InfoЛама - 2 (14) - лютий/березень 2026 - February/March 2026

№2 (14) ЛЮТИЙ — БЕРЕЗЕНЬ 2026

Info ЛАМА

Здоров’я багато не буває! Тема номеру

ЩО ЛІКУЄ ЛОР ТА КОЛИ ДИТИНІ ДО НЬОГО ТРЕБА

Сказ: питання та відповіді про смертельний вірус, із яким легко зустрітися

Інтерв’ю

«Так читачі можуть краще зрозуміти, чому лікарі такі, які є». Педіатриня Наталія Макодрай про свою книжку, що ось-ось побачить світ

А також: • усе, що треба знати про воші • великий гайд дитячими какулями

ЗМІСТ

ВУШКО, ГОРЛЕЧКО ТА НІС. ЩО ЛІКУЄ ЛОР

На часі

ВУШКО, ГОРЛЕЧКО ТА НІС. ЩО ЛІКУЄ ЛОР та коли дитині до нього треба

3

«ТАК ЧИТАЧІ МОЖУТЬ КРАЩЕ ЗРОЗУМІТИ, ЧОМУ ЛІКАРІ ТАКІ, ЯКІ Є». Педіатриня Наталія Макодрай про свою книгу, що ось-ось вийде з друку

12

СКАЗ — ПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ про смертельний вірус, з яким легко зустрітися

16

УСЕ, ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО ВОШЕЙ

24

ЩО У ПАМПЕРСІ? Великий гайд какулями

28

ТА КОЛИ ДИТИНІ ДО НЬОГО ТРЕБА

Команда «InfoЛама» Олена Луцька — шеф-редакторка, засновниця та натхненниця бренду «Лама Лу», педіатриня, дитяча інфекціоністка Тетяна Логвиненко — головна редакторка, контент-маркетолог бренду «Лама Лу» Катерина Савченко — комунікацій� на менеджерка бренду «Лама Лу» Валерія Малова — дизай� нерка

Контакти Олена Луцька, шеф-редакторка, Тетяна Логвиненко, головна редакторка — infolama. editor@gmail.com Катерина Савченко, комунікацій� на менеджерка — lamalumanager@gmail.com

Матеріали з позначкою «Партнерський� матеріал» розміщуються на правах реклами. Відповідальність за якість продукту чи послуги, а також достовірність інформації� про них несе рекламодавець.

Галина Ярецька, дитяча ЛОРлікарка

ЛОР, або отоларинголог, — мультиінструменталіст у медицині. Такі фахівці лікують вухо, горло та ніс, а також усе, що пов’язано з цими органами. Навіть запаморочення та порушення орієнтації у просторі, бо вони часто виникають через проблеми із внутрішнім вухом — адже вестибулярний апарат «мешкає» саме там. Розпитали лагідну лікаркуЛОРа клінік «Лама Лу», Галину Ярецьку, про те, коли підтримка такого фахівця потрібна дітям.

3

Що робить ЛОР Сфера роботи ЛОРа — діагностика, лікування та профілактика захворювань вуха, горла і носа, а також органів голови та шиї, що з ними анатомічно пов’язані. Такі лікарі можуть допомогти при станах та захворюваннях: ◆◆

◆◆

◆◆

вуха — гострих та хронічних отитах, зниженні слуху, шумом у вухах, порушеннях роботи вестибулярної системи, сірчаними пробками; носа та навколоносових пазух — ринітах, синуситах, носових кровотечах, викривленнях носової перегородки; горла та гортані — ангінах, фарингітах, ларингітах, тонзилітах, порушення голосу та ковтання.

Також ЛОР лікує аденоїди та мигдалики, особливо у дітей, супроводжує при алергічних захворюваннях, інфекційних та запальних процесах, травмах, а також доброта злоякісних новоутвореннях цієї ділянки. Такий фахівець не тільки лікує консервативними (тобто нехірургічними) способами, а й діагностує, проводить невеликі хірургічні операції. Він також може виявити проблеми з функцією дихання. Які питання розв’язує ЛОР, а які — сімейний лікар чи педіатр На початковій стадії захворювання пацієнти зазвичай звертаються до педіатра чи сімейного лікаря. У цей час вони мають лихоманку, симптоми ГРВІ, кашель, нежить

4

5

без ускладнень, біль у горлі без тяжкого перебігу, загальну слабкість. Лікар первинної ланки обстежує пацієнта, призначає базове необхідне лікування, а якщо бачить необхідність, то рекомендує консультацію вузького спеціаліста — ЛОРа. Так відбувається, коли лікування не дає потрібного ефекту, є ускладнення чи перебіг захворювання має свою специфіку.

дження та новоутвореннями теж займаються отоларингологи.

Проблеми з ЛОР-органами у дітей У дітей найчастіше трапляються інфекційно-запальні захворювання ЛОР-органів — так відбувається через анатомічні особливості, характерні для цього віку. З боку носа та носоглотки це передусім гострі риносинусити, гіпертрофія аденоїдів, що може призводити Маленькі діти потребують до порушення носового негайного огляду, якщо у них дихання, хропіння і зниження слуху. Ще діти піпогіршився стан знають світ та себе, тож (чого б це не стосувалося), можуть покласти щось вони мляві, відмовляються їсти, стороннє у носик чи плачуть при ковтанні вушко.

