InfoЛама - 3 (15) - квітень 2026 - April 2026

№3 (15) КВІТЕНЬ 2026

Info ЛАМА

Здоров’я багато не буває!

7 інфекцій, які в Україні особливо поширені — і від яких можна захиститися

Коротка вуздечка язика у немовлят. Коли, навіщо та як її підрізають

Тема номеру

УСІ БАРВИ СПЕКТРУ. ЩО ВАЖЛИВО ЗНАТИ ПРО ПІДТРИМКУ ДІТЕЙ З РАС

На часі

УСІ БАРВИ СПЕКТРУ.

ЩО ВАЖЛИВО ЗНАТИ ПРО ПІДТРИМКУ ДІТЕЙ З РАС

ЗМІСТ УСІ БАРВИ СПЕКТРУ. ЩО ВАЖЛИВО ЗНАТИ ПРО ПІДТРИМКУ ДІТЕЙ З РАС

3

КОРОТКА ВУЗДЕЧКА ЯЗИКА У НЕМОВЛЯТ. КОЛИ, НАВІЩО ТА ЯК ЇЇ ПІДРІЗАЮТЬ

15

7 ІНФЕКЦІЙ, ЯКІ В УКРАЇНІ ОСОБЛИВО ПОШИРЕНІ — І ВІД ЯКИХ МОЖНА ЗАХИСТИТИСЯ

18

Квітень — місяць інформування про розлад аутистичного спектру, або РАС, або аутизм. Цей стан можуть мати і діти, і дорослі. Ми приєднуємося до інформування про цей стан і розповідаємо про нього у дітей. Адже РАС та його прояви тісно пов’язані з розвитком, а розвиток — один із експертних напрямів роботи клінік «Лама Лу». А ще тому, що навколо спектру дуже багато міфів, упереджень і стигми. Ми докладаємося до того, щоб говорити про медичні стани з позицій доказовості, розуміння, підтримки і любові.

Команда «InfoЛама» Олена Луцька — шеф-редакторка, засновниця та натхненниця бренду «Лама Лу», педіатриня, дитяча інфекціоністка Тетяна Логвиненко — головна редакторка, контент-маркетолог бренду «Лама Лу» Катерина Савченко — комунікацій� на менеджерка бренду «Лама Лу» Валерія Малова — дизай� нерка

Контакти Олена Луцька, шеф-редакторка, Тетяна Логвиненко, головна редакторка — infolama. editor@gmail.com Катерина Савченко, комунікацій� на менеджерка — lamalumanager@gmail.com

Матеріали з позначкою «Партнерський� матеріал» розміщуються на правах реклами. Відповідальність за якість продукту чи послуги, а також достовірність інформації� про них несе рекламодавець.

3

Про РАС найважливіше знати дві речі. Перша — це не хвороба, на РАС не можна «заразитися» чи його «підхопити», на нього не «хворіють» і від нього не «страждають». Він просто є, а отже, і «лікувати» його теж не можна і не треба. Розлади аутистичного спектру виникають як порушення розвитку у межах нейровідмінності — у людей зі спектру мозок працює не так, як у нейротипових, тих, що їх звикли вважати «звичайними». Нейровідмінні люди сприймають світ та реагують на нього інакше, і це прояв різноманітності нашого біологічного виду. Друга річ — спектр аутизму широкий, тому його прояви теж дуже

різноманітні. Дорослі та діти з РАС можуть мати супутні порушення мовлення, інтелекту чи поведінкові труднощі — або не мати їх. Тому різні люди з РАС потребують різної підтримки. Важливо лише, щоб вона була доказовою та дбайливою — тільки така може бути ефективною. Ми у «Лама Лу» дотримуємося саме цих поглядів. Зібрали у цьому тексті поради спеціалістів різних фахів, чия підтримка може знадобитися дітям із РАС. Адже мультидисциплінарна робота дуже важлива при роботі із людьми у спектрі. Вона сприяє формуванню адаптивних навичок, які допоможуть дитині чи дорослій людині з РАС бути більш самостійною та жити своє найкраще життя.

Юлія Козарчук, педіатриня, фахівчиня з дитячого сну

СОН У ДІТЕЙ З РАС Діти з РАС часто мають труднощі зі сном: з такими проблемами стикаються, за різними оцінками, 50—80% відсотків малят у спектрі. Серед нормотипових дітей цей показник становить 20—30%. Ось які труднощі виникають найчастіше. Безсоння. Одна з найбільш поширених проблем. Дитина може мати труднощі із засинанням, часто прокидатися і важко засинати знову. Також діти у спектрі можуть прокидатися дуже рано і не засинати після цього.

падає. Під час нападу апное діти з РАС можуть хропіти, через нього їхній сон може бути неспокійний і вони можуть прокидатися, адже дихання треба відновлювати. Якщо дитина має нейром’язові порушення чи синдром гіпотонії, що трапляється при РАС, під час сну у неї може падати м’язовий тонус. Це також фактор ризику щодо обструктивного апное сну.

