Притча про сіяча Матвія 13:1-23 1 Того ж дня Ісус вийшов з дому й сів біля моря. 2 І зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сів; а весь натовп стояв на березі. 3 І багато говорив Він їм притчами, кажучи: « Ось вийшов сіяч сіяти; 4 І коли він сіяв, деяке зерно впало край дороги, і налетіли птахи, та й повидзьобували його. 5 Інше впало на кам'янисті місця, де не мало землі, і зараз же зійшло, бо не мало глибокої землі. 6 А коли зійшло сонце, вони зів’яли, і, не маючи кореня, засохли. 7 А інше впало між терня, і терня виросло та й заглушило його. 8 Інше ж упало на добру землю й принесло плід: одне в сто разів, одне в шістдесят, а одне в тридцять. 9 Хто має вуха слухати, нехай слухає. 10 І підійшли учні й сказали Йому: Чому Ти говориш їм притчами? 11 Він же відповів і сказав їм: « Бо вам дано знати таємниці Царства Небесного, їм же не дано». 12 Бо хто має, тому дасться, і він матиме ще більше; а хто не має, від того забереться й те, що він має. 13 Тому говорю Я їм притчами, бо вони дивлячись, не бачать, а слухаючи, не чують і не розуміють. 14 І збувається на них пророцтво Ісаї, яке каже: «Слухом почуєте, та не зрозумієте, і очима бачитимете, та не побачите». 15 Бо серце цих людей загрубіло, і вухами вони важко чують, і очі свої заплющили, щоб колись не побачити очима, і не почути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, і Я не зцілив їх. 16 Блаженні ж ваші очі, бо бачать, і ваші вуха, бо чують.
1