InfoЛама - 8 (10) - жовтень 2025 - October 2025

Info

8 (10) жовтень 2025

інші номери тут, скануйте!

ЛАМА

Здоров’я багато не буває! тема номеру

Експертна гастроентерологія у «Ламі Лу». Розповідають лікарі

Коли збивати температуру? Лихоманка у дитини — вичерпний гайд

FAQ Більше, ніж ПМС. Як зрозуміти, що у вас передменструальний дисфоричний розлад і що робити далі

Інтервʼю «Усі питання про харчування дітей та їхні звички — це питання про батьків». Дієтологиня Анастасія Горобець про харчову поведінку, меню дитини на другому році життя та їжу як метод профілактики

ВІД РЕДАКЦІЇ Новий місяць — новий випуск «InfoЛама» і, сподіваємося, щось нове і корисне для всіх вас. Привіт!

Про цей номер можна сказати дві важливі речі. Перша — він дуже гастроентерологічний. Цей напрям розвивається у «Ламі Лу» фактично від самого заснування клінік. Але зараз він склався у сильну течію, до нього долучилися фахівці дуже високого рівня, що мають глибокий досвід та специфічні знання. Тож ми вирішили подивитися на гастроентерологію системніше і поговорили для цього із засновницею бренду, Оленою Луцькою, та лікарками, які працюють у напрямку.

І це друга важлива річ про цей номер — у ньому багато людей. Ні, звісно, лікарі завжди долучені до створення вісника. Але цього разу їх справді дуже багато. Гастроентерологи, педіатри, психіатриня, психотерапевтка, дієтологиня — голоси та обличчя «InfoЛама» у жовтні.

У нашому фокусі діти та дорослі, фізичне та ментальне здоров’я, а ще розмови про харчування і підтримку. Нехай вам буде цікаво і тепло на цих сторінках разом з нами! Принагідно і як завжди дякуємо Силам оборони України за те, що маємо можливість жити, працювати, планувати — хай навіть на тиждень чи новий номер вперед. Наші серця і донати там, де ви.

Побачимося у листопаді. Лю вас, як завжди З любов’ю, команда «InfoLama»:

Олена Луцька — шеф-редакторка, а також засновниця та натхненниця бренду «Лама Лу», педіатриня, дитяча інфекціоністка, письменниця, співавторка книг «Мамо, тату, не хвилюйтеся!» і «Перший рік турботи та любові»

Тетяна Логвиненко — головна редакторка, а також редакторка, копірайтерка, письменниця, співавторка книг «Мамо, тату, не хвилюйтеся!» і «Перший рік турботи та любові»

Катерина Савченко — менеджерка проєкту, а також комунікаційна та SMMменеджерка бренду «Лама Лу»

Контакти Олена Луцька, шеф-редакторка, Тетяна Логвиненко, головна редакторка — infolama.editor@gmail.com

Катерина Савченко, менеджерка проєкту — lamalumanager@gmail.com Матеріали з позначкою «Партнерський матеріал» розміщуються на правах реклами. Відповідальність за якість продукту чи послуги, а також достовірність інформації про них несе рекламодавець.

ЗМІСТ 4

Усе, що треба знати про лихоманку у дитини

10

Експертна гастроентерологія у «Лама Лу»: як це працює

15

«Усі питання про харчування дітей та їхні звички — це питання про батьків». Дієтологиня Анастасія Горобець про харчову поведінку, меню дитини на другому році життя та їжу як метод профілактики

19

Передменструальний дисфоричний розлад: чому це не ПМС і як діяти

4

FAQ

Усе, що треба знати про лихоманку у дитини «У дитини 38,2!» — «Та вже викликай швидку!» Такий діалог точно звучав у кожній родині, де є маля. Температура — це дуже страшно. Дитина горить, можуть бути фебрильні судоми… А часом взагалі малюк весь гарячий, але грається, наче нічого й не сталося — дуже підозріло. Насправді ж ні, каже лагідна педіатриня Ірина Діденко. Температура сама по собі не хвороба, а дитина може бути активною, навіть якщо у неї сильна лихоманка, і це нормально. Докладно розпитали лікарку про високу температуру і дітей — та зібрали текст, що заспокоїть.

Лихоманка — це нормальна реакція на різноманітні стани, найчастіше на інфекцію. Підвищену температуру часто вважають окремою проблемою, майже хворобою. Однак насправді це лише однака того, що захисні сили організму намагаються впоратися з інфекцією. Тож не треба боятися температури як такої: загрозу становлять тільки зневоднення, фебрильні судоми чи тяжкі інфекції. Про них йтиметься далі.

Ірина Діденко, педіатриня клінік «Лама Лу»

Діти

різного віку реагують на лихоманку по-різному. Новонароджені особливі. У них навіть невелике підвищення температури може свідчити про серйозну інфекцію. Якщо маля до трьох місяців має лихоманку 38 градусів, його обов’язково має оглянути лікар.

Рішення про те, чи потрібна малюку допомога, варто приймати з огляду на його стан, а не на температуру. Якщо дитина активна і поводиться як зазвичай, навіть при 39 градусах її стан не є невідкладним. Коли ж млява, не п’є, погано дихає, реакції загальмовані, це червоні прапорці — навіть У дітей від трьох місяців до п’яти за 37,5 терміново потрібен лікар.

