Народна Біблія: Повторення Закону (Ukrainian) The People's Bible: Deuteronomy

Марк Е. Браун

Коментарі на КНИГУ

Повторення ЗАКОНУ Народна Біблія

Обкладинка Френка Ордеза Внутрішні ілюстрації Ґленна Маєрса Переклад з англійської мови В’ячеслава Горпинчука

Київ – 2020

УДК 27-23-27 Б87

ISBN 978617-7327-13-3

The People’s Bible: Deuteronomy by Mark E. Braun (ISBN 978-0-8100-1164-9; © 2000 Northwestern Publishing House). Translated and printed by permission.

1st edition in Ukrainian printed September 2020 500 copies The translation and publishing of this book has been made by the Lutheran Heritage Foundation. All rights reserved. No part of this book may be reproduced, stored in a retrieval system, or transmitted, in any form or by any means, electronic, mechanical, photocopying, recording, or otherwise, without the prior written permission of the Lutheran Heritage Foundation.

Funding for the publication of this volume has been provided in loving memory of The Rev. Herbert Graf. Soli Deo Gloria!

Lutheran Heritage Foundation 51474 Romeo Plank Road Macomb, Michigan 48042 USA www.LHFmissions.org info@LHFmissions.org

Ukrainian Lutheran Church Vul. O. Honchara 41a, kv. 3 Kyiv 01054, Ukraine www.ukrlc.blogspot.com

+++++++++ Народна Біблія: Коментарі на книгу Повторення Закону, автор – Марк Е. Браун (ISBN 978-0-8100-1164-9; © 2000 р. Північно-західне видавництво). Перекладено та поширюється з дозволу.

1-е видання українською мовою, надруковано у вересні 2020 року, 500 примірників Переклад і видання цієї книги було здійснено Фундацією «Лютеранська спадщина». Всі права застережено. Жодна частина цієї книги не може відтворюватися, зберігатися у відновлювальних системах, або передаватися будь-якою формою або засобом, електронно, механічно, фотокопіювально, записами або будь-яким іншим чином без попереднього письмового дозволу Фундації «Лютеранська Спадщина». Кошти на видання цього тому були надані на люблячий спомин про Превелебного Герберта Ґрафа. Лише Богові слава!

Lutheran Heritage Foundation 51474 Romeo Plank Road Macomb, Michigan 48042 USA www.LHFmissions.org info@LHFmissions.org +++++++++

Українська Лютеранська Церква вул. О. Гончара 41а, кв. 3 м. Київ, 01054 www.ukrlc.blogspot.com

Зміст Передмова редактора.............................................. 5 Вступ до Книги Повторення Закону........................... 7 Преамбула (1:1-5) ..................................................25 Історичний пролог (1:6 – 4:43) .................................27 Передумови заповіту (4:44 – 26:19)...........................67 Моральний Закон (4:44 – 11:32).........................67 Церемоніальний Закон (12:1– 16:17) ................ 120 Цивільний Закон (16:18 – 26:19)...................... 166 Ратифікація заповіту (27:1– 30:20)......................... 267 Наступництво проводу під Заповітом (31:1 – 34:12)................................................. 313 Бібліографія........................................................ 373 ІЛЮСТРАЦІЇ Мойсей здалеку бачить Обіцяний Край.....................24 Мойсей та Ісус Навин у скинії................................ 126 Мойсей благословляє Ісуса Навина перед первосвящеником ....................................... 312 Смерть Мойсея.................................................... 366 Карта Міста притулку ��������������������������������������������������� 189

3

Передмова редактора «Народна Біблія» є саме тим, що має на увазі ця назва, – Біблією для народу. Вона включає повний текст Священних Писань у популярній Новій Міжнародній версії1. Коментар, який викладено відразу після частин Писання, вміщує особисті застосування, а також історичне тло та пояснення тексту. Автори «Народної Біблії» є мужами, які мають бачення вчених і практиків, здобуте за роки досвіду у викладацькому та проповідницькому служінні. Вони намагалися уникати технічного жаргону, який звужує так багато коментарів Біблії винятково до кола професійних учених, що досліджують Біблію. Найважливішою рисою цих книг є те, що вони є Христоцентричними. Говорячи про Старозаповітні Писання, Ісус Сам проголосив: «Писання… ж свідчать про Мене!» (Івана 5:39). Кожен том «Народної Біблії» спрямовує нашу увагу до Ісуса Христа. Він є центром цілої Біблії. Він є єдиним нашим Спасителем. Коли це вимагається, то коментарі також мають карти, ілюстрації та археологічну інформацію. Всі книги включають відповідні заголовки на кожній сторінці, щоб легко спрямувати читача до того місця, яке він шукає. Ця серія коментарів була ініційована Комісією з християнської літератури Вісконсинського ЄвангельськоЛютеранського Синоду. Нашою молитвою є те, щоб ця спроба продовжувалася, як і почалася. Ми присвячуємо ці томи на славу Божу і на добро Його народу.

1 В українському виданні – переклад доктора Івана Огієнка. – Примітка перекладача.

Зміст

5

Вступ до Книги Повторення Закону

Буття описує початок Божих благодатних справ у первісному світі та серед патріархів. Перша половина Виходу розповідає про те, як Бог визволив нащадків Якова з рабства у Єгипті і привів їх до гори Сінай. Друга половина Виходу, весь Левит і чимало з Чисел мають багато законів, які Господь дав Мойсеєві на Сінаї. Числа також повідомляють про подорож Ізраїля пустинею до східного краю Ханаану. Можна було б очікувати, що п’ята книга Старого Запові­ту продовжить оповідь про те, як ізраїльтяни перейшли через Йордан і завоювали Край, який Господь обіцяв за декілька століть до цього нащадкам Авраама. Проте наступна книга Старого Заповіту робить у дії перерву. Повторення Закону – збірка прощальних проповідей, які Мойсей проголосив Ізраїлеві перед тим, як вони увійшли в Ханаан.

Назва Єврейська назва цієї книги – Еллег Гаддебарім, що означає «Це – слова» або ж просто Дебарім «слова». Подіб­ но до перших чотирьох книг Біблії, Повторення Закону отримує свою назву від початкових слів книги. Англійська назва Deutoronomy походить від хибного перекладу одного з віршів книги: «Станеться, як буде він (Цар) сидіти на троні царства свого, то напише собі копію цього Закону» (17:18). Септуаґінта, стародавній переклад Старого Заповіту грецькою мовою, помилково переклала цю фразу як deuteronomion touto, «цей другий або повторений закон». Латинська Вульґата використовувала назву 7

Вступ до Книги Повторення Закону

Deutoronomium. Але насправді ця книга – взагалі не «другий закон». Вона – прощальне звернення, в якому Мойсей повторює сінайські закони і перезастосовує їх до нового покоління ізраїльтян, яке незабаром увійде в Ханаан. У своїй передмові до Старого Заповіту Мартін Лютер писав: «У п’ятій книзі… Мойсей повторює весь закон… Коли справи пішли не так, він пояснив закон і переустановив його. Втім це пояснення в п’ятій книзі насправді не містить чогось іншого, окрім віри в Бога та любові до свого ближнього, бо весь Закон зводиться до цього»2.

Автор Згадуючи Мойсея і називаючи цю книгу «п’ятою книгою Мойсея», Лютер проголосив згоду зі століттями юдейської і християнської традиції про те, що Повторення Закону – п’ята книга П’ятикнижжя, написана Мойсеєм. Книга претендує на те, що вона містить останні Мойсеєві слова застереження і надії для Ізраїлю перед тим, як він помре. «Оце ті слова, що Мойсей говорив був» (1:1). «Став Мойсей виясняти Закона» (1:5). «І написав Мойсей цього Закона» (31:9). «І написав Мойсей ту пісню того дня, і навчив її Ізраїлевих синів» (31:22). «І сталося, як Мойсей скінчив писати слова цього Закону до книги» (31:24). Письменники решти Старого Заповіту називають Мойсея письменником Повторення Закону і цілого П’ятикнижжя. Господь промовив до Ісуса Навина, наступного провідника: «Тільки будь дуже сильний та відважний, щоб додержувати чинити за всім тим Законом, що наказав був тобі Мойсей, Мій раб» (Єгошуї 1:7). Давид доручав Соломонові слухатися Господніх постанов і заповідей «як писано в Мойсеєвім Законі» (1 Царів 2:3). У своїй 2 Martin Luther, Luther’s Works, edited by Jaroslav Pelikan and Helmut T. Lehmann, American Edition, Vol. 35 (St. Louis: Concordia Publishing House; Philadelphia: Fortress Press, 1955-1986), сс. 238, 239.

8

Вступ до Книги Повторення Закону

молитві під час освячення храму, Соломон прославляв Господа за те, що Він обрав і врятував Ізраїль «як говорив був через Мойсея, Свого раба» (1 Царів 8:53). Письменник 2 Царів критикував Юдиного царя Амацію за те, що тому не вдалося жити так, «як написано в Книзі Мойсеєвого Закону» (2 Царів 14:6). Ассирія депортувала ізраїльтян «за те, що не слухалися вони голосу Господа, Бога свого, і переступали заповіта Його; усього, що наказав був Мойсей, раб Господній» (2 Царів 18:12). Ісус вважав Мойсея за письменника Повторення Закону. Обговорюючи шлюб і розлучення, фарисеї кидали виклик Ісусові, а Він відповідав, звертаючись до того, що Мойсей наказував у Повторенні Закону, розділі 24 (Матвія 19:3-8). Саддукеї апелювали до Ісуса, кажучи: «Мойсей написав нам», а Ісус докоряв їм, бо вони не приймали того, що було написано «в Мойсеєвій книзі» (12:19, 26). Ісус каже: «Коли б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він. Якщо писанням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?» (Івана 5:46, 47). І Петро, і Степан цитували Повторення Закону 18:15, стверджуючи, що це було те, що «Мойсей провіщав» (Дії 3:22; 7:37). Степан додав, що Мойсей «в пустині на зборах був з Анголом, який промовляв йому на Сінайській горі, та з отцями нашими, і що прийняв він живі слова, щоб їх нам передати» (Дії 7:38). Павло цитує Левита 18:5 разом із Повторенням Закону 6:25 як те, що «Мойсей пише» і наводить цитату з Повторення Закону 32:21 словами «Мойсей говорить» (Римлян 10:5, 19). Посилаючись на Повторення Закону 17:2-7, письменник Послання до євреїв, пише: «Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає при двох чи трьох свідках» (10:28).

9

Вступ до Книги Повторення Закону

Дата і місце написання Відповідно до Першої книги царів 6:1, Соломон почав будувати єрусалимський храм у 4-ий рік свого царювання, що було також через 480 років після того, як ізраїльтяни вийшли з Єгипту. Можна надійно датувати Соломонове правління 970 – 930 рр. до Р.Х., так що 4-им роком його царювання був 966 р. до Р.Х. Чотириста вісімдесят років до того закріплять дату Ізраїлевого виходу з Єгипту 1446 роком до Різдва Христового. Мойсей проповідував свої прощальні проповіді Ізраїлеві «сорокового року, одинадцятого місяця, першого дня місяця» після виходу (1:3). Тож дата Повторення Закону – 1406 рік до Різдва Христового. Мойсей промовляв ці слова «по тім боці Йордану в пустині» (1:1). Ця область, яку він також визначив, як Араба, лежить у долині, яка простягається від Галілейського моря на півночі до затоки Акаба на півдні. Сьогодні це частина держави Йорданія, приблизно за 25 кілометрів на південний схід від столиці Йорданії, Амману. Упродовж останніх двох століть деякі критики Біблії сумнівалися в традиційній даті написання Повторення Закону та в тому, що цю книгу написав був Мойсей. Пояснення, які вони наводять про походження Повторення Закону загалом виглядають так: Хоча могли бути певні слова, фрази та закони, які повертаються до часу виходу, Мойсей не писав Повторення Закону або якоїсь іншої частини Старого Заповіту. Упродовж VIII століття до Р.Х. різні письменники зібрали та відредагували різні закони, які розвилися в Ізраїлі під час монархії. Аби надати більшого авторитету своїм творам, вони до своїх писань додали ім’я Мойсея. Хоча ніхто не знає, ким були ці письменники, часто 10

Вступ до Книги Повторення Закону

вважається, що процесу збирання та редагування сприяли північні пророки, як-от: Амос або Осія. Коли Північне Царство впало від Ассирії 722 року до Різдва Христового, хтось зберіг ці твори і переніс їх до Південного Царства, де вони зберігалися майже впродовж одного століття. Відповідно до 2 Царів, розділу 22, первосвященик Хілкійя знайшов «Книгу Закону» під час проекту з відновлення храму. Йосія, останній добрий цар Півдня, використав цей закон, аби зміцнити власні зусилля з реформування храмового поклоніння і знищення поганських вівтарів у його царстві. Дехто вважає, що голов­ну роль чи то у відкритті, чи редагуванні цих законів упродовж царювання Йосії, відіграв пророк Єремія. На жаль, коли Йосія помер 609 року до Р.Х., його реформаційний рух зупинився і 586 року до Різдва Христового Єрусалим був зруйнований вавилонянами. Деякі з вигнанців до Вавилону забрали із собою книгу законів. Упродовж вигнання редактори знову піддали ревізії закони, аби вони звучали, як єдина проповідь, виголошена Мойсеєм. Ця прощальна проповідь була включена як частина довгої історії Ізраїлю, від Буття до кінця Другої книги царів. Останнім редактором, який, можливо, допомагав у ревізії Повторення Закону, був, можливо, Ездра, який виклав цю книгу в її остаточному вигляді 450 року до Різдва Христового. Це альтернативне пояснення походження Повторення Закону повторювалося та піддавалося ревізії упродовж 11

Вступ до Книги Повторення Закону

останніх 200 років, аж допоки воно не стало надійно вкоріненим посеред дослідників Біблії. Якщо ж хтось навіть висловить припущення, що справжнім письменником Повторення Закону був Мойсей і що цю книгу він написав в XV столітті до Р.Х., то це, на їхню думку, буде все одно, що стверджувати, що земля – плоска. Незважаючи на те, що це пояснення часто нині приймають, воно розпадається, принаймні, через 3 причини: 1. Сучасні критики Біблії стверджують, що П’ятикнижжя було скомпоноване з чотирьох або й більше незалежних джерел, які були зібрані та відредаговані пізнішими авторами. Проте не існує свідчень про те, що коли-небудь існували якісь незалежні документи. Частини П’ятикнижжя зазвичай приписуються авторам з кодовими назвами «J», «E», «D» і «P», але ніхто ніколи не знайшов жодного єдиного документу «J», «E», «D» або «P». Єдиний текст, який ми маємо з перших п’яти книг Біб­ лії, є повне П’ятикнижжя у її теперішньому вигляді. Коли вчені намагаються розділити текст на сумнівні первісні джерела, то наслідки – суперечливі і збивають з пантелику.

2. Припущення, що хтось інший, крім Мойсея, промовляв ці слова у час інший, ніж через 40 років після виходу, не узгоджується з тим, що сама книга говорить про себе. Книга заявляє про те, що вона – останні Мойсеєві слова, які він промовляв до Божого народу. Припущення, що ці слова промовляв хтось інший, а не Мойсей, суперечить також Ісусовому чіткому свідоцтву. Ісус каже, що ці слова написані 12

Вступ до Книги Повторення Закону

Мойсеєм. Якби так не було, то ми зіштовхуємося із двома однаково неприйнятними альтернативами. Якщо Ісус знає, що Мойсей цих слів не промовляв, але наполягає на цій фабрикації заради слухачів, то наш Господь – обманщик. Проте якщо Ісус не знає, чи Мойсей промовляв ці слова, а з усіма іншими вважає, що вони автентично Мойсеєві, то наш Спаситель більше не заслуговує на слова Петра, які є словами поклоніння: «Ти все відаєш, Господи» (Івана 21:17). Жодна із цих альтернатив не є переконливою.

3. Більшість критиків Старого Заповіту заперечують, що Мойсей був письменником Повторення Закону, бо вони відкидають передвіщувальне пророцтво. Вони кажуть, що Мойсей не міг передвіщати майбутнє з такою визначною точністю. На їхню думку, те, що здається точним передвіщенням майбутнього, насправді має бути заявою, яка зроблена або перед самою подією або одразу після події. Проте якщо ми віруємо, що «звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим» (2 Петра 1:21), то чому настільки неймовірним є те, що Бог міг знати, що станеться в майбутньому, і проголосити це через слова Його речників?

13

Вступ до Книги Повторення Закону

Структура Старий Заповіт не писався у вакуумі. Бог промовляв до людей, які жили у певний час і в певному місці. Археологи відкопали свідчення, що на стародавньому Близькому Сході часто використовувалися заповітні форми. Особливий інтерес у дослідників Старого Заповіту викликають договори, заповіти, порядки, які були в хетів, які жили на території теперішньої Туреччини упродовж другого тисячоліття до Христа. Існували дві головні форми договорів. Договір рівних укладався між провідниками націй однакового рангу; кожен провідник або нація погоджувалися про еквівалентні зобов’язання. Друга форму договору була договір сюзерена та васала. В такому виді заповіту, могутніша країна або провідник діяли як сюзерен або ж пан до меншої особи або країни, васала. Сильніший сюзерен міг нав’язувати умови та зобов’язання слабшим васалам. Дослідники стародавніх заповітів між сюзеренами та васалами зазначають про типову форму, яку зазвичай використовували такі заповіти. Зазвичай вони містили дальші елементи: 1. Преамбула. Сюзерен відрекомендовується.

2. Історичний пролог. Сюзерена описано, часом дуже детально, добрі вчинки, які він вчинив для васала в минулому, нагадуючи васалові про те, як його добрі вчинки перше привели його до заповітних взаємин із васалом. Це зобов’язувало сюзерена нав’язувати васалові певні заповітні зобов’язання.

3. Умови. Сюзерен нав’язував васалові правила, приписи та постанови.

4. Умови для збереження і перечитування запо14

Вступ до Книги Повторення Закону

віту. Примірники документу слід було розташовувати у значимих місцях і для сюзерена, і для васала. Сюзерен і васал мали регулярно читати заповітні документи, аби ніхто не забувся про їхні умови.

5. Заклик до свідків. Сюзерен і васал надавали списки їхніх відповідних богів, які будуть свідчити про заповіт та попіклуються про те, аби обидві сторони виконували умови.

6. Список благословень і проклять. Якщо васал виявить послух до умов заповіту, то в нього все буде добре. Якщо васал виявить непослух, то сюзерен знищить його і все, що йому належить. Часом умови поділялися на загальні принципи, після яких слідували більш особливі правила. Порядок остаточних трьох частин заповіту між сюзереном і васалом не завжди мав однакову форму. Не кожен документ договору, знайдений археологами, містить всі частини договору. Та здається, що повсюди присутні преамбула, історичний пролог, умови та список благословень і проклять. Чимало дослідників Старого Заповіту зазначали подіб­ ності між формою договору між сюзереном і васалом та певними елементами Сінайських законів. Господь сказав про Себе Ізраїлеві на горі Сінай такими словами: «Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю» (Вихід 20:2) – це і преамбула, і історичний пролог. Застереження є по всіх Сінайських законах, а найбільш примітні – в Десяти Заповідях (Вихід 20:3-17). Наприкінці Повторення Закону Мойсей записав цей Закон і дав його ізраїльським провідникам, аби коли зберуться люди, «щоб вони чули й щоб навчалися, і боялися Господа, Бога вашого, і додержували виконувати всі слова цього Закону» (Повторення 15

Вступ до Книги Повторення Закону

Закону 31:12). Мойсей сказав: «Беру Я сьогодні за свідків проти вас небо й землю» (Повторення Закону 4:26). Левита, розділ 26 і Повторення Закону, розділ 28 містять списки благословень і проклять. Чи Господь вирішив об’явити Свою волю для Старозаповітного Ізраїлю у формі, подібній до заповітів стародавнього світу? Інші натхненні письменники викладали свої слова у стилі, що був знайомий для їхніх читачів. Соломон зібрав та написав приповісті, подібні до мудрих висловів інших націй. Ханаанеяни писали гімни про своїх богів. Наш Господь не був першим рабином, який навчав притчами. Вчені ще припустили, що ціла книга Повторення Закону виявляє всі риси договору між сюзереном і васалом. З огляду на це, пропонується дальший план для Повторення Закону: І. Преамбула (1:1-5) ІІ. Історичний пролог (1:6 – 4:43) ІІІ. Передумови заповіту (4:44 – 26:19) А. Моральний Закон (4:44 – 11:32)

Б. Церемоніальний Закон (12:1 – 16:17)

В. Цивільний Закон (16:18 – 26:19) IV. Ратифікація заповіту (27:1 – 30:20) V. Наступництво проводу відповідно до заповіту (31:1 – 34:12) Хоча між цими стародавніми договорами і Божим Заповітом на Сінаї легко проводити паралелі, Господні взаємини з Його Старозаповітним народом були абсолютно унікальними. У світському договорі між сюзереном і васалом, як і слід очікувати, сюзерен діяв цілковито у власних інтересах. Зазвичай він здобував контроль над меншою васальною нацією, завойовуючи її в битві. Сюзерен збирав з васала данину і вимагав від васала підтримки в час війни.

16

Вступ до Книги Повторення Закону

Господь же, навпаки, ініціював Свій Заповіт із Ізраїлем не з огляду на те, що Він хотів отримати від Ізраїлю, а через те, що Він бажав для Ізраїлю зробити. Бог почав Свої взаємини з Ізраїлем не на Сінаї, а набагато раніше. За шість століть до Сінаю, Спаситель Бог обрав Авраама і дав йому ціле гроно обітниць: Бог учинить Авраама великим народом, дасть його нащадкам Ханаанський край і поблагословить через нього всі народи землі (Буття 12:7). Господні обітниці Авраамові не містили жодних умов. Бог зробив перший крок і робив усе необхідне, аби Його обіт­ ниці Авраамові виконалися. Це – благодать. Авраамові нащадки жили в безумовній благодаті Господніх обітниць навіть після того, як Господь ввів у дію Сінайський Заповіт з Ізраїлем. Як пізніше пояснював Св. Павло: «Заповіту, від Бога затвердженого, Закон (Сінайський), що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає, щоб обітницю він зруйнував. Бо коли від Закону спадщина, то вже не з обітниці; Авраамові ж Бог дарував із обітниці» (Галатів 3:17, 18). Божий Заповіт на Сінаї сформував ізраїльтян, як Його заповітний народ; він нагадував їм про їхні гріхи; він вирізняв їх з-поміж довколишніх народів; він готував їх для приходу Ісуса Христа. Ізраїль нічого не зробив для вступу Господнього Заповіту в дію. Послух Ізраїлю ніколи не призначався для того, щоб впливати на Божий Заповіт, а для того, щоб відображати його. Бог не просив Ізраїль виявляти послух, аби стати Його народом, а через те, що Він вже вчинив їх Своїм народом. Втім Сінайський Заповіт мав умови – Господь сказав Ізраїлеві: «А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів» (Вихід 19:5). В благословеннях і прокляттях Сінайського Заповіту, Господь застерігав, щоб Ізраїль не втратив своїм невірством Обіцяного Краю.

17

Вступ до Книги Повторення Закону

Стиль і ціль Повторення Закону робить набагато більше ніж просто повторює ті закони, які Бог дав на горі Сінай за 40 років до цього. Ця книга має власний стиль і характер. Повторення Закону – лебедина пісня Мойсея. Книга містить останні слова вірного провідника, який тепер мусить попрощатися з рідним народом. Коли Мойсей перестверджував цей Закон, то він також хотів, аби він відклався глибоко в серцях його слухачів. Знову й знову нагадував Мойсей Ізраїлеві про Господню до них доброту, хоча на неї вони не заслуговували. Є певне відчуття наполегливості, коли Мойсей каже: «Життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя» (30:19). Це востаннє до своїх дітей промовляє їхній люблячий батько. Повторення Закону також надавало провід, коли Божий народ зіштовхувався із новими обставинами. Ізраїль більше не буде нацією кочовиків, що живуть у наметах і мандрують Сінайською пустинею. Незабаром народ заволодіє Ханааном і матиме більш осіле життя. В цьому новому середовищі і за цих змінених обставин ізраїльтяни матимуть великі спокуси поклонятися ханаанським богам і підлаштовуватися під нечестивий спосіб життя своїх сусідів. Спокуси зростатимуть, а Мойсея з ними вже більше не буде. Його застереження проти відпадання і його підбадьорення залишатися вірними їхньому Викупителеві-Богові були тими посланнями, які Ізраїль потребував почути та виконувати.

Цінність Чому чоловікам і жінкам, які живуть через 20 століть після народження Христа, варто читати книгу, що написана за XV століть до народження Христа?

18

Вступ до Книги Повторення Закону

Мартін Лютер піднімає подібне питання у вступові до своїх лекцій на Повторення Закону: Є багато таких… які вважають, що Мойсей і весь Старий Заповіт мають дуже малу цінність і заявляють про те, що вони задовольняються Євангелієм. Християнинові слід триматися якомога далі від їхньої думки. Бо певним є те, що наш Мойсей – джерело і отець усіх священних книг, тобто небесної мудрості та красномовства. У чому полягає цінність читання Мойсея? «Перш за все», пояснює Лютер: Мойсей навчає про благочестивість. Він щедро і рясно проповідує про віру. Він додає найпрекрасніші церемонії, якими мають бути захоплені та триматися прості люди… Потім він займається впорядкуванням світського уряду та плеканням взаємної любові, і спрямовує та узгоджує все найбільш підходящими та справедливими законами. Нічого тут немає нерозумного чи марного, але все необхідне та корисне, як це легко зрозуміє той, хто знає, що таке керувати урядом3. Бог призначив усі Сінайські закони, включно з повтореними в Повторенні Закону, аби вони були тимчасовими правилами для незрілого народу. Святий Павло порівнював Старозаповітний Ізраїль з малою дитиною, яка, хоча й успадкує весь батьківський маєток, залишається «під опікунами та керівниками знаходиться… аж до часу, що визначив батько» (Галатів 4:2). Як пояснює Св. Павло, Новозаповітні християни більше не живуть під опікунLuther’s Works, Vol. 9, с.с. 6, 7.

3

19

Вступ до Книги Повторення Закону

ством Сінайських правил. «Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина… щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли… Тому ти вже не раб, але син» (Галатів 4:4, 5, 7). Через те що ці правила мали бути тимчасовими в житті Божого Старозаповітного народу, Бог спрямовував чимало з правил Сінаю лише до Ізраїлю і лише до приходу Христа. Ті закони в Повторенні Закону, що більше не повторюються в Новому Заповіті, більше не є обов’язковими для Божого Новозаповітного народу. Старозаповітні віруючі опинялися в оточенні правил і приписів; Новозаповітні віруючі живуть у дивовижній свободі Нового Заповіту. Проте головним чином цінність Повторення Закону полягає в тому, що воно проголошує Того Самого Ісуса, Якого ми знаємо і любимо, Якому ми довіряємо і служимо. Мойсей передвістив: «Пророка з-посеред тебе, з братів твоїх, Такого, як я, поставить тобі Господь, Бог твій, – Його будете слухати» (18:15). Той пророк прийшов в Ісусі Христі. Старозаповітне священство і жертви служили образами спасенного діла нашого Господа. Ісус – Первосвященик, Який приніс досконалу жертву Свого власного тіла на хресті. Святкування Пасхи, вшановування Божого великого порятунку Його народу з Єгипту, стало моделлю для ще більшого порятунку, який Бог здійснив через Свого Сина, Який визволив нас від рабства гріха, диявола і нас самих. Повторення Закону кличе Божих викуплених людей, аби вони вели життя цілковитої присвяти Богові – лише таке життя є доречною відповіддю на Божу добру новину. Заповідь любити ближнього, як самого себе, проходить червоною ниткою крізь багато приписів у Повторенні Закону. Хоча зовнішня форма цих законів більше не стосується Новозаповітних християн, серцевина змісту залишається такою самою: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!» (Івана 13:34).

20

Вступ до Книги Повторення Закону

План І. Преамбула (1:1-5) ІІ. Історичний пролог (1:6 – 4:43) А. Призначення провідників (1:6-18) Б. Відправлено розвідників (1:19-25) В. Бунт проти Господа (1:26-46) Г. Блукання в пустині (2:1-23) Ґ. Розгром Сигона, царя Хешбону (2:24-37) Д. Розгрома Оґа, царя Башану (3:1-11) Е. Розподіл землі (3:12-20) Є. Мойсею заборонено переходити Йордан (3:21-29) Ж. Заповідано послух (4:1-14) З. Ідолопоклонство заборонено (4:15-31) И. Господь – Він Бог (4:32-40) І. Міста притулку (4:41-43) ІІІ. Передумови заповіту (4:44 – 26:19) А. Моральний Закон (4:44 – 11:32) 1. Вступ до Закону (4:44-49) 2. Десять Заповідей (5:1-33) 3. Люби Господа, Бога твого (6:1-25) 4. Вигнання народів (7:1-26) 5. Не забувай Господа (8:1-20) 6. Не через праведність Ізраїлю (9:1-6) 7. Золоте теля (9:7-29) 8. Скрижалі такі, як перші (10:1-11) 9. Бійся Господа (10:12-22) 10. Люби і слухайся Господа (11:1-32) Б. Церемоніальний Закон (12:1 – 16:17) 1. Одне місце для поклоніння (12:1-31) 2. Поклоніння іншим богам (13:1-19) 21

Вступ до Книги Повторення Закону

3. Чиста і нечиста їжа (14:1-21) 4. Десятина (14:22-29) 5. Рік списання боргів (15:1-11) 6. Звільнення слуг (15:12-18) 7. Первородні тварини (15:19-23) 8. Пасха (16:1-8) 9. Свято Тижнів (16:9-12) 10. Свято Кучок (16:13-17) В. Цивільний Закон (16:18 – 26:19) 1. Судді (16:18-20) 2. Поклоніння іншим богам (16:21 – 17:7) 3. Суди (17:8-13) 4. Цар (17:14-20) 5. Приношення для священиків і левитів (18:1-8) 6. Огидні практики (18:9-13) 7. Пророк (18:14-22) 8. Містка притулку (19:1-14) 9. Свідки (19:15-21) 10. Похід на війну (20:1-20) 11. Спокутна жертва за нерозкрите вбивство (21:1-9) 12. Одруження з бранкою (21:10-14) 13. Право перворідних (21:15-17) 14. Бунтівний син (21:18-21) 15. Різноманітні закони (21:22 – 22:12) 16. Порушення в шлюбі (22:13 – 23:1) 17. Виключення із зібрання (23:2-9) 18. Нечистість у таборі (23:10-15) 19. Різноманітні закони (23:16 – 25:19) 20. Першоплоди та десятина (26:1-15) 21. Слідуйте за Господніми Заповідями (26:16-19) 22

Вступ до Книги Повторення Закону

IV. Ратифікація Заповіту (27:1 – 30:20) А. Жертовник на горі Евал (27:1-8) Б. Прокляття з гори Евал (27:9-26) В. Благословення за послух (28:1-14) Г. Прокляття за непослух (28:15-69) Ґ. Відновлення Заповіту (29:1-28) Д. Процвітання після повернення до Господа (30:1-10) Е. Пропозиція життя і смерті (30:11-20) V. Наступництво проводу під Заповітом (31:1 – 34:12) А. Наступником Мойсея має стати Ісус Навин (31:1-8) Б. Читання Закону (31:9-13) В. Передбачено бунт Ізраїлю (31:14-29) Г. Пісня Мойсея (31:30 – 32:47) Ґ. Мойсей має померти на горі Нево (32:48-52) Д. Мойсей благословляє племена (33:1-29) Е. Смерть Мойсея (34:1-12)

Зміст

23

Мойсей здалеку бачить Обіцяний Край 24

Зміст

Частина I Преамбула (1:1-5)

1

Оце ті слова, що Мойсей говорив був до всього Із­ раїля по тім боці Йордану в пустині, на степу, нав­ проти Червоного моря, між Параном, і між Тофелем, і Лаваном, і Гецеротом, і Ді-Загавом, 2одинадцять день дороги від Хориву, дорога до гори Сеїру, аж до Кадеш-Барнеа. 3І сталося сорокового року, одинадця­ того місяця, першого дня місяця говорив Мойсей до Ізраїлевих синів усе, що Господь наказав був йому про них, 4по тому, як забив він Сигона, царя аморейського, що сидів у Хешбоні, і Оґа, царя башанського, що сидів в Аштароті в Едреї. 5На тім боці Йордану в моавському краї став Мойсей виясняти Закона, говорячи: У заповітах на стародавньому Близькому Сході сюзерен починав договір, відрекомендовуючись. Здається, що «Оце ті слова» в час Мойсея були типовим способом початку письмової угоди між царем і його підданими. Хоча тут написано «слова, що Мойсей говорив», він діяв, як і впродовж останніх 40-а років свого життя, як речник Господа. Сумна іронія міститься у примітці, що подорож від Хориву до Кадеш-Барнеа зазвичай пішим ходом тривала 11 днів. На те, що могло би закінчитися за менше як два тижні, пішло ціле покоління. 40-річна затримка не була, звісно, провиною Бога – то був праведний Господній суд за бунт Ізраїля біля Кадеш-Барнеа (Числа 13:1 – 14:45).

25

Повторення Закону 1:1-5

Земля на схід від Йордану – степова, вища і сухіша, ніж область на захід від річки. Араба – це ще одна назва Розлому Мертвого моря – глибокої вузької долини, що простягається від Галілейського моря на південь до затоки Акаба та до північно-східної Африки. Хорив краще відомий як Сінай – одна з гір на південному краю Сінайського півострова. Єврейський рік починався наприкінці березня, тож 11-ий місяць був наприкінці лютого. Мойсей не хотів проголошувати новий або інший Закон на схід від Йордану, аніж той, який він отримав від Господа за 40 років до цього на Сінаї. Він «став виясняти» той Закон – пояснювати його новому поколінню, аби пристосувати його до змінених обставин, з якими це покоління зіштовхнеться, та аби відновити заповітні взаємини з Богом-Спасителем і синами та доньками чоловіків і жінок, що померли в пустині. Є завжди певне відчуття очікування чогось важливого, коли старий проповідник піднімається до кафедри, аби востаннє проповідувати своїй громаді. Це відчуття на рівнинах на схід від Йордану мало бути дуже сильним.

26

Зміст

Частина IІ Історичний пролог (1:6 – 4:43) Відрекомендувавшись в преамбулі, стародавній сюзерен згадував попередню історію взаємин між ним і васалом у другій частині типового заповіту – в історичному пролозі. Пролог звертався до важливих питань: чи існував заповіт між цими людьми в минулому? Чи сюзерен виявляв доброту та надавав васалові захист? Чи виявляв васал сюзеренові лояльність і послух? Ізраїль не пізнав Господа через міфи чи легенди, а чи через людську філософію. Ізраїлів Бог вступив у людську історію, аби зробити для Свого народу велике. Він обрав Авраама і виконав Свою обітницю вчинити з Авраамових нащадків велику націю. Він врятував Ізраїль із рабства в Єгипті. На Сінаї Він сказав Ізраїлеві: «Я – твій Бог, а ти – Мій народ». У цьому історичному пролозі Мойсей пригадує благодатні вчинки, які Бог зробив для синів і доньок патріархів.

Призначення провідників Господь, Бог наш, промовляв до нас на Хориві, говорячи: «Досить вам сидіти на цій горі! 7Оберніть­ ся й рушайте, і йдіть на гору амореянина, та до всіх сусідів його на степу, на горі, і в долині, і на півдні, і на побережжі моря, – до Краю ханаанського та до Ливану, аж до Великої Річки, – річки Ефрату. 8Ось Я дав вам цей Край! Увійдіть, і заволодійте цим Краєм, 6

27

Повторення Закону 1:6-8

що за нього Господь був присяг вашим батькам, – Ав­ раамові, Ісакові та Якову, що дасть його їм та їхньому насінню по них». Вперше Мойсей використовує Боже Ім’я. Він називає Його «Господь». Це Ім’я походить від єврейського слова, що означає «бути» – воно ставить наголос на Божій абсолютній незалежності. Ви і я існуємо, тому що Бог дав нам життя, але Бог існує Сам по Собі. Ніхто не сказав Богові, що Він має полюбити Ізраїль або вкласти з ним заповіт, і Бог, звісно, не простягнув Свою любов Ізраїлеві через те, що ізраїльтяни з усіх сил намагалися Йому догодити. Божа благодать – абсолютно незалежна від будь-чого або від будь-кого; вона – безкоштовна не лише через те, що ви її отримуєте ні за що, а через те, що вона існує з власних причин. Ім’я Господь також нагадує нам про Його абсолютну постійність. Він не змінює Свого настрою з дня на день. Письменник Послання до євреїв проголошує, що «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!» (Євреїв 13:8). Коли Бог дає обітницю, то ми можемо бути впевнені, що Він її виконає. Господь пояснив був Мойсеєві значення цього Імені за 40 років до цього: «Господь, Господь, – Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий, що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх» (Вихід 34:6, 7). Це – особливе заповітне Ймення для Ізраїлевого Бога. Ім’я Бог походить від єврейського слова, яке означає «Звеличений», – воно ставить наголос на Божій величезній силі, на Його недоступній величі. Ми не можемо схопити цього Бога нашими кволими руками і сказати Йому: «Послухай-но, ось що я хочу, аби Ти зробив!» Попри це Мойсей називає Його «наш Бог». Цей могутній Бог, Творець всесвіту і Той, Хто ним трясе, – є Бог, Якого ми знаємо особисто. Він об’явився нам, аби ми могли знати Його, довіряти Йому і не боятися.

28

Повторення Закону 1:9-13

Тепер Мойсей нагадує про Господню Заповідь піти і взяти Край. Господній опис Краю тут містить найширші межі, які будь-коли мав Обіцяний Край. Проте, за винятком царювання Давида і Соломона, Ізраїль ніколи не мав повного контролю над тими областями, що тут згадані. Попри це – це саме ті виміри, які Господь неодноразово обіцяв Авраамові, Ісакові та Якову. «Гори» включають хребет височин, що простягаються з півночі на південь центральною і південною Палестиною, які були пізніше виділені для племен Юди і Єфрема. «Долини»4, які також називаються «Шефелаг», стосуються горбистої області в Юдеї між центральними височинами та Середземним морем. «Південь» – спекотна, суха область краю на півдні Палестини, яка межує із ще сухішою пустелею Цін. Филистимляни контролювали південне «узбережжя» Середземного моря, а на півночі, впродовж майже всієї історії Ізраїлю, Ливаном правили Сирія і Фінікія. За 300 з лишком кілометрів на північ і на схід був крайній західний рукав Євфрату, який тік на схід до Перської затоки. Коли сюди перейшов Авраам, то в Краю вже були ханаанеяни (Буття 12:6). Здається, що загальним терміном для позначення велетенської хвилі людей, що ринулася в західну Азію на початку другого тисячоліття до Різдва Христового, використовувався термін «амореяни». Ізраїль не мав вакантного місця для поселення. Цей куток стародавнього світу впродовж століть займали інші люди, але тепер Господь історії запланував дати його синам Якова. Це був важливий крок у плані Спасителя врятувати Його світ від гріха та руйнування.

9 І сказав я того часу до вас, говорячи: «Не можу я сам носити вас. 10Господь, Бог ваш, розмножив вас, 4 Англійський переклад тут використовує слово «western foothills» – західні передгір’я. – Примітка перекладача.

29

Повторення Закону 1:9-13

і ось ви сьогодні, щодо численности, як зорі небесні!

11 Господь, Бог ваших батьків, нехай додасть вам у ти­ сячу раз, і нехай поблагословить вас, як Він говорив вам. 12Як я сам понесу тяготу вашу, і тягар ваш, і ваші суперечки? 13Візьміть собі мужів мудрих, і випробу­ ваних, і знаних вашим племенам, і я поставлю їх на чолі вас». Детальніша версія цієї оповіді записана у Виході, розділі 18. Там чітко видно, що Мойсеїв зять, Їтро, визначив проблему і запропонував те рішення, яке тут озвучує Мойсей. Їтро зауважив, як люди стоять довкола Мойсея від ранку до вечора, чекаючи на те, аби донести до нього свої законні диспути. Він сказав своєму зятеві: «Недобра ця річ, що ти чиниш. Справді стомишся і ти, і народ той, що з тобою, бо ця справа тяжча за тебе. Не потрапиш ти чинити її сам один! Тепер послухай мого слова, пораджу тобі, і буде Бог із тобою!» (Вихід 18:17-19). Тут Мойсей не згадує про пораду Їтра, а застосовує дану Їтром пораду. Господь запевнив Авраама, що його нащадки будуть численні, як зорі на небі (Буття 15:5), і Мойсей був вдячний, що Господь Свою обітницю виконав. Але велике зростання принесло свої виклики. Нинішні люди, які належать до християнської громади, яка не зростає, можуть думати, що всі проблеми громади будуть вирішені, якщо вони лишень будуть зростати. Досвід Ізраїлю навчає нас, що коли Бог благословляє церкву більшою кількістю парафіян, то провідники мусять бути готовими до змінених потреб. І ви відповіли мені та й сказали: «Добра та річ, що ти кажеш зробити».

14

І взяв я голів ваших племен, мужів мудрих та зна­ них, і поставив їх головами над вами, – тисячниками, і сотниками, і п’ятдесятниками, і десятниками, та урядниками для ваших племен. 16І наказав я того часу вашим суддям, говорячи: «Вислуховуйте супереч­ки 15

30

Повторення Закону 1:14-18

між вашими братами, і розсуджуйте справедливо між чоловіком та між братом його, та між приходьком його. 17Не будете звертати уваги на обличчя в суді, – як малого, так і великого вислухаєте, не будете боятися обличчя людини, бо суд – Божий він! А ту справу, що буде занадто тяжка для вас, принесете мені, і я ви­ слухаю її». 18І наказав я вам того часу про всі ті речі, що ви зробите. Зауважте, як Мойсей діє. По-перше, він здобуває згоду народу. Навіть за Старозаповітних обставин, хоча й Господь вибрав Мойсея для проводу Ізраїлю, важливо було, щоб у цьому служінні люди визнавали його роль. Далі він наводить особливості вимог для посад. То мали бути мужі «добрі та знані». Ці кваліфікації були головним чином духовними. Божі провідники не зобов’язані бути надзвичайно розумними людьми, але вони мусять бути людьми добрими. Мойсей мав діяти з припущенням, що Господь надасть народові необхідну кількість спроможних потенційних провідників. Далі він розвиває організаційний план, узгоджуючи людей і наділяючи відповідальність над групами всередині племен. Він зберігає відповідальність за випадки, надто складні для розгляду цими суддями. І нарешті, він забезпечує підготовку, настанови про те, як виконувати завдання і підбадьорення виконувати його доб­ре. Їтро сказав був Мойсеєві: «Ти остережеш їх за постанови та за закони, і об’явиш їм ту путь, якою вони підуть, і те діло, яке вони зроблять» (Вихід 18:20). Це рішення послужило Мойсеєві, народові і Господньому ділу. Мойсей більше не стомлювався і не знеохочувався через тягар праці. Ті з народу, яких Господь благословив дарами проводу, тепер могли ті дари розвивати і використовувати на служіння. Господнє діло виконувалося швидко та ефективніше; народ більше не стояв довкола Мойсея від ранку до вечора. Поменшало розчарувань і неефективності.

31

Повторення Закону 1:14-18

Ми не можемо читати рішення Мойсея, як необхідний план для проведення служіння в Новозаповітних громадах. Християни мають свободу кликати провідників і організовуватися у спосіб, який найкраще відповідатиме потребам служіння. Проте цілком можливо запропонувати декілька загальних спостережень: 1. Управління – добрий дар у церкві, – Павло перераховував його серед дарів Духа (1 Коринтян 12:28). Коли християнська громада визначає та використовує людей з даром управління, то інші мають свободу служити краще їхніми духовними дарами.

2. Коли Єрусалимська громада зіштовхнулася з дилемою, що стосувалася швидкого зростання, то вони скористалися подібним планом (Дії 6:1-7). Громада обрала сімох чоловіків на дияконів, аби ті піклувалися про фізичні потреби вдовиць з громади, а це дозволило Апостолам посвятитися служінню Слова та молитві. Обидві ці служби описані як «служіння» і обидві в Церкві необхідні.

3. Павло зобразив взаємини співпраці між членами громади та їхніми покликаними публічними слугами Слова, в якій публічні слуги Слова відігравали роль оснащення: «(Христос)… настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового, аж поки ми всі не досягнемо з’єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти» (Ефесян 4:11-13).

32

Повторення Закону 1:19-25

Відправлено розвідників І ми рушили з Хориву, та й перейшли цю велику й страшну пустиню, що бачили ви, дорогою до гори амореянина, як наказав нам Господь, Бог наш, і ми прийшли аж до Кадеш-Барнеа. 20І сказав я до вас: «Прийшли ви до Аморейської гори, що Господь, Бог наш, дає нам. 21Ось, Господь, Бог твій, віддає тобі цей Край. Увійди, заволодій, як говорив був тобі Господь, Бог батьків твоїх. Не бійся й не лякайся!» 22А ви всі пі­ дійшли до мене та й сказали: «Пошлімо мужів перед собою, і нехай вони вислідять нам той Край, та нехай принесуть нам відомість про дорогу, що нею підемо, та про міста, куди ввійдемо». 23І була та річ добра в моїх очах, і взяв я у вас дванадцять мужа, – муж один для племени. 24І вони відійшли, і зійшли на гору, і при­ йшли аж до долини Ешкол, та й вислідили його, Край.

25 І взяли вони в свою руку з плоду того Краю, і прине­ сли до нас, і здали нам справу, і сказали: «Добрий той Край, що Господь, Бог наш, дає нам!» Упродовж подорожі від Сінаю до межі Обіцяного Краю, Ізраїль нарікав, сумнівався і виявляв непослух. Найгірший і найбільш неприємний окремий інцидент стався біля Кадеш-Барнеа. Подорож Сінайською пустинею мусила бути вкрай утомливою – понад 150 кілометрів обпаленим піском і вапняком. Попри це ізраїльтяни насолоджувалися вражаючою, непорушною опікою Спасителя-Бога. Він їх годував і вів їх у спосіб, невідомий жодній іншій нації. Коли вони прибули до Кадешу, трохи далі як за 60 кілометрів від Беер-Шеви, Мойсей нагадав їм, що в них не було потреби захоплювати край військовою силою: «Господь, Бог твій, віддає тобі цей Край», – сказав він. Чому було ухвалено рішення відправити розвідників? Можливо, через те, що такою була типова практика.

19

33

Повторення Закону 1:26-33

Проте оскільки ізраїльтяни настільки хиталися дорогою у вірі, то їхнє прохання про розвідувальну місію могло бути викликане тією самою слабкістю віри. Числа 13:2, 3 кажуть, що Господь віддав наказ відправити розвідників, тож Його відповідь мусила бути щедрою відповіддю на їхню слабкість. Розвідники повернулися і надали роздвоєний звіт. Усі були вражені родючістю Краю, областю довкола Хеврону, де розташована долина Ешколу, яка й донині славиться своїми чудовими гронами. Але більшість розвідників була налякана незвичайним зростом людей, яких вони бачили, – десятеро з дванадцяти розвідників передбачали, що у випадку спроби захопити край – Ізраїль зазнає поразки. Лише Ісус Навин і Калев, меншість з двох розвідників, з цим не погоджувалися: «Конче ввійдемо ми й заволодіємо ним, бо ми справді переможем його!» (Числа 13:30). Суть справи була простою: чи народ піде в Обіцяний Край, основуючись на вірі в Господню доброту і силу? А чи вони будуть іти тим, що їм кажуть їхні власні очі, вуха та страхи?

Бунт проти Господа Та ви не хотіли йти, і були неслухняні наказам Господа, Бога вашого. 27І нарікали ви по ваших наме­ тах і говорили: «З ненависти до нас Господь вивів нас з єгипетського краю, щоб дати нас у руку амореянина на вигублення нас. 28Куди ми підемо? Брати наші роз­ слабили наше серце, говорячи: Народ той більший та вищий від нас, міста великі й уміцнені аж до неба, і навіть велетнів ми бачили там».

26

І сказав я до вас: «Не лякайтеся й не бійтеся їх! Господь, Бог наш, що йде перед вами, Він буде во­ ювати для вас, як зробив був з вами в Єгипті на ваших очах, 31і в пустині, де ти бачив, що Господь, Бог твій, 29

30

34

Повторення Закону 1:26-33

носив тебе, як носить чоловік сина свого, у всій дорозі, якою ви йшли, аж до вашого приходу до цього місця. Та все-таки ви не віруєте в Господа, вашого Бога, що йде перед вами в дорозі, щоб вишукати для вас місце на ваше таборування, – вночі огнем, щоб ви бачили в дорозі, що будете нею ходити, а хмарою вдень». Звіт більшості взяв гору. Хоча первісна група, яка була нарікала і відмовлялася йти, була тепер мертва, Мойсей звертався до теперішнього покоління, яке було поєднане з батьками: «І нарікали ви по ваших наметах і говорили: «З ненависти до нас Господь…» Який сумний приклад вродженої впертості та невірства грішних людських істот! «Простіше, – писав Альберт Ейнштейн, – зруйнувати природні властивості плутонію, аніж зруйнувати злий дух людини».5 Господь врятував єгиптян із Єгипту, бо хотів їх спасти – вони ж звинуватили Його в тому, що Він їх вивів, аби їх знищити. Він уклав заповіт з Ізраїлем, бо любив його – вони ж скаржилися, що Він їх ненавидів. У будь-якому разі, велетні повинні були боятися Ізраїль. Як нагадав Мойсей Ізраїлеві, Господь вже вчинив великі речі для Ізраїлю і це викликало в інших народів перед ними страх. Після смерті Мойсея, коли розвідники перебували в домі Рахави в Єрихоні, вона розповіла їм: 32

33

«Я знаю, що Господь дав вам цей Край, і що жах перед вами напав на нас, і що всі мешканці цього Краю умлівають зо страху перед вами. Бо ми чули те, що Господь висушив воду Червоного моря перед вами, коли ви виходили з Єгипту, і що зробили ви обом аморейським царям, що по той бік Йордану, Сигонові та Оґові, яких ви вчинили закляттям» (Єгошуї 2:9-11).

5 Albert Einstein, Peter’s Quotations, edited by Laurence J. Peter (New York: Morrow, 1977), c. 253.

35

Повторення Закону 1:34-40

Попередня історія мала запевнити їх у тому, що жоден народ не міг вистояти проти Ізраїлю з Господом на його боці. І Господь вислухав голос ваших слів, та й роз­ гнівався, і заприсягнув, говорячи: 35«Поправді кажу, – ніхто серед цих людей, цього злого покоління, не побачить того доброго Краю, що присяг Я дати вашим батькам, 36окрім Калева, Єфуннеєвого сина, – він по­ бачить його, і йому Я дам той Край, по якому ступав він, та синам його, через те, що він виповняв наказа Господнього».

34

Також на мене розгнівався був Господь через вас, говорячи: «І ти не ввійдеш туди! 38Ісус, син Навинів, що стоїть перед тобою, він увійде туди; зміцни його, бо він зробить, що Ізраїль заволодіє ним. 39А діти ваші, про яких ви сказали: «На здобич будуть вони», та сини ваші, що сьогодні не знають ні добра, ані зла, – вони ввійдуть туди, і їм дам Я його, і вони заволодіють ним.

40 А ви йдіть, та й рушайте в пустиню дорогою Черво­ ного моря». Через 500 років після Мойсея письменник Послання до євреїв використав цей випадок, аби дати важливий урок про віру: 37

Котрі-бо, почувши, розгнівали Бога? Чи не всі, хто з Єгипту вийшов з Мойсеєм? На кого ж Він гнівався був сорок років? Хіба не на тих, хто згрішив, що їхні кості в пустині полягли? Проти кого Він був присягався, що не ввійдуть вони до Його відпочинку, як не проти неслухняних? І ми бачимо, що вони не змогли ввійти за невірство (Євреїв 3:16-19). Коли Господь присягається, то це – серйозна справа. Собою Самим присягнувся Він Авраамові, що Авраамові 36

Повторення Закону 1:34-40

нащадки заволодіють містами своїх ворогів (Буття 22:17). Господь далі виконував би Свою обітницю, але це покоління Авраамових нащадків тепер відкинуло від себе це благословення. У Край увійдуть лише двоє розвідників, які надали звіт, що основувався на вірі в Божі обітниці. Те попереднє покоління ізраїльтян відкинуло Господні обітниці 38 років тому. Один за одним, члени того покоління вимерли. Згадка про них нагадала Мойсеєві про ще один випадок, не такий давній. Лише за десять місяців до цього Мойсей перед обличчям цього нового покоління допустився був трагічної помилки. Господь наказав йому промовляти до скелі біля Кадеш-Барнеа і вона дала би воду. Мойсей натомість назвав це нове покоління «бунтівниками» і двічі у гніві скелю вдарив. Господь хотів, аби Мойсей надав цьому новому поколінню вияв Його благодатної сили, яку Він до них виявлятиме. Якщо сказати по-іншому, то Господь хотів, аби Мойсей промовляв до них Євангеліє. Але Мойсей розгнівався і його сердита поведінка понесла неправильне послання – Закон замість Євангелія. Господь сказав Мойсеєві: «За те, що ви не ввірували в Мене, щоб явилася святість Моя на очах Ізраїлевих синів, ви не введете цієї громади до Краю, що Я дав їм» (Числа 20:12). Ми можемо Мойсеєві співчувати. Він піддався, хоча й на мить, нетерпеливості та бунту, який він спостерігав упродовж майже чотирьох десятиліть. А тепер ми можемо відчувати біль, коли Мойсей говорить: «Також на мене розгнівався був Господь через вас». Мойсей не намагався знайти відмовку за зроблене ним самим, ані звинувачував він ізраїльтян за власні неправильні вчинки. Проте ізраїльтяни створили були обставини, які привели і до його падіння. Хоча віддаль між подіями становила майже 40 років, Мойсей пригадав ці два випадки одним подихом, бо в обох тих випадках було щось одне спільне: обоє вони 37

Повторення Закону 1:41-46

виникли з природженої впертості та невірства грішного людського серця. Якщо ми відмовляємося вірувати в те, що Бог нам промовляє, то ми не лише ставимося до Нього як до обманщика, – ми шкодимо самі собі. Ми стаємо жертвами власного невірства. Отже, біймося, коли зостається обітниця входу до Його відпочинку, щоб не виявилось, що хтось із вас опізнився. Бо Євангелія була звіщена нам, як і тим. Але не принесло пожитку їм слово почуте, бо воно не злучилося з вірою слухачів (Євреїв 4:1, 2). А ви відповіли та й сказали мені: «Згрішили ми Господеві! Ми вийдемо, і будемо воювати, цілком так, як наказав нам Господь, Бог наш». І приперезали ви кожен військову зброю свою, і відважилися вийти на гору.

41

Але Господь до мене сказав: Скажи їм: «Не ви­ йдете, і не будете ви воювати, – бо Я не серед вас, щоб не були ви побиті вашими ворогами».

42

І промовляв я до вас, та ви не послухали, і були неслухняні наказам Господнім. І ви свавільно пересту­ пили наказа, і зійшли на гору. 44І вийшов навперейми вас амореянин, що сидить на тій горі, і гнали вас, як роблять то бджоли, і товкли вас в Сеїрі аж до Горми. 45І вернулися ви, і плакали перед Господнім лицем, – та не слухав Господь вашого голосу, і не нахилив Свого вуха до вас. 46І сиділи ви в Кадешу багато днів, – стіль­ ки днів, скільки там ви сиділи». «Людське серце найлукавіше над все та невигойне, – сказав пророк Єремія, – хто пізнає його?» (Єремії 17:9). Те, що звучить спочатку як щире визнання провини, – «Згрішили ми Господеві! Ми вийдемо, і будемо воювати» 43

38

Повторення Закону 1:41-46

– стало натомість прелюдією до другого акту непослуху і невірства. Не завжди легко відрізнити жаль від покаяння, аж допоки не буде видно дії. Юда також був охоплений жалем після того, як зрадив був свого пана (Матвія 27:3), але жаль може стати настільки ж свавільним, як і вчинок, з якого він постав. Істинне покаяння веде до відновленої рішучості слухатися. Мойсей не наводить нам усіх подробиць цієї катастрофічної спроби, окрім того, що ізраїльтяни вдалися до швидкого відступу від Кадешу до Горми, майже на 70 кілометрів у безлюдну Сінайську пустиню. Безперечно, кожен окремий ізраїльтянин міг каятися упродовж цього довгого самонаведеного вигнання. Господь ніколи не хотів, аби хтось загинув, але Господь хоче, аби всі розкаялися (2 Петра 3:9). Але «навіть якби сльози лилися повік» Господь не збирався змінити рішення про виключення того покоління ізраїльтян з Краю. Яка ж цінність з читання цієї сумної оповіді в історії Божого народу? Лютер зауважив: Це також написано для нашого навчання і нашої втіхи... аби ми не впадали у відчай, коли грішимо і бачимо, що в цій спокусі відпали не лише багато людей, безсумнівно великих і святих, але й сам Мойсей, визначний муж і найвеличніший провідник народу, разом із Аароном, його святим братом – це написано, щоб ми боялися Господа та не довіряли собі, оскільки лише Його силою ми є тим, ким ми є.6

6

Luther’s Works, Vol. 9, c. 23.

39

Повторення Закону 2:1-9

Блукання в пустині

2

І обернулися ми та й рушили в пустиню дорогою до Червоного моря, як Господь промовляв був до мене. І кружляли ми навколо гори Сеїр багато днів.

2 І сказав Господь до мене, говорячи: 3«Досить вам кружляти навколо цієї гори, – оберніться на північ! 4А народові наказуй, говорячи: Ви переходите границі ваших братів, Ісавових синів, що мешкають у Сеїрі. І будуть вони боятися вас, та й ви пильно стережіться!

5 Не дражніть їх, бо Я не дам вам з їхнього краю місця ані на стопу ноги, бо гору Сеїр Я дав Ісавові, як спадщину.

6 Їжу купите від них за срібло – і будете їсти, а також воду будете купувати в них за срібло і будете пити. 7Бо Господь, Бог твій, поблагословив тебе в кожному чині твоєї руки, знає Він ходу твою в цій великій пустині. Оце сорок літ Господь, Бог твій, з тобою, – не відчув ти недостачі ні в чому». 8І перейшли ми від наших братів, Ісавових синів, що сидять у Сеїрі, від дороги степу, від Елату, і від Ецйон-Ґеверу. І обернулися ми, та й пере­ йшли дорогою моавської пустині. 9І сказав Господь мені: «Не ворогуй з Моавом, і не дратуй їх війною, бо Я не дам тобі з його краю спадщини, – бо Лотовим синам дав Я Ар на спадок». Мойсей не повторює більше ніяких інцидентів з часу висилки Ізраїлю в пустиню. 38 похмурих років стиснуті в один довгий обхід довкола Сеїру, уздовж затоки Акаба. Числа 20:14-21 повідомляють про той час, коли ізраїльтяни відправили посольство до царя Едому, бажаючи отримати дозвіл пройти його краєм і обіцяючи нічого в ньому не торкатися. Замість того, аби надати Ізраїлеві дозвіл, цар Едому відправив свою армію, аби продемонструвати власну силу, і Ізраїль замість битви обрав інший маршрут. Тут Господь наказує Ізраїлеві уникати провокацій щодо едомлян і обминати їхню територію. Хоча ця оповідь зда40

Повторення Закону 2:10-12

ється такою, що суперечить подробицям із Чисел, глибше дослідження виявляє нам те, що ці дві події відбулися в різний час і в різних місцях. Господь навів Ізраїлеві дві причини для того, щоб не провокувати Едом: Він рясно поблагословив Ізраїль упродовж їхнього 40-річного перебування в пустині, а едомляни були їхніми братами, нащадками Ісава, брата Якова (Буття 36:1). Подібним чином Господній наказ не тривожити моавитян основується на їхніх родинних взаєминах – моавитяни були нащадками Авраамового племінника, Лота (Буття 19:30-38). Варто зауважити, що Господь сказав: «Гору Сеїр Я дав Ісавові, як спадщину… Лотовим синам дав Я Ар на спадок». На Близькому Сході переважало вірування в те, що було багато богів, кожен з яких управляв певним народом або місцем. Через таке вірування навряд чи хтось очікував, що якийсь бог з однієї області матиме великий вплив на інше місце. Проте Бог Ізраїлю не був якимось місцевим чи племінним божеством. Святий Павло пояснював жителям Афін: «І ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх» (Дії 17:26). Ізраїлів Бог, Отець нашого Господа Ісуса – поправді Господь народів. Перед тим сиділи в ньому еми, народ великий, і численний, і високий, як велетні. 11Рефаями вважа­ лися й вони, як велетні, а моавитяни кличуть їх: еми.

12 А в Сеїрі перед тим сиділи були гореї, а Ісавові сини заволоділи ними та вигубили їх перед собою, та й осі­ ли замість них, як зробив Ізраїль Краєві спадку свого, що дав їм Господь. Будьмо чесні. Ця коротка географічна вставка була, можливо, цікавіша для народу в час Мойсея, аніж для нас. Втім, навіть такі позірні подробиці підтверджують історичну вірність Писання. Вони запевнюють нас про 10

41

Повторення Закону 2:13-19

те, що ці слова Біблії є також «правда» (Івана 17:17). Такі випадкові посилання пропонують історикам і археологам цінні дороговказні нитки для збирання клаптиків історії Ізраїлю. Здається, що еми (їхня назва означає «жахи») перебралися в Палестину із заходу. Мойсей описує і велетнів, і рефаямів як незвичайно високих людей. «Гореї» може бути іншою назвою хуритів, раси, що жила в Месопотамії приблизно водночас з Ісаком і Яковом. «Тепер устаньте, і перейдіть поток Зеред». І перейшли ми потік Зеред. 14А час, що ходили ми від Кадеш-Барнеа, аж перейшли потік Зеред, – тридцять і вісім літ, аж вимерло все те покоління військових із табору, як Господь присягнув був їм. 15Також і Господ­ ня рука була на них, щоб вигубити їх із табору аж до решти. 16І сталося, коли вигинули всі військові і ви­ мерли з-посеред народу, 17то Господь промовляв до мене, говорячи: 18«Ти сьогодні проходиш моавську границю – Ар. 19І прийдеш близько до Аммонових синів, – не ненавидь їх і не дратуй їх, бо не дам тобі спадку з краю Аммонових синів, бо Лотовим синам Я дав його на спадщину». Зеред – пересихаючий потік, який впадає у крайній південний кінчик Мертвого моря. Це та інші ваді – русла річок, що висихають в спекотне, пильне літо в Палестині, але швидко перетворюються на бурхливі потоки під час дощових зимових місяців. Ізраїль не міг переходити в Край, допоки не буде цілковито забране покоління бунтівників. Мойсей не пові­ дом­ляє про якісь природні причини їхньої смерті – немає жодних людських пояснень того, чому вони померли. Його стародавні слова виявляють істину, яку багато сучасних експертів відмовляються приймати: всяка хвороба і біда, і смерть, хоча й може настати за допомогою причин, які ціл13

42

Повторення Закону 2:20-23

ком можна пояснити, трапляється з волі Божої. Йов ніколи не сумнівався в тому, що його страждання з’явилося з руки Божої, а сатані було дозволено завдати втрат і страждань Йовові лише в межах, визначених Господом. Послання Юди каже: «Я хочу нагадати вам, що раз усе знаєте, що Господь визволив людей від землі єгипетської, а згодом вигубив тих, хто не вірував» (вірш 5). Ті самі історичні зв’язки, які поєднували Ізраїль з Моавом, поєднували їх також з Аммоном. Як Моав, так і Аммон був нащадком Лота через кровозмісні взаємини з його рідними доньками (Буття 19:30-38). За край рефаїв вважався також він, – рефаї сиділи в ньому перед тим, а аммонітяни кликали їх: замзуми, 21народ великий, і численний, і високий, як велетні. І вигубив їх Господь перед ними, і вигнали їх, і осіли замість них, 22як зробив Він Ісавовим синам, що сидять у Сеїрі, що заволоділи хореянами перед ними, – і вигнали їх, і осіли замість них, і сидять аж до сьогодні. 23А аввеїв, що сидять по оселях аж до Ази, вигубили їх кафтори, що вийшли з Кафтору, та й осіли замість них. Кафтор може бути іншою назвою для Криту, або ж може стосуватися якогось іншого недалекого острова, або якогось узбережжя Егейського моря. Мінойська цивілізація на Криті досягла піку розвитку приблизно за півтора століття до смерті Мойсея і хвилі поселенців з Криту та довколишніх областей поселилися в Палестині і завоювали такі групи, як аввеїв. Про цих західних загарбників зазвичай згадують як про Морські Народи. Одним із Морських Народів, що поселилися на середземноморському узбережжі в Палестині, були филистимляни. Ці клаптики історичної інформації нагадують нам, що Ханаан не був порожнім місцем. За цей метушливий куток світу, ще за століття до прибуття Ізраїлю, велися вій­ 20

43

Повторення Закону 2:24-25

ни. Ним володіли різноманітні нації і вони ж заміщували одна одну. Якби Ізраїль не мав іншої мети, окрім окупації краю задля власної вигоди, то він нічим би не відрізнявся від інших націй, які виникали в історії на певний час, аби потім щезнути навіки. Бог, Який визначає курс хмар і Якого слухаються вітри та хвилі, для Ізраїлю в цьому краї мав виразно іншу місію. На Сінаї Він промовив їхнім батькам: «Вся земля – то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим» (Вихід 19:5, 6). Бог бажав використовувати Ізраїль як магніт, який буде притягувати до Нього сусідні народи. Господь дав Ізраїлеві істинну функцію священицького народу – служити, як Його посередники щодо решти світу. Бог не ізолював нас в якомусь окремому кутку Його світу. Натомість Він розташував християн по всьому цьому складному, потворному світові не для того, аби служили якимось власним цілям, а для того, аби ми були Його світлом і сіллю. «Ви – вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого» (1 Петра 2:9).

Розгром Сигона, царя Хешбону «Уставайте, рушайте, та й перейдіть потік Арнон! Ось – Я дав у твою руку Сигона, царя Хешбону, амо­ реянина, а край його зачни забирати, та й воюй з ним.

25 Того дня Я зачну наводити страх та жах перед тобою на народи під усім небом, які, коли почують чутку про тебе, то затремтять, і жахнуться перед тобою». По вражаючій перемозі Господа над фараоном на Червоному морі, Мойсей обіцяв, що страх перед Ізраїлем та Ізраїлевим Богом випереджуватиме Ізраїль дорогою до Ханаану і служитиме як зброя на користь Ізраїлю: 24

44

Повторення Закону 2:26-31

Почули народи – і тремтіли, обгорнула тривога мешканців землі филистимської! Старшини едомські тоді побентежились, моавських вельмож обгорнуло тремтіння, розпливлися усі ханаанці! Напали на них страх та жах… (Вихід 15:14-16). Наразі Господь почав це все здійснювати. Ті перші, могутні перемоги призначалися для того, щоб привести народ Ханаану до капітуляції перед Ізраїлем, а не до опору Ізраїлеві. Окрім цього, вони мали привести мешканців Ханаану до віри в Ізраїлевого Бога точно так, як вони переконали були Рахав і її сім’ю. І послав я послів з пустині Кедемот до Сигона, царя хешбонського, з мирними словами, говорячи: 27 «Нехай же я перейду в твоїм краї в дорозі, – я піду до­ рогою, не збочу ні праворуч, ні ліворуч. 28Їжу за срібло продаси мені, – і я їстиму, і воду даси мені за срібло, – і я питиму. Нехай тільки перейду я ногами, 29як зро­ били мені Ісавові сини, що сидять у Сеїрі, і моави, що сидять ув Арі, аж перейду я Йордан до того Краю, що його нам дає Господь, Бог наш». 30Та не хотів Сигон, цар хешбонський, дати нам перейти через свою землю, бо Господь, Бог твій, зробив запеклим дух його, та ожорсточив його серце, щоб дати його в руку твою, як сьогодні це видко. 31І сказав Господь мені: «Ось, Я зачав давати перед тобою Сигона та його край; зачни заволодівати, щоб успадкувати його край». Столиця царя Сигона, Хешбон, була розташована приблизно за 20 кілометрів на схід від того місця, де Йордан впадає в Мертве море, але царство Сигона охоплювало територію на півночі до річки Яббок, на півдні до річки Арнон, на заході простягалося до Йордану і Мертвого моря. Ізраїль 26

45

Повторення Закону 2:32-37

спочатку звернувся до Сигона з дипломатичними перемовинами, пропонуючи укладення мирного договору із Сигоном та обіцяючи не завдавати шкоди ландшафту Хешбону. Можна припустити, що пропозиція Ізраїлю купувати їжу та воду за срібло була привабливою для царя, що переймався економікою своєї нації, а попередня поведінка ізраїльтян, коли вони проходили територіями едомлян і моавитян, мала би свідчити на користь такої пропозиції. Можливо, Сигон відмовився через те, що боявся, що ізраїльтяни порушать власну обіцянку і спустошать його край. Можливо, Сигон відчував упевненість, що його збройні сили проженуть Ізраїль геть. Проте Мойсей виявляє, що в опорі Сигону було щось надприродне: «Господь, Бог твій, зробив запеклим дух його, та ожорсточив його серце». Відмова Сигону нагадує про фараонову впертість, коли Мойсей просив його дозволити Божому народові покинути Єгипет. Як і фараон, Сигон, не впокорював власної волі Божому наказові, і коли він далі чинив опір, то його серце ставало все більш запеклим. І так само як із фараоном, Бог ожорсточив серце Сигона, вчинивши це як суд за власне невірство Сигона. Господь не передпризначив і не спричинив опір фараона чи Сигона – Він вилив Свій суд ожорсточення на обох їх за їхню власну вперту неохоту коритися Божій волі. Коли людина презирливо відштовхує Божий вплив на своє серце, то Бог Своєю чергою ожорсточує таку людину, допоки вона не стане цілковито черствою до умовлянь Святого Духа. І вийшов Сигон навпроти нас, він та ввесь народ його, на війну до Ягацу. 33І дав його нам Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його та ввесь його народ.

34 І того часу ми здобули всі його міста, і зробили за­ кляттям кожне місто, чоловіків і жінок та дітей, нікого не позоставили ми. 35Тільки худобу забрали ми собі на здобич, та захоплене в містах, що ми їх здобули. 36Від 32

46

Повторення Закону 2:32-37

Ароеру, що на березі арнонського потоку, і від міста, що в долині, і аж до Ґілеаду не було міста, яке було б сильніше від нас, – усе віддав нам Господь, Бог наш.

37 Тільки до краю Аммонових синів не наблизився ти, до всього побережжя потоку Яббоку, і до міст гори, та до всього, про що наказав був Господь, Бог наш. Археологи довідалися, що стародавні царі, такі, як Сигон зазвичай оточували свої царства колом укріплених постів. Якби Сигон тримав свої війська всередині того захищеного кола та надав ізраїльтянам безпечний прохід своїм краєм, то він не зазнав би жодних втрат. Але у своїй безглуздій впертості, посиленій ожорсточенням від Господа, він вийшов з укріплень і вирушив на відкритий простір, де Ізраїль зміг легше розгромити його армію. Власне запекле серце примусило Сигона відкинути свій єдиний шанс на виживання. Ізраїль «зробив закляттям» всіх, хто жив у Хешбоні. Нотатка в NIV на вірш 34 пояснює, що цей єврейський термін зазвичай стосується «безповоротного передавання речей або людей Господу, часто цілковито їх знищуючи». Ізраїль мав пам’ятати про те, що всі люди, майно і кош­ товні об’єкти в цьому та інших містах вздовж маршруту завоювання – цілковито належали Господу. Перемога ця була Його, а не наслідком вищої військової сили Ізраїлю. Часом Господь дозволяв народові зберегти худобу або інші трофеї, але в усі інші рази Він наказував, аби все захоплене в битві було знищене або посвячене Йому. Якщо якийсь ізраїльський воїн виявляв непослух до Господнього наказу і зберігав когось або щось як власний набуток, то битва більше не була священною війною Господа. Якщо ізраїльтянам не вдавалося виявити послух до цього наказу в час завоювання Ханаану, то вони більше не могли очікувати в бою Господньої надприродної допомоги. Ущелина Арнону простягалася від гір Ґілеаду до північного берега річки Арнон. Ароер був однією із прикор47

Повторення Закону 3:1-7

донних фортець Моава. Нижче від цієї маленької фортеці ущелина Арнону драматично обривається на понад 660 метрів. «Не було міста, яке було б сильніше від нас», – пригадує Мойсей. Сини Кореєві пізніше увіковічнили ті славетні дні в історії Ізраїлю: Боже, своїми вухами ми чули, наші батьки нам оповідали: велике Ти діло вчинив за їхніх днів, за днів стародавніх: Ти вигнав поганів Своєю рукою, а їх осадив, понищив народи, а їх Ти поширив! Не мечем-бо своїм вони землю посіли, і їхнє рамено їм не помогло, – а правиця Твоя та рамено Твоє, та Світло обличчя Твого, бо Ти їх уподобав! (Псалом 43 (44):2-4).

Розгром Оґа, царя Башану

3

І обернулися ми, та й пішли дорогою до Башану. І вийшов навперейми нас Оґ, цар башанський, він та ввесь його народ, на війну до Едреї. 2І сказав Господь до мене: «Не бійся його, бо в твою руку Я дав його, і ввесь народ його та край його, і зробиш йому, як зро­ бив ти Сигонові, цареві амореян, що сидів у Хешбоні».

3 І дав Господь, Бог наш, у нашу руку також Оґа, царя башанського, та ввесь його народ, – і побили ми його, так що нікого не позосталося в нього. 4І здобули ми всі міста його, і того часу не було міста, що не взяли б ми від них, – шістдесят міст, усю арґовську околицю, царство Оґа в Башані. 5Усі ці міста укріплені, – мур 48

Повторення Закону 3:8-11

високий, ворота й засув, окрім дуже багатьох відкри­ тих міст. 6І вчинили ми їх закляттям, як зробили були Сигонові, цареві хешбонському, – учинили закляттям усе місто, чоловіків, жінок та дітей. 7А всю худобу й захоплене з міст забрали ми собі на здобич. Башан лежав на північ і на схід від Галілеї, на схід від Йордану, в області, відомій сьогодні як Голанські висоти. Башан славився густими лісами та соковитими пасовиськами. Здається, що Арґов був областю всередині Башану, приблизно за 55 кілометрів на північний схід від Галілейського моря. В часи Ісуса ця область була частиною Трахонітської землі та Десятимістя, процвітаючої, наповненої людьми торгової області, однієї з найбільш густозаселених частин Римської імперії. Мойсеїв звіт про 60 міcт, всі з яких були «укріплені, – мур високий, ворота й засув», не враховуючи «дуже багатьох відкритих міст», допускає те, що вже тоді ця область ще в XV століття до Різдва Христового, була дуже урбанізована та теж густозаселена. Втім, незважаючи на вражаючі міста з мурами, на царя Оґа та його армію, Господь сказав Мойсеєві: «Не бійся його, бо в твою руку Я дав його». Як із Сигоном, так само і в Башані, – ізраїльська армія цілковито знищила Оґове царство, хоча й зберегла при житті худобу та не знищила трофеїв. І взяли ми того часу той край з руки обох царів амореянина, що по другому боці Йордану, від Арнон­ ського потоку аж до гори Гермон, – 9сидоняни кличуть на Гермон Сірйон, а амореяни кличуть на нього Сенір, – 10усі міста на рівнині, і ввесь Ґілеад, і ввесь Башан аж до Салхи й Едреї, міст царства Оґа в Башані. 11Бо тільки Оґ, цар башанський, позостав із решти рефаїв. Оце його ложе, ложе залізне; чи ж не воно в Раббі Ам­ монових синів, – дев’ять ліктів довжина його, і чотири лікті ширина його, на міру ліктем чоловіка.

8

49

Повторення Закону 3:12-20

Цим параграфом Мойсей підсумував розмір ізраїльського завоювання на схід від Йордану. Розбивши царя Оґа, ізраїльтяни забрали останні укріплення, які стояли між ними та цілою областю Ґілеаду на північ від Лівану. Арнон впадає в Мертве море зі сходу приблизно посередині між північним та південним берегами моря. Гора Гермон стоїть приблизно за 40 кілометрів на північ від Галілейського моря серед гірського пасма Антилівану і сягає висоти понад 3 000 метрів та цілий рік вкрита снігом. Таким чином протяжність завойованої території на схід від Йордану з півночі на південь становила приблизно 225 кілометрів.

NIV перекладає вірш 11 як розповідь про «ложе, ложе залізне» – цю фразу можна також зрозуміти як саркофаг або гріб. Якщо це стосується справжнього ліжка, то воно було напевне зроблене з дерева, але мало якісь залізні кріплення. Подібні гроби, вирізьблені з базальту, траплялися як в цій області, так і в стародавній Фінікії на північ від цієї області. Лютер висловлює припущення, що Оґ мусив бути «винятковим велетнем» і то не лише через те, що мав таке велике ліжко (або гріб). Хоча він мусив чути, що Ізраїль спустошив царя Сигона в Хешбоні, Оґ попри це, був відважним (або необачним), аби воювати проти Ізраїлю. Мойсеєва оповідь ставить наголос не на тому, яким великим був Оґ, а на тому, якою великою була перемога Господа.

