Обітниця Назарянина Числа 6:1-21 1 І Господь промовив до Мойсея, кажучи: 2 Промовляй до синів Ізраїлевих і скажи їм: Коли чоловік чи жінка відокремляться, щоб дати обітницю назорея, щоб відокремитися Господу, 3 Він повинен стримуватися від вина та міцних напоїв, і не буде пити винного оцту та міцного оцту, ані виноградного напою, і не буде їсти мокрого чи сухого винограду. 4 Усі дні свого відокремлення він не їстиме нічого, що зроблено з виноградного дерева, від зернят аж до лушпиння. 5 Усі дні обітниці його посвячення бритва не торкнеться його голови; аж поки не виповняться дні, в які він посвятиться Господу, він буде святий і дозволить рости волоссю голови своєї. 6 Усі дні, коли він присвятить себе Господу, він не наблизиться до жодного мертвого тіла. 7 Він не повинен оскверняти себе через батька свого, чи через матір свою, через брата свого, чи через сестру свою, коли вони помруть, бо посвячення Бога його на його голові. 8 Усі дні свого відокремлення він святий для Господа. 9 А коли хтось помре через нього раптово, і він занечистить голову посвячення свого, то він поголить голову свою в день очищення свого, сьомого дня він поголить її. 10 А восьмого дня він принесе двох горлиць або двох молодих голубів до священика, до входу скинії зборів. 11 І священик принесе одне як жертву за гріх, а друге як цілопалення, і очистить його за гріх, що він згрішив через мертвого, і освятить його голову того ж дня. 12 І присвятить він Господеві дні свого посвячення, і принесе однорічне ягня як жертву за провину, а дні, що були раніше, будуть втрачені, бо посвячення його було осквернене. 13 А ось закон про назорея, коли виповняться дні його відокремлення: його приведуть до входу скинії зборів. 14 І принесе він свою жертву Господеві, одного однорічного ягняти без вади на цілопалення, і одну однорічну ягняти без вади на жертву за гріх, і одного безвагого барана на мирну жертву, 15 І кошик прісного хліба, коржі з пшеничної муки, змішані з олією, і прісні коржі, помазані олією, і їхня хлібна жертва, і їхні питні жертви. 16 І священик принесе їх перед Господнє обличчя, і принесе його жертву за гріх та його цілопалення. 17 І принесе він барана як жертву мирну для Господа разом із кошиком опрісноків; священик також принесе його хлібну жертву та його ливну жертву. 18 І поголить назорей голову свого посвячення біля входу до скинії зборів, і візьме волосся голови свого посвячення, та й покладе його в вогонь, що під мирною жертвою.
1
Обітниця Назарянина
19 І візьме священик варену лопатку барана, і одного прісного коржа з кошика, і одну прісну коржик, і покладе їх на руки назорея, після того як поголить волосся його посвячення. 20 І священик колихатиме їх як жертву колихання перед Господом. Це святиня для священика, разом із грудьми колихання та лопаткою підношення. А після цього назорей може пити вино. 21 Це закон про назорея, який дав обітницю, і про його жертву Господеві за своє посвячення, окрім того, що рука його отримає: згідно з обітницею, яку він дав, так він повинен зробити за законом свого посвячення.
