InfoЛама - 4 (6) - травень 2025 - May 2025

4 (6)

травень

2025

Info

ЛАМА

інші

номери тут,

скануйте!

Здоров’я багато не буває!

тема номеру

На сонячній стороні. Навіщо захищатися від ультрафіолету та як це робити правильно: докладний гайд FAQ Інтерв’ю Дослідження Сезон у розпалі! Катерина Шабельник Швидкі тести. Усе, що треба знати про перинатальну психологію, Як діагностують хвороби про кліщів родинні травми і батьківство, для у дітей на прийомі

якого вагітність і пологи не обов’язкові

ВІД РЕДАКЦІЇ

Вітаємо у травні! Маленька редакція вісника «InfoЛама» рада зустрічати його з вами.

Травневий номер ми вирішили наповнити сонцем — а також захистом від шкідливого ультрафіолету. Тому зробили великий матеріал про сонцезахисні засоби та стратегії для дорослих і малюків. Але якщо придивитися, ця ідея не тільки про час на природі та способи вберегтися від UV-променів. А ще про те, щоб насолоджуватися — але дбати про безпеку. Бути в моменті — однак робити необхідне, аби попередити проблеми у майбутньому. Зважати на дрібниці і дбати про тих, хто дорогий і поруч.

Усе це можна масштабувати на життя. Тож хочемо побажати, щоб так і було, у травні і надалі. Коли вибираєтеся на природу, упевніться, що ця територія безпечна (і прихопіть засіб від кліщів, про це ми теж написали!). Зважайте на повітряні тривоги і ховайтеся в укриття при небезпеці. Дбайте про близьких і рідних.

Сьогодні і завжди — дякуємо Силам оборони за те, що можемо жити і працювати. Наші донати для вас. Серця — з вами.

До зустрічі влітку! З любов’ю,

команда «InfoLama»:

Олена Луцька — шеф-редакторка, а також засновниця та натхненниця бренду «Лама Лу», педіатриня, дитяча інфекціоністка, письменниця, співавторка книги «Мамо, тату, не хвилюйтеся!»

Тетяна Логвиненко — головна редакторка, а також редакторка, копірайтерка, письменниця, співавторка книги «Мамо, тату, не хвилюйтеся!»

Катерина Савченко — менеджерка проєкту, а також комунікаційна та SMMменеджерка бренду «Лама Лу»

Контакти

Олена Луцька, шеф-редакторка, Тетяна Логвиненко, головна редакторка — infolama.editor@gmail.com

Катерина Савченко, менеджерка проєкту — lamalumanager@gmail.com Матеріали з позначкою «Партнерський матеріал» розміщуються на правах реклами. Відповідальність за якість продукту чи послуги, а також достовірність інформації про них несе рекламодавець.

ЗМІСТ 4

На сонячній стороні. Навіщо захищатися від ультрафіолету та як це робити правильно: докладний гайд

11

9 питань про кліщів та відповіді, що заспокоять

15

Катерина Шабельник про перинатальну психологію, родинні травми і батьківство, для якого вагітність і пологи не обов’язкові

21

Швидкі тести. Як діагностують хвороби у дітей на прийомі

4

на часі

На сонячній стороні.

Навіщо захищатися від ультрафіолету та як це робити правильно: докладний гайд «Найперше і найголовніше правило сонцезахисту полягає у тому, що він має бути у вашому житті», — каже дерматологиня клінік «Лама Лу» Альона Жогло. Часто можна почути думку, мовляв, захист від ультрафіолету — це винахід маркетологів, бо «раніше стільки меланоми не було». Але дерматологиня пояснює: «Меланома була, її лиш не могли так ефективно досліджувати, бо не була розвинена дерматоскопія». Тож відкриваємо сонячний сезон — і разом з лікаркою розбираємося, навіщо, коли і як захищатися від ультрафіолету.

Альона Жогло, дерматологиня клінік «Лама Лу» Найбільша небезпека, що її створює сонце, — онкологічні захворювання шкіри. Перш за все йдеться про меланому, адже будь-який сонячний опік у перспективі може нею стати. Однак ультрафіолет здатний призводити також до базальноклітинного та плоскоклітинного раку шкіри, появи гемангіом та кератом. Останні два види новоутворень доброякісні, але можуть завдати неприємних відчуттів і вимагати менеджменту. І не забуваймо про фотостаріння. Мімічні та глибокі змошки і пігментні плями зазвичай списують на вікові зміни. Але насправді вони виникають через вплив сонячного світла. Тож є багато причин захищати шкіру від ультрафіолетового випромінювання.