За різними оцінками,

Порушення циркад50—80% відсотків дітей з РАС них ритмів — тобто мають проблеми зі сном. Серед циклів сну та неспаннормотипових малюків таких ня. Ритми у дітей з 20—30%. Тож нічний відпочинок РАС можуть бути змідитини потребує додаткової уваги щеними, через що та турботи малята засинають і прокидаються відчутно пізніше, ніж цього можна очікувати. Режим також може «стрибати», і у такому випадку ди- Синдром неспокійних ніг. Цей тина засинає та прокидається що- стан проявляється неприємними день у різний час. відчуттями у ногах, котрі слабшають, якщо рухатися. Діти можуть Обструктивне апное сну. У цьому відчувати свербіж, поколювання, стані дихальні шляхи повністю чи наче по ногах повзають мурахи чи частково блокуються, і дихання зу- мовби їх тягне. Прояви синдрому пиняється, а рівень кисню у крові посилюються, коли дитина спо-

4

5

кійна чи спить. Тому цей стан дуже впливає на її загальний стан та якість відпочинку. Нічні страхи (терори) та кошмари. Діти з РАС часто мають нічні терори. Вони можуть раптово прокидатися, сильно плакати та тривожитися, часом цей стан близький до паніки. Такі напади можуть тривати кілька хвилин, а можуть і годину, і потім дитина нічого не пам’ятає. На відміну від терорів, кошмари діти пам’ятають у деталях. Уві сні малята бачать щось страшне і прокидаються у страху та тривозі, неспокійні. Сноходіння (сомнамбулізм). Дитина може просто вставати і ходити під час сну, а може виконувати складні дії. Це все відбувається без участі свідомості. Такі події небезпечні, бо малюк може травмуватися.

Також у дітей з РАС можуть зустрічатися сноговоріння (сомнілоквія) та розлад харчової поведінки, пов’язаний зі сном — коли малюк прокидається, щоб поїсти, а вранці нічого не пам’ятає. Що робити? Найперше — бути готовими до того, що такі труднощі у дитини з РАС можуть бути. А також знати, що для них існують рішення, які можуть розв’язати проблему повністю чи значно полегшити стан. Поговоріть із педіатром чи сімейним лікарем дитини. Якщо буде потреба, вони можуть призначити консультацію інших фахівців — зі сну, психолога, поведінкового спеціаліста тощо. Варто також подбати про гігієну сну, ритуали на сон. І спостерігати, що спрацює саме для вашої дитини.

Марина Балганбаєва, поведінкова аналітикиня (ВСВА, ІВА), супервізорка

НЕДОКАЗОВІ Й НЕБЕЗПЕЧНІ СПОСОБИ «ЛІКУВАННЯ» РАС Кожні батьки бажають своїй дитині найкращого і шукають власний шлях до цього. Такі пошуки, на жаль, можуть приводити і до жорстоких, шкідливих, небезпечних методів. Їх — теж на жаль — існує безліч. Окрема проблема у тому, що в Україні доступні будь-які формати альтернативного лі-

6

нують дослідження, які доводять шкоду цих дій.

кування та їх реклама. Коли інформації так багато і вона така суперечлива, то є дуже великі шанси купитися на щось, що обіцяє чудеса та зцілення.

Хелатування — «очищення» організму від важких металів, які нібито викликають «аутизм». Визнане небезпечним, може призвести до смерті. Очищення від важких металів може бути показано, коли лікарі встановили отруєння ними. Але це стан, коли людина перебуває в лікарні чи навіть у реанімації.

Ось топ-3 речі, яких точно не варто робити. Вони досить поширені і мають власних адептів. Але іс-

Холдинг-терапія, або терапія утримання. Дуже викривлена форма трактування теорії прив’язаності.

У 1970—80-х певні люди вирішили, що проблемна поведінка у дитини з РАС свідчить про дефіцит прив’язаності до опікуна, і тому треба завдати близькості, навіть якщо дитина цього не хоче. Дітей утримували в обіймах, лягали зверху, їх тримали кілька дорослих. В США холдинг заборонили, а дослідження показують, що побічними ефектами можуть бути посттравматичний та тривожний розлади. Є свідчення про смертельні випадки. Лікування діоксидом фтору. Вишенька на торті. Так, це відбілювач,

7

вам не здалося. Саєнтолог (теж багато питань та мало відповідей) Джим Хамбл у 1996 році вирішив, що пиття відбілювача у розчині з водою лікує малярію, ожиріння, СНІД, гепатити, високий тиск та проблеми з нир-

в усіх презентаціях є дисклеймер, що відповідальності за це вони не несуть.

Підхід до вибору такого лікування однаковий для всіх дітей — і нейротипових, і нейровідмінних.