Самсон Судді 13 1 І сини Ізраїля знову чинили зло в очах Господніх, і Господь віддав їх у руку филистимлян на сорок років. 2 І був один чоловік із Цори, з роду Данових, на ім'я Маноах; а його жінка була неплідна і не народжувала. 3 І з'явився Ангел Господній жінці та й сказав їй: «Ось ти неплідна і не народжуєш, але завагітнієш і породиш сина». 4 А тепер стережися, благаю тебе, і не пий вина та міцних напоїв, і не їж нічого нечистого, 5 Бо ось ти завагітнієш і породиш сина, і бритва не торкнеться його голови, бо дитина буде назореєм Божим від утроби, і він почне визволяти Ізраїля з руки филистимлян. 6 Тоді жінка прийшла й розповіла чоловікові своєму, кажучи: «Приходив до мене Божий чоловік, а вигляд його був немов вигляд ангела Божого, дуже грізний. Я ж не спитала його, звідки він, і він не сказав мені свого імені». 7 Він же сказав мені: «Ось ти завагітнієш і породиш сина, а тепер не пий вина та п’янких напоїв, і не їж нічого нечистого, бо дитина буде назореєм Божим від утроби аж до дня своєї смерті». 8 Тоді Маной благав Господа й сказав: «Господи мій, нехай Божий чоловік, якого Ти послав, знову прийде до нас і навчить нас, що нам робити з дитиною, яка народиться». 9 І почув Бог голос Маноаха, і ангел Божий знову прийшов до жінки, коли вона сиділа в полі; а Маноаха, чоловіка її, не було з нею. 10 І жінка поспішила, і побігла, і сповістила чоловіка свого, та й сказала йому: «Ось, з'явився мені той чоловік, що приходив до мене нещодавно». 11 І встав Маноах, і пішов за своєю жінкою, і прийшов до того чоловіка, та й сказав йому: Чи ти той чоловік, що говорив з тією жінкою? А той відказав: Я. 12 І сказав Маноах: Тепер нехай справдяться твої слова. Як нам поводитися з дитиною та як нам з нею вчинити? 13 І сказав Ангел Господній до Маноаха: «Нехай стережеться всього, що я сказав жінці». 14 Вона не повинна їсти нічого, що походить від винограду, і не повинна пити вина чи міцних напоїв, і не повинна їсти нічого нечистого; усе, що Я їй наказав, нехай вона виконує. 15 І сказав Маноах до ангела Господнього: «Дозволь нам затримати тебе, аж поки не приготуємо тобі козеня». 16 І сказав Ангел Господній до Маноаха: «Якщо ти мене й затримаєш, я не їстиму хліба твого. А якщо ти принесеш цілопалення, то принесеш його Господеві». Бо Маноах не знав, що він Ангел Господній. 17 І сказав Маной до Ангела Господнього: «Як твоє ім'я? Щоб ми вшанували тебе, коли збудуться слова твої?» 18 І сказав йому Ангел Господній: «Чому ти питаєш про моє ім'я, коли воно таємне?» 19 І взяв Маной козеня з хлібною жертвою, і приніс її Господеві на скелі. І ангел учинив диво, а Маной та його жінка бачили це.
2
Обітниця Назарянина
20 І сталося, коли полум'я почало підніматися з жертовника до неба, то Ангол Господній вознісся в полум'ї жертовника. А Маной та його жінка, побачивши це, впали обличчям до землі. 21 Ангел Господній більше не з'являвся Маноаху та його жінці. Тоді Маноах пізнав, що це ангел Господній. 22 І сказав Маноах своїй жінці: Ми конче помремо, бо ми бачили Бога. 23 А жінка його сказала йому: «Якби Господь хотів убити нас, то не прийняв би з наших рук цілопалення та хлібної жертви, і не показав би нам усього цього, і не розповів би нам про це, як у цей час». 24 І породила жінка сина, і назвала йому ім'я Самсон. І дитина росла, і Господь благословляв її. 25 І Дух Господній почав часами діяти на нього в таборі Дана, між Цорою та Ештаолом. Судді 14 1 І зійшов Самсон до Тімни, і побачив у Тімні жінку з дочок филистимлян. 2 І він прийшов, і розповів своєму батькові та своїй матері, кажучи: Я бачив у Тімні жінку з дочок филистимських; тож візьміть її мені за жінку. 