5

Коли захист від сонця потрібен і як він працює Рівень ультрафіолетового випромінювання протягом дня змінюється. Його вимірюють та позначають індексом — від 0 до 11+. Що вище число, то активніше й небезпечніше сонце. Ультрафіолетовий індекс 0—2 вважають низьким,

3—5 — помірним, 6—7 — високим, 8—10 — дуже високим, 11 та вище — надмірним. Застосунки, що інформують про погоду, зазвичай показують цей індекс на даний момент. На нього і варто орієнтуватися, коли йдеться про захист від сонця. Коли індекс низький, тобто до 2, від сонця можна не захищатися. Якщо випромінювання сягає середнього, людям із світлими очима, шкірою й волоссям, які швидко згорають на сонці, а також тим, хто вживає ліки чи використовує місцеві засоби, що підвищують фоточутливість, варто користуватися сонцезахисним засобом, бо такий рівень ультрафіолету може призвести до опіків. Тим, хто має порушення пігментації, лікує акне, приймає системні ретиноїди чи використовує місцеві, найкраще використовувати засоби з SPF постійно протягом усього року.

Що значать написи UVA та UVB на тюбику із сонцезахисним кремом

Ультрафіолетові промені поділяються на три типи — залежно від довжини хвиль. Діють на людський організм вони теж по-різному.

Ультрафіолетові хвилі типу А (UVA) найдовші. Озоновий шар їх не затримує. Ці хвилі проникають у шкіру глибше, ніж ультрафіолет типу В, і призводять до фотостаріння Ультрафіолетові хвилі типу В (UVВ) мають середню довжину. Їх значною мірою поглинає озоновий шар, але частина досягає поверхні землі. Ці хвилі стають причиною розвитку онкологічних захворювань шкіри. Ультрафіолетові хвилі типу С (UVC) найкоротші. Вони не досягають поверхні Землі — їх повністю поглинають атмосфера та озоновий шар.

на часі

6

Приймаючи рішення про те, чи «вдягати» захист від сонця зараз, важливо орієнтуватися на індекс ультрафіолету, а не погоду за вікном та те, наскільки там сонячно чи сіро або похмуро. Промені типу А долають хмари. Вони не викликають онкологічних захворювань шкіри, але призводять до фотостаріння. Рівень захисту, що його забезпечує засіб від ультрафіолету, вказаний на упаковці — це число у комбінації із абревіатурою SPF, sun protective factor («сонцезахисний фактор»). Число означає кількість ультрафіолету, що не потрапить на шкіру. Так, засіб з SPF 50 захистить приблизно від 98% сонячних променів типу В, а з SPF 100 — від приблизно 99% променів. Повного захисту не дасть жоден. А ще сонцезахисні фактори у кількох продуктах не сумуються. Тобто якщо нанести два засоби — з SPF 15 та SPF 30 — їхній сукупний фактор захисту становитиме 30, а не 45.

А може, краще у солярій?

Засмагати у солярії — погана ідея. Ультрафіолет в установці так само шкідливий, як і той, що його випромінює сонце. Але тут незахищена шкіра приймає на себе всю силу удару від випромінювання. Засмагати у солярії особливо небезпечно для підлітків та молодих людей. Тоді у них більше шансів зустрітися із меланомою у старшому віці.

Коли йдеться про захист від сонця, часто можна почути пораду вдягати закритий одяг. З огляду на агресивність ультрафіолету та необхідність вкриватися спеціальними засобами, вона може виглядати дещо нелогічною. Однак, нагадаймо, жоден продукт не дає повного захисту. За допомогою одягу бар’єр від ультрафіолету можна посилити. Крім того, одяг захищає від теплового удару. Тобто легка блуза чи сорочка, а також капелюх чи кепка справді будуть помічними. Але за активного сонця без спеціального засобу все одно не обійтися. Крім того, одяг — єдиний спосіб захистити від агресивного випромінювання малюків, бо асоціації дерматологів не радять використовувати сонцезахисні засоби для дітей віком до 6 місяців.

7

Які продукти з SPF обирати та як це робити Існують специфічні засоби з SPF для окремих ділянок тіла. Але вони потрібні не завжди і не всім. Наприклад, продукти для волосся допомагають волосинці не вигорати, не втрачати пігмент, і це стосується і натуральної, і фарбованої шевелюри. Однак онкологічних захворювань волосся не існує, тож захищати його засобом з SPF задля цього не треба. Шкіра голови і вух справді ризикує, тож її підтримати варто. Та для цього підійде звичайний продукт для тіла. Спеціальний засіб для губ також купувати не обов’язково. Багато зволожуючих бальзамів вже мають фотофільтри у своєму складі, тож в окремому засобі необхідності немає. А от спеціальні продукти для татуювань — чистий маркетинг. Шкіра у цих зонах не потребує особливого засобу, її треба захищати так само, як всі відкриті ділянки тіла. З маркетингу народилося і переконання, що сонцезахисні засоби змиваються тільки гідрофільними оліями. Це неправда і суперечить логіці. Якби такі продукти справді було складно змити, їх не треба було б оновлювати.