Будь-які дивовижні, зцілюючі методи як мінімум забирають у дитини час, який можна було витратити на притомні Коли інформації так багато і вона втручання, а як максимум — непоправтака суперечлива, то є дуже великі но шкодять здоров’ю шанси купитися на щось, що обіцяє та благополуччю дичудеса та зцілення. Якщо йдеться тини та всієї родини. про пошук способів підтримати Тож коли йдеться дитину з РАС, критичне мислення — про пошук способів найкращий друг. підтримати дитину з РАС, критичне мислення — найкращий ками. Одна жінка вирішила лікува- друг. Ось три ознаки того, що вам нати свого сина з РАС відбілювачем і магаються впарити щось безглузде і потім створила власний «протокол потенційно шкідливе: лікування», куди входили хелату- ◆◆ зцілення, причому часто від бавання, холдинг-терапія, очищення гатьох станів, від паразитів та «лікування» океан- ◆◆ відсутність досліджень, лише ською водою. Зараз практикує це відгуки інших користувачів, все і має навіть власну клініку. Але ◆◆ «авторська» методика.

Ось які стани можуть потребувати підтримки ліками і що можуть призначити: ◆◆ розлад з дефіцитом уваги та гіперактивністю (РДУГ) — психостимулятори, селективні інгібітори захоплення норадреналіну, агоністи альфа-2 адренергічних рецепторів, ◆◆ тривожні розлади — антидепресанти (СІОЗС), ◆◆ обсесивно-компульсивні розлади (ОКР) — антидепресанти (СІОЗС), ◆◆ розлади настрою — антидепресанти (СІОЗС) або стабілізатори настрою, ◆◆ деструктивна поведінка, що включає дратівливість, агресію, вибухові спалахи (істерики) та самоушкодження — стабілізатори настрою, антипсихотики, ◆◆ інші психіатричні розлади (розлади з дезорганізованим мисленням, маренням або галюцинаціями) — стабілізатори настрою, антипсихотики.

Орина Шершкіна, дитяча та підліткова психіатриня

ЛІКИ ПРИ РАС Ліків від РАС, як і універсального лікування, не існує. Основна увага у таких випадках приділяється освітній, поведінковій терапії та іншим розвитковим втручанням. Але іноді дітям з РАС призначають медикаменти.

8

Ліки бувають потрібні при супутніх психічних або нейророзвиткових розладах, а також для коригування поведінкових симптомів, що заважають навчанню, соціалізації, здоров’ю, безпеці, якості життя чи загалом функціонуванню дитини.

у якої, до прикладу, є порушення розуміння зверненого мовлення, навряд отримає користь від такого підходу. Дуже часто батьки бояться, що від ліків «дитина стане овочем». Це абсолютно не так. Сучасні антипсихотичні препарати в адекватному дозуванні усувають небажані симптоми, при цьому дитина може відвідувати заняття і бути продуктивною. Ще поширений острах, що дитина «підсяде» на щось. Тут зазвичай йдеться про антидепресанти, а вони не викликають ейфорії. Синдром відміни може бути, але

Лікування призначають, коли поведінкові та психосоціальні втручання не допомагають або їх не можна застосувати (немає доступу до допомоги чи стан дитини не дозволяє). Наприклад, дитина з РАС без порушення мовлення, у якої також є тривожний розлад, може отримувати допомогу когнітивно-поведінкового терапевта. Це втручання може бути успішним при достатньому рівні комунікативних та когнітивних можливостей. А от дитина,

9

так стається, якщо різко припинити прийом, без консультації з лікарем. Дуже часто буває, що нейровідмінна дитина не ковтає або гризе таблетки, капсули. З деякими препаратами такого робити не можна,

тож ми намагаємося підібрати ліки в іншій формі — рідкій або такі, що розчиняються у роті. Або ж підказуємо, як допомогти дитині вдома навчитися поступово ковтати тверді шматочки, з найменших крупинок, зокрема драже.

Ірина Тимошенко, поведінкова аналітикиня

КОМУНІКАЦІЯ ПРИ РАС Одним із основних проявів РАС є порушення комунікації. Але це абсолютно не означає, що люди з РАС не хочуть спілкуватися. Їм лиш складніше опановувати навички комунікації: ◆◆ висловлювати свої прохання словами; ◆◆ розуміти соціально прийнятний контекст; ◆◆ дотримуватися правил ведення діалогу; ◆◆ розуміти гумор і подвійне значення висловлювань. Для більшості людей комунікація — звична діяльність, але насправді це дуже складний багатокомпонентний процес. Перший компонент — позитивний досвід взаємодії з іншими людьми. Адже комунікація завжди починається з бажання взаємодіяти задля приємної розмови, отримання інформації чи якогось предмета. Діти вчаться цьому змалечку, тому важ-

10

ливо, щоб поряд були дорослі, з якими хочеться проводити час і які є джерелом приємної взаємодії. Другий компонент — навчання через спостереження. У багатьох сферах життя ми вчимося, спостерігаючи за іншими: аналізуємо їхні дії, запамʼятовуємо, відтворюємо, модифікуємо під себе. В контексті комунікації це виглядає так: ◆◆ коли малюк каже «ма-ма», мама радіє, а коли «апф», то не звертає уваги, тому малюк частіше казатиме «ма-ма»; ◆◆ мені посміхаються — і я посміхаюсь у відповідь; ◆◆ дитина спостерігає, як хтось близький називає машину «машина», і теж так робить; ◆◆ мені кажуть «привіт», і я відповідаю так само; ◆◆ Катя сказала директору, що гарно малює, тому тепер вона допомагає розмальовувати стіни в школі (знаючи це, я мовчу про свої таланти).

