InfoЛама - 5 (7) - червень 2025 - June 2025

Info

ЛАМА

5 (7)

червень

2025

інші

номери тут,

скануйте!

Здоров’я багато не буває!

тема номеру

Малюк їде у подорож!

Гід поїздками, куди ви вирушаєте разом з дитиною FAQ Усе, що треба знати про вірусні гепатити

А також: як змусити внутрішнього критика замовкнут нова книжка Олени Луцької про перший рік дитини

ВІД РЕДАКЦІЇ

Червневий редакційний лист хотілося почати якось оригінально — літо ж. Хотілося знайти особливі слова, говорити про особливі речі, а на речі звичайні дивитися під особливим кутом. Бо літо — це завжди злам, початок чогось нового, старт якихось канікул, хоч формально ми всі вже не школярі. Але коли копнути глибше, виявилося, найбільш особливе не треба шукати — воно навколо нас. Літо із своїми пекучими днями, раптовими дощами, запахом липового цвіту, що його вітром підносить аж до верхніх поверхів. Відчуття плинності часу, бо ночі такі короткі. Черешні, полуниці і шовковиця, що лишається не тільки на світлому взутті, а й у серці аж до наступного сезону. Неймовірне вже тут.

У цьому номері ми зібрали усе необхідне для доброго відпочинку. Подорожі — і розказали про те, як мандрувати із малятами. Впевненість у собі — і знайшли способи примусити внутрішнього критика помовчати. Безпеку — і розібралися, як вберегтися від вірусних гепатитів. І звісно, добру книжку — бо в Олени Луцької вийшла нова.

Ліна Костенко писала: «Що в нас було? Любов і літо. Любов і літо без тривог. Оце і все. А взагалі-то не так і мало, як на двох». Без тривог поки, на жаль, не виходить. А от літа нехай буде вдосталь. Дякуємо за нього і за все у ньому Силам оборони України.

Побачимося у липні!

З любов’ю,

команда «InfoLama»:

Олена Луцька — шеф-редакторка, а також засновниця та натхненниця бренду «Лама Лу», педіатриня, дитяча інфекціоністка, письменниця, співавторка книги «Мамо, тату, не хвилюйтеся!»

Тетяна Логвиненко — головна редакторка, а також редакторка, копірайтерка, письменниця, співавторка книги «Мамо, тату, не хвилюйтеся!»

Катерина Савченко — менеджерка проєкту, а також комунікаційна та SMMменеджерка бренду «Лама Лу»

Контакти

Олена Луцька, шеф-редакторка, Тетяна Логвиненко, головна редакторка — infolama.editor@gmail.com

Катерина Савченко, менеджерка проєкту — lamalumanager@gmail.com Матеріали з позначкою «Партнерський матеріал» розміщуються на правах реклами. Відповідальність за якість продукту чи послуги, а також достовірність інформації про них несе рекламодавець.

ЗМІСТ 4

Малюк їде у подорож! Гід поїздками, куди ви вирушаєте разом з дитиною

10

Нова книжка Олени Луцької вийшла у світ. Для кого вона і про що?

13

Говорити за себе. Як змусити внутрішнього критика помовчати

20

Що треба знати про вірусні гепатити

4

на часі

Малюк їде у подорож!

Гід поїздками, куди ви вирушаєте разом з дитиною

Після народження малюка родина часто боїться вийти з ним далі двору — дитину намагаються захистити та поберегти. «Європейська практика прямо протилежна, — каже педіатриня клінік «Лама Лу» Юлія Козарчук. — Батьки подорожують з малюками з мінімального віку і загалом продовжують звичне життя, тільки тепер з дитиною». Влітку, у традиційний час відпусток, ми вирішили поговорити з Юлією про подорожі з малятами і розпитали її про сон, харчування, джетлаг, захитування та решту важливих моментів. Нехай ці знання стануть для вас підтримкою і додадуть сміливості зважитися на подорож. Дитина готова до першої подорожі, якщо вона здорова, не має протипоказань, а її ритм життя та потреби враховані. Коли це так, подорожувати можна у будь-якому віці. За виключенням хіба першого тижня, коли адаптації потребують і маля, і родина. Маленька дитина не знає умовностей і легко адаптується до будь-якого середовища. Головне для неї — щоб поруч була мама, а краще і мама, і тато. Немовляті потрібні лише їжа та відпочинок. А простота та невигадливість годування суттєво спрощують будь-яку поїздку.