3 І сказали йому батько його та мати його: «Хіба немає жінки між дочками братів твоїх та між усім моїм народом, що ти йдеш брати жінку з необрізаних филистимлян?» І сказав Самсон батькові своєму: «Візьми її мені, бо вона мені подобається». 4 Але батько його та мати його не знали, що це від Господа, що він шукає приводу проти филистимлян, бо на той час филистимляни панували над Ізраїлем. 5 І зійшов Самсон, і батько його, і мати його до Тімни, і прийшли до виноградників Тімни, аж ось молодий лев рикає навпроти нього. 6 І зійшов на нього Дух Господній, і він роздер його, як роздер би козеня, а в руці його не було нічого. Та він не розповів батькові своєму та матері своїй, що зробив. 7 І він зійшов, і розмовляв із жінкою, і вона сподобалася Самсону. 8 І по деякому часі він повернувся, щоб взяти її, і звернув він, щоб подивитися на труп лева, аж ось, у трупі лева рій бджіл та мед. 9 І взяв він його в руки свої, та й пішов їсти. І прийшов він до батька свого й матері свого, і дав їм, і вони їли. Але він не сказав їм, що взяв мед із туші лева. 10 І зійшов його батько до тієї жінки, і Самсон влаштував там бенкет, бо так звикли робити юнаки. 11 І сталося, коли вони побачили його, то привели тридцятьох товаришів, щоб вони були з ним. 12 І сказав їм Самсон: «Загадаю я вам загадку. Якщо ви справді зможете відгадати її мені протягом семи днів свята та розгадати, то я дам вам тридцять простирадл і тридцять змінних одежі.» 13 А якщо ви не можете мені її відгадати, то дасте мені тридцять простирадл і тридцять змінних одежі. І сказали йому: Загадай свою загадку, і ми її почуємо. 14 І сказав він їм: «З того, хто їсть, вийшло їстівне, а з сильного вийшло солодке». І вони не могли розгадати загадки за три дні. 15 І сталося сьомого дня, що вони сказали до жінки Самсонової: «Умов свого чоловіка, щоб він розгадав нам загадку, щоб ми не спалили тебе та дім твого батька. Чи ви покликали нас, щоб взяти те, що ми маємо?» 16 І жінка Самсона плакала перед ним і говорила: «Ти мене ненавидиш і не любиш мене. Ти загадав загадку синам мого народу, а мені її не розповів». А він сказав їй: «Ось я не розповів її своєму батькові та матері своїй, а тобі розповім?» 17 І плакала вона перед ним сім днів, поки тривало їхнє свято. І сталося сьомого дня, що він розповів їй, бо вона дуже його мучила. І вона розповіла загадку синам свого народу.
3
Обітниця Назарянина
18 І сказали йому люди того міста сьомого дня, до заходу сонця: Що солодше за мед, і що сильніше за лева? А він відказав їм: Якби ви не орали моєю телицею, то не розгадали б моєї загадки. 19 І зійшов на нього Дух Господній, і він зійшов до Ашкелону, і вбив там тридцять чоловіків, і забрав їхню здобич, і дав змінний одяг тим, хто розгадав загадку. І запалився його гнів, і він пішов до дому свого батька. 20 Але дружину Самсона віддали його товаришеві, з яким він був другом. Судді 15 1 І сталося трохи по тому, під час жнив пшениці, що Самсон відвідав свою жінку, принісши козеня, та й сказав: «Я піду до своєї жінки до кімнати». Та її батько не дозволив йому ввійти. 2 А її батько сказав: «Я справді думав, що ти її дуже зненавидів, тому й віддав її твоєму товаришеві. Хіба її молодша сестра не краща за неї? Візьми її замість неї». 3 І сказав Самсон про них: Тепер я буду бездоганніший за филистимлян, хоч і завдаю їм шкоди. 4 І пішов Самсон, і зловив триста лисиць, і взяв головешки, і зв'язав їх хвостом до хвоста, і поклав головешку посередині між двома хвостами. 5 І підпалив він головешки, і пустив їх на непосіяне збіжжя филистимлян, і спалив як огонь, так і непосіяне збіжжя, виноградники та оливки. 