Розподіл землі А Край той того часу посіли ми. Від Ароеру, що над Арнонським потоком, і половину гори Ґілеад, і міс­ та його я дав Рувимовим та Ґадовим. 13А решту Ґілеаду та ввесь Башан, царство Оґа, віддав я половині пле­ мени Манасіїного, усю околицю арґовську, – на ввесь той Башан кличеться: Край рефаїв. 14Яір, син Мана­ сіїн, узяв всю Арґову околицю аж до границі ґешурів 12

50

Повторення Закону 3:12-20

та маахатів, і він назвав їх своїм іменем: Башан, села Яіра, і так їх кличуть аж до цього дня. 15А Махірові дав я Ґілеад. 16А Рувимовим та Ґадовим дав я від Ґілеаду й аж до Арнонського потоку, середину потоку та грани­ цю, і аж до потоку Яббоку, границі Аммонових синів, 17 і степ, і Йордан, і границю його від Кіннерету аж до моря степу, моря Солоного, у узбіччя Пісґі на схід. 18І часу того наказав я вам, говорячи: «Господь, Бог ваш, дав вам цей Край, щоб ви посіли його; узброєні пере­ йдете перед вашими братами, Ізраїлевими синами, усі військові. 19Тільки ваші жінки, і ваші діти та ваша худоба, – я знаю, що худоба ваша велика! – будуть сидіти по ваших містах, що я дав вам, 20аж Господь дасть спочинок братам вашим, як вам, і посядуть та­ кож вони той Край, що Господь, Бог ваш, дає вам по той бік Йордану, – і вернетесь кожен до спадку свого, що я дав вам». Ізраїль завоював край на схід від Йордану як об’єдна­ ний народ у Господній силі під проводом Мойсея. Дехто в племенах Рувима та Ґада дивилися на цю багату пасовиськами область, як на ідеальне місце для випасання худоби і спиталися, чи Мойсей дасть їм цю землю як їхні племінні наділи. Відповідно до більш детальної оповіді про цей інцидент в Числах, розділі 32, Мойсей відреагував в гніві і страхові. Він розгнівався, бо здавалося, що ці двоє племен заради того, що хочуть, були готові підірвати єдність усіх племен. Мойсей чув це так, наче сини Рувимові та Ґадові говорили решті Ізраїлю: «Своє ми отримаємо, а ви собі як хочете!» Окрім того, Мойсей боявся, що їхнє прохання було свіжим прикладом того ставлення, яке він так часто бачив в їхніх батьків в Кадеш-Барнеа, коли повернулися розвідники з розділеним звітом, а народ покинув надію увійти в Край. Мойсей боявся, що це покоління, коли справа доходила до виконання Божої волі, було настільки ж ма51

Повторення Закону 3:12-20

лодушне, як і їхні батьки, і що результат буде настільки ж катастрофічний. Неможливо сказати, чи сини Рувимові та Ґадові з самого початку хотіли допомогти іншим племенам завоювати решту Краю. Але їхні провідники запевнили Мойсея, що вони не намагалися уникнути відповідальності перед своїми братами: «Ми самі узброїмося, готові до бою перед Ізраїлевими синами, аж поки не введемо їх до їхнього місця. А діти наші осядуть по твердинних містах, охороняючи себе перед мешканцями цієї землі. Ми не вернемось до наших домів, аж поки Ізраїлеві сини не заволодіють кожен спадком своїм» (Числа 32:17, 18). Пізніша історія Ізраїлю виявляє, що Рувим, Ґад і половина племені Манасії перейшли Йордан, аби допомогти своїм братам, і принаймні за життя Ісуса Навина племена підтримували відчуття єдності та спільної мети. Це було вкрай важливо, адже Бог був обіцяв учинити Авраамових нащадків великим народом і через нього поблагословити всі народи землі. Це – обітниця про Ісуса Христа! Господня ціль могла бути виконана в єдиний спосіб – через об’єднаний народ Ізраїлю. Проте, після того як Ісус Навин помер, деякі ізраїльтяни почали виявляти більшу лояльність своїй географічній області або ж своєму рідному племені, аніж Ізраїлеві в цілому. І аж через 400 років, за царювання Давида, ізраїльтяни стануть справді об’єднаним царством, і то лишень для того, аби розколотися після смерті Соломона. Мойсеєві переживання про збереження Ізраїлем відчуття єдності було викликане головним чином не військовими або політичними міркуваннями, а духовними. Святий Павло описує Божий Новозаповітний Ізраїль, Церкву, як одне тіло: «Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння, так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми – один одному члени» (Римлян 12:4, 5). «Бо око не може сказати руці: «Ти мені 52

Повторення Закону 3:21-29

непотрібна»; або голова знов ногам: «Ви мені непотрібні»… Бог змішав тіло, і честь більшу дав нижчому членові, щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного» (1 Коринтян 12:24, 25). Оскільки це – істина, Павло спонукає: «(Пильнуйте) зберігати єдність духа в союзі миру» (Ефесян 4:3).

Мойсеєві заборонено переходити Йордан А Ісусові наказав я того часу, говорячи: «Ото твої очі бачили все, що зробив був Господь, Бог ваш, обом тим царям, – так зробить Господь усім царствам, куди ти переходиш. 22Не будеш боятися їх, бо Господь, Бог ваш, Він Той, що воює для вас».

21

І благав я того часу Господа, говорячи: 24«Владико Господи, – Ти зачав показувати рабові Своєму велич Свою та міцну Свою руку! Бо хто інший Бог на небі та на землі, що зробить, як чини Твої, як великі діла Твої?

25 Нехай перейду ж я та побачу той хороший Край, що по тім боці Йордану, ту гарну гірську землю та Ливан!»

23

Та Господь розгнівався на мене через вас, і не послухав мене. І сказав Господь до мене: «Досить тобі, – не говори більше до Мене в цій справі! 27Вийди на верхів’я Пісґі, і зведи свої очі на захід, і на північ, і на південь, і на схід, і побач своїми очима, – бо ти не перейдеш цього Йордану! 28І напоуми Ісуса, і зміцни його, й укріпи його, бо він перейде перед цим наро­ дом, і він зробить, що вони посядуть той Край, який ти побачиш». 29І осіли ми в долині навпроти Бет-Пеору. Чи не стискається ваше серце, коли ви чуєте, як Мойсей благає Свого Господа, аби Він дозволив йому увійти в Край? Мойсеєве покаяння було безперечно щирим, а Його Спаситель, звісно, простив його за те різке послання, промовлене ним біля Кадешу.

26

53

Повторення Закону 3:21-29

Втім Боже прощення не означає автоматичного відновлення всього в житті так, як було раніше. Натан запевнив розкаяного царя Давида: «І Господь зняв твій гріх, – не помреш!» (2 Самуїлова 12:13). Але Давидів гріх, хоча й прощений, приніс тривалі наслідки для його царювання і для його дому (2 Самуїлова 12:11-18). Для Божих дітей наслідки гріха більше не є свідченням Господнього суду. Бог використовує ці наслідки, аби виправити та зміцнити Його дітей упродовж решти їхнього часу в цьому світі. Мойсей міг дивуватися: «Як Бог далі любить мене, якщо Він не міняє Свого рішення і не дозволяє мені увійти в той Край, на який я чекаю вже сотню літ?» Бог любив Мойсея і Він обіцяв, що дасть побачити йому Обіцяний Край здаля. Господь запевнив Мойсея, що через Ісуса Навина він виконає Свою обітницю дати Край наступному поколінню ізраїльтян. Цар Соломон пише: «Мертві мухи псують та зашумовують оливу мироварника, – так трохи глупоти псує муд­ рість та славу» (Еклезіястова 10:1). Нам може здаватися нечесним, що після стількох багатьох років терпеливого, вірного проводу Господь не дав Мойсеєві права увійти в Край через цю одну невдачу. Але Мойсей незабаром здобуде величніший обіцяний край і тим часом він міг повніше оцінити те, що «Господь, кого любить, того Він карає, і б’є кожного сина, якого приймає» (Євреїв 12:6).

Заповідано послух Стандартний близькосхідний договір складався із шести частин: 1) преамбули, в якій ініціатор договору (сюзерен) описував себе; 2) історичного прологу, який згадував минулі події, описуючи, скільки добра зробив сюзерен слабшій нації (васалові); 54

Повторення Закону 4:1, 2

3) умов, – законів, які васал мав дотримуватися; 4) обов’язку зберігати та перечитувати договір у визначений час та у визначених місцях; 5) заклику до богів бути свідками договірних обіцянок; 6) списку благословень і проклять у разі, коли васал буде виявляти до договору послух або непослух. Заслуговує уваги той факт, скільки цих договірних частин відображено в 4-му розділі Повторення Закону. Мойсеєві та ізраїльтянам були напевно відомі форми та мова таких договорів так само, як і сьогодні людям відома форма юридичних документів. Попри це Мойсей не представляє цей юридичний матеріал у нечуйний, непривабливий спосіб. Він увіткав ці заповітні елементи в пристрасну, палку прощальну проповідь, аби вона взяла за серце кожного ізраїльтянина.

4

А тепер, Ізраїлю, послухай постанов та законів, що я навчаю вас чинити, щоб жили ви, і ввійшли, й посіли цей Край, що Господь, Бог батьків ваших, дає вам. 2Не додавайте до того, що я вам наказую, і не зменшайте з того, щоб виконувати заповіді Господа, Бога вашого, що я наказав вам. Могутнє доручення Мойсея, щоб Ізраїль не додавав, ані віднімав від його слів, повторюється упродовж усіх Писань. Агур, Якеїв син, пише: «Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має. До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти» (Приповісті 30:5, 6). Апостол Іван завершує Об’явлення: «Свідкую я кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги: Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій. А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відій­ме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій» (Об’явлення 22:18, 19).

55

Повторення Закону 4:1, 2

Ісус критикував фарисеїв за додавання важкої маси правил і приписів до Писань: «Так ви ради передання вашого знівечили Боже Слово» (Матвія 15:6). Одним із найбільших благословень, яке ми успадкували від Реформації, є спроможність проводити розрізнення між тим, що є Боже Слово, і тим, що є людське. Ми можемо мати спокусу звеличувати наші власні побожні поняття або наші домашні традиції до рівня Писання, але не наша справа пов’язувати ними серце іншої людини або життя, допоки не зможемо довести: «Ось що каже Господь». Старозаповітні пророки засуджували своє покоління за те, що воно нехтувало Божим Словом, говорячи про їхні грішні статеві звичаї, їхнє порожнє поклоніння або їхню корумповану бізнесову тактику. Через Осію Господь промовляє: «Нема на землі ані правди, ні милости, ані богопізнання. Клянуть та неправду говорять, і вбивають та крадуть, і чинять перелюб, поставали насильниками, а кров доторкається крови». «Тому, що знання ти відкинув, відкину й тебе, щоб не був ти для Мене священиком. А тому, що забув ти Закон свого Бога, забуду синів твоїх й Я!» (Осії 4:1, 2, 6). Ми можемо мати спокусу забирати зі Слова Божого все те, що спричиняє нам незручності або робить нас непопулярними. Але що ми втрачаємо? Мойсей каже, що Бог дає Своєму народові Його Слово та заповіді «щоб жили ви». Дорога до істинного, гідного життя, вартого, аби його провадити, веде до Бога. «Я прийшов, – каже Ісус, – щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали» (Івана 10:10).

56

Повторення Закону 4:3, 4

Очі ваші бачили те, що Господь зробив був з Ва­ алом пеорським, бо кожного чоловіка, що пішов за пеорським Ваалом, вигубив його Господь, Бог твій, з-посеред тебе. 4А ви, що линули до Господа, Бога вашого, усі ви живі сьогодні. Ваал пеорський не навіював приємних спогадів: подробиці про нього можна знайти в Числах 25:1-9. На східному березі Йордану, навпроти Єрихону, моавські жінки спокушували ізраїльських чоловіків приєднатися до них у поклонінні Ваалу. Обряди родючості в тому поклонінні мали відверте поєднання ідолопоклонства та перелюбу. Поклоніння Ваалові було надзвичайно високою спокусою для Ізраїлю упродовж усієї їхньої історії: ізраїльські чоловіки та жінки могли втілювати свої найбрудніші статеві фантазії, будучи переконані в тому, що так роблячи, вони також забезпечують сільськогосподарську продуктивність краю – і все це в ім’я релігії! Один Старозаповітний дослідник прийшов до висновку, що 90% ізраїльтян слідували за Ваалами 90% часу. Цей окремий випадок був спровокований Валаамом, нечестивим прозорливцем за платню, якого найняв Балак, цар Моаву, аби той прокляв Ізраїль (Числа 22-24). «Очі ваші бачили те, що Господь зробив був», – сказав Мойсей. Господь наказав Мойсеєві повбивати всіх, хто долучився був до бунту, – за один день 24 000 людей загинули від порази. Чому Мойсей згадав про цю нещасливу історію? Бог має на увазі виконання Його Закону. Він так само серйозно ставиться до Своїх погроз, як і до Своїх обітниць. Ніякого добра не вийде з того, коли ми будемо говорити: «Я такого Бога не хочу». У Божій природі – ненавидіти гріх і карати грішників, але також у Божій природі – любити грішників і прощати їх заради Христа. Коли Божий Закон лякає нас до смерті, то не спрацює вдавання, наче Його Закону не існує. Єдиними ліками є (зі щирим каяттям) бігти до Євангелія.

3

57

Повторення Закону 4:5-8

Дивіться, – навчив я вас постанов та законів, як наказав мені Господь, Бог мій, чинити так серед того Краю, куди ви входите, щоб посісти його. 6Бережіть, і виконуйте їх, бо це мудрість ваша та ваш розум на очах народів, що вислухають усіх постанов тих та й скажуть: Тільки він мудрий та розумний народ, цей великий люд! 7Бо хто інший такий великий народ, що мав би богів, таких йому близьких, як Господь, Бог наш, кожного разу, як ми кличемо до Нього? 8І хто ін­ ший такий великий народ, що має постанови й закони такі справедливі, як увесь той Закон, що я даю перед вами сьогодні? Подумайте про всі ті духовні переваги, якими радів народ Ізраїлю! Вони не мали затхлого зібрання міфів про невдачі та невдалу поведінку їхніх богів, «яка часом траплялася». Бог об’явив Себе в їхньому національному житті у силі та в успіхах. Він врятував їх із рабства, подорожував з ними пустинею, відповідав у могутній силі на їхні молитви і формував їхнє життя відповідно до унікального Заповіту. Святий Павло розумів цей унікальний привілей, яким насолоджувався його народ: «Отож, що має більшого юдей… Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були Слова Божі» (Римлян 3:1, 2).

5

Не хочу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були, – і всі перейшли через море, і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея, і всі їли ту саму поживу духовну, і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля – був Христос! (1 Коринтян 10:1-4). Разом зі знанням про те, що хоче Господь, Дух Божий дав також народові охочі серця відповідати на Його Заповіді. Ізраїльтяни могли дотримуватися їх і слідувати за ними, а довколишні народи будуть через них притягати58

Повторення Закону 4:9-14

ся до Бога. Ісус навчає так само: «Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори… Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Матвія 5:14-16). Якби нас попросили навести ті великі духовні переваги, які дав нам Спаситель, то що включав би наш список? Для багатьох з нас це – благочестива мати і батько, які розповідали нам про Ісуса і показували приклад життя, наповненого вірою. Для багатьох з нас це – спільнота віруючих, яка надавала можливість для поклоніння, освіти і підбадьорення у вірі. Для багатьох з нас це – привілей зростати в країні, де релігійні вірування не обмежувалися законом ані заборонялися, але в якій ми могли вірувати та вести життя віри, як хотіли. Це – гігантські благословення! Тільки стережися, і дуже пильнуй свою душу, щоб не забув ти тих речей, що бачили очі твої, і щоб вони не повиходили з серця твого по всі дні життя твого, а ти подаси їх до відома синам твоїм та синам твоїх синів, 10про день, коли стояв ти перед лицем Господа, Бога твого, на Хориві, як Господь говорив був до мене: «Збери Мені той народ, і вони слухатимуть слів Моїх, із яких навчаться боятися Мене по всі дні, скільки вони житимуть на землі, та й синів своїх понавчають».

11 І поприходили ви, та й поставали під горою, а гора та горіла огнем аж до самих небес, а при тому була темрява, хмара та мряка. 12І промовляв Господь до вас із середини огню, – голос слів ви чули, та виду ви не бачили, окрім голосу. 13І Він оголосив перед вами заповіта Свого, що наказав вам чинити, – Десять За­ повідей, і написав їх на двох камінних таблицях. 14А мені Господь наказав того часу навчати вас постанов та законів, щоб виконували ви їх у Краю, куди ви пере­ ходите володіти ним.

9

59

Повторення Закону 4:9-14

Ніхто не вміє так проповідувати, як Бог! Мойсей хотів, аби це покоління запам’ятало ту проповідь, яку Бог проголосив їхнім батькам майже 40 років тому. Коли їхні батьки мандрували на південь з Єгипту вздовж західного узбережжя Сінайського півострова, то вони нарікали, і на кожній зупинці виявляли непослух до Бога. Врешті-решт на Сінаї Господь перервав подорож і сказав: «Нам потрібно поговорити». Що то була за розмова! Гора Сінай була покрита димом, який піднімався з неї, як з печі, – гора тряслася, а сурма грала все голосніше і голосніше, а над горою лунав голос Божий. Він, звісно, привернув увагу Своєї громади! З такого страшного видовища Господній голос промовляв Десять Заповідей. Але перше покоління ізраїльтян швидко забулося про Божу могутню сінайську проповідь. «Тільки стережися, і дуже пильнуй свою душу, щоб не забув ти тих речей», – промовляє Мойсей. Він хотів, аби вони цьому навчилися від своїх батьків і передали знання наступному поколінню. «Ти подаси їх до відома синам твоїм та синам твоїх синів», – промовляє Мойсей. Більше про ту рушійну роль, яку батьки відіграють у передаванні віри наступному поколінню, він скаже в Повторенні Закону пізніше. Центральним у цій вірі є те, що сини та доньки навчаються шанувати Бога. Яку іншу відповідь може відчувати грішна людська істота, окрім урочистого захоплення перед Його величчю? Раб відчуватиме те захоплення як страх, а дитина відчуватиме його як повагу. У світських угодах зазвичай в заповіт вписували умови. Загалом сторони в заповіті виготовляли два примірники документу: один для васала, а інший – для сюзерена. Може бути, що Мойсей записав Десять Заповідей на двох кам’яних скрижалях, імітуючи таку практику. Ми маємо звичай поділяти Десять Заповідей на дві «скрижалі» Закону: одна присвячена Богові (Заповіді 1-3), друга присвячена ближньому (Заповіді 4-10). Проте в Писанні немає 60

Повторення Закону 4:15-20

якогось особливого опису, що Бог розташував закони на цих двох кам’яних скрижалях саме в такий спосіб. Заповіт, звісно, був набагато більшим від Десяти Заповідей. Він включав Господнє дивовижне обрання Ізраїлю, як Свого народу і Його чудесний порятунок. Заповіді надавали Ізраїлеві спосіб виявляння вдячності за Божу благодать. Апостол Яків кидає виклик віруючим Нового Заповіту: «Покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх» (Якова 2:18).

Ідолопоклонство заборонено І будете ви сильно стерегти свої душі, бо не бачили ви того дня жодної постаті, коли говорив Гос­ подь до вас на Хориві з середини огню, 16щоб ви не зіпсулися, і не зробили собі ідола на подобу якогось боввана, зображення самця чи самиці, 17зображення всякої худобини, що на землі, зображення всякого крилатого птаха, що літає під небом, 18зображення всякого плазуючого по землі, зображення всякої риби, що в воді під землею, 19і щоб ти, звівши очі свої до неба, і побачивши сонце, і місяць, і зорі, – усе військо небесне, щоб не був ти зведений і не вклонявся їм, і не служив їм; бо Господь, Бог твій, приділив їх усім на­ родам під усім небом. 20А вас Господь узяв та й вивів вас із залізної гутничої печі, – з Єгипту, щоб ви стали для Нього народом наділу, як сьогодні це видко. Оскільки Господь, промовляючи до Ізраїлю на Сінаї, не набув якоїсь видимої зовнішньої форми, Він наказав Ізраїлеві, аби він не представляв Його у час поклоніння якоюсь зовнішньою формою. Така Заповідь виступала цілковито всупереч тому, як своїм богам поклонялися сусіди Ізраїлю. Святий Павло описує трагічний наслідок такого поганського поклоніння: «Пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували… Називаючи себе мудрими, 15

61

Повторення Закону 4:21-24

вони потуманіли, і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів» (Римлян 1:21-23). Мойсеїв могутній вислів у вірші 20, який порівнює перебування Ізраїлю в Єгипті із «залізною гутничою піччю» не лише згадує про те, який то був болісний досвід, – рабовласники утискували ізраїльтян примусовою працею і без жалю гнали їх на працю (Вихід 1:12, 13). Він також передбачає, що Господь мав на меті випробувати свій народ, очистити його, аби Ізраїль належав Йому. Подібним чином Ісая описує досвід Юдеї у вавилонській неволі: Оце перетопив Я тебе, але не як те срібло, – у горні недолі тебе дослідив. (Ісаї 48:10). А Господь був розгнівався на мене за ваші діла, і поклявся, що не перейду я Йордану, і не ввійду до того хорошого Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі на спадщину. 22Бо я умру в цьому краї, я не перейду Йор­ дану, а ви перейдете й посядете той хороший Край.

23 Стережіться, щоб не забули ви заповіту Господа, вашого Бога, якого склав з вами, щоб не зробили ви собі боввана на подобу всього, як наказав тобі Гос­ подь, Бог твій. 24Бо Господь, Бог твій, – Він палючий огонь, Бог заздрісний. Наш Господь називає Себе «заздрісним» Богом – Він не потерпить жодного конкурента в нашому поклонінні, Він не потерпить розділеної з кимось вірності. Він не погодиться займати в серці людини друге місце. Після всього, що Він для нас зробив, Він має повне право промовляти: «Християнине, Я хочу мати перше місце в твоєму серці і в твоєму житті». Кожна людська істота проведе вічність або цілковито поєднаною з Ним, або в іншому разі – навіки від Нього відлученою. Християнство або найважливіша річ тут у житті людини, або ж це – найбільший обман, який 21

62

Повторення Закону 4:25-31

був нав’язаний людським істотам. Ми повинні знати: християнство не може бути лише частково важливим. Той Самий Бог, Який затряс землею із вогнем і димом за життя Мойсея, затрясе небом і землею у час повернення Христа. Письменник до євреїв наводить цей вірш із страхітливим застереженням: «Отож ми, що приймаємо царство непохитне, нехай маємо благодать, що нею приємно служитимемо Богові з побожністю й зо страхом. Бо наш Бог – то палючий огонь!» (Євреїв 12:28, 29). Коли ти породиш синів, і синів твоїх синів, і по­ старієте ви в Краю, і зіпсуєтеся, і зробите боввана на подобу чогось, і зробите зло в очах Господа, Бога сво­ го, та Його розгнівите, 26то беру Я сьогодні за свідків проти вас небо й землю, що незабаром конче погинете в Краю, на вспадкування якого ви переходите туди Йордан. Не будуть довгі ваші дні в ньому, бо конче ви будете вигублені. 27І розпорошить вас Господь посе­ ред народів, і будете ви нечисленні поміж людами, куди попровадить вас Господь. 28І будете служити там богам, ділу рук людських, дереву та каменеві, які не бачать, і не чують, і не їдять, і не нюхають. 29Та коли ви будете шукати звідти Господа, Бога свого, то зна­ йдете, якщо будете шукати Його всім серцем своїм та всією душею своєю. 30Як будеш у біді своїй, і коли спіткають тебе в кінці днів усі оці речі, то вернешся ти до Господа, Бога свого, і послухаєш Його голосу. 31Бо Господь, Бог твій – Бог милостивий: Він не залишить тебе й не знищить тебе, і не забуде заповіту батьків твоїх, яким їм присягнув був. Вперше в своєму прощальному посланні Мойсей називає небо і землю свідками його слів. У договорах на стародавньому Близькому Сході кожна сторона заповіту, аби запевнити про те, що договір буде виконаний, закликала до богів. Мойсей не міг собі в свідки закликати якихось 25

63

Повторення Закону 4:32-40

інших богів, тож він проголосив тут слова перед «небом і землею», які Господь створив і далі контролює. Упродовж всієї власної історії Ізраїль ніколи «не володів» Обіцяним Краєм. Ізраїльтяни матимуть свободу там жити і радіти його благословенням лише допоки залишатимуться вірними Господу. Край належав не їм, а Йому. Невірний Ізраїль втратить право на це благословення. Але навіть якщо Ізраїль ставатиме невірним, Господь далі буде виконувати Свої обітниці. Він вбереже декількох, і якщо Його народ розкається і знову Його шукатиме, то незважаючи на те, як далеко вони будуть розсіяні, Він про них згадає. Якщо Господні слова тут лунають з особливою суворістю, то ми повинні їх порівняти із подібними застереженнями в світських договорах. Абсолютно унікальним явищем було те, що сюзерен обіцяв простити та відновити розкаяного васала. Рідко коли світські договори пропонували милосердя бунтівному васалові, навіть якщо васал явно виразив свій жаль. Але Господь настільки відрізняється від людських царів! Він – милосердний і Він пам’ятає обіт­ ниці Свого Заповіту.

Господь – Він Бог Бо питай-но про перші дні, що були перше тебе, від того дня, коли Бог створив людину на землі, і від кінця неба й аж до кінця неба, – чи бувало щось таке, як ця велика річ, або чи чуте було щось таке, як вона: 33чи чув народ голос Бога, що говорив із середини огню, як чув ти і жив? 34Або чи намагався який бог піти взяти собі народ з-посеред іншого народу пробами, озна­ ками, і чудами, і війною, і сильною рукою, і раменом витягненим, і страхами великими, як усе те, що зробив був вам Господь, Бог ваш, в Єгипті на очах твоїх?

32

Тобі було показане це, щоб ти пізнав, що Господь

35

64

Повторення Закону 4:32-40

– Він Бог, і нема іншого, окрім Нього. 36Він дав тобі з неба почути Його голос, щоб навчити тебе, а на землі показав тобі Свій великий огонь, і слова Його чув ти з середини огню. 37І тому, що любив Він батьків твоїх, то вибрав їхнє насіння по них, і Сам Він вивів тебе Своєю великою силою з Єгипту, 38щоб прогнати перед тобою народи, більші й сильніші за тебе, щоб ввести тебе, та дати тобі їхній Край на спадок, як сьогодні це видко. І пізнаєш сьогодні, і візьмеш до серця свого, що Господь – Він Бог на небі вгорі й на землі долі, іншого нема. 40І будеш пильнувати постанов Його та запові­ дей Його, що я наказую тобі сьогодні, щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі, і щоб ти продовжив дні на землі, що Господь, Бог твій, дає тобі на всі дні». Від тієї ночі, коли їхні батьки вийшли з Єгипту і аж до того дня, коли вони стояли і чули, як Мойсей з ними прощався, – ці ізраїльтяни бачили один драматичний вияв Господньої захоплюючої сили і Його захист. Який ще народ міг показати, як їхні боги змінювали сили природи або перенаправляли курс історії прямо на їхніх очах? Говорити про це міг лише Ізраїль. Вперше в Повторенні Закону Мойсей висловлює дві думки, які пізніше будуть в цій книзі повторюватися. Причина того, чому Господь ставився до Ізраїлю саме таким чином, полягала в тому, що Він мав дисциплінувати Свій народ. Єврейське слово, яке часто використовує Мойсей, стосується обов’язку батьків тренувати своїх дітей із винятковим наміром, що діти отримуватимуть навчання: «Картай свого сина, коли є надія навчити, та забити його не піднось свою душу… Карай сина свого й він тебе заспокоїть, і приємнощі дасть для твоєї душі» (Приповісті 19:18, 29:17). Так виглядає, що Ернест Гемінґвей не покинув цей світ, будучи християнином, однак він дещо промовив з виразним Біблійним смаком: «Світ ламає кожного, а 39

65

Повторення Закону 4:41-43

потім багато хто в зламаних місцях стають міцнішими».7 Великий Божий план для нас в цьому житті полягає не в тому, аби розважати нас приємним досвідом, а вишколювати нас, як Його народ. Він більше переймається нашою вірою, аніж нашими розвагами. Мойсей також пояснив, що Господь робить все це «тому що любив Він батьків твоїх, то вибрав їхнє насіння по них». Неможливо знайти щось угодне в Авраамовому минулому, що заслужило б для нього таку честь, як і не було нічого в цьому поколінні ізраїльтян такого, що привело би Бога до думки, що Він без них існувати не зміг би. Бог не любить нас через те, що ми – цінні; ми цінні, бо Він любить нас.

Міста притулку Тоді виділив Мойсей три міста по той бік Йордану на схід сонця, 42щоб утікав туди убійник, що замордує свого ближнього ненароком, а він не був йому воро­ гом ні вчора, ані позавчора. І втече він до одного з цих міст, і буде жити: 43Бецер у пустині, у краї рівниннім, Рувимовому, і Рамот у Ґілеаді Ґадовому, і Ґолан у Ба­ шані Манасіїному. Раніше в сінайському законодавстві Господь вимагав, аби були «шість міст на сховища, що дасте, щоб утікати туди убійникові» (Числа 35:6). Тут Мойсей починає виконувати це розпорядження на території, якою тепер ізраїльтяни володіли на схід від Йордану. Три міста, які він визначає, мають центральне розташування у великих племінних областях Рувима, Ґада та половини племені Манасії. Попереднє законодавство в Числах, розділі 35 та наступне законодавство в Повторенні Закону, розділі 19, пояснює роль міст притулку в системі кримінального правосуддя стародавнього Ізраїлю.

41

7 Ernest Hemingway, A Farewell to Arms (New York: Charles Scribner’s Sons, 1929; reprint 1986), p. 249.

66

Зміст

Частина IIІ Передумови Заповіту (4:44 – 26:19) Моральний Закон (4:44 – 11:32) Умови становлять найбільшу частину Повторення Закону. Ці умови дуже нагадують стародавні близькосхідні договори, в яких після історичного прологу сюзерен від васала вимагав повної відданості. Часом умови спочатку виражаються загальними термінами, а потім ідуть більш особливі договірні накази. Подібним чином Мойсей закликав Ізраїль виявляти абсолютну відданість Господу спочатку серією загальних законів, а потім у довгім зібранні окремих постанов. Пізніше читачі часто ділили сінайське законодавство на моральні, церемоніальні та цивільні закони. Ми скористаємося цим планом для класифікації цієї довгої частини умов. Моральні закони (4:44 – 11:32) охоплюють серцевину взаємин між Господом та Ізраїлем. Церемоніальні закони керували богослужебним життям Ізраїлю (12:1 – 16:17). Цивільні закони керували урядовим і суспільним життям Ізраїлю (16:18 – 26:19).

Вступ до Закону І оце Закон, що Мойсей поклав перед Ізраїлеви­ ми синами, 45оце свідоцтва, і постанови, і закони, що Мойсей говорив їх до Ізраїлевих синів при виході їх із Єгипту, 46по той бік Йордану в долині навпроти Бет44

67

Повторення Закону 4:44-49

Пеору в краю Сигона, царя аморейського, що сидів у Хешбоні, якого побив Мойсей та Ізраїлеві сини при виході їх із Єгипту. 47І вони оволоділи краєм його та краєм Оґа, башанського царя, обох аморейських ца­ рів, що по той бік Йордану на схід сонця, 48від Ароеру, що над берегом арнонського потоку, і аж до гори Сіон, цебто Гермон, 49і ввесь степ по тім боці Йордану на схід і аж до моря степу під узбіччям Пісґі. Використовуючи декілька відповідників до слова Закон, Мойсей розширює наше розуміння грядущих умов. Слово, перекладене як «Закон» у вірші 44, – єврейське слово Тораг,8 що означає «вчення» або «повчання». Чуючи слово «Закон», чимало християн думають про «Закон» на противагу «Євангелію» – про Боже проголошення суду та покарання, на відміну від Його обітниць про благодать і прощення. Але Тораг означає більше ніж Божі вимоги – вона також включає Його обітниці. Вона – і Закон, і Євангеліє. Вірш 44 можна перекласти в більш зрозумілий спосіб: «І оце Слово Боже, що Мойсей поклав перед Ізраїлевими синами». Навіть умови Заповіту мають багато Євангелія. Слово, перекладене як «свідоцтва», можна розуміти як «свідчення». Це слово стосується дієслова, яке означає «нести свідчення». Ці свідчення – вкрай важливі, бо вони виявляють Божу Особу та Його ціль для нас. Постанови були статутами чи законами, написаними на кам’яних скрижалях. Ці постанови принесли народові урочистий обов’язок їх оберігати, виконувати та слухатися. «Закони» у вірші 45 можна також перекласти як «приписи» або ж «судові постанови». Хоча загалом це слово стосується проголошень, які робить суддя перед ухваленням вироку, воно виражає ширшу істину про те, що вся влада походить від Бога, а всі Його закони – добрі та правильні.

8

Зазвичай це слово вимовляється як «Тора». – Примітка редактора.

68

Повторення Закону 5:1-5

Десять Заповідей Та версія Десяти Заповідей, яку ми читаємо в Повторенні Закону, містить декілька різночитань у порівнянні з Виходом 20:1-17. У цій прощальній проповіді Мойсей мав свободу вирішувати, які сінайські закони він хотів повторити або ж переказати іншими словами (втім натхненними Святим Духом). Він не мав на увазі дослівного повторення, яке був записав у Виході, Левиті і Числах. Він міг виділити декілька законів для цього нового покоління ізраїльтян через їхню велику важливість. Деякі закони він міг підсумувати більш коротко, а інші міг знову застосувати з огляду на ті змінені обставини, з якими ізраїльтяни зіштовхнуться, живучи як поселенці в Ханаані. Хоча деякі слова та фрази відрізняються, сутність учення залишається тією самою.

5

І скликав Мойсей усього Ізраїля, та й сказав до нього: «Слухай, Ізраїлю, постанови й закони, які я говорю сьогодні в ваші уші, і навчіться їх, і будете пильнувати виконувати їх. 2Господь, Бог наш, склав з нами заповіта на Хориві. 3Не з батьками нашими склав Господь заповіта того, але з нами самими, що ми тут сьогодні всі живі. 4Обличчям в обличчя говорив Господь із вами на горі з середини огню. 5Я того часу стояв між Господом та між вами, щоб передавати вам Господні слова, бо ви боялися огню, і ви не зійшли на гору Звісно, саме з минулим поколінням був уклав Господь Свій Заповіт на Сінаї, але не лише з тим поколінням. Божий Заповіт був не лише подією, яку слід було згадувати, як про минуле, – він залишався чинним для кожного покоління ізраїльтян. Кожному новому поколінню нагадувалося, що Бог їхніх отців визволив їх, аби вони належали Йому, і таким чином кожне нове покоління було 69

Повторення Закону 5:6-10

покликане відповідати на Божу благодать, ведучи життя вдячного служіння Йому і один одному. коли Він говорив: «Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства.

6

Понад 40 років тому Спаситель-Бог зустрівся із Мойсеєм біля палаючого куща і покликав його вести Його народ із Єгипту. Коли Мойсей промовив до Бога: «Ото я прийду до Ізраїлевих синів та й скажу їм: «Бог ваших батьків послав мене до вас», то вони запитають мене: «Яке Ім’я Його?» Що я скажу їм?» І сказав Бог Мойсеєві: «Я Той, що є». І сказав: «Отак скажеш Ізраїлевим синам: Сущий послав мене до вас» (Вихід 3:13, 14). Бог об’явився Мойсеєві як Особа, а не якась невпізнана, неописувана сила. Він – постійний, позачасовий, незмінний, вільний робити, що хоче, – втім Він вирішує пов’язати себе обітницею врятувати синів і доньок Авраама, Ісака і Якова. Зрозуміти належно Десять Заповідей ми можемо лише у світлі початкової заяви нашого Господа. У певному сенсі ця заява містить і преамбулу («Я Господь, Бог твій»), і історичний пролог («що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства». В любові усиновив Бог ізраїльтян як Свій заповітний народ. А тепер у Десяти Заповідях Він показував, як їм відповідати на незаслужену ними Його любов, живучи відповідно до Його волі. Бог дав Свої Заповіді Ізраїлеві всередині взаємин благодаті. Ізраїлів послух ніколи не зміг би заслужити Божої ласки – він міг лише відображати те, що Бог до Ізраїлю вже був добрий. Август Піпер, який упродовж 43-ох років викладав у Вісконсинській Лютеранській Семінарії, зазначив, що «в цілому Писанні немає чистішого, сердечнішого Євангелія, ніж цей вірш із його обітницею». Хай не буде тобі інших богів при Мені!

7

70

Повторення Закону 5:7-10

Не роби собі різьби й усякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. 9Не вклоняйся їм, і не служи їм, бо Я – Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає провину батьків на синах, на третіх і на четвер­ тих поколіннях тих, що ненавидять Мене, 10і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто виконує Мої заповіді. Заповітний Бог не терпить жодних конкурентів. Фразу «при Мені» можна перекласти також як «біля Мене» або «з Мого боку», «проти Мене» або ж, як пропонує примітка в NIV, «коло Мене». У віршах з 8-го по 10-ий Мойсей далі розширює Першу Заповідь. Що Перша Заповідь забороняє? Очевидно, вона забороняє поклоніння поганському богові. Ізраїльтяни бачили поклоніння ідолам в Єгипті, і вони бачитимуть його в Ханаані. Але це застереження проти створення ідола, сформованого як будь-яка видима істота, могло також бути спрямоване проти бажання поклонятися істинному Богові у невповноважений Ним спосіб. Коли за покоління до цього Аарон зробив золоте теля, то він той день назвав «свято для Господа» (Вихід 32:5) і сказав: «Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!» (Вихід 32:4). Все у всесвіті – птахи, риби, рептилії – створене. Господа не створив ніхто – Він існує споконвіку. Ізраїльтяни ніколи не могли використовувати якесь створіння, аби воно представляло в поклонінні Бога. Мартін Лютер зробив такий коментар: «Здається, що ця Заповідь установлює для простого і дитячого народу прості церемонії про образи. Проте насправді вона – духов­ ний Закон, який вимагає внутрішнього поклоніння Духа навіть щодо тих зовнішніх образів».9 8

9

Luther’s Works, Vol. 9, c. c. 63, 64.

71

Повторення Закону 5:11-15

Не присягай Іменем Господа, Бога твого, на­ даремно, бо не помилує Господь того, хто присягає Його Ім’ям надаремно. Версія короля Джеймса (KJV) 10 переклала Другу Заповідь як «Не вживатимеш Імені Господа, Бога твого, марно». Марно означає «без користі або не так, як слід», як-от в забобонах. Ізраїльтяни могли помилково вірити, що в Імені Господа було щось магічне. Дехто міг думати, що просте додавання його в кінці молитви, або коли його наводять як частину закликання або чарів, гарантуватиме отримання того про що вони просять. Господнє ж Ім’я було для них цінне, бо Господь виявив його, аби їх спасти. Це Ім’я однаково цінне сьогодні й для нас. «Бо кожен, хто покличе Господнє Ім’я, буде спасений» (Римлян 10:13). Господь не радіє, коли Його народ використовує Його Ім’я легковажно, у забобонний спосіб або бажаючи комусь зла замість добра.

11

Пильнуй дня суботнього, щоб святити його, як наказав тобі Господь, Бог твій. 13Шість день працюй, і роби всю працю свою, 14а день сьомий – субота для Господа, Бога твого; не роби жодної праці ти й син твій та дочка твоя, і раб твій та невільниця твоя, і віл твій, і осел твій, і всяка худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх, – щоб відпочив раб твій і не­ вільниця твоя, як і ти. 15І будеш пам’ятати, що був ти рабом в єгипетському краї, і вивів тебе Господь, Бог твій, звідти сильною рукою та ви­ тягненим раменом, тому наказав тобі Господь, Бог твій, святкувати суботній день. Коли Бог дав на Сінаї Десять Заповідей, то Він пов’язав їх із Його власним відпочинком у час створення. «Бо шість 12

Один з англомовних перекладів Біблії. – Примітка перекладача.

10

72

Повторення Закону 5:12-15

день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив, тому поблагословив Господь день суботній і освятив його» (Вихід 20:11). Ізраїльтяни за взірець брали відпочинок Господа. Коли Мойсей переказував цю Заповідь через 40 років, то він основував дотримання Ізраїлем суботи не на сьомому дні створення, а на визволенні народу з Єгипту. Бог запровадив Старозаповітну суботу не лише для ізраїльських чоловіків і жінок, але й для їхніх тварин, їхніх слуг і неізраїльських чоловіків і жінок, що жили посеред них. Це ставило наголос на Божій гуманній опіці про робітників і тяглових тварин у Краю – влада пана над його рабами не давала йому права позбавляти їх один раз на тиждень фізичного відпочинку. Це також вказує на те, як Бог хотів, аби Його народ був світлом для народів, хоча неізраїльські чоловіки та жінки не були частиною заповітного народу, вони все-таки брали участь у одному з благословень, яким насолоджувалися заповітні люди. Старозаповітні віруючі дотримувалися суботи, не маючи в суботу жодної праці. Проте додаючи цю Заповідь до Його порятунку з Єгипту, Господь хоче спрямовувати серця людей до ще більшого порятунку і до глибшого відпочинку. Ісус каже: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! …І знайдете спокій душам своїм»11 (Матвія 11:28, 29). Помираючи на хресті, як наш змінник, Ісус «простив усі гріхи» і «знищив рукописання на нас, що наказами було проти нас» (Колосян 2:13, 14). Оскільки Він помер за нас, ми більше не зобов’язані дотримуватися Старозаповітної суботи. Разом із іншими Старозаповітними правилами субота була «тінь майбутнього, а тіло – Христове» (Колосян 2:17). Один Новозаповітний віруючий може вважати один день святішим, аніж інший, 11 NIV тут дає переклад: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я дам вам спочинок! …І знайдете спочинок душам своїм»». – Примітка перекладача.

73

Повторення Закону 5:16-21

а інший Новозаповітний віруючий може вважати кожен день однаковим. «Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання» (Римлян 14:5). Найкраще Новозаповітні християни можуть виконати Третю Заповідь тоді, коли радісно чують і вивчають, і виконують Боже Слово кожного дня, щоразу, коли мають таку нагоду. Шануй свого батька та матір свою, як наказав був тобі Господь, Бог твій, щоб довгі були твої дні, і щоб було тобі добре на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.

17 Не вбивай!

18 Не чини перелюбу!

19 Не кради!

20 Не свідчи неправдиво проти ближнього свого!

21 І не бажай жони ближнього свого, і не бажай дому ближнього свого, ані поля його, ані раба його, ані не­ вільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що є ближнього твого!» Четверта Заповідь додає обітницю «щоб довгі були твої дні, і щоб було тобі добре на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі». Святий Павло перефразував Господню обітницю для віруючих, які більше не жили в Палестині: «Щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!» (Ефесян 6:3). Переклад П’ятої Заповіді в NIV «Не вбивай невинного» – кращий, ніж переклад в KJV: «Не вбивай!» Єврейське слово, яке тут вживається, – завжди в Старому Заповіті означає неправильне вбивання. Відповідно до Виходу 12:21 людину, яка коїть навмисне вбивство, слід вбити, а кат, який виконує цей вирок, – не винний у неправильному вбиванні. Вбивство дозволене у війні (Повторення Закону 20:10-18) і в більшості випадків самозахисту (Вихід 22:2, 3).

16

74

Повторення Закону 5:16-21

У своїх основних формах П’ята і Шоста Заповіді звертаються лише до зовнішніх дій. Проте зрозуміло, що Бог зацікавлений у ставленні, що криється за дією. У Нагірній Проповіді Ісус пояснює внутрішнє ставлення, що стоїть за цими двома Заповідями: Ви чули, що було стародавнім наказане: «Не вбивай, а хто вб’є, підпадає він судові». А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: «рака», підпадає верховному судові, а хто скаже «дурний», підпадає геєнні огненній. Ви чули, що сказано: «Не чини перелюбу». А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм (Матвія 5:21, 22, 27, 28). Єврейське слово, яке Мойсей використав у Восьмій Заповіді, – формальний термін для свідчення в суді, тож ця Заповідь спочатку переймалася фальшивим свідченням проти звинуваченої людини. Потім ця Заповідь почала стосуватися всіх фальшивих заяв, чи то в суді, чи поза судом. Дев’ята і Десята Заповіді у Вихід 20:17 тут переплетені. Там в Дев’ятій Заповіді згадувався лише «дім». Тут Дев’ята Заповідь забороняє пожадати дружину свого ближнього. Цими Заповідями Бог знову вийшов поза зовнішню дію, аби включити внутрішній імпульс пожадання чогось або когось, що належить іншому. Таким чином останні дві Заповіді сходяться в думках з Ісусовою оцінкою грішних чоловіків і жінок: «Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги. Оце те, що людину опоганює» (Матвія 15:19, 20).

75

Повторення Закону 5:22-33

Слова ці Господь промовляв до всього вашого зібрання, на горі з середини огню, хмари та мряки, сильним голосом. І більш не говорив, і написав їх на двох камінних таблицях, і дав їх мені.

22

І сталося, коли ви слухали той голос з-посеред темряви, а гора горіла огнем, то прийшли до мене всі голови ваших племен та ваші старші, 24та й сказали: «Тож Господь, Бог наш, показав нам славу Свою та велич Свою, і голос Його чули ми з середини огню. Цього дня ми бачили, що говорить Бог з людиною, – і вона жива! 25А тепер нащо маємо вмирати? Бо спалить нас той великий огонь! Якщо ми будемо ще далі слу­ хати голосу Господа Бога нашого, то помремо. 26Бо чи є таке тіло, щоб чуло, як ми, голос Бога Живого, що промовляє з середини огню, і жило б? 27Приступи сам, і слухай усе, що скаже Господь, Бог наш, і ти будеш говорити нам усе, що промовлятиме Господь, Бог наш, до тебе, а ми будемо слухати й виконаємо».

23

І почув Господь голос ваших слів, коли ви про­ мовляли до мене. І сказав до мене Господь: «Чув Я голос цього народу, що промовляли до тебе. Добре все, що вони промовляли. 29О, коли б їхнє серце було їм на те, щоб боялись Мене й пильнували всіх Моїх заповідей по всі дні, щоб було добре їм та синам їхнім навіки!

28

Іди, скажи їм: Вертайтесь собі до наметів своїх! А ти стій тут зо Мною, і Я буду промовляти до тебе кожну заповідь, і постанови, і закони, що будеш на­ вчати їх, щоб вони виконували їх у Краї, що Я даю їм на спадщину його».

30

31

І будеш пильнувати виконувати їх, як наказав вам Господь, Бог ваш, не збочите ні праворуч, ні ліворуч.

33 Усією тією дорогою, що наказав вам Господь, Бог 32

76

Повторення Закону 5:22-33

ваш, будете ходити, щоб жили ви й було вам добре, і щоб довгі були ваші дні в Краї, що ви оволодієте ним. Коли Мойсей сказав, що Бог «більш не говорив», то він посилається на той факт, що Господь «сильним голосом» проголосив був лише Десять Заповідей, тобто Він проголосив їх прямо та голосно, аби їх могла чути ціла нація. Решта Закону, який розширений, пояснений і застосовує Заповіді, Господь дав Мойсеєві на горі. Мойсей, своєю чергою, потім навчав народ Законові, який він був отримав від Бога. Святий Павло стверджує, що Божий Закон – святий і добрий, але коли грішні люди сповна осягають глибокі, абсолютні вимоги Закону, то єдина логічна реакція полягає в тому, що Закон лякає їх до смерті. На власному досвіді Павло пізнав, що «сталася мені та заповідь, що для життя, – на смерть, бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертвив» (Римлян 7:10, 11). Якщо викласти це по-іншому: «Коли прийшла заповідь, то гріх ожив, а я вмер» (Римлян 7:9, 10). Мойсей згадував страшний досвід на Сінаї, коли Божий Закон не лише навів страх всередині ізраїльтян, але й Бог посилив переляк Ізраїлю невимовним фізичним виявом Свого гніву. Тут головне переживання Мойсея не в нагадуванні про події на Сінаї в їхньому належному хронологічному порядку, а в згадуванні про той спустошливий вплив, що Божий Закон справив на батьків цього нового покоління. Зі страху Ізраїль попросив Мойсея бути його посередником. Вони боялися, що помруть, якщо будуть далі слухати Божий голос, який промовляв з вогню. Вони мали рацію навіть більше, ніж те усвідомлювали. Грішні чоловіки та жінки потребують посередника, аби розказати, що не так між ними і святим Богом. Святий Павло оплакував свій статус перед Богом відповідно до Закону (Римлян 7:24), але пізніше він знайшов полегшення 77

Повторення Закону 6:1-9

у Євангелії: «Один-бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, – людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх» (1 Тимофія 2:5, 6). Закон нічого Павлові, окрім засудження, не пропонував, але Святий Дух запевнив його: «Тож немає тепер жодного осуду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за духом, бо закон духа життя в Христі Ісусі визволив мене від закону гріха й смерти» (Римлян 8:1, 2). На Сінаї Господь промовив: «О, коли б їхнє серце було їм на те, щоб боялись Мене й пильнували всіх Моїх заповідей по всі дні». На Голгофі Ісус не лише простив усіх нас за весь той час, коли ми порушували Божий Закон – Він також робить нас «творінням новим» (2 Коринтян 5:17), «у добрих ділах запопадливих» (Тита 2:14). Тоді ми можемо виявляти послух. Тоді «буду бігти шляхом Твоїх заповідей, бо пошириш Ти серце моє» (Псалом 118 (119): 32).

Люби Господа, Бога твого

6

А оце заповідь, постанови та закони, що наказав Господь, Бог ваш, щоб навчити вас виконувати їх у Краї, що ви переходите туди посісти його, 2щоб ти боявся Господа, Бога свого, щоб пильнувати всіх по­ станов Його та заповідей Його, що я наказую тобі, ти й син твій, та син твого сина по всі дні життя твого, і щоб були довгі твої дні. 3І слухай, Ізраїлю, і пильнуй виконувати це, щоб було добре тобі, і щоб ви сильно розмножились, як прирік був Господь, Бог батьків твоїх, дати Край, що тече молоком та медом. Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш – Господь один! І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю! 6І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм. 7І пильно на­ вчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти 4

5

78

Повторення Закону 6:1-9

лежатимеш, і коли ти вставатимеш. 8І прив’яжеш їх на ознаку на руку свою, і будуть вони пов’язкою між очима твоїми. 9І напишеш їх на бічних одвірках дому свого та на брамах своїх. Коли Мойсей описував Ханаан як «край, що тече молоком і медом», то він не прикрашав оповіді. Хоча південна частина Палестини – суха і спекотна майже впродовж цілого року, в областях на півночі та на височинах випадають рясні дощі. Між квітнем і червнем збирали пшеницю і ячмінь, влітку дозрівали фрукти, а виноград і оливки збирали на початку осені. Цей врожай забезпечував голов­ні елементи харчування ізраїльтянина: хліб, вино і олію. Добре підходили для ханаанських сільських околиць вівці та кози, що цінувалися за їхню вовну і шерсть, молоко і м’ясо. Мартін Лютер починав пояснення кожної з Десяти Заповідей словами: «Ми повинні боятися і любити Бога». Тут Мойсей теж поєднує страх і любов до Бога. Страх до Бога – вражаюча пошана, яку відчувають створіння перед величчю свого Творця. Коли ми усвідомлюємо, що Бог – справедливий і святий, то у нас є всі підстави бути наляканими до смерті. Але цей рабський страх перед Богом щезає тоді, коли ми чуємо, що цей самий Бог любить нас і прощає. Пророк Єремія нагадував Юдеї про те, як Бог любив її вічною любов’ю і притягнув її у любові (Єремії 31:3). Господь хотів, аби Ізраїль повертав ту любов у повній щирості («усім серцем своїм»), безумовно («всією душею своєю») і задіявши усі вміння і можливості («всією силою своєю»). Ісус сказав, що «перша і найбільша заповідь» Закону була – любити Господа Бога серцем, душею, силою і розумом; і додав другу Заповідь – любити свого ближнього як самого себе. «На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять» (Матвія 22:37-40).

79

Повторення Закону 6:1-9

Ізраїль не поклонявся пантеонові богів – їхній Бог був один, неподільний. Через це Бог вимагав від них беззастережної відданості. Ваали Ханаану були зображеннями різноманітних сил природи і ці зображення були зроблені людськими руками, але Ізраїлів Бог був один. «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш – Господь один!» – найглибше твердження про Божу природу, як про одного Господа. Упродовж століть євреї називали це своїм «Шема», від якого походить це перше єврейське слово у цій фразі. Практикуючі юдеї донині промовляють «Шема» двічі на день, як частину своїх ранкових і вечірніх молитов, хоча це не стільки молитва, як заява про віру. Бог хотів, щоб навчання про віру було щирим і закарбованим у серцях Його народу. Мойсеєві слова відлунюють у Приповістях: Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережуть твоє серце, бо примножать для тебе вони довготу твоїх днів,

і років життя та спокою! Милість та правда нехай не залишать тебе, – Прив’яжи їх до шиї своєї, напиши їх на таблиці серця свого.

(Приповісті 3:1-3). Бог хотів, аби навчання про віру було справою сім’ї. Бог не хотів, аби Його народ обмежувався тим, щоб субота залишалася для того, аби її проводили релігійні професіонали. Мойсеєві слова у віршах 7-9, можливо, є образним мовленням – батьки у щоденному житті мали говорити про взаємини з їхнім Спасителем-Богом. Проте пізніше чимало юдеїв сприймали ці слова буквально. Єврейські чоловіки, віком від 13 років і старші, собі на лоби та ліві руки прив’язують філактерії – дві маленькі коробочки, що вміщували крихітні сувої пергаменту, на яких було написано чотири місця з Писання єврейською 80

Повторення Закону 6:10-19

мовою. Практикуючі юдеї до одвірків своїх домівок і громадських будівель прив’язують ще й мезузу – маленьку дерев’яну або металеву коробочку, в якій є два сувої, на яких написаний цей вірш і Повторення Закону 11:13-21. Юдейський учитель Маймонід сказав, що ті, що дивляться на мезузу та філактерії як на обереги, – невігласи, але через вияв буквального послуху Мойсеєвим словам чимало юдеїв помітили, що зовнішні символи служили сильним нагадуванням про їхню віру. Хрести та зображення Ісуса в наших домівках служать такій само меті. Мойсеєві слова ставлять наголос на важливій істині про християнську освіту, яка важлива для нас через три з половиною тисячоліття. Передавання віри нашим дітям є головна відповідальність батька й матері. Павло пише: «Батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!» (Ефесян 6:4). Доброю новиною про Ісуса та життя, яке випливає з християнської віри, частіше переймаються, аніж їй навчаються, коли сини й доньки слідують за прикладом матері й батька. І станеться, коли Господь, Бог твій, уведе тебе до того Краю, якого присягнув був батькам твоїм, Ав­ раамові, Ісакові та Якову, щоб дати тобі великі та гарні міста, яких ти не будував, 11та доми, повні всякого доб­ ра, яких ти не наповнював, і тесані колодязі, яких ти не тесав, і виноградники та оливки, яких ти не садив, і ти будеш їсти й наситишся, – 12стережися тоді, щоб ти не забув Господа, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства!

10

Бійся Господа, Бога свого, і Йому будеш служити, і Йменням Його будеш присягати. 14Не будеш ходити за іншими богами з богів тих народів, що в околицях ваших, 15бо Господь, Бог твій – Бог заздрісний посе­ ред тебе; щоб не запалився на тебе гнів Господа, Бога твого, і щоб Він не вигубив тебе з поверхні землі. 16Не 13

81

Повторення Закону 6:10-19

будете спокушати Господа, Бога вашого, як спокуша­ ли ви в Массі. 17Будете конче пильнувати заповідей Господа, Бога вашого, і свідоцтва Його, і постанови Його, що наказав Він тобі. 18І будеш робити справед­ ливе та добре в Господніх очах, щоб було тобі добре, і щоб увійшов ти та посів той хороший Край, що Господь присягнув був батькам твоїм, 19щоб вигнати всіх воро­ гів твоїх перед тобою, як говорив був Господь.

95% території Єгипту – пустеля. Упродовж століть єдиним джерелом води був вихід Нілу з берегів. У Ханаані ізраїльтяни потраплять у докорінно відмінні обставини – процвітаючі міста, рукотворні колодязі, оброблювані виноградники та оливкові гаї. Небезпека серед такого процвітання полягала в забуванні Бога. Через пророка Осію Господь висловив Своє розчарування, коли саме так і сталося: «Мали добрі пасовиська й ситі були, наситилися і загордилось їхнє серце, тому-то забули про Мене вони!» (Осії 13:6). Ісус дав відповідь на всі три спокуси сатани в пустині цитатами з Повторення Закону. Коли сатана обіцяв дати Ісусові всі царства світу і їхню велич, якщо Ісус лишень йому поклониться, то Ісус відповів віршем 13: «Бійся Господа, Бога свого, і Йому будеш служити». Коли сатана наважився кинутися з південно-східного краю на даху храмового комплексу, Ісус відповів віршем 16: «Не будете спокушати Господа, Бога вашого». Мойсей застеріг Ізраїль: «Не сприймайте благодаті Господа, наче так має бути. Не випробовуйте Його терпіння, аби побачити те, скільки часу ви можете виявляти непослух, не страждаючи від наслідків гріха». В Массі, одній з перших зупинок Ізраїлю дорогою з Єгипту, за одне покоління до цього знялася колотнеча «Ізраїлевих синів і через випробування ними Господа, коли казали: «Чи є Господь серед нас, чи нема?» (Вихід 17:7).

82

Повторення Закону 6:20-25

Коли запитає тебе син твій колись, говорячи: «Що це за свідоцтва й постанови та закони, що вам наказав Господь, Бог наш?» 21то скажеш синові своє­ му: «Ми були раби фараонові в Єгипті, а Господь вивів нас із Єгипту сильною рукою. 22І дав Господь ознаки та чуда великі та страшні на Єгипет, і на фараона та ввесь дім його на наших очах. 23А нас вивів звідти, щоб увести нас та дати той Край, що присягнув був Він нашим батькам. 24І наказав нам Господь чинити всі ті постанови, щоб боятися Господа, Бога нашого, щоб було добре нам усі дні, щоб утримати нас при житті, як дня цього. 25І буде нам праведність у тому, коли будемо пильнувати виконувати всі ці заповіді перед лицем Господа, Бога нашого, як Він наказав нам». Що означатимуть всі ці постанови та закони для дітей і внуків Ізраїлю? Мойсей сказав, що вони – важливі, бо вони – відповідь любові, яку віруючі дають Господу за великий порятунок, який Він для них здійснив. Хоча ці наступні покоління ще не були народжені, коли СпасительБог розділяв води і заявляв про право власності на їхніх батьків, як на Свій народ, вони далі могли промовляти: «Це – моя історія. Бог викупив членів моєї сім’ї. Я теж був там врятований». Ми могли б неправильно зрозуміти слова Мойсея у вірші 25, якби ми читали їх поза заповітним зв’язком. Господь спершу заявив про право власності на Ізраїль і таким чином Ізраїлів послух був вдячною відповіддю на Його порятунок – їхній послух не вводив заповіту в дію. Святий Павло використовує подібну мову, пишучи до коринтян: «А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, – праведністю ж, і освяченням, і відкупленням» (1 Коринтян 1:30).

20

83

Повторення Закону 7:1-6

Вигнання народів Мойсеєві попередні слова ставили наголос на тому, що є один-єдиний істинний Бог і вони містили різкі попередження проти ідолопоклонства. Його наступні слова застерігали Ізраїль в однаково могутній спосіб, аби вони не терпіли ідолопоклонства, з яким зустрінуться на захід від річки.

7

Коли Господь, Бог твій, уведе тебе до того Краю, куди ти входиш, щоб заволодіти ним, то Він вижене численні поганські народи перед тобою: хіттеянина, і ґірґашеянина, і амореянина, і ханаанеянина, і пе­ різзеянина, і хіввеянина, і євусеянина, – сім народів, численніших та міцніших за тебе. 2І коли дасть їх Гос­ подь, Бог твій, тобі, то ти їх понищиш: конче учиниш їх закляттям, – не складеш із ними заповіту, і не будеш до них милосердний. 3І не споріднюйся з ними: дочки своєї не даси його синові, а його дочки не візьмеш для сина свого, 4бо він відверне сина твого від Мене, і вони служитимуть іншим богам, – і запалиться Господній гнів на вас, і Він скоро тебе вигубить. 5Але тільки так будете їм робити: жертівники їхні порозбиваєте, а їхні стовпи поламаєте, святі їхні дерева постинаєте, а бовванів їхніх попалите в огні, 6бо ти святий народ для Господа, Бога свого, – тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був Йому вибраним народом зо всіх народів, що на поверхні землі. Хіттеяни описані в родоводі народів як нащадки Ханаану (Буття 10:15), а на початку кар’єри Ісуса Навина Господь обіцяв дати Ізраїлеві «увесь край хіттеян» (Єгошуї 1:4). Велика Хеттська Імперія досягла піку свого розвит­ ку приблизно 1900 року до Різдва Христового в місці, що розташоване на значній віддалі на північ від Палестини, але можливо, хети пізніше мігрували на південь до 84

Повторення Закону 7:1-6

Ханаану або може бути, що термін «хети» має набагато ширше, більше значення. Єгипетські тексти згадують про ґірґашеян, як союзників хіттеян. Буття 10:16 називає їх нащадками Ханаану, а Єгошуї 24:11 розташовує їх на захід від річки Йордан. Старий Заповіт використовує назви амореяни і ханаанеяни загалом для ширшого позначення націй на стародавньому Близькому Сході. Здається, що періззеяни жили не в укріплених селах на обох берегах Йордану, а Єгошуї 17:15 каже, що вони жили у лісистому краї. Здається, що хіввеяни жили в основному на півночі. Відповідно до Єгошуї 9:7, 17 вони жили у чотирьох конфедеративних містах, одним з яких було Ґів’он. Євусеяни були войовничим народом, що займав гористу місцевість біля Єрусалиму. Хоча ми не можемо впевнено ці народи ідентифікувати, коли Ізраїль увійшов в Край, він зіштовхнувся з народами, які однозначно були від нього більшими та могутнішими. Жорстким для наших вух лунає Господній наказ: знищуй, не укладай альянсів, не виявляй милосердя, не одружуйся з ними. Оскільки Спаситель-Бог покликав Ізраїль бути світлом для народів, аби здобувати для Себе через них інші нації, хіба не діятиме таке масове знищення сусідів Ізраїлю всупереч намірам Господа? Авраам Лінкольн був одного разу зазначив, що він міг руйнувати своїх ворогів, перетворюючи їх на друзів. Хіба не міг Господь зробити таке саме з тими народами? Понад 600 років до цього, Господь дав Авраамові визначне пророцтво: «Добре знай, що потомство твоє буде приходьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ… А покоління четверте повернеться сюди, бо досі не повний ще гріх амореянина» (Буття 15:13, 16). Бог терпеливо чекав, допоки амореяни та інші народи в Палестині своєю грішною поведінкою по вінця не наповнять їхні чаші руйнування. Бог не діяв без85

Повторення Закону 7:1-6

розсудно. Він дав їм море часу на те, аби вони розкаялися і відвернулися від свого грішного поклоніння. Ханаанське поклоніння включало найбільш деморалізуючі тогочасні практики, як-от: священна проституція, принесення в жертву дітей і поклоніння зміям. «Стовпи», про які згадує Мойсей, були, можливо, зображеннями Ваала, бога чоловічої родючості, якому поклонялися ханаанеяни. Святі дерева символізували богиню жіночої родючості, Астарту. Наприклад, археологи в Меґґідо розкопали великий жертовник, збудований приблизно 1900 року до Різдва Христового, один метр вісімдесят сантиметрів висотою і вісім метрів сімдесят сантиметрів в діаметрі, на верх якого вели кам’яні східці. Біля нього стояв кам’яний стовп (можливо, символ Ваала), а біля нього була дірка для стовпа, в яку, на думку археологів, вставлявся стовп Астарти. Оскільки поклоніння Ваалові поєднувало бажання контролювати сили природи з непогамованими статевими гріхами, воно представляло надзвичайно звабну спокусу для Ізраїлю. Прагнення робити «так, як роблять місцеві» було, очевидно, для Божого народу сильним. Але Ізраїль був народом, який Господь сформував для Себе, аби проголошувати Йому хвалу (Ісаї 43:21). Через них Він планував у наш світ привести Господа Ісуса, Який буде жити і помре, аби простити гріхи світу. Тут Мойсеєві слова нагадують слова Господа на Сінаї: «Станете Мені власністю більше всіх народів… Ви станете Мені царством священиків та народом святим» (Вихід 19:5, 6). З таким ідолопоклонством не можна було йти на жоден компроміс, до нього не можна було виявляти жодної терпеливості. Питання стояло так – зруйнувати чи бути зруйнованим, триматися окремо чи бути зараженим і поглинутим. Дехто намагався довести, що Господній наказ стерти з лиця землі населення Ханаану відображав більш 86

Повторення Закону 7:7-11

примітивний, мстивий погляд на Бога, який упродовж століть був заміщений більш просвітленою концепцією про Всемогутнього. Але Бог далі дозволяє тисячам людей помирати від стихійних лих, невиліковних хвороб і людської жорстокості. Хоча жоден сучасний народ не займає місця Старозаповітного народу Божого, Господь далі використовує сили людські та сили природи, аби правити Своїм світом в суді та милосерді. Не через численність вашу понад усі народи Гос­ подь уподобав вас та вибрав вас, бо ж ви найменші зо всіх народів, 8але з Господньої любови до вас, і через додержання Його присяги, що присягнув був вашим батькам, – Господь вивів вас сильною рукою, і викупив тебе з дому рабства, з руки фараона, царя єгипетсько­ го. 9І ти пізнаєш, що Господь, Бог твій, – Він той Бог, той Бог вірний, що стереже заповіта та милість для тих, хто любить Його, та хто додержує Його заповіді на тисячу поколінь, 10і що надолужить ненависникам Своїм, їм самим, щоб вигубити їх; не загаїться Він щодо Свого ненависника, – відплатить йому самому.

11 А ти будеш виконувати заповіді й постанови та за­ кони, що Я сьогодні наказую виконувати їх. Ізраїль міг спитатися: «Чи Господь вибрав нас, бо ми були більші і величніші ніж інші народи?» Господній вибір не ґрунтувався ні на одній з тих властивостей, яку Бог виявив у Ізраїлі, – натомість він постав із властивості, яка перебуває у Богові. Старовинний вірш «Як так, що Бог обрав євреїв»12 підкреслює те, наскільки неочікуваним і незаслуженим був той вибір. Це – те, що ми називаємо благодаттю, Божим славетним милосердям і вірністю до грішників, на яку ніхто не заслуговує.

7

«How odd of God to choose the Jews». – Примітка перекладача.

12

87

Повторення Закону 7:12-16

К. С. Люїс одного разу зауважив, що в благодаті Божій є щось непедантичне – Бог не обирає чоловіків і жінок, аби вони належали Йому через те, що Він сподівається від них здобути. Всередині кожного з нас є маленький голос, який хоче приписати собі славу того, що Бог обрав нас або похвалитися про Господній вибір. Проте Ісус промовляє до Своїх учнів: «Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас» (Івана 15:16), а Св. Павло додає: «(Бог) вибрав у Ньому… нас перше заложення світу, щоб були перед Ним ми святі й непорочні, у любові, призначивши наперед, щоб нас усиновити для Себе Ісусом Христом» (Ефесян 1:4, 5). Проте якою б чудесною не була Божа благодать, грішні чоловіки та жінки далі мають ту величезну, жахливу здатність говорити Божій благодаті «Ні!» Ось чому Мойсей додав застереження у віршах 10 і 11. «Хто не ввірує – засуджений буде» (Марка 16:16). «Дивіться, – пише автор листа до євреїв, – щоб хто не зостався без Божої благодаті, щоб не виріс який гіркий корінь і не наробив непокою, і щоб багато-хто не опоганились тим» (Євреїв 12:15). І станеться, – за те, що ви будете слухатися цих законів, і будете додержувати, і будете виконувати їх, то й Господь, Бог твій, буде додержувати для тебе заповіт та милість, що був присягнув батькам твоїм. 13І буде Він любити тебе, і поблагословить тебе, і розмно­ жить тебе, і поблагословить плід твоєї утроби та плід твоєї землі, – збіжжя твоє, і сік твій виноградний, і сік твоїх оливок, порід биків твоїх і котіння отари твоєї на тій землі, яку присягнув батькам твоїм дати тобі. 14Ти будеш благословенний поміж усіма народами, – не буде серед тебе безплідного та безплідної, також і між худобою твоєю. 15І Господь відхилить від тебе всяку хворобу, і жодних лютих єгипетських недуг, які ти зна­ єш, не наведе їх на тебе, а дасть їх на всіх твоїх ворогів.

16 І ти винищиш всі ті народи, що Господь, Бог твій, дає 12

88

Повторення Закону 7:17-26

тобі, не змилосердиться око твоє над ними, і не будеш служити їхнім богам, бо то пастка для тебе. У Палестині трьома головними сільськогосподарськими продуктами були зерно, вино і олія. Доки ізраїльтяни зі своїми сім’ями будуть виявляти вірність Богові, Ізраїль буде насолоджуватися Господніми благословеннями в своїй праці і в рідному краї. Мойсей радив Ізраїлеві: Ви ніколи не зможете привести у власне життя якесь добро, якщо будете намагатися догодити ваалам. Лише маючи вдячні серця, ви можете приймати це добро, бо ваш заповітний Бог дає все вам як дар. Якщо стародавній розум вірив, що таємничі сили природи можна контролювати, добре ставлячись до богів, то сучасний розум приписує дощ і сонячне проміння, дозрівання полів і добре здоров’я людських істот чіткому наборові законів природи, які тривають упродовж мільйонів років. Навіть християни, які виростають у сучасному світі, можуть забутися про божественну силу, яка стоїть поза передбачуваними шаблонами світу. Але, як був одного разу сказав Гілберт Кіт Честертон: «Сонце не сходить через обертання Землі. Сонце сходить, бо Бог каже йому: «Вставай!»13 Коли скажеш у серці своїм: «Ті люди численніші від мене, – як я зможу вигнати їх?» – 18не бійся їх! Пиль­ но пам’ятай, що зробив був Господь, Бог твій, фарао­ нові та всьому Єгиптові, – 19ті великі випробовування, що бачили твої очі, і ознаки та чуда, і сильну руку та витягнене рамено, що ними вивів тебе Господь, Бог твій, – так Господь, Бог твій, учинить усім тим народом, що ти їх боїшся. 20Також і шершнів пошле Господь, Бог твій, на нього, аж поки не вигинуть позосталі та 17

Gilbert Keith Chesterton, Living Quotations for Christians, edited by Shirwood Eliot Wirt (New York: Harper and Row, 1974), p. 92.

13

89

Повторення Закону 7:17-26

ті, що поховалися перед тобою. 21Не бійся їх, бо се­ ред тебе Господь, Бог твій, Бог великий та страшний.

22 І викидатиме Господь, Бог твій, тих людей помалу з-перед тебе; не зможеш вигубити їх скоро, щоб не розмножилася над тобою польова звірина. 23І дасть їх Господь, Бог твій, перед тобою, і побентежить їх великим бентеженням, аж поки не будуть вигублені.

24 І віддасть їхніх царів у руку твою, а ти вигубиш їхнє ім’я з-під неба, – не встоїть ніхто перед тобою, аж поки ти не вигубиш їх. 25Бовванів їхніх богів попалите в огні, – не будеш жадати срібла та золота, що на них, і не візьмеш його собі, щоб тим не впасти до пастки, бо то огида для Господа, Бога твого. 26І не внесеш цієї огиди до дому свого, і не станеш закляттям, як вона. Конче зогидиш її, і конче будеш бридитися нею, бо закляття вона. Раніше Мойсей бажав забрати від Ізраїлю будь-яке відчуття гордині через те, що Господь обрав їх бути Його народом. Тепер Він бажав забрати протилежну емоцію – відчуття страху. Мойсеєва обітниця, що Господь пошле «шершнів» посеред Ізраїлевих ворогів могла означати, що Він пошле тих комах, аби вони знищували урожай і робили становище ханаанеян небезпечним.14 Той Самий Бог, Який у надприродний спосіб перенаправив сили природи проти Єгипту на користь Ізраїлю, міг таке саме зробити і в Ханаані. Але Господь міг послати ще якогось іншого чинника, аби налякати та вивести з ладу народи Ханаану, аби ослабити їх і вчинити їх неспроможними до опору. Господній розгром Ханаану був настільки ж рішучим навіть тоді, коли б Він вирішив розтягнути завоювання на певний час.

14 Укус кількох шершнів може вбити людину. В Україні такі випадки реєструвалися. – Примітка перекладача.

90

Повторення Закону 8:1-5

Застереження у віршах 25 і 26 у страхаючий спосіб передвіщають те, що справдиться вже через декілька тижнів, коли Ахан сховає для себе дещо з трофеїв битви біля Аю – те, що належало винятково Господу. Ізраїль одразу втратив Господнє благословення у святій війні, був цілковито розбитий біля Аю, і Єгошуа повинен був виділити і винищити Ахана з-посеред народу.

Не забувай Господа Мойсей, можливо, не промовляв цієї довгої прощальної проповіді за один день або з якоїсь однієї нагоди. Більш за все, Повторення Закону – серія проповідей, які Мойсей проповідував Ізраїлеві перед тим, як померти. Лютер висловив припущення, що розділ 8 містить «новий та інший дискурс» – він вірив, що Мойсей промовляв зміст Повторення Закону упродовж періоду, що тривав від десяти днів до декількох тижнів.

8

Усі заповіді, що я сьогодні наказав тобі, будете пильнувати виконувати, щоб ви жили, і множили­ ся, і ввійшли й посіли той Край, що Господь присягнув вашим батькам. 2І будеш пам’ятати всю ту дорогу, що Господь, Бог твій, вів тебе нею по пустині ось уже сорок літ, щоб упокорити тебе, щоб випробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці твоїм, чи будеш ти держати за­ повіді Його, чи ні. 3І впокорював Він тебе, і морив тебе голодом, і годував тебе манною, якої не знав ти й не знали батьки твої, щоб дати тобі знати, що не хлібом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина. 4Одежа твоя не витиралася на тобі, а нога твоя не спухла от уже сорок літ. 5І пізнаєш ти в серці своїм, що, як навчає чоловік сина свого, так навчає тебе Господь, Бог твій.

91

Повторення Закону 8:1-5

Коли ми читаємо, що Бог «випробовує» Своїх дітей, то в нашому розумі постають різноманітні питання. Якщо Бог вже все знає, то навіщо Йому випробовувати людей? Аби виявити, чи вони ще вірують, чи ні? Аби побачити, як сильно вони вірують? Якщо Бог вже знає, чим скінчиться «випробування», якщо Він знає, що ми впадемо, то хіба не Бог винен у нашому падінні? «Випробовуваний, – пише Апостол Яків, – хай не каже ніхто: «Я від Бога спокушуваний». Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує» (Якова 1:13). Власне кажучи, Бог не випробовує людей заради Себе, а заради нас. Випробовуючи нас, Він дозволяє нам дізнатися про те, що Він вже знає. Його випробування показують нам, що Він створив віру в наших серцях набагато глибшу і сильнішу, ніж ми це будь-коли усвідомлювали. Його випробування стають також нагодою провести вишкіл нашої віри точно так, як тренер організовує сутичку навколо м’яча15, аби команда мала відповідний досвід. Можливо, найвидатнішим прикладом про те, як Бог випробовує віру Своїх людей, є той випадок, коли Він наказав Авраамові принести в жертву свого сина. Упродовж половини століття Господь вів Авраама через тренувальну програму в вірі – ця остаточна перевірка виявила, наскільки успішною була ця програма тренування в Авраамовому серці. Авраамова слухняна відповідь Господу ще більше зміцнила його віру. Мойсей сказав, що Господь провів Ізраїль пустинею, аби їх випробувати. Мета цього випробування полягала в тому, аби навчити Ізраїль більше Йому довіряти. Причина того, чому Він виявляв такі чудесні фізичні благословення, полягала в тому, щоб показати Своєму народові, що саме вони потребували і що Він міг виявляти не лише фізичні 15 Очевидно, мається на увазі американський футбол. – Примітка перекладача.

92

Повторення Закону 8:6-9

благословення, а набагато більше всього. Своїм Словом Господь міг задовольнити всі їхні фізичні благословення, а також ще більші потреби їхніх душ. Без Божого Слова фізичних благословень самих по собі ніколи не буде достатньо. Сама їжа життя не дасть. Життя має глибші виміри, задовольнити які може лише Бог. Крістоф Блюмгардт сказав: «Наше життя не має значення саме по собі – воно має значення лише у зв’язку з Богом».16 Коли в пустині диявол спокушував Ісуса, кажучи: «Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!» (Матвія 4:3), то Ісус відповів дияволові, цитуючи Мойсеєві слова із вірша 3 цього розділу. Ісус міг скористатися Своєю чудодійною силою, аби забезпечити Себе їжею, але такий вчинок суперечив би Слову та волі Його Отця. Він прийшов у наш світ, аби чинити волю Отця, Який послав Його, і довершити Його діло (Івана 4:34), – будь-який курс, який відводив від хреста, не був найкоротшим шляхом. І будеш виконувати заповіді Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, та щоб боятися Його, 7бо Господь, Бог твій, уводить тебе до Краю хорошого, до Краю водних потоків, джерел та безодень, що ви­ ходять у долині й на горі, 8до Краю пшениці, й ячме­ ню, і винограду, і фіґи, і гранату, до Краю оливкового дерева та меду, 9до Краю, де подостатком будеш їсти хліб, де не забракне нічого, до Краю, що каміння його – залізо, а з його гір добуватимеш мідь. Синуге, єгиптянин, який мандрував Ханааном за 2000 років до Різдва Христового (за 500 років до Мойсея) навів подібний яскравий опис цього краю: «Земля була добра… В ній були фіги і виноград. Вона мала більше вина ніж води. Багато тут було меду, щедра вона оливками. На тутешніх 6

Christoph Blumhardt, Living Quotations for Christians, c. 153.

16

93

Повторення Закону 8:10-20

деревах всякі фрукти. Меж усякій великій рогатій худобі теж немає».17 Гори південного Лівану і область на схід від Галілейського моря мають залізо. Археологи виявили свідчення про мідні копальні і плавильні печі в пустелі Араба, на південь від Мертвого моря. Геологи дослідили ближчі поля і показали, що там наявні мідні та залізні руди. І будеш ти їсти й наситишся, і поблагословиш Господа, Бога свого, у тім добрім Краї, що дав Він тобі.

11 Стережися, щоб не забув ти Господа, Бога свого, щоб не пильнувати Його заповідей, і законів Його, і поста­ нов Його, що я сьогодні наказую тобі, 12щоб, коли ти будеш їсти й наситишся, і добрі доми будуватимеш, і осядеш у них, 13а худоба твоя велика та худоба твоя мала розмножиться, і срібло та золото розмножать­ ся тобі, і все, що твоє, розмножиться, 14то щоб не загордилося серце твоє, і щоб не забув ти Господа, Бога свого, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства, 15що веде тебе цією великою пустинею, яка збуджує страх, де вуж, сараф, і скорпіон, і висохла земля, де немає води; що Він випроваджує тобі воду з крем’яної скелі, 16що в пустині годує тебе манною, якої не знали батьки твої, щоб упокоряти тебе, і щоб випробовувати тебе, щоб чинити тобі добро наостан­ ку, 17щоб ти не сказав у серці своїм: «Сила моя та міць моєї руки здобули мені цей добробут». 18І будеш ти пам’ятати Господа, Бога свого, бо Він Той, що дає тобі силу набути потугу, щоб виконати Свого запові­ та, якого присягнув Він батькам твоїм, як дня цього.

10

17 Sinuhe, Ancient Near Eastern Texts, as quoted in A History of Ancient Israel and Judah by J. Maxwell Miller and John H. Hayes (Philadelphia: The Westminster Press, 1986), с. 50. «Синуге, єгиптянин» (фін. Sinuhe Egyptilainen) – перший і найуспішніший із великих історичних романів фінського письменника Міка Валтарі. Події відбуваються у стародавньому Єгипті. Книгу опубліковано 1945 року. За романом знято фільм (1954). – Примітка перекладача.

94

Повторення Закону 8:10-20

І станеться, якщо справді забудеш ти Господа, Бога свого, і підеш за іншими богами, і будеш їм служити, і будеш вклонятися їм, то врочисто свідчу вам сьогодні, – ви конче погинете! 20Як ті люди, що Господь вигубляє з-перед вас, так ви погинете за те, що не будете слу­ хатися голосу Господа, Бога вашого! «Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил» (Якова 1:17). Бог хотів, щоб Ізраїль насолоджувався цим добрим краєм. Поняття про те, що Бог – дратівливий старий Скрудж, який хоче зіпсувати наше свято, – сумне спотворення істини. Соломон писав: «Як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку… Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, то це – Божий дарунок!» (Еклезіяста 5:17, 18). Біда починається тоді, коли люди настільки радіють процвітанням, що забувають про те, що це процвітання дав їм Бог. Ізраїль міг запишатися і наче належне сприймати те, що Бог їх визволив для того, щоб вони насолоджувалися цим Краєм. Ми можемо хвалитися, що ми – чоловіки та жінки, які самі всього добилися, і собі приписувати всякий успіх, бо ми – розумні і багато працюємо. Даючи Своєму народові манну в пустині, Господь упокорював їх – було зрозуміло, що Ізраїль того не заслужив. У цьому новому краї Ізраїль далі потребуватиме пам’ятати про те, що спроможність працювати є також даром Божим. Старе німецьке прислів’я каже: «Аби триматися в добрі дні, потрібні міцні ноги». Джон Веслі зробив коментар про взаємини між матеріальним успіхом і релігійною вірою: Боюся, що коли лишень намножуються багатства, сутність релігії зменшується у такій само пропорції… Релігія мусить продукувати водночас і виробництво, і ощадливість – а ці двоє не можуть не створювати багатств.