років лихоманка часто виникає як Значення температури, що вважалося б реакція на будь-що, зокрема нормальним для дітей, не існує — адже віруси, ріст зубів, вакцинацію. воно змінюється залежно від віку, Фебрильні судоми найчастіше активності та часу доби. Наприклад, стаються саме у цей період. А от найнижча вона опівночі та рано вранці, а старші діти вже вміють сказати максимально підіймається наприкінці дня про свої відчуття: «Я гарячий/-ча». та на початку вечора. Для немовлят І температуру переносять звичайна температура зазвичай вища, ніж зазвичай легше. Фебрильні для старших дітей.

судоми найчастіше бувають у них.

Фебрильні судоми: чому вони виникають і що робити

5

Фебрильні судоми виникають у 2—5% дітей віком від шести місяців до п’яти років на тлі лихоманки більше 38 градусів. Через підвищену температуру незрілі нейрони головного мозку малюка перезбуджуються, і це призводить до судом. Виглядають вони страшно: вираз обличчя дитини на кілька хвилин може стати дивним, потім вона може заціпеніти або сіпатися та закотити очі. Маля ненадовго втрачає реакцію. Його шкіра під час нападу також може виглядати трохи темнішою, ніж зазвичай. Попри свій вигляд, фебрильні судоми у більшості випадків безпечні. Вони також не призводять до епілепсії та не впливають на розвиток мозку.

Коли судоми тривають понад 5 хвилин чи малюк не приходить до тями, Якщо у дитини судоми:

викликайте швидку.

намагайтеся бути спокійними, Якщо у малюка були фебрильні судоми, після нападу важливо покладіть маля на бік,

поговорити з лікарем. Він огляне звільніть від одягу,

дитину, щоб уточнити, чи був цей стан не кладіть нічого до рота. пов’язаний саме з температурою.

У більшості випадків лікувати лихоманку у дитини не потрібно. Наприклад, у цьому нема необхідності, якщо малюку більше трьох місяців, він має ректальну температуру нижче 38,9 градусів, а у решті здоровий та поводиться як зазвичай. Сенс лікування лихоманки не у тому, щоб нормалізувати температуру, а у тому, щоб допомогти дитині комфортно пережити цей період. Температуру дітям знижують парацетамолом та ібупрофеном. Вони можуть полегшити стан та знизити температуру на 1—1,5 градуса. Приймати їх слід, тільки якщо є необхідність, а коли надокучливі симптоми зникнуть, лікування треба припинити.

Дози парацетамолу та ібупрофену розраховуються не на вік дитини, як це часто роблять, а на її вагу. Дозування парацетамолу: 10—15 мг на кожен 1 кг ваги дитини, за потреби повторювати прийом кожні 4—6 годин. Дозування ібупрофену: 5—10 мг на кожен 1 кг ваги дитини, за потреби повторювати прийом кожні 6—8 год. Без потреби не варто комбінувати речовини через раз. Це не підвищує ефективності лікування, а ризики помилитися з дозуванням зростають.

Під час лихоманки для дитини головне — уникнути зневоднення. Тож їй треба пити стільки, скільки вона схоче і зможе. Для немовлят це мамине молоко, для старших дітей — вода, компот без цукру. Якщо дитина має ознаки зневоднення — млява, рідко пісяє чи сечі мало, губи сухі — важливо поїти її потроху і часто. Не варто перейматися, якщо малюк із лихоманкою не хоче їсти. Це нормально і не страшно, коли організм впорається із збудником, апетит повернеться. Тож не змушуйте маля їсти, йому зараз потрібні рідина, обійми та спокій.

6

Три міфи про температуру у дитини

FAQ

Страх лихоманки тією чи певною мірою мають усі батьки. Це нормально, адже його джерело — хвилювання за дітей. Але часто такий страх не має під собою підстав. Тож зруйнуймо кілька неправдивих переконань. «Температура може зварити мозок»

«Висока температура означає серйозну хворобу»

Звісно, ні. Температура не піднімається сама собою, безконтрольно. Цим процесом керує центр терморегуляції у мозку. З його подачі тіло піднімає температуру так, щоб активувалася потрібна імунна відповідь. Тож навіть якщо дитину лихоманить до 40 градусів, мозок буде в порядку. Неконтрольовано температура може підійматися тільки при тепловому ударі, наприклад якщо дитина перегрівається на сонці чи у машині. Це небезпечно. Але причина у цьому випадку зовнішня — навколишнє середовище, а не внутрішня — робота центру терморегуляції.

Інтенсивність лихоманки не завжди пов’язана з серйозністю стану. Для порівняння: через вірусну інфекцію температура може підійматися до 40 градусів, а через бактеріальну триматися на рівні 37,3 градуси. Крім того, сама температура, повторимося, — не є діагнозом, вона тільки свідчить про інші процеси, які відбуваються в організмі. Тож важать не числа на термометрі, а те, як дитина почувається. Якщо вона бавиться, сміється, п’є, то якою б не була температура, усе під контролем.

