Issuu

Przewodnik zawiera miejsca, które odwiedziliśmy, legendy, jakie poznaliśmy oraz zebrane informacje o Polsce i Ukrainie poznane przez młodzież w czasie trwania Polsko – Ukraińskiego projektu 1.06.2018 -31.10.2018

Revive legends

GUIDE

IV Liceum Ogólnokształcące im, gen. Stanisłąwa Maczka Ul. Katowicka 54 40-165 Katowice http://maczek.edu.pl/

Навчально-виховний комплекс «Великобірківська ЗОШ І-ІІІ ст.гімназія ім. Степана Балея» https://wbirkyschool.blogspot.com/

Opracowanie przewodnika: uczestnicy projektu „Ozywić legendy”

UKR2018W0089 pod opieką

Katarzyny Trajdos

Tłumaczenie:

Ludmyla Rado oraz Katarzyna Sobecka

SPIS TREŚCI SPIS TREŚCI

WSTĘP

ВСТУП

LEGENDY/ ЛЕГЕНДИ/LEGENDS

LEGENDA O SMOKU WAWELSKIM/ ЛЕГЕНДА ПРО ВАВЕЛЬСЬКОГО ДРАКОНА/ THE LEGEND OF THE WAWEL DRAGON 12 LEGENDA O SKARBNIKU/ ЛЕГЕНДА ПРО СКАРБНИКА/ THE LEGEND OF THE KOBOLD 14 LEGENDA O DWÓCH WIEŻACH/ ЛЕГЕНДА ПРО ДВІ ВЕЖІ/ THE LEGEND OF TWO TOWERS 16 LEGENDA O UTOPCU/ ЛЕГЕНДА ПРО УТОПЦЯ 18 LEGENDA O SWIETLI/ ЛЕГЕНДА ПРО СВІТЛЮ/ SVIETLA 20 LEGENDA O OKRUTNEJ KRÓLOWEJ BONIE/ЛЕГЕНДА ПРО ЖОРСТОКУ КОРОЛЕВУ БОНУ/ THE LEGEND OF THE CRUEL QUEEN BONA 21 LEGENDA O BORSZCZOWSKIEJ KOSZULI HAFTOWANEJ/ЛЕГЕНДА ПРО БОРЩІВСЬКУ ВИШИВАНКУ/ THE LEGEND OF THE BORSHCHIV SHIRT 22 LEGENDA O PANU W IDYLLICZNYM KRÓLESTWIE KRYWCZE/ ЛЕГЕНДА ПРО ВОЛОДАРЯ ПІДЗЕМНОГО ЦАРСТВА КРИВЧЕ/ THE LEGEND OF THE KING OF THE UNDERGROUND KINGDOM 24 LEGENDA O PODZIEMNEJ CERKWI W TEREBOWLI/ ЛЕГЕНДА ПРО ПІДЗЕМНУ ЦЕРКВУ В ТЕРЕБОВЛІ/ THE LEGEND OF THE UNDERGROUND CHURCH 25 LEGENDA O TEREBOWLANSKIEJ KOSZULI HAFTOWANEJ KSZYZYKIEM/ ЛЕГЕНДА ПРО ТЕРЕБОВЛЯНСЬКУ ВИШИВАНКУ/ THE LEGEND OF THE EMBROIDERED SHIRT FROM TEREBOVLA 26

MIEJSCA, KTÓRE ODWIEDZILIŚMY/ МІСЦЯ, У ЯКИХ МИ ПОБУВАЛИ/THE PLACES WE VISITED

KATOWICE/ КАТОВІЦЕ/KATOWICE NIKISZOWIEC/ НІКІШОВЄЦ/NIKISZOWIEC KOSZĘCIN/ KOШЕНЦІН/ KOSZECIN KRAKÓW/ KРАКІВ/ KRAKÓW SZTOLNIA KRÓLOWA LUIZA/ ШАХТА «КОРОЛЕВА ЛУЇЗА»/ QUEEN LOUISE ADIT TARNOPOL/ ТЕРНОПОЛЯ/ TERNOPIL KRZEMIENIEC/ КРЕМЕНЕЦЬ/ KREMENETS BORSZCZÓW/ БОРЩЕВ/ BORSCHIV KRYWCZE / КРИВЧЕ/ KRYVCHE TREMBOWLA/ ТЕРЕБОВЛЯ/ TEREBOVLIA

29 33 36 39 42 46 49 51 54 56

CIEKAWOSTKI O POLSCE I UKRAINIE/ ЦІКАВИНКИ ПРО ПОЛЬЩУ ТА УКРАЇНУ/ INTERESTING FACTS ABOUT POLAND AND UKRAINE

POLSKA UKRAINA

59 65

KULTURA, ZWYCZAJE, KUCHNIA/ КУЛЬТУРА, ЗВИЧАЇ, КУХНЯ

ZWYCZAJE ŚLĄSKIE/ СІЛЕЗЬКІ ЗВИЧАЇ/ SILESIAN CUSTOMS ZWYCZAJE UKRAIŃSKIE/ ЗВИЧАЇ/ UKRAINIAN CUSTOMS KULTURA POLSKA/ ПОЛЬСЬКА КУЛЬТУРА KULTURA UKRAIŃSKA/ КУЛЬТУРА/ UKRAINIAN CULTURE KUCHNIA ŚLĄSKA/ СІЛЕЗЬКА КУХНЯ/ SILESIAN CUISINE KUCHNIA UKRAIŃSKA/ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ КУХНІ/ UKRAINIAN CUISINE

68 71 78 79 83 85

SŁOWNICZEK

SŁOWNICZEK TERMINÓW LITERACKICH/СЛОВНИЧОК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ SŁOWNIK ZWROTÓW POPULARNYCH/ СЛОВНИК ПОПУЛЯРНИХ ФРАЗ/

90 93 93 98

DICTIONARY OF POPULAR PHRASES

LEGENDS - VOCABULARY

SCENARIUSZ PRZEDSTAWIENIA/ СЦЕНАРІЙ ВИСТАВИ/ PERFORMANCE – THE SCRIPT

100

SCENY ORAZ TEKST NARRATORA/ СЦЕНИ І ТЕКСТ ОПОВІДАЧА/ SCENES AND THE NARRATOR’S PART KOSTIUMY/ КОСТЮМИ/ COSTUMES AND PROPS DEKORACJA/ ДЕКОРАЦІЇ/ DECORATIONS

100 108 114

SCENARIUSZ GRY MIEJSKIEJ NA GÓRZE BONA: UKRAINA – KRZEMIENIEC/ КВЕСТ «ЛЕГЕНДИ НАШОГО КРАЮ» НА ГОРІ БОНА

117

EWALUACJA

123

Wstęp Przewodnik, który oddajemy w ręce czytelników jest podsumowaniem działań w ramach projektu „Ożywić legendy”, który realizowany był w terminie od 1 czerwca 2018r do 31 października 2018r przez szkołę z Polski - IV Liceum Ogólnokształcące im. gen. Stanisłąwa Maczka w Katowicach, które było koordynatorem projektu oraz Навчально-виховний комплекс «Великобірківська ЗОШ І-ІІІ ст.гімназія ім. Степана Балея» - szkołę z Ukrainy. Jednak nie jest on relacją z działń. Treści przewodnika to zbiór informacji o legendach, miejscach jakie poznaliśmy. W przewodniku zawarte są również treści dotyczące ciekawostek o obu krajach, zwyczaje, tradycje, kuchnia regionalna. Prezentujemy również słowniczk,i jakie stworzyły obie grupy projektowe przygotowując się do działań projektowych. W dalszej części przewodnika zamieściliśmy scenariusz i opis postaci z przedstawienia finałowego. Projekt realizowany był w ramach Polsko – Ukraińskiej Rady Wymiany Młodzieży.

Młodzież biorąca udział w projekcie to uczniowie w wieku 16-18 lat. W ramach projektu odbyły się dwa spotkania młodzieżowe: w Kokotku na terenie Polski oraz w Czerwonej Kalinie pow. Loshniov na Ukrainie. Spotkanie w Polsce:

Spotkanie na Ukrainie:

Celem projektu było znalezienie tego, co łączy kultury polską i ukraińską przez poznanie legend krajowych i regionalnych. Miało to służyć nawiązaniu relacji towarzyskich, nawiązaniu nowych przyjaźni, zrozumieniu specyfiki sąsiadujących narodów, rozwinięciu pasji i zdolności osobistych młodzieży, zainteresowanie młodzieży inną kulturą. Celem było również budowanie mostów, kształtowanie tolerancji, otwartości na inny kraj oraz wobec drugiego człowieka. Celem działań projektowych było:  Poznanie kultury i zwyczajów obu krajów  Rozwój kompetencji językowych  Rozwój talentów i umiejętności aktorskich, reżyserskich, plastycznych, muzycznych  Rozwój kompetencji społecznych  Nabycie umiejętności debaty, dyskusji, planowania, bycia liderem, odpowiedzialności  Przezwyciężenie stereotypów  Odnalezienie i opisanie legend  Przygotowanie wspólnego przedstawienia dotyczącego wybranej legendy Oprócz spotkań młodzieżowych w obu krajach młodzież realizowała wiele działań przygotowujących do projektu: Działania w Poslce: ● „Legendy polskie i śląskie” - przygotowanie prezentacji ● Warsztaty z historii o terenach, jakie odwiedzimy na Ukrainie ● Tydzień kultury Ukraińskiej ● Warsztaty teatralne ● Warsztaty tworzenia muzyki i oświetlenia w przedstawieniach ● Warsztaty tworzenia kotylionów ● Konferencja „Legendy” - WOM Działania na Ukrainie: ● "Legendy zamków kraju ojczystego" - przygotowanie prezentacji ● Cykliczne zajęcia z historykami dotyczące ciekawych zabytków regionu oraz kraju

● ● ● ● ● ●

Uczniowie wezmą udział w konkursie na temat geografii, historii i literatury Polski Tydzień kultury Polskiej Warsztaty teatralne - warsztaty z dykcji, makijażu scenicznego oraz gry aktorskiej Warsztaty lepienia pierogów Warsztaty wyszywania haftem krzyżykowym Warsztaty rzeźby w drewnie

Działąnia w obu szkołach: ● ● ● ● ● ●

warsztaty z j.angielskiego z poznania słownictwa związanego z legendami ćwiczenia umiejętności odbywania dyskusji i debat w j.angielskim. udział w wykładzie nt. tolerancji i szacunku do tradycji, kultury innego państwa warsztaty z udzielania pierwszej pomocy realizacja projektu w ramach eTwinning warsztaty komputerowe z tworzenia publikacji

Współpraca ze szkołą z Ukrainy rozpocząła się w grudniu 2017r. Wówczas doszło do porozumienia szkół: IV Liceum Ogólnokształcącego im. gen. Stanisława Maczka w Katowicach oraz Zespołu Szkół w Borkach Wielkich. Początkowo współpraca przebiegała korespondencyjnie, a także poprzez media społecznościowe. Tematyka projektu została całkowicie wybrana przez uczniów. Poszukiwano treści, które łączą oba narody i mogą stanowić wspólne źródło inspiracji. W ten sposób narodził się plan działania o nazwie „Ożywić legendy”. Na początku obie strony segregowały wiedzę i zdobywały niezbędne informacje. Zarówno w szkole polskiej, jak i na Ukrainie odbyły się liczne lekcje i wykłady dotyczące istoty legend oraz obu państw. Opracowano wspólny plan działania, a także ustalono przebieg wizyty uczniów zarówno w Polsce, jak i na Ukrainie. Spotkania miały na celu głównie integrację młodzieży oraz wymianę treści dotyczącej zatwierdzonej tematyki. Końcowym zamierzeniem projektu miało być wspólne, finalne zaprezentowanie poznanych zagadnień w formie spektaklu. To przedstawienie odbyło się 13 października na Ukrainie w Czerwonej Kalinie w powiecie Tarnopolskim. Poprzedziły go liczne przygotowania zarówno tematyczne, ale też praktyczne. Uczniowie zdobywali wiedzę dotyczącą legend, zapoznawali się z regionami, których one dotyczą. Jednocześnie poznawali miejsca z nimi związane, kształtowali umiejętności niezbędne do zaprezentowania się na scenie, to jest: muzyka, taniec, dekoracje, stroje, sceniczny image. Niniejszy przewodnik jest prezentacją tych działań, swego rodzaju spisem wspólnych przedsięwzięć. Jest pamiątką współpracy i integracji, polsko-ukraińskiej przyjaźni.

Вступ Путівник, який Ви тримаєте в руках, це підсумок діяльності у проекті «Оживити легенди», який було реалізовано з 1 червня 2018 року до 31 жовтня 2018 року такими навчальними закладами: IV Liceum Ogólnokształcące im. gen. Stanisłąwa Maczka w Katowicach (Польща, координатор проекту) і Навчально-виховний комплекс «Великобірківська ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія ім. Степана Балея» (Україна). Однак це путівник не є звітом про діяльність. Його зміст – це зібрана інформація про легенди, про місця, у яких ми побували. Путівник містить цікаву інформацію про Польщу та Україну, про звичаї, традиції, національну кухню обох народів. Пропонуємо Вашій увазі і словнички, які обидві проектні групи створили на підготовчому етапі проекту. Також у цьому збірнику міститься сценарій вистави, яка була своєрідним підсумком проекту, опис дійових осіб Проект було реалізовано в межах Польсько-української ради обміну молоддю.

Молодь, яка взяла участь у проекті, - це учні, яким 16-18 років. Під час проекту відбулося дві молодіжні зустрічі: у Кокотку на території Польщі та «Червоній калині» (с. Лошнів Теребовлянського району) на теренах України. Зустріч у Польщі:

11.09.2018 Зустріч молодіжних груп з Польщі та України в Кокотку 12.09.2018 Презентація проекту в польському ліцеї Відвідини Нікошовця Мандрівка Катовіцами. Квест Про Утопця, Гексу… - оповідки у Верхньосілезькій спілці. 13.09.2018 Майстер-класи з народного танцю та співу в Кошенцінє – садибі гурту «Сілезія»

Екскурсія в шахту «Королева Луїза» - легенда про скарбника 14.09.2018 Краків – теренова гра. Легенда про Вавельського Дракона Легенда про дві вежі Легенда про Сурмача Музейна лекція в Сукенницях 15-16.09.2018 Праця над сценарієм, сценографією, музичним оформленням вистави. День Польщі Зустріч в Україні:

07.10.2018 (08.10.2018) Зустріч молодіжних груп з Польщі та України в «Червоній калині» 08.10.2018 (09.10.2018)Презентація проекту в українській школі. Теребовля – легенди про замок, підземну церкву, вишивану хрестиком сорочку Історична театралізована лекція 09.10.2018 (11.10.2018)Борщів, краєзнавчий музей, легенда про борщівську сорочку Кривче – легенда про кришталеву печеру і Володаря підземного царства Семінари з театрального мистецтва 10.10.2018 (12.10.2018) День України Семінар про українську кухню Майстер-клас різьби по дереву Майстер-клас з вишивки Репетиція вистави 11.10.2018 (10.10.2018) Кременець – квест Гора Бона – легенда Спільне вогнище Репетиція вистави 12.10.2018 (13.10.2018) Вистава Проектна діяльність була спрямована на не реалізацію основної мети, а саме на пошук того, що об’єднує польську та українську культури через дослідження місцевих та регіональних легенд. Це повинно слугувати дружнім міжособистісним відносинам, приязні, зрозумінню специфіки культури сусіднього народу, розвиткові особистісних здібностей, зацікавленню іншою культурою, а також відкритості і поваги до іншої держави та іншої людини.

Мета проектної діяльності:  Пізнання культури і звичаїв обох держав  Розвиток мовленнєвих компетентностей  Пошук талантів та розвиток акторських, театральних, режисерських, музикальних здібностей  Розвиток суспільних компетентностей  Набуття вміння вести дискусію, дебати, планувати, бути лідером, бути відповідальним  Долання стереотипів  Віднайдення та опис легенд  Підготовка спільної вистави, яка ілюструє обрану легенду Окрім молодіжних зустрічей в обох державах, молодь активно готувалася до проекту. Види підготовчої діяльності в Польщі: ● ● ● ● ● ● ●

«Легенди польські і сілезькі» - підготовка презентацій Семінари з історії про місця, які відвідаємо в Україні Тиждень української культури Театральні майстер-класи Майстер-клас з музичного оформлення і сценічного освітлення Майстер-клас зі створення емблем Конференція «Легенди»

●

Види підготовчої діяльності в Україні:

● ● ● ● ● ● ● ●

«Легенди замків нашого краю» - підготовка презентацій. Зустрічі з краєзнавцями про історичні та архітектурні пам’ятки регіону Квест про історію. Географію і культуру Польщі Тиждень польської культури Майстер-клас зі сценічної майстерності та дикції Майстер-клас ліплення вареників Майстер-клас вишивання хрестиком Майстер-клас різьби по дереву

Діяльність в обох школах:      

Семінар з англійської мови, вивчення лексики, пов’язаної з легендами Формування навички вести дискусію та дебети англійською мовою Тренінг на тему толерантності та поваги до традицій, культури іншої держави Практичні заняття з надання першої допомоги Реалізація проекту на платформі eTwinning Практичне заняття щодо створення публікацій за допомогою комп’ютера

Співпраця з українською школою розпочалася в грудні 2017 року. Саме тоді було укладено угоду про співпрацю між ІV Загальноосвітнім ліцеєм ім. Генерала Станіслава Мачка в Катовіцах і навчально-виховним комплексом «Великобірківська ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія ім. Степана Балея». Спочатку співпраця велася через переписку, а також за допомогою засобів масової інформації. Тематику проекту обрали учні, які шукали те, що єднує обидва слов’янські народи і може бути матеріалом для дослідження. Так народився план діяльності під назвою «Оживити легенди».

На початку обидва групи збирали і накопичували інформацію, здобували необхідні знання. У польській школі, як і в українській було проведено низку заходів, які стосуються легенд обох країн. Пізніше було опрацьовано спільний план діяльності, усталено перебіг візиту молоді до Польщі і до України. Зустрічі передбачали інтеграцію молоді та обмін інформацією, що стосується обраної тематики. Кінцевим продуктом проекту мав бути спільно підготовлений спектакль. Вистава за самостійно написаним сценарієм відбулася 13 жовтня в Україні («Червона калина», Тернопільська обл.). Їй передувало і теоретичне і практичне приготування. Учні здобули знання, які стосуються легенд, пізнали регіони, пов’язані з ними. Водночас відвідували цікаві місця, набували сценічних умінь: добирати музику, танцювати, виготовляти декорації, костюми тощо. Цей путівник презентує цю спільну діяльність. Він є свого роду пам’яткою про співпрацю та польсько-українську приязнь.

Legendy/ Легенди/Legends Legenda o smoku Wawelskim/ Легенда про вавельського дракона/ The Legend Of The Wawel Dragon Dawno temu, gdy polskimi ziemiami rządził król Krak, w Krakowie pojawił się smok. Było to ogromne zwierzę, o zielonej skórze, długim ogonie i paszczy wypełnionej ostrymi zębami. Smok zadomowił się w jamie pod zamkiem i żądał, aby raz w tygodniu składano mu ofiarę w postaci krowy. Jeżeli nie spełniono jego zachcianki, porywał ludzi. Na mieszkańców Krakowa padł blady strach, jednak znalazło się kilku śmiałków, którzy twierdzili, że zdołają pokonać smoka. Niestety żaden z nich nie wracał z wyprawy do jamy potwora. Zarówno król, jak i poddani stracili już nadzieję na ratunek. Co tydzień stada bydła boleśnie się kurczyły, gdyż smok wymagał zawsze najdorodniejszych sztuk. Martwiono się, co będzie, gdy pożre już wszystkie krowy. Gdy wydawało się, że wszystko już stracone i lud Krakowa czeka zagłada, na dworze Kraka pojawił się ubogi szewczyk imieniem Skuba. Szewczyk oznajmił królowi, że jest w stanie zabić smoka. Król zgodził się na propozycję Skuby I obiecał nagrodzić go gdy ten spełni swoją obietnicę. Szewczyk ukłonił się i odszedł, obmyślając swój plan. Niebawem wszystko miał już przygotowane. Zabił najdorodniejszą owieczkę, jaką udało mu się znaleźć, a potem wypchał go siarką i dokładnie zaszył. Zarzucił sobie go na plecy i udał się w kierunku smoczej jamy. Najciszej jak tylko potrafił zakradł się do samego wejścia, rzucił wypchanego barana i uciekł. Wkrótce z groty wyszedł smok, zwabiony zapachem świeżego mięsa i dostrzegając barana, natychmiast go pożarł. Siarka ukryta w zwierzęciu od razu zaczęła działać, powodując u smoka ogromne pragnienie. Rzucił się w kierunku Wisły i pił, pił, pił, pił... Wydawało się, że jeszcze chwila i wypije całą Wisłę! I wtedy nagle rozległ się ogromny huk. Smok wypił tak dużo wody, że po prostu pękł. Pomysłowy chłopiec został bohaterem całego miasta, a król sowicie go wynagrodził. W Krakowie zaś do dziś, u stóp Wawelu, można zobaczyć Smoczą Jamę i ziejącą ogniem figurę wawelskiego smoka, upamiętniającą bohaterski czyn szewczyka.

Karolina Mania IV Liceum Ogólnokształcace im. Gen. Stanisława Maczka

Легенда про вавельського дракона Давним-давно, коли ще польськими землями правив король Крак, у Кракові з'явився дракон. Це була величезна тварина з зеленою шкірою, довгим хвостом і ротом, наповненим гострими зубами. Дракон оселився в ямі під замком і зажадав, аби йому один раз на тиждень приносили у жертву корову. Якщо його бажання не було виконане, він викрадав людей. Мешканців Краковак полонив несамовитий страх, однак знайшлося декілька сміливців, які стверджували, що вони зможуть здолати дракона. На жаль, ніхто з них не повернувся з виправи до лігва монстра. І король, і піддані вже втратили надію на порятунок. Кожного тижня стада худоби зменшувались, тому що дракон завжди вимагав найбільш породистих жертв. Усі турбувалися, що станеться, коли він з’їсть усіх корів . Коли вже будь-яка надія на порятунок була втрачена, а мешканці Кракова чекали на знищення, на подвір’ї палацу Крака з'явився бідний швець на ім'я Скуба. Шевчик сказав королю, що він зможе вбити дракона. Король погодився з пропозицією Скуби і пообіцяв йому винагороду, коли він виконає свою обіцянку. Шевчик вклонився і пішов, щоб обдумати план своїх дій. Незабаром все було готово. Він вбив найкращу з овець, які він зміг знайти, а потім напхав її сіркою і старанно зашив. Він закинув її на плечі і пішов до ями дракона. Так тихо, як тільки міг, він підкрався до входу у печеру, кинув напхану сіркою овечку і втік. Незабаром з гроту вийшов дракон, якого виманив запах свіжого м'яса, і, помітивши вівцю, відразу ж проковтнув її. Сірка, схована у тварині, відразу почала діяти, викликавши у дракона величезну спрагу. Він кинувся в напрямку до Вісли і пив, пив, пив, пив ... Здавалося, ще трішки, і він вип’є всю Віслу! І тоді раптом пролунав величезний вибух. Дракон випив так багато води, що просто луснув. Розсудливий хлопчик став героєм усього міста, а король Крак щедро його винагородив. У Кракові й досі, біля підніжжя Вавельського замку, ви можете побачити яму дракона і фігуру вавельського дракона, який вивергає полум’я, вшановуючи тим самим героїчний подвиг юного шевчика.

The Legend Of The Wawel Dragon A long time ago, under the rule of Polish legendary king Krak, a dragon appeared in Kraków. It was a giant monster with green skin, a long tail and sharp teeth. The dragon moved into the cave under the castle and demanded food – a cow once a week. When he didn’t get it, he kidnapped people. The citizens of Krakow were really scared, but there were some brave men who claimed that

they could fight the dragon. Unfortunately, none of them came back from the monster’s cave. The king and his subjects were losing hope for rescue. The herds of cattle were becoming smaller and smaller. People were worried about their future – what would happen to them when all the cows were eaten? When everybody thought the situation was really hopeless, a young man appeared on the king’s court. It was a poor shoemaker named Skuba. He told the king he knew how to kill the dragon. The king promised to reward Skuba if he managed to keep his promise. The shoemaker bowed and went away to think about the details of his plan. Soon everything was ready. He killed a fine-looking sheep and stuffed it with sulphur. Then he took the sheep to the dragon’s cave, put the dead animal in front of it and ran away. The dragon went out, saw the sheep and ate it greedily. The Sulphur inside the animal caused an enormous thirst. The dragon rushed to the River Vistula and started drinking. It kept drinking and drinking and drinking … and finally blew up. Skuba was a hero admired by all the citizens, and the king rewarded him. When you come to Kraków, you can still see the cave and the figure of the dragon belching out fire.

Legenda o skarbniku/ Легенда про Скарбника/ The Legend Of The Kobold Swego czasu na Śląsku żyło bardzo dużo górników. Całymi dniami pracowali, aby zapewnić całej swojej rodzinie godne życie. Była to praca bardzo żmudna i niebezpieczna – bardzo często zdarzały się wypadki, w których górnicy ginęli pod ziemią. Zdarzało się również, że w podziemnych korytarzach gasło światło, bez którego górnicy nie byli w stanie pracować. Wtedy na pomoc przychodził im Skarbnik – duch kopalni. W zależności od sumienia człowieka – albo mu pomagał (jeśli ktoś był dobry), albo prowadził na zgubę. Jednym z nowozatrudnionych pracowników kopalni był młodzieniec, który pracował pod ziemią, ponieważ musiał utrzymać swoją matkę i młodsze rodzeństwo po śmierci ojca. Mimo swojego młodego wieku musiał pracować tak samo ciężko jak inni górnicy – taki warunek postawił sztygar (kierownik kopalni). Pierwszego dnia pracy było tyle, że chłopak wiedział, iż nie podoła tak ciężkiemu zadaniu. Po tym jak młodzieniec rzucił kilofem, odezwał się głos starego górnika. Starzec obdarował chłopca kawałkiem chleba i obiecał, że pomoże mu przy pracy. Po skończonej pracy młody chłopak udał się do sztygara, który zaskoczony, że chłopcu się udało, wypłacił mu należną kwotę. Ten zaś udał się do starca, aby wypłacić mu należną część wynagrodzenia. Starzec nie przyjął pieniędzy od chłopaka, później przyznał się, że jest Skarbnikiem. Pochwalił uczciwość chłopca i obiecał mu, że od tej pory każdy kawałek chleba, który zje, będzie mu dostarczał ogromnej siły do pracy, jeśli jednak choć raz chłopiec oszuka lub nie dotrzyma danego słowa, siły go opuszczą – tak jak wielu innych. Następnie Skarbnik zniknął w ciemnym korytarzu kopalnianym. Zuzanna Kuczawska IV Liceum Ogólnokształcace im. gen Stanisława Maczka w Katowicach

Легенда про Скарбника У той час в Силезії жили багато шахтарів. Вони працювали весь день, щоб забезпечити гідне життя для всієї своєї родини. Це була дуже важка і небезпечна праця - дуже часто траплялися катастрофи, в яких шахтарі гинули під землею. Також часто траплялось так, що в підземних коридорах гасло світло, без якого шахтарі не могли працювати. Тоді їм на допомогу приходив Скарбник - дух шахти. І залежно від того, якою була людина - він або допомагав йому (якщо хтось був хорошим), або приводив до смерті. Одним з нових найманих працівників шахти був молодий чоловік, який змушений був працювати в шахті, тому що після смерті батька він мав утримувати свою матір та молодших братів і сестер. Незважаючи на свій юний вік, йому доводилося працювати так само важко, як і іншим шахтарям - таку умову поставив перед ним начальник. Перший день роботи був настільки важким, що хлопчик розумів, що він не зможе виконати таке складне завдання. Після того, як юнак кинув кирку, пролунав голос старого шахтаря. Старий подарував хлопчику шматок хліба і пообіцяв, що він допоможе йому в роботі. Після закінчення роботи юнак відправився до майстра, який дуже здивувався, що хлопчині все вдалося, але заплатив йому відповідну суму. Юнак пішов до старця, щоб віддати йому частину винагороди. Старець не взяв грошей від хлопчика, а пізніше він зізнався, що насправді є Скарбником. Він похвалив вихованість хлопчика і пообіцяв йому, що відтепер кожен шматочок хліба, який він з’їсть, даватиме йому велику силу для роботи, але якщо хоча б один раз хлопчик обмане або не дотримає слова, сила залишить його, як і багатьох інших. Потім Скарбник зник у темному коридорі шахти.

The Legend Of The Kobold Many years ago a lot of miners lived in Slesia. They worked very hard all days in order to support their families. It was an extremely exhausting and dangerous work. Plenty of them died in accidents which happened deep underground. Sometimes their lights went off and then they were helped by the Kobold – the mine spirit. If somebody was a good man, the Kobold helped him. If not – the Kobold punished him some way. There was a boy who had just started working in a mine. He had to support his mother and siblings after his father’s death. Although he was very young, the foreman wanted him to work as hard as other miners. On the first day the boy was given so much work that he knew he wouldn’t manage to

do it. He dropped his pickaxe and then he heard a voice of an elderly miner. The miner promised to help the boy and gave him a piece of bread. When the boy finished working, he went to the foreman to get his pay. He foreman was surprised, but gave the boy his money. The boy wanted to share the money with the elderly miner, but he refused to take it and told the boy he was the Kobold. He praised the boy and promised him that every piece of bread he would eat would give him enormous strength, but if one day the boy turned out to be dishonest, he would be weak again. Then the Kobold disappeared in the darkness of the mine.

Legenda o dwóch wieżach/ Легенда про дві вежі/ The legend of two towers Budowy tych wież podjęli się dwaj bracia, sławni budowniczowie tamtych czasów. Starszy brat założywszy szersze i mocniejsze fundamenty miał szansę wybudować wyższą wieżę. Nie china dopuścić do tego młodszy brat, więc obmyślił zbrodniczy plan. Pewnego dnia , starszy budowniczy nie pojawił się na placu budowy. Wszelkie poszukiwania zakończyły się fiaskiem, więc zakończono budowę wieży zaginionego. Młodszy brat budował dalej , aż jego wieża prześcignęła wysokością wieżę brata. Choc by to power do dummy , to jednak mossy budowniczy nie cieszył się. Coraz bardziej popadał w otępienie, które ludzie tłumaczyli sobie żałobą po stracie brata. Nadszedł wreszcie czas poświęcenia kościoła, ale zanim to się stało, młodszy z braci publicznie przyznał się do winy bratobójstwa. Nany wyrzutami sumienia, na oczach zebranych, popełnił samobójstwo. Pamiątką tych wydarzeń ma być nóż zawieszony w Sukiennicach, którym brat zabił brata, a potem sam odebrał sobie życie.

Zuzanna Grzesińska, Szymon Masłowski IV Liceum Ogólnokształcace im. Gen. Stanisława Maczka w Katowicach

Легенда про дві вежі Будівництво цих веж розпочали два брати, відомі будівельники того часу. Старший брат, який заклав ширший та міцніший фундамент, мав можливість побудувати вищу вежу. Проте молодший брат не хотів цього допустити, тому й вигадав підступний план.

Одного разу старший будівельник не з'явився на будівельному майданчику. Всі пошуки потерпіли крах, тому будівництво його вежі було призупинено. Молодший брат продовжив будівництво, поки його вежа не перевершила за висотою братової вежі. Хоча молодший брат міг пишатись своєю роботою, але це на принесло йому щастя та радості. З кожним днем докори сумління йому все більше дошкуляли, він втратив інтерес до життя, а люди думали, що він так сильно сумує за своїм старшим братом. Ось і настав час, щоб посвятити церкву, але перед цим молодший братів публічно визнав себе винним у братовбивстві. А тоді з каяття він покінчив життя самогубством на очах тих, які зібрались на площі. Нагадуванням про ці події є ніж, який висить у Сукєнніцах, яким брат убив свого брата, а потім і самого себе.

The legend of two towers Two brothers, famous builders of that time, volunteered to build the towers. The older one had built wide and stronger foundations so he had the possibility to build a higher tower than his brother. The younger brother couldn’t allow him to do it, so he planned a murderous crime. One day, older brother didn’t report for work. He was nowhere to be found so the work on his tower was finished. The younger brother kept building until his tower was higher than his brother's. Even though he should have been proud, he wasn’t. He was constantly depressed what was assumed to be the pain after his terrible loss. Finally, it was the time for the church to be consecrated, but before that happened, the younger brother had publicly confessed to murdering his brother. Haunted by his own sins, the younger brother committed suicide in front of everyone A lasting memory of these events is the knife hanging in the Cracow Clothes Hall (Sukiennice). The one that one brother killed his brother with, and later took his own life.

Legenda o Utopcu/ Легенда про Утопця Zgodnie z legendą o Stworzeniu Świata – szóstego dnia Bóg stworzył glinianą figurę człowieka i tchnął w nie życie. Uczynił to z tak wielką energią , że owo boskie tchnienie objęło również wszystkie odpadki , jakie pozostały po wyrzeźbieniu pierwszego człowieka . Uformowały się one w człekopodobne stwory , zwane Utopcami , które Stwórca wylał wraz z wodą poza mury Raju. Legenda mówi , że Utopce żyły w świecie wodnym , ale mogły one przebywać wśród ludzi pod warunkiem , że zawsze z wybiciem północy powrócą do swego „domu rodzinnego”. Zazwyczaj można było je zobaczyć pod postacią chudego człowieczka o niewielki m wzroście , długich rękach i nogach , czarnych włosach i wyłupiastych oczach . Nie było to jednak regułą , bo zdarzało się , iż Utopcem okazywał się wysoki i urodziwy mężczyzna . Według legendy , na ziemi śląskiej , żył pewien Utopiec , o imieniu Hanys, który bardzo pragnął mieć żonę . Kiedy pewnego dnia wynurzył się z tarnogórskiej rzeki Dramy , ujrzał przepiękną dziewczynę i od razu poczuł , że to jest ta jedyna. Dowiedziawszy się , iż jest ona córką rzecznego przewoźnika , „zaprzyjaźnił” się z nim , spędzając długie godziny na partyjkach w karty . Opłaciło się to jednak , bowiem wkrótce osobiście poznał wymarzoną Gustlę. Od tego czasu młodzi często się ze sobą spotykali , ale dziewczynę nie opuszczał jakiś dziwny niepokój , dotyczący jego osoby. Swoimi rozterkami podzieliła się z ojcem , który przyznał , że też od pewnego czasu baczniej przyglądał się swojemu nowemu znajomemu .Grając z nim w karty zauważył bowiem , że kiedy zbliżała się północ, chłopak nagle żegnał się i spiesznie wychodził. Rodzice Gustli zaczęli podejrzewać , że ów kawaler może okazać się Utopcem , a chcąc to sprawdzić , matka wplotła córce we włosy roślinę , zwaną Przytulią . Według wierzeń ludowych, posiadała ona moc odstraszającą Utopce. O umówionej godzinie Hanys przyszedł po Gustlę , ale na jej widok stanął jak sparaliżowany , a potem wymawiając się nagłą niedyspozycją , szybko się oddalił. Kierował się ku rzece , a dziewczyna poszła za nim . Jednak wśród szuwarów zniknął jej nagle z oczu , a potem usłyszała głośny plusk wody… Minął jakiś czas , kiedy Gustla poznała młodego gwarka , pracującego w kopalni i wkrótce wyszła za niego za mąż. Dzięki nowej rodzinie zapomniała o urodziwym Hanysie , nie zdając sobie sprawy , że to właśnie za sprawą tego zazdrosnego Utopca wylały wody rzeki. Ta powódź zniszczyła prom ojca , ale jemu samemu nic się nie stało. Jak widać , Utopce niekiedy bywały złośliwe i mściwe , ale nie zagrażały ludzkiemu życiu , bowiem nie posiadały szatańskiej mocy , bowiem Diabły zawsze stroniły od rzek i mieszkających w nich stworów. Anna Metlerska IV Liceum Ogólnokształcące im. gen. Stanisława Maczka w Katowicach

Легенда про Утопця Згідно з легендою про створення світу на шостий день Бог створив глиняну фігурку людини і вдихнув у неї життя. Він зробив це з такою силою енергії, що цей божественний подих охопив навіть всі відходи, що залишилися після різьблення першої людини. Вони перетворилися в людиноподібні істоти, які почали називати Утопцями, які Творець вилив разом з водою поза райські стіни. Легенда свідчить про те, що Утопці жили у водному світі, але вони могли залишатися серед людей за умови, що вони завжди повернуться до свого "сімейного дому" з настанням півночі. Як правило, можна було їх побачити в образі худих людей з невисокого зросту, з довгими руками і ногами, чорним волоссям і витрішкуватими очима. Однак це було не завжди так, траплялось, що Утопець міг з’явитися в образі високого та вродливого чоловіка. Згідно з легендою, на Силезькій землі жив Утопець, названий Ганісом, який хотів мати дружину. Коли одного дня він вийшов з вод річки Драми, що в Тарногорах, і побачив прекрасну дівчину і відразу ж відчув, що вона є тою єдиною. Дізнавшись, що вона дочка річкового перевізника, він «заприязнився» з ним, витрачаючи довгі години гру на картки. Проте це окупилося, тому що скоро він особисто познайомився зі своєю вимріяною Гюстлею. З тих пір молоді часто зустрічалися віч-навіч, але дівчину не покидала ні на хвилину тривога стосовно його особи. Дівчина поділилась з батьком своїми сумнівами, який зізнався, що теж вже деякий час ретельно приглядається до свого нового друга. Коли він грав з ним у карти, то зауважив, що з наближенням півночі, юнак завжди квапливо прощався і кудись поспішав. Батьки Гюстлі почали підозрювати, що цей кавалер може виявитись Утопцем, і бажаючи це перевірити, матір дівчини вплела їй у волосся рослину під назвою притулія (Galium verum, підмаренник справжній). Відповідно до народних переконань, ця рослина володіла силою відлякувати Утопця. У призначений час Ганис прийшов на зустріч з Гюстлею, але, побачивши її, його спаралізувало, потім, промовляючи закляття, швидко пішов. Він попрямував до річки, а дівчина пішла за ним. Однак, серед очерету він раптом зник з очей, а потім почувся гучний сплеск води ... Минув деякий час, поки Гюстля зустріла молодої чоловіка, який працював на шахті, незабаром вони побралися. Завдяки своїй новій родині дівчина забула про гарного Ганиса, не усвідомлюючи, що саме через ревнощі Утопца вода в річці вийшла з берегів, знищивши пором батька, але з ним нічого не сталося. Як ви можете бачити, Утопці іноді були злими та мстивими, але вони не загрожували людському життю, тому що не мали злих сил, адже диявол завжди уникав річок й істот, що живуть в них.

Legenda o Swietli/ Легенда про Світлю/ Svietla

Świetla to dobry duszek nocny. W opowieściach ludowych przedstawiany jako duża kula światła, często z zarysami ludzkiej twarzy. Zjawia się, gdy ktoś w środku ciemnej nocy szczerze i gorąco prosi o pomoc. Świetla wskazywała drogę tym, którzy ją zgubili, furmanom pomagała naprawić zepsute koła, świeciła przy nocnych reperunkach. Za swoje dobrodziejstwo żądała chrześcijańskiej podzięki. Była niedobra dla ludzi nieuczciwych i bezbożnych. W Bojszowach i okolicy duszek ten był szanowany a ludzie mówili o nim z wielką czcią. Wieś otoczona od zachodu głębokimi lasami, od wschodu podmokłą doliną Wisły, nie miała dobrych dróg. Podróżowanie przez obszar wsi, zwłaszcza nocą było ryzykowne. Świetle, które kryły się najczęściej w pobliżu krzyży i kapliczekpolnych i leśnych, na rozstajach dróg, czuwać miały nad bezpieczeństwem podróżnych. Lecz pomocy udzielały zawsze tym, którzy o nią poprosili a później potrafili za tę pomoc podziękować. Paweł Miarka IV Liceum Ogólnokształcące im. gen. Stanisława Maczka w Katowicach

Легенда про Світлю Це був добрий нічний привид. У народних казках представлений як велика куля світла, часто з контурами людського обличчя. З1являється тоді, коли хтось посеред темної ночі щиро та тепло просить про допомогу. Світля показувала шлях тим, хто його загубив, допомагала фірманам ремонтувати зламані колеса, світивши під час нічного ремонту. За свою допомогу вона жадала християнської подяки. Була вона недоброю до нечесних і злих людей. У Бойшовах та їх околицях цей дух був шанований, і люди про нього говорили з великою повагою. Село, оточене глибокими лісами з заходу, зі сходу - болотистою долиною Вісли, не було хороших доріг. Подорож через село, особливо вночі, була ризикованою. Світля, яка найчастіше ховалася біля хрестів, польових і лісових каплиць, на перехресті, дбала про безпеку мандрівників. Але вона завжди допомагала лише тим, хто просив про це, а пізніше міг подякувати за цю допомогу.

