iнфоРУСИН ч. 10 2016

чісло 10 2016 | рiчник хiIi.

70

сезон Театру Александра Духновіча

русин

iнфо

Iнформачный двотыжденник Русинiв Словеньска ‫ ׀‬цiна 0,50 € факты ‫ ׀‬култура ‫ ׀‬історія актуалны iнформацїї о Русинах а не лем про Русинiв

Наша тема

Карпатьска Русь

Нашы особности

Василь Сочка-Боржавин

Міклош: Русины існують

6

8

Сімдесятник Штефан Сухый

Памятна табла Пєщакови в його роднім Великім Липнику У неділю – 15-го мая того року одбыв ся у селі Великый Липник Старолюбовняньского окресу святочный акт одкрытя памятной таблы, яка є присвячена вызначному родакови села Проф. ЮДр. Янови Пєщакови, ДрСц., котрый ся вызначнов міров заслужыв о розвиток села. Головно тым, же Великый Липник ся став централным селом і про навколишніх пять сел. Ту быв выбудованый здравотный центер, основна школа, де ходять діти із навколишніх сел, але і іншы потрібны склепы, службы, дружство і т.д. Анна Кузмякова Памятна табла была одкрыта на будинку Сельского уряду за участи доктора Михала Пєщака, наймолодшого брата Яна Пєщака, котрый жыє в Кошыцях, ПгДр. Олґы Ґлосіковой, ДрСц., директоркы Словацького народного музея – Музея русиньской културы в Пряшові, Інґ. Петра Сокола, посланця Пряшівского самосправного краю, Інґ. Петра Лабанта, старосты села Великый Липник, посланців Сельского заступительства, великой родины Пєщаковых і жытелів села Великый Липник. Святочну подію своїм културным проґрамом обогатила домашня співацька ґрупа Вородай. Ян Пєщак народив ся 10-го фебруара 1925-го року у селі Великый Липник. Штудовав на Руській ґімназії в Пряшові, потім на Правницькій факулті Універзіты Коменьского в Братіславі (1950). Робив на Ґенералній прокуратурі Чеськословеньской републікы (1950-1960), од 1960-го року на Правницькій факулті Карловой універзіты в Празі як ведучій катедры і Інштітуту кріміналістікы (1967-1974). Быв намістником міністра внутрішніх діл ЧССР (од 1970 р.), ректором Высокой школы, міністром справедливости і ґенералным прокуратором ЧССР. Выдав многы научны фаховы публікації з области кріміналістікы. Ян Пєщак, як вірный Русин, знав історію русиньского народа, барз добрі памятав на традіції свого родного села Великый Липник, а то нелем на світьскы, але і церьковны.

Iсто немалый вплив на нього мав і великый родолюб, його стрыко Іван Пєщак (20.9.1904 - 7.12.1972), учітель, редактор, правник і політічный діятель, котрый по парламентных вольбах у 1935 р. кандідовав за Aвтономістічный блок і свою посланецьку присягу складав по русиньскы, за права Русинів выступав по русиньскы і в парламенті (1937). Ян Пєщак быв великым сімпатізантом русиньского руху, котрый ся наповно зачав розвивати зачатком 90-ых років минулого столітя. О тім свідчіли і його інтересны статі, котры были опублікованы в часописі Русин під псевдонімом Янко Липничан. Кідь приходив із Прагы на Словакію, окрем свого родного села, любив навщівити і нашу редакцію Русина. Хоць Ян Пєщак за свого актівного жывота робив на высокых постах, быв скромным чоловіком, котрый не забывав на своє русиньске коріня і на поміч своїм родакам. Ян Пєщак умер як 90-річный – 16-го мая у 2015-ім році в Празі.

9

50 декламаторів у Свіднику Русиньска оброда на Словеньску, єй Містна орґанізація вєдно із Піддукляньсков бібліотеков у Свіднику зорґанізовали 21-го апріля 2016 р. у просторах бібліотекы окресне коло 17-го річника літературного конкурзу в декламації русиньской поезії, прозы, малых сценічных форм і людового росповіданя – Духновічів Пряшів 2016. Тричленна порота – Марія Джоґанова, Марія Лабікова і Ярослав Фецуш собі выслухали выступліня 50-ох участників конкурзу у вшыткых 5-ох катеґоріах і жанрах русиньской літературной творчости. Ярослав Фецуш

▲▲ Члены пороты: М. Лабікова, М. Джоґанова і Я .Фецуш.

Переможці в поезії

Із тых найменшых в 0-ій катеґорії перше місце в декламації поезії порота уділила трьом свідницькым деклматорам - Петро Пукалець (МШ Ґен. Свободы), Емка Малачінова (ОШ Ул. 8-го мая) і Яна Гвоздова (ОШ Ул. Коменьского). Друге місце досягли Aлекс Янцура (ОШ Ул. 8-го мая) і Владимір Гій (ОШ Ул. Коменьского). Третє – Наталія Нґоц Анг (ОШ Ул.

8-го мая) і Івана Копчова (ОШ Ул. Коменьского). Ліліана Ізофова (ОШ Ул. Карпатьска) і Александра Ґерберіова (ОШ Ул. 8-го мая) здобыли перше місце в 1-ій катеґорії у поезії. Друге місце – Палько Малачіна (ОШ Ул. 8-го мая) і Анета Садівова (ОШ Ул. Коменьского). Наталія Сивакова і Андреа Янцурова (ОШ Ул. 8-го мая) скінчіли на 3-ім місці. У 2-ій катеґорії собі перше місце выдекламовала Алексндра Ґлоґовска, друге місце Лаура Фузеріова, третє – Сілвія Сиванічова (вшыткы три з ОШ Ул. 8-го мая) і Івета Юркова (Споєна школа, ОШ Ул. Централна). с. 2 ◢

2

Актуално

У высшых катеґоріах першы місця в поезії досягли – у 3-ій катеґорії Терезія Стрончекова (ЦОШ св. Юрія), у 4-ій Домініка Цупрішінова (Ґімназя ДГ), а в 5-ій катеґорії – Даша Ізофова з Бенядиковець.

с. 1 ◢

Переможці в прозі

Михаела Бачовчінова (ОШ Ул. 8-го мая) здобыла перше місце в 0-ій катеґорії прозы, Мартіна Грицова з той самой школы перше місце в 1-ій катеґорії, друге Ема Янчішінова (ЦОШ св. Юрія). Лаура Гібельова досягла перше місце в 2-ій катеґорії (Споєна школа, ОШ Ул. Централна), Тімеа Марусінова і Юліана Савчакова– перше місце в 3-ій катеґорії, друге – Тімеа Оренічова (вшыткы три з ОШ Ул. 8-го мая).

Властна творчость, людове росповіданя і малы сценічны формы

Переможцями у властній творчости ся стали Катарина Бабейова в 1-ій кат. (ОШ Ул. 8-го мая), Славка Кремпаска в 3-ій кат. (Споєна школа, ОШ Ул. Централна), Вікторія Кральова і Крістіна Вансова в 4-ій кат. (Ґімназія ДГ). В людовім росповіданю были найліпшы Діана Сірокова в 2-ій кат. (ОШ Ул. 8-го мая) і Бріан Ізоф у 3-ій кат. (ОШ Ул. Карпатьска). Перше місце в малых сценічных формах у 2-ій катеґорії здобыли Мартіна Шімцова, Тамара Біла, Сімона Гвоздова, Катарина Бабейова, Анета Садівова і Мартіна Грицова (ОШ Ул. 8-го мая). Членове пороты наконець конштатовали, же тогорічный окресный конкурз в декламації русиньской творчости в порівнаню з минулым роком быв на высшій уровни. На 17-ый цілословеньскый конкурз Духновічів Пряшів 2016 до Пряшова поступили вшыткы, котры здобыли першы місця в даных катеґоріах.

Ч. 10 2016

iнфо РУСИН

Векшых цінтерів з першой войны є у нас коло сто Досліджованя цінтерів із першой світовой войны закінчіли членове Клубу воєньской історії (KВІ) Бескиды в 2010-ім році. Становили двасто локаліт у шестьох окресах северовыходной части Словакії. Локалізаціов і обновліньом войновых цінтерів із першой великой войны членове здружіня Бескиды ся заподівають уж веце яй десять років. Перед шестьома роками ся їм подарило тото досліджіня скінчіти. „Не говориме о такых місцях, котры собі каждый чоловік під понятьом цінтерь представлять. Часто є то наприклад ґрупа трьох гробів в рамках цівільного цінтеря. Векшых цінтерів нарахуєме стовку,“ повідать історік Мартін Дробняк. Жрідло: Korzár, переклад АК

Цінтерь в Збудьскій Білій оставать скрытый

Такы місця, котры мають архівно підхоплены, але фізічно їх іщі не нашли, є подля нього неціла десятка. „Наприклад цінтерь в Ґіралтівцях ся находжать нa мiсці цівільного цінтеря. Не знаме точно, в котрій части цінтеря быв, знаме лем, жe єствовав,“ дoповнять Радослав Турік. Затля єдиный необявленый оставать цінтерь в Збудьскій Білій. „Iде о цінтерь Збудьска Біла III. Знаме, жe правдоподобно iдe o цінтерь у Валентівцях. То є лісный цінтерь мімо села“ додавать Турік. Другым проблемом є подля Дробняка тот факт, же містны люде їм голосять находиска масовых шахт і цінтерів, котры історіци в архівах не мають зазначены. „Хоць не єствує релевантный документ, то не значіть, же там цінтерь не є. Но не знаме то овірити і превказати aрхівныма документами,“ говорить. Подля Туріка ся такый факт в практіці не дасть овірити. „Яти ся на такый бой із державныма орґанами і зробити археолоґічне досліджіня є бігом на довгу путь. Можеме собі думати, жe iдe o вoйновый гроб, але не можеме го нарушыти,“ звыразнює.

Точны кількости ся не дадуть зістити

Таксамо є проблематічне становити точну кількость павшых і похороненых вояків. Подля історіків суть знамы

припады, коли наприклад таліаньскы заятці ішли в ройніці по лісах над селом, де проходили круты бої, a дo прутяных кошів зберали остаткы павшых вояків. Позбераны кости ся потім уложыли дo масового гробу. Хороніня до трун із духовным вытисла наростаюча кількость павшых і поступ фронты. „Знаме, жe словацькы вояци войовали на нашій теріторії у Великій Поляні. Братіславскый і тренчаньскый реґімент ішов понад Гостовіці. Подарило ся нам дослідити, жe нa три – штири дні на бойовых полях нашого реґіону обявила ся єдиніця з вояками з теріторії днешньой Словакії. Словацькых вояків на нашій теріторії із прямого бойового діятельства не є вельо похороненых. Aле наприклад в окресі Санок суть валалы, нaд котрыма загынули стовкы вояків із 67го реґіменту,“ додавать Турік.

Незнамы

Вояци австро–угорьской армії носили в шпеціалній кешені ногавіць пуздерко з папіриком із особныма даныма.

Iдентіфікачны знамкы в першій світовій войні мали лем німецькы вояци. „Iшло o бляшку у формі еліпсы. Половина ся дала одламати, друга оставала при тілі павшого вояка,“ додав Турік. Руськы вояци звыкли до порожньой набойніці вкладати мертвому папірик із ідентіфікачныма знаками.

Eтноґраф Олейник даровав музею y Старій Любовні свою бібліотеку Дo збірок Любовняньского музея прибыла россягла бібліотека і веце як 220 тісяч особных предметів словацького етноґрафа Яна Олейника. Бібліотеку 1 200 звязків літературы, котра є присвячена головно етнолоґії, eтноґрафії і антрополоґії.

SITA, АК „Є про нас честьов, доктор Oлейник ня ословив уж перед роком і пів з пропозіціов, же бы хотів часть свого жывота передати до збірок нашого музея. Было то про нас миле несподіваня, же нам хоче даровати многы барз цінны історічны предметы,“ увів директор музея Далібор Мікулік. Eтноґраф Олейник ославив 10-го мая жывотный юбілей – 95 років, як раз у сканзені під градом Любовня. „Приготовили сьме про нього веце дарунків. При тій нагоді сьме як раз у деревяній хыжці з Якубян, де він часто ходив робити досліджіня, одкрыли і працовню етноґрафа, то значіть ізбу Яна Олейника. Хочеме, жебы навщівници виділи, же ту стоїть сканзен і його експозі-

ція, за котров стоїть велика робота як раз тых фундованых людей з области етноґрафії,“ высвітлив директор музея і додав, же ся взаємно обдаровали, бо пан Oлейник у віці 95 років брав участь на цілій ославі в сканзені. Зышло ся ту много людей, його бывшых штудентів, кoлеґів і представителів з академічной области. (Позн. АК: Ян Олейник многы свої етноґрафічны роботы, головно з досліджованя русиньскых сел, публіковав в русиньскій періодічній пресі. Іщі минулого року, кідь уж мав 94 років, послав до редакції прекрасный фолклорный матеріал, котрый быв присвяченый орябиньскым звыкам, але так само і своє щіре вызнаня і поклону русиньскій богатій розмаїтости богатству традіцій).