Американська академія педіатрії не радить літати з новонародженими віком до 7 днів. А найкраще сідати у літак, коли дитині буде 2—3 місяці. Раніше польоти і перебування у переповнених аеропортах мають більше шансів закінчитися інфекцією. Немовлята багато сплять, тому з ними краще подорожувати недалеко. А дітям 1—2 років треба більше простору та ігор, тож коротші поїздки будуть кращим вибором для них.

Ідеальний пункт призначення для першої подорожі — місце з помірним кліматом, хорошою інфраструктурою та доступом до медичної допомоги. Якщо клімат у місці, куди ви збираєтеся, різко відрізняється, краще планувати тривалу подорож, на 2—3 тижні. Так у дитини буде змога адаптуватися. Не дуже добрі варіанти — надто спекотні чи високогірні місцевості, довгі перельоти або поїздки з частими змінами часових поясів. Дітей до року не варто везти до екзотичних країн, де існує ризик підхопити інфекцію.

Юлія Козарчук, педіатриня клінік «Лама Лу»

5

Як подбати про сон малюка у поїздці

Сон дитини — фундамент комфорту у подорожі. У дорозі маля зустрічається з новими стимулами, простором, людьми. Це перевантажує його нервову систему, може призводити до істерик, перезбудження, поганого апетиту. Дитині буде значно легше перенести цей час, якщо вона якісно спатиме.

Переїзди варто планувати на час сну. З новонародженими малятами — до 3 місяців — можна їхати коли завгодно, бо сон у них ще багатофазний і непередбачуваний. З дітьми 3—12 місяців найкраще стартувати у період найстабільнішого сну, тобто першого чи другого денного. Малюкам 1—3 років варто вирушати у дорогу одразу після обіду, тобто активної фази. Тоді вони заснуть у дорозі. Наприклад, якщо маля зазвичай спить з 12:00 до 13:00, найкраще виїхати 11:45—12:00. Варто подбати про адаптацію добового ритму заздалегідь. Якщо на вас чекає довгий переїзд, за 1—2 дні до виїзду трохи змістіть час денного сну, щоб він збігся з поїздкою. Для дітей 6—24 місяців, які дуже чутливі до змін, може бути помічним заздалегідь кілька днів поспіль вкладати дитину спати у візочку чи автокріслі — як «тренування» до мобільного сну. Це особливо важливо, якщо малюк звик спати лише вдома у ліжечку. У дорогу варто взяти звичні для маляти речі, що створюють відчуття безпеки, знайомого простору — улюблену ковдру, піжаму, подушку, нічник. Вони створять для дитини комфорт та атмосферу спокою навіть у новому місці.

Що покласти в аптечку

на часі

6

Щоб малюку було легше спати на У подорожі режим може збитися, і це нормально. Щоб його стабілізувати, у новому місці, подбайте про: рутину. Це ключ до адаптації на новому місці, де б ви не були — у готелі чи в гостях у родичів. Нехай вечірній ритуал буде максимально наближеним до домашнього, наприклад: купання, казка, поцілунок, сон. Візьміть із собою темні штори чи чорну тканину, щоб імітувати сутінки там, де маля спатиме. А білий шум допоможе відфільтрувати нові звуки місце сну. Найголовніше — воно має бути безпечним. Якщо маля спатиме з вами, організуйте місце згідно з правилами безпечного сну. Уникайте диванів, м’яких подушок, ковдр.

перші дні на новому місці орієнтуйтеся не на годинник, а на вікна неспання. Кладіть дитину трошки раніше, бо вона може швидше стомлюватися через велику кількість різноманітних нових вражень. А ввечері краще дотримуватися стандартного часу засинання (плюс-мінус півгодини) — це допоможе малюку спати міцно і не прокидатися вночі.

Що робити із джетлагом

Джетлаг — це порушення циркадного (добового) ритму, яке виникає після того, як людина швидко перетинає кілька часових поясів. Через цей стан порушується сон, люди часто прокидаються вночі, почуваються стомленими, легко дратуються і втрачають апетит. Джетлаг трапляється і з дорослими, і з дітьми, але більше з тими, кому вже виповнилося півроку. До 6 місяців циркадний ритм у малят сформувався ще не повністю, тож класичних симптомів цього стану вони не відчувають. А у віці до 24 місяців досить швидко звикають до нового графіку: якщо новий ритм підтримувати, за 2—3 дні дитина призвичаїться. Найскладніше долати джетлаг дітям 2 років і старшим, вони вже можуть чітко відчувати збій звичного ритму і хотіти гуляти вночі, рано вставати чи спати у світлий час доби.

