До 150-річчя народження Євтима Сіцінського

Гончаренко Максим Едуардович ДО 150-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ЄВТИМА СІЦІНСЬКОГО. СІЦІНСЬКИЙ (Сецінський) Євтим (Юхим) Йосипович (10.12.1859, с. Мазники Летичівського пов. Подільської губ., нині – Деражнянського р-ну Хмельницької обл. 7.12.1937, м. Кам’янець-Подільський), криптоніми: Е.С., С.Е., Ю.С. – історик, археолог, етнограф, мистецтвознавець, громадський діяч. Протоієрей; настоятель Універсітетської церкви

в

Кам’янець-Подільському,

Українського Синоду;

член

Кирило-Мефодієвського

братства

та

ввів укр. фонетику в слов’янські молитви. Закінчив Київську

Духовну академію зі ступенем кандидата богослов’я (1885). Сіцінський Є. Чи не найбільш привабливi і ціннi об’єкти всякої народної архітектури - храми, котрі є не тільки витвором будівельного мистецтва, але й втіленням найвищих духовних цінностей народу, котрі в Українi набули відображеня всіма можливими

видами

мистецтва:

малярством,

різьбярством,

скульптурою,

співом,

вишивкою, ковальством та багатьма іншими. Яскравим дослідником цього терену став Євтим (Юхим) Сіцінський, священик із Поділля, котрий є одним із найвизначніших його дослідників кінця XIX - початку XX століття. Одна з перших його праць "Древнейшие православные церкви в Подолии. Церковь-замок в Сутковцах..." видана 1889 року. Через архітектурно-історичне дослідження Сутковецької церкви - твердині підiймається цілий пласт історії регіону та всієї "руської історії". Подано детальний опис об’ємнопросторової композиції церкви, деталей екстер’єру та інтер’єру, котрі можуть пролити світло на походження будови та датування будівництва. Висловлено припущення про зв’язок

архітектурних

форм

із

культурно-політичними

умовами

їх

будування.

Наголошується історична і культурна цінність пам’яток. Старовинне місто Кам’янець-Подільський - неординарне історико-архітектурне явище завдяки своій багатій історії та архітектурі. Його дослідженню як складного суспільно-архітектурного утворення у просторі і часі присвятив свою роботу "Город Каменец-Подольский. Историческое описание" (1895) священик Є.Сіцінський. Викладена детальна історія міста, його будівель за класифікацією: фортифікаційні споруди, храми, культурно-просвітницькі будівлі. Відображена історія конфесій, національних общин, торгової функції - у зв’язку із архітектурою та будівництвом у місті. Автор бачить архітектуру міста як матеріальне відображення його соціальних структур: торговопромислової, фортифікаційно-військової, релігійної, культурно-просвітницької. Подані описи характерних архітектурних об’єктів, наприклад, дерев’яної вірменської церкви, та оборон-ного комплексу. Праця містить небагато суто архітектурних даних, але становить

інтерес наближенням автора до питань соціальної природи архітектурних споруд, містобудівельної структури. продовжує напрям збору фактологiчних даних. Цю роботу можемо вiднести до числа тих праць, котрі несуть лише загальну описову архiтектурну інформацію і мають "мальовничо-описовий" характер. До нього ж відносимо дослідження Є.Сіцінського "Храмы города Бара Могилевского уезда", видану у 1902 році. На історичному тлі регіону подається історія його храмів. Крім зовнішнього вигляду, особливостей конструкції і матеріалу, подано історії конфесій та легенди краю. Цікаво, що більшість описаних храмів трикупольні, мають опасання і виконані з дуба. Дослідницька діяльність Є.Сіцінського позначилася у 1904 році виходом у світ невеликого дослідження "Исчезающий тип деревянных церквей Подолии". Ця робота здебільшого присвячена стилістичним особливостям архітектури дерев’яних українських церков, принципам побудови і символіці іконостаса. Автор приходить до висновку, що старовинні малоросійські дерев’яні церкви є переробкою візантійського стилю, тільки візантійський

стиль

тут

виражений

матеріалом

не

кам’яним,

а

дерев’яним.