19

95

Повторення Закону 9:1-3

Але коли зростають багатства, то зростає також гординя, гнів і любов до світу в усіх його галузях».18 Нам потрібне застереження Псалмоспівця: «Як багатство росте, – не прикладайте свого серця до нього!» (Псалом 61 (62):11).

Не через праведність Ізраїлю Мойсей раніше нагадував був Ізраїлеві, що Господь обрав їх не через те, що вони були більшими від інших націй. Тепер він застерігає Ізраїль від другого помилкового поняття – Бог обрав їх також не через те, що вони були кращими від інших націй.

9

Слухай, Ізраїлю: ти сьогодні переходиш Йордан, щоб увійти й заволодіти народами, більшими й міцнішими від тебе, містами великими й укріпленими аж до неба, 2народом великим та високим, велетня­ ми, яких ти знаєш, і про яких ти чув: «Хто стане перед велетнями?» 3І пізнаєш сьогодні, що Господь, Бог твій, Він Той, що переходить перед тобою, як огонь поїдаючий, – Він вигубить їх і Він понижуватиме їх пе­ ред тобою. І ти виженеш їх і вигубиш їх незабаром, як Господь говорив був тобі. Господь не лише йшов попереду ізраїльтян, Він також використовував Свою вражаючу силу з ними і через них, аби гарантувати перемогу. Не Ізраїль перемагав у битві – Ізраїль був Божим агентом і перемога була Його. В Єгошуї 11:21 про велетнів написано, що до того, як в Палестині поселився Ізраїль, саме вони займали значну частину того краю, і Мойсеєва згадка про велетнів як «великих і високих» відлунює те, що про них розповідали розвідники в Кадеші покоління тому (Числа 13:2).

18 John Wesley, Eerdmans’ Handbook to the History of Christianity, edited by Tim Dowley (Grand Rapids: Eerdmans, 1977), с. 447.

96

Повторення Закону 9:4-6

Не скажи в серці своїм, коли Господь, Бог твій, буде їх виганяти з-перед тебе, говорячи: «Через пра­ ведність мою ввів мене Господь посісти цей Край, і через неправедність цих людей Господь виганяє їх з-перед мене». 5Не через праведність твою, і не через простоту твого серця ти входиш володіти їхнім Краєм, але, через неправедність цих людей Господь, Бог твій, виганяє їх з-перед тебе, і щоб виконати те слово, що присягнув був Господь батькам твоїм, Авраамові, Іса­ кові та Якову. 6І пізнаєш, що не через праведність твою Господь, Бог твій, дає тобі посісти цей хороший Край, бо ти народ твердошиїй. Праведність – це те, що правильне або ж добре, стандарт, відповідно до якого слід вимірювати вчинки людини. В людському суді будь-який справедливий суддя зважить докази та проголосить людину невинною, якщо до цього закликає свідчення, або ж коли людина неправедна, суддя проголосить її винною. Після того як Палестина стане їхньою домівкою, ізраїльтяни не зможуть доводити, що вони були на правильному боці і що Господь був змушений дати їм цей Край як нагороду за те, що вони – добрі. Упродовж усього Писання Бог надихав авторів повторювати те, що Мойсей сказав не лише про Ізраїль, але й про всіх нас: «Немає людини праведної на землі, що робила б добро й не грішила» (Еклезіяста 7:20). «Немає праведного ані одного; нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би, усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного!» (Римлян 3:10-12). Щось є всередині нас, щось таке, що забруднило наше внутрішнє єство і його неможливо вилікувати зовнішніми ліками. Двайт Муді був сказав: «Якщо ви побілите помпу, то це не зробить води чистою».19 4

Dwight Moody, Living Quotations for Christians, с. 133.

19

97

Повторення Закону 9:7-21

Натомість Мойсей називає Ізраїль народом твердошиїм. Такий красномовний термін порівнює народ із віслюком, який вперто напружує м’язи власної шиї, аби селянин не міг його контролювати, хоча у роті в нього буде вуздечка і вудила. «Від того дня, коли ваші батьки вийшли з краю єгипетського, аж до дня цього, – промовив Господь через Єремію, – посилав Я до вас усіх Своїх рабів пророків, посилав щодня пильно. Та вони не слухалися Мене, і вуха свого не схиляли, і показали себе твердошийними, зло чинили ще більш від батьків своїх...» (Єремії 7:25, 26). Степан промовляв до покоління, яке розіпнуло Ісуса: «О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви завжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви! Котрого з пророків батьки ваші не переслідували? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви сталися зрадниками та убійниками, ви, що Закона одержали через зарядження Анголів, та не зберігали його!...» (Дії 7:51-53). Тож яке пояснення можемо ми навести про те, що Ізраїль успадковує цей Край? Звичайно, як про це казав був Мойсей раніше, дати Ізраїлеві Край – Господня милість. Але також через Боже справедливе правління світом, що Бог вибрав Ізраїль, аби він був Божим інструментом для суду над народами, що жили в Ханаані.

Золоте теля Мойсей щойно був назвав Ізраїль «народом твердошиїм», використовуючи той термін, яким Господь називав їх 40 років тому на Сінаї після золотого теляти (Вихід 32:9). Тепер Мойсей переказав ту та інші оповіді з їхнього минулого, аби проілюструвати, на жаль, що його судження – правильне. Пам’ятай, не забудь, що ти гнівив Господа, Бога свого, – у пустині від дня, коли вийшов ти з єгипет­ 7

98

Повторення Закону 9:7-21

ського краю аж до приходу вашого до цього місця, неслухняні були ви проти Господа. 8І на Хориві роз­ гнівили були ви Господа, – і Господь був розгнівався на вас, щоб вигубити вас. 9Коли я сходив на гору взяти кам’яні таблиці заповіту, що Господь склав був із вами, то сидів я на горі сорок день і сорок ночей, хліба не їв, і води не пив. 10І Господь дав мені обидві кам’яні таблиці, писані Божим перстом, а на них усі ті слова, що Господь говорив був із вами на горі з середини огню в дні зборів. І сталося, на кінці сорока день і сорока ночей дав мені Господь дві кам’яні таблиці, таблиці заповіту. 12І сказав мені Господь: «Устань, швидко зійди звідси, бо зіпсувся народ твій, що ти вивів з Єгипту. Вони скоро збочили з дороги, яку Я наказав їм, – зробили собі литого боввана».

11

І сказав Господь до мене, говорячи: «Бачив Я той народ, – і ось він народ твердошиїй. 14Позостав Мене, і Я вигублю їх, і зітру їхнє ймення з-під неба, тебе зроб­ лю народом міцнішим та численнішим від нього».

13

І я обернувся, і зійшов із гори, а гора палає в огні, і обидві таблиці заповіту в обох руках моїх. 16І побачив я, а ось ви згрішили проти Господа, Бога вашого, – зробили собі теля, литого боввана, зійшли скоро з дороги, яку Господь наказав був вам! 17І схопив я за обидві таблиці, та й кинув їх з обох своїх рук, – і роз­ торощив їх на ваших очах!...

15

І впав я перед Господнім лицем, як перше, сорок день і сорок ночей хліба не їв і води не пив, за ввесь ваш гріх, що згрішили ви, як чинили зло в очах Госпо­ да, щоб Його розгнівити, 19бо боявся я гніву та люті, якими розгнівався був на вас Господь, щоб вигубити вас, – та вислухав Господь мене й цього разу. 20А на 18

99

Повторення Закону 9:7-21

Аарона Господь дуже розгнівався був, щоб погубити його. І молився я того часу також за Аарона. 21А гріх ваш, що вчинили ви, теля те я взяв та й спалив його в огні, і розторощив його, добре змолов, аж стало воно дрібним, немов порох. І кинув я порох його до потоку, що сходить з гори. Мойсей вирішив ще раз розповісти історію про золоте теля не в хронологічному порядку, в якому вона відбувалася, а підкреслюючи головні інциденти. «Пам’ятай, не забудь», – сказав він. Це нове покоління ізраїльтян було виготовлене з такої самої грішної сировини, що й їхні батьки, і вони були повністю спроможні на такий само бунт проти їхнього Бога. Звідки взяв Ізраїль ідею про те, щоб представляти Господа у формі золотих телят? Дехто був висловлював припущення про те, що образ золотого теляти був подібний до образів тварин, що використовувалися в інших близькосхідних релігіях – ці образи служили п’єдесталами для підтримки їхніх богів. Ваала часто зображали таким, що їде на спині бика. Можливо, Ізраїль намагався поклонятися істинному Богові в образі золотого теляти і теля було їхнім зусиллям представити Його або символізувати Його присутність у формі чогось такого, що вони могли бачити. Але навіть у такому разі дехто в Ізраїлі міг подумати, що Господь нічим не відрізнявся від тих фальшивих богів, яким поклонялися їхні сусіди. Коли Мойсей довідався, що ізраїльтяни були винні в ідолопоклонстві, він розбив ті дві скрижалі, на яких Господь написав Десять Заповідей. Мойсеїв гнів через гріх народу можна було зрозуміти, як про це каже нам оповідь у Виході: «І розпалився гнів Мойсеїв, і він кинув таблиці із рук своїх, та й розторощив їх під горою!...» (Вихід 32:19). Проте вчинок Мойсея міг мати також символічне заповітне значення. Декілька стародавніх близькосхідних 100

Повторення Закону 9:22-24

договорів містили положення, що коли одна зі сторін у договорі між сюзереном і васалом порушувала заповіт, то інша сторона угоди мала розбити або спалити договірний документ, як публічне підтвердження того, що договір розірвано. Трощачи дві кам’яні скрижалі, Мойсей міг діяти як Божий речник, публічно проголошуючи, що Ізраїль порушив свій заповіт з Господом. Єдиним способом відновити розірваний заповіт було укласти новий документ, прийнятний для обох сторін. Мойсеєві слова також згадують про той мужній крок, який він зробив заради Ізраїлю, служачи їхнім посередником перед Богом. «Розгнівався був на вас Господь, щоб вигубити вас», – сказав Мойсей, але він, щоб вони не померли, просив за них Господа. За декілька митей Мойсей більше скаже про свою роль Ізраїлевого посередника. І в Тав’ері, і в Массі, і в Ківрот-Гаттааві гнівили ви Господа.

22

А коли Господь посилав вас з Кадеш-Барнеа, говорячи: «Увійдіть, та й посядьте той Край, що Я дав вам», то були ви неслухняні наказу Господа, Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухалися Його голосу. 24Неслухняні були ви Господеві від дня, як я вас пізнав. Те, що сталося на Сінаї, траплялося і в інших місцях їхньої подорожі. Золоте теля описувало ставлення Ізраїлю до Господа і було типовим для його поведінки в пустині. В Тав’ері народ нарікав (Числа 11:1-3). У Массі вони випробовували Бога (Вихід 17:1-7; Числа 20:10-13). У Ківрот-Гаттаві вони нарікали про манну (Числа 11:31-34). У Кадеш-Барнеа, у кульмінаційному акті непослуху, вони прийняли звіт більшості – десяти розвідників, захотіли повернутися до Єгипту і ціле покоління втратило шанс увійти в Край (Числа 13:1-14:45). Мойсей не лише виявив 23

101

Повторення Закону 9:25-29

симптоми Ізраїлевої хвороби – він також діагностував її причину: «Ви… не повірили Йому». Як могли чоловіки та жінки Ізраїлю взагалі заявляти про те, що Господь вибрав їх через їхню праведність? «Неслухняні були ви Господеві від дня, як я вас пізнав». І впав я перед Господнім лицем на ті сорок день і сорок ночей, що я був упав, бо Господь сказав, що вигубить вас. 26І молився я до Господа й говорив: «Владико Господи, не губи народу Свого та насліддя Свого, що Ти викупив Своєю величністю, що Ти вивів його з Єгипту сильною рукою! 27Згадай Своїх рабів – Авраама, Ісака та Якова, не вважай на запеклість цього народу й на несправедливість та гріх його, 28щоб не сказав той край, звідки вивів ти нас: Не міг Господь увести їх до того Краю, що Ти говорив їм, та з Своєї ненависти до них Ти вивів їх, щоб побити їх у пустині.

29 А вони народ Твій та насліддя Твоє, що Ти вивів Своєю великою силою та Своїм витягненим раменом». У своїй безстрашній ролі посередника Ізраїлю Мойсей ніколи не намагався применшити гріх Ізраїлю. Він ніколи не говорив: «Та, Господи, вони не такі вже й погані! Все трапляється вперше, хіба ні? Хлопці завжди будуть хлопцями!» Таке обґрунтування завдало б образи Господній справедливості і дало б неправильну оцінку глибокій, трагічній природі гріха. Натомість Мойсей апелював до Господньої обітниці: «Господи, Ти обіцяв Авраамові, Ісакові і Якову, що Ти вчиниш їхніх нащадків великим народом. Ти виконав Свою обітницю. Хіба Ти можеш тепер відкинути Своє слово? Ти повинен виконувати Свої обітниці. Якщо Ти їх не будеш виконувати, то Ти – не Бог!» Мойсей також звертався до репутації Господа: «Так, Господи, Ти маєш повне право знищити цей народ. Вони порушили заповіт, а не Ти. Але що скажуть сусідні нації? Вони скажуть, що 25

102

Повторення Закону 9:25-29

Ти ненавидів Свій народ і захотів його знищити. Не дай, аби Твої вороги так про Тебе говорили!» Який чудовий урок тут ми маємо у зболеній Мойсеєвій молитві. Ми отримуємо чітке нагадування про те, що Бог відчуває щодо нашого гріха: Він ставиться до нього вкрай серйозно, Він ненавидить його і Він його покарає. Ми живемо в той час, коли багато чоловіків і жінок до гріха ставляться дуже легковажно. Ми можемо мати спокусу прийняти ставлення нашого ближнього до гріха замість ставлення Господа. Замість того аби визнавати: «(Ми) згрішили, і позбавлені Божої слави» (Римлян 3:23), ми хочемо промовляти: «Кожен має в житті якесь випадкове тимчасове відпадання від Бога і кожному дечого бракує, аби досягнути бажаного ідеалу, але ж, врешті-решт – ніхто недосконалий». Якщо ми до гріха ставимося як до еклеру, а не до гримучої змії, то гріх буде процвітати. Мойсеєві слова також передвіщають те, як Господь буде ставитися до гріха. Коли Мойсей благав перед Господом на Сінаї, то він був сказав: «А тепер, коли б Ти пробачив їм їхній гріх! А як ні, витри мене з книги Своєї, яку Ти написав...» (Вихід 32:32). Якою б щирою не була Мойсеєва пропозиція, фактом залишається те, що грішники не можуть сподіватися на те, що вони виправлять свої взаємини з досконалим Богом власними, навіть найкращими, зусиллями. Грішникам потрібно, аби між ними та Богом став безгрішний посередник, який міг би надати Богові ту праведність, яку вони вчинити не можуть, – той, хто забрав би покарання, заслужене ними, будучи покараним на їхньому місці. Ми маємо того Посередника в Ісусі. Бог проголошує грішників невинними через життя, прожите Іншим і через смерть Іншого. Святий Павло пояснює, як Бог ставиться до гріха. «Один-бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, – людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх» (1 Тимофія 2:5, 6).

103

Повторення Закону 10:1-5

Скрижалі такі, як перші Якщо порушувався стародавній близькосхідний договір, то його можна було відновити лише тоді, коли було підготовлено нові договірні документи. Саме це мало відбутися між Господом та Ізраїлем після ізраїльського ідолопоклонства з золотим телям. Знову, переповідаючи ці події, Мойсей менше переймався не тим, аби викласти ці події в хронологічному порядку, а тим, аби організувати свій матеріал так, аби він привів Ізраїль до відповіді на дуже важливе питання: що від вас вимагає Бог?

10

Того часу сказав був до мене Господь: «Витеши собі дві камінні таблиці, як перші, та й вийди до Мене на гору, і зроби собі дерев’яного ковчега. 2А Я напишу на тих таблицях слова, що були на перших таб­ лицях, які ти побив, і покладеш їх у ковчезі». 3І зробив я ковчега з акаційного дерева, і витесав я дві камінні таблиці, як перші, та й зійшов на гору, а обидві таблиці в руці моїй. 4І Він написав на тих таблицях, як перше письмо, Десять Заповідей, що Господь говорив був до вас на горі з середини огню в день зборів. І Господь дав їх мені. 5І обернувся я, та й зійшов із гори, і поклав ті таблиці, що зробив, до ковчегу. І були вони там, як наказав був Господь. Відповідно до Виходу, ковчег заповіту був виготовлений десь після того, як Мойсей написав другу копію Десяти Заповідей (Вихід 34:1-4; 37:1-9). Тут або Мойсей перемінив порядок подій через те, що він головним чином переймався не хронологією, або через те, що описаний ним ковчег був лише тимчасовою ємністю, допоки не буде закінчено виготовлення постійного ковчегу. Другий набір кам’яних скрижалей був ідентичний з першим, розбитим Мойсеєм. Господь простив гріх Ізраїлю, який був порушив першу угоду. В новій угоді Він не на104

Повторення Закону 10:6-9

водив якихось нових умов – нова домовленість, як і стара, ґрунтувалася на Господній любові і на Його великому визволенні народу з Єгипту. Коли на стародавньому Близькому Сході заповіт набував чинності, то кожна сторона договору розташовувала копію договору у своєму храмі. Люди часто вірили, що боги двох народів «наглядали» за заповітом і якби хтось порушив заповіт, то на ту сторону вони наводили суд. Наказуючи Мойсеєві покласти в ковчег заповіту нові кам’яні скрижалі, Господь міг виявляти Своєму народові те, що Він наглядатиме за Його заповітом. Постійна присутність ковчегу із заповітом всередині нагадуватиме Ізраїлеві, що його взаємини з Господом почивали лише на Господній доброті та милосерді. А Ізраїлеві сини рушили з Беероту Яаканових си­ нів до Мосери. Там помер Аарон, і був там похований, а священиком став замість нього його син Елеазар.

7 А звідти рушили до Ґудґоди, а з Ґудґоди до Йотвати, до краю водних потоків. 8Того часу Господь відділив був Левієве плем’я, щоб носило ковчега Господнього заповіту, щоб стояло перед Господнім лицем, щоб служило Йому, і щоб благословляло Його Йменням аж до цього дня. 9Тому не було Левієві частки та спадку з братами. Господь – Він спадщина його, як промовляв був Господь, Бог твій, йому. Здається, що наведений тут порядок Ізраїлевих зупинок в пустині (від водних потоків Яаканових синів до Мосери, Ґудґоди і Йотвати) суперечить послідовності, що викладена в Числах 33:31-33 (від Мосери до Бене-Яакану, Хору Ґідґаду і Йотвати). Проте це явне розходження зникає, коли стає зрозумілим, що список зупинок в Повторенні Закону включає місця після того, як вони перебували в Кадеші, що згадується в Числах 33:37, без перерахунку назв усіх зупинок.

6

105

Повторення Закону 10:6-9

Хоча тут Мойсей сказав, що Аарон помер в Мосері, в Числах 20:22 і 33:38 повідомляється, що Аарон помер на Гор-горі. Мосера, напевно, служила назвою для цілої місцевості, а Гор-гора була окремою вершиною в тій місцевості. Пізніше Мойсей повторює, що Аарон помер на Гор-горі (Повторення Закону 32:50). Про Ааронову смерть було написано раніше, але тут про це повторюється, аби підтвердити те, що Господь відновив священство Аарона і його нащадків, незважаючи на Ааронів гріх із золотим телям. Мойсей тут про це нагадує, аби поставити наголос на Божому милосерді та прощенні. Дальші подробиці про маршрут левитів наводяться у Виході 32:25-29. Господь вибрав левитів для цього служіння через те, що після золотого теляти вони виявили до Нього велику ревність. Мойсей про це згадує знову, коли перед смертю благословляє племена (Повторення Закону 33:8-11). Левити мали три функції: 1) Вони мали носити облаштування скинії. Відповідно до Чисел, розділу 4, сини Кегатові мали піклуватися про ковчег та «Святеє Святих» і це все носити; сини Ґершонові так само мали опікуватися завісами та покривалами скинії; а сини Мерарієві мали піклуватися так само про стовпи, підстави, дошки та все інше, що стосувалося корпусу скинії. 2) Вони мали представляти народ Божий, приносячи жертви і молячись за народ. У Числах 18:19 Господь пояснив був Мойсеєві: «І дав Я Левитів, як дар Ааронові та синам його з-поміж Ізраїлевих синів, щоб вони чинили службу Ізраїлевих синів в скинії заповіту, – щоб очищали Ізраїлевих синів». 3) Вони мали представляти Бога народові, проголошуючи на нього благословення. «І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: …«Так благословляйте Ізраїлевих синів, говорячи їм: Нехай Господь поблагословить тебе, 106

Повторення Закону 10:10-13

і нехай Він тебе стереже! Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе! Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир!» Вони будуть кликати Ймення Моє

на Ізраїлевих синів, а Я благословлятиму їх!» (Числа 6:22-27). А я стояв на горі, як за тих перших днів, сорок день і сорок ночей. І вислухав Господь мене також цього разу, – не захотів Господь погубити тебе. 11І сказав був до мене Господь: «Устань, іди в похід перед народом. І ввійдуть вони, і посядуть той Край, що Я присягнув був їхнім батькам дати їм». Мойсеєве заступництво за Ізраїль було успішним. «І відвернув Господь зло, про яке говорив, щоб зробити Своєму народові» (Вихід 32:14). Нам неприємно переглядати цю сумну сторінку в історії Ізраїлю? Навіщо тривожити минуле? Навіщо згадувати старі гріхи та колишні невдачі? Мойсеєві слова підтвердять те, що Бог навчає повсюди в Писанні: 1) Бог здійснює Свій великий порятунок для Його народу; 2) Він благодатно прощає гріх заради Себе; 3) Він визволяє людей, аби пропонувати їхню службу Собі та іншим.

10

Бійся Господа А тепер, Ізраїлю, чого жадає від тебе Господь, Бог твій? Тільки того, щоб боятися Господа, Бога твого, ходити всіма Його дорогами, і любити Його, і служити Господеві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю, 13виконувати заповіді Господа та постанови Його, що я наказую тобі сьогодні, щоб було тобі добре.

12

107

Повторення Закону 10:14-22

Зауважте той порядок, у якому Мойсей перераховує ці вимоги, і як вони між собою пов’язані. Перше йде страх і пошана до Бога, що постає з усвідомлення нашого гріха та провини, але який знімається доброю новиною про прощення. Потім ми можемо у відповідь любити Його. «Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив» (1 Івана 4:19). Потім ми можемо ходити Божими дорогами з новим серцем і життям, що є наслідком віри. «Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, – той рясно зароджує» (Івана 15:5). Одного разу Лютер зауважив: «Закон може показати вам дорогу, якою йти, але не може дати вам ніг і сили, аби туди дійти. Зробити це може лише Божа добра новина». Тож належить Господеві, Богу твоєму, небо, і небо небес, земля й усе, що на ній. 15Тільки батьків твоїх уподобав Господь, щоб любити їх, і вибрав вас, їхнє насіння по них, зо всіх народів, як бачиш цього дня. 16І ви обріжете крайню плоть свого серця, а шиї своєї не зробите більше твердою, 17бо Господь, Бог ваш – Він Бог богів і Пан панів, Бог великий, сильний, та страшний, що не подивиться на обличчя, і підкупу не візьме. 18Він чинить суд сироті та вдові, і любить приходька, щоб дати йому хліба й одежу. 19І будете ви любити приходька, бо приходьками були ви самі в єгипетськім краї. 20Господа, Бога свого, будеш люби­ ти, Йому будеш служити, і до Нього будеш горнутись, а Йменням Його будеш присягати. 21Він хвала твоя, і Він Бог твій, що з тобою зробив був великі та страшні діла, які бачили очі твої. 22Сімдесятьма душами зійшли були твої батьки до Єгипту, а тепер, щодо численнос­ ти, Господь, Бог твій, зробив тебе, як зорі на небі! Бог ніколи не намагається пояснити, чому Він нас любить, – якби Він це пояснював, ми все одно цього не зрозуміли б. Він лише запевнює нас, що справді нас любить. Що ще можемо ми робити, окрім як вірувати в це і 14

108

Повторення Закону 10:14-22

бути вдячними? Це не має нічого спільного з будь-якою властивістю або досягненням, яке в нас побачив Бог. «Не пишайтеся, – сказав Чарльз Сперджен, – расою, обличчям, місцем чи благодаттю».20 Благодать – не просто отримування чогось, що ми не заслуговуємо; благодать – отримування абсолютно протилежного до того, що ми заслуговуємо. Обрізання було, звісно, фізичною дією, вчиненою на ознаку заповіту Спасителя на кожному єврейському хлопчикові, коли йому виповнювалося вісім днів. Але Мойсей пояснив, що поза фізичною дією, обрізання призначалося для того, щоб містити духовне значення: «Обріжете крайню плоть свого серця». Необрізане серце було затверділим до Божої благодаті. Пророк Єремія пізніше буде описувати вуха, які «слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє для них стало посміхом – вони не жадають його» (Єремії 6:10). Він називатиме весь дім Ізраїлю «необрізаносердим» (9:25). Але коли Господь пробивається крізь затверділе серце, то вуха розкриваються і необрізані серця розкриваються до Божої благодаті. Павло говорить римлянам: «Не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі, але той, що є юдей потаємно, духово, і обрізання – серця Духом, а не за буквою; і йому похвала не від людей, а від Бога» (Римлян 2:28, 29). Мойсей назбирав визначний набір титулів – і все це для того, аби поставити наголос на тому, наскільки унікальним був Ізраїлів Спаситель-Бог. Він має абсолютне правління над всесвітом, який Він створив. Немає жодного іншого бога, жодного іншого пана такого, як Він. Він – могутній воїн, Який воював за Ізраїль. Він не виявляє жодної упередженості і не приймає ніяких хабарів. «Не дивиться Бог на обличчя» (Римлян 2:11). Хіба не зворушило б Ізраїль прославляти Його за те, наскільки Він є великим? Ось у Charles Spurgeon, Success: Does the One with the Most Toys Win? Edited by Peter Menconi, Richard Peace, and Lyman Coleman (Littleton, Colorado: Serendipity Support Group Series, 1988), с. 32.

20

109

Повторення Закону 10:14-22

всій Своїй силі Він вступається, аби піклуватися про найменший і найнижчий народ у Його світі – народ, який сам за себе не попіклується і якого всі інші часто експлуатують. Хіба це не спонукатиме Ізраїль славити Його за те, наскільки Він є благодатний? Бог хотів, аби Ізраїль виявляв любов до слабких, немічних і до чужинців, як свідчення того, що серце Ізраїлю справді обрізане. Він хоче, аби ми були такими, як Він. «Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного» (1 Івана 4:11). З огляду на стільки яскравих висловів Божої благодаті, як могли фарисеї за днів Ісуса стати настільки сповна орієнтованими на Закон, основуючи свої взаємини з Богом на власному доброму житті? Як могли стільки християн і християнських церков упродовж століть включати людські досягнення як частину їхньої надії на те, щоб спастися? К. С. Люїс зауважив: Якщо була якась ідея про те, що Бог запровадив для нас якийсь іспит і що на ньому нам слід отримати добрі оцінки, то її слід стерти. Якщо була якась ідея про якусь угоду – будьяка ідея, що ми могли виконати нашу частину контракту і таким чином Бог ставав нашим боржником так, що для Нього то вже було справою справедливості, виконати його частину – це теж слід повністю стерти… Кожен, хто має якусь туманну віру в Бога, аж допоки не стане християнином, має у власному розумі ідею про якийсь іспит або якусь угоду. Першим наслідком християнства є розрив на клаптики тієї самої ідеї.21

C. S. Lewis, Mere Christianity (New York: Macmillan, 1952), с. 125.

21

110

Повторення Закону 10:14-22

Проте фарисеїв і тих, що перебувають всередині Християнської Церкви, навряд чи можна назвати такими, що незнайомі з посланням. Тож звідки з’являються такі думки? Лютеранські Сповідання називають їх «думкою Закону» – законницьким способом мислення: Діла потрапляють на очі людям. Людський розум природно ними захоплюється і через те, що він зауважує тільки діла і не розуміє або не зважає на віру, йому, відповідно, ввижається, що ці діла заслуговують відпущення гріхів і виправдовують. Ця думка є властивою за природою розумові людини, як також її неможливо позбутися, окрім як тоді, коли нас божественно навчено.22 Цей законницький спосіб мислення вперто залишається у серці кожної людини, навіть всередині тих, кого Святий Дух привів до віри. Цей законницький спосіб мислення надає перевагу ділам, а не сповіданням, він веде нас до намагань приписувати у нашому спасінні щось самим собі. За природою ми вважаємо більш резонним вірувати в те, що ми мусимо щось робити, аби спастися, аніж просто вірувати в нерозумну добру новину, що Бог у Христі зробив вже все необхідне, аби нас спасти.

22 Апологія Ауґсбурзького Віросповідання, Стаття ІІІ:144, Concordia Злагода, Віросповідання Євангельської Лютеранської Церкви (Lutheran Heritage Foundation, Macomb, 2005), с. 136.

111

Повторення Закону 11:1-7

Люби і слухайся Господа

11

І будеш ти любити Господа, Бога свого, і будеш додержувати постанови Його, і звичаї Його, і закони Його, і заповіді Його по всі дні. 2І ви пізнаєте сьогодні, – бо я навчаю не синів ваших, які не пізнали й не бачили карання Господа, Бога вашого, – величність Його, руку Його сильну й рамено Його витягнене, 3і ознаки Його, і чини Його, що зробив був серед Єгипту фараонові, єгипетському цареві та всьому його крає­ ві, 4і що Він зробив був війську Єгипта, коням його та колесницям його, що пустив над ними воду Червоного моря, коли вони гнались за вами, і вигубив їх Господь, і так є аж до дня цього, 5і що Він зробив був для вас у пустині аж до вашого приходу до цього місця, 6і що Він зробив був Датанові й Авіронові, синам Еліява, Рувимового сина, що земля відкрила була свої уста й поглинула їх, і їхні доми, і їхні намети, і всю власність, що була з ними, посеред усього Ізраїля. 7Бо очі ваші – то ті, що бачили всякий великий чин Господа, що Він зробив. Аудиторія, до якої тепер звертався Мойсей на рівнинах Моаву, відрізнялася від тієї, що була свідками Господніх могутніх учинків в пустині. Ті, кому було 20 років або й менше, коли їхні батьки збунтувалися біля Кадешу, тепер були у віці 40-60 років. Це покоління саме не бачило23 того, що Бог був учинив: (Господь) перемінив їхню воду на кров, і вморив їхню рибу. Їхній край зароївся був жабами, 23 Можливо, автор коментарів має на увазі те, що це покоління було надто мале, щоб усе гарно усвідомити або брати активну участь у подіях. Проте інколи діти дуже гарно запам’ятовують ті події, що сталися саме в дитинстві. – Примітка перекладача.

112

Повторення Закону 11:8-12

навіть в покоях царів їхніх. Він градом зробив їхній дощ, палючий огонь – на їхню землю. Він сказав – і найшла сарана та гусінь без ліку… І Він повбивав усіх первістків в їхньому краї, початок усякої їхньої сили.

(Псалом 104 (105):29, 30, 32, 34, 36). Як і не бачило це покоління того, як швидко Бог навів суд на тих, що Його відкинули. Їх не було там, коли Датан і Авірон повстали проти Мойсея і вони не були свідками того, як Господь втрутився у драматичний і чудесний спосіб (Числа 16:1-35). Та Мойсею позаздрили в таборі, й Ааронові, святому Господньому. Розкрилась земля – і Датана поглинула, Авіронові збори накрила, і огонь запалав на їхніх зборах, – і полум’я те попалило безбожних...

(Псалом 105 (106):16-18). Це дивовижне благословення і жахливий суд Мойсей назвав «карання Господа». Ці благодатні та праведні дії Божі були призначені для того, щоб бути навчальними інструментами для Ізраїлю. Як це покоління представлятиме Господа наступним поколінням? І будете ви виконувати всі заповіді Його, що я сьогодні наказую, щоб стали ви сильні, і ввійшли, і заволоділи тим Краєм, куди переходите ви, щоб по­ сісти його, 9і щоб довго жили ви на тій землі, що Гос­ подь присягнув був вашим батькам дати їм та їхньому насінню Край, що тече молоком та медом. 10Бо цей Край, куди входиш ти заволодіти ним, він не такий, як 8

113

Повторення Закону 11:8-12

єгипетський край, звідки вийшли ви, де ти засієш було насіння своє й поливаєш працею ніг своїх, як город варивний. 11А цей Край, куди ви переходите посісти його, то край гір та долин, – із небесного дощу він на­ поюється. 12Край, що про нього дбає Господь, Бог твій, завжди на ньому очі Господа, Бога твого, від початку року аж до кінця року. Мойсей повторював знайомі теми: довіра до Господа та послух до Його Заповідей приведе до довгого, щасливого життя в Краю. Господь безперечно виконає Свою обітницю про те, щоб дати цей Край Авраамовим нащадкам, але вони триватимуть в ньому та процвітатимуть лише доти, доки залишатимуться вірними. Майбутні покоління горнутимуться до Ізраїлевого заповітного Бога лише тоді, коли бачитимуть життя віри та служіння, яке провадять їхні батьки. Багато з того, що Мойсей тут промовив, було повторним промовлянням його слів у 8:7-9 з одним цікавим додатком. Він описав Єгипет як край, де «ти засієш було насіння своє й поливаєш працею ніг своїх, як город варивний». Хоча в дельті Нілу дощ іде частіше, ніж в інших частинах Єгипту, навіть у дельті – дощ явище незвичне. Ніл живився із дощів, що випадали в центральній Африці, і коли річка виходила з берегів під час кожної дощової пори, то вона забезпечувала найнадійніше постачання води, яке мали єгипетські селяни. Селяни відводили воду з Нілу через систему каналів і ариків, які простягалися їхніми полями. Водяне колесо, яке приводилося в рух ногами, спонукало воду перетікати з річки у більші канали, а потім та вода направлялася в канали менші. Коли ці менші канали напов­ нювалися водою, єгипетські селяни могли контролювати плин води, ногами нагортаючи землю в ці канали, – вони могли дозволяти більший плин води виштовхуючи ногами з цих менших каналів землю. Оскільки єгипетський 114

Повторення Закону 11:13-21

клімат був вельми посушливий, ця зрошувальна система потребувала постійного догляду. Новий Край, у якому Ізраїль незабаром житиме, відрізнявся від Єгипту. Він мав пагорби та долини, а його «зрошення» надходило з неба і саме поливало пагорби та долини. Люди не повинні будуть займатися поливом, бо цей Край доглядав і піклувався про нього Сам Господь. І станеться, якщо справді ви будете слухати Моїх заповідей, що Я вам сьогодні наказую, – любити Гос­ пода, Бога вашого, і служити Йому всім вашим серцем і всією вашою душею, 14то Я дам вам дощ вашого Краю своєчасно, дощ ранній і дощ пізній, і збереш ти своє збіжжя, і свій сік виноградний, і оливу свою. 15І дам Я траву на твоїм полі для твоєї худоби, і будеш ти їсти й наситишся. 16Стережіться, щоб не було зведене ваше серце, і щоб ви не відступили, і не служили іншим бо­ гам, і не вклонялися їм. 17А то запалиться гнів Господ­ ній на вас, і замкне небо, і не буде дощу, а земля не дасть свого урожаю, і ви скоро погинете з тієї доброї землі, що Господь дає вам. 18І покладете ви ці слова Мої на свої серця та на свої душі, і прив’яжете їх на зна­ ка на руці своїй, і вони будуть пов’язкою між вашими очима. 19І будете навчати про них синів своїх, говорячи про них, коли ти сидітимеш у домі своїм, і коли ходити­ меш дорогою, і коли лежатимеш, і коли вставатимеш.

20 І ти понаписуєш їх на бічних одвірках дому свого і на брамах своїх, 21щоб дні ваші та дні синів ваших на землі, яку Господь присягнув був батькам вашим дати їм, були такі довгі, як дні неба над землею. Мойсей чітко зазначив, що дощ в Палестину приносить Господь, а не ваали, як у це вірували багато людей в Ханаані. Він посилав щорічні зливи в другій половині жовтня і в листопаді – осінні дощі – вони припиняли спекотну літню посуху і пом’якшували землю, аби селя13

115

Повторення Закону 11:13-21

ни могли орати та сіяти. Він також посилав березневі та квітневі бурі – весняні дощі, які освіжували землю і викликали дозрівання пшениці, ячменю та льону. Ці весняні дощі також насичували водою виноградники та оливкові дерева і викликали буйний ріст трави на пасовиськах для черід і отар влітку. Ці дощі були дарами від Бога, Який створив Всесвіт і далі ним править. Люди не могли заслужити цього, ані маніпулювати місцевими божками, аби з’явився дощ. Той Самий Господь, Який обіцяв давати дощ, міг також його затримати. Яке то було могутнє послання, коли через шість століть пророк Ілля оголосив цареві Ахавові: «Як живий Господь, Бог Ізраїлів, що перед лицем Його я стою, цими роками не буде роси та дощу, але тільки за моїм словом» (1 Царів 17:1), – і ні весняні, ні осінні дощі не випадали упродовж трьох з половиною років! Коли Господь спиняв дощ, то це було не через те, що Йому подобалося дивитися на те, як Його народ страждає. Це був крайній, терміновий заклик, аби Його народ розкаявся і повернувся до Нього, але як сказав Амос, це не спрацювало: І Я стримав вам дощ за три місяці перед жнивами, і дощ посилав на одне місто, а на друге місто не посилав; одна ділянка була побита дощем, а ділянка, на яку не пустив Я дощу, висихала. І два-три міста рушали до міста одного напитись води, але не насичувались, – та ви не вернулись до Мене, говорить Господь... (Амоса 4:7, 8). Вислів «такі довгі, як дні неба над землею» – яскравіший спосіб сказати «повіки». Божі обітниці ніколи не 116

Повторення Закону 11:22-32

підводять, але якщо Ізраїль його підведе, то народ втратить свої благословення. Бо якщо будете ви конче виконувати всі ті запо­ віді, що я наказав вам чинити їх, – щоб любити Гос­ пода, Бога свого, щоб ходити всіма дорогами Його, і щоб горнутись до Нього, – 23то Господь вижене всі ті народи перед вами, і ви посядете народи більші й міц­ ніші від вас. 24Кожне місце, що на нього ступить ваша нога, буде ваше. Від пустині й Ливану, від Річки, річки Ефрату й аж до моря Останнього буде ваша границя.

25 Не встоїть ніхто перед вами, ляк перед вами й страх перед вами дасть Господь, Бог ваш, на кожен той край, що ви ступите на нього, як Він говорив вам. Господні обіцяні благословення повертаються від селянських полів на поля битв. Він незабаром дасть цей Край Ізраїлеві. Воєнні завоювання, перераховані в Книзі Ісуса Навина, не були наслідком досконалішої зброї ізраїльтян або безстрашності ізраїльських воїнів, а були вони даром від їхнього Бога Заповіту.

22

Ось, сьогодні я даю перед вами благословення й прокляття: 27благословення, коли будете слухатися заповідей Господа, Бога вашого, які я наказую вам сьогодні, 28і прокляття, якщо не будете слухатися за­ повідей Господа, Бога свого, і збочите з дороги, яку я наказую вам сьогодні, щоб ходити за іншими богами, яких ви не знали. 29І станеться, коли Господь, Бог твій, уведе тебе до Краю, куди ти входиш посісти його, то даси благословення на горі Ґарізім, а прокляття на горі Евал. 30От вони на тому боці Йордану за дорогою заходу сонця, у краю ханаанеянина, що сидить у степу навпроти Ґілґалу при діброві Море. 31Бо ви переходи­ те Йордан, щоб увійти посісти той Край, що дає вам Господь, Бог ваш. І посядете його, й осядете в ньому, 26

117

Повторення Закону 11:22-32

і будете додержувати, щоб виконувати всі постанови й закони Його, які я сьогодні даю вам. Стародавні близькосхідні договори часто в одному й тому самому документі містили перелік і благословень, і проклять. Коли васал погоджувався із договором, установленим його сюзереном, то він приймав і те, й інше. Чим саме насолоджуватиметься васал? Це залежатиме від того, чи він буде слухатися свого сюзерена, а чи збунтується проти нього. Мойсей передвістив, що Бог пошле прокляття на ізраїльтян, якщо вони звернуться до інших богів «яких ви не знали». Господь знав Ізраїль – не просто інтелектуально, але й особисто, дуже близько, – Він любив Ізраїль,24 обрав її, врятував її і дав їй обітниці. Заповітна мова – мова також залицяння. Господь – вірний чоловік; Ізраїль – Його люба наречена. Якщо Ізраїль вибере слідувати за іншими богами, то народ обміняє любов надійного перевіреного сюзерена на примхи та непевність божків, які навіть не існували. Звідки вони могли знати про те, чи ці божки будуть до них добрими? Чимало Мойсеєвої мови відображає практику стародавнього близькосхідного договору. Тепер буде необхідно, аби це нове покоління на рівнинах Моаву прийняло та відновило заповіт, ініційований їхніми батьками на Сінаї. Його слід буде відновити знову після того, як Ізраїль перейде Йордан. Це проводить паралелі з вимогами, що містяться в світських договорах. Коли помирав васальний лідер, то новий лідер мав відновлювати договір свого батька. Коли Мойсей помер, а його наступником став Ісус Навин, Ізраїль також потребував відновити свій заповіт з Господом. Паралель іде далі. Не було чимось незвичайним для царя перед смертю вимагати від своїх васалів, аби вони 32

В оригіналі Ізраїль жіночого роду. – Примітка перекладача.

24

118

Повторення Закону 11:22-32

присягнули на вірність його наступникові. Оскільки незабаром Ісус Навин стане наступником Мойсея, іншою ціллю церемонії відновлення заповіту в Моаві буде гарантія наступництва Ісуса Навина після смерті Мойсея. Цей заповіт буде знову відновлено під проводом Ісуса Навина, коли Край перейде під повний контроль Ізраїлю – про це написано в Єгошуї, розділі 24. Вражає те, що для оголошення благословень і проклять Господнього заповіту вибрано гори Ґарізім і Евал. Ці дві гори були розташовані в центрі Краю. Ґарізім залишається багатою і родючою, а гора Евал – порожньою і неродючою. Там, у серці Обіцяного Краю, ці двійнята-гори стоять як мовчазні, але непохитні свідки Господнього заклику до Ізраїлю: кому ти служитимеш?

Зміст

119

Повторення Закону 11:22-32

Церемоніальний Закон (12:1 – 16:17) Багато із тих конкретніших, окремих законів, які мали керувати життям Ізраїлю в Ханаані, містяться в Повторенні Закону, у розділах від 12 по 26. Деякі стародавні близькосхідні заповіти ділили умови на дві частини: загальні принципи та особливі постанови. Повторення Закону 4:44 – 11:32 можна було б назвати моральним законом, після якого слідували правила для ізраїльського життя поклоніння (церемоніальний закон, 12:1 – 16:17) та накази про уряд і суспільство (цивільний закон, 16:18 – 26:19). Читаючи ці закони, постанови та умови, нам слід пригадувати, що Бог призначав багато з них для маленької аграрної нації 35 століть тому. Більшість з них були тимчасовими наказами, що призначалися лише для Ізраїлю і лише допоки прийде Ісус. Святий Павло описує ці закони як «тінь майбутнього», і пояснює, що «тіло – Христове»25 (Колосян 2:17). За Старого Заповіту Бог ставився до Ізраїлю, як до малої дитини, яка потребувала багато правил і вимог для формування правильної поведінки. Втім, деякі із законів Мойсея, що викладені в Повторенні Закону, є частиною незмінної волі Божої для всіх людей у всі часи. Як нам визначити, які саме закони стосуються нас? Якщо закони повторюються в Новому Заповіті, то вони далі стосуються Новозаповітних християн; якщо ж вони не повторюються в Новому Заповіті, то вони – частина «тіні», що призначена лише для Старозаповітного Ізраїлю, а для нас – не призначені.

25 Англійський переклад Біблії вживає тут вислів: «Реальність же – у Христі».

– Примітка перекладача.

120

Повторення Закону 12:1-3

Одне місце для поклоніння

12

Оце постанови та закони, які ви пильнуватимете виконувати в Краї, що дав Господь, Бог батьків твоїх, на насліддя його всі дні, які житимете на цій зем­ лі. 2Конче винищите всі ті місця, що служили там люди, яких ви виганяєте, своїм богам на високих горах і на пагірках, та під кожним зеленим деревом. 3І розвалите їхні жертівники, і поламаєте камінні стовпи для богів, і їхні святі дерева попалите в огні, а бовванів їхніх богів порубаєте, і вигубите їхнє ймення з того місця. Упродовж століть люди, що населяли Палестину, поклонялися були в краю своїм божкам на різних «пагірках». На жаль, ця практика тривала довго вже й після того, як Ізраїль заволодів Палестиною. Через сім століть після смерті Мойсея Ісая докоряв Ізраїлеві: «Ви, що палитесь пристрастю серед дубів,

під деревом кожним зеленим, що дітей над потоками ріжете,

під скельними щілинами? У гладеньких каміннях потоку твій уділ, –

вони, вони доля твоя! І їм ти лила жертву литу, хлібну жертву приносила! На горі на високій та висуненій ти

поставила ложе своє, і туди ти приходиш приносити жертви»

(Ісаї 57:5-7) Єремія ще через одне століття після Ісаї повторював звинувачення: На кожному взгір’ї високому,

і під кожним зеленим деревом ти клалась блудницею... (Єремії 2:20) Пагірки були штучними платформами, які будували121

Повторення Закону 12:4-14

ся ханаанеянами на місцях їхнього поклоніння, аби вшановувати їхніх богів просто неба. Хоча пагірки були зазвичай розташовані в горах, їх можна було також розташовувати в долинах, таких, як долина Гінному. Певні дерева, гори та долини могли асоціюватися з духами або богами родючості задовго до того, як туди прибув Ізраїль. Археологи розкопали деякі предмети, про які в цих віршах згадує Мойсей. Камінні стовпи були великими вертикальними валунами, що розташовувалися поряд з жертовниками в ханаанських святинях, будучи, можливо, символами бога чоловічої статі Ваала. Святі дерева представляли матір-богиню Астарту – оскільки їх можна було зрізати і спалювати, то вони, очевидно, були виготовлені з дерева. Боввани були, напевно, меншими вирізьбленими з каменю образами, які можна було поперевертати. Коли ізраїльтяни знищать ці предмети, ханаанеяни не зможуть спілкуватися зі своїми богами. Господь хотів, аби Його народ забувся про цих богів, щоб їхні імена більше не зв’язувалися з тими місцями, де їм були поклонялися. Зрозуміло, що Господь не хотів жодного компромісу між Його народом і ханаанським ідолопоклонством. Від цього залежало існування Ізраїлю як нації, а також його місце як народу Божого. Не робитимете так Господеві, вашому Богові, бо тільки на місці, яке вибере Господь, Бог ваш, зо всіх ваших племен, щоб покласти там Ім’я Своє, на місці перебування Його будете шукати, і ти прийдеш туди. 6І принесете туди свої цілопалення, і свої жерт­ ви, і свої десятини та приношення рук своїх, і обітниці свої, і дари свої, і перворідних худоби своєї великої та худоби своєї дрібної. 7І будете їсти там перед лицем Господа, Бога вашого, і будете тішитися всім, до чого доторкнеться ваша рука, ви та доми ваші, якими по­ благословив тебе Господь, Бог твій.

4

5

122

Повторення Закону 12:4-14

Там ви не зробите так, як ми робимо сьогодні тут, – кожен усе, що йому здається справедливим в очах тільки його, 9бо ви дотепер не ввійшли до місця відпочинку й до спадщини, що Господь, Бог твій, дає тобі. 10А коли ви перейдете Йордан і осядете в Краї, що Господь, Бог ваш, дає вам на спадщину, і Він заспоко­ їть вас від усіх ворогів ваших навколо, і ви сидітимете безпечно, 11то станеться, на те місце, що його вибере Господь, Бог ваш, щоб Ім’я Його перебувало там, туди принесете все, що я вам наказую: свої цілопалення, і свої жертви, десятини свої та приношення рук своїх, і всі добірні жертви обітниць своїх, що обіцяєте Госпо­ деві. 12І будете тішитися перед лицем Господа, Бога вашого, ви й сини ваші, і дочки ваші, і раби ваші, і невільниці ваші, і Левит, що в ваших брамах, бо нема йому частки й спадку з вами. 13Стережися, щоб не приносив ти своїх цілопалень на кожному місці, яке побачиш, 14бо тільки на тому місці, яке вибере Господь в одному з племен твоїх, там принесеш свої цілопа­ лення, і там зробиш усе, що я наказую тобі. Упродовж 40-річної подорожі Ізраїлю пустелею портативне приміщення для поклоніння, яке називалося скинія, було тим місцем, де Господь символічно перебував посеред Свого народу. Після того як Ізраїль увійде в Край, Господь вибере одне місце, де слід буде поставити скинію на місце, і там вона перебуватиме постійно. У Ханаані ізраїльські чоловіки та жінки знаходитимуть багато місць, присвячених поклонінню Ваалові, але Мойсей сказав: «Ти не повинен так поклонятися. Ти не повинен робити те, що будь-хто вважає правильним. Місце розташування вибере твій Господь». Чому Бог наполягав на одному центральному місці поклоніння? Там ізраїльтяни будуть дотримуватися головних свят свого богослужебного календаря, щорічно подорожувати туди зі своїх домівок, розташованих по всьому Краю. Таке централізоване поклоніння уніфікуватиме народ і 8

123

Повторення Закону 12:4-14

утримуватиме його зосередженим на Божій цілі, щоб вони були Його заповітним народом. Чи Ізраїль завжди виконував Господній наказ поклонятися в одному центральному місці? Ні, але саме це залишалося Господнім ідеалом! Ізраїльтяни найвірніше виконували цей наказ під час царювання Давида, коли за столицю для Ізраїлю Давид обрав Єрусалим і приніс туди для спочинку ковчег (2 Самуїлова 6:1-19; 1 Хронік 13:1-14; 15:25 – 16:3). Проте після смерті Давидового сина, Соломона, північні племена відділилися від Юди, і аби запобігти тому, щоб його громадяни поверталися до Єрусалиму тричі на рік, північний цар Єровоам І поставив конкуруючі жертовники в Дані та Бет-Елі (1 Царів 12:25-33). Ідеал мати одне центральне місце поклоніння був втрачений навіть у Юдеї, коли такі невірні царі, як Рехав’ам і Манасія, дозволили поганське поклоніння і навіть поширювали його (1 Царів 14:21-24; 2 Царів 21:1-18). Добрі царі Півдня, як-от Єзекія і Йосія, намагалися знищити місця поганського поклоніння і відновити поклоніння Господу в Єрусалимі (2 Царів 18:1-8; 23:4-25), але їхні зусилля ніколи не досягали повного успіху або не приймалися сповна народом Юдеї, а після того, як ці царі помирали, громадяни Юдеї швидко поверталися до більш поганських доріг. Через чотирнадцять століть після Мойсея, біля криниці у Сихарі, самарянка спиталася в Ісуса, де було істинне місце для поклоніння. Чи воно було біля недалекої самарянської святині на горі Ґаразім, питалася вона, а чи було воно, як говорили юдеї, в Єрусалимі? Її відповідь виявляє, наскільки серйозно ставилися до Мойсеєвих законів у пізнішій історії Ізраїлю. Проте Ісусова відповідь виявляє, що серце поклоніння перебуває не в місці розташування, а в богомольцеві. Бог запровадив усе Старозаповітне поклоніння, аби підготувати народ до Месії, і Ісус проголосив їй, що Він – Месія, на Якого чекала вона та кожен Старозаповітний віруючий (Івана 4:19-26).

124

Повторення Закону 12:4-14

Мойсей обговорював різні види кровних жертв, які Господь хотів, аби ізраїльтяни Йому приносили на цьому централізованому місці. Наше розуміння життя поклоніння Божого Старозаповітного народу поліпшиться, коли ми дослідимо, що саме робило кожне з тих приношень унікальним. Для Свого народу Бог визначив чотири кровних приношення. У двох з них, цілопаленні і мирній жертві, богомолець міг виражати ті взаємини, якими він насолоджувався зі своїм Спасителем-Богом. (Інші двоє – жертва за гріх і за провину – відновлювали ті взаємини, коли вони порушувалися). В цілопаленні з Господнього вівтаря в полум’ї піднімалася ціла тварина. У цьому приношенні богомолець виражав повну посвяту і цілковите віддавання себе самого своєму Богові. Він промовляв: «Господи, все моє життя – Твоє. Від Тебе я нічого не стримую». В жертвах ізраїльські чоловіки та жінки святкували спільноту та єдність, яку з ними створив Бог. Мойсей згадує про різні види жертв: 1) жертви хвали та вдячності; 2) добровільні жертви і 3) жертвоприношення по обітниці. Після того як священик клав тіло жертви на вівтар, священик і богомолець розділяли частину м’яса в особливій страві спільноти. Частина, присвячена Господу, спалювалася, а священик і його сім’я їли грудинку та праву ногу, а богомолець їв решту грудинки зі своєю сім’єю і друзями. Бог просив, аби Його народ давав Йому десяту частину з того, що приносили їхні ферми, виноградники і оливкові дерева. Це називалося десятина. Особливі дари представляли частину з цілого врожаю, що була відкладена для використання священиками. Первородний був першим нащадком, який народжувався у вівці, корови чи кози з ізраїльських черід і отар. Кожна жертва, яку Спаситель-Бог просив Своїх людей, аби вони давали Йому, була способом, у який вони могли висловлювати свою вдячність за ті дари, які перше 125

Мойсей та Ісус Навин у скинії 126

Зміст

Повторення Закону 12:15-28

дав їм Він. Господь не хотів, аби поклоніння Ізраїлю була сумна, нещаслива справа. «Будете тішитися», – сказав Мойсей. Бог вже був рясно благословив Ізраїль в пустині і обіцяв, що далі благословлятиме їх в новій батьківщині. Він хотів, аби їхнє життя було радісне, вдячне і корисне. Через багато століть Павло хвалив македонян і за їхнє ставлення, і за величину дару, який вони надали для потребуючої єрусалимської церкви: «Серед великого досвіду горя вони мають радість рясну, і глибоке їхнє убозтво збагатилось багатством їхньої щирости» (2 Коринтян 8:2). Бог хотів, аби левити брали участь в радості сімейних відзначень цих свят. Оскільки левити весь свій час віддавали поклонінню Господу в скинії і біля неї, Господь не дав їм земельних наділів у Краю для вирощування тварин або рослин. Вони повинні були залежати від щедрості людей. Священики (нащадки Аарона та частина племені Левія) отримували свої засоби для існування з жертв, а решта левитів не мала іншого джерела доходу, окрім пожертв Божих людей у їхніх приношеннях. Павло наводить Новозаповітний вираз цього принципу в його пастирському листі до Тимофія: «А пресвітери, які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й науці. Бо каже Писання: «Не в’яжи рота волові, що молотить», та: «Вартий працівник своєї нагороди» (1 Тимофія 5:17, 18). Але скільки запрагне душа твоя, будеш різати й будеш їсти м’ясо, за благословенням Господа, Бога твого, що його дав тобі в усіх брамах твоїх; нечистий і чистий буде їсти його, як сарну й як оленя. 16Тільки крови не їстимеш, – на землю виллєш її, як воду. 17Не зможеш ти їсти в брамах своїх десятини збіжжя свого, і соку виноградного свого, і оливи своєї, і перворідних худоби своєї великої й худоби своєї дрібної, і всіх обіт­ ниць своїх, що будеш обіцяти, і добровільних дарів 15

127

Повторення Закону 12:15-28

своїх, і приношення своєї руки, 18бо тільки перед ли­ цем Господа, Бога свого, будеш їсти його в місці, яке вибере Господь, Бог твій, ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, що в брамах твоїх. І будеш ти радіти перед лицем Господа, Бога свого, усім, до чого доторкнеться рука твоя. 19Стережися, щоб не залишив ти Левита по всі дні на землі своїй. Коли Господь, Бог твій, поширить границю твою, як Він говорив тобі, і ти скажеш: «Нехай я їм м’ясо», бо буде жадати душа твоя їсти м’ясо, то за всім жадан­ ням душі своєї будеш ти їсти м’ясо. 21Коли буде дале­ ке від тебе те місце, що вибере Господь, Бог твій, щоб перебувало там Ім’я Його, то заріжеш із худоби своєї великої та з худоби своєї дрібної, щоб дав Господь тобі, як наказав я тобі, і будеш їсти в брамах своїх усім жаданням своєї душі. 22Тільки як їсться сарну й оленя, так будеш їсти його, – нечистий та чистий однаково можуть їсти його. 23Тільки будь обережним, щоб не їсти крови, бо кров вона душа, і ти не будеш їсти душі разом з м’ясом. 24Не будеш їсти її, на землю виллєш її, як воду. 25Не будеш їсти її, щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі, коли робитимеш справедливе в Господніх очах.

20

Тільки святощі свої, що будуть у тебе, та обітниці свої понесеш, і прийдеш до місця, яке вибере Господь.

27 І принесеш своє цілопалення, м’ясо та кров, на жер­ тівнику Господа, Бога свого, а кров твоїх інших жертов буде вилита на жертівнику Господа, Бога твого, а м’ясо будеш їсти. 28Виконуй і слухай усі ті слова, що я наказую тобі, щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі навіки, коли будеш робити добре та справедливе в очах Господа, Бога свого. Мойсей повторив Господню заборону, вперше зазначену в Левиті 17:14, про заборону їсти кров із тварини.

26

128

Повторення Закону 12:29-31

Життя було в крові, а життя – таємниця, контролювати яку може лише Бог. Виливання крові на землю було способом визнавання, що життя походить від Бога і повертається Йому. Наказуючи, аби кров виливали на землю, Бог, можливо, також хотів відрізнити поклоніння Ізраїлю від ритуалів їхніх поганських ближніх, які вірували, що п’ючи кров, вони могли вберегти або збільшити те таємниче життя всередині себе самих. М’ясо жертв, що було частиною священної страви, слід було з’їдати лише в центральному місці поклоніння, яке вибере Господь. У споживанні цієї священної страви могли брати участь лише церемоніально чисті. Але і церемоніально чисті, і нечисті чоловіки та жінки могли їсти м’ясо, як частину звичайної страви, хоча м’ясо мусило бути з чистої тварини. Божі правила про чисте і нечисте м’ясо, рибу, птахів і комах наводяться у розділі 14. Коли Господь, Бог твій, вигубить народи, куди ти входиш, щоб посісти їх перед собою, і посядеш їх, і осядеш у їхньому Краї, 30то стережися, щоб не впасти до пастки за ними, коли вони будуть вигублені перед тобою, і щоб не шукав ти їхніх богів, говорячи: Як служать ті люди богам своїм, то зроблю так і я. 31Не зробиш так Господеві, Богу своєму; бо всяку гидоту, яку Господь зненавидів, робили вони богам своїм, бо навіть синів своїх та дочок своїх вони палять в огні для богів своїх. У стародавніх близькосхідних угодах сюзерен вимагав повної відданості сюзеренові. Будь-який союз або договір, який васал укладав із сусіднім народом, вважався дією зради проти сюзерена. Сюзерени попереджували своїх васалів, аби ті не слухали лихих чуток, що могли поширюватися про їхнього сюзерена, – якщо ж чутимуть про змови чи зговори проти сюзерена, то були зобов’язані про них попередити.

29

129

Повторення Закону 12:29-31

Тож чи забагато просить Спаситель-Бог у Свого народу, аби вони відплачували Йому самовідданою вірністю? «Стережися, щоб не впасти до пастки», – промовив Господь. На Близькому Сході була поширена думка, що кожен край мав власних богів, а чужинці чи новоприбулі, аби досягнути в житті успіху, мали вшановувати місцевих богів. Якщо ізраїльтяни виявляться надто цікавими до поклоніння їхніх сусідів, то вони можуть бути звабленими до участі в тому, що роблять їхні сусіди і до втрати їхньої дороги з Господом. Принаймні ще від часу Авраама люди мали огидну практику приношення рідних дітей в жертву Молохові, богові аммонітян, у Фінікії та інших сусідніх країнах. У Ґезері археологічні розкопки виявили спалені скелети дітей, що зберігалися у великих глиняних посудинах – це сильне свідчення на користь того, що приносилися в жертву діти. Практика проведення дітей через вогонь зберігалася ще за днів Ахаза (2 Царів 16:3; 17:17) і Манасії (2 Царів 21:6; 23:10). Хоча пророки застерігали проти таких практик, ізраїльтяни часто «падали до їхніх пасток». Будучи Новозаповітними християнами, ми насолоджуємося набагато більшою свободою в нашому поклонінні, ніж будь-коли так міг робити Божий Старозаповітний народ. Формула Злагоди Лютеранських Віросповідань каже: «Ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що Церква Божа на кожному місці, і кожного часу має силу, відповідно до її обставин, змінювати такі церемонії у такий спосіб, який буде найкориснішим для неї та на її збудування».26 Апологія Ауґсбурзького Віросповідання додає, що «правдивій єдності Церкви не завдають шкоди неоднакові обряди, що запроваджені людьми».27 Де і коли ми збираємося, які пісні ми співаємо, і те, які форми ми викорисФормула Злагоди, Конспект, Х:4, Concordia Злагода. Апологія, Стаття VII, VIII:33, Concordia Злагода.

26 27

130

Повторення Закону 13:1-6

товуємо на службі Божій, залишено на власний розсуд Новозаповітній християнській свободі та християнському доброму судженню. Проте ми не маємо свободи зневажати проповідування і Боже Слово, як і не маємо ми свободи навчати фальшивій доктрині, терпіти її чи її підтримувати. Цим Мойсей переймається далі.

Поклоніння іншим богам

13

Кожне слово, що я наказую його вам, будете додержувати виконувати, – не додаси до нього, і не відіймеш від нього. 2Якщо повстане серед тебе пророк або сновидець, і дасть тобі ознаку або чудо, 3і збудеться та ознака й те чудо, що сказав він тобі, до того говорячи: «Ходімо ж за іншими богами, яких ти не знав, і будемо їм служити», 4то не слухайся слів того пророка або того сновидця, бо цим Господь, Бог ваш, випробовує вас, щоб пізнати, чи ви любите Господа, Бога вашого, усім своїм серцем і всією своєю душею.

5 За Господом, Богом вашим, будете ходити, і Його бу­ дете боятися, і заповіді його будете виконувати, і голо­ су Його будете слухатися, і Йому будете служити, і до Нього будете линути. 6А пророк той або той сновидець нехай буде забитий, бо намовляв на відступство від Господа, Бога вашого, – що вивів вас із єгипетського краю й викупив вас з дому рабства, – щоб звести тебе з дороги, що наказав тобі Господь, Бог твій, ходити нею; і вигубиш зло з-посеред себе. Чи не дивно нам читати, що фальшивий пророк міг проголосити, що він вчинить чудесну ознаку або чудо і що та ознака або чудо таки станеться? Замість того аби дивуватися або переконуватися через якусь вражаючу ознаку, Мойсей сказав Ізраїлеві, що вони повинні питатися: «Чи погоджується вчення цього пророка з тим, про що ми до131

Повторення Закону 13:7-12

відалися раніше?» Якщо пророк говорив Ізраїлеві йти за іншими богами, то він виявляв себе як фальшивий пророк, незважаючи на ознаку або чудо. Самі по собі чуда не доводять, що заяви учителя чи проповідника – істинні. Павло сказав, що Церква будується «на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос» (Ефесян 2:20), і він застеріг, що будь-яке інше Євангеліє насправді ніяке не Євангеліє (Галатів 1:6, 7). Фараонові ворожбити могли імітувати певні ознаки, які Господь дав Мойсеєві (Вихід 7:11, 22; 8:7), і сам сатана міг прикидатися ангелом світла (2 Коринтян 11:14). Ісус застеріг, що «постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели б, коли б можна, і вибраних» (Матвія 24:24). Павло передвіщав, що прихід «беззаконника» відбуватися «за чином сатани буде з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами» (2 Солунян 2:9). Іван в Об’явленні описав падіння неправдивого пророка «що ознаки чинив перед нею, що ними звів тих, хто знамено звірини прийняв і поклонився був образові її» (19:20). Важливе питання, яке слід ставити перед пророком, – не «Що ти можеш зробити?», а «Чому ти навчаєш?» Чому Бог дозволятиме фальшивим пророкам робити їхнє спустошення в Ізраїлі? Хоча Господь міг бачити істинну віру в серцях Його людей і хоча Він міг передбачити, якою саме буде відповідь Ізраїлю на такі спокуси, – ці випробування дадуть Ізраїлеві нагоду виявити його вірність Господу. У такій унікальній нації, як Ізраїль, де Церква і держава були поєднані, правильно було знищувати зло, страчуючи фальшивого вчителя. Коли намовить тебе брат твій, син твоєї матері, або син твій, або дочка твоя, або жінка твого лоня, або твій приятель, який тобі як душа твоя, таємно го­ ворячи: «Ходімо ж і служім іншим богам, яких не знав 7

132

Повторення Закону 13:7-12

ти та батьки твої, 8з богів тих народів, що навколо вас, близьких тобі або далеких від тебе, від кінця землі й аж до кінця землі», 9то не будеш згоджуватися з ним і не будеш слухатися його, і не буде милосердитися око твоє над ним, і не змилосердишся й не сховаєш його, 10бо конче заб’єш ти його, рука твоя буде на ньо­ му найперше, щоб забити його, рука всього народу наостанку. 11І закидаєш його камінням, і він помре, бо жадав відвернути тебе від Господа, Бога твого, що вивів тебе з єгипетського краю, з дому рабства. 12А ввесь Ізраїль буде слухати і буде боятись, і більше не буде робити такої злої речі серед тебе. Тепер Мойсей виклав ще одну смертоносну можливість: а що коли фальшивий пророк не лише працює в твоїх околицях, але є навіть членом твоєї рідної сім’ї? Сімейна лояльність могла захмарювати судження людини або спокушувати її ставати до своїх поблажливішою. Замість того аби бути останнім з тих, що засудить фальшивого пророка з рідної сім’ї, Мойсей сказав: «Рука твоя буде на ньому найперше, щоб забити його». Коли свідчення людини допомагало звинуватити якусь людину в злочині, що карався смертю, то від свідка вимагалося бути першим, хто допоможе виконати кару (Повторення Закону 17:7). Деякі з найсильніших слів, які промовив наш Господь під час Свого земного служіння, стосувалися вірності Йому та Його Отцеві. «Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, – той не може буть учнем Моїм!» (Луки 14:26). Коли людина каже: «Я не знаю, хто повинен займати перше місце в моєму житті – моя сім’я чи мій Господь», Ісус вже дав відповідь: «Ніхто не сміє ставати переді Мною». Мойсеєва швидка та рішуча кара фальшивого пророка не лише усувала загрозу, яку представляв той фальшивий 133

Повторення Закону 13:13-19

пророк, – вона також служила як засіб стримування проти інших потенційних фальшивих пророків. Коли почуєш про одне з своїх міст, яке Господь, Бог твій, дає тобі, щоб сидіти там, що про нього ка­ жуть: 14вийшли люди, сини велійяалові, з-поміж тебе, і звели з правдивої дороги мешканців свого міста, ка­ жучи: «Ходімо ж, і служім іншим богам, яких ви не зна­ ли», 15то будеш допитуватися, і будеш досліджувати, і будеш добре питати, а ось – воно правда, дійсна та річ, була зроблена та гидота посеред тебе, 16то конче вибий мешканців того міста вістрям меча, – віддай на закляття його й усе, що в ньому, та худобу його вибий вістрям меча. 17А всю здобич його збереш до середини майдану його, і спалиш огнем те місто та всю здобич його цілковито для Господа, Бога твого. І стане воно купою руїн навіки, не буде вже воно відбудоване. 18І нічого з закляття нехай не прилипне до руки твоєї, щоб відвернувся Господь від палючого гніву Свого й дав тобі милосердя, і змилосердився над тобою, і розмножив тебе, як присягнув був батькам твоїм, 19 коли будеш слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб виконувати всі заповіді Його, що я сьогодні нака­ зую тобі, щоб виконувати те, що справедливе в очах Господа, Бога твого. Мойсеїв третій параграф передбачає найсмертоноснішу можливість з усіх. А що, коли фальшивий пророк отримає контроль над цілим містом? Слово, яке Мойсей використовує, – «сини велійялові», пізніше перекладається як «негідні сини» (1 Самуїлова 10:27; 30:22) і «негідні люди» (1 Царів 21:10, 13; Приповісті 6:12). Павло пізніше використав це слово белійяар як назву для сатани (2 Коринтян 6:15), найбільшого прикладу нечестивості та беззаконня. Це слово означає «негідний», навіть хоча такий 13

134

Повторення Закону 13:13-19

фальшивий пророк може справити велике враження на багатьох людей в місті, Бог має щодо нього іншу оцінку. Як мав Ізраїль ставитися до такої катастрофи? Мойсей вимагає, аби для визначення правдивості звинувачення, було проведене всебічне дослідження. Щойно звинувачення буде підтверджене, ціле місто – люди, тварини, майно – мали бути цілковито знищені. «Спалити все для Господа» означало, що все без винятку мало бути спалене в огні, оскільки відповідальність покладалася на ціле місто. Вони були винні як місто, тож місто слід було засудити. Від такого розділу мурашки можуть забігати по спині. Що цей розділ означає для християн сьогодні?

1. На відміну від Старозаповітного Ізраїлю, ми не маємо повноважень страчувати фальшивих пророків. Коли Яків та Іван хотіли звести огонь з неба на самарянське село, яке відмовилося прийняти Ісуса і Його учнів, Ісус їм за це докорив (Луки 9:51-56). Немає на землі сьогодні жодної нації, яку можна назвати Божим народом у тому сенсі, в якому називався таким Ізраїль у Старому Заповіті. Божий Новозаповітний народ, Його духовний Ізраїль, живе по цілому світі.

2. Ми маємо-таки повноваження і обов’язок випробовувати наших учителів. «Тут ви бачите, – писав Лютер, – що кожній людині доручено право судити доктрини навіть законних пророків… Кожна людина мусить пильнувати про власне сумління, і через це кожен має право судити духів і пророків».28 «Благаю ж вас, браття, щоб ви остерігалися тих, хто чинить

Luther’s Works, Vol. 9, с. 129.

28

135

Повторення Закону 14:1, 2

розділення й згіршення проти науки, якої ви навчилися, і уникайте їх» (Римлян 16:17), а Іван наказує: «Коли хто приходить до вас, але не приносить науки цієї, не приймайте до дому його, і не вітайте його! Хто-бо вітає його, той участь бере в лихих учинках його» (2 Івана 10, 11).

3. Аби оцінювати усі ті послання, які приносять нам учителі, ми повинні знати Слово Боже і бути віддані йому. Єдиний спосіб, у який ми можемо визнати фальшиве послання, – сповна ознайомитися з істиною. Як це виклав Мартін Францманн, наш вік – простий, «який за кухликами чаю обговорює єресі з екуменічним спокоєм».29 Бог вимагає серйозно ставиться до Свого Євангелія – воно Йому коштувало самої крові та поту і життя Його Сина. Нам потрібно теж серйозно ставитися до Його Євангелія, віруючи в нього, поширюючи його та захищаючи його від помилки.

Чиста і нечиста їжа

14

Ви сини Господа, Бога вашого, – не будете робити нарізів, і не вистригайте волосся над вашими очима за померлого, 2бо ти святий народ для Господа, Бога твого, і Господь тебе вибрав, щоб був ти Йому вибраним народом зо всіх народів, що на поверхні землі. Мойсеєві слова в оригіналі єврейською мовою ставлять наголос на тому привілейованому стані, яким насолоджу29 Martin Franzmann, The Word of the Lord Grows (St. Louis: Concordia, 1961), с. 62.

136

Повторення Закону 14:3-8

вався Ізраїль: «Діти Господні – ви! Народ, відділений для Господа, вашого Бога – ви! Господнє цінне володіння – ви!» Господь промовляв це саме до їхніх батьків і матерів за 40 років до цього, коли вони прийшли до гори Сінай (Вихід 19:5, 6). Найважливішим для Божого народу знати, аби зіштовхнутися із життям у XV столітті до Різдва Христового або в ХХІ столітті по Різдві Христовому є: Пам’ятайте, ким ви є! Пам’ятайте, Чиї ви! Оскільки вони були сини і доньки божественного Отця, народом, відділеним від світу довкола них, Бог не хотів, аби вони прийняли звичаї і практики їхніх сусідів. Ханаанеяни зазвичай виражали свій сум через смерть у перебільшений, вкрай емоційний спосіб: вони голили свої лоби чи брови, робили надрізи на своїй шкірі або спотворювали її, або ж, у намаганні відігнати духи мертвих, носили маски чи костюми. Псалмоспівець славить Бога, бо він «дивно утворений» і дивується з того, як його тіло «виткане» Його Творцем (Псалом 138 (139): 13, 14). Бог незадоволений, коли ми зневажаємо тіло, яке Він нам дав, або погано до нього ставимось. Через цей вірш деякі юдейські чоловіки відмовлялися голити свої бороди та скроні. Забороняючи використовувати бритву для гоління волосся на обличчі, юдейські релігійні провідники зазвичай дозволяють чоловікам використовувати ножиці, кусачки для манікюру або електробритви для підстригання чи видалення волосся на обличчі. Проте чимало з найбільш суворих юдейських сект, як-от хасиди, далі відмовляються підстригати скроні, і через це на юдейських підлітках і молодих чоловіках можна побачити пейси. Не будеш їсти жодної гидоти. 4Оце та худоба, що ви будете їсти: віл, кожне з овець і кожне з кіз, 5олень, і сарна, і буйвіл, і ланя, і зубр, і антилопа, і жирафа.

6 Кожну з худоби, що має розділені копита та що має 3

137

Повторення Закону 14:9-18

копита, роздвоєні розривом, що жує жуйку між ху­ добою, – те будете їсти. 7Тільки цього не будете їсти з тих, що жують жуйку й що мають розділені копита, розщіплені: верблюда, і зайця, і тушканчика, бо вони жують жуйку, та копит не розділили, – нечисті вони для вас. 8І свині, бо має розділені ратиці, а жуйки не жує, – нечиста вона для вас: їхнього м’яса не будете їсти, а до їхнього падла не доторкнетеся. Тварини на їжу, що живуть на землі, повинні мати розділені копита і жувати жуйку. Ці дві характерні ознаки мають бути явними і Мойсей навів приклади тих тварин, що були нечисті, бо виявляли лише одну із цих двох характерних ознак. Дехто правильно зауважував, що кролики та тушканчики насправді жуйки не жують, бо не мають виразної риси тих тварин, що жують жуйку – чотирискладового шлунка, – вони лише здаються такими, що жують жуйку. Проте Мойсей дав Ізраїлеві ці постанови, виходячи не з наукових описів анатомії тварин, а лише з тих характерних рис, які всі могли бачити. Оце будете їсти зо всього, що в воді, – усе, що має плавці та луску, будете їсти. 10А все, що не має плавців та луски, не будете їсти, – нечисте воно для вас. Тварини, що живуть у воді, аби бути чистими, мусять мати плавці та луску. Вугор, устриця, лобстер, краб і креветка – все це було для Старозаповітних ізраїльтян заборонено.

9

Кожного чистого птаха будете їсти. 12А оце, чого з них ви не будете їсти: орла, і ґрифа, і морського орла, 13і коршака, і сокола за родом його, 14і всякого крука за родом його, 15і струся, і сови, і яструба за родом його, 16пугача, й ібіса, і лебедя, 17і пелікана, і сича, і рибалки, 18і бусла, і чаплі за родом її, і одуда, і кажана.

11

138

Повторення Закону 14:19-21

Мойсей не навів якихось пізнаваних характерних рис, аби проводити відмінність між чистими та нечистими птахами, як це було у разі з тваринами, що живуть на землі та у воді. Здається, що спільний показник для більшості нечистих птахів полягає в тому, що вони були м’ясоїдні або здаються такими, що мають брудну поживу чи звички, пов’язані з брудом. Споживаючи чи то живих, чи мертвих тварин, вони порушують принцип не їсти плоть, що має всередині кров. Інше припущення полягає в тому, що чимало із тих птахів, яких Мойсей відніс до нечистих, живуть серед руїн або в запущених місцях, які часто асоціюють з нечистими духами чи демонами. І кожне плазуюче з птаства – нечисте воно для вас, не будете їсти. 20Кожного чистого птаха будете їсти. Мойсей використав одне-єдине єврейське слово, яке означає «літаючі істоти» і для птахів, і для комах. «Кожне плазуюче з птаства» – як-от бджоли, що рухаються навмання – було нечисте. Проте комахи з крилами, що мали сполучені лапи для стрибання, як-от саранча та коники, – їсти їх дозволялося. Цікаво, що одна з приповістей Агурових каже: «Немає царя в сарани, але вся вона в строї бойовім виходить» (Приповісті 30:27) – всупереч руху навмання. Інколи на Близькому Сході саранча вважалася делікатесом. Сцена царського банкету з палацу ассирійського царя Ашурбаніпала (669-629 рр. до Р.Х.) зображують слуг, що приносять гостям для споживання саранчу на паличках. Іван Христитель насолоджувався досить збалансованою дієтою, споживаючи в пустині саранчу та дикий мед.

19

Не будете їсти жодного падла, – даси його при­ ходькові, що в брамах твоїх, і він їстиме його, або продаси чужинцеві, бо ти народ святий для Господа, Бога свого.