Svietla Svietla is a good night elf. In folk legends she is shown as a big ball of light with a human face. She appears in the middle of dark night when somebody needs help. Svietla helped to find the way, to repair broken wheels, gave light when someone needed it in the darkness. For her help she demanded a Christian reward. She was mean to dishonest and ungodly people. In the area of village Bojszowy Svietla was respected by the local people. The village is surrounded by deep forest from one side and wetlands form the other. The roads were in very bad condition so it was really difficult and risky to travel around. Svietla was hiding usually close to wayside shrines and crosses. Her task was to protect travelers, but only those who asked for help and remembered to thank afterwards.

Legenda o okrutnej Królowej Bonie/Легенда про жорстоку королеву Бону/ The Legend Of The Cruel Queen Bona Ile strasznych rzeczy ludzie mówili o księżniczce Bonie. Szukała wiecznej młodości, i do tego używała krwi niewinnych dziewcząt, kąpajac sie w ich krwi. Jedna z legend mówi, jak Bona podjela decyzję by kusić mnichów z Czarnej Góry. Ale mnisi prowadzili prawe życie i nie ulegli pokusom, za które również cierpieli. Zla Bona kazała żywych oberwać ze skóry i zrobić z niej most do swojego zamku. A gdy pod ciężarem królewskiej karety pękł skórzany most, demony porwały ją. Ludzie mówią, że jej cien nawet teraz chodzi na zamku w Krzemiencu, nosząc w zębach klucze od skarbony. Kto na Wielkanoc ją pocałuje ten dostanie klucze i będzie bogaty.

Легенда про жорстоку королеву Бону Скільки дивного та недоброго говорили свого часу люди про княгиню Бону, начебто прагнула королева вічної юності для чого використовувала кров невинних дівчат. Їх кидали на гострі кілки решітки-перекриття в одній з башт Кременецького замку, а ярусом нижче королева купалась у їхній крові, таким чином вона винищила всіх цнотливих дівчат у місті. Ше одна легенда оповідає ніби Бона хотіла спокусили монахів із Чорної гори, яка розташована поруч Кременця. Але монахи вели праведне життя і не піддалися чарам володарки, за що і постраждали. Обурена Бона наказала живцем поздирати з них шкіру та зробити з неї місток до свого замку. А коли ж під вагою королівської карети обірвався шкіряний міст, монархиню підхопили демони й опустили неушкодженою на землю

Втім з найвідомішим вампіром усіх часів Бона таки поріднилася. Її донька Анна вийшла заміж за князя Трансільванії Стефана Баторія, який мав родинний зв’язок з Владом Тепешом, відомим як Дракула! За іншою легендою описується ніби то Бона відвідувала Кременецький замок! Кажуть, скрині із золотом вивозили сотні або й тисячі возів! Але усього багатства із Кременця ніби так і не забрали – залишили для нащадків у таємничих підземеллях. Тому вірять: душа королеви тиняється замком, тримаючи в зубах ключі від скарбниці. Той, хто уздріє вінценосну примару, ба навіть її поцілує (і, відповідно, видере з рота ключа), має шанс розбагатіти, проте це може зробити тільки незайманий хлопець. Втім трапляється така оказія суто на Великдень, і з останнім ударом дзвона двері скарбниці за неборакою зачиняються назавжди, на радість нечистій силі. Згідно з легендою, красуня уклала угоду з дияволом. Сатана за це пообіцяв їй вічну молодість. Королева для вічної краси приносила у жертву незайманок. Їх скидали з вершини замку на гострі палі. У крові дівчат Бона приймала охолоджуючі ванни. За іншою версією, купіль для королеви робили з крові немовлят. Баула Діана Навчально-виховний комплекс «Великобірківська ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія ім. Степана Балея»

The Legend Of The Cruel Queen Bona People told many horrible things about queen Bona. In search of eternal youth she was told to have had baths in the blood of innocent girls. According to one of the legends she wanted to seduce the monks from the monastery in Black Mountain. But the monks were strong enough not to be lead to temptation. Angry Bona ordered to kill and skin the monks. Their skins were then used to construct a bridge leading to the castle. When the royal coach was on the bridge, it collapsed and demons kidnapped the queen. People believe that Bona’s ghost appears from time to time in the ruins of the castle. She holds keys of her money box in her mouth and someone who kisses her on Easter Monday will get the keys and become rich.

Legenda o borszczowskiej koszuli haftowanej/Легенда борщівську вишиванку/ The Legend Of The Borshchiv Shirt

про

Wedlóg legendy czarna koszula borszczowska to znak żałoby. Dawno temu kiedy na Ruś napadli turcy, pozabijali młodych mężczyzn. Od tego czasu matki, siostry, narzeczone nosily koszule haftowane na czarno. Inna legenda glosi, że ten czarny kolor to symbol zdrady. Mieszkała w tym kraju młoda ale bardzo piekna dziewczyna. Zakochala się ona w niedobrym egoistycznym kowalu, który zdradził ją i ożenił się z jej koleżanką. Ne mogła znieść tego bólu i z rozpaczy utopila sie w Dniestrze. Wszyscy płakali za nią bo każdy doswiadczył jej dobra. Cała wioska nosila czarne koszule I każde pokolenie przekazyłało sobie tą legendę.

Легенда про борщівську вишиванку В одному із сіл Борщівського краю жила дівчина, красива, привітна й співуча. Усі її поважали й любили. І полюбилася вона із місцевим ковалем, хлопцем теж вродливим, але пихатим і недобрим. Зустрічалися вони довго, планували побратися, але хлопець знайшов собі іншу – панську доньку. Покинута борщівська вродливиця не витримала зради і втопилася у Дністрі. А коваль, від якого відвернулися і панночка, і односельчани, невдовзі захворів і теж помер. Подруги дівчини в знак скорботи вишили собі сорочки чорним, а згодом і інші жителі краю почали носити чорні вишиванки. Поступово це стало традицією. Особливість борщівської вишиванки полягає в тому, що вона рясно розшита чорними нитками. Розповідають, що колись турки і татари знищили практично всіх місцевих чоловіків, тому жінки впродовж кількох поколінь вдягали саме такі сорочки. А у борщівському храмі знаходиться унікальна ікона, на якій зображена Марія, одягнута саме у таку вишиванку. Мацелюх Дмитро Навчально-виховний комплекс «Великобірківська ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія ім. Степана Балея»

The Legend Of The Borshchiv Shirt According to the legend the Borshchiv black shirt is a sign of mourning. Hundreds of years ago, when the Turks invaded the region, a lot of young men were killed. Since that time mothers, sisters, fiancées had been wearing shirts with black embroidery. Another legend says that black is also the colour of betrayal. There was a beautiful young girl who fell in love in an evil, egoistic blacksmith. He betrayed her and married a friend of hers. She couldn’t stand the pain and committed suicide drowning in the river. The whole village cried after her death and all the people living there started to wear black shirts. The sad story was given from generation to generation.

Legenda o Panu w idyllicznym królestwie Krywcze/ Легенда про Володаря підземного царства Кривче/ The Legend Of The King Of The Underground Kingdom Dawno temu, w czasie kiedy tatarzy napadali na Ruś mieszkala na wsi dziewczyna Natalka, ktora podczas jednego napadu chcąc ocalic życie, wpadła do jaskini . Tam ją spotkał Władca podziemnego królestwa i zażądał, by zostala u niego. Natalka wyszla za niego za mąż. Władca obiecał, że ona bedzie mogła odwiedzać rodziców, ale nie dotrzymał słowa. Natalka postanowiła uciec. Kiedy Władca spał, chciała go zabić siekierą, ale tylko odcieła mu rękę. Rozgniewany przemienił ją w jaszczurkę i tak zostali razem pod ziemią.

Легенда про Володаря підземного царства Кривче Під час татаро-монгольської навали сільська дівчина Наталка, рятуючи життя, забігла у печеру. Там її зустрів Підземний Володар, який пообіцяв сховати її, якщо вона проживе з ним рік. Тверезо розсудивши, що Володар таки кращий за монголів, Наталка погодилася. Пройшов рік, але господар не збирався її нікуди випускати. Вічна темрява та смажені кажани настільки набридли бранці, що вона вирішила вбити співмешканця та вирватись на волю Коли Володар спав, дівчина замахнулася сокирою, цілячи йому в голову. Але тут дуже недоречно стався землетрус, чоловік прокинувся і встиг закритися рукою. Саме її й відрубала Наталка. А обурений чолов’яга тоді покликав відьму, яка перетворила кровожерливу Наталку на ящірку. Потім Володар, за допомогою печерного барабану, покликав вірного слугу і вони разом закам’яніли. Гуйда Ірина Навчально-виховний комплекс «Великобірківська ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія ім. Степана Балея»

The Legend Of The King Of The Underground Kingdom Hundreds of years ago there lived a girl named Natalka. The Tartars were invading the land where she lived so in order to save her life she decided to hide from them in a cave. There she met the king of the underground kingdom who wanted her to stay with him. Natalka married him. The king had promised she would be able to visit her parents but he didn’t keep his promise. So Natalka decided

to escape. When the king was asleep she tried to kill him with an axe but she only managed to cut off his hand. He was furious and changed the girl into a lizard and they stayed underground together for ever.

Legenda o podziemnej cerkwi w Terebowli/ Легенда про підземну церкву в Теребовлі/ The Legend Of The Underground Church

To było dawno temu. Na górze Pokrowa ludzie wznieśli cerkiew na cześć Maryji Panny. U prawosławnego księdza była córka, która była niegrzeczna, nie sluchałla rodziców. Raz na Wielkanoc zdecydowała udekorować buty poćwięconym chlebem. Ludzie na to patrzyli i upominali ją. Ale dziewczyna nikogo nie sluchała i tak poszla do cerkwi. Gdy weszla na podworko, ziema pod jej nogami usuneła sie, ukryla dziewczynę, cerkiew z ksiedzem I ludźmi. Starzy ludzie mówią, że tak Pan Bóg ukarał ojca, że nie nauczył córkę szanować chleba.

Легенда про підземну церкву в Теребовлі Давним-давно була церква на горі Покрівка, побудована на честь Діви Марії. Біля церкви, на приходстві, жила химерна і вередлива донька священика, котра була єдиною дитиною. А те що була дуже красивою, то домашні їй дозволяли усілякі дивовижні забаганки і ні в чому їй не відмовляли. Одного разу на Великдень їй захотілося прибрати свої черевички прикрасами із посвяченого калача. Захотілося – і зробила! Прикрасила свої черевички посвяченим хлібом та й пішла гуляти біля церкви, щоб усі бачили та дивувалися. Та коли вона підійшла до дверей церкви Святої Покрови, то враз земля під її ногами розступилася і вередлива дівчина зникла, а разом із нею і церква провалилася під землю… Ось так було покарано священика тієї церкви, котрий так зле виховував свою доньку. І ще довго-довго жителі Теребовлі на Великдень чули звуки дзвонів запалої церкви Святої Покрови… Боєчко Лінда, Боєчко Олександр Навчально-виховний комплекс «Великобірківська ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія ім. Степана Балея»

The Legend Of The Underground Church A long, long time ago on Mount Pokrova there was a temple devoted to Virgin Mary. A Greek catholic priest had a daughter. She was a naughty girl who never obeyed her parents. One Easter she decided to decorate her shoes with holy bread. People kept telling her that she was doing something unacceptable but she wouldn’t listen. She went to church wearing her shoes. When she entered the church courtyard, the ground fell in. Everything fell underground – the building, the girl, the priest, the people. Elderly people say that it was God’s punishment to the father who hadn’t taught his daughter to respect bread.

Legenda o terebowlanskiej koszuli haftowanej kszyzykiem/ Легенда про Теребовлянську вишиванку/ The Legend Of The Embroidered Shirt From Terebovla Dla Ukraińca koszula haftowana to nie tylko ubranie. Haft jego korzeniach, tożsamości, zrozumienia siebie. To jest historia, sztuka przodków. Był czas, kiedy ludzie zaczęli nagle umierać na ziemi. Nikt nie Wiedział od jakiej to choroby. Mieszkała na wiosce nad Dniestrem biedna wdowa Maryj a. Umarlo jej piecioro dzieci. Zostala tylko jedna córka, jak najcenniejszy skarb. Miala na imie Iwanka. I też zachorowala. - Uratuj mnie mamo, nie chcę umrzeć! – płakala, a biedna kobieta nie mogła znaleźć sobie miejsca. Jednego wieczoru ktoś zapukał do drzwi. Była to dziwna staruszka. Kobieta dała jej kawalek chleba I wpuściła ją do pokoju. Za dobre serce otrzymasz nagrode. Wyhaftuj dla dziecka koszulę krzyżykim i na pewno nie umrze, ale nie zwlekaj. Tak zrobiła Maryja. Przez całą noc haftowala, a wczesnym rankiem ubrała córkę. Dziewczynka stała sie zdrowa. I wszyscy zaczęli haftować koszule. Choroba odstapiła. Ludzie jeszcze teraz haftują koszule krzyżykiem.

symbol

tego, co mówi

Легенда про Теребовлянську вишиванку Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишивка – як символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе. Це наша історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код. Ми хочемо розповісти одну з найвідоміших легенд про Теребовлянську вишиванку Був час, як почав на землі люд вимирати. Від якої хвороби, того ніxтo не знав. Отак іде чоловік і враз упаде, зчорніє, запіниться і вмре. Втікали люди з сіл у ліси. Та слідом за ними гналася хвороба. Не жалувала ні молодих, ні старих. Находив такий час, що вже й хоронити вмерлих нема кому... А жила собі в селі над Дністром бідна вдова Марія. Забрала пошесть у неї чоловіка й п’ятеро дітей. Лише наймолодша Івaнкa ще здорова. Пантрує мaтіp за донечкою, як за скарбом найдорожчим. Але не вберегла... Почала сохнути Івaнкa, їсти не хоче, а тільки п’є, блідне, тане на очах. А ще просить мaтінкy: — Врятуй, мамо, я не хочу помирати! І так ті оченята благають, що бідна жінка місця собі не знаходить. Одного вечора до хати прийшла якась бабця старенька. Як і коли прийшла, Марія не чула. — Слава Богові, — привіталася. — Слава. — Що, помирає остання? — А могла б жити! Аж кинулася Марія: — Як? Бабуню сердечна, як Бога благаю, спаси, порятуй найменшу. Не лиши в сaмoті на стapість! Взяла, певно, стара до серця той плач і мовила: — Повідаю тобі тайну тієї страшної хвороби. Але присягни, що не обмовишся. Дитям присягай! — Присягаю... Донечкою! — Знай, послав чорну Смерть Господь Бог. Грішників багато зросло. Сказав Бог умертвляти всіx, на кому нема хреста. А чорти втішилися і всіx, на кому не видно хреста, убивають. Що їм до людських душ? Ото і мруть праведні з грішниками купно... Ти тяжко перенесла смерть родини. Дам тобі раду... Виший на рукавах, на пазусі і всюди хрести. Та ший чорні або червоні, щоби здалеку чорти виділи... Але не кажи нікому більше, бо смерть доньки вздриш на очах... Вже за годину червона і чорна мережки оперезали діточу сорочечку. Світять на завтра до сонця хрести і хрестики. І собі нашила. А донечка здоровшала щодень і просила маму: — А виший іще терен... А калину... Як люди тому вишиттю дивували, то казала, що збирається йти в ліси самітницею. Хрести треба на благословення Боже і проти поголосу.

З тим вже Івaнкa здорова: і скаче, і сміється, і співає. А мамине серце стискається від болю, як видить, що знову понесли небіжчика на цвинтар. Одного разу вся у сльозах прибігла Івaнкa і потягнула маму за рукав на сусідський двір. У домовинці виносили з хати двійняток хлопчиків, Іванчиних ровесників. Змарніла Марія, аж світиться. Все пестить і цілує доньку, а думи в голові, як хмари зливові: — Боже милий, та ж то моя надія! ...А діти мруть... — Господи! Та ж я не переживу її смepті! ...А люди мруть... Не витримала. Від хати до хати бігала розпатлана і страшна: — Шийте, шийте хрести... Вишивайте... Будете жити! Рятуйтеся! Люди замикалися в xaті. Думали, що прийшла пора і на Марію. Не вірять. Марія побігла додому, взяла на руки Івaнкy і подибуляла до церкви. Забила в дзвін на сполох. За хвилю вже всі збіглися. Обцілувала Марія дитину і мовила до людей: — Не повірили! Думаєте, здуріла? Та най буде, дітей мeні ваших шкода..., — на тім зірвала з Іванки сорочечку вишиту. Дитина на очах зчорніла і померла. — Убивці! Шийте, вишивайте сорочки дітям і собі, — та й впала мертвою біля доньки... З того часу відійшла хороба за ліси й моря. А люди ходять у вишиванках. Потім вже не стало потреби у вишитих хрестах. Та мaтepі навчили дочок, а дочки своїх дочок, і вже ніxтo не обходився без вишитої сорочки, фартуха чи блузки. Носять оту красну одіж і понині. Але мало хто відав, звідки прийшла та краса до людей... Чудик Мальвіна, Півторак Діана Навчально-виховний комплекс «Великобірківська ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія ім. Степана Балея»

The Legend Of The Embroidered Shirt From Terebovla For all Ukrainian people an embroidered shirt is not only an outfit. It is also a symbol of his roots and tradition, his history, the art of his ancestors. There was a time when people started dying from a mysterious disease. No one knew its reason, no one knew how to cure it. In one of the villages there lived a poor widow Maria. Five of her children had died, only one daughter Ivanka, precious to her mother, survived. One day the girl also fell ill. “Oh please, mum, save me! I don’t want to die”, begged the girl. Poor mother didn’t know what to do. One evening they heard a knock on the door. It was a weird, old woman. The widow let her in and gave her a piece of bread. “You’ll be rewarded for your kindness. Decorate an embroidered shirt for your daughter with a cross stich. Your daughter won’t die but you have to hurry”, said the woman. Widow Maria got to work. In the morning the shirt was ready and Ivanka put it on. She started feeling better and soon was healthy again. Other people started making shirts decorated with cross stich embroidery. The disease disappeared. People have been wearing such shirts until now.

Miejsca, które odwiedziliśmy/ Місця, у яких ми побували/the places we visited Katowice/ Катовіце/Katowice Stolica województwa śląskiego, a zarazem miasto leżące w centrum przemysłowej konurbacji – to typowe miasto industrialne. Jest to jeden z głównych ośrodków Górnośląskiego Okręgu Przemysłowego i największe pod względem ludności miasto konurbacji górnośląskiej. Również jest to siedziba GórnośląskoZagłębiowskiej Metropolii. HISTORIA KATOWIC W dawnych czasach był to ośrodek rolniczy i kuźniczy, a jego gwałtowny rozwój został zapoczątkowany w połowie XIX wieku wraz z rozwojem przemysłu i doprowadzeniem do miasta linii kolejowej. KOPALNIE W Polsce na duża skalę górnictwo węgla kamiennego rozwinęło się na Górnym Śląsku, przyczyniając się do powstania licznych przemysłowych miast oraz rozwoju gospodarczego regionu. Górnicza działalność w znacznym stopniu wpłynęła na obecny kształt miasta oraz jego zagospodarowanie przestrzenne. Na obszarze miasta Katowice założono ponad 50 kopalń węgla kamiennego, z których do dziś pracują trzy. Pierwsza katowicka kopalnia węgla kamiennego powstała w 1754 r. i jest ona zarazem najstarszym tego typu zakładem na Górnym Śląsku. Kopalnia „Murcki” o której mowa, wydobywa węgiel do dziś. Jedna z ważniejszych katowickich kopalni to Gottwald - kopalnia węgla kamiennego znajdująca się w Katowicach, dzielnicy Dąb. Dzisiaj kopalnia już nie funkcjonuje. Na jej terenie powstało wielkie centrum handlowe Silesia City Center. Lecz pozostawiono kilka budynków i wieżę wyciągową szybu "Jerzy". Budynek dawnej maszyny wyciągowej jest obecnie zaadoptowany jako kaplica, zaś pozostałe funkcjonują jako sklepy i restauracje. Wokół tych budynków znajdują się stare wagoniki, drzewiarki, dawna spągoładowarka i olbrzymie koło z wieży wyciągowej. Następną kopalnią węgla kamiennego jest kopalnia „Katowice” dziś nieczynna kopalnia znajdująca się w centrum Katowic, w dzielnicy Bogucice, działająca w latach 1823–1999. Do 1936 roku nosiła nazwę „Ferdynand”. Na jej terenie obecnie znajdują się siedziby Narodowej Orkiestry Symfonicznej Polskiego Radia, Muzeum Śląskiego oraz Międzynarodowego Centrum Kongresowego.

ZWIĄZEK GÓRNOŚLĄSKI To stowarzyszenie utworzone w 1989 roku na Górnym Śląsku. Swoją siedzibę posiada w Katowicach w Willi Kocura przy ulicy Stalmacha 17. Głównym celem organizacji jest obrona wartości kulturowych i cywilizacyjnych Górnego Śląska powstałych na gruncie chrześcijańskim, jak również dążenie do integracji społeczności regionu wokół jego wartości dawnych i nowych oraz do harmonijnego rozwoju zamieszkałej tu ludności, zapewniającego dobro każdej osoby. SPODEK Najbardziej charakterystycznym obiektem miasta jest popularny "Spodek", miejsce wielu światowych imprez, koncertów i rozgrywek sportowych. Hala główna z zewnątrz kształtem przypomina nieco latający spodek (tzw. UFO), co wynika z połączenia dwóch podstawowych funkcji planowanych dla tego obiektu: hali sportowej i hali widowiskowej.

TEATR W Katowicach działają liczne teatry, najstarszym jest Teatr Śląski, można zwiedzać muzea, w tym nowe budynki Muzeum Śląskiego. Miłośnicy sztuki nowoczesnej znajdą coś dla siebie w Galerii Sztuki Współczesnej BWA położonej na al. Korfantego, ale także w innych galeriach. Ponadto można oglądać wystawy w Galerii Rondo Sztuki zlokalizowanej tuż obok hali widowiskowej Spodek. NOSPR Niektórym przypomina bryłę węgla, innym ogromny okręt, którego burty pną się aż po dach. Wielka sala koncertowa to serce siedziby Narodowej Orkiestry Symfonicznej Polskiego Radia zaprojektowanej przez katowicką pracownię Konior Studio. Wzdłuż zewnętrznych ścian rozlokowano

m.in. garderoby, sale prób, studia nagraniowe, a nawet mały hotel. Mieści się tu również restauracja, sklep muzyczny i kameralna sala koncertowa na 300 miejsc. Zewnętrzny pierścień wraz z atrium zapewnia znajdującej się w sercu założenia sali koncertowej dodatkową izolację od miejskiego hałasu. Wokół budynku rozciąga się ogród z amfiteatrem, fontannami, zabawkami muzycznymi i labiryntem z grabu. Julia Szulc IV Liceum Ogólnokształcące im. gen. Stanisława Maczka w Katowicach

Катовіце Столиця сілезького воєводства, і одночасно місто, розташоване центрі промислового регіону це типове індустріальне місто, один з головних осередків Верхньосілезької промисловості і найбільше місто за кількістю населення. ІСТОРІЯ КАТОВІЦ

У стародавні часи це був сільськогосподарський і ковальський осередок, і його швидкий розвиток розпочався в середині дев'ятнадцятого століття з розвитком промисловості та з проведенням до міста залізничного сполучення.

ШАХТИ

У Польщі видобуток вугілля у великих масштабах здійснювався у Верхній Сілезії, сприяючи створенню численних промислових міст та економічного розвитку регіону. Гірнича діяльність істотно вплинула на сучасну форму міста та її територіальний розвиток. У місті Катовіце створено понад 50 вугільних шахт, з яких три працюють і сьогодні. Перша вугільна шахта в Катовіцах була створена в 1754 році, і це також найстаріша копальня такого типу в Верхній Сілезії. На шахті "Мурцкі", про яку йде мова, - видобувають вугілля і до сьогодні. Одна з найважливіших шахт Катовіце - Готвальд - вугільна шахта, розташована в Катовіце, районі Домб. Сьогодні шахта вже не працює. На її території був створений великий торговельний центр Сілезії. Проте кілька будівель та підйомну вежу "Єжи" залишили. Будівля колишньої підйомної машини тепер адаптована як каплиця, а інші функціонують як магазини та

ресторани. Довкола цих будівель досі стоять старі вагони, дерев’яні будинки і величезне колесо від підйомної вежі. Наступною шахтою є шахта "Катовіце", тепер це закрита шахта, розташована в центрі Катовіц в районі Богуціце, що діяла в 1823-1999 роках. До 1936 року її називали "Фердинандом". На її території зараз розміщені офіси симфонічного оркестру Національного радіо, Сілезський музей та Міжнародний конгрес-центр. ВЕРХНЬОСІЛЕЗЬКА СПІЛКА Ця асоціація була створена в 1989 році в Верхній Сілезії. Штаб-квартира розташована в Катовіцах на віллі Коуура на вул. Сталмаха 17. Основним завданням організації є захист культурних і цивілізаційних цінностей Верхньої Сілезії, створених на християнському ґрунті, а також прагнути до інтеграції громад регіону навколо своїх давніх та нових цінностей, гармонійного розвитку населення тут, забезпечення благополуччя кожної людини. СПОДЕК Найбільш характерним об'єктом міста є популярний "Сподек", місце багатьох світових подій, концертів та спортивних змагань. Головний зал із зовнішньою формою нагадує літаючу тарілку (так зване НЛО), що виникає внаслідок поєднання двох основних функцій, запланованих для цього об'єкта: спортивного залу і арени. TEATР У Катовіцах є численні театри, найстаріший - Сілезький театр, можна відвідати музеї, в тому числі нові будівлі Сілезського музею. Сучасні ентузіасти мистецтва знайдуть щось для себе в сучасній художній галереї BWA, що знаходиться на вулиці Алея Корфантего, але і в інших галереях. Крім того, ви можете переглядати виставки в галереї Рондо Мистецтва, яка розташована поряд із театром "Сподек". НСОПР (Народний симфонічний оркестр польського радіо) Декому він нагадує брилу вугілля, іншим - величезний корабель, дві сторони якого піднімаються до даху. Великий концертний зал - серце симфонічного оркестру Національного польського радіо, створений катовіцькою студією "Коніор". Уздовж зовнішніх стін розміщено гардероби, репетиційні кімнати, студії звукозапису та навіть невеликий готель. Також є ресторан, музичний магазин та затишний концертний зал на 300 місць.

Katowice The capital of the Silesian voivodship and the center of the Silesian Metropolis is a typical industrial city. It is the biggest and one of the main cities of the region. Its history In the first half of the 19th century, intensive industrialization transformed local mills and farms into industrial steelworks, mines, foundries and artisan workshops. At the same time, Katowice became linked to the railway system with the first train arriving at the main station in 1847. Coal mines Coal mining developed in the whole region of Upper Silesia leading to its economic development. Throughout the mid-18th century, Katowice had developed into a village upon the discovery of rich coal reserves in the area. There used to be 50 mines, only three of them remained working until now. The first one, Murcki Coal Mine, founded in 1754 and still working, is the oldest one in Upper Silesia. One of the former mines was transformed into a large shopping center. Another one was changed

into a big cultural complex including a museum, an excellent concert hall and a huge international congress center. Upper Silesian Union It is an association established in 1989 in Upper Silesia. It has its headquarters in Katowice. The main goal of the organization is to defend the cultural and civilization values of Upper Silesia created on Christian soil, as well as to integrate the region's communities around its past and new values and harmonious development of the population here, ensuring the well-being of every person. Spodek (Flying Saucer) The most popular and well known building of the city. Its shape reminds a UFO therefore people call it Spodek (a Flying Saucer). It has been the place of numerous sports and cultural events, international championships as well as music concerts and festivals. Theatre There are several theatres in Katowice, the biggest and oldest one id the Silesian Theatre. Those who are interested in art can also visit numerous museums and art galleries. NOSPR Concert Hall Some people who enter this building say the interior looks like a huge piece of coal, others see there a giant ship. The place is the seat of the Polish Radio Symphonic Orchestra. It has a large and small concert halsl with excellent acoustics. There are offices, wardrobes, a recording studio, cafés, a restaurant and even a small hotel inside the building. Outside there are big gardens with fountains and a labyrinth.

Nikiszowiec/ Нікішовєц/Nikiszowiec To część dzielnicy administracyjnej Janów-Nikiszowiec miasta Katowice. Początkowo było to osiedle robotnicze dla górników kopalni „Giesche” wybudowane na terenie obszaru dworskiego Gieschewald (Giszowiec) w latach 1908−1918 z inicjatywy koncernu górniczo-hutniczego Georg von Giesches Erben. 9 maja 1924 roku nastąpiła likwidacja obszaru dworskiego i Nikiszowiec wraz z Giszowcem włączono do gminy Janów. W 1951 osiedle stało się częścią nowego miasta – Szopienic. W 1960 roku Nikiszowiec wraz z Szopienicami został włączony do miasta Katowic i od tego czasu wraz z Janowem stanowi administracyjną dzielnicę miasta. Nikiszowiec leży nieco na północ od Giszowca, we wschodniej części Katowic, przy granicy z Mysłowicami. Nazwę swą osiedle zawdzięcza zbudowanemu tutaj na początku XX wieku szybowi kopalnianemu „Nickischschacht” (dziś „Poniatowski”), który zaś otrzymał swoje miano na cześć barona Nickisch von Rosenegk, będącego członkiem rady nadzorczej ówczesnego właściciela tych terenów spółki „Spadkobiercy Jerzego Giesche”. Nikiszowiec powstawał w latach 1908-1919, kiedy brakowało już miejsca dla robotników w Giszowcu. Projektantami kolonii byli Emil i Georg Zillmannowie. W przeciwieństwie do luźnej, jednopiętrowej zabudowy Giszowca, w Nikiszowcu zaproponowali trzykondygnacyjne ceglane bloki, tworzące czworoboki z wewnętrznymi dziedzińcami, na których mieszkańcy mieli do dyspozycji chlewiki, komórki i piece do wypieku chleba.

W efekcie powstało dziewięć takich budynków, połączonych przewiązkami. Uwagę zwracają – również zaprojektowane przez Zillmannów – urozmaicone detale architektoniczne, zdobiące wszystkie gmachy. Oczywiście, poza mieszkaniami, na osiedlu powstały także m.in. sklepy, szkoły, pralnia i suszarnia.

W 1927 roku ukończono budowę najefektowniejszego budynku, kościoła św. Anny. Centrum osiedla stanowi rynek, przy którym stoi m.in. gmach dawnej gospody z charakterystyczną mozaiką przedstawiającą róże na fasadzie. W zabytkowym budynku przy ul. Rymarskiej 4 ulokował się Dział Etnologii Miasta Muzeum Historii Katowic. Nikiszowiec był tłem filmów znanych reżyserów, np. Kazimierza Kuca, Lecha Majewskiego czy Janusza Kidawy Błońskiego. Osiedle Nikiszowiec znajduje się na Szlaku Zabytków Techniki Województwa Śląskiego. Osiedle zostało tak zaprojektowane aby nie tylko spełniało funkcje mieszkalne ale także zaspokajało najważniejsze potrzeby jego mieszkańców, stanowiąc swego rodzaju samozwańcze miasto. Dlatego powstały tu kościół, szkoła, szpital, przedszkole, gospoda, pralnia, łaźnia. Wielu mieszkańców to ludzie żyjący tu od pokoleń. Dla niektórych praca w kopalni wciąż wyznacza rytm życia. Ważność górniczej tradycji najlepiej widać w Barbórkę. Tego dnia wczesnym rankiem ulicami Nikiszowca maszeruje Orkiestra Dęta Kopalni Wieczorek. Inną tradycją jest organizowany w pierwszy weekend po Barbórce Jarmark na Nikiszu Barbara Kołtun IV Liceum Ogólnokształcące im. gen. Stanisława Maczka w Katowicach

Нікішовєц Це частина адміністративної дільниці Янув-Нікішовєц міста Катовіце. Спочатку це житловий мікрорайон для гірників шахти "Giesche", вибудованої на території Gieschewald (Giszowiec) в роках 1908 − 1918 за ініціативою гірничо-металургійного концерну Georg von Giesches Erben. 9 травня 1924 року придворна територія була ліквідована, а Нікішовєц та Гішовєц були включені до гміни Янув. У 1951 році мікрорайон став частиною нового міста - Шопєніце. У 1960 році

Нікішовєц разом з Шопєніце був включений до міста Катовіце, і з того часу він став разом з Янувом.адміністративним округом міста Нікішовєц розташований на північ від Гішовєц, у східній частині міста Катовіце, недалеко від кордону з Мисловіце. Він отримав свою назву від збудованої тут на початку двадцятого століття штольні «Nickischschacht» (нині «Понятовський»), яка отримав свою назвунга честь барона фон Nickisch Rosenegk, члена наглядової ради, тодішнього власника земельної компанії «Спадкоємці Єжи Giesche». Нікішовєц був побудований в 1908-1919 роках, коли не було місця для робітників у Гішовці. Дизайнерами колонії були Еміль і Георг Зіллманн. На відміну від простих одноповерхових будівель в Гішовцю в Нікішовцю вони запропонували триповерхові цегляні блоки, що утворюювали чотирикутники з внутрішніми двориками, де жителі мали в своєму розпорядженні свинарники, клітки і печі для випічки хліба. Внаслідок цього було створено дев'ять таких будинків, пов'язаних між собою. Звичайно, окрім квартир, тут були також магазини, школи, пральня та сушильна кімната. У 1927 р. споруджено церкви Св. Анни. В центрі житлового комплексу є ринок, де, серед іншого, будівля колишньої таверни з характерною мозаїкою з зображенням троянд на фасаді. У історичній будівлі на вул. Римарська 4 знаходиться відділ етнології Музею історії Катовіц. Нікішовєц став фоном фільмів відомих режисерів, таких як Казімеж Кук, Лех Маєвський або Януш Кідава Блонський. Майдан Нікішовєц розташований на трасі промислових пам'яток Сілезького воєводства. Будинок був розроблений таким чином, що він не тільки виконує житлові функції, але також задовольняє найважливіші потреби своїх мешканців. Цей район є своєрідним самопроголошеним містом. Ось чому тут побудовано церкву, школу, лікарню, дитячий сад, будинок, пральню, баню. Багато мешканців - це люди, які тут жили протягом багатьох поколінь. Для окремих людей робота в шахті досі встановлює ритм життя. Важливість гірничої традиції найкраще видно в день спомину Св.Варвари. В цей день раннього ранку оркестр шахти «Вечорик» проходить вулицями Нікішовця. Ще однією традицією є ярмарок Нікіша, що відбувається у перші вихідні після Барбурки

Nikiszowiec Nikiszowiec, today a district of Katowice, was named after the "Nickisch" shaft (today "Poniatowski") - one of the fourteen shafts of the "Giesche" mine (today "Wieczorek"). It was built in two stages: 1908-15 and 1920-24. It was designed by brothers Georg and Emil Zillmann of Charlottenburg, outside Berlin . It consists of nine blocks, built of red brick, with a network of streets between them. The blocks are connected by characteristic gateways, which give the whole system a sense of unity. Its plan slightly reminds of an ancient amphitheatre, with the main place functioning as the stage. Neighbouring the main square there is the Neo-baroque church of St . Ann, built in the same style as the residential and commercial buildings. The complex has been provided with public facilities which made it self-sufficient: bakeries, shops, two schools with a teachers' home, a hospital, restaurants, a pharmacy, a police station and detention house, public bath for the miners' families, a laundry, a mangle, playgrounds and a swimming pool.

Koszęcin/ Koшенцін/ Koszecin Jest to wieś położona w powiecie lublinieckim na Górnym Śląsku. Pierwsza wzmianka historyczna o Koszęcinie pojawiła się w 1275r. Mówiono wtedy o osiedlu mieszkalnym okrążonym błotnistymi stawami i bagnami porośniętymi wikliną. Siedzibą właścicieli Koszęcina był z początku drewniany zamek, który spłonął w XVII w. podpalony przez lisowczyków. Za czasów panowania na koszęcińskim zamku Mikołaja Filipa von Rauthen gościł tu Jan Sobieski wraz z dworem, a jego żona Marysieńka rezydowała w pałacu gdy Jan Sobieski udał się pod Wiedeń na wyprawę przeciw Turkom. Następnie na przestrzeni wieków koszęciński pałac przechodził z rąk do rąk.

Ludwik Filip von Hohenlohe – Ingelfingen rozpoczął w 1829 roku przebudowę pałacu w stylu późnoklasycystycznym. W takim kształcie zachował się on do dziś. Z okresu tego ocalały malowidła ścienne i niektóre elementy wystrojów sal oraz epitafia nagrobne mieszczce się w Kaplicy Zamkowej. Od 1953 roku pałac jest siedzibą Zespołu Pieśni i Tańca „Śląsk” im. Stanisława Hadyny. Tutaj toczy się całe życie Zespołu, w pałacowych salach odbywają się zajęcia artystyczne, koncerty kameralne i imprezy okolicznościowe, w zabytkowych wnętrzach mieszczą się biura Instytucji. Pałac w Koszęcinie zaliczony został do I kategorii zabytków. Jest to jeden z największych w Polsce zespołów pałacowych z okresu neoklasycyzmu. Pałac jest budowlą składająca się z trzech niesymetrycznych skrzydeł. Najpiękniejsze – zachodnie – mieści Salę Balową i wychodzący na park taras, a także tzw. Salę Zieloną, w której zachował się empirowy, okrągły piec kaflowy. W wyniku przeprowadzonych w 1999 roku badań radarowych ustalono, że najstarszą częścią zabudowań pałacowych jest jego północne skrzydło – odkryto tu kamienie pochodzące z XVI wieku. Nieczynna od

1945 roku kaplica pałacowa pod wezwaniem Matki Boskiej Wniebowziętej i Świętych Męczenników Dionizego i Witalisa, w 2001 roku została wyremontowana, stając się Kameralną Salą Koncertową „Śląska”. Chór i orkiestra Zespołu mogą przyjmować w tej sali swoją publiczność, to tutaj odbywają się kameralne koncerty okolicznościowe podczas imprez organizowanych w siedzibie „Śląska”. W podziemiach dawnej kaplicy spoczywają członkowie rodu Hohenlohe – Ingelfingen.

Pałac otacza park krajobrazowy, założony w połowie XIX wieku. W jego zachodniej części znajduje się malownicze oczko wodne. Rosną tu lipy drobnolistne, kasztanowce, klony i buki zwyczajne, jawory, jesiony wyniosłe i dęby szypułkowe. Jest też parę drzew egzotycznych: sosna wejmutka, kanadyjska i czarna, choina kanadyjska, platan klonolistny i jesion amerykański. Wiele z tych okazów to pomniki przyrody. Anna Gwóźdź, Nicole Gawor IV Liceum Ogólnokształcące im. gen. Stanisława Maczka w Katowicach

Koшенцін Це село, розташоване в Люблінецькому повіті в Верхній Сілезії. Перша історична довідка про Кошенцін з'явилася в 1275 році. У той час згадувалося поселення, оточене ставками і болотами, зарослими очеретами Садибою власників Кошенціна був спочатку дерев'яний замок, який був спалений в 17 столітті. За часів правління Міколая Філіпа фон Раутен, Ян Собеський та його придворні відвідали замок у Кошенціні, а його дружина Марисєнька проживала у палаці, коли Ян Собєський відправився під Відень для боротьби проти турків. Упродовж століть кошенцінський палац переходив з рук в руки. Людвик Філіп фон Гогенлохе - Інгельфінген почав в 1829 році перебудувати палац у стилі пізнього класицизму. У цій формі він збереглася і донині. З цього періоду збереглися настінні картини та деякі елементи прикрас приміщення та надгробні епітафії, що розташовані у Каплиці замку. З 1953 р. Палац є місцем створення Ансамблю пісні та танцю "Сілезія" ім. Станіслава Гадини. Тут

відбувається все життя ансамблю, в залах палацу проводяться мистецькі заняття, камерні концерти та спеціальні заходи. Палац у Кошенціні був включений до 1 категорії пам'яток. Це один з найбільших палацових комплексів Польщі з неокласичного періоду. Палац - будівля, що складається з трьох асиметричних крил. Найкрасивіша - західна - це танцювальний зал і тераса з видом на парк, а також так звана Зелена кімната, в якій збереглася кругла кахельна піч. В результаті радарних досліджень, проведених у 1999 році, було встановлено, що найстарішою частиною палацових будівель є її північне крило - камені з 16 століття були знайдені тут. Закрита в 1945 році палацова каплиця, присвячена Божої Матері Успіння і святих мучеників Діонісію та Віталісу, була реконструйована в 2001 році і перероблена на камерний концертний зал "Сілезія". Хор і оркестр групи можуть приймати свою аудиторію в цьому залі, саме тут відбуваються камерні концерти під час заходів, організованих у штаб-квартирі "Сілезії". У підвалі колишньої каплиці поховані члени родини Гогенлохе - Інгельфінген Палац оточений ландшафтним парком, заснованим в середині 19 століття. У його західній частині розміщений мальовничий ставок. Тут ростуть липи, каштани, клени, буки, явори, ясени і дуби. Росте тут також пара екзотичних дерев: канадська і чорна сосна, канадська ялина, платан і американський ясен. Значна кількість цих екземплярів є пам'ятками природи.