Тому дуже важливо вчити дітей спостерігати за іншими, аналізувати їхні дії та реакції, повторювати за ними. Третій компонент — розуміння основ діалогу. Насправді, якісний діалог має низку правил, які ми виконуємо автоматично, але для людей з РАС вони не є очевидними. Ось деякі з них: ◆◆ стояти на відстані витягнутої руки від комунікативного партнера; ◆◆ підтримувати зоровий контакт; ◆◆ не бути монополістом розмови; ◆◆ відслідковувати реакції комунікативного партнера і опиратися на них;

◆◆ ◆◆ ◆◆

не бути постійно інтервʼюером; дотримуватися теми розмови; залежно від статусу комунікативного партнера, добирати відповідні слова.

Ми сприймаємо та пізнаємо світ по-різному і це вимагає гнучкості: лише через емпатію та індивідуальний підхід ми можемо створити простір, де кожен зможе розкрити свій потенціал. Те, що для людей з нормотиповим розвитком очевидне, для нейровідмінних — ні. Але цього можна навчити, у цьому можна допомогти та підтримати. Цим і займаються поведінкові аналітики, коли працюють з людьми з нейророзладами. Бо спілкуватися можуть усі.

11

Валерія Байбарза, психіатриня для дітей та дорослих

РОЛЬ ПСИХІАТРА У ДІАГНОСТИЦІ РАС Психіатр — це лікар, який, власне, ставить клінічний діагноз розладу аутистичного спектра. Його завдання — комплексно оцінити стан дитини. Ось що це включає.

1. Зібрати детальний анамнез розвитку: вагітність, ранній розвиток, мовлення, соціальна взаємодія.

2. Оцінити поведінку тут і зараз — як дитина контактує, грається, реагує на зміни, комунікує.

3. Проаналізувати системність симптомів та з’ясувати, це окремі риси чи стабільний патерн, характерний для РАС.

4. Провести диференційну діагностику і відрізнити РАС від інших станів: затримки мовлення, РДУГ, тривожних розладів, інтелектуальних порушень.

5. Інтегрувати дані з різних джерел — спостережень, тестів, інформації від батьків, висновків інших спеціалістів. Першими можливі ознаки РАС зазвичай помічають батьки. У малюка може не бути вказівного жесту, він може мати мало контакту очима, не реагувати на ім’я, не говорити. Якщо так сталося, варто звернутися до педіатра чи сімейного лікаря. Він проведе первинний скринінг

12

та виключить можливі соматичні причини, наприклад проблеми із слухом чи неврологічні. За потреби спрямує до дитячого психіатра. А цей фахівець уже комплексно оцінить стан дитини, поговорить із батьками, зробить висновок і складе план допомоги. Не існує одного інструменту, який зможе однозначно встановити, чи має дитина РАС. Щоб відповісти на це питання, лікарі користуються кількома тестами. Найчастіше це: ◆◆ ADOS-2 — структуроване спостереження за дитиною у взаємодії, ◆◆ ADI-R — детальне інтерв’ю з батьками про розвиток, ◆◆ M-CHAT-R/F — скринінг для маленьких дітей, оцінка мовлення, когнітивного розвитку, адаптивних навичок. У соцмережах часто можна зустріти контент на кшталт «5 ознак прихованого РАС». Це спрощення, яке, з одного боку, вводить в оману, а з іншого — викривлює уявлення про РАС і заважає людям шукати справжні відповіді про себе. Ознаки РАС неспецифічні, тобто немає якихось, що

точно вказуватимуть на належність до спектру. У такому контенті часто є ознаки типу «люблю бути наодинці», «втомлююсь від людей», «маю вузькі інтереси». Усе усе це може бути нормою, темпераментом або наслідком тривоги чи стресу. Для діагности-

ки має значення, коли це почалося (з дитинства чи ні), наскільки це стабільно, чи впливає на життя. Один симптом без контексту нічого не означає. Тож висновок про наявність РАС може зробити тільки фахівець і тільки після всебічного аналізу ситуації.

