Issuu

№6 (18) ЖОВТЕНЬ 2026

Тема номеру

Серце дитини. Що треба знати про «моторчик» малюка та підлітка і як реагувати на скарги про біль у серці

TEACH-BACK METHOD ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ МЕДИЧНОЇ ГРАМОТНОСТІ БЕБІ-БЛЮЗ: ЧОМУ МОЛОДІ МАМИ СУМУЮТЬ — І ЩО З ЦИМ РОБИТИ

На часі

СЕРЦЕ ДИТИНИ. ЩО ТРЕБА

ЗНАТИ ПРО «МОТОРЧИК» МАЛЮКА ТА ПІДЛІТКА І ЯК РЕАГУВАТИ НА СКАРГИ ПРО БІЛЬ У СЕРЦІ

ЗМІСТ СЕРЦЕ ДИТИНИ. ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО «МОТОРЧИК» МАЛЮКА ТА ПІДЛІТКА І ЯК РЕАГУВАТИ НА СКАРГИ ПРО БІЛЬ У СЕРЦІ

TEACH-BACK METHOD ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ МЕДИЧНОЇ ГРАМОТНОСТІ

БЕБІ-БЛЮЗ: ЧОМУ МОЛОДІ МАМИ СУМУЮТЬ — І ЩО З ЦИМ РОБИТИІ

Команда «InfoЛама» Олена Луцька — шеф-редакторка, засновниця та натхненниця бренду «Лама Лу», педіатриня, дитяча інфекціоністка Тетяна Логвиненко — головна редакторка, контент-маркетолог бренду «Лама Лу» Валерія Малова — дизай� нерка Контакти Олена Луцька, шеф-редакторка, Тетяна Логвиненко, головна редакторка — infolama.editor@gmail.com

Матеріали з позначкою «Партнерський� матеріал» розміщуються на правах реклами. Відповідальність за якість продукту чи послуги, а також достовірність інформації� про них несе рекламодавець. Позиція редакції� може не співпадати з думками авторів колонок.

Оксана Кобилян, дитяча кардіологиня та ревматологиня

Скарги на біль у серці — це дуже тривожно. Особливо коли про це каже дитина. Можна зрозуміти батьків, які після таких слів хочуть зробити повне обстеження, аби нічого не пропустити. Однак насправді подібні скарги найчастіше не означають проблем із серцем — так каже кардіологиня клінік «Лама Лу» Ксенія Кобилян. Ми спитали у неї, що треба знати про дитяче серце і як його підтримати.

Здоров’я серця дитини — це не лише питання сьогодення, а й фундамент її майбутнього загального здоров’я. Формування корисних звичок, увага до тривожних симптомів та своєчасний візит до дитячого кардіолога, якщо у цьому є потреба, дають шанс на довге, активне та повноцінне життя. У більшості випадків першим лікарем для дитини є педіатр або

сімейний, і зазвичай цього досить. Але існують ситуації, коли важливо не обмежуватися первинною ланкою, а вчасно залучити кардіолога. Ключова складність у тому, що серцеві проблеми у дітей часто маскуються під «звичайні» симптоми, а більшість дітей із реальною кардіологічною патологією не скаржаться на біль у грудях. Саме тому батьки часто пропускають симптоми, які насправді є значно

більш показовими. Тому рішення про консультацію кардіолога базується не лише на «болі в серці», а на ширшій картині. Чи варто сходити з дитиною до кардіолога профілактично? Це одне з найчастіших питань батьків. На відміну від педіатра, кардіолог не є лікарем регулярного скринінгу для всіх дітей без винятку. Сучасний підхід радить не перевантажувати дитину зайвими обстеженнями, якщо немає показів. Ось коли профілактичний огляд доцільний: ◆◆ перед тим, як дитина починає займатися спортом. Особливо коли йдеться про інтенсивні тренування чи змагання; ◆◆ за обтяженого сімейного анамнезу. Тобто якщо у родині були раптові смерті у молодому віці, кардіоміопатії, серйозні порушення серцевого ритму. У таких випадках навіть без симп-

◆◆

томів можуть бути корисні і консультація, і кардіограма; після перенесених ускладнених інфекцій (грипу, інших ГРВІ, станів, зумовлених вірусами Коксакі, ЕСНО, а також стрептококових); якщо є симптоми, що викликають тривогу, наприклад періодичні скарги на посилене серцебиття, незрозуміла втома, епізодичний біль у грудях. У таких випадках консультація — це спосіб виключити патологію, а за її відсутності — зняти тривогу батьків.