Koszecin It is a village in southern Poland with a population of 4,471, mentioned for the first time in 1275. Koszęcin is famous for its palace complex built in the classical style, located in the center of the village. The palace is the current seat of the National Song and Dance Ensemble “Śląsk”. The castle, which was built in 1609, has so far organized various events and conferences. It is surrounded by a park with dozens of species of protected plants and animals. The palace and park complex in Koszęcin is one of the most significant Classicist residences in the region, serving as an example of a complex of buildings which attained its final form in the first half of the 19th century, following the period of the gradual remodelling of an old castle, dating back to the early 17th century. Both the clarity of visual links between the palace and the relatively

unchanged utility buildings located east of the residence as well as the presence of the surviving landscape park, surrounding the palace from the south and the west, contribute to its unique value, especially when compared to other complexes of its kind.

Kraków/ Kраків/ Kraków Kraków jest to jedne z większych miast w Polsce, znajduję się na południu Polski nad Wisłą. W zapisach historycznych Kraków jest uznawany za główne miasto historycznej Małopolski. Leży na obszarze Bramy Krakowskiej, Niecki Nidziańskiej i Pogórza Zachodniobeskidzkiego. Kraków ma bardzo bogatą historię, od XI do XVIII w był stolicą Polski. Funkcjonuje tam Uniwersytet Jagielloński, jest to najstarsza polska uczelnia a jednocześnie jeden z najstarszych uniwersytetów na świecie. Został założony w 1364 roku z inicjatywy Kazimierza III Wielkiego. Do teraz Uniwersytet Jagielloński szczyci się dobrą renomą.

W Krakowie można udać się do Galerii Sztuki Polskiej XIX w, gdzie znajdują się dzieła najwybitniejszych polskich malarzy np. „Hołd Pruski” Jana Matejki, „Szał uniesień” Władysława Podkowińskiego. Galeria ta składa się z czterech sal: Bacciarellego, Michałowskiego, Siemiradzkiego, Chełmońskiego. Galeria ta jest bardzo unikatowa, ze względu na asortyment jakim dysponują. Na krakowskim rynku największą uwagę przyciąga Kościół Mariacki, z którego o pełnych godzinach grany jest hejnał, co budzi wielkie zainteresowanie wśród turystów. W środku znajduje ołtarz Wita Stwosza, który dominuje nad wnętrzem Bazylki Mariackiej. Ten wspaniały pomnik średniowiecznego snycerstwa, poświęcony czci Maryi Panny, od wieków nieodmiennie budzi podziw kolejnych pokoleń. Jest to największy tego rodzaju ołtarz w Europie, a ufundowany został przez mieszczaństwo Krakowa. Fasada Bazyliki Mariackiej ujęta jest w dwie charakterystyczne wieże, które różnią się między sobą wysokością. Wieża wyższa zwana jest Hejnalicą lub Strażnicą natomiast wieża niższa pełni funkcję dzwonnicy. Kolejnym bardzo ważnym miejscem w Krakowie jest Wawel, czyli wzgórze, na którym znajduje się Zamek Królewski. Jest to renesansowa rezydencja królewska, która na przestrzeni wieków była wielokrotnie odbudowywana w nowych stylach architektonicznych. Jest tam również bazylika archikatedralna św. Stanisława i św. Wacława, w której miały miejsce koronacje królów polskich. Obecnie pochowani tam są prawie wszyscy

królowie od Władysława I Łokietka do Stanisława Leszczyńskiego, przywódcy polityczni oraz wieszcze narodowi.

Ku czci legendy o ,,Smoku Wawelskim” na Wawelu została postawiona rzeźba z brązu w 1969 roku autorstwa Bronisława Chromego. Przedstawia ona legendarnego smoka wawelskiego. Dodatkową atrakcją jest spektakularne zianie ogniem. Jest to punkt przyciągający wielu turystów. Kazimierz jest to najstarsza dzielnica Krakowa. Zamieszkiwało ją wielu Żydów. Podsumowując, Kraków jest miejscem z wieloma atrakcjami jak i unikalnymi zabytkami. Z pewnością warto odwiedzić to piękne miasto.

Klaudia Krzemińska, Karolina Mania, Wiktoria Kucharska IV Liceum Ogólnokształcące im. gen. Stanisława Maczka w Katowicach

Kраків Краків - одне з найбільших міст Польщі, розташоване на півдні Польщі на берегах Вісли. В історичних записах Краків вважається головним містом історичної Малопольщі. Він розташований у районі Краківських воріт, басейну Нідзіанска та пасовища Вест Белз. Краків має дуже багату історію, з 11 до 18 століття це була столиця Польщі. Тут функціонує Ягеллонський університет, він є найстарішим польським університетом і одночасно одним з найстаріших університетів у світі. Він був заснований в 1364 році за ініціативою Казимира III Великого і досі вважається одним з найкращих у Європі. У Кракові можна відвідати Галерею польського мистецтва дев'ятнадцятого століття, де є твори найвидатніших польських живописців, наприклад, "Прусське вітання" Яна Матейкя, "Шал емоцій" Владислава Подковського. Галерея складається з чотирьох кімнат: Баччиареллі, Міхаловского, Семірадзького та Хелмонського. Ця галерея дуже унікальна, завдяки багатству полотен. На краківському ринку найбільше привертає увагу на костел Св. Марії, з якої доноситься мелодія в певний час, що викликає великий інтерес серед туристів. В середині знаходиться вівтар Віта Ствоша, присвячений Марії. Це чудова пам'ятка середньовічного різьблення по дереву, протягом століть він незмінно викликає захоплення кожного покоління. Це найбільший в Європі вівтар такого роду, і його фінансували городяни Кракова. Фасад базиліки св. Марії ділиться на дві характерні вежі, які різняться висотою. Верхня вежа називається Гейналиця або Стражниця, а нижня вежа служить дзвіницею. Ще одне важливе місце у Кракові - Вавель, пагорб, де знаходиться Королівський замок. Це королівська резиденція періоду ренесансу, яка протягом століть неодноразово перебудовувалася в нових архітектурних стилях. Також є Архикатедральна базиліка Св. Станіслава і Св. Вацлава, в якій відбулися коронації польських королів. В даний час тут поховані майже всі царі від Владислава І до Станіслава Лещинського, політичні діячі та національні письменники. На честь легенди про "Вавельського дракона" 1969 році на Вавелі була збудована бронзова скульптура, автор якої Броніслав Хроми. Тут представлений легендарний драко, який дихає вогнем. Ця видовищна пам'ятка приваблює багатьох туристів. Казімєж Дольни - найстаріший район у Кракові. Багато євреїв заселяли його. Казімєж Дольни, хоча це невелике містечко, - завдяки своїй багатій історії - рясніє численними цікавими пам'ятками як духовної, так і світської архітектури. Таким чином, Краків це місце з багатьма визначними та унікальними пам'ятками. Безумовно, варто відвідати це прекрасне місто.

Kraków Kraków is the second largest and one of the oldest cities in Poland. Situated on the Vistula River in the south of Poland, the city dates back to the 7th century. Kraków was the official capital of Poland until 1596 and has traditionally been one of the leading centres of Polish academic, economic, cultural and artistic life. Cited as one of Europe's most beautiful cities. Its Old Town was declared a UNESCO World Heritage Site The Main Market Square of the Old Town of Kraków is the principal urban space located at the center of the city. It dates back to the 13th century, and at 3.79 ha is one of the largest medieval town squares in Europe. The Cloth Hall situated in its central part, dates to the Renaissance and is

one of the city's most recognizable icons. St Mary’s Basilica is a brick gothic church adjacent to the Main Market Square. Built in the 14th century, its foundations date back to the early 13th century and serve as one of the best examples of Polish gothic architecture. The Wawel Castle is the royal residence located in central Kraków, Poland. Built at the behest of King Casimir III the Great, it consists of a number of structures situated around the Italian-styled main courtyard. Wawel Dragon Statue is a monument at the foot of the Wawel Hill in front of the Wawel Dragon's den, dedicated to the mythical Wawel Dragon. Trendy, creative Kazimierz is Krakow’s historic Jewish quarter, now a jumble of indie galleries, quirky shops, vintage clothing stores and bars that range from hip cocktail dens to shabby-chic spaces. Szeroka Street’s many synagogues include the 16th-century Old Synagogue, while the nearby Remuh Cemetery has a wall built of tombstones broken during WWII. The Galicia Jewish Museum is the centre of local Jewish culture.

Sztolnia Królowa Luiza/ Шахта «Королева Луїза»/ Queen Louise Adit Kopalnia Królowa Luiza, znajdująca się w Zabrzu na ulicy Wolności, ma za sobą ponad 200 lat historii.

Wszystko zaczęło się gdy w 1790 roku zbudowana została huta w Strzybnicy. Do poprawnego działania i rozwoju potrzebowała ona dużych ilości węgla kamiennego. Gdy w tym samym roku odkryto koło Zabrza duże złoża owego surowca, natychmiastowo zaczęto wydobycie. Już w pierwszym roku działania kopalni wydobyto 120 ton węgla, a 5 lat później już 3800. Swoje działanie sztolnia zakończyła wraz ze zmniejszeniem zapotrzebowania na węgiel oraz z kończącym się surowcem w kopalni. Sztolnia ma ponad 1,5 kilometra i prezentuje rozwój górnictwa na przestrzeni ponad 200 lat. Wszystko dzieje się na głębokości ponad 36 metrów. W 1779 r. Friedrich Anton von Heinitz, minister stanu i faktyczny szef rządu Prus, współtwórca najstarszej na świecie Akademii Górniczej w saksońskim Freibergu, sprowadził na Śląsk Friedricha Wilhelma von Redena, który - jako dyrektor Wyższego Urzędu Górniczego we Wrocławiu i późniejszy minister do spraw górnictwa i hutnictwa - odegrał rolę prekursora rewolucji przemysłowej na Śląsku.

Salomon Izaak z Brabantu, żydowski kupiec i późniejszy wyższy urzędnik Urzędu Górniczego w Tarnowskich Górach, odkrył pokłady węgla, dając tym samym początek najpierw kopalni „Królowa Luiza”, a następnie innym kopalniom i hutom w całym regionie.

Do czego służyły sztolnie?

Pierwsze eksploatowane na Górnym Śląsku pokłady węgla zalegały stosunkowo płytko, a więc do głębokości 30 metrów. Wraz ze schodzeniem w coraz głębsze rejony ziemi górnicy musieli mierzyć się z rosnącym zagrożeniem w postaci ogromnych ilości wody. Do czasu pojawienia się pierwszych maszyn parowych, wodę gromadzącą się w wyrobiskach czerpano do beczek wyciąganych kołowrotami bądź kieratami konnymi. Stosowano również pompy zwane kunsztami wodnymi, które były poruszane kieratami. Pierwsze maszyny parowe pomimo niedoskonałej jeszcze budowy pompowały więcej wody niż kunszty wodne. Umożliwiało to górnikom wydobywanie urobku z większych głębokości, gdzie napływ wody był znacznie silniejszy niż w wyczerpujących się pokładach, zalegających tuż pod powierzchnią ziemi. Zwykle sztolnia odwadniała kilka lub kilkanaście kopalń, osiągając długość kilku kilometrów. W odpowiednich warunkach mogła także służyć jako kanał do transportu węgla, szczególnie w czasach, gdy regionalna sieć drogowo-kolejowa była dopiero w sferze planów. Wysokie koszty odwadniania kopalni oraz transportu węgla skłoniły hrabiego Redena do wdrożenia innowacyjnego systemu odwadniająco-transportowego, który podpatrzył podczas swojego pobytu w Anglii, gdzie tego typu rozwiązania stosowano od lat 20. XVIII wieku. W konsekwencji powstała, budowana przez 64 lata, od roku 1799 do roku 1863, Główna Kluczowa Sztolnia Dziedziczna, stając się najdłuższą hydrotechniczną budowlą podziemną związaną z górnictwem węgla kamiennego. Sztolnia jest wybitnym dziełem inżynierskim, które dokumentuje poziom rozwoju techniki w I poł. XIX w. w zakresie budownictwa podziemnego. Sztolni Królowa Luiza to także podróż po podziemnych wyrobiskach Kopalni „Królowa Luiza”, jednej z największych i najnowocześniejszych kopalń w historii śląskiego górnictwa węglowego. Kopalnia od momentu powstania w 1791 roku rozwijała się w szybkim tempie, już w 1816 pozyskując łącznie 25% całego wydobycia węgla na Górnym Śląsku. W 1842 r. po ukończeniu szybu „Dechen” rozpoczęto eksploatację pokładów węgla zalegających poniżej Głównej Kluczowej Sztolni Dziedzicznej. W 1846 r. kopalnia otrzymała jedną z pierwszych na Górnym Śląsku bocznic kolejowych, co umożliwiło transport węgla do odległych odbiorców. W latach 50. XIX w. powstały szyby: Carnall (Zabrze II), Prinz Schönaich” i Krug, stanowiące później pole „Zachodnie” kopalni. W latach 1869-1890 zgłębiono szyby Poremba I-IV, tworzące pole „Wschodnie” zakładu. W 1898 roku „Królowa Luiza” osiągnęła astronomiczne i niepobite przez wiele lat wydobycie na poziomie aż 3,3 miliona ton węgla, zatrudniając 8,5 tysiąca górników. Była wtedy podzielona na trzy pola wydobywcze: „Zachodnie”, „Wschodnie’ i

„Południowe” (dawna kop. „Guido”). Na początku XX w. wybudowano szyb wentylacyjny i drzewny Wilhelmina (ul. Sienkiewicza). W 1929 r. przedsiębiorstwo zostało podzielone na dwie samodzielne kopalnie – „Królowa Luiza Zachód” i „Królowa Luiza Wschód” dostarczające razem 2,6 mln t węgla. Wraz z kopalnią zmieniało się również Zabrze, które z niewielkiej wioski przekształciło się w prężny ośrodek przemysłowy. Żródło: http://sztolnialuiza.pl/index.php/historia Jakub Grzyb IV Liceum Ogólnokształcące im. gen. Stanisława Maczka w Katowicach

Шахта «Королева Луїза» Шахта «Королева Луїза», розташована в місті Забже, на вулиці Волосні, вона має понад 200річну історію. Все почалося, коли в 1790 році в Стжибніці було збудовано чавуноливарний завод. Для правильної експлуатації та розвитку він потребував великої кількості кам'яного вугілля. Коли в тому ж році поблизу Забжа було відкрито велике родовище цієї сировини, негайно розпочато видобуток. Вже в перший рік експлуатації шахти було видобуто 120 тонн вугілля, а через 5 років - 3800. Її експлуатація припинилася разом із зниженням попиту на вугілля та закінченням сировини у шахті. Штольня має більш ніж 1,5 кілометра у довжину і представляє розвиток гірничодобувної промисловості впродовж 200 років. Все відбувається на глибині понад 36 метрів. У 1779 році Фрідріх Антон фон Хайніц, державний міністр і дійсний глава пруського уряду, співзасновник найстарішої у світі архітектурно-гірничої академії в саксонськім Фрайбергу, відіслав до Сілезії Фрідріха Вільгельма фон Редена, який - як директор відділу Вищої гірничого відомства у Вроцлаві та пізніше міністр гірничодобувної промисловості і металургії - відіграв роль попередника промислової революції в Сілезії. Саломон Ізаак з Брабанту, єврейський купець, а згодом і старший офіцер гірничого відомства в Тарновських горах, відкрив вугільні пласти, таким чином, виникла перша шахта "Королева Луїза", а потім інші шахти та металургійні комбінати по всьому регіоні. Для чого служили штольні?

Перші родовища вугілля, експлуатовані у Верхній Сілезії, були відносно дрібними, глибиною до 30 метрів. Щораз з проникненням у більш глибокі райони під землю, шахтарям доводилося

стикатися зі зростаючою загрозою величезної кількості води. До появи перших парових двигунів вода, що накопичується під час видобування, була спрямована до бочок, які витягували на поверхню за допомогою лебідок або возів, запряжених кіньми. Були також водні насоси, що приводились у дію кіньми. Перші парові двигуни, не зважаючи на недосконалість конструкції, викачували набагато більше води, ніж інші засоби. Це дозволило шахтарям здійснювати видобуток вугілля на більшій глибині, де приплив води був набагато сильнішим, ніж у виснажених вже на той час пластах, що знаходились під самою поверхнею. Зазвичай штольня відводила воду з декількох або десятків шахт, досягаючи у довжину декількох кілометрів. За певних умов вона також слугувала каналом для транспортування вугілля, особливо в той час, коли регіональна мережа автомобільних доріг була лише у сфері планів. Високі витрати на водовідвід та транспортування вугілля підштовхнули графа Редена на впровадження інноваційної системи водовідведення та транспортування, яку він спостеріг під час перебування в Англії, де такі системи використовувались з 20-х років минулого століття. Внаслідок цього за 64 роки, з 1799 по 1863 рік було збудовано Головну штольню, яка стала найдовшою гідротехнічною підземною конструкцією, пов'язаною з видобуванням кам’яного вугілля. Штольня - це видатна інженерна праця, яка засвідчує рівень розвитку технологій у першій половині ХIХ століття в галузі підземного будівництва. Штольня «Королева Луїза» – це також подорож підземними шахтами "Королева Луїза", однієї з найбільших і найсучасніших шахт за всю історію видобутку вугілля у Сілезії. З моменту заснування в 1791 році шахта розвивалась у швидкому темпі, здобувши вже в 1816 р. в цілому 25% всього видобутку вугілля у Верхній Сілезії. У 1842 році, після закриття лінії "Дехен", розпочато експлуатацію вугільних пластів, які залягали нижче основного рівня Головної штольні. У 1846 році шахта отримала одну з перших залізничних розв’язок у Верхній Сілезії, що дало можливість транспортувати вугілля далеким споживачам. У 1850-х роках відкрито нові лінії видобутку вугілля: «Царналл» («Забже II»), «Принц Шеннайх» та «Круґ», які згодом стали частиною «Західної шахти». У 1869-1890 роках було поглиблено лінії Поремба I-IV, які утворили «Східну» частину шахти. У 1898 р. "Королева Луїза" досягла астрономічного та неперевершеного ніким впродовж багатьох років видобутку на рівні 3,3 млн. тон вугілля, де працювали 8,5 тис. шахтарів. Пізніше її було розділено на три гірничодобувні лінії: "Західна", "Східна" та "Південна" (колишня шахта "Гуідо"). На початку 20-го століття було побудовано вентиляційну шахту Вільгельміна (вулиця Сієнкевича). У 1929 році компанія була розділена на дві незалежні шахти: «Королева Луїза Захід» і «Королева Луїза Схід», які видобували разом 2.6 мільйонів тонн вугілля. Разом з шахтою змінилося і Забже, яке з невеликого села перетворилося на процвітаючий промисловий центр.

Queen Louise Adit Founded in 1791, the "Queen Louise" mine is one of the oldest and largest Upper Silesian coal mines. It was one of the first two state-owned mines in Silesia, and its origins date back to the last decade of the 18th century, when the mining counselor Salomon Isaac from Brabant, operating on orders from Fryderyk von Reden, discovered outcrops of coal near the villages of Pawłów and Zaborze. They gave rise to a fiscal mine, which from 1811 received the name "Queen Louise" in honor of the late wife of the Prussian monarch.

From the very beginning, the Zabrze mine was extraordinary. As a state mine, it could count on many privileges, such as a very large mining field, special exemptions from fees or access to the best professionals and the latest equipment. It was in the "Queen Louise" that in 1795 one of the first steam engines in coal mining was installed, also for the first time the water transport of spoil was introduced. It has become one of the largest and most modern mines in Europe, thus providing an impulse for the development of the entire Zabrze. It can also be referred to as the "mother of other mines", because neighboring plants - Bielszowice and Makoszowy - were originally created as mine shafts of the "Queen Louise" mine ". The adit of Queen Louise includes the preserved objects and excavations of "Queen Louise" and the Main Key Drift Heritry. Currently, you can visit the extensive terrestrial zone, located at the "Carnall" shaft. It includes the historic miners’ bath, the mine, a 100-year-old steam extraction machine and two exhibitions: "Edison Mine" and "Unusual History" describing the fate of the largest mine in Silesia and the history of electrification and modernization of the local coal mining. An adit is an entrance to an underground mine which is horizontal or nearly horizontal, by which the mine can be entered, drained of water, ventilated, and minerals extracted at the lowest convenient level. Adits have also been used to explore for mineral veins. Access to a mine by an adit has many advantages over the vertical access shafts used in shaft mining. Less energy is required to transport miners and heavy equipment into and out of the mine. It is also much easier to bring ore or coal out of the mine. In the past horses and pit ponies were used, now there cable cars.

Tarnopol/ Тернополя/ Ternopil Тarnopol (ukr. Тернопіль, Ternopil) – miasto na Ukrainie, nad Seretem, siedziba administracyjna obwodu tarnopolskiego i rejonu tarnopolskiego. Tarnopol jest znaczącym ośrodkiem kulturalnym (muzeum, teatry), oświatowym (szkoły wyższe) i przemysłowym (zakłady produkcji poligraficznej, przemysłu cukrowniczego, mięsnego, bawełnianego, chemicznego, maszynowego, meblarskiego i ceramicznego), a także ważnym węzłem komunikacyjnym z portem lotniczym. Prywatne miasto szlacheckie lokowane w 1540 roku położone było w XVI wieku w województwie ruskim Тarnopol został założony w 1540 w województwie ruskim Korony Królestwa Polskiego i do czasu I rozbioru Rzeczypospolitej (1772) pozostawał w granicach Korony Polskiej, po czym został wcielony do monarchii Habsburgów. Po pokoju Schönbrunn w latach 1809–1815 w granicach

Imperium Rosyjskiego, następnie w Cesarstwie Austrii, na terytorium kraju koronnego Galicji, do upadku Austro-Węgier. W roku 1540 hetman wielki koronny Jan Amor Tarnowski założył tu miasto i twierdzę. Jakub Budzanowski został pierwszym dziedzicznym wójtem tarnopolskim. W 1548 król Zygmunt I Stary nadał osadzie prawa miejskie. Następnie Tarnopol wielokrotnie zmieniał właścicieli, należał do rodów o dużym znaczeniu politycznym i posiadającym rozległe dobra (Ostrogscy, Zamoyscy, Koniecpolscy, Sobiescy, Potoccy) i do 1844 stanowił własność prywatną. W 1672 i 1675 był niszczony przez wojska tatarskie i tureckie. Po I rozbiorze Rzeczypospolitej przeszedł pod władzę Austrii w ramach Galicji. Po agresji ZSRR na Polskę 17 września 1939 roku Tarnopol został okupowanyprzez Armię Czerwoną. Teraz jest zielonym i kwitnącym miastem niezależnej Ukrainy. Najciekawsze zabytki Tarnopola to żywa historia i teraźniejszość tej przytulnej krainy. Odzwierciedlają one czasy bohaterskiej starożytności miasta i interesy współczesnego Tarnopola, które tworzą nowe obiekty artystyczne w mieście. Stary zamek. Początki fortecy Tarnopola należy szukać w odległym XVI wieku. W rzeczywistości z całej fortecy pozostał tylko zrekonstruowany pałac ("stary zamek"). Mimo wszystko jego historia, piękno i majestat doprowadziły budynek do poziomu jednego z symboli miasta, zachowanego do dnia dzisiejszego. Staw przy ulicy Ruskiej jest w tym samym wieku co zamek Tarnopol i odrestaurowana atrakcja turystyczna miasta. Możesz wybrać się na wycieczkę łodzią po stawie, a także "polować na ryby cicho" tutaj. Kościół Podwyższenia Krzyża Świętego lub inaczej - Kościół cesarski na Pidzamchach to legendarna świątynia w Tarnopolu, najstarszy (1570 r.) Zachowany kościół chrześcijański w mieście. Wieża kościoła-dzwonnica pochodzi z 1627 roku. Podobnie jak samo sanktuarium, również i on miał charakter obronny. Muzeum Lokalnej Wiedzy oferuje różnorodne wycieczki, które wzbogacą program nauczania w biologii, literaturę ukraińską, historię, studia regionalne, politologię, etykę chrześcijańską, kulturoznawstwo, studia artystyczne, ekologię, geografię i turystykę itp Тернопіль – місто на Заході України, політико-адміністративний, економіко-діловий та культурний центр Тернопільської області.

Тернополя Один з трьох головних центрів історичного регіону Галичини. Місто розташоване на річці Серет. Засноване у 1540 році Яном Тарновським. До 1569 року належало до Теребовлянського староства (пізніше повіту) Руського воєводства Королівства Польського. У 1569-1772 роках у Речі Посполитій: у складі Теребовлянського повіту, Галицької землі Руського воєводства; у 1772-1810, 18151867 – центр Тернопільського округу у складі Королівства Галичини та Володимирії, 1810-1815 – Тернопільського краю Російської імперії, з 1854 до 1939 – адміністративний центр Тернопільського повіту у складі різних держав. Покровителем міста вважають святу Теклю. До Другої світової війни вівтар з її зображенням знаходився у Домініканському костелі — нині Соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці. Зараз це зелене і квітуче місто незалежної України. Населення — 219 тис. осіб (2018). Тернопіль займає площу 7268 га. Найцікавіші пам’ятки Тернополя – це жива історія та сучасність цього затишного краю. Вони відображають часи героїчної давнини міста й інтереси сучасних тернополян, які створюють у місті вже нові мистецькі об’єкти. Старий замок. Витоки

тернопільської фортеці слід шукати в далекому 16 столітті. По факту від цілої фортеці зараз лишився лише перебудований палац («старий замок»). Попри все, його історія, краса і велич піднесли споруду до рівня одного із символів міста, що збереглися донині. Став на вул. Руській – ровесник Тернопільського замку та відновлена туристична принада міста. Водоймою можна здійснити прогулянку на теплоході, також тут люблять «тихо полювати» риболови. Церква Воздвиження Чесного Хреста, або інакше – Надставна церква, на Підзамчому є легендарною святинею Тернополя, найстаршим (1570) збереженим християнським храмом міста. Церковна вежа-дзвіниця датується 1627 роком. Як і сама святиня, вона теж колись мала оборонний характер. Краєзнавчий музей пропонує на вибір багато екскурсій, які збагатять навчальні програми з біології, української літератури, історії, краєзнавства, політології, християнської етики, культурології, мистецтвознавства, екології, географії та туризму тощо. Жук Марта Навчально-виховний комплекс «Великобірківська ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія ім. Степана Балея»

Tarnopol / Ternopil Ternopil is one of the major cities of Western Ukraine and the historical regions of Galicia and Podolia. The city was founded in 1540 by Polish commander and Hetman Jan Amor Tarnowski as a military stronghold and castle. In 1544 the Tarnopol Castle was completed and repelled the first Tatar attacks. On 20 January 1548 Tarnopol was granted legal rights by the King of Poland Sigismund I the Old. In 1575 it was plundered by the Tatars. In 1623 the city passed to the Zamoyski family. In the 17th century the town was burned down in the Chmielnicki Uprising when most of its Jewish residents were chased out or killed. Tarnopol was almost completely destroyed by Turkish forces of Ibrahim Shishman Pasha in 1675 and rebuilt by Aleksander Koniecpolski but did not recover its previous glory until it passed to Marie Casimire, the wife of king John III Sobieski in 1690. In 1772, after the First Partition of Poland, the city came under Austrian rule. From 1918 to September 1939, Tarnopol was a Polish city again, then it belonged to the USSR. Ternopil has been a part of sovereign Ukraine since August, 24 1991. The city’s main point of interest is considered to be the Old Castle, whose history started almost 500 years ago. It is the oldest surviving construction in Ternopil. Though the castle was a defensive bulwark, it could not escape the ravages of war: the fort was ruined several times, but was rebuilt again and again. In the 19th century, the castle was turned into a Russian classicist palace, and its remaining defenses were annihilated. Today, a stone wall with highly decorated gates surrounds the palace. Amongst the architectural gems that give Ternopil its inimitable look, the Dominican Church deserves special mention. Built in the 18th century in the late Baroque style, its elegant towers rise in the historic city center. Near the church stands the Dominican monks’ living quarters. In Soviet times, the church was turned into a picture gallery; it is now active once again. But even more ancient sacral buildings have survived in Ternopil. One of the old city’s most decorative landmarks is the Church of Exaltation of the Cross, built in the early 16th century on the territory of an ancient Kyivan Rus temple. At that time, it was often used to defend the city. It is not

only the oldest building in Ternopil but also the most unusual one, as the church has no domes. Recently, the church was restored and named the "Church on the Pond.” The ancient Church of Nativity, founded in 1602, is no less interesting. But Ternopil’s calling card is its 300-hectare manmade lake, located in the heart of the city. The lake is as old as the city itself: it was created at the same time as the castle. Parks and gardens surround the lake, and it is a popular strolling place for citizens and guests alike.

Krzemieniec/ Кременець/ Kremenets Krzemieniec – miasto wydzielone z rejonu na Ukrainie, w obwodzie tarnopolskim, siedziba rejonu krzemienieckiego, u podnóża Wzgórz Krzemienieckich na Wołyniu. Był miastem królewskim Korony Królestwa Polskiego, położonym w połowie XVII wieku w starostwie grodowym krzemienieckim w województwie wołyńskim. Zamek w Krzemiencu został zbudowany w 12 wieku. W XIII wieku dawne drewniane wzmocnienia zostały zastąpione kamieniem. Zimą 1240 r. Horda Batu Khan nie zdołała opanować tej fortecy na wzgórzu Zamkova. Przez Związek Lubelski zamek należał do książąt litewskich, a następnie do królów polskich. Przez długi czas nikt nie mógł uzyskać tej niezwykłej struktury obronnej. Dzięki niewiarygodnych wysiłków i pivtoramisyachniy oblężenie w październiku 1648 Zamek podjęte wojska kozackie pod kierunkiem Maxim Kryvonos i zniszczone. Od tego czasu zamek nie został przebudowany. Do dziś zachowała się wieża z bramą i murami obronnymi.

Dom na ulicy Juliusza Slowackiego, 16 zbudowany pod koniec XIX wieku w stylu klasycyzmu. Ta posiadłość należała niegdyś do Eusebiusza Słowackiego, ojca wybitnego polskiego poety Juliusza Slatowskiego. Juliusz Słowacki mieszkał tutaj w latach 1810-1811, w 1969 r. Na dziedzińcu

zainstalowano marmurowe popiersie poety (rzeźbiarz V. Z. Borodai). W 2002 r. Zakończono renowację budynku, a od 2004 r. Działa tutaj muzeum literacko-pamiątkowe Juliusza Slatowskiego Kolegium Jezuitów został założony przez rodzine Wisniowieckich. Projekt został stworzony przez architekta Paolo Fontana. Budowa trwała od 1731 do 1743 roku. Kompleks łączy kościół i cele w jednym zespole. Jezuici poświęcili kościół założycielowi Zakonu Ignacemu Loyoli i św. Stanisławu Kostce. Pod koniec XX wieku kompleks uczelni uznano za wybitny zabytek architektury Ukrainy.

Кременець Кременець – місто обласного значення в Тернопільській області. Розташоване біля підніжжя Кременецьких гір. Відстань до обласного центру — 71 км. Є залізнична станція. Замок у Кременці побудовано в XII столітті. В XIII столітті колишні дерев'яні укріплення було замінено на кам'яні. Взимку 1240 року орда хана Батия не спромоглася оволодіти цією фортецею на Замковій горі. До Люблінської унії замок належав литовським князям, далі — польським королям. Тривалий час цю видатну оборонну споруду ніхто не міг здобути. Завдяки неймовірним зусиллям і півторамісячній облозі в жовтні 1648 року замок взято козацькими загонами під орудою Максима Кривоноса та зруйновано. З того часу замок вже не відбудовували. До наших днів збереглися башта з брамою та оборонні мури. Будинок родини Словацьких

Будинок по вул. Ю. Словацького, 16 побудований наприкінці XIX століття в стилі класицизму. Ця садиба належала колись Евзебіушу Словацькому — батькові видатного польського поета Юліуша Словацького. Юліуш Словацький жив тут у 1810—1811 рр. В 1969 році на подвір'ї встановлено мармурове погруддя поета (скульптор В. З. Бородай). У 2002 році закінчено реставрацію будівлі і з 2004 року тут діє літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького.

Коштом родини Вишневецьких в місті розпочато будівлю колегіуму ордену єзуїтів. Проект створив архітектор Паоло Фонтана. Будівництво тривало у 1731–1743 роках. Комплекс поєднав костел і келії в єдиному ансамблі. Єзуїти присвятили костел засновнику ордена Ігнацію Лойолі та святому Станіславу Костці. Наприкінці 20 століття комплекс колегіуму визнано видатною пам'яткою архітектури України. Козуб Юліана Навчально-виховний комплекс «Великобірківська ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія ім. Степана Балея»

Krzemieniec / Kremenets According to some sources the Kremenets fortress was built in the 8th or 9th century.The first documented reference to the fortress is given in a Polish encyclopedic dictionary written in 1064. The first reference to Kremenets in Old Slavic literature dates from 1226 when the city's ruler, Mstislav the Bold, defeated the Hungarian army of King Andrew II nearby. During the Mongol invasion of Rus in 1240-41, Kremenets was one of few cities that Batu Khan failed to capture. In 1382, after the death of Louis I of Hungary, Lithuanian duke Liubartas captured Kremenets from the Kingdom of Hungary. The city obtained Magdeburg rights in 1431, and in 1569, after the Union of Lublin, it became part of Crown of Poland, known as Polish: Krzemieniec. In 1795 Kremenets was annexed by the Russian Empire following the Third Partition of Poland. It remained a part of Russia until World War I. After the war the town returned to Poland. During the World War II and afterwards it belonged to the USSR. It has been a part of sovereign Ukraine since 1991. Kremenets is a beautiful and picturesque town, hometown of one of the greatest Polish Romantic poet – Juliusz Słowacki. This is the place where he grew up and was educated. Now you can visit his parents’ residence which has been turned into a museum. Liceum Krzemienieckie was a renowned Polish secondary school which existed 1805-31 and later in 1922-39 in Krzemieniec (now Kremenets). The school was located in buildings of a former Jesuit college and in a palace of the Wiśniowiecki family. It served as an educational center and offered education from elementary through secondary school.

Borszczów/ Борщев/ Borschiv Borszczów (ukr. Борщів, Borszcziw) – miasto na Ukrainie, w obwodzie tarnopolskim, siedziba administracyjna rejonu borszczowskiego. Pierwsza wzmianka o miejscowości pochodzi z 1456 roku. W 1565 właścicielami byli Borszczowscy herbu nieznanego. W 1629 roku Borszczów uzyskał prawa miejskie i herb Wazów – Snopek. Miasto w tym czasie posiadało wały obronne i znajdował się tu także zamek wzniesiony dla ochrony przed napadami Tatarów. Borszczów uzyskał prawo składu w 1635 roku. W 1655 roku do Borszczowa wkroczyły wojska kozackie Chmielnickiego wraz z oddziałami rosyjskimi. W 1763 roku wzniesiono w miejscowości kościół św. Trójcy. Po I rozbiorze Polski miasto znalazło się w granicach Austrii i weszło w skład cyrkułu czortkowskiego. Wraz z nastaniem pokoju, większość zamków Podillya zamienia się w pałace.

Chociaż to zniszczyło historyczną istotę fortec, ta transformacja w pewnym stopniu pozwoliła na to, by pomnik uzdrowił inne życie, ponieważ fortece, które nie stały się kompleksami pałacowymi, po prostu zrozumiały materiał budowlany. Tak więc w XVIII wieku pałac zamku i kazamaty zostały przekształcone w pałac, który jeszcze nie nadszedł do dnia dzisiejszego. W pobliżu pałacu w 1763 r. Wybudowano kościół, którego dzwonnica została przekształcona z wieży zamku. To małe miasteczko może stać się centrum turystycznym, zwłaszcza jeśli wziąć pod uwagę, że leży ono w drodze do Kryształowej Jaskini w Krywczu i twierdzy w Chocimiu. Znajomość historii kraju można poglebić w Muzeum Miejscowym Borszczów. Łączna liczba eksponatow - ponad 12 tysięcy pozycji. Zbiory archeologiczne, zbiór haftowanych koszul (tzw. "Koszula Borszczowska"), zbiór prac ukraińskich artystów. Zaprezentowano eksponaty z dziejów Borszczowschyny od czasów starożytnych, przedmiotów codziennego życia i etnografii.

Борщев Територія Борщева була заселена віддавна. Тут виявлено городище ХІІ століття, яке існувало до середини ХІІІ століття і було знищене під час нападу монголів. Однак поселення не зникло, воно і далі розвивалось на березі річки Нічлава, перетворившись на місто у XVII ст. Тоді ж було споруджено замок.

Саме місто було укріплено досить слабо, воно було захищено валами з дерев'яним палісадом. Такі стіни могли стримати тільки набіг татар, яким було вдосталь ясиру з численних неукріплених сіл, вони обходили стороною фортеці, які могли б загальмувати їхнє просування, тому ніякими облогами не займалися.

У XVII ст. посилилася турецька загроза, татари під керівництвом турків почали штурмувати слабкі фортеці, тому замок Борщева став виконувати функцію могутньої цитаделі, яка здатна витримати тривалу облогу та вмілий штурм. Звичайно, твердиня тривалий час виконувала свої функції, однак не встояла перед турецьким регулярним військом і Борщів з 1672 по 1683 рік перебуває у складі Османської імперії після Бучацького мирного договору (замок у Бучачі був на кордоні). Турки залишили місто тільки після розгрому під Віднем, коли польське військо на чолі з Яном ІІІ Собеським почало відвойовувати подільські землі. З настанням мирних часів більшість подільських замків переробляють на палаци. Хоч це руйнувало історичну сутність фортець, це перетворення в якійсь мірі дозволяло пам'ятці зажити іншим життям, оскільки фортеці, які не ставали палацовими комплексами, просто розбиралися на будматеріал. Так у XVIII столітті замковий палац та каземати переробляють у палац, який до наших днів не дійшов. Біля палацу в 1763 році споруджується костел, дзвінниця якого була перероблена з башти замку.

Збереглася замкова башта, яка включена в нижній ярус триповерхової дзвінниці костелу XVIII століття. Також на рельєфі видимі земляні укріплення замку, під землею повинні були зберегтися підвали та підземелля, які планомірно ніхто не знищував. Це містечко може стати туристичним центром, особливо якщо враховувати, що воно лежить по дорозі на Кришталеву печеру у Кривче та фортецю у Хотині. Знання з історії рідного краю можна пізнати, відвідавши Борщівський краєзнавчий музей. Загальна кількість фондів — понад 12 тисяч предметів. Тут зберігаються археологічні колекції, колекція вишитих сорочок (так звана «борщівська сорочка»), колекція творів українських художників. Представлено експонати з історії Борщівщини від найдавніших часів, предмети побуту й етнографії. Ірина Гуйда Навчально-виховний комплекс «Великобірківська ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія ім. Степана Балея»

Borszczów / Borschiv The first mention of the village dates from 1456. In 1565, the owners were the family Borszczowski, coat of arms unknown. In 1629, Borszczów obtained city rights and the coat of arms of Waza Snopek. At that time the city had defensive ramparts and there was also a castle erected for protection against Tatar attacks. After the first partition of Poland, the city became part of Austria. In 1785, the Austrian authorities confirmed the city rights of Borszczów. At the end of the 19th century, there were, among others: clothing factory, tobacco factory and paper mill. At the beginning of the 18th century, a part of the Borszczów castle was rebuilt into a classical palace in a place where a defensive castle existed in the past. Extensive underground dungeons testified to the size and importance of this ancient castle. In 1763, the construction of a church was started near the palace, which was located in one of the sections of the castle's fortifications. The main façade of the church was a three-level tower, which was rebuilt from an old castle tower from

the 17th century. The walls of the lower levels of the tower were very thick. Currently, only part of the stone fortifications remain from the castle: the rebuilt defense tower, which became the belfry of the church. The Borschiv Regional Museum shows the history of the region. Over 12,000 exhibits include, among others, embroidered shirts made by local artists.