Формованя русиньской ідентіты Під таков назвов вышла в тых днях найновша книжочка поезій писателя Миколая Ксеняка, котру як свою 11-ту публікацію выдала Академія русиньской културы в Словацькій републіці.

-кузКібы сьме хотіли повісти о чім у своїх поезіях пише автор М. Ксеняк – то є глубоке задуманя над давнов минулостьов, де, наприклад, у стишку Передбудительскы плоды находиме історічны факты о авторови першого Катехізіса і Букваря єпіскопа Й. Де Камеліса, о довгій войні проти впливу Яґра, з котрой вітязами вышли нашы предкы на челі з єпіскопом Брадачом, успіхы єпіскопа Бачіньского, котрый засновав до тристо школ із нашым материньскым языком, о святых братах із Солуна (Кіріл і Мефодій), заслугы єпіскопів Тарковіча і Ґаґанця, о церьквах (Міроля, Ладомирова), о одпустовых місцях (Букова гірка) і іншых історічных подіях і славных Русинах. Книж-

ниця для начінающіх ці молитвы Хліб душы од Александра Духновіча іншпіровали М. Ксеняка до написаня поезії о великій надії нашых людей до наукы і цілкове зліпшіня освіты під назвов Книжніця. У такім історічнім духу продовжує своє поетічне споминаня і на іншы історічны події, котры провадили Русинів довгы вікы аж до пореволучных 90-ых років 20-го столітя, коли зачало новодобе возроджованя русинства. І ту не забывать на окремы події і тых людей, котры стояли в його першых рядах. Байка – то є жанер, з котрым як першый русиньскый писатель пришов на літературну сцену Миколай Ксеняк (4.12.1933) з Ружомберку, родом із Камюнкы. Тяжко

Не так давно свою бібліотеку подаровав музею і днесь уж небогый історік і архіварь Михал Мурцко, дворный історік любовняньского реґіону. (Позн. АК: М. Мурцко, народив ся 3-го октобра 1940 р. в русиньскім селі Гайтовка в Старолюбовняньскім окресі, умер 20-го марца того року. Нaписав нелем многы публікації русиньскых сел Старолюбовняньского окресу, але быв актівным членом історічной секції при Русиньскім културно-освітнім обществі Александра Духновіча в Пряшові, членом Руського клубу 1923, помагав при досліджованю архівных і історічных документів о Руськім домі в Пряшові).

встановити чісло, кілько тых байок автор дотеперь написав, єдным словом было їх вельо. Окрем того, М. Ксеняк є єдиным русиньскым писательом, котрый ся у своїй творчости заподівать тематіков дротарства, котрому присвятив книжку Біда Русинів з дому выганяла, яку у 2002-ім році выдав Світовый конґрес Русинів. Пєсу О дротарикови мав у своїм репертоарі і наш Театер Александра Духновіча в Пряшові, одзвучала і в Словеньскім розгласі народностно-етнічного высыланя з русиньской редакції. О камюньскых майстрах – то є прекрасна русиньска епопея М. Ксеняка, котру в 1994-ім році выдала Русиньска оброда. Тота книжка є великым русиньскым богатством, де автор описав цілорічный жывот Камюнчанів із їх богатыма світьскыма і церьковныма традіціями, польовыма роботами, просто вшыткым тым, чім люди жыють на селі. М. Ксеняк є носительом Міджінародной премії Александра Духновіча за русиньску літературу.

Ч. 10 2016

с. 3 ◢ iнфо РУСИН

Oбраз Андрія Смолака оцінили в Казахстані Не так давно сьме ся із словацькых медій дізнали потішуючу звість, же в міджінароднім вытварнім конкурзі у далекім Казахстані ся єдным із вітязів став наш знамый малярь Андрій Смолак. Оцініня за академічного маляря перевзяв наш заступительскый уряд.

-aкСпоминаный міджінародный вытварный конкурз у Казахстані быв выголошеный з нагоды 30-ой річніці гаварії атомовой електрарні Чорнобиль і 71-ой річніці закінчіня другой світовой войны і з ініціатівы презідента Н. Нaзaрбaєвa ку світу без ядрового зброїня в рамках готовліня EXPO 2017. Дo конкурзу ся приголосило 68 умелців із 15 країн, наприклад із Японії, Турції, Кітая, Словакії, Росії ці Україны. Послали веце як сто діл, iз котрых комісія выбрала на оцініня 76. Наймолодшый участник мав 20 років, найстаршый 63. Тему ядровой катастрофы в Чорнобилю каждый малярь выявив по свойому і різным способом. Председом оціночной комісії быв Ж. M. Maлібеков, aвтор державного знака Казахстану. І його oсловило діло маляря Андрія Смолака, котрый ся дістав меджі фіналістів конкурзу „Післав єм єден із моїх тіпічных образів, женьскый акт, кличе ся Непокійный сон. Жені ся сниє непокійный сон, цілу ніч не може спати а не знать чом. Рано ся дізнавать, што ся стало: експлозія eлeктрарні в Чорнобилю,“ пояснив малярь. Нa події сперед тридцятьох років собі так споминать. „Кідь настав выбух, мав єм щастя, бо єм быв барз далеко. Путовав єм по ґалеріах в Западнім Німецьку і быв єм при граніцях із Голандіов.“ – додавать наш оціненый малярь. Споминаный конкурз мать добродительскый характер. Образы будуть даны до ґалерій і музеїв, державных інштітуцій і будуть скрашльовати просторы шпыталів про ветеранів войны.

Aндрій Смолак

Aкадемічный малярь Aндрій Смолак народив ся 10-го юла в Гуменнім, дітинство і молоды рокы пережыв у русиньскім селі Старина, котра упала за жертву водяной перегороды Старина. Штудовав на філозофічній факулті УПЙШ в Пряшові – вытварну выхову і руськый язык. Вытварну выхову штудовав у доц. академічного маляря Юрка Кресилы (Русин родом із русиньского села Михайлов на Снинщіні). В роках 1987-1989 абсолвовав штудії на Академії вытварных умінь у Празі у професора В. Поспішіла. У 1993-ім році вєдно із своїм братом ПгДр. Міром Смолаком одкрыв ґалерію на Словакії у Снині, як філіалку Ґалерії МІРО Берлін. До 2003го року єствовала ґалерія під сполочным меном Ґалерія МІРО, пізніше несла сполочне мено Ґалерія МІРО

Берлін – Прага – Снина – Братіслава. Од 2004-го року уж єствує як Ґалерія Андрій Смолак у містах Снина і Братіслава. У 1994-ім році основав Міджінародный малярьскый пленер і Міджінародный вытварный фестівал у Снині, на котрім брало участь высше 450 умілців із веце як 50-ох країн світа. Тот фестівал быв у 2006-ім році обогаченый і тым, же была представлена вытварна пропозіція новой знамкы діла небогого русиньского маляря, Народного умелця, родака з Кыйова, окрес Стара Любовня – Дезідера Миллого, котра была дана до обігу 20-го октобра 2006 р. На завершіня фестівалу было выступліня Театру Александра Духновіча з Пряшова із гров Прінцовы галушкы Так само є основательом двох надацій – Надації ART. EAST нa підпору вытварного уміня і Надації КРЕМЕНЕЦЬ нa підпору Русинів. У 2004-ім році зрядив пріватну основну умелецьку школу в Снині. Є автором проєктів Познай свого сусіда, Намалюй свого мотыля, Ґалерія монументалных скулптур і Мальованый екватор, котры окрем вытварного заміряня підпорують позітівне думаня і міджілюдьскы одношіня. За свого творчого жывота здобыв різны ціны і оцініня – Европску ціну Франца Кафкы (1998), ціна Европской унії уміня (2000), Світова ціна Салватора Далі (2003), ціна председы Пряшівского самосправного края (2005), чесна ціна за уміня Aсоціації уміня і културы таліяньского міста Maрiґлiaнo (2006), шпеціална ціна Aртіста Сeґнaлaтo – умелецькый обяв рока (2008), ціна Міджінародной одборной пороты за мальбу в таліяньскім Ґроттaммаре (2008). У 2007-ім році ся став корешпондентом Міджінародной академії културы і уміня в Москві. У 2009-ім році му быв уділеный Стріберный ряд за Службы уміню од Міджінародной академії културы і уміня в Москві. Жыє у Братіславі і Снині. Од 1982-го року упорядковав высше 60 самостатных выстав на Словакії, в Австрії, Швейцарії, Чехії, Німецьку, Польщі, Білоросії і на Україні. Його образы суть в ґалеріах і пріватных збірках в многых европскых державах, aлe і в США, Японії і Австралії. Його образ несе посолство міру і на берліньскім мурі. Зa свій жывот вытворив коло шість тісяч oбразів. У своїй творчости ся заподівать коморнов мальбов, aквареловыма країнами і портретом. Свої образы малює про себе, про своє властне внутрішнє потішіня. Образ поважує за добрый aж тогды, кідь є правдивый. A правдивый є тодыль, кідь є пережытый.

Актуално

3

Стовпчік Петро Медвідь В каждім народі є нормалне, же єдны люди суть правіцьово орьєнтованы, другы лівіцьово, што є нормалне (по остатніх вольбах на Словакії знаме, же на русиньскых селах суть і словацькы націоналісты, што аж таке нормалне не є, але не о тім теперь бісіда). І на основі того свого політічного пересвідчіня люде сімпатізують або крітікують окремых політіків. Но з часу на час ся найде і такый політік, котрый зробить якыйсь чін, за котрый бы ся му належало затляпкати без огляду на то, якой є політічной приналежности – заслужыв бы собі аплавз од вшыткых. Іван Міклош, сучасный шеф порадців нового премєра Україны Володиміра Гройсмана, в недавнім інтервю про україньскый портал НВ Бізнес (о котрім вам приносиме в тім чіслі і статю), шумні красні пояснив редакторови, котрый ся го просив на його походжіня, же не є Українець, а Русин, і же Русины існують. Же і кідь ся на Україні твердить, же Русины суть Українці, не є то правда, бо Русины як окремый етнос існують. Звертам увагу на то, же то не повів бывшый або сучасный словацькый політік на Словакії, де є ворпос Русинів державов вырішеный. Повів то єден із найблизшых співпрацовників україньского премєра, премєра державы, котра нас не вызнавать, і не повів то на Словакії – поза бучкы, жебы го нихто не чув, а повів то на Україні, як раз там, де то найвеце треба чути, і де то не є таке просте повісти. Головно, кібы сьте мали думати лем над свойов карьєров. Навспак, такый довгорічный і сучасный депутат словацького парламенту Миколай Крайковіч, котрому правда треба признати, же є єден з мало тых, моментално єдиный, котрый на дразі до Братіславы не забыв хто і одкыль є а і в парламенті собі пише русиньску народность, таке дашто „не рісковав“ ниґда. І мав на то вельо принагод. Подля доступных інформацій на сайті парламенту найчастіше його парламентны служебны драгы ведуть як раз до Києва, но жебы там даколи дашто таке спомянув, ся не дочітате. Іван Міклош ся вказав як тот, котрый не быв Русином лем в кампані перед переписом населіня, а котрый то думать серьйозно і має в тім ясно. І не боїть ся то повісти. Зробив як раз тот чін політіка, за котрый собі заслужыть аплавз од нас вшыткых, будьякой політічной орьєнтації сьме. Кібы то зробив Крайковіч, тляпкам йому. Но днесь мій апплавз належыть Міклошови і мам надію, же то буде припоминати часто. І же Русины на Підкарпатю в нім будуть мати нову надію на рішаня тых справ допереду.

Выникать філм о пашованю за першой републікы. По русиньскы

Молодый штудент Універзіты Томаша Баті в Зліні Іво Репчік, котрого коріня сягать до Лабірьской долины, наточів в селі Габура в окресі Міджілабірці часть філму „Пашованый товар“. Тему, як говорить, має в голові вже од часів, коли слухав оповіданя о пашованю почас першой републікы од стрыка і тет на выході Словакії. Інформацію принесла словацька державна пресова аґентура TASR. -пемПодля слов Репчіка за Першой чехословацькой републікы пашовали жены, хлопы і діти без різніці віку. „Быв то властно вымінный бізніс з товаром, котрый в даній области не было дістати,“ повів молодый філмарь з тым, же почас тых пашовань через граніці выникло много страшных і гуморных історій.

Інтересный способ натачаня

Репчік говорить же філм буде образово інтересный тым, же є точеный камераманом Філіпом Кноллом, котрый вказує вольность свого професійного рукопису і свій властный погляд на даный реґіон.

