За Україну, за її долю, за честь і волю, за народ!
№18-19 (2610-2611) • Четвер •18 квітня 2019 року • Ціна вроздріб – 5 гривень • Видається з 6 жовтня 1990 року
21 КВІТНЯ – ВЕРБНА НЕДІЛЯ
За тиждень до Великодня християни Східного обряду відзначають Вербну неділю – одне з великих перехідних (відзначається щороку в різну дату, залежно від Великодня) церковних свят. У цьому році воно припадає на 21 квітня. Це свято було введено на честь входження Ісуса Христа в Єрусалим напередодні його страждань і розп’яття. Згідно з переказами, в цей день Ісус відвідав Єрусалим, а місцеві жителі зустрічали його, коли він в’їжджав у місто на ослі, встеляючи дорогу пальмовими гілками і викрикуючи «Осанна!». Таким чином, Ісуса народ визнав Месією. Оскільки на наших територіях пальми не ростуть, їх замінили на гілки верби, що символізують зародження нового життя і пробудження природи, сповіщають про прихід весни і мають цілющі властивості. До того ж це дерево згадується у Святому Письмі. З огляду на наш клімат, гілочки з пухнастими бруньками здавна прийнято вважати символами відродження та надії у всіх починаннях. У цей день важливо не тільки їх освячувати, говорити привітання один одному зі святом, а й не забувати про молитви. Колись господарі, повертаючись з церкви з освяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі кілька гілок, «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток». Решту гілок несли до хати і ставили на покутті під образами. Якщо, ввійшовши до хати, заставали когось, хто проспав заутреню, то били його свяченою вербою, примовляючи: не я б’ю – верба б’є, за тиждень – Великдень… Молоді хлопці та дівчата билися свяченою вербою ще й коло церкви, та й дорогою, як додому йшли, примовляючи: будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля! Як і в будь-яке церковне свято, у Вербну неділю існує безліч заборон: прибирати в будинку, працювати. Але головне табу – у цей день заборонено лаятися, лихословити й бажати комусь зла. У народі кажуть, якщо у Вербну неділю тепло і сухо – влітку буде великий урожай фруктів, а коли вдарить мороз – рік принесе багато пшениці.
ЗАКЛИК ПРАВЛЯЧОГО АРХИЄРЕЯ МИХАЇЛА КОЛТУНА, ЄПИСКОПА СОКАЛЬСЬКО-ЖОВКІВСЬКОГО ДО ДУХОВЕНСТВА, ВІРНИХ СОКАЛЬСЬКО-ЖОВКІВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ ТА ВСІХ ЛЮДЕЙ ДОБРОЇ ВОЛІ З НАГОДИ ДРУГОГО ТУРУ ВИБОРІВ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ 2019 Р. Б.
ДОЛЕЮ ДЕРЖАВИ ВАЖИТИ НЕ МОЖНА
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ЧЛЕНІВ ІНІЦІАТИВНОЇ ГРУПИ «ПЕРШОГО ГРУДНЯ» З НАГОДИ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ 2019 РОКУ
ДОРОГІ СПІВВІТЧИЗНИКИ!
Перший тур президентських виборів відбувся. Замість пророкованих страхітливих фальсифікацій голосування відбулося ледь не ідеально. За це велика дяка всім причетним – ЦВК, Президентові, спостерігачам, правоохоронцям, виборцям. Окрема дяка – організаторам Національного екзит-полу, які вкотре підтвердили свою незаангажованість. І хай соромно буде тим політикам, які відразу ж звинуватили соціологів у «намальованості» їхніх даних. Результати першого туру стали несподіванкою для багатьох – припускаємо, що і для штабу переможця також. Сьогодні від журналістів можна почути пересторогу: «Треба шанувати вибір народу». Що ж, ми шануємо вибір частини громадян (<12% населення України), а тому визнаємо результати голосування. Проте це не означає, що ми повинні їх автоматично схвалювати. Бо вибір народу може бути помилковим. Віктора Януковича також «вибрав український народ», і за цю помилку розплатилися згодом Небесна Сотня і тисячі українців на війні. Хай не хитнеться маятник у той бік знову! Ми не знаємо, як виглядатиме Україна через півроку і чи виправдаються наші нинішні побоювання або висновки. Ситуація міняється швидко. Проте ми формулюємо їх, виходячи з нинішніх обставин і нашого уявлення про майбутнє. І в цьому можливому майбутньому ми бачимо небезпеку для країни – небезпеку, що не лише не зникла, а навіть посилилася.