«За високої температури обов’язково будуть судоми»

Фебрильні судоми справді можуть виникати. Але це пов’язано не з тим, наскільки температура висока, а з тим, як швидко вона підіймається. Тож не варто лікувати лихоманку у дитини тільки через страх судом — на імовірність їхньої появи вплинути не вийде. Допомога лікаря при лихоманці у дитини потрібна, якщо:

малюку менше трьох місяців і його ректальна температура становить 38 градусів чи більше. Таким малятам не слід приймати будь-які жарознижувальні без рекомендації лікаря. Тож незалежно від вигляду дитини, з ним треба поговорити;

малюку від трьох місяців до трьох років і його ректальна температура становить 38 градусів чи більше протягом трьох днів чи довше або ж якщо він виглядає нездоровим, наприклад вередує чи відмовляється пити;

малюку від трьох місяців до трьох років і його ректальна температура становить 38,9 градусів чи більше;

дитина будь-якого віку має температуру у ротовій порожнині, ректальній кишці, барабанній перетинці або на лобі 40 градусів чи вище або у пахвовій западині 39,4 градусів чи вище;

дитина будь-якого віку має повторювану лихоманку без будь-яких інших симптомів протягом більше семи днів, навіть якщо підвищена температура тримається лише кілька годин;

дитина будь-якого віку має лихоманку та хронічні захворювання, наприклад хвороби серця, онкологію, вовчак або серповидноклітинну анемію;

дитина будь-якого віку має лихоманку та нову висипку на шкірі.

7 Народні

способи

працюють,

але

зниження

також

температури

можуть

нашкодити.

найчастіше

Ось

чого

не

не

варто

робити, якщо у дитини лихоманка.

Обтирати оцтом чи спиртом. Пари цих рідин всмоктуються через шкіру та легені і можуть викликати отруєння або опіки. А ефекту такі

способи

не

приносять,

бо

лихоманка

—

це

внутрішний

у

холодну

процес, а не надлишок тепла на поверхні тіла.

Обгортати

мокрим

рушником

чи

класти

ванну.

Температуру збити так не вийде, натомість маля може отримати судинний спазм та озноб. А лихоманка посилиться, адже організм намагатиметься зігрітися і ще підвищить температуру. Єдине, що може

спрацювати,

—

обтирання

водою

кімнатної

температури

(але, знов-таки, не холодною).

Загорнути

у

лимоном.

Тепле

три

ковдри (не

та

поїти

гаряче)

чаєм

пиття

з

буде

малиною,

медом

доречним

—

та

воно

захистить від зневоднення. А от ковдри лише нашкодять, адже перегріватимуть дитину.

М

алюків

напувають

ковдрами,

«

зокрема,

одужати, треба

гарячим і

для

»

та

того,

намагаються щоб

вони

М

зігрівати

пітніли.

одягом

овляв,

і

щоб

пропотіти . Так, піт справді охолоджує тіло. Але з

ним організм також втрачає рідину, тож така штучна стимуляція потовиділення може призвести до зневоднення. А ковдри, зновтаки, перегріватимуть дитину.

Дати анальгін, бо «колись так завжди робили». Анальгін (метамізол) та аспірин дітям не рекомендовані. Анальгін може призводити до небезпечного ускладнення кровотворення (агранулоцитозу), а аспірин — викликати синдром Рея, смертельно небезпечний стан.

на часі

10

Експертна гастроентерологія у «Лама Лу»:

як це працює У клініках «Лама Лу» працює напрям експертної гастроентерології. Наші гастроентерологи підтримують дітей, а дієтологиня — ще і дорослих. Цей напрям працює у клініках давно і багато пацієнтів уже встигли отримати допомогу від лагідних лікарок. Але сьогодні ми хочемо розказати про неї та про те, якими питаннями напрям опікується, детальніше. Для цього ми звернулися до засновниці бренду Олени Луцької, а також до самих лікарок. Далі — їхня пряма мова. Наші лікарки, що працюють у напрямку гастроентерології, можуть все. Їхня експертиза дуже висока, адже вони здобувають досвід у лікарнях найвищого рівня — Охматдиті та Інституті педіатрії, акушерства та гінекології. Працюють із найскладнішими в Україні випадками. Лікар амбулаторної ланки може за всю свою практику у поліклініці чи приватній клініці не зустрітися із тими випадками, які вони бачать у рутинному режимі.

Олена Луцька, засновниця бренду «Лама Лу»

Ще наші фахівчині входять до ESPGHAN — Європейської асоціації дитячих гастроентерологів, гепатологів та нутриціологів. До речі, з цим пов’язана хороша історія. Пару років тому я була серед групи українських лікарів, що за грантом ESPGHAN їздила до Польщі на майстерклас із дитячої гастроентерології. Там познайомилася з кількома колегами, ми почали спілкуватися, і так сформувався, як ми його називаємо, гастроклуб. Ми регулярно зустрічалися, обговорювали випадки, ділилися досвідом, завели чат для онлайн-консиліумів… А тепер цей гастроклуб фактично базується у «Ламі Лу» — усі його членкині тепер мають тут прийом.

11 Гастроентерологічний напрямок розвивається у «Ламі Лу» від самого початку. Це не новий конструкт, а результат системи, яка вибудовувалася за запитом пацієнтів. Була потреба, і ми шукали для неї рішення. Загалом в Україні з гастроентерологією все непросто. З одного боку, є методи, які застосовуються в усьому світі. А з іншого, є проблема з доступом до інформації. Тому пацієнти можуть

довго

скидають

на

не

мати

глисти

чи

адекватного починають

лікування. лікувати

Наприклад,

багато

фуфломіцином

те,

діагнозів

що

взагалі

лікувати не треба, а треба психіатр чи психотерапевт.