21

139

Повторення Закону 14:21

Оскільки Бог раніше був заборонив Своєму народові споживати кров, то неможливо було б очистити від крові тварину, яку знаходили мертвою. Бог ніколи не планував смерті для свого світу, але смерть увійшла в світ через гріх (Римлян 5:12). Може бути, що Бог заборонив споживання м’яса вже мертвих тварин, бо хотів аби Його люди почували відразу до смерті, як до чогось, що є чужинницьким для всесвіту. Вихід 22:30 наказував: «Не будете їсти м’яса, розшарпаного в полі, – псові кинете його!» Цей вірш в Повторенні Закону наказує, щоб м’ясо з чогось уже мертвого або віддавали приходькові, або продавали чужинцеві. Той факт, що ізраїльтянин все ще міг продавати м’ясо комусь іншому – викликав ймовірність того, що до цього закону будуть виявляти послух. Приходько був неізраїльтянин, який жив у Краї, але не мав громадянства, а чужинець міг бути мандрівним купцем або ж відвідувачем, що не був пов’язаний громадянством. Також висловлювалися припущення, що Бог міг мати гігієнічні причини для заборони людям їсти м’ясо тварини, яку знаходили мертвою, але Мойсеїв дозвіл про її продаж чи віддавання суперечить гігієнічній теорії про цей закон. Якщо те шкодило здоров’ю людини, то чому Господь мав би дозволити будь-кому таку тварину їсти? Більше питання про всі дієтичні закони полягає в тому, чому Бог їх дав Ізраїлеві взагалі. Звичайно, одна з відповідей полягає в тому, що нам цього знати не потрібно. Бог може сказати народові робити те, що Він хоче. Наше завдання – слухатися, а не запитуватися чому. Дехто висловив припущення, що певні види тваринного світу проголошувалися нечистими через причини, пов’язані зі здоров’ям. Недостатньо приготовлена свинина могла викликати тріхиноз, а хижі птахи могли переносити інфекційні бактерії. Риба з лускою і плавцями часто плаває у воді, яка має течію, а ракоподібні, ймовірніше за 140

Повторення Закону 14:21

все, зариваються в мул і мають на собі паразитів. Читаючи англійський переклад Старого Заповіту, ми, ймовірніше за все, розуміємо «чистий» і «нечистий» як фізичну чистоту чи нечистоту. Проте звичайна гігієна не пояснює того, чому коні, верблюди та кролі були заборонені, а кози, корови та кури дозволялися. Навряд чи корови чистіші тварини від коней. Єврейські слова, які тут використовуються для позначення «чистого» і «нечистого», ніколи не використовуються для опису фізичної чистоти чи нечистоти, але натомість вони стосуються моральної або духовної чистоти чи нечистоти. Хто зійде на гору Господню,

і хто буде стояти на місці святому Його? У кого чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману (Псалом 24:3, 4). Коли Давид записував ці рядки, то зрозуміло, що він думав радше про моральну чистоту, а не про чистоту фізичну. Хоча юдейські коментатори ніколи не піддавали сумніву гігієнічну цінність законів про їжу, вони ніколи не вважали гігієнічні цінності головною ціллю цих законів. Якби Бог давав закони про їжу чисто з гігієнічних причин, то навіщо Ісусові покінчувати із законами, що кажуть про нечистих тварин для Божого Новозаповітного народу? Інші висловлюють припущення, що Бог визначив деякі тварини, як нечисті через те, що поганські сусіди Ізраїлю використовували їх у своїх обрядах поклоніння. Свиней використовували для жертвоприношень у Палестині, Вавилоні, Єгипті, серед хіттеян і греків. Змії асоціювалися із богинями родючості по всьому стародавньому Близькому Сході. Риба зображувалася у єгипетській міфології і магічних ритуалах, а в Ассирії жерці періодично вико141

Повторення Закону 14:21

ристовували одяг, подібний до риб’ячої шкіри. Оскільки кажани живуть у гробах і поховальних палатах, люди часом ставляться до них із аурою забобонної таїни. Заборона ізраїльтянам їсти або приносити в жертву тварин, що їх їли та приносили в жертву їхні поганські сусіди, могла б прояснити відмінність між чистими та нечистими тваринами. Проте поганські сусіди Ізраїлю приносили в жертву своїм богам і чистих тварин – овечок, кіз і биків. Чому ж тут не враховується ця відмінність? Третє припущення полягає в тому, що Бог дав ці закони про їжу, аби відділити Ізраїль від довколишніх народів. Закони про їжу будуть відрізняти Ізраїль від його сусідів точно так, як подібну функцію виконували закон про суботу та заборона на змішані шлюби. Для Ізраїлю було необхідно дотримуватися серед народів власної унікальної ідентичності, аби виконалися обітниці, які Господь дав Авраамові, – головна серед них полягала в тому, що в народженні Месії благословляться всі народи землі. Коли Ізраїль і Юда були пізніше вигнані з Краю і розпорошені по всьому світі, то закони про їжу допомагали Ізраїлеві уникати змішування з іншими народами та поглинанню іншими народами. Нечистість позначала гріх. Відмова їсти нечисту їжу або приносити в жертву нечисту тварину позначала внутрішнє ставлення ненависті до гріха та бажання відвертатися в кожній області життя від того, що Бог позначив як нечисте. Сучасні юдейські коментатори висловлюють припущення, що людина, яка пройшла вишкіл у опорі до нечистої їжі, може бути міцнішою у чиненні опору забороненим статевим взаєминам чи неетичній діловій практиці. Лютер висловив припущення, що «Господь дав стільки законів про їжу, як і багато інших, аби Його народ був настільки зайнятим у намаганні виразити Йому послух, що в них не було би часу винаходити всякі власні обряди, 142

Повторення Закону 14:21

діла та закони. До того ж, говорив Лютер, чимало законів руйнують людську гординю і приводять людей до більшого усвідомлення того, якими вони є великими порушниками закону, аби вони могли «більш палко зітхати про Христа, обіцяного їм Спасителя».30 В цьому Лютер погоджувався з Павлом, який писав: Що ж Закон? Він був даний з причини переступів, аж поки прийде Насіння, якому обітниця дана була… Та все зачинило Писання під гріх, щоб віруючим була дана обітниця з віри в Ісуса Христа… Тому-то Закон виховником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою (Галатів 3:19, 22, 24). За днів Ісуса вірні євреї ретельно дотримувалися законів про їжу. Але коли Ісус обговорював те, що робить людину чистою чи нечистою, Він зауважив щось більше: «Що з людини виходить, – те людину опоганює. Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум» (Марка 7:20-22). Після того як Ісус вознісся на небеса, Петро отримав видіння, в якому він бачив велике простирадло, яке спускалося з небес і містило всі види тварин, і плазунів, і птахів. Голос доручив йому заколоти їх і їсти. Коли ж Петро заперечив, бо там були і чисті, і нечисті тварини, то йому було сказано: «Що від Бога очищене, не вважай за огидне того!» (Дії 10:15). Коли Павло та інші місіонери з першого століття приносили Євангеліє до неюдейського світу, то рання Новозаповітна Церква повинна була боротися з питанням про те, наскільки язичник мусить стати євреєм, аби стати християнином. Євреї донині можуть мати прагLuther’s Works, Vol. 9, с. 134.

30

143

Повторення Закону 14:21

нення дотримуватися законів про їжу, але чи повинні їх триматися й християни? На Соборі в Єрусалимі Апостоли визнали, що Бог більше не проводить відмінності між нечистою і чистою їжею, як і не вважає Він певних людей чистими або нечистими. Петро промовляє до Собору: І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам, і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця. Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести? Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони (Дії 15:8-11). Павлові листи відлунюють пастирською опікою, що була виражена на Єрусалимському Соборі. Він спонукає віруючих любляче і терпеливо ставитися один до одного у питанні чистої і нечистої їжі: Один-бо вірує, що можна їсти все, а немічний споживає ярину. Хто їсть, нехай не погорджує тим, хто не їсть. А хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, – Бог-бо прийняв його… Хто вважає на день, – для Господа вважає, а хто не вважає на день, – для Господа не вважає. Хто їсть, – для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, – для Господа не їсть, і дякує Богові (Римлян 14:2, 3, 6). Якщо євреї хотіли далі притримуватися законів про їжу, вони мали свободу це робити, але вони не повинні нав’язувати своїх звичаїв на інших людей. Якщо неєвреї вважали всю їжу чистою, то мали свободу їсти все, що хотіли, – але вони не повинні ставити перепон на дорозі тим, що далі відчували, наче вони змушені дотримуватися законів про їжу. Оскільки Христос прийшов, то і ті, і ті, – вільні: «Тож, хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за 144

Повторення Закону 14:21

чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи, бо це – тінь майбутнього, а тіло Христове» (Колосян 2:16, 17). Не будеш варити ягняти в молоці матері його Це коротке речення упродовж століть дивувало дослідників Біблії і приводило їх до висловлення деяких дуже винахідливих припущень. Лютер зазначив, що хоча м’ясо козеняти, приготовлене в молоці було делікатесом, Господь застеріг Ізраїль не готувати його таким чином, допоки козеня не відлучать від кози. Порушувати таке правило було б нелюдяно: Точно так, як (Бог) запроваджує світську чис­ тоту, використовуючи нечистих тварин, так само Він і установлює милосердя, використовуючи козеня, аби вони звикали, через таку зовнішню м’якість та поблажливість, бути милосердними й до людей і жаліти їх навіть за рахунок того, що належить їм по праву. До того ж, оскільки тут він розглядає поклоніння Богові, то він не хоче, аби приносилося в жертву незріле козеня, а однорічне… щоб вони не могли приносити незріле або марне.31 Інші дослідники робили коментарі, що готування козеняти в молоці його матері виявляло зневагу до тих взаємин, які Бог запровадив між тваринами та їхніми нащадками. Неприродньо, коли молоко матері стає засобом знищення її дитини. Ще інші дослідники висловлювали припущення, що така практика центральною подією святкування зробить сам банкет замість того, щоб святкова страва вказувала на подію або ж на благословення. Нам це легко зрозуміти – мільйони американців переїдають або перепивають, «святкуючи» християнські свята, не цінуючи їхнього духовного значення.

Luther’s Works, Vol. 9, с. 138.

31

145

Повторення Закону 14:21

Цей вірш – основа для юдейської вимоги про те, щоб м’ясо і молочні продукти розділялися. Відповідно до традиційної юдейської практики, м’ясо не можна подавати разом із сиром або якимось іншим молочним продуктом – чизбургери та піци з м’ясним наповненням заборонені. Якщо під час готування на шматок м’яса потрапить навіть краплина молока і вона перемінить смак м’яса, то їсти його неможна. Існує загальний припис про те, що споживання молочних та м’ясних страв в один і той самий день повинне розділятися на три, а то й на шість годин. Ортодоксальні юдейські домівки тримають окремий посуд для готування та окремий посуд для споживання м’ясних і молочних страв, а також окремі раковини та окремі відділи в посудомийних машинах. Також існує поширена практика для м’ясних і молочних страв використовувати рушнички різного кольору. Археологічні розкопки, що проводилися в минулому столітті, наводять на думку про третє значення для цього вірша. Один з документів, викопаних в Угариті, на середземноморському узбережжі, на півночі Палестини, містить вірш про родючість, який використовувався у поклонінні Ваалові. Один вірш каже: «Готуй козеня в молоці, ягня у сметані». Це археологічне відкриття, відоме також як таблиці Рас-Шамра, показує, що, здається, в той час, коли Ізраїль входив у цей Край, такі чари були прийнятним способом звернення до бога родючості, аби отримати його благословення. Господь сказав Своєму народові готувати їжу в такий спосіб, аби ніхто помилково не почав вважати її за частину язичницького поклоніння.

Десятина З розділу 12 Повторення Закону чітко зрозуміло, що Господь хотів, аби Ізраїль приносив десятину, приношення первородних і жертви до одного місця поклоніння, яке 146

Повторення Закону 14:22-27

матиме центральне розташування, що його Господь вибере, коли Ізраїль увійде в Край. Наступні вірші, взяті разом із Числами 18:21-29, допускають те, що 1) кожен ізраїльтянин мав приносити десятину до центрального місця поклоніння для левитів; 2) в той час кожен ізраїльтянин їв з тієї десятини, а 3) те, що не було з’їджене, належало левитам, і 4) кожні три роки в містах збиралася і зберігалася десятина для того, щоб її роздавати левитам і бідним. Конче даси десятину з усього врожаю насіння твого, що рік-річно на полі зросте. 23І будеш ти їсти пе­ ред лицем Господа, Бога свого, у місці, яке Він вибере, щоб Ім’я Його перебувало там, десятину збіжжя свого, виноградного соку свого, і оливки своєї, і перворід­ них худоби своєї великої й худоби своєї дрібної, щоб навчився ти боятися Господа, Бога свого, по всі дні.

24 А коли дорога буде занадто довга для тебе, так що не зможеш понести того, бо буде занадто далеке від тебе місце, яке вибере Господь, Бог твій, щоб поклас­ ти Ім’я Своє там, коли поблагословить тебе Господь, Бог твій, 25то даси в сріблі, і зав’яжеш те срібло в руці своїй, і підеш до місця, яке вибере Господь, Бог твій.

26 І витратиш те срібло на все чого буде жадати душа твоя, – на худобу велику й худобу дрібну, і на вино, і на п’янкий напій, і на все, чого зажадає від тебе душа твоя, і будеш ти їсти там перед лицем Господа, Бога свого, і будеш тішитися ти та дім твій. 27А Левит, що живе по брамах твоїх, – не кидай його, бо нема йому частки й спадку з тобою. Задовго до Сінаю народ розумів поняття десятини. Аврам визнав Мельхиседека священиком Бога Всевишнього, і дав йому «десятину зо всього» (Буття 14:20). Яків був присягнувся, що коли він повернеться до дому батька свого, то повернеться до Бет-Елу та дасть Господу десятину (Буття 28:20-22).

22

147

Повторення Закону 14:28, 29

Господь сказав Ізраїлеві: «І будеш ти їсти (десятину)», але їм не дозволялося їсти цілу десятину в місці, яке вибере Господь. Те, що залишалося з десятини і не було з’їджене, могло тоді даватися левитам. Можливо, до центрального місця поклоніння відносилася лише частина десятини, а решта віддавалася левитам там, де вони жили. Мойсей передбачав змінені обставини, з якими, проживаючи в Краї, зіштовхнеться Ізраїль. Коли вони будуть розсіяні Палестиною, то буде незручно або й навіть неможливо нести або везти десятину чи тварину для приношення, тож Мойсей дозволив Ізраїлеві міняти їхні десятини і приношення на срібло, яке потім, по прибутті до центральної святині, можна буде знову конвертувати. На жаль, ця практична процедура привела за днів Ісуса до зловживань, коли на храмових подвір’ях процвітав бізнес з продажу тварин. Ісус не критикував закон Мойсея, але він бачив, як торговці часто використовували паломниківбогомольців. У метушні купування і продавання часто втрачалося більше значення банкету. Ісус каже: «Написано: «Дім Мій – дім молитви», а ви з нього зробили печеру розбійників» (Луки 19:46). На кінці трьох років відділиш усю десятину свого врожаю в тім році, і покладеш у брамах своїх. 29І при­ йде Левит, бо нема йому частки й спадку з тобою, і приходько, і сирота, і вдова, що в брамах твоїх, і будуть їсти й наситяться, щоб поблагословив тебе Господь, Бог твій, у кожному чині твоєї руки, що будеш робити. Кожного третього року замість того, аби приносити цілу десятину до центрального місця поклоніння, Господь навчав Свій народ зберігати десятину у своїх рідних містах, аби підтримувати левитів та тих, що у потребі. Хоча не цілком зрозуміло, як ця десятина кожних трьох років стосувалася до десятини, що збиралася упродовж інших 28

148

Повторення Закону 15:1-6

двох років, зрозуміло те, для чого ця десятина третього року мала використовуватися. Деякі елементи з Мойсеєвих законів про десятину більше не є вимогою для Божого Новозаповітного люду. А десятина більше не вимагається, як вид дару, що раніше підходив для нації хліборобів і пастухів. Проте наш Господь далі хоче, аби ми приносили Йому пропорційне, плановане давання. Павло каже коринтянам: «А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому» (1 Коринтян 16:2). Бог хоче, аби ми давали охоче та щедро: «Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!» (2 Коринтян 9:7). Бог хоче, аби ми піклувалися про тих, хто справді перебуває у потребі, та підтримували проповідування і навчання Євангелія: «Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії» (1 Коринтян 9:14).

Рік списання боргів На Сінаї Господь сказав Мойсеєві: «І шість літ будеш сіяти землю свою, і будеш збирати її врожай, а сьомого – опустиш її та полишиш її, і будуть їсти вбогі народу твого, а позостале по них буде їсти польова звірина. Так само зробиш для виноградника твого, і для оливки твоєї» (Вихід 23:10, 11). В Левиті 25:1-7 Господь дав детальніші доручення про те, як Ізраїль мав дотримуватися «суботнього року». Через 40 років Мойсей тепер розширив ті попередні правила і переглянув їх для нового покоління, яке не буде більше кочовим, а вестиме осіле життя в Краї.

15

У кінці семи літ зробиш відпущення. 2А оце те відпущення: кожен позикодавець, що пози­ чає своєму ближньому, не буде натискати на свого ближнього та на брата свого, бо оголошено відпу­ 149

Повторення Закону 15:1-6

щення ради Господа. 3На чужинця будеш натискати, а що буде твоє в брата твого, те відпустить йому рука твоя, 4та тільки не буде серед тебе вбогого, бо конче поблагословить тебе Господь у Краї, якого Господь, Бог твій, дає тобі на спадок, щоб ти посів його, 5якщо тільки конче будеш ти слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконувати кожну ту запо­ відь, що я наказую тобі сьогодні. 6Бо Господь, Бог твій, поблагословив тебе, як говорив був тобі, і ти зробиш, що багато людей даватимуть тобі позичку, а ти не да­ ватимеш позички. І будеш ти панувати над багатьма народами, а над тобою не будуть панувати. Бог вимагав від Свого Старозаповітного народу святкувати певні роки, прославляючи Його за дивні Його діла. Кожен сьомий і п’ятидесятий роки мали бути особливими подіями в їхньому житті. За самою своєю природою ці святкування були настільки радісними, що з них було щось важко вивести, окрім як вчинити їх інтерлюдіями для хвали Богові. Хоча й NIV каже: «Мусиш списати будь-який борг, що твій брат винен тобі», Мойсеєві слова краще розуміти, як наказ відкладати, а не скасовувати всі існуючі борги. Єврейське слово, яке перекладене в NIV як «списувати», у вірші 3 використовується також у Виході 23:11: «А сьомого опустиш її (землю) та полишиш її». Рік не орати землю – не те саме, що позбутися її цілком. Тут Мойсей говорить про те, щоб кредитори не були надто жорсткими, наполягаючи на негайному поверненні позики від тих, що зазнають труднощів. Чому ж Бог дозволяв ізраїльтянам вимагати повернення боргу від іноземця, але казав їм не вимагати повернення боргу від співвітчизника-ізраїльтянина? Чужинець часто був людиною, яка просто мандрувала Краєм, часто він був мандрівним купцем. Він не був громадянином Краю і не був пов’язаний тим або іншим Божим сінайським за150

Повторення Закону 15:1-6

коном. Навіть якщо він залишався у Краю тимчасово, він не підпадав під заповідь залишати свої поля на сьомий рік під паром, тож він, можливо, мав фінансову можливість сплатити власні борги. «Не буде серед тебе вбогого», – сказав Мойсей, і це, як зауважив Лютер, було «найпрекраснішим наказом, який ніколи не виконували».32 Оскільки Господь був настільки щедрий і через закон про суботній рік, не мало бути в Ізраїлі жодних убогих чоловіків і жінок. Якби ізраїльтяни довіряли Господнім обітницям і жили за ними, то могли б жити в Краю, де ніхто не був би вбогим. Пізніше пророки картали багатих в Ізраїлі за те, що вели самовдоволене життя, незважаючи на потреби вбогих: Нужденного топчете ви,

і дарунки збіжеві берете від нього, що ви набудували будинків із каменя тесаного,

то сидіти не будете в них; понасаджували винограду улюбленого,

та не будете пити із нього вина! Ви вилежуєтеся на ложах з слонової кости

і вивалюєтесь на постелях своїх, і їсте баранів із отари та ситих телят із обори.

Під гусла співаєте ви, мов Давид, ви музичні знаряддя собі видумляєте.

Ви вино попиваєте чашами, і намащуєтесь добірною оливою,

і над спустошенням Йосипа не вболіваєте.

(Амоса 5:11, 6:4-6) Трагічно, коли Божий народ в будь-якому поколінні розлучає віру з любов’ю, релігію з добрими ділами, духовне з матеріальним. Яків пише: «Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами Luther’s Works, Vol. 9, с. 147.

32

151

Повторення Закону 15:7-11

та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу» (1:27). Коли буде серед тебе вбогий, один із братів твоїх ув одній із брам твоїх у Краї твоїм, що Господь, Бог твій, дає тобі, то не зробиш запеклим свого серця, і не замкнеш своєї руки від убогого брата свого, 8бо конче відкриєш свою руку йому, і конче позичиш йому за його потребою, що буде бракувати йому. 9Стережися, щоб у серці твоїм не зродилася зла думка, щоб ти не сказав: «Наблизився сьомий рік, рік відпущення», і буде зле твоє око на вбогого брата твого, і не даси ти йому, то він буде кликати на тебе до Господа, і буде на тобі гріх. 10Конче даси йому, і нехай не жаліє твоє серце, коли ти даватимеш йому, бо за ту річ поблаго­ словить тебе Господь, Бог твій у кожнім чині твоїм, і в усьому, до чого доторкнеться рука твоя. 11Бо не пе­ реведеться убогий з-посеред Краю, тому я наказую тобі, говорячи: «Конче відкривай руку свою для брата свого, і вбогого свого, і для незаможного свого в Краї своїм». Кажучи: «Не зробиш запеклим свого серця, і не зам­ кнеш своєї руки», Мойсей поставив діагноз істинному джерелу проблеми. Замкнена рука походить від запеклого серця. Надто часто, коли людина має запекле серце, вона думає: «Все моє багатство належить мені». Насправді все багатство світу належить Богові, а Він кличе нас, аби ми ним управляли. Людина із запеклим серцем також може думати: «Бідний заслуговує на те, аби бути бідним». Книга Приповістей каже: «Ледача рука до убозтва веде, рука ж роботяща збагачує» (10:4), і: «Хто оброблює землю свою, той хлібом насичується, хто ж за марницею гониться, той позбавлений розуму» (12:11). Спосіб, у який Господь благословляє людей, полягає у наполегливій праці. Але Приповісті також кажуть: «Хто погорджує ближнім своїм, 7

152

Повторення Закону 15:7-11

той грішить, а ласкавий до вбогих – блаженний» (14:21), і: «Багатий та вбогий стрічаються, – Господь їх обох створив» (22:2). Один зі способів, у який Бог благословляє бідних, – через щедрість багатих. Хоча раніше Мойсей був сказав: «Не буде серед тебе вбогого» (15:4), тепер він каже: «Не переведеться убогий з-посеред Краю». Його попередні слова виражали ідеал, ці ж – визнають реальність. Але через те, що в Краю завжди будуть убогі, завжди будуть нагоди для виявлення щедрості. Аристид, християнин на початку ІІ століття по Р.Х. зробив такий коментар про благодійність віруючих: Вони ходять у всякій покірності і доброті, і між ними фальші немає, і люблять вони один одного. Вони не зневажають вдови, ані засмучують сироти. Хто лишень має, той роздає щедро тому, хто не має. Якщо бачать приходька, то приводять його під свою стріху і радіють через нього так, наче він – їхній рідний брат, бо вони називають один одного братами не за плоттю, а за Духом і в Бозі…. Якщо вони чують, що когось із їхніх ув’язнили або утискували через Ім’я їхнього Месії, всі вони піклуються про його потреби і якщо можливо його визволити, то його визволяють. А якщо серед них є людина бідна та в потребі, і вони не мають необхідних достатків, то постять два-три дні, аби надати тому, хто в потребі, їжу, яку той потребує.33 Бог продовжує благословляти нас, розташовуючи нас у світі, який може утримати все своє населення, якщо буде збережено канал благословень від однієї людини до іншої. Але якщо цей канал перекриють жадібність і черствість, 33 Aristides, Eerdman’s Handbook to Christian Belief, edited by Robin Keeley (Grand Rapids: Eerdmans, 1982), с. 267.

153

Повторення Закону 15:12-15

тоді будуть убогі. І так буде не через те, що Богові щось не вдалося, а через те, що підводять люди. Найважливішим з того, що ми можемо робити, є розповідати нашим ближнім добру новину про Ісуса. Та коли люди перебувають у нужді – ми можемо виявляти доброту і щедрість.

Звільнення слуг Коли буде проданий тобі брат твій єврей або єв­ рейка, то буде служити тобі шість літ, а сьомого року відпустиш його вільним від себе. 13А коли відпустиш його вільним від себе, не відпустиш його порожньо, – 14 конче наділи його з худоби своєї дрібної, і з току сво­ го, і з кадки чавила свого, – чим поблагословив тебе Господь, Бог твій, те даси йому. 15І будеш пам’ятати, що рабом був ти сам у єгипетськім краї, та викупив тебе Господь, Бог твій, тому я наказую тобі про цю річ сьогодні. З економічних причин ізраїльтянин або ізраїльтянка могли бути змушені продати свої послуги співвітчизникові з Ізраїлю так, як багато людей ставали кріпаками в середньовічній Європі та колоніальній Америці. Хоча й виникала часом така жорстока необхідність, Бог наполягав, аби ізраїльтяни ставилися до людей, що потрапляли в такі обставини, з людською гідністю, ніколи не забуваючи про те, що вони – теж члени Його викупленого народу. У Виході 21:2-4 Господь хоче зберегти дружину слуги та його сім’ю. Тут і в Левита 25:39-43, Господь хоче попіклуватися про те, аби ніхто не ставав довічним рабом іншої людини, але в суботній рік отримував свободу. Коли слуга відпускався, то пан мусив виявляти щедрість, аби колишній слуга чи служанка мали засоби для того, аби знову стати повноправним і незалежним членом ізраїльського суспільства. Незважаючи на те, чи раби ми, чи вільні, ми всі – частина Господнього заповітного народу. Всі були рабами і всі 12

154

Повторення Закону 15:16-18

– визволені. Господнє визволення Ізраїлю з Єгипту передвіщало величніше визволення всіх людей з рабства гріха. Оскільки за нас Він заплатив ціну Свого Єдинородного Сина, «щоб усиновлення ми прийняли» (Галатів 4:5). Ісус каже: «Не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік. Коли Син, отже, зробить вас вільними, то, справді ви будете вільні» (Івана 8:35, 36). Прощені будуть прощати, а визволені визволятимуть інших. І станеться, коли він скаже тобі: «Не вийду від тебе, бо полюбив я тебе та дім твій», бо добре йому з тобою, 17то візьмеш шило та й проколеш його вухо до дверей, – і стане він тобі вічним рабом; і невільниці своїй зробиш так само. 18Нехай не буде тобі тяжким в очах твоїх те, що ти відпускаєш його вільним від себе, бо наємницьку платню він відробив тобі вдвоє за шість літ, і поблагословить тебе Господь, Бог твій, у всім, що ти робитимеш. Немислимим може здатися нам те, що хтось, кому було запропоновано свободу, від неї відмовиться. Проте в тому суспільстві слуга міг насолоджуватися комфортним і шанованим становищем у сім’ї. Авраам настільки високо цінував свого слугу Елі-Езера, що розглядав можливість зробити його своїм законним спадкоємцем (Буття 15:2, 3) і доручив йому важливе завдання з пошуку дружини для свого сина Ісака (Буття 24:1-4). Слуга міг також отримати від свого пана дружину і в час служіння міг бути благословенний дітьми – відповідно до 21:4-6 жінка та її діти залишатимуться власністю пана. Чоловік, замість свободи лише для самого себе, міг віддати перевагу тому, щоб зберегти свою сім’ю. Проколоте вухо, «розкрите» шилом вухо, було ознакою охочого служіння. Чому вухо? Можливо, через те, що та процедура була простою, відносно безболісною і не спотворювала тіла – можливо, проколоте вухо представляло 16

155

Повторення Закону 15:19-23

охоту слухати та коритися. До вуха чіплялася бирка, яка засвідчувала, що він – трохи більше ніж раб, і свідчила, що він насолоджувався вищим статусом від інших рабів. Він не був змушений залишатися зі своїм паном. Він любив пана. Він хотів залишатися. Через 400 років Давид згадував про цю практику: Жертви й приношення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопалення й жертви покутної Ти не жадав. Тоді я сказав: Ось я прийшов із звоєм книжки,

про мене написаної. Твою волю чинити, мій Боже, я хочу,

і Закон Твій у мене в серці

(Псалом 39 (40):6-8). Лист до євреїв каже, що Давидові слова виконалися в Ісусові, Який охоче прийшов у наш світ, бо любить Свого Отця і нас. «У цій волі ми освячені жертвоприношенням тіла Ісуса Христа один раз» (Євреїв 10:10). Отця Син волю вшанував –

Він від Діви народився. І як Отець був забажав –

Братом нашим причинився. Одеж Він пишних не носив – А як слуга – як я ходив, Щоб полонити сатану.

(Christian Worship:

A Lutheran Hymnal (CW) 377:6).

Первородні тварини Кожного перворідного самця, що народиться в худобі твоїй великій та в худобі твоїй дрібній, посвя­ 19

156

Повторення Закону 15:19-23

тиш Господеві, Богові своєму. Не будеш працювати перворідним вола свого, і не будеш стригти перво­ рідного отари своєї. 20Перед лицем Господа, Бога свого, рік-річно будеш його їсти ти та дім твій у місці, яке вибере Господь. 21А коли буде в нім вада, – куль­ гаве або сліпе, усяка зла вада, то не принесеш його в жертву для Господа, Бога свого, – 22у брамах своїх будеш його їсти, нечистий і чистий разом, як сарну й як оленя. 23Тільки крови його не будеш їсти, – на землю виллєш її, як воду. Господнє законодавство про первородного було закорінене у великому порятунку Ізраїлю з Єгипту. В останній з десяти кар Бог забрав життя первородної дитини і первородної тварини з кожної сім’ї у Єгипті. Життя кожної первородної ізраїльської дитини і тварини зазнало пощади лише через кров Пасхального ягняти, якою були позначені одвірки. Через це Господь тоді промовив: Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби, – для Мене воно! І станеться, коли введе тебе Господь до землі ханаанеянина, як присяг був тобі та батькам твоїм, і дасть її тобі, то відділиш усе, що розкриває утробу, для Господа, і все перворідне худоби, що буде в тебе, – самці для Господа! А кожного віслюка, що розкриває утробу, викупиш овечкою; а коли не викупиш, то зламай йому шию. І кожного перворідного людського серед синів твоїх викупиш. І станеться, коли взавтра запитає тебе син твій, говорячи: «Що то?» то відповіси йому: Силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту, 157

Повторення Закону 15:19-23

із дому рабства. І сталося, коли фараон учинив запеклим своє серце, щоб не відпустити нас, то Господь повбивав усіх перворідних в єгипетськім краї, від перворідного людського й аж до перворідного худоби. Тому то я приношу в жертву Господеві все чоловічої статі, що розкриває утробу... (Вихід 13:1, 11-15а) Поза всяким питанням – первородне було просто Божою власністю. Проте якщо чиста тварина – ягня чи козеня, чи теля – народжувалося з якоюсь вадою, то Бог не хотів його на Своєму вівтарі. Тварина з вадами не була прийнятна для жертвоприношення. Ізраїльтяни могли отримати несвяте уявлення: «Я можу приносити Богові всіх моїх скалічених і недосконалих тварин. Я можу давати Богові залишки, а найкраще зберігати для себе!» На жаль, ізраїльтяни часом саме так і робили. «І коли ви проносите в жертву сліпе, це не зле? І як кульгаве та хворе приносите, чи ж це не зле? Принеси-но подібне своєму намісникові, чи тебе він вподобає, чи підійме обличчя твоє? промовляє Господь Саваот» (Малахії 1:8). Лише декілька тем викликають більше дискусій в Церкві, ніж тема доморядництва. Надто часто ми думаємо про доморядництво надто вузько, наче воно стосується лише грошей – насправді доморядництво включає те, як ми управляємо всім багатством, часом і спроможностями, які Господь доручив під нашу опіку. Надто часто ми думаємо, що наші церкви мають фінансові проблеми. Власне кажучи, наші істинні проблеми – духовного походження. Практикуючи наше християнське доморядництво Спаситель-Бог вибудовує в нас благодать давання і, за всіх мінливих обставин нашого життя, навчає нас все більше покладатися на Нього. Доморядництво – не про збирання гривень, а про переформування людей. Джеймс Добсон мав рацію, пишучи: «Богові належить частина нашого 158

Повторення Закону 16:1-8

прибутку не через те, що Він її потребує, а через те, цього потребуємо ми».34

Пасха Господь сказав матерям і батькам цього покоління: «Три рази на рік будеш святкувати Мені» (Вихід 23:14). Цими трьома святами були: Свято Опрісноків, Свято Жнив і Свято Збирання (Вихід 23:15, 16). Господь запровадив ці три паломницькі свята, аби зберігати заповітну Собі вірність Ізраїлю, особливо для майбутнього, коли Ізраїль буде розпорошений Палестиною. Тут Мойсей підлаштував певні деталі цих святкувань до нового життя Ізраїлю в Краї.

16

Додержуй місяця авіва, і справиш Пасху для Господа, Бога свого, бо в місяці авіві вивів тебе Господь, Бог твій, з Єгипту вночі. 2І заколи пасху для Господа, Бога свого, з худоби дрібної та з худоби ве­ ликої в місці, яке вибере Господь, щоб там перебувало Ім’я Його. 3Не будеш їсти при тому квашеного, сім день будеш їсти при тому опрісноки, хліб бідування, – бо в поспіху вийшов ти з єгипетського краю, – щоб усі дні життя свого пам’ятати день свого виходу з єги­ петського краю. 4І не буде бачене в тебе квашене сім день у всім краї твоїм. А з м’яса, що заколеш у жертву ввечері першого дня, ніщо не буде ночувати до ранку.

5 Не будеш заколювати пасху в одному з тих твоїх міст, які Господь, Бог твій дає тобі. 6Але тільки на тому міс­ ці, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там перебувало Ім’я Його, заколеш пасху ввечері, при заході сонця, у час твого виходу з Єгипту. 7І будеш варити, і будеш їсти на тому місці, яке вибере Господь, Бог твій. А рано обернешся, і підеш до наметів своїх. 8Шість день 34 James C. Dobson, Straight Talk to Men and Their Wives, (Waco, Texas: Word Books, 1980), p. 147.

159

Повторення Закону 16:1-8

будеш їсти опрісноки, а сьомого дня – віддання свята для Господа, Бога твого, не будеш робити зайняття. Єврейський місяць авів відповідає нашому кінцю березня – початку квітня. Перший день авіва був першим днем весни в північній півкулі. Відповідно до Виходу 12:6 Пасха мала святкуватися на 14-ий день цього першого місяця єврейського року, коли серед ночі слід було заколювати ягня. Наступного дня починалося Свято Опрісноків, яке тривало упродовж семи днів, до 21-го авіва (за нашим календарем заходило в квітень). 21-го числа Свято Опрісноків закінчувалося «зібранням для Господа». Пасха згадувала, як Господь визволив Ізраїль могутнім чином із рабства в Єгипті. «І перейде Господь ударити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку горішнім і на двох одвірках бічних, і обмине Господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб ударити» (Вихід 12:23). Кожного нового року майбутні покоління могли знову переживати велике Пасхальне визволення і промовляти: «Там я був викуплений із рабства! Там Бог визволив мене!» Практикуючі єврейські сім’ї далі повторюють частину Пасхальної служби: «Не лише наших предків Святий – слава Йому! – визволив, але й з ними визволив Він нас». Спочатку Пасха святкувалася всередині сімей (Вихід 12:3, 4), але тепер Мойсей чекав на той час, коли Ізраїль житиме в Краю і святкуватиме Пасху в центральному місці поклоніння, яке вибере Господь. На час Ісуса, хоча ягнята приносилися до храму для заколення, Пасха святкувалася в окремих домівках. Мойсей наказував ізраїльтянам не їсти під час Пасхи дріжджів, аби нагадувати про те, як швидко Господь визволив їх. «І квапили єгиптяни народ той, щоб спішно відпустити їх із краю, бо казали: «Усі ми помремо!» І поніс той народ тісто своє, поки воно вкисло, діжки свої, зав’язані в їхні одежі, на плечах своїх» (Вихід 12:33, 34). Пізніше з’явився звичай перед приготування пасхальної страви вимітати з 160

Повторення Закону 16:1-8

дому всі крихти хліба з дріжджами. Дріжджі почали асоціюватися з гріхом – як дріжджі в тісті, гріх міг проникати в усе життя людини. Павло промовляв до коринтян: «Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні» (1 Коринтян 5:7). «Хліб бідування», як його тут називає Мойсей, нагадував Ізраїлеві про труднощі рабства і про жорстокі утиски фараона. «Ізраїлеві сини стогнали від тієї роботи та кричали. І їхній зойк через ту роботу донісся до Бога. І почув Бог їхній стогін. І згадав Бог Свого заповіта з Авраамом, Ісаком та Яковом» (Вихід 2:23, 24). У Новому Заповіті Ісус ідентифікується як істинне Пасхальне Ягня. Павло пише: «Наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений» (1 Коринтян 5:7). Коли Понтій Пілат відправив воїнів, аби вони поламали ноги чоловікам, розп’ятим з Ісусом, вони не зламали жодної Ісусової кістки, бо Він вже був мертвий, – Апостол Іван навів це, як виконання Виходу 12:46: «Йому кості ламати не будуть» (Івана 19:46). Той вірш був первісно наказом про приготування пасхального ягняти. Іван бачив Ісуса, як виконання Пасхи, істинне Пасхальне Ягня. Окрім цього Ісус у першу ніч Пасхи запровадив Господню Вечерю, і є багато подібності між тим, як дотримувалися Пасхи віруючі Старого Заповіту та нашим святкуванням Святої Вечері. Точно так, як Пасха згадувала про Боже велике визволення Його народу з Єгипту, так і Господня Вечеря нагадує нам про велике визволення нашим Спасителем Його народу від гріха, сатани та гробу. Точно так, як ягня помирало на першу Пасху, а народ був спасенний кров’ю ягняти, точно так і Ісус – наше ягня, що «на Себе гріх світу бере» (Івана 1:29), а ми «маємо в Ньому відкуплення кров’ю Його, прощення провин» (Ефесян 1:7). Точно так, як Старозаповітні віруючі брали участь у святкуванні, споживаючи пасхальне ягня, так і ми маємо Причастя зі Спасителем і одновірцями споживаючи Його тіло та п’ючи Його кров у Таїнстві.

161

Повторення Закону 16:9-12

Свято Тижнів Сім тижнів відлічиш собі, – від початку праці серпа на дозрілому збіжжі зачнеш лічити сім тижнів.

10 І справиш свято Тижнів для Господа, Бога свого, у міру добровільного дару своєї руки, що нею даси, як поблагословить тебе Господь, Бог твій. 11І будеш ра­ діти перед лицем Господа, Бога свого, ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, що в брамах твоїх, і приходько, і сирота, і вдова, що серед тебе в місці, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там перебувало Ім’я Його. 12І будеш пам’ятати, що ти сам був рабом в Єгипті, і будеш додержувати це, і будеш виконувати ці постанови. Селяни бралися за серпи приблизно 16 авіва, приблизно 5 квітня за нашим календарем, а сім тижнів потому буде приблизно 24 травня. Здається, що цей 50-денний інтервал простягався від початку жнив ячменю до кінця жнив пшениці. На коливання в дозріванні з року в рік відводилося сім тижнів. У тепліших частинах Краю ячмінь дозрівав у квітні, а пшениця дещо пізніше, в прохолодніших частинах Краю жнива пшениці не починалися аж до кінця травня або й початку червня. Свято Тижнів також називається Свято Жнив (Вихід 23:16) або ж день Першоплодів (Числа 28:26). Це важливе свято в ізраїльській історії пізніше називалося П’ятидесятниця, бо євреї дотримувалися його на п’ятдесятий день по суботі, якою починалася Пасха. Хоча Старий Заповіт пов’язує Тижні лише з весняними жнивами, юдейство пізніше святкувало на П’ятидесятницю давання Господом на горі Сінай Його Закону Ізраїлеві. Така асоціація – зрозуміла, оскільки Господь зустрів Ізраїль на Сінаї «третього місяця по виході Ізраїлевих синів із єгипетського краю» (Вихід 19:1). Серед приношень на Свято Тижнів були свіжі буханці 9

162

Повторення Закону 16:13-15

хліба, випеченого з дріжджами (це робилося лише один раз на рік), а також багато інших жертв. Невдовзі після Свята Тижнів було приношення першоплодів з урожаю зернових – дія, яка виражала вдячність, довіру і посвяту Господу. Ізраїльтяни могли також виявляти їхню вдячність Господу, дозволяючи бідним і приходькам в Краї, брати покинуте женцями зерно на краях полів (Левит 23:22). Саме в день П’ятидесятниці парфяни, мідяни, еламіти, мешканці Месопотамії, відвідувачі з Риму та багатопребагато інших людей перебували в Єрусалимі, аби святкувати Свято Тижнів. Весь дім, де перебували учні Ісусові, наповнився великим шумом могутнього вітру, і над кожним із них з’явилося та спочило те, що здавалося розділеними язиками вогню. Там Ісус виконав Свою обіт­ницю послати Своїм учням Святого Духа, і кожен, як кому Дух давав, говорив іншими мовами. В той самий день П’ятидесятниці Петро проповідував: «Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!» (Дії 2:38). Там три тисячі людей було охрищено, і в той день, у П’ятидесятницю, народилася Християнська Церква.

Свято Кучок Свято Кучок будеш справляти собі сім день, коли збереш з току свого та з кадки чавила свого. 14І будеш радіти в святі своїм ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, і приходько, і сирота, і вдова, що в брамах твоїх. 15Сім день будеш свят­ кувати Господеві, Богові своєму, у місці, яке вибере Господь, бо поблагословить тебе Господь, Бог твій, у всім урожаї твоїм, і в усякім чині рук твоїх, і ти будеш тільки радісний. Свято Кучок також називалося Святом Збирання при закінченні року (Вихід 23:16).

13

163

Повторення Закону 16:13-15

Точно так, як сьомий день вважався святим для Господа, таким само був і сьомий місяць. Після спекотного, засушливого літа ізраїльтяни збирали виноград, фіги і оливки та чекали осінніх дощів, які починалися або на початку жовтня, або аж наприкінці грудня. Сьомий місяць їхнього року тішрі – кінець вересня/початок жовтня – позначав кінець одного сільськогосподарського року та початок нового року. Кучки святкувалися від 15 по 22 тішрі. День Спокути, Йом Кіппур, святкувався якраз перед Кучками, на десятий день сьомого місяця (Левит 23:26). Від урочистого нагадування про їхній гріх і величну ціну за їхнє викуплення ізраїльтяни переходили до радісного згадування про Господнє велике про них піклування під час перебування в пустині. Під час Кучок мало відбуватися наступне: «У кучках будете сидіти сім день, кожен тубілець в Ізраїлі сидітиме в кучках, щоб ваші покоління пізнали, що Я в кучках посадив був Ізраїлевих синів, коли виводив їх з єгипетського краю» (Левит 23:42, 43). Коли народ дякував Богові за завершення літнього збору врожаю і за те, що Він піклується про них у природний спосіб, так само він міг дякувати Богові за те, що зберігав його у надприродний спосіб у пустині. Юдейські настанови про святкування Кучок зазначають, що кучка, або ж суккаб, мусить мати принаймні три стіни і дах, змайстровані з гілок дерев, кущів, лози, соломи або будь-якої іншої рослини. Кучки мають бути достатньо відкритими, щоб в них потрапляли краплини дощу, а вночі, щоб видно було зорі. Таке аудіо-візуальне нагадування мусило безперечно допомагати наступним поколінням Ізраїлю цінувати, наскільки перехідним було їхнє перебування в пустині і наскільки непохитним про них було Господнє піклування. Євангеліє від Івана згадує про те, як Ісус на «свято юдейське Кучки» відвідував Єрусалим, а пізніше каже, що Ісус промовляв до натовпу «останнього великого дня 164

Повторення Закону 16:16, 17

свята», 22-го або 23-го тішрі, в середині жовтня (Івана 7:2, 37). Три рази в році вся чоловіча стать буде з’явля­ ти­ся перед лице Господа, Бога твого, у місці, яке Він вибере: у свято Опрісноків, і в свято Тижнів, і в свято Кучок, і ніхто не буде бачений перед лицем Господнім упорожні, – 17кожен принесе дар руки своєї, за благо­ словенням Господа, Бога свого, що дав Він тобі. У стародавніх близькосхідних заповітах сюзерени зазвичай вимагали від своїх васалів, аби ті з’являлися перед ними через регулярні проміжки часу, зазвичай тричі на рік, аби відновлювати сюзеренові присягу та приносити данину. Ці три головні свята єврейського богослужебного календаря дозволяли Божому Старозаповітному народові знову переживати Божий порятунок в минулому, радіти Його тривалими благословеннями та відповідати Йому своїми дарами. Хоча Божий Новозаповітний народ може поклонятися своєму Господу в будь-який спосіб і відповідно до будь-якого розкладу, який він вибере, в християнській свободі багато церков обрали слідувати за історичним церковним календарем. Подібно до трьох великих святкувань стародавнього Ізраїлю три головні свята християнського церковного року – Різдво, Великдень і П’ятидесятниця – зосереджуються не на тому, що ми будемо робити для Бога, а на тому, що Він зробив для нас. Хоча на століття ми віддалені від великих чуд народження і воскресіння Ісуса, і народження Новозаповітної Церкви, щороку ми маємо привілей заново переживати ті великі євангельські події і розмірковувати про їхнє значення для нас. У ці святкові дні ми збираємося разом із іншими християнами і радіємо. Ми чуємо Слово, возносимо нашу хвалу і молитви, і відповідаємо на Його благодать нашими серцями, нашими дарами та нашим життям.

16

Зміст

165

Повторення Закону 16:18-20

Цивільний Закон (16:18 – 26:19) Третя частина Мойсеєвих умов містить велику та різноманітну збірку світських законів. Хоча вони основані на Божій незмінній волі для всіх людей, Мойсей застосовував їх до щоденних обставин, з якими мали зіштовхнутися ізраїльські чоловіки та жінки 35 століть тому. Часом Божі закони для Його народу були подібні до тих, що їх видавали царі та судді в сусідніх країнах, але Господні закони вище цінували людське життя і з гідністю ставилися навіть до людей найнижчого стану.

Судді Суддів та урядників настановиш собі в усіх містах своїх, які Господь, Бог твій, дає тобі по племенах твоїх, і вони будуть судити народ справедливим судом. 19Не викривиш закону, – не будеш дивитися на особу, і не візьмеш підкупу, бо підкуп осліплює очі мудрих і ви­ кривлює слова справедливих. 20За справедливістю, лише за справедливістю будеш гнатися, щоб жити й заволодіти Краєм, що Господь, Бог твій, дає тобі. Судді, про яких згадує Мойсей, могли бути провідниками місцевих рад старійшин. Єврейське слово, яке перекладене як «урядник», означає «писар», що допускає те, що ці посадовці служили клерками, які працювали поряд із суддями. «Не візьмеш підкупу» – єврейською мовою більш очевидне: «Не зважатимеш на обличчя». Для людських очей деякі обличчя можуть виглядати більш привабливими або відомими, ніж інші, але Господь не купується виглядом. Він хоче, щоб ті, що представляють в суді Його, були однаково непорушні перед зовнішніми обставинами.

18

166

Повторення Закону 16:21–17:1

Господній пророк Михей, який жив упродовж темних днів занепаду Юдеї і падіння Ізраїлю в руки Ассирії, оплакував те, як Божі люди ставилися один до одного: Почуйте ж це, голови дому Якового

та начальники дому Ізраїля, які нехтують справедливість,

а все просте викривлюють… Його голови судять за хабара,

і навчають за плату його ті священики, і за срібло ворожать пророки його,

хоч на Господа вони опираються, кажучи: «Хіба не Господь серед нас?

Зло не прийде на нас!»

(Михея 3:9, 11). Суспільство, вибудуване за Божою волею, чесно ставиться навіть до найпростіших і незначних чоловіків і жінок. Люди, які неправильно ставляться до бідних, не відображають тієї любові, що Бог має до всіх людей. Справедливістю Він не грається.

Поклоніння іншим Богам Не посадиш собі святого дерева, усякого дерева при жертівнику Господа, Бога твого, що зробиш собі, 22 і не поставиш собі стовпа, що ненавидить Господь, Бог твій.

21

17

Не будеш приносити в жертву Господеві, Бого­ ві своєму, вола або одне з дрібної худоби, що буде на ньому вада, усяка зла річ, бо це гидота для Господа, Бога твого. Гедеон, один із суддів Ізраїлю, промовив: «Господь пануватиме над вами» (Суддів 8:23). Оскільки уряд Ізраїлю був теократією, Мойсеїв закон розглядав фальшиве 167

Повторення Закону 17:2-7

поклоніння як цивільне правопорушення, а також як духовний переступ. Стовпи Астарти та священні дерева представляли Астарту і Ваала, богиню та бога родючості, яким поклонялися ханаанеяни. Ізраїльтянин, поклоняючись фальшивим богам, зневажав честь Господа точно так, як Він зневажав Господнє Ймення, приносячи Йому в жертву якусь залишкову тварину з отари. Якщо тварина не була прийнятною, аби бути головною стравою на столі дому, то як міг ізраїльтянин приносити її на Господній жертівник як дар його Спасителеві? Коли буде знайдений серед тебе в одному з міст твоїх, які Господь, Бог твій, дає тобі, чоловік або жінка, що зробить зле в очах Господа, Бога твого, щоб не­ дотримати заповіту, 3що пішов би й служив би іншим богам, і вклонявся б їм та сонцеві або місяцеві, або всім зорям небесним, чого я не наказав, 4і буде роз­ казано тобі, і ти почуєш, і будеш добре допитуватися, а ото – воно правда, дійсна та річ, була зроблена ота гидота серед Ізраїля, 5то випровадиш того чоловіка або ту жінку, що зробили ту злу річ, до брам своїх, того чоловіка або ту жінку, і вкаменуєш їх камінням, і вони погинуть. 6На слова двох свідків або трьох свідків буде забитий обвинувачений, що має померти; на слова одного свідка не буде забитий. 7Рука свідків буде на ньому найперше, щоб забити його, а рука всього на­ роду – наостанку. І вигубиш зло з-посеред себе. Перед цим (13:1-18) Мойсей розглядав жахливу можливість зведення поганським поклонінням цілих сімей або й навіть міст. Тепер він розглядає можливе ідолопоклонство окремих ізраїльтян, яке вони могли здійснювати приватно і таємно. Поклоніння зорям і планетам було набагато старіше за Мойсея. Стародавні єгиптяни поклонялися Ра як богові сонця і зображали Хатхор, велику богиню неба, як жінку з 2

168

Повторення Закону 17:2-7

обличчям корови. Шумери та аккади (які жили в межиріччі Тигру і Євфрату за багато століть до ассирійців) вірили, що їхні тисячі богів і богинь збиралися, наче міська рада під проводом бога неба Ана і бога бурі Енліла. Спостерігаючи за впливом сонця на землю і місяця на моря, халдеї зробили висновок, що планети були богами і вірили, що певні зближення небесних тіл могло справляти вплив на війну, уряд і людські долі. Навчаючи ізраїльтян про те, як проводити розслідування і карати фальшиве поклоніння, Мойсей повторював усталений законний припис. Жінку або чоловіка можна було обвинувачувати лише тоді, коли принаймні двоє свідків давали свідчення, яке узгоджувалося. Свідок, який свідчив про злочин, що карався смертю, ніс додаткову відповідальність, будучи першим, хто долучиться до виконання смертного вироку. Якщо його свідчення буде істинне, то він вважатиме за обов’язок діяти, виходячи із власного свідчення, але якщо він обманював чи свідчив, не будучи очевидцем, то він нестиме додаткову відповідальність за те, що виконав несправедливий смертний вирок власними руками. Бог хотів, щоб свідки були впевнені в тому, що їхнє свідчення – істина. Хоча ми не живемо в теократії, Бог далі хоче, аби ми розуміли, наскільки смертоносним є фальшиве поклоніння для нашої віри. Будучи невірними Божому Слову, ми ризикуємо втратити прощення, мир сумління і вічне життя, яке дає нам Спаситель. Ось чому гріхи доктрини – більш смертельні, ніж гріхи стилю життя. Якщо Боже Слово залишається для нас істинним, то ми маємо інструменти виправити ті недоліки в нашому християнському житті. Але якщо ми втрачаємо істину Слова, то втрачаємо єдину силу, яка може кинути виклик нашому гріхові, запевнити нас про прощення нашого Господа і надати нам духовну силу для того, щоб змінити наше життя.

169

Повторення Закону 17:8-13

Суди Коли б у суді була тобі неясна справа між кров’ю та кров’ю, між суперечкою та суперечкою, і між раною та раною справи суперечки в брамах твоїх, то встанеш, і підеш до місця, яке вибере його Господь, Бог твій. 9І прийдеш до священиків-Левитів і до судді, що буде в тих днях, і допитаєшся, і вони дадуть тобі слово при­ суду. 10І ти поступиш за тим словом, що подадуть тобі з того місця, яке вибере Господь, і будеш пильнувати робити все так, як навчать тебе. 11Ти поступиш за законом, що навчать тебе, і за вироком, що скажуть тобі, – не відступиш ні праворуч ні ліворуч від слова, що подадуть тобі. 12А коли хто через зухвалість не послухається священика, що стоїть там на служенні Господеві, Богові твоєму, або судді, то помре той, і вигубиш те зло з Ізраїля. 13А ввесь народ буде слухати та буде боятися, – і вже не буде поступати зухвало. Допоки Мойсей жив, у разі надто складних випадків, місцеві судді могли звертатися за допомогою до нього – Мойсей також мав корпус суддів, які допомагали йому в менш складних справах. Після того як Мойсей помер, а Ізраїль оселився в Краї, місцеві суди могли звертатися до вищого суду, установленого в єдиному центральному місці поклоніння. Те, що Мойсей описує тут, – не апеляційний процес, який мав проходити підсудний у разі отримання, на його думку, несправедливого вироку, а правило, якому мав слідувати суддя у разі, коли він був невпевнений у тому, який вирок виносити. Цей суд, що складався із священиків і суддів, повинен був мати абсолютну владу – їхнє рішення оскаржити буде неможливо. Фраза «через зухвалість не послухається» по-єврейсь­ ко­му звучить як «закипатиме», і воно передбачає, що обурення могло накопичуватися всередині людини задовго до того, коли вона дійде до точки кипіння. Смертна кара 8

170

Повторення Закону 17:14-17

за такий гнів проти Господнього суду зупинятиме інших від скоєння такого злочину, і це була підходяща кара для будь-кого, хто виявляв зневагу до Господнього суду. Коли Господь на центральне місце поклоніння обрав Єрусалим, то судді і священики з Єрусалиму здобували в Ізраїлі більший авторитет, і в столиці розвилася управлінська рада. Деякі вчені висловлювали припущення, що ця єрусалимська управлінська рада пізніше стала Синедріоном, управлінським органом, що привів Ісуса на допит і засудив Його до смерті.

Цар Коли ти ввійдеш до того Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі, і посядеш його, і осядеш у ньому, та й скажеш: «Нехай я поставлю над собою царя, як усі на­ роди, що в моїх околицях», 15то, ставлячи над собою царя, якого вибере Господь, Бог твій, конче з-посеред братів своїх поставиш над собою царя, не зможеш по­ ставити над собою чоловіка-чужинця, що він не брат твій. 16Тільки щоб він не примножував собі коней, і не вертав народу до Єгипту, щоб примножити коней, бо ж Господь сказав вам: «Не вертайтеся вже більше тією дорогою». 17І хай не примножить він собі жінок, щоб не відступило його серце, і срібла та золота хай він не примножить собі дуже. Господь покликав Мойсея, аби він вивів Ізраїль з Єгипту до Ханаану і обрав Ісуса Навина, аби він завершив завоювання Краю після смерті Мойсея. Господь нікого не вибрав на наступника Ісуса Навина як національного провідника Ізраїлю, а натомість для побивання місцевих ворогів піднімав тимчасових правителів у певні часи серед місцевих племен. Більш як упродовж 300-от років по смерті Ісуса Навина племена жили у вільній коаліції без центрального уряду або окремого правителя, маючи скинію за центральне 14

171

Повторення Закону 17:14-17

місце поклоніння, а за об’єднавчий елемент – їхній заповіт зі Спасителем-Богом. Упродовж того часу вірні ізраїльтяни визнавали те, що пізніше заявить Самуїл: «Цар ваш – Господь, Бог ваш» (1 Самуїлова 12:12). Проте пізніше в історії Ізраїль проситиме про царя. Буде не зовсім коректно казати, що Господь однозначно противився монархії – Він обіцяв був Авраамові: «Царі з тебе вийдуть… (Із Сарри) стануться… народи, і царі народів будуть із неї» (Буття 17:6, 16; дивіться Буття 35:11). Аби Ізраїль міг давати відсіч деяким своїм сусідам, зокрема филистимлянам, які виробляли із заліза зброю, що перевершувала ізраїльську зброю, і в той час, коли до завершення наближався період суддів, – громадська думка почала надавати перевагу могутній, централізованій формі уряду. Але правда полягає також в тому, що Ізраїль не мав би журитися про сильніші народи довкола себе, якби ізраїльтяни виявили повний послух до Господнього наказу винищити ті ідолопоклонницькі народи з обличчя землі. Коли Ізраїль при завершенні Самуїлового суддівства нарешті попросив про царя, вони виявили те, наскільки мало їхнє прохання ґрунтувалося на духовних міркуваннях: «Тепер настанови нам царя, щоб судив нас, як у всіх народів» (1 Самуїлова 8:5). Господь передбачав бажання Ізраїлю мати царя, надавши настанови про те, якого саме царя Він хотів для правління над Його народом. Хоча форма управління мала змінитися, Господь далі буде істинним правителем Свого народу. Ізраїль і його цар перебуватимуть з Ним у заповітних взаєминах, і це царювання буде тим, що ми назвали б «конституційною монархією». Царі ніколи не мали свободи ставити себе над Божим Законом, хоча багато хто з них саме так і поводилися. Ми можемо вважати царювання світською посадою, але Господь хотів, аби Його цар надавав духовний провід і дивився на свою роль, як на пастиря Ізраїлевого (Псалом 77 (78):70, 71).

172

Повторення Закону 17:14-17

У стародавніх близькосхідних договорах сюзерен часто обирав правителя для своєї васальної нації. Тож не дивно, що Господь виявлятиме Свій вибір через жеребкування або через пророцьке послання. Чому Бог сказав, що Він не хотів, аби цар набував велику кількість коней? Цар міг мати бажання обмінювати єврейських воїнів на єгипетських коней – Господь такого не схвалив би. Він не хотів, щоб Його царі витрачали дуже багато грошей на збирання величезних армій. У стародавньому світі був звичай, що царі запечатували політичні угоди, одружуючись з царськими доньками сусідніх народів. Окрім застереження проти типового гріха полігамії, Мойсей застерігав проти того, щоб серце царя теж не було зведеним спокусою поступитися своєю вірою в Господа, поклоняючись фальшивим богам своїх багатьох дружин. Пізніше Самуїлове прощальне звернення до провідників Ізраїлю застерегло про високу ціну монархії – аби підтримувати розкішний спосіб життя, цар забиратиме Ізраїлевих синів і доньок, аби вони служили на його колісницях, і були його піхотинцями, аби вони піклувалися про його поля та виноградники, аби були його ковалями та парфумерами, пекарями та кухарями. Аби за все це платити, цар повинен буде збирати більші податки, які викликатимуть обурення і бунт (1 Самуїлова 8:10-18). Навіть поверхове прочитання історії Ізраїлю та Юдеї виявляє те, наскільки точними були застереження Мойсея. Соломон женився на тисячі жінок, накопичив величезні об’єми золота, імпортував сотні колісниць і тисячі коней з Єгипту і привів північні племена Ізраїлю до такого обурення через надто важкі податки, що царство дозріло до революції (1 Царів 10:14-29; 11:1-6; 12:1-17). Через Свого пророка Ісаю Господь пізніше оплакував:

173

Повторення Закону 17:18-20

І наповнився край його сріблом та золотом,

і немає кінця його скарбам. І наповнився край його кіньми,

і немає кінця колесницям його (Ісаї 2:7). Лише зрідка можна було помітити видиму різницю між багатими, язичницькими пастками ізраїльської і юдейської монархії та монархіями їхніх сусідів – і в тому полягало їхнє падіння. Навряд чи міг бути Ізраїль царством священиків і святим народом для довколишніх народів, якщо їхні монархії і їхній спосіб життя був настільки ж поблажливим до гріха і настільки ж корумпованим, як і спосіб життя їхніх сусідів. І станеться, як буде він сидіти на троні царства свого, то напише собі відписа цього Закону з книги, що перед лицем священиків-Левитів. 19І буде вона з ним, і буде він читати в ній усі дні свого життя, щоб учився боятися Господа, Бога свого, щоб додержувати всіх слів цього Закону та тих постанов, щоб виконувати їх, 20 щоб не гордувало серце його своїми братами, і щоб не збочував він ні праворуч, ні ліворуч від цієї заповіді, щоб продовжив дні на своїм царстві він та сини його серед Ізраїля. Сюзерени давали своїм васалам примірник заповіту, який мав періодично зачитуватися. Читаючи Господній заповіт і виявляючи до нього послух, Ізраїлеві царі могли виявляти, наскільки радісно вони корилися Господу, як своєму Цареві. Як трагічно, що Божим заповітом із Його народом настільки нехтували, що цар Йосія насправді знову віднайшов Книгу Закону під час проекту з перебудови храму. Вперше він почув Божий Закон, коли йому зачитували його у 18-ий рік його царювання (2 Царів 22:3-20)! Хоча Ізраїлеві царі залишили похмурий слід ідолопоклонства, жадібності та непослуху, Господь хотів, щоб служіння царя було багатим передвістям про досконале 18

174

Повторення Закону 17:18-20

царювання грядущого Месії. Він постане з Ізраїлю, один із їхніх братів. Він буде не лише могутнім, але й покірним, істинним Слугою-Царем. Його не хвилюватимуть насолоди чи скарби – Він буде сповнений рішучості чинити волю Отця. Яке величне зображення досконалого царювання Спасителя, нашого брата і нашого Господа! Він прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб послужити (Марка 10:45). Він не шукав, як догодити Собі, а шукав, як догодити Тому, Хто послав Його (Івана 5:30). Він прийшов у світ не заради власного комфорту чи репутації, а щоб спасти грішників (1 Тимофія 1:15).

Приношення для священиків і левитів Писання часто зображує спасенне діло Ісуса як виконання трьох Старозаповітних служінь священика, пророка і царя. Маючи повну картину про те, як виконувалися ці три служіння, ми повніше цінуватимемо те, що для нас зробив Спаситель. Мойсеєві накази про Ізраїлевого майбутнього царя виявляють, що Бог хотів, аби царі надавали духовний провід Його народові. Господь нагадував Давидові, що Він його «взяв… з пасовиська, як ходив ти за отарою, щоб ти став володарем над народом Моїм» (1 Самуїлова 7:8). Такий пастир-цар у чудесний спосіб передвіщав Доброго Пастиря, Який промовляє: «Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть. І Я життя вічне даю їм» (Івана 10:27, 28). Священик служив як посередник між грішними людьми і святим Богом. Він приносив жертви за гріх і молився за народ. Ісус став досконалим первосвящеником, бо «потреби не має щодня, як ті первосвященики, перше приносити жертви за власні гріхи, а потому за людські гріхи, бо Він це раз назавжди вчинив, принісши Самого Себе» (Євреїв 7:27). Він залишається «праворуч Бога, і Він 175

Повторення Закону 18:1-5

і заступається за нас» (Римлян 8:34) і в Ньому ми маємо «Заступника перед Отцем» (1 Івана 2:1). Пророк був Божим речником до Його народу. Мойсей був першим у довгому ряду промовців від Спасителя Бога. У час розгортання історії Його Старозаповітного народу, Господь посилав Своїх пророків, аби застерігати ізраїльтян проти їхніх гріхів, проголошувати розкаяним ізраїльтянам Його прощення і надавати все більше подробиць про грядущого Месію. Кожен істинний пророк міг з упевненістю проголосити: «Так каже Господь». Проте в цьому розділі Повторення Закону Мойсей не лише запевнив Ізраїль, що їхній Бог далі посилатиме Своєму народові пророків – Він також передбачив прихід Пророка, par excellence. Як зазначив Лютер, Мойсей вже обійняв оком Христа.35

18

Священикам-Левитам, усьому Левієвому пле­ мені не буде частки та спадку разом з Ізраїлем, – огняні жертви Господа та частки Його будуть їм. 2А спадку не буде йому серед братів його: Господь – Він спадок його, як Він говорив був йому. 3А оце буде на­ лежати священикам від народу, від тих, хто приносить жертву: коли це віл, коли це одне з дрібної худоби, то даси священикові плече, і щоки, і шлунок. 4Початок від збіжжя свого, від виноградного соку свого, і від оливки своєї, і початок стриження отари своєї даси ти йому. 5Бо його вибрав Господь, Бог твій, зо всіх племен твоїх, щоб ставав він служити в Господнє Ім’я, він та сини його по всі дні. Це – не єдине місце в Повторенні Закону де Мойсей проводить відмінність між цілим племенем Левія і Аароновими нащадками всередині племені Левія, які служили священиками. Священики насолоджувалися унікальним служінням принесення жертв і служінням в центральному Luther’s Works, Vol. 9, с. 174.

35

176

Повторення Закону 18:6-8

місці поклоніння. Проте були й інші види служіння, які виконували решта левитів. Оскільки левити були відділені, щоб служити в скинії, а пізніше – в храмі, то Господь не дав їм племінного наділу і левити зазвичай не володіли землею. Відповідно до Єгошуї 21:41, 42 для використання левитами були вибрані певні міста та пасовиська довкола їхніх околиць – відповідно до Левит 27:30-33 і Чисел 18:21-29 левити також отримували десятину з зерна, вина і отар народу. Священики також отримували трохи м’яса з тварин, які приносилися у жертву. Якщо в цілопаленні ціла тварина піднімалася димом до верху (Левит 1:9), то в мирній жертві священик брав участь у трапезі спільноти разом із тим, хто приносив жертву (Левит 7:28-36). Проте здається, що вже в час Самуїла священики зазвичай отримували свою частку м’яса довільним встромлянням виделки в котел для готування (1 Самуїлова 2:13, 14). А коли прийде Левит з одної з брам твоїх з усього Ізраїля, де він мешкає там, і прибуде за всім жаданням своєї душі до місця, яке вибере Господь, 7і буде він служити в Ім’я Господа, Бога свого, як усі його браття Левити, що стоять там перед Господнім лицем, 8то по рівній частці будуть вони їсти, опріч маєтку, прода­ ного по батьках. Якщо левит міняв місце проживання, то було б неправильно відмовляти йому і його сім’ї у фінансовій підтримці, яку люди надавали йому в попередньому місці за його служіння. Коли він відвідував центральне місце поклоніння, то він мав право на участь у поклонінні і на долю м’яса з приношень. Левит з-поза міста не міг бути виключеним іншими священиками або левитами, які регулярно служили в скинії, а пізніше – в храмі. Ці правила для священиків і левитів можуть здаватися тим, хто живе у ХХІ столітті такими, що лунали дуже 6

177

Повторення Закону 18:9-11

давно, – і це правда, що зовнішні форми левитського священства більше не існують. Проте Господь обіцяв, що будуть завжди ті священики, що приноситимуть перед Ним жертви: «І як незчисленні ті зорі небесні, а морський пісок незміренний, так помножу … Левитів, що служать Мені» (Єремії 33:22). Обіцянка Єремії була виконана подвійно: по-перше, в Христі, священикові навіки, Який може «завжди й спасати тих, хто через Нього до Бога приходить» (Євреїв 7:25); по-друге, в довгій процесії чоловіків і жінок, які покликані вірувати в Ісуса, які «немов те каміння живе, … (будуються) в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа» (1 Петра 2:5). Хоча левитське священство – в минулому, ці вірші передбачили Новозаповітний принцип: «А хто слова навчається, нехай ділиться всяким добром із навчаючим» (Галатів 6:6). Ісус також каже: «Вартий робітник своєї заплати» (Луки 10:7).

Огидні практики Коли будеш входити до Краю, що дає тобі Гос­ подь, Бог твій, то не навчися чинити такого, як гидота цих народів. 10Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку свою через огонь, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, 11і хто чорнокниж­ ник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих. Мойсей видав урочистий наказ, щоб ізраїльтяни не вплутувалися в широке розмаїття таємних, магічних і демонічних чарів, які будуть для них доступні в їхньому новому Краї, аби намагатися заглянути в майбутнє, контролювати те, що ставатиметься в їхньому житті чи спілкуватися з мертвими.

9

178

Повторення Закону 18:9-11

Можливо, найжахливіша практика включала тих, що приносили у вогні в жертву своїх синів чи доньок. NIV допускає альтернативний переклад: «Хто змушує свого сина чи доньку переходити через огонь». Така практика могла бути певним випробуванням або й магічною перевіркою. Більш поширеним було те, що батьки клали своїх дітей на вогонь, бо хотіли принести їх в жертву своїм богам, аби ті боги дарували їм те, що вони хочуть. Принесення жертв у вогні молохові було поширене у Фінікії (1 Царів 3:26, 27) та в інших націй стародавнього Близького Сходу. Очевидно, цар Манасія (з Південного Царства, 696-642 рр. до Р.Х.) приніс в жертву на вогні своїх дітей (2 Хронік 33:6), а проти такої практики протестував Єремія (Єремії 32:35). Декілька з цих огидних практик полягали у використанні духів для здобування прихованої або забороненої інформації. Існувало декілька способів для практики «ворожіння» – всі вони використовувалися для того, щоб виявити волю богів. Єзекіїль згадує про практику царя Вавилону, який шукав знаку, обертаючи в сагайдаку стріли – щось подібне до витягання соломинки. Цар також шукав ознак про майбутнє, досліджуючи колір, розмір і лінії на печінці, витягнутій зі щойно заколеної овечки (така практика називалася гапетоскопія), і це також було типовим для стародавнього Риму, але в Палестині це було нечуваним (Єзекіїля 21:21). «Ворожіння», ймовірніше за все, включало промовляння речитативом якихось магічних формул у надії викликати щось добре для ворожбита або щось зле для його ворога. Той, «хто ворожить ворожбу», міг заглядати в чашу і витлумачував відображення, які бачив у рідині. Йосип звинуватив Веніямина в тому, що той украв був його чашу для ворожіння (Буття 44:5, 15), хоча доказів про те, що Йосип хоч колись таким займався, не існує. Людина, яка витлумачувала ознаки, могла також дивитися на коли179

Повторення Закону 18:12, 13

хання вогню, спостерігати за траєкторією польоту птахів або ж досліджувати напрямок падіння дощу. Інші огидні практики претендували на те, що вони виходять за межі царства живих і вступають у контакт із душами померлих. Найпоширенішим терміном для людини, що таким займалася, був «медіум», – грецький текст використовує таке саме слово для медіума, що й для черевомовця і це може пояснити те, звідкіля насправді з’являлися таємничі голоси померлих. Термін «хто викликає духа віщого» стосується слова «відати», можливо, відмінність між медіумом, тобто тим, хто викликає духа померлого та тим, хто викликає духа віщого, полягала в тому, що медіум заявляв про те, що може викликати будь-якого духа (як то робила ворожка в Ендорі в 1 Самуїловій 28:8-22), а той, хто викликав духа віщого мав справу зі «знайомим духом», через якого він міг контактувати з померлими. Вислів «хто питає померлих» міг служити підсумком для позначення практик обох категорій ворожбитів, або ж міг стосуватися некроманта – людини, яка гадає, радячись з мерцями, можливо, відвідуючи їхні могили. Деякі з цих огидних практик для маніпулювання іншими людьми використовувались темними силами. Той, хто «ворожить ворожбу», міг збирати рослини та готувати настої для чарівних цілей. Грецький переклад Старого Заповіту, Септуаґінта, перекладає це як фармака, що означає «ліки» – наркотичні або галюциногенні ліки часто використовувалися для того, щоб добиватися чарівних ефектів. Мойсей використав це слово для опису єгипетських чарівників, які імітували деякі з Господніх ознак, використовуючи свої таємні чари (Вихід 7:11). Той, хто «чарує», користувався чарівними клубками або чарами, аби контролювати поведінку інших людей. Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке, і через ті гидоти Господь, Бог твій, виганяє їх перед 12

180

Повторення Закону 18:14-20

тобою. 13Бездоганний будеш ти перед Господом, Бо­ гом своїм, Чому такі практики були огидні? Одна з причин полягала в тому, що ці дії були брутальні та страхітливі, викликали біль і використовували людську кров та жертвоприношення. А окрім цього, вони плекали надію на те, що виконуючи певні продумані наперед дії або повторюючи певні приписані фрази, люди могли змусити сили природи або сили Ваала чинити їхню волю. Переклад «бездоганний будеш» дещо неточний. Слово насправді означає «довершений будеш». Переклад The Good News Bible (сучасний переклад англійською мовою) перекладає це місце так: «Цілковито вірний будеш Господу». Спаситель-Бог хотів, аби Його народ довіряв усе своє життя під Його опіку, аби вони підпорядковували усі власні бажання Його волі та були чесними в кожному аспекті життя.

Пророк Оскільки нова домівка Ізраїлю роїлася фальшивими пророками і тими, що практикували їхні заборонені вміння, де міг Ізраїль знайти надійну інформацію для свого життя? Господь має негайну відповідь на їхні потреби і тривале рішення для проблеми щодо отримання Божого послання. бо ці народи, що ти посядеш їх, слухають тих, хто ворожить по хмарах та ворожбитів, а ти – не таке дав тобі Господь, Бог твій. 15Пророка з-посеред тебе, з братів твоїх, Такого, як я, поставить тобі Господь, Бог твій, – Його будете слухати, 16згідно з усім, чого жадав ти від Господа, Бога свого, на Хориві в дні зборів, говорячи: «Щоб більше не чути мені голосу Господа, Бога свого, а цього великого огню вже не побачити й не померти». 17І сказав до мене Господь: «Добре сказали вони. 18Поставлю Пророка для них 14

181

Повторення Закону 18:14-20

з-поміж їхніх братів, Такого, як ти, і дам Я слова Свої в уста Його, і Він їм говоритиме все, що Я накажу. 19І станеться, кожен, хто не слухатиме слів Моїх, що Той Пророк говоритиме Моїм Ім’ям, – Я покараю того. 20А той пророк, що зухвало відважиться промовляти Моїм Ім’ям слова, яких Я не наказав був йому говорити, і що буде говорити, і що буде говорити ім’ям інших богів, хай помре той пророк». Мойсей описує грядущого Пророка як Того, хто буде «як я», – Того, Хто насолоджуватиметься унікальними взаєминами з Господом, подібно до того, як такими взаєминами насолоджувався Мойсей. Жоден інший Старозаповітний пророк не розмовляв із Господом так, як Мойсей. Господь проголосив Ааронові і Мойсеєві: Якщо буде між вами пророк, то Я, Господь, дамся пізнати в видінні йому, у сні говорити з ним буду. Не так раб мій Мойсей: у всім домі Моїм він довірений! Говорю Я з ним уста до уст, а не видінням і не загадками, і Образ Господа він оглядає

(Числа 12:6-8). Втім Мойсей також обіцяв, що цей Пророк постане «з братів твоїх». Він буде співізраїльтянином, який простежуватиме своє сімейне дерево до одного з синів Якова. «Чого жадав ти від Господа, Бога свого, на Хориві в дні зборів», – сказав Мойсей, але ми не читаємо про якесь таке прохання у Виході, розділ 20. Натомість: «І ввесь народ бачив та чув громи та полум’я, і голос сурми, і гору димлячу. І побачив народ, і всі тремтіли та й поставали здалека. І сказали вони до Мойсея: «Говори з нами ти, і ми послухаємо, а нехай не говорить із нами Бог, щоб ми не повмирали» (Вихід 20:18, 19). Очевидно, що Мойсей 182

Повторення Закону 18:14-20

обіцяв, що вони отримають те, що на його погляд, вони хотіли, хоча й вони не випрошували посередника стількома словами. Той страх, який Ізраїль відчував на Сінаї, є тим жахом, який люди відчувають завжди, коли зіштовхуються із Божими досконалими вимогами і мусять рахуватися з власним гріхом. Ми не зможемо зрозуміти, наскільки повно нам не вдалося зробити те, що від нас хоче Бог, допоки ми не докладемо для цього усіх сил, і все одно зазнаємо невдачі. «Господь не обіцяє нічого нікому, окрім як досконалим виконавцям Закону, – писав Жан Кальвін в Інститутах християнської релігії, – а таких не знайти».36 Після того як ми намагаємося знову й знову бути добрими, і щоразу як нам цього не вдається, ми нарешті приходимо до страхітливої миті, коли повертаємося до Бога і кажемо: «Якщо є в мене ще хоч якась надія, то вона має надійти від Тебе. Я ж цього зробити не можу!» Господь поставив наголос на авторитеті цього грядущого пророка: «Дам Я слова Свої в уста Його, і Він їм говоритиме все, що Я накажу». За сорок років до цього Господь подібним чином описував Мойсеєві пророцьку функцію. Визначаючи Аарона Мойсеєвим речником, Господь промовив: «І ти будеш говорити до нього, і вкладеш слова ці в уста його, а Я буду з устами твоїми й з устами його, і буду навчати вас, що маєте робити. І він буде говорити за тебе до народу. І станеться, – він буде тобі устами, а ти будеш йому замість Бога» (Вихід 4:15, 16). Господь промовив до Єремії: «Ти підеш до всіх, куди тільки пошлю Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу… Ось Я дав в твої уста слова Мої» (Єремії 1:7, 9). Тут Господь далі підкреслює авторитет цього пророка, кажучи: «Кожен, хто не слухатиме слів Моїх, що Той Пророк говоритиме Моїм Ім’ям, – Я покараю того».

36 John Calvin, Institutes of the Christian Religion, III, 17, 1 (Grand Rapids: Eerdmans, reprint 1975), vol. 2, с. 105.

183

Повторення Закону 18:21, 22

А коли ти скажеш у серці своєму: Як ми пізнаємо те слово, якого Господь не говорив? 22Що буде гово­ рити той пророк Ім’ям Господа, і не станеться та річ, і не прийде, то це те слово, якого не сказав Господь. У зухвалості говорив його той пророк, і ти не будеш боятися його. Мойсей ще раніше був запровадив один тест, відповідно до якого Ізраїль мав визначати істинність пророка: Чи пророцтво було істинним, а чи він промовляв від імені інших богів (13:2)? Тут Мойсей наводить другий тест: Якщо пророк проголошував якусь подію, що мала відбутися в майбутньому, то чи вона відбувалася? Якщо ні, то такий пророк був фальшивий. За правління царя Ахава пророк Михей був передвістив, що цар Ізраїлю помре у битві в ґілеадському Рамоті. Аби розібратися з пророком після повернення з битви, цар вкинув його до в’язниці, але Михей кинув виклик Ахавові: «Якщо справді вернешся ти з миром, то не говорив Господь через мене!» (1 Царів 22:28). Ахав у битві був поранений і того ж таки вечора помер (1 Царів 22:34-38). Єремія сказав фальшивому пророкові Ананії: «Цього року ти помреш, бо про відступство від Господа говорив ти!..» (Єремії 28:16). В сьомий місяць того-таки року пророк Ананія помер. Еврипід, грецький письменник, який жив за п’ять століть до Христа, був зауважив: «Найкращий з провидців той, хто добре припускає».37 Мойсей не хотів ніяких припущень. Коли те, що пророк передбачає, не збувається, то, пояснює Мойсей, той пророк говорив зухвало. Він вибовкував власну думку – він не промовляв, будучи натхненим Святим Духом. Тож очевидне питання таке: Хто цей пророк? Мойсеєва негайна відповідь полягала в тому, що Господь посилатиме багато пророків Ізраїлеві, які вірно 21

Euripedes, Peter’s Quotations, с. 371.

