Ганна, мати Самуїла 1 Самуїла 1 1 Був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з гори Єфрема, а ім'я йому Елкана, син Єрохама, сина Елігу, сина Тоху, сина Цуфа, ефратянин. 2 І було в нього дві жінки: ім'я одній Ганна, а ім'я другій Пенінна. І мала вона дітей, а Ганна не мала дітей. 3 І цей чоловік щороку ходив зі свого міста, щоб поклонятися та приносити жертви Господу Саваоту в Шіло. А там були два сини Ілія, Хофні та Фінеес, священики Господні. 4 І коли настав час, щоб Елкана приносив жертву, він дав своїй жінці Пенніні, та всім її синам та її дочкам частки. 5 А Ганні ж дав гідну частку, бо любив Ганну, та Господь замкнув її утробу. 6 А її супротивник також дуже її дратував, щоб роздратувати її, бо Господь замкнув її утробу. 7 І так він робив рік-у-рік, коли вона ходила до Господнього дому, так вона її дратувала; тому вона плакала та не їла. 8 І сказав їй Елкана, чоловік її: Анно, чого ти плачеш? І чому ти не їси? І чому твоє серце сумує? Хіба я не кращий для тебе від десяти синів? 9 І встала Ганна після того, як вони поїли та попили в Шіло. А священик Ілій сидів на стільці біля стовпа Господнього храму. 10 І була вона в гіркоті душі, і молилася Господу, і горько плакала. 11 І вона склала обітницю, кажучи: Господи Саваоте, якщо Ти справді споглянеш на горе Своєї служниці, і згадаєш мене, і не забудеш Своєї служниці, і даси Своїй служниці сина чоловічої статі, то Я віддам його Господеві на всі дні життя його, і бритва не торкнеться його голови. 12 І сталося, коли вона продовжувала молитися перед Господом, то Ілій звернув увагу на її уста. 13 Анна ж говорила в серці своєму, тільки губи її рухалися, а голосу її не було чути. Тому Ілій подумав, що вона п'яна. 14 І сказав їй Ілій: Доки ти будеш п'яна? Забудь про своє вино!
1
Ганна, мати Самуїла
15 А Анна відповіла й сказала: Ні, пане мій, я жінка сумна духом. Я не пила ні вина, ні міцних напоїв, але виливала душу свою перед Господом. 16 Не вважай свою служницю за дочку негідника, бо з великого горя та нарікання мого я досі говорила. 17 І відповів Ілій і сказав: Іди з миром, а Бог Ізраїлів нехай сповнить твоє прохання, якого ти просила в Нього. 18 А вона сказала: «Нехай твоя служниця знайде милість в очах твоїх». І пішла та жінка своєю дорогою, і поїла, і обличчя її не було вже сумне. 19 І встали вони рано-вранці, і поклонилися перед Господом, і повернулися, і прийшли до свого дому в Раму. І пізнав Елкана Ганну, свою жінку, і Господь згадав про неї. 20 І сталося, як настав час, і завагітніла Анна, то породила сина, і назвала йому ім'я Самуїл, кажучи: Бо я просила його від Господа. 21 І пішов той чоловік Елкана та ввесь його дім, щоб принести Господеві щорічну жертву та обітницю свою. 22 Ганна ж не пішла, бо сказала чоловікові своєму: «Не піду, аж поки не буде відлучена дитина від грудей, а потім приведу її, щоб вона з’явилася перед Господнім лицем і залишилася там назавжди». 23 І сказав їй Елкана, її чоловік: «Роби, що тобі добре, зачекай, поки не відлучиш його від грудей, тільки нехай Господь виконає Своє слово». І жінка залишилася, і годувала сина свого грудьми, поки не відлучила його від грудей. 24 А коли вона відлучила його від грудей, то взяла його з собою, з трьома тельцями, однією ефою борошна та бурдюком вина, і привела його до Господнього дому в Шіло. А дитина була ще маленька. 25 І зарізали вони бичка, і привели дитину до Ілія. 26 А вона сказала: «О, пане мій, як жива душа твоя, пане мій, я та жінка, що стояла тут біля тебе, молячись Господу». 27 За цю дитину я молилася, і Господь дав мені моє прохання, якого я просила в Нього: 28 Тому я також віддав його Господеві; доки він живе, він буде відданий Господеві. І він поклонився там Господеві.