Krywcze / Кривче/ Kryvche Krzywcze (ukr. Krywcze) – wieś na Podolu, w rejonie borszczowskim obwodu tarnopolskiego. W II Rzeczypospolitejmiejscowość była siedzibą gminy wiejskiej Krzywcze Górne w powiecie borszczowskim województwa tarnopolskiego. W pobliżu znajduje się Jaskinia Kryształowa o długości 22 km udostępniona do zwiedzania oraz źródła mineralne, które wykorzystywano w lecznictwie już od XVII w. Zamek w Krzywczu – wybudowany w pierwszej połowie XVII wieku przez rodzinę KątskichZamek znajduje się w centrum wsi Krzywcze na Podolu, na wierzchołku wzgórza dominującego nad okolicą, pomiędzy dwiema dolinkami, którymi płyną dopływy rzeki Cynankі. Zamek był zamieszkany do połowy XIX wieku przez rodzinę Golejewskich, będącą właścicielami miejscowych dóbr. Po 1848 roku zamek przeszedł w ręce żydowskiej rodziny Seidmannów, którzy rozebrali go w 2 poł. XIX w. na materiał budowlany. Główną ciekawostką Kryvche, do której tutaj przybywamy z całego kraju, jest oczywiście Jaskinia Kryształowa. Uważa się, że jaskinia otworzyła mnicha zakonu jezuitów Gabriela Dzhańskiego (1664 1737). W książce "Natural History of the Royal Polish" opublikowanej w 1721 roku po raz pierwszy wspomniano o jaskini. Badania jaskini kontynuowano w XIX i na początku XX wieku. Ale szczegółowe badania tego dokonali speleolodzy dopiero w latach 1961-1971. Następnie dokonano mapowania jaskini

Кривче Кривче – тепер невелике село Борщівського району Тернопільської області. Воно розташоване на заході району. Відоме від середини XVI ст. У 1639 році збудовано Кривченський замок У 1648 р. тут розташовувалися війська Богдана Хмельницького. У 1672 р. Кривче перейшов у володіння турецького султана. Через три роки фортеця після тривалої облоги переходить до поляків. Замок був значно пошкоджений, але його швидко відновили. У 1687 р. в Кривче прийшли татари. У XVIII ст. загроза нападу з боку турків і татар пройшла, тому фортеця втрачає своє оборонне значення. Її поступово перебудували на панський маєток. Оборонні мури були знижені, а сухі рови засипані. У 1946 р. для будівництва дороги почали розбирати як в'їзні ворота, так і зал ишки стін. У 50-ті роки під час будівництва сільського клубу в безпосередній близькості від замку були розібрані залишки в'їзної вежі. Навіть з фундаментів зруйнованих стін і башт місцеві жителі вибрали весь камінь. Третя спроба реставрації замку була зроблена в 1990р. До теперішнього часу дійшли шестигранні південно-східна і південно-західна вежі. У 2008 року замок у Кривче увійшов до складу Національного історико-архітектурного заповідника «Замки Тернопілля». Головною цікавинкою Кривче, заради якої сюди їдуть з усієї країни, безумовно, є печера Кришталева. Вважається, що печеру відкрив монах єзуїтського ордену Габріель Жанжинський (1664 - 1737). У виданій ним у 1721 році книзі "Натуральна історія королівська Польського" вперше згадується печера. Дослідження печери продовжувалися протягом ХІХ і на початку ХХ століть. Але детальне її вивчення проведено спелеологами лише у 1961 - 1971 роках. Тоді ж було здійснено і картування печери. Вікторія Левенець Навчально-виховний комплекс «Великобірківська ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія ім. Степана Балея»

Krzywcze / Kryvche Kryvche is a village in Podolia. The castle of Krzywcze was built in 1639 and belonged to the Kącki family. During the uprising in 1648, the castle was conquered by the army of Bohdan Chmielnicki . In 1672, it was taken over by the Turks. Then in 1675 he was recaptured by Jan III Sobieski . In the years 1684-99 the castle served as a base for troops of the Polish Crown participating in the war with Turkey and a blocking stronghold lying at a distance of 40 km occupied by Turks Kamieniec Podolski. At that time, in 1687, the Turkish attack was repulsed by one of the Polish banners. The castle was inhabited until the middle of the 19th century by the Golejewski family, who owned local goods. After 1848, the castle passed into the hands of the Jewish Seidmann family, who dismantled it in the second half of the 19th century for building material. The other two towers were protected against demolition thanks to the intervention of monument lovers. Partial reconstruction

started in the years between the two world wars. A hostel was placed in one of the towers. After 1946 the castle was demolished again. In 1990, a wall was reconstructed connecting two preserved towers. Close to Kryvche there is a 22 km crystal cave of which a 2-km route is available for visitors. Its corridors consist of walls in which, like in the stained glass, there are water-smoothed gypsum crystal lenses. Large stalactites and stalagmites, fanciful rock formations and shadows cast by their fragments under the influence of lamp lights attract large amounts of attention in large chambers and grottos passed along the marked route.

Trembowla/ Теребовля/ Terebovlia Zabytkami historii i architektury miasta są: Twierdza Terebowlińska, Kościół Obrony św. Mikołaja , Kościół i klasztor Karmelitów, Ratusz i inne, na przedmieściach klasztor Podgoryanski. Klasztor Podgoryjski to klasztor i zamek. Klasztor zawdzięcza swój rozwój cudownej ikonie Matki Bożej, która znajdowała się w kościele klasztornym. Był jednym z najważniejszych ośrodków zakonnictwa w Galicji i na Podolu. W drugiej połowie XVIII wieku w klasztorze istniała szkoła dla młodzieży zakonnej, w której prowadzili zajęcia teologiczne i filozoficzne, była bogata biblioteka. Istnieje przypuszczenie, że wieża służyła jako obserwatorium astronomiczne. Zamek widac nad miastem, na wysokiej górze. Zamek został zbudowany w 11 wieku przez księcia Vasil'ka Rostislavovicha (1066-1124). Wejście do zamku było od strony północnej, brama była strzeżona przez drewnianą wieżę obronną. Przed wieżą znajdowało się głębokie zbocze, przez które rzucono most windowy. Miłym dodatkiem do zwiedzania starożytnych murów zamku jest botaniczny zabytek przyrody o znaczeniu lokalnym 80-letni las czarnej sosny dodany do obszarów chronionych w 1977 roku pod nazwą "Czarna Sosna Terebovlyanska", który zajmuje powierzchnię 5 hektarów. Cerkiew Swietego Mikolaja. Pierwsza pisemna wzmianka o cerkwi pochodzi z 1614 roku. Pierwotnie zbudowany jako jednostka obronna dla dodatkowej ochrony Bramy Kamienieckiej, cerkiew św. Mikołaja trzyczęściowa, murowana z kamienia, zwieńczona trzema kopułami, z wysoką wieżą-dzwonnicą. Klasztor karmelitow. W 1617 r. starosta miasta Trembowla, Petro Ozga, zaprosił do miasta zakonnikow karmelitów. W 1620 r. dał mnichom grunt na budowę kościoła. W tym samym roku szlachcic Nikołaj Kosiński przekazał mnichom dom mieszkalny, browar i magazyn na brzegu rzeki Gnizny. W 1635 r. rozpoczęto budowę murowanego kościoła i klasztoru. W połowie XVIII wieku. kościół został gruntownie odrestaurowany. Ściany i sklepienia pokryte freskami w wykonaniu Josepha Meyera jednego z najlepszych mistrzów Rzeczy Pospolitej. Kosciol parafialny p.w. Piotra i Pawla. W 1924 r., w Terebowli, dzięki staraniom ówczesnego księdza Elowickiego, rozpoczęła się budowa nowego kościoła. Cztery lata później miasto ozdobił wspaniały

budynek z dwiema wysokimi wieżami na fasadzie, zbudowane na projekcie architekta Adolfa ZishkeBogusza, jednego z konserwatorów Wawelu. Kościół wykonany jest w stylu starej rzymskiej bazyliki.

Чим приваблює Теребовля? Пам’ятки історії та архітектури міста — Теребовлянський замок, Оборонна церква святого Миколая, Костел і монастир кармелітів, ратуша та інші, на околицях — Підгорянський монастир.

Підгорянський монастир Підгорянська обитель є одночасно і монастирем, і замком. Монастир завдячував своєму розвитку чудотворній іконі Божої Матері, яка перебувала у монастирські церкві. Він був одним з найзначніших осередків чернецтва на Галичині та Поділлі. У другій половині XVIII століття при монастирі існувала школа для чернецької молоді, де викладали богословський та філософський курси, була багата бібліотека. Є припущення, що башта слугувала за астрономічну обсерваторію. Теребовлянський замок Він нависає над містом з високої гори, там де в прадавні часи знаходилося древньоруське городище. Замок був споруджений князем Васильком Ростиславовичем (1066-1124 рр.) в XI столітті. В’їзд до замку був з півночі, ворота охороняла дерев’яна оборонна вежа. Перед вежею був глибокий рів, через який перекинутий підйомний міст. Приємним доповненням до відвідин стародавніх мурів замку є ботанічна пам’ятка природи місцевого значення ‒ 80річний бір чорної сосни, внесений до природоохоронних територій 1977 р. під назвою «Сосна чорна теребовлянська», який займає площу 5 га. Церква Святого Миколая

Перша письмова згадка про церкву походить з 1614 року. Спочатку споруджена як оборонна одиниця для додаткового захисту Кам’янецької міської брами церква святого Миколая Теребовлі представляла собою тричастинну однонавову кам’яну храмову споруду, увінчану трьома куполами, з високою вежею-дзвіницею над бабинцем. Сьогодні храм відкритий для прихожан. Монастир кармелітів У 1617 р. староста міста Теребовлі Петро Ожга запрошує до міста ченців ордену кармелітів. У 1620 р. він дарує ченцям грунт у Теребовлі недалеко від Миколаївської церкви для будівництва костелу. В цьому ж році шляхтич Микола Косинський подарував ченцям житловий будинок, бровар і приміщення крамниці на березі річки Гнізни. У 1635 р. розпочалося будівництво мурованого костелу і монастиря. У середині ХVIII ст. костел ґрунтовно реставрували. Стіни і склепіння покрили фресками, які виконав в Йосиф Майєр – один з найкращих майстрів фрескового стінопису Речі Посполитої. Петропавлівський костел У 1924 році у Теребовлі завдяки старанням тодішнього священика Єловіцького починається будівництво нового костелу. Через чотири роки місто прикрасила велична споруда з двома високими баштами на фасаді, збудована за проектом архітектора Адольфа Жишке-Богуша, одного з реставраторів Вавелю. Костел виконаний в стилі старих римських базилік. Мацелюх Дмитро Навчально-виховний комплекс «Великобірківська ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія ім. Степана Балея»

Trembowla / Terebovlia Terebovlia is one of the oldest cities in what is now Western Ukraine. It was first mentioned in chronicles of 1097. The town has ruins of a castle built by King Kazimierz Wielki in the second half of the 14th century. In 1534, the castle was expanded by Andrzej Teczynski, and in 1631 it was once again expanded by Andrzej Balaban. In 1648 it was captured by the Cossacks. The castle was destroyed during the final Turkish invasion of 1688. Among other sites of interest are the complex of a Carmelite church and monastery, funded in 1617 by Piotr Ozga. It had the painting of Our Lady of Trembowla, which after World War II was moved to St. Catherine church in Gdańsk. Communist authorities turned the complex into a factory, and later a house of culture. Currently, it is an Orthodox church. Three kilometers south of the town there are ruins of a 17th-century defensive monastery of the Basilian monks. It was completed in 1716. Terebovlia also has a Roman Catholic church of Saint Peter and Paul, designed in 1927 by architect Adolf Szyszko-Bohusz.

Ciekawostki o Polsce i Ukrainie/ Цікавинки про Польщу та Україну/ Interesting facts about Poland and Ukraine Polska Odwiedzając dowolny kraj, należy zawsze zapoznać się z jego historią i krajowymi cechami osobowości. Czasami mogą wywołać entuzjazm, zaskoczenie lub dać powód do uśmiechu. Interesujące fakty o geografii Polski Polska jest jednym z najgęściej zaludnionych krajów europejskich w pierwszych ośmiu. Kraj odnosi się zwyczajowo do Europy Wschodniej, kiedy geograficznie Polska znajduje się w samym sercu Europy. Geograficzne centrum Europy, zgodnie z obliczeniami Royal Astroner Sh.A. Sobkrejsky , który odbył się w 1775 roku, znajduje się w niewielkim miasteczku Sukhovol , w województwie podlaskim . Polska zajmuje 69 miejsce na świecie, podczas gdy w Europie zajmuje 9. miejsce. Wśród krajów UE Rzeczpospolita Polska zajmuje 6. miejsce zarówno pod względem powierzchni, jak i gęstości zaludnienia. Interesujące fakty o państwowości i symbolach narodowych Polska jest krajem, w którym przyjęto pierwszą konstytucję europejską. Stało się to w 1791 roku. Trwało to krótko, bo za dwa lata kraj został podzielony między Rosję, Prusy i Austrię Węgry. Tak więc na początku XIX wieku państwo polskie przestało istnieć jako jednostka polityczna. Starożytnym symbolem państwa polskiego jest biały orzeł na czerwonym polu. Opowiadanie pokazuje, że mityczny przodek Polaków, Lech, założyciel pierwszej stolicy Polski, Gniezna , był pod wrażeniem wielkości i piękna białego orła, który zanika na tle fioletowych promieni słońca. W miejscu, gdzie Lech widział gniazda orła na drzewach, założył pierwszą stolicę kraju. Informacje o ludności Polski Polska jest krajem monokrajowym. Prawie 98% ludności to Polacy. Największą mniejszością narodową w Polsce są Niemcy, z populacją 560 000. Do 400 tys. Przybywa Ukraińców, a na trzecim Białorusinów (300 tys. Osób). O edukacji i nauce Polski W Rzeczypospolitej jest ponad 100 uniwersytetów. Około 90% Polaków ma wykształcenie wyższe i średnie. Polska wraz z Czechami, Słowenią i Słowacją ma zaszczytne wiodące miejsce wśród krajów Wspólnoty Europejskiej dla tego wskaźnika. Polskim obywatelom przyznano 17 nagród Nobla, w tym cztery Nagrody Pokojowe i pięć Nagród Nobla w dziedzinie literatury. Według badania finansowanego przez ONZ w 2007 r. Rzeczpospolita Polska zajęła drugie miejsce w kategorii odpowiedzialnej za zdrowy styl życia i brak brutalności i przemocy, a trzecia pod względem jakości procesu edukacyjnego. Naukowe odkrycia polskich uczonych czasami wyprzedzają swój czas od dziesięcioleci. Na przykład Jan Czochralski , w 1916 r., Odkrył sposób uprawy dużych kryształów metali i półprzewodników, ale technika ta była stosowana tylko w połowie XX wieku. Bez tego genialnego odkrycia nie można sobie wyobrazić rozwoju elektroniki i produkcji nowoczesnych urządzeń gospodarstwa domowego. W 2002 roku nagrodę Japońskiej Fundacji na rzecz Nauki i Kultury, która uważana jest za analogiczną do Nagrody Nobla, otrzymała prof. Andrzej K. Tarkowski. To dzięki rozwojowi A. Tarkowskiego i doktor nauk społecznych z Wielkiej Brytanii, Anny McLaren , przeprowadzonej w latach 60. ubiegłego wieku, dzisiaj mamy do czynienia z przedimplantacją i prenatalną diagnozą.

Interesujące o sporcie w Polsce Według popularności, piłka nożna zajmuje pierwsze miejsce w kraju. Ostatnio polski zespół nie lubi swoich fanów, poziom krajowych mistrzostw jest również niski. Mimo to Polacy są namiętnymi kibicami, a walki między fanami lokalnych klubów są dość powszechne. Polacy , nic proszę nie stało to popularne zdanie, które w tłumaczeniu oznacza: Polacy, nic się nie stało. Jest to trochę uspokajające fanów po niepowodzeniach piłki nożnej. Poranny program " Poranny WF", wydany w radio " Eska Rock ", zostały zamknięte po emisji meczu Mistrzostw Europy w piłce nożnej pomiędzy drużynami Ukrainy i Szwecji. Powodem jej zamknięcia były cyniczne i obraźliwe dowcipy skierowane do ukraińskich kobiet.Przeprosiny za radio brzmiały pod ukraińskim hymnem narodowym w języku francuskim, rosyjskim, polskim i angielskim. Na otwarciu turnieju tenisa stołowego w 1936 roku, Polak Alex Enrlichowi i jego przeciwnikowi udało się zagrać pierwszą piłkę przez 2 godziny i 12 minut. Ten "rekord" mistrzostw do tej pory nie został zmiażdżony. Interesujące fakty o języku polskim Pomimo tego, że język polski należy do języków grupy słowiańskiej, istnieje wiele znaczących słów, przeciwnych do ukraińskiego. Na przykład słowo sklep oznacza sklep, a nie coś, co można by pomyśleć analogicznie do języka ukraińskiego, zapomnić znaczy - zapomnij, słowoowoce nie ma nic wspólnego z warzywami, ale jest tłumaczone jako owoc. Jeśli dziewczyna opowiedziana jest urodliwà , nie obrażaj się, bo w tłumaczeniu jest piękna � Szczególnie nie szczęśliwy dla dziewcząt o imieniu Tanya. Jeśli widzisz znak polskiego sklepu o nazwie Tania odzież , nie myśl, że jest to sklep z autorską modą, to zwykły second hand . Jako Tanya (Tania) polski oznacza - tanie. Wszystko po trochę W województwie zachodniopomorskim , niedaleko Gryfit , rośnie zakrzywiony las. Otrzymał jego imię przez 400 zniekształconych, zdeformowanych sosen . Zostały one zasadzone w latach trzydziestych ubiegłego wieku i, zgodnie z pogłoskami, są specjalnie zakrzywione, dzięki czemu można je wygodnie wykorzystać do produkcji mebli. Niedaleko Kudowy-Zdroju , w województwie dolnośląskim, znajduje się niezwykła kaplica Kaplica Czaszek , którego sufit i ściany są ułożone z trzech tysięcy ludzkich kości i czaszek. Pod jej podłogą pochowanych jest około trzydziestu tysięcy szczątków ludzi. Są to ofiary wojen śląskich z XVIII wieku i chorób zakaźnych . W Europie są trzy podobne obiekty, w Polsce jest jedyny. Polyak Maximilian Faktorovich założył swoją znaną na całym świecie firmę kosmetyczną Max Czynnik w czasie, gdy Polska była częścią Rosji. Dlatego otworzył swój pierwszy sklep kosmetyczny w Ryazan i przez krótki czas stał się dostawcą królewskiego dworu. W 1904 rokuFactorovich wyemigrował do Stanów Zjednoczonych i już tam z powodzeniem kontynuował swoją działalność. Niewiele osób wie, że Polska ma pustynię. Ma rozmiar 32 kilometrów kwadratowych i znajduje się w pobliżu miast takich jak Keys, Kehlo i Blend . Nazwa ostatniej pustyni została nazwana po Blandovskaya . Naukowcy wciąż nie mogą dojść do wspólnej opinii na temat jej pochodzenia. Niektórzy twierdzą, że powstał on w wyniku wycinki lasów w XVIII wieku, inni twierdzą, że pustynia powstała podczas okresu lodowcowego, ze względu na zastosowany piasek i żwir. Polska jest dziewiątym co do wielkości krajem w Europie i 69. na świecie. 26 laureatów Nagrody Nobla było Polakami lub Polakami. Od XIV do XVII wieku stolicą Polski był Kraków. Gnieźnie i Poznań były również stolicami , a w okresie po I i II wojnie światowej funkcję stolicy pełnił Lublin. Język polski jest jednym z trzech najczęściej występujących języków słowiańskich (między rosyjskim i ukraińskim).

Sławny kompozytor Fryderyk Francois Chopin ( Fryderyk Franciszek Chopin ) był Polakiem. Urodził się w miejscowości Zhelyazov Volya, pod Warszawą. Pierwszym historycznie udokumentowanym władcą Polski był Meshko I. Pierwiastek chemiczny polonu pochodzi od Polski (łacińska nazwa Polski - Polonia ). Maria Skłodowska- Curie - pierwsza w historii dwukrotna laureatka Nagrody Nobla. Dzięki polskiemu astronomowi Mikołajowi Kopernikowi wiemy, że Ziemia i inne planety krążą wokół Słońca (wcześniej uważano, że Ziemia jest centrum wszechświata). Kopalnia soli w Veliczce jest jedną z najstarszych kopalni soli na świecie i jest wpisana na listę światowego dziedzictwa UNESCO. 90% Polaków ma przynajmniej średnie wykształcenie - jest to jeden z najwyższych wskaźników w Unii Europejskiej. Sześć największych miast w Polsce to Warszawa, Łódź, Kraków, Wrocław, Poznań i Gdańsk. W 1999 r. Polska przystąpiła do NATO, aw 2004 r. Przystąpiła do Unii Europejskiej. Pierwszy uniwersytet w Polsce - Uniwersytet Jagielloński - został założony w 1364 roku przez Kazimierza Wielkiego.

Цікаві факти про Польщу Збираючись відвідати будь-яку країну, завжди варто ознайомитися з її історією та національними особливостями. Іноді вони можуть викликати захоплення, здивування або дати привід для посмішки. Цікаві факти про географію Польщі Серед найбільш густонаселених країн Європи Польща займає місце в першій вісімці. Країну звично відносять до Східної Європи, коли насправді географічно Польща розташована в самій серцевині Європи. Географічний центр Європи, за розрахунками королівського астронома Ш.А. Собекрайського, які проводились в 1775 році, знаходиться в невеликому містечку Суховоля, в Підляському воєводстві. За займаною площею Польща знаходиться на 69 місці в світі, а в Європі вона займає 9 місце. Серед країн ЄС Польська Республіка і по території, і по щільності населення займає 6 місце. За рейтинговою таблицею країн і територій світу за розміром ВВП, розрахованим за методикою Світового банку, Польща знаходиться на 22 місці з результатом 514 496 000 доларів. Дані опубліковані в липні 2012 року і відображають стан справ на 2011 рік. Цікаві факти про державність і національні символи Польща — країна, в якій була прийнята перша європейська Конституція. Це сталося в 1791 році. Проіснувала вона недовго, тому що вже через два роки країну розділили між собою Росія, Пруссія й Австро — Угорщина. Таким чином, на початку XIX століття, держава Польща припинила своє існування як політична одиниця. Стародавньою емблемою Польської держави є білий орел на червоному полі. Переказ свідчить про те, що міфічного прабатька поляків Леха, засновника першої столиці Польщі Гнєзно, вразили велич і краса білого орла, що парить на тлі пурпурних променів сонця. На тому місці, де Лех побачив орлині гнізда на деревах, він і заснував першу столицю країни. Інформація про населення Польщі

Польща мононаціональна країна. Практично 98% її населення — це поляки. Найбільш численною національною меншиною Польщі є німці, їх чисельність нараховує 560 тисяч осіб. До 400 тисяч доходить число українців, на третьому місці — білоруси (300 тисяч осіб). Про освіту і науку Польщі У Польській Республіці налічується більше 100 університетів. Близько 90% поляків мають вищу і середню освіту. Поряд з Чехією, Словенією та Словаччиною Польща займає за цим показником почесне провідне місце серед країн Європейської Співдружності. Польським громадянам були присуджені 17 Нобелівських премій, в їх числі чотири премії миру і п’ять Нобелівських премій в галузі літератури. За результатами дослідження фонду ООН в 2007 році, Республіка Польща посіла престижне друге місце в категорії, яка відповідає за здоровий спосіб життя і відсутність жорстокості і насильства, і третє місце за якістю освітнього процесу. Наукові відкриття польських вчених іноді на десятиріччя випереджають свій час. Так, наприклад, Ян Чохральський ще в 1916 році відкрив спосіб вирощування великих кристалів металів і напівпровідників, проте ця методика знайшла застосування тільки в середині XX століття. Без цього геніального відкриття неможливо уявити розвиток електроніки та виробництво сучасної побутової техніки. У 2002 році премія японського Фонду науки і культури, яку вважають аналогом Нобелівської премії, була присуджена професору Анджею К. Тарковському. Саме завдяки розробкам А. Тарковського і доктора наук з Великобританії Ганни Макларен, що проводилися в 60- ті роки минулого століття, сьогодні існує предімплантна і пренатальна діагностика. Цікаве про спорт у Польщі За популярністю футбол займає перше місце в країні. Останнім часом збірна Польщі не радує своїх уболівальників, рівень внутрішнього чемпіонату теж невисокий. Незважаючи на це, поляки — палкі футбольні вболівальники, а бійки між фанатами місцевих клубів досить часте явище. Polacy, nic się nie stało — це популярна фраза, яка в перекладі означає: поляки, нічого не сталося. Це трохи заспокоює вболівальників після футбольних невдач. Ранкову програму «Poranny WF», що виходила на радіо «Eska Rock», закрили після трансляції матчу футбольного чемпіонату Європи між збірними України та Швеції. Приводом для її закриття прозвучали цинічні та образливі жарти на адресу українських жінок. Вибачення на радіостанції прозвучали під український національний гімн на французькій, російській, польській та англійській мовах. На відкритті турніру з настільного тенісу в 1936 році поляк Алекс Енрліх і його суперник примудрилися розігрувати перший м’яч протягом 2 годин і 12 хвилин. Цей «рекорд» чемпіонатів не побитий дотепер. мазурки, пряники і пончики є традиційними польськими десертами. Цікаві факти про польську мову Незважаючи на те, що польська мова відноситься до мов слов’янської групи, в ній безліч слів, що мають значення, протилежне українському. Так, наприклад, слово sklep позначає магазин, а

не те, що можна було б подумати за аналогією з українською мовою, zapomnić позначає — забути, слово owoce не має нічого спільного з овочами, а перекладається як фрукти. Якщо на дівчину кажуть urodliwа, не варто ображатися, тому що в перекладі це – красива � Особливо не пощастило дівчатам з ім’ям Таня. Якщо ви побачите вивіску польського магазину під назвою Tania odzież, не подумайте, що це магазин авторського модного одягу, це звичайний секонд-хенд. Тому що таня (tania) польською мовою означає — дешева. Про все потроху У Західнопоморському воєводстві, недалеко від Гріфіну, зростає Кривий ліс. Свою назву він отримав через 400 викривлених, деформованих сосен. Вони були посаджені в тридцятих роках минулого століття і, за чутками, спеціально вигнуті для того щоб їх було зручно використовувати для меблевого виробництва. Недалеко від Кудова-Здруй, в Нижньосілезькому воєводстві, розташована незвичайна каплиця, Kaplica Czaszek, стеля і стіни якої викладені з трьох тисяч людських кісток і черепів. Під її підлогою поховані близько тридцяти тисяч останків людей. Це жертви Сілезьких воєн XVIII століття та інфекційних хвороб. Всього в Європі налічується три подібних об’єкта, у Польщі він — єдиний. Поляк Максиміліан Факторович заснував свою всесвітньо відому косметичну компанію Max Factor в той час, коли Польща входила до складу Росії. Тому свій перший косметичний магазин він відкрив у Рязані і протягом короткого часу став постачальником царського двору. У 1904 році Факторович емігрував до США і вже там успішно продовжив свою справу. Мало кому відомо, що в Польщі є пустеля. Вона має розмір в 32 квадратних кілометра і розташовується поблизу таких міст, як Ключі, Хехло і Блендов. За назвою останнього пустеля і отримала найменування Блендовською. Вчені досі не можуть прийти до єдиної думки щодо її походження. Одні кажуть, що вона виникла через вирубку лісів у XVIII столітті, інші наполягають, що пустеля утворилася в льодовиковий період, завдяки піску і гравію, що наносились. Польща є дев’ятою за розмірами країною в Європі і 69-ою у світі. 26 лауреатів Нобелівської премії були поляками, або мали польське походження. 3 травня 1791 року в Польщі була прийнята перша в Європі і друга у світі конституція в її сучасному розумінні. З XIV по XVII століття столицею Польщі був Краків. Також столицями були Гнєзно і Познань, а в періоди після Першої і Другої світової війни функції столиці виконував Люблін. Польська мова входить в трійку найпоширеніших слов’янських мов Знаменитий композитор Фредерік Франсуа Шопен (Fryderyk Franciszek Chopin) був поляком. Народився в селі Желязова Воля, поблизу Варшави. Першим історично задокументованим правителем Польщі був Мешко I. Хімічний елемент полоній названий на честь Польщі (латинська назва Польщі — Polonia). Марія Склодовська-Кюрі — перший в історії двічі лауреат Нобелівської премії. Завдяки польському астроному Миколі Копернику ми знаємо, що Земля й інші планети обертаються навколо Сонця (раніше вважалося, що Земля є центром всесвіту). Соляна шахта у Величці — одна з найстаріших соляних шахт в світі і внесена в список об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

90% поляків отримали як мінімум середню освіту — це один з найвищих показників в Євросоюзі. Шість найбільших міст Польщі: Варшава, Лодзь, Краків, Вроцлав, Познань і Гданськ. У 1999 році Польща приєдналася до НАТО, а в 2004 вступила в Євросоюз. Перший університет Польщі — Ягеллонський університет — був заснований в 1364 році Казимиром III. Боєчко Лінда, Боєчко Олександр Навчально-виховний комплекс «Великобірківська ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія ім. Степана Балея»

Interesting facts about Poland Poland Visiting a new country you should always try to learn something about its history and characteristics. You will be amazed, surprised or sometimes even entertained. Interesting geographical facts Poland is located in Central of Europe. The central point of Europe is located in the small town of Suchowola. Poland is the sixth most populous member state of the European Union and the eighth in whole Europe. It is inhabited in 98% by Poles, the biggest national minority are the Germans (540.000), the next groups are Ukrainians (400.000) and Russians (300.000). Education There are over 100 universities in Poland. 90% of population has high or higher education. Polish citizens or people born in Poland have been awarded 17 Nobel prizes. Many Polish scientists contributed to the development of different scientific fields. Sport Football has been the most popular sport in Poland for many years. Though the national team wasn’t very successful in recent years, Polish fans keep singing their traditional song (“Nic się nie stało” – which means “It’s all right, nothing serious happened”). Polish language Polish language, as well as Ukrainian, belongs to the group of Slavic languages. But be careful, there some false friends, which may lead to misunderstandings. Miscellaneous  Close to the town Kudowa there is a chapel built of human skulls and bones. These are remains of victims of the 18th century wars and diseases.  The famous brand Max Factor was founded in the 19th century by a Pole named Maksymilian Faktorowicz.  There is a 32-square kilometer desert in Poland. It’s called Pustynia Błędowska and is located in the south of Poland.  The first Polish capital cities were Poznań and Gniezno, then it was Kraków for a few centuries, also Lublin for very short periods of time in the 20th century. Warsaw has been the capital since the 17th century.  Polish language is the third most popular Slavic language after Russian and Ukrainian.  The famous composer Frederic Chopin was Polish and was born in Żelazowa Wola near Warsaw.  The first Polish ruler was prince Mieszko I.  Maria Skłodowska-Curie was the first woman awarded the Nobel Prize.

    

Nicolaus Copernicus was the Polish astronomer who formulated a model of the universe that placed the Sun rather than the Earth at the center of the universe. The salt mine in Wieliczka is one of the oldest salt mines in the world which has been in the UNESCO World Heritage Register since 1978. Six largest Polish cities are: Warsaw, Łódź, Kraków, Wrocław, Poznań and Gdańsk. Poland has been a member of NATO since 1999 and of the European Union since 2004. The oldest Polish university was founded in Kraków in 1364 by king Kazimierz the Great.

Ukraina Ukraina to wciąż stosunkowo młode państwo na mapie Europy. Z tego powodu do końca nie została przez wszystkich odkryta i nadal w swoich granicach skrywa dużo ciekawostek historycznych, geograficznych i kulturowych. Czy wiesz, że na Ukrainie znajduje się geograficzny środek Europy, a Hrywna została wybrana dwukrotnie najpiękniejszą walutą na świecie?

Ciekawostki geograficzne 1. Ukraina ma powierzchnię 603,628 km² co czyni ją drugim pod względem wielkości krajem w Europie. 2. Najwyższym szczytem Ukrainy jest Horla Howerla (2,061m) i znajduje się w Karpatach. 3. Ukraina jest jednym z największych eksporterów ziarna na świecie. Przed uzyskaniem niepodległości nazywana była spichlerzem ZSRR. Kraj ten posiada bardzo żyzne gleby tzw. czarnoziemy. To dzięki nim kraj ten posiada jedne z najlepszych warunków do produkcji rolnej na ziemi. 4. Na Ukrainie znajduje się ok. 25 tys. sztucznych zbiorników wodnych. 5. Według rachunków Ukraina posiada największe złoża rudy manganu – ok. 11% wszystkich złóż na świecie. 6. W Rahiv w zachodniej Ukrainie znajduje się geograficzny środek w Europie. Ciekawostki historyczne

1. Lwów jako jedno z dwóch miast na świecie został odznaczony orderem Virtuti Militari. Drugim odznaczonym miastem jest Warszawa. 2. w 1710 r. została utworzona najstarsza na świecie uznawana konstytucja, która zakłada wprowadzenie umowy społecznej i trójpodziału władzy. Stworzył ją Ukrainiec Pylyp Orlyk we wsi Bendery 3. Po upadku Związku Radzieckiego Ukraina została trzecią atomową potęgą na świecie. W 1994 r. oddała swój arsenał Rosji w zamian za pomoc finansową. 4. Przez Ukrainie wiódł szlak “Droga Wikingów do Grecji”.

Reszta ciekawostek

1. Najcięższa srebrna moneta na świecie waży 1 kg i została stworzona na Ukrainie z okazji 10-lecia odrodzenia hrywny. 2. W kraju tym chrześcijanie nie mogą grać w karty, gdyż uznawane jest to za hazard.

3. Pomnik Tarasa Szewczenki – ukraińskiego poety został wzniesiony w 1200 miejscach na świecie. 4. Stacja metra Arsenalnaya w Kijowie jest najgłębszym tego typu obiektem na świecie. Została ona wybudowana 105 metrów pod ziemią. 5. W ukraińskich szkołach obowiązuje 12-stopniowa skala oceniania. 6. Chleb jedzą ze wszystkim. Niektórzy nawet z owocami i różnymi deserami. 7. Narodową potrawą jest barszcz. Konrad Twardowski, Oliwa Latos IV Liceum Ogólnokształcace im. gen. Stanisława Maczka w Katowicach

Україна Україна все ще є відносно молодою країною на карті Європи. З цієї причини до кінця вона не була відкрита і досі має багато історичних, географічних та культурних цікавинок у межах своїх кордонів. Чи знаєте ви, що Україна є географічним центром Європи, а гривня двічі визнана найгарнішою валютою у світі? Географічні цікавинки 1. Україна має площу 603 628 км ², що робить її другою за величиною країною в Європі. 2. Найвища вершина України – гора Говерла (2,061 м) знаходиться у Карпатах. 3. Україна є одним із найбільших експортерів зерна у світі. До незалежності її називали житницею СРСР. У цієї країни є дуже родючі ґрунти, так званий чорнозем. Саме завдяки їм ця країна має одні з найкращих умов для сільськогосподарської праці на землі. 4. В Україні близько 25 000 штучних водоймищ. 5. Згідно з розрахунками, Україна має найбільші родовища марганцевих руд - близько 11% усіх депозитів у світі. 6. У Рахівові, в Західній Україні, в Європі є географічний центр.

Історичні цікавинки 1. Львів, як одне з двох міст світу, нагороджений орденом Віртуті Мілітарі. Другим відзначеним містом є Варшава. 2. У 1710 році було створено найстарішу конституцію у світі, яка передбачає введення соціального договору та розподілу влади. Його створив український Пилип Орлик у місті Бендери 3. Після розпаду Радянського Союзу Україна стала третьою ядерною державою у світі. У 1994 році вона відмовилася від свого арсеналу на користь Росії в обмін на фінансову допомогу. 4. Через Україну проходив шлях "Із варяг в греки"

Решта цікавинок 1. Найважча срібна монета в світі важить 1 кг і створена в Україні з нагоди 10-річчя відродження гривні.

2. У цій країні християни не можуть грати в карти, оскільки це вважається азартними іграми. 3. Пам'ятник Тарасу Шевченку - українському поету був зведений у 1200 місцях світу. 4. Станція метро "Арсенальна" в Києві є найглибшою у світі. Її було побудовано 105 метрів під землею. 5. В українських школах існує 12 балів. 6. Хліб їдять з усім. Деякі навіть з фруктами і різними десертами. 7. Національна страва - борщ

Ukraine Ukraine is still a young country on the map of Europe. Therefore it hasn’t been discovered and visited by many tourists and hides a lot of interesting historical, geographical and cultural points of interest. Geography 1. Ukraine has an area of 603,628 km2 which makes it the largest country entirely within Europe. 2. The country's only mountains are the Carpathian Mountains in the west, of which the highest is the Hora Hoverla at 2.061 metres. 3. Because of its extensive fertile farmlands, Ukraine is one of the world's largest grain exporters. 4. Ukraine has about 25,000 artificial bodies of water. 5. Significant natural resources in Ukraine include: iron ore, coal, manganese, natural gas, oil, salt, sulfur, graphite, titanium, magnesium, kaolin, nickel, mercury, and arable land.

History 1. Lwów was one of the two cities who received the Polish military cross Virtuti Militari, the other one was Warsaw. 2. The Constitution of Pylyp Orlyk was was a 1710 constitutional document which established a democratic standard for the separation of powers in government between the legislative, executive, and judiciary branches. 3. The trade route from the Varangians to the Greeks (from Scandinavia to Eastern Roman Empire) led through the territory of present day Ukraine. Miscellaneous 1. The heaviest coin in the world weighs 1 kilogram and was made in Ukraine to commemorate the 10th anniversary of its national currency. 2. Christians in this country are not allowed to play cards – it’s considered as gambling. 3. There are 1200 monuments of Taras Shevchenko, Ukrainian poet, in different places all over the world. 4. Arsenalnaya Station in Kyiv is the deepest underground station all over the world. 5. School grading scale in Ukraine includes 12 grades. 6. Bread is eaten with every dish – even dessert or fruit.

Borscht is the Ukrainian national dish.

Kultura, zwyczaje, kuchnia/ Культура, звичаї, кухня Zwyczaje Śląskie/ Сілезькі звичаї/ Silesian customs Na Śląsku narodziło się wiele obyczajów. Ślązaków różni język, stroje, zachowania, przyzwyczajenia oraz podejście do życia. Dlatego zostanie przedstawionych tu kilka zwyczajów śląskich, mniej lub bardziej obchodzonych. Tradycje górnicze Śląsk musi kojarzyć się nam z górnictwem oraz kopalniami, a także obyczajami z nimi związanymi. Bez wątpienia są to: Barbórka - obchodzone 4 grudnia. To właśnie wówczas swoje wspomnienie obchodzi św. Barbara z Nikomedii, która jest patronką nie tylko górników, ale także trudnej pracy, dobrej śmierci, żołnierzy, architektów i więźniów. Ze względu na przemysłowy charakter Górnego Śląska, kult św. Barbary jest w naszym regionie niezwykle popularny i żywy. Karczmy piwne - tradycja górniczych biesiad tzw. Spotkania Gwarków, powszechnie zwane karczmami, które organizowane są zwykle w okresie „okołobarbórkowym” lub w dzień 4 grudnia jest w regionie znana. Ich nieodzownym elementem są piwo i golonka, a także górniczy mundur, czapka z pióropuszem i śpiewy (również górniczego hymnu). Podczas biesiady odbywa się także tzw. skok przez skórę, czyli przyjęcie młodego górnika do górniczej braci. Takie swoiste mianowanie na górnika. Na tą uroczystość mają wstęp wyłącznie mężczyźni. Tradycyjnie – zabawą, w której biorą udział tylko kobiety jest Babski Comber. To jednak „impreza” organizowana w innym okresie, bo w tzw. ostatki, czyli ostatnie dni przed Wielkim Postem. Górnicze orkiestry- chociaż umundurowanej, zdyscyplinowanej orkiestrze górniczej przypisuje się często silny związek z kopalnią - źródła popularności tego zjawiska szukać należy również w aspiracjach mieszkańców Śląska. Owszem - fakt posiadania orkiestry przesądzał o prestiżu zakładu, zespół uświetniał uroczystości i stanowił najlepszą reprezentację; dyrekcje często więc wspierały tego rodzaju działalność. Ale granie brało się także z tradycji przekazywanej często z ojca na syna. Kultura pasterska Możemy udać się na malowniczą górską wieś i poznać zwyczaje związane z wypasem owiec, czy tworzeniem serów. Na początku maja ma miejsce tzw. redyk, czyli uroczyste „łączenie” owiec od różnych gazdów w jedno stado, które pod wodzą jednego bacy wraz z juhasami wyrusza na górskie hale na wypas. Najciekawszą imprezą w jakiem można wziąć udział w sierpniu jest Jarmark Pasterski, na który zjeżdżają górale z różnych części Karpat prezentując zwoje tradycyjne wyroby oraz oczywiście przepiękne ludowe stroje. Urodziny Warto wspomnieć, że urodziny na Śląsku obchodzone są powszechnie, uroczyście, rodzinnie i wśród przyjaciół przez osoby w każdym wieku, jest to najważniejsza coroczna uroczystość poszczególnej osoby, natomiast imieniny obchodzone są symbolicznie lub nie są obchodzone w ogóle, bez obecności bliskich.