37

184

Повторення Закону 18:21, 22

передаватимуть Його слова Його народові. Сотні разів вони промовляли: «І було мені слово Господнє таке» (Єзекіїля 35:1), і: «Так говорить Господь» (Амоса 2:1), і: «Послухайте, що промовляє Господь» (Михея 6:1). Знову й знову вони застерігали Ізраїль проти слухання фальшивих пророків, які проголошували власні ідеї, марення або думки. Єремія вибухав проти фальшивих пророків за його днів: Так говорить Господь Саваот: Не слухайте слів цих пророків, що вам пророкують, – вони роблять безглуздими вас, висловлюють привиди серця свого, а не слово з уст Господніх. А хто ж то стояв на таємній Господній нараді, і бачив та чув Його слово? Хто до слова Його прислухався й почув? Цих пророків Я не посилав, вони побігли самі, Я їм не говорив, – та вони пророкують. Я чув, що говорять пророки, що Йменням Моїм пророкують неправду й говорять: «Мені снилося, снилось мені!...» Як довго це буде у серці пророків, які пророкують неправду, та пророкують оману свого серця?.. Той пророк, що йому снився сон, нехай розповідає про сон, а з яким Моє слово, хай каже про слово правдиве Моє, – що соломі до збіжжя? говорить Господь (Єремії 23:16, 18, 21, 25, 26, 28). Хоча Мойсей незабаром помре, ізраїльтяни продов­ жуватимуть отримувати Господні слова через інших пророків.

185

Повторення Закону 18:21, 22

Але ці слова також містять довготривалу обітницю, що Господь пошле іншого, цілковито унікального Пророка – точно такого, яким був єдиний, у своєму роді, в історії Ізраїлю, Мойсей. Цей Пророк буде як Мойсей – з новим, вищим посланням, втім Він також буде з-посеред своїх братів, з Ізраїлю. Він принесе нове послання, а оскільки Мойсей був видатним речником Закону, то Він принесе інше послання. Мойсей від Ізраїлю вимагав праведності, а цей новий Пророк дасть те, що Мойсей вимагав. Апостол Іван пояснює: «Закон-бо через Мойсея був даний, а благодать та правда з’явилися через Ісуса Христа» (Івана 1:17). Як і Мойсей, Ісус насолоджувався унікальними взаєминами з Його Небесним Отцем. Лише Він міг претендувати на те, щоб бути з Отцем одним (Івана 10:30) і обіцяти послати Духа (Івана 15:26). Оскільки Ісус – Єдинородний Син Отця, то Він говорить з Отцем обличчя в обличчя. Ісус каже: «Хто бачив Мене, – той бачив Отця» (Івана 14:9). Ісус також постав зі Своїх братів – з племені Юди (Євреїв 7:14), відповідно до Його людської природи – «із насіння Давидового» (Римлян 1:3). Не випадково у час преображення Ісуса з хмари почувся голос Отця: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Матвія 17:5). Ісус посилався на це передбачення Мойсея, кажучи: «Коли б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він» (Івана 5:46). Пилип сповідував про Ісуса: «Ми знайшли Того, що про Нього писав був Мойсей у Законі й Пророки» (Івана 1:45). І Пилип, і Степан вважали Ісуса виконанням цього пророцтва. За Чудовою Брамою в Єрусалимі Петро проповідував: Мойсей провіщав: «Господь Бог вам Пророка підійме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!.. Так само всі пророки від Самуїла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні (Дії 3:22, 24).

186

Повторення Закону 18:21, 22

У проповідях на Євангеліє від Івана Лютер пояснював: Через те що тепер був присутній Христос Господь, то місія Мойсея, священиків і пророків, які навчали народ Ізраїлю та керували відповідно до Закону, скінчилася – бо їхній час не простягався за прихід Христа. З Його приходом прийшло до завершення Мойсеєве правління...38 Лютер підсумував важливість цих слів з Книги Повторення Закону, розділу 18: Це головне місце в усій цій книзі, і це чітко висловлене пророцтво про Христа, як про нового Вчителя… Належним чином розташовує Мойсей його тут, вкінці, після того, як він закінчив свої бесіди про священство, царство, уряд і все поклоніння Богові. Його мета полягає в тому, щоб показати, що в майбутньому буде інше священство, інше Царство, інше поклоніння Богові та інше слово, яким увесь Мойсей буде відкладений набік. Тут Мойсей чітко описує власний кінець і передає своє панування Пророкові, Який має прийти.39 Божий Новозаповітний народ далі зіштовхується з фальшивими пророками, і хоча ми живемо за обставин, що дуже відрізняються від тих обставин, за яких жив Божий Старозаповітний народ, наш Господь каже нам: «Улюблені, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо неправдивих пророків багато з’явилося в світ» (1 Івана 4:1). Добра Новина полягає в Твори Лютера, Том 1, Проповіді на Євангеліє від Св. Івана, (Фундація «Лютеранська спадщина», Київ, 2013), с. 59.

39 Luther’s Works, Vol. 9, с. 176.

38

187

Повторення Закону 19:1-7

тому, що в Ісусі Христі, більшому Пророкові, ніж Мойсей, ми маємо всю необхідну нам інформацію для того, аби вести життя багате, задоволене і корисне тут, і також маємо всяке запевнення, яке нам необхідне, аби зустріти без страху життя нове.

Міста притулку Від 19:1 і по 26:19 Мойсей розглядає широке коло питань, і часто вельми побіжно. Нам не завжди зрозуміло, чому він видав закони саме таким чином, але в цьому законодавстві він розглядає високу цінність людського життя, шлюб, війну та інші частини світського життя.

19

Коли Господь, Бог твій, повигублює народи, що Господь, Бог твій, дає тобі їхній Край, і ти по­ виганяєш їх, і осядеш по їхніх містах та по їхніх домах, 2 то три міста відділиш собі в середині свого Краю, що Господь, Бог твій, дає його тобі на володіння. 3При­ готуєш собі дорогу, і поділиш натроє землю твого Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі на спадок, і це буде на втікання туди кожного убійника. 4А оце справа убійника, що втече туди й буде жити: хто вб’є свого ближнього ненароком, а він не був ворогом його від учора й позавчора; 5або хто ввійде з своїм ближнім до лісу рубати дерева, і розмахнеться рука його з соки­ рою, щоб зрубати дерево, а залізо спаде з топорища й попаде в його ближнього, і той помре, то він утече до одного з тих міст, і буде жити, 6щоб не гнався месник за кров за убійником, коли розпалиться серце його, і щоб не догнав його, якщо буде довга та дорога, і не вбив його, хоч він не підлягає смерті, бо не був він во­ рогом його від учора й позавчора. 7Тому-то я наказую тобі, говорячи: «Три міста відділиш собі».

188

Кедеш

Генісаретське озеро Ґолан

в

рґо

річка Йордан

аА річк

Сихем

ґілеадський Рамот

ок

річка Ябб

Бецер

Хеврон

Мертве море

Середземне море

озеро Мером

Міста притулку

Зміст

189

Повторення Закону 19:1-7

Коли не було централізованої форми уряду, то люди на стародавньому Близькому Сході зазвичай самі здійснювали криваву помсту за убитого родича. Найближчий родич убитого служив як «кровний месник». Старійшини племені чи роду проводили розслідування, аби з’ясувати, чи звинувачений в убивстві був винен, чи жертва померла випадково, а чи була вбита навмисно. Без таких запобіжників кровний месник, найімовірніше, діяв би поспіхом і мстився би за свого родича ще до вияснення всіх фактів. Мойсей визначив три міста, аби надати притулок для підозрюваного в убивстві, аж допоки старійшини не проведуть суду. Він хотів вибрати міста, що мали центральне розташування, і до яких було легко добиратися. Відповідно до Повторення Закону 4:41-43, він вже вибрав три міста притулку на схід від річки Йордану: Бецер, Рамот і Ґолан. Могло так статися, що хтось відібрав життя ізраїльтянина «ближнього ненароком, а він не був ворогом його від учора й позавчора», тобто не усвідомлюючи, не маючи наміру скоїти вбивство, без попередньої ненависті. Тут Мойсей навів приклад такого ненавмисного вбивства, а в Числах 35:22-25 він наводить інші приклади: А як хто випадково, без ненависти пхнув кого або кинув на нього невмисне яким-будь знаряддям, або яким-будь каменем, що від нього можна померти, кинув на нього не бачачи, і той помер, а він не був ворог йому й не шукав йому зла, то розсудить громада між убійником та між месником за кров за цими постановами. І громада визволить убійника з руки месника за кров, і громада верне його до міста сховища його, що втік був туди. І осяде він у ньому аж до смерти найвищого священика.

190

Повторення Закону 19:8-10

Зрозуміло, що справа полягала в намірі. Як зробив коментар Лютер: «Слід зважати радше на серце, а не на руку кривдника».40 Коли хтось помирав за таких обставин, то найближчих родичів міг охопити сліпий гнів, і вони могли би й не провести відмінності між холоднокровним убивством і випадковою смертю. Бог не призначав цього закону, аби запобігти кровному месникові здійснити над убивцею помсту, але цей закон призначався для того, щоб змусити месника діяти осмислено і лише після того, коли обвинувачений в убивстві матиме чесне слухання в суді. А якщо Господь, Бог твій, розширить границю твою, як присягнув був батькам твоїм, і дасть тобі всю оцю землю, що говорив був дати батькам твоїм, 9 коли ти будеш додержувати всі ці заповіді, щоб ви­ конувати їх, що я наказую тобі сьогодні, – щоб любити Господа, Бога свого, і щоб ходити дорогами Його всі дні, – то додаси собі ще три міста понад ті три, 10щоб не була пролита неповинна кров серед твого Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі на спадок, і не буде на тобі кров. Трьох міст на схід від Йордану було достатньо, допоки Ізраїль ще не переходив річки. Але після того, як племена здобудуть контроль над цілим Краєм, потрібно буде ще три міста, які будуть мати центральне розташування на захід від Йордану. Єгошуї 20:7 ідентифікує їх як: Кадеш, Сихем і Хеврон. Незважаючи на те, де саме в Ізраїлі жила людина, вона перебувала приблизно за 50 кілометрів від одного з міст притулку. Будь-хто, втікаючи зі сцени ненавмисного вбивства, міг добратися до одного з міст притулку за декілька годин.

8

Luther’s Works, Vol. 9, с. 193.

40

191

Повторення Закону 19:11-13

А коли хто буде ненавидіти свого ближнього, і буде чатувати на нього, і повстане на нього та й уб’є його, і той помре, і втече він до одного з тих міст, 12то пошлють старші його міста, і візьмуть його звідти, і дадуть його в руку месника крови, і він помре. 13Не змилосердиться око твоє над ним, і ти усунеш кров неповинного з Ізраїля, і буде добре тобі. Господь установив міста притулку для надання захисту людині, яка скоїла ненавмисне вбивство, але Він не давав жодного захисту для зумисних убивць. У Числах 35:16-21 Мойсей навів інші приклади навмисного або з наперед спланованого вбивства: 11

А коли б хто вдарив кого залізним знаряддям, а той помер, – він убійник, буде конче забитий той убійник. А якщо вдарив його каменем, що був у руці, що від нього можна померти, і той помер, – він убійник, буде конче забитий той убійник. Або вдарив його дерев’яним знаряддям, що було в руці, що від нього можна померти, і той помер, – він убійник, буде конче забитий той убійник. Месник за кров – він заб’є убійника; як спіткає його, він заб’є його. А якщо пхне його з ненависти, або кине на нього чим навмисне, а той помре, або з ворогування вдарив його своєю рукою, а той помер, – буде конче забитий той, хто вдарив, він убійник; месник за кров заб’є убійника, як спіткає його. Публікація Організації Об’єднаних Націй з 1968 року оголосила: «Дослідження кількості убивств до скасування і після скасування смертної кари не підтверджує того, що смертна кара носить унікальний стримувальний ефект».41 United Nations, Capital Punishment, as quoted in Peter’s Quotations, c. 142.

41

192

Повторення Закону 19:14

Проте чи страх перед смертною карою стримує людину від скоєння убивства, чи ні, є ще й інші вагомі причини для підтримки права уряду виносити смертний вирок. Оскільки людське життя – дорогоцінне, то убивство відбирає в убивці право жити саме через те, що він або вона відібрали життя іншої людської істоти. Норман Ґайслер писав: «Смертна кара потрібна у особливо важких злочинах для захисту невід’ємної цінності людського права на життя».42 Противники смертної кари часом доводять, що будьякий уряд, який виконує смертний вирок, винний у вбивстві. Проте уряд діє як Божий представник і має право карати тих, що чинять зло. Павло каже до християн у Римі, що уряд «недармо він носить меча, він-бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві» (Римлян 13:4). Рука, яка застосовує цей меч – не людська, а Божа. Врешті-решт, смертну кару виносить не людина, а Бог. Не пересунеш межі свого ближнього, яку роз­ межували предки в наділі твоїм, яке посядеш ти в Краю, що Господь, Бог твій, дає його тобі на володін­ ня. Люди на Близькому Сході далі позначають межі свого майна одним-єдиним межовим каменем або гіркою каміння. Той, хто пересуває межовий камінь свого ближнього, намагається вкрасти його землю. Такий злочин буде каратися в будь-якому суспільстві, але в Ізраїлі це була додаткова кривда проти Спасителя-Бога, Який дав землю Ізраїлеві і розділив її між племенами та родами Ізраїлю. Можливо, саме за цю практику докоряли пізніше Ісая і Михей: 14

42 Norman L. Geisler, Ethics: Alternatives and Issues (Grand Rapids: Zondervan, 1971), с. 48.

193

Повторення Закону 19:15-20

Горе тим, що долучують дома до дому,

а поле до поля приточують, аж місця бракує для інших (Ісаї 5:8). Горе тим, що задумують кривду

і на ложах своїх учиняють лихе! За світла поранку виконують це,

бо їхня рука має силу. Якщо піль жадають,

то грабують вони, а домів то хапають. І вони переслідують мужа та дома його, і чоловіка й спадки його (Михея 2:1, 2).

Свідки Не стане один свідок на кого для всякої провини і для всякого гріха, – у кожнім гріху, що згрішить, на слова двох свідків або на слова трьох свідків відбу­ деться справа. Перед цим Мойсей озвучив принцип, відповідно до якого у кримінальному злочині, що карається смертю, мають узгоджуватися свідчення двох свідків (17:6; Числа 35:30). А тепер він надає цьому законові більш загальне застосування до інших злочинів, окрім тих, що караються смертю.

15

Коли стане на кого неправдивий свідок, щоб свідчити проти нього підступно, 17то стануть двоє цих людей, що мають суперечку, перед лицем Господнім, перед священиками та суддями, що будуть у тих днях.

18 І судді добре дослідять, а ось свідок – неправдивий той свідок, неправду говорив на брата свого, 19то зро­ бите йому так, як він замишляв був зробити своєму братові, – і вигубиш зло з-посеред себе. 20А позосталі 16

194

Повторення Закону 19:16-21

будуть слухати, і будуть боятися, і більш вже не будуть робити серед себе такого, як та річ зла. А що, коли ізраїльтянин навів зумисне фальшиве свідчення проти свого ближнього? І свідок, і обвинувачений мали постати перед уважним судом Господніх представників. Якщо ці представники встановлять, що свідок у своєму обвинуваченні обманював, то він мав отримати таке саме покарання, яке отримав би обвинувачуваний у разі доведення власної провини. Кодекс Хаммурапі, укладений понад 300 років до Мойсея, містив подібні умови: «Якщо якийсь громадянин обвинувачує іншого в убивстві без свідчень про доказ, то такий обвинувач повинен отримати смертний вирок».43 Такий вирок міг спонукати свідка уважно зважувати своє свідчення, і знеохочував би його від надавання неважливих, помилкових або сумнівних звинувачень. І не змилосердиться око твоє: життя за життя, око за око, зуб за зуба, рука за руку, нога за ногу. Цей закон, який також з’являється у Виході 21:24, часто називається lex talionis – «закон про відплату». На жаль, його часто розуміють неправильно. Критики Старого Заповіту часто наводять цей закон, як приклад «різкіших, примітивніших» стандартів правосуддя у порівнянні з «більш розвиненими, співчутливими» законами Нового Заповіту. Ще гірше – критики протиставляють те, що вони бачать, як жорстокого Бога Старого Заповіту, люблячому зображенню Ісуса. На перший погляд, цей закон здається таким, що дарує кожному окремому ізраїльтянинові право розправлятися будь-коли з будь-ким, хто колись, на його думку, його кривдив. Фраза «око за око» стала представляти будь-яку сувору форму покарання, яка не залишає жодного місця милосердю чи прощенню.

21

43 Victor H. Matthews and Don C. Benjamin, Old Testament Parallels: Laws and Stories from the Ancient Near East (New York: Paulist Press, 1991), с. 62.

195

Повторення Закону 19:21

Проте зауважте, що Господь не дав цей закон, аби заохочувати особисту помсту. Тут, як і у Виході 21:12-17, ця фраза – частина більшої секції законів, які описують доречні покарання за різноманітні злочини. В Левиті 24:1722 це включено в список злочинів, які мають розглядатися перед цілим зібранням. Ця фраза – одна з декількох юридичних настанов, які Господь надавав суддям і зібранням, коли вони визначали покарання відповідно до злочинів. Господь приберіг закон про відплату для серйозних злочинів, що завдавали тілесних ушкоджень. Оскільки людське життя – дар від Бога, то лише Бог може життя забирати. У час, коли випадки із завданням тілесних ушкоджень, зазвичай, вирішувалися шляхом смертної кровної помсти, цей закон давав доручення провідникам Ізраїлю надавати покарання не більше ніж завдана шкода – якщо запозичити вислів у Гільберта і Саллівана, то він постановляв, що «покарання відповідає злочину». Замість заохочення особистої помсти, цей закон її обмежував. Коли завдавалися тілесні ушкодження, то він вимагав, щоб злочинець ніс плату, яка була еквівалентом втрати. Бог дав ці закони, аби регулювати гідність і порядок в ізраїльському суспільстві. На відміну від більшості сучасних націй, де церква і держава правлять в відділених царинах життя, Ізраїль був теократією. Ми повинні пам’ятати про це, розглядаючи всі закони в цій частині Повторення Закону. У Нагірній Проповіді Ісус виправив широко розповсюджене помилкове уявлення щодо закону про відплату: Ви чули, що сказано: «Око за око, і зуб за зуба». А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, – підстав йому й другу. А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, – віддай і плаща йому. А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на 196

Повторення Закону 20:1-4

милю одну, – іди з ним навіть дві. Хто просить у тебе – то дай, а хто хоче позичити в тебе – не відвертайсь від нього.

(Матвія 5:38-42). Ісус не відкидав принципу втіленого в цьому законі, але засуджував зловживання цим законом і виправдання приватної помсти. У приватних взаєминах Він апелював до вищого закону любові, взірцем якого Він був упродовж усього Свого земного життя. Святий Павло допустив вражаючий спосіб відплати навіть щодо тих, хто кривдить нас: «Отож, як твій ворог голодний, – нагодуй його; як він прагне, – напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову» (Римлян 12:20). Якщо хтось завдає нам шкоди, то необов’язково нашим привілеєм є вимагати компенсації. Бог не дає приватним громадянам свободу особистої помсти. Відповідальність за ухвалення належного покарання за злочин залишається в урядових установ, які над нами поставив Бог.

Похід на війну Ізраїль вже вступав у війну проти Сигона та Оґа на схід від Йордану. Аби взяти Край, який Господь дасть їм, ізраїльтяни збиралися мати ще більше боїв після переходу річки.

20

Коли ти вийдеш на війну проти свого ворога, та побачиш коні й вози, та народ, численніший від тебе, то не будеш боятися їх, бо з тобою Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю. 2І станеться, коли ви приступите до бою, то підійде священик і буде промовляти до народу, 3та й скаже до них: «Слухай, Ізраїлю, ви приступаєте сьогодні до бою проти ваших ворогів. Нехай не зм’якне серце ваше, – не бійтеся, і не страшіться, і не лякайтеся їх, 4бо Господь, Бог ваш, 197

Повторення Закону 20:5-9

Він Той, що йде з вами воювати для вас з вашими во­ рогами, щоб спасти вас!» У Ханаані Ізраїль зіштовхнеться із «конями й возами та народом, численнішим від нього». Хацорський цар Явін організував такий військовий контингент проти Ізраїлю, що «вийшли вони та всі їхні табори з ними, народ, численний кількістю, як пісок, що на березі моря, і коней та колесниць – дуже багато» (Єгошуї 11:4). Ханаанеяни, які жили на центральних височинах Палестини, мали залізні колісниці (Єгошуї 17:16), як і мали їх ті ханаанеяни, що були розташовані далі на південь, на території, що пізніше була зайнята Юдою (Суддів 1:19) і на півночі, де жив Явін (Суддів 4:3). Проте колісниці, як частина ізраїльського озброєння, не згадуються аж до Соломонового правління (1 Царів 4:26; 10:26). З людського погляду, Ізраїль мав справжні підстави для того, щоб бути нажаханим, але його марш в Ханаан не був типовою воєнною кампанією. Вони йшли з надприродною допомогою Господа і з Його особистою обітницею. Той Самий Господь, Який «вивів тебе з єгипетського краю…

– Він Той, що йде з вами воювати для вас». Священики часто виступали в бою поперед армії, аби подавати армії приклад, підбадьорювати воїнів або славити Господа (Числа 31:3-6; Єгошуї 6:3-11; 2 Хронік 20:14-22). Яке могутнє нагадування про те, що Ізраїль не здобув цього Краю через якусь вищу військову технологію! Цей Край став їхнім під благословенням Господа. А урядники будуть промовляти до народу, гово­ рячи: «Хто є тут такий, що збудував новий дім, та не справив обряду поновин? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не справив на ньому обряду поновин. 6І хто є тут такий, що засадив виноградника та не користався ним? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб 5

198

Повторення Закону 20:5-9

не померти на війні, і щоб інший хто не скористався ним. 7А хто є тут такий, що засватав жінку, та не взяв її? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не померти на війні, і щоб інший хто не взяв її». 8І далі промовлятимуть урядники до народу та й скажуть: «Хто є тут такий, що лякливий та м’якосердий? Нехай він іде й вертається до свого дому, щоб не розслабив він серця братів своїх, як є серце його». 9І станеться, коли урядники закінчать промовляти до народу, то призначать зверхників для військових відділів на чоло народу. Мойсей давав два види звільнення від військової служби: з гуманітарних причин і через непридатність. Лютер назвав Мойсеєві гуманітарні звільнення «ще одним чудовим прикладом людяності та ґречності»44. Важливими були початки – якщо молодий чоловік помирав у битві, то це відбирало у нього можливість оселитися в новому домі, радіти врожаєм цього Краю або почати сім’ю. Відповідно до Левита 19:23-25, перші три роки врожаю з фруктових дерев, виноградників і оливкових садів мали вважатися забороненими, а урожай четвертого року мав приноситися Господеві – і лише після цього чоловік міг використовувати плід дерев і винограду для себе. Господь давав Своїм людям багатий Край і всі його благословення – для радості, – Він не хотів, аби мирне життя переривала війна, хіба що в разі крайньої необхідності. Налякана або м’якосерда людина була непридатною для того, щоб служити в час війни не лише через власний страх, але й через те, що її неспокій міг підірвати бойовий дух армії. Здається, що Сам Господь через декілька століть діяв відповідно до Своїх настанов, промовивши до Гедеона: «Численний той народ, що з тобою, щоб Я дав мідіянітян в його руку, – щоб не запишався надо Мною Ізраїль, говоряLuther’s Works, Vol. 9, с. 204.

44

199

Повторення Закону 20:10-15

чи: Рука моя спасла мене. А тепер поклич до ушей люду, говорячи: Хто боїться й тремтить, нехай вернеться й відійде від гори Ґілеад» (Суддів 7:2, 3) і 22 000 з усіх 32 000 воїнів Гедеона вернулися і відійшли. Ця історія ілюструє те, що раніше був сказав Мойсей: «Господь, Бог ваш, Він Той, що йде з вами воювати для вас з вашими ворогами, щоб спасти вас!» (5М. 20:4). Коли ти приступиш до міста, щоб воювати з ним, то запропонуй йому перше мир. 11І станеться, якщо воно відповість тобі: «Мир», і відчинить браму тобі, то ввесь той народ, що знаходиться в ньому, буде тобі на данину, і буде служити тобі. 12А якщо воно не замирить з тобою, і буде провадити з тобою війну, то обложиш його. 13І Господь, Бог твій, дасть його в руку твою, а ти повбиваєш усю чоловічу стать його вістрям меча.

14 Тільки жінок, і дітей, і худобу, і все, що буде в тім місті, всю здобич його забереш собі, і будеш ти їсти здобич ворогів своїх, що дав тобі Господь, Бог твій.

15 Так ти зробиш усім містам, дуже далеким від тебе, що вони не з міст цих народів. У майбутньому, коли Ізраїль житиме в Ханаані, йому потрібно буде захищати свої кордони від іноземних загарбників і здійснювати контратаки на своїх ворогів. «Пропозиція миру» з’являється в інших місцях Старого Заповіту як формальна пропозиція укласти угоду. Така угода змусила б загарбника до примусової праці або зробила би мешканців міста васалами Ізраїлю. Під час центральної кампанії Ісуса Навина в Ханаані, мешканці Ґів’ону вдали, наче вони прибули з далекого краю і сказали Ісусові Навину та мужам Ізраїлю: «Ми прийшли з далекого краю, а ви тепер складіть з нами умову» (Єгошуї 9:6). Якщо ворог відмовлявся приймати мирну пропозицію, ізраїльська армія повинна була оточити місто. Облога була справою брутальною: армія оточувала місто і втримувала 10

200

Повторення Закону 20:16-18

його всередині його власних мурів. Коли танули запаси їжі та води, війська облоги міста шукали місце, де можна було пробити мур і увірватися в місто. Всупереч настановам про святу війну, ізраїльтяни могли зберігати жінок і майно як трофеї для власного користування. Мойсеєві слова у вірші 13 буквально такі: «Віддай чоловіків ротові меча». У сказаному – похмура точність. Археологи розкопали стародавні мечі, які були створені таким чином, що леза мечів здавалися довгими язиками, що виходять із пащ диких звірів – рукоятки мечів зображували голови диких звірів. Мойсеїв вислів міг натякати на те, що коли воїни вбивали чоловіків, то встромляли в них свої мечі по самі рукоятки. Тільки з міст тих народів, які Господь, Бог твій, дає тобі на володіння, не позоставиш при житті жод­ ної душі, 17бо конче вчиниш їх закляттям: Хіттеянина, і Амореянина, і Ханаанеянина, і Періззеянина, і Хів­ веянина, і Євусеянина, як наказав був тобі Господь, Бог твій, 18щоб вони не навчили вас робити такого, як усі їхні гидоти, що робили вони богам своїм, бо тоді згрішите ви перед Господом, Богом своїм. Міста всередині меж Ханаану не отримували такого милосердного ставлення. Хіттеяни, амореяни, ханаанеяни, періззеяни, хіввеяни та євусеяни згадувалися раніше як народи, яких Ізраїль мав винищити з-посеред Краю, бо вони вестимуть Ізраїль до того, щоб він покинув свої взаємини зі своїм заповітним Богом. Сучасний читач може спитатися: «Як ми гармонізуємо Новозаповітне твердження, що Бог є любов із цим наказом винищувати ханаанеян і вбивати мечем навіть дітей ворога?» Народи, які жили в Ханаані, були винятково нечестивими, і Господь чітко пояснив, що Він забере їх із Краю через їхню нечестивість (Буття 15:16). Заборонивши 16

201

Повторення Закону 20:16-18

серію незаконних статевих взаємин, Мойсей сказав попередньому поколінню Ізраїлю: «Не занечищуйтеся тим усім, бо всім тим занечищені ті люди, яких Я виганяю перед вами. І стала нечиста та земля, і Я полічив на ній її гріх, – і та земля виригнула мешканців своїх! … Бо кожен, хто зробить одну зо всіх тих гидот, то душі, що роблять, будуть винищені з-посеред їхнього народу» (Левита 18:24, 25, 29). Хіба ці народи того не знали? За життя Авраама в Салемі священиком був Мельхиседек, що свідчить, що в Краю були віруючі (Буття 14:18-20). Новий Заповіт описує Авраамового племінника Лота як праведного «змученого поводженням розпусних людей, бо цей праведник, живши між ними, день-у-день мучив свою праведну душу, бачачи й чуючи вчинки безбожні» (2 Петра 2:7, 8). Патріархи намагалися мати позитивний вплив на цей край, хоча це й відбувалося за декілька століть до Мойсея. Бог – є Бог справедливості, як і Бог любові. Наголос на одній особливості Його особистості за рахунок іншої створює неповну картину. Він простить, але Він також покарає тих, що відкидають Його любов. Грішник, який презирливо ставиться до Бога, може розраховувати лише на Божу справедливість. Бог наводив суд на величезні маси людей і в інші пе­ ріоди історії. Весь світ Він був зруйнував у потопі, окрім Ноя і його сім’ї. Він злив палаючу сірку на Содом і Гоморру і врятувався лише Лот із сім’єю. Господь міг надіслати на Ханаан хворобу, голод або інші «природні» катастрофи, але за інструмент суду Він обрав Ізраїль. Одне покоління ханаанеян за іншим передавало нечестиві звичаї своїх батьків, аж допоки Бог не навів на них суду. Чи розкаялися б мешканці Ханаану, якби Господь продовжив до них Його час благодаті? Господь не хоче, аби хтось загинув, але хоче Він, щоб усі прийшли до покаяння, але закінчується навіть Його вражаюче терпіння (2 Петра 3:9, 10). Спаситель-Бог мусив був вдатися до та202

Повторення Закону 20:19, 20

кого крайнього заходу, аби захистити віру Свого народу і зберегти Свої обітниці. Життя поряд із таким очевидним поганством було би раком, що зруйнував би віру Ізраїлю. Пізніша історія Ізраїлю засвідчила, що вони не цілковито винищили інші народи з Краю, і ті народи послужили для Ізраїлю фатальною приманкою. Якби Господь промовчав і дозволив вааловому поклонінню знищити усякий слід Його обітниці, то Ісус Христос ніколи б не народився і не жив, і не помер за вас і мене. Коли будеш облягати місто багато днів, щоб во­ ювати з ним та щоб здобути його, то не знищиш його дерева, і не піднесеш сокири на нього, бо з нього ти їстимеш, і його не будеш стинати, бо чи ж пільне де­ рево – то чоловік, щоб увійти перед тобою до обложе­ ного міста? 20Тільки дерево, що про нього ти знаєш, що воно не дерево на їжу, його знищиш та зітнеш, і будеш будувати з нього речі облягання проти того міста, яке провадить з тобою війну, аж до упадку його. Археологічні розкопки виявили, що в Палестині за сотні років до приходу Ізраїлю, були міста з мурами. Загарбницькі армії, задля палива чи задля того, щоб будувати засоби для перелазів через стіни або для того, щоб у стінах пробивати виломи, могли зрізати дерева. Господь заборонив такі способи ведення війни, що не лише давали можливість перемогти, але й нищили Край і майбутні покоління користуватися ним не змогли б. Цей закон визнавав воєнний час, як тимчасову необхідність для захисту мирного життя, коли сім’ї наступних поколінь потребуватимуть, аби ці дерева приносили плоди. Пізнішим арміям не вдавалося дотримуватися цього закону, спрямованого на консервацію природи, і значні частини Палестини залишилися оголеними на століття. Більшість вражаючих лісів в сучасному Ізраїлі насаджено впродовж минулого століття.

19

203

Повторення Закону 21:1-9

Хоча такий закон добрий сам по собі, Господній наказ зберігати дерева міг мати глибше значення. Загарбницькі армії нечасто славилися добрими манерами. Той Самий Бог, Який хотів, аби Його народ щадив фруктові дерева, також хотів, аби він зі співчуттям ставився до жінок і дітей, захоплених у битві.

Спокутна жертва за нерозкрите вбивство

21

Коли на землі, яку дає тобі Господь, Бог твій на володіння, буде знайдений забитий, що впав на полі, і не буде відомим, хто вбив його, 2то повихо­ дять старші твої та судді твої, та й виміряють до тих міст, що навколо забитого. 3І станеться, коли довіда­ ються про місто, найближче до забитого, то візьмуть старші того міста телицю з худоби великої, що нею не працьовано, що вона не тягана в ярмі. 4І старші того міста зведуть ту телицю до долини висихаючого по­ току, що на ньому не орано, і що він не засіюваний, і там у долині висихаючого потоку переріжуть шию тій телиці. 5І підійдуть священики, Левієві сини, – бо їх вибрав Господь, Бог твій, щоб служили Йому, і щоб благословляли Господнім Ім’ям, і за їхніми словами буде рішатися всяка суперечка та всяка пораза. 6І всі старші того міста, найближчі до забитого, умиють свої руки над телицею, що в долині висихаючого по­ току їй перерізана шия. 7І освідчать вони та й скажуть: «Руки наші не пролили цієї крови, а очі наші не бачили.

8 Прости народові своєму, Ізраїлеві, якого Ти, Господи, викупив, і не дай неповинної крови посеред народу Свого, Ізраїля». І буде прощена їм та кров. 9А ти усу­ неш неповинну кров з-посеред себе, коли робитимеш справедливе в Господніх очах. Цей незвичайний закон пропонує чіткий погляд на те, як Бог дивився на Край і на спільноту Ізраїлю. Якщо 204

Повторення Закону 21:1-9

убивство було нерозкрите і покарання не виконувалося, то Край був забруднений пролитою на нього кров’ю. Нерозкрите убивство також включало у кровну провину спільноту. Цей закон надавав старійшинам спосіб спокутувати за таке вбивство, хоча й неможливо було визначити, хто саме був убивця. Чому ритуал спокутування включав телицю, неоране поле і висихаючий потік? Телицю ніколи не запрягали; поле ніколи не готувалося для сіяння, а з висихаючого потоку не набирали води ні в цистерни, ні в глеки. Всіма трьома не користувалися і через це вони були незабруднені. Висихаючий потік віднесе кровну провину, яку старійшини обмиють з власних рук і таким чином буде забрано геть нечистість цього нерозкритого вбивства. «Спокута» – це особливе Старозаповітне слово, яке використовувалося у зв’язку з щоденними жертвоприношеннями тварин у скинії, і вона забирала гріх народу (Левита 1:4; 4:26; 5:10). Кожної осені, у День Спокути, священик приносив спокуту за себе і свою сім’ю, приносячи бика в жертву за гріх, а потім приносив спокуту за народ, заколюючи козла як жертву за гріх за народ (Левита 16:11, 15). Через ці жертви Господь навчав Свій народ, що Він прощає їх, переносячи кару з винних грішників на невинного замінника. Тут старійшини могли апелювати до Господа, щоб принести спокуту за нерозкрите вбивство, бо Він виявив був Своє милосердя Ізраїлеві, викупивши їх з Єгипту. А що, коли про убивцю дізнавалися пізніше? Ймовірніше за все, в той час він постане перед судом. Дехто ставив питання, яке інтригує: чи знав Понтій Пілат про цей закон і свідомо прагнув його імітувати під час суду над Ісусом? Коли Пілат побачив, що він не зможе переконати натовп відпустити Ісуса, то «набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: «Я невинний у крові Його! Самі ви побачите...» (Матвія 27:24). Чи Пілат 205

Повторення Закону 21:10-14

читав ці умови? Чи він сподівався здобути прихильність натовпу через те, що вони знали ці умови? Проте умови цього закону разюче відрізнялися від обставин довкола суду над Ісусом. Цей статут був призначений для виконання лише після того, коли людина вже померла, а не до того, – він використовувався тоді, коли убивця людини був невідомий – він призначався для того, щоб принести спокуту за нерозкрите вбивство, а не знайти для нього відмовку. Пілат, можливо, навчився «вмивати руки» від нерозумного вироку в якомусь іншому місці, а не в Мойсеєвому законі.

Одруження з бранкою Коли ти вийдеш на війну на ворогів своїх, і Гос­ подь, Бог твій, дасть їх у твою руку, і ти пополониш із них полонених, 11і побачиш серед полонених гарно­ виду жінку, і вподобаєш її собі, і візьмеш собі за жін­ ку, 12то впровадиш її до середини свого дому, а вона оголить свою голову й обітне свої нігті. 13І здійме вона з себе одіж полону свого, і осяде в твоєму домі, та й буде оплакувати батька свого та матір свою місяць часу, а по тому ти ввійдеш до неї й станеш їй чолові­ ком, і вона стане тобі за жінку. 14І станеться, коли ти потім не полюбиш її, то відпустиш її за її волею, а про­ дати – не продаси її за срібло, і не будеш поводитися з нею як з невільницею, бо ти жив із нею. Мойсей зараховував жінок до трофеїв, які ізраїльтяни могли зберігати, розгромивши далекого ворога (20:10-15). Цей закон мусить стосуватися тих жінок, що захоплювалися поза Ханааном, бо Господь не дозволяв ізраїльтянам одружуватися з ханаанськими жінками. Хоча не існує заперечень, що війна на стародавньому Близькому Сході була похмурою і принизливою, цей закон виконує чітку гуманітарну функцію щодо нещасних жертв 10

206

Повторення Закону 21:10-14

битви. Якщо чоловік хотів узяти бранку собі за дружину, він повинен був дати їй достатньо часу для оплакування втрати її сім’ї. Можливо, у битві було вбито її батька, її матір могла померти, або її могли забрати рабинею в дім іншої людини. Вимога про те, щоб чоловік відвів їй повний місяць на оплакування, міг також послужити гарантією того, що вона не вагітна від якогось іншого чоловіка. Гоління голови, обрізання нігтів і скидання старої одежі – все це могло бути частиною процесу оплакування або ж могло асоціюватися із обрядом очищення. Її новий одяг також символізуватиме нове життя і той новий статус, яким вона незабаром буде насолоджуватися. Закон вимагав, аби чоловік давав ці всі переваги бранці до того, як візьме її собі за дружину. Така люб’язність мала виявляти зовсім інше ставлення Ізраїлю, ніж його мали до бранок сусідні народи. Гуманітарне призначення цього закону виявляється ще й в тому, що слід було робити, коли чоловік хотів залишити бранку після того, як візьме її собі за жінку. Оскільки він зневажив її і відібрав від неї її статеву чистоту, то йому не дозволялося перетворювати її на рабиню або якимось чином повертати її до того жалюгідного стану, який вона мала до заміжжя. Вона мала свободу провадити власне життя і без жодної ганьби знову виходити заміж. Господь дав цей закон, аби нагадати Ізраїлеві, що Він хотів, аби вони ставилися до жінок з повагою і людською гідністю, особливо до тих, що були жертвами насильства та війни. Бог створив нас, аби ми любили людей і використовували речі, але грішники мають довгу історію любові до речей та використовування людей. Якщо Ізраїль мав бути народом священиків, що приваблює своїх сусідів до істинного Бога власною поведінкою, то ізраїльські чоловіки повинні були дотримуватися такого і подібних законів.

207

Повторення Закону 21:15-17

Право перворідних Коли хто матиме дві жінки, одна кохана, а одна зненавиджена, і вони вродять йому синів, та кохана й та зненавиджена, і буде перворідний син від знена­ видженої, 16то станеться того дня, коли він робитиме синів своїх спадкоємцями того, що буде його, то не зможе він зробити перворідним сина тієї коханої за життя того перворідного сина зненавидженої, 17але за перворідного визнає сина зненавидженої, щоб дати йому подвійно з усього, що в нього знайдеться, бо він початок сили його, – його право перворідства. Люди, які читають Повторення Закону сьогодні, – вражено виявляють, що здається, наче Бог дозволяв, а іноді навіть захищав практику мати більше ніж одну дружину. Хоча полігамія ніколи не була частиною Божого первісного задуму для шлюбу, вона була вкорінена в житті Близького Сходу за багато століть до Мойсея. Ці самі записи з Писання, що виявляють захопливі вчинки Божих святих, також виявляють, що цей тривожний гріх був частиною життя багатьох із цих святих. Оповіді про Авраама, Якова, Давида і Соломона – всі вони показують, як полігамія принесла біль і смуток в їхні сім’ї і руйнувала любов, гармонію і довіру, якими мали, як того хоче Бог, радіти чоловік і дружина. Той факт, що Бог виявляв терпимість до полігамії не свідчить про те, що Він її схвалював. Будь-який чоловік, який одружувався з більш як однією жінкою, був схильний до того, щоб мати улюблену дружину та виявляти особливу ласку до дітей від неї, водночас відмовляючи в законних і сімейних правах синам менш улюблених дружин. Наприклад, Яків виявляв виняткову ласкавість до Йосипа, бо Йосип був син Рахілі, а Яків любив Рахіль більше від Лії (Буття 29:30). Видиме привілейоване ставлення Якова до Йосипа викликало в інших синів Якова почуття образи до їхнього брата по 15

208

Повторення Закону 21:18-21

батькові, а Яків аж до смерті продовжував вважати Йосипа своїм улюбленим сином. Усиновленням двох Йосипових синів, Єфрема і Манасії, Яків фактично передав Йосипу право первородства (Буття 48:1–2), хоча месіанське благословення перейшло до Юди. Бог ніколи не схвалював полігамії, але визнавав її існування. Цим законом Він хотів скоротити ту біду, яку творить полігамія, – якщо брати до уваги час, у який жив Мойсей, це була людяна заповідь. Закон не міг спинити чоловіка, аби він любив одну дружину більше від іншої, але він міг заборонити йому відбирати спадщину первородного сина, якого народила нелюба дружина. Найстарший син чоловіка отримував зазвичай подвійну долю батьківської спадщини. Отримання подвійної частки маєтку не лише гарантувало більше багатство, але й зазначало, що батько провід роду передавав в руки саме того сина. Коли Єлисей просив і отримав подвійну частку духа Іллі, то він був також помазаний, аби продовжувати діло Іллі, як пророка (2 Царів 2:9). Хоча полігамія в деяких місцях залишається, більшість світу більше до неї терпеливості не виявляє. Ті настанови, які Бог дав Новозаповітним християнам, дуже особливі: «Нехай кожен муж має дружину свою» (1 Коринтян 7:2). Бог хоче, аби провідники в Його Церкві були чоловіками «однієї дружини» (1 Тимофія 3:2, 12; Тита 1:6).

Бунтівний син Інколи слід було захищати первородного сина від жорстокого батька. Часом слід було підтримати батьківську владу над бунтівним сином і захистити спільноту від тієї шкоди, якої міг завдати бунтівний син. Коли хто матиме неслухняного й непокірного сина, що не слухається голосу батька свого та голо­ 18

209

Повторення Закону 21:18-21

су своєї матері, і докорятимуть йому, а він не буде їх слухатися, 19то батько його та мати його схоплять його, і приведуть його до старших його міста та до брами того місця. 20І скажуть вони до старших міста його: «Оцей наш син неслухняний та непокірний, – він не слухає голосу нашого, ласун та п’яниця». 21І всі люди його міста закидають його камінням, – і він помре. І вигубиш те зло з-посеред себе, а ввесь Ізраїль буде слухатися й буде боятися. Бог вимагав, аби перед старійшинами з’являлися обоє батьків для свідчення про те, що вони погоджуються, що такого крайнього заходу щодо їхнього сина не уникнути. Проте на відміну від інших ситуацій щодо закону, в яких обвинувач мав обов’язок першим виконувати покарання проти обвинуваченого порушника закону, батьки не мали брати участі в цьому покаранні. Старійшини спільноти мали підтвердити, що дія батьків не була ані поспішною, ані поблажливою. Дорослі діти більше не перебували у відповідальності самих батьків, а у відповідальності цілої спільноти. Очевидно, що мета цього закону не полягала в реабілітації бунтівного сина – така нагода вже належала до минулого. Бог призначав цей закон для того, щоб він був запобіжним заходом – «вигубиш те зло з-посеред себе», і стримуючим засобом – «ввесь Ізраїль буде слухатися й буде боятися». Приповісті Агурові включають вірш, який проголошує: Око, що з батька сміється

й погорджує послухом матері, – нехай видзьобають його круки поточні,

і нехай орленята його пожеруть!

(Приповісті 30:17).

210

Повторення Закону 21:22, 23

Здається, що Агурові приповісті збігаються з цим законом – після вкаменування зневажливого сина, його не буде вшановано похороном, а його мертве тіло буде залишене для стерв’ятників, аби вони видзьобували його очі. Чи Бог був менш співчутливий в Старому Заповіті, ніж ми сьогодні? Павло каже римлянам, що Бог установив уряд для захисту доброчинців і карання злочинців (Римлян 13:1-4). Коли урядові не вдається виконувати Божої волі, то бунтівні чоловіки та жінки завдають шкоди суспільству, а невинні люди живуть в страхові та небезпеці. Хто насправді заслуговує нашого жалю – злочинці чи спільнота? Що відбувається, коли серед нас трапляється серйозний випадок ювенального правопорушення? Те, що руйнує одну сім’ю в спільноті, те чинить напад на цілу спільноту. Якщо батьки відмовляються приводити сина або доньку, що порушують закони, до покарання, тоді вони винні в тому, що схвалюють порушення або й навіть в тому, що беруть участь у зухвалій поведінці своєї дитини. Чи правильно виявляти жаль до молодого чоловіка або жінки, яким було винесено вирок за те, що вони зробили щось неправильне? Неправильно, якщо ми той жаль будемо виявляти до законопорушника, а не до жертви. Неправильно спрямоване співчуття може відвести нас від служіння Богові та вшанування Його Слова. Нам потрібно присвячувати нашу прихильність Богові і тому, що Він нам каже.

Різноманітні закони А коли буде на кому гріх смертного присуду, і буде він убитий, і ти повісиш його на дереві, 23то труп його не буде ночувати на дереві, але конче поховаєш його того дня, бо повішений – Боже прокляття, і ти не занечистиш своєї землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі на спадок.

22

211

Повторення Закону 21:22, 23

Зазвичай після страти законопорушників, їхні тіла виставляли напоказ, вивішуючи їх на дереві або садажаючи їх на палі. Ісус Навин був повісив тіло царя Аю і п’яти аморейських царів на дерева і залишив їх там до вечора (Єгошуї 8:29; 10:26, 27). Давид зробив так само з чоловіками, які вбили Іш-Бошета (2 Самуїлова 4:12) та дозволив ґів’онітянам зробити так само з рештою членів Савлової сім’ї (2 Самуїлова 21:9). Здається, що ця практика була типова серед филистимлян, ассирійців та інших довколишніх народів, особливо під час війни. Виставляючи тіло страченої людини, провідник проголошував, що справедливість восторжествувала і він поширював застереження потенційним законопорушникам. Якщо ж провідник залишав тіло висіти на дереві надто довго, то він міг привернути надто багато уваги до злочинця та злочину, який той скоїв. Тривале виставлення мертвого тіла також занечищувало б землю і могло спровокувати народ до ще більшого занечищення краю вночі. Через ці причини після того, як провідник від страченого тіла отримував належну міру цінної пропаганди, йому було заборонено залишати його виставленим на ніч. Святий Павло наводив це місце в листі до галатів, застосовуючи його до Господа: «Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: «Проклятий усякий, хто висить на дереві» (Галатів 3:13). Точно так, як виставлений труп засудженого злочинця ніс на собі Боже прокляття, так само й Отець дозволив, аби Його Син був виставлений для публічного огляду, як Той, Хто на Собі поніс Божий гнів за гріх. Як вказує Павло в іншому листі: «Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!» (2 Коринтян 5:21). Ніколай Герман висловив це Євангеліє простими, але зворушливими словами у своєму славетному християнському гімні: 212

Повторення Закону 22:1-4

На Себе обмін цей бере – Людина як помре. І Своє Царство дає нам Прославленим Ім’ям. Слуга Він нині, а я – пан, – Велика таїна. Його любові океан – Всяк дружбу Його зна.

(Lutheran Worship (LW) 44:4, 5). Ісусові ми віддаємо усі наші гріхи, а Він дає нам Свою досконалу праведність. Це – нечесно, правда ж? Але Євангеліє – така добра новина саме через те, що дає нам цілковито протилежне до того, на що ми заслуговуємо!

22

Коли побачиш вола свого брата або щось із отари, що заблудили, то ти не сховаєшся від них, а конче вернеш їх своєму братові. 2А якщо брат твій не близький до тебе, чи ти не знаєш його, то за­ береш те до дому свого, і воно буде з тобою, аж поки брат твій не буде шукати його, – і повернеш його йому.

3 І так зробиш ослові його, і так зробиш одежі його, і так зробиш усякій згубі брата свого, що згублена в нього, а ти знайдеш її, – не зможеш ховати її. Коли побачиш осла свого брата або вола його, що впали на дорозі, то ти не сховаєшся від них, – конче підіймеш їх разом із ним. Бог піклується про кожен аспект життя викуплених Ним чоловіків і жінок. У Нього немає розподілу життя на «священні» та «мирські» відділи. Ці, нібито незначні, закони надавали ізраїльтянам практичні можливості жити так, як Ісус підсумовує Другу Скрижаль Закону: «Люби свого ближнього, як самого себе» (Матвія 22:39). Людина 4

213

Повторення Закону 22:5

могла й не мати украдених в іншої людини тварин або залишати браму ближнього свого незачиненою, але Бог не лише хоче, щоб ми чинили опір чиненню поганого, але Він також хоче, аби ми пильнували про добре. Від Свого народу Він хоче, аби вони простягали свою доброту поза межі тих людей, яким ми подобаємося, або тих, що виглядають так, як ми. У Виході 23:5 Мойсей навіть каже: «Коли побачиш осла свого ворога, що лежить під тягарем своїм, то не загаєшся помогти йому, конче поможеш разом із ним». Такі щоденні вчинки доброї волі щодо інших свідчитимуть про серце, що перебуває у злагоді з благодатним Богом. Не буде чоловіча річ на жінці, а мужчина не зо­ дягне жіночої одежі, бо кожен, хто чинить це, – огида він для Господа, Бога свого. Хоча цей закон може звучати як чітка заборона на носіння одягу, що його зазвичай носить протилежна стать, деякі коментатори тут бачать глибше значення. Між перевдяганням і деякими рисами ханаанської релігії родючості існували певні спільні риси. Поклоніння, що спрямовувалося до Астарти, сестри-двійнятка Ваала, інколи зображувало чоловіка, що маскувався у жіночий одяг, і жінку, яка одягалася в одяг чоловічий. Поклоніння Ваалові асоціювалося також із гомосексуалізмом. Новий Заповіт не містить строгих правил про одяг, який Бог хоче, аби носили Його люди, але включає загальні принципи для людей усіх часів. Петро каже жінкам: «А окрасою їм нехай буде не зовнішнє, заплітання волосся та навішання золота або вбирання одеж» (1 Петра 3:3). Таке зовнішнє прикрашання набуватиме різних форм і стилів у різних культурах. «Але (натомість має бути) захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом» (вірш 4). Павло спонукає жінок бути «у скромнім убранні, з соромливістю та невинністю» (1 Тимофія 2:9). Павло каже коринтянам, що «кожен 5

214

Повторення Закону 22:6, 7

чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, осоромлює він свою голову. І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову» (1 Коринтян 11:4, 5). Подробиці про коринтські звичаї нам не цілком зрозумілі, але Бог хоче, аби звичаї серед будь-якої групи людей вірно відображали ті ролі, які Він приписав для чоловіків і жінок. Стилі час від часу і від місця до місця змінюються – неможливо вимагати якийсь особливий дрес-код на весь час людської історії. Бог хоче, аби чоловіки та жінки цінували гідність своєї статі, а не претендували на вигляд чи роль статі протилежної. Коли спіткається на дорозі пташине кубло перед тобою на якому-будь дереві чи на землі з пташеня­ тами або з яйцями, а мати сидить на пташенятах або на яйцях, то не візьмеш тієї матері з дітьми, – 7конче відпустиш ту матір, а дітей візьмеш собі, щоб було добре тобі, і щоб ти продовжив свої дні. Здається, що цей маленький закон має гуманітарну мету: будь-кому заборонено користуватися матір’юпташкою, яка інстинктивно залишатиметься зі своїми малятами. Замість того аби користуватися цим, каже Мойсей, матір слід відпустити. Цей закон міг також перейматися захистом продовження життя і збереженням джерела їжі для ізраїльтян. Коли забирається лише молодняк, то пташки зможуть привести ще нових пташенят. Святий Павло каже коринтянам: «(Любов) не шукає тільки свого» (1 Коринтян 13:5). Бог також хоче, аби Його люди виявляти доброту до тваринного світу. Одна з приповістей відлунює цю опіку про життя менших створінь: «Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке» (Приповісті 12:10). Лютер зробив такий цікавий коментар: «Чому ж ще навчає цей закон, як не тому, що з такого ставлення до тварин вони (ізраїль6

215

Повторення Закону 22:8-11

тяни) повинні навчитися лагідності та доброті?.. Це також можна застосувати, як прописну та загальновідому істину щодо будь-якої експлуатації ближнього».45 Коли збудуєш новий дім, то зробиш поруччя для даху свого, і не напровадиш крови на дім свій, коли спаде з нього хтось. Особливо після того, як ізраїльтяни почнуть вести осіле життя в Ханаані, вони будуватимуть будинки з пласкими дахами, на яких сім’ї їли, а інколи й спали і на яких батьки працювали, а діти гралися. Будівельник такого будинку був зобов’язаний збудувати загорожу або поручні для захисту членів сім’ї чи відвідувачів від падіння. Цей закон міг також наводити ширшу відому істину: Бог хотів, аби ізраїльтяни так жили, щоб вони не спричиняли жодної небезпеки, шкоди чи незручності іншим людям, а натомість піклувалися про їхню особисту безпеку.

8

Не будеш засівати свого виноградника подвійним насінням, щоб не зробити заклятим усе насіння: і що засієш, і врожай виноградника.

9

Не будеш орати волом і ослом разом.

10

Не одягнеш одежі з двійного матеріялу, – з вовни й льону разом. Ці три закони розділяють одну спільну заборону проти змішування неподібних речей. Чому Бог давав такі закони? У селянина була практична причина не запрягати до одного ярма вола з ослом: якщо він впряже їх поряд, аби вони тягнули плуга, то їхня нерівна сила утруднить орання прямої борозни. Але навіщо інші два закони? Як змішування двох видів насіння зробить урожай овочів і фруктів «заклятим»? Що було не так в тому, щоб носити одяг, виготовлений зі змішаних тканин?

11

Luther’s Works, Vol. 9, с. 220.

45

216

Повторення Закону 22:12

Можливо, Господь використав ці три приклади як зразки для ілюстрування більшої істини: Він хоче, аби Його народ залишався відділеним від інших народів, що перебували довкола Ізраїлю. В Левиті, розділі 19, Бог каже Ізраїлеві: «Будьте святі, бо святий Я, – Господь, Бог ваш!» і вкраплює довгий список законів із нагадуванням «Я – Господь» (Левита 19:2, 10, 12, 14, 16, 18, 25, 28, 30-33, 36, 37). Спаситель-Бог відділяє Себе заради добра Ізраїлю і таким чином Він хоче, аби Ізраїль був відданий Йому в кожному аспекті життя, що часом означало залишатися відділеним від того, що було довкола них. Поєднання насіння, тканини чи тяглових тварин було би символічним способом порушення «чистоти» цих об’єктів. Бог хотів, аби Ізраїль залишався відданий Йому, щоб вони були світлом для народів і вкінці стали знаряддям для приведення в світ Його Сина. Поробиш собі кутаси на чотирьох краях свого покриття, що ним покриваєшся. Останній наказ в цьому гроні законів давав ізраїльтянам виразну рису їхньому одягу. Інші народи в Краю, як-от ханаанеяни та сирійці, також носили одяг певного стилю, який вирізняв їх, як окремий народ. У Числах 15:37-41 Мойсей сказав ізраїльтянам, аби вони додавали кутаса на краї своїх одеж і «будете бачити його, і пам’ятатимете всі Господні заповіді, і виконаєте їх, і не будете оглядатися за серцем своїм та за очима своїми» (вірш 39). Бог покликав ізраїльтян, аби вони відрізнялися від своїх сусідів. Насправді Він хотів внутрішньої відмінності, хотів таких взаємин, у яких Його викуплені чоловіки та жінки жили б у вдячній відповіді на Його благодать. Але чимало зовнішніх звичаїв і умов, таких, як ці, ставитимуть акцент на внутрішній відмінності і будуть постійним нагадуванням про Його благодать і про Його мету для народу.

12

217

Повторення Закону 22:13-21

Порушення в шлюбі Коли хто візьме жінку, і ввійде до неї, але потім зненавидить її, 14і зводитиме на неї ганьбливі слова, і пустить про неї неславу та й скаже: «Жінку цю взяв я, і зблизився з нею, та не знайшов у неї дівоцтва», 15то візьме батько тієї дівчини та мати її, і віднесуть дока­ за дівоцтва тієї дівчини до старших міста, до брами.

16 І скаже батько тієї дівчини до старших: «Я дав тому чоловікові дочку свою за жінку, та він зненавидів її.

17 І ось він зводить на неї ганьбливі слова, говорячи: Я не знайшов у твоєї дочки дівоцтва, а оце знаки дівоц­ тва моєї дочки». І розтягнуть одежу перед старшими міста. 18А старші того міста візьмуть того чоловіка, та й покарають його, 19і накладуть на нього пеню, сто шеклів срібла, – і дадуть батькові тієї дівчини, – бо він пустив неславу на Ізраїлеву дівчину, а вона буде йому за жінку, – він не зможе відпустити її по всі свої дні.

13

А якщо правдою було це слово, – не знайдене було дівоцтво в тієї дівчини, – 21то приведуть ту дів­ чину до дверей дому батька її, і вкаменують її люди її міста камінням, – і вона помре, бо зробила негідність між Ізраїлем на спроневірення дому батька свого, – і вигубиш зло з-посеред себе. У Старозаповітному Ізраїлі було три ступені в одруженні. Першим були заручини, які могли відбутися, коли майбутньому чоловікові і дружині було лише декілька місяців або років, і про їхнє одруження домовилися батьки або професійні свати. Пізніше це ратифікувалося у сватанні, яке могло початися в будь-який час після того, як молода жінка досягала статевої зрілості і засватаною вона могла залишатися приблизно один рік. Засватана пара була вже відома як чоловік і дружина, хоча й дівчина далі жила в домі свого батька, аж допоки вона і її чоловік 20

218

Повторення Закону 22:13-21

перед свідками не проголосять шлюбні обіцянки. Сватання було настільки зобов’язуючим, що розірвати його могло лише розлучення. Обманливий наречений міг неправдиво обвинуватити свою наречену і її батьків у обмані, що наречена – не дів­ чина, хоча такою вона не була. Господь дав цей закон, аби захистити від такого звинувачення її і її батьків. Нам може здатися дуже дивним або й навіть жорстоким просити від тих, хто щойно побрався, публічно представляти їхні закривавлені простирадла після їхньої спільної першої ночі в якості чоловіка та дружини. Проте здається, що в стародавньому світі це був поширений звичай, що залишається в деяких країнах і донині. Тому, що наречена – дівчина, надавалося велике значення. Деякі коментатори висловили припущення, що «доказ дівоцтва тієї дівчини» слід розуміти, як «доказ її жіночої зрілості». У суспільстві, в якому дівчат сватали та з якими одружувалися в дуже молодому віці, наречений міг скаржитися, що його наречена та її батьки переконали його, що вона досягнула статевої зрілості, якої вона ще не мала. Якщо одразу після одруження вона не завагітніє, то він міг очікувати, що знайде підтвердження в тому, що вона мала місячні. Чи для доводу своєї незайманості, чи для доводу її жіночої зрілості, найбільш очевидним доводом, який вона могла представити, були заплямовані кров’ю простирадла з її шлюбного ложа. Якщо ж вона вступала в шлюб вагітною від іншого чоловіка, то такого доказу представити не могла. Якщо наречена та її батьки могли довести, що вона була незайманою, то її чоловік за свої плітки мусив заплатити величезний штраф. Своєму тестеві він повинен був сплатити 100 шеклів срібла, і це, здається, була подвійна ціна за викуп нареченої. Окрім того, він вже не міг з нею законно розлучитися, а зобов’язаний був жити з нею і 219

Повторення Закону 22:13-21

утримувати її як свою дружину. Ці подвійні покарання мусили служити подвійним запобіжником проти винесення такого звинувачення, допоки чоловік не був цілковито впевнений, що таке звинувачення – правда. Проте якщо наречена та її батьки не змогли надати доказ про її незайманість, то закон вимагав, аби таку жінку вкаменували. Фраза «негідність» з’являється ще подекуди в Старому Заповіті і вона завжди описує жахливий безрозсудний вчинок або статевий гріх. Сини Якова засмутилися, «сильно запалав їхній гнів, бо той (Сихем) ганьбу зробив в Ізраїлі тим», що зґвалтував їхню сестру Діну (Буття 34:7). «Ганебністю» було також те, коли нечестиві люди з Віфлеєму хотіли мати гомосексуальний статевий акт з мандрівним левитом (Суддів 19:23) і коли вони врешті зґвалтували його наложницю (20:6-10), і коли Давидів син, Аммон, подолав і зґвалтував свою напівсестру Тамару (2 Самуїлова 13:12). Якщо звинувачення чоловіка було фальшивим, то він знеславлював незайману з Ізраїлю, але якщо воно було правдиве, то його дружина вчинила в Ізраїлі негідність. Так чи інакше, Господь дивився це не просто, як на приватний гріх, який міг вирішитися так, як вирішується якась сімейна справа. Такий гріх викликав наслідок для Божого народу в цілому. Господь відділив Свій народ, аби він був іншим, а цей гріх ганьбив і Його. Чи ви здивовані, що Божі Старозаповітні закони так відверто промовляли про статевість і статеві гріхи? Святий Павло не був менш прямолінійним, пишучи: Нехай віддає чоловік своїй дружині потрібну любов, так же само й чоловікові дружина. Дружина не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружина. Не вхиляйтесь одне від одного, хіба що дочасно за згодою, щоб 220

Повторення Закону 22:22

бути в пості та молитві, та й сходьтеся знову докупи, щоб вас сатана не спокушував вашим нестриманням.

(1 Коринтян 7:3-5). Всюди довкола нас з’являється дуже еротична рек­ лама, огидні гріхи проти Шостої Заповіді – частина щоденних фільмів і телебачення, різні ток-шоу з охотою обговорюють які завгодно теми. Втім, хіба це не іронічно, що чимало батьків, включно з християнськими батьками, виявляють, що не можуть прямо поговорити з рідними дітьми про Божі добрі дари статевості та шлюбу? Коли буде знайдений хто, що лежить із заміж­ ньою жінкою, то помруть вони обоє, – той чоловік, що лежав із жінкою, і та жінка, і вигубиш зло з Ізраїля. Покаранням за перелюб була смерть. «А кожен, хто буде чинити перелюб із чиєю жінкою, хто буде чинити перелюб із жінкою свого ближнього, – буде конче забитий перелюбник та перелюбниця» (Левита 20:10). Перелюб зав­дає болю невинній половині і руйнує сім’ю – абсолютно базову одиницю суспільства. Хоча Господь хотів цим законом «вигубити зло з Ізраїлю», це покарання, можливо, не завжди виконувалося. Принаймні одне посилання в Приповістях висловлює припущення, що винним у перелюбі дозволяли жити, але вони повинні були зіштовхуватися із публічною ганьбою і загрозою фізичної помсти: 22

Чи візьме людина огонь на лоно своє, –

і одіж її не згорить? Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому,

і не попаляться ноги її? Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього:

не буде некараним кожен,

хто доторкнеться до неї!

221

Повторення Закону 22:23-27

Хто чинить перелюб, не має той розуму, –

він знищує душу свою, – побої та сором він знайде,

а ганьба його не зітреться, бо заздрощі – лютість мужчини,

і не змилосердиться він у день помсти: він не зверне уваги на жоден твій викуп,

і не схоче, коли ти гостинця прибільшиш!

(Приповісті 6:27-29, 32-35). Цей закон також проливає трохи світла на Натанову розмову з Давидом після того, як Давид скоїв перелюб з Вірсавією. «Згрішив я перед Господом!» – сповідався Давид. На це Натан відповів: «І Господь зняв твій гріх, – не помреш!» (2 Самуїлова 12:13). Хоча Давид був царем Ізраїлю, він не міг поставити себе вище від Божих законів. Він знав, що заслуговував на смерть, але в благодаті Господь пом’якшив Давидове покарання. Проте наслідки Давидового гріха служили йому як покарання до кінця його життя. Коли дівчина буде заручена чоловікові, і спіткає її хто в місті, і ляже з нею, 24то виведете їх обох до брами того міста, і вкаменуєте їх камінням, і вони помруть, – ту дівчину за те, що не кричала в місті, а того чоловіка за те, що збезчестив жінку свого ближнього, і вигубиш зло серед себе.

23

А як хто на полі спіткає заручену дівчину, і схо­ пить її та й ляже з нею, то помре той чоловік, що ліг із нею, він сам, 26а тій дівчині не зробиш нічого, – нема тій дівчині смертельного гріха, бо це таке, як повстане хто на свого ближнього й уб’є його, така це річ. 27Бо в полі він спіткав її, – кричала та заручена дівчина, та не було кому врятувати її.

25

222

Повторення Закону 22:23-29

Після заручин, хоча наречена перебувала в домі свого батька, між нею і обіцяним їй чоловіком не мало бути статевих взаємин. Закон, втім, вважав її чоловіковою «дружиною». Бог до шлюбної обіцянки ставився дуже серйозно. Виконувалися або довершувалися законні процедури для шлюбу і виплачувався викуп за наречену. Цей закон розглядає два різних випадки спокушання. Перший відбувається «в місті» – в будь-якому місці, де люди могли почути крик жінки про допомогу. Навіть сьогодні немає багато таємниць в переповнених алеях сільського життя на Близькому Сході. Навряд чи крик про допомогу залишиться непочутим. Якщо ж ніхто не кричав, аби йому допомогли, то суддя міг припустити (через брак переконливих доказів), що дівчина дала згоду на статевий гріх, – і через це була винна в перелюбі. Але якщо статевий гріх було скоєно «на полі» – в будьякому місці, де її крики про поміч залишаться непочутими і без відповіді – то для судді буде неможливо визначити, чи сказала вона «так» на домагання чоловіка. Оскільки у двох випадках наміри чоловіка були зрозумілі, то йому, незалежно від обставин, виносили смертний вирок. Але через брак переконливих доказів – жінку, в другому випадку, проголошували невинною. Здається, що шлюбні звичаї, відображені в цьому законі діяли ще за часів земного служіння Ісуса. Марію було «заручено з Йосипом» (Матвія 1:18), але вони ще не мали статевого союзу. Відповідно до закону, вона була законною дружиною Йосипа, тож коли виявилося, що вона вагітна, то Йосип міг вибрати один з двох законних способів щодо дружини Марії: він міг її публічно засудити і вкаменувати як перелюбницю або ж таємно з нею розлучитися. Коли хто спіткає дівчину, що не була заручена, і схопить її, і ляже з нею, і застануть їх, 29то той чоловік, що лежав із нею, дасть батькові тієї дівчини п’ятдесят 28

223

Повторення Закону 23:1

шеклів срібла, і вона стане йому за жінку, за те, що збезчестив її, – не зможе він відпустити її по всі свої дні. Якщо молода жінка не була зарученою, то чоловік, який зґвалтував її, буде змушений заплатити типовий викуп за наречену і одружитися з нею. П’ятдесят шеклів срібла напевно становили типовий викуп за наречену за днів Мойсея, хоча час від часу ця ціна коливалася залежно від економічного статусу задіяних осіб. Авраам, коли хотів отримати дружину для Ісака, послав зі своїм слугою багато коштовних дарів (Буття 24:52, 53). Яків погодився заплатити Лаванові сімома роками праці за одруження з його донькою Рахіллю (Буття 29:14-18). Сучасні читачі можуть часом цей закон зрозуміти неправильно, аргументуючи це тим, що цей закон виправдовує ґвалтування і навіть заохочує чоловіка «претендувати» на наречену, ґвалтуючи її. Проте Божий намір був зовсім іншим. Він хотів, аби чоловіки пам’ятали: хоча інколи чоловік буде мати сильну спокусу піддатися скороминущому статевому бажанню, цей закон нагадував йому, що піддавання спокусі для нього і для неї матиме довічні наслідки. Ніхто не візьме жінки свого батька, і не відкриє подолка одежі батька свого.46 Хоча «жінка свого батька», – можливо, жінка відмінна від матері цього чоловіка, чоловік, який мав статеві взаємини з дружиною свого батька, все ще коїв кровозмішення. Тут Бог це забороняє, як і в Левита 18:8 і 20:11, бо ганебно було залицятися до будь-якого близького родича з метою статевих взаємин, а ще це руйнувало сімейну єдність. Чому чоловік захоче одружитися з мачухою? Відповідь виходить за межі статевого бажання. На стародавньо-

23

У NIV це вірш 30 у розділі 22.

46

224

Повторення Закону 23:1

му Близькому Сході чоловік, претендуючи на батькових наложниць, претендував на те, що він буде наступником батька і головою сім’ї. Найстарший син Якова, Рувим, спав із наложницями свого батька (Буття 35:22). Авесалом спав із наложницями свого батька на очах всього Ізраїлю (2 Самуїлова 16:22). Адонія намагався взяти собі за дружину Авішаґ, Давидову наложницю (1 Царів 2:21). Здається, що ці приклади свідчать про те, що статеві взаємини з наложницями батька були спробою заявити про лідерство в сім’ї або продемонструвати правонаступництво на батьківський престол. Хоча ці закони про порушення шлюбу свідчать про суспільство, яке досить відрізнялося від нашого, Мойсеєві слова про шлюб викликають особливу повагу. СпасительБог був винятково зацікавлений в Його дарові шлюбу, і Він дав закони, аби захистити той шлюб у світі, де надто поширеними були багатоженство, жорстокість і недовіра. Бог хоче й сьогодні захищати Свій добрий дар шлюбу у світі, де люди на поблажливість до розбещеності та на невірність лише знизають плечами. Френсіс Бейкон у «Книзі про шлюб» називав шлюб «високим, святим і благословенним порядком життя, установленим не людиною, а Богом… в якому один чоловік і одна жінка поєднуються і зв’язуються, як одна плоть і тіло».47

Виключення із зібрання Господь кликав Свій народ збиратися на служби Божі і на війну. Дальші закони накладали обмеження на те, хто міг бути частиною зборів.

47 Francis Bacon, Book of Matrimony, as quoted in “Were the Puritans Right about Sex?” by Leland Ryken, Christianity Today, 22:13 (April 7, 1978), С. 15.

225

Повторення Закону 23:2, 3

Не ввійде на збори Господні ранений розчавлен­ ням ятер та з відрізаним членом. Священики представляли Бога народові, а народ – Богові. Виключеним із служіння священиком був будь-який чоловік, який був «сліпий, або кульгавий, або кирпатий або довготелесий, або чоловік, що матиме зламану ногу або зламану руку, або горбатий, або висохлий, або більмо на оці його, або коростявий, або паршивий, або з розчавленими ядрами» (Левита 21:18-20). Точно так, як жертви, що приносилися священиками, мали бути безвадними, так і люди, що їх приносили, мали бути без жодних фізичних вад. Все це служило прототипом Христа, Який, будучи нашим Первосвящеником, був «святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників» (Євреїв 7:26). Нівечення створеного Богом фізичного тіла було несумісним з тією святістю, яку відповідно до Його бажання, мали представляти священики. Господь міг навести це обмеження на Ізраїль ще й через те, що часом себе кастрували священики Ваала. Хоча Господь видав цей наказ на Сінаї, Він передбачав той час і місце, коли ті, що матимуть якісь фізичні вади, могтимуть увійти на Його збори. Через пророка Ісаю Господь обіцяв: «про скопців, що суботи Мої бережуть, і вибирають завгодне Мені, і що тримаються міцно Мого заповіту: Я їм дам у Своїм домі та в мурах Своїх місце і ймення, що краще воно за синів та дочок, – Я дам йому вічне ім’я, яке не понищиться!» (Ісаї 56:4, 5).

2

Неправоложний не ввійде на збори Господні, також десяте покоління його не ввійде на збори Гос­ подні. Хто такий неправоложний? Дехто вважає, що мається на увазі позашлюбна дитина – англійський переклад короля Джеймса вживає тут слово «байстрюк». Пізніші юдейські дослідники вважали, що цей вірш стосується 3

226

Повторення Закону 23:4-7

дітей, зачатих у кровозмішенні чи перелюбі. А ще дехто вважав, що це стосується тих, хто народжений у забороненому шлюбі між ізраїльтянкою і филистимлянином, моавитянином чи аммонітянином. «Десяте покоління» в Мойсеєвій мові означає «повіки або жодне покоління», оскільки число 10 є символом повноти або завершеності. Це саме значення має фраза «по всі свої дні» у 23:7. Не ввійде на збори Господні аммонітянин та мо­ авітянин, також десяте їхнє покоління не ввійде на збори Господні, аж навіки, 5за те, що вони не вийшли назустріч вас із хлібом та водою в дорозі, коли ви ви­ ходили з Єгипту, і що найняли були на тебе Валаама, Беорового сина з Петору Араму двох річок, щоб про­ клясти тебе. 6Та не хотів Господь, Бог твій, слухати Валаама, і перемінив тобі Господь, Бог твій, те про­ кляття на благословення, бо любить тебе Господь, Бог твій. 7Не будеш бажати для них миру й добра по всі свої дні навіки. Якщо вірш 3 стосується дітей, народжених із союзу кровозмішення, то між цими віршами існує зв’язок. Нації Моаву і Аммону виникли від кровозмісних взаємин між Лотом і його двома доньками (Буття 19:30-38). Моавитянський цар Балак найняв Валаама, фальшивого пророка, аби той прокляв Ізраїля, але Валаам сказав: 4

Із Араму мене припровадив Балак,

цар моавський, з гір сходу: Іди ж, прокляни мені Якова,

а йди ж, скажи зло на Ізраїля! Що ж я буду того проклинати,

що Бог не прокляв був його? І що ж буду казать зло на того,

що гніву на нього не має Господь? Бо я бачу його з вершка скель,

і з пагірків його оглядаю, – 227

Повторення Закону 23:8, 9

тож народ пробуває самітно,

а серед людей не рахується. Хто ж перелічив порох Яковів,

і хто зрахував пил Ізраїлів? Хай душа моя вмре смертю праведних,

і кінець мій хай буде такий, як його!

(Числа 23:7-10). Ізраїль ніколи не повинен був шукати мирного договору або робити щось їм на користь «по всі свої дні», тобто «навіки». Хоча в Господнє зібрання не допускалося жодного моавитянина, Бог не забороняв шлюбу з моавитянками. За тих днів, коли правили судді, ізраїльтянин на ім’я Махлон, одружився з моавитянкою Рут, а після того як він помер, вона охоче повернулася до Ізраїлю із своєю свекрухою, Ноомі. «Куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я». Рут обіцяла Ноомі: «Народ твій буде мій народ, а Бог твій – мій Бог» (Рут 1:16). Пізніше, коли Рут вийшла заміж за Боаза, Господь поблагословив їх сином Оведом, який став предком Давида (Рут 4:13-22). Таким чином, хоча Господь наказував Ізраїлеві виключати зі зборів моавитян, у Своїй благодаті Він включив моавитянку в сімейне дерево Спасителя (Матвія 1:5). Не обридиш собі Ідумеянина, бо він твій брат; не обридиш собі Єгиптянина, бо був ти приходьком у краї його. 9Сини, що народяться їм, покоління третє ввійде з них на збори Господні. Ідумеяни походили від Ісава (Буття 36:9), старшого брата-двійнятка Якова – довічний конфлікт між Яковом і Ісавом розпочався в утробі (Буття 25:21-26). Ворожнеча була характерна для взаємин між нащадками Якова та племенами Ісава упродовж історії Старого Заповіту (Числа 20:14-21; Амоса 1:11; Овдія 8-14).

8

228

Повторення Закону 23:10-15

Проте Бог доручив Ізраїлеві вітати ідумеянина в зборі через родинні зв’язки. Бог також доручив Ізраїлеві вітати в зборі єгиптян, бо Господь використав Єгипет як Свій інкубатор для того, аби виростити Свій народ від скромних початків до великого народу.

Нечистість у таборі Коли табір вийде на ворогів твоїх, то будеш сте­ регтися всякої злої речі. 11Коли поміж тебе буде хто, що буде нечистий з нічної пригоди, то він вийде поза табір, – до середини табору не ввійде. 12А коли на­ ступатиме вечір, обмиється в воді, а по заході сонця ввійде до середини табору.

10

А місце на потребу буде тобі поза табором, щоб виходити тобі туди назовні. 14А лопатка буде в тебе на поясі твоїм; і станеться, коли ти сидітимеш назовні, то будеш копати нею, і знову закриєш свою нечистість, 15 бо Господь, Бог твій, ходить у середині табору твого, щоб тебе спасати, і видавати ворогів твоїх тобі. І буде табір твій святий, і Він не побачить у тебе соромітної речі, і не відвернеться. Оскільки Господь був присутній у скинії, то Він сказав священикам: «Відділите Ізраїлевих синів від їхньої нечистости, щоб не повмирали вони в своїй нечистості через занечищення їхнє Моєї скинії, яка серед них» (Левит 15:31). Цей закон аналогічний законові у Левиті 15:16-18. Випуск насіння під час статевого акту або мимовільний випуск насіння у сні не вимагав очищення спеціальною жертвою – чоловікові слід було лише обмитися і бути нечистим до вечора. Людина, яка була нечистою через таке виділення не могла брати участі у публічному поклонінні або воювати у святій війні.

13

229

Повторення Закону 23:10-15

Вірші від 13 по 15 надають як гігієнічні настанови, так і релігійні вимоги. Хоча відправлення природних потреб є природною і необхідною тілесною функцією, Господь хотів, аби Його народ вів пристойне і чисте життя. Писання містить велике розмаїття словесних образів для опису нашого гріха та Божого прощення. Ми були мертві в наших гріхах, але оживлені з Христом (Колосян 2:13), сліпі до Бога, а тепер можемо бачити (Івана 9:39), раби гріха, а тепер визволені, аби бути слугами Божими (Римлян 6:20-23), вороги Божі, але тепер примирені з Ним (2 Коринтян 5:18-20). Писання також зображує наш грішний стан як перебування у бруді і плямах, але Боже прощення очищує нас від нашої провини. Свої беззаконня я знаю,

а мій гріх передо мною постійно. Тобі, одному Тобі я згрішив,

і перед очима Твоїми лукаве вчинив... Отож я в беззаконні народжений,

і в гріху зачала мене мати моя… Очисти ісопом мене, і буду я чистий,

обмий Ти мене і я стану біліший від снігу. Дай почути мені втіху й радість,

і радітимуть кості, що Ти покрушив.

(Псалом 50 (51):5-8, 10, 11). Кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха (1 Івана 1:7). Навіть такий закон, як цей, який, начебто розглядає лише менші питання про особисту чистоту, став навчальним засобом для Спасителя-Бога, аби навчати про більші істини, які стосуються забруднень гріха і сили Божої любові, яка прощає. Ми самі не можемо сховати наших гріхів від Бога, але Христос приніс Себе, безвадного, Богові і Його 230

Повторення Закону 23:10-15

кров «очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!» (Євреїв 9:14).