Як часто варто проходити огляд кардіолога: ◆◆ без показів — раз на 6–12 місяців; ◆◆ перш ніж займатися спортом — раз на рік, а також щоразу перед зміною рівня навантаження; ◆◆ за наявності факторів ризику — індивідуально за рекомендацією лікаря. Коли варто обов’язково проконсультуватися із кардіологом? Існують симптоми і стани, які обов’язково слід обговорити із кардіологом. Це не означає, що вони точно свідчать про небезпеку для здоров’я дитини. Але необхідно дослідити їхню причину, щоб мати можливість втрутитися якомога раніше. Ось про що йдеться. Відставання у розвитку (особливо у малюків) Проявлятиметься поганим набором ваги, швидкою втомою при годуванні, пітливістю.

Часті «псевдокардіологічні» скарги У сучасних умовах (стрес, тривоги, порушення сну) діти часто скаржаться на біль у грудях, прискорене серцебиття, «дивні» відчуття в області серця. Якщо це повторюється — варто один раз перевірити серце, щоб виключити органічну патологію. Біль у грудній клітці У дітей біль у грудях найчастіше не пов’язаний із серцем. Але є ситуації, коли потрібна консультація кардіолога. Проконсультуватися варто, зокрема, якщо біль виникає

форму, і часто це справді так. Але якщо задишка є у спокої, виникає при незначному навантаженні чи скарги не відповідають стану легень, треба проконсультуватися щодо стану серця. Синюшність губ або шкіри Навіть якщо це здається особливістю, потрібна консультація. Особливо коли синюшність повторюється, посилюється при активності, супроводжується слабкістю або задишкою. Шум у серці Не завжди становить проблему. Часто шумлять аномальні хорди, що є анатомічними складовими серця, і небезпеки від них немає. Однак до кардіолога варто звернутися, якщо шум виявлений вперше лікарем первинної ланки, змінюється з часом та є сумніви щодо його природи. під час фізичного навантаження, супроводжується запамороченням або слабкістю і не змінюється при натисканні на грудну клітку чи русі. Прискорене серцебиття і «перебої» у сердечному ритмі Діти можуть описувати це як «серце дуже швидко б’ється», «щось тремтить у грудях», «серце ніби зупиняється». Такі симптоми можуть бути проявами порушень ритму, які потребують обстеження.

Втрата свідомості (навіть одноразова) Один із найважливіших та найпоказовіших сигналів. Особливо небезпечно, якщо це сталося під час фізичної активності, перед цим було прискорене серцебиття, є сімейний анамнез раптової смерті. У таких випадках консультація кардіолога є обов’язковою. Задишка або відчуття нестачі повітря Часто такі симптоми списують на наслідки ГРВІ або слабку фізичну

форт у дихальних шляхах під час ГРВІ, біль через кашель, подразнення трахеї, загальну ломоту. Так дитина може називати і біль після падіння чи удару. У неї можуть боліти м’язи або ребра, що викликає локальний біль у грудній клітці. Те саме може відбуватися при м’язовій невралгії чи запаленні міжреберних нервів. У цих всіх випадках дитина просто використовує знайоме слово — «серце». Також фраза «болить серце» може означати «мені погано емоційно».

Діти не завжди можуть словами описати страх чи напругу, тому тіло «говорить» замість них. Фраза «болить серце» у воєнний час часто означає «мені страшно», «я напружений», «я не справляюся».

Якщо маленька дитина каже, що у неї «болить серце» — це тривожний сигнал? Це дуже поширена ситуація, особливо у віці 3—6 років. І вона часто викликає у батьків сильну тривогу. Важливо зрозуміти головне: у більшості випадків скарги не пов’язані з патологією серця.