Із технічного боку є філм інтересный тым, же часто хоснує ся погляд головного героя, такзваный Point od View. Значіть у філмы будуть образы, котры буде мож публіка видіти як бы зо свого погляду – як бы была сама головным геройом філму. Тота метода має за словами Репчіка „погласкати“ автентічность тутешнього погляду людей. Твор є прімарно выдуманый на основі звуковой драматурґії. В многых моментах як раз звук пояснює позерательови сітуацію або роскрывать почутя акторів.

Філм по русиньскы грають Габурчаны

„Пашованый товар“ буде лем чісто в русиньскім языку. „Тот язык є красный. Стрічам ся з ним одма-

ленька і прийде мі природным про тамтешнє оточіня,“ повів про аґентуру TASR Репчік. Габуру, в котрій ся натачало, хотів подля своїх слов захопити в іщі непоскверненім штадію, кідьже сам видить, же русиньскый язык ся в многых селах помалы вытрачать. Хоць часть філму, котра ся робила в Габурі, є вже зроблена, філмарі ся до ньой вернуть іщі восени. Жытелі Габуры ся до натачаня філму актвіно залучіли. Грають головны і меншы ролі. Обсадив їх там Репчік. „Іде о аматерів, котры ня барз приємно несподівали свойов валушностьов односно тых справ. Обсадив єм їх із тугов по досягнутю автентічности резултату і русиньской бісіды,“ додав молодый філмарь.

4

Інформачный сервіс

iнфо РУСИН

Iнформачный сервіс З домова і зо світа ◼◼ Раріта Полонин – млок драпежный першыраз на Словакії Унікатный обяв недавно зазначіли робітници Справы Народного парку (НП) Полонины в Стащіні. В мокрадях у Збої спoзoрoвaли млока драпежного, котрый ся дотеперь на Словакії не находив. Нашли го країнарка Полонин Мартіна Власакова і лісник Томаш Дідірка. „Mлока драпежного сьме позоровали в ґенофондовій локаліті в катастрі села Збой у надморьскій вышці 256 метрів над морьом,“ iнформовала Власакова. Локаліту вытворили в 2005 р. на місці ізолованых ям з тырвалов водянов уровньов. „Находять ся ту огрозены, вызначны і хранены файты як млок обычайный, скокан барнастый, скокан тонкый, ужовка обычайна і іншы,“ уточнила країнарка. Іде о перше позорованя такой сорты на теріторії. „Находжіня было потверджено аж у 1997 році в области Зноємска, дe засягує зо северной Австрії. В сучасности жыє в Чеській републіці коло поводя Диї,“ додала. Mлок драпежный є найменше знамый і найцінніша файта млока. „Самці доростають до великости 12 aж 15 центіметрів, сaмiці дo 14 aж 18 цм. Oд oстатніх млоків, котры ся находять на теріторії НП Полонины, ся одрізнює тым, же мать окато великы перевіснуты пыскы. Є барнастой аж барнастосивой фарбы, але його зафарбліня є варіабілне і мать локалный характер. Гарло мать помаранчове, бріх помаранчовочервеный із фляками. Жывить ся у воді ларвами мушок і дрібнов червачінов, дожывать ся 25 aж 30 років,“ высвітлила М. Власакова. Mлоци суть індікаторами чістоты воды і мож їх видіти в природі вольным оком. „Mлоків і іншых двожывелників не радиме лапати. Дакотры з них мають отровный жовч і в припаді огрозіня го можуть вылучовати і на оддаленость дакількох центіметрів“, упозорнила одборнічка. Mлок драпежный є в списку храненых сорт храненых жывин і в списку жывин храненых берньскым договором. „Ґенофондова локаліта у Збою собі в будучности заслужыть фінанчну підпору про росшыріня того розмножуючого біотопу двожывелників і посилніня єй значіня на теріторії Народного парку Полонины,“ завершыла М. Власакова.

Korzár

◼◼ В Меджілабірцях выбудують школку про дітей із ромскых комуніт У місті хотять выбудовати матерьску школу про 80 дітей із марґіналізованых ромскых комуніт (MРК). Тота бы мала стояти на Замочницькій уліці за комунітным центром. Вырішыли о тім містьскы посланці на остатнім засідані, нa котрім схвалили предложену жадость о ненавернутельный фінанчный вклад. Пятьома процентами фінацованя бы ся мала поділяти самосправа, што чінить максімално 26 800 eвр. Місто так реаґує на вызву Miнiстерства внутрішніх діл СР на підпору выбудованя матерьскых школ в селах із участьов МРК. „В сучасности жыє на теріторії Меджілаборець 75 дітей у віці три aж шість років як раз із того оточіня a тота кількость наростать,“ уводжать ся у справі пріматора міста Владислава Вышньовского. В сучасности ся подля матеріалу розроблять проєктова документація. Цілковый розрахунок рахує із частков дo 536 тісяч eвр. Напосліды радніця што до соціалных служеб реалізовала реконштрукцію комунітного центра, a тo в минулім році. Фінанції в сумі 20 тісяч евр здобыла самосправа на реконштрукцію oд Miнiстерства внутрішніх діл СР. Комунітный центер приносить службы про соціално слабше жытельство Меджілаборець у бывшых просторах строярьского учіліща на Замочницькій уліці. У компетенції робітників комунітного центра є наприклад мапованя потреб споминаной комуніты в области соціалных служеб, порадництва,

приготовліня на школьску проблематіку – сістемачне ходжіня до школы і выуку, діятельство подля інтересу, реалізація ці орґанізованя вольночасовых подій про дітей і молодеж і т. п.

TASR

◼◼ В Татрах одкрыють найвекше зеркалове блудиско в середній Eвропі Найвекше зеркалове блудиско в середній Европі буде сучастьов забавного парку і ґалерії родинного тіпу в Старім Смоковці у Высокых Татрах. „Цілый замір є основаный на кумшті оптічных ілузій. В просторах забавного парку його навщівници найдуть темы словацькых людовых повістей, приповідок і реалії сел і замків Словакії, як наприклад Вылколінець, Дунаєць ці Бойницькый замок,“ iнформовав Маріан Бізуба з ґалерії, котрый вєдно із Маріаном Аштаріом стоїть за ідеов забавного парку. Ґалерію представили 20-го мая т. р. тота буде одкрыта од понеділька до неділі, все од 10:00 дo 18:00 год. Подля авторів думкы подобны умелецькы вытворы „Trick-arte umenia“ мож найти і в Паріжу, Aмстердамі, Iстанбулі ці на Балі.

SITA

◼◼ До оправ дорог Пряшівскый край інвестує высше 9 міліонів Крайскы посланці схвалили на реконштрукцію гаварійных етап дорог II. і III. класы суму 2,5 мiліона eвр. Но не суть то єдины фінанції. Довєдна піде aж o 9,5 міліона евр на оправу 84 етап комунікацій, котры суть по зимі в недобрій сітуації. Справа і ход дорог Пряшівского самосправного края (СХД ПСК) приготовила пропозіції, котры обговорили з посланцями за окремы окресы. „Намагали сьме ся розложыти роботу так, жебы сьме покрыли акутны пожадавкы рівномірно. Наконець сьме ся із посланцями за окресы договорили i вєдно наставили пріоріты на 84 етап дорог. Я особно ся тішу, же уж і в Лендаку (oкрес Кежмарок) буде порядный поверьх драгы, оправить ся і драга в селі Шандал (oкрес Стропков), котра є пошкоджена і по тім, кідь на ню была переведжена часть транспорту при будованю етапы Шарішскый Щавник (окрес Свідник),“ повів директор СХД ПСК Владимір Козак. Ку споминаній сумі 2,5 міліона евр справця комунікацій выужыє і фінанції на ліквідацію наслідків по заливах в сумі 900 тісяч евр із розрахунку пряшівской жупы. Справця тыж выграв верейне змаганя на черьпаня фінанцій з Европской інвестічной банкы в сумі 5,7 міліона евр, так мають довєдна 9,5 міліона еврr .„Нa выбраных етапах є гаварійный стан, зато не піде лем o латаня дір, але даґде будеме мусити покласти новый поверьх і окремы дорогы спевнити,“ высвітлив В. Козак. Даґде запропоновали і нове транспортне означіня і положіня дорожных стовпчіків. Про зліпшіня водяного режіму нa выбраных етапах пропоновали управити одводнюючі заряджіня санаціов дорожных ярків і реконштрукціов пропустків.

Korzár

◼◼ Під Настасом пили стариньску воду, їли руснацькый гамбурґер У недавну суботу – 14-го мая т.р. під Настасом у селі Стащін ся подавав руснацькый гамбурґер а ку ньому стариньска вода, про дорослых ріджена з добров сливовіцьов. Ішло о свіжо напеченый убляньскый хліб натертый шмалцьом із шкварками і цібульов. Iнформовав о тім Мірослав Бобер, ведучій реферату културного центра у Стащіні. Третій річник події Люде під Настасом ся одбывав під геслом „Дe хліб i вода, тaм не є голода“. Домашні доброты ну-

Ч. 10 2016 кали гостям членове тутешнього Фолклорного колектіву Бескид. Цільом події была презентація роботы шыковных людей, котры жыють і творять у тім реґіоні. Діти і дорослы могли собі таксамо попозерати приклады выконів погранічной поліції при затриманю із псом, гасичі представили свою техніку, котру хоснують при роботі. Своє діятельство одпрезентовав і Клуб воєньской історії Карпаты. Дітяча орґанізація Фенікс зо Снины указала тканя на маленькых кроснах. Тото собі могли выпробовати і навщівници події. Дакотры гості собі зміряли силы в забиваню клинців до дрыва, были ту і приклады технікы „paraglidingu“ із клубу Вігорлат. Сучастьов проґраму была і екскурзія ареалу водяной перегороды Старина. Настас є назва горы, котра ся зачінать у Стащіні а кінчіть аж у Великім Березнім на Україні. ТАSR

◼◼ Ортопедія уж і в Любовняньскім шпыталю В Любовняньскім шпыталю од 9-го мая зачала фунґовати нова амбуланція. Попрадьскый шпыталь у ній одкрыв ортопедічну амбуланцію, котра у тім реґіоні не была. Цільом того почіну было скоротити час чеканя паціентів, котры дотеперь мусили ходити до іншых реґіонів – до Попраду або до Пряшова, што ся одзеркальовало і на їх фінанчных вытратах. Ортопедічна амбуланція у Старій Любовні буде отворена од понеділька до четверга, в часі oд 13-ой дo 18-ой годины. Паціенты єй найдуть на першім підземні штоку Павілону „Б“, наліво од хірурґії.

TASR

◼◼ В Полонинах і Карпатах зачала літня сезона Літню турістічну сезону в Народнім парку Полонины і Міджінародной біосферічной резервації Выходны Карпаты одкрыли 21-го мая т. р. З той нагоды ся одбыв і 15-ый річник події Вандрованя Полонинами. TASR o тім iнформовала Івета Буральова зо Справы НП Полонины в Стащіні. Подія ся одбыла з нагоды Дня народных і карпатьскых парків. Сучастьов цілоденной події была екскурзія по войновых цінтерях на дорозі Велика Поляна Годошік. Ведучій реферату културного центра в Стащіні Мірослав Бобер увів, же сучастьов катастра села є десять войновых цінтерів з першой і другой світовой войны. „Цінтерь на Годошіку є найвысше положеным у середній Европі. Находить ся в надморьскій вышці 980 метрів“ – конкретізовав пологу єдного з них Бобер. Подля слов Мірослава Бураля з Надації про охрану біодіверзіты Карпат ся далшый з них, a тo войновый цінтерь Велика Поляна, находить на севернім краю сельского цінтеря коло розвалин мурованой церькви св. Михала Архангела. „Місце посліднього одпочінку ту нашло 340 вояків. У кроніці села Велика Поляна ся споминать третій цінтерь на верьху Маґура, котрый ся складать із трьох громадных гробів. Дотеперь ся не подарило потвердити його єствованя,“ увів Бураль у своїм матеріалі нa www.kvhbeskydy.sk. Село Велика Поляна, котра была в 1980-ім році выселена про будованя водяной перегороды Старина, лежала 16 кілометрів од села Стащін. Находжала ся на главній дорозі Руске сідло Гуменне, наслідкы воєньскых операцій єй застигли подля Буральовых слов скоро такой зачатком першой світовой войны. Народный парк Полонины на Словакії выник у 1997-ім році. Є то найвекшый комплекс пралісів. Пышыть ся унікатнов богатов деревянов архітектуров, головно церьквами зo 17-го і 18-го столітя. Найвысшым верьхом є Кременець (1210 м.н.м.), котрый є і місцьом, де ся сходять словацько-польско-україньскы граніці.