Boże Narodzenie na Śląsku Jedno jest bez wątpienia wspólne dla całego województwa śląskiego – Boże Narodzenie to przede wszystkim tradycja i rodzina. Te dwie sprawy są tu chyba najważniejsze. Tradycją jest na przykład przynoszenie do domu, tuż przed świętami gałązki śliwy lub wiśni albo też jabłoni i obserwowanie, czy po świętach zakwitnie. Jeśli tak się działo znaczyło to, iż kolejny rok będzie szczęśliwy i pomyślny. Podobnie jak tradycja, która mówi, że w Wigilię należy wstać wcześnie rano i przez cały dzień aż do uroczystej kolacji (która rozpoczyna się dopiero, po wypatrzeniu pierwszej gwiazdki) nie jeść nic, albo jeść bardzo mało i na pewno bezmięsnie. U nas też się kultywuje ten zwyczaj. Albo też znana ponoć tylko w Śląskim (z czasem przejęta przez inne) tradycja związana z adwentowymi wieńcami, które przyozdobione są czterema świecami. Każda świeca symbolizuje kolejny z czterech tygodni Adwentu. Zapalane są one po kolei w każdą niedzielę tego okresu oczekiwania na Boże Narodzenie. Z tygodnia na tydzień kolejny płomień świecy przybliża nas do świąt. Takie wieńce stawia się w kościołach, ale też w domach rodzinnych. Za to na tradycyjnym śląskim wigilijnym stole zapewne nie pojawiają się słodkie pierogi z suszonymi śliwami. Możemy również skosztować siemieniotke, moczke lub makówki. W okresie świątecznym i noworocznym w wielu wsiach województwa śląskiego spotkać można także innych przebierańców. Różnie się nazywają, różnie wyglądają, lecz zwykle łączy ich jedno – śpiew i życzenia. Odwiedzają domy mieszkańców i kolędują. Śląskie stroje ludowe Charakterystycznym elementem jest dla nich występowanie kolorów intensywnych: żółci, błękitów, czerwieni. Bardzo często razem. Białe są jedynie fragmenty koszul, rękawy. Wśród nich wymienić należy stroje: cieszyński, pszczyński, raciborski i rozbarsko-bytomski, o którym kilka słów więcej za chwilę. Co ważne, wciąż jeszcze, podczas wielu świąt, czy wielkich uroczystości zobaczyć możemy kobiety, mężczyzn i dzieci ubranych w tradycyjne śląskie stroje. Roksana Januszek IV Liceum Ogólnokształcące im. gen. Stanisława Maczka w Katowicach Źródło: GdzieWyjechać.pl, antryj.pl

Сілезькі звичаї У Сілезії зародилися багато звичаїв. Мешканці Сілезії різняться мовами, одягом, поведінкою, звичками та ставленням до життя. Отже, деякі сілезькі звичаї, більш-менш відмінні, будуть представлені тут. Гірничі традиції Сілезія асоціюється нам з гірничою справою, шахтами, а також зі звичаями, що пов’язані з ними. Безперечно, це: Барбурка - святкується 4 грудня. Саме в цей день церква відзначає пам'ять Св. Барбари з Нікоміді, яка є покровителем не тільки шахтарів, але також важкої роботи, доброї смерті, солдатів, архітекторів та ув'язнених. Завдяки індустріальному характеру Верхньої Сілезії, культ св. Барбари надзвичайно популярний у нашому регіоні. Пивні корчми - традиція гірських бенкетів. У регіоні відомі зустрічі Гварків, які зазвичай називають тавернами, що організовуються в період перед 4 грудня. Їх незамінним елементом є пиво і солоні палички, а також шахтарська форма, шапка з пір’ям і співи (також гірничий гімн). Під час свята існує також так званий звичай стрибати через шкіру, тобто, прийняття молодого шахтаря до шахтарської братії. Таке своєрідне зарахування його до когорти шахтарів. Тільки чоловіки можуть відвідувати церемонію. Традиційна забава, в якій беруть участь лише жінки, -

це Бабський Комбер. Проте це "подія", організована в інший період, в останні дні перед Великим постом Гірничі оркестри - хоча форменний, дисциплінований гірничий оркестр нерідко асоціюється з міцним зв'язком з шахтою - джерела популярності цього явища слід також шукати в прагненнях мешканців Силезії. Дійсно - факт того, що оркестр був вирішальним для престижності організації, група додавала блиску до церемонії і найкраще презентувала шахту. Дирекція часто підтримувала цей вид діяльності. Але гра в оркестрі була традицією, яка часто переходила від батька до сина. Пасторальна культура Ми можемо відправитися в мальовниче гірське село і дізнатись про звичаї, пов'язані з випасанням овець або виготовленням сиру. На початку травня відбувався так званий редик, тобто церемонія "з'єднання" овець з різних господарств в одне стадо, яке під керівництвом одного пастуха разом з підпасачами відправляється для випасу в гірських схилах. Найцікавішою подією, в якій ви можете взяти участь у серпні, є Пасторальний ярмарок, який відвідають горці з різних частин Карпат, де представлені традиційні вироби та, звичайно ж, красиві народні костюми. День народження Варто зазначити, що Дні народження люди різного віку у Сілезії відзначають широко, урочисто, у колі сім'ї та друзів, це найважливіше щорічне святкування конкретної людини, а іменинники відзначаються символічно або не святкуються взагалі. Різдво в Сілезії Одна справа, безсумнівно, є спільною для всієї Сілезії - Різдво - перш за все традиція та сім'я. Ці дві речі є, мабуть, найважливішими тут. Традицією є, наприклад, звичай приносити перед святами до хати гілку сливи, вишні або яблуні до свят і спостерігати, чи розквітне після свят. Якщо це сталося, це означало, що ще один рік буде щасливим і успішним. Як і традиція, яка говорить, що напередодні Різдва вам слід вставати рано вранці і протягом дня, до Святої вечері (яка починається тільки після того, як з'являється перша зірка) нічого не їдять або їсти дуже мало і, звичайно, без м'яса. Або ще відома традиція, пов'язана з адвентовими вінками, які прикрашені чотирма свічками. Кожна свічка символізує наступні чотири тижні Адвенту. Вони запалюються одна за одною кожну неділю цього періоду як знак очікування на Різдво Такі вінки розміщуються в церквах, але також у будинках. На традиційному сілезькому різдвяному столі, ймовірно, побачите солодкі пироги із сушеними сливами. Ми також можемо скуштувати сємєньотку, мочку чи макувку. Під час Різдва та Нового року у селах Сілезького воєводства також можемо зустрічатися з переодягненими людьми. Вони по-різному називаються, вони виглядають по-різному, але зазвичай з'єднує їх одне - спів і побажання. Вони відвідують будинки мешканців та колядують. Сілезькі народні костюми Характерним елементом цих костюмів є поява інтенсивних кольорів: жовтого, блакитного, червоного кольору. Дуже часто вони поєднувались. Білими є лише фрагменти сорочок і рукавів. Серед них слід згадати одяг певних регіонів: цєшинський, пщинський, раціборський та розбарсько-битомський. Що важливо, ми можемо все ще бачити жінок, чоловіків та дітей, одягнених у традиційний сілезький одяг під час багатьох свят чи урочистостей.

Silesian customs Silesia is the region where many customs and traditions were born. It has its dialect, clothing, behaviour, habits and attitude towards life. Some of them will be presented here. Mining traditions Silesia is associated with mining, mines, miners and their traditions. Some of them are: Barbórka – celebrated on December 4, the day of St Barbara, the patron saint of miners, soldiers, architects, prisoners, but also of hard work and good death. Beer hall – traditional meetings of miners organized in the beginning of December. Miners come dressed in their official uniforms, drink beer, eat pork knuckle and sing songs. It is also accompanied by the initiation ceremony for the new miners. Miners’ orchestras – each mine had its own brass orchestra where fathers often played together with their sons. Birthday Birthday has always been a very important celebration in Silesia with many guests – relatives and friends. Christmas in Silesia Family and tradition – these are the most important in celebration of Christmas in Silesia. According to the tradition everybody should get up early on Christmas Eve and eat nothing or almost nothing until big dinner consisting of traditional dishes, which should be started when the first star appears in the sky. No meat should be eaten on that day. Another tradition are advent wreaths with for candles, each of them symbolizing one Sunday of advent. Silesian folk costumes They are rich in colours – yellow, blue and red. Only parts of shirts are white. In many places on special occasions, especially festivals and holidays, people wear those cotumes.

Zwyczaje Ukraińskie/ Звичаї/ Ukrainian customs Każde państwo, każdy naród ma własne zwyczaje, tradycje i obrzędy, które ewoluowały przez wiele stuleci. Obrzędy obejmują całe życie człowieka od urodzenia do śmierci (poród, zaproszenia na położne, odwiedziny noworodka i kobiety w ciąży, chrzciny, wróżby, zaręczyny, wesela, pochówki); wszystkie sfery ludzkiej działalności i rolnictwa (wezwanie do wiosny, piosenki ludowe wiosenne (wesnianki), pierwszej bruzdy, kiełkujące, żniwa, ściółki, Spas). Tradycje na Ukrainie są ściśle związane z życiem codziennym, kalendarzem i życiem religijnym. I to całkiem naturalne. Przecież wiele ukraińskich tradycji i wydarzeń, jak i u wiele narodów, wiązało się z kalendarzem rolniczym. Tęczowym pieśniom, zimowym kolędom i radosnym wesniankam towarzyszyły od dawna prace sezonowe. Nie można było sobie wyobrazić ciężkiej pracy bez rolnicyzch magicznych rytuałów i odpocząć bez maskowania, rozrywki czy rytualnych gratulacji i rond. Naturalna gościnność i radość przekazywane były z pokolenia na pokolenie właśnie z powodu codziennych ukraińskich zwyczajów. Zatrzymajmy ten ból szczegółowo podczas ceremonii

kalendarza. Warunkowe, codzienne obyczaje i tradycje Ukraińców można podzielić na trzy cykły: zimowy, wiosenny i letni. Obrzędowość zimowego cyklu. Zimowe święta rozpoczynają się 4 grudnia od uroczystości Wprowadzenia do świątyni Najświętszej Maryi Panny, "kiedy lato jest wprowadzane w zimie". Boże Narodzenie. Przed świętami Bożego Narodzenia przygotowania były z góry - od dnia Spyridona (25 grudnia). Sprzątali i czyścili w chatach, sprzątali w stodołach, prali, zaopatrzywali drewno opałowe i karm dla bydła. Przecież wszystkie prace domowe musiały się skończyć przed świętem. Rankiem 6 stycznia gospodarz lub gospodynia (w zależności od obszaru) rozpalali ogień w piecu z drewna opałowego, które zostało złożone po jednym codziennie, począwszy od dnia Spyridon. W zależności od lokalnych tradycji i obfitości rodziny, każda gospodznia próbowała gotować od 7 do 14 potraw. Wśród nich na Ukrainie obowiązkowa były Uzvar i Kutia. Rodzinnemu posiłekowi, na którym musieli się spotkać wszyscy członkowie rodziny, poprzedził obchód. Gospodarz z nowo upieczonym chlebem, miodem i makiem oraz syn (lub ktoś inny) z świecą zapłonową trzy razy za słońcem chodziłi po domu i całym podwórku. Diduch. Po przejściu doukoła domu gospodarz zanosił neobmołoconą pszenicę lub żyto specjalnie zatrzymywane stertę z czasu dożynków. Łożył na najbardziej honorowym miejscu w domu - pod obrazami. Diduch był pożądanym „rodzinym gościem”. Gospodarz od imienia tego snopa, przekraczając próg domu, zwrócił się do rodzyiny: „Winczuju wam szczęścia, zdrowia, tej świętej nocy, żebyście w szczęściu i zdrowiu spędzićli te święta i doczekaliście się następnych za rok dopóki Pan Bóg nam wieku wdzielił". Potem wnosił do domu wiązkę słomy ( „dziadek”) i siana ( „kobieta”). Gospodarz rozrzucał słomę w domu. Potem gospodyni przygotowała stół na kolację: nasypała garść mąki pszennej, po kątach stołu łożyła czosnkowe zęby, kawałek cukru, słomą z sianem, przykrywała świątecznym obrusem. Dopiero wtedy łożyła świąteczny chleb na stole ("Caluch", "Karaczun", "Basil"). W pobliżu z chlebem (kałaczem) zapalali świecę. Modląc się i pamiętając wszystkich zmarłych krewnych, usiedli do stołu. Osobliwym sygnałem do kolacji było pojawienie się pierwszej gwiazdy na niebie, która poinformowała ludzi o wielkim cudzie - narodzeniu Bożego dziecka. Podczas rodzinnego posiłku wszyscy musieli zachowywać uroczysty spokój: nie spiesz się, nie tupiąc nogami pod stołem, aby nie denerwować niewidzialnych dusz zmarłych przodków obecnych podczas kolacji. Dla nich specjalnie nabierali w miskę po łzżcę każdej potrawy i umieszczali na parapecie. Kolad, kolad, kololadnitsya ... Ten wieczny motyw dobrobytu rodziny był ściśle związany z rytuałem kolędowania. Jak wiesz, dzieci i dorośli osobno śpiewają. Dzieci zaczynali chodzić wokół chatek z kolędami już od Wigilii, starsi kolędianie - dopiero od następnego dnia. Nastolatkowie chodzili z Wertepem osobno, szczególnie w regionach zachodnich. Szczedry wieczór. Wieczór Nowego Roku (13 stycznia) nazwano "drugą kolędą" lub "Szczedrym wieczorem". Oczywiście, za „Szczedry” był uważany ze względu na fakt, że przed Nowym Rokiem na kolację gotowało się więcej potraw mięsnych, które nie były wykorzystywane na Wigilię. W wielu miejscach tego wieczoru młodzi ludzie chodzili "mełankować" (dzień w kościelnym kalendarzu był poświęcony wielebnej Melanie). Jeden z młodych mężczyzn przebierał się na Melankę. Pod oknami szczedruwalnykowie witali gospodarzy z Nowegzm Rokiem, życząc im wszelkiego rodzaju dobrobytu. Jeśli pozwolono im wejść do domu, goście grali żarty. Za te pozdrowienia gospodarze dawali hojne prezenty szczedruwalnzkam. Święto Trzech Króli (Wodochreszcze). We wschodnich regionach był nazywany "głodną wieczorzą" w Galicji - "Drugim świętym wieczorem", "Szczedry wieczór". Wraz z nastaniem wieczornego świtu i świętego wieczoru usiedli przy rodzinnym posiłku. Na kolację było podawano te same posiłki jako na "pierwszą kolęda". Ale, w odróżnieniu od pierwszego, z tym obiadem związany jest zwyczaj „wygnania kuti”.

Święto Trzech Króli lub Wodochreszcze (19 stycznia), jak ludzie nazywali ten dzień. Po porannej uroczystej służbie w kościele procesja udała się do rzeki lub zbiornika. Miejsce święcenia wody zdobiły. Tutaj zostały wcześniej wycięte z lodu otworze stawili krzyż z lodu. Gdy tylko ksiądz zanurzył krzyż w otworze, służący spieszyli nabrąć świętej wody. Kto szybciej dobiegnie z tą wodą do domu, będzie szczęśliwy. Obrzędowość wiosennego cykłu. Nadejście wiosny było świętem dla naszych przodków. Wezwano wiosnę, jej przyjazd był obchodzony pieśniami i tańcami. Ale cieszyli się każdym jej objawieniem: przybyciem ptaków, rozkwitem natury, ciepłem. Wiosenny cykl rozpoczął się 14 marca na Yawdochy (Ewdokia). Tego dnia nasi przodkowie spotykali wiosnę: o świcie wychodzili na wysokie wzgórze lub wyłazili na drzewa i wezwali wiosnę. Gospodarz musiał przynieść tałą wodę do domu, którą mał się umić każdy członek rodziny. Również tego dnia kobiety wysiwali w doniczkach rozsadowych rozsadę, a młodzież zaczęła śpiewać pieśni ludowe (wesnianki). 22 marca uczcili 40 świętych męczenników Sebastiana. Gospodyni upiekały bułki z posnym nadzieniem: ziemniakami, kapustą, jagodami, i specjalne herbatniki rytualne, takie, jak 40 ptasi. Starsze kobiety tego dnia umieściły 40 świec w świątyni i pokonały 40 pokłonów. W tym dniu dzieci chodzili od domu do domu z drewnianymi zabawkami-jaskółkami, wezwalały wiosnę. Krzyż. To czwarty tydzień postu. Tradycyjnie w tym tygodniu odbywał się specjalny rytualny chleb, z których część przechowywano w stodole z ziarnem (dla dobrych zbiorów). Ten sam chleb został zabrany ze sobą przez gospodarzów, którzy poszli siać pszenicę żytnią i chowali jego na polu, aby ziemia przyniosła dobre plony. 30 marca, Ciepłego Olexksy, uważany był za dzień, w którym zima już umiera. W tym dniu pszczelarze otworzyli ule i prosili w Boga o miodowe lato. Werzbny Tzdzień. To tydzień przed Wielkanocnym Tygodniem. Głównym obrzędem tego święta było błogosławieństwo gałązek wierzby, którzmi następnie biłi wszystkich członków rodziny ze słowami: "Nie ja biję, wierzba bije, przez tydzień - Wielkanoc!". Uważano, że ten rytuał symbolizuje oczyszczenie i zdrowie. 7 kwietnia, podczas Zwiastowania, nasi przodkowie nadal wezwali wiosnę. Zwykle było to nazywane przez młode dziewczęta i dzieci, a także tego dnia dziewczęta po służbie wydobyły pierwszy wiosenny "Krzywy taniec". Wielkanoc. Przed świętami nasi przodkowie przygotowywali się do całego Wielkiego Tygodnia: sprzątali podwórza po zimie, bielili chaty, gotowali świąteczne pieczywo, malowali jajka i robili kraszanki. Polewany w poniedziałek. Tego dnia faceci próbowali polać wodę na dziewczyny, które im się podobały. Zwyczaj polewania (oczyszczania wody) pochodzi z czasów pogańskich i symbolizuje piękność, zdrowie i odnowienie życia i przyrody. Po Wielkanocy zaczęły się ulice: wesołe zabawy młodziży na przyrodzie, okrągłe tańce. "Ulice" trwały całe lato aż do dnia Semena (14 września). Do początku prac rolniczych młodzież gromadziła się każdej nocy, a z ich początkiem - w niedzielę i święta, kiedy pracować był grzech. Zabawy były fajne: z muzyką, tańcami, piosenkami i zabawnymi dowcipami i grami. "Ulica" była nie tylko okazją do odpoczynku od ciężkiej pracy, ale także miejscem, w którym badano tradycje, zwyczaje ludzi i powstawały związki. Tydzień Pamięci. Tydzień po Wielkanocy, kiedy uczcili pamięć zmarłych krewnych i urządzali swoje groby: zasiali kwiaty, sadzili drzewa, oczyszczali się na braterskich grobach i na tych, bktórymi już nie było się komu opiekować.

Trijcia lub Zielone Święta. Nasi przodkowie przed Trójcą ozdabiali domy kwiatami i trawą, gałęzie klonowe i lipowe zdobione okna, drzwi, konstrukcje domowe, trawa tarcie podłogi, na parapetach układały się bukiety tymianku, chaber, mięta. Na dziedzińcu umieścić małą osikę lub brzozę. Obrzędowość letniego cykłu. W cyklu kalendarza letniego tradycja ludowa przypisuje najmniej świąt. Wynika to przede wszystkim z potrzeb rolniczych. Na całej Ukrainie Ivana Kupała obchodzili cały czas w nocy z 6 lipca do 7 lipca. To święto pogodziło się z narodzinami Jana Chrzciciela. 7 lipca - dzień letniego przesilenia. Przychodzą najdłuższe dni i najkrótsze noce. Tego dnia słońce wschodzi wcześnie, bawiąc się, pływając w rzeczce, trawy i kwiaty zyskują największą siłę, a o północy kwitną paprocie. Zgodnie z powszechnym przekonaniem - kto znajdzie kwiat paproci na Kupała, będzie bogaty. Głównymi symbolami święta, wokół których rozgrywa się akcja, jest ogień Kupały (symbol słońca) i wypuszczanie dziewiczych wieńców na wodzie. Zbiór zawsze na Ukrainie rozpoczynał się tydzień przed Świętem Piotra i Pawła lub tydzień po nim. Przygotowywali się do nich jako wspaniałego wielkiego święta, a jednocześnie do ciężkiej pracy, ponieważ pracowali w upale od świtu do świtu. Do tego dnia prawie po całej Ukraine zaczęnałi zbierać żyto - aby zrobić "zażynki". Czasami pierwszy chleb z nowej uprawy był już upieczony przed Piotrem.

Звичаї Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, традиції та обряди, що виробилися протягом багатьох століть. Обряди охоплюють все життя людини від народження до смерті (пологи, запросини баби-повитухи, відвідини новонародженого та породіллі, хрестини, дівування, заручини, весілля, поховання); всі сфери людської діяльності та сільського господарства (заклик весни, веснянки, перша борозна, зажинки, жнива, обжинки, Спас). Традиції в Україні тісно пов’язані з побутовим, календарним та релігійним життям. І це цілком природно. Адже безліч українських традицій і подій, як і у багатьох народів, були пов’язані із сільськогосподарським календарем. Обжинкові пісні, зимові колядки чи то радісні веснянки здавен супроводжували сезонні роботи. Неможливо було уявити тяжку працю без господарських магічних ритуалів, а відпочинок без маскувань, розваг чи то ритуальних поздоровлень і обходів. Природна гостинність і життєрадісність передавалися з поколінь в покоління саме через ці повсякденні українські звичаї. Зупинимось біль детально саме на календарній обрядовості. Умовно усі повсякденні побутові звичаї та традиції українців можна поділити на три цикли: зимовий, весняний та літній. Обрядовість зимового циклу. Зимові свята починаються 4 грудня зі свята Введення в храм Пресвятої Богородиці, «коли вводиться літо у зиму». Різдво. До Різдва готувалися заздалегідь — ще від дня Спиридона (25 грудня). Мили і прибирали в хатах, упорядковували в хлівах, білили, прали, заготовляли дрова і корм для худоби. Адже всі господарські роботи мали закінчитись до настання святвечірнього дня. Уранці 6 січня господар або господиня (залежно від місцевості) розкладали в печі вогонь дровами, які відкладали по одному поліну щоденно, починаючі від дня Спиридона. Залежно від місцевих традицій і достатку родини кожна господиня намагалася приготувати від 7 до 14 страв. З-поміж них по всій Україні обов'язковими були узвар і кутя. Родинній трапезі, на яку мали зійтися всі члени родини, передував обхід. Господар з новоспеченим хлібом, медом і маком, а син (чи хтось інший) із запаленою свічкою тричі за сонцем обходили хату і весь двір.

Дідух. Після обходу урочисто заносили до хати необмолочений пшеничний чи житній сніп, що спеціально зберігали від часу обжинків. Його ставили на найпочесніше у хаті місце — під образами. Сніп був бажаним «гостем родини». Чи не від імені цього святкового снопа господар, переступаючи поріг дому, звертався до присутніх: «Віншую Вас із щастям, здоров'ям, з цим Святим вечором, щоб ви у щасті й здоров'ї провели ці свята і наступних діждали від нині за рік, доки нам Пан Біг визначив вік». Слідом за ним вносили до хати в'язку соломи («діда») і сіна («бабу»). Господар розкидав солому по хаті. Потім господиня готувала стіл до вечері: насипала жменю пшона, клала по кутках зубці часнику, грудки цукру, стелила сіном («бабою»), застеляла святковим обрусом. Лиш тоді ставила на стіл святковий хліб («калач», «карачун», «Василя»). Поруч з калачем засвічували свічку. Помолившись і згадавши усіх покійних родичів, сідали до столу. Своєрідним сигналом до вечері була поява на небі першої зірки, яка сповіщала людям про велике чудо — народження Божого дитяти. Під час родинної трапези всі мусили зберігати урочистий спокій: не галасувати, не човгати під столом ногами, щоб не дратувати невидимі душі присутніх на вечері покійних предків. Для них спеціально набирали в миску по ложці кожної страви і ставили її на підвіконня. Коляд, коляд, колядниця...Цей одвічний мотив родинного благополуччя тісно пов'язувався з обрядом колядування. Як відомо, діти і дорослі окремо колядували. Якщо діти починали обходити хати з колядою вже від Свят-вечора, то старші колядники — тільки з наступного дня. Підлітки ходили з вертепом окремо, особливо в західних регіонах Щедрий вечір. Вечір під Новий рік (13 січня) називали «другою колядою», або «Щедрим вечором». Очевидно, «Щедрим» його вважали через те, що до вечері під Новий рік подавали більше м'ясних страв, яких не вживали на Свят- вечір. У багатьох місцевостях у цей вечір молодь ходила «маланкувати» (день у церковному календарі був присвячений преподобній Меланії). Один з парубків перебирався на Меланку. Під вікнами щедрувальники вітали господарів з Новим роком, бажали їм усіляких гараздів. Якщо їх пускали до хати, гості розігрували жартівливі сценки. За ці вітання щедрувальників щедро обдаровували. Водохреща. У східних районах його називали «голодною кутею»-, в Галичині — «другим Святвечором», «Щедрим вечором». З появою вечірньої зорі, як і на Свят-вечір, сідали до родинної трапези. На вечерю подавались такі ж пісні страви, як і на «першу коляду». Але, на відміну від першої, з цією вечерею пов'язаний звичай «проганяти кутю». Водохреще (19 січня), як називали цей день в народі. Після ранкового урочистого богослужіння в церкві процесія вирушала до річки чи водоймища. Місце водосвяття прикрашали. Тут попередньо прорубували ополонки, ставили з криги хрест. Як тільки священик занурював хрест в ополонку, присутні поспішали зачерпнути у дзбанок свяченої води. Хто швидше з цією водою добіжить додому, той буде щасливим Обрядовість весняного циклу. Прихід весни був святом для наших предків. Весну закликали, її прихід відзначали піснями та танцями. Та раділи кожному її прояву: прильоту птахів, цвітінню природи, теплу. Починався весняний цикл 14 березня, на Явдохи (Євдокії). Цього дня наші предки зустрічали весну: на світанку виходили на високий пагорб чи вилазили на дерева та закликали весну. Господар мав занести до хати талу воду, якою вмивався кожен член родини. Також цього дня жінки висівали в горщики розсаду, а молодь починала співати веснянки. 22 березня вшановували пам’ять 40 святих мучеників Севастійських. Господині випікали здобу з пісною начинкою: картопля, капуста, ягоди та спеціальне обрядове печиво у вигляді 40 пташечок. Старші жінки цього дня ставили в храмі 40 свічок та били 40 поклонів. Цього дня діти ходили від хати до хати з дерев’яними іграшками-ластівками, проставляли й закликали весну. Хрестя. Четвертий тиждень Посту. Традиційно цього тижня випікали спеціальний обрядовий хліб, частину якого зберігали в коморі з зерном (для гарного врожаю). Цей же хліб брали з

собою господарі, як йшли сіяти жито-пшеницю, та закопували його на ниві, щоб земля дала гарний урожай. 30 березня, Теплого Олекси, вважалось днем, коли зима вже сходить нанівець. Цього дня пасічники відкривали вулики та просили в Бога про медове літо. Вербний тиждень – це тиждень напередодні Страсного тижня. Основним обрядом цього свята було освячення вербових гілочок, якими потім били домочадців зі словами: «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень – Великдень!». Вважалось, що цей ритуал символізує очищення та здоров’я. 7 квітня, на Благовіщення, наші предки продовжували закликати весну. Зазвичай, кликати її виходили молоді дівчата та діти, а також цього дня дівчата після служби виводили перший весняний «кривий танець». Великдень. До цього свята наші предки готувались увесь Страсний тиждень: прибирали двори після зими, білили хати, готували святкову здобу (паски), розмальовували писанки та виготовляли крашанки. Поливаний понеділок. Цього дня хлопці намагались обливати водою дівчат, що їм до вподоби. Звичай обливання (очищення водою) прийшов ще з язичницьких часів та символізував красу, здоров’я та оновляння життя та природи. Після Великодня починались вулиці: веселі ігри молоді на природі, хороводи. Тривали «вулиці» все літо до дня Семена (14 вересня). До початку польових робіт молодь збиралась щовечора, а от з їх початком – у неділю та на свята, коли працювати було гріх. Проходили гуляння весело: з музикою, танцями, піснями та веселими забавами й іграми. «Вулиця» була не лише можливістю відпочити від важкої праці, але й місцем, де вивчались традиції, звичаї народу та зароджувались стосунки. Поминальний тиждень (Проводи) – тиждень по Великодню, коли вшановували пам’ять померлих родичів та упорядковували їх могили: сіяли квіти, висаджували дерева, прибирали на братських могилах та тих, за якими вже не було кому доглядати. Трійця або ж Зелені свята. Наші предки перед Трійцею прикрашали оселі зіллям: гілками клена та липи оздоблювали вікна, двері, господарські споруди, травами притрушували долівку, на підвіконнях ставили букети з чабрецю, волошок, м’яти. На подвір’ї ставили невеличку осику чи березу. Обрядовість літнього циклу. На літній календарний цикл народна традиція приписує найменше свят. Це зумовлено насамперед господарськими потребами. По всій Україні у всі часи в ніч з 6 на 7 липня святкували Івана Купала. Це свято сходиться із святом народження Іоанна Хрестителя. 7 липня - день літнього сонцестояння. Настають найдовші дні і найкоротші ночі. Цього дня сонце рано сходить, грає, купається у річці, трави й квіти набирають найбільшої сили, а опівночі цвіте папороть. За народним повір'ям - хто знайде цвіт папороті на Купала, той буде багатий. Основні символи свята, навколо яких відбуваються дійства - купальский вогонь (символ сонця) та пускання дівочих вінків на воду. Жнива завжди на Україні починались за тиждень до свята Петра і Павла або через тиждень після нього. До них готувались, як до великого урочистого свята і водночас до тяжкої праці, бо ж працювали у спеку від зорі і до зорі. До цього дня колись майже по всій Україні починали зажинати жито — справляти «зажинки». Часом до Петра вже пекли перший хліб з нового врожаю. Пахолок Микола Навчально-виховний комплекс «Великобірківська ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія ім. Степана Балея»

Ukrainian customs Every country, every nation has its traditions and customs that have long history. Ukrainian traditions are closely related with everyday life, calendar and religious life. Ukrainian customs and traditions can be broadly divided as related to the main events of a family life (such as a wedding, childbirth, christening, funerals etc.); and seasonal rituals, which came from preChristian times and connected with the agricultural activity and the year’s cycle. All religious rites are frequently echoed with pagan ones. Everyday life of the Ukrainian folk as well as holiday’s celebration is often accompanied with interesting customs that have passed through the centuries. As a rule, Ukrainian youth, gladly takes over these traditions, maintaining spiritual continuity with their ancestors. Besides,in all these customs one can clearly notice how the pagan and Christian beliefs are interweaving with each other and that contributes to the brightfulness of the ceremonies. The guests of the country have a unique opportunity to plunge into the world of Ukrainian culture, participating in the celebration of Christmas, Maslyana, Easter and Ivana Kupala (Midsummer); enjoying the mysterious rite of the wedding; listening Christmas carols – ‘kolyadki’ and ‘gaivki’, tasting delicious ritual food such as kutia (sweet grain pudding), Easter cake, and even joining to the exciting process of coloring Easter eggs. Christmas During the Christmas holidays in Ukraine, it is traditionally popular to sing carols, called ‘kolyadky’,children perform the Christmas songs going from house to house and wishing the owners of those houses peace and prosperity, "sowing" half grains with wheat or barley corns, that is believed to bring well-being and happiness.In gratitude the hosts gift the children with sweets and coins which bring good luck for the entire year. On Christmas Eve (Holy Night, the 6th of January in Ukraine) on the Eve of Christmas people strictly adhered the tradition of serving 12 Lenten dishes – equal to the number of apostles. Traditionally it includes kutia, uzvar, freshly baked bread and varenyky (in which the mistresses might hide coins) served to the table. Those who find a coin inside varenyk will be followed by good luck in the new year. The special place in the house is given to Didukh, carefully preserved from the time of hay harvest, the stems of various cereals such as oats, rye, wheat, and soft fragrant hay are inserted inside it.People sing Christmas songs at the table, remembering all the good that has happened during the past year and wish each other health and happiness. Easter Easter is the main Orthodox holiday. This day the souls of the faithful folk are overflowing with the radiant joy, the nature is also contributing to this, the shackles of winter sleep are down now and with the harmony and the joy of the universe the resurrection of Christ is greeted. It is customary not to sleep the night before Easter, this evening everyone goes to church for the vigil service. People bring a variety of dishes for the consecration to the church and once returned home it is time to break the fast. Whatever the culinary diversity on the table may be, it is customary to start the celebration with the Easter bread. This day, every Orthodox Christian welcomes others with the words, "Christ is risen!", and receives a confirmation in response to these words, "Truly Risen!" Ivana Kupala The ancient Slavic holiday Ivana Kupala is organised to the honor of the sun marks the summer solstice. It is full of rituals associated with water, fire and herbs. On this day daredevils jump over the fire, and at midnight people search for the fern flower to get the ability to see into the future and find a glut of wealth. Women, guards of birth and family hearth make wreaths. Girls and women in the early morning run to the woods or to the fields and charm the herbs to bring health to their close friends and relatives, they jump over the fire holding herbs and then weave wreath of it for their

husbands themselves. Single girls set their wreaths to the water and then judging to which bank their wreaths nail they know where they will get married. Wedding traditions The family is of great importance for Ukrainians, that is why wedding traditions, customs of matrimony and baptism are followed with special care. Wedding ceremonies begin with the rite of match-making: the groom sending in elders, respected older people, who are proposing to the parents of the bride. In the case of positive answer the girl makes an embroidered towel, in case of the negative one, the elders get a pumpkin. A few days before the wedding, one traditionally bakes a ritual bread- a round loaf. On the wedding day the fiancé goes to the house of fiancée to take her to the church, to get his bride he would be asked to pay the redemption. After the matrimony traditionally the celebration continues in the house of the husband and after the dinner, the young wife unwinds her hair and gets a dressing cloth as a sign that she became a married woman. Festivities, games and songs, often continue during the next day.

Kultura Polska/ Польська культура Kultura polska kształtowała się od początku istnienia naszego państwa, a jej dość specyficzny charakter to rezultat mieszania się wpływów kultury zachodnioeuropejskiej i wschodniej, a także własny rodzaj obyczajowości kształtujący polskie tradycje. Znaczną część naszej kultury stanowią polskie tańce narodowe. Wywodzą się one z tańców ludowych z terenów całej Polski. Przyjmuje się wyróżnienie pięciu tańców o charakterze narodowym: krakowiak, polonez, mazur, oberek i kujawiak, które w trakcie rozwoju historycznego znacznie odbiegły od wiejskich pierwowzorów. Polacy bardzo cenią sobie również polską muzykę. Wykazuje ona wiele podobieństw do muzyki ludowej z innych krajów słowiańskich takich jak Czechy, Słowacja czy Ukraina. Muzykę ludową tworzyli amatorzy śpiewacy oraz instrumentaliści, którzy grali w zespołach na weselach i innych sytuacjach obrzędowych oraz na zabawach. Głównie wykorzystywane instrumenty to skrzypce, mazanki wielkopolskie, diabelskie skrzypce z kaszub, gwizdki, bekace, gitary czy dudy. Aktualnie polska scena muzyczna jest coraz bardziej barwna i kreatywna, a zaskakują nie tylko artyści, ale również organizatorzy festiwali, a najbardziej popularne z nich to Przystanek Woodstock, Opener, OFF Festival oraz Orange Warsaw Festival. Bardzo ceniona na świecie jest także polska literatura. Jej początki wiążą się z piśmiennictwem łacińskim. Najważniejsze dzieła naszej literatury to „Chłopi”, „Dziady”, „Lalka”, „Pan Tadeusz”, ‘Quo Vadis”, „Przedwiośnie”, „Potop”, „Krzyżacy” i wiele, wiele innych. Polacy w każdym wieku bardzo często zasięgają po tzw. polskie klasyki. W naszym kraju, ludzie kochają kino. Za pierwszy zachowany polski film uznaje się „Pruska kultura” z 1908 roku. Właściwa rozbudowa polskiego przemysłu filmowego dokonała się po odzyskaniu przez państwo polskie niepodległości. W kinematografii w Polsce lat 20. i 30. XX wieku twórcy filmów podejmowali głównie tematykę patriotyczną i miłosną. Aktualnie najlepiej oceniane polskie filmy to „Pianista” (2002), „Najlepszy” (2017), „Twój Vincent” (2017), „Wołyń” (2016) oraz „Przypadek” (1981). Podsumowując, Polacy posiadają bardzo bogatą kulturę, którą mogą szczycić się na całym świecie. Współcześnie uwielbiamy wracać wspomnieniami do czasów poloneza, „Dziadów”, a także często bawimy się do tradycyjnej muzyki ludowej. My, Polacy, jesteśmy dumni z naszej kultury, i oby tak zostało na zawsze! Zuzanna Grzesińska IV Liceum Ogólnokształcące im. gen. Stanisława Maczka w Katowicach

Польська культура Польська культура сформувалася з самого початку існування країни, її досить специфічний характер є наслідком змішування впливів західноєвропейської та східної культури, а також самобутні звичаї, що формували польські традиції. Важливою частиною польської культури є народні танці. Вони приходять з народних танців, які були поширені на території усієї Польщі. Зазвичай виділяють п'ять національних танців: краков'як, полонез, мазур, оберек і куяв’як, які впродовж історичного розвитку істотно відійшли від своїх сільських прототипів. Поляки також дуже цінують польську музику. Можна помітити у ній багато спільного з народною музикою інших слов'янських країн, таких як Чехія, Словаччина та Україна. Народна музика була створена співаками та інструменталістами, які грали у різних гуртах на весіллях та інших урочистих заходах та на вечірках. В основному використовуються такі інструменти, як скрипки, мазанки великопольські, кашубські скрипки, свистки, бугаї, гітари та сопілки. На даний час польська музична сцена стає дедалі барвистішою та творчою, і не тільки художники, а й організатори фестивалів здивовані, а найпопулярніші з них - Пжистанек Вудсток, Опенер, ОФФ Фестиваль та Оранжевий Варшавський Фестиваль. Польська література також високо цінується у світі. ЇЇ початки пов'язані ще з латинською літературою. Найважливішими творами нашої літератури є "Селяни", "Дзяди", "Лялька", "Пан Тадеуш", "Кво Вадіс", "Рання весна", "Дощ", "Тевтонські лицарі" та багато інших. Поляки різного віку часто звертаються до польської класики. У Польщі люди люблять кіно. Перший збережений польський фільм - "Прусська культура" з 1908 року. Стрімкий розвиток польської кіноіндустрії відбувся після того, як польська держава відновила свою незалежність. У кінематографії у Польщі в 1920-х та 1930-х рр. кінематографісти торкалися здебільшого патріотичних та любовних тем. Зараз найкращі польські фільми «Піаніст» (2002), «Кращий» (2017), «Твій Вінсент» (2017), «Волинь» (2016) і «Випадок» (1981). Поляки мають дуже багату культуру. На сьогоднішній день люблять повертатися в спогад до часів полонезу, часто грають традиційну народну музику. Поляки пишаються своєю культурою і хочуть, щоб так було завжди!