Як захистити від ультрафіолету очі

Очі чутливі до сонячного випромінювання. Ультрафіолет може викликати подразнення очей, катаракту, а також пов’язаний з віковою макулярною дегенерацією. Він впливає і на ймовірність розвитку раку повік. Щоб захистити очі від сонячного випромінювання, важливо носити головні убори з широкими полями та окуляри, які блокують ультрафіолетові промені типів А і В. Важливо, щоб вони добре закривали зони навколо очей. Коли проводите час біля води, снігу, піску чи інших поверхонь, які відбивають світло, вдягайте окуляри з рефлективним покриттям (поляризовані).

Сонцезахисні засоби для дітей та дорослих відрізняються. Ця різниця полягає у тому, які фільтри використовуються у продуктах — фізичні чи хімічні. У засобах для малюків містяться фізичні, вони відбивають ультрафіолетові промені. Дорослі також можуть використовувати такі продукти, але у них є особливість. Сонцезахисні засоби з фізичними фільтрами мають щільну текстуру, жирні та залишають на шкірі білі сліди. Це може бути дуже незручно, якщо продукт з SPF використовується під макіяж. Крім того, такий сонцезахист може забивати пори та подразнювати шкіру, а також його не варто використовувати людям, що мають проблеми з нею, наприклад акне чи себорейний дерматит.

на часі

8

У сонцезахисних засобах для дорослих використовуються хімічні фільтри. Вони поглинають ультрафіолетові промені. Такі продукти не варто застосовувати для дітей, адже це може призвести до перегрівання чи теплового удару.

Продукти з сонцезахисними факторами існують у різних формах — креми, сироватки, стіки, спреї. Значної різниці у тому, як вони працюють, немає. Але деякі форми можуть бути зручнішими в окремих ситуаціях. Наприклад, наносити сонцезахист вперше за день комфортніше, коли це крем чи сироватка, а от поновити його зручно за допомогою спрею. Такий засіб чудово захистить і волосисту шкіру голови. Засіб з SPF у формі стіка також зручний для поновлення захисного шару. Але тільки на обличчі, бо на великі ділянки тіла наносити його може бути незручно. Варто зважати і на захворювання шкіри, наприклад акне чи дерматити. Проте якщо таких особливостей немає, можна обрати форму, якою буде найзручніше користуватися.

Багато продуктів для макіяжу позиціонуються як такі, що містять SPF. Це може створити ілюзію, що окремий сонцезахисний засіб не потрібний. Щоб не ризикувати, варто уважно вивчити склад продукту і пересвідчитися, що захисний фільтр у ньому дійсно є. Але надійніше все-таки ввести якісний засіб з SPF у ранкову доглядову рутину і використовувати його як базу для макіяжу. А от сонцезахисну пудру покласти у косметичку і використати пізніше. Як самостійний засіб вона не дасть покриття, що буде досить щільним для захисту. Однак чудово підійде для його поновлення.

Адреси відділень:

Оболонь — Богатирська, 6Б

Троєщина — Бальзака, 6

Солом'янка — Воробйова, 13Е

Запис за телефонами:

0507095818

0735095818

0967095818

Графік роботи:

будні — 9.00—19.00 субота, неділя — 10.00—19.00

FAQ

11

9 питань про кліщів та відповіді, що заспокоять Вже так тепло, і літо-літечко на носі! А кліщі на траві. І у піску. Ще на шерсті тварин, на одязі, а часом і на тілі. Коли кусає кліщ — це неприємно і тривожно. Але насправді не так небезпечно, як прийнято думати. Тож відповідаємо на найважливіші питання про кліщів, щоб вам було спокійно відпочивати на природі, гуляти, дихати свіжим повітрям і насолоджуватися гарною погодою.

Коли остерігатися кліщів?

Часто вважають, що кліщі небезпечні у теплий час року. Це не так. Насправді вони активні цілий рік, навіть взимку, якщо погода м’яка і немає снігу. Однак у теплий сезон кліщі становлять найбільшу небезпеку. Їхня активність сягає піку у два періоди — з квітня по червень, а також у вересні та жовтні.