Усі наші лікарки мають вужчий професійний інтерес і досвід у гастроентерології. Ми постійно радимося одне з одним, ділимося досвідом. І так можемо знаходити відповіді на складні питання і давати пацієнтам максимальну підтримку у руслі доказовості і найсвіжіших світових напрацювань.

на часі

12

Як дієтолог може допомогти при порушеннях годування у дітей Дієтолог може відігравати важливу роль у корекції розладів годування у дітей. Для початку визначити причину, чому дитина погано чи вибірково їсть. Це може бути пов’язано із захворюваннями, сенсорними, психологічними причинами. Наприклад, немовлята можуть відмовлятися від грудей і через психологічні поведінкові особливості, і через медичні проблеми, зокрема рефлюкс чи алергію на білок коров’ячого молока. Старші дітки можуть мати страх перед їжею через те, що колись вдавилися або хворіли, чи бути надмірно чутливими до певних текстур: твердого, хрумкого, слизького. Дієтолог, звісно, аналізує також зріст і вагу, бо ці параметри відображають, чи досить калорій дитина Олена Морачковська, споживає, а також оцінює загалом імовірні прояви педіатриня, дефіциту вітамінів та мінералів. За потреби він дієтологиня, відкоригує план харчування і збагатить його консультантка з ГВ потрібними складовими. Зазвичай дієтолог є частиною великої команди, до якої також входять логопед, ерготерапевт, психолог, гастроентеролог. Якщо дитина має зміни з боку шлунково-кишкового тракту, дієтолог скоригує раціон. Малята, що мають неврологічні розлади чи проблеми з ковтанням, можуть потребувати особливої консистенції їжі, яка знижуватиме ризик аспірації — зменшуватиме імовірність, що дитина нею вдавиться чи захлинеться. Дієтолог також працює з родинами, де діти вигодовуються через зонд чи стому. Це специфічний окремий вид годування, бо для нього існують спеціальні лікувальні суміші. Лікар розраховує їх кількість, потребу і допомагає з часом перейти на годування через рот.

А ще дієтолог може допомогти на етапі, коли дитина починає їсти прикорм. Він може допомогти батькам здобути важливі знання щодо їжі та здорових патернів харчування. Так родині буде значно легше з самого малечку прищеплювати малюку правильні харчові звички і годувати його здоровою їжею.

13

Що таке функціональні та проблемні болі у животі у дитини Біль у животі — одна з причин, що найчастіше приводять батьків з дітьми до дитячого гастроентеролога. Але не завжди він означає хворобу органів шлунково-кишкового тракту. У багатьох випадках після обстежень виявляється, що біль є функціональним, тобто у дитини немає порушень анатомії, утворень, запалення, інфекції. Однак є дискомфорт, від якого малюк страждає, не може бути активним, це заважає йому якісно жити.

На противагу функціональному, існує й органічний біль у животі — той, що має причину. Про нього повідомляють такі тривожні симптоми, як біль, що виникає вночі, втрата ваги, тривалі розлади випорожнення, постійне блювання, наявність крові у калі та інші. Усі ці симптоми важливі для того, щоб з’ясувати тип болю в животі та знайти рішення.

Олена Рєзнікова, педіатриня, дитяча гастроентерологиня, консультантка з ГВ

Дуже важливо зазначити, що якщо органічної причини болю у дитини не знайшли, це не означає, що вона насправді нічого не відчуває, «придумує» чи може перестати страждати власним зусиллям волі. Природа функціонального болю полягає у підвищеній чутливості нервових закінчень кишківника. На неї часто впливають стрес, перевтома, проблеми в школі чи з однолітками, а також реалії, у яких ми живемо — тобто війна та усе, що з нею пов’язане.

Існує поняття вісі «мозок — кишківник». Нервова система та шлунковокишковий тракт як близькі друзі, вони постійно спілкуються за допомогою гормонів, мікробіома і блукаючого нерва, надсилають одне одному сигнали про те, що зараз відбувається чи має відбутися. Якщо нервова система чутлива, шлунково-кишковий тракт може реагувати на щось, що зараз обробляється мозком, зокрема стрес. І кишківник реагує на це із свого боку.

З правильною підтримкою функціональний біль поступово слабшає і минає, а якість життя дитини покращується. Для цього ми працюємо і з дитиною, і з батьками. Пояснюємо, як влаштована проблема, допомагаємо вибудувати режим сну і харчування. За потреби долучаємо до роботи нейропсихолога, психіатра чи психотерапевта. Завдання батьків у цьому випадку не шукати, що саме болить — шлунок, кишківник чи ще щось — а допомогти нервовій системі заспокоїтися. З цим лікар і працює. Бо коли дитина спокійна, то й живіт не болить.