Якщо відчуття змінюються при натисканні на грудну клітку, пов’язані з рухом, швидко минають, а дитина загалом активна, річ не у серці. Але до лікаря варто звернутися, коли:

Діти у дошкільному віці не вміють точно локалізувати біль і називають серцем всю центральну частину грудей. Тому «болить серце» може означати м’язовий біль, диском-

◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆ ◆◆

◆◆

скарги повторюються регулярно, біль виникає при фізичному навантаженні, є задишка або слабкість, дитина стала менш активною, серцебиття прискорюється чи дитина відчуває запаморочення. Коли дитина скаржиться на

біль у серці, це не треба ігнорувати, але панікувати теж не варто. Найкраща реакція — спокійна. Варто уточнити, де саме болить, коли це почалося, від чого біль посилюється чи зменшується. Також можна легко натиснути на ділянку серця. Якщо біль відтворюється — це майже точно не воно. Також варто оцінити загальний стан дитини, її активність, дихання,температуру. Щось тривожить? Поговоріть з лікарем. Чи впливає війна на здоров’я серця у дітей? Українці живуть в умовах хронічного стресу: повітряні тривоги, порушений сон, необхідність ходити в укриття, звуки вибухів та картини руйнувань, емоційна напруга в родині (діти «зчитують» стан дорослих). Хронічний стрес

Ось що помічають лікарі 1. Діти частіше скаржаться на «серце» без органічної патології. Тобто говорять про біль у грудях, але обстеження (ЕКГ, ЕхоКГ) показують, що все у нормі. 2. Зросла кількість тривожних і соматоформних проявів, тобто явищ, при яких дитина відчуває біль, але фізичної причини для нього немає. Маленькі пацієнти скаржаться на посилене серцебиття, відчуття «завмирання» серця та браку повітря. 3. Скарги помолодшали. Навіть діти 4—6 років починають описувати такі симптоми. 4. Кількість звернень зростає після гострих подій. Зокрема масованих обстрілів, евакуації, зміни місця проживання.

Через стрес активується захисна реакція «бий або тікай». У такому стані підвищується рівень стресових гормонів (адреналін, Серцеві проблеми у дітей кортизол), частішає серцебиття, змінюється часто маскуються тонус судин. Це може під «звичайні» симптоми, проявлятися як відчута більшість дітей із реальною тя «болю в серці», посикардіологічною патологією леного серцебиття або не скаржаться на біль у грудях. «перебоїв» у його ритмі, дискомфорту у грудях. Але важливо, що ці зміни функціональні, впливає на всі системи організму не структурні — тобто вони не шкодитини. Серцево-судинна серед дять серцю фізично. найбільш чутливих до таких змін. І хоча у більшості випадків про ор- Через регулярні нічні тривоги та ганічні хвороби серця не йдеться, недосипання зростає навантаженсимптоми з боку «серця» у дітей ня на серце, знижується адаптація справді стали частішими. до стресу. Дитина може прокида-

тися з відчуттям тривоги, прискореним серцебиттям, скаргами на те, що «серце болить». Це один із найбільш виразних «містків» між психоемоційним станом і тілесними відчуттями.

Усі ці прояви потребують уваги та підтримки. Про них варто поговорити із лікарем. Якщо виявиться, що патології серця у дитини немає, це означатиме, що їй може допомогти інший фахівець. Не варто зупинятися через те, що симптоми не свідчать про кардіологічні проблеми. Адже дитині її стан не здається, він завдає дискомфорту і заважає вчитися, гратися, відпочивати. Поспілкуйтеся з педіатром, сімейним лікарем чи психологом, і вони допоможуть знайти спосіб підтримати дитину.

ний емоційний стан, регулярні профілактичні огляди.Саме ці речі формують «запас міцності» серцево-судинної системи на роки вперед. Плюс кожна вікова група дітей має свої особливості.

Немовлята (0–1 рік). Серце і судини ще адаптуються до життя поза утробою, тому будь-які порушення проявляються швидше. Важливо дбати про грудне вигодовування чи правильне призначення суміші, контролювати набір ваги, регулярні відвідувати педіатра для огляду. І обов’язково поговорити з лікарем, якщо малюк швидко Діти у дошкільному віці не втомлюється під час годування, у нього є пітвміють точно локалізувати ливість, задишка. біль і називають серцем всю

Молодший шкільний вік (6–10 років). Різко зростає навантаження — школа. Зазвичай дитина менше рухається і більше сидить. Основні ризики для цієї вікової групи — гіподинамія, порушення постави, хронічна втома. Профілактувати їх можна через формування звички приділяти мінімум 60 хвилин активності щодня, робити перерви під час навчання, контролювати вагу.

Підлітки (10–18 років). Основні виклики цього часу — гормональні зміни та психоемоційні коливання. Підлітки часто скаржаться на посилене серцебиття, нестабільний пульс. Допоможуть регулярна фізична активність (але без перевантаження), достатній сон (не менше 8 годин), заборона енергетиків і стимуляторів та головне — відкрита комунікація з дорослими про стрес.

центральну частину грудей. Тому «болить серце» може означати м’язовий біль, дискомфорт у дихальних шляхах під час ГРВІ, біль через кашель, подразнення трахеї, загальну ломоту та багато інших відчуттів. Як підтримати серце дитини? Підтримка здоров’я серця у дітей — це не про «кардіологічні препарати» чи обмеження, а про щоденні звички, середовище і баланс між фізичним та емоційним навантаженням. Але варто також тримати у пам’яті, що потреби серцево-судинної системи змінюються з віком, тому підходи слід адаптувати. В основі здорового серця дитини лежать достатня фізична активність, повноцінний сон, збалансоване харчування, стабіль-

Ранній вік (1–3 роки). Дитина стає активною, формуються режим дня і базові звички. У цей час важливо забезпечити дитині щоденну рухливість (ігри, прогулянки), формувати режим сну, уникати надлишку солі та цукру. Саме зараз закладається ставлення до активності — якщо дитина звикає рухатися, це працює на серце у майбутньому. Дошкільний вік (3–6 років). Зростає соціальне навантаження (садок), з’являється більше стресів. У цьому віці серце підтримують активні ігри не менше 2–3 годин на день, обмеження часу перед екранами та регулярний сон. Саме у цей час діти часто кажуть «болить серце», маючи на увазі переживання.

Гість

TEACH-BACK METHOD ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ МЕДИЧНОЇ ГРАМОТНОСТІ

Анна Орєхова, співзасновниця громадської організації INSCIENCE

Напевно, багатьом знайома ситуація, коли після прийому в лікаря вдома починається справжній квест. На столі лежить кілька упаковок ліків, поруч — аркуш із призначеннями, а в голові крутяться запитання: «Це до їжі чи після?», «Три рази на день — це через однакові проміжки часу?», «Цей препарат починати сьогодні чи після завершення іншого?». У кабінеті все здавалося зрозумілим, але вже вдома з’являється невпевненість. Про teach-back method, який може допомогти, у своїй колонці для «InfoЛама» розповідає Анна Орєхова, співзасновниця громадської організації INSCIENCE, що популяризує науку і доказову медицину.

Насправді описана ситуація доволі поширена. Дослідження серед пацієнтів старшого віку показало, що понад половина (56%) зробила хоча б одну помилку в прийомі ліків протягом перших 48 годин після виписки зі стаціонару. У сфері медичної грамотності існує підхід teach-back method. Я би перекладала цей термін українською як «метод зворотного переказу». Його ідея дуже проста: після пояснень лікаря пацієнт не просто відповідає «зрозумів», а переказує рекомендації своїми словами. Основне, що має повторити пацієнт, — діагноз, наступні кроки лікування, правила прийому препаратів, можливі ризики чи побічні

ефекти та очікувані результати лікування. Так лікар може переконатися, що інформацію справді зрозуміли правильно. Це важливо зрозуміти вже на прийомі, адже далеко не завжди є можливість зателефонувати лікарю з уточненнями. До того ж, багато людей не хочуть «турбувати» фахівця зайвий раз і намагаються самостійно здогадатися, що мали на увазі в рекомендаціях. Логічним доповненням до teachback є show-me method (метод «покажіть мені»). Він працює за тим самим принципом, але пацієнт не переказує слова лікаря, а демонструє, як виконуватиме певну дію. Наприклад, як користуватиметься

Ментальне здоров’я

БЕБІ-БЛЮЗ: ЧОМУ МОЛОДІ МАМИ СУМУЮТЬ — І ЩО З ЦИМ РОБИТИ

інгалятором, вимірюватиме артеріальний тиск або вводитиме інсулін. Те, що для лікаря здається очевидною навичкою, для пацієнта може бути абсолютно новим досвідом. Іноді саме невпевненість у тому, як правильно користуватися медичним приладом, стає причиною того, що людина перестає його використовувати. Використання teach-back і showme методів допомагає: ◆◆ ◆◆ ◆◆

◆◆

допомогти пацієнту краще розуміти медичні рекомендації, підвищити прихильність пацієнта до лікування, зменшити кількість телефонних дзвінків і повідомлень із уточненнями, підвищити задоволеність пацієнтів лікуванням.

Ці методи насамперед створені для лікарів. Але вони можуть бути корисними і пацієнтам та їхнім

близьким. Зазвичай у родині є своєрідний «менеджер здоров’я», який допомагає рідним — дітям, партнерам, батькам чи літнім родичам організовувати лікування, супроводжує їх на прийомах до лікаря та пояснює рекомендації вдома. При обговоренні із близькою людиною варто спробувати замість звичного запитання «Ти зрозумів?» попросити: «Розкажи, будь ласка, своїми словами, як ти будеш приймати ці ліки», або: «Покажи, як ти користуватимешся інгалятором». Дослідження показують, що teachback зменшує кількість повторних звернень через непорозуміння, покращує результати лікування та підвищує довіру між лікарем і пацієнтом. Цей спосіб може допомогти і «менеджеру здоров’я» вдома, адже дозволить виявити моменти, у яких потрібні додаткові роз’яснення від лікаря. А отже, не дасть помилитися у дотриманні рекомендацій і дозволить почати правильне лікування якомога раніше.

Дар’я Вілкова, психологиня для дорослих

Жінка, що нещодавно стала мамою, може переживати цілий контрастний душ з емоцій — від радості й розчулення до смутку, тривоги та розгубленості. Нова роль, обов’язки, відчуття сильної відповідальності викликають тривогу, і це природно. Але і відчуття емоційної нестабільності саме по собі може турбувати маму. Такий післяпологовий смуток ще називають «бебі-блюз», і з цим станом зустрічається дуже багато жінок, які нещодавно народили. Що це таке, що робити, якщо це з вами — і як підтримати близьку жінку, коли ви бачите, що у неї бебі-блюз, розповідає психологиня клінік «Лама Лу» Дар’я Вілкова.

Що таке бебі-блюз Бебі-блюз — це короткий період емоційної нестабільності, який виникає у жінки у перші дні після пологів і може тривати до двох тижнів. У цей час мама може відчувати перепади настрою, бути дратівливою, дуже емоційно чут-

ливою, мати проблеми зі сном та апетитом, сумувати чи плакати без певної причини. У бебі-блюзу є особливість: він поєднує в собі протилежні емоції. Жінка може відчувати радість та сум одночасно, і обидва почуття однаково сильні. Це нормально для такого стану.

ну систему під вагітність — а потім все в один день закінчилося, і треба негайно повертатися до невагітного стану. Додаймо до цього тривогу, виснаження, порушення сну, апетиту та інші подібні чинники. На такому тлі емоційне «просідання» виглядає очікуваним.

щується, симптоми посилюються, тривають більше двох тижнів і впливають на якість життя мами, варто звернутися до психотерапевта, він підтримає, проведе діагностику і зорієнтує, що робити далі. Це важливо, адже у таких випадках треба відрізнити бебі-блюз від симптомів депресії та післяпологової тривоги.

Зазвичай бебі-блюз починається за кілька днів після пологів. Це може відбутися досить раптово Окремих опитувальників для діаі без об’єктивної причини: жінка гностики бебі-блюзу наразі немає. може відчувати радість, бути роз- Стан контролюють через врахучуленою, а потім почати плакати. вання часу, коли з’явилися перші Часом і самій майбутній мамі такі симптоми, та спостереженням за реакції можуть виглядати надто перебігом і тривалістю. А щоб відсильними як для ситуації, в якій виникають. За типового перебігу бебі-блюз слабшає протяЖінка, яка народила, часто гом кількох днів.

залишається без турботи

Бебі-блюз зустрічається досить часто. Великий аналіз досліджень показав, що з цим станом стикається 39% жінок. Окремі дослідження, залежно від методів, показують результати від 13,7% до 76%. Для порівняння: депресивні симптоми мають до 19% молодих мам, депресивні епізоди — 6—7%, післяпологову тривогу — до 20%, а у 1—2 жінок на 1000 розвивається психоз. Час після пологів — це період адаптації у новій ролі та своєрідна криза. За таких умов буває дуже складно зрозуміти, чи нормально те, що зараз відбувається. Коли йдеться про бебі-блюз, варто