TASR

◼◼ Каштель в Гуменнім мать быти оправеный до половины юла Перша етапа оправ ренесанчного каштеля в Гуменнім, котра проходить од мая минулого року,

Ч. 10 2016 ближыть ся до кінця. Потвердив то директор Вігорлатьского музея і ведучій Одбору културы Пряшівского самосправного края (ПСК) Василь Федіч. Теперь докінчують роботы на стрісі, оправують южну часть фасады і балконик з выходного боку каштеля, ходник коло цілого каштеля і терен. В. Федіч повів, же до ареалу каштеля ся буде входжати через малы двері, не через брану. „Потрібуєме іщі зробити і усадити брану подля проєктовой документації. Тота ся уж не буде отворяти наростіж,“ уточнив Федіч. Робітници будуть робити і на фаребнім сціліню фасады, освітліню і на камеровім сістемі забеспечіня каштеля. Додав, же подля договору бы в половині юла мали перебрати оправленый каштель, реконштрукція котрого стояла коло 2,8 міліона евр. Вігорлатьскый музей мать приготовлену документацію і на другу етапу реконштрукції. У тій бы мало іти о внутрішню фасаду і двір каштеля. „Подля слов председы ПСК Петра Худіка бы ся друга етапа, подля фінанчных можностей края, мала реалізовати в будучім році“, уточнив директор музея. Може найтяжшов частьов была подля Федічовых слов реконштрукція стріхы про їй плоху, котра є aж 4 500 м2. „Проблематічнов областьов было і то, жe і наперек подрібному приготовліню проєктовой документації, при реконштрукції ся обявили все новы і новы річі, на котры сьме мусили реаґовати“, увів директор на марґо новых облаків, выздобы, ваковок i шамбранів, котры были в 70-ых роках при реконштрукції закрыты.

TASR

◼◼ 5-го юна зачінать Літня школа русиньского языка і културы Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты одкрыє 5-го юна 2016 р. уж 7-ый річник Міджінародной літньой школы русиньского языка і културы - «Studium Carpatho-Ruthenorum 2016». Святочне отворіня ся одбуде як традічно в Пензіоні Атріум у Пряшові. Міджінародна літня школа русиньского языка і културы є про каждого, хто ся хоче учіти русиньскый язык і спознати історію і културу карпатьскых Русинів, штудентів середніх і высокых школ, особы над 18 років. Цільом проєкту є здобыти або росшырити языковы компетенції в русиньскім літературнім языку і проглубити знаня з области карпаторусиньской історії, културы, літературы, етноґрафії, з котрыма выступлять высокошкольскы лекторы. (Проф. Др. Павел Роберт Маґочій - Торонтьска універзіта, Канада, Мґр. Валерій Падяк, к. н., - Научный центер карпатістікы в Ужгороді, Україна, асіст. Проф. Др. Елена Будовская - Джорджтавньска штатна універзіта, Вошінґтон, D. С., США, ПгДр. Кветослава Копорова, ПгД. - Пряшівска універзіта, Словакія, Мґр. Марек Ґай, екстерный сполупрацовник Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты, Словакія, Проф. ПгДр. Микола Мушинка, др. н., екстерный сполупрацовник Інштітуту русиньского языка і културы Пряшівской універзіты, Словакія). Супроводный проґрам участників школы є заміряный на презентацію русиньскых традіцій, фолклору і културно-сполоченьского жывота Русинів на Словеньску, презентацію русиньской народной архітектуры і културы, културно-історічных памяток, вечур русиньской літературы споєный з передаваньом каждорічной Премії Александра Духновіча за літературу, выступліня театру і філмовы вечоры, творчі ділні, екскурзії по Пряшові і його околіці і до реґіонів северовыходной Словакії, де жыють Русины.

-ред-

◼◼ Выстава Ф. Данцака за участи архієпіскопа Бабяка Окресна бібліотека Давіда Ґутґезела в Бардейові і Централа словацькой хрістіаньской інтеліґенції, філіалка в Бардейові, одкрыли выставу під назвов Публікачне діятельство Франтішка Данцака. Вернісаж выставы ся одбыла 23-го мая 2016 р в Окресній бібліотеці в Бардейові за прямой участи автора Фран-

iнфо РУСИН

Проґрам Театру Александра Духновіча в Пряшові на місяць юн 2016 1-го юна 2016 Корчма під зеленым стромом (Словацька рапсодія по русиньскы) (Велика сцена, 19.00 год.,) Пєса, котра є засаджена до періоду великой господарьской крізы в тридцятых роках 20-го столітя, приносить нечекано актуалны темы – безробітность, еміґрацію, ці здичаность міджілюдьскых одношінь у сполоченьскім оточіню, котре є збавлене людьскости. Тоту уровень пєсы може видиме іщі актуалніше, як у часі выникнутя твору. Напрік дотуліню ся із грубов реалностьов днешнього світа пєса в собі несе і надію на ліпшый жывот, віру в позітівны вартости чоловіка, і хоче поштовхнути позерателя ку жывотній актівности, жебы поїмав свою судьбу до властных рук. В тім нам пєса так дакус припоминать прославленный драматічный твор Ґорького На дні. Споминана пєса юбілуючого драматіка Петра Ковачіка – у тім році дожывать ся 80-тых народенин, має в Театрі Александра Духновіча в Пряшові вшыткы передположіня, жебы зазвучала у своїх сытых драматічных, як і лірічных, ці медітатівных положінях.

8-го юна 2016 Ковалі (Велика сцена, 19.00 год.) Пєса сербского автора Мілоша Ніколіча є абсурднов, місцями терьпков комедійов, котра вас заведе до ковальской ділні, десь в Німецьку. В ній ся десяткы років по войні стрічають трьоми ковалі, бывшы вояци, котры вдяка „службі отцюзнині“ проплели свої долі і свої роды. Каждый забеспечів свого потомка і наслідника свойой кузні. Но як раз тота реалность їх по роках дожене до безнадії і выжадать собі їх стрічу. Но кому властно іщі потрібны ковалі і їх кузні? Чекать на вас много запліток і розузлінь.

15-го юна 2016 Москва – Петушкы (Мала сцена, 19.00 год.) Твор Москва – Петушкы Венедікта Єрофеєва є часто означованый як роман-поема, і бере ся за ключовый твор російской постмодерны. Історія є барз проста: Венечка ся зобудить скоро рано по перепитой ночі на ґарадічах московского панелаку, напитый у весмірных параметрах. Но вырішыть, же навщівить свою любов в Петушках, містечку далекім дакілько годин влаком. Почекать, покля одкрыють першы склепы, накупить деякы предметы котры треба ку пережытю (або скоріше ку непережытю) той драгы… І іде ку желізнічній штації. Наступить до влаку і… Дійде до ціля свойой драгы? Не дійде? То вже не повіме… Біблія алкоголіків, так є тота поема часто і правом называна. І зато, же алкоголіци цілого світа суть братя, бо їх звязує тот найсилнішый звязок, творцьове собі дозволили позмінити підназву інсценації на „біблія алкоголіка“.

Інформачный сервіс

5

РУСИНЬСКЫЙ ПРОҐРАМ РОЗГЛАСУ НА ЮН 2016 1.6.2016 середа 18.15 – 18.40 Радіоновины 3.6.2016 пятніця 18.15 – 18.40 Радіоновины 4.6.2016 субота 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 20.00 – 20.30 Літературна релація 20.30 – 21.00 Гітпарада укр.

21.00 – 22.00 Народностный калейдоскоп 22.00 – 23.00 З розгласового архіву: Розгласова гра 5.6.2016 неділя 21.00 – 22.00 Клуб особности, репр.

22.00 – 22.30 Музика народности, репр.

6.6.2016 понедільок 18.15 – 18.40 Радіоновины 8.6.2016 середа 18.15 – 18.40 Радіоновины 19.00 – 20.00 Дзвоны над країнов 10.6.2016 пятніця 18.15 – 18.40 Радіоновины 11.6.2016 субота 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 20.00 – 20.30 Подобы жывота 20.30 – 21.00 Гітпарада русиньска 21.00 – 22.00 Народностный калейдоскоп 22.00 – 23.00 З розгласового архіву:

Клуб особности 12.6.2016 неділя 21.00 – 23.00 Дзвоны над країнов, зостриг 13.6.2016 понедільок 20.00 – 20.35 Радіоновины 15.6.2016 середа 18.15 – 18.40 Радіоновины 19.00 – 20.00 Клуб особности 17.6.2016 пятніця 18.15 – 18.40 Радіоновины 18.6.2016 субота 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 19.00 - 20.00 Маґазін укр.

20.00 – 20.30 Коріня 20.30 – 21.00 Музика народности 21.00 – 22.00 Народностный калейдоскоп, репр.

22.00 – 23.00 З розгласового архіву:

Oсобности в розгласі 19.6.2016 09.00 – 10.00 21.00 – 22.00 22.00 – 22.30 22.30 – 23.00

неділя Літурґія ПЦ Клуб особности, репр. Гітпарада укр., репр. Літературна релація, репр.

20.6.2016 понедільок 18.15 – 18.40 Радіоновины

22-го юна 2016 Корчма під зеленым стромом (Словацька рапсодія по русиньскы) (Велика сцена, 19.00 год.,)

22.6.2016 середа 18.15 – 18.40 Радіоновины 19.00 – 20.00 Дзвоны над країнов

тішка Данцака, ґрекокатолицького священика, писателя, публіцісты і члена Сполку русиньскых писателів на Словеньску. На выставі, было 118 книжок із творчости Франтішка Данцака, міджі нима многы книжкы автора присвячены Кубекови. Еміл Кубек быв русиньскый ґрекокатолицькый священик, писатель, языкознатель, першый русиньскый романописець і великый родолюб. Окрем публікацій о нашых одпустовых місцях і іншой хрістіаньской літературы, была выстава обогачена о многы статі опубліковыны в русиньскій пресі – Народны Новинкы, Інфо Русин, але так само і о многы фотоґрафії із творчого жывота Франтішка Данцака. На вернісажі выставы брав участь і владыка Ян Бабяк, архієпіскоп Пряшівской архієпархії і метрополіта Ґрекокатолицькой церькви на Словакії.

-АК-

25.6.2016 субота 14.00 – 15.00 Музичны поздравы 20.00 – 20.30 Літературна релація 20.30 – 21.00 Музика народности 21.00 – 22.00 Народностный калейдоскоп, репр.

22.00 – 23.00 З розгласового архіву: Розгласова гра

24.6.2016 пятніця 18.15 – 18.40 Радіоновины

26.6.2016 неділя 21.00 – 22.00 Дзвоны над країнов, репр.

22.00 – 22.30 Гітпарада русиньска, репр.

22.30 – 23.00 Подобы жывота, репр.

27.6.2016 понедільок 18.15 – 18.40 Радіоновины 29.6.2016 середа 18.15 – 18.40 Радіоновины 19.00 – 20.00 Клуб особности

6

Наша тема

iнфо РУСИН

Ч. 10 2016

Василь Сочка – Боржавин і його богатство А. Кузмякова, фото авторкы

є в нашых руках, маме таке автентічне богатство, з котрого можеме черьпати і жыти далшы столітя, лем будьме тыма, як нашы мамы, няньове, бабы і дідове, є то цалком просте - будьме самым собов із чістым сердцьом. Признайме самы собі, хто сьме лем так звычайно, як дыхаме тот каждоденный люфт. Як нам повмерають родічі, слухаме правоты, што сьме здідили по нашых предках, якы маєткы – хыжу, поля, але там нам не повідять, якый духовный маєток є в нас, у нашых ▲▲ Справа O.Ґлосікова, директорка СНМ-МРК, Г. Бескид, душах, то знаме лем мы, котры Ірина, жена В.Сочкы-Боржавина і дівка Надежда. даме сердцю свою волю – волю бо- МРК (музей цілу подію накручав і на відео гатого русиньского світа. Не одходьме од про свою архівацію) представив участникам нього, бо тым одходиме од своїх найближшых, семінара нелем його книжковы выданя, але од свойой русиньской минулости і будучпоказав і многы фотоґрафії з творчого і ности. родинного жывота. Як повів Ґ. Бескид, про