Наголошується, що у цих церквах нема нічого західного, романського чи готичного: "...старинные малороссийские деревянные церкви, как мы их видим в образцах 17 - 18 веков ... являются как бы переработкой византийского стиля... представляют собой византийский стиль, только выраженный материалом не каменным, а деревянным. Во всяком случае, нет ничего западного, романского или готического. Это, можно сказать, особый местный стиль, выработанный из византийского" (с. 6). Робота мiстить детальнi описи десятка церков, креслення i фотографії. Нова церква в селі Плішивець стала помітним і закономірним явищем в атмосфері національних шукань початку XX століття. Про неї згадує і Є.Сіцінський, ставлячи як приклад правильного розуміння українського православного храму у своїй праці "Южно-русское церковное зодчество" 1907 року. Робота становить інтерес тим, що являє собою грунтовне дослідження особливостей української народної храмової архітектури з точки зору представника духовенства, з позицій канонічності та відповідності християнському православному обряду (до речі, кінець XX століття позна-чився побутуванням серед представників духовенства невизнання народної церковної архітектури з причин начебто її невідповідності обрядовим вимогам та неканонічності). Протоієрей Є.Сіцінський робить огляд існуючих думок з приводу українського народного церковного зодчества. Розглядаючи старі дерев’яні церкви, він аналізує їх конструкцію, характерні композиційні та архітектонічні риси і робить висновок про древність цього типу храму. Зокрема, доказом цього, на його думку, є

усталеність

архітектурних

форм,

конструктивна

"відточеність",

загальна

їх

гармонійність та завершеність. Вершиною народного зодчества автор вважає п’яти- та дев’ятиверхі храми, на відміну від О.Карповича, котрий вважав розквітом триверхі храми. Досліджуючи питання генези архітектурних форм, Є.Сіцінський погоджується з Г.Павлуцьким у тому, що малоросійська дерев’яна архітектура суттєво відрізняється від північної великоросійської - "... и первая не есть подражание последней" (с.16). Гіпотеза В.Суслова про перехід архітектури шотландців та германців на Галичину, а затим на всю південну Росію, піддається сумніву. Автор переконаний, що теперішній "особый украинский стиль" (с.17) є не що інше як творча обробка візантійського стилю. Крім того робота містить багатий ілюстративний матеріал. Відмічена втрата духовенством вiдчуття духовного змісту і значення архітектури храмів, наслідком чого стала масова поява "совершенно безобразных шаблонов" (синодальний стиль) замість гармонійних храмів (с.20). Наголошено на несправедливості презирливого відношення як до української мови та культури, так і до архітектури. ПРАЦІ: Сецинский Е. Город

Каменец-Подольский: Историческое описание. – К.: Тип.

С.В.Кульженко, 1895. – 247 с. Сецинский Е. Древнейшие православные церкви Подолии. Церковь-замок

в

Сутковцах.– Каменец-Подольский: Тип. Подольского губернского правления, 1889. – 18 с. Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквях Подольской епархии. Каменец-Подольский: Изд-во Подольского епархиального историко-статистического комитета, 1895. – 611 с. Сецинский Е. Храмы города Бара Могилевского уезда: Исторический очерк. – Каменец-Подольск: Тип. С.П.Киржацкого, 1903. – 51 с. Сецинский Е. Исчезающий тип деревянных церквей Подолии. – Каменец-Подольский: Тип. С.П. Киржацкого, 1904. – 24 с. Сецинский Е. Южно-русское церковное зодчество. – Каменец-Подольский: Тип. Свято - Троицкого Подольского Братства, 1907. – 25 с. Сіцінський Є. В чім моя провина? – Кам’янець на Поділлю: Наш Шлях, 1920. – 20 с. Сiцiнський Є. Обороннi замки Захiдного Подiлля XIV-XVIII вiкiв. - К.: Друкарня АН УРСР, 1928. - 97 с

ДЖ.: Гончаренко М. Досвід історичних досліджень архітектури українських храмів // АСУ.- Част.2. Питання історіографії та джерелознавства української архітектруи.- К.: Вид-во”Українознавство”, 1996.- С. 217. Матеріали до біографій етнологів та народознавців України.“Дике Поле”, 2001.- С.142, 143.

Київ-Запоріжжя: