной жизни звезды случился после приема монакского князя, который тот организовал для голливудских актеров. Была приглашена и Грейс, которая своей красотой и обаянием сразила монаршего сына наповал. Принц Ренье III с первых секунд встречи был уверен, что это и есть та самая принцесса, которую он ждал много лет. Наследник престола принялся красиво ухаживать за актрисой, надеясь заполучить ее любовь.

Ухаживания принца Грейс приняла благосклонно, ей понравился внимательный и хорошо воспитанный поклонник. Долгое время они просто переписывались, но однажды Ренье прибыл в Штаты и сделал возлюбленной предложение. Перед девушкой встал нелегкий выбор. Она прекрасно понимала, что брак с принцем возложит на нее серьезную ответственность и определенные обязанности, а с прошлой жизнью придется попрощаться. Но в сердце красавицы уже успела поселиться любовь, которая и подсказала правильное решение. Грейс оставила актерскую карьеру и распрощалась с кинематографом, став супругой монакского принца Ренье III. Родители актрисы дали благословение, и влюбленные отправились на родину жениха. В Монако Грейс взяла своих близких подруг, личного стилиста и кучу чемоданов, в одном из которых лежал роскошный свадебный наряд невесты. Через несколько дней состоялись масштабные свадебные гуляния, о которых очевидцы до сих пор вспоминают с восхищением. После бракосочетания новую принцессу представили монакским подданным. СВАДЬБА ГРЕЙС КЕЛЛИ И ПРИНЦА РЕНЬЕ III После переезда Келли в Монако, в карликовом государстве начали происходить преобразования – высокими темпами стал развиваться туристический бизнес. Всего через несколько лет княжество превратилось в место паломничества всех, кто связан с кинематографом, и простых романтиков. Посетить Монако

milleniumra.com.ua

47

Харизма жение принцессы было таким, что о возвращении не могло быть и речи. Да и годы брали свое – Келли все еще была очень красива, но молодость постепенно угасала. Шаг, на который решилась принцесса, у многих вызвал глубочайшее осуждение. Она завела роман с мужчиной, который был намного младше ее. Потом были еще любовники, и еще. Никто не знает, что давали ей эти мимолетные отношения. Возможно, некое ощущение свободы и независимости, которых ей так недоставало в последние годы. Грейс Келли имела весьма своеобразную точку зрения на процесс увядания женщины. По ее мнению, жизнью можно назвать период до сорока лет, а остальное – грустное существование. Будучи юной, актриса холила и лелеяла свою красоту, берегла фигуру. Это дало ей возможность получать со своей внешности прибыль в виде выгодных контрактов и богатых любовников. С возрастом к Грейс пришло понимание, что девичья красота – очень призрачная и хрупкая вещь, которая с каждым днем утекает, как вода сквозь пальцы. Она болезненно воспринимала первые признаки старения и очень переживала, заметив какие-либо изменения в зеркале. Келли поняла, что слишком быстро приближается к тому самому «роковому» возрасту. То, что она переставала быть молодой и идеальной, для звезды было подобно смерти. ГРЕЙС КЕЛЛИ – ИСТОЧНИК ВДОХНОВЕНИЯ Икона стиля – так называли прекрасную Грейс еще при жизни. Ее нарядам подражали, о ее образах много писали в глянцевых журналах. Ее талантом выбирать перчатки и носить их с особым изяществом восторгались самые строгие модные критики. Актриса обладала таким тонким вкусом, что умела подобрать одежду, максимально выгодно подчеркивающую ее прелестную фигуру. На любом мероприятии все взгляды были обращены в сторону Келли – ее платья поражали воображение всех присутствующих. должен был каждый представитель богемы, это считалось хорошим тоном. У Грейс и Ренье родились дети. Как ни старались журналисты, они не могли найти изъян в этой прекрасной семье. Она – красивая, хорошо воспитанная и всегда со вкусом одетая. Он – достойный представитель королевских кровей, обладающий аристократическими манерами. С появлением детей картинка стала и вовсе идеальной: наследники принца были похожи на ангелов и являлись образцом послушания. ГРЕЙС КЕЛЛИ С МУЖЕМ И ДЕТЬМИ К сожалению, безоблачная личная жизнь Грейс не продлилась вечно. Некогда покорные и воспитанные дети начали с каждым днем все чаще огорчать своих родителей. Сын стал откровенным ловеласом – не интересовался ничем, кроме дорогих авто и красивых женщин. Старшая из дочерей слишком рано выскочила замуж, и этот брак закончился весьма печально. Младшая девочка переплюнула всех, променяв степенные будни во дворце на ночную жизнь и бешеную езду на мотоцикле. Супруг тоже расстраивал принцессу – с возрастом он стал сварливым, жадным и все чаще уединялся от семьи со своими любимыми животными. По факту он стал жить в отдельном доме. Кроме того, с годами Ренье стал более открыто выражать свою ревность к успеху супруги, которую полюбила вся страна. Популярность Грейс не давала ему покоя долгие годы. Идеальная семья, которую так долго строила Грейс, и в которую уверовали люди, рушилась на глазах. Все это актриса переносила тяжело. Переживала она еще и из-за своей тяги к съемкам в кино, которая не прошла с годами. Но сейчас поло-

48

MILLENIUM CLUB’листопад

Харизма ГРЕЙС КЕЛЛИ НА ОБЛОЖКАХ ЖУРНАЛОВ Во время работы в кино Грейс предпочитала «голливудский шик» и классические наряды, достойные «красной дорожки». Переехав в Монако, она начала одеваться в соответствии с новым статусом. В гардеробе Келли стали преобладать элегантные и скромные вещи. Единственное, от чего звезда не смогла отказаться – это ее любимые широкополые шляпы. Жизнь Грейс продолжилась и после ее ухода – образ и стиль голливудской красавицы стали интерпретировать на модных показах, в ее честь называли коллекции одежды, аксессуары и парфюм. Ее судьбой вдохновлялись режиссеры, снимая фильмы о ее истории. Картина «Принцесса Монако» с Николь Кидман в главной роли вышла на экраны в 2014 году. Фильм повествует о девушке, которая стала аристократкой, не будучи ею от рождения. Здесь Келли предстала в образе ангела, чью душу будоражат нешуточные страсти. По свидетельствам современников актрисы, она была интересным человеком, но подарком ее назвать трудно. Многие отмечали ее смелость, раскрепощенность и уверенность в себе. В том, что Келли была любимицей Фортуны, не сомневался никто – иначе ее феноменальный взлет объяснить невозможно. Старость, которую так боялась кинодива, она так и не встретила. В сентябре 1982 года Грейс Келли трагически погибла, попав в автокатастрофу. Сама Грейс редко садилась за руль – обычно ее возил личный шофер. Но в тот роковой день рука судьбы усадила княгиню на водительское сиденье, и она вместе с дочерью отправилась по делам в соседний город. Женщины не воспользовались шофером по простой причине – им нужно было обсудить что-то наедине, без посторонних ушей. Суть разговора матери и дочери до сих пор остается загадкой. По пути в город у 52-летней Грейс прихватило сердце, и она потеряла управление. Красавица Келли трагически погибла. Дочь актрисы в этой страшной аварии тоже пострадала, но осталась в живых. Безутешный вдовец не снимал траур до конца своих дней.

milleniumra.com.ua

49