Де можна підхопити кліща? Всюди, де мало асфальту, навіть у піску. Тому малюки можуть зустріти кліщів навіть у пісочницях. І звісно ж, підхопити кліща можна на природі чи у міському парку. На деревах та кущах кліщі не живуть, а також не літають та не стрибають. Відтак найбільшу небезпеку становить трава. Тож коли гуляєте на природі чи у парку, варто ходити стежками та доріжками. І не забувати про правильний одяг та репеленти.

12

Як вдягатися на прогулянку, щоб захиститися від кліщів? Одяг може захистити від кліщів. Варто обрати для прогулянки світлі речі, закрите взуття, а штани заправити у шкарпетки. Що менше щілин на одязі, то менше шансів у кліща потрапити на шкіру. А на світлій тканині його буде легше помітити. Коли повертаєтеся додому, обов’язково оглядайте себе, дітей і тварин, якщо вони гуляли з вами. Чотирилапі можуть приносити кліщів на шерсті.

Які репеленти захищають від кліщів? Від кліщів добре захищає діюча речовина DEET, або ДЕТА — диетилтолуамід. Її можна використовувати дорослим, а також дітям із трьох років — так дозволено в Україні. Однак американські центри з контролю та профілактики захворювань допускають застосування таких засобів для малюків із трьох місяців. В Україні дітям частіше рекомендують такі, що містять ефірні олії. Але їхня ефективність нижча. До того ж, олії можуть призводити до алергічних реакцій.

У складі засобів від кліщів часто можна побачити вказівку на те, скільки відсотків ДЕТА вони містять. Цей параметр означає, як довго препарат відлякуватиме кліщів. Тобто ви можете порівняти кілька засобів і вибрати той, який підходитиме вашій прогулянці чи пікніку. Буває, вказівку на відсоток ДЕТА, що міститься у препараті, сприймають як те, наскільки він «сильний», і роблять висновок, кому підходить — дорослим чи дітям. Ця логіка хибна.

Важливо також обирати для захисту від кліщів саме засоби, що для цього призначені. Репеленти від комарів, мошок чи інших комах не спрацюють. Не варто також сприймати їх як більш безпечну альтернативу, яку можна використати для дітей. Кліщів відлякують певні речовини, яких інші репеленти не містять.

FAQ

13

Що робити, якщо кліщ присмоктався до тіла? Кліща треба зняти, і це можна зробити самостійно. Видаляти кліщів зручно пінцетом — звичайним чи спеціальним, він за формою нагадує шию фламінго. Такі пінцети продаються у туристичних та зоомагазинах. Щоб вийняти, кліща треба захопити якомога ближче до шкіри і з рівномірним зусиллям, не смикаючи, потягнути вгору.

Кліща важливо не розчавити. Борелії — бактерії Borrelia burgdorferi, що викликають хворобу Лайма — містяться у шлунку павукоподібного. Якщо черевце пошкодити, вони можуть потрапити у ранку та інфікувати її. З цієї ж причини не варто заливати кліща олією, вазеліном чи іншими речовинами або намагатися вичавити. Видаліть його пінцетом та протріть місце укусу антисептиком.

Буває, після видалення кліща у ранці залишаються його голівка чи вусики. Це безпечно, адже, нагадаємо, бактерії містяться у шлунку павукоподібного. Залишки його тільця для організму людини — просто чужорідний предмет на кшталт скалки. З часом шкіра загоїться, і вони вийдуть.

Важливо видалити кліща якомога швидше після того, як ви його побачили. Що більше він пробуде на тілі, то вища ймовірність зараження бореліями.

Якщо у вас не вийшло видалити кліща самостійно, зверніться до лікаря, і це зробить він. Але у будь-якому разі, везти на експертизу самого павукоподібного не треба. Навіть якщо борелії у ньому знайдуть, це не повідомить нічого про ймовірність зараження і не вплине на тактику спостереження з боку лікаря.

Як видалити кліща

Чи йти до лікаря, якщо вкусив кліщ?

Якщо вас вкусив кліщ, обов’язково зверніться до лікаря. Він оцінить, наскільки високий ризик зараження бореліями, і за необхідності призначить антибіотик для профілактики. Робити аналіз на антитіла до борелій самостійно не треба. Певну їх кількість імунна система людини здатна побороти самостійно. Аналіз може призначити лікар, якщо людина має симптоми, що можуть вказувати на хворобу Лайма, але при тому невідомо, чи її кусав кліщ. Крім того, дослідження може знадобитися через певний час після укусу.

14

Як захиститися від хвороби Лайма?

Чи боятися енцефаліту, якщо вкусив кліщ?