чи коли торкаються вушок

Найчастіше до ЛОРа потрапляють з такими запитами: ◆◆ щодо вух — вуха болять, є виділення, знизився слух, у вухах шумить чи вони закладені, часто бувають отити; ◆◆ щодо носа — довго триває закладеність, є гнійні виділення, підозра на синусит чи гайморит, відбуваються носові кровотечі, носова перегородка викривлена; ◆◆ щодо горла — часто бувають ангіни, мигдалики чи аденоїди збільшені, голос осиплий, складно ковтати. Крім того, травмами ЛОР-органів та сторонніми тілами в них, а ще запамороченнями ЛОР-похо-

6

З боку вуха найчастіше зустрічаються гострий середній отит, секреторний середній отит, закладеність вух і тимчасове зниження слуху, що часто пов’язано з дисфункцією слухової труби. Якщо такі стани не лікувати, у маляти можуть виникнути проблеми з розвитком мовлення. Коли говорити про горло, то діти найчастіше страждають від тонзилітів, фарингітів, збільшення піднебінних мигдаликів. Також поширені ларингіти, зокрема стенозуючі — такі потребують особливої уваги, бо можуть призводити до порушення дихання. Крім того, у дитячому віці часто зустрічаються алергічні захворювання ЛОР-органів, що проявляються тривалою закладеністю носа,

чханням і виділенням слизу. В усіх цих випадках потрібна допомога лікаря: це важливо і для здоров’я, і для розвитку маляти.

◆◆

Коли при проблемах із ЛОРорганами потрібна термінова допомога лікаря Терміново зверніться до лікаря, якщо у дитини з’являються симптоми, що можуть свідчити про тяжкий перебіг захворювання або розвиток ускладнень. Червоні прапорці:

◆◆

◆◆

◆◆

висока температура тіла, яка погано збивається чи тримається понад 2—3 дні, різкий біль у вусі, особливо у маленьких дітей, гнійні чи кров’янисті виділення з вуха, раптове зниження слуху.

Негайно викликайте швидку, якщо у дитини: ◆◆ ознаки проблем із диханням — виразна задишка, свистяче ди-

7

боку вуха, горла та носа. Найчастіше це відбувається тому, що дорослі недооцінюють серйозність стану чи вдаються до самолікування. Ось чого не варто робити.

там ніс, використовують для цього концентровані розчини, намагаються чистити вуха ватними паличками, а це може травмувати вухо чи проштовхнути сірку всередину слухового проходу.

Відкладати звернення до лікаря, особливо якщо у дитини затягнувся Окрема небезпека — сторонні тіла нежить, біль у вусі чи повторюють- у носику чи вушку. Їх часом ігноруся ангіни. Гострий процес може перейти в хронічний чи ускладнитися отитом, Гострий середній отит, синуситом або зниженням секреторний середній отит, слуху.

закладеність вух і тимчасове

◆◆ ◆◆ ◆◆

хання, втягування міжреберних проміжків, посиніння губ або носогубного трикутника. Це можуть бути ознаки гострого ларингіту чи стенозу гортані; сильний набряк горла; рясна слинотеча; якщо дитина не може ковтати слину.

Не відкладайте консультацію, якщо у дитини бувають часті чи рясні носові кровотечі, сильно болить голова, ділянка обличчя чи навколоносових пазух, особливо якщо також набрякли обличчя чи повіки. Тривала закладеність носа з гнійними

8

виділеннями та загальним погіршенням стану дитини — теж причина якомога швидше поговорити з лікарем. Маленькі діти потребують негайного огляду, якщо у них погіршився стан (чого б це не стосувалося), вони мляві, відмовляються їсти, плачуть при ковтанні чи коли торкаються вушок. Чого не варто робити, якщо у дитини ЛОР-симптоми Родини часто припускаються помилок, коли діти мають симптоми з

Самостійно приймати різниження слуху, що часто шення про прийом ліків, пов’язано з дисфункцією зокрема антибіотиків, суслухової труби обов’язково динозвужувальних кратреба лікувати. Інакше у маляти пель або вушних засобів. можуть виникнути проблеми Це має відбуватися тільки за рекомендацією лікаря. з розвитком мовлення Використання таких ліків може бути неефективним, викликати побічні реакції та маскувати симптоми. Окремо ють, а часом намагаються дістати варто наголосити на зловживан- самостійно. Робити не можна ні ні судинозвужувальними крапля- того, ні іншого — у таких випадках ми — це викликає медикаментоз- потрібна термінова допомога ліний риніт. каря. Не можна також крапати будь-які краплі у вухо дитині, поки її не огляне лікар — це небезпечно. Батьки не можуть самостійно визначити, чи ціла барабанна перетинка. Якщо вона пошкоджена, вушні краплі можуть потрапити в середнє вухо. Деякі з них здатні спричинити токсичне ураження слухового нерва й зниження слуху. Ігнорувати правила догляду за носом та вухами дитини. Дорослі часто агресивно промивають маля-

Щеплення, що захищають від хвороб ЛОР-органів Щеплення можуть не тільки захищати від системних інфекцій, а й опосередковано запобігати хворобам ЛОР-органів у дітей. Ось які вакцини підтримають малюка: ◆◆

◆◆

пневмококова — знижує ризик середнього отиту, синуситів та інших ускладнень пневмококової інфекції; проти гемофільної інфекції типу b (хіб-інфекції) — вбере-

9

Якщо малюк поклав до носа батарейку Якщо дитині до носика потрапило стороннє тіло, й� ого треба терміново видалити. Особливо небезпечні у цьому сенсі батарей� ки, а серед них — літієві кнопкові, маленькі і пласкі. Саме такі най� частіше використовуються для годинників, пультів та дитячих іграшок.