Kultura Ukraińska/ Культура/ Ukrainian culture Ze względu na trudności z historycznym życiem Ukrainy (nabiegi mongolsko-tatarskie w XIII wieku, ekspansja polsko-litewska w XIV i XVI wieku, zależność od imperiów rosyjskich i austriackich w XIX i XX wieku), kultura ludowa odegrała wyjątkową rolę w tradycji narodowej. Stało się tak dlatego, że w XVI wieku szlachta feudalno-bojarska przyjęła katolicyzm i polską kulturę, a pod koniec XVIII wieku, społeczeństwo ukraińskie rozwijało się w dużej mierze bez pełnoprawnej narodowej elity kulturalnej. Prawdziwymi twórcami i nosicielami kultury pozostawały masy społeczne - chłopi, kozacy, rzemieślnicy. Kultura ukraińska rozwijała się przez długie okresy swojej historii jako popularna. W nim wspaniałe miejsce zajmował folklor, tradycje ludowe, które dodały mu szczególnego uroku. Szczególnie jaskrawo ujawniło się to w sztuce - folklorze, pieśniach, tańcach, dekoracjach i sztuce użytkowej. To dzięki zachowaniu i kontynuacji tradycji, których korzenie sięgają kultury Rusi

Kijowskiej, rozwój kultury ukraińskiej był możliwy w XVI i XVII wieku, a także odrodzenie kulturowe XIX wieku. To dzięki zachowaniu i kontynuacji tradycji, których korzenie sięgają kultury Rusi Kijowskiej, rozwój kultury ukraińskiej był możliwy w XVI i XVII wieku, a także odrodzenie kulturowe XIX wieku. Jednocześnie występują materialne i negatywne konsekwencje takiego charakteru rozwoju ukraińskiej kultury narodowej. Przez długi czas wielu utalentowanych ludzi urodzonych i wychowanych na Ukrainie opuściło ją, związało ich dalsze życie i pracę z kulturami rosyjskimi, polskimi i innymi. Ponadto postęp w naukach przyrodniczych był mniej wyraźny niż w naukach humanistycznych. Jednakże, oryginalny i starożytny system edukacji, który osiągnął swój szczyt w okresie kozactwa i zapewnil niemal ciągłe umiejętności, długą tradycję ksigodrukowania, dal mozliwosc skupić się na głównych centrach Europy, w tym bizantyjskiej tradycji kulturowej, rola Ukrainy-Rusi jako centrum chrześcijaństwa w filozofii słowiańskim świecie, a także ośrodkiem nauki i szkolnictwa wyższego poprzez rozwiniętą sieć szkół, Ostroh i Kijowsko-Mohylańska, filantropia i publiczne wsparcie dla kultury wielu wybitnych mężów - Konstantina z Ostroga, Piotra Konaszewicza-Sahaidachnego, Iwana Mazepy, etc. Wszystko to pozwoliło wprowadzić ukraińską kulturę na poziom światowego fenomenu, stworzyć szereg klasycznych arcydzieł z dziedziny poligrafii, architektury, literatury, aby osiągnąć znaczący sukces w nauce. Znany badacz ukraińskiej kultury Iwan Ogienko zauważył, że od samego początku ukraińską kulturę cechowała otwartość świata, brak ksenofobii i humanizmu. Mówiąc o humanistycznej istocie ukraińskiej kultury, należy zauważyć, że sam system wartości tej kultury podczas jej aktywnego rozwoju (XVII - XIX w.) Był dość specyficzny. Najbogatszym materiałem do takiego wniosku jest kreatywne dziedzictwo Grzegorza Skoworody, Teofana Prokopowicza, Panteleimona Kulisza i Tarasa Szewczenki. W swoich pismach filozoficznych rozwiązali kwestię natury i warunków ludzkiego szczęścia, znaczenia ludzkiej egzystencji. W przeciwieństwie do opinii publicznej w innych krajach europejskich, gdzie bieda, choroby i brak kultury pomyślany pokonania przez postęp technologiczny, wzrost wydajności, dzięki wysiłkom oświeconych monarchów i eksperymentów społecznych, ukraińscy myślicieli domagają się więcej. „Praca wedlog powolania” i samowiedza, wolność, dla których nie szkoda zostawić dobrobytu, ograniczanie podstawowych potrzeb, sprzyjając dominante duchowego nad materialnym - są sposoby i recepty na szczęście, które nastąpiły myślicieli w duchu późniejszego europejskiego egzystencjalizmu. Dziś takie podejście mają szczególne znaczenie dla ludzkości. Naród ukraiński przeżył bogatą i burzliwą historię. Musiał żyć na rozdrożu, przez które przechodziło wiele różnych ludów i plemion. Prawie każdy z nich wkroczył na ukraińską ziemię. W tak trudnych i trudnych okolicznościach trzeba było na zawsze bronić swojej wolności przed wrogami i trzeba było ją zniewolić. Ta walka przyniosła Ukraińcom najjaśniejszą, najbardziej charakterystyczną cechę wolność miłości. To ona doprowadziła do tego, że pod koniec XVI wieku. na Ukrainie dokonano w tym czasie pierwszej demokracji. Zaporozka Sicz stała się najsilniejszym bastionem demokracji i wolności nie tylko w sobie, ale także dla sąsiednich narodów. Dlatego cała twórczość ludzi przesiąknięta jest charakterem wolności. Wielokrotnie tracąc wolność i niezależność, Ukraińcy męczyli się z tego powodu, i odtwarzali ten rozejm i walczyli o wolność we wszystkich przejawach swojej kreatywności w bezkresnym morzu skleconych pieśni, dum, legend; w malarstwie, hafcie, garncarstwie, tkactwie itp.

Культура Внаслідок труднощів історичного життя України (монголо-татарське завоювання в XIII ст., польсько-литовська експансія в XIV – XVI ст., залежність від Російської та Австрійської імперій в XIX – ХХ ст.) у вітчизняній традиції народна культура зіграла виключну роль. Це сталося, тому що в XVI ст., коли феодально-боярська знать сприйняла католицтво і польську культуру, і до кінця XVIII ст., коли верхівку козацької старшини було зрусифіковано, українське суспільство розвивалося значною мірою без повноцінної національної культурної еліти. Справжніми творцями і носіями культури продовжували залишатися широкі маси суспільства – селяни, козаки, ремісники. Українська культура протягом тривалих періодів своєї історії розвивалася як народна. У ній велике місце займали фольклор, народні традиції, які додавали їй особливої чарівності і колориту. Особливо яскраво це виявилося в мистецтві — народних думах, піснях, танцях, декоративно-прикладному мистецтві. Саме завдяки збереженню і продовженню традицій, корені яких сходять до культури Київської Русі, став можливим підйом української культури і в XVI – XVII ст., і культурне відродження в XIX ст. У той же час відчутні і негативні наслідки такого характеру розвитку української національної культури. Протягом тривалого часу багато талановитих людей, які народилися і виросли в Україні, потім покидали її, зв'язували своє подальше життя і творчість з російською, польською та іншими культурами. Крім того, прогрес у сфері природничих наук був виражений слабше, ніж у гуманітарній. Разом з тим, самобутня і старовинна система освіти, яка досягла свого розквіту в добу Козаччини і забезпечила практично суцільну грамотність населення, давня традиція книгописання, орієнтованість на провідні центри Європи, зокрема на візантійську культурну традицію, роль України- Руси як центру християнства в східнослов'янському світі, а також як центру наук і вищої освіти завдяки розвинутій мережі колегіумів, Острозькій та КиєвоМогилянській академії, меценатство та державна підтримка культури рядом визначних державників – Костянтином Острозьким, Петром Конашевичем-Сагайдачним, Іваном Мазепою та ін. – все це дозволило піднести українську культуру до рівня світового явища, створити ряд класичних шедеврів у галузі друкарства, архітектури, літератури, досягти значних успіхів у науці. Відомий дослідник української культури Іван Огієнко зазначав, що українській культурі з самого початку були властиві відвертість світу, відсутність ксенофобії і гуманізм. Говорячи про гуманістичну суть української культури, потрібно відзначити і те, що сама система цінностей даної культури в період її активного розвитку (XVII – XIX ст.) була досить специфічною. Багатий матеріал для такого висновку дає творча спадщина Григорія Сковороди, Феофана Прокоповича, Пантелеймона Куліша, Тараса Шевченка. У своїх філософських творах вони вирішували питання про сутність та умови людського щастя, про значення людського існування. На відміну від суспільної думки інших європейських країн, де проблеми бідності, хвороб і безкультур'я мислилося подолати шляхом технічного прогресу, підвищення продуктивності праці, за допомогою зусиль освічених монархів і соціального експериментування, українські мислителі закликають до іншого. «Споріднена праця» і самопізнання, свобода, заради якої не шкода розлучитися з благополуччям, обмеження життєвих потреб, надання переваги духовному над матеріальним – ось ті шляхи і рецепти щастя, яких дотримувались і які пропагували провідні українські мислителі у дусі пізнішого європейського екзистенціалізму. Сьогодні такі підходи мають особливе значення для всього людства. Український народ прожив багату і бурхливу історію. Жити йому довелось на роздоріжжі, через яке проходило багато різних народів і племен. Майже кожен з них зазіхав на українську землю.

У таких тяжких, складних умовах доводилось віковічно захищати свою волю від ворогів, доводилось бути й поневоленим. Ця боротьба виховала у українців найяскравішу, найхарактернішу рису – волелюбність. Саме вона спричинилася до того, що вже в кінці XVI ст. в Україні здійснювалась найперша в той час демократія. Запорізька Січ стала найміцнішим бастіоном демократії та свободи не тільки в себе, але й для сусідніх народів. Тому і вся творчість народу пронизана волелюбним характером. Не раз втрачаючи волю, незалежність, українці тужили за нею, і цю тугу та боротьбу за волю відтворювали у всіх проявах своєї творчості – у безмежному морі задушевних пісень, дум, легенд; у малярстві, вишивці, гончарстві, ткацтві тощо. Маценько Захар, Чикало Дмитро Навчально-виховний комплекс «Великобірківська ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія ім. Степана Балея»

Ukrainian culture Ukraine has a shared culture and history with neighboring nations, dating back to the 9th century and the Land of Rus. Mutual customs are shared among the cultures of Ukraine, Belarus, Ukrainian Cossacks and Russians. Ukrainian customs are heavily influenced by the Eastern Orthodox Church and traditions from Slavic mythology. Ukraine possesses a wealth of cultural talent and a considerable cultural legacy. Numerous writers have contributed to the country’s rich literary history. Impressive monuments of architecture and museums displaying works by generations of Ukrainian artists can be found throughout the country, and art galleries featuring contemporary Ukrainian artists have become commonplace in larger urban centres. The country’s strong tradition of folk art also continues to this day. In addition, high-calibre performing artists and ensembles appear regularly in Ukraine’s numerous theatres and concert halls. Because of the country’s geographical location, Ukrainian culture has been influenced by the cultures of both western Europe and Russia. Although these influences are particularly evident in the western and eastern halves of the country, respectively, there is no strict geographical division. For example, Russian is spoken in the streets and in many homes and institutions throughout the country; it also is used in national publications, radio broadcasts, and popular music. The country’s other ethnic minorities contribute to a measure of cultural diversity as well. The culture of Ukraine is unique and diverse, but over the years it has been influenced by its eastern and western neighbours, which is reflected in its architecture, music and art. Folk culture is fundamental and basic for the Ukrainian national culture. Ukrainian professional science, literature and art has been formed on it gradually. The originality of Ukrainian culture has been defined by the influence of geographical conditions, peculiarities of the historical process, as well as interaction with other ethnic cultures. An important historical stage of Ukrainian culture was the adoption of Christianity in the 10th century. Ukrainian customs are heavily influenced by Christianity, which is the dominant religion in the country (Orthodox Christianity). The Ukrainian Orthodox Church is the largest in the country. Eastern Catholicism is the second most widely practiced religion in Ukraine. Protestantism and Judaism are also well represented in the country.

Kuchnia Śląska/ Сілезька кухня/ Silesian cuisine Przemysł rozwijający się na Śląsku spowodował rozpad gospodarstw rolnych, co doprowadziło do powstania osad rolno-przemysłowych. Na samym początku to właśnie chłopi szli do kopalni, aby pracować pod ziemią i wydobywać węgiel. Zazwyczaj posiadali oni kawałek swojej ziemi, co pozwalało im wypiekać chleb z własnych upraw i prowadzić hodowle zwierząt rolnych. Bardzo wszystkim zależało, aby uprawiać surowce niezbędne do przygotowywania posiłków dla całej rodziny, ponieważ kupowanie żywności nie było mile widziane. W późniejszych latach na Śląsku pojawiło się przekonanie, że praca na roli należy do obowiązków kobiety. A wszelkie zmiany wprowadzane w tradycyjnym jadłospisie wynikały z wpływów miejskich i zmian spowodowanych wzrostem standardu życia. Jednak nawyki kulinarne, które ukształtowały się na początku XX wieku przetrwały i widnieją w śląskim jadłospisie do dziś. Jedną z tych śląskich kuchennych tradycji jest spożywanie żuru, który kisił się w każdym domu na okrągło w garnku zwanym żurok. Żur musiał być gotowany na prawdziwym zakwasie z surowego ciasta chlebowego. Oprócz żuru popularne były: kartoflanka, grochowa (także w wersji z kiszoną kapustą), fasolówka, kapuśniak z żeberkami (kozibroda), kapuśniak z białej kapusty (parzybroda), zupa grzybowa (grzybionka), krupnik, marchewkowa na mleku, zupy z kalarepy, z jarmużu, z dyni, a od lat 30. XX wieku zawitały w śląskiej kuchni zupy takie jak: ogórkowa, pomidorowa, szczawiowa oraz rosół na młodych gołębiach. Bardzo popularny był ajntopf (gęsta zupa jarzynowa). Na drugie danie najczęściej podawano ziemniaki lub kluski z dodatkiem sosów i jarzyn, ugotowaną i okraszoną kapustę. Na Śląsku większe ilości mięsa i nabiału zaczęły pojawiać się po wzroście standardu życia. Wtedy też do jadłospisu śląskiego wkroczyły karminadle (lub karbinadle), czyli kotlety mielone z mięsa wołowo-wieprzowego, a także z królika, klopsy gotowane, żeberka gotowane lub duszone z kapustą, golonka z kapustą i grochem, płucka na kwaśno, bigos śląski, krupnioki smażone z cebulą. Do mięs podawano ciapkapustę, czyli ziemniaki wymieszane z ugotowaną kiszoną kapustą, dampfowaną - duszoną kapustę, kluski drożdżowe oraz szałot kartoflany − sałatkę z ziemniaków i innych gotowanych jarzyn. Przemiany w stylu odżywiania się ludności śląskiej to przede wszystkim koniec z sezonowością pożywienia. Zatarły się też różnice pomiędzy pożywieniem codziennym a świątecznym, złagodziły się rygory dotyczące postu. Największe zmiany zaszły w składzie posiłku rannego i wieczornego.

Pojawiło się także wiele urozmaiconych przepisów, szczególnie wśród dań mięsnych i wypieków. Natomiast najmniejsze zmiany zaszły w jadłospisie wigilijnym i niedzielnym obiedzie. Wciąż na naszych stołach w każdą niedzielę gości rosół drobiowo-wołowy z makaronem oraz rolada z kluskami i czerwoną kapustą. Zuzanna Kuczawska IV Liceum Ogólnokształcące im. gen. Stanisława Maczka w Katowicach

Сілезька кухня Розвиток промисловості в Сілезії викликало розпад сільськогосподарських підприємств, що призвело до створення агропромислових поселень. З самого початку селяни, які вирушили на шахту, працювали під землею і видобували вугілля. Як правило, вони володіли шматоком своєї землі, що дозволило їм випікати хліб з власних культур і вигодовувати худобу. Дуже важливо було вирощувати сировину, необхідну для приготування їжі для всієї родини, тому що купувати їжу можливості не було. Пізніше у Сілезії сформувалося переконання, що сільськогосподарська праця є заняттям для жінки. Будь-які зміни, внесені в традиційне меню, були результатом міських впливів та змін, викликаних підвищенням рівня життя. Проте кулінарні звички, що розвинулися на початку 20 століття, збереглися і з'являються в сілезькому меню до наших днів. Однією з цих традицій в Сілезії є споживання журу, який квасився у кожному будинку в горщику, який називається журок. Жур треба було готувати на справжній заквасці сирого хлібного тіста. Крім того, популярними були були такі страви: картоплянка, горохівка (також у версії з квашеною капустою), бобовий суп, капустяний суп з ребрами (капуста), капустяний суп з білою капустою (грибами), грибний суп, крупник, морква на молоці, суп з кольрабі, з капусти, з гарбуза, а з 1930-х років до сілезької кухні надходили супи, такі як огіркова, помідорівка, щавлева та бульйон з молодих голубів. Був дуже популярним айнтопф (густий овочевий суп). У якості другої страви найчастіше подається картопля або локшина з додаванням соусів і овочів, вареної та зафарбованої капусти. У Сілезії більша кількість м'яса та молочних продуктів почали з'являтися після підвищення рівня життя. Саме тоді до сілезького меню потрапили кармінадлі (або карбіндалі) , тобто котлети з рубленої свинини та яловичини, а також кролика, варених фрикадельок, ребер, варених або тушкованих з капустою, свинини з квашеною капустою та горохом, тушкована картопля, крупники, смажені з цибулею. М'ясо подається з цяпкапустою, тобто з картоплею, змішаною з вареною квашеною капустою, дампфована - тушкована капуста, дріжджові клюски і картопляний шалот - салат з картоплею та іншими вареними овочами. Зміни у стилі харчування сілезського населення полягає в першу

чергу в кінці сезонності харчування. Різниця між повсякденною та святковою їжею також стала розмитою, а суворість посту зменшилась. Найбільші зміни відбулися у сніданках та вечерях. Є також безліч різноманітних рецептів, особливо серед м'ясних страв та хлібобулочних виробів. Практично не змінилися різдвяні страви та недільний обід. Кожну неділю на наших столах завжди подають бульйон з птиці та яловичини з локшиною та рулет з клюсками та червоною капустою.

Silesian cuisine The industrial development in Silesia led to the structural social change in the region. Former farmers became miners and had no time for farming. But they usually kept a small piece of land which enabled them to plant corn and vegetables and grow animals. It was necessary to be self-sufficient and not to buy food. Women were those who took care of farming. The changes introduced to eating habits were influenced by the city lifestyle and the growing standards of life. Most of the dishes typical for Silesia at the beginning of the 20th century are still popular today. The regional cuisine consists of about 100 dishes, some of which are plain everyday meals, whereas the others are meant only for Sundays or special occasions (wedding and baptism receptions, Easter, Christmas, etc.). Of all the simple Silesian dishes the best known are as follows:  wodzionka or broltzupa (soup made from bread seasoned with lots of garlic)  zur (soup made from fermented barley with potatoes)  krupniok (a kind of sausage made of kasha and pork blood; blood sausage)  zymlok (specially treated bread rolls with pork blood; similar to ''krupniok'').

What makes Silesian cuisine most famous is the typical Sunday dinner which consists of broth with noodles and tiny liver dumplings, czorne kluski (round shaped dumplings made from boiled, grated and mashed potatoes), modro kapusta (cooked red cabbage) and rolada (beaf roll stuffed with bacon, pickled cucumber and mustard). The dessert that follows is equally appetizing – a piece of yeast cake with cottage cheese or poppy seeds, called ''kolocz''.

Kuchnia Ukraińska/ Особливості української кухні/ Ukrainian cuisine Kuchnia ludowa to takie samo dziedzictwo kulturowe narodu ukraińskiego, jak język, literatura czy sztuka. Receptury potraw, które tysiące lat temu były używane przez Ukraińców, dotarły do współczesnych niemal bez zmian. Naukowcy twierdzą, że od starożytności głównym jedzeniem Ukraińców był chleb i owsianka, ponieważ najstarszą kulturą na Ukrainie jest żyto. Technologia produkcji chleba nie uległa znaczącym zmianom. Chleb przygotowywano z pszenicy, żyta, jęczmienia lub innej mąki, często mieszanych ze sobą. Ciasto zrobiono kwaśno. Statki chmielu znane od starożytności zostały użyte do popełnienia.

Znaczące miejsce w diecie od dawna zajęte ukraiński i ryb, wśród których można wymienić karpie, leszcze, jesiotr, sum, węgorz, lin, szczupak, kiełbia. Jedz ryby i kawior rybny. Karasie śmietana lub miód leszcz z chrzanu i jabłka nadziewane szczupaki, liny i kapusty, dwa rodzaje zupy - Scherba i Schuchin uważane za najbardziej popularne dania rybne ukraiński. Użyto warzyw: kapusty (świeżej i chudej), buraków, rzodkiewki, marchewki, ogórki, dynie. Jako przyprawa do potraw z wykorzystaniem miejscowych Przyprawy smakowo-zapachowe - chrzan, cebula, czosnek, koper, pietruszka, kminek, anyż (anyż), mięta, Kalgan i importowane z innych krajów - pieprz i cynamon (cynamon). Wśród deserów znane są kutya z miodu z nasion maku i orzechów, ryżu z miodu i cynamonu, kutya z rodzynek oraz orzechów Juha z suszonych jabłek, śliwki i wiśnie (kompot) miał wartość ile obryadne. Maliny i żurawiny zostały ugotowane przez okupanta. Najczęstsze na terenie Ukrainy są gotowane mąki i dania zbożowe. Jedna z najstarszych słowiańskich potraw miała wspólną nazwę "owsianka". Kasza była uważana za symbol kontynuacji rodziny - rytualne danie w domu, na chrzciny. Jeśli chodzi o sposób gotowania, to gotowanie miało zastosowanie do wszystkich produktów spożywczych. Gotowanie na parze, grillowanie i pieczenie zaczęto używać później. Gotowali ze stekiem i płynnymi potrawami - zupy lub gaj. Kuchenki były gotowane na zupie mięsnej lub na wodzie - w zależności od sezonu i obfitości właściciela. W cieczy ziarna gryki, perły lub pszenicy zostały przykryte tak, aby gotowe danie miało bardzo lekką konsystencję. Czasami ziemniak był dodawany do kalorii. Wypełniając pieczoną na oleju lub smalcu cebuli, korzenie pietruszki, marchewki, pasternaku, koperku i pietruszce dodano do smaku. Do zupy ze zbożami można również przypisać jedną z najpopularniejszych potraw ukraińskich chorish. Łatwo było gotować w domu, na polu iw drodze. Mąkę pszenną obmyć wrzącą wodą, do smaku dodać 1-2 ziemniaki, suszony baran lub kawałek mięsa (nawet płatki kukurydziane). Wykończony kallish wcierane jagnięciną lub cebulą lub czosnkiem. Barszcz pierwotnie nosił nazwę "ziemniak z ziemniakami", ponieważ był gotowany z różnych warzyw z dodatkiem wielu przypraw. Nie mniej popularne w kuchni ukraińskiej jest kapusta z kapustą i różne zupy - z pieczarkami i ziemniakami z fasoli, z kluskami, kurczaka i makaron. Najbardziej ulubionym był czerwony barszcz, którego składniki były kapusta, buraki, marchew, pietruszka, później - ziemniaki. W święto lub niedzielę barszcz gotowany w zupie mięsnej. Bogaci chłopi zjadali zupę, kwaśną śmietanę. Podczas postu barszcz gotowano z rybami lub grzybami, wcześniej lekko smażonymi na oleju. Inny rodzaj barszczu, tzw. "Zielony" lub szczawiowy. Ugotowali ją na wiosnę z młodymi pikantnymi, pokrzywami, lobodą, liśćmi buraków. Zielony barszcz wypełniono twardym jajkiem i kwaśną śmietaną. Innym popularnym płynnym daniem warzywnym była kapusta. Do jego przygotowania użyto smażonej kapusty, ziemniaków i mąki. Szczególnie smaczna była kapusta gotowana na mięsnej zupie tłustej wieprzowiny, ale używana głównie przez bogatych wieśniaków. Pierogi były ulubionym daniem Ukraińców, ale rzadko były gotowane, głównie na święta lub w niedzielę. Vareniki musiały być gotowane z nadzieniem zanurzonym w cienkiej klusce. Farsz może być chudy lub skromny - w zależności od pory roku i zakazów religijnych.

Żadna z kuchni narodów świata nie ma takiej różnorodności pierogów wypychanych jak ukraiński. Dla niej stosowano ser, jagody, kaszki, smażoną kapustę, gotowane, obrane ziemniaki, gotowaną fasolę, puree z grochu itp. Ciasto na pierogi zagniatano mąką pszenną, gryczaną lub pszenno-gryczaną, mniej żyta. Pierogi Varini w stromej wrzącej wodzie, przygotowane w maquire i podlane z roztopionym masłem. Typowymi potrawami dla Ukraińców były pierogi i kluski. Klasyczne kluski wytworzone w następujący sposób. Świeżego ciasta, zmieszane z wodą lub syrovottsi z jaj rozkachuvaly walcowania trzpienia do grubości ciasta była 1-1,5 cm cięcie pasków ciasta, 2-3 cm, po czym vidschipuvaly każdego paska na małe kawałki i wrzuconą do osolonego wrzątku (wrzące mleko, mięso lub sok warzywny). Czasami pierogi powstały poprzez odcięcie, ale nie odcięcie kawałków ciasta. Dlatego nazywa się je "cięciem". W przypadku makaronu ciasto przygotowano w taki sam sposób, jak w przypadku pierogów, z tą różnicą, że dodawało ono więcej jajek i było bardziej przesiąknięte. W święta i niedziele gotowane ciasta. Były dwojakiego rodzaju: pieczone (z kwaśnego ciasta) i pieczone (ze świeżych). Pieczone wypieki są najczęściej pieczone z tego samego ciasta, co chleb, głównie z żyta, ale koniecznie z nadzieniem. Ciastka pszenne były pieczone tylko w święta. Z podobnego ciasta, ale bez farszu zanurzonych w ognisku - małych okrągłych i bujnych bułeczek, które służyły do barszczu, kapusty, zupy i jako osobne danie. Ukraina ma niezwykle bogate dziedzictwo kulinarne. Ukraińskie tradycje żywieniowe są bardzo różnorodne i interesujące. Jest to szczególnie widoczne w regionach o tradycyjnej kulturze, która została historycznie ukształtowana. Niektóre dania kuchni ukraińskiej, takie jak barszcz i pierogi, znalazły się w menu kuchni międzynarodowej.

Особливості української кухні

Народна кухня — це така ж культурна спадщина українського народу, як мова, література чи мистецтво. Рецепти страв, які використовували українки тисячі років тому, дійшли до сучасників майже у незміненому вигляді. Вчені стверджують, що з давніх-давен основною їжею українців

були хліб та каша, оскільки найдавніша культура на теренах України – жито. Технологія приготування хліба суттєвих змін не зазнала. Хліб готувався з пшеничного, житнього, ячного або іншого борошна, часто змішаного разом. Тісто вчинялося, кисло. Для вчинення використовувалися шишечки хмелю, відомого з сивої давнини. Значне місце в харчуванні українців здавна займала й риба, серед якої слід назвати коропа, ляща, осетра, сома, вугра, лина, піскаря, щуку. Вживалась в їжу також ікра риб. Карасі в сметані або з медом, лящі з хріном і яблуками, фарширована щука, лини з капустою, два різновиди юшки – щерба та щучина вважаються найпопулярнішими рибними стравами українців. З городніх овочів використовували: капусту (свіжу і квашену), буряки, редьку, моркву, огірки, гарбузи. Як приправу до страв використовували місцеві пряно-смакові рослини — хрін, цибулю, часник, кріп, петрушку, кмин, аніс (ганус), м'яту, калган, а також привізні з інших країн — перець і корицю (цинамон). Серед солодких страв відомі: кутя з медом, кутя з маком і горіхами, рис з медом і корицею, кутя з ізюмом і горіхами, юха з сушених яблук, слив та вишень (узвар), що мали тривалий час також обрядне значення. З малини й журавлини варили узварець. Найбільш поширеними на території України є варені борошняні та круп’яні страви. Одна з найдавніших слов’янських страв мала спільну назву “каша”. Каша вважалася символом продовження роду – це обрядова страва на родинах, хрестинах. Щодо способу приготування, то це було варіння, причому він стосується всіх продуктів харчування. Тушкування, печення та смаження почали використовувати пізніше. З крупою варили і рідкі страви – юшки або крупники. Готували крупники на м’ясній юшці або на воді – залежно від сезону й достатку господаря. У рідину засипали гречану, перлову чи пшеничну крупу так, щоб готова страва мала консистенцію дуже рідкої. Деколи для калорійності додавали картоплю. Заправляли смаженою на олії чи салі цибулею, для смаку додавали коріння петрушки, моркви, пастернаку, зелень кропу та петрушки. До юшок з крупами можна віднести і одну з найбільш розповсюджених українських страв – куліш. Його легко було готувати і в домашніх, і в польових умовах, і в дорозі. Промите пшоно засипали у казан з киплячою водою, до смаку додавали 1–2 картоплини, сушену тараню або шматок м’яса (навіть солонини). Готовий куліш затирали салом з цибулею або часником. Борщ спочатку називали «варивом з зіллям», оскільки готувався він із різних овочів із додаванням багатьох приправ. Не менш популярними в українській кухні є капусняки з квашеної капусти та різноманітні юшки – з грибами та картоплею, з квасолею, з галушками, з куркою та домашньою локшиною. Найулюбленішим був червоний борщ, компонентами якого були капуста, буряк, морква, петрушка, пізніше – картопля. У святкові чи недільні дні борщ варили на м’ясній юшці. Заможні селяни їли борщ, забілений сметаною. У період посту борщ готували з рибою або грибами, попередньо злегка підсмаженими на олії. Інший різновид борщу, так званий “зелений”, або щавлевий. Готували його навесні з молодим щавлем, кропивою, лободою, листям городнього буряка. Зелений борщ заправляли круто звареним посіченим яйцем і сметаною. Ще одним з популярних рідких овочевих страв був - капусняк. Для його приготування використовували квашену капусту, картоплю, заправляли пшоном. Особливо смачним був капусняк, звареній на м’ясній юшці з жирної свинини, але вживали його в основному заможні селяни.

Улюбленою стравою українського населення були вареники, але готували їх досить рідко, здебільшого на свята або в неділю. Вареники обов’язково готували з начинкою, яку защипували у тонкій варениці. Начинка могла бути пісною чи скромною – залежно від пори року та релігійних заборон. Жодна з кухонь народів світу немає такої різноманітності начинок для вареників як українська. Для неї використовували сир, ягоди, каші, смажену капусту, варену, товчену картоплю, варену квасолю, горохове пюре тощо. Тісто для вареників замішували з пшеничної, гречаної або пшенично-гречаної муки, рідше з житньої. Варили вареники в крутому окропі, складали в макітру та поливали розтопленим маслом. Типовою для українців стравою були галушки і локшина. Класичні галушки готували у такий спосіб: прісне тісто, замішане на воді чи сировотці з яйцем, розкачували качалкою, щоб товщина коржа була 1–1,5 см. Різали тісто смугами, шириною 2–3 см, потім відщіпували від кожної смуги невеличкі шматочки і кидали в підсолений окріп (кипляче молоко, м’ясну або овочеву юшку). Часом галушки робили відрізаючи, а не відриваючи шматки тіста. Тому вони й називаються “різані”. Для локшини тісто готували аналогічно, як і для галушок, з тією різницею, що у нього додавали більше яєць і крутіше замішували. У святкові дні та неділю готували пироги. Вони були двох видів: печені (з кислого тіста) і смажені (з прісного). Печені пиріжки в основному випікали з того ж тіста, що й хліб, переважно житнього, але обов’язково з начинкою. Пшеничні пироги пекли лише на свята. З аналогічного тіста, але без начинки пекли пампушки – невеликі круглі й пишні булочки, які вживали до борщу, капусняку, юшки і як окрему страву. Україна має надзвичайно багату кулінарну спадщину. Українські традиції харчування є дуже різноманітні та цікаві. Особливо це простежується у регіонах з традиційною культурою, яка сформувалася історично. Деякі страви української кухні, наприклад борщ і вареники, ввійшли в меню міжнародної кухні. Баула Діана Марія Навчально-виховний комплекс «Великобірківська ЗОШ І-ІІІ ст.-гімназія ім. Степана Балея»

Słowniczek Słowniczek terminów literackich/Словничок літературознавчих термінів № 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10. 11. 12. 13. 14. 15. 16. 17. 18. 19. 20. 21. 22.

Автентичний акт алегорія алегоричний алітерація аналогія аналогічний анафора анонім антитеза аргументація архаїзм асонанс афоризм багатозначність байка балада бувальщина вертеп весілля весільні пісні веснянки

Autentyczny (prawdziwy, rzeczywisty) akt (część utworu scenicznego) alegoria alegoryczny aliteracja analogia analogiczny anafora anonim antyteza argumentacja archaizm asonans aforyzm wieloznaczność bajka ballada fakt szopka (wertep) wesele weselnie pieśnie /wesnianki/ (piśnie obrzędowe)

23. 24.

вірш гаївки

wiersz /gajiwki/ (piśnie obrzędowe)

25. 26. 27. 28. 29. 30. 31. 32. 33. 34. 35. 36. 37. 38. 39. 40.

гіпербола градація гротеск гумор гумореска діалект діалог дійсність дія добро домисел (вимисел) дотеп драма драма дума думка

hiperbola gradacja groteska humor humoreska dialekt dialog rzeczywistość działanie, akt dobro domysł dowcip drama dramat duma myśl

Authentic act,deed allegory allegorical alliteration analogy analogous anaphora anonym antithesis argumentation archaism assonance aphorism polysemy fable ballad (e) true story wertep wedding wedding songs spring songs, vesnianky, ceremonial songs poem hayivka, ceremonial songs hyperbola gradation grotesque humour humoresque dialect dialogue reality action kindness conjecture wit drama drama duma idea

41. 42. 43. 44. 45. 46. 47. 48. 49. 50. 51. 52. 53. 54. 55. 56. 57. 58. 59. 60. 61. 62. 63. 64. 65. 66. 67. 68. 69. 70. 71. 72. 73. 74. 75. 76. 77. 78. 79. 80. 81. 82. 83. 84. 85. 86. 87. 88. 89.

елегія елегійний епітет епос Євангеліє жарт жартівливий жест зав’язка загадка заголовок збірка ідеалізація ідея інсценізація інтеракція інтерв’ю інтер’єр інтермедія інтерпретація інтонація інтрига істина казка каламбур календар календарнообрядова лірика колискова коломийка колядка комедія комічний композиція контраст конфлікт кульмінація культура легенда лексика лірика література літопис літота метаморфоза метафора метонімія міф міфологія оповідання

elegia elegijny epitet epos, epika Ewangelia żart żartobliwy gest zawiązywanie (zawiązka) zagadka tytuł zbiór idealizacja idea inscenizacja interakcja wywiad wnętrze (interjer) intermedium interpretacja intonacja intryga prawda bajka (baśń) kalambur kalendarz lirzka kalendarno-obrzędowa kołysanka kołomyjka kolęda komedia komiczny kompozycja kontrast (przeciwstawienie) konflikt kulminacja kultura legenda słownictwo (leksyka) liryka literatura kronika litota metamorfoza metafora metonimia mit mitologia opowiadanie

elegy elegiac epithet epos Evangel, Gospel joke funny gesture node riddle title collection idealization idea stage version interaction interview interior sideshow interpretation intonation intrigue truth fairy tale pun calendar calendar ceremonial songs lullaby kolomyika carol (Christmas carol) comedy comic composition contrast conflict culmination culture legend vocabulary, lexicon lyrics literature chronicle litote metamorphosis metaphor metonymy myth mythology story

90. 91. 92. 93. 94. 95. 96. 97. 98. 99. 100. 101. 102. 103. 104. 105. 106. 107. 108. 109. 110. 111. 112. 113. 114. 115. 116. 117. 118. 119. 120. 121. 122. 123. 124. 125. 126. 127. 128. 129. 130. 131. 132. 133. 134. 135. 136. 137. 138.