7

Малюк не може заснути на новому місці. Що робити? Найперше — не хвилюватися. Не змушуйте дитину спати. Побудьте поруч, запропонуйте обійми, голос, звичні асоціації на сон. Якщо малюк старший, поясніть йому, що відбувається. Наприклад: «Це нова кімната, але я поруч. Ми зробимо все так, як вдома». Дайте дитині час адаптуватися — не плануйте нічого важливого на день прибуття. І найголовніше — нехай у пріоритеті буде гнучкість, а не графік. Якщо дитину не вдалося вкласти на обідній сон, дозвольте їй трохи поспати на руках, у візочку чи транспорті.

Ось як можна допомогти дитині впоратися із джетлагом. Адаптуйтеся до нового часу одразу. Якщо ви прилетіли рано вранці, перемикайтеся на місцевий ритм життя і дійте за ранковим «сценарієм», не намагайтеся орієнтуватися на час, до якого звикли вдома Уже з першого дня можна організовувати новий графік сну. У день прильоту покладіть дитину спати за новим місцевим часом, навіть якщо це трошки раніше чи пізніше, ніж за часом вдома. Не давайте малюку спати надто довго вдень — це може збити добовий ритм, і маля плутатиме день та ніч. Якщо дитина прокинулася вночі, а тим паче готова гратися, не стимулюйте її активність. Мінімум контакту, тиша і темрява допоможуть їй заспокоїтися Підлаштуйте режим харчування малюка під новий час. Прийоми їжі — опорні точки біоритму. Щойно приїдете, годуйте дитину за місцевим часом. Стимулюйте активність. Прогулянки, рух і сонячне світло допоможуть дитині призвичаїтися до нового графіку.

Що їсти у подорожі Якщо малюк не має діагностованої алергії чи індивідуальної непереносимості якихось продуктів, його мама, що годує грудьми, може їсти все, зокрема і нові продукти. Обережність варто виявляти лише з тих міркувань, що якщо мама захворіє чи почуватиметься недобре, це вплине і на комфорт маляти. Найперше це стосується неперевіреної вуличної їжі, сирих м’яса, риби та молюсків, непастеризованих молочних продуктів та страв з великою кількістю невідомих спецій.

на часі

8

Малята віком від 6 місяців, які вже мають у своєму меню тверді продукти чи пюре, можуть куштувати страви локальної кухні. Однак важливо, щоб вони пройшли термічну обробку, тобто були вареними, запеченими чи тушкованими. Їхній склад має бути простим — 1—2 компоненти. Крім того, варто уникати солоного, гострого і жирного.

Дітям віком до року не рекомендовано давати сирі рибу та морепродукти, включно із стравами, які їх містять м’ясо з кров’ю, сирі яйця, зокрема соуси, що їх містять вуличну їжу, що невідомо як зберігалася страви із великою кількістю спецій, солі, цукру молоко тваринного походження, непастеризовані продукти.

Які щеплення зробити перед поїздкою Щеплення — база захисту для дитини. Тож перед поїздкою обов’язково актуалізуйте календар. Переконайтеся, що малюк має захист БЦЖ (проти туберкульозу), від дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту, Hib-інфекції, гепатиту В, кору, краснухи, паротиту.

Як зробити харчування малюка у подорожі безпечнішим

Підготуйтеся до подорожі. Дізнайтеся про місцеву кухню, її традиції та страви. Заздалегідь подумайте, як їх можна адаптувати під дитину. Візьміть із собою в дорогу сумку-холодильник із перевіреною якісною їжею. А у подорожі на перше місце ставте безпеку та гігієну. Якщо сумніваєтеся у страві, не ризикуйте.

Орієнтуйтеся на чистоту, термічну обробку, якісну воду. Не давайте малюку воду з-під крану (навіть у Європі) і, звісно, із водойм, колодязів, джерел та басейнів. Уникайте відкритих солодощів, горіхів, насіння та сухофруктів — вони часто зберігаються за антисанітарних умов.

уміш і прикорм готуйте малюку щоразу свіжі, бажано на кип’яченій бутильованій воді. Якщо їжа стояла поза холодильником понад 2 години, не давайте її маляті. І звісно, дорослим та дітям слід ретельно мити руки перед кожним прийомом їжі. Майте з собою антисептик чи вологі серветки на випадок, якщо доступу до води не буде. С

9 Якщо маляті більше 2 років, а ви їдете до тропіків, Індії, Південної Азії, варто захистити його від черевного тифу. Без щеплення від жовтої лихоманки неможливо в’їхати до деяких країн Африки та Латинської Америки. Вакцинуватися від цієї інфекції можна тільки у спеціальних акредитованих центрах, де також видадуть жовтий міжнародний сертифікат.