14

Що таке запальні захворювання кишківника та чому про них важливо знати Запальні захворювання кишківника — це хронічні прогресуючі захворювання, яких існує ціла група, але найбільш розповсюджені і, певно, найвідоміші — хвороба Крона та виразковий коліт. Кількість випадків таких хвороб зростає. ЗКК впливають на багато сторін життя, і часто здорові люди навіть не замислюються, що таке можливо. Наприклад, тим, хто має такі захворювання, може бути складно вчитися, працювати, займатися спортом чи подорожувати. Найпростіші щоденні справи сильно ускладнюються. Доводиться постійно планувати, часто Анна Безпала, дитяча ходити до туалету, регулярно відвідувати лікарів та лягати у гастролікарню, приймати ліки за складними схемами і давати раду побічним ефектам. У таких людей може змінюватися ентерологиня, лікарка УЗД, зовнішність, вони постійно відчувають втому, а від усього цього в комплексі страждає їхнє ментальне здоров’я, і це ендоскопістка, гепатологиня призводить до додаткових кіл страждань. Хвороба торкається не лише самої людини. Вона «захоплює» всю родину, партнерів, друзів. Близькі постійно відчувають тривогу за людину, що має ЗКК, мусять сильно змінити своє життя, стикаються із стигмою та нерозумінням з боку суспільства, адже воно — повернімося до початку — не обізнане з проблемою. В Україні ситуація обтяжується локальними особливостями. На жаль, держава не підтримує людей із ЗКК: програм компенсації лікування, скринінгів та профілактики немає. Як наслідок, дорога терапія для багатьох пацієнтів лишається недоступною. Медицина часто не може забезпечити пацієнтам із ЗКК якісний супровід. Питання, на які лікарі легко відповідають людям без таких діагнозів, стають проблемою. Що робити, коли підвищується температура? Які ліки можна приймати? Як планувати вагітність? Яким має бути харчування? Чи можна їсти те чи інше? Чи безпечно ходити в басейн, випити келих вина, розважатися з друзями? Попри це, якісно супроводжувати таких людей в Україні все-таки можна. Сучасна діагностика, інструментальні методи обстеження, біологічна терапія, препарати малих молекул — у нашій країні доступне багато з того, що є у провідних світових клініках, і є лікарі, що мають відповідну компетенцію. У «Ламі Лу» ми насторожені щодо запальних захворювань кишківника і за наявності симптомів завжди розглядаємо і такі сценарії. Маємо мультидисциплінарну команду, яка дозволяє підійти до супроводу людей із ЗКК комплексно. Ми можемо залучати гастроентеролога, дієтолога, психолога, психіатра, імунолога, суміжних спеціалістів — дерматолога, ревматолога, офтальмолога — для ведення станів, що часто виникають разом із ЗКК. Маємо можливість робити експертне УЗД вже на прийомі у гастроентеролога, аби контролювати стан з мінімальними втручаннями. За потреби, коли випадки складні, радимося з іноземними колегами. Такий підхід дозволяє нам не просто лікувати основне захворювання, а працювати із людиною та її життям — знижувати дискомфорт, підвищувати якість.

пряма мова

15

«Усі питання про харчування дітей та їхні звички — це питання про батьків» Дієтологиня Анастасія Горобець про харчову поведінку, меню дитини на другому році життя та їжу як метод профілактики

Про дієтологію і дієтологів існує уявлення, що вони потрібні людям, яким необхідно дуже сильно схуднути. Тобто людина має вже «захворіти», піти до дієтолога, який випише їй спеціальну їжу, вона це їстиме і «одужає». Але лікар, який допомагає харчуватися, знає і вміє значно більше. Розпитали про це Анастасію Горобець, дієтологиню клінік «Лама Лу» і частину команди лагідних гастроентерологів.

Анастасіє, чому ви зацікавилися цією темою? Я займаюся дієтологією з 2017 року. Загалом я педіатр, але у практиці, у Інституті педіатрії, акушерства та гінекології, мала багато пацієнтів із гастроентерологічними проблемами, з нутрітивними недостатностями. І часто думала про те, як сильно у нас недооцінюють фактор харчування і його вплив на роботу організму. Я хотіла дізнатися більше і використовувати це. Пішла на спеціалізацію і зрозуміла, що загалом в Україні нема де навчитися дитячої дієтології. Тому читала сама в іноземних джерелах, шукала гайдлайни і отак вчилася. Моє теперішнє бачення сформувалося через цей пошук. Але все почалося із необхідності відповідати на потреби моїх пацієнтів.

Отже, чим дієтолог займається насправді? Дієтолог лікує їжею, але не тільки ожиріння, зайву вагу і те, що з вагою пов’язане. Дієтологія — прекрасний інструмент, яким можна впливати на різні щаблі здоров’я. Але це не тільки про людей із захворюваннями і час, коли проблема вже виникла. Дієтологія як інструмент профілактики ще потужніша, ніж як інструмент лікування. Плюс це досить легко — майже не вимагає ресурсів на кшталт ліків, процедур чи часу. Ми всі їмо, і на це можна впливати через харчову поведінку і звички.

16

пряма мова

Чи є люди, яким дієтолог не потрібний? Я думаю, всім потрібний! (Сміється.) Крім новонароджених дітей. Загалом діти можуть обійтися без дієтолога, але тільки якщо їхні батьки і родина цим опікуються. Усі питання про харчування дітей та їхні харчові звички — це питання про батьків. І насправді це буває дуже сумно. Бо дитина може вирости усвідомленою, розуміти важливість здорового харчування, хотіти їсти у такому стилі, але вже мати сформовані нездорові звички, які не вибирала сама, а успадкувала із родини. Тому я завжди запрошую на консультацію батьків, щоб вони могли формувати для дітей здорові патерни харчової поведінки із самого дитинства.

Дієтологія — прекрасний інструмент, яким можна впливати на різні щаблі здоров’я. Але це не тільки про людей із захворюваннями і час, коли проблема вже виникла. Дієтологія як інструмент профілактики ще потужніша, ніж як інструмент лікування.