Різноманітні закони Англомовний переклад NIV чітко відобразив природу законів, які слідують від 23:16 до 25:19, зараховуючи їх до «різноманітних законів». Здається, що в тому, як Мойсей розташував ці закони, якогось взірця не прослідковується. Деякі читачі можуть припускати, що закони Ізраїлю цілком не відрізнялися від кодексів законів інших стародавніх народів – вони можуть навіть підозрювати, що Ізраїль запозичив чимало своїх законів від сусідів. Проте коли ми порівнюємо ті закони, які Господь дав на Сінаї зі збірниками законів інших народів, то стає зрозуміло, що хоча закони Ізраїлю розглядають багато тих самих предметів, що й закони сусідніх народів, Господні закони виявляють більшу повагу до людського життя і особистої гідності. Якщо месопотамські закони високий пріоритет віддають захисту прав власності, то закони Ізраїлю ніколи не накладали смертної кари за крадіжку або руйнування майна іншої людини. Найвищим пріоритетом Господа є люди, а не речі – в законах Ізраїлю суворіше покарання отримували статеві образи та шлюбні порушення, а Мойсеїв Закон надавав більший захист людському життю – особ­ ливо життю жінок, рабів і бідних. Псалмоспівець славить Господ не лише за те, що Він «Творець неба і землі», але й за те, що вірність Його «з роду в рід». (Бог), що правосуддя вчиняє покривдженим,

що хліба голодним дає! Господь в’язнів розв’язує,

Господь очі сліпим відкриває, Господь випростовує зігнутих,

Господь милує праведних!

231

Повторення Закону 23:16, 17

Господь обороняє приходьків,

сироту та вдовицю підтримує…

(Псалом 145 (146):7-9). Губерт Гамфрі зауважив був одного разу: «Моральний тест для уряду полягає в тому, як він ставиться до тих, хто перебуває на світанні життя, – дітей; до тих, хто перебуває в сутінках життя, – літніх людей; до тих, хто перебуває в тіні життя, – хворих, потребуючих і тих, що мають фізичні та ментальні вади».48 Американці щороку убивають понад мільйон своїх ненароджених синів і доньок; урядовці часто виявляються корумпованими та служать самі собі і загалом життя слідує відповідно «виправленого» Золотого Правила: «Якщо маєш золото, то твориш правила». Наше суспільство могло би скористатися щедрим додатком цих «різноманітних законів». Не видавай панові раба його, який сховається до тебе від пана свого. 17З тобою він сидітиме серед вас у місці, яке він вибере за добре собі в одній з твоїх брам, і ти не будеш гнобити його. Відповідно до 22:1-4 якщо ізраїльтянин бачив вола, вівцю, віслюка чи будь-що з того, що належало його ближньому, він мав повернути те належному власникові. Оскільки раби були також власністю іншої людини, то здавалося б, що ізраїльтянин, який побачив раба свого ближнього, мав обов’язок повернути раба його власникові чи власниці. Тут Мойсей, очевидно, говорить про раба, який втік від жорстокого пана або, ймовірніше, про іноземного раба, який шукає притулку в Ізраїлі. Щодо першого випадку Лютер зауважив: «Аби врятувати власне життя, рабам дозволено втікати і ставати вільними… Доречно, аби добра співдружність гарантувала рабам життя і засо16

Hubert Hummphrey, джерело невідоме.

48

232

Повторення Закону 23:18, 19

би до існування».49 У будь-якому разі, хоча цей закон не забороняв рабства, він був людяним, бо захищав слабшу людину від експлуатації. І навпаки, закони Хамурапі наказували, аби кожен, хто прихистив раба, був покараний смертю. Кодекси законів інших сусідів Ізраїлю не містили ніяких постанов щодо негідного ставлення до рабів їхніх панів. Коли Йов озвучував свій фінальний протест перед Господом, то в центр свого захисту він поставив ставлення до рабів: Якщо я понехтував правом свойого раба

чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі,

учинив і його, і Один утворив нас в утробі? (Йова 31:13-15). Блудниця не буде з Ізраїлевих дочок, і блудодій не буде з Ізраїлевих синів. 19Не принесеш дару розпус­ ниці й ціни пса50 до дому Господа, Бога твого, ні за яку обітницю, бо тож вони обоє – гидота перед Господом, Богом твоїм. Оскільки Господь дав чоловікам і жінкам шлюб і стать, як Свій добрий дар, то Йому огидна будь-яка проституція і «храмова проституція» зокрема. Чоловіки-проститутки та жінки-проститутки були центральним інгредієнтом у поклонінні Ваалові та Астарті. Довкола Ізраїлю повсюди була релігія, яка відзначала і намагалася контролювати силу розмноження. У Сирії на святі Аттара жінки добровільно займалися проституцією. В Ієраполісі (сучасне місто Памуккале), кожна молода 18

Luther’s Works, Vol. 9, С. 233. Тут – розпусника.

49 50

233

Повторення Закону 23:18, 19

жінка обіцяла здійснити в житті один акт проституції із незнайомцем у храмі Астарти. У Біблосі, на північному середземноморському узбережжі Палестини, кожна жінка повинна була упродовж одного дня займатися проституцією із незнайомцем або пожертвувати власне волосся у знак свята Адоніса. На Кіпрі кожна жінка до шлюбу мала один раз здійснити акт проституції. У єгипетських Фівах будь-яка молода жінка шлюбного віку до свого заміжжя повинна була на один місяць стати проституткою. Бог не хотів, аби Його люди використовували заробітки храмовою проституцією для того, аби сплачувати за свої обітниці Богові. Хіба не було б це низькопробним прикладом того, як ціль виправдовує засоби? Єврейська мова для позначення чоловіка, який займається проституцією, використовує слово «пес». Більшість перекладачів і коментаторів вважають, що Мойсей, згадуючи слово «пес», має на увазі – чоловіка-проститутку. Проте археологи, що проводили розкопки в Ашкелоні, на середземноморському узбережжі на південний захід від Єрусалиму, зробили вражаюче відкриття, яке може нас привести до іншої думки щодо того, на що посилається слово «пес». Було відкопано декілька собачих кладовищ, і там були часткові або повні скелети понад семи сотень собак: кожен скелет лежав на боці і не мав жодних слідів забою. Хоча археологи датують це собаче захоронення тисячею років по Мойсеєві, існує багато свідчень про те, що собаки використовувалися у стародавніх культах зцілення. Пацієнти вірили, що ці священні собаки, лижучи рани пацієнтів, діяли наче сурогати богів, а пацієнти за ці послуги платили жрецям, у власності яких перебували ці собаки. Якщо в Ханаані у час Мойсея існували такі культи зцілення, то «ціна пса», може стосуватися саме цієї практики.

234

Повторення Закону 23:20, 21

Не будеш позичати братові своєму на відсоток срібла, на відсоток їжі та всякої речі, що позичається на відсоток. 21Чужому позичиш на відсоток, а братові своєму не позичиш на відсоток, щоб поблагословив тебе Господь, Бог твій у всьому, до чого доторкнеться рука твоя на тій землі, куди ти входиш на володіння її. Відсотки на позику на більшості території Близького Сходу були надмірними. Деякі контракти, знайдені серед табличок Нузі з північній Ассирії XV століття до Р.Х. свідчать про відсоток, що становив майже 50%. Здається, що позикодавці вимагали такі високі відсотки на позику через те, що вони не вимагали якихось гарантій або застави. Бог хотів від Свого народу більшого співчуття. Але чому Господь казав, що не одноплемінникам, а чужинцеві можна було позичати під відсотки? Хіба це не упередження або й навіть расизм? Одноплемінник ізраїльтянин, який позичав гроші, був, ймовірніше за все, вкрай бідним і потребував грошей, аби підтримати свою сім’ю до наступного врожаю. Якщо потреба людини була настільки великою, то Бог хотів, аби одноплемінники цього ізраїльтянина мали співчуття і позичали без відсотків. А чужинець, який хотів позичити гроші, перебував, очевидно, в інших обставинах. Ймовірніше за все, він був мандрівним бізнесменом і хотів позичити гроші, аби вкласти в якусь справу заради отримання прибутку. Якщо він був досить процвітаючим для того, щоб вести справу в Ізраїлі, то не було би чесно очікувати від ізраїльтянина, що він субсидуватиме бізнес такого чужинця, не беручи участі в його успіху. Це законодавство в Повторенні Закону перебуває у гармонії з попередніми законами Мойсея в Левита 25:25-28: 20

А коли збідніє твій брат, а його рука неспроможною стане, то підтримаєш його, приходько він 235

Повторення Закону 23:20, 21

чи осілий, – і житиме він із тобою. Не візьмеш від нього лихви та прибутку, і будеш боятися Бога свого, – і житиме брат твій з тобою. Срібла свого не даси йому на лихву, і на прибуток не даси їжі своєї. Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із єгипетського краю, щоб дати вам ханаанську землю, щоб бути вашим Богом. Ісус не чинив опору сплаті відсотків чи вимаганню відсотків у комерційних справах – в притчі про таланти (Матвія 25:14-30) і про десять мін (Луки 19:11-27), господар різко докоряє своєму нечестивому та лінивому слузі, який відмовився інвестувати доручені йому гроші. «Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам», – Ісус вкладає в уста господаря слова, звернуті до слуги, який закопав свій талант, «і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє» (Матвія 25:27). Водночас Ісус підбадьорював Своїх учнів виявляти щедрість до потребуючих і кидав виклик Своїм послідовникам, аби вони позичали, не сподіваючись на повернення позики: І кожному, хто в тебе просить, – подай, а від того, хто твоє забирає, – назад не жадай. А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, – яка вам за те ласка? Позичають-бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж. Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад… Давайте – і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам.

(Луки 6:30, 34, 35, 38).

236

Повторення Закону 23:22-26

Коли ти складеш обітницю Господеві, Богові твоєму, не загаюйся виконати її, бо конче буде жа­ дати Господь, Бог твій, від тебе, і буде на тобі гріх.

23 А коли ти не складав обітниці, не буде на тобі гріха.

24 Що вийшло з уст твоїх, будеш додержувати й будеш виконувати, як обіцяв ти Господеві, Богові своєму, до­ бровільну жертву, що промовляв ти своїми устами. Книга Числа, розділ 30, містить більше інформації про складання обітниць. Там Мойсей навів три обставини, за яких батько або чоловік могли анулювати обітницю своєї доньки чи дружини у разі, коли йому про цю обітницю не було сказано або він її не схвалив. Хоча здається, що ці три обставини ставали жінці на заваді в тому, щоб вона ухвалювала рішення без згоди чоловіка, Божий намір полягав у тому, щоб захистити жінку від примушення її до обітниці, якої вона, можливо, не хотіла складати. Ці закони не обмежували жінку як таку: вдова або розлучена могла діяти так, як вважала за потрібне, і її обітниця носила обов’язковий характер (Числа 30:9). Бог хотів, аби було запевнення про те, що коли хтось складав обітницю або присягу, то така людина робила це в повній чесності перед Богом, у колі сім’ї та всередині подружжя. Тут Мойсей коротко наголосив на ключовому принципі, який слід було пам’ятати щодо складання обітниць: Не обов’язково складати обітницю, але якщо ти її складеш, то точно її виконуй. Це узгоджується із попереднім законодавством: «Коли хто складає обітницю для Господа або присягне присягу… хай той не порушить свого слова, нехай зробить усе, як вийшло було з його уст» (Числа 30:2).

22

Коли ввійдеш до виноградника свого ближнього, то будеш їсти виноград, скільки схоче душа твоя, до свого насичення, а до посуду свого не візьмеш. 26Коли ти ввійдеш на дозріле збіжжя свого ближнього, то бу­ 25

237

Повторення Закону 23:25, 26

деш рвати колоски рукою своєю, а серпом не будеш жати на дозрілім збіжжі свого ближнього. По всьому Близькому Сході людина мала обов’язок виявляти гостинність до мандрівника і піклуватися про бідних. Ставлячи розумні обмеження на гостинність і благодійність, Господь бажає захистити інтереси всіх задіяних осіб. Якщо землевласник настільки ефективно збирав свій урожай чи виноград, що нічого не залишалося для мандрівників чи бідних, то він виявляв свою скупість. Але якщо мандрівник або бідний брав більше винограду, ніж міг з’їсти, або якщо він починав збирати урожай іншої людини, то він був жадібний. Бог хотів сформувати таке суспільство, в якому чоловіки та жінки виявлятимуть щире піклування одне про одного як про одноплемінників заповітного народу, де ні багатий, ні бідний не зловживали б один одним. Ісусові учні діяли відповідно до цього закону, коли для їжі зривали достиглі колоски, ідучи полями. Фарисеї не протестували через те, що робили учні, а через те, що Ісус нехтував пізнішою юдейською традицією, яка забороняла збір урожаю в суботу (Матвія 12:1, 2). Безкомпромісне піклування фарисеїв про суботу, незважаючи на те, якою похвальною була його ціль, насправді діяло проти Божої цілі для закону про суботу. «Тут Більший, як храм, – говорив їм Ісус. – Коли б знали ви, що то є: «Милости хочу, а не жертви», то ви не судили б невинних... Бо Син Людський Господь і суботі!» (Матвія 12:6-8).

238

Повторення Закону 24:1-4

24

Як хто візьме жінку, і стане їй чоловіком, і коли вона не знайде ласки в очах його, бо знайшов у ній яку ганебну річ, то напише їй листа розводового, і дасть в її руку, та й відпустить її з свого дому. 2І вийде вона з його дому, і піде, і вийде за іншого чоловіка, 3і коли зненавидить її той останній чоловік, то напише їй листа розводового, і дасть в її руку, та й відпустить її з свого дому. Або коли помре той останній чоловік, що взяв був її собі за жінку, 4не може перший її муж, що відпустив її, вернути й узяти її, щоб стала йому за жінку по тому, як була занечищена, бо це огида перед Господнім лицем, і ти не зробиш грішною тієї землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі на спадок. Божі закони визнавали, що розлучення могло траплятися і траплялося. Наприклад, Мойсей сказав священикам, що «жінки блудливої та збезчещеної вони не візьмуть, і не візьмуть жінки, вигнаної від чоловіка свого» (Левита 21:7). Він дозволяв розлученій доньці священика повертатися до дому свого батька і там жити і їсти їжу, яку її батько отримував, як платню за своє служіння (Левита 22:13). Закон про добровільні обітниці каже, що обітниця «вдови та розведеної, усе, що зарекла на свою душу, буде важне на ній» (Числа 30:9). Проте зрозуміло, що упродовж цілого Старого Заповіту Господь хотів, аби один чоловік і одна жінка залишалися на все життя одруженими. «Ненавиджу розвід», – промовляє Він (Малахії 2:16). Закон не надає загального правила про розлучення. Він звертається до дуже специфічної ситуації: якщо чоловік розлучається із жінкою і та жінка одружується вдруге та її другий шлюб закінчується розлученням або смертю, то вона не може законно вийти заміж за свого першого чоловіка. Коли чоловік давав своїй дружині листа про розлучення, то він позбувався права на її придане. Він не міг наводити аргументи про те, що його дружина покинула 239

Повторення Закону 24:1-4

його або що вона перейшла на довший час жити зі своїми батьками. У цьому законі Бог не схвалює розлучення і не благословляє його. Ані не наказує Бог розлучатися навіть за тих обставин, коли друга половина шлюбу порушила шлюб перелюбом або злісним покиданням. Бог дав цей закон, аби захистити дружину від фінансових труднощів та несправедливості у разі, коли її чоловік вирішить розлучитися з нею через якісь незначні причини. Хоча й про це не зазначається, таке розлучення, можливо, мало здійснюватися в присутності офіційного посадовця. Додаючи до розлучення суворі правила та забороняючи повторне одруження з першим чоловіком після повторного іншого шлюбу, цей закон, напевно, знеохочував розлучення. Він міг сприяти запобіганню першого розлучення, або ж міг допомагати підтримувати другий шлюб. На стародавньому Близькому Сході розлучення було майже винятково прерогативою чоловіка. Такий закон, як цей, знеохочував легкий перехід жінки від одного чоловіка до іншого і, відповідно, поліпшував, становище жінок. Слухачі Мойсея мусили розуміти, що саме він мав на увазі під «якоюсь ганебною річчю», яку виявить чоловік у дружині, і таким чином Мойсей не надає дальших пояснень. Чи він говорив про нескромний вигляд? Чи, може, то була нескромна поведінка? Чи перелюб? Останнє здається малоймовірним, бо раніше Мойсей казав про те, що перелюб карався смертю (22:22). У час Нового Заповіту тлумачення цього місця підпадало під два головні напрямки. Рабин Шаммаї, який жив приблизно за покоління до Ісуса, підтримував суворе тлумачення: він говорив, що чоловік міг розлучитися зі своєю дружиною, на якій він женився, припускаючи, що вона – діва, але виявив, що дівою вона не є. Але хіба Повторення Закону 22:22 вже не зверталося до цієї можливості? Рабин Гіллель, який жив майже водночас із Шаммаї, вірив, що 240

Повторення Закону 24:1-4

«якась ганебна річ» могла включати будь-яку кривду, яку могла завдати дружина своєму чоловікові. Якщо вона була поганою куховаркою або якщо його приваблювала якась гарніша жінка, то Гіллель казав, що чоловік міг зі своєю дружиною розлучатися. Саме цей закон, разом із його суперечливими тлумаченнями, спонукав фарисеїв спитатися в Ісуса: «Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої?» (Матвія 19:3). Ісусова відповідь вийшла за межі цього закону і тонкощів рабинських міркувань – до самого початку. Бог постановив, аби шлюб тривав усе життя. Ось що Він мав на увазі, коли говорив, що чоловік і дружина «стануть вони одним тілом» (Буття 2:24). «Тому-то немає вже двох, але одне тіло», – пояснює Ісус. «Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!» (Матвія 19:6). Творець людського роду мав намір, аби дві половини, чоловіча та жіноча, поєднувалися у пари не просто на статевому рівні, але об’єднувалися повністю. Розділення союзу одного тіла не подібне до розділення ділового партнерства або скасування членства в клубі – воно більше нагадує розтинання тіла надвоє. «А чому ж, – відповіли фарисеї, – Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати?» (Матвія 19:7). Ісус відповів, що Мойсей взагалі не наказував розлучення! «То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших» (вірш 8). Господь ніколи не давав цього закону для того, щоб підбадьорювати або санкціонувати розлучення. Якщо люди із впертими серцями наполягали на розриванні своїх шлюбних обітниць, то кодекс цивільних законів Ізраїлю мусив включати необхідне законодавство, аби піти їм назустріч. У п’єсі Торнтона Вайлдера «Шкіра зубів наших» одна з героїнь нагадує своєму чоловікові, що весь час збивається з праведного шляху, про справжню основу їхнього шлюбу: «Я не вийшла заміж за тебе через те, що ти був досконалим, 241

Повторення Закону 24:5, 6

– каже вона йому. – Я не вийшла за тебе заміж навіть через те, що любила тебе. Я вийшла з тебе заміж, бо ти дав мені обіцянку. Та обіцянка покривала твої вади. А обіцянка, яку я дала тобі, покривала мої. Одружилися двоє недосконалих людей і саме обіцянка учинила шлюб»51. Кожен шлюб, з кожним християнським шлюбом включно, складається із двох недосконалих людей. Суть шлюбу полягає в обіцянці, яку дають чоловік і жінка жити разом, як чоловік і дружина впродовж решти їхнього життя. Божа благодать і сила допоможуть їм прийняти Його прощення і прощати одне одному багато малих і не таких малих гріхів, які розривають шлюби. Коли хто недавно одружився, не піде він до вій­ ська, і ніяка справа не покладеться на нього, – вільний він буде один рік для свого дому, і порадує свою жінку, що взяв. Для нового чоловіка набагато важливішим було встановлення міцного шлюбу та започаткування сім’ї, аніж призов до війська чи виконання якогось іншого обов’язку, який віддаляв його від дому. Аж до недавнього часу одруження було підставою для відстрочки від військової служби в Сполучених Штатах.

5

Ніхто не візьме в заставу долішнього каменя жо­ рен або горішнього каменя жорен, бо він душу взяв би в заставу. Ручний млин складався з двох каменів: рухливого, який приводився у круговий рух рукою, який перебував на набагато більшому камені, що розташовувався на землі. Зерно засипалося на сідлоподібну поверхню нижнього каменя, а потім перетиралося через рух верхнім каменем туди-сюди, допоки не досягався бажаний помел. Жінки 6

51 Thornton Wilder, “The Skin of Our Teeth,” as quoted in Grace and the Searching of Our Heart by Charles R. Stinette, Jr. (Association. 1962), С. 118.

242

Повторення Закону 24:7, 9

зазвичай мололи стільки зерна, скільки вистачало для випікання хліба на один день. Якщо забрати обидва камені сімейних жорен, або й навіть один камінь, то це відбирало б від сім’ї їхній насущний хліб і загрожувало б життю бідних сімей. Якщо людина перебувала в такому відчайдушному фінансовому стані, що мала просити в одноплемінника ізраїльтянина про позику, то неправильно було для позичальника справляти такий тиск на бідного, що той міг втратити свій насущний хліб або спроможність працювати. Такий вчинок перетворив би тимчасове нещастя на постійну трагедію. Коли буде хто знайдений, що вкрав кого з братів своїх, з Ізраїлевих синів, і буде поводитися з ним як із невільником, або й продасть його, то нехай помре той злодій, і ти вигубиш зло з-посеред себе. Це повторює закон з Виходу 21:16: «А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, той конче буде забитий» і може також стосуватися заповіді, яка забороняє пожадання слуги або служанки ближнього (Повторення Закону 5:21). Здається, що така кривда часто траплялася на стародавньому Близькому Сході: таке забороняли кодекси законів і Хамурапі, і хетів. Хоча Мойсей дозволяв людині, аби вона обирала те, щоб залишитися рабом свого господаря (15:16, 17) – це була зовсім інша справа.

7

Стережися в хворобі прокази, щоб дуже пильнува­ ти, і робити все те, як навчать вас священики-Левити; як наказав я їм, будете додержувати, щоб виконати те. 9Пам’ятайте те, що зробив був Господь, Бог твій, Маріямі в дорозі, коли ви виходили з Єгипту. Примітка в NIV пояснює, що єврейське слово, яким позначалася проказа, «використовувалося для різних недуг, що впливали на шкіру – не обов’язково прокази». Мойсей використовував таке саме слово для опису грибка 8

243

Повторення Закону 24:10-13

або цвілі на одязі (Левита 13:47-52) чи будинкові (Левита 14:33-53). Окрім зрадницької злоякісної хворої плоті та білого волосся, людину з проказою можна було визначити через розірваний одяг і її оголошення про те, що вона «нечиста» на вулицях та через ізольоване проживання інфікованих людей. Як і в Левиті 13:2, Мойсей наказував людині з проказою з’явитися перед священиком. Оскільки проказа робила людину церемоніально нечистою, то священикові слід було оглянути її і оголосити, що хвороба зникла. Цей закон створив підстави для Ісусового наказу десятьом прокаженим: «Підіть і покажіться священикам!» (Луки 17:11). Люди на стародавньому Близькому Сході боялися заразної шкірної хвороби. Під час перебування ізраїльтян в пустині Мойсеїв брат Аарон і Мойсеєва сестра Маріям пліткували про Мойсея і оспорювали його провід в Ізраїлі. Господь з’явився у стовпі хмари перед скинією заповіту, аби підтвердити Мойсеєву владу, а коли хмара піднялася, то Маріям стала «прокажена, збілівши, як сніг». Лише Мойсеєві молитви за неї забрали ту проказу, хоча вона й стала нечистою і повинна була сім днів залишатися поза табором (Числа 12:1-15). Уззійя, був царем Юдеї більшу половину VIII століття до Р.Х., і він робив добре в очах Господніх, зміцнював кордони царства, виконував різні громадські будівельні проекти в Єрусалимі та довкола нього і командував вражаючою армією. Проте його сила привела його до грішної гордині, і коли він намагався узурпувати роль священика в храмі, то Господь вдарив його проказою. Він залишався «прокажений аж до дня своєї смерти, і сидів в осібному домі прокажений, бо був вилучений від Господнього дому» (2 Хронік 26:21). Коли ти позичиш своєму ближньому позичку з чогось, не ввійдеш до дому його, щоб узяти заставу 10

244

Повторення Закону 24:10-15

його, – 11назовні будеш стояти, а той чоловік, що ти по­ зичив йому, винесе до тебе заставу назовні. 12А якщо він чоловік убогий, не ляжеш спати, маючи заставу його, – 13конче вернеш йому ту заставу при заході сонця, і буде він спати на одежі своїй, і буде благо­ словляти тебе, а тобі буде це за праведність перед лицем Господа, Бога твого. Хоча Господь не хотів, щоб Його люди позичали своїм співвітчизникам під відсоток, Він дозволяв їм брати під заставу позики їхнє майно. Людина, яка позичала комусь гроші, вже мала велику перевагу над людиною, що позичала в неї гроші, але бідний далі мав цінність в очах Божих і далі залишався одним із заповітних людей Господа. У цьому законі Господь хотів зберегти гідність бідного. Він забороняв позикодавцеві заходити в дім бідного – позикодавець мусив чекати назовні, поки позичальник винесе йому заставу. Господь також хотів захистити безпеку бідного. Якщо людина не мала що запропонувати як заставу, окрім своєї одежі, то вона була однією з найбідніших істот серед Божого народу. Господь не дозволяв позикодавцеві затримувати одежу позичальника на ніч, бо та одежа могла бути єдиним захистом, що його бідний мав у холодну ніч. Пізніше пророк Амос докоряв народові в Північному Царстві: «Вони топчуть у земному поросі голову бідних… І вони стелять одіж заставлену, щоб півлежати при кожному жертівнику» (Амоса 2:7, 8). Пізніші покоління багатих ізраїльтян не лише знущалися з бідних, беручи їхню одежу в заставу, – вони використовували прибуток з продажу тієї одежі для приношення фальшивим богам. Не будеш утискати наймита, убогого й неза­ можного з братів своїх та з приходька свого, що в Краї твоїм у брамах твоїх. 15Того ж дня даси йому заплату, і не зайде над нею незаплаченою сонце, бо вбогий він, 14

245

Повторення Закону 24:14-16

і до неї лине душа його. І не буде він кликати на тебе до Господа, і не буде гріха на тобі. Незважаючи на те, чи людина була співвітчизникомізраїльтянином, чи чужинцем, вона, для того щоб залишатися живою, потребувала щоденних заробітків. Відмовляти їй у платні або ту платню відкладати, означало ставити під загрозу її життя та життя її сім’ї. Подібним чином роботодавцям докоряв Яків: «Ось голосить заплата, що ви затримали в робітників, які жали на ваших полях, і голосіння женців досягли вух Господа Саваота!» (Якова 5:4). Не будуть забиті батьки за синів, а сини не бу­ дуть забиті за батьків, – кожен за гріх свій смертю покараний буде. Кодекс законів Хамурапі містив певні постанови, в яких син міг бути покараним за злочини свого батька. Наприклад, якщо чоловік був недбалим будівельником і його неякісна робота призвела до смерті сина замовника, то можна було вбивати сина будівельника. На противагу цьому закон Мойсея забороняв суддям або старійшинам карати дітей чи внуків за гріхи, скоєні їхніми батьками. Кожна людина відповідає перед Богом за власні вчинки. «Душа, що грішить, – вона помре» (Єзекіїля 18:4). Нерозкаяні чоловіки та жінки помиратимуть за свої власні гріхи – не за переступи когось іншого. Така заява є, звісно, проголошенням Божого закону. В іншому великому вченні, Євангелії, Бог каже нам, що душа, яка згрішила, житиме52 через те, що за цю душу забажала померти одна душа, яка ніколи не грішила. «Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли» (2 Коринтян 5:14).

16

Мається на увазі – житиме через віру в Христа. – Примітка перекладача.

52

246

Повторення Закону 24:16-18

Бачимо Ісуса, мало чим уменшеним від Анголів, що за перетерплення смерти Він увінчаний честю й величністю, щоб за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх…А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола, та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі.

(Євреїв 2:9, 14, 15). Цю захопливу добру новину описує дорогий серцю гімн з пори Великого посту: Хтось інший дивну кару так вельми потерпів – Пастух це – за овечок, що сходили з шляхів! Господар платить борг за Своїх слуг – З великих мук! Ось смерті зазнає безгрішний Божий Син, Щоб грішники устали в життя із домовин. В аду було б навіки все наше майбуття – Христос дає життя! (CW 117:4, 5).53 Не скривиш суду на приходька, на сироту, і не будеш брати в заставу вдовиної одежі. 18І будеш пам’ятати, що рабом був ти сам у Єгипті, і викупив тебе Господь, Бог твій, звідти, тому я наказую тобі робити цю річ. Ізраїльтяни страждали були в жахливому рабстві, а потім відчули величну радість визволення. Оскільки це було частиною їхньої історії, Спаситель-Бог хоче, щоб вони визволяли не лише своїх співвітчизників, але й чужинців з інших форм «рабства». Справедливість для тих, що не 17

Переклад.

53

247

Повторення Закону 24:17, 18

могли захистити себе, була суттєвою рисою Господнього заповіту з Ізраїлем. Сиротам батько й вдовицям суддя, –

то Бог у святому мешканні Своїм! Бог самітних уводить до дому,

витягує в’язнів з кайданів, – тільки відступники мешкати будуть у спаленій

сонцем землі!

(Псалом 67 (68):6, 7). Приповісті кажуть: «Хто тисне нужденного, той ображає свого Творця, а хто милостивий до вбогого, той поважає Його» (14:31). «Відкривай свої уста немові, для суду всім нещасним. Відкривай свої уста, й суди справедливо, і правосуддя зроби для убогого та для нужденного» (31:8, 9). Ми маємо подібну причину для того, щоб служити іншим. «Ми з того пізнали любов, що душу Свою Він поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за братів!» (1 Івана 3:16). Вільям Е. Діл в книзі «Слава Богу, що нині – понеділок» писав: Якщо ми стверджуємо, що Бог переймається усім Своїм творивом, тоді немає жодної області в суспільстві, в якій непотрібна священицька роль. Якщо Бог піклується про правосуддя, тоді існує потреба, аби християни виконували священицькі функції в політичних, економічних і соціальних структурах нашого суспільства. Якщо Бог піклується про хворих, тоді існує потреба, аби християни працювали в полі охорони здоров’я. Боже піклування про в’язнів виражається через працю християн в системі кримінальної юстиції. Якщо Бог має приходити на допомогу бідним, то ця допомога наставатиме через зусилля занепокоєних християн, які працюють в економічних, 248

Повторення Закону 24:19-22

політичних і соціальних інститутах нашої культури.54 Коли будеш жати жниво своє на своїм полі, і за­ будеш на полі снопа, не вернешся взяти його, – він буде приходькові, сироті та вдові, щоб поблагословив тебе Господь, Бог твій, у всім чині твоїх рук. 20Коли бу­ деш оббивати оливку свою, не будеш переоббивати в галузках за собою: воно буде приходькові, сироті та вдові. 21Коли будеш збирати виноград свого виноград­ ника, не будеш збирати полишеного за собою, – воно буде приходькові, сироті та вдові. 22І будеш пам’ятати, що рабом був ти в єгипетськім краї, тому я наказую тобі робити цю річ. Вдови, сироти та чужинці зазвичай землею не володіли, тож вони мали заробляти свій насущний хліб, де лишень могли. Часом було дуже важко знайти достатньо роботи для того, щоб заробити на прожиття. Господь наказує, аби власники землі давали бідним можливість збирати їжу. Женці не повинні були жати по краях полів або підбирати колоски, які падали на землю. Не слід було дочиста збирати урожай з оливкових дерев і виноградників. У Божій програмі для бідних це мало залишатися для бідних. В оповіді про Рут, родич її свекра – Боаз – дозволяв їй виходити на його поля та підбирати залишки зерна. Коли Боаз зрозумів, що Рут була вдовою, яка прийшла з Ноомі з Моаву, то сказав їй: «Ото чуєш, дочко моя, не ходи збирати на іншому полі, і не йди звідси, і так пристань до моїх дів­чат. Доглядай цього поля, де будуть жати, і ти підеш за ними. Ось я наказав слугам не займати тебе» (Рут 2:8, 9). Боаз навіть сказав своїм робітникам: «І між снопами нехай збирає, і не кривдьте її» (вірш 15). Боаз вийшов навіть за межі закону, аби допомогти тій вдові з чужого краю.

19

54 William E. Diehl, Thank God It’s Monday (Philadelphia: Fortress Press, 1982), pp. 131, 132.

249

Повторення Закону 25:1-4

25

Коли буде суперечка між людьми, і вони при­ йдуть до суду, то розсудять їх, – і оправдають справедливого, а несправедливого осудять. 2І ста­ неться, якщо вартий биття той несправедливий, то покладе його суддя, і буде його бити перед собою, – число ударів згідно з його несправедливістю. 3Сорока ударами буде його бити, не більше; щоб не бити його більше над те великим биттям, і щоб не був злегкова­ жений брат твій на очах твоїх. Протилежні сторони в суперечці повинні були постати перед судом, в якому кожна сторона зможе представити свою справу та очікувати на неупереджений вирок. Соломон сказав: «Хто оправдує несправедливого, і хто засуджує праведного, – обидва вони Господеві огидні» (Приповісті 17:15). Якщо суддя проголошував чоловіка винним у злочині, то його обов’язок полягав також у тому, щоб бути присутнім під час покарання засудженого, аби переконатися, що покарання, отримуване ним, відповідало його злочинові. Господь хотів зберегти основи людської гідності навіть винної людини. Якщо людина отримувала обґрунтований вирок, то вона не була зневажена, але якщо вона отримувала покарання набагато більше від її злочину, то в очах інших ізраїльтян її принижували. Господь виставив межу в 40 ударів для будь-якої людини, визнаної винною. Пізніше юдейський закон змінив межу до 39 ударів. Наприклад, Св. Павло зазнавав 39 ударів від своїх переслідників (2 Коринтян 11:24). Не зав’яжеш рота волові, коли він молотить. У Ханаані пшениця дозрівала наприкінці квітня або на початку травня. Селянин жав стебла руками, зв’язував їх і приносив на тік – пласку поверхню з каменю чи втрамбованої землі, де віяв вітер. Там він по цих стеблах проганяв волів, які часто волокли сани для молотіння. Після відділення зерна від стебел, селянин підкидав стебла до4

250

Повторення Закону 25:5-10

гори, і вітер продовжував відділяти зерно від стебел. Так само як людина не мала права не залишати трохи врожаю на полі для бідних, так само вона не мала права заважати своєму волові їсти під час праці зерно. Селянин міг нарікати: «Подивись, скільки зерна їдять мої воли!», але оскільки їхня праця допомагала селянинові і його сім’ї, то воли мали право на споживання своєї долі зерна. Господь мав право піклуватися про тварин, яких Він створив, аби людина ними користувалася. Але якщо Бог настільки цінував тяглову тварину, то хіба Він не піклується ще більше про людей? «Хіба за волів Бог турбується?»

– питався Павло в коринтян, «Чи говорить Він зовсім для нас? Для нас, бо написано, що з надією мусить орати орач, а молотник молотити з надією мати частку в своїм сподіванні. Коли ми сіяли вам духовне, чи ж велика то річ, як пожнемо ми ваше тілесне?.. Господь наказав проповідникам Євангелії жити з Євангелії» (1 Коринтян 9:9-11, 14). Ті, що служать іншим Євангелієм можуть сподіватися на отримування фінансової підтримки від тих, кому вони служать. Павло також використовував цей закон для навчання Тимофія: «А пресвітери, які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й науці. Бо каже Писання: «Не в’яжи рота волові, що молотить», та: «Вартий працівник своєї нагороди» (1 Тимофія 5:17, 18). Коли браття сидітимуть разом, і один із них по­ мре, а сина в нього нема, то жінка померлого не вийде заміж назовні за чужого, – дівер її прийде до неї та й візьме її собі за жінку, і подіверує її. 6І буде перворід­ ний, що вона породить, – стане він ім’ям його брата, що помер, і не буде стерте ім’я його з Ізраїля.

5

А якщо той чоловік не схоче взяти своєї братової, то братова його вийде до брами до старших та й ска­ 7

251

Повторення Закону 25:5-10

же: «Дівер мій відмовився відновити своєму братові ім’я в Ізраїлі, не хотів подіверувати мене». 8І покличуть його старші його міста, і промовлятимуть до нього, а він устане та й скаже: «Не хочу взяти її», 9то підійде його братова до нього на очах старших, і здійме йому чобота з ноги його, і плюне в обличчя його, і загово­ рить, і скаже: «Так робиться чоловікові, що не будує дому свого брата». 10І буде зване ім’я його в Ізраїлі: Дім роззутого. Це законодавство часом ще називається левіратом, а звичай називається левіратським шлюбом від латинського слова levir, яке означає «дівер». Цей звичай не був чимось унікальним лише для Ізраїлю – цей звичай мали стародавні хети, ассирійці і греки, а також його дотримувалися народи в частині Індії, Африки і Південної Америки. Левита 18:16 і 20:21 забороняли чоловікові одружуватися або мати статеві взаємини з братовою дружиною, поки брат був живим, а цей закон вимагає, аби чоловік женився на братовій дружині по смерті брата, якщо той брат не мав дітей. Перший син, народжений у новому союзі, мав вважатися за законного спадкоємця покійного брата. Ця практика давала гарантію того, що чоловік, який помирав без дітей, буде мати сина, який продовжить його рід. Він також захищав вдову, яка не буде покинута на те, щоб виходити заміж за чужинця. Оскільки Мойсей представив цей закон із заявою: «Коли браття сидітимуть разом», то левірат міг виникнути як метод збереження майна предків у сім’ї покійного брата. У попередній Старозаповітній історії ця практика вважалася вчинком любові до покійного брата, а не абсолютним законом. Тут чоловік міг відмовитися виконувати свій обов’язок, але ризикував зазнати публічного приниження перед старійшинами біля міської брами. Яке було значення знімання одного із сандалів? Лютер висловив припущення, що роззута нога символізувала те, що він ніколи не буде 252

Повторення Закону 25:5-10

мати дому або утриманців – він виявляв свою «наготу» за те, що не спромігся на такий добрий вчинок заради свого роду. Нещодавно дослідники виявили зв’язок, який існує між цим звичаєм і документами Нузі з північної Месопотамії, в яких передача предмету одягу супроводжувала передачу землі, яку раніше не можна було продавати за межі сім’ї. Плюючи на обличчя свого дівера і принижуючи його перед старійшинами, вдова виливала свою зневагу на ціле місто за те, що йому не вдалося виконати свого останнього обов’язку щодо неї і її покійного чоловіка. Цей закон проливає світло на три випадки в Писанні. Хоча сумнівний епізод в Бутті 38:1-10 відбувся за декілька століть до Мойсея, здається що левірат був усталеним звичаєм у час Юди. Можливо, за патріархів вимагалося ще суворіше його дотримання, ніж за Мойсея. Перший син Юди, Ер, женився на Тамарі, але помер бездітним. Другий син Юди, Онан, тепер найстарший син Юди, мав би успадкувати подвійну частку майна свого батька. Проте якщо він вступав у левірат із Тамарою і якщо в їхньому союзі з’явиться син, то той син вважатиметься сином його брата, а не Онана, і подвійна частка майна Юди мала перейти до того сина, а не до Онана. Той син був би плоттю від плоті Онана, але він не носив би Онанового імені, і одного дня він відібрав би в Онана значну частку майна його батька. Очевидно, що Онан мав конфлікт інтересів. Хоча він хотів справити враження, що виконує закон про левірат щодо свого покійного брата, але він не хотів втратити своєї спадщини, тож «коли він сходився з жінкою брата свого, то марнував насіння на землю, аби не дати його своєму братові» (Буття 38:9). Саме Онанове себелюбство і відмова виконувати цей вчинок любові до свого брата, спонукали Господа вважати Онанів учинок нечестивим і вбити його.

253

Повторення Закону 25:5-10

Оповідь про Рут містить декілька варіантів левірату. І чоловік Рути, Махлон, і її дівер, Кілйон, померли у час проживання їхньої сім’ї у Моаві (Рут 1:4, 5) і братів більше не було. Окрім цього, левірат поєднувався із відповідальністю про викуп власності (Левита 25:25). Хоча Боаз був родичем Елімелеха, свекра Рути, в Елімелеха був ближчий родичвикупитель, ніж Боаз. Свекруха Рути, Ноомі, запропонувала продати землю свого чоловіка неназваному родичевівикупителеві у публічній угоді. Родич-викупитель бажав викупити землю, допоки не виявив, що разом із землею йшла також вдова і, очевидно, обов’язок левірату щодо її покійного чоловіка Махлона. На це родич-викупитель відмахнувся: «Не можу я викупити собі, щоб не понищити свого наділу» (Рути 4:6). Можливо, він боявся, що якщо в Рут і в нього буде син, а він не матиме більше живих нащадків, то його майно перейде до роду Елімелеха. Ця оповідь не каже, що родич-викупитель за свою відмову зіштовхнувся із приниженням, хоча він зняв був сандаля. Від приниження його могла врятувати моментальна готовність Боаза викупити землю та одружитися з Рут. Саддукеї згадували про цей закон, коли намагалися спіймати Ісуса на слові у суперечці про воскресіння. Вони вибудували гіпотетичну справу, в якій семеро братів, один за одним женилися на одній і тій самій жінці, але помирали не народивши спадкоємця чоловічої статі. Кожен брат намагався виконати обов’язок левірату, але не зміг. «Отож, – спиталися вони Його, – у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її» (Матвія 22:28). Їхнє запитання було оманливим, бо саддукеї «твердять, ніби нема воскресення» (вірш 23) – представивши абсурдну справу вони хотіли висміяти будь-яке вірування у воскресіння. Ісус не лише докорив їм: «Помиляєтесь ви, не знавши Писання» (вірш 29). Він також нагадав їм, що Бог дав шлюб як дар лише для цього життя, а не для 254

Повторення Закону 25:11-12

грядущого, і запевнив їх, що Бог мусить бути Богом живих, а не мертвих, бо біля палаючого куща Він промовив Мойсеєві: «Я є», а не «Я був» Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів» (вірш 32). Коли чоловіки будуть сваритися разом один з одним, і підійде жінка одного, щоб оберегти свого чоловіка від руки того, що б’є, і простягне свою руку, і схопить за сором його, 12то відрубаєш руку її, – нехай не змилосердиться око твоє! Лютерів перший коментар на це місце був таким: «Здається, що це – дурний закон»,55 і його думку ми можемо зрозуміти. Хоча Мойсей був таки запровадив загальний принцип, що покарання має відповідати злочинові – «око за око, зуб за зуба, рука за руку, нога за ногу» (19:21) – це єдине місце в Повторенні Закону, в якому він застосовує той принцип за окремої обставини. І ще за якої обставини! Проте Лютерів дальший коментар виявляє, що то не був «дурний закон» взагалі. Оскільки жінка зазвичай слабша від чоловіка і оскільки вона буде налякана, коли побачить, як її чоловік б’ється з іншим чоловіком, то вона може намагатися допомогти йому, моментально виводячи його противника з ладу. Але, таким чином захищаючи свого чоловіка під час короткочасної перепалки, вона могла завдати непоправної шкоди іншому чоловікові. Так само як у попередньому законі Господь хотів вберегти рід чоловіка навіть коли той помирав бездітним (25:1-10), так і в цьому законі Бог бажав захистити здатність чоловіка мати дітей і продовжувати ім’я свого роду. Окрім цього, ганебно для неї було торкатися статевих органів іншого чоловіка, зокрема коли чоловік був таким вразливим.

11

Luther’s Works, Vol. 9, C. 249.

55

255

Повторення Закону 25:13-16

Цей закон може служити як зразок, що пояснює, як подібним чином ставитися до таких випадків. Лютер висловив припущення, що Ізраїль міг вивести з нього загальний принцип: зла не слід робити навіть тоді, коли з нього може вийти щось добре.

13 Не буде в тебе в торбі твоїй подвійного каменя до ваги, великого й малого, 14не буде тобі в твоїм домі подвійної ефи, великої й малої. 15Камінь до ваги буде в тебе повний і справедливий, ефа буде в тебе повна й справедлива, щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі. 16Бо огида перед Госпо­ дом, Богом твоїм, кожен, хто чинить таке, хто чинить несправедливість. Не маючи бюро ваги та міри в стародавньому світі, люди обманювали одне одного, використовуючи нечесні ваги та невідповідні міри. За 40 років до цього Господь промовляв до Мойсея: «Не будете чинити кривди в суді, у мірі, у вазі та в мірі рідини. Вага вірна, тягарці вірні, ефа вірна (міра сухих речовин, приблизно 17 літрів), гін вірний (міра рідких речовин, приблизно 4 літри) буде в вас. Я – Господь, Бог ваш, що вивів вас із єгипетського краю!» (Левита 19:35, 36). Приповісті кажуть: «Обманливі шальки – огида для Господа, а повна вага – це Його уподоба» (11:1). «Вага й шальки – правдиві від Господа, все каміння вагове в торбинці – то діло Його» (16:11). Через Свого пророка Михея Бог картав Свій народ: «Чи є ще у домі безбожного коштовності несправедливі, та неповна й неправна ефа? Чи Я всправедливлю вагу неправдиву, і калитку з важками обманними?» (6:10, 11). Ми далеко відійшли від стародавнього світу, де купець міг дурити своїх клієнтів, носячи в своїй сумі два камінці – легший камінець для купівлі своїх товарів, а важчий для продажу тих товарів. На жаль, грішні людські істоти використовують свої все складніші технології лише для того, аби винайти ще більше хитрих способів для обману одне 256

Повторення Закону 25:17-19

одного. Сама освіта відповіді на це лихо не дасть. Одного разу Теодор Рузвельт був зауважив: «Людина, яка ніколи не ходила до школи, може красти з вагону, а випускник університету може вкрасти цілу залізницю».56 Ми можемо вести змінене життя лише після того, як отримаємо змінені серця від Святого Духа. Це розумів Давид: Серце чисте створи мені, Боже,

і тривалого духа в моєму нутрі віднови. Не відкинь мене від Свого лиця,

й не бери Свого Духа Святого від мене. Верни мені радість спасіння Твого,

і з лагідним духом підтримай мене. Я буду навчати беззаконців доріг Твоїх, –

і навернуться грішні до Тебе. Визволь мене від переступу кровного, Боже,

Боже спасіння мого, мій язик нехай славить Твою справедливість!

Господи, відкрий мої уста, і язик мій звістить Тобі хвалу,

бо Ти жертви не прагнеш, а дам цілопалення, – то не любе воно Тобі буде.

Жертва Богові – зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже! (Псалом 50 (51):12-19). Пам’ятайте, що зробив був тобі Амалик у дорозі, коли ви виходили з Єгипту, 18що спіткав тебе в дорозі, і повбивав між тобою всіх задніх ослаблених, коли ти був змучений та струджений, а він не боявся Бога. 19І станеться, коли Господь, Бог твій, дасть тобі мир від усіх ворогів твоїх навколо в Краї, що Господь, Бог твій, дає тобі як спадок, щоб посісти його, то зітреш пам’ять Амалика з-під неба. Не забудь!

17

Theodore Roosevelt, Peter’s Quotations, с. 117.

56

257

Повторення Закону 25:17-19

Чому Господь мав настільки вороже ставлення до Амалика? Коли батьки цього покоління робили перший крок своєї подорожі на південь від Єгипту і прибули до Рефідіму, неподалік від Сінаю, то амаликитянські напасники атакували з тилу найслабкіших з тих, хто йшов (Вихід 17:8). Амаликитяни не просто відтискали чи грабували території, що оспорювалися, – вони нападали на Ізраїль з метою дискредитувати Бога Ізраїлю. Те, що Амалик не виявляв милосердя до слабших, привело Господа до промовляння Мойсеєві: «Напиши це на пам’ятку в книзі… до краю зітру Я пам’ять Амаликову з-під неба», і Мойсей передвістив: «Господеві війна з Амаликом із роду в рід!» (Вихід 17:14, 16). Ворожнеча між Ізраїлем і Амаликом тривала впродовж усієї історії. Приблизно 1050 року до Р.Х. Саул, хоробро воюючи, переміг у початковій битві проти амаликитян (1 Самуїлова 14:48), але пізніше він втратив царство, виявиш непослух до Господа в другій сутичці з Амаликом (1 Самуїлова 15:1-23). Давид розгромив амаликитян біля Ціклаґу, аби спалити те місто та полонити його мешканців (1 Самуїлова 30:1-20). Дехто вірить, що ворожнеча амаликитян до Ізраїлю тривала і за днів Естер у V столітті до Р.Х. Гаман, лютий ворог єврейського народу, сказав цареві Ахашверошеві, чоловікові Есетр: Є один народ, розпорошений та поділений між народами в усіх округах твого царства, а закони їх різняться від законів усіх народів і законів царських вони не виконують, – і цареві не варто позоставляти їх. Якщо це цареві вгодне, нехай буде написано вигубити їх, а я відважу десять тисяч талантів срібла на руки робітників, щоб унесли до царських скарбниць! (Естер 3:8, 9).

258

Повторення Закону 25:17-19

Гамана ідентифікують як сина Гаммедата, аґаґ’янина і хоча «аґаґ’янин» може стосуватися якогось предка або невідомого місця в Перській імперії, дехто висловив припущення, що це ім’я стосується Аґаґа, царя Амалика, проти якого воював Саул (1 Самуїлова 15:20). Одне з останніх провіщень, які промовив Валаам, нечестивий пророк, за плату, якого наймав Балак, цар Моаву, передбачало: «Початок народів – Амалик, та загине наприкінці й він!» (Числа 24:20). Одного разу Лютер зауважив: «Не можна молитися Господньою Молитвою, не проклинаючи». Коли ми повторюємо Господню молитву в урочистому порядку Служби Божої чи в стінах наших приватних молитовних келій, ми можемо про це забувати. Коли ми молимось: «Нехай буде воля Твоя», то ми молимось про те, що Бог «розбиває всяку злу волю та задум і перешкоджає всьому тому, що не дозволяло б нам святити Ім’я Боже чи противилося б приходу Його Царства (як-от: воля диявола, світу та нашого тіла)». У яскравому місці з Псалма 138 (139), Давид благав: Якби, Боже, вразив Ти безбожника,

а ви, кровожерці, відступітесь від мене! Вони називають підступно Тебе, Твої вороги на марноту пускаються! Отож, ненавиджу Твоїх ненависників, Господи,

і Твоїх заколотників бриджусь: повною ненавистю я ненавиджу їх, –

вони стали мені ворогами!... (вірші 19-22). Християнство – не спокійне попивання чаю. Наш Господь кличе нас не лише бути вівцями Його отари, але й воїнами в Його армії. Супроводжувати Його в битвах означає брати участь у стражданнях, а також – у Його тріумфі над тими, що чинять Йому спротив.

259

Повторення Закону 26:1-11

Першоплоди та десятина У розділі 26 Господь завершив викладання Своїх умов Ізраїлеві. Мойсей, для завершення цивільних законів, представив два важливих обряди: початки плодів і десятина кожні три роки. Ізраїльське поклоніння буде постійно перебувати в небезпеці зіпсуття впливами ханаанської релігії. Оскільки ханаанеяни вірували, що ваали контролювали природні сили, які спричиняли родючість полів і здорове потомство, то Божі люди мали спокусу довіряти Ваалові і Астарті та приносити приношення не Богові, а їм.

26

І станеться, коли ти ввійдеш до того Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі як спадок, і посядеш його, і осядеш у ньому, 2то візьмеш із початків усякого плоду землі, що збереш із Краю свого, що Господь, Бог твій, дає тобі, і покладеш їх у кіш, та й підеш до місця, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там пробу­ вало Ім’я Його. 3І прийдеш ти до священика, що буде тими днями, та й скажеш йому: «Засвідчую це сьогодні Господеві, Богові твоєму, що я ввійшов до Краю, що Господь заприсягнув був батькам нашим, щоб дати нам». 4І візьме священик того коша з твоєї руки, і по­ кладе його перед жертівником Господа, Бога твого. 5А ти відповіси та й скажеш перед лицем Господа, Бога свого: «Мандрівний арамеянин був мій батько, і він зійшов до Єгипту, і часово замешкав там із небагать­ ма людьми, та й став там народом великим, сильним та численним. 6І чинили нам зло єгиптяни, і гнобили нас, і давали нас на роботу тяжку. 7І голосили ми до Господа, Бога батьків наших. І почув Господь голос наш, і побачив нашу біду, і труд наш, і утиск наш. 8І ви­ вів нас Господь із Єгипту рукою сильною та раменом витягненим, і страхом великим, і ознаками та чудами.

260

Повторення Закону 26:1-11

І привів нас до цього місця, і дав нам цей Край, Край, що тече молоком та медом. 10А тепер оце приніс я початок плоду тієї землі, яку Ти дав мені, Господи». І покладеш його перед лицем Господа, Бога свого, і поклонишся перед лицем Господа, Бога свого. 11І будеш радіти всім добром, що дав тобі Господь, Бог твій, тобі та домові твоєму, ти, і Левит, і приходько, що посеред тебе. Слово, яке у вірші 2 перекладене як «початки усякого плоду», – походить від єврейського слова «голова», «початок» або «головний» плід. І таким чином це може означати те перше, що з’являється, або найкраще. У будь-якому разі Господь хотів, аби Його народ віддавав Йому найкраще з того, що Він дав народові. Хоча Мойсей використовує слова «із початків усякого плоду», це мали бути поширені плоди – усе, що в Краю родило: не просто овочі та фрукти, але й вівці та велика рогата худоба. Ізраїльтяни не отримали Край випадково чи через чийсь геній, військову силу. Їхній заповітний Господь батькам їхнім промовив обітницю про те, що Він дасть їм Край, і Він виконав обіцяне. Цей новий Край був Краєм, що його Господь, їхній Бог, давав їм. Це була спадщина, щось таке, що належатиме їм як Його дар. Для Бога не мало ніякого значення те, що в Краю жило ще багато різних народів, які не бажали його віддавати. В очах Мойсея і в Господніх очах цей Край вже був спадщиною Ізраїлю. Чоловіки та жінки в кожному новому поколінні могли приймати сповідання у віршах від 5-го по 10-е за своє. Хоча вони ще й не народилися в той час, коли Господь врятував Свій народ із Єгипту, вони могли ототожнюватися з їхніми батьками та дідами, які бачили могутні Господні чуда і прийняли дар Краю. «Мандрівний арамеянин був мій батько» стосувалося Якова, і він мало не став «загиблим арамеянином» через те, що мав втечею рятувати власне життя від руки свого рідного брата Ісава (Буття 27:41-45), 9

261

Повторення Закону 26:1-11

вислизати від свого дядька Лавана (Буття 31:17-30) і нарешті перебиратися до Єгипту, аби уникнути голоду (Буття 46:1-7). На час виходу з Ханаану родина Якова нараховувала всього 70 синів і внуків (Буття 46:27), але Господь розмножив їх у настільки великий і могутній народ, що єгипетський фараон, через страх, що вони об’єднаються з ворогами Єгипту, перетворив їх на рабів (Вихід 1:6-14). Дивовижні ознаки та чуда включали всі кари, які Господь навів на Єгипет. У карах Він проводив розрізнення між Його народом і єгиптянами (Вихід 8:23), щадячи ізраїльтян від кари мухами (Вихід 8:22), смерті худоби (Вихід 9:4), граду (Вихід 9:26) і темряви (Вихід 10:23). У десятій і останній карі, Господь у драматичний спосіб виявив інше ставлення до Ізраїлю. Хоча Він уразив всіх первородних в Єгипті «від перворідного фараона, що сидить на своїм престолі, аж до перворідного полоненого, що у в’язничному домі, і кожного перворідного худоби» (Вихід 12:29), Господь врятував всіх первородних Ізраїлю через кров Пасхального ягняти. «І перейде Господь ударити Єгипет, – каже Мойсей Ізраїлевим старшим, – і побачить ту кров на одвірку горішнім і на двох одвірках бічних, і обмине Господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб ударити» (Вихід 12:23). Ця остання кара викликала такий великий жах серед єгиптян, що вони квапили «народ той, щоб спішно відпустити їх із краю, бо казали: «Усі ми помремо!» (Вихід 12:33). Господь здійснив ці дивовижні ознаки, аби навести суд на всіх богів Єгипту (Вихід 12:12), аби єгиптяни знали, що Він – Господь (Вихід 7:5) і щоб таким чином Його Ім’я проголошувалося по всій землі (Вихід 9:16). Таке велике благословення від їхнього Спасителя-Бога спонукатиме кожне нове покоління ізраїльтян приносити Господу початки і найкраще з того, чим зароджуватиме їхня земля, схилятися перед Ним у поклонінні і радіти усім тим, що Він їм був дав. Елементи початків плодів були в 262

Повторення Закону 26:12-15

кожному із трьох великих щорічних свят Ізраїлю. У пору Пасхи та Опрісноків Господь каже богомольцям: «снопа первоплоду ваших жнив принесете до священика» (Левита 23:10). Свято Тижнів, свято весняного врожаю, називалося «днем первоплодів», коли богомольці приносили Господу «нову хлібну жертву» (Числа 28:26). Початки вина приносилися у Свято Кучок наприкінці літнього збору врожаю (Левита 23:39, 40). А коли ти скінчиш десятинити всю десятину врожаю свого року третього, року десятини, і даси Левиту, приходькові, сироті та вдові, і будуть вони їсти в брамах твоїх і наситяться, 13то скажеш перед лицем Господа, Бога свого: «Забрав я присвячене з дому, та й дав його Левиту та приходькові, сироті та вдові, за всіма Твоїми заповідями, що Ти наказав був мені, – я не переступив котроїсь із заповідей Твоїх і не забув.

14 Не їв я з нього в жалобі своїй, і не брав з нього в не­ чистості, і не дав з нього для померлого, – я слухався голосу Господа, Бога свого, чинив усе, як наказав Ти мені. 15Споглянь же з святого мешкання Свого, із не­ бес, і поблагослови народ Свій, Ізраїля, та землю, яку Ти дав нам, як присягнув був нашим батькам, Край, що тече молоком та медом». Кожен третій рік Господь дозволяв, щоб десятина залишалася в Ізраїлевих містах і селах, аби полегшити тягар бідних (14:28, 29). Хоча люди не приносили десятини до центрального місця поклоніння, Господь вимагав від ізраїльтян, аби вони йшли до центрального місця поклоніння і проголошували, що вони виконали вимоги закону. Старий Заповіт ніде не визначає, коли мала відбуватися ця церемонія, – вона могла бути пов’язаною зі Святом Кучок, наприкінці вересня-початку жовтня, після збору літнього урожаю винограду, оливок і фіг.

12

263

Повторення Закону 26:12-15

Їсти «в жалобі» могло стосуватися «хліба похоронного» (Осії 9:4), бо мертве тіло робило дім і кожного, хто торкався його, нечистим на сім днів (Числа 9:14). Споживання будь-чого «для померлого», можливо, стосувалося рис з тих стародавніх релігій, що були поширені стародавнім світом, коли люди «годували» блукаючі духи покійних родичів, клавши на їхніх могилах їжу і напої. Мойсей сказав майбутнім поколінням проголошувати: «Я не переступив котроїсь із заповідей Твоїх і не забув», але пізніші покоління саме те й зробили. Малахія, останній пророк Старого Заповіту, оплакував, що навіть після того, як Божий народ пройшов крізь процес болісної дисципліни через вигнання до Вавилону та повернення, вони далі не відкладали вірно тієї десятини: «Бо Я, Господь, не змінююся, тому ви, сини Яковові, не будете знищені. Від устав Моїх ви відступили з днів ваших батьків, і їх не стерег­ ли. Верніться ж до Мене, і вернусь Я до вас!, промовляє Господь Саваот. Та говорите ви: «У чому повернемось?» «Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: «Чим ми Тебе обманили?» «Десятиною та приносами!.. Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте», промовляє Господь Саваот: «чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?»

(Малахії 3:6-10). Роблячи такі благодійні внески левитові, чужинцеві, сироті та вдові, Божий стародавній люд, робив те, що Ісус 264

Повторення Закону 26:16-19

сказав нам про наші дари: «Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, – те Мені ви вчинили» (Матвія 25:40).

Слідуйте за Господніми Заповідями Цього дня Господь, Бог твій, наказує тобі викону­ вати ці постанови та закони, а ти будеш додержувати, та будеш виконувати їх усім серцем своїм та всією душею своєю. 17Ти сьогодні засвідчив Господеві, що Він буде тобі Богом, і що ти будеш ходити дорогами Його, і що будеш виконувати постанови Його, і заповіді Його, і закони Його, і що будеш слухатися голосу Його.

18 А Господь сьогодні засвідчив тобі, що ти будеш Йому народом вибраним, як Він наказав був тобі, і що ти ви­ конуватимеш усі заповіді Його, 19і що Він ставить тебе найвищим понад усі народи, яких Господь учинив, на хвалу, і на ім’я, і на славу, і що будеш ти для Господа, Бога свого, народом святим, як Він говорив вам. Довга частина Повторення Закону 4:44 – 26:15 була цілою системою приписів для Ізраїлю – моральних, церемоніальних і цивільних. Вона закінчується обітницею про вірність. Чи ви зауважили, як багато чого в цій останній частині ми читаємо, наче контракт між двома сторонами? Вірші 17 і 18 можна перекласти таким чином: «Ти спричинив Господа казати, що Він буде тобі Богом… Господь спричинив тебе казати, що ти будеш Йому народом». Якщо перекладати таким чином, то ці фрази нагадують один аспект світських договорів, у яких одна сторона заповітної угоди вимагала від іншого партнера перечитувати між ними умови угоди. Власне, Ізраїль вимагав від Господа казати, що Він – його Бог, – і Він, звичайно, це вже виявив, а Ізраїль прийме Божу декларацію. Спаситель-Бог назвав Ізраїль Своїм «народом вибраним», «Собі людей вибраних» (Тита 16

265

Повторення Закону 26:16-19

2:14). Він обіцяв звеличити Ізраїль понад усіма сусідніми народами. Мойсеєва роль, як це було впродовж Сінайських кодексів законів, полягала в тому, щоб бути посередником між двома сторонами. Ізраїлів послух ніколи не вплинув би на його взаємини з Господом, а відображав би ті взаємини перед світом. Ізраїль був би відлунням Бога і Його волі щодо довколишніх. Ми також завжди є відлунням. Але відлунням чого? Або ми – відлуння довколишнього божевілля, зла, нечестивості, – і тоді ми самі стаємо божевільними, злими та нечестивими. Або ж ми – відлуння нашого Господа Ісуса і, отже, відлуння того прощення, відновлення, цілющої любові, яка приходить до нас від Отця. І тоді ми визволені, – визволені любити, відновлювати, зцілювати, прощати.

266

Зміст

Частина IV Ратифікація Заповіту (27:1 – 30:20) Жертовник на горі Евал

27

І наказав Мойсей та Ізраїлеві старші народові, говорячи: «Додержуйте всіх заповідей, що я сьогодні наказую вам! 2І станеться того дня, коли ви перейдете Йордан до того Краю, що дає тобі Господь, Бог твій, то поставиш собі велике каміння, і повапниш їх вапном. 3І понаписуєш на них усі слова цього Зако­ ну, коли перейдеш, щоб увійшов ти до того Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі, Край, що тече молоком та медом, як промовляв був Господь, Бог батьків твоїх, до тебе. 4І станеться, коли ви перейдете Йордан, по­ ставите те каміння, що я наказую вам сьогодні, на горі Евал, і повапните їх вапном. 5І збудуєш там жертівника для Господа, Бога свого, жертівника з каміння, – не піднесеш над ними заліза. 6З нетесаного каміння збудуєш жертівника Господа, Бога свого, і принесеш на ньому цілопалення Господеві, Богові своєму. 7І принесеш на жертву мирні жертви, і будеш там їсти, і будеш тішитися перед лицем Господа, Бога свого. 8І напишеш на тих каміннях усі слова цього Закону дуже виразно». Мойсей знав, що коли Божий народ перейде річку і увійде в Край, то народу потрібно буде відновлювати свою вірність Господу і відданість Його заповіту. На стародавньому Близькому Сході був звичай ставити каміння із викарбуваними посланнями і, аби чітко виділити по267

Повторення Закону 27:1-8

слання, часом каміння покривали штукатуркою. Вірш 3 висловлює припущення, що процедура включала писання на штукатурці, а не карбування на камінні, але у вірші 8 Мойсей сказав: «Напишеш (буквально – гарно викарбуєш) на тих каміннях усі слова цього Закону дуже виразно». Така публічна презентація Закону була б ключовою рисою відновлення Ізраїлевого заповіту, але Мойсей також хотів, аби закон Спасителя був записаний у серця і розум народу. Гора Евал була розташована в центральному Ханаані, приблизно на півдорозі між річкою Йордан і Середземним морем, за 8 кілометрів на північний захід від Сихему. Там Господь був обіцяв Авраамові: «Я дам оцей Край потомству твоєму» (Буття 12:7), і Авраам збудував там жертовник Господу. На жаль, так само в Сихемі, після того як чоловік, який мав таке саме ім’я, зґвалтував правнучку Авраама, Діну, її брати Симеон і Левій, скоїли брутальний напад на місто і вбили кожну людину чоловічої статі (Буття 34). Відновлюючи заповіт на цьому місці, Ізраїль міг таким чином виявити цінування зв’язку між заповітом з Авраамом, який обіцяв Ізраїлеві цей Край, а світові – Спасителя, і Мойсеєвим заповітом, який обіцяв Ізраїлеві процвітаюче життя в цьому Краї, якщо вони залишаться вірні Богові. За 40 років до цього Господь промовив Мойсеєві: «А коли зробиш Мені жертівника з каменів, то не будеш будувати його з обтесаних, бо ти підносив би над ним знаряддя своє, і занечистив би його» (Вихід 20:25). Ми не впевнені, чому Господь заборонив різьблене каміння на жертовниках для поклоніння Йому – можливо, різьблене каміння використовувалося на місцях ханаанського поклоніння. Така заборона усувала всякий натяк на те, що цей вівтар призначався для того, щоб представляти поганського бога. Мойсей згадує про два види жертв, які на цьому жертовнику могли приносити ізраїльтяни: в цілопаленні 268

Повторення Закону 27:9, 10

вогонь поглинав цілу тварину – вівцю, козу, голуба чи голубеня, які клалися на вівтар (Левита 1:9-17); у цілопаленні богомолець виражав цілковиту відданість і повне передання своєму Господеві. У мирній жертві священик і жертводавець споживали частини спільної страви (Левита 7:31-35); у мирній жертві богомолець виражав мир і радість, яку він відчував у взаєминах зі своїм Господом. Єгошуї 8:30-35 повідомляє, як Ізраїль дотримувався церемонії відновлення заповіту після того, як вони завоювали більшість Ханаану. «Не було слова зо всього, що наказав був Мойсей, чого не читав би Ісус перед усіма зборами Ізраїля, і жінок, і дітей, і приходька, що ходить серед них» (вірш 35).

Прокляття з гори Евал І промовляв Мойсей та всі священики-Левити, до всього Ізраїля, говорячи: «Уважай та слухай, Ізра­ їлю, – ти цього дня став народом Господа, Бога свого.

10 І будеш ти слухатися Господа, Бога свого, і будеш виконувати заповіді Його та постанови Його, що я на­ казую тобі сьогодні». «Уважай та слухай» – типовий приспів в кульмінації релігійної церемонії або літургії. Майже через 900 років по Мойсеєві, Авакум, пророк до вигнанців, що поверталися до Єрусалиму, закінчив одне зі своїх пророцтв для народу: 9

«А Господь у Своїм храмі святім, – мовчи перед обличчям Його, уся земле!»

(Авакума 2:20). Його співпрацівник, Захарій, проголосив: «І Юду, спадок Свій, посяде Господь на святій землі, і вибере Єрусалима Він ще! Замовчи ж, всяке тіло, перед Господнім лицем, бо Він пробудився з мешкання святого Свого!» (Захарія 2:16, 17). Через 75 років після Авакума і Заха269

Повторення Закону 27:11-26

рія, коли священик Ездра читав частини Книги Закону Мойсеєвого зібранню з міст Юдеї, левити «потішали ввесь народ, говорячи: «Мовчіть, бо цей день святий, і не сумуйте!» (Неемії 8:11). Хоча Господь ставився до Свого Старозаповітного народу як до незрілих дітей, яким потрібно було багато обмежень Сінайських законів (Галатів 4:1-3), ці вірші підкреслювали те, що Господь основував Свої взаємини з Ізраїлем на чистій благодаті. Спаситель-Бог установив Свій заповіт з Ізраїлем перше; Ізраїлів послух слідував за ним. Ізраїль не був викуплений ділами, а для діл. Павлові славетні слова до церкви в Ефесі нагадують нам про те, що ми також спасенні не ділами, а для діл: «Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився. Бо ми – Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували» (Ефесян 2:8-10).

11 І наказав Мойсей того дня народові, говорячи: 12 «Оці стануть на горі Ґарізім, щоб благословляти народ, коли ви перейдете Йордан: Симеон, і Левій, і Юда, і Іссахар, і Йосип, і Веніямин. 13А оці стануть для клятви на горі Евал: Рувим, Ґад, і Асир, і Завулон, Дан і Нефта­ лим. 14І відповідять Левити, і скажуть до всіх Ізраїлевих мужів сильним голосом: 15Проклята людина, що зро­ бить боввана різаного або литого, гидоту для Господа, чин різьбарських рук, і поставить таємно! І відповість увесь народ, та й скаже: амінь! 16Проклятий той, хто легковажить свого батька та свою матір! А ввесь народ скаже: амінь! 17Проклятий, хто пересуває межу свого ближнього! А ввесь народ скаже: амінь! 18Проклятий, хто робить блудячим сліпого в дорозі! А ввесь народ скаже: амінь! 19Проклятий, хто перекручує право при­ ходька, сироти та вдови! А ввесь народ скаже: амінь!

20 Проклятий, хто лягає з жінкою батька свого, бо від­ 270

Повторення Закону 27:11-26

крив він подолка одежі свого батька! А ввесь народ скаже: амінь! 21Проклятий, хто лягає з усяким скотом! А ввесь народ скаже: амінь! 22Проклятий, хто лягає з сестрою своєю, дочкою свого батька або з дочкою своєї матері! А ввесь народ скаже: амінь! 23Проклятий, хто лягає з тещею своєю! А ввесь народ скаже: амінь!

24 Проклятий, хто вбиває свого ближнього потаємно! А ввесь народ скаже: амінь! 25Проклятий, хто бере підкупа, щоб забити кого, пролляти кров неповинну! А ввесь народ скаже: амінь! 26«Проклятий, хто не до­ тримає слів цього Закону, щоб виконувати їх! А ввесь народ скаже: амінь!» Прямо на південь від гори Евал була вершинадвійнятко, гора Ґарізім: між ними простягалася дорога від Єрихону на північ – до того, що пізніше стане Галілеєю, і далі – до Середземного моря. Коли людина стояла на тій дорозі, дивлячись на схід, гора Ґарізім була розташована праворуч, що могло символізувати благословення або добрий знак. Гора Евал була розташована на північ від дороги, ліворуч, можливо, позначаючи прокляття порушеного заповіту. Гора Ґарізім і нині виглядає, як зелена і «жива», а гора Евал на вигляд залишається сухою і «проклятою». Мойсей визначив, що слова благословення мали промовлятися племенами Симеона, Левія, Юди та Іссахара (повнокровні сини Лії, дружини Якова), а також племенами Йосипа та Веніямина (синами Рахілі, улюбленої дружини Якова). Племена Ґада, Асира, Завулона і Дана (сини Білги та Зілпи, наложниць Якова) як і племена Рувима та Завулона мали промовляти прокляття. Переспавши з наложницею свого батька (Буття 35:22), Рувим назавжди зневажив себе у своїй сім’ї. Хроніст пізніше пояснив, що Рувим був «він – первороджений, та за збезчещення ним ложа свого батька перворідство було дане синам Йосипа, сина Ізраїлевого, та 271

Повторення Закону 27:11-26

вони не могли приписатися до перворідства» (1 Хронік 5:1). Завулон був не лише наймолодшим із шести синів Лії, але й останній з народжених Яковом синів, окрім Йосипа та Веніямина (Буття 30:20-24; 35:16-18). Ці прокляття і відповідь народу лунають навперемінки між провідником і зібранням, подібно до того, як пізніше на службах відновлення заповіту звертався до Ізраїлю Самуїл (Єгошуї 24:14-18; 1 Самуїлова 12:3-5). Коли громада відповідала «Амінь», то вона не лише казала: «Господи, я переконана, що Твої закони – добрі та правильні», але й: «Господи, я погоджуюся з Тобою, коли Ти наводиш Свій суд на тих, що порушують Твій заповіт». Вона навіть промовляла: «Господи, якщо мені не вдасться виконати цей заповіт, то я закликаю на себе це прокляття!» Чи ви зауважили, як цей список проклять має паралелі у Десяти Заповідях? Вірш 15 підтверджує Першу Заповідь, вірш 16 – Четверту Заповідь. Вірші від 17 по 19 звертаються до любові до ближнього – майна, особистої власності, безпеки та справедливості до іншої людини. Вірші від 20 по 23 захищають шлюб і сім’ю, вірші від 24 по 25 захищають життя іншої людини. Спільна риса гріхів, які отримують Господнє прокляття в цьому списку, полягає в тому, що це – ті переступи, які чоловіки та жінки роблять таємно. Людські очі можуть ніколи не побачити або засудити їх, але повторення цих проклять торкатиметься сумління кожного окремого ізраїльтянина, виявляючи їм особисто, де він або вона має провину. І ще важливіше – те, чого можуть не бачити очі людини, може бачити Господь. Вірш 26 завершує список проклять. Слово «закон» походить від єврейського слова Тораг і має ширше значення, яке означає «повчання». «Проклятий, – казав Мойсей, – хто не дотримає слів цього вчення, щоб виконувати їх!» Мойсей говорить про всі вчення в книзі, а не лише ті частини, які є наказами або постановами.

272

Повторення Закону 27:11-26

Втім наголос ставить Мойсей на дотримування і виконання. Павло цитував ці слова для того, щоб проілюс­ трувати, що немає жодної живої істоти, яка могла сподіватися на те, що вона почує, як Бог проголосить його або її невинною через його або її безгрішне життя: «А всі ті, хто на діла Закону покладається, – вони під прокляттям. Бо написано: «Проклятий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Закону, щоб чинити оте!» (Галатів 3:10). Недостатньо казати: «Так, Божий Закон – добра річ». Так само як недостатньо казати: «Я завжди з усіх сил намагався виконати Божий Закон». Ніхто і ніколи не вдовольнив Божу справедливість, роблячи усе можливе з усієї сили, бо цього – недостатньо. Ви і я знаємо декількох людей, які, здається, принаймні назовні, виконують Божий Закон, але глибше дослідження виявить, що ніхто не може завжди робити або казати (або й думати) так, як те вимагає Бог. «А що перед Богом Законом ніхто не виправдується, – далі каже Павло, – то це ясно» (Галатів 3:11). Проте Павло продовжує і виписує ліки: «Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас… щоб Авраамове благословення в Ісусі Христі поширилося на поган, щоб обітницю Духа прийняти нам вірою» (вірші 13, 14). Коли ізраїльтяни визнавали, наскільки їм не вдавалося дотримувати «слів цього вчення, щоб виконувати їх», то знаходили полегшення не в тому, щоб відчайдушно намагатися зробити все ліпше наступного разу, а знаходили вони безпеку, горнучись до безумовної обітниці, яку Господь дав Авраамові за багато століть до цього. У тому заповіті Бог не вимагав нічого, а обіцяв усе, і найбільше те, що «в ньому поблагословляться всі народи землі» (Буття 18:18). «І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність» (Буття 15:6). Коли йому не вдавалося виявляти послух до вимог Сінаю, Ізраїль міг претендувати на Господню обітницю Авраамові, як на власну обітницю. Ми можемо втішати зранені сумління 273

Повторення Закону 27:11-26

прощенням Спасителя: «Бо що було неможливе для Закону, у чому був він безсилий тілом, – Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі» (Римлян 8:3).

Благословення за послух Повторення Закону, розділ 28, відповідає останній частині типового близькосхідного заповіту. Господь відрекомендувався і нагадав про ті великі речі, які Він був учинив для Ізраїлю, щоб викупити їх і привести їх до цього дня. Він представив умови, які Він хотів, аби ізраїльтяни їх виконували у відповідь на Його чудесну любов, і вони погодилися їх виконувати. Постанови про виконання і перечитування заповіту, як і закликання свідків заповіту, з’являться у розділі 30. Мойсей тепер перерахував благословення, які настануть для Ізраїлю за послух заповітові, – вони слідували за прокляттями, що неминуче настануть у разі їхнього непослуху. Чому Господній список проклять був набагато довшим від Його списку благословень? В багатьох стародавніх договорах із сюзеренами список проклять був теж набагато довшим ніж список благословень. Вперта грішна природа Ізраїлю (яку ми теж маємо) потребувала серйозного нагадування про ціну послуху. Формула Злагоди зазначила, що хоча й Святий Дух створив у християнах нову природу, стара, грішна природа все ще присутня. Бо старий Адам є непіддатливим, забіякуватим віслюком, і далі залишається частиною того, що слід змушувати до послуху Христового не лише доктриною, докором, силою і погрозами, але й часто палицею покарань і бід, допоки грішна плоть не буде повністю відрізаною, а людина досконало відновленою у воскресінні, 274

Повторення Закону 28:1-14

де їй не потрібно буде більше ні проповіді Закону, ні його погроз і покарань…57 Якби хтось прочитав цю та інші частини Повторення Закону лише поверхово, то міг би зробити помилковий висновок: «Для входу в Божу сім’ю до приходу Христа мусив бути інший спосіб, ніж після Його приходу». «Старий Заповіт – книга Закону, а Новий Заповіт – книга Євангелія». Такі погляди спотворюють істинну природу Ізраїлевих взаємин із Господом. У чистій благодаті Бог обрав Ізраїль та ініціював заповіт на Сінаї – Ізраїль прийняв той заповіт із вдячністю. Господній заповіт давав Ізраїлеві розуміння того, ким він є, і того, що від нього хотів Бог. Виявляти непослух Господеві означало відкидати саме джерело їхнього існування; покидати Його означало відрізати себе від самого життя. Ось чому Мойсей описував рішення Ізраїлю слухатися Бога або не слухатися Його як вибір між життям і смертю (30:15-20). Іван Христитель спонукав своїх слухачів: «Отож, учиніть гідний плід покаяння!» (Матвія 3:8), а Павло спонукав ефесян поводитися «гідно покликання, що до нього покликано вас» (4:1).

28

«І станеться, якщо дійсно будеш ти слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб додержувати виконання всіх Його заповідей, що я наказую тобі сьо­ годні, то поставить тебе Господь, Бог твій, найвищим над усі народи землі. 2І прийдуть на тебе всі оці бла­ гословення, і досягнуть тебе, коли ти слухатимешся голосу Господа, Бога свого. 3Благословенний ти в міс­ ті, і благословенний ти на полі! 4Благословенний плід 57 Формула Злагоди, Повне Проголошення, Стаття VI:24, Concordia Злагода, Віросповідання Євангельської Лютеранської Церкви (Lutheran Heritage Foundation, Macomb, 2005), с. 669.

275

Повторення Закону 28:1-14

утроби твоєї, і плід твоєї землі, і плід худоби твоєї, по­ рід биків твоїх і котіння отари твоєї! 5Благословенний твій кіш та діжа твоя! 6Благословенний ти у вході своїм, і благословенний ти в виході своїм! 7Господь учинить, що вороги твої, які повстають на тебе, будуть побиті перед тобою, – вони однією дорогою вийдуть навпе­ рейми тебе, а сімома дорогами втікатимуть перед тобою. 8Господь накаже Своєму благословенню бути з тобою в коморах твоїх, та в усьому, чого доторкнеться рука твоя, і благословлятиме тебе в Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі. 9Господь поставить тебе Собі за святий народ, як присягнув був тобі, коли ти будеш додержуватися заповідей Господа, Бога твого, і підеш дорогами Його. 10І побачать усі народи землі, що Гос­ поднє Ім’я кличеться на тобі, – і будуть боятися тебе.