Якщо дитина захитується Наукова назва захитування — кінетоз. Цей стан виникає через неспівпадіння двох «картинок»: тієї, що її бачить око, і тієї, яку відчуває вестибулярний апарат. Запаморочення, нудота, блювання — реакція мозку на цей збій. Діти захитуються частіше, ніж дорослі, а пік схильності до цього стану припадає на 2—12 років.

Один з найбільш вивчених і дозволених

препаратів для дітей — дименгідринат («Драміна», Gravol). Його можна застосовувати з 2 років. Дати засіб дитині варто заздалегідь — за 30—40 хвилин до початку подорожі.

До базового календаря може додаватися захист від пневмококової інфекції та вітряної віспи. Дітей старше року рекомендовано щепити від гепатиту А. Це особливо важливо, якщо ви їдете до країн Південно-Східної Азії, Африки, Середземномор’я (інфекція передається через воду та їжу). Потрібен захист і від менінгококової інфекції, перш за все якщо ви вирушаєте до Саудівської Аравії, країн Центральної Африки, можете потрапити у табір чи інше місце значного скупчення людей. Ці щеплення є сильним щитом від інфекцій і вдома, у наших широтах. Тож найкраще зробити їх в принципі — не тільки для подорожі.

Малюка варто посадити обличчям уперед і дозволити дивитися у далечінь. Читати і дивитися в екран не варто. Свіже прохолодне повітря, часті зупинки та сон під час поїздки допоможуть маляті легше її перенести. Перед подорожжю дитині варто з’їсти щось легке. І повний, і пустий шлунок можуть посилити неприємні відчуття. Говорити з дитиною варто у заспокійливому тоні, бо тривога також підживлює симптоми захитування.

Не варто застосовувати гомеопатію,

а також імбир та м’яту для малят до

2 років, особливо якщо вони мають індивідуальну непереносимість.

Важливо захиститися і від кліщового енцефаліту. Це рекомендовано зробити при поїздках до ендемічних регіонів: Австрії, Німеччини, Швейцарії, Чехії, Польщі, країн Балтії, Словенії, Словаччинї, на північ Італії. Має сенс щепитися і для подорожі в українську частину Карпат, а також якщо ви плануєте активний відпочинок на природі. Усе, що треба знати про кліщів, ми розказали у травневому номері. Шукайте на с. 11—14. Або скануйте.

10

Нова книжка Олени Луцької вийшла у світ.

Для кого вона і про що? Наприкінці травня у видавництві «Віхола» вийшла книжка «Перший рік турботи та любові. Як подбати про себе та малюка після народження». Її авторки — Олена Луцька, лікарка та засновниця бренду «Лама Лу», і Тетяна Логвиненко, редакторка та копірайтерка. Розповідаємо детальніше, кому і навіщо варто читати «Перший рік турботи та любові».

«Перший рік турботи та любові» — друга книжка, яку Олена Луцька та Тетяна Логвиненко написали разом. Вона вийшла через чотири роки після першої, «Мамо, тату, не хвилюйтеся!». Перша робота співавторок була присвячена питанням здоров’я дітей від 0 до 10 років. У другій лікарка та редакторка зосередилися на першому, найскладнішому році життя малюка — а також його батьків, дбайливців та усіх близьких загалом.

«Перший рік турботи та любові» про те, як дбати про малюка та про себе. Благополуччя дитини прямо залежить від стану мами та близьких. А з появою малюка життя мами та інших членів родини не зупиняється. Тож авторки ставили собі за завдання полегшити догляд за малям і пройти його перший рік настільки м’яко, наскільки це можливо. Книжка містить усю потрібну для цього інформацію, а манера оповіді — м’яка і зрозуміла — робить її голосом друга, який завжди поруч і готовий підтримати.

11

Ось що у фокусі уваги книги «Перший рік турботи та любові».

Час у пологовому будинку. Як оцінюватимуть стан малюка, які дослідження проводитимуть,

як

починатиметься

грудне

вигодовування.

Окрему

увагу

приділили кесарському розтину та дітям, які потрапили у реанімацію Вигляд

малюка.

показують

у

Новонароджені

рекламі

та

виглядають

соцмережах.

