Вітання, друзі!
Причому вітання абсолютно справжні, буквальні. Вітаємо вас і себе із першим днем народження. Рік тому, у листопаді, ми випустили у світ перший номер вісника «InfoЛама». І трохи не віримо у це самі, бо здається, не так багато їх було, не так
Що з нами сталося за ці 12 місяців? Ми внутрішньо виросли. Налагодили процеси,
залучаємо більше лікарів — зокрема і тому, що команда росте. Дещо не змінилося :) Ми багато сміємося і нам цікаво придумувати
З любов’ю, команда «InfoLama»:
Олена Луцька — шеф-редакторка, а також засновниця та натхненниця бренду «Лама Лу», педіатриня, дитяча інфекціоністка, письменниця, співавторка книги «Мамо, тату, не хвилюйтеся!»
Тетяна Логвиненко — головна редакторка, а також редакторка, копірайтерка, письменниця, співавторка
4
симптоми схожі на ознаки інших хвороб та станів.
Які симптоми фіброміалгії?
Люди з фіброміалгією потерпають від
сильного болю у м’язах та суглобах, а також від втоми. Біль за цього стану тупий, тривалий, може охоплювати усе
тіло. Люди з фіброміалгією можуть
прокидатися дуже стомленими, хоча спали достатньо. Крім того, втому здатні
посилювати різноманітні проблеми із
сном, зокрема синдром неспокійних ніг та сонне апное — розлад, за якого
дихання уві сні зупиняється на 10 чи
більше секунд.
Крім того, типовою для фіброміалгії є
чутливість тіла у специфічних точках.
Серед них нижня частина потилиці та
верхня — шиї; верхня частина лопаток;
верхня зовнішня частина сідниць; верхня
частина стегон під сідницями; область
ключиць; верхня зовнішня частина
Окрім названих симптомів, люди з фіброміалгією можуть зустрічатися і з низкою інших — фізичних та психічних. Серед фізичних йдеться, зокрема, про: головний біль напруження та
мігрень, біль в щелепах та обличчі, проблеми із шлунково-кишковим трактом, зокрема закрепи та діарею, труднощі із контролем сечового
міхура, чутливість до звуків, світла і відчуття
холоду.
Серед психічних часто зустрічаються: відчуття «туману» у голові, проблеми з пам’яттю та
концентрацією, тривога,
Люди, чиї батьки мали це захворювання, більше ризикують із
Деякі хронічні хвороби та стани також підвищують шанси на розвиток фіброміалгії. Це, зокрема, остеоартрит, тривожні розлади, хронічний біль у спині та синдром подразненого кишківника.
Особливість захворювання у тому, що
його не можна виявити специфічним
дослідженням — не існує аналізу, результат котрого вказав би на
наявність саме цієї хвороби. А симптоми фіброміалгії також можуть
бути ознаками величезної кількості інших захворювань. Крім того, фіброміалгія може бути коморбідною, тобто співіснувати з іншими
хворобами та станами, зокрема тими, що підвищують імовірність її розвитку (про них йшлося вище). Тож діагноз ставиться клінічно — за результатами аналізу даних про пацієнта та його історії, а також після виключення
ймовірності інших захворювань.
В Україні обізнаність про фіброміалгію ще тільки розвивається. Про це
захворювання не знають багато пацієнтів і навіть лікарів. Тож якщо ви
маєте симптоми, що можуть свідчити про фіброміалгію, варто шукати
допомогу і не здаватися на цьому
шляху, почути другу чи, за потреби, третю думку.
Назагал будь-який незвичний біль, особливо у м’язах, який ви раптом
почали відчувати — можлива ознака
фіброміалгії. Уваги потребують також
відчуття «туману» у голові, мігрені,
проблеми із сном, депресивні чи
суїцидальні думки. Якщо ви помітили
подібне, поговоріть із своїм сімейним
лікарем чи терапевтом, а якщо на симптоми скаржиться дитина, то з
фізичні вправи (ті, що
комфортними), психотерапія, зокрема у таких методах, як когнітивноповедінковий та
відповідальності, ліки — знеболювальні та антидепресанти.
Для якіснішого менеджменту стану може знадобитися спільна робота кількох лікарів — сімейного чи педіатра, ревматолога, невролога, психіатра. Вузькі спеціалісти запропонують дієві рішення
окремих симптомів.
Фіброміалгія
з’явилися нові, це час поговорити
психологу.
Лікар може і має підтримати при підготовці, але це не та людина, з якою дитина зазвичай має найбільш довірливі відносини, особливо у підлітковому віці. За згоди та у присутності
батьків він може ініціювати початок такої розмови, але часто діти сприймають лікарів як третіх осіб і не можуть повноцінно розкритися. Тож для родини важливо не перекладати відповідальність на лікаря, а залучити його допомогу, щоб бути наставниками і партнерами для дитини.
Розмови не варто уникати. Дорослі часто вважають, що знайомство із темою пов’язане з цікавістю до неї, тож, мовляв, що раніше дитина взнає про секс, то раніше захоче спробувати. Поперше, це не так, а по-друге, діти говорять про статеве життя. Відкладена розмова у родині означає, що дівчина чи хлопець взнають про все з інших джерел: в інтернеті, на вулиці, від однолітків старших знайомих. Чи справді це та якість знань, якої б вам хотілося? Сексуальна освіта
Як підтримати дитину, коли
Україні), 116 111 (безкоштовно
партнерів;
повага між партнерами та саме
партнерство цінні;
у партнерстві важать відкрите спілкування, компроміси і можливість обговорювати
будь-які питання без сорому і страху;
мати питання — нормально і важливо;
про те, що турбує чи цікавить, можна і треба
спитати у батьків чи фахівців.