Русинів Словакії быв Василь Сочка-Боржавин знамый як плодотворный поет, публіціста, Дорогоцінных гостів – родину небогого історік літературы, педаґоґ і актівный Василя Сочкы–Боржавина, пані Ірину, жену русиньскый діятель. І по одході на і дівку Надежду, котры теперь жыють на заслуженый одпочінок продовжовав свою Чехах, але і його довгорічного приятеля научну, літературну і общественну роботу Тібора Міклоша Поповіча з Будапешту, на благо Русинів нелем свого краю, але і вшыткых участників семінара і навщівників Русинів цілой Карпатьской Руси. ▲▲ Василь Сочка Боржавин музея привитала щірым словом, а цінных Народив ся у місті Берегово на Підкаргостів і красныма букетами квітів ПгДр. Олґа патю в родині учітеля Андрія. Руську реалҐлосікова, ЦСц., директорка СНМ МРК, котра ну ґімназію закінчів у Хусті а в 1940-ім році Ніч музєїв і ґалерій 2016 внашім муцілый семінар і модеровала. Културный проучів ся на Філозофічній факулті Будапезею ґрам быв тыж інтересный, найперше Діміштяньской універзіты, але свої Словацькый народный музей – Музей трій Крішко заграв на устній гармоніці высокошкошкольскы штудії закінчів на Ужгорусиньской културы (СНМ МРК) і Русиньске найпопуларнішы русиньскы мелодії. Потім родьскій філозофічній факулті в 1950-ім році. културно-освітнє общество Александра Духпід веджіньом Яны Любимовой, учітелькы Першы свої стишкы публіковав уж в році новіча в Пряшові зорґанізовали семінар під Основной умелецькой школы М. Мойзеса в 1940 у новинках Русское слово, Карпатоназвов Значіня і принос Василя Сочкы – БорПряшові, выступила молода співачка Нікола русский голос, Slovenská jednota, котры жавина (1922-2010), історіка літературы, пеЮрашекова з гармоніковым допроводом Якувыходили в 40-ых роках в Будапешті. Василь даґоґа, поета, есеісты, публіцісты і културСочка робив у редакції новинок Закарного діятеля Русинів 20-го столітя. патьска правда, быв бібліоґрафом обСемінар ся одбыв 21-го мая 2016 р. у ластной бібліотекы, учітельом, ведучім просторах СНМ – Музею русиньской кабінету Закарпатьского інштітуту і културы в Пряшові в рамках цілослоінде. вацькой події Ніч музєїв і ґалерій 2016. Є автором такых книг, як Горы і доля У тот день были і в Музею русинь(1943), Верховинськы напівы (1960), Буской културы двері до вшыткых продителі подкарпатськых Русинов (1995), сторів отворены нарозтіж. Приходячі до В подбескидськых долинах (1996), Замузею на семінар, люди перезерали звонили в селі на вечурню (1999), Істокрасны образы, другы нашы мініатурны рія Общества Александра Духновича церьковкы, треті русиньску ґаздівску (2003), Любимый край (2006) а кінцьом хыжу, ці нашы богаты крої і іншы авґуста 2009-го року выдав книжку під выставкы. Но ідучі коло експозіції назвов Хоралы із любимых долин. Ту на церьковных експонатів, де звучав 312-ох сторінках поміщены його ▲ ▲ Зліва:Ірина Сочкова, їй дівка Надежда і Т.М.Поповіч. прекрасный і сердцю милый наш російскоязычны новелы, єсеї, споминкы традічный церьковнославяньскый спів, ба Липінера. Заспівала красны русиньскы і запискы з дорог по Чехії, Словакії, Росії, ся мі выявив незвычайный образ - солодкым співанкы, а треба повісти, же не такы, котры Літві і Молдавії. Про словацькых Русинів сном спляче і спокійне маленьке дітиня під уж вшыткы знають, але штось нове, але інтересны суть запискы з путей із спомиіконов Пресвятой Богородиці. Не знам чом, наше, автентічне. Было то приємне на слунаньом на дорогы, котры го вели до його але тот красный погляд од мене одогнав ханя і позераня красных кроїв, а же ся то сердцю близкых закутин выходной Словакії, вшыткы песімістічны пророцтва, же Русины вшыткым участникам любило, о тім свідчіло де сплять вічным сном нашы русиньскы бувымерають а нелем тото, тот образ ня і то, же про великый успіх мусили іщі ку дителі Александер Духновіч (1803–1865), насытив таков міцнов енерґіов, же одразу своїм співанкам холем єдну придати. Анна Александер Павловіч (1819–1900), Юлій ся мі вшытко виділо легше в надійнім неКузмякова задекламовала єдну з поезій В. Ставровскый-Попрадов (1850-1899) і іншы беснім світлі, і то, же наша русиньска буСочкы – Боржавина – Як бы файно было. вызначны діятелі русиньской културы і дучность не є така траґічна, як о ній дакотры літературы. В книжці споминать і на свою люди презентують у пресі. Одразу єм Хто быв Василь Сочка – Боржавин участь на научных семінарах в Пряшові в здобыла пересвідчіня, же Русины собі заО тім, хто быв Василь Сочка – Боржавин роках 2003 і 2004, котры ся орґанізовали в чінають усвідомльовати, што є на тім світі із головнов лекціов о його ціложывотній тых роках в рамках Руського дому в Прядосправды ЦІННЕ – што є СВОЄ - НАШЕ. Є пути і розмаїтій творчости выступив на сешові. Опубліковав і фотодокументацію з то у вшыткых нас, глубоко у нашім русиньмінарі Гавриїл Бескид, председа Русиньсконашых тогдышніх културных акцій. Окрем скім сердці, лем тото наше сердечко треба го културно-освітнього общества Алексантого, до послідньой свойой книжкы включів веце слухати, як якысь модны тренды, котры дра Духновіча в Пряшові, але і його і лекцію Г. Бескида. ведуть до ґлобалізації сучасного світа. довгорічный приятель. Він за помочі відеоЗнамый русиньскый писатель В. СочкаДорогы Русины, ту сьме, жыєме, і вшытко прєкції Йозефа Конечного, робітника СНМ Боржавин одышов до вічности 18-го авґус-

Цінны гості, інтересный проґрам

Ч. 10 2016 та 2010 р. Треба додати, же быв і автором фундаментално-документарной роботы, котра вышла у книжці Коло колыскы патріотічного ренесанса. Пише у ній о возроджіню русиньского руху в своїм краю, де быв актівным участником од 90-ых років 20-го столітя аж до кінця свого жывота. Його поезія, прозаічны матеріалы і іншы творы, котры про Русинів охабив Василь Сочка-Боржавин, суть просякнуты любвов до русиньского народа і суть великым прикладом формованя народного самоусвідомліня про вшыткы віковы катеґорії карпатьскых Русинів. Пробуджають в нас історічну память і формують велику ласку до свого русиньского коріня, обычаям і нашой богатой дідовизны. Василь Сочка-Боржавин быв великым патріотом і актівно войовав за возроджіня русиньского народа. Быв честным председом областного выбору Общества Карпатьскых Русинів (1991 – 1992), участником Світовых конґресів Русинів, честным председом Ужгородьского Общества А. Духновіча, членом і коордінатором Світовой рады Русинів. На многых засіданях закликовав Русинів захранити світове русинство і своїх русиньскых краянів. Быв будительом карпатьскых Русинів нового періоду, наслідовав приклад своїх будителів-попередників, ку котрым ся ставляв з великым решпектом і ласков.

В. Сочка як муж, отець і приятель

„Любив людей, родину і рад путовав по містах і селах, де жыють нашы Русины. З того мав велику радость. Хотів спознавати і жывот іншых народів, зато часто путовав за граніці“ – повіла пані Ірина Сочкова, жена В. Сочкы. Споминала многы його поезії, до написаня котрых го і она іншпіровала, як наприклад книжку поезій Мій любимый край і многы іншы. Многы поезії присвятив і їй. „Василь быв покійный чоловік, не знав ся назлостити, а своїм розважным думаньом знав упокоїти каждого. Буде добрі, буде ліпше звык повідати. Все ня кликав моя люба жіночко, тобі зо мнов добрі і мі з тобов добрі. Такый ласкавый, добрый, приятельскый і покійный быв до кінця свого жытя“ – додала пані Ірина. На свого нянька заспоминала і дівка Надежда. „Нянько одмаленька нам росповідав, же сьме Русины а Духновічовы слова Я Русин быв, єсьм і буду сьме уж як малы діточкы знали наспамять. Добрі знав ґеоґрафію, історію і многы языкы – мадярьскый, німецькый, руськый, польскый, словацькый, чеськый. Іщі ся хотів научіти анґліцькый. Вертаючі ся із свого путованя нам любив росповідати свої зажыткы. Днесь до нашой родины прибыли і іншы націоналности, Мадярь, Українець і Єврей, але тым ся нич не змінило, мы остали і будеме все Русинами, як і наш любый нянько і мати“ – вызнала ся пані Надежда. Тібора Міклоша Поповіча з Будапешту єднало з В. Сочком – Боржавином нелем довгорічне приятельство, але і родне місто В. Сочкы - Берегово, де і Поповіч пережыв своє дітинство і молоды рокы. Він высоко позітівно оцінив його літературне діятельство, окремо книжку Коло колыскы патріотічного ренесанса. „Мы го в Мадярьску называли Лоці бачі. Він быв великым русиньскым патріотом, добрым знательом і любительом русиньскокй історії, културы і літературы. Мій нянько быв директором русиньской школы, до котрой ходив і Василь Сочка, котрый ся з ним сприятелив. Все

iнфо РУСИН

Наша тема

7

себе вів културно і коректно, хоць тяжко пережывав переслідованя і підозріваня з боку СБУ“ повів Т. М. Поповіч, актівный і довгорічный русиньскый діятель з Будапешту, котрый вєдно із пані Іринов і Надеждов Сочковыма красні дяковали за запрошіня і прекрасну подію в Пряшові. Сучастьов семінара была і выставка із ціложывотной творчости Василя Сочкы – Боржавина.

Непубліковане писмо будителя

На писарьскім столі лежыть писмо, котре было написане барз давно, іщі в яри 1867-го року. Мать оно невельо рядків, слов і чісел. Писмо є написане із стародавного Мукачовского монастыря. А там даколи жыли – першый підкарпатьскорусиньскый історік Йоаникій Базиловіч (1742-1821), першый ученый ґраматік Арсеній Коцак (1737-1800), трудолюблячій монах-просвітитель Анатолій Кралицькый (1835-1894). Вшыткы троє были родаками із теперішньой восточной Словакії – Базиловіч із села Гливіштя коло Собранець, Коцак із села Буківці коло Стропкова, Кралицькый із села Чабины (даколи Вышні Чабины) на Лаборецькій долині. Василь Сочка – Боржавин А писмо, о котрім будеме дораз подрібніше говорити, написане пером тогды іщі лем 32-річного Анатолія Кралицького, котрый в далшых роках – од 1869-го року аж до свойой кончіны служыв Богу і Русинам ігуменом того монастыря. У монастырі над жывописнов ріков Латоріця жыв даколи іщі єден трудолюблячій Русин , педаґоґ і просвітитель Петро Кузмяк (1816-1900), родом із села Страняны (даколи Фольварк) у Старолюбовняньскім окресі. Але в 1867-ім році , коли ся писало тото писмо, тогды іщі доста молодый Кралицькый, быв уж автором такых біоґрафій, як наприклад „Михал Балюдянский“ (1864), „Александер Васильевич Духнович, крылошанин Пряшевский“ (1865), „Арсеній Коцак, доктор святого богословія“ (1866). Но в 1865-ім році тот скромный монах годен быв уж предложыти ґрамотным підбескидьскым дякам і священикам свій цінный етноґрафічно-фолклорный матеріал „Сватебны обряды у Лаборских Русинов“. Подобно славному булгарьскому монахови-просвітительови Паисію Гіллендарьскому, А. Кралицькый старостливо зберав і хранив цінны рукописы і памяткы старины. Єдно з другыма церьковныма і світьскыма памятками русиньской писменности ігумен Мукачовского монастыря Кралицькый під своїм надзором тримав рукописный збірник тогды уж небогого великого підбескидьского Славяна Александра Духновіча Діло од безділі. І писмо благочестивого монаха і родака з Вышніх Чабин, што было із Мукачова в 1867-ім році одправлено до Ужгороду, мы нашли в скромнім родиннім архіві потомків Андрія Репая (1830-1914), бывшого преподавателя Ужгородьской учітельской се мінар і ї, р ед ак то р а п е р шы х підкарпатьскорусиньскых педаґоґічных новинок „Учитель“, автора популарного учебника „Народное господарство“, надрукованого в Ужгороді в 1864-ім році. І хоць писмо не было дотеперь ниґде опубліковане, не є богатым што до обсягу, но і так мать історічне значіня. Зато мы го реко-

мендуєме нашым чітателям. А написане оно так: „30.Марта. 1867. Мукачево ІІ. Априлья. Ваше Высокопреподобіе, Милостивішій Государь! Как член, як одложаюсь Обществу св. Василія В. за прошлой (866.) и настоящій (867.) года 4 гульдена порядочнаго ежегодичнаго взноса, которыя имію честь нынь на руки Вашего Высокопреподобія отослати. – Извиненія прошу, што скоріе я – то не сдьлал. Впрочем остаюсь с всяким доброжелательством и искренным почітаніем Вашего Высокопреподобія Смиренный богомолец Анатолій Кралицкій Іеромонах“.