Батарей� ки небезпечні насамперед тим, що вже за годину-дві після того, як потрапила до носика, може спровокувати хімічне пошкодження слизової�. Так відбувається через вплив вологи. З батарей� ки виділяється луг, через нього виникає опік (часто глибокий� ) і швидко після цього — некроз тканин. Через це може статися перфорація носової� перегородки, виникнути сильна кровотеча, інфекцій� ні ускладнення, а в тяжких випадках — тривалі проблеми з функцією носа та зміни зовнішності. Тож якщо малюк поклав до носа батарей� ку чи ви підозрюєте, що це могло статися, мерщій� до лікаря.

10

◆◆

◆◆

же від тяжких отитів, синуситів та епіглотиту у маленьких дітей. Це щеплення є у Національному календарі вакцинації; від грипу — зменшує ймовірність розвитку синуситу, отиту та ускладнень на тлі грипу. Але вакцинуватися треба щороку; КПК (від кору, паротиту, крас-

нухи) — важливий захист від усіх трьох інфекцій. Але вакцинація від паротиту також знижує ризик отиту, котрий часто виникає як ускладнення. Це щеплення є у Національному календарі вакцинації; ◆◆ від дифтерії та правця — захищають від тяжких форм інфекцій, що вражають горло та

дихальні шляхи. Це щеплення є у Національному календарі вакцинації. Щеплення, а також гігієна та уникання контакту із людьми, що захворіли, — найважливіші та найдієвіші способи захистити дитину від хвороб ЛОР-органів та ускладнень з їхнього боку.

11

Пряма мова

«ТАК ЧИТАЧІ МОЖУТЬ КРАЩЕ ЗРОЗУМІТИ, ЧОМУ ЛІКАРІ ТАКІ, ЯКІ Є». ПЕДІАТРИНЯ НАТАЛІЯ МАКОДРАЙ ПРО СВОЮ КНИГУ, ЩО ОСЬ-ОСЬ ВИЙДЕ З ДРУКУ

Замовити книжку Наталії можна тут:

12

Наприкінці березня у київському видавництві «Віхола» виходить друком книжка лагідної педіатрині «Лама Лу» Наталії Макодрай — «Нам тільки послухатись! Історії дитячої лікарки». І назвою все сказано: це історії про будні молодої лікарки, розказані від першої особи. Ми теж вирішили розказати історію — про те, як Наталія писала цю книжку та як ця подія вплелася у її життя. І розпитали авторку про те, як їй працювалося.

Отже, книжка зовсім скоро побачить світ. Як ваші відчуття? Напевно, найбільше в них хвилювання. Мені взагалі ця книга весь час давала відчуття тривоги. Можливо, це більше залежить від мене, ніж від неї. Але такі часи, що без тривоги нікуди. Тому і тут, напевно, так само. Як ви прийшли до розуміння, що хочете написати книжку? Не можу сказати, що я прийшла самостійно. Скоріше, мене приве-

ли — видавництво мною зацікавилося. Вони слідкували за моїми соцмережами, як я пишу про медицину, ділюся своїми почуттями, відчуттями, ситуаціями, які складалися. І запропонували — спитали, чи буде це мені цікаво. Я написала пробний фрагмент, вони погодилися з тим, як я це зробила, і підтвердили своє зацікавлення. «Віхола» цікавиться медичними аспектами. Їхні читачі мають до цього інтерес. Багато лікарів для них пишуть. Це і Олена Луцька, і Анастасія Пристая, і Іван Черненко, і Діна

13

Крилова, і багато інших. Мені дуже подобається, що вони дають саме медикам можливість поговорити від першої особи. Тому що це насправді дуже цікаво і, мені здається, для нашого суспільства не дуже звично. Ці книжки різні — є й освітні, й історії лікарів. У першому випадку йдеться про професійні медичні теми, розказані простими словами, скажімо так. У другому це наші лікарські балакульки, те, що ми переживаємо, проживаємо, про що розповідаємо потім на корпоративах своїм колегам і один одному. Я думаю, це дає можливість читачам краще зрозуміти, чому ми такі, які є. Ви пам’ятаєте момент, коли полюбили цю книжку всім серцем? Відверто, я її досі не полюбила всім серцем. Бо у мене є синдром відмінниці, мені ніколи ідеально не подобається те, що я роблю. Не знаю, що має статися, щоб я від себе відчепилася. (Посміхається.) Тому мені складно приймати увагу. Я ще не до кінця з цим синдромом відмінниці впоралася. Що вам було важко і що легко, коли ви працювали над книгою? Мабуть, важко було змусити себе сісти і написати перші сторінки. Я ніколи цим не займалася раніше. Страх робити щось вперше — найбільші очі, мабуть, у нього. Це був найсерйозніший, напевно, виклик. Особливо з огляду на те, що я не брала для роботи над книгою окремих днів чи відпустку. Я мала приді-