Владислава Грібова, фізична та ерготерапевтка

ЯК СЕНСОРНІ ПОРУШЕННЯ ВПЛИВАЮТЬ НА ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ ДИТИНИ З РАС Сенсорна обробка — фундамент, на якому вибудовується взаємодія дитини зі світом. Під цим поняттям розуміють те, як мозок сприймає, обробляє та інтерпретує сигнали від органів чуття. У дітей із РАС особливості роботи сенсорних систем визначають не лише поведінкові реакції, а й здатність навчатися, спілкуватися та брати участь у повсякденній діяльності. Окрім п’яти класичних сенсорних систем — зорової, слухової, тактильної, нюхової та смакової — важливу роль відіграють пропріоцептивна, вестибулярна та інтероцептивна. Пропріоцептивна система (м’язово-суглобове відчуття) забезпечує усвідомлення положення тіла та регуляцію сили рухів. Вестибулярна відповідає за рівновагу та коор-

динацію. Інтероцептивна система дозволяє розпізнавати внутрішні стани організму — голод, спрагу, втому, біль. Коли ці системи взаємодіють злагоджено, людина адекватно реагує на подразники та ефективно діє. У дітей із РАС часто спостерігаються різні типи сенсорних відмінностей. Найпоширеніші — гіпер- та гіпочутливість. За гіперчутливості навіть звичні подразники можуть викликати дискомфорт або біль: гучні звуки, яскраве світло чи легкий дотик сприймаються як надмірні. За гіпочутливості, навпаки, дитина потребує інтенсивнішої стимуляції: може не реагувати на тихі звуки, не помічати забруднень на шкірі або активно шукати сильні сенсорні відчуття через

13

КОРОТКА ВУЗДЕЧКА ЯЗИКА У НЕМОВЛЯТ. КОЛИ, НАВІЩО ТА ЯК ЇЇ ПІДРІЗАЮТЬ

рух, тиск чи дотик. При тому дитина може мати одночасно гіпер- і гіпочутливість, сенсорний пошук, а також труднощі з тим, щоб точно розрізняти характеристики подразників. Ці особливості прямо впливають на повсякденну активність дитини. Одягання, харчування, гігієна можуть даватися складніше через сенсорний дискомфорт або недостатню сенсорну інформацію. Коли говорити про навчання, то дитині складно концентруватися, вона швидко виснажується, уникає завдань або реагує на перевантаження небажаною поведінкою. На соціальну взаємодію ці порушення також впливають: дитина може уникати фізичного контакту, гучних просторів, ігрових майданчиків чи

14

спільних прийомів їжі через сенсорні труднощі. Багато поведінкових проявів, зокрема повторювані рухи (стимінг), допомагають дитині регулювати свій стан — зменшити перевантаження або, навпаки, підвищити активність. Дорослим важливо розуміти, як це працює, щоб точніше інтерпретувати поведінку дитини та обирати адекватні стратегії підтримки. Дитину можна підтримати. Якщо створити для неї адаптоване сенсорне середовище, впровадити передбачувані рутини, застосовувати індивідуалізовані підходи у межах ерготерапії, це допоможе їй бути автономнішою та повноцінно долучитися до повсякденного життя.

Мирослава Петровська, ортопедтравматолог, дитячий хірург

Коротка вуздечка язика — патологія, що нерідко зустрічається у немовлят. Власне, серед патологій ротової порожнини найбільш поширена саме вона. Вуздечка — це тоненька смужкаскладочка слизової тканини, що кріпить язик до нижнього піднебіння. В нормі вона починається близько середини язика, закінчується біля ясен, має довжину близько 2 см я ширину до 4 мм. Короткою вуздечку вважають, якщо вона значно ширша за 4 мм, значно коротша за 2 см і починається ближче до кінчика язика, а не посередині. У такому випадку її треба підрізати. Як це відбувається і що треба знати, розпитали нашу лагідну лікарку, ортопеда-травматолога, дитячого хірурга Мирославу Петровську — вона проводить цю процедуру у «Ламі Лу».

Як зрозуміти, що вуздечку язика треба підрізати Батьки часто не знають про те, що у малят можуть бути такі особливості, і це нормально. Лікарі відслідковують цей момент. У більшості випадків коротку вуздечку виявляють неонатологи в пологовому,

трохи рідше — педіатри на перших скринінгових оглядах, зазвичай до 14 днів дитини. Також про це родині можуть повідомити консультанти з грудного вигодовування, але так буває рідше, бо до моменту, коли їхня допомога потрібна, проблему б уже мали усунути.

15

Коротку вуздечку язика треба під- під час маніпуляції. Категорично різати. Якщо цього не зробити, ди- ні — варто довіритися медичнотина може мати цілий спектр про- му персоналу. Батькам може бути блем. Наприклад, малята можуть не складно стриматися, коли вони банабирати вагу, адже коротка зава- чать, як дитині у ротик потрапляє жає їм смоктати молоко. Якщо дити- гострий предмет і щось підрізана старша, вона може мати дефекти ють. Але для безпеки дитини і самовлення, зокрема не вимовлятиме мої маніпуляції рідні залишаються звук «р» і потребуватиме допомоги логоЯкщо вуздечку не підрізати, дитина педа. Зазвичай процедуру проводять може мати цілий спектр проблем. малятам з перших Наприклад, малята можуть не днів від народження набирати вагу, адже коротка заважає і до місяця, рідше — їм смоктати молоко. Якщо дитина трохи пізніше, залежстарша, вона може мати дефекти но від індивідуальної мовлення. ситуації. Як проходить процедура Підрізають вуздечку спеціальними ножицями, за дотримання септики та антисептики. Батьки зазвичай дуже переживають, чи буде малятку боляче. Ні, не буде, адже у вуздечці немає нервових волоко. Ця операція вважається малоінвазивною, потребує навичок та вмінь хірурга, а анестезія дитині не потрібна. Єдине, що для немовляти трохи незручно, — його зафіксує медсестра чи інший лікар, поки хірург виконуватиме саму маніпуляцію. Але це відбувається досить швидко. Кровотечі при підрізанні вуздечки не буває. Максимум, який може бути, — трохи сукровиці. Вона має рожеве забарвлення, тож її можна прийняти за кров. Варто пам’ятати, що це не вона. Батьки часто питають, чи можна тримати дитину, бути поруч із нею