Як зрозуміти, що дитині потрібен дієтолог? Якщо у неї немає діагностованих проблем, то ніяк. Тому, на мою думку, про це має говорити лікар, який працює з жінкою ще на етапі вагітності. У дітей першого року життя зазвичай проблем з харчуванням нема, бо в цей час родина має певну акцентуацію на ньому, мотивована шукати інформацію, вивчати досвід інших, робити все аж занадто правильно. З другого року необхідність наче зникає. Але ж насправді це не так. Тому лікарі мають доносити до батьків, що харчування має бути одним із фокусів уваги, до нього треба час від часу повертатися і є фахівці, які з цим допомагають. Поговорити з дієтологом варто, зокрема, коли дитина йде у дитячий садок, у школу, підростає і заходить у пубертат.

А як зрозуміти дорослому? Дорослих зазвичай до дієтолога спрямовують інші лікарі — кардіологи, гастроентерологи, онкологи, ендокринологи, ревматологи — і вже тоді, коли є проблема. До мене ще не приходили дорослі, які не мають таких проблем і просто хочуть здоровіше харчуватися. Хоча я б із задоволенням про це говорила. Коли люди приходять до мене з власної волі, то найчастіше це відбувається через зростання ваги, особливо якщо звичні способи її скинути не допомагають. Другий за частотою запит — слабкість, зниження життєвих сил, тонусу, випадіння волосся. Загалом дорослі, тобто люди з уже сформованою харчовою поведінкою, вдаються до змін тоді, коли вже ну так погано все складається, що іншого виходу нема і без цього буде ще гірше.

17

Що зазвичай зупиняє людей у тому, щоб піти до дієтолога раніше, коли проблема тільки починається? Неготовність змінювати той стиль харчування, що є. Більше того, коли це доросла людина із усталеними харчовими звичками, міняти їх справді непросто. Навіть якщо вона має мотивацію і розуміє, що це треба зробити, бо стан, що є, дуже впливає на здоров’я, старається і докладає зусиль. Відсотків 70, за моїми спостереженнями, дають відкат назад, бо їм несмачно, нецікаво, і взагалі не виходить. З кимось це стається через місяць, з кимось через рік, але люди все одно повертаються до звичного стилю харчування. Тому багато хто, коли чує, що треба буде змінювати харчування, зупиняється і не йде до дієтолога.

Рекомендації мають сенс, коли зрозуміло, як ними користуватися і як з ними жити. Ще важить організаційний момент. Ті, у кого не виходить, часто не можуть саме організувати процес. Щоб змінювати харчування, треба мати потрібні продукти, час на приготування. Тому просто рекомендації відмовитися від ось цього і їсти ось це — вони не працюють. Людині треба пояснювати, як це можна зробити, забезпечити свій побут, щоб виходило. Вона має розуміти, які продукти тримати вдома, як робити заготовки, що можна приготувати швидко, як діяти в гостях — що можна, а що ні. Власне, це про харчову поведінку, про те, як поводитися, а не просто про білки, жири та вуглеводи. Я на консультації витрачаю, мабуть, найбільше часу саме на це. Пояснюю також, що смакові рецептори дуже адаптивні. Їхні вподобання можна змінити. Але це потребує часу, і у різних людей процес триває по-різному. Плюс не можна просто зменшити кількість білку у раціоні, треба паралельно збільшити кількість жирів та вуглеводів, бо харчування має і далі задовольняти потреби організму. Це все треба рахувати. Дуже мало людей можуть розробити собі якісний раціон самі.

У західних країнах такої проблеми взагалі нема. Вузькопрофільні лікарі не займаються харчуванням, бо у кожному лікувальному закладі для цього є окремі фахівці. Пацієнти потрапляють відразу до них і отримують всі необхідні рекомендації.

18

Дитина може вирости усвідомленою, розуміти важливість здорового харчування, хотіти їсти у такому стилі, але вже мати сформовані нездорові звички, які не вибирала сама, а успадкувала із родини.

Загальні рекомендації із харчування, певно, можуть дати і сімейний лікар чи вузький фахівець, у якого людина лікує основну проблему.

Що особливого робить дієтолог?

Так, ці фахівці справді можуть дати рекомендації, та чи їх буде досить? На мою думку,

сімейний

лікар

чи

терапевт

може

дати

тільки

дуже

загальні

поради

і

тільки людині, яка не має проблем із здоров’ям. Вузький спеціаліст зазвичай теж

дає

людей

загальні мають

проблема

з

рекомендації.

проблеми

нирками,

він

з

це

все

організацією?

До

має

Але

як

дуже

ретельно

втілити

в

життя,

прикладу, рахувати

якщо

білок

у

якщо у

багато

пацієнта

раціоні.

Так,

нефролог скаже, що відтепер на добу можна з’їдати не більше 0,8 грама білку на

кілограм

ваги.

Але

якого

саме

білку?

Як

його

порахувати?

їсти

більше

Як

і

з

чого

готувати, щоб не перебирати цю кількість?

Навіть

найпростішу

загальну

рекомендацію

овочів

непросто

перетворити на частину свого життя. Більше — це скільки? У якому вигляді — сирі, на пару чи запечені? З чим комбінувати? Бо можна ж посмажити броколі у літрі олії. Рекомендації мають сенс, коли зрозуміло, як ними користуватися і як з ними жити. Відповіді на такі питання знає дієтолог, бо він спеціалізовано займається харчуванням та харчовою поведінкою. Його мета на прийомі — зробити так, щоб людина повернулася додому і знала, що і як їй треба приготувати на сніданок, обід та вечерю, сім днів на тиждень, щоб це було їй корисно, смачно і зручно, і щоб вона розуміла, для чого їсть саме це і саме отак. Тоді вона зможе користуватися цим знанням і мати більше контролю над своїм харчуванням і звичками.