зовсім

не

дивні

на

Вони

так,

як

їх

колір,

зазвичай

їхня

шкіра

вкривається акне і лусочками… Але це все нормально Процеси, які відбуваються з малюком. Книжка містить зрозумілі пояснення, чому

діти

можуть

плакати,

крехтати,

смикати

себе

за

вушка.

І

звісно,

як

правильно розуміти вміст памперса Жінка та те, що відбувається із нею. Окрему увагу авторки приділили мамі —

детально

проходить

розібрали

жінка,

а

грудне

також

вигодовування

особливості

роботи

як

її

процес,

психіки

у

через

цей

час.

який І

ще

поговорили про секс у мами, що годує Годування

малюка.

У

фокусі

і

грудне

вигодовування,

і

питання

суміші,

і

введення прикорму, і пиття Догляд за дитиною. Книжка містить докладну інформацію щодо всього, що стосується

догляду

—

від

того,

як

вдягати

маля,

до

екранного

часу.

А

він

є

навіть у найменших малючків — адже їх часто долучають до відеодзвінків із близькими Спостереження у лікаря. До якого лікаря і коли йти, які обстеження потрібні, а які ні, а також як спостерігати дітей, що народилися передчасно — усе це є у книзі Розвиток

дитини.

Окремий

розділ

приділили

віхам

розвитку

малюка,

а

також тому, хто та як їх оцінює. І поговорили про мотивацію та середовище, що допомагають дитині розвиватися.

12 Кожен розділ закінчується списком джерел, де можна дізнатися більше — доказових і призначених для нефахівців. Користуватися ними можуть люди без спеціальних знань. Завершується книжка такими собі перехідними положеннями. Авторки розказали про те, чого очікувати від початку другого року малюка, як зміниться графік візитів до лікаря та як слідкувати за розвитком на цьому етапі. «Перший рік турботи та любові» вже можна придбати у книжкових магазинах по всій Україні. І звісно, на сайті видавництва «Віхола». Паперова книжка: посилання тут.

Електронна книжка: посилання тут.

Або скануй.

А у наступному номері «InfoЛама» на вас чекатиме інтерв’ю з Оленою Луцькою. Поговоримо про роботу, відпочинок, натхнення і, звісно, про нову книжку.

ментальне здоров’я

13

Говорити за себе.

Як змусити внутрішнього критика помовчати Мабуть, це знайомо всім. Внутрішній голос, що шепоче: «Нічого не вийде, ти ж нездара. Тобі ніколи нічого нормально не вдається. Не треба було й починати, щоб не соромитися. Як можна бути аж таким лузером…» Це критик у нас самих, який завжди тут, коли відбувається щось складне чи важливе — приходить і приносить із собою оберемок найстрашніших страхів та спогадів про всі попередні невдачі. Неважливо, наскільки ви схильні до перфекціонізму: негативні думки трапляються з усіма. Але ви можете стати собі підтримкою і опорою. Психотерапевтка клінік «Лама Лу» Олександра Максименко дає поради із методу терапії прийняття та відповідальності.

Олександра Максименко, психотерапевтка клінік «Лама Лу»

Вивчайте і приймайте себе У тому, що внутрішній голос вас критикує, немає нічого поганого. Людський розум еволюційно тривожний, постійно застерігає та поправляє, зокрема й щодо невдач на роботі чи у близьких стосунках. Це думки, які варто прийняти без оцінок. Мозок створений фантазувати, уявляти та мріяти, але також страждати від того, що реальність не співпадає із картинкою. Це призводить до фрустрації та активує стресову реакцію. Вона може бути такою сильною, що критик зрештою перебирає на себе керування життям людини. Звучить жахливо, та визнати це — перший крок до того, щоб почати повертати контроль.

14 З цікавістю та відкритістю спостерігайте, коли критик говорить. Дивіться на нього як на одну із історій, яку написав про вас розум, можливо, у жовту пресу і з пропагандою. Можна навіть дати йому ім’я та вступати у діалог: «О, Арчибальде, ти прокинувся і знову завів свою печальну пісеньку? Дякую за твою постійну турботу, та зараз мені це не корисно».

Варто також зважати на те, що світ, у якому ми живемо, складний, сповнений конкуренції, гонитви за успіхом і страху виявитися недостатньо хорошими чи гіршими за сина маминої подруги. Це тепла ванна для внутрішнього критика, тож природно, що він радий говорити часто і голосно. Будьте готові до того, що це відбуватиметься, та водночас спробуйте нормалізувати таку реакцію вашого розуму і поставитись до себе із співчуттям.

Знайте про спокусу відволіктись та побороти

Коли всередині звучить нав’язливий критичний голос, природно, що виникає бажання відволіктися, заглушити дискомфорт чи хоча б ненадовго перемкнути увагу. Часто люди неусвідомлено вдаються до дій, які допомагають тимчасово полегшити стан, але не наближають до того, що справді важливо. У терапії прийняття та відповідальності така поведінка називається уникаючою. Вона не є «поганою» чи «хорошою» сама по собі: важливо дивитися на функцію, яку вона виконує: для чого ви це робите і чи справді ця дія служить вашим цінностям. І не варто картати себе за таку поведінку. Це дійсно легкий механізм, ба більше, закладений природою і притаманний кожній людині.

ментальне здоров’я

Ось кілька поширених прикладів уникаючої поведінки.

Гортання соцмереж (TikTok, Instagram і подібні). Воно миттєво відволікає та дає відчуття розслаблення, але результатом часто має втрачений час і відчуття спустошення. Замість тиші — нескінченний потік стимулів Емоційне переїдання. Їжа може стати засобом стишити внутрішню тривогу або заповнити емоційну порожнечу. Та після переїдання часто з’являються почуття провини або фізичний дискомфорт Надмірне захоплення спортом. Фізична активність підтримує здоров’я, але коли тренування стають способом уникати думок або почуттів, то можуть виснажувати і створювати залежність Робота без зупинок. Постійна зайнятість допомагає не чути внутрішнього критика, не стикатися з сумнівами чи болем. Але це також віддаляє від відпочинку, стосунків і контакту з собою Захоплення книжками (особливо еротичною літературою). Читання може бути ресурсом, але іноді перетворюється на спосіб втекти до уявного світу, де легше і безпечніше. Особливо коли це відбувається у робочий час або замість живого спілкування з близькими. Людина занурюється в еротичну літературу, щоб втекти від самотності, тривоги, незадоволення стосунками чи критичного внутрішнього голосу. З’являється відчуття, що без цього важко «пережити день», а спроба обмежити читання викликає дискомфорт.

15

16 Окрім того, часто відволікання чи заміна думок можуть не спрацювати, бо голос критика приходить знову і знову. Тоді на боротьбу з ним доводиться витрачати дедалі більше часу. Замість того, щоб боротися або засуджувати себе, можна зупинитися і запитати, чи це справді про те, що для вас важливо. І наступним кроком зробити те, що буде турботою.

Ці активності самі по собі не є проблемою. Усе залежить від контексту, частоти й того, на що вони працюють, — допомагають жити згідно з власними цінностями чи стають способом уникати внутрішнього болю.

ментальне здоров’я

17

Дійте за власними цінностями «Критик» діє на когнітивному рівні, через думки, які далі викликають емоції вже на рівні тілесного сприйняття. Спробуйте залишити думки думками, а емоції — емоціями. Можна спостерігати за ними, переходячи у стан

«Я, що помічає», де ви більші за думки та емоції.

Ось як це можна зробити. Промовте: «Я помічаю, що у мене є думка, про те, що я невдаха». Підкресліть, що є ви — хто помічає, і окремо думка. Це допоможе не сприймати її як беззаперечний факт, а побачити як ще одну з приблизно 20 тисяч думок, які щодня виникають у свідомості Застосуйте усвідомлення та майндфулнес. Відчуйте свої ступні на підлозі, потягніться, вирівняйте спину, підніміть голову, розкрийте грудну клітку, відчуйте зміни у тілі та зосередьтесь на диханні. Самокритика часто проявляється тілесно — людина завмирає, згортається, стискається від безсилля. Відновіть контакт із тілом і контроль над ним. Поставте думки на задній план своєї уваги (наче радіо чи хмари в небі), а момент тут і зараз виведіть наперед Відмітьте з цікавістю та відкритістю, які думки пропонує вам ваш розум. Це текст, фото, відео, радіо «Безнадія FM»? Якої вони інтенсивності від 1 до 10? Ця хмара думок всередині голови чи нависає над нею? Які емоції виникають? Це десь глибоко всередині чи на поверхні? У якій ділянці тіла? Без осуду назвіть: «Це тривога, на 8 балів, у вигляді червоної плями, у глибині грудної клітки».