НАЙБІЛЬША ЗАГРОЗА – АГРЕСИВНА РОСІЯ
Слава Ісусу Христу! Ми всі молимося за нашу державу і за народ, за владу і військо. А сьогодні ми, як в особливо рідкісні часи, переживаємо за кожного з нас, щоби зробити правильний вибір особи, яка буде захищати наші з вами інтереси громадянського суспільства, організованого у вільну і незалежну нашу державу Україну. Голосування – це не тільки громадянський обов’язок, це також і наш християнський обов’язок молитися за тих, кого обираємо. Сам факт голосування стає декларацією в совісті і перед Богом, в якій ми вміщаємо наші суспільні очікування. Говорю «суспільні», тому що спільне добро нам дає відкритися на любов ближнього і до ближнього, якого наш Господь Бог дає, щоб те, «…що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (Мт. 25.40) і щоб Бог нам у цій вірі допомагав розвивати наше життя.
У наш вибір ми маємо вміщати спільне добро. Це свобода, що дає змогу відкрити себе перед Богом, який і створив людину вільною, щоб вона, співдіючи з Богом і за Його ласкою, розвивалася і ввійшла у життя. Свобода – це найбільше добро людини і ми обираємо свободу, яку делегуємо державі, щоб вона берегла її в усіх вимірах: свободи совісті, віри, мови, культури, науки, праці, територіальної цілісності, зовнішньої та внутрішньої безпеки, для збереження всіх наших конституційних прав і свобод. Багато людей не прийшло на перший тур президентських виборів, багато знехтувало, багато згіршилося, багато не знайшли кандидата під свої уподобання. Але зараз Бог підводить нас під вирішальний вибір – серед двох зробити вибір. Ми вибираємо свободу, ми вибираємо безпеку, ми вибираємо демократичний устрій незворот-
ного розвитку нашої держави України – бо це є наш дім! Господи, благослови! Блаженніший Святослав, Отець і Глави нашої Церкви, який звертається до молоді у своєму посланні на Квітну неділю, закликає: Сьогодні ми в Україні виявлятимемо нашу національну і християнську зрілість через участь у виборах Президента України. Для когось із вас це, можливо, перші вибори в житті. Саме цей день може стати вирішальним для долі країни на десятиліття, а навіть і для її подальшого існування. Тому закликаю вас до зрілої відповідальності. Тільки зріла особа здатна передбачити наслідки свого вибору та брати на себе особисту відповідальність за них. Не даймо нікому висміяти Україну, глумитися над кров’ю і стражданням нашого народу, який ціною власного життя виборює справжню свободу! Благословення Господнє на вас!
Головна зброя, якою путінський режим воює зі своїми суперниками, – це навіть не «Гради», а сіяння сум’яття і хаосу. Точніше – підсилення того сум’яття, яке вже існує в народі. Ця зброя вбиває не тіла, а душі. Тому психологічний стан народу та його ілюзії стають головним об’єктом російських атак. Ще кілька місяців тому Україна здавалася острівцем стабільності у розбурханому морі популізму. Сьогодні ми вже самі потопаємо в ньому. Коаліція олігархів проти Петра Порошенка є начебто внутрішньо українською «розборкою», проте мета змовників – помститися Порошенкові і звернути Україну з європейського шляху – підозріло збігається з метою Путіна. Коли українці чубляться, це дуже небезпечна гра, ставкою в якій є державність України, – просто зазирніть у підручник історії. Обрання Президентом політично не знайомого нікому Володимира Зеленського, що досі не засвідчив найменшого розуміння політичних, економічних, культурних проблем України, – при нинішньому складі парламенту може витворити вакуум (або параліч) влади, яким з великою ймовірністю може скористатися Путін, як скористався вже 2014 року. Росія не змирилася з втратою України і скористається з найменшої нагоди повернути над нею свій контроль. Тому ристалища наших олігархів і політиків нагадують нестямні танці глухарів на току, які впритул не чують наближення мисливця.
СОЦІАЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ
Група «Першого грудня» не раз попереджала Президента Порошенка про те, що легковаження соціальним невдоволенням людей може обернутися проти нього. На жаль, так воно й сталося. Проте це невдоволення виправдане лише частково, оскільки передвиборча кампанія виявила суттєве популістське спрощення причин наших суспільних проблем. Держава та її економіка – це складний механізм, успішне функціонування якого залежить від багатьох чинників. Зрозуміти це досить складно. Опоненти Президента скористалися цим і каналізували соціальне невдоволення в одному напрямку: «Винен Порошенко». А це зрозуміти значно легше. Звідси й пішли спрощені ярлики, що пояснюють усе й відразу, а тому творять скороминущий психологічний комфорт від легкості уявного розуміння. (Продовження на 3 стор.)