ментальне здоровʼя

19

Передменструальний дисфоричний розлад: чому це не ПМС і як діяти

Більшість жінок знають, що таке передменструальний синдром (ПМС). Груди стають чутливішими, настрій кепський, хочеться шоколаду чи мішок чипсів, а краще все разом і негайно. Ці симптоми такі знайомі і навіть очікувані, що інші, які з’являються у цей час, наприклад надзвичайно сильну тривогу, неможливість виконувати звичні задачі чи думки про самоушкодження, із фазами менструального циклу пов’язати буває складно. Одначе цей зв’язок існує — передменструальний дисфоричний розлад (ПМДР) схожий на ПМС, та його прояви значно сильніші, завдають страждань і суттєво впливають на життя жінки. Розбіралися, що це таке та що робити, і попросили про поради фахівчинь клінік «Лама Лу» — психіатриню Валерію Байбарзу та психотерапевтку Олександру Максименко. Для зручності оповіді у цьому тексті ми говоримо про суб’єктів стану як про жінок, одначе він стосується усіх людей, що мають менструацію.

Що таке ПМДР

ПМДР схожий на ПМС, вони мають багато однакових симптомів і виникають в однаковий час — за тиждень чи два до місячних. Але ПМДР значно важчий стан. Різниця між ними і полягає, власне, у тому, наскільки яскраво проявляються симптоми і як сильно вони впливають на життя жінки. Коли ПМДР активований, її психологічний стан разюче відрізняється від звичного.

Чому розвивається ПМДР, достеменно невідомо. Існує версія, що так стається через гормони. Наприклад, через зниження рівня естрогену та прогестерону, що відбувається у другій половині циклу — після овуляції. Можливо, річ також у серотоніні — його кількість протягом менструального циклу також змінюється. ПМДР може бути наслідком нетипово загостреної реакції на коливання рівня гормонів. ПМС найчастіше дає про себе знати здуттям живота, головним болем, чутливістю грудей, втомою, дратівливістю. ПМДР, окрім цих симптомів, також викликає вкрай сильну тривогу та дратівливість, депресивні стани і зміни настрою. Часом у жінок з’являються думки про самоушкодження чи самогубство. ПМДР, на відміну від ПМС, впливає на здатність працювати, виконувати звичні справи, підтримувати соціальні зв’язки. ПМС можна полегшити змінами у способі життя та знеболювальними. ПМДР — серйозніший стан, що потребує іншого, складнішого лікування. Симптоми ПМС тією чи іншою мірою відчувають близько 75% жінок. ПМДР, за різними оцінками, охоплює 3—8%. ПМДР може розвинутися у будь-якої жінки. Однак деякі з них мають більше шансів зіткнутися із цим станом. У групі ризику ті, хто:

має або мав у минулому тривожність чи депресію,

має ПМС,

має родинну історію ПМС, ПМДД, тривожності, депресії чи інших розладів настрою,

має досвід травми, аб’юзу чи сильних психологічних потрясінь,

палить.

20

ментальне здоровʼя

Симптоми

Симптоми ПМДР досить різноманітні, а проявляється розлад у різних жінок порізному. Ось деякі ознаки цього стану:

депресивний настрій, сум, відчуття безнадії чи власної неважливості,

зміни настрою,

висока тривожність, відчуття сильного напруження, перебування «на межі», перенавантаження чи можливості втратити контроль,

самокритичні думки та висока чутливість до відмов,

конфлікти з колегами, друзями, партнерами, членами родини,

зміни у режимі сну — безсоння чи сонливість,

зміни апетиту — його відсутність або переїдання чи сильне бажання певних продуктів,

зниження інтересу до звичних активностей,

брак енергії,

труднощі з концентрацією,

бажання плакати,

думки про самогубство,

фізичні симптоми — головний біль, збільшення ваги, чутливість грудей, здуття, біль у суглобах та м’язах.

Ці симптоми можуть свідчити як про ПМДР, так і про інші стани чи захворювання. Через це жінки часто відкладають розмову з лікарем і не отримують вчасної допомоги. Щоб подбати про себе, якомога швидше зверніться до фахівця, коли помітили, що у другій половині циклу:

емоції стали значно інтенсивнішими, ніж це бувало зазвичай,

фізичні симптоми ПМС почали виявлятися сильніше, тобто стали більш відчутними чи надокучливими або ж до звичних додалися нові,

симптоми порушують ваше звичне життя і заважають працювати, спілкуватися, виконувати потрібні справи,

у вас з’явилися думки про безнадійність, самоушкодження, самогубство чи подібні.

Діагностика

Діагностика

ПМДР

специфічних, характерні

вимагає

притаманних

для

багатьох

ретельності саме

інших

для

та

нього

станів.

Тому

уважності,

адже

симптомів.

Ознаки

жінкам

з

ПМДР

цей

стан

цього

часто

не

має

розладу

помилково

діагностують великий депресивний епізод, тривожний чи біполярний розлад.