6 Тоді филистимляни сказали: «Хто це зробив?» А вони відповіли: «Самсон, зять тімнянина, бо той узяв його жінку та й віддав її своєму товаришеві». І филистимляни прийшли та спалили її та її батька вогнем. 7 І сказав їм Самсон: «Хоча ви й зробили це, я все ж помщуся за вас, і потім перестану». 8 І він уразив їх по стегнах і по лопатях великою поразкою, а сам зійшов і осів на вершині скелі Етам. 9 Тоді филистимляни пішли, таборували в Юдеї та розкинулися в Лехі. 10 І сказали юдейські мужі: «Чому ви вийшли на нас?» А вони відповіли: «Ми вийшли зв’язати Самсона, щоб зробити з ним так само, як він зробив з нами». 11 Тоді три тисячі юдейських чоловіків вийшли на вершину скелі Етам і сказали Самсону: «Хіба ти не знаєш, що филистимляни панують над нами? Що це ти нам зробив?» А він відказав їм: «Як вони зробили мені, так і я зробив їм». 12 І сказали вони йому: Ми зійшли зв'язати тебе та видати тебе в руки филистимлян. І Самсон сказав їм: Покляніться мені, що ви самі не нападете на мене. 13 І вони сказали йому: «Ні, ми міцно зв’яжемо тебе й віддамо тебе в їхні руки, але точно не вб’ємо тебе». І вони зв’язали його двома новими шнурами, і зняли його зі скелі. 14 І коли він прийшов до Лехі, филистимляни закричали проти нього. І Дух Господній сильно зійшов на нього, і мотузки, що були на його руках, стали, як льон, що спалений вогнем, і кайдани його поспадали з його рук. 15 І знайшов він нову ослячу щелепу, простягнув руку свою, схопив її та й убив нею тисячу чоловік. 16 І сказав Самсон: Щелепою осла, купи за купами, щелепою осла я вбив тисячу чоловіка. 17 І сталося, як він скінчив говорити, то кинув щелепу з руки своєї, і назвав те місце РаматЛехі. 18 І він дуже спрагував, і кликав до Господа, та й сказав: Ти дав це велике спасіння в руку Свого раба, а тепер я помру від спраги та потраплю в руки необрізаних? 19 Але Бог розколов западину, що була в щелепі, і звідти витекла вода. І коли він напився, повернувся дух його, і він ожив. Тому він назвав ім'я тому: Ен-Гаккоре, що в Лехі, і так воно є аж до цього дня. 20 І судив він Ізраїля за днів филистимлян двадцять років.
4
Обітниця Назарянина
Судді 16 1 Тоді Самсон пішов до Гази, і побачив там блудницю, та й увійшов до неї. 2 І сповістили жителів Гази, кажучи: Самсон прийшов сюди. І вони оточили його, і чатували на нього всю ніч у міській брамі, і мовчали всю ніч, кажучи: Вранці, як розвидниться, ми вб'ємо його. 3 І лежав Самсон до півночі, а опівночі встав, схопив двері міської брами та обидва одвірки, і пішов з ними разом із засувами, і поклав їх на свої плечі, і виніс їх на вершину пагорба, що навпроти Хеврону. 4 І сталося потім, що він покохав жінку в долині Сорек, а ім'я їй було Деліла. 5 І прийшли до неї филистимські володарі й сказали їй: «Намов його та дізнайся, у чому його велика сила, і як нам перемогти його, щоб зв'язати його та упокорити його. І ми дамо тобі кожен з нас тисячу сто срібняків». 6 І сказала Деліла Самсону: Скажи мені, будь ласка, у чому твоя велика сила, і чим зв'язати тебе, щоб тебе упокорити? 7 І сказав їй Самсон: Якщо зв'яжуть мене сімома зеленими мотузками, які ніколи не висушувалися, то я знесилений і стану, як кожен інший чоловік. 8 Тоді филистимські володарі принесли їй сім зелених ніток, які ще не були висушені, і вона зв'язала його ними. 9 А там були люди, що чатували, що сиділи з нею в кімнаті. І вона сказала йому: «Филистимляни на тебе, Самсоне!» І він розірвав мотузки, як рветься клоччя, коли торкається вогню, тому не було відомо, яка його сила. 10 І сказала Деліла Самсону: «Ось ти насміхався з мене та говорив мені неправду. А тепер скажи мені, чим тебе можна зв'язати?» 