1 Самуїла 2 1 І Анна молилася й говорила: «Радіє моє серце в Господі, підноситься мій ріг у Господі, розширюються мої уста над моїми ворогами, бо я радію Твоїм спасінням». 2 Немає святого, як Господь, бо немає нікого, крім Тебе, і немає скелі, як Бог наш. 3 Не говоріть більше так гордо, нехай не виходить зухвалість з ваших уст, бо Господь — Бог знання, і Ним зважуються вчинки. 4 Луки сильних зламані, а ті, що спіткнулися, підперезані силою. 5 Ті, що були ситі, наймаються за хліб, а ті, що були голодні, перестають, так що неплідна породила сімох, а багатодітна знесилена. 6 Господь убиває і оживляє, зводить до могили і піднімає. 7 Господь робить бідним і збагачує, Він понижує і підносить. 8 Він піднімає бідного з пороху, і піднімає убогого з гною, щоб посадити його серед князів, і щоб він успадкував престол слави, бо стовпи землі належать Господу, і Він поставив на них вселенну. 9 Він пильнуватиме ноги своїх святих, а безбожні замовкнуть у темряві, бо силою ніхто не переможе. 10 Супротивники Господа будуть розбиті на шматки; з неба Він загримить на них; Господь судитиме кінці землі, і дасть силу Своєму цареві, і піднесе ріг Свого помазанника.
2
Ганна, мати Самуїла
Коментар Історія Анни, описана в 1-му та 2-му розділах 1-ї книги Самуїла , є однією з найпотужніших біблійних оповідей про горе, наполегливу молитву, віру та божественне виправдання.
Частина 1: Розбір історії Ганни вірш за віршем 1 Самуїла, розділ 1: Смуток, молитва та обіцянка Вірші 1–2 (Елкана та його дві дружини): Історія починається з знайомства з Елканою, левитом з гори Єфрем, та його двома дружинами: Пенінною (яка мала дітей) та Анною (яка була безплідною). Вірші 3–5 (Щорічне поклоніння та фаворитизм): Родина щорічно подорожує, щоб поклонятися та приносити жертви Господу Саваоту в Шіло. Хоча Пенінна має дітей, Елкана дає Анні «гідну частку» (або подвійну частку), бо він глибоко любить її, незважаючи на те, що Господь закрив її утробу. Вірші 6–8 (Провокація Пенніни): Пенніна постійно глузує та провокує Анну через її безплідність, змушуючи її плакати та відмовлятися від їжі. Елкана намагається втішити її ніжними словами ( «Хіба я не кращий для тебе, ніж десять синів?» ), але серце Анни залишається важким. Вірші 9–11 (Гірка молитва та обітниця Ганни): Після їжі в Шіло, глибоко засмучена Ганна встає та йде до храму. Гірко плачучи, вона молиться Господу та дає обітницю: якщо Бог дасть їй хлопчика, вона присвятить його Господу на всі дні його життя, і жодна бритва ніколи не торкнеться його голови. Вірші 12–14 (Неправильне судження Ілія): Поки Анна продовжує мовчки молитися у своєму серці (ворушаться лише її губи, але не чути жодного голосу), первосвященик Ілій спостерігає за нею та помилково припускає, що вона п'яна, кажучи їй прибрати вино. Вірші 15–16 (Захист Ганни): Ганна шанобливо виправляє Ілія, пояснюючи, що вона не п'яна вином, а натомість «жінка сумного духа» , яка виливала свою душу перед Господом з великого нарікання та горя. Вірші 17–18 (Благословення Ілія та мир Анни): Ілій відповідає благословенням: «Іди з миром, і нехай Бог Ізраїлів сповнить твоє прохання, про яке ти просила в Нього». Вираз обличчя Анни одразу змінюється; вона йде своєю дорогою, їсть і більше не сумує. Вірші 19–20 (Народження Самуїла): Наступного ранку родина поклоняється Богу та повертається додому до Рами. Елкана пізнає свою дружину Анну, і Господь згадує про неї. Вона завагітніла та народила сина, назвавши його Самуїлом (що означає «Почутий від Бога»), кажучи: «Бо я просила його від Господа». Вірші 21–23 (Залишається до відлучення від грудей): Коли Елкана йде до Шіло на щорічне жертвопринесення, Анна залишається вдома, заявляючи, що піде туди лише після того, як дитину відлучать від грудей, щоб вона могла назавжди представити її перед Господом. Елкана підтримує її рішення.