18 Змініть своє ставлення до думки: проспівайте її під мелодію Happy birthday чи улюблену пісню. Також спробуйте уявити, як цю думку промовляє персонаж з мультика писклявим голосом чи, навпаки, повільно та басом: «Я-а-а-а не-е-е-вда-а-а-ха-а-а-а» Торкніться болісних емоцій через самоспівчуття. Уявіть, що хтось близький проходить через подібне — як би ви до нього поставились? Спробуйте звернутися до себе так само. Покладіть руку на місце неприємного відчуття, визнайте, що це складно й боляче. Скажіть собі: «Я з тобою, я поруч, я тут». Згадайте, що ця емоція говорить про те, що вам не байдуже, що ви — жива людина. Це природно — переживати й засмучуватись. Спробуйте продихати це відчуття, уявляючи, як повітря проходить не лише крізь легені, а й крізь сам біль, торкаючись його наскрізь. Якщо цей біль — частина людського досвіду, дозвольте йому бути, не виганяйте його. Дайте йому простір. Ця хвиля прийде й сама по собі зникне. І це мине Коли ваша реакція на думки змінилась, коли ви більше не зливаєтесь із ними, не приймаєте їх за абсолютну істину, а лише спостерігаєте — тоді з’являється простір для вибору. Ви більше не дієте автоматично, з-під тиску емоцій чи критики, а свідомо обираєте наступний крок. У цьому і є свобода. Запитайте себе: «Якби цих думок та емоцій не було, що я міг/могла б зробити корисного зараз для себе? Чи те, що я збираюсь зробити, відповідає моїм цінностям, розкриває мене як особистість? Що було б для мене важливим у цій ситуації? Який малий, практичний крок я можу зробити прямо зараз у бік того, що справді має значення?»

ментальне здоров’я

19

Сприймайте практику як шлях Поведінкові зміни повільні — але і глибокі. Голос внутрішнього критика дошкуляє, тож природно, що його хочеться позбутися. Але варто дивитися на це реалістично. Внутрішній діалог супроводжує людину все життя, і цілком імовірно, мозок не покине «жуйку» критики зовсім. Проте можна навчитися діяти попри це, і що більше ви практикуватимете, то більше ваша увага буде скерована на ціннісно-орієнтовані дії.

Ця робота матиме результатом те, що ви зможете більше спиратися на себе та мати більшу гнучкість. Зрештою це покращить якість вашого життя і додасть психологічного комфорту. Тож не зупиняйтеся, і результат точно буде. А якщо відчуваєте, що хотіли б отримати більше, зверніться до психотерапевта — він підтримає і допоможе.

lamalu.site

20

Що треба знати про

вірусні гепатити

FAQ

У травні цього року в Україні стався спалах гепатиту А. Хворобу фіксували у Києві, на Львівщині та Закарпатті. Медіа повідомляли про десятки хворих, а соціальними мережами прокотилася хвиля страху та обурення. Лікарі тим часом заспокоювали: гепатит А минає, його лікують симптоматично, а після одужання людина отримує імунітет на все життя. Однак щепитися від цього вірусу все-таки варто. Як і від гепатиту В, що значно небезпечніший за вірус типу А, бо робить свою підступну роботу тихо і непомітно. Ми вирішили розкласти по поличках все, що варто знати про три найбільш розповсюджені вірусні гепатити — А, В та С.

Що таке гепатит? Гепатитом називають будь-яке запалення печінки. Воно може мати неінфекційне та інфекційне (вірусне) походження. До неінфекційних гепатитів можуть призводити, зокрема, жирова хвороба печінки, зловживання алкоголем, деякі медичні препарати, захворювання імунної системи. Причиною інфекційних є віруси, серед яких найчастіше хворобу викликають гепатовіруси. Існує п’ять їх видів — A, B, C, D та Е, і всі спричиняють різні ушкодження печінки. Найбільш часто до захворювання призводять віруси перших трьох з названих типів — A, B та C. З них небезпечніші В та С: спричинені ними гепатити викликають хронічні пошкодження печінки, які залишаються на все життя, а також підвищують ризик розвитку печінкової недостатності та раку цього органу.

21

Які симптоми гепатиту? Окрема небезпека гепатиту у тому, що він часто не має симптомів. Наприклад, коли людина інфікується гепатитом С, він може ніяк не давати про себе знати. На стадії прогресування та у хронічній гепатити

В

та

С

часто

мають

безсимптомний перебіг. І лише пізніше, коли ситуація вже буде небезпечною для

життя,

хворі

можуть

почати

відчувати втому, у них можуть набрякати ноги та живіт, бути кровотечі.

У людей, що заразилися гепатитом А, можуть бути діарея, біль у животі, нудота та блювання, висока температура, шкіра та білки очей можуть жовтіти. Такими симптомами здатне супроводжуватися й інфікування гепатовірусом типу В.