11 І сказав він їй: Якщо мене зв'яжуть новими мотузками, якими ще не користувалися, то я знесилений і стану, як кожен інший чоловік. 12 Тоді Даліла взяла нові мотузки, зв'язала його ними та сказала йому: «Филистимляни на тебе, Самсоне!» А в кімнаті сиділи засідки. І він зірвав їх зі своїх рук, немов нитку. 13 І сказала Деліла Самсонові: «Досі ти мене обманював і говорив мені неправду. Скажи мені, чим тебе можна зв'язати?» А він відказав їй: «Якщо ти вплітаєш сім кучерів моєї голови в цю павутину». 14 І вона закріпила його шпилькою та сказала йому: «Филистимляни на тебе, Самсоне!» І він прокинувся зі сну свого, і пішов геть із шпилькою та павутиною. 15 А вона сказала йому: «Як ти можеш казати: «Я кохаю тебе», коли серце твоє не зі мною? Ти вже тричі мене обдурив і не сказав мені, у чому твоя велика сила». 16 І сталося, коли вона щодня докучала йому своїми словами та наполягала на ньому, так що душа його смертельно мучилася; 17 І він відкрив їй усе своє серце й сказав їй: «Бритва не торкалася моєї голови, бо я назорей Божий від утроби матері моєї. Якщо мене поголять, то сила моя відійде від мене, і я знесилюся, і буду, як кожен інший чоловік». 18 І побачила Деліла, що він відкрив їй усе своє серце, то послала й покликала филистимських володарів, кажучи: «Прийдіть і цього разу, бо він відкрив мені все своє серце». Тоді филистимські володарі прийшли до неї, і принесли гроші в руках своїх. 19 І вона приспала його на колінах своїх, і покликала чоловіка, і звеліла йому поголити сім пасом його голови, і почала його мучити, і сила його покинула його. 20 І сказала вона: «Филистимляни на тебе, Самсоне!» І прокинувся він зі сну свого та й сказав: «Я вийду, як і раніше, і обтрусюся!» А він не знав, що Господь відступив від нього. 21 Але филистимляни схопили його, викололи йому очі та відвели його до Гази, та й скували його мідяними кайданами, і він молов у в'язниці. 22 Однак волосся на його голові знову почало рости після того, як його поголили.
5
Обітниця Назарянина
23 Тоді филистимські володарі зібралися разом, щоб принести велику жертву Даґонові, своєму богу, та повеселитися, бо сказали вони: «Наш бог видав у наші руки Самсона, нашого ворога». 24 І коли народ побачив його, вони прославили свого бога, бо сказали: «Наш бог видав у наші руки нашого ворога та руйнівника нашої країни, який убив багатьох із нас». 25 І сталося, коли їхні серця звеселилися, то вони сказали: «Покличте Самсона, нехай він нас розважить». І вони покликали Самсона з в'язниці, і він їх розважив, і вони поставили його між стовпами. 26 І сказав Самсон юнакові, що тримав його за руку: «Позволь мені доторкнутися до стовпів, на яких стоїть цей дім, і спертися на них». 27 А дім був повний чоловіків та жінок, і всі филистимські володарі були там, а на даху було близько трьох тисяч чоловіків та жінок, які дивилися, як Самсон розважався. 28 І Самсон кликав до Господа й сказав: Господи Боже, згадай мене, благаю Тебе, і зміцни мене, благаю Тебе, тільки цього разу, Боже, щоб я помстився филистимлянам за мої два ока. 29 І Самсон схопився за два середні стовпи, на яких стояв дім і на яких він був піднятий, за один правою рукою, а за другий лівою. 30 І сказав Самсон: «Нехай я помру з филистимлянами!» І він схилився щосили, і дім упав на володарів та на весь народ, що був у ньому. І було більше мертвих, яких він убив при своїй смерті, ніж тих, яких він убив за свого життя. 31 Тоді зійшли його брати та весь дім його батька, і взяли його, і винесли його, і поховали його між Цорою та Ештаолом у гробі Маноаха, його батька. І судив він Ізраїля двадцять років.