Для цього треба захищатися найперше від укусів кліщів. Але навіть якщо не вдалося, це не означає, що бореліоз обов’язково розвинеться. У Європі бореліями інфіковані лише 20—25% кліщів. Хворіють тільки 1—5% від тих людей, кого кліщі кусають. А передаються борелії у ранку найчастіше через 48 годин після того, як павукоподібний присмокчеться до тіла. Тож ризик захворіти насправді невисокий. Варто лише бути уважними до власного стану, щоб вчасно помітити тривожні симптоми і звернутися до лікаря. Тоді можна буде вилікуватися досить швидко і з мінімальним дискомфортом.

Енцефалітів кліщового походження в Україні діагностують небагато. Але оскільки це захворювання переносять павукоподібні у Чехії, Словаччині, Польщі, не можна виключати, що є вони і в Карпатах. Найбільш надійний спосіб убезпечитися від кліщового енцефаліту — щеплення, тож якщо вакцина доступна, це варто зробити. Щепити можна також дітей від року. Поговоріть із лікарем, і він допоможе це спланувати.

Які симптоми хвороби Лайма?

Про ймовірний бореліоз повідомлять набряк у місці укусу, червоні плями на тілі (особливо якщо вони мають форму кола), лихоманка, біль у м’язах та суглобах, а також головний біль з неочевидної причини. Крім того, симптомами хвороби Лайма є збільшені лімфатичні вузли. Якщо ви помітили щось подібне, обов’язково зверніться до лікаря — навіть якщо не пам’ятаєте, щоб вас кусав кліщ. Люди часто можуть навіть не знати про укус. Якщо ж вам про цю подію відомо, будьте уважні до себе протягом місяця. Симптоми хвороби Лайма проявляються протягом 3—30 днів, але найчастіше це відбувається у перші три тижні після інфікування бореліями.

пряма мова

15

«Реальні мами неідеальні, а ідеальні мами — нереальні». Катерина Шабельник про перинатальну психологію, родинні травми і батьківство,

для якого вагітність і пологи не обов’язкові

«Перинатальна психологія в Україні не така поширена, як, наприклад, у Європі чи Америці, — каже педіатр і перинатальний психолог клінік «Лама Лу» Катерина Шабельник. — І це досить вузька галузь науки. Мабуть, тому й не така популярна». Про перинатальну психологію і справді знають не так багато, хоча у центрі її уваги тонка і вразлива тема — батьківство. Вона вивчає психологічний стан жінки, її партнера та рідних під час підготовки до вагітності, самої вагітності та у післяпологовому періоді. У її фокусі також психологічний розвиток плоду у внутріошньоутробний період та те, як це впливає на розвиток дитини у майбутньому. Тобто про все, що пов’язане з батьківством, можна і варто говорити саме із перинатальним психологом. Чому і навіщо — розпитали у Катерини Шабельник.

Коли і кому варто йти до перинатального психолога?

Найбільш потрібно приходити до перинатального психолога, коли є сумніви, чи готова людина психологічно бути мамою або татом, чи це їй потрібно — зараз або колись. І важливо сказати, що це норма — не хотіти мати дітей. Вважається, що народжувати природно. Але давайте чесно: природа змінюється, змінюється людина.

Катерина Шабельник, педіатр та перинатальний психолог клінік «Лама Лу»

Суспільство нав’язує, що кожна має стати матір’ю, і жінкам здається, що з ними щось не так. Тоді можливі два шляхи. Деякі жінки йдуть до перинатальних психологів і шукають відповіді, чому вони виросли у родинах, здорові, забезпечені, але не хочуть народжувати. Інші не хочуть дітей, але народжують їх. І це, на жаль, зруйновані долі: жінки, її родини і самого малюка. Не кожній жінці треба бути мамою. Вона від цього не стане менш щасливою і не матиме менше досягнень у житті. Перинатальна психологія допомагає вирішити цей внутрішній конфлікт.

16

Чи допоможе перинатальний психолог, якщо так все-таки сталося — жінка не хотіла дитину, але народила її? Так, і це може полегшити життя. Разом з психологом вона може знайти травмуючий момент, коли сталося це рішення — не хотіти дитину. Причини можуть бути різні, і на частину з них можна вплинути. Наприклад, жінка може думати, що має посередні інтелектуальні здібності, тож їй краще не народжувати. Може мати нав’язану мамою думку про те, що вона невдаха і не впорається, тому вважає, що не здатна дати раду своєму власному життю, не те що дитині. Чи дівчинкою чула, як мама говорить про дітей як про ярмо на все життя. Логічно, що вона виросла із переконанням, що така проблема їй не потрібна.