пам’ятати кілька важливих речей: він минає поступово, самостійно, відносно швидко і не спричиняє сильних неприємних змін у якості життя. Якщо стан відрізняється від цього опису, варто поговорити з лікарем. Чому виникає і як розвивається бебі-блюз Як причину бебі-блюзу найчастіше називають різку гормональну перебудову, насамперед стрімке зниження рівня естрогену та прогестерону. Це буквально як емоційний спалах. Організм жінки під час вагітності поступово і планомірно перебудовував гормональ-

Червоні прапорці та піклування, які отримувала бебі-блюзу під час вагітності, бо фокус уваги Бебі-блюз у жінки не та турботи повністю зміщується означає, що вона матина дитину. Але безпечний ме інші психоемоційні простір для неї після пологів дуже стани. Так, його вважають одним із факторів важливий, бо вона вразлива. ризику післяпологової депресії. Але вона може починатися і без бебі-блюзу значно пізніше кіль- різнити симптоми бебі-блюзу від кох перших тижнів після пологів. тривоги та депресії, можна викоІ, так само, бебі-блюз може ми- ристовувати Единбурзьку шкалу нути і бути єдиною психоемоцій- післяпологової депресії (EPDS) та ною проблемою. Однак все-таки Опитувальник здоров’я пацієнта варто зважати на перебіг цього для оцінки депресивних симпстану, щоб вчасно спіймати мо- томів (PHQ-9). Вони є у вільному мент, якщо його змінить щось доступі. Але їхні результати тресерйозніше. ба сприймати лише як орієнтир щодо того, чи є причини звернуЯкщо протягом кількох днів після тися до лікаря — діагноз має стапочатку бебі-блюзу стан не покра- вити тільки він.

Якщо симптоми відчутно наростають, стан впливає на щоденне життя або з’являються думки про самопошкодження, самогубство чи заподіяння шкоди дитині, не треба чекати два тижні. Варто звернутися по допомогу відразу, щойно стан набув таких рис. Що ще важливо знати про бебі-блюз Бебі-блюз зазвичай починається раптово. Жінка, котра щойно стала мамою, і так розгублена, тому часто буває геть не готова давати раду таким сильним емоціям, які раптово змінилися і стали такими двоїстими. Це може злякати її. Можуть з’явитися думки про нелюбов до дитини або сором через власні почуття, адже створений суспільством стереотип асоціює народження дитини із чимось прекрасним та радісним і мало коли враховує зворотній бік післяпологового періоду. Через смуток та сильні емоційні переживання, які не відповідають очікуваній реакції на народження малюка, мама може звинувачувати себе, думати, що з нею щось не так. Може виникати страх осуду за такий стан у, нібито, невідповідний для цього час. Але жінка, яка виносила та народила дитину, пройшла через сильні фізіологічні зміни та стоїть на порозі нового етапу в житті, де багато невизначеного та нового, як мінімум має право на емоції та прийняття. Усе описане може змушувати мовчати про внутрішній стан, і це заважає вчасно помітити погіршення та звернутися по допомогу. Якщо

ви переживаєте бебі-блюз, дайте простір своїм емоціям і будьте на своєму боці.

Близьким варто знати про психоемоційні стани молодої мами, зокрема і бебі-блюз.

Як підтримати жінку, що має бебі-блюз Жінка, яка народила, часто залишається без турботи та піклування, які отримувала під час вагітності, бо фокус уваги та турботи повністю зміщується на дитину. Але безпечний простір для неї після пологів дуже важливий, бо вона вразлива.

Важливо слухати та підтримувати жінку, уникати знецінення почуттів та їхніх проявів. Часом близькі досить прагматично реагують на почуття матері і можуть говорити щось на кшталт: «Чому ти плачеш? Ти ж сама хотіла дитину» або «Усі через це проходять». Це може посилити побоювання жінки щодо

сорому за її почуття чи їхню недоречність. Близькі можуть стати сильною опорою для мами. Важливо бути уважними до неї та нормалізувати її емоції. Питати, як вона, чи їй щось потрібно та чи можна для неї щось зробити. Підтримка допоможе жінці не лишатися наодинці з її почуттями, не почуватися непотрібною та «не такою» і легше пережити бебі-блюз.

БІЛЬШЕ ПРО ЗДОРОВ’Я ЧИТАЙТЕ НА НАШИХ МАЙДАНЧИКАХ! ФЕЙСБУК

САЙТ

ІНСТАГРАМ

АРХІВ «INFOЛАМА»

ТЕЛЕГРАМ