Василь Сочка – Боржавин ЯЙ БЫ ФАЙНО БЫЛО Як бы файно было, кобы нашы рікы Радовали душу Русинів навікы, Кобы совість чісту паскудь не губила, Кобы ся множыла у Русинів сила! І кобы наш Русин не братав ся з бісом, Але жыв як ґазда під бескидьскым лісом, І над нашов Тісов, і над нашым Ужом Жыв собі спокійно, жыв бы міцным, дужым! Кобы внуків нашых школа не губила, Жебы кров русиньска текла вольно в жылах, Кобы возлюбив нас Господь Бог із неба, Жебы сонце гріло і на нас, як треба! Кобы правда наша, силна і єдина, Радовала душу каждого Русина!

(1994)

8

Карпатьска Русь

iнфо РУСИН

Ч. 10 2016

Шеф порадців Гройсмана: Русины існують. Мам русиньске коріня Іван Міклош, вызначный словацькый економ, бывшый словацькый міністер і підпредседа влады русиньского походжіня ся у новій владі Володиміра Гройсмана став шефом порадців премєра. Як порадця на Міністерстві фінанцій Україны робив вже довшый час. У новій владі му было понукнуто і кресло міністра фінанцій, но условії, же міністер мусить мати україньске гражданство, Міклош не быв способный сповнити. Петро Медвідь Приятьом україньского гражданства бы стратив тото словацьке, што Міклош і про словацькы медії веце раз повів, же бере за основный проблем того, жебы досправды став ся міністром на Україні, кідьже словацьке гражданство брав за свою пріоріту і не хотів о нього прийти. Перша влада Роберта Фіца в роках 2006 – 2010 зачала одоберати гражданство тым, котры здобыли гражданство іншой державы. Была то словацька остра реакція на мадярьску леґіслатіву, котра уможнила роздавати гражданство загранічным Мадярям. Міклош але і так продовжує свою роботу на Україні, де є вже веце як місяць

шефом порадців премєра Гройсмана. Із той нагоды з ним україньскый портал НВ Бізнес зробив інтервю, в котрім ся редактор Іван Верстюк опросив і на Міклошово походжіня. Верстюк ся Міклоша опросив ці є правда, што ся пише у Вікіпедії, же має україньске коріня. Міклош оправив редактора, кідь повів: „Кідь мам быти точным, маю русиньске коріня. На Україні є приято думати, же окремый русиньскый етнос не існує, но в реалности він існує. Я єм ся народив на северовыходній Словакії, де як раз і жыють Русины. Комуністічна Чехословакія не вызнавала Русинів як етнос, зато ся вшыткы Русины брали за Українців. У документах моїх родічів было зазначено, же суть Укра-

їнці. У тім вопросі є іщі єден аспект – реліґійный. Мої родічі были ґрекокатолилами, але комуністы заказали Ґрекокатолицьку церьков, офіціално дозволили лем російске православя. На початку 1990-тых років люди наконець дістали право вырішовати – ці суть Русины ці Українці, ґрекокатолици або православны. Векшына навернула ся до свойой русиньской ідентічности і ґрекокатолицькой віры. У тій векшыні і мої родічі,“ поясньовав у інтервю Міклош. Припоминаме, же Іван Міклош у 2011-ім році коло перепису населіня записав собі русиньску народность. В кампані перед переписом дав своє выголошіня русиньскым орґанізаціям о своїм русиньскім походжіню і о тім, жебы ся люди голосили ку своїй народности. Тото выголошіня было выдруковано на плаґатах, котры ся дістрібуовали міджі людей.

В Ужгороді презентовали Русинську Єсению В середу, 18-го мая 2016-го року, в Ужгороді проходила презентація новой книжкы русиньского писателя Івана Ситара під назвов Русинська Єсения. Як вже і назва прозраджать, іде о збірку тлумачінь поезії російского писателя Серґея Єсеніна на русиньскый язык. Інформує о тім портал Uzhgorod. net.ua.

-пем„Я пишу лем русиньскы книжкы. То мій рідный язык. А Серґей Александровіч Єсенін то мій любый поет. Так ся склало жытя, же я, простый сельськый дітвак, но подарило ся мі не перейти мімо многого того выдатного, што подарило ся сотворити людям,“ говорив автор на початку презентації.

Іван Ситар подля властных слов зачав робити над тов книжков іщі у 1996-ім році. Свої тлумачіня Єсеніна Ситар публіковав уж і в книжці Товмацтва Руданки Стихи, котра была выдана в Ужгороді у 2010-ім році. В ній находить ся і тлумачіня знамого стиху Єсеніна Писмо матери. За словами автора новой книжкы, вже теперь робить над тлумачінями Володиміра Высоцького.

Ужгород в Будапешті „Вседержавноє Русинськоє Самосправованя“ (ВРС) в Мадярьску на 22-го мая 2016-го року приготовило „Русинськоє Націоналноє Сято“, День Русинів в Мадярьску, в рамках котрого быв приготовленый културный проґрам. Свято Русинів у Мадярьску проходило в Народнім театрі в Будапешті.

-пемНа святочнім дні брав участь і Высокопреосвященый владыка Філіп, метрополіта Ґрекокатолицькой гайдудорозьской метрополії в Мадярьску, котрый одправив на зачатку цілой події Паракліс. Участны были і Віктор Крамаренко, председа ВРС, як і представителі державных орґанів. В рамках події выступав і знамый фолклорно-етноґрафічный ансамбель Ужго-

род, котрый того року святкує тридцять років свого існованя. Колектів не выступать лем дома – на Україні, но і за граніцями. Своїма концертами успішно у своїй карьєрі Ужгород презентовав ся в Мадярьску, на Словакії, в Румунії, Польщі, Австрії, Німецьку, Італії, як і в далшых державах, быв участни-

Автор на презентації подяковав вшыткым, котры пришли. Припомянув і то, же нелем тлумачіть на русиньскый – материньскый язык, но і гордым Русином є. „Я Русин. Русин єм быв, єм і буду Русином. Бо так говорив мій няньо, а перед тым говорив Александер Духновіч – мій будитель,“ повів на презентації подля порталу Ситар.

ком і лавреатом многых міджінародных фолклорных фестівалів. За час свого існованя ансамбель выховав веце як сто танечників, музикантів, співаків, котры презентують фолклор Закарпатя у різных державах світа. Тот рік в марці з нагоды тридцятого юбілею ансамблю были в Ужгороді презентованы три публікації, котры суть присвячены історії колектіву.

Ч. 10 2016

iнфо РУСИН

Нашы особности

9

Творивый і неповторный сімдесятник Штефан Сухый 24-го мая 2016-го року дожыв ся сімдесятых народенин русиньскый писатель, єдна із найвыразнішых особностей русиньского літературного жывота по 1989-ім році на Пряшівщіні - Штефан Сухый. Теодозія Латтова, -пем„Непосидна Земля - мати, закручена до хустяти неба, збивать садовину звізд і зберать їй одвічно про залюблены діти людства. Тото най час не йзъїсть.“ Чітате тот короткый віршік і думате, то што написав автор. Чітате по третій раз, і уж вам зачінать быти ясно. Бо думате над каждым рядком і словом. Так пише лем Штефан Сухый - особность новой русиньской літературы. Неєден крітік мав коло чітаня його творів покорчене чоло, дакотры крітіковали його новослова, бо выдумовав такы, якы дотеперішній русиньскый словник не познав. Но Штефан Сухый пише далше, крітіків не іґнорує, тадь і він знать покрітіковати, і крітіка є як добрый бензин про добрый мотор. Літературознатель, літературный крітік, Мірон Сисак тоту манеру ідентіфіковав у Штефана Сухого, кідь писав: Кідь дакотры писателі обявили, же Русин є лем якыйсь неповноцінный автор, кідь не пише по україньскы, у Сухого є то цалком іншак. Діло не є лем в назвах віршів, з його віршів прямо дыхать наш русиньскый дух, наша менталіта, наш способ думаня і їднаня. Його лірічный герой є продукт нашого темпераменту, нашого середовиска. Ту є суверенный, чує ся як рыба у воді. Ту го не поплетеш ани з Поляком, ани Словаком, ани з Українцьом. Він є наш, знать своє і знать веце, як од нього дакотры чекають. А што о языку Штефана Сухого? Він взяв і доказав – пише Мірон Сисак як рецензент збіркы Русиньскый співник, же в нашім языку є вшытко потрібне на выражіня думок, чувств і надій днешнього чоловіка через модерный поетічный язык. І іщі доказав, же не є наш язык бідный і сирый, але же, на великый жаль, мы го слабо знаме і як раз зато го підцінюєме. Язык Штефана Сухого є лем доказом того, же сьме мали радше в давнім і недавнім часі не вадити ся о тім, котрый чуджій язык – російскый або україньскый веце пасує нашому народу. Требало го штудовати, учіти ся як самодостатному, кодіфіковати го і творити на нім холем такы творы, як рецензованый Русиньскый співник Штефана Сухого.

Історічный календадь -тл18-го мая 1927-го року в Миковій, Стропківского окресу, народив ся Василь Хома – будучій літературный крітік, педаґоґ, діпломат. Він автор высше 300 научных робіт, моноґрафій, автор учебників русиньской літературы, засновав Сполок русиньскых писателів, приготовив три річникы Русиньского літературного алманаху і так далше. Зо свойов женов Марійов родженов Дупканічовов выдали моноґрафію Оброджіня Русинів. Діпломатічну службу мав в країнах Бенелуксу і Африкы. Слідовав розвиток україньской, руськой і русиньской літератур, написав книгу Розвой русиньской поезії на Словеньску од 20-ых до 90-ых років ХХ. сторіча. Публіковав статі, рецензії, слідує розвиток літературного процесу на Словеньску і розвиток русиньской літературы.

19-го мая 1926-го року в Міджілабірцях народив ся Михал Фецурка. Ґімназію скінчів в Пря-

Штефан Сухый - поет, педаґоґ і културный діятель в пряшівскім реґіоні народив ся в Нехваль Полянці 24-го мая 1946-го року, матуровав на середній школі в Гуменнім, потім скінчів Філозофічну факулту Універзіты Павла Йозефа Шафаріка в Пряшові, быв редактором в пряшівскім радіу, учів дві десятьлітя на Середній промысловій школі стройницькій у Снині україньскый язык, быв пізніше методіком про русиньскый язык. Так само робив в редакції Інфо Русина - новинок Русиньской оброды на Словеньску. В сучасности пензіста, жыє і творить в Стащіні міджі своїма людми з тісячами тем зо жывота Русинів. Літературно ся зачав проявльовати кінцьом 60-ых і зачатком 70-ых років 20-го столітя. Свою поезію друковав на самый перед по україньскы. Дебутовав ціклом віршів в алманаху „Літа і зимы“ і „Молоде вино“. Уж на зачатку свого писаня належав ку найвыразнішым авторам передовшыткым своїма збірками „Гірська вишня“ (1982) і „Сонячна композиція“ (1987). Поезію Сухого перекладали і до іншых языків – чеського, словацького, мадярьского. Сухый але не быв спокійный, бо ся му виділо, же його поезія не доходить ку тому чітательови, котрому він хотів быти найблизше. Не доходить „ку своїм“. Роздумовав, што зробити, абы чітатель з русиньского реґіону го як автора порозумів і прияв. І так зачав писати по свому – по русиньскы. Його першу збірку поезії в русиньскім языку выдала Русиньска оброда під назвов Русиньскый співник (1994). Поезія Сухого, так як ай поезія переважной бівшости русиньскых авторів Пряшівского реґіону, то суть проблемы чоловіка і села, народности, языка, таксамо філозофічны роздумы над бытьом в нелегкій сучасній добі, коли думаня над властным „я“, властнов ідентічностьов, хоць не належать міджі першорядны вопросы екзістенції чоловіка, але без них бы тота екзістенція не была повноцінна. Про його поезію є характерный філозофскый тон і сарказм. В дакотрых поезіях Сухого так само можеме брати за автора-мінімалісту. Вывжываючі мінімум лексічных форм, ся му дарить выкреслити значно выразный образ, котрый ся легко усалашыть в памяти чітателя і выкликує у нього шові, діплом інжініра дістав на Высшій технічній школі в Празі в 1951-ім році. Робив заступника началника воєньскых лісів і маєтків в Плешівці, потім быв повіреный іншпектор Крайского народного выбору в Пряшові, ведучій одділіня польногосподарьскых школ в Кошыцях, актівіста і першый секретарь Централного комітету „Культурного союзу українських трудящих“ в рр. 1970 - 1971. Умер молодый, 8-го юла 1971-го року.

23-го мая 1911-го року в Ужгороді народив ся Андрій Коцка. Єден з найталантованішых молодшых представителів Підкарпатьской малярьской школы. Учів ся у Йосифа Бокшая і Адалберта Ерделія. Найзнамішы суть його портреты – цікл портретів верховиньскых дітей, жен і країнкы. Побрав ся до вічности 3-го септембра 1987-го року. В його домі в Ужгороді находить ся меморіалный музей.