16

у коридорі, а лікар має можливість зробити усе необхідне максимально швидко і з мінімум стресу і для немовляти, і для родини. Щоб так сталося, важливо, аби батьки отримали повну інформацію про те, що і як відбуватиметься, чого очікувати. Тож не соромтеся розпитати про все, що цікавить, бентежить, тривожить та хвилює. Спокійні батьки — спокійна дитина. Де можна підрізати вуздечку язика Підрізати вуздечку можна і в умовах звичайної клініки — для цього не обов’язково шукати саме хірургічний стаціонар. Важливіше отримати якісну консультацію та оцінку стану. Адже не все, що можуть називати короткою вуздечкою, таким насправді є. Тож дуже важливо, щоб у клініці, де дитина отримала такий

Кровотечі при підрізанні вуздечки не буває. Максимум, який може бути, — трохи сукровиці. Вона рожева, але варто пам’ятати, що це не кров.

діагноз чи де ви плануєте проводити маніпуляцію, вам докладно пояснили, що саме відбувається, чому дитині це потрібно, що буде, якщо цього не зробити. Якщо ви сумніваєтеся чи консультація видається

вам недостатньою, абсолютно нормально отримати другу чи третю думку.

Малюкам вуздечки підрізають дитячі хірурги. Загоювання як такого немає — під час процедури анатомічні структури, де є судини, не пошкоджуються. Малята зазвичай дуже спокійно переносять маніпуляцію: якщо спали перед нею, найчастіше продовжують спати і після.

17

Такий захист важливий для кожної людини. Але є інфекції, надзвичайно поширені в Україні. Деякі назви захворювань вже так тісно увійшли у нашу буденність, що почали виглядати менш страшно. Наприклад, туберкульоз. В Україні вирує епідемія цього захворювання, усі медичні рекомендації для українців нагадують щороку робити флюорографію. Та чи багато людей дотримуються цієї поради? Хоча багато де у світі, і зокрема в Європі, про рутинне, загальнообов’язкове щеплення

від туберкульозу вже давно забули, а в Україні малят вакцинують з другої доби життя, ще у пологовому — щоб захистити від ризику якнайскоріше. Ми зробили добірку смертельно небезпечних інфекцій, ризик зустрітися з котрими в Україні особливо високий. І попросили інфекціоністок «Лама Лу» — Олену Луцьку та Альону Ардинську — розказати про захворювання, котрі їх викликають, та щеплення, котрими можна захиститися.

ТУБЕРКУЛЬОЗ

7 ІНФЕКЦІЙ, ЯКІ В УКРАЇНІ ОСОБЛИВО ПОШИРЕНІ — І ВІД ЯКИХ МОЖНА ЗАХИСТИТИСЯ Безпечних, хороших та корисних інфекцій не буває. Усі вони шкодять, усі створюють ризики — самостійно, через можливі ускладнення або обома способами. Від деяких інфекцій можна захиститися, і це величезний подарунок всьому людству та кожній людині особисто — адже вакцинація береже життя.

18

Олена Луцька, педіатриня, дитяча інфекціоністка, засновниця «Лама Лу»

Альона Ардинська, педіатриня, дитяча інфекціоністка

Туберкульоз викликає бактерія Mycobacterium tuberculosis. Зазвичай вона вражає легені, але також може зачіпати й інші частини тіла: кістки, суглоби і мозок. Хвороба розвиватиметься не у всіх, хто інфікувався мікобактерією. Тобто людина матиме інфекцію, і вона може тривати все життя, але не хворітиме і не передаватиме мікобактерію іншим людям. Така форма туберкульозу називається закритою — на відміну від відкритої, коли хвороба розвинулася. Захворіти на туберкульоз можна у будь-якому віці. Він передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом, часто коли хворий кашляє або чхає. Але якщо почати лікуватися, вже за 3—6 тижнів людина перестає бути заразною для інших і може контактувати з ними. Проблема у тому, що багато людей не знають про свій діагноз або не звертаються по допомогу, тому розповсюджують інфекцію. В Україні захворюваність на туберкульоз висока. Лише за лютий 2026 року виявлено 1131 випадок. Більшість пацієнтів лікуються вдома таблетками. Якщо дотримуватися схеми лікування, туберкульоз повністю виліковний. Вакцинація від туберкульозу Для профілактики застосовують вакцину БЦЖ, яку новонароджений малюк отримує ще у пологовому будинку, на другу добу життя. Вакцина безпечна та ефективна, для надійного захисту достатньо однієї дози. Якщо дитина з якихось причин не отримала щеплення вчасно, вона може отримати його у будь-якому віці до 18 років за кошт держави. Дорослих вакцинують, якщо вони у групі ризику.