Самуїл 1 Самуїла 1 1 Був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з гори Єфрема, а ім'я йому Елкана, син Єрохама, сина Елігу, сина Тоху, сина Цуфа, ефратянин. 2 І було в нього дві жінки: ім'я одній Ганна, а ім'я другій Пенінна. І мала вона дітей, а Ганна не мала дітей. 3 І цей чоловік щороку ходив зі свого міста, щоб поклонятися та приносити жертви Господу Саваоту в Шіло. А там були два сини Ілія, Хофні та Фінеес, священики Господні. 4 І коли настав час, щоб Елкана приносив жертву, він дав своїй жінці Пенніні, та всім її синам та її дочкам частки. 5 А Ганні ж дав гідну частку, бо любив Ганну, та Господь замкнув її утробу. 6 А її супротивник також дуже її дратував, щоб роздратувати її, бо Господь замкнув її утробу. 7 І так він робив рік-у-рік, коли вона ходила до Господнього дому, так вона її дратувала; тому вона плакала та не їла. 8 І сказав їй Елкана, чоловік її: Анно, чого ти плачеш? І чому ти не їси? І чому твоє серце сумне? Хіба я не кращий для тебе від десяти синів? 9 І встала Ганна після того, як вони поїли та попили в Шіло. А священик Ілій сидів на стільці біля стовпа Господнього храму. 10 І була вона в гіркоті душі, і молилася Господу, і горько плакала. 11 І вона склала обітницю, кажучи: Господи Саваоте, якщо Ти справді поглянеш на горе Своєї служниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї служниці, і даси Своїй служниці сина чоловічої статі, то Я віддам його Господеві на всі дні життя його, і бритва не торкнеться його голови. 12 І сталося, коли вона продовжувала молитися перед Господом, то Ілій звернув увагу на її уста. 13 Анна ж говорила в серці своєму, тільки губи її рухалися, а голосу її не було чути. Тому Ілій подумав, що вона п'яна. 14 І сказав їй Ілій: Доки ти будеш п'яна? Забудь про своє вино! 6
Обітниця Назарянина
15 А Анна відповіла й сказала: Ні, пане мій, я жінка сумна духом. Я не пила ні вина, ні міцних напоїв, але виливала душу свою перед Господом. 16 Не вважай свою служницю за дочку негідника, бо з великого горя та нарікання мого я досі говорила. 17 І відповів Ілій і сказав: Іди з миром, а Бог Ізраїлів нехай сповнить твоє прохання, якого ти просила в Нього. 18 А вона сказала: «Нехай твоя служниця знайде милість в очах твоїх». І пішла та жінка своєю дорогою, і поїла, і обличчя її не було вже сумне. 19 І встали вони рано-вранці, і поклонилися перед Господом, і повернулися, і прийшли до свого дому в Раму. І пізнав Елкана Ганну, свою жінку, і Господь згадав про неї. 20 І сталося, як настав час, і завагітніла Анна, то породила сина, і назвала йому ім'я Самуїл, кажучи: Бо я просила його від Господа. 21 І пішов той чоловік Елкана та ввесь його дім, щоб принести Господеві щорічну жертву та обітницю свою. 22 Ганна ж не пішла, бо сказала чоловікові своєму: «Не піду, аж поки не буде відлучена дитина від грудей, а потім приведу її, щоб вона з’явилася перед Господнім лицем і залишилася там назавжди». 23 І сказав їй Елкана, її чоловік: «Роби, що тобі добре, зачекай, поки не відлучиш його від грудей, тільки нехай Господь виконає Своє слово». І жінка залишилася, і годувала сина свого грудьми, поки не відлучила його від грудей. 24 А коли вона відлучила його від грудей, то взяла його з собою, з трьома тельцями, однією ефою борошна та бурдюком вина, і привела його до Господнього дому в Шіло. А дитина була ще маленька. 25 І зарізали вони бичка, і привели дитину до Ілія. 26 А вона сказала: «О, пане мій, як жива душа твоя, пане мій, я та жінка, що стояла тут біля тебе, молячись Господу». 27 За цю дитину я молилася, і Господь дав мені моє прохання, якого я просила в Нього: 28 Тому я також віддав його Господеві; доки він живе, він буде відданий Господеві. І він поклонився там Господеві.