25-го мая 1891-го року в селі Загатя народив ся Войтєх (Адалберт) Ерделій. Малярь світового мена, єден із основателів Підкарпатьской малярьской школы, педаґоґ. Штудовав на Академії вытварных умень в Будапешті і в Мніхові. Вєдно з Йосифом Бокшайом в 1927-ім році отворили в Ужгороді Публічну школу рисованя. Орґанізовав многы выставкы на Підкарпатьскій Руси і в Чехос-

шырокоспектралны асоціації, пише о Сухім Кветослава Копорова із Інштітуту русиньского языка і култруы Пряшівской універзіты в Пряшові. Позад Русиньского співника выходять му далшы збіркы поезії: Енді сідать на машыну вічности (1995), Аспірін (2006), Третє крыло (2014), збірка есеїв Міст над ріков часу (2009), поезії про діти Азбукарня (2004), Слон на Кычарі (2007), Незабудка (2008), Азбукова мама (2010). Сухый є знамый ай як прозаїк. Його неповторным прозовым твором є гуморно-комічнa прозa Як Руснакы релаксують (1997). Штефан Сухый успішно написав і радіовы пєсы про русиньску редакцію народностного высыланя Словеньского розгласу - Добра вода, Склероза, Рулета, Хліб душы отця Александра, Владыка або добрый ученик Хріста, здраматізовав урывкы із Старой і Новой заповіди. Театер Александра Духновіча в Пряшові мав у своїм репертоарі пєсу Штефана Сухого під назвов Пташаче молоко. І того року выйде з друку поетічна збірка Плоды з осінньой загороды, котру выдавать Русиньска оброда на Словеньску. Можеме повісти, же Штефан Сухый свойов літературов приніс великый вклад до розвитку русиньского языка і літературы. В році 2000 быв за свою творчость удостоєный, кідь ся став лавреатом Премії Александра Духновіча за русиньску літературу. Із віршами з приготовльованой збіркы автор выграв минулорічный Літературный конкурз Марії Мальцовской. ловакії, засновав Общество малярів. Умер в Ужгороді 19-го септембра 1955-го року Перед 85 роками - 26-го мая 1931-го року в Туря Пасіці на Підкарпаті народив ся Іван Нестор Шафранко, малярь, різбарь, педаґоґ. Скінчів Руську ґімназію в Гуменнім, мальованю ся учів в Братіславі і в Празі, є академічным малярьом. Учів на катедрі мальованя на Педґоґічній факулті Універзіты Павла Йозефа Шафаріка в Пряшові. Мав много персоналных выставок дома і за граніцями Словацькой републікы. Малює олійом, робить керамічну мозаїку, функціоналны пластікы, робить скулптуры, кераміку. Його образы мож видіти в ґалеріях в Братіславі, Кошыцях, Пряшові, Міджілабірцях, Свіднику, в Ґоттбусі в Німецьку, Ржешові в Польщі і далшых. Перед 180-ома роками народив ся Юлій Фірцак - церьковный діятель на Підкарпаті, од 1861го року професор богословія, ректор єпархіалной семінарії в Ужгороді, мукачовскый єпіскоп. Так само быв посланцьом в Угорьскім сеймі. В 1902-ім році в Ужгороді засновав Учітельску семінарію про дівчата і быв ініціатором помочі бідным, то была тзв. Верховиньска акція. Выступав проти мадярізації Мукачовской єпархії. Помер в 1912-ім році.

10

Розговор

iнфо РУСИН

Ч. 10 2016

У розмаїтости є краса, повідать режісер Марко Шкоп. По бабі мать і русиньске коріня Філмовый режісер Марко Шкоп ся народив у выходословацькім Пряшові, по бабі мать і русиньске коріня. Як много Шарішанів, так і його родина мать народностно розмаїте походжіня. Сам повідать, же єден із своїх документарных філмів Іншы світы, накручав як раз зато, же глядав одповідь – хто є, oдкы походжать. На єдній із нашых подій сьме позерали філм Осадне, як далшый Шкопів документ. Обидва філмы присвячує Русинам і русиньскій тематіці. За Осадне собі режісер перед дакількома роками одніс із Міджінародного філмового фестівалу в Карловых Варах першу ціну в катеґорії документу. Так само його найновіше діло, першый граный філм Ева Нова, накрученый в чесько-словеньскій копродукції, мать уж по першых уведжінях успіх, здобыв наприклад ціну „FIRPRESCE“ нa знамім філмовім фестівалі в канадьскім Торонті. З нагоды чеськой премєры быв недавно в Празі і так сьме го могли пожадати о розговор. top, aр жрідло: www.novinky.cz Переклад з чеського языка: А.Кузмякова

Походжате зо Шаріша, народностно барз розмаїтого реґіону. У Пряшові і цалком на выході Словакії жыє вельо Русинів, і вы сам мате русиньскых предків...

Oпрос мойой ідентічности – хто єм, oдкы походжам, кым ся властно чую - тo была головна причіна, чом єм накручав Іншы світы. Там іде о реґіон Шаріша, o тім малім Бабілоні, де є величезный мікс култур; народностей, людей. Думам, же у філмі єм на тот опрос наконець одповів. Нелем собі, aлe вірю, же єм дав ключ ку одповіді і іншым людям: Як раз у розмаїтости є найвекша краса! Не сьме вшыткы єднакы, бісідуєме інакше, маме іншы звыкы, іншу кухню, што валал, то інша бісіда і крой. Не єм ниякым застанцьом росповідного фолклору, а такзваный фолклор „з конзервы" ся мі противить, aлe мам рад тото, штo є традічне, што є наше, што нас одрізнює. Бо - тото нас і ідентіфікує.

Вашы документы Осадне і Іншы світы ся в многім дотуляли русиньской народности. Русинів як етніка. Як тоты філмы прияли конкретно тоты, o котрых были – Русины на Словакії? Познали ся в них? Найвеце в них зарезоновав філм Осадне, бо є чісто о русиньскім селі, a тема Русинів ся у ним міцно звыразнює. Oдозва была неувірительна, aни єм не чекав, же буде така. Наприклад русиньскый карікатуріста Федор Віцо, котрый быв єднов з постав того філму, быв барз заскоченый тільков позорностьов, яку тот філм мав міджі Русинами. Зажыли сьме наприклад на представліню в Гуменнім, у величезнім містьскім културнім домі, публіку може коло 500 людей. Приятя і сила аплавзу – то было дашто, на што ся не забывать. Там, але і інде із заспокоїньом зазвучало, же тема Русинів не є мімо властной комуніты барз фреквентована, зато є добрі, же тот філм выникнув і здобыв оцініня в Карловых Варах. Вдяка тому ся о ним часто писало в медіах, a в звязаности з тым i o Русинах як такых. Moже тым выкликав у Русинах чутя гордости. Повіли собі, є то о нас, a мать якость і одозву. Думам, жe русиньска публіка то прияла „унісоно“ барз добрі.

Припомяньме, жe i міджі позерателями в Чехії мав тот філм позітівну одозву. Oд уведжіня Oсадного уж перешло пару років. Якый ваш погляд, змінило ся за тот час на выходній Словакії усвідомліня народной ідентічности Русинів, цi змінили ся їх проблемы – наприклад в реґіоні, з котрого походжате і котрый добрі познате?

Барз ні. Влони, кінцьом рока, быв єм коло Рождества в Пряшові за Федором Ві-

щі, у Хорватії, в Мадярьску, так зіщуєме, же то є уж довга екстремна націоналістічна волна і є барз силна. А з того не єм щастливый. Думам, же тото вшытко выклкує неістоту. Тото мать у вшыткых тых теріторіах, a нелем в тых країнах, великый і барз выразный вплив на меншыны. Боять ся того, што буде, што принесе популізмус, котрый панує у векшыновім народі. У людей то выклкує велику тяжобу.

Як видите будучность Русинів на выходній Словакії?

Все вірю, же кідь будуть родічі учіти дітей свій материньскый язык, кідь так будуть і дома бісідовати, жe тo є ключ ку ідентічности. Єй основов є все язык. А зато, же знам, же много родічів дома все бісідує по русиньскы, не мам страх.

Вы теперь жыєте в хорватьскім Загребі, і там сьте властно членом народностной меншыны, ні?

цом, пішли сьме сісти на пиво. Слухав єм тото, што є уж довгы рокы сучастьов нашых дебат, на столі: дiскузія o конфліктах, дакус ідеовых, кус языковых ці маєтковых. Все жыва є і тема одношіня Українців і Русинів, ітд. Tо суть проблемы, котрыма ся заподівать і філм Oсадне, суть тоты самы. Думам, же сітуація той проблематікы є все єднака: нa єднім боці запас о язык, aлe на другім боці – тот язык все жыє! Бісідує ся в нім, родічі го переношають на своїх дітей.

Mінить ся дашто в звязку з конфліктнов сітуаціов на Україні? Граніця є там барз близко, люди o то веце знають, што ся діє на Україні. Дакотры суть прихылниками „руського" напряму, то є Путіна, мoже така сама часть є прихылніша Україні. Є то барз компліковане і різне – думам, же од родины ку родині.

Мінить ся нажываня міджі різныма народностями, думаме тым нелем міджі Русинами і Словаками, але і міджі іншыма?

Што слідую, a тото мі є барз, барз жаль, аж мам з того травму, же у выходній Европі здобывають векшу силу націоналісты aж шовіністы, а чім дале суть голоснішы. Кідь попозераме, як скінчіли вольбы в Поль-

Гей, знам, же є там чеськый і словеньскый културный сполок. Aле признавам, же на актівну участь у народностнім жывоті не мам барз часу, вельо роблю на Словакії. Кідь єм пришов до Хорватії - a вы знате, же ня там гнала любов – зістив єм, же покы хочу із домашніма говорити, най суть будьякой народности, хоць можу з нима бісідовати по анґліцькы, но кідь хочу вести глубшу дебату і порядні собі з людми розуміти, мушу ся научіти їх язык. Кідь ся пересвідчіли, жe ся намагам, же зачінам говорити, самособов то прияли і барз то вітали, міцно їх то потішыло і підпоровали ня. A так ся стало, же днесь говорю плынуло по хорватьскы. Но все єм в контакті із Словаками, єднак з тыма, котры орґанізують події словацькой културы в Хорватії – а при тім ся там грають і нашы філмы - i з далшыма там жыючіма Словаками. Намагам ся быти сучастьов Словаків у Хорватії.

Якый буде ваш далшый режійный проєкт?

Вшытко все залежыть од темы. Філм є лем єден, a видить ся мі, же то буде документарный або граный жанер, o тім вырішыть як раз тема. Што про нього буде ліпше пасовати. Теперь готую філм на тему путованя людей за заробком поза граніці. В сучасній добі роблю решершы і вырішу подля того, якый матеріал назберам. Іщі не знам, ці то буде граный філм або документ.

Ч. 10 2016

iнфо РУСИН

70 років ТАД – 60 років ПУЛС

11

Mоє споминаня на наш театер (3) Андрій Гнат, Заслуженый працовник културы Фотоґрафії: ТАД

▲▲ Сучасный директор ТАД - Маріян Марко.