переказ пісня розв’язка сатира строфа сюжет усна народна творчість фольклор хроніка хронологія щедрівка Битва Галичина війна герб гетьман гетьманщина замок Запорізька Січ засновник заснувати знищений історичний історія князь козак козацтво козацький королівство королівський король лицар лицарство місто місцевість народ оборонні мури паломник паломництво пам’ятка плем’я прапор село союз територія фортеця хоругва язичник язичництво

przekaz (wskazanie) pieśń rozwiązanie satyra strofa fabuła folklor

reteling, legend song denouement satire strophe, verse plot folklore

folklor kronika chronologia /szczedriwka/(kolęda) Walka Gałyczyna wojna godło /het´man/ /het´manszczyzna/ zamek /zaporiźka Sicz/ założyciel, fundator założyć zniszczony historyczny historia książę kozak kozactwo kozacki królewstwo królewski król rycerz rycerstwo miasto miejscowość naród mury obronne pielgrzym pielgrzymstwo zabytek plemie flaga wioska unija, związek teren twierdza chorągiew poganin pogaństwo

folklore chronicle chronology schedrivka fight, battle Halychyna, Galicia war coat of arms hetman hetmanate castle The Zaporizhian Sich founder found destroyed historical history prince cossack cossack movement cossack kingdom royal king knight knighthood town locality people, nation defensive walls pilgrim pilgrimage sight tribe flag village unity, alliance territory fortress flag, banner pagan pagany

Słownik zwrotów popularnych/ словник популярних фраз/ dictionary of popular phrases

Podawanie danych osobowych Hi/ Hello: Cześć: привіт (pryvit) Goodbye: Do widzenia: До побачення (Do pobachennya) What’s your name?: Jak masz na imię?: Як твій прізвище? (Yak tviy prizvyshche?) My name is…: Mam na imię… : Мене звати … (Mene zvaty …) What’s your surname?: Jak masz na nazwisko?: Як твій прізвище? (Yak tviy prizvyshche?) My surname is…: Moje nazwisko to…: моє прізвище то …(moye prizvyshche to…) Nice to meet you: Miło mi Cię poznać: Приємно зустрітися з тобою (Pryyemno zustritysya z toboyu) Thank you: Dziękuję: спасибі (spasybi) How old are you: Ile masz lat?: Скільки років ти? (Skilʹky rokiv ty?) I’m… years old: Mam… lat: мені...років (meni...rokiv) Where are you from?: Skąd jesteś?/ Skąd pochodzisz?: Звідки ти? / Де ти? (Zvidky ty? / De ty?) I’m from: Jestem z…/ Pochodzę z…: Jestem z ... / Я прийшов з ...(Jestem z ... / YA pryyshov z …) Where do you live?: Gdzie mieszkasz?: Де ти живеш? (De ty zhyvesh?) I live in…: Mieszkam w…: Я живу в … (YA zhyvu v …) How are you?: Jak się masz?: Як ти? (Yak ty?) I’m fine, thank you: Mam się dobrze, dziękuję: Я в порядку, дякую (YA v poryadku, dyakuyu)

Zainteresowania What do you usually do in your free time?: Co zazwyczaj robisz w wolnym czasie?: Що ти зазвичай робиш у вільний час? (Shcho ty zazvychay robysh u vilʹnyy chas?) What’s your favourite hobby?: Jakie jest twoje ulubione hobby/zajęcie?: Яке ваше улюблене хобі / діяльність? (Yake vashe ulyublene khobi / diyalʹnistʹ?) My favourite hobby is…: Moim ulubionym hobby/zajęciem jest…: Моє улюблене хоббі / активність … (Moye ulyublene khobbi / aktyvnistʹ …) How long have you been practising it?: Jak długo się tym zajmujesz/interesujesz?: Як довго ви зацікавились цим? (Yak dovho vy zatsikavylysʹ tsym?) For two years: Od dwóch lat: Два роки (Dva roky) I like / …going to the swimming pool: Lubię / … chodzić na basen: Мені подобається / ... поїхати в басейн (Meni podobayetʹsya / ... poyikhaty v baseyn) …visiting museums: zwiedzać muzea: відвідування музеїв (vidviduvannya muzeyiv) …going shopping: …chodzić na zakupy: ходити по магазинах (khodyty po mahazynakh)

…playing cards: …grać w karty: грати в карти (hraty v karty) …listening to music/ …: słuchać muzyki: слухати музику (slukhaty muzyku) Cycling: Kolarstwo: їзда на велосипеді (yizda na velosypedi) Basketball: Koszykówka: баскетбол (basketbol) Football: Piłka nożna: Футбол (Futbol) Volleyball: Siatkówka: волейбол (voleybol) Skiing: Narciarstwo: катання на лижах (katannya na lyzhakh) Roller-skating: Jazda na rolkach: Катання на роликах (Katannya na rolykakh)

Prośby i udzielanie informacji/wskazówek Can I have a look at the train timetable, please?: Czy mogę spojrzeć na rozkład jazdy pociągów, proszę?: Чи можу я подивитися на графік поїздів, будь ласка? (Chy mozhu ya podyvytysya na hrafik poyizdiv, budʹ laska?) I’d like a plane ticket?: Chciałbym bilet na samolot?: Я хотів би отримати літак? (YA khotiv by otrymaty litak?) Can I have a train ticket?: Czy mogę dostać bilet na pociąg?: Чи можу я отримати квиток на поїзд? (Chy mozhu ya otrymaty kvytok na poyizd?) Can You tell me the way to the station?: Czy możesz mi powiedzieć jak dojść na stację?: - Ви можете сказати мені, як дістатися до вокзалу (Vy mozhete skazaty meni, yak distatysya do vokzalu) Can You tell me when to get off?: Czy możesz mi powiedzieć kiedy wysiąść?: Чи можете ви сказати мені, коли вийти? (Chy mozhete vy skazaty meni, koly vyyty?) Car park: parking: парковка (parkovka) Could You show me the way on the map?: Czy mogłbyś pokazać mi drogę na mapie?: - Не могли б ви показати мені шлях на карті? (Ne mohly b vy pokazaty meni shlyakh na karti?) Cross the road: przejść przez ulicę: перетинай вулицю (peretynay vulytsyu) Do You have a map of the underground?: Czy masz mapę metra?: у вас є карта метро (u vas ye karta metro) I’m not very well: Nie czuję się zbyt dobrze: Я не дуже добре себе почуваю (YA ne duzhe dobre sebe pochuvayu) What’s your address?: Jaki jest twój adres?: яка ваша адреса (yaka vasha adresa?) My address is…: Mój adres to…:- моя адреса є (moya adresa ye) What’s your telephone number?: Jaki jest twój numer telefonu?: що ваш номер телефону (shcho vash nomer telefonu) My number is…: Mój numer to…: мій номер (miy nomer) What’s your email address?: Jaki jest twój adres email?: яка ваша адреса електронної пошти (yaka vasha adresa elektronnoyi poshty) My email address is…: Mój adres email to…: моя електронна адреса є (moya elektronna adresa ye) What school do you attend?: Do jakiej szkoły chodzisz? : в яку школу ви йдете (v yaku shkolu vy ydete) I attend…: Chodzę do…: Я йду до (YA ydu do)

Doprecyzowanie Excuse me, how do I get to the center?: Przepraszam, jak mogę się dostać do centrum: Вибачте, як я можу дістатися до центру? (Vybachte, yak ya mozhu distatysya do tsentru?) Go along the/ straight on the station road: Idź wzdłuż/ prosto na stacje: Йдіть / прямо до станцій (Yditʹ / pryamo do stantsiy) Go back: Zawróć: розгортатися (roz·hortatysya) How long does it to get there on foot?: Ile zajmie czasu pojście tam pieszo?: Як довго буде потрібно піти пішки? (Yak dovho bude potribno pity pishky?) I'm looking for this road: Szukam tej drogi/ulicy: Я шукаю цю дорогу / вулицю (YA shukayu tsyu dorohu / vulytsyu) Is the bank far from here?: Czy bank jest daleko stąd?: Чи є банк далеко від цього? (Chy ye bank daleko vid tsʹoho?) Is this seat free?: Czy to miejsce jest wolne?: Це місце є вільним? (Tse mistse ye vilʹnym?) Junction: Skrzyżowanie/ rozdroże: Перехрестя / перехрестя (Perekhrestya / perekhrestya) Luggage: bagaż: багаж (bahazh) Passengers are forbidden to lean out of the window: Pasażerom nie wolno wychylać się przez okno: Пасажирам заборонено виходити з вікна (Pasazhyram zaboroneno vykhodyty z vikna) Passport check: Kontrola dokumentów/ paszportów: Контроль документів / паспортів (Kontrolʹ dokumentiv / pasportiv) Policeman: Policjant: поліцейський (politseysʹkyy) Seat belt: Pasy bezpieczeństwa: Ремені безпеки (Remeni bezpeky) Take off: Zdejmować: зняти (znyaty) Take the (second) road on the right /left: Idź tą (drugą) drogą na prawo/lewo: Дотримуйтесь цієї (другої) дороги праворуч / ліворуч (Dotrymuytesʹ tsiyeyi (druhoyi) dorohy pravoruch / livoruch) The church is opposite/ in front of/ behind/ next to/ near the park: Kościół jest naprzeciwko/ przed/ pomiędzy/ za/ blisko parku: Церква розташована навпаки / з / miддзy / za / біля парку (Tserkva roztashovana navpaky / z / middzy / za / bilya parku) The post office is between the cinema and the school: Poczta jest pomiędzy kinem a szkołą: Поштове відділення знаходиться між кінотеатром та школою (Poshtove viddilennya znakhodytʹsya mizh kinoteatrom ta shkoloyu) Turn at the next traffic light: Skręć na następnych światłach: Візьміть наступні світлофорів (Vizʹmitʹ nastupni svitloforiv) Turn left: Skręć w lewo: Повернути наліво (Povernuty nalivo) Turn right: Skręć w prawo: Поверніть направо (Povernitʹ naprawo) Walk to the end: Idź do końca: Перейти до кінця (Pereyty do kintsya) What's the next stop?: Jaki jest następny przystanek?: Яка наступна зупинка? (Yaka nastupna zupynka?) What's the quickest way to the castle?: Jaka jest najkrótsza droga do zamku?: Який найкоротший шлях до замку? (Yakyy naykorotshyy shlyakh do zamku?) What time does the train leave?: O której godzinie odjeżdża pociąg?: Який час поїзд виїжджає? (Yakyy chas poyizd vyyizhdzhaye?) When is the next/ last train for...?: Kiedy jest następny/ ostatni pociąg do...?: Коли наступний / останній поїзд до ...? (Koly nastupnyy / ostanniy poyizd do ...?) Where can I take a taxi?: Gdzie mogę złapać taksówkę?: Де я можу отримати таксі? (De ya mozhu otrymaty taksi?) Can you repeat, please?: Czy mógłbyś powtórzyć, proszę?

Can you speak more slowly, please?: Czy możesz mówić wolniej, proszę?: Ви можете говорити повільніше, будь ласка? (Vy mozhete hovoryty povilʹnishe, budʹ laska?) Can you speak loudly, please?: Czy możesz mówić głośniej, proszę?: Ви можете говорити голосніше, будь ласка? (Vy mozhete hovoryty holosnishe, budʹ laska?)

Zakupy Excuse me: Przepraszam: Вибачте (Vybachte) Can I help you?: Czy mogę Ci pomóc? : я можу вам допомогти? (ya mozhu vam dopomohty?) I’d like…/ Can I have…?: Chciałbym…/ Czy mogę dostać…?: Я хотів би (YA khotiv by)/ Чи можу я це отримати? (Chy mozhu ya tse otrymaty?) What size you are?: Jaki rozmiar nosisz? :який розмір ви носите? (yakyy rozmir vy nosyte?) I’m size…: Noszę…: Я ношу ... (YA noshu ...) Here you are: Proszę: будь ласка (budʹ laska) Can I try it/ them on?: Czy mogę to/je przymierzyć?: Чи можу я спробувати це/їх? (Chy mozhu ya sprobuvaty tse/ yikh?) Have you got a smaller/ larger/ more expensive/ cheaper jacket?: Czy macie mniejszą/ większą/ droższą/ tańszą kurtkę? : У вас є менший/більше/дорогий/дешевша куртка? (U vas ye menshyy/bilʹshe/dorohyy/deshevshyy kurtka?) Certainly: Na pewno/ Z pewnością: напевно (napevno) I’m sorry but we haven’t got it at the moment: Przykro mi, ale nie mamy tego w tej chwili: Мені шкода, але ми цього не маємо прямо зараз (Meni shkoda, ale my tsʹoho ne mayemo pryamo zaraz) Can I pay for this?: Czy mogę za to zapłacić? : оплатити його?( oplatyty yoho?) How much is it/ are they?: Ile kosztuje/ kosztują?: скільки це коштує?/ скільки вони коштують? (skilʹky tse koshtuye/ скільки вони коштують?) Is it/ They are…: To kosztuje…/ Kosztują…: це коштує…/ вартість… (tse koshtuye…/ vartistʹ…) Thank you: Dziękuję : спасибі (spasybi) Bye bye: Papa: до побачення (do pobachennya)

Jedzenie i napoje Would you like some biscuits?: Chcesz trochę cisteczek?: ти хочеш кукі? (ty khochesh kuki?) Yes, please. Can I have some orange juice too?: Tak, poproszę. Czy mogę również prosić o sok pomarańczowy?: Так, будь ласка. Чи можу я також попросити апельсиновий сік? (Tak, budʹ laska.Chy mozhu ya takozh poprosyty apelʹsynovyy sik?) I'd like a cup of tea: Chciałabym filiżankę herbaty: Я хотів би чашку чаю (YA khotiv by chashku chayu) What about some coffee?: Co powiesz na kawę?: як щодо кави (yak shchodo kavy) Do you want some cheese?: Czy chcesz trochę sera?: ти хочеш сир? (ty khochesh syr?) No, thanks, I don't like cheese: Nie, dziękuję nie lubię sera :ні, спасибі я не люблю сир (ni, spasybi ya ne lyublyu syr) Milk: Mleko: молоко (moloko) Bread: Chleb: хлібний (khlibnyy)

Coffee: Kawa: кавовий (kavovyy) Ice-cream: Lody: морозиво (morozyvo) Cake: Ciasto: торт (tort) Pizza: Pizza: піца (pitsa) Mineral Water: Woda mineralna: мінеральна вода (mineralʹna voda) Chocolate: Czekolada: шоколад (shokolad) Coke: Coca Cola: кока-кола (koka-kola) Meat: Mięso: м'ясо (m'yaso) Fish: Ryba: риба (ryba) Chips: Frytki: картопля фрі (kartoplya fri) Potatoes: Ziemniaki: картопля (kartoplya) Salad: Sałata :салат-латук (salat-latuk) Beer: Piwo: пиво (pyvo) Tomatoes: Pomidory: помідори (pomidory)

Zaproszenie Where shall we go on Saturday night?: Gdzie pójdziemy w sobotę wieczorem?: Де ми підемо в суботу ввечері? (De my pidemo v subotu vvecheri?) Let’s go to the disco: Chodźmy na dyskotekę :Підемо на дискотеку (Pidemo na dyskoteku) Would you like to go to the cinema?: Chciałbyś pójść do kina?: Хотіли б ви відвідати кінотеатр? (Khotily b vy vidvidaty kinoteatr?) No thanks, it’s not possible/ yes, of course: Nie, dziękuję, to nie jest możliwe/ tak, oczywiście: Ні, дякую, це не можливо / так, звичайно (Ni, dyakuyu, tse ne mozhlyvo / tak, zvychayno) Would you like to dance?: Chciałbyś zatańczyć?: Хочете танцювати? (Khochete tantsyuvaty?)

What can we do tonight?: Co możemy porobić dziś wieczorem?: Що ми можемо зробити сьогодні ввечері? (Shcho my mozhemo zrobyty sʹohodni vvecheri?) We could go to the pub: Możemy iść do baru: Ми можемо йти до бару (My mozhemo yty do baru) We could go to the basketball match: Możemy iść na mecz koszykówki: Ми можемо йти в баскетбольну гру (My mozhemo yty v basketbolʹnu hru) We could organize a pyjama party: Możemy zorganizować piżama-party: Ми можемо організувати піжаму-вечірку (My mozhemo orhanizuvaty pizhamu-vechirku) Do you want a drink?: Chcesz coś do picia?: Ви хочете дещо пити? (Vy khochete deshcho pyty?) Why don’t we have a pizza?: Może zamówimy pizze?: Можливо, ми можемо замовити піцу? (Mozhlyvo, my mozhemo zamovyty pitsu?) Let’s go to the Japanese restaurant!: Chodźmy do japońskiej restauracji!: Поїхамо в японський ресторан! (Poyikhamo v yaponsʹkyy restoran!) Let’s go to the Fun Fair!: Chodźmy do wesołego miasteczka!: Давай йдемо в розваги! (Davay ydemo v rozvahy!) Would you like to sing at the Karaoke Bar?: Chciałbyś pośpiewać w barze karaoke?: Хочеш співати в караоке-барі? (Khochesh spivaty v karaoke-bari?) Can you go out tonight?: Czy możesz wyjść wieczorem?: Чи можете ви вийти сьогодні ввечері? (Chy mozhete vy vyyty sʹohodni vvecheri?) Can we order Chinese food?: Może zamówimy chińskie jedzenie?: Може бути, ми замовимо китайську їжу? (Mozhe buty, my zamovymo kytaysʹku yizhu?)

LEGENDS - VOCABULARY LEGENDA O SMOKU WAWELSKIM Pol. smok jaskinia potwór stado bydło wynagrodzić szewc owca wypchać, nadziać siarka pragnienie

THE LEGEND OF THE WAWEL DRAGON Eng. dragon cave monster herd cattle to reward shoemaker sheep to stuff sulphur thirst

ЛЕГЕНДА ПРО ВАВЕЛЬСЬКОГО ДРАКОНА Ukr. дракон печера монстр стадо худоба віддячити швець вівця начинити, наповнити сірка спрага

LEGENDA O SKARBNIKU Pol. duch kopalni, skarbnik sztygar kilof nieuczciwy ogromny

THE LEGEND OF THE KOBOLD Eng. kobold foreman pickaxe dishonest enormous

ЛЕГЕНДА ПРО СКАРБНИКА Ukr. дух шахти, скарбник виконроб кирка непорядний величезний

LEGENDA O DWÓCH WIEŻACH Pol. fundamenty święcić przyznać się popełnić samobójstwo Sukiennice

THE LEGEND OF TWO TOWERS Eng. foundations consecrate confess commit suicide Cloth Hall

ЛЕГЕНДА ПРО ДВІ ВЕЖІ Ukr. фундаментальний світити зізнатися вчинити самогубство тканинний зал

LEGENDA O ŚWIETLI Pol. bezbożny nieuczciwy kapliczka przydrożna

THE LEGEND SVIETLA Eng. ungodly dishonest wayside shrine

ЛЕГЕНДА ПРО СВІТЛЮ Ukr. безбожний непорядний придорожна капличка

LEGENDA O UTOPCU Pol. glina obdarzyć wyłupiaste oczy wynurzyć się niepokój

THE LEGEND OF UTOPIEC Eng. clay to endow popping eyes to surface anxiety

ЛЕГЕНДА ПРО УТОПЦЯ Ukr. глина обдарувати вирячкуваті очі виринути, з’явитися неспокій

bez ruchu plusk wody mściwy złośliwy

motionless water splash revengeful malicious

непорушно плескіт води мстивий злий

SILESIAN LEGENDARY CREATURES STRZYGA – a female demon which is similar to vampires and ghosts. She drinks blood and looks like a woman with bird’s claws. A creature who was born with a double soul, double heart and double row of teeth. She sucked blood, ate organs and flew like an owl. She wanted to retaliate for the pain in her first life. UTOPIEC – a water demon, a ghost of a person who drowned because of their fault. He appears as a handsome young man and seduces people and animals into swamps and lakes to drown them later. His true form is of a tall, slim creature with slimy green skin. BEBOK – a little, ugly and malignant creature which was used to scare children. You have to give him food so that he wouldn’t bother you. HEKSA – a Silesian witch who practices black magic. She casts spells upon people who make her furious. She wears black scary outfit. SKARBNIK (KOBOLD) – a mine ghost. He lives and rules underground, helps good and lost miners, punishes the bad ones. He looks like an old man with a light.

Scenariusz przedstawienia/ Сценарій вистави/ Performance – The Script Sceny oraz tekst narratora/ Сцени і текст оповідача/ Scenes and the narrator’s part Scena 1 Dawno temu, kiedy zwierzęta mogły jeszcze mówić, w czasach dawnych króla Kraka żyła sobie księżniczka – jego córka. Jej ojciec bardzo ją kochał, więc została ona źle wychowana: ojciec dawał jej drogie prezenty, nie zwracał wystarczającej uwagi na jej edukację, nie podążał za jej intelektualnym rozwojem. Księżniczka wyrosła na egoistyczną, samolubną, niegrzeczną i głupią dziewczynę. Bardzo się martwił król Krak, przez długi czas zastanawiał się, jak poprawić charakter swojej córki. Pewnego dnia, po kolejnej kłótni z księżniczką, jej ojciec postanowił wydac księżniczkę za mąż. Jednak dziewczyna kategorycznie odmówiła, a to bardzo rozgniewało króla. Krak postanowił ukarać księżniczkę, uwięził ją w najwyższej wieży, a on sam postanowił znaleźć jej narzeczonego. Scena 2 Wieczorem wszyscy chłopi lubili gromadzić się w korczmie, tutaj można było dobrze i przyjemnie odpocząć od pracy, a nawet śpiewać pieśni ludowe. (Śpiewają ukraińską piosenkę ludową „Ty ż mene pidmanuła”) Czasami młodzi ludzie lubili rozrywkę, tańce ludowe, ich ulubionym tańcem stał się trojak. Dzisiejszy wieczór nie był wyjątkiem, młodzież zdecydowała się zatańczyć trojaka. (Tańczą trojaka) W tańcu chłopcy dzwonili grzywką, a dziewczyny strzelały oczami, szukając pary. Już siódmy pot zstąpił z każdego gdy nagle ktoś zawołał głośno do całej gospody: "Król !!! Król Krak !!! ». Młodzi ludzi rozeszli się po kątach, ciężko oddychając. Korczmarz postawił krzesło pośrodku pokoju, aby król mógł usiąść i zaproponował Krakowi posiłek. Jednak król odmówił grzecznie i powiedział, że szuka dla swojej córki godnego narzeczonego i ma zamiar to zrobić tutaj. Jak zpod ziemi przed królem stanęło pięcioro młodzich silnych i przystojnych kandydatów: Trębacz, trzech chłopów i Biedny Górnik. Najpierw pierwszy chłop podszedł do króla i zaczął mu opowiadać, jaki jest bogaty, że księżniczka nie będzie żłowała, że jest jego żoną. Król pomyślał i powiedział: "Nie!". Potem podszedł Trębacz, którzy zagrał piękną melodię, przepełnioną szczerym poczuciem miłości do księżniczki. Żaden z obecnych w karczmie nie powstrzymał łez. Ale król nie był wrażliwy na grę Trębacza, on stanowczo i kategorycznie odpowiedział: „Nie!”. Dwaj chłopi przyszli do króla, ale odrazu powiedział: „Nie!”. Obok stał Biedny Górnik, który uważnie obserwował co się dzieje. Chłopiec był bardzo zmartwiony, ponieważ potajemnie długo kochał się w księżniczce, ale niestety go nie zauważała. Górnik niśmiale podszedłi do Kraka. Skromny, silny i pracowity chłopak od razu wpadł w serce króla. Krak zdał sobie sprawę, że jest idealnym narzeczonzm, że taki młody człowiek uszczęśliwi jego córkę. Ale Trębacz, słysząc o tym, kto został wybrany, był bardzo zły, rzucił trąbkę na ziemię i zasmucony udał się do lasu. Scena 3 W lesie był już zmierzch, wysokie drzewa straszliwie szeleszczą gałęziami, z daleka słychać było przerażający głos sowy: "Pu-gu!”. Roztrzęsiony i smutny Trąbacz długo wędrował wśród drzew liściastych, aż przyszedł na polanę i w głębokich przeżyciach emocjonalnych usiadł na pniu i westchnął głośno i mocno. Jego westchnienia nagle usłyszała Świetla, która w tym momencie przechodziła przez las. Cichutko podchodzi do Trębacza i pociesza go przez długi czas. Jednak złamane serce nie może być tak szybko

100

wyleczone. Świetla została tak nasycona żalem nieszczęśliwego chłopca, że postanawia mu pomóc, dać chłopcu kolejną szansę, jeszcze raz zobaczyć swoją ukochaną. Świetla, bierze Trębacza za rękę, i prowadzi go do jaskini, gdzie ukrywa się przed ojcem księżniczka. Młody człowiek poszedł powoli ze Świetlą. Scena 4 W jaskini, gdzie promienie światła ledwo przenikało, księżniczka przegląda sie w lustrzepodziwiając swoją niezrównaną piękność. Kilka niewielkich promieni wciąż dostawało się do środka, więc mogła zobaczyć swoją urodę, a może nie na urodę swoją patrzyła ona, ale myślała o tym, jak rozzłościła ojca i krewnych swoim zachowaniem. Dziewczyna już wiedziała, że król wybrał narzeczonego dla niej, wiedziała, że to Biedny Górnik. Potajemnie dziewczyna sympatyzowała z chłopcem, ale nie myślała, że ojciec pochwali ich związek, dlatego nigdy nie otwierała serca nikomu. Przez długi czas patrzyła na swoje odbicie w lustrze i nagle zobaczyła, że stoi ktoś za nią. To był Trębacz. Wziął dziewczynkę za ramiona i przyciągnął ją do siebie, spojrzał jej w oczy i nie mógł zrozumieć, jaka ona jest piękna. Gładzi dłonią po jej twarzy, ale księżniczka odchodzi. Nie spodobało się jej to, że Trębacz tak patrzy na nią. Księzniczka chce odejść, ale Trębacz złapał ją za rękę i nie puścił. Dziewczyna była przerażona i zaczęła krzyczeć. Nagle, w jaskinie pojawił się Skarbnik z latarką w ręku, widzi, że Trębacz chce porwać księżniczkę i rzucili się jej z pomocą. Chroniąc dziewczynę Skarbnik ucina rękę Trębaczowi. Ten upadł na ziemię. W tym momencie Biedny Górnik wszedł do jaskini, podbiegł do swojej księżniczki i przytulił ją. Podziękował Skarbnikowi za uratowanie ukochanej. I powiedział, że będzie miał dług przed nim. Biedny Górnik z Księżniczką wyszedł szczęśliwy z jaskini, Skarbnik zniknął, a Trębacz tak leżał na zimnej ziemi i umierał w strasznych mękach. Scena 5 Biedny Górnik i księżniczka wracają do pałacu, gdzie król i królowa nie znajdują sobie miejsca, bardzo martwią się o swoją jedyną córkę, ponieważ nie wiedzą, gdzie ona i co się z nią stało. Ale kiedy rodzice zobaczyli ich jedyną córeczkę żywą, szczęśliwą, a nawet całkiem inną: powściągliwą, pokorną, uprzejmą, to nieskończenie uradowali się. Para młoda prosiła swoich rodziców o błogosławieństwo małżeństwa i szczęśliwego życia małżeńskiego. Bez chwili wahań Król i Królowa błogosławią ich i postanawiają jak najszybciej wyprawić wielki ślub, na który zaproszono całe królestwo. Goście przybyli zewsząd. Wszyscy bawili się i tańczyli poloneza. Scena 6 "Pałac królewski" Było późne lato. W Pałacu Królewskim, gdzie księżniczka mieszkała z Biednym Górnikiem, było cicho i spokojnie. Nagle młoda kobieta poczuła nieznośny ból brzucha. Jej mąż natychmiast zorientował się, że kobieta urodzi. Wezwał Starą Kobietę, która od razu odpowiedziała na jego prośbę. Młoda księżniczka bardzo się bała. Górnik starał sie, aby ją wspierać. Poród był dość trudny, ponieważ poród bliźniąt nie jest prostą sprawą. Najpirew księżniczka urodziła jedno dziecko, potem drugie. Młody ojciec stracił przytomność od szczęścia. Południca, po usłyszeniu, że księżniczka urodziła bliźnięta, postanawia zmienić swoje paskudne, czerwone, płaczące dziecko na piękne, spokojne dziecko młodych rodziców. Minęły lata, bliźnięta wyrosły. Jednak Dziecko Południcy nieustannie płakało, krzyczało, nikt nie mógł go uspokoić. Rodzimy syn, wręcz przeciwnie, nigdy nie kwilił, zachowywał się spokojnie. Młodzi rodzice już stracili nadzieję na to, że pewnego dnia dziecko uspokoi się i przestanie płakać. Dni ugasały razem ze słońcem. Minęły miesiące, minęły lata, z czerwonego, brzydkiego dziecka Połódnicy wyrósł Zły Podciep, który zawsze był leniwy, niedobry i zazdrosny o dobrego brata.

101

Scena 7 Wszyscy żyli spokojnie i szczęśliwie, dopóki królestwo nie zostało zaatakowane przez strasznego smoka. Mieszkał on w dużej jaskini i każdego dnia straszył ludzi, żyjących na ziemiach króla. Każda osoba, która znalazła się w pobliżu jaskini, została pozbawiona życia, ponieważ smok miał bardzo duży apetyt. A kiedy uczucie głódu było zbyt silne, przychodził do wiosek, zabijając zwierzęta domowe i małe dzieci. Jego ofiarami byli nawet dorośli silni mężczyźni. Król był bardzo zaniepokojony i nie wiedział, co robić. Kiedy Dobry Brat usłyszał tę historię, zdał sobie sprawę, że tylko on jest w stanie zwyciężyć smoka i ocalić całe królestwo przed śmiercią. Najlepsi kowale zgromili najsilniejszą zbroję i najpotężniejszą broń, po czym nasz bohater rozpoczął walkę. Znajdował się w pobliżu ogromnej jaskini smoka, gdzie usłyszał głośny ryk, jaki go przerażał, chociaż nigdy się niczego nie bał. Odważny Dobry Brat zdał sobie sprawę, że pokonanie smoka nie będzie takie proste, jak się wydawało na początku. Nie osłabiło to jednak jego odwagi - wręcz przeciwnie, postanowił ostatecznie ocalić królestwo. Widząc ogromnego potwora z krwawymi oczyma, dymem i ogniem, przestraszył się i zamknął oczy, ale nie uciekł - całą mocą miecza uderzyła smoka w głowę. Smok otrząsnął się, ale nie upadł, ale jeszcze bardziej rozeźlił się na śmiałka. Potwór już miał rzucić płomień, by zabić młodego człowieka, ale natychmiast Dobry Brat uderzył go w serce, po czym smok upadł na ziemię. Tak więc brat poradził sobie z potworem i uratował całe królestwo przed kłopotami. A król, dowiedziawszy się o zwycięstwie, nagrodził chłopca skrzynką złotych monet za poświęcenie i odwagę. Scena 8 A po tym, jak Dobry Brat zwyciężył złego Smoka, chłopcy postanowili zbudować dwie wieże. Starszy zaczął pracować z wielką odpowiedzialnością i inspiracją. Pracował każdego dnia i wieża rosła codziennie. A zły brat nie był tak skory do pracy i robił wszystko powoli i niezgrabnie, więc wynik był rozczarowujący, ponieważ jego wieża wyglądała bardzo żałośnie w porównaniu do wieży Dobrego Brata. Zły Brat z zazdrości zrobił się bardzo zły i postanowił zabić swego brata, pomimo tego, że dorastali razem. Ale chłopcu nieustannie śnił się straszny sen, w którym przychodzi do niego Starszy brat, więc torturowano go wyrzutami sumienia i nie mógł z tym żyć. Kilka dni po zamordowaniu młodszy brat decyduje się popełnić samobójstwo, więc udaje się do lasu nad jezioro, gdzie chłopcy często spędzali czas razem, gdy byli dziećmi i topi się w nim. Po tym wypadku zmienia się w bezlitosnego Utopca. Scena 9 Utopiec żył w jeziorze w pobliżu trawnika leśnego. Od czasu do czasu wychodził z jeziora, aby kogoś urazić i zranić. Ludzie byli zszokowani, bardzo przerażeni. Dlatego we wsi, rodzice, aby chronić dzieci przed zaklęciami Utopca, zabronili im chodzić po lesie. Pewnego razu, kiedy Utopec opuścił wodę, zobaczył miejscową dziewczynkę, która nie posłuchała swej matki i poszła do lasu. Tam, na trawniku, dziewczyna w pięknej haftowanej krzyżykami koszuli zbierała kwiaty. W Utopca były złe intencje. On cicho podszedł bliżej do dziecka, ale kiedy dotknął jej ramienia, czuł piekielny ból, zły duch nie rozumiał, co się dzieje i próbował ponownie chwycić dziewczynę, a uczucie ognia w dłoniach przeraziło go tak badzo, że uciekł głęboko pod wodę i więc nikt go nigdy nie widział. A szczęśliwa dziewczynka poniosła bukiet kwiatów zebranych dla matki i opowiedział, co się stało. Ponieważ cała wieś zaczęła nosić haftowane krzyżykami koszule, które były zawsze niezawodną ochroną przed złymi siłami, które nieustannie czyhają aby zniszczyć dobre życie.

Сцена 1 Давним давно, коли ще звірі вміли говорити, за часів короля Крака, в одному королівстві жила принцеса. Батько її дуже любив, тому й розбалував: дарував їй дорогі подарунки, не приділяв

102

достатньо уваги її вихованню, не стежив за її інтелектуальним розвитком. Виросла принцеса егоїстичною, самозакоханою, вередливою та нерозумною дівчиною. Це дуже непокоїло Короля Крака, довго він думав, як виправити характер доньки. Одного дня, після чергової сварки з Принцесою, батько вирішив видати її заміж. Проте донька категорично відмовилась одружуватись, і цим ще дужче роздратувала Короля. Лютував Крак несамовито, а потім вирішив покарати Принцесу, ув’язнив її у найвищій вежі, а сам прийняв рішення знайти нареченого для вередливої доньки. Сцена 2 Увечері усі селяни полюбляли збиратись у корчмі, тут можна було гарно та весело відпочити від трудових буднів, а ще поспівати народних пісень. (Співають народну пісню) Інколи молодь любила розважатись, танцюючи народні танці, улюбленим танцем для них давно вже став швидкий та запальний трояк. Ось і сьогоднішній вечір не став винятком, молодь вирішила ушкварити трояка. (Танцюють трояка) У танці юнаки дзвінко викрешували чобітьми, а дівчата стріляли очима, шукаючи собі пару. Вже сьомий піт зійшов із кожного, аж раптом хтось голосно на всю корчму загорланив: «Король!!! Король Крак!!!». Молодь вмить розбіглась по кутках, важко сапаючи. Господар корчми поставив посеред кімнати стілець, щоб Король міг присісти, і запропонував Краку частування. Проте Король ввічливо відмовився і розповів, що шукає для своєї доньки гідного нареченого, і має намір тут і негайно вибрати претендента на руку та серце Принцеси. Як з-під землі перед королем з’явились п’ять молодих та сильних красені: Сурмач, троє селян та Бідний Шахтар. Спочатку до короля підійшов перший селянин і почав розповідати, який він багатий, що Принцеса з ним не буде мати горя. Король подумав і сказав: «Ні!» Потім підійшов Сурмач, який заграв прекрасну мелодію, сповнену щирим почуттям кохання до принцеси. Ніхто з присутніх не міг стримати сліз. Проте Короля гра Трубадура не вразила, він рішуче та категорично відповів: «Ні!» Ще два селянина підійшли до короля, проте він одразу без пропозицій сказав: «Ні!» Осторонь стояв Бідний Шахтар, який пильно спостерігав за тим, що відбувається. Хлопець дуже сильно хвилювався, адже потайки давно вже був закоханий у Принцесу, але, на жаль, вона його не помічала. Коли він підійшов до Крака, то королеві скромний, сильний та працьовитий хлопець одразу ж припав до серця. Владика зрозумів що це ідеальний варіант, що такий юнак зробить його доньку щасливою. Але Сурмач, почувши про те, хто переміг у кастингу, сильно розлютився, кинув трубою об землю і засмучений пішов у ліс. Сцена 3 У лісі вже сутеніло, високі дерева моторошно шаруділи крислатим гіллям, здалека долинали страхітливі пугикання пугача: «Пу-гу! Пу-гу! Пу-гу!» Розбитий горем Сурмач довго блукав поміж старезними деревами, аж поки не натрапив на галявину і у глибоких душевних переживаннях хлопець присів на пеньок і голосно та важко зітхнув. Його зітхання раптом почула Світля, яка саме в цей час прогулювалась лісом. Вона тихо підійшла до Сурмача і довго втішає його. Проте розбите серце не вдається так швидко вилікувати. Світля настільки перейнялась горем нещасного хлопця, що вирішує йому допомогти, дати хлопцеві ще один шанс, ще раз побачити кохану. Світля, взявши Сурмача за руку, вирішує провести до тієї печери, де переховується від батька Принцеса. Юнак неквапом вирушив із Світлею.

103

Сцена 4 У печері, де ледь-ледь пробивались промені світла, стояла принцеса і милувалась в люстерку своєю незрівняною красою. Кілька маленьких промінців таки потрапили всередину, тому вона могла побачити свою вроду, а може і не на вроду свою дивилась Принцеса, а думала про те, як вона засмутила батька та рідних своєю поведінкою. Дівчина вже знала, що Король обрав їй нареченого, знала, що це Бідний Шахтар, потайки дівчина теж симпатизувала хлопцю, але не думала, що батько схвалить їхні стосунки, тому ніколи й нікому не відкривала своє серце. Довго вона дивилась на своє відображення у люстерку, аж раптом побачила, що за її спиною хтось стоїть. Це був Сурмач. Він взяв дівчину за плечі і розвернув її обличчям до себе, він дивився їй в очі і не міг збагнути, яка ж вона красива, він провів рукою по її лиці, проте Принцеса відвернулась. Їй не подобалось що Сурмач так дивиться на неї. Вона хотіла піти та юнак зловив її за руку і не відпускав. Дівчина злякалась і почала кричати. Раптом у печері з’явився Скарбник з лампадкою у руці, він побачив, що Сурмач хоче викрасти Принцесу і кинувся їй на допомогу, захищаючи дівчину, Скарбник відрубав руку Сурмачеві. Хлопець впав на землю. В цей момент у печеру ввійшов Шахтар, він побіг до своєї Принцеси і міцно її обійняв. Він подякував Скарбнику за те, що врятував кохану. І сказав, що буде в боргу перед ним усе життя. Шахтар з Принцесою вийшли щасливі з печери, Скарбник кудись зник, а Сурмач так і лежав на холодній землі і помирав в страшних муках. Сцена 5 Бідний Шахтар та Принцеса повертаються у палац, де собі місця не знаходять Король та Королева, які дуже хвилюються про свою єдину доньку, адже вони не знають, де вона і що з нею трапилось. Але коли батьки побачили свою єдину кровиночку живою, щасливою, а ще цілком іншою: стриманою, покірною, ввічливою, то безмежно зраділи. Молодята попросили у батьків благословення на шлюб та щасливе подружнє життя. Недовго думаючи, Король та Королева благословляють їх і вирішують якнайшвидше відгуляти гучне весілля, на яке було запрошене усе королівство. Звідусіль приїхали гості. Усі веселились та танцювали полонез. Сцена 6 «Королівський палац» Надворі було пізнє літо. Годинник показував о пів на п’яту. У Королівському палаці, де жила Принцеса з Бідним Шахтарем було тихо та спокійно. Раптом молода дружина відчула нестерпну біль у животі. Її чоловік одразу здогадався, що жінка народжуватиме. Він не розгубився. Покликав Бабу-Повитуху, яка зразу ж відгукнулась на його прохання. Молодій Принцесі було дуже страшно. Шахтар всіма силами старався її підтримати. Пологи йшли досить важко, адже народжувати близнюків – справа не проста. Ось Принцеса народила спочатку одне немовля, згодом інше. Молодий батько знепритомнів від щастя. Полудниця, почувши, що принцеса народила близнят, вирішує підмінити своє бридке, червоне, плаксиве дитя на гарне, спокійне дитя молодих батьків. І метою її несподіваного візиту стало те, що вона начебто зможе привести до тями Шахтаря. Вона заливає зілля йому в рот. Після цього він приходить до тями і починає ще більше радіти, обнімати та цілувати свою дружину і саме в цей час Полуниця підмінює дітей. Минав час, близнята підростали. Проте дитя Полудниці постійно плакало, вередувало, верещало так, що ніхто не міг його заспокоїти. Рідний син, навпаки, ніколи не капризував, поводив себе спокійно. Молоді батьки вже втратили й надію на те, що коли-небудь дитя заспокоїться і перестане вередувати. Згасали із сонцем дні. Минали місяці, спливали роки, з червоного, бридкого дитяти Полудниці виростає Злий брат, який завжди був лінивий, самозакоханий і з ревнощами ставився до Доброго брата.

104

Сцена 7 Жилося усім спокійно і щасливо, поки на королівство не напав страшний дракон. Він жив у великій печері і кожен день наводив страх на людей, що живуть на землях короля. Кожна людина, яка опинялася поблизу печери, позбавлялася життя, тому що у дракона був невгамовний апетит. А коли нападав на нього голод, він приходив в села, вбивав домашніх тварин і маленьких дітей. Його жертвами ставали навіть дорослі сильні чоловіки. Король був дуже стурбований і не знав що робити. Коли Добрий Брат почув цю історію, то зрозумів, що тільки він здатен перемогти дракона і врятувати ціле королівство від загибелі. Найкращі ковалі викували найміцніші обладунки та наймогутнішу зброю, після чого наш герой вирушив на двобій. Він опинився поблизу величезної печери дракона, де почув його виття і навіть злякався його, хоча до цього нічого ніколи не боявся. Хоробрий хлопець зрозумів, що перемога над драконом не буде таким простим завданням, як це здавалося спочатку. Однак це аж ніяк не послабило його сміливість — навпаки, він остаточно вирішив врятувати королівство. Побачивши величезне чудовисько з кривавими очима , клубами диму і вогню, він злякався і закрив очі, але не втік — замість цього з усією сили вдарив дракона мечем у голову. Той захитався, але не впав, а ще більше розізлився на сміливця. Чудовисько вже збиралося вивергнути полум’я, щоб убити юнака, однак той в одну мить влучив йому у саме серце, після чого дракон впав на землю . Так брату вдалося впоратися з чудовиськом і врятувати від біди ціле королівство. А король дізнавшись про перемогу, винагородив хлопця скринею золотих монет за його відданість та хоробрість. Сцена 8 І після того, як Доброму братові вдалося здолати злого Дракона, хлопці вирішили побудувати дві вежі. Старший взявся до роботи з великою відповідальністю і натхненням. Він працював, не покладаючи рук, кожного дня, і вежа в нього росла прямо на очах. А Злий брат не був настільки завзятим до роботи і робив все неквапливо, бездушно і незграбно, тому результат був невтішними, адже його вежа виглядала дуже жалюгідно й мізерно, в порівнянні з вежею Доброго. Хлопець із заздрощів розізлився і вирішив розправитися з своїм братом, незважаючи на те, що вони виросли разом і завжди підтримували один одного. Що ж може зробити заздрість з людьми? І не важливо, рідна це людина, чи ні, ця риса – страшна сила, яка не має ніяких меж, тому будьте обережні з цим. Але парубкові постійно почали снитися страшні сни, в яких йому являвся старший брат, тому його замучили докори сумління, і він не зміг дальше з цим жити. Через декілька днів після вбивства, молодший брат вирішує покінчити життя самогубством, тому йде в ліс до озера, де хлопці часто проводили час разом, коли були дітьми, й топиться в ньому. Після того нещасного випадку він перетворюється на безпощадного Утопца. Сцена 9 Утопець жив в озері поблизу лісової галявини. Час від часу він виходив з озера, щоб скривдити й завдавати комусь болю. Люди були нажахані, дуже боялись. Тому в селищі батьки, щоб оберегти дітей від чарів Утопца, стого-настрого заборонили їм ходити в ліс. Одного разу, коли Утопєц вийшов з води він побачив місцеву дівчинку, яка не послухала свою маму і пішла до лісу. Там, на галявині, дівча в красивій вишитій сорочині збирало квіти. В Утопця з’явилися злі наміри. Він тихо підходив все ближче і ближче до дитини, але як тільки торкався її плеча, відчував пекельний біль, Злий дух не зрозумів, що відбувається і пробував схопити дівчинку знову , та це відчуття вогню в його руках налякало його настільки, що він втік глибоко під воду і його ніколи ніхто не бачив. А дівчинка щаслива понесла букет зібраних квітів своїй матусі і розповіла, що трапилось. З того часу усі в селі почали вдягати вишиті сорочки, які назавжди стали надійним оберегом від злих сил, які постійно чатують, щоб знищити добру душу.