11 І Господь дасть тобі добрий приріст у плоді утроби твоєї, і в плоді худоби твоєї, і в плоді поля твого на тій землі, що Господь заприсягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі. 12Господь відчинить для тебе Свою добру скарбницю, небеса, щоб дати дощ для Краю твого в часі його, і щоб поблагословити всякий чин твоєї руки. І ти позичатимеш багатьом народам, а сам не пози­ чатимеш ні в кого. 13І вчинить тебе Господь головою, а не хвостом, і ти будеш тільки верхом, а не будеш до­ лом, коли будеш слухатися заповідей Господа, Бога свого, що я сьогодні наказую тобі, щоб додержувати й виконувати, 14і не відступиш від усіх тих слів, що я сьогодні наказую вам, ані праворуч, ані ліворуч, щоб ходити за іншими богами й служити їм. Господній список благословень можна організувати під трьома заголовками. Впевнені взаємини з Господом (вірші 1, 2, 9, 14). Спаситель-Бог ніколи не обумовлював Свого заповіту з Ізраїлем чимось тим, що Ізраїль говорив або робив, але приймання Господнього заповіту означало, що Ізраїль 276

Повторення Закону 28:1-14

радів усіма благословеннями, які Господь бажав на них виливати. Вірш 9 відлунює обітницю, яку Господь дав на Сінаї за одне покоління до цього: «А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля – то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим» (Вихід 19:5, 6). Вирішальна перемога над сусідніми народами (вірші 1, 6, 7, 10, 13). Ізраїль радітиме воєнними перемогами над своїми ворогами, включно зі страхом, який вселятиме в серця їхніх сусідів саме згадування про ймення Ізраїлю (Вихід 15:1-6). Наприклад, можна згадати про те, що пізніше, коли Ізраїль доходив до Єрихону, Рахав розповідала розвідникам: «Всі мешканці цього Краю умлівають зо страху перед вами» (Єгошуї 2:9). Вороги добре організованою армією виступатимуть проти Ізраїлю однією дорогою, але втікатимуть в різні напрямки розгромлені і деморалізовані. Мойсеєва обітниця про те, що Господь поставить Ізраїль «найвищим над усі народи землі», нагадує нам про те, як Валаам описував Ізраїль Балакові: «Народ пробуває самітно, а серед людей не рахується» (Числа 23:9). В інших місцях Писання використовує зображення спроможності входити та виходити, як спроможність людини впевнено виконувати щоденну працю: «Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки!» (Псалом 120 (121):8). Бути «головою, а не хвостом, і… тільки верхом, а не … долом» в розумний спосіб підсумовує першість Ізраїлю серед народів. Давид знав, що його успіх, як царя Ізраїлю, полягав у благословенні Його заповітного Бога: Господи, нахили Своє небо, – й зійди,

доторкнися до гір, – і вони задимують! Заблищи блискавицею, – і їх розпорош, 277

Повторення Закону 28:1-14

пошли Свої стріли, – і їх побентеж! Пошли з висоти Свою руку, й мене порятуй,

і визволь мене з вод великих, від руки

чужинців, що їхні уста промовляють неправду,

а їхня правиця – правиця зрадлива! Боже, я пісню нову заспіваю Тобі,

на арфі десятиструнній заграю Тобі, що Ти перемогу царям подаєш,

що рятуєш Давида, Свого раба, від лихого

меча! (Псалом 143 (144):5-10). Щедре благословення від створеного порядку (вірші 3-5, 8, 11, 12). Божі благословення будуть явні в житті Його народу: у пастухів, землеробів і власників землі. У тому самому Псалмі Давид теж славив Господа за це благословення. Щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки – немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати! Повні наші комори, – вони видають найрізніше, котяться тисячами наші вівці та кози, десятками тисяч по наших подвір’ях розплоджуються! Ситі наші бики, немає пригод і немає хвороби, і на вулицях наших нема нарікань! Блаженний народ, що йому так ведеться, блаженний народ, що Господь – йому Бог! (вірші 1215). Яків сказав: «Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни» (Якова 1:17). Наскільки цей погляд на Боже твориво відрізняється від жадібного, спотвореного погляду ваалізму! Відповідно до ідолян Ваала, боги були егоїстичними, примхливими істотами, яких слід було зму278

Повторення Закону 28:15-29

шувати або спокушувати, аби вони давали свої дари. Господь не створював нас, аби ми жили поряд з Ним, наче Його суперники, – а Він створив нас, щоб ми жили під Ним, як Його діти. Він обіцяє: «Я дам тобі все необхідне. Я ніколи тебе не полишу. Довіряй Мені».

Прокляття за непослух Та станеться, коли ти не будеш слухатися голо­ су Господа, Бога свого, щоб додержувати виконання всіх Його заповідей та постанов Його, що я сьогодні наказую тобі, то прийдуть на тебе всі оці прокляття, і досягнуть тебе: 15

Проклятий ти в місті, і проклятий ти в полі!

16

Проклятий кіш твій та діжа твоя!

17

Проклятий плід утроби твоєї та плід твоєї землі, порід биків твоїх та котіння отари твоєї!

18

Проклятий ти у вході своїм, і проклятий ти в ви­ ході своїм!

19

Пошле Господь на тебе прокляття, і замішання, і нещастя на всякий почин твоєї руки, що ти зробиш, аж поки ти не будеш вигублений, і аж поки ти скоро не загинеш через зло твоїх чинів, що опустив ти Мене.

21 Приліпить Господь до тебе моровицю, аж поки вона не вигубить тебе з-над землі, куди ти входиш посісти її. 22Ударить Господь тебе сухотами, і пропасницею, і запаленням, і гарячкою, і мечем, і посухою, і іржею, – і вони будуть гнати тебе, аж поки ти не загинеш. 23І ста­ не небо твоє, що над твоєю головою, міддю, а земля, що під тобою, залізом. 24Дасть Господь замість дощу Краєві твоєму куряву, а порох із неба буде сходити на тебе, аж поки не будеш ти вигублений.

20

279

Повторення Закону 28:15-29

Віддасть тебе Господь на поразку твоїм ворогам. Однією дорогою ти вийдеш навперейми його, а сімома дорогами втікатимеш перед ним, і будеш розпоро­ шений по всіх царствах землі. 26І буде твій труп на їжу для всякого птаства небесного та для худоби земної, і не буде нікого, хто б їх пополошив. 27Ударить тебе Господь єгипетським гнояком, ґудзами, лишаями, струпами такими, що не зможеш їх вилікувати. 28Уда­ рить тебе Господь божевіллям, і сліпотою, і туподум­ ством. 29І будеш ти мацати в південь, як мацає сліпий у темряві, і не матимеш поводження в дорогах своїх, і будеш ти по всі дні тільки утискуваний та грабований, та не буде кому боронити. Для проклять у цих віршах Мойсей використовував два єврейських слова. Одне ставить наголос на тому, що такі прокляття містили в собі силу Господнього слова на їхнє виконання – вони не були порожніми погрозами. Боже Слово завжди «живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного» (Євреїв 4:12). Інше єврейське слово для «прокляття» означає «робити щось малим або незначним». Якщо Ізраїль не слухався свого Господа, то Він применшить їх серед народів. Ізраїль ніколи не насолоджуватиметься тією долею, яку для нього приготував був Господь, або не виконає призначення Господнього. У віршах від 16 по 19 Мойсей перемінив на зворотні благословення з віршів від 3 по 6. Ізраїль буде проклятий в місті і в селі, а не благословенний; коші та діжі будуть порожніми, а не повними; врожай і плід утроби буде змарновано, а не помножено; і вони не будуть більше приходити та відходити благословенними, а будуть це робити проклятими. Вони також відчуватимуть Господнє прокляття у власних поразках від сусідніх націй і спустошення у створеному порядку. Коли Господь у святій війні воював 25

280

Повторення Закону 28:15-29

за Ізраїль, то зазвичай Він надсилав на ворожий табір паніку та замішання – це було відчутним свідченням про Його надприродну допомогу, аби забезпечити перемогу Ізраїлю (Єгошуї 10:10; 1 Самуїлова 7:10). А тепер Господнє прокляття на неслухняний Ізраїль переведе замішання і паніку на Ізраїль. Трьома термінами у вірші 28 – «божевіллям, і сліпотою, і туподумством» – так само Захарій зображував паніку, яка охоплювала коней і вершників у битві і робила їх безсилими: «Того дня, – промовляє Господь, – ударю всіх коней сполошенням, і шаленством – його верхівця, а над Юдиним домом відкрию Я очі Свої, і всіх коней народів поб’ю сліпотою» (Захарія 12:4). Так само як ніхто не міг пояснити Ізраїлеві тріумфи просто більшою військовою міццю або кращою тактикою на полі бою, так само ніхто не зможе пояснити виняткові поразки Ізраїлю. «Віддасть тебе Господь на поразку», – передвіщав Мойсей. Псалом Асафів оплакував жах неможливості шанобливого похорону: (Нації) рабів Твоїх трупи… віддали на поживу для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних – звірині земній... Вони розливали їхню кров, немов воду, в околицях Єрусалиму, – і не було погребальників!... Ми стали за ганьбу для наших сусідів, за наругу та посміх для наших околиць...

(Псалом 78 (79):2-4). Замість того, щоб змусити ворогів кинутися врозтіч, ворог тепер розпорошить та збентежить Ізраїля. Господь обіцяв спустошення у створеному порядку, стримуючи Свій дощ і наповнюючи небо замість води курявою, яка нищитиме рослини, а не живитиме їх. Такі 281

Повторення Закону 28:15-29

само кари колись Він використовував, щоб упокорити фараона, знищити єгипетську армію і визволити Ізраїль із рабства – такі само кари тепер будуть піднесені проти Його власного народу. Раніше Господь виявляв шанобливе ставлення, аби пощадити Ізраїль від цих кар (Вихід 11:7), а тепер Він зішле ці кари на Свій народ. Мойсей казав, що Господь докорятиме Своєму народові, допоки він через свої лихі вчинки – покидання Бога – раптово не прийде до руїни. Коли нарешті 586 року до Різдва Христового впало Південне Царство, то спостерігачі могли навести чимало людських причин про падіння Юдеї: слабовольний цар Седекія; незрівнянно могутніша вавилонська армія; безрозсудливі політичні альянси Єрусалиму з його сусідами. Але Господь доручив Своєму пророкові Єремії невдячне завдання проголосити, що Юдина неволя була насправді докором Господа за її невірство. В оплакуванні міста, Єремія визначив істинну причину руїни Юдеї: Як захмарив Господь в Своїм гніві сіонську дочку! Він кинув із неба на землю пишноту Ізраїля, і не згадав у день гніву Свого про підніжка ногам Своїм, – понищив Господь, не помилував житла всі

Яковові... Він позбурював у гніві Своїм у дочки Юди твердині, на землю звалив, збезчестив Він царство й князів усіх його... Задумав Господь зруйнувати мур сіонської доньки, Він витягнув шнура, Своєї руки не вернув, щоб не нищити, сумними вчинив передмур’я та мур, – вони разом ослабли...

(Плач Єремії 2:1, 2, 8).

282

Повторення Закону 28:30-44

Одружишся з жінкою, та хто інший лежатиме з нею. Хату збудуєш, та в ній не сидітимеш. Засадиш ви­ ноградника, та не будеш користатися ним. 31Заколений буде віл твій на очах твоїх, та їсти не будеш із нього. Твій осел буде заграбований перед тобою, і не вернеть­ ся до тебе. Отара твоя віддана буде ворогам твоїм, і не буде кому боронити тебе. 32Сини твої та дочки твої бу­ дуть віддані іншому народові, а очі твої будуть бачити й гинути за ними цілий день, а твоя рука не матиме сили.

33 Плід твоєї землі та ввесь труд твій поїсть народ, якого ти не знав, а ти будеш тільки утискуваний та гноблений по всі дні. 34І ти збожеволієш від того, що бачитимуть очі твої. 35Ударить тебе Господь злим гнояком на колінах і на стегнах, від якого не зможеш вилікуватися, від стопи ніг твоїх і аж до черепа твого.

30

Відведе Господь тебе та царя твого, якого поста­ виш над собою, до народу, якого не знав ти та батьки твої, і ти будеш служити там іншим богам, – дереву та каменеві. 37І станеш ти страхіттям, поговором та посміховищем серед усіх народів, куди відведе тебе Господь.

36

Багато насіння винесеш на поле, та мало збе­ реш, – бо пожере його сарана. 39Позасаджуєш вино­ градники й будеш обробляти, та не будеш пити вина й не будеш збирати, – бо пожере його черва. 40Будуть у тебе оливки по всім краї твоїм, та оливою не будеш маститися, – бо поспадає оливка твоя. 41Ти породиш синів і дочок, та не будуть для тебе вони, – бо підуть у неволю. 42Усяке твоє дерево та плід твоєї землі об­ сяде черва.

38

Приходько, що серед тебе, піднесеться понад тебе високо-високо, а ти зійдеш низько-низько. 44Він тобі позичатиме, а ти йому не позичатимеш, він стане головою, а ти станеш хвостом.

43

283

Повторення Закону 28:30-44

Коли розгніваний сюзерен відправляв свою армію, аби «розрахуватися» із зухвалим васалом, то вона руйнувала все, на що розраховувала васальна нація. Руїна, втрати і нещастя, описані Мойсеєм у цих віршах, вражають наші емоції. Знищений урожай, розколоті сім’ї, зґвалтовані дружини та доньки, зруйновані села, спустошені та спалені виноградники та оливкові сади, друзі та сусіди, заковані в кайдани та відведені в далекий край, яким править ворожий цар і в якому люди поклоняються язичницьким богам. Навіть приходьки, часто настільки беззахисні, що Мойсеїв закон трудиться над тим, щоб їх захистити (Левит 19:10; Повторення Закону 24:14, 15, 17-22) піднімуться в краю вище від ізраїльтян. Бог, звісно, буде головною причиною удачі приходька, але його підніманню посприяють і природні причини. Маючи інші види доходу, приходько зможе багатіти за рахунок збіднілих ізраїльтян, позичаючи їм гроші. Він навіть стане головою, а Господній власний заповітний народ стане хвостом. Ізраїльтяни, у час, коли їхні вороги будуть їх розоряти, сидітимуть безпомічні та занапащені. Їхні очі стомляться виглядати вигнаних у неволю їхніх синів і доньок. Те, що вони бачитимуть, – доводитиме їх до божевілля. Упродовж довгої історії Ізраїлю Господь посилав Своїх пророків, аби вони нагадували про благословення і умови Господнього заповіту з Ізраїлем і застерігали про жахливі прокляття, які зійдуть на ізраїльтян за їхній непослух. Послання пророків зазвичай не було чимось новим чи нечуваним, часто ті послання навіть не вимагали Господнього надприродного об’явлення. Часто ті послання повторювали із всезростаючою напругою прокляття з цього розділу. У VIII столітті до Р.Х. Господь посилав Амоса, Осію, Йоіла, Михея та Ісаю, аби вони застерегли Північне Царство, Ізраїль, про те, що незабаром їх знищить Асирія.

284

Повторення Закону 28:30-44

Пророцтво Ісаї згадувало вірші 30, 38 і 39 з 28-го розділу Повторення Закону: Направду, – багато домів попустошені будуть, великі та добрі, і не буде мешканця для них. Бо десять загонів землі виноградника бата одного вродять, а насіння одного хомера породить ефу.

(Ісаї 5:9, 10). Йоіл зображав Господній суд подібно до слів у вір­шах 38 і 42: Що лишилось по гусені, – зжерла те все сарана, що ж зосталося по сарані – пожер коник, а решту по конику зжерла черва. Опустошене поле, упала в жалобу земля, бо спустошене збіжжя, вино молоде пересохло, зів’яла оливка. Засоромилися рільники, голосили були виноградарі за пшеницю й ячмінь, бо вигинуло жниво поля. Усох виноград, а фіґа зів’яла, гранатове дерево, й пальма та яблуня, і повсихали всі пільні дерева, бо Він висушив радість від людських синів

(Йоіла 1:4, 10-12). Пророцтва Михея відображали вірші 38 і 39: 285

Повторення Закону 28:30-44

Теж бити зачну Я тебе, пустошити тебе за гріхи твої. Будеш ти їсти, але не наситишся, і буде голод у нутрі твоїм, і станеш ховати, але не врятуєш, а що ти врятуєш – мечеві віддам. Ти сіяти будеш, але не пожнеш, ти будеш оливку топтати, та не будеш

маститись оливою, і молодий виноград, та вина ти не питимеш! … Я видам тебе на спустошення, і на посміх – мешканців його, і ви ганьбу народу Мого понесете!

(Михея 6:13-16). Через століття Авакум, Єремія і Єзекіїль застерігали Південне Царство, Юдею, про неминуче вторгнення вавилонської армії. Єремія відображав у віршах 32 і 41: Так говорить Господь: Чути голос у Рамі, плач та ридання гірке: Рахиль плаче за дітьми своїми, не хоче потішена бути за діти свої, – бо нема їх... (Єремії 31:15). Єремія також передвістив жахіття опинитися під владою іноземних правителів і поклоніння їхнім богам: Ось Я приведу іздалека народа на вас, о доме Ізраїлів, каже Господь, – це сильний народ, стародавній це люд, люд, що мови його ти не знаєш, і не зрозумієш, що він говоритиме. Його сагайдак, як відчинений гріб, усі хоробрі вони.

286

Повторення Закону 28:30-44

І він пожере твоє жниво та хліб твій, поїсть він синів твоїх та дочок твоїх, худобу дрібну та худобу велику твою пожере, з’їсть твого виноградника й фіґу твою, понищить мечем твердинні міста твої, на які ти надієшся...

(Єремії 5:15-17). Викину вас з цього Краю до краю, якого не знали ні ви, ані ваші батьки. І будете там богам іншим служити удень та вночі… (Єремії 16:13). Єзекіїль пророкував: І зроблю тебе руїною та ганьбою серед людів, що навколо тебе, перед очима кожного, хто буде проходити... І станеш ганьбою та посміховиськом, осторогою та остовпінням для народів, що навколо тебе, коли буду виконувати на тобі присуди гнівом та люттю, та лютими картаннями. Я, Господь, оце говорив! Коли Я пошлю на них злі стріли голоду, що будуть нищівними, що пошлю їх понищити вас та примножу голод на вас, то Я зламаю вам підпору хліба, – і пошлю на вас голод та злу звірину, і позбавлю тебе дітей, і моровиця та кров перейде серед тебе, і спроваджу на тебе меча. Я, Господь, оце говорив! (Єзекіїля 5:14-17). Коли Ізраїль чекав на схід від Йордану, аби напасти на Ханаан, страх і повага до них переслідували ті країни, які вони розгромлять. Трагедія полягала в тому, що одного дня удача драматично поміняється і народи звертатимуть увагу не на вражаючу перемогу Ізраїлю, а на його безпрецедентне падіння: «І станеш ти страхіттям, поговором та посміховищем серед усіх народів, куди відведе тебе Господь» (в. 37).

287

Повторення Закону 28:45-57

І прийдуть на тебе всі оці прокляття, і будуть гнати тебе, і доженуть тебе, аж поки ти будеш вигуб­ лений, бо не слухав ти голосу Господа, Бога свого, щоб виконувати заповіді Його та постанови Його, що Він наказав був тобі. 46І будуть вони на тобі на ознаку та на доказ, та на насінні твоєму аж навіки. 47За те, що не служив ти Господеві, Богові своєму, у радості та в добрі серця, із рясноти всього, 48то будеш служити во­ рогові своєму, якого Господь пошле на тебе, у голоді, і в прагненні, і в наготі, і в недостатку всього, а він дасть залізне ярмо на твою шию, аж поки вигубить тебе.

45

Господь нанесе на тебе народ іздалека, з кінця землі, так, як летить орел, народ, що мови його ти не розумієш, 50народ жорстокий, що не зважатиме на старого, а для юнака не буде милостивий. 51І він буде жерти плід твоєї худоби та плід твоєї землі, аж поки вигубить тебе, і він не позоставить тобі збіжжя, ані ви­ ноградного соку, ані оливи, ані породу биків твоїх, ані котіння отари твоєї, аж поки вигубить тебе. 52І він буде облягати тебе в усіх твоїх брамах, аж поки порозвалює по всім твоїм краї твої міцні і укріплені мури, на які ти надіявся, і буде гнобити тебе в усіх твоїх брамах по всім твоїм краї, що дав тобі Господь, Бог твій.

49

І будеш ти їсти плід утроби своєї, тіло синів своїх та дочок своїх, що дав тобі Господь, Бог твій, в облозі та в утиску, яким буде гнобити тебе твій ворог. 54Кожен найлагідніший серед тебе й найбільше випещений, – буде око його лихе на брата свого, і на жінку лоня свого, і на решту синів своїх, що позоставить їх ворог, 55 щоб не дати ані одному з них тіла синів своїх, що буде він їсти, бо йому не позостанеться нічого в облозі та в утискові, яким буде утискати тебе твій ворог по всіх твоїх брамах. 56Найлагідніша між тобою й найбільше випещена, що через пещення та ніжність не пробувала 53

288

Повторення Закону 28:45-57

ставити на землю стопи своєї ноги, – зле буде око її на мужа лоня свого, і на сина свого, і на дочку свою, 57 і на послід, що виходить з-поміж ніг її при породі, і на дітей своїх, що породить, – бо поїсть їх таємно че­ рез недостаток усього в облозі та в утиску, яким буде гнобити тебе твій ворог у брамах твоїх. Ознаки і чуда, вчинені Господом, аби викупити Ізраїль, підтверджували Його благодать до нього і піклування про нього. А жахливі прокляття, які Він наведе на ізраїльтян, служитимуть знаком і ознакою, аби нагадувати їм про Його гнів за непослух ізраїльтян. Ізраїль відмовився цінувати те процвітання, яке дав йому Господь, – замість того, аби радісно служити Господеві, ізраїльтяни робитимуть це знехотя. Одного дня вони повинні будуть в бідності та ганьбі служити своїм ворогам. Мойсеєве передбачення про жахливу націю «іздалека» не надто специфічне – воно могло стосуватися будь-якого народу, який з’явиться на видноколі стародавнього Близького Сходу. «Так, як летить орел» символізувало силу та швидкість ворога – Осія описував Ассирію: «На дім Божий спадає неначе орел» (8:1), а Єремія зображував Вавилон таким чином: «Він, як орел, прилетить, і крила свої над Моавом розгорне» (48:40). Проте, врешті-решт, опис у вір­шах від 49 по 52 може підійти для будь-якої зі світових держав, які спустошували Палестину: Ассирії, Єгипту, Вавилону, Греції, і нарешті – Риму. Хоча в мовах, якими розмовляли на стародавньому Близькому Сході, було чимало подібного, пересічний ізраїльтянин не міг розуміти ассирійської чи вавилонської мови. Туристи можуть засвідчити, що навіть за сприятливих обставин звуки чужої мови можуть викликати масу дискомфорту. Окрім опису швидкості ворога, Мойсей називав його «народ жорстокий». Майже півтора століття тому археологи вперше розкопали кілометри скульптурних блоків 289

Повторення Закону 28:45-57

на місці стародавньої Ніневії, які документують те, чим були відомі люті ассирійці. Масивні барельєфи зображують ассирійських воїнів, які живцем здирають шкіру зі своїх жертв, виривають язики і садять на палі полонених воїнів. Одна, особливо страшна, сцена з палацу Санхеріва, ассирійського царя, який безуспішно проводив осаду Єрусалиму 701 року до Р.Х., показує двох писарів, які записують кількість убитих ворогів у час, коли біля їхніх ніг складають відрубані голови. В одному з палацових записів, Ашшур-Назір-Апал, ассирійський цар, який правив приблизно через півтора століття після Соломона, так описував одне зі своїх завоювань: «Я захопив багатьох з війська живцем: декому з них я повідрізав руки та долоні, в декого я повідрізав носи, вуха та кінцівки. В багатьох воїнів я повибирав очі. На одну купу я наскидав живих, а на другу – голови. Я порозвішував їхні голови по деревах довкола міста».58 Ассирійська брутальність була виняткова, але вона не була чимось незвичайним у стародавньому світі. У мирний час селяни сіяли за міськими мурами і випасали свої череди та отари на відкритій місцевості чи вздовж ручаїв або берегів річок. Коли починалася війна, то ворожі армії рискали селами, відбираючи врожай, ріжучи худобу та овечок і змушуючи кожного ховатися від небезпеки за міськими мурами. Коли місто було оточене, нападаючі сили мали вибір. Вони могли проникнути в місто, підпаливши вхідну дерев’яну браму, або ж могли визначити найслабші частини муру, поставити навпроти неї облогову башту і бити в те місце тараном. Вони також могли приставити до муру драбини, щоб військо могло по них перебратися через мур або ж вони могли послати вої58 Albert Kirk Grayson, Assyrian Royal Inscritptions, Part 2, From Tiglath-Pileser I to Ashur-nasir-apli II (Wiesbaden, Germany: Otto Harrassowitz, 1976), p. 165.

290

Повторення Закону 28:45-57

нів для того, щоб ті, наче кроти, підкопалися під стінами. Або ж вони могли розташуватися біля міста, відрізати водопостачання міста і чекати, коли в місті скінчаться запаси їжі. Всередині мурів, доведені до відчаю люди, робили відчайдушні речі. Пророцтво Єремії, незадовго до падіння Єрусалиму 586 року до Р. Х. і його плач після падіння міста, розповідають нам про те, як виконалися вірші від 53 по 57: Так говорить Господь Саваот: Розгляньтеся та голосільниць покличте, і нехай вони прийдуть, і пошліте до мудрих жінок, – і вони поприходять! І хай поспішають, і хай спів жалоби над ними підіймуть, – і хай наші очі зайдуться сльозою, а з наших повіків вода хай тече! Бо смерть увійшла в наші вікна, до наших палат увійшла, щоб вирізати дітей з вулиці, із площ – юнаків...

(Єремії 9:16, 17, 20). Уставай, голоси уночі на початку сторожі! Виливай своє серце, мов воду, навпроти обличчя Господнього! Підійми ти до Нього долоні свої за душу своїх немовлят, що від голоду мліють на розі всіх вулиць!... Споглянь, Господи, і подивися, кому Ти зробив отаке? Чи конечним було, щоб жінки їли плід свій, 291

Повторення Закону 28:58-68

своїх немовлят, яких виплекали?

(Плач Єремії 2:19, 20). Забитим мечем стало ліпше, ніж повбиваним голодом, що гинуть проколені, за браком плодів польових... Руки жінок милосердних варили своїх діточок, які стали поживою їм під час руйнування дочки мого люду...

(Плач Єремії 4: 9, 10). Якщо ти не будеш додержувати, щоб виконува­ ти всі слова цього Закону, написані в цій книзі, щоб боятися того славного й страшного Ймення Господа, Бога твого, 59то Господь наведе надзвичайні порази на тебе, та порази на насіння твоє, порази великі та певні, і хвороби злі та постійні. 60І наведе Він на тебе всякий єгипетський біль, якого боявся ти, а він пристане до тебе. 61Також усяку хворобу та всяку поразу, що не написана в книзі цього Закону, – наведе їх Господь на тебе, аж поки будеш ти вигублений. 62І позостане вас мало, – замість того, що були ви, щодо численности, як зорі небесні, – бо ти не слухався голосу Господа, Бога свого. 63І станеться, як Господь радів був вами, коли робив вам добро, і коли розмножував вас, так буде радіти Господь вами, коли вигублятиме вас та коли винищуватиме вас, – і ви будете вирвані з-над цієї землі, куди ти входиш посісти її.

58

І розпорошить тебе Господь серед усіх народів від кінця землі й аж до кінця землі, і ти служитимеш там іншим богам, яких не знав ані ти, ані батьки твої, – дереву та каменеві. 65І поміж цими народами не бу­ деш ти спокійний, і не буде місця спочинку для стопи 64

292

Повторення Закону 28:58-68

твоїх ніг. І Господь дасть тобі там серце тремтяче, і ослаблення очей, і омлівання душі. 66І буде життя твоє висіти на волоску перед тобою і ти боятимешся вдень та вночі, і не будеш певний свого життя. 67Уранці ти скажеш: «О, якби вечір!», а ввечері скажеш: «О, якби ранок!» зо страху серця свого, що будеш боятися, та з видіння очей своїх, що будеш бачити. 68І верне тебе Господь до Єгипту на кораблях тією дорогою, про яку я казав тобі, що вже більше не побачиш її, і там ви продаватиметеся ворогам своїм за рабів та за не­ вільниць, – та не буде покупця... Той Самий Господь, Який обіцяв Авраамові, що його нащадків буде стільки, як зірок на небі (Буття 15:5), тепер присягався скоротити Ізраїль до того, що їх буде «мало». Той Самий могутній Господь, Який помножив населення Ізраїлю під час їхнього перебування в Єгипті (Вихід 1:7, 20), одного дня той народ руйнуватиме. Той Самий заповітний Господь, Який зібрав різношерсту групу біженців у Свій народ, аби привести їх до Святої Землі (Псалом 77 (78):52-55), тепер розпорошить їхніх нащадків на всі чотири сторони. Той Самий Господь, Який спасає і Який обрав Авраама з дому, де його батьки поклонялися ідолам (Єгошуї 24:2), дозволить його насінню знову вклонятися ідолам. Той Самий благодатний Господь, Який втішав занепокоєне сумління запевненням про майбутнього Переможця (Буття 3:15), тепер вразить Своїх упертих синів і доньок так, що в них буде «серце тремтяче, і ослаблення очей, і омлівання душі». Той Самий Господь Саваот, Який вивів Ізраїль із єгипетського рабства могутньою і витягненою рукою (Псалом 135 (136):11, 12), пошле Ізраїль назад у Єгипет, де вони вдруге стануть рабами. З будь-якого погляду, читання 28-го розділу Повторення Закону, викликає сум. Кожне прокляття, проголошене Мойсеєм, в історії Ізраїлю виконалося, але всі вони були підготовчими до тієї ночі, коли Ізраїль відрікся від 293

Повторення Закону 28:58-68

свого Спасителя на суді в Понтія Пілата. Замість того щоб обняти Ісуса як свого Царя, натовп кричав: «Розіпни Його!» Коли Пілат намагався перекласти відповідальність за цю невинну смерть, Ісусові співвітчизники з готовністю перебрали ту відповідальність на себе: «На нас Його кров і на наших дітей!..» (Матвія 27:25). Хоча новий заповіт Євангелія не містить такого переліку благословень і проклять, наш Господь пояснив, що перед Його людьми буде два види вічності: «Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся. Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, – той вже засуджений, що не повірив в Ім’я Однородженого Сина Божого» (Івана 3:17, 18). У той великий день остаточного торжества Царя, буде лише два види людей: ті, що казатимуть до Христа: «Хай буде воля Твоя», і ті, до кого казатиме Христос: «Ну що ж, хай буде воля твоя!» Господь дав Ізраїлеві, як Своєму народові, безпрецедентні благословення, але якщо вони відречуться від Нього, то залишаться на них лише Божі прокляття. Письмен­ник до євреїв наводить захопливий висновок про цей перелік благословень і проклять: Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви, а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників. Хто відкидає Закона Мойсея, такий немилосердно вмирає «при двох чи трьох свідках», – скільки ж більшої муки, додумуєтеся? – заслуговує той, хто потоптав Сина Божого, і хто кров заповіту, що нею освячений, за звичайну вважав, і хто Духа благодаті зневажив!.. Страшна річ – упасти в руки Бога Живого!

(Євреїв 10:26-29, 31).

294

Повторення Закону 28:69–29:1-7

Оце слова заповіту, що наказав був Господь Мойсеєві скласти з Ізраїлевими синами в моавсько­ му краї, окрім того заповіту, що склав був із ними на Хориві. Багато чого в дальшому розділі нагадує взірці стародавнього близькосхідного договору, але не в кожній подробиці і не в тому самому порядку. Цей розділ містить огляд колишніх благословень Господа, заклик прийняти Його заповіт, застереження про те, що заповітні прокляття спадуть на Ізраїль, якщо він покине Його, обіцянку відновлення і заклик вірувати. Ця церемонія ратифікації гарантувала, що Господній заповіт буде дійсним для кожного ще ненародженого покоління ізраїльтян.

69

Відновлення заповіту

29

І скликав Мойсей усього Ізраїля та й сказав їм: «Ви бачили все, що зробив був Господь на ваших очах в єгипетськім краї фараонові, і всім рабам його та всьому його краєві, – 2ті великі випробування, що бачили очі твої, ті великі ознаки та чуда, 3та не дав вам Господь серця, щоб пізнати, і очей, щоб бачити, і ушей, щоб слухати, аж до дня цього. 4І провадив я вас сорок літ пустинею, – не зужилися одежі ваші на вас, а чобіт твій не зужився на твоїй нозі. 5Не їли ви хліба, і вина та п’янкого напою не пили ви, щоб пізнати, що Я – Господь, Бог ваш. А коли ви прийшли до цього місця, то вийшов був навперейми вас на війну Сигон, цар хешбонський, та Оґ, цар башанський, – і побили ми їх, 7і забрали ми їхній край, та й дали його на спадок Рувимовим та Ґадовим та половині племени Манасіїного. Небагато ізраїльтян серед слухачів Мойсея зазнали життя в Єгипті. Зараз жили лише ті, кому було 20 років і 6

295

Повторення Закону 29:1-7

молодші, і саме їх Мойсей посилав у Ханаан біля КадешБарнеа. Проте Мойсей звертався до них, як до народу. Їхнє довге перебування в Єгипті і їхня подорож пустинею були національним досвідом, частиною свідомості кожного ізраїльтянина, так само як ми згадуємо про ті битви, в яких «ми» перемогли під час Американської Революції, хоча в той час ми ще навіть не народилися. Як міг Ізраїль стільки всього побачити, водночас цього насправді «не бачивши?» Коли Господь покликав Ісаю Своїм пророком, то Він промовив: «Іди, і скажеш народові цьому: Ви будете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити завжди, але не пізнаєте. Учини затужавілим серце народу цього, і тяжкими зроби його уші, а очі йому позаклеюй, щоб не бачив очима своїми, й ушима своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не навернувся, і не був уздоровлений він!»

(Ісаї 6:9, 10). Обговорюючи те, як стільки людей з його рідного народу відкинули свого Спасителя, Святий Павло наводив це місце в листі до римлян. Втім, він запевнював читачів, що Ізраїль не впав поза можливість повернення в покаянні і віри в Господа: Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи, як написано: «Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня…»

296

Повторення Закону 29:8-14

Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду – спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них. А коли їхній занепад – багатство для світу, а їхнє упокорення – багатство поганам, – скільки ж більш повнота їхня?»

(Римлян 11:7, 8, 11, 12). Мойсеєві слова і Павлове застосування цих слів, виявляють те, що настільки чітко сповідує Лютер у Малому Катехізисі: Я вірю, що не можу силою власного мислення чи вибору повірити в Ісуса Христа, мого Господа, чи прийти до Нього. Але Святий Дух покликав мене через Євангеліє, просвітив мене Своїми дарами, освятив мене і вберіг мене в правдивій вірі. Так само Він кличе, збирає, просвітлює та освячує всю Християнську Церкву на землі, і зберігає її з Ісусом Христом в одній правдивій вірі. Додержуй же слів цього заповіту, і виконуй їх, щоб мали ви поводження в усьому, що будете роби­ ти. 9Ви стоїте сьогодні всі перед лицем Господа, Бога вашого: голови ваші, племена ваші, старші ваші та урядники ваші, усякий Ізраїлів муж, 10діти ваші, ваші жінки та твій приходько, що посеред таборів твоїх від колія дров твоїх аж до черпача твоєї води, 11щоб ти ввійшов у заповіт Господа, Бога свого, та в клятву Його, що Господь, Бог твій, сьогодні складає з тобою, 12 щоб поставити сьогодні тебе народом для Себе, а Він буде тобі Богом, як Він говорив був тобі, і як присягнув був батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову. 13І не з вами самими я складаю цього заповіта та цю клятву, 14 але теж і з тим, хто тут з нами сьогодні стоїть перед 8

297

Повторення Закону 29:15-20

лицем Господа, Бога нашого, так і з тим, хто сьогодні не з нами тут. Включеними в це велетенське зібрання на схід від Обіцяного Краю були провідники Ізраїлевих племен і родів, разом із батьками та матерями, синами і доньками. Господній заповіт із Його народом не був якоюсь релігійною передачкою, чимось тим, що наступне покоління вспадковувало автоматично, без осмислення. Бог – вірний Своїй обітниці і поширює Своє благословення на кожне нове покоління, але кожне покоління потребує саме у вірі прийняти благословення Спасителя. Йоганн Вольфганг Гете без сумніву говорить про щось інше, але те, що він сказав, може стосуватися Ізраїлю і християнства: «Що від батьків у спадок ти дістав, те заново бери, щоб дійсно посідати».59 Бо ви знаєте, що ми сиділи були в єгипетськім краї, і що ми проходили серед тих народів, які ви пере­ йшли, 16І ви бачили їхні огиди та їхніх бовванів, дерево та камінь, срібло та золото, що з ними. 17Стережіться, щоб не був серед вас чоловік або жінка, або рід, або плем’я, що серце його сьогодні відвертається від Господа, Бога нашого, щоб піти служити богам цих народів, щоб не був серед вас корінь, що вирощує їдь та полин, 18щоб не було, що коли він почує слова цього прокляття, то поблагословиться в серці своїм, говорячи: «Мир буде мені, хоч і ходитиму в сваволі свого серця». Тоді загине і напоєний, і спрагнений.

19 Не захоче Господь простити йому, бо тоді запалить­ ся Господній гнів та лютість Його на цього чоловіка, і буде лежати на ньому все прокляття, написане в цій книзі, і Господь витре ім’я його з-під неба. 20І відділить його Господь на зло від усіх Ізраїлевих племен, згідно 15

59 Johann Wolfgang von Goethe, Faust, translated by Baynard Taylor (Garden City, New York:Halcyon House), p. 52. За основу українського перекладу взято переклад Миколи Лукаша. – Примітка перекладача.

298

Повторення Закону 29:15-20

з усіма прокляттями заповіту, написаного в цій книзі Закону. Мойсей знову наводить мінізаповіт у цих шістьох вір­ шах: історичний пролог (вірші 15, 16), умови (вірш 17) і прокляття за непослух (вірші 18-20). Мойсей порівнює ідолопоклонство з насінням, яке пускає коріння і виростає у рослину, що приносить плід гіркої отрути. Ця рослина може виростати високою і гарною, але коли плід визріє, то явною стане істинна природа рослини. Ісус використовує таке саме порівняння, говорячи про фальшивих пророків: «Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. Ото-ж бо, – по їхніх плодах ви пізнаєте їх!» (Матвія 7:17, 18, 20). Хіба не правда, що Бог, наш Спаситель, хоче, аби всі люди спаслися і прийшли до пізнання правди (1 Тимофія 2:4)? «Чи Я маю вподобання в смерті несправедливого? – говорить Господь Бог, – чи ж не в тому, щоб він повернувся з доріг своїх та й жив?» (Єзекіїля 18:23). Тож як може Мойсей казати, що Господь ніколи не захоче простити людину, яка дає цю обітницю, а потім порушує її? Грішники далі мають страхітливу спроможність промовляти своє «Ні!» благодаті Божій – ми спроможні відкидати благословення нашого Спасителя охочим відкиданням або розслабленою байдужістю. Петро застерігає про фальшивих учителів, які впровадять згубні єресі, відречуться від Владики, що викупив їх» (2 Петра 2:1). Степан оплакує, що покоління за поколінням ізраїльтяни противляться Духові Святому (Дії 7:51). У вівторок Страсного Тижня Ісус оплакував місто, яке Його розіпне: «Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, – та ви не захотіли!» (Матвія 23:37).

299

Повторення Закону 29:21-27

Ісус навіть застерігає, що людина, яка охоче та постійно відкидає благодать Божу, може вигнати назавжди Святого Духа зі свого серця і ще в цьому житті Бог може почати робити її запеклою: «Поправді кажу вам, що простяться людським синам усі прогріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали. Але, хто богозневажить Духа Святого, – повіки йому не відпуститься, але гріху вічному він підпадає» (Марка 3:28, 29). Саме про це тут, очевидно, говорить Мойсей. Людина між собою і своїм Спасителем викопує величезну прірву, кажучи: «Я перебуватиму в безпеці, хоча я й наполегливо ходитиму власними дорогами». Найнебезпечнішим ворогом, якого маєте ви і я, і який воює проти наших взаємин з Ісусом Христом, може бути не безбожний світ чи сатана та його нечисті ангели. Нашим найбільшим духовним ворогом є наша грішна природа – ненавернений бунтівник, серце якого продовжує битися всередині нас! Як промовив один із персонажів у славетних коміксах Ел Каппа «Поґо»: «Ми зустріли ворога, і він – в нас!»

21 І скаже останнє покоління, ваші сини, що по­ стануть за вами, і чужий, що прийде з далекої країни, і побачить порази цього Краю та його хвороби, які пошле Господь на нього: 22сірка та сіль, погорілище – уся земля його, не буде вона засіювана, і не пустить рослин, і не зійде на ній жодна трава, як по знищенні Содому та Гомори, Адми та Цевоїму, що поруйнував був Господь у гніві Своїм та в люті Своїй. 23І скажуть усі ті народи: «Для чого Господь зробив так цьому Краєві? Що то за горіння цього великого гніву?» 24І скажуть: «За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога своїх батьків, якого Він склав був із ними, коли виводив їх з єгипетського краю. 25І вони пішли, і служили іншим богам, і вклонялися їм, богам, що не знали їх, і що Він не приділив їм. 26І запалився Господній гнів на цей 300

Повторення Закону 29:21-27

Край, щоб навести на нього все прокляття, написане в цій книзі. 27І вирвав їх Господь з-над цієї землі в гніві, і в люті, і в великім обуренні, та й кинув їх до іншого краю, як цього дня. У царських архівах Ашшурбаніпала, ассирійського царя в VII столітті до Р.Х., було знайдено запис про одну з його воєнних кампаній, в якому є такі слова: «Коли лишень мешканці Арабії питатимуть один одного: «Чому Арабії випали всі ці біди?», то вони повинні говорити один одному: «Через те що ми не дотрималися урочистої обіцянки, даної Ашшурові, і через те, що ми скривдили приязнь Ашшурбаніпала, улюбленця Елліла». Існує виразна подібність між оповіддю Ашшурбаніпала та Мойсеєвим застереженням Ізраїлеві. Коли сюзерен хотів покарати васала за порушення договору, то зазвичай сюзерен плюндрував і спалював столицю васала, а потім посипав ту територію сіллю і сіркою, аби ніхто там не міг знову жити. Коли діти Ізраїлю та їхні сусіди побачать хвороби та руїни, які Господь навів на цей народ і на їхній край, то вони питатимуться: «Для чого Господь зробив так цьому Краєві? Що то за горіння цього великого гніву?» А сумна відповідь буде така: «За те, що вони покинули заповіта Господа».

722 року до Р.Х. письменник 2-ої Книги царів дав Боже пояснення про падіння царства Ізраїлю: І сталося, коли Ізраїлеві сини грішили проти Господа, Бога свого, що випровадив їх з єгипетського краю з руки фараона, єгипетського царя, і боялися інших богів, і ходили уставами тих народів, що Господь повиганяв їх перед Ізраїлевими синами, та Ізраїлевих царів, які вони встановили… то Господь засвідчив в Ізраїлі та в Юді через усіх Своїх пророків та всіх прозорливців, говорячи: «Верніться 301

Повторення Закону 29:21-28

з ваших злих доріг, і додержуйте Моїх заповідей, уставів Моїх, згідно зо всім Законом, якого Я наказав був вашим батькам, і якого послав до вас через Моїх рабів пророків». Та не слухали вони, і робили твердою свою шию, як шия їхніх батьків, що не вірили в Господа, Бога свого. І нехтували вони постанови Його, і заповіта Його, що склав з їхніми батьками, і свідоцтва Його, що засвідчив на них, і пішли за гидотою й марнотами, та за народами, що були навколо них, про яких Господь наказав був їм не робити, як вони (2 Цар. 17:7, 8, 13-15). Письменник 2-ої Книги Хронік навів такі самі причини про падіння царства Юди: А Господь, Бог їхніх батьків, усе посилав до них через Своїх послів слова остороги, бо Він змилосердився над народом Своїм та над оселею Своєю. Та вони соромили Божих послів, і погорджували їхніми словами, і насміхалися з Його пророків, аж поки не піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку. І Він навів на них халдейського царя, і той позабивав мечем їхніх вибраних у домі їхньої святині, і не змилосердився ані над юнаком, ані над дівчиною, ані над старим, ані над старезним, – усе дав в його руку... І пішло на вигнання до Вавилону позостале від меча, і стали йому та синам його за рабів аж до зацарювання перського царства (36:15-17, 20). Закрите те, що є Господа, Бога нашого, а відкри­ те – наше та наших синів аж навіки, щоб виконувати всі слова цього Закону».

28

302

Повторення Закону 29:28

«Закрите» – ті події поза нашим розумінням, і ті сили, що перебувають поза нашим контролем. Лише Бог знає їх і їх контролює. «Відкрите» – Божі закони та Його воля, які ми знаходимо в Його Слові. Пізніше Ісая кине виклик ізраїльтянам: «А коли вам скажуть: «Запитуйте духів померлих та чародіїв, що цвірінькають та муркають», то відповісте: «Чи ж народ не звертається до свого Бога? За живих питатися мертвих?» До Закону й свідоцтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої!» (Ісаї 18:19, 20). Як сумно, що нині Божі люди зневажають «відкрите» в Писанні, бо вони надто зайняті або не зацікавлені в цьому, а натомість звертаються до астрології, магії чи окультизму. Бог не сказав нам усе, що ми хотіли би знати, але Він об’явив нам усе те, що нам потрібно знати. Навіть у Писанні Він не дав відповіді на кожне запитання, яке ми можемо поставити, і Він не намагається удовольнити нашу допитливість. Майже наприкінці свого Євангелія Апостол Іван зазначив: «Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані. Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім’я Його!» (20:30, 31).

Процвітання після повернення до Господа Навіть після того як Ізраїль зазнає вигнання і Божого суду, Господь обіцяв відновлення. Бог завершить Свій чудесний план з порятунку, навіть якщо якісь ізраїльтяни відкидатимуть Його і Його благословення. Спаситель Бог використає неволю, як інструмент з очищення, аби привести залишок Свого народу до покаяння.

303

Повторення Закону 30:1-10

30

І станеться, коли прийдуть на тебе всі ці слова, благословення та прокляття, що я дав перед тобою, і ти візьмеш їх до свого серця серед усіх цих народів, куди закинув тебе Господь, Бог твій, 2і ти на­ вернешся до Господа, Бога свого, і будеш слухатися Його голосу в усьому, що я сьогодні тобі наказую, ти та сини твої, усім своїм серцем та всією своєю ду­ шею, 3то поверне з неволі Господь, Бог твій, тебе, і змилосердиться над тобою, і знову позбирає тебе зо всіх народів, куди розпорошив тебе Господь, Бог твій. 4Якщо буде твій вигнанець на кінці неба, то й звідти позбирає тебе Господь, Бог твій, і звідти Він візьме тебе. 5І введе тебе Господь, Бог твій, до Краю, що посіли батьки твої, і ти посядеш його, і Він учинить добро тобі, і розмножить тебе більше за батьків твоїх.

6 І обріже Господь, Бог твій, серце твоє та серце на­ сіння твого, щоб ти любив Господа, Бога свого, усім своїм серцем та всією душею своєю, щоб жити тобі.

7 І дасть Господь, Бог твій, усі ці прокляття на ворогів твоїх, та на тих, хто ненавидить тебе, хто гнав тебе. 8А ти вернешся, і будеш слухатися Господнього голосу, і будеш виконувати всі Його заповіді, які я сьогодні на­ казую тобі. 9І зробить Господь, Бог твій, що будеш ти мати надмір у кожному чині своєї руки, у плоді утроби своєї, і в плоді худоби своєї, і в плоді своєї землі на добре, бо Господь знову буде радіти тобою на добро, як радів був твоїми батьками, 10коли будеш слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб дотримувати заповіді Його та постанови Його, написані в цій книзі Закону, коли навернешся до Господа, Бога свого, усім серцем своїм та всією душею своєю… Майже через тисячу років, коли закінчилася вавилонська неволя, невеличкий гурт вигнанців повернувся до Палестини, щоб відновити свій храм і своє місто. Неемія, важливий посадовець у перському уряді, коли поверталася 304

Повторення Закону 30:1-10

була та перша хвиля вигнанців, ще не народився, але їхня місія, запала йому в душу. Коли він довідався про труднощі та зневагу, з якими вони зіштовхувалися, то він плакав, а потім за них молився. Його молитва глибоко закорінена в цих віршах з книги Повторення Закону. Молю Тебе, Господи, Боже Небесний, Боже великий та грізний, що дотримуєш заповіта та милість для тих, хто любить Тебе, та дотримуєш заповіді Свої, – нехай же буде ухо Твоє чутке, а очі Твої відкриті, щоб прислухуватися до молитви раба Твого, якою я молюся сьогодні перед Твоїм лицем день та ніч за Ізраїлевих синів, Твоїх рабів, і сповідаюся в гріхах Ізраїлевих синів, якими грішили ми проти Тебе, – і я, і дім батька мого грішили! Ми сильно провинилися перед Тобою, і не дотримували заповідей, і уставів, і прав, які наказав Ти Мойсеєві, рабові Своєму. Пам’ятай же те слово, що Ти наказав був Мойсеєві, Своєму рабові, говорячи: як ви спроневіритеся, – Я розпорошу вас поміж народами! Та коли навернетеся до Мене, і будете дотримувати заповіді Мої й виконувати їх, то якщо будуть ваші вигнанці на краю небес, – то й звідти позбираю їх, і приведу до того місця, яке Я вибрав, щоб там перебувало Ім’я Моє!

(Неемії 1:5-9). Мойсеєві слова мали бути підбадьоренням для Неемії та інших його сучасників, особливо вірш 4, який не лише погрожував вигнанням, але й обіцяв повернення, в якому вони тепер брали участь. Що мав на увазі Мойсей, говорячи Ізраїлеві про те, що Бог «обріже» їхні серця? Єремія зображує час Нового Заповіту, коли Господь промовляє: «Дам Закона Свого в 305

Повторення Закону 30:1-10

середину їхню, і на їхньому серці його напишу» (Єремії 31:33), і: «І дам Я їм серце одне та дорогу одну… І складу з ними вічного заповіта, що не відвернуся від них, щоб їм не чинити Свого добра, і дам їм у серце Свій страх, щоб не відступали від Мене!» (Єремії 32:39, 40). Через Єзекіїля Господь обіцяв: «І дам їм одне серце, і нового духа дам у вас, і вийму з їхнього тіла серце камінне, і дам їм серце із м’яса» (Єзекіїля 11:19). Хоча обрізання було зовнішнім нагадуванням про Його заповіт, Бог хотів змінити людей усередині, в покаянні і вірі. Щоденного відновлення і покаяння Бог хоче від Своїх людей і нині і воно є тим, що виливається із середини назовні. Ауґсбурзьке Віросповідання каже: … Власне правдиве покаяння складається із цих двох частин: каяття і скорбота, тобто муки сумління через гріх, а іншою є віра, що народжена через Євангеліє і відпущення, кот­ ра вірить, що через Христову ласку прощено гріхи, віра, що втішає серце і приносить мир. Далі мають бути виправлення життя і відмова від гріхів, що є плодами покаяння, як-то каже Іван в Євангелії від Св. Матвія: «Отож, учиніть гідний плід покаяння!»60 (Матвія 3:8). Коли через віру дається Святого Духа, то серце рухається робити добрі діла.61 Деяким читачам може бути цікаво, чи Мойсеєва обітниця про відновлення Краю стосується сучасного виконання. Упродовж століть євреї проживали в частинах 60 Ауґсбурзьке віросповідання, Стаття XII:3-6, Concordia Злагода, Віросповідання Євангельської Лютеранської Церкви (Lutheran Heritage Foundation, Macomb, 2005), с. 31.

61 Ауґсбурзьке віросповідання, Стаття XX:29, Concordia Злагода, Віросповідання Євангельської Лютеранської Церкви (Lutheran Heritage Foundation, Macomb, 2005), с. 38.

306

Повторення Закону 30:1-10

Європи, Азії і Північної Америки, але наприкінці ХІХ і на початку ХХ століття почало лунати все більше голосів на підтримку заснування єврейської вітчизни в Палестині.

14 травня 1948 року було засновано країну Ізраїль, і чимало оглядачів, з деякими консервативними християнами включно, наполягали, що держава Ізраїль виконує вірші, як-от наведені нами вірші з Мойсея, а також чимало Старозаповітних передвіщень про те, що Ізраїль повернеться до Краю. Така позиція не бере до уваги два важливих фактори: 1. Відповідно до Мойсея і пророків, повернення Ізраїлю до Краю було тісно переплетеним із його поверненням до Господа у покаянні та вірі. Наприклад, через пророка Єзекіїля Господь передбачав: «Раб Мій Давид буде царем над ними, і один пастир буде для всіх них, і постановами Моїми вони будуть ходити, а устави Мої будуть стерегти й виконувати їх» (Єзекіїля 37:24). Сучасний народ Ізраїлю – майже повністю світська нація. Ізраїльтяни дуже усвідомлюють свою єврейську спадщину і культуру, але більшість з них вважають себе за атеїстів або релігійних агностиків. Як може настільки недуховна нація бути виконанням таких духовних передбачень?

2. Обітниця про те, що євреї повернуться до свого Краю, була виконана частково, коли вигнанці повернулися до Юдеї кількома хвилями, розпочинаючи з 538 року до Р.Х., і вона має більше і повніше виконання у Господньому збиранні Його «Нового Ізраїлю»: і євреїв, і язичників у Новозаповітній Церкві. Павло 307

Повторення Закону 30:11-14

говорить до церкви в Римі: «Не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля, і не всі діти Авраамові, хто від насіння його… Цебто, не тілесні діти – то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння» (Римлян 9:6-8). «А коли ви Христові, то ви – Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці» (Галатів 3:29). Цей Новий Ізраїль – Авраамові духовні нащадки – можуть претендувати на обітниці, дані Ізраїлеві у новий і повніший спосіб, із кращим Обіцяним Краєм поряд зі Спасителем на небесах.

Пропозиція життя і смерті бо ця заповідь, що я сьогодні наказую тобі, не тяжка вона для тебе, і не далека вона. 12Не на небі вона, щоб сказати: Хто зійде на небо для нас, та нам її візьме і нам оголосить, а ми будемо виконувати її?

13 І не по тім боці моря вона, щоб сказати: Хто піде для нас на той бік моря, і візьме її нам, і оголосить її нам, а ми будемо виконувати її? 14Бо ж дуже близька до тебе та річ, – вона в устах твоїх та в серці твоїм, щоб виконувати її. Бог не сказав нам усього, що ми хотіли б знати. Ісая каже: «Справді Ти Бог таємничий» (Ісаї 45:15). Втім Мойсей хотів запевнити Ізраїль про те, що пізнання Бога не виходить за межі їхнього розуміння. Через слова цього заповіту Господь об’явив Ізраїлеві Свою волю. Його слова були чіткі. Господь хотів, аби Його заповіт був живим вираженням їхніх взаємин – лунаючи з їхніх уст, палаючи в їхніх серцях, і сяючи через їхнє життя. Павло цитує ці слова у Посланні до римлян, аби наголосити на дещо іншому. Павлове серце розривалося від болю, що його одноплемінники відкидали добру новину, яку Господь доручив йому проповідувати. Чому вони від11

308

Повторення Закону 30:15-18

мовляли їхньому Спасителеві? «Вони-бо, не розуміючи праведности Божої, – відповідає Павло, – і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій. Бо кінець Закону – Христос на праведність кожному, хто вірує» (Римлян 10:3, 4). Тож, перефразовуючи Мойсеєві слова, Павло каже, що нам не слід видиратися на небеса або спускатися в глибини, аби знайти Христа і Його Євангеліє. «Близько тебе слово, – в устах твоїх і в серці твоїм, цебто слово віри, що його проповідуємо» (Римлян 10:6-8). Добра новина, що ми проголошені праведними в Бога благодаттю через віру в Ісуса, не була якимось далеким, таємним посланням. Спаситель дає Своє прощення, де лишень люди чують, читають, досліджують і вивчають Слово Боже. Лютер зауважив, що Павло не мав цитувати Мойсея дослівно, а «переливанням Духа» Павло використав Мойсеєві слова для «складання нового та доречного тексту проти ділоправедності».62 Мойсей і Павло не намагалися наголосити на одному й тому самому, але їхні слова погоджуються про таке: Бог не тримає Свого Слова таємним – воно довкола нас. Дивися: я сьогодні дав перед тобою життя та добро, і смерть та зло. 16Бо я сьогодні наказую тобі любити Господа, Бога свого, ходити Його дорогами, та додержувати заповіді Його, і постанови Його, і закона Його, щоб ти жив, і розмножився, і поблагословить тебе Господь, Бог твій, у Краї, куди ти входиш на на­ сліддя. 17А якщо серце твоє відвернеться, і не будеш ти слухатися, і даси себе звести, і станеш вклонятися іншим богам, і будеш їм служити, 18я сьогодні пред­ ставив вам, що конче погинете ви, недовго житимете на цій землі, до якої ти переходиш Йордан, щоб увійти туди на оволодіння її.

15

Luther’s Works, Vol. 9, p. 278.

62

309

Повторення Закону 30:15-18

Життя – повне вибору, але небагато який вибір має вічні наслідки. Але цей вибір – чи ми слідуємо за нашим заповітним Богом, а чи ідемо геть, аби слідувати за іншими богами? – важливий, як саме життя. Довіряти Господу і вести життя так, як каже Він, не просто єдиний спосіб залишитися живим, – це єдиний спосіб, у який життя може бути багатим, повним і продуктивним. Саме такий спосіб створив Він. Ісус каже: «Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали» (Івана10:10). Бог не може давати нам щастя і миру поза Собою, бо поза Ним немає справжнього щастя і миру. Відкидати Боже милосердя і шукати більшої радості чи задоволення десь інде є найпевніший спосіб до особистої і національної руїни.

19 Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й зем­ лю, – життя та смерть дав я перед вами, благосло­ вення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє, 20щоб любити Господа, Бога свого, щоб слухатися голосу Його та щоб линути до Нього, бо ж Він життя твоє, і довгота днів твоїх, щоб сидіти на цій землі, яку заприсягнув Господь батькам твоїм Авраа­ мові, Ісакові та Якову, дати їм». Зазвичай сюзерен і його васал ратифікували заповіт між собою, наводячи перелік їхніх національних богів, яких вони закликали у свідки про цей договір. Закликаючи свідків, кожна сторона промовляла: «Хай боги благословлять мене, якщо я буду виконувати умови цього заповіту. Але хай боги наведуть прокляття цього договору на мене, якщо я порушу вимоги цього заповіту». Оскільки інших богів не було, Мойсей закликав усяке створіння – Господнє створіння – бути свідками цього договору. Мойсей міг бути посередником Господнього заповіту з Ізраїлем. Він міг спонукати їх робити правильне, але замість них він ухвалити рішення не міг. Рішення повинні були ухвалювати вони самі.

310

Повторення Закону 30:15-18

Найважливішим питанням, на яке ви і я повинні дати відповідь, – таке: «Що ти думаєш про Ісуса Христа?» Всяке інше запитання: В яку школу мені піти? Яку кар’єру мені обрати? Де мені жити? З ким мені одружитися?, – у порівнянні з ним блідне. Є лише дві альтернативи: «Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, той життя не побачить – а гнів Божий на нім перебуває» (Івана 3:36). Те, в що ми віруємо, виявиться у тому, як ми живемо: Тож нехай не панує гріх у смертельному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадливостей, і не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедності, але віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші – Богові за знаряддя праведності. А звільнившися від гріха, стали рабами праведності (Римлян 6:12, 13, 18).

Зміст

311

Мойсей благословляє Ісуса Навина перед первосвящеником 312

Зміст

Частина V Наступництво проводу під Заповітом (31:1 – 34:12) Наступником Мойсея має стати Ісус Навин Коли ізраїльтяни перейдуть Йордан, вони не лише здобудуть нову вітчизну, вони також мають розпочати цілковито новий спосіб життя. Упродовж цієї довгої прощальної проповіді Мойсей повторював і пристосовував сінайські закони до того зміненого релігійного, політичного і соціального життя, яке вестимуть наступні покоління ізраїльтян. Найбільша зміна, з якою зіштовхнеться Ізраїль, буде перехід проводу. Мойсей незабаром помре, а новим провідником Ізраїлю стане його вірний помічник Ісус Навин. Але ця зміна людських провідників не розірве зв’язку з минулим. Господній заповіт із Ізраїлем діятиме далі, але його з цією зміною у проводі слід буде обновити. Ісус Навин отримає ту саму божественну владу, якою насолоджувався Мойсей. Господь і Мойсей зроблять усі необхідні кроки для того, щоб Господній народ був упевнений, що Ісус Навин був обраним, аби успадкувати Мойсеєву владу та відповідальність.

31

І пішов Мойсей, і промовляв до всього Ізраїля оці слова, 2та й сказав їм: «Я сьогодні віку ста й двадцяти літ. Не можу вже виходити та входити, і Господь сказав мені: Не перейдеш ти цього Йордану.

3 Господь, Бог твій, – Він піде перед тобою, Він вигу­ 313

Повторення Закону 31:1-6

бить ці народи перед тобою, і ти заволодієш ними. Ісус перейде перед тобою, як говорив був Господь. 4І зробить їм Господь, як зробив був Сигонові та Оґові, аморейським царям та їхньому краєві, яких вигубив Він. 5І дасть їх Господь перед вас, а ви зробите їм згідно з усією заповіддю, що я вам наказав був. 6Будьте силь­ ні та відважні, не бійтеся, не лякайтеся перед ними, бо Господь, Бог твій, Він Той хто ходить з тобою, – не опустить Він тебе й не покине тебе». Навіть у віці 120 років Мойсеєві «не затемнилось око його, і вологість його не зменшилась» (34:7). Втім тут він визнає: «Не можу більше я вас водити», по-єврейському його слова такі: «Не можу вже виходити та входити». Він знав, що більше не витримає виснажливих вимог для провідника, особливо ті суворі воєнні кампанії, які Ізраїль проводитиме в ближчому майбутньому. Але Господня відмова у дозволі йому вести Ізраїль у Край настала не через його літній вік – Господь дискваліфікував його до входу в Край через його гріх біля Кадешу (Числа 20:1-13; Повторення Закону 1:37; 3:23-27; 4:21, 22). У Мойсеї Бог поєднав у одній людині священика, пророка і царя, – Ісус Навин отримає лише царські повноваження. Ісус Навин був єфремлянин (Числа 13:8, 16), який народився під час гірких років рабства у Єгипті. Вперше він з’являється у Рефідімі, на початку виходу, коли амаликитяни напали на Ізраїль. Мойсей наказав йому вибрати чоловіків, які вийдуть на бій проти Амалика, – і Єгошуа63 зробив усе «як сказав йому Мойсей» (Вихід 17:10). Пізніше у Виході ми бачимо Ісуса Навина вірним помічником Мойсея, який супроводжує його на гору Сінай (24:13) і охороняє скинію заповіту (33:11). Він був одним із 70 старійшин, «що вони старші народу та його наглядачі»

Інший варіант імені Ісуса Навина. – Примітка перекладача.

63

314

Повторення Закону 31:1-6

(Числа 11:16), на яких Господь вилив Свого Духа в КівротГаттаава (Числа 11:24, 25). Непохитні духовні риси Ісуса Навина і його виняткова лідерська спроможність найяскравіше сяяли в КадешБарнеа. Він приєднався до розвідників з інших племен Ізраїлю, аби дослідити Обіцяний Край, але разом із Калевом з племені Юди він вчинив опір більшості з десяти, які поширювали поганий звіт про Край (Числа 13:26-33). Коли народ нарікав, що йому потрібен новий провідник, аби відвести ізраїльтян назад до Єгипту, то Ісус Навин зайняв самотню, мужню позицію: «Якщо Господь уподобає Собі нас, то впровадить нас до того Краю, і дасть його нам… Тільки не бунтуйтесь проти Господа, і не бійтеся народу того Краю» (Числа 14:8, 9). Лише він і Калев пережили поразу, яка вдарила тих провідників племен (Числа 14:38). Як і Калев, він щиро слідував за Господом (Числа 14:24). Ось – людина, що має дорогоцінне поєднання дарів, – глибоко духовна, водночас дуже практична. Мойсей вже був назвав його своїм наступником (Числа 27:18-23; Повторення Закону 1:38; 3:28) і можливо, незабаром передасть йому провід. Господь і далі хоче суміш духовних і практичних дарів у Його провідниках. Павло сказав Тимофієві і Титові шукати чоловіків і жінок, дана Духом віра яких відображалася у їхньому щоденному житті: віддані сім’ї (чоловік однієї дружини, спроможний керувати власним домом, діти якого вірують і яких не звинувачують у поганій поведінці та неслухняності), який контролює власні звички (поміркований, стриманий, не відданий п’янству, не лютий, а лагідний, не сварливий, не такий, що любить гроші і не розпускає язика), досвідчений у вірі (здібний навчати, не новонавернений, який тримається глибоких істин віри), якого високо поважають інші люди (нема за що докорити, безвадний, шанований, має добру репутацію 315

Повторення Закону 31:7, 8

в людей поза церквою) (1 Тимофія 3:1-13; Тита 1:6-9). Божій Церкві потрібні віддані, чуйні провідники. Їй не потрібні ексцентричні генії або дивакуваті дисиденти, або чоловіки та жінки, що весь час святкують День святого безробітника. Та істинним провідником Ізраїлю далі залишатиметься Господь. Точно так, як Він вів Ізраїль упродовж служіння Мойсея, точно так Він приведе Ізраїль у Обіцяний Край через служіння Ісуса Навина. Точно так, як Він здобув перемоги у битвах Ізраїлю проти Сигона та Оґа (Числа 21:21-31; Повторення Закону 2:24 – 3:11), точно так Він переможе ворогів Ізраїлю у Краї. Ізраїль був істинною теократією – Мойсей та Ісус Навин були посередниками, через яких правив Господь.

7 І покликав Мойсей Ісуса, та й до нього сказав на очах усього Ізраїля: «Будь сильний та відважний, бо ти ввійдеш з цим народом до того Краю, якого Господь заприсягнув їхнім батькам, щоб їм дати, і ти даси їм його на спадок. 8А Господь, Він Той, що піде перед то­ бою, – не опустить тебе й не покине тебе, – не бійся й не лякайся». Мойсеєві підбадьорливі слова містили два важливих запевнення. Ти маєш Господню Заповідь. Завоювання Ханаану не було завданням, яке вибираєш сам. Це завдання вже розпочалося, деяка земля вже поділена. Завоювання решти Краю під проводом Ісуса Навина не лише виконає другу з трьох великих обітниць Господа Авраамові: «Потомству твоєму Я дав оцю землю» (Буття 15:18), але й воно зробить важливий крок вперед у Божому величному плані порятунку. Саме з цього народу, який житиме в цьому Краї, народиться Спаситель. Ми живемо з іншого боку тих обітниць! Усі пророки, каже Петро, «скільки їх говорило, також провіщали ці дні. Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батькам заповів, промовляючи до Авраама: 316

Повторення Закону 31:9-13

«І в насінні твоїм усі народи землі благословлені будуть!» (Дії 3:24, 25). Мойсеєве друге запевнення Ісусові Навинові було таке: Ти маєш Господню обітницю. Ісус Навин щодня відчував Господню присутність, спостерігаючи, як Господь вів Свій народ вогнем і хмарою (Вихід 13:20, 21) і годував його манною небесною (Вихід 16:4-16). Лише за декілька тижнів Господь повторить те чудо, яке Він зробив біля Червоного моря (Вихід 14:21-28), розділивши Йордан, щоб ізраїльтяни могли перейти в Ханаан суходолом (Єгошуї 3:9-17). Як Він потопив армію фараона, так само він повалить стіни Єрихону (Єгошуї 6:15-25). Усе це було доказом того, що Господь, як і був обіцяв, далі перебуватиме зі Своїм народом. Хоча ми живемо не за таких драматичних обставин, серед яких перебували Мойсей і Ісус Навин, ми маємо такі само запевнення нашого Господа в наших щоденних невідкладних справах і розчаруваннях. Письменник до євреїв цитує Мойсеєві слова, вчасно застосовуючи їх до християн у будь-якому віці: «Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам-бо сказав: «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» (Євреїв13:5).

Читання Закону І написав Мойсей цього Закона, та й дав його до священиків, Левієвих синів, що носять ковчега Гос­ поднього заповіту, та до всіх Ізраїлевих старших. 10І наказав їм Мойсей, говорячи: «У кінці семи літ, окрес­ леного часу року відпущення, у свято Кучок, 11коли прийде ввесь Ізраїль з’явитися перед лицем Господа, Бога свого, у місці, яке вибере Він, будеш читати цього Закона перед усім Ізраїлем до їхніх ушей. 12Збери той народ, – чоловіків, і жінок, і дітей, і приходька свого, що в твоїх брамах, щоб вони чули й щоб навчалися, 9

317

Повторення Закону 31:9-13

і боялися Господа, Бога вашого, і додержували ви­ конувати всі слова цього Закону. 13А їхні сини, що не знали, будуть чути та навчатися боятися Господа, Бога вашого, по всі дні, що ви житимете на цій землі, куди ви переходите Йордан, щоб посісти її». При завершенні типового близькосхідного договору, сюзерен доставляв примірник заповітного документу своєму васалові, доручаючи, щоб васал зберігав цей примірник у важливому місці, зазвичай у одному зі своїх храмів. Священики берегли документ і вірили, що за ним наглядають боги. Коли васал помирав, то людина, обрана у васальній нації за нового правителя, зазвичай мала отримувати схвалення сюзерена. Окрім цього, сюзерен вимагав від свого васала, аби той публічно проголосив власні наміри виконувати заповітну угоду, як це було із попереднім васальним правителем. Однаково важливим було, щоб про договірний документ не забувалися, щоб він служив, як живе проголошення взаємин між двома націями. Тож потрібні були умови, які б зазначали про те, коли васал буде читати заповітний документ публічно, щоб новий васал не зміг зневажити угоду, а потім благати: «Я не знав, що ми мали угоду!» Деякі угоди сюзеренів вимагали, щоб їхні васали перечитували документ не рідше трьох разів на рік. Упродовж останніх 40 років Мойсей діяв як посередник заповіту між Спасителем-Богом і Його народом. Ще за життя він хотів зробити все, аби Боже об’явлення було уважно записане, збережене та перечитуване для народу. «І написав Мойсей цього Закона» – ті частини, які ще не перебували у письмовому вигляді – і передав його священикам і левитам, які зберігатимуть його у ковчезі заповіту. Як зазначив був один коментатор: «Тут ми маємо початки канону». Мойсеєва оповідь залишає декілька запитань без відповідей: Чи весь закон слід читати у Свято Кучок кожного 318

Повторення Закону 31:14-18

суботнього року, а чи лише його частини? Якщо лише частини, то чи влаштовували левити ротацію читань? Що мав на увазі Мойсей під словами «цього Закона»? Чи мав він на увазі ціле Повторення Закону, від 1 по 30 розділи, а чи він мав на увазі лише центральну частину заповіту, умови в розділах від 5 по 26 чи від 12 по 26? Втім, у 27:3 Мойсей наказує, щоб «усі слова цього Закону» були понаписувані на якомусь великому камінні, і це здається набагато меншим від повного списку заповітних умов. Чи міг «весь Ізраїль» збиратися в одному-єдиному місці і водночас? А чи міста і села відправляли до участі в таких священних подіях власних представників? Наскільки вірно ізраїльтяни дотримувалися цих настанов? На час царя Йосії (640-609 рр. до Р.Х.) «Книга Закону» була загублена і Йосія започаткував масову реформацію Єрусалиму та його околиць лише після того, як було випадково знайдено і прочитано йому «Книгу Закону» (2 Хронік 34:14-33). Навіть якщо в час перечитування цієї книги левитами її не чули всі ізраїльтяни, діти, виростаючи, могли стояти посеред громади, що слухала читання, принаймні один раз, а можливо, й двічі. Господь хотів, щоб батьки ще малих дітей виконували обов’язок слухати цей заповіт і знову посвячували йому власне життя. Хоча діти й не могли зрозуміти всі подробиці Божого Закону, вони навчалися про те, наскільки важливо для них було чути заповіт і виконувати його, коли вони виростуть.

Передбачено бунт Ізраїлю І сказав Господь до Мойсея: «Оце наблизилися дні твої до смерти. Поклич Ісуса, і станьте в скинії за­ повіту, а Я йому накажу». І пішов Мойсей та Ісус, і стали в скинії заповіту.

14

І появився Господь у скинії в стовпі хмари, і став той стовп хмари біля скинійного входу. 16І сказав Гос­ 15

319

Повторення Закону 31:14-18

подь до Мойсея: «Ось ти спочинеш з батьками своїми, а цей народ устане та й буде блудодіяти з богами того чужого Краю, куди він увіходить, щоб бути в середині його, і покине Мене, і зламає заповіта Мого, що склав був Я з ним. 17І того дня запалиться Мій гнів на нього, і Я покину їх, і сховаю Своє лице від них, а він буде зни­ щений, і знайдуть його численні нещастя та утиски. І скаже він того дня: «Хіба не через те, що нема в мене мого Бога, знайшли мене ці нещастя? 18А Я того дня конче сховаю лице Своє через усе те зло, що зробив він, бо звернувся до інших богів». Скинія була постійним нагадуванням про Господню присутність із Його народом (Вихід 33:7-11). Упродовж попередніх 40-а років Господь з’являвся у скинії у величному вигляді, аби об’явити важливу інформацію або для того, щоб підтвердити лідерство Мойсея (Числа 11:16; 12:5). Щоранку і щовечора первосвященик при вході до скинії заповіту приносив жертву цілопалення, аби засвідчити про непохитну відданість Ізраїлю і службу Ізраїлю його Господу (Вихід 29:42, 43). Господь з’являвся у стовпі вогню, «славі Господній» (Вихід 40:34-38; Числа 9:15-23; 11:25; 12:5). Яке доречне розташування, аби передати провід Ізраїлю від Мойсея до Ісуса Навина! Провід Ісуса Навина не буде без перепон чи опозиції. Господь зобразив майбутнє невірство Ізраїлю таким чином, що Ізраїль64 буде «блудодіяти з богами того чужого Краю», подвійно точний опис. Бог – чоловік Ізраїлю, а Ізраїль – наречена Господа, – покидати Його на користь інших богів буде верховним актом невірності (Єремії 3:14; Єзекіїля 16:1-63; Осії 1:2-11). Окрім цього, фальшивим богам, за якими буде ганятися Ізраїль, поклонялися через статеві гріхи і храмову проституцію. Через багато століть, упро-

В оригіналі слово «Ізраїль» – жіночого роду. – Примітка перекладача.

64

320

Повторення Закону 31:19-22

довж зростання фінансового процвітання, але занепаду духовної сили, Господь промовляв через Осію: А вона не знає, що то Я давав їй збіжжя, і виноградний сік, і свіжу оливу, і примножив їй срібло та золото, яке вони звернули на Ваала. І навіщу її за дні Ваалів, коли вона кадила. І приоздоблювалася ти своєю носовою сережкою та своїм нашийником, і ходила за своїми полюбовниками, а Мене забувала, говорить Господь

(Осії 2:10, 15). А тепер запишіть собі оцю пісню, і навчи її Із­ раїлевих синів. Вклади її в їхні уста, щоб була мені ця пісня за свідка на Ізраїлевих синів. 20Коли Я введу його до тієї землі, яку присягнув його батькам, що тече молоком та медом, і він буде їсти й насититься, і потовстіє, і звернеться до інших богів, і будуть служи­ ти їм, а Мене кинуть з образою, і зламає він заповіта Мого, 21то станеться, коли знайдуть його численні нещастя та утиски, що пісня ця стане проти нього за свідка, бо вона не забудеться з уст насіння його. Бо Я знаю наставлення серця його, що він чинить сьогодні, перше ніж введу його до того Краю, що Я присягнув.

22 І написав Мойсей ту пісню того дня, і навчив її Ізра­ їлевих синів. Як нерозумно вважати, що ми можемо обманути Бога про нашу істинну природу! Він знає нас краще, ніж ми знаємо себе. «Я знаю наставлення серця його», – каже Господь про Свій народ. Перед потопом Господь побачив «що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно» (Буття 6:5). Після потопу Він 19

321

Повторення Закону 31:19-23

промовив: «Нахил людського серця лихий від віку його молодого» (Буття 8:21). Ісус теж розуміє грішну людську природу: «(Ісус) Сам … знав усіх, і потреби не мав, щоб хто свідчив Йому про людину, – бо знав Сам, що в людині було» (Івана 2:24, 25). Мойсеєві слова змушують нас зіштовхнутися із центральною таємницею нашої віри. Існує відмінність між тим, що Бог знає, і тим, що Бог бажає. Звісно ж, Бог знав, що Адам і Єва мали впасти в гріх, але Він не хотів, аби вони це робили. Бог знав, що пізніші покоління Ізраїлю будуть порушувати Його заповіт і звернуться до інших богів, але ми не можемо сказати, що Він бажав їхнього непослуху, як і не можемо зробити Бога відповідальним за їхню провину. В цю мить Бог знає, хто має бути по правиці Царя, а хто буде ліворуч в Останній День, втім слова Ісуса – щирі: «Оце ж воля Мого Отця, – щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя» (Івана 6:40). Упродовж історії Ізраїлю ця пісня буде постійним пред’явленням обвинувачення про Ізраїлеві гріхи, свідчення про те, що Господь був застеріг Ізраїль про їхній непослух і надав спосіб, аби уникнути руїни, яка мала настати в майбутньому. Бог використовує ці суворі застереження про відпадання, аби нагадати нам про слабкість нашої грішної природи. І наказав він Ісусові, Навиновому синові, та й сказав: «Будь сильний та відважний, бо ти впровадиш Ізраїлевих синів до того Краю, що Я присягнув їм, а Я буду з тобою». Господь повторив обітницю для Ісуса Навина, яку Він промовляв багато разів раніше і яку Він промовить багато разів у майбутньому. Коли Яків утікав від свого розгніваного брата Ісава, Господь сказав йому: «Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш» (Буття 28:15). Він покликав Мойсея вивести Ізраїль із Єгипту і дав обітницю: 23

322

Повторення Закону 31:24-29

«Я буду з тобою!» і дав Мойсеєві знак, що Він буде відомий як «Я послав тебе» (Вихід 3:12). Коли Гедеон спитався: «О, Господи мій, чим я спасу Ізраїля? Ось моя тисяча найнужденніша в Манасії, а я наймолодший у домі батька свого», то Господь обіцяв: «Я буду з тобою, і ти поб’єш мідіянітян, як одного чоловіка» (Суддів 6:15, 16). Покликавши Єремію бути Його пророком, Господь сказав: «Ти підеш до всіх, куди тільки пошлю Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу. Не лякайсь перед ними, бо Я буду з тобою, щоб тебе рятувати» (Єремії 1:7, 8). Після Свого Великого Доручення: «Ідіть, і навчіть всі народи», Ісус додав велику втіху: «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» (Матвія 28:19, 20). Коли критики в Коринті чинили опір Павлові і його проповідуванню, то Господь промовив до нього у видінні: «Не бійся, але говори й не мовчи, бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, – бо Я маю в цім місті багато людей» (Дії 18:9, 10). І сталося, як Мойсей скінчив писати слова цього Закону до книги аж до кінця їх, 25то Мойсей наказав Левитам, що носять ковчега Господнього заповіту, говорячи: 26«Візьміть книгу цього Закону, і покладіть її збоку ковчега заповіту Господа, Бога вашого, і вона буде там на тебе за свідка. 27Бо я знаю неслухняність твою та тверду твою шию. Бо ще сьогодні, коли я живу з вами, ви були неслухняні Господеві, а тим більш бу­ дете по смерті моїй! 28Зберіть до мене всіх старших ваших племен та урядників ваших, а я буду промов­ ляти до їхніх ушей ці слова, і покличу небо й землю на свідчення проти них. 29Бо я знаю, що по смерті моїй, псуючися, зіпсуєтеся ви, і відхилитесь з тієї дороги, яку я наказав вам, і в кінці днів спіткає вас нещастя, коли будете робити зло в Господніх очах, щоб гнівити Його чином своїх рук».