Недостатньо просто лікувати дітей, знати хвороби і призначати протокольне лікування.. Треба дивитися на родину в цілому.

На психологічні причини небажання мати дітей можна вплинути. З цим можна і варто працювати навіть тоді, коли малюк вже народився. Від цього залежать ставлення жінки до нього і їхня взаємодія, а також буквально щастя цієї дитини. Бо мама може її і годувати, і вдягати, і дати освіту. Але якщо вона не полюбить маля і себе у цій ролі, вони продовжать каскад нелюбові на ще одне покоління.

Однак краще це все пропрацювати ще на етапі планування вагітності. Це просто легше. Бо коли маля вже народилося, додаються гормональні зміни, втома. Коли жінка три тижні не спить, а ти їй кажеш, що вона чудова мама, тільки треба пропрацювати цей і цей момент, їй складно це приймати. Плюс жінки, які народили, коли не були до цього готові, мають втричі вищий ризик розвитку післяпологової депресії. У таких випадках їм потрібно працювати з психіатрами.

17

пряма мова

Чи працюють перинатальні психологи із чоловіками?

Так. Доволі часто зустрічається у родинах, коли один партнер хоче дитину, а інший — ні. За статистикою, першу дитину найчастіше хоче жінка. Другу частіше планує також вона. А наступних хоче вже чоловік. Це стається з різних причин, зокрема через кризу середнього віку. У таких випадках психолог працює з парою. Буває, що чоловік ще не в парі, але має партнерку, і їхні погляди на те, щоб мати дітей, не співпадають. Тоді психолог допомагає йому розібратися. Чоловік або приходить до думки, що, можливо, колись буде готовий стати батьком, або стає перед рішенням, чи залишатися з цією жінкою.

Чи працюють перинатальні психологи з людьми, що замислюються про всиновлення або опікунство? Так, адже всиновлення — це теж батьківство, тільки іншим шляхом. Частіше це відбувається на етапі підготовки: психолог допомагає прийняти факт, що можна бути батьками, не проходячи шляху вагітності і пологів. Він також підтримує у період знайомства та оформлення документів, бо через складність процедур люди часто здаються саме у цей час, і супроводжує до моменту прийняття дитини у родину. Далі частіше працює дитячий психолог. Але якщо дитина маленька — бо в Україні всиновлювати дозволено малят з двох місяців — перинатальний психолог може працювати з родиною довше. Щастя не у каструлях, тож досить їх мити, а краще більше погуляйте чи полежте з ногами на подушці. Часом мені здається, жінки повертаються за цим — щоб хтось сказав, що вони молодці і у них все нормально. В Україні тема прийомного батьківства дуже табуйована. Від неї сахаються, не побоюся цього слова, як від чуми. У нашій країні багато дітей, позбавлених батьківського піклування, і дуже низький відсоток всиновлення. При тому люди роками ходять до репродуктивних клінік. І можуть ображатися, коли у них спитати про можливе всиновлення. Є жінки, для яких принципово народити, а є ті, для кого принципово стати мамою. А це абсолютно різні явища. Материнство не залежить від того, це твоя біологічна дитина чи ні. Бути мамою і народжувати — різні речі.

18 Це все нав’язане поколіннями. Що старші люди, то більш негативно вони ставляться до всиновлення. Раніше політика партії нав’язувала, що діти з сиротинця — це майбутні наркомани, злодії і вбивці. Хоча це абсолютно не так і кожна дитина має право на родину.

Люди часто бояться брати дітей із сиротинців через страх, що у них можуть бути проблеми із здоров’ям. Але ж будьяка запланована дитина також може народитися із вадами чи захворіти. Я знаю масу таких родин, і їхнє життя не зупинилося, їхній світ крутиться.

А ще суспільство нав’язує ідеальність в усьому. Якщо маля у дитячому будинку має, наприклад, косоокість, його навряд всиновлять. Я чула історії, коли батьки приходили у сиротинець знайомитися з малятами, а персонал казав: «Та ви що, у цієї дитини мама була розумово відстала, вона буде така сама! Тому повертайтеся і йдіть додому». Там до дітей ставляться не як до особистостей, а як до предметів. Звичайно, ці діти травмовані, з ними складно, але можна і треба працювати. Деякі жінки приходять до всиновлення тому, що не можуть народити самі. А є ті, хто може, але вибирає всиновити дитину. Останні отримують найбільше хейту зі сторони, зокрема і від родичів. Такі жінки потребують сильної підтримки. Під час війни їх, до речі, стало значно більше.