105

Scene 1 A long, long time ago, when animals still could speak, King Krak lived in his kingdom together with the Princess – his daughter. Her father loved her a lot but she was an extremely spoilt girl. He gave her valuable presents but never cared about her education, so the Princess was egoistic and stupid. Krak was really worried and kept thinking how to change his daughter. One day, after a violent argument, he decided to find her a husband. The girl refused, therefore the King imprisoned her in the highest tower and started looking for a husband for her. Scene 2 All the peasants liked to spend evenings in a local inn. This was the place where one could rest after work, have fun and sing folk songs. (They sing a Ukrainian folk song) They liked having a good time and dancing. Their favourite was a folk dance called ‘troyak’. This evening was not an exception and the youth started dancing it. (They dance ‘troyak’) While they were dancing suddenly someone shouted: “The king! King Krak!” Young people moved aside while the innkeeper brought a chair for the King and offered him some food. The King refused gently and said he was looking for a husband for his daughter. Five strong and handsome candidates appeared in front of Krak in an instant: the Trumpeter, three peasants and the Poor Miner. One of the peasants was the first to approach the king telling him how rich he was and what a wonderful husband he would make. But the King thought for a while and said: ”No”. Then the Trumpeter came forward and started to play a beautiful love song. Everybody was moved and thought how deep the love the Trumpeter had for the Princess was. But the King again said: “No.” The other two peasants tried to say something, but Krak told them to go away. The Poor Miner didn’t know what to do. He had been secretly in love with the Princess for a long time, but she never paid any attention to him. But he dared to approach the King. The Miner was modest, strong and hardworking so Krak liked him and thought he would make the Princess happy. When the Trumpeter realized who had been chosen to be the royal son-in-law, he got angry, furiously threw his trumpet and went away to a nearby forest. Scene 3 When the Trumpeter got to the forest, it was already dark. He could only hear a frightening voice of an owl. The sad and depressed young man wandered through the forest, sat down on a tree stump and sighed deeply. Svetla was walking around and heard his sigh. She started to comfort the Trumpeter and heal his broken heart. She decided to help him and give him another chance to see his beloved. She took him to a cave where the Princes was hiding from her father. Scene 4 In the twilight of the cave the Princess was looking at her reflection in a mirror. She was admiring her beauty, but also thinking how she had disappointed her parents and made them angry. She already knew that her father had chosen a future husband for her, she knew it was the Poor Miner. She loved him secretly, but didn’t tell anybody about that being sure her parents would never agree to their marriage. Suddenly she noticed someone was standing right behind her. It was the Trumpeter. He took her in his arms and admired her beauty. The girl didn’t like it so she tried to walk away. But the man didn’t want to let her go therefore she started to shout. The Kobold heard her shouting and came to rescue. In a fight he cut off the Trumpeter’s arm. The Poor Miner also ran into the cave, saw his beloved and hugged her. He thanked the Kobold for saving the Princess. The young couple left the cave, the Kobold disappeared, and the Trumpeter slowly died in agony.

106

Scene 5 The Poor Miner and the Princess arrived at the castle where the King and Queen had been worrying about their daughter. They had had no information about her for a long time, but when they finally saw her, they were extremely happy. She changed a lot – now she was nice, modest, polite and kind. The young couple asked the parents for their blessing. The King and Queen agreed and decided to give a huge wedding party. Guests from all over the kingdom arrived, danced the polonaise and had a very good time. Scene 6 It was u summer evening. The Royal Palace where the Princess and her husband lived was peaceful and quiet. Suddenly the Princess felt a sharp pain in her stomach. Her husband knew that the labour had begun so he went to fetch the Old Woman to help his wife with delivery. The Miner was doing his best to support his wife, but the delivery wasn’t easy. The Princess gave birth to twins. Happy young father fainted. An evil demon, Poludnica, learned about the newborn children and decided to exchange her ugly, red, crying baby into one of the twins – beautiful and quiet. Years were passing by. Poludnica’s child kept crying all the time, no one knew how to calm him down. The other son was nice and quiet. Finally the boys grew up. The ugly red child turned into an evil man, lazy, mean and always envious of his good brother. Scene 7 Everyone lived happily until one day a horrible dragon appeared in the kingdom. The monster lived in a cave and threatened all the people. If someone came close to the cave, he was eaten by the monster. And when its hunger grew bigger, the dragon came to small villages killing cattle and children. Sometimes even big strong men were its victims. The King was extremely worried and didn’t know what to do. When the Good Brother heard about the monster, he realized he was the only man to defeat the dragon and save the kingdom. He got a magnificent armour and a powerful sword made by the best blacksmiths in the country. He went to the cave and heard an awful roar. He knew defeating the dragon wouldn’t be easy, but he started to fight. The animal was terrifying with its blood-shot eyes, it was belching fire and smoke. The brave young man was really scared but closed his eyes and kept fighting. Finally the dragon was dead. Thus the young man saved the kingdom and was rewarded by the King. Scene 8 After the defeat of the dragon, the two brothers decided to build two towers. The Good Brother started his work with great responsibility and care. He came to work every day and his tower grew bigger and bigger. The Bad Brother was lazy and clumsy so his tower wasn’t as impressive as the other one. The Bad Brother was angry and envious and decided to kill the Good Brother despite the fact that they had grown together. After the murder he was haunted by the same dream in which he his dead brother was visiting him. Tormented by pricks of consciousness he decided to commit a suicide. He went to the lake in the forest where they used to play as children and drowned in its waters. After his death he changed into Utopiec – a water demon. Scene 9 Utopiec lived in the lake by a meadow. From time to time he was leaving his lake to hurt people. Peasants living in nearby villages were terrified and forbade their children to approach this place. One day a girl who didn’t obey her mother went to the forest to pick some flowers. Utopiec saw her and wanted to attack her. But the girl was wearing a beautiful shirt with a cross stich embroidery so the demon couldn’t hurt her. He tried to touch her, but he felt as if he was touching fire. He tried again and again and finally he escaped and hid in the lake. Utopiec was never seen again. The happy girl went back to her village and told her mother what had happened to her. And so all the peasants started wearing similar shirts protecting them from evil forces.

107

Kostiumy/ Костюми/ Costumes and props

Księżniczka  lekka jasna sukienka, wianek z kwiatów, buty na śpilkach, lustro. Królowa – szeroka dłóga sukienka, buty.

Król - korona, koszula, płaszcz, buty.

108

Właściciel karczmy - spodnie, koszula, buty. Trębacz - biała koszula, czarne spodnie, buty, trąbka.

Młodzież – ukraińskie stroje ludowe: dziewczęta - haftowane bluzki

109

Chłopi – szare lniane spodnie, kamiyelki, haftowane koszule, buty. Biedny Górnik – strój górniczy, buty.

Młodzież – ukraińskie stroje ludowe chłopcy haftowane koszule, szarowary.

110

Świetla – biała, długa lniana koszula, lampka. Skarbnik - ciemne ubranie, lekko potarganene, broda, lampka, miecz.

Baba Położna - haftowana bluzka, długa spódnica, chustka.

111

Południca – czarna długa spódnica, czarna koszula, czarna peleryna. Smok – strój smoka.

Dobry brat - koszula w kratkę, spodnie, miecz, tarcza, zbroja. Zły Brat – wytarte spodnie, potargana koszula.

112

Utopiec - zielone spodnie, zielona koszula z siatką, rękawiczki. Dziecko – haftowana koszula, spódnica, kwiaty. Принцеса – світле плаття, вінок з квітів, туфлі-шпильки, дзеркальце. Король – корона, сорочка, плащ, чоботи. Господар корчми – штани, сорочка, чоботи. Молодь – український стрій: дівчата – вишиті блузки, спідниці; хлопці – вишиті сорочки, шаровари. Селяни – сірі лляні штани, камізельки, вишиті сорочки, чоботи. Сурмач – біла сорочка, чорні штани, туфлі, сурма. Бідний Шахтар – костюм шахтаря, туфлі. Світля – біла довга лляна сорочка, лампадка. Скарбник – темне вбрання, трохи пошарпане, борода, лампадка, меч. Королева – пишне плаття, туфлі. Баба Повитуха – вишита блузка, довга спідниця, хустка. Полудниця – чорна довга спідниця, чорна сорочка, чорна накидка. Добрий брат – сорочка в клітинку, штани, меч, щит, обладунки. Злий брат – потерті штани, потріпана сорочка. Дракон – костюм дракона. Утопець – зелені штани, зелена сорочка з сіткою, рукавиці. Дитина – вишита сорочка, спідниця, квіти.

113

Princess – light-coloured dress, stilettos, garland of flowers, mirror King – crown, shirt, coat, shoes Innkeeper – trousers, shirt, shoes Youth – Ukrainian folk costumes: girls – embroidered blouses and skirts, boys – embroidered shirts and trousers Peasants – grey linen pants, waistcoats, shoes Trumpeter – white shirt, black trousers, shoes, trumpet Poor Miner – miner’s uniform, shoes Svetla – long, white linen shirt, lamp Kobold – dark clothes, beard, lamp, sword Queen – long, wide dress, shoes Old Woman – embroidered shirt, skirt, headscarf Poludnica – long, black skirt, black blouse, black cape Good Brother – checked shirt, trousers, sword, armour, shield Bad Brother – shabby shirt and trousers Dragon – dragon’s costume Utopec – green trousers, green shirt, gloves Girl – embroidered shirt, skirt, flowers

Dekoracja/ Декорації/ Decorations Scena 1. "Pałac królewski" Na płótnie widać okna, stół z kwiatami, świecznik; na scenie jest krzesło. Scena 2. "Korczma" Wnętrze wiejskiego domu: małe okna, miski i dzbany na półkach na ścianach, dynie, itp. Na scenie 2 stoliki, przykryte obrusami, krzesła, taca z ucztą dla króla. Scena 3. "Las": Drzewa, można zobaczyć na płótnie jaskinię, peń. Scena 4. "Jaskinia" Płótno pokazuje jaskinię. Scena 5. "Pałac" Na płótnie narysowano okna, stół z kwiatami, świecznik. Dwa krzesła. Scena 6. "Pałac" Na płótnie narysowano okna, stół z kwiatami, świecznik. (dekoracja, wysunięta trochę do przodu) ya nią jest krzesło, z boku na scenie jest kołyska dla niemowląt, trzy lalki, jedna lalka pomalovana na czerwono) Scena 7. "Las. Jaskinia Smoka” Płótno pokazuje jaskinię Scena 8. "Wieże" Pudełka kartonowe z pomalowanymi wieżami: niektóre krzywe, brzydkie, inne równe, piękne. Boczne jezioro z dużymi kwiatami. Scena 9. "Las. Jezioro", Płótno pokazuje jaskinię. Boczne jezioro z dużymi kwiatami. Na scenie są kwiaty.

114

Сцена 1. «Королівський палац» На полотні зображено вікна, столик з квітами, свічник; на сцені стоїть крісло. Сцена 2. «Корчма» Інтер’єр сільської хати: маленькі вікна, миски та глечики на полицях на стінах, гарбузи тощо. На сцені 2 столи, застелені скатертинами, крісла, таця з частуванням для короля. Сцена 3. «Ліс»: Дерева, на полотні видніється печера, пеньок. Сцена 4. «Печера» На полотні зображено печеру. Сцена 5. «Палац» На полотні зображено вікна, столик з квітами, свічник. Два крісла. Сцена 6. «Палац» На полотні зображено вікна, столик з квітами, свічник (декорації, висунуті трішки вперед), за ними знаходиться крісло, збоку на сцені стоїть колиска для немовлят, 2 ляльки, 1 лялька, помальована червоним) Сцена 7. «Ліс. Печера дракона» На полотні зображено печеру Сцена 8. «Вежі» Картонні коробки з намальованими частинами веж: одні криві, некрасиві, інші рівні. Збоку озеро з великими квітами. Сцена 9. «Ліс. Озеро» На полотні зображено печеру. Збоку озеро з великими квітами. На сцені порозкидані квіти.

Scene 1 – royal castle Windows on the walls, table with flowers, candlestick, chair on stage Scene 2 – inn Interior of a country inn, tables, chairs, tray with food for the king Scene 3 – forest Trees, cave in the background, tree stump

115

Scene 4 – cave Interior of a cave Scene 5 – royal palace Like in scene 1 Scene 6 – royal palace Like in scene 1, cradle, three dolls – one painted red Scene 7 – forest, dragon’s cave Like in scene 3, without tree stump Scene 8 – towers Carton boxes painted as parts of towers – some nice, some bad; lake on the right Scene 9 – forest, lake Cave on the left, lake on the right, flowers on the floor

116

Scenariusz gry miejskiej na Górze Bona: Ukraina – Krzemieniec/ Квест «Легенди нашого краю» на горі Бона "Legenda o księżniczkę Bonnę" Stacja 1. "Wizytówka" (Wymyślić nazwę i hasło zespołu) Станція 1. «Візитна картка» (Придумати назву та девіз команди Stacja 2. "Puzzle" (Zrób puzzle "Portret księżniczki Bonny" z elementów wyciętych obrazów) Станція 2. «Пазл» (Скласти пазл «Портрет княгині Бони» з розрізаних елементів зображення)

Stacja 3. "Utwórz parę" (Z proponowanych zdjęć należy utworzyć pary, które są związane z treścią jednej lub innej legendy z projektu) Станція 3. «Утворіть пари» (Із запропонованих картинок потрібно утворити пари, які співвідносні зі змістом тієї чи іншої легенди з проекту)

117

118

119

Stacja 4. "Tajny alfabet" (Trzeba odszyfrować napis za pomocą klucza) Станція 4. «Секретна абетка» (Потрібно розшифрувати написане, скориставшись ключем)

"Tajny alfabet"/СЕКРЕТНА АБЕТКА О А

∆ Б

□ В

# Г

◊ Ґ

V Д

• Е

: Є

/ Ж

\ З

+ И

‫־‬

= Ї

* Й

( К

) Л

< М

> Н

; О

± П

≤ Р

≥ С

÷ Т

× У

≠ Ф

≈ Х

≡ Ц

∩ Ч

∞ Ш

∟ Щ

⌂ Ь

Ω Ю

↑ Я

Кременецький замок

( › *

≤ • \

• ≡ о

‹ ⌂ ‹

• ( ;

› + (

Кров цнотливих дівчат

( ; ≈ ÷

≤ ÷ V

; )

□ + □

‫־‬

≡ □ ∩

> + о

Бона Сфорца ∆

;

; ≤

о о

≡

120

≥

≠

Stacja 5. "Prawda czy fałsz" (udziel odpowiedzi na pytania, pytania po angielsku) Станція 5. «Truth or False» (дати відповіді на запитання. Запитання англ. мовою ) • Księżniczka Bona szukała wiecznej młodości? • Bona chciała uwieść mnichów, mieszkających w pobliżu Czarnej Góry? • Księżniczka obcieła włosy mnichów i zrobiła most z nich do zamku? • Bona poślubiła Włada Tepesa, znanego jako Dracula? • Księżniczka kąpała się w krwi dziewiczych dziewcząt? • Bona oddała całe swoje bogactwo biednym mieszkańcom miasta? • Zgodnie z legendą, księżniczka zawarła umowę z diabłem? • Ten, który spotka się na Wielkanoc i pocałuje duch księżniczki, będzie bogaty? • Bona piła łzy niemowląt, aby pozostać wiecznie młodą? • Księżniczka w starości postanowiła udać się do klasztoru?

         

Княгиня Бона прагнула вічної молодості? Бона хотіла спокусити монахів, що жили неподалік на Чорній горі? Княгиня постригла монахів і з їхнього волосся сплела міст до замку? Бона одружилась з Владом Тепешом, відомим як Дракула? Княгиня купалася у крові незайманих дівчат? Бона усе своє багатство віддала бідним мешканцям міста? За легендою красуня уклала угоду з дияволом? Той, хто на Великдень зустріне і поцілує привид княгині, розбагатіє? Бона пила сльози немовлят, щоб залишатись вічно молодою? Княгиня у старості вирішила піти в монастир?

121

         

Princess Bona wished to be young eternally. Bona wanted to seduce the monks who lived close to Black Mountain. Princess cut monks’ hair and made the bridge to the Castle. Bona got married with Vlad Tepeš, known as Dracula. The Princess bathed in the blood of virgin girls. Bona gave all her fortune to the poor inhabitants of the city. According to the legend, the beauty entered into an agreement with the devil. The person, who meets and kisses the ghost of the princess at Easter will become rich. Bona drank the tears of the babies to stay forever young. Іn her old age the princess decided to go to the monastery.

122

Ewaluacja Na ocenę sukcesu projektu ma wpływ ewaluacja działań projektowych. Ewaluacji podległy działania wdrażające projekt oraz rezultaty i produkty projektu. Ewaluacja działań projektowych została przeprowadzona przez zespół ewaluacyjny. W skład zespołu wchodziło po 2 nauczycieli i 2 uczniów z każddego kraju. Narzędzia ewaluacyjne były używane 3 razy podczas projektu: na początku, w czasie trwania projektu oraz na zakończenie. Zastosowaliśmy: Ankietę on – line pokazującą nabycie przez młodzież umiejętności dotyczących posługiwania się j.angielskim, przygotowania na kontakt z innym krajem, nabycia kompetencji osobistych, samodzielności, kreatywności, autoprezentacji, odkrycia swoich talentów teatralnych, muzycznych, kompetencji społecznych, pracy w grupie. Czy warto było brać udział w projekcie i dlaczego. Ankieta była przygotowana w języku polskim i ukraińskim dla młodzieży obu szkół. Uczniowie wypełniili ankietę pod koniec października 2018r. Pytania w ankiecie: Czy w czasie realizacji zadań projektowych posługiwałeś się językiem angielskim - np tworzenie prezentacji o legendach Чи під час виконання завдань проекту ти послуговувався англійською мовою?

Opisz, kiedy znajomość języka angielskiego okazała się przydatna - w czasie jakich działań Опиши, за якої нагоди тобі знадобилося знання англійської мови Najczęstsze odpowiedzi:  Znajomość angielskiego przydała się przede wszystkim w komunikowaniu się z naszymi kolegami i koleżankami z Polski i Ukrainy, potrafiliśmy się dogadać na temat map myśli, wycieczek, czy też przedstawienia  Była przydatna cały czas, podczas pracy w grupach oraz w zwykłych rozmowach  przy porozumiewaniu się, przy integracji, w zadaniach  Tworzenia plakatów  Podczas codziennych rozmów oraz przygotowywaniu przedstawienia

Na ile wzrosły Twoje kompetencje językowe oraz łatwość posługiwania się językiem angielskim Наскільки зросла твоя мовленнєва компетенція і вміння застосувати англійську мову?

123

Jak oceniasz swoją aktywność w posługiwaniu się językiem angielskim w czasie spotkań młodzieżowych Як оцінюєш свою активність щодо використання англійської мови під час молодіжних зустрічей?

W jakim zakresie pogłębiłeś znajomość posługiwania się językiem У якій сфері ти поглибив знання англійської мови

Jakie talenty odkryłeś w sobie w czasie realizacji projektu Які таланти ти відкрив у собі під час реалізації проекту?

124

Czy dzięki udziałowi w projekcie poznałeś kulturę kraju sąsiedniego? Чи завдяки участі в проекті ти пізнав культуру сусідньої держави?26 odpowiedzi

Czy dzięki udziałowi w projekcie poznałeś zwyczaje kraju sąsiedniego? Чи завдяки участі в проекті ти пізнав звичаї сусідньої держави?

Czy dzięki udziałowi w projekcie pokonałeś granice komunikacyjne? Чи завдяки участі в проекті ти здолав мовний бар‘єр?

Czy kontakty z uczniami z kraju sąsiedniego uważasz za udane? Чи вважаєш вдалим знайомство з учнями сусідньої держави?

Czy utrzymywałeś/utrzymujesz kontakty z osobami z kraju sąsiedniego uczestniczącymi w spotkaniu młodzieżowym, korzystając z narzędzi komunikacyjnych Чи підтримував/підтримуєш контакти з

125

тими особами із сусідньої держави, які брали участь у молодіжних зустрічах, використовуючи засоби комунікації?

Z jakich komunikatorów korzystasz w tych kontaktach Якими засобами комунікації користуєшся для цього спілкування?

Czy udział w projekcie spowodował zainteresowanie sposobami życia ludzi z innego kraju. Чи участь в проекті спричинилася до твого зацікавлення способом життя людей з іншої країни?

Czy uważasz, że udział w projekcie może przygotować Cię do integracji z uczniami z innego kraju, którzy uczą się w Twojej szkole я Чи вважаєш, що участь у проекті може підготувати тебе до інтеграції з учнями з іншої держави, які навчаються у твоїй школі?

126

Wywiad indywidualny został przeprowadzony przez młodzież z zespołu ewaluacyjnego nt. znajomości kultury, tradycji, kuchni, stroju, języka, postrzegania ludzi, znanych miejsc. Wywiad był skierowany do wszystkich uczestników projektu, zarówno młodzieży, jak i opiekunów. Wywiad był przeprowadzony na począku i na końcucu działań projektowych.

W wywiadzie po projecie znalazły się pytania: Zalety projektu/Переваги проекту - Uzyskane odpowiedzi:  Zapoznanie uczniów z legendami obu krajów, tradycjami, kulturą czy potrawami.  Poznanie nowego kraju i jego mieszkańców.  Nawiązanie kontaktów i serdecznych więzów z rówieśnikami – nowe przyjaźnie.  Komunikowanie się i przełamywanie barier językowych, kształcenie kompetencji językowych.  Współpraca na każdym etapie tworzenia przedstawienia.  Kształtowanie umiejętności pracy w grupie.  młodzież sama angażowała się do działania projektowego;możliwość wyjazdu za granicę – po raz pierwszy;  integracja międzynarodowa;  pogłębienie wiedzy o kulturze, zwyczajach, sztuce sąsiedniego państwa;  łamanie stereotypów historycznych;  Integracja młodzieży i nauczycieli Wady projektu/Недоліки проекту - Uzyskane odpowiedzi:  Brak czasu na więcej rozrywek, intesywna praca projektowa  Zbyt krótki okres trwania projektu Czego szkoły nauczyły się od siebie/Чого школи навчилися одна від одної - Uzyskane odpowiedzi:  zasad współpracy międzynarodowej i metodologii spotkań młodzieżowych oraz sposobów rozliczania środków finansowych;  sposobów współpracy z młodzieżą;  promowania rożnego rodzaju działania  Uczniowie i nauczyciele dowiedzieli się, jak wygląda nauka w szkole partnerskiej,  jak pracuje się w szkołach z młodzieżą,  jak organizowane są w szkołach uroczystości,  jak przebiega w szkołach współpraca z rodzicami

Mapy myśli – uczniowie w grupach po 6 osób – 3 z Polski i 3 z Ukrainy, każdego dnia projektowego wykonywali mapy myśli związane z legendami, jakie poznali danego dnia oraz ze spostrzeżeniami nt. zwyczajów, kultury, ubioru, zachowań ludzi, informacjami historycznymi.

127

128

129

Wykonaliśmy 36 map myśli pokazujących poznane legendy oraz 6 tryptyków zdjęć obrazujących „Legendę o skarbniku” oraz „Legendę o władcy podziemnego królestwa”. Materiał ten służy do upowszechniania rezultatów projektu. Dyskusja podsumowująca – przeprowadzona przez nauczycieli o zaletach i wadach projektu, czego szkoły się nauczyły. Wyniki ewaluacji zostały przedstawione w czasie spotkania zespołów przedmiotów humanistycznych w obu szkołach, w celu opracowania tematów mogących służyć poznaniu historii i tradycji obu krajów. Propozycje tematów lekcyjnych: Historia:  Aspiracje niepodległościowe Polaków i Ukraińców w XIX/XXw.  Polskie i ukraińskie tajne związki niepodległościowe w XIXw.  Kształtowanie się niepodległych państw po upadku ZSRR

Wiedza o społeczeństwie:  Przemiany polityczne i społeczne na Ukrainie po uzyskaniu niepodległości."Pomarańczowa rewolucja"  Między Rosją a Polską.Wpływy sąsiadów na kształtowanie się nowoczesnego państwa ukraińskiego

Język polski/język ukraiński  Odrodzenie narodowe na Ukrainie.Twórczość Tarasa Szewczenki i jego związki z Polakami  Podobieństwa języków słowiańskich/na podstawie słowniczka,opracowanego przez uczniów w trakcie wymiany/  Czym jest legenda- w poszukiwaniu naszych korzeni.  W świecie legend polskich - prezentacje.  W świecie legend ukraińskich  Legendy śląskie- o heksach, bebokach, skarbnikach i innych dziwach.

Wiedza o kulturze  Przemieszanie kultur.Związki kulturowe Polaków i Ukraińców

Mapy myśli oraz wywiady będą zaprezentowane w artykułach promujących projekt. Dodatkowo uczniowie po przedstawieniu otrzymali kolorowe serduszka, na których napisali swoje odczucia po projekcie oraz to co zabierają ze sobą do domu, z czym wracają Uzyskane odpowiedzi: Zabieram ze sobą, wracam do domu z:  Dużo dobrej atmosfery, zyczliwości i dobra

130

       

Wracam do domu z nowymi znajomościami oraz znajomością innej kultury Wracam z umiejętnością lepienia pierogów i haftowania Wracam z umiejętnością akceptowania innych ludzi Wracam z umiejętnością docenienia czsu spędzonego ze znajomymi Wracam z umiejętnościami bycia reżyserem, choreografem, tancerzem, scenarzystą Wracam z umiejętnościami komunikowania się mimo barier językowych Zabieram do domu serce pełne radości z sukcesu jakim było przedstawienie Wracam do domu z nowymi przyjaźniami

Wnioski i rekomendacje: Podsumowując metody ewaluacji, jak i uzyskane wyniki możemy jednoznacznie stwierdzić, iż projekt został zrealizowany z pełnym sukcesem. Dzięki spotkaniom młodzieżowym uczestnicy projektu – młodzież:  poznała kulturę i zwyczaje obu krajów  rozwinęli kompetencji językowe – poznanie nowego słownictwa związanego z legendami, geografią, z życiem codziennym, sztuką, teatrem, kulturą,  rozwinęła talenty i umiejętności aktorskie, reżyserskie, plastyczne, muzyczne  rozwinęła kompetencje społeczne: komunikacja interpersonalna, praca w grupie,  nabyła umiejętności debaty, dyskusji, planowania, bycia liderem, odpowiedzialności  nabyła kompetencje interkulturowe  nabyła umiejętności autoprezentacji  przezwyciężyła stereotypy  młodzież opisała legendy związane z zabytkami historycznymi, architektonicznymi i sakralnymi oraz związane z kulturą regionu i kraju;  młodzież przedstawiła wyniki badań w prezentacjach, na stronie internetowej projektu, przewodniku  młodzież przygotowała wspólnieprzedstawienie dotycząceego poznanych legend  młodzież poznała historię obu krajów oraz współczesności, w jakiej żyje młodzież uczestnicząca w projekcie nauczyciele:  nabyli kompetencje: językowe, kulturowe, społeczne  nabyli umiejętności nowych metod pracy z młodzieżą  nabyli większą motywację do pracy  poznali się nawzajem  nabyli umiejętność zarządzania projektem  są rzygotowani na przyjęcie uczniów z Ukrainy w Polsce

Jak projekt wpłynął na indywidualny rozwój młodzieży:  wzrost umiejętności językowych – mimo kilku negatywnych doświadczeń uczestników projektu  nauka terminowościci wykonywanych zadań  wzrost umiejętności pracy w grupie 

umiejętność podziału zadań i pracy wśród uczniów

131

        

poznanie współczesnych problemów Polski i Ukrainy zainteresowanie się tradycją wzrost umiejętności artystycznych: teatralnych, wokalnych umiejętność podziału zadań i pracy otwarcie się na kulturę i tradycję Ukrainy i Polski wzrost zainteresowania historią i tradycjami regionu wzrost tolerancji na innego człowieka przełamywanie stereotypów zbudowanie przyjaźni międzynarodowych

W obszarze wychowawczym:  uatrakcyjnienie oferty edukacyjnej dzięki zastosowaniu innych form pracy z młodzieżą˛ dzięki nabyciu kompetencji społecznych i osobistych uczniów  zbudowanie tradycji trwałych więzi polsko – ukraińskich  nabycie kompetencji zarządzania projektami młodzieżowymi  przygotowanie szkoły polskiej na uczniów z Ukrainy  inna metodyka pracy z młodzieżą – delegowanie na ucznia odpowiedzialności za podejmowanie decyzji  bycie animatorem grupy, moderatorem, mediatorem, który pomaga i motywuje w dojściu do celu  poznanie przeszłości Polski i Ukrainy  polepszenie jakości pracy szkoły  integracja zespołu nauczycieli w sferze wychowawczej i humanistycznej  stworzenie bazy nowych pomocy dydaktycznych – prezentacje, zdjęcia, publikacje – w języku polskim i ukraińskim, które będą wykorzystane na lekcjach historii i WOK  wzrost roli szkoły w środowisku, promocja szkoły W dalszych działaniach należy wprowadzić w życie realizację lekcji z zaproponowanych tematów na lekcjach historii, wiedzy o społeczeństwie, wiedzy o kulturze, języku polskim. Zgodnie z założonymi celami powstało 36 map myśli, powstały dwie wystawy prac wytworzonych przez uczniów. Powstało jedno przedstawienie.

132

Оцінювання На оцінку ефективності самого проекту впливає оцінка проектної діяльності. Оцінювалися заходи, пов’язані із реалізацією проекту, а також результати та продукти проекту. Оцінка діяльності проекту здійснювалася експертною групою. Команда складалася з 2 учителів та 2 учнів з кожної країни. Інструменти оцінювання були використані 3 рази під час проекту: на початку, протягом проекту та в кінці. Ми використовували: Онлайн-опитування

показує

придбання

молодими

людьми

навичок,

пов'язаних

із

використанням англійської мови, підготовкою до контактів з іншою країною, набуттям особистих компетентностей, незалежності, творчості, самопрезентації, виявленням їх театральних та музичних талантів, соціальних компетенцій, роботи в групі. Чи варто брати участь у проекті та чому? Анкета була підготовлена польською та українською мовами для молоді обох шкіл. Учні завершили опитування наприкінці жовтня 2018 року. Питання анкети: 

Чи Ви використовували англійську мову під час реалізації проекту, наприклад, створення легенд? 

15.4 - ні.



84,6 – так



Опиши, за якої нагоди тобі знадобилося знання англійської мови.

Найпоширеніші відповіді: 

Знання англійської мови було корисним в першу чергу в спілкуванні з нашими колегами з Польщі та України, ми змогли поспілкуватися про тему мап думок, поїздок або презентацій.



Було корисно весь час, працюючи в групах і в звичайних бесідах.



У спілкуванні, в інтеграції, у завданнях.



Створення плакатів.



Під час щоденних розмов і підготовки вистави.



Наскільки зросла твоя мовленнєва компетенція і вміння застосувати англійську мову? 

0-20% - 26,9%



20-40% - 30,8%



40-60% - 23,1%



60-80% - 11.5%

133

 

80-100% - 7,7 % Як оцінюєш свою активність щодо використання англійської мови під час молодіжних зустрічей?



дуже високо - 7,7%



високо - 15,4%



середньо - 61,5%



низько - 11,5%



дуже низько- 3,9%



У якій сфері ти поглибив знання англійської мови?

Відповіді: 

лексика пов'язана з географією 3,8%



лексика, пов'язана з повсякденним життям - 69,2%



лексика, пов'язана з культурою та мистецтвом - 30,8%



інше - 3,8%



Які таланти ти відкрив у собі під час реалізації проекту?

Відповіді: 

самостійність - 38,5%



самопрезентація - 19,2%



креативність - 65,4%



можливість працювати в групі - 57,7%



музичні здібності - 11,5%



режисерські здібності - 15,4%



театральні здібності - 7,7%



хореографічні здібності - 34,6%



міжособистісний зв'язок - 46,2%



здібності дискутувати - 11,5%



здібності обговорення - 23,1%



навички планування 30,8%



лідерські якості 19,2%



відповідальність - 38,5%



пунктуальність - 38,5%



Чи завдяки участі в проекті ти пізнав культуру сусідньої держави? 

так – 100%

134

 

ні – 0% Чи завдяки участі в проекті ти пізнав звичаї сусідньої держави?



так – 100%



ні – 0%



Чи завдяки участі в проекті ти здолав мовний бар‘єр? 

так – 84,6%



ні – 15,4%



Чи вважаєш вдалим знайомство з учнями сусідньої держави? 

так – 76,9%



ні – 23,1%



Чи підтримував/підтримуєш контакти з тими особами із сусідньої держави, які брали участь у молодіжних зустрічах, використовуючи засоби комунікації? 

так – 84,6%



ні – 15,4%



Якими засобами комунікації користуєшся для цього спілкування? 

Facebook – 73,1%



Instagram – 61,5%



WhatsApp – 3,8%



Messenger - 3,8%



Чи участь в проекті спричинилася до твого зацікавлення способом життя людей з іншої країни? 

так – 96,2%



ні – 3,8%



Чи вважаєш, що участь у проекті може підготувати тебе до інтеграції з учнями з іншої держави, які навчаються у твоїй школі? 

так – 69,2%



мабуть – 30,8%



ні – 0%

Юними експертами серед однолітків було проведене індивідуальне опитування, яке містило питання про культуру, традиції, кухню, одяг, мову, сприйняття людей, відомі місця. Анкета була відправлена всім учасникам проекту, як учням, так і вихователям. Інтерв'ю проведено на початку та наприкінці проектної діяльності. Перелік питань фінішного анкетування:  Переваги проекту:

135



знайомство учнів з легендами обох країн, традиціями, культурою та стравами.



знайомство з новою країною та її мешканцями.



встановлення контактів і сердечних відносин з однолітками - нові дружні стосунки.



спілкування та подолання мовних бар'єрів, формування мовних компетенцій.



співпраця на всіх етапах створення результатів.



формування навичок роботи в групі.



молодь добровільно залучалась до проектної діяльноті.



можливість виїзду за кордон – вперше.



міжнародна інтеграція.



поглиблення знань про культуру, звичаї та мистецтво сусідньої держави.



руйнування історичних стереотипів.



інтеграція молоді та вчителів.



Недоліки проекту: 

брак часу для інтенсивної роботи проекту та розваг.



надто коротка тривалість проекту.



Чого школи навчилися одна від одної?

Найпоширеніші відповіді: 

основ міжнародної співпраці та методології проведення молодіжних зустрічей, та методи розрахунку коштів;



способи співпраці з молоддю;



просування різних видів діяльності;



учні та вчителі дізналися, як виглядає навчальний процес в школі-партнері;



як працювати в школах з молоддю;



як організовуються свята в школах;



як налагоджено співпрацю з батьками в школах.

Мапи думок - студенти у групах з 6 осіб - 3 з Польщі та 3 з України, щодня виконували мапи думок, пов'язані з легендами, про які вони дізнатись упродовж дня, та спостереженнями за мистецтвом, культурою, одягом, поведінкою людей та історичною інформацією.

Ми виготовили 36 карток із зображеннями опрацьованих легенд та 6 колажів із фотографіями, пов'язаними з "Легендою про Скарбника" та "Легендою про господаря підземного царства". Цей матеріал використовується для поширення результатів проекту.

136

Резюме дискусії – проведено вчителями про переваги та недоліки проекту, а також чого школи навчилися.

Результати проведеного дослідження були представлені під час засідань метолдичних об’єднань учителів предметів гуманітарного циклу в обох школах з метою розробки тем, які можуть бути використані для вивчення історії та традицій обох країн. Пропозиції щодо тем уроків: Історія: 

Рух до незалежності поляків та українців у XIX / XX столітті.



Участь польських та українських підпільних організацій у боротьбі за незалежність у дев'ятнадцятому столітті.



Формування незалежних держав після розпаду СРСР

Суспільствознавство: 

Політичні та соціальні зміни в Україні після незалежності. "Помаранчева революція".



Між Росією та Польщею: вплив сусідів на формування сучасної української держави.

Польська / українська мова 

Національне відродження в Україні. Творчість Тараса Шевченка та його зв'язки з поляками.



Подібність слов'янських мов / на основі словника, розробленого студентами під час обміну /



Що таке легенда - у пошуках наших коренів.



В світі польських легенд - презентації.



В світі українських легенд.



Сілезькі легенди - про гекси, барабани, скарбники та інші чудеса.

Культурознавство: 

Мікс культур. Культурні відносини поляків та українців

Мапи думок та анкети будуть представлені в статтях, що рекламують проект.

Крім того, після виступу студенти отримали кольорові серця, на яких вони записали свої почуття про проект, і те, що вони беруть додому з собою, з чим вони повертаються Отримані відповіді: Я беру з собою, я повертаюся додому з: 

Багато гарної атмосфери, щирості та добра.

137



Я повертаюся додому з новими друзями та знаннями про іншу культуру.



Я повернуся з вмінням робити вареники та вишивати.



Я повертаюся з вмінням сприймати інших людей.



Я повертаюся з вмінням цінувати час, витрачений на друзів.



Я повертаюся з навичками бути режисером, хореографом, танцівницею, сценаристом.



Я повертаюсь з вмінням спілкуватися, незважаючи на мовні бар'єри.



Я забираю додому серце, повне радості та успіху від нашої вистави.



Я повертаюся додому з новими друзями.

Висновки та рекомендації: Підсумовуючи результати опитувань, можна однозначно стверджувати, що проект завершений з повним успіхом. Завдяки зустрічам молоді учасники проекту - молоді люди: 

пізнали культуру та звичаї обох країн.



розвинули лінгвістичну компетентність - вивчення нової лексики, пов'язаної з легендами, географією, повсякденним життям, мистецтвом, театром, культурою.



розвинули таланти та акторські, режисеричні, пластичні та музичні навички.



розвинули соціальні компетенції: міжособистісне спілкування, групова робота.



придбали навички дискусії, обговорення, планування, лідерство, відповідальність.



набули міжкультурну компетентність.



набули навичок самопрезентації.



подолали стереотипи.



молодь описала легенди, пов'язані з історичним, архітектурним і священними пам'ятками, пов'язані з культурою регіону і країни.



молодь представила результати дослідження в презентаціях, на веб-сайті проекту, путівнику.



молодь підготувала виставу, взявши за основу опрацьовані легенди.



молодь двох країн пізнала історію і сучасні реалії, в яких живуть учасники проекту.

вчителі: 

придбали компетенції: мовна, культурна та соціальна.



набули навички нових методів роботи з молоддю.



набули більшої мотивації до роботи.



вони зустрілися один з одним.



отримали досвід організації проекту.

138



готові прийняти студентів з України в Польщі.

Як вплинув проект на індивідуальний розвиток молоді: 

підвищення рівня володіння мовою - незважаючи на певний негативний досвід учасників проекту.



формування вміння вчасно виконувати завдання.



підвищення навичок групової роботи.



вміння розділяти завдання та працювати серед учнів.



знайомство з сучасними проблемами Польщі та України.



інтерес до традицій.



підвищення художніх навичок: театральні та вокальні навички.



здатність розподіляти завдання та роботу.



відкриття культури та традицій України та Польщі.



підвищення інтересу до історії та традицій регіону.



підвищення толерантності до іншої людини.



порушення стереотипів.



створення міжнародних дружніх зв'язків.

У сфері виховання: 

зробити освітню пропозицію більш привабливою через використання інших форм молодіжної праці завдяки залученню соціальних та особистих компетентностей учнів.



побудову традиції тривалих польсько-українських зв'язків.



набуття компетенції в управлінні молодіжними проектами.



підготовка польської школи для студентів з України.



інша методологія роботи з молоддю - делегування студентам відповідальності за прийняття рішень.



бути аніматором групи, модератором, посередником, який допомагає та мотивує досягнення мети.



пізнання минулого Польщі та України.



підвищення якості шкільної роботи.



інтеграція колективу вчителів у галузі освіти та гуманітарних наук.



створення бази даних нових навчальних посібників - презентацій, фотографій, публікацій - польською та українською мовами, які будуть використовуватися в уроках історії та WOK.



збільшення ролі школи у навколишньому середовищі, просування школи.

139

У подальших заходах слід втілити в життя уроки з тем, запропонованих на уроках історії, суспільствознавства, культурознавства та польської мови. Інтенсифікувати використання англійської мови в міжнародних контактах. Відповідно до передбачуваних цілей було створено 36 макарт думок, створено дві виставки творів, підготованих учнями. Підготовано одну виставу.

140

141