Рокы повны змін

Но по тій 50-ці і ту театрална турбуленція робила своє. Зачатком 1998-го року Крайскый уряд у Пряшові, як зряджователь Театру Александра Духновіча, одкликує з посту директора театру Ярослава Сисака. За нового директора Крайскый уряд установлює члена драматічного колектіву артіста Штефана Гія. То было 1-го юла 1998го року. Ту треба увести, же пан Гій ся на пості директора довго не утримав, бо в драматічнім колектіві драмы не нашов повного порозуміня, на функції директора побыв лем до 30-го юна 1999-го року. (в часі до установліня нового директора театер вела економка Вєра Гайзушова). 6-го септембра 1999-го року новым директором Театру Александра Духновіча ся ставать знова артіст драматічного колектіву Маріян Марко. Чув єм у своїм жывоті і таке, же чоловік, кідь хоче быти успішным, то ся треба холем два раз розвести і найменше сім раз змінити роботу. Хвала Богу, мене то не застигло і можу сміло повісти, же праві із єднов женов, довгорічнов танечнічков ПУНА сьме доказали довєдна пережыти уж 54 років. Але не мусить то быти правда, я не баную, же єм не мусив міняти роботу і так собі думам же єм быв успішный, бо тота наша култура ня міцно тримала коло себе. А робити при такых творителях културы як были хореоґрафка заслужена умелкыня Меланія Нємцова, заслуженый умелець Йосиф Корба, родины Симковых, братя Миколай і Штефан Ладижіньскы, Йосиф Фельбаба, Іван Іванчо, Йозеф Решовскый, Марька Мачошкова, Володя Любімов, Рудо Смотер, Юло Селчан, Юліус Шаркезі, Юрко Ґоґа і цілый ряд далшых дакус молодшых і моїх ровесників, была пасія. Они творили а в деякых моментах плекали тоту нашу русиньску културу і кідь даколи з многыма проблемами, бо тодышня „высша міць“ тыж мала свої мухы. Належали сьме під Міністерство културы СР, котре давало векшы можливости на шыріня нашой (і кідь театралной іщі україньской) културы, но і театер і ПУЛС были у высокій мірі шырителями

і нашой русиньской народной културы, нашого фолклору, но кідь ся хотіли дістати до світа, мусили быти і дакус інтернаціонлнославяньскыма. Теперішнє Міністерство културы СР ся абсолутно не інтерсує о творчость нашых двох інштітуцій, видить ся мі, же є радо, же ся їх позбыло і дало їх нашій ВУЦ-кі. І надале воюєме з нашыма народностныма проблемами. Першым проблемом ся нам видить, же є наше русиньске школство, лемже даколи на нашых селах екзістовали аматерьскы театралны колектівы, якы утримовали наше русинство нашу реч, люди были горды на своє, на свій язык, на свою співанку і кідь ся то родило за тяжкых условій, без електрикы, без куліс, даґде і без културного дому, лем у корчмі, але із великов охотов і ентузіазмом. А ініціаторами того были учітелі і пару талентів села, а де суть теперь нашы учітелі? Пізніше почали селам помагати як раз тоты артісты із новозаложеного театру і ансамблю. Лем по кілько селах і школах ся як режісер і лектор находив уж спомянутый Йосиф Корба, режісер Іван Іванчо, Іґор Латта і многы далшы артісты, або члены і ведучі ПУЛС-у помагали многым аматерьскым фолклорным колектівам. А іщі покля было наше радіо у Пряшові, то театер у ним награв величезне множество пєс, приповідок, серіозных і гуморістічных релацій, артісты грали у словеньскых і чеськых філмах, а ПУЛС награв вшыткы свої пісні у радіу, котры ся дотеперь высылають, головно в релації про нашых юбілантів, а были то і части проґрамів про телевізію. Окрем пєс і проґрамів театер приготовляв академії ку різным юбілеам свят і вызначным особностям нашой културы. Інтересно, же днесь ани одбор културы Пряшівского самосправного краю, котрый справує і нашы колектівы не мать емінентный інтерес о їх „придружену“ творчу діялність – як помочі нашій народностній меншыні. А іщі на марґо ПСК – ТАД 20-го мая того року собі припоминав 70 років свого заложіня, но ани шеф краю, ани одбор його културы не поважовали за потрібне прийти поздравити із так вызначным юбілеом свою културну інштітуцію.

О нич ліпше на тім не суть ани русиньскы орґанізації як РОС, ОСРС, або ЗІРС ці іншы. Потім ся звідую: Чом фурт на штось надаваме, над чім плачеме? Задумали сьме ся над тым, же треба робити і дашто веце як лем фестівалы, маме мы даякый проґрам як піднимати і оброджовати русиньску меншыну, як маме самы собі помагати? Же не є грошей, бо же наш штат є бідный а знаме мы кілько маме подникателів Русинів або політіків? Ословили сьме їх? Попросили сьме од них даяку поміч? Може на фестівалы гей, но на остатню економічну або розвойову роботу забываме. Бо лем кідь будеме тримати довєдна а тягати за тот правилный конець штранґу, лем так штось досягнеме а потім будеме горды, же сьме Русины а тоту нашу прекрасну културу а нелем културу, будеме мочі знова возити до цілого світа. Вірьме тому. І так ту уж можу сміло закінчіти своє споминаня на рокы пережыты на полю нашой културы із прекрасныма людми у театрі і в ансамблю, на путованя із нима по нашім але і чуджіх краях. На тото вшытко ся лем так легко не забывать, але чоловік ся ку тым рокам часто любить холем споминаньом вертати. Но пришов вік і час іти на заслуженый одпочінок – до пензії і так по переломі століть 1-го марца 2001-го року опустив єм свій милый театер, але на його новы премєры ся все тішу і каждый його успіх з ним і днесь пережывам. А за час пережытый з ним дякую нелем вшыткым тым, што ходили до нашого театру, але і тым, із котрыма єм мав тоту честь цілы рокы быти вєдно в театралній кухні, де ся все штось нового діяло. В непосліднім ряді єм вдячный і тым, што чітали тоты мої памятны шорикы і нашли у них дакус веце як знали о нашых колектівах дотеперь. Наконець, з нагоды того прекрасного юбілею - 70 років нашого професіоналного театру – Театру Александра Духновіча, зажелайме му вшытко добре, много умелецькых успіхів і повны културны домы людей, інтересны пєсы, добрый творчій колектів і спокійных людей. Дякую і редакції ІнфоРусин, же нашла на своїх сторінках місце на моє споминаня.

▲▲ Фотоґрафія із остатньой премєры театру - Корчма під зеленым стромом, котров театер завершыв святкованя 70-го юбілею.

12

Погляды

Свята

Ч. 10 2016

iнфо РУСИН

інквізіція

8-го аж 9-го апріля 2016-го року у Свіднику проходила міджінародна наукова конференція під назвов Українці в історії і културі Карпат. Ніт, конференція, котрой єдным із двох головных орґанізаторів быв Словацькый народный музей – Музей україньской културы у Свіднику, якый єй робив із нагоды святкованя свого 60-річного юбілею, не была о тім, як україньскы членове УПА робили в Карпатах свої злочіны і яку „културу“ вказали, кідь забивали в нашых селах невинных людей. Бо лем тоты Українці мі як першы прийдуть на розум в повязаню з Карпатами. „Українці“ в Карпатах, то просто Русины, котрыма занимали ся і україньскы науковці на конференції. І тым Русинам, котрых собі они присвоюють до свого народа, загнали і свою картку. Петро Медвідь На сайті „Українці Словаччини“, суть публікованы заклучіня спомянутой конференції, під котрыма суть підписаны „участници“ конференції, про істоту ся мена не пишуть. Но заключіня конференції мі скоріше прийдуть як Свята інквізіція, котра вырішыла, а уж лем бракує долов написати, же так вырішыв і Великый інквізітор і записав собі мена тых, котры з ним не суть согласны. Но фіґлі боком. Бо документ, о котрім є бісіда, выникнув на словацькій державній інштітуції, на конференції, котру тота інштітуція орґанізовала. Документ має десять пунктів, і окрім пунктів тіпу „бла-бла-бла“ суть там і барз інтересны, як єм спомянув, аж інквізічны статі. Наприклад пункт о тім, же, „науковці“ одсуджують елімінацію ролі Українців у реґіоні Карпат і маніпулації з метов прискоріня асімілації того етніка, головно його діліня на різны народности, котре є проти історічных і науковых фактів. Гей, іщі все можеме думати, же участны конференції пришли на даяку дотеперь вшыткыма скрывану інформацію, же їх хтось ділить міджі собов. Але ніт. Бо такой далшый пункт вшытко пояснить. А не требало на то ани Шерлока Голмса, жебы таємніцю того, о чім пише україньска інтеліґенція, вырішыв. В далшім пункті інтеліґенція із конференції пише, же хоснованя стародавного історічного „самоназваня Українців – Русин/ руськый“ про называня „нового“ народа є антінауковым і неприпустным. Докінця то має служыти на дестабілізацію україньского народа і державы Україна. Українці ся Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku s finančnou podporou Úradu vlády SR - program Kultúra národnostných menšín 2016.

докінця мають домагати в державах, де жыють, хоснованя сучасного свого названя, а історічны названя мають хосновати із належным уточніньом. В куртім тлумачіню – вшыткы сьме Українці, і Русины суть Українці, тоты, што бісідують, же суть Русины – Русины, розбивають нелем народ, але і державу. Но і наприклад в такій Братіславі бы требало жадати, жебы нас вшыткых переписали на Українців. То ту уж раз было, панове науковці, такы думкы, котрым ся каждый мав підрядити, гейже? По пунктах, котры суть своїм тоном на граніці міджі Святов інквізіціов і ідеолоґічным одділіньом комуністічной партії в часі найтвердішого сталінізма, науковці вказують і своє людьске лице, кідь нам в пункті чісло шість „неспохыбнюють мати право хосновати закарпатьскы, северны і южнолемківскы, гуцульскы і бойківскы діалекты і таксамо пробовати з них робити літературны языкы,“ но припоминають вєдно із тым, же і так то буде україньскый язык, бо такы суть резултаты славістів, і вшытко є то лем часть україноязычного простору. Аж ся мі легше дыхать, же писаньом русиньскым літературным языком не розбивам Україну, і нихто ня за то не хоче дати до арешту. Велика подяка україньскым науковцям.

І теперь вже досправды фіґлі боком. Участны конференції до заключінь дали і то, же о резултатах конференції ся має інформовати як шырока верейность, так і компетентны орґаны одповідных країн. На нич інше, як то, же будуть інформованы компетентны орґаны, не чекам. Докінця можу помочі і інформовати їх скоріше, як науковці зо Свідника. Тяжко собі днесь представити науковця, котрый бы повів, же Ґалілео Ґалілей не має правду, бо науковці в часі, коли він жыв, так само говорили, же не мать правду, і їх знаня з наукы тому ани не досвідчовали, жебы мав правду. Покля в такім духу, же Русины суть Українці, днесь бісідують україньскы науковці, свідчіть то лем о тім, же ся заставили десь в часі, вже ани не бісідую о тім, же в ідеолоґічно зафарбленім часі. А не є то ани нич нове, з тов теорійов ся стрічаме часто. Говорять то різны люди, різны „русиньско-україньскы“ орґанізації і їх лідры… Што але є нове, то є то, же такый документ выникне на державній інштітуції, в Словацькім народнім музею – Музею україньской културы, причім на Словакії є вызнана русиньска народность і має вшыткы права і обовязкы, як і іншы народностны меншыны. Русины суть повноправныма жытелями Словакії, на котрых односить ся, покля знам іщі все платна, Конштітуція Словацькой републікы, де є написано, же каждый має право свободно рішати о своїй народности, же ся заказує будьяке овпливньованя тото вырішованя і вшыткы способы натиску напрямены ку однародньованю. Покля дотеперь тоты самы теорії ішли лем од індівідуалных людей, што ся тяжко правно доказує, же іде о порушованя Конштітуції, бо зясь каждый має право на свій погляд, теперь выникнув документ на державній інштітуції, фінанцованій державов і вшыткы державны інштітуції бы мали решпектовати то, же Русины суть вызнанов меншынов, і покля з них хтось хоче робити дашто інше, докінця іде бісідовати, што Русины можуть і што не можуть, потім ся важно треба задумати над тым, як ся дотримує Конштітуція, і покля ся не дотримує, мали бы з того быти про одповідных выводжены конзеквенції. Так лем сміло, панове науковці, інформуйте людей о своїх заключінях, а інформуйте о них і державны орґаны. Будете так лем інформовати о тім, же порушуєте конштітуцію. І покля Словакія є правным штатом, потім бы основный закон державы мав быти над вашов Святов інквізіціов. І втогды єм зведавый на резултаты.

IČO vydavateľa: IČO 17 151 074, sídlo vydavateľa: Masarykova 20, Prešov, dátum vydania periodickej tlače: 27. máj 2016

Info Rusín vydáva Rusínska obroda na Slovensku a výlučne zodpovedá za obsah projektu. Realizované s finančnou podporou Úradu vlády SR. Evidenčné číslo: EV 1739/08. Šéfredaktor: Mgr. Peter Medviď Jazyková úprava: Mgr. Anna Kuzmiaková.

Výroba: Tlačiareň Svidnícka, s.r.o. Adresa redakcie a administrácie: Rusínska obroda na Slovensku, redakcia Info Rusín, Masarykova 20, 080 01, Prešov. Tel.: Peter Medviď +421 907 291 591. E-mail: Peter Medviď: peter.medvid@gmail.com. Inzeráty, reklamy, sponzoring preberáme po dohode so šéfredaktorom na adrese sídla ROS v Prešove. Číslo účtu pre predplatné: 2155073158/0200. Predplatné na rok: Slovensko: 10,50 Є, Európske štáty: 15,96 Є, mimoeurópske štáty: 21 Є. Neobjednané rukopisy a fotografie nevraciame. Publikujeme i názory, s ktorými nie vždy súhlasíme.

Za obsah príspevku zodpovedá autor. Redakcia si vyhradzuje právo na krátenie a štylistickú úpravu textov. Príspevky v slovenskom jazyku nehonorujeme.

Rusínska obroda na Slovensku redakcia Info Rusín Masarykova 20 080 01 Prešov RaZ Platené v hotovosti 089 01 Svidník