14

ляти цьому багато часу, і в мене ще була фултайм-робота, певні незалежні від мене життєві обставини, яким треба було давати раду. Усе це відволікало, але і впливало на мою роботу також. Тому складно було починати писати — і книжку як таку, і кожен окремий розділ. Бо коли вже починаєш, ідея сама рухається в твоїй голові, і ти пишеш, пишеш, пишеш… Усе стає набагато простіше. Другий складний момент — потім сісти і перечитати. Але зі сторони почала вже помічати, що добре у тексті, а що не дуже, знаходити місця, де повторююся, коригувати. А найлегший і найприємніший момент поки — перечитувати після того, як редакторка, Галина Сапожнікова, поредагувала. Воно дійсно заграло такими яскравими барвами, стало впорядкованішим. Саме таким, яким я собі його малювала в уяві. Читати було приємно і швидко. Клас! Коли книжка вийде, ви отримаєте авторські примірники. Вже знаєте, кому даруватимете? В середньому так. Найпершим я подарую батькам. Вони не знали, що я її пишу — я хвилювалася, тому не казала їм. Сказала аж на третій чи четвертий день після того, як на неї відкрили передпродаж. Вони були дуже здивовані. Звісно, дуже раділи, але геть цього не очікували. Спочатку питали, мовляв, чи я справді півтора року цим займалася. Думали, може, це якийсь жарт.

Пацієнти щось кажуть, питають про книгу? Вітають. Ті, хто замовив примірники, кажуть про це і попереждають, що на наступні візити приходитимуть, щоб підписала. (Сміється.) То я вже собі думаю, що б такого приємного їм написати. Що б я сама хотіла, щоб для мене написав автор.

До речі, що? Напевно, це прозвучить банально, але пробувати вірити в себе, навіть тоді, коли інші не вірять. В принципі, для кожного є якесь своє побажання, яке більше резонуватиме, буде важливіше. Кожен накладає це на свій досвід і свої пережиті думки. Але мені, напевно, було би дуже приємно отримати саме такий дарчий підпис.

15

СКАЗ — ПИТАННЯ ТА ВІДПОВІДІ

ПРО СМЕРТЕЛЬНИЙ ВІРУС, З ЯКИМ ЛЕГКО ЗУСТРІТИСЯ

Віктор Кірейко, ортопедтравматолог, рабіолог, експерт Національного порталу з імунізації

16

Ця хвороба гарантовано призводить до смерті, симптоми з’являються на останній стадії, а захиститися можна тільки вакцинацією та, за показами, імуноглобуліном. Це все про сказ, надзвичайно тяжке захворювання, імовірність зустрітися з яким у нашій країні висока. Бо всі ссавці, зокрема й домашні улюбленці, можуть його переносити. Поговорили про це із Віктором Кірейком, ортопедомтравматологом, рабіологом клінік «Лама Лу» та експертом Національного порталу з імунізації. Розповідаємо, як вберегтися від сказу дітям та дорослим.

В Україні природними осередками сказу є дикі хижі тварини, зокрема лиси, вовки та єнотовидні собаки. Окремий момент — кажани. Вони надзвичайно небезпечні щодо зараження сказом, але інформації про розповсюдженість вірусу у них не дуже багато. Вірус сказу кажанів має певні особливості, і навіть просто контакт шкіри з твари-

ною небезпечний. Важливо пам’ятати, що на сказ можуть хворіти усі ссавці, зокрема й свійські — коні, корови, вівці, свині. Тварини у селі ризикують зустрітися із сказом більше, бо вони ближчі до диких, що живуть у полях чи лісах. Однак дикі тварини зустрічаються і у містах. Наприклад,

17

2024 року у Голосіївському районі Києва знайшли тіло куниці, що померла від сказу. Але основним джерелом сказу по всьому світу є собаки — 99% випадків захворювання стаються через їхні укуси та подряпини. Вуличних собак в українських містах дуже багато. Тому не можна сказати, що десь — у селі чи місті — ризик зу-

ни можуть залітати до осель через балкони та вікна. Тому сезонність у розповсюдженні сказу справді є. Однак ризик існує весь рік, у холодний час він лиш трохи знижується.

Найважливіше у захисті від сказу — обмежувати його поширення. Всесвітня організація охорони здоров’я називає головним елементом профілактики поширеності цього вірусу серед тварин вакцинацію. Так, вакцина не захищає на Не варто контактувати з дикими 100% кожну конкретну тваринами, навіть якщо вони тварину. Але якщо вакцинувати понад 70% дуже милі, наприклад їжачками чи собак, ланцюжки перебілочками. Якщо в оселю залетів дачі сказу між ними рокажан, не беріть його голими зірвуться. Диких звірів руками. Спершу накиньте тканину, також вакцинують — за візьміть так і випустіть тварину допомогою їстівних у вікно. приманок.