3
Ганна, мати Самуїла
Вірші 24–28 (Виконання обітниці): Після того, як Самуїла відлучили від грудей, Анна привела його до дому Господнього в Шіло разом із щедрим пожертвуванням (трьома биками, борошном і вином). Вона нагадала Ілію про жінку, яка молилася поруч із ним роками раніше, заявила, що це дитина, за яку вона молилася, і позичила її Господу на всі дні його життя.
1 Самуїла, розділ 2:1–10: Пісня подяки Анни Вірші 1–3 (Радість у Божій святості): Анна вибухає пророчою молитвою хвали. Її серце радіє Господом, її ріг підноситься, і вона радіє Його спасінню. Вона проголошує, що немає святого, як Господь, і немає скелі, як Він. Вірші 4–5 (Зміна людських обставин): Анна прославляє Божу владу над людською долею: луки сильних зламані, ті, хто спіткнувся, підперезані силою, ситі змушені працювати за хліб, а неплідна породила сімох , тоді як багатодітна знемагає. Вірші 6–8 (Божа влада над життям і смертю): Господь убиває і оживляє; Він зводить до могили і піднімає. Він піднімає бідного з пороху і піднімає убогого з гною, щоб посадити його серед князів, бо стовпи землі належать Господу. Вірші 9–10 (Захист праведних): Бог береже ноги святих Своїх, а безбожні мовчать у темряві, бо силою ніхто не переможе. Господь судитиме кінці землі, і дасть силу, і піднесе ріг помазанника Свого.
Частина 2: Ключові уроки та їх застосування в житті 1. Радикальна чесність у молитві Урок: Ганна не приховувала свій біль за ввічливою релігійною мовою. Вона гірко плакала, виливала свою душу та складала щире горе перед Богом. Застосування в житті: Бог запрошує нас принести наші справжні емоції — смуток, розчарування, гіркоту та тугу — безпосередньо до Нього. Вам не потрібно очищати свої емоції, перш ніж розмовляти з Богом; Він справляється зі щирим горем краще, ніж будь-хто інший. 2. Подолання осуду та нерозуміння інших Урок: Навіть духовний лідер (Ілій) неправильно оцінив Анну, звинувативши її у пияцтві, хоча вона насправді перебувала у глибокому спілкуванні з Богом. Анна не відповідала у відповідь і не сперечалася, захищаючись; вона смиренно та з повагою пояснила свою позицію. Застосування в житті: Коли люди неправильно розуміють ваші мотиви, труднощі чи тихі моменти духовної битви, зберігайте самовладання. Зосередьтеся на Бозі, а не захищайтеся від кожного критика. 3. Довіряти Богові після прориву (цілісність обітниць) Урок: Так відчайдушно молячись за дитину, Анна дотримала своєї обіцянки, охоче віддавши свого довгоочікуваного сина на служіння Господу в храмі, як тільки його відлучили від грудей.
4
Ганна, мати Самуїла
Застосування в житті: Коли Бог відповідає на наші найглибші молитви, легко міцно триматися за благословення, як за власну власність. Анна нагадує нам триматися за свої благословення вільно, пам’ятаючи, що все, що ми отримуємо, походить від Бога і зрештою призначене для Його прославлення. 4. Перетворення страждань на пісню хвали Урок: Історія Ганни переходить від мовчазного плачу в першому розділі до величної, пророчої пісні перемоги в другому розділі. Її увага повністю зміщується з минулого приниження на найвищий характер і суверенітет Бога. Застосування в житті: Біль має термін придатності, але поклоніння триває. Коли Бог проведе вас через період випробувань або відповість на довгоочікувану молитву, нехай ваша відповідь буде свідченням Його доброти, яке підбадьорює інших. Ключовий висновок: Подорож Анни вчить нас, що жоден період безпліддя чи приниження не є постійним у руках Бога. Він бачить забутих, чує тихий плач розбитих серцем і здатний перетворити горе на танець.
5