Як ви прийшли у перинатальну психологію? Перинатальна психологія цікавить мене давно. Перші 10 років свого медичного стажу як лікаря я відпрацювала у відділенні виходжування передчасно народжених немовлят, із них шість — завідувачкою. Я розуміла, що коли спілкуюся з батьками, мені чогось бракує. Я все знаю і розумію щодо неонатології. Але як це сказати батькам простими словами? Як підтримати? А то було відділення, де треба було мільйон підтримки щодня. Реанімація, виживали не всі діти. Про це треба було говорити батькам, і чесно скажу, це було вкрай складно. Не кожній жінці треба бути мамою. Вона від цього не стане менш щасливою чи матиме менше досягнень у житті. Перинатальна психологія допомагає вирішити цей внутрішній конфлікт.

Я розуміла, що мені потрібна спеціалізація, яка б допомогла саме у цьому. Але був 2009 рік, тоді про перинатальну психологію не дуже говорили. Я сама почала читати, вивчати. А ще маю передчасно народжену доньку, і у неї вада серця. Ми пройшли складний шлях. Я опинилася з того боку, де всі батьки, і зрозуміла, що нашим лікарям бракує навичок комунікації, вони наче й хочуть тебе підтримати, але не знають, як.

пряма мова

19

Мій шлях у перинатальну психологію почався з розуміння, що недостатньо просто лікувати дітей, знати хвороби і призначати протокольне лікування. Треба дивитися на родину в цілому. Перинатальна психологія дозволяє зрозуміти, наприклад, чому в одній родині дитина розвивається краще, а в іншій — гірше.

Я люблю дітей. Я навчаюся, щоб максимально допомогти кожній дитині, яка б вона не була, розвиватися і рости щасливішою. Щаслива родина — щаслива дитина. Це правда. Інакше не буває. Не буває, що мама — жертва, а діти щасливі. Це нонсенс.

Який ваш улюблений момент на консультації? Люблю, коли батьки посміхаються. Коли я кажу, що всі великі молодці, бо малюк набрав вагу, підріс, розвивається, вони стають такі щасливі. Коли я кажу жінці: «Як добре у вас виходить годувати грудьми, так добре малюк прикладається», то бачу, як вона посміхається. У неї під очима синці, бо вона три доби не спала, але коли її підтримуєш, вона сяє. А ще я їм нагадую: реальні мами неідеальні, а ідеальні мами — нереальні. І щастя не у каструлях, тож досить їх мити, а краще більше погуляйте чи полежте з ногами на подушці. Часом мені здається, жінки повертаються за цим — щоб хтось сказав, що вони молодці і у них все нормально. Люблю також, коли приходить малюк трошки старший, уже після року. У нього був огляд, були щеплення, і не все йому подобалося і він трохи плакав. Але коли йде, то все одно робить своє «па-па» і повітряний поцілунок. У цей момент я розумію, навіщо ці 16 років працюю. Діти приносять свої малюнки, перші каляки-маляки… Знаєте, це і є мої ліки від вигорання. А ще мене дуже надихає, коли люди під час війни наважуються народити дитину.

Адреси відділень:

Оболонь — Богатирська, 6Б

Троєщина — Бальзака, 6

Солом'янка — Воробйова, 13Е

Графік роботи:

будні — 9.00—19.00 субота, неділя — 10.00—19.00 Запис за телефонами:

0507095818

0735095818

0967095818

21

дослідження

Швидкі тести. Як діагностувати хворобу у малюка на прийомі

«Які аналізи треба зробити?» Таке питання лікарі чують часто. Та і пацієнти звикли

до

того,

що

для

діагностики

обов’язково

треба

сходити

до

лабораторії і зробити кілька досліджень: здати загальний аналіз крові, пошукати антитіла чи ще щось подібне… Однак насправді у цьому не завжди є необхідність, адже для встановлення діагнозу такі дані можуть бути і не потрібні. Щоб зрозуміти, як діяти, лікареві може бути досить огляду та

збору

анамнезу

—

історії

хвороби.

А

якщо

потрібна

додаткова

інформація, її часто можна отримати за допомогою швидкого тесту — дослідження, що його проводять просто-таки на прийомі. Це дозволяє зекономити час: за результатом лікар може призначити лікування відразу. Коли ж ідеться про малюків, це ще й можливість обійтися без стресу у лабораторії.

Разом

з

педіатринею

клінік

«Лама

Лу»

Альоною

Косташ

розібралися, як та які швидкі тести полегшують життя малюкам та батькам.