стрітися із цим вірусом нижчий. Він високий всюди. Ризик зустрітися із твариною, хворою на сказ, має певну сезонність. Але вона пов’язана з поведінкою не самого вірусу (як у випадку з грипом, наприклад), а тварин, що його переносять. Навесні звірі стають активнішими та агресивнішими, тож кількість укусів, як правило, зростає. Крім того, у холодну пору року люди зазвичай тепло вдягнені. Навіть якщо тварина кусає, то часто просто не прокусує одяг. У теплий час одяг тонкий, а на деяких частинах тіла його немає взагалі. Тож укуси небезпечніші. Влітку кажа-

18

Для людини найкраща профілактика — уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами та не допускати укусів, найперше собак. Якщо бачите зграю, її краще обійти, аніж ризикувати. Не варто контактувати з дикими тваринами, навіть якщо вони дуже милі, наприклад їжачками чи білочками. Якщо в оселю залетів кажан, не беріть його голими руками. Спершу накиньте тканину, візьміть так і випустіть тварину у вікно. На щастя, більшість диких звірів активні тільки вночі та намагаються триматися подалі від людей. Якщо дика тварина з’явилася у дворі у світлий час доби, це ознака, що вона може бути хворою. Уникайте таких звірів.

Якщо вас вкусила домашня тварина, зокрема собака, кіт чи тхір, за нею треба спостерігати. Коли тварина не ваша, слід з’ясувати дані господаря — прізвище та ім’я, адресу, телефон, а також кличку та породу тварини. Ця інформація буде потрібна лікарю, щоб заповнити документацію та забезпечити спостереження за твариною. Якщо тварина вулична, ви не маєте її шукати чи за нею спостерігати. Треба починати вакцинацію від сказу. Важливо розуміти: навіть якщо тварина вакцинована від сказу, це не гарантує, що вона здорова. Вакцина суттєво знижує цей ризик, але не зводить його до нуля. Тож якщо контакт стався, треба відразу починати вводити вакцину та імуноглобулін. За твариною спостерігають протягом 10 днів з моменту укусу (за собаками, котами та тхорами). Якщо після цього часу ветеринар офіційною довідкою підтвердив, що вона здорова, вакцинацію можна припинити. До цього моменту людина встигає отримати три ін’єкції з п’яти. Так, це не міфічні «40 уколів», у які багато людей досі вірить. Схема така: 0, 3, 7, 14, 28-й дні (день першої ін’єкції вважається нульовим). Усі контакти з незнайомими тваринами небезпечні — не тільки укуси, а й подряпини та ослинення. Якщо такий контакт стався, найперше треба обробити рану. Рясно промийте її проточною водою з милом протягом не менше 15 хвилин. Це критично важливо, щоб змити слину тварини та вірус, що у ній міститься. Якщо у доступі немає

Чи безпечні контактні зоопарки з точки зору сказу? На жаль, функціонування контактних зоопарків в Украї�ні регулюється слабко. Транспортують тварин також за умов, далеких від ідеальних. Це жорстоко щодо тварин і створює небезпеку для людей� .

Якщо в контактному зоопарку тварина вкусила вас чи дитину, вам можуть показати документи про вакцинацію. Але проблема у тому, що неможливо перевірити, чи вони справді стосуються саме цієї� тварини. А також чи ї�ї� справді вакцинували, а не формально записали щеплення.

Точної� відповіді на всі ці питання немає. А сказ смертельний� . Тому у разі укусу в контактному зоопарку, безумовно, треба вимагати документи саме на цю тварину та встановлення спостереження за нею. Але також паралельно слід починати вакцинацію від сказу, а якщо є показання, вводити й� імуноглобулін.

19

Як працює вірус сказу Збудник сказу — вірус Lyssavirus rabies (тому вакцини від нього називаються антирабічними, а фахівці у цій� галузі — рабіологами). Вірус ней� ротропний� , тобто здатний� вражати нервову тканину. Сказом хворіють всі ссавці (людина теж здатна й� ого передавати, хоча такі випадки дуже рідкісні), він міститься у слині та най� частіше передається через укус. Потрапивши до організму, вірус розмножується (реплікується) у м’язовій� тканині, а звідти проникає у нерви і починає мандрівку до нервової� системи — спинного та головного мозку. Коли сягає головного, спричиняє й� ого запалення, енцефаліт.

мила, промивайте водою. Якщо води немає також і ви дісталися до неї навіть через кілька годин — все одно ретельно промийте рану.

Коли це зроблено, просушіть пошкодження та обробіть антисептиком, але, як будь-яку іншу рану, не спиртовим. Чудово підійде водний розчин йоду — повідон-йод, «Бетадин».

тактну профілактику. Якою вона буде, залежить від контакту, пошкодження та виду тварини.

Коли пошкодження оброблено, слід звернутися до травмпункту. Там вам мають обробити рану повторно та провести посткон-

Категорія перша. До неї належать годування або дотик до тварини, контакт язика тварини з неушкодженою шкірою, контакт без ослинення. Якщо тварина здорова, вакцинація не призначається.

Основним джерелом сказу по всьому світу є собаки. 99% випадків захворювання стаються через їхні укуси та подряпини.

20

Існує три категорії контакту із тваринами.

Підступність вірусу сказу у тому, що він може місяцями лишатися у ділянці тканини, де стався укус. А потім довго рухатися до мозку. Тривалість шляху залежить від того, як далеко від центральної� нервової� системи стався укус. Саме тому, зокрема, укуси в голову, шию, обличчя належать до третьої� категорії� і вимагають негай� ної� вакцинації� та введення імуноглобуліну — адже звідси шлях до мозку най� коротший� . Симптоми проявляються, коли вірус сягає мозку. До того хвороба не дає про себе знати. Тому поява симптомів означає, що розвиток захворювання досяг пізньої� стадії�. У цей� час людині вже неможливо допомогти — вона помре. У світі зафіксовано лише кілька випадків одужання від сказу, але про них досі досі сперечаються. Тож якщо стався контакт із твариною, слід негай� но вдатися до методів профілактики та почати вакцинацію.