24

323

Повторення Закону 31:24-29

Відповідно до Виходу 25:16, в середину ковчегу слід було покласти лише кам’яні скрижалі, на яких були Десять Заповідей. Коли Соломон освячував храм, приблизно 959 року до Р.Х., то нам сказано, що «в ковчезі не було нічого, тільки дві камінні таблиці, що поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами при виході їх з єгипетського краю» (1 Царів 8:9). Мойсей наказав, щоб заповітний документ зберігали біля ковчегу. Картина у віршах 28 і 29 зі старійшинами племен і посадовцями, які скликані, щоб послухати обвинувальний акт Мойсея і заклик свідчити до небес і до землі, виглядає наче сцена із суду, а про «заповітний судовий позов» є паралелі в інших місцях Старого Заповіту та в творах стародавніх націй. Якщо васал зневажав умови заповіту, то його сюзерен міг викликати його, аби в присутності свідків проголосити йому обвинувальний акт. Михей пророкував: Послухайте, що промовляє Господь: Устань, сперечайсь перед горами, і хай узгір’я почують твій голос! Послухайте, гори, Господнього суду, і візьміть до вух, ви, основи землі, бо в Господа пря із народом Своїм, і з Ізраїлем буде судитися Він!

(Михея 6:1-3). Господь сказав Єремії проголошувати гріхи Юди, аби це чув Єрусалим і, перерахувавши Господню велику щедрість і бунт Юдеї, Єремія промовив: «Тому-то судитися буду ще з вами, – говорить Господь, – і з синами синів ваших буду судитись!» (Єремії 2:9). Подібним чином Мойсеєва пісня тепер висуне звинувачення проти Ізраїлю, які майбутні ізраїльтяни будуть згадувати та про які вони будуть розмірковувати. Він не спрямовував свої слова на якийсь особливий випадок в 324

Повторення Закону 31:30

майбутньому Ізраїлю. Брати ці слова до серця могли люди в будь-якому поколінні.

Пісня Мойсея І промовляв Мойсей до ушей всієї Ізраїлевої громади слова оцієї пісні аж до закінчення їх: Коли васал не дотримувався вірності сюзеренові, то сюзерен мав дві альтернативи: він міг проголосити війну проти свого васала або міг поставити ультиматум, що погрожував війною. Центральна форма кожного заповіт­ ного судового позову була одна й та сама: кожен починав із апелювання до обвинувачуваного вислухати скаргу, із небесами та землею за свідків; а потім сюзерен розпитував васала, аби виявити його невиконання обіцянок. Потім сюзерен перераховував те добре, яке він зробив для васала в минулому, тим самим ще більше виявляючи брак вдячності васала, а в деяких документах сюзерен додавав в цьому місці застереження, що дуже нерозумно буде, коли васал укладатиме договір з будь-якою іншою країною, і нарешті наставало проголошення провини, в якому сюзерен або застерігав васала про неминучий суд, або спонукав васала, поки ще не надто пізно, змінитися. Оскільки «Мойсей був навчений всієї премудрости єгипетської» (Дії 7:22), то він, можливо, був ознайомлений із взірцем і силою заповітних судових позовів. Ізраїльтяни могли також ймовірно краще осягнути важливість Мойсеєвої пісні, якщо вона відображала ті юридичні форми, які були їм відомі. Лютер гарно відчув зміст цієї пісні, кажучи, що вона «сповнена осуду та докору», пісня «гідна служителя Закону. Він кусає, переслідує, осуджує, погрожує, проклинає, – і нічого, крім гніву, в цій пісні не виявляє».65 30

Luther’s Works, Vol. 9, p. 290.

65

325

Повторення Закону 32:1-4

Дещо з цієї пісні звучить, наче написане автором, який жив набагато пізніше в історії Ізраїлю. Вона згадує «дні давні» і «роки усіх поколінь» (32:7), не лише Ізраїлеву подорож через пустиню (вірші 10-12), але й також їхню радість від благословень Краю (вірші 13, 14), їхню невдячність за ті благословення (вірші 15-18) і суд, який вони отримають за ту невдячність (вірші 19-25). Тож може здатися, що автор цієї пісні жив через багато сотень літ після падіння Північного Царства (722 рік до Р.Х.) або навіть під час Вавилонської неволі Південного Царства (586 рік до Р.Х.). Проте такий висновок означає, що Писання не каже нам істини, кажучи: «Промовляв Мойсей до ушей всієї Ізраїлевої громади слова оцієї пісні». Бог може робити чуда і Він може чітко передбачати майбутнє: вірнішим до тексту є вірувати, що Дух Божий переніс Мойсея у пізніший час, аби він міг написати цю пісню з перспективи, яка озирається на історію Ізраїлю, як на щось таке, що вже відбулося.

32

«Слухай, небо, а я говоритиму, і хай почує земля мову уст моїх!

2 Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса, моя мова, як краплі дощу на траву, та як злива на зелень. Як буду я кликати Ймення Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові!

4 Він Скеля, а діло Його досконале, всі-бо дороги Його справедливі, – Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний Він. Діючи, як прокурор Господа, Мойсей закликає небо і 3

326

Повторення Закону 32:1-4

землю чути Боже нарікання проти Його народу. Мойсей називає його «наука моя» точно так, як Павло згадує про нього, як про «моїм благовістям» (Римлян 2:16; 16:25). Мойсей і Павло, були речниками Господа, через яких промовляв Дух і вони та всі натхненні автори могли вірою заявляти про своє послання як про своє власне. Втім послання Мойсеєве було не його, а Боже, як і каже він: «Як буду я кликати Ймення Господнє», і точно так як Павло міг говорити про «його» благовістя: «Євангелія… – не від людей. Бо я не прийняв, ні навчився її від людини, але відкриттям Ісуса Христа» (Галатів 1:11, 12). Описуючи свої слова і своє вчення як росу, зливу і дощ, який ллється, Мойсей цим ставив наголос на тому, що Господнє слово до Ізраїлю було цілковито незаслуженим (як можна заслужити дощ?) і що воно було життєдайним (як можна прожити без дощу?) Мойсей хотів, щоб його слова, як роса, відновлювали життя в духовно спалених людей і він хотів, щоб вони, наче дощ або злива, западали глибоко в людські серця. Господь використовував таке саме зображення через свого пророка Ісаю: Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдцеві, – так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!

(Ісаї 55:10, 11) 327

Повторення Закону 32:5, 6

Коли Псалмоспівець співає: «Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог – моя скеля, сховаюсь я в ній» (Псалом 17 (18):3), то він славить Бога за те, що Він – абсолютно безпечне місце, де може сховатися слабка людина. Кожен, хто бачив гористу місцевість Палестини і Сінайський півострів, може додати, що Господь – надійний і непохитний, як ті скелі. Ми можемо розраховувати на Нього, що Він буде з нами і ніколи не зміниться. Окрім цього, Господь є цілковито справедливий. Він править світом у досконалій праведності і завжди робить те, що каже. Людські істоти, ідучи життям, залишають слід порушених обіцянок. А Бог ніколи так не робить. Яку можливу скаргу могли піднести люди, коли вони мали такого доброго Бога за свого сюзерена? Втім Ізраїль Його покине. Зіпсулись вони, – не Його то сини, покоління невірне й покручене.

6 Чи тим віддасте Господеві, народе нікчемний й немудрий? Чи ж не Він – Батько твій, твій Творець? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.

5

Який контраст між цим вірним Отцем і Його шкодливими, норовливими дітьми! Не лише Він їх створив, і сформував їх в утробах (Ісаї 44:2), але й Він полюбив їх і покликав їх із Єгипту, щоб вони були Його синами і доньками (Осії 11:1). Псалмоспівець описує єдину доречну відповідь на Божу благодать: Чим я відплачу Господеві за всі добродійства Його на мені? Я чашу спасіння прийму, і прикличу Господнє Ім’я!

328

Повторення Закону 32:7-14

Присяги свої Господеві я виконаю перед усім народом Його!

(Псалом 115 (116):3-5). Сумно, що Ізраїль не жив відповідно до спонукання Псалмоспівця. Легко перебувати в тому місці історії, де перебуваємо ми, і оплакувати невірність Ізраїлю. Але, як зробив висновок Павло: «То що ж? Маємо перевагу? Анітрохи! Бо ж ми перед тим довели, що юдеї й геллени – усі під гріхом» (Римлян 3:9). Бог неймовірно нас благословляє. «Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя, – нове воно кожного ранку» (Плач Єремії 3:22, 23). Втім ми йдемо життям, не довіряючи тій дорозі, якою веде нас Бог, применшуючи все, що Він для нас зробив, і нарікаючи про те, що Він дав іншим, але не дав нам. Навряд чи це – та мелодія, яку мають співати вдячні сини та доньки через таку велику кількість причин! Господь усиновив багатьох з нас немовлятами, аби ми належали Йому через купіль Святого Хрищення і в нашому житті ми щодня відчуваємо Його ніжне милосердя. Слова Генрі Ф. Лайта легко можуть бути й нашими словами: Ти наді мною змалку усміхався, Хоча у бунті був я залишався, Ти не лишав мене, як я – Тебе, Будь далі, Господи, поруч мене! (СW 588:4). Пам’ятай про дні давні, розважайте про роки усіх поколінь, – запитай свого батька, і покаже тобі твоїх тих старших, а вони

тобі скажуть.

8 Як Всевишній народам спадок давав, коли Він розділяв синів людських, Він поставив границі народам за числом

Ізраїлевих синів.

7

329

Повторення Закону 32:7-14

Бо частка Господня – народ Його, Яків – відміряний уділ спадщини Його.

9

Знайшов Він його на пустинній землі та в степу завивання пустельних гієн, та й його оточив, уважав Він за ним, зберігав Він його, як зіницю оту свого ока.

11 Як гніздо своє будить орел, як ширяє він понад своїми малятами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на рамені крилатім своїм, – 12 так Господь Сам провадив його, а бога чужого при нім не було.

10

Він його садовив на висотах землі, і він їв польові врожаї, Він медом із скелі його годував, і оливою з скельного кременя, 14 маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібної, разом із лоєм ягнят та баранів з Башану й

козлів, разом з такою пшеницею, як лій на нирках, і кров виноградної ягоди пив ти вином.

13

Стандартна риса заповітного судового позову включала перелік сюзереном тієї доброти, яку він виявляв до васала. Ізраїлеві не потрібно було припускати, яким був Господь, роблячи про Нього філософські заяви або складаючи про Нього колекцію цікавих, але насправді сумнівних історій. Господь об’явив, Ким Він є, і те, яким Він є, драматично увійшовши в історію ізраїльтян і роблячи для них те, що було нечуване в інших краях. Мойсей загадав про три такі речі: Бог обрав Ізраїль за Свій народ; Він зібрав їх і піклувався про них в пустині; Він дасть їм родючу вітчизну в Ханаані.

330

Повторення Закону 32:7-14

Мойсей у 8-му вірші називає Бога «Всевишній», це – єдиний раз у Повторенні Закону, коли він використав для Господа таке Ім’я. Це Ім’я ставить наголос на Божій піднесеності і Його вражаючій величі над створеним світом. Псалмоспівець Асаф співає: І нехай вони знають, що Ти, – Твоє Ймення Господь, Сам Ти, Всевишній, на цілій землі! (Псалом 82 (83):19). Цей великий Господь, «Який вказує хмарам, куди їм іти, і вітри, і хвилі слухняні Йому» (Лютеранський співаник, 520:1), вилив на Ізраїль особливі благословення. Переклад NIV відповідає тому, як зазвичай розуміли єврейський текст: «(Господь) поставив границі народам за числом Ізраїлевих синів». Відповідно до цього перекладу, коли Бог ділив світ і визначав частини народам, Він давав землю іншим народам у зв’язку з тим, що Він дав Ізраїлеві. Це допускає особливу ласку в тому, як Господь ставився до Ізраїлю. Примітка в NIV пропонує альтернативний переклад: «(Господь) поставив границі народам за числом Божих синів». Такий спосіб перекладу передбачає, що Господь для поділу землі народам використовував ангеланаглядача або ангелів. Але яким би не був переклад, Мойсей погоджується з Йовом і Павлом: «Він робить народи потужними – й знову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю» (Йова 12:23); «ввесь людський рід Він з одного створив, щоб замешкати всю поверхню землі, і призначив окреслені доби й границі замешкання їх» (Дії 17:26). Упродовж мандрівки Ізраїлю з Єгипту до Ханаану, Господь піклувався про нього. Аби проілюструвати таке піклування, Мойсей використав три образи. 1) Господь охороняв Ізраїль, як зіницю оту свого ока. Оскільки зіниця – делікатна частина ока, її легко пошкодити, і вона 331

Повторення Закону 32:7-14

вкрай необхідна для зору, то людина буде її захищати з усіх сил. Давид молиться до Господа: Хорони Ти мене, як зіницю Свою, дочку ока, у тіні Своїх крил заховай Ти мене від безбожних, що гублять мене, – смертельні мої вороги оточили мене!

(Псалом 16 (17):8, 9).

2) Господь супроводжував Ізраїль як гніздо своє будить орел. Люди, які досліджували звички орлів, зауважили, як орлиця виштовхує своїх малят із безпеки гнізда і дозволяє, аби вони падали біля тридцяти метрів, а то й більше, літаючи поряд і викрикуючи підбадьорення. Її діти шалено махають своїми крильцями, але щойно вони здаються, як вона опускається під них, підхоплює собі на спину, піднімається знову над гірським пасмом і знову їх скидає. Коментатори зазвичай приймають Мойсеєві слова за опис того, як орлиця навчає своїх малих літати, але Мойсей, можливо, думав більше про те, як орлиця пересуває своїх малих до менш небезпечного місця розташування. Господь не навчав Ізраїль під час подорожі пустинею про те, як захищатися без Нього; Він мандрував з Ізраїлем, аби перемістити його до призначеної для нього вітчизни. «Бог чужий» йому в тому не допомагав.

3) Господь вів Ізраїль, як пастух веде і годує свої овечки. Образи у віршах 13 і 14 описують виняткове піклування, яке забезпечує добрий пастир гарячого та посушливого літа Він знаходить щедрі пасовиська на пагорбах; Він знаходить борті та дикі оливки у розщілинах скель, аби побалувати свою отару; на багатих пасовиськах Башану Він приводить їх до зерна і винограду. Давид увіковічив цей образ у своєму пастирському Псалмі: Господь – то мій Пастир, тому в недостатку не буду, – на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!

332

Повторення Закону 32:15-18

Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости (Псалом 22 (23):1-3).

15

І потовстів Єшурун та й брикатися став. І ти потовстів, погрубів, став гладкий. І покинув він Бога, що його створив, і Скелю спасіння свого злегковажив.

16 Чужими богами Його роздражнили, Його розгнівили своїми гидотами.

17 Вони демонам жертви складали, не Богу, складали богам, що не відали їх, новим, що недавно прийшли, – не лякалися їх батьки ваші!

18 Забуваєш ти Скелю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.

Перерахування Мойсеєм Господніх благодійних учинків для Ізраїлю, було достатнє для того, щоб виявити невдачі Ізраїлю. Але тепер Мойсей виносить особливе обвинувачення. Він називає Ізраїль Єшуруном, що означає «праведний», можливо, цей термін раніше означав уподобання, але з огляду на поведінку Ізраїлю, це, – на жаль, іронічне ім’я. Ізраїлеве велике процвітання приведе його до самовпевненості та до покидання Бога. Жирна овечка може думати, що вона буде щасливішою без свого пастуха. Пізніше Ісая оплакував забування Ізраїлем свого поперед­ нього стану: Послухайте ви, небеса, і ти, земле, почуй, бо говорить Господь: Синів Собі виховав й викохав Я, а вони зняли бунт проти Мене!.. Віл знає свого власника, а осел – ясла пана свого, – 333

Повторення Закону 32:19-25

а Ізраїль не знає Мене, не звертає уваги народ Мій на Мене... (Ісаї 1:2, 3). Осія порівнює Ізраїль із «впертою коровою» і запитує: «Господь пастиме їх, як вівцю на привіллі?»66 Ізраїль покине «Скелю спасіння свого». Як нерозумно втікати від чогось надійного і непохитного, а натомість звертатися до помічників, що не викликають довіри! А до чого ж тоді звернуться ізраїльтяни та ізраїльтянки? До демонів, які були несправжні боги, з якими вони не мали заповіту і яким вони не були цікаві. Ізраїль надавав перевагу новим богам замість надійного Спасителя, Який зробив для них стільки всього благодатного. І побачив Господь, та й зненавидів їх, через гнів на синів Своїх і на дочок Своїх, 20 та й сказав: «Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кінець, бо вони покоління розбещене, діти, що в них нема віри.

21 Роздражнили Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгнівили своїми марнотами, тому роздражню Я їх тим, хто не народ, – нерозумним народом розгніваю їх.

22 Бо був загорівся огонь Мого гніву, і палився він аж до шеолу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підвалини гір.

23 Я на них нагромаджу нещастя, зуживу Свої стріли на них.

24 Будуть виснажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та заразою лютою, і зуба звірини нашлю Я на них, 19

66 В англійському перекладі тут використовується питальне речення. – Примітка перекладача.

334

Повторення Закону 32:19-25

з отрутою плазунів по землі. Надворі забиватиме меч, а в кімнатах –

страхіття, як юнака, так і дівчину, грудне немовля з чоловіком посивілим.

25

Тепер Мойсей проголошує вирок. Провина за порушення заповіту лежала винятково на Ізраїлі, тож на Ізраїль впадуть передвіщені прокляття заповіту.

NIV перекладає єврейське слово шеол у вірші 22 як «царство смерті». Залежно від контексту, в якому це слово використовується, шеол означає «глибини» (Псалом 138 (139):8), «гріб» (Буття 37:35) або місце, куди йдуть покійники (Числа 16:30), і добрі, і злі (Псалом 9:18), де навіки установлюється їхня доля (Ісаї 38:18). Вогонь Господнього гніву настільки сильний, що він покриє землю, пожере врожай, запалить основи гір і навіть вийде поза цей світ до тих, хто вже були померли. Мойсеєві слова натякають на вогонь і суд набагато більший від того, який ізраїльтяни відчують на цій землі, – ці слова передвіщають Останній День, коли «пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня, і їх повкидають до печі огненної, – буде там плач і скрегіт зубів!» (Матвія 13:41, 42). Вірші від 23 по 25 особливим чином повторюють певні суди, які Мойсей перераховував у розділі 28 Повторення Закону і в Левиті, розділі 26. Страхіття, яке проноситься полем бою, де воїни гинуть від меча, вдереться також у людські домівки, де беззахисні молоді та старі будуть намагатися з усіх сил сховатися від напасників. Сім’ї втрачатимуть синів і доньок, а в самому краї не залишиться дітей, а його найкращі та найрозумніші люди здадуться і стануть полоненими. Та Господня найстрашніша кара була духовна: «Лице Я Своє заховаю від них». У «Трактаті до радників усіх міст 335

Повторення Закону 32:19-25

Німеччини, щоб вони засновували та утримували християнські школи», Лютер писав: Боже Слово і благодать, наче злива, яка переходить і не повертається туди, де вже була. Вона була в євреїв, але коли вона пішла, то пішла, і тепер вони не мають нічого. Павло приніс її до греків, але знову, коли вона пішла, то пішла, – і тепер вони мають турка. Рим і латиняни мали її, але коли вона пішла, то пішла, – і тепер вони мають Папу. І ви, німці, не повинні думати, що матимете її повіки віків, бо невдячність і зневага не змусять її залишитися. Тож хапайтеся за неї і міцно тримайте її, хто лишень може.67 Навряд чи великою таємницею є те, що сказав би сьогодні Лютер, якби він сьогодні жив, американцям. Через VII століть після Мойсея, коли дружина Осії народила сина, Господь наказав: «Назви ім’я йому Ло-Аммі, бо ви не народ Мій, і Я не буду ваш!» (Осії 1:9) Через Осію Господь обіцяв замістити невіруючий Ізраїль іншими людьми, які будуть приносити плід: «Змилуюся над Ло-Рухамою68, і скажу до Ло-Амі69: Ти народ Мій, а він скаже: Мій Боже!» (Осії 2:25). Павло цитував вірш 25, розгортаючи таємницю Божої благодаті про те, як Господь творить новий народ, заміщуючи невіруючих євреїв віруючими язичниками (Римлян 10:19). «Кажу-бо я вам, поганам, – пояснює Павло, – через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу, може як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них» (Римлян 11:13, 14). Проте ці слова ми повинні читати в покорі, бо, як також пояснює Павло, Бог так само може Luther’s Works, Vol. 45, pp. 352, 353. Ло-Рухама – єврейське: Непомилувана.

69 Ло-Аммі – єврейське: Не народ Мій.

67 68

336

Повторення Закону 32:26-38

легко відрізати від Себе невіруючих язичників і відновити віруючих євреїв, щоб вони знову були Його народом: Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня, то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе. Отже, скажеш: «Галузки відломилися, щоб я прищепився». Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся. Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує! (Римлян 11:17-21). Яке наполегливе застереження для Божих людей у всі часи, аби ми цінували отримані благословення і дорожили засобами благодаті,70 які використовує Святий Дух, аби живити віру! Я сказав: Повигублюю їх, відірву від людей їхню пам’ять, 27 та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб противники їх не згордилися, щоб вони не сказали: Піднеслася наша рука, і не Господь учинив усе це.

28 Бо вони – люд безрадний, і нема в них розумування.

29 Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були про кінець свій.

30 Як може один гнати тисячу, а два – проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала їхня Скеля, і Господь видав їх?

26

70 Засоби благодаті – Євангеліє у Слові і Таїнствах. – Примітка перекладача.

337

Повторення Закону 32:26-38

Не така-бо їх скеля, як наша та Скеля, хай судять самі вороги.

32 Бо їх виноград – з винограду содомського та з

піль тих гоморських, винні ягоди їхні – отруйні то ягоди, вони

грона гіркоти для них, 33 вино їхнє – зміїна отрута і гадюча погибельна їдь!

34 Чи замкнене в Мене не це, у скарбницях Моїх запечатане?

35 Моя помста й відплата на час, коли їхня нога посковзнеться, бо близький день погибелі їх, поспішає майбутнє для них.

36 Бо розсудить Господь Свій народ, і змилосердиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабіла, і нема ні невільного, ані вільного.

37 І Він скаже тоді: Де їх боги, де скеля, що в ній поховались вони, 38 що їли вони лій кривавих їх жертов, пили вино жертов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас.

31

Дуже подібно до того, як актор на сцені виходить за межі вистави, аби виявити глядачам свої думки, Мойсей дозволяє нам підслухати, як Господь розмірковує: «Що я маю зробити з цим невірним народом, який так сильно люблю?» У більш ранній людській історії Мойсей також виявляв, які муки мав Спаситель-Бог перед всесвітнім потопом: «Пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм. І промовив Господь: «Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі… Бо жалкую, що їх Я вчинив» (Буття 6:6, 7).

338

Повторення Закону 32:26-38

Божа природа – ненавидіти гріх і карати грішників, але це – Його «предивне» діло і Він через нього мучиться. Чарльз Сперджен сказав: Марно намагатися шити шовковою ниткою Євангелія, допоки ми не проколемо для неї дорогу гострою голкою Закону. Закон іде першим, наче голка, і тягне за собою євангельську нитку.71 Що могли подумати вороги Ізраїлю, коли побачать Ізраїль розгромленим і зневаженим? Вони могли зробити висновок, що їхня перемога над Ізраїлем була їхнім діянням, тож Господь мав пояснити, що поразка Його народу була Його поразкою (Була поразка від Нього?). Якщо вражаючі тріумфи Ізраїлю проти сил, що були в рази більшим від нього, могли бути пояснені лише Господньою могутньою допомогою, то чим ще могли бути пояснені вражаючі втрати Ізраїлю, як не тим, що Божа сила від нього відійшла? Навіть вороги Ізраїлю визнавали, що їхні боги не могли зрівнятися з Господом. «Утікаймо від ізраїльтян, – кричали в паніці єгиптяни, коли Червоне море почало їх хоронити, – бо Господь воює за них з Єгиптом!» (Вихід 14:25). «Що ж я буду того проклинати, що Бог не прокляв був його? – спитався Валаам. – І що ж буду казать зло на того, що гніву на нього не має Господь?» (Числа 23:8). «Нехай не зостається з нами ковчег Ізраїлевого Бога», – говорили филистимляни, які захопили ковчег заповіту за днів Самуїла лише для того, аби їх спустошувала хвороба, «бо стала тяжкою Його рука на нас та на Даґона, бога нашого!» (1 Самуїлова 5:7). Ізраїлеві вороги поставали зі злого джерела точно так, як постали Содом і Гоморра. Якщо коріння рослини занурено в отруєний ґрунт, то що вона може вродити, окрім 71 Charles Haddon Spurgeon, Lectures to His Students, Second Edition (Grand Rapids: Zondervan, 1945), p. 322.

339

Повторення Закону 32:39-42

гіркого та отруйного плоду? Господь поки що не наводив суду на ворогів Ізраїлю, але Він це зробить. Божі жорна мелють повільно, але помел – винятково тонкий. Він обіцяв, що відновить Ізраїль і виллє добре заслужений гнів на його ворогів. Павло цитував перший рядок вірша 35 у переліку християнських чеснот у Римлян, розділі 12: «Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми! Коли можливо, якщо це залежить від вас, – живіть у мирі зо всіма людьми! Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: «Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь» (Римлян 12:17, 19). Бог хоче, аби Його люди довіряли власну помсту Йому, а не зводили рахунки з тими, хто їх скривдив. Вірш 36 краще перекласти: «Господь виправдає Свій народ». Мойсей не закликав Ізраїль до якогось проекту із самозахисту. Втім виправдання поставлено паралельно до «змилосердиться»: суд Господній над ворогом буде виявом Його вірної любові та доброти до Його народу. Побачте тепер, що Я – Я є Той, і Бога немає, крім Мене. Побиваю й оживлюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки.

40 Бо до неба підношу Я руку Свою та й кажу: Я навіки Живий!

41 Поправді кажу вам: Я вістря Свого меча нагострю, і рука Моя схопиться суду, тоді відімщу Я

Своїм ворогам, і Своїм ненависникам Я відплачу.

42 Я стріли Свої понапоюю кров’ю, – а Мій меч поїдатиме м’ясо, кров’ю забитого й бранця, головами кучматими ворога.

39

340

Повторення Закону 32:39-42

Господь контролює в цьому житті все. Навіть трагедії цього життя – коли людей ранять або коли вони помирають – все це трапляється відповідно до Його волі. Пророк Амос запитував: Чи впаде на землі пташка в сітку, як немає сільця? Чи підійметься сітка з землі, як нічого не зловить? Чи в місті засурмлять у сурму, а народ не тремтітиме? Чи станеться в місті нещастя, що його не Господь допустив? (Амоса 3:5, 6). У своєму оплакуванні запитував Єремія: Хто то скаже – і станеться це, як Господь того не наказав? Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, – зле та добре? (Плач Єремії 3:37, 38). Ісус запевняє Своїх учнів: «Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого» (Матвія 10:29). Господь – справжня новинна агенція на нашій планеті. Цей світ насправді не управляється якимись політиками у Вашингтоні, Москві, Лондоні чи Багдаді. Павло нагадує нам, що Бог «все впокорив… під ноги Йому (Христові), і Його дав найвище за все – за Голову Церкви, а вона – Його тіло, повня Того, що все всім наповняє!» (Ефесян 1:22, 23). Ми маємо найкращого друга у найвищому місці! Він править світом задля користі Його люду! Мойсей каже, що Господь присягнувся небесами: як живий Він, так Він помститься на Ізраїлевих ворогах і принесе справедливість. Він – воїн, який воює за Свій народ, і Він був таким відтоді, коли поклав ворожнечу між сатаною і жінкою. Оскільки ми віруємо в послання ангелів 341

Повторення Закону 32:39-42

про те, що «на землі мир, у людях добра воля» (Луки 2:14), і оскільки ми радіємо миром, «що вищий від усякого розуму» (Филип’ян 4:7), то зображення Бога як нашого воїна може нас здивувати або й навіть нас розчарувати. Якщо християнство обіцяє мир, то навіщо говорити про війну? Мир, яким ми насолоджуємося, настає ціною крові, крові Єдинородного Отцівського Сина. Для тих, що залишаються вірними Ісусові аж до смерті, мир поєднаний із відчуттям справедливого вироку Господнім ворогам, які намагаються чинити Йому опір і відібрати в нас той мир. Упродовж останньої книги Біблії постає нотка перемоги та виправдання: І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи, та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі. І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені. І я почув гучний голос на небі, який говорив: «Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч! І вони його перемогли кров’ю Агнця та словом свого засвідчення».

(Об’явлення 12:7-11). І побачив я небо відкрите. І ось білий кінь, а Той, Хто на ньому сидів, зветься Вірний і Правдивий, і Він справедливо судить і воює.

342

Повторення Закону 32:43

Очі Його – немов полум’я огняне, а на голові Його – багато вінців. Він ім’я мав написане, якого не знає ніхто, тільки Він Сам. І зодягнений був Він у шату, покрашену кров’ю. А Йому на ім’я: Слово Боже. А війська небесні, зодягнені в білий та чистий віссон, їхали вслід за Ним на білих конях. А з Його уст виходив гострий меч, щоб ним бити народи. І Він пастиме їх залізним жезлом, і Він буде топтати чавило вина лютого гніву Бога Вседержителя! І Він має на шаті й на стегнах Своїх написане ймення: «Цар над царями, і Господь над панами».

(Об’явлення 19:11-16). Павло попереджує нас, що наша боротьба – проти сил сатани (Ефесян 6:12). Наша найбільша помилка полягає в тому, що ми дивимося на життя, як на дитячий майданчик, а не на поле битви. Наша найбільша гарантія полягає в тому, що за нас воює Сам Син Божий, а Його перемога є нашою. Радійте, погани, з народом Його, бо Він відімститься за кров Своїх всіх рабів, і помсту поверне Своїм ворогам, і викупить землю Свою, Свій народ».

43

У завершальному вірші своєї пісні Мойсей спонукає Ізраїль поклонятися Господу. Яку чудову причину має Ізраїль! Господь не лише захищає його, але й «помсту поверне Своїм ворогам»; Він також його прощає – «викупити» нагадує нам про жертви всіх чистих тварин, які священики приносили в скинії заповіту і в храмі. Кров цих тварин покривала гріх народу, сплачуючи ту ціну, яку Бог просив за гріхи. Бог переносив покарання, яке люди 343

Повторення Закону 32:44-52

заслуговували за гріхи, на ягнят і биків, і козлів – вони помирали, аби грішники могли жити. Усі ці Старозаповітні жертви викупу готували зображення і готували нас до смерті Ісуса, справжньої жертви за гріхи. «Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів, за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса» (Римлян 3:25, 26). І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова цієї пісні до ушей народу, він та Ісус, син Навинів. 45А коли Мойсей скінчив промовляти всі ці слова до всього Із­ раїля, 46то сказав він до них: «Приложіть свої серця до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержува­ ли виконувати всі слова цього Закону. 47Бо це для вас не слово порожнє, – воно життя ваше, і цим словом ви продовжите дні на цій землі, куди ви переходите Йордан, щоб посісти її». Мойсей поєднав пісню із заповітом. Ця пісня, як весь заповіт, який Господь уклав із Ізраїлем, нагадувала Ізраїлеві про великі речі, які Він учинив для нього, і закликала до радісної, слухняної відповіді. «Приложіть свої серця до всіх тих слів», – сказав Мойсей. Віра і послух є завжди справою серця. Божі слова ніколи не є порожніми, немічними чи недієвими.

44

Мойсей має померти на горі Нево І Господь промовляв до Мойсея того самого дня, говорячи: 49«Вийди на ту гору Аварім, на гору Нево, що в моавському краї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський Край, що Я даю Ізраїлевим синам на во­ 48

344

Повторення Закону 32:48-52

лодіння. 50І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Аарон на Гор-горі, і долучився до своєї рідні, 51за те, що ви спроневірили­ ся були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізраїлевих синів. 52Бо знавпроти побачиш ти той Край, та не ввійдеш туди, до того Краю, що Я даю Ізраїлевим синам». Єврейський історик Йосип Флавій висловив припущення, що гора Нево була горою Джебель Небі Харуна – вершина висотою 1600 метрів, яка височіє над Петрою. Проте це місце розташоване в центральному Едомі, далеко від границі Едому з Ізраїлем. Це – скеляста гора, надто складна для підйому без спеціального оснащення і надто висока, аби легко було видно вершину знизу. Сучасні коментатори вважають, що гірське пасмо Аварім є одним із відрогів, що нависає над Мертвим морем, а гора Нево – помітна вершина в тому пасмі. Чи Господь заборонив Мойсеєві вхід у Ханаан через те, що той виявив гнів до Ізраїльтян? Чи Мойсей помилково, навіть зухвало, думав, що він відповідав за піклування про Ізраїль? Псалмоспівець поклав певну частину провини за Мойсея на народ: І розгнівали Бога вони над водою Меріви, і через них стало зле для Мойсея, бо духа його засмутили, і він говорив нерозважно устами своїми...

(Псалом 105 (106):32, 33). Псалмоспівець погоджується з оповіддю в Числах, що біля Меріви «сварилися Ізраїлеві сини з Господом» (Числа 20:13) і з попередніми словами Мойсея в Повторенні Закону: «Також на мене розгнівався був Господь через вас» (1:37; 3:26; 4:21). Проте тут немає згадки, яку роль народ відіграв у відкиданні Мойсея і Аарона.

345

Повторення Закону 33:1

Невдачі можуть зазнавати навіть чоловіки та жінки великої віри. Досвідчені провідники, які «вже все бачили», повинні особливо пам’ятати про те, що кожне нове покоління Божого народу потребує лідерів, які лагідно вестимуть їх життям стежками віри. Особливо покликані провідники в Церкві повинні брати близько до серця цей випадок із життя Мойсея і добре вивчити те, чому він навчає. А наука виключення Мойсея із Краю полягає в тому, що нам слід бути ретельними в тому, щоб точно представляти Ісуса Христа, Його Слово і Його волю тим, хто перебуває довкола нас. Бог не хоче, щоб ми ставилися до Його людей головним чином наказами та погрозами, але щоб ми ставилися до них головним чином у благодаті та обітниці.

Мойсей благословляє племена

33

А оце благословення, яким поблагословив Із­ раїлевих синів Мойсей, чоловік Божий, перед своєю смертю, Йосип Флавій також писав: «В один із наступних днів (Мойсей) зачитав поему, яку він склав у гекзаметрі (шість тактів на рядок), що містила передбачення майбутніх подій, які сталися або стаються так, як це передбачив Мойсей»72. Можливо, Йосип згадує попередню пісню Мойсея, але його слова стосуються також цього благословення, яке Мойсей промовив теж у поетичній формі. Деякі вчені не погоджуються з Йосипом, наполягаючи на тому, що Мойсей ніяк не міг промовляти такі благословення. Чому?

1. Здається, що Мойсей розташовує територію Дана на півночі Краю (вірш 22), хоча первісно Данова доля землі була виділена на півдні (Єго72 Josephus, Antiquities IV, 8, 44, as quoted in Josephus: The Essential Writings, edited by Paul L. Meier (Grand Rapids: Kregel Publications, 1988), p. 74.

346

Повторення Закону 33:1

шуї 19:40-48). Дан не переселився на північ, аж доки не минуло принаймні два покоління після смерті Мойсея (Єгошуї 18:1-31).

2. Розширене благословення, промовлене Мойсеєм до Єфрема і Манасії (вірші 13-17) передбачає час, коли ці двоє племен будуть мати велику політичну владу. А цього не сталося до часу суддів.

3. Мойсей не згадав Симеона взагалі, хоча плем’я Симеона ще мало помітне існування за життя Мойсея (Числа 26:12-14). Критики роблять висновок, що це благословення мусив промовити хтось інший вже після поглинання Симеона Юдою. Спільним знаменником у запереченнях критиків є те, що Мойсей не міг передбачити майбутнього, і якщо це слова не Мойсея, то вони – правдиві. Але коли говорив Мойсей, то він був «проваджений Духом Святим» (2 Петра 1:21). Оскільки Бог – Господь майбутнього, як і теперішнього, то будь-яке заперечення Мойсеєвого авторства цього розділу тихенько щезає. Точно так як Ісак (Буття 27:27-40) і Яків (Буття 48:15, 16; 49:1-28) перед смертю промовляли благословення своїм синам, то так само й Мойсей зібрав Ізраїлеві племена перед смертю і проголосив їм свої благословення так, наче вони були його діти. Таке благословення було більшим від доброго побажання – «Сподіваюся, ти матимеш добре життя». Воно було навіть більшим від прогнозу життя племен. Останні слова батька до його синів вважалися його останньою і незмінною волею, яка приймалася як вирішальне свідчення у судових справах. А ці слова ще й були творчими – вони не лише передвіщали майбутнє, але й справді виконували вміщені в них обітниці.

347

Повторення Закону 33:2-5

Вірш 1-ий називає Мойсея «чоловік Божий» – такий титул Писання дає ще Самуїлові (1 Царів 12:22), Шемаї (1 Царів 12:22), Іллі (1 Царів 17:18) і Єлисеєві (2 Царів 4:7, 9, 16), а також неназваним посланцям і пророкам (Суддів 13:6, 8; 1 Самуїлова 2:27; 1 Царів 13:1, 8). Цей вислів нагадує нам про те, що пророк – Божа людина. Він виконує накази, і його завдання – передати вірно Боже послання. Які б нагороди або які досягнення ми не мали б у цьому житті – що є кращого від того, аби ми помирали, як чоловік Божий або жінка Божа? та й сказав: «Господь від Сінаю прибув, і зійшов від Сеїру до них, появився у світлі з Парану гори, і прийшов із Ме­ ріви Кадешу. По правиці Його – огонь Закону для них.

3 Теж народи Він любить. Всі святії його – у руці Твоїй, і вони припадають до ніг Твоїх, слухають мови Твоєї.

4 Дав Мойсей нам Закона, спадщину зборові Якова.

5 І був Він царем в Єшуруні, як народнії голови разом збирались, племена Ізраїлеві.

2

Мойсей зобразив Господа, наче сонце, що сходить над ізраїльтянами, коли вони подорожують із Сінаю до Ханаану. У вірші 2 «святії», які йдуть з Ним, – ангели, а у вірші 3 «святії», які у руці Його, – народ Ізраїлю. Чим більше нам відомо всього про історію Ізраїлю, тим менш 348

Повторення Закону 33:2-11

ймовірно, що нам слід описувати цих чоловіків і жінок, як Господніх «святих», але вони були святі точно так, як святі ми, – не через їхнє власне святе життя, а через те, що Бог проголосив їх праведними. Він проголосив Свій народ невинним через досконалу праведність, яка перебуває цілковито поза ними. Хоча й Божі Старозаповітні люди не знали стільки подробиць про їхнього грядущого Спасителя як ми, вони вірували в Господні обітниці і бачили Його здалека, як пояснює Ісус: «Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, – і він бачив, і тішився… Перш, ніж був Авраам, – Я є» (Івана 8:56, 58). Чи дивно лунає для вас те, що Мойсей у вірші 4 каже: «Дав Мойсей нам Закона»? Люди зазвичай не згадують про себе у третій особі. Але якщо в школі ви вивчали латинську мову і переклади «Війни з галлами», то, можливо, згадаєте, як Юлій Цезар часто писав: «Цезар вирушив» або «Цезар завоював», замість того щоб писати: «Я вирушив» або «Я завоював». Атлети, політики або відставні воєначальники періодично роблять так само й нині. Саме по собі посилання на третю особу – «Дав Мойсей нам Закона» – не доводить, що це благословення промовив хтось інший. Знову називає він Ізраїль Єшуруном – «праведним». Господь воістину був Цар Ізраїлю, хоча й провадив Він його через Мойсея, а тепер вестиме їх через Ісуса Навина. Рувим хай живе, і нехай не помре, і число люду його нехай буде велике».

7 А це про Юду. І він сказав: «Почуй, Господи, голосу Юди, і до народу його Ти впровадиш його. Йому воюватимуть руки його, а Ти будеш поміч йому на його ворогів».

6

349

Повторення Закону 33:6-11

А про Левія сказав:

8

«Твій туммім і твій урім – для чоловіка святого Твого, що його Ти був випробував у Массі, що суперечку з ним мав над водою Меріви, 9 що каже про батька свого та про матір свою: «Не бачив тебе», що братів своїх не пізнає, і не знає синів своїх, – бо додержують слова Твого, і вони заповіту Твого стережуть.

10 Навчають вони про права Твої Якова, а про Закона Твойого – Ізраїля, приносять кадило Тобі та на жертівник Твій цілопалення.

11 Поблагослови його силу, о Господи, а чин його рук уподобай Собі. Поламай стегна тим, що стають проти нього, – та ненависть мають на нього, щоб більш не повстали вони!» Здається, що Мойсеєве благословення на Рувима припускає те, що це плем’я ставало все меншим і могло зникнути повністю, але перепис, який провів Мойсей всього декілька місяців тому, виявив, що Рувим був майже таким само великим, як і тоді, коли попереднє покоління перебувало в пустині (Числа 1:21, 22; 26:5, 7). Проте територія Рувима лежала на схід від Йордану і під час правління суддів та царів, аммонітяни, моавитяни і филистимляни 350

Повторення Закону 33:6-11

утискували Рувима та інших ізраїльтян, що проживали на тому березі річки (Суддів 10:6-8; 1 Самуїлова 11:1-3; 2 Царів 1:1). Мойсеєві слова передбачали Рувимове неспокійне майбутнє і обіцяли, що його плем’я не зникне повністю. Здається, що Мойсеєві слова також відлунюють те пророче слово, яке про свого найстаршого сина промовляв Яків: Рувиме, – ти мій перворідний, моя міць і початок ти сили моєї, верх величности й верх ти могутности! Ти пінився був, як вода, – та не втримаєшся, бо ти увійшов був на ложе свойого отця, і збезчестив його, на постелю мою ти піднявся!

(Буття 49:3, 4). Хоча Рувим був старшим братом, він втратив будьяку надію на сімейний провід після того, як намагався забезпечити собі право первородного через те, що спав зі своєю мачухою, Білгою (Буття 35:22). Його брати знехтували його благаннями пощадити Йосипа (37:21-30), а його батько відкинув його щедру, але безрозсудну пропозицію віддати своїх синів, як заставу задля того, аби Веніямин пішов до Єгипту (42:37, 38). Рувимове плем’я в історії Ізраїлю ледь згадується. З Рувима не вийшов жоден суддя, жоден цар, жоден пророк. Мойсей взагалі не згадав Симеона. Яків передбачав, що він і Левій будуть розпорошені по всьому Ізраїлі (Буття 49:7), бо вони жорстоко замордували чоловіків у Сихемі (34:25-39). Хоча розпорошення Левія стало благословенням, оскільки Господь обрав його плем’я, щоб вони були священиками та слугами в Його скинії, Симеонове розпорошення не було таким корисним. За одне покоління кількість Симеонових чоловіків-воїнів скоротилася більше 351

Повторення Закону 33:6-11

ніж на половину – з 59 300 до 22 200 (Числа 1:23; 26:14). Після переходу річки Симеон не отримав якоїсь частини території, а лише з півтора десятка міст і сіл в межах Юди (Єгошуї 19:2-9). Вкінці вони повністю втратили свою племінну ідентичність. Благословення Юди утворює молитву, просячи про допомогу Спасителя проти їхніх ворогів. За часу суддів наймогутніший ворог Юди жив у південно-західному кутку краю, уздовж середземноморського узбережжя. Филистимляни в їхніх містах-державах Ашкелоні, Ашдоді, Екроні, Ґазі і Ґаті виявилися тими, хто особливо дошкуляв Юді, Данові і Єфремові (Суддів 13:1; 1 Самуїлова 4:1-11; 13:19-21; 17:1-11). Мойсеєва молитва очікувала тієї боротьби і просила про надприродну допомогу. Плем’я Юди також носило обітницю Господа патріархам: «І поблагословляться в потомстві твоїм усі народи землі» (Буття 26:4). Деякі коментатори кажуть, що Мойсеєві слова виконаються набагато далі в майбутньому, коли Господь Ісус «Лев, що з племени Юдиного» (Об’явлення 5:5), зодягнеться в людську плоть і власними руками відстоїть нашу справу і здобуде нашу перемогу проти ворога страшнішого, ніж филистимляни. У тому сенсі Мойсей буде повторювати благословення Якова: Не відійметься берло від Юди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів

(Буття 49:10). Коли Яків благословляв своїх синів, то він мав сказати багато чого доброго про Левія: Симеон і Левій – то брати, їхня зброя – знаряддя насильства.

352

Повторення Закону 33:6-11

Хай до їхньої змови не входить душа моя, і нехай не прилучиться слава моя до їх зборів, бо вони в своїм гніві людину забили, а в своїй самоволі вола копит позбавили... Проклятий гнів їхній, бо сильний, та їхня лютість, тяжка-бо вона! (Буття 49:5-7). Проте Мойсеєве благословення на Левія було цілком іншим. Чому? Хоча саме Ізраїль випробовував Господа біля Масси та Мериви (Вихід 17:1-7; Числа 20:1-13), Мойсей сказав, що на тих зупинках в пустелі Господь випробовував Левія – зокрема Мойсея і Аарона, які обоє були левитами. Біля Хориву (Вихід 32:25-29) і Шіттіму (Числа 25:11, 13) левити віддали честь Господу більшу ніж своїм сім’ям чи племені, швидко вдавшись до виконання Господньої справедливості, аби задля запобігання дальших втрат ізраїльтян, придушити бунтівників. Біля Шіттіму Господь сказав, що Ааронів внук, Пінхас «відвернув Мою лють від Ізраїлевих синів» і обіцяв: «Буде йому та насінню його по нім заповіт вічного священства за те, що він запалився для Бога свого, і очистив Ізраїлевих синів» (Числа 25:11, 13). Тепер Мойсей обіцяє, що Господь буде використовувати левитів для навчання Ізраїлю про Його волю, а також для того, щоб підносити за Ізраїль молитви і жертви. Левити були відповідальні за утримування скинії і ковчегу заповіту, в якому було розташовано Книгу Закону (31:9). Мойсеєве благословення завершилося молитвою, щоб Господь далі давав Левієві силу робити правильний вибір і займати непохитну позицію коли лишень хтось чинив опір волі Господа. Будучи первосвящеником, нащадок Левія носив у своєму священицькому нагруднику два пласких камінці – з одного боку на них було написано урім, можливо, від єврейського слова «прокляття», а з іншого – тумім, можливо, 353

Повторення Закону 33:12-17

від єврейського слова, яке означало «бути досконалим» або «бути довершеним». Коли перед первосвящеником стояв складний вибір, він міг кинути ці камінці на землю. Якщо обидві сторони показували «урім», то відповідь була «ні», а якщо вони показували «тумім», то відповідь була «так». Оскільки первосвященик представляв Господа своєму народові, а народ – його Господу, то через ці камінці Господь таким само визначеним чином надаватиме Свої відповіді (Числа 27:21; 1 Самуїлова 23:9-12). Про Веніямина сказав:

12

«Він Господній улюбленець, перебуває безпечно при Ньому, а Він окриває його цілий день і в раменах Його спочиває». А про Йосипа він сказав:

13

«Благословенний від Господа Край Його дарами з неба, з роси та з безодні, що долі лежить, 14 і з дару врожаїв від сонця, і з дару рослини від місяців, 15 і з верхів’я гір сходу, і з дару відвічних пагірків, 16 і з дару землі та її повноти. А милість Того, що в терновім кущі пробував, нехай прийде на голову Йосипа та на тім’я вирізненого між братами своїми.

17 Величність його – як вола його перворідного, а роги його – роги буйвола, 354

Повторення Закону 33:12-17

ними буде колоти народи всі разом, аж до кінців землі,

а вони – міріяди Єфремові, а вони Манасіїні – тисячі». Тепер Мойсеєве благословення звертається до трьох племен, що походять від улюбленої дружини Якова, Рахілі. Веніямин, ім’я якого означає «син моєї правиці», приніс у життя свого батька гірко-солодку радість – Яків радів з народження свого другого сина від улюбленої дружини, але оплакував її смерть у дітородженні (Буття 35:16-20). Оскільки Веніямин був його наймолодшим сином, і після того, як Йосипа було із сім’ї забрано, його єдиним сином від Рахілі, Яків мав особливу прихильність до Веніямина і виявляв щодо нього сильний захист (Буття 42:4, 38; 44:2034). Мойсеєва фраза «в раменах Його спочиває» нагадує про батька, який носить на плечах свою маленьку дитину – як Яків плекав і обороняв свого наймолодшого сина, так плем’я Веніямина далі буде отримувати надзвичайні благословення від Отця Небесного. Ймовірніше за все, Мойсеєве благословення передбачало, як Господь поділить Край. Веніяминова територія лежатиме в долині між двома «раменами» – гірськими пасмами Юдеї і Єфрема. Єрусалимська Біблія наводить такий переклад: «Всевишній день за днем захищає його між його пагорбами». Це зображення вказує на те, що замість того, аби серед Господніх рамен жив Веніямин, серед Веніяминових рамен проживає Сам Господь. Хоча Господь перебуває водночас всюди, Він обрав за місце Свого перебування Свою святиню, що була тимчасово розташована в Бет-Елі (Суддів 20:26-28; 1 Самуїлова 7:16) і більш постійно – в Єрусалимі (2 Самуїлова 6:1-5, 17-19; 355

Повторення Закону 33:12-17

1 Царів 8:1-6) – обидва ці міста розташовані на території Веніямина (Єгошуї 18:11-13, 22). Благословення для Йосипа було найдовшим із Мойсеєвих благословень і це – правильно. Йосип відіграв визнач­ ну роль у збереженні Якова і його інших синів та їхніх сімей від голодної смерті під час голоду в Ханаані (Буття 45:5-11). Перед смертю Яків усиновив двох Йосипових синів, Єфрема і Манасію, даруючи кожному повну долю своїх благословень (Буття 48:15-22) і даючи їм повний статус племен нарівні з їхніми дядьками. Мойсеєва обітниця про родючість і силу відлунює те благословення, яке Яків промовив Йосипові: Йосип – вітка родюча, вітка родючая над джерелом, її віття по муру спинається. І огірчили його та з луку стріляли, і зненавиділи були стрільці його. Та зостався міцним його лук, і стали пружні рамена його рук, – від рук Сильного Якового, звідти Пастир, Твердиня синів Ізраїлевих. Проси ти від Бога, свого Отця, – і Він допоможе тобі, і проси Всемогутнього – і Він благословить тебе благословенням небес, що на висоті, благословенням безодні, що долі лежить, благословеннями перс та утроби. Благословення батька твого стали сильніші від благословення батьків моїх, – аж до пожаданих висот віковічних. Нехай вони будуть на голову Йосипову, на маківку вибраного з-поміж братів своїх!

(Буття 49:22-26).

356

Повторення Закону 33:12-17

Майбутня територія Манасії включала частини рівнин Меґґідо та Їзреелу, а також соковиті пасовиська вздовж Йордану та вздовж східного краю Галілейського моря. В Палестині, чим далі на північ і вище підніматися, тим більше буде дощу. Якщо значна частина південної Палестини була посушлива та кам’яниста, то ці двоє центральних племен були благословенні родючим ґрунтом і 630-700 міліметрами опадів на рік. Сьогодні ці центральні схили пагорбів вкриті садами. Єфрем насолоджувався політичним верховенством упродовж історії Ізраїлю. З племені Єфрема були Ісус Навин (Числа 13:8) і Девора (Суддів 4:4, 5), а Гедеон (Єгошуї 17:2; Суддів 6:11) і Їфтах (Суддів 11:1) були з племені Манасії. Великі центри поклоніння, де пізніше було розташовано ковчег заповіту, були Шіло, Сихем і Ґілґал – у країні Єфрема. Центральні нагір’я, які простягаються Ханааном з півночі на південь, наче хребет, досягають своїх найбільших висот у Єфремі – деякі вершини піднімаються вище 1 100 метрів над рівнем моря і це давало Єфремові стратегічне розташування упродовж усієї історії Ізраїлю. Єровоам зміцнював Сихем у гористому краю Єфрема як столицю Північного Царства (1 Царів 12:25), а через півстоліття Омрі переніс столицю в Самарію – у гори Манасії (1 Царів 16:23, 24). «Міріяди» і «тисячі» з вірша 17 – зазвичай були військовими підрозділами. Йосипові було снилося, що одного дня його брати перед ним поклоняться (Буття 37:5-11). У той час його брати за це його ненавиділи, а батько його за це йому докоряв, але Господь далі виконував його сни у тих благословеннях, які Він рясно вилив на ці два племені. Проте особливі благословення, обіцяні Йосипові, були земними. А велике месіанське благословення належало Юді.

357

Повторення Закону 33:18-25

А про Завулона сказав:

18

«Радій, Завулоне, як будеш виходити, і ти, Іссахаре, у наметах своїх!

19 Вони кличуть народи на гори, приносять там праведні жертви, бо будуть вони споживати достаток морський та скарби, зариті в піску».

20 А про Ґада сказав: «Благословенний, хто Ґада розширює! Він ліг, як левиця, і жере рам’я й череп.

21 Забезпечив він частку для себе, бо там частка прихована від Праводавця, і прийшов із головами народу, виконав правду Господню і Його постанови з Ізраїлем». А на Дана сказав:

22

«Дан левів левчук, що з Башану вискакує». А на Нефталима сказав:

23

«Нефталим ситий милістю, і повен Господнього благословення, – захід та південь посядь!» А про Асира сказав:

24

«Асир благословенний найбільше з синів, уподобаний серед братів своїх, 358

Повторення Закону 33:18-25

і в оливу вмочає він ногу свою.

25 Залізо та мідь – то запора твоя, а сила твоя – як усі твої дні. Іссахар і Завулон були п’ятим і шостим синами від Леї. Ці двоє племен займуть області в північному Ханаані, який пізніше буде називатися Галілеєю, хоча жодна із цих областей не межуватиме із Середземним морем або з Галілейським. Мойсеєве благословення ставило наголос на контрасті між двома племенами: Завулон любив виходити, а Іссахар надавав перевагу залишатися в наметах. Яковові благословення також зазначали відмінність між двома племенами: Завулон буде мешкать над берегом морським, над берегом тим, де стають кораблі, а границя його – до Сидону. Іссахар – то костистий осел, що лежить між кошарами. І побачив він спокій, що добрий, та землю, що стала приємна, і він нахилив свої плечі, щоб нести, і став працювать на податок.

(Буття 49:13-15). Іссахар пізніше отримав прекрасну і родючу долину Їзреелу, яка ідеально підходила для землеробства, але Яковове благословення натякало, що в його п’ятому синові від Леї було щось від лінощів. Бажання мати легке життя, навіть за рахунок важкої праці, стане рисою Іссахара. Незрозуміло, які «праведні жертви» має Мойсей на увазі або на які гори будуть кликати народи. Гора Фавор в Іссахарі стала місцем недозволеного поклоніння (Осії 5:1), 359

Повторення Закону 33:18-25

а гора Кармел, в краю Манасії, але поряд із Завулоном, була тим місцем, де Ілля висміяв пророків Ваала (1 Царів 18:20-46). Хоча ці два племені не були розташовані просто на узбережжі моря, вони перебували достатньо близько, аби здобувати багатство від морської торгівлі, особливо через фінікійський порт Сидон. «Скарби, зариті в піску», могли стосуватися мушель від молюсків, які знаходили на сирійському та фінікійському узбережжі та з яких отримували дуже цінну пурпурову фарбу. Хоча більшість племен, аби отримати частину землі, чекали на перехід через Йордан, Ґад вже обрав велику частину землі на схід від Йордану, біля аммонітян. Ця територія славилася великими врожаями пшениці, ячменю та винограду. Ця «найкраща земля», обрана Ґадом, мала також добре стратегічне розташування і Мойсей вже був записав, що люди з Ґаду збудували принаймні вісім своїх позицій, як укріплені міста (Числа 32:34-36). Коли Давид був помазаний, але ще не правив, як цар Ізраїлю, то «з ґадян відділилися до Давида до твердині в пустиню лицарі вояки, мужі відважні, на війні, озброєні великим щитом та списом. А їхні обличчя – то обличчя лев’ячі, а щодо швидкости – вони були, як сарни на горах» (1 Хронік 12:8). Їхні вчинки виявили, як виконалися слова Якова про Ґада: Ґад – на нього юрба нападатиме, Та він нападе на їх п’яти.

(Буття 49:19). Лютер вважав, що Мойсей пророцтво про Ґада, що той «виконав правду Господню і Його постанови з Ізраїлем» виконалося зокрема в останні десятиліття ІХ століття до Різдва Христового. Аби покарати нащадків нечестивої цариці Єзавелі, Господь підняв царя Єгу. Упродовж правління Єзавелі та її чоловіка Ахава, поклоніння Ваалові стало 360

Повторення Закону 33:18-25

прийнятним звичаєм у більшій частині Краю, а Господніх пророків переслідували. Та Єгу знищив усі залишки сім’ї Ахава і захистив у Краї Господніх пророків (1 Царів 19:16, 17; 2 Царів 9:1 – 10:36). Мойсей називає Дана левчуком, який постає із Башану не через те, що Дан колись буде в Башані жити, а через те, що Башан був тією місцевістю, де жили леви. Слово, яке NIV перекладає як «Башан», можна також перекласти словами «змій» або «гадюка» – Яків був передбачив: Дан буде вужем при дорозі, змією отруйливою при шляху, що п’яти коневі кусає, і його верхівець позад себе впаде.

(Буття 49:17). Проте на початку історії, особливо на початку періоду суддів, коли вони не могли витиснути з середземноморського узбережжя филистимлян, Дан намагався уникнути укусу гадюки, а не нанести його. Яків був також обіцяв, що Дан «буде судить свій народ» (Буття 49:16). Самсон, найколоритніший суддя Ізраїлю, був з племені Дана (Суддів 13:1-16:31). Його суддівство мало в собі певну підступність, як і наступне переселення Дана до своєї нової північної домівки (Суддів 18:1-31). Нефталим отримав найпівнічнішу землю в Ізраїлі і його плем’я становило північну межу Краю, допоки не відбулося переселення Дана. Його територія простягалася від долини Мериви на південь аж за південний край Галілейського моря. Ця частина Галілеї стала дуже прибутковою через рибальство і ділову активність, – і Нефталим мав з того велику користь. Єврейське слово «благословенний» звучить подібно до імені «Асир», тож Мойсей наче промовляв: «Благословенний – благословенний найбільше з синів». Мойсей 361

Повторення Закону 33:26-29

передбачив Асирів родючий край, як і Яків, який також передвістив: Асир – його хліб буде ситий, і він буде давати присмаки царські.

(Буття 49:20). Галілейське нагір’я, в якому розташувалося плем’я Асира, славилося оливками. Мойсеєві слова припускають, що вони будуть мати стільки оливкової олії, що бродитимуть нею. Йосиф описує Галілею, як «дуже родючу олією», а пізніший єврейський коментатор зазначив: «Простіше виростити легіон оливок в Галілеї, аніж виховати в Палестині дитину». Асир успадкував середземноморське узбережжя від південного Ако і до північного Тиру. Дорога, яка простягалася з півночі на південь через територію Асиру, приносила не лише благословення. В мирний час ця дорога приводила купців, їхні товари і прибутки, які з цього випливали, але ця дорога була також зручною для чужих військ, які вдиралися у Палестину з півночі. Через своє розташування Асир потребуватиме захищатися, тож Мойсеєві слова висловлюють припущення про посилену оборону. Немає такого, як Бог, Єшуруне, що їде по небу на поміч тобі, а Своєю величністю їде на хмарах.

27 Покрова – твоя Бог Предвічний і ти в вічних раменах Його. І вигнав Він ворога перед тобою, і сказав: Повинищуй його!

28 І перебуває Ізраїль безпечно, самотно, він Яковове джерело в Краї збіжжя й вина, 26

362

Повторення Закону 33:26-29

а небо його сипле краплями росу. Ти блаженний, Ізраїлю! Який інший народ, якого спасає Господь, як тебе? Він Щит допомоги твоєї, і Меч Він твоєї величности. І будуть твої вороги при тобі упокорюватись, а ти по висотах їх будеш ступати».

29

Мойсей завершив свої благословення на племена, славлячи Господа за Його величні риси та великі дари для Його народу. Він – вічний Бог. З огляду на всі зміни, які відчув Ізраїль і яких він ще зазнаватиме, яким гарним запевненням є те, що Бог є вічний і Він – Бог Предвічний. Наше життя минає мить за миттю, і оскільки ми живемо в часі, іноді ми вважаємо, що увесь всесвіт і навіть Сам Бог рухається з минулого в теперішнє і в майбутнє точно так, як ми. Але Бог не обмежений нашим часом. Якщо до Нього молиться мільйон людей – усі водночас, в Нього не існує потреби вислуховувати їх усіх в одну якусь частинку часу. Перед Ним присутня кожна остання мить від початку світу. Життя Ти даєш і великим й малим Їх Приятель Сам є Життям Ти святим. Цвітемо, як квіти – усі як один І сохнемо й гинем, і Ти лиш – без змін.

(CW 240:3). Він – могутній Бог. Зображення Господа, Який їде на хмарах, знайома для обох Заповітів і вона виявляє Божу силу та велич. Після того як Господь визволив його з руки Саула та всіх інших ворогів, Давид писав: 363

Повторення Закону 33:26-29

Захиталась земля й затремтіла, і затряслись і хитались підвалини гір, – бо Він запалився від гніву: із ніздер Його бухнув дим, з Його ж уст – пожирущий огонь, і жар запалився від Нього! Він небо простяг – і спустився, а хмара густа під ногами Його. Усівся Він на херувима й летів, і на вітрових крилах понісся... (Псалом 17 (18):9-11). Через декілька сотень років пророк Даниїл промовив: «Я бачив у видіннях ночі, аж ось разом з небесними хмарами йшов ніби Син Людський, і прийшов аж до Старого днями, і Його підвели перед Нього» (Даниїла 7:13). Такі вірші, як цей, творять тло для Ісусового проголошення Кайяфі: «Відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!» (Матвія 26:64). Він – Бог щедрий на благословення. Зерно і нове вино, і роса небесна нагадують про Ісакове благословення Якову: І хай Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситости землі, і збіжжя багато й вина молодого! (Буття 27:28).

NIV перекладає останню фразу вірша 29 «ти по висотах їх будеш ступати». Маючи Господа за щит і славетний меч, Ізраїль матиме волю і силу завоювати край Ханаанський повністю і винищити фальшиве поклоніння. Як припускає посилання в NIV – остання фраза вірша 29 може також 364

Повторення Закону 34:1-4

бути перекладена таким чином: «Ти по тілах їхніх будеш ступати», про спини ворогів Мойсей вже згадав був раніше. На стародавньому Близькому Сході, коли одна армія здобувала перемогу над іншою, коли керівник сторони, що програла, виявляв повну капітуляцію, то генералпереможець ставив свою ногу на шию переможеного. Саме життя того, хто програв, і життя його воїнів перебувало цілковито в руках переможця. Пізніше історія виявить, що Ізраїль рідко здобував такі вражаючі перемоги над своїми ворогами, але це була провина Ізраїлю, а не Господа.

Смерть Мойсея

34

І вийшов Мойсей із моавських степів на гору Нево, на верхів’я Пісґі, що навпроти Єрихону, а Господь дав йому побачити ввесь Край: Ґілеад аж до Дану, 2і ввесь Нефталим, і край Єфрема та Манасії, і ввесь край Юди аж до Останнього моря, 3і південь, і рівнину долини Єрихону, пальмового міста аж до Цоару. 4І сказав Господь до нього: «Оце той Край, що Я присягнув Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Насінню твоєму Я дам його. Я вчинив, що ти бачиш його власними очима, та туди не перейдеш». Гора, яку традиційно вважають горою Нево, розташована приблизно за 20 кілометрів на схід від того місця, де Йордан впадає у Мертве море, і вона підноситься над рівнем моря майже на 800 метрів. Мертве море – найнижча точка у світі – 396 метрів нижче від рівня моря. Який драматичний вид Краю, який Мойсей прагнув побачити все своє життя! Дехто вважає, що альтернативною назвою цього самого місця є Пісґа, а інші стверджують, що Пісґа – окрема вершина, яка розташована дещо на захід від Нево і вона – дещо вища. А інші ідентифікують Нево із гірським пасмом, а Пісґа – найвища точка цього пасма.

365

Смерть Мойсея 366

Зміст

Повторення Закону 34:1-8

Якщо Мойсей стояв на горі Пісґа, то на північ і на захід від нього простягався вражаючий краєвид, хоча й звідти не видно далі на північ від гори Ґілбоа, на схід видно не далі від Ґілеадських височин і на захід видно не далі від гір Юдеї. Аби побачити північний край аж до Дану і західний край аж до Середземного моря, потрібен був надприродний дар від Господа. Запрошуючи Мойсея оглянути обшир Краю, Господь виявив до цього особливого провідника Його народу ще один, останній вчинок доброти. Але, можливо, в цьому було щось навіть більше. Біблійний припис, як і пізніший римський закон, передбачав, що людина могла побачити ту землю, якою вона мала володіти. Можливо, це був такий Господній спосіб надати Мойсеєві законну гарантію про те, що ті чоловіки і жінки, яких він так довго вів, справді успадкують Край, хоча він сам помре до того, як це станеться. Господь мав на увазі набагато кращий край для Мойсея. Письменник Послання до євреїв включив Мойсея у список віруючих Старозаповітної ери: Авеля, Еноха, Ноя, Авраама, Ісака, Якова, Йосипа та багатьох інших. «Усі вони повмирали за вірою», – пише письменник. (Вони не одержали обітниць), але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що «вони на землі чужаниці й приходьки»… Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто (Євреїв 11:13, 16). І впокоївся там Мойсей, Господній раб, у моавському краї на приказ Господа. 6І похований він у долині в моавському краї навпроти Бет-Пеору, і ніхто не знає гробу його аж до цього дня. 7А Мойсей був віку ста й двадцяти літ, коли він помер, та не затемнилось око 5

367

Повторення Закону 34:5-8

його, і вологість його не зменшилась. 8І оплакували Мойсея Ізраїлеві сини в моавських степах тридцять день, та й покінчилися дні оплакування жалоби за Мойсеєм. Спитайтеся в будь-яких десяти людей, яких ви знаєте, і дев’ять з них, можливо, дадуть відповідь, що прожити вони хотіли би радше панами, а не слугами. Гріх учинив нашу природу, за влучним висловом Лютера, «глибоко викривленою»,73 і таким чином ми хочемо, аби не ми служили іншим людям, а вони – нам. Але наш Господь Ісус перевизначив те, що саме означає правдива велич: «Хто великим із вас хоче бути, – хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає, – нехай буде він вам за раба», – пояснює Ісус. «Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!» (Матвія 20:26-28). Хоча Ісус, «бувши в Божій подобі», охоче став з погляду світу ніким, – Він, «прийнявши вигляд раба… упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...» (Филип’ян 2:6-8). Остання міра довгого життя Мойсея полягала в тому, що він був Господнім слугою. Мойсей перебував у доброму товаристві. Авраам (Буття 26:24), Ісус Навин (Єгошуї 24:29), Давид (2 Самуїлова 7:5), пророки (2 Царів 9:7) і Павло (Римлян 1:1) теж називалися слугами Господніми. Незрозуміло, чи ми повинні читати «Він поховав його» чи «Був похований він». Дехто висловив припущення, що Мойсея поховав Сам Господь – це можливо, але цього з тексту не довести. Аури містичності додають слова «і ніхто не знає гробу його аж до цього дня». Якщо Мойсея поховав Господь, то дехто також був висловив припущення, що

Luther’s Works, Vol. 25, p. 291.

73

368

Повторення Закону 34:5-8

його тіло могло не зазнати фізичного тління, яке неминуче настає після смерті. У своєму посланні Юда побіжно згадує про суперечку між Архангелом Михаїлом і дияволом про тіло Мойсея (Юди 9). Відповідно до легенди, коли помер Мойсей (через цілунок Божий), то Господь для похорону тіла відправив Михаїла, але диявол намагався виставити на тіло власні претензії. Принаймні один з віршів легенди додає, що Мойсеєве тіло пізніше було «забране» на небеса у супроводі ангелів. Оскільки Мойсей та Ілля з’явилися поряд з Ісусом у час Його преображення, і оскільки тіло Іллі не зазнало тління, бо Господь переніс його у вихорі до небес (2 Царів 2:11, 12), то хіба не міг Господь упродовж століть також зберігати тіло Мойсея нетлінним? Проте яку б інтригу не викликало це питання, ми не маємо достатньо інформації, аби говорити про це з упевненістю. Мойсей також написав Псалом, який у Біблії розташований під номером 89 (90) і, ймовірніше за все, смерть, яку він описує, як типовий досвід усіх людей, була тим, що він зазнав особисто також: Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: «Вернітеся, людські сини!» Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає: уранці вона розцвітає й росте, – а на вечір зів’яне та сохне! Дні літ наших – у них сімдесят літ, а при силах – вісімдесят літ, і гордощі їхні – страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...

(Псалом 89 (90):3, 5, 6, 10).

369

Повторення Закону 34:9

Мойсей прожив набагато більше ніж 80 літ. Його 120 років ділять на рівні сорокарічні проміжки: перші 40 років – у Єгипті, будучи молодим чоловіком у домі фараона; наступні 40 років – у Мідіяні, випасаючи отари тестя; і останні 40 років – у пустині, ведучи Ізраїль до краю Ханаану (Вихід 7:7; Дії 7:30-33). Хоча він прожив набагато довше ніж інші люди того часу, його зір був гострий, а його фізична сила – неослаблена. Чи Мойсей сам записав оповідь про власну смерть? Господь міг об’явити йому, як той упокоїться, і Святий Дух міг надихнути його скласти цю оповідь незадовго до смерті. Якщо Господь спонукав Мойсея передбачити з вражаючою точністю майбутній розвиток Ізраїлевих племен, то Він міг, безперечно, надати Мойсеєві деталі про його найближче майбутнє. І Філон Александрійський, і Йосип Флавій, єврейські історики І століття по Р.Х., вірили, що Мойсей сам написав слова цього розділу. Це – можливо, але неправдоподібно. Сумнівно, що Мойсей, будучи надзвичайно покірним (Числа 12:3), міг так себе прославити, як про це написано в трьох останніх віршах цієї книги. Більшість коментаторів, юдейських і християнських, погоджуються, що цей розділ написав Ісус Навин і додав його як постскриптум до П’ятикнижжя Мойсеєвого.

9 А Ісус, син Навинів, був повний духа мудрости, бо Мойсей поклав свої руки на нього. І слухали його Ізраїлеві сини, і робили, як Господь наказав був Мойсеєві. Кожен великий провідник Ізраїлю, аби вести Божий народ, потребував мудрості. Про неї молився Соломон. Нею був наповнений Мойсей. Символічним є те, що перед смертю ту мудрість він передав Ісусові Навинові (Числа 27:18). Мудрість – завжди дар Божий.

370

Повторення Закону 34:10-12

І не появився вже в Ізраїлі пророк, як Мойсей, що знав його Господь обличчя-в-обличчя, 11щодо всіх ознак та чуд, що Господь послав його чинити в єгипетськім краї фараонові й усім рабам його та всьому його краєві, 12і щодо всієї тієї сильної руки, і щодо всього того страху великого, що Мойсей чинив на очах усього Ізраїля. Завершальна епітафія наводить дві причини про те, чому Мойсеєва служба не мала паралелей в історії Ізраїлю. Мойсеєва служба була унікальна, бо він насолоджувався ближчими взаєминами з Господом, ніж будь-який інший Старозаповітний пророк до нього або після нього. Господь пояснював Мойсеєві і Ааронові: 10

Якщо буде між вами пророк, то Я, Господь, дамся пізнати в видінні йому, у сні говорити з ним буду. Не так раб мій Мойсей: у всім домі Моїм він довірений! Говорю Я з ним уста до уст, а не видінням і не загадками, і Образ Господа він оглядає (Числа 12:6-8). Хоча Ілля чув «лагідний голос» Господа (1 Царів 19:12-18), а Єзекіїль бачив невимовну велич Господа (Єзекіїля 1:4-28), жоден інший пророк не міг заявити те, що заявляв Мойсей: «Говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого» (Вихід 33:11). Мойсеєва служба була незрівнянною ще й через те, що він виконав більше чудесних ознак силою Господа, ніж будь-який інший Старозаповітний пророк до нього чи після нього. Ілля і Єлисей кожен воскрешали молодих чоловіків із смерті (1 Царів 17:17-24; 2 Царів 4:18-35), Ілля проти371

Повторення Закону 34:10-12

стояв пророкам Ваала на горі Кармел (1 Царів 18:20-46), але Мойсеєві чудесні ознаки перевершують ознаки Іллі та Єлисея. Його могутні вчинки були вирішальними у порятунку Ізраїлю з єгипетського рабства і приведення його пустинею до межі Краю. Мойсей помер, але в Божому плані спасіння, який розгортається, він з’являвся не востаннє. Через 1400 років він та Ілля прийшли, аби стояти у славетному сяйві поряд із Ісусом на горі в Галілеї. Коли Петро, Яків та Іван подивилися, то Ісус преобразився перед ними, а Мойсей і Ілля «говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити» (Луки 9:31). Мойсей, великий законодавець, і Ілля, відважний пророк, озвучили своє схвалення Ісусової важливої місії на хресті Голгофи. Грішники не можуть спастися, виконуючи закони. Вони можуть спастися лише через досконалого Замінника, який помінявся з нами місцями, виконав кожен закон, який не вдалося виконати нам, і помер, аби принести викупну жертву за кожен раз, коли того не вдавалося зробити нам. Письменник до євреїв зображує Мойсеєву кар’єру, якою б великою вона не була, у належній перспективі: Гідний Він (Ісус) вищої слави понад Мойсея, поскільки будівничий має більшу честь, аніж дім… І Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга, на свідоцтво того, що сказати повинно було. Христос же, як Син, у Його домі (3:3, 5, 6). Жоден пророк, такий, як Мойсей, не поставав у Ізраїлі до Ісуса. Цей великий Закон поступився вкінці ще більшому Євангелію.

372

Зміст

Бібліографія

Archer, Gleason L., Jr. A Survey of Old Testament Introduction. Chicago: Moody Press, 1974.

Boadt, Lawrence. Reading the Old Testament, and Introduction. New York: Paulist Press, 1984.

Carmody, John, Denise Lardner Carmody, and Robert L. Cohn. Exploring the Hebrew Bible. Englewood Cliffs, New Jersey: Prentice Hall, 1988.

Craigie, Peter C. The Book of Deuteronomy. Grand Rapids: Eerdmans, 1976.

Donin, Hayim Halevy. To Be a Jew: A Guide to Jewish Observance in Contemporary Life. New York: Basic Books, Inc., 1972.

Gaebelein, Frank E., editor. The Expositor’s Bible Commentary. Vol. 1. Grand Rapids: Zondervan, 1979.

Hertzberg, Arthur, editor. Judaism. New York: George Braziller, 1962.

Hoerber, Robert G., editor. Concordia Self-Study Bible: New International Version. St. Louis: Concordia, 1986.

Hummel, Horace D. The Word Becoming Flesh. St. Louis: Concordia, 1979.

Keil, C. F., and F. Detzlisch. Commentary on the Old Testament in Ten Volumes. Vol. 1, The Pentateuch. Grand Rapids: Eerdmans, reprinted 1973.

Kretzmann, Paul E. Popular Commentary of the Bible. Old Testament, Vol. 1. St. Louis: Concordia, 1923.

Luther, Martin. Luther’s Works. Edited by Yaroslav Pelikan and Helmut T. Lehmann. American Edition. Vol. 9.

373

St. Louis: Concordia Publishing House; Philadelphia: Fortress Press, 1955-1986.

Lutheran Worship. Prepared by The Commission on Worship of the Lutheran Church-Missouri Synod. St. Louis: Concordia Publishing House, 1982.

Maier, Paul L. Josephus: The Essential Writings. Grand Rapids: Kregel Publications, 1988.

Mayes, A. D. H. Deuteronomy. Grand Rapids: Eerdmans, 1979.

Mendenhall, George E. “Covenant Forms in Israelite Tradition” in The Biblical Archeologist 17:3 (May 1954), pp.

50-76.

Miller, J. Maxwell, and John H. Hayes. A History of Ancient Israel and Judah. Philadelphia: The Westminster Press, 1986.

Pritchared, James B., editor. The Ancient Near East: An Anthology of Texts and Pictures. Princeton University Press, 1958.

Rad, Gerhard von. Deuteronomy, a Commentary.

Philadelphia: The Westminster Press, 1966.

Ridderbos, Jan. Bible Student Commentary: Deuteronomy.

Translated by Ed M. van der Maas. Grand Rapids: Zondervan, 1984.

Roehrs, Walter R., and Martin H. Franzmann. Concordia Self-Study Commentary. St. Louis: Concordia, 1979.

Sandmel, Samuel, editor. The New English Bible with the Apocrypha: Oxford Study Edition. New York: Oxford University Press, 1976.

Thompson, J. A. Deuteronomy: An Introduction and Commentary. Leicester, England: Inter-Varsity Press, 1974.

Whiston, William, editor. The Works of Josephus. Lynn, Massachusetts: Hendrikson Publishers, 1980.

Young, Edward J. An Introduction to the Old Testament.

Grand Rapids: Eerdmans, 1964.

374

Зміст

375

Марк Е. Браун Коментарі на КНИГУ

Повторення ЗАКОНУ Ілюстрація обкладинки Френка Ордеза Ілюстрації всередині книги Ґленна Маєрса Переклад з англійської мови В’ячеслава Горпинчука Редакційна колегія: В’ячеслав Горпинчук, Анжела Горпинчук, Ігор Рудзік, Алла Плахотнюк

Формат 60х90 1/16. Папір офсетний. Друк офсетний. Гарнітура Schoolbook. Тираж 500 прим. Друк Рудзік І.С. Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК №4409 від 05.09.2012 р.