Тести на респіраторні хвороби Такі тести знайомі пацієнтам найбільше. Серед них, зокрема, ті, що визначають грип, COVID-19, РСВ

(респіраторно-синцитіальний

вірус),

а

також комбіновані. Тестування на вірус грипу дозволяє швидко виявити хворобу та відразу почати лікування. Це важливо, тому що хвороба може

перебігати

по-різному

і

мати

тяжкі

ускладнення, а від вірусу існують специфічні ліки. Тому в епідсезон на грип варто тестуватися усім пацієнтам, що мають лихоманку, відчувають біль — головний, у м’язах та суглобах, та загалом почуваються слабкими.

Інфекція,

що

її

викликає

РСВ,

зустрічається

протягом усього року. Вірус викликає бронхіоліт —

захворювання

Найбільшу

нижніх

небезпеку

дихальних

вона

шляхів.

становить

для

малюків перших років життя, а специфічного лікування для неї не існує. Тому усіх дітей віком до року, якщо вони мають кашель, нежить і особливо хрипи при диханні, варто тестувати на РСВ.

Така

старшим

перевірка

малюкам,

може

коли

знадобитися

вони

мають

виділення з носа та вологий кашель.

Альона Косташ,

і

педіатриня, консультантка

рясні

з грудного вигодовування клінік «Лама Лу»

22 Трапляються випадки, коли дитина має одночасно симптоми, що можуть вказувати на різні хвороби. Наприклад, лихоманку, яку не супроводжують інші явища, або нежить, кашель, запалення очей. Тоді на допомогу приходять комбіновані тести на три чи п’ять хвороб. Перші допомагають перевірити пацієнта на грип, РСВ та аденовірусну інфекцію. А другі — на вже перелічені хвороби, а також мікоплазму та COVID-19.

Стрептатест Цей швидкий тест використовують, щоб швидко діагностувати стрептококову інфекцію. Такі бактеріальні захворювання потребують лікування антибіотиками. Тож швидкий тест на прийомі дозволяє відразу призначити потрібні препарати. Таке дослідження проводять, якщо у дитини є ознаки запалення горла та мигдаликів, зокрема виражений біль та лихоманка, особливо без кашлю і шмарклів. Також стрептатест помічний, коли дитина має рецидивуючі стрептококові інфекції. За допомогою такого стрептатесту також можна виявити стрептококовий перианальний дерматит. Якщо малюк має біль під час дефекації, а шкіра навколо ануса запалена — почервоніла та набрякла, варто перевірити, чи не стрептокок це спричинив. Стрептатести не завжди можуть замінити лабораторне дослідження. Часом лікар може його призначити, якщо отриманих від швидкого тесту даних мало. Але вони чудово працюють як скринінговий метод — тобто на етапі первинного обстеження, коли симптомів, які б однозначно вказували на певне захворювання, пацієнт не має.

Тест для швидкого визначення рівня глюкози

Трапляються випадки, коли дитина має одночасно симптоми, що можуть вказувати на різні хвороби. Наприклад, лихоманку, яку не супроводжують інші явища, або нежить, кашель, запалення очей. Тоді на допомогу приходять комбіновані тести на три чи п’ять хвороб. Перші допомагають перевірити пацієнта на грип, РСВ та аденовірусну інфекцію. А другі — на вже перелічені хвороби, а також мікоплазму та COVID-19.

Тест-смужки для аналізу сечі

Швидкі тести-смужки для аналізу сечі буквально за кілька хвилин дають інформацію про 10 чи 15 показників. Залежно від того, які версії лікар розглядає, він обирає тип тесту, котрий потрібен саме зараз пацієнтові, що прийшов на прийом. Смужка допоможе знайти відповіді, зокрема, щодо білку, нітритів, лейкоцитів, кетонових тіл. Такі тести помічні, коли лікар має підозру щодо інфекції сечовивідних шляхів або хоче перевірити, чи не пов’язані нудота та блювання у дитини з ацетонемічним синдромом. Також швидкі аналізи сечі проводять, якщо малюк має незрозумілу лихоманку, особливо без проявів з боку верхніх дихальних шляхів, а також якщо у нього дизуричні прояви — болюче дискомфортне сечовипускання, часті сечовипускання, болить живіт чи поперек.

ГРУДНЕ ВИГОДОВУВАННЯ

БЕЗ СТРЕСУ Графік роботи:

будні — 9.00—19.00 субота, неділя — 10.00—19.00 Запис за телефонами:

0507095818

0735095818

0967095818

Адреси відділень:

Оболонь — Богатирська, 6Б

Троєщина — Бальзака, 6

Солом'янка — Воробйова, 13Е

Педіатри-консультанти з грудного вигодовування клініки «Лама Лу» допоможуть налагодити годування з комфортом для вас і малюка.

Більше про здоров’я читайте на наших майданчиках! фейсбук

інстаграм

сайт

телеграм