21

Якщо є будь-які сумніви щодо цілісності шкіри чи здоров’я тварини, треба починати курс щеплень. Категорія друга. До неї належать ослинення пошкодженої шкіри (мікротравми, які не видно неозброєним оком, теж будуть вважатися таким ослиненням) та укуси (контакт шкіри із зубом тварини). Небезпечні і поверхневі укуси (якщо пошкодження не ді-

безпосередній контакт з кажанами та ослинення слизових оболонок, навіть якщо вони не були пошкоджені.

У таких випадках людині вводять вакцину та імуноглобулін. Імуноглобулін вводять у краї рани та навколо неї. Якщо повну дозу імуноглобуліну неможливо вколоти біля рани, залишок вводять внутрішньом’язово, але в іншу зону від вакцини, наприклад у сідницю чи стегно. Людина має отримати Існує міф, що вакцини імуноглобулін якомога від сказу дуже «важкі». раніше, але не пізніше семи днів з моменту Насправді ж вони такі самі, введення першої дози як від грипу, кашлюку, дифтерії та вакцини.

правця, гепатиту В та багатьох інших захворювань. Живого вірусу у них немає і переносяться вони точнісінько як і переважна більшість інших, звичних вакцин.

стає до м’язів), і дрібні (якщо шкіра непокрита), і незначні подряпини від зубів, і навіть контакти без виділення крові. В усіх перерахованих випадках треба вакцинуватися. Категорія третя. До неї належать укуси широкі (більше 5 см), глибокі що дістають до м’язів), будьякі нанесені дикими тваринами, а також будь-які укуси чи ослинення пошкодженої шкіри на голові, лиці, шиї, руках, у промежині. Також до третьої категорії належать

22

На жаль, досить часто буває, що ветеринари, травматологи чи інші лікарі відмовляють людей, котрих вкусили тварини, робити щеплення від сказу. Це можна пояснити необізнаністю щодо реальної ситуації зі сказом та упередженнями про антирабічну вакцину. Існує міф, що вона дуже «важка» — хоча невідомо, у чому ця «важкість» полягає. Насправді ж сучасні антирабічні вакцини — це звичайні неживі вакцини. Такі самі, як від грипу, кашлюку, дифтерії та правця, гепатиту В та багатьох інших захворювань. Живого вірусу у них немає, а переносяться вони точнісінько як і переважна більшість інших, звичних вакцин.

Як поводитися із тваринами: поради Американської академії педіатрії Ніколи не залишай� те маленьку дитину наодинці із собакою, навіть якщо вона ваша, добре знай� ома вам чи виглядає добре вихованою. Будьякий� пес може вкусити. Не дратуй� те тварину та не провокуй� те ї�ї�.

Ставтеся до улюбленця гуманно, щоб й� ому подобалося бути серед людей� . Не тримай� те собаку на короткому мотузку чи ланцюгу. Через жорсткі обмеження пес може стати тривожним чи агресивним.

Не дозволяй� те дитині гратися із собакою в агресивні ігри, наприклад перетягувати мотузку чи боротися — пес може вкусити. Дитина не розуміє, коли тварина перезбуджується, і не може контролювати свої� грубі дії�. Не дозволяй� те дитині дражнити улюбленця, наприклад смикати за хвіст, забирати іграшку чи ї�жу.

Упевніться, що дитина не турбує тварину, коли та спить чи ї�сть. Ніколи не гладьте незнай� омих песика чи кота. Навчіть дитину триматися подалі від дворів, де собаки видаються збудженими чи недружніми.

Старшій� дитині розкажіть, які ознаки свідчать про те, що пес небезпечний� . Це напружена поза, приспущений� хвіст, істеричний� гавкіт, пильний� погляд.

Будьте обережні, коли торкаєтеся цуценят або кошенят у полі зору ї�хньої� матері. Коли й� деться про собак, то навіть до знай� омих людей� вони можуть бути агресивнішими, ніж зазвичай� .

Дізнай� теся, у кого з сусідів є домашні тварини, та запропонуй� те дитині познай� омитися з ними під контролем — вашим та господаря. Навчіть дитину правильно контактувати з собаками. Треба: ◆◆ спитати дозволу у власника собаки, перш ніж ї�ї� гладити; ◆◆ стояти на місці, поки собака обнюхує; ◆◆ потім можна повільно простягнути ◆◆ руку, щоб обережно погладити ◆◆ тварину; ◆◆ триматися подалі від морди та хвоста. Важливо також уникати прямого зорового контакту із собакою, особливо на початку знай� омства.

23

FAQ Про вошей говорять як про щось, чого варто соромитися. А найчастіше взагалі не говорять — з тієї самої причини. Тому у дитячому садку чи школі, де діти тісно спілкуються між собою, один випадок педикульозу (так називається інфікування цими паразитами) здатний запустити ланцюгову реакцію, гасити яку доведеться довго. І так буває часто, бо говорити про вошей, знов-таки, соромно. Тож батьки інших дітей можуть довго не знати про проблему. Зібрали в один текст усе, що треба знати про вошей, щоб позбуватися цих комах можна було легше і швидше.