Що треба знати про гепатит А? Гепатит А переважно передається фекально-оральним шляхом — через вживання інфікованої їжі чи пиття. Передати вірус через поцілунок, слину чи піт неможливо. Хворі, які не мають супутніх проблем із здоров’ям, перестають бути заразними приблизно

через

два

тижні

після

інфікування.

Діти

та

хворі

з

ослабленим

імунітетом можуть передавати вірус до півроку.

У ході захворювання виникають гостре запалення та набряк печінки. Симптоми тримаються

кілька

тижнів,

але

хвороба

минає

сама

і

зазвичай

не

потребує

спеціального лікування. Люди, що захворіли, переважно одужують повністю і потім все життя мають імунітет проти гепатовірусу типу А.

Що треба знати про гепатит В?

Гепатит В найбільш розповсюджений з усіх вірусних. Деякі люди, що занедужали, можуть повністю відновитися і отримують пожиттєвий імунітет до цього вірусу. Однак

у

більшості

розвивається

хронічний

гепатит

В,

що

з

часом

здатний

призводити до цирозу та раку печінки.

Симптоми

гепатиту

інфікування.

Весь

В

цей

можуть час

не

людина

проявлятися заразна

і

до

здатна

місяців

після

розповсюджувати

чотирьох

вірус.

Загалом людина з хронічним гепатитом В може бути небезпечною дуже довго, але визначити точний термін складно — це залежить від багатьох факторів, зокрема етапу хвороби та того, як довго вірус уже мешкає в організмі.

22 FAQ Гепатит В, як і С, передається через контакт із рідинами тіла та кров’ю. Заразитися через піт чи «сухий» поцілунок неможливо. Однак якщо поцілунок глибокий, а в роті інфікованої людини є ранка чи кров, ризик зараження є. Вірус гепатиту В досить стійкий — він може виживати у зовнішньому середовищі, себто поза межами людського тіла, щонайменше тиждень.

Що треба знати про гепатит С? Вірус гепатиту С часто призводить до розвитку хронічного захворювання печінки — хронічного гепатиту, цирозу, печінкової недостатності та раку. Хвороба вкрай небезпечна тим, що часто має безсимптомний перебіг. Багато людей, що її мають, можуть довго не знати про свій стан, тож вона розвивається і завдає печінці серйозної шкоди. Частина хворих виліковується самостійно приблизно за півроку, але решта зазвичай стикається із хронічним станом. Увесь цей час люди здатні передавати вірус гепатиту С іншим. Крім того, цим видом гепатиту можна захворіти знову, адже імунітет до нього не виробляється.

Гепатит С добре лікується спеціалізованими противірусними препаратами. Однак через складності діагностики та те, що доступ до лікування у багатьох людей обмежений, хворі часто не отримують терапії.

Хто може захворіти на гепатит?

Захворіти на вірусний гепатит може будь-хто. Навколо цієї хвороби досі тримається стереотип — буцімто підхопити вірус гепатиту можуть тільки люди з «неблагополучних» груп суспільства, наприклад ті, хто приймає наркотики ін’єкційно. Та це не так. Існує дуже багато цілком побутових ситуацій, у яких можна зустрітися з цими вірусами. Так, вірусним гепатитом можна інфікуватися на манікюрі, у салоні тату й пірсингу, на сеансі акупунктури якщо інструмент не був одноразовий чи стерилізований. Деякі вірусні гепатити передаються під час статевих контактів. Мати може передати вірус малюку під час пологів. Можна інфікуватися і при контакті з кров’ю інфікованої людини, а в часи війни, коли небезпека постійна, попередити це неможливо.

23

Як захиститися від гепатиту?

Від гепатитів А та В існують щеплення. Повні курси вакцинації від цих вірусів забезпечують

тривалий

захист.

Від

гепатиту С щеплень не існує.

Ось як можна знизити ризик інфікуватися вірусом гепатиту: користуватися предметами

тільки особистої

власними гігієни

—

бритвою, зубною щіткою не вдягати чужі сережки та пірсинг використовувати

бар’єрні

засоби

контрацепції,

зокрема

для

неперевіреним

сексу

з

презерватив, та/чи

непостійним партнером уникати

незахищеного

контакту

з

чужою кров’ю регулярно мити руки під час подорожей до країн з не дуже добрими санітарними умовами пити кип’ячену

та

бутильовану

воду,

також їсти у надійних закладах.

lamalu.site

а

Більше про здоров’я читайте на наших майданчиках!

фейсбук

інстаграм

сайт

телеграм