19

КАШЛЮК

За старою звичкою кашлюк досі часом називають «коклюш» — це одне і те саме захворювання дихальних шляхів. Його викликає бактерія Bordetella pertussis. Хвороба може перебігати легко, проте у малюків, дітей до 5 років та невакцинованих людей будь-якого віку здатна мати дуже важкий перебіг і призводити до смерті. Виснажливий, тяжкий кашель триває 3—6 місяців, може супроводжуватися нападами з блюванням, зупинкою дихання та крововиливами, судомами. Кашлюк дуже легко передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом при кашлі або чханні. Пацієнти без лікування можуть бути заразними і поширювати кашлюк протягом 3 тижнів від початку хвороби. Школярі та дорослі з легким перебігом, які не звертаються до лікаря, поширюють інфекцію та складають небезпеку для інших. В Україні захворюваність на кашлюк висока. Значною мірою причиною цього є недостатній рівень вакцинації у суспільстві, який погіршився через пандемію та повномасштабну війну. Поширенню інфекції сприяє також скупчення людей у закритих приміщеннях, зокрема під час повітряних тривог та у транспорті. Імунітет після вакцинації чи перенесеної хвороби триває недовго, з часом знижується, і людина може захворіти знову. Вакцинація від кашлюка Вагітним жінкам важливо щепитися на 16—32 тижні вакциною «Бустрикс» — так організм мами зможе виробити захист і передати його дитині. Потім малюк отримує щеплення від кашлюка у 2, 4, 6, 18 місяців, а також у 6 та 16 років. Дорослим рекомендовано поновлювати захист кожні 10 років протягом усього життя.

ГЕПАТИТ А

Гепатит А — захворювання печінки, найпоширеніший серед вірусних гепатитів, викликаний гепатовірусом А. Зазвичай від нього одужують, і захворювання не переходить у хронічну форму. Проте трапляються і важкі форми з летальним наслідком. Хвороба може тривати кілька тижнів і потребує медичного нагляду. Збудник передається фекально-оральним шляхом (через їжу, воду, брудні руки). Порушення гігієни та забруднення води можуть призвести до дуже швидкого поширення та спалахів. Діти часто інфікуються у колективах. У різних регіонах України періодично стаються спалахи гепатиту А. Порушення водопостачання, неідеальні проживання, рух населення сприяють

20

цьому. Щеплення від гепатиту А не входить до календаря, тому в Україні багато людей, сприйнятливих до цієї інфекції. Вакцинація від гепатиту А В Україні доступні дві можливості захиститися від цієї інфекції: вакцина від гепатиту А та комбінова від гепатитів А та В. Для надійного захисту дітям з 12 місяців досить отримати 2 дози з інтервалом 6 місяців. Для дорослих використовують дво- або тридозові схеми, залежно від вакцини.

ГЕПАТИТ В

Гепатит В — захворювання печінки, викликане гепатовірусом типу В. У частини людей, що захворіли, може переходити у хронічну форму. Тривала інфекція підвищує ризик розвитку цирозу та раку печінки. Гепатит В передається через контакт із кров’ю або іншими біологічними рідинами. Найчастіші шляхи передачі — через медичні або косметологічні процедури, під час незахищених статевих контактів, а також від матері до дитини під час вагітності. Останній варіант надзвичайно небезпечний, адже у цьому випадку імовірність хронічного перебігу у дитини становить понад 90%. Інфекція не розповсюджується через побутові контакти, обійми чи спільний посуд. В Україні багато людей інфіковані гепатитом В. Частина випадків залишається невиявленою, тому носії можуть передавати інфекцію, не знаючи про це. У нашій країні від гепатиту В вакцинують дітей з 2001 року народження. Отже, більшість дорослих на сьогодні не захищені і можуть захворіти. Вакцинація від гепатиту В Щеплення проти гепатиту В для дітей входить до національного календаря і проводиться у 2, 4, 6 та 18 місяців. Можна використовувати окрему вакцину від цього збудника чи комбіновану — від вірусів типу А та В. Дорослим, що не мають захисту, теж рекомендовано щепитися.