Іван Хреститель Лука 1 1 Оскільки багато хто взявся викласти проголошення того, у що ми найпевніше віримо, 2 як передали нам вони, що від початку були очевидцями та служителями слова, 3 І мені, добре зрозумівши все від самого початку, вирішив написати тобі по порядку, преподобний Теофіле, 4 щоб ти знав достовірність того, чого тебе навчили. 5 За часів Ірода, царя Юдейського, був один священик, на ім'я Захарія, з черги Авії; його дружина була з дочок Аарона, а ім'я їй було Єлисавета. 6 І обидва вони були праведні перед Богом, бездоганно виконуючи всі заповіді та постанови Господні. 7 І не мали вони дітей, бо Єлисавета була неплідна, а вони обоє були вже в похилому віці. 8 І сталося, що коли він виконував священицьке служіння перед Богом за порядком своєї черги, 9 За звичаєм священицької служби, йому випав жереб кадити, коли він входив до храму Господнього. 10 А вся сила народу молилася надворі під час кадіння. 11 І з'явився йому Ангел Господній, що стояв праворуч жертовника кадила. 12 І коли Захарія побачив його, він злякався, і страх напав на нього. 7
Обітниця Назарянина
13 Ангел же промовив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти назвеш його ім'ям Іван». 14 І буде тобі радість і веселість, і багато хто зрадіє його народженню. 15 Бо він буде великий перед Господом, і не питиме ні вина, ні п’янких напоїв, і буде сповнений Святим Духом ще від утроби матері своєї. 16 І багатьох із синів Ізраїля він наверне до Господа, Бога їхнього. 17 І Він сам ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних до мудрості праведних, щоб приготувати Господу народ готовий. 18 І сказав Захарія до ангела: «З чого я це дізнаюся? Бо я старий, і моя жінка в похилому віці». 19 Ангел же, відповівши, сказав йому: «Я — Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою та сповіщати тобі цю радісну новину». 20 І ось, ти будеш німий і не зможеш говорити аж до дня, коли це станеться, бо ти не віриш моїм словам, які здійсняться свого часу. 21 І люди чекали на Захарію, і дивувалися, що він так довго перебував у храмі. 22 А коли він вийшов, то не міг до них говорити. Вони ж зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, бо він кивнув їм, та й мовчав. 23 І сталося, що як тільки дні його служіння скінчилися, він пішов до свого дому. 24 А по тих днях завагітніла його жінка Єлисавета, і таїлася п'ять місяців, кажучи: 25 Так учинив зі мною Господь у ті дні, коли Він звернув на мене увагу, щоб зняти з мене ганьбу між людьми. 26 А шостого місяця посланий був ангел Гавриїл від Бога до міста Галілейського, що ім'я Назарет, 27 До діви, зарученої з чоловіком, на ім'я Йосип, з дому Давидового; а ім'я діви було Марія. 28 І ангел увійшов до неї та й промовив: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою, благословенна ти між жінками». 29 А вона, побачивши його, злякалася його слів і розмірковувала, що це за привітання мало бути. 30 І ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога. 31 І ось, ти зачнеш у утробі своїм, і породиш Сина, і назвеш Йому ім'я Ісус. 32 Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і Господь Бог дасть Йому престол Давида, батька Його. 33 І Він царюватиме над домом Якова повік, і царству Його не буде кінця. 34 Марія ж сказала ангелу: «Як це станеться, коли я чоловіка не знаю?» 35 Ангел же відповів і сказав їй: «Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього огорне тебе; тому й святе, що народиться від тебе, буде названо Сином Божим». 36 А ось і твоя двоюрідна сестра Єлисавета, вона також завагітніла сина в своїй старості, і це вже шостий місяць у неї, яку звали неплідною. 37 Бо для Бога немає нічого неможливого. 38 Марія ж сказала: «Ось я, слугиня Господня; нехай мені станеться за словом твоїм». І ангел відійшов від неї. 39 І Марія встала тими днями, і поспішно пішла в гірську країну, до міста Юдиного; 40 І ввійшов до дому Захарія, і привітав Єлисавету. 41 І сталося, як почула Єлисавета привітання Марії, здригнулася дитина в її утробі; і Єлисавета сповнилася Духом Святим. 42 І вона голосно вигукнула, кажучи: Благословенна Ти між жінками, і благословенний плід утроби твоєї! 43 І звідки мені це, що прийшла до мене мати мого Господа? 44 Бо ось, як тільки голос твого привітання пролунав у вухах моїх, дитина здригнулася від радості в утробі моїй. 45 І блаженна та, що повірила, бо здійсниться те, що було сказано їй від Господа.