Щоб

переконатися,

рекомендації

лікаря

супроводжують. відслідкувати

що

Якщо

зв’язок

помилки

у

зміни

емоційному

в

йдеться

щодо

таке

із

діагностиці

саме

ПМДР, за

циклу

зросте.

психічному

буде Щоб

стані,

жінці

циклом

спостереження

фазами сильно

та

про

спостереження

та

важливо

відбувається

дуже досить

його

протягом щонайменше двох менструальних циклів.

виконувати

симптомами,

складно,

тож

достовірно

треба

які

його

непослідовно, імовірність

спостерігати

фіксувати

щоденно

21 Про ПМДР свідчитимуть:

присутність щонайменше п’яти симптомів у більшості менструальних циклів протягом року, які проявлялися у тиждень, що передував місячним, та закінчувалися у перші дні циклу,

відсутність інших проблем із здоров’ям чи погіршення симптомів на тлі таких проблем, якщо вони є,

симптоми мають бути досить виразними чи порушувати звичний плин життя, роботи, відносин з іншими.

Лікування ПМДР — хронічний стан, і він потребує лікування. Для цього лікар може рекомендувати:

зміни у харчуванні, зокрема відмову від кофеїну та деяких продуктів,

регулярну фізичну активність, що сприятиме покращенню настрою,

вправи, що допомагають контролювати стрес,

антидепресанти — селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС),

добавки на кшталт вітаміну В6, магнію та кальцію,

протизаплідні пігулки,

знеболювальні, що полегшуватимуть фізичні симптоми,

психотерапію.

Найімовірніше, знадобиться використання кількох

засобів.

полегшити

Лікування

симптоми

допомагає

і

допомогти

пережити складний період. Але у деяких жінок ПМДР може тривати досить довго, часом

аж

здатні

посилюватися.

Тому

може

бути

тривалий

дозування

до

менопаузи, потрібне

лікарських

а

його й

прояви

лікування час,

препаратів

а

буде

потрібно періодично змінювати. Жінкам, що мають депресію чи тривожний розлад, варто дбати про менеджмент цих станів. Якщо їх не лікувати, ймовірність, що ПМС погіршиться і перейде у ПМДР, зростає. Але

попередити

розвиток

цього

стану

виходить не завжди. У такому разі лікування ПМДР здатне полегшити його перебіг.

22

ментальне здоров’я

Валерія Байбарза, психіатриня клінік «Лама Лу» При діагностиці ПМДР надзвичайно важливо виключити інші причини емоційних коливань. А їх можуть викликати, зокрема, розлади у роботі щитоподібної залози, анемія, хронічна втома чи біполярний афективний розлад. Усі ці стани за проявами схожі на ПМДР. Цей розлад також часто маскується під депресію, і жінки роками отримують не зовсім коректне лікування. Тому вести щоденник симптомів упродовж кількох менструальних циклів — не формальність, а ключовий елемент діагностики. У терапії важливо комбінувати підходи: фармакологічне лікування, психотерапію та роботу з тілом. Крім антидепресантів, у лікуванні часом застосовують гормональні контрацептиви, які стабілізують рівень гормонів, але добирати такі ліки має лише лікар. Що ж до психотерапії, то ефективним вважають когнітивноповедінковий підхід. Він допомагає виявляти автоматичні негативні думки та регулювати емоційні реакції. Для лікування та покращення якості життя багато важать базові речі: якісний сон, регулярне харчування, уникнення кофеїну, алкоголю та нікотину. Деяким жінкам допомагають техніки релаксації, йога чи медитація, які знижують рівень стресу. До підтримки також важливо залучати близьких: варто пояснити їм природу стану, щоб вони могли підтримати жінку у складні дні. А головне, ПМДР — це не «характер» чи «емоційність», а біологічно зумовлений розлад, який можна, треба і варто лікувати.

23

Олександра Максименко, психотерапевтка клінік «Лама Лу»

ПМДР — фізіологічний стан. Але він має психологічні симптоми, і психотерапія може допомогти з ними взаємодіяти. Це можливість спланувати поведінку і життя з урахуванням умов, які є, та допомагати собі жити гідно у складні періоди. Крім того, існує психотерапія для людей з хронічними захворюваннями чи хронічними болями. ПМДР як історія абсолютно такий самий. З терапевтом можна працювати над прийняттям того, що такий стан є, над думками, емоціями, над розумінням себе у цьому стані. Нормалізувати, що ми не одні такі, хто має такий розлад, ставитися до себе співчутливо, з любов’ю та добротою, а не соромити і звинувачувати себе у якійсь недостатності через нього. Можна попередити близьких про свою більшу чутливість у такі періоди і попросити їх про дбайливіше планування. Також більше дбати про себе, наприклад не зустрічатися з людьми, що тригерять, робити більше заздалегідь, а у складніший час дати собі більше відпочити, подумати про комфортніший раціон — улюблені продукти чи снеки або доставку. Дозволити собі плакати, якщо хочеться, і мати для цього час та місце. Продумати, як взаємодіяти з думками про самогубство, куди можна звернутися, з ким поговорити. Спланувати, як полегшувати фізичні симптоми. Усе це та багато іншого можна зробити у психотерапії. Вона здатна значно полегшити цей складний період, допомогти проходити його гідно, додавати впевненості і повертати більше контролю.

Більше про здоров’я читайте на наших майданчиках!

фейсбук

інстаграм

сайт

телеграм