УСЕ, ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ПРО ВОШЕЙ 24

Звідки воші беруться та як передаються? Воші — це паразити людей, наші неприємні, але природні сусіди, котрі харчуються кров’ю. Передаються вони людини до людини при контакті голова до голови. А також через контакт із головними уборами, гребінцями, прикрасами для волосся, гумками та заколками.

25

Можуть потрапляти на речі інших людей, а вже звідти — на тіло. Живуть воші переважно на голові, але здатні мешкати і на інших зонах тіла, де є волосся, наприклад у бровах та зоні паху. Всупереч поширеному переконанню, воші не стрибають і не літають, тільки повзають. Також вони не здатні жити поза межами людського тіла більше доби-двох, бо потребують хар-

26

чування. Але уникнути зустрічі з ними, на жаль, неможливо — шанси є завжди. А от тварин можна не боятися: воші живуть тільки на людях, улюбленці їх не переносять і не розповсюджують. Воші з’являються через погану гігієну? Ні, ймовірність заразитися вошами не залежить від гігієни та того, наскільки чисто в оселі. Педикульоз

досі лишається стигматизованим, багато людей вважає, що у дітей воші з’являються через те, що про них не дбають. Воші у малюка — це «соромно», тому про них мовчать, і у дитячих колективах починаються цілі епідемії, коли хвороба заходить на нові і нові кола. Ключ до лікування від педикульозу — перервати ланцюжки передачі.

Як лікувати педикульоз? За допомогою засобу із одновідсотковим вмістом перметрину чи п’ятивідсотковим — бензилового спирту. Але суворо за інструкцією. Якщо маєте сумніви, краще поговорити із лікарем: він запропонує те, що точно працюватиме, і пояснить, як це правильно застосовувати. Чого точно не варто робити, то це користуватися старими «бабусиними» способами на кшталт мастити голову керосином. Так, колись це робили, тому що інших засобів у доступі не було.

Тобто якщо у дитячому колективі хтось має вошей, перевірити та полікувати треба всіх. Якщо хтось один приховає, що у нього педикульоз, комахи продовжать мноДітей варто навчити житися і передаватися користуватися тільки своїми іншим дітям. Саме тому важливо не стигматизуречами, тримати їх у власній вати хворобу — це пошафці і не мінятися головними трібно всім у колективі, і уборами. це абсолютно не соромно. До педикульозу треба ставитися як до кашлю чи алергії: він просто трапляється. Але сучасні препарати ефективні і не такі дискомфортні та небезпечні, Як зрозуміти, що у дитини можуть хоч їх і треба застосовувати з урахубути воші? ванням усіх застережень. На волоссі можуть бути, власне, воші чи гниди — яйця вошей. Це Як знизити ризик зараження найбільш виразні ознаки уражен- вошами? ня. Але про педикульоз варто по- Найголовніше — уникати контактів думати, якщо у малюка раптом по- голова до голови та з предметами чала свербіти шкіра голови та вух, і тканинами, які могли контактувана ній є червоні крапки від укусів ти із волосистими частинами тіл та розчухані ділянки, а також якщо інших людей. Дітей варто навчити він почав гірше спати і нервує. Усе користуватися тільки своїми реце може свідчити про те, що у ма- чами, тримати їх у власній шафці і люка воші. Якщо ви маєте сумніви, не мінятися головними уборами. А можна звернутися до лікаря. Гнид якщо у когось із родини є воші, він можна побачити за допомогою має користуватися тільки власниспеціальної лампи чорного світла, ми предметами, щоб запобігти розабо лампи Вуда. повсюдженню педикульозу.

27

Ми знаємо: усіх батьків тривожать какулі малюків. Їхній вигляд, запах, консистенція, час випорожнень, частота і зміни. А «ми покакали!» — це не тільки мем. Какулі і справді здатні повідомити про малюка багато, але так буває не завжди. Дуже часто вміст памперса, що здається дивним чи тривожить, насправді абсолютно нормальний. Просто малята так сильно відрізняються від дорослих, а батьки так сильно за них хвилюються, що просте явище викликає багато переживань і стресу. Так каже лагідна гастроентерологиня Ярослава Кречко, яку ми попросили скласти детальний та зрозумілий гайд дитячими какульками. Разом із лікаркою розібралися, що нормально, а що справді вартує додаткової уваги. Якщо коротко, то «червоних прапорців» не так багато.

ЩО У ПАМПЕРСІ?

ВЕЛИКИЙ ГАЙД КАКУЛЯМИ

Ярослава Кречко, гастроентерологиня

28

Який колір можуть мати какулі Колір дитячих какуль може бути дуже різним, і майже всі варіанти нормальні, тож через них не варто хвилюватися. Жовтий, гірчичний, зелений, коричневий — вміст підгузка, що має такі кольори, абсолютно в нормі. Перші два варіанти типові для малят на грудному вигодовуванні. Часом какулі таких немовлят можуть також мати зеленкуватий відтінок чи пінисту консистенцію. Якщо малюк уже познайомився з прикормом, у його калі можуть бути шматочки їжі. Це теж не причина хвилюватися. Те ж сто-