8
Обітниця Назарянина
46 І сказала Марія: Величає душа моя Господа, 47 І зрадів дух мій у Бозі, Спасителі моєму. 48 Бо Він зглянувся на смирення Своєї служниці, бо ось, відтепер ублажливою називатимуть мене всі покоління. 49 Бо великі діла вчинив мені Всемогутній, і святе Його ім'я. 50 І милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його. 51 Він показав силу Своєю рукою, розпорошив гордих у задумах їхніх сердець. 52 Він скинув могутніх з їхніх місць і підняв покірних. 53 Голодних Він наситив добром, а багатих відпустив ні з чим. 54 Він допоміг Ізраїлеві, Свому рабові, пам’ятаючи про Свою милість; 55 Як обіцяв нашим батькам, Авраамові та його потомству навіки. 56 І Марія перебула з нею близько трьох місяців, і повернулася до свого дому. 57 Єлисавета ж мала народити, і вона породила сина. 58 І почули її сусіди та двоюрідні брати й сестри, що Господь виявив над нею велику милість, і раділи разом з нею. 59 І сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитину, і назвали її Захарією, на ім'я її батька. 60 А мати його відповіла й сказала: «Ні, але його зватимуть Іван». 61 А вони сказали їй: Немає нікого з твого роду, хто б звався цим іменем. 62 І вони знаками показували його батькові, як він хоче, щоб його назвали. 63 І він попросив письмову дошку й написав: Йому ім'я Іван. І всі дивувалися. 64 І раптом відкрилися йому уста, і розв’язався язик, і він заговорив, і прославив Бога. 65 І страх охопив усіх, хто мешкав навколо них, і всі ці слова рознеслися по всій гірській країні Юдеї. 66 І всі, хто чув це, сховали це до серця свого, кажучи: «Що це за дитина?» І рука Господня була з ним. 67 А батько його Захарія сповнився Духа Святого й пророкував, кажучи: 68 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, бо Він відвідав і викупив народ Свій, 69 І Він підняв нам ріг спасіння в домі Давида, раба Свого; 70 як Він говорив устами своїх святих пророків, що були від початку світу: 71 Щоб ми були врятовані від наших ворогів і від руки всіх, хто ненавидить нас; 72 щоб звершити милість, обіцяну нашим батькам, і пам’ятати свій святий заповіт, 73 Клятву, якою Він клявся нашому батькові Авраамові, 74 щоб Він дав нам, визволившись з руки наших ворогів, служити Йому без страху, 75 У святості та праведності перед Ним, по всі дні нашого життя. 76 А ти, дитино, будеш називатися пророком Всевишнього, бо ти підеш перед обличчям Господнім, щоб приготувати Йому шляхи; 77 Щоб дати пізнання спасіння своєму народові через прощення їхніх гріхів, 78 Через ніжну милість нашого Бога, якою відвідав нас світанок з висоти, 79 щоб освітити тих, хто сидить у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру. 80 А дитина росла й зміцнювалася духом, і була в пустинях аж до дня свого з'явлення Ізраїлеві.
9