ДИФТЕРІЯ Підступна інфекція — навіть лікар може її не помітити, якщо не зустрічається з нею постійно. Бо дифтерія може починатися як ангіна і виглядати як «наліт у горлі». Збудник інфекції — паличка Corynebacterium diphtheriae. Вона виділяє токсин, який може пошкоджувати серцевий м’яз, викликаючи міокардит із ризиком

21

раптової смерті, а також вражати нервову систему і призводити до паралічів. У деяких дітей формується щільна плівка в горлі, яка перекриває дихальні шляхи і може буквально задушити дитину — це справжній круп. Симптоми можуть з’явитися вже тоді, коли настали незворотні зміни. Тому часом про дітей кажуть, що в родині «врятують другу» — коли перша помре і буде зрозуміло, чому. Передається дифтерія повітряно-крапельним шляхом під час кашлю, чхання або тісного контакту. Для зараження не потрібні якісь особливі умови — достатньо звичайного перебування поруч. Ризик в Україні залишається реальним з багатьох причин. Поступово втрачається колективний імунітет — багато дорослих не роблять ревакцинацію кожні десять років, а і охоплення щепленнями дітей у країні низьке. Додаються фактори війни, переміщення людей, скупчення в укриттях. Вакцинація від дифтерії Щеплення від дифтерії є у національному календарі. Протидифтерійний компонент міститься у комплексних вакцинах, які малята отримують у 2, 4, 6 та 18 місяців. Дорослі мають оновлювати захист кожні 10 років.

МЕНІНГОКОКОВА ІНФЕКЦІЯ Інфекція, котру викликає бактерія Neisseria meningitidis, небезпечна своєю швидкістю. Ще вчора дитина могла виглядати відносно здоровою, а вже сьогодні розвивається менінгіт або сепсис, і рахунок іде на години. Це інфекція, яка може призвести до смерті протягом однієї-двох діб, навіть якщо рівень медичної допомоги достатній. Летальність від неї складає близько 20% в усьому світі. Особливість менінгокока в тому, що він передається через тісний контакт і повітряно-крапельним шляхом, але при цьому багато людей — кожен 10-й — можуть бути безсимптомними носіями і навіть не підозрювати про це. В Україні ризик вищий, ніж хотілося б, не через спалахи як такі, а через те, що вакцинація проти менінгокока не входить до обов’язкового календаря, а отже, рівень захисту в суспільстві низький. Найбільш вразливі маленькі діти, підлітки та люди, що перебувають у колективах. Вакцинація може суттєво знизити ризик розвитку найтяжчих форм захворювання, але вона потребує усвідомленого рішення батьків, бо не є рутинною частиною календаря. Це той випадок, коли щеплять не від «поширеної» інфекції, а від

22

найгіршого сценарію, який складно передбачити і ще складніше встигнути вчасно пролікувати. Вакцинація від менінгокока Існує кілька різновидів менінгокока — їх називають серогрупами, і від різних захищають різні вакцини. Від серогруп A, C, Y, W захищають вакцина «Німенрикс» та «Менактра»., від серогрупи В — «Бексеро». Схема вакцинації залежить від конкретного препарату. Щоб отримати максимальний захист, варто щепитися від усіх серогруп менінгококу. Але якщо такої можливості немає, вакцинуйтеся від тих, від яких можете — бо усі вони вкрай небезпечні.

КІР Кір — інфекція, котру викликає вірус Morbillivirus. Ця хвороба здається знайомою і навіть «звичною», і саме це робить її підступною. Кір часто сприймають як просто висипку і температуру, але насправді він може спричиняти важкі ускладнення, зокрема пневмонію та енцефаліт, і в окремих випадках закінчуватися смертю. Через це раніше кір називали дитячою чумою. Окремо важливо розуміти, що кір впливає на імунну систему, тимчасово «стираючи» імунну пам’ять, і після перенесеної хвороби дитина може частіше хворіти на інші інфекції. Передається кір надзвичайно легко: вірус може залишатися в повітрі до двох годин після того, як хвора людина пішла з приміщення, і якщо поруч є хтось невакцинований, ймовірність зараження дуже висока. Саме тому кір швидко спричиняє спалахи. В Україні вже неодноразово ставалися великі епідемії, і причина щоразу одна — зниження охоплення вакцинацією. Вакцинація від кору Вакцина проти кору дуже ефективна, і дві дози формують надійний захист. Це одна з інфекцій, де колективний імунітет має критичне значення, бо інакше вірус дуже швидко знаходить тих, хто залишився без захисту. Календар передбачає вакцинацію першою дозою у 12 місяців, а другою в 5 років — за новим графіком. У старому графіку друга доза припадала на 6 років, тому якщо дитині більше 4 років, обов’язково ревакцинувати її вже. Якщо людина мала контакт із хворим на кір і не отримала другу дозу профілактичної вакцини, протягом трьох днів можна провести постконтактну вакцинацію. Вона застосовується з 6 місяців. Але якщо дитині ще немає року, ця доза вважатиметься нульовою, тобто з 12 місяців малюк все одно матиме отримати ще дві.

23

БІЛЬШЕ ПРО ЗДОРОВ’Я ЧИТАЙТЕ НА НАШИХ МАЙДАНЧИКАХ! ФЕЙСБУК

САЙТ

ІНСТАГРАМ

АРХІВ «INFOЛАМА»

ТЕЛЕГРАМ