сується і слизу: невелика кількість його у какулях — це нормально. Батьків часто лякає зміна кольору какашок малюка після того, як він почав їсти нові продукти. Але це не причина для тривоги. Кольорова гама розширюється, бо травна система малюка адаптується до нових видів їжі в його меню, а мікробіота — склад бактерій, що живуть у шлунково-кишковому тракті — зазнає змін. Какулі дитини, що почала їсти моркву, можуть набути помаранчевого кольору, броколі забарвлює їх у зе-

29

лений, а буряк — у червонуватий. Родина часто дуже переживає, коли виявляє у памперсі чорних «черв’ячків». Насправді ж це «ниточки» банана. Обов’язково проконсультуватися з лікарем треба, тільки якщо какульки дитини: ◆◆ білі або дуже світлі (в останньому випадку вони називаються ахолічними), ◆◆ чорні смолисті, ◆◆ містять у собі кров, ◆◆ змінили колір різко, і разом з тим дитина почала погано почуватися. Консистенція какульок Як і за кольором, за консистенцією дитячі какулі можуть бути різноманітними — рідкими, кашкоподібними. Цей показник залежить і від того, як маля харчується. У дітей на ГВ кал може бути зернистим, а у тих, хто їсть суміш, — більш щільним. Коли дитина починає знайомитися з

30

прикормом, какульки набувають більш оформленого вигляду.

варто бути готовими, це нормальні реакції шлунково-кишкового тракту.

Родини часто переживають, коли у дітей на грудному вигодовуванні какулі рідкі, а також якщо вони час від часу міняють консистенцію — стають щільнішими. Перший варіант — просто абсолютна норма, а другий часто виникає як відповідь на нові продукти. Це теж не свідчить про проблеми.

З лікарем варто поговорити, якщо: ◆◆ кал малюка набув різкого «гнилого» запаху і при тому у дитини діарея, ◆◆ запах какуль змінився і при тому маля погано набирає вагу чи недобре почувається.

З лікарем треба поговорити, якщо какулі малюка: ◆◆ дуже тверді, а під час випорожнення дитина виглядає так, наче їй боляче, ◆◆ постійно водянисті, ◆◆ містять багато слизу. Як какулі можуть пахнути У дітей на ГВ какульки мають запах, що трошки віддає кислим. У малят, що харчуються сумішшю, він може бути більш виразним. Коли у меню дитини з’являється прикорм, запах калу посилюється і часом може бути досить неприємним. Так відбувається тому, що нові продукти активують ферменти шлунково-кишкового тракту та стимулюють мікробіом змінюватися. Усі названі варіанти — абсолютна норма і не свідчать про те, що у маляти якісь проблеми. Крім того, якщо малюку міняють суміш, це може спровокувати різку зміну запаху какуль. А коли у його раціоні з’являються нові продукти чи м’ясо, кал може почати пахнути дуже різко. Батьки цього лякаються, адже зміни відбуваються швидко і вони виразні. Але до такого

Як часто дитина має какати Суворого графіку щодо того, як часто какати — нормально, а як — ні, немає. Назагал стан дитини не можна оцінювати тільки за какулями, адже і частота дефекації, і колір, і запах калу залежить від багатьох факторів. Наприклад, грудне молоко у різних дітей засвоюється по-різному — це залежить від ступеня зрілості шлунково-кишкового тракту. Тому деякі малята можуть какати після кожного годування, а з деякими цього не відбувається. Наприклад, у перші тижні життя це може ставатися 10—12 разів на добу, а пізніше — раз на кілька днів. Якщо малюк їсть суміш, він може какати до трьох разів на добу, але це теж не догма. З початком прикорму дитина какатиме не так часто. Ось кілька «сценаріїв», які можуть тривожити батьків, але насправді є нормальними: ◆◆ малюк на ГВ какає 8—12 разів на добу, але добре почувається, набирає вагу, кал не водянистий і у ньому немає крові, ◆◆ малюк на ГВ какає раз на 5—7 днів, але кал м’який і дитина почувається і поводиться як зазвичай,

◆◆

у перші місяці життя какулі малюка водянисті, але він не має ознак зневоднення.

Що ще треба знати про какулі Тривожитися за дітей — це нормально. Тож якщо ви переймаєтеся через какулі малюка, поговоріть із лікарем. Він допоможе розібратися, чи потрібна дитині допомога. Це варто зробити і в тому випадку, якщо ви не спостерігаєте «червоних прапорців». Важливо також не намагатися зробити щось самостійно, якщо вам видається, що з какульками дитини щось не так. З одного боку, це враження, як йшлося раніше, може бути хибним. З іншого, без залучення експертизи лікаря є ризик нашкодити. Якщо какулі малюка змінилися, не варто: ◆◆ різко змінювати тип вигодовування чи суміш, ◆◆ виключати продукти з меню «про всяк випадок», ◆◆ робити аналізи без призначення лікаря. Особливо копрограму чи аналіз калу на «дисбактеріоз» — цього діагнозу взагалі не існує, ◆◆ призначати самостійно ферменти, пробіотики чи інші препарати. Найкраще, що можна і варто зробити, — звернутися до лікаря. За потреби він призначить додаткові обстеження чи порадить, що робити. А можливо, лише заспокоїть та підтримає — адже часто це все, що треба.

31

БІЛЬШЕ ПРО ЗДОРОВ’Я ЧИТАЙТЕ НА НАШИХ МАЙДАНЧИКАХ! ФЕЙСБУК

ІНСТАГРАМ

САЙТ

ТЕЛЕГРАМ